Ярошенко – Право соціального забезпечення, 2005
ЗМІСТ
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального
забезпечення 5
Тема 2. Правовідносини із соціального забезпечення.
Джерела права соціального забезпечення 17
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування 29
Тема 4. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Пенсійне забезпечення окремих категорій осіб 44
Тема 5. Обов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і
похованням 90
Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття 111
Тема 7. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності 131
Тема 8. Організаційно-правові основи державної соціальної
допомоги 159
Тема 9. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 176
Тема 10. Соціальний захист ветеранів війни, інвалідів, ветеранів
праці та інших осіб похилого віку 194
Тема 11. Соціальний захист у зарубіжних країнах 206
Словник термінів 227
Тема 1
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД
ТА СИСТЕМА ПРАВА
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Ознаки самостійності права соціального забезпечення як галузі права
(предмет і метод).
Правові форми й види соціального забезпечення.
Система права соціального забезпечення.
Принципи права соціального забезпечення.
Ознаки самостійності права
соціального забезпечення
як галузі права (предмет і метод)
Право на соціальне забезпечення — одне з природних прав людини, що
обумовлене ходом розвитку людини в суспільстві, визнане світовим
співтовариством і закріплене в таких міжнародно-правових актах, як
Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні,
соціальні та культурні права, Європейська соціальна хартія.
Конституція України встановила право громадян на соціальний захист, у
тому числі й на соціальне забезпечення.
Відповідно до Конституції України соціальний захист базується на
соціальному страхуванні і соціальному забезпеченні.
Право на соціальний захист є центральним соціальним конституційним
правом. За Конституцією України (ст. 46), це право включає право на
забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Поряд з детальним визначенням права на соціальний захист у Конституції
закріплена система його гарантій. Це право гарантується
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок
страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також
бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі
державних, комунальних, приватних закладів для догляду за
непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий
від прожиткового мінімуму, який встановлено законом. Система соціального
захисту, відповідно до Конституції, має досить складну структуру,
елементами якої є пенсійне забезпечення, соціальне страхування,
соціальна допомога. Оскільки системний підхід передбачає, що будь-яка
система складається зі структурних одиниць, які перебувають у стійких
взаємозв’язках один з одним і не існують самі по собі [13, с. 8],
вважаємо за недоцільне включати до права на соціальний захист право на
охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, яке визначене
як окремий вид соціальних прав.
Зрозуміти сутність соціального захисту як одного з конституційних прав
можна лише з урахуванням форм задоволення потреб громадян із спеціальних
фондів.
Є дві форми задоволення потреб громадян: індивідуальна та сумісна [13,
с. 7]. Індивідуальна форма передбачає надання благ безпосередньо в
розпорядження особи (пенсії, допомоги). Сумісна — відсутність виплат
безпосередньо громадянам (освіта, медичне обслуговування).
Що стосується соціального обслуговування, то його не можна вважати
належним до другої форми, оскільки воно надається за рахунок коштів, що
призначаються для соціального захисту; обслуговування є додатком до
грошового забезпечення. Тому соціальне обслуговування виконує ті самі
функції, що і соціальний захист, і входить до системи соціального
захисту.
Соціальний захист має ряд ознак. По-перше, це система суспільних
відносин, яка призначена для задоволення особистих матеріальних потреб
громадян через індивідуальну форму розподілу зі спеціальних фондів.
По-друге, соціальний захист здійснюється державою за рахунок коштів
суспільства. По-третє, кошти надаються замість заробітної плати або як
додаток до неї у випадках, передбачених законодавством, у разі втрати чи
зниження заробітку, додаткових витрат або неможливості працевлаштування.
Соціальний захист має на меті дати кожному члену суспільства, незалежно
від соціального статусу, національної або расової приналежності,
можливість вільного розвитку, реалізації власних здібностей, а також
підтримання стабільності в суспільстві, тобто запобігання соціальній
напруженості, яка виникає через майнову, расову, культурну, соціальну
нерівність та виявляє себе у страйках, актах громадянської непокори,
сутичках між певними групами населення.
Заходи соціального захисту мають подвійну спрямованість [10, с. 80]. В
одних випадках вони покликані надавати пасивну підтримку тим членам
суспільства, які з певних причин опинились у скрутному становищі.
Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги — допомоги
суспільства особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів до існування.
Соціальна допомога за своєю суттю є адресною, тому що надається лише
тим, хто її потребує. Соціальний захист на засадах адресності є
загальноприйнятою практикою в країнах Західної Європи. Через соціальну
допомогу соціальний захист виконує свою лікувальну, реабілітаційну
функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, котрі потрапили в
скрутну життєву ситуацію, вберегтися від зубожіння.
Проте не менш важливими є заходи, спрямовані на запобігання ситуаціям,
які загрожують добробуту людини, та на стимулювання активності особи.
Соціальний захист здійснює свою превентивну функцію шляхом захисту особи
та її сім’ї від утрати доходу у разі безробіття, старіння, хвороби або
смерті та поліпшення її добробуту через соціальне страхування.
Отже, соціальний захист містить як пасивні, так і активні заходи
підтримки доходів. Пасивними заходами є соціальна допомога, активними —
соціальне страхування.
Таким чином, соціальний захист — це система суспільних відносин,
призначена для задоволення матеріальних потреб громадян із спеціальних
фондів через індивідуальну форму розподілу, замість оплати праці чи як
доповнення до неї у випадках, передбачених законодавством, з урахуванням
трудового стажу громадян чи соціального фактора або без урахування цих
обставин.
Соціальне забезпечення можна визначити як організаційно-правову
діяльність держави, спрямовану на матеріальне забезпечення осіб, які не
мають виходу на ринок праці, не застраховані в системі
загальнообов’язкового соціального страхування, зазнали соціального
ризику, внаслідок чого втратили здоров’я та (або) засоби до існування і
не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців. Суттю
соціального забезпечення є діяльність держави щодо надання особі
гарантованого законом мінімуму засобів до існування для забезпечення
достатнього рівня життя.
Юридичний механізм забезпечення права на соціальний захист здійснюється
за допомогою самостійної галузі права — права соціального забезпечення.
Право соціального забезпечення — це система правових норм, які регулюють
відносини стосовно забезпечення громадян у старості, у разі
непрацездатності, відносини материнства та дитинства, державної допомоги
окремій особі чи сім’ї, а також процедурні та процесуальні відносини.
Право соціального забезпечення як галузь права має відмітні ознаки:
особливий предмет регулювання й метод. Варто зазначити, що у сучасній
юридичній літературі дається визначення і третьої ознаки —
зацікавленість суспільства у становленні й розвитку системи правових
норм як галузі права.
Предметом прийнято називати коло однорідних суспільних відносин, які
можуть бути врегульовані лише певною системою правових норм [9, с. 5].
Отже, предметом правового регулювання права соціального забезпечення є
три основні групи суспільних відносин: майнові, управлінські, охоронні.
Але значне місце серед них посідають майнові відносини, пов’язані з
наданням фізичним особам різних видів соціального забезпечення.
Основою суспільних відносин, які визначають предмет права соціального
забезпечення, є пенсійні відносини та відносини із надання допомоги та
соціальних послуг [6, с. 31]. Крім основних відносин
соціально-забезпечувального характеру, до предмета права соціального
забезпечення входять процедурні відносини, які визначають порядок
надання різних видів соціального забезпечення, та процесуальні відносини
стосовно вирішення спорів з питань соціального забезпечення (йдеться про
відносини, які не входять до предмета процесуального права).
Безпосередньо належать до відносин предмета права соціального
забезпечення відносини щодо здійснення соціального страхування,
формування і використання Пенсійного фонду і фондів соціального
страхування, медичне й санаторно-курортне лікування, надання пільг
ветеранам війни й праці. Зазначені вище відносини складають предмет
права соціального забезпечення.
Метод правового регулювання визнається другим критерієм розмежування
галузей права. Кожна група відносин, що визначають предмет галузі права,
вимагає специфічних засобів нормативно-правового регулювання, які
реалізуються у методі. Методом права соціального забезпечення є
поєднання кількох способів регулювання: влади й підпорядкування (один
суб’єкт вимагає призначення певного виду соціального забезпечення, а
другий — зобов’язаний його надати); юридичної рівності (жоден із
суб’єктів не створює нових норм, а діє відповідно до актів, прийнятих
уповноваженими органами); дозволу (право вибирати той чи інший вид
соціального забезпечення); наказу (щодо платників податків); заборони
(забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду не за
призначенням).
Метод права соціального забезпечення має свої особливості. Фізична особа
як один із суб’єктів наділяється не тільки правоздатністю, а й правом
вимагати надання конкретного виду забезпечення, а орган соціального
захисту населення зобов’язаний надати його на умовах, встановлених
законом. Це основна схема поведінки учасників соціально-забезпечувальних
відносин. Усі права й обов’язки суб’єктів правовідносин встановлені
законом і не можуть бути змінені угодою сторін.
Визнаючи право соціального забезпечення самостійною галуззю права, слід
відмежовувати її від суміжних галузей права — трудового,
адміністративного, фінансового. Підставою для відмежування є різні
суспільні відносини, які складають предмет різних галузей права, та
ознаки, що характеризують метод. Основна відмінність відносин, які
регулюються трудовим правом, від відносин, що складають предмет права
соціального забезпечення, полягає в тому, що перші пов’язані з трудовою
діяльністю людини, а другі — із соціальним захистом непрацездатних. У
трудових відносинах учасниками є працівник і роботодавець, а в
соціальному забезпеченні — непрацездатний громадянин та орган
соціального захисту населення. Відносини соціального забезпечення
виникають під час реалізації громадянином свого конституційного права на
соціальний захист у разі втрати працездатності. В межах трудових
відносин громадянин реалізує конституційне право на працю.
Між трудовим правом та правом соціального забезпечення існує зв’язок та
взаємодія. Їм властива наявність ряду спільних понять: страховий стаж,
трудове каліцтво, професійне захворювання. Наявність трудових відносин у
минулому чи сьогодні, як правило, є підставою для отримання певного виду
забезпечення і для встановлення диференційованих розмірів забезпечення.
Адміністративне право забезпечує організаційні зв’язки у відносинах із
соціального забезпечення. Але ці зв’язки не тотожні владним
організаційним відносинам в адміністративному праві.
За допомогою норм фінансового права забезпечується функціонування фондів
соціального страхування (формування фондів, використання коштів тощо).
Правові форми й види
соціального забезпечення
Здійснення конституційного права на соціальний захист може бути
організоване в державних і недержавних формах, які розмежовуються за
такими ознаками, як суб’єкти забезпечення, джерела і способи формування
фондів для фінансування відповідних заходів, види забезпечення, умови та
розміри забезпечення, органи, які надають забезпечення [7, с. 7].
Соціальне забезпечення виступає в декількох організаційно-правових
формах і видах, що пов’язано зі специфікою забезпечення окремих
категорій громадян [6, с. 13].
Однією з форм соціального забезпечення, що витримала випробування часом,
є страхування: обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове
державне соціальне страхування в разі тимчасової непрацездатності,
страхування на випадок безробіття та в разі нещасного випадку чи
професійного захворювання. Обов’язкове державне соціальне страхування
поширюється на осіб, які працюють за наймом, та інших осіб, які
визначені законом. Для фінансування державного соціального страхування
створені відповідні фонди, що функціонують як позабюджетні самоврядні
фінансові системи.
Соціальне забезпечення за рахунок прямих асигнувань із державного
бюджету. Ця система охоплює певну групу суб’єктів. За рахунок коштів з
Державного бюджету здійснюється пенсійне забезпечення
військовослужбовців, надаються численні види допомоги сім’ям з дітьми, а
також видатки на професійне навчання й працевлаштування інвалідів,
забезпечення засобами пересування та ін.
Забезпечення за рахунок коштів соціальних фондів підприємств,
благодійних організацій і приватних добровільних внесків громадян.
Найбільшими суспільними об’єднаннями і фондами є «Союз Чорнобиль
України» і Фонд України соціального захисту інвалідів. Чорнобильська
організація надає допомогу особам, потерпілим унаслідок аварії на ЧАЕС.
Допомога надається вибірково, враховується діагноз і матеріальний стан
потерпілих. Фонд України соціального захисту інвалідів є державною
організацією. Його кошти використовуються на фінансування державних
програм зі соціальної захищеності інвалідів, професійної реабілітації,
витрат на створення робочих місць для інвалідів та інші види соціальної
допомоги інвалідам. Значну роль у соціальному забезпеченні окремих
категорій громадян відіграють благодійні фонди, гуманітарні акції
«Милосердя».
Утримання непрацездатних громадян у державних, комунальних та інших
установах соціального призначення. Таке утримання є самостійною формою
соціального забезпечення, яке відбувається за рахунок прямих асигнувань
із бюджету, та належить до сфери послуг для людей похилого віку
(перебування в будинках-інтернатах та надомне обслуговування
непрацездатних).
Адресна соціальна допомога. Суб’єктами соціальної допомоги слід
визнавати лише осіб, які потребують такої допомоги, виходячи зі стану їх
нужденності (рівень доходів не досягає прожиткового мінімуму). Право на
соціальну допомогу не обумовлюється трудовою діяльністю або сплатою
страхових внесків. Тому фінансування цієї форми можливе тільки за
рахунок бюджетів різних рівнів. Отже, це відносно нова форма допомоги
конкретним непрацездатним чи малозабезпеченим залежно від рівня їхньої
забезпеченості і можливостей держави.
Недержавне пенсійне забезпечення громадян. Недержавна пенсія
відрізняється від державної тим, що її розмір можна встановити за
власним бажанням. Вкладники коштів у недержавні фонди не позбавляються
державних пенсій, а лише одержують до них додатки.
Названі організаційно-правові форми соціального забезпечення доповнюють
одна одну і складають систему соціального захисту населення.
Соціальне забезпечення виражається у певних грошових сумах або у формі
матеріальних і побутово-культурних благ та послуг, що надаються окремим
категоріям громадян. Перелік видів забезпечення визначений Конституцією
України. Грошові суми виплачуються, як правило, у вигляді пенсій та
допомог.
Пенсії — це регулярні грошові виплати, які отримують громадяни від
держави та спеціальних фондів після досягнення встановленого віку, у
разі інвалідності, втрати годувальника, за вислугу років. Їх
характерними ознаками є:
грошові виплати за віком та у разі непрацездатності, коли особа
звільняється від обов’язку працювати або не може працювати за станом
здоров’я;
виплати зі спеціальних фондів;
розмір залежить в основному від одержуваного заробітку.
Допомоги — це такі грошові виплати (крім пенсій) громадянам у випадках,
передбачених законом, що надаються з фондів соціального страхування та
за рахунок державного бюджету. Види допомоги відрізняються між собою їх
безпосередньою метою та низкою юридичних ознак. Допомоги можна
класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх
метою (у разі тимчасової непрацездатності, у зв’язку з народженням
дитини та ін.).
Третім видом соціального забезпечення є соціальні послуги та пільги
побутового характеру. Соціальні послуги — це комплекс правових,
економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших
заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які
перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої
допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності,
соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [2, ст. 1].
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та
соціальне обслуговування. Матеріальна допомога надається особам, що
перебувають у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або
натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і
особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших
предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних
засобів реабілітації. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом
надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (удома);
у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних
установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в
установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у
територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах
соціальної підтримки (догляду). За Законом України «Про соціальні
послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг:
соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчування, м’яким
та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами,
засобами малої механізації; здійснення соціально-побутового патронажу,
виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
психологічні послуги — надання консультацій з питань психічного здоров’я
та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування
психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних
характеристик особистості, із метою її психологічної корекції або
психологічної реабілітації, надання методичних порад;
соціально-педагогічні послуги — виявлення та сприяння розвитку
різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих
обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та
корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та
художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних
закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;
соціально-медичні послуги — консультації щодо запобігання виникненню та
розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та
охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих
заходів, працетерапія;
соціально-економічні послуги — задоволення матеріальних інтересів і
потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що
реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також
допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
юридичні послуги — надання консультацій з питань чинного законодавства,
здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних
життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу й
реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних
дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська
допомога, захист прав та інтересів особи тощо);
послуги з працевлаштування — пошук підходящої роботи, сприяння у
працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними
можливостями — комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів,
спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на
професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;
інформаційні послуги — надання інформації, необхідної для вирішення
складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження
просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги);
поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види
соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до
соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами
загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюються
законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Усі види соціального забезпечення мають спільну мету — соціальний захист
громадян у передбачених законом випадках.
Система права
соціального забезпечення
Право соціального забезпечення має свою систему, тобто науково
обґрунтований, об’єктивно існуючий зв’язок інститутів і норм, що
складають самостійну галузь права. За такою системою можуть
розміщуватися норми в єдиному правовому акті, в якому зібрані основні
норми галузі (кодекс). Але така науково обґрунтована класифікація й
послідовність (система законодавства) не завжди ідентична із системою
галузі права, оскільки ряд норм в інших актах, що належать даній галузі,
цією системою не охоплені. Норми галузі права соціального забезпечення
не кодифіковані. Тому в даному випадку йдеться про наукову класифікацію
норм, що закріплені різними нормативними актами.
Визначення системи сучасного права соціального забезпечення України
ускладнюється тим, що жодним законодавчим актом вона не встановлена.
Лише одним актом передбачено основні її структурні частини — це
Концепція соціального забезпечення населення України (1993 р.), яка
окреслює загальну будову галузі у напрямі її реформування. Однак
Концепція не має юридичної сили закону, що дає підстави нормотворчим
органам урегульовувати окремі суспільні відносини і діяти у цій сфері на
власний розсуд [11, с. 24].
Система може бути визначена і встановлена за такими критеріями:
функціональними, інституціональними, суб’єктними та ін. Норма може
відображати загальні принципові положення, які характеризують галузь
права з урахуванням сукупності всіх суспільних відносин, що регулюються
нею, або закріплювати правило, що стосується лише певних суспільних
відносин, які входять до предмета даної галузі.
В основі класифікації норм права соціального забезпечення лежить їх
поділ на норми загальної й особливої частини галузі права соціального
забезпечення. До загальної частини належать норми, що характеризують
предмет, метод, завдання галузі за чинним законодавством (ст. 46, 92
Конституції України; ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про пенсійне
забезпечення»; ст. 1, 2, 3, 4, 5 «Основ законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.01 1998 р.).
До особливої частини права соціального забезпечення належать такі норми,
що детально регламентують розмір, умови й порядок надання громадянам
різних видів соціального забезпечення. Система особливої частини досить
складна. Перш ніж аналізувати її, треба зазначити, що дана галузь має у
своїй структурі не тільки правові інститути, а й підгалузі. На сьогодні
підгалузями називають права соціального забезпечення, право
загальнообов’язкового соціального страхування й право державної
соціальної допомоги. Кожна з цих структурних частин має власну загальну
частину та принципи. В той же час вони перебувають під дією загальних
положень цілої галузі права соціального забезпечення.
До цього часу нез’ясованим залишається галузева приналежність правового
інституту стипендіального забезпечення студентів. Такі виплати за своєю
суттю є соціальною допомогою, а відповідний правовий інститут має бути
віднесений до підгалузі права державної соціальної допомоги [11, с. 28].
Системність у праві соціального забезпечення як об’єктивна вимога до
правового механізму має відображатися у системі законодавства.
Принципи права соціального забезпечення
Правові норми, які регулюють предмет права соціального забезпечення,
внутрішньо взаємопов’язані, оскільки базуються на єдиних принципах.
Принципи права соціального забезпечення визначаються політичною та
економічною системами, які закріплені Конституцією України. Зміст
вказаних принципів у Конституції України не розкритий (як, наприклад,
зміст принципів судочинства). До сьогодні немає загального нормативного
акта, де були б зафіксовані принципи права соціального забезпечення. Але
аналіз конкретного законодавства дає можливість їх сформулювати й
обґрунтувати.
У юридичній літературі висвітлюються різні системи принципів. Сирота І.
М. запропонував таку систему принципів правового регулювання соціального
забезпечення [8, с. 66—67] :
соціальне забезпечення на умовах обов’язкового державного соціального
страхування всіх працюючих громадян;
різноманітність форм і видів соціального забезпечення застрахованих
працівників;
диференціація умов і норм соціального забезпечення залежно від характеру
й тривалості трудової діяльності та розміру страхових внесків
працівників;
забезпечення пенсіями та допомогами на рівні прожиткового мінімуму;
здійснення соціального забезпечення за рахунок коштів державних та
недержавних страхових фондів;
здійснення соціального забезпечення органами державного управління;
охорона й захист прав і законних інтересів громадян на соціальне
забезпечення.
Конституція України // Відомості ВР України. — 1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про соціальні послуги» № 966-ІV від 19.06 2003 р.
Загальна декларація прав людини: Законодавство України про шлюб, сім’ю
та молодь. — К.: Юрінком, 1997. — С. 22—23.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права //
Международные акты о правах человека. — М. 2000. — С. 25—28.
Европейская социальная хартия // Сборник важнейших документов по
международному праву. — Ч. І общая. — М., 1996. — С. 233.
Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР. — М., 1987.
Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения. — М., 1997.
Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні. — Х., 2001.
Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. — К., 1998.
Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К., 1997.
Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний
аналіз // Право України. — 2001. — № 5. — С. 24—28.
Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема
термінів і понять // Право України. — 2000. — № 4. — С. 38.
Шайхатдинов В. Ш. Теоретические проблемы советского права социального
обеспечения. — Свердловск, 1986. — С. 8.
ТЕМА 2
ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Правовідносини з соціального забезпечення:
види правовідносин;
суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин.
Джерела права соціального забезпечення.
Правовідносини
з соціального забезпечення
Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять правової науки.
Суспільні відносини набувають форми правовідносин тільки тому, що
відносини між їх учасниками регламентуються нормами права. Різні аспекти
правовідносин соціального забезпечення досліджені ще за часів
Радянського Союзу такими вченими: Н. Г. Александровим, В. С. Андрєєвим,
В. А. Тарасовою, Я. М. Фогелем.
Правовідносини у сфері соціального забезпечення — це врегульовані
нормами права фактичні відносини щодо надання грошових виплат, послуг,
пільг, які виникають між відповідними органами і фізичними особами, що
мають на них право, при настанні ситуації соціального ризику.
Залежно від того, результатом реалізації якої норми є правовідносини, їх
можна поділити на правовідносини з приводу окремих видів забезпечення
(матеріальні), процедурні правовідносини з установлення фактів та
констатації обставин, що мають юридичне значення, та процесуальні
правовідносини у випадках розгляду спорів між сторонами правовідносин,
якщо закон не відніс їх до звичайних спорів, які розглядаються цивільним
процесом.
Для розкриття суті правовідносин необхідно розглянути питання про
юридичні факти, про суб’єкти даних правовідносин, їх зміст та об’єкт.
Основу системи правовідносин з соціального забезпечення складають
матеріальні правовідносини, оскільки саме в них задовольняються
об’єктивні потреби особи в матеріальних засобах та соціальних послугах.
Відмітною рисою соціально-забезпечувальних правовідносин є те, що особа
(або сім’я) у разі дотримання встановлених законом умов наділена
суб’єктивним правом на отримання пенсії, допомоги, компенсації, послуги
або пільги,
а державний орган зобов’язаний їх надати. При цьому обов’язок державного
органу визначається вимогою уповноваженої особи [3, с. 48]. Це означає,
що в односторонньому порядку або за угодою сторін обов’язок не може бути
змінений. Слід наголосити, що саме в цьому полягає одна з головних
відмінностей обов’язку в соціально-забезпечувальних відносинах від
обов’язку в цивільних правовідносинах, де суб’єкти на власний розсуд
покладають на себе обов’язки в передбачених законом межах.
Унаслідок цільового характеру коштів, призначених для соціального
забезпечення, відносини, що розглядаються, виникають, як правило, на не
договірній основі (крім добровільного та недержавного соціального
страхування). Даному твердженню не суперечить той факт, що
правовідносини по загальнообов’язковому соціальному страхуванню
виникають на основі договору між страховиком і страхувальником на
користь третьої особи — застрахованого. Нормативними актами визначений
типовий договір, який містить усі необхідні умови, відхід від яких не
допускається, якщо це порушує права застрахованої особи.
Традиційною залишається класифікація матеріальних правовідносин за
видами забезпечення: пенсійні, із приводу надання допомог та
компенсаційних виплат, з соціального обслуговування. Але така
класифікація є загальною і потребує конкретизації. Зокрема, залежно від
специфіки юридичних фактів пенсійні правовідносини можна об’єднати в
такі групи: виплата пенсій за віком; у зв’язку з інвалідністю; в разі
втрати годувальника із солідарної системи пенсійного забезпечення; у
зв’язку з наданням одноразової виплати або довічної пенсії із
накопичувального фонду загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування.
Правовідносини з приводу виплати допомог та компенсацій досить різні,
але їх також можна класифікувати за видами, наприклад, до правовідносин
у зв’язку з наданням допомог належать: у разі тимчасової
непрацездатності; при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною
до досягнення нею трьох років та ін.
Різноманітними є правовідносини і з соціального обслуговування:
соціальне обслуговування вдома; утримання в установах соціального
захисту; професійне навчання та працевлаштування інвалідів; забезпечення
інвалідів транспортними засобами і т.д.
Матеріальні правовідносини розрізняються за юридичними фактами, строками
дії, суб’єктами, об’єктами, змістом.
Юридичні факти — це об’єктивні обставини, із якими пов’язані виникнення,
зміна або припинення правовідносин. Як правило, більшість правовідносин
із соціального забезпечення виникають із юридичних складів (ряд фактів).
Відсутність хоча б одного з необхідних фактів у складі не приводить до
виникнення, зміни або припинення правовідносин. Разом із тим обставини,
які утворюють склад, виконують різні функції. Серед них, як вказує В. С.
Андрєєв [1, с. 115], слід виділити юридичний факт, який викликав
необхідність правової регламентації відповідних відносин, а також
юридично значимі обставини та передумови. Наприклад, в юридичному
складі, який викликає виникнення пенсійних правовідносин за віком,
юридичним фактом є досягнення встановленого законом віку. А до юридично
значущих передумов належать: наявність страхового стажу відповідної
тривалості; письмове звернення за призначенням пенсії за віком; рішення
Пенсійного органу.
За строком дії правовідносини з соціального забезпечення поділяють на
три групи [3, с. 50]: 1) правовідносини, що припиняються з одноразовим
виконанням обов’язків (одноразові виплати, протезування, надання
транспортного засобу); 2) правовідносини з абсолютно встановленим
строком існування у часі (пенсійні правовідносини у випадку втрати
годувальника — до досягнення дитиною повноліття; правовідносини з
приводу надання допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років); 3)
правовідносини з відносно невизначеним строком існування у часі
(пенсійні правовідносини за віком, з інвалідності, правовідносини з
виплат допомоги у разі тимчасової непрацездатності).
Отже, більшість соціально-забезпечувальних відносин за своєю природою є
соціально-зобов’язальними правовідносинами недоговірного характеру. Вони
мають чітку правову регламентацію, оскільки всі права і обов’язки їх
суб’єктів визначені законом і не можуть бути змінені за угодою сторін.
Передують реалізації матеріальних правовідносин або виникають разом із
ними процедурні правовідносини зі встановлення юридичних фактів
(наприклад, тривалості страхового стажу, групи та причини інвалідності)
та винесення рішень про призначення або про відмову у наданні конкретних
видів соціального забезпечення. Хоча ці правовідносини тісно пов’язані з
матеріальними, проте мають особливості, які підтверджують їх
самостійність. Процедурні правовідносини виникають завжди за
волевиявленням заінтересованої особи після виникнення права на той чи
інший вид забезпечення.
Процедурні правовідносини є правозастосовчими, пов’язаними з реалізацією
матеріальних правовідносин. Вони пов’язані із установленням юридичного
складу, який створює дані правовідносини. Юридичні правовідносини
бувають кількох видів: одні з них слугують для призначення тієї чи іншої
соціальної виплати, а інші мають більш широке значення, встановлюючи
лише деякі юридично значимі обставини.
Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечен-
ня можна класифікувати на окремі види за різними критеріями [7, с. 98].
Залежно від виду соціального забезпечення, на реалізацію якого
спрямовані процедурні правовідносини, розрізняють процедурні
правовідносини: у пенсійному забезпеченні; у зв’язку з призначенням
грошових допомог; які виникають у зв’язку з наданням соціальних послуг і
пільг.
Стосовно форми соціального забезпечення розрізняють процедурні
правовідносини у сфері: загальнообов’язкового соціального страхування;
державного соціального забезпечення та соціальної допомоги; недержавної
соціальної підтримки.
Юридичним фактом, що породжує процедурні правовідносини, є звернення
заінтересованої особи або її представника з проханням підтвердити
конкретний факт. При цьому громадянин має не тільки право вимагати від
компетентних державних органів розгляду свого прохання, а й несе
обов’язок з надання необхідних доказів.
Процедурні правовідносини продовжуються в часі. Вони припиняються з
винесенням рішення про наявність або відсутність обставин, що мають
юридичне значення. Важливу роль у процедурних правовідносинах відіграють
строки, протягом яких мають виконуватися певні юридичні дії. Пропуск
строків без поважних причин призводить до відмови у призначенні
відповідного виду соціального забезпечення. Так, одноразова допомога у
зв’язку з народженням дитини надається одному з батьків, якщо звернення
за нею надійшло не пізніше шести місяців після народження дитини. У разі
пропуску цього строку без поважних причин допомога не надається.
У разі незгоди з рішенням відповідного компетентного державного органу
громадянин має право звернутися за вирішенням спору в адміністративному
чи судовому порядку. У зв’язку з розглядом спору виникають процесуальні
правовідносини. Відмінність процедурних правовідносин від процесуальних
в соціальному забезпеченні визначається специфікою їх, змісту. В
процедурних правовідносинах законодавством передбачена обов’язкова
нормальна процедура, без якої неможливі подальші етапи реалізації прав
та обов’язків у матеріально-правовому відношенні, а процес розгляду
спору охоплює не всі, а лише спірні обставини. Вказані правовідносини
виникають на підставі охоронних норм із приводу вирішення спору про
соціальне забезпечення і не є обов’язковими у ході реалізації норм
матеріального права на конкретний вид забезпечення.
Оскільки право соціального забезпечення не закріплює ніякої особливої
процедури розгляду спорів, судовий розгляд здійснюється за нормами
цивільного процесуального або адміністративного процесуального права.
Відсутність відповідних норм є недоліком законодавства, який необхідно
виправити для спрощення та прискорення порядку розгляду спорів,
підвищення ефективності захисту прав громадян у галузі соціального
забезпечення.
В юридичній літературі висловлюються пропозиції щодо доцільності
створення спеціалізованих судів для розгляду названих вище спорів. Отже,
процесуальними правовідносинами із соціального забезпечення називають
урегульовані нормами цивільного процесуального або адміністративного
процесуального права відносини громадянина або сім’ї з юрисдикційним
органом про розгляд спору між особою та органом соціального захисту.
Суб’єктами правовідносин з соціального забезпечення є фізична особа та
державний орган, які є носіями суб’єктивних прав та обов’язків.
Серед фізичних осіб як суб’єктів правовідносин з соціального
забезпечення в першу чергу слід назвати громадян України. Крім них,
суб’єктами даних правовідносин можуть бути іноземні громадяни та особи
без громадянства, які постійно проживають
в Україні. Всіх фізичних осіб об’єднує те, що вони підлягають
соціальному забезпеченню зі спеціально створених фондів у зв’язку з
настанням соціального випадку (старість, безробіття) або виконанням
певних професійних обов’язків (робота у шкідливих умовах).
Існують також правовідносини, в яких суб’єктом виступає сім’я, а не
фізична особа. Це пенсійні правовідносини у випадку втрати годувальника;
правовідносини з приводу надання допомоги малозабезпечним сім’ям. Але
представлення одним із членів сім’ї інтересів інших не позбавляє права
останніх бути самостійними учасниками цих правовідносин.
Другим суб’єктом правовідносин у сфері соціального забезпечення є один з
державних органів, що зобов’язаний призначити й надати конкретний вид
забезпечення. До таких органів належать: органи Пенсійного фонду;
комісія з установлення пенсій за особливі заслуги перед Україною; органи
Міністерства праці та соціальної політики України; органи пенсійного
забезпечення Міноборони, СБУ, МВС України та ін.
Щоб бути учасником правовідносин з соціального забезпечення, громадянин
повинен мати правосуб’єктність, зміст якої складають два структурні
елементи — правоздатність та дієздатність. У різних галузях права ці
структурні елементи правосуб’єктності мають різне поєднання. В одних
галузях (наприклад, адміністративне, кримінальне, трудове право)
правоздатність і дієздатність виступають у нерозривній єдності. Для
інших галузей (наприклад, цивільне право) можливе роз’єднання цих
елементів. Правосуб’єктність громадян у соціальному забезпеченні слід
віднести саме до другої групи. Зокрема, інвалід дитинства до
16 років, будучи суб’єктом правовідносин з надання соціальної пенсії,
має тільки правоздатність. Від його імені в цих відносинах виступають
батьки, опікун або піклувальник. Якщо громадянин визнаний недієздатним
унаслідок душевної хвороби чи недоумства, то від його імені у
правовідносинах з соціального забезпечення бере участь його представник.
Існують правовідносини, в яких неможливо розділити правоздатність і
дієздатність громадянина (наприклад, у правовідносинах з безкоштовного
протезування).
Отже, щоб бути cуб’єктом права, необхідно мати правоздатність, тобто
можливість мати права і обов’язки. Умовами володіння правоздатністю є
автономне існування індивіда та наявність у нього власного імені і
власної індивідуальності [5, с. 39].
Деякі вчені поділяють правоздатність на загальну (здатність особи бути
суб’єктом права взагалі), галузеву (бути суб’єктом правовідносин
конкретної галузі права) і спеціальну (бути суб’єктом лише певних
правовідносин, що складаються в середині окремої галузі права) [2, с.
61—86]. Наприклад, суб’єктом пенсійних правовідносин за певних умов може
бути будь-який громадянин. Але щоб стати пенсіонером, особа повинна мати
пенсійну правоздатність. Під пенсійною правоздатністю розуміється
здатність громадянина здобути суб’єктивне право на пенсію і володіти
ним, вступати в конкретні пенсійні правовідносини. Момент виникнення
пенсійної правоздатності залежить від виду конкретних правовідносин: у
пенсійних правовідносинах за віком —
в 60, 55 років; у пенсійних правовідносинах з інвалідності — із початку
суспільно корисної діяльності.
Інші науковці [5, с. 40] вважають, що правоздатність вказує лише на те,
хто може бути суб’єктом права, тобто чия поведінка регулюється правовими
нормами і цим обмежується. Сенсу виділяти спеціальну правоздатність
немає. Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжується дієздатністю
— здатністю реалізовувати права і виконувати обов’язки.
Правоздатністю, окрім громадян, наділені також державні органи і
юридичні особи. Перші здійснюють управлінську функцію у сфері
соціального забезпечення і для цього наділені владними повноваженнями,
тобто компетенцією. Організації є правоздатними за наявності у них
статусу юридичної особи.
Окрім правоздатності, суб’єкти правовідносин наділені дієздатністю. Це
визначена законом можливість суб’єкта особисто вчиняти юридичні дії. У
сфері соціального забезпечення — це здатність особи самостійно чи за
допомогою визначених законом осіб здійснювати права й обов’язки.
Сприяння у здійсненні дієздатності — характерна риса
соціально-забезпечувальної дієздатності. У праві соціального
забезпечення дієздатність буває повна та часткова. Повна дієздатність
настає з 16 років. Визнання людини повністю недієздатною у праві
соціального забезпечення неможливе, оскільки недієздатні є однією з
категорій осіб, яким держава зобов’язана надавати соціальне
забезпечення.
Іншим суб’єктом пенсійних правовідносин є відповідний державний орган.
Як правило, таким органом є районне (міське) управління соціального
захисту. Функції, права та обов’язки управління соціального захисту
визначені відповідним Положенням. Управління завжди виступає як орган
державної виконавчої влади, що діє в рамках функцій, покладених на нього
державою.
Під об’єктом матеріальних правовідносин з соціального забезпечення
розуміють конкретне благо матеріального чи нематеріального характеру,
щодо якого вони виникають, тобто конкретний вид соціального
забезпечення: об’єктом пенсійних правовідносин є пенсія; об’єктом
правовідносин із приводу надання допомог є відповідна допомога. У
процедурних правовідносинах об’єктом виступають дії — рішення державних
органів про призначення конкретного виду соціального забезпечення, без
яких неможлива реалізація матеріальних правовідносин. У процесуальних
правовідносинах з розгляду спорів — рішення по суті спору. Об’єкти
правовідносин не слід плутати із змістом правовідносин. Під юридичним
змістом правовідносин розуміють сукупність суб’єктивних прав і юридичних
обов’язків, якими наділені суб’єкти правовідносин [4, с. 86]. Характерна
риса всіх правовідносин зі соціального забезпечення — наявність
правомочності правоздатної особи на одержання окремого виду соціального
забезпечення і відповідно цій правомочності наявність юридичного
обов’язку органу державної влади надавати особі матеріальне благо.
Змістом матеріальних правовідносин з соціального забезпечення є
суб’єктивне право громадянина на конкретний вид соціального забезпечення
в установленому законом розмірі і у визначені законом строки і обов’язок
державного органу прийняти рішення про його надання або про відмову в
його наданні. Змістом процедурних правовідносин є суб’єктивне право
громадянина на встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення
права на конкретний вид соціального забезпечення, і відповідний
обов’язок державного органу здійснити перевірку і винести акт-рішення
про задоволення суб’єктивного права громадянина або про відмову в цьому.
Змістом процесуальних правовідносин виступає суб’єктивне право на
поновлення порушеного права і відповідний обов’язок державного органу
розглянути сутність спору і прийняти рішення. Це не означає, що у сфері
соціального забезпечення правовідносини є простими, тобто складаються з
однієї правомочності і кореспондуючого їй обов’язку, або однобічними,
коли правомочності належать одному суб’єкту правовідносин, а обов’язки —
іншому. Більшість правовідносин у праві соціального забезпечення складні
і двосторонні, з комплексом прав і обов’язків у обох суб’єктів.
Джерела права соціального забезпечення
Розглядаючи шляхи розвитку системи соціального законодавства в Україні з
моменту проголошення її незалежності та звертаючись до сучасного стану в
галузі законодавчого забезпечення соціальної сфери, слід відзначити, що
за цей час так і не було створено системи, тобто єдиної і внутрішньо
несуперечливої юридичної структури, законодавчих актів, які регулюють
соціальний захист громадян.
Певним чином це пояснюється специфікою самої системи соціального
захисту, яка має доволі складну структуру, елементами якої є пенсійне
забезпечення, соціальна допомога, соціальне страхування. Тому складність
об’єкта правового регулювання та різноманітність соціальних проблем
породжують певні ускладнення в коригуванні правових норм. Внаслідок
цього виникають розбіжності в різних законах з одного і того ж питання,
що ускладнює можливість їх безпосереднього застосування. Тому практично
жодна спроба кодифікації існуючих юридичних актів у сфері соціального
законодавства не реалізована.
У Концепції соціального забезпечення населення України закладено основи
правової й нормативної баз соціального забезпечення, вироблено механізми
забезпечення дотримання соціальних гарантій. Але Концепція перебуває в
стадії початкової реалізації.
Наполягаючи на недосконалості законодавчого забезпечення права на
соціальний захист, не маємо на увазі недостатню кількість законів.
Навпаки, існує занадто багато законів та підзаконних нормативно-правових
актів, які нерідко суперечать один одному. Політика держави з питань
соціального захисту формується, в першу чергу, на законодавчому рівні.
За роки незалежності України прийнято значну кількість законів України,
указів Президента та інших нормативно-правових актів із питань
соціального захисту населення України. На сьогодні правовий простір у
цій сфері регулюється більше ніж двомастами нормативно-правовими актами
[6, с. 357], серед яких Закони України «Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р., «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.,
«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року, «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р., «Про державну
допомогу сім’ям з дітьми» від 22 березня 2001 р., «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р., «Про
державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5
жовтня 2000 р., «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим
сім’ям» від 1 червня 2000 р. і т. ін.
Саме з метою забезпечення соціальної політики й закладення основи
соціального захисту і соціальних гарантій для населення України,
Верховна Рада в липні 1991 року прийняла Закони «Про мінімальний
споживчий бюджет» та «Про індексацію грошових доходів населення». У
першому визначено поняття мінімального споживчого бюджету. Закон «Про
індексацію грошових доходів населення» визначає механізм підвищення
грошових доходів населення, що дає можливість відшкодувати громадянам
подорожчання товарів. Але дія цього Закону була зупинена Декретом
Кабінету Міністрів України у грудні 1992 року.
Таким чином, мінімальні соціальні гарантії залишалися без законодавчого
регулювання до 1994 року, коли Верховна Рада України прийняла Закон «Про
внесення змін і доповнень до Законів Української РСР «Про мінімальний
споживчий бюджет» та «Про індексацію грошових доходів населення».
Цими законами було встановлено, що в період спаду економіки та
виробництва замість мінімального споживчого бюджету встановлювався новий
соціальний норматив — величина вартості межі малозабезпеченості. Цей
норматив був встановлений як виняток. Проте лише у жовтні 1995 року була
затверджена величина вартості межі малозабезпеченості, яка так і не
стала базою для визначення мінімальної зарплати та пенсії [9, с.
190—194].
Джерела права соціального забезпечення розрізняються за своєю юридичною
чинністю залежно від положення нормотворчого органу в механізмі держави.
Але один і той самий орган державної влади може приймати різні
нормативні акти. Тому краще проводити класифікацію актів за правовими
особливостями. За цією ознакою всі нормативні акти поділяються на закони
та підзаконні акти.
Основним нормативно-правовим актом, що встановлює право громадян на
соціальний захист, є Конституція України. У ній записано, що громадяни
мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх
у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати
годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у
старості та в інших випадках, передбачених законом.
Серед нормативних актів соціального забезпечення важливе місце належить
«Основам законодавства України про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування» від 14 січня 1998 р., де сформульовані основні
принципи, форми і види соціального страхування працівників і членів їх,
сімей.
У регулюванні пенсійних відносин важливу роль відіграє Закон України
«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003
р. Закон гарантує усім застрахованим особам право на матеріальне
забезпечення за рахунок коштів Пенсійного та Накопичувального фондів
шляхом надання пенсій.
У сфері пенсійного забезпечення діють також і інші закони — «Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р., «Про
пенсії за особливі заслуги перед Україною» від
1 червня 2000 р.
Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,
регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991
року.
Відносини у сфері соціального страхування регулюються Законами України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням» від 18 січня 2001 року, «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття від 2 березня 2000 року»,
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року.
Також джерелами права соціального забезпечення є Закони України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 грудня
1995 р., «Про державні виплати сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992
р., «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1
червня 2000 р.
До підзаконних актів, що регулюють пенсійні й інші відносини з
пенсійного забезпечення, належать постанови Кабінету Міністрів України.
Це акти про періодичну зміну й встановлення нових розмірів пенсій, про
затвердження Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і
показників, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах
(Людина і праця // Інформаційний бюлетень Мінпраці та соціальної
політики України. — 1994. — № 6).
Джерелами права соціального забезпечення є міжнародні договори та угоди.
Україна ратифікувала низку угод у галузі соціального забезпечення в
рамках СНД. Серед них Угоди «Про гарантії прав громадян держав—учасниць
СНД у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 р., «Про
взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої
Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав і
сімей загиблих військовослужбовців» від 15 квітня 1994 р.
Право на соціальний захист та соціальне забезпечення визнані світовим
співтовариством, що закріплено у міжнародних правових актах: Загальній
декларації прав людини (1948 р.), Міжнародному пакті про економічні,
соціальні та культурні права (1966 р.), Європейській соціальній хартії
(1961 р.), Європейській хартії про основні соціальні права трудящих
(1989 р.) [11, с. 201—205]. Соціальні нормативи та принципи закріплені в
Конвенціях Міжнародної організації праці. Питання соціального
забезпечення регулюються 48-ю, 102-ю та 157-ю Конвенціями МОП. На жаль,
вказані Конвенції не ратифіковані Україною, тому вони не мають
обов’язкової сили для нашої країни.
Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР. — М., 1987.
Зайкин А. Д. Правоотношения по социальному обеспечению. — М., 1974.
Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения. — М., 1997.
Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні. — Х., 2001.
Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення //
Право України. — 2003. — № 2. — С. 39—44.
Прилипко С. М. Систематизація законодавства про соціальний захист //
Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики.
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К., 1999. — С.
357.
Сташків Б. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення:
поняття, структура, види // Підприємництво, господарство, право. — 2003.
— № 12. — С. 95—98.
Болотіна Л. Право людини на соціальне забезпечення: проблеми термінів і
понять // Право України. — 2000. — № 4. — С. 35—39.
Приходько С. Г. Економіко-правовий аспект соціального захисту громадян /
Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2000. — № 1. — С.
182—194.
Ярошенко І. С. Історичний розвиток інституту соціального захисту // Зб.
наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2002 — № 3. — С. 230—238.
Ярошенко І. С. Становлення права соціального забезпечення в системі
європейського права // Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки».
— 2001. — № 2. — С. 199—206.
ТЕМА 3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Реформа діючої системи соціального страхування в Україні.
Поняття, принципи й види загальнообов’язкового державного соціального
страхування.
Суб’єкти й об’єкти загальнообов’язкового державного соціального
страхування.
Соціальний ризик, страховий ризик і страховий випадок.
Види соціальних послуг і матеріального забезпечення за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Реформа діючої системи
соціального страхування в Україні
З набуттям незалежності в Україні розроблена й схвалена в грудні 1993
року Верховною Радою України Концепція соціального забезпечення
населення України, яка врахувала перехід країни до ринкової економіки,
оскільки механізми діючої на той час системи соціального захисту
вичерпали себе і спричинили негативні тенденції, такі як зростання
заборгованості з виплат, випадки нецільового використання страхових
коштів, невідповідність форм управління фондами існуючій системі
формування коштів. Необхідно було реформувати всю систему соціального
захисту в Україні.
Метою реформи системи соціального захисту населення України є:
Створення стійкої фінансової системи для економічного та правового
захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності,
вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших
випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків
роботодавців та застрахованих осіб;
Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за
участю представників трьох сторін соціального партнерства;
Удосконалення системи виплат;
Установлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових
страхових фондів.
Соціальне забезпечення радянського періоду повністю спиралось на державу
і втілювалось у життя державними органами. Така модель має серйозні
недоліки. Держава, крім соціального забезпечення, виконує багато інших
завдань та функцій, які вступають у пряму конкуренцію між собою,
особливо щодо фінансування тих чи інших напрямів та окремих програм [5,
с. 32]. Звідси виникає небезпека того, що державні органи швидше за все
будуть більше зорієнтовані на сьогоденну політичну цілеспрямованість, а
не на глобальні, довготривалі інтереси всього населення.
Тому є сенс у тому, щоб здійснення державного соціального страхування
доручити установам, які не є у безпосередньому підпорядкуванні держави.
При цьому слід врахувати, що фінансові ресурси соціального страхування
мають бути відокремленими від Державного бюджету. Тоді не буде спокуси
отримати доступ до коштів, які виділені на соціальні потреби, і
привласнювати їх при нагоді.
Україна, як відомо, розпочала перебудову соціального страхування з
початку 2001 р. і йде в реформуванні цього важливого напряму соціальної
політики, фактично, європейським шляхом. Адже здійснення державного
соціального страхування у нашій країні є функцією самоврядних правових
органів — фондів загальнообов’язкового соціального страхування.
Вважається, що якщо держава частину своїх повноважень передає соціальним
партнерам, тим самим відбувається зміцнення самої держави. Держава бере
на себе лише загальний юридичний нагляд за системою соціального
страхування.
Самоврядування у соціальному страхуванні означає, що всі учасники
системи — як застраховані, так і роботодавці — несуть відповідальність
за управління страховою організацією. Це свідчить про відмову від
елементів централізованого державного керівництва і є співзвучним
ринковому принципу особистої відповідальності.
Сутність самоврядування в системі соціального страхування полягає у
виділенні органів управління цієї системи із системи безпосереднього
державного управління. Установи соціального страхування наділяються
правовою самостійністю й незалежністю від уряду, парламенту та
інститутів державного управління. Однак виділення соціального
страхування із системи державного управління не означає, що держава не
несе за нього ніякої відповідальності. Держава має створювати правову
основу, на якій базуватимуться відносини між страхувальником та
застрахованими, а також регулювати створення установ соціального
страхування через прийняття законів та підзаконних актів. Держава, крім
того, бере участь на засадах соціального партнерства в управлінні
фондами соціального страхування, здійснює нагляд і контроль за цією
системою.
Страхування — це один з найважливіших механізмів, який забезпечує дієву
систему захисту майнових прав та інтересів громадян, підприємців,
підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки
держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання
національної економіки та потужним джерелом акумулювання коштів для їх,
подальшого довготривалого інвестування у галузі економіки. Але на
сьогодні, незважаючи на досить сталий розвиток страхового ринку та його
реформування в Україні, він є заручником економічної ситуації, що
склалася. Практично відсутній розвиток довгострокових видів страхування,
який надасть можливість у більших обсягах залучати кошти для подальшого
інвестування, суттєво зменшити бюджетні витрати та значною мірою
перекласти тягар багатьох соціальних виплат на плечі страхових компаній.
Кошти необхідно використовувати ефективно, щоб вони не лежали на
депозитах у банках. Як показує світовий досвід, одним із найкращих
шляхів є інвестиції на фондовому ринку (але фондовий ринок в Україні
недостатньо розвинений).
Економіка України здатна ефективно використовувати дуже великі обсяги
коштів. Тільки інвестувати їх треба (до остаточного становлення
фондового ринку) в інвестиційно привабливі підприємства під контролем та
за законодавчої підтримки держави [6, с. 40].
Поняття, принципи й види загальнообов’язкового державного
соціального страхування
Для реалізації Концепції соціального забезпечення населення України були
розроблені Основи законодавства України про соціальне страхування, які
прийняті у вигляді базового закону. Основи законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Основи)
відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні
правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового
державного соціального страхування громадян в Україні.
Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм
соціального забезпечення, визначальною категорією в якому є соціальні
ризики й вимога їх обов’язкового й добровільного страхування.
Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов’язкове державне соціальне
страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає
надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення
громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом,
за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових
внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець),
громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Соціальне страхування — це встановлена державою система права щодо
надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у
разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,
втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин,
старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових
коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями та
найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках,
визначених законодавством [4, с. 31]. Соціальне страхування можна собі
уявити як соціальну систему, що ставить за мету створення
загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов’язкового характеру,
яка зможе діяти досить ефективно лише в тому випадку, якщо вона буде
всеосяжною як із погляду охоплення нею населення, так і з погляду
покриття ризиків.
Фінансування виплат зі соціального страхування здійснюється за рахунок
страхових внесків працюючих осіб та їх роботодавців. У фінансуванні
систем соціального страхування іноді також бере участь держава.
Можна виділити такі основні елементи соціального страхування:
соціальне страхування, що фінансується за рахунок внесків, які зазвичай
солідарно сплачують роботодавці та працівники, за можливої участі
держави у формі внесків за певні категорії працівників або дотацій за
рахунок загальних податків;
обов’язкова участь працівників із деякими винятками; внески акумулюються
у спеціальних фондах, за рахунок яких виплачується пенсія та допомога;
надлишок коштів у фонді, які не використані для виплати пенсій або
допомоги, інвестуються для отримання додаткового доходу; особисте право
на пенсію чи допомогу гарантується наявним обліком внесків без
застосування процедури перевірки доходів або нужденності;
розмір внеску та виплати часто залежить від того, який заробіток має
(або мала) застрахована особа; страхування від трудового каліцтва
зазвичай повністю фінансується за рахунок наймача за можливої участі
держави за рахунок загальних податків.
Соціально-економічні відносини, інтереси соціальних суб’єктів
(працівників, роботодавців та держави) з приводу захисту працівників та
самозайнятого населення (і членів їх сімей) від факторів, які знижують
якість життя, та їх соціальний статус є предметом категорії соціальне
страхування.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України
здійснюється за принципами [2, ст. 5]:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового
державного соціального страхування;
обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового
договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про
працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян —
суб’єктів підприємницької діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою
діяльністю тощо;
обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат,
пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг,
у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового
соціального страхування;
солідарності та субсидування;
державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум,
встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних
виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
цільового використання коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування;
паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового
державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням.
Світовий досвід свідчить про те, що захист від конкретних видів
соціального ризику найбільш ефективно може бути організований у рамках
окремих напрямів (секторів) соціального страхування: пенсійне
страхування; страхування від нещасних випадків на виробництві;
страхування у зв’язку з безробіттям.
Доцільність такого поділу соціального страхування пояснюється різною
природою соціальних ризиків, від яких вони покликані захищати, схожістю
потреб застрахованих, що задовольняються, а також специфікою правового
регулювання різних видів страхування.
Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування [2, ст. 4]:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов’язкового
державного соціального страхування, регулюються окремими Законами,
прийнятими відповідно до Основ законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування: «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про
загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття».
Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального
страхування відповідно до ст. 20 Основ є внески роботодавців і
застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для
здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування,
передбачаються відповідними законами з окремих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з
кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні
забезпечувати:
надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг,
передбачених законодавством;
фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;
створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних
послуг застрахованим особам;
покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням
загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України
відповідно для роботодавців і застрахованих осіб із кожного виду
страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням
Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з
окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як
правило, на календарний рік у відсотках:
для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших
виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим
податком із громадян;
для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує
виключно роботодавець.
Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для
забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від
сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються
законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного
соціального страхування.
Суб’єкти й об’єкти загальнообов’язкового
державного соціального страхування
Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни,
особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо
інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним
договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
України.
Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є
[2, ст. 6]:
застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші
особи;
страхувальники;
страховики.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм
власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни —
суб’єкти підприємницької діяльності.
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню,
а також конкретних видів загальнообов’язкового державного соціального
страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з
окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Громадяни України, які працюють за межами території України та не
застраховані в системі соціального страхування країни,
в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням в Україні за
умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України. Cтрок, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню та сплачує внески (вона та/або
роботодавець) на страхування, називається страховий стаж.
Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та
документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не
передбачено законами України.
Роботодавцем вважається:
власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган
незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і
фізичні особи, які використовують найману працю;
власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та
організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які
використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
Страховиками є цільові страхові фонди з:
пенсійного страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням;
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань;
страхування на випадок безробіття.
Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків
та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних
послуг у разі настання страхових випадків.
Страхові фонди [2, ст. 14] є органами, які здійснюють керівництво та
управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального
страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за
використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють
інші функції згідно із затвердженими статутами.
Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів
залежно від виду соціального страхування.
Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.
Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх
створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов’язані з цією
діяльністю.
Основним джерелом коштів фондів загальнообов’язкового соціального
страхування в законодавчих актах визначені страхові внески роботодавців
та застрахованих осіб. До всіх фондів застраховані особи сплачують
страхові внески, крім Фонду соціального страхування від нещасних
випадків. З переходом до ринкових відносин усе більш очевидною стає
необхідність безпосередньої участі працівників у фінансуванні фондів
соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень
свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.
Перехід від фінансування загальнообов’язкового державного соціального
страхування через систему податків до системи внесків має принципове
значення, оскільки поняття «соціальний податок» та «страхові внески»
різняться як за соціально-економічною природою, так і за роллю й
призначенням у соціальному захисті. Страхові внески — це форма
резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та
надання соціальних послуг працівникам у разі настання страхового
випадку.
Підміна страхових внесків єдиним соціальним податком позбавляє їх
цільового призначення. Фінансові механізми соціального страхування у
такому разі знову трансформуються у систему соціальної допомоги, що
призводить до втрати взаємозв’язку індивідуального вкладу застрахованої
особи та його роботодавця з розміром соціальних виплат, а також до
зменшення надходжень до фондів соціального страхування, оскільки
застраховані особи вже сьогодні сплачують від 2 до 4 відсотків своєї
заробітної плати. Запровадження єдиного соціального податку виключить із
бюджету фондів ці платежі. Світовий досвід розвитку соціального
страхування передбачає пропорційну сплату внесків до соціальних фондів
як роботодавців, так і найманих працівників.
Досвід Російської Федерації, яка перейшла з 1.01.2001 року на єдиний
соціальний податок (ст. 241 Податкового кодексу Російської Федерації)
[7, с. 33], показує, що він не тільки не вирішив існуючих соціальних
проблем, а навпаки загострив їх у зв’язку із зменшенням надходжень до
фондів. Оскільки внески на соціальне страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань до єдиного соціального податку
не включені, а внески до державного фонду зайнятості ліквідовано, то, по
суті, єдиного соціального податку не існує. Слід також зазначити, що
єдиний соціальний податок виключає участь у страхуванні застрахованих
осіб — найманих працівників.
Фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку,
визначеному законами України з окремих видів загальнообов’язкового
державного соціального страхування.
Управління ними здійснюється на паритетній основі державою та
представниками суб’єктів соціального страхування: роботодавцями та
застрахованими особами [8, с. 177].
Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального
страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів,
які забезпечують визначені законами конкретні види соціального
страхування.
Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є
страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її
сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального
забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.
Соціальний ризик, страховий
ризик і страховий випадок
Види, суб’єктний склад та коло суспільних відносин, схожих між собою
причинами виникнення матеріальної незабезпеченості осіб найманої праці
та самозайнятого населення, поєднує універсальна соціально-економічна й
правова категорія — «соціальний ризик».
Соціальний ризик — це визначена законодавчо ймовірність настання
матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або
трудового доходу з об’єктивних, соціально значимих причин, а також
необхідності додаткових витрат.
Ситуація соціального ризику може виникнути внаслідок втрати самої
здатності до праці (у результаті хвороби, нещасного випадку, народження
дитини та догляду за нею, старості і т. д.); відсутності попиту на працю
(безробіття).
Об’єктом страхового захисту різних видів соціального страхування є ризик
втрати заробітної плати у зайнятого населення і ризик нести додаткові
витрати, пов’язані з народженням дитини.
Незабезпечення внаслідок хвороби, інвалідності, безробіття, через які
працівник не може брати участі у виробничому процесі і таким чином
позбавляється заробітної плати, є для окремого індивіда випадковістю, а
в цілому для економіки це явище постійне й масове.
Через дану обставину соціальні ризики піддаються кількісній оцінці і
прогнозу як з позиції ймовірності настання ризикових ситуацій
(чисельність інвалідів, хворих, пенсіонерів), так і з позиції їх
вартісних параметрів (середній вік настання інвалідності, встановлений
законом пенсійний вік) [4, с. 291].
Соціальними визнаються ризики, які виникають з причин су-
спільного характеру і захищатися від яких індивідуально у більшості
випадків неможливо. Вони обумовлені складним комплексом об’єктивних
соціально-економічних умов і практично не
залежать від волі окремої людини. Виходячи з цього держава повинна
встановлювати критерії нормального, достатнього соціального становища
людей у разі настання тих чи інших видів соціальних ризиків. І при
відхиленні від нормального рівня життя вживати заходів соціального
захисту відповідно до визначених соціальних гарантій. У цьому зв’язку
«соціальний ризик» і «соціальні гарантії» є нерозривними поняттями.
Отже, «соціальні ризики» — це визначені законом фактори порушення
нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров’я,
втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які
супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної
незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат,
пов’язаних з лікуванням, а для сімей — утратою джерела доходу у випадку
втрати годувальника.
Оскільки соціальні ризики мають об’єктивний характер і механізм захисту
від них повинен мати надійний характер, то страхування від них повинне
бути обов’язковим (за законом) для охоплення всіх працюючих, а фінансові
зобов’язання повинні солідарно нести основні соціальні суб’єкти —
роботодавці й працівники. При цьому частка фінансової участі соціальних
партнерів може бути різною, але кожна сторона прагне знайти оптимальні
пропорції фінансової відповідальності з урахуванням конкретних умов.
Обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть
втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують
матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий ризик.
Страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або
соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування [2, ст. 11].
До страхових випадків, із настанням яких надаються матеріальне
забезпечення та соціальні послуги, належать:
тимчасова непрацездатність;
вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;
інвалідність;
хвороба;
досягнення пенсійного віку;
смерть годувальника;
безробіття;
соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними
обставинами;
нещасний випадок на виробництві;
професійне захворювання.
Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх
види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням визначаються законами України з
окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування,
іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо
загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Види соціальних послуг і матеріального
забезпечення за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі
види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
1) пенсійне страхування:
пенсії за віком, у зв’язку з інвалідністю внаслідок загального
захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою,
інвалідності з дитинства);
пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів;
2) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням:
допомога у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною);
допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
допомога у разі народження дитини та в зв’язку з доглядом за нею;
допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб,
які померли від нещасного випадку на виробництві);
забезпечення оздоровчих заходів;
3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання:
профілактичні заходи зі запобігання нещасним випадкам на виробництві та
професійним захворюванням;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;
допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим
ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним своїх трудових
обов’язків;
пенсія у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
4) страхування від безробіття:
допомога у зв’язку з безробіттям;
відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або
перепідготовкою та профорієнтацією;
матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;
дотація роботодавцю для створення робочих місць;
допомога на поховання безробітного.
Доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які
надаються особам за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням, можуть здійснюватись законами України з окремих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована
особа за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, можуть
бути припинені [2, ст. 27]:
а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві
відомості;
б) якщо страховий випадок стався унаслідок дії особи, за яку настає
кримінальна відповідальність;
в) якщо страховий випадок стався унаслідок умисної дії особи;
г) унаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо
загальнообов’язкового державного соціального страхування;
д) в інших випадках, передбачених законами.
Перелік видів матеріального забезпечення та соціальних послуг свідчить
про те, що соціальним страхуванням охоплена значна частина соціальних
ризиків. Тому нова систем соціального захисту спроможна забезпечити
матеріальні втрати особи, викликані не будь-якими причинами, а саме
такими обставинами, котрі отримали спеціальний термін — соціальні ризики
(старість, інвалідність, втрата годувальника, безробіття, материнство та
інші).
Функції фондів не обмежуються лише накопиченням та розподілом коштів.
Вони мають широке коло повноважень щодо збереження, інвестування та
примноження страхових коштів.
Конституція України від 28.06.1996 // Відомості ВР України. — 1996. — №
30. — С. 141.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР.
Концепція соціального забезпечення населення України: Постанова
Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року // Урядовий кур’єр. —
1994. — 22 січня.
Социальная политика / Под ред. Волгина. — М., 2001.
Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з
позицій системи прав, установ та принципів // Україна: аспекти праці. —
2003. — №1. — С. 31—34.
Рєпін К. Ю. Перспективи впровадження в Україні пенсійного страхування як
гарантії соціального захисту населення та зростання економіки //
Соціальний захист. — 2001. — № 1. — С. 39—40.
Единый социальный налог и пенсионное обеспечение граждан // Социальное
обеспечение. — 2001. — № 11. — С. 33—38.
Приходько С. Г. Деякі питання вдосконалення системи
загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в
Україні / Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2001. — №
2. — С. 174—186.
ТЕМА 4
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВ-
НЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ.
ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ОСІБ
Структура системи пенсійного забезпечення в Україні.
Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування: суб’єкти, страховий стаж, пенсійні виплати та соціальні
послуги.
Накопичувальна система пенсійного страхування.
Види пенсійних виплат із коштів Накопичувального фонду.
Недержавне пенсійне забезпечення.
Пенсійне забезпечення окремих категорій осіб.
Структура системи пенсійного
забезпечення в Україні
Реформування пенсійної системи на засадах пенсійного страхування є
логічним продовженням та складовою економічних реформ у країні,
послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень і відповідає вимогам ст.
46 Конституції України; положенням Концепції соціального забезпечення
населення України; Основам законодавства України про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування; Указу Президента України «Про основні
напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні».
Указані документи передбачають зміну пенсійної системи та запровадження
пенсійного страхування в Україні.
В Україні історично склалась однорівнева система пенсійного забезпечення
на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з
командно-адміністративною системою [19, с. 210]. За ринкових умов вона
не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку,
втраченого ними у зв’язку із старістю, та запобігання бідності серед
людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою
незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість
пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може
призвести до гострої й затяжної соціальної напруженості.
Виходячи із завдань пенсійної реформи, визначених у «Посланні Президента
до Верховної Ради і Уряду» [15], яке на сьогодні є основоположним
документом у роботі Пенсійного фонду, в Україні запроваджується
трирівнева пенсійна системи, до якої входитиме загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування і недержавне пенсійне забезпечення.
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у свою чергу
складається з двох рівнів: реформована солідарна система і
накопичувальна частина загальнообов’язкової системи.
Світова практика доводить, що таке поєднання є оптимальним, оскільки
забезпечує соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної
системи. Адже солідарна й накопичувальна системи підвладні впливу різних
ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до
інфляційних, а друга — навпаки. Крім того, слід звернути увагу, що
реформована солідарна складова враховуватиме насамперед інтереси
малозабезпечених верств населення, а накопичувальна — стимулюватиме до
пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо із середніми та високим
доходами.
Успішність реформування пенсійної системи залежить від багатьох
чинників, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток цієї сфери
соціального життя. Тому для вдалого початку процесу реформування
необхідно створити певні економічні та соціальні передумови, а саме:
зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і
відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;
розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого
безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів
громадян україни на іноземних ринках праці;
погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру й
збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;
розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним
страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб;
припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед
пенсійним фондом;
скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборона запровадження
нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;
переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіонерам і пільговим
категоріям із пенсійного фонду на державний бюджет України, корпоративні
та професійні пенсійні фонди.
Отже, система пенсійного забезпечення в Україні відповідно до Закону
України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
складається з трьох рівнів [2, ст. 2].
Перший рівень — це діюча солідарна система, за рахунок якої виплачуються
базові пенсії (фактично йдеться про Пенсійний фонд, що працює за
принципом моментальних виплат). Пенсії будуть виплачуватися пенсіонерам
за рахунок внесків, що сплачуються сьогоднішніми працюючими. Пенсійний
фонд здійснює персоніфікований облік сплати внесків, накопичує внески на
індивідуальних рахунках, а також призначатиме й буде виплачувати пенсії.
Розмір відрахувань окремого працівника не впливатиме на розмір його
майбутньої пенсії. В цьому і полягає основне протиріччя солідарної
системи — працівники не зацікавлені в збільшенні та систематичності
своїх внесків до державного Пенсійного фонду.
Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів
застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування
витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових
виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Запровадження цієї системи повинно встановити необхідну залежність
розміру майбутньої пенсії від розміру сплачених за трудовий (страховий)
стаж внесків, а отже, стимулювати працівників і роботодавців
легалізувати доходи та сплачувати внески в повному обсязі. Основою такої
системи є індивідуальні пенсійні рахунки, на яких протягом трудової
діяльності будуть обліковуватися пенсійні внески громадян.
Індивідуальний пенсійний рахунок — це щось на зразок банківського
рахунка. Особа робить грошові внески на цей спеціальний рахунок протягом
трудової діяльності. Далі здійснюється інвестування цих коштів до
досягнення особою пенсійного віку. Після досягнення пенсійного віку
особа може використовувати заощаджені кошти разом із нарахованими
відсотками для підтримки себе у старості. Запровадження цієї системи є
дуже важливим для середньо- та високооплачуваних працівників.
Система індивідуальних пенсійних рахунків має ряд переваг:
розмір внесків визначає розмір майбутньої пенсії;
внески, що робить особа, є її власністю;
особа контролює суму накопичених грошей;
у разі значних внесків протягом трудової діяльності розмір пенсії буде
більшим, аніж за солідарною системою;
система індивідуальних пенсійних рахунків сприяє створенню гнучкого
ринку праці в країні;
національна економіка отримає досить значний фонд довгострокових
інвестиційних проектів.
Запровадження обов’язкового державного пенсійного страхування вимагає
від держави створення певного механізму, який гарантуватиме захист
інтересів усіх учасників. Передбачається, що управління коштами
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування буде
здійснюватися спільно державою та приватним сектором. Для інвестиційних
компаній мають бути розроблені правила, що регламентують їх діяльність,
а держава, у свою чергу, гарантує безпеку зберігання коштів шляхом
контролю за діяльністю таких приватних компаній.
Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що
базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх
об’єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання
громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених
законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Таким страхуванням можуть займатися недержавні пенсійні фонди, банки,
страхові компанії та інші фінансові інститути.
Недержавне пенсійне забезпечення ґрунтуватиметься на використанні двох
типів пенсійного забезпечення:
Професійних пенсійних схем, за якими буде здійснюватися пенсійне
забезпечення тільки тих громадян, що перебувають у трудових відносинах
із певним роботодавцем.
Загальних пенсійних схем — пенсійне забезпечення будь-яких категорій
громадян.
Запровадження недержавного пенсійного забезпечення регулюється Законом
України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та відповідними
нормативно-правовими актами з пенсійного забезпечення.
Розвиток системи недержавних пенсійних фондів є вигідним як для держави,
так і для населення. Зрозуміло, що крім вирішення такого важливого
соціального завдання, як додаткове недержавне пенсійне забезпечення
громадян, недержавні пенсійні фонди також матимуть змогу здійснювати
регулярні капіталовкладення в національну економіку.
Створення другого та третього рівнів пенсійної системи вимагає
забезпечення надійного збереження та захисту пенсійних активів, а також
здійснення ефективного управління ними.
З цією метою функціонуватимуть банківські установи-зберігачі, в яких
будуть зберігатися пенсійні активи як у грошовій формі, так і в цінних
паперах. Зазначені банківські установи наділені досить широкими
повноваженнями для належного виконання покладених на них обов’язків.
Водночас такі установи будуть досить жорстко контролюватися та
регулюватися НБУ та створеною у ході пенсійної реформи Державною
інспекцією з пенсійного забезпечення.
Банківські установи-зберігачі забезпечать фізичне відокремлення
пенсійних активів від засновників недержавних пенсійних фондів, а також
компаній, які будуть здійснювати адміністративне управління фондами та
управління активами.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні
становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні
становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати
одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні.
Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних
рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних
виплат установлюються законами з питань пенсійного забезпечення.
Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися
умови, норми і порядок їх, пенсійного забезпечення, відмінні від
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного
пенсійного забезпечення.
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного
забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних
системах регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування», іншими законами з питань пенсійного забезпечення
та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
У ході пенсійної реформи зменшиться кількість пільгових пенсій, виникне
зацікавленість зайнятого населення у власному матеріальному забезпеченні
на старість чи у випадку непрацездатності, з’являться стимули до праці в
офіційному, а не в тіньовому секторі економіки: чим більше людей буде
зайнято в легальному секторі, тим вищими будуть пенсійні та інші
соціальні виплати.
Кошти з фондів обов’язкового пенсійного страхування, інвестовані у
виробництво, сприятимуть його розвиткові. Поступово виникатимуть нові
робочі місця. Працівники сплачуватимуть більше внесків до пенсійних
фондів. Завдяки цьому буде надходити достатня кількість коштів на
потреби соціальної сфери.
Почнуть зростати надходження до чинної солідарної пенсійної системи.
Розмір пенсії стане адекватним доходам, утраченим унаслідок виходу на
пенсію.
Солідарна система загальнообов’язко-
вого державного пенсійного страхування:
суб’єкти, страховий стаж, пенсійні
виплати та соціальні послуги
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи
мають [2, ст. 8]:
громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та досягли
встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в
установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення
відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб —
члени їхніх сімей;
особи, яким до дня набрання чинності вказаним Законом була призначена
пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім
соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове
утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на
призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» — за
умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове
утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом, —
члени їхніх сімей.
Особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному
страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески у визначеному
порядку до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного
страхування, мають право на отримання пенсії і соціальних послуг за
рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи
одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на
законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і
соціальних послуг із системи загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України.
Законодавство визначає суб’єктів солідарної системи. По-перше, це
застраховані особи, а в окремих випадках — члени їхніх сімей.
Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють
на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та
господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших
відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях
громадян, у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та
інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування —
фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський
податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового
договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в
установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами
цивільно-правового характеру;
2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських
кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали
особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,
фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент);
3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті,
які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний
торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть
участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності,
які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності,
належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли
15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з
такою фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності, але разом
із ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу
від заняття цією діяльністю;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються
адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з
отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;
5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України
дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях,
представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та
організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до
законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних
дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних
держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій,
розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними
договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України);
7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних
партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній
посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах
України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формуваннях, а також в органах Міністерства
внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового
складу фельд’єгерської служби спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань зв’язку та інформатизації,
гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також
особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до
законодавства на постійній основі;
10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності», крім осіб, які отримують виплати у
зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують
пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання;
12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або
підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням
підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з
отриманням стипендії відповідно до законодавства);
13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун,
піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а
також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І
групи або за особою похилого віку, який за висновком медичного закладу
потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо
такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію
відповідно до законодавства;
15) особи, які отримують допомогу у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю;
16) безробітні в період отримання допомоги у зв’язку з безробіттям.
Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які
підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, у
тому числі іноземці та особи без громадян-
ства, які постійно проживають або працюють на території України,
громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами
України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на
добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування [2; 12].
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або
в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох
системах.
Вони беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування протягом терміну, визначеного в
договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування, але не менше одного року.
Зазначені особи подають до територіального органу Пенсійного фонду за
місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням
Пенсійного фонду, та документи за затвердженим ним переліком.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, територіальним
органом Пенсійного фонду в термін не пізніше ніж 30 календарних днів із
дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі — договір
про добровільну участь) відповідно до типового договору, що
затверджується правлінням Пенсійного фонду, який набирає чинності з дня
його підписання.
Територіальний орган Пенсійного фонду може відмовити в укладенні
договору про добровільну участь у разі, якщо особа:
підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;
не відповідає іншим вимогам, визначеним Законом;
подала неповні або недостовірні відомості;
уже уклала договір про добровільну участь, строк дії якого не припинено
або за яким не виконала передбачені умови;
бажає укласти договір на строк менше одного року.
В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не
допускається.
Другим суб’єктом є страхувальники [2; 12]:
1) роботодавці:
підприємства, установи й організації, створені відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та
господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у
тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені
підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань
громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і
самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних
та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали
особливий спосіб оподаткування — фіксований податок, єдиний податок,
фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового
договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством,
або за договорами цивільно-правового характеру;
колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та
фермерські господарства, у тому числі ті, які
обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний
торговий патент);
дипломатичні представництва, консульські установи України, філії,
представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій
(у тому числі міжнародних), створені відповідно до законодавства
України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із
застрахованими особами;
іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних
держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних
підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташовані на
території України;
2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які
виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу;
3) фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття;
4) фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання України — для працюючих осіб, за яких
роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку,
який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, а також для непрацюючих
осіб;
5) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині
першій статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування».
Держава, встановлюючи за допомогою правових норм міру можливої та
належної поведінки суб’єктів пенсійного страхування, домагається
дотримання законності у формуванні та використанні страхових коштів. Для
досягнення цієї мети на страхувальника покладається низка обов’язків:
1) зареєструватися як платник страхових внесків в територіальних органах
Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду у
десятиденний термін із дня:
отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької
діяльності;
отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої
діяльності;
прийняття рішення про створення установи, організації, філії,
представництва, іншого відокремленого підрозділу;
зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до Закону державна
реєстрація таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не
проводиться;
укладення трудового договору з найманим працівником;
зміни прізвища, ім’я та по батькові.
Страхувальник зобов’язаний зареєструватися в територіальних органах
Пенсійного фонду незалежно від того, чи він фактично веде господарську
діяльність та провадить розрахунки з оплати праці, чи ні;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним
місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня
2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати — протягом
усього часу сплати страхових внесків та протягом п’яти років після
припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за
наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної
форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне
зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом
Міністрів України;
3) допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до
перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати
їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що
виникають під час перевірок;
4) подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки,
в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;
5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членам сім’ї
померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суми
сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються
застрахованої особи та подаються до територіальних органів Пенсійного
фонду;
6) нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки та в
повному обсязі страхові внески;
7) пред’являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду та
застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески,
повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків;
8) вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору
з фізичною особою пред’явлення нею свідоцтва про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування;
9) повідомляти територіальному органу Пенсійного фонду про прийом на
роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не
зареєстрована в системі загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не
пред’явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування, і подавати необхідні відомості та
документи для реєстрації зазначеної особи;
10) отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені
фізичної особи, яку він зобов’язаний зареєструвати у системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування та видати його
застрахованій особі;
11) повідомляти територіальним органам Пенсійного фонду:
про ліквідацію (реорганізацію) підприємства, установи, організації у
десятиденний термін із дня прийняття відповідного рішення;
про зміну облікових реквізитів підприємства, установи, організації, їх
місцезнаходження, юридичної адреси в десятиденний термін із дня
виникнення відповідних змін;
про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах
Державного казначейства України, які використовуються для здійснення
відповідної діяльності;
про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати
(доходу) за встановленою формою звітності;
про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку,
про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються
страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей;
12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Також суб’єктами солідарної системи є: уповноважений банк; підприємства,
установи, організації, що здійснюють виплату й доставку пенсій,
Пенсійний фонд.
Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління
солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових
внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує
своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на
поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного
фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів
застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює
адміністративне управління Накопичувальним фондом. Він є самоврядною
неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі
статуту, який затверджується його правлінням. Статусу юридичної особи
набуває з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі
виконавчої влади.
Управління Пенсійним фондом здійснюється на основі паритетності
представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців. Органами
управління є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.
До складу правління Пенсійного фонду входять по п’ять представників від
держави, застрахованих осіб і роботодавців.
Бюджет Пенсійного фонду формується за рахунок страхових внесків до
солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених Законом.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:
1) страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів
для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3) кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до
Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;
4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону
та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення
встановленого порядку нарахування, обчислення й сплати страхових внесків
та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних
стягнень, накладених відповідно до Закону на посадових осіб та громадян
за ці порушення;
5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету
України і не підлягають оподаткуванню.
Ці кошти використовуються на: виплату пенсій; надання соціальних послуг;
фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій,
покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг із виплати та
доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів
страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не
передбачені Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування».
За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються
такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія у зв’язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання (у
тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
3) пенсія у зв’язку з утратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, у зв’язку
з інвалідністю, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із
цих видів пенсії за її вибором [2, ст. 10].
У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів
Пенсійного фонду. Зокрема, такою послугою є допомога на поховання
пенсіонера.
Для призначення пенсії у солідарній системі однією з умов є наявність
визначеного Законом страхового стажу. Страховий стаж — період (строк),
протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному
пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в
сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого
обчислюється розмір пенсії у зв’язку з інвалідністю або у зв’язку з
втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується
також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення особі
інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку та
період із дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би
пенсійного віку. Страховий стаж обчислюється територіальними органами
Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого
обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку —
на підставі документів та
в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набран-
ня чинності Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування». Такими документами є трудова книжка, довідка з Пенсійного
фонду, відомості про виплату заробітної плати і т. ін. [10].
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо
застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному
страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як
повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових
внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою,
ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового
стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному
правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових
внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний
місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу
зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових
внесків за формулою:
ТП = Св : В,
де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та
визначається в місяцях;
Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового
стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, за невеликим винятком.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу
роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом про пенсійне
страхування, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах,
передбачених законодавством, що діяло раніше.
При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності
вказаним Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими
й особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України
[8], зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до
страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пенсії за віком у солідарній системі
Застраховані особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення чоловіками 60 років, жінками — 55 років та наявності
страхового стажу не менше п’яти років [2, ст. 26].
Розмір пенсії за віком обчислюється за формулою, визначеною в ст. 27
Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:
П = Зп ( Кс,
де П — розмір пенсії у гривнях;
Зп — заробітна плата, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс — коефіцієнт страхового стажу.
Коефіцієнт страхового стажу визначається залежно від величини оцінки
одного року страхового стажу:
Кс = См х Вс / 100 % ( 12,
де Кс — коефіцієнт страхового стажу;
См — сума місяців;
Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (1 % у солідарній
системі)
Коефіцієнт страхового стажу не може перевищувати 0,75.
Для визначення пенсії буде враховуватись заробітна плата в межах
встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати, із
якої сплачуються страхові внески (з 1.01.2005 р. — 4100 грн на місяць).
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за
період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом про
пенсійне страхування, може бути визначена відповідно до раніше діючого
законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу,
набутого після набрання чинності цим Законом, — відповідно до нового
Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим
законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій,
визначених Законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може
бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової
грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим
Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до частини першої статті
27, не обмежується.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у
жінок — 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність [12, ст. 2].
За наявності страхового стажу меншої тривалості пенсія за віком
встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу,
виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Особі, яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення
пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш
пізнього строку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового
стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру
пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу після досягнення
пенсійного віку в такому порядку [2, ст. 29]:
Кількість років відкладеного
виходу на пенсію за віком Підвищення розміру
пенсії на %
1 3,00
2 6,71
3 11,83
4 18,54
5 27,07
6 36,46
7 46,85
8 58,43
9 71,19
10 85,32
При цьому підвищення розміру пенсії за неповний рік страхового стажу не
здійснюється.
Пенсії у зв’язку з інвалідністю
в солідарній системі
Підставою для призначення пенсії з інвалідності, на відміну від пенсії
за віком, є чітко виражена непрацездатність громадянина. Підставою для
встановлення інвалідності є стійке порушення функцій організму, яке
ставить хворого перед необхідністю припинити професійну діяльність чи
значно змінити її умови. Встановлення інвалідності проводять
медико-соціальні експертизи (МСЕК) на підставі Порядку організації та
проведення МСЕК, затвердженого Постановою КМУ від 4 квітня 1994 року.
Поняття «інвалідність» нерозривно пов’язане з групою інвалідності.
Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність є трьох груп. В
інструкції «Про встановлення груп інвалідності», затвердженій МОЗ
України 28 грудня 1991 року, перераховано конкретні анатомічні дефекти й
соціальні підстави для встановлення кожної з трьох груп інвалідності.
Законодавством передбачено строки встановлення групи інвалідності. Вони
встановлюються залежно від стану здоров’я та віку інваліда. Оскільки
інвалідність настає внаслідок захворювання, то може настати й одужання.
Тому проводяться періодичні огляди через 1—3 роки. Особам пенсійного
віку, які мають анатомічні дефекти, та деяким іншим інвалідність
встановлюється довічно. В цих випадках переосвідчення може здійснюватися
лише за заявою інваліда.
Пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності
внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного
з роботою, інвалідності з дитинства), за наявності страхового стажу [2,
ст. 32]:
до досягнення особою 23 років включно — 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;
для осіб 32 років і старших — 5 років.
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової
служби, то пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається особі незалежно
від наявності страхового стажу.
Пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається незалежно від того, коли
настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після
припинення роботи [2, ст. 30].
Пенсія у зв’язку з інвалідністю від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання призначається відповідно до Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності».
Пенсія у зв’язку з інвалідністю залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах:
інвалідам I групи — 100 відсотків пенсії за віком;
інвалідам II групи — 90 відсотків пенсії за віком;
інвалідам III групи — 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої
відповідно до статей 27 і 28 Закону про пенсійне страхування.
Така пенсія призначається на весь строк установлення інвалідності.
Інвалідам чоловікам старшим 60 років і жінкам старшим 55 років пенсії у
зв’язку з інвалідністю призначаються довічно. Повторний огляд цих
інвалідів провадиться тільки за їх заявою.
У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з
дня зміни групи інвалідності. Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи,
пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому
змінено групу інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія
виплачується до кінця місяця, по який установлено інвалідність.
Якщо заінтересована особа не з’явилася в органи медико-соціальної
експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата
пенсії у зв’язку з інвалідністю припиняється з першого числа місяця,
наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.
У випадку пропуску строку повторного огляду медико-соціальної експертизи
інвалідом з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом
виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю відновлюється з дня, з якого
припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три
роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає його за цей період
інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено
на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період
виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв’язку з відновленням
здоров’я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез’явлення на
повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його
інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня
встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати
пенсії минуло не більше п’яти років.
Якщо минуло більше п’яти років, пенсія призначається знову на загальних
підставах.
Органи медико-соціальної експертизи зобов’язані повідомляти
територіальним органам Пенсійного фонду в порядку, встановленому
законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена
пенсія у зв’язку з інвалідністю, та про нез’явлення цих осіб на
зазначений огляд.
Пенсія у зв’язку з утратою
годувальника в солідарній системі
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним
членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за
наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би
необхідний йому для призначення пенсії у зв’язку з інвалідністю, а в
разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32
Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», —
незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у
зв’язку з утратою годувальника призначається незалежно від того, чи були
вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні,
мають право на пенсію у зв’язку з утратою годувальника, якщо втратили
джерело засобів для існування.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли
пенсійного віку;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців із дня
смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або
старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних
закладах I—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних
закладах, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не
довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти — до досягнення
ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності — один з батьків або брат
чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і
працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за
дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8
років.
До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого
годувальника, належать особи, зазначені в п.п. 1—3, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них
постійним і основним джерелом засобів для існування.
Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була
постійним і основним джерелом засобів для існування, але які й самі
одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку
з утратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з утратою годувальника
нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв’язку з утратою
годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів
від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою
годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на
сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у
встановленому законом порядку.
Пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються
відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Пенсія у зв’язку з утратою годувальника призначається в розмірі: на
одного непрацездатного члена сім’ї — 50 відсотків пенсії за віком
померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї —
100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється
між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається
виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Пенсія у зв’язку з утратою годувальника призначається на весь період
непрацездатності, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, —
довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється
з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися
обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з утратою
годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї
із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується
окремо [2, ст. 39].
Порядок визначення заробітної плати (доходу)
для обчислення пенсії у солідарній системі.
Призначення, перерахунок та виплата пенсії
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які
60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року,
незалежно від перерв, та страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено,
враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, із періоду, за який
враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається
період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період
становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Для визначення розміру пенсії за віком заробітна плата для обчислення
частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності Законом
«Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» визначається на умовах і
в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для
обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання
чинності вказаним Законом — на умовах, передбачених цим Законом.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року
враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану
заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому
законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000
року — за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс ( (Ск : К),
де Зс — середня заробітна плата в Україні за рік, що передує року
звернення за призначенням пенсії;
Ск — сума коефіцієнтів заробітку за кожний місяць (Кз1 +
+ …Кзn);
К — кількість місяців страхового стажу.
Середньоарифметичний коефіцієнт заробітку буде дорівнювати 1, якщо у
відповідний період особа отримувала заробітну плату на рівні середньої
заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України. Якщо
коефіцієнт заробітку менший або більший за 1, то індивідуальний
заробіток особи був відповідно вищим або нижчим за середню заробітну
плату.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню
заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за
попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується
наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки
України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної
плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню
заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за
календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних
про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при
визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата
за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою
заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України,
відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну
середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки
України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати
(доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників,
зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з
наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після
отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників,
зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує
зверненню за призначенням пенсії.
До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання
чинності Законом про пенсійне страхування, з яких згідно із цим Законом
були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду
в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної
плати (доходу), із якої сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання
чинності новим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства,
що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування
або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до
запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу),
із якої сплачувалися зазначені внески (збір), — у межах сум, які
відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної
плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про
пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої
заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Пенсії індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових
доходів населення. Крім індексації пенсії, у разі якщо величина
середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік
зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на
коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання
середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету
Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала
працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу
після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два
роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після
призначення пенсії.
При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення та перерахунку пенсії
визначається із застосуванням середньої заробітної плати працівників,
зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Строки призначення (перерахунку)
та виплати пенсії
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків,
коли вона призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення
пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох
місяців із дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається з дня встановлення
інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох
місяців із дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що
настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення
такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців із дня смерті
годувальника.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має
право на виплату пенсії. Переведення з одного виду пенсії на інший
провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не
отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не
більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому
разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців,
виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними
частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і
виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким
строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виплата пенсії
Пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який
виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві
місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, без урахування
одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат із
накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із
системи недержавного пенсійного забезпечення.
Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення й строк дії
якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється
протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером
заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої
довіреності.
Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі виплата
призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах у порядку,
встановленому законодавством.
Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у
відповідній установі (закладі) йому виплачується
25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії
перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією й
вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії.
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на
повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім’ї, зазначені в
частині другій статті 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування», які перебувають на його утриманні, пенсія
виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії — самому
пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків
призначеного розміру пенсії — зазначеним членам сім’ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та
членам його сім’ї, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер
перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою.
Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад
бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов
проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні
пенсія у зв’язку з утратою годувальника виплачується в повному розмірі
та перераховується на їхні особисті рахунки у банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні,
виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв’язку з утратою
годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При
цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв’язку
з утратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи,
де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується
виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або
за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять
недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль;
5) в інших випадках, передбачених Законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального
органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та
наявності умов для відновлення її виплати.
Відрахування з пенсії проводяться в установленому Законом порядку на
підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових
стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов,
виконання яких відповідно до Закону провадиться в порядку, встановленому
для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється із суми, що належить
пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на
утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від
розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування
пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я,
а також у зв’язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум
заробітної плати в передбачених Законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20
відсотків пенсії.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія,
призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед
від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за
місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія
виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором
України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у
зв’язку з його смертю, не включається до складу спадщини і виплачується
— по місяць смерті включно непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися
на його утриманні. Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім’ї,
які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, сума
недоотриманої пенсії виплачується незалежно від того, чи належать вони
до кола непрацездатних членів сім’ї та від перебування на його
утриманні.
У разі звернення кількох членів сім’ї померлого пенсіонера належна їм
сума пенсії відповідно до цієї статті ділиться між ними порівну.
Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею надійшло не
пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.
Допомога на поховання пенсіонера
У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання,
виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної
пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті
[2, ст. 53].
Накопичувальна система
пенсійного страхування
Суб’єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є [2, ст.
3]:
застраховані особи й члени їхніх сімей та/або спадкоємці;
особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та
інвестування коштів;
підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють
перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного
забезпечення;
Накопичувальний фонд;
недержавні пенсійні фонди;
юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління
Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління
їх пенсійними активами;
зберігач;
страхові організації.
Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий
позабюджетний фонд. Адміністративне управління Накопичувальним фондом
здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Управління пенсійними
активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління
активами.
Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) страхові внески до
Накопичувального фонду, має право спрямувати ці страхові внески до
будь-якого недержавного пенсійного фонду. При цьому застрахована особа
подає територіальному органу Пенсійного фонду та страхувальнику такі
документи:
заяву про обрання недержавного пенсійного фонду;
заповнену картку за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, в
якій зазначаються відомості про обраний недержавний пенсійний фонд;
копію пенсійного контракту, укладеного застрахованою особою з обраним
недержавним пенсійним фондом.
Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:
1) страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до
Накопичувального фонду;
2) інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та
інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому
Законом;
3) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та інших законів до
юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством
порядку нарахування, обчислення й сплати страхових внесків, що
спрямовуються до Накопичувального фонду, та використання коштів
Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень,
накладених відповідно до Закону на посадових осіб та громадян за ці
порушення.
Кошти Накопичувального фонду використовуються на: інвестування з метою
отримання доходу на користь застрахованих осіб; оплату договорів
страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат; оплату
послуг компаній з управління активами; оплату послуг виконавчої дирекції
Пенсійного фонду, пов’язаних з адміністративним управлінням
Накопичувальним фондом, у тому числі на проведення тендерів, у порядку
та розмірах, установлених Радою Накопичувального фонду; оплату послуг
радника (радників) з інвестиційних питань; оплату послуг зберігача;
оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
Забороняється використання коштів Накопичувального фонду не за
призначенням та для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних
послуг із солідарної системи. Кошти Накопичувального фонду є власністю
застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та
належать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку.
Управління пенсійними активами здійснюється компаніями з управління
активами [2, ст. 85], визначеними Радою Накопичувального фонду за
результатами тендера, з якими Пенсійним фондом укладені договори.
Компанії з управління активами обираються з числа компаній, які:
1) мають не менше п’яти років досвіду роботи з управління активами на
фінансових ринках України та/або світу, перелік яких визначається в
технічному завданні тендера;
2) мали одночасно в управлінні активи в сумі, розмір якої встановлюється
в технічному завданні тендера;
3) підтримують власний капітал, який визначається згідно із
законодавством України, у сумі, еквівалентній 1 млн євро за офіційним
обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на
отримання ліцензії;
4) відповідають вимогам, встановленим Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду роботи
фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, передбачені
технічним завданням тендера.
Повноваження компанії з управління активами можуть бути припинені Радою
Накопичувального фонду за поданням Пенсійного фонду, зберігача, органів,
що здійснюють державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування, у разі:
1) порушення умов договору, укладеного з Пенсійним фондом;
2) порушення положень основних напрямів інвестиційної політики та
нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду;
3) дій або бездіяльності, що призвели до зменшення пенсійних активів
Накопичувального фонду за результатами бюджетного року на суму, яка
перевищує встановлений у договорі відсоток загальної суми коштів
Накопичувального фонду, якщо таке зменшення не зумовлено об’єктивними
змінами на фінансовому ринку;
4) анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності з
управління активами в частині пенсійних активів.
Зберігач — це банк, який здійснює свою діяльність відповідно до
законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам
цього Закону щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувального
фонду;
За результатами тендера Пенсійний фонд укладає із зберігачем договір
строком на п’ять років. Зазначений договір схвалюють Рада
Накопичувального фонду та Наглядова рада зберігача.
Кошти Накопичувального фонду обслуговуються лише одним зберігачем, який
повинен відповідати таким вимогам:
1) мати ліцензію Національного банку України на здійснення всіх видів
банківських операцій та ліцензію Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку на право провадження професійної депозитарної діяльності
зберігача цінних паперів;
2) мати розмір регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не менше ніж
40 млн євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;
3) мати посадових осіб, які здійснюють безпосереднє керівництво
підрозділами з виконання депозитарної діяльності зберігача цінних
паперів і мають відповідну вищу освіту та досвід роботи в банківській чи
фінансовій сфері не менше п’яти років;
4) не бути компанією з управління активами, пов’язаною особою компанії з
управління активами та її пов’язаних осіб;
5) не бути кредитором органів Пенсійного фонду або компаній з управління
активами, із якими зберігачем укладено договір про зберігання пенсійних
активів;
6) не бути пов’язаною особою аудитора Накопичувального фонду та його
пов’язаних осіб.
Зберігач виконує такі функції:
1) у встановленому порядку відкриває рахунок Накопичувального фонду,
здійснює розрахунково-касові операції у грошових коштах та операції по
рахунку у цінних паперах Накопичувального фонду і забезпечує зберігання
грошових надходжень до Накопичувального фонду та цінних паперів, що
становлять його пенсійні активи, а також інших документів, пов’язаних із
формуванням та використанням пенсійних активів;
2) у встановленому порядку відкриває та здійснює розрахунково-касові
операції по рахунку Пенсійного фонду, на якому акумулюється резерв
коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх
періодах, забезпечує їх зберігання;
3) здійснює операції по активах у цінних паперах, сформованих за рахунок
резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в
майбутніх періодах;
4) здійснює розміщення резерву коштів для покриття дефіциту бюджету
Пенсійного фонду в майбутніх періодах на депозитних рахунках із виплатою
відсотків у розмірах, передбачених відповідним договором;
5) виконує доручення виконавчої дирекції Пенсійного фонду щодо
перерахування коштів у сумі, облікованій на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованої особи, до недержавного пенсійного фонду, страхової
організації для оплати договору страхування довічної пенсії або
одноразової виплати застрахованій особі чи спадкоємцям;
6) виконує доручення виконавчої дирекції Пенсійного фонду щодо
перерахування коштів Накопичувального фонду для оплати витрат,
пов’язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом,
виплати винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з
управління активами, зберігачу, аудитору Накопичувального фонду;
7) виконує інші функції.
Зберігач зобов’язаний забезпечити відокремлене зберігання та окремий
облік коштів Накопичувального фонду, що інвестуються кожною з компаній з
управління активами та пенсійних активів у цінних паперах, які
перебувають у їх управлінні.
Види пенсійних виплат із коштів
Накопичувального фонду
Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку має право на
отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів
Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному
рахунку.
Страхування й виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом
України «Про страхування» страховою організацією, обраною застрахованою
особою.
Розмір довічної пенсії розраховується страховою організацією актуарно,
виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з
урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою
організацією, видатків, пов’язаних із подальшим інвестуванням зазначених
сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини
тривалості життя.
Виплата довічної пенсії здійснюється у строки і в порядку, що визначені
договором страхування довічної пенсії.
Одноразова виплата застрахованій особі з коштів Накопичувального фонду
здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду.
Пенсійні виплати, що здійснюються застрахованим особам за рахунок коштів
Накопичувального фонду, підлягають оподаткуванню відповідно до законів
України про оподаткування.
Договір страхування довічної пенсії укладається між застрахованою особою
та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову
діяльність після досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
Для укладення договору страхування довічної пенсії застрахована особа
подає страховій організації протягом місяця до досягнення пенсійного
віку заяву за формою, встановленою страховою організацією.
Застрахована особа повідомляє територіальному органу Пенсійного фонду
про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву про
перерахування коштів для оплати договору страхування довічної пенсії до
цієї страхової організації.
Територіальний орган Пенсійного фонду зобов’язаний не пізніше ніж через
десять календарних днів із дня отримання такої заяви забезпечити
перерахування коштів застрахованої особи в сумі, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку, до обраної нею страхової
організації.
У разі неподання застрахованою особою такої заяви протягом місяця з дня
досягнення нею пенсійного віку територіальний орган Пенсійного фонду
зобов’язаний з’ясувати причини неподання заяви та запропонувати
застрахованій особі укласти договір страхування довічної пенсії.
У разі відмови застрахованої особи від укладення цього договору, крім
випадків відмови у зв’язку з виявленням бажання працювати і одержувати
пенсію за віком із більш пізнього строку, територіальний орган
Пенсійного фонду самостійно укладає договір страхування довічної пенсії
з установленим періодом на користь цієї застрахованої особи та
перераховує страховій організації кошти в сумі, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому вартість оплати договору
страхування довічної пенсії з установленим періодом не повинна
перевищувати середню вартість оплати договорів страхування довічної
пенсії цього виду для осіб відповідного пенсійного віку. Така середня
вартість оплати договору страхування довічної пенсії визначається
виходячи з останньої інформації про вартість оплати договорів
страхування довічних пенсій, опублікованої страховими організаціями.
Територіальний орган Пенсійного фонду має право відмовити застрахованій
особі в перерахуванні коштів страховій організації у випадках:
якщо договір страхування довічної пенсії укладено з особою, яка не має
права на одержання довічної пенсії;
якщо договір страхування довічної пенсії укладено зі страховою
організацією, яка не відповідає вимогам, установленим Законом для
страхових організацій, які можуть здійснювати страхування й виплату
довічних пенсій, передбачених Законом «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування»;
якщо договір страхування довічної пенсії укладено з порушенням або
суперечить вимогам цього Закону та іншим нормативно-правовим актам;
якщо територіальним органом Пенсійного фонду або застрахованою особою
вже укладено договір страхування довічної пенсії;
якщо сума пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованої особи, є меншою від мінімальної суми коштів,
необхідних для оплати договору страхування довічної пенсії.
В інших випадках відмова в перерахуванні коштів для оплати договору
страхування довічної пенсії не допускається.
Відомості про укладення договору страхування довічної пенсії, про
перерахування коштів для оплати цього договору вносяться до системи
персоніфікованого обліку.
Порядок вибору та зміни страхових організацій, із якими укладаються
договори страхування довічної пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Умови та порядок отримання
одноразової виплати
У разі якщо сума належних застрахованій особі на момент набуття права на
пенсію пенсійних активів не досягає мінімальної суми коштів, необхідної
для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеної Державною
комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, то ця особа (а
в разі її смерті — члени її сім’ї чи спадкоємці) має право на отримання
одноразової виплати.
На вимогу застрахованої особи одноразова виплата здійснюється в разі
виїзду цієї особи за кордон на постійне місце проживання.
Якщо застрахована особа визнана інвалідом I або II групи і набуває права
на пенсію у зв’язку з інвалідністю відповідно до Закону, належні їй
пенсійні активи використовуються за її вибором у такому порядку:
на отримання одноразової виплати незалежно від достатності суми коштів
для оплати договору страхування довічної пенсії;
на оплату договору страхування довічної пенсії після досягнення нею
пенсійного віку в разі достатності суми коштів для оплати договору
страхування довічної пенсії.
Пенсійні активи, належні застрахованій особі, визнаній інвалідом III
групи, залишаються в Накопичувальному фонді, а після досягнення нею
пенсійного віку використовуються на оплату договору страхування довічної
пенсії, а в разі недостатності суми коштів для оплати такого договору —
на отримання одноразової виплати.
У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку
належні їй пенсійні активи успадковуються в порядку, визначеному
Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила
конкретних осіб, які мають право на їх отримання.
Застрахована особа має право у будь-який час визначити конкретних осіб,
які мають право на отримання коштів у сумі, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку, в разі її смерті, та визначити, в
яких частках повинні бути розподілені між ними зазначені кошти.
Особи, які мають право на отримання у спадщину коштів у сумі,
облікованій на накопичувальному пенсійному рахунку померлої особи, і не
досягли пенсійного віку, можуть подати заяву про спрямування цих коштів
до Накопичувального фонду та облік на їхньому накопичувальному
пенсійному рахунку. При цьому зазначені кошти не оподатковуються.
У разі відсутності в померлої застрахованої особи спадкоємців належні їй
пенсійні активи враховуються у складі інвестиційного доходу
Накопичувального фонду, про що робиться позначка в її персональній
обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та надається
повідомлення зберігачу.
Для отримання одноразової виплати застрахована особа або члени її сім’ї
чи спадкоємці подають до територіального органу Пенсійного фонду заяву
та документи, що підтверджують їх право на отримання цієї виплати.
Одноразова виплата здійснюється протягом п’яти робочих днів після
отримання заяви та необхідних документів.
Види довічних пенсій:
довічна пенсія з установленим періодом;
довічна обумовлена пенсія;
довічна пенсія подружжя.
Довічна пенсія з установленим періодом — щомісячна виплата, яка
здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом десяти
років із дня її призначення. У разі смерті пенсіонера право на отримання
призначеної довічної пенсії протягом установленого періоду мають
спадкоємці, зазначені в договорі страхування довічної пенсії або
визначені відповідно до Цивільного кодексу України.
Довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом
життя пенсіонера.
У разі якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена
пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума вартості договору
страхування довічної пенсії на час його укладення, різниця коштів між
зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі
страхування довічної пенсії або визначеним відповідно до Цивільного
кодексу України.
Довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом
життя пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який
(яка) досягли пенсійного віку, протягом їхнього життя.
Застрахована особа має право вільного вибору одного із зазначених видів
довічних пенсій. Вид довічної пенсії, обраний застрахованою особою,
зазначається в договорі страхування довічної пенсії.
Дострокове припинення дії договору страхування довічної пенсії за
бажанням сторін забороняється.
Страхові внески до Накопичувального фонду сплачуються застрахованими
особами, яким на день їх запровадження не виповнилося: чоловікам 40,
жінкам 35 років.
Застраховані особи — чоловіки віком від 40 до 50 років, а жінки — від 35
до 45 років можуть прийняти рішення щодо перерахування страхових внесків
до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внесків.
Якщо ці особи не прийняли рішення щодо перерахування внесків до
Накопичувального фонду в зазначений строк, то вони втрачають право на
перерахування таких внесків до Накопичувального фонду.
Чоловіки, яким на день запровадження страхових внесків до
Накопичувального фонду виповнилося 50 років, та жінки, яким на день
запровадження цих внесків виповнилося 45 років, не мають права та
обов’язку сплачувати страхові внески до Накопичувального фонду.
Максимальний розмір страхових внесків, що спрямовуються до
Накопичувального фонду, не може перевищувати 7 відсотків суми заробітної
плати (доходу).
Недержавне пенсійне забезпечення
Основу системи недержавного пенсійного забезпечення становлять
недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті,
корпоративні та професійні. В рамках цієї системи працівники матимуть
можливість, тільки в разі бажання майбутнього пенсіонера, додатково до
заощаджень у загальнообов’язковій системі перераховувати внески до
обраного недержавного пенсійного фонду. Система недержавних пенсійних
фондів дасть можливість залучати і кошти роботодавців до формування
пенсійних заощаджень їхніх працівників. Розмір пенсії у такій системі
залежатиме від розміру страхових внесків, терміну, протягом якого ці
внески накопичувались, та розміру отриманого на них інвестиційного
доходу. Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»
встановлено жорсткі вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних
фондів. Окреслено і вимоги до банків-зберігачів, визначено їхні функції
та межі відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних
заощаджень.
Пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:
пенсія на визначений строк;
одноразова пенсійна виплата.
Підставами для здійснення пенсійних виплат є досягнення учасником фонду
пенсійного віку, визначеного у договорі страхування [3, ст. 60] визнання
учасника фонду інвалідом; медично підтверджений критичний стан здоров’я
(онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду; виїзд учасника фонду на
постійне місце проживання за межі України; смерть учасника фонду.
На сьогодні відомі три схеми недержавного пенсійного страхування, які
вже працюють в Україні. Це послуги недержавних пенсійних фондів,
пенсійна програма банку «Аркада» і корпоративний пенсійний фонд
«Київенерго». Суть їх однакова: кожна людина може забезпечити свою
старість, не розраховуючи на державу, а уклавши угоду з недержавним
пенсійним фондом.
Згідно з укладеною угодою, вкладник перераховує на свій пенсійний
рахунок певну частину заробітної плати, а вийшовши на пенсію, окрім
обов’язкової державної, отримує і додаткову допомогу (довічно або певний
період, залежно від укладеного договору). У випадку смерті власника сума
вкладу переходить у спадок.
Зі свого боку пенсійний фонд розміщує «пенсійні» гроші у прибуткові
проекти і, таким чином, дає змогу убезпечити кошти від інфляції та
стабільно нараховувати відсотки за вкладами. До речі, пенсійні фонди у
світі посідають перші місця у рейтингу привабливості серед інших
інвестиційних структур.
Кожна зі згадуваних програм має свої позитиви й негативи.
Пенсійний фонд «Київенерго» є корпоративним. Це означає, що в програмі
задіяні кошти саме цього підприємства, тобто прибутки «Київенерго»
(статутом компанії визначено, що на пенсійне забезпечення може бути
нараховано до 5 % прибутку).
Узяти участь у цій програмі можуть тільки працівники підприємства, до
того ж тільки ті, які пропрацювали на ньому не менше п’яти років. Отже,
безперечним плюсом програми для споживачів є те, що гроші відраховуються
до пенсійного фонду не із зарплати, а з прибутку підприємства. Відтак,
нічого не втрачаючи, вони отримують додаткову пенсію.
Недоліком тут є те, що програма «замикається» тільки на «Київенерго». До
того ж підприємство саме визначає рівень додаткової пенсії. Підприємству
не вдалося остаточно вирішити проблему убезпечення пенсійних коштів від
інфляції.
Послуги щодо забезпечення альтернативною пенсією всіх бажаючих надають
недержавні пенсійні фонди і пенсійна система банку «Аркада».
Перерахувати кошти на особистий пенсійний рахунок може як підприємство,
так і сам громадянин. Схема роботи недержавного пенсійного фонду в
загальних рисах така: фонд залучає кошти й інвестує їх, з отримуваних
прибутків нараховуються відсотки і виплачуються пенсії. Особливістю
вітчизняних пенсійних фондів є те, що через недостатність інвестиційно
привабливих підприємств пенсійні гроші доводиться розміщувати в банку.
Тобто малі недержавні пенсійні фонди на цьому етапі є посередниками між
клієнтом і одним із банків. Недоліком цих фондів є те, що їхню
діяльність не оформлено законодавчо.
Єдина пенсійна програма, що в даний момент оформлена законодавчо, — це
програма банку «Аркада». Її впровадження регламентовано Законом України
«Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової
компанії «Київміськбуд».
Переваги очевидні: в Законі визначені досить жорсткі умови для
фінансових установ, задіяних у програмі, аби унеможливити чи звести до
мінімуму ризик утрати пенсійних заощаджень, їх діяльність повністю
контролюється державою. Кошти, які надходять на рахунок, переводяться в
«одиницю інвестування» (ОдІн). Індексація вкладів за допомогою ОдІн
захищає їх від інфляції, оскільки курс ОдІн переглядається щотижня і
відображає реальну купівельну спроможність національної валюти. Всі
гроші вкладників спрямовуються винятково на кредитування будівництва
житла, яке споруджується ХК «Київміськбуд», під заставу цього житла.
Пенсійне забезпечення
окремих категорій осіб
Пенсійне забезпечення значної кількості працівників залежить від вислуги
років. Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих
категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у
зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до
настання віку, який дає право на пенсію за віком. Призначення пенсії за
вислугу років пов’язується не з досягненням пенсійного віку та наявністю
загального трудового стажу, а з утратою професійних якостей, коли
працівник не може повноцінно працювати за своєю спеціальністю до
похилого віку. Пенсія призначається як компенсація втраченої
працездатності за професією.
Сьогодні дана пільга застосовується до значної кількості категорій
працівників і регулюється великою кількістю законів та підзаконних
нормативних актів.
Пенсійне забезпечення військовослужбовців
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» [5] визначає
умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України:
військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України,
Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються
ВРУ, СБУ, осіб начальницького і рядового складу ОВС, осіб начальницького
складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу
кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей, а також
військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, КДБ,
військовослужбовців, які в період Великої Вітчизняної війни проходили
службу у складі 1-го Чехословацького корпусу під командуванням Л.
Слободи та членів їх сімей.
Нарівні з військовослужбовцями забезпечуються: партизани і підпільники
та члени їх сімей; робітники та службовці відповідних категорій, які
стали інвалідами у зв’язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок
захворювання, пов’язаного з перебуванням на військовій службі в період
Великої Вітчизняної війни чи на роботі в районах воєнних дій;
військовозобов’язані, призвані на навчальні, спеціальні або перевірочні
збори, котрі стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або
каліцтва, які були отримані під час виконання службових обов’язків у
період проходження цих зборів, та члени їх сімей; працівники
воєнізованої охорони, які не підлягають державному соціальному
страхуванню, та члени їх сімей.
Перелічені особи мають право на пенсію за вислугу років, у зв’язку з
інвалідністю, в разі втрати годувальника. Пенсії призначаються й
виплачуються тільки після звільнення зі служби.
Пенсії за вислугу років військовослужбовцям
Право на таку пенсію мають:
військовослужбовці, які на момент звільнення зі служби мають вислугу на
військовій службі 20 років і більше;
військовослужбовці, які звільнені зі служби за вислугу років, за віком,
за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів і які на день
звільнення досягли 45 років, а ті, хто є інвалідами війни, — незалежно
від віку, і мають загальний трудовий стаж
25 років і більше, із яких не менше 12 років і 6 місяців складає
військова служба.
Для осіб, визначених п. 1, розмір пенсії складає 50 % відповідних сум
грошового забезпечення. Якщо військовослужбовець має спеціальний стаж 20
років, і при цьому звільнений зі служби за віком або за станом здоров’я,
то розмір пенсії буде складати 55 % відповідних сум грошового
забезпечення. За кожен рік вислуги понад 20 років нараховується 3 %
відповідних сум грошового забезпечення.
Для осіб, визначених п. 2, розмір пенсії складає 50 % відповідних сум
грошового забезпечення, а за кожен рік служби понад
25 років — 1 % відповідних сум грошового забезпечення.
Особам, віднесеним до пп. 1 і 2, які брали участь у ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС під час проходження служби, розмір пенсії збільшується на
10 % — для І категорії, 5 % — для ІІ, ІІІ, ІV категорій.
Загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 85 % відповідних сум
грошового забезпечення, для ліквідаторів І категорії — 95 %, ІІ і ІІІ
категорій — 90 %.
Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не повинен бути нижчим від
мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців…» до пенсії за вислугу років може нараховуватися
надбавка.
Пенсії у зв’язку з інвалідністю
Пенсії у зв’язку з інвалідністю призначаються військовослужбовцям, якщо
інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше 3
місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала
пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи
захворювання, одержаних у період проходження служби.
Залежно від причин інвалідності інваліди з числа військово-
службовців поділяються на такі категорії [5, ст. 20]:
інваліди війни — якщо інвалідність настала під час виконання службових
обов’язків;
інші інваліди — якщо інвалідність не пов’язана з виконанням службових
обов’язків.
Пенсії у зв’язку з інвалідністю встановлюються у розмірах:
інвалідам війни: І група — 100 %
ІІ група — 80 %
ІІІ група — 60 % відповідних сум грошового забезпечення.
іншим інвалідам: І група — 70 %
ІІ група — 60 %
ІІІ група — 40 % відповідних сум грошового забезпечення.
Ці пенсії призначаються на весь час інвалідності, а особам пенсійного
віку — довічно.
Пенсії у разі втрати годувальника
Право на пенсію мають непрацездатні члени сім’ї, які перебували на
утриманні загиблих, померлих, таких, що пропали безвісти. Непрацездатним
дітям, непрацездатним батькам, дружині (чоловіку) призначається пенсія
незалежно від факту перебування на утриманні, якщо вони втратили джерело
засобів для існування після смерті годувальника.
Пенсії у разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
якщо годувальник помер під час виконання службових обов’язків або
внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби — 40 %
відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена
сім’ї;
сім’ям інших військовослужбовців — 30 % відповідних сум грошового
забезпечення на кожного непрацездатного члена сім’ї.
Пенсійне забезпечення наукових працівників
Це питання регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну
діяльність».
Пенсія науковому працівнику призначається після досягнення пенсійного
віку: чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому
числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам — 20 років
загального і 15 років спеціального стажу.
До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових
працівників незалежно від наукового ступеня або вченого звання та
посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах,
організаціях, ВНЗах, закладах післядипломної освіти III—IV рівнів
акредитації [11]. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в
аспірантурі [6, ст. 24].
Пенсії науковим працівникам призначаються в розмірі 80 % заробітної
плати наукового працівника. За кожен рік роботи понад 25 і 20 років
пенсія збільшується на 1 % зарплати, але не більше 90 %
середньомісячного заробітку. Різниця в розмірі пенсії виплачується з
Державного бюджету (для бюджетних установ) або з бюджету підприємств.
Пенсія призначається після звільнення з посади наукового працівника.
Розмір пенсії у зв’язку з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи
професійного захворювання становить 80 %, 60 %, 40 % зарплати наукового
працівника.
Стаж наукового працівника може бути зарахований до стажу державної
служби і навпаки.
Пенсії за особливі заслуги перед Україною
Пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам
України:
1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної
Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох
ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше
медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього
Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженных Силах
СССР», особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР
та Української РСР «народний»;
2) ветеранам Великої Вітчизняної війни, нагородженим у період бойових
дій орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, партизанам
Великої Вітчизняної війни, нагородженим медаллю «За відвагу»;
3) видатним спортсменам — переможцям Олімпійських та Параолімпійських
ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам
льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та
Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої
Української РСР;
6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та
Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх
Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або
колишнього Союзу РСР;
7) депутатам — всього чотирьох і більше скликань Верховної ради
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської
міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного
значення в Україні та в колишній Українській РСР;
8) матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до
восьмирічного віку. При цьому враховуються діти, усиновлені в
установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед
Україною» для призначення пенсій за особливі заслуги особам, зазначеним
у пунктах 1, 3—5, створюється Комісія зі встановлення пенсій за особливі
заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, Положення про яку
та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Особам, зазначеним у пунктах 2, 6—8, пенсії за особливі заслуги
встановлюються комісіями зі встановлення пенсій за особливі заслуги
перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях,
положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською
міськими державними адміністраціями.
Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за
особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій зі встановлення
пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських
державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською
міськими державними адміністраціями (дія цього пункту припинена на 2004
рік).
Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при
Кабінеті Міністрів України розглядає скарги щодо відмови у встановленні
пенсій за особливі заслуги комісіями при Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських
державних адміністраціях, приймає стосовно них рішення, а також
встановлює порядок подання й підготовки зазначеними комісіями звітності
по призначених і виплачених пенсіях.
За Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»
встановлюються такі пенсії:
за віком;
у зв’язку з інвалідністю;
у разі втрати годувальника;
за вислугу років.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, які мають право на
пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю, у разі втрати годувальника та
за вислугу років відповідно до Закону [7, ст. 4].
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії,
на яку має право особа згідно із Законом, у таких розмірах прожиткового
мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:
від 35 до 40 відсотків — особам, зазначеним у пункті 1;
від 25 до 35 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 2—5;
від 20 до 25 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 6—8.
Розмір надбавки визначається відповідними комісіями, залежно від заслуг
особи. У разі, якщо особа одночасно має право на кілька надбавок,
зазначених у Законі, призначається та надбавка, яка є більшою у
максимальному розмірі.
Якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України
«Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про
дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування»,
«Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про статус
суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про
державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист
журналістів», Митного кодексу України, Положення про
помічника-консультанта народного депутата України, призначається одна
пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має
право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром
пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фінансується за
рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституція України від 28 червня 1996 р. / Відомості ВР України. —
1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №
1058-ІV від 9 липня 2003 р. // Голос України. — 2003. — 22 серпня. — №
157 (3157).
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV від 9
липня 2003 р. // Голос України. — 2003. — 19 серпня. — № 154 (3154).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада
1991 р. // Відомості ВР України. — 1992. — № 3. — С. 10.
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» № 2262-ХІІ
від 9 квітня 1992 р. // Відомості ВР України. — 1992. —
№ 29. — С. 399.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 284-XIV від
1 грудня 1998 р. // Відомості ВР України. — 1999. —
№ 2—3. — С. 20.
Закон України «Про про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №
1767-ІІІ від 1 червня 2000 р. // Відомості ВР України. — 2000. — № 35. —
С. 298.
Про затвердження Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і
показників, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах:
Постанова КМУ № 162 від 11 березня 1994 р. // Інформ. бюл. Мін. праці
України «Людина і праця». — 1994. — № 6.
Положення про Комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед
Україною / Затв. постановою КМУ № 1578 від 20 жовтня 2000 р. // ЗП. —
2001. — № 4. — С. 78.
Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для
призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних
записів у ній. Постанова КМУ № 637 від 12 серпня 1993 р. // ЗП. — 1993.
— № 17. — С. 124.
Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних)
працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на
яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі
виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і
науково-технічну діяльність»: Постанова КМУ № 1571 від 22 листопада 2001
р.
Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян: Постанова
КМУ від 20 листопада 2003 р. № 1783.
Концепція соціального забезпечення населення України / Схвалена
постановою Верховної Ради України від 21.12.1993 р. // Відомості ВР
України. — 1994. — № 6. — С. 31.
Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної
політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради
України 2000 р. // Урядовий кур’єр. — 28 січня 2000. — № 16.
Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету
Міністрів України «Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік»
// Урядовий кур’єр. — 2001. — 12 червня. — № 12.
Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у
цифрах і фактах). — К., 2002.
«Аналіз ефективності і соціальної справедливості діючої в Україні
системи надання пільг населенню» (за результатами швидкого оціночного
обстеження), РВПС України, НАНУ України, 2000 р.
Рєпін К. Ю. Перспективи впровадження в Україні пенсійного страхування як
гарантії соціального захисту населення та зростання економіки //
Соціальний захист. — 2001. — № 1. — С. 39—40.
Ярошенко І. С. Система соціального захисту в Україні: шлях до
реформування // Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2000.
— № 1. — С. 203—212.
ТЕМА 5
ОБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ
СТРАХУВАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ
З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕ-
ЗДАТНОСТІ ТА ВИТРАТАМИ,
ЗУМОВЛЕНИМИ НАРОДЖЕННЯМ
І ПОХОВАННЯМ
Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням.
Соціальні допомоги та виплати з коштів Фонду соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Порядок і строки проведення страхових виплат Фондом соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Право громадян на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги
за загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням у зв’язку
з тимчасовою втратою працездат-
ності та витратами, зумовленими
народженням та похованням
Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, регулюються Конституцією України,
Кодексом законів про працю України, Законом України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням» та прийнятими відповідно до них іншими
нормативно-правовими актами. Матеріальне забезпечення та соціальні
послуги є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального
страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Завданням вказаного законодавства є встановлення гарантій щодо захисту
прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних
послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів,
народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті
громадянина або члена його сім’ї.
Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, сприяло тому, що у 2001 році значно
зменшилась заборгованість з виплати допомоги з тимчасової
непрацездатності та практично погашена заборгованість минулих років з
виплат у сільській місцевості; підвищився розмір допомоги у разі
народження дитини, догляду за нею до досягнення трирічного віку та на
поховання; виділено 777 тис. путівок застрахованим особам та членам
їхніх сімей на санаторно-курортне лікування та оздоровлення [6].
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачає
матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою ними заробітної
плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи
догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї),
вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову
компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю
застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних
послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків
власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок
інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, мають [2, ст. 4]:
застраховані громадяни України;
іноземці;
особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо
інше не передбачено міжнародним договором України, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи
(включаючи і час випробування та день звільнення).
Cуб’єктами даного виду страхування є:
застрахована особа;
страхувальник;
страховик.
Застрахована особа — це найманий працівник, а також інші особи
(громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей,
які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором
України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України),
на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням.
Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші
уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, підлягають [2, ст. 6]:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на
підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та
господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних
дипломатичних та консульських установах, інших представництвах
нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих
кооперативів;
громадяни України, які працюють за межами території України і не
застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони
перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні
послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного
законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються
підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не
є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та
соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до
законодавства.
Особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для
всіх видів страхування.
Період (сума періодів), протягом якого особа підлягає
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку,
встановленому законодавством, називається страховим стажем.
До страхового стажу зараховуються періоди:
тимчасової втрати працездатності;
перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку;
періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового
державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням» в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке
діяло раніше.
Застрахованим особам забезпечені рівні умови надання допомоги у зв’язку
з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологах, у зв’язку з
народженням дитини, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного
віку та на поховання, незалежно від виду діяльності, форми власності та
господарювання.
Відповідно до Закону другим суб’єктом соціального страхування є
страхувальник. Страхувальниками є:
а) роботодавці — власники підприємств, установ, організацій або
уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності,
господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих
працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють
за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних
підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та
представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше
не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України;
б) громадяни України, які працюють за межами території України і не
застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони
перебувають, які сплачують страхові внески до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного
законодавства;
в) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які
займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не
є членами творчих спілок), які сплачують страхові внески до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до
чинного законодавства.
Третім суб’єктом є страховик — Фонд соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших
коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та
соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за
використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних
страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є
некомерційною самоврядною організацією.
Джерелами формування коштів загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, є [2, ст.19]:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що
сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством (80 %
загальної суми надходжень — від юридичних осіб, 15—17 % загальної суми
надходжень — від фізичних осіб) [8, с. 4];
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих
до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням» та інших актів законодавства;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі
резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України,
не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим
призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять
на наступний фінансовий рік.
Соціальні допомоги та виплати
з коштів Фонду соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю
Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, спрямовуються на:
1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності,
вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку, на поховання;
2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення
застрахованих осіб і членів їх сімей;
3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для
фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток
його матеріально-технічної бази.
Розмір страхових внесків [2, ст. 21] на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням
Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України
відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
1) для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
2) для найманих працівників — до сум оплати праці, які включають основну
та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають
оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
3) для застрахованих осіб, які забезпечують себе роботою самостійно — до
сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати
(доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є
розрахунковою величиною при обчисленні допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та
пологах.
Платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані
особи [2, ст. 22].
Страхувальники — юридичні та фізичні особи набувають статусу платників
страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях
відділень Фонду.
У разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи страхувальник
зобов’язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до
Фонду по день ліквідації (реорганізації) та звернутися за місцем його
реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку [2, ст.
23]. Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від
реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та
неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що
сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за
порушення порядку використання страхових коштів [2, ст. 30].
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому
числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або
неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим
органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За порушення строку реєстрації страхувальника як платника страхових
внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на нього
накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати
страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник
повинен був зареєструватися.
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф
у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку
нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у
триразовому розмірі зазначеної суми.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у
розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на
повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід
Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових
санкцій, передбачених за вказані порушення, не застосовується.
Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальника, підлягають
поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність
стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.
Право застосовування вказаних фінансових санкцій мають керівники
виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та
соціальних послуг [2, ст. 34]:
1) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за
хворою дитиною);
2) допомога по вагітності та пологах;
3) допомога при народженні дитини;
4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та
осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне
лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих
закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг
у позашкільній роботі з дітьми).
Допомога у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю [2, ст. 35, 37]
Ця допомога надається застрахованій особі у формі матеріального
забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної
плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не
пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідності догляду за хворою дитиною;
3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком
до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією
дитиною;
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного
висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного
підприємства;
8) санаторно-курортного лікування.
Умови надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на
виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі
види загальнообов’язкового державного соціального страхування».
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах,
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не
більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час
перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога
надається за загальним правилом.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по догляду за хворою
дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня
за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду,
але не більш як за 14 календарних днів. В такому ж порядку надається
допомога особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по догляду за хворою
дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування,
виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її
перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною, незалежно від того на
постійній, сезонній чи тимчасовій роботі знаходиться застрахована особа.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по догляду за хворим
членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років)
надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3
календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби
члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за 7 календарних днів.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі захворювання
матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до
трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається
застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за
весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених Законом
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням».
Допомога на догляд за хворою дитиною віком до 14 років, на догляд за
хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка
фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або
дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована
особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій)
відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій
відпустці.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана
карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби,
надається допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з першого дня
за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до
медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу, цій особі надається
допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з першого дня за час
такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за
загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком
за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного
заробітку до часу переведення.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі здійснення
протезування за медичними показаннями в стаціонарі
протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з
першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з
урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і
назад.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі здійснення
санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо
тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для
лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курортне лікування
після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару
лікувального закладу за рахунок страхових коштів Фонду, допомога у
зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається лише за час проїзду до
санаторно-курортного закладу і назад. Якщо таке лікування здійснювалося
за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається за весь період
перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю застрахованій особі,
яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період
санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на
проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного
висновку про необхідність стороннього догляду за нею.
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період
вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога у
зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається за умови поновлення
застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним
органом.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при
вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення
від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної
експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або
травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного
сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження
заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з
навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю порушують режим, встановлений для них
лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на
медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК)
чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю
допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням
органу, який призначає допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Розміри допомоги у зв’язку
з тимчасовою непрацездатністю
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується
застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах [2,
ст. 37]:
60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам,
які мають страховий стаж до п’яти років;
80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам,
які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
100 відсотків середньої заробітної плати (доходу):
застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
застрахованим особам, віднесеним до 1—4 категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи;
одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком
до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається
застрахованим особам залежно від розміру заробітної плати (доходу) і
страхового стажу.
Допомога у зв’язку з вагітністю
та пологами [2, ст. 38, 39]
Допомога надається застрахованій особі у формі матеріального
забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період
відпустки у зв’язку з вагітністю та поло-
гами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за
весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість
якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених
пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після
пологів. Жінкам, віднесеним до 1—4 категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога у зв’язку з вагітністю та
пологами виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 —
до пологів та 90 — після пологів). Розмір зазначеної допомоги
обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі
незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до
пологів.
Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка
усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного
у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення
56 календарних днів (70 ка-
лендарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше
дітей, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до 1—4 категорій
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та
пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю закривається і з дня настання
цієї відпустки видається інший листок непрацездатності. Кожен із
зазначених листків оплачується за відповідними правовими нормами.
У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та
пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини
застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки,
відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у
зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога на вагітність та пологи
надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та
пологами.
За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з
відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
допомога на вагітність та пологи виплачується незалежно від допомоги на
догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається застрахованій
особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу),
обчисленої відповідно до статті 53 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням», і не залежить від страхового стажу.
Одноразова допомога у разі
народження дитини [2, ст. 40, 41]
Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну)
при народженні дитини надається одноразова допомога.
Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку,
допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її
призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей
допомога надається на кожну дитину.
У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не
надається.
Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з
батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється
правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму,
встановленого Законом.
Допомога на догляд за дитиною до досягнення
нею трирічного віку [2, ст. 42—44]
Право на допомогу на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку
має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, бабуся,
дідусь, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за
дитиною.
Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального
забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у
період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку.
Допомога надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється
правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму,
встановленого Законом.
Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку
надається застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною
(батько, мати, дідусь, бабуся чи інші родичі), щомісяця з дня надання
відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як
по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Усиновителям та опікунам допомога на догляд за дитиною до досягнення нею
трирічного віку надається не раніше дня прийняття рішення про
усиновлення або встановлення опіки.
Допомога на поховання [2, ст. 45, 46]
Даний вид допомоги надається у разі смерті застрахованої особи, а також
членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших
цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та
онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів
та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з
денною формою навчання — до 23 років;
3) батька, матері;
4) дідуся та бабусі за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи,
члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів для існування
(одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим
юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на
її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду,
але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога на санітарно-курортне лікування
Для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її
сім’ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування,
оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі
дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені
цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду [2, ст. ст.
47, 48].
Надання послуг застрахованим особам, пов’язаних із санаторно-курортним
лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
За рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, у межах асигнувань, що
визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний
фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування
санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, утримання
дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і
позашкільного обслуговування в порядку, визначеному правлінням Фонду.
Порядок і строки проведення страхових
виплат Фондом соціального страхування
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,
застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від
форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в
іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах
нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах,
призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок
сплачених застрахованими особами страхових внесків.
У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації
матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх
ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх
правонаступником, а в разі відсутності правонаступника — виконавчою
дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації ліквідованого
підприємства, установи, організації як страхувальника.
Застрахованим особам, членам колективних підприємств,
сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів; громадянам
України, які працюють за межами території України і не застраховані в
системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають
право на матеріальне забезпечення та соціальні за умови сплати страхових
внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності відповідно до чинного законодавства, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України; особам, які забезпечують себе
роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською,
нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням
доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), призначення
та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг
за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, здійснюються виконавчою дирекцією відділення Фонду за
місцем реєстрації їх як страхувальників [2, ст. 50].
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних
послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування,
що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до
складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи,
організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) або інших
органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за
правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального
забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про
припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково),
розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та
інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення
та соціальних послуг.
Документи, необхідні для призначення мате-
ріального забезпечення за загальнообов’яз-
ковим державним соціальним страхуванням
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням
та похованням [2, ст. 51]
Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю, по вагітності та пологах є виданий у встановленому
порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та
обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх
видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров’я за погодженням з Фондом.
Допомога у разі народження дитини призначається застрахованій особі на
підставі заяви про виплату допомоги та свідоцтва про народження дитини,
виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Підставою для призначення допомоги на догляд за дитиною до досягнення
нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання
застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки
для догляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах
другій та третій статті 6 Закону «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням», — розпорядження
виконавчої дирекції відділення Фонду за місцем їх реєстрації як
страхувальників.
Для усиновителів та опікунів до зазначених вище документів для
призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні
дитини, допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку
додається копія рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних
органів про встановлення опіки.
Застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною (батькові
дитини, бабусі, дідусеві, іншому родичу), допомога на догляд за дитиною
до досягнення нею трирічного віку надається за її заявою та на підставі
довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до
закінчення строку відпустки на догляд за дитиною та виплату їй допомоги
на догляд за дитиною припинено (із зазначенням дати).
Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого
або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть,
виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається
застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом
реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про
перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.
Строки розгляду документів, призначення
та виплати матеріального забезпечення
за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням [2, ст. 52]
Документи для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю через вагітність та пологи, догляд за дитиною до
досягнення нею трирічного віку розглядаються не пізніше десяти днів з
дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин
відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не
пізніше п’яти днів після винесення відповідного рішення.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю через вагітність та
пологи виплачується:
застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням», — у найближчий після дня призначення
допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;
застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6
цього Закону, — протягом десяти днів після призначення допомоги.
Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку
виплачується:
застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону,
— у строк, установлений для виплати заробітної плати;
застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6
цього Закону, — у дні, встановлені Фондом.
Допомога при народженні дитини та допомога на поховання призначаються і
виплачуються не пізніше дня, наступного за днем звернення.
Призначене, але не одержане у зв’язку із смертю застрахованої особи
матеріальне забезпечення виплачується членам сім’ї, які проживали разом
з нею, або спадкоємцям.
Призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне
забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком
у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.
Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає
матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий
час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів
населення.
Надміру виплачені суми матеріального забезпечення за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або
членів її сім’ї стягуються з них у судовому порядку.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується
застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності. Перші
п’ять днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, що сприяє
посиленню контролю за видачею листків непрацездатності.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю у разі настання інших
страхових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14
років, хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або
дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка
доглядає за цією дитиною тощо) виплачується застрахованій особі з
першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності.
Порядок розрахунку середньої заробітної
плати (доходу) для обчислення допомоги
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю,
по вагітності та пологах [2, ст. 53]
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення
допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та
пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах
граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються
страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням.
Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги у
зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологах
визначається Кабінетом Міністрів України.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат,
передбачених статтями 41, 43, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,
визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня
забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру
страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового
мінімуму.
Конституція України // Відомості ВР України. — 1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ // Відомості
ВР України. — 2001. — № 14. — С. 71.
Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії» від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Урядовий кур’єр. — 2000. —
7 листопада. — № 206.
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар
до законодавства України про працю. — К., 2000.
Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у
цифрах і фактах). — К., 2002. — С. 4—9.
Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти
становлення та розвитку. — Чернівці, 2002. — С. 25, 55, 124.
Волощук Г. О., Бородюк Н. В. Особливості функціонування державних
цільових фондів // Економіка, фінанси, право. — 2003. — № 4. — С. 3—7.
ТЕМА 6
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Завдання та умови загальнообов’язкового соціального страхування від
безробіття.
Суб’єкти страхування на випадок безробіття.
Матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Завдання та умови
загальнообов’язкового соціального
страхування від безробіття
Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки
є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що
ґрунтується на принципах соціального страхування [1, ст. 46].
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
— це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне
забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб
обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття.
«Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування» заклали фундамент формування системи соціального
страхування. Із прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» в Україні
запроваджено нову страхову систему соціального захисту населення від
безробіття, яка чинна майже в усьому світі і передбачає такий механізм
підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність одержання
допомоги по безробіттю від внеску застрахованої особи. Відповідно до
Закону матеріальне забезпечення за страхуванням встановлюється зі
значною диференціацією залежно від причин втрати роботи. Перевагу в
соціальному захисті надано категорії безробітних, які втратили роботу з
незалежних від них обставин.
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на
умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах,
передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого
страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени
творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а
також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності;
цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
солідарності та субсидування;
обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних
з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних
послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави,
представників застрахованих осіб та роботодавців;
диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям залежно
від страхового стажу та тривалості безробіття;
надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом,
допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період
професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на
випадок безробіття.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні
послуги мають:
застраховані особи.
незастраховані особи — військовослужбовці Збройних Сил України,
Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ
Цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до
законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ
України, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням
чисельності або штату без права на пенсію (далі — військовослужбовці),
та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх
реєстрації в установленому порядку як безробітних.
громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в
системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій
вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови
сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України.
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок,
творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи
(послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на
забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових
внесків.
В умовах соціального страхування допомога у зв’язку з безробіттям
використовується не тільки як пасивний захід підтримки на період
безробіття, а і як спосіб повернення безробітного до трудової
діяльності.
Запровадження загальнообов’язкового соціального страхування на
вищеназваних умовах та принципах вже сьогодні дало змогу підвищити
мінімальний розмір матеріального забезпечення безробітних громадян майже
вдвічі [7, с. 46].
Суб’єкти страхування
на випадок безробіття
Суб’єктами страхування на випадок безробіття є:
застраховані особи, а також члени їх сімей;
страхувальники;
страховик.
Застрахованими особами є: наймані працівники, а також інші особи
(громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно
проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на
користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші
уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які:
працюють на умовах трудового договору (контракту);
проходять альтернативну (невійськову) службу;
працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю.
Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладення трудового
договору; з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата
страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.
Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається
свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є
єдиним для всіх видів соціального страхування.
Працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України
виникло право на пенсію; іноземці та особи без громадянства, які
тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, не підлягають страхуванню на випадок безробіття
[2, ст. 5].
Другим суб’єктом загальнообов’язкового соціального страхування на
випадок безробіття є страхувальники. Це роботодавці та застраховані
особи, які відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» сплачують страхові
внески.
Роботодавцями вважаються:
власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган
та фізичні особи, які використовують найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи,
організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який
використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
Представниками роботодавців є об’єднання та спілки роботодавців чи інші
уповноважені роботодавцями органи (представники).
Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття з дня реєстрації.
Третій суб’єкт — страховик. Це Фонд загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття.
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття (далі — Фонд) створений для управління страхуванням
на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових
внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та
надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом і
статутом Фонду. Фонд має важливе значення для суспільства, тому що в
Україні налічується більше 2,5 млн офіційно зареєстрованих безробітних
громадян і ще кілька мільйонів перебувають під загрозою втрати роботи
[8, с. 366].
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною
самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих
осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Його діяльність
регулюється «Основами законодавства України про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування», Законом України «Про зайнятість
населення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який
затверджується правлінням Фонду.
Досвід минулих років показав, що управління фінансовими ресурсами Фонду
має бути відокремлене від управління коштами державного бюджету з метою
усунення їх нецільового використання. Так, у 1996 році Державний фонд
сприяння зайнятості населення було включено до Державного бюджету
України.
В результаті з фонду було вилучено значні обсяги фінансових ресурсів. За
короткий термін в державі було штучно створено проблеми: несвоєчасну
виплату допомоги у зв’язку з безробіттям; появу заборгованості за
матеріальним забезпеченням безробітних громадян, значне скорочення
системи соціальних програм [7, с. 44].
Тому кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Усі застраховані особи є членами Фонду, управління яким здійснюється на
паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб і
роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють правління та
виконавча дирекція Фонду. До складу правління входять по 15
представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які
виконують свої обов’язки на громадських засадах.
–
&
4
:DR??aeeo
U
Ue
$
&
'O)®-:1th6?9u:I=(BHCpE°GiJeQUeW‚[Eb?aOaaaaaaaaaEaaaaaaaaaE
gd®K®
OJQJ
&
&
&
ue:ueooeoeoaooeoeUooIoeoeoeoeoUoeoUoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoCoeoaAoo
IoeoA
:
h
&
&
&
F
D
F
?
1/4
¤3/4A
6
:
Hh
&
&
gd®K®
&
&
F
&
F
eeeee4g6g?g?g4h6h
nen™nenenenenenen
&
&
gd®K®
&
&
`„gd®K®
&
h®K®CJ
oaeNN¶¶?aeaeaeaeaeaeaeaeae?aeae
&
gd®K®
r
t
O
oeieaeU?UeaeaeE3/4U?U?U?UeieaeaeioeieaeaeioeieaeieUeaeaeeeieaeieaeaeaei
&
&
F$
&
&
uouoeauouououeauououououououououououououOIAEuouououAEuououououououou?uou
ou
????OOOOO?E1/2??????????
gd®K®
&
gd®K®
p
r
?
:
6
8
°
?
O
>
?
¬
7>
&
F*
&
F)
gd®K®
&
F+
&
F*
gd®K®
gd®K®
gd®K®
&
F,
OJQJ
&
F’
&
F’
¬
b
d
&
F3
&
F0
&
F5
&
F5
&
F4
0
”
$
2
t
v
E
E
OJQJ
h®K®@?ueyCJ
”
2
E
?E
&
F7
&
F6
&
F6
&
F6
&
F8
AПредставниками держави є представники від центральних органів
виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються
профспілками, їх об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців. Порядок
делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або
має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не
погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка
звільнена з останнього місця роботи
з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40,
статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України [4].
Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і
закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду
строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова
правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють
сторони.
Закони, відповідно до яких функціонує Фонд, визначають джерела
надходжень коштів для його формування. Такими джерелами є:
страхові внески страхувальників — роботодавців, застрахованих осіб;
асигнування державного бюджету;
суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення», інших законів
до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення
встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів
Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми
адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових
осіб та громадян за такі порушення;
прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;
благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
інші надходження відповідно до законодавства України.
Вказані кошти використовуються на:
виплату забезпечення та надання соціальних послуг;
відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим
виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття»;
фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої
дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його
матеріальної та інформаційної бази;
створення резерву коштів Фонду.
Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України
встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та
застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України
на поточний рік.
Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на
місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на
оплату праці.
Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню
на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного
банку України на день сплати страхових внесків.
У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та
сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну
плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у
пропорційних сумах.
У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових
внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати
ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму
несплачених страхових внесків.
Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові
внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття».
У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов’язаний провести
повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день
ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем його реєстрації як
платника страхових внесків для зняття з обліку.
Із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості
наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі
за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у
разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана
сума допомоги по частковому безробіттю.
Від сплати страхових внесків звільняються [2, ст. 18]:
застраховані особи на період відпустки на догляд за дитиною до
досягнення нею трирічного віку та відпустки на догляд за дитиною до
досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому
безробіттю.
Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік [2, ст. 19]:
для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці
найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних
виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України
«Про оплату праці», які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з
громадян;
для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці, які
включають основну і додаткову заробітні плати, а також інші
заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній
формі), які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
для громадян України, які працюють за межами України та не застраховані
в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій
вони перебувають, які сплачують страховику страхові внески і осіб, які
забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі
працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно
з цивільно-правовими угодами — у відсотках до сум оподатковуваного
доходу (прибутку).
Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не
перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на
оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої
справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.
Матеріальне забезпечення
на випадок безробіття
Кошти Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на
випадок безробіття використовуються на виплату матеріального
забезпечення та надання соціальних послуг.
Безробітним надаються такі види матеріального забезпечення:
допомога у зв’язку з безробіттям, у тому числі одноразова її виплата для
організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або
підвищення кваліфікації безробітного;
матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога
безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його
утриманні;
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка
перебувала на його утриманні.
До соціальних послуг, які надаються безробітним, належать:
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та
профорієнтація;
пошук відповідної роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі
шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць
для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних
громадських робіт для безробітних;
інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
Для отримання відповідних видів забезпечення застрахована особа повинна
мати страховий стаж, що обчислюється як сума періодів, протягом яких
особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові
внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем [2, ст.
21].
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати
страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами
загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій
усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за
час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття».
Умови та тривалість виплати допомоги
у зв’язку з безробіттям [2, ст. 22]
Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які
протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на
умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26
календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на
допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.
Право на допомогу у зв’язку з безробіттям зберігається у разі настання
перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця
після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в
державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній
ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
строкова військова служба;
здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи
або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за
експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Допомога у зв’язку з безробіттям [2, ст. 23] для цих осіб обчислюється в
наступному порядку.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої
заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення
середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого
Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років — 50 відсотків;
від 2 до 6 років — 55 відсотків;
від 6 до 10 років — 60 відсотків;
понад 10 років — 70 відсотків середньої зарплати.
Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується залежно від тривалості
безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів — 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;
у подальшому — 70 відсотків визначеного розміру.
Наприклад, якщо середній заробіток особи складав 300 грн,
а страховий стаж 7 років, то допомога через безробіття буде призначена і
виплачена в таких розмірах: за перші 90 календарних днів безробіття —
180 грн (60 % від 300 грн); протягом наступних 90 днів — 144 грн (80 %
від 180 грн); у подальшому —
126 грн (70 % від 180 грн).
Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12
місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26
календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову
діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані
особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених
статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу
законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без
урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі
прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується з восьмого дня після
реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній
службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги через безробіття не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію)
тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720
календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи
безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога
через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.
У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата
допомоги у зв’язку з безробіттям продовжується після реєстрації її в
установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
Допомога у зв’язку з безробіттям може виплачуватися одноразово для
організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути
працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці відповідної
роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за
їх бажанням.
Допомога у зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього
місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається
відповідно до вищезазначеного порядку і її виплата починається з 91-го
календарного дня.
У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги у
зв’язку з безробіттям враховуються всі види виплат, на які
нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може
бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях
національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою
за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Одноразова виплата допомоги у зв’язку з безробіттям для організації
безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у
зв’язку з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття», у розрахунку на рік.
Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її
виплати для організації безробітним підприємницької діяльності,
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням
Фонду.
Допомога у зв’язку з частковим
безробіттям [2, ст. 24]
Допомога надається застрахованим особам у разі втрати ними частини
заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної
чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України
тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати
чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва
без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного
та структурного характеру.
Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:
простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом
виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий
характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців
і не залежить від працівника та роботодавця;
простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності
працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять
20 і більше відсотків робочого часу.
Про можливий простій роботодавець зобов’язаний повідомляти державній
службі зайнятості.
У разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з
організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості
працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на
підприємствах, допомога через часткове безробіття не надається.
Перелік причин тимчасового припинення виробництва, зазначених у частині
першій цієї статті, встановлюється спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за
погодженням з правлінням Фонду.
Право на допомогу у зв’язку з частковим безробіттям мають застраховані
особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався
простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові
внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого
часу [2, ст. 25].
Допомога через часткове безробіття не надається у разі, якщо працівник:
відмовився від роботи, що відповідає його кваліфікації, на цьому або
іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
працює на даному підприємстві за сумісництвом;
проходить альтернативну (невійськову) службу.
Допомога через часткове безробіття працівнику встановлюється за кожну
годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу)
встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати
прожиткового мінімуму, встановленого законом [2, ст. 26].
Допомога через часткове безробіття надається з першого дня простою,
тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом
року.
Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється
підприємством за рахунок коштів Фонду.
Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів
для виплати працівникам допомоги через часткове безробіття раніше, ніж
через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому
безробіттю [2, ст. 26].
Матеріальна допомога застрахованим особам
у період професійної підготовки, перепідготовки
або підвищення кваліфікації за направленням
державної служби зайнятості [2, ст. 27]
Матеріальна допомога виплачується у період професійної підготовки,
перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання
допомоги у зв’язку з безробіттям та в розмірах, передбачених статтями 22
і 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття», і не підлягає зменшенню. Виплата
матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість
виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості
виплати допомоги у зв’язку з безробіттям і не може її перевищувати.
Безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги через безробіття,
матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям надається за умови, що
середньомісячний сукупний дохід на члена сім’ї не перевищує прожиткового
мінімуму, встановленого Законом [2, ст. 28].
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних
днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого
Законом.
Безробітним, у яких закінчився строк виплати матеріальної допомоги по
безробіттю, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні,
за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує
прожиткового мінімуму, може надаватися одноразова матеріальна допомога в
розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Порядок надання матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям,
одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам,
які перебувають на його утриманні, встановлюється спеціально
уповноваженим центральним органом викнавчої влади у сфері праці та
соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Допомога на поховання [2, ст. 29]
Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка
перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали
поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових
робочих місць [2, ст. 30] для працевлаштування безробітних у розмірі
витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби
зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної
економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
Можливості та обсяги надання дотацій визначаються правлінням Фонду
виходячи з фінансового стану Фонду.
Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих
місць для працевлаштування безробітних встановлюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та
соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у
зв’язку з безробіттям може бути припинена у разі [2, ст. 31]:
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного
або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві
відомості;
9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до
досягнення нею трирічного віку;
10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби
зайнятості;
11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;
12) закінчення строку їх виплати;
13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної
служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
14) смерті безробітного.
Виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки,
перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з вищенаведених
причин та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та
порушення дисципліни.
Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період
професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації,
матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється на період
призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах,
допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного
віку.
Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у
період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надання
застрахованій особі відповідно до законодавства України вихідної
допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, установ і
організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію
втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми та
допомоги, що виплачується з громадських фондів.
Тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної
допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям
скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних
причин (на 90 календарних днів);
2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею
37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про
працю України (на 90 календарних днів);
3) відмови безробітного від двох пропозицій відповідної роботи або
професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;
4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в
період одержання допомоги по безробіттю;
5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного,
а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;
6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за
невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів
без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
7) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після
професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за
направленням державної служби зайнятості;
8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки
або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ
Виплати військовослужбовцям, звільненим
з військової служби у зв’язку із скороченням
чисельності або штату без права на пенсію
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із
скороченням чисельності або штату без права на пенсію [2, ст. 32],
здійснюється виплата допомоги по безробіттю, в тому числі одноразова її
виплата для організації безробітним підприємницької діяльності,
відповідно до частин третьої — сьомої статті 22 та частин першої,
четвертої та п’ятої статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» за умови їх
реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості
протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті.
Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу.
Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або
підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги у зв’язку з
безробіттям і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієї
матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати
допомоги у зв’язку з безробіттям та не може її перевищувати.
Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям, одноразова матеріальна
допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його
утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в розмірах,
передбачених статтями 28 і 29 Закону «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття».
У разі порушення строку реєстрації в державній службі зайнятості в
установленому порядку всі види забезпечення виплачуються відповідно до
статті 33 названого Закону.
Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період
професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та
матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється,
відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31
цього Закону.
Виплати забезпечення іншим
незастрахованим особам [2, ст. 33]
1. Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам,
визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в
установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати
допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
2. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки
або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у
встановленому порядку у державній службі зайнятості, виплачується в
розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям. Тривалість виплати цієї
матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати
допомоги у зв’язку з безробіттям і не може її перевищувати.
3. Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям, одноразова матеріальна
допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його
утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в розмірах,
передбачених статтями 28 і 29 цього Закону.
4. Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у
період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям
припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до
статті 31 Закону, що аналізується.
Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать
безробітному і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю,
виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні
померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього
утримання.
Такими непрацездатними особами є:
діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі,
стажисти) очної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як
до досягнення ними 23 років;
один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї,
якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків
померлого, які не досягли 8 років;
неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був
зобов’язаний виплачувати аліменти.
Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім’ї, які проживали разом з
безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального
забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони
не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні
померлого.
У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою матеріального
забезпечення на випадок безробіття вона ділиться між ними порівну.
Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою
матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6
місяців після смерті безробітного.
До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір
виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом
другим частини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною
першою статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття», визначається Верховною
Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків
виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття.
Отже, запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до
2001 року систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через
запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким
встановлено залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від
сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.
Протягом 2001 року виходячи з фінансових можливостей Фонду забезпечено
підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю в 2 рази. На
кінець року він становив 60 гривень, що складає 18,1 відсотка від
прожиткового мінімуму для працездатної особи. Зростав і середній рівень
допомоги через безробіття. За 2001 рік середньомісячна допомога по
безробіттю становила 78,1 грн, або 25,1 відсотка середньомісячної
заробітної плати, що склалася в галузях економіки за 2001 рік, і 23,6
відсотка від прожиткового мінімуму для працездатної особи. Порівняно з
2000 роком вона зросла по Україні на 45,4 відсотка [5].
Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття у 2001 році дозволило розширити активну політику на
ринку праці. Програми активних заходів реалізовувалися в значних обсягах
за різними напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на
зареєстрованому ринку праці. Серед цих програм особливого поширення
набули інформаційні, профорієнтаційні послуги, створення банку вакансій
та пошук відповідної роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних
верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самостійної
зайнятості та підприємницької діяльності, проведення професійного
навчання незайнятих осіб, організація тимчасових громадських робіт тощо.
Чисельність осіб, охоплених активними заходами сприяння зайнятості
населення в 2001 році порівняно з 2000 роком у середньому по Україні
зросла майже на чверть. Число осіб, які отримали роботу за сприяння
служби зайнятості, зросло майже на третину.
Для працевлаштування безробітних, які тривалий час перебували на обліку
в державній службі зайнятості, особливо тих, які не здатні на рівних
умовах конкурувати на ринку праці, впроваджено надання роботодавцям
дотації на створення додаткових робочих місць. На такі місця були
працевлаштовані понад 13 тис. безробітних. Понад 20 тис. осіб отримали
допомогу у зв’язку з безробіттям одноразово для організації
підприємницької діяльності.
Суттєво зросла кількість наданих профорієнтаційних послуг. Збільшилась
чисельність громадян, залучених протягом року до професійного навчання
для забезпечення відповідності їх професійно-кваліфікаційного рівня
вимогам роботодавців. Професійна підготовка, перепідготовка незайнятого
населення здійснювалася за 200 професіями та спеціальностями, що
користуються попитом на ринку праці.
Значно активізувалася робота щодо розширення видів громадських робіт та
підвищення їх привабливості для населення. Протягом 2001 року в
громадських роботах взяли участь понад 300 тис. осіб із числа незайнятих
громадян, або кожний десятий незайнятий, що на 20 відсотків більше, ніж
у 2000 році. Майже на третину зросла чисельність осіб, що взяли участь у
сезонних роботах.
Реалізація активних заходів політики зайнятості сприяло закріпленню
тенденцій щодо зниження рівня зареєстрованого безробіття, який на 1
січня 2002 року становив 3,7 відсотка населення працездатного віку проти
4,2 відсотка на відповідну дату 2001 року [5]. Навантаження на одне
вільне робоче місце становило 11 осіб, що на третину менше, ніж на цю
дату в 2001 року.
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. —
1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості ВР
України. — 2000. — № 22. — С. 171.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії» від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Урядовий кур’єр. — 2000. —
7 листопада. — № 206.
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар
до законодавства України про працю. — К., 2000.
Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у
цифрах і фактах). — К., 2002. — С. 4—9.
Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти
становлення та розвитку. — Чернівці., 2002. — С. 25, 55, 124.
Купрій О. Соціальне страхування на випадок безробіття в Україні: історія
становлення, досягнення, проблеми та перспективи // Україна: аспекти
праці. — 2003. — № 7. — С. 42—47.
Статистичний щорічник України за 2001 рік. — К., 2002.
ТЕМА 7
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ
НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО
ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ
ВТРАТУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Завдання та принципи страхування від нещасного випадку і гарантії
забезпечення прав застрахованим особам.
Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку.
Страховий ризик і страховий випадок відповідно до Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності». Нещасний випадок та професійне захворювання.
Види та порядок призначення виплат потерпілому.
Завдання та принципи страхування
від нещасного випадку і гарантії
забезпечення прав застрахованим особам
Законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ
законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про
працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших
нормативно-правових актів.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та
Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування визначає правову основу, економічний механізм та
організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального
страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або
загибелі застрахованих на виробництві.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою
якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян
у процесі їх трудової діяльності.
Дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб,
які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах,
в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та
господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які
забезпечують себе роботою самос-тійно, та громадян — суб’єктів
підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було
встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про
відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на
виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними
трудових обов’язків, мають право на забезпечення із Фонду соціального
страхування від нещасного випадку.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на
виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози
здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від
нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей.
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у
страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в
управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на
умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених
законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для
осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів
підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх
прав;
обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки
праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному
підприємстві;
економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і
безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
У результаті запровадження соціального страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності, з 2001 року потерпілі на виробництві після тривалої
затримки почали отримувати регресні виплати, практично немає
заборгованості з виплат поточних платежів.
Було не тільки зупинено зростання заборгованості з виплат відшкодування
шкоди потерпілим на виробництві, а й суттєво зменшено заборгованість з
цих виплат. Якщо на початок 2001 року заборгованість за регресними
виплатами складала 614,5 млн грн, то на кінець року вона становила 483,3
млн грн, або зменшилась на 21,3 %. У сфері соціального страхування у
2002 році вперше вдалося забезпечити стовідсоткове фінансування виплат
потерпілим на виробництві і на 43 % зменшити заборгованість із регресних
виплат [13, с. 45].
Кількість страхувальників Фонду соціального страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання на 01.01.2003 р.
становила 625 026 осіб, що на 18,9 % більше, ніж на цю дату 2002 року
[9, с. 45].
Суб’єкти та об’єкти страхування
від нещасного випадку
Суб’єктами страхування від нещасного випадку є:
застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші
особи, передбачені законодавством;
страхувальники;
страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.
Обов’язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного
захворювання підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти,
докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять;
під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період
проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на
підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.
Страхуванню підлягає зародок та новонароджений. Заподіяння шкоди зародку
внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки
під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом,
прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така
дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до
16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23
років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних
випадків.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди
або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі
особи, перелічені у статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,
вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом
незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань
щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних
випадків.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді
соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у
релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
3) громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття
заяви, за умови сплати страхового внеску.
Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального
страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців
з дня подання заяви.
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається
свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є
єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані
особи.
Роботодавцем вважається:
власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка
використовує найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи,
організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який
використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним
договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків провадиться:
страхувальників — юридичних осіб — у десятиденний строк після одержання
свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
страхувальників — фізичних осіб, які використовують найману працю, — у
десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з
першим із найманих працівників.
Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим
свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства
провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств,
установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд соціального
страхування від нещасних випадків).
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування
від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на
підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою,
має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням, що
знаходиться у місті Києві.
Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих
осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних
випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
включаються представники трьох сторін:
держави;
застрахованих осіб;
роботодавців.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а
представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються)
об’єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус
всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається
кожним об’єднанням самостійно.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
створюється на шестирічний строк.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є
постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну
працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті,
виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення
працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності
або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати
працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку
потерпілого;
г) пенсію у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
д) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї
шкоди потерпілому;
є) допомогу дитині.
2) Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з
цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
3) Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої
невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку,
швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики
професійного захворювання.
4) Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у
власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на
договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою
якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.
5) Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони
здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної,
раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:
а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної
практики;
б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому
лікувально-профілактичному закладі;
в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та
пологів;
г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому
лікувально-профілактичному закладі;
д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами,
ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами,
спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком
протезування з дорогоцінних металів).
6) Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та
відновлення працездатності потерпілого.
7) Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за
потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати
йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в
гуртожитку, ізольованого житла.
8) Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі — ЛКК)
або медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) проводити
навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах
або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо
внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий
не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою
працездатністю.
9) Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з
іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності;
компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами
від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду.
10) У разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову
допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок
або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь —
за рахунок Фонду.
11) Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.
12) Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам,
які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано
підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків чи ні.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків
здійснюється за рахунок [2, ст. 46]:
внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати
виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань,
виділених на їх утримання та забезпечення;
капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації
страхувальників;
прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних
рахунках;
коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і
пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні
вимог нормативних актів з охорони праці;
добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить
законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до
складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх
прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок
Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків,
визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів
Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує
фонди соціального страхування.
Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його
здоров’я та працездатність.
Страховий ризик і страховий випадок відповідно до Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності». Нещасний випадок
та професійне захворювання
Страховий ризик — обставини, внаслідок яких може статися страховий
випадок.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне
захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну
чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або
соціальних послуг.
У законодавстві відсутнє визначення поняття «професійний ризик
виробництва», правильність тлумачення якого безпосередньо впливає на
проведення справедливої тарифної політики Фонду і визначення розміру
страхового внеску.
У 2000 році, на етапі створення Фонду, коли необхідно було у надзвичайно
стислий термін вирішити питання виплати потерпілим сум відшкодування
шкоди, професійний ризик виробництва був визначений як «фінансовий ризик
виробництва» або «ймовірність виникнення матеріальних витрат Фонду,
пов’язаних з відшкодуванням шкоди потерпілим на виробництві» [12, c.
43], на підставі чого були сформовані відповідні класи та визначені
страхові тарифи.
Такий підхід є механічним перенесенням фінансового досвіду «звичайного»
страхування, яке тривалий час діяло в Україні, у сферу щойно створеного
страхування від нещасного випадку на виробництві без урахування його
особливостей та відмінностей від інших видів страхування, зокрема
зв’язку професійного ризику виробництва тільки з умовами здійснення
трудової діяльності, а також необхідності диференціації страхових
тарифів залежно від ступеня професійного ризику виробництва.
Суттєвим недоліком такого підходу є обрання головним чинником для оцінки
професійного ризику виробництва тільки фінансових наслідків страхової
події. Така оцінка ризику не враховує причин настання страхового
випадку, дуже приблизно відображає кількість, частоту і тяжкість
нещасних випадків та професійних захворювань і зовсім не враховує стан
умов і безпеки праці, що суперечить основним принципам страхування від
нещасного випадку, унеможливлює справедливу диференціацію страхових
тарифів.
Разом з тим стаття 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» містить
вимоги, які у взаємодії із основними принципами дають змогу визначити
чітке поняття «професійний ризик виробництва»: «У разі систематичних
порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає
ризик настання нещасного випадку і професійного захворювання, …під-
приємство може бути віднесене до більш високого класу професійного
ризику виробництва». Тобто «професійний ризик» тотожний ризику настання
нещасних випадків чи професійних захворювань або ймовірності ушкодження
здоров’я, або смерті працівника, пов’язаних з виконанням ним трудових
обов’язків. Це твердження підтверджується іншою частиною статті 47 цього
Закону: «Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику
виробництва, до якого належить підприємство, знижки до нього чи
надбавки».
Професійне захворювання є страховим випадком у разі його встановлення чи
виявлення як в період перебування особи в трудових відносинах, так і
тоді, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з
підприємством, на якому він захворів.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок
порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є
страховим випадком.
Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний
випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від
виконання зобов’язань перед потерпілим.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України [4],
відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення
медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових
виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування
професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на
працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у
процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно
шкоду здоров’ю або настала смерть.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається
Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади.
В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування
від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався
за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті
переліком. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового
каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався
(ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 1991 р.):
у разі виконання трудових обов’язків, а також у разі здійснення
будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоча й без
спеціального доручення;
по дорозі на роботу чи з роботи;
на території підприємства, організації або в іншому місці роботи
протягом робочого часу, необхідного для приведення в порядок знарядь
виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
поблизу підприємства, організації або в іншого місця роботи протягом
робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього
трудового розпорядку;
під час виконання державних або громадських обов’язків;
під час виконання дій з метою рятування людського життя, охорони
державної, колективної та індивідуальної власності,
а також охорони правопорядку.
Окрім перелічених випадків, трудовим вважається каліцтво, отримане під
час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять.
Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі
акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду
про факт травмування на виробництві.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок
професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або
переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших
факторів, пов’язаних з роботою. Професійне захворювання як причина
інвалідності встановлюється МСЕК на підставі списку професійних
захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи
про наявність професійного захворювання. Список професійних захворювань
та інструкцію з його застосування затверджено МОЗ, Міністерством
соціального захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого
1995 року.
Професійними захворюваннями є захворювання [6]: що виникають під впливом
хімічних факторів; промислових аерозолів; викликані дією фізичних
факторів; пов’язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням
окремих органів і систем; викликані дією біологічних факторів; алергічні
захворювання; злоякісні новоутворення (професійний рак).
В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків
може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку
професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука
має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання
професійним.
За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне
захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.
Виплати потерпілому
Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування
від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це
право, у разі настання страхового випадку [2, ст. 21].
Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини)
залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі —
щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги
потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні
померлого);
3) страхової виплати пенсії у зв’язку з інвалідністю потерпілого;
4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок
травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під
час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться
страхова виплата за моральну шкоду.
За даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків, кількість
особливих справ складає близько 290 тис., з них станом на 01.01.2002
року прийнято Фондом 268,3 тис., в тому числі прийнято 120,7 тис. справ
на потерпілих від вугільних підприємств.
За 9 місяців 2001 року доходи Фонду соціального страхування від нещасних
випадків становили 604,1 млн грн. Витрати по відшкодуванню шкоди,
заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі
його смерті за цей період становили 385 млн грн, що складає 63,7 % від
надходжень до Фонду [10].
У 2001 році було започатковано надання соціальних послуг потерпілим. У
першу чергу це виготовлення протезів, оплата ліків, медичних послуг,
санаторно-курортне лікування.
Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається відповідно до ст.
30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» і встановлюється
медико-соціальною експертизою за участю Фонду соціального страхування
від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної
працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК
установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає
професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та
групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає
необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний
випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за
встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу
(науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про
професійний характер захворювання, направлення
лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового
органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне
захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших
заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.
За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу,
зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК,
або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.
Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата
професійної працездатності, визначена МСЕК.
Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та
характер установлюються ЛКК або МСЕК.
За згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний надати йому
рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.
Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує
потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від
нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його
середньомісячного заробітку.
Середньомісячний заробіток обчислюється в порядку, передбаченому статтею
34 Закону про страхування по нещасному випадку та професійному
захворюванню.
Види та порядок призначення
виплат потерпілому
Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за
індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня
втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), Фонд
соціального страхування від нещасних випадків здійснює щомісячні
страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку,
визначеного програмою реабілітації.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків оплачує вартість
придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань,
відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його
професійною підготовкою.
У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат
(пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання) мають
непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на
день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина
померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку
після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не
працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового
розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами
(курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до
закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо
вони не працюють;
3) інваліди — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був
зобов’язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але
мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають
також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член
сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків
потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із
законодавством про пенсійне забезпечення.
Щомісячні страхові виплати та інші
витрати на відшкодування шкоди
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня
втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що
потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Вона не повинна перевищувати
середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
У разі якщо потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою
призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним
випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток,
який потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Визначені раніше сума
щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не
підлягають.
У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК,
Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову
страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку
середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати
потерпілим професійної працездатності, але не вище чотириразового
розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються
внески до Фонду.
У разі якщо при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено
інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з
урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з
виконанням трудових обов’язків, йому здійснюється одноразова виплата,
сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку
потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної
працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що
ушкодження здоров’я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок
порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір
одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але
не більш як на 50 відсотків.
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не
спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується
Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою
потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди
та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування
здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших
видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову)
шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати
не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових
виплат.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на
медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування,
придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд,
побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування,
придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них
визначено висновками МСЕК.
Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання
потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд соціального
страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його
лікування.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі
100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому
перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або
уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи,
організації.
Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за
раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує
МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у
лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується
довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому
разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на підставі інформації
органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у
торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.
Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних
металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за
потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів,
санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.
Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру
цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць)
від:
1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, —
на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);
2) половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день
виплати, — на постійний сторонній догляд;
3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день
виплати, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом соціального
страхування від нещасних випадків незалежно від того, ким вони
здійснюються.
Інваліди I групи подають висновок МСЕК для встановлення спеціального
медичного догляду.
Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата
здійснюється за кожним її видом.
Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу
на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним
висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі
самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд соціального
страхування від нещасних випадків у розмірі, встановленому правлінням
Фонду.
Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд
до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків компенсує витрати на
проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.
Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку до
одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець надає
додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням
на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження
здоров’я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором
потерпілого).
Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу проводяться
на загальних підставах.
За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних
показань для одержання автомобіля Фонд соціального страхування від
нещасних випадків компенсує вартість придбання автомобіля з ручним
керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і
технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з висновком МСЕК Фонд соціального страхування від нещасних
випадків може відшкодовувати й інші витрати.
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного
захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не
меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим
за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на
його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш
як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного
захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування
від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів
України.
У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це
право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за
вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб,
що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не
працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33
Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності», визначається виходячи із суми
щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день
його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат.
Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних
медичних закладів.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається
шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених
осіб, на кількість цих осіб.
Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на
утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому
порядку:
1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові
виплати визначаються в сумі, призначеній судом;
2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума
страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування від
нещасних випадків.
У разі якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні
особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які
не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових
виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.
Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із
заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат
особам, які перебували на утриманні померлого.
Страхові виплати особам, які втратили годувальника, проводяться в
повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати
годувальника та інших доходів.
Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат
потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його
частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної
плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і
додаткова заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні
виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду
оплати праці і підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.
Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому частиною
десятою статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,
береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або
членам його сім’ї та особам, які перебували на його утриманні, у разі
смерті потерпілого.
У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячний заробіток, за
бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували
першому або повторному ушкодженню здоров’я. Сума страхової виплати в
цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати
професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю
випадків ушкодження здоров’я.
Якщо повторне ушкодження здоров’я працівника настало з вини іншого
роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.
Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток
потерпілого до ушкодження здоров’я не збереглися, сума страхової виплати
визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за
професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював
потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної
професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати. Відсутність документів про заробіток
підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.
У разі ушкодження здоров’я в період виробничого навчання (практики) сума
страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою
(окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але
не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.
Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, сума
страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячного
заробітку за цей період. За бажанням потерпілого сума страхової виплати
може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку
виробничого навчання (практики).
Виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання проводиться потерпілому
відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.
Неповнолітній особі, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності» народилася інвалідом внаслідок травмування на
виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності,
або особам, зазначеним у пункті 2 статті 8 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», які стали інвалідами під час відповідних занять або
робіт, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює
щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення
ними 16 років — у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на
території області (міста) проживання цих осіб, але не менше
середньомісячного заробітку в країні на день виплати.
Індексація суми страхової виплати здійснюється відповідно до
законодавства.
Якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або пільгове
отримання одних і тих саме видів допомоги, забезпечення чи догляду
згідно з цим Законом та іншими законами, нормативно-правовими актами,
йому надається право вибору відповідного виду допомоги, забезпечення чи
догляду за однією з підстав.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та
соціальну допомогу проводиться у разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім’ї померлого;
3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку,
визначеному законодавством.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат здійснюється також у разі
зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у
галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої
влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня
наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової
виплати зменшенню не підлягає.
Призначення страхових виплат.
Документи для розгляду справ
про страхові виплати
Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування
від нещасних випадків подаються:
акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного
захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь
втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про
його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди;
документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про
виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів,
які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту
звернення заявника:
копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть
потерпілого;
довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності —
довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім’ї
померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або
копії відповідного рішення суду;
довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності —
виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім’ї померлого,
який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого,
які не досягли 8-річного віку;
довідки навчального закладу про те, що член сім’ї потерпілого віком від
18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за
денною формою навчання;
довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї
потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на
утриманні цього закладу.
Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних
документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому
порядку.
Якщо застрахований або члени його сім’ї за станом здоров’я чи з інших
причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує
та подає відповідний страховий експерт Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про
страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи
за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у
десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів
[2, ст. 26].
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які
мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї
та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови
додаються копії необхідних документів.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати
страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про
нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у
страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому [2, ст.
37], якщо мали місце:
1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання
страхового випадку;
2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від
нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до
настання страхового випадку.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у
виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний
випадок згідно із законодавством не визнаний пов’язаним з виробництвом.
Страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному
утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого
утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які
містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані
застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав унаслідок навмисного наміру заподіяння
собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації
або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин
страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для
нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім’ї, які проживають на
території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5, не
припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків
усієї суми виплат.
Оподаткування сум страхових виплат потерпілим та особам, які мають на
них право, здійснюється згідно із законодавством.
Страхові виплати проводяться щомісячно в установлені Фондом соціального
страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду
або рішення суду:
потерпілому — з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку
або з дати встановлення професійного захворювання;
особам, які мають право на виплати у зв’язку зі смертю годувальника, — з
дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня
визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі
смерті потерпілого — у місячний строк з дня смерті застрахованого
особам, які мають на це право.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні
трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного
випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з
дня звернення.
Виплати призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка
має право на одержання виплат, здійснюються за весь минулий час, але не
більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено
втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком, а фінансування
додаткових витрат — протягом строку, на який визначено потребу в них [2,
ст. 21].
Страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або
ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення
і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно
від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків. При цьому сума страхових
виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати
працездатності та причинного зв’язку між настанням непрацездатності та
ушкодженням здоров’я.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової
виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків
своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума
виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає
коригуванню у зв’язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в
порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Страхові виплати за поточний місяць проводяться протягом місяця з дня
настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються
потерпілим, проводяться за рахунок Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові
рахунки в банку.
Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має
право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом соціального страхування
від нещасних випадків, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі
підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також
якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.
Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування
від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на
них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі
їх відсутності — включаються до складу спадщини.
Потерпілим, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого
віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні
суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з
виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в
них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати
(втраченого заробітку).
Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для
громадян похилого віку та інвалідів, пансіонаті для ветеранів війни та
праці, є непрацездатні члени сім’ї, сума страхової виплати сплачується в
такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні,
— чверть, на двох — третина, на трьох і більше — половина суми страхової
виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після
відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25
відсотків, виплачується потерпілому.
Суми страхових виплат, нараховані особі, яка їх одержує в період її
перебування в дитячому будинку, закладі інтернатного типу,
перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після
закінчення навчання у цьому закладі.
У разі відбування потерпілим покарання у вигляді позбавлення волі
належні йому суми страхових виплат перераховуються на спеціальний
рахунок і виплачуються йому після звільнення з місця позбавлення волі, а
особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати в
установленому порядку.
У разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати,
на постійне місце проживання за межі України визначені на вказані цілі
суми переказуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків
на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються [2, ст. 47]:
для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці
найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до
Закону України «Про оплату праці», які підлягають оподаткуванню
прибутковим податком з громадян;
для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної
заробітної плати.
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати
(доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є
розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику
виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі
рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони
праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної
захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків
страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду
робіт).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства
проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств,
установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за
підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення)
суми внесків страхувальників.
Вирішення спорів
Спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на
її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в
судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з
питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків. До складу цієї
комісії на громадських і паритетних засадах входять представники
держави, застрахованих осіб і страхувальників.
Такі ж комісії на тих же засадах створюються при робочих органах
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
із залученням представників місцевих органів виконавчої влади,
застрахованих осіб і страхувальників.
Положення про діяльність і персональний склад цих комісій затверджується
правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Рішення комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків може бути оскаржене у
комісії, створеній при виконавчій дирекції цього Фонду, а рішення
останньої — у його правлінні.
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. —
1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV //
Відомості ВР України. — 1999. — № 46—47. — С. 403.
Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. // Відомості ВР
України. — 1992. — № 49. — С. 668.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків і аварій на
підприємствах, в установах і організаціях. Затв. постановою Кабінету
Міністрів України від 10 жовтня 1993 р. № 623 // Офіційний вісник
України. — 1998. — № 25. — С. 25.
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати
працездатності. Затв. постановою КМУ від 4 квітня 1994 р. № 221 //
Збірник Постанов Уряду. — 1994. — № 8. — С. 190.
Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 «Про
затвердження переліку професійних захворювань» // Урядовий кур’єр. —
2001. — 3 січня. — № 1.
Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094 «Деякі
питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві».
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар
до законодавства України про працю. — К., 2000.
Захаров В. Потерпілим на виробництві — реальний захист // Охорона праці.
— 2003. — № 5. — С. 45.
Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у
цифрах і фактах). — К. — 2002. — С. 10—12.
Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти
становлення та розвитку. — Чернівці., 2002. — С. 25, 55, 124.
Цибульник О. Про удосконалення тарифної політики соціального страхування
від нещасних випадків // Охорона праці. — 2002. — № 12. — С. 42—44.
Пріоритети вирішення соціальних проблем // Охорона праці. — 2003. — № 3.
— С. 45—46.
ТЕМА 8
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ
Загальна характеристика допомог зі соціального забезпечення. Поняття
державної соціальної допомоги.
Державна допомога сім’ям з дітьми.
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Призначення субсидії для оплати житлово-комунальних послуг.
Загальна характеристика допомог
зі соціального забезпечення.
Поняття державної соціальної допомоги
Стаття 46 Конституції України визначає право особи на соціальний захист
за рахунок бюджетних коштів. Цей вид соціального забезпечення отримав
назву «державна соціальна допомога».
Суб’єктами соціальної допомоги слід визнавати тільки нужденних громадян
та членів їх сім’ї, а підставою для надання — стан нужденності
(бідності), тобто такий рівень доходу, який не досягає прожиткового
мінімуму, визначеного законом. Право на соціальну допомогу не повинне
обумовлюватися трудовою діяльністю або сплатою страхових внесків. Тому
фінансування можливе тільки за рахунок бюджетів різних рівнів. Грошові
виплати можуть встановлюватися як в твердих розмірах, так і в розмірах,
які доповнюють доходи до прожиткового рівня, а послуги надаються
безоплатно або з частковим відшкодуванням їх вартості.
В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з
житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам
з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім’ям з дітьми.
Допомогами зі соціального забезпечення називаються всі, крім пенсій,
державні виплати із відповідних фондів, які надаються громадянам у
передбачених законом випадках. Державна соціальна допомога надається за
рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі
загальнообов’язкового соціального страхування.
На відміну від пенсій — основного та постійного джерела засобів для
існування — допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату
або є додатком до основного джерела засобів для існування, або
виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для
існування.
Виходячи із підстав призначення можна виділити три групи допомог.
Перша група — це допомоги, які виплачуються замість втраченого з
поважної причини заробітку. Такі допомоги надаються протягом нетривалого
часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку або
співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення
допомог цього виду виключає можливість їх отримання одночасно із
заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї
групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до
заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною
основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати.
Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи
систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких
допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога
малозабезпеченим сім’ям.
Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть
бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої допомоги
є допомога інвалідам з дитинства.
Суб’єктивне право на державну соціальну допомогу виникає в разі настання
соціальної незабезпеченості осіб, які не підлягають державному
соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум,
встановлений державою. Вищезазначене свідчить, що законодавство визначає
широке коло осіб, які мають право на допомоги, як правило, не пов’язуючи
його з правовим становищем тих, кого забезпечують.
Отже, державну соціальну допомогу можна визначити як форму організації
здійснення права на соціальний захист бідних громадян без урахування
трудової діяльності та сплати страхових внесків.
Державна соціальна допомога є адресною, а основні параметри соціальних
гарантій визначаються на рівні держави. Нині переважна більшість виплат
фінансується за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.
Аналіз діяльності держави з надання адресної соціальної допомоги дає
підстави стверджувати про проблемність такого виду допомоги. Розмір
державної соціальної допомоги має складати різницю між сумою величини
прожиткового мінімуму і загальним доходом членів малозабезпеченої сім’ї.
Тобто сукупний дохід має дорівнювати прожитковому мінімуму. Але через
недофінансування державних програм соціального захисту малозабезпечених
верств населення різниця, яка б доводила до прожиткового мінімуму, не
виплачується. Розмір виплат фіксується законодавчо і складає незначну
суму. Так, Законом «Про Державний бюджет України на 2005 рік» рівень
забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги
малозабезпеченим сім’ям встановлено у розмір 100 грн для працездатних та
140 грн для непрацездатних осіб; для сімей з дітьми прожитковий мінімум
гарантується на рівні 90 грн в розрахунку на одну особу.
Заявочний принцип соціальної допомоги скоріше виключає, ніж включає тих,
хто потребує допомоги, оскільки населення непоінформоване про можливість
отримання допомоги.
Державна допомога
сім’ям з дітьми
З 1992 року із прийняттям Закону України «Про державну допомогу сім’ям з
дітьми» в Україні запроваджено допомогу сім’ям з дітьми. Відповідно до
цього Закону (в редакції Закону від 22 березня 2001 р.) сім’ї, в яких
проживають і виховуються неповнолітні діти (до 18 років) і які не
застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального
страхування, мають право на такі види допомоги:
допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
одноразова допомога при народженні дитини;
допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;
допомога на дітей одиноким матерям.
Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують
органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків
(усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа
військовослужбовців допомоги призначаються і виплачуються за місцем
служби.
Допомога у зв’язку
з вагітністю і пологами
Право на допомогу мають всі жінки, які не застраховані в системі
загальнообов’язкового державного страхування [10, ст. 3], а саме:
жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ,
СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, з числа осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства,
установи, організації незалежно від форм власності за умови, що вагітна
жінка була звільнена з роботи не раніше, ніж за шість місяців до набуття
права на одержання допомоги;
жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні;
аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних
закладів І—ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних
закладів;
непрацюючі жінки.
Підставою для призначення допомоги є виданий лікувально-профілактичним
закладом листок тимчасової непрацездатності, заява матері та довідка:
з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;
ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з
ліквідацією підприємства;
державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як
безробітна;
видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською, селищною радою) за
місцем проживання про те, що жінка не працює (не навчається, не
служить).
Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з
дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення
опіки.
Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести
місяців з дня закінчення відпустки, і виплачується за весь її період,
незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до
пологів. Тривалість відпустки становить:
70 календарних днів до пологів і 56 — після;
для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС — 180 днів
(90 + 90);
для усиновителів, опікунів, які усиновили або взяли під опіку дитину
протягом двох місяців з дня її народження — період з дня усиновлення чи
встановлення опіки до закінчення післяпологової відпустки.
Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами надається у розмірі 100 %
середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги у
зв’язку з безробіттям), але не менше 25 % від розміру встановленого
законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на
місяць. Непрацюючим жінкам — 25 % від розміру встановленого законом
прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Одноразова допомога при народженні дитини
Ця допомога призначена для покриття разових потреб сім’ї в додаткових
витратах.
Допомога надається одному з батьків дитини, не застрахованому в системі
загальнообов’язкового державного страхування [4, ст. 10].
Вона призначається на підставі таких документів, поданих до органів
праці та соціального захисту населення: заяви одного із батьків
(усиновителя, опікуна); свідоцтва про народження дитини; копії трудових
книжок обох батьків; довідки з місця служби, навчання заявника; довідки
про склад сім’ї батьків. Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених
документів, копію рішення про усиновлення або про встановлення опіки.
У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну
дитину.
Допомога призначається при народженні живої дитини, якщо звернення за
нею надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
Одноразова допомога при народженні дитини виплачується у розмірі
прожиткового мінімуму для дітей до 6 років. В 2005 році розмір вказаної
допомоги для незастрахованих становить 22,6 розміру прожиткового
мінімуму [7, ст. 59].
У разі, якщо один із батьків застрахований у системі
загальнообовязкового державного соціального страхування, допомога
виплачується за місцем роботи застрахованої особи.
Допомога на догляд
за дитиною до досягнення
нею трирічного віку
Право на допомогу має не застрахована в системі загальнообов’язкового
державного страхування особа, яка здійснює фактичний догляд за дитиною
(один з батьків дитини, усиновитель, опікун, бабуся, дідусь або інший
родич) [4, ст. 13].
Для одержання допомоги подаються такі документи:
заява матері;
виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки;
копія свідоцтва про народження дитини;
довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина;
копія трудової книжки особи, що здійснює догляд за дитиною;
довідка з місця навчання;
непрацюючі особи подають довідку органів податкової адміністрації про
те, що вони не займаються підприємницькою діяльністю, довідку з
державної служби зайнятості про те, що не виплачується допомога у
зв’язку з безробіттям та довідку з ЖЕКу про те, що особа не працює;
довідка ліквідаційної комісії;
заява особи, яка здійснює фактичний догляд за дитиною,
а також довідка з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу
до закінчення строку відпустки на догляд за дитиною і виплату зазначеної
допомоги їй припинено;
усиновителі та опікуни — копію рішення про усиновлення.
Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують
навчання з відривом від виробництва, допомога призначається в повному
розмірі.
Розмір допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трьох років —
прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. На 2005 рік розмір
допомоги складає 90 грн [7, ст. 59].
У разі народження двох і більше дітей допомога призначається на кожну
дитину.
Допомога на дітей, які перебувають
під опікою чи піклуванням
Цей вид допомоги призначається опікунам чи піклувальникам дітей, які
внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби
батьків та з інших причин залишилися без батьківського піклування.
Допомога призначається за умови, що середньомісячний розмір одержуваних
на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує
прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Така допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між
встановленим прожитковим мінімумом і середньомісячним розміром
одержуваних на дитину виплат, але не менше 25 % розміру прожиткового
мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на
місяць.
Допомога не призначається у разі перебування дитини на повному
державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває на повному державному
утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома з опікуном чи
піклувальником, зазначена допомога призначається за повні місяці
перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу.
Для одержання допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи
піклуванням, органу праці та соціального захисту населення подаються
такі документи:
заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги;
копія рішення про встановлення опіки чи піклування;
копія свідоцтві про народження дитини;
довідка про склад сім’ї;
довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує на дитину
опікун чи піклувальник.
Допомога призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати
допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри
аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Допомога призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма
необхідними документами, та виплачується щомісяця до досягнення дитиною
18 років.
Підставою для припинення виплати допомоги на дітей, які перебувають під
опікою чи піклуванням, є:
звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника;
працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного
віку;
досягнення дитиною 18-річного віку.
Допомога на дітей одиноким матерям
Відповідно до статті 181 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з
дітьми», право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі
матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у
свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або
запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері,
які мають дітей віком до 16 (учнів — до 18) років.
Право на вказану допомогу мають вдови та вдівці з дітьми, які не
одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Якщо одинока мати (вдова, вдівець) уклала шлюб, за нею зберігається
право на одержання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови
якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває
в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство,
разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги,
встановленої на дітей одиноким матерям, вона не має. При реєстрації цією
жінкою шлюбу з особою, яка є батьком її дітей, допомога на дітей,
народжених від цієї особи, не призначається.
Допомога на дітей одиноким матерям не призначається у разі перебування
дитини на повному державному утриманні.
Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час
літніх канікул перебуває вдома, зазначена допомога призначається за
повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального
закладу.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання
на дітей інших видів допомоги.
Якщо випускники навчальних закладів віком від 16 до 18 років не
продовжують навчання, допомога призначається до 1 вересня.
Якщо діти віком від 16 до 18 років навчаються, виплата допомоги на дітей
одиноким матерям продовжується на підставі довідки з місця навчання.
Допомога надається у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для
дитини відповідного віку. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким
усиновителям (вдовам, вдівцям) призначається на кожну дитину.
Розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного
віку без звернення одержувача допомоги до органу праці та соціального
захисту населення.
Для одержання допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та
соціального захисту населення подаються такі документи:
1) Заява про призначення допомоги, що складається за формою,
затвердженою Мінпраці;
2) Довідка державного органу реєстрації актів цивільного стану про
підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька
дитини;
3) Копія свідоцтва про народження дитини;
4) Довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання
сім’ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та
соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем
проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з
матір’ю. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в
якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні,
замість довідки про проживання дитини з матір’ю подається довідка з
місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.
Усиновителі подають також копію рішення про усиновлення.
Вдови та вдівці подають довідку про те, що вони не одержують на дітей
пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Якщо одинока мати народила дитину за межами України і не може подати
документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю, рішення
про призначення їй допомоги на дитину приймається органом праці та
соціального захисту населення на підставі обстеження
матеріально-побутових умов сім’ї і документа про народження дитини.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було
подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця
по місяць досягнення дитиною 16-річного (учнями — 18-річного) віку
включно.
Допомога призначається органами праці та соціального захисту населення
за місцем їх проживання. Також допомога може бути призначена за місцем
фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання
зазначеної допомоги в органі праці та соціального захисту населення за
місцем реєстрації.
У 2001 році завдяки докладеним зусиллям уперше за останніх п’ять років
було повністю погашено борг перед особами, які отримують допомогу. Через
органи праці та соціального захисту 3,8 млн громадян отримали допомогу
на 4,1 млн дітей. Запровадження нової редакції Закону «Про державну
допомогу сім’ям з дітьми» в 2002 році дозволило державі підтримати понад
1,8 млн сімей з дітьми. Видатки на ці виплати склали в загальній сумі
понад 1,256 млрд грн, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами в
органах праці та соціального захисту населення отримали 138,4 тис.
жінок, незастрахованих в системі державного соціального страхування, в
тому числі 6,4 тис. аспіранток, докторанток, студенток. Розмір цих
виплат у середньому складав 360 грн [12, с. 11].
З 1 січня 2003 р. поновлено виплату допомоги одиноким матерям, розмір
якої становить 10 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Державна соціальна допомога
малозабезпеченим сім’ям
В 2000 році прийнятий Закону України «Про державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям». За статистичними даними, в цілому по Україні
на 1 жовтня 2003 року допомогу згідно із вказаним Законом отримувало 347
тис. малозабезпечених сімей на загальну суму 451,3 млн грн.
Переважне число сімей, які отримують цю допомогу, мешкають у міській
місцевості. Зокрема їх кількість досягає 62,7 % від загальної кількості
таких сімей в Україні, в сільській місцевості — лише 37,3 %.
Питома вага сімей, кількість членів яких становить від 3 і більше осіб,
перевищує 60 відсотків від їх загальної чисельності.
У середньому впродовж 2001 року кожна така сім’я отримувала від 88,4 до
130,28 грн щомісячно.
З 1 січня 2004 року виплати на кожну дитину, що виховується батьками,
які є інвалідами І або ІІ групи збільшаться на 20 відсотків.
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям»:
малозабезпечена сім’я — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї
причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового
мінімуму для сім’ї;
прожитковий мінімум для сім’ї — визначена для кожної сім’ї залежно від
її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених
відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум»;
середньомісячний сукупний дохід сім’ї — обчислений у середньому за
місяць дохід усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протягом шести
місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної
соціальної допомоги.
Право на допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають в
Україні. Під час визначення середньомісячного сукупного доходу сім’ї до
її складу включаються: чоловік, дружина, діти, які перебувають на їх
утриманні, віком до 18 років, в тому числі студенти вищих навчальних
закладів та професійно-технічних навчальних закладів віком до 23 років,
незалежно від того, де вони проживають, які не мають власних сімей;
неодружені неповнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та
ІІ групи або інвалідами І групи і проживають разом з батьками;
непрацездатні батьки, які проживають разом з подружжям і перебувають на
їх утриманні, якщо вони не мають джерела для існування (аліментів,
пенсії, допомоги); особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І
групи і здійснює догляд за ним. До складу сім’ї не включаються: особи,
які перебувають на повному державному утриманні, включаючи дітей віком
до восьми років, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між
прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом
(але не більше 75 % прожиткового мінімуму для сім’ї). Середньомісячний
сукупний дохід сім’ї для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми
обчислюється згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для
всіх видів допомоги, затвердженою наказом Мінпраці, Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції, Мінфіну, Держкомстату.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для
призначення допомоги становить в 2005 році для працездатних осіб — 100
грн, непрацездатних осіб — 140 грн, інвалідів — 150 грн.
Для родин з дітьми встановлено підвищені виплати. Так, для кожної
дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень
забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків і на 20
відсотків — для кожної дитині, яка утримується одинокою матір’ю, що не
перебуває у шлюбі [13, с. 20].
Для отримання допомоги необхідно подати заяву до органу соціального
захисту населення за місцем проживання або до виконавчого комітету
сільської, селищної ради. До заяви додаються документи [5, ст. 4]:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім’ї;
декларація про доходи кожного члена сім’ї за попередні шість місяців,
включаючи грошовий еквівалент пільг за спожиті житлово-комунальні
послуги [7, ст. 66] (в декларацію не включаються державна соціальна
допомога, призначена відповідно до Закону «Про державну соціальну
допомогу малозабезпеченим сім’ям», сплачені членами сім’ї аліменти);
довідка про наявність та розміри земельних ділянок, виділених для
ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння,
випасання худоби та земельної частки, паю, виділених унаслідок
розпаювання землі.
Допомога призначається з місяця звернення (якщо протягом місяця були
подані документи) на 6 місяців.
Одиноким особам, які за висновком МСЕК визнані непрацездатними, які не
мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути
призначена на весь час непрацездатності.
Одиноким особам, які досягли 65 років і не мають інших джерел для
існування, допомога може бути призначена довічно.
У наданні допомоги може бути відмовлено, якщо:
працездатні члени сім’ї не працюють, не навчаються за денною формою
навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за
допомогою (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними і
не перешкоджають своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають дитину до
досягнення нею трирічного віку (у визначених законом випадках до 6
років); осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами
віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку);
з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування,
а також якщо кимось із складу сім’ї протягом останнього перед зверненням
за допомогою року була здійснена покупка на суму, яка на час звернення
перевищує 10-разову величину прожиткового мінімуму для сім’ї;
якщо у власності чи володінні сім’ї є земельна ділянка площею більше
0,60 га чи підсобне господарство, що має приносити дохід, чи друга
квартира (будинок) за умови, що загальна жила площа перевищує 21
квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного
метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля чи транспортного засобу;
сім’єю навмисно подано недостовірні відомості або приховано відомості,
які вплинули або могли вплинути на встановлення права на допомогу.
Призначена допомога може бути зменшена до 50 %, якщо сім’я не
використала можливості для знаходження додаткових джерел для існування.
У разі змін у складі малозабезпеченої сім’ї розмір допомоги
переглядається за заявою заінтересованої особи.
Державна соціальна допомога інвалідам
з дитинства та дітям-інвалідам
Держава гарантує інвалідам право на матеріальне забезпечення та
соціальну захищеність. Інвалідам, які ніколи не працювали і, відповідно,
не застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального
страхування, Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з
дитинства та дітям-інвалідам» гарантує надання соціальної допомоги.
Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І і ІІ
групи, непрацюючі інваліди ІІІ групи, діти-інваліди до 16 років.
Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на допомогу і соціальну
пенсію, соціальна допомога або пенсія призначається за їх вибором.
Допомога призначається у таких розмірах [3, ст. 2]:
інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність;
інвалідам з дитинства ІІ групи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність;
інвалідам з дитинства ІІІ групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність;
дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність.
На 2004 рік розрахунковий розмір, що застосовується при визначенні
розміру допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, був
установлений у розмірі 313 грн.
Допомога інвалідам І, ІІ групи та непрацюючим інвалідам
ІІІ групи призначається на весь час інвалідності. Дітям-інвалідам
допомога призначається на час інвалідності, але не більше як по місяць
досягнення дитиною 16 років. Якщо дитина-інвалід після досягнення 16
років визнана інвалідом з дитинства, то допомога буде виплачуватися в
новому розмірі за її заявою.
Виплата допомоги припиняється, якщо пропущено строк переогляду у МСЕК. У
разі повторного визнання інвалідом виплата допомоги поновлюється. Якщо
строк переогляду пропущено з поважних причин, то виплата допомоги
поновлюється з дня зупинення, але не більше як за 12 місяців; якщо без
поважних причин — не більше як за один місяць.
Для призначення допомоги необхідно звернутися із заявою до органів праці
та соціального захисту за місцем проживання інваліда. До заяви повинні
бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства
або дитини інваліда, документи про місце проживання батьків,
усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, довідка
медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у
встановленому порядку. Непрацюючі інваліди ІІІ групи та один з
непрацюючих батьків, який здійснює догляд за дитиною-інвалідом,
додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем
проживання.
Інвалідам з дитинства, які проживають у будинках-інтернатах для громадян
похилого віку та інвалідів, виплачується 20 % призначеного розміру
державної соціальної допомоги. Дитині-інваліду віком до 16 років за час
перебування дитини на повному державному утриманні призначена допомога
не виплачується.
У разі смерті дитини-інваліда або інваліда з дитинства особі, яка
здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі
двомісячної суми державної соціальної допомоги.
Допомога здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Призначення субсидії для оплати
житлово-комунальних послуг
Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги спричинило серйозні
проблеми для малозабезпечених сімей, неспроможних оплачувати послуги за
новими тарифами. Саме тому в 1995 році з метою створення надійної
підтримки малозабезпечених родин було запроваджено ефективну програму
соціального захисту населення — програму житлових субсидій. Цією
програмою було передбачено надання безготівкової допомоги на оплату
житлово-комунальних послуг сім’ям з низькими доходами.
Це перша в Україні програма адресної соціальної допомоги
малозабезпеченим верствам населення. Її реалізація була започаткована
постановою Кабінету Міністрів України №89 від 4 лютого 1995 року «Про
надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату
житлово-комунальних послуг». З 1 травня 1995 року за умови призначення
житлової субсидії сім’ї почали сплачувати за житлово-комунальні послуги
(користування житлом, його утримання та оплату послуг водо-,
теплопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких
нечистот) не більше 15 відсотків свого середньомісячного сукупного
доходу [9]. Вже в травні 1995 року відділи житлових субсидій по всій
Україні почали прийом заяв на призначення допомоги.
Субсидія призначається при перевищенні плати за комунальні послуги в
межах установлених норм споживання з урахуванням пільг для всіх
прописаних в житловому приміщенні і їх обов’язкового платежу.
Обов’язковий платіж визначається як 15—20 % (залежно від складу
прописаних) від середньомісячного сукупного доходу прописаних в
житловому приміщенні. При цьому норма володіння чи користування
загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами
встановлюються виходячи з 21 м2 на кожного прописаного та додатково 10,5
м2 на сім’ю,
а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, — на загальну
площу, незалежно від розміру квартири.
Субсидія не призначається, якщо серед прописаних є працездатні особи,
які не працювали і не навчались протягом трьох місяців, що передують
зверненню, крім випадків, передбачених законодавством. Також субсидія не
призначається, якщо хтось із прописаних здає у найом або в оренду
житлове приміщення, подружжя має у своєму володінні (користуванні) у
сукупності більше, ніж одне житлове приміщення, загальна площа яких у
сумі перевищує встановлені норми, подружжя має у своєму володінні
(користуванні) механічний транспортний засіб з датою випуску не більше
10 років.
Призначена субсидія стимулює економне використання послуг з
лічильниками:
право на одержання субсидії визначається з вартості нормативних об’ємів;
у залежно від рівня економії відносно норми визначений відсоток
обов’язкового платежу в наступному періоді зменшується до 5 %;
одержувач субсидії сплачує за фактом, якщо він використав послугу менше
розміру обов’язкового платежу.
Субсидію можна одержати і при наявності боргу, але для цього необхідно
скласти договір про його погашення. Для одержувачів субсидії передбачено
штрафні санкції у разі надання недостовірних даних.
З 2001 року введено готівкову виплату субсидії на тверде паливо та
скраплений газ, що надало можливість заявникам купувати вугілля належної
якості.
Субсидіарне забезпечення має деякі проблеми. На даному етапі
житлово-експлуатаційні організації виконують не притаманні їм функції
щодо визначення вартості використаних послуг з урахуванням пільг і
субсидії. Окрім цього, житлово-експлуатаційні організації повинні:
обліковувати пільговиків;
обраховувати зниження вартості наданої послуги залежно від розміру
пільги;
обробляти переліки власників з нарахованими субсидіями, що надаються
відділами житлових субсидій;
робити помісячне звіряння за фактичним споживанням послуги. При цьому
визначається новий розмір субсидії;
призначена субсидія не є кінцевою, її розмір помісячно перераховується
залежно від фактичного споживання. Це викликає труднощі для розуміння не
тільки пересічного громадянина, а і для працівників комунального
господарства, а в ряді випадків — і для працівників відділів житлових
субсидій.
Зберігається недостатнє фінансування, що породжує заборгованість держави
перед житлово-експлуатаційними організаціями, а в разі призначення
субсидії на скраплений газ і тверде паливо — ненадання її сім’ям, які
мають на неї право. І це, як правило, менш забезпечені сільські сім’ї.
Сьогодні намічається стійка тенденція до зменшення заборгованості перед
надавачами житлово-комунальних послуг за надані населенню житлові
субсидії. Якщо станом на 1 січня 2003 року в Україні ця заборгованість
складала 128,8 млн грн, то на 1 вересня 2003 року — 61,8 млн гривень.
Але законодавча база субсидіарного забезпечення потребує вдосконалення.
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. —
1996. — № 30. — С. 141.
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №
875-ХІІ від 21.03.91 року // Відомості ВР України. — 1991. — № 21. —
С. 252.
Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та
дітям-інвалідам» № 2109-ІІІ від 16.11.2000 року // Відомості ВР України.
— 2001. — № 1. — С. 2.
Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2334-ІІІ від
22.03.2001 року // Відомості ВР України. — 2001. — № 20. — С. 102.
Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»
№ 1768-ІІІ від 1.06.2000 року // Відомості ВР України. — 2000. — № 35. —
С. 290.
Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» №
2089-IV від 19.10.2004 року // Відомості ВР України. — 2005. — № 6. — С.
131.
Закон України «Про Державний бюджет на 2005 рік» № 2285-IV від 23.12.04.
Постанова Кабінету Міністрів України №89 від 4 лютого 1995 року «Про
надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату
житлово-комунальних послуг».
Постанова Кабінету Міністрів України № 295 від 19.04.1995 р. «Про розмір
витрат на оплату житлово-комунальних послуг».
Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 р. «Про
затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з
дітьми» // Збірник законодавства України. — 2004. — № 2. — Ст. 74.
Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 «Про
затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги
малозабезпеченим сім’ям» // Збірник законодавства України. — 2004. — №
2. — С. 125.
Система соціальної допомоги на шляху перетворень // Соціальний захист. —
2003. — № 10. — С. 11.
Допомога малозабезпеченим родинам // Соціальний захист. — 2003. — № 1. —
С. 19—20.
ТЕМА 9
СТАТУС ТА СОЦІАЛЬНИЙ
ЗАХИСТ ГРОМАДЯН,
ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ
ВНАСЛІДОК АВАРІЇ
НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
Категорії зон радіоактивного забруднення. Правовий режим забруднених
територій.
Статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС:
учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
потерпілі від чорнобильської катастрофи;
діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.
Соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС:
компенсації та пільги;
особливості пенсійного забезпечення.
Категорії зон радіоактивного забруднення.
Правовий режим забруднених територій
Чорнобильська катастрофа створила на значній території України
небезпечну для здоров’я людей і навколишнього середовища радіаційну
обстановку. З метою зменшення дії радіаційного опромінення на здоров’я
людини та на екологічні системи законодавство закріплює та гарантує
забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій.
До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стійке
забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад
доаварійний рівень і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного
захисту населення та інших спеці-
альних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового
опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та
забезпечення його нормальної господарської діяльності.
Залежно від рівня забруднення ґрунтів, ст. 2 Закону України «Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає такі зони радіоактивно
забруднених територій:
зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в
1986 році (30 км від епіцентру вибуху);
зона безумовного (обов’язкового) відселення (50—60 км від епіцентру
вибуху);
зона гарантованого добровільного відселення;
зона посиленого радіоекологічного контролю.
За офіційними даними, від Чорнобильської катастрофи в Україні
постраждало близько 3,3 мільйона осіб, кожен третій — дитина. Із зони,
ураженої радіацією, евакуйовані мешканці 80 населених пункті (близько
100 тисяч осіб). А до зони безумовного відселення потрапило 92 населені
пункти. Територія, з якої здійснено евакуацію населення, віднесена до
зони відчуження, складає близько 2598 квадратних кілометра. Периметр
зони відчуження складає 196 квадратних кілометрів, а разом із зоною
безумовного відселення становить 377 квадратних кілометри, що практично
дорівнює 8,8 % території України.
Коло викликаних Чорнобильською катастрофою проблем з часом не
зменшується, а навпаки — розширюється, стає гострішим, актуальнішим.
Однією з найважливіших складових для вирішення цих проблем стало
створення правових, законодавчих, організаційних та наукових засад
захисту постраждалих людей.
До 1990 року в Україні не існувало правового та законодавчого поля з
питань радіаційного, соціального та медичного захисту людини від дії
іонізуючого випромінювання. Ці питання регулювались санітарним
законодавством, яке затверджувало Міністерство охорони здоров’я СРСР
[23, с. 28].
Після проголошення державного суверенітету України основу національної
нормативно-правової бази захисту постраждалих становить Конституція
України, яка закріпила найважливіші положення для забезпечення їхнього
захисту. В статті 16 Конституції України визначено, що «подолання
наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави».
Надзвичайна актуальність вирішення проблем, обумовлених Чорнобильською
катастрофою, знайшла відображення в «Концепції проживання населення на
територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законах України «Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього, питання соціального, медичного та протирадіаційного захисту
постраждалого населення регулюються ще близько двадцятьма статтями
Конституції України, багатьма законами, постановами та іншими
документами Верховної Ради України, а також указами Президента України,
постановами Кабінету Міністрів України та нормативними актами
міністерств та відомств.
Ці акти стали фундаментом національного «чорнобильського» законодавства
і засвідчують, що в Україні створені і діють нормативно-правові основи
для забезпечення конституційного права людини на гідне життя і здоров’я.
В Україні сьогодні захист населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи базується на трьох напрямах: протирадіаційному, соціальному і
медичному. Протирадіаційний ґрунтується на встановленні рівнів
радіоактивного забруднення і дозових меж, проведенні різноманітних
контрзаходів, спрямованих на зменшення опромінення; соціальний — на
встановлення і надання пільг та компенсацій; медичний — на проведенні
щорічних медичних оглядів, лікуванні, оздоровленні, реабілітації,
аналізі та оцінці здоров’я постраждалих [12, с. 31].
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був створений
Національний реєстр України постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС. В
його структуру входять соціологічний, дозиметричний і медичний
підреєстри [10].
Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на
основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту
населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров’я
України, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії
на Чорнобильській АЕС, Міністерства сільського господарства України,
Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Радіоактивні землі потребують проведення заходів радіаційного захисту та
інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового
опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення
нормальної господарської діяльності.
До радіоактивно забруднених земель належать території зон гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю.
У зоні гарантованого добровільного відселення забороняється:
будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не
пов’язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту
населення, а також умов його життя та праці;
будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;
природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;
внесення отрутохімікатів без спеціального дозволу;
залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно
вплинути на стан їх здоров’я.
Для зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз
радіоактивного опромінення проводиться:
добровільне переселення людей із зони;
перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;
постійний дозиметричний контроль;
щорічна медична диспансеризація населення та ін.
У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється:
будівництво оздоровчих закладів (санаторіїв, таборів, будинків
відпочинку) та нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров’я
населення і навколишнє середовище;
будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;
внесення отрутохімікатів без спеціального дозволу;
залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно
вплинути на стан їхнього здоров’я.
Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного
відселення, має право на підставі наданої йому об’єктивної інформації
про радіаційну обстановку самостійно приймати рішення про дальше
проживання на цій території чи відселення.
Громадянам, які прийняли рішення про виїзд, створюються умови для
відселення.
Право на самостійне переселення (до створення умов для відселення) мають
громадяни, які проживають у 2, 3 зонах, а також сім’ї, які проживають у
4 зоні, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що
вони за медичними показниками проживати в цій зоні не можуть.
Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у зони, які не
віднесені до зон радіоактивно забруднених територій.
Території зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення
визначаються як радіаційно небезпечні землі. Це землі, на яких неможливе
подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої
продукції, продуктів харчування, що відповідають допустимим рівням
вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за
екологічними умовами.
У зонах відчуження та безумовного відселення забороняється:
постійне проживання населення;
здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без
спеціального дозволу Міністерства у справах захисту населення від
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також
залучення до роботи осіб віком до 35 років без їх згоди;
вивезення за межі зон без спеціального дозволу Міністерства у справах
захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС землі,
глини, піску, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарських
рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за
винятком зразків для на-
укових цілей;
випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин,
полювання та рибальства.
вивезення будівельних матеріалів, машин, домашніх речей;
ведення сільськогосподарської та іншої діяльності без спеціального
дозволу.
Населення, яке проживає у зоні безумовного відселення, підлягає
обов’язковому відселенню.
Державний контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали
радіоактивного забруднення, здійснюється обласними Радами народних
депутатів, їх виконавчими органами, а також уповноваженими на те
державними органами.
На теперішній час до зони відчуження відносяться 76 населених пунктів,
до зони безумовного (обов’язкового) відселення — 92 населених пункти, до
зони гарантованого добровільного відселення — 834 населених пункти, до
зони посиленого радіоекологічного контролю — 654 населених пункти [5].
Відповідно до додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23
липня 1991р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради
Української РСР, про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
сільськогосподарська продукція та продукти харчування, вироблені в зонах
безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного
відселення та посиленого радіоекологічного контролю, радіоактивна
забрудненість яких перевищує норми, встановлені Національною комісією
радіаційного захисту населення України, підлягає вилученню, похованню та
утилізації.
Усунення наслідків Чорнобильської катастрофи залежить від законодавчого
визначення правового режиму різних за ступенем радіоактивного
забруднення територій і заходів щодо його забезпечення.
Статус осіб, які постраждали
внаслідок аварії на ЧАЕС
Особам, які проживали чи проживають та які працювали або працюють на
території зон забруднених територій, законодавством надано особливого
статусу.
Особами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 9
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи» є:
учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є громадяни, які
безпосередньо брали участь у ліквідації аварії та її наслідків:
які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з
усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986—1987 роках
незалежно від кількості робочих днів, а у 1988—1990 роках — не менше 30
календарних днів;
які проводили евакуацію людей і майна із зони відчуження;
які були тимчасово направлені або відряджені у 1986—90 роках для
виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців,
працівників державних, громадських, інших підприємств, установ,
організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості;
які працювали не менше 14 календарних днів на діючих пунктах санітарної
обробки населення і дезактивації техніки.
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи — це громадяни, включаючи дітей,
які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської
катастрофи:
евакуйовані із зони відчуження, відселені із зон безумовного
(обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення;
особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного та
гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за
станом на 1 січня 1993 в зоні безумовного відселення не менше двох
років, в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років,
та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у другій чи
третій зонах за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або
відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного відселення не
менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не
менше трьох років;
особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у зоні
посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1
січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не
менше чотирьох років;
особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14
календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986—87 років за
межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці
(за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків
Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовим завданням.
До дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать
неповнолітні діти, які [2, ст. 27]:
евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент
евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку;
проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після
аварії не менше одного року у зоні безумовного відселення;
проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після
аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного
відселення;
проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після
аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного
контролю;
народилися після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання
вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2, 3
постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, або народжені матір’ю, яка на час
настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до
категорії 1, 2, 3 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС;
хворі на рак щитовидної залози або на променеву хворобу;
які одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської
катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони
здоров’я України.
Законодавство чітко розмежовує категорії, до яких належать особи
постраждалі від наслідків Чорнобильської катастрофи. Саме від того, до
якої з нижчеперелічених категорій належить особа, буде залежати
встановлений згідно з чинним законодавством розмір пільг та компенсацій,
який вона буде отримувати.
Визначення категорій осіб, які постраждали від наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, регулює стаття 14 Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи». Відповідно до цієї статті для встановлення пільг і
компенсацій, визначаються такі категорії постраждалих:
Перша категорія — інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії
на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких
встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою,
хворі на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Друга категорія — учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які
пропрацювали у зоні відчуження кількість днів, визначену п. 2 ст. 14
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи»; евакуйовані із зони відчуження у
1986 році; особи, які постійно проживали у другій зоні з моменту аварії
до прийняття постанови про відселення.
Третя категорія — учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які
пропрацювали у зоні відчуження кількість днів, визначену п. 3 ст. 14
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи», та потерпілі, які постійно
проживали, працювали або навчалися на територіях другої та третьої зон
за умови, якщо вони на
1 січня 1993 прожили, пропрацювали та провчилися у вказаних зонах
відповідно не менше двох та трьох років.
Четверта категорія — особи, які постійно проживають або постійно
працюють чи навчаються у четвертій зоні, за умови, що вони на 1 січня
1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не
менше чотирьох років.
Відповідно до чинного законодавства України, крім осіб, які постраждали
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є особи які брали участь у
ліквідації інших ядерних аварій. Так, згідно з «Порядком віднесення
громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних
аварій, ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням
ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного
опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. № 674,
громадян, які брали участь у ліквідації ядерних аварій та випробувань, у
військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать:
до категорії 1 — інвалідів з числа учасників ліквідації ядерних аварій,
ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї,
щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з відповідною
аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на
променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у
ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї;
до категорії 2 — учасників випробувань ядерної зброї в атмосфері,
бойових радіоактивних речовин і учасники військових навчань із
застосуванням такої зброї та ліквідації наслідків ядерних аварій;
до категорії 3 — осіб, які складали ядерні заряди і здійснювали на них
регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових
навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також
тих, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час
випробувань (якщо їх не віднесено до категорії 1).
Громадяни із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення
внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з
радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання
радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, належать:
до категорії 1 — особи, які стали інвалідами, захворіли на променеву
хворобу внаслідок будь-якої радіаційної аварії, порушення правил
експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил
зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини
потерпілих, що визначено актом за формою НІ (у разі коли захворювання
пов’язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної
комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв’язок
встановлено медичними закладами;
до категорії 2 — особи, захворювання яких пов’язано з переопроміненням
внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з
радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання
радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено
актом за формою НІ (у разі якщо захворювання пов’язано з виробничою або
професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок
(радіаційну аварію), якщо такий зв’язок встановлено медичними закладами
[16].
Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків на
Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що
підтверджено відповідними документами. Підставами для визначення статусу
евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно
переселилися, є довідка про евакуацію, відселення, самостійне
переселення. Підставами визначення потерпілих від Чорнобильської
катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є
довідка про періоди проживання чи роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) з ліквідації наслідків аварії
на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну
плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та
організаціями (військкоматами),
а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення,
евакуацію, відселення, самостійне переселення — місцевими Радами
народних депутатів на цих територіях.
Видача посвідчень постраждалому населенню здійснюється відповідно до
«Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 20 січня 1997 р. № 51. Цей Порядок регулює правила видачі
посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і
потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право
користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» та іншими актами законодавства.
За статистичними даними, чисельність постраждалих громадян в Україні,
станом на 01.07.2000 року становить 3 331 176 осіб. Серед них:
віднесених до категорії 1 — 88 931, категорії
2 — 304 699, категорії 3 — 5 50 836, категорії 4 — 1 140 813; діти —
1 242 951 особа. Спостерігається процес зростання чисельності інвалідів,
інвалідність яких пов’язується з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Так, якщо у 1991 році їх було близько 2000 осіб, то відповідно до
останніх даних — 88,9 тисячі осіб [12, с. 98].
Соціальний захист осіб, постраждалих
внаслідок аварії на ЧАЕС
Пільги і компенсації
Усі громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до
встановлених категорій мають право на пільги та компенсації.
Постраждалі I—IV категорій мають право на:
безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;
безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із
дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них);
позачергове щорічне надання санаторно-курортних путівок або одержання за
їх бажанням грошової компенсації компенсації в розмірі середньої
вартості путівки в Україні (для постраждалих І та ІІ категорій путівки
надаються безкоштовно, для ІІІ — пільгова путівка або компенсація 70 %
її вартості, для VІ категорії — пільгова путівка або компенсація 50 % її
вартості). Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет
України на 2000 рік» виплата компенсації за путівку передбачена тільки
для І категорії постраждалих та дітей;
переважне право залишення на роботі у разі реорганізації виробництва;
вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних
навчально-виховних закладів з обов’язковим наданням гуртожитку на час
навчання для тих, хто не має житла, гарантована виплата стипендії,
підвищеної на 100 %. Особи, які закінчили середні навчальні заклади з
відзнакою, приймаються до вузів без екзаменів (за результатами
співбесіди). Вони навчаються за рахунок держави;
позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення.
Більший рівень пільг визначений для постраждалих І і ІІ категорій:
знижка плати за житло в розмірі 50 %;
безкоштовне користування всіма видами міського та міжміського транспорту
(крім таксі, в якому менше 9 посадочних місць) (ліквідатори І та ІІ
категорій);
пільгове встановлення та користування телефоном (для І категорії, для
сімей, які мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов’язана з
Чорнобильською катастрофою);
звільнення від сплати податків і мита всіх видів.
Стаття 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає пільги для
потерпілих дітей та їх батьків.
Діти, до вступу їх до школи (до 8 років), перебувають на повному
державному забезпеченні: їх безплатно утримують у державних дошкільних
закладах освіти. Вони забезпечуються санаторно-курортними путівками за
місцем роботи одного з батьків. Потерпілі діти віком до 10 років
забезпечуються путівками разом з одним із батьків за умови, що останні
належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Допомога на догляд за потерпілою дитиною до досягнення нею трьох років
виплачується у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством
України. Лікарняні листки по догляду за хворою дитиною віком до 14 років
оплачуються у розмірі 100 % заробітку незалежно від страхового стажу.
Учні середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів
освіти, студенти коледжів та технікумів (училищ), розташованих на
територіях радіоактивного забруднення, а також евакуйовані із зони
відчуження, діти, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи,
і ті, які проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з
моменту аварії до прийняття постанови про відселення, отримують
безплатне харчування. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних
закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до
досягнення повноліття виплачується грошова компенсація.
Одному з батьків час догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12
років зараховується до стажу роботи.
Громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно
забезпечуються житлом, як правило, у спеціально збудованих для них
селищах, будинках, квартирах.
Громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до
законодавства, включаються до спеціальних списків для позачергового
житла (крім м. Києва та курортних місцевостей).
Особи, які після відселення або самостійного переселення повернулися на
території радіоактивного забруднення, права на повторне одержання житла
не мають.
Особи, які евакуйовані в 1986 році за межі України і бажають повернутися
в Україну, мають право переселитися на жилу площу близьких родичів з
наступним першочерговим забезпеченням житлом як такі, що не мають житла.
Громадяни, що не мають на території України близьких родичів або не
бажають переселятися на їх жилу площу, включаються виконкомами місцевих
Рад народних депутатів за обраним місцем проживання (крім м. Києва та
курортних місцевостей) до окремих від інших категорій списків для
першочергового одержання житла.
Ця пільга може бути використана один раз.
У разі евакуації надаються такі компенсації:
виплата одноразової допомоги у розмірі трьох мінімальних заробітних плат
на кожного члена сім’ї;
оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним,
водним, автомобільним транспортом;
збереження зарплати за час зборів та переїзду (не більше 14 днів);
першочергове влаштування на роботу.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення,
виплачуються компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів
харчування місцевого виробництва (30, 40, 50 % мінімальної зарплати
відповідно до зони). Працюючим на територіях радіоактивного забруднення
провадиться доплата (3, 2, 1 мінімальна зарплата).
Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами
внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС та сім’ям за втрату годувальника здійснюються у вигляді
одноразової виплати у таких розмірах [2, ст. 48]:
інвалідам І групи — 60 мінімальних заробітних плат;
інвалідам ІІ групи — 45 мінімальних заробітних плат;
інвалідам ІІІ групи — 30 мінімальних заробітних плат;
дітям-інвалідам — 10 мінімальних заробітних плат;
сім’ям, які втратили годувальника, — 60 мінімальних заробітних плат;
батькам померлого — 30 мінімальних заробітних плат.
Виплати здійснюються з мінімальної зарплати, яка склалась на момент
встановлення інвалідності чи втрати годувальника протягом одного місяця
з дня настання вказаного випадку.
На кожного непрацездатного члена сім’ї померлого годувальника, який був
на його утриманні (крім дітей), призначається щомісячна компенсація в
розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від одержуваної
пенсії.
Громадянам, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового
відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання
в радіоактивно забруднених зонах припиняється виплата пільг та
компенсацій.
На даний час в Україні збереглися і діють всі пільги та компенсації,
зазначені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але фактично на
практиці значна частина пільг не діє у зв’язку з тим, що фінансування
зазначених програм не закладено у Державному бюджеті України.
Особливості пенсійного забезпечення осіб,
які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС
Спеціальною юридичною підставою для пільгового пенсійного забезпечення є
Чорнобильська катастрофа.
До основних нормативно-правових актів, які регулюють пенсійне
забезпечення осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи,
відносяться Закони України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», постанова
Кабінету Міністрів України «Про затвердження нового Порядку обчислення
пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і
пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської
катастрофи» та іншими документами.
На сьогодні законодавством установлено коло громадян, які постраждали
від Чорнобильської катастрофи, визначено їхній статус, категорії
потерпілих і заходи соціального захисту. Важливим питанням є
встановлення пільгових умов пенсійного забезпечення громадян, потерпілих
у цій катастрофі.
Постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 49 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюються такі пенсії:
державна пенсія;
додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Додаткова пенсія призначається після виникнення права на державну
пенсію. Її розмір залежить від категорії постраждалих:
для першої категорії: інвалідам І групи — 100 % мінімальної пенсії за
віком, інвалідам ІІ групи — 75 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам
ІІІ групи, дітям-інвалідам та хворим на променеву хворобу внаслідок
катастрофи на ЧАЕС — 50 % мінімальної пенсії за віком;
для другої, третьої та четвертої категорій: 30 %, 25 %, 15 % мінімальної
пенсії за віком.
Державна пенсія
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на
територіях радіоактивного забруднення.
Пенсії за віком надаються із зменшенням пенсійного віку (ст. 55).
Пільги щодо обчислення стажу роботи:
час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні
відчуження зараховується до трудового стажу: до 1.01.1988 року — в
потрійному (один місяць служби у військовій частині зараховується за три
місяці вислуги), а з 1.01.1988 до 1.01.1993 — у полуторному розмірі;
право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до I—IV
категорій, за умови стажу роботи не менше як: чоловіки 20 років, жінки
15 років із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік
роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 % заробітку;
громадянам I—IV категорій надається статус ветерана праці за умови
наявності у них трудового стажу на 10 років більшого за названий (жінкам
— 25, чоловікам — 30 років).
Постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС надаються пільги у обчисленні
середньомісячного заробітку. За бажанням заявника середньомісячний
заробіток може обчислюватися за будь-які 12 місяців поспіль роботи на
територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа пропрацювала на
забруднених територіях менше 12 місяців, середньомісячний заробіток
визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці
роботи на кількість цих місяців. Якщо особа пропрацювала на вказаних
територіях менше одного місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку
за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986
році, а також в евакуації населення на добровільній основі і стали
інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено
відповідними документами, пенсія у зв’язку з інвалідністю за їх бажанням
обчислюється з п’ятиразового розміру мінімальної заробітної плати.
Розміри пенсій у зв’язку з інвалідністю (І категорія) і у зв’язку із
втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не можуть бути
нижчими:
І група інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком;
ІІ група інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком;
ІІІ група інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком;
Дітям інвалідам — 3 мінімальні пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії в разі втрати годувальника та по інвалідності
визначається КМУ.
Громадяни, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи,
переогляд у МСЕК проходять залежно від рівнів розладу функцій організму
через 3—5 років. При стійких незворотних морфологічних змінах та
порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності будь-яких
видів реабілітаційних заходів, а також після досягнення пенсійного віку,
в тому числі й на пільгових умовах, група інвалідності встановлюється
безстроково. Громадянам, які перенесли променеву хворобу будь-якого
ступеня і внаслідок цього стали інвалідами І або ІІ групи, інвалідність
встановлюється безстроково незалежно від віку. За бажанням інвалідів їх
переогляд проводиться в будь-який час.
Якщо під час чергового переогляду в МСЕК громадянам не підтверджено
будь-яку групу інвалідності, то їм гарантується працевлаштування чи
перекваліфікація.
На тих громадян, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового
відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання
в радіоактивно забруднених зонах не поширюються пільги, що стосуються
зменшення пенсійного віку.
Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991
року.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.
Закон України «Про формування Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення» від 20 червня 1997 року.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27
листопада 2003 р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р.
№ 106 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня
1994 р. № 600 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради
Української РСР, про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. «Про доплати
і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного
(обов’язкового) відселення після повного відселення жителів».
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 «Про
затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи».
Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 35 «Про
перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС».
Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 р. № 706 «Про
порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що
зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській
АЕС».
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.03.2000 р. № 45 «Про
забезпечення планомірного функціонування Державного реєстру осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 26.02.1988 р. № 12
«Концепція проживання населення на радіоактивно забруднених територіях».
Національна доповідь України «15 років Чорнобильської катастрофи. Досвід
подолання» — Київ: Чорнобильінтерінформ, 2001.
Збірник матеріалів «До парламентських слухань у зв’язку з
15-ю річницею Чорнобильської катастрофи» — Київ: ПП «Демос-90», 2001.
Звіт Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС Київської міської державної адміністрації за 2001 рік
— Київ, 2001.
Аналітичні та довідкові матеріали до парламентського слухання у зв’язку
з ХІV річницею Чорнобильської катастрофи «Курс на подолання» — Київ:
Чорнобильінтерінформ, 2000.
Сборник основных законодательных актов, инструкций и разъяснений по
социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской
катастрофы — Киев: АО «Киевская книжная фабрика», 1998. — 137 с.
Аналітичні дані «Всебічна оцінка ризиків внаслідок аварії на ЧАЕС». —
Київ, 1998.
Международные основные нормы безопасности для защиты от ионизирующих
излучений и безопасного обращения с источниками излучения — Вена:
МАГАТЭ. — 1997. — 382 с.
Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні
нормативи ДГН 6.6.1.—6.5.001-98. — Київ. — 1998. — 135 с.
Проект «Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської
катастрофи на період 2001—2005 років та до 2010 року».
Гусєв О. П. «Ключ аварійного захисту» — Київ: Видавничий центр «ДрУк». —
2001. — 271 с.
Дурдинець В., Самойленко Ю., Яценко В., Яворівський В. Соціальний,
медичний та протирадіаційний захист постраждалих в Україні внаслідок
Чорнобильської катастрофи: Збірник законодавчих актів та нормативних
документів — Київ: Чорнобильінтерінформ, 2001. — 624 с.
Яценко В. Соціальний, медичний та протирадіаційний захист постраждалих в
Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи: Збірник законодавчих актів
та нормативних документів. — Київ: Чорнобильінтерінформ. — 1998. — 616
с.
ТЕМА 10
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВЕТЕРАНІВ
ВІЙНИ, ІНВАЛІДІВ, ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ
ТА ІНШИХ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ
Поняття і зміст статусу ветерана війни та осіб, на яких поширюється
чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту».
Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Соціальний захист інвалідів за законодавством України.
Законодавче визначення поняття ветерана праці та кола осіб, які
визнаються такими. Пільги ветеранам праці.
Статус громадян похилого віку і гарантії їх соціального захисту.
Статус ветеранів військової служби. Їх соціальний захист.
Поняття і зміст статусу ветерана
війни та осіб, на яких поширюється
чинність Закону «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту»
Основу правового статусу ветеранів складають конституційні права і
свободи людини і громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може
користуватися громадянин в державі, та коло його обов’язків залежить від
його правового статусу. Статус ветеранів закріплений спеціальними
законами. Він відрізняється деякими особливостями від статусу
громадянина. Ці особливості виражаються в підставах визнання громадянина
ветераном війни і в засобах їх соціальної захищеності.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в
бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать:
учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасники бойових дій — це особи, які брали безпосередньо участь у
виконанні бойових завдань як у воєнний, так і у мирний час [4, ст. 6].
До них належать:
військовослужбовці, які проходили службу в діючій армії, партизани та
підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;
учасники бойових дій на території інших країн — військовослужбовці
Радянської Армії, СБУ, ВМФ, МВС, працівники певних категорій, які
направлялися урядом у країни, в яких велися бойові дії (брали участь у
бойових діях, забезпечували бойову діяльність військ, виконували
миротворчі місії);
військовослужбовці, які в роки Великої Вітчизняної війни проходили
службу в містах, участь в обороні яких дає право на певні пільги
(Ленінград, Севастополь);
колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту
народу, які брали участь у бойових операціях з ліквідації
диверсійно-терористичних груп;
працівники, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на
становище військовослужбовців (комісаріат шляхів, зв’язку, охорони
здоров’я, річкового флоту і деякі інші);
сини полків та юнги, які перебували у діючих частинах до досягнення ними
повноліття;
особи, які брали участь у боротьбі з фашистською Німеччиною та її
союзниками у роки Другої світової війни на території інших держав у
складі армій колишніх союзників СРСР, партизанських загонів, підпільних
груп та інших антифашистських формувань;
працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період
Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій виступали
перед воїнами;
особи, які в період блокади (8.09.41—27.01.44) працювали в Ленінграді і
нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда» та особи, нагороджені знаком
«Жителю блокадного Ленінграда»;
військовозобов’язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися
до Афганістану у період ведення там бойових дій;
військовослужбовці автомобільних батальйонів, які доставляли вантажі до
Афганістану, військовослужбовці льотного складу, які здійснювали бойові
вильоти до Афганістану з території СРСР;
вояки УПА, які не вчинили злочинів проти людства і миру та реабілітовані
відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій
в Україні».
До учасників бойових дій прирівнюються колишні неповнолітні (до 16
років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.
Інваліди війни — це військовослужбовці, партизани, підпільники,
працівники, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії,
каліцтва, захворювання, одержаних (або пов’язаних з) під час захисту
Батьківщини в період Великої Вітчизняної та громадянської воєн, в період
ведення бойових дій у мирний час на території інших держав.
Також інвалідами війни визнаються:
військовослужбовці, які стали інвалідами в зв’язку з ліквідацією
наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, з
участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим
ураженням ядерними матеріалами;
малолітні (до 14 років) в’язні фашистських концтаборів та інших місць
примусового утримання, які визнані інвалідами від загального
захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;
особи, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень
здоров’я, одержаних у районах бойових дій в період Великої Вітчизняної
війни та від вибухових речовин, боєприпасів у повоєнний період (в тому
числі і неповнолітні) та під час виконання робіт, пов’язаних з
розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від
часу їх виконання;
учасники бойових дій на території інших держав.
Учасники війни — це військовослужбовці, трудівники тилу та інші особи,
які не брали безпосередньої участі у бойових діях [4, ст. 9]. До них
належать:
військовослужбовці, які проходили службу в армії (але не в діючих
частинах) або навчалися в цей період у військових училищах, школах і на
курсах;
особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали в тилу або
навчалися у ремісничих, залізничних училищах, ФЗУ та інших спеціальних
навчальних закладах, працювали на відбудові об’єктів. Якщо перелічені в
цьому пункті особи, які народилися до 31 грудня 1932 року, з поважних
причин не мають документів, які підтверджують факт роботи в період
війни, статус учасника війни може бути встановлений за поданням
відповідних комісій (на підставі показань свідків). Особам, які
народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути
встановлено лише у разі наявності документів та інших доказів, що
беззаперечно підтверджують факт роботи в період війни [14];
члени груп самозахисту, народного ополчення, що діяли в період Великої
Вітчизняної війни;
сини полків, юнги, які перебували в армії (але не в діючій частині);
колишні в’язні концтаборів та інших місць примусового утримання, особи,
які були вивезені для примусових робіт;
працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави,
де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту;
дружини (чоловіки) військовослужбовців, які на контрактній основі
направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до
обмеженого контингенту;
особи, які в період Великої Вітчизняної війни відбували покарання в
місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані
відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій
в Україні», діти партизанів і підпільників, які піддавалися репресіям у
зв’язку з діяльністю їх батьків;
особи, які в період Великої Вітчизняної війни добровільно надавали
матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам, госпіталям,
партизанським загонам.
Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
захисту» визначає коло осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.
Такими особами є сім’ї військовослужбовців-ветеранів війни, які загинули
або померли внаслідок поранення чи контузії, одержаних під час виконання
обов’язків. До членів сімей військовослужбовців належать: утриманці
загиблого; батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які
не мають своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами
до досягнення повноліття.
Серед ветеранів війни виділяється категорія осіб, які мають особливі
заслуги перед Батьківщиною. До них належать:
Герої Радянського Союзу;
повні кавалери ордена Слави;
особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»;
Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період
Великої Вітчизняної війни.
Пільги ветеранам війни та гарантії
їх соціального захисту
Питання соціального захисту ветеранів війни врегульоване Законами
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,
«Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів
внутрішніх справ».
Пенсійне забезпечення ветеранів війни має ряд особливостей.
На пільгових умовах нараховується стаж роботи реабілітованим громадянам.
Час перебування в місцях позбавлення волі та на засланні зараховується
до загального трудового стажу у потрійному розмірі.
Робота на підприємствах та як вільнонайманих у військових частинах в
період Великої Вітчизняної війни зараховується у подвійному розмірі, а
перебування у концтаборах та гетто, період перебування в інших країнах
примусово вивезених — у потрійному розмірі.
Праця в Ленінграді в період блокади зараховується до стажу в потрійному
розмірі, а час проживання — у подвійному розмірі.
Доказом трудової діяльності в роки війни можуть бути різні документи і
відомості довідково-інформаційного характеру, а також державні нагороди,
отримані за трудову доблесть у роки війни [14]. Час перебування в місцях
позбавлення волі, в засланні, на примусовому лікуванні підтверджується
довідками ОВС і зараховується до загального трудового стажу за наявності
документів про реабілітацію. Період проживання в Ленінграді під час його
блокади встановлюється на підставі довідки органу управління житловим
фондом, виписки з домової книжки, довідки про строк евакуації,
евакуаційного посвідчення.
Факт перебування в концтаборах підтверджується будь-якими документами
того часу, в яких вміщено необхідні відомості. Ці факти можуть бути
підтверджені показаннями свідків.
Військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, які стали
інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при
захисті Батьківщини або внаслідок захворювання, пов’язаного з
перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, а
також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб)
військовослужбовців, які померли під час виконання обов’язків військової
служби або внаслідок захворювання, отриманого під час перебування на
фронті, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виконання
інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію за віком: чоловіки —
після досягнення 55 років і при стажі не менше 25 років; жінки — після
досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років [8, ст. 16].
Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах для названої
категорії громадян необхідною є наявність спеціальної юридичної підстави
— участі у бойових діях, а для інвалідів війни — поранення, контузії чи
каліцтва. Участь у бойових діях чи наявність інвалідності, пов’язаної з
військовою службою, мають бути підтверджені відповідними документами.
Мінімальний розмір пенсії особам, які є інвалідами війни, встановлюється
в таких розмірах [8, ст. 29]:
інвалідам І та ІІ груп — у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
інвалідам ІІІ групи — у розмірі 1,5 мінімальної пенсії за віком.
Призначені пенсії ветеранам війни підвищуються:
пенсії за віком інвалідам війни — на суму мінімального розміру пенсії з
інвалідності, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців» для інвалідів війни (4, 3, 2 мінімальні пенсії за
віком);
іншим учасникам бойових дій та дружинам і батькам загиблих на фронті,
при виконанні інтернаціонального обов’язку — на 50 % мінімальної пенсії
за віком;
пенсії з інвалідності інвалідам з дитинства внаслідок поранення,
контузії чи каліцтва, пов’язаних з бойовими діями в період Великої
Вітчизняної війни чи пов’язаних з їх наслідками, — на 15 % мінімальної
пенсії за віком;
громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були
реабілітовані, — на 50 % мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей,
які були примусово переселені, — на 25 % мінімальної пенсії за віком.
Пільги ветеранам війни надаються з метою створення належних умов для
підтримання здоров’я та активного довголіття ветеранів. Рівень пільг
залежить від того, до якої групи належать ветерани. Такими пільгами є:
Безплатне одержання ліків за рецептами лікарів.
Першочергове безплатне зубопротезування (крім протезування із
дорогоцінних металів).
Знижка плати за користування житлом, комунальні послуги, паливо. Розмір
знижки становить: для учасників бойових дій — 75 %, інвалідів війни —
100 %, учасників війни — 50 %.
Безплатний проїзд всіма видами міського та міжміського пасажирського
транспорту (для учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей
загиблих учасників бойових дій, інвалідів війни).
Переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів.
Учасникам бойових дій, учасникам війни надається право на безплатний
проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, повітряним,
міжміським автомобільним транспортом (або раз на рік, але з 50 %
знижкою); інвалідам війни — І та ІІ групи — один раз на рік безплатний
проїзд в обидва кінці, для ІІІ групи та супроводжуючого інваліда І групи
— раз на рік з 50 % знижкою.
Звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів (в
межах 15 неоподатковуваних мінімумів за місяць), податку з власників
транспортних засобів, земельного податку.
Пільгове встановлення та користування телефоном — для інвалідів війни І
та ІІ групи і для учасників бойових дій.
Позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення.
Щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги:
учасникам бойових дій — 5 мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни —
10, 8, 7 (залежно від групи інвалідності) мінімальних пенсій за віком;
учасникам війни — 4 (нагородженим орденами і медалями), 3 (для інших
учасників війни) мінімальні пенсії за віком.
Дещо більший рівень пільг передбачено для осіб, які мають особливі
заслуги перед Батьківщиною:
надбавка до пенсії у розмірі 250 % мінімальної пенсії за віком;
безплатний проїзд один раз на рік залізничним транспортом у двомісному
купе, водним транспортом у каютах 1 класу, повітряним або автомобільним
міжміським транспортом;
щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо (50
літрів високооктанового бензину на місяць);
безплатне поховання з військовими почестями, спорудження на могилі
надгробка;
виплата дружині (чоловіку) і дітям до 18 років в разі смерті ветерана
одноразової допомоги у розмірі 20 мінімальних зарплат, встановлених
законодавством на день смерті (загибелі).
Фінансування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та
місцевих бюджетів. Слід зазначити, що пільги не утворюють самостійної
організаційно-правової форми соціального забезпечення. Тому вони
додатково навантажують Державний бюджет України, що призводить до
зменшення виплат на пенсії та допомоги.
Соціальний захист інвалідів
за законодавством України
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
визначає основи соціальної захищеності інвалідів і гарантує їм рівні з
усіма іншими громадянами умови для ведення повноцінного способу життя.
Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим
захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить
до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та
захисті.
Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової
допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття
інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього
догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського
транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів.
Підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати
податків і зборів відповідно до законів України з питань оподаткування.
Інвалідам забезпечується право на працю. Відмова в укладенні трудового
договору, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення на іншу
роботу без згоди інваліда з підстави інвалідності не допускається (крім
випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його
здоров’я перешкоджає виконанню трудових обов’язків).
Відповідні органи щорічно визначають нормативи робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи визначаються для
всіх підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності та
господарювання) у розмірі не менше 4 % від загальної чисельності
працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік — встановлюється норматив у
кількості одного робочого місця. Якщо на підприємстві, в установі,
організації працює менше інвалідів, ніж встановлено нормативом, вони
відраховують до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів
цільові кошти на створення робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів. Розмір відрахувань визначається середньою
річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі,
організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів
здійснюється у вигляді грошових виплат, забезпечення медикаментами,
технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, а
також шляхом надання послуг з медичної, соціальної, трудової
реабілітації.
Фінансування роботи з соціальної захищеності інвалідів здійснюється
фондом України соціального захисту інвалідів.
Законодавче визначення поняття ветерана
праці та кола осіб, які визнаються такими.
Пільги ветеранам праці
Статус ветеранів праці регламентується Законом України «Про основні
засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого
віку в Україні». Ветерани праці — це громадяни, які сумлінно працювали в
народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях
громадян і мають трудовий стаж: жінки — 35 років, чоловіки — 40 років.
Також ветеранами праці визнаються громадяни, яким призначені пенсії на
пільгових умовах (які працювали за Списком № 1 та за Списком № 2 за
наявності загального трудового стажу — 30 років у жінок і 35 років у
чоловіків); пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за
законодавством Союзу РСР; інваліди
І та ІІ групи, які одержують пенсії з інвалідності, якщо вони мають
загальний трудовий стаж не менше 15 років.
Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці
та інших громадян похилого віку в Україні» їм надано ряд пільг в галузі
соціального захисту (безплатний проїзд в міському транспорті,
першочергове безплатне зубопротезування, звільнення від плати за землю,
переважне право на встановлення домашніх телефонів та ін.). Пільги
ветеранам праці невеликі і не відіграють істотної ролі у формуванні
рівня їх життя. Дещо більший обсяг пільг передбачений для осіб, які
мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною. До них належать Герої
Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової слави. Ці особи
мають право на надбавку до пенсії, звільняються від сплати більшості
податків, зборів та мита; мають пільги щодо сплати комунальних послуг.
Статус громадян похилого віку
і гарантії їх соціального захисту
До ветеранів праці прирівнюються громадяни похилого віку. Громадянами
похилого віку є особи, які досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55
років та особи, яким до досягнення пенсійного віку залишилося 1,5 року.
Вони мають право на працю нарівні з іншими громадянами, забороняється
відмова в прийнятті на роботу і звільнення з ініціативи власника з
підстави виходу на пенсію. На підприємствах розробляються спеціальні
програми підготовки до виходу на пенсію за віком: щадні умови праці,
поступове скорочення робочого часу за бажанням працівника.
Громадяни похилого віку мають право на соціальне обслуговування, яке
включає надання різних послуг щодо підтримання їх життєдіяльності і
соціальної активності.
Особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з
ініціативи власника в зв’язку із змінами в організації виробництва або
виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я,
гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до
встановленого законодавством строку, якщо вони мають необхідний
страховий стаж [3, ст. 21].
Самотнім громадянам похилого віку, які за медичним висновком потребують
постійного стороннього догляду, призначається щомісячна допомога в
порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення», або
надається соціально-побутове обслуговування вдома.
Громадяни похилого віку мають право на соціальне обслуговування.
Соціальну допомогу вказаним громадянам, які частково або повністю
втратили здатність до самообслуговування, за їх бажанням може бути
надано безпосередньо вдома або у відповідній установі
(будинку-інтернаті; будинку для ветеранів або в іншій установі), де вони
перебувають тимчасово або постійно.
Жилі приміщення, які займають громадяни похилого віку, за їх бажанням
передається їм в особисту власність безплатно в межах встановлених норм.
Статус ветеранів військової служби.
Їх соціальний захист
Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний
захист» встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні
засади їх соціального захисту.
Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які
бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років і звільнені
в запас або у відставку, а також інваліди І та
ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії,
каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової
служби [7, ст. 5].
Держава гарантує кожному ветерану військової служби різні види допомоги
шляхом надання пільг, переваг та соціальних гарантій. Для них
передбачена 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та плати
за комунальні послуги. Ветерани мають право на безплатне отримання у
власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру
його загальної площі в будинках державного житлового фонду.
При переїзді до місця постійного проживання після звільнення з
військової служби ветерани та члени їх сімей користуються правом на
безплатний проїзд і перевезення багажу. Один раз на два роки вони
користуються безплатним проїздом в межах України залізничним, водним чи
автомобільним транспортом для лікування у санаторіях.
Ветерани військової служби та члени їх сімей поряд з пільгами,
передбаченими Законом України «Про статус ветеранів військової служби та
їх соціальний захист», користуються пільгами, встановленими для них
іншими нормативно-правовими актами. У разі, якщо право на одну і ту саму
пільгу передбачено різними нормативно-правовими актами, ця пільга
надається по одному із них за вибором ветерана військової служби.
Йдеться, зокрема, про пільги та гарантії, передбачені Законом України
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей» [6]. Вказаний Закон досить детально регулює питання пільг щодо
проїзду [6, ст. 14], пенсійного забезпечення та надання грошової
допомоги [6, ст. 15], визначає соціальні гарантії прав членів сімей
військовослужбовців [6, ст. 18].
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. —
1996. — № 30. — С. 141.
України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21
березня 1991 р. № 875-ХІІ // Відомості ВР України. — 1991. — № 21. — С.
252.
Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та
інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-ХІІ //
Відомості ВР України. — 1994. — № 4. — С. 18.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ // Відомості ВР України. —
1993. — № 45. — С. 425.
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня
1992 р. № 2262-12 // Відомості ВР України. — 1992. — № 29. — С. 399.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і
членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-ХІІ // Відомості ВР України. —
1992. — № 15. — С. 191.
Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний
захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР // Відомості ВР України. — 1998. —
№ 40—41. — С. 249.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада
1991 р. // Відомості ВР України. — 1992. — № 3. — Ст. 10.
Закон України «Про Державний бюджет на 2004 рік» № 1344-IV від 26
листопада 2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — 3 грудня. — № 228.
Постанова Верховної Ради України «Про заходи щодо поліпшення соціального
захисту інвалідів» від 3.12.1998.
Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну
програму реабілітації та адаптації інваліда: Затв. Постановою Кабінету
Міністрів України від 22.02.1992.
Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів
Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших
держав, сімей загиблих військовослужбовців (від 15.04.94 року).
Угода про встановлення для учасників Великої Вітчизняної війни,
трудівників тилу воєнних років та вдів загиблих воїнів додаткових пільг
і матеріальної допомоги у зв’язку з 50-річчям Перемоги у Великій
Вітчизняній війні 1941—1945 років (ратифікована Законом України від 26
квітня 1996 року).
Про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу
учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту»: Постанова Кабінету Міністрів України
від 26 квітня 1996 року.
Типове положення про комісії для розгляду питань, пов’язаних із
встановленням статусу учасника війни відповідно до Законом України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: Затверджено
Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 30 травня
1996 року.
Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні. — Х., 2001.
ТЕМА 11
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Система соціального захисту в країнах—учасницях ЄС.
Пенсійне забезпечення в постсоціалістичних країнах.
Пенсійні реформи у країнах Латинської Америки.
Система соціального захисту
в країнах—учасницях ЄС
Процес створення ефективної системи соціального захисту в Україні
залежить від багатьох чинників. Одним із них є використання досвіду
зарубіжних країн, де ця система працює тривалий час і має позитивні
результати. Значний інтерес являє собою система соціального захисту, яка
формується в рамках Європейського Союзу, зважаючи на прагнення України
увійти до ЄС. Розглянемо принципи, правові засади та форми соціального
захисту в європейських державах-членах ЄС (далі — країни—члени).
Відповідно до положень «Договору про заснування Європейського
Співтовариства» кожен громадянин країни—члена Союзу є громадянином
Союзу. Працівникам, самозайнятим особам та членам їх сімей надана
свобода пересування в межах ЄС (ст. 18). Але така свобода пересування
може призвести до втрати багатьох можливостей у галузі соціального
захисту порівняно з тими, які вони мають у своїй країні. Для
забезпечення високого рівня соціального захисту, виконання положень, які
визначені Європейською соціальною хартією та Хартією Співтовариства про
фундаментальні соціальні права робітників, Співтовариство здійснює
заходи, які сприяють координації дій у соціальному захисті та враховують
відмінності національних законодавств щодо соціального захисту.
Відповідно до законодавства країн—членів ЄС наявність права на певний
вид соціального захисту і його надання залежить від розміру та кількості
внесків, зроблених до відповідних інститутів соціального захисту. Право
на соціальний захист (на пенсії або допомоги) може пов’язуватися також
із фактом проживання в одній із країн—членів ЄС. Але ж кожна країна має
власне законодавство щодо соціального захисту.
Ця проблема знайшла своє відображення у ст. 42 Договору про ЄС (1, с.
225). У вказаній статті йдеться про адаптацію соціального захисту до
захисту працівників—мігрантів та його відповідність двом основним
принципам: створення можливостей для набуття та збереження права на
соціальні виплати шляхом врахування всіх періодів, передбачених в
законах окремих країн та надання виплат особам, які є резидентами на
території країн—членів ЄС.
Положення ст. 42 Договору про заснування Європейського Співтовариства
знайшли своє відображення у Регламенті 1408/71 (1, с. 341). Цей акт
визначає, що метою створення європейського законодавства щодо
соціального захисту є не гармонізація законодавства країн-членів до
європейського, а координація порядку забезпечення осіб, визначених ст.
51, та гарантування того, що внески до фондів соціального страхування,
зроблені особою в одній із країн—членів ЄС, даватимуть право на
соціальний захист в будь-якій країні—члені ЄС. Також необхідно усунути
можливі територіальні обмеження під час використання різноманітних схем
соціального захисту. При цьому схеми можуть модифікуватися. Якщо країна
не покращує свого законодавства порівняно із законодавством ЄС, то має
застосовуватися принцип верховенства права ЄС, коли певні національні
норми не використовуються.
У той же час Регламент 1408/ 71 не поширюється на конвенції щодо
соціального захисту, укладені між країною—членом ЄС і країною, яка не
входить до ЄС, за винятком випадків, коли конвенція стала складовою
національного законодавства. Так, наприклад, між Німеччиною і
Свазілендом укладена конвенція, за якою певна група прав на соціальний
захист, отримана у Свазіленді, прирівнюється до прав, отриманих у
Німеччині. Так, громадянин Іспанії, який ніколи не працював у своїй
країні, але працював певний період у Свазіленді, а потім певний період у
Німеччині, отримав право на пенсію за віком у Німеччині. Якщо він
повертається до Іспанії, то для виплати пенсії будуть включені періоди
роботи як у Німеччині, так і у Свазіленді.
Регламент 1408/ 71 є комплексним актом, який визначає поняття особи у
сфері соціального захисту, суть виплат та принципи, на яких базується
соціальний захист. Положення охоплює такі групи осіб, як наймані
працівники, самозайняті особи (особи, які забезпечують себе роботою
самостійно), члени сім’ї та один із подружжя, який пережив іншого.
Працівники та самозайняті особи повинні бути громадянами країни — члена
ЄС. Один із подружжя вважається громадянином ЄС, незалежно від
національності іншого.
Однак існують різні визначення понять найманий робітник, самозайнятий та
члени сім’ї.
Названий Регламент визначає найманих працівників та самозайнятих як осіб
«які застраховані примусово або приєдналися до схеми соціального
страхування добровільно». Соціальний захист у межах ЄС враховує будь-які
схеми (національні) соціального страхування. Схема може бути примусовою
і добровільною, із внесками з боку працівників і без таких внесків. Може
включати різні види виплат. Ці фактори не є визначальними. Важливий сам
факт страхування. Так, працівник—громадянин Великобританії, який
знаходиться за межами своєї країни в будь-якій із країн ЄС, не втрачає
права на допомогу по тимчасовій непрацездатності [6, с. 530]. Відповідно
до європейського законодавства, якщо особа довгий час підлягала
страхуванню в одній із країн—членів ЄС, то вона повинна мати право на
соціальні виплати, навіть працюючи поза ЄС.
На відміну від інших законів, що стосуються робітників, законодавство ЄС
про соціальний захист не обмежує права тих, хто пересувається в межах ЄС
з метою працевлаштування. Але є різниця у праві на виплати частково і
повно зайнятих працівників. Частково зайняті працівники мають право на
отримання виплат відповідно до законодавства ЄС тільки в тому випадку,
якщо вони підлягали соціальному страхуванню за національною схемою. Так,
відповідно до Соціального кодексу Німеччини особи, які зайняті у
незначних розмірах, не підлягають обов’язковому страхуванню. Якщо вони
не застраховані у системі добровільного страхування, то не будуть
забезпечуватися за європейським законодавством [6, с. 585].
Члени сім’ї — це визначені в законі або визнані такими особи, також це
особи, які ведуть спільне господарство за умови проживання під одним
дахом із працівником. Також до членів сім’ї належать утриманці
працівника. Визначення члена сім’ї різне у різних країнах і, відповідно,
різні підстави отримання соціальних виплат. Підстави і види виплат
членам сім’ї можна було б уніфікувати, застосовуючи єдине визначення,
але це суперечило б основним принципам соціального захисту та обмежило б
свободу пересування. Тому використовуються ті поняття, які є у
законодавстві кожної країни—члена ЄС.
Виплати сім’ям та одному з подружжя, який пережив іншого, здійснюються
за рахунок коштів соціального страхування. При цьому діє обов’язкове
правило, суть якого полягає в тому, що названі особи та/або їх
годувальники повинні бути застрахованими у системі соціального
страхування. Це правило не передбачає винятків. У даному випадку
європейське законодавство визначає різницю між виплатами, які
гарантуються особі як природне право, і виплатами, право на які виникає
виходячи із статусу члена сім’ї робітника чи одного із подружжя.
Наприклад, якщо французька сім’я жила у Нідерландах, чоловік працював,
підлягав соціальному страхуванню, а дружина перебувала на його
утриманні. Чоловік, який отримав право на пенсію в Нідерландах, помирає,
а дружина повертається до Франції. В даній ситуації дружина має право на
пенсію відповідно до свого статусу, оскільки її чоловік робив внески до
пенсійного фонду.
Розмежування природних і набутих прав порушує фундаментальну правову
вимогу про єдиний підхід і ставить надання соціальних виплат у
залежність від внутрішніх схем соціального захисту.
Усупереч спробам ЄС врегулювати всі питання щодо соціального захисту
мігрантів та їх сімей, залишається невирішеною проблема із громадянами,
які неспроможні сплачувати страхові внески, та ніяк не регулюється
становище громадян із країн «третього світу», які легально проживають в
країнах—членах ЄС і осіб, які не входять до членів сім’ї
робітників-мігрантів, що є громадянами країни—члена ЄС.
Розглянемо основні принципи, на яких ґрунтується законодавство ЄС щодо
соціального захисту.
Визначальним є принцип недопущення дискримінації за національною
ознакою. Тобто громадяни будь-якої із країн-членів ЄС мають рівні права
на соціальний захист у межах ЄС. Даний принцип не поширюється на
громадян інших країн.
Здійснення соціальних виплат незалежно від місця проживання особи.
Відповідно до вказаного принципу надаються пенсії внаслідок втрати
працездатності або смерті від нещасного випадку або професійного
захворювання; пенсії за віком; виплати інвалідам. При цьому
використовується законодавство однієї чи кількох країн—членів. Особа не
може позбавлятися цих виплат із тієї підстави, що вона не громадянин
цієї країни за законодавством якої має право на виплати. Але цей принцип
поширюється не на всі види виплат. Спеціальні норми застосовуються для
визначення права на сімейні допомоги та виплати у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю.
Недопустимість надання особі однакових виплат у різних країнах—членах.
Під такими виплатами слід розуміти ті, які мають спільну мету, об’єкт і
підставу виплати. Інші критерії є формальними і тому вони не відіграють
визначальної ролі. Якщо працівник підлягав соціальному страхуванню у
кількох країнах—членах, то, по суті, він може отримувати виплати у
різних країнах. Таке право обмежується названим принципом, який
деталізується і реалізується у країнах—членах відповідно до їх
національного законодавства.
Відповідно до національних законів розмір виплат є різним. Інформація
про розміри виплат має бути прозорою, щоб працівники могли вибирати те,
що їм вигідніше. Жоден працівник не може бути позбавлений права на такий
вибір.
Цей принцип вимагає від країн—членів вироблення спільної концепції щодо
класифікації виплат та порядку їх надання. Зокрема, створені спеціальні
фонди для перерозподілу коштів на соціальний захист між
державами-членами.
Принцип взаємозаліку страхових періодів. Даний принцип поширюється на
такі виплати: допомоги у зв’язку з материнством, сімейні, з тимчасової
непрацездатності, з інвалідності, на поховання та пенсії за віком.
Відповідний орган країни—члена, законодавство якої регулює набуття,
збереження чи поновлення права на виплати, пов’язує це право із періодом
страхування, зайнятості чи проживання. При цьому допомоги призначаються
особі так, ніби вона працювала за законодавством цієї країни. Якщо
компетентний орган встановить, що особа не може продовжувати працювати,
то до страхового стажу може бути зарахований період страхування в іншій
країні—члені. Моментом початку страхування є перший страховий внесок.
Якщо особа певний період не працювала або подала неправдиві відомості,
то цей період не зараховується до страхового стажу, який дає право на
виплату.
Принцип належності до однієї країни. Кожна особа може бути суб’єктом
системи соціального захисту тільки в одній країні.
Недопущення погіршення становища. Працівник не повинен відчувати
незручності у результаті запровадження загальних правил. ЄС запроваджує
норми, які надають певні гарантії мігрантам. Вони можуть вибирати більш
вигідні допомоги, якщо мають право на однаковий вид допомоги у кількох
країнах. Працівник, який скористався правом на свободу пересування, не
може знаходитися у гіршому становищі порівняно з тим, хто цим правом не
скористався. Так, у Німеччині досить високий рівень соціальних виплат.
Якщо особа отримала право на пенсію у зв’язку з інвалідністю у
Німеччині, то після повернення до своєї країни вона отримуватиме пенсію
на рівні виплат у Німеччині, відповідно до зроблених нею внесків. Але
поряд з цим така особа має право звернутися за місцем проживання за
допомогою на утриманців.
Відповідно до Хартії основних прав Європейського Союзу «кожен, хто
проживає та легально пересувається в межах ЄС, має право на соціальне
страхування та соціальні блага відповідно до правил, визначених правом
Співтовариства та національними законами і практикою» [1, с. 34].
Розглянемо докладніше особливості схем соціального захисту в
європейських країнах.
ФРН і Франція — це країни, де соціальне страхування отримало найбільш
ранній розвиток і набуло своєрідних класичних форм. У цих країнах
передбачені такі види соціального страхування: пенсійне; медичне; на
випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві і професійного
захворювання.
Порядок соціального страхування у Німеччині закріплений у Соціальному
кодексі та окремих законах (наприклад, «Про соціальне страхування
самостійних художників»). Великий інтерес являє собою пенсійне
страхування. Відповідно до соціального кодексу є особи, які виключені із
системи обов’язкового пенсійного страхування (які застраховані за іншою
системою та які отримали пенсію у зв’язку зі старістю у повному розмірі)
та звільнені (застраховані у системі страхування професійних груп).
Пенсії за віком є чотирьох видів: звичайна пенсія; пенсія застрахованим
із великим стажем; пенсія за віком інвалідам; пенсія шахтарям, які мають
значний стаж роботи під землею.
До страхового стажу зараховуються періоди сплати внесків, вільні від
сплати внесків та які враховуються при обчисленні пенсії. Формула
обчислення пенсії складається із трьох показників. Це — сума особистих
коефіцієнтів (сума винагороди за трудову діяльність); фактор виду пенсії
(для пенсії за віком — 1, для пенсії при частковому зниженні
працездатності — 0,5); актуальна вартість пенсії (для переведення
пенсії, вираженої у сумі особистих коефіцієнтів у суму грошей) [6, с.
603].
Страхові фонди управляються соціальними партнерами — працівниками й
роботодавцями.
У більшості країн основний тягар внесків припадає на роботодавців (в
Італії та Іспанії — 4/5). Виняток становлять Нідерланди, де працівники
сплачують 2/3 загальної суми внесків.
У Нідерландах система соціального страхування не підпадає під класичну
континентальну схему, але є однією із найрозвиненіших у Європі за
масштабами виплат і має багато своєрідних рис. Соціальне страхування
здійснюється у двох організаційно-фінансових формах: система державного
страхування; система страхування найманих працівників. Також існує
система страхування самозайнятих осіб на випадок інвалідності.
Державному страхуванню підлягає все населення країни (пенсійне
забезпечення, втрата годувальника, інвалідність). Внески сплачує
безпосередньо застрахована особа. Пенсії виплачуються всім особам, які
досягли пенсійного віку, — 65 років. Розмір пенсії розраховується з
мінімальної зарплати і складає 70 % для одиноких пенсіонерів і 100 % —
сімейним.
Допомога з державного страхування може надаватись як у грошовій, так і в
натуральній формі (путівки, проживання в інтернатах). Система
соціального захисту в Нідерландах передбачає: страхування службовців,
державне страхування, соціальну допомогу. У разі страхування найманих
працівників внески сплачують роботодавці і наймані працівники з фонду
заробітної плати. Збір внесків здійснюють промислові страхові асоціації,
яких в Нідерландах 17. Керують ними представники роботодавців та
найманих працівників [7, с. 28]. До соціальної допомоги вдаються у двох
випадках: у разі крайньої необхідності — як до останнього засобу (її
надають муніципалітети); коли допомога по соціальному страхуванню менша
гарантованого доходу (надають промислові страхові компанії).
Державне страхування включає пенсії за віком, у разі втрати
годувальника. Пенсійний вік становить 65 років.
Пенсія в разі втрати годувальника виплачується залежно від доходу сім’ї.
Якщо він перевищує певний рівень, то допомога не виплачується.
Передбачена соціальна допомога дітям до 18 років. Її розмір залежить
від: доходу дитини; розміру допомоги батькам; віку дитини; місця
проживання дитини (удома чи ні).
Законодавством Нідерландів визначені такі види соціальної допомоги:
допомога дітям;
додаткова допомога безробітним і непрацездатним;
допомога за віком і частковою непрацездатністю;
допомога безробітним;
допомога тим, хто працює за наймом.
Закон про державну допомогу забезпечує мінімальний дохід для кожного
громадянина, котрий не має достатніх фінансових засобів.
У Бельгії запроваджені такі види загальнообов’язкового страхування: у
зв’язку з інвалідністю; за медичне обслуговування; допомога на дітей; на
випадок безробіття; пенсійне (за віком; удівцям, удовам); грошові
виплати за щорічні відпустки [2, с. 45].
Фонд соціального забезпечення Бельгії наповнюється за рахунок
відрахувань працюючих (13,7 %), роботодавців (24,7 %), держави. Кошти
надходять на рахунок Національної служби соціального захисту. В Україні
лише йдеться про формування соціального бюджету в межах державного
бюджету.
В Бельгії державний бюджет становить 1 трлн 635 млрд бельгійських
франків. З них 1 трлн 195 млрд — соціальний бюджет. Тобто 73 % бюджету —
це страхові фонди соціального бюджету [2, с. 45]. Найбільше коштів
витрачається на виплату пенсій і допомоги у зв’язку з інвалідністю.
Вартість найманої праці в Бельгії дуже висока. Мінімальна зарплата
складає 46 000 тис. бельгійських франків (або 4,6 тис. грн). У цій
країні найнижчий показник бідності у Європі. Прожитковий мінімум — 21
тис. франків, а мінімальна пенсія — 30 тис. франків на одну особу і 38
тис. на двох (якщо один із подружжя не працював) [2, с. 46].
Але у Бельгії дуже високі ставки податків, що викликає незадоволення
певних верств населення.
У країні прийнятий закон «Про нещасні випадки на виробництві», який
передбачає відшкодування непрацездатності; грошову допомогу за часткову
втрату працездатності; ренту.
Система соціального страхування ЄС орієнтована на забезпечення
соціальних гарантій.
Поряд із досягненнями у сфері соціального захисту, в європейських
країнах є ряд проблем:
значне збільшення видатків пенсійного страхування (у зв’яз-ку з
несприятливою демографічною ситуацією);
складність забезпечення своєчасного та повного внесення страхових
внесків (Португалія, Греція);
неефективність контролю при управлінні фондами соціального страхування
через механізм соціального партнерства. Проблема загострилась у зв’язку
зі значним зростанням оформлень інвалідності (в Нідерландах — 15 % осіб
працездатного віку із загального числа відповідної вікової категорії).
Це пояснюється недостатньою зацікавленістю органів управління фондів,
які не несуть фінансової відповідальності, в обґрунтованому визначенні
підстав для надання допомоги у зв’язку з інвалідністю. Тому Данія й
Нідерланди реформують даний вид страхування.
Основні заходи щодо вирішення проблем у сфері соціального страхування:
боротьба з шахрайством, обмеження видатків, посилення контролю (в
адміністративній сфері); передача функцій соціального страхування
приватним некомерційним і комерційним організаціям; використання нових
фінансових механізмів.
Одним із шляхів реформування системи соціального захисту також є
врахування матеріального стану особи з метою надання її безпосередньо
тому, хто потребує допомоги, а не тому, хто може забезпечити себе сам.
Цією методикою найбільше користується Великобританія. Матеріальний стан
особи враховується при виплаті 34 % усіх видів допомоги.
В Україні формується система соціального страхування континентального
типу, перш за все за зразком ФРН. Соціальне страхування здійснюють
недержавні некомерційні організації, які керуються соціальними
партнерами. Звичайно, неможливо перенести систему соціального захисту
розвинених країн на правове поле України. Але, безумовно, позитивний
досвід слід використовувати, вибудовуючи власну систему.
Пенсійне забезпечення
в постсоціалістичних країнах
Протягом останніх років кілька пенсійних реформ були проведені в країнах
колишнього Радянського Союзу і Східної Європи. Казахстан і Угорщина
запровадили нові пенсійні системи на початку 1998 р., а Хорватія і
Польща зробили це в 1999 р.
У результаті проведених реформ у постсоціалістичних країнах був
підвищений розмір пенсій; збільшений пенсійний вік [5, с. 19]: Молдова —
65 років для чоловіків і 60 — для жінок; Латвія — 62 і 60; Литва — 60;
Естонія — 63; Вірменія — 65 і 63; Угорщина — 62; Словенія — 65 і 60;
Чехія — 62 і 61; Грузія — 65 і 60; створено багаторівневу систему.
Накопичувальний рівень пенсійної системи вже запроваджений в Угорщині
(1998 р.), Польщі (1999 р.), Латвії (2000 р.), Хорватії (2002 р.).
Найпоширенішою є трирівнева система, яка передбачає солідарний рівень,
накопичувальний обов’язковий і добровільний накопичувальний рівні.
Хоча другий рівень має ознаки приватної власності, він є частиною
загальної системи державного соціального захисту. Як в другому, так і в
третьому рівнях за державою залишається функція контролю та нагляду за
діяльністю у сфері пенсійного забезпечення.
Із колишніх соціалістичних республік Латвія єдина, де вдалося послідовно
і досить успішно реформувати пенсійну систему за накопичувальним
принципом.
Система соціального захисту в Латвії почала створюватися на початку 90-х
років.
Зараз юридичною основою соціального страхування є прийнятий у 1997 році
закон «Про державне соціальне страхування». Основу бюджету державного
соціального страхування складають внески, розміри яких щорічно
затверджує Кабінет Міністрів
(в 2000 році 27,09 % сплачували роботодавці, 9 % — працівники) [3, с.
15].
Для кожного виду соціального страхування визначена окрема ставка і тому
внески надходять у виокремлений бюджет конкретного виду страхування. В
цих бюджетах передбачені витрати на виплату пенсій, допомоги зі
соціального страхування та інші виплати.
Із основного державного бюджету здійснюються внески на страхування
пенсій і у зв’язку з безробіттям військовослужбовців дійсної служби,
осіб, які виховують дитину до півтора року, осіб, у яких другий із
подружжя перебуває на дипломатичній службі за кордоном.
За безробітних, непрацюючих інвалідів та осіб, які отримують допомогу у
зв’язку з материнством чи хворобою, внески робляться із відповідного
бюджету соціального страхування.
Закон «Про державне соціальне страхування» передбачає можливість
добровільного пенсійного страхування. Таким чином, особи, які не
перебувають у трудових відносинах з роботодавцем і не мають іншого
доходу (наприклад, домогосподарки), можуть приєднатися до схеми
державного страхування і накопичити свій пенсійний капітал.
Що стосується виплати різних видів допомоги, то право на них мають
особи, які застраховані, наприклад, за Законом «Про страхування
материнства і хвороби». Особи, які соціально не застраховані, мають
право на допомогу у зв’язку з материнством у розмірі мінімальної
заробітної плати.
Пенсійна система — трирівнева [9, с. 35]. Підвищений пенсійний вік.
Ще однією країною, досвідом якої Україна може скористатися для побудови
власної пенсійної системи, є Польща. Польська реформа викликає
зацікавленість через географічну спорідненість, а також через те, що
Польща 50 років належала до спільної з Радянським Союзом економічної і
політичної систем. Польща почала свої реформи в умовах планової
економіки та політичної диктатури і досягла значного прогресу при
переході до демократичної форми державного устрою та ринкової економіки.
У країні була запроваджена трирівнева пенсійна система
[9, с. 36]. 1 січня 1999 р. почалося введення персоніфікованого обліку
внесків і заробітку всіх працівників. До цієї дати пенсії призначались
виходячи із заробітку і тривалості трудового стажу. Інформація про
зарплату надавалась роботодавцями, а трудовий стаж обліковувався в
трудових книжках. За новою системою була змінена формула обчислення
пенсії. Створені умовні рахунки, на яких знаходилася певна сума, на
котру мав право кожен працівник до 1991 р. Завдяки цьому назавжди
відпала потреба у трудових книжках.
Україна може зробити те саме, але без використання умовних рахунків.
Формулу обчислення пенсій можна розділити на дві частини. Перша частина
дорівнюватиме розміру пенсії, на яку виникає право до дати початку
персоніфікації. Ця частина пенсії може бути обчислена і проіндексована.
Друга частина пенсії може обчислюватись на основі зарплати і тривалості
трудового стажу після дата початку персоніфікованого обліку. Це
дозволить скасувати трудові книжки.
Пенсійна реформа в Російській Федерації розпочалась в першій половині
2001 року. Пенсії в обов’язковій пенсійній системі РФ поділяються на
пенсії за обов’язковим пенсійним страхуванням та пенсії за державним
пенсійним забезпеченням. Із системи обов’язкового пенсійного страхування
призначаються трудові пенсії, які складаються з базової частини,
страхової та накопичувальних частин.
Із системи державного пенсійного забезпечення призначаються пенсії за
вислугу років, зі старості, у зв’язку з інвалідністю,
в разі втрати годувальника та соціальні пенсії.
Щодо фінансування пенсій можна зазначити, що виплата базової частини
трудової пенсії здійснюється за рахунок єдиного внеску, що зараховується
до федерального бюджету. Виплата страхової та накопичувальної частин
трудової пенсії здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Накопичувальна частина виплачується за рахунок сум, облікованих в
спеціальній частині особового рахунка застрахованої особи.
Фінансування пенсій із системи державного пенсійного забезпечення
здійснюється повністю за рахунок федерального бюджету.
Пенсійний вік у процесі пенсійної реформи не змінено, він складає для
чоловіків 60 років, для жінок — 55 років. Необхідний стаж повинен
становити не менше 5 років.
У законодавстві Росії існує обмеження мінімальної та найменшої виплати,
а саме визначаються мінімальні базова та страхова пенсії, розмір пенсії
у зв’язку з інвалідністю та в разі втрати годувальника, розмір
соціальної пенсії. В той же час обмеження максимального розміру пенсії
законом не передбачено.
Як ми бачимо, запропонована Законами «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення»
українська система пенсійного забезпечення багато в чому нагадує діючу в
Російській Федерації, але має власні особливості у фінансуванні та
визначенні розмірів пенсій.
Пенсійні реформи у країнах
Латинської Америки
Викликають інтерес реформи, що проведені в країнах Латинської Америки.
Так, упродовж останніх 20 років систему пенсійного забезпечення було
реформовано у 8 латиноамериканських країнах.
В Аргентині в результаті реформи всі працюючі громадяни мають право як
на єдину пенсію із солідарної системи, так і на додаткову пенсію із
солідарної системи або з індивідуального накопичувального рахунка [12,
с. 36]. Компенсаційна додаткова виплата забезпечується лише тим
громадянам, які робили внески до солідарної пенсійної системи, що
існувала до початку реформи. Пенсійна система цієї країни є трирівневою.
Перший з них забезпечує базову пенсію, яка сплачується кожному
громадянину. Її розмір складає приблизно 45 % середньої заробітної
плати. Другий рівень створений для пенсійного забезпечення всіх
громадян, які робили внески до солідарної пенсійної системи до початку
реформи (липня 1994 р.). Третій рівень забезпечує або додаткову пенсійну
виплату із солідарної системи або виплату з індивідуального рахунка для
тих, хто вибрав накопичувальну систему. Схоже на те, що ця структура
створена для забезпечення високих пенсій для низькооплачуваних
працівників і більш ніж достатніх пенсій для працівників з середніми
доходами у разі наявності у них достатнього регулярного трудового стажу
та періоду сплати пенсійних внесків. У працівників з високими доходами
може виникнути потреба у додаткових заощадженнях. Для отримання базового
розміру пенсії громадянам необхідно або досягнути віку 63 років і мати
трудовий стаж 30 років, або віку 70 років і мати 10 років трудового
стажу. Розмір пенсії не має пропорційної залежності від тривалості
трудового стажу, відтак деякі громадяни можуть отримувати неадекватні
пенсії, якщо в період працездатного віку вони тривалий час були
безробітними.
В Аргентині створена високоавтоматизована система збору пенсійних
внесків і ведення персоніфікованого обліку індивідуальних внесків і
заробітку. Перерахування всіх внесків і подання інформації здійснюється
в електронному вигляді або через електронну мережу. В минулі роки
існувала можливість подання даних на паперових носіях з їх подальшим
скануванням, але зараз це заборонено. Вся система працює у режимі
реального часу, тобто 24 години на добу. Відтак усі національні бази
даних мають можливість негайно відображати нову інформацію. Найближчим
часом Аргентина планує скасувати подання даних навіть на магнітних
носіях для того, щоб вся система працювала виключно через Інтернет.
Поряд з незаперечними перевагами аргентинська пенсійна система має ряд
недоліків, що слід мати на увазі при використанні латиноамериканського
досвіду. До них слід віднести брак довгострокової політичної підтримки,
недостатньо обґрунтований план фінансування витрат перехідного періоду,
коли частина внесків відривається від солідарної системи і переходить до
накопичувальної, що створює дефіцит коштів для фінансування витрат
нинішнім пенсіонерам.
Ще одним важливим моментом, який суттєво впливає на розвиток пенсійної
системи Аргентини є те, що програма пенсійної реформи була розроблена і
введена в дію урядом Карлоса Менема. Зараз при владі знаходиться
опозиційна партія, яку майже не залучали до розробки пенсійної реформи.
Тому сьогоднішній уряд Аргентини не відчуває себе відповідальним щодо
реформи пенсійного забезпечення. Саме брак довгострокової підтримки
реформ з боку політичних сил підриває цілісність цього процесу.
Крім того, план фінансування витрат загалом виявився необґрунтованим.
Спочатку він передбачав фінансування єдиного для всіх розміру базової
пенсії за рахунок коштів, які поєднували ПДВ на бензин, загальні
бюджетні надходження, а також відрахування внесків від фонду заробітної
плати. Очікувалось, що приблизно 75 % всіх коштів надходитиме за
рахунок пенсійних внесків. Але внаслідок незадовільного рівня їх
надходження, проблем, пов’язаних із світовою економічною кризою,
неуважності під час проведення детальних розрахунків витрат перехідного
періоду і джерел фінансування солідарна система пенсійного забезпечення
Аргентини сьогодні перебуває у складному стані. Її загальні витрати
більш як на 60 % фінансуються із державного бюджету, який потерпає від
надмірних витрат.
Після надходження пенсійних внесків і подання персоніфікованих даних
аргентинська система має можливість перевірити і порівняти всі
результати. На жаль, до пенсійної системи надходить лише 50 % всіх
очікуваних відрахувань від фонду заробітної плати. Стягнення податків і
дотримання податкового законодавства в Аргентині є неефективним, в
країні також присутній надзвичайно великий відсоток тіньової економіки.
Це один із факторів, які підривають фінансову цілісність системи. Отже,
подальше реформування пенсійного забезпечення стає неминучим.
Реформа пенсійного забезпечення в Чилі була складовою частиною загальної
програми реформування національної економіки, яка передбачала значні
заходи щодо реформування фінансової і банківської систем, а також
фондових ринків до початку проведення власне пенсійної реформи. Також
слід зауважити, що в Чилі розпочалася реформа системи пенсійного
забезпечення під час зростання ВВП і появи в державному бюджеті
надлишків коштів [10, с. 24]. Ці фактори сприяли успіху програми
реформування пенсійного забезпечення. Солідарна система існує лише для
тих пенсіонерів, які вийшли на пенсію до реформи (1981 р.). Вона з часом
перестане існувати.
Розмір пенсії залежить від розміру накопичених коштів на рахунку
учасника цієї пенсійної системи. Це, у свою чергу, має безпосередній
зв’язок із тривалістю і регулярністю сплати пенсійних внесків,
зростанням заробітної плати, реальними ставками інвестиційного доходу,
розміром адміністративних витрат, а також зменшенням рівня смертності.
Відповідно, така система стає найсприятливішою для постійно працюючих,
професійних працівників чоловічої статі, а у жінок і громадян, які не
мають постійної роботи, виникають проблеми із забезпеченням для себе
відповідних пенсій. Це означає, що покоління працюючих громадян, які
стали учасниками нової системи на початку її впровадження, схоже,
матимуть пенсії, відповідно до зроблених ними внесків. Реальна
відсоткова ставка інвестиційного доходу (без врахування інфляції) за
вісімнадцятирічний період в середньому за кожен рік становила більше
11 %. Це дає можливість отримати відносно високу, на рівні 70 % і більше
від заробітку пенсію. Однак громадяни, які стали учасниками реформованої
системи пенсійного забезпечення нещодавно, не мають можливості
скористатись високими ставками інвестиційних прибутків. Тому керівники
приватних пенсійних фондів у Чилі визнають, що з часом підвищення їх
інвестиційних прибутків, а також загальний темп зростання національної
економіки мають уповільнитись [11, с. 40].
У результаті майбутні реальні темпи зростання інвестиційного доходу
приватних пенсійних фондів, схоже, будуть нижчими від тих, які були у
минулі роки.
Ще одним фактором, який перешкоджає отриманню адекватних розмірів
пенсій, є гарантія мінімального відносного інвестиційного доходу.
Керівники пенсійних фондів у Чилі говорять, що вона змушує їх формувати
більш консервативні за складом портфелі інвестицій, які могли б бути
більш гнучкими у разі відсутності цієї гарантії, що, можливо, зменшує
загальну ставку інвестиційного доходу на 2—4 % на рік. Проте жодні
політичні сили не виявляють бажання торкатись цієї проблеми, побоюючись
звинувачень за величезні збитки у разі появи негативних явищ після
скасування мінімальної гарантованої ставки прибутку [11, с. 39].
У Чилі питання обсягу надходжень пенсійних внесків є дещо простішим, ніж
в Аргентині. Це пояснюється тим, що 90 % населення Чилі мешкає у містах,
а самозайняті громадяни можуть брати участь у системі пенсійного
забезпечення лише на добровільній основі. Беручи до уваги, що громадяни,
які забезпечують себе роботою самостійно, складають приблизно 25 %
робочої сили і ймовірно знаходяться в тіньовому секторі економіки, збір
пенсійних внесків і контроль за дотриманням їх сплати спрощується, якщо
їх виключити із числа платників [11, с. 43]. У Чилі пенсійні фонди у
законодавчому порядку також зобов’язані стягувати внески з тих громадян,
які не сплачують їх добровільно. Єдиною запорукою максимального стану
покращення пенсійних внесків є дієвість порядку визнання платника
банкрутом, конфіскація і реалізація активів боржника, а також загроза
тривалого ув’язнення або великих штрафних санкцій. Проте загалом
статистика свідчить, що частка фактичних платників внесків серед
загального числа учасників системи пенсійного забезпечення є однаковою
для Чилі і Аргентини. Оскільки чилійська пенсійна система існує набагато
довше і беручи до уваги лише добровільну участь у ній самозайнятого
населення, можна сказати, що цей однаковий показник свідчить про те, що
ця проблема стоїть у Чилі менш гостро, ніж в Аргентині.
На відміну від Аргентини, в Чилі не існує централізованої системи збору
пенсійних внесків, які перераховуються до приватних пенсійних фондів.
Навпаки, кожен фонд отримує свої власні надходження і самостійно
здійснює перерахування вхідних і вихідних платежів. Це призводить до
подвоєння обсягів роботи та неефективності. А це означає, що при
збільшенні кількості фондів зростає кількість операцій, і, зрештою,
погіршується ефективність роботи в цілому. Виходячи з таких міркувань
Чилі розглядає можливість впровадження централізованої системи збору
внесків, яка використовується в Аргентині та Мексиці.
У Чилі на момент реформування системи пенсійного забезпечення (1981 р.)
працюючі громадяни мали право залишитись у чинній на той час солідарній
системі або перейти до системи індивідуальних пенсійних рахунків [11, с.
38]. Усім учасникам нової системи надавалось право спрямовувати свої
кошти до кількох конкуруючих між собою приватних пенсійних фондів. З
метою компенсації внесків, зроблених до скасованої солідарної системи,
були випущені спеціальні облігації [12, с. 35].
Останньою країною регіону, яку ми пропонуємо розглянути, є Болівія.
Якість роботи і побудова болівійської системи, на нашу думку, багато в
чому є спірною. Однак процес проведення тендерів для визначення
депозитаріїв і керуючих пенсійними фондами має деякі позитивні наслідки,
зокрема, це стосується контролю за видатками. У Болівії, на відміну від
Чилі та Аргентини, де після проведення реформ розмір адміністративних
витрат залишається високим, реформатори пішли іншим шляхом [11, с. 43].
Оскільки Болівія є невеликою країною з обмеженою чисельністю потенційних
платників внесків, було прийняте рішення про обмеження кількості
керуючих компаній для пенсійних фондів. Відповідно, для цього вирішили
застосувати порядок обрання керуючих компаній і єдиного для всіх
банку-зберігача пенсійних активів на основі тендеру [12, с. 36]. У
результаті утворилась пенсійна система з найнижчими в Латинський Америці
адміністративними видатками. Але через те, що заключний етап тендеру
проводився лише за показниками вартості послуг, що надаються, у
болівійців виникли проблеми, що стосувалися якості цих послуг. Компанії
з управління пенсійними фондами не надавали першочергового значення
маркетинговій діяльності і навчальній програмі для населення. Їм не
потрібно було турбуватись про якість своїх послуг, тому що учасники не
мали можливості перейти до іншого фонду. Це породило низку проблем для
регулятивних органів та учасників. Окрім того, політична підтримка
реформи, на наш погляд, не достатньо ефективною. Зараз при владі у
Болівії опозиційна партія. Під час її правління жодна з характеристик
програми індивідуальних пенсійних рахунків не була змінена, а натомість
змінилась структура колективного фонду, який здійснює управління
приватизованими компаніями від імені громадян.
Національна економіка Болівії розвинена дуже слабко. Більше половини
населення — це сільські виробники, багато з яких є неписьменними і
навіть не знають іспанської мови. На місцевому фондовому ринку, який
перебуває в дуже нерозвиненому стані, зареєстровані лише кілька пакетів
акцій. Відповідно, він не здатний надати підтримку системі
індивідуальних рахунків, яка, до речі, знаходиться у належному
управлінні. Дефіцит державного бюджету Болівії становить 3 % ВВП, і
головним чином це пов’язано з пенсійною реформою. Але в умовах такого
недостатнього розвитку фондового ринку теперішня система, інвестиційна
політика якої повністю спрямована на розміщення пенсійних активів в
державні облігації та банківські депозити, можливо, не працюватиме,
створюючи великий ризик для майбутніх пенсіонерів.
У Болівії проблема збору пенсійних внесків була вирішена шляхом
виключення із системи всіх працюючих громадян, за винятком державних
службовців і працівників великих приватизованих підприємств. Відповідно,
лише приблизно 10 % всього населення мають право брати участь у
реформованій системі. Самозайняті громадяни, сільськогосподарські
виробники та інші громадяни, які не мають постійного місця роботи, є
повністю виключеними із неї. Відтак забезпечення збору пенсійних внесків
не стикається з великими ускладненнями. Роботодавці здійснюють
перерахування пенсійних внесків до обраної ними банківської установи,
яка потім спрямовує їх до Сітібанку, що виконує функцію депозитарію
пенсійної системи. У свою чергу цей банк інформує управляючих пенсійними
фондами про обсяг грошових коштів, наявних для інвестування. Для
суворого дотримання дисципліни щодо сплати внесків існують кілька
механізмів. Кожна компанія з управління пенсійним фондом має свою
виключну територію, і учасники цього фонду не можуть перейти до іншого
фонду, а інший фонд не має права залучати учасників, які не належать до
його виключної території. Отже, вся пенсійна система працює практично на
основі саморегулювання.
Видатки на пенсійну реформу в Болівії повністю фінансувались за рахунок
державного бюджету [12, с. 36]. Уряд країни прийняв рішення про повне
скасування попередньої солідарної пенсійної системи, що спричинило появу
величезних витрат перехідного періоду, величина яких кожного року
становила 3 % ВВП. Такі величезні додаткові витрати з боку уряду мали
негативний наслідок для інвестиційної політики пенсійних фондів.
Розмір пенсії у Болівії майже повністю залежатиме від рівня виконання її
урядом зобов’язань щодо погашення облігацій, наданих пенсійним фондам.
Сьогодні державні облігації у Болівії не розглядаються як засоби, що
мають інвестиційну цінність. Подібно до Аргентини вони оцінюються за
амортизаційною вартістю, а не справжньою біржовою ціною, яка
встановлюється для облігацій. Облігації з купонами на 15 років
перебувають під загрозою непогашення або несвоєчасного погашення, а
учасники пенсійних фондів, які володіють цими облігаціями, отримують
лише 8 % доходу на ризикований вид активу, хоча він повинен би мати
набагато вищу норму прибутку. Частина пенсійних активів, яка не
інвестується у державні боргові зобов’язання, розміщується на
банківських депозитах. Інвестиційна політика, якої повинні дотримуватись
пенсійні фонди у Болівії, породжує створення ризикованих пенсійних
активів. Це створює ризик для отримання учасниками відповідних розмірів
пенсій. Також викликає сумнів проведення сьогодні програми колективної
приватизації. Акції не розподіляються на індивідуальні пенсійні рахунки
і активні торгівельні операції з ними не проводяться. Відповідно, у
Болівії немає реальних засобів для встановлення їх справжньої вартості
або порядку ліквідності.
Відповідно до законодавства Болівії 70 % всіх активів мають
інвестуватись у державні облігації з 15-річним терміном погашення за
відсотковими ставками, які не повинні бути меншими з ринкові. Незважаючи
на те, що інвестиції за кордон не заборонені, в дійсності вони не
відбуваються. Це робиться нібито тому, що норми прибутку від
інвестування в банківські депозити у Болівії є дуже високими — від 11 до
12 %. Однак надійність інвестицій у банківські депозити також викликає
багато запитань.
Окрім державних облігацій у Болівії немає інших видів інвестицій для
оцінки [13, с. 40]. Фактична ринкова вартість державних облігацій є
набагато меншою від величини, за якою вони були оцінені.
Через те, що на заключному етапі вибору компанії з управління пенсійними
фондами головним чинником була ціна її послуг, а також тому, що в
Болівії існують лише два фонди, які мають виключні права і території
впливу на 5 років, якість послуг у сфері пенсійного забезпечення є
неефективною. Компаніям з управління фондами не потрібно турбуватись про
конкуренцію серед учасників, і для надання високоякісних послуг немає
жодних стимулів, оскільки пенсійна система має, по суті, монопольний
характер.
У Болівії всі громадяни, які вже працювали, і ті, які розпочинали
трудову діяльність, обов’язково переходили до системи індивідуальних
накопичувальних пенсійних рахунків. А для компенсації вже зроблених
внесків були випущені облігації, як і в Чилі.
Деякі фахівці як критерії успішності функціонування пенсійної системи
пропонують такі: широка і послідовна політична підтримка запропонованої
урядом пенсійної реформи як з боку парламенту, так і з боку всього
суспільства; фінансова стабільність пенсійного фонду, відсутність боргів
з виплати пенсій; дієздатна програма фінансування витрат періоду
переходу до нової системи, а також довгострокова фінансова витривалість
нової пенсійної системи; відповідний, адекватний внескам, рівень
пенсійного забезпечення; повне розмежування джерел фінансування різних
пенсійних програм; наявність економічної, законодавчої, ринкової та
адміністративної інфраструктури для забезпечення функціонування нової
системи; суворе, ефективне та професійне регулювання; дієвий механізм
для забезпечення повного обсягу надходжень до пенсійної системи; належні
методологія оцінки вартості активів і правила обліку для обчислення
вартості коштів на індивідуальних рахунках; дієвий державний контроль за
використанням пенсійних коштів.
Якщо виходити з вищезазначених критеріїв, то найбільш успішною з
реформованих пенсійних систем є чилійська система, хоча і вона має низку
недоліків. Це не означає, що вона має стати взірцем для України, а лише
підтверджує, що чилійська модель була більш успішною, ніж інші моделі в
сусідніх країнах, і головним чином — завдяки успішному досягненню
більшості показників, про які йшлося вище.
Підсумовуючи все вищезазначене, необхідно зауважити, що для успішного
здійснення пенсійної реформи в Україні важливо використати досвід країн
Латинської Америки за такими напрямами:
Особливе значення в Україні має надання політичної підтримки пенсійній
реформі з боку Уряду та Верховної Ради України на основі досягнення
консенсусу щодо законодавчого забезпечення;
Досягнення широкої підтримки пенсійної реформи громадськістю завдяки
розробці спеціальної стратегії щодо освітніх програм (телебачення, радіо
та друковані видання, організація «гарячих ліній», відповіді на
запитання в прямому ефірі провідними урядовими особами тощо);
Розробка життєздатної програми фінансування перехідного періоду для
створення загальнообов’язкової накопичувальної системи на основі
здійснення заходів щодо приватизації, реформування фінансової та
банківської систем, створення дієздатного фондового ринку та приведення
до нормального режиму функціонування чинної пенсійної системи;
Вибір періоду запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи
повинен залежати від наявності стійкого зростання ВВП та появи у
державному бюджеті відповідних коштів, а також від створення
централізованої інформаційної системи збирання внесків та ефективної
системи регулювання та контролю;
Забезпечення стабільного фінансового стану Пенсійного фонду, повна
ліквідація заборгованості з виплати пенсій;
Повне розмежування фінансування пенсій за різними програмами. Страхові
внески для всіх категорій населення мають використовуватися лише за
принципом участі застрахованої особи у формуванні коштів Пенсійного
фонду. Всі інші додаткові витрати мають здійснюватися з інших джерел:
або з бюджету, або з підприємств та організацій;
Персоніфікація обліку у Пенсійному фонді участі застрахованих осіб у
діяльності на ринку праці;
Успішне проведення реформи вимагає визначення потреб у кваліфікованих
кадрах, обладнанні і коштах, необхідних для задоволення вимог нової
системи.
Розв’язання порушених проблем вимагає залучення зацікавлених центральних
органів виконавчої влади та наукових установ, координації роботи з цих
питань.
Досвід створення та реформування пенсійних систем у кожній країні
унікальний і неповторний. Проте варто поглянути на те, що робиться
довкола. Україна більше не підшуковує для себе пенсійну систему. Вона
вже обрала модель, яка частково ґрунтується на принципі солідарності і
частково — на концепції накопичення, але це не означає, що Україна
повинна припинити приглядатися до того, що діється в інших країнах.
Навпаки, вона має багато чого отримати від спостереження за тим, що
діється в країнах, які вже здійснили пенсійну реформу. Це насамперед
дозволить побачити, якою може бути ситуація в Україні, скажімо, років
через 5, якщо вона піде тим чи іншим шляхом.
Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Європейського
Союзу. — К., 2002.
Городня О. Система соціального захисту у Бельгії // Охорона праці. —
2002. — № 1. — С. 45—46.
Павлова Н. Пенсионная реформа в Латвии // Социальное обеспечение. —
2001. — № 4. — С. 14—18.
Павленко М. Світовий досвід функціонування систем соціального
страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 6.
— С. 30—36.
Грег Мак Таггарт. Пенсійна реформа в постсоціалістичних країнах //
Соціальна політика. — 2001. — № 1. — С. 19—25.
Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные ин-
ституты. — М., 2002.
Пол де Нойер. Система соціального забезпечення в Нідерландах. //
Соціальна політика і соціальна робота. — 1999. — № 2. — С. 28—38.
Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи — Латвія, Угорщина,
Польща // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 3. —
С. 35—39.
Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи — Латвія, Угорщина,
Польща // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 4. — С. 36—44.
Яценко В., Вінер М. Стратегія пенсійної реформи для України // Україна:
аспекти праці. — 1998. — № 2. — С. 19—26.
Яценко В., Вінер М. Уроки чилійської пенсійної революції // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 5. — С. 38—45.
Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки // Україна: аспекти
праці. — 2000. — № 5. — С. 35—37.
Горюк Н. Криза пенсійних систем: проблеми й альтернативи реформи //
Україна: аспекти праці. — 1999. — № 4. — С. 38—40.
PAGE 1
PAGE 233
1
2
3
4
1
2
1
2
3
4
5
1
2
3
4
5
6
1
2
3
1
2
3
4
3
2
1
1
2
3
4
5
1
2
3
1
2
3
4
5
6
1
2
3
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
