.

Завальний В.М., Завальний М.В. 2003 – Торгове право (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3381
Скачать документ

Завальний В.М., Завальний М.В. 2003 – Торгове право

Лекція №1: “Поняття торгового права та відносини, які воно регулює”.

ПЛАН:

Поняття торгового права, торговельної діяльності та їх ознаки.

Торгівля, промисел і торговельна діяльність.

Відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності.

Джерела торгового права.

1. Поняття торгового права, торговельної діяльності та їх ознаки.

Торгове право – це галузь права, яка регулює торговельну діяльність та
пов’язані з нею відносини в сфері товарного обігу.

Поняття торговельної діяльності дають Закон України “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” та Постанова Кабінету Міністрів
України “Про порядок заняття торговельною діяльністю та правила
торгового обслуговування населення “ згідно яких:

Торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних
осіб і громадян по здійсненню купівля і продажу товарів народного
споживання з метою отримання прибутку.

До торговельної діяльності відноситься роздрібна та оптова торгівля,
діяльність у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері за
готівкові кошти, інші готівкові засоби та з використанням кредитних
карток.

До інших видів діяльностей, які безпосередньо не відносяться до
здійснення операцій по передачі права власності на товар, але які
регулюються нормами торгового права відносяться операцію по
транспортуванню, зберіганню, рекламі товару, захисту прав споживачів та
деякі інші операції, які обслуговують торгівлю.

Тобто торгове право регулює два види суспільних відносин:

відносини по безпосередньому здійсненню угод купівлі-продажу товару;

відносини, які обслуговують здійснення угод купівлі-продажу та захисту
прав споживачів.

Враховуючи те, що торговельна діяльність є різновидом підприємницької
діяльності і відноситься до сфери надання послуг, то вона має основні
ознаки цієї діяльності:

Ініціативність – підприємець вишукує можливості максимального
використання обмежених ресурсів та їх ефективного використання на
практиці.

Самостійність – підприємець сам вирішує яким товаром здійснювати
торгівлю, в яких об’ємах та організаційно-правових формах і сам несе
відповідальність за результати своєї діяльності. Торговельна діяльність
здійснюється на власний ризик.

Систематичність – згідно Декрету КМУ ”Про податок на промисел”,
системою, як правило, вважається здійснення продажу вироблених або
придбаних товарів більше ніж чотири рази на протязі календарного року (
виключення: продукція тваринництва та рослинництва, вироблена на
особистій присадибній ділянці; особи, які придбали патент на промисел;
особи, в діях яких є ознаки адміністративного правопорушення або
злочину; при продажу автотранспорту).

Торговельна діяльність може здійснюватися тільки фізичними та юридичними
особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

Торговельна діяльність здійснюється з метою отримання прибутку.

2. Торгівля, промисел і торговельна діяльність.

Торгівля – це будь-які операції, що здійснюються за договором
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами,
які передбачають передачу прав власності на товари. (Закон України “Про
ліцензування окремих видів господарської діяльності”).

Торгівлею мають право займатися не тільки підприємці. Так, згідно п.5
Правил торгівлі на ринках “торгівлю на ринках мають право здійснювати
громадяни, громадяни підприємці, сільськогосподарські та інші
підприємства, торгово–закупівельні підприємства (надалі – Продавці)”.
Тобто, торгівлею без реєстрації як суб’єкти підприємницької діяльності і
без сплати податку на промисел мають право займатися фізичні особи:

які продають вирощену у особистому підсобному господарстві, на
присадибних, дачних та садових ділянках продукцію рослинництва,
тваринництва, як у живому виді, так і продукцію їх забою та у вигляді
первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва;

які здають вторинну сировину;

за відчуження майна, яке їм належить за правом приватної власності, за
нотаріальне затвердження якого сплачено державне мито.

Торгівлею у вигляді промислу мають право займатися фізичні особи, які не
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не
систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і
придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали
разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів (Декрет КМУ “Про
податок на промисел” від 17.03.93 р.).

Торговельною діяльністю мають право займатися фізичні та юридичні особи,
які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і у випадках,
передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють
систематичну купівлю-продаж товару.

Не мають право займатися торговельною діяльністю:

фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької
діяльності, та юридичні особи, статутними документами яких цей вид
діяльності не передбачений.

фізичні особи, яким Законами України “Про підприємництво”, “Про державну
службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про боротьбу з
корупцією” та ін. – цей вид діяльності забороняється (народні депутати,
військовослужбовці, державні службовці та ін.).

юридичні особи, які працюють у сфері банківської діяльності.

Окремими видами торговельної діяльності мають право займатися тільки
суб’єкти, які отримали ліцензію (торгівля горілчаними та тютюновими
виробами, вогнепальною зброєю, лікарськими препаратами та ін.).

Окремі види торговельної діяльності мають право здійснювати тільки
спеціальні суб’єкти. Так, діяльність по випуску та обігу цінних паперів
мають право здійснювати тільки банки або акціонерні товариства для яких
це є виключним видом діяльності.

3.Відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Незаконна торговельна діяльність – це здійснення угод купівлі-продажу
товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому
порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку.

Якщо сума прибутку не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів
прибутків громадян, то наступає адміністративна відповідальність згідно
ст. 160-2 КУпАП ( накладання штрафу від 15 до 25 НМДГ з конфіскацією
товарів і отриманих коштів). В той же час існує адміністративна
відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями або
тютюновими виробами без ліцензії ( ст. 156 КУпАП ).

Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність згідно
ст.202 КК наступає лише у тих випадках коли торгівля здійснювалася
товарами, продаж яких вимагає отримання ліцензії або якщо порушувалися
умови ліцензії і був отриманий прибуток більше однієї тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На правопорушника може
бути накладений штраф від 200 до 500 НМДГ або обмеження свободи на строк
до трьох років.

У цьому і полягає парадокс українського законодавства: якщо прибуток
від незаконної торгової діяльності, яка не підлягає ліцензуванню, більше
7 НМДГ, то відповідальність за незаконну торгову діяльність не наступає,
а якщо торговельна діяльність підлягає ліцензуванню, то відповідальність
наступає тільки тоді коли прибуток перевищує одну тисячу
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності здійснюється
відповідно до ст.8 Закону України “Про підприємництво” і детально
регулюється Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької
діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25
травня 1998 року №740.

Державна реєстрація проводиться у виконавчому комітеті міської ради
народних депутатів або районній, районній міст Києва і Севастополя
державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання
суб’єкта торгової діяльності.

Для державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі
документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним органу про
створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників
два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол
установчих зборів ( наприклад, при заснуванні акціонерного товариства
або товариства з обмеженою відповідальністю);

статут підприємства;

реєстраційна картка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвічує сплату до статутного фонду ( для АТ, ТОВ, ТДВ);

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати торговельну діяльність без
створення юридичної особи подають такі документи:

реєстраційну картку, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи –
платника податків;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

дві фотокартки.

Крім цього заявник особисто пред’являє документ, що засвідчує особу
(паспорт).

За державну реєстрацію вноситься реєстраційний збір: для
громадян-підприємців – 1,5, для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності проводиться за
наявності всіх необхідних документів протягом не більше п’яти робочих
днів. Орган державної реєстрації протягом цього терміну зобов’язаний
внести данні реєстраційної картки до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України та видати свідоцтво про державну
реєстрацію.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для отримання дозволу на
виготовлення печаток та штампів, а свідоцтво та копія довідки про взяття
на облік у державному податковому органі – для відкриття рахунків у
банківських установах України.

5.Джерела торгового права.

Джерелами торгового права визнаються нормативно-правові акти, які
регулюють торгову діяльність. специфікою джерел торгового права є
відсутність єдиного кодифікованого акту.

До джерел торгового права відносяться:

Конституція України.

СТАТТЯ 42. “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль
за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє
діяльності громадських організацій споживачів”.

Закони України:

“Про захист прав споживачів”, “Про забезпечення санітарного та
епідеміологічного благополуччя населення”, “Про рекламу”, “Про якість та
безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про податок на
додану вартість”, Цивільний кодекс України та ін.

Укази Президента України :

“Про Сорочинський ярмарок”, “Про комерціалізацію державної торгівля та
громадського харчування” та ін.

Постанови Кабінету Міністрів України:

“Про порядок заняття торговою діяльністю та Правила торгового
обслуговування населення”, “Про порядок технічного обслуговування та
заміни технічно складних побутових товарів” та ін.

Накази та інструкції центральних органів виконавчої влади України:

Колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України,
Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державного
комітету стандартизації, сертифікації та метрології, Державної
санітарно-епідеміологічної служби та ін.

Рішення органів місцевої державної влади:

“Про роботу ринків в м. Суми” та ін.

Постанови пленуму Верховного Суду України:

“Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав
споживачів”, “Про судову практику по справам про відшкодування моральної
шкоди” та ін.

Лекція №2: “Патентування та ліцензування торгової діяльності”.

ПЛАН:

Поняття торгового патенту та його види.

Порядок придбання та використання торгового патенту.

1. Поняття торгового патенту та його види.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта
підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися
певними видами підприємницької діяльності.

Тільки при наявності торгового патенту можливо займатися наступними
видами підприємницької діяльності:

торговельною діяльністю;

діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою;

діяльністю у сфері грального бізнесу;

діяльністю з надання побутових послуг.

Перелік видів діяльності, які підлягають патентуванню, є вичерпним.

Суб’єктами правовідносин, які підлягають регулюванню згідно Закону “Про
патентування…”, є:

фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

юридичні особи.

їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо).

Тобто, торговий патент повинен мати кожен пункт продажу товарів (торгова
точка): магазин, кіоск, палатка, автомагазин, розвозка, лоток, прилавок,
їдальня, ресторан, кафе, баз та ін.

Дія Закону “Про патентування…” не розповсюджується на торговельну
діяльність та діяльність по наданню побутових послуг:

Підприємств і організацій Укркоопспілки, військової торгівлі, аптек, що
знаходяться у державній власності, а для торгово виробничих підприємств
відділів робітничого постачання тільки для тих, які знаходяться в селах,
селищах та містах районного підпорядкування.

Суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які:

здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків в межах ринку і
сплачують ринковий збір;

сплачують податок на промисел;

здійснюють продаж вирощених на особистому підсобному господарстві або
ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, бджільництва, як у живому
вигляді так і у вигляді первинної переробки;

сплачують державне мито за нотаріальне засвідчення договорів відчуження
власного майна (не частіше одного разу на рік);

сплачують фіксований податок.

Суб’єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями
інвалідів (які мають податкові пільги) та здійснюють торгівлю виключно
продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією,
виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та
Українського товариства глухих.

Без придбання торгового патенту мають право здійснювати торговельну
діяльність суб’єкти, які здійснюють продаж виключно товарами
вітчизняного виробництва, згідно переліку, встановленого Законом “Про
патентування…”: хліб та хлібобулочні вироби; борошно; сіль, цукор,
олія соняшникова та кукурудзяна; молоко та молочна продукція та ін.

Види торгового патенту:

звичайний торговий патент.

пільговий торговий патент – патент, який видається суб’єктам
підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю виключно товарами
вітчизняного виробництва вказаними у Законі “Про патентування…”:
поштові марки, конверти, періодичні видання, проїзні квитки, товари
народних промислів, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило
господарське, сірники, насіння овочевих культур та квітів і ін. Крім
цього пільговий торговий патент видається підприємцям, які здійснюють
торговельну діяльність на території військових частин виключно товарами
військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців. У
пільговому патенті обов’язково дається перелік товарів, якими
здійснюється торгівля. Вартість пільгового торгового патенту 25 грн. на
весь термін дії патенту.

короткостроковий торговий патент – на строк від 1 до 15 днів. Його
необхідно придбати для торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших
короткострокових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товару.
Вартість короткострокового торгового патенту за один день торгівлі 10
грн.

спеціальний торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право на
особливий порядок оподаткування. Такий патент мають право придбати
торговці, які здійснюють торговельну діяльність в одному приміщенні,
будівлі або його частині, окрім ринків, при умові, що всі суб’єкти
підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти.
Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами
місцевого самоврядування щорічно.

Суб’єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий
патент не сплачує деякі види податків та зборів: на додану вартість, на
доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, комунальний збір,
ринковий збір та деякі інші.

Юридичні особи, які придбали спеціальний торговий патент ведуть
бухгалтерський облік відповідно до існуючого законодавства, а фізичні
особи – вести книгу обліку доходів і витрат у порядку встановленому
центральним податковим органом.

Фізичні особи, які займаються виключно такими видами підприємницької
діяльності, які вказані в патенті, звільняються від обов’язку подання
декларації як суб’єкти підприємницької діяльності і подають декларації
про свої доходи як громадяни, які не займаються підприємницькою
діяльністю.

2. Порядок придбання та використання торгового патенту.

Торговий патент видається за плату суб’єктами торговельної діяльності
державними податковими органами за місцезнаходженням пункту продажу
товару, а ті, що здійснюють торгівлю через пересувну мережу – за місцем
реєстрації.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, в якій повинні
містити такі реквізити:

найменування суб’єкту підприємницької діяльності;

юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності;

для структурного підрозділу – довідка органу, який погодив
місцезнаходження структурного підрозділу;

вид діяльності;

найменування документу про сплату вартості торгового патенту.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого
самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та
асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту на календарний місяць встановлюється у межах
таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів – від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім
обласних центрів) і районних центрів – від зо до 160 гривень;

на території інших населених пунктів – до 80 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності
становить 12 календарних місяців.

Торговий патент повинен бути розміщений :

на фронтальній вітрині магазину, а у разі відсутності – біля касового
апарату;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці – для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної
торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів
торгових точок.

Торговий патент має бути відкритим і доступним для огляду. Торговий
патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта
підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження торгової
точки. Передача торгового патенту іншому суб’єкту або структурному
підрозділу не дозволяється.

Торговий патент, виданий для здійснення пересувної торгівлі, дійсний на
території України.

Податок на прибуток суб’єкта підприємницької діяльності, який підлягає
сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів.

Ліцензування торговельної діяльності.

Ліцензія – це офіційний документ дозвільного характеру, який дає право
на заняття певними видами господарської діяльності, що відповідно до
законодавства підлягає обмеженню.

В Україні торговельна діяльність, яка підлягає ліцензуванню регулюється
Законами: “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від
1.06.2000 р.та “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами” в тому числі торгівля:

вогнепальною зброєю та набоями до неї, холодною зброєю, пневматичною
зброєю калібром більше 4,5 міліметрів та швидкістю польоту кулі більше
100 метрів за секунду;

виробами із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

лікарськими засобами;

ветеринарними медикаментами та препаратами;

пестицидами та агрохімікатами;

спеціальними засобами самооборони, які заряджені речовинами сльозогінної
та дратівної дії;

алкогольними напоями;

тютюновими виробами.

Для отримання ліцензії, суб’єкт підприємницької діяльності повинен
звернутися з письмовою заявою встановленого зразку до органу
ліцензування. Перелік таких органів затверджений Кабінетом Міністрів
України Постановою від 14.11.2000 року. Так, ліцензії на здійснення
торговельної діяльності у межах своїх повноважень мають право видавати:
МВС, Мінфін, Державні департаменти ветеринарної медицини, з контролю за
якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів, з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом
підакцизних товарів. Ліцензії видані центральним органами виконавчої
влади дійсні на усій території України, а видані місцевими органами
влади – на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в
її видачі в термін не пізніше десяти робочих днів з дня отримання заяви
про видачу ліцензії, копії свідоцтва про державну реєстрацію та інших
документів, які додаються до заяви. Перелік таких документів
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, наприклад, для отримання ліцензії на реалізацію медикаментів
необхідно додатково представити такі документи:

документ на право власності або договір на оренду приміщення;

санітарний паспорт аптеки, виданий держсанепідемнаглядом;

договір з контрольно-аналітичною лабораторією про державний контроль за
якістю медикаментів, їх зберіганням та реалізацією;

нотаріально засвідчене свідоцтво органу статистики;

договір на обслуговування аптеки провізором;

нотаріально завірені копії документів, які підтверджують рівень освіти
та кваліфікацію спеціаліста, а також копії трудових книжок;

згоду місцевого органу державної влади на створення аптечного закладу;

згоду обласного (міського) управління охорони здоров’я на отримання
ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

недостовірність відомостей у представлених документах;

невідповідність заявника згідно поданих документів ліцензійним умовам
для даного виду діяльності.

Термін дії ліцензії на проведенні певного виду господарської діяльності
встановлюється Кабінетом Міністрів України але не менше ніж на три роки.
Разом з тим, згідно Закону України “Про державне регулювання виробництва
і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями
та тютюновими виробами” в редакції від 21.01.2001 року (ст.15) ліцензія
на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами
видається на один рік і підлягає обов’язковій реєстрації у податкових
органах.

Для кожної філії та окремого підрозділу видаються зареєстровані копії
ліцензії. Передача ліцензії іншій фізичній або юридичній особі не
дозволяється.

За видачу ліцензії береться плата, розмір якої всиновлюється Кабінетом
Міністрів України. Так, річна плата за ліцензію видану центральним
органом виконавчої влади становить 20 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, місцевими органами виконавчої влади – 15. але для
здійснення окремих видів діяльності встановлено інші розмірі плати за
ліцензію. Так, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями вона складає
300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а тютюновими виробами
–150 за кожне місце торгівлі ( Постанова КМУ №1755 від 29.112000) ( а в
Законі України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними та тютюновими виробами” в
редакції від 11.01.2001 року – 100 та 50 НМДГ).

Ліцензія видається в термін трьох днів після отримання документа про
сплату за ліцензію.

Ліцензія може бути анульована у разі ліквідації суб’єкта підприємницької
діяльності, смерті фізичної особи, порушення ліцензійних умов та в
деяких інших випадках.

Лекція №3 : “Основні види внутрішньої торгівлі”.

ПЛАН:

Види торговельної діяльності.

Роздрібна та дрібно роздрібна торгівля.

Оптова торгівля.

Правила розміщення торгових об’єктів.

1. Види торговельної діяльності.

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах:

роздрібної торгівлі;

оптової торгівлі;

торговельно-виробничій (громадське харчування) діяльності.

2. Роздрібна та дрібно роздрібна торгівля.

Роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо
громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного
використання незалежно від форми розрахунків.

У роздрібної торгівлі є притаманні тільки їй правила. До них
відносяться, наприклад, особливий порядок визначення роздрібних цін.

Роздрібні ціни – це ціни на товари невиробничого споживання, по яким їх
продають громадянам та іншим кінцевим споживачам.

Господарюючі суб’єкти для заняття роздрібною торгівлею можуть мати:

1. Магазини – стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які
займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для
покупців.

Види магазинів:

за товарною спеціалізацією – продовольчі, непродовольчі, змішані;

за формами торгівлі – звичайного типу, самообслуговування, торгівлі за
зразками, торгівлі за попередніми замовленнями, дрібнооптові (для
відпуску товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за
безготівковим рахунком);

за товарним асортиментом – спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги,
універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси).

Універмаг – магазин загальноміського призначення торговою площею більше
1500 квадратних метрів з асортиментом більше 5000 найменувань
непродовольчих товарів.

Універсам, супермаркет – магазин самообслуговування з торговим залом
більше ніж 400 квадратних метрів та асортиментом більше 5000 найменувань
продовольчих та непродовольчих товарів.

Торговий центр – група торгових об’єктів, зосереджених в одному місці,
керування якими здійснюється як одне ціле, які по розміру та
місцезнаходженню відповідають потребам обслуговування покупців певної
житлової зони.

Різновидом роздрібної торгівлі є дрібно роздрібна торгівля – одна з форм
поза магазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торгового
залу для покупців. Продаж товарів здійснюється через:

пункти некапітальної забудови – кіоски, ларьки, палатки, павільйони для
сезонного продажу товарів, торгові автомати;

палатка торгова – збірно-розбірна конструкція, яка займає відокремлене
місце і не має торгового залу для покупців;

кіоск – об’єкт дрібно роздрібної торгівля стаціонарного типу, який
займає відокремлене місце без доступу в нього покупців;

засоби пересувної торгівлі – автомагазини, авто розвозки, автоцистерни,
низькотемпературні лотки-прилавки, розноски, лотки, столик та ін.

В дрібно роздрібній торгівлі заборонено продаж:

продовольчих товарів, якщо для їх продажу відсутні умови по дотриманню
санітарних норм та правил, температурних режимів, умов зберігання та
продажу цих товарів;

нефасованих та не упакованих продовольчих товарів з розносок, лотків,
столиків, не спеціалізованого транспорту, окрім картоплі, овочів,
фруктів в період сезонного продажу, а також морозива та квітів;

алкогольних напоїв;

технічно складних та великогабаритних товарів;

дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, а також
деяких інших товарів.

3. Оптова торгівля.

Оптова торгівля – це діяльність по придбанню та відповідному
перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам
роздрібної торгівлі або іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним
забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

Господарюючі суб’єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через:

оптові бази – основні господарські підприємства оптової торгівлі, що
здійснюють оптові закупівлі та поставки товарів і надають торговельні
послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського
харчування та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

товарні склади, склади-холодильники – відокремлені або спеціально
пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять
торговельні та складські площі закритих та напівзакритих приміщень для
зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні
матеріали тощо).

Торгово-виробнича діяльність.

До торгово-виробничої діяльності відноситься підприємницька діяльність в
сфері громадського харчування.

До об’єктів громадського харчування відносяться:

їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, фабрики-кухні тощо –
окремі приміщення або будівля, що мають, як правило, зал, обладнаний
столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та
побутові приміщення для їх приготування. Ресторани і бари поділяються на
класі (люкс, вищій, перший);

відкриті літні майданчики – стаціонарні пункти з кількістю місць для
обслуговування 20 чоловік і більше. Робочі місця повинні бути обладнані
холодильником, торговельно-технологічним обладнанням, мати
електроенергію холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

кіоски громадського харчування – стаціонарні пункти, де робочі місця
повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком
столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

4. Правила розміщення торгових об’єктів.

Згідно “Єдиних правил ремонту та утриманню автомобільних доріг, вулиць,
залізничних переїздів, правил використання їх та охорони” торгові
об’єкти відносяться до споруд побутового-торгового призначення
(скорочено СПТП) і повинні розміщуватися на підставі дозволу, який
видається:

в межах міських вулиць та доріг – відповідними виконкомами місцевих рад
по узгодженню з Державтоінспекцією, дорожньо-експлуатаційними та іншими
зацікавленими організаціями;

в інших місцях населеного пункту – виконкомами місцевих рад та
зацікавленими організаціями;

в межах автомобільних доріг за межами населеного пункту – відповідними
дорожньо-експлуатаційними організаціями по узгодженню з ДАІ.

Торгові об’єкти (окрім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках
громадського транспорту) повинні розміщуватися за межами тротуару на
відстані не менше 1 метру від нього, але не ближче 5 метрів від проїзної
частини доріг і вулиць. Коли будинки, споруди і огорожі розташовані
ближче 5 метрів від проїзної частини доріг, то торгові об’єкти
дозволяється розміщувати в одну лінію з фасадом будівель або огорожі.

Забороняється розміщення торгових об’єктів:

біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля
пам’ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків,
скульптурних та інших елементів оздоблення будинків і декоративного
благоустрою території;

ближче ніж за 20 метрів до перехресть вулиць;

в охоронних зонах інженерних комунікацій;

на зупинці громадського транспорту на відстані ближче ніж 20 метрів в
обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що її
позначає (крім малих архітектурних форм, зблокованих з кіосками для
продажу проїзних квитків);

на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд
передбачено проектом будівництва або реконструкції, погодженим та
затвердженим в установленому порядку);

ближче ніж за 100 метрів до залізничних переїздів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі збирається залежно
від площі торгового місця, його територіального розміщення і виду
продукції але не більше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Власники торгових об’єктів зобов’язані забезпечувати прибирання сміття,
снігу, опалого листя та інших відходів, а в разі потреби проводити
обробку тротуарів протиожеледними матеріалами.

Лекція №4: “Торговий договір”.

ПЛАН:

Поняття торгового договору та суб’єкти торгового договору.

Об’єкти торгових угод.

Договір купівлі-продажу.

Договір поставки.

1. Поняття торгового договору та суб’єкти торгового договору.

Торговий договір – це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем
про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється
купівля продаж товару. Письмова угода може оформлятися квитанцією,
товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом.

Суб’єкти торгового договору – це споживач і продавець.

Споживачами можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Продавцями при укладенні торгового договору можуть виступати фізичні або
юридичні особи, яким у встановленому законом порядку не заборонено
займатися торгівлею і про яких йшла мова у першій лекції, це:

Громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і
продають на ринку вирощену у особистому підсобному господарстві
продукцію рослинництва, тваринництва, як у сирому виді, так і продукцію
первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва.

Громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і
здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж
виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто
придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів.

Фізичні та юридичні особи які зареєстровані як суб’єкти підприємницької
діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та
торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.

Продавці, які заключають торгову угоду повинні мати торгову дієздатність
– тобто здатність продавців від свого імені заключати торгові угоди.

Для фізичних осіб, які здійснюють не систематичну торгову діяльність і
не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, достатньо
цивільної дієздатності, а для фізичних та юридичних осіб які
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності – торгова
діяльність повинна бути передбачена в установчих документах.

2. Об’єкти торгових угод.

Об’єктами торгових угод є правовідносини суб’єктів з приводу товару.

Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91
року Товар – це будь-яка продукція, послуги, робота, права
інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для
продажу (оплатної передачі).

Разом з тим не всяка продукція може бути товаром. Виходячи з
національної безпеки України, безпеки громадян та охорони громадського
порядку окремі види майна не можуть знаходитися у власності громадян,
громадських об’єднань та юридичних осіб інших держав на території
України. Такі речі вилучені із громадського обігу і не можуть бути
об’єктами торгових угод. До них згідно Постанови Верховної Ради України
від 17.06.92 р. “Про право власності на окремі види майна” віднесені:

1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і
боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що
придбаваються громадськими об’єднаннями з дозволу органів внутрішніх
справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні
комплекси.

2. Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також
спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.

3. Бойові отруйні речовини.

4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за
винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).

5. Протиградові установки.

6. Державні еталони одиниць фізичних величин.

7. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

8. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються
правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та
патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Крім цього відповідно до Кримінального кодексу України та Кодексу
України про адміністративні правопорушення не можуть бути об’єктом
торгівлі: відомості, які становлять державну, службову або лікарську
таємницю; підробні гроші та цінні папери; самогон, інші міцні спиртні
напої домашнього виготовлення та апарати для їх виготовлення; продукція,
яка не відповідає вимогам стандартів, з простроченим терміном зберігання
та деякі інші речі.

Окремі види товару можливо придбати тільки після отримання спеціального
дозволу, це: вогнепальна мисливська зброя, холодна та деяка пневматична
зброя, газові пістолети та револьвери, пам’ятки історії та культури,
радіоактивні речовини та деякі інші товари.

3. Договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у
власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити
за нього певну грошову суму.

Важливе значення при укладенні договору купівлі-продажу має питання про
те, з якого моменту покупець стає власником майна. Від правильного
вирішення цього питання залежить ряд правових наслідків, зокрема
пов’язаних з розподілом ризику випадкової загибелі або пошкодження
майна, можливістю власника витребувати свою річ з чужого незаконного
володіння.

Згідно загальних правил, право власності у покупця виникає з моменту
передачі речі, якщо інше не встановлене законодавством. У випадках коли
договір купівлі-продажу має бути зареєстрованим або нотаріально
засвідченим, право власності виникає з моменту реєстрації або
засвідчення, в якщо повинна зробити обидві дії, то з моменту реєстрації
(наприклад, договір купівлі-продажу земельних ділянок, житлових будинків
або інших об’єктів нерухомості).

На відміну від цивільного договору купівлі-продажу, який в більшості
випадків вважається приватним, договір роздрібної купівлі-продажу є
публічним договором – тобто суб’єкт підприємницької діяльності, який
взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, повинен дотримуватися
певних правил:

Не має права відмовитися від укладення договору при наявності можливості
надати споживачеві відповідний товар. Виключення становить продаж
товарів: на які необхідний спеціальний дозвіл (мисливська вогнепальна
зброя, наркотичні лікарські засоби, спеціальні засоби самооборони та
ін.); покупець повинен досягти певного віку (продаж алкогольних напоїв
та тютюнових виробів з 18 років). Крім цього продавець має право
обмежити продаж товарі у випадках, коли особа знаходиться у стані, коли
не в повній мірі розуміє значимість своїх дій (у стані сильного
алкогольного сп’яніння, малолітній стан, явно виражена ступінь
слабоумства та ін.).

Ціна на товари встановлюється однаковою для усіх споживачів, окрім
встановлення пільгових цін на товари для окремих категорій споживачів
(ветерани ВВВ, пенсіонери та ін.).

Не має право безпідставно вилучати виставлений на продаж товар або
приховувати його від реалізації з метою створення дефіциту.

4. Договір поставки.

У відповідності до договору поставки Постачальник, який виступає
продавцем товару і підприємцем, зобов’язується у обумовлені строки
передати у власність Покупцеві товар, призначений для підприємницької
діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим споживанням, а
Покупець зобов’язується прийняти товар і заплатити за нього певну ціну.

Порівняно з договором купівлі-продажу договір поставки має свої
особливості:

Між моментом укладення та моментом виконання договору існує значний
проміжок часу.

В момент укладення договору товар у постачальника, як правило,
відсутній, так як угода укладається під майбутній товар.

Предметом поставки не може бути нерухоме майно.

Предметом поставки є товар, який призначений для підприємницької
діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого
призначення.

Сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти підприємницької
діяльності.

Лекція №5 :“Правила торговельного обслуговування населення”.

ПЛАН:

Загальні правила торгівлі.

Особливості торгівлі продовольчими товарами.

Особливості торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Правила торгівлі непродовольчими товарами.

Правила торгівлі на ринках.

Правове регулювання використання електронних контрольно-касових апаратів
і товарно-касових книг.

Документи, які необхідні для заняття торгівлею та торговельною
діяльністю.

1. Загальні правила торгівлі.

Власники підприємств торгівлі і громадського харчування повинні
забезпечити:

відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення
торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним
умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування,
які будуть використані для торговельної (торговельно-виробничої)
діяльності, – вимогам нормативних документів щодо зберігання,
виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх
сучасною технікою і обладнанням;

застосування прогресивних форм торговельного обслуговування населення;

наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного
переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил
продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та
дотримання встановлених у них вимог;

продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою.

Засоби вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для
розрахунків із покупцями, повинні мати державне повірочне тавро і
проходити повірку в установленому порядку.

На фасаді торговельного приміщення повинна бути вивіска із зазначенням
назви господарюючого суб’єкта та власника або уповноваженого ним органу.
Біля входу до цього приміщення на видному місці розміщується інформація
про режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі на робочому місці продавця
встановлюється табличка із зазначенням назви, місця розташування і
номера телефону господарюючого суб’єкта, що організував торгівлю, а
також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці
громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його
адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію господарюючого суб’єкта
та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

Усі відомості повинні оформлюватися відповідно до Закону України “Про
мов в Українській РСР”, тобто поряд з надписами на Українській мові
можуть даватися надписи на інших мовах.

Режим роботи підприємства торгівлі встановлюється за узгодженням з
виконкомами місцевих рад.

Покупці обслуговуються протягом установленого часу роботи підприємства
торгівлі. Вхід покупців до торговельного залу припиняється з початком
обідньої перерви або після закінчення роботи.

Про початок обідньої перерви та закінчення й робочого дня покупці
інформуються за 10 хвилин. При цьому всі покупці, що мають розрахункові
документи або підібрані товари, повинні бути обслужені.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний реалізовувати товари за наявності
цінника на товар (прейскуранта) у грошовій одиниці України і на вимогу
покупця надати йому повну інформацію про виробника, основні споживчі
якості та безпеку товару і його ціну, забезпечити належний рівень
обслуговування.

Працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також
реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати
професійну спеціальну освіту (підготовку).

Розрахунки за продаж товарів господарюючими суб’єктами здійснюються за
готівку, в безготівковому порядку, за чеками банків та в іншому порядку.

Касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час
розрахунку з покупцем повинен чітко назвати суму, одержану від покупця,
і покласти одержані від нього гроші окремо на видному місці, оформити
розрахунковий документ установленої форми на повну суму покупки, назвати
покупцеві належну йому суму здачі і видати її разом з розрахунковим
документом.

Касири та інші працівники, які мають право одержувати від покупців гроші
за проданий товар, зобов’язані приймати від них зношені купюри.

Правильність розрахунку покупець перевіряє на місці, не відходячи від
каси.

Забороняється зберігання в касі (грошовому ящику, сейфі) грошей
готівкою, які не належать підприємству, а також особистих речей касира
чи інших працівників підприємства.

Покупець має право на вільний вибір товару, перевірку його якості,
комплектності, міри, ваги та ціни, демонстрування безпечного та
правильного використання. На вимогу покупця продавець зобов’язаний
надати йому контрольно-вимірювальний прилад і документ, що підтверджує
ціну товару. У разі коли під час гарантійного терміну користування
необхідно визначити причину втрати якості товару, господарюючий суб’єкт
зобов’язаний протягом трьох днів з дня одержання письмової заяви від
покупця відправити цей товар на експертизу. Експертиза провадиться за
рахунок господарюючого суб’єкта. У торговельному залі повинні бути
встановлені на доступному для покупців місці контрольні ваги й інші
вимірювальні прилади.

Вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися в
торговельному підприємстві протягом двох годин з відміткою часу
наступної оплати на виписаному продавцем чекові. Після закінчення
встановленого часу не викуплений товар надходить у продаж.

Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно,
холодильники, пральні машини тощо) покупець має право залишити на
зберігання в підприємстві, але не більш як на одну добу. За погодженням
з адміністрацією підприємства термін зберігання може бути продовжено
шляхом укладання договору схову відповідного товару. До залишеного на
зберігання купленого товару додається копія розрахункового документа, в
якій зазначається термін зберігання товару, і табличка “Продано”.
Продавець протягом зазначеного терміну несе відповідальність за
зберігання і якість товару.

У разі продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одяг,
взуття, трикотажні вироби тощо) повинні бути створені умови для їх
примірки, а складно технічних та інших, які потребують перевірки, –
умови для її проведення.

Забороняється продаж товарів, що не мають належного товарного вигляду та
із закінченим терміном придатності, а також товарів, що надійшли без
документів, які засвідчують їх якість та безпеку.

Забороняється обмовлення продажу одних товарів з обов’язковим придбанням
інших або примушування покупця одержувати замість здачі інші товари.

Особливості торгівлі продовольчими товарами.

Продаж продовольчих товарів регулюється Правилами продажу продовольчих
товарів, які затверджені наказом МЗЕЗторгу від 28.12.94 № 237.

Роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через торговельні
підприємства: спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих
товарів, товари повсякденного попиту, відділи (секції) підприємств
непродовольчих товарів, стаціонарну дрібно роздрібну мережу (палатки,
кіоски), торговельні автомати, пересувну торговельну мережу (автолавки,
автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), а також шляхом
доставки продовольчих товарів на замовлення.

Господарюючий суб’єкт зобов’язаний забезпечити стан торговельних
приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів на рівні, що
відповідає санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам,
установленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів.

Торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації
роздрібного продажу продовольчих товарів, повинно забезпечувати
збереження їх якості і товарного вигляду протягом усього строку їх
придатності. Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі
товари, що швидко псуються, без використання холодильного обладнання.

Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати
санітарний паспорт, бути чистими, у справленому стані. Кузов автомашини
повинен мати спеціальне покриття, що легко піддається миттю.

Працівники, що здійснюють транспортування, зберігання і продаж продуктів
харчування, повинні мати спеціальну освіту (підготовку), вони,
підлягають обов’язковому медичному огляду. Кожен працівник повинен мати
особисту медичну книжку. Працівники, які своєчасно не пройшли медичне
обстеження, до роботи не допускаються.

Неякісні, небезпечні, фальсифіковані, неправильно марковані харчові
продукти, ті харчові продукти, які не отримали позитивного висновку
державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності
або строк придатності до споживання яких закінчився, а також харчові
продукти, на які відсутні документи, що підтверджують їхню якість та
безпеку, повинні бути вилучені з обігу та при потребі передані на
відповідну експертизу для визначення шляхів їх подальшого використання,
утилізації чи знищення.

Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові
продукти без маркування державною мовою України.

Торгівля різними видами продовольчих товарів має свої особливості. Так,
для більшості продовольчих товарів встановлюється термін придатності для
реалізації. Для хліба житнього цей термін встановлюється 36 годин з
моменту виймання з печі, а для пшеничного – 24 години, молоко у флягах –
12 годин з моменту виготовлення, сметана – 72 години, ковбаси
сирокопчені – 30 діб та ін.

При відпуску хліба та хлібобулочних виробів продавець повинен
користуватися спеціальними щипцями, ложечками, виделками або смужками
чистого паперу. На практиці ж дуже часто користуються чистими
поліетиленовими пакетами.

Забороняється відпускати хліб та хлібобулочні продукти продавцям, які
приймають від покупців готівку.

Особливості торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Торгівля цими видами товарів регулюється Законом України “Про державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” від 19.12.95, а
також Постановою КМУ № 854 від 30.07.96 “Про затвердження Правил
роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Дія цього Закону та Постанови
не поширюється на виробництво і торгівлю пивом, а також на виробництво
вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених
громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння
цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з
вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць.

Тютюнові вироби – сигарети, цигарки, сигари, сигарили, а також
люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з
тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан людини під
час вживання.

Роздрібна торгівля – це діяльність з продажу алкогольних напоїв
безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для особистого
некомерційного використання , у тому числі на розлив у ресторанах, кафе,
барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами
здійснюється тільки при наявності у підприємців ліцензії. Щорічна плата
за ліцензію на роздрібну торгівля алкогольними напоями складає 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожне місце торгівлі, а
тютюновими виробами 50, а у селищах міського типу та сільській
місцевості 20 і 10. Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними
напоями та тютюновими виробами у містах обласного підпорядкування
видається виконкомами міських рад, а у сільській місцевості в органах
місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта підприємницької
діяльності терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації у
відповідній державній податковій інспекції.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями з вмістом етилового спирту понад
8,5 відсотків здійснюється через спеціалізовані підприємства чи
спеціалізовані відділи у закритому приміщенні з торгівельним залом не
менш як 20 кв. метрів, обладнане вітриною, прилавком або пристінною
гіркою, охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім
освітленням, опаленням і вентиляцією, реєстратором розрахункових
операцій.

Забороняється роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими
виробами:

у дрібно-роздрібній мережі, з рук та в не пристосованих для цього
приміщеннях;

на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та прилеглих
територіях;

у місцях проведення спортивних змагань;

гуртожитках та прилеглих територіях;

в інших місцях, визначених сільськими, селищними, міськими радами;

працівниками, яким не виповнилося 18 років.

Забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянам,
які не досягли 18-річного віку. В разі виникнення сумніву щодо віку
покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умов пред’явлення
документа, що засвідчує особу.

Алкогольні напої, що надходять до торгівельної мережі повинні
супроводжуватися наступними документами:

товарно-транспортними накладними;

сертифікатами відповідності або їх копіями;

документами, що підтверджують належну якість напоїв, чи їх копіями,
скріпленими підписом і печаткою начальника.

Забороняється роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним та
плодовим.

Зберігання і реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів
дозволяється тільки при наявності марки акцизного збору.

Алкогольні напої належної якості обміну і поверненню не підлягають.

Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями повинні знаходитися в
торгівельному залі магазина, відділу, секції, підприємства громадського
харчування в доступному для ознайомлення споживачів місці.

Правила торгівлі непродовольчими товарами.

Роздрібна торгівля непродовольчими товарами в значній мірі регулюється
правилами продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом МЗЕЗ і
торгівлі України №294 від 27.05.96 р.

Роздрібна торгівля непродовольчими товарами здійснюється в торгових
підприємствах: спеціалізованих, в тому числі фірмових, з універсальним
асортиментом непродовольчих товарів. Порядок продажу ювелірних виробів,
нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, побутового палива,
мисливської зброї та набоїв до неї, а також дрібно-роздрібна торгівля та
торгівля деякими іншими товарами регулюється окремими нормативними
актами.

Специфікою продажу непродовольчих товарів є положення, згідно яких
забороняється продаж товарів, на які нормативними документами
встановлені гарантійні терміни, без технічного паспорта або інших
документів, які його замінюють.

При продажу таких товарів продавець зобов’язаний зробити у гарантійному
талоні технічного паспорту відмітку про дату і місце продажу товару за
підписом матеріально відповідальної особи, яку завіряють штампом або
печаткою, а також представляють інформацію про підприємства (майстерні),
які здійснюють гарантійний ремонт.

Розрахунки з покупцями здійснюються через електронні контрольно-касові
апарати. Разом з товаром покупцеві обов’язково видається касовий або
товарний чек.

Товарний чек виписується на відібрані покупцем технічно-складні товари,
а також на деякі непродовольчі товари (тканини, одяг, трикотаж, взуття,
килими, меблі, будівельні матеріали та деякі інші товари), в ньому
вказується номер або найменування торгового підприємства, назва та
ґатунок товару, його ціна, дата продажу, прізвище продавця. Товарний чек
виписується у двох примірниках, один з яких видається покупцю.

Відібрані покупцем непродовольчі товари можуть зберігатися у торговому
підприємстві на протязі двох годин з відміткою часу оплати на виписаному
товарному чеку.

Оплачені великогабаритні товари, окрім оформлених для перевезення до
дому, можуть зберігатися під охороною магазину на протязі доби. До
товару прикріплюється ярлик з вказівкою дати продажу, номеру товарного
чеку та табличкою “Продано”.

При продажі взуття його маркування передбачає наявність
підприємства-виготівельника, його адреса, товарного (фірмового) знаку,
артикулу, номеру моделі, розміру, повноти, ґатунку, дати виготовлення,
номеру контролера ВТК, визначення нормативного документу.

В індивідуальну упаковку кожної пари повинна бути вкладена інформація
(рекомендації) по її експлуатуванню та догляду за нею.

Продаж взуття в торгових підприємствах, де відсутні умови для їх
примірювання, забороняється.

Господарюючий суб’єкти зобов’язаний забезпечити покупця зручними умовами
для ознайомлення, вибору та примірювання взуття. Для цього торговельні
зали повинні бути обладнані банкетками або ослінчиками, підставками,
дзеркалами, килимками, рожками. Інформація про розміри взуття повинна
бути представлена у штихмасовій та метричній системах нумерації.

У торговому залі на видному місці обов’язково повинна вивішуватися
інформація про гарантійні терміни носіння взуття, яке мається у продажу,
їх обчислювання з урахуванням сезонності.

При продажу телерадіотоварів визначається цілісність упаковки, наявність
та правильність заповнення супроводжувальних документів, заводських
пломб, повнота комплектації.

Зразки телерадіотоварів повинні мати короткі анотації, в яких містяться
основні технічні характеристики виробу.

Зона продажу радіотоварів повинна бути забезпечена розетками для
підключення в електро- та радіосітку, приладами для перевірки якості
радіодеталей, антенними виводами для демонстрації радіоприймачів,
телевізорів та інших радіоприладів.

Продавці, які реалізують радіотовари, зобов’язані у присутності покупця
перевірити якість, комплектність виробу, наявність технічного паспорту,
інструкції по експлуатації, гарантійних талонів. Справність радіотоварів
необхідно перевіряти шляхом їх підключення до електро -, радіосітки на
усіх діапазонах, режимах роботи і по усім функціям, які передбачені
експлуатаційними документами.

Правила торгівлі на ринках.

Ринок — це суб’єкт господарювання, створений на відведеному за рішенням
місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування
земельній ділянці і зареєстрований у встановленому порядку,
функціональними обов’язками якого є надання послуг і створення для
продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за
цінами, що складаються в залежності від попиту та пропозицій.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи — громадяни України,
іноземні громадяни, особи без громадянства, суб’єкти підприємницької
діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

Види ринків:

по конструкції – криті, відкриті і комбіновані;

за часом діяльності – постійно діючі або сезонні, ранкові і вечірні;

по місцезнаходженню – міські, селищні і сільські;

по видах економічної діяльності – по оптовій торгівлі, по роздрібній
торгівлі;

по товарній спеціалізації – із продажу продовольчих товарів,
непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби і кормів, тварин і
птахів, квітів і т.п., а також змішані.

Територія ринку повинна мати окрему і відгороджену від проїжджої
частини, житлового і комунального секторів ділянці землі, підземні або
наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів
відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне
освітлення території ринку, автостоянок і під’їздів, телефонний зв’язок,
електро – і водопостачання, водовідвід, туалет, обладнані контейнерами
площадки для збору відходів і сміття і т.п. Робота ринків не повинна
погіршувати санітарний і екологічний стан місцевості і негативно
впливати на умови проживання населення.

На вході в ринок розміщається вивіска з указівкою повної назви ринку і
його власника, спеціалізації ринку, режиму роботи, а також графічно
виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об’єктів ринку
(обов’язково лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи), пішохідних
і транспортних маршрутів, аварійних виходів.

На видному, доступному для огляду місці встановлюється оформлений стенд
із розміщенням на ньому копії свідчення про реєстрації ринку як суб’єкта
підприємницької діяльності, дійсних Правил, витягів із Закону України
«Про захист прав споживачів», нормативно-правових актів щодо
застосування реєстраторів розрахункових операцій і відповідальності за
несплату ринкового збору, а також ставок ринкового збору, тарифів плати
за послуги і правил їхнього надання, Ветеринарно-санітарних правил для
ринків, інформації про адресу і номери телефонів органів, що
забезпечують державний захист прав споживачів, місцезнаходження і
телефон суб’єкта господарювання, інформації про місцезнаходження Книги
відгуків і пропозицій і т.п.

На території відкритого ринку, у критих ринках і павільйонах, де
реалізуються продукти рослинного і тваринного походження, повинні бути
обладнані спеціалізовані зони з продажу окремих видів продукції: овочів
і фруктів, м’яса і забитих птахів, яєць, молочних продуктів, риби, меду,
олії і т.п.

Робоче місце продавця повинне бути належним чином обладнане (криті або
відкриті столи, прилавки), мати площу для викладення і збереження
запасів товарів і т.п.

Одне торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному
метрові, при продажі продукції із транспортного засобу, причепа, візка,
у тому числі ручного, у контейнерах, кіосках, наметах і т.п. — двом
повним або неповним квадратним метрам займаної площі.

Місця для продажу продукції із транспортних засобів виділяються на
спеціально обладнаних і розмічених площадках, що не створює небезпеки
для покупців.

Продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюється в окремих
зонах цих площадок відповідно до затвердженої адміністрації ринку схемою
дислокації торговельних місць на ринку. У відведених місцях торгівлі
пересування транспортних засобів дозволяється тільки до початку торгівлі
і після її завершення.

Використання транспортних стоянок для продажу товарів не допускається.

На торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється
табличка з указівкою назви, місцезнаходження і номери телефону суб’єкта
підприємницької діяльності, що організували торгівлю, прізвища, імені і
по батькові продавця і розміщається копія ліцензії у випадку здійснення
господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

На торговельному місці продавця (фізичної особи — суб’єкта
підприємницької діяльності) установлюється табличка з указівкою його
прізвища, імені і по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію
як суб’єкта підприємницької діяльності і назви органа, що здійснив цю
реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також
розміщається копія патенту по фіксованому розмірі податку або копія
свідчення про сплату єдиного податку і копія ліцензії у випадку
здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

У випадку заняття торговельного місця на умовах оренди на робочому місці
продавця повинна бути копія укладеного з адміністрацією ринку угоди про
оренду, а на умовах суборенди — копія такої угоди із суб’єктом
підприємницької діяльності (орендодавцем).

За право заняття торговельного місця на ринку стягується ринковий збір у
порядку, визначеному законодавством.

Продавцям (фізичним особам, що не є суб’єктами підприємницької
діяльності) забороняється використовувати власний санітарний і
спеціальний одяг, торговельний інвентар і засоби вимірювальної техніки.

Продавці (суб’єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій
санітарний або інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної
техніки.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються продавцями на ринку,
повинні бути в справному стані, мати перевірочне клеймо територіального
органу Держстандарту України і проходити періодичну перевірку у
встановленому порядку.

Продавці повинні дотримуватися Правил користування засобами
вимірювальної техніки в сфері торгівлі, громадського харчування і
надання послуг, затверджених наказом Держстандарту України від
24.12.2001 р. № 633.

Продавці на ринках зобов’язані сплатити ринковий збір до початку
торгівлі. Стягування ринкового збору, плати за утримання торговельного
місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири і
контролери ринку з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з
видачею касових чеків.

Ринковий збір і інші платежі стягуються після проведення
ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного
походження до початку торгівлі. Торгівля без документів, що
підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного
місця в належному стані й інших послугах ринку, забороняється.

При стягуванні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що
настає через дві години від початку роботи ринку.

Документи про сплату ринкового збору і за утримання торговельного місця
в належному стані повинні зберігатися продавцем до закінчення торгівлі,
забороняється передавати їх особам, що знаходяться на ринку.

Усі продавці зобов’язані надавати покупцям відомості про товари, не
допускати порушення прав споживачів, бути ввічливими, охайно одягненими,
відпускати товар упакованим або в тару покупця повною мірою і вагою, їм
забороняється курити, розпивати спиртні напої і приймати їжу на
торговельному місці. Особи в нетверезому стані не допускаються до
торгівлі на ринку.

За вимогою покупців продавці зобов’язані пред’явити їм висновок
лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи про відповідність
реалізованих продуктів ветеринарно-санітарним нормам.

За вимогою покупця продавець (суб’єкт підприємницької діяльності, що
відповідно до законодавства звільнений від застосування реєстраторів
розрахункових операцій і розрахункових книжок) повинен видати товарний
чек, що засвідчує факт покупки, у якому вказуються: найменування
суб’єкта господарювання і ринку, ряд і номер торговельного місця,
найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище, ініціали
продавця і його підпис.

Якщо покупцеві проданий неякісний товар, він має право жадати від
продавця (суб’єкта підприємницької діяльності) задоволення своїх вимог,
передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Усі працівники ринку повинні бути одягнені в одяг, що відповідає
санітарним вимогам, а контролери повинні мати нагрудну табличку або
спеціальну пов’язку на рукаві. Працівники, що безпосередньо продають або
надають послуги з продажу продовольчих товарів (продавці, рубчики м’яса
та інші), підлягають обов’язковому медичному обстеженню, результати
якого заносяться в їхні особисті медичні книжки встановленого зразка.
Особи, що не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються.

Адміністрація ринку повинна забезпечити постійний вивіз відходів і
сміття, а також після закінчення роботи ринку належне очищення (з
вологим прибиранням) і дезінфекцію всіх приміщень, торговельних об’єктів
і торговельних місць ринку. Поточне прибирання провадиться безперервно
протягом усього дня за умови захищеності продукції (товарів) від
забруднення і дотримання норм охорони праці.

Особливості торгівлі продовольчими товарами

Продаж продовольчих товарів на ринках здійснюється з дотриманням
Ветеринарно-санітарних правил для ринків. Правил продажу продовольчих
товарів. Правил роботи дрібно роздрібної торговельної мережі, інших
нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність і захист
прав споживачів.

Висновок державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на
ринку (експертний висновок, етикетка) про якість і безпеку продукції у
ветеринарному відношенні, наявність документів про сплату ринкового
збору і наданих послуг є підставою для заняття продавцем місця на ринку
по профілю торгівлі.

На ринках дозволяється продавати харчові продукти, не заборонені для
реалізації. Такі харчові продукти можна продавати тільки за умови:

готові м’ясні вироби і м’ясні напівфабрикати, молоко і молочні продукти,
консерви, курячі яйця і т.п. промислового виробництва – наявності
документів, що підтверджують їхню якість і безпеку (копії сертифіката
відповідності або свідоцтва про визнання, якщо продукція підлягає
обов’язкової сертифікації, і копії документа виробника, що підтверджує
належну її якість, а також відповідних ветеринарних документів);

?

a

DFd??

?

?

O

p

|

`

b

\

^

?

u

th

Jм’ясо, отримане від забою худоби у власних або фермерських
господарствах, — наявності ветеринарної довідки про перед забійному
клінічному стані тварин або ветеринарного свідоцтва (довідки), виданих
місцевою установою державної ветеринарної медицини, і висновку державної
лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

молоко і молочну продукцію, отриману від власних або фермерських
господарств, — наявності довідки про клінічний огляд тварини і
епізоотичний стан місцевості, виданої установою державної ветеринарної
медицини по місцю виготовлення продукції, особистої медичної книжки
продавця, виданої у встановленому порядку, і при наявності висновку
державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

курячі яйця, отримані від власних або фермерських господарств, —
наявності свідчення або довідки про клінічний огляд птаха і
епізоотичного стану місцевості, виданої місцевою установою державної
ветеринарної медицини, і при наявності висновку державної лабораторії
ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

мед, отриманий від власних або фермерських господарств, при продажі в
межах району проживання власника — наявності ветеринарного свідчення
(довідки) місцевої установи ветеринарної медицини (за межами району —
ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку) і наявності висновку
державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

рибу і рибопродукти, інші гідро біонти промислового виробництва —
наявності копії документа виробника, що підтверджує належну якість, і
копії сертифіката відповідності або довідку про визнання, якщо продукція
підлягає обов’язкової сертифікації, а також відповідних ветеринарних
документів;

рибу, інші гідро біонти непромислового виробництва — наявності
ветеринарного свідчення (довідки) місцевої установи ветеринарної
медицини і висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної
експертизи на ринку;

картопля, овочі, фрукти, у тому числі тропічні, ягоди, баштанні
культури, сухофрукти, горіхи, сушені гриби окремо від солінь, квашеної і
маринованої плодоовочевої продукції — наявності висновку державної
лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

продукцію рослинного походження, доставлену для реалізації від власних
або фермерських тепличних господарств і яка має експертний висновок
державної лабораторії ветеринарної медицини по місцю вироблення
продукції щодо якості і безпеки, — ветеринарного контролю (огляду), а
при необхідності і лабораторного дослідження;

олія (крім промислової розфасовки), дикоростучі плоди, ягоди і свіжі
гриби — наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної
експертизи на ринку;

квашені солоні, мариновані овочі і фрукти — наявності висновку державної
лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку і дотримання
діючих ветеринарно-санітарних вимог при торгівлі;

зернові, круп’яні продукти, борошно в чистих мішках або іншій тарі,
розміщені на підставках, стелажах або піддонах, — наявності висновку
державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку.

Продукція, що підлягає обов’язкової сертифікації, дозволяється до
продажу при наявності копій сертифіката відповідності або свідчення про
визнання, виданих у встановленому порядку.

На ринках забороняється продаж:

фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, хліба
і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

кондитерських і кулінарних виробів, напівфабрикатів з м’яса і риби
(фарш, котлети, кров’яні і домашні ковбаси, сальтисон, холодець, ікра
рибна і т.п.), а також консервованих продуктів (овочі, м’ясо, риба, ікра
й інші консерви), виготовлених у домашніх умовах;

готових продуктів тваринного походження промислового виробництва — олії
вершкового, сирів, ковбас, копчення і т.п. без наявності документів, що
засвідчують їхня якість і безпека (копії сертифіката відповідності або
свідчення про визнання, якщо продукція підлягає обов’язкової
сертифікації, і копії документа виробника, що підтверджує належну якість
товару, а також відповідних санітарних документів);

тварин, риб і рослин, занесених у Червону книгу України, дикоростучих
рослин, у тому числі лікарських, польових квітів;

тропічних фруктів і овочів без документів, що підтверджують джерело
їхнього придбання і проходження фітосанітарного контролю;

зернових, круп’яних продуктів, забруднених насіннями шкідливих бур’янів.

Особливості торгівлі непродовольчими товарами

На ринках дозволяється реалізовувати як нові непродовольчі товари, так і
такі які були у вживанні, крім заборонених для продажу.

Окремі непродовольчі товари можна продавати на ринках тільки за умови:

нові товари, що підлягають обов’язкової сертифікації, — наявності копій
сертифіката відповідності або довідки про визнання, виданої у
встановленому порядку;

предмети гігієни, санітарії, товари побутової хімії, іграшки для грудних
дітей тільки в індивідуальній споживчій тарі з указівкою на ній
необхідної для споживача інформації відповідно до діючого законодавства.
На кожній іграшці або індивідуальній споживчій тарі повинна бути
зазначена необхідна доступна, достовірна інформація. Перевірка іграшок
на звук повинна провадитися за допомогою повітродувного устаткування;

парфумерно-косметичні вироби — дотримання температурних режимів у
місцях, не доступних для влучення прямих сонячних променів;

газові плити — наявності документів, що підтверджують їхню придатність
до подальшої експлуатації і виданих відповідними службами газового
господарства;

транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів і
моделей, самохідні машини, причепи, напівпричепи, мотоколяски і номерні
агрегати до них) — спеціально виділеного для них місця або створення
спеціального ринку відповідно до Правил торгівлі транспортними засобами
і номерними агрегатами, затвердженим наказом МЗЕЗторгу України від
18.12.95р.№ 168;

меблі, одяг і головні убори з натурального хутра, електропобутові і
телерадіотовари — розміщення в приміщеннях, пристосованих для торгівлі
цими товарами. В експлуатаційних документах (інструкції з експлуатації,
паспорті, етикетці, гарантійному талоні) нової побутової техніки
продавцем обов’язково робиться відмітка про продаж;

шкіри коштовних порід звірів, одяг і головні убори з них – відповідного
їхнього маркірування і наявності документів, що підтверджують законність
їхнього придбання;

екземпляри аудіовізуальних творів і фонограм — через спеціалізовані
підприємства торгівлі, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з
універсальним асортиментом товарів;

ювелірні й інші вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів,
дорогоцінних каменів органогенного утворення і напівкоштовних каменів —
наявності ліцензії;

пестициди й агрохімікати — наявності ліцензії;

ліки, лікарські рослини — наявності ліцензії.

На ринку забороняється продавати:

вогнепальну, газову, пневматичну, холодну зброя, бойові припаси і
спеціальні засоби самооборони;

готове армійське спорядження, а також тканини, які використовувалися
для його виробництва, інші товари військового асортименту, формене
обмундирування;

білизну зі штампом організацій і підприємств;

наркотичні засоби;

пальне для транспортних засобів, гас, мазут;

балони з побутовим газом;

піротехнічні вироби і вибухові кошти;

порнографічні видання.

Правове регулювання використання електронних контрольно-касових апаратів
і книги обліку розрахункових операцій.

Усі торгові угоди, які здійснюються за готівку або із застосуванням
інших засобів платежу (платіжних карток, чеків та жетонів), повинні
підлягати обліку. Первинні облікові документи повинні бути складені в
момент проведення господарської операції, або безпосередньо після її
завершення.

Облік торгових угод здійснюється з допомогою реєстраторів розрахункових
операцій або з допомогою розрахункової книжки.

Реєстратор розрахункових операцій – пристрій або програмно-технічний
комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для
реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів або реєстрації
кількості проданих товарів.

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний
контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор,
комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу
товарів (послуг) тощо.

Електронний контрольно-касовий апарат – реєстратор розрахункових
операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування кожного
найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування
розрахункових та інших звітних документів.

Книга обліку розрахункових операцій – прошнурована та відповідним чином
зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, яка
містить щоденні звіти, які складаються на підставі розрахункових
документів по руху готівкових засобів, товарів (Додаток №1).

Розрахункова книжка – належним чином зброшурована та прошнурована
книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що
містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у
випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами,
установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами
– суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з
розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів
(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Продавці при продажу товарів у сфері торгівлі та громадського харчування
зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки через
зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у
фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують
виконання розрахункових операцій, або із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до
Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням
встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та
незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках,
визначених Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку
розрахункових операцій та розрахункової книжки (Додатки № 1, 2);

6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових
операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх
закінчення;

7) подавати до органів державної податкової служби звітність, пов’язану
із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових
книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;

8) реалізовувати товари за умови наявності цінника на товар (меню,
прейскуранта) у грошовій одиниці України;

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за
виключенням автоматів з продажу товарів фіскальні звітні чеки і
забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням
автоматів з продажу товарів контрольні стрічки і забезпечувати їх
зберігання протягом трьох років;

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових
операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування,
цін товарів та обліку їх кількості;

12) вести у встановленому порядку облік товарів за місцем їх реалізації
та зберігання, реалізовувати тільки обліковані товари;

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті
реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня;

14) вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування,
ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного
обслуговування у встановленому порядку.

15) надавати покупцю товарів за його вимогою чек, накладну або інший
письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від
продавця до покупця.

На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення
його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих
днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій
здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та
розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого
резервного реєстратора розрахункових операцій.

Реєстратори розрахункових операцій не застосовуються:

1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім
підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення
розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням
прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних
квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

2) при продажу товарів суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними
особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за
фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, якщо такі суб’єкти
не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

3) при продажу товарів фізичними особами, оподаткування доходів яких
здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування
суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва
про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж
підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими
особами книг обліку доходів і витрат;

4) при продажу товарів суб’єктами підприємницької діяльності, які
придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з
питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі
суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

5) при продажу товарів (крім підакцизних) особами які отримали пільговий
патент для продажу товарів за умови ведення такими особами книг обліку
доходів і витрат у разі коли такі особи не є платниками податку на
додану вартість;

6) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або
промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо вони сплачують
ринковий збір;

7) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших
видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага
такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за
відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих
товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах
метрополітену;

8) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн,
цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і
буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних
навчальних закладів під час навчального процесу”.

На території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті
реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного
виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів
розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких
відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації
виробника.

Контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари здійснюють органи державної податкової
служби України шляхом проведення оперативних перевірок.

Порядок ведення книги обліку розрахункових операцій (КОРО), Книги обліку
доходів та витрат, Розрахункової книжки.

Книга обліку розрахункових операцій (далі КОРО) – прошнурована та
відповідним чином зареєстрована в органах державної податкової служби
України книга, яка містить щоденні звіти, які складаються на підставі
розрахункових документів по руху готівкових засобів, товарів (Додаток
№1).

Господарюючий суб’єкт повинен забезпечити використання КОРО в тій
господарюючий одиниці або з тим реєстратором розрахункових операцій, які
вказані на титульному аркуші книги при її реєстрації.

В КОРО, яка зареєстрована на певну господарюючу одиницю, вносяться
записи про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання
розрахункової книжки та безпосередньо після її використання в межах
робочого дня або зміни, а також щоденно ведуться записи про рух готівки.

Розрахункова книжка – належним чином зброшурована та прошнурована
книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що
містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у
випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Розрахункова квитанція – це розрахунковий документ, бланк якого
виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від
руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій
за продані товари або при видачі коштів покупцеві у разі повернення
товару. (Додаток № 2 ).

Розрахункова квитанція складається з двох частин – корінця та відривної
частини. В розрахунковій квитанції повинні бути внесені обов’язкові
реквізити про продавця товару, данні про проданий товар, його кількість,
ціну, загальну вартість усіх товарів оплачених по цій квитанції, підпис
особи що здійснила розрахунки, дату продажу та деякі інші відомості. У
разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також
недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

У разі коли розрахунок за проданий товар не перевищує 0,3
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян може бути застосована
Спрощена розрахункова квитанція – розрахунковий документ, бланк якого
виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від
руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій,
якщо відповідно до чинного законодавства розрахунки проводяться без
застосування реєстратора розрахункових операцій. Така квитанція також
повинна мати обов’язкові реквізити. (Додаток №3 ).

Суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які застосовують
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зобов’язані вести
„Книгу обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва –
юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності”, до якої в хронологічній послідовності на підставі
первинних документів здійснює записи про операції, які проведені в
звітному періоді. Ведення цієї Книги передбачено Інструкцією про порядок
ведення „Книги обліку прибутків і витрат суб’єкта малого підприємництва
– юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування,
обліку і звітності”, затвердженої наказом ДПА України №477 від 13.10.98
(в редакції від 12.10.99 №554).

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, оподаткування
доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань
оподаткування суб’єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом
отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які
мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних)
відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів
підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на
додану вартість, ведуть „Книгу обліку доходів і витрат”.

Прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної
податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності.

До органу реєстрації подається належним чином оформлений примірник книги
разом із заявою про її реєстрацію. Книга реєструється безоплатно
протягом двох робочих днів з дати подання зазначених документів.

Записи у книзі виконуються розбірливо кульковою або чорнильною ручкою. У
разі внесення виправлень новий запис засвідчується підписом суб’єкта
підприємницької діяльності – фізичної особи або підписом керівника
суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи.

Суб’єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості:

порядковий номер запису;

дата здійснення операції, пов’язаної з проведеними витратами і/або
отриманим доходом;

сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата
найманого працівника;

сума вартості товарів, отриманих для їх продажу;

сума виручки від продажу товарів – з підсумком за день.

Книга зберігається у суб’єкта підприємницької діяльності протягом 3
років після виконання останнього запису.

Документи, які необхідні для здійснення торгівлі та торгової діяльності.

Для здійснення торгівлі особи які здійснюють купівлю-продаж товарів
повинні мати слідуючи документи:

Юридичні особи – суб’єкти торгової діяльності:

дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі (рішення сесії місцевої ради) або
договір про оренду приміщення;

реєстратор розрахункових операцій, а в окремих передбачених
законодавством випадках – товарно-касову книгу (книгу обліку
розрахункових операцій);

ліцензії або їх копії, які затверджені органом, що видав ліцензію, на
право торгівлі окремими видами товарів;

торговий патент ( в необхідних випадках) на кожну торгову точку, де
торгова діяльність здійснюється за готівку;

квитанцію про сплату ринкового збору при торгівлі на ринку;

відповідні документи на товар: накладні та інші документи про походження
товару.

Фізичні особи – суб’єкти торгової діяльності:

свідоцтво про державну реєстрацію підприємця, яке видане органами
місцевого самоврядування за місцем проживання особи;

дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі або договір про оренду приміщення;

квитанцію про сплату ринкового збору при торгівлі на ринку;

зошит обліку прибутків та витрат, а у випадках, передбачених
законодавством, реєстратор розрахункових операцій або товарно-касову
книгу;

свідоцтво про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва;

ліцензії або копії, які затверджені органом, що видав ліцензію, на право
торгівлі окремими видами товарів;

торговий патент (в необхідних випадках) на кожну торгову точку, де
торгова діяльність здійснюється за готівку;

відповідні документи на товар: накладні або інші документи про
походження товарі.

Громадяни, які здійснюють реалізацію товарів за угодами, укладеними з
суб’єктами підприємницької діяльності, окрім документів, які вказані
вище, повинні мати:

паспорт;

трудовий договір, договір підряду або доручення чи інший документ, що
підтверджує відношення до власника товару;

фото-ксерокопію Свідоцтва їх наймача на роботу про сплату єдиного
податку суб’єкта малого підприємництва;

Громадяни України, особи без громадянства та іноземні громадяни, які не
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють
торгівлю:

паспорт.

одноразовий патент на торгівлю, який видається державними податковими
адміністраціями на 3 – 7 днів;

квитанцію про сплату ринкового збору при торгівлі на ринку;

довідку місцевої ради про продукцію тваринництва та рослинництва, яка
вирощена у власному підсобному господарстві, на присадибних, дачних,
садових ділянках, а також продукцію їх забою у сирому вигляді або у
вигляді первинної переробки. ( У цьому випадку одноразовий патент на
торгівлю не потрібний).

Лекція №6 : “Захист прав споживачів”.

ПЛАН:

Органи по захисту прав споживачів. Їх компетенція.

Права споживачів.

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Правове регулювання якості продукції, робіт та послуг.

1. Органи по захисту прав споживачів. Їх компетенція.

12 травня 1991 року був прийнятий Закон України “Про захист прав
споживачів” який регулює відносини між споживачами, виробниками та
продавцями товарів, встановлює права споживачів та визначає механізм
реалізації їх прав.

У цьому Законі терміні вживаються в такому значенні:

споживач – громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має
намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних
побутових потреб;

виробник – підприємство, установа, організація або
громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації;

виконавець – підприємство, установа, організація або
громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги;

продавець – підприємство, установа, організація або
громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором
купівлі-продажу.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади – Державний комітет
України по захисту прав споживачів та його територіальні органи,
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного
нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Так, Державний комітет по захисту прав споживачів та його територіальні
органи по відношенню до торгівлі мають право:

1) давати суб’єктам господарської діяльності обов’язкові для виконання
приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі,
громадського харчування і послуг якість товарів, додержання обов’язкових
вимог щодо безпеки товарів, а також додержання правил торгівлі та
надання послуг. Входити безперешкодно та обстежувати, відповідно до
законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші
приміщення цих суб’єктів;

3) відбирати у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі,
громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, для перевірки їх якості на місці або проведення
незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з
оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок
суб’єктів господарської діяльності, що перевіряються. Проводити
контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані
послуги та реалізовані товари. В разі неможливості повернення зроблених
затрат їх відшкодування відноситься на результати діяльності суб’єктів
господарської діяльності.

5) припиняти реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних
документів, до усунення суб’єктами господарсько діяльності виявлених
недоліків;

6) забороняти суб’єктам господарської діяльності реалізацію споживачам
товарів:

на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам
нормативних документів;

на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено
обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я, майна
споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо ці товари
внесені до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації,
але не мають сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання
іноземного сертифіката);

завезених на територію України без документів, які підтверджують їх
належну якість;

на яких термін придатності не зазначений або зазначений з порушенням
вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких
минув;

7) приймати рішення:

про припинення у сфері торгівлі, громадського харчування продажу
товарів, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів та
нормативних документів, – до усунення виявлених недоліків;

про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій,
відділів), громадського харчування, складів підприємств оптової і
роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форм власності, що
систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі
та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, – до
усунення виявлених недоліків;

р очним тавром або без нього, чи з таким, термін дії якого закінчився,
засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється
обслуговування споживачів, з наступним повідомленням про це
територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації

9) вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про
порушення прав споживачів;

10) подавати до суду позови про захист прав споживачів;

11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки
злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством,
адміністративні стягнення;

13) накладати на суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі,
громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців,
стягнення.

Результати перевірок суб’єктів господарської діяльності службовими
особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів
оформлюються відповідними актами.

Права споживачів.

Споживач має право:

на належну якість товару;

на безпеку товарів;

на якісне торгівельне обслуговування;

на відшкодування шкоди, причиненої життю, здоров’ю та майну споживача,
заподіяну товарами неналежної якості;

на інформацію про товари.

Споживач має право вимагати від продавця, щоб якість придбаного ним
товару відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних
документів, умовам договорів, а також інформації про товар, яку надає
продавець.

Продавець зобов’язаний передати споживачеві товар, який за якістю
відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також
інформації про товар, що надається продавцем. На товари, що завозяться
на територію України, повинен бути документ, який підтверджує їх належну
якість.

Виробник зобов’язаний забезпечити можливість використання товару за
призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним
документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі
відсутності таких термінів – протягом 10 років.

Виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний
ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють
технічне обслуговування та ремонт, в необхідних обсягах і асортименті
запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття
з виробництва – протягом терміну служби, в разі відсутності такого
терміну – протягом 10 років.

Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар або на його
етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару.

Для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії,
парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких
можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я,
майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін
придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших
документах, що додаються до них при продажу, і який вважається
гарантійним терміном. Термін придатності обчислюється від дати
виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших
документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним
для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для
використання.

Продаж товарів, на яких термін придатності не зазначений або зазначений
з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін
придатності яких минув, забороняється. На сезонні товари (одяг, хутряні
вироби та інші) гарантійний термін обчислюється з початку відповідного
сезону.

Так, на одяг, хутряні вироби і інші товари весняно-літнього асортименту
гарантійний термін встановлюється з 1 квітня, а на осінньо-зимового – з
1 жовтня. На взуття зимового асортименту з 15 листопада по 15 березня,
весняно-осіннього – з 15 березня по 15 травня, літнього – з 15 травня по
15 вересня.

Стосовно товарів, на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має
право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо
недоліки були виявлені протягом шести місяців, а стосовно нерухомого
майна – не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на
час перебування товару в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня,
коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

При обміні товару його гарантійний термін обчислюється заново від дня
обміну.

Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом
гарантійного терміну має право за своїм вибором вимагати від продавця
або виробника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх
виправлення;

б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації)
належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації)
з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Продавець зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і
задовольнити його вимоги на підставі письмової заяви, яка подається у
двох примірниках. Один примірник видається покупцю з відміткою продавця
про дату прийняття заяви, прізвища та посади працівника, який прийняв
заяву, другий залишається у продавця. (Додаток №5).

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному
задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості – протягом 14 днів
або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача
про заміну підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної
заяви.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки належної
якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться. Під
час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки перерахунок
вартості провадиться виходячи з цін, що діяли на час обміну. При
розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на
товар провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення
відповідної вимоги, а у разі зниження ціни – виходячи з вартості товару
на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у
день розірвання договору, а у разі неможливості повернути гроші у день
розірвання договору – в інший термін за домовленістю сторін, але не
пізніше ніж протягом 7 днів. За кожний день затримки виконання вимоги
про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та
за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14
днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка
вартості товару.

Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем
розрахункового документу, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні
терміни, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює з
позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець
зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує
факт купівлі з позначкою про дату продажу.

Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню,
якщо продавець, виробник доведе, що недоліки товару виникли внаслідок
порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або
через свого представника.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на
аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не
підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших
причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право
на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня
купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не споживався і якщо
збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а
також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим
товаром.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав,
зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України
(світлочутливі матеріали, парфюмерно- косметичні вироби, дитячі м’які та
гумові іграшки, зубні щітки, прилади для гоління, ювелірні вироби із
дорогоцінних металів, тканини, килимові метражні вироби, білизна
натільна та постільна, панчішно-шкарпеточні вироби, продукція нарізана
або розкроєна по розміру, вказаному покупцем та ін.)

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має
право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з
відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі
вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний
при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець
зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це
споживача, який вимагає обміну товару.

Господарюючий суб’єкт повинен обладнати на видному та доступному для
покупців місці “Куточок покупця” де повинні розміщуватися:

Книга відгуків та пропозицій;

відомості про особливості продажу окремих груп непродовольчих товарів;

перелік сезонних товарів, гарантійні терміни по яких обчислюються з
початку відповідного сезону;

перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну (поверненню);

перелік товарів з яких створюється обмінний фонд;

виписка із ст..14 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти
господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і
послуг несуть відповідальність за:

відмову споживачу в реалізації його прав;

виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги,
що не відповідає вимогам нормативних документів;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає
обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності
(свідоцтва про визнання іноземного сертифіката);

виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що
не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя,
здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для
виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним
органом;

реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і
вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального
маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його
використання;

відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації
про товар, роботу, послугу;

створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки
якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих)
послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

реалізацію товару, термін придатності якого минув;

порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання
роботи, надання.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого
проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння
шкоди або за місцем виконання договору.

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що
пов’язані з порушенням їх прав.

Правове регулювання якості продукції, робіт та послуг.

Якість – це найбільш об’єктивний, узагальнюючий показник наукового,
технічного, економічного, соціального, суспільного прогресу.

Одним з важливіших методів управління якістю є стандартизація.

Стандарт – це зразок, модель, еталон, який приймається за вихідний, для
зіставлення з ним інших подібних об’єктів.

Правові та організаційні основи стандартизації встановлені Законом
України „Про стандартизацію” від 17.05.01. нормативними документами по
стандартизації є: Державні стандарти України; галузеві стандарти;
стандарти науково-технічних та інженерних товариств; стандарти
підприємств; кодекс практика, яка склалася; технічні умови.

Державні стандарти містять обов’язкові і рекомендовані вимоги. До
обов’язкових відносяться: умови, які забезпечують безпеку продукції для
життя, здоров’я та майна громадян, забезпечують охорону навколишнього
середовища; вимоги техніки безпеки та гігієни праці; вимоги і положення,
які забезпечують достовірність та єдність вимірів; вимоги, які
стосуються відходів.

Обов’язкові вимоги підлягають беззастережному виконанню органами
державної виконавчої влади, підприємствами, їх об’єднаннями, установами,
організаціями, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності

Державні стандарти України затверджуються Держстандартом України.

Галузеві стандарти розробляються у випадках відсутності державних або
при необхідності встановити більш високі вимоги чім ті, що містяться в
державних. Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між
виробником і споживачем.

У період масштабного розвитку торгово-економічного співробітництва між
різними країнами виникла необхідність мати такий інструмент, який би
гарантував відповідність продукції, яка виготовляється, вимогам
стандартів та технічних умов, незалежно від країни – виробника
продукції. Таким інструментом в даний час є сертифікація відповідності.

Згідно визначенню Міжнародної організації по стандартизації сертифікація
відповідності – це дії, які засвідчують посередництвом сертифіката
відповідності або знаку відповідності, що виріб або послуга відповідала
певному стандарту або іншому нормативно-технічному документую.

Метою сертифікації продукції, послуг та робіт є:

запобігання реалізації продукції, яка небезпечна для життя, здоров’я та
майна громадян та довкілля;

сприяння споживачам у виборі продукції;

створення умов для участі суб’єктів господарювання в
міжнародно-економічному, науково-технічному співробітництві та
міжнародній торгівлі.

В Україні сертифікація продукції поділяється на обов’язкову і
добровільну.

Згідно з п. 4 ст.16 Закону України „Про захист прав споживачів”
підлягають обов’язковій сертифікації товари, по яким встановлені
обов’язкові вимоги відносно безпеки для життя та здоров’я споживачів, їх
майна, довкілля.

Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує якість товарів і
їх відповідність вимогам стандартів та інших нормативних документів,
видається органами Держстандарту України.

Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні,
затверджений Держстандартом України наказом №95 від 30.06.93 і включає
сорок розділів: харчова продукція та продовольча сировина, товари легкої
промисловості, електропобутове та аналогічне обладнання та багато іншої
продукції.

Реалізація та використання товарів (продукція) яка підлягає обов’язковій
сертифікації, без наявності сертифікату відповідності забороняться.

Продукція, яка отримала сертифікат відповідності, маркується знаком
відповідності. При здійсненні торговельної діяльності відповідність
продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, можливо
підтверджувати копіями сертифікату відповідності, які завірені
господарюючими суб’єктами, що реалізують продукцію.

Продукція, яка за законодавством не підлягає обов’язковій сертифікації,
за ініціативою виробника, продавця, споживача, органів виконавчої влади,
громадських організацій може сертифікуватися добровільно. Добровільну
сертифікацію можуть проводити як органи, які мають акредитацію на
проведення сертифікації, так і фізичні або юридичні особи, які
добровільно взяли на себе ці функції.

За порушення у сфері сертифікації продукції законодавством України
передбачена адміністративна відповідальність ( ст.170-1 КУпАП, ст.8
Декрету КМУ „Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і
правил та відповідальність за їх порушення”, ст.23 Закону України „Про
захист прав споживачів”).

Лекція №7: “Правове регулювання зовнішньої торгівлі”

ПЛАН:

Поняття зовнішньої торгівлі та її види.

Зовнішньоекономічний договір (контракт).

Джерела регулювання зовнішньоекономічних угод.

Відповідальність в зовнішньоекономічний діяльності.

Правове регулювання реклами.

1. Поняття зовнішньої торгівлі та її види.

Зовнішня торгівля – це один із видів зовнішньоекономічної діяльності –
діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних
суб’єктів господарської діяльності, яка має місце як на території
України, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між
виробниками і споживачами по здійсненню угод купівлі-продажу товарів.

Зовнішня торгівля поділяється:

Ввізну (імпортну) – яка здійснюється між іноземними виробниками і
вітчизняними споживачами.

Вивізну (експортну) – яка здійснюється між вітчизняними виробниками і
іноземними споживачами.

Транзитну – між іноземними виробниками і іноземними споживачами.

2. Зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода
двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх
іноземних контрагентів, направлена на встановлення, зміну або припинення
їх взаємних прав та обов’язків в зовнішній торгівлі.

Зовнішній торгівлі притаманні слідуючи ознаки:

Ці угоди можуть здійснювати тільки фізичні або юридичні особи, які
наділені таким правом:

повинні бути зареєстровані як суб’єкти підприємницької дальності;

зовнішньоекономічна діяльність повинна бути предметом їх діяльності
згідно статутних документів.

Другим учасником контракту повинен бути іноземний контрагент – торговий
партнер, який знаходиться за межами України.

Він містить умови, які у внутрішніх угодах не застосовуються:

базис контракту – умови контракту, які передбачають розподіл між
покупцем та продавцем обов’язків по просуненню товару (транспортування,
маркування, транзит, страхування, оформлення комерційної документації,
момент переходу ризику на випадок загибелі або псування товару та інше);

оплата в іноземній валюті (як виключення для контрагентів країн СНД,
Латвії та Литви може бути передбачена оплата в українській валюті);

захисна умова на випадок зміни валют з метою страхування експортера або
кредитора від ризику у зв’язку з обезціненням валюти;

наявність арбітражної обмовки з вказівкою місця розташування
арбітражного суду, матеріальне право якої країни буде застосоване та ін.

Зовнішньоекономічний контракт укладається у письмовій формі, якщо інше
не передбачено законом або міжнародним договором.

Умови контракту поділяються на обов’язкові та додаткові.

Обов’язкові умови визначають: предметом контракту, номенклатуру
(асортимент), кількість і якість товару, ціну, загальну суму контракту,
умови та строки поставки, умови і форми розрахунків, валюта платежу,
відвантажні та платіжні реквізити, фінансові та юридичні адреси
учасників, сторони отримання валютної виручки, відповідальність осіб за
порушення умов договору, порядок сплати платежів та зборів, пов’язаних з
зовнішньоекономічною діяльністю.

При відсутності цих умов угода вважається не укладеною. Усі інші умови
вважаються додатковими і при відсутності домовленості сторін по ним,
контракт може бути укладено.

Джерела регулювання зовнішньоекономічних угод.

До правових актів, які регулюють зовнішню торгівлю відносяться:

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 року,
який дає:

поняття зовнішньоекономічної діяльності;

значення термінів,

які застосовуються в цій діяльності;

поняття та суб’єкти ЗЕД;

види ЗЕД;

порядок регулювання ЗЕД;

квотування, ліцензування та заборону на здійснення деяких видів ЗЕД;

порядок захисту правв суб’єктів ЗЕД;

відповідальність в ЗЕД.

Крім національних нормативно-правових актів в зовнішній торгівлі діють
міжнародні угоди та конвенції:

Конвенція позовної давності в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974
року, яку підписало 14 країн і в якій встановлений єдиний строк позовної
давності – чотири роки. В той же час деякими країнами встановлений
більший термін позовної давності – Франція, Німеччина – 30 років, Англія
– 12, Швейцарія – 10.

Конвенція ООН 1980 року про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів.
Це перший уніфікований документ, учасниками якого є 34 країни. Разом з
тим норми цієї Конвенції не є обов’язковими, коли сторони угоди при
укладенні контракту домовилися, що вини не будуть застосовувати
положення Конвенції.

Для полегшення укладання зовнішньоторговельних угод застосовують типові
та приблизні контракти, які не є джерелами права і не обов’язковими для
виконання але полегшують здійснення зовнішньоторгових операцій і тому
дуже часто застосовуються при укладанні угод.

Відповідальність в зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності за порушення законодавства та
зобов’язань несуть майнову та кримінальну відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального
відшкодування прямих та непрямих збитків у повному обсязі. Крім цього до
порушників можуть застосовуватися майнові санкції у вигляді штрафів,
заборон, обмежень, призупинення зовнішньоекономічної діяльності. Ці
санкції може застосовувати Міністерство економіки України по рішенню
судових, податкових та інших правоохоронних органів.

Правове регулювання реклами.

Реклама – це спеціальна інформація про осіб та продукцію, яка
розповсюджується у будь якій і будь яким способом з метою прямого чи
опосередкованого отримання прибутку.

Реклама регулюється Законом України “Про рекламу” від 3.07.96 року.

Основні принципи рекламної діяльності: законність, точність
достовірність, використання державної та інших мов згідно законодавства
України, використання форм і засобів, які не заподіюють споживачу
реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

В рекламі заборонено:

розповсюджувати інформацію про продукцію, виробництво або реалізація
якої заборонена законодавством України;

вміщувати ствердження які є дискримінаційними за ознаками походження,
соціального та майнового стану, расової та національної належності,
статі, освіти, відношення до релігії та по іншим обставинам або які
дискримінують продукцію інших осіб;

надавати відомості або призивати до дій, які можуть призвести до
порушення законодавства, причинити шкоду здоров’ю або життю людей,
довкіллю, а також примушують до нехтування засобами безпеки;

використовувати засоби і технології які безпосередньо діють на
підсвідомість людини;

приводити ствердження які дискримінують осіб, які не користуються
продукцією, яку рекламують;

використовувати або імітувати зображення Державного герба України,
Державного прапора України, озвучення Державного гімну України,
зображення державних символів інших країн та міжнародних організацій, а
також офіційних назв державних органів України, окрім випадків,
передбачених законодавством;

рекламувати продукцію, яка підлягає сертифікації або ліцензуванню, у
разі відсутності відповідного сертифікату, ліцензії;

вміщувати зображення фізичної особи або використання її імені без згоди
останньої;

імітувати (копіювати або наслідувати) загальні рішення, текст,
зображення, музичні або звукові ефекти, які застосовуються в рекламі
іншої продукції, якщо інше не передбачене законодавством України про
авторські та суміжні права.

Несумлінною рекламою – вважається реклама, яка внаслідок неточності,
недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення
вимог відносно часу, засобу та місця розповсюдження і інших вимог,
передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману
споживачів реклами, причинити шкоду іншим особам і державі ( приклад,
реклама звичайного шипучого вина як кращих сортів шампанського).

Несумлінна реклама заборонена.

Реклама поділяється на зовнішню – яка встановлюється за межами
приміщення та внутрішня – яка розміщується всередині приміщення,
будівлі. Для розміщення зовнішньої реклами повинен дозвіл місцевих
органів влади, а якщо зовнішня реклама розміщується на будинках та
спорудах, таж і дозвіл власника.

Забороняється розміщення внутрішньої реклами в приміщеннях органів
влади, в дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та
спеціальних закладах освіти.

Особливу увагу приділяють рекламі окремої продукції:

лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики,
діагностики та лікування;

тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

зброї;

послуг, які пов’язані з залученням коштів населення, цінних паперів;

видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу:

про зниження цін на продукцію (розпродаж).

При рекламі такої продукції повинні дотримуватися певні обмеження та
заборони.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

КНИГА

обліку розрахункових операцій

Розділ 1. Фіскальні звітні чеки.

МІСЦЕ ДЛЯ ПІДКЛЕЮВАННЯ ЧЕКІВ

Сторінки для обліку розрахункових операцій, квитанцій, ремонтів

Розділ 2. Облік руху готівки та сум розрахунків.

Дата Номер Z-звіту (номер розрахункової книжки) Сума готівки Сума

розрахунків Сума ПДВ Видано при

поверненні товару

Службове внесення Службова видача загальна За ставкою ПДВ 20%

1 2 3 4 5 6 7 8

Розділ 3. Облік розрахункових квитанцій.

Номери фіскальних чеків за контрольною стрічкою Номер розрахункової
книжки Початок використання Закінчення використання Номер Z-звіту після
встановлення РРО

Першого на початок робочого дня Останнього перед виходом РРО з ладу

Дата і час Серія та номер розр. квитанції Дата і час Серія та номер
розр. квитанції

1 2 3 4 5 6 7 8

Розділ 4. Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО.

№ з/п Дата і час виходу РРО з ладу Характер несправності (вид
техобслуговування) Дата і час відновлення роботи РРО Підпис та
індивідуальне клеймо працівника ЦСО, який проводив ремонт
(обслуговування) РРО Засіб реєстрації розрахунків під час ремонту РРО
Номер першого Z-звіту після відновлення роботи РРО

1 2 3 4 5 6 7

Примітки:

1. Z-звіт – фіскальний звітний чек.

2. У графі 2 розділу 2 замість номера Z-звіту вказується номер
розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення
електроенергії або в період ремонту РРО, якщо наприкінці робочого дня
фіскальний звітний чек не роздруковувався через відсутність
електроенергії чи непрацездатність РРО.

Додаток 2.

Розрахункова квитанція

Форма № РК-1

Серія АААА

№000000 Лінія відриву РОЗРАХУНКОВА КВІТАНЦІЯ Серія АААА №0000

, ІД ПН

Сума розрахунку

(грн. коп.)

всього:

____

у т. ч. за ставкою ПДВ 20%

____

Найменування товару (послуги) Вартість о.в. ПДВ(%) Вартість

Сума розрахунку (грн., коп.)

Розрахунок провів_________________ ___________

(підпис) (дата)

Додаток 3.

Спрощена розрахункова квитанція

Форма № РК-2

ААА № 000000 ААА

Всього____ ____

№ 000000 ІД

Всього____ ____

Примітки. На одній сторінці розрахункової книжки може розміщатися
довільна кількість спрощених розрахункових квитанцій за умови
забезпечення місця для записування суми розрахунку, а також чіткого
позначення серії та номерів спрощених розрахункових квитанцій.

Додаток 4.

КНИГА

обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємства – юридичної особи,
яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

на 200_/200_рік

Державна податкова адміністрація (інспекція)_____________________

Суб’єкт малого підприємництва –

юридична особа Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

(назва) * * * * * * * * * *

(адреса, телефон)

Номери розрахункових (поточних) та інших рахунків, відкритих в установах
банків______________________________________________

№ з/п Дата та номер банківського або касового документа Сума виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) грн. Сума виручки від
реалізації основних фондів, грн. Позареалізаційні доходи та виручка від
іншої реалізації, грн. Загальна сума виручки та позареалізаційних
доходів, грн. (гр.3+4+5) Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з
веденням господарської діяльності, грн.

1 2 3 4 5 6 7

Додаток 6.

Директору магазину „SAMSUNG”

Гр. Германа Сергія Олексійовича,

який мешкає за адресою: м. Суми,

вул. Харківська, 16, кв. 135.

Тел. 22-33-22

ЗАЯВА

25 вересня 2002 року в вашому магазині я придбав телевізор „SAMSUNG”
моделі СК-5085 TBR, зав.№32FG801729 вартістю 1275 грн., що
підтверджується чеком, паспортом та гарантійним талоном, в якому
передбачено, що гарантійний строк на телевізор встановлений на 2 роки з
дня її придбання.

Укладання угоди купівлі-продажу підтверджується чеком.

4 листопада 2002 року телевізор перестав працювати. Викликаний мною
майстер вашого сервісного центру по ремонту телевізорів зробив висновок,
що вийшов із ладу кінескоп.

На підставі ст.14 Закону України „Про захист прав споживачів”,

ПРОШУ:

Повернути мені сплачені мною за телевізор „SAMSUNG” моделі СК-5085 TBR,
зав.№32FG801729 гроші в сумі 1275 грн., а також витрати на
транспортування товару 30 грн., разом 1305 грн.

15 листопада 2002 року

Підпис____________(Герман С.А.)

Додаток 7.

Директору магазину „SAMSUNG”

Гр. Германа Сергія Олексійовича,

який мешкає за адресою: м. Суми,

вул. Харківська, 16, кв. 135.

Тел. 22-33-22

ПРЕТЕНЗІЯ

25 вересня 2002 року в вашому магазині я придбав телевізор „SAMSUNG”
моделі СК-5085 TBR, зав.№32FG801729 вартістю 1275 грн., що
підтверджується чеком, паспортом та гарантійним талоном, в якому
передбачено, що гарантійний строк на телевізор встановлений на 2 роки з
дня її придбання.

Укладання угоди купівлі-продажу підтверджується чеком.

4 листопада 2002 року телевізор перестав працювати. Викликаний мною
майстер вашого сервісного центру по ремонту телевізорів зробив висновок,
що вийшов із ладу кінескоп.

15 листопада 2002 року я звернувся в ваш магазин з письмовою заявою про
розірвання договору і повернення грошей, які я заплатив за телевізор, а
також його транспортування. Співробітники магазину мені в некоректній
формі відмовилися прийняти мою заяву.

На підставі ст.14 Закону України „Про захист прав споживачів”,

ПРОШУ:

Повернути мені сплачені мною за телевізор „SAMSUNG” моделі СК-5085 TBR,
зав.№32FG801729 гроші в сумі 1275 грн., а також витрати на
транспортування товару 30 грн., разом 1305 грн.

ДОДАТОК:

Копія касового чека магазину про сплату вартості товару.

Копія гарантійного талона.

Копія обкладинки паспорта телевізора „SAMSUNG” моделі СК-5085 TBR,
зав.№32FG801729.

Копія моєї заяви в магазин про розірвання договору і повернення мені
грошей.

16 листопада 2002 року

Підпис____________(Герман С.А.)

Додаток 8.

До місцевого суду Зарічного

району м. Суми

Позивач: Герман Сергій

Олексійович,

який мешкає за адресою: м. Суми,

вул. Харківська, 16, кв. 135.

Тел. 22-33-22

Відповідач: магазин „SAMSUNG”

адреса: м. Суми, вул., Кірова, 6

Ціна позову:

ПОЗОВНА ЗАЯВА

25 вересня 2002 року в магазині „SAMSUNG”, що знаходиться за адресою:
м. Суми, вул. Кірова, 6, я придбав телевізор „SAMSUNG” моделі СК-5085
TBR, зав.№32FG801729 вартістю 1275 грн., що підтверджується чеком,
паспортом та гарантійним талоном, в якому передбачено, що гарантійний
строк на телевізор встановлений на 2 роки з дня її придбання.

Укладання угоди купівлі-продажу підтверджується чеком.

4 листопада 2002 року телевізор перестав працювати. Викликаний мною
майстер вашого сервісного центру по ремонту телевізорів зробив висновок,
що вийшов із ладу кінескоп. Цей факт завдав мені фізичних та душевних
страждань, в мене підвищився кров’яний тиск, довелося викликати швидку
медичну допомогу.

15 листопада 2002 року я звернувся в магазин „SAMSUNG” з письмовою
заявою про розірвання договору і повернення грошей, які я заплатив за
телевізор, а також його транспортування. Співробітники магазину мені в
некоректній формі відмовилися прийняти мою заяву.

16 листопада 2002 року я звернувся в магазин „SAMSUNG” з письмовою
претензією про розірвання договору і повернення грошей, які я заплатив
за телевізор, а також його транспортування. Відповіді не отримав. Це
завдало мені додаткових фізичних і душевних страждань. Зазначеними діями
відповідача мені завдано матеріальної та моральної шкоди на суму
відповідно 1361 та 1000 грн.

У зв’язку з наведеним і керуючись ст.14 та 24 Закону України „Про захист
прав споживачів”, ст.440 ЦК України

ПРОШУ:

Стягнути з відповідача – магазина „SAMSUNG” – на мою користь суму
завданої матеріальної шкоди – 1361 грн. ( з них транспортування -30
грн., ліки – 56 грн.).

Звільнити мене від сплати держмита на підставі ст..24 Закону України
„Про захист прав споживачів”.

ДОДАТОК:

Копія касового чека магазину про сплату вартості товару.

Копія гарантійного талона.

Копія обкладинки паспорта телевізора „SAMSUNG” моделі СК-5085 TBR,
зав.№32FG801729.

Копія моєї заяви в магазин про розірвання договору і повернення мені
грошей.

Копія претензії в магазин.

Копія квитанції поштового відділення про відправлення претензії.

Копія лікарняного листа.

Копія чека на придбання ліків.

25 грудня 2002 року

Підпис____________(Герман
С.А.)

НОРМАТИВНІ АКТИ

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.

Закон України „Про підприємництво” від 7.02.91

Закон України „Про захист прав споживачів” від 12.05.91

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення” від 24.02.94

Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
від 1.06.2000

Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” від 23.03.96

Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7.07.96

Закон України „Про рекламу” від 3.07.96

Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої
сировини” від 23.12.97

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 21.09.2000

Закон України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами” від 19.12.95

Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва” від
19.10.2000

Закон України „Про стандартизацію” від 17.05.01

Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва” від 02.07.98 в редакції від
28.06.99

Декрет КМУ від 10.05.93 „Про стандартизацію та сертифікацію”

Порядок заняття торговельною діяльністю та правила торгового
обслуговування населення. Затверджено постановою КМУ №108 від 8.02.95

Положення про порядок ліцензування підприємницької діяльності.
Затверджено постановою КМУ від 3.07.98

Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.
Затверджено постановою КМУ №740 від 25.05.98

Порядок гарантійного обслуговування та гарантійної заміни технічно
складних побутових товарів. Затверджено постановою КМУ №251 від 22.02.99

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові
операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з
використанням розрахункових книжок та книжок обліку розрахункових
операцій. Затверджений постановою КМУ №1336 від 23.08.2000

Про затвердження Порядку ведення книги доходів та витрат. Затверджено
постановою КМУ №1269 від 26.09.01

Типові правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення
підприємницької діяльності. Затверджені наказом Держкомбуду, архітектури
та житлової політики України №227 від 13.10.2000

Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні,
затверджений наказом Держкомстату України №95 30.06.93

Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом ДПІ
України №12 від 21.04.93

Правила роботи дрібно роздрібної мережі. Затверджено наказом МЗЕЗторгу
України №369 від 8.07.96

Інструкція „Про порядок визначення роздрібних цін на товари народного
споживання на підприємствах торгівлі та громадського харчування”.
Затверджена наказом МЗЕЗторгу України №2 від 4.01.97

Порядок ведення Книги обліку доходів та видатків суб’єкта малого
підприємництва – юридичної особи, який застосовує спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності. Затверджено наказом ДПА №477 від
13.10.98 в редакції від 12.10.99

Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку. Затверджено наказом
ДПА №599 від 29.10.99

Правила торгівлі на ринках. Затверджено наказом Мінекономіки, МВС, ДПА,
Держкомстандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105
від 26.02.02

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЯКА ВИКОРИСТОВУВАЛАСЬ ПРИ ПІДГОТОВЦІ КОНСПЕКТУ
ЛЕКЦІЙ:

Попов А.А. „Торговое право”. – Харьков , „РА-Каравелла”,2000.

Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под
редакцией Саниахметовой Н.А. – Харьков.:”Одиссей”,2000. – 560с.

Хозяйственное право: Учебник для вузов/ Под редакциєй Мамутова В.К. –
К.: Юринком Интет, 2002.

Крысенко Т.В. Торговля: организация, налоговый и бухгалтерський учт:
Практическое пособие/ Крысенко

Т.В., Шингур И.М. – К.: Редакция газеты „Бухгалтерия. Налоги. Бизнес”,
2002. – 240с.

Единый налог. Нормативно-правовая база./ Энциклопедия бухгалтера и
экономиста. Приложение. Сентябрь 2001. – Харьков, ООО Центр „Консульт”,
20001

Захист прав споживачів. Збірник документів. (З можливістю копіювання). –
К.: СПЛАЙН, 2000. – 80 с.

Новиков С. Выездная торговля: Правила и организация выездной торговки. –
Харьков, ООО Центр „Консульт”, 2002

Завальний Володимир
Миколайович

Завальний Михайло
Володимирович

Торгове право.

Курс лекцій для студентів спеціальності „Правознавство” денної та
заочної форми навчання.

Суми, РВВ, Сумський національний аграрний університет, вул. Кірова, 160

Підписано до друку________2002 р. Формат А5 Гарнітура Times New
Roman

Тираж_____примірників. Умовн. друк . арк.

__________________________________________________________

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020