Збірник міжнародних договорів з авторського права та суміжних прав, учасницею яких є Україна (книга)

Збірник міжнародних договорів з авторського права та суміжних прав,
учасницею яких є Україна

ПЕРЕДМОВА

Даний збірник включає найбільш важливі міжнародні договори з
авторського права та суміжних прав, учасницею яких на сьогодні є
Україна, а саме: Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх
творів (Паризький акт 1971 року); Всесвітню конвенцію про авторське
право 1952 року; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної
власності (“ВОІВ”) про авторське право 1996 року; Міжнародну конвенцію
про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій
мовлення 1961 року; Конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм
від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року; Договір ВОІВ про
виконання і фонограми 1996 року. До збірнику увійшли Закон України “Про
авторське право та суміжні права” 1993, викладений в новій редакції 2001
року, а також закони України про приєднання до цих договорів та
Постанова Верховної Ради України стосовно дії Всесвітньої конвенції про
авторське право 1952 року.

Наведені в цій збірці документи складають мінімально достатній об’єм
правових джерел, необхідних для вивчення курсу “Міжнародне авторське
право”.

Під час праці над міжнародними документами студентам слід звернути
увагу на те, що будь-який договір умовно можна поділити на дві основні
частини: перша частина містить матеріальні положення, а друга –
адміністративні та прикінцеві положення.

До матеріальної частини передусім слід віднести положення міжнародних
договорів, які стосуються принципу національного режиму, мінімального
рівня охорони майнових та особистих немайнових прав суб’єктів
авторського права та суміжних прав, визначень основних понять
авторського права, виключень з охорони, строків охорони, формальностей
тощо.

Адміністративні та прикінцеві положення визначають органи, які
виконують адміністративні функції договорів, право участі в договорах,
порядок підписання (приєднання, ратифікації і т.п.) договорів, набуття
чинності договорів для держав-учасниць, денонсацію договорів, мови
договорів, депозитарій договорів тощо.

Укладачі збірки рекомендують студентам приділити більше уваги вивченню
матеріальної частини зазначених договорів.

Під час опрацювання положень міжнародних договорів про авторське право
та суміжні права рекомендується проводити їх порівняльний аналіз з
відповідними положеннями чинного законодавства України, зокрема з
положеннями Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

Також слід звернути увагу на те, що тексти міжнародних договорів,
представлених в даному збірнику, є перекладами з офіційних мов даних
договорів. З огляду на те, що український текст договорів не є
автентичним, в разі виявлення протиріч в українському тексті
рекомендується звернутись до текстів даних договорів, викладених
офіційними мовами, які, зокрема, можуть бути знайдені на офіційному
веб-сайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(http://www.wipo.int).

Збірка матеріалів спрямована на забезпечення сприятливих умов для
самостійної роботи студентів та проведення практичних занять по курсу
“Міжнародне авторське право”.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ЛІТЕРАТУРНИХ І
ХУДОЖНІХ ТВОРІВ (ПАРИЗЬКОГО АКТА ВІД 24 ЛИПНЯ 1971 РОКУ, ЗМІНЕНОГО 2
ЖОВТНЯ 1979 РОКУ)

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 21, ст.155 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом №2627-III від 11.07.2001,
ВВР, 2001, № 43, ст.241 )

З метою розширення міжнародного культурного обміну, становлення
цивілізованого ринку інтелектуальної власності Верховна Рада України
постановляє:

1. Погодитись з пропозицією Президента України про приєднання України до
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів
(Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року).

2. Доручити Міністерству закордонних справ України надіслати
Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної
власності документ про приєднання України до Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня
1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року). ( Стаття 2 із змінами,
внесеними згідно із Законом №2627-III від 11.07.2001 )

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 31 травня 1995 року

№ 189/95-ВР

БЕРНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ЛІТЕРАТУРНИХ І ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Паризький Акт від 24 липня 1971 року,

змінений 2 жовтня 1979 року

Міністерство закордонних справ України інформації про дату набуття
загальної чинності не надало. 

Держави Союзу, натхненні однаковим бажанням охороняти настільки
ефективно й однаково, наскільки це можливо, права авторів на їх
літературні і художні твори,

визнаючи значення роботи Конференції по перегляду Конвенції, що
відбулася у Стокгольмі в 1967 році,

вирішили переглянути Акт, прийнятий Конференцією у Стокгольмі, залишаючи
без змін Статті з 1 по 20 та з 22 по 26 цього Акта.

Відповідно до цього нижчепідписані Уповноважені за поданням своїх
повноважень, визнаних у належній формі та повному порядку,

погодилися про нижченаведене:

Стаття 1

Країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз для охорони
прав авторів на їх літературні і художні твори.

Стаття 2

(1) Термін “літературні і художні твори” охоплює всі твори в галузі
літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони
не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори; лекції
звернення, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і
музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори
з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються
твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; рисунки, твори
живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні
твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним
фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти,
плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до
географії, топографії, архітектури або наук.

(2) Проте за законодавством країн Союзу зберігається право приписати, що
літературні і художні твори або будь-які певні їх види не підлягають
охороні, якщо вони не закріплені у тій або іншій матеріальній формі.

(3) Переклади, адаптації, музичні аранжування та інші переробки
літературного або художнього твору охороняються нарівні з оригінальними
творами, без шкоди правам автора оригінального твору.

(4) За законодавством країн Союзу зберігається право визначати охорону,
яка буде надаватись офіційним текстам законодавчого, адміністративного і
судового характеру та офіційним перекладам таких текстів.

(5) Збірники літературних і художніх творів, наприклад, енциклопедії та
антології, що являють собою за добором і розміщенням матеріалів
результат інтелектуальної творчості, охороняються як такі, без шкоди
правам авторів кожного із творів, що становить частину таких збірників.

(6) Твори, зазначені у цій Статті, користуються охороною в усіх країнах
Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора та його
правонаступників.

(7) Із урахуванням положень Статті 7 (4) цієї Конвенції за
законодавством країн Союзу зберігається право визначати ступінь
застосування їх законів до творів прикладного мистецтва і промислових
рисунків та зразків, а також умови охорони таких творів, рисунків та
зразків. Щодо творів які охороняються у країні походження виключно як
рисунки та зразки, в інших країнах Союзу може бути передбачена лише
спеціальна охорона, надавана в даній країні рисункам і зразкам, проте,
якщо в даній країні не надається такої спеціальної охорони, ці твори
охороняються як художні твори.

(8) Охорона, надавана цією Конвенцією, не поширюється на повідомлення
про новини дня або на повідомлення про різні події, що мають характер
простої прес-інформації.

Стаття 2 bis

(1) За законодавством країн Союзу зберігається право повністю або
частково вилучити із охорони, передбаченої попередньою Статтею,
політичні промови і промови, виголошені під час судових процесів.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається також право визначати
умови, на яких лекції, звернення та інші публічно виголошені твори того
ж виду можуть відтворюватися в пресі, передаватися в ефір, повідомлятися
для загального відома по дротах і бути предметом публічних повідомлень,
передбачених Статтею 11 bis (1) цієї Конвенції, коли таке використання
виправдовується інформаційною метою.

(3) Проте автор користується виключним правом підготовляти збірники
своїх творів, згаданих у попередніх пунктах.

Стаття 3

(1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується:

a) до авторів, які є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх творів як
випущених у світ, так і не випущених у світ;

b) до авторів, які не є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх
творів, випущених у світ вперше в одній із цих країн або одночасно в
країні, що не входить до Союзу, і в країні Союзу.

(2) Автори, які не є громадянами однієї з країн Союзу, але мають своє
звичайне місце проживання в одній із таких країн, прирівнюються для
цілей цієї Конвенції до громадян цієї країни.

(3) Під “випущеними у світ творами” слід розуміти твори, випущені за
згодою їх авторів, яким би не був спосіб виготовлення примірників, за
умови, якщо ці примірники випущені в обіг у кількості, здатній
задовольнити розумні потреби публіки, беручи до уваги характер твору. Не
є випуском у світ представлення драматичного, музично-драматичного або
кінематографічного твору, виконання музичного твору, публічне читання
літературного твору, повідомлення по дротах або передача в ефір
літературних чи художніх творів, показ твору мистецтва і спорудження
твору архітектури.

(4) Твір вважається випущеним у світ одночасно у кількох країнах, якщо
він був випущений у двох або більше країнах протягом тридцяти днів після
першого його випуску.

Стаття 4

(1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується, навіть якщо
умови, передбачені Статтею 3, не будуть виконані:

a) до авторів кінематографічних творів, виробник яких має свою
штаб-квартиру або звичайне місце проживання в одній із країн Союзу;

b) до авторів творів архітектури, споруджених у будь-якій країні Союзу,
або інших художніх творів, що є частиною будівлі чи іншої споруди,
розташованої в будь-якій країні Союзу.

Стаття 5

(1) Щодо творів, стосовно яких авторам надається охорона на підставі
цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни
походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в
подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також
правами, особо надаваними цією Конвенцією.

(2) Користування цими правами і здійснення їх не пов’язані з виконанням
будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від
існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених
цією Конвенцією положень, обсяг охорони, однаково як і засоби захисту,
що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно
законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

(3) Охорона в країні походження регулюється внутрішнім законодавством.
Проте, якщо автор не є громадянином країни походження твору, стосовно
якого йому надається охорона на підставі цієї Конвенції, він
користується в цій країні такими ж правами, як і автори – громадяни цієї
країни.

(4) Країною походження вважається:

a) для творів, вперше випущених у світ у будь-якій країні Союзу – ця
країна; для творів, випущених у світ одночасно в кількох країнах Союзу,
що надають різні строки охорони, – та країна, законодавство якої
встановлює найкоротший строк охорони;

b) для творів, випущених у світ одночасно у будь-якій країні, що не
входить до Союзу, і в одній із країн Союзу, – ця остання країна;

c) для творів, не випущених у світ, або для творів, випущених у світ
вперше в країні, що не входить до Союзу, безодночасного випуску в світ у
будь-якій країні Союзу, – та країна Союзу, громадянином якої є автор, за
умови, що

(i) стосовно кінематографічних творів, виробник яких має свою
штаб-квартиру або звичайне місце проживання в будь-якій країні Союзу,
країною походження є ця країна; і

(ii) стосовно творів архітектури, споруджених у будь-якій країні Союзу,
або інших художніх творів, що є частиною будівлі чи іншої споруди,
розташованої в будь-якій країні Союзу, країною походження є ця країна.

Стаття 6

(1) Якщо будь-яка країна, що не входить до Союзу, не забезпечує
достатньої охорони творам авторів, які є громадянами однієї з країн
Союзу, ця остання країна може обмежити охорону, надавану творам авторів,
які на дату першого випуску в світ цих творів є громадянами іншої країни
і які не мають свого звичайного місця проживання в одній із країн Союзу.
Якщо країна, в якій твір було вперше випущено в світ, скористається цим
правом, інші країни Союзу не зобов’язані надавати творам,
підпорядкованим такому особливому режиму, більш широку охорону, ніж та,
яка надана їм у країні першого випуску в світ.

(2) Ніякі обмеження, встановлені на основі попереднього пункту, не
зачіпають права, які набуті автором на твір, випущений у світ у
будь-якій країні Союзу до введення в дію такого обмеження.

(3) Країни Союзу, які обмежують відповідно до цієї Статті надання
авторського права, повідомляють про це Генерального директора
Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі іменується
“Генеральний директор”) письмовою заявою, яка визначає країни, щодо яких
охорона обмежується, а також обмеження, під які підпадають права авторів
– громадян цих країн. Генеральний директор негайно сповіщає заяву всім
країнам Союзу.

Стаття 6 bis

(1) Незалежно від майнових прав автора і навіть після уступки прав він
має право вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні цього твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або
репутації автора.

(2) Права, визнані за автором на підставі попереднього пункту,
зберігають силу після його смерті принаймні до припинення майнових прав
і здійснюються особами або установами, уповноваженими на це
законодавством країни, в якій вимагається охорона. Проте ті країни,
законодавство яких у момент ратифікації цього Акта або приєднання до
нього не містить положень, що забезпечують охорону після смерті автора
всіх прав, перелічених у попередньому пункті, можуть передбачити, що
деякі з цих прав не зберігають сили після смерті автора.

(3) Засоби захисту для забезпечення прав, надаваних цією Статтею,
регулюються законодавством країни, в якій вимагається охорона.

Стаття 7

(1) Строк охорони, надаваний цією Конвенцією, становить увесь час життя
автора і п’ятдесят років після його смерті.

(2) Проте для кінематографічних творів країни Союзу вправі передбачити,
що строк охорони закінчується через п’ятдесят років після того, як твір
за згодою автора було зроблено доступним для загального відома, або –
якщо протягом п’ятдесяти років з часу створення такого твору ця подія не
настане – що строк охорони закінчується через п’ятдесят років після
створення твору.

(3) Для творів, випущених анонімно або під псевдонімом, строк охорони,
надаваний цією Конвенцією, закінчується через п’ятдесят років після
того, як твір було правомірно зроблено доступним для загального відома.
Проте, якщо прийнятий автором псевдонім не викликає сумнівів у його
особі, строком охорони є строк, передбачений пунктом (1). Якщо автор
твору, випущеного анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особу
протягом вищезазначеного строку, то застосовується строк охорони,
передбачений пунктом (1). Країни Союзу не зобов’язані охороняти твори,
випущені анонімно або під псевдонімом стосовно яких є всі підстави
припускати що від часу смерті їх автора минуло п’ятдесят років.

(4) За законодавством країн Союзу зберігається право визначати строк
охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, що
охороняються як художні твори; проте цей строк не може бути менший
двадцяти п’яти років від часу створення такого твору.

(5) Строк охорони, надаваний після смерті автора і строки, передбачені
пунктами (2), (3) і (4), починають діяти з дня смерті автора і (або) від
дня настання події, зазначеної в цих пунктах, але починаються завжди з 1
січня року, що йде за роком смерті або за роком настання такої події.

(6) Країни Союзу мають право встановлювати строк охорони, що перевищує
строки, передбачені попередніми пунктами.

(7) Країни Союзу, які пов’язані Римським актом цієї Конвенції і які
установили у своєму національному законодавстві, що діє на час
підписання цього Акта, більш короткі строки охорони, ніж передбачені
попередніми пунктами, мають право зберегти ці строки під час приєднання
до цього Акта або під час його ратифікації.

(8) У будь-якому випадку строк визначається законом країни, в якій
вимагається охорона; проте, якщо законодавством цієї країни не
передбачено інше, цей строк не може бути більш тривалим, ніж строк,
встановлений у країні походження твору.

Стаття 7 bis

Положення попередньої Статті застосовується також для творів, створених
у співавторстві, за умови, що строки, які визначаються від часу смерті
автора, обраховуються від часу смерті останнього автора, який пережив
інших співавторів.

Стаття 8

Автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією,
протягом усього строку дії їх прав на оригінальні твори користуються
виключним правом перекладати і дозволяти переклади своїх творів.

Стаття 9

(1) Автори літературних і художніх творів, що охороняються цією
Конвенцією, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих
творів будь-яким чином і в будь-якій формі.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти
відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке
відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає
будь-яким необгрунтованим способом законні інтереси автора.

(3) Будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для
цілей цієї Конвенції.

Стаття 10

(1) Дозволяється використання цитат із твору, який правомірно зроблено
доступним для загального відома, за умови дотримання добрих звичаїв і в
обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із
газет і журналів у формі оглядів преси.

(2) Законодавством країн Союзу і спеціальними угодами, які укладені або
будуть укладені між ними, може бути дозволено використання літературних
або художніх творів у обсязі, виправданому поставленою метою, як
ілюстрацій у виданнях, радіо- і телевізійних передачах і звукозаписах
або зображення навчального характеру за умови, що таке використання
здійснюється при дотриманні добрих звичаїв.

(3) При використанні творів відповідно до попередніх пунктів цієї Статті
зазначаються джерело та ім’я автора, якщо воно позначено на цьому
джерелі.

Стаття 10 bis

(1) За законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти
відтворення в пресі, передачу в ефір або повідомлення по дротах для
загального відома опублікованих у газетах або журналах статей з поточних
економічних, політичних і релігійних питань або переданих в ефір творів
такого ж характеру у випадках, коли право на таке відтворення, передачу
в ефір або повідомлення по дротах не було спеціально застережено. Проте
джерело завжди повинно бути ясно вказано; правові наслідки невиконання
цього зобов’язання визначаються законодавством країни, в якій
вимагається охорона.

(2) За законодавством країн Союзу зберігається також право визначати
умови, на яких літературні і художні твори, показані або оповіщені в
ході поточних подій, можуть бути в обсязі, виправданому поставленою
інформаційною метою, відтворені або зроблені доступними для загального
відома в оглядах поточних подій засобами фотографії або кінематографії
чи шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального відома по
дротах.

Стаття 11

(1) Автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів
користуються виключним правом дозволяти:

(i) публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ
і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами;

(ii) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для
загального відома.

(2) Такі ж права надаються авторам драматичних або музично-драматичних
творів щодо перекладів їх творів протягом усього строку дії їх прав на
оригінальні твори.

Стаття 11 bis

(1) Автори літературних і художніх творів користуються виключним правом
дозволяти:

(i) передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів
будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або
зображень;

(ii) будь-яке публічне повідомлення, чи то по дротах або засобами
бездротового зв’язку повторно передаваного в ефір твору, якщо таке
повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первинна;

(iii) публічне повідомлення переданого в ефір твору за допомогою
гучномовця або будь-якого іншого апарата, що передає знаки, звуки або
зображення.

(2) Законодавством країн Союзу можуть бути визначені умови здійснення
прав, передбачених попереднім пунктом; проте дію цих умов буде суворо
обмежено межами країн, які їх встановили. Ці умови ні в якому разі не
можуть зачіпати ні немайнових прав автора, ні належного автору права на
одержання справедливої винагороди, що встановлюється, за відсутності
згоди, компетентним органом.

(3) Дозвіл, наданий відповідно до пункту (1) цієї Статті, оскільки не
встановлено інше, не включає дозволу на запис переданого в ефір твору за
допомогою приладів, що фіксують звуки або зображення. Проте
законодавством країн Союзу може визначатися режим записів короткочасного
користування, здійснюваних радіомовною організацією власними засобами і
для своїх передач. Цим законодавством може бути дозволене зберігання
таких записів, зважаючи на їх виключно документальний характер, в
офіційних архівах.

Стаття 11 ter

(1) Автори літературних творів користуються виключним правом дозволяти:

(i) публічне читання своїх творів, включаючи таке публічне читання, яке
здійснюється будь-якими засобами або способами;

ii) передачу будь-яким способом читання їх творів для загального відома.

(2) Такі ж права надаються авторам літературних творів щодо перекладу їх
творів протягом усього строку дії їх прав на оригінальні твори.

Стаття 12

Автори літературних і художніх творів користуються виключним правом
дозволяти переробки, аранжування та інші зміни своїх творів.

Стаття 13

(1) Кожна країна Союзу може встановити для себе застереження і умови,
стосовно виключного права, надаваного автору музичного твору і автору
будь-якого тексту, що вже дав дозвіл на його запис разом з музичним
твором, дозволяти звуковий запис музичного твору разом з таким текстом,
якщо такий є; проте всі такі застереження і умови застосовуються тільки
в країнах, які їх встановили, і ні в якому разі не можуть зачіпати
права, що належать цим авторам, на одержання справедливої винагороди,
яка, за відсутності угоди, встановлюється компетентним органом.

(2) Записи музичних творів, зроблені в будь-якій країні Союзу відповідно
до Статті 13 (3) Конвенцій, підписаних у Римі 2 червня 1928 р. і в
Брюсселі 26 червня 1948 р., можуть відтворюватися в цій країні без
дозволу автора музичного твору до закінчення двох років від дня, коли в
ній набуде чинності цей Акт.

(3) Записи, зроблені відповідно до пунктів (1) і (2) цієї Статті і
ввезені без дозволу зацікавлених сторін у країну, де вони вважаються
незаконними, підлягають арешту.

Стаття 14

(1) Автори літературних і художніх творів мають виключне право
дозволяти:

(i) кінематографічну переробку і відтворення своїх творів та поширення
перероблених або відтворених таким способом творів;

(ii) публічний показ і виконання перероблених або відтворених таким
способом творів і повідомлення їх по дротах для загального відома.

(2) Переробка в будь-яку іншу художню форму кінематографічної
постановки, похідної від літературного або художнього твору, незалежно
від дозволу його автора, вимагає також дозволу автора оригінального
твору.

(3) Положення Статті 13 (1) не застосовуються.

Стаття 14 bis

(1) Без шкоди авторським правам на будь-який твір, який міг би бути
перероблений або відтворений, кінематографічний твір підлягає охороні як
оригінальний твір. Особа, яка має авторське право на кінематографічний
твір, користується такими ж правами, як і автор оригінального твору,
включаючи права, передбачені в попередній Статті.

(2) a) Визначення осіб, що мають авторське право на кінематографічний
твір, зберігається за законодавством країни, в якій вимагається охорона.

b) Проте в країнах Союзу, законодавство яких включає в число осіб, що
мають авторське право на кінематографічні твори авторів, що зробили
внесок у його створення, ці автори, якщо вони зобов’язалися зробити
такий внесок, не вправі при відсутності будь-якої протилежної або
особливої умови, заперечувати проти відтворення, розповсюдження,
публічного показу і виконання, повідомлення по дротах для загального
відома, передачі в ефір або будь-якого іншого публічного повідомлення
твору, а також субтитрування і дублювання його тексту.

c) Питання про те, чи повинно зазначене вище зобов’язання бути виражене
для застосування попереднього пункту b) у формі письмової згоди або
рівнозначного письмового акта, визначається законодавством країни, в
якій виробник кінематографічного твору має свою штаб-квартиру або
звичайне місце проживання. Проте за законодавством країни Союзу, в якій
вимагається охорона, зберігається право передбачити, що таке
зобов’язання встановлюється письмовою угодою або рівнозначним письмовим
актом. Країни, які скористаються цим правом, повідомляють про це
Генерального директора шляхом письмової заяви, яку він негайно сповіщає
всім іншим країнам Союзу.

d) Під “протилежною або особливою умовою” мається на увазі будь-яка
обмежувальна умова, що має відношення до вищезазначеного зобов’язання.

(3) Якщо національним, законодавством не встановлюється інше, положення
вищезазначеного пункту (2) d) не застосовуються до авторів сценаріїв,
діалогів і музичних творів, створених для постановки кінематографічного
твору, або до його режисера-постановника. Проте країни Союзу,
законодавство яких не має положень, що передбачають застосування
названого пункту (2) d) до режисера-постановника, повідомляють про це
Генерального директора шляхом письмової заяви, яку він негайно сповіщає
всім іншим країнам Союзу.

Стаття 14 ter

(1) Щодо оригіналів творів мистецтва і оригіналів рукописів письменників
і композиторів автор, а після його смерті особи або установи,
уповноважені національним законодавством, користуються невідчужуваним
правом часткової участі в кожному продажу твору, що йде за першою його
уступкою, здійсненою автором твору.

(2) Охорона, передбачена попереднім пунктом, може вимагатися в будь-якій
країні Союзу за умови, що законодавство країни, до якої належить автор,
це дозволяє, і в обсязі, що допускається законодавством країни, в якій
вимагається ця охорона.

(3) Порядок збору і розміри сум визначаються національним
законодавством.

Стаття 15

(1) Для того щоб автор літературних і художніх творів, що охороняються
цією Конвенцією, розглядався, за відсутності доказів протилежного, як
такий і відповідно до цього допускався у країнах Союзу до порушення
судового переслідування проти контрафакторів, достатньо, якщо ім’я
автора буде позначено на творі звичайним чином. Цей пункт
застосовується, навіть коли це ім’я є псевдонімом, коли псевдонім,
взятий автором, не викликає сумніву в його особі.

(2) Виробником кінематографічного твору вважається, при відсутності
доказу протилежного, фізична або юридична особа, ім’я або назва якої
зазначена на цьому творі звичайним способом.

(3) Щодо творів, випущених анонімно або під псевдонімом, крім зазначених
вище в пункті (1), видавець, ім’я якого позначено на творі, визнається,
при відсутності доказу протилежного, представником автора, і в цьому
статусі він правомочний захищати права автора і забезпечувати їх
здійснення. Чинність положень цього пункту припиняється, коли автор
розкриє свою особу і заявить про своє авторство на твір.

(4) a) Для неопублікованих творів, автор яких невідомий, але стосовно
яких є всі підстави припускати, що він є громадянином країни Союзу, за
законодавством цієї країни зберігається право призначити компетентний
орган, який представляє цього автора і правомочний захищати його права і
забезпечувати їх здійснення в країнах Союзу.

b) Країни Союзу, які відповідно до цього положення здійснять таке
призначення, повідомляють про це Генерального директора шляхом письмової
заяви, що містить повну інформацію про призначений у такому порядку
орган. Генеральний директор негайно сповіщає цю заяву всім іншим країнам
Союзу.

Стаття 16

(1) Контрафактні примірники твору підлягають арешту в будь-якій країні
Союзу, в якій цей твір користується правовою охороною.

(2) Положення попереднього пункту застосовуються також до відтворень, що
походять із країни, в якій твір не охороняється або перестав
користуватись охороною.

(3) Арешт накладається відповідно до законодавства кожної країни.

Стаття 17

Положення цієї Конвенції не можуть ні в чому зачіпати право уряду кожної
із країн Союзу дозволяти, контролювати або забороняти в законодавчому
або адміністративному порядку розповсюдження, виконання або показ
будь-якого твору або постановки, щодо яких компетентний орган визнає за
необхідне здійснити це право.

Стаття 18

(1) Ця Конвенція застосовується до всіх творів, які на момент набуття
нею чинності не стали ще загальним надбанням у країні походження у
зв’язку із закінченням строку охорони.

(2) Проте якщо внаслідок закінчення раніше наданого творові строку
охорони він став уже загальним надбанням у країні, в якій вимагається
охорона, цей твір не буде знову взято під охорону в цій країні.

(3) Вказаний принцип застосовується відповідно до положень спеціальних
конвенцій, які укладені або будуть укладені з цією метою між країнами
Союзу. За відсутності таких положень відповідні країни визначають кожна
для себе умови застосування цього принципу.

(4) Попередні положення застосовуються також у випадку нових приєднань
до Союзу та у випадках, коли охорона розширяється в порядку застосування
Статті 7 або внаслідок відмови від застережень.

Стаття 19

Положення цієї Конвенції не перешкоджають вимогам про більш широку
охорону, яка може надаватись законодавством тієї або іншої країни Союзу.

Стаття 20

Уряди країн Союзу залишають за собою право вступати між собою в
спеціальні угоди, коли ці угоди будуть надавати авторам більш широкі
права, ніж встановлені цією Конвенцією, або будуть містити інші
положення, які не суперечать цій Конвенції. Положення чинних угод, що
відповідають цим вимогам, залишаються такими, що підлягають
застосуванню.

Стаття 21

(1) Спеціальні положення стосовно країн, що розвиваються, містяться в
Додатковому розділі.

(2) Із урахуванням положень Статті 28 (1) b) Додатковий розділ становить
невід’ємну частину цього Акта.

Стаття 22

(1) a) Союз має Асамблею, що складається із країн Союзу, пов’язаних
Статтями від 22 по 26.

b) Уряд кожної країни представляється одним делегатом, який може мати
заступників, радників і експертів.

c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.

(2) a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, що відносяться до збереження і розвитку Союзу
і застосування цієї Конвенції;

(ii) дає Міжнародному бюро інтелектуальної власності (далі іменується
“Міжнародне бюро”), передбаченому в Конвенції, що засновує Всесвітню
організацію інтелектуальної власності (далі іменується “Організація”),
вказівки щодо підготовки конференції з перегляду, приділяючи при цьому
належну увагу зауваженням країн Союзу, не пов’язаних Статтями від 22 по
26;

(iii) розглядає і затверджує звіти і діяльність Генерального директора
Організації, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні інструкції з
питань, що відносяться до компетенції Союзу;

(iv) обирає членів Виконавчого комітету Асамблеї;

(v) розглядає і затверджує звіти і схвалює діяльність свого Виконавчого
комітету, а також дає йому інструкції;

(vi) визначає програму, приймає дворічний бюджет Союзу і затверджує його
фінансові звіти;

(vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;

(viii) створює такі комітети експертів і робочі групи, які вважає
необхідними для здійснення цілей Союзу;

(ix) визначає, які країни, що не є членами Союзу, і які міжурядові і
міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як
спостерігачі;

(x) приймає поправки до Статей від 22 по 26;

(xi) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей
Союзу;

(xii) виконує всі інші функції, що випливають із цієї Конвенції;

(xii) за умови її згоди здійснює такі права, які їй надані Конвенцією,
що засновує Організацію.

b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію
яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку
Координаційного комітету Організації. 

(3) a) Кожна країна – член Асамблеї має один голос.

b) Половина країн – членів Асамблеї становить кворум.

c) Незважаючи на положення підпункту b), якщо на будь-якій сесії
кількість представлених країн становить менше половини, але дорівнює або
перевищує третину країн – членів Асамблеї, вона може приймати рішення,
проте всі рішення Асамблеї, за винятком рішень, що відносяться до її
власних правил процедури, набувають чинності лише при дотриманні нижче
наведених умов. Міжнародне бюро направляє згадані рішення країнам –
членам Асамблеї, які не були на ній представлені, і запрошує їх
повідомити письмово у трьомісячний строк, рахуючи від дати направлення
рішення, чи голосують вони за ці рішення, проти них або утримуються.
Якщо після закінчення цього строку кількість країн, що таким чином
проголосували або повідомили, що вони утримались, досягне тієї
кількості, якої не вистачало для досягнення кворуму на самій сесії, такі
рішення набувають чинності за умови, що одночасно зберігається необхідна
більшість.

d) За умови дотримання положень Статті 26 (2), Асамблея приймає своє
рішення більшістю в дві третини поданих голосів.

e) Голоси тих, що утрималися, до уваги не беруться.

f) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її
імені. 

g) Країни Союзу, що не є членами Асамблеї, допускаються на її засідання
як спостерігачі.

(4) a) Асамблея збирається на чергову сесію раз на два роки за
скликанням Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же
час і в тому ж місці, що й Генеральна Асамблея Організації.

b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним
директором, на вимогу Виконавчого комітету або на вимогу однієї чверті
країн – членів Асамблеї.

(5) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 23

(1) Асамблея має Виконавчий комітет.

(2) a) Виконавчий комітет складається з країн, обраних Асамблеєю із
числа країн – членів Асамблеї. Крім того, країна, на території якої
Організація має свою штаб-квартиру, має в комітеті ex officio одне
місце, за умови дотримання положень Статті 25 (7) b).

b) Уряд кожної країни – члена Виконавчого комітету представлений одним
делегатом, який може мати заступників, радників і експертів.

c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.

(3) Кількість країн – членів Виконавчого комітету становить одну чверть
кількості країн – членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що
підлягають заповненню, залишок, що утворився після ділення на чотири, до
уваги не приймається.

(4) Під час виборів членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє
належну увагу справедливому географічному розподілу, а також
необхідності для країн – учасниць спеціальних угод, які можуть бути
укладені у зв’язку із Союзом, бути серед країн, які складають Виконавчий
комітет.

(5) a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття
сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової
сесії Асамблеї.

b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в кількості,
що не перевищує двох третин їх складу.

c) Асамблея встановлює детальні правила виборів і можливих перевиборів
членів Виконавчого комітету.

(6) a) Виконавчий комітет:

(i) готує проект порядку денного Асамблеї;

(ii) подає Асамблеї пропозиції щодо проекту програми і двохрічного
бюджету Союзу, підготовлених Генеральним директором;

(iii) виключений; 

(iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти
Генерального директора і щорічні акти фінансових ревізій;

(v) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, що виникли
між двома черговими сесіями Асамблеї, вживає всіх необхідних заходів,
щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;

(vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цієї
Конвенції.

b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію
яких здійснює Організація, Виконавчий комітет приймає рішення,
заслухавши думку Координаційного комітету Організації. 

(7) a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік за
скликанням Генерального директора по можливості в той же час і в тому ж
місці, що й Координаційний комітет Організації.

b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається
Генеральним директором, або за його власною ініціативою, або на прохання
Голови, або на вимогу однієї чверті членів Виконавчого комітету.

(8) a) Кожна країна – член Виконавчого комітету має один голос.

b) Половина країн – членів Виконавчого комітету становить кворум.

c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.

d) Голоси тих, що утрималися, не беруться до уваги.

e) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її
імені.

(9) Країни Союзу, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на
його засідання як спостерігачі.

(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 24

(1) a) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро, яке
є наступником Бюро Союзу, об’єднаного з Бюро Союзу, заснованого
Міжнародною конвенцією з охорони промислової власності.

b) Міжнародне бюро виконує, зокрема, функції секретаріату різних органів
Союзу.

c) Генеральний директор Організації є головною посадовою особою Союзу і
представляє Союз.

(2) Міжнародне бюро збирає і публікує інформацію щодо охорони авторських
прав. Кожна країна Союзу негайно передає Міжнародному бюро текст кожного
нового закону і всі офіційні тексти щодо охорони авторських прав.

(3) Міжнародне бюро видає щомісячний журнал.

(4) Міжнародне бюро сповіщає за запитом будь-якої країни Союзу відомості
з питань охорони авторських прав.

(5) Міжнародне бюро проводить дослідження і надає послуги, призначені
полегшити охорону авторських прав.

(6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член персоналу
беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого
комітету і будь-якого комітету експертів або робочої групи. Генеральний
директор або призначений ним член персоналу є за своїм службовим
становищем секретарем цих органів.

(7) a) Міжнародне бюро, відповідно до вказівки Асамблеї і в
співробітництві з Виконавчим комітетом, готує конференції по перегляду
положень Конвенції, що не містяться в Статтях від 22 по 26.

b) Міжнародне бюро може консультуватись з міжурядовими і міжнародними
неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій щодо
перегляду.

c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь у роботі
цих конференцій без права голосу.

(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього завдання.

Стаття 25

(1) a) Союз має бюджет.

b) Бюджет Союзу включає надходження і витрати власне Союзу, його внесок
до бюджету витрат, загальних для Союзів, а також у відповідних випадках
відрахування до бюджету Конференції Організації.

c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, які не відносяться
виключно до даного Союзу, але одночасно до одного або кількох інших
Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація. Частка Союзу в цих
загальних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.

(2) Бюджет Союзу приймається з належним урахуванням вимог координації з
бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(3) Бюджет Союзу фінансується з таких джерел:

(i) внесків країн Союзу;

(ii) зборів і платежів за надавані Міжнародним бюро послуги, що
стосуються Союзу;

(iii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, що стосуються
Союзу, і від передачі прав на такі публікації;

(iv) дарів, заповіданих коштів і субсидій;

(v) ренти, відсотків і різних інших доходів.

(4) a) Для визначення свого внеску до бюджету кожна країна Союзу
зараховується до певного класу і сплачує свій річний внесок на основі
таким чином встановленої кількості одиниць:

Клас І……………………………………………. 

25 

Клас II………………………………………….. 

20 

Клас III………………………………………….

15 

Клас IV…………………………………………. 

10 

Клас V………………………………………….. 

5 

Клас VI…………………………………………. 

3 

Клас VII………………………………………… 

1 

 b) Кожна країна, якщо вона цього раніше не зробила, одночасно із здачею
на зберігання ратифікаційної грамоти або акта про приєднання вказує
клас, до якого вона бажає бути зарахованою. Будь-яка країна може змінити
клас. Якщо країна вибирає більш низький клас, вона повинна заявити про
це на черговій сесії Асамблеї. Така зміна набуває чинності від початку
календарного року, що йде за зазначеною сесією.

c) Річний внесок кожної країни дорівнює сумі, яка так відноситься до
загальної суми внесків до бюджету Союзу, що підлягають сплаті всіма
країнами, як кількість її одиниць відноситься до загальної кількості
одиниць усіх країн, що сплачують внески.

d) Внески належать до сплати з першого січня кожного року.

e) Країна, яка має заборгованість по сплаті внесків, втрачає право
голосу в усіх органах Союзу, членом яких вона є, якщо сума її
заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, яка припадає на неї
за два повних попередніх роки. Проте будь-який із цих органів може
дозволити такій країні продовжувати користуватися правом голосу, якщо і
до тих пір, поки він переконаний, що прострочення платежу відбулося
внаслідок виключних і неминучих обставин.

f) У випадку, коли бюджет не прийнятий до початку нового фінансового
періоду, то відповідно до порядку, передбаченого фінансовим регламентом,
діє бюджет на рівні попереднього року.

(5) Розмір зборів і платежів, належних за послуги, надавані Міжнародним
бюро від імені Союзу, встановлюються Генеральним директором, який
доповідає про це Асамблеї і Виконавчому комітету.

(6) a) Союз має фонд обігових коштів, який складається із разового
платежу, що вносить кожна країна Союзу. Якщо фонд обігових коштів стає
недостатнім. Асамблея вирішує питання про його збільшення.

b) Розмір первісного платежу кожної країни у згаданий фонд або її частка
у збільшенні цього фонду пропорційні внеску цієї країни за той рік, в
якому створено фонд або прийнято рішення про його збільшення.

c) Ця пропорція і умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією
Генерального директора, після того як вона заслухає думку
Координаційного комітету Організації.

(7) a) В угоді про штаб-квартиру, укладеній з країною, на території якої
Організація має свою штаб-квартиру, передбачається, що у випадках, коли
фонд обігових коштів виявляється недостатнім, ця країна надає аванси.
Сума цих авансів і умови, на яких вони надаються, в кожному випадку є
предметом особливої угоди між такою країною і Організацією. До тих пір,
поки така країна пов’язана зобов’язанням надавати аванси, вона за своїм
станом має одне місце у Виконавчому комітеті.

b) Як країна, згадана в підпункті a), так і Організація мають право
шляхом письмового повідомлення денонсувати зобов’язання про надання
авансів. Денонсація набуває чинності через три роки після закінчення
того року, в якому було зроблено повідомлення.

(8) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил фінансового
регламенту однією або кількома країнами Союзу чи зовнішніми ревізорами,
призначеними за їх згодою Асамблеєю.

Стаття 26

(1) Пропозиції про внесення поправок до Статей 22, 23, 24, 25 і цієї
Статті можуть бути зроблені будь-якою країною – членом Асамблеї,
Виконавчим комітетом або Генеральним директором. Такі пропозиції
направляються Генеральним директором країнам – членам Асамблеї принаймні
за шість місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) Будь-яка поправка до Статей, передбачених пунктом (1), приймається
Асамблеєю, для чого потрібна більшість у три чверті поданих голосів;
проте будь-яка поправка до Статті 22 і до даного пункту приймається
більшістю в чотири п’яті поданих голосів.

(3) Будь-яка поправка до Статей, передбачених пунктом (1), набуває
чинності через місяць, після того як письмові повідомлення про її
прийняття, здійснені відповідно до конституційної процедури кожної
країни, одержані Генеральним директором від трьох чвертей країн, які
були членами Асамблеї на час прийняття нею цієї поправки. Будь-яка
поправка до названих Статей, прийнята таким чином, обов’язкова для всіх
країн, які є членами Асамблеї на час набуття поправкою чинності або які
стають її членами після цієї дати, проте будь-яка поправка, що збільшує
фінансові зобов’язання країн Союзу, є обов’язковою тільки для тих країн,
які повідомили про прийняття ними такої поправки.

Стаття 27

(1) Ця Конвенція може підлягати перегляду з метою внесення до неї змін,
спрямованих на вдосконалення системи Союзу.

(2) З цією метою по черзі в країнах Союзу проводяться конференції
представників названих країн. 

(3) Із урахуванням положень Статті 26, які застосовуються при внесенні
поправок до Статей від 22 по 26, будь-який перегляд цього Акта,
включаючи Додатковий розділ, потребує одностайності поданих голосів.

Стаття 28

(1) a) Кожна країна Союзу, яка підписала цей Акт, може ратифікувати його
або, якщо вона не підписала його, може приєднатися до нього.
Ратифікаційні грамоти та акти про приєднання здаються на зберігання
Генеральному директору.

b) Кожна країна Союзу може заявити у своїй ратифікаційній грамоті або
акті про приєднання, що ратифікація або приєднання не поширюється на
Статті від 1 по 21 і на Додатковий розділ; проте, якщо така країна вже
зробила заяву відповідно до Статті VI (1) Додаткового розділу, вона в
цій грамоті або акті в такому випадку може заявити тільки про те, що її
ратифікація або приєднання не застосовується до Статей від 1 по 20.

c) Кожна країна Союзу, яка відповідно до підпункту b) виключила
відповідні згадані положення із сфери дії своєї ратифікації або
приєднання, може пізніше в будь-який час заявити, що вона поширює
чинність своєї ратифікації або приєднання на ці положення. Така заява
подається на зберігання Генеральному директору. 

(2) a) Статті від 1 по 21 і Додатковий розділ набувають чинності через
три місяці після того, як будуть виконані такі дві умови:

(i) принаймні п’ять країн Союзу ратифікують цей акт або приєднаються до
нього, не зробивши заяви, передбаченої пунктом (1) b);

(ii) Іспанія, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії,
Сполучені Штати Америки і Франція будуть пов’язані Всесвітньою
конвенцією з авторського права, переглянутою в Парижі 24 липня 1971
року.

b) Набуття чинності, зазначене в підпункті a), відноситься до тих країн
Союзу, які принаймні за три місяці до згаданого набуття чинності здали
на зберігання ратифікаційні грамоти або акти про приєднання, не зробивши
заяви, передбаченої пунктом (1) b).

c) Відносно будь-якої країни Союзу, до якої не застосовується підпункт
b) і яка ратифікувала цей Акт або приєдналась до нього, не зробивши
заяви, передбаченої пунктом (1) b), Статті від 1 по 21 і Додатковий
розділ набувають чинності через три місяці після дати повідомлення
Генеральним директором про здачу на зберігання відповідної
ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, якщо тільки в поданій
грамоті або акті не буде названа більш пізня дата. В останньому випадку
Статті від 1 по 21 і Додатковий розділ набувають чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

d) Положення підпунктів a) і c) не впливають на застосування Статті VI
Додаткового розділу.

(3) Стосовно будь-якої країни Союзу, яка ратифікує цей Акт або
приєднується до нього, зробивши або не зробивши заяви, передбаченої
пунктом (1) b), Статті від 22 по 38, набувають чинності через три місяці
після дати повідомлення Генеральним директором про здачу на зберігання
відповідної ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, якщо тільки,
в поданій грамоті або акті не буде названа більш пізня дата. В
останньому випадку Статті від 22 по 38 набувають чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

Стаття 29

(1) Будь-яка країна, що не є членом Союзу, може приєднатись до цього
Акта і тим самим стати стороною цієї Конвенції і членом Союзу. Акти про
приєднання здаються на зберігання Генеральному директору.

(2) a) Із врахуванням підпункту b), ця Конвенція набуває чинності
стосовно будь-якої країни, що не є членом Союзу, через три місяці після
дати повідомлення Генеральним директором про здачу на зберігання її акта
про приєднання, якщо тільки більш пізня дата не була вказана в акті про
приєднання. В останньому випадку ця Конвенція набуває чинності щодо цієї
країни на вказану таким чином дату.

b) Якщо набуття чинності, відповідно до підпункту a), передує набуттю
чинності Статтями від 1 по 21 і Додатковим розділом, відповідно до
Статті 28 (2) a), названа країна тим часом буде пов’язана замість Статей
від 1 по 21 і Додаткового розділу Статтями від 1 по 20 Брюссельського
акта цієї Конвенції. 

Стаття 29 bis

Ратифікація цього Акта або приєднання до нього для будь-якої країни, не
пов’язаної Статтями від 22 по 39 Стокгольмського акта цієї Конвенції, є
виключно для цілей Статті 14 (2) Конвенції, що засновує Організацію,
рівнозначною ратифікації згаданого Стокгольмського акта або приєднанню
до цього акта з обмеженням, передбаченим Статтею 28 (1) b) (i) цього
акта.

Стаття 30

(1) За винятком вилучень, що допускаються пунктом (2) цієї Статті,
Статті 28 (1) b), Статті 33 (2) і Додатковим розділом, ратифікація або
приєднання автоматично спричиняють до визнання всіх положень і одержання
всіх переваг, встановлених цією Конвенцією.

(2) a) Будь-яка країна Союзу, яка ратифікує цей Акт або приєднається до
нього, може з урахуванням Статті V (2) Додаткового розділу зберегти
переваги застережень, сформульованих нею раніше, за умови, що вона
зробить про це заяву під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти
або акта про приєднання.

b) Будь-яка країна, що не є членом Союзу, при приєднанні до цієї
Конвенції і з урахуванням Статті V (2) Додаткового розділу може заявити,
що вона має намір, принаймні тимчасово, замінити Статтю 8 цього Акта,
стосовно права на переклад, положеннями Статті 5 Союзної конвенції 1886
року, доповненої в Парижі в 1896 році, при чіткому розумінні, що ці
положення застосовуються тільки до перекладів на загальновживану мову
цієї країни. Із врахуванням Статті І (6) b) Додаткового розділу будь-яка
країна Союзу має право застосовувати стосовно права на переклад творів,
країною походження яких є країна, що скористалась таким застереженням,
охорону, еквівалентну охороні, надаваній цією останньою країною.

c) Будь-яка країна може у будь-який час вилучити такі застереження
шляхом повідомлення, направленого Генеральному директору.

Стаття 31

(1) Будь-яка країна може заявити в своїй ратифікаційній грамоті або акті
про приєднання, або в будь-який наступний час направити Генеральному
директору письмове повідомлення про те, що ця Конвенція застосовується
до всіх або деяких територій, зазначених у заяві або повідомленні, за
міжнародні відносини яких вона несе відповідальність.

(2) Будь-яка країна, яка зробила таку заяву або направила таке
повідомлення, може в будь-який час повідомити Генеральному директору про
припинення застосування цієї Конвенції до всіх або деяких із таких
територій.

(3) a) Будь-яка заява, зроблена відповідно до пункту (1), набуває
чинності з тієї ж дати, що і ратифікація або приєднання, документи про
які включали цю заяву, а будь-яке повідомлення, надіслане відповідно до
згаданого пункту, набуває чинності через три місяці після повідомлення
про нього, зробленого Генеральним директором.

b) Будь-яке повідомлення, надіслане відповідно до пункту (2), набуває
чинності через дванадцять місяців після одержання його Генеральним
директором.

(4) Ця Стаття ні в якому разі не може тлумачитись як така, що означає
мовчазне визнання або прийняття будь-якою країною Союзу фактичного
положення щодо території, до якої ця Конвенція застосовується іншою
країною Союзу на підставі заяви, зробленої відповідно до пункту (1).

Стаття 32

(1) Цей Акт заміняє у відносинах між країнами Союзу і в тій же мірі, в
якій він застосовується, Бернську конвенцію від 9 вересня 1886 року і
наступні акти її перегляду. Акти, які раніше набули чинності,
продовжують застосовуватися в цілому або в тій мірі, в якій цей Акт не
заміняє їх у силу попереднього речення, у відносинах між країнами Союзу,
які не ратифікують цього Акта або не приєднуються до нього.

(2) Країни, що не є членами Союзу, які стають стороною цього Акта, із
урахуванням пункту (3), застосовують його щодо будь-якої країни Союзу,
не пов’язаної цим Актом, або хоча і пов’язаної цим Актом, але яка
зробила заяву, передбачувану Статтею 28 (1) b). Такі країни визнають, що
згадана країна Союзу в своїх відносинах з ними:

(i) може застосовувати положення останнього акта, яким вона пов’язана, і

(ii) із врахуванням Статті І (6) Додаткового розділу, має право
пристосувати охорону до рівня, передбаченого цим Актом.

(3) Кожна країна, яка скористалась будь-якою із можливостей,
передбачених Додатковим розділом, може застосовувати положення
Додаткового розділу, що стосуються прав або можливостей, якими вона
скористалась, у своїх відносинах з будь-якою країною Союзу, що не
пов’язана цим Актом, за умови, що ця остання країна допускає
застосування згаданих положень.

Стаття 33

(1) Будь-який спір між двома або кількома країнами Союзу щодо тлумачення
або застосування цієї Конвенції, не вирішений шляхом переговорів, може
бути переданий будь-якою із зазначених країн до Міжнародного Суду шляхом
подачі заяви відповідно до статуту Суду, якщо тільки зазначені країни не
домовляться про інший спосіб врегулювання спору. Країна, яка подає
заяву, повинна повідомити Міжнародне бюро про спір, переданий на розгляд
Суду; Міжнародне бюро повинно повідомити про це решту країн Союзу.

(2) У момент підписання цього Акта або здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або акта про приєднання будь-яка країна може
заявити, що вона не вважає себе пов’язаною положеннями пункту (1). Щодо
спорів між такою країною і будь-якою іншою країною Союзу, то положення
пункту (1) на них не поширюється.

(3) Будь-яка країна, що зробила заяву відповідно до положень пункту (2),
може в будь-який час відізвати її через повідомлення, надіслане
Генеральному директору.

Стаття 34

(1) Із урахуванням Статті 29 bis, ніяка країна не може ратифікувати
попередні акти цієї Конвенції або приєднатися до них після набуття
чинності Статтями від 1 по 21 і Додаткового розділу.

(2) Після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і Додатковим розділом
жодна країна не може зробити заяви, передбаченої Статтею 5 Протоколу
щодо країн, які розвиваються, доданого до Стокгольмського акта.

Стаття 35

(1) Ця Конвенція діє без обмеження строком.

(2) Будь-яка країна може денонсувати цей Акт шляхом повідомлення,
надісланого Генеральному директору. Така денонсація є також денонсацією
всіх попередніх актів і поширюється тільки на країну, яка її здійснила,
в той час як щодо решти країн Союзу Конвенція залишається чинною і
підлягає виконанню.

(3) Денонсація набуває чинності через рік, починаючи від дня одержання
повідомлення Генеральним директором.

(4) Передбачене цією Статтею право денонсації не може бути використане
жодною країною до закінчення п’яти років, починаючи від дати, коли вона
стала членом Союзу.

Стаття 36

(1) Кожна країна, що є учасницею цієї Конвенції, зобов’язується вжити,
відповідно до своєї Конституції, необхідних заходів для забезпечення
застосування цієї Конвенції.

(2) Припускається, що кожна країна в момент, коли вона стає пов’язаною
цією Конвенцією, буде спроможна, відповідно до свого внутрішнього
законодавства, виконувати положення цієї Конвенції.

Стаття 37

(1) a) Цей Акт підписується в одному примірнику англійською і
французькою мовами і, з урахуванням пункту (2), здається на зберігання
Генеральному директору.

b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором, після
консультації із зацікавленими урядами, арабською, іспанською,
італійською, німецькою і португальською мовами, а також іншими мовами,
які визначить Асамблея.

c) У випадку розбіжностей у тлумаченні різних текстів перевага надається
французькому тексту.

(2) Цей Акт відкритий для підписання до 31 січня 1972 року. До цієї дати
примірник, зазначений у пункті (1) a), здається на зберігання Уряду
Французької Республіки.

(3) Генеральний директор завіряє і надсилає дві копії підписаного тексту
цього Акта урядам усіх країн Союзу і, за запитом, уряду будь-якої іншої
країни.

(4) Генеральний директор реєструє цей Акт у Секретаріаті Організації
Об’єднаних Націй.

(5) Генеральний директор повідомляє уряди всіх країн Союзу про
підписання, здачу на зберігання ратифікаційних грамот і актів про
приєднання і про заяви, що містяться в цих документах або зроблені
відповідно до Статей 28 (1) c), 30 (2) a) і b) та 33 (2), про набуття
чинності будь-якими положеннями цього Акта, повідомлення про денонсації
і повідомлення, надіслані відповідно до Статей 30 (2) c), 31 (1) і (2),
33 (3) і 38 (1), а також про повідомлення, передбачені Додатковим
розділом.

Стаття 38

(1) Країни Союзу, які не ратифікували цей Акт чи не приєднались до нього
або які не пов’язані Статтями від 22 по 26 Стокгольмського акта цієї
Конвенції, можуть до 26 квітня 1975 року користуватися, якщо вони того
забажають, правами, надаваними в силу зазначених Статей так, як коли б
вони були пов’язані цими Статтями. Будь-яка країна, яка бажає
користуватися такими правами, направляє з цією метою Генеральному
директору письмове повідомлення, що набуває чинності від дати його
одержання. Такі країни вважаються членами Асамблеї до зазначеного
строку.

(2) До тих пір, поки не всі країни Союзу стали членами Організації,
Міжнародне бюро Організації функціонує також як Бюро Союзу, а
Генеральний директор діє як Директор цього Бюро.

(3) Як тільки всі країни Союзу стають членами Організації, права,
обов’язки і майно Бюро Союзу переходять до Міжнародного бюро
Організації.

ДОДАТКОВИЙ РОЗДІЛ

Стаття І

(1) Будь-яка країна, яка вважається відповідно до сталої практики
Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй країною, що
розвивається, яка ратифікує або приєднується до цього Акта, невід’ємну
частину якого становить цей Додатковий розділ, і яка, взявши до уваги
свій економічний стан і свої соціальні та культурні потреби, не вважає
себе спроможною негайно ввести в дію положення по охороні всіх прав,
передбачених цим Актом, може шляхом повідомлення, що здається на
зберігання Генеральному директору при депонуванні ратифікаційної грамоти
або акта про приєднання, або з урахуванням Статті V (1) c), у будь-який
наступний час заявити, що вона буде користуватись пільгою, передбаченою
Статтею II, або пільгою, передбаченою Статтею III, або обома цими
пільгами. Вона може замість користування пільгою, передбаченою Статтею
II, зробити заяву відповідно до Статті V (1) a).

(2) a) Будь-яка заява, відповідно до пункту (1), зроблена до закінчення
десятирічного періоду, після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і
цього Додаткового розділу згідно із Статтею 28 (2) має силу до
закінчення названого періоду. Будь-яка така заява може бути відновлена
цілком або частково на періоди, кожний строком десять років шляхом
повідомлення, що здається на зберігання Генеральному директору, не
більше ніж за п’ятнадцять і не менше ніж за три місяці до закінчення
поточного десятирічного періоду.

b) Будь-яка заява, відповідно до пункту (1), зроблена після закінчення
десятирічного періоду після набуття чинності Статтями від 1 по 21 і
цього Додаткового розділу згідно із Статтею 28 (2), має силу до
закінчення поточного десятирічного періоду. Будь-яка така заява може
бути відновлена, як це передбачено у другій фразі підпункту a).

(3) Будь-яка країна Союзу, яка перестала вважатись країною, що
розвивається, відповідно до пункту (1), не може відновити свою заяву, як
це передбачено пунктом (2) і незалежно від того, чи відкличе вона
офіційно свою заяву чи ні, не може користуватись пільгами, згаданими в
пункті (1), після закінчення поточного десятирічного періоду або після
закінчення трирічного періоду, після того як вона перестала вважатись
країною, що розвивається; при цьому застосовується той період, який
закінчується пізніше.

(4) Там, де до часу, коли заява, зроблена відповідно до пунктів (1) і
(2), припиняє свою дію, є в запасі примірники, які були виготовлені за
ліцензією, наданою на підставі цього Додаткового розділу, ці примірники
можуть продовжувати розповсюджуватися до тих пір, поки їхні запаси не
розійдуться повністю.

(5) Будь-яка країна, яка пов’язана положеннями цього Акта і яка здала на
зберігання заяву або повідомлення відповідно до Статті 31 (1) щодо
застосування цього Акта до якої-небудь території, стан якої може
розглядатись як аналогічний стану країн, зазначених у пункті (1), може
щодо такої території зробити заяву, згадану в пункті (1), і повідомлення
про відновлення, згадане в пункті (2). Протягом строку дії такої заяви
або повідомлення положення цього Додаткового розділу застосовуються щодо
такої території.

(6) a) Та обставина, що яка-небудь країна користується пільгами,
передбаченими пунктом (1), не створює можливості для іншої країни
надавати творам, країною походження яких є перша країна, охорону в
меншому обсязі, ніж та, яку вона зобов’язана надавати відповідно до
Статей від 1 по 20.

b) Право застосування еквівалентної охорони, передбачене в Статті 30 (2)
b) (друга фраза), не може бути використане раніше дати, якою закінчиться
період, що застосовується відповідно до Статті 1 (3) щодо творів,
країною походження яких є країна, що зробила заяву відповідно до Статті
V (1) a).

Стаття II

(1) Будь-яка країна, яка заявила, що вона буде користуватися пільгою,
передбаченою цією Статтею, може щодо творів, випущених у світ у
друкованій або іншій аналогічній формі відтворення, замінити виключне
право на переклад, передбачене Статтею 8, системою невиключних і
непередаваних ліцензій, що видаються компетентними органами на
нижчезазначених умовах і з урахуванням Статті IV.

(2) a) З урахуванням пункту (3), якщо після закінчення трирічного
періоду або будь-якого більш тривалого періоду, встановленого
національним законодавством названої країни, що обчислюється від дати
першого випуску твору у світ, переклад такого твору не був випущений у
світ мовою, загальновживаною в цій країні, особою, що має право на
переклад або з її дозволу, будь-який громадянин такої країни може
одержати ліцензію зробити переклад твору названою мовою і випустити в
світ такий переклад друкованою або аналогічною формою відтворення. 

b) На умовах, передбачених цією Статтею, ліцензія може бути видана також
у тих випадках, коли всі видання перекладу, випущеного у світ даною
мовою, повністю розійшлись.

(3) a) У разі перекладу мовою, що не є загальновживаною в одній або
кількох розвинутих країнах – членах Союзу, період, що дорівнює одному
року, заміняє трирічний період, передбачений пунктом (2) a).

b) Будь-яка країна, згадана в пункті (1), за одностайною домовленістю з
розвинутими країнами – членами Союзу, в яких та ж сама мова є
загальновживаною, може замінити, у випадку перекладу цією мовою,
трирічний період, передбачений пунктом (2) a), більш коротким періодом,
погодженим у такій домовленості, причому такий період не може бути менше
одного року. Проте положення попереднього речення не поширюється на
англійську, французьку та іспанську мови. Генеральний директор
повідомляється про будь-яку таку домовленість урядами, які її досягли.

(4) a) Відповідно до положень цієї Статті ліцензії, одержувані після
трьох років, не можуть бути видані до закінчення додаткового
шестимісячного періоду, а ліцензії, одержувані після одного року, до
закінчення додаткового дев’ятимісячного періоду:

(i) від дати, на яку заявник на ліцензію виконає вимоги, перелічені в
Статті IV (1), або

(ii) якщо не відомі особа або адреса особи, що має право на переклад,
від дати, на яку заявник на ліцензію відправить, як передбачено Статтею
IV (2), копії своєї заяви, поданої органу, компетентному видавати
ліцензію.

b) Ліцензія, передбачена цією Статтею, не видається, якщо переклад
мовою, стосовно якої заяву було подано, буде випущений у світ особою,
яка має право на переклад, або з її дозволу, протягом вказаних шести-
або дев’ятимісячних періодів.

(5) Будь-яка ліцензія, відповідно до положень цієї Статті, видається
лише для використання в школах, університетах або з метою досліджень.

(6) Якщо переклад твору випускається у світ особою, що має право на
переклад або з її дозволу за цінами, що відповідають тим, які звичайно
встановлюються в країні для аналогічних творів, будь-яка ліцензія, що
видається відповідно до цієї Статті, припиняє свою дію, якщо такий
переклад виконаний тією ж мовою і в основному того ж змісту, що й
переклад, випущений у світ за ліцензією. Всі примірники, що вже вийшли
до того, як ліцензія втратила силу, можуть продовжувати
розповсюджуватись до тих пір, поки вони не розійдуться повністю.

(7) Для творів, які в основному складаються з ілюстрацій, ліцензія на
переклад і випуск у світ тексту та на відтворення і випуск у світ
ілюстрацій надається, тільки якщо умови Статті III також виконуються.

(8) Ліцензія не може бути видана відповідно до цієї Статті, якщо автор
вилучив з обігу, всі примірники свого твору.

(9) a) Ліцензія на переклад твору, випущеного в світ у друкованій або
аналогічній формі відтворення, може бути також видана будь-якій
радіомовній організації, що має свою штаб-квартиру в країні, згаданій у
пункті (1), по пред’явленні заяви зазначеної організації компетентному
органу цієї країни, якщо при цьому виконуються всі такі умови:

(i) переклад здійснюється з примірника, виготовленого і придбаного
відповідно до законів даної країни;

(ii) переклад призначається лише для використання в радіопередачах,
призначених виключно для цілей навчання або поширення результатів
спеціальних технічних або наукових досліджень серед спеціалістів
конкретної професії;

(ii) переклад використовується виключно для цілей, перелічених в умові
(ii), в законно здійснених передачах, призначених для слухачів на
території даної країни, включаючи передачі, здійснювані за допомогою
звукових або візуальних записів, зроблених законно і виключно для цілей
таких передач;

(iv) будь-яке використання перекладу має комерційних цілей.

b) Звукові або візуальні записи перекладу, зробленого організацією
радіомовлення на підставі ліцензії, виданої в силу цього пункту, можуть
для цілей і з урахуванням умов, перелічених у підпункті a), і за згодою
цієї організації, бути також використані будь-якою іншою організацією
радіомовлення, що має свою штаб-квартиру в країні, компетентний орган
якої видав дану ліцензію.

c) За умови, що всі критерії і умови, викладені в підпункті a),
виконуються, ліцензія може також бути видана організації радіомовлення
для перекладу будь-якого тексту, включеного до аудіовізуального запису,
який сам був виготовлений і випущений у світ виключно з метою
використання для систематичного навчання.

d) З урахуванням підпунктів a) – c) положення попередніх пунктів
застосовуються під час видачі і реалізації ліцензії, виданої відповідно
до цього пункту. 

Стаття III

(1) Будь-яка країна, яка заявила, що вона буде користуватись пільгами,
передбаченими цією Статтею, має право замінити виключне право на
відтворення, передбачене Статтею 9, системою невиключних і непередаваних
ліцензій, що надаються компетентним органом із урахуванням Статті IV і
на таких умовах:

(2) a) Якщо стосовно твору, до якого ця Стаття застосовується в силу
пункту (7) після закінчення

(i) відповідного періоду, визначеного в пункті (3), починаючи від дати
першого випуску в світ даного видання твору, або

(ii) будь-якого більш тривалого періоду, визначеного національним
законодавством країни, згаданої в пункті (1), починаючи від тієї ж самої
дати, примірники такого видання не були розповсюджені в цій країні серед
публіки або у зв’язку з систематичним навчанням особою, яка має право на
відтворення, або з її дозволу за цінами, що відповідають тим, які
звичайно встановлюються в цій державі для аналогічних творів, будь-який
громадянин такої країни може одержати ліцензію на відтворення і на
випуск у світ такого видання за такою ж або більш низькою ціною для
використання у зв’язку із систематичним навчанням.

b) Ліцензія на відтворення і випуск у світ видання, яке було
розповсюджено, як це описано в підпункті a), може також бути видана на
умовах, передбачених у цій Статті, якщо після закінчення застосовного
періоду жоден дозволений примірник цього видання не був предметом
продажу в даній країні серед публіки або у зв’язку з систематичним
навчанням протягом шестимісячного періоду за цінами, що відповідають
тим, які звичайно встановлюються для аналогічних творів у цій країні.

(3) Період, зазначений у пункті (2) a) (i), становить п’ять років за
винятком:

(i) для творів з природничих і точних наук, включаючи математику і
техніку, цей період становить три роки;

(ii) для художніх, поетичних, драматичних і музичних творів, а також для
книг з мистецтва цей період становить сім років.

(4) a) Ніяка ліцензія, доступна після трьох років, не видається
відповідно до цієї Статті до закінчення шестимісячного періоду

(i) від дати, на яку заявник виконає вимоги, зазначені в статті IV (1),
або

(ii) якщо не відомі особа або адреса особи, що має право на відтворення,
від дати відправки заявником, як це передбачено Статтею IV (2) копій
його заяви, поданої до органу, компетентного видавати ліцензії.

b) Якщо ліцензії є доступними після інших періодів і Стаття IV (2) є
застосовною, жодна ліцензія не видається до закінчення тримісячного
періоду від дати відправлення копій заяви.

c) Якщо протягом шестимісячного або тримісячного періодів, указаних у
підпунктах a) і b), розповсюдження, як це описано в пункті (2) a), мало
місце, ніяка ліцензія відповідно до цієї Статті не видається.

d) Ніяка ліцензія не видається, якщо автор вилучив з обігу всі
примірники видання, на відтворення і випуск у світ якого ліцензія
запитувалась.

(5) Ліцензія на відтворення і випуск у світ перекладу твору не видається
відповідно до цієї Статті у таких випадках:

(i) коли переклад не був випущений особою, що має право на переклад або
з її дозволу, або

(ii) коли переклад зроблений не загальновживаною мовою в країні, де
запитувалась ліцензія.

(6) Коли особа, що має право на відтворення або хто-небудь за її
дозволом, розповсюджує примірники такого видання в країні, згаданій у
пункті (1), серед публіки або у зв’язку із систематичним навчанням за
цінами, що відповідають тим, які звичайно встановлюються в цій країні
для аналогічних творів, будь-яка ліцензія, що видається відповідно до
цієї Статті, припиняє свою дію, якщо таке видання випущено в світ тією ж
мовою і в основному того ж змісту, як і видання, випущене в світ за
ліцензією. Всі примірники, що вже вийшли в світ до того, як ліцензія
втратила силу, можуть продовжувати розповсюджуватись до тих пір, поки не
розійдуться повністю.

(7) a) Із врахуванням пункту b) твори, на які поширюється ця Стаття,
обмежуються творами, випущеними в світ у друкованій або аналогічній
формі відтворення.

b) Ця Стаття поширюється також на відтворення в аудіовізуальній формі,
законно здійснених аудіовізуальних записів, включаючи будь-які твори, що
містяться в них і охороняються авторським правом, а також на переклад
будь-якого включеного до них тексту мовою, загальновживаною в країні, де
ліцензія запитується, за умови, що у всіх цих випадках зазначені
аудіовізуальні записи підготовлені і випущені в світ із виключною метою
використання для систематичного навчання.

Стаття IV

(1) Ліцензії відповідно до Статей II і III можуть бути видані тільки за
умови, якщо заявник на ліцензію доведе згідно з правилами, встановленими
у цій країні, що він звертався до особи, яка має право на підготовку і
випуск у світ перекладу або на відтворення і випуск у світ видання, за
дозволом і одержав її відмову або що після виявлених ним належних
старань, він не зміг встановити особи, що має це право. При звертанні за
ліцензією заявник інформує про це будь-який національний або міжнародний
інформаційний центр, згаданий у пункті (2).

(2) Якщо не можна встановити особу, що має право, то заявник на ліцензію
надсилає рекомендованою авіапоштою копії своєї заяви, поданої органу,
компетентному видавати ліцензії, видавцю, прізвище якого позначено на
творі, а також будь-якому національному або міжнародному центру, який
може бути позначений у відповідній нотифікації, Генеральному директору
урядом країни, в якій, як передбачається, видавець здійснює основну
частину своєї професійної діяльності.

(3) Прізвище автора зазначається на всіх примірниках перекладу або
відтворення, випущених у світ за ліцензією, виданою відповідно до Статті
II або Статті III. Назва твору друкується на всіх таких примірниках. У
разі перекладу оригінальна назва твору друкується у будь-якому випадку
на всіх зазначених примірниках.

(4) a) Ніяка ліцензія, видана відповідно до Статті II або Статті III, не
поширюється на експорт примірників твору і дійсна тільки для випуску в
світ перекладу або відповідно відтворення в межах країни, де вона
запитувалась.

b) Для цілей підпункту a) поняття експорт включає відправку примірників
з будь-якої території в країну, яка щодо цієї території зробила заяву
відповідно до Статті І (5).

с) Коли урядова або інша організація країни, що видала ліцензію
відповідно до Статті II на підготовку перекладу будь-якою мовою, крім
англійської, іспанської або французької, надсилає примірники перекладу,
випущеного у світ за такою ліцензією, в іншу країну, така пересилка
примірників для цілей підпункту a) не вважається експортом, якщо
виконані всі з таких умов:

(i) одержувачами є громадяни країни, що видала ліцензію, або
організації, що об’єднують таких громадян;

(ii) примірники повинні використовуватись лише в школах, університетах
або з метою досліджень;

(iii) направлення примірників і їх наступне розповсюдження серед
одержувачів не має комерційної мети; і

(iv) країна, в яку направляються примірники, погодилась із країною, чий
компетентний орган видав ліцензію, дозволити одержання, розповсюдження
або те й інше разом, і Генеральний директор був повідомлений про таку
угоду урядом країни, в якій ліцензія була видана.

(5) Усі примірники, випущені в світ за ліцензією, виданою на підставі
Статті II або Статті III, мають повідомлення відповідною мовою, яке
вказує, що примірники підлягають розповсюдженню тільки в країні або на
території, на яку дана ліцензія поширюється.

(6) a) Необхідні заходи вживаються на національному рівні для
забезпечення:

(i) того, щоб ліцензія передбачала виплату справедливої компенсації на
користь особи, що має право на переклад, або, відповідно на відтворення,
що відповідає нормам гонорарів, звичайно застосовуваних щодо ліцензій
при вільних переговорах між особами в двох відповідних країнах; і

(ii) сплати і переказу компенсації: якщо мають місце особливі
національні валютні правила, компетентні власті докладають усіх зусиль
для того, щоб за допомогою міжнародного механізму забезпечити переказ
компенсації в конвертованій в міжнародному плані валюті або її
еквіваленті.

b) Необхідні заходи вживаються національним законодавством для
забезпечення правильного перекладу або відповідно точного відтворення
певного видання.

Стаття V

(1) a) Будь-яка країна, що має право зробити заяву, що вона користується
пільгою, передбаченою Статтею II, може замість цього під час ратифікації
цього Акта або приєднання до нього:

(i) якщо вона є країною, до якої застосовується Стаття 30 (2) a),
зробити заяву відповідно до цього положення щодо права на переклад;

(ii) якщо вона є країною, до якої Стаття 30 (2) a) не застосовується і
навіть, якщо вона не є країною, що не входить до Союзу, зробити заяву,
як це передбачено Статтею 30 (2) b), перша фраза.

b) Якщо країна перестає вважатись країною, що розвивається, як це
передбачено Статтею І (1), заява, зроблена відповідно до цього пункту,
залишається дійсною до дати закінчення строку, що застосовується
відповідно до Статті І (3).

c) Будь-яка країна, яка зробила заяву відповідно до цього пункту, не
може в подальшому користуватися пільгою, передбаченою Статтею II, навіть
якщо вона відкличе вказану заяву.

(2) Із урахуванням пункту (3) будь-яка країна, яка скористалася пільгою,
передбаченою Статтею II, не може в подальшому зробити заяву відповідно
до пункту (1).

(3) Будь-яка країна, яка перестала вважатися країною, що розвивається,
як це передбачено Статтею І (1), може, не пізніше ніж за два роки до
закінчення періоду, що застосовується відповідно до Статті І (3),
зробити заяву в цілях, передбачених Статтею 30 (2) b), перша фраза,
незважаючи на те, що вона не є країною, що не входить до Союзу. Така
заява набуває чинності на дату, коли минає строк, що застосовується
відповідно до Статті І (3).

Стаття VI

(1) Будь-яка країна Союзу може заявити, починаючи від дати цього Акта і
в будь-який час до того, коли вона буде пов’язана Статтями від 1 до 21 і
цим Додатковим розділом:

(i) якщо вона є країною, яка, коли б вона була пов’язана Статтями від 1
по 21 і цим Додатковим розділом, мала б право скористатися пільгами,
згаданими в Статті І (1), що вона буде застосовувати положення Статті II
або Статті III або обох цих Статей до творів, країною походження яких є
країна, яка відповідно до підпункту (ii), згаданого нижче, допускає
застосування цих Статей до таких творів або яка є пов’язаною Статтями
від 1 по 21 і цим Додатковим розділом; така заява замість посилання на
Статтю II може посилатись на Статтю V;

(ii) що вона допускає застосування цього Додаткового розділу до творів,
країною походження яких вона є, країнами, які зробили заяву відповідно
до підпункту (i), згаданому вище, або повідомлення відповідно до Статті
І.

(2) Будь-яка заява, зроблена відповідно до пункту (1), повинна бути у
письмовій формі і депонуватися у Генерального директора. Заява набуває
чинності від дати її депонування.

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

ПРО УЧАСТЬ УКРАЇНИ У ВСЕСВІТНІЙ КОНВЕНЦІЇ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО 1952 РОКУ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 13, ст.70 )

Відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво України”
від 12 вересня 1991 року Верховна Рада України постановляє:

1. Погодитись з пропозицією Президента України про участь України у
Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року і вважати цю
Конвенцію обов’язковою для України як однієї з держав-правонаступниць
колишнього Союзу РСР.

2. Міністерству закордонних справ України повідомити Генерального
директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
про участь України як однієї з держав-правонаступниць колишнього Союзу
РСР у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року.

Голова Верховної Ради І. ПЛЮЩ 

України 

м. Київ

23 грудня 1993 року

№ 3794-XII

ВСЕСВІТНЯ КОНВЕНЦІЯ

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО 1952 РОКУ

Договірні Держави,

натхненні бажанням забезпечити у всіх державах охорону авторського права
на літературні, наукові і художні твори,

впевнені в тому, що режим охорони авторських прав, придатний для всіх
націй і висловлений у Всесвітній конвенції, будучи доповненням вже
чинних міжнародних систем охорони і не зачіпаючи їх, здатний забезпечити
повагу прав особистості та сприяти розвитку літератури, науки і
мистецтва, 

переконані в тому, що такий універсальний режим охорони авторських прав
полегшить розповсюдження творів духовної творчості та сприятиме кращому
міжнародному взаєморозумінню,

домовилися про нижченаведене: 

Стаття I

Кожна Договірна Держава зобов’язується вжити всіх заходів, необхідних
для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів на
літературні, наукові художні твори, як-от:

твори письмові, музикальні, драматичні та кінематографічні, твори
живопису, графіки та скульптури.

Стаття II

1. Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, однаково
як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави,
користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така
Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її
власній території.

2. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави
користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава
надає творам своїх громадян, що не випущені в світ.

3. Для цілей даної Конвенції будь-яка Договірна Держава може в порядку
свого внутрішнього законодавства прирівняти до своїх громадян будь-яких
осіб, що доміцільовані на території цієї Держави.

Стаття III

1. Будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством, якої
неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей,
як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження
авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення
або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, – має
вважати ці вимоги виконаними щодо цих творів. які охороняються на
підставі цієї Конвенції і які вперше випущені у світ поза територією
цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з
першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з
дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак
“С” з зазначенням імені володаря авторського права і року першого
випуску в світ; цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані
таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право
зберігається.

2. Постанови пункту 1 цієї Статті не заважають будь-якій Договірній
Державі вимагати додержання формальностей або інших умов для одержання і
здійснення авторських прав на твори, вперше випущені в світ на її
території, або на твори її громадян, незалежно від місця випуску їх у
світ.

3. Постанови пункту 1 не заважають тому, щоб Договірна Держава вимагала
від особи, яка звертається до суду, додержання в цілях судочинства
процесуальних правил, як-от: представництва позивача адвокатом, якого
допущено до практики в цій Державі, або депонування позивачем примірника
твору в суді або в адміністративному органі, або як в тому, так і в
іншому. Проте факт невиконання вказаних вимог не спричиняє до
недійсності авторського права. Жодна із згаданих вимог не може бути
поставлена громадянину іншої Договірної Держави, якщо така вимога не
ставиться громадянам Держави, в якій проситься охорона. 

4. У кожній Договірній Державі мають бути встановлені без будь-яких
формальностей правові засоби, що забезпечують охорону не випущених у
світ творів громадян інших Договірних Держав.

5. Якщо будь-яка Договірна Держава надає охорону більше ніж на один
період часу і якщо тривалість першого такого періоду перевищує один з
мінімальних строків охорони, передбачених Статтею IV цієї Конвенції, то
ця Держава може не застосовувати постанови пункту 1 цієї Статті як до
другого, так і до наступних періодів охорони.

Стаття IV

1. Строк охорони твору визначається законом Договірної Держави, в якій
ставиться вимога про охорону, відповідно до постанов Статті II та цієї
Статті.

2. Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Конвенції, не може
бути коротшим періоду, що охоплює час життя автора і двадцять п’ять
років після його смерті.

Проте Договірна Держава, яка на момент набуття чинності цією Конвенцією
на її території обмежує цей строк для творів певних категорій періодом,
що обчислюється від часу першого випуску в світ твору, має право
зберегти такі відступи або поширити їх на твори інших категорій. Для
творів всіх цих категорій строк охорони не може бути коротшим двадцяти
п’яти років від часу першого випуску в світ.

У будь-якій з Договірних Держав, у якій на момент набуття чинності цією
Конвенцією на її території строк охорони не обчислюється виходячи з
тривалості життя автора, цей строк може обчислюватись від часу першого
випуску в світ твору, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації
цього твору, яка відбулася перед випуском у світ; строк охорони не може
бути коротшим двадцяти п’яти років від часу першого випуску в світ, або,
у відповідних випадках, від часу реєстрації твору, яка відбулася перед
випуском у світ. 

Якщо законодавство Договірної Держави передбачає два або кілька
послідовних періодів охорони, то тривалість першого періоду не може бути
менша тривалості одного з мінімальних періодів, вказаних вище.

3. Постанови пункту 2 цієї Статті не застосовуються до фотографічних
творів і творів прикладного мистецтва. Проте в Договірних Державах, які
надають охорону фотографічним творам, а також творам прикладного
мистецтва, оскільки вони є художніми, строк охорони таких творів не може
бути коротшим десяти років.

4. Жодна Договірна Держава не зобов’язана забезпечувати охорону твору
протягом строку, більш тривалого ніж строк, установлений для творів
даної категорії законом Договірної Держави, громадянином якої є автор,
якщо йдеться про твір, не випущений в світ, або, якщо мова йде про
випущений в світ твір, законом Договірної Держави, в якій твір вперше
випущено в світ. 

Якщо законодавство будь-якої Договірної Держави передбачає два або
більше послідовних періоди охорони, то, в цілях застосування попередньої
постанови, строком охорони, що надається цією Державою, вважається
сукупність цих періодів. Проте, якщо з якої-небудь причини даний твір не
охороняється цією Державою протягом другого або одного з наступних
періодів, то й інші Договірні Держави не зобов’язані охороняти цей твір
протягом другого або наступного періодів.

5. Твір громадянина Договірної Держави, вперше випущений в світ у
Державі, що не бере участі в цій Конвенції, буде вважатися, в цілях
застосування пункту 4 цієї Статті, вперше випущеним у світ у Договірній
Державі, громадянином якої є автор.

6. У випадку одночасного виходу в світ у двох або кількох Договірних
Державах твір вважатиметься, в цілях застосування пункту 4 цієї Статті,
вперше випущеним у світ у Державі, яка надає найменший строк охорони.
Вважається випущеним одночасно в кількох Державах всякий твір, що вийшов
у двох або більше Державах протягом тридцяти днів після першого випуску
в світ.

Стаття V

1. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати
в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів,
що охороняються на підставі цієї Конвенції.

2. Проте кожна Договірна Держава може своїм внутрішнім законодавством
обмежити право перекладу письмових творів, але з дотриманням таких
постанов.

Якщо після закінчення семи років від часу першого випуску в світ
якого-небудь письмового твору, його переклад на національну мову або, у
відповідних випадках, на одну з національних мов Договірної Держави не
був випущений у світ володарем права перекладу або з його дозволу, то
будь-який громадянин цієї Договірної Держави може одержати від
компетентного органу цієї Держави невиняткову ліцензію на переклад і
випуск у світ перекладеного таким чином твору національною мовою, якою
він досі не був випущений у світ.

Така ліцензія може бути видана лише за умови, якщо той, хто клопоче про
її видачу, докаже, відповідно до порядку, який діє у Державі, де
порушене клопотання, що він звертався до володаря права перекладу з
проханням про дозвіл на переклад і випуск перекладу у світ і що,
незважаючи на вжиті ним належні заходи, його прохання не було вручене
володарю авторського права, або він не міг одержати від володаря
авторського права дозвіл на переклад. За тих же умов ліцензія може бути
видана також у випадках, коли видання перекладу, що вже вийшов
національною мовою, повністю розпродані.

Якщо той, хто клопоче про видачу ліцензій, не міг вручити своє прохання
володарю права перекладу, він повинен направити його копії видавцю, ім’я
якого вказане у творі, та дипломатичному або консульському представнику
Держави, громадянином якої є володар права перекладу, якщо відоме його
громадянство, або організації, яка може бути вказана урядом цієї
Держави. Ліцензія не може бути видана до закінчення двомісячного строку
від часу відправки вказаних вище копій.

Внутрішнім законодавством Держав будуть вжиті відповідні заходи для
того, щоб забезпечити володарю права перекладу справедливу винагороду
відповідно до міжнародної практики, а також виплату та переказ суми цієї
винагороди за кордон, однаково як і заходи, що гарантують правильність
перекладу твору.

Назва та ім’я автора оригінального твору мають бути надруковані на всіх
примірниках перекладу, що вийшов у світ. Ліцензія дійсна лише щодо
випуску в світ перекладу на території Договірної Держави, де вона
запрошується. Ввіз примірників в іншу Договірну Державу і продаж їх
допускаються, якщо в цій Державі національною мовою є та ж сама мова, на
яку зроблено переклад, за умови, що законодавством цієї Держави
допускається така ліцензія і що ввіз і продаж не суперечать яким-небудь
діючим у цій Державі постановам; ввіз і продаж на території Договірної
Держави, в якій не існують вказані вище умови, підпорядковані
законодавству цієї Держави і угодам, що нею укладені. Ліцензія не може
бути кому-небудь передана її володарем. 

Ліцензія не може бути видана, якщо автор вилучив з обігу всі примірники
свого твору.

Стаття VI

Під “випуском у світ” у розумінні цієї Конвенції слід розуміти
відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному
колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом зорового
сприйняття.

Стаття VII

Ця Конвенція не поширюється на твори або права на ці твори, охорона яких
на момент набуття чинності цією Конвенцією у Договірній Державі, де
ставиться вимога про охорону, остаточно припинилась або ніколи не
існувала.

Стаття VIII

1. Ця Конвенція, що датується 6 вересня 1952 року, підлягає депонуванню
у Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури і буде відкрита для підписання всіма Державами протягом
ста двадцяти днів від зазначеної вище дати. Конвенція підлягає
ратифікації або прийняттю Державами, які її підписали.

2. Будь-яка Держава, що не підписала цю Конвенцію, може до неї
приєднатися.

3. Ратифікація, прийняття або приєднання здійснюються шляхом депонування
відповідних документів у Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури.

Стаття IX

1. Ця Конвенція набуде чинності через три місяці після депонування
дванадцяти ратифікаційних грамот або документів про прийняття або
приєднання, в тому числі актів, депонованих чотирма Державами, які не є
членами Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх творів. 

2. Надалі Конвенція набиратиме чинності для кожної Держави через три
місяці після депонування її документа про ратифікацію, прийняття або
приєднання.

Стаття X

1. Кожна Держава, що бере участь у цій Конвенції, зобов’язується вжити
відповідно до своєї конституції необхідних заходів для забезпечення
застосування цієї Конвенції.

2. Разом з тим мається на увазі, що кожна Держава на час депонування її
документа про ратифікацію, прийняття або приєднання буде спроможна
згідно із своїм внутрішнім законодавством застосовувати постанови цієї
Конвенції. 

Стаття XI

1. Засновується Міжурядовий комітет, який має такі завдання:

a) вивчення питань щодо застосування і дії цієї Конвенції;

b) підготовка періодичних переглядів Конвенції;

c) вивчення будь-яких інших питань щодо міжнародної охорони авторського
права у співробітництві з різними зацікавленими міжнародними
організаціями, зокрема з Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури, з Міжнародною спілкою по охороні літературних і
художніх творів та з Організацією американських держав;

d) інформування Договірних Держав про діяльність Комітету.

2. Цей Комітет складається з представників дванадцяти Договірних Держав,
які визначаються з урахуванням справедливого географічного
представництва і відповідно до положень резолюції, що стосується даної
Статті, яка додається до цієї Конвенції. 

Генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури, Директор Бюро Міжнародної спілки по охороні літературних і
художніх творів і Генеральний Секретар Організації американських держав
або їхні представники можуть бути присутні на засіданнях Комітету з
правом дорадчого голосу.

Стаття XII

Міжурядовий комітет скликатиме конференції для перегляду Конвенції, коли
він визнає це за необхідне або на вимогу принаймні десяти Договірних
Держав чи більшості Договірних Держав доти, поки їхня кількість не
досягне двадцяти.

Стаття XIII

Будь-яка Договірна Держава може під час депонування її документа про
ратифікацію, прийняття чи приєднання або згодом зробити заяву шляхом
нотифікації Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури про те, що ця Конвенція підлягає застосуванню
до всіх або частини країн чи територій, за зовнішні зносини яких ця
Держава несе відповідальність; в такому випадку Конвенція
застосовуватиметься до вказаних у нотифікації країн чи територій після
закінчення передбаченого у Статті IX тримісячного строку. Якщо така
нотифікація відсутня, ця Конвенція не буде поширюватись на ці країни і
території. 

Стаття XIV

1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію від свого
імені чи від імені всіх або частини країн або територій, стосовно яких
була зроблена передбачена у Статті XIII нотифікація. Денонсація
проводиться шляхом нотифікації Генеральному директору Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. 

2. Ця денонсація буде дійсною лише щодо держави, країни чи території,
від імені яких вона зроблена, і лише через дванадцять місяців від дня
одержання нотифікації.

Стаття XVI

1. Ця Конвенція укладена французькою, англійською та іспанською мовами.
Усі три тексти будуть підписані і матимуть рівну силу.

2. Офіційні тексти цієї Конвенції укладаються німецькою, італійською і
португальською мовами.

Будь-яка Договірна Держава або група Договірних Держав може через
посередництво Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури і за домовленістю з ним доручити
укладення текстів Конвенції будь-якою мовою на їх вибір. 

Усі такі тексти додаються до підписаного примірника Конвенції.

Стаття XVII

1. Ця Конвенція ні в чому не зачіпає постанов Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів і належності до Спілки, утвореної
цією Конвенцією.

2. Для застосування попереднього пункту до цієї Статті додається
Декларація. Ця Декларація є невід’ємною частиною цієї Конвенції для
Держав, які на 1 січня 1951 року були учасницями Бернської конвенції або
які приєдналися чи приєднаються до неї згодом. Підписання цієї Конвенції
вищевказаними Державами означає також підписання ними Декларації;
будь-яка ратифікація або прийняття Конвенції, будь-яке приєднання до неї
з боку цих Держав спричиняє також до ратифікації, прийняття Декларації
або приєднання до неї. 

Стаття XVIII

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції та багатосторонні або
двосторонні угоди по авторському праву, які діють або можуть бути
введені в дію між двома або кількома американськими республіками, але
виключно між ними. У випадку розходжень між постановами однієї з цих
угод, з одного боку, і постановами цієї Конвенції – з іншого, або між
постановами цієї Конвенції і постановами будь-якої нової конвенції або
будь-якої нової угоди, які могли б бути укладені між двома чи кількома
американськими республіками після введення в дію цієї Конвенції, для
сторін буде мати перевагу остання за часом укладена конвенція або угода.
Права, здобуті на будь-який твір на підставі конвенцій чи угоди, чинних
в тій або іншій з Договірних Держав до набуття сили цією Конвенцією в
цій Державі, не зачіпаються. 

Стаття XIX

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції і багатосторонні та двосторонні
угоди по авторському праву, які діють між двома чи кількома Договірними
Державами. У випадку розходжень між постановами однієї Конвенції права,
здобуті на який-небудь твір на підставі конвенцій чи угод, чинних в тій
або іншій з Договірних Держав до науття чинності цією Конвенцією в цій
Державі, не зачіпаються. Ця Стаття ні в чому не зачіпає постанов
Статей XVII і XVIII.

Стаття XX

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття XXI

Генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури розсилає належно засвідчені копії цієї Конвенції зацікавленим
Державам і Швейцарській Федеральній Раді, а також Генеральному секретарю
Організації Об’єднаних Націй для реєстрації. 

Крім того, Генеральний Директор сповіщає всі зацікавлені Держави про
депонування документів про ратифікацію, прийняття та приєднання, про
момент набуття чинності цією Конвенцією, про передбачені Статтею XIII
цієї Конвенції нотифікації і про передбачені Статтею XIV денонсації.

ДОДАТОК

Декларація, що стосується статті XVIII

Держави – члени Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх
творів, які є учасницями Всесвітньої конвенції з авторського права,

бажаючи зміцнити свої взаємовідносини на базі указаної Спілки та
уникнути всіляких конфліктів, які могли б виникнути в результаті
одночасного існування Бернської конвенції та Всесвітньої конвенції,

ухвалили за загальною згодою таку Декларацію:

a/ Твори, країною походження яких, згідно з положеннями Бернської
конвенції, є держава, яка вийшла після 1 січня 1951 року із складу
Міжнародної спілки, утвореної цією Конвенцією, не користуватимуться в
країнах Бернської спілки охороною, яку надає Всесвітня конвенція по
авторському праву.

b/ Всесвітня конвенція по авторському праву не підлягає застосуванню у
відносинах між країнами, пов’язаними Бернською конвенцією, в тому, що
стосується охорони творів, країною походження яких, згідно з положеннями
Бернської конвенції, є одна з країн Міжнародної спілки, утвореної цією
Конвенцією. 

На посвідчення чого належним чином уповноважені представники підписали
цю Конвенцію.

Здійснено в Женеві 6 вересня 1952 року в одному примірнику. 

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ДОГОВОРУ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.16)

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про авторське право, 1996 року (додається).

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

20 вересня 2001 року

№ 2733-III

ДОГОВІР

ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО

* Цей Договір був прийнятий 20 грудня 1996 року в Женеві Дипломатичною
конференцією ВОІВ про певні питання авторських та суміжних прав.

Преамбула

Договірні Сторони,

Бажаючи вдосконалювати та підтримувати охорону прав авторів на їхні
літературні та художні твори найбільш ефективним та однаковим шляхом,

Вважаючи за необхідне ввести нові міжнародні правила та більш чітке
тлумачення певних існуючих правил з метою забезпечення адекватного
вирішення питань, що виникають у зв’язку з економічним, соціальним,
культурним та технічним розвитком,

Визнаючи глибокий вплив розвитку та зближення інформаційних та
комунікаційних технологій на створення та використання літературних і
художніх творів,

Наголошуючи на виключній значимості охорони авторського права як стимулу
для літературної та художньої творчості,

Вважаючи за необхідне збереження балансу між правами авторів та
інтересами широкої публіки, особливо в сфері освіти, наукових досліджень
і до доступу до інформації, як відображено в Бернській конвенції,

Погодились про наступне:

Стаття 1

Відношення до Бернської конвенції

(1) Цей Договір є спеціальною угодою в рамках значення Статті 20
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів по
відношенню до Договірних Сторін, які є членами Союзу, створеного цією
Конвенцією.

Цей Договір не має жодного відношення до інших договорів, крім Бернської
конвенції, і не обмежує будь-які права та зобов’язання за будь-якими
іншими договорами.

(2) Ніщо в цьому Договорі не змінює існуючі зобов’язання, які Договірні
Сторони мають по відношенню один до одного згідно з Бернською конвенцією
про охорону літературних і художніх творів.

(3) Надалі “Бернська конвенція” означає Паризький акт від 24 липня 1971
року Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

(4) Договірні Сторони дотримуються Статей 1 – 21 і Додаткового розділу
Бернської конвенції*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 1 (4): Право на відтворення, як воно
визначено в Статті 9 Бернської конвенції, і винятки, що допускаються
відносно цього права, повністю застосовується у цифровому середовищі і,
зокрема відносно використання творів у цифровій формі. Розуміється, що
зберігання твору, що охороняється в цифровій формі в електронному
засобі, є відтворенням в контексті Статті 9 Бернської конвенції.

Стаття 2

Сфера охорони авторського права

Охорона авторських прав поширюється на форму вираження, а не на ідеї,
процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Стаття 3

Застосування Статей 2 – 6 Бернської конвенції

Договірні Сторони, із урахуванням відповідних змін, застосовують
положення Статей 2 – 6 Бернської конвенції, що стосуються охорони,
передбаченої цим Договором*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 3: Розуміється, що при застосуванні Статті
3 цього Договору, вираз “країна Союзу” в Статтях 2 – 6 Бернської
конвенції буде читатися так, якби це було посилання на Договірну Сторону
цього Договору, при застосуванні тих Статей Бернської конвенції відносно
захисту, який надається цим Договором. Розуміється також, що вираз
“країна, яка не є учасником Союзу” в цих Статтях Бернської конвенції
буде, при таких же обставинах, читатися так, якби це мало відношення до
країни, яка не є Договірною Стороною цього Договору, а також вираз “ця
Конвенція” в Статтях 2 (8), 2 bis (2), 3, 4, 5 Бернської конвенції буде
читатися, якби це мало відношення до Бернської конвенції та цього
Договору. Нарешті, розуміється, що посилання в Статтях 3 – 6 Бернської
конвенції “громадянин однієї з країн Союзу” буде означати, якщо ці
Статті будуть застосовуватися відносно цього Договору, відносно
міжурядової організації, яка є Договірною Стороною цього Договору, що
мова йде про громадянина однієї з країн цієї організації.

Стаття 4

Комп’ютерні програми

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні
Статті 2 Бернської конвенції. Така охорона застосовується до
комп’ютерних програм незалежно від способу або форми їх вираження*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 4: Сфера захисту комп’ютерних програм
відповідно до Статті 4 цього Договору, включаючи Статтю 2, співпадає зі
Статтею 2 Бернської конвенції і відповідними положеннями Угоди TRIPS.

Стаття 5

Компіляції даних (бази даних)

Компіляції даних або іншої інформації в будь-якій формі, які за підбором
і розміщенням змісту є результатом інтелектуальної творчості,
охороняються як такі. Така охорона не розповсюджується на самі дані або
інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, яке відноситься до
самих даних або інформації, що містяться в компіляції*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 5: Сфера захисту компіляції даних (баз
даних) відповідно до Статті 5 цього Договору, включаючи Статтю 2,
співпадає зі Статтею 2 Бернської конвенції і відповідними положеннями
Угоди TRIPS.

Стаття 6

Право на розповсюдження

(1) Автори літературних та художніх творів користуються виключним правом
дозволяти розповсюдження серед широкої публіки оригіналу і примірників
своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати, якщо вони існують, умови, за яких вичерпання права,
зазначеного в пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої
передачі права власності на оригінал або примірник твору з дозволу
автора*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 6 та 7: Використані в цих Статтях вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат в контексті зазначених Статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 7

Право на прокат

(1) Автори

(i) комп’ютерних програм;

(ii) кінематографічних творів; і

(iii) творів, втілених у фонограмах, як визначено національним
законодавством Договірних Сторін, користуються виключним правом
дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналів або примірників
своїх творів.

(2) Пункт (1) не застосовується:

(i) по відношенню до комп’ютерних програм, якщо сама програма не є
головним об’єктом прокату; та

(ii) по відношенню до кінематографічних творів, якщо тільки такий
комерційний прокат не призводить до широкого копіювання таких творів, що
завдає суттєвої шкоди виключному праву на відтворення.

(3) Незважаючи на положення пункту (1), Договірна Сторона, в якій на 15
квітня 1994 року діяла і продовжує діяти система справедливої
компенсації авторам за прокат примірників їх творів, втілених у
фонограмах, може користуватися цією системою за умови, що комерційний
прокат творів, втілених у фонограмах, не завдає суттєвої шкоди
виключному праву авторів на відтворення*,**.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статей 6 та 7: Використані в цих Статтях вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат в контексті зазначених Статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

** Узгоджені заяви щодо Статті 7: Розуміється, що зобов’язання
відповідно до Статті 7 (1) не вимагає від Договірної Сторони надавати
виключні права на комерційний прокат авторам, які відповідно до
законодавства Договірної Сторони, не наділені такими правами відносно
фонограм. Розуміється, що це зобов’язання співпадає із Статтею 14 (4)
Угоди TRIPS.

Стаття 8

Право на розповсюдження серед широкої публіки

Не порушуючи положень Статей 11 (1) (ii), 11 bis (1) (i) та (ii), 11 ter
(1) (ii), 14 (1) (ii) та 14 bis (1) Бернської конвенції автори
літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти
будь-яке розповсюдження своїх творів серед широкої публіки через дротові
або недротові засоби зв’язку, включаючи розповсюдження своїх творів
серед широкої публіки у такий спосіб, що представники публіки можуть
мати доступ до таких творів у будь-якому місці і в будь-який час за їх
власним вибором*.

___________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 8: Розуміється, що просте надання фізичним
особам права на здійснення повідомлення не в повному обсязі співпадає з
поняттям повідомлення, яке передбачено цим Договором або Бернською
конвенцією. Зрозуміло також, що Стаття 8 ні в якому разі не перешкоджає
Договірній Стороні застосовувати Статтю 11 bis (2).

Стаття 9

Тривалість охорони фотографічних творів

По відношенню до фотографічних творів Договірні Сторони не застосовують
положення Статті 7 (4) Бернської конвенції.

Стаття 10

Обмеження і винятки

(1) В окремих особливих випадках, які не завдають шкоди нормальному
використанню твору і невиправдано не обмежують законних інтересів
автора, Договірні Сторони можуть передбачити в своєму національному
законодавстві обмеження або винятки стосовно прав, що надаються авторам
літературних та художніх творів згідно з цим Договором.

(2) При застосуванні Бернської конвенції Договірні Сторони встановлюють
будь-які обмеження або винятки з передбачених нею прав для окремих
особливих випадків, які не завдають шкоди нормальному використанню твору
і невиправдано не обмежують законних інтересів автора*.

__________________

* Узгоджена заява щодо Статті 10: Розуміється, що положення Статті 10
дозволяють Договірним Сторонам розширювати щодо цифрового середовища
обмеження та винятки в своїх національних законодавствах, які вважаються
прийнятними згідно з положеннями Бернської конвенції. Одночасно ці
положення, зрозуміло, дозволяють Договірній Стороні знаходити нові
винятки та обмеження, які є прийнятними в цифровому сітьовому
середовищі.

Розуміється також, що Стаття 10 (2) не зменшує та не збільшує сферу
застосування обмежень та виключень, яка дозволяється Бернською
конвенцією.

Стаття 11

Зобов’язання стосовно технічних засобів

Договірні Сторони передбачають відповідну правову охорону та ефективні
засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, які
вживаються авторами у зв’язку із застосуванням їх прав згідно з цим
Договором або Бернською конвенцією і обмежують дії, які не дозволені
авторами або не допускаються законом по відношенню до їх творів.

Стаття 12

Зобов’язання стосовно інформації про управління правами

(1) Договірні Сторони передбачають відповідні ефективні засоби юридичної
відповідальності по відношенню до будь-якої особи, яка свідомо чинить
будь-які з нижчезазначених дій, знаючи або, у зв’язку із застосуванням
цивільно-правових засобів захисту, маючи належні підстави знати, що така
дія буде спонукати, дозволяти, сприяти або приховувати порушення
будь-якого права, передбаченого цим Договором або Бернською конвенцією:

(i) недозволене усунення або зміну будь-якої електронної інформації про
управління правами;

(ii) недозволене поширення, імпортування для розповсюдження, передачу в
ефір або розповсюдження серед широкої публіки, творів або примірників
творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена або змінена електронна
інформація про управління правами*.

(2) “Інформація про управління правами” в розумінні цієї статті означає
інформацію, яка ідентифікує твір, автора твору, володаря будь-якого
права на твір або інформацію про умови використання твору, а також
будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація, якщо будь-яка з
цих складових інформації додана до примірника твору або фігурує у
зв’язку із розповсюдженням твору серед широкої публіки.

____________________

* Узгоджені заяви щодо Статті 12: Розуміється, що посилання на
“порушення будь-якого права, що охоплюється цим Договором або Бернською
конвенцією” включає як виключні права, так і права на одержання
винагороди.

Розуміється далі, що Договірні Сторони не будуть базуватися на цій
Статті для знаходження або застосування систем по управлінню правами,
які б здійснювали нав’язування формальностей, які недопустимі за
Бернською конвенцією та цим Договором, наприклад, забороняючи вільний
рух товарів або перешкоджаючи користуванню правами, які передбачені цим
Договором.

Стаття 13

Застосування в часі

Договірні Сторони застосовують положення Статті 18 Бернської конвенції
до всіх видів охорони, передбачених цим Договором.

Стаття 14

Положення про забезпечення прав

(1) Договірні Сторони зобов’язуються відповідно до своїх правових систем
вжити заходів, необхідних для забезпечення застосування цього Договору.

(2) Договірні Сторони передбачать наявність в їх законах заходів щодо
забезпечення прав, які дозволяють ефективно протидіяти будь-яким актам
порушення прав, передбачених цим Договором, включаючи термінові заходи
для запобігання порушень та заходи як стримуючий засіб від подальших
порушень.

Стаття 15

Асамблея

(1) (a) Договірні Сторони засновують Асамблею.

(b) Кожна Договірна Сторона має бути представлена одним делегатом, який
може мати заступників, радників та експертів.

(c) Витрати кожної делегації оплачуються Договірною Стороною, яка її
призначила. Асамблея може звернутися до Всесвітньої організації
інтелектуальної власності (далі – “ВОІВ”) з проханням надати фінансову
допомогу для делегацій тих Договірних Сторін, які вважаються країнами,
що розвиваються, відповідно до встановленої практики Генеральної
Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, або є країнами, що перебувають у
процесі переходу до ринкової економіки.

(2) (a) Асамблея розглядає питання, які стосуються збереження, розвитку,
застосування та функціонування цього Договору.

(b) Асамблея виконує функцію, покладену на неї відповідно до Статті 17
(2), що стосується допуску окремих міжурядових організацій до участі в
цьому Договорі.

(c) Асамблея виносить рішення про скликання будь-якої дипломатичної
конференції для перегляду цього Договору та видає необхідні вказівки
Генеральному директору ВОІВ щодо підготування такої дипломатичної
конференції.

(3) (a) Кожна Договірна Сторона, яка є державою, має один голос і
голосує тільки від свого імені.

(b) Будь-яка Договірна Сторона, яка є міжурядовою організацією, може
брати участь у голосуванні замість держав – членів такої організації, в
якій кількість голосів дорівнює кількості держав – членів цієї
організації, яка є стороною цього Договору. Будь-яка така міжурядова
організація не бере участі в голосуванні, якщо будь-яка з держав –
членів такої організації використає своє право голосувати, і навпаки.

(4) Один раз на два роки Асамблея скликається Генеральним директором
ВОІВ на чергову сесію.

(5) Асамблея встановлює свої процедурні правила, включаючи скликання
позачергових сесій, вимоги до кворуму та, на підставі положень цього
Договору, необхідну більшість для прийняття різних рішень.

Стаття 16

Міжнародне бюро

Міжнародне бюро ВОІВ виконує адміністративні функції, які стосуються
цього Договору.

Стаття 17

Право участі в Договорі

(1) Будь-яка держава – учасниця ВОІВ може стати учасницею цього
Договору.

(2) Асамблея може винести рішення про допуск до участі в цьому Договорі
будь-якої міжурядової організації, яка заявляє, що вона має компетенцію
і власну, обов’язкову для всіх держав – членів такої організації,
нормативну базу з питань, що регулюються цим Договором, і що вона
належним чином уповноважена відповідно до своїх внутрішніх процедур
стати учасницею цього Договору.

(3) Європейське співтовариство, зробивши заяву, згадану у попередньому
пункті, на Дипломатичній конференції, де було прийнято цей Договір, може
стати учасником цього Договору.

Стаття 18

Права та обов’язки згідно з Договором

Якщо в цьому Договорі не передбачено будь-яких спеціальних положень про
інше, кожна Договірна Сторона користується всіма правами та бере на себе
всі зобов’язання, що виходять з цього Договору.

Стаття 19

Підписання Договору

Цей Договір є відкритим для підписання до 31 грудня 1997 року будь-якою
державою – членом ВОІВ та Європейським співтовариством.

Стаття 20

Набуття чинності Договором

Цей Договір набуває чинності через три місяці після подання Генеральному
директору ВОІВ на збереження 30 державами документів про ратифікацію або
приєднання.

Стаття 21

Дата початку участі в Договорі

Цей Договір стає обов’язковим для:

(i) 30 держав, зазначених у Статті 20, з дати набуття цим Договором
чинності;

(ii) кожної іншої держави після закінчення трьох місяців з дати подання
цією державою відповідного документа на зберігання Генеральному
директору ВОІВ;

(iii) Європейського співтовариства після закінчення трьох місяців з дати
подання на зберігання документа про ратифікацію або приєднання, якщо
такий документ було подано після набуття чинності цим Договором
відповідно до Статті 20, або трьох місяців після набуття чинності цим
Договором, якщо такий документ було подано для зберігання до набуття
чинності цим Договором;

(iv) будь-якої іншої міжурядової організації, яка допущена до участі в
цьому Договорі, після закінчення трьох місяців після подання на
зберігання її документа про приєднання.

Стаття 22

Застереження, що не допускаються відносно Договору

За цим Договором не допускається жодних застережень.

Стаття 23

Денонсація Договору

Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цей Договір через
повідомлення, адресоване Генеральному директору ВОІВ. Будь-яка
денонсація вводиться в дію по закінченні одного року з дати отримання
повідомлення Генеральним директором ВОІВ.

Стаття 24

Мови Договору

(1) Цей Договір підписується в одному примірнику англійською, арабською,
іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому всі
тексти на цих мовах є рівно автентичними.

(2) Офіційний текст будь-якою мовою, крім мов, зазначених у пункті (1),
затверджується Генеральним директором ВОІВ на прохання зацікавленої
сторони після консультацій зі всіма зацікавленими сторонами. В цьому
пункті “зацікавлена сторона” означає будь-яку державу – член ВОІВ, про
офіційну мову або одну з офіційних мов якої йдеться, а також Європейське
співтовариство та будь-яку іншу міжурядову організацію, яка може стати
учасницею цього Договору, якщо йдеться про одну з її офіційних мов.

Стаття 25

Депозитарій

Генеральний директор ВОІВ є депозитарієм цього Договору.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ
ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.13 )

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення, вчиненої 26 жовтня 1961 року
в м. Римі (додається*).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 20 вересня 2001 року

№ 2730-III

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ

ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИКОНАВЦІВ,

ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ

Договірні держави, прагнучи захистити права виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення, погодилися про таке:

Стаття 1

Охорона, що надається цією Конвенцією, не зачіпає і ніяким чином не
впливає на захист авторських прав на твори літератури і мистецтва. Тому
жодне з положень цієї Конвенції не може розглядатися як таке, що завдає
шкоди цій охороні.

Стаття 2

1. Для цілей цієї Конвенції національний режим охорони означає правовий
режим, який встановлюється національним законодавством Договірної
Держави, в якій запитується охорона:

(a) виконавців, які є її громадянами, щодо виконань, здійснених,
переданих в ефір або вперше записаних на її території;

(b) виробників фонограм, які є її громадянами, щодо фонограм, вперше
записаних або вперше опублікованих на її території;

(c) організацій мовлення, штаб-квартири яких розташовані на її
території, щодо телерадіомовлення, здійснюваного за допомогою
передавачів, розташованих на її території.

2. Національний режим охорони надається відповідно до вимог охорони та
умов, що передбачають її обмеження, прямо передбачених цією Конвенцією.

Стаття 3

Для цілей цієї Конвенції:

(a) під “виконавцями” маються на увазі актори, співаки, музиканти,
танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають,
декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у
виконанні творів літератури чи мистецтва;

(b) під “фонограмою” мається на увазі будь-який виключно звуковий запис
звучання виконання або інших звуків;

(c) під “виробником фонограм” мається на увазі фізична або юридична
особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших
звуків;

(d) під “публікацією” мається на увазі надання публіці примірників
фонограми в достатній кількості;

(e) під “відтворенням” мається на увазі виготовлення одного або кількох
примірників запису;

(f) під “телерадіомовленням” мається на увазі передача бездротовими
засобами звуків або зображень і звуків для приймання публікою;

(g) під “ретрансляцією” мається на увазі одночасна передача
телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією
мовлення.

Стаття 4

Кожна Договірна Держава надає національний режим охорони виконавцям при
дотриманні однієї з наступних умов:

(a) виконання має місце в іншій Договірній Державі;

(b) виконання включено до фонограми, що охороняється відповідно до
Статті 5 цієї Конвенції;

(c) виконання, не будучи записаним на фонограму, поширюється шляхом
телерадіомовлення, що охороняється відповідно до Статті 6 цієї
Конвенції.

Стаття 5

1. Кожна Договірна Держава надає виробникам фонограм національний режим
охорони при дотриманні будь-якої з наступних умов:

(a) виробник фонограми є громадянином іншої Договірної Держави (критерій
громадянства виробника);

(b) перший запис звуку здійснений в іншій Договірній Державі (критерій
місця першого запису);

(c) фонограма вперше опублікована в іншій Договірній Державі (критерій
місця публікації).

2. Якщо фонограма вперше опублікована в державі, яка не є учасницею цієї
Конвенції, але якщо протягом тридцяти днів від дня її першої публікації
вона також опублікована в Договірній Державі (одночасна публікація),
вона вважається вперше опублікованою в Договірній Державі.

3. Будь-яка Договірна Держава може заявити, надіславши повідомлення
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, що вона не буде
застосовувати критерій місця публікації або, альтернативно, критерій
місця першого запису. Таке повідомлення здійснюється одночасно з
ратифікацією, прийняттям або приєднанням або в будь-який інший момент
після здійснення цих актів; в останньому випадку таке повідомлення
набуває чинності через шість місяців після його отримання.

Стаття 6

1. Кожна Договірна Держава надає організації мовлення національний режим
охорони при дотриманні будь-якої з наступних умов:

(a) штаб-квартира організації мовлення розташована в іншій Договірній
Державі;

(b) телерадіопередача в ефір здійснюється за допомогою передавача,
розташованого в іншій Договірній Державі.

2. Будь-яка Договірна Держава може заявити, надіславши повідомлення
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, що вона буде
здійснювати охорону телерадіопродукції тільки в тому випадку, якщо
штаб-квартира організації мовлення розташована в іншій Договірній
Державі і якщо передача здійснена за допомогою передавача, розташованого
в тій же Договірній Державі. Таке повідомлення здійснюється одночасно з
ратифікацією, прийняттям або приєднанням або в будь-який інший момент
після здійснення цих актів; в останньому випадку таке повідомлення
набуває чинності через шість місяців після дати його отримання.

Стаття 7

1. Охорона, яка надається виконавцям відповідно до цієї Конвенції,
включає можливість запобігати:

(a) здійсненню без їхньої згоди телерадіопередачі або публічного
сповіщення їхнього виконання за винятком випадків, коли використовуване
для телерадіопередачі або для публічного сповіщення виконання вже було
передане в ефір або здійснюється з використанням запису;

(b) здійсненню без їхньої згоди запису виконання, яке не було предметом
запису;

(c) відтворенню без їхньої згоди запису їхнього виконання:

(i) якщо первинний звуковий запис був здійснений без їхньої годи;

(ii) якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку
виконавці дали свою згоду;

(iii) якщо первинний звуковий запис здійснений відповідно до положень
Статті 15, а відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, яка
зазначена в цих положеннях.

2. (1) Якщо телерадіопередача здійснюється за згодою виконавців, то
охорона відносно ретрансляції, здійснення запису з метою
телерадіопередачі або відтворення такого запису з метою
телерадіопередачі регулюється національним законодавством Договірної
Держави, в якій така охорона запитується.

(2) Правила та умови, що регулюють використання організаціями мовлення
записів, здійснених з метою телерадіопередачі, визначаються відповідно
до національного законодавства Договірної Держави, в якій запитується
охорона.

(3) Проте національне законодавство, згадане в підпунктах (1) і (2)
цього пункту, не повинно позбавляти виконавців можливості регулювати на
договірній основі їхні відносини з організаціями мовлення.

Стаття 8

Якщо в одному і тому ж виконанні беруть участь кілька виконавців, кожна
Договірна Держава може визначити у своєму національному законодавстві та
підзаконних актах, яким чином будуть представлені виконавці у зв’язку із
здійсненням своїх прав.

Стаття 9

Шляхом прийняття національного законодавства і підзаконних актів
будь-яка Договірна Держава може поширювати охорону, яка надається цією
Конвенцією на митців, які не виконують твори літератури і мистецтва.

Стаття 10

Виробники фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме
або опосередковане відтворення своїх фонограм.

Стаття 11

У тих випадках, коли стосовно фонограм Договірна Держава відповідно до
свого національного законодавства вимагає дотримання певних
формальностей як умови для надання охорони прав виробників фонограм, або
виконавців, або їх обох, вони повинні вважатися дотриманими, якщо всі
наявні в продажу примірники опублікованої фонограми або їхні упаковки
мають напис, що складається із знака (Р) із зазначенням року першої
публікації, розташований таким чином, щоб чітко показати, що фонограма
охороняється; якщо на примірниках або їхній упаковці не згадується
виробник фонограми або володар ліцензії на це, виданої їх виробником
(шляхом зазначення його прізвища, торговельної марки або іншого
відповідного позначення), то напис повинен також включати прізвище
володаря прав виробника фонограми; більше того, якщо на примірниках або
їхній упаковці не зазначаються основні виконавці, то напис повинен також
включати ім’я особи, яка володіє правами таких виконавців у країні, де
здійснений запис.

Стаття 12

Якщо фонограма, опублікована в комерційних цілях, або відтворення такої
фонограми використовується безпосередньо для телерадіопередачі або для
будь-якого публічного сповіщення, разова справедлива винагорода
виплачується користувачем виконавцям або виробникам фонограм, або їм
обом. За відсутності угоди між цими сторонами умови розподілу цієї
винагороди можуть визначатися національним законодавством.

Стаття 13

Організації мовлення користуються правом дозволяти або забороняти:

(a) ретрансляцію своїх телерадіопередач;

(b) запис своїх телерадіопередач;

(c) відтворення:

(i) записів своїх телерадіопередач, виготовлених без їхньої згоди;

(ii) записів своїх телерадіопередач, виготовлених відповідно до положень
Статті 15, якщо відтворення було здійснено з іншими цілями ніж ті, які
зазначені в цих положеннях;

(d) публічне сповіщення своїх телепередач, якщо воно здійснюється в
місцях, доступних для публіки за вхідну плату; умови здійснення
телерадіомовлення регулюються національним законодавством держави, в
якій запитується охорона цього права.

Стаття 14

Строк охорони, яка надається відповідно до цієї Конвенції, триває
принаймні до кінця двадцятирічного періоду, датованого з кінця року, в
якому:

(a) був здійснений запис фонограм і включених до них виконань;

(b) мали місце виконання, не включені до фонограм;

(c) мала місце передача в ефір.

Стаття 15

1. Кожна Договірна Держава може у своєму національному законодавстві і
своїх підзаконних актах передбачати виключення з гарантованої цією
Конвенцією охорони щодо:

(a) використання в особистих цілях;

(b) використання коротких уривків з метою повідомлення про поточні
події;

(c) короткочасного звукового запису, здійснюваного організацією мовлення
на своєму власному обладнанні і для своїх власних передач;

(d) використання виключно в учбових або науково-дослідних цілях.

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, будь-яка Договірна
Держава може в своєму національному законодавстві і підзаконних актах
передбачати такі ж обмеження охорони прав виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення, які передбачені її національним
законодавством і підзаконними актами щодо охорони авторського права на
твори літератури і мистецтва. Однак видача примусових ліцензій може
передбачатися лише в обсязі, що допускається положеннями цієї Конвенції.

Стаття 16

1. Будь-яка держава, яка стала учасницею цієї Конвенції, бере на себе
всі зобов’язання і користується всіма перевагами, що випливають з неї.
Проте вона може в будь-який час шляхом повідомлення, надісланого
Генеральному секретарю Організації

Об’єднаних Націй, заявити, що вона:

(a) відносно Статті 12:

(i) не буде застосовувати положення цієї статті;

(ii) не буде застосовувати положення цієї статті щодо певних видів
використання;

(iii) не буде застосовувати цю статтю щодо фонограм, виробник яких не є
громадянином іншої Договірної Держави;

(iv) обмежить охорону, яка надається відповідно до цієї статті відносно
фонограм, виробник яких є громадянином іншої Договірної Держави, в
такому обсязі і на таких умовах, якими ця держава обмежує охорону, яка
надається нею щодо фонограм, запис яких здійснений вперше громадянином
держави, яка робить про це відповідну заяву; проте той факт, що
Договірна Держава, громадянином якої є виробник фонограм, не надає
охорону тій же особі або особам, що й держава, яка робить заяву, не
розглядається як фактор, що впливає на рівень охорони;

(b) не буде застосовувати пункт (d) Статті 13; якщо Договірна Держава
робить таку заяву, то інші Договірні Держави не зобов’язані надавати
право, передбачене пунктом (d) Статті 1, організаціям мовлення,
штаб-квартира яких розташовані в цій державі.

2. Якщо згадане в пункті 1 цієї Статті повідомлення робиться після дати
здачі на зберігання акта про ратифікацію, прийняття або приєднання, то
заява набуває чинності через шість місяців після її отримання.

Стаття 17

Будь-яка держава, яка за станом на 26 жовтня 1961 року надає охорону
виробникам фонограм виключно на основі критерію місця першого запису,
може шляхом повідомлення Генерального секретаря Організації Об’єднаних
Націй, зробленого під час ратифікації, прийняття або приєднання,
заявити, що для цілей Статті 5 вона буде застосовувати тільки критерій
місця першого запису, а для цілей пункту 1 (a) (iii) і (iv) Статті 16 –
критерій місця першого запису замість критерію громадянства виробника.

Стаття 18

Будь-яка держава, яка зробила повідомлення відповідно до пункту 3 Статті
5, пункту 2 Статті 6, пункту 1 Статті 16 або Статті 17, може обмежити
його дію або відкликати його шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй, зробленого пізніше.

Стаття 19

Незважаючи на положення цієї Конвенції, Стаття 7 перестає
застосовуватися, якщо виконавець дав згоду на включення свого виконання
до звукового запису або запису звуків і зображень.

Стаття 20

1. Ця Конвенція не обмежує права, набуті в будь-якій Договірній Державі
до дати набуття цією Конвенцією чинності для такої держави.

2. Жодна Договірна Держава не зобов’язана застосовувати положення цієї
Конвенції до виконань або телерадіопередач, що мали місце, а також до
фонограм, перший запис яких був здійснений до дати набуття цією
Конвенцією чинності для такої держави.

Стаття 21

Охорона, яка надається цією Конвенцією, не обмежує будь-якої іншої
охорони, яка надається виконавцям, виробникам фонограм або організаціям
мовлення.

Стаття 22

Договірні Держави зберігають право укладати між собою спеціальні угоди,
якщо такі угоди передбачають надання виконавцям, виробникам фонограм або
організаціям мовлення більш широких прав, ніж ті, що надаються цією
Конвенцією, або містять положення, що не суперечать цій Конвенції.

Стаття 23

Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю Організації
Об’єднаних Націй. Вона буде відкрита для підписання до 30 червня 1962
року будь-якою державою, запрошеною для участі в Дипломатичній
конференції з міжнародної охорони прав виконавців, виробників фонограм
та організацій мовлення, які є учасниками Всесвітньої конвенції про
авторське право або членами Міжнародного союзу з охорони літературних і
художніх творів.

Стаття 24

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її
підписали.

2. Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, запрошеної
для участі в Конференції, згаданої в Статті 23, і будь-якої
держави-члена Організації Об’єднаних Націй за умови, що в обох випадках
така держава є учасницею Всесвітньої конвенції про авторське право або
членом Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів.

3. Акти про ратифікацію, прийняття або приєднання здаються на зберігання
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 25

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після дати здачі на
зберігання шостого акта про ратифікацію, прийняття або приєднання.

2. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожної держави через три
місяці після дати здачі нею на зберігання її акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання.

Стаття 26

1. Кожна Договірна Держава зобов’язується вжити відповідно до своєї
Конституції заходів, необхідних для забезпечення застосування цієї
Конвенції.

2. Кожна держава на дату здачі на зберігання свого акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання повинна бути спроможною відповідно до свого
національного законодавства виконувати положення цієї Конвенції.

Стаття 27

1. Будь-яка держава може при ратифікації, прийнятті або приєднанні, або
згодом заявити шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю
Організації Об’єднаних Націй, про те, що дія цієї Конвенції поширюється
на всі або будь-які з територій, за міжнародні відносини яких вона несе
відповідальність, за умови, що дія Всесвітньої конвенції про авторське
право або Міжнародної конвенції про охорону літературних і художніх
творів поширюється на ці території. Це повідомлення набуває чинності
через три місяці після дати його отримання.

2. Повідомлення, зазначені в пункті 3 Статті 5, пункті 2 Статті 6,
пункті 2 Статті 16 і в Статтях 17 і 18, можуть бути поширені на всі або
одну з територій, згаданих у пункті 1 цієї Статті.

Стаття 28

1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію від свого
імені або від імені однієї чи всіх територій, зазначених у Статті 27.

2. Денонсація здійснюється шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй і набуває чинності через дванадцять місяців
після дати отримання повідомлення.

3. Право на денонсацію не може бути здійснено Договірною Державою до
закінчення п’яти років від дати набуття цією Конвенцією чинності для
цієї держави.

4. Договірна Держава перестає бути учасницею цієї Конвенції з
припиненням її участі у Всесвітній конвенції про авторське право або її
членства в Міжнародному союзі з охорони літературних і художніх творів.

5. Ця Конвенція перестає застосовуватися до будь-якої зазначеної в
Статті 27 території від часу припинення застосування до цієї території
Всесвітньої конвенції про авторське право чи Міжнародної конвенції про
охорону літературних і художніх творів.

Стаття 29

1. Через п’ять років після набуття цією конвенцією чинності будь-яка
Договірна Держава може шляхом повідомлення Генерального Секретаря
Організації Об’єднаних Націй запропонувати скликати конференцію для
перегляду Конвенції. Генеральний Секретар повідомляє всі Договірні
Держави про таку пропозицію. Якщо протягом шести місяців від дати
повідомлення Генеральним Секретарем Організації Об’єднаних Націй не
менше половини Договірних Держав повідомляє йому про свою згоду з цією
пропозицією, Генеральний Секретар інформує про це Генерального директора
Міжнародного бюро праці, Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури і Директора Бюро Міжнародного
союзу з охорони літературних і художніх творів, які скликають
конференцію з перегляду цієї Конвенції у співробітництві з Міжурядовим
комітетом, передбаченим Статтею 32.

2. Для прийняття будь-якої зміни цієї Конвенції вимагається більшість у
дві третини голосів держав, які беруть участь у конференції з перегляду,
за умови, що зазначена більшість становить дві третини держав, які на
дату проведення конференції з перегляду є учасницями Конвенції.

3. У разі прийняття Конвенції, яка повністю або частково змінює цю
Конвенцію, і якщо в переглянутій Конвенції не буде передбачено іншого:

(a) ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації, прийняття або
приєднання від дати набуття чинності переглянутою Конвенцією;

(b) ця Конвенція залишається чинною щодо відносин між/або з Договірними
Державами, які не стали учасницями переглянутої Конвенції.

Стаття 30

Будь-який спір між двома або більше Договірними Державами, що стосується
тлумачення або застосування цієї Конвенції, якщо він не врегульований
шляхом переговорів на вимогу будь-якої із сторін у спорі, передається на
розгляд до Міжнародного Суду, якщо тільки сторони не домовляться про
інший порядок його врегулювання.

Стаття 31

Без шкоди для положень пункту 3 Статті 5, пункту 2 Статті 6, пункту 1
Статті 16 і Статті 17 жодні застереження до цієї Конвенції не
допускаються.

Стаття 32

1. Цією Конвенцією засновується Міжурядовий комітет, до обов’язків якого
входить:

(a) вивчати питання, пов’язані із застосуванням і дією цієї Конвенції;

(b) збирати пропозиції та готувати документацію для можливого перегляду
цієї Конвенції.

2. Комітет складається з представників Договірних Держав, обраних з
належним врахуванням справедливого географічного представництва. Комітет
складатиметься з шести членів, якщо Договірних Держав буде дванадцять
або менше; з дев’яти членів, якщо Договірних Держав буде від тринадцяти
до вісімнадцяти, і з дванадцяти членів, якщо Договірних Держав буде
більше вісімнадцяти.

2. Комітет створюється після закінчення дванадцяти місяців від дня
набуття Конвенцією чинності шляхом проведення виборів з числа Договірних
Держав, кожна з яких має один голос, організовуваних Генеральним
директором Міжнародного бюро праці, Генеральним директором Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і Директором Бюро
Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів відповідно
до правил, попередньо схвалених більшістю Договірних Держав.

3. Комітет обирає голову і керівних осіб. Він приймає правила процедури,
які визначають, зокрема, його майбутнє функціонування і порядок
оновлення його складу таким чином, щоб забезпечити черговість членства в
Комітеті всіх Договірних Держав.

” “O”O”o#u#uuuuoooooooooeaeaOeEEEEE

0.,/./l/n/?/‚/t0v0?0?03/46A6h8j8e9e9‚;„;°=?=U>Ue>TCVCcD¤Doooocooocoooooo
ooooooooooo

¤D3/4DADJFLFbIdIHJJJ\J^JOJOeJAeKAEK:M

uTHuau¬th®thocooocoooooocooooooooooooo ooooooooooooooooo ooooooooooooooocoooooooooo oooooooooooooooooooooooooooo ooooooooooooooocccoooooooo ooooooooooooooooocccoooooo oooooooooooooooooooooooooooo oooooooooooooooooooooooooooo occccccocccccccocccccccccc ooooooooooocooooooooocoooc ooooooooocooooooooooocoooo ooooooocooooooocooooocoooo ooooocooooocoooooooooooooo ocoooooooococooooooooooooo ooooocoooooooooooooooooooo 4 6 a a ooooooooooooooooooooooocoo *’*0,2,?-?-8/:/Z0\0H1oooooooooooooooooooooooooooo M-M?MoMoooooooooocooooooooooooooo oM?N?N†O?O?Q?Q?S?S4T6ThVjV?X?XEYIYTHYaYN[P[^\`\a]ae]?_?_oooooooooooooooo cooooooooo wRyTy?z?zoooooooooooooeessssooooooooo " 8 : >

@

>

B

F

a

>’@’oocooooocooooooocooooooooo

 ‚c„c\Y^Yu?ue?a?ae?3/4AOOoocoooooooooooooooooooooco

E&E(Eoooooooooooooooocooocoooco

?FNHNZN\N®O°OlOnO‚O„OOOzO|OTHOaOpOoooooocoooocooooocoooooooo

pOrOeOiOOeUOUDYFYHYJYLYbYdY,ss.ssFssHss4ae6aeLaeNaeOeaeOae
e”e8e:eoooooooooocooocooocoooooco

:e:e

@

?

?

(

>

@

D

F

V

a

ae

oooooooooooooccooooooooooo

oooccoocccooooooccoooooocc

ooooooccooooooooccoooooooo

ooooooooooooooccoooooooocc

oooccooooooooooccooooooocc

oooooooooooooooccooooccooo

ooccoooooooooooooooooooooc

occoocccccccccccoocccooccc

n

??????????омітету складається зі співробітників Міжнародного бюро праці,
Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і
Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх творів,
призначуваних, відповідно, Генеральними директорами і Директором цих
організацій.

5. Засідання Комітету, що скликаються кожного разу, коли більшість його
членів вважає це за необхідне, проводяться почергово в штаб-квартирах
Міжнародного бюро праці, Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури і Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх
творів.

6. Витрати членів Комітету покладаються на їхні відповідні уряди.

Стаття 33

1. Ця Конвенція укладена англійською, французькою та іспанською мовами,
причому всі три тексти є рівно автентичними.

2. Офіційні тексти цієї Конвенції будуть складені також німецькою,
італійською і португальською мовами.

Стаття 34

1. Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй сповіщає держави,
запрошені на зазначену у Статті 23 конференцію, а також кожну
державу-члена Організації Об’єднаних Націй, Генерального директора
Міжнародного бюро праці, Генерального директора Організації Об’єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури та Директора Бюро Міжнародного
союзу з охорони літературних і художніх творів:

(a) про здачу на зберігання актів про ратифікацію, прийняття або
приєднання;

(b) про дату набуття чинності цією Конвенцією;

(c) про будь-які повідомлення, заяви або сповіщення, передбачені цією
Конвенцією;

(d) про виникнення ситуацій, згаданих у пунктах 4 і 5 Статті 28.

2. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє також
Генеральному директору Міжнародного бюро праці, Генеральному директору
Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і
Директору Бюро Міжнародного союзу з охорони літературних і художніх
творів про пропозиції, передані йому відповідно до Статті 29, а також
про будь-які інші повідомлення, одержані від Договірних Держав щодо
перегляду Конвенції.

На засвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені,
підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Римі, двадцять шостого дня жовтня 1961 року в одному
примірнику англійською, французькою та іспанською мовами. Належним чином
засвідчені дійсні копії будуть передані Генеральним секретарем
Організації Об’єднаних Націй усім державам, запрошеним на зазначену у
Статті 23 конференцію, і кожній державі-члену Організації Об’єднаних
Націй, а також Генеральному директору Міжнародної організації праці,
Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури та Директору Бюро Міжнародного союзу з охорони
літературних і художніх творів.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИРОБНИКІВ
ФОНОГРАМ ВІД НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЇХНІХ ФОНОГРАМ

ВІД 29 ЖОВТНЯ 1971 РОКУ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, №32, ст.265)

Із змінами і доповненнями, внесеними  Законом України  від 11 липня 2001
року № 2627-III

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від
незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року. З метою
виконання вимог зазначеної Конвенції поширити, на взаємній основі,
національний режим захисту суміжних прав, передбачений Законом України
“Про авторське право і суміжні права”, на виробників фонограм з країн –
учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих фонограм не
закінчився в країні походження.

(абзац другий із змінами, внесеними згідно із  Законом України від
11.07.2001 р. №2627-III)

Голова Верховної Ради О. ТКАЧЕНКО 

України 

м. Київ

15 червня 1999 року

№ 738-XIV 

КОНВЕНЦІЯ

ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИРОБНИКІВ

ФОНОГРАМ ВІД НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЇХНІХ

ФОНОГРАМ ВІД 29 ЖОВТНЯ 1971 РОКУ

Держави-учасниці, занепокоєні зростаючим поширенням незаконного
відтворення фонограм і шкодою інтересам авторів, артистів-виконавців і
виробників фонограм, яка завдасться в результаті цього; переконані в
тому, що охорона інтересів виробників фонограм від подібних актів
відповідатиме також інтересам артистів-виконавців і авторів, виконання і
твори яких записані на зазначені фонограми; визнаючи високу цінність
роботи, проведеної в цій галузі Організацією Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури та Всесвітньою організацією інтелектуальної
власності; прагнучи не завдавати ніякої шкоди діючим міжнародним
конвенціям і, зокрема, не перешкоджати будь-яким чином більш широкому
прийняттю Римської конвенції від 26 жовтня 1961 року, яка забезпечує
охорону інтересів артистів-виконавців і органів радіомовлення, як і
виробників фонограм; погодилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції слід розуміти:

a) під “фонограмою” – будь-який виключно звуковий запис звуків;

b) під “виробником фонограм” – фізичну або юридичну особу, яка першою
зробила запис звуків на фонограмі;

c) під “копією” – носій, який містить звуки, записані безпосередньо або
опосередковано з фонограми, і який включає всі або значну частину
звуків, записаних на цій фонограмі;

d) під “розповсюдженням серед публіки” – будь-який акт, за допомогою
якого копії безпосередньо або опосередковано пропонуються публіці
взагалі або будь-якій її частині.

Стаття 2

Кожна держава-учасниця зобов’язується охороняти інтереси виробників
фонограм, які є громадянами інших країн-учасниць, від виробництва копій
фонограм без згоди виробника і від ввозу таких копій кожного разу, коли
згадані виробництво або ввіз здійснюється з метою їх розповсюдження
серед публіки, а також від розповсюдження цих копій серед публіки.

Стаття 3

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається
право визначення юридичних заходів, за допомогою яких ця Конвенція буде
застосовуватись і які будуть включати один або більше із наступних
заходів: охорона за допомогою надання авторського права або іншого
особливого права; охорона за допомогою законодавства щодо нечесної
конкуренції; охорона за допомогою кримінальних санкцій.

Стаття 4

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається
право визначення терміну дії охорони, яка надається. Проте, якщо
національне законодавство передбачає визначений термін охорони, то цей
термін не повинен бути меншим двадцяти років, починаючи або з кінця
року, в якому було зроблено перший запис фонограми, або з кінця року,
коли вона була вперше опублікована.

Стаття 5

У тих випадках, коли одна з держав-учасниць, відповідно до свого
національного законодавства, вимагає виконання формальностей як умов, за
яких забезпечується охорона інтересів виробників фонограм, ці
формальності вважаються виконаними, якщо всі дозволені копії фонограм,
що розповсюджуються серед публіки, або їхні упаковки мають спеціальний
напис у вигляді символу із зазначенням року першого видання,
проставлений так, щоб було чітко видно, що ця фонограма перебуває під
охороною; якщо копії або їхні упаковки не визначають виробника фонограм,
його правонаступника або власника ліцензії шляхом зазначення його
прізвища, марки або іншого відповідного позначення, то напис повинен
також включати прізвище виробника, його правонаступника або власника
виключної ліцензії.

Стаття 6

Кожна держава-учасниця, яка забезпечує охорону шляхом надання
авторського права або іншого особливого права чи шляхом застосування
кримінальних санкцій, може передбачати у своєму національному
законодавстві обмеження щодо охорони інтересів виробників фонограм
такого ж характеру, що й ті, які допускаються відносно охорони інтересів
авторів літературних і художніх творів.

Проте обов’язкові ліцензії можуть бути передбачені тільки в тому разі,
коли задоволені всі наступні умови:

a) відтворення призначається для використання виключно з метою навчання
або наукових досліджень;

b) ліцензія дійсна тільки для відтворення на території держави-учасниці,
компетентні органи якої надали ліцензію, і не буде поширена на експорт
копій;

c) відтворення, здійснене на підставі ліцензії, передбачає право на
справедливу винагороду, яка визначається згаданими органами з
врахуванням, поряд з іншим, кількості копій, що будуть виготовлені.

Стаття 7

1) Ця Конвенція в жодному випадку не може бути витлумачена як така, що
обмежує або завдає шкоди охороні інтересів авторів, артистів-виконавців,
виробників фонограм або органів радіомовлення, яка надається
національним законодавством або міжнародними конвенціями.

2) Національне законодавство кожної держави-учасниці визначає, в разі
необхідності, сферу дії охорони інтересів артистів-виконавців, виступи
яких записані на фонограму, а також умови, за яких вони можуть
користуватись такою охороною.

3) Жодна держава-учасниця не зобов’язана виконувати положення цієї
Конвенції щодо фонограм, записаних до набуття чинності цією Конвенцією
на території даної держави.

4) Кожна держава-учасниця, національне законодавство якої на 29 жовтня
1971 року надає виробникам фонограм охорону їхніх інтересів тільки на
основі місця першого запису, може шляхом повідомлення, депонованого у
Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної
власності, заявити, що вона буде застосовувати цей критерій замість
критерію громадянства виробника.

Стаття 8

1) Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності
збирає і публікує інформацію щодо охорони фонограм. Кожна
держава-учасниця негайно повідомляє Міжнародному бюро всі нові закони і
офіційні тексти з цього питання.

2) Міжнародне бюро надає будь-якій державі-учасниці, на її прохання,
інформацію з питань щодо цієї Конвенції, а також здійснює дослідження і
забезпечує обслуговування з метою полегшення здійснення охорони,
передбаченої цією Конвенцією.

3) Міжнародне бюро виконує функції, викладені в попередніх пунктах 1 і
2, у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури та Міжнародною організацією праці відносно питань, що
стосуються їхньої відповідної компетенції.

Стаття 9

1) Ця Конвенція депонується у Генерального Секретаря Організації
Об’єднаних Націй. Вона залишається відкритою для підписання до 30 квітня
1972 року будь-якою державою, що є членом Організації Об’єднаних Націй,
однієї із спеціалізованих установ, пов’язаних з Організацією Об’єднаних
Націй, або Міжнародного агентства з атомної енергії чи стороною Статуту
Міжнародного Суду.

2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її
підписали. Вона відкрита для приєднання до неї будь-якої держави,
згаданої у пункті 1 цієї статті.

3) Акти ратифікації, прийняття або приєднання депонуються у Генерального
Секретаря Організації Об’єднаних Націй.

4) Мається на увазі, що в той момент, коли держава стає пов’язаною цією
Конвенцією, вона повинна бути у змозі, відповідно до свого національного
законодавства, втілювати в життя положення цієї Конвенції.

Стаття 10

Ніякі застереження щодо цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 11

1) Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після депонування
п’ятого акта ратифікації, прийняття чи приєднання.

2) Для кожної держави, що ратифікує або приймає цю Конвенцію чи
приєднується до неї після депонування п’ятого акта про ратифікацію,
прийняття або приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці
після дати, коли Генеральний директор Всесвітньої організації
інтелектуальної власності повідомляє держави, відповідно до пункту 4
статті 13, про депонування цією державою відповідного акта.

3) Кожна держава може в момент ратифікації, прийняття або приєднання чи
в будь-який час пізніше заявити, направивши повідомлення Генеральному
Секретарю Організації Об’єднаних Націй, що ця Конвенція застосовна до
всіх або до якої-небудь однієї з територій, міжнародні відносини яких
вона забезпечує. Це повідомлення набуває чинності через три місяці після
дати його одержання.

4) Проте попередній пункт не може бути ні в якому випадку витлумачений
як такий, що означає мовчазне визнання або прийняття якою-небудь
державою-учасницею фактичного стану на будь-якій території, на яку ця
Конвенція поширюється іншою державою-учасницею через зазначений пункт.

Стаття 12

1) Кожна держава-учасниця має право денонсувати цю Конвенцію або від
свого імені, або від імені якої-небудь чи всіх територій, згаданих у
пункті 3 статті 11, направивши письмове повідомлення Генеральному
Секретарю Організації Об’єднаних Націй.

2) Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після дати
одержання Генеральним Секретарем Організації Об’єднаних Націй
згадуваного в попередньому пункті повідомлення.

Стаття 13

1) Ця Конвенція підписується в одному примірнику англійською,
іспанською, російською і французькою мовами, причому всі ці чотири
тексти мають однакову силу.

2) Офіційні переклади будуть забезпечені Генеральним директором
Всесвітньої організації інтелектуальної власності після консультації із
заінтересованими урядами арабською, голландською, італійською, німецькою
і португальською мовами.

3) Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє
Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної
власності, Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури та Генерального директора Міжнародного бюро
праці про:

a) держави, які підписали цю Конвенцію;

b) депонування актів ратифікації, прийняття або приєднання;

c) дату набуття чинності цією Конвенцією;

d) будь-яку заяву, про яку було надіслано повідомлення відповідно до
пункту 3 статті 11;

e) одержання повідомлень про денонсацію.

4) Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної
власності повідомляє державам, згаданим у пункті 1 статті 9, про всі
повідомлення, одержані через застосування попереднього пункту, а також
про заяви, зроблені відповідно до пункту 4 статті 7 цієї Конвенції. Він
також повідомляє про згадані заяви Генерального директора Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Генерального
директора Міжнародного бюро праці.

5) Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй направляє в двох
відповідним чином завірених примірниках цю Конвенцію всім державам,
згаданим у пункті 1 статті 9.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ДОГОВОРУ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО ВИКОНАННЯ І ФОНОГРАМИ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 2, ст.15)

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної
 власності про виконання і фонограми, 1996 року (додається).

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

20 вересня 2001 року

№2732-III

ДОГОВІР

ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРО ВИКОНАННЯ І
ФОНОГРАМИ, ПРИЙНЯТИЙ ДИПЛОМАТИЧНОЮ КОНФЕРЕНЦІЄЮ

Офіційний переклад.

Преамбула

Договірні Сторони,

Бажаючи вдосконалювати та підтримувати охорону прав виконавців і
виробників фонограм найбільш ефективним та однаковим шляхом,

Вважаючи за необхідне введення нових міжнародних правил з метою
забезпечення адекватного рішення питань, що виникають у зв’язку з
економічним, соціальним, культурним та технічним розвитком,

Визнаючи глибокий вплив розвитку та зближення інформаційних та
комунікаційних технологій на виробництво та використання виконань і
фонограм,

Вважаючи за необхідне збереження балансу між правами виконавців і
виробників фонограм та інтересами широкої публіки, особливо в сфері
освіти, наукових досліджень та доступу до інформації,

Погодилися на наступне:

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Відношення до інших конвенцій

(1) Ніщо в цьому Договорі не применшує існуючі зобов’язання, які
Договірні Сторони мають по відношенню одна до одної згідно з Міжнародною
конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і
організацій мовлення, укладеної в Римі 26 жовтня 1961 року (далі
згадується як “Римська конвенція”).

(2) Охорона, надавана згідно з цим Договором, не зачіпає і жодним чином
не впливає на охорону авторського права на літературні і художні твори.
Відповідно ніяке положення цього Договору не може тлумачитися як таке,
що завдає шкоди такій охороні*.

(3) Цей Договір ніяк не пов’язаний з будь-якими іншими договорами і не
обмежує будь-які права та зобов’язання, які в них містяться.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 1 (2): Розуміється, що Стаття 1 (2)
уточнює взаємозв’язок між правами на фонограми за цим Договором та
авторським правом на твори, що втілені у фонограми. У випадках, коли
дозвіл вимагається як від автора твору, втіленому у фонограмі, так і від
виконавця або виробника, що володіє правами на фонограму, необхідність у
наданні дозволу автором не відпадає з тієї причини, що також необхідний
дозвіл виконавця або виробника і навпаки.

Далі розуміється, що ніщо в Статті 1 (2) не перешкоджає Договірній
Стороні надавати виключні права виконавцю або виробнику фонограм на
додаток до прав, які повинні бути надані за цим Договором.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цього Договору:

(a) “виконавці” – це актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші
особи, які грають роль, співають, читають, декламують, грають на
музичному інструменті, інтерпретують або іншим чином виконують
літературні або художні твори, або вираження фольклору;

(b) “фонограма” означає запис звуків виконання або інших звуків, або
відтворення звуків, крім звуків у формі запису, включеного до
кінематографічного або іншого аудіовізуального твору*;

(c) “запис” означає втілення звуків або їх відтворень, яке дозволяє
здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою
відповідного пристрою;

(d) “виробник фонограми” означає фізичну або юридичну особу, яка бере на
себе ініціативу та несе відповідальність за перший запис звуків
виконання або інших звуків, або відтворень звуків;

(e) “опублікування” запису виконання або фонограми означає надання
примірників запису виконання або фонограми публіці за згодою власника
прав та за умови, що примірники надаються публіці у розумній
кількості**;

(f) “ефірне мовлення” означає передачу засобами недротового зв’язку
звуків або зображень і звуків, або їх відтворень для приймання публікою;
така передача через супутник також є “ефірним мовленням”; передача
кодованих сигналів є “ефірним мовленням”, якщо засоби декодування
надаються публіці організацією мовлення або за її згодою;

(g) “сповіщення для загального відома” виконання або фонограми означає
передачу для публіки будь-яким способом, крім ефірного мовлення, звуків
виконання чи звуків або відтворень звуків, записаних на фонограму. Для
цілей Статті 15 “сповіщення для загального відома” включає доведення
звуків або відтворень звуків, записаних на фонограму, до слухового
сприйняття публікою.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 2 (b): Розуміється, що визначення
фонограми, яке міститься в Статті 2 (b), не передбачає того, що права на
фонограму будь-яким чином зачіпаються у зв’язку з їх включенням до
кінематографічного або іншого аудіовізуального твору.

** Узгоджена заява стосовно Статті 2 (e): Вирази “екземпляри” та
“оригінал та екземпляри”, які є предметом права на розповсюдження та
права на прокат, в контексті зазначених статей, відносяться виключно до
записаних екземплярів, які можуть бути випущені в обіг у вигляді
матеріальних об’єктів.

Стаття 3

Особи, які охороняються за цим Договором

(1) Договірні Сторони надають охорону, передбачену цим Договором,
виконавцям і виробникам фонограм, які є громадянами інших Договірних
Сторін.

(2) Під громадянами інших Договірних Сторін розуміються ті виконавці або
виробники фонограм, які відповідають критеріям надання охорони,
передбаченим Римською конвенцією, як нібито всі Договірні Сторони цього
Договору були Договірними державами цієї Конвенції. Стосовно зазначених
критеріїв Договірні Сторони застосовують відповідні визначення, подані в
Статті 2 цього Договору*.

(3) Будь-яка Договірна Сторона, використовуючи можливості, передбачені
Статтею 5 (3) Римської конвенції, або для виконання положень Статті 5
згаданої Конвенції, Статтею 17 цієї Конвенції подає Генеральному
директору Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)
повідомлення, як передбачено зазначеними положеннями**.

_____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 3 (2): Для цілей застосування Статті 3
(2) розуміється, що запис означає завершення виготовлення еталонної
стрічки (“bande-mere”).

** Узгоджена заява стосовно Статті 3: Розуміється, що зазначені в
Статтях 5 (а) та 16 (а) (iv) Римської конвенції на “громадянина іншої
Договірної держави” при застосуванні до цього Договору буде означати по
відношенню міжурядової організації, яка є Договірною стороною цього
Договору, громадянина однієї із країн – членів цієї організації.

Стаття 4

Національний режим

(1) Кожна Договірна Сторона надає громадянам інших Договірних Сторін, як
вони визначені Статтею 3 (2), такий самий режим, який вона надає своїм
громадянам щодо виключних прав, спеціально наданих цим Договором, і
права на винагороду, передбаченого Статтею 15 цього Договору.

(2) Зобов’язання, передбачене пунктом (1), не застосовується в тій мірі,
в якій інша Договірна Сторона використовує застереження, можливі
відповідно до Статті 15 (3) цього Договору.

ГЛАВА II

ПРАВА ВИКОНАВЦІВ

Стаття 5

Моральні права виконавців

(1) Незалежно від майнових прав виконавця і навіть у разі їх передачі
виконавець стосовно своїх незаписаних усних виконань і виконань,
записаних на фонограми, має право вимагати бути визнаним як виконавець
своїх виконань, крім тих випадків, коли ненадання такого права
диктується способом використання виконання, і заперечувати проти
будь-якого перекручення, спотворення або інші зміни своїх виконань, які
можуть завдавати шкоди його репутації.

(2) Права, які надаються виконавцю згідно з пунктом (1), зберігаються
після його смерті принаймні до закінчення діє майнових прав та
здійснюються особами або установами, уповноваженими законодавством
Договірної Сторони, в якій запитується охорона. Проте ті Договірні
Сторони, законодавство яких на момент ратифікації цього Договору або
приєднання до нього не передбачає після смерті виконавця охорону всіх
прав, викладених у попередньому пункті, можуть передбачити, що деякі з
цих прав після смерті виконавця перестають здійснюватися.

(3) Засоби захисту для забезпечення прав, передбачених цією Статтею,
регулюються законодавством Договірної Сторони, в якій запитується
охорона.

Стаття 6

Майнові права виконавців щодо їх незаписаних виконань

Виконавці мають виключне право стосовно своїх виконань дозволяти:

(i) ефірне мовлення і сповіщення для загального відома своїх незаписаних
виконань, за винятком випадків, коли виконання уже передавалось в ефір; 

(ii) запис своїх незаписаних виконань. 

Стаття 7

Право на відтворення

Виконавці користуються виключним правом дозволяти пряме або непряме
відтворення своїх виконань, записаних на фонограми будь-яким способом і
в будь-якій формі*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

Стаття 8

Право на розповсюдження

(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до
загального відома оригіналу і примірників своїх виконань, записаних на
фонограми, шляхом продажу або іншим шляхом передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в
пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі
права власності на оригінал чи примірник записаного виконання з дозволу
виконавця*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 9

Право на прокат

(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти комерційний прокат
для публіки оригіналу і примірників своїх виконань, записаних на
фонограми, як це визначено національним законодавством Договірних
Сторін, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виконавцем або за
його дозволом.

(2) Незалежно від положень пункту (1) Договірна Сторона, яка на 15
квітня 1994 року мала і нині має систему справедливої винагороди
виконавців за прокат примірників їх виконань, записаних на фонограмах,
може зберегти цю систему за умови, що комерційний прокат фонограм не
завдає істотної шкоди виключному праву виконавців на відтворення*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 10

Право зробити записані виконання доступними

Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до
загального відома своїх виконань, записаних на фонограмах, через дротові
або бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки
можуть отримувати до них доступ із будь-якого місця і в будь-який час за
їх власним вибором.

ГЛАВА III

ПРАВА ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ

Стаття 11

Право на відтворення

Виробники фонограми мають виключне право дозволяти пряме або непряме
відтворення своїх фонограм будь-яким способом і в будь-якій формі*.

___________

* Узгоджена заява стосовно Статей 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

Стаття 12

Право на розповсюдження

(1) Виробники фонограм мають виключне право дозволяти доведення до
загального відома оригіналу і примірників своїх фонограм шляхом продажу
або іншим шляхом передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін
визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в
пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі
права власності на оригінал чи примірник фонограми з дозволу виробника
фонограми*.

___________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 13

Право на прокат

(1) Виробники фонограм мають виключне право дозволяти комерційний прокат
оригіналу або примірників своїх фонограм для публіки навіть після їх
розповсюдження, здійсненого виробником або з його дозволу.

(2) Незалежно від положень пункту (1), Договірна Сторона, яка на 15
квітня 1994 року мала і зараз має систему справедливої винагороди
виробників фонограм за прокат примірників їхніх фонограм, може зберегти
цю систему за умови, що комерційний прокат фонограм не завдає істотної
шкоди виключним правам виробників фонограм на відтворення*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статей 2 (e), 8, 9, 12 і 13: Вирази
“екземпляри” та “оригінал та екземпляри”, які є предметом права на
розповсюдження та права на прокат, в контексті зазначених статей,
відносяться виключно до записаних екземплярів, які можуть бути випущені
в обіг у вигляді матеріальних об’єктів.

Стаття 14

Право зробити фонограми доступними

Виробники фонограм мають виключне право дозволяти доведення до
загального відома своїх фонограм через дротові і недротові засоби
зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них
доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.

ГЛАВА IV

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 15

Право на винагороду за ефірне мовлення і сповіщення для загального
відома

(1) Виконавці та виробники фонограм мають право на одноразову
справедливу винагороду за пряме або непряме використання фонограм,
опублікованих з комерційною метою, для ефірного мовлення або будь-якого
сповіщення для загального відома.

(2) Договірні Сторони мають встановити в своєму національному
законодавстві, що одноразову справедливу винагороду вправі вимагати у
користувача виконавець або виробник фонограми, або і виконавець і
виробник фонограми. Договірні Сторони можуть також встановити в
національному законодавстві норми, згідно з якими у разі відсутності
угоди між виконавцем і виробником фонограми встановлюються умови, за
якими одноразова справедлива винагорода розподіляється між виконавцями і
виробниками фонограм.

(3) Будь-яка Договірна Сторона у повідомленні, переданому на збереження
Генеральному директору ВОІВ, може заявити, що вона буде застосовувати
положення пункту (1) тільки стосовно певних видів використання або що
вона обмежить їх застосування будь-яким іншим шляхом, або що вона
взагалі не буде застосовувати ці положення.

(4) Для виконання положень цієї Статті фонограми, доступні для
загального відома через дротові і недротові засоби зв’язку таким чином,
що представники публіки можуть отримувати до них доступ із будь-якого
місця і в будь-який час за їхнім власним вибором, вважаються як нібито
вони були опубліковані з комерційною метою*,**.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 15: Розуміється, що Стаття 15 не є
повним вирішенням рівня прав ретрансляції і комунікації на суспільство,
яке мають мати виконавці і виробники фонограм у цифрову еру. Делегації
не змогли досягнути консенсусу по різним пропозиціям щодо аспектів
виключних прав, які необхідно надати у певних обставинах або щодо прав,
які необхідно надати без можливості застережень, і тому залишили це
питання для майбутнього вирішення.

** Узгоджена заява стосовно Статті 15: Розуміється, що Стаття 15 не
перешкоджає наданню права, передбаченого цією Статтею, виконавцям
фольклору та виробникам фонограм, що записують фольклор, якщо такі
фонограми не були опубліковані для отримання доходу.

Стаття 16

Обмеження та винятки

(1) Договірні Сторони можуть передбачити в своєму національному
законодавстві такі види обмежень або винятків щодо охорони прав
виконавців і виробників фонограм, які передбачені в їхньому
національному законодавстві щодо охорони авторського права на
літературні і художні твори.

(2) Договірні Сторони зводять будь-які обмеження або винятки з
передбачених цим Договором прав до певних особливих випадків, які не
завдають шкоди нормальному використанню виконання або фонограми і
необгрунтованим способом не обмежують законних інтересів виконавця або
виробника фонограми*,**.

_____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 7, 11 і 16: Право на відтворення, як
воно визначене в Статтях 7 та 11, і винятки, що допускаються відносно
цього права через Статтю 16, повністю застосовуються в цифровому
середовищі і, зокрема, відносно використання виконань і фонограм у
цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті цих
статей.

** Узгоджена заява стосовно Статті 16: Узгоджена заява відносно Статті
10 (про обмеження і винятки) Договору ВОІВ по авторському праву
застосовується, з урахуванням відповідних змін, також до Статті 16 (про
обмеження і винятки) Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Стаття 17

Строк охорони

(1) Строк охорони, надаваної виконавцям згідно з цим Договором, триває,
принаймні, до кінця 50-річного періоду, відлік якого починається з року,
в якому виконання було записано на фонограмі.

(2) Строк охорони, надаваної виробникам фонограм згідно з цим Договором,
триває, принаймні, до кінця 50-річного періоду, відлік якого починається
з кінця року, в якому фонограма була опублікована, або – у разі
відсутності такого опублікування протягом 50 років з дня запису
фонограми – 50 років з кінця року, в якому був зроблений запис.

Стаття 18

Зобов’язання стосовно технічних засобів

Договірні Сторони передбачають відповідну правову охорону і ефективні
засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, якими
користуються виконавці або виробники фонограм у зв’язку із здійсненням
своїх прав відповідно до цього Договору, та які обмежують дію щодо їх
виконань і фонограм, які не дозволені виконавцями або виробниками
фонограм або не допускаються законом.

Стаття 19

Зобов’язання стосовно інформації про управління правами

(1) Договірні Сторони передбачають відповідні та ефективні засоби
правового захисту щодо будь-якої особи, яка свідомо чинить будь-які з
нижчезазначених дій, знаючи або, у зв’язку із застосуванням
цивільно-правових засобів захисту, маючи належні підстави знати, що така
дія може спонукати, дозволяти, сприяти або приховувати порушення
будь-якого права, передбаченого цим Договором:

(i) усунення або зміну будь-якої електронної інформації про управління
правами без дозволу; 

(ii) розповсюдження, імпортування для розповсюдження, передачу в ефір,
сповіщення або доведення до загального відома без дозволу виконань,
примірників записаних виконань або фонограм, знаючи, що в них без
дозволу була усунена або змінена електронна інформація про управління
правами. 

(2) “Інформація про управління правами” в розумінні цієї статті означає
інформацію, яка ідентифікує виконавця, виконання виконавця, виробника
фонограми, фонограму, володільця будь-якого права на виконання або
фонограму, або інформацію про умови використання виконання і фонограми і
будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація, коли будь-яка з
цих складових інформації, додана до примірника записаного виконання або
фонограми, або фігурує у зв’язку із сповіщенням або доведенням
записаного виконання або фонограми до загального відома*.

____________

* Узгоджена заява стосовно Статті 19: Узгоджена заява відносно Статті 12
(про зобов’язання стосовно інформації про управління правами) Договору
ВОІВ по авторському праву застосовується, з урахуванням відповідних
змін, також до Статті 19 (про зобов’язання стосовно інформації про
управління правами) Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Стаття 20

Формальності

Володіння правами і здійснення прав, передбачених цим Договором, не
пов’язані з дотриманням будь-яких формальностей.

Стаття 21

Застереження

Згідно з положеннями Статті 15 (3) ніякі застереження до цього Договору
не допускаються.

Стаття 22

Застосування в часі

(1) Договірні Сторони, з врахуванням відповідних змін, застосовують
положення Статті 18 Бернської конвенції до прав виконавців і виробників
фонограм, передбачених цим Договором.

(2) Незалежно від положень пункту (1) Договірна Сторона може обмежити
застосування Статті 5 цього Договору виконаннями, здійсненими після
введення в дію цього Договору стосовно цієї Сторони.

Стаття 23

Положення про забезпечення прав

(1) Договірні Сторони зобов’язуються прийняти відповідно зі своїми
правовими системами заходи, необхідні для забезпечення застосування
цього Договору.

(2) Договірні Сторони забезпечать, щоб в їх законах були передбачені
заходи щодо забезпечення прав, які дозволяють ефективно протидіяти
будь-яким актам порушення прав, передбачених цим Договором, включаючи
термінові засоби для запобігання порушень та засоби як стримуючий засіб
від подальших порушень.

ГЛАВА V

АДМІНІСТРАТИВНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 24

Асамблея

(1)

(a) Договірні Сторони засновують Асамблею.

(b) Кожна Договірна Сторона може бути представлена одним делегатом, який
може мати заступників, радників та експертів.

(c) Витрати кожної делегації оплачуються Договірною Стороною, яка її
призначала. Асамблея може звернутися до Всесвітньої організації
інтелектуальної власності (далі – ВОІВ ) з проханням надати фінансову
допомогу для сприяння участі делегацій тих Договірних Сторін, які
вважаються країнами, що розвиваються, відповідно до встановленої
практики Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй або є
країнами, що перебувають у процесі переходу до ринкової економіки.

(2)

(a) Асамблея розглядає питання, які стосуються збереження, розвитку,
застосування та функціонування цього Договору.

(b) Асамблея виконує функцію, покладену на неї за Статтею 26 (2), що
стосується допуску окремих міжурядових організацій до участі в цьому
Договорі.

(c) Асамблея приймає рішення про скликання будь-якої дипломатичної
конференції для перегляду цього Договору та видає необхідні вказівки
Генеральному директору ВОІВ про підготовку такої дипломатичної
конференції.

(3)

(a) Кожна Договірна Сторона, яка є державою, має один голос і голосує
тільки від свого імені.

(b) Будь-яка Договірна Сторона, яка є міжурядовою організацією, може
приймати участь у голосуванні замість держав – членів такої організації
в кількості голосів, що дорівнює кількості держав – членів такої
організації, які є сторонами цього Договору. Будь-яка така міжурядова
організація не приймає участі в голосуванні, якщо будь-яка з держав –
членів такої організації використовує своє право голосувати, і навпаки.

(4) Асамблея збирається один раз у два роки на чергову сесію, скликувану
Генеральним директором ВОІВ.

(5) Асамблея встановлює свої правила процедури, включаючи скликання
позачергових сесій, вимоги до кворуму та, на підставі положень цього
Договору, необхідну більшість для прийняття різних рішень.

Стаття 25

Міжнародне бюро

Міжнародне бюро ВОІВ виконує адміністративні функції, які стосуються
цього Договору.

Стаття 26

Право участі в Договорі

(1) Будь-яка держава – член ВОІВ може стати учасницею цього Договору.

(2) Асамблея може винести рішення про допуск будь-якої міжурядової
організації до участі в цьому Договорі, яка заявляє, що вона має
компетенцію і власну, обов’язкову для всіх держав – членів такої
організації нормативну базу з питань, що регулюються цим Договором, і що
вона належним чином уповноважена відповідно до своїх внутрішніх процедур
стати учасницею цього Договору.

(3) Європейське співтовариство, зробивши заяву, згадану у попередньому
пункті, на Дипломатичній конференції, на якій було прийнято цей Договір,
може стати учасником цього Договору.

Стаття 27

Права та обов’язки згідно з Договором

Якщо в цьому Договорі не передбачено будь-яких спеціальних положень про
інше, кожна Договірна Сторона користується всіма правами та приймає на
себе всі зобов’язання, що виходять з цього Договору.

Стаття 28

Підписання Договору

Цей Договір є відкритим для підписання до 31 грудня 1997 року будь-якою
державою – членом ВОІВ та Європейським співтовариством.

Стаття 29

Набуття чинності Договором

Цей Договір набуває чинності через три місяці після подання Генеральному
директору ВОІВ на збереження 30 державами документів про ратифікацію або
приєднання.

Стаття 30

Дата початку участі в Договорі

Цей Договір стає обов’язковим для:

(i) 30 держав, зазначених у Статті 29, з дати набуття чинності цим
Договором; 

(ii) кожної іншої держави після закінчення трьох місяців з дати подання
цією державою для зберігання свого документа Генеральному директору
ВОІВ; 

(iii) Європейського співтовариства після закінчення трьох місяців з дати
подання для зберігання документа про ратифікацію або приєднання, якщо
такий документ було подано після набуття чинності цим Договором згідно
зі Статтею 29, або трьох місяців після набуття чинності цим Договором,
якщо такий документ було подано для зберігання до набуття чинності цим
Договором; 

(iv) будь-якої іншої міжурядової організації, яка допущена до участі в
цьому Договорі, після закінчення трьох місяців після подання для
зберігання її документа про приєднання. 

Стаття 31

Денонсація Договору

Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цей Договір через
повідомлення, адресоване Генеральному директору ВОІВ. Будь-яка
денонсація вводиться в дію через рік з дати отримання повідомлення
Генеральним директором ВОІВ.

Стаття 32

Мови Договору

(1) Цей Договір підписується в одному примірнику англійською, арабською,
іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому всі
тексти на цих мовах є автентичними.

(2) Офіційний текст на будь-якій мові, крім мов, зазначених у пункті
(1), затверджується Генеральним директором ВОІВ на прохання зацікавленої
сторони після консультацій зі всіма зацікавленими сторонами. В цьому
пункті “зацікавлена сторона” означає будь-яку державу – член ВОІВ, про
офіційну мову або одну з офіційних мов якої йдеться, а також Європейське
співтовариство та будь-яку іншу міжурядову організацію, яка може стати
учасницею цього Договору, якщо йдеться про одну з її офіційних мов.

Стаття 33

Депозитарій

Депозитарієм цього Договору є Генеральний директор ВОІВ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 28 лютого 1995 року №75/95-ВР,

від 16 липня 1999 року №998-XIV,

від 11 липня 2001 року №2627-III

(Законом України від 11 липня 2001 року №2627-III

цей Закон викладено у новій редакції)

Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та
їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів
науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців,
виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному
носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску
тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або
дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення
(як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є
можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана,
телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально
відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами
аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми,
слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними
(мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

база даних (компіляція даних) – сукупність творів, даних або будь-якої
іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі –
електронній, підбір і розташування складових частин якої та її
упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є
доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної
пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших
засобів;

виключне право – майнове право особи, яка має щодо твору, виконання,
постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми
авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією
особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку,
встановленого цим Законом;

виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або
інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному
інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори
літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні,
лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і
музично-драматичних творів;

виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе
ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або
будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без
нього);

виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе
ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або
будь-яких звуків;

відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній
стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких
рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень
у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є
вихідним матеріалом для виготовлення її копій;

відтворення – виготовлення одного або більше примірників твору,
відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис
для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі
цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер;

інформація про управління правами – інформація, в тому числі в
електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об’єкт авторського права і
(або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт
авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови
використання об’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або
будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли
будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об’єкта
авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи
з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома;

ім’я автора – сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора:
прізвище та ім’я автора; прізвище, ім’я та по батькові автора; ініціали
автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків)
тощо;

запис (звукозапис, відеозапис) – фіксація за допомогою спеціальних
технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення)
на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень,
яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за
допомогою відповідного пристрою;

здавання у майновий найм – передача права користування і (або) володіння
оригіналом чи примірником твору, фонограми, відеограми на певний строк з
метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди;

комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів,
схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі,
придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для
досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну
систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному
кодах);

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми – примірник твору,
фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або)
розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у
тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм,
що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого
суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в
яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або
перестали охоронятися;

оприлюднення (розкриття публіці) твору – здійснена за згодою автора чи
іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше
робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного
виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного
сповіщення тощо;

опублікування твору, фонограми, відеограми – випуск в обіг за згодою
автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав
виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами
примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній
задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми,
розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм,
побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через
електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його
отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або
передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами.
Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування
рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з
відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії)
твору, фонограми, відеограми;

організація колективного управління (організація колективного управління
майновими правами) – організація, що управляє на колективній основі
майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не
має на меті одержання прибутку;

організація мовлення – організація ефірного мовлення чи організація
кабельного мовлення;

організація ефірного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює
публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення
(як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом
передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,
гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з
використанням супутників);

організація кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює
публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення
(як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом
передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного,
підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи
іншого виду);

особа – фізична або юридична особа;

похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без
завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка
фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову
(до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом
дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших
аудіовізуальних творів);

примірник твору – копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі;

примірник фонограми – копія фонограми на відповідному матеріальному
носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї фонограми і
містить усі зафіксовані на ній звуки чи їх частину;

примірник відеограми – копія відеограми на відповідному матеріальному
носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї відеограми і
містить усі зафіксовані на ній рухомі зображення чи їх частину (як із
звуковим супроводом, так і без нього);

продюсер аудіовізуального твору – особа, яка організує або організує та
фінансує створення аудіовізуального твору;

псевдонім – вигадане ім’я, вибране автором чи виконавцем для позначення
свого авторства;

публічне виконання – подання за згодою суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій
мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як
безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких
пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у
місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до
звичайного кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від
того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в
різних місцях і в різний час;

публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми – публічне
одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб’єктів
авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть
бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім’ї
або близьких знайомих цієї сім’ї, аудіовізуального твору чи
зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень;

публічний показ – будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору,
виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за
згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо
або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за
винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв
чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які
не належать до звичайного кола однієї сім’ї чи близьких знайомих цієї
сім’ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в
одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час
(публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також
демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без
дотримання їх послідовності);

публічне сповіщення (доведення до загального відома) – передача за
згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за
допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у
тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за
допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного
(підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів)
творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у
фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли
зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у
різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без
зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

репрографічне відтворення (репродукування) – факсимільне відтворення у
будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу
письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом
фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній
(у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер;

розповсюдження об’єктів авторського права і (або) суміжних прав –
будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або)
суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в
тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її
представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця
і в будь-який час за власним вибором;

службовий твір – твір, створений автором у порядку виконання службових
обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору
(контракту) між ним і роботодавцем;

суспільне надбання – твори і об’єкти суміжних прав, строк дії
авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;

твір архітектури – твір у галузі мистецтва спорудження будівель і
ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та
споруди, парки, плани населених пунктів тощо);

твір образотворчого мистецтва – скульптура, картина, малюнок, гравюра,
літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо;

твір ужиткового мистецтва – твір мистецтва, в тому числі твір художнього
промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у
побуті або перенесений на предмети такого користування;

технічні засоби захисту – технічні пристрої і (або) технологічні
розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню
авторського права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або)
копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і
передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання
об’єктів авторського права і суміжних прав;

установа – центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної
власності;

фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи
магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання
або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до
аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення
її примірників (копій);

цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи
будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з
обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою
у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для
посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

Стаття 2. Законодавство України про авторське право і суміжні права

Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на
Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу
України, цього Закону, законів України “Про власність”, “Про
кінематографію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про видавничу
справу”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та
фонограм” та інших законів України, що охороняють особисті немайнові
права та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

а) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об’єкти
суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця
їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в
об’єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким
належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи,
які є громадянами України або не є її громадянами, але мають постійне
місце проживання на території України, або юридичні особи, які мають
місцезнаходження на території України;

б) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об’єкти
суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, вперше оприлюднені на
території України або вперше оприлюднені за межами України, але після
цього протягом 30 днів оприлюднені на території України;

в) передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходження на території
України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на
території України;

г) твори архітектури і скульптури, які об’єктивно знаходяться на
території України;

д) твори та об’єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до
міжнародних договорів України.

2. Положення цього Закону спрямовані на захист особистих немайнових прав
і майнових прав:

а) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і
суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього
Закону, які є громадянами України або не є громадянами України, але
мають постійне місце проживання на території України (для юридичних осіб
– місцезнаходження на території України), незалежно від того, на якій
території вперше були оприлюднені їх твори чи об’єкти суміжних прав;

б) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і
суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього
Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання (для
юридичних осіб – їх місцезнаходження), твори чи об’єкти суміжних прав
яких вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які
знаходяться в об’єктивній формі на території України;

в) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і
суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього
Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання,
твори чи об’єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені в іншій країні та
протягом 30 днів після цього оприлюднені на території України;

г) інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права.

3. Суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх
громадянства, твори чи об’єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на
території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в
об’єктивній формі на території іншої держави, правова охорона надається
відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського права і
суміжних прав

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони
авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах,
що передбачені законом, і виконує такі функції:

реалізує моніторинг застосування і дотримання національного
законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і
суміжних прав;

веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації,
здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну
допомогу;

здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України;

здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між
організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і
суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав;

організує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної
винагороди і її розподілу між авторами і іншими суб’єктами авторського
права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження Кабінетові
Міністрів України;

забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників
аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками
відповідно до Закону України “Про розповсюдження примірників
аудіовізуальних творів і фонограм”, веде Єдиний реєстр одержувачів
контрольних марок;

організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора
на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів,
які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх державних
реєстрацій авторського права;

організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського
права і суміжних прав;

забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони
авторського права і суміжних прав;

представляє інтереси України з питань охорони авторського права і
суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного
законодавства;

доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони
інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати
окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу,
іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони
інтелектуальної власності;

виконує інші функції відповідно до Положення про Установу, затвердженого
в установленому порядку.

2. Установа має право вимагати від організацій колективного управління
передбачену частиною сьомою статті 48 цього Закону інформацію.

3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів
Державного бюджету України.

Стаття 5. Застосування правил міжнародного договору

Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться
в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 6. Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до міжнародних
договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами
України права, передбачені цим Законом.

РОЗДІЛ II

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 7. Суб’єкти авторського права

Суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині
першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх
спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Стаття 8. Об’єкти авторського права

1. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і
мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті
тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп’ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та
інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами,
подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного
ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні
вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову
охорону об’єктів промислової власності;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та
інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і
обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та
антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що
вони є результатом творчої праці за добором, координацією або
упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять
до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування
українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині
першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені,
так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети
(освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму
вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи,
методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття,
навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Стаття 9. Охорона авторського права на частину твору

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й
оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно
до цього Закону.

Стаття 10. Об’єкти, що не охороняються

Не є об’єктом авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер
звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні
документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру
(закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та
їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів
державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань;
символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ
та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач,
телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають
критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis
(своєрідне право, право особливого роду).

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах “г” і “д”
частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються
як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція
авторства

1. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена
як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору під
псевдонімом, який ідентифікує автора.

2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для
виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація
твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання
будь-яких інших формальностей.

3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа,
якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей
твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони
авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера “c”, обведена колом, – ©;

ім’я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному
примірнику твору.

4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком
випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору
(його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається
представником автора і має право захищати права останнього. Це положення
діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я і не заявить про
своє авторство.

5. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського
права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати
опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у
будь-який час протягом строку охорони авторського права може
зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права
автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого
Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає
каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і
договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори,
розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво.
За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого
перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати
державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об’єктом, в якому втілено (виражено)
твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його
реєстрації.

Стаття 12. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в
якому втілено твір

1. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому
втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального
об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і
навпаки.

2. Власникові матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору
образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей
об’єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не
перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо
збереження об’єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим,
власник матеріального об’єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен
дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це
стосується архітектурної споруди – фотографії твору.

Стаття 13. Співавторство

1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім
співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне
ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім
співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то
жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у
дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може
доводити своє право в судовому порядку.

2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з
яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право
використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше
не передбачено угодою між співавторами.

3. Співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами
інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла.

Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка
дала інтерв’ю.

4. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних
частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Стаття 14. Особисті немайнові права автора

1. Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином
імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного
використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого
імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма
замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час
будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому
перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому
посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені)
іншим особам.

Стаття 15. Майнові права автора

1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)
належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими
особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть
бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31
цього Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.

2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка
має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій
формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на
дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право
дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою
організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій,
енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим
способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої
передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її
представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у
будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого
продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників
аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів
у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі
або у формі, яку зчитує комп’ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів на використання творів архітектури,
містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх
участі у реалізації проектів цих творів.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 21 – 25 цього Закону,
автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати
виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може
здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або
відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору
(роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і
використання твору встановлюються в авторському договорі або у
договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права
організаціями колективного управління з особами, які використовують
твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки
авторської винагороди та порядок їх індексації.

6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21 – 25 цього Закону,
здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору
і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином
введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то
допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо
без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати
авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва – з
урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право
здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за
особою, яка має авторське право.

Стаття 16. Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його
автору.

2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо
інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або)
цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

3. За створення і використання службового твору автору належить
авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються
трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між
автором і роботодавцем.

Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір

1. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного
твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у
цій частині авторських функцій.

2. Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального
твору, автори, які зробили внесок або зобов’язалися зробити внесок у
створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації,
що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру
аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання
цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу,
публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і
дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних
творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне
публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального
твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його
примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право
на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується
організаціями колективного управління або іншим способом.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального
твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над
аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір
і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального
твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво
аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не
передбачено інше.

Стаття 18. Авторське право на комп’ютерні програми

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона
поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу чи форми їх
вираження.

Стаття 19. Авторське право на збірники та інші складені твори

1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить
авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або)
інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання
ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право
використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не
передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам
здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та
(або) інших даних для створення своїх творів.

Передбачена цією частиною правова охорона баз даних не поширюється на
самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що
відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.

2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних
збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших
періодичних видань належать виключні права на використання таких видань
у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань
зазначати в них своє ім’я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на
використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не
передбачено авторським договором.

Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів

1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право
на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським
правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір
якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.

2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не
перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих
самих творів.

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з
обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в
обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з
газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним,
полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати
включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з
виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми
мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому
поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення,
звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення
попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних
економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно
сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на
таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення
спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії
або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення
творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі,
виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці
виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для
сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в
обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних
церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких
церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних
виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно
виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у
обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22 – 25
цього Закону.

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору
репрографічним способом

Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право,
репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та
архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на
одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та
інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком
комп’ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це
відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий
примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного
дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного
характеру;

в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо
умов виготовлення таких примірників;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни
загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи
архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного
примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого
примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є
поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних
творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення
відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять
опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також
уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного
характеру;

в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо
умов такого відтворення.

Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп’ютерних
програм

1. Особа, яка правомірно володіє примірником комп’ютерної програми, має
право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю
програму:

1) внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою
забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка
використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням
комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і
збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо
інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське
право;

2) виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія
призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно
придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми
буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При
цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана для інших
цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути
знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми
перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду
у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для
досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп’ютерною програмою,
за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше
не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп’ютерної
програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може
використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими
програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо
це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами,
а також не може використовуватися для розроблення комп’ютерної програми,
схожої на декомпільовану комп’ютерну програму, або для вчинення
будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної
програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за
умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження,
показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження)
комп’ютерної програми.

2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди
використанню комп’ютерної програми і не повинно обмежувати законні
інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на
комп’ютерну програму.

Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях

1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в
особистих цілях або для звичайного кола сім’ї попередньо правомірно
оприлюднені твори, крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруд;

б) комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24
цього Закону;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних
творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених
статтями 22 і 23 цього Закону;

г) творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх
примірниках.

2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх
примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах і виключно в
особистих цілях або для звичайного кола сім’ї або близьких знайомих цієї
сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм,
виробників відеограм, але з виплатою винагороди. Особливості виплати
винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону.

Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва

При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об’єкта, в
якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати
доступу до цього твору з метою його використання для відтворення
(виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що
це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого
мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без
достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати
доставки твору авторові.

Стаття 27. Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті – спадкоємці
впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо
проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва
невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного
наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо,
що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право
слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними
аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права
слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або
через організації колективного управління.

Стаття 28. Строк дії авторського права

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і
починає діяти від дня створення твору.

2. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після
його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії
авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було
оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо
особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під
псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після
оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою
цієї статті.

4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом
життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а
послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії
авторського права визначається окремо для кожної опублікованої
(оприлюдненої) частини твору.

6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє
протягом 70 років після їх реабілітації.

7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після
смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного
опублікування.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права
по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює,
користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора.
Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше
оприлюднений.

9. Дія строку охорони авторського права, встановленого частинами другою
– сьомою цієї статті, закінчується 1 січня року, наступного за роком, в
якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених частинах.

10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14 цього
Закону, охороняються безстроково.

Стаття 29. Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське
право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті
немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти
перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому
іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації
автора.

Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у
суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати
авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови
дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14
цього Закону.

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні
відрахування до фондів творчих спілок України за використання на
території України творів, які стали суспільним надбанням.

Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб’єктів авторського
права

1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої
майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі
повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка
має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у
ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як
відчужувані, вважаються такими, що не передані.

2. Майнове право суб’єкта авторського права, який є юридичною особою,
може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом
порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи – суб’єкта авторського
права.

Стаття 32. Передача права на використання твору

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне
право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним
або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі
авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 –
25 цього Закону.

2. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися
на основі авторського договору про передачу виключного права на
використання твору або на основі авторського договору про передачу
невиключного права на використання твору.

3. За авторським договором про передачу виключного права на використання
твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає
право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки
одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право
дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При
цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору,
залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не
передаються.

4. За авторським договором про передачу невиключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право)
передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у
встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право,
зберігається право на використання твору і на передачу невиключного
права на використання твору іншим особам.

5. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання
творів мають організації колективного управління, яким суб’єкти
авторського права передали повноваження на управління своїми майновими
авторськими правами.

6. Права на використання твору, що передаються за авторським договором,
вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі
виключних прав на використання твору.

Стаття 33. Договори на право використання творів

1. Договори про передачу прав на використання творів укладаються у
письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання
(опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

2. Договір про передачу прав на використання творів вважається
укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов
(строку дії договору, способу використання твору, території, на яку
поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської
винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін
повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від
доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми
чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути
нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть
бути права, яких не було на момент укладання договору.

4. Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти примірні
авторські договори (зразки авторських договорів).

5. Умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника)
порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є
недійсними.

6. За авторським договором замовлення автор зобов’язується створити у
майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його
замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові
авансу як частини авторської винагороди.

7. Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх
творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є
недійсними.

8. Усі майнові права на використання твору, які передаються за
авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не
зазначені в авторському договорі як передані суб’єктом авторського
права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Стаття 34. Відповідальність за невиконання авторського договору

1. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов’язання
за авторським договором, зобов’язана відшкодувати іншій стороні всі
збитки, в тому числі упущену вигоду.

2. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського
договору замовлення, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому
числі упущену вигоду.

3. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських договорів
вирішуються у суді.

РОЗДІЛ III

СУМІЖНІ ПРАВА

Стаття 35. Об’єкти суміжних прав

Об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки,
способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних,
хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Стаття 36. Суб’єкти суміжних прав

1. Суб’єктами суміжних прав є:

а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах
передано суміжні майнові права щодо виконань;

б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на
законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким
на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

г) організації мовлення та їх правонаступники.

2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів
виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права. Виробники
фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів
авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні
дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників
фонограм (відеограм).

Стаття 37. Виникнення і здійснення суміжних прав

1. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми,
виробник відеограми, організація мовлення.

2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва
фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації
мовлення.

3. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання
будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про
свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що
розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках
можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається
з таких елементів:

латинська літера “P”, обведена колом, – ; 

імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні
права;

рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи
відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі,
відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

4. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки
винагороди за використання об’єктів суміжних прав та порядок їх
індексації.

Стаття 38. Особисті немайнові права виконавців та права на ім’я (назву)
виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення

1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

б) вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у
зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це
можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і
протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні,
що може завдати шкоди його честі і репутації.

2. Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім’я
(назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням
авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі
використання фонограми (відеограми).

3. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у
зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і
публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

Стаття 39. Майнові права виконавців

1. Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи
забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих
виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою,
але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони
дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи
відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у
разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику
фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у
фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на
комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження
виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його
дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи
відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка
особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час
за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх
згоди на такий вид розповсюдження.

2. Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим
особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання
виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і
використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права
тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за
мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі,
вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво
аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові
права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

4. У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання
безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її
подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику
фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження
фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої
передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий
найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець
зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види
використання свого виконання через організації колективного управління
або іншим способом.

Стаття 40. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм

1. До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить
їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне
право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм
у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників
шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після
їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за
їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через
будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до
них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх
примірників з метою їх поширення серед публіки.

2. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть
передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і
порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання
фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані
права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути
нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною
особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у
встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи –
суб’єкта суміжних прав.

3. Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником
фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх
першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження
шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми
(відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди.
Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм
(відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно
правом виробника фонограми (відеограми).

Стаття 41. Майнові права організацій мовлення

1. До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на
використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти
чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з
платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на території
України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх
програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не
призначався.

2. Майнові права організації мовлення можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються
спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати
винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Майнові права організації мовлення можуть бути також передані
(відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок
ліквідації юридичної особи – суб’єкта суміжних прав.

Стаття 42. Обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм,
відеограм і організацій мовлення

1. Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм
мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без
згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення
у випадках, передбачених статтями 21 – 25 цього Закону щодо обмеження
майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо
задовольняються такі умови:

а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою
навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення, передбачене у пункті “а” цієї частини, не
поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм,
програм мовлення за межі митної території України;

в) за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу
винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Передбачене цією частиною використання об’єктів суміжних прав без згоди
суб’єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих
немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав,
передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.

2. Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих
цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх
примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників
фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним
частиною четвертою цієї статті.

3. Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання
об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав не повинно
завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і
програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників
фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського
права і (або) суміжних прав.

4. Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам,
які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною
другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань
(відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв
виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із
застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих
цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах,
крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених
для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію
України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на
митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної
мети.

5. Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті
відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або)
імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом
Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і
(або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою
організаціям колективного управління (далі – уповноваженим
організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями
колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі
договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями
колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій
організації під час ввезення товару на митну територію України, а
виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і
матеріальних носіїв.

6. Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені організації
мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про
виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині
четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

7. Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї
статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм
(відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не
передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам
– 50 відсотків, виконавцям – 25 відсотків і виробникам фонограм
(відеограм) – 25 відсотків.

Стаття 43. Використання фонограм і відеограм, опублікованих з
комерційною метою

1. Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми
(відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і
виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах),
але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне
використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну
демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи
відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи
відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

2. Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що
зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним
використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими
організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між
організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на
основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма
організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої
організації винагорода розподіляється відповідною організацією
колективного управління у таких пропорціях: виконавцям – 50 відсотків,
виробникам фонограм (відеограм) – 50 відсотків.

3. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені
у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються
Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники,
повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті,
точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу
винагороди.

Стаття 44. Строк дії суміжних прав

1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати
першого запису виконання.

Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою статті
38 цього Закону, охороняються безстроково.

2. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років
від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого
звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була
опублікована протягом зазначеного часу.

3. Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами
протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

4. Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року,
наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки
захисту.

5. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і
відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи
забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні
сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого
цією статтею строку.

РОЗДІЛ IV

УПРАВЛІННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 45. Способи управління майновими правами суб’єктів авторського
права і суміжних прав

Суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми
правами:

а) особисто;

б) через свого повіреного;

в) через організацію колективного управління.

Стаття 46. Управління майновими правами через повіреного

Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління
своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним
договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа
діє у межах повноважень, переданих їй суб’єктом авторського права і
(або) суміжних прав.

Стаття 47. Забезпечення колективного управління майновими правами

1. Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати
управління своїми майновими правами організаціям колективного
управління.

2. Організації колективного управління створюються суб’єктами
авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи
згідно із законом.

3. Допускається утворення окремих організацій, які управляють певними
категоріями майнових прав певних категорій суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими
правами в інтересах різних категорій суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав.

4. Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення,
примірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати організаціям
колективного управління точний перелік використаних творів, виконань,
примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально
підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та
повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в
передбачений термін і в обумовленому розмірі.

5. Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть також
доручати управління своїми майновими правами на колективній основі
відповідним державним організаціям, установчі документи яких
передбачають здійснення таких функцій.

Стаття 48. Діяльність організацій колективного управління

1. Організація колективного управління після її державної реєстрації
зобов’язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік
організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у
своєму офіційному бюлетені.

Організації колективного управління діють на основі статутів, що
затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних
від суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

2. Організації колективного управління не мають права займатися
комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти
авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На
діяльність таких організацій не поширюються обмеження, передбачені
антимонопольним законодавством.

3. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються
організаціям колективного управління авторами та іншими суб’єктами
авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у
письмовій формі.

4. Організації колективного управління можуть управляти на території
України майновими правами іноземних суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними
організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів
з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі
за кордоном майновими правами українських суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво
інтересів.

5. На основі одержаних повноважень організації колективного управління
надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні
права на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

6. Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які
використовують об’єкти авторського права і суміжних прав, надання їм
документів, що містять точні відомості про використання зазначених
об’єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

7. Організація колективного управління зобов’язана надавати Установі
таку інформацію:

а) про зміни, що вносяться до статуту організації;

б) про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими
організаціями колективного управління, в тому числі іноземними;

в) про управління майновими правами осіб, які не передали організації
повноважень відповідно до частини третьої цієї статті;

г) про рішення загальних зборів членів організації, що стосуються
договорів управління правами суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав;

д) про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок;

е) про осіб, уповноважених представляти організацію.

Стаття 49. Функції організацій колективного управління

1. Організації колективного управління повинні виконувати від імені
суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних
від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права і
(або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління.
Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 – 33 цього
Закону;

в) збирати винагороду за використання об’єктів авторського права і (або)
суміжних прав у випадках та на підставах, передбачених цим Законом;

г) розподіляти і виплачувати зібрану винагороду суб’єктам авторського
права і (або) суміжних прав, правами яких вона управляє, а також іншим
суб’єктам прав відповідно до цього Закону;

д) здійснювати інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні
для охорони прав, управління якими здійснює організація.

2. Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали
організаціям колективного управління повноважень на управління своїми
правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від
організацій колективного управління, які таку винагороду за використання
їхніх творів і об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди,
а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із
дозволів на використання, які надаються організаціями колективного
управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці
об’єкти.

3. Організації колективного управління мають право резервувати на своєму
рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від осіб, які
використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав. Після
трьох років від дня надходження на рахунок організації колективного
управління відповідних сум суми незапитаної винагороди можуть бути
використані для чергових виплат суб’єктам авторського права і (або)
суміжних прав або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в
інтересах суб’єктів авторського права і суміжних прав.

РОЗДІЛ V

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для
судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права
суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14
і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і
41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 – 25, 42 і 43
цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав –
опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України,
вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних
примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних),
фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого
твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають
авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі
комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм
мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і
(або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту
авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення,
розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів
для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній
формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою
розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або)
суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами,
зокрема в електронній формі.

Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права
і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому
адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і
суміжних прав

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти
авторського права та суміжних прав мають право звертатися в
установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх
компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав,
передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених
договором умов використання творів і (або) об’єктів суміжних прав,
використанні творів і об’єктів суміжних прав з обходом технічних засобів
захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління
правами чи створенні загрози неправомірного використання об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих
немайнових прав і майнових прав суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав мають
право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або)
припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи
створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди),
включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником
внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або
виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і
(або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є
підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її
митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм,
засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним
кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів,
технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з
виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є
підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського
права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах
масової інформації даних про допущені порушення авторського права і
(або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні
права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у
виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і
об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів
захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів,
пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням
авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру
відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або)
суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав
доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000
мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення
доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску
примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх
розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників
творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і
матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у
пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового
розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних
прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні
права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та
розповсюдженні контрафактних примірників творів та об’єктів суміжних
прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі,
права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової)
шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної
шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а
також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір
збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути
включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати,
пов’язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування
збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом “г”
цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг
порушення та (або) наміри відповідача.

3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у
розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума
штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету
України.

4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх
контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм
мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або
розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а
також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх
кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та
інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів,
фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання,
що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу
технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі
комп’ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм
мовлення на вимогу особи, яка є суб’єктом авторського права і (або)
суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі.
Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники
підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для
відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із
перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах про порушення
авторського права і суміжних прав

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право
винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні
підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних
прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме:
виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат,
ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом
використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою
введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп’ютерних
програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм,
програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і
засобів обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення
авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до закону
передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або
суд зобов’язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення
арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних),
записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких
припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження
технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення
протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права і (або)
суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не
забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні
судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо
інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке
відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське
право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ
буде знищено, суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника
застосувати тимчасові заходи до пред’явлення позову або до початку
розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається,
відбуваються дії, пов’язані з порушенням авторського права і (або)
суміжних прав;

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі
комп’ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм,
відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є
контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також
матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і
відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які
можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу
порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права
і (або) суміжних прав.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається тільки за участю
заявника у дводенний строк з дня її подання.

Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному
виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника.

До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених в
абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати від заявника
обгрунтування того, що він є суб’єктом авторського права і (або)
суміжних прав і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а
також видати заявнику судову ухвалу щодо внесення застави або
еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню
тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником
чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей.
Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин
справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян і не більшим від розміру заявленої шкоди.

У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових
заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи скасування, а заявник
зобов’язаний подати позов до суду про захист порушених авторських чи
суміжних прав не пізніше 15 календарних днів від дня застосування
тимчасового заходу.

Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у прийнятті
позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або частково. У
противному разі застава звертається на виконання рішення про компенсацію
шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.

При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових
заходів або якщо при розгляді справи з’ясується відсутність факту
порушення чи загрози порушення авторського права і (або) суміжних прав,
суд має право на клопотання відповідача прийняти судове рішення щодо
надання відповідачу належної компенсації позивачем за будь-яку шкоду,
завдану цими заходами.

РОЗДІЛ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується
до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

2. Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня набрання
чинності цим Законом подати до Верховної Ради України свої пропозиції
щодо внесення змін до законів України у зв’язку з прийняттям цього
Закону, а також прийняти необхідні нормативно-правові акти і привести
свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.

4. Установити, що починаючи з дня набрання чинності цим Законом строки
охорони авторського права, передбачені статтею 28 і частинами першою і
другою статті 44 цього Закону, застосовуються у всіх випадках, коли
50-річний строк дії авторського права після смерті автора або строк дії
суміжних прав не закінчився до дня набрання чинності цим Законом.

5. Установити, що цей Закон застосовується до виконань і фонограм,
створених чи вперше опублікованих до дня набрання чинності цим Законом,
якщо на цей день не минуло 50 років після їх першого запису або
опублікування.

6. Установити, що об’єкти авторського права і суміжних прав, які є
предметом міжнародного договору, до якого Україна приєдналася і згоду на
обов’язковість якого дала Верховна Рада України, і які створені чи
вперше опубліковані до дня набрання чинності цим Законом, підлягають
захисту за цим Законом від дня набрання ним чинності, якщо на цей день
зазначені об’єкти не стали суспільним надбанням в країні походження у
зв’язку із закінченням строку їх охорони в цій країні.

7. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України
від 23 грудня 1993 року “Про порядок введення в дію Закону України “Про
авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, 1994
р., №13, ст. 65).

8. У статті 2 Закону України “Про приєднання України до Бернської
конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта
від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року)” (Відомості
Верховної Ради України, 1995 р., №21, ст. 155) виключити слова
“повідомивши при цьому, що дія зазначеної Конвенції не поширюється на
твори, які на дату набрання чинності цією Конвенцією для України вже є
на її території суспільним надбанням”.

9. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити
Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про те, що стаття 18 Бернської конвенції про охорону
літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року,
зміненого 2 жовтня 1979 року) від дня набрання чинності цим Законом діє
на території України в повному обсязі.

10. Доповнити абзац другий Закону України “Про приєднання до Конвенції
про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року” (Відомості Верховної Ради
України, 1999 р., №32, ст. 265) реченням такого змісту: “З метою
виконання вимог зазначеної Конвенції поширити, на взаємній основі,
національний режим захисту суміжних прав, передбачений Законом України
“Про авторське право і суміжні права”, на виробників фонограм з країн –
учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих фонограм не
закінчився в країні походження”.

11. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити
Генеральному Секретарю Організації Об’єднаних Націй про доповнення
Закону України “Про приєднання до Конвенції про охорону інтересів
виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29
жовтня 1971 року”.

Президент України Л. КРАВЧУК

м. Київ

23 грудня 1993 року

№3792-XII

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter