.

Збірник міжнародних договорів з авторського права та суміжних прав, учасницею яких є Україна (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 11029
Скачать документ

Збірник міжнародних договорів з авторського права та суміжних прав,
учасницею яких є Україна

ПЕРЕДМОВА

Даний збірник включає найбільш важливі міжнародні договори з
авторського права та суміжних прав, учасницею яких на сьогодні є
Україна, а саме: Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх
творів (Паризький акт 1971 року); Всесвітню конвенцію про авторське
право 1952 року; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної
власності (“ВОІВ”) про авторське право 1996 року; Міжнародну конвенцію
про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій
мовлення 1961 року; Конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм
від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року; Договір ВОІВ про
виконання і фонограми 1996 року. До збірнику увійшли Закон України “Про
авторське право та суміжні права” 1993, викладений в новій редакції 2001
року, а також закони України про приєднання до цих договорів та
Постанова Верховної Ради України стосовно дії Всесвітньої конвенції про
авторське право 1952 року.

Наведені в цій збірці документи складають мінімально достатній об’єм
правових джерел, необхідних для вивчення курсу “Міжнародне авторське
право”.

Під час праці над міжнародними документами студентам слід звернути
увагу на те, що будь-який договір умовно можна поділити на дві основні
частини: перша частина містить матеріальні положення, а друга –
адміністративні та прикінцеві положення.

До матеріальної частини передусім слід віднести положення міжнародних
договорів, які стосуються принципу національного режиму, мінімального
рівня охорони майнових та особистих немайнових прав суб’єктів
авторського права та суміжних прав, визначень основних понять
авторського права, виключень з охорони, строків охорони, формальностей
тощо.

Адміністративні та прикінцеві положення визначають органи, які
виконують адміністративні функції договорів, право участі в договорах,
порядок підписання (приєднання, ратифікації і т.п.) договорів, набуття
чинності договорів для держав-учасниць, денонсацію договорів, мови
договорів, депозитарій договорів тощо.

Укладачі збірки рекомендують студентам приділити більше уваги вивченню
матеріальної частини зазначених договорів.

Під час опрацювання положень міжнародних договорів про авторське право
та суміжні права рекомендується проводити їх порівняльний аналіз з
відповідними положеннями чинного законодавства України, зокрема з
положеннями Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

Також слід звернути увагу на те, що тексти міжнародних договорів,
представлених в даному збірнику, є перекладами з офіційних мов даних
договорів. З огляду на те, що український текст договорів не є
автентичним, в разі виявлення протиріч в українському тексті
рекомендується звернутись до текстів даних договорів, викладених
офіційними мовами, які, зокрема, можуть бути знайдені на офіційному
веб-сайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(http://www.wipo.int).

Збірка матеріалів спрямована на забезпечення сприятливих умов для
самостійної роботи студентів та проведення практичних занять по курсу
“Міжнародне авторське право”.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ЛІТЕРАТУРНИХ І
ХУДОЖНІХ ТВОРІВ (ПАРИЗЬКОГО АКТА ВІД 24 ЛИПНЯ 1971 РОКУ, ЗМІНЕНОГО 2
ЖОВТНЯ 1979 РОКУ)

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 21, ст.155 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом №2627-III від 11.07.2001,
ВВР, 2001, № 43, ст.241 )

З метою розширення міжнародного культурного обміну, становлення
цивілізованого ринку інтелектуальної власності Верховна Рада України
постановляє:

1. Погодитись з пропозицією Президента України про приєднання України до
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів
(Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року).

2. Доручити Міністерству закордонних справ України надіслати
Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної
власності документ про приєднання України до Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня
1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року). ( Стаття 2 із змінами,
внесеними згідно із Законом №2627-III від 11.07.2001 )

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 31 травня 1995 року

№ 189/95-ВР

БЕРНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ЛІТЕРАТУРНИХ І ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Паризький Акт від 24 липня 1971 року,

змінений 2 жовтня 1979 року

Міністерство закордонних справ України інформації про дату набуття
загальної чинності не надало. 

Держави Союзу, натхненні однаковим бажанням охороняти настільки
ефективно й однаково, наскільки це можливо, права авторів на їх
літературні і художні твори,

визнаючи значення роботи Конференції по перегляду Конвенції, що
відбулася у Стокгольмі в 1967 році,

вирішили переглянути Акт, прийнятий Конференцією у Стокгольмі, залишаючи
без змін Статті з 1 по 20 та з 22 по 26 цього Акта.

Відповідно до цього нижчепідписані Уповноважені за поданням своїх
повноважень, визнаних у належній формі та повному порядку,

погодилися про нижченаведене:

Стаття 1

Країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз для охорони
прав авторів на їх літературні і художні твори.

Стаття 2

(1) Термін “літературні і художні твори” охоплює всі твори в галузі
літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони
не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори; лекції
звернення, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і
музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори
з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються
твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; рисунки, твори
живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні
твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним
фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти,
плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до
географії, топографії, архітектури або наук.

(2) Проте за законодавством країн Союзу зберігається право приписати, що
літературні і художні твори або будь-які певні їх види не підлягають
охороні, якщо вони не закріплені у тій або іншій матеріальній формі.

(3) Переклади, адаптації, музичні аранжування та інші переробки
літературного або художнього твору охороняються нарівні з оригінальними
творами, без шкоди правам автора оригінального твору.

(4) За законодавством країн Союзу зберігається право визначати охорону,
яка буде надаватись офіційним текстам законодавчого, адміністративного і
судового характеру та офіційним перекладам таких текстів.

(5) Збірники літературних і художніх творів, наприклад, енциклопедії та
антології, що являють собою за добором і розміщенням матеріалів
результат інтелектуальної творчості, охороняються як такі, без шкоди
правам авторів кожного із творів, що становить частину таких збірників.

(6) Твори, зазначені у цій Статті, користуються охороною в усіх країнах
Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора та його
правонаступників.

(7) Із урахуванням положень Статті 7 (4) цієї Конвенції за
законодавством країн Союзу зберігається право визначати ступінь
застосування їх законів до творів прикладного мистецтва і промислових
рисунків та зразків, а також умови охорони таких творів, рисунків та
зразків. Щодо творів які охороняються у країні походження виключно як
рисунки та зразки, в інших країнах Союзу може бути передбачена лише
спеціальна охорона, надавана в даній країні рисункам і зразкам, проте,
якщо в даній країні не надається такої спеціальної охорони, ці твори
охороняються як художні твори.

(8) Охорона, надавана цією Конвенцією, не поширюється на повідомлення
про новини дня або на повідомлення про різні події, що мають характер
простої прес-інформації.

Стаття 2 bis

(1) За законодавством країн Союзу зберігається право повністю або
частково вилучити із охорони, передбаченої попередньою Статтею,
політичні промови і промови, виголошені під час судових процесів.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається також право визначати
умови, на яких лекції, звернення та інші публічно виголошені твори того
ж виду можуть відтворюватися в пресі, передаватися в ефір, повідомлятися
для загального відома по дротах і бути предметом публічних повідомлень,
передбачених Статтею 11 bis (1) цієї Конвенції, коли таке використання
виправдовується інформаційною метою.

(3) Проте автор користується виключним правом підготовляти збірники
своїх творів, згаданих у попередніх пунктах.

Стаття 3

(1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується:

a) до авторів, які є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх творів як
випущених у світ, так і не випущених у світ;

b) до авторів, які не є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх
творів, випущених у світ вперше в одній із цих країн або одночасно в
країні, що не входить до Союзу, і в країні Союзу.

(2) Автори, які не є громадянами однієї з країн Союзу, але мають своє
звичайне місце проживання в одній із таких країн, прирівнюються для
цілей цієї Конвенції до громадян цієї країни.

(3) Під “випущеними у світ творами” слід розуміти твори, випущені за
згодою їх авторів, яким би не був спосіб виготовлення примірників, за
умови, якщо ці примірники випущені в обіг у кількості, здатній
задовольнити розумні потреби публіки, беручи до уваги характер твору. Не
є випуском у світ представлення драматичного, музично-драматичного або
кінематографічного твору, виконання музичного твору, публічне читання
літературного твору, повідомлення по дротах або передача в ефір
літературних чи художніх творів, показ твору мистецтва і спорудження
твору архітектури.

(4) Твір вважається випущеним у світ одночасно у кількох країнах, якщо
він був випущений у двох або більше країнах протягом тридцяти днів після
першого його випуску.

Стаття 4

(1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується, навіть якщо
умови, передбачені Статтею 3, не будуть виконані:

a) до авторів кінематографічних творів, виробник яких має свою
штаб-квартиру або звичайне місце проживання в одній із країн Союзу;

b) до авторів творів архітектури, споруджених у будь-якій країні Союзу,
або інших художніх творів, що є частиною будівлі чи іншої споруди,
розташованої в будь-якій країні Союзу.

Стаття 5

(1) Щодо творів, стосовно яких авторам надається охорона на підставі
цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни
походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в
подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також
правами, особо надаваними цією Конвенцією.

(2) Користування цими правами і здійснення їх не пов’язані з виконанням
будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від
існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених
цією Конвенцією положень, обсяг охорони, однаково як і засоби захисту,
що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно
законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

(3) Охорона в країні походження регулюється внутрішнім законодавством.
Проте, якщо автор не є громадянином країни походження твору, стосовно
якого йому надається охорона на підставі цієї Конвенції, він
користується в цій країні такими ж правами, як і автори – громадяни цієї
країни.

(4) Країною походження вважається:

a) для творів, вперше випущених у світ у будь-якій країні Союзу – ця
країна; для творів, випущених у світ одночасно в кількох країнах Союзу,
що надають різні строки охорони, – та країна, законодавство якої
встановлює найкоротший строк охорони;

b) для творів, випущених у світ одночасно у будь-якій країні, що не
входить до Союзу, і в одній із країн Союзу, – ця остання країна;

c) для творів, не випущених у світ, або для творів, випущених у світ
вперше в країні, що не входить до Союзу, безодночасного випуску в світ у
будь-якій країні Союзу, – та країна Союзу, громадянином якої є автор, за
умови, що

(i) стосовно кінематографічних творів, виробник яких має свою
штаб-квартиру або звичайне місце проживання в будь-якій країні Союзу,
країною походження є ця країна; і

(ii) стосовно творів архітектури, споруджених у будь-якій країні Союзу,
або інших художніх творів, що є частиною будівлі чи іншої споруди,
розташованої в будь-якій країні Союзу, країною походження є ця країна.

Стаття 6

(1) Якщо будь-яка країна, що не входить до Союзу, не забезпечує
достатньої охорони творам авторів, які є громадянами однієї з країн
Союзу, ця остання країна може обмежити охорону, надавану творам авторів,
які на дату першого випуску в світ цих творів є громадянами іншої країни
і які не мають свого звичайного місця проживання в одній із країн Союзу.
Якщо країна, в якій твір було вперше випущено в світ, скористається цим
правом, інші країни Союзу не зобов’язані надавати творам,
підпорядкованим такому особливому режиму, більш широку охорону, ніж та,
яка надана їм у країні першого випуску в світ.

(2) Ніякі обмеження, встановлені на основі попереднього пункту, не
зачіпають права, які набуті автором на твір, випущений у світ у
будь-якій країні Союзу до введення в дію такого обмеження.

(3) Країни Союзу, які обмежують відповідно до цієї Статті надання
авторського права, повідомляють про це Генерального директора
Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі іменується
“Генеральний директор”) письмовою заявою, яка визначає країни, щодо яких
охорона обмежується, а також обмеження, під які підпадають права авторів
– громадян цих країн. Генеральний директор негайно сповіщає заяву всім
країнам Союзу.

Стаття 6 bis

(1) Незалежно від майнових прав автора і навіть після уступки прав він
має право вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні цього твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або
репутації автора.

(2) Права, визнані за автором на підставі попереднього пункту,
зберігають силу після його смерті принаймні до припинення майнових прав
і здійснюються особами або установами, уповноваженими на це
законодавством країни, в якій вимагається охорона. Проте ті країни,
законодавство яких у момент ратифікації цього Акта або приєднання до
нього не містить положень, що забезпечують охорону після смерті автора
всіх прав, перелічених у попередньому пункті, можуть передбачити, що
деякі з цих прав не зберігають сили після смерті автора.

(3) Засоби захисту для забезпечення прав, надаваних цією Статтею,
регулюються законодавством країни, в якій вимагається охорона.

Стаття 7

(1) Строк охорони, надаваний цією Конвенцією, становить увесь час життя
автора і п’ятдесят років після його смерті.

(2) Проте для кінематографічних творів країни Союзу вправі передбачити,
що строк охорони закінчується через п’ятдесят років після того, як твір
за згодою автора було зроблено доступним для загального відома, або –
якщо протягом п’ятдесяти років з часу створення такого твору ця подія не
настане – що строк охорони закінчується через п’ятдесят років після
створення твору.

(3) Для творів, випущених анонімно або під псевдонімом, строк охорони,
надаваний цією Конвенцією, закінчується через п’ятдесят років після
того, як твір було правомірно зроблено доступним для загального відома.
Проте, якщо прийнятий автором псевдонім не викликає сумнівів у його
особі, строком охорони є строк, передбачений пунктом (1). Якщо автор
твору, випущеного анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особу
протягом вищезазначеного строку, то застосовується строк охорони,
передбачений пунктом (1). Країни Союзу не зобов’язані охороняти твори,
випущені анонімно або під псевдонімом стосовно яких є всі підстави
припускати що від часу смерті їх автора минуло п’ятдесят років.

(4) За законодавством країн Союзу зберігається право визначати строк
охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, що
охороняються як художні твори; проте цей строк не може бути менший
двадцяти п’яти років від часу створення такого твору.

(5) Строк охорони, надаваний після смерті автора і строки, передбачені
пунктами (2), (3) і (4), починають діяти з дня смерті автора і (або) від
дня настання події, зазначеної в цих пунктах, але починаються завжди з 1
січня року, що йде за роком смерті або за роком настання такої події.

(6) Країни Союзу мають право встановлювати строк охорони, що перевищує
строки, передбачені попередніми пунктами.

(7) Країни Союзу, які пов’язані Римським актом цієї Конвенції і які
установили у своєму національному законодавстві, що діє на час
підписання цього Акта, більш короткі строки охорони, ніж передбачені
попередніми пунктами, мають право зберегти ці строки під час приєднання
до цього Акта або під час його ратифікації.

(8) У будь-якому випадку строк визначається законом країни, в якій
вимагається охорона; проте, якщо законодавством цієї країни не
передбачено інше, цей строк не може бути більш тривалим, ніж строк,
встановлений у країні походження твору.

Стаття 7 bis

Положення попередньої Статті застосовується також для творів, створених
у співавторстві, за умови, що строки, які визначаються від часу смерті
автора, обраховуються від часу смерті останнього автора, який пережив
інших співавторів.

Стаття 8

Автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією,
протягом усього строку дії їх прав на оригінальні твори користуються
виключним правом перекладати і дозволяти переклади своїх творів.

Стаття 9

(1) Автори літературних і художніх творів, що охороняються цією
Конвенцією, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих
творів будь-яким чином і в будь-якій формі.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти
відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке
відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає
будь-яким необгрунтованим способом законні інтереси автора.

(3) Будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для
цілей цієї Конвенції.

Стаття 10

(1) Дозволяється використання цитат із твору, який правомірно зроблено
доступним для загального відома, за умови дотримання добрих звичаїв і в
обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із
газет і журналів у формі оглядів преси.

(2) Законодавством країн Союзу і спеціальними угодами, які укладені або
будуть укладені між ними, може бути дозволено використання літературних
або художніх творів у обсязі, виправданому поставленою метою, як
ілюстрацій у виданнях, радіо- і телевізійних передачах і звукозаписах
або зображення навчального характеру за умови, що таке використання
здійснюється при дотриманні добрих звичаїв.

(3) При використанні творів відповідно до попередніх пунктів цієї Статті
зазначаються джерело та ім’я автора, якщо воно позначено на цьому
джерелі.

Стаття 10 bis

(1) За законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти
відтворення в пресі, передачу в ефір або повідомлення по дротах для
загального відома опублікованих у газетах або журналах статей з поточних
економічних, політичних і релігійних питань або переданих в ефір творів
такого ж характеру у випадках, коли право на таке відтворення, передачу
в ефір або повідомлення по дротах не було спеціально застережено. Проте
джерело завжди повинно бути ясно вказано; правові наслідки невиконання
цього зобов’язання визначаються законодавством країни, в якій
вимагається охорона.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається також право визначати
умови, на яких літературні і художні твори, показані або оповіщені в
ході поточних подій, можуть бути в обсязі, виправданому поставленою
інформаційною метою, відтворені або зроблені доступними для загального
відома в оглядах поточних подій засобами фотографії або кінематографії
чи шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального відома по
дротах.

Стаття 11

(1) Автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів
користуються виключним правом дозволяти:

(i) публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ
і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами;

(ii) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для
загального відома.

(2) Такі ж права надаються авторам драматичних або музично-драматичних
творів щодо перекладів їх творів протягом усього строку дії їх прав на
оригінальні твори.

Стаття 11 bis

(1) Автори літературних і художніх творів користуються виключним правом
дозволяти:

(i) передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів
будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або
зображень;

(ii) будь-яке публічне повідомлення, чи то по дротах або засобами
бездротового зв’язку повторно передаваного в ефір твору, якщо таке
повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первинна;

(iii) публічне повідомлення переданого в ефір твору за допомогою
гучномовця або будь-якого іншого апарата, що передає знаки, звуки або
зображення.

(2) Законодавством країн Союзу можуть бути визначені умови здійснення
прав, передбачених попереднім пунктом; проте дію цих умов буде суворо
обмежено межами країн, які їх встановили. Ці умови ні в якому разі не
можуть зачіпати ні немайнових прав автора, ні належного автору права на
одержання справедливої винагороди, що встановлюється, за відсутності
згоди, компетентним органом.

(3) Дозвіл, наданий відповідно до пункту (1) цієї Статті, оскільки не
встановлено інше, не включає дозволу на запис переданого в ефір твору за
допомогою приладів, що фіксують звуки або зображення. Проте
законодавством країн Союзу може визначатися режим записів короткочасного
користування, здійснюваних радіомовною організацією власними засобами і
для своїх передач. Цим законодавством може бути дозволене зберігання
таких записів, зважаючи на їх виключно документальний характер, в
офіційних архівах.

Стаття 11 ter

(1) Автори літературних творів користуються виключним правом дозволяти:

(i) публічне читання своїх творів, включаючи таке публічне читання, яке
здійснюється будь-якими засобами або способами;

ii) передачу будь-яким способом читання їх творів для загального відома.

(2) Такі ж права надаються авторам літературних творів щодо перекладу їх
творів протягом усього строку дії їх прав на оригінальні твори.

Стаття 12

Автори літературних і художніх творів користуються виключним правом
дозволяти переробки, аранжування та інші зміни своїх творів.

Стаття 13

(1) Кожна країна Союзу може встановити для себе застереження і умови,
стосовно виключного права, надаваного автору музичного твору і автору
будь-якого тексту, що вже дав дозвіл на його запис разом з музичним
твором, дозволяти звуковий запис музичного твору разом з таким текстом,
якщо такий є; проте всі такі застереження і умови застосовуються тільки
в країнах, які їх встановили, і ні в якому разі не можуть зачіпати
права, що належать цим авторам, на одержання справедливої винагороди,
яка, за відсутності угоди, встановлюється компетентним органом.

(2) Записи музичних творів, зроблені в будь-якій країні Союзу відповідно
до Статті 13 (3) Конвенцій, підписаних у Римі 2 червня 1928 р. і в
Брюсселі 26 червня 1948 р., можуть відтворюватися в цій країні без
дозволу автора музичного твору до закінчення двох років від дня, коли в
ній набуде чинності цей Акт.

(3) Записи, зроблені відповідно до пунктів (1) і (2) цієї Статті і
ввезені без дозволу зацікавлених сторін у країну, де вони вважаються
незаконними, підлягають арешту.

Стаття 14

(1) Автори літературних і художніх творів мають виключне право
дозволяти:

(i) кінематографічну переробку і відтворення своїх творів та поширення
перероблених або відтворених таким способом творів;

(ii) публічний показ і виконання перероблених або відтворених таким
способом творів і повідомлення їх по дротах для загального відома.

(2) Переробка в будь-яку іншу художню форму кінематографічної
постановки, похідної від літературного або художнього твору, незалежно
від дозволу його автора, вимагає також дозволу автора оригінального
твору.

(3) Положення Статті 13 (1) не застосовуються.

Стаття 14 bis

(1) Без шкоди авторським правам на будь-який твір, який міг би бути
перероблений або відтворений, кінематографічний твір підлягає охороні як
оригінальний твір. Особа, яка має авторське право на кінематографічний
твір, користується такими ж правами, як і автор оригінального твору,
включаючи права, передбачені в попередній Статті.

(2) a) Визначення осіб, що мають авторське право на кінематографічний
твір, зберігається за законодавством країни, в якій вимагається охорона.

b) Проте в країнах Союзу, законодавство яких включає в число осіб, що
мають авторське право на кінематографічні твори авторів, що зробили
внесок у його створення, ці автори, якщо вони зобов’язалися зробити
такий внесок, не вправі при відсутності будь-якої протилежної або
особливої умови, заперечувати проти відтворення, розповсюдження,
публічного показу і виконання, повідомлення по дротах для загального
відома, передачі в ефір або будь-якого іншого публічного повідомлення
твору, а також субтитрування і дублювання його тексту.

c) Питання про те, чи повинно зазначене вище зобов’язання бути виражене
для застосування попереднього пункту b) у формі письмової згоди або
рівнозначного письмового акта, визначається законодавством країни, в
якій виробник кінематографічного твору має свою штаб-квартиру або
звичайне місце проживання. Проте за законодавством країни Союзу, в якій
вимагається охорона, зберігається право передбачити, що таке
зобов’язання встановлюється письмовою угодою або рівнозначним письмовим
актом. Країни, які скористаються цим правом, повідомляють про це
Генерального директора шляхом письмової заяви, яку він негайно сповіщає
всім іншим країнам Союзу.

d) Під “протилежною або особливою умовою” мається на увазі будь-яка
обмежувальна умова, що має відношення до вищезазначеного зобов’язання.

(3) Якщо національним, законодавством не встановлюється інше, положення
вищезазначеного пункту (2) d) не застосовуються до авторів сценаріїв,
діалогів і музичних творів, створених для постановки кінематографічного
твору, або до його режисера-постановника. Проте країни Союзу,
законодавство яких не має положень, що передбачають застосування
названого пункту (2) d) до режисера-постановника, повідомляють про це
Генерального директора шляхом письмової заяви, яку він негайно сповіщає
всім іншим країнам Союзу.

Стаття 14 ter

(1) Щодо оригіналів творів мистецтва і оригіналів рукописів письменників
і композиторів автор, а після його смерті особи або установи,
уповноважені національним законодавством, користуються невідчужуваним
правом часткової участі в кожному продажу твору, що йде за першою його
уступкою, здійсненою автором твору.

(2) Охорона, передбачена попереднім пунктом, може вимагатися в будь-якій
країні Союзу за умови, що законодавство країни, до якої належить автор,
це дозволяє, і в обсязі, що допускається законодавством країни, в якій
вимагається ця охорона.

(3) Порядок збору і розміри сум визначаються національним
законодавством.

Стаття 15

(1) Для того щоб автор літературних і художніх творів, що охороняються
цією Конвенцією, розглядався, за відсутності доказів протилежного, як
такий і відповідно до цього допускався у країнах Союзу до порушення
судового переслідування проти контрафакторів, достатньо, якщо ім’я
автора буде позначено на творі звичайним чином. Цей пункт
застосовується, навіть коли це ім’я є псевдонімом, коли псевдонім,
взятий автором, не викликає сумніву в його особі.

(2) Виробником кінематографічного твору вважається, при відсутності
доказу протилежного, фізична або юридична особа, ім’я або назва якої
зазначена на цьому творі звичайним способом.

(3) Щодо творів, випущених анонімно або під псевдонімом, крім зазначених
вище в пункті (1), видавець, ім’я якого позначено на творі, визнається,
при відсутності доказу протилежного, представником автора, і в цьому
статусі він правомочний захищати права автора і забезпечувати їх
здійснення. Чинність положень цього пункту припиняється, коли автор
розкриє свою особу і заявить про своє авторство на твір.

(4) a) Для неопублікованих творів, автор яких невідомий, але стосовно
яких є всі підстави припускати, що він є громадянином країни Союзу, за
законодавством цієї країни зберігається право призначити компетентний
орган, який представляє цього автора і правомочний захищати його права і
забезпечувати їх здійснення в країнах Союзу.

b) Країни Союзу, які відповідно до цього положення здійснять таке
призначення, повідомляють про це Генерального директора шляхом письмової
заяви, що містить повну інформацію про призначений у такому порядку
орган. Генеральний директор негайно сповіщає цю заяву всім іншим країнам
Союзу.

Стаття 16

(1) Контрафактні примірники твору підлягають арешту в будь-якій країні
Союзу, в якій цей твір користується правовою охороною.

(2) Положення попереднього пункту застосовуються також до відтворень, що
походять із країни, в якій твір не охороняється або перестав
користуватись охороною.

(3) Арешт накладається відповідно до законодавства кожної країни.

Стаття 17

Положення цієї Конвенції не можуть ні в чому зачіпати право уряду кожної
із країн Союзу дозволяти, контролювати або забороняти в законодавчому
або адміністративному порядку розповсюдження, виконання або показ
будь-якого твору або постановки, щодо яких компетентний орган визнає за
необхідне здійснити це право.

Стаття 18

(1) Ця Конвенція застосовується до всіх творів, які на момент набуття
нею чинності не стали ще загальним надбанням у країні походження у
зв’язку із закінченням строку охорони.

(2) Проте якщо внаслідок закінчення раніше наданого творові строку
охорони він став уже загальним надбанням у країні, в якій вимагається
охорона, цей твір не буде знову взято під охорону в цій країні.

(3) Вказаний принцип застосовується відповідно до положень спеціальних
конвенцій, які укладені або будуть укладені з цією метою між країнами
Союзу. За відсутності таких положень відповідні країни визначають кожна
для себе умови застосування цього принципу.

(4) Попередні положення застосовуються також у випадку нових приєднань
до Союзу та у випадках, коли охорона розширяється в порядку застосування
Статті 7 або внаслідок відмови від застережень.

Стаття 19

Положення цієї Конвенції не перешкоджають вимогам про більш широку
охорону, яка може надаватись законодавством тієї або іншої країни Союзу.

Стаття 20

Уряди країн Союзу залишають за собою право вступати між собою в
спеціальні угоди, коли ці угоди будуть надавати авторам більш широкі
права, ніж встановлені цією Конвенцією, або будуть містити інші
положення, які не суперечать цій Конвенції. Положення чинних угод, що
відповідають цим вимогам, залишаються такими, що підлягають
застосуванню.

Стаття 21

(1) Спеціальні положення стосовно країн, що розвиваються, містяться в
Додатковому розділі.

(2) Із урахуванням положень Статті 28 (1) b) Додатковий розділ становить
невід’ємну частину цього Акта.

Стаття 22

(1) a) Союз має Асамблею, що складається із країн Союзу, пов’язаних
Статтями від 22 по 26.

b) Уряд кожної країни представляється одним делегатом, який може мати
заступників, радників і експертів.

c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.

(2) a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, що відносяться до збереження і розвитку Союзу
і застосування цієї Конвенції;

(ii) дає Міжнародному бюро інтелектуальної власності (далі іменується
“Міжнародне бюро”), передбаченому в Конвенції, що засновує Всесвітню
організацію інтелектуальної власності (далі іменується “Організація”),
вказівки щодо підготовки конференції з перегляду, приділяючи при цьому
належну увагу зауваженням країн Союзу, не пов’язаних Статтями від 22 по
26;

(iii) розглядає і затверджує звіти і діяльність Генерального директора
Організації, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні інструкції з
питань, що відносяться до компетенції Союзу;

(iv) обирає членів Виконавчого комітету Асамблеї;

(v) розглядає і затверджує звіти і схвалює діяльність свого Виконавчого
комітету, а також дає йому інструкції;

(vi) визначає програму, приймає дворічний бюджет Союзу і затверджує його
фінансові звіти;

(vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;

(viii) створює такі комітети експертів і робочі групи, які вважає
необхідними для здійснення цілей Союзу;

(ix) визначає, які країни, що не є членами Союзу, і які міжурядові і
міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як
спостерігачі;

(x) приймає поправки до Статей від 22 по 26;

(xi) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей
Союзу;

(xii) виконує всі інші функції, що випливають із цієї Конвенції;

(xii) за умови її згоди здійснює такі права, які їй надані Конвенцією,
що засновує Організацію.

b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію
яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку
Координаційного комітету Організації. 

(3) a) Кожна країна – член Асамблеї має один голос.

b) Половина країн – членів Асамблеї становить кворум.

c) Незважаючи на положення підпункту b), якщо на будь-якій сесії
кількість представлених країн становить менше половини, але дорівнює або
перевищує третину країн – членів Асамблеї, вона може приймати рішення,
проте всі рішення Асамблеї, за винятком рішень, що відносяться до її
власних правил процедури, набувають чинності лише при дотриманні нижче
наведених умов. Міжнародне бюро направляє згадані рішення країнам –
членам Асамблеї, які не були на ній представлені, і запрошує їх
повідомити письмово у трьомісячний строк, рахуючи від дати направлення
рішення, чи голосують вони за ці рішення, проти них або утримуються.
Якщо після закінчення цього строку кількість країн, що таким чином
проголосували або повідомили, що вони утримались, досягне тієї
кількості, якої не вистачало для досягнення кворуму на самій сесії, такі
рішення набувають чинності за умови, що одночасно зберігається необхідна
більшість.

d) За умови дотримання положень Статті 26 (2), Асамблея приймає своє
рішення більшістю в дві третини поданих голосів.

e) Голоси тих, що утрималися, до уваги не беруться.

f) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її
імені. 

g) Країни Союзу, що не є членами Асамблеї, допускаються на її засідання
як спостерігачі.

(4) a) Асамблея збирається на чергову сесію раз на два роки за
скликанням Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же
час і в тому ж місці, що й Генеральна Асамблея Організації.

b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним
директором, на вимогу Виконавчого комітету або на вимогу однієї чверті
країн – членів Асамблеї.

(5) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 23

(1) Асамблея має Виконавчий комітет.

(2) a) Виконавчий комітет складається з країн, обраних Асамблеєю із
числа країн – членів Асамблеї. Крім того, країна, на території якої
Організація має свою штаб-квартиру, має в комітеті ex officio одне
місце, за умови дотримання положень Статті 25 (7) b).

b) Уряд кожної країни – члена Виконавчого комітету представлений одним
делегатом, який може мати заступників, радників і експертів.

c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.

(3) Кількість країн – членів Виконавчого комітету становить одну чверть
кількості країн – членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що
підлягають заповненню, залишок, що утворився після ділення на чотири, до
уваги не приймається.

(4) Під час виборів членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє
належну увагу справедливому географічному розподілу, а також
необхідності для країн – учасниць спеціальних угод, які можуть бути
укладені у зв’язку із Союзом, бути серед країн, які складають Виконавчий
комітет.

(5) a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття
сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової
сесії Асамблеї.

b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в кількості,
що не перевищує двох третин їх складу.

c) Асамблея встановлює детальні правила виборів і можливих перевиборів
членів Виконавчого комітету.

(6) a) Виконавчий комітет:

(i) готує проект порядку денного Асамблеї;

(ii) подає Асамблеї пропозиції щодо проекту програми і двохрічного
бюджету Союзу, підготовлених Генеральним директором;

(iii) виключений; 

(iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти
Генерального директора і щорічні акти фінансових ревізій;

(v) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, що виникли
між двома черговими сесіями Асамблеї, вживає всіх необхідних заходів,
щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;

(vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цієї
Конвенції.

b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію
яких здійснює Організація, Виконавчий комітет приймає рішення,
заслухавши думку Координаційного комітету Організації. 

(7) a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік за
скликанням Генерального директора по можливості в той же час і в тому ж
місці, що й Координаційний комітет Організації.

b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається
Генеральним директором, або за його власною ініціативою, або на прохання
Голови, або на вимогу однієї чверті членів Виконавчого комітету.

(8) a) Кожна країна – член Виконавчого комітету має один голос.

b) Половина країн – членів Виконавчого комітету становить кворум.

c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.

d) Голоси тих, що утрималися, не беруться до уваги.

e) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її
імені.

(9) Країни Союзу, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на
його засідання як спостерігачі.

(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 24

(1) a) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро, яке
є наступником Бюро Союзу, об’єднаного з Бюро Союзу, заснованого
Міжнародною конвенцією з охорони промислової власності.

b) Міжнародне бюро виконує, зокрема, функції секретаріату різних органів
Союзу.

c) Генеральний директор Організації є головною посадовою особою Союзу і
представляє Союз.

(2) Міжнародне бюро збирає і публікує інформацію щодо охорони авторських
прав. Кожна країна Союзу негайно передає Міжнародному бюро текст кожного
нового закону і всі офіційні тексти щодо охорони авторських прав.

(3) Міжнародне бюро видає щомісячний журнал.

(4) Міжнародне бюро сповіщає за запитом будь-якої країни Союзу відомості
з питань охорони авторських прав.

(5) Міжнародне бюро проводить дослідження і надає послуги, призначені
полегшити охорону авторських прав.

(6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член персоналу
беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого
комітету і будь-якого комітету експертів або робочої групи. Генеральний
директор або призначений ним член персоналу є за своїм службовим
становищем секретарем цих органів.

(7) a) Міжнародне бюро, відповідно до вказівки Асамблеї і в
співробітництві з Виконавчим комітетом, готує конференції по перегляду
положень Конвенції, що не містяться в Статтях від 22 по 26.

b) Міжнародне бюро може консультуватись з міжурядовими і міжнародними
неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій щодо
перегляду.

c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь у роботі
цих конференцій без права голосу.

(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього завдання.

Стаття 25

(1) a) Союз має бюджет.

b) Бюджет Союзу включає надходження і витрати власне Союзу, його внесок
до бюджету витрат, загальних для Союзів, а також у відповідних випадках
відрахування до бюджету Конференції Організації.

c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, які не відносяться
виключно до даного Союзу, але одночасно до одного або кількох інших
Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація. Частка Союзу в цих
загальних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.

(2) Бюджет Союзу приймається з належним урахуванням вимог координації з
бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(3) Бюджет Союзу фінансується з таких джерел:

(i) внесків країн Союзу;

(ii) зборів і платежів за надавані Міжнародним бюро послуги, що
стосуються Союзу;

(iii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, що стосуються
Союзу, і від передачі прав на такі публікації;

(iv) дарів, заповіданих коштів і субсидій;

(v) ренти, відсотків і різних інших доходів.

(4) a) Для визначення свого внеску до бюджету кожна країна Союзу
зараховується до певного класу і сплачує свій річний внесок на основі
таким чином встановленої кількості одиниць:

Клас І……………………………………………. 

25 

Клас II………………………………………….. 

20 

Клас III………………………………………….

15 

Клас IV…………………………………………. 

10 

Клас V………………………………………….. 

Клас VI…………………………………………. 

Клас VII………………………………………… 

 b) Кожна країна, якщо вона цього раніше не зробила, одночасно із здачею
на зберігання ратифікаційної грамоти або акта про приєднання вказує
клас, до якого вона бажає бути зарахованою. Будь-яка країна може змінити
клас. Якщо країна вибирає більш низький клас, вона повинна заявити про
це на черговій сесії Асамблеї. Така зміна набуває чинності від початку
календарного року, що йде за зазначеною сесією.

c) Річний внесок кожної країни дорівнює сумі, яка так відноситься до
загальної суми внесків до бюджету Союзу, що підлягають сплаті всіма
країнами, як кількість її одиниць відноситься до загальної кількості
одиниць усіх країн, що сплачують внески.

d) Внески належать до сплати з першого січня кожного року.

e) Країна, яка має заборгованість по сплаті внесків, втрачає право
голосу в усіх органах Союзу, членом яких вона є, якщо сума її
заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, яка припадає на неї
за два повних попередніх роки. Проте будь-який із цих органів може
дозволити такій країні продовжувати користуватися правом голосу, якщо і
до тих пір, поки він переконаний, що прострочення платежу відбулося
внаслідок виключних і неминучих обставин.

f) У випадку, коли бюджет не прийнятий до початку нового фінансового
періоду, то відповідно до порядку, передбаченого фінансовим регламентом,
діє бюджет на рівні попереднього року.

(5) Розмір зборів і платежів, належних за послуги, надавані Міжнародним
бюро від імені Союзу, встановлюються Генеральним директором, який
доповідає про це Асамблеї і Виконавчому комітету.

(6) a) Союз має фонд обігових коштів, який складається із разового
платежу, що вносить кожна країна Союзу. Якщо фонд обігових коштів стає
недостатнім. Асамблея вирішує питання про його збільшення.

b) Розмір первісного платежу кожної країни у згаданий фонд або її частка
у збільшенні цього фонду пропорційні внеску цієї країни за той рік, в
якому створено фонд або прийнято рішення про його збільшення.

c) Ця пропорція і умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією
Генерального директора, після того як вона заслухає думку
Координаційного комітету Організації.

(7) a) В угоді про штаб-квартиру, укладеній з країною, на території якої
Організація має свою штаб-квартиру, передбачається, що у випадках, коли
фонд обігових коштів виявляється недостатнім, ця країна надає аванси.
Сума цих авансів і умови, на яких вони надаються, в кожному випадку є
предметом особливої угоди між такою країною і Організацією. До тих пір,
поки така країна пов’язана зобов’язанням надавати аванси, вона за своїм
станом має одне місце у Виконавчому комітеті.

b) Як країна, згадана в підпункті a), так і Організація мають право
шляхом письмового повідомлення денонсувати зобов’язання про надання
авансів. Денонсація набуває чинності через три роки після закінчення
того року, в якому було зроблено повідомлення.

(8) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил фінансового
регламенту однією або кількома країнами Союзу чи зовнішніми ревізорами,
призначеними за їх згодою Асамблеєю.

Стаття 26

(1) Пропозиції про внесення поправок до Статей 22, 23, 24, 25 і цієї
Статті можуть бути зроблені будь-якою країною – членом Асамблеї,
Виконавчим комітетом або Генеральним директором. Такі пропозиції
направляються Генеральним директором країнам – членам Асамблеї принаймні
за шість місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) Будь-яка поправка до Статей, передбачених пунктом (1), приймається
Асамблеєю, для чого потрібна більшість у три чверті поданих голосів;
проте будь-яка поправка до Статті 22 і до даного пункту приймається
більшістю в чотири п’яті поданих голосів.

(3) Будь-яка поправка до Статей, передбачених пунктом (1), набуває
чинності через місяць, після того як письмові повідомлення про її
прийняття, здійснені відповідно до конституційної процедури кожної
країни, одержані Генеральним директором від трьох чвертей країн, які
були членами Асамблеї на час прийняття нею цієї поправки. Будь-яка
поправка до названих Статей, прийнята таким чином, обов’язкова для всіх
країн, які є членами Асамблеї на час набуття поправкою чинності або які
стають її членами після цієї дати, проте будь-яка поправка, що збільшує
фінансові зобов’язання країн Союзу, є обов’язковою тільки для тих країн,
які повідомили про прийняття ними такої поправки.

Стаття 27

(1) Ця Конвенція може підлягати перегляду з метою внесення до неї змін,
спрямованих на вдосконалення системи Союзу.

(2) З цією метою по черзі в країнах Союзу проводяться конференції
представників названих країн. 

(3) Із урахуванням положень Статті 26, які застосовуються при внесенні
поправок до Статей від 22 по 26, будь-який перегляд цього Акта,
включаючи Додатковий розділ, потребує одностайності поданих голосів.

Стаття 28

(1) a) Кожна країна Союзу, яка підписала цей Акт, може ратифікувати його
або, якщо вона не підписала його, може приєднатися до нього.
Ратифікаційні грамоти та акти про приєднання здаються на зберігання
Генеральному директору.

b) Кожна країна Союзу може заявити у своїй ратифікаційній грамоті або
акті про приєднання, що ратифікація або приєднання не поширюється на
Статті від 1 по 21 і на Додатковий розділ; проте, якщо така країна вже
зробила заяву відповідно до Статті VI (1) Додаткового розділу, вона в
цій грамоті або акті в такому випадку може заявити тільки про те, що її
ратифікація або приєднання не застосовується до Статей від 1 по 20.

c) Кожна країна Союзу, яка відповідно до підпункту b) виключила
відповідні згадані положення із сфери дії своєї ратифікації або
приєднання, може пізніше в будь-який час заявити, що вона поширює
чинність своєї ратифікації або приєднання на ці положення. Така заява
подається на зберігання Генеральному директору. 

(2) a) Статті від 1 по 21 і Додатковий розділ набувають чинності через
три місяці після того, як будуть виконані такі дві умови:

(i) принаймні п’ять країн Союзу ратифікують цей акт або приєднаються до
нього, не зробивши заяви, передбаченої пунктом (1) b);

(ii) Іспанія, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії,
Сполучені Штати Америки і Франція будуть пов’язані Всесвітньою
конвенцією з авторського права, переглянутою в Парижі 24 липня 1971
року.

b) Набуття чинності, зазначене в підпункті a), відноситься до тих країн
Союзу, які принаймні за три місяці до згаданого набуття чинності здали
на зберігання ратифікаційні грамоти або акти про приєднання, не зробивши
заяви, передбаченої пунктом (1) b).

c) Відносно будь-якої країни Союзу, до якої не застосовується підпункт
b) і яка ратифікувала цей Акт або приєдналась до нього, не зробивши
заяви, передбаченої пунктом (1) b), Статті від 1 по 21 і Додатковий
розділ набувають чинності через три місяці після дати повідомлення
Генеральним директором про здачу на зберігання відповідної
ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, якщо тільки в поданій
грамоті або акті не буде названа більш пізня дата. В останньому випадку
Статті від 1 по 21 і Додатковий розділ набувають чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

d) Положення підпунктів a) і c) не впливають на застосування Статті VI
Додаткового розділу.

(3) Стосовно будь-якої країни Союзу, яка ратифікує цей Акт або
приєднується до нього, зробивши або не зробивши заяви, передбаченої
пунктом (1) b), Статті від 22 по 38, набувають чинності через три місяці
після дати повідомлення Генеральним директором про здачу на зберігання
відповідної ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, якщо тільки,
в поданій грамоті або акті не буде названа більш пізня дата. В
останньому випадку Статті від 22 по 38 набувають чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

Стаття 29

(1) Будь-яка країна, що не є членом Союзу, може приєднатись до цього
Акта і тим самим стати стороною цієї Конвенції і членом Союзу. Акти про
приєднання здаються на зберігання Генеральному директору.

(2) a) Із врахуванням підпункту b), ця Конвенція набуває чинності
стосовно будь-якої країни, що не є членом Союзу, через три місяці після
дати повідомлення Генеральним директором про здачу на зберігання її акта
про приєднання, якщо тільки більш пізня дата не була вказана в акті про
приєднання. В останньому випадку ця Конвенція набуває чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

b) Якщо набуття чинності, відповідно до підпункту a), передує набуттю
чинності Статтями від 1 по 21 і Додатковим розділом, відповідно до
Статті 28 (2) a), названа країна тим часом буде пов’язана замість Статей
від 1 по 21 і Додаткового розділу Статтями від 1 по 20 Брюссельського
акта цієї Конвенції. 

Стаття 29 bis

Ратифікація цього Акта або приєднання до нього для будь-якої країни, не
пов’язаної Статтями від 22 по 39 Стокгольмського акта цієї Конвенції, є
виключно для цілей Статті 14 (2) Конвенції, що засновує Організацію,
рівнозначною ратифікації згаданого Стокгольмського акта або приєднанню
до цього акта з обмеженням, передбаченим Статтею 28 (1) b) (i) цього
акта.

Стаття 30

(1) За винятком вилучень, що допускаються пунктом (2) цієї Статті,
Статті 28 (1) b), Статті 33 (2) і Додатковим розділом, ратифікація або
приєднання автоматично спричиняють до визнання всіх положень і одержання
всіх переваг, встановлених цією Конвенцією.

(2) a) Будь-яка країна Союзу, яка ратифікує цей Акт або приєднається до
нього, може з урахуванням Статті V (2) Додаткового розділу зберегти
переваги застережень, сформульованих нею раніше, за умови, що вона
зробить про це заяву під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти
або акта про приєднання.

b) Будь-яка країна, що не є членом Союзу, при приєднанні до цієї
Конвенції і з урахуванням Статті V (2) Додаткового розділу може заявити,
що вона має намір, принаймні тимчасово, замінити Статтю 8 цього Акта,
стосовно права на переклад, положеннями Статті 5 Союзної конвенції 1886
року, доповненої в Парижі в 1896 році, при чіткому розумінні, що ці
положення застосовуються тільки до перекладів на загальновживану мову
цієї країни. Із врахуванням Статті І (6) b) Додаткового розділу будь-яка
країна Союзу має право застосовувати стосовно права на переклад творів,
країною походження яких є країна, що скористалась таким застереженням,
охорону, еквівалентну охороні, надаваній цією останньою країною.

c) Будь-яка країна може у будь-який час вилучити такі застереження
шляхом повідомлення, направленого Генеральному директору.

Стаття 31

(1) Будь-яка країна може заявити в своїй ратифікаційній грамоті або акті
про приєднання, або в будь-який наступний час направити Генеральному
директору письмове повідомлення про те, що ця Конвенція застосовується
до всіх або деяких територій, зазначених у заяві або повідомленні, за
міжнародні відносини яких вона несе відповідальність.

(2) Будь-яка країна, яка зробила таку заяву або направила таке
повідомлення, може в будь-який час повідомити Генеральному директору про
припинення застосування цієї Конвенції до всіх або деяких із таких
територій.

(3) a) Будь-яка заява, зроблена відповідно до пункту (1), набуває
чинності з тієї ж дати, що і ратифікація або приєднання, документи про
які включали цю заяву, а будь-яке повідомлення, надіслане відповідно до
згаданого пункту, набуває чинності через три місяці після повідомлення
про нього, зробленого Генеральним директором.

b) Будь-яке повідомлення, надіслане відповідно до пункту (2), набуває
чинності через дванадцять місяців після одержання його Генеральним
директором.

(4) Ця Стаття ні в якому разі не може тлумачитись як така, що означає
мовчазне визнання або прийняття будь-якою країною Союзу фактичного
положення щодо території, до якої ця Конвенція застосовується іншою
країною Союзу на підставі заяви, зробленої відповідно до пункту (1).

Стаття 32

(1) Цей Акт заміняє у відносинах між країнами Союзу і в тій же мірі, в
якій він застосовується, Бернську конвенцію від 9 вересня 1886 року і
наступні акти її перегляду. Акти, які раніше набули чинності,
продовжують застосовуватися в цілому або в тій мірі, в якій цей Акт не
заміняє їх у силу попереднього речення, у відносинах між країнами Союзу,
які не ратифікують цього Акта або не приєднуються до нього.

(2) Країни, що не є членами Союзу, які стають стороною цього Акта, із
урахуванням пункту (3), застосовують його щодо будь-якої країни Союзу,
не пов’язаної цим Актом, або хоча і пов’язаної цим Актом, але яка
зробила заяву, передбачувану Статтею 28 (1) b). Такі країни визнають, що
згадана країна Союзу в своїх відносинах з ними:

(i) може застосовувати положення останнього акта, яким вона пов’язана, і

(ii) із врахуванням Статті І (6) Додаткового розділу, має право
пристосувати охорону до рівня, передбаченого цим Актом.

(3) Кожна країна, яка скористалась будь-якою із можливостей,
передбачених Додатковим розділом, може застосовувати положення
Додаткового розділу, що стосуються прав або можливостей, якими вона
скористалась, у своїх відносинах з будь-якою країною Союзу, що не
пов’язана цим Актом, за умови, що ця остання країна допускає
застосування згаданих положень.

Стаття 33

(1) Будь-який спір між двома або кількома країнами Союзу щодо тлумачення
або застосування цієї Конвенції, не вирішений шляхом переговорів, може
бути переданий будь-якою із зазначених країн до Міжнародного Суду шляхом
подачі заяви відповідно до статуту Суду, якщо тільки зазначені країни не
домовляться про інший спосіб врегулювання спору. Країна, яка подає
заяву, повинна повідомити Міжнародне бюро про спір, переданий на розгляд
Суду; Міжнародне бюро повинно повідомити про це решту країн Союзу.

(2) У момент підписання цього Акта або здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або акта про приєднання будь-яка країна може
заявити, що вона не вважає себе пов’язаною положеннями пункту (1). Щодо
спорів між такою країною і будь-якою іншою країною Союзу, то положення
пункту (1) на них не поширюється.

(3) Будь-яка країна, що зробила заяву відповідно до положень пункту (2),
може в будь-який час відізвати її через повідомлення, надіслане
Генеральному директору.

Стаття 34

(1) Із урахуванням Статті 29 bis, ніяка країна не може ратифікувати
попередні акти цієї Конвенції або приєднатися до них після набуття
чинності Статтями від 1 по 21 і Додаткового розділу.

(2) Після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і Додатковим розділом
жодна країна не може зробити заяви, передбаченої Статтею 5 Протоколу
щодо країн, які розвиваються, доданого до Стокгольмського акта.

Стаття 35

(1) Ця Конвенція діє без обмеження строком.

(2) Будь-яка країна може денонсувати цей Акт шляхом повідомлення,
надісланого Генеральному директору. Така денонсація є також денонсацією
всіх попередніх актів і поширюється тільки на країну, яка її здійснила,
в той час як щодо решти країн Союзу Конвенція залишається чинною і
підлягає виконанню.

(3) Денонсація набуває чинності через рік, починаючи від дня одержання
повідомлення Генеральним директором.

(4) Передбачене цією Статтею право денонсації не може бути використане
жодною країною до закінчення п’яти років, починаючи від дати, коли вона
стала членом Союзу.

Стаття 36

(1) Кожна країна, що є учасницею цієї Конвенції, зобов’язується вжити,
відповідно до своєї Конституції, необхідних заходів для забезпечення
застосування цієї Конвенції.

(2) Припускається, що кожна країна в момент, коли вона стає пов’язаною
цією Конвенцією, буде спроможна, відповідно до свого внутрішнього
законодавства, виконувати положення цієї Конвенції.

Стаття 37

(1) a) Цей Акт підписується в одному примірнику англійською і
французькою мовами і, з урахуванням пункту (2), здається на зберігання
Генеральному директору.

b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором, після
консультації із зацікавленими урядами, арабською, іспанською,
італійською, німецькою і португальською мовами, а також іншими мовами,
які визначить Асамблея.

c) У випадку розбіжностей у тлумаченні різних текстів перевага надається
французькому тексту.

(2) Цей Акт відкритий для підписання до 31 січня 1972 року. До цієї дати
примірник, зазначений у пункті (1) a), здається на зберігання Уряду
Французької Республіки.

(3) Генеральний директор завіряє і надсилає дві копії підписаного тексту
цього Акта урядам усіх країн Союзу і, за запитом, уряду будь-якої іншої
країни.

(4) Генеральний директор реєструє цей Акт у Секретаріаті Організації
Об’єднаних Націй.

(5) Генеральний директор повідомляє уряди всіх країн Союзу про
підписання, здачу на зберігання ратифікаційних грамот і актів про
приєднання і про заяви, що містяться в цих документах або зроблені
відповідно до Статей 28 (1) c), 30 (2) a) і b) та 33 (2), про набуття
чинності будь-якими положеннями цього Акта, повідомлення про денонсації
і повідомлення, надіслані відповідно до Статей 30 (2) c), 31 (1) і (2),
33 (3) і 38 (1), а також про повідомлення, передбачені Додатковим
розділом.

Стаття 38

(1) Країни Союзу, які не ратифікували цей Акт чи не приєднались до нього
або які не пов’язані Статтями від 22 по 26 Стокгольмського акта цієї
Конвенції, можуть до 26 квітня 1975 року користуватися, якщо вони того
забажають, правами, надаваними в силу зазначених Статей так, як коли б
вони були пов’язані цими Статтями. Будь-яка країна, яка бажає
користуватися такими правами, направляє з цією метою Генеральному
директору письмове повідомлення, що набуває чинності від дати його
одержання. Такі країни вважаються членами Асамблеї до зазначеного
строку.

(2) До тих пір, поки не всі країни Союзу стали членами Організації,
Міжнародне бюро Організації функціонує також як Бюро Союзу, а
Генеральний директор діє як Директор цього Бюро.

(3) Як тільки всі країни Союзу стають членами Організації, права,
обов’язки і майно Бюро Союзу переходять до Міжнародного бюро
Організації.

ДОДАТКОВИЙ РОЗДІЛ

Стаття І

(1) Будь-яка країна, яка вважається відповідно до сталої практики
Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй країною, що
розвивається, яка ратифікує або приєднується до цього Акта, невід’ємну
частину якого становить цей Додатковий розділ, і яка, взявши до уваги
свій економічний стан і свої соціальні та культурні потреби, не вважає
себе спроможною негайно ввести в дію положення по охороні всіх прав,
передбачених цим Актом, може шляхом повідомлення, що здається на
зберігання Генеральному директору при депонуванні ратифікаційної грамоти
або акта про приєднання, або з урахуванням Статті V (1) c), у будь-який
наступний час заявити, що вона буде користуватись пільгою, передбаченою
Статтею II, або пільгою, передбаченою Статтею III, або обома цими
пільгами. Вона може замість користування пільгою, передбаченою Статтею
II, зробити заяву відповідно до Статті V (1) a).

(2) a) Будь-яка заява, відповідно до пункту (1), зроблена до закінчення
десятирічного періоду, після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і
цього Додаткового розділу згідно із Статтею 28 (2) має силу до
закінчення названого періоду. Будь-яка така заява може бути відновлена
цілком або частково на періоди, кожний строком десять років шляхом
повідомлення, що здається на зберігання Генеральному директору, не
більше ніж за п’ятнадцять і не менше ніж за три місяці до закінчення
поточного десятирічного періоду.

b) Будь-яка заява, відповідно до пункту (1), зроблена після закінчення
десятирічного періоду після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і
цього Додаткового розділу згідно із Статтею 28 (2), має силу до
закінчення поточного десятирічного періоду. Будь-яка така заява може
бути відновлена, як це передбачено у другій фразі підпункту a).

(3) Будь-яка країна Союзу, яка перестала вважатись країною, що
розвивається, відповідно до пункту (1), не може відновити свою заяву, як
це передбачено пунктом (2) і незалежно від того, чи відкличе вона
офіційно свою заяву чи ні, не може користуватись пільгами, згаданими в
пункті (1), після закінчення поточного десятирічного періоду або після
закінчення трирічного періоду, після того як вона перестала вважатись
країною, що розвивається; при цьому застосовується той період, який
закінчується пізніше.

(4) Там, де до часу, коли заява, зроблена відповідно до пунктів (1) і
(2), припиняє свою дію, є в запасі примірники, які були виготовлені за
ліцензією, наданою на підставі цього Додаткового розділу, ці примірники
можуть продовжувати розповсюджуватися до тих пір, поки їхні запаси не
розійдуться повністю.

(5) Будь-яка країна, яка пов’язана положеннями цього Акта і яка здала на
зберігання заяву або повідомлення відповідно до Статті 31 (1) щодо
застосування цього Акта до якої-небудь території, стан якої може
розглядатись як аналогічний стану країн, зазначених у пункті (1), може
щодо такої території зробити заяву, згадану в пункті (1), і повідомлення
про відновлення, згадане в пункті (2). Протягом строку дії такої заяви
або повідомлення положення цього Додаткового розділу застосовуються щодо
такої території.

(6) a) Та обставина, що яка-небудь країна користується пільгами,
передбаченими пунктом (1), не створює можливості для іншої країни
надавати творам, країною походження яких є перша країна, охорону в
меншому обсязі, ніж та, яку вона зобов’язана надавати відповідно до
Статей від 1 по 20.

b) Право застосування еквівалентної охорони, передбачене в Статті 30 (2)
b) (друга фраза), не може бути використане раніше дати, якою закінчиться
період, що застосовується відповідно до Статті 1 (3) щодо творів,
країною походження яких є країна, що зробила заяву відповідно до Статті
V (1) a).

Стаття II

(1) Будь-яка країна, яка заявила, що вона буде користуватися пільгою,
передбаченою цією Статтею, може щодо творів, випущених у світ у
друкованій або іншій аналогічній формі відтворення, замінити виключне
право на переклад, передбачене Статтею 8, системою невиключних і
непередаваних ліцензій, що видаються компетентними органами на
нижчезазначених умовах і з урахуванням Статті IV.

(2) a) З урахуванням пункту (3), якщо після закінчення трирічного
періоду або будь-якого більш тривалого періоду, встановленого
національним законодавством названої країни, що обчислюється від дати
першого випуску твору у світ, переклад такого твору не був випущений у
світ мовою, загальновживаною в цій країні, особою, що має право на
переклад або з її дозволу, будь-який громадянин такої країни може
одержати ліцензію зробити переклад твору названою мовою і випустити в
світ такий переклад друкованою або аналогічною формою відтворення. 

b) На умовах, передбачених цією Статтею, ліцензія може бути видана також
у тих випадках, коли всі видання перекладу, випущеного у світ даною
мовою, повністю розійшлись.

(3) a) У разі перекладу мовою, що не є загальновживаною в одній або
кількох розвинутих країнах – членах Союзу, період, що дорівнює одному
року, заміняє трирічний період, передбачений пунктом (2) a).

b) Будь-яка країна, згадана в пункті (1), за одностайною домовленістю з
розвинутими країнами – членами Союзу, в яких та ж сама мова є
загальновживаною, може замінити, у випадку перекладу цією мовою,
трирічний період, передбачений пунктом (2) a), більш коротким періодом,
погодженим у такій домовленості, причому такий період не може бути менше
одного року. Проте положення попереднього речення не поширюється на
англійську, французьку та іспанську мови. Генеральний директор
повідомляється про будь-яку таку домовленість урядами, які її досягли.

(4) a) Відповідно до положень цієї Статті ліцензії, одержувані після
трьох років, не можуть бути видані до закінчення додаткового
шестимісячного періоду, а ліцензії, одержувані після одного року, до
закінчення додаткового дев’ятимісячного періоду:

(i) від дати, на яку заявник на ліцензію виконає вимоги, перелічені в
Статті IV (1), або

(ii) якщо не відомі особа або адреса особи, що має право на переклад,
від дати, на яку заявник на ліцензію відправить, як передбачено Статтею
IV (2), копії своєї заяви, поданої органу, компетентному видавати
ліцензію.

b) Ліцензія, передбачена цією Статтею, не видається, якщо переклад
мовою, стосовно якої заяву було подано, буде випущений у світ особою,
яка має право на переклад, або з її дозволу, протягом вказаних шести-
або дев’ятимісячних періодів.

(5) Будь-яка ліцензія, відповідно до положень цієї Статті, видається
лише для використання в школах, університетах або з метою досліджень.

(6) Якщо переклад твору випускається у світ особою, що має право на
переклад або з її дозволу за цінами, що відповідають тим, які звичайно
встановлюються в країні для аналогічних творів, будь-яка ліцензія, що
видається відповідно до цієї Статті, припиняє свою дію, якщо такий
переклад виконаний тією ж мовою і в основному того ж змісту, що й
переклад, випущений у світ за ліцензією. Всі примірники, що вже вийшли
до того, як ліцензія втратила силу, можуть продовжувати
розповсюджуватись до тих пір, поки вони не розійдуться повністю.

(7) Для творів, які в основному складаються з ілюстрацій, ліцензія на
переклад і випуск у світ тексту та на відтворення і випуск у світ
ілюстрацій надається, тільки якщо умови Статті III також виконуються.

(8) Ліцензія не може бути видана відповідно до цієї Статті, якщо автор
вилучив з обігу, всі примірники свого твору.

(9) a) Ліцензія на переклад твору, випущеного в світ у друкованій або
аналогічній формі відтворення, може бути також видана будь-якій
радіомовній організації, що має свою штаб-квартиру в країні, згаданій у
пункті (1), по пред’явленні заяви зазначеної організації компетентному
органу цієї країни, якщо при цьому виконуються всі такі умови:

(i) переклад здійснюється з примірника, виготовленого і придбаного
відповідно до законів даної країни;

(ii) переклад призначається лише для використання в радіопередачах,
призначених виключно для цілей навчання або поширення результатів
спеціальних технічних або наукових досліджень серед спеціалістів
конкретної професії;

(ii) переклад використовується виключно для цілей, перелічених в умові
(ii), в законно здійснених передачах, призначених для слухачів на
території даної країни, включаючи передачі, здійснювані за допомогою
звукових або візуальних записів, зроблених законно і виключно для цілей
таких передач;

(iv) будь-яке використання перекладу має комерційних цілей.

b) Звукові або візуальні записи перекладу, зробленого організацією
радіомовлення на підставі ліцензії, виданої в силу цього пункту, можуть
для цілей і з урахуванням умов, перелічених у підпункті a), і за згодою
цієї організації, бути також використані будь-якою іншою організацією
радіомовлення, що має свою штаб-квартиру в країні, компетентний орган
якої видав дану ліцензію.

c) За умови, що всі критерії і умови, викладені в підпункті a),
виконуються, ліцензія може також бути видана організації радіомовлення
для перекладу будь-якого тексту, включеного до аудіовізуального запису,
який сам був виготовлений і випущений у світ виключно з метою
використання для систематичного навчання.

d) З урахуванням підпунктів a) – c) положення попередніх пунктів
застосовуються під час видачі і реалізації ліцензії, виданої відповідно
до цього пункту. 

Стаття III

(1) Будь-яка країна, яка заявила, що вона буде користуватись пільгами,
передбаченими цією Статтею, має право замінити виключне право на
відтворення, передбачене Статтею 9, системою невиключних і непередаваних
ліцензій, що надаються компетентним органом із урахуванням Статті IV і
на таких умовах:

(2) a) Якщо стосовно твору, до якого ця Стаття застосовується в силу
пункту (7) після закінчення

(i) відповідного періоду, визначеного в пункті (3), починаючи від дати
першого випуску в світ даного видання твору, або

(ii) будь-якого більш тривалого періоду, визначеного національним
законодавством країни, згаданої в пункті (1), починаючи від тієї ж самої
дати, примірники такого видання не були розповсюджені в цій країні серед
публіки або у зв’язку з систематичним навчанням особою, яка має право на
відтворення, або з її дозволу за цінами, що відповідають тим, які
звичайно встановлюються в цій державі для аналогічних творів, будь-який
громадянин такої країни може одержати ліцензію на відтворення і на
випуск у світ такого видання за такою ж або більш низькою ціною для
використання у зв’язку із систематичним навчанням.

b) Ліцензія на відтворення і випуск у світ видання, яке було
розповсюджено, як це описано в підпункті a), може також бути видана на
умовах, передбачених у цій Статті, якщо після закінчення застосовного
періоду жоден дозволений примірник цього видання не був предметом
продажу в даній країні серед публіки або у зв’язку з систематичним
навчанням протягом шестимісячного періоду за цінами, що відповідають
тим, які звичайно встановлюються для аналогічних творів у цій країні.

(3) Період, зазначений у пункті (2) a) (i), становить п’ять років за
винятком:

(i) для творів з природничих і точних наук, включаючи математику і
техніку, цей період становить три роки;

(ii) для художніх, поетичних, драматичних і музичних творів, а також для
книг з мистецтва цей період становить сім років.

(4) a) Ніяка ліцензія, доступна після трьох років, не видається
відповідно до цієї Статті до закінчення шестимісячного періоду

(i) від дати, на яку заявник виконає вимоги, зазначені в статті IV (1),
або

(ii) якщо не відомі особа або адреса особи, що має право на відтворення,
від дати відправки заявником, як це передбачено Статтею IV (2) копій
його заяви, поданої до органу, компетентного видавати ліцензії.

b) Якщо ліцензії є доступними після інших періодів і Стаття IV (2) є
застосовною, жодна ліцензія не видається до закінчення тримісячного
періоду від дати відправлення копій заяви.

c) Якщо протягом шестимісячного або тримісячного періодів, указаних у
підпунктах a) і b), розповсюдження, як це описано в пункті (2) a), мало
місце, ніяка ліцензія відповідно до цієї Статті не видається.

d) Ніяка ліцензія не видається, якщо автор вилучив з обігу всі
примірники видання, на відтворення і випуск у світ якого ліцензія
запитувалась.

(5) Ліцензія на відтворення і випуск у світ перекладу твору не видається
відповідно до цієї Статті у таких випадках:

(i) коли переклад не був випущений особою, що має право на переклад або
з її дозволу, або

(ii) коли переклад зроблений не загальновживаною мовою в країні, де
запитувалась ліцензія.

(6) Коли особа, що має право на відтворення або хто-небудь за її
дозволом, розповсюджує примірники такого видання в країні, згаданій у
пункті (1), серед публіки або у зв’язку із систематичним навчанням за
цінами, що відповідають тим, які звичайно встановлюються в цій країні
для аналогічних творів, будь-яка ліцензія, що видається відповідно до
цієї Статті, припиняє свою дію, якщо таке видання випущено в світ тією ж
мовою і в основному того ж змісту, як і видання, випущене в світ за
ліцензією. Всі примірники, що вже вийшли в світ до того, як ліцензія
втратила силу, можуть продовжувати розповсюджуватись до тих пір, поки не
розійдуться повністю.

(7) a) Із врахуванням пункту b) твори, на які поширюється ця Стаття,
обмежуються творами, випущеними в світ у друкованій або аналогічній
формі відтворення.

b) Ця Стаття поширюється також на відтворення в аудіовізуальній формі,
законно здійснених аудіовізуальних записів, включаючи будь-які твори, що
містяться в них і охороняються авторським правом, а також на переклад
будь-якого включеного до них тексту мовою, загальновживаною в країні, де
ліцензія запитується, за умови, що у всіх цих випадках зазначені
аудіовізуальні записи підготовлені і випущені в світ із виключною метою
використання для систематичного навчання.

Стаття IV

(1) Ліцензії відповідно до Статей II і III можуть бути видані тільки за
умови, якщо заявник на ліцензію доведе згідно з правилами, встановленими
у цій країні, що він звертався до особи, яка має право на підготовку і
випуск у світ перекладу або на відтворення і випуск у світ видання, за
дозволом і одержав її відмову або що після виявлених ним належних
старань, він не зміг встановити особи, що має це право. При звертанні за
ліцензією заявник інформує про це будь-який національний або міжнародний
інформаційний центр, згаданий у пункті (2).

(2) Якщо не можна встановити особу, що має право, то заявник на ліцензію
надсилає рекомендованою авіапоштою копії своєї заяви, поданої органу,
компетентному видавати ліцензії, видавцю, прізвище якого позначено на
творі, а також будь-якому національному або міжнародному центру, який
може бути позначений у відповідній нотифікації, Генеральному директору
урядом країни, в якій, як передбачається, видавець здійснює основну
частину своєї професійної діяльності.

(3) Прізвище автора зазначається на всіх примірниках перекладу або
відтворення, випущених у світ за ліцензією, виданою відповідно до Статті
II або Статті III. Назва твору друкується на всіх таких примірниках. У
разі перекладу оригінальна назва твору друкується у будь-якому випадку
на всіх зазначених примірниках.

(4) a) Ніяка ліцензія, видана відповідно до Статті II або Статті III, не
поширюється на експорт примірників твору і дійсна тільки для випуску в
світ перекладу або відповідно відтворення в межах країни, де вона
запитувалась.

b) Для цілей підпункту a) поняття експорт включає відправку примірників
з будь-якої території в країну, яка щодо цієї території зробила заяву
відповідно до Статті І (5).

с) Коли урядова або інша організація країни, що видала ліцензію
відповідно до Статті II на підготовку перекладу будь-якою мовою, крім
англійської, іспанської або французької, надсилає примірники перекладу,
випущеного у світ за такою ліцензією, в іншу країну, така пересилка
примірників для цілей підпункту a) не вважається експортом, якщо
виконані всі з таких умов:

(i) одержувачами є громадяни країни, що видала ліцензію, або
організації, що об’єднують таких громадян;

(ii) примірники повинні використовуватись лише в школах, університетах
або з метою досліджень;

(iii) направлення примірників і їх наступне розповсюдження серед
одержувачів не має комерційної мети; і

(iv) країна, в яку направляються примірники, погодилась із країною, чий
компетентний орган видав ліцензію, дозволити одержання, розповсюдження
або те й інше разом, і Генеральний директор був повідомлений про таку
угоду урядом країни, в якій ліцензія була видана.

(5) Усі примірники, випущені в світ за ліцензією, виданою на підставі
Статті II або Статті III, мають повідомлення відповідною мовою, яке
вказує, що примірники підлягають розповсюдженню тільки в країні або на
території, на яку дана ліцензія поширюється.

(6) a) Необхідні заходи вживаються на національному рівні для
забезпечення:

(i) того, щоб ліцензія передбачала виплату справедливої компенсації на
користь особи, що має право на переклад, або, відповідно на відтворення,
що відповідає нормам гонорарів, звичайно застосовуваних щодо ліцензій
при вільних переговорах між особами в двох відповідних країнах; і

(ii) сплати і переказу компенсації: якщо мають місце особливі
національні валютні правила, компетентні власті докладають усіх зусиль
для того, щоб за допомогою міжнародного механізму забезпечити переказ
компенсації в конвертованій в міжнародному плані валюті або її
еквіваленті.

b) Необхідні заходи вживаються національним законодавством для
забезпечення правильного перекладу або відповідно точного відтворення
певного видання.

Стаття V

(1) a) Будь-яка країна, що має право зробити заяву, що вона користується
пільгою, передбаченою Статтею II, може замість цього під час ратифікації
цього Акта або приєднання до нього:

(i) якщо вона є країною, до якої застосовується Стаття 30 (2) a),
зробити заяву відповідно до цього положення щодо права на переклад;

(ii) якщо вона є країною, до якої Стаття 30 (2) a) не застосовується і
навіть, якщо вона не є країною, що не входить до Союзу, зробити заяву,
як це передбачено Статтею 30 (2) b), перша фраза.

b) Якщо країна перестає вважатись країною, що розвивається, як це
передбачено Статтею І (1), заява, зроблена відповідно до цього пункту,
залишається дійсною до дати закінчення строку, що застосовується
відповідно до Статті І (3).

c) Будь-яка країна, яка зробила заяву відповідно до цього пункту, не
може в подальшому користуватися пільгою, передбаченою Статтею II, навіть
якщо вона відкличе вказану заяву.

(2) Із урахуванням пункту (3) будь-яка країна, яка скористалася пільгою,
передбаченою Статтею II, не може в подальшому зробити заяву відповідно
до пункту (1).

(3) Будь-яка країна, яка перестала вважатися країною, що розвивається,
як це передбачено Статтею І (1), може, не пізніше ніж за два роки до
закінчення періоду, що застосовується відповідно до Статті І (3),
зробити заяву в цілях, передбачених Статтею 30 (2) b), перша фраза,
незважаючи на те, що вона не є країною, що не входить до Союзу. Така
заява набуває чинності на дату, коли минає строк, що застосовується
відповідно до Статті І (3).

Стаття VI

(1) Будь-яка країна Союзу може заявити, починаючи від дати цього Акта і
в будь-який час до того, коли вона буде пов’язана Статтями від 1 до 21 і
цим Додатковим розділом:

(i) якщо вона є країною, яка, коли б вона була пов’язана Статтями від 1
по 21 і цим Додатковим розділом, мала б право скористатися пільгами,
згаданими в Статті І (1), що вона буде застосовувати положення Статті II
або Статті III або обох цих Статей до творів, країною походження яких є
країна, яка відповідно до підпункту (ii), згаданого нижче, допускає
застосування цих Статей до таких творів або яка є пов’язаною Статтями
від 1 по 21 і цим Додатковим розділом; така заява замість посилання на
Статтю II може посилатись на Статтю V;

(ii) що вона допускає застосування цього Додаткового розділу до творів,
країною походження яких вона є, країнами, які зробили заяву відповідно
до підпункту (i), згаданому вище, або повідомлення відповідно до Статті
І.

(2) Будь-яка заява, зроблена відповідно до пункту (1), повинна бути у
письмовій формі і депонуватися у Генерального директора. Заява набуває
чинності від дати її депонування.

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

ПРО УЧАСТЬ УКРАЇНИ У ВСЕСВІТНІЙ КОНВЕНЦІЇ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО 1952 РОКУ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 13, ст.70 )

Відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво України”
від 12 вересня 1991 року Верховна Рада України постановляє:

1. Погодитись з пропозицією Президента України про участь України у
Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року і вважати цю
Конвенцію обов’язковою для України як однієї з держав-правонаступниць
колишнього Союзу РСР.

2. Міністерству закордонних справ України повідомити Генерального
директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
про участь України як однієї з держав-правонаступниць колишнього Союзу
РСР у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року.

Голова Верховної Ради І. ПЛЮЩ 

України 

м. Київ

23 грудня 1993 року

№ 3794-XII

 

ВСЕСВІТНЯ КОНВЕНЦІЯ

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО 1952 РОКУ

Договірні Держави,

натхненні бажанням забезпечити у всіх державах охорону авторського права
на літературні, наукові і художні твори,

впевнені в тому, що режим охорони авторських прав, придатний для всіх
націй і висловлений у Всесвітній конвенції, будучи доповненням вже
чинних міжнародних систем охорони і не зачіпаючи їх, здатний забезпечити
повагу прав особистості та сприяти розвитку літератури, науки і
мистецтва, 

переконані в тому, що такий універсальний режим охорони авторських прав
полегшить розповсюдження творів духовної творчості та сприятиме кращому
міжнародному взаєморозумінню,

домовилися про нижченаведене: 

Стаття I

Кожна Договірна Держава зобов’язується вжити всіх заходів, необхідних
для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів на
літературні, наукові художні твори, як-от:

твори письмові, музикальні, драматичні та кінематографічні, твори
живопису, графіки та скульптури.

Стаття II

1. Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, однаково
як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави,
користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така
Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її
власній території.

2. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави
користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава
надає творам своїх громадян, що не випущені в світ.

3. Для цілей даної Конвенції будь-яка Договірна Держава може в порядку
свого внутрішнього законодавства прирівняти до своїх громадян будь-яких
осіб, що доміцільовані на території цієї Держави.

Стаття III

1. Будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством, якої
неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей,
як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження
авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення
або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, – має
вважати ці вимоги виконаними щодо цих творів. які охороняються на
підставі цієї Конвенції і які вперше випущені у світ поза територією
цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з
першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з
дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак
“С” з зазначенням імені володаря авторського права і року першого
випуску в світ; цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані
таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право
зберігається.

2. Постанови пункту 1 цієї Статті не заважають будь-якій Договірній
Державі вимагати додержання формальностей або інших умов для одержання і
здійснення авторських прав на твори, вперше випущені в світ на її
території, або на твори її громадян, незалежно від місця випуску їх у
світ.

3. Постанови пункту 1 не заважають тому, щоб Договірна Держава вимагала
від особи, яка звертається до суду, додержання в цілях судочинства
процесуальних правил, як-от: представництва позивача адвокатом, якого
допущено до практики в цій Державі, або депонування позивачем примірника
твору в суді або в адміністративному органі, або як в тому, так і в
іншому. Проте факт невиконання вказаних вимог не спричиняє до
недійсності авторського права. Жодна із згаданих вимог не може бути
поставлена громадянину іншої Договірної Держави, якщо така вимога не
ставиться громадянам Держави, в якій проситься охорона. 

4. У кожній Договірній Державі мають бути встановлені без будь-яких
формальностей правові засоби, що забезпечують охорону не випущених у
світ творів громадян інших Договірних Держав.

5. Якщо будь-яка Договірна Держава надає охорону більше ніж на один
період часу і якщо тривалість першого такого періоду перевищує один з
мінімальних строків охорони, передбачених Статтею IV цієї Конвенції, то
ця Держава може не застосовувати постанови пункту 1 цієї Статті як до
другого, так і до наступних періодів охорони.

Стаття IV

1. Строк охорони твору визначається законом Договірної Держави, в якій
ставиться вимога про охорону, відповідно до постанов Статті II та цієї
Статті.

2. Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Конвенції, не може
бути коротшим періоду, що охоплює час життя автора і двадцять п’ять
років після його смерті.

Проте Договірна Держава, яка на момент набуття чинності цією Конвенцією
на її території обмежує цей строк для творів певних категорій періодом,
що обчислюється від часу першого випуску в світ твору, має право
зберегти такі відступи або поширити їх на твори інших категорій. Для
творів всіх цих категорій строк охорони не може бути коротшим двадцяти
п’яти років від часу першого випуску в світ.

У будь-якій з Договірних Держав, у якій на момент набуття чинності цією
Конвенцією на її території строк охорони не обчислюється виходячи з
тривалості життя автора, цей строк може обчислюватись від часу першого
випуску в світ твору, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації
цього твору, яка відбулася перед випуском у світ; строк охорони не може
бути коротшим двадцяти п’яти років від часу першого випуску в світ, або,
у відповідних випадках, від часу реєстрації твору, яка відбулася перед
випуском у світ. 

Якщо законодавство Договірної Держави передбачає два або кілька
послідовних періодів охорони, то тривалість першого періоду не може бути
менша тривалості одного з мінімальних періодів, вказаних вище.

3. Постанови пункту 2 цієї Статті не застосовуються до фотографічних
творів і творів прикладного мистецтва. Проте в Договірних Державах, які
надають охорону фотографічним творам, а також творам прикладного
мистецтва, оскільки вони є художніми, строк охорони таких творів не може
бути коротшим десяти років.

4. Жодна Договірна Держава не зобов’язана забезпечувати охорону твору
протягом строку, більш тривалого ніж строк, установлений для творів
даної категорії законом Договірної Держави, громадянином якої є автор,
якщо йдеться про твір, не випущений в світ, або, якщо мова йде про
випущений в світ твір, законом Договірної Держави, в якій твір вперше
випущено в світ. 

Якщо законодавство будь-якої Договірної Держави передбачає два або
більше послідовних періоди охорони, то, в цілях застосування попередньої
постанови, строком охорони, що надається цією Державою, вважається
сукупність цих періодів. Проте, якщо з якої-небудь причини даний твір не
охороняється цією Державою протягом другого або одного з наступних
періодів, то й інші Договірні Держави не зобов’язані охороняти цей твір
протягом другого або наступного періодів.

5. Твір громадянина Договірної Держави, вперше випущений в світ у
Державі, що не бере участі в цій Конвенції, буде вважатися, в цілях
застосування пункту 4 цієї Статті, вперше випущеним у світ у Договірній
Державі, громадянином якої є автор.

6. У випадку одночасного виходу в світ у двох або кількох Договірних
Державах твір вважатиметься, в цілях застосування пункту 4 цієї Статті,
вперше випущеним у світ у Державі, яка надає найменший строк охорони.
Вважається випущеним одночасно в кількох Державах всякий твір, що вийшов
у двох або більше Державах протягом тридцяти днів після першого випуску
в світ.

Стаття V

1. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати
в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів,
що охороняються на підставі цієї Конвенції.

2. Проте кожна Договірна Держава може своїм внутрішнім законодавством
обмежити право перекладу письмових творів, але з дотриманням таких
постанов.

Якщо після закінчення семи років від часу першого випуску в світ
якого-небудь письмового твору, його переклад на національну мову або, у
відповідних випадках, на одну з національних мов Договірної Держави не
був випущений у світ володарем права перекладу або з його дозволу, то
будь-який громадянин цієї Договірної Держави може одержати від
компетентного органу цієї Держави невиняткову ліцензію на переклад і
випуск у світ перекладеного таким чином твору національною мовою, якою
він досі не був випущений у світ.

Така ліцензія може бути видана лише за умови, якщо той, хто клопоче про
її видачу, докаже, відповідно до порядку, який діє у Державі, де
порушене клопотання, що він звертався до володаря права перекладу з
проханням про дозвіл на переклад і випуск перекладу у світ і що,
незважаючи на вжиті ним належні заходи, його прохання не було вручене
володарю авторського права, або він не міг одержати від володаря
авторського права дозвіл на переклад. За тих же умов ліцензія може бути
видана також у випадках, коли видання перекладу, що вже вийшов
національною мовою, повністю розпродані.

Якщо той, хто клопоче про видачу ліцензій, не міг вручити своє прохання
володарю права перекладу, він повинен направити його копії видавцю, ім’я
якого вказане у творі, та дипломатичному або консульському представнику
Держави, громадянином якої є володар права перекладу, якщо відоме його
громадянство, або організації, яка може бути вказана урядом цієї
Держави. Ліцензія не може бути видана до закінчення двомісячного строку
від часу відправки вказаних вище копій.

Внутрішнім законодавством Держав будуть вжиті відповідні заходи для
того, щоб забезпечити володарю права перекладу справедливу винагороду
відповідно до міжнародної практики, а також виплату та переказ суми цієї
винагороди за кордон, однаково як і заходи, що гарантують правильність
перекладу твору.

Назва та ім’я автора оригінального твору мають бути надруковані на всіх
примірниках перекладу, що вийшов у світ. Ліцензія дійсна лише щодо
випуску в світ перекладу на території Договірної Держави, де вона
запрошується. Ввіз примірників в іншу Договірну Державу і продаж їх
допускаються, якщо в цій Державі національною мовою є та ж сама мова, на
яку зроблено переклад, за умови, що законодавством цієї Держави
допускається така ліцензія і що ввіз і продаж не суперечать яким-небудь
діючим у цій Державі постановам; ввіз і продаж на території Договірної
Держави, в якій не існують вказані вище умови, підпорядковані
законодавству цієї Держави і угодам, що нею укладені. Ліцензія не може
бути кому-небудь передана її володарем. 

Ліцензія не може бути видана, якщо автор вилучив з обігу всі примірники
свого твору.

Стаття VI

Під “випуском у світ” у розумінні цієї Конвенції слід розуміти
відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному
колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом зорового
сприйняття.

Стаття VII

Ця Конвенція не поширюється на твори або права на ці твори, охорона яких
на момент набуття чинності цією Конвенцією у Договірній Державі, де
ставиться вимога про охорону, остаточно припинилась або ніколи не
існувала.

Стаття VIII

1. Ця Конвенція, що датується 6 вересня 1952 року, підлягає депонуванню
у Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури і буде відкрита для підписання всіма Державами протягом
ста двадцяти днів від зазначеної вище дати. Конвенція підлягає
ратифікації або прийняттю Державами, які її підписали.

2. Будь-яка Держава, що не підписала цю Конвенцію, може до неї
приєднатися.

3. Ратифікація, прийняття або приєднання здійснюються шляхом депонування
відповідних документів у Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури.

Стаття IX

1. Ця Конвенція набуде чинності через три місяці після депонування
дванадцяти ратифікаційних грамот або документів про прийняття або
приєднання, в тому числі актів, депонованих чотирма Державами, які не є
членами Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх творів. 

2. Надалі Конвенція набиратиме чинності для кожної Держави через три
місяці після депонування її документа про ратифікацію, прийняття або
приєднання.

Стаття X

1. Кожна Держава, що бере участь у цій Конвенції, зобов’язується вжити
відповідно до своєї конституції необхідних заходів для забезпечення
застосування цієї Конвенції.

2. Разом з тим мається на увазі, що кожна Держава на час депонування її
документа про ратифікацію, прийняття або приєднання буде спроможна
згідно із своїм внутрішнім законодавством застосовувати постанови цієї
Конвенції. 

Стаття XI

1. Засновується Міжурядовий комітет, який має такі завдання:

a) вивчення питань щодо застосування і дії цієї Конвенції;

b) підготовка періодичних переглядів Конвенції;

c) вивчення будь-яких інших питань щодо міжнародної охорони авторського
права у співробітництві з різними зацікавленими міжнародними
організаціями, зокрема з Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури, з Міжнародною спілкою по охороні літературних і
художніх творів та з Організацією американських держав;

d) інформування Договірних Держав про діяльність Комітету.

2. Цей Комітет складається з представників дванадцяти Договірних Держав,
які визначаються з урахуванням справедливого географічного
представництва і відповідно до положень резолюції, що стосується даної
Статті, яка додається до цієї Конвенції. 

Генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури, Директор Бюро Міжнародної спілки по охороні літературних і
художніх творів і Генеральний Секретар Організації американських держав
або їхні представники можуть бути присутні на засіданнях Комітету з
правом дорадчого голосу.

Стаття XII

Міжурядовий комітет скликатиме конференції для перегляду Конвенції, коли
він визнає це за необхідне або на вимогу принаймні десяти Договірних
Держав чи більшості Договірних Держав доти, поки їхня кількість не
досягне двадцяти.

Стаття XIII

Будь-яка Договірна Держава може під час депонування її документа про
ратифікацію, прийняття чи приєднання або згодом зробити заяву шляхом
нотифікації Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури про те, що ця Конвенція підлягає застосуванню
до всіх або частини країн чи територій, за зовнішні зносини яких ця
Держава несе відповідальність; в такому випадку Конвенція
застосовуватиметься до вказаних у нотифікації країн чи територій після
закінчення передбаченого у Статті IX тримісячного строку. Якщо така
нотифікація відсутня, ця Конвенція не буде поширюватись на ці країни і
території. 

Стаття XIV

1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію від свого
імені чи від імені всіх або частини країн або територій, стосовно яких
була зроблена передбачена у Статті XIII нотифікація. Денонсація
проводиться шляхом нотифікації Генеральному директору Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. 

2. Ця денонсація буде дійсною лише щодо держави, країни чи території,
від імені яких вона зроблена, і лише через дванадцять місяців від дня
одержання нотифікації.

Стаття XVI

1. Ця Конвенція укладена французькою, англійською та іспанською мовами.
Усі три тексти будуть підписані і матимуть рівну силу.

2. Офіційні тексти цієї Конвенції укладаються німецькою, італійською і
португальською мовами.

Будь-яка Договірна Держава або група Договірних Держав може через
посередництво Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури і за домовленістю з ним доручити
укладення текстів Конвенції будь-якою мовою на їх вибір. 

Усі такі тексти додаються до підписаного примірника Конвенції.

Стаття XVII

1. Ця Конвенція ні в чому не зачіпає постанов Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів і належності до Спілки, утвореної
цією Конвенцією.

2. Для застосування попереднього пункту до цієї Статті додається
Декларація. Ця Декларація є невід’ємною частиною цієї Конвенції для
Держав, які на 1 січня 1951 року були учасницями Бернської конвенції або
які приєдналися чи приєднаються до неї згодом. Підписання цієї Конвенції
вищевказаними Державами означає також підписання ними Декларації;
будь-яка ратифікація або прийняття Конвенції, будь-яке приєднання до неї
з боку цих Держав спричиняє також до ратифікації, прийняття Декларації
або приєднання до неї. 

Стаття XVIII

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції та багатосторонні або
двосторонні угоди по авторському праву, які діють або можуть бути
введені в дію між двома або кількома американськими республіками, але
виключно між ними. У випадку розходжень між постановами однієї з цих
угод, з одного боку, і постановами цієї Конвенції – з іншого, або між
постановами цієї Конвенції і постановами будь-якої нової конвенції або
будь-якої нової угоди, які могли б бути укладені між двома чи кількома
американськими республіками після введення в дію цієї Конвенції, для
сторін буде мати перевагу остання за часом укладена конвенція або угода.
Права, здобуті на будь-який твір на підставі конвенцій чи угоди, чинних
в тій або іншій з Договірних Держав до набуття сили цією Конвенцією в
цій Державі, не зачіпаються. 

Стаття XIX

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції і багатосторонні та двосторонні
угоди по авторському праву, які діють між двома чи кількома Договірними
Державами. У випадку розходжень між постановами однієї Конвенції права,
здобуті на який-небудь твір на підставі конвенцій чи угод, чинних в тій
або іншій з Договірних Держав до науття чинності цією Конвенцією в цій
Державі, не зачіпаються. Ця Стаття ні в чому не зачіпає постанов
Статей XVII і XVIII.

Стаття XX

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття XXI

Генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури розсилає належно засвідчені копії цієї Конвенції зацікавленим
Державам і Швейцарській Федеральній Раді, а також Генеральному секретарю
Організації Об’єднаних Націй для реєстрації. 

Крім того, Генеральний Директор сповіщає всі зацікавлені Держави про
депонування документів про ратифікацію, прийняття та приєднання, про
момент набуття чинності цією Конвенцією, про передбачені Статтею XIII
цієї Конвенції нотифікації і про передбачені Статтею XIV денонсації.

ДОДАТОК

Декларація, що стосується статті XVIII

Держави – члени Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх
творів, які є учасницями Всесвітньої конвенції з авторського права,

бажаючи зміцнити свої взаємовідносини на базі указаної Спілки та
уникнути всіляких конфліктів, які могли б виникнути в результаті
одночасного існування Бернської конвенції та Всесвітньої конвенції,

ухвалили за загальною згодою таку Декларацію:

a/ Твори, країною походження яких, згідно з положеннями Бернської
конвенції, є держава, яка вийшла після 1 січня 1951 року із складу
Міжнародної спілки, утвореної цією Конвенцією, не користуватимуться в
країнах Бернської спілки охороною, яку надає Всесвітня конвенція по
авторському праву.

b/ Всесвітня конвенція по авторському праву не підлягає застосуванню у
відносинах між країнами, пов’язаними Бернською конвенцією, в тому, що
стосується охорони творів, країною походження яких, згідно з положеннями
Бернської конвенції, є одна з країн Міжнародної спілки, утвореної цією
Конвенцією. 

На посвідчення чого належним чином уповноважені представники підписали
цю Конвенцію.

Здійснено в Женеві 6 вересня 1952 року в одному примірнику. 

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ДОГОВОРУ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.16)

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про авторське право, 1996 року (додається).

 

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

20 вересня 2001 року

№ 2733-III

 

ДОГОВІР

ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО

* Цей Договір був прийнятий 20 грудня 1996 року в Женеві Дипломатичною
конференцією ВОІВ про певні питання авторських та суміжних прав.

Преамбула

Договірні Сторони,

Бажаючи вдосконалювати та підтримувати охорону прав авторів на їхні
літературні та художні твори найбільш ефективним та однаковим шляхом,

Вважаючи за необхідне ввести нові міжнародні правила та більш чітке
тлумачення певних існуючих правил з метою забезпечення адекватного
вирішення питань, що виникають у зв’язку з економічним, соціальним,
культурним та технічним розвитком,

Визнаючи глибокий вплив розвитку та зближення інформаційних та
комунікаційних технологій на створення та використання літературних і
художніх творів,

Наголошуючи на виключній значимості охорони авторського права як стимулу
для літературної та художньої творчості,

Вважаючи за необхідне збереження балансу між правами авторів та
інтересами широкої публіки, особливо в сфері освіти, наукових досліджень
і до доступу до інформації, як відображено в Бернській конвенції,

Погодились про наступне:

Стаття 1

Відношення до Бернської конвенції

(1) Цей Договір є спеціальною угодою в рамках значення Статті 20
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів по
відношенню до Договірних Сторін, які є членами Союзу, створеного цією
Конвенцією.

Цей Договір не має жодного відношення до інших договорів, крім Бернської
конвенції, і не обмежує будь-які права та зобов’язання за будь-якими
іншими договорами.

(2) Ніщо в цьому Договорі не змінює існуючі зобов’язання, які Договірні
Сторони мають по відношенню один до одного згідно з Бернською конвенцією
про охорону літературних і художніх творів.

(3) Надалі “Бернська конвенція” означає Паризький акт від 24 липня 1971
року Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

(4) Договірні Сторони дотримуються Статей 1 – 21 і Додаткового розділу
Бернської конвенції*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 1 (4): Право на відтворення, як воно
визначено в Статті 9 Бернської конвенції, і винятки, що допускаються
відносно цього права, повністю застосовується у цифровому середовищі і,
зокрема відносно використання творів у цифровій формі. Розуміється, що
зберігання твору, що охороняється в цифровій формі в електронному
засобі, є відтворенням в контексті Статті 9 Бернської конвенції.

Стаття 2

Сфера охорони авторського права

Охорона авторських прав поширюється на форму вираження, а не на ідеї,
процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Стаття 3

Застосування Статей 2 – 6 Бернської конвенції

Договірні Сторони, із урахуванням відповідних змін, застосовують
положення Статей 2 – 6 Бернської конвенції, що стосуються охорони,
передбаченої цим Договором*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 3: Розуміється, що при застосуванні Статті
3 цього Договору, вираз “країна Союзу” в Статтях 2 – 6 Бернської
конвенції буде читатися так, якби це було посилання на Договірну Сторону
цього Договору, при застосуванні тих Статей Бернської конвенції відносно
захисту, який надається цим Договором. Розуміється також, що вираз
“країна, яка не є учасником Союзу” в цих Статтях Бернської конвенції
буде, при таких же обставинах, читатися так, якби це мало відношення до
країни, яка не є Договірною Стороною цього Договору, а також вираз “ця
Конвенція” в Статтях 2 (8), 2 bis (2), 3, 4, 5 Бернської конвенції буде
читатися, якби це мало відношення до Бернської конвенції та цього
Договору. Нарешті, розуміється, що посилання в Статтях 3 – 6 Бернської
конвенції “громадянин однієї з країн Союзу” буде означати, якщо ці
Статті будуть застосовуватися відносно цього Договору, відносно
міжурядової організації, яка є Договірною Стороною цього Договору, що
мова йде про громадянина однієї з країн цієї організації.

Стаття 4

Комп’ютерні програми

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні
Статті 2 Бернської конвенції. Така охорона застосовується до
комп’ютерних програм незалежно від способу або форми їх вираження*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 4: Сфера захисту комп’ютерних програм
відповідно до Статті 4 цього Договору, включаючи Статтю 2, співпадає зі
Статтею 2 Бернської конвенції і відповідними положеннями Угоди TRIPS.

Стаття 5

Компіляції даних (бази даних)

Компіляції даних або іншої інформації в будь-якій формі, які за підбором
і розміщенням змісту є результатом інтелектуальної творчості,
охороняються як такі. Така охорона не розповсюджується на самі дані або
інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, яке відноситься до
самих даних або інформації, що містяться в компіляції*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 5: Сфера захисту компіляції даних (баз
даних) відповідно до Статті 5 цього Договору, включаючи Статтю 2,
співпадає зі Статтею 2 Бернської конвенції і відповідними положеннями
Угоди TRIPS.

Стаття 6

Право на розповсюдження

(1) Автори літературних та художніх творів користуються виключним правом
дозволяти розповсюдження серед широкої публіки оригіналу і примірників
своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати, якщо вони існують, умови, за яких вичерпання права,
зазначеного в пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої
передачі права власності на оригінал або примірник твору з дозволу
автора*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 6 та 7: Використані в цих Статтях вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат в контексті зазначених Статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 7

Право на прокат

(1) Автори

(i) комп’ютерних програм;

(ii) кінематографічних творів; і

(iii) творів, втілених у фонограмах, як визначено національним
законодавством Договірних Сторін, користуються виключним правом
дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналів або примірників
своїх творів.

(2) Пункт (1) не застосовується:

(i) по відношенню до комп’ютерних програм, якщо сама програма не є
головним об’єктом прокату; та

(ii) по відношенню до кінематографічних творів, якщо тільки такий
комерційний прокат не призводить до широкого копіювання таких творів, що
завдає суттєвої шкоди виключному праву на відтворення.

(3) Незважаючи на положення пункту (1), Договірна Сторона, в якій на 15
квітня 1994 року діяла і продовжує діяти система справедливої
компенсації авторам за прокат примірників їх творів, втілених у
фонограмах, може користуватися цією системою за умови, що комерційний
прокат творів, втілених у фонограмах, не завдає суттєвої шкоди
виключному праву авторів на відтворення*,**.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статей 6 та 7: Використані в цих Статтях вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат в контексті зазначених Статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

** Узгоджені заяви щодо Статті 7: Розуміється, що зобов’язання
відповідно до Статті 7 (1) не вимагає від Договірної Сторони надавати
виключні права на комерційний прокат авторам, які відповідно до
законодавства Договірної Сторони, не наділені такими правами відносно
фонограм. Розуміється, що це зобов’язання співпадає із Статтею 14 (4)
Угоди TRIPS.

Стаття 8

Право на розповсюдження серед широкої публіки

Не порушуючи положень Статей 11 (1) (ii), 11 bis (1) (i) та (ii), 11 ter
(1) (ii), 14 (1) (ii) та 14 bis (1) Бернської конвенції автори
літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти
будь-яке розповсюдження своїх творів серед широкої публіки через дротові
або недротові засоби зв’язку, включаючи розповсюдження своїх творів
серед широкої публіки у такий спосіб, що представники публіки можуть
мати доступ до таких творів у будь-якому місці і в будь-який час за їх
власним вибором*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 8: Розуміється, що просте надання фізичним
особам права на здійснення повідомлення не в повному обсязі співпадає з
поняттям повідомлення, яке передбачено цим Договором або Бернською
конвенцією. Зрозуміло також, що Стаття 8 ні в якому разі не перешкоджає
Договірній Стороні застосовувати Статтю 11 bis (2).

Стаття 9

Тривалість охорони фотографічних творів

По відношенню до фотографічних творів Договірні Сторони не застосовують
положення Статті 7 (4) Бернської конвенції.

Стаття 10

Обмеження і винятки

(1) В окремих особливих випадках, які не завдають шкоди нормальному
використанню твору і невиправдано не обмежують законних інтересів
автора, Договірні Сторони можуть передбачити в своєму національному
законодавстві обмеження або винятки стосовно прав, що надаються авторам
літературних та художніх творів згідно з цим Договором.

(2) При застосуванні Бернської конвенції Договірні Сторони встановлюють
будь-які обмеження або винятки з передбачених нею прав для окремих
особливих випадків, які не завдають шкоди нормальному використанню твору
і невиправдано не обмежують законних інтересів автора*.

__________________

* Узгоджена заява щодо Статті 10: Розуміється, що положення Статті 10
дозволяють Договірним Сторонам розширювати щодо цифрового середовища
обмеження та винятки в своїх національних законодавствах, які вважаються
прийнятними згідно з положеннями Бернської конвенції. Одночасно ці
положення, зрозуміло, дозволяють Договірній Стороні знаходити нові
винятки та обмеження, які є прийнятними в цифровому сітьовому
середовищі.

Розуміється також, що Стаття 10 (2) не зменшує та не збільшує сферу
застосування обмежень та виключень, яка дозволяється Бернською
конвенцією.

Стаття 11

Зобов’язання стосовно технічних засобів

Договірні Сторони передбачають відповідну правову охорону та ефективні
засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, які
вживаються авторами у зв’язку із застосуванням їх прав згідно з цим
Договором або Бернською конвенцією і обмежують дії, які не дозволені
авторами або не допускаються законом по відношенню до їх творів.

Стаття 12

Зобов’язання стосовно інформації про управління правами

(1) Договірні Сторони передбачають відповідні ефективні засоби юридичної
відповідальності по відношенню до будь-якої особи, яка свідомо чинить
будь-які з нижчезазначених дій, знаючи або, у зв’язку із застосуванням
цивільно-правових засобів захисту, маючи належні підстави знати, що така
дія буде спонукати, дозволяти, сприяти або приховувати порушення
будь-якого права, передбаченого цим Договором або Бернською конвенцією:

(i) недозволене усунення або зміну будь-якої електронної інформації про
управління правами;

(ii) недозволене поширення, імпортування для розповсюдження, передачу в
ефір або розповсюдження серед широкої публіки, творів або примірників
творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена або змінена електронна
інформація про управління правами*.

(2) “Інформація про управління правами” в розумінні цієї статті означає
інформацію, яка ідентифікує твір, автора твору, володаря будь-якого
права на твір або інформацію про умови використання твору, а також
будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація, якщо будь-яка з
цих складових інформації додана до примірника твору або фігурує у
зв’язку із розповсюдженням твору серед широкої публіки.

____________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 12: Розуміється, що посилання на
“порушення будь-якого права, що охоплюється цим Договором або Бернською
конвенцією” включає як виключні права, так і права на одержання
винагороди.

Розуміється далі, що Договірні Сторони не будуть базуватися на цій
Статті для знаходження або застосування систем по управлінню правами,
які б здійснювали нав’язування формальностей, які недопустимі за
Бернською конвенцією та цим Договором, наприклад, забороняючи вільний
рух товарів або перешкоджаючи користуванню правами, які передбачені цим
Договором.

Стаття 13

Застосування в часі

Договірні Сторони застосовують положення Статті 18 Бернської конвенції
до всіх видів охорони, передбачених цим Договором.

Стаття 14

Положення про забезпечення прав

(1) Договірні Сторони зобов’язуються відповідно до своїх правових систем
вжити заходів, необхідних для забезпечення застосування цього Договору.

(2) Договірні Сторони передбачать наявність в їх законах заходів щодо
забезпечення прав, які дозволяють ефективно протидіяти будь-яким актам
порушення прав, передбачених цим Договором, включаючи термінові заходи
для запобігання порушень та заходи як стримуючий засіб від подальших
порушень.

Стаття 15

Асамблея

(1) (a) Договірні Сторони засновують Асамблею.

(b) Кожна Договірна Сторона має бути представлена одним делегатом, який
може мати заступників, радників та експертів.

(c) Витрати кожної делегації оплачуються Договірною Стороною, яка її
призначила. Асамблея може звернутися до Всесвітньої організації
інтелектуальної власності (далі – “ВОІВ”) з проханням надати фінансову
допомогу для делегацій тих Договірних Сторін, які вважаються країнами,
що розвиваються, відповідно до встановленої практики Генеральної
Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, або є країнами, що перебувають у
процесі переходу до ринкової економіки.

(2) (a) Асамблея розглядає питання, які стосуються збереження, розвитку,
застосування та функціонування цього Договору.

(b) Асамблея виконує функцію, покладену на неї відповідно до Статті 17
(2), що стосується допуску окремих міжурядових організацій до участі в
цьому Договорі.

(c) Асамблея виносить рішення про скликання будь-якої дипломатичної
конференції для перегляду цього Договору та видає необхідні вказівки
Генеральному директору ВОІВ щодо підготування такої дипломатичної
конференції.

(3) (a) Кожна Договірна Сторона, яка є державою, має один голос і
голосує тільки від свого імені.

(b) Будь-яка Договірна Сторона, яка є міжурядовою організацією, може
брати участь у голосуванні замість держав – членів такої організації, в
якій кількість голосів дорівнює кількості держав – членів цієї
організації, яка є стороною цього Договору. Будь-яка така міжурядова
організація не бере участі в голосуванні, якщо будь-яка з держав –
членів такої організації використає своє право голосувати, і навпаки.

(4) Один раз на два роки Асамблея скликається Генеральним директором
ВОІВ на чергову сесію.

(5) Асамблея встановлює свої процедурні правила, включаючи скликання
позачергових сесій, вимоги до кворуму та, на підставі положень цього
Договору, необхідну більшість для прийняття різних рішень.

Стаття 16

Міжнародне бюро

Міжнародне бюро ВОІВ виконує адміністративні функції, які стосуються
цього Договору.

Стаття 17

Право участі в Договорі

(1) Будь-яка держава – учасниця ВОІВ може стати учасницею цього
Договору.

(2) Асамблея може винести рішення про допуск до участі в цьому Договорі
будь-якої міжурядової організації, яка заявляє, що вона має компетенцію
і власну, обов’язкову для всіх держав – членів такої організації,
нормативну базу з питань, що регулюються цим Договором, і що вона
належним чином уповноважена відповідно до своїх внутрішніх процедур
стати учасницею цього Договору.

(3) Європейське співтовариство, зробивши заяву, згадану у попередньому
пункті, на Дипломатичній конференції, де було прийнято цей Договір, може
стати учасником цього Договору.

Стаття 18

Права та обов’язки згідно з Договором

Якщо в цьому Договорі не передбачено будь-яких спеціальних положень про
інше, кожна Договірна Сторона користується всіма правами та бере на себе
всі зобов’язання, що виходять з цього Договору.

Стаття 19

Підписання Договору

Цей Договір є відкритим для підписання до 31 грудня 1997 року будь-якою
державою – членом ВОІВ та Європейським співтовариством.

Стаття 20

Набуття чинності Договором

Цей Договір набуває чинності через три місяці після подання Генеральному
директору ВОІВ на збереження 30 державами документів про ратифікацію або
приєднання.

Стаття 21

Дата початку участі в Договорі

Цей Договір стає обов’язковим для:

(i) 30 держав, зазначених у Статті 20, з дати набуття цим Договором
чинності;

(ii) кожної іншої держави після закінчення трьох місяців з дати подання
цією державою відповідного документа на зберігання Генеральному
директору ВОІВ;

(iii) Європейського співтовариства після закінчення трьох місяців з дати
подання на зберігання документа про ратифікацію або приєднання, якщо
такий документ було подано після набуття чинності цим Договором
відповідно до Статті 20, або трьох місяців після набуття чинності цим
Договором, якщо такий документ було подано для зберігання до набуття
чинності цим Договором;

(iv) будь-якої іншої міжурядової організації, яка допущена до участі в
цьому Договорі, після закінчення трьох місяців після подання на
зберігання її документа про приєднання.

Стаття 22

Застереження, що не допускаються відносно Договору

За цим Договором не допускається жодних застережень.

Стаття 23

Денонсація Договору

Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цей Договір через
повідомлення, адресоване Генеральному директору ВОІВ. Будь-яка
денонсація вводиться в дію по закінченні одного року з дати отримання
повідомлення Генеральним директором ВОІВ.

Стаття 24

Мови Договору

(1) Цей Договір підписується в одному примірнику англійською, арабською,
іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому всі
тексти на цих мовах є рівно автентичними.

(2) Офіційний текст будь-якою мовою, крім мов, зазначених у пункті (1),
затверджується Генеральним директором ВОІВ на прохання зацікавленої
сторони після консультацій зі всіма зацікавленими сторонами. В цьому
пункті “зацікавлена сторона” означає будь-яку державу – член ВОІВ, про
офіційну мову або одну з офіційних мов якої йдеться, а також Європейське
співтовариство та будь-яку іншу міжурядову організацію, яка може стати
учасницею цього Договору, якщо йдеться про одну з її офіційних мов.

Стаття 25

Депозитарій

Генеральний директор ВОІВ є депозитарієм цього Договору.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ
ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.13 )

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення, вчиненої 26 жовтня 1961 року
в м. Римі (додається*).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 20 вересня 2001 року

№ 2730-III

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ

ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИКОНАВЦІВ,

ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ

Договірні держави, прагнучи захистити права виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення, погодилися про таке:

Стаття 1

Охорона, що надається цією Конвенцією, не зачіпає і ніяким чином не
впливає на захист авторських прав на твори літератури і мистецтва. Тому
жодне з положень цієї Конвенції не може розглядатися як таке, що завдає
шкоди цій охороні.

Стаття 2

1. Для цілей цієї Конвенції національний режим охорони означає правовий
режим, який встановлюється національним законодавством Договірної
Держави, в якій запитується охорона:

(a) виконавців, які є її громадянами, щодо виконань, здійснених,
переданих в ефір або вперше записаних на її території;

(b) виробників фонограм, які є її громадянами, щодо фонограм, вперше
записаних або вперше опублікованих на її території;

(c) організацій мовлення, штаб-квартири яких розташовані на її
території, щодо телерадіомовлення, здійснюваного за допомогою
передавачів, розташованих на її території.

2. Національний режим охорони надається відповідно до вимог охорони та
умов, що передбачають її обмеження, прямо передбачених цією Конвенцією.

Стаття 3

Для цілей цієї Конвенції:

(a) під “виконавцями” маються на увазі актори, співаки, музиканти,
танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають,
декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у
виконанні творів літератури чи мистецтва;

(b) під “фонограмою” мається на увазі будь-який виключно звуковий запис
звучання виконання або інших звуків;

(c) під “виробником фонограм” мається на увазі фізична або юридична
особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших
звуків;

(d) під “публікацією” мається на увазі надання публіці примірників
фонограми в достатній кількості;

(e) під “відтворенням” мається на увазі виготовлення одного або кількох
примірників запису;

(f) під “телерадіомовленням” мається на увазі передача бездротовими
засобами звуків або зображень і звуків для приймання публікою;

(g) під “ретрансляцією” мається на увазі одночасна передача
телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією
мовлення.

Стаття 4

Кожна Договірна Держава надає національний режим охорони виконавцям при
дотриманні однієї з наступних умов:

(a) виконання має місце в іншій Договірній Державі;

(b) виконання включено до фонограми, що охороняється відповідно до
Статті 5 цієї Конвенції;

(c) виконання, не будучи записаним на фонограму, поширюється шляхом
телерадіомовлення, що охороняється відповідно до Статті 6 цієї
Конвенції.

Стаття 5

1. Кожна Договірна Держава надає виробникам фонограм національний режим
охорони при дотриманні будь-якої з наступних умов:

(a) виробник фонограми є громадянином іншої Договірної Держави (критерій
громадянства виробника);

(b) перший запис звуку здійснений в іншій Договірній Державі (критерій
місця першого запису);

(c) фонограма вперше опублікована в іншій Договірній Державі (критерій
місця публікації).

2. Якщо фонограма вперше опублікована в державі, яка не є учасницею цієї
Конвенції, але якщо протягом тридцяти днів від дня її першої публікації
вона також опублікована в Договірній Державі (одночасна публікація),
вона вважається вперше опублікованою в Договірній Державі.

3. Будь-яка Договірна Держава може заявити, надіславши повідомлення
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, що вона не буде
застосовувати критерій місця публікації або, альтернативно, критерій
місця першого запису. Таке повідомлення здійснюється одночасно з
ратифікацією, прийняттям або приєднанням або в будь-який інший момент
після здійснення цих актів; в останньому випадку таке повідомлення
набуває чинності через шість місяців після його отримання.

Стаття 6

1. Кожна Договірна Держава надає організації мовлення національний режим
охорони при дотриманні будь-якої з наступних умов:

(a) штаб-квартира організації мовлення розташована в іншій Договірній
Державі;

(b) телерадіопередача в ефір здійснюється за допомогою передавача,
розташованого в іншій Договірній Державі.

2. Будь-яка Договірна Держава може заявити, надіславши повідомлення
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, що вона буде
здійснювати охорону телерадіопродукції тільки в тому випадку, якщо
штаб-квартира організації мовлення розташована в іншій Договірній
Державі і якщо передача здійснена за допомогою передавача, розташованого
в тій же Договірній Державі. Таке повідомлення здійснюється одночасно з
ратифікацією, прийняттям або приєднанням або в будь-який інший момент
після здійснення цих актів; в останньому випадку таке повідомлення
набуває чинності через шість місяців після дати його отримання.

Стаття 7

1. Охорона, яка надається виконавцям відповідно до цієї Конвенції,
включає можливість запобігати:

(a) здійсненню без їхньої згоди телерадіопередачі або публічного
сповіщення їхнього виконання за винятком випадків, коли використовуване
для телерадіопередачі або для публічного сповіщення виконання вже було
передане в ефір або здійснюється з використанням запису;

(b) здійсненню без їхньої згоди запису виконання, яке не було предметом
запису;

(c) відтворенню без їхньої згоди запису їхнього виконання:

(i) якщо первинний звуковий запис був здійснений без їхньої годи;

(ii) якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку
виконавці дали свою згоду;

(iii) якщо первинний звуковий запис здійснений відповідно до положень
Статті 15, а відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, яка
зазначена в цих положеннях.

2. (1) Якщо телерадіопередача здійснюється за згодою виконавців, то
охорона відносно ретрансляції, здійснення запису з метою
телерадіопередачі або відтворення такого запису з метою
телерадіопередачі регулюється національним законодавством Договірної
Держави, в якій така охорона запитується.

(2) Правила та умови, що регулюють використання організаціями мовлення
записів, здійснених з метою телерадіопередачі, визначаються відповідно
до національного законодавства Договірної Держави, в якій запитується
охорона.

(3) Проте національне законодавство, згадане в підпунктах (1) і (2)
цього пункту, не повинно позбавляти виконавців можливості регулювати на
договірній основі їхні відносини з організаціями мовлення.

Стаття 8

Якщо в одному і тому ж виконанні беруть участь кілька виконавців, кожна
Договірна Держава може визначити у своєму національному законодавстві та
підзаконних актах, яким чином будуть представлені виконавці у зв’язку із
здійсненням своїх прав.

Стаття 9

Шляхом прийняття національного законодавства і підзаконних актів
будь-яка Договірна Держава може поширювати охорону, яка надається цією
Конвенцією на митців, які не виконують твори літератури і мистецтва.

Стаття 10

Виробники фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме
або опосередковане відтворення своїх фонограм.

Стаття 11

У тих випадках, коли стосовно фонограм Договірна Держава відповідно до
свого національного законодавства вимагає дотримання певних
формальностей як умови для надання охорони прав виробників фонограм, або
виконавців, або їх обох, вони повинні вважатися дотриманими, якщо всі
наявні в продажу примірники опублікованої фонограми або їхні упаковки
мають напис, що складається із знака (Р) із зазначенням року першої
публікації, розташований таким чином, щоб чітко показати, що фонограма
охороняється; якщо на примірниках або їхній упаковці не згадується
виробник фонограми або володар ліцензії на це, виданої їх виробником
(шляхом зазначення його прізвища, торговельної марки або іншого
відповідного позначення), то напис повинен також включати прізвище
володаря прав виробника фонограми; більше того, якщо на примірниках або
їхній упаковці не зазначаються основні виконавці, то напис повинен також
включати ім’я особи, яка володіє правами таких виконавців у країні, де
здійснений запис.

Стаття 12

Якщо фонограма, опублікована в комерційних цілях, або відтворення такої
фонограми використовується безпосередньо для телерадіопередачі або для
будь-якого публічного сповіщення, разова справедлива винагорода
виплачується користувачем виконавцям або виробникам фонограм, або їм
обом. За відсутності угоди між цими сторонами умови розподілу цієї
винагороди можуть визначатися національним законодавством.

Стаття 13

Організації мовлення користуються правом дозволяти або забороняти:

(a) ретрансляцію своїх телерадіопередач;

(b) запис своїх телерадіопередач;

(c) відтворення:

(i) записів своїх телерадіопередач, виготовлених без їхньої згоди;

(ii) записів своїх телерадіопередач, виготовлених відповідно до положень
Статті 15, якщо відтворення було здійснено з іншими цілями ніж ті, які
зазначені в цих положеннях;

(d) публічне сповіщення своїх телепередач, якщо воно здійснюється в
місцях, доступних для публіки за вхідну плату; умови здійснення
телерадіомовлення регулюються національним законодавством держави, в
якій запитується охорона цього права.

Стаття 14

Строк охорони, яка надається відповідно до цієї Конвенції, триває
принаймні до кінця двадцятирічного періоду, датованого з кінця року, в
якому:

(a) був здійснений запис фонограм і включених до них виконань;

(b) мали місце виконання, не включені до фонограм;

(c) мала місце передача в ефір.

Стаття 15

1. Кожна Договірна Держава може у своєму національному законодавстві і
своїх підзаконних актах передбачати виключення з гарантованої цією
Конвенцією охорони щодо:

(a) використання в особистих цілях;

(b) використання коротких уривків з метою повідомлення про поточні
події;

(c) короткочасного звукового запису, здійснюваного організацією мовлення
на своєму власному обладнанні і для своїх власних передач;

(d) використання виключно в учбових або науково-дослідних цілях.

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, будь-яка Договірна
Держава може в своєму національному законодавстві і підзаконних актах
передбачати такі ж обмеження охорони прав виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення, які передбачені її національним
законодавством і підзаконними актами щодо охорони авторського права на
твори літератури і мистецтва. Однак видача примусових ліцензій може
передбачатися лише в обсязі, що допускається положеннями цієї Конвенції.

Стаття 16

1. Будь-яка держава, яка стала учасницею цієї Конвенції, бере на себе
всі зобов’язання і користується всіма перевагами, що випливають з неї.
Проте вона може в будь-який час шляхом повідомлення, надісланого
Генеральному секретарю Організації

Об’єднаних Націй, заявити, що вона:

(a) відносно Статті 12:

(i) не буде застосовувати положення цієї статті;

(ii) не буде застосовувати положення цієї статті щодо певних видів
використання;

(iii) не буде застосовувати цю статтю щодо фонограм, виробник яких не є
громадянином іншої Договірної Держави;

(iv) обмежить охорону, яка надається відповідно до цієї статті відносно
фонограм, виробник яких є громадянином іншої Договірної Держави, в
такому обсязі і на таких умовах, якими ця держава обмежує охорону, яка
надається нею щодо фонограм, запис яких здійснений вперше громадянином
держави, яка робить про це відповідну заяву; проте той факт, що
Договірна Держава, громадянином якої є виробник фонограм, не надає
охорону тій же особі або особам, що й держава, яка робить заяву, не
розглядається як фактор, що впливає на рівень охорони;

(b) не буде застосовувати пункт (d) Статті 13; якщо Договірна Держава
робить таку заяву, то інші Договірні Держави не зобов’язані надавати
право, передбачене пунктом (d) Статті 1, організаціям мовлення,
штаб-квартира яких розташовані в цій державі.

2. Якщо згадане в пункті 1 цієї Статті повідомлення робиться після дати
здачі на зберігання акта про ратифікацію, прийняття або приєднання, то
заява набуває чинності через шість місяців після її отримання.

Стаття 17

Будь-яка держава, яка за станом на 26 жовтня 1961 року надає охорону
виробникам фонограм виключно на основі критерію місця першого запису,
може шляхом повідомлення Генерального секретаря Організації Об’єднаних
Націй, зробленого під час ратифікації, прийняття або приєднання,
заявити, що для цілей Статті 5 вона буде застосовувати тільки критерій
місця першого запису, а для цілей пункту 1 (a) (iii) і (iv) Статті 16 –
критерій місця першого запису замість критерію громадянства виробника.

Стаття 18

Будь-яка держава, яка зробила повідомлення відповідно до пункту 3 Статті
5, пункту 2 Статті 6, пункту 1 Статті 16 або Статті 17, може обмежити
його дію або відкликати його шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй, зробленого пізніше.

Стаття 19

Незважаючи на положення цієї Конвенції, Стаття 7 перестає
застосовуватися, якщо виконавець дав згоду на включення свого виконання
до звукового запису або запису звуків і зображень.

Стаття 20

1. Ця Конвенція не обмежує права, набуті в будь-якій Договірній Державі
до дати набуття цією Конвенцією чинності для такої держави.

2. Жодна Договірна Держава не зобов’язана застосовувати положення цієї
Конвенції до виконань або телерадіопередач, що мали місце, а також до
фонограм, перший запис яких був здійснений до дати набуття цією
Конвенцією чинності для такої держави.

Стаття 21

Охорона, яка надається цією Конвенцією, не обмежує будь-якої іншої
охорони, яка надається виконавцям, виробникам фонограм або організаціям
мовлення.

Стаття 22

Договірні Держави зберігають право укладати між собою спеціальні угоди,
якщо такі угоди передбачають надання виконавцям, виробникам фонограм або
організаціям мовлення більш широких прав, ніж ті, що надаються цією
Конвенцією, або містять положення, що не суперечать цій Конвенції.

Стаття 23

Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю Організації
Об’єднаних Націй. Вона буде відкрита для підписання до 30 червня 1962
року будь-якою державою, запрошеною для участі в Дипломатичній
конференції з міжнародної охорони прав виконавців, виробників фонограм
та організацій мовлення, які є учасниками Всесвітньої конвенції про
авторське право або членами Міжнародного союзу з охорони літературних і
художніх творів.

Стаття 24

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її
підписали.

2. Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, запрошеної
для участі в Конференції, згаданої в Статті 23, і будь-якої
держави-члена Організації Об’єднаних Націй за умови, що в обох випадках
така держава є учасницею Всесвітньої конвенції про авторське право або
членом Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів.

3. Акти про ратифікацію, прийняття або приєднання здаються на зберігання
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 25

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після дати здачі на
зберігання шостого акта про ратифікацію, прийняття або приєднання.

2. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожної держави через три
місяці після дати здачі нею на зберігання її акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання.

Стаття 26

1. Кожна Договірна Держава зобов’язується вжити відповідно до своєї
Конституції заходів, необхідних для забезпечення застосування цієї
Конвенції.

2. Кожна держава на дату здачі на зберігання свого акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання повинна бути спроможною відповідно до свого
національного законодавства виконувати положення цієї Конвенції.

Стаття 27

1. Будь-яка держава може при ратифікації, прийнятті або приєднанні, або
згодом заявити шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю
Організації Об’єднаних Націй, про те, що дія цієї Конвенції поширюється
на всі або будь-які з територій, за міжнародні відносини яких вона несе
відповідальність, за умови, що дія Всесвітньої конвенції про авторське
право або Міжнародної конвенції про охорону літературних і художніх
творів поширюється на ці території. Це повідомлення набуває чинності
через три місяці після дати його отримання.

2. Повідомлення, зазначені в пункті 3 Статті 5, пункті 2 Статті 6,
пункті 2 Статті 16 і в Статтях 17 і 18, можуть бути поширені на всі або
одну з територій, згаданих у пункті 1 цієї Статті.

Стаття 28

1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію від свого
імені або від імені однієї чи всіх територій, зазначених у Статті 27.

2. Денонсація здійснюється шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй і набуває чинності через дванадцять місяців
після дати отримання повідомлення.

3. Право на денонсацію не може бути здійснено Договірною Державою до
закінчення п’яти років від дати набуття цією Конвенцією чинності для
цієї держави.

4. Договірна Держава перестає бути учасницею цієї Конвенції з
припиненням її участі у Всесвітній конвенції про авторське право або її
членства в Міжнародному союзі з охорони літературних і художніх творів.

5. Ця Конвенція перестає застосовуватися до будь-якої зазначеної в
Статті 27 території від часу припинення застосування до цієї території
Всесвітньої конвенції про авторське право чи Міжнародної конвенції про
охорону літературних і художніх творів.

Стаття 29

1. Через п’ять років після набуття цією конвенцією чинності будь-яка
Договірна Держава може шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй запропонувати скликати конференцію для
перегляду Конвенції. Генеральний Секретар повідомляє всі Договірні
Держави про таку пропозицію. Якщо протягом шести місяців від дати
повідомлення Генеральним Секретарем Організації Об’єднаних Націй не
менше половини Договірних Держав повідомляє йому про свою згоду з цією
пропозицією, Генеральний Секретар інформує про це Генерального директора
Міжнародного бюро праці, Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури і Директора Бюро Міжнародного
союзу з охорони літературних і художніх творів, які скликають
конференцію з перегляду цієї Конвенції у співробітництві з Міжурядовим
комітетом, передбаченим Статтею 32.

2. Для прийняття будь-якої зміни цієї Конвенції вимагається більшість у
дві третини голосів держав, які беруть участь у конференції з перегляду,
за умови, що зазначена більшість становить дві третини держав, які на
дату проведення конференції з перегляду є учасницями Конвенції.

3. У разі прийняття Конвенції, яка повністю або частково змінює цю
Конвенцію, і якщо в переглянутій Конвенції не буде передбачено іншого:

(a) ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації, прийняття або
приєднання від дати набуття чинності переглянутою Конвенцією;

(b) ця Конвенція залишається чинною щодо відносин між/або з Договірними
Державами, які не стали учасницями переглянутої Конвенції.

Стаття 30

Будь-який спір між двома або більше Договірними Державами, що стосується
тлумачення або застосування цієї Конвенції, якщо він не врегульований
шляхом переговорів на вимогу будь-якої із сторін у спорі, передається на
розгляд до Міжнародного Суду, якщо тільки сторони не домовляться про
інший порядок його врегулювання.

Стаття 31

Без шкоди для положень пункту 3 Статті 5, пункту 2 Статті 6, пункту 1
Статті 16 і Статті 17 жодні застереження до цієї Конвенції не
допускаються.

Стаття 32

1. Цією Конвенцією засновується Міжурядовий комітет, до обов’язків якого
входить:

(a) вивчати питання, пов’язані із застосуванням і дією цієї Конвенції;

(b) збирати пропозиції та готувати документацію для можливого перегляду
цієї Конвенції.

2. Комітет складається з представників Договірних Держав, обраних з
належним врахуванням справедливого географічного представництва. Комітет
складатиметься з шести членів, якщо Договірних Держав буде дванадцять
або менше; з дев’яти членів, якщо Договірних Держав буде від тринадцяти
до вісімнадцяти, і з дванадцяти членів, якщо Договірних Держав буде
більше вісімнадцяти.

2. Комітет створюється після закінчення дванадцяти місяців від дня
набуття Конвенцією чинності шляхом проведення виборів з числа Договірних
Держав, кожна з яких має один голос, організовуваних Генеральним
директором Міжнародного бюро праці, Генеральним директором Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і Директором Бюро
Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів відповідно
до правил, попередньо схвалених більшістю Договірних Держав.

3. Комітет обирає голову і керівних осіб. Він приймає правила процедури,
які визначають, зокрема, його майбутнє функціонування і порядок
оновлення його складу таким чином, щоб забезпечити черговість членства в
Комітеті всіх Договірних Держав.

” “O”O”o#u#uuuuoooooooooeaeaOeEEEEE

0.,/./l/n/?/‚/t0v0?0?03/46A6h8j8e9e9‚;„;°=?=U>Ue>TCVCcD¤Doooocooocoooooo
ooooooooooo

¤D3/4DADJFLFbIdIHJJJ\J^JOJOeJAeKAEK:M

uTHuau¬th®thocooocoooooocooooooooooooo ooooooooooooooooo ooooooooooooooocoooooooooo oooooooooooooooooooooooooooo ooooooooooooooocccoooooooo ooooooooooooooooocccoooooo oooooooooooooooooooooooooooo oooooooooooooooooooooooooooo occccccocccccccocccccccccc ooooooooooocooooooooocoooc ooooooooocooooooooooocoooo ooooooocooooooocooooocoooo ooooocooooocoooooooooooooo ocoooooooococooooooooooooo ooooocoooooooooooooooooooo 4 6 a a ooooooooooooooooooooooocoo *’*0,2,?-?-8/:/Z0\0H1oooooooooooooooooooooooooooo M-M?MoMoooooooooocooooooooooooooo oM?N?N†O?O?Q?Q?S?S4T6ThVjV?X?XEYIYTHYaYN[P[^\`\a]ae]?_?_oooooooooooooooo cooooooooo wRyTy?z?zoooooooooooooeessssooooooooo " 8 : >

@

>

B

F

a

>’@’oocooooocooooooocooooooooo

 ‚c„c\Y^Yu?ue?a?ae?3/4AOOoocoooooooooooooooooooooco

E&E(Eoooooooooooooooocooocoooco

?FNHNZN\N®O°OlOnO‚O„OOOzO|OTHOaOpOoooooocoooocooooocoooooooo

pOrOeOiOOeUOUDYFYHYJYLYbYdY,ss.ssFssHss4ae6aeLaeNaeOeaeOae
e”e8e:eoooooooooocooocooocoooooco

:e:e

@

?

?

(

>

@

D

F

V

a

ae

oooooooooooooccooooooooooo

oooccoocccooooooccoooooocc

ooooooccooooooooccoooooooo

ooooooooooooooccoooooooocc

oooccooooooooooccooooooocc

oooooooooooooooccooooccooo

ooccoooooooooooooooooooooc

occoocccccccccccoocccooccc

n

??????????омітету складається зі співробітників Міжнародного бюро праці,
Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і
Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів,
призначуваних, відповідно, Генеральними директорами і Директором цих
організацій.

5. Засідання Комітету, що скликаються кожного разу, коли більшість його
членів вважає це за необхідне, проводяться почергово в штаб-квартирах
Міжнародного бюро праці, Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури і Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх
творів.

6. Витрати членів Комітету покладаються на їхні відповідні уряди.

Стаття 33

1. Ця Конвенція укладена англійською, французькою та іспанською мовами,
причому всі три тексти є рівно автентичними.

2. Офіційні тексти цієї Конвенції будуть складені також німецькою,
італійською і португальською мовами.

Стаття 34

1. Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй сповіщає держави,
запрошені на зазначену у Статті 23 конференцію, а також кожну
державу-члена Організації Об’єднаних Націй, Генерального директора
Міжнародного бюро праці, Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури та Директора Бюро Міжнародного
союзу з охорони літературних і художніх творів:

(a) про здачу на зберігання актів про ратифікацію, прийняття або
приєднання;

(b) про дату набуття чинності цією Конвенцією;

(c) про будь-які повідомлення, заяви або сповіщення, передбачені цією
Конвенцією;

(d) про виникнення ситуацій, згаданих у пунктах 4 і 5 Статті 28.

2. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє також
Генеральному директору Міжнародного бюро праці, Генеральному директору
Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і
Директору Бюро Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх
творів про пропозиції, передані йому відповідно до Статті 29, а також
про будь-які інші повідомлення, одержані від Договірних Держав щодо
перегляду Конвенції.

На засвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені,
підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Римі, двадцять шостого дня жовтня 1961 року в одному
примірнику англійською, французькою та іспанською мовами. Належним чином
засвідчені дійсні копії будуть передані Генеральним секретарем
Організації Об’єднаних Націй усім державам, запрошеним на зазначену у
Статті 23 конференцію, і кожній державі-члену Організації Об’єднаних
Націй, а також Генеральному директору Міжнародної організації праці,
Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури та Директору Бюро Міжнародного союзу з охорони
літературних і художніх творів.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИРОБНИКІВ
ФОНОГРАМ ВІД НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЇХНІХ ФОНОГРАМ

ВІД 29 ЖОВТНЯ 1971 РОКУ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, №32, ст.265)

Із змінами і доповненнями, внесеними  Законом України  від 11 липня 2001
року № 2627-III

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від
незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року. З метою
виконання вимог зазначеної Конвенції поширити, на взаємній основі,
національний режим захисту суміжних прав, передбачений Законом України
“Про авторське право і суміжні права”, на виробників фонограм з країн –
учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих фонограм не
закінчився в країні походження.

(абзац другий із змінами, внесеними згідно із  Законом України від
11.07.2001 р. №2627-III)

Голова Верховної Ради О. ТКАЧЕНКО 

України 

 

м. Київ

15 червня 1999 року

№ 738-XIV 

КОНВЕНЦІЯ

ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИРОБНИКІВ

ФОНОГРАМ ВІД НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЇХНІХ

ФОНОГРАМ ВІД 29 ЖОВТНЯ 1971 РОКУ

Держави-учасниці, занепокоєні зростаючим поширенням незаконного
відтворення фонограм і шкодою інтересам авторів, артистів-виконавців і
виробників фонограм, яка завдасться в результаті цього; переконані в
тому, що охорона інтересів виробників фонограм від подібних актів
відповідатиме також інтересам артистів-виконавців і авторів, виконання і
твори яких записані на зазначені фонограми; визнаючи високу цінність
роботи, проведеної в цій галузі Організацією Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури та Всесвітньою організацією інтелектуальної
власності; прагнучи не завдавати ніякої шкоди діючим міжнародним
конвенціям і, зокрема, не перешкоджати будь-яким чином більш широкому
прийняттю Римської конвенції від 26 жовтня 1961 року, яка забезпечує
охорону інтересів артистів-виконавців і органів радіомовлення, як і
виробників фонограм; погодилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції слід розуміти:

a) під “фонограмою” – будь-який виключно звуковий запис звуків;

b) під “виробником фонограм” – фізичну або юридичну особу, яка першою
зробила запис звуків на фонограмі;

c) під “копією” – носій, який містить звуки, записані безпосередньо або
опосередковано з фонограми, і який включає всі або значну частину
звуків, записаних на цій фонограмі;

d) під “розповсюдженням серед публіки” – будь-який акт, за допомогою
якого копії безпосередньо або опосередковано пропонуються публіці
взагалі або будь-якій її частині.

Стаття 2

Кожна держава-учасниця зобов’язується охороняти інтереси виробників
фонограм, які є громадянами інших країн-учасниць, від виробництва копій
фонограм без згоди виробника і від ввозу таких копій кожного разу, коли
згадані виробництво або ввіз здійснюється з метою їх розповсюдження
серед публіки, а також від розповсюдження цих копій серед публіки.

Стаття 3

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається
право визначення юридичних заходів, за допомогою яких ця Конвенція буде
застосовуватись і які будуть включати один або більше із наступних
заходів: охорона за допомогою надання авторського права або іншого
особливого права; охорона за допомогою законодавства щодо нечесної
конкуренції; охорона за допомогою кримінальних санкцій.

Стаття 4

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається
право визначення терміну дії охорони, яка надається. Проте, якщо
національне законодавство передбачає визначений термін охорони, то цей
термін не повинен бути меншим двадцяти років, починаючи або з кінця
року, в якому було зроблено перший запис фонограми, або з кінця року,
коли вона була вперше опублікована.

Стаття 5

У тих випадках, коли одна з держав-учасниць, відповідно до свого
національного законодавства, вимагає виконання формальностей як умов, за
яких забезпечується охорона інтересів виробників фонограм, ці
формальності вважаються виконаними, якщо всі дозволені копії фонограм,
що розповсюджуються серед публіки, або їхні упаковки мають спеціальний
напис у вигляді символу із зазначенням року першого видання,
проставлений так, щоб було чітко видно, що ця фонограма перебуває під
охороною; якщо копії або їхні упаковки не визначають виробника фонограм,
його правонаступника або власника ліцензії шляхом зазначення його
прізвища, марки або іншого відповідного позначення, то напис повинен
також включати прізвище виробника, його правонаступника або власника
виключної ліцензії.

Стаття 6

Кожна держава-учасниця, яка забезпечує охорону шляхом надання
авторського права або іншого особливого права чи шляхом застосування
кримінальних санкцій, може передбачати у своєму національному
законодавстві обмеження щодо охорони інтересів виробників фонограм
такого ж характеру, що й ті, які допускаються відносно охорони інтересів
авторів літературних і художніх творів.

Проте обов’язкові ліцензії можуть бути передбачені тільки в тому разі,
коли задоволені всі наступні умови:

a) відтворення призначається для використання виключно з метою навчання
або наукових досліджень;

b) ліцензія дійсна тільки для відтворення на території держави-учасниці,
компетентні органи якої надали ліцензію, і не буде поширена на експорт
копій;

c) відтворення, здійснене на підставі ліцензії, передбачає право на
справедливу винагороду, яка визначається згаданими органами з
врахуванням, поряд з іншим, кількості копій, що будуть виготовлені.

Стаття 7

1) Ця Конвенція в жодному випадку не може бути витлумачена як така, що
обмежує або завдає шкоди охороні інтересів авторів, артистів-виконавців,
виробників фонограм або органів радіомовлення, яка надається
національним законодавством або міжнародними конвенціями.

2) Національне законодавство кожної держави-учасниці визначає, в разі
необхідності, сферу дії охорони інтересів артистів-виконавців, виступи
яких записані на фонограму, а також умови, за яких вони можуть
користуватись такою охороною.

3) Жодна держава-учасниця не зобов’язана виконувати положення цієї
Конвенції щодо фонограм, записаних до набуття чинності цією Конвенцією
на території даної держави.

4) Кожна держава-учасниця, національне законодавство якої на 29 жовтня
1971 року надає виробникам фонограм охорону їхніх інтересів тільки на
основі місця першого запису, може шляхом повідомлення, депонованого у
Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної
власності, заявити, що вона буде застосовувати цей критерій замість
критерію громадянства виробника.

Стаття 8

1) Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності
збирає і публікує інформацію щодо охорони фонограм. Кожна
держава-учасниця негайно повідомляє Міжнародному бюро всі нові закони і
офіційні тексти з цього питання.

2) Міжнародне бюро надає будь-якій державі-учасниці, на її прохання,
інформацію з питань щодо цієї Конвенції, а також здійснює дослідження і
забезпечує обслуговування з метою полегшення здійснення охорони,
передбаченої цією Конвенцією.

3) Міжнародне бюро виконує функції, викладені в попередніх пунктах 1 і
2, у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури та Міжнародною організацією праці відносно питань, що
стосуються їхньої відповідної компетенції.

Стаття 9

1) Ця Конвенція депонується у Генерального Секретаря Організації
Об’єднаних Націй. Вона залишається відкритою для підписання до 30 квітня
1972 року будь-якою державою, що є членом Організації Об’єднаних Націй,
однієї із спеціалізованих установ, пов’язаних з Організацією Об’єднаних
Націй, або Міжнародного агентства з атомної енергії чи стороною Статуту
Міжнародного Суду.

2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її
підписали. Вона відкрита для приєднання до неї будь-якої держави,
згаданої у пункті 1 цієї статті.

3) Акти ратифікації, прийняття або приєднання депонуються у Генерального
Секретаря Організації Об’єднаних Націй.

4) Мається на увазі, що в той момент, коли держава стає пов’язаною цією
Конвенцією, вона повинна бути у змозі, відповідно до свого національного
законодавства, втілювати в життя положення цієї Конвенції.

Стаття 10

Ніякі застереження щодо цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 11

1) Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після депонування
п’ятого акта ратифікації, прийняття чи приєднання.

2) Для кожної держави, що ратифікує або приймає цю Конвенцію чи
приєднується до неї після депонування п’ятого акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці
після дати, коли Генеральний директор Всесвітньої організації
інтелектуальної власності повідомляє держави, відповідно до пункту 4
статті 13, про депонування цією державою відповідного акта.

3) Кожна держава може в момент ратифікації, прийняття або приєднання чи
в будь-який час пізніше заявити, направивши повідомлення Генеральному
Секретарю Організації Об’єднаних Націй, що ця Конвенція застосовна до
всіх або до якої-небудь однієї з територій, міжнародні відносини яких
вона забезпечує. Це повідомлення набуває чинності через три місяці після
дати його одержання.

4) Проте попередній пункт не може бути ні в якому випадку витлумачений
як такий, що означає мовчазне визнання або прийняття якою-небудь
державою-учасницею фактичного стану на будь-якій території, на яку ця
Конвенція поширюється іншою державою-учасницею через зазначений пункт.

Стаття 12

1) Кожна держава-учасниця має право денонсувати цю Конвенцію або від
свого імені, або від імені якої-небудь чи всіх територій, згаданих у
пункті 3 статті 11, направивши письмове повідомлення Генеральному
Секретарю Організації Об’єднаних Націй.

2) Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після дати
одержання Генеральним Секретарем Організації Об’єднаних Націй
згадуваного в попередньому пункті повідомлення.

Стаття 13

1) Ця Конвенція підписується в одному примірнику англійською,
іспанською, російською і французькою мовами, причому всі ці чотири
тексти мають однакову силу.

2) Офіційні переклади будуть забезпечені Генеральним директором
Всесвітньої організації інтелектуальної власності після консультації із
заінтересованими урядами арабською, голландською, італійською, німецькою
і португальською мовами.

3) Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє
Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної
власності, Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури та Генерального директора Міжнародного бюро
праці про:

a) держави, які підписали цю Конвенцію;

b) депонування актів ратифікації, прийняття або приєднання;

c) дату набуття чинності цією Конвенцією;

d) будь-яку заяву, про яку було надіслано повідомлення відповідно до
пункту 3 статті 11;

e) одержання повідомлень про денонсацію.

4) Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної
власності повідомляє державам, згаданим у пункті 1 статті 9, про всі
повідомлення, одержані через застосування попереднього пункту, а також
про заяви, зроблені відповідно до пункту 4 статті 7 цієї Конвенції. Він
також повідомляє про згадані заяви Генерального директора Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Генерального
директора Міжнародного бюро праці.

5) Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй направляє в двох
відповідним чином завірених примірниках цю Конвенцію всім державам,
згаданим у пункті 1 статті 9.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ДОГОВОРУ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО ВИКОНАННЯ І ФОНОГРАМИ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.15)

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної
 власності про виконання і фонограми, 1996 року (додається).

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

20 вересня 2001 року

№2732-III

 

ДОГОВІР

ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО ВИКОНАННЯ І
ФОНОГРАМИ, ПРИЙНЯТИЙ ДИПЛОМАТИЧНОЮ КОНФЕРЕНЦІЄЮ

Офіційний переклад.

Преамбула

Договірні Сторони,

Бажаючи вдосконалювати та підтримувати охорону прав виконавців і
виробників фонограм найбільш ефективним та однаковим шляхом,

Вважаючи за необхідне введення нових міжнародних правил з метою
забезпечення адекватного рішення питань, що виникають у зв’язку з
економічним, соціальним, культурним та технічним розвитком,

Визнаючи глибокий вплив розвитку та зближення інформаційних та
комунікаційних технологій на виробництво та використання виконань і
фонограм,

Вважаючи за необхідне збереження балансу між правами виконавців і
виробників фонограм та інтересами широкої публіки, особливо в сфері
освіти, наукових досліджень та доступу до інформації,

Погодилися на наступне:

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Відношення до інших конвенцій

(1) Ніщо в цьому Договорі не применшує існуючі зобов’язання, які
Договірні Сторони мають по відношенню одна до одної згідно з Міжнародною
конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і
організацій мовлення, укладеної в Римі 26 жовтня 1961 року (далі
згадується як “Римська конвенція”).

(2) Охорона, надавана згідно з цим Договором, не зачіпає і жодним чином
не впливає на охорону авторського права на літературні і художні твори.
Відповідно ніяке положення цього Договору не може тлумачитися як таке,
що завдає шкоди такій охороні*.

(3) Цей Договір ніяк не пов’язаний з будь-якими іншими договорами і не
обмежує будь-які права та зобов’язання, які в них містяться.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 1 (2): Розуміється, що Стаття 1 (2)
уточнює взаємозв’язок між правами на фонограми за цим Договором та
авторським правом на твори, що втілені у фонограми. У випадках, коли
дозвіл вимагається як від автора твору, втіленому у фонограмі, так і від
виконавця або виробника, що володіє правами на фонограму, необхідність у
наданні дозволу автором не відпадає з тієї причини, що також необхідний
дозвіл виконавця або виробника і навпаки.

Далі розуміється, що ніщо в Статті 1 (2) не перешкоджає Договірній
Стороні надавати виключні права виконавцю або виробнику фонограм на
додаток до прав, які повинні бути надані за цим Договором.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цього Договору:

(a) “виконавці” – це актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші
особи, які грають роль, співають, читають, декламують, грають на
музичному інструменті, інтерпретують або іншим чином виконують
літературні або художні твори, або вираження фольклору;

(b) “фонограма” означає запис звуків виконання або інших звуків, або
відтворення звуків, крім звуків у формі запису, включеного до
кінематографічного або іншого аудіовізуального твору*;

(c) “запис” означає втілення звуків або їх відтворень, яке дозволяє
здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою
відповідного пристрою;

(d) “виробник фонограми” означає фізичну або юридичну особу, яка бере на
себе ініціативу та несе відповідальність за перший запис звуків
виконання або інших звуків, або відтворень звуків;

(e) “опублікування” запису виконання або фонограми означає надання
примірників запису виконання або фонограми публіці за згодою власника
прав та за умови, що примірники надаються публіці у розумній
кількості**;

(f) “ефірне мовлення” означає передачу засобами недротового зв’язку
звуків або зображень і звуків, або їх відтворень для приймання публікою;
така передача через супутник також є “ефірним мовленням”; передача
кодованих сигналів є “ефірним мовленням”, якщо засоби декодування
надаються публіці організацією мовлення або за її згодою;

(g) “сповіщення для загального відома” виконання або фонограми означає
передачу для публіки будь-яким способом, крім ефірного мовлення, звуків
виконання чи звуків або відтворень звуків, записаних на фонограму. Для
цілей Статті 15 “сповіщення для загального відома” включає доведення
звуків або відтворень звуків, записаних на фонограму, до слухового
сприйняття публікою.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 2 (b): Розуміється, що визначення
фонограми, яке міститься в Статті 2 (b), не передбачає того, що права на
фонограму будь-яким чином зачіпаються у зв’язку з їх включенням до
кінематографічного або іншого аудіовізуального твору.

** Узгоджена заява стосовно Статті 2 (e): Вирази “екземпляри” та
“оригінал та екземпляри”, які є предметом права на розповсюдження та
права на прокат, в контексті зазначених статей, відносяться виключно до
записаних екземплярів, які можуть бути випущені в обіг у вигляді
матеріальних об’єктів.

Стаття 3

Особи, які охороняються за цим Договором

(1) Договірні Сторони надають охорону, передбачену цим Договором,
виконавцям і виробникам фонограм, які є громадянами інших Договірних
Сторін.

(2) Під громадянами інших Договірних Сторін розуміються ті виконавці або
виробники фонограм, які відповідають критеріям надання охорони,
передбаченим Римською конвенцією, як нібито всі Договірні Сторони цього
Договору були Договірними державами цієї Конвенції. Стосовно зазначених
критеріїв Договірні Сторони застосовують відповідні визначення, подані в
Статті 2 цього Договору*.

(3) Будь-яка Договірна Сторона, використовуючи можливості, передбачені
Статтею 5 (3) Римської конвенції, або для виконання положень Статті 5
згаданої Конвенції, Статтею 17 цієї Конвенції подає Генеральному
директору Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)
повідомлення, як передбачено зазначеними положеннями**.

_____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 3 (2): Для цілей застосування Статті 3
(2) розуміється, що запис означає завершення виготовлення еталонної
стрічки (“bande-mere”).

** Узгоджена заява стосовно Статті 3: Розуміється, що зазначені в
Статтях 5 (а) та 16 (а) (iv) Римської конвенції на “громадянина іншої
Договірної держави” при застосуванні до цього Договору буде означати по
відношенню міжурядової організації, яка є Договірною стороною цього
Договору, громадянина однієї із країн – членів цієї організації.

Стаття 4

Національний режим

(1) Кожна Договірна Сторона надає громадянам інших Договірних Сторін, як
вони визначені Статтею 3 (2), такий самий режим, який вона надає своїм
громадянам щодо виключних прав, спеціально наданих цим Договором, і
права на винагороду, передбаченого Статтею 15 цього Договору.

(2) Зобов’язання, передбачене пунктом (1), не застосовується в тій мірі,
в якій інша Договірна Сторона використовує застереження, можливі
відповідно до Статті 15 (3) цього Договору.

ГЛАВА II

ПРАВА ВИКОНАВЦІВ

Стаття 5

Моральні права виконавців

(1) Незалежно від майнових прав виконавця і навіть у разі їх передачі
виконавець стосовно своїх незаписаних усних виконань і виконань,
записаних на фонограми, має право вимагати бути визнаним як виконавець
своїх виконань, крім тих випадків, коли ненадання такого права
диктується способом використання виконання, і заперечувати проти
будь-якого перекручення, спотворення або інші зміни своїх виконань, які
можуть завдавати шкоди його репутації.

(2) Права, які надаються виконавцю згідно з пунктом (1), зберігаються
після його смерті принаймні до закінчення діє майнових прав та
здійснюються особами або установами, уповноваженими законодавством
Договірної Сторони, в якій запитується охорона. Проте ті Договірні
Сторони, законодавство яких на момент ратифікації цього Договору або
приєднання до нього не передбачає після смерті виконавця охорону всіх
прав, викладених у попередньому пункті, можуть передбачити, що деякі з
цих прав після смерті виконавця перестають здійснюватися.

(3) Засоби захисту для забезпечення прав, передбачених цією Статтею,
регулюються законодавством Договірної Сторони, в якій запитується
охорона.

Стаття 6

Майнові права виконавців щодо їх незаписаних виконань

Виконавці мають виключне право стосовно своїх виконань дозволяти:

(i) ефірне мовлення і сповіщення для загального відома своїх незаписаних
виконань, за винятком випадків, коли виконання уже передавалось в ефір; 

(ii) запис своїх незаписаних виконань. 

Стаття 7

Право на відтворення

Виконавці користуються виключним правом дозволяти пряме або непряме
відтворення своїх виконань, записаних на фонограми будь-яким способом і
в будь-якій формі*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

Стаття 8

Право на розповсюдження

(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до
загального відома оригіналу і примірників своїх виконань, записаних на
фонограми, шляхом продажу або іншим шляхом передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в
пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі
права власності на оригінал чи примірник записаного виконання з дозволу
виконавця*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 9

Право на прокат

(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти комерційний прокат
для публіки оригіналу і примірників своїх виконань, записаних на
фонограми, як це визначено національним законодавством Договірних
Сторін, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виконавцем або за
його дозволом.

(2) Незалежно від положень пункту (1) Договірна Сторона, яка на 15
квітня 1994 року мала і нині має систему справедливої винагороди
виконавців за прокат примірників їх виконань, записаних на фонограмах,
може зберегти цю систему за умови, що комерційний прокат фонограм не
завдає істотної шкоди виключному праву виконавців на відтворення*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 10

Право зробити записані виконання доступними

Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до
загального відома своїх виконань, записаних на фонограмах, через дротові
або бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки
можуть отримувати до них доступ із будь-якого місця і в будь-який час за
їх власним вибором.

ГЛАВА III

ПРАВА ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ

Стаття 11

Право на відтворення

Виробники фонограми мають виключне право дозволяти пряме або непряме
відтворення своїх фонограм будь-яким способом і в будь-якій формі*.

___________

* Узгоджена заява стосовно Статей 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

Стаття 12

Право на розповсюдження

(1) Виробники фонограм мають виключне право дозволяти доведення до
загального відома оригіналу і примірників своїх фонограм шляхом продажу
або іншим шляхом передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в
пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі
права власності на оригінал чи примірник фонограми з дозволу виробника
фонограми*.

___________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 13

Право на прокат

(1) Виробники фонограм мають виключне право дозволяти комерційний прокат
оригіналу або примірників своїх фонограм для публіки навіть після їх
розповсюдження, здійсненого виробником або з його дозволу.

(2) Незалежно від положень пункту (1), Договірна Сторона, яка на 15
квітня 1994 року мала і зараз має систему справедливої винагороди
виробників фонограм за прокат примірників їхніх фонограм, може зберегти
цю систему за умови, що комерційний прокат фонограм не завдає істотної
шкоди виключним правам виробників фонограм на відтворення*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 14

Право зробити фонограми доступними

Виробники фонограм мають виключне право дозволяти доведення до
загального відома своїх фонограм через дротові і недротові засоби
зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них
доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.

ГЛАВА IV

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 15

Право на винагороду за ефірне мовлення і сповіщення для загального
відома

(1) Виконавці та виробники фонограм мають право на одноразову
справедливу винагороду за пряме або непряме використання фонограм,
опублікованих з комерційною метою, для ефірного мовлення або будь-якого
сповіщення для загального відома.

(2) Договірні Сторони мають встановити в своєму національному
законодавстві, що одноразову справедливу винагороду вправі вимагати у
користувача виконавець або виробник фонограми, або і виконавець і
виробник фонограми. Договірні Сторони можуть також встановити в
національному законодавстві норми, згідно з якими у разі відсутності
угоди між виконавцем і виробником фонограми встановлюються умови, за
якими одноразова справедлива винагорода розподіляється між виконавцями і
виробниками фонограм.

(3) Будь-яка Договірна Сторона у повідомленні, переданому на збереження
Генеральному директору ВОІВ, може заявити, що вона буде застосовувати
положення пункту (1) тільки стосовно певних видів використання або що
вона обмежить їх застосування будь-яким іншим шляхом, або що вона
взагалі не буде застосовувати ці положення.

(4) Для виконання положень цієї Статті фонограми, доступні для
загального відома через дротові і недротові засоби зв’язку таким чином,
що представники публіки можуть отримувати до них доступ із будь-якого
місця і в будь-який час за їхнім власним вибором, вважаються як нібито
вони були опубліковані з комерційною метою*,**.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 15: Розуміється, що Стаття 15 не є
повним вирішенням рівня прав ретрансляції і комунікації на суспільство,
яке мають мати виконавці і виробники фонограм у цифрову еру. Делегації
не змогли досягнути консенсусу по різним пропозиціям щодо аспектів
виключних прав, які необхідно надати у певних обставинах або щодо прав,
які необхідно надати без можливості застережень, і тому залишили це
питання для майбутнього вирішення.

** Узгоджена заява стосовно Статті 15: Розуміється, що Стаття 15 не
перешкоджає наданню права, передбаченого цією Статтею, виконавцям
фольклору та виробникам фонограм, що записують фольклор, якщо такі
фонограми не були опубліковані для отримання доходу.

Стаття 16

Обмеження та винятки

(1) Договірні Сторони можуть передбачити в своєму національному
законодавстві такі види обмежень або винятків щодо охорони прав
виконавців і виробників фонограм, які передбачені в їхньому
національному законодавстві щодо охорони авторського права на
літературні і художні твори.

(2) Договірні Сторони зводять будь-які обмеження або винятки з
передбачених цим Договором прав до певних особливих випадків, які не
завдають шкоди нормальному використанню виконання або фонограми і
необгрунтованим способом не обмежують законних інтересів виконавця або
виробника фонограми*,**.

_____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

** Узгоджена заява стосовно Статті 16: Узгоджена заява відносно Статті
10 (про обмеження і винятки) Договору ВОІВ по авторському праву
застосовується, з урахуванням відповідних змін, також до Статті 16 (про
обмеження і винятки) Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Стаття 17

Строк охорони

(1) Строк охорони, надаваної виконавцям згідно з цим Договором, триває,
принаймні, до кінця 50-річного періоду, відлік якого починається з року,
в якому виконання було записано на фонограмі.

(2) Строк охорони, надаваної виробникам фонограм згідно з цим Договором,
триває, принаймні, до кінця 50-річного періоду, відлік якого починається
з кінця року, в якому фонограма була опублікована, або – у разі
відсутності такого опублікування протягом 50 років з дня запису
фонограми – 50 років з кінця року, в якому був зроблений запис.

Стаття 18

Зобов’язання стосовно технічних засобів

Договірні Сторони передбачають відповідну правову охорону і ефективні
засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, якими
користуються виконавці або виробники фонограм у зв’язку із здійсненням
своїх прав відповідно до цього Договору, та які обмежують дію щодо їх
виконань і фонограм, які не дозволені виконавцями або виробниками
фонограм або не допускаються законом.

Стаття 19

Зобов’язання стосовно інформації про управління правами

(1) Договірні Сторони передбачають відповідні та ефективні засоби
правового захисту щодо будь-якої особи, яка свідомо чинить будь-які з
нижчезазначених дій, знаючи або, у зв’язку із застосуванням
цивільно-правових засобів захисту, маючи належні підстави знати, що така
дія може спонукати, дозволяти, сприяти або приховувати порушення
будь-якого права, передбаченого цим Договором:

(i) усунення або зміну будь-якої електронної інформації про управління
правами без дозволу; 

(ii) розповсюдження, імпортування для розповсюдження, передачу в ефір,
сповіщення або доведення до загального відома без дозволу виконань,
примірників записаних виконань або фонограм, знаючи, що в них без
дозволу була усунена або змінена електронна інформація про управління
правами. 

(2) “Інформація про управління правами” в розумінні цієї статті означає
інформацію, яка ідентифікує виконавця, виконання виконавця, виробника
фонограми, фонограму, володільця будь-якого права на виконання або
фонограму, або інформацію про умови використання виконання і фонограми і
будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація, коли будь-яка з
цих складових інформації, додана до примірника записаного виконання або
фонограми, або фігурує у зв’язку із сповіщенням або доведенням
записаного виконання або фонограми до загального відома*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 19: Узгоджена заява відносно Статті 12
(про зобов’язання стосовно інформації про управління правами) Договору
ВОІВ по авторському праву застосовується, з урахуванням відповідних
змін, також до Статті 19 (про зобов’язання стосовно інформації про
управління правами) Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Стаття 20

Формальності

Володіння правами і здійснення прав, передбачених цим Договором, не
пов’язані з дотриманням будь-яких формальностей.

Стаття 21

Застереження

Згідно з положеннями Статті 15 (3) ніякі застереження до цього Договору
не допускаються.

Стаття 22

Застосування в часі

(1) Договірні Сторони, з врахуванням відповідних змін, застосовують
положення Статті 18 Бернської конвенції до прав виконавців і виробників
фонограм, передбачених цим Договором.

(2) Незалежно від положень пункту (1) Договірна Сторона може обмежити
застосування Статті 5 цього Договору виконаннями, здійсненими після
введення в дію цього Договору стосовно цієї Сторони.

Стаття 23

Положення про забезпечення прав

(1) Договірні Сторони зобов’язуються прийняти відповідно зі своїми
правовими системами заходи, необхідні для забезпечення застосування
цього Договору.

(2) Договірні Сторони забезпечать, щоб в їх законах були передбачені
заходи щодо забезпечення прав, які дозволяють ефективно протидіяти
будь-яким актам порушення прав, передбачених цим Договором, включаючи
термінові засоби для запобігання порушень та засоби як стримуючий засіб
від подальших порушень.

ГЛАВА V

АДМІНІСТРАТИВНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 24

Асамблея

(1)

(a) Договірні Сторони засновують Асамблею.

(b) Кожна Договірна