.

Загальнотеоретичні проблеми адвокатології. О. В. Синеокий. адвокатології. Навчально-методичний посібник 2007

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
1 39376
Скачать документ

О. В. Синеокий

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

АДВОКАТОЛОГІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ЗАПОРІЖЖЯ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
…………………………………………………………..2

ЧАСТИНА 1: ТЕОРІЯ

Гема 1. Історико-правові витоки становлення
адвокатури……………………………………………..4

Тема 2. Організація адвокатури в
Україні………………………………………………………..
………….16

Тема 3. Окремі види адвокатської
діяльності……………………………………………………..
……….22

Гема 4. Адвокат в кримінальному
процесі………………………………………………………..
………..31

Гема 5. Сучасні проблеми адвокатської
деонтології…………………………………………………….
46

ЧАСТИНА 2: ПРАКТИКА

Семінарське заняття 1. Історико-правові витоки становлення адвокатури
(план і

методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………………………………..6
0

Семінарське заняття 2. Принципи та соціальні гарантії адвокатської
діяльності

(план, методичні рекомендації, тести та
завдання)…………………………………………….64

Семінарське заняття 3. Адвокатьска таємниця та адвокатська етика (план і

методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………………………………..6
8

Семінарське заняття 4. Організація адвокатури в Україні (план і
методичні

рекомендації, тести та
завдання)………………………………………………………
………………70

Семінарське заняття 5. Адвокат в цивільному та господарському процесі
(план і

методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………………………………..7
4

Семінарське заняття 6. Адвокат в адміністративному та
конституційному

процесі (план і методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………….77

Семінарське заняття 7. Правовий статус і завдання адвоката в
кримінальному

процесі (план і методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………….80

Семінарське заняття 8. Окремі актуальні проблеми адвокатологїї (план і

методичні рекомендації, тести та
завдання)……………………………………………………..8
6

Контрольні індивідуальні
завдання……………………………………………………….
…………………….93

Термінологічний словник
………………………………………………………………
………………………….94

Покажчик імен відомих
адвокатів………………………………………………………
……………………..101

Висновки……………………………………………………….
………………………………………………………..102

Список рекомендованої
літератури……………………………………………………..
…………………….104

Додатки………………………………………………………..
…………………………………………………………107

Зміст………………………………………………………….
……………………………………………………………108

ВСТУП

Навчальний курс “Адвокатура України” є необхідною складовою частиною
вивчення загальнотеоретичних дисциплін для формування особистості
майбутнього юриста. Мета вивчення ціп дисципліни – формування системи
знань зі специфіки адвокатської діяльності як прикладної галузі
юридичної спеціальності. Але у вітчизняній навчальній юридичній
літературі підходи у дослідженні теорії адвокатології ще не відповідають
сучасним умовам і відстають від правових реалій Тому з цього приводу
варто наголосити, що незважаючи на з’явившуюся останнім часом кількість
навчальних видань, науці про адвокатуру -адвокатології до цього часу в
Україні все ж таки достатньої уваги ще не приділено, а звідси -майже
повна відсутність відповідної літератури “нового формату”.

За загальною структурою викладення курсу включає 2 модулі, кожний з яких
обмежений концентульпою єдністю розглядаємих в ньому питань. За своєю
внутрішньою побудовою кожен модуль містить по 4 геми і закінчується
підсумковим контролем, який проводиться під час контрольних тижнів. При
вивчення курсу “Адвокатура України’. крім лекцій і семінарів,
передбачені також і інші експериментальні форми практичних робіт –
ділові при, постановка й вирішення проблемних ситуацій, аудиторій
конференції тощо.

Семінарські іанягтя проходять у двох варіантах: перший (більш типовий) –
відповіді студентів на підготовлені самостійно запитання і а додаткові
доповіді з геми, а другий – у вигляді правової дискусії та визначені
перед семінаром окремі розділи з теми. Крім того, на практичних заняттях
студенти складатимуть проекти актів адвокатського реагування, зразків
адвокатського провадження або тези виступів у суді з відповідними
коментарями та уточненнями викладача. Семінарські заняття дають
можливість перевірки рівня засвоєння студентами теорії з відповідних
питань, норм законодавства, пов’язаних з діяльністю адвокатів,
відпрацьовуються практичні навички при вирішенні конкретних життєвих
ситуацій.

Згідно з навчальною програмою на навчальний курс “Адвокатура України”
відведено 5 лекцій і 8 семінарських занять. Саме таким чином структурно
побудований цей посібник. За архітектонікою він складається з двох
основних часині Перша частина присвячена теоретичному викладенню
основних іем курсу. Після теоретичного викладення кожної теми надаються
ключові поняття, основні висновки і контрольні запитання для
самопідготовки. Друга частина містить методичні рекомендації до
семінарських занять та інший допоміжний та перевірочний матеріал (тести,
контрольні та індивідуальні завдання, тематика рефератів, курсових та
контрольних робіт, основна і додаткова література та ін.) з підготовки
студентів.

Засвоєння курсу передбачає також систематичну самостійну роботу
студентів. Студент повинен мати відповідні нормативно-правові акти, а
також бути ознайомленим з науковими точками зору з приводу розглядаємих
проблем. При вивченні нового курсу студенти повинні активно
застосовувати теоретичні знання матеріального та процесуального права,
але викладення дисципліни “Адвокатура України” в Запорізькому
національному університеті містить певні особливості від більшості інших
освітніх закладів, де зазначена дисципліна

вважається спецкурсом і викладається. Річ у тому, що цей навчаї…..ий
предмет викладається на

першому курсі, коли студепти-юристи з об’єктивних підстав ще не знайомі
як з галузевими галузями матеріального та процесуального нрава, так і з
спеціальними дисциплінами. Але, у контексті викладеного, буде доречним
наголосити, що в існуючій навчальній літературі з дисципліни “Адвокатура
Україна” ряд важливих проблем залишається поза увагою авторів.

Окремі деонтолої Ічні аспекти (наприклад, проблеми адвокатської етики,
моральність адвокатської діяльності тощо) розглядаються різними авторамп
(І В. Варфоломєєвою, І.Ю. Гловацьким, ЯЛІ, Зсйканом. В.В. Медведчуком,
О.Д. (“вятоцьким. Д.П. Фіолевським, СЯ. Фурсою та іншими) практично \
всіх навчальних виданнях, але ми не знаходимо висвітлення для майбутніх
юристів таких полемічних аспектів як професійна деформація адвокатів та
шляхи її подолання, феномен “угод з правосуддям”, проблеми тенденційного
або замовленого сліде та, а звідси – місце адвоката та його процесуальні
можливості у правовій протидії вищезазначеним явищам політична культура
адвоката тощо. Тому студент має побачити, що разом із іаконом поведінка
адвоката як представника однієї і юридичних професій (спеціальностей)
регулюється деонтолої ічними, в т.ч. етичними нормами, шо в окремих
випадках припускає використання компромісу як ефективного засобу з
розв’язання правових проблем. З цього приводу у посібнику надаються не
тільки плани практичних самостійних занять, які можуть проводитися у
формі колоквіумів, але й відповідні методичні рекомендації та
психологічні вправи.

Відпрацьовуючи викладені в посібнику теми занять, студенти зможуть
усвідомити, що особливість адвокатської деонтології полягає в тому, що
вона характеризує юриспруденцію крізь призму професії адвоката і його
діяльності як особи. Аналіз робіт видатних адвокатів дозволяють
усвідомити те, що специфіка адвокатської діяльності вимагаї певних
властивостей особи і певних психічних якостей. І практика підтверджує,
що далеко не кожний юрист, який починає свою роботу в галузі правового
захисту, здатний адаптуватися до неї. Тому, виходячи з головного змісту
викладеного, виділення професіонально значущих якостей (психограми)
адвоката зможе дозволити проводити науково обгрунтований професійний
відбір, загальну і спеціальну підготовку фахівців у галузі професійного
иравозахисту.

Дотепер системний деонтолої ічний підхід як загальних так і окремих
проблем адвокатури на сторінках наукових видань і в навчатьио-мстодичній
літературі відсутній. Треба визначні, що це обуомлено кількома основними
причинами. По-перше, більшість досліджені, була здійснена в старих
соціально-полггичних і економічних умовах і в рамках раніше чинного
законодавства; по-друге, в своїй значній більшості роботи учених були
присвячені діяльності адвоката як захисника в кримінальному процесі;
по-третє, жодна з роби не присвячена впливам соціальїю-іюлітичних умов,
дії владних повноважень на правозахисну діяльність адвоката і системним
проблемам професійної деформації адвокатів Тому історичний шлях розвитку
адвокатури нами розглядається не тільки у ретроспективі, але й як
поштовх до подальшого розвитку, котрий не виключає різноманітні
видозміни стану і форми організаційних форм адвокатської діяльності.
Уявляється важливим є те, шо в цьом> навчальному виданні акцентується
особлива увага на достатньо ретельному розгляді проблеми професійної
деформації адвоката та окресленні шляхах з її мінімізації. Висвітлюючи
проблеми незаконної адвокатської діяльності! показані типології
адвокатів, которі порушують правові та етичні норми. Визначено і
розкрито основні фактори, що призводять до професійної деформації особи
адвоката, що дозволило автору проаналізувати позитивні й негативні
(загрозливі) тенденції у розвитку особистості адвоката.

Отже, вважаємо буде логічним підкреслити основну ціль роботи як
продовження зусиль, які були розпочаті автором у монографії “Адвокатура
як институт правової. юпомоги і захисту: проблеми становлення и
перспективи розвитку”, розкриваючи для студентів як системний комплекс
проблем адвокатури, так і визначаючи місце адвокатології у системі
юридичних та інших суміжних наук. Відтак, підсумковуючи викладене вище
вважаємо, що оволодіння матеріалом повинно включати сукупність декількох
взаємопов’язаних завдань. 0 бути цікавим; 2) бути зрозумілим; 3) бути
неспрощеним і не надскладним. Тобто дисципліна “Адвокатура України” має
на меті теоретично вивести студента-юриста-першокурсника, умовно кажучи,
у світ адвокатури і яскраво розповісти що йому може бути потрібно і де
воно знаходиться. Таким чином, підготовити майбутнього юриста до
самостійного шляху, що ми і спробували зробити в ній роботі. Але – це
зможе відбулися не раніше ніж через 4-5 років, а підсумковою формою
контролю знань студентів-першокуреників. які вони отримати протягом
одного семестру, є іспит, котрий має на меті перевірку не тільки
теоретичних знань, а також уміння самостійно працювати з літературою.

Вважаємо, що саме такий підхід буде корисним для сприйняті я достатньо
складного матеріалу студентами-першокурениками і формування особистості
майбутніх юристів. Назва посібника не є копією назви дисципліни, але
саме це уявляється цілком виправданим, оскільки ніяке літературне
видання не зможе замінити собою відповідний навчальний предмет у повному
обсязі проявів його подачі. Тому пропонуєш робота, безумовно, не є
ортодоксальною навчальною працею, а виключно допоміжним матеріалом, який
зможе не тільки заповнити окремі прогалини, але також, сподіваємося,
стати стрижнем нового підходу

З

ЧАСТИНА ПЕРША: ТЕОРІЯ

ТЕМА 1

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ АДВОКАТУРИ

Основні питання теми:

1. Адвокатологія як наука про адвокатуру.

2. Соціальні передумови виникнення адвокатської професії.

3. Давньогрецька адвокатура.

4. Римська адвокатура.

5. Правова природа адвокатури у Середні віка.

6. Світова адвокатура у Новий час.

7. Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX ст.

8. Адвокатура в Російській імперії до 1917 р.

9. Адвокатура України у радянський період.

/. Адвокатологія як наука про адвокатуру

Єдність у визначенні походження понятгя «адвокат» відсутня. Етимологічне
значення терміну “адвокат” (покликаний, запрошений) походить від
латинського коріння «адвокатує двоцере» – звати на допомогу. Advokatus
(advokare) – процесуальним помічник сторони, що підтримує її своїм
особистим авторитетом і юридичними порадами. Оксфордський словник дає
гри основні варіанти перекладу слова «advocate»: 1) захисник (defender);
2) прихильник (supporter): 3) адвокат (lawyer).

Вперше звернулися до цієї проблеми російські вчені і назвали науку про
адвокатуру адвокатолагією. Таким чином, сьогодні, враховуючи правовий
зміст і соціальні форми ,і цкжатури, можна говорити про виділення нової
галузі знань, якою є адвокатура. Деякі автори підносять науку про
адвокатуру до спеціальних галузей юридичної науки. До предмету даної
науки входять уявлення і ідеї про адвокатуру, питання організації
адвокатської діяльності, які повинні досліджуватися і осмислюватися на
теоретичному рівні, що дає можливість нрої позувати подальший розвиток
цієї правової інституції. Оскільки без теоретичних знань, які направлені
на вирішення питань щодо необхідності реформування адвокатури, подальший
розвиток адвокатури неможливий.

Відомо, що самостійна наука характеризується особливим предметом
пізнання і системою викладу знань. Предметом науки про адвокатуру є те.
що вона вивчає. Ця наука досліджує правові, соціальні явища, що
закладені в адвокатурі, закономіності їх виникнення (історчипі аспекти)
і перспективи розвитку і реформування адвокатури, тобто саму адвокатуру
як соціально-правовий феномен, який узаконений державою. Предметом ж
вивчення дисципліни с вивчення побудови та діяльності адвокатури.

І Іаука про адвокатуру вивчає інститут адвокатури не тільки в
становленні і динаміці, але і питання про суб’єктів, її здійснюючих,
вимоги до них, принципи і умови її ведення. До предмету і методу науки
про адвокатуру відноситься вивчення правових норм, регулюючих
організацію і діяльність адвокатури, тобто законодавство про адвокатуру
і адвокатську діяльність.

Систему зазначеної навчальної дисципліни, в основному, пропонують за
структурною побудовою на Загальну і Особливу частини. При цьому Загальна
частина курсу «Адвокатура України» включає наукові знання про
адвокатуру, історію виникнення і розвитку адвокатури, організацію
адвокатури в Україні і адвокатську етику. Особлива ж частина присвячена
процесуальній діяльності адвоката в Конституційному Суді України, в
кримінальному процесі, в цивільному процесі, в господарському
судочинстві, в нотаріальному процесі, у виконавчому виробництві, в
Європейському Суді з прав людини. Інші автори відносять до Особливої

4

частини регульовані правом і нормами професійної мор&ті способи, прийоми
і методи надання адвокатами різних видів юридичної допомоги. Навчальним
курсом передбачено вивчення поняття «адвокат», його правовий статус та
типологія професійної діяльності. Вивчаються також порядок формування та
функції адвокатури, її взаємодію з іншими правоохоронними органами та
перспективи подальшого удосконалення.

Отже, хоча полеміка щодо науковості вчення про адвокатуру продовжується,
ми пропонуємо обкреслити адвокатологію як самостійну науку в системі
юридичних наук України.

1. Наука про адвокатуру – це суспільна (юридична) галузь знань про
закономірності виникнення, становлення, функціонування і подальшого
розвитку адвокатури з метою виконання вищої соціальної мети держави,
направленої на сприяння захисту прав, свобод і законних інтересів
громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також
юридичних осіб.

2. Інтеграція в адвокатології даних різних наук приводить до їх
взаємного збагачення і вимагає поглибленого вивчення кожної науки.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) походження і зміст терміну
“адвокат “; 2) предмет і метод науки про адвокатуру та навчальної
дисципліни: 3) розкрийте різницю між адвокатологісю як наукою і
навчальною дисципліною “Адвокатура України”; 4) покажіть взаемозв ‘язок
науки про адвокатуру та навчальної дисципліни з іншими юридичними
науками та навчальними дисциплінами.

2. Соціальні передумови виникнення адвокатської професії

Зародки правозаступництва з’являються па найнижчих ступенях юридичного
розвитку.

У стародавньому Китаї дозволялося здійснювати судовий захист родичам і
близьким друзям обвинуваченого. Про адвокатуру в Японії не згадується ні
в одному з відомих нам джерел. В Єгипті захист здійснювався в письмовій
формі, оскільки було побоювання, що при усному захисті буде проводиться
вплив на суддів, які повинні бути об’єктивними. Проте з часом був
введена разом з письмовим і усний захист.

У стародавніх Мексиці та Перу, подібно Єгипту існували постійні суди, а
в процесі переважала писемність. Але щодо адвокатури не зустрічається
ніяких згадок. Можна припустити, що тут, як і в Єгипті, вона офіційно не
допускалася унаслідок панування письмового процесу. Отже, історія Єгипту
дає першу вказівку на факт, що письмовий і таємний процес був украй
несприятливий для розвитку адвокатури.

У Вавілоні і Персії процес характеризувався свободою захисту,
публічністю і колегіальністю. Судовий захист відомий також жителям
Сьєрра-Леоне і Анголи, але > них, мабуть, вона з’явилася під впливом
англійців і португальців, які заволоділи цими територіями. У стародавніх
іудеїв право ототожнювалося з релігією. Судді вважалися намісниками
Стовп. В якості захисника мала змогу залучитися будь-яка особа. Проте, у
пізніший час адвокатура прийняла іншу форму. За талмудичним правом при
судах синедріону знаходилися оособи, що готуватися бути суддями і мали
назву кандидатів. Вони були присутні на засіданнях і мої чи говорити
промови в захист обвинувачених. Будучи фахівцями, вони дещо більш
наближалися до адвокатів у власному значенні. Але оскільки вони
виступали не на запрошення підсудних і без попередньої угоди з ними, то
їх все-таки не можна визнати за справжніх адвокатів. Згодом в єврейській
мові з’являється термін «адвокат», що був запозичений з грецької мови.
Це може зазначати, що іудеї перейняли у греків справжню адвокатуру.

PAGE 5

4

1. Першими правозаступниками служать особи, пов’язані з якими-небудь
відносинами позовників – саме родичі, друзі або сусіди.

2. Особливий клас адвокатів, тобто осіб, що присвятили себе
правозаступництву і що займаються ним професійно, виникає на більш
високому ступені розвитку суспільства, коли звичаєве право, що існувало
у свідомості народу, замінюється писаним законом, і коли знання цих
правових норм (законів) перестають бути доступними для кожного.

3. У тих країнах, де існує особливий клас адвокатів, ще не можна знайти
ніяких слідів організації цієї професії.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) особливості виникнення
прообразу адвокатури у кафрів, бечуанів, зулусів, іудеїв; 2) розвиток
адвокатури в стародавніх Індії, Китаї, Єгипті. Мексиці. Перу, Вавілоні,
Персії та Туреччині.

3. Давньогрецька адвокатура

З середині V в. до и.е. в Греції виникає гак звана софістика. Софісти,
як правило, спекулювали на хитрості, неміцності явиш буття і
невпевненості людської думки, підтасовувавши висновки, але саме вони
стали засновниками риторики. Нещирих ораторів називали словом брехун.
Далі, софісти перейшли до складання політичних і судових мов. ((скільки
суддями були звичайні громадяни, які мало розумілися у юриспруденції, то
не дивно, що головну увагу звернутали на красномовство позовників. Той,
хто погано говорив -програвав судовий процес. Виникли логографи і
диктографи, які займалися написанням судових мов. Позивачі і відповідачі
просто заучували написані цими особами промови, оскільки адвокатів в той
період в Греції ще не було. Отже, логографія не могла замінити справжній
правовий захист. Дебати сторін за часом були обмежені. Таке обмеження
існувало тля найважливіших справ, тоді як інші, дрібні і незначні, не
піддавалися ніякому часовому \ порядкуванню. Час визначався за допомогою
водяного годинника, що носив назву клепсидри. і ціє’ї-то причини всі
судові справи розділялися на «справи з водою» і «справи без води».

В І ренії було відомо два види представництва: законне (або необхідне)
представництво і аіішане. Право відповідати на суді належало тільки
дієздатним особам, а жінки і неповнолітні не входили до числа цих осіб.
Тому вони повинні були діяти на суді через своїх опікунів, якими були:
батьки, чоловіки, старші брати і інші родичі. Отже, первинні ознаки і
форма адвокатури зароджуються у вигляді приватно-правової діяльності.
Ллє не може бути й мови про будь-яку організацію цього інституту або про
правила щодо підготовки адвокатів або певних особливих вимог до таких
осіб. У результаті приватна адвокатура в Греції отримує внутрішній
моральний розпад, втрату довір’я, формує клас «ремісників від
юриспруденції».

4

1. Особливої корпорації та фахового становища адвокатів в Греції не
існувало.

2. Ораторське мистецтво підміняло необхідність правової обгрунтованості
в судовому виступі.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) назвіть недоліки логографи
і Оиктографіі v формуванні судового юхисту « Греції. 2) розкрийте шіст
та опишіть особливості слідуючих понять “категори”, “синегори”,
“девтерологія”, “клепсидри”, “справи з водою “, “справи без води “,
“партикулярна адвокатура “.

6

ч^? 4. Римська адвокатура

Професія адвоката отримала офіційний статус на території Римської
імперії, а її зміст полягав у наданні допомоги у вигляді консультування
і захисту в суді з використанням юридичних знань. З появою писаного
права «Законів XII таблиць» роль патриціїв як правознавців істотно
зросла. Ллє тільки публікація Флавієм (V в), а потім Тлієм (IV в.)
таблиць приймальних днів і позовних формул завдаю останнього удару по
юридичній монополії патриціїв. Вивчення і вживання права стаю доступним
для всіх охочих і адвокатура стала вільною професією. Коли патронат
розпався, розвиток юридичної професії став здійснюватися у двох
напрямах: одні юристи, що не володіли красномовством, зайнялися виключно
юридичним консультуванням, а інші, хороші оратори, вищали перевагу
адвокатурі. Таким чином, в Римі поєднувалися дві «спеціалізації»
майбутньої адвокатської професії: юрисконсульт-правознавець – патриції
(безкоштовно роз’яснювали закони, давані юридичні поради, складали угоди
на підтримку виступаючих безпосередньо в суді адвокатів) і
адвокат-патрон (захищали в суді, але іноді в суді їм були потрібні
помічники, які були більш обізнані щодо писаного права).

У період пізньої Римської республіки і Римської імперії організація
адвокатури була заснована на звичному об’єднанні юристів і обмежена
вузьким кругом питань. 11а жаль, у неї не було значення публічності і
суспільних повноважень. У цей період адвокати дотримувалися певних
морально-етичних правил, які регулювали їх взаємостосунки з клієнтом,
судом, протилежною стороною в процесі. Під час імперії число адвокатів
рідко допускалося більше два або трьох з кожної сторони. Якщо у
обвинуваченого не було адвоката, йому призначали захисника самі судді.
Адвокатам рекомендувалося відповідально відноситися до вибору цивільних
справ, але в кримінальних справах ніяких перешкод для участі адвокатів
не було. Адвокатура фактично прирівнювалася до державної служби.
Дисциплінарний нагляд за адвокатами здійснював правитель провінції.
Відзначимо, що в період імперії професія юриста, і особливо адвоката,
одержала корпоративне оформлення, а склад адвокатури визначався
спеціальними імператорськими списками.

Малозабезпеченим громадянам Рима гарантувалася безкоштовна участь
адвоката за призначенням. Причому по кримінальних справах участь
захисника була обов’язковою. Якщо сторона не маїа захисника, то претор
такою захисника призначав. За відмову від «захисту за призначенням»
адвоката могли запросто виключили з колегії. При Юсгініані адвокатура
одержала ще більший розвиток. Хоча, з другого боку, потрібно відзначити,
що ІОстініан забороняв адвокатам приймати до свого виробництва так звані
“злі справи”. Окремо треба наголосити, що немало шкоди принесли
адвокатурі Рима підпільні правові радники, лак звані рабулісти, які
своїм непрофесіоналізмом підірвали авторитет адвокатів.

Таким чином, зміст римської адвокатури визначати слідуючі критерії: 1)
адвокат – це професійний юрист, тобто людина, яка володіє знанням
законів і має досвід ведення цивільних і кримінальних справ; 2) атвокат
живе за рахунок оплати його праці клієнтами, тобто людьми, які
запрошують його для надання правової допомоги; 3) адвокат діяв виключно
на користь клієнта – особи, яка запросила його для ведення справи: 4)
адвокат керувався законами за місцем виконання професійних обов’язків;
5) адвокат дотримувався правил етики, напрацьованих практикою і корпусом
юристів за місцем виконання своїх професійних обов’язків. Отже, у Римі
були адвокати, але не було адвокатури.

4

Організація римської адвокатури містила дві крайнощами:

1. У республіканський період вона була абсолютно вільною професією, коли
будь-яка людина, якщо вона володіла знаннями, могла надавати іншим
особам юридичну допомогу.

2. Під час імперії свобода професії була обмежена, а адвокати фактично
перетворилися з ораторів в посадових осіб.

PAGE 7

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) покажіть, що саме
легісакційниіі cvфoeuu процес став основним джерелом і наштовхнув
виникнення римської адвокатури; 2) розкрийте зміст та опишіть
особливості слідуючих понять “інститут патронату”,

“патрони”, “клієнти”, “родове ім’я”, “законник”, “прагматик”,
“когнітор”, “хвалителі”,

‘ нагадувачі”, “звільняючі”, “злі справи”, “рабулісти”.

5. Правова природа адвокатури у Середні віка

Історія адвокатури в Німеччині достатньо давня. Так, починаючи з VI в.,
більшість німецьких племен мала свої закони («закони варварів»).
Німецьке прислів’я того часу свідчить: «Юристи – погані християни».
Треба зазначити, що ще до християнського періоду на цих землях вже
використовувався термін advokatia (vogtei). Але пошаною з боку державної
влади адвокатура не користувалася. І Іочаток зародження адвокатури
покладено духівництвом. Саме священики для захисту своїх прав в судах
наймали освічених людей, які знали звичаї, порядок судового розгляду
справ, правові норми. Вже в законодавчих актах 799, 802, 803, 805 років
зустрічаються норми щодо адвокатів. В той же час будь-яка особа могла
одержати право на заняття адвокатською діяльністю.

Внутрішньої організації адвокатури не було (колегій, союзів і тлі.). У
судовій практиці Німеччини з 1495 р. заснований Імператорський суд,
половина складу якого складалася з «докторів права» (вчепих-правознавців
з університетів). З того часу в судову практику активно стали
притягуватися вчені права з університетів для консультацій. Тобто
фактично університетам було надано право «офіційних консультацій», які
були створені при юридичних факультетах за зразком судових колегій і
складалися з професорів права даного університету. І Іри сумніві в
правильності своєї позиції суд мав право спрямувати матеріали справи в
таку комісію, яка давала свій висновок, що згодом ставав фактично
присудженням. У Німеччині існувала такса юридичних послуг, за порушення
якої адвокат позбавлявся права практикувати і сумісно з клієнтом, який
переплатив, підлягав штрафу, а іноді – тілесному покаранню

Збереглася первинна назва адвокатів у Франції – avoues. Канонічне право
запозичало цілий ряд норм щодо адвокатуру з римського права. Воно
вимагало від адвокатів 3-річного вивчення канонічного і цивільного
права, практичної підготовки і щорічного принесення присяги.
Ьуртуидський закон забороняв адвокатам одержувати гонорар. У 1270 р.
з’явилися ? Установи Людовика Святого», що поклали перші основи
французького судового устрою і судочинства. Згідно декрету короля від
1274 р. адвокати існували при судах. З 1344 р. адвокати ділилися на
захисників і радників. Адвокатами не могли бути некатолики, особи, які
були піддані церковному покаранню, ченці. Хоча інші духовні особи могли
виступати в суді захисниками в кримінальних справах. Єдине виключення
для участі в справі таких осіб було не «пролиття крові».

У 1425 р. король Генріх VI заборонив починати розглядати будь-яку справу
без адвоката, з яким навіть голосно розмовляти було заборонено, а при
зверненні до суду потрібно постійно було ставати на коліна всім
учасникам процесу, окрім адвокатів. При королях Карлі VII і Карлі VIII
з’являється особлива група захисників «королівських адвокатів», які
захищали в суді інтереси корони. їм було категорично заборонено
виступати в справах приватного звинувачення. При королі Кгинаре адвокати
були звільнені від сплати багатьох податків і за наявності 10-річного
адвокатського стажу практично кожний безперешкодно, навіть не складаючи
іспитів, міг посідати посаду судді.

Адвокати входили до складу «парламентського корпусу» (le corps du
Parlement) і займали в ньому місце, наступне за суддями і прокурорами.
Парламент мав право видавати всякого роду розпорядження, що стосуються
свого внутрішнього пристрою, а, отже, міг регламентувати і діяльність
адвокатури. Самі ж адвокати підкорялися тільки розпорядженням
парламенту. За рівню освіти з 1344 р. для адвоката потрібно було мати
ступінь бакалавра права. З того часу у Франції починає застосовуватися
такса, яка встановлювала максимум

PAGE 8

винагороди. Адвокат міг звернутися з позовом до суду у разі ухилення
клієнта від виплати винагороди. Протягом XVI, XVII і XVIII століть
французька адвокатура починає поступово приймати абсолютно інший вигляд,
ніж той, який мала в середні століття. Тим часом, до XVI століття вона
була організована за римським зразком, а в новий час вона виступає на
самостійний шлях і формується як організацію, що існує і по теперішній
час. Отже, тільки в 1667 р. французька адвокатура була оформлена як
корпорація.

В Англії, подібно Франції, першими захисниками були фехтувальники.
Починаючи з XIИ в. в Англії суди в основному не мали постійного місця
знаходження і тому їх називали мандрівними. При кожному такому суді були
прикріплені захисники, які об’єднувалися в співтовариства Inns Court.
Король Едвард 1 адвокатів вперше назвав barrister, вказавши, що зі всіх
захисників (а їх було багато різних категорій) тільки барістери можуть
захищати сторони перед судом. Підготовка кандидатів в адвокати в Англії
відбувалася не в університетах, як в інших країнах, а в самій
адвокатській корпорації.

Серед правозахисників розрізняли: 1) тих, які мати право виступати в
королівських судах (безпосередньо адвокатів), і 2) тих, які давали
консультації з правових питань, але безпосередньо виступати в
королівському суді не могли (консультанти). Адвокати розділялися на: 1)
правових старійшин і 2) баристерів (спочатку це були учні адвокатів –
стажисти, які стояли нижчими за старійшин в професійній ієрархії).
Консультанти розділялися на- 1) апорнеїв (виступали в місцевих судах
загального права), 2) солиситорів (виступали в суді Канцлера): 3)
просторів (вели справи в церковних і морських судах). Такс розділення
існувало до 1875 p., коли була проведена реформа, після якої залишилося
розділення адвокатів на баристерів і солиситорів.

Па вищому рівні в ієрархії знаходилися старші адвокати, які мали право
виступати представниками в Суді загальних тяжб. Раитом нижче знаходилися
apprenlices-at-kiw. Наступним був баристер молодший адвокат. Потім йде
численна група юристів, яка називається атторнеї. Солиситоры (solicit –
з англ вести справу, турбуватися), що з’явилися в цей же час, викопували
канцелярську роботу за дорученням землевласників і надавали відповідні
послуги атторнеям.

Впродовж XVI в. суперечності між баристерами і атторнеями поступово
збільшувалися, хоча обидві професії продовжували існувати в рамках
однієї гільдії. Барістери були не стільки представники однієї із сторін
в суді, скільки знавцями права: вони відмовилися від технічних
обов’язків, пов’язаних з веденням судового процесу, і розглядали прямий
контакт з клієнтом небажаним, а стягнення через суд гонорару вчинком,
який суперечить адвокатській етиці. Атторнеї ж вступали в прямий контакт
з клієнтом, брали участь в підготовці процесу, зборі фактичного
матеріалу і в кінці XVI в. були виключені з гільдії. В 1778 р. Закон про
вдосконалення регулювання апорнеїв і еолисторів дозволив питання про
ухвалення в корпорацію атторнеїв і еолисторів і виключення їх з
корпорації.

У 1739 р. атторнеї і еолиситори створили «Товариство джентельменів, які
практикують у судах загального права і права справедливості». Ми бачимо,
що на Європейському континенті адвокати надавали основну увагу
встановленню прав і обов’язків суб’єктів (норм матеріального права). А
англійські юристи були зосереджені па питаннях процедури (процесуальних
вимог).

Засоби судового захист у передують праву: процедура перш за все. Із
самото початку загальне право зводилося до певного числа процесуальних
форм (видів позову), в рамках яких можна було одержані рішення, але
ніколи не можна було точно знати наперед, яким воно буде. Основна
проблема полягала в тому, щоб королівський суд прийняв справу до
розгляду, а потім довів його до кінця крізь нетрі формалізованої
процедури. Істотних змін у середні століття зазнала адвокатура в
кримінальному процесі.

IB цей час публічний і загальний процеси почали перетворюватися в
таємний і інквізиційний, що обмежувало участь адвокатів в кримінальному
процесі. Наприклад, у Франції тільки згідно указу короля Франциска І від
1539 р. участь адвоката в процесі дозволялася тільки за спеціальним
дозволом суду.

9

4

1. У середньовічній адвокатурі була відсутня чітка професійною
організація.

2. Правозахист виділився від судового представництва.

3. Існувала відносна свобода професії адвоката, але разом з тим
відмічалася дисциплінарна залежність від суддів.

4. Впроваджено римську систему визначення гонорару.

5. До адвокатів-порушників застосовувалися такі покарання як грошовий
штраф, видалення із засідання, заборона практики і арешт.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) покажіть і доведіть, що у
період середньовіччя адвокатура розввивалася за трьома окремішії
моделями східній, континентальній і британській; 2) розкрийте зміст та
опишіть особливості слідуючих понять “глосатори”, “постглосатори
(коментатори)”, “проведення поєдинку”, “фехтувальники”, “декан”,
“консиліарії”, “пропоненти”, “ауоліенти”, “аплікація”, “принцип
компургації “, “баристери”, “соліситори”, “атторнеї”, “проктори”.

6. Світова адвокатура у Новий час

У період XV1-X1X столітть адвокатура поступово набуває іншу форму. В цей
час вона стає самостійною організацією, яка існує і в даний час. В 1873
р. в Австрії, а в 1876 р. в Німеччині адвокат міг брати участь на
попередньому слідстві. У Франції з цього приводу були деякі особливості
і обмеження. Так, за законом 1897 р. якщо арештований просить про це,
адвокат мав можливість бути присутнім на допитах, але питання ставити не
міг. Проте саме у Франції вперше виникає класифікація адвокатських
професій. Одна з них визначається як правовий захист, інша як судове
представництво. У 1822 р. в тексті присяги адвоката були зміни через
історичні і політичний подій, які відбулися в країні. До цього часу
«община адвокатів і повірених» розпалася, а органом самоврядування статі
комітет або порада. Хоча ще в 17X9 р. уряд декретував участь захистника
на попередньому слідстві. Правда, Наполеон і в 1808 р. позбавив
французьку адвокатуру цього права і лише в 1897 р. воно було повернено.

У Німеччині кількість адвокатів була встановлена державою.
Дисциплінарний нагляд за і\ діяльністю здійснював апеляційний суд.
Фрідріх Великий був відкритим ворогом адвокатури, він називав адвокатів
«п’явками» і фактично провів одержавлення адвокатури, «пропонувавши
замість адвокатів державних урядовців – правових комісарів, які
проіснувати до 1849 p., фактично підтвердивши повну помилковість такого
рішення. До речі, представників, які одержували за виконану роботу не
гонорар, а оплату за послуги, часто називати прокураторами. Права людини
у сфері кримінального судочинства, зокрема право оскарження в суд
незаконного арешту, було закріплено в юридичному документі Англійської
революції «Habeas Corpus Асі» в 1679 р. У кінці XIX в. порядок допуску в
адвокатуру у ряді європейських країн був дещо змінений. У шотландських
судах великим авторитетом користувалися «правознатоки-засновники»,
зразково десяток шотландських авторів, які в 1680-1870 pp. своїми
робоїами систематизували і завершили створення шотландського права
(Стер, Маккензі, Гірській і ін.) Завдяки цьому традиція права в
Шотландії зберегла особливі риси, які говорять про приналежність до
римського права, а з цим і самобутність. У Франції відповідно до указу
1822 р. була потрібна наявність 3-річпого практичного стажу або 5-річне
стажування В 1 Іімеччині статут 1878 р. встановив 3-річну практичну
підготовку до самостійної роботи.

Гонорарна практика також одержшіа зміни. Слід зазначити, що в даний
період розрізняли оплату за роботу адвоката (salaire) і гонорар, який як
добровільна сума нічого не мав з виконаною адвокатом роботою. Тому
урядові документи забороняли вимогу від клієнта гонорару У 1X07 р
Наполеон Ьонапарт встановив спеціальні тарифи за виконання адвокатських
послуг, але адвокати цього розпорядження не виконували, у зв’язку з чим
у 1810

НІ р. їх зобов’язали в договорах про надання послуг обов’язково
зазначати розмір гонорару. Але і це адвокати продовжуваїи ігнорувати

Як у Франції, гак і в Англії винагорода за захист в суді або надання
юридичної поради перестала бути платнею за особисту послугу, а змінилася
на почесний подарунок, який не уюжна було ні заздалегідь обумовлювати,
ні вимагати при судовому стягненні. Клієнт, виплативши гонорар, не міг
вимагати його повернення.

З 1807 по 1812 рр. відбувався подальший розвиток
організаційно-структурної побудови адвокатської корпорації. Гак, в СТІІА
згідно закону 1871 р. адвокати Нью-Йорка об’єдналися в самокеровану
колегію, яка очолювалася головою і виконавчою комісією. В Канаді
адвокати і повірені увійшли до єдиної самокерованої колегії, яка
роздяглася на 6 відділів або секцій – по округах міст.

4

1. Не дивлячись на особливості процесу зародження і розвитку адвокатури
в різних країнах, її поява мала об’єктивні передумови соціального,
політичного, правового і морального характеру.

2. До XIX в. остаточно затвердилася додаткова умова щодо допуску до
адвокатської професії – це наявність практичного стажу юридичної роботи
або стажування.

3. Гонорарна практика одержала зміни (в різних країнах вона мала свої
особливості, що ми відзначили вище.

4. Метою адвокатури був захист прав і законних інтересів суспільства
взагалі і окремих громадян зокрема.

5. Інститут достовірно незалежної і професійної адвокатури був тією
необхідною і найважливішою умовою у формуванні правової, демократичної
держави і існування громадянського суспільства.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /; визначте і деталізуйте
порядок допуску в адвокатуру в Англії у XIX cm.; 2) розкрийте зміст та
опишіть особливості слідуючій понять “адвокатська камера”, “правові
комісари”, принцип ракіа de quota Ulis (гонорар, одержаний нечесним
шляхом), ; 3) зазначте різницю між’ “оплатою за роботу адвоката ” /
“гонораром “.

7. Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX cm.

Професійна адвокатура в Україні сформувалася в польсько-литовський
період (XIV— XVI ст. ct.). З XV ст. всі захисники називалися паїестри
(palestra – грец. місце для вправ). Перший Литовський статут 1529 р.
вживає слово «advocatus», аіе воно торкається державних урядовців
«війтів». Фактично функції адвоката виконував «прокуратор». Перші спроби
упорядкувати справу судового захисту і чітко виділити адвокатську
діяльність як професію була зроблена нормами Литовського статуту (1648
р. — кінець XVIII в.).

Вперше поняття «адвокат» в значенні захисника прав сторони було спожито
в «Правах, по яких судиться маторуський народ» (1743 р.) у період
гетьманщини на Україні До цього перший Литовський статут 1529 р.
використовує термін «прокуратор», а слова, що зустрічаються, «адвокат» і
«адвокатує» торкаються адміністративних службовців. Спочатку організація
професійної адвокатури з’являється в міських судах, а потім — в
загальних публічних. Отже, організаційне оформлення адвокатури на
Україні стаю в XV ст., коли захисником могла бути людина, обізнана
писане право, тобто професійний юрист.

За польською Конституцією 1678 р. як патроном (захисником), так і його
помічником (депендентом) могли бути виключно шляхтичі і лише Конституція
1764 р. дещо пом’якшила це правило, допустившися в адвокатуру осіб
різного соціального положення. Ллє це не торкалося випадків участі
адвокатів в Коронному Трибуналі. Помічник патрона проходив стажування
терміном 4 року, якщо він мав намір присвятити себе надалі правозахисник
діяльності, а якщо

І І

він не будував таких намірів, то стажування обмежувалося 3 роками. Так,
в перший рік помічник тільки слухав мові адвокатів, упорядковував
документи в канцелярії. А в подальші роки за дорученням патрона він вже
робив самостійні виписки з матеріалів справи, готував і редагував
позови, заяви, скарги, клопотання. Стажування завершувалося ухваленням
присяги, після чого громадянин ставав патроном або меценатом (таесепаз –
покровитель наук і мистецтва). Кількість адвокатів була обмежена
законом. Так, в XVIII в. польське законодавство встановило певну
кількість адвокатів при кожній судовій інстанції: Коронному Трибуналі –
ЗО, в асессорії – 12, в реферандарії – 12, у військовому департаменті –
16 адвокатів.

1. Українська адвокатура у період Х-ХІХ ст. ст. не отримала особливостей
і специфічних рис.

2. У період X – першої половини XIX ст. ст. в Україні були відсутні
нормативно-правові акти, які регламентували діяльність адвокатів.

3. Замість адвокатів діяло, так зване, судове представництво.

4 3 другої половини XIX в. історія української адвокатури більшою мірою
пов’язана з розвитком адвокатури в Росії.

{найдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте зміст термінів
“видоки”, “послухи”, “війтів”, “депендент”, “меценас”; 2) розкрийте
особливості «прокуратора» або «річника» як одного з перших видів
професійних захисників в Україні.

8. Адвокатура в Російській імперії до 1917р.

До середини XIX в. про адвокатуру як суспільний і правовий інститут мови
бути не могло. Для появи адвокатури не склалося ні політичних, ні
економічних, ні соціальних передумов. Законом Російської Імперії від 14
травня 1832 р. діяльність судових представників (стряпчих) вперше була
більш менш законодавчо впорядкована, регламентований порядок відбору
членів і діяльності цього інституту. Принципово іншим, у порівнянні із
стряпчими і і,нзупинками, був перш за все правовий, буржуазний статус
адвокатури, яка народилася як повноцінний юридичний інститут, оскільки
змагальне судочинство неможливе за відсутності правильно організованої
адвокатури.

І Іравова регламентація адвокатури вказана в «Установі судових
встановлень» від 20 шетопаду 1864 р. Адвокати іменувалися повіреними і
підрозділялися на 2 категорії: присяги і приватні. Вимоги до присяжні
були такі: вища юридична освіта, практичний стаж судової роботи, що
прослужили помічниками повіреного присяги не менше 5 років, обиралися в
округ Судової палати ради повірених присяг – гри округи Судових палат
(Київський, Харківський і Одеський), які здійснювали нагляд за всіма
повіреними даного округу, мали право вести всі кримінальні і цивільні
справи в окрузі, де перебували на обліку.

Присяжні повірені об’єдналися у відповідну професійну корпорацію, для
якої було характерне внутрішнє самоврядування у вигляді виборних органів
(рад присяжних повірених) і нагляд за їх діяльністю з боку судових
органів. До задач адвокатури входило: захист у кримінальних справах,
представництво сторін в цивільному процесі і надання юридичної допомоги
населенню, включаючи безкоштовні консультації для бідних. Приватні ж
повірені своїй корпоративній організації не мали. Чоловіку, що досяг 18
років, вимагалося скласти іспити в окружному суді або судовій палаті і
одержати свідоцтво встановленого зразку на ведення судових справ,
виступати могли виключно в тих судах, до яких вони були приписані) До
присяжних повірених висувалися підвищені вимоги: а) 25-річний вік; б)
вища юридична освіта; в) п’ять років судової практики як урядовець
судового відомства або помічника присяжною повіреного. В деяких випадках
для кандидатів влаштовуватися іспити з метою перевірки їх підготовки.
Певне поширення в цей час набув інститут помічників присяжних повірених.
До них відносилися особи, що дістали юридичну освіту, але що ніде не
служили.

12

За Законом від 25 березня 1874 р. приватні іа присяжні повірені були
зрівняні у процесуальних правах і організаційному статусіом. 14 січня
1871 р. приймається урядовий указ щодо недопущення жінок до отримання
права на звання приватного повіреного У 1875 р. видано розпорядження про
“тимчасове” припинення формування рад присяжних в судових округах.
Судова система зберегла організаційні і процесуальні основи, закладені
Судовими Статутами 1864 р. У 1876 р. Міністерство юстиції Росії навіть
внесло проект закону щодо знищення незалежності адвокатури. Правда, тоді
цей проект не було прийнято. Проте, у 1890 р. подібний крок повторився
знову і не вдався знов. У 1904 р. була зроблена третя спроба, яка також
не увінчалася успіхом.

Окремо зазначимо, що організація адвокатури в західно-українських
іем.тях мала свої особливості, що було обумовлене виливом Угорщини,
Польщі, Молдавії і включала риси адвокатури цих країн.

й

1. Після проведення судової реформи 60-х років XIX ст. проголошуються
демократичні принципи ведення судочинства, одним з яких закріплюється
право на захист.

2. 3 того часу в кримінальному судочинстві з’являється адвокат, який
виступає не як представник обвинуваченого, а виконує безпосередню
функцію захисту.

3. У XIX в. вперше з’являються норми, які передбачають
кримінальиодтравову відповідальність урядовців різних рангів, до числа
яких були віднесені приватні та присяжні повірені. Хоча окремої норми
про заборону загрози або насильства відносно адвоката ще не існувало.

4. Адміністративно-судова реформа 1889 р. сприяла поверненню множинності
судових органів, що означало повернення до положення дореформеної Росії,
а значить фактично стала контрреформою.

5. Адвокатура, як і суд присяжних, проіснували в Російській імперії до
революції 1917 р.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /; визначте зміст понять
“ябедники”і “кропив’яне сім’я”; 2) самостійно підготуйте виступ за темою
“Російські адвокати на політичних процесах”; 3) розкрийте різницю між
приватними і присяжними повіреними; 4) доведіть особливості організації
адвокатури в західно-українських землях.

9. Адвокатура України у радянський період

24 листопада 1917 р. Декретом № 1 “Про суд” було скасувано існування
адвокатури, прокуратури і всієї судової системи і органів розслідування.
Вироблення нових принципів організації і діяльності спеціальної участі
захисту пройшло довгий шлях. Форми участі захисників неодноразово
мінялися. Як зазначено в одному із підручників періоду пізнього застою,
радянська адвокатура виникла в результаті наполегливих пошуків нових
форм участі захисників по кримінальних і цивільних справах. Проте, у
дійсності було підірвано пошану у народу до адвокатської професії,
повністю знищений її позитивний імідж, що створювався за більш ніж 50
попередніх років своєї історії.

7 березня 1918 р. Декретом № 2 наказувати при місцевих порадах
створювати єдині організовані колегії захисників в рамках колегій
правозаступників, які фінансувалися державою. Проте, у листопаді 1918 р.
було прийнято “Положення про народний суд”, яким знов відмінялися
існуючі закони про суди і адвокатуру. Згідно з цим положенням колегії
правозаступників були замінені на колегії обвинувачів, захисників і
представників сторін в цивільному процесі. Члени нових колегій вважатися
державними службовцями і призначаються місцевими порадами. Клієнти
повинні були платити за юридичні послуги, але не самим захисникам і
представникам, а на рахунок Коміссаріата юстиції. При цьому для

PAGE 13

виключення особистих контактів між адвокатом і клієнтом закон забороняв
громадянам звертатися за юридичною допомогою безпосередньо до адвоката.
Більш того, адвокат допускався до справи, якщо керівництво колегії
визнавало позов правомірним, а захист за позовом необхідним. Одним з
наслідків створення такої адвокатури стало скорочення чисельності
адвокатів. Па Україні організацію і діяльність присяжних і приватних
повірених, які не входили до складу адвокатури, а були приписані до
відповідних судових установ, 1 Центральна Рада залишила без яких-небудь
змін.

4 січня 1918 р. приватна і присяжна адвокатура все ж була ліквідована як
корпорація, а замість цього всі громадяни, які досягай 18 років, мали
право бути захисниками в суді і на попередньому слідстві. 14.02.1919 р.
Рада народних комісарів України фактично повторно ліквідовувала
адвокатуру, яка була відновлена Центральною Радою. Були створено дві
самостійні судові системи: народні суди і революційні трибунали. Для
забезпечення захисту в народних судах’ України були створені колегії
обвинувачів і колегії правозаступників (захисників). Правозаступництво
здійснювалося у формі громадського обвинувачення і громадського захисту.
Колегії були єдиними для громадських обвинувачів і захисників.

Поняття “адвокатура” і “колегія оборонців” не розмежовуються, а поняття
“адвокатська таємниця” не визначається. В той же час, поняття
“оборонець” трактуватиме більш широко, ніж поняття “захисник-адвокат”,
оскільки до оборони допускаються близькі родичі, представники
підприємств, державних установ і т.п. З 1922 р. була поставлена задача
реформувати адвокатуру. Ллє спроби відродити приватну адвокатуру не
відбулися. Перемогла ідея про встановлення за адвокатурою прокурорського
нагляду і посилення судового контролю. Днем народження радянської
професійної адвокатури прийнято вважати 26 травня 1922 р., коли було
затверджено перше Положення про адвокатуру. З того часу почалося
зростання чисельності колегій адвокатів, створення мережі юридичних
консультацій. Це Положення містило цілий ряд дискримінаційних заходів
відносно адвокатури: оскарження рішення про відмову в прийомі до складу
колегій і інші, які свідчать про повне підкорення адвокатури державному
нагляду і контролю.

12.09.1926 р ПКЮ УРСР була прийнята ухвала «Про реорганізацію колегій
захисників», згідно якій приватні адвокатські кабінети були ліквідовані.
Існуючою у той час партійною директивою захисникам-комуністам
пропонувалося захищати в судах тільки трудящих, не приймати па себе
захист буржуазних елементів в суперечках проти робочих і ісржавпих
організацій, а в області кримінальних справ заборонялося приймати на
себе захист явно контрреволюційних і неохайних елементів, хабарників і
розкрадачів.

У 1932 р. в кожній юридичній консультації був встановлений фінансовий
план, який іважаючи на повсюдне введення госпрозрахунку входив
прибутковою частиною до відповідного бюджету. Це звело адвокатуру до
однієї 3 сфер побутового обслуговування населення. 26.04.1932 р. в
Україні була введена система госпрозрахункових бригад: кожний колектив
юристів був госпрозрахунковою одиницею. 1 кожний захисник, окрім
встановленої йому твердої зарплати, став одержувати преміальні з
фундації перевиконання фінансового плану. Згідно з “Положенням про
адвокатуру СРСР” (1939 р.) вперше за радянських часів була відмова від
терміну “правозахисник” і повернення до поняття “адвокат”. Таким чином,
була покінчена тривала дискусія про значення захисту в радянській
судовій системі і адвокатура в радянській системі була визначана
необхідною лапкою. Але ефективність діяльності адвокатів, особливо за
кримінальними справами, в 30-е роки була знижена з ряду причин.

У червні 1952 р. MIO СРСР затвердив Положення про юридичні консультації
колегій адвокатів, яким вперше детально була врегульована організація і
порядок їх роботи. В 1955 р. у Києві на республіканській наразі
керівників президії обласних колегій адвокатів і завідувачок юридичними
консультаціями були детально і достатньо відкрито розглянуті проблемні
питания в діяльності адвокатури. Гак, вперше була публічна дискусія про
тактику адвоката в кримінальному процесі за наявності колізій між
адвокатом і підзахисним. Деякі вважали, що адвокат зобов’язаний займати
свою позицію, навіть якщо вона не відповідає позиції його підзахисного,
більш того – про це адвокат повинен повідомляти клієнта до розгляду
справи.

PAGE 14

Основи законодавства про судовий устрій 1958 р. встановили, що колегії
адвокатів діють в цілях здійснення захисту на суді, а також надання
іншої юридичної допомоги громадянам, підприємствам, установам і
організаціям.

У 1962 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР затверджено Положення про
адвокатуру в УРСР. відповідно з чим адвокатура республіки ототожнюється
з колегією адвокатів – тобто формою професійного об’єднання, а
визначення поняття “адвокатура” не дасться. Колегія адвокатів
ототожнюється з добровільним об’єднанням осіб, які займаються
адвокатською діяльністю На відміну від попередніх норм адвокат мав змогу
приймати участь не тільки при розгляді кримінальної справи в суді, але й
на попередньому слідстві.

Згідно “Положенню про адвокатуру”, затвердженому Верховною Радою УРСР 25
вересня 1962 р., самим найвищим органом колегій адвокатів залишалися
загальні збори членів колегій, на яких обиралася Президія колегії і
ревізійна комісія. Кожний адвокат став користуватися всіма соціальними
правами. Адвокат був зобов’язаний не розголошувати відомості, які стали
йому відомі у зв’язку з виконанням професійних функцій; він не міг бути
допитаний як свідок за обставинами, які слали йому відомі у зв’язку з
наданням юридичної допомоги обвинуваченому, підсудному, осудженому. З
1965 р. була затверджена Інструкція про оплату праці адвокатів в УРСР.

В 70-е роки відбувалися плавні процеси розширення гарантій самостійності
і незалежності адвокатури від органів державної влади і управління. Так,
у 1972 р. до КПК України були внесені зміни і доповнення, які розширили
участь захисника на попередньому слідстві Захисник вже мав право брати
участь в будь-якій справі з моменту пред’явлення обвинувачення, якщо про
це прокурор виніс відповідну ухваїу. У 1977 р. вперше в історії
радянської адвокатури її правове положения було закріплено в Конституції
СРСР (ст. 161). У 1978 р. правове положення радянської адвокатури було
закріплено в Конституції УРСР, після чого був прийнятий Закон «Про
адвокатуру». Ллє Законом СРСР «Про адвокатуру в СРСР» (1979) вносилася
одноманітність в принципи організації і діяльності адвокатури всіх
союзних республік. Остаточно затверджувався принцип обов’язкової вищої
юридичної освіти для членів колегій адвокатів, встановлювалися терміни
стажування для претендентів, що не мають практичного досвіду,
розширялося поле діяльності адвокатів. У 1980-1992 рр. служба в
суспільних організаціях вважалася несумісною з діяльністю адвоката.
З’явилися нові організаційні структури адвокатури: адвокатські
кооперативи, бюро, фірми, «паралельні» колегії адвокатів, адвокатські
об’єднання (Союзи адвокатів, адвокатські гільдії і асоціації).

1. Головною складовою правозахисної діяльності в СРСР була різнополюсна
ідеологічна складова, на яку в аспекті захисту прав громадян правовий
механізм дії був неможливий.

2. Радянська адвокатура була одержавленою структурою, хоча формально
залишалися суспільною організацією, відповідно до чого у відкрите
юридичне протистояння з органами кримінальної репресії не виходила вже
за визначенням.

3. Професійного правозахисту в СРСР не було, а адвокатська діяльність в
СРСР не була правозахисною.

4. Деякі позитивні зміни, які час від часу спостерігалися у формах і
гарантіях адвокатської діяльності, виступали в більшій частині
«формально-правовим прикриттям», декларацією або спектаклем для
реалізації тих або інших державних задач.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте зміст термінів
“оборонець”, “правозаступник” і “правозахисний рух”; 2) назвіть різницю
між поняттями “правозахисник” і “адвокат”; 3) розкрийте особливості і
розкрийте причини зни.исення ефективності діяльності адвокатури з 30-х
років XX сіп. в (“PCP; 4) назвіть порядок оплати праці адвокатів в УРСР
за Інструкцією (1965 p.).

15

ё КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ № І. “адвокат”, “адвокатологія”,
“девтерологія”, “клепсидри”, “партикулярна адвокатура”, “інститут
патронату”, “патрони”, “клієнти”, “законник”, “прагматик”, “когнітор”,
“рабулісти”, “глосатори”, “поатлосатори (коментатори)”, “фехтувальники”,
“консиліарії”, “принцип компургацГІ “, “баристери”, “соліситори”,
“атторнеї”, “проктори”, “присяжні повірені”, “приватні повірені”,
“оборонець”, “правозахисник”, “провазаступник”.

Основна література.

1. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкарупа, О.В.
Філонов, A.M. Гитов, К).Я. Кінаш; За ред. В.К. ІІІкарупи. – К.: Знання,
2007. – 398 с.

2. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. СЯ.
Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – Кн. 1. 940 с.

3. Історія адвокатури України / Редкол.: В.В.Медведчук (голова) та інші.
– К.: [Видавництво “СДМ-Студіо”, 2002. – 286 с.

4. Меліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод, посіб. – К.: ГІГУ,
2006. – 90 с.

5. ФіолевськийД.П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта; Прецедент, 2006.
– 486 с.

Додаткова література.

6. І’ошуляк В.В. Исторический очерк развития российской адвокатуры как
института, востребованного гражданским обществом. // Право и политика. –
2004. – № 4. — С. 103 — 111.

7. Гришина Т.КІ. Становлення захисту адвокатів і представників особи у
Х-ХІХ ст. // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 3 (33). – С. 196
– 206.

8. Сергеев В.И. Проблемы становления российской адвокатуры в
историческом контексте судебных реформ XIX и XXI веков: Российская
адвокатура и судебная система па рубежах столетий // Российский судья. –
2001. – № 11. – С. 39-47.

9. Томсинов В.Л. Из истории адвокатуры в России: Эпоха становления. /
Законодательство. 1999. – № 6-7.

10 Сторінки історії адвокатури: Спогади київського адвоката П.Г. Целы
пера (1900-ЮХО) //Адвокат. 2002. -№ 1.-С. 48-49; Адвокат. – 2002. – №
2-3. – С. 58-60.

ТКМА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ

Основні питання теми:

1. Поняття і основні принципи адвокатури.

2. Поняття адвоката та його помічника, їх соціальні права.

3. Професійні права та обов’язки адвокатів.

4. Організаційні форми адвокатської діяльності.

5. Проблеми відповідальності адвоката.

/. Поняття і основні принципи адвокатури

Адвокатура – це інститут цивільного суспільства, що грунтується на
принципах незалежності, корпоративності і самоврядування. Громадянське
суспільство – безпосередньо не контрольована державою сфера
життєдіяльності індивідів У Конституції України фактично не визначений
правовий статус адвокатури, але виходячи з підкреслених в Основному
Законі задач можна зробити висновок, що остання с одним з інститутів
правової системи держави, який виконує задачі, бо яких функціонування
цієї системи просто неможливе. При цьому адвокатура не належим. їй до
однієї з гілок влади, передбачених ст. 6 Конституції України, і в

16

певному значенні повинна грати роль «дружнього посередника» між державою
і іншими суб’єктами права в цивільному суспільстві.

Усвідомлено, що фундаментальна відмінність професії адвоката від інших
вільних професій полягає в її публічно-правовому характері. Проте через
високу значущість адвокатської діяльності для суспільною життя і
правопорядку адвокатура ніколи не була і не може бути повністю вільною
від державного контролю. Але такий контроль не повинен робити замах на
незалежність адвокатів при виконанні ними своїй правозахисник функції і
самоврядування адвокатської корпорації, виливатися в керівництво
адвокатурою з боку виконавської влади. За Закону України «Про
адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. адвокатура України є добровільним,
професійним об’єднанням кваліфікованих юристів, яке створюється для
надання правової допомоги фізичним і юридичним особам. Задачі контролю
полягають в тому, щоб забезпечити, по-перше, належний якісний склад
атвокатської о корпусу, по-друге, доступність юридичної допомоги для
населення. Таким чином, адвокатура не все ж таки не просто об’єднання
адвокатів. Більш того, неправильно вважати адвокатуру органом сфери
послуг (подібних службам побуту), тому що послуги, що надаються
адвокатурою, носять особливий правоохоронний характер. Держава визнає за
затриманим, арештованим, обвинуваченим право скористатися допомогою
адвоката, забезпечуючи реалізацію цього права.

Адвокатура не є комерційною організацією, тому що оплата діяльності
адвоката не є прибутком, а є оплатою праці. Адвокатура не може бути
віднесена до інститутів держави, оскільки: 1) професійна адвокатська
діяльність по наданню юридичної допомоги направлена завжди і винятково
на захист особистих, персонально визначених інтересів; 2) пі адвокатура
як інститут (організація), пі адвокат як головний суб’єкт юридичної
допомоги не наділюють владними повноваженнями.

Поняття адвокатської діяльності в різних державах мас приблизно однакове
визначення, за винятком тих випадків, коли до визначення вводяться
додаткові ознаки, які уточнюють змістовну характеристику самого поняття.
Визначаючи адвокатську діяльність, деякі зарубіжні закони не дають
конкретну дефініцію, а закладають це поняття в інших нормах, які
визначають задачі адвокатури, види правової допомоги і юридичні послуги
в цілому.

Основні риси адвокатської професії: 1) тісний взаємозв’язок професії
адвоката і правом: 2) адвокатська професія є одним з видів соціальних
послуг; 3) пов’язаність з політикою; 4) особлива відповідальність; 5)
точність: 6) творчий, глибоко інтелектуальний характер; 7) наявність
специфічної професійної культури; 8) елітність (престижність і високий
авторитет серед усіх професій, що зумовлює виділення її носіїв в елітну
групу).

Конкретні види юридичної допомоги визначені ст. 5 Закону України «1 Іро
адвокатуру»: дача консультацій і роз’яснень, усних і письмових довідок з
правових питань і законодавства: складання заяв, скарг, клопотань і
інших документів правового характеру; посвідчення копій документів по
судових справах, які веде адвокат; здійснення представництва фізичних і
юридичних осіб в суді і інших органах влади; надання юридичної допомоги
підприємствам, установам і організаціям; правове забезпечення
підприємництва і зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних
осіб; участь в кримінальному судочинстві як захисник і представник
потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

1. Основною задачею адвокатури є надання юридичної допомоги.

2. Головні вимоги, що слугують орієнтирами в адвокатської діяльності, а)
законність діяльності; б) незалежність адвокатської професії; в)
моральність у діяльності; г) гласність в роботі; д) професіоналізм
професії адвоката; є) дотримання адвокатської таємниці.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте сучасний зміст і
поясніть походження терміна “адвокат”; 2) вкажіть основні риси
адвокатської прогресії; 3)

PAGE 17

охарактеризуйте особливості професійного мислення адвоката; 4) назвіть
принципи професійної адвокатської діяльності; 5) назвіть принципи
адвокатури і розкрийте кожний з та.

2. Поняття адвоката та його помічника, їх соціальні права

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “І Іро адвокатуру” (за станом
на 17.11.2005 р), адвокат повинен бути громадянином України, мати вищу
юридичну освіту, стаж роботи та спеціальністю юриста або помічника
адвоката не менше два років, скласти кваліфікаційні іспити, одержати
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому
адвокат не може бути працівником суду, прокуратури, державного
нотаріату, органів внутрішніх справ, служби безпеки, державного
управління і не може мати у минулому судимість.

16 листопаду 2006 р. вимоги до осіб, які мають намір вважатися
адвокатами в Україні, зазнали змін. Отже, відтепер така вимога як
громадянство України, відсутня і навіть відсутня просто вказівка
громадянства, а натомість використовується такс безстатеве поняття як
«особа», проте додалася додаткова вимоїн про володіння державною мовою,
а також розширився круг учбових закладів, які видали диплом про вишу
юридичну освіту.

Адвокати користуються правом па відпустку і всі види допомоги по
державному соціальному страхуванню. Призначення і виплата пенсій
адвокатам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне
страхування і соціальне забезпечення. Основними завданнями Положенням
про фундацію соціального захисту адвокатів України є: виплата різних
видів допомоги; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку
членів фундації і їх сімей; фінансування навчання членів фундації;
міжнародна співпраця; страхування адвокатського ризику; надання
стипендій дітям членів фундації – студентам юридичних факультетів;
надання довгострокових кредитів на пільгових умовах.

4

1. Тільки після отримання свідоцтва про право займатися адвокатською
діяльністю і ухвалення Присяги адвоката України юрист вважається
адвокатом.

2. Зарубіжний диплом дає право на отримання такого свідоцтва, якщо з
цього приводу діє міжнародний договір.

ш

{найдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) порівняйте поняття
“фахівець у галузі права” і “адвокат”; 2) самостійно підготуйте
відповідь щодо статуси помічника адвоката; 3) визначте поняття
професійних стандартів адвокатів та назвіть головні міжнародні
документи, в яких вони одержали закріплення; 4) порівняйте визначення
адвокатської діяльності у різних державах і наведіть приклади.

3. Професійні права та обов ‘язки адвокатів

Адвокат має право на оплату праці, яка здійснюється па підставі угоди
між громадянином, юридичною особою і адвокатом. При визначенні розміру
гонорару адвокат, як правило, враховує наступне: І) об’єм часу і роботи;
2) ступінь складності і новизни правових питань; 3) необхідність досвіду
для успішного дозволу питань: 4) вірогідність обмеження роботи цим
адвокатом по інших дорученнях зважаючи на його повне завантаження даним
питанням; 5) необхідність виїздів у відрядження; 6) важливість для
клієнта цього доручення; 7) роль адвоката в досягненні гіпотетичного
результату, якою прагне клієнт; 8) досягнення за наслідками виконання
доручення позитивного результату, який хотів клієнт; 9) особливості і
додаткові вимоги клієнта за термінами виконання доручення; 10) характер
і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом: 11)
професійний досвід, науково-теоретична підготовка адвоката.

Окрім гонорару, адвокат має право на отримання від клієнта грошей, які
необхідні на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням
доручення, якщо таке було визначене в угоді. У разі участі адвоката в
кримінальній справі за призначенням або при звільненні

18

громадянина від оплати юридичної допомоги зважаючи на його
малозабезпеченість, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок
держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте,
оплата юридичної допомоги, яка надається адвокаїами, залишається однією
з найскладніших проблем організації адвокатури.

Гарантії здійснення адвокатської діяльності полягають в тому, що всі
права, честь, гідність, свобода і особиста недоторканність адвоката
охороняються законом. Відповідно до чинного законодавства забороняється
втручання в адвокатську діяльність, вимога від членів адвокатських
об’єднань, помічників і технічного персоналу відомостей, що становлять
адвокатську таємницю. З даних питань ці особи не можуть бути допитані
судовими і слідчими органами як свідки. Адвокату гарантується рівність
прав з іншими учасниками судового процесу Всі документи, що зберігаються
у адвоката, пов’язані з виконанням його професійних обов’язків, не
підлягають огляду, вилученню або розголошуванню без його згоди.

Кез санкції Генерального прокурора і нижчестоячих прокурорів
забороняється при проведенні оперативпо-розшукових заходів
прослуховувати телефонні розмови адвоката. Кримінальна справа відносно
адвоката може бути збуджене виключно Генеральним прокурором України,
заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, обласними
прокурорами, Київським і Севастопольським міськими прокурорами Адвокат
не може притягати до кримінальної, матеріальної, дисциплінарної і
адміністративної відповідальності у зв’язку з наданням юридичної
допомоги громадянам, організаціям

Слід помітити, що в повсякденній практичній роботі адвоката, на жаль,
допускаються випадки порушення встановлених гарантій адвокатської
діяльності.

4

1. Адвокат при виконанні правозахисних функцій повинен користуватися
цивільним імунітетом від безпідставних переслідувань органів влади за
будь-які дії, які знаходяться в законодавчому полі, але вступали в
суперечність з позицією власті, оскільки були обумовлені його правовою
позицією.

2. Адвокат повинен мати такий імунітет за всі заяви, зроблені як в
усній, так і у письмовій формі, які торкаються виконання його
професійних обов’язків в суді або іншому державному юридичному або
адміністративному органі.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) розкрийте поняття
цивільний імунітет від переслідувань органів влади та наведіть такі
приклади; 2) визначне гарантії адвокатської діяльності в Україні,
підкресливши в чому є дійсна реальність, а в чому декларативність; 3)
вкажіть основні заходи, спрямовані па правовий і соціальний захист
адвокатів (загальні положення та окремо за різними видами адвокатської
діяльності).

4. Організаційні форми адвокатської діяльності

Організаційні форми діяльності адвокатури: а) індивідуально (свідоцтво
па право заняття адвокатською діяльністю); б) відкриття свого
адвокатського бюро: в) об’єднання з іншими адвокатами в колегії,
адвокатські фірми, інші адвокатські об’єднання). Всі об’єднання
вносяться до Реєстру адвокатських об’єднань. Відповідно до ст. 19 Закону
України «Про адвокатуру» адвокати і адвокатські об’єднання можуть
створювати регіональні, загальнодержавні і міжнародні союзи і асоціації.
На сьогоднішній день діє суспільна організація «Союз адвокатів України».

До основних цілей, які ставить перед собою Союз, відносяться: об’єднання
зусиль адвокатів в Україні по сприянню у формуванні демократичної
правової держави; підвищення рівня юридичної допомоги, яка надається
громадянам, організаціям, у тому числі іноземним фізичним і юридичним
особам; підвищення ролі і авторитету адвокатури в суспільстві і державі;
сприяння розвитку індивідуальної приватної адвокатської діяльності;
захист законних інтересів членів Союзу; розширення історичних традицій
української адвокатури. В своїй

PAGE 19

діяльності Союз адвокатів України здійснює співпрацю з державними
органами, суспільними організаціями, зарубіжними і міжнародними
організаціями.

Особливо відзначимо, конкуренція між адвокатськими об’єднаннями
неможлива за визначенням

Створення Асоціації адвокатів України, ймовірно, на противагу діючому з
1990 р. Союзу адвокатів також зроблено з метою «офіційно» і повноправно
представляти адвокатуру України. Проте, всі ці «благі наміри»
представляти адвокатуру не вирішують головної проблеми – як об’єднати
всіх адвокатів України в єдину організацію, яка мала б всі підстави бути
представницьким органом адвокатів України і виступати від їх імені?
Законодавець, кажучи про юридичну діяльність взагалі, оперує термінами
“система органів”, “підрозділ”, “організація”, “установа”, “з’їзд”,
“бюро”, “контора”, “об’єднання”, “союз”, “асоціація”, які в реальній
дійсності є зовнішнім проявом змісту – формою діяльності в її
організаційному аспекті Що, безумовно, властиво і адвокатської
діяльності як підвиду (або точніше – одному з напрямів) юридичної
діяльності

1. Організаційні форми адвокатської діяльності позбавлені належної
наукової

уваги.

2. Адвокатське бюро і об’єднання – це реальні інституції, установи,
організації, філіали, регіональні представництва, а разом з цим
приміщення, технічний і допоміжний персонал, конкретна територія або
сфера дії, обсяг компетенції – тобто ряд параметрів інституційного
характеру, які розглядаються як необхідні формальні атрибути діяльності,
і зокрема – адвокатської.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) які об’єднання адвокатів
існують в Україні; 2) назвіть організаційні форми діяльності адвокатури
і розкрийте їх відмінності; 3) визначне різницю між ‘адвокатським бюро”
та “адвокатським об’єднанням”; 4) чому адвокатські бюро не отримали
розповсюдження в Україні’.’

5. Проблеми відповідальності адвоката

Аналіз світових систем адвокатури дозволяє вказати, що заходи
дисциплінарного характеру частіше за все розробляє Союз адвокатів або
місцева колегія, але нерідко вони регламентуються і безпосередньо самими
законами про адвокатуру. Видами дисциплінарного стягнення є: 1)
зауваження (попередження); 2) догана; 3) виключення з Союзу (колегії,
палати адвокатів); 4) замкне займатися адвокатською діяльністю строком
до 1 року (в Японії – до 2 років) Окрім приведених видів дисциплінарних
стягнень, зустрічаються також і інші: 1) сувора догана; 2) наказ про
виключення з місцевої колегії, 3) виключення з Союзу адвокатів; 4)
виключення з адвокатури (що тягне за собою анулювання ліцензії). Рідко,
але серед стягнеш, можна знайти штрафи. І Іроте включення штрафів в
систему дисциплінарних стягнень є по суті юридично невірним, оскільки по
своїй природі штрафи не є дисциплінарними санкціями, а відносяться до
матеріальної відповідальності, яка передбачається згідно страхуванню
ризику відповідальності. Законодавство також встановлює терміни давності
для розгляду дисциплінарної провини адвокатів.

Останнім часом, за твердженням деяких авторів і про що все більше
свідчить практика, завуальований і відкритий тиск, а також інший
протиправний вплив на свідків, потерпілих, суддів, слідчих та інших
учасників кримінального процесу набув характер соціально-правової
проблеми.

Перешкодження здійсненню адвокатом адвокатської діяльності. порушення
професійних прав адвоката, гарантій адвокатської діяльності,
встановлених законом, виявлення неповаги до адвоката, загрози, образи,
наклеп на його адресу, розповсюдження відомостей, які порочать адвоката,
здійснення насильницьких щодо нього, посягання на його життя, здоров’я,
майно, передбачають встановлену законом відповідальність. Як видно,
адвокати окремо не

20

виділені як суб’єкт такої дії з властивими йому характерними
особливостями, а широким жестом віднесені до «інших учасників
кримінального процесу».

Отже, підвищення ефективності правоохоронної і правозахисної діяльності
передбачає, перш за все, удосконалення її кримінально-правового захисту

Оскільки адвокатуру не можна вважати правоохоронним органом зважаючи на
відсутність ефективних механізмів охорони інтересів суб’єктів, які
звернулися в дану інституція за охороною своїх суб’єктивних прав; у
вузькому значенні не буде вірним вважаїи адвокатуру також і
правозахисним органом, а тому в ієрархічних і термінологічних сходинках
адвокатура займає особливу ступінь. Тому вважаємо висловлено достатньо
аргументів щодо дослідження питання зі виокремлення самостійного
інституту Особливої частини кримінального права – “Злочини проти
правоохоронної і правозахисної діяльності”. для чого необхідно розробити
єдине тлумачення змісту правозахисної діяльності як об’єкту
кримінально-правового захисту. Отже, до сьогоднішнього дня конкретний і
простий алгоритм щодо вирішення цієї проблеми переконливо не наводиться.

ё

1. Відсутнє нормативне закріплення не тільки єдиної системи критеріїв
оцінки багатогранних аспектів професійної поведінки адвоката, рівно як і
витікаючі з цього проблеми спеціального захисту представників
адвокатської професії.

2. Висловлене демонструє, наскільки складною і неоднозначною може бути
як процедура правомірності поведінки адвоката, так і процедура його
захисту.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /) сформулюйте загальні
правила притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності; 2)
назвіть основні нормативно-правові акти, які регламентують порядок
застосування дисциплінарних стягнень до адвокатів.

$ КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ 2. “функції, процедури і принципи
адвокатської діяльності”, “фахівець у галузі права”, “професійне
мислення адвоката”, “соціальні права адвоката”, “помічник адвоката”,
“адвокатське бюро”, “адвокатське об’єднання”, “індивідуальна адвокатська
діяльність”, “відповідальність адвоката”.

Основна література.

1. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. ІПкарупа, О.В.
Філонов, A.M. Гитов, ІО.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. – К.: Знання.
2007. – 398 с

2. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. СЯ.
Фурси. – К.: Видавець Фурса СЯ.: КП’Г, 2007. – Кн. 1. – 940 с.

3. Андрєєвський В.В. Основи юридичної природи адвокатури: теорія,
історія та сучасність // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005.
– № 6 (44). – С 87 – 92.

4. Шліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод, посіб. – К.: ННУ.
2006. – 90 с.

5. ФіолевськийД.П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта: Прецедент, 2006.
– 486 с.

Додаткова література.

6. Вакаянова Н.М. Этические принципы адвокатуры в Украине: Монография. –
Одесса Юрил. лит., 2005. – 152 с.

7. Вронз И.Л. 1 [ротивоетояние продолжается или что ждет адвокатуру
Украины в будущем // Адвокат. – 2006. – № 8. – С. 36.

8. Головань І.В. Захист професійної юридичної таємниці згідно
законодавства України та 11 Івейцарії // Адвокат. – 2005. – N» 1. – С. З
– 7.

PAGE 21

9. Леви А., Папкин А. Нравственные и ттические требования к адвокату //
Российская юстиция. – 2003. – № 3. – С. 25 – 26.

10. Логтова С. Адвокатська таємниця: історико-правовий підхід. // Право
України. -2001. -К»3.-С. Ill – 115.

ТЕМА З

ОКРЕМІ ВИДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні питання теми

1. Загальні положення і зміст адвокатської практики.

2. Класифікація і типологія адвокатської діяльності в Україні.

3. Адвокат у цивільному процесі.

4. Адвокат у господарському процесі.

5. Адвокат у нотаріальному процесі.

6. Адвокат у адміністративному судочинстві.

7. Адвокат у конституційному судочинстві.

8 Адвокат у виконавчому провадженні і правова протидія рейдерству.

/. Загальні положення і зміст адвокатської практики

Адвокатська практика – це діяльність адвокатів-профееіоналів по
вирішенню будь-яких спорів, що мають юридичний характер вирішення, та
надання правової допомоги при розі ляді різних категорій справ,
реалізації правового статусу громадян, розгляду скарг тощо

Система способів юридичної практики складає адвокатську тактику. Способи
і прийоми, які використовуються для досягнення юридично значущого
результату, є характеристикою методу здійснення адвокатської практики.
Скукупність засобів, способів і методів є важливою частиною технології
адвокатської практики.

Юридичний процес це сукупність правових дій уповноважених органів,
посадових осіб, а також інших зацікавлених суб’єктів права, які
спрямовані на виорішення юридичних справ, породжують юридичні наслідки,
регулюються процесуальними нормами, результати яких закріплююються у
відповідних юридичних актах – офіційних документах. За суб’єктами
здійснення адвокатської практики або спеціальностями, які склалися в
межах професії адвоката, виділяють декілька видів (типів) такої
практики. За видами юридичних дій, які складають основу адвокатської
практики, можна виокремити: 1) юридичне консультування; 2) складання
юридичних документів; 3) виступи в юридичних установах; 4) тлумачення
текстів юридичних документів; 5) пропаганду правових знань і правове
виховання.

ё

1. Функції адвокатської практики – це відносно самостійні напрямки її
впливу на об’єктивну і суб’єктивну реальність, в яких проявляється ії
природа, сутність і соціальне призначення.

2. Результат адвокатської практики – це підсумок відповідних дій,
операцій суб’єктів та учасників юридичної діяльності, досягнення
поставлених цілей.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: і) визначте поняття
адвокатської практики як специфічного виду соціальної діяльності і
назвіть її основні риси; 2) назвіть основні структурні елементи
адвокатської практики; 3) охарактеризуйте види адвокатської практики за
суб ‘ектами її здійснення і за видами юридичних дій; 4) перелічіть
загальносоціальні і спеціальні юридичні функції адвокатської практики;
5) розкрийте внутрішній зміст адвокатської практики; 6) назвіть основні
види юридичних актів, що утворюють зовнішню форму адвокатської практики;
7) поняття рейдерства та механізм протидії.

PAGE 22

2. Класифікація і типологія адвокатської діяльності в Україні

Представництво – це така повна або часткова заміна суб’єкта права іншою
особою, при якій представник в повній правовій мірі заміщає юридичну
сторону, шляхом виконання функцій правоздатності, внаслідок чого всі
наслідки діяльності представника покладаються на обличчя, що
заміщається. У свою чергу правозаступництво – це публічний чинник
правосуддя, який покликаний надати юридичну допомогу фізичним і
юридичним особам з метою захисту їх законних прав. Виходячи з цього,
адвокатська діяльність класифікується на два абсолютно різних інституту,
не мають нічого загального – представництво і правозаступництво.

1 Іропоиується така класифікація, що складається з двох базисних
напрямів:

1) адвокати, які беруть участі, в кримінальному процесі (назвемо це
узагальненим терміном – кримінальна юстиція, що включає окремо стадію
досудового слідства і стадію судового розгляду; при цьому типологія
адвокатської діяльності в кримінальному процесі може структурувагися за
різними параметрами: перш за все – процесуальний стан: захисник /
представник; потім – категорія кримінальних справ, причому це розбиття
може по самих різних підставах: а) види обвинувачення (статті, можливі
терміни, категорії злочинів); б) арештантські / иеарештантські; в)
залежно від теригоріальпості і навіть від перебування під слідством, що
має значення для типів самих адвокатів.

2) адвокати, що беруть участь в інших справах, але не кримінальних. А
будь-хто інші -не які’.’ Так от, про це ми і поговоримо зараз, тобто
розглянемо типологію участі адвоката в “некримінальних” справах. Ми перш
за все відзначимо і виділимо принципові основи і технологічні
особливості участі адвоката в цивільному, господарському, нотаріальному,
адміністративному і конституційному процесі. Ми не станемо окремо
зупинятися на важливості кожного з вказаних напрямів, але помітимо лише
те, що якщо розгляд першого і частково другого видів процесуальної
діяльності адвоката достатньо повно розкрито раніше на сторінках
юридичних видань різного формату, то новаційна ролі, адвоката і
характерні особливості його професійної діяльності в нотаріальному, а
більш переконливо в адміністративному- і особливо – в конституційному
процесі, безумовно заслуговують особливої наочної розмови хоча б для
контура масштабів них напрямів надалі і розстановці акцентів в сучасному
полягати проблеми.

До сучасних систем кваліфікації, поширених в правових державах і високим
обсягом і різновидами цивільного правового обороту застосовується
професійна кваліфікація, заснована на спеціалізованих видах адвокатської
діяльності. Гак. наприклад, в США. Франції. Німеччини. Російській
Федерації адвокати спеціалізуються за такими групами: судові адвокати у
кримінальних справах; судові адвокати у цивільних справах; судові
адвокати у господарських справах; адвокати для малоімущих. військові
адвокати; сімейні адвокат Як професійний і організаційний зв’язок
адвокатів і повіреними формує гарантовану стійкість організації
адвокатури, гак і тісний зв’язок адвокатури з судовою системою створює
сприятливі передумови для авторитету установ правозахисників і
надійності формування судової системи.

Отже, слід підкреслити, що серед існуючих класифікацій адвокатської
діяльності необхідно виділяти ті, в яких як критерій приймаються істотні
ознаки (тин природної класифікації), а також ті, які будуються на основі
штучного виділення рис або ознак об’єктів, які це є істотними (тип
штучної класифікації). Ми навмисно обійшли або торкнулися в мінімальному
ступені ряду питань, пов’язаних з типологією адвокатської діяльності в
«рубіжних країнах, але мають, як нам представляється, все ж гаки
другорядне значення в контексті проблеми, яка визначена нами як
центральна в представленому дослідженні

Класифікації за такими підставами як сфера адвокатської діяльності,
спеціалізація адвокатської роботи, можливості використовування адвокатом
правових або неправових форм діяльності, сфера галузевої спеціалізації,
приналежність до типу правової системи і ін. слід вважати природними, а
решта пропозицій – штучними.

23

4

1. Адвокат може бути захисником виключно в кримінальному процесі, а у
всіх інших сферах адвокат може виступати як представник або консультант.
Якщо останнє особливих складнощів в інтерпретації не викликає і його
значення, скажімо, додаткове, то головні ролі адвокат в
“некримінальному” процесі може грати тільки як представник.

2. Пропонується слідуюча черговість висвітлення вищезазначених напрямів:
цивільний, господарський, нотаріальний, адміністративний і
конституційний процес.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) визначте зміст і різницю у
тлумаченні термінів “класифікація” і “типологія”; 2) надайте поняття
типів адвокатської діяльності в Україні; 3) розкрийте різницю між
статусом адвокатів, які беруть участь в кримінальному процесі, та
адвокатів, що беруть участь в інших справах, arte не кримінальних, і
назвіть в яких.

3. Адвокату цивільному процесі

Процеси цивільно-правової регуляції і цивільного судочинства вимагають
від юристів глибокого розуміння закономірностей людської психіки:
генезису формування мотивів і цілей діяльності, вибору способів
діяльності, структури емоцій і відчуттів, вольової регуляції поведінки,
міжособових відносин, видів і причин конфліктів і т.п. Ці поняття широко
відображені в цивільному праві, оскільки вказані психічні явища
обов’язково представлені у всіх сферах приватного життя громадян:
виробництві і бізнесі, рішенні житлових і інших майнових проблем; в
житті сім’ї (питання шлюбу та розлучення, виховання дітей, усиновлення,
позбавлення батьківських прав і т.п.). Успішність і результативність
цивільного процесу значною мірою залежать від компетентності адвокатів і
ретельності попередньої підготовки процесу. Зміст матеріалів по справі
створах для юристів проблемно-пізнавальну ситуацію, при аналізі якій у
них створюється концептуальна (уявна) модель події. Ця модель і стає
основою організації судового засідання. Проте, у багатьох випадках
позовні заяви бувають неповними і юридично не коректними.

Практика вітчизняного і зарубіжного судочинства показує, то багато
цивільно-правових проблем успішно вирішується до суду шляхом
переговорів, які від імені і на користь довірителя проводять адвокати (в
СІЛА, наприклад, близько 90% цивільних позовів вирішуються до судового
розгляду). Таким чином, ми бачимо, що об’єктивність і справедливість
рішень в цивільному процесі вимагає, щоб психологічні знання сталі для
адвокатів професійними, разом з їх знаннями в області юриспруденції.

Ефективність цивільного процесу істотним чином залежить від встановлення
між його учасниками комунікативного контакту. Специфіка міжособової
взаємодії в цивільному процесі в порівнянні з кримінальним процесом
істотно інша і виражається в тому, що активність суду тут незмінно
з’єднується з ініціативою сторін. Ось чому суперечки сторін у судовому
засіданні вважаються найбільш психолої ізованими. Річ у тому, що
протиборство інтересів під час суперечок досягає найвищої напруги, тому
що кожна із сторін прагне довести (або нав’язати) суду свою точку зору.
В ході суперечок, не обмежених за часом, позивач і відповідач мають
право повторних виступів, можуть не тільки уточнюватися деталі справи,
але і з’ясовуватися нові питання.

Серед психологічних якостей адвоката-представника в цивільному процесі
слід зазначити уміння вислуховувати людей, які звертаються за допомогою;
проявляти толерантність і емоційну стійкість. На відміну від
кримінальних справ, які вже в готовій справі приходять в суд. в
цивільній справі збір доказів, позиція, бесіди з свідками, витребування
і представлення документів – все цс адвокат повинен виконати самостійно.
У цивільному процесі мова адвоката має ряд особливостей, обумовлених її
спрямованістю: мова адвоката не захищає, а робить юридичний висновок,
обумовлений позицією сторони. Ці мови більш лаконічні, менш емоційні, І
тим не міні, виступ адвоката повинен бути грамотним, логічним,

PAGE 24

виразним, з використанням риторичних прийомів, направлених на підтримку
стійкої уваги судової аудиторії. Мова включає процес породження і
сприйняття повідомлень. Структура мовної діяльності складається із
стадії орієнтування, програмування, реалізації, поточного коректування і
контролю. Загальні вимоги, що пред’являються до мови, підрозділяються на
логічні, культурологічні і психологічні. Всі ці вимоги мають істотне
значення стосовно мови адвоката по цивільній справі. Як доказова, судова
мова у цивільній справі повинна відрізнятися строгою логічністю,
відповідністю вимогам формальної логіки, достатності і несуперечності.
Неприпустимо зміщення понять. їх багатозначне тлумачення. Значна вата
судової мови -надмірність, велеречивість.

На відміну від судових промов захисників в кримінальному процесі промови
адвокатів у цивільному суді більш лаконічні, в них. як правило, відсутні
розгорнені особові характеристики, докладний аналіз причин і умов
виникнення делікту. Повсякденність аналізованих явищ зобов’язала
ораторів в цивільному суді до використовування мовних прийомів,
направлених на підтримку стійкої уваги аудиторії. Проте ці мовні прийоми
не можуть бути штучними – вони повинні органічно витікати з мети судової
мови До промови, що проголошується адвокатом у судових дебатах
цивільного процесу, пред’являються наступні основні вимоги: 1) виклад
фактів повинен бути об’єктивним і відповідати істині: 2) закон повинен
тлумачитися в точній відповідності з його змістом і значенням: 3) мови
судових ораторів повинні відрізнятися простотою, ясністю, діловитістю,
відсутністю зайвих ораторських прийомів: 4) характеристики позивача і
відповідача повинні бути зведені до мінімуму. Адвокат повинен пам’ятати,
що заперечення на визначення, які не оскаржують окремо від рішень суду,
включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

1. Основна задача судового розгляду цивільної справи – це врегулювання
протистояння інтересів сторін на законних підставах. При цьому між
сторонами, з одного боку, сторонами і судом, з другого боку,
відбувається безперервний процес циркуляції інформації, яка психологічно
не однотипна.

2. Силове протиборство в цивільному процесі часто не тільки не
ліквідовує конфлікт, але і пісилює його, ведучи до тривалої тяжби. Тому
в цивільних справах адвокату треба в більшому спектрі застосовувати
посередницькі методи.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /) визначте зміст і різницю у
судовій промові адвоката в кримінальних та цивільних справах; 2) які
психологічні особливості участі адвоката в цивільному судочинстві; 3)
назвіть порядок дослідження показів у цивільному судочинстві і яка роль
адвоката}’ цьому процесі.

4. Адвокат у господарському процесі

Угосподарському судочинстві представник не має самостійного
процесуального статусу. Представництво в господарському суді можуть
здійснювати адвокати. ПІК окремо не виділяє адвоката серед інших
суб’єктів, які представляють інтереси осіб в господарському суді Отже,
адвокати представляють інтереси своїх довірителів па основі довіреності.

Основні права представника в господарському процесі висловлені в сі. 22
ПІК України Оскільки вони рівноцінні для всіх учасників такого процесу,
а значить і для адвоката, ми не станемо уділяти цьому питанню уваги в
нашому оповіданні. Проте наголосимо лише па тому, то процес доведення в
господарському судочинстві характеризується певними особливостями, які
зводяться в основному до того, що обставини справи обґрунтовуються
головним чином письмовими доказами. Речові докази застосовуються
достатньо нечасто, а свідчення свідків як докази взагалі не
допускаються.

Має сенс зупинитися на ролі адвоката в господарській сфері в цілому, не
обмежуючи цю пішу адвокатської діяльності тільки участю в розгляді
господарських суперечок в судах. Це

25

достатньо об’ємний і строкатий пласт юридичної роботи за поданням
правових послуг юридичним особам (фірмам, підприємствам, суспільствам,
концернам і т.п.).

Характерною межею тут є те, що такі організації, як правило, невеликі за
чисельністю персоналу і не містять в штатному розкладі посаду
юрисконсульта. На крупних виробництвах для цієї мети створені цілі
юридичні відділи (управління і навіть департаменти). А ось послугами
адвокатів користуються невеликі господарюючі структури, яким час від
часу доводиться стикатися з юридичними питаннями, що виникають, як
правило, через юридично безграмотні дії, що може спричинити для
скромного підприємства значний фінансовий збиток. Для адвоката ж, який
живе і працює в невеликому населеному пункті, співпраця з господарюючими
структурами – це, з одного боку, можливість підтримувати на достатньому
рівні знання господарського права і процесу, а з іншого – мати постійний
заробіток, що надійно компенсує періодичну відсутність клієнтури. Таким
чином, юридичне обслуговування адвокатом комерційних підприємств і
господарських установ – взаємовигідна і взаємно корисна реальність
сьогоднішнього дня. Адвокату, який стане юридично обслуговувати
підприємство, бажано добитися того, щоб всі накази, які можуть мати
фінансово-матеріальні наслідки, не підписувалися керівником без візи
юриста (адвоката).

Природно, що вирішивши об’єднати свою роботу з роботою юрисконсульта,
адвокат повинен поглибитися в господарське і господарсько-пропеєуальпе
законодавство, йому доведеться стикатися з питаннями банкрутства,
приватизація, страховими справами і т.п. Практика показує, що деякі
адвокати, захопившися юрисконсультською роботою, поступово залишають
пряме адвокатське ремесло (роботу з клієнтом) і надалі присвячують себе
повністю господарсько-правовій діяльності.

1. Особливості участі адвоката в господарському судочинстві визначаються
особливостями самого господарського судочинства, розглядом справ про
суперечки в господарських відносинах. У свою чергу, ці особливості
характеризуються предметом судового розгляду (суперечки в господарських
відносинах) і суб’єктним складом (юридичні особи і
громадяни-підприємці).

2. Ефективна робота адвоката під час судового розгляду з господарських
справ полягає в тому, що в поясненнях в концентрованому вигляді дати
аналіз обставин справи з підтвердженням їх відповідності доказами,
проаналізувати правовідносини сторін і правові норми, які регулюють ці
правовідносини, висловити прохання до суду про задоволення позову або
про відмову в позові.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте особливості
участі адвоката у господарському судочинстві; 2) розкрийте зміст роботи
адвоката з юридичного обслуговування суб єктів підприємницької
діяльності.

5. Адвокат у нотаріальному процесі

У нотаріальному процесі виділяють три групи суб’єктів нотаріального
процесу. У цій класифікації представника (адвоката) відносять до осіб,
які порушують або вступають в нотаріальне провадження з метою охорони
прав і інтересів інших осіб. Висвітлення питань ролі адвоката в
нотаріальному процесі є дослідженням інституту адвокатури під новим, ще
детально не дослідженою точкою зору. Але щоб правильно визначити
процесуальне полягання адвоката в нотаріальному процесі як суб’єкта
нотаріальних процесуальних відносин необхідно розібралися в специфіці
самої нотаріальної діяльності. Ми ие станемо детально зупинялися на
розгляді нотаріального процесу як юрисдикційній діяльності нотаріуса,
яка направлена на охорону безперечних цивільних прав фізичних і
юридичних осіб, оскільки, по-перше, це не входить в предмет нашого
дослідження, а по-друге, цьому питанню присвячена достатня кількість
сучасної наукової і навчальної літератури.

26

Відомо, що нотаріальний процес починається із звернення особи до
нотаріуса в усній або письмовій формі. Адвокат може вступити в
нотаріальний процес на будь-якій із стадій. В такому процесі адвокат
може виступати замість особи, інтереси якої він представляє або
виступати з такою людиною паралель. У випадках вступу адвоката в
нотаріальний процес замість особи, чиї інтереси він представляє,
звернення до нотаріуса формулює адвокат. А у разі особистої присутності
особи і його представника-адвоката звернення до нотаріуса може виходити
як від адвоката, гак і від особи, інтереси якої представляє цей адвокат.
Слід помітити, що переговори в нотаріальному процесі у присутності осіб
і їх адвокатів істотно відрізняються від переговорів, в яких беруть
участь виключно адвокати.

Представництва в правовому значенні слова тут немає, оскільки особи самі
виражаюіь свою волю на таких переговорах. Адвокат же найбільш ймовірно є
захисником інтересів і падає, допомогу при формулюванні людиною своєї
позиції. Особливістю участі адвоката при представництві інтересів особи
в нотаріальному процесі є те, що адвокат – представник однієї особи, яка
звернулася до нотаріуса за здійсненням нотаріальної дії. І всі його
зусилля направлені на якнайповніше вживання своїх знань в області
юриспруденції з метою повного і всестороннього захисту прав і законних
інтересів особи, якої адвокат представляє. Таким чином, сприяючи
здійсненню конкретних інтересів особи, адвокат впливає на виникнення,
протікання і завершення нотаріального процесу.

4

1. Професійна культура адвоката в нотаріальному процесі включає два
головнихі чинника: юридичну компетентність фахівця і морально-етичні
основи його діяльності.

2. До морально-етичних основ, які формулюють стратегію поведінки
адвоката в нотаріальному процесі, слід віднести і питання дотримання
адвокатської етики і таємниці нотаріальних дій.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) надайте загальні’
характеристику нотаріального процесу; 2) визначте зміст і значення
діяльності адвоката у нотаріальному процесі.

6. Адвокат в адміністративному судочинстві

Доводиться констатувати дефіцит навчальної літератури як з аналізом
функціонування адміністративних судів і здійснення ними правосуддя, так
і щодо особливостей діяльності адвоката в таких справах.

Адміністративна юстиція являє собою систему адміністративних судів,
покликаних вирішувати не конфлікти, джерелом яких є дії чи поведінка
приватних осіб, а спори, зумовлені управлінською (адміністративною)
діяльністю владних суб’єктів. Отже, адміністративна юстиція (лат.
justifia – “справедливість, законність”) — це встановлений законом
порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі справ, які
виникають у сфері державною управління між громадянами чи юридичними
особами з одного боку та органами виконавчої влади й місцевого
самоврядування (посадовими особами) з іншого, здійснюваний загальними
або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.

В адміністративних судах можуть бути оскаржені які-пебудь рішення, дії
або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, окрім деяких випадків,
для участі у розгляді справ щодо яких Конституцією і Законами України
встановлений інший порядок судового провадження. Участь адвоката в
адміністративному судочинстві як представник позивача або відповідача
убачається принципово новою і достатньо перспективною лінією професійної
адвокатської діяльності. Особливо, з урахуванням того, що кожне рішення
адміністративного суду про відновлення або відновлення прав, які були
порушені державним органом або урядовцем, автоматично стає
преюдиціальною підставок.) для звертання у загальний суд з

PAGE 27

позовом про стягнення матеріальних і моральних збитків, що були
заподіяні порушенням прав і законних інтересів.

До особливостей адміністративного судочинства, які можуть бути істотно
важливими з професійної точки зору адвоката, слід віднести статус
відповідачів, якими, за визначенням ет. 1 КАСУ, визнаються органи
державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовці, інші суб’єкти
при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, і у тому числі на виконання делегованих повноважень. Саме
цей нюанс і стане критерієм випробувань, причому як для посадовців, які
виявилися в ролі відповідачів, так і для адвокатів, яким доведеться
виступати (і, мабуть, часом навіть дуже гостро!) проти осіб, що
представляють владні органи на місцях. Це зрозуміло, оскільки можливість
зіпсувати свої відносини з місцевою владою і її урядовцями не обіцяє
адвокату безхмарного життя в тому районі, де відбудеться такий судовий
процес. Аналіз справ, які стануть підвідомчими адміністративному суду,
відповість на головне питання: чи стане суд реальним учасником
здійснення організаційної функції виконавської влади? Ось звідси і
убачається підвищена відповідальність адвоката, якому доведеться брати
участь у справах такої категорії, оскільки неправильне рішення суду
відобразиться на ефективності діяльності того або іншого учасника по
справі. А це, у свою чергу, вимагає від адвоката не тільки відповідної
юридичної підготовки в цій категорії справ, але і, так би мовити,
політичної культури, а може навіть «політичного чуття», на чому у
подальшому ми маємо намір окремо зосередити наукову увагу. Діюче
вітчизняне законодавство лише частково дозволяє реалізовувати такого
роду договірні відносини сторін в процесі. Але тактика і стратегія
реалізації угод із правосуддям У адміністративному судочинстві є
перспективним напрямом міждисциплінарного вивчення.

1. Початок ери функціонування адміністративних судів в Україні фактично
відкриває нову сторінку в адвокатській діяльності. Для адвокатури це
означає виникнення значного конгломерату справ у сфері державного
управління і появу можливості участі в вирішенні спорів державного
значення.

2. Адвокату не слід ігнорувати різноаспектні політико-економічні
обставнини регіону, де відбувається адміністративне судочинство, і,
більш того, рекомендувати клієнту по конкретній адміністративній справі
все-таки запросити адвоката з іншого району (регіону). Цей прийом
дозволить адвокату, з одного боку, відстоювати інтереси клієнта в справі
небоязливо і сміливо, а, з іншою – не чекати щоденно помсті з боку
установи, якій будуть заподіяні небажані клопоти.

{найдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /) визначте поняття
адміністративного судочинства України; 2) розкрийте різницю у ролі
адвоката в адміністративному процесі з іншими видами його професійної
процесуальної діяльності; 3) виначате зміст “угод з правосуддям ” в
адміністративному судочинстві.

7. Адвокат у конституційному судочинстві

Конституційне судочинство, в порівнянні з більш загальновідомими
кримінальним, цивільним, господарським і навіть адміністративним
процесами, має свої істотні риси, що в значній мірі і визначає специфіку
діяльності адвоката, який бере участь в конституційних справах. Змістом
конституційної юстиції, як відомо, є забезпечення верховенства і прямої
дії Конституції, захист прав і свобод людини і громадянина шляхом
дослідження і тлумачення правових норм, головним чином, з позиції їх
відповідності положенням Основного Закону України. Фактичні обставини
з’ясовуються Конституційним Судом України (далі – КСУ) виключно в тому
ступені, в якому вони можуть привести до оцінки конституційності закону
або іншого нормативного акту, окремих його положень.

Звідси головне завдання адвоката – допомогти суддям КСУ з’ясувати всю
глибину проблеми, зміст акту, який розглядається, або правової норми,
привести переконливе правове і

PAGE 28

наукове аргументування на підтвердження позиції свого клієнта, сприяти
знаходженню оптимального науково обгрунтованого рішення, а не займатися
дослідженням фактичних даних або побудовою версій, які навіть і не
стануть розглядатися цим судом.

Отже, роль адвоката в конституційному процесі зводиться, в основному, до
консультування клієнта з питань права, тобто фактично до
науково-дослідної роботи. Для цього недостатньо бути тільки фахівцем по
кримінальному, цивільному або інших галузей права. Гіпотетично адвокати
можуть бути представниками сторін в будь-яких справах, які розглядаються
КСУ. А оскільки адвокати можуть представляли як одну, так і іншу сторону
у будь-якому вигляді судових справ, то в конституційному поєдинку цілком
і можуть зустрічатися якраз два представники однієї юридичної професії
адвоката. Доречі, двоє слідчих або, скажімо, два прокурори як пролиборчі
сторони в одному процесі ніколи не можуть бути за визначенням, а
декілька адвокатів можуть. Проте зважаючи па вибране нами і відведеного
об’єму оповідання ми не повторюватимемося і додатково зупинятимемося на
цих питаннях. Треба відзначити, що правила поведінки в КСУ мають свої
особливості в порівнянні з основними правилами поведінки в суді.

1. Правила поведінки адвоката в Конституційному Суді України мають свої
особливості в порівнянні з основними правилами поведінки в суді.

2. Завершальний виступ адвоката в конституційному процесі полягає в
тому, щоб ще раз чітко, послідовно і переконливо, з урахуванням всіх
доказів протилежної сторони і з’ясованих в ході судового розгляду
проблем, професіонально довести суддям позицію клієнта і свої аргументи
по її обґрунтовуванню, а також підкреслити суспільне значення питання,
яке розглядається КСУ.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) поясните завдання адвоката
в підготовці справи до конституційного провадження; 2) висвітлите
детальний розгляд окремих питань (вибір виду судового засідання; заява
клопотань в конституційному процесі; координація діяльності
представників клієнта; особливості відведення суддів; роль адвоката на
стадії виконання рішень і inj при конституційному розгляді.

8. Адвокату виконавчому провадженні і правова протидія рейдерству

Процедура виконавчого провадження супроводжується певним кругом
правовідносин, які виникають в процесі її реалізації. Чинне
законодавство не визначає правового статусу адвоката у виконавчому
виробництві, відділення самото виконавчого провадження від цивільного
процесу і викликає необхідність чіткого правового регулювання всіх
питань примусового виконання рішень, і у тому числі пов’язаних з
діяльністю адвоката в такому виробництві. Із змісту ст. 12 Закону
України «lipo виконавче провадження» витікає, що адвокат є представником
сторони виконавчого виробництва. Причому обох сторін рівнозначно

Одночасно не тільки цей Закон, але і решта існуючого на сьогоднішній
день законодавства про виконавче виробництво в цілому взагалі не згадує
про таку процесуальну фігуру як адвокат, роль якого є достатньо вагомої
і важливої для забезпечення законності виконавчого виробництва і захисту
прав і інтересів громадян і юридичних осіб. А щодо правового регулювання
представників, яке міститься в процесуальному законодавстві, то цей
порядок абсолютно не співвідноситься з подібним регулюванням діяльності
адвокатів

Відсутність правового регулювання участі адвокатів у виконавчому
провадженні призвела до появи в юридичній літературі ряду наукових
публікацій, в яких наголошується, що документом, що дає адвокату право
на участь у виконавчому провадженні, є законно видана і оформлена
довіреність. Ця позиція сформувалася в результаті достатньо широкого
тлумачення положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче
провадження», в якій йде мова про представництво сторін у виконавчому
провадженні, яка розповсюджується на договірних

29

представників. Вважають, що відмовлятися від ордера буде недоцільно, як
і замінювати ордер довіреністю, що спричинить для клієнта лише додаткові
витрати.

Наголосимо, що тільки чітка програма правового захисту і уявлення про
можливі ризики, пов’язані з володінням нерухомості, може стати могутнім
інструментом для блокування дій можливого агресора і захисту своїх
майнових прав, а головним розробником такої програми краще за все буде
висококваліфікований адвокат.

При оформленні повноважень адвоката у виконавчому провадженні
пропонується два шляхи:

1. Відмова від ордерної форми оформлення повноважень і заміна її
довіреністю (або договором) або збереження ордерної форми
представництва, проте із зміною його структури, що передбачає конкретний
перелік в ордері повноважень адвоката в судовому провадженні.

2. Одночасне оформлення ордера і довіреності (або договори) на конкретні
повноваження адвоката при розгляді справи і виконанні присуджень.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) розкрийте зміст ролі
адвоката у виконавчому провадженні; 2) зазначте різниці у заходах, які
може застосовувати адвокат при виконанні примусових актів судових і
несудових рішень; 3) розкрийте зміст понять “рейдерство”,
“грінмейчсрство”; 4) зазначте різницю між “чорними” і “білими”
рейдерами: 5) які заходи правової протидії захопленню підприємств можуть
застосовуватися адвокатами; 6) як ви розумієте умовний термін “тіньова
юстиція “.

(4 КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ 3. “технології і результат
адвокатської практики”, “типологія адвокатської діяльності”, “юридична
операція”, “позивач”, “відповідач”, “представник”, “договір”,
“рейдерство”, “правовий механізм протидії”.

Основна література.

1. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкарупа, О.В.
Філопов, A.M. Титов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. – К.: Знання,
2007. – 398 с.

2. Адвокатура України: Навчальний посібник; У 2 кн. / За ред. ироф. СЯ.
Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КІП , 2007. – Кн. І. – 940 с.

3. Андрєєвський В.В. Основи юридичної природи адвокатури: теорія,
історія та сучасність // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005.
– № 6 (44). – (‘. 87 – 92.

4. Історія адвокатури України / Редкол.: В.В.Медведчук (голова) та інші.
– К: Видавництво “СДМ-Студіо”, 2002. – 286 с.

5. Захарова О.С. Представництво у цивільному судочинстві // Вісник
Академії адвокатури України. – 2005. – № 3. – С. 32 – 36.

6. Шліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод, носіб- К.: ) ІЕУ,
2006. – 90 с.

7. ФіолевськийД.ІІ. Адвокатура. Підручник. К: Алерл а; Прецедент,
2006, – 486 с.

EQ Додаткова література.

8. Андреевский В. Классификация и квашфикация адвокатских
профессий. их взанмодействие с судебной системой //1 Іідприємниціво,
господарство і право. – 2005. – № 5. С. 155 – 159.

9. Павлусик І. Особливості участі адвокат а в цивільному процесі // І
Іраво України. -1999. -№ 9.-С. 62-65.

10. Фурса СЯ., Фурса СІ. Адвокат у цивільному процесі. – К.: Видавець
Фурса С.Я.: КНТ. 2006. ‘

зо

11. Хотинська О. Правове становище адвоката як представника у
виконавчому провадженні // Вісник прокуратури. – 2003. – № 3 (21).- С.
76 – 79.

12. Хотинская О. Зтика деятельности адвоката в исполнительном
производстве /7 Юридическая практика. – 2003. -№ 5. -С. 6 – 8.

13. Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України.
– 2001. – № 11.-С. 84 -85.

ТЕМА 4

АДВОКАТ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Основні питаний теми:

1. Поняття правового захисту.

2. Правовий статус захисника в кримінальному процесі.

3. Порядок допуску адвоката до участі в кримінальній справі.

4. Правова позиція захисника і підзахисного та проблема їх колізій.

5. Проблеми діяльності адвоката при самообмові.

6. Адвокатське провадження (дось’є) і планування захисту.

7. Тактичні завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві.

8. Психологічні аспекти адвокатської захисної діяльності.

9. Алгоритм захисту при судовому розгляді кримінальних справ. 10.Захисна
промова адвоката.

1 1 .Адвокатські технології в апеляційній та касаційній інстанціях.

/. Поняття правового захисту

Перед тим, як перейти до ретельного висвітлення питань діяльності
адвоката-захисника у кримінальному процесі, пропонується розібратися в
проблемі співвідношення таких термінів як «захист», «правозахист»,
«правовий захист» і «професійний захист». Слід зазначити, що в юридичній
практиці слова «правозахист» і «правовий захист» уживаються тс в одному,
то в різних значеннях. В одних випадках вони позначають тотожні поняття,
в інших – різні і не співпадають із значенням тих же термінів в
політико-правовій доктрині. Отже, розглянемо сучасне трактування поняття
«правового захисту».

Правозахисний рух представляється як вид суспільного руху по захисту
прав і свобод людини і громадянина. Ініціюється і організується
переважно суспільними правозахисники організаціями і об’єднаннями, На
перший погляд, неначебто і одна, і друга містять такий основний базис як
«захист прав». Проте, адвокатська діяльність припускає захист прав інших
осіб або представлення яких-небудь інтересів цих осіб.

Аналіз діяльності адвокатури свідчить про те, що одним з найважливіших
аспектів якої є діяльність адвоката із захисту порушених прав, тобто
правотахисиа. Але ж адвокат не політик, а професійний захисник, який
працює тоді, коли до нього звернулися по його допомогу, причому виключно
правового характеру. Нічого іпшого-то він і не представляє Інакше
перестане бути адвокатом, а стане таким безкорисливим універсальним
помічником всіх скривджених і пригноблюваних. Зв’язок між гармонізацією,
що здійснюється судом, і законодавчою гармонізацією існує на двох
рівнях: виключно правовому і переважно політичному. Останній має
історичне значення, аіе перший сьогодні може бути більш важливим.

Захист правовий (судовий) – конституційне право громадян, а також
сукупність процесуальних (судових) дій, направлених на захист честі і
гідності, життя і здоров’я, особистої свободи і майна від злочинних
посягань, на зняття звинувачення або пом’якшення відповідальності
обвинуваченого (підсудного). Це право забезпечується за допомогою участі
захисника (адвоката) в судочинстві. Якщо процесуальний механізм може
бути здійснений за

ЗІ

допомогою адвоката, то яким чином уявляється реалізувати правовий
захист конституційних прав більшість авторів умовчують.

Отже, «правозахист» і «правовий захист», не дивлячись на близьку
співзвучність, за змістом ? різними поняттями. «Правозахист» – це захист
прав, а «правовий захист» – це захист правовими (юридичними) способами.
В першому випадку захист прав припускає декілька компонентів – такі
права повинні відноситися до загальнолюдських, як правило, закріпленим в
конституційному полі, і за великим рахунком, не викликати особливих
сумнівів, тобто в гуманістичному значенні бути безперечними. Таким
чином, подібні ситуації всередині або в зовнішньому прояві припускають
соціальні конфлікти, які можуть мати правовий механізм свого вирішення,
але такий механізм може бути відсутній; у випадках відсутності правового
механізму можуть застосовуватися неправові засоби, які нормативно не
регламентовані.

У другому випадку здійснюється захист порушених суб’єктивних приватних
(приватних) інтересів, які можуть, і часто вступають в суперечності з
іншими приватними, державними або суспільними інтересами, тобто дана
ситуація припускає правовий конфлікт, який спочатку вирішуваний тільки
правовими засобами. Для дозволу другої групи конфліктів застосовуються
виключно правові (юрш)ичні) засоби. З чого, ми можемо бачити, що в
першій і руні спочатку передбачається, що суб’єкт захисту завжди має
рацію; в другій же він може бути і не має рації, аіе в потребує
професійного захисту. В першому випадку правозахисна діяльність
здійснюється непрофесійно, а в основному по гострій соціальній
необхідності, а в другому – виключно на професійній основі спеціально
підготовленими особами – юристами (адвокатами).

І

1. Функція захисту детермінована функцією обвинувачення.

2. Правовий захист складається з двох компонентів – конституційного і
процесуального.

3. У кримінальному судочинстві термін “захист” і поняття “захисник”
мають більш вузьке, спеціальне значення.

{найдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) складіть таблицю з
визначенням термінів «захист», «правозахист», «правовий захист» і
«професійний захист»; 2) надайте розгорнуту відповідь щодо проблеми
співвідношення судового і правового захисту; 3) назвіть неправові засоби
відстоювання своїх прав і надайте їм юридичну оцінку.

2. Правовий статус захисника в кримінальному процесі

11 ід захистом в кримінальному судочинстві слід розуміти сукупність
процесуальних дій і відносин, направлених на повне або часткове
спростування (заперечування) пред’явленого тій або іншій особі
обинувачення, поліпшення його стану, забезпечення дотримання прав даної
особи при досудовому слідстві і в суді Проте ряд авторів наполягають на
розширенні тлумачення поняття «захисник» і нормативному визначенні, що
захисник в кримінальному процесі може бути не тільки з боку
обвинуваченого (підсудного), але і з боку потерпілого, оскільки поки
потерпілий може мати представників, у тому числі з числа адвокатів.

Аналіз значення понять «адвокат» і «захисник», вживаємих у частинах 1 і
2 ст. 59 Конституції України, свідчить, що слово “адвокат” указує на
професійну приналежність, а слово “захисник” є більш широким по
значенню, оскільки означає діяльність, пов’язану із захистом або
представництвом чиїх-небудь інтересів в суді. Це дає підстави приходити
до висновку, що Конституція допускає можливість користування правовою
допомогою не тільки адвокатів, а і інших захисників. У Конституції
України ці слова зустрічаються п’ять разів в 4 статтях: «підозрюваний
має право на захист» (ч. З ст. 63); однією з підстав судочинства є
«забезпечення обвинуваченому права на захист» (ст. п. 6 ч. З ст. 129);
«кожний є вільним у виборі захисника своїх прав (друге речення ч. 1 ст.
59); «для забезпечення права на захист від

32

обвинувачення діє адвокатура» (ч. 2 ст. 59), «кожному арештованому або
затриманому повинна бути невідкладно надана можливість з моменту
затримання захищали себе особисто і користуватися правовою допомогою
захисника» (ч. 4 ст. 29 Конституції України).

Цілком закономірно, що саме в цьому значенні слова «захист» і «захисник»
спожиті в КИК України (ч. 2 ст. 73, ст. 161, ч. 1 ст. 21, п. 8 ст. 32,
ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст 431, ст. 44, 45, 46, 47, 48, її. З ч. 2 ст. 521 КПК
і т.д.). Більш того. КПК України відділяє функцію захисту від інших
процесуальних функцій при розгляді справи в суді, перераховує суб’єктів
здійснення даної функції (ч. 2, 3. 4 ст. 161, ст. 261 КПК), розкриває
поняття захисника як особи, яка в порядку, встановленому законом,
уповноважено здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного,
обвинуваченого, осудженого, виправданого і надання ним необхідної
юридичної допомоги при виробництві в кримінатьній справі (ч. І ст, 44
КПК), визначає йото права і обов’язки (ст, 48 К1ІК України).

Дослідження положень у вітчизняному праві, де використовуються терміни
«захист» і «захисник» щодо кримінального судочинства, дав підстави для
затвердження про те. що ці терміни в кримінально-процесуальному праві
уживаються як для позначення одних і тих же понять, причому як
взаємозв’язаних, так і різних.

Відсутність реальних прав у адвоката в першу чергу свідчить про проблеми
захисту прав наших громадян. Тому права адвоката можуть виявитися на
ділі великою ілюзією.

Відтак, змагальність на стадії досудового слідства повинна бути
розширена завдяки розширенню реатьних прав обвинуваченого і захисника в
зборі і представленні доказів

4

1. Захисник – це особа, учасник процесу, суб’єкт, який правомочний
здійснювати захист обвинуваченого

2. Правовий захист – це одна з функцій судового розгляду.

3. Правовий захист – це діяльність суб’єктів захисту по реалізації
наданих їм прав і повноважень в процесі виконуваної ними функції.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /; проаналізуйте танення і
різницю понять «адвокат» і «захисник»; 2) надайте поняття захисту у
вузькому і ширококму розумінні; 3) самостійно, використовуючи відповідні
норми КПК Ук/ніїни, охарактеризуйте процесуальний статус
адвоката-захисника; 4) чи може виступати в якості захисника у
кримінальному процесі крім адвоката інші особи, якщо так, то назвіть
які.

3. Порядок допуску адвоката до участі в кримінальній справі

Адвокат може бути допущений до кримінальної справи як захисник після
встановлення особи, яка підозрюється. Тобто до тих пір. поки особу,
котра вчинила певний злочин, не встановлено захисника в такій справі
бути не може. Лише після затримання особи як підозрюваної, або у разі
обрання запобіжного заходу, але до першого допиту в якості підозрюваного
слідчий повинен роз’яснити особі її права, у тому числі – па побачення з
адвокатом перед першим допитом і присутність адвоката при кожній слідчій
дії на користь цієї особи. Захисник може бути призначений в наступних
випадках: !) якщо йото участь є обов’язковою, але підозрюваний не хоче
або не може запросити захисника; 2) якщо підозрюваний хоче запросити
захисника, аіе через відсутність засобів або з інших об’єктивних причин
не може цього зробити; 3) якщо необхідне проведення невідкладних слідчих
або інших процесуальних дій за участю захисника, а підозрюваний ще не
встиг запросити захисника, або явка запрошеного захисника неможлива в
перебігу 24 годин.

Окремо слід звернути увагу на те, що в правоохоронну практику достатньо
міцно ввійшли випадки, коли орган слідства сумлінно роз’яснює право на
допомогу захисника, при цьому правдиво роз’яснюючи, що відсутність біля
затриманого засобів на оплату роботи адвоката не може бути підставою для
відмови від забезпечення захисту в справі. .Але часто не роз’яснюється в
такому формулюванні і розстановці акцентів, що підозрюваний просто не

може зрозуміти, як йому краще поступити. А слідчий, крім того, ще
скептично висловиться про роль адвоката в процесі («він нічого не
вирішує, вирішую спочатку я, а потім за тими матеріалами які я спрямую в
суд – суддя»). Тому стас зрозумілим, що підозрюваний добровільно» сам
відмовляється від забезпечення свого права на захист.

4

1. У органів слідства і суду є необмежені можливості по усуненню
захисників від участі в справі.

2. Для цього підстави (ч. 4 ст, 61 КПК України) в законі виписані
нечітко, що, у свою чергу, може дозволити слідчому і суду трактувати їх
на свій розсуд з ухваленням відповідного рішення.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) зазначте, чим
підтверджуються повноваження захисника на участь в кримінальній справі;
2) назвіть які права у адвоката з моменти допущення його до участі в
кримінальній справі як захисника; 3) розкрийте обов ‘язки
адвоката-захисника в кримінальному процесі.

4. Правова позиція захисника і підзахисного та проблема їх колізій

Правова позиція захисника (або її елемента) може бути сформульована на
підставі тих матеріалів, які є в справі на етапі допуску захисника, по
відношенню до вузького кола питань, оскільки розслідування справи і збір
доказів тільки починається. Відзначимо, що з питань, пов’язаних з
правильністю кваліфікації, обгрунтованістю обвинувачення, допустимістю і
відносимістю наявних доказів правова позиція, як правило, остаточно
сформується лише до закінчення досудового слідства. В цілому, існують
наступні типові форми поведінки обвинуваченого: І) розкаяння у скоєнні
злочину (явка з повинною, дії з відшкодування збитків та ін.); 2)
протидія розслідуванню (приховування слідів злочину, підмова осіб до
лжесвідчення, отримання інформації про хід розслідування, повідомлення
помилкової інформації і т.п.); 3) продовження злочинної діяльності,
вчинення нових злочинів.

Певні складнощі в практичній діяльності адвоката виникають, коли у
розпорядженні захисника відсутні якї-небудь фактичні дані для
спростування обвинувачення, а слідство на підтвердження винності
обвинуваченого має у розпорядженні достовірні докази, зібрані відповідно
до закону, тоді як підозрюванні) (обвинувачений) свою вину не визнає
повністю. В таких випадках деякі адвокати, не до кінця усвідомивши свій
професійний обов’язок, відмовляючись від відкритої, безкомпромісної
боротьби за права і законні інтереси свого підзахисного, часом не піддає
глибокому, всесторонньому аналізу і принциповій оцінці кожний доказ,
зводячи нанівець змагальність процесу, відмовляючись по суті від захисту
звинуваченого, заперечливого свою вину і переходячи, таким чином, на
позиції обвинувачення. Про згубні наслідки концепції самостійної
правової позиції захисту свідчать і факти, коли помилковість вироку
встановлюється не за скаргою захисника, а у зв’язку з скаргою самого
осудженого, який не визнає себе винним.

Не дивлячись на незаперечність твердження, що адвокат повинен захищати
права і інтереси підзахисного, використовуючи при цьому всі вказані в
законі засоби, воно містить в собі серйозну соціально-психологічну
проблему. Ця проблема виникає кожного разу, коли позиція обвинуваченого
і переконання адвоката не співпадають: обвинувачений не вважає себе
винним за наявності переконливих доказів вини, або ж вважає себе таким,
аіе наполягає на повному виправданні. ‘З цього приводу існує дві
протилежні позиції: І) адвокат повинен захищати лише законні інтереси,
тобто тільки ті, які не суперечать інтересам правосуддя; 2) адвокат
повинен захищати підсудного, у будь-якому випадку, у тому числі і
всупереч суспільним інтересам (навіть незаконний інтерес підсудного
повинен сприйматися адвокатом як обов’язковий для виконання, оскільки
він є представником такої людини).

‘За поглядами деяких авторів, зміст розбіжностей полягає у необхідності
диференціювання позиції адвоката залежно від стадії процесу: початкова
(початкова) і кінцева

PAGE 34

(іавершаїьиа). Перша базується на презумпції невинності, оскільки
доказів досудового слідства недостатньо для висновку про винність;
активність адвоката туї направлена на встановлення всіх обставин, які
виправдовують обвинуваченого або пом’якшують його вину. Після
ознайомлення з матеріалами справи адвокат визначає первинну правову
позицію захисту, який залишається незмінним до повної перевірки всіх
доказів. Коли дослідження доказів судом завершується, адвокат формулює
кінцеву (завершальну) позицію, на основі якої готує і виголошує свою
захисну промову.

Підкреслимо, що правова позиція захисника охороняється чинним
законодавством. Гак. відповідно до ст. 48 КПК України, орган слідства,
дізнання, прокурор не мають права вносити уявлення, а суд або суддя –
виносити приватне визначення судді у зв’язку з правовою позицією
захисника, причому, якою б вона не була. Формуючи правову позицію,
захисник не має права ігнорували думку підзахисного і в першу чергу
зобов’язаний взяли до уваги відношення підзахисного до пред’явленого
обвинувачення.

Ось залежно від цієї обставини правова позиція захисника може бути трьох
основних видів: І) якщо підзахисний повністю визнає себе за винний в
повному об’ємі пред’явленого йому звинувачення, то захисник не оспорюючи
винність свого клієнта, повинен звернути уваїу на обставини, які
пом’якшують відповідальність клієнта, позитивні характеристики його
особи, наявність у нього хронічних захворювань, утриманців, особливих
заелуї і інше, з тим, щоб полегшити його положення; 2) незалежно від
відношення підзахисного до пред’явленого звинувачення, за наявності
певних умов, адвокат займає позицію про припинення кримінальної справи у
зв’язку з обставинами, вказаними в сі. 6 КПК України: по закінченню
термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності, у
зв’язку з актом амністії, відносно особи, що не досяг віку кримінальної
відповідальності, у зв’язку з відсутністю скарги потерпілого в порядку
ст. 27 КПК України: 3) якщо підзахисний не визнає спою вину »
пред’явленому звинуваченні в повному обсязі, то захисник повинен займати
позицію, що оспорює це обвинувачення, а в суді ставити питання про
виправдання підсудного.

Таким чином, захисник зв’язаний у виборі своєї правової позиції з
відношенням підзахисного до пред’явленої о обвинувачення і наявиісіїо
обсіани- що виключають провадження по справі.

4

1. Виходячи з сказаного, ми бачимо, що захисник не вільний у визначенні
правової позиції.

2. У випадках, коли обвинувачений явно обумовлює себе ми вважаємо, що
адвокат має право діяти на свій розсуд з метою недопущення притягнення
невинного до кримінальної відповідальності.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1} назвіть три основні види
захисту, залежно від того, хто виступає як суб’ект-носій цієї функції;
2) розкрийте три основних види правової позиції захисника; 3)
аргументуйте можливість і доцільність самостійної правової позиції
адвоката.

5. Проблеми діяльності адвоката при самообмові

Складною тактичною ситуацією є самообмова, яка в більшості випадків
пов’яіана з психічними зсувами в особових орієнтаціях, тактичних
прорахунків з боку слідчого, помилкових підозр і звинувачень, порушень
прав особи, що викликаються в результаті. Якщо для захисника самообмова
є очевидною (а це явище достатньо поширено), він має право, попередивши
про це підзахисного, зайняти іншу, відмінну правову позицію. Хоча слід
особливо відзначити, що це не є обов’язком адвоката, а лише його правом,
і годі, стає цілком зрозумілим, що цим і поліпшується процес досягнення
істини в справі.

Захисник цілком може, не доводячи невинність свого підзахисного, який
себе з яких-пебудь причин обумовлює, обмежитися вказівкою на
суперечність не\ ігодженість доказів

обвинувачення, що у випадках реальної невинності підзахисного буде
зробити нескладно, а гому тягар доведення винності продовжуватиме лежати
на обвинувачі, який в подібній ситуації може і відмовитися від
обвинувачення. Але, окрім дійсно складних, ате що проте цілком
укладаються в здорове розуміння правових і процесуальних аспектів в
різних ситуаціях самообмови, залишаються в невизначеності етичні «білі
плями». Це може зустрічатися, як правило, в неординарних ситуаціях (хоча
сама ситуація самообмови вже і є неординарною); особливо, коли
«самообмовлений» обвинувачений дійсно не хоче, щоб його виправдовувати.
Ці і деякі інші актуальні етичні аспекти в професійній діяльності
адвоката ми розглянемо далі, а зараз все ж таки схемно розберемо
проблему самообмови, що торкнулася. Так, відзначимо, що розрізняються
простою і складний самообмови (визнання тільки своєї вини або визнання
вини і інших осіб). Самообмова може виникнути під впливом зацікавлених
осіб, через бажання особи приховати більш тяжкий злочин, під впливом
засобів психічною насильства, що неправомірно використовуються слідчим,
через психічні аномалії допитуваного. Самообмова роздяглася його
невідповідністю сукупності доказів, нездатністю особи деталізувати і
уточнювати свої свідчення.

Таким чином, об’єктивними чинниками, які сприяють виникненню мотивів
помилкових свідчень, звичайно є сторонні дії на обвинуваченого і
несприятлива процееуаіьиа обстановка.

Позиція адвоката в ситуації самообмови повинна зводиться не до викриття
підзахисного. Це може насторожити обвинуваченого, підвищити його
самоконтроль або привести до відмови подальшої співпраці з адвокатом у
виробленні позиції захисту. Комунікативний контакт може бути порушений і
крайньою недовірою адвоката до свідчень свою клієнта, які він висловив
на допитах. Ми вважаємо, що в подібних ситуаціях потрібно спільно з
підзахисним розібратися в істинних причинах помилкової позиції,
постаратися спонукати клієнта до правдивого викладу позиції відбувся,
змалювати вірогідні прогнози розгляду такої справи, передбачивши два
основні напрями: 1) засудження за еамообмову; 2) засудження за реальні
обставини, вселивши упевненість клієнту в справедливому результаті.

чд

1. Самообмова (самонаклеп) – це визнання підзахисним своєї вини у
вчиненні кримінально караного діяння, яке насправді їм не скоювалося.

2. На законодавчому рівні було б відносно своєчасно і доцільно закріпити
норму щодо обов’язку адвоката-захисника не погоджуватися з обвинуваченим
(підсудним) в тому випадку, якщо він убачає еамообмову останнього.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) що таке самообмова; 2)
назвіть пайтиповіші спонуки до самообмови; 3) які дії адвоката при
самообмові (наведіть приклади).

6. Адвокатське провадження (дос’є) і шанування захисту

Наступним питання є планування захисту і фіксації адвокатом основних
результатів своєї діяльності, слідчих неув’язок, інших питань, до яких
потрібно буде звертатися надалі. Адже захист по окремо визначеній справі
у адвоката може бути не один. Таких справ може бути декілько. Так як не
забути важливе і не упустити деталі? Ось ми і підійшли до проблеми
склатання адвокатської справи (провадження, досьє і т.п.). Але про такий
вид справ КПК не говорить ні слова. Що ж це таке і як йото складати”
Спершу виділимо головне: адвокат повинен знати кримінаїьну справу краще,
ніж прокурор і суддя. Що ж для цього йому потрібне робити’.’ Повна
картина кримінальної справи стає зрозумілою після копіткого вивчення
всіх матерішіів, зібраних по справі, для створення свого власного
адвокатського провадження (досьє).

В адвокатському досьє повинні бути зібрані і певним чином
систематизовані копії і виписки ухвал слідчого, висновків експертів,
копії або виписки з протоколів слідчих дій і інші документи, що мають
відношення до пред’явленого звинувачення. Безумовно, не існує єдиний

36

підхід до роботи по формуванню адвокатського досьє, як не може бути
єдиного підходу до роботи над кримінальною справою по формуванню лінії
захисту.

Кожний адвокат працює індивідуально, стосовно своїх здібностей,
практичному досвіді, теоретичній підготовці, умінню схоплювати єство
матеріалів, властивостям пам’яті, до вироблених професійних прийомів і
способів. Проте, непорушним правилом повинне бути створення повного
адвокатського виробництва по кожній справі, в якій бере участь адвокат,
без чого неможливе виконання високопрофесійного захисту. У досьє
адвоката повинні бути включені; копії або виписки з основних ухвал
слідчого: про порушення кримінальної справи; про ухваїення кримінальної
справи до свого виробництва; про обрання запобіжного заходу; про
притягнення як обвинуваченого; про визнання як потерпіле; цивільного
позивача або відповідача; про призначення судових експертиз; про
продовження термінів слідства; про продовження термінів утримання під
вартою обвинуваченого, обвинувальний висновок; протоколів роз’яснення
прав підозрюваному, допитів підзахисного як підозрювана, звинувачена,
очні ставки; протоколів допиту потерпілого, свідків, фахівців, актів
документальних ревізій, висновків судових експертиз і інші матеріали, що
мають значення для обрання правової позиції захисту і її
обґрунтовування.

При складанні адвокатського провадження потрібно враховувати, що
досудове або судове слідство може бути визнано одностороннім і неповним:
І) якщо не були допитані певні особи, не були представлені витребувані і
досліджені документи, речові і інші докази для підтвердження або
спростування обставин, які мають важливе значення для правильного
вирішення справи; 2) якщо не були досліджені обставини, вказані в ухвалі
суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд, за винятком випадків, якщо досліджувати їх було
неможливо; 3) якщо необхідність дослідження тієї або іншої обставини
витікає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному
суді; 4) якщо не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу
засудженого.

Підготовка адвокатського досьє, вивчення і систематизація матеріалів
кримінальної справи дають можливість розробити правову позицію захисту і
дозволяти інші питання, що мають принципове значення по кримінальній
справі (правова кваліфікація, отримання доказів з порушенням
процесуальних норм органами розслідування, порушення права на захист і
т.п).

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /) які існують методики з
формування адвокатської справи; 2) в чому відмінність адвокатської
справи з кримінальною справою; 3) яка методика і порядок формування
адвокатського дось ‘є; 4) доведіть, чи іспуть різниці між’ “допитом
свідків ” та “опитування свідків “,

7. Тактичні завдання адвоката-захисника па досудовому слідстві

Тактика захисту це правильність і своєчасність вибору і кваліфікованого
здійснення законних засобів і способів захисту, які в конкретних умовах
виробництва по справі найбільш ефективно сприянні, досягненню цілей,
поставлених перед захисником кримінально-процесуальним законом.

Нейтральна тактика захисту є взаємодією адвоката із слідчим у формі
співпраці, при якій можливі взаємні компроміси за принципом: у слідчого
своя робота, у адвоката – своя. В такому варіанті конфлікти і відкрите
протиборство відсутні, а реалізація позиції захисту переноситься на етап
судового слідства

Атакуюча тактика припускає нав’язування слідчому конфліктної ситуації із
захопленням ініціативи, нав’язування трудомістких слідчих дій в цілях
захисту, формування системи збалансованих пропозицій, направлених на
руйнування обвинувальної концепції слідчого.

PAGE 37

При оборонній тактиці адвокат приймає всю версію слідства цілком, без
яких-небудь доповнень і поправок, спостерігаючи за діяльністю слідчого,
фіксуючи його помилки з метою використовування слабких місць досудового
слідства для реалізації лінії захисту. Подібна адвокатська тактика, на
перший погляд уявна пасивною, мас свій потенціал і нерідко приводить до
бажаного результату.

При першій бесіді і підзахисним особливо важливо виявиш ге, що вимагаї
швидкого вирішення: 1) чи немає обставин, що виключають кримінальну
відповідальність; 2) чи немає підстав для припинення кримінального
переслідування; 3) якщо має місце нескінченнії склад злочину, то чи
немає добровільної відмови від злочину; 4) чи немає невинного
спричинення шкоди; 5) чи не вчинено діяння в стані неосудності9 Після
цього обвинуваченому слід роз’яснити його права, у тому числі право на
захист, право показувати. Хоча, формально таку процедуру повинен був
зробити слідчий або дізнавач зразу ж після фізичного затримання перед
складанням протоколу про затримання. Тому потрібно роз’яснити, що
показувати – це право, а не обов’язок підозрюваного. Так само, як і
право знати, в чому він обвинувачується і ін. Виходячи з одержаної
інформації, адвокат обговорює з клієнтом план захисту, вибирає її
позицію.

Стратегічна позиція адвоката визначається «слабкими місцями»
обвинувачення, розривами в системі доказів. Тактика ж захисту іноді
коректується і процесуальними порушеннями, як на досудовому слідстві,
так і в суді. Формуючись впродовж досудового слідства і судовою
розгляду, позиція захисту концентрований висловлюється в мові адвоката.
І Іри цьому захисник не пов’язаний ні з характером раніше поставлених
питань, ні із заявленими клопотаннями, ти із загальним
емоційно-психологічним настроєм судової аудиторії. Адвокат не повинен
пристосовуватися до очікуваного рішення суду. Свою позицію він не
погоджує ні з ким, окрім свого підзахисного, боронячи його законні
інтереси. І кінцево, позиція, адвоката не повинна суперечити закону –
юридичному і етичному.

Тактичний прийом – не спосіб дій, який найбільш ефективно забезпечує
досягнення іахиетом поставлених завдань. У цілому тактика захисту
складається з певної системи тактичних прийомів, які достатньо відомі.
Але використовування цих прийомів є справжнім мистецтвом, яке передбачає
уміння їх подачі, підношення, певного розміщення і систематизації, що
найкращим чином дозволяє адвокату виконувати функцію зашиті.

Здійснюючи захист па досудовому слідстві, адвокат має право не тільки
зустрічатися з клієнтом, але і приймати участь в слідчих діях, які
проводяться з участю підзахисного. Допит -найпоширеніша слідча і судова
дія по збиранню і фіксації доказів, основне джерело отримання доказової
інформації. Впливати на допитуваного означає викликати у нього відчуття,
прагнення і навіть потребу дати правдиві свідчення, спонукати думати і
поступати так, щоб задовольнити інтереси правосуддя в досягненні істини.
Проте до теперішнього часу в юридичній літературі залишається питання
про правомірність вживання при допиті так званих психологічних
«хитрощів» і «пасток».

Система тактичних прийомів допиту розглядається деякими авторами в двох
планах: як алгоритм і як система тактичних прийомів, якій властиві
елементи варіативності. Адвокат має право з дозволу слідчого ставити
питання як своєму підзахисному, гак і іншим учасникам слідчої дії.
Формулюючи питання, захисник зобов’язаний не тільки передбачити варіант
відповіді, але і спробувати в думках змоделювати кінцевий результат,
який може бути досягнутий завдяки його питанням. Нерідко корисно
утриматися від питань, відповіді на які можуть лише погіршити позиції
захисту. Адвокат, як і суддя, при оцінці доказів не повинен покладатися
на свої враження, якщо вони несвідомі. Логічні висновки, до яких він
приходить в результаті такої оцінки, повинні грунтуватися на дослідженні
конкретних доказів по справі, іневага цим правилом може спричинити
засудження невинного.

Отже, систематизуючи різні напрями методики захисту, вкажемо, що
безпосередній характер роботи захисника по кримінальній справі зводиться
до наступних окремих напрямів: І) особиста участь у провадженні слідчих
дій; 2) заява клопотань на різних етапах слідства: 3) оскарження дій і
рішень слідчого і прокурора.

38

4

1. На підставі аналізу матеріалів справи і контакту з обвинуваченим
адвокат розробляє свою модель криміногенної ситуації і визначає
стратегію і тактику захисту.

2. При цьому задача адвоката полягає не в тому, щоб позбавити злочинця
від заслуженого покарання, а в наданні допомоги суду більш глибоко
розібратися у всіх об’єктивних і суб’єктивних обставинах кримінальної
справи, сприяти визначенню судом справедливої міри покарання.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) назвіть існуючі напрями
методики захисту і розкрийте кожний з та; 2) що таке клопотання адвоката
і зазначте відмінність від скарги; 3) визначить зміст скарги адвоката на
дії слідчого і напишіть проект такого документу (за фабулою справи у
дргій частині посібника); 4) які відомості зобов’язаний перевірити
адвокат, вивчаючи матеріали кримінальної справи після закінчення
досудового слідства; 5) яка різниця між нейтральною і атакуючою тактикою
захисту.

8. Психологічні аспекти адвокатської захисної діяльності

‘Захисник повинен організувати захист так, як вважає за доцільне,
використовуючи різні психологічні прийоми. Дії адвоката, в процесі яких
він застосовує різні психологічні прийоми і методи, не повинні викликати
підозри у,його клієнтів або інших осіб, 3 якими йому по роду діяльності
необхідно спілкуватися і одержувати певну інформацію. Так, і цією мстою
захисник може використовувати «слабкі місця» обвинувачення. Проте
недопустиме «свавілля захисту» несумлінних адвокатів, що використовують
протиправні і аморальні засоби «Захист клієнта будь-якими засобами» не
можна допустити в ранг принципів діяльності адвокатів.

Діяльність адвоката не може зводитися тільки до логічних побудов. Його
задача -привнести в судовий розгляд дух етичного мислення, створити
атмосферу милосердя при обговоренні гострокоифліктних ситуацій, чітко
відділити прояв «злої волі» від випадкової провини, показати суду
справжні причини досліджуваної події, можливий збіг обставин, що привели
до тимчасового зниження можливостей психорегуляцій його підзахисного.

Захисник входить в особистий контакт з підзахисним, прагне з’ясувати
істинні мотиви вчиненого їм злочинного діяння, ретельно аналізує всі
його обставини і допомагає підзахисному зайняти найсприятливішу для
нього правову позицію як на досудовому слідстві, гак і в судовому
розгляді. Таким чином, між адвокатом і підзахисним повинні складатися
довірчі відносини, злагоджена загальна лінія поведінки.

Наведемо окремі рекомендації для подолання психологічного бар’єру в
спілкуванні захисника і підзахисного: 1) при спілкуванні захиснику
необхідно враховувати внутрішнє подягання підзахисного, а також той
факт, що вій сам постійно вивчається своїм клієнтом; 2) захисник повинен
пам’ятати, що вся інформація, яка поступає від нього оцінюється
підзахисним украй негативно, скептично. На оцінку впливає йото психічне
подягання. викликане стресовою і фрустраційною ситуацією; 3) відносини
підзахисного до захисника визначається більше емоційним сприйняттям, ніж
розумом. Тому при першій зустрічі необхідно підготувати перші фрази і
дії, якими можна викликати біля підзахисного позитивні емоції; 4)
захиснику слід бути гранично відкритим не тільки з підзахисним, аіс і з
самим собою. Яке-небудь недовір’я, неправда, які допускаються, причому з
обох сторін, зводять нанівець всі зусилля по досягненню взаємної угоди,
і приводять, як правило, до негативного результату. 5) підзахисному слід
роз’яснити, що захист можливий виключно тоді, коли між адвокатом і
підзахисним будуть виключені взаємні підозри і недовір’я; 6)
встановленню контакту з підзахисним сприяє ретельний аналіз адвокатом
особи підзахисного і вибір найефективніших в конкретному випадку
психологічних прийомів дії; 7) в процесі захисту

PAGE 34

адвокату необхідно проявляти максимальну толерантність, коректність,
тактовність і стриманість в спілкуванні з підзахисним.

Окремо треба додати, що певну складність як з практичної, так і з
психологічної сторони уявляє питання щодо визначення суми гонорару.

1. Пропонуємо методику психологічного контакту між адвокатом і клієнтом,
а також іншими особами, в процесі надання правової допомоги по
кримінальній справі, в умовах ускладненого спілкування.

2 Передбачається, що адвокат не знайомий з клієнтом, тому рекомендується
такий алгоритм у встановленні контакту при спілкуванні: а) накопичення
угод між тими, що спілкуються; б) пошук загальних або співпадаючих
інтересів; в) ухвалення принципів і якостей, пропонованих для
спілкування; г) пошук і виявлення приховуваних властивостей і сторін
особи (виявлення якостей, що утрудняють спілкування); д) адаптація
партнерів і реалізація індивідуальних дій; є) досягнення конкретних
відносин і побудова злагоджених дій.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) що вивчає юридична
психологія; 2) охарактеризуйте зміст психологічних особливостей в роботі
адвоката-захисника; 3) розкрийте поняття “психологічний прийом” та
наведіть приклади із діяльності адвоката; 4) поясніть зміст терміну
“фрустрація “.

9. Алгоритм захисту при судовому розгляді кримінальних справ

Досягнення істини в судочинстві можливе лише при збалансованості цих
двох його механізмів. Якщо на стадії досудового слідства змагальність
між слідчим і прокурором з одного боку і адвокатом – з іншою, вельми
умовна, то вже в судовому процесі можливості у нрокурора-обвинувача і у
адвоката-захисника дещо ближче до реального балансу. І прокурор, і
захисник повинні мати рівну нагоду для пошуку і дослідження доказів і
для обґрунтовування перед судом своєї позиції. Проте задачі, які стоять
перед ними, і їх обов’язки істотним чином розрізняються. На досудовому
слідстві, грубо кажучи, вся робота адвоката (якщо опустити химерні фрази
деяких норм, які виконують роль декларативного орнаменту) зводиться
тільки до одного: написанню або усній заяві клопотань державним
слукжбовцям і на них же скарг (слідчому, прокурору, судді). Тобто
адвокат виступає в ролі прохача. У суді, звичайно, формально сторони
рівні: і «просять» у судді прокурор і адвокат у принципі однаково. Ллє,
на жать, це тільки у принципі. А реальних можливостей у сторони захисту,
безумовно, значно менше. Та і кримінальна справа всього одна, в якій
доказовий базис зібраний під наглядом прокурора, який сьогодні в суді
виступає обвинувачем. І лежить ця справа па столі перед суддею. Л що у
адвоката? В кращому разі якісь копії деяких процесуальних документів і
свої чернетки. Іноді зустрічаються випадки, коли адвокати, які не згодні
з виведеннями слідчого про кваліфікацію дій обвинуваченого, звертаються
до кандидатів або докторів юридичних наук у сфері кримінального права по
наданню їм висновку про кваліфікацію дій особи на основі матеріалів
кримінальної справи, які цим вченим адвокати ж і надають. Щось подібне
було у середньовічній Німеччині, де з 1495 р. в судову практику активно
стали притягуватися вчені-правники з університетів для «офіційних
консультацій».

Зустрічаються і випадки, коли адвокати звертаються до вчених у сфері
медичної науки, якщо йде мова про смерть потерпілого в результаті
використовування медичного препарату і т.п. Проте тут головним є те, що
по аналогії із ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України (далі –
КПК) такі висновки не є обов’язковими для слідчого, прокурора і суду.
Можна сперечатися, затверджуючи, що висновок судової експертизи, який
підшитий в кримінальну справу, і на якому будується звинувачення, теж не
є обов’язковим. І навіть їх може бути дещо, причому що суперечать один
одному. Л слідчий вибере таке, яке йому підходить. Тому, як

40

говорять в одному південному місті, виведення «офіційної консультації»
доктора наук і. наприклад висновок обласного бюро судово-медичної
експертизи – це дві більше різниці. І для слідчого, і для адвоката, і
для судді, а, отже, – і для підсудного.

Отже, адвокат повинен вчитися складати стислу формулу захисту на
противагу формулі обвинувачення. Даті захиснику слід пям’ятати, що у
разі його нез’явлення в судове засідання суд, у разі неможливості його
заміни, відкладає слухання такої справи. Мають місце і випадки відмови
адвокатів від участі в кримінальних справах відповідно до ст. 47 КПК
України за призначенням. Тому по вказаних фактах суди ухвалюють окремі
визначення, які спрямовували в основному на розгляд
кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. В них наголошувалося,
що адвокати, які були своєчасно проінформовані про час судового розгляду
справи, не прибули в судове засідання без повідомлення причин
нез’явлення. Л деякі адвокати, на що указують деякі автори, умисне не
приходять в суд в призначений термін, таким чином, виграючи час для
знаходження нових доказів. Хоча чи дійсно вони «шукають» нові докази,
або намагаються «вирішити питання» або «зайти з другого боку»,
залишається з цілком з’ясовних причин в латентній площині.

У судовому розгляді адвокат активно взаємодіє зі всіма учасниками
судового засідання, бере участь в допиті звинуваченого, потерпілого і
свідків, веде діалог з експертами і прокурором. Йото роль помітно
підвищується у разі виявлення суперечливих моментів, які були їм
виявлені (і припасеш) ще в ході досудового слідства або безпосередньо
виявляються (а це навіть ще краще) в процесі судового розгляду справи.
Якщо виникає необхідність у визначенні рівня інтелектуального розвитку
відповідності психічного розвитку біологічному віку, у встановленні виду
емоційного полягання в криміногенній ситуації, то адвокат звертається з
клопотанням до суду про призначення судово-психологічної експертизи.

Не останнє місце у формуванні у суду адекватного образу підзахисного і
картини відбувся займають адвокатські питания при судовому допиті
потерпілого, свідків, інших підсудних. Досвідчені захисники ретельно
готуються до таких допитів, продумувавши наперед і записуючи кожне
питання, намагаючись уникнути невизначених, несподіваних і небажаних
відповідей. Грамотний адвокат своїми питаннями зуміє загнати в
психологічний тупик і викрити лжесвідка, продемонструвати суду
надуманість звинувачення або неспроможність доказів, підтасовування
фактів або фальсифікацію документів. Свідок може говорити неправду і
думати, що він говорить правду, – це абсолютно природно. Він може
помилятися, може, будучи очевидцем деяких фактів, додати до них ряд
нових, – таких, про які він тільки чув і які були сприйняті його розумом
шляхом різних припущень.

Адвокат повинен враховувати таку вимогу до представників обвинувачення,
які не повинні перевищувати пропозиції про кваліфікацію злочину з метою
«підстраховування» від повернення судом справи для додаткового
розслідування.

ё

1. Адвокат повинен вчитися складати стислу формулу захисту на противагу
формулі обвинувачення і використовувати її при судовому розгляді як
логічний “хребет” позиції по справі, на яку “нанізувати” всі докази “за”
і відкидувати – “проти”.

2. Правильна кваліфікація вчиненого – одна з гарантій досудового
слідства і правосуддя, яка закріплює і підвищує авторитет правосуддя і
сприяє попередженню злочинності.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: і) покажіть питання взаємодії
адвоката в судовому розгляді зі всіма його учасниками; 2) вкажіть
випадки відмови адвоката, якщо він вже вступив в конкретну справу, від
своїх обов’язків по захисту клієнта; З і розкрийте порядок вирішення
проблеми недостатніх знань у адвоката або його некомпетентності.

PAGE 41

10. Захисна промова адвоката

Судові дебати – цс частина судового розгляду цивільної або кримінальної
справи, в якій учасники процесу в своїх виступах, на основі проведеного
в судовому засіданні дослідження доказів, висловлюють суду свою
остаточну думку за оцінкою доказів і можливого рішення по справі.
Предметом судової промови захисту в кримінальному процесі є аналіз норм
процесуального права, які регулюють діяльність органів слідства і суду,
аналіз зібраних доказів і інших питань, які пов’язані зі встановленням
істини у справі і винесення законного і обгрунтованого судового рішення.

Захисна промова адвоката містить ті ж структурні елементи, що й промова
прокурора. Структурні елементи захисної промови: 1) вступ; 2) аналіз
фактичних і юридичних обставин справи; 3) аналіз доказів; 4)
характеристика особи підзахисного; 5) закінчення.

Задача адвоката полягає в ретроспективному, уявному відновленні картини
відбувся в ході судового розгляду з урахуванням всіх обставин,
реабілїговуючих його підзахисного або пом’якшувальних його вину. Дана
позиція протистоїть державному обвинуваченню.

Протидіючи доводам обвинувачення, захисник мас використовувати
контрдокази. У випадках, коли захисник погоджується із обвинуваченням
повністю, йому залишається просити суд врахувати обставини, які
пом’якшують покарання, про звільнення підсудного від відбування
покарання з випробуванням (ст. 75 КК), про виключення із обвинувачення
обтяжуючих обставин, якщо вони в судовому засіданні не знайшли свого
підтвердження і г.п.

Мова адвоката-захисника повинна бути настільки переконливою,
аргументованою і емоційною, щоб можна було зламати сформовану
соціально-психологічну установку у суддів і інших учасників процесу.
Крім того, слід зазначити таку особливість судової мови захисника як
неоднорідність судової аудиторії. Головна її частина – це. звичайно,
склад суду. Проте мова захисника адресується одночасно опоненту в
судовій суперечці і публіці, яка знаходиться в чалі суду. Всі слухачі
відрізняються своїм життєвим і правовим досвідом, кваліфікацією,
відношенням до даної справи і до його учасників.

Адвокат може і повинен піддати аналізу роботу органів дізнання і
досудового слідства, якщо він вважає їх дії неправильними і якщо
допущені ними порушення відобразилися на виведеннях розслідування
відносно підсудного. Після цього захиснику залишається тільки розбити
систему доводів, висунутих прокурором в судовому засіданні. Ця частина
мови захисника має велике значення.

1. “Краще нічого не сказати, ніж сказати нічого”. – Ця фраза може
служити формулою змісту захисної мови адвоката в суді.

2. Участь в судових дебатах припускає високу культуру сторін, взаємну
пошану, чесне відношення до доказів, професійний такт, правильне
розуміння ролі і задач суду, прокурора, адвоката

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) розкрийте поняття судових
дебатів у кримінальному судочинстві; 2) поясніть, що таке судова
риторіка та розповедіть про її походження; 3) як ви розумієте зміст
психотехніки адвокатської риторіки; 4) назвіть структурні елементи
захисної промови адвоката і розкрийте кожний; 5) зазначте типові
помилки, и{о допускаються адвокатами у захисних промовах; 6) назвіть
рекомендації для використовування захистом певних прийомвів щодо
спростування висунутих обвинуваченням аргументів; 7) поясніть значення
психотехніки використовування немовних способів в судовій мові
захисника; 8) розкрийте особливості акторської культури адвоката, при
цьому підкресліть важливість уміння вийти з ролі і не попасти під вплив
професійної деформації.

PAGE 42

//. Адвокатські технології в апеляційній та касаційній інстанціях

Судова помилка – це завжди трагедія. Судова помилка – цс неправильність
в думці і діях правосуддя, неправильність в розумінні мотиву злочинного
діяння, в його кваліфікації і виголошенні вироку. Закон України «Про
судовий устрій» змінами від 21.06.2001 р. був доповнений главами, яких
регламентує розгляд справ апеляційними судами. Більше 80 останніх років
Україна не знада апеляційного перегляду судових справ. У зв’язку з цим
дотепер не вистачає відповідної національної літератури, відсутній
досвід у суддів, прокурорів і адвокатів. Тому недоліків, що породжують
проблеми апеляційного провадження, достатньо багато. Апеляція – це
перегляд вищою судовою інстанцією вироку суду першої інстанції, який не
вступив в законну силу. Перегляд вироку апеляційною інстанцією може бути
здійснений по мотивах неправильного вживання кримінального закону або
порушення в ході судового розгляду процесуальних норм. Завдання апеляції
– дати новим розглядом додаткову гарантію справедливості судового
вироку, оскільки апеляційний суд розглядає справу по суті, не беручи до
уваги вирок по першій інстанції.

Апеляцію може подати як засуджена особа, так і її захисник. Але у разі
подачі апеляції захисником, до неї додається стільки копій, скільки
потрібно для вручення всім учасникам судового розгляду, чиї інтереси
зачіпає, апеляція. Особливу увагу потрібно надати на вивченні як самого
вироку, так і протоколу судового засідання. Виявивши неточності у
протоколі судового засідання, захисник може подати зауваження так, щоб в
апеляційній скарзі його доводи не суперечили записаному в протоколі.
Подготовліваясь до складання апеляційної скарги, адвокат повинен вивчити
наявні матеріали кримінальної справи, переговорити з клієнтом, при
необхідності одержати додаткові докази, які підтверджують його позицію в
оскарженні, ще раз розібратися в судовій практиці з даного питання,
виразно вивчити норми матеріального і процесуального права. Все це
трудомістка, аіе необхідна робота.

Адвокат повинен враховувати, що в КПК використовується неоднаковий
підхід до термінів представлення апеляцій. Перш за все адвокату потрібно
уважно і детально вивчили вирок суду. Якщо адвокат брав участь в
судовому засіданні по І інстанції, то йому легше зорієнтуватися в чому
полягає необґрунтованість і незаконність вироку. Таким чином, вся
підготовча робота адвоката полягає в критичному аналізі вироку суду,
виявленні його слабких місць, спірних оцінок і помилкового вживания
законодавства. Під час підготовки до процесу в першій інстанції адвокат
повинен продумали і заявили письмові клопотання, в яких він на
підтвердження своїх аргументів може привести пояснення допитаних осіб.
Відомості, приведені в клопотанні і не спростовані судом в ухвалі про їх
задоволення або відмову в задоволенні, можуть указували те, що
обставини, які не були відображені в протоколі судового засідання або
неправильно зафіксовані, насправді дійсно мали місце. На думку деяких
авторів, такі клопотання нерідко виконують роль “логічної пастки” для
суду і деякими досвідченими адвокатами готуються спеціально.

Особливо адвокату рекомендується бути уважним з обсягом оскарження
вироку. Із цього приводу мас сенс вказати “золоте правило” адвоката: не
писати скаргу більш 2-х сторінок. Обсяг апеляції залежить перш за все
від кількості фактичних обставин, а також затверджень суду, які
оспорюються апелянтом. За таких умов укластися в 2 сторінки іноді просто
неможливо. Але все таки, проте, структура апеляції повинна бути короткою
формою. Не буде вірним виклад основних непринципових положень в опуклому
вигляді, так би мовити, «па передньому плані», а иайзначушіших, навпаки,
мало не в додатку. Навіть деякі судді, які розглядають подібні скарги,
іноді прямо визнають, що до великих за об’ємом скарг у них не «лежить
душа». Мов, адвокати повинні навчитися писати лаконічно. Фахівці
відзначають, що норми процесуального закону до певної міри підштовхують
звинувачення і досудове слідство до дій «в запасі», щоб у разі погреби в
апеляційному суді підтримати звинувачення в кваліфікації на більш тяжкий
злочин. Предмет судового виступу в апеляційному суді при розгляді справи
тю 2 інстанції наступний: і) критика або обґрунтовування попереднього
присудження; 2) аналіз і оцінка додаткових матеріалів у межах
апеляційної або касаційної скарги; 3) пропозиції про винесення
необхідної судової ухвали. В суді апеляційної інстанції є

43

обов’язковою участь захисника при постановці питання про погіршення
положення осудженого (сі. 45 КНК). У тих випадках, коли в позиціях
адвоката і осудженого відсутні розбіжності, подасться звичайно одна
апеляційна скарга – від адвоката (що ие позбавляє осудженого права
оскаржити вирок і від свого імені). Якщо ж виникає необхідність
підкреслити якісь факти, які відомі тільки засудженому, то скарги
подаються і засудженим, і адвокатом.

Форма і стиль написання апеляційної скарги у кожного адвоката свій. Але
ет. 350 КПК України встановлює певні вимоги до змісту апеляції. Гак, в
апеляції обов’язково повинно бути відзначено: 1) назва суду, якому
адресується апеляція; 2) особа, яке подає апеляцію: 3) вирок, ухвала, на
які подається апеляція, і назва суду, який їх ухвалив; 4) вказівка на
те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали і доводи на його
обґрунтовування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік
документів, які долаються до апеляції. При обґрунтовуванні захисником
необхідності зміни або відміни вироку апеляція повинна містити посилання
на відповідні листи справи. Засуджений і його захисник має право
впродовж 5 діб з часу вручення апеляції (яка представлена іншими
учасниками процесу) подати свої заперечення на апеляцію

Готуючи апеляційну скаргу, захисник зобов’язаний обговорити її з
підзахисним, вивчити можливості отримання додаткових доказів і погодити
принципові питання у формуванні правової позиції щодо скарги. Довести
судову помилку складно, але все-таки можна (і потрібно!), тільки
бездоганно знаючи чинне законодавство, судову практику і завдяки умінню
правильно сприймати і тлумачити їх.

Засуджений також має право і на касаційне оскарження. В касаційному
порядку можуть бути перевірені: І) вироки, ухвали і ухвали апеляційного
суду, постановлені як судом першої інстанції; 2) вироки і ухвали
апеляційного суду, постановлені в апеляційному порядку. Касаційні скарги
на присудження по кримінальних справах, можуть бути подані впродовж 6
місяців з моменту отримання законної сили. Касаційний розгляд має як
загальні риси з апеляційною інстанцією, так і певні відмінності

І Іаголоеимо на загальних вимогах: І) зміст касаційної скарги повинен
відповідати таким же вимогам, що і апеляційної скарги (ч. 2 ст. 387 К1ІК
України); 2) до скарги додається стільки копій, щоб їх можна було
роздати всім учасникам судового розгляду (ч. 1 ст. 387 КПК України); 3)
подача касаційної скарги па присудження припиняє набуття останніми
законної сили (ч. І ст. 389 КПК України); 4) як при апеляції, лак і при
касаційній скарзі їх можна доповнити, змінити, відкликати, а також
подати свої заперечення на скаргу або подання, які були подані іншим
учасником судовою розгляду (ч. 1 ст. 355, ст. 390 КПК України); 5)
касаційна скарга розглядається з обов’язковою участю прокурора (ст. 394
КПК України). Відмінності ж полягають у наступному: 1) КПК України
відзначає, що підставами для відміни або зміни вироку, визначення,
ухвали є істотне порушення крпмінально-процееуатьного закону;
неправильне вживання кримінального закону, невідповідності призначеного
покарання тяжкості злочину і особи осудженого; 2) нові матеріали, які
можуть підтвердити касаційну скаргу, не можуть бути витребувані шляхом
проведення слідчих дій, на відміну від апеляції; 3) в касаційній
інстанції захисник виступає з поясненнями, а не з мовою. В процесі
пояснення захисник повинен посилатися на відповідні норми закону, які
були порушені судом. Крім того, адвокату-захиснику потрібно бути вельми
зосередженим, оскільки судді можуть поставили йому питання.

Підготовку і складанню касаційної скарги адвокат здійснює в такому ж
порядку, що і при складанні апелляції. Критика оскарженого рішення
повинна бути всесторонмьо аргументованою враховуючи те, що вирок
перевіряється в об’ємі, в якому вій оскаржений. Не більш тою. А круг
документів і питань, які повинен вивчити і з’ясувати адвокат, готуючи
касаційну скаргу, істотно ширше, ніж при підготовні апеляції: адже цього
разу предметом оскарження є не тільки безпосередньо вирок, а більш того
– і апелляція на нього.

У роботі над касаційною скаргою немає певних універсальних зразків.
Скарга починається з невеликою вступу, в якому висловлюються фактичні і
процесуальні особливості справи, указується па конкретні порушення
закону. Язик юридично і лексично повинен бути точним. Мова лаконічна,
прозора у викладі і позбавлена штампів, вельми характерних для скарг
окремих адвокатів (наприклад, такі словосполучення-штампи
“обвинувачення

44

бездоказове”, “суд бере докази”, “суд бездоказово указує” і т.п.). В
основі цієї роботи ретельний аналіз навіть мінімальних деталей і
характериних особливостей справи, де іноді тільки одне, нібито не
побачене судом слово, може бути представлене рельєфно, відкриваючи
зовсім повий, нерідко несподіваний поворот у всій справі.

Отже, все ж головним є професійний аналіз доказів в справі і ті
висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що в справі допущена
помилка, яку необхідно виправити, що відповідно до процесуальних норм є
підставою для відміни вироку. Доводи, якими оперує адвокат, торкаються
як фактичних, так і юридичних питань. Перші відносяться до проблем
неповноти досудового і судового слідства, недостатності доказів, а другі
– пов’язані з процесуальними порушеннями і неправильним вживанням
закону. Касаційна підстава стає для суду переконливою тільки тоді, коли
адвокат може пов’язати його з неправильним виведенням суду про істинні
обставини справи. Незаконність вироку з’ясовується в процесі аналізу
вживання норми права, а також перевірки прийомів і способів тлумачення
кримінального матеріального закону.

Слід пам’ятати, що адвокат у контрольних стадіях кримінального процесу
не виступає двічі. Тому, представляючи інтереси свого довірителя, він
може аргументувати перед судом і непереконливість доводів прокурора в
тій частині, яка суперечить інтересам його клієнта. Виступаючи з
поясненнями, адвокат повинен посилатися на відповідні норми закону, яких
торкнулося судом. Таке посилання усилює переконливість доводів касатора
і полегшує перевірку правильності його аргументування. Треба вказати на
всі виявлені порушення, а не тільки на ті, які є підставою для відміни
рішення.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) що таке апеляція і
касація; 2) яка між ними різниця; 3) яке “золоте правило ” адвоката при
оскарженні судового рішення по першої інстанції; 4) чи може один адвокат
виступати захисником у апеляційній інстанції, а інший у касаційній.

4 КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ 4. “захисник”, “підозрюваний”,
“обвинувачений”, “підсудний”, “затримання”, “арешт”, “тактика і
стратегія захисту”, “правова позиція”, “колізії правових позицій
адвоката і підзахисного”, “адвокатське провадження”, “клопотання
адвоката”, “адвокатська промова”, “апелляція”, “касація”.

Основна література.

1. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкарупа, О.В.
Філонов, A.M. Титов, ІО.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. К: Знання.
2007. – 398 с.

2. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. СЯ.
Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. Кн. 1. – 940 с.

3 Гловацький І.Ю. Діяльність адвокага-захнепика у кримінальному процесі:
Навчальний посібник. – К: Атіка, 2003. – 351 с.

4 іейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний
посібник. – К : Юридична практика, 2004. – 288 с.

5. Фіолевський Д.І1. Адвокатура: Підручник. – 1С Алерта; І Ірецедент.
2006. – 486 с. ?

6, Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты:
проблемы становления и перспективы развития: Монография. – Запорожье:
ЗНУ. 2007. – 432 е.

PAGE 45

ЁЗ Додаткова література.

7. Ведь В.В. Використання адвокатом-захисником психологічних знань у
кримінальному процесі. / Авторсф. дис. … канд. юрид. наук. – Київ,
1999. – 18 с.

8. Брусницьш Л.В. Ограничение права на свидание защитника с подзащитным
в национальном и международном праве // Государство и право. – 2002. – №
11. – С. 104-106.

9. Ісмаїліта Л.Б. Деякі питання реалізації права на захист // Вісник
Академії адвокатури України. -2005. -№ 1. -С. 99 105.

10. Малютін І. Професійні захисники у кримінальному судочиністві //
Вісник прокуратури. – 2003. – № 10 (28) – С. 50 – 52.

11. Попелюшко В.О. Поняття захисту у кримінальному процесі // Вісник
Академії адвокатури України. – 2005. – № 3, – С. 87 – 96.

12. Сурбукова О.В. Адвокатське розслідування як інститут
кримінально-процссуального права // Вісник Академії адвокатури України.
– 2005. – № 4. С. 97 – 103.

13. Резничепко ТІ. Защита клиента, не признающего своей вины //
Российская юстиция. -2001. -№ 9. – С. 24-26.

14. Титов А. Участь захисника в кримінальних справах за призначенням:
окремі проблеми // Право України. – 2002. – № 3. – С. 87 – 89.

ТЕМА 5

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ

Основні питання теми:

1. Правова культура адвоката та її функції.

2. Поняття політичної культури адвокатів та її структура.

3. Психологічний зміст професійної деформації адвокатів.

4. Проблеми діяльності адвоката в “замовних” кримінальних справах.

5. Незаконна адвокатська діяльність та типи адвокатів-порушників.

6. Адвокат в “угодах з правосуддям”.

/. Правова культура адвоката

Правова культура адвоката – це єдність його професійних знань про право,
особистого ставлення до нього і практичних дій з врахуванням правових
вимог. Моральна культура адвоката передбачає стійкий імунітет проти зла,
моральн