В.С. Бігун, 2007 Проблеми філософії права І том (книга)

В.С. Бігун, 2007 Проблеми філософії права І том

Шемшученко Ю. С. Актуальні проблеми філософії права 7

Попович М. В. Право з погляду філософа 10

Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації 12

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Костицький М. В. Філософія права як наука і навчальна дисципліна 17

Рабінович П. М. Наука філософії права: до характеристики предмета й
методології 22

Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до
питання

про дисциплінарний статус філософії права) 27

Максимов С. І. Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів 33

Жоль К. К. До питання про предметну область і методи сучасної філософії
права 37

Оборотов Ю. М. Філософія права і методологія юриспруденції 41

Шишко В. В. Філософія права в системі юридичних наук 44

Ониськів М. М.,

Рижко В. А. Як можливі “дві” філософії права? 48

Пазенок В. С. Філософія і право (проблеми і дилеми взаємозв’язку) 52

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави і
права 56

Оніщенко Н. М. Деякі аспекти проблеми співвідношення права і держави 61

Тимошенко В. І. Держава і право в неокантіанстві 64

ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА

Селіванов В. М. Право у дзеркалі філософії 67

Костенко О. М. Основне питання правознавства з позицій соціального
натуралізму 72

Кузнецов В. І. Типи складності права 79

Бурлай Є. В. Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як
філософсько-правова проблема….83

Гайдулін О. О. Культурно-історичні і методологічні основи філософської
парадигми права 86

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Шевченко Я. М. Проблеми цивільного права у зв’язку з філософією права 89

Пацурківський П. С. Суще та належне у фінансовому праві: основні
типи доктринальних вирішень 91

Цюрупа М. В. Філософсько-правові основи міжнародного права у творах
Ш.Монтеск’є,

Г. Гегеля 103

Максимюк О. Д. Соціально-філософські засади невідворотності кримінальної

відповідальності неповнолініх 107

ГНОСЕОЛОГІЯ ПРАВА

Бандура О. О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у
праві 111

Братасюк В. М. Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового
мислення 116

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ

Гудима Д. А. Філософсько-антропологічний підхід – методологічний
фундамент сучасної

юридичної науки 122

Бігун В. С. Людина в праві. Правове людинорозуміння як
філософсько-правова проблема. 126

Шаповал В. М. Соціологічні антропологічні виміри розвитку філософії
права в Україні 129

Шкода В. В. Очерк правовой антропологии 131

ФІЛОСОФІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Принтер В Образ людини у концепції прав людини 136

АКСІОЛОГІЯ ПРАВА

Тарахонич Т. І. Право і мораль в системі соціальної регуляції 147

Горбатенко В. П. Справедливість як соціально-правова цінність 150

Васильчук В. О. Формальна та реальна справедливість у концепції
прав людини 154

Донченко О. П. Методологічна функція категорії свободи в праві
157

ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

Мережко А. А. Юридическая герменевтика и методология права 159

Дудаш Т. І. До питання про етимологію праворозуміння 163

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ

Братасюк М. Г. Природноправова парадигма в постмодерній
філософсько-правовій думці 167

Сливка С. С. Природно-правові джерела формування позитивістської
концепції 173

ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ

Савчук С. В. Юридична соціологія і філософія права 176

Іванюк Р. В. Юридико-соціологічний підхід до вивчення правотворчого
процесу 182

ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Литвинов О. М. Проблеми історії філософії права як навчальної
дисципліни в контексті

відродження вітчизняної філософії права 184

Губар О. М. Індивідуальні творчі завдання як метод активізації студентів
у вивченні

курсу філософії права 187

ХХІ ВСЕСВІТНІЙ КОНГРЕС МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І
СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ (IVR)

Максимов С. И. Право и политика в поисках баланса 190

Семенова Н. О., Асоціація фахівців з філософії права – невід’ємна
інституційна складова

Чміль Б. Ф. успіху створення високих правових технологій 196

Статут Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії 202

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ (ВАФПСФ)

Бігун В. С. Положення громадської організації “Всеукраїнська асоціація
філософії права

і соціальної філософії” (Проект) 206

Bihun V. S. Revival of Philosophy of Law in Contemporary Ukraine 210

Предметний покажчик 213

Іменний покажчик 217

Рубрикація часопису “Проблеми філософії права” 219

Вимоги до публікацій 222

Авторський склад першого тому 224

C O N T E N T S

Shemshuchenko Y. S. Contemporary Issues in the Philosophy of Law 7

Popovych M. V. Law from Philosopher’s Standpoint 10

Kozlovskiy A A Philosophy of Law as Nation’s Self-consciousness 12

PHILOSOPHY OF LAW AS SCIENCE

Kostytsky M. V. Philosophy of Law as a Science and Subject of Academic
Study 17

Rabinovych P. M. The Science of Philosophy of Law: Subject-matter and
Methodology Characteristics 22

Koziubra M. I. Philosophy of Law’s Stand in Social Sciences (on the
Issue of the Disciplinary

Status of Philosophy of Law) 27

Maksimov S. I. Philosophy of Law as a Sphere of Cooperation between
Lawyers and Philosophers 33

Jole K. K. On the Issue ofSubject-matter Domain and Methods ofthe Modern
Philosophy ofLaw 37

Oborotov Y. M. Philosophy of Law and Juridical Methodology 41

Shyshko V. V. Philosophy of Law in the System of Legal Sciences 44

Onyskiv M. M.,

Ryzhko V. A. Are “two” Philosophies of Law Possible? 48

Pazenok V. S. Philosophy and Law (Issues and Dilemmas of Interrelation)
52

PHILOSOPHY OF LAW AND THEORY OF STATE AND LAW

Babkin V. D. Interrelation of Philosophy of Law and General of State and
Law 56

Onishchenko N. M.Some Aspects of the Issue of the Correlation of Law and
State 61

Tymoshenko V. I. State and Law in Neo-Kantian Philosophy 64

GENERAL PHILOSOPHICAL PROBLEMS OF LAW

Selivanov V. M. Law in the Mirror of Philosophy 67

Kostenko ь. M. The Main Issue of Jurisprudence from the Position of
Social Naturalism 72

Kuznetsov V. I. The Types of the Complexity of Law 79

Burlay Y. V. Dualism of “Natural” and “Positive” in Law as a
Philosophical and Legal Issue 83

Haydulin O. O. Cultural and Historical and Methodological foundations of
the Philosophical

Paradigm of Law 86

PHILOSOPHICAL ISSUES IN BRANCHES OF LEGAL SCIENCES

Shevchenko Y. M.Civil Law Issues in Relation to Philosophy of Law 89

Patsurkivskiy P. S. Intrinsic and Proper in Financial Law: the Main
Types of Doctrinal Decisions 91

Tsiurupa M. V. Philosophical and Legal Foundations of International Law
in Works

of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel 103

Maksymiuk A. D. Social and Philosophical Grounds of Inevitability in
Juvenile Criminal Responsibility 10

GNOSEOLOGY (EPISTEMOLOGY) OF LAW

Bandura O. O. Some Aspects of Interrelation of Values and Truth in Law
111

Bratasiuk V. M.Intellectual Consensus of the Epoch and Development of
Legal Thinking 116

PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY OF LAW

Hudyma D. A. Philosophical-anthropological Approach as a Methodological
Foundation

of the Contemporary Science of Law 122

Bihun V. S. Human Being in Law. The Legal Concept of Man as a
Philosophical and Legal Issue 126

Shapoval V. M.Sociological and Anthropological Dimensions in the
Development

of Philosophy of Law in Ukraine 129

Shkoda V. V. A Legal Anthropology Essay 131

PHYLOSOPHY OF HUMAN RIGHTS

Brugger W.

The Image of the Person in the Human Rights Concept.

136

AXIOLOGY OF LAW

Tarahonych T. I. Law and Ethics in the System of Social Regulation , 147

Horbatenko V. P.Justice as a Social and Legal Value 150

Vasylchuk V. O. Formal and Real Justice in the Human Rights Concept 154

Donchenko O. P. The Methodological Function of the Category of Freedom
in Law 157

PROBLEMS OF JUDICIAL HERMENEUTICS

Merezhko O. O. The Juridical Hermeneutics and Methodology of Law 159

Dudash T. I. On the Issue of the Etymology of Law-understanding 163

PHYLOSOPHICAL AND LEGAL CONCEPTIONS

Bratasiuk M. H.Natural and Legal Paradigm in the Post-modern
Philosophical and Legal Thought 167

Slyvka S. S. Natural and Legal Sources of the Formation of the Concept
of Positivism 173

LEGAL SOCIOLOGY

Savchuk S. V.Legal Sociology and Philosophy of Law 176

Ivaniuk R. V. Juridico-sociological Approach to the Study of Law-making
Process 182

ISSUES IN TEACHING PHILOSOPHY OF LAW

Litvinov O. M.Issues in the History of Philosophy of Law as a Subject of
Academic Study

in the Context of the Renaissance of the Ukrainian Philosophy of Law 184

Hubar O. M.Personalized Creative Assignments as an Active Method of
Teaching

Philosophy of Law 187

THE WORLD CONGRESS OF INTERNATIONAL ASSOCIATION OF PHILOSOPHY OF
LAW AND SOCIAL PHILOSOPHY

Maksimov S. I. Law and Politics in the Search of Balance 190

Semenova N. O., Association of Experts in Philosophy of Law as an
Integral Institutional

Chmil B. F. Part of the Success in Producing of High Legal Technologies
196

Constitution of the International Association of Philosophy of Law and

Social Philosophy (IVR) 202

THE UKRAINIAN ASSOCIATION OF LEGAL AND SOCIAL PHILOSOPHY

Bihun V.S.

Charter of the Public Organization „Ukrainian Association oа Philosophy
of

Law and Social Philosophy” (a Draft) 206

Revival of Philosophy of Law in Contemporary Ukraine 210

Subject index 213

Name index 217

Journal headings 220

Requirements for publications 223

Contributors 224

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

25 березня 2003 року

в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відбувся
круглий стіл

“Актуальні проблеми філософії права”, організований спільно з Інститутом
філософії НАН України (директор, академік НАН України М.В. Попович). У
роботі круглого столу взяли участь Академік-секретар відділення історії,
філософії і права НАН України, академік НАН України О. С. Онищенко,
відомі вчені-юристи і філософи з Києва, Харкова, Одеси, Львова,
Чернівців. Метою круглого столу було обговорення актуальних проблем
розвитку в Україні філософії права як галузі науки і навчальної
дисципліни. Учасники круглого столу прийняли відповідні рекомендації.
Серед іншого передбачено утворити координаційну раду з дослідження
актуальних проблем філософії права і започаткувати видання часопису
“Проблеми філософії права”. В основу цієї статті покладено вступне слово
директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
академіка НАН України Ю. С. Шемшученка

при відкритті круглого столу.

Здійснювана нині в Україні політична реформа вимагає глибокого
філософського осмислення складних суспільних процесів, які відбуваються
в країні. Це стосується, зокрема, підвищення соціальної ролі права у
регулюванні суспільних відносин. Ідеться про нові підходи до визначення
самого поняття права і механізмів його ефективної реалізації. Для цього
потрібна відповідна методологічна основа. На наш погляд, такою основою
має стати філософія права, як синтетична наука світоглядного характеру.

Філософія права має давню історію. Але сучасний її розвиток розпочався з
XVIII ст. У ХІХ ст. вагомий внесок у цю справу зробили Г. Гегель, І.
Кант та інші західноєвропейські мислителі.

Наука філософії права була шанована і в дореволюційній Росії. Вона
викладалась у Київському, Харківському, Одеському та інших університетах
як обов’язкова дисципліна. Проблеми цієї науки активно досліджували
російські й українські вчені. Серед них Я. Козельський, Л. Петражицький,
М. Коркунов, П. Лодій, К. Неволін, М. Реннен-кампф, М. Ковалевський, Б.
Кістяківський, М. Па-лієнко, С. Дністрянський, Ф. Тарановський, Є.
Спекторський та інші.

За радянської влади філософії права не приділялось належної уваги. Вона
отримала друге дихання з початком перебудови. Тепер у незалежній Україні
філософія права знову читається у юридичних і філософських вищих
навчальних закладах. Поновилися й теоретичні дослідження проблем цієї
науки як філософами, так і юристами.

Але навколо філософії права точаться гострі дискусії. Поряд з її
прибічниками є й такі, що взагалі не визнають філософію права за
самостійну науку. Є проблеми у визначенні її предмета, зв’язку із
загальною теорією держави і права тощо.

Філософію справедливо вважають квінтесенцією, рефлексією культури.
Гегель писав, що “філософія – це епоха, уловлювана у думці”. У ході
творчого самоформування людина виступає і як суб’єкт діяльності, і як
суб’єкт соціальності і у цілому – як суб’єкт культури. Виступаючи у
такій багатоаспектній якості предметом філософії, людина втілює для неї
концентрацію культури.

Юридичні та філософські науки знаходять своє поєднання у філософії
права. Філософське осмислення права покликане реалізовувати здобутки
філософської думки, які пов’язують право з такими цінностями, як
свобода, справедливість, рівність. Сучасна філософія права розглядає
пра-

во з погляду онтологічного аналізу його місця і ролі в
загально-історичному поступі людства. На цій основі можливе глибше
розуміння і вдосконалення, і, навіть, перетворення, існуючих в Україні
права та правової системи відповідно до потреб соціального поступу і
реальних суспільних можливостей. Саме вітчизняна філософія права і
правознавство покликані осмислити такі перетворчі процеси, зокрема
процеси трансформації позитивного права, перетворення у сфері юридичної
наукової та практичної діяльності.

Філософське та правознавче розуміння права сприяють більш точному
визначенню парадигм, принципів, моделей, змісту та обсягу наукового
поняття права, предмета і методів відповідних теорій права. Філософія
права покликана осмислювати сенс права в його цілісності й водночас
ефективності впливу права на людину та її розвиток. Теорія права – це
теорія загального юридичного предмета, її призначення має полягати як у
перенесенні результатів вивчення правових явищ з філософського рівня на
рівень конкретного розкриття об’єктивної суті цих суспільних явищ, їхніх
властивостей, внутрішніх зв’язків і суперечнсотей, так і в самостійному
специфічному пізнанні реалій правового життя. Теорія права здатна
досягнути фундаментальної значущості для людського буття, якщо буде у
здійсненні своєї мети пов’язана з філософією права, котра вивчає правову
реальність у цілому.

Філософія права визнається світоглядним, концептуально-методологічним
фундаментом правознавства, що є передумовою поглиблених розробок його
методологічних проблем. Методологія правознавства поряд з аналізом
юридичного знання і безпосередньо правової реальності має поширюватися і
на онтологічну проблематику, пов’язану з уявленнями про правову
реальність, які виходять за межі юридичної науки і потребують для
пояснення методів інших наук, у тому числі й філософії.

Філософія права також покликана виконувати функцію інтегратора знання не
тільки про право, але й про людину в системі права, долаючи протистояння
нормативістського, природно-правового, соціологічного та інших підходів
до право-розуміння, зокрема через використання методу додатковості.

Права людини, їх генезис, призначення – одна із довічних проблем
історичного, соціально-культурного розвитку людства, утвердження
правових засад у взаємовідносинах держави та особи. Людство у процесі
свого розвитку виробило систему цінностей, одним із засобів реалізації
яких є право. Філософське вчення про цінності (аксіологія) розглядає
право як соціальну цінність та благо. Найвизначнішою цінністю,
реалізувати яку покликане право, є існування суспільства і життя кожної
окремої людини. У соціальному та особистому житті фундаментальну роль
відіграють такі цінності: свобода, відповідальність, рівність,
справедливість. Такі права, як право на життя, свободу, гідність,
недоторканість особи, участь у політичному житті – є необхідними умовами
влаштування життя людини у цивілізованому суспільстві і тому повинні
бути визнанні та захищені державою.

У процесі здійснення політичної реформи в Україні не можна не бачити, що
наша наука ще повільно впливає на розв’язання складних проблем сучасного
суспільства, на втілення в суспільну практику своїх рекомендацій та
висновків. Треба мати на увазі, що теоретико-методологічна спрямованість
науки полягає не лише в ефективному застосуванні упорядкованої у
мисленні сукупності філософсько-світоглядних, загальнона-укових,
спеціальних підходів, методів дослідження державно-правових явищ, не
тільки у глибокому оволодінні вченням про конкретні методи та методику
правильної організації роботи мислення, доцільного шляху наукового
пізнання, пошуку істини. Методологія юридичної науки передбачає й
створення механізму реалізації її теоретичних засад, нормативно-правових
актів. Найважливішою умовою формування громадянського суспільства та
демократичної, соціально-правової держави є надійний захист прав і
свободи людини. Мова йде про реальне виконання обов’язку держави по
відношенню до людини, встановленого ст. 25 Загальної декларації прав
людини, ст. 11 Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні
права та ст. 3 Конституції України.

В нашому суспільстві спостерігається глибокий розрив між конституційними
нормами, що проголошують людський вимір права та держави та реальними
суспільними відношеннями, станом відповідальності держави перед людиною
за свою діяльність (ст. 3 Конституції України).

Фактично вітчизняна юридична наука значно продовжує залишатися на
державно центристських методологічних позиціях. Декларуючи принцип
пріоритетності інтересів людини як найвищої соціальної цінності, наша
наука не досліджує причини глибокої соціальної кризи та економічної
розбалансованості, погіршення соціального становища у суспільстві.

Необхідно домагатися відповідності діючого законодавства та юридичної
практики правовим принципам та цінностям, виходити за межі сталих
вузькоюридичних форм осягнення відповідних об’єктів, явищ та процесів.
Мусимо також подолати відставання юридичної науки від практичних потреб
забезпечити розробку фундаментальних наукових ідей, науково
обґрунтованої стратегії реформ, визначення критеріїв їх ефективності,
пов’язаних перш за все з реалізацією прав і свобод громадян.

Філософія права розширює рамки правознавства за рахунок бачення
загальної картини світу, дозволяє правознавцям ставити та вирішувати
значно ширше коло питань у порівнянні з традиційною проблематикою.
Правознавство конкретизує уявлення правової філософії про загальну
картину світу, про правовий простір, про людський вимір права. При цьому
потрібно долати помилкове судження, коли проводиться відокремлення
“легальності”, тобто сфери правової, що охоплює винятково зовнішні,
формальні відносини людей та “моральності”. Тобто моральної сфери, яка
являє собою внутрішню здатність розумної істоти встановлювати для самої
себе універсальний та необхідний “категоричний імператив”. Цей імператив
як загальний моральний закон в решті решт поширюється і на правову сферу
лише як на свою часткову спадщину. Однак ця спроба пов’язати моральність
з легальністю не увінчувалася успіхом, оскільки, за справедливим
зауваженням російського правознавця П. Новгородцева, “коли Кант хоче
представити право у зв’язку з моральністю, воно втрачає свої специфічні
риси, коли ж він намагається підкреслити специфічні риси права, воно
втрачає свій зв’язок з моральністю”.

На сьогодні пріоритетними є дослідження: предмета філософії права та
предмета теорії права і держави, методології філософії права та
філософія права як методологічної дисципліни; історії розвитку
філософсько-правової думки в Україні; антології права; філософії прав
людини, онтології права; аксіології права; гносеології права;
прикладного застосування філософії права у сучасному правознавстві та
державотворенні. Необхідно подолати вузьконормативне розуміння права як
суто державної законодавчої діяльності. Право є вираженням вимог
справедливості, загальної міри (форми, норми), свободи і рівності.

В сучасний період вкрай важливо розвивати міжнародну співпрацю у сфері
юридичної та філософської науки й освіти, проводити науково-практичні
конференції, круглі столи, тематичні семінари, колоквіуми тощо.
Міністерству освіти і науки України належить розглянути питання про
можливість включення філософії права до переліку обов’язкових навчальних
дисциплін у вищих навчальних закладах України, які готують фахівців за
спеціальностями “право” та “філософія”. Необхідно організувати
підготовку кадрів вищої кваліфікації – докторів і кандидатів наук з
філософії права.

Ю. С. Шемшученко

АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ФИЛОСОФИИ ПРАВА

Философия права определяется мировоззренческим,
концептуально-методологическим фундаментом правоведения, что есть его
важнейшей предпосылкой углубленных научно-теоретических разработок.
Философия права призвана исполнять функцию интегратора знаний не только
о праве, но и о человеке в системе права.

Y. S. Shemshuchenko

CONTEMPORARY ISSUES IN THE PHILOSOPHY OF LAW

The philosophy of law is defined as a world-viewing, conceptual and
methodological basis of jurisprudence that is perceived as major
prerequisite for its profound scientific-theoretical development. The
philosophy of law is called upon to carry out a function of the
integrator of knowledge not only about law, but also about man in the
system of law.

ВСТУПНЕ СЛОВО РЕДАКТОРІВ

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України

ПРАВО З ПОГЛЯДУ ФІЛОСОФА

Вихід в світ першого числа журналу “Проблеми філософії права” має
символізувати новий етап не тільки в розвитку філософії чи правознавства
в Україні. Йдеться по суті про нові обрії нашої загальної культури,
нашої самосвідомості, нашого уміння жити в суспільстві.

На початку минулого століття, підсумовуючи досвід першої російської
революції, видатний український і російський мислитель-право-знавець
Богдан Кістяківський писав: “Притупленість правосвідомості російської
інтелігенції і відсутність інтересу до правових ідей є результатом
нашого застарілого зла – відсутності якого б не було правового порядку в
повсякденному житті російського народу” [1, с. 109]. І далі: „Як відомо,
тенденція до детальної регламентації і регулювання всіх суспільних
відносин статтями писаних законів властива поліцейській державі, і вона
складає характерну ознаку її на протилежність державі правовій. Можна
сказати, що правосвідомість нашої інтелігенції і знаходиться на стадії
розвитку, яка відповідає формам поліцейської державності” [1, с. 126].
Як доказ Кістяківський наводив цитати з виступів різних політиків, в
тому числі соціал-демократичних, які свідчили про їх дивовижну
нечутливість до можливих порушень свободи особистості. На превеликий
жаль, історія підтвердила діагноз, який ставив російському імперському
суспільству великий вітчизняний інтелігент. І, можливо, розвиток
демократичної правосвідомості, несумісної з поліцейською державністю,
залишиться найважливішою і найважчою національною задачею на шляху
України до Європи.

Чи може закон бути несправедливим? Інтуїтивно кожен відчуває, що може.
Отже, крім права є ще й відчуття справедливості, яке дозволяє оцінювати
закони? Десятками сучасних книг на цю тему представлені
найрізноманітніші точки зору. Дуже авторитетною сьогодні в Україні є
книга австрійського і американського економіста і філософа Франца фон
Гаєка “Право, законодавство та свобода” [2]. Автор, один із провідних
ідеологів ліберального консерватизму, обстоює ту думку, що ідея
справедливості – фікція, болотний вогник, який тільки дезорієнтує
суспільство. Суспільство з його погляду взагалі не може переслідувати
певні цілі, – конкретну ціль може ставити собі тільки окрема людина і
політична партія; як тільки ціль поставлена перед суспільством як цілим,
воно негайно набуває рис тоталітаризму. Правда, виникає питання, чи не є
принципи лібералізму і демократії саме тими суспільними цілями, які
ставить перед собою західне суспільство. Адже ніхто не заперечує, що
права і свободи особи належать до тих філософських і етичних принципів,
які лежать в основі європейського (і американського) права; чи не
значить це, що ці принципи формулюють мету суспільного ладу?

Питання не казуїстичне – воно дозволяє усвідомите ту обставину, що за
законодавчими актами і за самою конституцією держави стоять певні засади
самосвідомості суспільства, що вимагають окремого аналізу. Чи є це
суспільні цілі, чи цінності і норми політичної і особистої поведінки, –
не так важливо. Такі високі слова, як свобода, справедливість,
солідарність, – не просто політична риторика, а вирази цінностей, що
втілюються в праві. Загалом кажучи, кожен правовий акт має і вузько
прикладний, і загальний смисл, що не завжди лежить на поверхні. Мало
визначити прикладний зміст формули, тобто уяснити, що можна і чого не
можна робити з огляду на неї, якими будуть наслідки її застосування.
Треба ще зрозуміти, як ця правова формула відноситься до найзага-льніших
засад філософсько-етичного характеру, що на них побудоване суспільство.

Але з цією обставиною уже давно в своїй сфері має справу філософія
науки. Зрозуміти, що значать формули, який їх смисл, що вони говорять
про дійсність, стає все важче у зв’язку з тим, що ми говоримо про світ
мовою математики. Ситуація в праві і політиці все складнішає і без
математики. Який загальний -справедливий чи антигуманний – сенс мають ті
чи інші правові настанови? Як і на зорі епохи європейського Модерну,
правова самосвідомість суспільства резонує з засадами природознавства.
Тоді, в ХУП-ХУШ століттях, ішлося про формулювання основних
прав

М.В. Попович

і свобод людини і зовсім у іншій сфері – про математичне оволодіння
безконечністю; сьогодні йдеться про загальногуманістичний людський зміст
наших прав і звичаїв і про розуміння нашого місця у Всесвіті. Горизонти
наукового мислення в обох випадках простираються в вічність і
безконечність.

Ми, філософи, на жаль, дуже погано знаємо право, і не слід скаржитися на
вузівські програми – відсутність знань відображає слабку
правосвідомість. Але вже той факт, що з’явився часопис “Проблеми
філософії права”, свідчить про появу великого інтересу до правових і
етичних підстав нашого життя і про нагальну потребу осмислення великого
кола проблем, до яких раніше ми були нечутливі. Залишається побажати
усім нам успіхів у цій справі.

Список літератури

Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи. Интеллигенция в России.
Сборники статей 1909 – 1910.

Хайек Ф.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких
принципів справедливості та політичної економії. Т. 1-3. –

К.,1999.

М. В. Попович

ПРАВО С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ ФИЛОСОФА

Такие общечеловеческие ценности, как свобода, справедливость,
солидарность являются одновременно и правовыми ценностями, включенными в
конституции государств и соответствующие законодательные акты. В то же
время выраженные в них юридические формулы объективно ставят сложную
философско-правовую проблему их адекватности реальной справедливости
или, возможно, наоборот, экспликации скрытого в них антигуманного
смысла.

M. V. Popovych

LAW FROM PHILOSOPHER’S STANDPOINT

Such common to the mankind human values as freedom, justice, and
solidarity are simultaneously legal values, which are included provided
in states’ constitutions and corresponding legislative acts. The legal
formulas expressed therein pose a complex philosophical and legal
problem of their adequacy to actual justice or, perhaps, to the
contrary, the explication of anti-humane essence hid??????

ВСТУПНЕ СЛОВО РЕДАКТОРІВ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК САМОСВІДОМІСТЬ НАЦІЇ

Якщо наявне законодавство відображає свідомість нації’, то філософія
права – її самосвідомість. Якщо чиста філософія відображає
інтелектуальний розвиток нації, то філософія права – її практичний
розум.

Чи можлива національна філософія права? Питання принципове, оскільки за
ним вбачається специфічне переформулювання кардинальної проблеми: є
всесвітньо загальна, всезагально світова філософія права зі своїми
абсолютними постулатами, апріорними принципами, універсальними
закономірностями і тоді національні філософії права стають нецікавими і
містечково малозначимі на фоні універсальності чи, навпаки, є тільки
національно визначена філософія права як єдина і автентична форма її
існування, поза якої філософії права як інтелектуальної динаміки
саморозвитку права не існує. Всезагальна філософія права постає тоді
мало узгодженим конгломератом “шматків” національно визначених
філософсько-правових концептів. Саме таку форму зазвичай набувають
лічені-перелічені підручники з філософії права як вітчизняних, так і
західних авторів.

Філософія права як система може існувати тільки у формі національної
самосвідомості як системи. Світ як система ще не існує, оскільки є
неузго-дженим як вчора, так і сьогодні, він є становленням більш
складним, ніж становлення нації, проте будь-яка нація вимушена починати
як система зразу, система є початковим моментом її існування, світ є її
завершенням. Світ є похідна національної моделі, її слабке відображення.
Міжнародне право є досить бідна абстракція, яка тільки в тенденції може
набути повноти і складної системності національно-правових форм. Саме
тому універсальні норми міжнародного права досить важко імплементуються
в живе тіло національної ментальності. Національна специфіка – не
обмеженість, а форма виходу в універсальне і міжнародне. Універсальне
набуває значення, якщо має природне коріння, джерело космосу, нація ж –
соціальна форма космосу. Пуста абстракція мертва, якщо не народжена
через біль, відчуття і прагнення, в ньому проглядається Всесвіт.
Абсолютно неможливо породжувати життєздатні концепти в пустому вакуумі
поняттєвих конструкцій, які не призначені стати будівничим каркасом
реального житлового дому. Спочатку обживається власне помешкання, а
потім вже садиба навколо нього. І якщо ми при цьому використовуємо
досвід інших, то в свій час він з’явився як персональний винахід більш
кращого влаштування свого особистого помешкання. Національна філософія
права – це не “комплекс”, а можливість прориву. Космос відкрився не
сумісними зусиллями усього світу, а окремими країнами, і сьогодні всі
користуються перевагами його використання. Світова філософія права також
не формується міжнародними колективними зусиллями, а завдяки
національно-індивідуальних зусиль, які набувають міжнародного
смисло-значення. Отже, твердження про принципову можливість української
національної філософії права можна вважати хоча й досить амбіційним, але
зовсім небезпідставним. До цього є й ціла низка вагомих аргументів на
користь даного висновку, що тільки посилюють його обґрунтованість, проте
не звільняють від інтелектуальної відповідальності за його реалізацію.

Можна заперечувати: хоча й справді світову філософію права утворюють
національно визначені концептуальні системи, проте це все є надбання
високо розвинутих у всіх відношеннях держав, до яких Україну вряд чи ми
можемо віднести. Справді, політичний і економічний розквіт певної
цивілізації, імперії чи конкретної держави за звичай співпадає й з
розквітом їх культури – науки, філософії, мистецтва. Проте це не
обов’язкове правило. Чисельні приклади несподіваних проявів висоти духу,
які увійшли потім у скарбницю світової культури, були породжені саме
наперекір несприятливості соціальних обставин і невідповідністю духовних
потреб творця об’єктивним умовам реальної ситуації часу. Дух бачить час
з висоти вічності, і що сьогодні є неможливим завтра стає банальним.
Мислення не може не обертатись на Абсолют, навіть якщо мислить про
буденне. Слаборозвинута лоскуткова країна породила “німецьку класичну
філософію”, зазираючи на політичну революцію Франції здійснила революцію
Абсолютного Духу. Тепер Франція намагається самоствердитись як форма
духовності, підсвідомо уникаючи німецько-філософський комплекс і досвід
політичної поразки. Справа не у Франції і не у Німеччині, а в нас. Ми
маємо ластівку – Сковороду – яка, так сталося, не принесла Весни, проте
знаємо, що вона

А.А. Козловський

мусить прийти, підсніжники вже відцвіли. Провінційна Колумбія дала
нобелівського Маркеса, неабияка правова система Аргентини дає імена
світової філософії права (К. Коссіо, Є. Булигін). Чи для України подібне
можливе?

Можливе! Для цього є достатньо підстав. По-перше, один з основних
чинників і джерел розвитку національної філософії у будь-якій країні є
або процеси стагнації і розпаду відповідного соціуму (наприклад,
останній період Римської імперії), коли неминуче постають питання причин
розвалу, поразки і виживання в умовах есхатологічних смислів (стоїцизм,
скептицизм, неоплатонізм та ін.), або, навпаки, коли назріває
необхідність розвитку, діяльності, потенційних можливостей, а зовнішні
перепони стоять на заваді їх реалізації, тоді філософсько-правова думка
(Ж.-Ж. Руссо – Франція, Й. Фіхте – Німеччина) не може не осмислювати
критично реальний стан речей і пошуку шляхів виходу для національної
самореа-лізації. Філософія права в таких історичних ситуаціях і постає
специфічною формою самосвідомості нації, в якій інтелектуально
концентруються всі прагнення національного духу епохи. Звичайно, Україна
знаходиться саме в подібній ситуації, але філософсько-правова форма її
духовної самореалі-зації залежить від інтелектуальної відповідальності
філософсько-юридичної наукової еліти країни.

По-друге, сучасний стан інформаційних комунікацій дозволяє не просто
уникнути інтелектуального ізоляціонізму, а навпаки, унеможливлює
будь-який поступ поза орієнтації на світовий рівень, оскільки в
противному разі старіє в момент народження, в крайньому випадку
темпоральна тривалість продукованої інформаційної значимості
наближається до позамиттєвої тривалості життя мезон-частинок. Віковічний
комплекс української провінційності (пригадаємо тривіальний російський
постулат про Україну як окраїну) сьогодні в умовах глобалізації стає
всесвітньо універсальним комплексом будь-якої країни чи будь-кого в
окремості де б він не знаходився, якщо його думка не зорієнтована на
світові стандарти чи їх критику, на світові надбання чи їх критику, на
світове поінформування чи, тоді навпаки, свідоме його уникнення як форма
інтелектуально-страусячої са-мовтечі. Україна не є закритим
суспільством, проте забезпечити філософсько-правову сміливість із
орієнтацією на інтелектуально світову поінформованість є конче
необхідним, якщо ставиться питання про реальну відкритість нашого
суспільства. Наука сьогодні розвивається як загальносвітовий
пізнавальний процес значно динамічніше і взаємопоінфо-рмованіше, ніж це
було навіть в минулому столітті, і вважати, що українець в принципі
недосягатиме світових рівнів, перебуваючи в європейській провінції
(географічно центральній), дивно. Можна заперечувати стосовно наявності
шкіл, інтелектуальних традицій з витонченою культурою мислення, проте
школа має й свої недоліки: задає обмежений напрям і стиль дослідження,
школа це завжди Кунівського типу парадигма, яка потенційно чекає свого
інтелектуального часу гештальт-переключення. Є по-зитив і є негатив в
традиціях і школах. Г. Сковорода по за традицією, він сам -світовий
рівень, і в цьому феномені є й певна розгадка є й певний натяк. Умовний
відрив від світової динаміки і переінформованості, в якій ще потрібно
зорієнтуватися, надає можливість зосередженості. Зосередженість – єдина
умова серйозного результату. Україні надано можливість зосередженості,
шкода, що постійно немає часу, треба накопичувати законодавчу масу і
розбиратися із політичними процесами. Зосередженість залишається тільки
філософсько-правовій думці та є сподівання на її інтелектуальну чесність
і національно-патріотичну відповідальність.

По-третє, існують достатні методологічні підстави для прориву в невідоме
правової субстанції. Для цього не потрібні дорогі лабораторії з
бомбардування протонів, необхідна активізація нейроди-наміки власної
мозкової кулі в умовах зосередженості. Хоча зосередженість не є методом,
проте вона постає як єдина умова найфундаментальні-шого методу
трансцендентально-феноменологічної редукції як засобу проникнення в
найглибинніші структури з метою герменевтичної експлікації сут-нісної
природи виявлених правових ейдосів. Все найбільш вагоме і фундаментальне
як у філософській, так і правовій теорії було отримано завдяки свідомого
чи інтуїтивно безсвідомого використання даного феноменологічного методу
дослідження. Метод призупинення і поглибленого просування в напрямку
субстанціальних правових ейдосів – чи не він став основою теоретичної
спадщини глосаторів і постглосаторів, наслідком якої є сучасна
пандектологія і теорія права. Феноменологічна правова редукція лежить і
в основі герменевтичної методології сучасної аналітичної філософії права
типа Г. Гарта та природно-правової думки типа Р. Дворкіна.
Феноменологічний метод не має кордонів, історично-часових обмежень,
соціально сприятливих чи несприятливих умов, є тільки одна універсальна
умова – забезпечити зосередженість як пусковий механізм динамічної
машини феноменологічно-правової редукції, правові ейдоси є її
найдорогоціннішим продуктом. Вершини світового Духу є завжди творчим
наслідком використання

Філософія права як самосвідомість нації

феноменологічного методу чи то “Філософії права” Гегеля, чи то “Волі до
влади” Ніцше, чи то “Буття і часу” Ґайдеггера, чи “Буття і права”
Май-гофера. Вершини самосвідомості нації також завжди пов’ язані із
зосередженістю і як наслідок -проривом у Буття. З таких проривів
складається історія людства. Література (М. Пруст, Дж. Джойс), мистецтво
(Л. да Вінчі, С. Далі), релігія (А. Августин, М. Лютер), політика
(Перікл, Наполен), наука (Евк-лід, А. Ейнштейн), будь-які форми
духовно-інтелектуальних проривів є по своїй методологічній суті
феноменологічно-трансцендентальними наслідками творчого потенціалу
особистості. Час, місце, умови не є визначальними при застосуванні
феноменологічного методу і тому не має виправдань заранішнього чи
запізнього часу, незручного чи неналежного місця, наявних чи ненаявних
умов. Нація відповідальна за себе, а філософія права є, повинна бути
інтелектуальною відповідальністю нації. То чи можлива й необхідна
філософія права в Україні?

Потрібна національна філософсько-правова дискусія. Це, по-четверте.
Дискусія також має складну інтелектуально-феноменологічну,
емоційно-психологічну природу. Дискусія – не завжди дискурс, проте
дискурс без дискусії малодинамічне абстрактне явище із загрозою
відривання від живих коренів болючої реальності. Біль завжди
феноменологічно буттєвий, зав’ язаний на буття. Водночас – “біль
інтелектуальний…” (Ф. Ніцше). Біль – дискусія -дискурс: так я уявляю
подальше продовження сьогоднішнього несподівано багаточисельного
зібрання, нашого “круглого столу”, обмін думками на якому може перерости
в дискусію, якщо ми сьогодні підтримуємо пропозицію про утворення
всеукраїнського теоретичного часопису “Проблеми філософії права”, на
сторінках якого могла б отримати конкретний вираз сучасна національно
стурбована філософсько-правова думка.

Пригадаймо розквіт філософської думки в будь-яких країнах, що надалі
здійснили істотний внесок в світову скарбницю духовної культури.
Механізм його дії досить простий: з певних мало кому відомих причин з’
являються декілька оригінальних праць одного чи двох-трьох мислителів,
яким вдалося свідомо чи безсвідомо зачепити болючі проблеми
соціально-правового чи концептуально понятійного плану. Надалі або між
ними зав’ язується на конкурентній основі, що природно, творча дискусія,
або до неї приєднуються нові прихильники якоїсь з сторін, утворюються
певні філософські партії, розгортається боротьба за інтелектуальну владу
і вплив на культуру й політику. Саме в ході цієї боротьби і як наслідок
певної творчо критичної маси інколи з’ являються окремі таланти і генії,
що в подальшому уособлюють ці напрямки і продукують твори вищого
ґатунку, які згодом визнаються як класичні зразки філософсько-правової
думки. Антична Греція – це масовий, якщо за пер-соналіями, сплеск
теоретичного мислення, творчо інтелектуальний вибух, який сьогодні
уособлюється іменами Платона і Аристотеля. Новітня Німеччина – Кант,
Фіхте, Шеллінг, Гегель, але вони з’ являються на фоні цілої низки
мислителів Нового часу та епохи романтиків (напр., Вакенродер,
Шлейермахер, Новаліс, брати Шлегелі, Зольгер тощо). Напружена дискусія
англо-американських теоретиків другої половини XX ст. між позитивістами
та прибічниками природно-правового підходу дала плеяду надзвичайно
цікавих філософів права, які сьогодні уособлюються оригінальними
концепціями Г. Ґарта і Р. Дворкіна.

Отже, важливішим, якщо не основним, джерелом розквіту
філософсько-теоретичної думки в країні є розгорнення національної
конкурентно-концеп-туальної дискусії, без якої вряд чи сподіватимемося
на появу власних доморощених талантів і геніїв юридичної науки світового
рівня. Звичайно, певні елементи теоретичної дискусії вже є в кожній
науковій роботі, дисертації, часопису, навіть, підручнику, що видаються
сьогодні в Україні. Проте важко було б стверджувати про наявність у нас
всенаціональної дискусії як систематичного процесу загальнотеоретичного,
філософсь-ко-право-вого плану, і створення такого часопису -“Проблеми
філософії права” – ймовірно сприятиме надзвичайно важливій меті розвитку
філософії права як специфічної форми самосвідомості нації.

Проголошення дискусії ще не означає її реального народження. Дискусія
має витончену природу і крихку структуру. Одні дискусії можуть тривати
століттями, набувати гострих суперечливих форм національних антиномій,
які постійно певним чином розв’ язуються, але ніколи остаточно не можуть
бути розв’язані (напр., національні особливості української нації, що
визначають її духовну культуру та політико-правову, соціально-історичну
долю). Інші дискусії можуть бути згорнені в самому зародку, якщо
починаються із заздалегідь спланованого розгрому, нищівних образ
протилежної сторони з самих різних міркувань – амбіційних, підсвідомо
заздрісних, мстивих, кар’ єрних тощо. Часто-густо “нищівна критика” стає
жалюгідною формою власного самоствердження, якщо її наслідком не стають
реальні творчі доробки, подібна критика тоді вряд чи сприяє становленню
автентичного дискурсу, а її автори поступово зникають в історичному
небутті. Де ті опоненти Гегеля, які обґрунтовували недостатню науковість
його

А. А. Козловський

теоретичних робіт як підставу необрання філософа в Берлінську академію
наук, проте всім відомі сучасні йому знамениті критики, гордість
світової культури, – М. Штірнер, Б. Бауер, Л. Фейербах, К. Маркс, А.
Шопенгауер, С. Кьєркегор. Увесь істо-рико-філософський процес демонструє
чисельні приклади творчого народження мислителя з критики попередника.
Проте, нажаль, і в юриспруденції є приклади, коли відомий автор
“розгромлює” якийсь доробок вченого-початківця і в зародку припиняє
можливість концептуальної дискурс-комунікації. В даному випадку я маю на
увазі цікаву монографію В. А. Савальського “Основы философии права в
научном идеализме. Марбургская школа философии: Коген, Наторп, Штаммлер
и др. Том I. М.,1908.” та критику на неї П.В. Нов-городцева в
знаменитому часопису “Вопросы философии и психологии. – 1909. – Кн. 99”,
після якої другого тому так і не з’ явилося.

Дискусія має сенс, коли її метою є результативна концептуальна
комунікація (в смислі К. Ясперса). Блокування
гносеологоічно-герменевтичного процесу комунікації з різних причин і
підстав є очевидним критерієм явного приховування недобросовісних
інтересів і зиску або духовно-психологічної хвороби чи комплексу в
структурі самосвідомості нації чи окремої особистості, і навпаки,
наявність феномену інтенсивної пізнавально-інтелектуальної динаміки є
показником духовного здоров’ я як особи, так і нації в цілому. Дискусія
– це велика культурна цінність і її слід плекати й оберігати. Дискусія,
що стала дискурсом, породжує концепти, смисли, із трансцендентної сфери
здатна переходити в трансцендентальне, з ноуменального у феноменальне, з
духовного у соціально-практичне, правове.

Як зароджуються дискусії і як можлива дискусія в сучасній вітчизняній
філософсько-правовій думці?

Національна філософія завжди починається з дискусії, а дискусія завжди
починається із самокритики. В будь-який момент наявної теоретичної думки
обов’ язкові прибічники її обстоювання і, навпаки, критики, скептики, що
неминуче породжує концептуальну проблему як поле для дискурсу.
Сьогоднішнє українське правознавство, наприклад, стоїть перед такими ж
самими проблемами, які характерні для початкового періоду інтенсивного
розвитку країни, про який говорилося вище. Тут мова може йти серед
іншого і про концептуальний статус сучасної теорії права, сформованої і
обґрунтованої в період панування марксистсько-ленінської ідеології і
поки що загальноприйнятій у вітчизняному правознавстві. Якщо відкрити
будь-який підручник з теорії держави і права останніх років, в ньому ми
зможемо досить легко знайти поняття права з обов’ язковим для таких
визначень набором елементів: право – це 1) система формальновизначених
загальнообов’язкових норм, 2) правил поведінки, 3) встановлених або
визнаних державою, 4) які відповідають принципам свободи, рівності й
справедливості (в іншому варіанті, наприклад, “засноване на уявленні про
справедливість міра свободи й рівності”), 5) відображають інтереси
(волю) переважної групи населення, соціальних прошарків, 6) регулює
суспільні відносини відповідно до суспільного розвитку, 7)
забезпечуються всіма засобами легального державного впливу аж до примусу
тощо. Певна різноманітність, нюанси, відхилення у подібних визначеннях
(з претензією на оригінальність підручника як умова його тиражованого
видання) не змінюють характеру самого обов’ язкового набору елементів,
без яких втрачається, “зависає” саме поняття права. Проте, гносеологічна
експертиза переліку в цих визначеннях елементів свідчить про
катастрофічну суперечливість їх складових, вони елементарно
взаємови-ключаються у відповідних правових концепціях, і, отже, у
випадку включення в одному визначені стають еклектичними. Так,
наприклад, право як система норм – основний постулат нормативізму із
відповідними методологічними наслідками (скажімо, необов’ язковість їх,
норм, реалізації); форма-льновизначені і загальнообов’ язкові правила
поведінки, встановлені державою і забезпечені її примусом – основні
постулати юридичного позитивізму; справедливість, свобода, рівність –
основні постулати теорії природного права, які серйозно суперечать
позитивістській концепції і припускають можливість невизнання
неправового закону; право як вираз інтересів пануючих соціальних сил, що
нав’ язують свою волю – основний постулат марксистської концепції права
із зовсім іншим, навіть протилежним, розумінням обов’ язковості і
справедливості; право як соціальний регулятор, породжений і зумовлений
самим суспільством -постулат соціологічної концепції права; право як
вольові відносини, що випливають із свідомості індивіда і зумовлюють
його поведінку, що випливає з аргіогі внутрішнього почуття
справедливості – основний постулат психологічної концепції права тощо.
Наскільки ці концепції суперечать одна одній відомо. Наприклад,
соціологічна – досить близька марксистській з погляду визнання соціуму
як базової онтологічної основи, проте класова інтерпретація останньої
повністю обертає на протилежне отримані висновки і практичні наслідки;
так само нормативізм певною мірою співпадає з позитивізмом, проте розрив
належного і сущого (наявного) в нормативізмі призводить до суперечності
з

позитивістським розумінням функціонування права; якщо позитивістська
позиція намагається бути максимально об’ єктивістською, то психологічна
концепція абсолютно суб’ єтивістськи тлумачить всі правові явища,
водночас суперечить і соціологічній інтерпретації природи права тощо. З
названих суперечностей і перетинань можна виявити ще безліч варіантів,
проте, як висновок, не слід тоді вважати загальноприйняте у наших
підручниках еклектичне визначення права (що автоматично переходить у
майже безкінечний перелік опублікованих текстів) як автентично наукове,
теоретично послідовне і гносеологічно обґрунтоване.

Як уникнути даної методологічної ситуації? Перш за все не слід боятися
критики стосовно розробленої концепції, яка певною мірою абсолютизує чи
свідомо перебільшує значення якихось постулатів, принципів, що здаються
наразі дивними і незрозумілими. Мова йде про метод гносеологічної
абсолютизації, евристичне значення якого полягає в концептуальному
тестуванні обраної позиції, принципу, постулату на можливість
раціонально більш досконалої системної інтерпретації і пояснення наявної
фактографії, емпірично-практичної реальності. Будь-яка абсолютизація
завжди перебільшує і тому автоматично підпадає під вогонь критики
(досить незручне інтелектуальне відчуття). Проте саме це перебільшення
тільки й здатне розкрити реальний евристичний потенціал запропонованої
теоретичної конструкції. Час, критика “знімає” крайнощі, виправляє
невірні “перегиби”, зате в науці залишається реальний теоретичний
доробок, який і надалі слугує дослідникам. Наприклад, Б. О.
Кістяківський як справжній вчений ніколи не боявся сформулювати свою
власну теоретичну позицію і “підставитися” під вогонь критики:
трансцендентальний ідеалізм в науці, марксизм не як зло, а як метод
соціальних досліджень, методологічний плюралізм, субстанціально-правовий
дуалізм, людська гідність як духовна субстанція права і ліберальна
основа громадянського суспільства і держави тощо. Чи вочевидь не
присутні в сучасному правознавстві подібні конструкції громадянського
суспільства і людини як її основної цінності, спроб побудувати
інтегративну модель правопізнаня, стверджувати принцип справедливості як
основу духовної сутності права і т.д.?

Отже, вітчизняне правознавство чекає оригінальних філософсько-правових
ідей, концепцій, методів і методологій (“Нам потрібні божевільні ідеї”,
– благав відомий вчений Нільс Бор), які змогли б забезпечити теоретично
насичений матеріал (“принцип методологічного плюралізму”) для можливого
створення універсально-синтетичної й обґрунтованої моделі української
філософії права як теоретичного виразу самосвідомості нації. Яка нація,
така й її філософія права і справедливості, але, подібно до прикладів
Франції та Німеччини, можна стверджувати: велика філософія права може
створити й велику націю.

А.А. Козловский

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА КАК САМОСОЗНАНИЕ НАЦИИ

Какова нация, такова ее философия права и справедливости. Однако,
великая философия права может сотворить и великую нацию. Есть все
основания для разработки и создания украинской национальной философии
права.

A.A. Kozlovskiy

LAW PHILOSOPHY AS SELF-CONSCIOUSNESS OF NATION

Like nation like philosophy of law and justice. However, great
philosophy may create great nation. All necessary grounds are available
to create and develop the Ukrainian national philosophy of law.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Коституційний Суд України

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1 . Сучасний стан розвитку філософії права в Україні є логічним
продовженням майже трьохтисячолітнього періоду любомудрству-вання на
тему правди і неправди, добра і зла, справедливості й несправедливості,
свободи і рабства, порядку й анархії тощо. Філософсько-правові ідеї, які
автономно зародилися в трьох різних цивілізаціях (Індії, Китаї, Елладі)
або синтезувалися із теологічними концепціями та стали цементуючою
основою релігійних догм і правил (в індуїзмі), або стали основою
соціальної етики ритуалу і суспільної ієрархії (в Китаї), або послужили
насінням, з якого виросла європейська філософія права зі всім її
різноманіттям.

Уже впродовж майже століття ми спостерігаємо щонайменше дві тенденції в
розвитку європейської філософії права. В країнах континентальної Європи
проявляється синтез емпіричного і теоретичного начал, в результаті чого
філософія права, з одного боку, є вершиною теоретичної юриспруденції, а
з другого -містком, зв’язковою ланкою із загальною філософією та
філософськими науками: етикою, естетикою, тощо.

В той же час в англосаксонських країнах (Великій Британії та
неєвропейських – США, Канаді, Австралії) простежувався крен у бік
позитивізму з домінуванням підходу до права з прагматичних і
раціоналістичних позицій та витіснення філософії права з юридичних наук,
а при розростанні політології – і з філософських теж.

Українська філософія права як різновид європейської філософії права має
свою специфіку й особливості розвитку. В ній є місце і чіткій
європейській філософській системі, і, власне, українському “душевному”
компоненту. Попри те, що європейська філософія права від Платона і
Аристотеля до сьогодення відзначалася зльотами і падіннями, про
українську філософію права як науку можна говорити, починаючи із
середини другої половини XVIII ст. її розвиток пов’язаний з такими
іменами, як Яків

Козельський, Петро Лодій, Микола Реннен-кампф, Памфіл Юркевич, Максим
Ко-валевський, Богдан Кістяківський, Станіслав Дніпрянський та ін.
Найвищого розвитку українська філософія права досягла наприкінці ХІХ – в
першій третині ХХ ст.

Сімдесятирічний період більшовицької влади в Україні пов’язаний із
невпинною боротьбою спочатку із “буржуазними” філософами і юристами
(звичайно, не шляхом дискусій), а потім із самою наукою філософії права.
На довгі десятиріччя в юриспруденції запанував ” соціалістичний”
позитивізм, коли право трактувалося як воля пануючого класу, розведена в
закон. Однак протистояти об’єк-тивно-му розвитку науки навіть у
радянських умовах “наглядачі” за “теоретичною” та “ідейною” чистотою
правової науки не змогли. Більше того, вони вимушені були самі стати
“філософами права”. На початку 70-х рр. в Академії суспільних наук при
ЦК КПРС виходять, після півстолітнього мовчання, на цю тему публікації,
присвячені “філософським проблемам права”. Ці публікації закріплювали
філософію права як один з напрямів загальної теорії держави і права,
визначали її “душею” методології правознавства. Фундаментом такої
філософії права, звичайно, була марксистсько-ленінська матеріалістична
діалектика. Характерно, що і через тридцять років ці автори залишаються
на тих же “філософсько-правових позиціях”. Сказане стосується далеко не
всіх. Більшість представників радянської теорії держави і права, які
теоретично обґрунтовували впродовж десятиліть концепцію про те, що
соціалістичне право є верхом демократії, фактором моралі і культури, що
соціалістичному суспільству непритаманні беззаконня і свавілля,
починаючи з початку 90-х рр. водночас стали лібералами, прихильниками
невідчужуваних природних прав людини, критиками соціалістичної держави і
права, а дехто з них стали в ряди прихильників та фундаторів філософії
права. Звичайно, ніякий учений не застрахований від помилок, тим

М.В. Костицький

більше, коли на певну теоретичну позицію є імперативна заявка
тоталітарного режиму. Однак, коли одні й ті ж люди в старій системі
виступали глашатаями соціалістичного права, а сьогодні вони виступають
поборниками прав людини і претендентами на світоглядних учителів у
правознавстві і навіть “філософів права”, це не тільки викликає
здивування, але й пересторогу [6, с. 76].

Окремі фрагментарні дослідження філософсько-правових проблем у
радянський період ще якось жевріли в Інституті держави і права АН СРСР.
В інших навчальних та науково-дослідницьких закладах учені вище
досліджень проблем методології правознавства підніматися не сміли. Та й
то надворі вже були 80-ті роки.

Тільки після ліквідації ідеологічного контролю за наукою філософія права
змогла відродитися і розвиватися. Дещо швидше пішов цей процес у Росії.
Але вже в середині 90-х рр. ХХ ст. В Україні вийшли друком роботи В. М.
Бачи-ніна, Л.В. Петрової, В.О. Чефранова, В.В. Шкоди та ін. В цей же час
при Національній Академії внутрішніх України справ була створена рада з
філософії права, де здобувачі могли захищати дисертації на отримання
наукового ступеня кандидата філософських чи юридичних наук. Відбувалися
захисти дисертацій з філософії права і в інших наукових і навчальних
закладах. На сьогодні захищені з філософії права кілька десятків
кандидатських і докторських дисертацій (у тому числі під керівництвом
автора), видано низку навчальних посібників і підручників, проведено ряд
конференцій, де були представлені секції з філософії права, або ці
наукові форуми безпосередньо мали філософсько-правовий напрям. Тому
можна стверджувати, що філософія права в Україні відродилася й успішно
розвивається.

2. Попри багатолітню історію філософії права у зв’язку з її забороною та
відродженням, мали місце непоправимі втрати, і сьогодні (вже в котре)
нам приходиться починати все спочатку та вести дискусію про
самостійність цієї науки, її об’єкт та предмет дослідження, методологію
і методику, систему та ін.

В Україні, як і за її межами, є досить багато вчених, які не визнають
самостійність філософії права, вважаючи її частиною теорії держави і
права, соціальної філософії чи методологією юриспруденції. На нашу
думку, філософія права зі своїм специфічним об’єктом, предметом і
методом дослідження є самостійною наукою, яка розвинулася на стику
філософії і правознавства. Наведене вище стосується рівнів взаємодії
філософії та юриспруденції, а не відносин філософії права та теорії
держави і права як частини і цілого.

Взаємодія філософії і права як передумова виникнення філософії права
проявляється на трьох рівнях: використання філософських знань у
“чистому” вигляді, адаптація (трансформація) філософського знання до
потреб юриспруденції та синтез філософського і юридичного знання.

Перший рівень взаємодії полягає у безпосередньому використанню
філософських знань у правознавстві через застосування філософських
категорій, понять, законів для забезпечення розвитку правової науки та
узагальнення емпірики.

Другий рівень – це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних
понять та інститутів за рахунок залучення філософських категорій,
застосування юристами філософських методів у наукових дослідженнях або в
практичній діяльності (наприклад, логічних методів у судочинстві).
Завдяки цьому уточнюються такі поняття, як “юридична (правова)
свідомість, “осудність”, “правоздатність”, “дієздатність”, “позбавлення
свободи” тощо.

Третій рівень взаємодії філософії та юриспруденції має більш виражений,
ніж попередні, двосторонній характер. Потреба юриспруденції у
філософському знанні спричиняє виникнення філософії права, яка є
водночас наукою і філософською, і юридичною. її розвиток стимулює
розвиток і філософії, і юриспруденції.

Філософія права як самостійна наука відповідає тим вимогам, які стоять
перед будь-якою наукою. Вона виступає формою знань про право в культурі,
є системою понять про правові явища, закономірності, виникнення і
розвитку права, зв’язок його проявів із людським суспільством, має на
меті пізнання з допомогою певних методів суті і проявів права. Філософія
права є найвищим ступенем осмислення права, при якому виявляються
історія становлення права, понять права, його внутрішня логіка,
визначення того, чим є право в житті людства, конкретного народу, прояв
права в людському бутті. Філософія права відрізняється від теорії
держави і права, яка вивчає загальні закономірності винесення,
становлення і розвитку держави і права як таких і дає світоглядне
пояснення права, виявляє його роль і місце поряд із іншими видами
соціальних норм, розкриває його суть і значення для всіх і кожного,
виявляє місце права в розвитку людства тощо [1, с. 395].

Філософія права як наука і навчальна дисципліна

З наведеного випливає, що при співпаданні об’ єкту дослідження теорії
держави і права і філософії права, предмет останньої значно ширший і
якісно інший – якщо однією стороною він “стоїть” на землі, стосується
повсякденних проблем нормотворення, нормозасто-сування, нормоохорони, то
іншою “сягає неба”, з’єднує земні будні із суттю і формами буття. Тому,
коли лунають голоси про філософію права як частину теорії права, то
хочеться спитати, а як буде в одній упряжці небесному крилатому жеребцю
Пегасу та земній клячі Росі-нану? Куди ця знаменита пара повезе воза? Не
хотілося б, щоб появлялася і про-тилежна думка – про підпорядкованість
теорії держави і права філософії права. Як уже неодноразово
підкреслювалося, між ними є зв’язок, але не частини і цілого, а
загального і особ-ливого. І цей останній носить діалектичний (за
Гегелем), а не механістичний характер.

3. Визначення змісту, структури, предмета і методу філософії права на
базі логічних законів і правил можливе понятійно або дефінітивно, але
такому визначенню має передувати достатньо глибоке і тривале
дослідження. Тобто має пройти немалий проміжок часу у вітчизняній науці,
перш ніж будуть чітко сформульовані поняття, категорії та закономірності
філософії права як окремої, неповторної, оригінальної науки.

Можна, звичайно, піти шляхом епігонства чи запозичення. Але запозичувати
власне нічого, бо в Європі та за океаном філософія права не розвивається
самостійно, а весь час сходить на роль “попелюшки” якоїсь новітньої
філософської доктрини. А епігонами ми можемо стати хіба що в російській
філософії права, яка відроджує доробок періоду “срібного віку” та вчиняє
трансформації від “соціалістичної філософії права” до сучасної науки.
Правда, відродження доробку другої половини кінця ХІХ – початку ХХ
століть іде в певній мірі і за “українській рахунок”, бо ж із прийнятою
у сусідів традицією і П. Юркевич, і М. Ковальський, і Б. Кістяківський
та ін. подаються як російські автори.

Філософія права як будь-яка інша галузь філософського знання є за своїм
змістом наукою без кордонів, інтернаціональним, космополітичним,
міжнародним чи вселенським глобальним знанням. Але внесок до неї хоча є
національним, розвивається вона на певному національному грунті
конкретними вченими, представниками конкретної нації чи народу.

З огляду на таку двоєдиність філософії (як об’єкта пізнання) і
суб’єктів, котрі її досліджують, українська сучасна філософія права має
відбутися через дослідження українських учених, які не тільки мають
привласнити доробок іноземних і власних великих попередників, але й
розвинути пізнання в цьому напряму. Можливо, цей процес буде дещо
екстенсивним, але й результат буде кращим.

Враховуючи вищенаведене, шлях, яким іде розвиток української філософії
права, пов’язаний із дослідженням певних напрямів чи особливостей
філософії права. Так, це були дослідження фундаментальних методологічних
проблем права [10], гносеологічних меж і можливостей пізнаня права [6],
зв’язку реалізації права з професійною культурою юриста [11],
філософського осмислення правової реальності [9], єдності цінності та
істини в праві [3], філософії злочину [4], соціальної справедливості як
фундаментального принципу правознавства [12], людини в праві [5],
історіографічних проблем філософії права [2, с. 9-43], феномену
європейського права [8], та ін.

Видається, що в майбутньому українськими вченими є потреба досліджувати
і далі такого напряму філософії права як методології правознавства. Це
дасть змогу чіткіше визначити принципи, засоби, методи пізнання права.

Важливими є дослідження філософії права як світогляду, що дасть змогу
сформулювати систему принципів, поглядів, цінностей, переконань, котрі
забезпечать розуміння і відношення до правової дійсності, розуміння
місця і ролі права в світі, правових позицій людей і суспільних груп
тощо.

На сьогодні є вкрай необхідно досліджувати такі невід’ємні складові
частини філософії права, як правову онтологію, філософсько-правову
антропологію, правову гносеологію, правову аксіологію. Всі ці напрями
філософії права треба ще розвивати, але викладання філософії права треба
вже вести сьогодні. Тому виникає питання про філософію права як
навчальну дисципліну.

4. Основою філософії права як навчальної дисципліни є філософія права як
наука, рівень її розвитку, школи, які склалися та рівень професіоналізму
спеціалістів, які готові йти в аудиторію. Важливим є питання про те,
кому потрібно читати курс філософії права? На нашу думку, в першу чергу
цей курс потрібно читати тим, хто студіює право. Це дасть змогу студенту
чи магістранту зрозуміти суть природного

права, його джерело, зв’язок із світоглядним, теоретичним і практичним
рівнем цивілізації і життям окремої людини, синтезувати отримані знання
з правознавства і піднятися на вищий щабель розуміння специфіки свого
фаху та своєї ролі в суспільстві як юриста. Без філософії права юрист
залишився б лише законознавцем, і дана ж наука допомагає йому стати
правознавцем у широкому розумінні цього слова, сприяє “привласненню”
віковічних правових цінностей, допомагає в оволодінні методологією
пізнання права та в проникненні в глибинний смисл державних і правових
явищ.

На наш погляд, курс філософії права потрібно викладати і філософам.
Оволодівши знанням філософії права, студент-філософ зможе осягнути ще
один аспект соціального буття -правового, простежити зв’язки між
“соціальним” та “правовим”, побачити вплив і взаємозумовленість права й
етики, розібратися із системою “людина-право-соціум”. Популярною і
необхідною в Україні стала професія політолога. При підготовці
майбутнього аналітика та прогнозиста політичних подій викладання
філософії права необхідне. Для політолога засвоєння курсу філософії
права дасть змогу побачити “живе право”, а не тільки суху догму закону,
перекинути місток між теоретичним знанням (філософії, політології,
психології) і практичною діяльністю, реаліями політики, які ув’язуються,
мають передумовою чи наслідком державно-правові явища, зокрема,
конституційні та публічно-правові.

Філософія права як навчальна дисципліна має забезпечити ряд дидактичних
завдань – не тільки передачу студенту, слухачу певної суми знань, але й
вироблення навиків і вмінь працювати із правовою інформацією, адекватно
оцінювати правові факти і явища, робити правильний прогноз їх розвитку
та впливу на соціальну дійсність та навпаки – оцінювати і визначати
вплив соціальної дійсності на правове регулювання, правотворчість,
правозастосовчу діяльність тощо.

В процесі викладання права має бути вирішено низку гносеологічних
завдань. Студент чи слухач повинні зрозуміти суть та ідею права, його
роль, у формуванні свободи та світогляду особи, доктрини, парадигми та
істини в праві, світогляді, методологічні та теоретичні основи
правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Важливе й одночасно проблемне питання про те, в який час (на якому році
навчання) та в якому обсязі викладати курс філософії права. На нашу
думку, для юристів це має бути підсумкова дисципліна наприкінці
навчання, для філософів – дисципліна, яку викладають в середині навчання
поряд із філософією історії, філософією релігії та філософією
природознавства.

Для політологів курс філософії права варто читати не пізніше третього
року навчання для того, що після освоєння соціальної філософії,
політології, основ правознавства студент-полі-толог міг використати
знання філософії права при вивчанні політичних інститутів і процесів,
зрозуміти право як форму для останніх, з’ ясувати прогностичну функцію
права в політиці.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити кілька висновків:

філософія права в Україні відродилася, переживає інтенсивний розвиток,
стала своєрідною модою;

як наука філософія права потребує залучення широких кіл дослідників,
особливо молодих; роботи на цій ниві непочатий край;

3) філософію права необхідно викладати

у вузах третього і четвертого рівня акредитації,

і не лише студентам і слухачам на юридичних

спеціальностях, але й філософам і політологам.

Список літератури

Алексеев С.С. Право: Азбука – Теория -Философия. Опыт комплексного
исследования. – М., 1999.

Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави
і права, філософії та енциклопедії права // Антологія української
юридичної думки. – К., 2002. – Т. 2. 3.

Бандура О. О. Єдність цінностей та істини в праві. – К., 2000.

Бачинин В. А. Философия права и преступления. – Х., 1999.

Бігун В.С. Правова антропологія. До питання про дослідження людини в
праві // Часопис Київського університету права. – 2002. -№ 1; № 2; № 4.

Керимов Д.А. Методология права. – М.:

Авента, 2000.

Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. –
Чернівці, 1999.

Ляшенко В.М. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння
дійсності: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук. -К., 1999.

Філософія права як наука і навчальна дисципліна

9. Максимов С.М. Правовая реальность:

опыт философского осмысления. – Х., 2002.

Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права:
філософсько-правовий дискурс. – Х., 1998.

Сливка С.С. Професійна культура юриста (теоретико-методологічний
аспект). – Львів,

2000.

12. Сокуренко В.В. Роль соціальної справедливості в розбудові
демократичної соціальної держави: Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних

наук. – К., 2001.

М. В. Костицкий

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА КАК НАУКА И НАУЧНАЯ ДИСЦИПЛИНА

Философия права есть самостоятельная наука, одновременно соответствующая
и всем параметрам научной дисциплины. В Украине философия права
переживает интенсивное развитие, что с необходимостью предполагает
глубокое исследование таких ее составляющих, как правовая онтология,
правовая гносеология, правовая аксиология, философско-правовая
антропология и, конечно же, методология правоведения.

M. V. Kostytsky

PHILOSOPHY OF LAW AS A SCIENCE AND SUBJECT OF ACADEMIC STUDY

Philosophy of law is an independent science, concurrently meeting all
requirements expected of an academic subject. The philosophy of law in
Ukraine is characterized by the intensive development, which presupposes
profound research in such its areas as legal onthology, legal
gnoseology, legal axiology, philosophical anthropology of law and,
certainly, methodology of legal studies.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Львівський національний університет імені Івана Франка

НАУКА ФІЛОСОФІЇ ПРАВА: ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА Й МЕТОДОЛОГІЇ

Вступні зауваження. Однією з сучасних тенденцій розвитку вітчизняного
загальнотеоретичного правознавства є, як доводилось відзначати,
фундаменталізація його методології [6, с. 4-6; 19, с. 2; 18, с. 20-21;
4, с. 38-39].

Це знаходить вияв, насамперед, у неабиякій інтенсифікації
філософсько-правових досліджень в Україні та використанні їх результатів
у навчальному процесі [14; 15; 2; 3; 13; 11; 9; 10; 16], у “реставрації”
вітчизняної філософсько-правової спадщини [1; 8], й нарешті, у
проведенні низки спеціальних науково-організаційних заходів.

Серед останніх відзначимо виділення філософії права в окрему наукову
спеціальність, з якої нині можна захищати дисертації як у межах
загальнотеоретичної юриспруденції, так і науки філософії. Прикметним у
цьому аспекті є проведення Інститутом держави і права імені В.М.
Ко-рецького спільно з Інститутом філософії імені Григорія Сковороди НАН
України навесні 2003 року “круглого столу” з актуальних проблем
філософії права [7, с. 151], а Національною академією внутрішніх справ
України (за участю президента Міжнародної асоціації філософії права та
соціальної філософії Є. Булигіна) – науково-практичної конференції
“Філософія права: стан і тенденції розвитку в Україні та світі”, на
якій, зокрема, було розширено склад фахової громадської організації
“Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії” [12, с.
158159]. Представники цієї організації згодом взяли участь у роботі XXI
конгресу Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії
“Право і політика в пошуках балансу”, що відбувався у серпні 2003 р. у
м. Лунд (Швеція). Вельми важливим є й започаткування у 2003 році
Інститутом держави і права НАН України імені В.М. Корецького, Інститутом
філософії імені Григорія Сковороди НАН України та Чернівецьким
національним університетом імені Юрія Федьковича видання міжнародного
теоретичного журналу “Проблеми філософії права”.

У зв’ язку з усім цим потребують, гадаємо, подальшого обговорення
фундаментальні, власне наукознавчі, проблеми філософії права, які й
донині залишаються надто дискусійними. Обговоренню основних з них
присвячено дану статтю.

Що є предметом філософії права? Відповідь на це питання має постати в
результаті аналізу принаймні двох його аспектів: змісту праворозу-міння
та специфіки предмета філософії.

Щодо першого з них, то усім добре відомо, що інтерпретація поняття права
ніколи не була й сьогодні не лишається однозначною. Тому вже з цієї
причини предмет філософії права, будучи явищем похідним від
праворозуміння, не зможе змістовно витлумачуватися завжди, повсюди й
усіма однаково. І якщо саме філософія покладає на себе місію визначати:
що є право або, інакше кажучи, яке явище відображається зазначеним
терміно-поняттям, то скільки існувало й існує різних “філософій”,
стільки було й буде неоднозначних праворозумінь. А тоді, отже, проблема
змістовної, неформальної уніфікації предмета філософії права може
видатись принципово нерозв’ язуваною …

Це проявляється, наприклад, у тому, що філософи та й, зрештою, юристи
часто-густо аксіома-тизують певний варіант праворозуміння (скажімо,
вважають правом одне з таких явищ (а висловлюючись більш точно, – деякі
їх різновиди), як-от: свобода, справедливість, мораль, інтереси, певні
суспільні відносини, деякі ідеї, внутрішній психічний стан, переживання,
індивідуальний досвід людини), а вже потім вдаються до філософського
осмислення, освоєння “обраного” праворозуміння. Але ж саме таке
постулювання є, зі свого боку, продуктом і виявом певної
світоглядно-філософської доктрини, ідеології, установки, яка, вочевидь,
сформувалась не-безпричинно, невипадково.

Можливість неоднозначного праворозуміння породжується, взагалі кажучи,
складноструктур-ністю, різнорівневістю, багато якісністю того явища, яке
відображають терміно-поняттям права. Але це тільки-но можливість
(гносеологічна передумова) плюралізації праворозуміння. Дійсністю ж вона
стає тоді, коли у процес інтерпретації поняття права включаються –
причому, зазвичай, досить опосередковано, неявно, а іноді й
неусві-домлювано – певні індивідуальні та групові інте-

реси, які зумовлюють акцентування (аж до спотвореного гіперболізування)
того чи іншого аспекта, “зрізу” цього явища. У цьому полягає соціальна
передумова плюралізації праворозуміння.

Визнання впливу цих двох чинників неоднозначної філософської
інтерпретації онтології й сутності права, конкретизація цього впливу у
процесі аналізу й оцінки різних філософсько-правових течій – це,
по-перше, неодмінна складова демістифікації наукових уявлень про феномен
права. А подруге, це дозволяє раціонально пояснити, обґрунтувати ті або
інші типологічні характеристики пра-ворозуміння, “вивести” їх як і з
специфіки його предмета, так і з особливостей умов життя, потреб та
інтересів якоїсь частини певного суспільства або ж усього певного
суспільства.

Як би то не було, але обґрунтування невипад-ковості (а можливо, й
навпаки – випадковості) виникнення й поширення тих чи інших поглядів
щодо онтології та сутності права завжди залишатиметься актуальним
завданням науки.

Ситуація принципово не міняється й тоді, коли замість терміно-поняття
“право” використовується термін-поняття “правова реальність”. Скажімо,
якщо у літературі обговорюється питання про філософські способи та рівні
осмислення правової реальності, то віднесення того чи іншого явища саме
до правового зазвичай попередньо не доводиться, а просто постулюється. У
такий спосіб, так би мовити, віз ставиться поперед коня: те, що має
стати результатом, висновком філософсько-правових досліджень,
бездоказово береться за їх вихідний, першопочатко-вий пункт –
постулюється начебто на віру.

Менш вразливим видається інший шлях: визначити в онтологічному й
соціальному аспектах гранично загально, абстрактно (а отже, значною
мірою беззмістовно) той феномен, який кваліфікується як правова
реальність. Розкриття ж його сутності залишити тим філософсько-правовим
“школам”, кожна з яких вже змістовно досліджує лише один з аспектів
цього явища (хоча результати дослідження вона прагне потім
гіпертрофо-вано поширити на все явище у цілому і вважає його сутністю
те, що насправді є лише одним із його проявів).

З огляду на викладене, можна вважати, що предметом науки філософії права
є найзагаль-ніші (гранично загальні) об’єктивні закономірності
виникнення, структури й функціонування того явища, яке відображається
терміно-по-няттям права. А сама ця наука становить, відповідно, систему
знань про такі закономірності.

Зазначене явище неминуче виступає спільним об’єктом дослідження двох
самостійних наук: філософії (конкретніше – соціальної філософії) та
загальної теорії права. Проте кожна з них “освоює” цю – як мені вже
колись доводилося висловлюватись – “спільну територію” під різними
кутами зору [5, с. 44-46].

У рамках першої науки, філософія права виявляє такі закономірності
“права” (сказати точніше – закономірності того явища, котре
відображається терміно-поняттям права), які притаманні усім без винятку
явищам природи й суспільства, а цим якраз і забезпечується гранично
загальний, тобто суто філософський, рівень знань про “право”. У рамках
же загальнотеоретичної юридичної науки філософія права виявляє саме
специфіку прояву зазначених (“філософських”) закономірностей. Отже,
кожна з названих наук досліджує феномен права під кутом зору лише тих
об’єктивних законів, які становлять їх відповідні предмети й котрі є
невипадковою, не-свавільною підставою розрізнення, відмежування цих
наук.

Нагадаємо у зв’язку з цим концепцію державно-правових (точніше –
праводержавних) закономірностей, згідно із якою такими закономірностями
є об’ єктивні, необхідні, суттєві й для певних умов сталі взаємозв’ язки
державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними
феноменами, які (взаємозв’язки) безпосередньо зумовлюють якісну
визначеність цих явищ, що виявляється в їх юридичних властивостях.
Інакше кажучи, це такий зв’язок, який юридично опосередковує соціальну
детермінованість, структуру, функціонування й розвиток та соціальну
впливовість, дієвість державно-правових явищ. Саме наявність специфічних
державно-правових закономірностей якраз і виступає об’ єктивною основою
для виділення теоретичної юриспруденції (праводержавознавства) у
самостійну науку в системі всього суспільствознавства [17, с. 162-163].

Актуальність з’ ясування проблеми співвідношення філософії права із
загальною теорією права у черговий раз виявилась на згаданому XXI
конгресі Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії.
Серед тем його робочих груп і спеціальних секцій були такі, як: “Правова
теорія і філософія”, “Логічний аналіз юридичної аргументації”. А під
егідою цієї Міжнародної асоціації у 2003 році видається цикл праць,
об’єднаних назвою: “Компедіум правової філософії та загальної
юриспруденції” (до складу цієї серії входять монографії професорів

Наука філософії права: до характеристики предмета й методології

Є. Паттаро (Болонський університет, Італія) -“Реальність, яка має бути,
і право”; X. Ротлеуз-нера (Вільний університет, Берлін) – “Підвалини
права”; Р. Шайнера (Університет Альберти, Канада) – “Правові інститути і
джерела права”; О. Печеника (Лундський університет, Швеція) -“Наукова
юридична доктрина як знання права й як джерело права”; Дж. Сартора
(Болонський університет) – “Правове обґрунтування”. Така ситуація
відображає, як на мене, підхід, згідно з яким та галузь знань, яка за
нашою традицією зветься “загальна теорія права”, вважається складовою
частиною науки філософії права, тобто наче поглинається останньою. Тож
це – ще одне свідчення того, що зазначена проблема потребує подальших
досліджень.

Методологія філософії права – це система концептуальних підходів,
загальнонаукових і спеціальних методів та засобів дослідження її
предмета, а також знання про закономірності їх застосування.

Концептуальним підходом можна вважати побудовану на гранично загальних
(філософських) категоріях світоглядну аксіоматичну ідею (засаду), яка
постулює загальну стратегію дослідження, відбір досліджуваних фактів та
інтерпретацію результатів дослідження. Серед таких підходів можна
вирізнити, зокрема, діалектичний, метафізичний, матеріалістичний,
ідеалістичний, гностичний, агностичний, антропологічний, потребовий,
персоналістичний (людиномір-ний), комунітарний (колективістський),
комунікативний, герменевтичний, сінергетичний.

Концептуальний підхід реалізовується за допомогою певних методів
дослідження – як за-гальнонаукових, так і власне філософсько-правових
(спеціальних).

Спеціальні (філософсько-правові) дослідницькі методи можна розуміти як
процедури інтерпретації та застосування гранично загальних
(філософських) категорій у процесі дослідження тих явищ, які
відображаються терміно-поняттям права (наприклад, метод дослідження
переходу кількісних змін відповідного явища в якісні). Такі методи
реалізуються за допомогою відповідних способів (прийомів) дослідження.

Способи (прийоми) дослідження – це зумовлені певним концептуальним
підходом і відповідними пізнавальними методами діяльнісні операції
(інтелектуальні й фізичні), спрямовані на встановлення та інтерпретацію
тих явищ, що входять до складу предмета філософії права.

Сучасна методологічна ситуація в усьому суспільствознавстві України, та
й інших країн колишнього Союзу РСР, яка характеризується переходом від
уніфікованої, єдино дозволеної, “одержавленої” методології до розмаїття
методологічних засад, поширюється, так чи інакше, й на вітчизняну
філософію права. Демонополізація або, інакше кажучи, роздержавлення
методології, – безперечно, плідний процес, який збагачує, демократизує
пошуки істини, вивільняє та стимулює дослідницьку енергію, дозволяє
більш повно і всебічно осягнути предмет дослідження -гранично загальні
закономірності того явища, яке відображено терміно-поняттям права.

Але методологічний плюралізм не повинен перетворюватись на
методологічний анархізм, на методологічну нерозбірливість, сваволю,
“всеїстивність”.

Плюралістичне використання концептуальних підходів, дослідницьких
методів і засобів, аби не призводити до, так би мовити, методологічного
анархізму, має відповідати, “підпорядковуватись” принаймні таким трьом
гносеологічним постулатам:

об ‘єктивна зумовленість обраних методів дослідження його предметом.
Саме предмет дослідження (тобто певна сторона, грань, властивість об’
єкта дослідження) “веде” за собою дослідницький метод, визначає межі
його застосо-вуваності, придатності;

необхідність установлення єдиної істини, вірогідність якої можна довести
й перевірити за допомогою певного об’єктивного критерію. (Щоправда, якщо
поняття істинності інтерпретувати як відповідність суспільствознавчих
положень об’єктивним інтересам (потребам) лише окремих частин соціально
неоднорідного суспільства, тоді доведеться визнавати плюралізм істин: їх
буде стільки, скільки існуватиме видів таких “часткових”, групових
інтересів. Та чи не буде такий “плюралізм” своєрідним проявом
агностицизму й виправданням будь-яких акцій, аби тільки вони відповідали
чиїмось інтересам? Це питання, вважаю, вимагає подальших дискусій…);

неодмінним показником прийнятності, евристичності певного
концептуального підходу та дослідницького методу є їх спроможність
наближувати, призводити до розкриття соціальної сутності явища, що
вивчається (а не до приховування, затушовування її). Гадаю, що такою
сутністю є здатність явища задовольняти потреби й інтереси певної
частини соціально неоднорідного суспільства (а у деяких випадках – й
усіх його членів).

Наведені положення видаються наукознавчими аксіомами: вони стверджені
реальною дослідницькою практикою багатьох поколінь учених.

Проте в сучасних процесах плюралізації концептуальних підходів і
дослідницьких методів (у тому числі філософсько-правових) зазначені
аксіоми подекуди ігноруються, внаслідок чого саме і виникають ситуації
методологічного безладдя, еклектизму, “хаосу”. Ці, можна сказати,
методологічні аномалії найчастіше мають місце внаслідок:

використання певних загальнонаукових та інших методів дослідження поза
межами їх за-стосовуваності, тобто абсолютизації, гіперболізації їх
евристичних можливостей (зокрема, через ігнорування закономірної
залежності між предметом і методом дослідження; так виникає загроза
перемонополізації методології);

“оприродничування ” закономірностей соціальних явищ (зокрема,
космізації, фізікалізації, біологізації дослідницьких засад щодо права і
держави), тобто “механічного” виведення пра-водержавних закономірностей
безпосередньо з положень природничих наук;

надмірної, тобто соціально-беззмістовної, “вихолощувальної”,
абстрактизації понять про досліджуванні соціальні явища (шляхом
використання загальнолюдських термінів без конкретно-історичної
сутнісної інтерпретації смислу понять, що такими термінами
позначаються). Але чи мають ці поняття (скажімо, поняття прав людини)
дійсно загальна, а не частковолюдське значення, виявляється лише тоді,
коли вони “заземлюються”, тобто застосовуються в конкретних умовах місця
й часу, якими, власне, й визначається соціально-змістовне розуміння,
смислове “наповнення” відповідних термінів. А воно ж, як свідчить
соціальна практика, нерідко буває досить неоднозначним, неодноманітним;

факторної “зрівнялівки”, тобто прокламування рівнозначності, однаковості
впливу на досліджуване явище численних різноманітних обставин, від яких
воно так чи інакше залежить. У такий спосіб затушовуються відмінності
між необхідними й випадковими зв’ язками явищ, створюється грунт для
заперечення й дискредитації поняття об’ єктивного закону або ж підміни
його більш широким (проте менш змістовним) поняттям “залежність”;

методологічної “зрівнялівки”, тобто проголошення абсолютної
рівноцінності усіх методів дослідження, заперечення будь-якої їх
суборди-нованості (у той час як така субординованість об’єктивно
зумовлюється різноякісністю, багатогранністю досліджуваних явищ);

термінологічної мімікрії, тобто словесного “перевдягання”, як-то кажуть,
зміни “вивісок”, дослідницьких підходів і методів. Йдеться про ситуації,
коли внаслідок своєрідної термінологічної алергії колишні назви (які
справді дискредитовані помилковою практикою використання понять, що
позначаються ними) замінюються на інші, котрі хоча й звучать надто
“модерно”, проте реально застосовуються, інтерпретуються у тому ж
значенні, зречення від якого було задекларовано зовні.

Викладене свідчить про підставність вимоги дотримання наукознавчої,
методологічної дисципліни (безперечно, не формально уніфікованої, не
“одержавленої”). Звільнення методології від адміністративно-командної
ідеологічної запрограмованості не означає її свободу від фактологічної,
логічної, й, врешті решт, істиннісної “дисципліни”, свободу від
необхідності вдаватися до такого визначального критерію підставності
методології, як реальні наслідки впровадження її результатів у суспільну
практику. Саме ця практика й “вирішує”, якою ж бути методології.

Ця ж практика, до речі, найпереконливіше довела й доводить, що ніколи не
існувало, не існує й не існуватиме методології соціального пізнання,
абсолютно нейтральної у соціально змістовному аспекті, тобто
методології, так би мовити, соціально дистильованої, “очищеної” від
залежності, від впливу з його загального світогляду, переконань і
установок дослідника. А такий світогляд є, зазвичай, конкретним
продуктом певних соціальних і природних умов, певних обставин життя його
носія або тієї частини суспільства, інтересам якої об’єктивно
відповідають, “слугують” результати дослідження.

Список літератури

Антологія української юридичної думки. У 6 т. Редкол.: Ю.С. Шемчушенко
(голова редколегії) та ін. – Том І.

Бачинин В.А. Философия права. Конспект лекций. – Харьков, 2002;

Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підручник. – Київ, 2002;

Бюлетень Міністерства юстиції України. -2003. – № 1.

Вісник Академії правових наук України. –

1997. – № 1.

Вісник Академії правових наук України. –

2002. – № 4.

Гудима Д.А., Дудаш Т.І. Актуальні проблеми філософії права // Право
України. – 2003. – № 5.

Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /
Упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко. – Київ, 2002.

Наука філософії права: до характеристики предмета й методології

Козловський А.А. Філософія права. Навчально-методичний посібник. –
Чернівці, 2003;

Кузнецов В.І. Філософія права та сучасність: (Навч. посібник). – Київ,
2003;

Патей-Братасюк М.Г. Філософія права: Навч. посібник. Частина перша. –
Тернопіль, 2002;

12. Семенова Н. Розвиток філософсько-право-

вої думки в Україні: запозичення кращої світової

спадщини // Право України. – 2003. – № 9.

Философия права. Хрестоматия. Учебн. пособие. Под ред. Н.И. Панова. –
Киев, 2002;

Філософія права: Навч. Посібник / За ред. В.М. Костицького іБ.Ф. Чміля.
– Київ, 2000;

Філософія права: Навч. Посібник / За ред. О.Г. Даніль’яна. – Київ, 2002;

Філософія права: Словник. – Київ, 2003.

Юридична енциклопедія. Т. 2. – Київ, 1999.

Юридична Україна. – 2003. – № 1.

Юридичний вісник України. – 2002 – № 45.

П. М. Рабинович

НАУКА ФИЛОСОФИИ ПРАВА: К ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА И МЕТОДОЛОГИИ

Предметом науки философии права являются наиболее (предельно) общие
объективные закономерности возникновения, структуры, функционирования и
развития того явления, которое определяются термино-понятием права.
Методология философии права – это система концептуальных подходов,
общенаучных и специальных методов и способов исследование ее предмета, а
также знание о закономерностях их применения.

P. M. Rabinovych

THE SCIENCE OF PHILOSOPHY OF LAW: SUBJECT-MATTER AND METHODOLOGY
CHARACTERISTICS

The subject of study of a science of philosophy of law is viewed as most
objective legitimacies of origination, structure, functioning and
development of the phenomenon, which is defined as the term-and-concept
‘law’. The methodology of philosophy of law is a system of conceptual
approaches, general scientific and special methods and instruments of
investigation into its subject, as well as knowledge on legitimacies of
their application.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Національний університет “Києво-Могилянська Академія”

МІСЦЕ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА В СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА

(ДО ПИТАННЯ ПРО ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУС ФІЛОСОФІЇ ПРАВА)

Філософія права має, як відомо, давню і багату історію, хоч сам термін
“філософія права” введений в науковий обіг лише два століття тому. За
час свого існування вона пройшла досить складний шлях, на якому були
періоди як злетів, так і падінь. До останніх слід віднести, зокрема,
радянський період її вітчизняної історії, коли активні розробки проблем
філософії права, як і її викладання у юридичних навчальних закладах,
фактично припинилися. Як самостійна дисципліна вона перестала існувати.

Окремі філософсько-правові проблеми, якщо і продовжували досліджуватися,
то виключно з позицій моністичного матеріалістичного світогляду в
жорстких рамках марксистсько-ленінської загальної теорії держави і
права. Лише в 6070 тих роках минулого століття з’ являються поодинокі
спеціальні праці, присвячені як загальним філософським проблемам права,
так і філософському осмисленню його окремих сторін -сутності і цінності
права, його взаємозв’ язків з суспільною свідомістю та її формами тощо.

Після розвалу Союзу РСР, здобуття Україною незалежності, відмови від
матеріалістичного монізму і переходу на позиції
світоглядно-методологічного плюралізму дослідження філософських проблем
права значно активізувалися. З’ яви-лося чимало публікацій, у тому числі
монографій з філософсько-правової проблематики, найбільш цікавими з яких
є монографії А.А. Козловського, С.І. Максимова, Л.В. Петрової, видано
декілька навчальних посібників з філософії права – індивідуальних і
колективних, проте її місце в системі суспільствознавства залишається
чітко не визначеним.

Перша, і мабуть, найскладніша проблема, яка виникає при намаганні
визначити таке місце – це проблема статусу філософії права. Чи є вона
самостійною наукою, якщо є, то до яких наук – філософських чи юридичних
належить, які її стосунки з суміжними юридичними науками, зокрема із
загальною теорією права, історією правових вчень, соціологією права? Ці
та інші питання, хоч і мають досить давню історію, проте й нині
залишаються дискусійними.

Можна виділити декілька основних підходів до розуміння поняття
“філософія права” та її статусу.

Відповідно до першого з них філософія права розглядається як розділ
соціальної філософії поряд з такими її розділами як філософія моралі,
філософія політики, філософія релігії, філософія культури, філософія
науки тощо. Таке розуміння філософії права властиве переважно
вітчизняним філософам, які спеціалізуються на дослідженнях
філософсько-правової проблематики, хоч серед прихильників цього підходу
інколи можна зустріти також юристів, “погляди яких на філософію не
виходять за межі її марксистської інтерпретації” [13, с. 14].

При зазначеному підході право розглядається лише як фрагмент соціальної
реальності поряд з мораллю, політикою, релігією тощо, що не дозволяє
всебічно з’ ясувати його природу, зокрема відмінності від названих
соціальних явищ.

Розгляд права виключно в контексті соціальної філософії, як показує
досвід, призводить до побудови відірваних від реального життя
абстрактних схем, які не дають уявлень про глибинну сутність права,
інших правових явищ, а нерідко породжують (особливо серед юристів)
скептичне ставлення до самої правової філософії.

Другий, нині один з найпоширеніших підходів до розуміння дисциплінарного
статусу філософії права – це її розгляд як складової частини, одного з
основних напрямів загальної теорії права (поряд з соціологією права,
логікою права, порівняльним правознавством), сконцентрованих виключно на
вирішенні проблем методології. На відміну від попереднього підходу він
властивий переважно правознавцям – спеціалістам в галузі загальної
теорії права.

Проте, по-перше, філософія права не зводиться до методології пізнання
права, хоч остання складає одне з основних завдань філософії права.
Окрім світоглядно-методологічної проблематики вона охоплює систему знань
про правову реальність, про що мова йтиме далі.

По-друге, юридична наука, в свою чергу, не обмежується методологією
найвищого, світоглядно-філософського рівня, а включає також інші

рівні методології – загальнонауковий, спеціаль-нонауковий,
окремонауковий.

Третій підхід полягає у тому, що філософія права розглядається як
складова частина юриспруденції, як “особлива юридична теорія” [13, с.
17] відмінна від юридичної науки. Філософія права, на думку прихильників
такого підходу, не може вважатися юридичною наукою, “оскільки філософія
і наука являють собою якісно різні типи раціонального мислення про
предмет” [13, с. 17]. Якщо метою юридичної науки, як і будь-якої науки,
є істина, то мета філософії – це “позиція, певне світоглядне пізнання
предмету” [13, с. 34]. Говорити ж про істинність юридичних знань можна
лише тоді, коли вони є позаособистісними, поза-суб’ єктивними. Філософія
ж завжди є продуктом особистої творчості [13, с. 35].

Відмінний від наукового характер філософії права з аналогічних по суті
міркувань обстоюють і деякі прихильники розуміння філософії права як
складової соціальної філософії. На їх думку, філософія права не є
наукою, оскільки вона не має свого власного предмету, причому “не тому,
що їй нічого вивчати, а тому що “наука вивчає світ, з якого попередньо
видалений об’ єкт, саме тому наукове знання є позаособистісним” [14, с.
6]. Філософія права ж, як і філософія культури, філософія релігії або
філософія мови “не містить в собі знання про реальність, яка протистоїть
людині, а розуміє цю реальність як стан духовного життя людини” [14, с.
7].

Інакше кажучи, філософія права відповідно до цього підходу на відміну
від юридичної науки, не вивчає і не пояснює право як факт, як те що
існує в реальності, а прагне до розуміння, світоглядного осмислення
того, яким право повинно бути.

Розуміння ж завжди має особистісно-екзисте-нціальний характер, тобто
передбачає включення того, що було до певного моменту зовнішнім, в
систему своїх особистісних смислів, ціннісних координат і власного
екзистенціального досвіду. Саме це відрізняє, на думку прихильників
розглядуваного підходу,

філософське розуміння (зокрема й розуміння права) від наукового
пізнання, яке має залишатися об’ єктивно-неупередженим, нейтральним до
особистісного фактору.

Тим часом, як підтверджують особливо останні десятиліття, сучасна наука
не така вже й нейтральна. її творять люди, що мають ті чи інші
світоглядні установки, моральні якості, життєвий і пізнавальний досвід,
пристрасті, інтереси тощо. В процесі наукової творчості постійно
виникають суперечності між суворою об’ єктивністю науки і суб’
єктивними особливостями людей, що її творять. Сучасна наука розвивається
під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, тісно стикається з
політикою, ідеологією, психологією і мораллю суспільства. Вона все
більше набуває соціальних, економічних, політичних функцій, що
відзначають представники не тільки суспільних, а й природничих і
технічних наук .

В умовах, коли зв’ язок науки з названими соціальними факторами все
більш посилюється, її розвиток не може відбуватися без їх врахування,
тобто виключати ціннісний (аксіологічний) підхід. Не випадково в останні
десятиліття під впливом досягнень науки в галузі термоядерного вибуху,
молекулярної генетики, зокрема генної інженерії, медицини, хімії тощо
істотно загострилася проблема соціального контролю з регулювання
наукових досліджень, стримування їх деяких практичних застосувань у
сферах, що зачіпають життєві інтереси сучасних і майбутніх поколінь,
долю людства як біологічного виду. Для того щоб наука не “допомогла”
йому створити реальні засоби не тільки для миттєвого самознищення (вони
вже фактично створені), а й для поступового самозживання, вчені не
можуть залишатися неупередженими шукачами істини, не замислюватися над,
власне, гуманістичними проблемами наукової творчості. Історія
переконливо засвідчила, що ідеал істини не можна ставити вище, ніж
цінність людини [2, с. 21]. Тому виключати елементи розуміння (
ціннісного підходу) з науки, навіть природничої, протиставляючи його
поясненню, навряд чи є підстави.

Але якщо позаоціночне пізнання немислиме при дослідженні природних явищ,
то тим більш воно неможливе в суспільних (гуманітарних) науках. їх
специфіка визначається насамперед самим об’ єктом пізнання. На відміну
від природничих наук, об’ єкти пізнання яких не створюються людьми,
соціальні об’ єкти, навпаки, існують тільки завдяки людині – їх творцю і
інтерпретатору. Тобто в самому об’ єкті соціального пізнання з самого
початку присутній його суб’ єкт.

Якщо вчений-природознавець знаходиться поза досліджуваним об’ єктом і
дивиться на нього ззовні, то вчений-суспільствознавець сам включений в
процеси, які досліджує, інакше кажучи, знаходиться в середині об’ єкту,
отже вивчає його не ззовні, а з середини. Тому в соціальному пізнанні
“суб’ єктивація” об’ єкта, тобто привнесення в його ідеальний образ
властивостей суб’ єкта пізнання, його ціннісних установок, уявлень тощо,
помітна, звичайно, значно більше, ніж у при-

Місце філософії права в системі суспільствознавства

родничо-науковому пізнанні. Особистісно-ціннісне ставлення до
соціальної дійсності, що пізнається, є не просто специфічною рисою
соціального пізнання, а його необхідною умовою. Гуманітарії не можуть
констатувати загаль-нозначимих істин, оскільки вони в своїх дослідженнях
опираються на відповідні норми, правила і достовірності, прийняті у тому
співтоваристві, з яким вони себе ідентифікують. Звідси випливає, що в
суспільних науках без розуміння соціальної дійсності будь-яке її
дослідження взагалі неможливе. Воно ж формується під впливом різних
факторів – соціально-політичної, національної, релігійної та іншої
належності дослідника, виховання, досвіду, оточуючого наукового
середовища тощо.

Яскраво виражену “суб’єктивацію” об’єктів у соціальному пізнанні не
слід, звичайно, розуміти як суб’ єктивізм. Вона зовсім не виключає об’
єктивності відображення, “а являє собою тільки особливу форму
об’єктивного відображення, специфічну для людини і людського суспільства
– об’ єктивність в суб’ єктивній формі (емоцій, настроїв, прагнень,
ідей), об’ єктивність з суб’ єктивними елементами, які також обумовлені
об’ єктивними властивостями природи і суспільства” [5, с. 42]. Ціннісні
передумови визначають не розвиток і функціонування об’ єкта дослідження,
а лише характер і специфіку самого дослідження в суспільних науках [16,
с. 12].

Чи може обмежуватись філософія загалом і філософія права, зокрема,
виключно розумінням? Або іншими словами: чи можливе розуміння світу
таким, яким він повинен бути (у тому числі права таким, яким воно має
бути) без пізнання і пояснення того, що існує в реальності (зокрема
права таким, яким воно є)? Залежно від відповіді на це питання можна,
очевидно, робити висновок, чи є філософія взагалі і філософія права,
зокрема, науками, чи вони являють собою винятково
світоглядно-споглядаючі системи.

На мій погляд, наукове знання є необхідною ступінню до
філософсько-правового розуміння. Останнє неминуче має бути пов’язаним з
пізнанням існуючої реальності, тобто конкретних явищ, процесів і фактів.
При осмисленні і конструюванні того, що має бути, філософія права не
може відсторонюватися від цих реальностей. Без опори на них неможливе
проникнення в глибинні пласти права, виключається переконлива
аргументація відповідних положень і висновків щодо того, яким воно має
бути, а філософія права перетворюється в абстрактні, умоглядні, а
то й зовсім спекулятивні, відірвані від реального життя конструкції.

Отже, ціннісний, аксіологічний підхід, іманентно притаманний філософії
права, зовсім не заперечує можливості і необхідності наукового
осмислення нею правових явищ, процесів і фактів. Більше того, саме ця
властивість філософії права сприяє їх розгляду в різних аспектах і з
різних позицій. Тим самим відбувається більш багатогранне, глибоке і
повне осмислення правових феноменів. Головне ж полягає у тому, щоб на
основі різних світоглядних позицій і точок зору виявити внутрішню
сутність правових явищ і процесів, що й складає основне завдання
філософії права.

Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що онтологічна, гносеологічна
і аксіологічна сторони в філософії права тісно зв’язані між собою, вони
складають її цілісну структуру.

Разом з тим, не можна не помічати, що ціннісний, аксіологічний аспект у
філософії права виражений більш яскраво порівняно з деякими іншими
дисциплінами не тільки природничо-філософського, а й
соціально-філософського спрямування – філософії науки, філософії
культури, філософії мови та інших, що пояснюються особливостями самого
її об’єкта – права як специфічного способу практично-духовного освоєння
соціальної дійсності.

Ця специфіка полягає у тому, що право зорієнтоване не стільки на
описування і пояснення соціального життя, скільки на його організацію,
впорядкування. Правові норми “не описують, а приписують” – слушно
зазначає німецький філософ права Райнольд Циппеліус. Отже пізнання, хоч
і складає певний базис права, його найгли-биннішу характеристику [8, с.
9], проте не вичерпує всієї його суті як специфічного способу
світосприйняття. Пізнавальний момент в праві, його “інтелектуальна”
цінність підпорядковані головній, регулятивній, а точніше,
оціночно-імперативній функції (хоч у ряді випадків можуть мати й
самостійне значення). Специфічна функція права полягає не в тому, щоб
пояснювати закони і механізми соціального розвитку, озброювати людей
науковими знаннями, а в тому, щоб регулювати суспільні відносини. Інакше
кажучи, знання в праві важливі не самі по собі. Вони набувають значення
лише будучи пропущеними через призму правових і моральних цінностей
(аксіологічного підходу), тобто існують в перетвореному вигляді. Тому не
слід абсолютизувати роль науки в правотворенні як це нерідко має місце у
правознавчій літературі, коли право роз-

М. І. Козюбра

глядається виключно як форма існування теоретичного, наукового знання,
що відрізняється від нього чисто лінгвістично-імперативним характером
своїх приписів.

Насправді відносини між правом і наукою набагато складніші, про що
свідчать, зокрема, не-вщухаючі дискусії навколо відомого вислову
давньоримського юриста Ульпіана – “jus est ars boni et augui”. У
вітчизняній літературі цей вислів здебільшого перекладається з
латинської мови як “право є мистецтвом добра і справедливості”. Однак
виявляється, що латинське слово “ars” в силу своєї багатозначності
нерідко перекладається як “наука”. Відповідно до такого перекладу
ульпіанівський вислів звучатиме як “право є наукою про добре і
справедливе”.

Відповіді на питання, що ж насправді являє собою право – науку чи
мистецтво, до цього часу істотно розходяться. Одні вчені схильні бачити
в праві мистецтво управляти людьми, забезпечувати в суспільстві
панування певного порядку, мистецтво складати закони, їх тлумачити,
застосовувати тощо. Другі, як вже зазначалося, ототожнюють право з
наукою (принаймні за змістом закладених в ньому знань). Треті відстоюють
вірну, як видається, думку про те, що право поєднує в собі елементи і
мистецтва, і науки.

“Коли звучить звичне питання – “що є право – наука чи мистецтво?”, –
пише, наприклад, французький теоретик права Ж.-Л. Бержель, – всі
врешті-решт сходяться на тому, що це мистецтво, яке полягає в поліпшенні
соціальних відносин шляхом формулювання справедливих правил і їх
застосування в неупередженій манері; це мистецтво ще й тому, що право не
обмежується простим утвердженням правил, їх тлумаченням і розв’ язанням
спірних ситуацій; завдання права полягає також у тому, щоб класифікувати
юридичні факти, конструювати теорії, розробляти принципи. Але для того,
щоб пояснити і задовольнити соціальні сподівання і відносини, право не
може залишатися осторонь від інших суспільних дисциплін, від філософії,
історії, соціології, економіки, антропології, політики” [3, с. 22].

Отже, концепція права не може бути тільки наукою, основаною виключно на
знанні, вона обов’ язково має доповнюватись правовим розумінням. Саме
поєднання в філософії права реальності та ідеальності, сущого і
належного, теоретичних знань і практичних прийомів утвердження доброго і
справедливого дає підстави розглядати її як науку.

Очевидно з цього виходять (хоч і не аргументують належним чином)
прихильники четвертого підходу до визначення статусу філософії права.
Відповідно до цього підходу вона являє собою комплексну, суміжну науку
(наукову і навчальну дисципліну), що перебуває на межі філософії і
юриспруденції [17, с. 5, 16].

Підтримуючи позицію про міждисциплінарний статус філософії права, разом
з тим слід зауважити, що констатація такого статусу ще не дає чіткої
відповіді на питання про місце філософії права в системі суспільних
наук, зокрема в системі філософії і юриспруденції. Адже
між-дисциплінарність комплексних, суміжних наук в літературі (як
свідчать, зокрема, дискусії щодо статусу соціології права) трактується
далеко не однозначно. Вони розглядаються, по-перше, як складові частини
тієї науки, якій переважно зобов’ язані своїм генетичним походженням;
подруге, як окремі галузі наукового знання, що займають проміжне місце
між науками, на стику яких сформувались; по-третє, як відокремлені в
самостійні наукові галузі складові частини одночасно двох (або й
декількох) наук, на базі яких виникли; по-четверте, як єдині науки,
природа яких має двоїстий характер, тобто які залишаються сферою тяжіння
своїх “генетичних родичів” [10, с. 118-119; 11, с. 47; 15, с. 36-39].

Аналогічні трактування можливі також міждисциплінарного статусу
філософії права. Вона може розглядатись як галузь наукових знань, що
стоїть поза як філософією, так і правознавством, являючи собою
принципово новий напрям в суспільствознавстві. Така точка зору
висловлювалась, зокрема, В.М. Кудрявцевим і В.П. Казімір-чуком щодо
статусу соціології права [9, с. 3, 14]. Можливий також варіант
трактування, коли філософія права “розмежовується” на дві науки (наукові
дисципліни) – “філософську філософію права” і “юридичну філософію
права”, що має місце в тій же соціології права [12, с. 1-10; 15, с.
60-63], а інколи, хоч і не зовсім чітко, простежується також щодо
філософії права [4, с. 186]. Нарешті, філософія права може трактуватись
як єдина, хоч і “двоїста” за своєю природою, наука (наукова дисципліна),
що живиться одночасно з двох різних джерел – філософії і юриспруденції
[17, с. 18]. На користь останнього розуміння філософії права говорить не
тільки не зовсім, можливо, усвідомлена позиція ВАК України, згідно з
якою вчений ступінь з філософії права може присуджуватись як з
філософських, так і з юридичних наук (незважаючи на те, що за
номенклатурою наукових спеціальностей філософія права відноситься до
юридичних наук під номером

Місце філософії права в системі суспільствознавства

12.00.01), а й інші, більш важливі, на мою думку, міркування.

В умовах бурхливого розвитку процесів інтеграції та диференціації наук,
які, як свідчить історія науки, завжди проходили паралельно,
відбувається все активніше взаємопроникнення наук. Воно обумовлене
об’єктивними причинами: не лише внутрішньою логікою і тенденціями
розвитку науки, а й потребами практики. Сучасна юридична практика
ставить перед правознавством такі комплексні завдання, які не в змозі
вирішити розрізнено будь-яка окрема галузь знань [7, с. 61-62]. їх
вирішення можливе лише при тісному співробітництві, взаємодії
правознавства з іншими науками – природничими, технічними, суспільними.
У зв’ язку з цим говорити про повну автономність, а тим більше про якусь
абсолютну “чистоту” юридичної науки, як і будь-якої галузі знань в
сучасних умовах, не доводиться. Тим більше, на мою думку, втрачають сенс
дискусії щодо дисциплінарного статусу комплексних, суміжних наук, які
вже давно склалися або ж знаходяться в процесі становлення. Адже навряд
чи хто нині наважиться поновлювати обговорення дисциплінарного статусу
таких наук як судова медицина, судова психіатрія, правова статистика,
криміналістика, кримінологія тощо, які відносяться до юридичних наук і
водночас розглядаються як складові частини відповідно медичної,
статистичної, психологічної та інших наук, на положення яких вони
спираються [6, с. 5]. Ще більш схоластичними виглядали б, мабуть, спроби
“поділити” на дві автономні галузі наукових знань – юридичну і
неюридичну, приміром правову кібернетику чи правову біологію, які нині
продовжують активно формуватись.

Наведені міркування, хоч і з певними застереженнями, викликаними
переважно належністю до одного виду наук – суспільствознавства, на мою
думку не слід ігнорувати також при визначенні статусу філософії права і
соціології права.

Визнання їх “двоїстої” природи не тільки відповідає сучасним тенденціям
розвитку науки в цілому і правознавства, філософії і соціології,
зокрема, а й сприяє подоланню взаємної відчуженості, а часом навіть
певної зневаги до досліджень один одного, з боку правознавців, філософів
і соціологів, формуванню у них впевненості у тому, що лише їх спільними
зусиллями можна створити найбільш повну, адекватну характеристику такого
надзвичайно складного феномену як право.

Визнання двоїстої природи філософії права, звичайно, не означає, що тим
самим знімаються будь-які питання про розподіл праці між правознавцями і
філософами при дослідженні ними філософсько-правової проблематики. Проте
ці питання знаходяться не в площині розрізнення предметів
філософсько-правових і юридико-фі-лософських досліджень (як і будь-яка
наука, філософія права має єдиний предмет, до визначення якого вдаватися
тут не буду, оскільки це окрема тема), а в площині відмінностей підходів
до таких досліджень і їх методів.

Якщо філософи розглядають право під кутом зору буття (дійсності) в
цілому, в контексті моралі, людського духу тощо, залишаючись “на ґрунті
філософії”, то відправним пунктом філософського осмислення права
правознавцями є не дійсність в цілому, а дійсність в тих межах, в яких
існує право, тобто людське буття [1. с. 5].

Базуючись на вихідних філософських засадах, дослідники-правознавці при
дослідженні філософсько-правової проблематики зовсім не “відмежовуються
від практичних проблем своєї науки і не стають на позицію її
неюридичного бачення”, як інколи вважається [17, с. 18], а навпаки, на
відміну від філософів залишаються на “ґрунті права”. Філософсько-правові
дослідження правознавців “виростають” безпосередньо з правового
матеріалу, на фундаменті юридичного знання, у тому числі почерпнутого з
юридичної практики.

Зрозуміло, що різку межу між цими підходами провести практично
неможливо. Однак вони, на мій погляд, певною мірою можуть служити
критерієм розрізнення філософсько-правових досліджень, проведених
філософами і правознавцями (актуалізація цього питання викликана,
зокрема, згадуваною позицією ВАК України).

Застосування згаданих підходів дозволяє істотно підвищити надійність
філософсько-правових досліджень, сприяє верифікованості отриманих
правознавцями і філософами результатів, а отже ефективності їх
використання як в теорії, так і в юридичній практиці.

Список літератури

Алексеев С.С. Философия права. – М., 1998.

Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз)
Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук. –

К., 2003.

Бержель Ж.-Л. Общая теория права. – М.,

2000.

Гарник А.В. Проблема дисциплинарного статуса философии права //
Философия и соци-

М.І. Козюбра

ология в контексте современной культуры. – 11. Тадевосян Э.В. Социология
права и её

Днепропетровск, 1998. место в системе наук о праве // Государство

Живкови Л. Теория социального отраже- и право. – 1998. – № 1.

ния. – М., 1969. 12. Лапаева В.В. Социология права. И., 2000.

Загальна теорія держави і права / За ред. 13. Малахов В.П. Философия
права. – М., 2002.

проф. Цвіка. – Харків, 2002. 14. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии

Керимов Д.А. Методология права (предмет, права. Учебное пособие. Самара,
1995.

функции, проблемы философии права). – М., 2001. 15. Савчук С.В.
Юридична соціологія. –

Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ Чернівці 2003

до гносеології права. – Чернівці, 1999. 16. Социальная философия / Под
ред. проф.

Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Совре- В.Н. Лавриненко. – М., 1995.

менная социология права. – М., 1995. 17. Філософія права. Навчальний
посібник /

Кульчар К. Основи соціології права. М., 1981. За ред. проф. О.Г.
Данільяна. – К., 2002.

Н. И. Козюбра

МЕСТО ФИЛОСОФИИ ПРАВА В СИСТЕМЕ ОБЩЕСТВОВЕДЕНИЯ (К ВОПРОСУ О
ДИСЦИПЛИНАРНОМ СТАТУСЕ ФИЛОСОФИИ ПРАВА)

В статье на основе критического анализа существующих подходов
предпринимается попытка определить место философии права в системе
обществоведения и ее статус.

Автор обосновывает научный, а не только мировозренчески-ценностный
характер философии права, приводит дополнительные аргументы в пользу ее
«двойственной» природы, которая по его мнению, не только отвечает
современным тенденциям развития науки в целом, правоведения и философии,
в частности, но и содействует преодолению известной отчужденности между
правоведами и философами, занимающимися исследованиями
философско-правовой проблематики.

M. I. Koziubra

PHILOSOPHY OF LAW’S STAND IN SOCIAL SCIENCES (ON ISSUE OF THE
DISCIPLINARY STATUS OF PHILOSOPHY OF LAW)

The article, based on a critical analysis of the existing approaches,
presents an attempt to define a stand of philosophy of law in system of
social sciences, and its status. The author substantiates not only a
world-viewing and value-oriented character of philosophy of law, but
also a scientific one, presents additional arguments for considering it
as having a “dual” nature, which, in his opinion, not only responds to
the modern tendencies of advancement of science as a whole,
jurisprudence and philosophy, but also is instrumental in overcoming the
known estrangement between jurists and philosophers engaging in research
of philosophical-legal problematic.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Національна юридична академія України імені Я. Мудрого, м.Харків

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК СФЕРА СПІВПРАЦІ ЮРИСТІВ І ФІЛОСОФІВ

Проблема предметної специфіки і дисциплінарного статусу філософії права
може бути розглянута в суб’ єктному вимірюванні, тобто крізь призму
взаємовідносин між юристами і філософами. Суперечність цих
взаємовідносин була виражена І. Кантом як “суперечка факультетів” [3].
На наш погляд, ця ситуація містить як “драму” взаємного нерозуміння
філософів і юристів, так і імператив пошуку шляхів розуміння, їх
співпраці, простором якого і виступає філософія права, яка займається
рефлексією основ права.

За своїм статусом філософія права – дисципліна комплексна, яка
знаходиться на стику філософії і правознавства. При цьому вихід на
проблематику філософії права може бути здійснений з двох протилежних
напрямів: від філософії до права і від рішення практичних завдань через
правознавство, що здійснює наукове пізнання права, до його філософського
осмислення.

У першому випадку філософія права (філософський підхід до права) виникає
внаслідок поширення тієї або іншої світоглядної, філософської концепції
на право, різноманітні правові явища [1, с. 10]. Звернення філософії до
осмислення правової реальності (правового досвіду) виявилося плідним для
самої філософії. Деякі з вищих виявів і досягнень класичної філософії
-результат такого звернення. У сфері філософії права також відбувається
певна перевірка пізнавальної сили тієї або іншої філософської концепції,
перевірка на її практичну спроможність в одній з найважливіших сфер
людського духу. Все це дає повну підставу для висновку про те, що без
рефлексії основ права, філософського осмислення правової реальності в
цілому філософська система не може вважатися “повноцінною”, “донесеною”.

Інший шлях формування філософії права – від рішення практичних завдань
юриспруденції до їх філософської рефлексії, яка йде від осмислення
приватних філософських проблем права, таких як основи карного права,
провина і відповідальність, виконання зобов’язань та ін. до постановки
питання про сутність права. Тут філософія права постає вже як особливий
і самостійний напрямок в правознавстві, специфічний рівень вивчення
власне права. Таке філософське осмислення права здійснюється
правознавцями в його більшій практичній орієнтованості, де “ідеальні
першооснови права розглядаються в тісному співвідношенні з позитивним
правом” [1, с.10]. Але і в тому, і в іншому випадку філософія права
орієнтується на осягнення сутності і смислу права, закладених у ньому
основ і принципів.

Внаслідок існування двох різних джерел формування філософії права
склалися два основних підходи до розуміння її статусу. Перший –
розглядає філософію права як галузь загальної філософії та її місце
серед особливих частин загальної філософії, таких як філософія моралі,
філософія мови, філософія політики та ін. Вона належить до тієї частини
філософії, яка вимагає від людини необхідну манеру поведінки як
соціальної істоти, тобто до практичної філософії. За другим підходом
філософію права слід віднести до галузей юридичної науки. З цього
погляду вона є “основою” для створення позитивного права і науки про
позитивне право, оскільки дає обґрунтування правових принципів і
розкриває смисл правових норм.

Кожний з підходів наголошує на одному з двох можливих типів рефлексії
над правом: 1) загальнометодологічній, загальнофілософсь-кій, що
спрямована на пошуки граничних основ, умов можливості права, коли право
співвідноситься з усією “ойкуменою” людського буття -культурою,
суспільством, наукою та ін.; 2) внут-рішньометодологічній, яка також є
філософською, однак здійснюється в межах самої правової науки.

Така подвійність філософії права знайшла відображення в тому, що вчений
ступінь з філософії права може присуджуватися як за розрядом
філософських, так і за розрядом юридичних наук. Отже, вона може
розвиватися як філософом, так і юристом. Точніше, філософом-юристом,
практично зорієнтованим філософом, якого цікавить не просто істина сама
по собі, а реалізація певної практичної мети (досягнення певного,
наприклад правового, стану суспільства); а також юристом-філософом, який
повинен уміти усунутися від практичних проблем своєї науки і стати на
позицію “людського” її бачення, на позицію

С.І. Максимов

філософа. Зі слів відомого західного теоретика права другої половини ХХ
століття Г. Коїнга, філософія права, не відмовляючись від пізнання
питань суто юридичних, повинна виходити за межі цієї сфери, зв’язувати
правові феномени, які належить розуміти як явище культури, з розв’
язанням загальних і принципових питань філософії [4, с. 23].

Може скластися враження, що існує дві філософії права: та, що
розробляється філософами, і та, що розробляється юристами. Відповідно до
цього припущення навіть пропонують розрізнювати “філософію права в
широкому значенні слова” і “філософію права у вузькому значенні слова”
[2, с. 186]. Насправді ж філософія права – одна, хоч і живиться з двох
різних джерел: 1) загальнофілософськими розробками; 2) досвідом
розв’язання практичних проблем права. Це єдина дослідницька і навчальна
дисципліна, що конституюється своїм основним питанням, у співвіднесенні
з яким ті чи інші проблеми стосуються філософії права. Вона вимагає
особливих якостей від дослідника, який працює в цій галузі, тобто
поєднання фундаментальної підготовки в галузі філософії зі знанням і
розумінням основних проблем політико-правової теорії та практики.
Звичайно, кожний дослідник відповідно до певного професійного інтересу
вносить своє специфічне бачення в предмет цієї дисципліни, однак саме
наявність різних позицій, їх постійний взаємообмін і взаємозбагачення,
співіснування на основі взаємного доповнення дозволяє зберегти рівновагу
навколо спільного завдання – рефлексії основ права.

Хоч таке розв’ язання проблеми являє собою швидше ідеал, ніж реальний
стан філософсько-правових досліджень, воно орієнтує на співпрацю юристів
і філософів у просторі спільного філософсько-правового дискурсу.

Філософія права якнайтісніше пов’язана з теорією і соціологією права.
Вони становлять комплекс загальнотеоретичних і методологічних правових
дисциплін, і їх наявність пов’ язана з існуванням у самому праві, як
мінімум, трьох аспектів: ціннісного, формально-догматичного і аспекту
соціальної обумовленості. Філософія права акцентує увагу на рефлексії
основ права, юридична теорія – на конструюванні понятійного каркаса
позитивного права, соціологія права – на питаннях соціальної
обумовленості і соціальної ефективності правових норм і правової системи
в цілому.

Являють собою вони автономні дисципліни чи представляють розділи
загальної теорії права?

Хоч у певному значенні терміном “теорія права” можуть бути охоплені всі
три дисципліни, оскільки вони стосуються загальних теоретичних аспектів
права: філософських, соціологічних, юридичних, – в точному значенні
слова цей термін може застосовуватись тільки до науки юридичної. Спробу
ж поєднати ці три навчально-дослідницькі напрямки в рамках однієї
дисципліни – загальної теорії права (тим більше, в тому вигляді, як вона
склалася на сьогоднішній день) не можна вважати вдалою. Теорія права,
філософія права і соціологія права досить успішно здатні взаємно
збагачувати і взаємно доповнювати одне одного як автономні дисципліни.
Об’єднання же їх потенціалу з метою забезпечення цілісності пізнання
феномена права повинно здійснюватися не шляхом створення єдиної
фундаментальної правової науки (що, на наш погляд, дуже важко, майже
неможливо, оскільки така наука повинна поєднувати в собі як мінімум три
різні методологічні позиції: юриста, філософа і соціолога), а в самій
особистості юриста як суб’ єкта право-пізнання. Юрист (учений або
практик) має бути здатен відійти від суто юридичної позиції і стати,
коли того вимагають обставини, на методологічну позицію філософа або
соціолога. Останнім часом з’ явилися цікаві дисертаційні роботи з теорії
держави і права, в яких їх автори звертаються до філософсько-правового
обґрунтування розв’ язання проблеми. Гадаємо, що така форма
співіснування теорії права і філософії права набуде свого подальшого
розвитку.

Належить визнати, що сьогодні філософи і юристи багато в чому по-різному
дивляться на право, по-різному усвідомлюють особливий характер і грані
правової реальності. Тому важливо зрозуміти причину, що спричиняє таке
розходження, а потім спробувати ці позиції зблизити, або принаймні
обґрунтувати роль кожної з позицій як таких, що взаємно доповнюють одна
одну в межах загального діалогу юристів і філософів. Право – у вигляді
реального процесу або знання про нього – є предметом професійного
інтересу не тільки юристів, але і філософів. І цей інтерес стимулює
поглиблення і розвиток не тільки юридичного, але і філософського знання.

Філософ зобов’ язаний рахуватися з результатами і виведенням юридичної
науки, але не може обмежуватися цими висновками, не може звести до них
завдання та цілі філософського осмислення (пізнання) права. У той же час
філософія права не підміняє собою юридичну науку, не підпорядковує її
собі, а намагається стати щодо неї на “іншу точку зору”. Безсумнівно, що
кон-

© В. С. Бігун, 2007. HYPERLINK “http://www.bihun.info” www.bihun.info
Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів

фронтація між філософами і юристами – справа безперспективна.

Філософію права як самостійну дослідницьку дисципліну конституює її
основне питання, від рішення якого залежить розв’ язання всіх інших її
проблем. Одне з найпростіших і водночас найглибших визначень основного
питання дає відомий німецький філософ права А. Кауфман: “Основним
питанням філософії права, як і всієї правової науки, є питання: що є
право. Це означає: які істотні форми, які онтологічні структури, які
основні закони буття ми називаємо правом? Від відповіді на це питання
залежить розв’ язання багатьох інших найважливіших правових проблем” [6,
с. 104].

Виходячи з нашого бачення суті і завдань філософії права, основне
питання “що є право?” виглядатиме як питання про смисл права. Оскільки
філософія не просто декларує цей смисл, але аргументує свою позицію, то
й основне завдання філософії права полягає в обґрунтуванні права, його
ідеї (смислу). Питання “що є право (який його смисл)?” основне, оскільки
від відповіді на нього залежить розв’ язання всіх найважливіших правових
проблем, в тому числі у сфері правотворчості і правозастосування. Це
питання філософське, оскільки співвідносить право з людським буттям.

У зв’ язку зі складністю самої структури права рішення основного питання
філософії права може бути здійснено через рішення низки основних
завдань, або головних питань філософії права:

про основу і критерії справедливості (нормативне завдання, в межах якого
право співвідноситься з мораллю); це питання є центральним, в більш
традиційному формулюванні воно є питанням про обґрунтування “природного
права”;

про нормативну (зобов’ язувальну) силу права, або питання про те, чому я
повинен підкорятися праву (легітимаційне завдання, в рамках якого право
співвідноситься з владою); це питання є іншою гранню попереднього
питання, де аксіологічний момент виражається через момент
деонтологічний;

про природу і функції позитивного права (аналітичне завдання, в межах
якого з’ ясовується характер правових норм); тісно пов’ язаний з
вирішенням попередніх двох питань, він забезпечує виправдання
позитивному праву.

Вирішення цих завдань дозволяє забезпечити легітимацію й обмеження
права, тобто обґрунтувати необхідність права для людини і визначити його
межі.

Філософія права, виявляючи гуманістичну суть права, прагне захистити
його від свавілля як маргінально-анархістських форм свідомості
-правового нігілізму й антилегалізму, так і свавілля сили з боку
державної влади і догматизму інституціолізованої свідомості, що
орієнтується виключно на доцільність. Філософія права ніби відтворює
структуру соціального завдання самого права – підтримку такого порядку,
який обмежував би свавілля як приватних осіб, так і влади, але при цьому
зберігав простір для вільного самовиявлення громадян. Вивчення філософії
права значно сприяє фундаменталізації освіти юристів, їх розвитку як
самостійно мислячих, політично незаангажованих громадян. Як тонко
помітив відомий британський філософ права Г. Харріс, “загальна
юриспруденція (філософія права в англійській термінологічній традиції. –
С. М.) не є частиною підготовки юриста як юриста, її існування…
пов’язане з більш важливим завданням – підготовки юриста як громадянина
і громадянина як критика права” [5, с. 4].

Юрист як юрист знає правопорядок і має з ним справу. Однак його роздуми
розгортаються всередині цього правопорядку. Як для фізика, що має справу
з особливими реаліями об’ єктивного світу, для якого крізь призму його
специфічного погляду на світ немає прекрасного, добра, любові і тому
подібних феноменів, так і для юриста, що відображає світ права крізь
призму властивого його науці способу бачення, залишаються за межами його
пізнання багато які явища цього світу.

Існують відмінності в підходах до світу права з позицій позитивних наук
про право і філософії права. Ні завданням фізика, ні завданням юриста з
позицій їх професійного мислення не є роздуми про природу його власної
науки і специфіки сфери буття, що її розглядає ця наука. Коли ж він стає
на цей шлях, то залишає типову для фізика чи юриста гносеологічну
позицію і стає філософом.

Та це не означає, що юрист повинен бути “сухим” професіоналом, абсолютно
несприйнятливим до філософського розгляду права. Навпаки, філософія
права повинна розвиватися переважно юристами, бо тільки філософські
роздуми над правом можуть застерегти юриста від перетворення його на
вузького “сухого” фахівця. Однак, розглядаючи філософські питання права,
юрист повинен відійти від позиції позитивної науки про право. В іншому
разі його стережуть непорозуміння. Так, філософський розгляд права веде
юриста до ідеї природного права, але якщо він не відійде від позиції
позитивної юридичної науки, то вимушений буде відкинути цю ідею. Свою

позицію він обґрунтовуватиме тим, що не може керуватися природним
правом у той спосіб, яким він керується позитивним правом. Але
керуватися кожним з них можна тільки різними способами: так, як цього
вимагає філософія (природне право), і так, як цього вимагає позитивна
юриспруденція (позитивне право). Філософія права аж ніяк не псує
“хорошого” юриста, позбавляючи його упевненості в безумовній істинності
власної позиції й обтяжуючи думками, некорисними в його роботі. Однак
вона робить процес пізнання права більш проблемним, більш складним,
оскільки звертається до його глибинних суперечливих основ.

Хоч філософія права не ставить за мету розв’ язання конкретних проблем
правознавства, а лише допомагає більш чітко усвідомити
дослі-днику-юристу власну позицію, упорядкувати знання, по-новому
поглянути на свій предмет у світлі більш широкого підходу, проте всі
центральні, фундаментальні проблеми правознавства знаходять своє розв’
язання або принаймні обґрунтування саме на філософському рівні.

У цьому саме і полягає одна із “загадок” такого феномена, як право, і ця
обставина визначає фундаментальну роль філософії права в системі
правознавства як загальнометодологічної дисципліни.

Список літератури

Алексеев C.C. Теория права. – М., 1997.

Гарник А. В. Проблема дисциплинарного статуса философии права //
Философия и социология в контексте современной культуры. –
Днепропетровск, 1998.

Кант И. Спор факультетов // Кант И. Сочинения: В 8 т. – Т. 7. – М.,
1994.

Проблемы буржуазной теории права. Философия права. Реферативный сборник.
– Вып. 3. – М., 1984.

Harris G. Legal Philosophies. – London: Butterworth, 1980.

Kaufmann A. Rechtsphilosophie im Wandel: Stationeneines Weges. –
Frankfurt. – М., 1972.

С. И. Максимов

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА КАК СФЕРА СОТРУДНИЧЕСТВА ЮРИСТОВ И ФИЛОСОФОВ

В статье дана субъектная интерпретация предметной специфики и
дисциплинарного статуса философии права как сферы сотрудничества
философов и юристов.

S. I. Maksimov

PHILOSOPHY OF LAW AS THE SPHERE OF COOPERATION OF LAWYERS

AND PHILOSOPHERS

The subject’s interpretation of object specification and scientific
status of philosophy of law as sphere of cooperation between lawyers and
philosophers is given in this paper.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДМЕТНУ ОБЛАСТЬ І МЕТОДИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

”Філософія права” – це не зовсім точна назва для тієї області
теоретичних досліджень, де перетинаються наукові інтереси філософів і
юри-стів. Іноді говорять про перетинання світоглядної проблематики,
віддаючи перевагу філософії. Однак, як свідчить науковий досвід, сучасна
юриспруденція має власну теоретичну самосвідомість і не має потреби в
особливому філософському світогляді, що нібито забезпечує широту і
глибину розуміння предметів, досліджуваних юристами. До того ж
залишається відкритим питання: про який філософський світогляд іде мова?

Існує багато філософських напрямків і шкіл, що розробляють свої картини
світу. Скажімо, марксисти затверджують власне “єдино правильне вчення”
як світоглядну основу наукового пізнання і практичних дій.
Екзистенціалісти, феноменологи, неотомісти і т. д. претендують на
винятковість власного світорозуміння. Хто правий? Кому віддати перевагу?
Який критерій істинності світогляду? І чи так уже необхідно шукати
деякий абстрактний та універсальний (для всіх часів і народів)
світогляд, здатний служити фундаментом для конкретно-наукових знань?

На думку академіка В.І. Вернадського (18631945), варто відрізняти
науковий світогляд від філософського світогляду. Тут необхідно
підкреслити таке: головна відмінність між цими світоглядами полягає в
тім, що науковий світогляд не конструюється штучно деякими
привілейованими “фахівцями” у даній області теоретичної рефлексії, а
формується природно-історично, начебто саме собою, тоді як філософський
світогляд у рамках визначених напрямків і шкіл створюється цілком
свідомо.

Поняття “науковий світогляд” не є синонімом поняття “істина”. Різні
світоглядні системи не повинні оцінюватися однобоко – тільки за мірками
істини, тим більше, що істина не є застиглим абсолютом. Скажімо,
уявлення Клавдія Пто-ломея (біл. 90 – біл. 160) про Космос входило до
складу наукового світогляду певної епохи, вважалося істинним і сприяло
досягненню практичних результатів. На даний час у науковому світогляді
існують компоненти, які настільки ж мало відповідають дійсності, як мало
їй відповідала птолемеївська система епіциклів. Тому, говорячи про
характерні риси наукового світогляду, необхідно насамперед указати на
можливість оцінки за мірками наукової істинності явищ об’єктивної
дійсності, доступних науковому вивченню. У даному випадку мається на
увазі визначене відношення суб’єкта, що пізнає, до навколишнього його
світу, при якому кожне явище цього світу знаходить своє пояснення, що не
суперечить основним науковим принципам, що панують у ту чи іншу епоху
[1, с. 43].

Не можна забувати про те, що в основі наукового світогляду лежать методи
наукової праці. Це і є цілком визначене відношення суб’єкта, що пізнає,
до пізнаваного явища. Однак науковий метод не завжди являє собою
інструмент, за допомогою якого конструюється науковий світогляд, але він
завжди є тим інструментом, яким так чи інакше перевіряється науковий
світогляд [1, с. 44].

Як вважає Вернадський, деякі компоненти сучасного наукового світогляду
були досягнуті не шляхом наукових пошуків, а ввійшли в науку ззовні – з
релігії, філософії, мистецтва і т. д. У науковому світогляді вони
утрималися тільки тому, що витримали пробу науковим методом. Наприклад,
прагнення древніх виразити все в числах прийшло в науку з музики, з
музичної гармонії. Такі настільки звичайні поняття нашого наукового
світогляду, як “атом”, “матерія”, “сила”, “енергія”, “інерція” і т. п.,
ввійшли в цей світогляд з інших областей духовної діяльності людини,
часом зовсім далеких від наукової думки. Тому відділення наукового
світогляду і науки від релігійної ідеології, філософських чи ідей
художньої творчості неможливе, оскільки всі ці області тісно сплетені
між собою і можуть бути розділені тільки в абстракції.

Отже, якщо ми хочемо зрозуміти особливості розвитку науки, то неминуче
повинні брати до уваги різні прояви духовного життя людського
суспільства і їхній складний взаємозв’язок.

У другій половині XIX ст., коли почала зміцнюватися і набирати силу
позитивістська філософія, були започатковані спроби розмежувати науку,
філософію, релігію та інші форми духовної діяльності людини. Все частіше
стали лунати за-

клики замінити світогляд релігійний чи філософський науковим.
Вернадський з цим категорично не згодний. За його словами, в історії
людства ніколи не спостерігалося науки без філософії. Вивчаючи історію
наукового мислення, підкреслював він, ми переконуємося в тім, що
філософські ідеї входять у науку необхідним компонентом.

Знаходячись усередині того чи іншого світогляду, цілком приймаючи
основні ідеї і цінності відповідного світогляду, практично неможливо
відокремити істинне від помилкового, хоча будь-який досить зрілий (з
історичної точки зору) світогляд визначає наше відношення до істинного і
помилкового, але з цього не виходить, що помилкове дійсно є помилковим,
а істинне не маскує неправду. Тому з наукового погляду дуже значимим
бачиться питання про світоглядні фікції та їхню інструментальну роль у
практичній діяльності людей.

Фікції неминуче присутні в науковому світогляді. Вони з’являються,
зникають, змінюють свою форму і зміст, додаючи науковому світогляду
рухливий, динамічний характер і водночас роблячи його розпливчастим,
позбавленим строгої логічної ясності в плані вираження істинного стану
справ. Ось чому питання про фікції в науковому світогляді є винятково
важливим світоглядним і методологічним питанням. “Справа в тім, –
підкреслював Вернадський, – що ці фікції нерідко одержують форму задач і
питань, тісно зв’язаних з духом часу. Людський розум неухильно прагне
одержати на них визначену і ясну відповідь. Шукання відповіді на такі
питання, що нерідко виникали на далекому від науки ґрунті релігійного
споглядання, філософського мислення, художнього натхнення чи
громадського життя, іноді служить життєдайним джерелом наукової праці
для цілих поколінь учених. Ці питання служать риштуваннями наукового
будинку, необхідними і неминучими при його будівлі, але потім безвісти
зникаючими” [1, с. 62].

Наявність фікцій у науковому світогляді -свідчення того, що даний
світогляд міняється з часом, а раз так, то зрозуміло, що тільки частина
пануючих тепер ідей може перейти в науковий світогляд майбутнього.

Науковий світогляд постійно охоплено боротьбою з ідеями минулого і за
ідеї майбутнього. Ця боротьба ведеться в різних напрямках (філософських,
релігійних і т.д.) і на різних рівнях (емпіричному, теоретичному).
Природно, що в подібних умовах не можна говорити про один монолітний
науковий світогляд [1, с. 69].

Постійна зміна наукового світогляду в цілому чи в окремих його частинах
складає найважливішу задачу, яку постійно повинна мати на увазі історія
науки.

Розв’язуючи цю задачу, ми виявляємо досить дивні речі, а саме: часом
певна істина чи точно доведений факт, ввійшовши в науковий світогляд,
через якийсь час випадає з нього, заміняючи чимось сумнівним чи відверто
помилковим. Відбувається регрес наукового знання, що постійно
спостерігається в історії наукового мислення.

В історії науки на кожнім кроці бачимо заміну істинного помилковим.
Іноді можна простежити причину регресивного ходу наукового пізнання.
Наприклад, у науковий світогляд вторгаються зовсім далекі від нього
релігійні ідеї, що суперечать науковим істинам, але водночас є для людей
у даний історичний момент цінними і непорушними.

Отже, філософія права, що апелює до філософського світогляду як істинної
основи юридичної науки, не в змозі служити корисною підмогою сучасній
юриспруденції, що, до того ж, володіє, як і будь-яка інша зріла наука,
власним юридичним світоглядом.

Чи потрібна юридичному світогляду допомога філософського світогляду?

Ні, не потрібна, оскільки універсального філософського світогляду, що
немовби витає над світоглядом різних філософських напрямків, не існує.
Юрист-теоретик вправі вибирати те, що у великій мірі відповідає його
ціннісним установкам і орієнтирам. Але коли мова заходить про методи
наукового пізнання, подібний філолоф-сько-світоглядний релятивізм здає
свої позиції під натиском вимог об’ єктивності одержуваних результатів
за допомогою надійних методів, що не можуть не відповідати об’ єктивному
стану речей.

Юриспруденція, як і будь-яка інша зріла наука, має свій теоретичний
базис, що визначає її концептуальне поле, категоріальний склад, а також
методи, форми і способи пізнавальної діяльності. В умовах безкризового
функціонування науки вчені рідко ставлять питання методологічного
характеру, тому що всю свою увагу концентрують на розв’ язанні практично
значущих задач. Власне кажучи, у практичній орієнтації науки і полягає
її головна соціальна функція. Однак, накопичуючи знання, розширюючи
сферу науково-практичного освоєння світу, наука неминуче виходить на
екстраординарні задачі, розв’язання яких вимагає зовсім нових методів. У
цих умовах починає зріти криза традиційного наукового світогляду. У
пошуках виходу з кризової ситуації люди

До питання про предметну область і методи сучасної філософії права

науки звертаються до теоретичних і методологічних основ своїх
професійних знань, намагаються знайти вади в пізнавальному
інструментарії, усунути їх і удосконалити цей інструментарій. Саме в
таких кризових умовах сьогодні знаходиться світова юридична думка.

Відповідно до загальноприйнятих поглядів на дисциплінарну будівлю
юриспруденції, відповідно до яких вона розпадається на три основні
частини (юридична догматика (догматична юриспруденція), політика права,
історія права), основними компонентами юридичної науки вважаються так
звані догматичні (від гр. dogma -думка, навчання, постанова) науки
(цивільне право, цивільний процес, карне право, карний процес і т. д.),
тобто в центрі наукового правознавства знаходиться догматична
юриспруденція. У зв’язку з цим в юриспруденції особливо важливий метод
догматичний, який іноді називають формально-юридичним,
формально-нормативістсь-ким чи просто юридичним. Даний метод полягає в
з’ясуванні діючих правових норм, їхньому аналізі, узагальненні,
класифікації і конструюванні нових понять на основі вже існуючих у
правознавстві загальних понять і визначень.

Догматичний метод у сукупності з критичним методом, що полягає в оцінці
тих чи інших явищ з погляду визначеного ідеалу, утворять те, що можна
назвати юридичним мисленням (Ф.В. Та-рановський).

Сьогодні, на думку більшості юристів, догматична юриспруденція вже не
може бути лише юриспруденцією понять, не може задовольнятися одним лише
формально-логічним тлумаченням позитивного права, але повинна бути тією
чи іншою мірою соціальною юриспруденцією, тобто повинна брати до уваги
ті суспільні відносини, що породжують правові норми, і ті суспільні
цілі, досягненню яких вона служить. Це визначає і науковий статус її
щодо нового методу в юриспруденції, яким є порівняльно-історичний метод,
широко використовуваний при соціологічному підході до вивчення
нормативно-правових реалій.

Центром методології догматичної юриспруденції є методи тлумачення і
ясного розуміння змісту юридичних розпоряджень, що діють у даній області
права, узгодження цих розпоряджень між собою за допомогою їхнього
упорядкування і пошук оптимальних рішень там, де правові розпорядження
не дають однозначної відповіді чи взагалі не діють.

На відміну від інших наукових дисциплін, дисципліни юридичної догматики
не прагнуть описувати і пояснювати відповідну предметну область за
допомогою формулювання загальних законів. Дані дисципліни не
переслідують мети досягти загального (теоретичного) знання, що розкриває
об’єктивні закономірності соціально-правового життя. їхнім головним
завданням є читання й адекватне розуміння правових розпоряджень, тобто
предметом переважних інтересів правознавців є право як компонент
догматичних наук. При цьому юристи не відмовляються від вивчення права
як соціально зумовленої науки. Саме завдяки їхній ініціативі у свій час
соціологія перестала бути винятково загальнотеоретичною (умоглядною)
наукою і переорієнтувалася на емпіричні дослідження, а згодом галузева
соціологія поповнилася соціологією права.

Філософія, як і право, – багатодисциплінарна наука (теорія і методологія
наукового пізнання, логіка, етика, естетика і т. д.). Кожна з
філософських дисциплін має свою досить чітко визначену предметну область
дослідження, що зумовлює вибір дослідницьких методів. Саме дисциплінарна
побудова науки, включаючи філософію і філософію права, дозволяє говорити
не про якийсь один метод філософсько-правових досліджень, а про
сукупність різних методів, включаючи емпіричні методи, широко
використовувані в сфері соціології права.

Коли йдеться про філософію права та її історію, роль соціології особливо
зростає по тій причині, що право – це важливий інструмент управління
людьми зовсім різних страт. Відповідно, для плідного вивчення історії
філософії права необхідне використання соціологічних знань, тим більше,
що порівняльне правознавство розглядається багатьма юристами як
соціологічна дисципліна, що спирається на специфічну ком-паративістичну
методологію. Незважаючи на те, що часом важко провести вододіл між
філософією права та соціологією права, важливо вибрати відповідні
наукові пріоритети для того, щоб не підміняти один предмет дослідження
іншим, оскільки будь-яка предметна область, що вивчається, потребує
використання певних пізнавальних Істру-ментів у тому порядку, котрий
відповідає її істотним структурним властивостям.

Взаємодія філософських і юридичних дисциплін утворять те, що можна
умовно назвати філософією права. У даному випадку умовність назви
пояснюється тим, що, як уже було сказано вище, сучасна юриспруденція не
потребує ні в “універсальному” філософському світогляді, ні

в “універсальному” і єдиному філософському методі рішення
теоретико-правових питань. Точніше було б говорити про філософські
питання юриспруденції, припускаючи при цьому ті питання, що хоча і
важливі для подальшого розвитку юридичної думки, але разом з тим не
можуть бути вирішені винятково силами юристів. Такого роду питання не
під силу і “чистим” філософам, що мають про юриспруденцію дуже неясні
уявлення. Потрібне стикування філософії і права з урахуванням їх
багатодисциплінарної будови. Ось тут-то і можуть допомогти фахівці з
філософських питань юриспруденції. Тільки з урахуванням цього припустиме
збереження традиційної назви «філософія права» для вказівки на
філософські питання юриспруденції, що розв’ язу-ються спільними
зусиллями філософів і юристів.

Як професійний філософ, хотів би також вказати і на той факт, що чимало
праць істориків філософії права, написаних юристами, видаються з
філософського боку набагато сильнішими у порівнянні з творами деяких
маститих істориків філософії. Недооцінка філософами вне-ску юристів у
філософську науку викликана, швидше, професійними амбіціями й
необґрунтованою зарозумілістю, що є непробачними серйозним ученим. Усе
більше й більше переконуємося в тому, що співдружність юристів,
філософів, соціологів і психологів сьогодні доконечно необхідна для
плідного розвитку гуманітарних наук і взаємного збагачення новими
знаннями представників різних наукових дисциплін, не згадуючи вже про
практичну користь у справі розв’ язання соціально вагомих проблем.

Підводячи підсумки, можна відзначити таке. Необхідне відновлення
філософії права в якості законної філософської дисципліни як у рамках
відповідних наукових установ, так і в рамках вищої школи, оскільки без
підготовки кадрів науковців і викладачів безглузді всі розмови про
плідний розвиток філософсько-правової думки в колишніх республіках СРСР.
Крім того, викладати філософію права у вищій школі, не спираючи на
відповідну навчальну літературу, неможливо. Але такого роду навчальна
література є -це своєрідне висмоктування з наукових монографій, що є
результатами науково-дослідної діяльності, здійснюваної, як правило,
працівниками науково-дослідних установ. Тому сьогодні актуальним
завданням є координація зусиль науковців з викладачами вищої школи для
утвердження філософії права в якості самостійної наукової та
педагогічної дисципліни.

Список літератури

1. Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М.: Наука, 1981.

К. К. Жоль

К ВОПРОСУ О ПРЕДМЕТНОЙ СФЕРЕ И МЕТОДАХ СОВРЕМЕННОЙ ФИЛОСОФИИ ПРАВА

Взаимодействие философских и юридических дисциплин имеет своим
результатом то, что можно назвать “философия права”. Сохранение такого
традиционного названия возможно, как утверждает автор, только если оно
используется для указания на философские вопросы юриспруденции, которые
развязываются совместными усилиями юристов и философов.

К. К. Jole

ON THE ISSUE OF SUBJECT-MATTER DOMAIN AND METHODS OF THE MODERN
PHILOSOPHY OF LAW

р. Ю. М. Оборотов

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Одеська національна юридична академія

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І МЕТОДОЛОГІЯ

ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Рубіж тисячоліть визначив початок нової історичної епохи, іменованої
постмодерном. Постмодерн, зокрема, пов’язаний із твердженням змін у
праві і державі, оскільки повсюдно визначилась певна неефективність
функціонування права і держави. При цьому і право, і держава ніби
втрачають ті риси, які традиційно виступали як ціннісні для культур і
цивілізацій. Так, право, що відрізнялося своєю стійкістю, стабільністю,
що має у своєму змісті догму права, стало рухливим, плинним, а
догматичні складові права навіть виявилися нездатними залишатися
стрижнем професійної підготовки юристів. Не менш складностей з
існуванням держави, оскільки така визначальна її властивість як
суверенітет, усе більш перетворюється у фікцію, не відображаючи
можливості прояву держави в нову епоху.

Якщо ж узяти до уваги кризу західної (європейської) традиції права і
неспроможність державної влади в світі, який глобалізується, то стає
зрозуміла необхідність виходу до нової (сучасної) методології
соціального пізнання. Зауважимо, що протягом останнього століття
методологія від класичної, збудованої на раціональних і об’єктивних
підходах, через некласичну – з її свободою вибору і суб’єктивністю,
вийшла до посткласичної (постмодерністської), яка характеризується
визнанням нераціонального і плюралістичного підходів [2, с. 15].

Звертання до постмодерністської методології визначається неможливістю
пояснити багато проблем правового і державного життя, керуючись
підходами класичної і некласичної методології. Більше того, найчастіше
важко усвідомити й інтерпретувати правові та державні реалії не тільки в
рамках використання якого-небудь одного методу, а потрібне сполучення
методологічних підходів і навіть об’єднання положень класичної,
некласичної і постмодерністської методології для вирішення виникаючих
політичних і правових проблем. Приміром, актуальне використання поряд з
аксіологічним підходом при аналізі права і держави, що розкриває зміст
основних політико-правових цінностей, інституці-онального підходу. Такий
синтез інституціона-льного та аксіологічного підходів відображає єдність
цінностей та інститутів, органічний зв’язок моральності й порядку [2, с.
21].

При визначенні стратегії юриспруденції з використанням
філолофсько-світоглядних підходів, П.М. Рабінович наполягає на залученні
трьох загальнометодологічних постулатів: по-перше, об’єктивної
зумовленості обраних методів дослідження його предметом; по-друге,
необхідність установлення єдиної істини, що перевіряється об’єктивним
критерієм; по-третє, евристичними можливостями використовуваних підходів
і методів [3, с. 170-171]. Якщо з приводу першого і третього постулатів
сумніви не виникають, то визнання методологічного плюралізму складно
сполучається з “єдиною істиною”. Тим більше, якщо складається
методологія постмодерну, не кажучи вже про можливі варіанти її єднання з
класичною і некласичною методологією. Мабуть, тут необхідне використання
принципу до-датковості, а не зміни одного уявлення на інше, де підходи і
методи повинні доповнювати один одного для цілісного відображення
правової і державної реальності, вироблення продуктивних знань про неї
[4, с. 16].

Плюралізм у якості найважливішої складової методології юриспруденції
тільки починає пробивати собі дорогу через нашарування моністичного
підходу в його ідеалістичній і, до болю звичній марксистській,
матеріалістичній версії. Між тим, проблема плюралізму в різноманітті
його іпостасей, претензій і принципів уже в другій половині XX століття
виявилася однією з самих обговорюваних у філософії, науці і культурі.
Характерні дві позиції при аналізі поняття плюралізм. Перша – зв’язана з
визнанням однієї реальності і багатьох спроб її пізнання; друга –
відрізняється постулюванням множинності світів, онтологічного
різноманіття «початків» світу [6, с. 127, 129]. Друга позиція більше
відповідає постмодерну, що стверджує плюралізм і змінює колишні
орієнтири науки: від проблеми істини та її авторитету до проблеми
цінності осмислення і розуміння. Зауважимо, що, стверджуючи можливість
використання різних підходів, методів, і засобів, плюралізм не гарантує
встановлення істини, а лише встановлює свободу її пошуку [6, с. 130,
133].

Визнання плюралізму як принципу реалізації дослідницького пошуку
дозволяє не тільки вийти до нових парадигм правового і державного
розвитку, але і дає можливість обновити формацій-

ний підхід, який став вже традиційним у вітчизняній юриспруденції.
Розкриваючи багатство різних методів і технологій, у порівнянні з
монізмом, плюралізм породжує сумніви в нашій здатності створити цілісну,
а не фрагментарну картину світу. Тут ілюзорними стають спроби виходу до
світової правової культури, визначення права для всіх часів і народів,
формування світової та ін.

У сучасних уявлених відбувається зміна ідеалів раціональності, й якщо
класична наука виходила з того, що існує тільки одна досліджувана нею
реальність і відповідно одна істина, що відповідає цієї реальності, то
сьогодні визнається існування безлічі реальностей, кожна з яких має свої
критерії існування [4, с. 7]. В зв’язку з цим, наші уявлення про правову
реальність дуже обмежені і не охоплюють розмаїття існування реальностей
у правовій сфері. Навіть при першому наближенні може бути виділена
нормативна реальність, реальність правосвідомості, реальність
правовідносин, реальність правової поведінки – у кожній з яких може бути
встановлена істина.

Серед найважливіших питань методології юриспруденції історичного
розвитку права і держави не в призмі загальної історії
(європоцентри-стської, лінійної та детерміністичної), а глобальної
історії з її поліцентричним світом, що розвивається через екологічні,
культурні і політичні кризи з принципово непередбаченим результатом. Для
юриспруденції дуже значиме введення в науковий обіг поняття локальної
цивілізації як культури здатної видавати глобальні проекти
життєвлаштування, що характеризують їх потенційну силу впливу на світ,
яка виражається в таких елементах як релігія, ідеологія, стандарти
життя. Серед загальних закономірностей розвитку локальних цивілізацій:
відсутність в їх динаміці лінійності, односпрямованості; відсутність
ієрархічності в розвитку цивілізацій, неправомірність оцінок
«вище-нижче», «краще-гірше»; для кожної цивілізації власні стадії росту,
своя циклічність; не існує єдиної цивілізації, соціальні норми,
цінності, принципи організації, соціальні інститути і т. д. однієї
цивілізації не можуть бути еталонними для інших; формування і розвиток
цивілізацій підпорядковується визначеним закономірностям, її не можна
експортувати чи створити, використати можна лише окремі її елементи [3,
с. 36-37].

Цивілізаційний підхід дозволяє визнати природним розмаїття правових
культур і державних інститутів як мозаїку світу, що розвивається,
зберегти власну унікальність, використовувати досягнення різних
цивілізацій, вести з ними культурний діалог, знаходити спільні правові
рішення й організаційні засоби їх здійснення при взаємодії з іншими
правовими системами і державами.

Діалог, що розгорнувся, між цивілізаціями і культурами, виводить до
формування парадигми партнерських відносин, заснованої на прагненні
досягти взаєморозуміння, компромісу у формуванні «загальної мови», згоди
думок і дій із протилежною стороною. Цією парадигмою стверджуються
цінності комунікативного співробітництва, серед яких рівноправне
партнерство, свобода і відповідальність кожної зі сторін, визнання
самоцінності партнера, орієнтація на ненасильницькі методи вирішення
конфліктів. Для такого партнерства необхідне налаштування на культурну,
історичну, стилістичну специфіку кожної зі сторін, воно засновано на
принципі взаємної додатковості культур, що мають різні системи цінностей
[1, с. 263-264]. При цьому дотримання загальних «правил гри» –
партнерських норм – вимагає розширення взаємодії правових систем,
посилення діалогу правових культур, руху по лінії взаємних поступок,
вироблення довірливих відносин як стратегії довгострокового
цивілізаційного співробітництва.

Удосконалення методології визначається не

тільки потребами сучасної юридичної практики,

але пов’язане також з інтелектуальними інвести-

ціями у формі залучення до новітніх технологій

досліджень. Таким виступає герменевтичний під-

хід до розуміння права, що є одним з найважли-

віших на шляху становлення методології юрис-

пруденції в епоху постмодерну. При плинності

догми права для галузевих і спеціальних юриди-

чних наук недозволено замикатися в рамках сфор-

мованих традиційних підходів. Як ніколи раніше,

актуальне використання філософських

і загальнотеоретичних розробок для вирішення конкретних завдань у
найрізноманітніших напрямках юриспруденції.

Якщо постмодерн позначив нездатність юридичної науки за допомогою
раціональних рішень проникнути до змін у праві й державі, то, отже,
необхідний вихід до методології, здатної до збагнення в сучасному світі,
який глобалізується й індивідуалізується, правових і державних реалій,
що навряд чи досяжне без принципового перегляду питань використання
філософського знання в юриспруденції.

В епоху постмодерну філософія права перетворюється в найважливішу
складову юриспруденції, яка «пом’якшує» раціоналізм юридичних наук.
Настроюючи на збагнення загальних прин-

ципів правової реальності, таких вихідних обґрунтувань права як
свобода, справедливість, рівність, філософія права розкриває рух
правових цінностей у різних цивілізаціях і культурах.
Історико-філософська традиція і сформований правовий досвід, виражені в
сучасній філософії права, дають можливість використовувати цю юридичну
дисципліну в справі формування професійної правової культури.

Серед факторів, що визначають необхідність використання філософії права
для підготовки юристів в Україні, можна виділити: посилення взаємодії
нашої правової системи і правової культури з правовими реаліями інших
держав; необхідність утвердження ідеї правової держави; завдання щодо
підвищення правової культури і подолання правового нігілізму;
забезпечення становлення юридичної еліти; визначення перспектив розвитку
вітчизняного права і держави.

Філософія права має свою внутрішню побудову, яка розкривається за
основними її складовими як наукової дисципліни, іменованими галузями
філософії права. Серед них: 1) правова онтологія як вчення про правове
буття, про існування права, догми права, розмежуванні правового і
неправового, правової реальності та її складових; 2) правова
гносеологія, тобто вчення про природу, метод і логіку пізнання та
інтерпретації правової реальності. Тут, у першу чергу, складається
методологія пізнання правової реальності, визначаються засади збагнення
права; 3) правова аксіологія – це вчення про інструментальну (службову)
і власну цінності права, цінностях права і правових цінностях,
соціальній та особистісній цінності права в умовах локальних цивілізацій
і різних правових культур; 4) правова антропологія, що звернена до
процесів руху права в людині, правовому розвитку та розмаїттю правових
культур.

Філософія права розкриває переваги й недоліки власної правової системи,
стверджує, що авторитет права міститься в ньому самому. Вона є могутнім
чинником у справі становлення юридичної еліти, позбавляючи державну
владу претензій на монополію у формуванні, використанні та забезпеченні
права.

Список літератури

Василенко И.А. Диалог цивилизаций: социокультурные проблемы
политического партнерства. – М.: Эдиториал УРСС, 1999.

Демидов А.И. О методологической ситуации в правоведении // Правоведение.
– 2001. – № 4.

Орлова И.Б. Евразийская цивилизация. Социально-историческая
ретроспектива и перспектива. – М.: Норма, 1998.

Псевдонаучное знание в современной культуре (материалы «круглого стола»)
// Вопросы философии. – 2001. – № 6.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка,
2001.

Селиванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної
юридичної науки // Право України. – 2001. – № 7.

Червонная Л.Г. Плюрализм в социально-гуманитарном познании // ОНС. –
2002. – № 2.

Ю. Н. Оборотов

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА И МЕТОДОЛОГИЯ ЮРИСПРУДЕНЦИИ

Современная юридическая наука с необходимостью предлагает использования
более тонких методологий исследования. Одна из задач философии права –
способствовать правовой ассимиляции методологии постмодернизма.

Y. M. Oborotov

PHILOSOPHY OF LAW AND JURIDICAL METHODOLOGY

Modern jurisprudence presupposes the necessity of using subtle methods
of research. One of the tasks of philosophy of law is to entourage the
legal assimilation of postmodernism methodology.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Філософія права – це наука, що має давню і багату історію. Ще за часів
Античності мислителі усвідомлювали проблеми співвідношення
справедливості і влади, справедливості і закону, закону і рівності тощо.
Вони, власне, і становили предмет майбутньої філософії права. Перші
самостійні філософсько-правові системи виникли в Європі в епоху
Просвітництва і були пов’язані з іменами І. Канта та Ф. Гегеля.
Філософсько-правовій тематиці присвятили свої твори багато російських та
українських науковців у ХІХ – на початку ХХ століття, серед яких можна
назвати М. Алексєєва, І. Ільїна, Б. Кістя-ківського, К. Неволіна, П.
Новгородцева, Л. Пе-тражицького, П. Сорокіна та багатьох інших.

У Радянському Союзі філософія права керувалась постулатами
марксистсько-ленінської теорії, яка, базуючись на принципах
діалектичного та історичного матеріалізму, абсолютизувала первинність
економіки щодо політичної надбудови, класовий аспект держави і
суспільства, ігноруючи загальнолюдські, гуманістичні та природно-правові
ідеали. З цього приводу відомий французький дослідник Р. Давід писав:
“…марксистське тлумачення права прямо протилежне нашим традиційним
уявам про нього… У світлі марксистсько-ленінського учення багато речей
набуває іншого змісту, аніж того, до якого ми звикли” [5, с. 165].

Радянська юридична наука довгий час спиралась на “вузьконормативне”
визначення права, запропоноване О. Вишенським і затверджене на Нараді з
питань науки радянської держави і права (16-19 липня 1938 р.): “Право
-сукупність правил поведінки, що виражають волю панівного класу,
встановлених в законодавчому порядку, а також звичаїв і правил
співжиття, санкціонованих державною владою, застосування яких
забезпечується примусовою силою держави з метою охорони, закріплення і
розвитку суспільних відносин і порядків, що є вигідними і сприятливими
для пануючого класу”. Таке трактування права обумовлювало суть
радянського розуміння права як правил поведінки, встановлених державою і
забезпечених її примусом [9, с. 293-297]. За таких жорстких рамок
праворозуміння комуністичної ідеології були відсутні підстави для
всебічного розвитку філософії права. Проте, починаючи з середини 50-х
років ХХ століття, в радянській науці з’ явився так званий “широкий
підхід до права”, який піддав певній критиці визначення права 1938 року
і розширив рамки як вузько-нормативного підходу, так і в певній мірі
філософсько-правових досліджень. Але філософія права як окрема навчальна
дисципліна не вивчалася у вищих навчальних закладах взагалі. Окремі
розділи філософії права читались у рамках курсу теорії держави і права.
Не існувало наукової спеціальності “філософія права”, що, зрозуміло,
також не сприяло розвиткові філософсько-правового аналізу суспільних
явищ.

З розпадом Радянського Союзу і крахом комуністичної ідеології на Україні
почалося відродження та визнання філософії права як самостійної
навчальної дисципліни, запроваджується відповідна наукова спеціальність.
Але сьогодні, як і колись, серед вітчизняних і зарубіжних авторів триває
дискусія щодо кола проблем дослідження філософії права та її місця в
системі юридичних наук.

У трактуванні питання про місце філософії права як науки існують два
погляди: філософія права – це поширення загальної філософії на правову
проблематику, та філософія права – це частина теорії права, яка
спеціалізується на проблемах методології [15, с. 32].

Л. Петрова зазначає, що філософія права виявляє за мінливими юридичними
явищами вічну ідею права, котра розкривається розумом людини. Вона пише:
“Розумне” право називають природним правом. Природне право є “право
розуму” або “розумне право”, а оскільки розум є здобутком філософії, то
його можна називати “філософським правом”. І далі: “Природне право є
внутрішньою, смисловою сутністю позитивного права” [11, с. 367].

В. Шкода завдання правової філософії вбачає в тому, щоб зрозуміти, що є
право, і пов’ я-зує його з поняттями рівності, справедливості, свободи.
Підвалини права кореняться в глибинах культури, яку він розглядає,
виходячи з триєдиної схеми: Бог-Людина-Природа [17, с. 33, 41, 87].

В.В. Шишко

Ефективність поширених уявлень про філософію права як дисципліну суто
правничого профілю для утвердження її в складі нашої духовної культури,
сфері теоретико-дослідни-цьких пошуків і системі вищої освіти ставиться
під сумнів у монографії “Філософія права: предметна специфіка, місце та
значення в системі соціально-гуманітарного знання” О. Гарніка. Більш
перспективним він вбачає підхід до філософії права як особливого
дослідницького напряму в сфері філософського пізнання і як навчальної
дисципліни філософського характеру [4, с. 8].

Розгляд права у зв’язку з культурою в контексті правової філософії
підкреслює також Б. Чміль, він пише: “Предметом філософії права є право
як основний засіб саморегуляції суспільства; філософія права усвідомлює
його в широкому контексті культури” [16, с. 28]. Правову філософію він
вважає особливою філософською дисципліною, яка посідає місце у філософії
поряд із такими дисциплінами, як філософія природи, філософія науки,
філософія моралі тощо [16, с. 28].

Умови, при наявності яких філософія права розвивається як особлива
наукова дисципліна, аналізує С. Алексєєв і приходить до висновку, що
філософські основи повинні отримувати продовження і, як наслідок,
утворювати матеріал цілісної науки на основі даних, що безпосередньо
випливають з правової культури, самої правової матерії, що розвивається
– законодавства, суспільно-політичної та правової практики його
застосування. Він наголошує, що філософія права – не лише ідеї, але і
реальне правове життя, через яке філософсько-правові ідеї не просто
уточняються, коректуються, а формуються [3, с. 14].

Логіку розвитку права та його теорії, як метод мислення про державу і
право вважає предметом філософії права І. Малініна. При цьому вона
зазначає, що логіка розвитку права охоплює в знятому вигляді всі процеси
змісто-утворення в сфері права – в масштабах як історії, так і людської
індивідуальності. Філософія права виявляє людський зміст у предметних
формах права [8, с. 19].

У книжці Г. Іконнікової та В. Ляшенко “Основи філософії права” автори
намагалися відновити історичну, змістовно-теоретичну і наукову
справедливість – повернути філософію права в лоно філософії. Вони
підкреслюють, що філософія права не зводиться до загальних проблем
теорії права, а є розділом соціальної філософії, яка досліджує правову
проблематику. її соціальність виражається перш за все в тому, що право,
норми, закони лише тоді мають сенс, коли вони повернені до людини,
“обслуговують” її життєвий світ. Цей світ не може бути обмежений
повсякденною реальністю. Інакше кругом би панувала анархія, сваволя та
вседозволеність. Він не обмежується і системним світом – це шлях до
деспотизму і тоталітаризму. Право регулює взаємодію повсякденної
реальності і системного світу. Право – не самоціль, а засіб створення
для Людини людських умов життєдіяльності [6, с. 225-226].

Відомий російський учений В. Нерсесянц вважає, що предметом філософії
права є право в його розрізненні і співвідношенні з законом, а також
доходить висновку, що в цілому філософія права є міждисциплінарною
наукою, що об’ єднує ті чи інші начала, як мінімум, двох дисциплін –
юридичної науки і філософії. Така міждисциплінарна компонента є спільною
для всіх версій філософії права, незалежно від того, чи розроблені вони
як окрема юридична чи філософська наука [9, с. 10, 14].

Поділяючи в цілому позицію В. Нерсесянца, зазначимо, що лише системний
підхід до розгляду питання про місце філософії права в системі наук, об’
єктом вивчення яких є право, дозволить визначити орієнтири її подальшого
розвитку та обумовить сферу досліджень.

Право – культурне, соціальне явище навколишньої дійсності. Тому воно є
предметом досліджень не однієї, а цілого ряду наукових дисциплін:
філософія права, соціологія права, культурологія права, теорія права,
енциклопедія права тощо. Зробимо спробу дати коротку характеристику
органічним зв’ язкам у системі, яку утворюють ці науки.

Соціологія права оцінює право як історичний продукт соціального життя.
Для неї право не є простим зібранням довільних установлень, походження
яких завдячується роздумам законодавця чи породжені мовчазною згодою
членів суспільства. За штучною встановленістю позитивного права
соціологія права відкриває певну соціальну необхідність. Осягнення цієї
необхідності веде до пізнання певної істинної реальності права, яка є не
що інше, як реальність соціального життя, як зазначає М. Алек-сєєв,
посилаючись на І. Корнфельда. Оскільки реальність ця встановлена, наука
про право втрачає свою умовність і досягає істинної взаємодії з реальним
предметом пізнання, стає наукою про справжні факти [1, с. 25-26].

Філософія права в ситемі юридичних наук

Предметом культурології права є вивчення законів розвитку культури і
права; система знань про сутність, суспільне призначення культури та
права, їх зв’ язки з іншими соціальними явищами; загальні закономірності
виникнення та розвитку права, вплив різних видів цінностей (множини
культур) на право, його формування та реалізацію, утворення
культурно-правової реальності. Загалом культурологія права – це вступ до
права [13, с. 26-27]. Тобто аналіз будь-якої соціальної події
відбувається через культурну призму, зумовлену відповідним рівнем
культури того чи іншого суспільства.

Теорія права розглядає юридичні явища з позицій норм права, надає
правової форми змінам у суспільних відносинах та закріплює їх у
позитивному праві. З положень теорії права, які не підлягають сумніву та
стають правовими аксіомами, утворюється енциклопедія права.

Завданням енциклопедії (грец. еп – в + кукІ08 – круг + раісіеа –
просвіта) права полягає у з’ ясуванні поняття права, процесів його
утворення, відношення його до інших суспільних явищ, форм права, його
елементів, застосування права, методів його вивчення. Енциклопедія права
дає загальне поняття про систему правознавства [10, с. 252; 12, с. 1].

Вищезазначену сферу взаємодії соціології, енциклопедії і теорії права,
позитивного права та суспільних відносин вважаємо сферою правової
культури – сферою зовнішнього вияву правових феноменів. Правові
світоглядні знання про справедливість, рівність і свободу теорія права
черпає з філософії права. Як зазначають Г. Іконнікова та В. Ляшенко,
філософсько-правова проблематика ширша від пізнавальних, методологічних
та інших можливостей юридичної науки. Тим більше, що філософія права не
зводиться до гносеології або культурології. Це самостійна філософська
дисципліна, предметом вивчення якої є загальні принципи існування,
пізнання і перетворення правової дійсності [6, с. 6-7]. Будь-які
феномени життєдіяльності суспільства перебувають у центрі уваги
філософії права. Юридичні явища для філософії права є тими моментами
пізнання світу, завдяки яким на рівні узагальнень і з позиції природного
права створюється саме та правова матерія, що вплітається в подальшому в
позитивне право, надаючи йому властивостей справедливості, рівності,
свободи. З іншого боку, використання філософією соціології права не
дозволяє першій “відриватись” у філософських пошуках від предмета
досліджень – соціальних явищ, а юридичні факти являють собою “віхи”,
вектори її руху. Творення правової природи відбувається з урахуванням
впливу культурних чинників, тобто на грунті культурології права.

Отже, філософія права – це самостійна наукова дисципліна, яка має
власний предмет досліджень. У силу специфіки предмета дослідження, вона
охоплює “прикордонну” сферу між філософією та юриспруденцією,
використовуючи методологію першої при дослідженні останньої.

Список літератури

Алексеев С.С. Право: азбука – теория -философия: опыт комплексного
исследования.-М.: “Статут”, 1999

Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во

БЕК, 1994.

Алексеев С.С. Философия права. – М.:

Изд-во НОРМА, 1997.

Гарнік О. В. Філософія права: предметна специфіка, місце та значення в
системі соціально-гуманітарного знання: Монографія. -Дніпропетровськ:
Вид. Дніпропетровського унту, 1998. – 160 с. – Рос. мовою.

Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988.

Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы философии права. – М.: ИНФРА-М,
Издательство «Весь Мир», 2001.

Керимов Д. А. Методологические функции философии права // Государство и
право. -1995. – № 9.

Малинина И.П. Философия правотворчества. – Екатеринбург, 1996.

Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская
группа НО-

РМА-ИНФРА; М, 1998.

Палієнко М.І. Предмет і завдання енциклопедії права та ідея права //
Академічна юридична думка.- К.: Ін Юре, 1998.

Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права: філософський
дискурс / Національна юридична академія України їм. Я. Мудрого. – Х.:
Право, 1998.

Ренненкампф Н.К. Очерки юридической энциклопедии. – Изд. 2-е. – К.,
1880.

Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник. К.: Атіка, 1999.

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. – М.:
Зерцало,

ТЕИС, 1996.

В.В. Шишко

15. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. Учебное пособие для вузов.
– М.: Вестник. – 1997.

Філософія права: Навчальний посібник / За ред. М.В. Костицького, Б.Ф.
Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

Шкода В.В. Вступ до правової філософії. – Харків: Фоліо, 1997.

В. В. Шишко

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА В СИСТЕМЕ ЮРИДИЧЕСКИХ НАУК

Философия права является самостоятельной научной дисциплиной, которая
имеет собственный предмет исследования. В силу специфики предмета
исследования, она охватывает «пограничную» сферу между философией и
юриспруденцией, используя методологию первой при исследовании последней.

V. V. Shyshko

PHILOSOPHY OF LAW IN THE SYSTEM OF LEGAL SCIENCES

Philosophy of law is an independent subject of academic study, having
its own subject-matter. Due to the peculiarities of its subject of
inquiry it embraces the “borderline” sphere between philosophy and
jurisprudence, employing the methodology of the former while studying
the latter.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Секретаріат Верховної Ради України

Центр гуманітарної освіти НАН України

ЯК МОЖЛИВІ “ДВІ” ФІЛОСОФІЇ ПРАВА?

Філософія права в Україні починає все активніше розроблятися. За
останні п’ ять-десять років з’ явилося декілька посібників (Л.В. Петрова
[4; 5], В.В. Шкода [8; 6], В.А. Бачінін [2],

К.К. Жоль [3] та інші), перевидані праці П. Юркевича [9] та видані
монографії (О.О. Бандура [1]), а також з’явилися перекладні праці (Р.
Циппеліус [7]).

І, тим не менше, необхідно констатувати, що існує багато проблем, які
стосуються досліджень в сфері філософії права. Одним із таких питань,
яке вимагає розвитку, це питання про статус філософії права як наукової
дисципліни. Привід для цього навіть дає ситуація, коли з філософії права
можна захищати дисертації як на науковий ступінь з юридичних наук, так і
з філософських. Це симптоматично. І, гадаємо, не випадково. Тому й
необхідно питання про філософію права як наукову дисципліну ретельніше
обміркувати.

Розглядуване питання складне, і заздалегідь треба зауважити, що
однозначної відповіді на нього не можна очікувати. Останнє пов’ язане з
тим, що тепер існує досить потужна сфера правових теорій, які, здавалося
б, здатні розв’язувати усі проблеми, що стосуються питань права. Одначе
це не зовсім так.

Аби прояснити ситуацію і, основне, окреслити проблематику філософії
права як наукової дисципліни, необхідно, по-перше, здійснити певний
екскурс в історію питання і, по-друге, розглянути особливості філософії
науки, зрозуміло, передусім правознавства. Враховуючи перше і друге,
можна буде зробити відповідні висновки.

Термін “філософія” стосовно певної наукової дисципліни в
новоєвропейській культурі став поширюватися десь від часів І. Ньютона
-праця “Математичні начала натуральної філософії” (1686 р.), К. Ліннея –
праця “Філософія ботаніки” (1750 р.), Вольтера – праця “Філософія
історії” (1765 р.). Назва “Філософія права” є у Гегеля, а також П.
Юркевича та ін. Пояснити дану ситуацію можна тим, що, починаючи від XVI
ст. і аж до початку XIX ст., філософія щодо інших наукових дисциплін
виконувала дві функції: методологічну і теоретичну.

Методологічна функція філософії – це, власне, її сутнісна прикмета, бо
йдеться про те, що в усіх випадках філософія, як вчення про онтологію
світу та його метафізику, філософія як теорія пізнання і аксіологія,
виконує функцію приписів (прескрептивну) способів (методів) діяльності
суб’єкта з об’єктом. Це зумовлюється тим, що філософія має своєю
предметністю відношення “людина-світ” та мовить категоріями (здебільшого
зазначають “філософськими категоріями”) – родовими поняттями. “Родовими”
у двох значеннях: перше значення – найзагальніші поняття (поділ понять
на видові та родові) і друге значення – виникають і з становленням
людського роду, відтак, і людської мови. Останнє – принципове, бо воно
знаходить відбиток у всіх мовленнєвих практиках людини. Тобто
“філософські категорії” складають засади людської мови і, відповідно,
мислення людини. Ці міркування знайшли обґрунтування у ряді праць І.
Канта, В.С. Виготського, В.І. Шинкарука, Дж. Брудера та інших.

Зазначена прикмета філософських категорій і є підставою для
методологічної функції філософії стосовно будь-яких пізнавальних
практик. Тобто філософія задає (“приписує”) схеми мислення для всіх
можливих форм мислення. Щоправда, функціонують філософські схеми
мислення (філософські категорії) у кожного конкретного індивіда
інтуїтивним чином, тоб-то не-осмислено, неартикульовано. Це пояснюється
як інтенціональною природою мислення (Гуссерль), так і вишколом мислення
людини, соціальним характером мислення. Останнє в загальних рисах можна
передати так: людина може мислити тільки долучившись (опанувавши) тим,
що має соціум і, відповідно, постійно навчаючись, тобто долучаючись до
людського досвіду.

Підсумувати висловлене стосовно методологічної функції філософії можна
так: методологічна функція філософії є одвічною її прикме-

тою. Водночас зазначимо, що оскільки виконує цю функцію філософія, то
це окрема проблема і її розглянемо нижче. Поки що тільки констатуємо
факт цього феномену.

Далі зазначимо, що водночас у XVI – XVIII ст. філософія виконувала не
тільки методологічну, але й теоретичну функцію. П.В. Копнін у свій час
переконливо показав, що взагалі до створення класичної механіки І.
Ньютоном, не існувало теоретичного рівня в науці, який би був незалежним
від філософії. Тобто функцію теорії в науці виконувала філософія.
Справді, філософія до Ньютона описувала та пояснювала природничонаукові
факти, інакше, виконувала притаманні теорії функції – опис та пояснення
фактів. Це ж стосувалося не тільки природознавства, але й
соціогуманітарного знання, в тім колі юриспруденції. Про це й
засвідчують названі праці Ліннея, Вольтера та інших. Навіть Ньютон, хоча
і був фундатором теоретичної фізики, але ще сам свою “теорію” називав
“натуральною філософією” (праця “Математичні начала натуральної
філософії”).

Тільки вже в XIX ст., особливо в його другій половині, термін “теорія”
набирає поширення і фундаментальне наукове дослідження вчені обов’язково
позначують терміном “теорія” (“теорія імовірностей”, “теорія множин”,
“теорія відносності” і т. д.) Це має місце і в со-ціогуманітарних
науках. Термін “філософія”, особливо завдяки позитивізму (О. Конт та
інші), став ідентифікуватися з висловлюваннями, що позбавлені смислу.
Пригадалося застереження Ньютона “фізика, бережись метафізики”, а також
народилося висловлювання “філософію за борт”. Звичайно, це крайнощі, але
вони симптоматичні.

Для цього були підстави, бо в науці сформувався прошарок знань, який
називають теорією. Його особливість у тому, що висловлювання будуються
не стосовно емпіричних об’єктів, а абстрактних об’єктів, тобто
відповідних ідеалізацій і висловлювання мають зміст тільки стосовно
певної системи абстрактних об’ єктів. Мова цих висловлювань штучна, а не
буденна. В ідеальному випадку – це мова математики. І справді, історія
науки йшла зазначеним шляхом.

Відтак можна констатувати, що кожна з сучасних розвинутих наук (можливо,
стосовно математики це дещо проблематично, бо вона надто рано стала мати
свою самостійну теорію) пройшла через період, коли стосовно неї
філософія виконувала теоретичну функцію.

Але ситуація з багатьма соціальними і гуманітарними науками не така
однозначна, як це щойно зазначено, бо ці науки, в тім числі і
юриспруденція, не мають такої чіткої межі, де б різко виділялися
емпіричні та теоретичні висловлювання, тобто провести таку демаркацію
вкрай важко. До того ж, долучається і те, що сама філософія скоріше
гуманітарна дисципліна і вже за означенням включає в себе прикмети
“гуманітарності”, які є в гуманітарних і соціальних науках (проблеми
цінностей, проблеми людини, проблеми істини і правди тощо). Оці прикмети
“соціогуманітарності” виразити мовою математики, зрозуміло, просто
неможливо. Тому теоретична функція філософії соціогуманітарних наук
повністю не може бути ліквідована.

Але соціальні і гуманітарні науки у ХХ-му сторіччі також здебільшого
перейшли на рівень теоретичного пізнання. Щоправда, ці теорії істотно
різняться від теорій логіко-матема-тичного знання та теорій
математезованого природознавства. Ці теорії мають неформалі-зований, а
змістовний характер. І, тим не менше, тут також виникає проблема
теоретичної функції філософії стосовно цих наук. Це стосується і права.
Правові науки справді розробили ряд теорій, які самодостатні, або
відповідають відомій позитивіській сентенції “є філософією самих для
себе”. І з погляду сутності теорії (“знання, що описує та пояснює
факти”) це резонний висновок. Водночас, філософія є методологією… І в
цьому плані право не може “позбутися” філософії.

Одначе виникає тепер питання такого порядку. Справа в тім, що сама
методологія – це не якесь знання, що існує поза теорією. Насправді
методологія це та ж теорія (з її принципами та понятійними апаратом),
але сформульована в операційних поняттях. Тобто якщо теорія формулюється
в поняттях-дескри-пціях, то методологія формулюється в операційних
поняттях, або поняттях-прескрипціях. Різниця між поняттями-дескрипціями
і понят-тями-прескрипціями передусім у тому, що перші відповідають на
питання “як це відбувається?”, а другі – на питання “що треба робити,
аби це відбувалося?” (простіше – які кроки треба зробити, аби це
відбувалося).

Зазначене свідчить про те, що коли правничі науки (як і будь-які інші)
перейшли на рівень теоретичного мислення, то вони водночас і стали
розробляти, так би мовити, дисциплінарну методологію. Це відбувається,
можна

Як можливі „ дві” філософії права?

вважати, автоматично. У такому разі виникає питання про те, чи потрібна
правничим наукам ще якась “надметодологія”, тобто філософська
методологія, специфікована до правничих наук? У цьому запитанні і
приховується проблема “двох” філософій права, чи “філософія права”
юридичного “штибу”, та “філософії права” філософського “штибу”.

Справа в тому, що справді існує реальна проблема (і не тільки для
правничих наук, але й інших), пов’ язана з розглядуваними “двома”
методологіями, або “двома” філософіями стосовно науки.

Реальна ситуація зумовлена тим, що методологія, яка розробляється в
межах відповідної дисциплінарної структури, формулюється в концептах
(поняттях) цієї дисципліни (її теоретичних поняттях, але представлених у
поняттях проскрипціях). Це може зробити тільки фахівець у даній науковій
дисципліні. Так, у правничій науці цей фахівець може аналізувати
ситуації з різними правничими теоріями (природне право, позитивне право,
або те, що стосується тих чи тих юридичних процедур тощо).
Фахівець-правознавець зверне увагу на відповідні проблеми, що виникають
чисто юридичного характеру у зв’язку з якимись конкретними фактами і
пояснить, скажімо, чому вони не вписуються в ту чи ту теорію або
призводять до відповідних труднощів чи закутків. Розглядуваний фахівець
пояснить ситуацію в історичному плані (“історія”, звичайно, стосується
права), або в контексті соціології (знову, правничої), психології (але
знову – правничої) і т. д. І на цьому, власне, його методологічні
розвідки завершуються. У даному разі ми й можемо говорити про “філософію
права”, але це галузь юридичних наук.

Що ж стосується “філософії права”, яка відноситься до галузі
“філософських наук”, то справа зводиться до того, що тут фахівець
(“філософ”) мислить у концептах філософії, але мислить знову ж таки
правничу предметну сферу. Різниця між філософуванням у другому разі
порівняно з першим передусім полягає в тім, що в цьому випадку
провідними є проблеми права в контексті “філософської сфери” – сфери
“людина-світ”, сфери, що стосується екзистеннціалів людського буття (М.
Гайдег-гер), а також не окремих “правничих ситуацій”, а системи людської
культури, тобто всьо-го того, що характеризує способи буття людини у
світі. Інакше, “філософія права”, яка має статус філософської дисципліни
– це аналіз проблем права в контексті поля філософських концептів
(онтології, метафізики, гносеології, аксіології, філософської
антропології, праксеології тощо), а “філософія права”, яка має це аналіз
проблем права в контексті поля концептів права (правничих теорій та
юридичних практик).

Розщеплення “філософії права” на, власне кажучи, дві дисципліни
зумовлюється ще й тим, що сама методологія виступає водночас “способом
дії” або “діяльністю”, а також знанням. Тобто в першому разі методологія
вме-режена в акти мислення і функціонує як його складова, або, за
Мамардашвілі, це природній процес мислення. І в такому плані методологія
не існує до акту мислення. Вона твориться в акті мислення. Одначе треба
зазначити, що в аналогових ситуаціях, тобто в актах репродуктивного
мислення, методологія існує до акту мислення. Але то мислення за
“шаблоном”. В продуктивному мисленні методологія також продукується.
Методологія як знання – це вже методологія post Ьос, тобто рефлексія над
методологією. Або то є не методологія як діяльність мислення, а як
рефлексія над цією діяльністю. І вона годиться для герменевтичних
процедур, навчання, а не відкриття. То є інтерпретація відповідних
проблем.

Розмежування “двох” методологій і є підставою для існування “двох
філософій” права, про які йшлося.

Зрозуміло, розглянуті розмежування не є абсолютними, але вони достатні,
аби бачити між ними відповідні відмінності. Важливо їх не сплутувати, а
також не абсолютизувати.

Список літератури

Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві. – К. – 2000. – Нац.
ак. внутр. справ України.

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков: Фолио. – 1999.

Жоль К.К. Философия и социология права. – К. – 2000.

Петрова Л.В. Нариси з філософії права. -Харків: Нац. юр. акад. України.
– 1995.

Петрова Л. В. Фундаментальні проблеми методології права. – Харків. –
1998.

Философские сказки / Сост. и комент. В.В. Шкоды. – М.: Фолио. – 2000.

Циппеліус. Філософія права. – К. – Тандем. – 2000.

Шкода В.В. Вступ до філософії права. -Харків: Фоліо. – 1999

9. Юркевич. Історія філософії права. – К., 2001.

М. Н. Оныськив, В. А. Рыжко

ВОЗМОЖНЫ ЛИ «ДВЕ» ФИЛОСОФИИ ПРАВА?

Современная философия права считается структурной частью как философии,
так и юриспруденции. Это порождает не до конца разрешенный вопрос о
статусе философии права как научной дисциплины. В статье анализируется
проблема взаимоотношения философского и юридического аспектов философии
права, исходя из двух ключевых функций философии: методологической и
юридической.

M. M. Onyskiv, V. A. Ryzhko

ARE “TWO” LAW PHILOSOPHIES POSSIBLE?

Contemporary philosophy of law is considered to be a structural part of
both, philosophy and jurisprudence. This originates a yet unsolved issue
of the status of philosophy of law as a field of academic study. The
article presents an analysis of the issue of the interrelation between
philosophical and juridical aspects of philosophy of law, proceeding
from two key functions of philosophy, namely, methodological and
juridical.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України

ФІЛОСОФІЯ І ПРАВО

(проблеми і дилеми взаємозв’язку)

Філософія права у вітчизняному суспільствознавстві, як це не дивно,
належить до інноваційних наук і навчальних дисциплін. Донедавна вона
розглядалася крізь призму ідеологічних оцінок і розроблялася переважно
західними, тобто “буржуазними” філософами і фахівцями правознавчої
науки. Адже її видатними фундаторами і представниками були Г. Гуго і
Гегель, погляди яких на філософію і право аж ніяк не вписувалися у
діалектико-матеріалістичну теоретичну систему філософського розуміння
права. Ситуація реідеологізації, яка панує у постсоціологі-чній
суспільній свідомості, принципи методологічного плюралізму, релятивізму
та інтерпретації, що широко використовуються як засадничі у дослідженні
соціальної реальності, докорінно змінюють ставлення до “неканонізованих”
концепцій, які пояснюють феномен права у філософський, тобто
світоглядозначимий спосіб. Зазначені обставини не означають докорінної
зміни ставлення до вже існуючих теорій філософії права, радикальних
інверсій у їх оцінці. Йдеться про забезпечення саме наукових підходів до
правосвідомості і правової культури взагалі, підходів, які враховують
наявність неминучого авторського суб’ єктивізму, але прагнуть з’ ясувати
межі його допустимості з тим, щоб здійснити об’ єктивне, неупереджене
пізнання правових реалій (когнітивний юридичний онтологізм).

Конституювання виваженого і науково аргументованого філософського
праворозуміння -один із актуалітетів сучасної філософської теорії, який
існує поряд із такими напрямами функціонально спрямованої філософії, як
філософія політики, філософія техніки, філософія економіки та медицини,
філософія культури, філософія туризму тощо.

Втім, розробка філософської концепції права може бути успішною за умов
урахування тих фундаментальних зрушень, які відбуваються у новітній
філософській теорії, тих методологічних інновацій, що істотно змінюють
філософсько-світоглядну парадигму взагалі. Про що конкретно йдеться?
Зазначимо лише кілька філософських методологічних новацій, урахування
яких, на наше переконання, необхідне для коректного осягнення правової
реальності. Насамперед підкреслимо ту обставину, що сучасна філософія
по-новому осмислює проблему можливості і необхідності створення наукової
світоглядної картини світу, в тому числі світу соціального, складовою
якого є світ суспільної, людської правосвідомості і правослухняності.
Ідея М. Гайдег-гера щодо недоцільності вибудови “картини світу” (адже
вона (картина) на його думку передбачає існування чогось такого, що
постає як метафізична сутність перед суб’ єктом – спостерігачем) у наші
дні набуває популярності у контексті вироблення нової концепції
світосприйняття. Одне із її опорних положень – зняття жорсткої дихотомії
об’ єкта та суб’ єкта. Світ соціальних реалій, у тому числі правових, –
це не мережа об’ єктивних артифактів і незалежних від ” спостерігача”
подій, а “живе життя”, “життєвий світ” (Е. Гуссерль), сутність якого
багато в чому зумовлюється присутністю в цих подіях суб’ єкта пізнання
та ціннісного судження. Людина “показує себе як така, що починає і
продовжує, як творець і творіння, продукт і обладник світу, що її
оточує…” [1, с. 143]. Втім, незважаючи на спроби чималої кількості
зарубіжних філософів, насамперед західних, елімінувати поняття “об’ єкт”
із епістемології, ця категорія “вперто” продовжує виконувати свою
гносеологічну місію. Усе те, що досліджує вчений, він перетворює на “об’
єкт”, забезпечуючи тим самим об’ єктивний характер наукового знання, –
вважає відомий російський філософ В.С. Стьопін. Інша справа, що вживання
категорій “об’ єкт”, “науковий об’ єкт”, “об’ єктивність” у сучасній
теорії відбувається на ґрунті формування нового типу раціональності, з
урахуванням виявлених обмеженостей методології “відображення”,
“дзеркальності”, відсутності чіткої демаркації “первинності” та
“вторинності” у пізнавальному процесі. Становлення нового типу
раціональності і, відповідно, нової інтерпретації суб’ єкта та суб’
єктивності відбувається на ґрунті синтезу космологічних, коеволюційних і
антропологічних аспектів світоглядного знання. При цьому “антропний
принцип”, який передбачає “включення” людини, її “вбудованість” у
будь-який “науковий об’ єкт”, що становить предмет її

В. С. Пазенок

інтересу, є визначальним. “Треба розвинути нову концепцію розуму”,
справедливо вважає німецький професор В. Вельш. Ця думка, безумовно,
заслуговує на підтримку. Захист чи “спростування” раціоналізму у його
світоглядно-методологічних інтенціях і, відповідно, науковості теорії,
природно, зачіпає і таку гносеологічну одиницю, як істина. Сучасна
когнітологія демонструє широкий спектр поглядів на проблему істини як
такої – від повного заперечення самого поняття “істина” як утілення
метафізичного абсолюту, що перебуває за межами емпірії людських суджень,
отже безглуздого й антикультурного (С. Тулмін), до спроби надати істині
“нового прочитання”. Згідно з Р. Рорті, наприклад, істина – “це просто
найбільш коректна і сильна теорія”, яка не потребує “жодної
відповідності реальності”. А для П. Феєрабенда істина – це “абстрактна
потвора”. Втім, спроба позбавити поняття істини світоорієнтуючого
значення зустрічає серйозний опір. Швейцарський філософ Гвідо Кюнг,
констатуючи, що картезіанська теорія істини як відображення реальності
практично покинута всюди, зазначає, що це аж ніяк не означає відмови від
пошуку істинного знання. “Сучасні філософи, -пише Кюнг, – побоюються, в
першу чергу, вже не браку знання істини, а його надміру. Вони сушать
голову не стільки над можливостями того, що жодна з вірогідних теорій не
відповідає дійсності у собі, скільки над тією обставиною, що так багато
теорій цілком, можливо, їй відповідають” [2, с. 48]. Нарешті, для
багатьох західних філософів, прихильників постмодернізму проблема істини
вже не має артикульованого значення, адже головним предметом
філософської рефлексії для них виступає “спонтанний життєвий досвід”,
факт наявності “множини сенсів”, “несумірності словників” тощо. Для
постмодернізму, зокрема, єдиною предметністю виступає текст. “Знак не
має одного-єдиного істинного значення, але володіє багатьма
рівноправними значеннями”, “моральна дія не передбачає од-ного-єдиного
раз і назавжди справедливого шляху, але може розгортатися кількома
однаково правильними способами”. Прихильники гносеологічного плюралізму
енергійно відстоюють тезу про те, що, перебуваючи у власних
різноманітних життєвих світах, люди не володіють єдиною істиною про
єдиний світ і не є правильними і справедливими репрезентами цього світу.
Та наявність “багатьох різних реальностей” не є підставою для
твердження, що ця множина позбавляє сенсу питання про істину та
хибність, і тому наука як пошук істини, як спроба зрозуміти світ і
людину має зміститися на периферію культури і поступитися місцем іншим
типам ставлення до дійсності (довільне витлумачення, гра, містика тощо).
Як справедливо зазначає В.А. Лекторський, цих реальностей не може бути
нескінченно багато, кожна з них має власні критерії існування [3, с.
32]. Інакше кажучи, визнання існування різних “життєвих світів” і
правильності різноманітних практик, у тому числі юридичних, не скасовує
“націленість на істину”, хоча й ускладнює її пізнання. Під натиском
нових знань колишні уявлення про “об’ єктивну істину” справді
демонструють свою обмеженість. Непереконливими виглядають і традиційні
критеріальні показники істини. “Практика не є критерієм істинності, хоч
би яким викликом здоровому глузду це звучало, істина може бути виміряна
тільки істиною” [4, с. 126]. Тобто вона має бути доведена не лише
експериментально, але й теоретично, людина раціональна тією мірою, якою
утворює явища, що відповідають цілям людини, але вона ж водночас
ірраціональна, оскільки завжди містить у собі у мотивах власної
діяльності дещо, що суперечить цим цілям. Тобто вона водночас
раціональна й ірраціональна. Такий, на перший погляд, релятивістський
висновок має бути осмислений і практиками юриспруденції.

Неабияка методологічна роль у новітній філософії відводиться і категорії
вірогідності, неодмінному супутнику випадковості. Поняття вірогідності,
зазначає швейцарський філософ Е. Ага-цці, “стало одним із
найхарактерніших понять сучасної культури”. Категорія вірогідності
активно впливає на весь концептуальний порядок наукового некласичного
мислення. Набувши методологічного статусу насамперед у квантовій теорії,
ідея вірогідності нині активно використовується у генній теорії, у
природничих науках -хімії, геології, фізіології. “Повсюди, де наука
стикається і з складністю, з дослідженням складних і
складноорганізованих систем, вірогідність набуває важливого значення.
Відповідно, вона має базове значення і для наук про суспільство” [5, с.
16].

Зазначені тенденції, наведені ілюстрації та названі концепції, звичайно
ж, характеризують лише деякі особливості та напрями формування нових
філософських і суспільствознавчих практик. Великі пізнавально-роз’
яснювальні можливості у з’ ясуванні специфіки сучасного світосприйняття
містять у собі “герменевтичні та феноменологічні когнітивні практики”,
які, на думку Л. А. Мікешиної, – “сьогодні найзначніші”. “Вони вимагають
таких феноменів і “сфер”, як наочність, інтенціональність, сенси,
витлумачен-

Філософія і право (проблеми і дилеми взаємозв ‘язку)

ня та інтерпретації, темпоральність, течії і форми життя, життєвий світ
і повсякденність тощо” [6, с. 79]. Нові пізнавальні обрії розкриває
вірту-алістика – органічний “витвір” новітньої комп’ютерної,
інформаційної культури.

Для сучасної науки характерний процес інтеграції знань, які допомагають
не лише з’ ясувати динаміку різноманітних галузей науки, а й установити
певні спільні елементи, визначити єдність наукових структур. У ролі
таких інтеграційних галузей дослідження у ХХ столітті виступають
кібернетика, загальна теорія систем, синергетика. За переконанням І.
Пригожина, саме синергетика здатна виконувати функцію нового
світоглядного принципу.

Використання синергетичного підходу та уособлення міждисциплінарних
досліджень забезпечує якісне оновлення методології аналізу правової
сфери, справедливо зауважує Ю.М. Оборотов. “Для правознавства важливо
визнати, що дезорганізаційні процеси в суспільстві по-своєму природні,
об’ єктивні і складають необхідний елемент соціального розвитку, тому
людині необхідно дати правові ціннісні орієнтири для життя в стані
невизначеності, нестабільності, хаосу” [7, с. 19].

Інноваційне оновлення методологічних підвалин філософії здійснюється
багатовекторно. Відповідно, хоча і своєрідно філософські методологічні
інновації рефлексуються в методології правознавства, її принципах. Один
із них, причому чи не найвирішальним, – принцип плюралізму. Адже
плюралізм – це не тільки і не стільки констатація багатоманітності
буття. Головна ознака плюралістичного погляду на світ – визнання
існування більш ніж однієї сутності (людини, інституту, суспільної
“речі”). В методологічному аспекті під плюралізмом розуміється така
установка, згідно з якою на кожне істотне запитання існує кілька
“рівноправних” відповідей, хоча вони можуть бути контрарними,
взаємовиключ-ними або ж взаємодоповнювальними. Такий “принциповий”
плюралізм загострює проблему правового устрою плюралістичного
суспільства, статусу і функції права в демократичному суспільстві.
Ситуація легалізованого плюралізму спричиняє те, що “найбільш істотні із
джерел і норм права, які визнані обов’ язковими на сьогодні в умовах
демократії втрачають свою впорядковуючу функцію” [8, с. 38]. Сам факт
того, що такі поняття як “людська гідність”, “свобода” або “моральний
закон інтерпретуються у відповідності з приватним (частковим,
особистісним, індивідуальним) уявленням про суспільство і право законно
виникає питання про критерій, який пов’ язує ці уявлення з певною
основою правовою нормою. Такою нормою в умовах плюралізму може бути лише
право, а саме конституційне право. “Плюралізм вимагає нейтральних щодо
інтерпретацій світу, формальних принципів справедливості, рівності і
всезагальності права, і ці принципи мають значимість позитивного права”
[8, с. 49].

З принципом плюралізму органічно пов’ язаний принцип толерантності, який
перестає бути лише філософсько-етичною вимогою, набуває
загально-методологічного значення насамперед у суспільствознавчих
науках, у тому числі у правознавстві. Толерантне ставлення до “іншого”,
перегляд категоріальних оцінок незвичного і незвичайного стає нормою. До
речі, принцип толерантності є своєрідною рефлексією на тенденцію
антропологізації, яка “здається, досягла своєї вершини”.

За умов наростання різноманітності у світі, що безперервно
ускладнюється, стрімких дивер-сифікаційних процесів (ситуація
плюралізму) виважена толерантність є запорукою успішної мобілізації
“соціального інтелекту” на розв’ язан-ня найгостріших суперечностей.
Толерантність, орієнтація на взаєморозуміння і взаємоповагу, що зумовлює
необхідність формування полілогі-чної культури, стає чи не головною
умовою нейтралізації наростання тотальної конфронтації індивідів, страт,
конфесій, країн, культур, цивілізацій. За умов інформаційної та
техніко-техноло-гічної революції культура діалогу та полілогу важливо не
лише у міжособистісному спілкуванні, але й у професійній діяльності,
адже однаковий науковий чи професійний результат можливо одержати
різними способами.

Інформаційна залученість суб’єкта до подій, що відбуваються в
суспільстві, його пряма чи опосередкована дотичність до них породжує
феномен “контекстної людини”: “я є те, що собою уявляю, завдяки
контексту, в якому перебуваю”. Ситуація “контекстної особистості”
звичайно ж має враховуватись у правовій практиці.

Отже, філософія і право не просто щільно взаємодіють, мають спільні
“генетичні коріння”, але й відчувають тотожні та поточні проблеми і
дилеми методологічного характеру, які мають бути з’ ясовані і розв’
язані завдяки спільній теоретичній роботі філософів і правників.

Список літератури

1. Розеншток-Хюсси О. Прощание с Декартом // Вопросы философии. – 1997.
– №8.

В. С. Пазенок

Кюнг. Когнитивные науки на историческом фоне. Заметки философа //
Вопросы философии.

– 1992. – № 1.

Лекторский В.А. Выступление на «Круглом столе», посвященном обсуждению
книги В. С. Степина «Теоретическое знание» // Вопросы философии. – 2001.
– № 1.

Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.

Сачков Ю.В. Вероятностная революция в науке. Вероятность, случайность,
независимость, иерархия. – М., 1999.

Микешина Л.А. Философия познания: диалог и синтез смыслов // Вопросы
философии. -2001. – № 4.

Оборотов Ю.Н. Традиции и обновления в правовой сфере. Вопросы теории (от
познания к постижению права). – Одесса, 2002.

Зандкюлер Х.Й. Демократия, всеобщность права и реальный плюрализм //
Вопросы философии. – 1999. – № 2.

В. С. Пазенок

ФИЛОСОФИЯ И ПРАВО (ПРОБЛЕМЫ И ДИЛЕММЫ ВЗАИМОСВЯЗИ)

В статье анализируется взаимосвязь философии и права, которые в своем
паралельном развитии столкнулись с тождественными проблемами и дилемами
методологического характера категорий истины, вероятности, толерантности
и др., нуждающимися в своем решении сотрудничества философов и юристов.

V. S. Pazenok

PHILOSOPHY AND LAW (PROBLEMS AND DILEMMAS OF INTERCONNECTION)

The article presents an analysis of the interrelation of philosophy and
law that, in their concurrent development, have confronted identical
issues and dilemmas of the methodological character of the categories of
truth, probability, tolerance, etc., requiring of the cooperation
between philosophers and lawyers to be resolved.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, м. Київ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ТА ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Питання про взаємозв’ язки і взаємовідносини філософії права та
загальної теорії держави і права має суттєве теоретично-методологічне та
практичне значення. Для сучасної науки характерне посилення взаємозв’
язків між різноманітними галузями, інтегративних тенденцій у їх
розвитку. Центральною проблемою інтеграції наук і синтезу знань є
проблема їх співвідношення, встановлення та посилення взаємозв’язків між
ними.

Ядром інтегративно-загальнонаукових форм пізнання є філософія, яка через
світоглядні, методологічні функції, універсальний категоріальний апарат
справляє вплив на процес зближення наук.

Філософія права, як загальнометодологічна галузь знання, покликана дати
світоглядне розуміння права, його сенсу та призначення для людей, кожної
особи, обґрунтувати глибинні соціальні, духовні, етичні передумови права
під кутом зору людського буття. Це вчення про граничні засади права як
одного і з способів людського буття. Філософсько-правовий підхід
характеризується рефлективністю думки, тоді як загальна теорія права
відрізняється теоретизуючою правосвідомістю, пошуком і обґрунтуванням
закономірностей розвитку та функціонування державно-правових феноменів.
Філософія права осмислює право як неспецифічний предмет, тоді як для
теорії права – це всеохоплюючий предмет, процес пізнання правової
дійсності. Як указував російський правознавець П. Новгородцев,
„філософія – є наука належних відносин, а не практичних зв’ язків” [11,
с. 15]. Гегель вважав, що наука про право – це частина філософії, а
предмет філософії права – це ідея права, поняття права та його
здійснення [2, с. 59-60]. Філософія права надає праву певну
сакральність, обґрунтованість, справдження впливу на свідомість людей.
Це вища духовна форма пізнання права, осягнення та утвердження його
сенсу, цінності та значущості у житті людей, кожної особистості. Саме
цим визначається основоположне місце філософії права в системі юридичних
наук. Філософія права обґрунтовує право, як системну основу людської
активності, як єдність феноменальності та ноуменальності. Правовий сенс
– це мислимі якості права, за рахунок яких визначається його поняття. Це
внутрішній зміст правових феноменів, які є предметом та основою
взаємного розуміння між людьми [8, с. 259]. П. Новгородцев вважав, що
сенс правового буття виявляється у праві людини на гідне існування.

Теорія держави і права – це теорія специфічного соціально-юридичного
предмета, яка розробляє сучасні методологічні підходи до дослідження
державно-правових явищ, закономірностей їх генезису, структурування та
розвитку. Теорія держави і права переводить результати їх філософського
пізнання на рівень конкретного розкриття об’ єктивної сутності цих
суспільних явищ, реалій правового життя. Але теорія держави і права не
розчиняється у філософії права, вона має власну сферу дослідження та
використання результатів, які, зокрема, виступають системою юридичних
знань та юридичної діяльності.

Тільки об’ єднання вихідних висновків і абстракцій філософії права про
право з юридичними знаннями про його імперативно-нормативну форму
створює ту теоретико-методологічну основу, на якій здатна плідно
розвиватися загальна теорія держави та права, як наукова основа сучасної
юридичної практики. На думку А. Козловського, „філософія без права
мертва, а право без філософії порожнє” [6, с. 195].

Розглядаючи проблеми зв’язку і співвідношення філософії права та
загальної теорії держави і права, необхідно врахувати плюралізм існуючих
підходів до осмислення природи права. Деякі філософсько-правові
концепції вбачають вихідну ланку такого осмислення у природному праві,
як системі принципів і правил – життєдіяльності людей (право на життя,
продовження роду людського, самоутвердження, на власність, особисту
гідність, свободу думки, волевиявлення тощо). Ці ідеї та принципи,
відбиваючись з до-

помогою розуму через правосвідомість, набувають характер ідей розуму у
вигляді норм позитивного права. Саме природне право не може виступати
регулятором поведінки людей, оскільки його вимоги невизначені,
неконкретні.

Значний внесок у розвиток концепції природного права зробив німецький
філософ І. Кант. Він розрізнює поняття права у вузькому значенні слова,
тобто позитивне або статуарне право та в більш широкому (право
справедливості та право крайньої необхідності). При цьому Кант зауважує,
що „всяке право залежить від закону” [5, с. 84, 111].

Кант розглядав право як абстрактну теорію понять, результат роботи
чистого розуму, але при цьому вказував, що „поняття право – це чисте,
але спрямоване на практику поняття” [5, с. 80-111]. Орієнтацією на
практику проникнута і його думка про те, що „право сполучене з
правомочністю примушувати”.

Поєднання ідеального (раціонального) та практичного в праві набуває ще
більшу чіткість у Гегеля. Він розрізняє філософське та прикладне
розуміння права. “Ідея права – це свобода, це філософське розуміння
права”. Воно призначене для філософів і законодавців, оскільки дає їм
критерії розрізнення правового та неправового. Прикладне розуміння права
призначене для громадян. Це закони, система позитивного законодавства, в
яких має втілитися філософське розуміння права. Гегель вбачає основне
завдання філософії права в її очищенні від ідей природного права ХУН-ХУШ
ст., прихильники якого трактують природне право як щось від віку дане та
застигле [2, с. 59-60]. Необхідно розуміти право та державу такими,
якими вони є, а не умоглядно будувати їх у формах, якими вони мають
бути. Гегель заперечує протиставлення природного права позитивному:
перше, у його розумінні, -це розумна основа позитивного права, як
наявного буття свободи.

У процесі розвитку філософії права робилися спроби подолати дуалізм двох
одночасно діючих теорій права – природного та позитивного права шляхом
знаходження свого роду ідеальної формули співвідношення між ними. Так,
на думку В. Соловйова, Є. Трубецького, над позитивним правом знаходиться
вища категорія – совість. П. Новгородцев характеризував природне право
як ідеальну вимогу “практичного майбутнього права”. Б. Кістяківський, Є.
Спекторський, А. Фа-тєєв розглядали природне право як належне, яке
втілюється у сущому.

Деякі представники сучасної неокласичної філософії права намагаються
уникати поняття “природне право”, замінюють його поняттям
“справедливість”, “ідея права”, “надзаконне право”. При цьому нерідко
відбувається сплутування права та моралі, формального та фактичного при
трактуванні категорії “природне право”, абсолютизація відносних
моральних цінностей, яким повинно відповідати позитивне право.

У сучасній філософії права та загальній теорії держави і права
продовжується переосмислення змісту правової реальності, підкреслюється
необхідність вироблення такого праворозуміння, яке б змогло уникнути
апріоризму теорії природного права та релятивізму юридичного
позитивізму. В цьому процесі взаємодіють різні типи праворозуміння,
визначення характеру відносин між суб’ єктами права. Особливого значення
набуває інтерсуб’ єктивний підхід, зокрема його комунікативна теорія,
який обґрунтовує компроміс між ліберальним і соціальним розумінням
справедливості, між особистісною та громадянською автономією. Прибічники
цієї концепції будують її на припущенні, що право – це соціальне явище і
здійснюється тільки у соціальному контексті. Право виступає як
інтегрована частина соціокультурної реальності, а не автономна сфера
норм і абстрактних уявлень про ідеальне (належне) право.

Певною мірою цей підхід збігається з комунікативною концепцією
суспільства, створеною Ю. Габермасом, яка доводить, що саме комунікація
є основною інтеграційною силою в суспільстві. А право – це механізм
соціальної інтеграції, що виникає у процесі взаємного визнання
громадянами прав один одного. Цей напрям сучасної соціально-філософської
думки доводить, що саме спілкування є визначальною ознакою соціальності
як на рівні соціуму, так і на рівні окремого індивіда. Людина здатна
усвідомити себе і саморе-алізуватися лише за умов постійних контактів з
іншими.

Одним з варіантів подолання дуалізму природного та позитивного права є
концепція юридичного лібертаризму, яку розвивають російські правознавці
В. Нерсесянц, В. Четвернін, А. Мамут, В. Зорькін та інші. Предмет
філософії права вони визначають як розмежування права та закону, при
цьому під правом розуміється право суспільне, соціально-історично
зумовлене, що народжується в об’ єктивних суспільних відносинах.
Законодавець відкриває право в об’ єктивних відносинах, а потім формулює
його в законі.

Ця концепція піддається критичним оцінкам як з боку деяких юристів, так
і філософів. При цьому вказується, що лібертаризм не розглядає

Взаємозв ‘язок філософії права та загальної теорії держави і права

питання щодо критеріїв справедливості права, розчиняє особу в об’
єктивних процесах [9, с. 5].

Російські правознавці О. Мартишин, Б. Топо-рнін, А. Венгеров та інші
критично оцінюють теоретико-методологічні позиції лібертаристів за
умоглядне тлумачення поняття права, за протиставлення права закону, що,
на їх думку може породжувати неповагу до закону. При цьому, підкреслюють
вони, реалізація високих загальнолюдських цінностей (свободи, рівності,
справедливості, людської гідності) неможлива без їх формально-юридичного
вираження та закріплення в законі, як офіційно-владному установленні.
Дослідження та вивчення позитивного права досягається за допомогою
використання системи методів – філософських, загальнонауко-вих,
спеціальних, групових. Для юристів особливого значення набуває юридична
догматика -аналітичне опрацювання нормативного матеріалу, його
коментування, систематизація, класифікація, розробка проблем
правотворчості та правозастосування, юридичної техніки тощо. Але при
цьому слід зазначити що поза сферою юридико-аналітичного підходу
залишається ціла наука проблем світоглядного, методологічного,
філософського характеру, що належать до предметної сфери філософії права
[14, с. 35].

За останні роки правознавці С. Алексєєв, П. Рабінович, А. Колодій та ін.
намагаються подолати бінарність опозиції – “природне право -позитивне
право”, “право – закон”. Виходячи з філософської інтерпретації категорії
“сенс права”, вони обґрунтовують необхідність взаємної відповідальності
суспільства, держави, особи задля забезпечення соціальної солідарності,
вирішення суспільних конфліктів. При цьому передусім підкреслюється
соціальний характер права. На цій основі використовується термін
“загаль-носоціальне право”, як своєрідний аналог природного права.
Загальносоціальне право виникає та існує незалежно від держави,
формується всіма інститутами та процесами громадянського суспільства,
має загальносоціальну природу та є загальносоціальним феноменом [7, с.
172-175]. Загальносоціальне право існує у вигляді найбільш зрозумілих
принципів правового порядку урегулювання суспільних відносин. Воно
обумовлено також природною свідомістю людей, їх життєвими потребами.
Далі прибічники цієї концепції розглядають юридичне право, як засіб та
форму конкретно-історичної інтерпретації та реалізації прав людини –
внутрішнє законодавство, нормативно-правові акти. Таке право – наслідок
державної діяльності втілення вказаних принципів через державне
волевиявлення. Загальносоці-альне право не охоплюється повністю
юридичним правом, яке є системним, загальнообов’язковим, формально
визначеним, закріпленим в нормативно-правових актах [12, с. 74-78]. У
сучасних умовах спостерігається процес зближення загальносоціального та
юридичного права і все більшого значення набуває ознака моральності, яка
є основою загальносоціального та юридичного права.

Однією з актуальних проблем взаємозв’ язку та взаємодії філософії права
та загальної теорії держави та права є вирішення питання про зміст
поняття “пріоритет прав людини”. Як відомо, аксіомою правового
персоналізму є твердження про те, що найвищою соціальною цінністю є
людина, а утвердження і забезпечення її прав і свобод – головний обов’
язок держави. В процесі теоретичного подолання патерналістського
тлумачення прав людини, що випливає з безумовного пріоритету державних і
суспільних інтересів над інтересами окремої особи, обговорюється питання
про співвідношення автономії особи та громадянської автономії.
Підкреслюється, що предметом правового захисту та правового визнання має
бути не стільки емпірична особа з конкретними інтересами та потребами,
скільки її визначені властивості, тобто здатність здійснювати вибір в
умовах самообмеження та самоконтролю у ситуації взаємного визнання
значущості прав інших особистостей та їх спільнот [8, с. 276-277].

Свої домагання свободи особа має узгоджувати з такими ж домаганнями
інших членів суспільства. На цьому базується упорядкованість суспільного
життя, що забезпечується правом. Як підкреслював Кант, людина – активна
фігура соціального прогресу, яка реалізує свої права і обов’ язки у
взаємодії з іншими суб’ єктами у рамках соціуму [5, с. 139-140].

Кант, на відміну від деяких представників правового персоналізму,
зауважує, що свобода, яка гарантується правом, передбачає обмеження
(підкреслено нами. – В.Б.) моєї свободи свободою всіх інших осіб, що
призначення права полягає у тому, щоб увести волю і свавілля індивідів у
розум і зага-льнозначущі рамки. Вищим категорично-безумовним обов’ язком
Кант вважає “глибоку повагу до прав інших людей, як святині. Вони
недоторканні та непорушні” [4, с. 306]. На цій основі німецький філософ
проголошував взаємну відповідальність особи та інших громадян [5, с.
139-140].

Прибічники комунікативної теорії виходять з кантівського розуміння
визнання співіснування людей на основі взаємності, тобто такого по-

В. Д. Бабкін

рядку, який може бути названий справедливим. При цьому увага
звертається на характер процесів взаємодії суб’єктів соціуму, їхньої
комунікації та інтерпретації позиції один одного. Саме право виступає як
умова можливості соціальної інтерпретації на основі комунікативної
взаємодії, соціального консенсусу. З урахуванням особливостей
співвідношення автономії особи та громадянської автономії, взаємного
визнання значущості прав усіх особистостей та їх спільнот у суспільстві
в реальній дійсності в одному випадку реалізується пріоритет
особистісних інтересів, в іншому – суспільних чи їх органічне поєднання
[3, с. 108].

Як указує С. Максимов, між особистісною та публічною автономією
(системою прав людини та суверенітетом народу) існує певна напруженість
чи суперечність. Вона вирішується в процесі розвитку правових
регуляторів, які могли б бути визнаними усіма можливими зацікавленими
суб’ єктами [8, с. 220-222]. Зауважимо, що у чинній Конституції України
закріплено принцип взаємної відповідальності всіх суб’ єктів права у ст.
3, 23, 68 та ін.

В. Соловйов вбачав сутність права у рівновазі двох моральних інтересів –
особистої свободи та загального блага [13, с. 457].

На міжнародній конференції в Інституті держави і права РАН у 2000 р.
“Держава та право на межі сторіч” критично оцінювалось спрощене
розуміння тези про пріоритет прав людини над правами всякої спільноти.
На думку О. Марти-шина, ідея пріоритету чи вищої цінності прав особи
логічно не спроможна, оскільки будь-яке об’ єднання, у тому числі
держава, складається з людей, котрі мають за Конституцією такі самі
права, як особа, котра претендує на пріоритетність своїх прав [10, с.
163]. Підкреслюється, що питання про співвідношення інтересів людини,
суспільства та держави може бути вирішено не шляхом протиставлення одних
інтересів іншим, проголошення державних чи особистісних інтересів
пріоритетними, а встановленням їх реальної співвідносимості. Вона
охоплюється не спрощенням поняття переваги суспільних інтересів чи
інтересів людини, а складним діалектичним поєднанням цих інтересів, яке
враховує як їх пріоритетність, так і паритетність, баланс, узгодженість,
гармонійність.

Однією з насущних проблем філософії права та теорії держави і права є
вирішення питань поступового подолання суттєвого розриву між теорією та
практикою, між декларативними положеннями законів та їх реальним
втіленням у життя. Іноді філософію права розглядають винятково як галузь
знань, що не має безпосереднього виходу на юридичну практику. Варто
нагадати, що Кант, визначаючи право як результат роботи “чистого
розуму”, не заперечував, що поняття “право” спрямоване на практику [5,
с. 111].

Оскільки право – сфера практичного життя людей, то філософія права лише
тоді знаходить необхідну змістовність і теоретичну вагомість, коли вона
стосується позитивного права, органічно пов’ язана безпосередньо з
“живим” правовим матеріалом, стає прямим результатом його творчого
осмислення.

Творчі контакти філософії та правознавства сприяють розумінню права не
тільки як функції держави, але й, передусім, як сутності соціального
буття та духовності людини.

Подолання вказаного розриву теорії та практики потребує розширення
взаємодії філософії, соціології, теорії держави і права у вивченні
механізмів, динаміки, соціальних результатів функціонування держави і
права. Така взаємодія ґрунтується на своєрідному принципі
взаємодоповню-ваності у сфері соціального пізнання, який дозволяє
зберігати теоретичну цінність будь-якого альтернативного погляду в
системі їх цілісності.

Багатомірний підхід дозволяє розглядати індивідуально-особисті,
публічно-правові засади як такі, що належать до різних вимірів
суспільства і людини, а не виключають одна одну [1, с. 17-19].

Розвиток контактів філософсько-правових та юридичних досліджень не
повинен приводити до послаблення нормативності права, його нормативної
визначеності, без чого неможливо реалізувати принцип рівності всіх і
кожного перед законом і судом.

Зростання інтересу українських юристів до філософії права в сучасних
умовах пов’ язане з такими факторами, як потреба розвитку права й
удосконалення методології його дослідження, необхідність правового
осмислення нових соціальних проблем, подолання жорсткої ідеологічної
заданості.

Список літератури

Бабкін В., Усенко Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави і
права, філософії та енциклопедії права // Антологія української
юридичної думки. В 6 т. – Т. 1. – К., 2002.

ГегельГ.В.Ф. Философия права. – М., 1990.

Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду.
– К., 1999.

Взаємозв’ язок філософії права та загальної теорії держави і права

Кант И. Из лекций по этике (1780-1782 гг. // Этическая мысль:
научно-публицистические

чтения. – М., 1988.

Кант И. Соч. в 6 т. – М., 1966. – Т. 4 ч. 2.

Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права –
Чернівці: Рута, 1999.

Колодій А. Принципи права. – К., 1999.

Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Х.,
2002

Мартышин О. О либертарно-юридической теории права и государства //
Государство и право. – 2002. – № 10.

Мартышин О. Справедливость и право // Государство и право на рубеже
веков. Материалы Всероссийской конференции «Проблемы теории и истории».
– М.: Институт государства и

права РАН, 2001.

Новгородцев П. Психологическая теория права и философия естественного
права // Юридический вестник. – 1913 – № 3.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. – К., 2001.

Соловьев В. Оправдание добра. Соч. в 2 т. – М., 1998. – Т. 1.

Філософія права. Навчальний посібник / За ред. М. Костицького, Б. Чміля.
– К., 2000.

В. Д. Бабкин

ВЗАИМОСВЯЗЬ ФИЛОСОФИИ ПРАВА И ОБЩЕЙ ТЕОРИИ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА

В статье анализируется проблема соотношения и взаимосвязей философии
права и общей теории государства и права. Одним из основных различий
между ними есть то, что философия права характеризуется рефлективностью
мысли, тогда как теория государства и права отличается теоретизирующим
правосознанием. Среди научных проблем, совместных для обеих дисциплин,
выделяются вопросы переосмысления правовой реальности, приоритеты прав
человека и постепенного преодоления значительного разрыва между теорией
и практикой.

V. D. Babkin

INTERRELATION OF PHILOSOPHY OF LAW AND GENERAL THEORY OF STATE AND LAW

The article treats the issue of correlation and interrelations of
philosophy of law and general theory of state and law. One of the basic
discrepancies between them is that the philosophy of law is
characterized by the reflexivity of idea, whereas the theory of state
and law differs by its theorized legal consciousness. Among scientific
problems, common to both disciplines, there are distinguished issues
concerning re-comprehension of the legal reality, priorities of the
human rights and gradual overcoming the considerable breakage between
the theory and practice.

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ

ПРАВА І ДЕРЖАВИ

Питання щодо співвідношення права, правової системи і держави є одним з
основних у правознавстві. Як зауважив Б. Кістяківський, питання щодо
відносин між державою і правом, незважаючи на їхню відносну простоту, є
одним з найбільш заплутаних питань у сучасній науці про державу [1, с.
593, 819 та ін.]. Держава і право являють собою складні за своєю
природою, структурою, формою та функціями суспільні явища. Розкриття
поняття кожного з них потребує цілої низки взаємопов’язаних між собою
досліджень, жодне з них окремо не розкриє повністю предмета дослідження.

Суттєве значення має також розробка умов і, відповідно, зв’ язків
держави і права в різних суспільно-економічних формуваннях, на різних
етапах їхнього існування, в різних країнах залежно від конкретних
історичних, національних, внутрішніх і міжнародних умов.

М. Палієнко зазначає, що при вивченні відношення права до держави на
перший план висувається основна проблема цього відношення, а саме:
питання про зв’язаність держави як владного союзу обов’ язковою силою
права. При цьому автор зауважує, що оскільки джерелом влади є
“підвладні” (тобто народ), то держава не може ігнорувати ці правові
імперативи, які вона сама створює, саме тому закон є імперативом
владування і імперативом підвладних [2, с. 283-284].

Співвідношення держави і права передбачає три основні аспекти: єдність,
відмінність, взаємодію. Єдність виражається в походженні держави та
права, їхній типології, детермінованості економічними, культурними та
іншими умовами, спільності історичних доль; у тому, що вони виступають
засобами соціальної регуляції й упорядкування, акумулюють і
збалансо-вують загальні та індивідуальні інтереси, гарантують права
особи. Єдність держави і пра-ва відбита в певній формулі: держава –
правова форма організації і функціонування публічної, політичної влади.
Водночас між ними існують і відмінності, які випливають з визначень цих
понять, їх онтологічного статусу і суспільної природи. Якщо держава є
особливою організацією політичної влади, формою існування класового
суспільства, то право – це соціальний регулятор; якщо держава виражає
силу, то право – волю; якщо первинним елементом держави є державний
орган, то первинним елементом права – норма. Отже, право – це система
офіційно визначених і охоронюваних норм, що виступають регуляторами
поведінки людей.

Взаємодія держави та права виражається в різному взаємовпливі їх. Вплив
держави на право полягає насамперед у тому, що вона його створює,
вдосконалює і змінює, охороняє від правопорушень, втілює в життя.
Зрозуміло, що першопричини права знаходяться не в державі як такій, а в
соціальній необхідності, соціальних потребах. Держава усвідомлює їх,
перекладає їхньою мовою закону, юридичних норм, створює, засновує право.

Роль держави і права в сучасному суспільстві може виражатися тільки
засобами їхньої взаємодії. Структуру і функції держави не можна уявити
поза правовою системою, остання значною мірою залежна від правової
діяльності держави.

Взаємодія державних і правових механізмів породжує їх відносну
самостійність і водночас залежність, яка, безумовно, повинна містити їх
контроль одне над одним.

На думку В. Нерсесянца, логічним, первинним, базовим, визначальним,
предметоутво-рюючим у науці про право і державу є поняття права і
відповідне поняття держави.

Б. Кістяківський, аналізуючи взаємозв’ язок держави і права,
підкреслював, що це дві сторони одного і того самого складного явища, а
право – це ті підвалини, на яких базується держава [1, с. 593 819 та
ін.].

Для розуміння природи держави, що повинна направлятися правом, а, отже,
обмежуватися правом, суттєвими є погляди Г.Еллінка щодо самообмеження
держави. Він вважав важливою для держави наявність правопорядку, який не
може поєднуватися з теорією абсолютної необмеженості державної влади.

Право, як він зазначав, не залежить від держави настільки, щоб держава
могла звільнити себе від самого права. Своєю владою, як фактичною, так і
юридичною, вона може надати того чи іншого характеру правопорядку, але
не вирішувати питання щодо його існування. Аналізуючи цей підхід,
відомий український правознавець Ф. Тарановський писав, що він вбачає
єдину можливість, єдиний вихід із зіткнення двох таких протилежностей,
як визнання державного суверенітету, з одного боку, а з другого –
визначення правових форм і правових приписів виявлення державної влади.

У реальному житті функціональні взає-мозв’ язки держави і права постійно
розвиваються та видозмінюються. Вони можуть визначатися верховенством
держави над правом або пріоритетом права над державою. Також вони можуть
характеризуватися станом рівноваги. Принцип верховенства права
підпорядковує державу громадянському суспільству, яке за умови його
реальності має право вирішувати питання про форму, зміст і соціальне
призначення держави. Принцип верховенства є основою визнання народного
суверенітету і його первинності щодо суверенітету нації і держави. В
цьому полягає нерозривність процесу верховенства права і розвитку
демократії.

При розгляді співвідношення держави і права необхідно також враховувати
і різні підходи до розуміння природи і ознак держави: 1) держава – це
союз, об’єднання людей для забезпечення їхнього добробуту, захисту тощо,
право є основою такого союзу; 2) держава – це апарат, особлива
організація людей для управління такими самими людьми; 3) держава – це
інструмент-машина для досягнення справедливості; 4) держава – це
дійсність людських ідей, живий організм, що розвивається; 5) держава -це
знаряддя пануючого класу; 6) держава – це певна колективістська
асоціація, яка охоплює публічно-владні відносини та інститути.

Деякі вчені зазначають, що держава існує одночасно на різних рівнях
суспільства, що приводить до декількох “модусів” державності: а)
субстанціонального – сукупності взає-мозв’ язаних і взаємодіючих
індивідів; б) атрибутивного – групові, класові, етнонаціональні
відносини; в) інституціонального – сукупність норм і установ, які
опосередковують соціальну діяльність держави. Тому співвідношення
держави, права і правової системи потрібно розглядати не тільки на
інституціональному, але й на субстанціональному та атрибутивному рівнях,
так само, як і право – його не можна обмежувати тільки нормативною
основою.

Взаємовідносини між державою і суспільством характеризуються певними
конфліктами між загальними і приватними інтересами, політичною державою
і громадянським суспільством, що, проте, не виводить їх за рамки
єдності. В розв’ язанні цього конфлікту Гегель підкреслює роль і
значення права, яке він розглядає у трьох аспектах: 1) право як загальна
ідея свободи; 2) право як певний ступінь і форма свободи; 3) право як
закон (позитивне право).

Держава надає певної визначеності загальним правилам – юридичним нормам.
Вона перетворює юридично обов’ язкове в реальний правопорядок.

За І. Кантом, держава – це добровільне об’ єднання людей на підставі
правових принципів. Держава покликана забезпечувати належну організацію,
стабільне функціонування і розвиток суспільства. В демократичному
суспільстві влада існує і реалізується під впливом різних демократичних
інститутів: належних громадянам прав і свобод, діяльності політичних
партій, об’ єднань громадян тощо. Тут набувають розвитку демократичні,
гуманістичні цінності, а на їхній основі – механізми приборкання влади.
За допомогою права влада приборкується, а її функції обмежуються
суспільно необхідними завданнями. Особливо дієвою стає місія права в
упорядкуванні та обмеженні влади через певні механізми (конституція,
розподіл влад тощо).

Право впливає на державу, упорядковуючи діяльність державного апарату,
визначаючи компетенцію її органів.

Вся побудова держави та її діяльність регламентуються правовими нормами,
а правові норми визнаються і забезпечуються державою. Тому держава
немислима без права як системи розв’ язання державних завдань і
виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава набуває
юридичного оформлення, її діяльність здійснюється на основі правових
норм.

Список літератури

1. Кистяковский Б.А. Соцыальные науки

и право. Очерки по методологии социальных

наук и общей теории права. – М., 1916.

2. Палиенко М.И. Учение о сущности права

и правовой связаности государства. – Х., 1908.

Деякі аспекти проблеми співвідношення права і держави

Н. Н. Онищенко

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ СООТНОШЕНИЯ ПРАВА И ГОСУДАРСТВА

В данной статье рассматриваются три основных аспекта соотношения
государства и права: их единство, различие и взаимосвязь. Проведён
анализ взглядов на взаимосвязь государства и права М. Палиенко, В.
Нерсесянца, Б. Кистяковского, Г. Гегеля и И. Канта. Обозначены различные
подходы к пониманию природы и признаков государства и права.

N. M. Onyshchenko

SOME ASPECTS OF THE ISSUE OF CORRELATION LAW AND STATE

The article discusses three basic aspects of the interrelation of state
and law, such as their unity, discrepancy and interconnection. The
analysis is based on views on interconnection of state and law expressed
by М. Palienko, V. Nersessiantz, B. Kistyakivsky, G. W. F. Hegel and I.
Kant. Various approaches to the conceptualisation of the nature and
characteristics of state and law are presented.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Інститут держави і права ім. В. М

ДЕРЖАВА І ПРАВО

Вчення про державу і право перебувають у нерозривному зв’язку з
філософськими та світоглядними позиціями відповідної епохи. Відбувається
це тому, що в теорії держави і права виділяються такі проблеми,
розв’язання яких потребує безпосереднього використання ряду філософських
положень і висновків. Саме такими є питання про сутність держави і
права, про визначення їх понять. Філософські вчення є для теорії держави
і права загальнометодологічною основою. Загальнофіло-софські
методологічні установки конкретизуються залежно від предмета
дослідження; предмет і метод виявляються взаємопов’язаними.

Предметно-методологічний зв’язок теорії держави і права з філософією
являє собою одну з важливих закономірностей розвитку політико-право-вих
знань. Тому поява принципово нових учень про державу і право пов’язана з
кардинальними змінами, що відбуваються у сфері філософських і
світоглядних позицій. Наприклад, у період ранніх буржуазних революцій
ХУН-ХУШ ст. на зміну релігійно-схоластичному світогляду Середніх віків
прийшла філософія раціоналізму, а разом з нею теорія природного права,
що була розроблена на основі методологічних установок раціоналізму. Сама
ідея про природне право, як про щось необхідне, з’явилась задовго до
природно-правової школи. Однак остання теоретично інтерпретувала цю ідею
на основі філософії раціоналізму, її методології та світосприйняття.

В другій половині ХІХ ст. в Німеччині виникло неокантіанство (нео від
грец. УЄ08 – новий), яке в останній третині століття набуло поширення в
усій Європі. Головними представниками неокан-тіанської політико-правової
філософії вважаються Г. Коген, Р. Штамлер, О. Лібман, Ф. Ланге, Г.
Рад-брук (Німеччина), Ш. Ренув’є, П. Жане, О. Ален (Франція), К. Кантоні
(Італія), П.Б. Струве, С. Булгаков, М.О. Бердяєв (Росія). Цей
ідеалістичний філософський напрям відтворював і розвивав
трансцендентальну філософію І. Канта, ігноруючи при цьому її
матеріалістичні та діалектичні елементи. Неокантіанці намагались
подолати дуалізм філософії І. Канта, його хитання між матеріалізмом та
ідеалізмом. Згідно з неокантіанською філософією, об’ єкт пізнання – це
не “річ у собі”, а “категоріально мислиме буття”. Предмет пізнання
“конс-

Тимошенко

. Корецького НАН України, м. Київ

В НЕОКАНТІАНСТВІ

труюється” людським мисленням. Він тотожний поняттю про предмет, а
власне буття є сукупністю чисто понятійних відносин. Свідомість
виявляється первинною стосовно буття.

Найбільш повне вираження неокантіанство знайшло в двох німецьких
філософських школах: марбурзькій і фрейбурзькій, або баденській. Перша
школа особливого значення надавала ідеалістичній інтерпретації наукових
понять і філософських категорій, тлумачила їх як логічні конструкції. В
центрі уваги другої – обґрунтування протиставлення природничих і
суспільних наук на основі кантівського вчення про практичний і
теоретичний розум і спро-би довести неможливість наукового пізнання
соціальних явищ, доступних начебто лише аксіологічно-нормативному і
телеологічному дослідженню.

Неокантіанці протиставляли науки про природу наукам про дух і культуру.
Людська свідомість впорядковує і конструює природні явища за допомогою
розумової форми причинності (каузальності). Природа постає як сукупність
причин і наслідків. Суспільство, людські вчинки, культура – це
реалізація людської волі, що охоплюється категорією “мета”. В результаті
суспільство являє собою сукупність цілей і засобів. Отже, науки про
природу оперують за допомогою закону причинності, а науки про дух – за
допомогою закону доцільності. На соціальні явища, в т.ч. політику,
державу і право, згідно з цією теорією, не поширюється закон
причинності, вони охоплюються категорією мети, як апріорного властивістю
людської свідомості і волі.

Так, відомий представник марбурзької школи неокантіанства, теоретик і
філософ права, професор цивільного права в Галлі Рудольф Штамлер
(1856-1938) орієнтувався на закономірності соціальної мети. Спільна
діяльність людей має дві сторони: соціальне господарство – як матерія, і
право – як форма соціального життя. Оскільки зміст форми полягає у
свідомому регулюванні поведінки людей, головним у формально юридичному
вивченні права має стати поняття мети, а не причини. Соціальне явище
закономірне, якщо в ньому має місце вибір засобів для якоїсь мети.

Відповідно до кантівських положень про співвідношення належного та
існуючого, формального і фактичного, він відстоював логічний примат пра-

ва над іншими соціальними реаліями і підкреслював, що закономірність
соціального життя людей є закономірністю юридичної форми його. Під
закономірностями і метою соціального життя і суспільного розвитку Р.
Штамлер розумів апріорні ідеї розуму, в т.ч. і апріорні форми права і
правової повинності. Отже, надавши юридичному формалізму характеру
формалізму гносеологічного і методологічного, Р. Штамлер юридизував
вчення про суспільство, господарство, державу, довів до крайнощів
основне кредо юридичного світогляду -підхід до права як першооснови
соціальних явищ [3, с. 32, 33]. Визнаючи наявність у правових інститутах
певного змісту, що йде від суспільства, він стверджував, що фундамент
держави не в сукупності виробничих відносин, економічному базисі
суспільства, а в праві. Право виступає передумовою держави.

На межі ХІХ-ХХ ст. Р.Штаммлер одним із перших виступив за відродження
природного права та ідеалістичної філософії права. Однак на відміну від
школи природного права ХУН-ХУШ ст., природне право за Р. Штамлером, не
існує у вигляді особливого, ідеального правопорядку поряд з правом
позитивним. Ідеальне, абсолютне право неможливе. Право завжди було і є
недосконалим, а тому мінливим. Але в межах цього недосконалого права
виділяється правильне право, тобто таке, що орієнтується на
справедливість, на ідею права, на соціальний ідеал як свою кінцеву мету.
Це право і є “природним правом з мінливим змістом”. Воно являє собою не
якесь конкретне право, а лише єдиний формальний метод судження про
право. У вченні Р. Штамлера концепція “природного права з мінливим
змістом” означала, що саме право і його зміни визначають розвиток
суспільства, а не навпаки

[5, с. 567, 568].

Інший теоретик марбузької школи неокантіанс-тва, видатний німецький
філософ другої половини ХІХ ст. Герман Коген стверджував, що значення
держави полягає не в її актуальній дійсності, а в її достойності, як
керівного етичного принципа самосвідомості. Створюється враження, що Г.
Коген повторює Г. В.Ф. Гегеля з його визнанням за державою значення
моральної субстанції, в якій виховується особистість.

У Г. Когена, як і у Г.В.Ф. Гегеля, особа лише в державі і завдяки
державі може досягти істинної людської самосвідомості. Однак Г. Ко-ген
не лише не поділяє погляди Г.В.Ф. Гегеля на державу, як на дійсність
моральної ідеї, але навіть вважає такий підхід помилковим. На противагу
Г. В.Ф. Гегелю, у книзі “Етика чистої волі” він доводить, що дійсність
моральності треба шукати в тій меті, яка поставлена моральним діям, – а
саме в тому, щоб бути безконечними. Цю безконечність ми бачимо, на думку
Г. Когена, в людстві, в якому полягає вище вираження самосвідомості
моральної особистості. Підпорядковуючи державу ідеї людства, Г. Коген
разом з тим пояснює, що держава, як етичний принцип, є втіленням
справедливості, яка своєю єдиною метою має моральну самосвідомість [6,
c.

658, 659].

Г. Коген вводить у свою конструкцію навіть ідею Бога, чим намагається
довести, що, незважаючи на всі пошуки шляхів права і держави, людству
все ж таки забезпечено вічне просування до добра. Ідея держави тут
поєднується з іншими ідеями і підпорядковується їм, а керівне моральне
значення держави обмежується її зв’ язком з іншими принципами.

Більш послідовним прихильником етичного нормативізму виявився
французький учений Поль Жане, який стверджував, що політика і практично
і теоретично передбачає моральність. Держава не може за допомогою
примусу насаджувати доброчинність, але й обійтись без неї вона теж не
може. В основі будь-якої істинної політики повинна бути закладена
моральна ідея. Зв’ язком між політикою і мораллю слугує ідея права.
Завдання політики -не примушувати до доброчинності, але сприяти праву.
Держава тримається доброчинністю, але доброчинність не є її метою.
Громадяни мусять бути добродійними, а держава – справедливою. А для
того, щоб у державі існувала справедливість, необхідно, щоб громадяни
користувались усіма належними їм правами, причому користувались так, щоб
не завдати шкоди іншим громадянам і самій державі. Тут, на думку П.
Жане, право і добродійність об’єднуються, в результаті встановлюється
порядок і спокій, моральність і політика відокремлюються, не суперечачи
одне одному, і знову об’єднуються, не змішуючись при цьому [2, с. XVII].

П. Жане розумів, що діяльність держави не вичерпується такими
завданнями. Держава може розглядатися і як представник приватних
інтересів своїх громадян. Однак ця сторона діяльності не є, подібно до
вищевказаної, істотною для самого поняття про державу.

Ідеї П. Жане знайшли підтримку і подальший розвиток у представників
етичного нормативізму в російській і українській політико-правовій
думці, перш за все у П.І. Новгородцева та Б.О. Кістяков-ського.

Б.О. Кістяківський, Є.В. Спекторський застерігали проти розчиненості
теорії права у філософії права, критикуючи відповідні концепції
німецьких філософів Р. Штаммлера та Г. Когена. На їх думку,

Держава і право в неокантіанстві

мислиму юридичну форму. Такої позиції дотримувались деякі інші
представники неокантіанської філософії права, наприклад, К. Кюль, Й.
Лоб,

A. Оллеро, О. Хеффе, Е. Цахер та ін. Можна ска-

зати, що ідея права, соціальний ідеал неокантіа-

нців, як і категоричний імператив Канта, позбав-

лені історичної конкретності і змістовності і не

є якимось дійсним станом емпіричного права. Нео-

кантіанці часто порівнювали соціальний ідеал з

провідною зорею, з недосяжною метою, до якої

належить прагнути, але яку ніколи не можна до-

сягти.

Концепція соціального ідеалу послужила теоретичною конструкцією для
виправдання соціал-реформізму. Західноєвропейські соціал-демократи,
особливо з кінця 60-х років, звертаються до вчення неокантіанців, на
основі якого конструюють програму демократичного й етичного соціалізму.

Список літератури

Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Ред-кол.: Ю.С.
Шемшученко (голова) та ін. Т. 1: Загальна теорія держави і права,
філософія та енциклопедія права / Упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко,
Н.М. Пархоменко; відп. редактори

B. Д. Бабкін, І.Б. Усенко. – К., 2002.

Жанэ П. История государственной науки в связи с нравственной философией
/ Пер. с франц. – 2-е изд. – СПб., 1878.

История политических и правовых учений. ХІХ в. / Отв. ред. В.С.
Нерсесянц. – М., 1993.

Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии
социальных наук и общей теории права. – М., 1916.

Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М., 1997.

Новгородцев П. Русский последователь Германа Коге-на. – М., 1908.

Спекторский Е.В. Теория солидарности. Доклад, прочитанный 14 декабря
1915 года в г. Саратове на специальном заседании Киевского и
Саратовского юридических обществ // Юридический вестник. – 1916. – Кн.
ХІІ (I).

німецькі науковці відходять від пізнання сутності права, як воно існує у
емпіричній дійсності, та розглядають його лише у деонтологічному ряду,
тобто право як належне. Таке розуміння призводить до поглинання
юриспруденції філософією права, в перетворення юриспруденції в частину
філософії. Але філософія покликана забезпечувати синтез різних
гуманітарних наук про право, об’єднувати їх у цілісну систему, проте це
не означає злиття науки про право з соціальною філософією та філософією
права. Проблема пізнання сутності права не повинна розчинюватися у
проблемі пізнання сутності оформлення відносин правом [1, c. 28-29; 4,
с. 384-387, 423].

З другого боку, загальна теорія права не може замінити філософію права,
оскільки її зміст вужче, ніж зміст філософії права. Загальній теорії
права притаманний метод позитивної юриспруденції, який обмежується
емпіричними спостереженнями. Теорія права не прагне до виходу за межі
юриспруденції, не підіймається до рівня широких світоглядних, етичних чи
філософсько-культурних узагальнень. Філософія права, навпаки, свідомо та
цілеспрямовано включає правові питання у позаюридич-ний контекст таких
універсальних проблем, як призначення людини, природа свободи та
обов’язку, сутність права, його глибинні цінності, джерела тощо. Отже,
окремі питання теорії права виявляються у новому для них контексті
філософсько-етичних критеріїв [4, c. 29; 7, с. 423].

У середині XX ст. відчутний поштовх активізації природно-правових і
філософсько-правових досліджень дала книга Г. Pадбруха “Законне неправо
і надзаконне право” (194б). Pозмежування права і закону він проводив з
раціоналістично-філософських позицій: для нього право – це не природне
право, а саме ідея права. “Природу речей”, “надзаконне право” він
розглядав не як змістовне вираження природного права, а як чисто

В. И. Тимошенко

ГОСУДАРСТВО И ПРАВО В НЕОКАНТЕАНСТВЕ

Данная статья представляет собой философско-правовую оценку такого
идеалистического направления как неокантианство. На примере важнейших
характеристик государства и права дается анализ взглядов следующих
представителей марбургской и фрайбургской (баденской) школы – Pудольфа
Штамлера, Германа Когена, Поля Жане и других.

V. I. Tymoshenko

STATE AND LAW IN NEO-KANTIAN PHILOSOPHY

The article presents a general characteristic of the idealistic trend
known as Neo Kantian Philosophy which is established as the analysis of
viewpoints of the representatives of Marburg and Freiburg (Baden) school
– Rudolf Stamler, Herman Kohen, Paul Janais and others.

ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ПРАВО У ДЗЕРКАЛІ ФІЛОСОФІЇ

Проблема взаємодії права та філософії давно стала предметом наукового
дослідження. Йдеться про час, коли людина усвідомила, що всі соціальні
явища, в тому числі влада, право, держава, законодавство, політика,
управління тощо, які її оточують, не тільки мають багатофункціональні,
багато-аспектні структури, а й знаходяться у певному вза-ємозв’ язку,
комбінація якого впливає на місце і роль людини в конкретно-історичній
соціальній взаємодії. Саме тому людина починає вивчати не тільки самі
явища, зокрема правові, що її оточують, а й зв’ язки як між ними,
безпосередньо, та ними й іншими соціальними явищами, насамперед,
людиною. Причому процес пізнання не обмежується розумінням сутності
права і його зв’ язків з людиною й іншими соціальними явищами, а й
передбачає розуміння значень, які містяться в ідеях, концепціях, теоріях
щодо досліджуваної правової дійсності. І в цьому свою важливу функцію
відіграє філософія, яка має свою логіку розвитку, свою історію, що
характеризується певними злетами і падіннями [9].

В умовах демократичної трансформації українських суспільних відносин,
передусім державно-владних і юридичних, конституційної переорієнтації
української держави на утвердження і забезпечення прав і свобод людини,
на задоволення потреб соціуму в цілому особливої актуальності набуває
проблема одержання нових знань про право не тільки як нормативний чинник
організації суспільного життя, а як певний момент суспільного буття,
результат розвитку суспільної культури, цивілізації. Проголошення в
Конституції України людини найвищою соціальною цінністю і водночас
конституційний наголос, що кожна людина має право на вільний розвиток
своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших
людей, обов’ язки перед суспільством, в якому ставить знання про право
на новий методологічний і теоретичний рівень. Ідеться про рівень,
необхідний, зокрема, для пізнання і побудови вітчизняної системи права,
яка “успадкувала” від колишнього СРСР публічно-правовий характер.
Побудова української демократичної системи права, методологічним
підґрунтям якої має бути, зокрема, діалектика взаємозв’ язку приватно і
публічно правових засад побудови і функціонування соціальних систем [10,
с. 79, 83; 8, с. 83], розмежування і взаємодії права і держави, політики
і державного управління, робить нагальною проблему гармонізації всіх
галузей суспільствознавства щодо комплексного пізнання соціальних явищ,
які оточують людину, в тому числі і права. Ця потреба робить
животрепетною проблему наукового розроблення не тільки спеціальних
формально-юридичних, а й за-гальносоціологічних і соціально-філософських
аспектів правотворення і державотворення. Нині все більше суспільно
усвідомленим стає розуміння, що лише через теоретичне і філософське
осмислення державно-правових інститутів і процесів якнайповніше можуть
реалізуватися гуманістична природа юридичної науки, той людський вимір,
що поступово перетворює вітчизняну юриспруденцію з “науки приказних
справ” на могутню інтелектуальну силу, гостру зброю в боротьбі за
прогресивні демократичні перетворення [1, с. 9].

Позбавившись тоталітарних обмежень, масова свідомість і вітчизняне
суспільствознавство, зокрема правознавство, намагаються перебороти
наявний дисбаланс між важливістю феномену права в суспільному житті і
обсягом знань щодо нього, який був здобутий відповідними методами за
умови радянського політичного тоталітарного режиму. Задоволення
зазначених суспільних пізнавальних потреб, які значно зросли в умовах
демократичної трансформації всіх сфер українського суспільства,
зумовлює, зокрема, тенденцію до синтезу філософського і
конкретно-наукового підходів до пізнання сутності природи і змісту
права, правової дійсності, до подальшого розвитку методології і теорії
вітчизняної юридичної науки, її важливих складових – правознавства і
державознавства. Суспільно усвідомленим стає той факт, що вітчизняна
юриспруденція зможе здобути своє фундаментальне значення для людського
буття в Україні лише тоді, коли вона зв’ яже свою концептуальну мету з
правовою філософією, філософським правовим світоглядом. Філософію права
не цікавить конкретна юридична практика сама по собі в її відособленому
існуванні, навпаки, її цікавить правова дійсність в цілому. А отже, її
цікавить у кожному суб’ єкті

права те, що відрізняє його від інших суб’ єктів або об’ єднує з ними:
їхня роль і місце в соціальній ієрархії серед інших суб’ єктів тощо.
Прагнення філософії права розглядати право як цілісність пов’ яза-не з
тим, що ряд конкретних юридичних явищ є тільки фрагментом, до котрого
необхідно домислити реальність, що його доповнює. Наприклад, правова
система конкретної країни здається чимось закінченим і достатнім. Вона
складається із суб’ єк-тів права, об’ єднаних певними юридичними
відносинами, системи права, її інститутів, галузей, юридичних норм,
законодавства в цілому і т. д. Проте завжди поряд з певним уявленням про
чинну систему права, законодавство, систему правового регулювання тощо
немовби неявно, приховано є присутнім загальний фон – світовий правовий
простір, відсутності якого в даний конкретний час, навіть в умовах
самоізоляції, не можна припустити. Тобто, наприклад, українське право
навіть при безпосередньому розгляді завжди доповнюється більш загальним,
транснаціональним, загальнолюдським правовим розвитком. Тому й вирішення
сучасних проблем державотворення і правотворення в Україні, які стоять,
зокрема, перед вітчизняною юриспруденцією можливе лише на основі, як
слушно зазначає директор інституту філософії НАНУ імені Григорія
Сковороди, академік НАН України Попович Мирослав, самостійного мислення
філософського рівня самих правни-ків [9, с. 12].

В історичній перспективі розвиток юридичного теоретичного знання завжди
являє собою процес діалектичного переходу від кількісного накопичення
інформації, серед неї і наукової, про право і державу, їх загальній й
особливі (відносно до часу, місця) властивості й закономірності, що
зовнішньо зумовлюються, зокрема потребами та інтересами пануючих
соціальних сил до якісних змін у змісті і структурі самої юридичної
науки, яка покликана забезпечувати ці інтереси. Цей інтеграційний процес
нерозривно пов’ язаний з якісними перетвореннями у змісті і формі
юридичної науки, процесами диференціації юридичної науки, з виділенням
нових галузей як форм упорядкування відносно самостійних нових правових
знань. Безумовно, це не означає сліпе відкидання всього конструктивно
напрацьованого попередніми генераціями вченими, політиками і державними
службовцями, якщо це відповідає сучасним суспільним потребам. Саме тому
те, що було талановито створено світовою і національною суспільними
науками, в тому числі предтечами української вітчизняної філософії і
правознавства, що відповідає істинному суспільному розвитку, соціальному
і правовому прогресує і не втратило свого значення в сучасний період має
бути вивчене, узагальнене і використане в процесі сучасного
суспільствотворення, зокрема державотворення і правотворення [13, с. 7].

Філософія і процес її застосування займають у людській культурі, а також
в правовій культурі особливе місце, бо у центрі її уваги завжди явно або
неявно перебувала і перебуває Людина, яка живе, мислить, вірить, оцінює,
має свою світоглядну орієнтацію, прагне до обґрунтування оптимального
варіанту своєї поведінки. Результатом філософського пізнання об’єктивної
дійсності, в якій знаходиться Людина, стає, зокрема, формулювання
концептуально-узагальненого цілісно-системного знан-ня щодо неї, яке по
суті може і має розглядатися як теоретична база, методологічний орієнтир
(загально-методологічна основа) для усіх суспільних наук стосовно
правових і державно-управлінських досліджень [3, с. 9; 4, с. 5]. Людина
в цих дослідженнях має розглядатися як основне соціальне джерело права
і, водночас, головна мета розвитку державно упорядкованого суспільства,
серед нього правового. Філософія ж по відношенню до людини виступає в
першу чергу як наука гуманітарна, тобто наука про людину в її духовній
специфіці, а не наука про певне природне явище, біологічну істоту. В
цьому розумінні філософські знання в будь-якому суспільстві мають
слугувати духовному розвиткові людини як особистості взагалі, так і
фахі-вця-професіонала, формуванню суспільного світогляду, який у певний
спосіб визначає характер поведінки як окремої людини, так і суспільства
в цілому. Що ж до юриспруденції як різновиду суспільних, гуманітарних
наук, то, відображаючи об’єктивні закономірності свого об’єкта
(предмета) пізнання і впливаючи на хід його історичного руху, вона
завжди і в будь-якому суспільстві розвивається складним нелінійним
шляхом, переходячи від однієї парадигми юридичних знань до іншої, від
одного рівня знань до іншого, паралельно з розвитком свого світоглядного
підґрунтя, яке теж змінюється в залежності від зміни історичних
матеріальних і духовних обставин, і чинників. Саме на ґрунті історичного
суспільного, зокрема правового, світогляду по суті формується правова
культура суспільства, певними формами якої є юридична наука і освіта.

Одним із важливих методологічних аспектів розвитку національної
юридичної науки, зокрема правознавства, як важливого засобу наукового
забезпечення державної правової політики, є застосування філософських
підходів і методів осягнення ідей щодо правової дійсності, в тому числі
закономірностей самої юридичної науки, загальної теорії права. Йдеться
про застосування методів

Право у дзеркалі філософії

абстракції, узагальнення, класифікації закономірностей діалектики
суспільного розвитку для всієї системи юридичних знань про
закономірності державної організації суспільного буття на правових
засадах, виокремлення в цій системі особливої світоглядної структури
знань про право, його сутність, форми здійснення, логіку і методи
пізнання істини правової дійсності. Мова йде про розвиток самостійної
наукової дисципліни – філософії права, яка разом із соціологією права
починає становити сьогодні важливу складову структури юриспруденції і
має бути віднесена до важливих наукових напрямів розвитку вітчизняної
юридичної науки. Філософія права є, з одного боку, передумовою наукового
юридичного дослідження, що визначає рух наукової думки до істини
правового буття. А з іншого – сама є підсумком пізнавального процесу,
результатом дослідження правової дійсності. При цьому гносеологічний
зміст філософії права не менш значний, ніж інформація щодо конкретних
онтологічних знань реального буття права, які здобуваються нині
соціологією права [5, с. 4; 6, с. 85; 7, с. 85, 72].

Філософське праворозуміння, починаючи з античних часів, а особливо після
видання гегелівської “Філософії права” мало й має відчутний вплив на
розвиток окремих філософсько-правових підходів і концепцій. Включаючи у
свій предмет пізнання основні закономірності розвитку суспільства як
органічної, безумовно, відмінної, складової природи соціальна філософія
розглядає право під специфічним кутом зору: насамперед, з погляду його
онтологічного аналізу, його місця і ролі в загальному
історічно-культурному русі людства, який і є її безпосереднім об’єктом
дослідження. Все більше поглиблюється суспільне (теоретичне)
усвідомлення, що всебічне пізнання права, його складових явищ стає
неможливим у межах юридичного догматизму. Лише у єдності і діалектичному
взаємозв’ язку із закономірностями і тенденціями суспільного розвитку в
цілому можна зрозуміти, удосконалити і навіть перетворити чинне в
Україні право, існуючу правову систему, зокрема систему права і
законодавство, юридичні інституції і відносини тощо, відповідно до
сучасних потреб суспільного прогресу. Специфіка філософського підходу до
права визначається інтересом до певних універсальних “граничних”
проблем: правосвідомість і буття, суспільне мислення і правове пізнання,
індивідуальна моральність і суспільна правосвідомість тощо. Виходячи з
багатоаспектної природи права, насамперед, з його органічного взаємо-зв’
язку з природою людини, філософію права цікавлять зокрема такі питання:
Що таке право? Яка його роль у життєдіяльності суспільства? Джерела
виникнення права і закону. Місце людини у правовій системі. Взаємозв’
язок права і свободи, права і необхідності, свободи та справедливості,
права і культури, раціонального та ірраціонального, особистого і
безособового в праві тощо.

Оскільки право як одна з фундаментальних соціальних основ
життєдіяльності суспільства – це певна соціальна цінність, єдність суб’
єктивного і об’ єктивного, то його необхідно розглядати в
конкретно-історичному контексті, у формі конкретно-історичної юридичної
діяльності, пов’язаної, зокрема, з підтримкою, відтворенням і розвитком
особистості людини в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Водночас
не можна сплутувати і підносити в ранг філософських конкретні
економічні, юридичні, політичні та інші явища та категорії.

Право поряд із загальносоціальними властивостями, що є так званим
“творінням суспільства” має і специфічні, юридичні закономірності
розвитку, “державного походження”, що й зумовлює його властивості як
самостійного об’ єкта юриспруденції, науки про право й державу. Тому
юриспруденція має не тільки спиратися на теорію і метод соціальної
філософії, але й розробляти на її основі власні конкретно-методологічний
і теоретичний фундаменти, які дозволяють заглиблюватися у пізнання
правової дійсності, забезпечують пізнавальні можливості дослідження
правової дійсності, забезпечують пізнавальні можливості дослідження,
насамперед специфічних закономірностей юридичної форми права.

У можливості юридичної науки опредмечувати досліджуванні соціальні та
природні феномени справді полягає її сила і запорука практичної
реалі-зованості її результатів (для створення певного юридичного акта
ефективнішим є розуміння юридичної норми, закону, аніж філософські
міркування про право взагалі). Але в цьому ж полягає і неминуча
слабкість юридичної науки, пов’ язана з неможливістю цієї науки вийти за
межі предметної сфери. Саме це породжує й певну агресивну експансію
юридичної науки як галузевої в системі суспільствознавства, що
спрямована на розв’ язання будь-яких правових проблем, коли їхня
нероз-в’ язаність або неможливість розв’ язання вирішення пояснюється
лише якимсь одним тимчасовим чинником, наприклад, відсутністю
матеріально-технічних умов (фінансових ресурсів, комп’ютерної техніки і
технології тощо). Якщо, наприклад, будь-яка галузева юридична наука може
бути точною усередині своєї предметної сфери, то вона абсолютно неточна
і завжди неповна стосовно дослідження сутності об’ єкта в цілому (права
або держави). Тобто при пізнанні права як феномена людської культури

В.М. Селіванов

тільки галузевий юридичний підхід просто неправомірний. Тут необхідне
застосування соціально-філософських узагальнень, зокрема філософії
права.

Наукова об’ єктивність і точність (як гранична характеристика адекватної
відповідності предметної сфери) філософії права реалізується у процесі
багатофакторного підходу до правової дійсності як досліджуваного
об’єкта. Дослідник не тільки вивчає закономірності цілісної внутрішньої
сутності об’єкта, а і його зовнішні взаємозв’язки з іншими соціальними
явищами і процесами.

Філософія права відрізняється від юридичної науки, зокрема окремих
галузевих юридичних наук, не стільки за принципом розрізнення предмета
однієї науки від предмета іншої, скільки за метою покликання
досліджувати найбільш загальні, граничні закономірності правової форми
соціального буття, чим не займається жодна з юридичних наук. Вона прагне
не стільки до точності визначення меж свого предмета, як це роблять
галузеві юридичні науки, скільки до збільшення ступеня бага-томірності
бачення цього предмета і, природно, понять, що формулюються і в
подальшому використовуються. Закиди в тому, що на відміну від галузевих
юридичних наук поняття філософії права занадто багатозначні, туманні та
невизначені, справедливі, проте вони відбивають лише її специфіку.
“Неточність” філософії права компенсується її можливостями найбільш
широко (тому що її предметна сфера – це сфера граничних загальних
закономірностей) охоплювати правову форму соціального буття. Цим
підтверджується факт відносності поняття філософської точності із
загально-гносеологічних позицій. Філософські поняття і категорії права
діалектично поєднують у собі моменти визначеності (усталеності) та
моменти невизначеності (мінливості), що містяться в самій правовій
дійсності. Вони спираються на все багатство загальнолюдських духовних
цінностей, на весь сукупний духовний досвід людства. Проте вони можуть
охоплювати і сфери ще не пізнаного. Крім того, для філософії права, що
повинна спиратися не тільки на наукове позитивне знання, але й на
ірраціональне, почуттєве освоєння світу людиною, важливими є
ціннісно-емоційні критерії.

Філософський і юридичний типи праворозу-міння у взаємодії мають
визначити парадигму, принципи, змістовну модель наукового пізнання
права, предмет і метод відповідних концепцій права. Так, як філософія
права формується і діє на межі соціальної філософії і юриспруденції, то
її предмет не тільки певною мірою співпадає з предметами соціальної
філософії і юриспруденції (зокрема, загальної теорії права і теоріями
галузевих наук правознавства), а й відрізняється від них. Філософське
осмислення явищ і процесів правової дійсності становить певну передумову
творчого розвитку юриспруденції. А система юридичних наук, насамперед
загальна теорія права, забезпечує соціальну філософію юридичними
поняттями, визначеннями, висновками тощо, які виробляються
юриспруденцією з метою загальносоціальних узагальнень, поглиблення
правового пізнання соціальної дійсності.

Предметну сферу сучасної філософії права визначають проблеми
зумовленості природи і сутності права як об’ єктивної форми соціальної
дійсності, механізму нормативної регуляції людської поведінки, з
властивою праву системою цінностей, що впливають на формування
суспільної правосвідомості і правової ідеології. Предметна сфера
філософії права охоплює також проблеми співвідношення права з іншими
соціальними явищами, зокрема соціальними нормами, сутності, місця і
значення права в системі філософського вчення про природу і людину,
методів соціального пізнання тощо. Враховуючи якість соціальної
взаємодії права і держави, де остання, на нашу думку, виконує функцію
права, до кола філософсько-правового інтересу можуть бути віднесені і
такі проблеми, як соціальна взаємодія права і держави, людини –
суспільства – держави, сутності і змісту правової держави як форми
діяльності державної влади на основі принципу “верховенство право” тощо.

Своєрідність соціально-філософського аналізу закономірностей правової
дійсності полягає в тому, що ці закономірності розглядаються не стільки
під кутом зору суспільних особливостей, як це має місце в правознавстві,
скільки як вузлові характеристики, певний момент конкретно-історичного
суспільства як цілості. Окрім того, філософія права, на відміну від
юридичної науки, має досліджувати не стільки безпосередню правову
дійсність, скільки абстрактне відбиття, сприйняття, знання про цю
дійсність. Саме тому, предметом філософії права мають бути не стільки
реальні правові явища і процеси, а значення, сенс правових явищ, які,
безумовно, не можна абсолютно відривати від реальних об’єктів.

Філософія права покликана осмислювати сутність права у цих значеннях у
його цілості і грани-чності з позиції його реальності й істини як
різнобічного соціального явища. Якщо з погляду формальної логіки в
процесі пізнання права головним є визначення дефініції цього поняття, то
з погляду філософії головним є визначення необхідності самого поняття.
Саме тому суть розв’язання фундаментальних проблем філософії права
ґрунту-

Право у дзеркалі філософії

ється на філософському знанні. Філософія права у своїй основі – це
система філософських знань про право як соціальну цінність і методи
їхнього одержання. Вона становить спеціальну філософську дисципліну, так
само, як і філософія культури, релігії, мистецтва і т.д. Проте це
твердження, певна річ, не є аксіомою. Воно потребує аргументованого
доказу, який має ґрунтуватися на певній практиці, зокрема викладання
філософії права, бо не весь зміст проблем філософії права є
філософським.

Питання про правомірність побудови філософської системи знань про право,
що розглядають суспільні відносини з позиції загальних закономірностей
їхньої правової форми, правової організації, правопорядку, стає особливо
актуальним в умовах необхідності реалізації конституційно закріпленого
наміру формувати, розвивати і зміцнювати демократичну, правову,
соціальну державу, тоді як суспільна правова свідомість в Україні, як і
в інших пострадянських країнах, характеризується підвищеною рефлексією.
Знання філософії права або філософські знання про право пов’ язані з
потребою сучасної людини системно усвідомлювати різнобічну правову
дійсність, протилежності і взаємодо-повнення між правом у собі і для
себе і тим явищем, якому зовнішнє свавілля надає силу права, тим, що є,
і тим, що має бути. По суті йдеться про необхідність визначення місця
права в житті людини і місця людини в правовій дійсності, пізнання й
осягнення ідей і думок щодо права як реального багатоаспектного
соціального явища та його юридичної форми.

Список літератури

Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави
і права, філософії та енциклопедії права // Антологія української
юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том
1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. –
К., 2002.

Виндельбанд В. История философии / Пер. с нем. – К., 1997.

Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. докт. юр. наук,
проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1998.

Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) / За заг. ред.
докт. юр. наук, проф. В.Б. Авер ‘янова. – К., 1999.

Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство и право. – 1994. – №
7.

Керимов Д.А. Социология а правоведение // Государство и право. – 1999. –
№ 8.

Керимов ДА. Методология права (предмет, функции, проблемы философии
права / 2 изд. – М., 2001.

Мамутов В. До проблеми наукового забезпечення в Україні // Вісник
Академії правових наук України. – 2003. – № 1.

Монтень М. Опыты // Избр. произв. В 3-х т.-Т.1.-М.,

1992.

Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як
методологічна проблема вітчизняного правознавства // Вісник Академії
правових наук України. -2002. – № 4.

Повернення філософських традицій // Юридичний вісник України. – 2003. –
№ 4, 5-11 квітн.

Шемшученко Ю.С. Юридична наука на межі століть // Правова держава:
Щорічник наукових праць. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького
НАН України . – Вип. 11. – К., 2000.

Шемшученко Ю.С. Слово до читача // Антологія української юридичної
думки. В 6 т. – Т. 1.

В Н. Селиванов

ПРАВО В ЗЕРКАЛЕ ФИЛОСОФИИ

В статье определяются этапы и методы формирования юриспруденции в
современных украинских условиях с использованием не только специального
формально-юридического инструментария, но и посредством
общесоциологических и социально-философских подходов к правотворчеству и
целей государственного строительства. Основным социальным источником
права рассматривается человек, который одновременно есть также
эпицентром изучения в философии права.

V. М. Selivanov

LAW IN THE MIRROR OF PHILOSOPHY

The article defines stages and methods of formation of jurisprudence in
the contemporary Ukrainian conditions applying not only special formal
legalistic toolkit, but also means of general sociological and
social-philosophical approaches to the law-making and purposes of the
state-formation. Person (man) is viewed as a basic social source of law,
being simultaneously an epicenter of study in philosophy of law.

ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ОСНОВНЕ ПИТАННЯ ПРАВОЗНАВСТВА З ПОЗИЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО НАТУРАЛІЗМУ

Вітчизняна юридична наука знаходиться в стані кризи, викликаному,
зокрема, кризою її методології. Сьогодні полиці бібліотек заповнюються
так званими “науковими працями” з юриспруденції, в яких псевдонауковість
прикривається деклараціями про використання авторами діалектичного
методу. Насправді ж у таких “творах” не використовується жодний метод. А
це означає, що така робота не є науковою працею, бо без належного
використання правильно підібраного методу дослідження вона може бути
лише викладом власних суб’ єктивних, а саме волюнтаристських і
утопічних, оцінок тих чи інших правових явищ або компіляцією чужих прав.
У зв’ язку з цим новітні публікації в галузі правознавства здебільшого
носять характер своєрідної “юридичної алхімії”.

Згадування сучасними авторами діалектичного методу – це часто данина
марксистсько-ленінським традиціям інтерпретації цього методу. А які ж
його можливості насправді? На наш погляд, діалектика не є самодостатнім
механізмом наукового пізнання, а лише засобом дослідження, який
використовується правильно чи неправильно залежно від того принципу,
яким керується дослідник, тобто діалектика як метод -це, образно
висловлюючись, палиця з двома кінцями. Так, в марксистсько-ленінській
філософії -це метод “роби” те, на що його скерував принцип матеріалізму,
а в гегелівській філософії – те, на що його скерував принцип ідеалізму.
На наш погляд, це варто мати на увазі, розробляючи методологічні засади
вітчизняної юридичної науки. Крім того, вважаємо, що сьогодні настав час
по-новому глянути на той фундамент, на якому базується юридична наука. І
тут не обійтися без допомоги філософії, зокрема такої її галузі як
філософія права.

Від того, як люди розуміють право, залежить, як вони будуть ним
користуватися. Звісно, що неправильне його розуміння призводить до
неправильного користування ним, і, відповідно, чим краще розуміння, тим
краще користування. Якщо, наприклад, у сучасній Україні є достатньо
ознак, що свідчать про недоліки в правокорис-туванні, то це означає, що
існують недоліки і в праворозумінні.

Очевидно, має існувати якесь основне питання правознавства, від
розв’язання якого залежить розуміння права загалом.

При найближчому розгляді історії правознавства можна зробити висновок,
що основне питання правознавства має бути сформульоване так: “Право – це
витвір природи чи людей? А якщо того й іншого, то яка роль природи і яка
роль людей у творенні права?”. Саме це питання визначає всі інші
питання, що постають у правознавстві: як вирішується воно, так
вирішуються й усі інші. Є досить підстав вважати, що основне питання
правознавства належно розв’ язувалось творцями римського права, адже
останнє і сьогодні вражає своєю досконалістю. А якщо це так, то потрібно
особливу увагу надати дослідженню того, як саме творці римського права
вирішували основне питання правознавства, зокрема Уль-піан, Цицерон та
інші. І тут зазначимо, що видатний правознавець Гуго Гроцій виявив
провідну роль ідеї природного права в доктрині римського права. Більше
того, Гуго Гроцій, розглядаючи історію правознавства, доходить висновку,
що правознавство може бути наукою лише тоді, коли визнає участь природи
у творенні права. Він писав: “Багато хто до цього часу намагався надати
цій галузі (юриспруденції. -О.К.) наукову форму, але жоден не зміг цього
зробити, та й, по правді кажучи, це й неможливо було здійснити інакше
як… відокремивши те, що виникло внаслідок установлення, від того, що
виникає з самої природи”. [1, с. 52] Ця ідея Гуго Гроція особливо
актуальна нині, коли виникає нагальна потреба в модернізації української
юридичної науки.

Велике значення для розвитку юридичної науки має також правова доктрина
англійського філософа Джона Локка, в якій запропоноване таке розв’
язання основного питання правознавства. “. Закони, встановлені в
державах, – писав він, -зобов’ язують не самі по собі, не своїм
авторитетом, не якось ще, а саме в силу закону природи, що повеліває
коритися вищестоящим і охороняти громадянський мир; більше того, без
такого закону силою зброї правителі, може, й могли б примусити натовп до
покори, але не могли б зо-

бов’язати його до цього” [15, с. 8]. І вже в іншому місці Дж. Локк
підкреслює: “Отже, зобов’ язання, що покладається громадянським законом,
випливає із закону природи, і ми не стільки змушені силою правителя
коритися йому (громадянському закону. – О.К.), скільки зобов’ язані
робити це за природним правом” [15, с. 40]. Відомо, що правова доктрина
Дж. Локка про співвідношення “закону природи” і “закону, встановленого в
державі” (або: “громадянського закону”) була одним із атрибутів
Просвітництва і відіграла визначальну роль у розвитку сучасного права
країн Заходу. Це свідчить про її плідність як справжньої (істинної)
науки, тобто про її наукові достоїнства.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок: правознавство стає
справжньою наукою тоді, коли досліджує не лише людське, а й природне
начало права, тобто, коли, вирішуючи основне питання правознавства,
визнає, що право є витвором не лише людей, а й природи.

Розв’язання основного питання правознавства у такий спосіб, що право
визнається не лише витвором людей, а й витвором природи, є визначальним
для розвитку самого права. Про це переконливо свідчить той факт, що
новий етап у розвитку права завжди починався з відродження ідеї
природного права. Зокрема, сучасне право найрозвинутіших країн світу
виникло і розвивається на основі відродженої в епоху Просвітництва ідеї
природного права.

На наш погляд, історія ідеї природного права вказує на існування такої
закономірності: прогрес права завжди пов’язаний з пристосуванням його до
природних законів існування суспільства, а регрес – з непристосованістю
до цих законів, внаслідок чого чинне законодавство ставало проявом
правового волюнтаризму (наприклад, феодальне право епохи Середньовіччя).

Саме виходячи з цього, на науково-практичній конференції “Правова
система України: теорія і практика”, яка відбулася 7-8 жовтня 1993 року
в м. Києві, нами було запропоновано започаткувати відродження в Україні
ідеї природного права на новій методологічній основі – на засадах
принципу соціального натуралізму [11, с. 390-392]. Подальші дослідження
підтвердили перспективність такого підходу [12, с. 15-16; 8, с. 77-84;
4, с. 118-125; 7, с. 64-66; 9, с. 130-136; 13, с. 562-576; 10, с. 5-10;
5, с. 75-79]. Необхідність відродження в Україні ідеї природного права
зумовлюється тим, що вона має властивість “виліковувати” право від
хвороби, яка називається правовим волюнтаризмом і проявляється, зокрема,
у законодавчому свавіллі. Саме тому в історії розвитку права ідея
природного права завжди використовувалась як засіб для подолання
правового волюнтаризму.

Щоб правильно зрозуміти роль ідеї природного права в подоланні правового
волюнтаризму, необхідно правильно визначити, що є саме право. На нашу
думку, робити це належить з допомогою так званого принципу соціального
натуралізму [6, с. 118-124; 18, с. 19-21]. Згідно з цим принципом
соціальні явища не можна розглядати за межами дії законів природи, а,
навпаки, їх треба розглядати як такі, що є не менш природними, ніж
фізичні й біологічні, а більш природними, бо вони є вищою формою
розвитку природи. Це стосується і такого соціального явища, як право.

Виходячи з принципу соціального натуралізму, право – це соціальна форма
законів природи, і зокрема природних законів суспільного життя. А якщо
це так, то право як соціальне явище має два аспекти:

природний зміст;

соціальну форму.

Інакше кажучи, право насправді має бути природним за своїм змістом і
соціальним за формою.

За допомогою принципу соціального натуралізму можна дійти висновку, що
поняття “природне право” належить розглядати як засіб для відображення
першого аспекту права – а саме: природного змісту права; а поняття
“позитивне право” для відображення другого аспекту права -його
соціальної форми. Тому, на наш погляд, варто не протиставляти два права
між собою: “позитивне право” і “природне право”, а зіставляти їх як два
невід’ ємні аспекти одного і того ж соціального феномена – права. Отже,
відповідно до принципу соціального натуралізму, не існує “природне
право” і “позитивне право” як два феномени, що протистоять один одному,
а є один феномен – право, що має два невіддільні один від одного
аспекти: “природний” і “позитивний”. У такий спосіб можна, на наш
погляд, зняти спір про те, що є істинним – “позитивне право” чи
“природне право”, а також вирішити інші дискусійні питання щодо
тлумачення цих понять і суті самого права [17; 2; 16].

Згідно з викладеною концепцією права, ігнорування “природного аспекту”
права веде до правового волюнтаризму, а ігнорування “позитивного
аспекту” права – до правового безладу (анархії). Найдосконаліше те
право, в якому “природний аспект” (тобто природний зміст права)
найоптимальніше втілюється в “позитивному аспекті” (тобто в соціальній
формі права – законодавстві).

Отже, принцип соціального натуралізму може стати тим ключем, який
відкриє шлях до нових можливостей у розв’ язанні багатьох проблем, пов’
язаних із з’ ясуванням основного питання правознавства.

Відповідно до принципу соціального натуралізму основне питання
правознавства може бути вирішене так: у творенні права природа відіграє
ту роль, що створює закони, які ми називаємо “законами природи”, а люди
відіграють ту роль, що надають “законам природи” соціальну форму, яку ми
називаємо “законодавством”, або “нормативно-правовими актами”. Виходячи
з такого вирішення основного питання правознавства, право можна
визначити так: Право – це заснований на законах природи, яким надана
форма нормативно-правових актів, інститут забезпечення соціального
порядку, сприятливого для нормального існування людей в суспільстві.

Запропонований вище спосіб розв’ язання основного питання правознавства
з допомогою принципу соціального натуралізму дозволяє не лише визначити,
що є право, а й що є антиподом права, тобто неправом. Згідно з принципом
соціального натуралізму неправо, тобто антипод права, – це прояв
особливого стану волі людини, який називається сваволею, у вигляді
діяння, що порушує закони природи, яким надано форму законодавства або
інших нормативно-правових актів. З цього можна зробити висновок, що
будь-яке правопорушення, – чи то злочин, чи адміністративний проступок,
чи порушення Конституції, чи норми цивільного або міжнародного права, –
є не що інше, як прояв людської сваволі.

А з визначення правопорушення як прояву сваволі людської, відкривається
перспектива визначення того, що антиподом сваволі є культура людей, і
зокрема соціальна культура людей. А це означає, що стає можливим
по-новому визначити роль соціальної культури людей у протидії
правопорушенням, у забезпеченні соціального порядку. Зокрема, нами
здійснюється спроба розробити культурно-правову концепцію забезпечення
соціального порядку [9, с. 130-136], згідно з якою цей порядок належить
забезпечувати відповідно до формули: “культура + право”.

Відповідно до цієї концепції, право має свої межі, які визначаються тим,
що воно здатне впливати на волю людей лише утримуючи її від прояву у
вигляді правопорушення, якщо ця воля знаходиться у стані сваволі.
Намагання застосовувати право для усунення самого стану сваволі було б
проявом правового волюнтаризму. Усувати цей стан можна лише за допомогою
соціальної культури людей.

Запропоноване вище розв’ язання основного питання правознавства,
зумовлює, на нашу думку, підвищення ролі правової доктрини в
юриспруденції. Лише за допомогою правової доктрини можна належно
забезпечити “природний аспект” права, бо вона є знаряддям пізнання
природних законів суспільного життя, на яких законодавець має
засновувати законодавчі акти. У зв’ язку з цим підвищується також роль
докт-ринального тлумачення в праві, оскільки лише з його допомогою той,
хто застосовує законодавство, має виявляти “природний” зміст, на якому
воно засноване. Завдяки цьому правознавство може стати справжньою
наукою, а не апологією правового волюнтаризму законодавця або, навпаки,
критикою законодавця з позиції правового волюнтаризму правознавців. Все
це може сприяти також розвінчанню міфа про те, що практика є критерієм
істини в правознавстві. Якщо право розглядається як природне за змістом
і соціальне за формою, то критерієм істини в правознавстві має бути
природа, а не соціальна практика, бо остання є лише способом
пристосування життя людей до природи, її законів, поряд з наукою. Інакше
кажучи, практика не є критерієм істини, а є способом відшукування
істини, як і наука. Практика людей, будучи проявом їх волі, здатна
впадати в суперечність із законами природи, тобто бути протиприродною,
не менше, ніж наука. Тому помилковість властива практиці так само, як і
науці, а критерієм істинності для тієї й іншої має бути відповідність їх
природі, її законам.

Історія свідчить, що соціальна практика заходить час від часу в глухий
кут, з якого її може вивести лише наука. Так, зокрема, сталося в епоху
Просвітництва, коли наука вказала європейським народам, що перебували в
середньовічному занепаді, шлях до прогресу. Це стосується і
юриспруденції. Правова практика в Європі до XVII століття також відійшла
від істини і потрібна була нова, заснована на “природному праві”
“просвітницька ідеологія Дж. Локка, Ч. Беккаріа, Ш. Монтеск’є та інших
просвітителів, для того, щоб повернути її на істинний шлях.

Сучасна криза права в Україні, про що свідчить стан правопорядку, є
проявом кризи соціальної, зокрема і правової, культури громадян. А це
наслідок того, що українська юридична наука знаходиться в стані, який
робить її нездатною відігравати культуризуючу роль у суспільстві. Вийти
з цього стану вона може тоді, коли

О.М. Костенко

почне займатися, як до того і закликав Гуго Гро-цій, а пізніше й Еміль
Дюркгейм, дослідженням “природного аспекту” права, а не буде
обмежуватися лише вивченням текстів законодавчих актів, як однієї із
складових “позитивного аспекту” права. І тут зазначимо, що правова
практика, оскільки вона так само є проявом волі людей, як і
законодавство, теж має бути віднесена, як і законодавство, до
“позитивного аспекту” права. Тому вивчення правової практики, як і
вивчення текстів законодавчих актів, не створює юридичної науки, якщо
воно не пов’ язане з дослідженням “природного аспекту” права, а саме:
природних законів життя людей у суспільстві.

Якщо виходити з цього, то можна констатувати: не все те, що сьогодні у
нас називають “юридичною наукою” є нею насправді. Інакше кажучи, всі ті
праці, які обмежуються вивченням текстів законодавчих актів і правової
практики, без пошуку в них “природного начала”, можна розцінювати не як
юридичну науку, а лише як тлумачення волі законодавця чи волі громадян,
що проявилася у законодавчих актах і в правовій практиці, тобто в
“позитивному аспекті” права. Зазначена воля може бути правовою сваволею
(волюнтаризмом), а виявити це можливо лише співставивши її з “природним
началом” права. Тому і потрібна справжня юридична наука, здатна
пізнавати те, що стоїть “по той бік” волі людей, а саме: закони природи.
А волю людей в правознавстві слід розглядати, – відповідно до принципу
соціального натуралізму, – лише як інструмент, призначений для того, щоб
забезпечити людям свободу, тобто можливість жити за законами природи.

Отже, основним предметом юридичної науки мають бути природні закони
життя людей в суспільстві, яким законодавець своєю волею надає форму
законодавства, а громадяни – форму правової практики.

Крім “природного аспекту” права, який є основним предметом юридичної
науки, вона має також досліджувати “позитивний аспект” права для
забезпечення якнайкращого втілення в ньому природних законів життя людей
у суспільстві.

Оскільки воля законодавця і громадян може набрати форму сваволі і
вступити у суперечність із законами природи, то юридична наука повинна
досліджувати феномен сваволі, що проявляється у вигляді тих чи інших
правопорушень, щоб протидіяти виникненню цього феномена, а також його
проявам у вигляді правопорушень. Засобом протидії виникненню феномена
сваволі є правова культура громадян, а засобом протидії проявам сваволі
у вигляді правопорушень є правова відповідальність. Отже, і вони мають
досліджуватись юридичною наукою.

Згідно з принципом соціального натуралізму, джерелом благополуччя людей
в суспільстві є соціальний порядок, заснований на природних законах
людського життя. Звідси випливає висновок, що право, аби бути
“нормальним” правом, повинно найефективніше забезпечувати соціальний
порядок, заснований саме на природних законах людського життя. Звісно,
що будучи “неприродним”, а лише “позитивним”, воно навряд чи буде
виконувати належно свою роль. Тому юридична наука має бути справжньою,
тобто такою, яка б забезпечувала “природність” права.

Отже, виходячи із викладеної вище “природно-позитивістської” формули
розв’ язання основного питання правознавства, юридична наука повинна
бути “природно-позитивістською”.

При найближчому розгляді можна побачити, що саме таким підходом
керувався Чезаре Бек-каріа, який розробив у XVIII столітті концепцію, що
вивела кримінальне право європейських країн із кризи на шлях прогресу.

Сьогодні Україні найбільше потрібні не праці, які обмежуються
тлумаченням волі законодавця чи волі громадян, а наукові концепції,
подібні до концепції Чезаре Беккаріа. Його твори можуть бути тим
еталоном, з допомогою якого належить вимірювати ступінь науковості
сучасних юридичних публікацій (монографій, статей, дисертацій тощо).

З нашої точки зору, принцип гуманізму в кримінальному праві був
сформульований Че-заре Беккаріа саме завдяки “природно-позитивістському”
підходу. Проте сьогодні в науці кримінального права зазначений принцип
тлумачиться свавільно (волюнтаристськи), з “позитивного” підходу, в зв’
язку з чим поняття гуманізму втрачає межі: як наслідок, гуманізм у
кримінальному праві інколи впадає в іншу крайність – аболіціонізм, що
ратує за скасування не лише смертної кари, а й кари за злочин взагалі.
Це свідчить про те, що для правильного тлумачення сформульованого Ч.
Беккаріа принципу гуманізму треба користуватися тим же ключем, що і він,
а саме: “природно-позитивним” підходом. З його допомогою, на наш погляд,
можна дійти наступного висновку. Сформульований Ч. Беккаріа принцип
гуманізму варто розуміти так: “Покарання не повинно бути несправедливо
суворим!” Але це і не означає, що покарання має бути несправедливо м’
яким. Гуманним може бути лише справедливе покарання. Суть принципу
гуманізму, очевидно, полягає не в тому, щоб покарання було несправедливо
м’яким, а в тому, що при призначенні покарання як найповніше має
враховуватись природа людини. Гуманізм взагалі з позицій соціального
натуралізму – це враховування природи людини при розв’ язання будь-яких
соціальних проблем. Таким же чином його слід розуміти і в юриспруденції.

Диференціація в праві “природного” і “позитивного” аспектів, –
відповідно до вирішення основного питання правознавства з допомогою
принципу соціального натуралізму, – відкриває також можливість для
правильного розуміння справедливості у праві.

З позицій “позитивного” підходу джерелом справедливості в праві можуть
бути лише законодавчий акт і правова практика людей. А з позицій
“природно-позитивного” підходу законодавчі акти і правова практика людей
можуть бути і справедливими і несправедливими, залежно від того
узгоджені вони з природними законами людського життя чи ні, бо лише вони
є джерелом справедливості. Особливе значення проблема справедливості має
для оцінки способів набуття власності, і зокрема в сучасній Україні.

Для її розв’ язання теж, на нашу думку, треба виходити із
запропонованого вище вирішення основного питання правознавства.
Справедливим у праві належить вважати усе те, що узгоджується з
природними законами людського життя. Таким є критерій справедливості.
Відповідно до нього власність може набуватися способом, що не порушує
чинного законодавства чи правової практики людей, але водночас цей
спосіб може бути несправедливим, тобто суперечити природним законам
людського життя.

Якщо ігнорувати “природний” аспект права і звести право лише до
“позитивного” аспекту, то за допомогою чинного законодавства і правової
практики людей можна виправдати будь-яку несправедливість, будь-який
несправедливий спосіб збагачення. Саме на цьому спекулюють
недобросовісні багатії, виправдовуючись тим, що вони розбагатіли, не
порушуючи чинне законодавство чи правову практику людей. Це справді так
і може бути, тому що в “позитивному” аспекті права з допомогою
продажного законодавця чи юриста завжди можна знайти спосіб легалізувати
несправедливість. Але ошукати чи підкупити природу для того, щоб
несправедливе зробити справедливим – неможливо. Тому відоме
висловлювання Ж. Прудона “власність – це крадіжка”, яким свого часу
захоплювався К. Маркс, правильно було б перефразувати так: “Власність,
набута способом, що не відповідає природним законам людського життя,
зокрема законам ринку, має визначатися у кримінальних кодексах як
злочинна”. Інакше кажучи, набуття власності протиприродним способом
завжди має визнаватися злочином. До речі, К. Маркс поглибив помилку Ж.
Прудона, який вважав будь-яку власність крадіжкою, а не лише набуту
протиприродним способом. Помилково припустивши, що капіталізм існує
завдяки злочинності, а не всупереч їй, він переклав відповідальність за
усі антисоціальні наслідки злочинності на капіталістичний спосіб набуття
власності. Ця “кримінологічна” помилка і стала в марксизмі одним із
основних аргументів на користь соціальної революції, спрямованої проти
капіталізму. Історичний досвід, показує, що не капіталізм є джерелом
соціальних лих, а злочинність як найнебезпечніший прояв сваволі
людської, яка порушує закони природи.

Відповідно до принципу соціального натуралізму, природним критерієм
справедливості способу набуття власності є те, що вона набута в
результаті проходження через горно конкуренції, а не те, що власник не
порушував чинне законодавство чи правову практику людей.

Виходячи з “природно-позитивного” підходу, будь-яку несправедливість
люди можуть зробити легальною (в “позитивному” аспекті), але не можуть
її зробити правовою (в “природному” аспекті).

Принцип соціального натуралізму – це „ключ”, який дає можливість
по-новому розв’язувати й інші проблеми, що постають в юридичній науці.
Зокрема, це проявляється в таких тезах:

Відповідно до принципу соціального натуралізму, право можна визначити як
інститут забезпечення соціального порядку, заснований на законах
природи, яким надана форма законодавства (нормативно-правових актів).

Найдосконалішим є те законодавство, яке найповніше відображає закони
природи, і, зокрема, закони природного права.

3. Виходячи з цього, будь-яке правопору-

шення, зокрема і злочин, – це порушення законів

природи, яким надана форма законодавства.

Будь-яке порушення законів природи є проявом сваволі, а це значить, що
будь-яке правопорушення, зокрема і злочин, належить розглядати як прояв
людської сваволі.

Злочинець – це особа, у якої воля знаходиться в стані сваволі, а
свідомість в стані ілюзій, утворюючи так званий комплекс сваволі та
ілюзій, що проявився у вигляді вчинення злочину. Це визначення
стосується і будь-якого правопорушника, тобто особи, яка вчиняє кон-

О.М. Костенко

ституційне, адміністративне, цивільне чи будь-яке інше правопорушення.

Зважаючи на те, що міру узгодженості волі людини із законами природи
можна визначити як культуру людини, потрібно зробити такий висновок:
найефективнішим засобом протидії людській сваволі, яка проявляється у
вигляді правопорушень є культура людей, зокрема соціальна культура
громадян, яка містить і правову культуру. Це дає підстави для створення
культурно-правової концепції забезпечення соціального порядку.
Відповідно до цієї концепції проблеми юриспруденції (зокрема і
кримінології) потрібно розв’ язувати керуючись принципом “культура
вирішує все!”.

Основою правової держави і правопорядку необхідно визнати правову
культуру громадян.

Справедливість, – виходячи з принципу соціального натуралізму, – можна
визначити як відповідність проявів волі людей законам природи, і,
зокрема, законам природного права.

Правова поведінка людей визначається їх правовою культурою, а не
законодавством. Нормативно-правові акти є лише засобами для: а)
визначення, яка поведінка є правовою і яка неправовою; б) соціального
реагування на правову і неправову поведінку людей.

Так званий принцип „верховенства права”, як норму суспільного життя,
можна забезпечити лише при належній правовій культурі громадян.

Закони в будь-якому суспільстві „працюють” оскільки до цього їх скеровує
соціальна культура громадян.

Свобода людини в суспільстві – це незалежність її від будь-чиєї сваволі,
завдяки чому вона має можливість жити за законами природи.

Безпека людини в суспільстві – це захищеність її свободи від будь-яких
проявів людської сваволі.

Гуманізм в кримінальному праві полягає у врахуванні природи людини при
розв’ язанні тих чи інших правових проблем, а не в безмежному пом’
якшенні покарання.

Критерієм істини в юридичній науці та кримінології має визнаватися не
правова практика, а природні закони соціального життя людей.

Прогрес права як засобу забезпечення соціального порядку неможливий без
пізнання законів природного права. Тому науковцям варто було б найперше
розробити певний Кодекс законів природного права, основу якого заклали
своїми працями ще творці римського права.

Викладене дає підстави стверджувати: “Природно-позитивний” підхід в
юридичній науці, який випливає із запропонованого вище розв’ язання
основного питання правознавства, відкриває нові перспективи у вирішенні
питань, що виникають у всіх галузях права: конституційному, цивільному,
кримінальному, адміністративному тощо.

Список літератури

Гроций Гуго. О праве войны и мира. – М.,

1956.

Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. –
Чернівці: Рута 1999.

Костенко А.Н. Наказание в системе средств борьбы с преступностью //
Уголовное наказание. – Киев-Донецк, 1997.

Костенко О. Зашморг на злочинність // Віче. – 1997. – № 7.

Костенко О.М. Європейська юридична освіта (концептуальний підхід) //
Часопис Київського університету права. – № 1. – 2003.

Костенко О.М. Зашморг на злочинність //

Віче. – 1997. – № 7.

Костенко О.М. Конституція і правова культура громадян: що головніше? //
Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної
конференції. Листопад 1997 року. –

Київ, 1997.

Костенко О.М. Концепція природного права і законодавство // Правова
держава. – 1996.

– Вип. 7.

Костенко О.М. Культура і закон // Правова держава, 1998. – Вип. 9.

Костенко О.М. Основне питання правознавства: пошуки сучасного рішення //
Ерліхів-ський збірник. Юридичний факультет Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича. Випуск 3. – Чернівці, 2002.

Костенко О.М. Принцип натуралізму в юридичній науці і кримінології //
Правова система України: теорія і практика. Тези доповідей і наукових
повідомлень науково-практичної конференції. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.).
– Київ, 1993.

Костенко О.М. Принципи “універсальної конституції” природи // Трибуна. –
1993. – № 8-9.

Костенко О.М. Розвиток кримінального права в незалежній Україні //
Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи
/ За ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 2001.

Костенко О.М. Справедливість кримінального закону як передумова
ефективності його застосування // Законодавство: проблеми ефективності.
– Київ: Наукова думка, 1995.

15. Локк Дж. Сочинения. – Т. 3. – М ., 1988.

© В. С. Бігун, 2007. HYPERLINK “http://www.bihun.info” www.bihun.info
Основне питання правознавства з позицій соціального натуралізма

Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині. Історія і
сучасність. – Чернівці, 1998.

Пацурківський П.С. Сучасні проблеми пра-вопізнання. Навчальний посібник.
– Чернівці, 2000;

18. Принцип соціального натуралізму в правознавстві // Часопис
Київського університету права. – № 1. – 2001.

А. Н. Костенко

ОСНОВНОЙ ВОПРОС ПРАВОВЕДЕНИЯ С ПОЗИЦИЙ СОЦИАЛЬНОГО НАТУРАЛИЗМА

В соответствии с принципом социального натурализма право должно быть
природным по своему содержанию и социальным по форме. Понятие
«естественное право» следует рассматривать как способ отображения
первого аспекта права – естественного права; понятие «позитивное право»
– для отображения второго аспекта права, а именно его социальной формы.
Наиболее совершенным является то право, в котором «естественный аспект»
(природное содержание права) оптимально воплощается в «позитивном
аспекте» (социальной форме права – законодательстве).

О. М. Kostenko

THE MAIN ISSUE OF JURISPRUDENCE FROM THE POSITION OF SOCIAL NATURALISM

Under the principle of social naturalism, law must be natural by its
content and social by its form. The concept of “natural law” should be
viewed as a means of mapping a first aspect of law, namely, that of the
natural law; while the concept of “positive law” – for mapping a second
aspect of law, namely, its social form. The most perfect law is
considered to be that law that most efficiently embodies the “natural
aspect” (the natural content of law) in the “positive aspect” (the
social form of law – legislation).

ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України

ТИПИ СКЛАДНОСТІ ПРАВА

Складність права має багато аспектів, або вимірів. Умовно їх можна
поділити на три групи.

Перша пов’язана з об’єктивною складністю права, яка притаманна йому як
об’єктивній реалії. Право має багато властивостей, внутрішніх
формоутворень і структур, які взаємодіють і впливають одна на одну.
Зважаючи на це, можна розрізняти динамічний, структурний,
функціональний, інтерсистемний і видовий типи складності правових
систем.

Друга група характеризує проблемну складність права. Вона полягає,
насамперед у тому, що право є особливим механізмом розв’язання у
суспільному житті проблем (нерідко конфліктних), що виникають у
стосунках між окремими індивідами, а також між соціальними групами і
класами. Водночас у зв’язку із розумінням права виникає безліч
різнопланових і різноманітних типів проблем і завдань.

Третя група асоціюється з епістемологічною складністю права, тобто зі
складністю дослідження права. Хоча мало хто стане заперечувати існування
права, але його буття дуже специфічне і його не можна зафіксувати лише
органами чуття. Це зумовлює постійні пошуки ефективних методів
дослідження права та його моделей. Мається на увазі існування безлічі
методів вивчення права та його моделей.

Об’єктивна складність. Право змінюється разом із зміною певної
соціально-політичної системи. На жаль, нікому не відомі загальні
закономірності розвитку правових систем. Наявні емпіричні узагальнення й
абстрактні гіпотези -це далеко не загальновизнані концепції, а скоріше
об’ єкти всебічної критики. Невідомо навіть, чи є такі загальні
закономірності взагалі? Тому розуміння права як системи, що
розвивається, неминуче носить ретроспективний характер. У цьому разі
предмет дослідження – це минулі стадії, чи етапи розвитку. Ця обставина
в певному сенсі спричиняє неповноту, обмеженість розуміння права.
Розуміння права як динамічної системи – це розуміння минулих і, можливо,
сучасних етапів його розвитку.

У зв’язку з аналізом права як динамічної системи, виникає багато
проблем. Одну з них можна сформулювати так. Чи є такі неодмінні й
загальні характеристики, наявність яких дає змогу трактувати різні
тимчасові стадії й етапи права як стадії й етапи однієї й тієї ж
системи? Чи є термін «конкретна правова система» чимось визначеним і
цілісним чи є лише загальним ім’ям окремих чи мало пов’язаних між собою
феноменів, що змінюються історично на приблизно одній і тій же
географічній території?

Слід зважати на дослідження, що намагаються виявити закономірності
виникнення й еволюції права як динамічної системи, що
самоор-ганізується. Ці дослідження отримали назву ав-топойєтичного
підходу до права. Вони проводяться інтернаціональною групою дослідників
під керівництвом німецького правознавця й філософа права Г. Тюбнера
[ТєиЬпєг] [16].

Право є однією з найскладніших у структурному плані систем, які
коли-небудь створило та використовувало людське суспільство. Наочним
свідченням цього є багатотомні кодекси й зводи законів, що опубліковані
й публікуються (адже право є системою, що розвивається) у західних
країнах. Про це свідчить і предметна диференціація розвинутих правових
систем на різні галузі, підгалузі й ще дрібніші предметні ланки.

Дещо спрощуючи, можна говорити про такі типи й підтипи структурної
складності.

Інституціональна складність зумовлена наявністю сукупностей
різноманітних правових інститутів та їхньою взаємодією. Прикладом може
бути інститут шлюбу й інститут приватної власності та їхній зв’ язок.

Типологічна складність характерна для правових актів, норм, правил,
принципів, а також відношень між ними.

Аплікаційна складність пов’язана з неоднозначністю застосування
практично будь-якої норми в певній правовій ситуації.

Пропозиційна складність характерна для структурної будови будь-якого
статуту чи систематизованого зводу законів.

Процедурна складність характерна для процесів, коли застосовують
процедури, правила, методи прийняття нормативних актів, ухвали,
обґрунтування й заперечування судових рішень.

Вивчаючи право, студент неодмінно натрапляє на ці й інші типи
складності, що і є однією з причин реальних труднощів, які постають
перед ним.

Об’єктивною інтегральною характеристикою цих труднощів є інформаційна
складність будь-якої правової системи, що виражає кількість і якість
інформації, яку необхідно засвоїти, вивчаючи цю систему.

Суб’єктивною інтегральною характеристикою цих труднощів є дидактична
складність права. Вона характеризує труднощі викладання права для
викладачів.

У суспільстві право виконує дуже багато найрізноманітніших функцій.
Серед них дослідники [Berman, Greiner and Saliba] [3], як правило,
називають такі:

механізм розв’язання конфліктних ситуацій;

важливий інструмент досягнення людиною своїх цілей;

нормування суспільних і громадських відносин, що сприяє зростанню
суспільного блага;

засіб захисту законних інтересів людини;

регулятор міжособистісних стосунків, відносин між людиною й об’єднаннями
осіб, відносин між об’єднаннями і т. ін.;

регулювання людської поведінки;

засіб відновлення порушеної справедливості;

підстава для покарання злочинців.

Якими би простими не здавалися ці функції права, їхня ефективна
реалізація є винятково складною справою. Це й свідчить про функціональну
складність правових систем.

Будь-яка правова система створюється й функціонує у цивілізаційному,
культурному, соціальному середовищі. У кожному конкретному суспільстві
існують системи, однопорядкові з правом. Взаємовплив цих систем свідчить
про інтерсис-темну складність права, тобто про його взаємозв’язки з
іншими системами й феноменами.

Найбільше досліджені взаємодії права з філософією, мораллю й релігією,
хоч і тут багато нез’ясованих проблем. Але право взаємодіє також з
політикою, економікою, природничими, соціальними й гуманітарними
науками, феміністичними й расовими концепціями і т. ін.

З одного боку, «легалізуються» й ці суспільні феномени, що означає
поширення правової регуляції на їхню діяльність. Прикладом може бути
зростання в науці ролі права (інтелектуальна власність, авторське
право).

З іншого боку, ці галузі й феномени також впливають на право. Зокрема,
право асимілює їхні методи, поняття й уявлення. Нагадаємо про способи
встановлення кровної спорідненості з допомогою генетичних методів, які
використовуються у судових процесах для визначення батьківства тощо.

Видова складність права пов’язана з тим, що воно реально існує як
сукупність різних правових систем. Якщо йдеться про Захід, то його
сучасні правові системи належать до двох сімейств. Одне сімейство – це
правові системи так званого загального права, друге – правові системи
так званого цивільного права. Однак світовій історії відомо набагато
більше типів правових систем.

Проблемна складність. У сучасній філософії й методології науки термін
«проблемний» характеризує особливий вимір процесу розуміння. Він полягає
в постановці й формулюванні осмислених питань щодо об’єкта розуміння й у
прагненні знайти найбільш обґрунтовані відповіді на ці запитання й
методи вирішення проблем. Про важливість у науці проблемного виміру
свідчить поширена серед учених думка, що найвищим досягненням творчого
духу в науці є постановка й формулювання нової наукової проблеми, а не
розв’язання відомої проблеми.

Крім того, принципові риси процесу розуміння розкриваються, коли його
розглядати через призму так званого проблемного циклу. Стадії цього
циклу: формулювання проблеми, пошук можливих шляхів її розв’язання;
відбір на-йоптимальніших розв’ язків проблеми та їх обґрунтування.
Перехід від однієї стадії до наступної зумовлений тим, що знайдені розв’
язки й використані при цьому методи й моделі самі генерують постановку
нових проблем.

Ніхто не буде заперечувати, що право є досить широким проблемним полем.
По-перше, як уже зазначалося, одна із загальновизнаних функцій права –
це правове врегулювання конфліктів і спорів, які можна розглядати як
своєрідні проблеми. Концептуально це означає, що право є механізмом або
інструментом розв’язання правових проблем. У цьому полягає внутрішня
проблемність права.

По-друге, стосовно самого права як об’єкта пізнання й розуміння можуть
бути сформульовані численні й різноманітні запитання. Це свого роду
відображення зовнішньої проблемності права.

По-третє, ступінь абстрактності й глибини нашого розуміння права
корелюється із запитаннями, які постають чи можуть постати щодо
інституту права.

Епістемологічна складність. Об’єктивна складність права, тобто його
складність як цілісної структури, визначає певною мірою і труднощі його
розуміння. Право є об’єктом, що залежно від

площини дослідження виявляє різні сторони, аспекти. У цьому сенсі воно
подібне до Протея. Нагадаємо, що це давньогрецьке божество,
зустрічаючись з людиною, набувало вигляд, що викликав страх саме в цієї
людини. Якщо в Януса було два лики, то Протей був багатоликим.

Право потенційно містить у собі суперечливі характеристики. З допомогою
якого б критерію ми не оцінювали право, завжди можна навести приклади,
що втілюють діаметрально протилежні значення цього критерію.

Розглянемо критерій справедливості. Незважаючи на те, що за ефективної
судової системи більшість судових рішень характеризують як справедливі,
що є нормою, однак суди ухвалюють і рішення, які громадська думка
справедливими не вважає.

Як вивчати такий об’єкт? Варто сказати, що в сучасному природознавстві й
техніці застосовуються схожі об’єкти, наприклад, так звані рідкі
кристали. Але ці об’єкти принаймні поки що нечисленні, їм передувало
багатовікове вивчення «нормальних» об’єктів. Право з часів свого
зародження було й залишається «ненормальним» об’єктом.

Кожна з названих вище особливостей і сторін права вимагає для свого
дослідження й розуміння специфічних методів і засобів. У одних випадках
використовуються добре опрацьовані в науці методи абстрагування,
ідеалізації, спостереження, інтерпретації. В інших – доводиться
застосовувати такі відносно нові методи, як де-конструкція тексту
[Kramer] [11].

Тому не дивно, що для розуміння права використовується й розробляється
велике число методів і засобів. Це породжує проблему комунікації,
взаєморозуміння між прихильниками конкретних підходів. Обставини, які
вони ж і створили, схожі з біблейськими, коли будівельники Вавилонської
вежі не розуміли одне одного після «директивного» введення Богом
багатьох мов. Філософи права також часто висловлюються щодо права дуже
різними мовами і не завжди розуміють один одного. Йдеться, насамперед,
про те, що різні фахівці використовують різні методи вивчення права.
Серед них винятково важливим, але не єдиним, є навчання праву у вищому
навчальному закладі.

Уявімо ідеального студента, який закінчив університет, вивчив усе, що
йому читали на лекціях, рекомендували додатково опрацювати викладачі,
прочитав і зрозумів усі доступні йому підручники й наукові статті та
монографії. Чи можна стверджувати, що він розуміє право чи хоча б його
певну частину?

У певному сенсі його розуміння абстрактне, книжкове. Адже право – це не
тільки те, що написано в законах, статутах і кодексах. Право – це ще й
функціонування правової системи. Розуміння ж її функціонування приходить
лише за досить тривалої практичної участі в її роботі, із придбанням
того, що називають практичним досвідом, становленням так званого
практичного розуму.

Крім того, є специфічні методи дослідження права, що відрізняються від
методів його викладання у вищому навчальному закладі, про які , на жаль,
більшість студентів якщо й чули, то лише побіжно. До їх числа належать
методи історичних, порівняльних і антропологічних досліджень [Moore]
[13], соціологічні методи [Cotterrell] [5], методи лінгвістичного
аналізу [Bix] [2], економічного аналізу [Coleman; Posner] [4; 14],
сучасної логіки [Prakken] [15], статистичні методи обробки правової
інформації [Informatics] [9], герме-невтичні методи інтерпретації [Legal
Hermeneu-tics] [12], методи сучасного літературознавства [Goodrich] [6],
комп’ютерної імітації [Gray] [7], психології поведінки [Jackson] [10]
тощо.

Це далеко не повний перелік методів, котрі використовують філософи
права.

Констатуючи наявний стан сучасної філософії права, зазначимо, що
взаємодія цих методів, ефективне використання отриманої з їхньою
допомогою інформації – це поки що нерозв’язана проблема.

Список літератури

Bix B. Jurisprudence. Theory and Context. -2nd ed. – L.: Sweet &
Maxwell, 1999.

Bix B. Law, Language, and Legal Determi-nacy. – N.Y.: Oxford University
Press, 1993.

Berman H.J., Greiner W.R., Saliba S.N. The Nature and Functions of Law.
– 5th ed. – Westbury, NY.: Foundation Press, 1996.

Coleman J.L. Markets, Morals, and the Law. -N.Y.: Cambridge University
Press, 1988.

Cotterrell R.M. Law’s Community: Legal Theory in Sociological
Perspective. – Oxford: Clarendon Press, 1995.

Goodrich P. Languages of Law: From Logics of Memory to Nomadic Masks. –
L.: Weidenfeld and Nicolson, 1990.

Gray P.N. Artificial Legal Intelligence. -Brookfield, Vt., USA:
Dartmouth, 1997.

Hunt A. The Sociological Movement in Law. -Philadelphia: Temple
University Press, 1978.

9. Informatics and the Foundations of Legal Rea-

soning / Ed. by Z. Bankowski, I. White, U. Hahn. –

Boston: Kluwer, 1995.

Jackson B.S. Making Sense in Law: Linguistic, Psychological and Semiotic
Perspectives. – Liverpool: Deborah Charles Publications, 1995.

Kramer M.H. Legal Theory, Political Theory, and Deconstruction: Against
Rhadamanthus. -Bloomington: Indiana University Press, 1991.

Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Ed. by G. Leyh. –
Berkeley: University of California Press, 1992.

Moore S.F. Law as Process: an Anthropological Approach. – Boston:
Routledge & K. Paul, 1978.1998.

Posner R.A. Economic Analysis of Law. -5th ed. – N.Y.: Aspen Law &
Business, 1998.

Prakken H. Logical Tools for Modelling Legal Argument: A Study of
Defeasible Reasoning in Law. – Boston: Kluwer, 1997.

Teubner G. Law as an Autopoietic System. -Cambridge, Mass.: Blackwell
Publis.

В. И. Кузнэцов

ТИПЫ СЛОЖНОСТИ ПРАВА

Можно выделить три типа сложности права: объективную, проблемную и
эпиетимологическую, каждая из которых в свою очередь подразделяется на
определенные подтипы, которые в совокупности определяют поиски
эффективных методов исследования права и его моделей.

V. I. Kuznetsov

THE TYPES OF COMPLEXITIES OF LAW

It is possible to distinguish three types of complexities of law, such
as objective, problematic, and etymological. Each of the three, in turn,
is subdivided into certain subtypes, which in sum determine ways
efficient methods in study of law and its models are sought.

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

ДУАЛІЗМ “ПРИРОДНОГО” ТА “ПОЗИТИВНОГО” В ПРАВІ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА

Нині у вітчизняній юриспруденції, як теоретичній, так і, що цікаво,
практичній, відчутно посилився інтерес до питань принципового
правосприйнят-тя, розуміння сутності права, бачення докорінних рис права
як особливого явища соціальної реальності. В чому вони? В тому, що право
є, зокрема, проявом та дією природних закономірностей, властивостей та
залежностей або певних об’єктивно чинних імперативів, які зумовлюють
порядок належної поведінки людей? Чи у визначенні такого порядку
повноважним суб’єктом – можливо навіть безвідносно до змісту та сенсу
того, що встановлено? Ці загадки завжди хвилювали юристів, особливо тих,
кого цікавили загальні засади ефективного правового регулювання; в
моменти ж великих соціальних трансформацій, коли правова система і
система моральних координат суспільства розбалансовані, увага до цих
питань природно посилюється, що ми і спостерігаємо на сьогодні в
Україні.

Щоб підкреслити, наскільки шанованою і важливою для нормального життя
суспільства є зазначена проблема, згадаємо, що її започаткування
приписується стародавнім грекам, а конкретніше -софістам, які ще в V ст.
до н.е. розрізняли явища (в тому числі й вимоги до людської поведінки),
що з’являються згідно з природою (вони мали назву phisei, або nomo, що
найкраще передається як “згідно зі звичаєм”), і такі, що виникають у
результаті свідомого рішення (thesei). У II ст. н.е. латинський граматик
Авл Гелій передав грецькі терміни phisei та Ь^sei як, відповідно,
naturalis та positivus, які у більшості європейських країн і стали
використовуватися для позначення двох видів права [2, с. 19]. Відтоді в
рамках західної правової традиції тривають дискусії з приводу того, як у
принципі розуміти і визначати право з погляду згаданої дихотомії. Попри
певні оптимістичні твердження щодо наявності методологічної основи для
подолання протиріччя між природно-правовим і позитивно-правовим
аспектами загального праворозуміння, воно, як бачимо, продовжує
хвилювати філософів і юристів, породжуючи нові способи бачення права в
його найбільш адекватному і досконалому вигляді. Отже, перед нами
проблема філософського значення, оскільки йдеться про найбільш глибинні
рівні пізнання і розуміння сутності права, його природи.

Стисло окреслимо декілька конкретних аспектів цієї проблеми.

1. Аспект онтологічний. Сенс антиномії природного і позитивного права
полягає, головним чином, в тому, щоб визначитися, як право реально існує
та діє, яким воно постає перед нами як факт соціальної дійсності. На це
питання непросто відповісти, беручи до уваги, що право, як і будь-який
елемент цілісного людського життя, є явищем діалектично суперечливим,
таким, що об’ єднує у своє-му реальному бутті матеріальне та ідеальне,
об’ єктивне і суб’ єктивне, іманентне і привнесене. Як і будь-яка інша
сфера соціальної практики, право органічно об’ єднує те, що вкорінене в
“природі речей”, і те, що людина привносить до неї своєю активністю,
здатністю до пізнання, бажанням змінювати світ на свій розсуд.
Наприклад, насильницьке позбавлення майна, що належить конкретній
людині, є для останньої нестерпним, абсолютно неприпустимим; її
прагнення захистити своє майно в разі зазіхання – інстинктивне. Звідси
висновок: відчуття власності – від природи, власність – природна, отже –
священна; ніхто – ані інша людина, ані держава – не можуть довільно
зазіхати на чуже майно. Вважатимемо це зафіксованою природною
закономірністю, а людське очікування недоторканності майна – природним
правом людини. Але зважимо й на те, що і наявна практика реального
захисту власності в різноманітних організованих формах, і відповідні
імперативні формулювання у вигляді правових приписів чи моральних максим
– це позитивно описані і зафіксовані факти; право визначене, тим більше
– витлумачене є вже правом позитивним. Погодимось, що йдеться про
субстанційну єдність і про різнопланові характеристики одного й того ж
явища. До речі, якщо належно зважати на такого роду життєву діалектику
права, то для нього потрібно шукати відповідного загального визначення;
в усякому разі розповсюджене однозначне розуміння права як системи
встановлених і підтримуваних державою правил обов’ язкової (належної)
поведінки виявляється з цього погляду абсолютно непридатним.

Аспект гносеологічний, пов’язаний, по-перше, з адекватним пізнанням в
рамках права (в рамках практичного процесу правового регулювання),
по-друге, з адекватним усвідомленням, сприйняттям самого феномену права.
Навряд чи бажаної адекватності можна досягти бажаною мірою. Вічність
проблеми “природного” і “позитивного” в праві (і не тільки в праві)
значно пояснюється саме тим, що об’єктивна реальність пізнається і
репрезентується як пізнана суб’ єктивно. Користуючись універсальними
засобами пізнання (вербальний апарат, граматика, логіка), суб’ єкт
пропонує при цьому особливе бачення того, що відбувається, пропонує
продукт власного сприйняття, власного мислення, своєї особистої
розумової діяльності. Закони логіки та мислення об’ єктивні, а
конкретний результат їх застосування суб’ єктивний. Стан речей, що
потребує регулювання, різні суб’ єкти описуватимуть і визначатимуть
по-різному, по-різному вони уявлятимуть і бачення того, як зробити
ситуацію більш раціональною, доцільною, впорядкованою. Уявлення про об’
єктивну дійсність приречене постати перед суспільством у вигляді,
сформованому конкретним суб’ єктом (індивідуальним чи консолідованим).
Чим переконливішим виявиться суб’ єкт і його засоби аргументації, тим
більше його бачення світу претендуватиме на значення істинного, тим
швидше воно знайде відображення в обов’ язкових правилах загального
характеру, і тим активніше його опоненти шукатимуть в цих правилах
докази свавілля і невідповідності “природі речей”. З гносеологічного
погляду “природне” ніколи не збіжиться з “позитивним”.

Аспект логічний. Навіть якщо отримане прийнятне уявлення про
закономірності, тенденції, сталі чи перспективні відносини або
раціональні критерії, які мають бути трасформовані у вимоги бажаної
поведінки, відповідне знання потрібно адекватно подати, тобто втілити в
логічні концептуальні схеми, максимально точно використавши при цьому
наявний граматичний апарат. Згаданий же логічний аспект розпадається
щонайменше на дві складові: формально-логічну, яка передбачає граничну
послідовність в описі об’ єктивних при-чинно-наслідкових зв’язків; та
модально-логічну, пов’ язану з адекватним формулюванням позитивної
вимоги, з обранням належного модального оператора для того, щоб вимога
виявилася належно сприйнятою і реалізованою.

Аспект етичний. Його сенс у найбільш спрощеному розумінні може бути
представлений добре відомим питанням: кому вигідно? Де об’єктивність, а
де – зацікавленість? Де “натуральність”, а де – “позитивність”? Чий
інтерес закладається в правило, оголошене обов’язковим? Буде воно
працювати на спільне благо, на досягнення гармонійного, зваженого стану
суспільного цілого, на відвернення надмірних, деструктивних протиріч? Чи
воно переслідуватиме відокремлений інтерес конкретної соціальної групи –
адже суб’єкт нормовстановлення є одночасно суб’ єктом концентрованої
влади, здатним видавати за обов’язкове і “суспільно потрібне” те, що
насправді таким не є. Момент надмірної присутності політики у
право-творенні добре відчувався в усі часи, включаючи прадавні.
Характерний штрих: в античних державах, як в теорії, так і на практиці,
перевага віддавалася аристократам при владі, причому під аристократами
розумілися не стільки найбільш родовиті, скільки найбільш достойні,
еліта не “по крові”, а “по духу”, люди честі, що дбають насамперед про
громадський інтерес, забуваючи про власний. В іншій версії оптимальна
влада в античні часи уявлялася в поєднанні демократичної,
аристократичної та монархічної складових (Цицерон, Полібій та ін.);
однією з найбільш нестерпних варіацій влади вважалося становище, за
якого при владі опинялися найбага-тші. Логічно припустити, що саме
більша чи менша суперечність між реальними потребами загального порядку
в суспільстві, і зацікавленою, егоїстичною позицією носія влади,
здатного втілити в закон вигідні для нього варіанти масової поведінки
людей в соціумі, є основним життєвим чинником, що породив невмирущу
дихотомію “природного” і “позитивного” у праві.

5. Філософія – наука абстрактна, але при цьому практична. Тому варто
згадати про ще один істотний аспект проблеми, що розглядається, – аспект
інструментальний, прикладний. Цей аспект також може бути розкладений на
численні складові, але звернемо увагу лише на одну – буденне
використання самих термінів “природний” та “позитивний”. Цікаво
відзначити, що за сучасних умов, захоплені ідеєю єства в праві та
налаштовані критично до недосконалої правової практики, деякі автори
говорять про природне право у вкрай піднесених тонах; скажемо більше:
його починають розрізняти за галузевою ознакою [1] або доходять того, що
відносять до сфери природного права “закони Всесвіту, закони краси,
закони природи” [4, с. 147] або трактують природне і позитивне право як
од-нопорядкові елементи правової реальності [3]. Навряд чи варто зводити
питання до подібних спрощень. Як об’єкт пізнання, як явище, як
макрочин-ник соціального регулювання право – єдине; в реальній дійсності
не існує ні природного, ні позитивного права; існує просто право у
єдності його

Дуалізм “природного ” та “позитивного ” в праві як філософсько-правова
проблема

суперечливих характеристик, зокрема у єдності реального і бажаного. Те
саме може стосуватися, до речі, і окремих інститутів у праві; так,
життєздатний нормативний акт цілком може бути охарактеризований моментом
“природності”, якщо він є науково та експертно вивіреним і відповідає
наявним очікуванням у суспільстві; з іншого боку, як уже згадувалося,
будь-яке відсторонене “природно-правове” формулювання виступає як
позитивний факт у силу того, що воно є артикульованим, зовнішньо
вираженим і приписаним до дії. Значення термінів не варто
перебільшувати; “природне”, “позитивне” право – це категорії не
онтологічного, а гносеологічного, до певної міри – оціночного значення.
Йдеться не про явища реальної дійсності, а про позначення різних
підходів у пізнанні, оцінці та визначенні шляхів удосконалення останніх.

Відповідно до того, який принцип в узагальнюючій доктрині
ціннісно-орієнтаційний чи раціо-нально-конструктвний, етичний чи
розумовий -береться за основу і логічно розвивається, ми маємо справу з
відповідною школою праворозуміння: природно-правовою або
позитивно-правовою. Подібна доктринальна дихотомія, як правило,
сприймається як самодостатня, і для цього є підстави: кожна зі згаданих
шкіл абсолютизує одну зі сторін діалектичного протиріччя, про яке йшлося
вище. Варто, однак, згадати про ще один доктринальний підхід, що
претендує на значення самостійного і розташований на межі двох згаданих
антиподів -підхід соціологічно-правовий. Як відомо, соціологічний
позитивізм на відміну від позитивізму юридико-догматичного (інколи
останній іменується “легалізмом”) претендує саме на те, щоб з’ясовувати
якомога точніше, що існує в дійсності, що є в житті, в реальній
практиці, тобто дослідити соціальні форми, які можна припускати як
натуральні і які часто не збігаються з тим, що змодельовано штучно. Він
претендує на те, щоб дивитися на право “реалістично”. І зовсім не
випадково за сучасних умов соціологічна юриспруденція у великому спектрі
її напрямків отримала інтенсивний розвиток саме там, де переважає
прагматично зорієнтований світогляд (США, Франція, країни Скандинавії).
З огляду на останнє можна висловити великий жаль з приводу того, що
традиції та інструментарій соціологічної юриспруденції недостатньо
відомі і дуже мало використовуються при вивченні української правової
дійсності. На цю обставину варто було б звернути увагу всім, хто реально
зацікавлений у неупередженій, конструктивній інформації про правову
систему України і про кроки, які потрібно було б здійснити на шляху її
вдосконалення.

Список літератури

Анисимова А.В. О необходимости законодательного закрепления
естественного права в экологии // Проблеми законності. Республіканський
міжвідомчий науковий збірник. Вип. 58. – Харків, 2003.

Гайєк Ф.А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних
принципів справедливості і політичної економії. Т. 1 – Ш. – К.: Аквілон
– Прес, 2000.

Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. –
Харьков: «Право», 2002.

Сливка С.С. Юридична деонтологія: Підручник. – К.: Атіка,

2001.

Е. В. Бурлай

ДУАЛИЗМ «ЕСТЕСТВЕННОГО» И «ПОЗИТИВНОГО» В ПРАВЕ КАК ФИЛОСОФСКАЯ
ПРОБЛЕМА

Противоречие между естественным и позитивным правом является проблемой
философского значения, поскольку отражает глубинные уровни познания и
понимания сущности права. Дихотомия естественного и позитивного права
наиболее ярко проявляется в онтологическом, гносеологическом,
логическом, этическом, а также инструментальном аспектах проблемы.
Социолого-правовой подход, расположенный на границе естественного и
позитивного правопониманий, требует особенного внимания исследователей,
поскольку предполагает объективный и реалистический подход к праву.

Y. V. Burlay

DUALISM OF “NATURAL” AND “POSITIVE” IN LAW AS A PHILOSOPHICAL AND LAW
PROBLEM

The contradiction between natural and positive law is a problem of
philosophical importance, because it reflects profound levels of
cognation and comprehension of the nature of law. The dichotomy of
natural and positive law is manifested at most in the ontological,
gnoseological, logic, ethical, as well as in instrumental aspects of the
problem. The social-legal approach, positioned on the border between the
natural and positive approaches to the understanding of law requires
special attention on the part of researchers, for the objective and
realistic approach to the law is presupposed.

Міжнародний науково-технічний університет, м. Київ

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ ПРАВА

У структурі правознавства (юриспруденції) виділяються такі види
правового знання:

Філософія права – вищий рівень узагальнення правової системи (сукупності
норм права, правовідносин і правосвідомості), яка розглядається у
найбільш широкому контексті суспільного буття.

Правова (юридична) наука – сукупність знань про систему права
(сукупності норм права і правосвідомості) як підсистему правової системи
суспільства.

Юридична практика – сукупність емпіричних знань і уявлень про систему
законодавства (норм права) в контексті конкретної системи права [2].

Особливості різних структурних рівнів правознавства надаються у
наступній таблиці:

СТРУКТУРНИИ ОБ’ЄКТ ПРЕДМЕТ ПРОВІДНІ МЕ-

РІВЕНЬ ПРА- ПІ- ПІ- ТОДИ ПІ-

ВОЗНАВСТВА ЗНАННЯ ЗНАННЯ ЗНАННЯ (ПАРАДИГМА)

ФІЛОСОФІЯ суспільне правова синтезу, абст-

ПРАВА буття система рагування і дедукції

ПРАВОВА правова система аналізу, специфі-

(ЮРИДИЧНА) система права кації та індукції

НАУКА

ЮРИДИЧНА система система безпосереднього

ПРАКТИКА права законодавства узагальнення та порівняльної аналогії

Особливості кожного методу правового пізнання визначаються певною
парадигмою мислення.

Парадигма – це вузлове поняття соціокульту-рного методу, фундаментальна
категорія культури, яка визначає той чи інший пануючий у суспільстві тип
мислення (менталітет) на всіх рівнях пізнання: філософському, науковому,
практичному.

“Парадигма” походить від давньогрецьких слів “para” – проти і “digma” –
проба, взірець, зразок, відмінний знак. Парадигма у давніх греків – знак
на щиту воїна, який позначав як його приналежність певному роду, так і
його індивідуальні відмінності. Сама етимологія цього терміна свідчить
про подвійність виміру парадигми, який має соціальний та індивідуальний
параметр. Це загальний ідеал, який втілюється в конкретному. (Наприклад,
у Платона парадигма – це ідея-даймон, що втілюється у конкретну річ).

Як категорію культури “парадигму” обгрунтував американський історик і
філософ науки Томас Семюел Кун (Kuhn). Відповідно до його вчення, процес
розвитку науки, як й іншого теоретичного знання, складається з
послідовних “стрибків” – наукових революцій. Періоди відносно спокійного
розвитку між науковими революціями йменуються періодами “нормальної
науки”. Кожна з цих “революцій” змінює уявлення про “нормальну” наукову
діяльність, тобто змінює парадигму. Парадигму Т. Кун розуміє розширено –
як певну субкультуру, деяку культуру замкненої корпорації, якою й є те
чи інше наукове співтовариство (спільнота), як “усю сукупність
переконань, цінностей, технічних засобів і таке інше, яка є характерною
для членів певного співтовариства” [3, c. 220]. У сучасному
філософському і науковому обігу цей термін вживається значно звужено ніж
за Т. Куном – або як духовна субкультура (без матеріальної складової –
“технічних засобів”) або як ядро цієї корпоративної духовності – певна
настанова або ціннісна орієнтація конкретної спільноти. Проте, слід
підкреслити, що американський філософ вірно помітив надісторичну
сутність парадигми, характерну для будь-якого її історичного чи
діяльні-сного інваріанту: якщо “парадигма – це те, що поєднує членів
наукового співтовариства”, то “наукове співтовариство складається з
людей, які визнають цю парадигму” [3, c. 221].

В основі кожної з парадигм знаходиться певна філософська настанова
(ціннісна орієнтація), яка виступає у якості аксіоми, що має
метатеоре-тичне, соціокультурне походження і не виводиться з самої
теорії, напряму, науки. Така со-ціокультурна, світоглядна настанова все
частіше називається філософською парадигмою. Різні правові культури,
напрями, школи, теорії правової науки і практики також мають у своєму
під-грунті відповідні філософські парадигми права.

Філософська парадигма права – це пануюча у суспільстві світоглядна
настанова індивідуальної та соціальної оцінки права. Вона має такі
властивості:

О. О. Гайдулін

Культурно-історично зумовлена. Кожна з філософських парадигм права має
ядро, яке відповідає пануючої у суспільстві основної світоглядної
парадигмі (східної чи західної) і варіант тлумачення цієї центральної
ідеї у відповідних історичних умовах.

Змістовно звужена. Філософська парадигма права існує незалежно від того
наскільки сформована філософська система права. Тому вона мінімальна за
змістом, формою філософського знання про право.

Розширена за обсягом. Будь-яка філософська парадигма права претендує на
максимальну універсальність свого застосування. Вона охоплює не тільки
загальну ідею права (як будь-яка філософсько-правова система), а й кожне
з окремих правових явищ.

Філософська парадигма права має міцний зв’ язок з пануючим
соціокультурним та історичним типами загальної філософської парадигми.

У підгрунті певного соціокультурного типу філософської парадигми
знаходиться основне філософське питання: “Що є причиною розумної
цілісності світу”?

В залежності від варіанту відповіді на це запитання розділяються два
основних соціокуль-турних типи філософської парадигми:

Східний варіант, який розумність світу вважає внутрішньою і умоглядною
(інтровертова-ність), а цілісність світу – у заздалегідь завданої
тотожності людини і природи (синтезованість). Процес розвитку світу є
самоціллю, колоподібним самовдосконаленням всесвіту. Так в буддизмі
справжні право і справедливість знаходиться у паралельному матеріальному
бутті (сансарі), ідеальному світі (нірвані). Тобто справжній припис
права – не в писаних юридичних законах, а у внутрішньому
морально-психологічному просвітленні, інтуїції окремого індивіду.

Західний варіант, який розумність світу бачить у зовнішньому світі, з
якого людина й набуває свій розум, а цілісність світу – у взаємодії
людини і природи. Процес розвитку світу – це цілеспрямована еволюція
світу, його лінійний прогрес. Тому європейська філософсько-правова
традиція полягає у спробах пошуку раціональності права, зовнішнього
абсолютного закону, “чистої” правової норми як “атома” права,
всезага-льного юридичного еквіваленту.

Історичний тип філософської парадигми є інваріантом певного
соціокультурного типу парадигми і обумовлюється реальним рівнем розвитку
суспільного буття і суспільної свідомості. Зміна ж історичних типів
філософської парадигми зумовлює послідовні зміни філософських уявлень
про генезис (виникнення) права. Так сформувалися три основних концепції
походження права:

“Природничого права HYPERLINK \l “bookmark0″ * ” (лат. – ius naturale)
або природничого походження права від фізичного природи (від
давньогрецького “фюзис” природа). Закони, які встановлені людьми, лише
недосконала подоба законів природи.

“Божого права ” (лат. – ius divinum), суть якої полягає у визнанні
походження права від вищого об’єктивного духовного начала, Вищого Духу
-Логосу як абсолютного Розуму. Ідея права по-надприродна і еманує в
природу соціальну.

“Людського права” (лат. – uis humanuni), яка визнає, що право походить
виключно від природи соціальної і є особливим винаходом людей, вищим
продуктом людського розуму. Найдосконаліший закон той, що максимально
точно відповідає людській природі.

Східна філософська парадигма зумовлює певний синтез усіх трьох концепцій
походження права, що більше відповідає пануючій на Сході космологічній
концепції Бога-людини (Даосизм, брахманізм, зороастризм, буддизм, раннє
християнство). Відмінною ознакою східних концепцій походження права є
те, що окрема людина ніколи не розглядається як активний творець права
(див. давню китайську концепцію “неді-яння”), а традиційно є об’ єктом
правового регулювання (концепція “легізму”) або носієм соціальності
(конфуціанська концепція “жень”).

Західна “еволюціоністка” філософська парадигма на відміну від
“синтезуючої” і “застійної” східної парадигми постійно змінює ракурс
філософського осмислення походження права – від пошуків універсальної й
елементарної першооснови (архе) правопорядку – найголовнішого закону
(досократики) [природниче право] до визначення ідеї права як форми форм
(Сократ, Платон, Аристотель), а від цього тлумачення права як еманації
Бога у соціальну природу (середньовічна християнська філософія) [боже
право] і нарешті розуміння права як певного механізму, “машини” для
суспільного регулювання (раціоналістична філософія Нового часу) [людське
право].

Поряд з соціокультурною і історично-філософською існує і власне
філософсько-правова типологізація основних парадигм права.

© В. С. Бігун, 2007. HYPERLINK “http://www.bihun.info” www.bihun.info
Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права

Парадигма права похідна від основного питання філософії права. Питання
про те, що таке право і як воно співвідноситься з законом, має для
філософії права фундаментальне значення. Саме той чи інший варіант
відповіді на це запитання і складає зміст конкретної філософської
парадигми права.

Ототожнення або розрізнення права і закону зумовлює принципову
відмінність між двома протилежними типами праворозуміння, які B.C.
Нерсе-сянц пропонує назвати відповідно юридичним (від ius – право) і
легистським (від lex – закон) [4].

Ми дотримуємося традиційної позиції, в рамках якої:

розрізнення права і закону складає суть парадигми природного права;

ототожнення права і закону – філософської парадигми юридичного
позитивізму.

По суті тільки для концепції природного права питання “що таке право?” є
справжнім питанням, дійсною проблемою. Для позитивістського підходу
такого питання просто не існує, оскільки для нього право – це вже
офіційно дане, чинне законодавство, позитивне право. Для юридичного
позитивізму існує інша проблема як побудувати універсальну дефініцію
права.

Проблема ця в основному полягає в тому, що визначення позитивного права:

з одного боку, має бути вільним від суперечностей, винятків,
багатозначності, що істотно для чинного законодавства, є мовби ідеалом
для позитивного права;

– з іншого боку, таке визначення повинно водночас відповідати об’єкту,
мінливому і суперечливому емпіричному матеріалу законодавства, що
постійно змінюється.

Про це свідчить відоме положення давньоримського юриста Яволена: “У
цивільному праві всяке визначення небезпечне, тому що не мало випадків,
коли воно не може бути спростоване”.

Концепція природного права логічніше за юридичний позитивізм саме тому,
що визначає право не через його внутрішній зміст (через менші за обсягом
поняття), а через щось зовнішнє (через підведення під більш загальні
категорії культури) [1].

Для адекватного дослідження конкретних правових доктрин принципове
значення має визначення саме філософської парадигми права, адептом якої
є автор поглядів, що аналізуються.

Список літератури

Ильин И.А. Философия права. Нравственная философия. – М., 1993.

Карташов В.Н. Введение в общую теорию правовой системы общества. –
Ярославль, 1995.

Кун Т. Структура научных революций / Под ред. С.Р. Микулинского, Л. А.
Марковой. -М.: Прогрес, 1975.

Нерсесянц B.C. Из истории правовых учений: два типа правопонимания //
Политические и правовые учения: проблемы исследования и преподавания. –
М., 1978.

А. А. Гайдулин

КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФИЛОСОФСКОЙ ПАРАДИГМЫ

В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования
конкретных правовых доктрин принципиальное значение имеет определение
именно философской парадигмы права. Ответ на вопрос, что есть право, по
мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы
права.

О. О. Gaydulin

CULTURAL AND HISTORICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE

PHILOSOPHICAL PARADIGM OF LAW

In the article the author approves, that for adequate comprehension and
examinations of the concrete legal doctrines the key value has
determination philosophical paradigm of the law. The answer to a
question, that is the right, in opinion of the author, compounds the
contents concrete philosophical paradigm of law.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ПРОБЛЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА У ЗВ’ЯЗКУ З ФІЛОСОФІЄЮ ПРАВА

Основною проблемою філософії права є проблема співвідношення права як
основного засобу саморегуляції суспільства з законом.

Саморегуляція суспільства в сфері економіки неможлива без пізнання
застосування цивільного права, яке охоплює основний спектр майнових і
немайнових відносин осіб.

Але для того, щоб цивільне право сприяло дійсній саморегуляції
суспільства потрібно, щоб воно було чітко визначено в законі і знайшло
своє місце у системі правового регулювання. На жаль, в Україні – єдиній
державі серед держав СНД – цивільне право знаходиться у сумнівному стані
в якості засобу правового регулювання.

Я не буду нагадувати довгу історію прийняття Цивільного кодексу, скажу
лише про результат – в статтях першій і дев’ ятій говориться про те, що
цивільним законодавством регулюються немайнові та майнові відносини
(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному
волевиявленню, майновій самостійності їх учасників, а законом можуть
бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері
господарювання. Це означає, що прийнятий одночасно з Цивільним
Господарський кодекс фактично буде регулювати майже всі відносини, пов’
язані з господарською діяльністю тих же суб’ єктів цивільного права.

Як зазначають вчені господарники, господарське право розвивається як
система норм, які регулюють три сектори економіки, і домінуючим при
цьому є державний сектор. Допускають вони ще сектор, що ґрунтується на
так званій колективній власності, і зовсім неве-лику частину економіки
відносять до приватного сектору.

Отже, цивільне право, яке є найважливішим після конституційного права
правом, яке охоплює і регулює інтереси людини, в тому числі і у сфері
економіки, відкинуте повністю.

Натомість державне регулювання, державний вплив, як і раніше, в добрі
застійні часи займають чільне місце. Чи не тому, як повсякчас відмічає
європейська спільнота, реформи в Україні не йдуть і взагалі наша держава
топчеться на одному місці. Прийняття Господарського кодексу, який
закриває дорогу приватній ініціативі і справжньому підприємництву, було
звичайно, політичним рішенням Верховної Ради, яка належним чином не
порахувалася навіть із вказівками Президента, які були ним висловлені
при накладанні „вето”. І так політика впливає на розвиток права, на його
можливості виконувати свою роль як засобу саморегуляції суспільства.

Проте життя на цьому не закінчується. За останне десятиліття відбулися
великі, навіть масштабні зміни, завдяки яким була відновлена і
функціонує приватна власність, в то-му числі і на засоби виробництва, що
тягне за собою корінні зміни і в правовій системі України. Не можна жити
і добиватися успіху людині, коли її голова повернута назад. Розвиток
права відбувається і зараз знову постає питання про поділ права на
приватне і публічне.

Встановлення між публічним і приватним правом оптимального
співвідношення і взаємодії стає центральною і найбільш актуальною
проблемою розвитку і удосконалення правової системи України. Тут знайде
своє місце і цивільне право як в аспекті оптимального співвідношення
публічного і приватного права.

В першу чергу, існування основного підрозділу – публічне – приватне
право пов’ я-зується з наявністю у суспільстві приватних і публічних
інтересів. При цьому під публічним інтересом розуміють не стільки
інтереси держави, скільки сукупні інтереси громадян.

Приватне право охоплює – дозвільне і диспозитивне регулювання, у
публічному відносини регулюються на засадах субординації. До

Я.М. Шевченко

того ж регулювання тут має централізований характер.

Публічне право – інтенсивно використовує примус, переважають і
імперативні приписи.

Приватне право регулює відносини на засадах координації, абсолютну
перевагу тут мають диспозитивні норми, а правове регулювання
відбувається на засадах децентралізації.

Як висновок, можна сказати, що філософія права може допомогти вирішити
проблему співвідношення приватного і публічного права, в якій з
розвитком сучасного права постає все більше питань.

Я. Н. Шевченко

ПРОБЛЕМЫ ГРАЖДАНСКОГО ПРАВА В СВЯЗИ С ФИЛОСОФИЕЙ ПРАВА

Основной проблемой философии права является проблема соотношения права
как основного способа саморегулирования общества с законом. Именно
поэтому философия права может способствовать решению проблемы
соотношения частного и публичного права.

F. M. Shevchenko

THE PROBLEMS OF CIVIL LAW IN RELATION TO PHILOSOPHY OF LAW

The major issue of philosophy of law is that of the correlation of law,
as a basic means of self-regulation in society, and legislation (a law).
That is why philosophy of law may be instrumental in resolution of the
issue of the correlation between private and public law.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

СУЩЕ ТА НАЛЕЖНЕ У ФІНАНСОВОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТИПИ ДОКТРИНАЛЬНИХ ВИРІШЕНЬ

Вся наука та практика фінансового права переконує, що в залежності від
того, як суб’єкти фінансових правовідносин розуміють фінансове право,
так вони і користуються ним. Неправильне розуміння фінансового права з
неминучістю тягне за собою таке ж хибне його застосування. І навпаки
-чим більш істинним, адекватним є розуміння фінансового права, тим
ефективнішим стає його застосування. Нині у всіх постсоціалістичних
країнах достатньо ознак, які свідчать про суттєві проблеми у
застосуванні фінансового права на практиці. Це неминучий наслідок таких
же проблем у розумінні фінансового права. Особливі проблеми постають при
спробах розрізнити у фінансовому праві суще і належне, вивільнити
фінансове право від химерних, помилкових уявлень про нього в цілому та
окремі його сторони, риси, які є наслідком хибного сприйняття
юридизованої фінансово-правової практики як джерела пізнання та критерію
істини у фінансовому праві. Потреби суспільного прогресу вимагають
повернути фінансовому праву його внутрішню довершеність змісту і форми,
діалектику публічних фінансів та фінансового законодавства, гармонію їх
взаємодії.

Аналіз усього різноманіття відповідей на основне питання науки
фінансового права – чим в дійсності є фінансове права, творінням природи
(у даному випадку під природою ми розуміємо усе суспільство як найвищу
форму буття природи) чи атрибутом держави, її творінням, а якщо того й
іншого одночасно, то яка роль природи і яка роль держави у творенні
фінансового права – що містяться в дослідженнях з фінансового права
вчених постсоціалістичних держав і країн Заходу, всієї історії науки
фінансового права свідчить, що усі ці відповіді за їх суттю та по мірі
історичної появи можна розподілити на чотири типи – природно-правовий
тип, тип юридичного позитивізму, природно-позитивний тип (соціологічний
позитивізм), філософсько-правовий тип. Кожен з даних типів розуміння
фінансового права має тільки йому властиві сутнісні риси та особливості.
Однак цей поділ чіткий тільки в науці. Що ж до практики, як це часто
буває, то крайнощі нерідко змикаються, накладаються так, що розрізнити
їх якісну відмінність можливо тільки з допомогою професіоналів.

Природно-правовий підхід до розуміння фінансового права поділяли
більшість корифеїв російської науки з фінансового права дореволюційного
періоду [6; 36; 40; 43; 48; 49; 50; 52; 63; 65; 67; 82; 90; 91; 92; 93],
юристів-фінансистів країн Заходу, причому в однаковій мірі як минулого
часу [9; 31; 32; 39; 41; 46; 54; 56; 87; 89], так і сучасники [95; 96;
97; 98; 99; 100; 101; 102; 105; 108; 109; 111; 112; 113; 115; 116; 117;
118; 119]. Вони вважали і вважають, що фінансове право є лише творінням
природи, ототожнювали в минулому та ототожнюють нині публічні фінанси та
фінансове право. Представники цього історично першого типу розуміння
суті фінансового права абсолютизують в останньому природний зміст і дуже
применшують, а то й зовсім відкидають значення його форми, позитивного
боку справи. Це з неминучістю виливається на практиці у безправ’я,
анархію, стихію, неврегульова-ність чи, як мінімум, недостатню
урегульова-ність позитивним фінансовим правом об’єктивних відносин у
сфері публічних відносин. Найпоширенішою реакцією на подібний стан речей
в юриспруденції є намагання знайти вихід із даної ситуації у віднесенні
розподільних та пере-розподільних суспільних відносин з приводу
публічних фінансів до адміністративного права [28, с. 16; 110; 114],
конституційного права [4; 26; 104; 120] чи обмеження їх тільки
податково-правовими відносинами [13; 33; 98; 100; 106; 114; 116], що,
зрозуміло, насправді не є виходом з проблеми.

Тісно до природно-правового типу розуміння фінансового права примикає
філософсько-правовий тип його розуміння, який зводить будь-яке право до
принципів справедливості і свободи. Якщо теорія природного права
абсолютизує у фінансовому праві його природні закономірності, то його
філософське розуміння зводиться до абстракції, свого роду математичної
формули правової норми, згідно якої фінансове право – це відповідним
чином внормована свобода суб’ єктів розподільних відносин у сфері
публічних фінансів, внормована за принципом „Моя свобода обмежує свободу
всіх інших суб’ єктів фінансових правовідносин, свободи всіх інших
суб’єктів фінансових правовідносин обмежує мою свободу”. Філософсько-

П. С. Пацурківський

правовий тип розуміння фінансового права ще зовсім не досліджений, він
перебуває лише на початковому етапі формування. Проте саме з його
допомогою тільки й можливо реконструювати багато аспектів сущого у
фінансовому праві з позицій належного, утвердити належне у фінансовому
праві, висловлюючись словами М. Хайдегера, у якості сущого [78, с. 269]
і тим самим підняти рівень розвитку фінансового права до сучасних потреб
розвитку суспільних відносин. „Займатися тільки сущим – нігілізм” [78,
с. 274], – зазначав М.Хайдегер. Надаючи великого значення філософському
розумінню фінансового права, водночас слід пам’ятати, що реального буття
цей тип права не має, що це не самостійне явище, яке існує десь поряд із
фінансовими законами чи над ними, а лише наукова абстракція, яка тим не
менше переконливо розкриває сутність правового регулювання, але тільки з
одного боку – з боку моральних принципів, які повинні лежати в його
основі, тобто, знову ж таки з боку належного.

Юридичний позитивізм як тип розуміння фінансового права досяг форм
зрілості у бувшій Радянській державі [7; 18; 55; 57; 61; 69; 81; 85] і в
даний час продовжує домінувати у всіх постсо-ціалістичних державах [19;
25; 34; 51; 70; 72; 84; 95; 103; 107; 120]. Він виходить з абсолютизації
позитивного начала у фінансовому праві, розглядає публічні фінанси у
якості атрибута держави [83; с. 66] і по суті не враховує їх
визначальної ролі у фінансовому праві. Представники даного типу
розуміння фінансового права навіть при визначенні його предмета виходять
не із змісту суспільних відносин, що ним регулюються, а тільки зі сфери,
меж застосування позитивного фінансового права, які поза предметом, як
відомо, втрачають свою чіткість, вираженість і визначаються у науці
фінансового права та на практиці нерідко волюн-таристськи. Наприклад, у
рекомендованому Міністерством освіти Російської Федерації підручнику з
фінансового права для студентів вузів Н.Д. Еріашвілі пише: “До предмету
фінансового права належать закріплення структури фінансової системи,
розподіл компетенції в даній сфері між Федерацією та її суб’ єктами, а
також місцевим самоврядуванням в особі відповідних органів, регулювання
на основі цих висхідних норм відносин, характерних для процесу
фінансової діяльності” [88, с. 11]. Як переконує стан науки та практики
фінансового права у всіх постсоціалістичних країнах, абсолютизація
другого типу розуміння фінансового права також не веде до вирішення його
нагальних проблем. Тим не менше прослідкуємо хоча б схематично еволюцію
даного праворозуміння, оскільки розуміння фінансового права в
постсоціалістичній Україні виростає методом діалектичного зняття
безпосередньо з нього.

Класичний період розвитку радянського фінансового права розпочався у
1940 році, після опублікування статті Ю.А. Ровинського “Предмет
радянського фінансового права” [58] та першого радянського підручника з
фінансового права [29]. У цих роботах раніше фрагментарні, неповні,
безсистемні знання з радянського фінансового права були вибудувані у
чітку, внутрішньо логічну систему категорій та понять, з чітко
визначеними межами предмету фінансово-правового регулювання та його
методом. Це сталося в ході найбільш плідної в довоєнний період дискусії
про систему права та систему законодавства, яка відбулася на рубежі
30-х-40-х років ХХ століття. Тоді ж, у 1940 році, основоположник
радянського фінансового права Ю. А. Ровинський писав: “Фінансове право в
СРСР, як сукупність юридичних норм регулювання відносин у галузі
державних фінансів, є самостійною галуззю права, що покликана регулювати
діяльність соціалістичної держави у сфері планової акумуляції і
планового розподілу державних грошових засобів з метою забезпечення
будівництва комуністичного суспільства” [58, с. 42]. Так було остаточно
подолано традиції дореволюційної російської, західноєвропейської
континентальної та англо-американської наукових фінансово-правових шкіл
щодо необгрунтовано розширеного тлумачення предмету фінансового права.
Не вніс Ю.А. Ровинський істотних змін у дане визначення фінансового
права і в своїй основній науковій праці, опублікованій через двадцять
років після цього: “Радянське фінансове право як галузь радянського
соціалістичного права є сукупність норм, що регулюють відносини в галузі
фінансової діяльності держави з метою виконання її завдань і функцій,
спрямованих на побудову комунізму в СРСР” [57, с. 64]. Більшість з
наступних визначень предмету фінансового права, що робились авторами
цілого ряду підручників, посібників, монографій і статей, були більш або
менш вдалими варіаціями останнього визначення Ю.А. Ровинського [7, с.
30; 35, с. 40-41; 55, с. 27; 79, с.194; 80, с. 97; 81, с. 3437; 85, с.
15-18;].

Необхідно підкреслити, що тривалий час в радянській юриспруденції сфера
дії фінансового права визначалась головним чином двома елементами –
утворенням та розподілом фінансових ресурсів держави, а третій її
елемент – використання фондів грошових коштів держави – як правило, був
відсутнім у цих визначеннях його предмету. Одними з останніх серед
відомих вчених-юристів визначали сферу фінансового права на основі
вищезазначеного підходу В.І. Лісовський [42, c. 192] та С.С. Алексеев
[66, c. 282]. Рівно через сорок років після визначення сфери дії
фінансового права Ю.А. Ровинським його суттєво уточнила та збагатила
одна з учениць цього відомого науковця та педагога, фундатор української
школи юристів-фінансистів Л.К. Воронова. “Фінансове право, -зазначала
вона, – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі
мобілізації, розподілу і використання централізованих та
децентралізованих фондів грошових коштів, що е частиною національного
доходу країни, з метою забезпечення виконання завдань і функцій
радянської загальнонародної держави” [20, c. 25]. Вона, таким чином,
уточнила зміст поняття фінансової діяльності держави за рахунок
включення до нього такого елементу, як використання фондів грошових
коштів держави, конкретизувала його, а також точніше відобразила у
визначенні мету правового регулювання цих відносин, опустивши при цьому
за межі визначення положення про те, що це -окрема галузь права. Таке
розуміння предмету фінансового права з часом стало загальновизнаним і
внаслідок цього набуло рис класичного.

В постсоціалістичний період сферу дії фінансового права розширили ще
більше, включивши до неї поряд з фінансовою діяльністю держави ще й
фінансову діяльність органів місцевого самоврядування. Дане визначення
із вищезазначеним уточненням нині наводиться майже у всіх підручниках,
навчальних посібниках, наукових виданнях, що оприлюднюються в Україні та
інших пост-соціалістичних державах [19, c. 35; 25, c. 38-39; 27, c. 27;
38, c. 26-27; 44, c.9-10; 71, c. 36; 73, c. 32; 74, c. 10; 77, c. 44;
84, c. 31; 88, c. 11]. Проте при детальнішому аналізі з’ясовується, що
наведене вище та усі інші, йому подібні, визначення предмету фінансового
права мають недоліки онтологічного та методологічного характеру.
Головним недоліком такого підходу до визначення предмету фінансового
права – тільки зазначенням його меж – е те, що він є нічим не
обґрунтованим відступом від загальноприйнятого у континентальній системі
права критерію поділу права на галузі у відповідності зі змістом
суспільних відносин, що регулюються тією чи іншою системою норм права.
При цьому вказівка на обсяг предмету правового регулювання не обов’
язкова у визначенні предмету, хоча в силу традицій, що склались, вона
може міститися також.

Наприклад, у статті нового Цивільного кодексу України зазначається, що
“цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників” [1, Ст. 1].
При цьому уточнюється, що “до майнових відносин, заснованих на
адміністративному або іншому владному підпорядкування однієї сторони
другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне
законодавство не застосовується” [1, Ст. 1].

Сучасна доктрина адміністративного права під предметом норм права цієї
галузі розуміє “суспільні відносини управлінського характеру”, що
складаються у сфері організації та функціонування виконавчої влади,
державного управління та місцевого самоврядування, а також в процесі
внут-ріорганізаційної та адміністративно-юрисдикційної діяльності інших
державних органів [12, с. 55; 14; 64, с. 307].

При традиційному підході до розуміння предмету фінансового права тільки
через вказівку на його межі, як уже зазначалося вище, залишаються не
розкритими сутнісні риси власне предмету фінансово-правового регулювання
– публічних фінансів. У радянський період, коли майже усе приватне було
знищено і тотально панувала суспільна власність на засоби виробництва та
його результати, а приватний сектор складав мізерну долю процента у
всьому валовому внутрішньому продукті, грошові ресурси переміщались з
фонду у фонд, не залишаючи одного і того ж власника – державу. Тобто
питання, правомірно чи ні здійснюється таке переміщення грошових
ресурсів, мало другорядне значення.

В постсоціалістичний період, в порівнянні з попереднім історичним
періодом, ситуація у сфері публічних фінансів зокрема та фінансів в
цілому докорінно змінилася. Питома вага валового продукту, що
виробляється у суспільному секторі, різко скоротилась та продовжує
зменшуватись, а питома вага суспільного валового продукту, що
виробляється в приватному секторі, навпаки, стала переважаючою та дальше
продовжує зростати. Держава опинилась в ситуації, коли поступово, проте
неухильно звужуються її можливості протиправно зловживати природними
правами та законними інтересами приватних власників при формуванні
публічних фондів грошових коштів, коли фінансове законодавство держави
об’ єктивно змушене у все більшій мірі втілювати її природне фінансове
право.

Таким чином, розуміння предмету фінансового права пройшло тривалу і
складну еволюцію, у різні періоди воно було різним. Воно зумовлювалось
насамперед розумінням суті та ролі публічних фінансів у житті
суспільства, ролі об’ єктив-них та суб’ єктивних факторів у суспільному
прогресі,

П. С. Пацурківський

нарешті, розумінням права як феномену суспільного життя. Розуміння
предмету фінансового права, що склалося у соціалістичний період розвитку
суспільства, не може бути механічно перенесене у новий період
суспільного розвитку без шкоди для держави, органів місцевого
самоврядування та суспільства в цілому без порушення основоположних
принципів та засад функціонування громадянського суспільства і правової
держави як його ядра.

Що ж саме є предметом фінансового права постсоціалістичної держави і в
чому полягають його сутнісні характеристики та особливості? На це
питання, поставлене усім ходом сучасної фінансово-правової теорії та
практики, вже почали з’ являтися деякі нові відповіді та гіпотези.
Насамперед деякі дослідники фінансового права у ситуації, що склалася,
зробили висновок про зникнення єдиного предмету фінансового права, а на
підставі останнього – про розпад галузі фінансового права на галузь
бюджетного права, галузь податкового права, деякі інші [3; 16, с. 81;
17]. Дещо нижче проаналізуємо, чи достатньо обґрунтований цей висновок.
А поки що наведемо приклади ще деяких новацій щодо предмету фінансового
права, на нашу думку, також дуже далеких від істини. Так, М. В.
Карасьова обґрунтовує висновок про те, що “в сучасних умовах досить
очевидно проявився майновий характер відносин, що регулюються фінансовим
правом” [37, с. 10]. “Сьогодні стало цілком очевидно, – резюмує вона, –
що фінансове право, так же, як і цивільне право, регулює дві групи
суспільних відносин. По-перше, воно регулює відносини власності, тобто
відносини по володінню, користуванню та розпорядженню майном. Подруге,
фінансове право регулює відносини по переміщенню майнових благ від
однієї особи до іншої” [37, с. 12]. Нарешті, М.В. Карасьова підкреслює:
“окрім усього іншого, фінансове право регулює відносини власності
фізичних осіб та організацій” [37, с. 14]. Тобто, наяву не описка
відомого вченого, зроблена ним в запалі полеміки, наукової дискусії, а
свідома позиція, послідовна лінія, обійти мовчанням яку означало б не
тільки погрішити проти істини, але й образити неувагою її автора.

У значній частині наукових робіт, у навчальній літературі [19, с. 38;
51, с. 24] і навіть в новітніх нормативно-правових актах найвищого рівня
продовжує залишатися точка зору на предмет фінансового права, як на
відносини владні. Наприклад, в Податковому кодексі РФ, прийнятому в 1998
році, відзначається, що: “Законодавство про податки і збори регулює
владні відносини… ” [45, Ст. 2].

Постає питання, чи можливо в принципі позитивно вирішити основне питання
науки фінансового права, сформульоване вище? Вважаємо, що так. І що це
можливо зробити лише з позицій природно-позитивного типу розуміння
фінансового права, чи інакше кажучи, з позицій соціологічного
позитивізму. Ключем до такого вирішення є застосування до фінансового
права вже неодноразово успішно перевіреного іншими галузями
юриспруденції принципу соціального натуралізму, який нині у Західній
Європі все частіше називають принципом соціального реалізму. Так,
застосування цього принципу наукою карного права, зокрема, Ч. Бекаріа,
допомогло успішно розв’язати складну, здавалося б нерозв’ язну
методологічну, світоглядну суспільну проблему відповідності міри
покарання мірі злочину [2]. У фінансовому праві успішно застосовували
принцип соціального натуралізму А.І. Ху-дяков при обґрунтуванні системи
фінансового права постсоціалістичної держави [83], Р.О. Гаврилюк – при
визначенні функцій податку [21; 22], обгрунтуванні нових підходів до
розуміння джерел податкового права [23].

Згідно даного принципу соціальні явища не можна розглядати поза дією
законів природи, а навпаки, їх необхідно розглядати у якості таких, які
є за своєю суттю не менш природними, як фізичні чи біологічні явища, а
ще більш природними, оскільки вони відображають вищу форму розвитку
природи. Це в повній мірі стосується і такого соціального явища, як
право. У відповідності з принципом соціального натуралізму право – це
соціальна форма законів природи, точніше кажучи, природних законів
суспільного життя. Звідси воно неминуче має два аспекти – природний
зміст і соціальну форму. Форма ж і зміст, як відомо, є атрибутами один
одного, у природному стані неможливі одне без одного. Найбільш
досконалим є таке право, у якому природний зміст, тобто об’ єктивні
суспільні відносини, найбільш адекватно втілюються в позитивному праві,
тобто у його соціальній формі – законодавстві.

У відповідності з принципом соціального натуралізму основне питання
науки фінансового права, на нашу думку, повинно бути вирішене наступним
чином: у творінні фінансового права природа, тобто суспільство, відіграє
ту роль, що створює об’єктивні фінансові відносини, а держава відіграє
ту роль, що надає цим природним фінансовим відносинам відповідну
соціальну форму, що називається фінансовим законодавством. Підкреслимо
-форму не довільну, а детерміновану фінансовими відносинами, які у
повсякденному житті найчастіше називають просто фінансами.

Аналіз літератури про публічні фінанси з неминучістю засвідчує, що і в
науці про фінанси є чимало дискусійних, спірних проблем. Проте питання
про сутнісні характеристики фінансів наукою про фінанси уже розв’ язано.
Зокрема, у відомому підручнику з фінансів під редакцією Л.А. Дробозіної
підкреслюється: “Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і
за функціями, що виконують. Гроші – всезагальний еквівалент, з допомогою
якого насамперед вимірюються затрати праці асоційованих виробників, а
фінанси – економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового
внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за
утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне їх
призначення полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і
фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у грошових
засобах, але й контроль за використанням грошових ресурсів” [47, с. 9].
Такої ж точки зору на фінанси дотримуються й інші відомі фахівці науки
про фінанси [10, с. 16; 59; 75;

76].

Французький класик науки про фінанси і науки про фінансове право П.М.
Годме ще у ХХ столітті звернув увагу на те, що у суспільстві з ринковою
економікою паралельно існують дві сфери фінансів – державні фінанси і
приватні фінанси . “Іноді видається доцільним, – писав він, – допускати
деяку аналогію проблем державних фінансів і проблем приватних фінансів з
метою їх найкращого та найповнішого розв’ язання” [24, с. 41]. Водночас,
аналізуючи фінанси французького суспільства, де державні і приватні
фінанси давно досягли класичних форм зрілості – в Україні та інших
постсоціалісти-чних країнах цього ще немає – він писав: “В жодному
випадку не слід забувати про фундаментальні відмінності між державними і
приватними фінансами. Основна відмінність між ними зумовлена тим
фактором, що стан приватних фінансів і динаміка приватних фінансів
залежать від законів ринкової економіки. Так, попит і пропозиція на
ринку зумовлюють визначення розміру процентної ставки. Стан же і
динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави і діями
публічної

влади” [24, с. 41].

З вище викладеного очевидно, що фінанси – це не просто грошові, а
розподільні і перерозподільні суспільні відносини, які
опосередковуються, реалізуються з допомогою грошей, що між фінансами
публічними та фінансами приватними наявні принципові відмінності
якісного характеру, що безпосереднім об’єктом правового регулювання
публічної влади є не усі фінансові відносини, а лише та частина з них,
поява якої історично зумовлена виникненням публічних потреб, тобто
публічні фінанси. Публічні фінанси, будучи нерозривно пов’ язаними з
існуванням власне держави, не дивлячись на свій об’ єктивний характер,
проявляються не інакше, як у формах, визначених державою. Тобто держава,
враховуючи суспільні потреби, які завжди детерміновані рівнем розвитку
продуктивних сил, масштабами державної діяльності, соціальними
завданнями на відповідному етапі розвитку і т. д., надає фінансовим
відносинам, що об’ єктивно народжуються, адекватні правові форми. Вона з
допомогою права встановлює конкретні види платежів (податків, зборів,
мита) і порядок їх зарахування в державні грошові фонди, визначає
напрями використання фінансових ресурсів, принципи їх розподілу і т.д.
Інакше кажучи, вона здійснює це з допомогою фінансового права.

Отже, матеріальним предметом фінансового права виступають публічні
фінанси, які є за своєю суттю розподільними та перерозподіль-ними
суспільними відносинами, або, інакше кажучи, розподільні та
перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів. Це відносини не
грошові, хоч без посередництва грошей вони не можливі в принципі. Це
відносини не владні, не управлінські суспільні відносини, тому що
сенсом, змістом фінансових відносин є не підпорядкування волі одного
суб’ єкта – державі волі іншого суб’ єкта, наприклад, платника податків,
а розподіл та перерозподіл суспільних благ. Нарешті, це не відносини
власності, а відносини з приводу розподілу та перерозподілу частини
приватної власності задля задоволення загального, публічного інтересу.

Таким чином, фінансове право можна визначити, як систему норм права, що
регулюють розподільні та перерозподільні відносини у сфері публічних
фінансів з метою створення державних та муніципальних фондів грошових
коштів для задоволення суспільних потреб. Таке розуміння предмету та
змісту фінансового права, на нашу думку, найбільш адекватно відповідає
його справжній суспільній природі. З його позицій стає можливим вирішити
також усі інші вузлові дискусійні питання сучасної теорії і практики
фінансового права – про метод фінансового права, про систему фінансового
права та системоутворюючі фактори, про межі фінансового права, про місце
фінансового права в системі галузей права, про системоутворюючу
категорію науки фінансового права та інші.

П. С. Пацурківський

У відповідності з принципом соціального натуралізму межами фінансового
права є природні межі публічних фінансів, тобто, завжди і всюди
фінансовим правом повинні регулюватися усі без винятку розподільні та
перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів, оскільки усі їх
види належать до єдиного предмету фінансового права. Не поширювати дію
фінансового права на якусь частину публічних фінансів означало б
прирікати їх на хаотичність, аморфність, не надавати їм відповідної
правової форми, далеко не в повному обсязі і не в публічних інтересах
використовувати їх внутрішній потенціал. І навпаки – поширювати дію
фінансового права на інші сфери суспільних відносин – владні, майнові,
відносини власності, на приватні фінанси і т.д. – означало б застосувати
до цих природних, об’ єктивних за змістом відносин неадекватну правову
форму, яка у кожному аналогічному випадку вступала б в антагонізм з
невластивим їй змістом, деформувала б цей зміст, спотворюючись при цьому
сама, приносила б для суспільства замість прогресу і задоволення його
інтересів найрізноманітніші проблеми та катаклізми.

Класичним прикладом останнього може бути фактичне та юридичне
одержавлення у бувшому СРСР грошових коштів колгоспів та інших
кооперативних організацій. Здійснене під лозунгом створення умов для
перетворення всіх форм власності в країні в одну форму – державну, воно
було за своєю суттю неправомірним розширенням юрисдикції невласника
(держави) на об’ єкти чужої власності, з одного боку, та адекватним
обмеженням природних прав істинного власника – колгоспів на об’ єкти їх
власності, з іншого боку. І хоча це фактичне захоплення бувшою
радянською державою чужої власності відбулося за допомогою відповідних
юридичних форм та актів, легально, воно ще раз підтвердило істинність
положення про детермінованість правових відносин, похідних за своєю
природою, економічними відносинами як базисними.

Внаслідок цього волюнтаристського включення грошових коштів колгоспів до
складу державних фінансів не принесло користі ні державі, ні колгоспам.
Навпаки, різке обмеження самостійності колгоспів у використанні власних
грошових коштів, а нерідко повна відсутність такої самостійності стали
однією з головних причин різкого погіршання їх фінансового стану, що в
свою чергу зумовило необхідність невдовзі розпочати широкомасштабне
надання державою цим де-юре самостійним суб’ єктам господарювання
регулярної грошової допомоги у формі субсидій на сільгосппродукцію,
прямих бюджетних інвестицій у колгоспний сектор економіки,
багаторазового списання державою боргів колгоспів за банківськими
кредитами тощо. Всі перераховані фактори не зміцнили державні фінанси,
як очікувалось в первісному задумі, а навпаки, ще більше послабили їх, а
в сукупності з іншими причинами зумовили їх повне фіаско. Це
закономірний наслідок державного волюнтаризму у сфе-рі фінансової
політики, оскільки сам факт існування держави фінансових відносин не
породжує. Фінанси, як і держава, є об’єктивним результатом всього
суспільного розвитку, з’являються історично приблизно одночасно, хоча
все ж виникнення фінансів передує виникненню держави. Перебільшення або
ж недооцінка ролі держави у розвитку фінансових відносин в однаковій
мірі методологічно хибні, а практично шкідливі та небезпечні.

Система фінансового права завжди детермінується системою публічних
фінансів, що складаються з окремих якісно виокремлених в силу свого
місця у розгалуженому та складному ланцюгу розподільних відносин ланок
цільної сфери публічних фінансів, які, не дивлячись на це, залишаються
за своєю об’єктивною економічною суттю єдиними, однорідними. Цей
висновок, багаторазово обґрунтований та підтверджений відомими
вченими-фінансистами, що належать до різних історичних періодів та
наукових шкіл [11; 30; 86], дозволяє поставити під сумнів достовірність
твердження Д. В. Вінницького про “відсутність системи однорідних
відносин, правове регулювання яких могло б здійснюватись єдиним методом
та подібними правовими засобами” [17, с. 86]. В дійсності усе з точністю
до навпаки, предмет фінансового права характеризується саме
однорідністю, внутрішньою системністю економічного змісту суспільних
відносин. Тому, якщо залишатися на позиціях предметної зумовленості
кожної з галузей права, у відповідності з принципом соціального
натуралізму необхідно визнати єдність фінансового права як класичної
галузі права.

Природно, в силу багатьох об’ єктивних факторів фінансові системи різних
держав не ідентичні, а інколи істотно відрізняються між собою.
Наприклад, у РФ як федеративній державі є фінанси суб’ єктів федерації,
в той час як в Україні як державі унітарній такої ланки у державних
фінансів не має. Основними ланками публічних фінансів у РФ та в Україні
в даний час є: бюджет, цільові бюджетні фонди, позабюджетні публічні
фонди, податки, фінанси соціальної сфери, державне майнове та особисте
страхування, державні і муніципальні кредити, фінанси державних і
муніципальних під-

© В. С. Бігун, 2007. HYPERLINK “http://www.bihun.info” www.bihun.info
Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень

приємств та деякі інші [11; 68]. У відповідності з цими ланками
фінансових систем обох держав як економічним змістом утворюються згідно
принципу соціального натуралізму фінансово-правові інститути як
адекватна їм правова форма. Єдина за економічним змістом фінансова
система не може детермінувати утворення декількох якісно різнорідних
галузей права.

На жаль, деякі теоретики права, поспішаючи стати першовідкривачами,
проголошували та продовжують проголошувати виникнення на основі
публічних фінансів у якості самостійних основних галузей бюджетного
права та фінансового права. Зокрема, Д.В. Вінницький пише: “В даний час
… Податкове і бюджетне право наділені властивостями, внутрішньо
притаманними самостійним галузям права” [17, с. 103]. В іншому місці
цієї ж роботи він висловлює ще більш чітку позицію, називаючи “податкове
і бюджетне право самостійними основними галузями” [17, с. 85]. Так і
напрошується до автора цих оціночних міркувань запитання, в чому ж
дійсно він бачить якісну відмінність предметів цих, з дозволу сказати,
“галузей права”, якщо податки і бюджет є різновидами пе-рерозподільних
відносин у сфері публічних фінансів?

Проявляючи непослідовність, на наступній сторінці даної ж монографії
Д.В. Вінницький робить висновок “про комплексність фінансового права на
сучасному етапі”. “Комплексність фінансового права, – пише він, –
проявляється у декількох факторах: 1) у відсутності загальних
фінансово-правових положень фундаментального характеру, закріплених у
позитивному праві (загальній частині); 2) у відсутності дієвої системи
закріплених у законі галузевих принципів, категорій та юридичних
конструкцій, що в однаковій мірі використовувалися б у правових
утвореннях, які традиційно включаються у фінансове право; 3) у
відсутності системи однорідних суспільних відносин, правове регулювання
яких могло б здійснюватися єдиним методом та подібними правовими
засобами; 4) в наявності ознак правової автономії у найбільш крупних
підрозділів, що традиційно включаються у систему фінансового права
(тобто податкового і бюджетного права); 5) у відсутності єдиної системи
фінансово-правових джерел, що знаходить свій прояв не лише у відсутності
російського фінансового кодексу, але й взагалі будь-якого спеціального
законодавчого акту, що стосувався б фінансів загалом та в цілому” [17,
с. 85].

Про невідповідність дійсності аргументів, наведених під номерами 3 і 4,
зазначалося вище. Аргументи 1, 2 і 5 зовсім не стосуються сутнісних,
системоутворюючих галузь фінансового права об’єктивних факторів, а є за
своїм змістом довільним набором фрагментарних суб’ єктивних вражень про
суще та належне у змісті фінансового права їх автора. Наведені аргументи
не тільки є недостатніми для таких кардинальних висновків, як визначення
предмету галузі права, її системи і т. д. Ці аргументи в більшості своїй
не наукові, не відображають сутнісних рис об’ єкту пізнання. Фінансове
право в дійсності є не “надгалузевою системою, покликаною забезпечити, –
як пише Д. В. Вінницький, – ефективну взаємодію і координацію
самостійних галузей (податкового і бюджетного права) та деяких правових
інститутів, що охоплюються ним” [17, c. 77], не комплексною галуззю
права, а однією з класичних галузей російського права, системи права
України, системи права інших постсоціалістичних держав і регулює, як уже
відзначалось вище, розподільні та перерозпо-дільні відносини у сфері
публічних фінансів.

Застосування принципу соціального натуралізму до фінансового права
дозволяє також логічно завершити довготривалу дискусію про місце
фінансового права в системі позитивного права тієї чи іншої країни. До
числа дискусійних питань місця фінансового права в системі права
постсоціаліс-тичних держав, що мають особливо важливе методологічне
значення, на нашу думку, належать наступні: а) про характер галузі
фінансового права -фінансове право “надгалузеве утворення”, класична
галузь права чи взагалі не є самостійною галуззю права; б) про час і
способи виникнення фінансового права як галузі права; в) чи не зникає
фінансове право як окрема галузь права у зв’ язку з бурхливим розвитком
бюджетного і фінансового права?

На перше із вище зазначених питань нами уже дано аргументовану відповідь
про те, що фінансове право об’ єктивно належить до числа класичних
галузей позитивного права постсоціалістичних держав. Продовжувати
дискусію з даного питання може лише людина, яка свідомо або в силу інших
обставин не враховує наявних об’ єктивних реалій чи дотримується
традицій певної наукової школи, що склалися раніше. В якості прикладу
останнього твердження можна навести вислів уже згадуваного нами П.М.
Годме про публічне право: “Публічне право, – пише він, – традиційно
ділиться на дві галузі: конституційне право, яке містить норми, що
регулюють діяльність державних органів, які приймають політичні рішення;
адміністративне право, що включає правові норми, які регулюють
діяльність органів виконавчої влади у сфері управління. Що стосується
фінансового права (виділено мною – П. П.), то воно доповнює ці дві
галузі”

П. С. Пацурківський

[24, с. 39]. В даному випадку детальну полеміку з автором наведених
міркувань вважаємо зайвою. Відзначимо тільки, що усі названі галузі
права -конституційне, адміністративне і фінансове – мають в якості
предметів свого регулювання якісно відмінні суспільні відносини, на що
до певної міри звернув свою увагу і сам П.М. Годме. Вже в силу цього
фінансове право не в змозі доповнювати ні конституційне право, ні право
адміністративне.

Також не складає особливих труднощів, на нашу думку, і друге питання –
про час і способи виникнення фінансового права. Тим не менше тривалий
період воно залишалося дискусійним, а до певної міри не втратило свого
дискусійного характеру по даний час. Зокрема, пів століття тому, у 1952
р. Р.О. Халфіна висловила припущення, що фінансове право виділилось з
державного права та адміністративного права і внаслідок цього пізніше
набуло якостей самостійної галузі права [79, с. 194195]. Таку позицію
поділяли Б.М. Іванов [35, с. 4041], М.І. Піскотін [55, с. 49], С.Д.
Ципкін [85, с. 1415]. В даний час аналогічної позиції дотримується М. В.
Карасьова, яка, зокрема, пише: “Фінансове право, на відміну від
конституційного та адміністративного, з’ явилося значно пізніше,
оскільки виділилося з названих галузей та з фінансової науки в
самостійну галузь у зв’язку зі специфікою об’єкта правового регулювання
та його суспільним значенням” [38, с. 39].

В 1976 р. В.В. Бесчеревних зробив висновок про те, що фінансове право не
виділялося з інших галузей права, а виникло відразу ж як самостійна
галузь поряд і водночас з державним правом та адміністративним правом. В
полеміці з Р. О. Хал-фіною В.В. Бесчеревних сформулював своїм опонентам
два наступних запитання: 1) коли саме відбулося виділення фінансового
права з інших галузей права та 2) в чому саме проявилося це виділення?
Оскільки на поставлені запитання жоден з опонентів не дав ніякої
відповіді, В.В. Бесчеревних дійшов висновку, що в дійсності ніякого
“виділення” фінансового права не було і що в якості самодостатньої
галузі права фінансове право існує з моменту своєї появи на світ. На
момент появи галузі фінансового права В.В. Бесчеревних не вказує [7,

с. 30].

А. І. Худяков у 1995 р. посилює аргументацію зробленого В.В. Бесчеревних
висновку: “…Звідси, – пише він, – держава, її фінанси і фінансове
право, будучи атрибутами одне відносно іншого, з’ являються практично
одночасно” [83, с. 66]. Ми цілком і повністю поділяємо висновок А.І.
Худякова про історичний час виникнення фінансового права як явища
суспільного життя, заперечуючи при цьому атрибутивність держави і
публічних фінансів. Обидва ці явища є самостійними феноменами
суспільного процесу, хоча й тісно пов’ язаними один з одним. “Про те, що
фінансове право не виділялося з інших галузей права, а виникло водночас
з виникненням держави”, – пише і О.М. Горбунова [25, с. 37].
Неспівпадання часу виявлення наукою фінансового права з часом його
дійсної появи, наявність різноманітних думок вчених з даного питання
зовсім не означають, що протягом усього попереднього періоду суспільного
розвитку фінансове право не існувало взагалі чи було складовою частиною
якоїсь іншої галузі права. Останнє засвідчує лише недостатність пізнання
наукою фінансового права зокрема та юриспруденцією в цілому ключових
методологічних проблем теорії фінансового права та фінансово-правової
практики.

Сама постановка питання про виділення фінансового права з права
конституційного чи права адміністративного чи з того й іншого одночасно
методологічно хибна, суперечить принципу соціального натуралізму,
оскільки в кожної з цих галузей докорінно відмінні, свої предмети
правового регулювання. Це з точки зору науки. Водночас історія
фінансового права багатьох держав, в т.ч. історія вітчизняного
фінансового права містить безліч прикладів, коли тривалий час
фінансово-правові відносини в силу найрізноманітніших причин помилково
відносились до сфер права державного, адміністративного права чи того та
іншого водночас. Відновлення наукової істини в такому випадку у формі
обґрунтування галузевої самостійності фінансового права і створило
ілюзію виділення фінансового права з інших галузей права.

На питання, чи не зникає фінансове право як окрема галузь позитивного
права у зв’ язку з бурхливим розвитком найкрупніших інститутів цієї
галузі права – бюджетного права та податкового права – нами уже дана
обгрунтована відповідь: ні, не зникає, оскільки в основному, в сущому те
й інше відображає перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів.
Відмінності між бюджетом і податками як ланками публічних фінансів мають
не якісний характер, а стосуються виключно особливостей та форм прояву.
Тому немає потреби створювати дві галузі фінансового права, які
відрізнялися б між собою не онтологічними рисами, а другорядними
деталями. Крім того, таке методологічно хибне розв’язання проблеми ще
більше розбалансувало б і без того відмінні режими фінансового правового
регулювання різних ланок єдиної системи публічних фінансів, що й без
цього з надлишком має місце у різних інститутах фінансового права.

Отже, об’єктивним предметом фінансового права є розподільні і
перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів. Межі фінансового
права визначаються межами публічних фінансів, а його система – системою
публічних фінансів. За своїм змістом фінансове право постсоціа-лістичної
держави є системою норм права, що регулюють розподільні та
перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів з метою створення
державних і муніципальних фондів грошових коштів для задоволення
суспільних потреб.

Список літератури

Цивільний кодекс України. – Київ, 2003.

Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: «Стелс», 1995.

Белошапко Ю.Н. Правонарушение и ответственность в финансовом и налоговом
праве Российской Федерации // Правоведение. – 2001. – № 5.

Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995.

Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.:
Юрист, 1995.

Берендтс Э.Н. Русское финансовое право.

СПб., 1914.

Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. – М., 1976.

Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.,
1963.

Вагнер А. Русские бумажные деньги / Пер. с нем. Н. Бунге. – Киев, 1871.

Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник.

Київ: НІОС, 2000.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2003.

Ведель Ж. Административное право Франции. – М.: Прогресс, 1973.

Везерфорд Дж. История денег. Борьба за деньги от песчаника до
киберпространства / Пер. с англ. – М., 2001.

Виконавча влада і адміністративне право. / За заг. ред. В.Б. Авер
‘янова. – К.: Видавничий дім

“ІнЮре”, 2002.

Винницкий Д. В. Основные проблемы теории российского налогового права.
Автореф. дис. на соиск. учен. степени докт. юрид. наук. – Екатеринбург,
2003.

Винницкий Д.В. Предмет российского налогового права // Журнал
российского права. -2002. – № 10. – С. 71-81.

Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. –
СПб.: Изд-во «Юридический центр ПРЕСС», 2003.

Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета СССР.
(На материалах союзной республики). – Киев, 1981.

Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. Учебное пособие для
студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков:

Легас, 2003.

Воронова Л.К., Мартьянов Н.В. Советское финансовое право. – К.: Вища
школа, 1983.

Гаврилюк Р.А. Функции налога: методологические подходы к определению //
Финансовое право. – М., 2003. – № 4.

Гаврилюк Р. О. Дискусійні питання функцій податку // Науковий вісник
Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 172.
Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 65-74.

Гаврилюк Р.О. Предмет фінансового права постсоціалістичної держави.
Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2003.

Годме П.М. Финансовое право. Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1979.

Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовый мониторинг в современной
России. –

М., 2003.

Государственное право Германии. Сокращенный перевод немецкого
семитомного издания. Т. 2. – М., 1994.

Грачева Е.Ю., Ивлиева М.Ф., Соколова Э. Д. Финансовое право в вопросах и
ответах. Учебное пособие / Отв. ред. Е.Ю. Грачева. – М.: ТК Велби,
изд-во Проспект, 2003.

Грэбан Г. Французское административное

право. – М., 1988.

ГурвичМ.А., Шварцман А.О. Основные вопросы советского финансового права.
– М., 1940.

Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система России: Учебное пособие. –
М.: ИНФРА-

М, 1997.

Еллинек Г. Бюджетное право. – Ростов,

1906.

Жез Г. Общая теория бюджета / Пер. с франц. Г.Г.Соловья и К.К.Шмакова. –
М., 1930.

Жувенель Б. Этика перераспределения. –

М., 1995.

Заяц Н. Е. Теория налогов: Учебник. –

Минск, 2002.

Иванов Б.Н. О системе советского финансового права // Труды ВЮЗИ. Т.ІХ.
– М., 1967.

П. С. Пацурківський

Иловайский С.И. Определение, содержание и значение науки финансового
права в связи с кратким очерком финансового положения главнейших
государств. Вступительная лекция. –

Одесса, 1887.

Карасева М.В. Бюджетное и налоговое право России (политический аспект).
– М.: Юристъ, 2003.

Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ,
2000.

Косса Л. Основы финансовой науки. – М.,

1900.

Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник.

М., Статут, 2000.

Лефрен Ж. История налога во Франции. -Дело. – 1867. – № 10.

Лисовский В.И. Финансовое право Союза ССР / Финансовое право европейских
социалистических стран. – М., 1976.

Львов Д.М. Курс финансового права. – Казань, 1887.

Мандрица В.М. Финансовое право. Серия «Учебники, учебные пособия».
Издание 2-е, пе-рераб. – Ростов н/Д., «Феникс», 2003.

Налоговый кодекс Российской Федерации. Части I и ІІ. Официальный текст.
– М.: «Элит-

2000», 2002.

Нитти Ф. Основные начала финансовой науки. – М., 1904.

Общая теория финансов: Учебник. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки
и биржи,

ЮНИТИ, 1995.

Озеров И.Х. Основы финансовой науки. –

М., 1905.

Озеров И.Х. Подоходный налог в Англии.

М., 1898.

Орлов М.Ф. О государственном кредите // У истоков финансового права. –
М.: Статут, 1998. – С. 295-424.

Орлюк О.П. Фінансове право. Навчальний посібник. – К.: ЮрІнком Інтер,
2003.

Патлаевский И.Ю. Курс финансового права. – Одесса, 1885.

Пацуркивский П.С. Предмет и границы финансового права
постсоциалистического государства / Финансово-правовая доктрина
постсоциалистического государства. Сборник научных докладов и сообщений
за материалами международной научной конференции 22-24 сентября 2003 г.
Вып. 1. – Черновцы: «Рута», 2003. – С. 5-26.

Петти У. Трактат о налогах и сборах. –

М., 1963.

Пискотин М. И. Советское бюджетное

право. – М., 1971.

Рау К.Б. Основные начала финансовой науки / Пер. с нем. под ред.
Лебедева В.Л. – СПб.,

1868.

Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. –
М.: Госюриз-

дат, 1960.

Ровинский Е. А. Предмет советского финансового права // Советское
государство и право. -1940. – № 3. – С. 32-48.

Сабанти Б. М. Теория финансов. Учебное пособие. 2-е издание. – М.:
Изд-во «Менеджер»,

2000.

Советское финансовое право. – М., 1982.

Советское финансовое право: Учебник для вузов / Отв ред. Воронова Л.К.,
Химичева Н.И. –

М., 1987.

Соколова Э.Д. Современные проблемы науки финансового права // Актуальные
проблемы финансового права: Сб. науч. статей, посвященный 75-летию
Н.И.Химичевой. – Саратов: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная
академия права», 2003. – С. 19-29.

Сперанский М.М. План финансов / У истоков финансового права. – М.:
Статут, 1998. –

С. 35-106.

Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Том 1:
История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Изд-во НОРМА, 2002.

Тарасов И.Т. Лекции по науке финансового права. – Ярославль, 1880.

Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М., 1985.

Тургенев Н.И. Опыт теории налогов / У истоков финансового права. – М.:
Статут, 1998. –

С. 121-274.

Финансовая система России: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997.

Финансовое право европейских социалистических стран / Н. Вачев, М.
Веральский, В.И. Лисовский, Т. Надь, В. Мурко, Х. Штиллер. – М., 1976.

Финансовое право. Учебник / Под ред. Е.Ю. Гарчевой, Г.П. Толстопятенко.
– М.: ООО

«ТК Велби», 2003.

Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. 2-е изд. перераб. и
доп. – М.:

Юристъ, 1999.

Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. 3-е изд., перераб.
и доп. – М.:

Юристъ, 2003.

Финансовое право: Учебник / под ред. О.Н. Горбуновой. 2-е изд., перераб.
и доп. – М.:

Юристъ, 2000.

Финансовое право: Учебное пособие для вузов / под ред. проф. М.М.
Россолова. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001.

Финансы: Учебник для вузов / Под ред. М.В. Романовского, О. В.
Врублевской, Б.М. Са-банти. – М.: Юрайт, 2002.

Финансы: Учебник Под ред. А.М. Ковалевой. – М.: Финансы и статистика,
1996.

Фінансове право: Підручник / Керівник авторського колективу і відп. ред.
Л.К. Воронова. Видання друге, виправлене і доповнене. – Харків: Консум,
1999.

Хайдегер М. Введение в метафизику. Пер. с нем. – СПб., 1998.

Халфина Р.О. К вопросу о предмете и системе советского финансового права
(Вопросы советского административного и финансового права). – М., 1952.
С. 191-213.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974.

Химичева Н.И. Субъекты советского бюджетного права. – Саратов, 1979.

Ходский Л. В. Государственное хозяйство. Курс финансовой науки. Вып.1. –
СПб., 1907.

Худяков А.И. Основы теории финансового права. – Алматы: Жеті жаргы,
1995.

Худяков А. И. Финансовое право Республики Казахстан: (Общая часть). –
Алматы: Ка-ржы-Каражат, 1995.

Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы. –
М., 1973.

Чантладзе В. Г. Вопросы теории финансов. – Тбилиси: Изд-во Тбилис.
ун-та, 1979.

Шиппель М. Денежное обращение и его общественное значение / Пер. с нем.
и с предисл.

П. Струве. – СПб., 1897.

Эриашвили Н.Д. Финансовое право: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА,
Закон и право, 2000.

Эсберг К.Т. Курс финансовой науки / Пер. с нем. М.А.Курчинского. – СПб.,
1913.

Янжул И.И. История финансового права. -СПб., 1882.

Янжул И.И. Опыт исследования английских косвенных налогов. – М., 1874.

Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. Учение о государственных
доходах. – М.: Статут, 2002.

Яроцкий В.Г. Финансовое право. – М., 1885.

АЬЬатоМе О. Ргіпсірі сіі аігіпо іїпагшагіо. – Кароіі: Іоуепе, 1975.

Andrezej К. Ріаиеекі. HYPERLINK “file:///Vladza” \Vladza \у
8ашог2аІ2іе Іегуіогіаіпут III РР. – 2іе1опа Оога, 2002.

Bennette R.G. Geography of public finance. -London, 1986.

Boadway R.W., Wildasin D.E. Public sector economics. 2nded. – Toronto,
1984.

Bouvier M., Esclassan M.-C., Lassale J.-P. Finances publiques. 5-e йd. –
Paris: L.G.D.J., 2000.

Bozоdar Jelcic. NAUKA o Financyma i Fi-nancijsko Pravo. Drugo,
izmyenjeno i dopulnjeno izdanje. – Zagreb: Informamor, 1988. – 588 c.

Cahill D. Comporate finance law. – London: S&M., 2000.

D’Amati N. Il diritto tributario: Trattato di diritto tributario /
Diretto da A. Amatucci. Annuario. – Padova: CEDAM, 2001.

Falsitta G. Manuale di diritto tributario.

Parte generale. III ed. – Padova: CEDAM, 1999.

Ferenczy Endre. Penzьgyek joga. I. kotet. -Nemzeti tankцnyvkiado, 1992.

Finnis J. Natural Law and Natural Rights. -Oxford: Clarendan Press,
1980.

Gaudemet P.M., Molinier J. Finances publiques. 6-e йd. T. l, 2. – Paris:
Montchrestien, 1997.

Hohn E., Walaburger R. Steverrecht. Band 1. – Bern-Stuttgart-Wien:
Verlag Paul Haupt, 2001.

loan Gliga. Drept financiar. – Bucuresti: Humanitas, 1998.

Lascombe M., Vandendriessche X. Les finances publiques. 3-e йd. – Paris:
Dalioz, 1998.

Mattsson N. Svensk internationell beskatt-ningsrдtt. 13-e omarbetade
upplagan. – Stockholm:

Norstedts juridik, 2000.

Munch I. Von (Hrsg). Besonderes Verwaltungsrecht. 9 Aufl. – Berlin,
1992.

Nobel P. Schweizerisches Finanzmarkt-recht: Einfьhrung und Uberblick. –
Bern: Stдmpfli, 1997.

Osterloh L. Il diritto tributario ed il diritto privato: Trattato di
diritto tributario / Diretto da A. Amatucci. Annuario. – Padova: CEDAM,
2001.

Pаhlsson R. Inledning till skatterдtten. An-dra upplagan. – Uppsala:
lustus Fцrlag, 2001.

Seidmeier H., Knauf Y.T. New Pyblik Mano-gement in der kommunalen
Verwaltung. – BadenBaden, 1997.

Thornhill A.R. Prosser K. Tax planning with precedents. 11 ed. – London:
S&M, 2001.

Trotabas L., Cotteret J.-M. Droit fiscal. 8-e

йd. – Paris: Dalioz, 1997.

Vogel K. Il diritto intemazionale tributario: Trattato di diritto
tributario / Diretto da A. Ama-tucci. Annuario. – Padova: CEDAM, 2001.

Williams D.W., Morse G. Principles of tax law. 4thed. – London: S & M,
2000.

WoodPh.R. Comparative financial law. Law and practice of intentional
finance series. – London: S&M, 1995.

Xlat dzialalnosci RIO. Wybrane aspekty funkcjonowania samorzadu
terytorialnego. Doswiadczenia i perspektywy. Praca Zbiorowa / redakcja
naukowa Bernadetta Nitschke, Waldemar Jlugocki. – Zielona Gцra, 2003.

П. С. Пацуркивский

СУЩЕЕ И ДОЛЖНОЕ В ФИНАНСОВОМ ПРАВЕ: ОСНОВНЫЕ ТИПЫ ДОКТРИНАЛЬНЫХ РЕШЕНИЙ

В статье с позиций принципа социального натурализма анализируются
основные типы доктри-нальных подходов к определению сущего и должного в
финансовом праве. Одно из центральных мест в исследовании отведено
бывшему социалистическому типу понимания финансового права -юридическому
позитивизму в финансовом праве, который и в настоящее время продолжает
определять сущее финансовое право Украины. В статье наибольшее внимание
уделено анализу данной отросли с позиций социологического позитивизма,
позволяющего наиболее полно увидеть в финансовом праве должное его
содержание с целью превращения его в последующем в новое сущее право
постсоциалистических государств.

P. S. Patsurkivskiy

INTRINSIC AND PROPER IN FINANCIAI LAW: THE BASIC TYPES OF THE DOCTRINAL
DECISIONS

Taking the standpoint of the principle of social naturalism, the article
presents an analysis of main types of doctrinal approaches to the
definition of intrinsic and proper in financial law. The so-called
“socialist” type of understanding of financial law, nowadays considered
to be that of the past, that still continues to determine the present
financial law of Ukraine, receives a preferred, in terms of allotted
attention, treatment in the analysis. The article dedicates considerable
attention to the analysis of the said branch of the law based on the
position of sociological positivism, which most profoundly allows to see
the intrinsic in the financial law with the purposes of reforming it
into a new intrinsic law of the post-soviet states.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У ТВОРАХ Ш. МОНТЕСК’Є ТА
Г. ГЕГЕЛЯ

У переважній більшості праць з філософії права таких сучасних
теоретиків як Х. Л. Харт, Т. Оноре, Л. Фуллер, Р. Ціппеліус класичним
представникам цієї галузі знання не знаходиться місця. На нашу думку,
небагатьом мислителям в історії духовного осягнення міжнародного права
вдалось створити власне самостійні, оригінальні, цілісні концепції
філософського дослідження міжнародного права. Тому філософія права
класиків цієї галузі знання, безперечно, належить до нескороминущих
досягнень філософсько-правової думки. У нашій статті ми зосередимось на
вченнях Ш.Л. Монтеск’є та Г.В.Ф. Гегеля.

Історичне значення найбільш відомого в науці міжнародного права
теоретичного доробку Гегеля у цій галузі ще й у тому, що він синтезував
попередні досягнення європейських мислителів нового часу і насамперед
Шарля ЛуїМонтеск ‘є.

Яскравий представник французького Просвітництва – Шарль Луї Монтеск’є
був юристом, філософом і політичним діячем, а у полі його зору
знаходились ще й історія, соціологія, релігія, етика, природничі науки.
Такий широкий науковий світогляд мислителя віддзеркалився і на його
підходах до створення філософсько-правової системи. Загальним поняттям
закону він охопив усі імовірні закони у природному світі, суспільстві,
міжнародному житті, внутрішньому світі людини, вселенському житті. Закон
у цілому – це людський розум, який керує людьми, а конкретні закони –
окремі прояви цього загальнолюдського закону.

В літературі останніх декількох десятків років доробку цього мислителя у
галузі філософії міжнародного права не приділялось достатньої уваги.
Так, у чотирьохтомній “Історії філософії” (Т. II. – М., 1957. – с.
533-535) він узагалі проігнорований. У одному з нових навчальних
посібників “Вступ до політології” (Київ, 1996. – с. 184190) автори
зосередились лише на політико-правових поглядах Монтеск’є з погляду
відповідності внутрішнього законодавства “духу народу”. Не обминули
деякі автори і суттєвих помилкових трактувань положень Монтеск’ є: так,
у “Історії філософії у короткому викладі” (М., 1991) Вл. Чехак пише, що
згідно із Монтеск’ є, “закони, які регулюють відносини між людьми,
-міжнародне право” [6, с. 432]. Враховуючи, що й інші посилання цього
автора збігаються з цитатами з чотирьохтомної “Історії філософії”
випуску 1957 р., можна припустити, що Чехак безпосередньо не звернувся
до першоджерела. А у праці “Про дух законів” міжнародне право
трактується Монтеск’є як таке, що випливає з відносин між народами
(курсив наш). У змістовній главі підручника “Історія політичних і
правових вчень” (М., 1998), присвяченій вченню Мон-теск’ є, його погляди
на специфіку міжнародного права майже не розкриті. Такий стан
аналітичної літератури примушує нас більш уважно поставитись до
першоджерел французького теоретика.

У знаменитому творі “Про дух законів” (1748) Шарль Луї Монтеск ‘є
висловив низку плідних думок, у тому числі й ту, що частину правової
системи, до якої ми відносимо галузь міжнародного права, належить
розглядати тільки у відношенні до цілого. Таким цілим французький
мислитель вважав універсальну закономірність, яка панує в світі. “Закони
у найширшому сенсі, – писав французький теоретик права, – суть необхідні
відносини, яки виникають із самої природи речей; у цьому сенсі все, що
існує, має свої закони: вони є у божества, і у світі матеріальному, і у
істот з надприродного розуму, і у тварин, і у людини” [7, с. 163].
Залишаючи поза увагою закони, що керують природним буттям людини (“як
істота фізична, людина подібно іншим плотям, керується незмінними
законами”), він звертається до законів людського суспільного буття, бо
“як істоти, що живуть у суспільстві, існування котрих потребує охорони,
вони мають закони, які визначають відношення між правителями та тими,
якими керують: це право політичне. Є ще в них закони, котрими
визначаються відносини громадян між собою: це право цивільне…” [8, с.
540-541].

Необхідність міжнародного права, на думку Монтеск’ є, випливає з
усвідомлення суспільствами своєї сили – “звідси стан війни між
народами”, який необхідно обмежити законами. “Як жителі планети, розміри
якої роблять необхідними існування на ній різних народів, люди мають
закони, що визначають відношення між ци-

ми народами : це міжнародне право” [8, с. 540541]. Останньому він
відводить, знов-таки в дусі широкого наукового підходу, найширше поле
регуляції – вселенську спільноту людей і народів. Не зрозуміло однак, як
знайти спільну основу для правових приписів у міжнародному праві, адже
“тільки у рідких випадках закони одного народу можуть бути в нагоді і
для іншого народу”. Отже, загальна теоретична і філософська позиція
Шарля Монтеск’є щодо детермінації “духу законів” умовами життя народів,
усеосяжної закономірності універсуму, відбилась і на його підході до
права міжнародного. Його ідеї щодо чіткого розмежування поля дії різних
типів законів з метою визначення, “до якого з названих розрядів
переважно відносяться ті чи інші питання, які підлягають визначенню
закону, з метою не вносити безладдя і ті начала, які повинні керувати
людьми”, мають методологічне значення для формування галузей
міжнародного права.

Наостанок зауважимо, що метод Ш. Мон-теск’ є у дослідженні систем права
критично-історичний – він ретельно досліджує римське законодавство,
історію права багатьох країн, походження й еволюцію цивільних законів у
Франції.

Особливий і незмінний науковий інтерес для розуміння природи
міжнародного права спричинює філософія права Георга Гегеля, в якій сфера
міждержавних відносин виступає сферою прояву ідеї зовнішнього державного
права.

Ми цілком погоджуємось з тезою Б. Рассела, що гегелівська філософія
суспільних сфер (історії, релігій, моралі, права) дуже складна, а він
-найважчий для розуміння з усіх видатних філософів [1, с. 608]. Тому не
обійтись без попередніх загальних зауважень.

У критичній літературі, доступній вітчизняному читачеві, загальна
філософія права Гегеля стисло висвітлена, однак це майже не стосується
питань міжнародного права [5, с. 415-431; 9, с. 370-401; 1, с. 603-612].

Спробуємо докладно проаналізувати гегелівську філософсько-правову
концепцію. По-перше, первинний матеріал для побудови гегелівського
філософсько-правового вчення відноситься до певного ступеня розвитку
духу і є його об’єктивацією, зовнішній прояв абсолютної ідеї виступає у
праві як “прояв суб’єктивної волі” [3, с. 328]. По-друге, ” наука про
право є частина філософії. Вона тому повинна розвинути ідею, яка
представляє собою розум предмета”, а не вказувати, якою має бути правова
система всередині та зовні держав. По-третє, розрізнюючи право та
законодавство, Гегель проти їх різкого протиставлення, хоча й визнає, що
зміст права може бути викривленим у законодавчому процесі. Зовнішнє
державне право за Гегелем випливає із взаємного визнання держав одна
одної як “вільних народних індивідуумів”, які стримують дії одних
народів по відношенню до інших, оскільки до цього вони нічим не
стримувались [3, с. 365].

Як бачимо, з перших же кроків свого дослідження природи міжнародного
права німецький мислитель ототожнює міжнародне і міждержавне право, що
випливало з таких його принципових позицій як:

невизнання за народом права на міжнародні дії та стосунки між народами;

абсолютизація ролі держави в історичному житті на міжнародній арені;

підхід до взаємин між державами переважно з позицій боротьби (війни), а
не миру.

Отже, у Гегеля головним і, мабуть, що єдиним суб’єктом міжнародного
права виступала держава, адже “ідея держави володіє а) безпосередньою
дійсністю… б) вона переходить у відношення окремої держави до інших
держав – зовнішнє державне право. с) вона є абсолютна влада, покладаючою
проти себе інші індивідуальним державам.” [2, с. 285].

Держави, за гегелівською думкою у «Філософії права» та “Енциклопедії
філософських наук”, ставляться одна до одної як самостійні, незалежні
індивідуальності і тільки станом війни самостійність держав ставиться
“на карту”, тобто під сумнів. У цьому випадку міжнародне право регулює
їх конфронтаційність. Держави як такі -незалежні одна від одної, тому
відносини між ними можуть бути тільки зовнішніми. При цьому зовнішні
відносини не змінюють їх незалежний статус, а лише свідчать про взаємне
визнання “так званим міжнародним правом” [3, с. 365].

Правда, декілька держав можуть утворити міждержавні об’єднання, як
наприклад, союзи та коаліції, але вони, на думку Гегеля, відносні й
обмежені в історичному часі. Критику Б. Рассела позиції Гегеля про
негативне ставлення до утворення об’ єднань держав “на кшталт Ліги
Націй” (стор. 616 “Історії західної філософії”) ми вважаємо
несправедливою, адже німецький мислитель лише вказує на нестабільність
таких союзів, бо згідно з невблаганним законом діалектичного розвитку
подібне об’ єднання переходить до своєї протилежності – розрізненості
самостійних держав.

Внутрішні державні владні елементи, у тому числі армія та органи
воєнно-політичного керівництва, – несамостійні, бо вони виступають
органічними моментами державного цілого (суверенітету держави) [2, с.
336]. А між державами, вважав німецький мислитель, немає претора, в
кращому випадку їх відносини регулюються третейськими суддями і
посередниками, до того ж від випадку до випадку [2, с. 366]. Тому
найчастіше держави звертаються до війни.

З цього особливого статусу суверенних держав випливають і особливості їх
правових відносин. Незалежність (суверенність) держав нерідко перетворює
суперечки між ними у «питання сили, у стан війни», – відзначав Гегель.
Держави -не приватні особи, їх відносини складаються інакше, ніж «чисто
приватновласницькі відносини» [2, с. 364]. Регуляція останніх полегшена
тим, що над ними стоїть суд і влада, котрі реалізують право. Безумовно,
і відносини між державами повинні бути правовими, та оскільки не існує
влади, яка б здійснювала виконання міжнародного права і правову
регуляцію, то міждержавні відносини залишаються відносинами «зобов’
язання» [2, с. 365]. Цю думку німецького філософа права ми розуміємо як
принципово важливу для встановлення природи міжнародного права –
взаємного зобов’язання, договірного ставлення до суверенних суб’єктів, а
також необхідною для розуміння обмеженої ролі третейського суду при
вирішенні міждержавних суперечок. Останнє важливе у зв’язку з давньою
мрією народів щодо утворення міжнародного органу, який регулює
міждержавні відносини і запобігає міждержавним війнам.

З позицій сьогодення характеристика третейського суду як обмеженого у
правосильності виглядає актуальною з огляду на неефективність суду в
Гаазі при регуляції африканського, сербсько-боснійського конфліктів,
регулювання складних міжнародних відносин. Крім того, сама ідея
особливого міжнародного суду приймається далеко не всіма членами
спільноти.

Міжнародне право, за Гегелем, – це не дійсне право, а лише зобов’язання,
тому що дійсним виступає внутрішньодержавне право – позитивне право і
законодавство, разом з тим, він не відкидає сам принцип міжнародного
права як правових, договірних відносин. «Принцип міжнародного права як
всезагального, яке в собі і для себе повинно бути значущим у відносинах
між державами, є, на відміну від особливого змісту позитивних договорів,
той, що договори, на котрих засновані зобов’ язання держав по відношенню
одне до одного, повинні виконуватись». [2, с. 365]. Водночас війна у
нього є цілком природним засобом врегулювання відносин, хоча, як уже
відзначалось, це стан безправ’ я, випадковості та беззаконня. Ще раз
наголосимо на формулюванні принципу міжнародного права Гегелем –
виконання взаємних зобов’ язань.

Важливим нам видається той момент, що німецький мислитель підтверджує
міжнародно-правовий суспільний, а не індивідуально-приватний характер
війни, який до нього влучно визначив Ж.-Ж. Руссо [10]. Але і Г.Гегель
вказував: «…Війна взагалі не ведеться проти внутрішніх інститутів і
мирного сімейного та приватного життя, не проти приватних осіб» [2, с.
368].

На нашу думку, мусимо достатньо високо оцінити гегелівські основи
філософської концепції міжнародного права війни. По-перше, була визнана
історична роль війни у міждержавних стосунках: війна не є випадковим чи
стихійним явищем, а виступає моментом взаємин між державами, коли їх
суверенні волі не доходять до згоди і тому стає необхідним рухом у
розвитку цих відносин.

По-друге, вказувалось, що нерідко виникає такий етап розвитку відносин,
в якому держави не приходять і не можуть взагалі прийти до згоди, мир
стає неможливим, тоді суперечка між державами може бути вирішена тільки
війною [2, с. 367], яка виступає кульмінацією розвитку
конфлікту-суперечки.

По-третє, саму війну, або збройну боротьбу, Гегель розглядає у контексті
таких відносин, що спрямовані «назовні», а також і тих, що спрямовані
«всередину». Тому легітимність держави доповнюється визнанням такого ж
стану іншої держави і зумовлює невтручання в чужоземні внутрішні справи,
навіть коли там і ведеться громадянська війна. Виходить, з огляду на
теорію Гегеля, що гуманітарне втручання у будь-яких формах у справи
інших держав: від спостереження до інтервенції не має класичної правової
підстави.

Важливою з огляду на морально-юридичні засади міжнародного права війни є
думка про основи моральної регуляції взаємин на війні. Такі регулятори
як: недоторканість послів, полонення тих, хто добровільно здається,
заборона вести насильницькі дії проти мирного сімейного і приватного
буття, проводяться на засадах переважно ” нравів націй” (курсив Гегеля)
як на внутрішній основі поведінки на війні [2, с. 369]. Але він
застерігав від спрощення розуміння моральних засад міждержавного права,
тому, що благо держави відрізняється від блага приватної особи. Те, що є
благом і добром у масштабі суспільства часто-густо не збігається з
благом окремого його члена.

М.В. Цюрупа

Норови націй же засновані на морально-філософському і правовому
розумінні справедливості. Справедливість, як одна з основ побудови норм
міжнародного права, основується не на воєнній силі і могутності країн, а
на загальнолюдських уявленнях справедливості.

Справедливе застосування норм права вимагає від тих, хто їх застосовує,
– поліції, посадових осіб, – щоб вони були безсторонніми, вислуховували
обидві або всі сторони справи, залишаючи осторонь свої особисті
інтереси, вважає Тоні Оноре. Перефразовуючи Гегеля, можна стверджувати:
«вся справа в справедливості», а вона відсутня, якщо розглядати її суб’
єктивно [4, с. 413].

Врешті-решт, важливою є ідея німецького філософа про високий статус
права – «в світі немає нічого вищого за нього» , хоча в ньому є різні
можливості для суспільства й особи: право на життя священне, однак від
нього доводиться відмовлятись у зв’ язку з війною. Відзначаючи такий
статус права, він реалістично вказував, що хоча право на землі і на
небесах святе, але на землі право може бути порушене, тому завданням
науки постає аналіз того, чим є насправді міжнародне право. Продовжуючи
логіку міркувань мислителя, можна стверджувати, що завданням
міжнародного права є збереження міжнародної етики й універсального
права, які складались упродовж тисячоліть та подальший розвиток їх
гуманістичних основ.

Отже, у вченнях Монтеск’ є та Гегеля закладався фундамент розуміння
міжнародного права як особливої галузі права, що має витоки у гуманних
відносинах між народами, кожен з яких є носієм колективної волі і
суверенних прав. А останні можуть лише узгоджуватись з рівними за
значенням волею та правами інших народів.

Список літератури

Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. – К.: Основи, 1995.

Гегель Г. В.Ф. Философия права / Пер. с нем. – М., 1990.

Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. Том 3. Философия Духа /
Пер. с нем. – М., 1977.

Гегель Г.В.Ф. Приложение ( Новые источники по «Философии права»). Запись
лекции 1819 – 1820 г. – Вказаний твір 1990 р.

История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под общ.
ред. проф. В.С. Нерсесянця. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998.

История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. – М., 1991.

Монтеск’є Ш. О духе законов / Избранные произведения. – М., 1955.

Монтеск ‘є Ш. О духе законов // Антология мировой философии. В четырех
томах. – Т. 2. –

М., 1970.

Нарский И.С. Западноевропейская философия XIX века. – М.: Высш. школа,
1976.

Руссо Ж. Об общественном договоре. -Кн. 1. – Гл. IV.

М. В. Цюрупа

ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА В РАБОТАХ Ш. МОНТЕСКЬЁ И
Г. ГЕГЕЛЯ

Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескье Г. Гегеля заложился
фундамент понимания международного права как особенной отрасли права,
истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из
которых является носителем колективной воли и суверенных прав.

M. V. Tsiurupa

PHILOSOPHICAL AND LEGAL FOUNDATIONS OF INTERNATIONAL LAW IN WORKS

OF Ch.-L MONTESQUIEU AND HEGEL

The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel
laid a foundation to the understanding of international law as a special
branch of law, founded on humane attitudes between the peoples, each
being a holder of the collective will and sovereign rights.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ НЕВІДВОРОТНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Досвід минулого, який зберігається в пам’яті людства є амбівалентним за
своїм змістом. У ньому поряд із досвідом, накопиченим у результаті
розвитку цивілізації та культури, присутня також пам’ ять про велику
кількість скоєних людьми розрух і злочинів [1, с. 444].

Саме тому сьогодні досить важливе положення про те, що люди, які скоюють
правопорушення, повинні нести за них відповідальність. Проблема
невідворотності юридичної відповідальності завжди була актуальною на
всіх етапах розвитку людства. Якщо звернутись до Біблії, то можна
побачити, що вбивство Авеля його братом потягнуло за собою
відповідальність [2, с. 4]. За часів Запорозької Січі козаки, які
вчиняли злочини, теж несли дуже сувору відповідальність [11].

Багато вчених у своїх дослідженнях порушували питання невідворотності
відповідальності за скоєні правопорушення. Зокрема, великий німецький
поет-мислитель І. Гете поставив епіграфом до свого автобіографічного
твору “Поезія і правда” давній грецький вислів: “Людина, яку не карають,
не повчається” [1, с. 445]. У цьому тверджені присутня думка про
природну необхідність покарань, невід’ ємність покарання від процесу
соціалізації, виховання індивіда, а значить, і від історичного розвитку
людської цивілізації. Природно-правова парадигма передбачає обумовлення
необхідності покарань інтересами розвитку людства як роду і людини як
родової істоти. Для неї покарання є не відплатою злом на зло, а
відновленням порушеної справедливості. Покарання, будучи суворим, тільки
за формою нагадує зло, але за сутністю воно не є таким, бо несе в собі
інший ціннісний заряд, протилежні завдання та цілі. І суворі покарання
мають на меті не збільшити загальну суму зла, а зменшити його. Для
успішного розвитку цивілізації набагато краще, щоб злочинці не
користувались плодами своїх злочинних діянь, а страждали б від завданих
покарань. Але тут є важливий момент. Як відзначає В. А. Бачинін,
покарання повинні бути співрозмірні зі злочинами [1, с. 446]. За це
порівняно давно, зокрема у ХУШ-ХІХ ст., активно виступали великі
європейські філософи та юристи Ч.

Беккарія, Вольтер, Ж. Бриссо де Варвиль, Л. Лепе-лет’є де Сан-Фаржо, А.
Фейєрбах, К. Цехарис та ін. Вони обумовлювали принципи раціонального
зважування міри покарання та доказували, що держава не вправі
перевищувати цю міру розумності та “накинутися” на винного всією
тяжкістю своєї машини. У виступах цих учених зважена міра покарання була
в якості не тільки відплатою покарання за злочин, але і як захист
винного від громади держави, від можливості перевищення влади при
осудженні.

Коли йдеться про кримінальну відповідальність

1 покарання неповнолітніх, то має значення виокремлення серед них тих,
що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості
неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену
кримінально-правову охорону, по-друге, передбачає особливості
притягнення їх до відповідальності, звільнення від відповідальності,
призначення покарання, звільнення від покарання і його відбування [7].

Але в сучасних умовах усе більшого значення набуває питання
невідворотності кримінальної відповідальності осіб, які на момент
вчинення злочину були неповнолітніми.

Якщо порівняти статистичні дані УВС в Чернівецькій області за 2002 рік
за кварталами, то можна побачити деякі тенденції чи то збільшення, чи то
зменшення кількості осіб, які вчинили злочини, будучи неповнолітніми:

1) якщо за 1 квартал 2002 року в Чернівецькій

області виявлено 72 особи, які вчинили злочин, то

за 2 квартал таких осіб було 63. Приріст від’ємний.

Складає – 12,5;

2) питома вага за 1 квартал становить 10,1, а за

2 квартал – 10.0., з них 14-15 років – відповідно 19 та 24 особи.
Приріст – 26,3 %;

3) неповнолітні по КР – за 1 квартал не вияв-

лено; за 2 квартал – 62, питома вага – 12.0, з них

14 -15 років – 24;

Якщо звернути увагу на статистичні дані деяких районів Чернівецької
області, то можна зробити деякі висновки:

О.Д. Максимюк

1. По Вижницькому району: 1 квартал – 5 осіб,

2 квартал – 2; питома вага – 12,8 (І квартал), 7,7 (2 кварт.), з них
14-15 років – 2 (1 кварт.), неповнолітні по КР – 2 (2 кварт.), питома
вага – 8,7,

3 них 14-15 років – не було виявлено.

2. По Кельменецькому – 1 (І кварт.), 1 (2

кварт.), питома вага – 4,5 (І кварт), 3,2 (2 кварт.), з

них 14-15 років – 1 (2кварт.), за І квартал – не ви-

явлено, неповнолітні по КР – 1, питома вага – 4,0, з

них 14-15 років – 1.

По Сокирянському – І квартал (11 осіб), ІІ квартал – 2, питома вага –
20,8 (І кварт.), 5,7 (ІІ кварт.), з них 14-15 років – 4 (І кварт.), 1
(ІІ кварт.), неповнолітні по КР – І квартал – не виявлено, ІІ квартал
-2, питома вага – 6,3 (ІІ кварт.), з них 14-15 років – 1.

БОЗ – 3 особи (ІІ кварт.), І – не виявлено, питома вага – 10,7, з них
14-15 років – 1 (ІІ кварт.), неповнолітніх по карному розшуку – 2 (ІІ
кварт.), І кварт. – не виявлено, питома вага – 12,5 (ІІ кварт.), І
кварт. – не має, з них 14-15 років – 1 (ІІ кварт.), І кварт. – не
виявлено.

Дивлячись на статистику вчинення злочинів неповнолітніми знову по тих
самих районах, можна побачити, що всі вони не перебували в стані
алкогольного сп’яніння. Мабуть, це добре. Але виникає питання, чому ці
особи скоюють злочини і в деяких випадках звільняються від
відповідальності. Справді, з погляду законодавця, це правильно, тому що
особи, які вчинили злочини, будучи неповнолітніми, повинні стати на шлях
виправлення, і саме законодавець гарантує їм кримінально-правову
охорону. Але, як видно з практики, яка підтверджується статистичними
даними, є ряд не-опоодиноких випадків, коли неповнолітні, звільнені від
кримінальної відповідальності, в тому числі покарання, протягом
іспитового строку або після нього, вчиняють нові суспільно-небезпечні
діяння. Тому сьогодні досить важливо, щоб особи, які не досягли
18-річного віку, скоївши злочин, повинні нести за них кримінальну
відповідальність. Навіть, якщо порівняти Кримінальний Кодекс від 1969
року і нинішній, перший Кримінальний Кодекс незалежної України, то є
багато відмінностей, що стосується покарань неповнолітніх. Якщо раніше
максимальний строк позбавлення волі для осіб, молодше 18 років, становив
10 років і більше й мови не могло бути, то тепер він становить 15 років.
А чому це так? Мабуть, законодавець усвідомив, що для виправлення
неповнолітніх недостатньо тих заходів, які були раніше. Мається на увазі
зменшення строку покарань. Тому потрібно, щоб відповідальність
неповнолітніх була невідворотною.

Бо саме цей міжгалузевий принцип актуальний на даний час. Більшість
неповнолітніх правопорушників не є закоренілими злочинцями: вони мріють
творити добро, хочуть бути схожими на позитивні образи, готові починати
життя спочатку, добре навчатися, здобувати повагу оточуючих. Окремі акти
поведінки підлітка почасти не виявляють його соціальної суті, а
пояснюються віковими особливостями та вчиняються під впливом зовнішніх
факторів.

Неповноліття охоплює відносно тривалий період розвитку особистості, що
має кілька етапів. І якщо періодизацію неповноліття обмежити тільки
віком, у межах якого можлива кримінальна відповідальність неповнолітніх,
то й у такому випадку можна виокремити два етапи: підлітковий та юність.
З цими етапами пов’ язані 2 вікових рубежі, починаючи з яких особа
підлягає кримінальний відповідальності (14 та 16 років ). Кожен з цих
етапів становить якісно особливий період розвитку, харак-терезується
різноманіттям змін, які утворюють у сукупності своєрідність структури
неповнолітнього.

На поведінку неповнолітнього має вплив не тільки вік, але й інші
індивідуальні особливості особи, психічні аномалії. Вони за певних умов
знижують опір до впливу ситуацій, зокрема конфліктних: утворюють
перешкоди для розвитку соціально корисливих рис особистості, зокрема для
її адаптації до зовнішнього середовища; послаблюють механізми
внутрішнього контролю; обмежують можливості вибору рішень і варіантів
поведінки; полегшують реалізацію імпульсивних, випадкових, необдуманих
протиправних, вчинків.

Не варто забувати, що, оцінюючи особу неповнолітнього та визначаючи йому
шляхи виправлення, необхідно також звертати увагу на взаємостосунки
підлітків з батьками [12, с. 106].

За даними УМВС у Чернівецькій області, в 2002 році неповнолітніми скоєно
431 злочин (проти 451 в 2001 році), що на 4,4 % менше в порівняні з 2001
роком.

Статистичними даними встановлено, що за 2002 рік до судів області
надійшло 185 кримінальних справ. Із них по 181 справі закінчено
провадження і засуджено до різних мір покарання 278 осіб неповнолітніх.
За 2001 рік до судів надійшло 202 кримінальні справи даної категорії, по
яких було засуджено до різних мір покарання 260 осіб.

З наведених даних видно, що в 2002 році судимість серед неповнолітніх в
порівняні з минулим роком збільшилась на 18 осіб, або на 6,9 %.

Питома вага засуджених неповнолітніх становить 10,9 % у загальній
кількості засуджених (2530 – 278), а в 2001 вона становила 10,1 %.

Соціально-філософські засади невідворотності кримінальної
відповідальності неповнолітніх

Як і раніше, склад засуджених викликає занепокоєння.

У 2002 році засуджено 140 осіб неповнолітніх, які не працювали і не
навчалися ( в 2001 році 110 осіб ), виховувалися в сім’ ї з одним із
батьків 115 неповнолітніх, поза сім’ єю, в інтернаті, дитбудинку 21
особа ( в 2001 році відповідно 107 та 11 осіб

Наведені дані свідчать про те, що 60 % засуджених неповнолітніх на час
скоєння злочину не мали нормальних умов життя та матеріального
забезпечення своїх потреб, що на фоні економічної нестабільності в
Україні є однією з умов, яка штовхає їх на скоєння злочинів. Це
підтверджено також статистикою, яка передбачає, що за крадіжки чужого
майна засуджено 193 особи неповнолітніх, за грабіж 21 особа, а всього за
корисливі злочини засуджено 223 неповнолітніх, або 80,2 % від усіх
засуджених.

Значно зменшився рівень неповнолітніх, які вчинили злочин у стані
алкогольного сп’ яніння. Якщо у 2001 році таких осіб було засуджено 51,
то в 2002 році тільки 30.

Зменшилась судимість серед неповнолітніх, які скоїли злочини у групі з
19 до 185, в тому числі з участю дорослих з 82 до 68 осіб у 2002 році.

Отже, кримінальний портрет неповнолітнього можна характеризувати такими
рисами:

Це переважно особи, які не працюють і не навчаються. Виховуються, як
правило, в сім’ ї з одним із батьків або близькими родичами у яких
відсутні нормальні умови життя, тоді, як неповнолітні прагнуть краще
жити за рахунок інших, що і штовхає їх на скоєння злочинів.

Що ж стосується практики призначення кримінального покарання, то вона
характеризується такими даними.

До позбавлення волі засуджено 58 осіб, або 20,8 % від засуджених
неповнолітніх (2001 році 77

осіб або 29,6%).

Із них засуджено до позбавлення на строк:

до 1 року включно – 1 особу;

понад 1 рік до 2 років включно – 15 осіб;

понад 2 роки до 3 років включно – 13 осіб;

понад 3 роки до 5 років включно – 28 осіб;

понад 5 років до 10 років включно – 1 особу.

Звільнено від відбування покарання з випробуванням 205 осіб, або 74% по
відношенню до загальної кількості засуджених.

Застосовано штраф як основну міру покарання щодо 7 неповнолітніх, або
2,6% по відношенню до загальної кількості засуджених.

Також було застосовано до неповнолітніх: арешт щодо 1 особи, відстрочка
виконання вироку щодо 2 осіб та інші міри покарання щодо 5 осіб.

Вивчення справ показало, що призначення судами кримінального покарання
неповнолітнім особливих зауважень не викликає. Так, усі неповнолітні,
засуджені до позбавлення волі, раніше вже вчиняли злочини і знаходились
на обліку в органах міліції [9].

Тому можна спробувати знайти ті шляхи, за допомогою яких
відповідальність стане невідворотною, зокрема для неповнолітніх. Серед
них можна виділити:

Соціально-економічний фактор забезпечення дії принципу невідворотності
юридичної відповідальності, який включає економічну стабільність,
створення нормальної ринкової економіки, достатній рівень життя
неповнолітніх, здатний забезпечити реальність проголошених прав та
свобод, а також достатнє матеріальне забезпечення функціонування
правоохоронних органів, матеріальне стимулювання їх позитивної роботи,
заохочення працівників правоохоронних органів за добросовісне виконання
професійних обов’ язків у реалізації принципу невідворотності
кримінальної відповідальності неповнолітніх [6, с. 42-43].

Соціально-правовий фактор, який містить законодавство,
правозастосування, правову культуру [10, с. 48].

Соціально-психологічний фактор, складовими якого є професійна правова
психологія працівників правоохоронних органів (мотивація, орієнтація,
установки), які ведуть розмову із так званими “важкими підлітками” [5,
с. 93-115].

4. Культурно-етичний фактор забезпечення

принципу невідворотності юридичної відповіда-

льності включає моральні основи юридичної від-

повідальності, моральний облік неповнолітніх,

а також працівників міліції, СБУ, прокуратури, від

яких залежить дуже багато в забезпеченні невідво-

ротності кримінальної відповідальності неповнолі-

тніх, і напрямки, форми і методи морального сти-

мулювання цих працівників за добросовісне вико-

нання професійних обов’ язків [4, с. 241].

Отже, в умовах побудови правової держави підхід до забезпечення принципу
невідворотності юридичної відповідальності, в тому числі кримінальної
відповідальності неповнолітніх, повинен стати системним,
науково-зумовленим. Передусім закони повинні бути приведені у
відповідність із дійсністю, з вимогами реальної практики. Потрібні
механізми, які б дозволяли забезпечити перехід проголошених прав
неповнолітніх від декларацій до реалій, вести контроль за дотриманням
прав і свобод неповнолітніх.

Як відзначає Т. А. Малаш, з метою забезпечення гарантування прав і
свобод громадян необхідно

чітко закріпити принцип невідворотності юридичної відповідальності у
Конституції та галузевому законодавстві України [6. с. 55].

Відомо, що до відповідальності за адміністративні правопорушення
притягуються неповнолітні особи, яких застали при вчиненні
правопорушення. А особи, які зникли з місця вчинення правопорушення,
залишаються поза полем зору, їх, як правило, не встановлюють і не
розшукують, а тому вони уникають відповідальності. І правильно тут
відзначає Т. А. Малаш, говорячи, що міри боротьби з адміністративними
правопорушеннями були би набагато ефективнішими, якби принцип
невідворотності юридичної відповідальності діяв у відношенні таких осіб.
А сприяти цьому могла би можливість зупинення строку давності
притягнення до адміністративної відповідальності, якщо особа, яка
вчинила проступок ухилиться від органів, уповноважених розглядати та
вирішувати справи про адміністративні правопорушення. Було би
справедливо, щоби протягом року особа, яка ухиляється від
адміністративної відповідальності, знаходилась під загрозою притягнення
до відповідальності за скоєне правопорушення [6. с. 44].

Виходячи із вищевикладеного, можна зробити остаточний висновок, що
сьогодні необхідно використати всю різноманітність засобів та умов для
підвищення ефективності дії принципу невідворотності кримінальної
відповідальності неповнолітніх.

Список літератури

Бачинін В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Біблія або книги святого письма старого й нового заповіту. – К., 1993.

Карнеева Л. Неотвратимость ответственности и законодательное
регулирова-ние деятельности органов расследования // Социалистическая
законность. – 1986. – № 3.

Кудрявцев В.П. Право как елемент культури // Право и власть. – М., 1990.

Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. –
Казань, 1982.

Малаш Т.А. Принцип неотвратимости юридической ответственности. – Москва,
1997.

Науково-практичний коментар до кримінального кодексу Украіни // За ред.
М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001.

Рекунков А. На страже правопорядка и социальной справедливости. –
Коммунист, 1986.

Узагальнення Апеляційного суду Чернівецької області по неповнолітнім,
2003.

Халфина Р.О. Право как средство социального управления. – М., 1983.

Яворницький О. Історія Запорозької Січі. -К., 1996.

Яцун О. Призначення покарання неповнолітнім // Вісник прокуратури. –
2003.

А. Д. Максымюк

СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКИЕ ОСНОВАНИЯ НЕОТВРАТИМОСТИ УГОЛОВНОЙ

ОТВЕТСТВЕННОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ

Исходя из теоретической модели девиантного поведения несовершеннолетних,
автор на основе использования социально-экономических, культурных,
этических, психологических факторов предлагает ряд методов
эффективизации действия принципа неотвратимости уголовной
ответственности применительно к данной категории субъектов права.

О. D. Maksymiuk

SOCIAL AND PHILOSOPHICAL GROUNDS OF INEVITABILITY IN JUVENILE CRIMINAL
RESPONSIBILITY

Drawing from a theoretical model of deviational behaviour of
adolescents, the author, employing social, economical, cultural,
ethical, psychological factors, suggests a range of methods for
increasing actual effectiveness of the principle of the inevitability of
criminal responsibility concerning these categories of subjects of law.

ГНОСЕОЛОГІЯ ПРАВА

Національна академія внутрішніх справ України

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМНОГО ЗВ’ЯЗКУ ЦІННОСТЕЙ ТА ІСТИНИ У ПРАВІ

Право є одним з основних засобів самоорганізації суспільства (в єдності
з державою). Цю свою функцію право здійснює передусім шляхом
запровадження у суспільне життя загальнолюдських цінностей, підтримання
їх дієвості. Найголовнішою такою цінністю виступає особистість у єдності
з суспільством. Крім того, до кола найвагоміших людських цінностей
належить віднести свободу, відповідальність, справедливість, гідність,
рівність тощо. Вони стали предметом численних досліджень філософів і
юристів. Серед тих українських авторів, які вивчали їх у зв’ язку з
правовими проблемами протягом останнього часу, можна назвати В.Д.
Бабкіна, А.М. Колодія, О.Л. Копиленка, Ю.П. Лободу, О.М. Мироненка, О.В.
Петришина, М.І. Козюбру, О.Ф. Скакун, С.І. Максимов, П.М.Ра-біновича,
співавторів збірок «Постмодерн: переоцінка цінностей» (Вінниця, 2001) та
«Ідея правової держави: історія і сучасність» (Луганськ, 2002) тощо. У
Росії подібні розвідки належать О. Лукашовій, А.М. Бабенку, В.С.
Нерсесянцу та іншим ученим.

З іншого боку, в галузі права істотна роль належить категорії істини. Ця
проблема також має своїх дослідників – в Україні К.К. Жоля, А.А.
Козлов-ського, М.Г. Марчука, у Росії Д.А. Керімова. Звичайно, цей
перелік можна було б істотно розширити, навіть якщо обмежитися останніми
роками.

Але проблема взаємного відношення цінностей та істини у галузі
юриспруденції поки що привернула до себе увагу лише небагатьох
дослідників. Зокрема, її торкався А. А. Козловський у зв’ язку з
дослідженням гносеології права. Разом з тим вона заслуговує на всебічний
аналіз. Деяким її аспектам і присвячено цю розвідку.

Почнемо з категорії свободи. Найпоширеніші її тлумачення такі: свобода
як можливість вибору і свобода як пізнана необхідність. їх можна
співставити у соціально-історичному аспекті. Свобода як пізнана
необхідність – найбільш містка характеристика можливостей людини за умов
жорсткого детермінізму, відсутності вибору. Тут свобода полягає саме в
усвідомленні неможливості ніяких інших дій, окрім тієї, до якої змушують
обставини.

З соціально-історичного погляду тлумачення свободи як пізнаної
необхідності певною мірою відповідає автократичному режимові.

Зазначимо, що на певних історичних етапах розвитку людства автократизм
виявляється необхідним. Це форма і засіб самоорганізації соціуму за
гранично важких умов, які загрожують деградацією та загибеллю,
перетворенню всезагальної організації населення країни у систему
відносин начальствування та підкорення, де влада виступає знаряддям
внутрішньої організації мас людей. Система влади (держава) виростає тут
з потреби забезпечити існування країни як єдиного соціального організму,
формується як грандіозна система установ, що має на меті збереження
цілісності суспільства та управління ним як єдиним цілим. Цей лад
доцільний за умов війни та повоєнного занепаду. Саме такий характер мав
радянський лад [4, с.

465].

Якщо ж суспільству вдалося пережити ці тяжкі етапи, то притаманні
“казарменому комунізму” вади починають гальмувати соціальний розвиток і,
врешті, призводять до кризи. До них належить насамперед централізована
бюрократична система управління (котра перетворюється на самодостатню
структуру, що працює значною мірою на саму себе і розростається понад
усяку міру). Зокрема, управління економікою за радянських часів було
жорстко централізованим, але не раціональним. Економічна теорія
марксизму «намагається пояснити складні високоорганізовані порядки
взаємодії за аналогією з механічними феноменами за допомогою
односпрямованих причинно-наслідкових зв’язків, замість того щоб убачати
в них результати тих процесів самоорганізації, через які й пролягає шлях
до пояснення феноменів вищих рівнів складності» [10, с. 254].

Важливим чинником, який гальмував розвиток такого суспільства, було
придушення свободи. Хоча марксизм-ленінізм завойовував визнання у
широких масах під прапором свободи, самі його фундатори були переконані,
що їхні ідеї можна реалізувати тільки за допомогою
тоталітарно-авторитарних методів. Соціалістичний варіант керованої

О. О. Бандура

економіки виявився неможливим без придушення свободи. Диктатура
пролетаріату перетворилася на диктатуру партії, потім на диктатуру
партійного апарату та бюрократичних інституцій, а марксизм-ленінізм став
ідеологією бюрократії. Пересічна людина в СРСР та інших соціалістичних
країнах знаходилась у безправному стані.

Коли ж СРСР досяг певного добробуту, напруження у стосунках із Заходом
знизилось, дальший розвиток нашого суспільства, в тому числі його
продуктивних сил, потребував більшої свободи громадян. На порядку
денному постало питання про перехід до свободи як можливості вибору,
старе її тлумачення вже втрачало соціальне виправдання.

Можна, мабуть, сказати, що в суспільстві утверджується той варіант
свободи, якого воно потребує на даному історичному етапі для подальшого
розвитку. Якщо ситуація дуже складна, йдеться про виживання суспільства,
люди мусять пожертвувати приватними інтересами в ім’ я цієї мети, тоді
свобода виступає у формі пізнаної необхідності. Якщо ж ці труднощі
подолано, то з’ являються альтернативи і форма свободи стає іншою –
тепер це вже можливість вибору. На думку Гегеля, «право є… взагалі
свободою як ідеєю» [3, с. 89]. У тоталітарних державах право виступає як
свобода у сенсі пізнаної необхідності, а в демократичних – у розумінні
можливості вибору.

Зазначені інтерпретації свободи мають істотне значення для
правосвідомості. Коли громадянин вважає норми позитивного права (закони)
справедливими і цілком згоден з ними, можна сказати, що вони становлять
його вибір, він ставиться до них як до правил, установлених ним самим.
Тоді свобода виступає для нього як можливість вибору. У протилежному
випадку, якщо він не приймає ці норми, він усе-таки змушений їх
дотримуватись, оскільки вони грунтуються на силі держави, і його свобода
виступає в іншій формі – у формі пізнаної необхідності.

Звернемо увагу на те, що справжній гуманістичний сенс тези «свобода є
усвідомленою необхідністю» можна вбачати в тому, що свобода є необхідною
для людини, і людина повинна це усвідомити. Але повноцінна свобода
можлива лише за наявності вибору.

В нашій літературі звертають недостатньо уваги на те, що можливість
вибору тягне за собою відповідальність. Якщо вибору нема – нема і
відповідальності. У протилежному разі вона обов’ язкова.
Відповідальність – один з основних принципів права. її не можна розуміти
суто негативно. Адже це продуманість, виваженість, обґрунтованість
рішень, урахування всіх обставин і можливих наслідків; це також
готовність відповідати за свої вчинки. Вона становить обов’язкову рису
розвиненої особистості, одну з її цілей. «Якщо… ми навчимося
перебирати відповідальність на самих себе і жити у рівновазі та
гармонії, то відчуємо глибоке почуття внутрішньої свободи, яке надасть
нашому життю сенс і підтримає нас у скрутних ситуаціях» [8, с. 89]. Для
особистості свобода і відповідальність існують в органічній єдності.

Зі свободою та відповідальністю тісно пов’язана справедливість. Ця
категорія має особливе значення для права. Хоча в історії
філософсько-правової думки було чимало прихильників розуміння свободи як
головної мети права (серед них і Гегель, про що вже була мова), є вагомі
підстави вважати такою метою саме справедливість. Категорія
справедливості (соціальної справедливості) оцінює суспільну дійсність,
яку потрібно зберегти або змінити з позицій належного. Вона фіксує в
узагальненому вигляді принципи взаємовідносин особи та суспільства,
класів, соціальних груп, ґрунтовно характеризує людську діяльність. Вона
потребує відповідності між практичною діяльністю окремих індивідів і
соціальних груп та їхнім становищем у суспільстві, між правами й
обов’язками, працею та винагородою, заслугами людей та їх суспільним
визнанням тощо. Ідея справедливості, зазначає Л.В. Кравченко, є глибоко
історичною: «Не було, нема і, мабуть, ніколи не буде справедливості
вічної, незмінної, раз і назавжди даної, придатної для всіх часів і
народів. У самій ідеї справедливості, як і в інших соціальних ідеях, в
тому чи іншому поєднанні виступають минуще і непроминальне, змінне і
усталене» [6, с. 8].

Право має на меті справедливість у розподілі свободи і відповідальності
у суспільстві. Дж. Роулз у своєму фундаментальному дослідженні «Теорія
справедливості» спрямовує увагу передусім на рівність у наданні основних
прав і в розподілі обов’язків і на рівновагу в розподілі вигод і
ресурсів. Він виходить з того, що про добробут можна вести мову лише за
умов співробітництва. Розподіл вигод має здійснюватися так, щоб
заохочувати кожного учасника до добровільної співпраці, включаючи й
найменш забезпечених. Роулз пропонує ідею про те, що економічні вигоди
належить розподіляти так, щоб люди, які знаходяться в найменш
сприятливих умовах, могли здобути собі більше економічних ресурсів, аніж
за будь-якої іншої системи. Тоді ті, кому випав ліпший жереб чи кому
більше поталанило на терені соціального успіху, можуть сподіватися на
добровільну співпрацю інших учасників; за цієї умови
соціально-економічні нерівності, наприклад, нерівності щодо багатства та
влади, можна визнати справедливими [9, с. 109-118]. Додамо, що Ро-улз
порівнює роль справедливості в суспільстві з роллю істини в системі
мислення [9, с. 26-27].

Будучи важливим засобом реалізації у суспільному житті зазначених та
інших загальнолюдських цінностей, право виступає також як самостійна
культурна цінність. Власна цінність права виявляється в тому, що
називається правовими засадами або духом права, на які повинні
налаштовуватись як громадяни, так і установи й організації. Формулювання
правових засад є однією з найважливіших засад філософії права та
юридичної науки. Багато з них очевидні і зафіксовані у чинних кодексах
(відповідальність за провину, презумпція невинуватості тощо). Проте не
існує вичерпного переліку таких засад [1, с. 41-42]. Дух (або ідея)
права полягає в прагненні застосовувати для розв’язання конфліктів лише
правові засоби, які, діючи в комплексі, зорієнтовані на юридичні
дозволи, тобто право має на меті цивілізувати суспільні відносини. Це
-утвердження в суспільстві забезпеченої свободи і відповідальності,
рівності, справедливості, досягнення необхідної організованості,
торжество високої моральності, справжнього гуманізму, заперечення
сваволі й беззаконня [2, с. 49].

Виявами самостійної цінності права є також права і свободи людини [5].
Ці дозволи, закріплені у Конституції України, відкривають простір для
творчої самостійності особистості – найважливішого показника в галузі
суспільних відносин [7]. Одночасно право виступає чинником консолідації
суспільства, оберігаючи його від дезорганізації, що стосується не лише
окремого соціуму, але й людства загалом. У цьому контексті доречно також
сказати про нормативність права, його загально-обов’ язковий характер,
забезпечення виконання правових приписів з боку громадян та установ.
Визнання цінності права є необхідним кроком у розвитку правосвідомості,
до активної поведінки, охорони й примноження усіх цінностей суспільства.

Можна вести мову не лише про цінність права, але й про правові цінності.
До них відносяться особливі правові засоби та юридичні механізми (все
те, що називається юридичним інструментарієм), які забезпечують
дотримання законів. Право як засіб регулювання соціальних відносин та як
культурне явище становить водночас і соціальну, і особи-стісну цінність.

Разом із тим у праві, як писав Гегель, «людина повинна знайти свій
розум, повинна, отже, розглядати розумність права» [3, с. 57]. Мета
розуму – істина, і виникає потреба встановити істину про право та
розкрити специфіку постановки й роз-в’ язання питання про істину у
праві.

По-перше, для правознавства істина є головною внутрішньою метою. Вона
вимагає застосування цілої системи методів та підходів. Найзагальнішим є
філософський підхід. Науковці-правники України повинні використати у
своїй діяльності все багатство сучасних філософських ідей, парадигму
науки ХХІ сторіччя. Безпосередньо до філософських підходів примикають
загальноюридичні науки, які відіграють методологічну роль відносно решти
галузей юридичного пізнання. Це теорія держави і права, історія
політичних і правових вчень, соціологія права, а також (для дисциплін,
пов’ язаних з боротьбою зі злочинністю) кримінологія. Далі слід згадати
загальнонаукові методи. Все частіше юристи застосовують
системно-структурний підхід, методи математики, кібернетики,
інформатики, психології. Важливу роль у методології юриспруденції
відіграють і міждисциплінарні підходи. Разом з тим першочергову роль у
встановленні істинної картини правової реальності відіграють власні
спеціальні методи юридичної науки. Це передусім юридико-технічний
(формально-юридичний) та порівняльно-правовий методи.

Предметом дослідження для правової гносеології слугує не лише
юриспруденція як теоретична наука, але й практична юридична діяльність.
Спочатку звернемося до правотворчості. Такий фундаментальний її продукт,
як правова норма, має дескриптивний аспект. Вона в ряді відношень
відображає правову реальність (і соціальну взагалі) й тому її можна
відповідною мірою вважати істинною. Проте головним аспектом норми права
є пре-скриптивний. її можна вважати правильною, істинною, якщо вона
виявляється ефективним засобом досягнення поставленої мети. Тут має
місце своєрідне випереджаюче відображення більш досконалого майбутнього.
Щодо перевірки істинності правової норми, то критерієм у цьому випадку
виступає юридична практика. Отже, застосування категорії істини до норми
права і можливе, і потрібне. Це дозволяє твердити, що метою
законотворчої діяльності держави є встановлення істинних юридичних норм.

Необхідно також торкнутися питання про форми застосування категорії
істини до процесів, що протікають у сфері реалізації права.
Найважливішою її складовою виступає розслідування злочинів. Особи, що
його провадять, мають на меті встановлення істини у кримінальній справі.
В кримінальному процесі вживається поняття матеріальної істини, тобто
істини у справі, яка отримала фактичне («матеріальне») підтвердження.
Для правильного вирішення кримінальної справи закон вимагає істинної
картини злочину. Встановлення

О. О. Бандура

істини у справі охоплює також правильну кваліфікацію розслідуваного
діяння, яка потребує адекватного тлумачення норми (що є своєрідною
формою юридичного пізнання). Істинними мусять бути і висновки про міру
покарання. Вимогу істинності можна поставити також до виконання вироку
пенітенціарними органами. Таким чином, категорія істини входить до
структури методології правотворчості та правореалізації.

Головне ж полягає у тому, що цінності та істина у правовій сфері тісно
пов’язані між собою. Істина у сфері права є цінністю, яка посідає
важливе місце в загальній ієрархії цінностей, а ця остання повинна мати
обґрунтування з погляду істини. Природа цінностей та істини в юридичній
сфері більш глибоко розкривається в їхньому взаємозв’ язку. їх можна
відокремити одну від одної лише умовно. Узяті в абстракції, вони
виступають зовнішніми одна відносно іншої, певною мірою навіть полярними
сутнісними характеристиками права. Але в реальному житті вони складають
певну взаємозалежність, розчленовану єдність. Істина в тому чи іншому
відношенні передбачає цінність, а цінність -відповідну адекватність
правовій дійсності, істинності. Ці основні характеристики права
пронизують одна одну. Право можна розглядати як своєрідне
взаємо-відображення істинного у цінному та цінного в істинному.

У розмаїтті взаємовідношень між цінностями та істиною у праві
визначальним компонентом виступає їх єдність, яка має складну структуру;
головними її елементами є обумовленість шкали цінностей у цій сфері
істиною і тісний зв’ язок істини як цінності з іншими цінностями права.

Взаємний зв’ язок істинності та цінності можна прослідкувати вже при
формулюванні проблеми чи проблемної ситуації, що має своїм витоком
усвідомлення суперечності між істинністю та цінністю правового знання.
Ситуації такого роду стимулюють пошуки нових знань і приводять до більш
істинного уявлення про правову реальність, перетворюють юридичну істину
на процес. Аналогічно можна сказати, що і цінність знань у праві є
процесом.

В юридичній науці проблема зумовлює необхідність формування однієї або
кількох гіпотез. Ядро гіпотези складає певна ідея. Кожна окрема гіпотеза
спрямована на отримання нового істинного знання. Одночасно можна і
потрібно вести мову й про цінність гіпотези. Насамперед, це її плідність
у плані розв’язання проблеми. Істинність і цінність гіпотези тісно
пов’язані між собою. Коли взяти такий різновид пізнання у галузі права,
як процес розслідування злочину, тут роль гіпотези відіграє версія, яка
також має істиннісно-ціннісний аспект. Далі, коли гіпотеза отримує
належне підтвердження, вона може перетворитися на теорію. Остання має
гносеологічну функцію, повинна давати істинне знання про свій об’єкт.
Одночасно у неї є також аксіологічна характеристика – передусім,
наскільки вона корисна для практики.

У суто гносеологічному плані істина виступає ідеалом, на досягнення
якого спрямована людська діяльність, і вже тому є високою цінністю. Крім
того, істина є цінністю як у практичному, так і в світоглядному
відношенні і для особистості, і для соціуму. Ціннісний аспект
притаманний також питанню про шлях до істинного знання. Усе це має
важливе значення для правосвідомості. Проте цінність істини не можна
ставити вище за цінність людини. У ХХ ст. повною мірою виявився
негативний потенціал прагнення епохи модерну підкорити зовнішню природу
і саму людину, утвердити у світі єдину істину. Істина повинна
еволюціонувати в бік зростання її цінності, але необхідно правильно
визначити її місце в загальній ієрархії цінностей, де найвищий щабель
посідає особистість в єдності з соціумом. Це має безпосереднє значення
для права як основного регулятора використання істин у суспільному
житті.

Серед трьох складових права – правотворчості, правореалізації та
юридичної науки – особливе значення має правотворчість; їй притаманний
свій ціннісно-істиннісний аспект. Основні цілі права – свобода,
відповідальність, справедливість, рівність тощо виступають справжніми,
істинними цінностями. Коректна пізнавальна оцінка їхньої суті є
гносеологічною основою правильного оформлення їх як державно значущих.
Одночасно цінність юридичної норми визначається мірою, якою вона
відповідає особливостям даного історичного етапу. Юридична норма мусить
відповідати зазначеним чинникам, тоді вона є істинною в цьому розумінні.
Разом з тим вона має бути цінною як ефективний соціальний регулятор.
Кожна з цих двох характеристик норми права виявляється одночасно умовою
і наслідком щодо іншої. Можна також сказати, що істинність юридичного
закону містить у собі цінність, і навпаки.

Правові цінності пов’язані з істиною також у галузі правореалізації.
Зокрема, щоб судовий вирок мав належну соціальну цінність, він мусить
спиратися на істинну картину злочинної події, істинну кваліфікацію
злочину (яка передбачає істинне тлумачення юридичних норм), істинне
розуміння особистості підсудного. Єдність цінностей та істини певною
мірою характеризує також і виконання покарання. Універсальним критерієм
як істинності, так і цінності в їх єдності виступає юридична практика.

Природа права така, що в галузях правотворчо-сті та правореалізації
цінність відіграє провідну роль, а істинність – підпорядковану. У
правознавстві має місце протилежне співвідношення.

Загальний висновок полягає у тому, що цінність та істина у праві
принципово нероздільні. Право вбирає в себе загальнолюдські цінності,
стає їх виразником і перетворюється на істинну, справжню культурну
цінність. Удосконалення права як одного з основних засобів
самоорганізації суспільства потребує гармонізації єдності цінностей та
істини, утвердження загальнолюдських цінностей, котрі відповідають
природі особистості та суспільства і виступають найвищим синтезом
цінностей та істини, якого за всю свою історію досягло людство. Тією
мірою, якою зазначена мета досягається, саме суспільство стає правовим і
перетворюється на істинну цінність.

Список літератури

Бабенко А.Н. Правовые ценности (вопросы теории) – М.: Академия
управления МВД России, 2001.

Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві. – К.: Вид-во Нац.
акад. внутр. справ України,

2000.

Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990.

Зиновьев А А. Кризис коммунизма // Його ж. Коммунизм как реальность.
Кризис коммунизма. – М.: Центрполиграф, 1994.

Козюбра М.І. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх
реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 5.

Кравченко Л.В. Справедливість як вибір. – К.: Молодь, 1998.

Мироненко О.М. Історія конституції України. -К.: Ін Юре, 1997.

Ринпоче Т.Т. Жест равновесия // Хемфрейс К. Концентрация и медитация.
Ринпоче Т.Т. Жест равновесия. – К.: ІІЕЬР-Ьоок, 1994.

РолзДж. Теорія справедливості. – К.: Основи,

2001.

Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. – М.: Изд-во
«Новости», изд-во «СаМаху», 1992.

О. А. Бандура

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ВЗАИМНОЙ СВЯЗИ ЦЕННОСТИ И ИСТИННОСТИ В ПРАВЕ

Фундаментальными составляющими права являются общечеловеческие и
собственно юридические ценности. В сочетании же со стремлением быть
истинным, «правильным», благодаря интенсивности своей гносеологической
функции, право претендует на признание его самого в качестве истинной
ценности.

О. О. Bandura

SOME ASPECTS IN INTERRELATION OF VALUES AND TRUTH IN LAW

The fundamental constituents of law are the general human and legal
values as such. Law, combining its pursuit of being true, “correct”,
owning to the intensity of its gnoseological function, claims to be
recognized as a true value.

Тернопільська академія народного господарства

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КОНСЕНСУС ЕПОХИ І РОЗВИТОК ПРАВОВОГО МИСЛЕННЯ

В сучасній вітчизняній науковій літературі все частіше робиться акцент
на ефективності поліме-тодологічного дослідження права, закономірностей
та особливостей його розвитку [15; 8; 19]. Нинішній світ розвивається
дуже нерівномірно, кожний народ має свою унікальну життєву дорогу, свій
унікальний життєвий світ, і зрозуміло, що в цих унікальних умовах право,
усі форми його буття не можуть не набувати специфічних характеристик.
Ще, наприклад, Б. Кістяківський наголошував, що “соціально-наукове
вивчення права не виключає догматичного, а доповнює його”. Вивчення
впливу на право соціокультурного чинника необхідне для того, аби правник
міг “стати на висоті сучасного рівня знання”, і це є “нагальна потреба
на те, аби право не розминулося зі справедливістю і саме право було
справедливе” [7, с. 88]. Правотворчість, підкреслював той же Б.
Кістяківський, варто досліджувати не лише догматичним і психологічним
методами, а насамперед, застосовуючи методологію, вироблену філософією
культури [6, с. 216].

Дослідження впливу культурного чинника на розвиток права є особливо
актуальним для нашого суспільства, бо тривалий час такі дослідження у
нас не проводилися, на відміну від західноєвропейських країн, де в
основі суспільних відносин і найавторитетніших теоретичних концепцій
лежить принцип суб’ єктивних прав і свобод людини, права як здобутку
цивілізації і культурного феномена. “В масовій суспільній свідомості
України, -підкреслює М. Козюбра, – продовжують домінувати уявлення про
право як про знаряддя політики, інструмент примусу, зведену в закон волю
якщо й не якогось окремо пануючого класу, то принаймні панівної частини
суспільства тощо” [9, с. 29].

В цій статті буде зроблено спробу проаналізувати вплив стилю мислення
або інтелектуального консенсусу епохи на розвиток права, правового
мислення, правової культури загалом. Українськими філософами права ця
проблема поки що не висвітлювалась, окремі аспекти її частково
аналізовано А. Козловським, С. Максимовим, Ю. Оборо-товим, І. Лихолат
[8; 15; 17; 12]. Ця проблема не є надуманою, а навпаки доволі складною,
важливою і вимагає всебічного дослідження, бо успішна діяльність
правознавця залежить насамперед від його правової культури, “його
по-справжньому творчого ставлення до своєї місії, від володіння
юридичною наукою… Суть же правової культури як складової всезагальної
культури, – в способі мислення…” – справедливо акцентує Д.А. Кєрімов

[5, с. 6].

Стиль або спосіб мислення епохи складається під впливом культури як
цілого і є чинником, що опосередковує її вплив на теоретичну діяльність
і науку як складову культури. Стиль мислення, в кінцевому підсумку,
впливає на всі аспекти теоретизування в конкретну добу, окреслюючи
горизонт теоретизування і загальні схеми підходу мислення до дійсності.
Культура і властивий їй стиль мислення – це та тендітна і непомітна
атмосфера, спільна, загальна для всього теоретичного матеріалу, в т. ч.,
звісно, і правового, без з’ ясування складу і особливостей якої не
можуть бути повністю зрозумілими ні особливості структури і розвитку
теоретичного матеріалу, ні характер його обґрунтування в науці і
закономірності в культурі. То що ж таке стиль мислення? Визначення цього
поняття відзнаходимо у російського автора А. А. Івіна: “Стиль, або
спосіб мислення епохи, – пише він, – це сукупність глобальних, переважно
імпліцитних передумов теоретичного мислення конкретної епохи, ті майже
непомітні для неї окуляри, через які вона дивиться на вхід і які не
придатні для іншої епохи. Стиль мислення є складною, ієрархічно
впорядкованою системою неявних домінант, зразків, принципів, форм і
категорій теоретичного освоєння світу” [4, с. 314]. Зрозуміло, що
передусім спосіб мислення епохи в нашому випадку цікавитиме нас як
чинник розвитку правового мислення, правового теоретизування. Різні
мислителі, звертаючись до проблеми дослідження залежності теоретичного
мислення від інтелектуального консенсусу епохи, що історично змінюється,
не вдавалися до поняття “стиль мислення”, а послуговувалися іншими
поняттями: наприклад, К. Манхейм мовив про дух часу, М. Фуко – про
епістеми, Л. Лаудан – про дослідницькі традиції тощо. Чималий внесок в
дослідження стилів мислення конкретних епох зробили такі відомі
філософи, як Ж.-П. Сартр, Л. Вітгенштейн, А. Шеллер, О. Шпенглер, Т.
Парсонс, і, звичайно ж, не можна не назвати М. Хайдеггера та Е.
Гуссерля. Саме М. Хайдеггер окреслив три різні “епохи думки”: античну
“першу філософію” з її основним питанням про сутність сущого,
християнізоване мислення з його відповідями про створення сущого та
недогматичне мислення Нового часу, що виходить із достовірності буття
суб’ єкта [22, с. 208-249]. О. Івін зазначає, що М. Хайдеггер,
окресливши “класичний” стиль мислення, який бере свої витоки від
Декарта, поширює його і на сучасність, не помітивши, що у середині ХІХ
ст. відбувається злам у стилі мислення, викликаний радикальними змінами
в європейській культурі. Тоді ж започатковується новий, сучасний стиль
мислення.

Автори наголошують на таких рисах античного стилю мислення, як
відсутність загальноприйнятого відліку часу (кожен поліс має свій
відлік), визнання справжнім знанням лише знання очевидця [23],
систематична апеляція до всезагальних ідей як до першопочаткових
принципів. Середньовічному мисленню було властиво “вибудовування слів і
речей в одному смисловому просторі”, що означало “письмовість речей і
речовність слів” [24, с. 185]. Речі і явища сприймалися як знаки, світ
трактувався як своєрідна книга, написана “божими письменами” – звідси
словесний і письмовий знак і позначувана ними річ могли бути уподібнені
один одному. До природи ставились як до тексту, пізнання трактувалося як
“читання книги природи”, тлумачення тексту стало основною турботою
середньовічної науки [24; 20]. Спробуємо простежити вплив
середньовічного стилю мислення та доби Нового часу на правове
теоретизування.

Середньовіччя є такою культурною епохою, в якій релігія займає місце
основної форми суспільної свідомості, а теологія – найважливішої галузі
знання. Як зазначають дослідники, якщо для античного мислення віра і
авторитет служать лише засобом і початком, а філософія і розум – метою і
кінцем, для середньовіччя – все навпаки: засобом служать розум і
філософія, метою – віра і авторитет св. Письма [14, с. 13-14].
Середньовічна людина сприймає світ як цілісність, як єдність, всі
частини якої взаємопов’ язані і несуть на собі відбиток цілого. Все
існуюче включено в структуру ієрархій, завдяки чому воно прямує до
єдиної цілі, мети, – до Бога – центрального, регулятивного начала світу.
Оскільки Бог – вершина всієї ієрархії мис-литься як вище благо і
досконалість, то світ загалом і всі його складові, всі ступені отримують
моральне забарвлення і виправдання. Середньовічному мисленню властиве
тяжіння до універсалізації. Воно прагне охопити весь світ, нічого не
упускаючи і не залишаючи, і представити його не як сукупність слабо пов’
язаних між собою частин, а як визначену єдність, частини якої
взаємо-пов’ язані, і кожна сама по собі не має сенсу і цінності.

Вище зазначене проливає світло на основні характеристики правового
мислення цієї доби. Воно прагне не пошуків шукання причин, а орієнтоване
на ціль, мету, на творення цілісної структурної системи права, до
збереження навіть взаємовиключа-ючого як елемента цілісної системи. У
Бога світ існує як впорядковане ціле, цей світ доцільний, в ньому нічого
зайвого немає – все потрібне для існування цілісного як божественного
творіння. Середньовічний юрист був продуктом своєї культури, носієм її
сенсів і цінностей, він жив у світі її символів, значень, сенсів [16, с.
20]. Вони на нього впливали, формували, відповідно, його світовідчуття
та світорозуміння. Архетип Трійці є провідним архетипом середньовіччя.
Бог-Отець – це центр світобудови, Бог-Син – її периферія, Бог-Дух Святий
– ланка, що з’ єднує центр і поверхню сфери. Архетип гармонії та порядку
пронизує всю світобудову – так мислить середньовічна людина. Аналогічно
мислять і середньовічні юристи і спрямовують мислительну роботу на
створення системи права, що втілювала б гармонію та порядок на всіх
ступенях земної ієрархії.

Зазначимо, що до Папської революції (ХІ-ХІІ ст.) середньовічне церковне
право було децентралізованим, що відповідало децентралізованому
характеру політичного життя. Світське ж право цілком злилося з
політичними, економічними, соціальними звичаями. Папська революція
ставила за мету створення “нового порядку речей” або “правильного
порядку світу” [1, с. 70] – відповідно до християнського вчення. Були й
соціально-історичні передумови, які долучилися до здійснення Папської
революції: треба було примирити церковну та світську влади на всіх
рівнях суспільного життя. Дуалізм церковної та світської правових систем
привів до плюралізму світських правових систем всередині церковного
порядку і більш конкретну – до одночасної юрисдикції церковних і
світських судів. Раціоналізм і систематизаторська робота тодішнього
правового мислення покликані були примирити конфлікт різних влад на базі
принципу синтезу: де тільки можна було, суперечності належало
залагоджувати без нищення складових частин. Цьому сприяло і нове
відчуття прогресу в часі: життя, будучи суєтним і тлінним, не обов’
язково має гіршати аж до Страшного Суду, можна в цьому світі добитися і
прогресу в напрямку досягнення деяких попередніх умов спасіння на тому
світі. “Увага до авторитетних юри-

дичних текстів, що суперечать один одному, і прагнення примирити їх
засобом загальних принципів і понять були творчим інтелектуальним
відгуком на нагальну потребу в згладжуванні гострих конфліктів між
різними елементами соціальної системи”, – пише Г.Дж Берман [2, с. 164].

Середньовічні юристи шукали справжній синтез, тобто спосіб долати
роздвоєність і конфлікти без нищення автономії тих чинників, які їх
складали. Це було завданням глосаторів і постглосато-рів, каноністів, і
вони успішно це зробили. В кінцевому підсумку примирення правових норм
було більше, ніж інтелектуальним досягненням. Це було примирення
суворого права і права справедливості, правосуддя і милосердя, рівності
і свободи, церковного і світського, королівського і феодального,
міського і церковного і, безперечно, – людини і Бога.

’oooaOEA?¦—†z

?A??$

?????????????c

’? ?,

¤01$]„°

?»??$?o+

/’/“/A/A/I/

„Y

$1$a$

„3 ¤`1$]„8 ^„3

„A

„«

]„A

^„«

y ¤1$

¤ 1$

-8?1/4Eai>

”

„3/4

„°

]„3/4

^„°

„

1$]„ `„

„3/4

„°

]„3/4

^„°

Y?Y?YPTH?a?e”eaei”i o?ueueoeueessss*EEA3/4?uee¬!?

„3/4

„°

]„3/4

^„°

y ¤1$

? ??$??????????y????a???&?

uoiouoaeoaeoioaeUioaeoiouioiUaeouioaeIaeIaeIaeouoaeoaeouioiouEoEoEoEoEoE
oaeoaeouioaeoiUiou

oiaeiUUOIIEaeAeA?µAe??

/aaa*??»??§c?§——

`„*gdCva

„?

„«

]„?

^„«

„2

„;

]„2

^„;

y ¤b1$

¤+1$

3/4

ueoueessONNE3/43/4?O?ueoueoe

&1$

„A

„°

]„A

^„°

ieae*E»??c?”?

&1$

y ¤b1$

„A

„°

]„A

^„°

y ¤z1$

F’

y ¤b1$

&1$

„3/4

„°

]„3/4

^„°

/??iaeaUeaaOaeIUeaUeUeUeUeUeA

J L ’

”

„A

„°

]„A

^„°

„E

„«

]„E

^„«

–

†

???

????

???

„

1$`„

ooiaaUU????EA?°§?

®(

”/

ae3

???c

1/4

^”

–”

ae#

?’

¦’

A’

AE’

¬(

®(

°+

’/

”/

ae3

TH7

C C ,D .D TD VD †F BG NG H nL ?L oM oM N aeO IS ?S ?U ®Y ?Y ?Y UY THY HZ AZ ?_ ¦_ zb |b Ef THf 3/4h Ah (n >n

†s

’y

¤y

¤z

1/4?

8VD

°Y

UeY

THY

1/4?

3/4?

¦„

&1$

hCD+CJ aJ !¦„

.”

¶?

t©

v©

x©

c©

OeA

-E

? $? ?? ¤? ?? ?? ?? ¶? \c ^c a¦ § I§ e§ u§ ue§ Ue? © r© v© x© ?© c© T ` I® a® 1/4° ?° $± 4± P± t± ‚± ’± c± ?± th± F? ^? p? ?? ®? Oe? u? 6? f? |? ?? c? 8c? Ae? o? ,? Z? t? v? a? o? µ µ µ .µ ^µ nµ xµ µ ?µ ¬µ iµ ¶ ¶ 2¶ L¶ V¶ ¶ ?¶ i¶ · >·

N·

\·

„·

?·

¶·

a·

ae·

ue·

“?

–?

3/4?

Ue?

”?

ae?

8»

H»

T»

^»

t»

c»

TH»

LTH»

1/4

f1/4

?1/4

®1/4

?1/4

O1/4

e1/4

1/2

“1/2

>1/2

V1/2

1/2

®1/2

3/41/2

e1/2

o1/2

th1/2

3/4

(3/4

@3/4

X3/4

x3/4

†3/4

O3/4

e3/4

o3/4

¤?

¦?

TH?

‚A

3/4A

thA

†A

–A

1/4A

THA

Ae :Ae VAe vAe ?Ae ®Ae AEAe OAe eAe A

C C LC pC ?C ¶C UeC E E NE rE ”E ¤E ¶E iE E †E ’E –E ?E aE oE thE E -E @E bE IE aeE oE @E OeE oeE uE I TI ?I ?I aI thI I I @I hI zI ?I I I I @I pI |I ?I cI ?I 1/4I UI -I &I O

‚O

¦O

,Oe

.Oe

pOe

tOe

¬*

¶O

?th??????$??a???????????y????

????a?^U

‚U

„U

1/4U

THU

AEU

4Ue

6Ue

PUe

RUe

|Ue

aeUe

¬Y

8ss

oss

tha

aea

😕

? ??$?ea

fae

hae

„ae

†ae

?ae

Iae

Oae

Oea

Iae

aae

aeae

oae

-c

¤c

thc

”e

®e

Uee

†e

/ -/ / 8/ l/ n/ ?/ ‚/ ?/ No Po do fo xo †o aeo eo u Xu Zu ~u Aeu AEu Ou ue ue &ue (ue Lue rue tue ?ue ?ue ¬ue Hy Jy Ty Vy ty uey thy th th 4th oeth oth y cy ¤y ®y °y thy h:

T ‚ c ¬ ® i ? ¦EI " d f x † ? ? E TH i u ® ? If y ¤b1$ ?6?H1/4J1/4aeIC®®®!’„yl a$ A&A?eaIIA1/21/2µ©›‰‰~ 5 $ / 5 ?????????????? ? ? ???????????????????????????????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ???? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? 9? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????$?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??y?????????y?????????y?????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? =? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????$??a?/???????????y??????a?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? =? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ???? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? 8? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??a?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? -? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? d? ¤M1$ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? /? ? ? @світі не безсумнівності і необхідності, а в світі ймовірності і передбачень, схоластичний метод передбачає що в тексті можуть бути порожнини і суперечності, тому він має за основну мету сумування тексту, закривання прогалин і суперечностей всередині нього. Правове схоластичне мислення виступило у формі аналізу і синтезу великої кількості доктрин, взятих у святих авторитетів та з кодексу Юстиніана, що часто суперечили одна одній. Схоластичне мислення європейських юристів ХІХ ст. було нічим іншим, як видозміненим діалектичним мисленням, характерним для античної філософської культури. Для греків діалектика була мистецтвом відкриттів, прийомом виведення правильних філософських висновків (античне мислення давало відповідь на питання: що є суще?) із встановлення посилань. Римляни переробили діалектику із "мистецтва відкриттів в мистецтво суджень" [2, с. 142], обмежили її, заземлили евристичний потенціал. Західноєвропейські юристи доби зрілого середньовіччя довели грецьку діалектику до значно вищого рівня абстракції. Вони спробували "систематизувати норми так, що отримали в кінцевому підсумку єдине ціле..., тобто систематизували норми в цілісну систему, сукупність права, або corpus juris" [2, с. 142]. Для середньовічного західноєвропейського мислення характерні такі риси як авторитарність та традиціоналізм. Святе Письмо є, безперечно, першочерговою істиною для будь-якого середньовічного мислителя. Філософська думка цієї доби є "служницею теології", середньовічні філософи трактують як істинне лише таке знання, яке відповідав божественному Письму. Для юриста цієї доби і Святе Письмо, і римське право виступають "максимами", тобто гранично, універсально істинними і справедливими посиланнями-принципами, тобто універсаліями. З них можна було виводити окремі посилання. Римські regulae - правові максими вважалися універсально справедливими, незалежними принципами. Середньовічні юристи-схоласти пішли далі своїх римських колег у використанні аристотелівської діалектики, об' єднавши діалектичне та аподиктичне мислення і застосувавши і те, і друге до аналізу і синтезу правових норм. Вони вважали, що можуть за допомогою розуму довести універсальну справедливість і істинність авторитетних римських текстів, - цього не можна сказати ні про античних філософів, ні про римських юристів. Для юристів-схоластів едикти та responsa римського права, взяті і окремо, і в цілісності, складали писане природне право, яке треба було сприймати як священне поряд з Біблією, патристичною літературою та канонами церкви. Оскільки римські норми права сприймалися як істинні і справедливі, з них можна було шляхом аподиктичного судження вивести нові істини. Хоча письмові тексти і вважалися священними, "сама техніка примирення суперечностей давала середньовічним юристам відносну свободу в тлумаченні основних положень і правил тексту", - наголошує Г.Дж. Берман [1, с. 52]. На початку статті зазначалося, що середньовічне мислення сприймає світ як своєрідну книгу, текст, написаний "божественними письменами". В цій книзі чимало сенсів, знаків, значень, в ній все доцільне, завдання ж людини -пізнати їх, розтлумачити цей текст. Середньовіччя знає тлумачення біблійне, філологічне, над цією проблемою працюють цілі школи теологів та філологів. Чималий внесок у цю проблему зробили і юристи. Правничому мисленню тієї доби властивий коментаторський, інтерпретаційний характер. Юристи працюють над правилами викладення юридичних текстів, послуговуючись надбаннями в цій царині філології, теології, риторики, топіки. Слідом за спробами раціонального тлумачення Божественних Істин та законів (П' єр Абеляр у філософії), з'являються спроби раціонально-об' єктивного тлумачення і людського життя з його законами. А. Стоянов підкреслює, що глосатори, насамперед, "пояснюють собі смисл законів. Звідси, так звана, законницька екзегеза (exegesa ^аИ^), перший крок, азбука науки права позитивного. Але від пояснення окремих законів вищі, теоретичні вимоги розуму привели юристів до логічно зв' язного викладу цілих вчень у тих же законних межах джерел. Це елемент догматичний... " [21, c. 4-5]. До речі, догматичність також є характерною рисою середньовічного стилю мислення. Особливо чітко її можна простежити на теологічному знанні та філософській думці тієї доби. Юридичне мислення теж несе на собі виразний відбиток догматизму. І.А. Покровській справедливо наголошував: "На противагу попередній свободі поводження з позитивним правом і свободі суддівської позиції Болонська школа вимагала, щоб суддя, відмовившись від своїх суб'єктивних уявлень про справедливість, дотримувався позитивних норм закону, тобто Corpus Juris Civilis. Уже Ірнерій проголосив, що у випадку конфлікту між jus і aequitas, вирішення його належить законодавчій владі" [18, с. 194]. І справді, важко не визнати, що кожній епосі властивий не тільки певний рівень розвитку виробництва, характер соціальних відносин і т. п., але й особливий стиль мислення, що виражає її особливості і є достатньо універсальним для її представників. Доба Нового часу так само не є винятком. Дослідники зазначають, що її стиль мислення характеризується як атомістично-механістичний, заснований на виділенні в будь-якому аналізованому явищі окремих елементів і встановленні зв' язків між ними, опорі на поняття механічної причини, яке витіснило ключове для попередніх стилів мислення поняття мети [25, с. 256]. Цей стиль мислення відобразив нові явища в соціокультурному просторі тодішньої Європи: тенденцію до "атомі-зації" самого суспільства XVI-XVII ст., його прагнення оволодіти природою, що було зумовлено переходом до ринкових відносин, тощо. Руйнувалися феодально-общинні зв'язки, інтенсивно йшов процес відокремлення індивідів, оформлення їх в особистості, що було неминучим в тогочасній Європі, формувалася індивідуалістична свідомість - засада нових суспільних відносин. Етичний індивідуалізм і природничо-науковий атомізм у XVII ст. сприймалися як різні аспекти єдиного світовідчуття, згідно з яким основними елементами буття як природного, так і соціального являються атоми, корпускули (самостійні індивіди), що взаємодіють механічним способом і підкоряються жорстким законам [11, с. 109]. Як наслідок, природа, що розумілась як живий організм, стала розумітися подібно до годинника, як механічна структура. Раціоналізм - ще одна характеристика стилю мислення Нового часу поряд з атомістичністю та механістичністю. Раціоналізм, властивий мисленню досліджуваної доби, означав прагнення до панування розуму над стихією почуттів. Він мав виразне соціально-психологічне походження. "Етичні системи доби Реформації, включаючи "відроджені" античні системи (стоїцизм, епікурейство -В.Б.), орієнтували людину на роботу над своїм внутрішнім світом, на формування його єдності, боротьбу з хаосом афектів, внесення у свідомість дисципліни, самоконтролю [10, с. 42], бо в них вбачалися основні причини того, що відбувається. Перегляду з позицій раціоналізму було піддане саме уявлення про віру в Бога. Протестантські ідеологи наголошували, що віра має бути раціонально обґрунтована, раціонально ж непідкріплена віра - це "мрія чи фантазія" [26]. Ця релігійна за своїм походженням установка міцно увійшла в мислення науковців і втілилась у принципі: "піддавай все сумніву". Парадоксально, сумнів як принцип науки народився з релігійної віри відповідно до з принципів раціоналізму. Прагматизм - ще одна риса стилю мислення Нового часу, народжена протестантською ідеологією. Не лише природа, але й сама наукова діяльність, наука як така стають прагматичними цінностями. Таким самим є ставлення і до наукової істини. Люди цієї доби інстинктивно впевнені в існуванні Порядку Речей, Порядку в природі зокрема. Світ влаштований за відповідними правилами, законами, їх треба пізнавати і жити у відповідно до них. Доба Нового часу вносить велику лепту в утвердження унікальності людської особистості, знання самосвідомості, суб' єктивності. Протестантизм вимагає відчуття особистої відповідальності людини за свої справи перед Богом. Всі ці риси стилю мислення Нового часу так чи інакше відобразилися у правовому мисленні тієї доби, на змісті, формі, стилі, концепціях права, постановці питань, аргументації тощо. Правове, точніше філософсько-правове мислення Нового часу дуже відчуло на собі вплив натуралістичних поглядів, атомістично-механістичного мислення. Наприклад, соціальна проблематика того часу досліджується Г. Гроцієм, Ф. Беконом, Дж. Локком, Т. Гоббсом, Ш. Монтеск'є та ін. з позицій природного права, крізь призму ідей та вимог природно-правової справедливості, що мають панувати у відносинах між індивідами, народами та державами. Кожна людина розуміється як природна істота і за законом природи має право відстоювати "свою власність, тобто своє життя, свободу і власність" [13, с. 8]. Людина відповідно до закону природи та веління розуму має жити так, щоб не нашкодити іншому. Погляди мислителів цієї доби на людину доволі механістичні - людина мислиться цілком розумною істотою, що має жити відповідно до велінь власного розуму і таких самих розумних законів природи. Особливо прямолінійно трактує людину і право Т. Гоббс, а слідом за ним Ж.-Ж. Руссо. Гоббсівська людина має жити так, як наказує суверен, держава. Утворивши державу, люди, за Гоббсом, мають вдовольнятися тим обсягом свободи, який окреслить суверен, жодного вільного вибору Гоббсом для них не передбачено. Між законом і правом цей мислитель не бачить ніякого зв' язку, вони виключають один одного. Атомістичність мислення Нового часу простежується у філософсько-правовому теоретизуванні у великій увазі до людини, її свободи. На повний голос в цю добу звучить ідея свободи і рівності - індивідуальної свободи і всезагальної рівності. В цю добу з' являється "Білль про права", ця доба готує появу "Декларації прав людини і громадянина" та - "Конституції США", - що ґрунтуються на ідеї індивідуальної свободи та всезагаль-ної рівності людей. Майже всі прогресивні мислителі цієї доби виступають з ідеєю невідчужуваних прав і свобод особистості, правової організації державної влади. Правове мислення цієї доби активно працює на захист і ствердження юридичного праворозуміння, відповідно до якого людина-атом повинна мати державу і закони, які служать їй, тобто правову державу і правові закони. Правове мислення цього часу яскраво раціоналістичне. Теорії та концепції пронизані ідеєю розумних законів, що здатні докорінно перетворити людське життя. Справедливість як необхідна ознака права трактується як вимога розуму, веління природи розумної істоти. Г. Гроцій визначає природне право як "припис здорового розуму" (глузду - авт.) [3, с. 71]. Аналізуючи проблему співвідношення права та закону, мислителі цієї доби вдаються до раціоналістичної аргументації. Наприклад, за Г. Гроцієм існує два способи доказів буття природного права: 1) доказування апріорі (з перших начал), яке полягає у виявленні необхідної відповідності або невідповідності якоїсь речі розумній природі; 2) доказування апостеріорі (від наслідків), яке полягає в установленні природного права шляхом відшукування того, що визнається таким у всіх або найбільш цивілізованих народів. Г. Гроцій впевнений, що існують загальні, начала, властиві розумній природі людини. Правове мислення доби Модерну набуває рис раціоцентризму чи логоцентризму. Розпочавши із захисту і ствердження людини через принцип її природних прав, воно, в кінцевому підсумку, піднесене над нею букву Закону, а саме право зведе до норми. Цьому мисленню властива не просто раціоналістичність, а раціоналістичний емпіризм. Підтвердженням цього є зведення правовим мисленням доби Модерну права до писаних правил поведінки, тобто норм. Підсумовуючи вище зазначене, варто наголосити на наступному: правове мислення конкретного історичного періоду несе на собі відбиток культури цього періоду загалом, і стилю мислення цієї доби зокрема; стиль мислення або інтелектуальний консенсус епохи є системною глибинних, неявних домінант, принципів, категорій, зразків теоретичного освоєння реальності. Це свого роду передумови теоретичної діяльності; правовому мисленню доби зрілого середньовіччя властиві такі риси як: авторитарність, традиціоналізм, догматизм, систематизованість, науковість, тобто високий рівень узагальненості юридичних понять та категорій, філософічність, що зумовлена використанням схоластичного методу, і універсалізм, коментаторський характер; стиль мислення Нового часу або доби Модерну зумовив такі риси правового мислення як: атомістично-механістичний характер, раціоцентризм, наукоцентризм, прагматичність, недогматичність, емпірико-раціоналізм, систематичність тощо. Зрозуміло, що сучасна епоха та її стиль мислення відповідним чином впливають на сучасне правове мислення загалом і українське, зокрема. Ця проблема актуальна, бо від цього мислення, насамперед від праворозуміння, залежить значною мірою майбутнє української демократії, а тому дослідження цієї проблеми є нині нагальною потребою. Список літератури Берман Г.Дж. Вера и закон: примирение права и религии. - М., 1999. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. - М.: Норма, 1998. Гроций Г. О праве войны и мира. - М., 1956. Ивин А. А. Теория аргументации. - М.: Гардарики, 2000. Керимов Д.А. Законодательная техника. -М.: Норма Инфра, 1998. Кістяківський Б. Методологічна природа науки про право // Кістяківский Б. Вибране. - Київ, 1996. Кістяківський Б. Право як соціальне явище. // Кістяківський Б. Вибране. - Київ, 1996. Козловський А.А. Право як пізнання. -Чернівці: Рута, 1999. Козюбра М. Право як явище культури // Право та культура: теорія і практика. Матеріали міжнарод. н/п конференції. м. Київ. 15-16 травня 1997. - К., 1997. Косарева Л.М. Социокультурный генезис науки Нового времени. - М., 1989. Кузнецова Н.И. Наука в ее истории - М., 1982. Лихолат І. Раціональне та позараціональне в праві (на м-лах законотворчості). Автореф. дис. ... к. ю. н. Київ, 2001. Локк Д. Избранные философские произведения. - Т. 2. - М., 1960. Майоров Г. Формирование средневековой философии. Латинская патристика. - М., 1979. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. - Харьков: «Право», 2002. Микешина Л.А. Философия познания. М.: Прогресс. Традиция, 2002. Оборотов Ю.М. Традиции и новации в правовом развитии. - Одесса: Юридическая литература, 2001. Покровский И.А. История римского права. -Петроград, 1918. Рабинович П. Трансформація методології вітчизняного праводержавознавства: досягнення і проблеми. - Юридична Україна. - 2003. - № 1. Степин В.С. От классической к неклассической науке // Ценностные аспекты развития науки. - М., 1990. Стоянов А. Методы разработки положитель-ного права и общественного значения юристов от глоссаторов до конца XVIII ст. -Харьков, 1862. Хайдеггер М. Время картины мира // Современные концепции культурного кризиса на Западе. - М., 1976. Хинтикка Я. Логико-эпистемологические исследования - М., 1980. Черняк В.С. Нормы научности и ценности культуры // Ценностные аспекты развития науки. - М., 1990. Юревич А. В. Культурно-психологические основания научного знания // Проблема знания в истории науки и культуры. - СПб.: Алетейя, 2001. Merton R. Social theory and social Structure. -Toronto, 1957. В М. Братасюк ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ КОНСЕНСУС ЭПОХИ И РАЗВИТИЕ ПРАВОВОГО МЫШЛЕНИЯ Правовое мышление конкретного исторического периода отражает его культуру в целом и стиль мышления эпохи в частности. Правовому мышлению средневековья присущи такие черты как: авторитаризм, догматичность, схоластичность, систематизаторский характер, комментаторство. Стиль мышления Нового времени определил такие черты правового мышления как: атомистически-механистический характер, научность, рационалистичность, прагматичность, недогматичность. V. M. Bratasiuk INTELLECTUAL CONSENSUS OF THE EPOCH AND DEVELOPMENT OF LEGAL THINKING The article dwells on a theory of the influence of thinking on the development of a legal theory. It emphasizes the peculiarities of the legal theory in the medieval period and the New time. The author examines such characteristics of the medieval legal theory as disposition to authoritarism, dogmatism, scholastics, systematic character, providing commentaries. The style of the New time legal theory defines such features of the legal thinking as the atomistic-mechanical, scientific, rational, pragmatic, and nondogmatic. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ © 2003 р. Д. А. Гудима Львівський національний університет імені Івана Франка ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД - МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ФУНДАМЕНТ СУЧАСНОЇ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ Сучасна вітчизняна правова наука не задовольняє потреби українського суспільства та держави, "фактична основа юридичних знань, догма права, -пише С. Алексєєв, - хоч і надала правознавству гідний наукознавчий статус науки про реальні факти дійсності, виявляється все ж обмеженою та, до того ж, багато у чому сконцентрованою у "нормах закону" - нормативно-формалістичних особливостях правової матерії" [1, с. 19]. Суть ідеї розвитку сучасного правознавства, як зазначив згаданий автор, у тому, щоб з урахуванням нових матеріалів спробувати вийти через аналіз правової матерії на новий рівень науки [1, с. 24]. Для розв'язання проблем, що постали перед останньою, пріоритетними мають бути загальна теорія, філософія та соціологія права, предметом яких сьогодні повинні стати, зокрема, людина у праві та право для людини [12, с. 4]. Тому саме "людиномірність" юридичної науки повинна бути покладена в основу правового виховання підростаючого покоління, формування у нього поваги до права як феномена та цінності. Такий підхід змушує інакше подивитися на проблему юридичних знань, а отже, виникає потреба у нових методологічних основах для пізнання правових явищ, зокрема, у філософських. Право завжди шукало обґрунтування у філософії. І не секрет, що світова правова думка, якщо і не у всьому, то багато у чому, завдячує саме філософам, котрі, відстоюючи ту чи іншу позицію, формували відповідне розуміння права, його сутності, особливостей. Інтерес філософії до права зумовлений її загальним характером. Якщо існує філософія природи, техніки, то закономірною є і наявність філософії права, основною тенденцією сучасного розвитку якої є її антропологізація. А оскільки філософія права виконує методологічну функцію, в основу сучасної методології юридичної науки має бути покладено філософсько-антропологічний дослідницький підхід - світоглядну аксіоматичну ідею про найвищу цінність біосо-ціального індивіда. Дана ідея має світоглядний характер, оскільки в ній виражається уявлення науковця про світ і своє місце у ньому. Аксіомати-чність ідеї відображає зорієнтованість вченого на отримання "людиномірних" знань і визначається як формальними, так і соціально-зміс-товними ознаками. До формальних можемо віднести визнання у Декларації про державний суверенітет України пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими (абз.3 Розділу Х), прийняття Верховною Радою Конституції України, виходячи з потреби дбати про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя (абз. 4 преамбули до Конституції), закріплення в Основному Законі положень про найвищу соціальну цінність людини, її життя, здоров' я, честі, гідності, недоторканності, безпеки, про визначальний і зобов' язальний характер людських прав (ст. 3), їх невідчужуваність, непорушність (ч. 2 ст. 21), невичерпність (ч. 1 ст. 22) тощо HYPERLINK \l "bookmark1" * . Соціально-змістовні ознаки аксіоматичності ідеї про людину як вихідний пункт проведення будь-яких досліджень (особливо у гуманітарних науках, однією, з яких є юриспруденція) зводяться до історичної зумовленості потреби у "людиноцен-тричній" системі знань HYPERLINK \l "bookmark2" * . До них належать і активізація наукових пошуків у царині прав людини, і виникнення нових дисциплін, які, так чи інакше, вивчають індивіда, і встановлення міждисциплінарних зв' язків між науками, одним з об' єктів яких є людина або її властивості чи характеристики, й інші ознаки, котрі випливають з характеру суспільного життя на даному етапі історичного розвитку. Отже, в основі філософсько-антропологічного підходу лежить віра дослідника у власну цінність і цінність усіх людей як представників єдиного біологічного виду. Цим зумовлюється відбір науковцем досліджуваних фактів та інтерпретація результатів наукових пошуків. Тому людина в очах вченого, який використовує даний підхід, стає принципом, що визначає характер дослідження, та водночас метою останнього. До того ж, її правам і свободам (як невід' ємним атрибутам особи) створюються можливості для утвердження в якості ціннісного орієнтира суспільного розвитку. У зв' язку з цим можна констатувати, що філософсько-антропологічний підхід у правознавстві є методологічною основою для проведення наукових досліджень і розроблення сучасної вітчизняної правової доктрини. А оскільки право є сферою спільних інтересів юриспруденції та філософії, важливим аспектом розвитку юридичної науки є використання при проведенні досліджень філософських знань, зокрема, досвіду філософської антропології (філософії людини). Тільки єдність висновків філософського вчення про право і людину з "чинними " теоретичними напрацюваннями юриспруденції дозволяє створити міцну методологічну базу для розвитку правознавства та юридичної практики, позбавити науку догматизму і коментування норм законодавства, а правозастосовчу сферу - окремих недоліків її функціонування. І підстави так стверджувати є. ХХ століття внесло багато нового у розуміння людини та її меж. Воно стало "антропологічним поворотом" у філософії, причиною якого була так звана "людська криза", що зумовила зміну уявлень про становище людини у суспільстві, Всесвіті (про наявність такого "повороту" у юриспруденції можна говорити з особливою впевненістю з середини минулого століття, а саме після завершення Другої світової війни). Це спричинило особливу зацікавленість філософів біосоціальним індивідом та формування окремої галузі філософського знання - філософії людини, - котра претендує на те, щоб стати новою фундаментальною наукою, висновки якої будуть основою сучасного природного праворозуміння. Підтвердження цьому знаходимо в А. Ауера, який пише: "Природне право - це питання філософської антропології, що розглядає людину в її метафізичній людській гідності" [10, с. 622]. Засновник німецької школи філософської антропології М. Шелер так визначив завдання цієї науки: "Завдання філософської антропології полягає у тому, щоб виробляти на основі окремих наукових визначень єдину систематичну теорію людини" [9, с. 16]. Більш розгорнуто суть антропологічного підходу сформулював Б. Григор'ян: спроба визначити основи і сфери "власне людського" буття, індивідуальності людини, її суб' єк-тивно-творчих можливостей; спроба зробити людину "мірою всіх речей", з неї та через неї пояснити як її власну природу, так і смисл та значення навколишнього світу; прагнення виділити в якості спеціального предмета філософське пізнання окремого індивіда (його "типізовану модель") у найрізноманітніших вимірах, що характеризують природу людини у специфічних якостях [4, с. 7]. Право об' єктивно покликане сприяти задоволенню людських потреб. Вирішення цього завдання здійснюється шляхом забезпечення безперешкодної реалізації в конкретних історичних умовах прав людини - виразу особистісної цінності права. Проте зрозуміти смисл категорії "права" неможливо без з' ясування сутності їх носія. "Від нашого розуміння людини, - пише К. Вальверде, -залежить і наше розуміння сім' ї, суспільства, економіки, політики, права, всіх гуманітарних наук. Звідси велике значення тієї науки про людину, яку ми називаємо сьогодні антропологією" [3, с. 12]. Як зазначає С. Максимов, будь-яке праворозуміння опирається на відповідні концепції природи чи сутності біосоціального індивіда [8, с. 191] -„особливого виду тварини" [М. Шелер], тварини „символічної" [Е. Кассірер], котра є „недостатньою" [А. Гелен], „ексцентричною" [Г. Плеснер], „юридичною" [Ж. Карбоньє], "правовою" [В. Нер-сесянц] істотою. Серед основних концепцій можна виділити такі: суб'єктивістські (екзистенціалізм, персоналізм, прагматизм та ін.), об'єктивістські (фізика-лізм, неопозитивізм, біхевіоризм тощо), інтегральні (феноменологія, психоаналіз, німецька філософсько-антропологічна школа та ін.). їх множинність зумовлена тим, що "людина, насправді, настільки складна і загадкова істота, що нелегко дати її повний опис, який би задовольнив усіх" [3, с. 10]. Отже, філософсько-антропологічний дослідницький підхід в юридичній науці тісно пов' язаний з філософією людини (що, звичайно, не заперечує його зв' язок з культурною, соціальною антрополо-гіями, психологією тощо). Така ситуація зумовлена тим, що перед сучасним біосоціальним індивідом постала проблема його кінцевості. Це спричиняє постійне почуття непередбачуваності долі, невпевненості у завтрашньому дні, випадковості існування, приреченості. "Людина більше не в стані панувати над створеним нею самою світом, який стає сильнішим за неї, він звільняється від неї, він протистоїть їй в елементарній незалежності, і людині більше невідоме слово, котре могло би вигнати та знешкодити створеного нею Голема" [2, с. 46]. Щоб усунути небезпеки, які на нас чатують, необхідна мобілізація нових знань про біосо-ціального індивіда, тобто, стверджує О. Бандура, подолання старих, спрощених уявлень про його сутність, місце у природі та історії [12, с. 266]. Піднесення філософської антропології як спроба обґрунтувати весь світ, виходячи з людської природи, зумовило й іншу тенденцію - пошуки шляхів для подолання "антропологічного повороту" через об'єктивне знання, відмежоване від людини. В. Губін та О. Нєкрасова зауважують, що спір між цими двома тенденціями досі не вирішений, а тому "філософській антропології потрібно весь час доводити законність свого існування, створюючи нові та більш вагомі аргументи на користь своєї необхідності, доводити, наприклад, що без антропологічного обґрунтування всі інші проекти та картини світу втрачають внутрішній смисл" [5, с. 5]. Сьогодні вже набула значного поширення структура філософії права, в якій, окрім традиційних онтології, гносеології та аксіології права, виділяється правова антропологія (у деяких джерелах -антропологія права). Проте складається ситуація, за якої цей "новий" елемент філософії права існує поряд з однойменною галузевою юридичною наукою, предмет дослідження якої відмінний від предмета розділу філософії права з такою ж назвою. На нашу думку, науку антропологію права (юридичну антропологію) людина цікавить тільки як творець права, а акцент досліджень робиться на останньому, на його формах і їх впливі на індивіда, соціальні групи, суспільство [6]. Таким чином, ця галузева наука ставить перед собою мету крок за кроком вивчати на прикладі різноманітних правових систем, яким чином єдність (цілісність системи права) та внутрішнє розмаїття (правовий плюралізм) співіснують у різних культурах, не стаючи взаємовиключними системами. Філософія права ж є та повинна бути наукою про належне, а не лише про суще (у т.ч. ненале -жне), вона має вникати у сутність явища (права), з' ясовувати його смисл та призначення, а не тільки аналізувати буття. Правова антропологія як елемент її структури вивчає, перш за все, людину, досліджуючи природу останньої, протуровуючи дорогу до глибшого розуміння категорії "права людини", а відтак, до більш повного вивчення феномена права. Тобто, якщо наука юридична антропологія розкриває цей феномен через аналіз багатьох форм права, то правова антропологія як складова філософії права з'ясовує основоположні "характеристики" біосоціального індивіда, його ціннісні орієнтації тощо. У зв'язку саме з цим можна стверджувати, що підґрунтя для висновків останньої створює філософія людини (на відміну від науки юридичної антропології, котра сформувалася завдяки розробленню етнологами та етнографами проблем правової охорони самобутності корінних малочисельних народів, проблем узгодження правової системи аборигенів і правової системи, внесеної у їх середовище ззовні). Тому було би коректніше (доцільніше) називати правову антропологію у філософії права філософсько-правовою антропологією. Звичайно, це не виключає проникнення на її "територію" надбань соціології, історії, етнографії чи інших наук, однак тільки з метою вирішення питань, які постають, насамперед, у площині філософії. Висновки філософсько-правової антропології становлять неабияку цінність для юридичної науки, правотворчої, правозастосовчої та правотлу-мачної діяльності, оскільки юристу необхідно мати уявлення про ті критерії правового впливу, котрі він використовує в ході своєї діяльності, зокрема, про людину як вихідне начало юридичної активності. Для правознавця-практика потрібно орієнтуватися у людських станах (психологічних, душевних тощо), індивідуальних особливостях сприйняття юридичних норм, причинах, умовах певної поведінки особи, "потребовому механізмі" людської життєдіяльності, функціях принципу відповідальності і т. ін., що дозволить будувати роботу на раціональній основі з урахуванням "людського чинника", сприятиме гуманізації правотворчої, правозастосо-вчої, правотлумачної діяльності. При цьому перед ученими поставатиме завдання, використовуючи, зокрема, філософсько-антропологічний підхід, збирати, систематизовувати науковий матеріал, виробляти нові ідеї, за допомогою яких можна "творити" цінності, вводити їх у модель ціннісних орієнтацій юриста й утверджувати антропоцентричну систему його світогляду. Список літератури Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. - М.: Издательство "НОРМА", 2001. Бубер М. Проблема человека / Пер. с нем. - К.: Ника-Центр, Вист-С, 1998. Вальверде К. Философская антропология. -М.: Христианская Россия, 2000. Григорьян Б.Т. Философская антропология: критический очерк. - М., 1982. Губин В., Некрасова Е. Философская антропология: Уч. пос. для вузов. - М.: ПЭР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2000. Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРАМ), 2002. Рулан Н. Юридическая антропология / Пер. с франц. - М.: Издательство НОРМА, 1999. Дещо відмінну позицію підтримує Ж. Карбоньє (Ка-рбонье Ж. Юридическая социология. - М.: Прогресс, 1986). Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. - Х.: Право, 2002. Марков Б.В. Философская антропология: очерки истории и теории. - СПб.: Издательство "Лань", 1997. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА-М, 1998. Вальверде К. Философская антропология. -М.: Христианская Россия, 2000. - с.11). Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. - К.: Юрінком Інтер, 2000. Шемчушенко Ю.С. Юридична наука на межі століть // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України. Випуск 11. - К., 2000. Д. А. Гудыма ФИЛОСОФСКО-АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД - МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ ФУНДАМЕНТ СОВРЕМЕННОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ НАУКИ В наше время приобрела значительное распространение общепринятая структура философии права, состоящая из таких элементов, как онтология, гносеология и аксиология права, выделяется также правовая антропология. Как элемент структуры философии права она изучает человека, исследуя его природу, следуя путем более глубокого понимания категории «права человека» и изучения феномена права. Поэтому рационально называть правовую антропологию в философии права философско-правовой антропологией. D. А Hudyma PHILOSOPHICAL AND ANTHROPOLOGICAL APPROACH AS A METHODOLOGICAL FOUNDATION OF THE CONTEMPORARY SCIENCE OF LAW Besides ontology, gnoseology and axiology of law, the structure of the philosophy of law presently also includes legal anthropology. As an element of the structure of philosophy of law it studies man, human nature, following the way of a more profound understanding of the category of the "law of man" and studying the phenomenon of law. It is therefore plausible in philosophy of law to name legal anthropology as philosophical legal anthropology. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ © 2003 р. В. С. Бігун Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ЛЮДИНА В ПРАВІ. ПРАВОВЕ ЛЮДІ II ПОРОЗУМІННЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА Хоча не кожна людина стикається з правом щодня, право, так чи інакше, впливає на неї постійно, можливо, щомиті. Якщо це твердже-ня правильне, то йдеться вже не тільки про констатацію наявності об'єктивної природи права, а й про необхідність постійного та послідовного наукового дослідження відношення „людина - право", виведення його на якісно вищі рівні абстрагування та конкретизації. Втім, відкритим видається питання про те, в яких наукових формах має здійснюватися таке дослідження. Особливо актуальним воно стає нині, коли відбувається становлення української науки та водночас трансформація її методологічних засад. 1. Людина традиційно не вважалася одним із об 'єктів дослідження праводержаво-знавства, як це було та є у випадку філософії. Це яскраво демонструє поширена нині система галузей та інститутів позитивного („юридичного") права -елементів правової системи та системи права зокрема. Внутрішня форма (структура) системи галузей та інститутів формувалася історично. Загальновідомо, що передумовою виникнення „галузей права" та визначення їхніх меж у період розвою римського права стала потреба в організації систематичного викладу правових знань. Початково виступаючи „методичними інструментами", вони поставали як певна сукупність знань (радше ніж система юридичних норм, як це уявляється нині) про певну сферу суспільних відносин (говорячи сучасною мовою). Цим, набуваючи системності, викладання права полегшувалося, полегшувалося й сприйняття інформації. Галузі та інститути з часом закріпилися внаслідок систематизації римського права, навіть стали джерельною базою Corpus Civilis. У такий спосіб галузі права трансформувалися із педагогічних інструментів у елементи правової системи. Закріпилася і зросла і педагогічна роль галузей та інститутів права. Це яскраво демонструє змістовна частина юридичної освіти та науки. Студе-нти-правники вивчають право за галузями, за галузями вчені-правники проводять свої дослідження. Відтак у дійсності (в уяві багатьох) галузі права - це дещо більше, ніж система юридичних норм, які регулюють певну сферу юридичних відносин специфічним методом правового регулювання. Це ще й сфера правових знань. Водночас процес вивчення та викладання права зазвичай не є (і не повинен бути) відірваним від конкретно-історичних умов та ідеалів своєї епохи. Звідси й зумовленість структури правового знання, змінними наголосами позитивного права, правозасто-сування та практикуючих правників. А ця структура, також формує ідеї та погляди, які впливають на здатність самого права бути інструментом соціальних змін. Відтак, система галузей та інститутів права несе ще й ідеологічне навантаження, відіграє політико-правову роль. Нинішня структура галузей та інститутів права може правити за приклад відображення інтересу правників до людини. Зникнення „права особистого статусу" як окремої колись існуючої галузі правознавства применшує роль ролі людини в праві загалом. Це також може призвести та призводить до нівелювання ролі та потенціалу права як явища у широкому та вузькому розуміннях, як щодо визнання нових форм правового статусу людини, так і значення людини в праві загалом. Применшенню значення людини в праві можуть сприяти і ряд індивідуальних теоретичних і практичних чинників. Це, серед іншого, і надмірне захоплення теоретизацією, абстрагуванням права, інституційні трансформації у напрямах вузько-спеціалізованості, прагматизації, політичної ідеологізації та упередженого заангажування право-державознавства політичними інтересами тощо. Внаслідок цього людина в праві поступово має усі шанси перетворитися із предмета загального ін-ституційного в предмет індивідуального (тобто окремих науковців) інтересу. Успадковані сучасною українською юриспруденцією „людський вимір права", „людський фактор" фразеологічно та змістовно демонструють цей аргумент. На перший погляд, вони нейтральні, однак насправді показують другорядність місця людини в царині теорії та практики права, її інструментальне, а не фундаментальне значення. Натомість заперечення чи знівелювання значення взаємозв' язку людини та права - значить заперечення всієї людської природи права як явища та об' єкта наукового інтересу. Це яскраво продемонструвала філософія, з людиною - її традиційним об 'єктом філософствування. Людина - вважалася і вважається якщо не головним, то, щонайменше, одним із ключових інтересів філософії. Розроблено чимало філософських концепцій щодо людини, які, з одного боку, відображають багатоманітність самої людини, а з іншого - способів її інтерпретації. Різні способи представлення людини філософією, як-от: дескриптивний (через описання усіх ознак), атрибутивний (через якусь одну постійну, обов' язкову чи вибрану ознаку) чи сутнісний (через визначення її сутності, природи) у сукупності прагнуть сформувати якомога цілісніше відображення та уявлення про людину. Нині в Україні відроджується „філософія права" як особлива сфера міждисциплінарного наукового знання філософських та юридичних наук, їхня „спільна територія". Формально стає можливим надати людині статус об' єкта, а різноманітним аспектам відношення права та людини -статус предмета філософсько-правового дослідження. Відтак поєднання відповідних здобутків філософії та праводержавознавства може слугувати евристичному просуванню дослідженості теми людини в праві. Тут також не слід забувати і про чинник всесторонньо розвинутого „науковця", як наприклад, у випадку з правником, що втілює та розвиває в собі як інтерес до права, так і до філософії. Проявами зрушень на цьому шляху є такі сучасні тенденції в українській та світовій правової думці, як „олюднення права", „антропо-логізація" філософії права, розвиток правової антропології (антропології права), тривалий інтерес до прав людини. Загалом вивчення філософією права „людина -право взаємовідношення" створює передумови для вивчення права як людського феномена, тобто як права людини. Підкреслимо: йдеться не про права людини, а про право людини, тобто не лише про людський вимір права, а про право як загальнолюдський феномен з людиною в її проявах як його філософського осердя, основи та орієнтиру. 2. „Людина - право" - це складне, поліпробле-мне відношення. Воно є потенційно еластичним і може охоплювати та породжувати чимало питань та проблем фундаментального значення. Одне із них - це питання про відображення людини в праві, її уявлення, „образ", яке можна визначити як питання правового людинорозуміння. Питання правового людинорозуміння покликане відповісти на запитання: „що таке людина в праві, і як вона ним розуміється?". При цьому під „правом" мається на увазі не лише „юридичне" право чи його логічна конструкція, форма (адже сприйняття права виключно як логічної конструкції, спричиняє сприйняття людини як фікції, відтак її значення нівелюється; натомість правова реальність корегує місце і значення людини як фактично, так і потенційно). Також мається на увазі й право як загальносоціальне явище, право в його здійсненні. У цьому зв' язку визначальною, видається, потреба визначитися з формами правового людино-розуміння. Адже за кожним терміном стосовно людини стоїть певна мисленна форма - поняття, уявлення, котре має як теоретичне, так і практичне значення. Характерним для сучасної правової літератури є спорадичне використання термінології людинорозуміння без визначення змісту конкретних термінів. Ідеться про використання, значення та розрізнення уживаної як в науковій літературі, так і в нормативно-правових документах такої термінології людинорозуміння загалом та в юриспруденції загалом, як: (1) людина, (2) чоловік, (3) індивід (індивідуум), (4) індивідуальність, (5) особа, (6) суб'єкт права, (7) особистість, (8) громадянин, (9) персона, (10) ніхто, (11) кожен тощо. Постає питання, якою уявляється людина у кожному з цих теоретичних та практичних вимірів права. Іншими словами. По-перше, що є людина у філософських і теоретичних конструкціях, що лежать в основі теорії права. По-друге, що є людина у правореалізації (у найширшому розумінні цього слова як здійсненні права, „права в дії"), коли це здійснення відбувається за участю різноманітних суб' єктів, уособлених окремими людьми. Для вирішення цього питання необхідно дослідити процес відображення людини, яке відбувається через усвідомлення та втілюється в ідеї та інші теоретичні форми й кульмінує в одиночних поглядах, їх сукупності чи системі. Правовою думкою вироблено кілька концепцій відображення людини. Наприклад, стосовно уявлення про людину в концепції прав людини, звертає на себе увагу формула В. Брюґґера, за якою права людини мають на меті забезпечити „само-визначальний, значущий, відповідальний спосіб ведення життя" кожній людині. Таке уявлення про людину сформована на основі п' яти рівнозначних елементів: автономність, значущість, відповідальність, повага до життя, спосіб (стиль) життя. Таким чином, людинорозуміння - це усвідомлення людини через призму філософських концепцій, поглядів, уявлень. Правове людинорозуміння -це усвідомлення людини через призму філософських та правових, філософсько-правових концепцій, доктрин, поглядів, уявлень. Індивідуально (для будь-якої людини, вченого тощо) правове люди-норозуміння - процес усвідомлення сутності, сенсу та значення людини в праві. Структурно правове людинорозуміння - це система понять, категорій, концепцій, поглядів, підходів, тлумачень, уявлень, ідей щодо людини в праві, які формують і відображають зміст і форму розуміння людини в праві. Інструментально (методологічно) правове людинорозуміння - це один з елементів антропологічного підходу до права, з допомогою якого розкривається зміст людської природи права як її засади. 3. Наукове дослідження відношення „людина -право" та, зокрема, правового людинорозуміння, на нашу думку, має здійснюватися на суворих методологічних засадах. Це дасть можливість максимально результативно, „прозоро" та доцільно наповнити теоретичну та практичну частини цієї сфери наукового дослідження. Це, відповідно, також применшить рівень її еклектичності та водночас не позбавить синтетичності та інтегралізму. Далі доречно викласти деякі методологічні засади (принципи) наукового дослідження правового лю-динорозуміння, а саме: Дослідження від загального до елементного людинорозуміння. Дослідження правового людинорозуміння має відбуватися за схемою: від загального людинорозуміння до правового людиноро-зуміння, далі - від правового людинорозуміння до „системно-галузево-правового" людинорозуміння (а не навпаки). Відтак, через фундаментальність, радше ніж елементність характеру такого дослідження на нього може претендувати філософія права як найбільш абстрактний та фундаментальний спосіб дослідження права. Підкреслимо: йдеться насамперед про дослідження „образу" не індивідуальної, кожної конкретної людини, а „образу" людини загалом. Утім не заперечується і практичний вимір такого дослідження Визнання плюралістичності підходів, вихідної складності та суперечливості джерел. На основі яких фундаментальних уявлень, ідей тощо, про людину має ґрунтуватися дослідження та конструювання людинорозуміння? Адже, умоглядні, радше ніж реальні, дійсно існуючі характеристики чи окремі переваги таких характеристик, як основи концепції людини, що лежить в основі права (якщо вони не дійсні), наперед можуть заперечувати чи применшувати значення такої концепції. Тут слід звернути увагу на історичний досвід та тенденції щодо людини в праві, яка розвивалася за принципом „від людини поза правом, до права людини". В. С. Бигун ЧЕЛОВЕК В ПРАВЕ. ПРАВОВОЕ ЧЕЛОВЕКОПОНИМАНИЕ КАК ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВАЯ ПРОБЛЕМА Человек традиционно не воспринимался одним из объектов исследования государства и правоведения, как это присуще философии. В то же время утверждение человека как высшей социальной ценности как в теории и философии права, так и в «действительности» права выступает определяющей целью исследований человека в праве. Вводимые понятия общего человекопонимание и специфического правового человекопонимания призвано содействовать теоретическому и практическому осуществлению этих задач, в особенности на современном этапе. V. S. Bihun HUMAN BEING IN LAW. THE LEGAL UNDERSTANDING OF MAN AS A PHILOSOPHICAL AND LEGAL ISSUE Traditionally, man has not been considered one of the objects of state and law studies, this being to the opposite with philosophy. Still, the affirmation of man as the highest social value both in theory and philosophy of law, and in "reality" of law determines the objective of studies of man in law. The introduced notions of "man-understanding" (understanding of man) and specific legal understanding of man are expected to facilitate the theoretical and practical realisation of the set goals, especially in the present time. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ © 2003 р. В. М. Шаповал Національний університет внутрішніх справ, м. Харків АНТРОПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ Обставини складаються так, що сьогодні, в умовах зростання значущості індивідуального життя й індивідуальної свободи, коли кожен має досить вільного часу, але не завжди є носієм життєстверджуючих цінностей, мабуть, ніщо не в змозі замінити право в ролі регулятора суспільних відносин і додержання суспільного порядку. В цьому сенсі можна надійно прогнозувати, що роль права й надалі буде тільки зростати. Далеко не всі згідні з тим, що право займає все більш значне місце в сучасному соціумі, що настає епоха "панування права". Разом з об' єк-тивним зростанням його ролі стають усе більш голоснішими протести проти, нібито, тотальної нормативної уніфікації та стандартизації життя. Але всі ці сплески соціальної аномії свідчать саме на користь права, заставляють більш уважно ставитись до думки про його вирішальний вплив. Більш того, в зв' язку з цим, а також з деяких інших причин, стає нагальною потреба в рефлексії з приводу суттєвих його підвалин, тобто в філософії права. Філософії права має свою історію, яка тісно пов' язана з історією філософії та духовної культури того або іншого народу взагалі. Вона пройшла досить значний шлях свого розвитку, переживаючи ті ж спади і підйоми, як це мало місце в загальній філософії. Своєрідно складалися взаємини між філософією та філософією права, з одного боку, і філософією права та правознавством, з іншого. Сучасна філософія права є досить розгалуженою сферою філософії, яка має свій предмет, метод, засоби взаємодії з конкретними галузями позитивного права та виходами на соціальну конкретику. Здавалося б, у неї є все можливе, щоб виконувати свою рефлексуючу та критичну функції. В дійсності це не завжди відбувається. Причини цього в тій ролі, яку відіграє філософія в духовній культурі сучасного суспільства. Духовне життя початку нового тисячоліття надзвичайно складне і плюральне: з одного боку, воно вкрай насичене сцієнтизмом, з іншого, несе в собі значні елементи окультизму та вульгарної містики, поєднуючи в собі те, що, здавалося б, не поєднується. З іншого боку, ці причини ми знаходимо в самому праві, яке втратило свій освячений релігією та мораллю зміст і націлене скоріше на виконання суто інструментальних функцій. Право як позитивне право, за великим рахунком, не потребує ніякої філософії. Його внутрішня самооцінка, а також зовнішнє визнання чи невизнання, виходять з того, наскільки ефективно воно може вирішувати нагальні, практичні завдання. Правники, як люди догматичного мислення і конкретної дії, завжди досить скептично ставились до порад філософів. Тільки в епохи соціальних штормів і бурхливих перетворень, коли ситуації переходять точку кипіння і готові вибухнути, догми права відступають кудись назад і всі засоби стають у пригоді аби повернути спокій, саме тоді виникає потреба звертатись до глибинних філософських ідей, шукати нові смисли та ціннісні орієнтири, які могли б замінити те, що девальвоване або втрачене. Україна переживає саме такі часи. Після набуття незалежності треба було відновлювати багато духовних сфер, які були заборонені або навмисно загнані в тенета мовчання та внутрішньої еміграції. Однією з них була саме філософія права. У дореволюційній часи російська та українська філософія працювали багато в чому в єдиному ментальному полі і набули досить високого рівня розвитку. Праці багатьох визначних мислителів дореволюційної доби складають золотий фонд східнослов'янської філософської та правової думки. Але за радянських часів ці теоретичні набу-тки не були затребувані і до певного часу лежали мертвим вантажем на полицях архівів. Треба було відродити ці скарби думки, зробити кращі праці філософів права минулого надбанням широкого наукового загалу. Завдання було нелегким, адже на багато десятиріч була перервана філософська традиція, поховані в "спецсховищах" першоджерела, відсутня підготовка професіоналів з цієї галузі. Завдання ускладнювалось ще й тим, що всі ці роки західна філософсько-правова думка не стояла на місці, вона розвивалась, ішла вперед разом з розвитком загальної філософії в руслі інтегрального осмислення змін, що відбуваються в соціальному бутті. За останні роки зроблені перші, досить упевнені кроки для того, щоб поновити розвиток філософії права в Україні, дати новий імпульс її життю, підняти до рівня, який відповідав би вимогам часу. Виходять друком численні підручники та монографії, де розглядається широке коло питань, пов'язаних з філософсько-правовою проблематикою, приймаються до захисту кандидатські та докторські дисертації, з'явилось чимало молодих учених, які спеціалізуються в цій галузі. Доброю подією є те, що українська спілка філософів права стала членом Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії і відтепер вітчизняні дослідники мають можливість брати повноцінну участь в обговоренні важливих філософських питань, заявити про себе світовій філософській спільноті. Особливістю сучасного стану розвитку філософії права в Україні є те, що цей процес відбувається в умовах становлення держави й правової системи, суттєвих трансформацій суспільства і людини. Такі обставини можна було б вважати сприятливими, адже саме в епоху корінних зовнішніх змін народжуються нові, оригінальні підходи і нестандартні рішення. Але є тут і певні труднощі. З одного боку, швидкі зміни потребують чіткого з'ясування цілей, до яких треба прямувати, щоб не відбувалася втрата орієнтирів і перебудова, що називається, на ходу. З іншого, чітке прояснення цілей і вироблення стратегічних напрямків потребують клопіткої, повільної роботи в філософському осмисленні перемін, які відбуваються, а часу для такого осмислення немає. Право має стати одним з дієвих важелів, які забезпечували б реформування суспільства у потрібному напрямку, ефективність і незворотність змін. Відсутність глибоких філософсько-правових концепцій, які були б пов' язані з аналізом світу людини, задавали б світоглядні обрії та ціннісні орієнтири, прирікає діяльність на хибні кроки та численні помилки. Як нам здається, одним з важливих напрямків вітчизняної філософії права має бути антропологія права, яка спиралась би на вітчизняну традицію та сучасну українську філософську думку. Водночас, не повинні зоставатися поза увагою дослідження людини в умовах інформаційного суспільства та розвідки передової західної філософської антропології в цих напрямках. Людиновимірний образ права має стати в центр теоретичної та практичної роботи філософів права. Якщо буде усвідомлено, що людина є не об' єктом, а суб' єктом соціальних дій, що через неї і для неї відбуваються всі навколишні трансформації, що вона - не механізм і не фактор, а істота, яка має розум і вільну волю, то така позиція буде більш сприятливою для розуміння сенсу права, удосконалення людини і суспільства. В. Н. Шаповал СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ И АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЕ ИЗМЕРЕНИЯ РАЗВИТИЯ ФИЛОСОФИИ ПРАВА В УКРАИНЕ Философия права, уделяющая значительное внимание социологическим и антропологическим факторам динамики правовой реальности, играет важную роль в переосмыслении сущности и ценности права. В связи с этим данная дисциплина в условиях трансформации государственно-правовых институтов в Украине должна занять одно из первостепенных мест в системе знаний о человеке и обществе. V. M. Shapoval SOCIOLOGICAL AND ANTHROPOLOGICAL DIMENSIONS IN THE DEVELOPMENT OF PHILOSOPHY OF LAW IN UKRAINE The philosophy of law, paying considerable attention to sociological and anthropological factors of the dynamics of the legal reality, plays important role in rethinking of the essence and value of law. Considering this, the discipline - in the conditions of transformation of the state-legal institutions in Ukraine - should be placed on one of the paramount places in the system of sciences on man and society. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ © 2003 р. В. В. Шкода Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина ОЧЕРК ПРАВОВОЙ АНТРОПОЛОГИИ С течением времени меняется восприятие высказываний. Сие, разумеется, - банальность, но позвольте мне привести случай из жизни, чтобы перевести банальность в нечто нетривиальное и заодно обозначить цель настоящей статьи. На заре перестройки один провинциальный доцент отправился в длительную зарубежную командировку. Лет через пять он вернулся, получил на родной кафедре «часы», а потом встал вопрос о теме научной работы. «Так чем будем заниматься?», - спросило его ответственное лицо. Подумав, доцент ответил: «Проблемой человека». Это вызвало у присутствующих улыбки, а упоминание об этом впоследствии в заглазных разговорах она неизменно порождало гомерический смех. Жизнь подарила маленькому философскому сообществу эксперимент или, иначе говоря, возможность прочувствовать последствия интеллектуальной изоляции. Когда доцент уезжал, проблема человека считалась одной из философских проблем. Очень даже новой, после десятилетий господства «материалистической диалектики». Он и приехал с таким представлением. А в том сообществе, которое он покинул, в ходе активных социальных переговоров сложилось уже иное представление, а именно - в философии нет других проблем, кроме проблемы человека. Между тем признание того, что некая проблема настолько является философской, насколько в ней присутствует антропологическое измерение, не есть результат или вывод. Это - нечто вроде декларации о намерениях, или проект, или начало. В свете этой идеи надобно начинать переосмысление, точнее, переписывание многих философских тем и сюжетов, нагруженных натурализмом и объективизмом. Далее я попытаюсь показать, как это может выглядеть применительно к философии права. В привычной всем манере о праве говорят как о системе общеобязательных социальных норм, охраняемых силой государства, или как о регуляторе социальных отношений и т.п. Право представляется реальностью, независимой от индивида и внешней ему. Индивид как бы погружен в эту реальность. Так понимаемое право трудно совместить с «правами», хотя бы потому, что оно грамматически не допускает множественного числа. Антропологический подход предполагает иное понимание: право - это то, чем обладает конкретный человек. Тогда, говоря о праве, мы обязательно имеем в виду одно из прав. Именно в этом смысле имел в виду право Родион Раскольников, когда вопрошал: «Тварь ли я дрожащая или право имею...». И Соня, понимающая право как все простые люди, только всплеснула руками: «Убивать? Убивать-то право имеете?» Конечно, доказывать себе, что ты что-то значишь путем убиения старушенок, - это крайность. Нам, однако, важен принцип. Чтобы разделить права. Чтобы показать, что есть права, так сказать, общие, каждому данные даром. А есть личные права. Те, что добыты собственными, может быть, величайшими усилиями. За разговорами о «правах человека и гражданина» эти личные права как-то подзабылись. А в ХУШ веке, когда эти разговоры только затевались, и идея равенства очаровала мыслителей, они стали считать, что кроме общих прав других прав нет. «Все иные права, связанные с личными заслугами, осуждались как привилегии» [2, с. 51]. Тогда, собственно, массы и поднялись на восстание. Именно массы хотят равенства прав, именно благодаря массам, вышедшим на авансцену истории, опошлены такие понятия как авторитет, элита, добровольное служение, ответственность, самодисциплина, благородство. Человек массы доволен собой, человек элиты предъявляет к себе строгие требования. Первый всегда готов брать, знает, где дают и как получить. Второму предлагают, считая это за честь. Образно говоря, первый числится под номером, второй имеет имя. Ортега-и-Гассет пишет: «Личные права - или ргіуі-^І08 - это не пассивное обретение, а взятый с бою рубеж. Напротив, всеобщие права - такие, как «права человека и гражданина», - обретаются по инерции, даром и за чужой счет, раздаются всем поровну и не требуют усилий, как не требуется их, чтобы дышать и находиться в здравом уме» [2]. Присутствующий в дискурсе о правах мотив различения и множественности, может быть развит, если обратиться к категории, ныне философами почти забытой, отданной на откуп педагогам и психологам, а в свое время считавшейся исключительно важной, а именно - категории «способность». По-видимому, как никакая другая, эта категория схватывает суть антропологического подхода. С ней успешно работает Поль Рикер. Он начинает с простого постулата: наше признание, узнавание и почитание человека осуществляется благодаря тому, чем он способен быть и что сделать. «Этот подход, - продолжает П. Рикер, - к проблеме можно назвать антропологическим. Ибо определение человека как человека способного (сараЫв) - это определение философской антропологии, которая и является фундаментом моральной и правовой философии» [3, с. 28]. Итак, «способность» в отношении к задаче определения права станет далее предметом нашего рассмотрения. Однако задержимся немного на мысли П. Рикера о том, что философская антропология является фундаментом моральной и правовой философии. Эта мысль методологически продуктивна, она, например, побуждает выстроить иерархию дискурсов, относящихся к феномену права. Все эти дискурсы надстраиваются над тем, что можно назвать жизненной практикой разрешения конфликтов, когда человек переходит, - и это исторический шаг огромного значения, - от применения силы к говорению. Речь идет о дорациональных, эволюци-онно складывающихся поведенческих актах, снимающих деструктивные напряжения психики, в частности, агрессию и страх. Можно сказать, что на этом уровне у человека зарождается чувство справедливости. Следующий уровень - непосредственная оптимизация поведения через рефлексию. Здесь формируется право как методика разрешения конфликтов. Сознательно решается такая задача: каким образом применить к конкретной конфликтной ситуации эволюци-онно сложившиеся или, как еще говорят, эмпирические, правила. Еще выше - уровень теории права, т. е. формулирования принципов, позволяющих создать непротиворечивую и взаимосвязанную систему норм, предполагающих принуждение. Далее располагается философия права. Это - наиболее абстрактные рассуждения о феномене права, имеющие цель эксплицировать категорию «добро». Так же как эстетика имеет цель эксплицировать «красоту», а гносеология -«истину». Наконец, философская антропология, венчающая всю систему, раскрывает источник этих рассуждений. Здесь-то и появляется категория «способность» как модус бытия человека. Замечу, что наше построение, или «строительство», шло, как и полагается, снизу вверх. Мы как бы реконструировали реальный исторический процесс познания - движение от вплетенных в практику регулятивов к все более абстрактным формам. Поэтому философская антропология и венчает систему. Чтобы она стала фундаментом, систему надо опрокинуть. И тогда наше построение станет системой знания. Вернемся, однако, к «способности». На протяжении длительного времени эта категория имела онтологический статус. У древних греков это - 8иуацц, т.е. возможность, потенция вообще, «начало движения или изменения вещи» (Аристотель). О глубине содержания этой категории можно судить по следующему факту. В предметном указателе к «Метафизике» ей отведена почти страница, и далее следует - «см. душа, суть бытия, ум, цель». В современных философских словарях термин «способность» если и встречается, то в смысле индивидуальных особенностей личности, обеспечивающих успешность какой-либо деятельности. Поэтому он и не употребляется без соответствующего прилагательного или предлога «к»: математические способности, музыкальные и т. п. Отсюда место из статьи П. Рикера «человек способный» воспринимается как сокращение. Так и хочется спросить: способный к чему? Это обстоятельство указывает на утрату понятием «способность» подлинно философского смысла. Ведь выражение homo sapiens не вызывает у нас желания спросить: мыслящий что? Или «красота», Сократ никак не мог добиться у собеседника - слабого философа, что есть красота вообще; тот все старался укрыться за конкретностью красивой девушки. Можно предположить, почему «способность» разделила судьбу забытых ныне категорий. Ее погубила именно универсальность. Наука схоластов в конце концов свела все объяснения к указанию на соответствующую способность. Каждая дисциплина ставила цель перечислить относящиеся к ней «способности». Механика - притягательные, удержательные, отталкивательные, направительные, распространительные, сократительные. Медицина - изгонительные, удержате-льные, изменительные и т.д. Эта методология «скрытых качеств и специфических способностей» (Ф.Бэкон) была отвергнута с появлением эмпирического естествознания Нового времени. Остались лишь анекдотические воспоминания вроде «опиум усыпляет, потому что обладает усыпляющими способностями». С новым способом обращения с природой пришла новая лексика. В языке естествознания «способность» сменилась «свойством» и «силой», в гуманистике она сохранилась, изменившись, разумеется, по смыслу, т.е. перейдя в психологическую сферу. В стремлении связать категорию «способность» с философско-правовой тематикой П. Ри-кер не был первым. Почти за четыре столетия до него это сделал Гуго Гроций в знаменитой книге «О праве войны и мира». Уже в первой главе книги Г. Гроций, анализируя различные виды права, особо останавливается на праве, «касающемся лиц». Оно определяется как «нравственное качество, присущее личности, в силу которого можно законно владеть чем-нибудь или действовать так или иначе» [1, с. 69] («Нравственное» понимается здесь не в современном узком смысле - относящееся к нравам или mores, а в широком - относящееся к духовному вообще). Далее Г. Гроций подразделяет нравственное качество на совершенное и менее совершенное. С первым он связывает понятие способность (facultas) со вторым - понятие соответствие (aptitudo). Итак, право по качеству делится на способность и соответствие. Способность Г. Гроций называет «правом в собственном или тесном смысле». Оно подразделяется на власть, собственность и право требования (по договору). С «соответствием» ясности нет. Далее я выскажу свое предположение. Пока же два соображения: о политическом значении определений Г. Гроция и о том, как понимать различие в латинских эквивалентах слова «способность». У П. Рикера оно передается словом capable, а у Г. Гроция - словом aptitudo. Определение права через способность есть проявление либерального мировоззрения. Мы обнаруживаем здесь истоки движения к равенству -доминанты современного политического мышления. К признанию того, что социальный статус личности должен определяться способностями, а не благородством происхождения. Это движение привело к постулату - «все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах», к современному правовому государству. Замечу, что «способность» в этом контексте - это не «благоприятные природные задатки», не то, что до времени скрыто, а то, что личность уже, так сказать, демонстрирует in action. А за двумя значениями слова «способность» стоят два главных персонажа философско-правового дискурса - разум и воля. От сapable образуется английское capacity. И как юридический термин Capacity to contract = способность заключать договор), и как обыденное - «вместилище», «емкость». Оба варианта прямо указуют на разум как способность понимания. «Не все вмещают слово сие, но кому дано» (Мф. 19, 12). И в другом месте «Еще многое имею сказать вам, но вы теперь не можете вместить» (Иоан. 16, 12). Так Христос говорил ученикам, имея в виду их духовную неподготовленность. Между тем «facultas» подчеркивает в способности волевое начало -«поступать, действовать, совершать, вести себя». Итак, способность имеет смысл понимания (разумения) и действования (воления). В языке философской антропологии способность, по-видимому, синонимична открытости. Человек - существо, открытое миру. Это -удивительно лабильное существо, адаптирующееся к различным обстоятельствам и условиям жизнеобитания. Дар открытости компенсирует изначальную беспомощность: рожденный в мир, человек ничего не умеет. Но он легко вбирает в себя мир, и потому абсолютно обучаем. Одним словом, он способен. Не к чему-то конкретному -к тому или иному. Он способен вообще. Способен вмещать в себя многообразие, непрерывно перестраиваться и действовать адекватно окружающей среде. С возрастом это качество в значительной степени утрачивается. Закрепляются стереотипы поведения, человек как бы переходит на рефлексы (так и хочется употребить жаргонное «на автопилот»). Обратимся теперь к виду права, который Г. Гроций именует соответствием. Полная ясность здесь только в том, что соответствие по сравнению со способностью является нравственным качеством менее совершенным. Стало быть, речь идет о зрелости человека. Если способность это право в собственном смысле, то соответствие есть возможность иметь полноту прав. Слово «соответствие» выбрано здесь, по-видимому, для того, чтобы обозначить критерий обладания правами. Существо имеет права постольку, поскольку оно соответствует роду человеческому, относится к виду homo sapiens. Разум и воля у конкретного человека могут отсутствовать, но этот человек обладает правами. Не в смысле способности, а в смысле соответствия. Если это так, то принятая Г. Гроцием пара способность-соответствие совпадает с парой из современного юридического языка - дееспособность-правоспособность. Вот и соединилась классика с «модерном». Теперь я хочу ответить на возможный вопрос: что собственно дает для понимания сущности права обращение к категории «способность?». Напомню, что понятия «правоспособность» и «дееспособность» характеризуют субъекта права в отношении его самодостаточности. Чтобы быть правоспособным, т.е. носителем прав, достаточно просто быть человеком, так сказать, быть способным родиться. Иными словами правоспособность - характеристика качественная, несмотря на то, что при жизни человека его правоспособность может быть ограничена судом. Между тем чтобы быть дееспособным, недостаточно просто быть, необходимо быть понимающим происходящее и предвидящим последствия своих действий. Здесь неизбежно появляется идея меры - меры умственной и волевой зрелости. Никакого другого критерия самодостаточности кроме возраста законодатель не придумал. Поэтому объем дееспособности устанавливается рядом законов в зависимости от возрастного ценза. Итак, две характеристики - правоспособность и дееспособность, призваны отразить факт антропологического разнообразия в правовом измерении. Иначе говоря, они указывают на правовое неравенство людей, вытекающее из их интеллектуально-волевого неравенства. В реальном праве законодатель вводит это неравенство весьма осторожно, иначе и быть не может, поскольку дело касается самого жизненного мира. Оперируя же категориями «способность» и «соответствие», не являющимися собственно юридическими, мы лишь рассуждаем. Это не представляет опасности для жизненного мира, и вместе с тем может продвинуть наше понимание реального права. Хотя бы через описание известных феноменов в новом формате. Дело в том, что фактически идея равенства прав, по-видимому, навсегда останется идеей. «Люди рождаются равными в правах». Рождаются - да, а умирают? Как их отправляют в мир иной? Свидетельствуют ли эти церемонии - похороны, о равенстве усопших в достоинстве и правах? Каждый знает, что не свидетельствуют. Стало быть, если и пришли они в этот мир с равными правами, то уходят с правами явно не равными. После этих оговорок я сформулирую три тезиса относительно объема прав индивида в зависимости от его способностей. Конкретный индивид имеет столько прав, сколько у него способностей. В каждом сообществе существуют социально признанные процедуры выявления способностей индивидов (испытания). В цивилизованных сообществах каждый индивид имеет, по крайней мере, один официальный документ, удостоверяющий его способности, даже если он никогда не подвергался испытаниям. Вообще говоря, человек имеет столько прав, сколько у него дипломов, аттестатов и т.п. А под одним официальным документом имеется в виду, конечно, свидетельство о рождении. По этому документу устанавливается возраст человека. Стало быть, это - своего рода аттестат зрелости, ибо считается, что только по достижении известного возраста человек способен ответственно совершать общественно значимые акты: вступать в брак, участвовать в выборах органов власти и устанавливать имущественные отношения. Мы имеем здесь дело с возрастным цензом. И получаем возможность порассуждать о цензе вообще. Этого требует тема, ибо идея ценза изначально, у древних римлян, предполагала оценку имущественного состояния гражданина, а отсюда - определение его социальнополитичес-кого статуса, и, в конечном итоге, способности к ответственному государственному мышлению. В современном мире все еще действуют избирательные цензы - условия, при которых человек получает право участвовать в формировании власти. Таких условий - масса. Некоторые цензы, -половой, расовый, имущественный, - в цивилизованных странах считаются дискриминационными. С некоторых пор, замечу. К примеру, женщины получили избирательное право во Франции в 1944 году, а в Швейцарии - в 1971. Имущественный ценз сохраняется в Канаде для граждан, избирающихся в верхнюю палату парламента. Надеюсь, что размышление над понятием «способность» несколько снизит присущую большинству читателей предубежденность к идее ценза. Не следует сразу связывать ее с дискриминацией. Для ранних демократий не мешало бы, на мой взгляд, некоторые цензы иметь. Чтобы человек, опускающий бюллетень в избирательную урну, хотя бы понимал, что он, собственно, делает. Идея личных прав еще не стала тем «умственным окошком» (Вл. Соловьев), через которое можно рассматривать общественную жизнь во всех ее подробностях. А без этого вряд ли может успешно укорениться в общественном сознании и сама идея права. Я приведу пример, точнее, только намекну на подобное рассмотрение. Тот, кто, «проходил» в вузе теорию познания, возможно, помнит ее словарь: субъект, объект, метод, истина и т. д. Помнит и хитроумные сюжеты, связанные с описанием познавательного процесса. Но я уверен, что никому из преподавателей не приходило в голову поставить вопрос о праве на познание. Имеет ли человек право познавать? Мне ответят, что этому вопросу просто нет места в теории познания, этот вопрос ей иррелевантен. Что верно, то верно, но, может быть, этот ответ не в пользу самой теории познания? Ибо в ней фигурирует человек вообще, постигающий тайны мира вообще. А если мы вспомним, как это происходит в реальной жизни, в институционально оформленной познавательной сфере, то вопрос о праве на познание окажется вполне уместным. Чтобы работать в научной лаборатории, надо иметь соответствующие способности, публично признанные в целом ряде испытаний, и удостоверенные официальными документами. И когда объявляется конкурс на замещение вакантной должности сотрудника научной лаборатории, понятно, что не каждый человек имеет право в нем участвовать. Вот еще ситуация. Вы подаете в специализированный Совет готовую диссертацию, в которой изложены важные научные результаты. Секретарь Совета требует от вас документ об утверждении темы. А вы в свое время тему не утвердили, не до того было, хотелось науку делать. В таком случае, может сказать вам секретарь, ваша деятельность незаконна, и ваши научные результаты следует аннулировать. Это я, конечно, экстраполирую, но вполне логично. Сформулированные выше тезисы можно интерпретировать применительно к разнообразным сферам социального бытия, подтверждая идею правового неравенства. Это неравенство не дискриминационного типа. Оно отвечает условиям справедливости. На языке, чуждом еще нашим научным текстам, оно выражается словами «всякому имеющему дастся и приумножится, а у неимеющего отнимется и то, что имеет» (Мф. 25, 29). Кстати, паре соответствие-способность в христианской теологии соответствует пара образ-подобие. Человек задуман по образу и подобию Бога, однако сотворен только по образу. Достигнуть подобия - дело человека, его свободных личных усилий. На этом пути можно достичь огромной высоты, а можно и не двинуться по нему, зарыв свой талант. Список литературы Гуго Гроций. О праве войны и мира. - М., 1994. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Избранные труды. - М., 1997. Поль Рикер. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права // Вопросы философии - 1996 . - № 4 В. В. Шкода ОЧЕРК ПРАВОВОЙ АНТРОПОЛОГИИ Использование философской антропологии в качестве фундамента моральной й правовой философии приводит к определению права через категорию «способность», что, в свою очередь, позволяет в рамках либерального мировоззрения разрешить вопрос о социальном и правовом статусе личности в современном обществе. V. V. Shkoda LEGAL ANTHROPOLOGY ESSAY The use of philosophical anthropology as a basis of moral and legal philosophy results in defining law through a category of "ability" that allows - within the framework of the liberal worldview - to solve the issue of the social and legal status of the person in a contemporary society. ФІЛОСОФІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ © 2003 р. В. Брюґґер HYPERLINK \l "bookmark3" Гейдельберзький університет, юридичний факультет, м. Гейдельберг (ФРН) ОБРАЗ ЛЮДИНИ У КОНЦЕПЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ Наукові конференції чи судові спори з питань прав людини найчастіше стосуються конкретних прав. Так, наприклад, може йтися про те, чи інтерес захисту життя повинен превалювати над інтересом застосування смертної кари чи проведення аборту? До якої міри може бути обмежено гарантовану свободу слова, якщо внаслідок її використання інша особа зазнає образи? У якій мірі малозабезпечені люди й громади вправі вимагати соціальної підтримки від заможних людей і громад в ім'я соціальної справедливості? Відповіді на ці запитання даються позитивним правом у конституціях країн, або в законодавстві, яким забезпечується дотримання прав людини, або ж в універсальних чи регіональних документах з прав людини. Проте чимало проблем ще не вирішено чинним національним і міжнародним правом. Навколо ж вирішених проблем тривають дискусії щодо способів інтерпретації конкретних прав і конкуруючих індивідуальних чи публічних інтересів. У цих дискусіях віддзеркалюється відмінність поглядів певних груп і культур у рамках однієї держави, кількох держав або блоків об' єднаних держав. Так, в усіх суперечках щодо прав людини, які виникають або внаслідок формулювання нових прав, або внаслідок інтерпретації неусталених прав, виникає неузгодженість між вимогою універсальної значимості та постійно виникаючим специфічним розумінням цих прав. Суперечність між універсальним і специфічним розумінням прав людини можна розв' язати шляхом застосування різних методів. Можна, наприклад, вдатися до політичної дискусії; або віддати перевагу правовому аналізу, використовуючи загальноприйняті методи інтерпретації; чи спробувати розробити концепцію, яка допоможе знайти підхід не тільки до окремих проблем ідентифікації прав людини, але й до дилеми між універсальністю та специфічністю у розумінні прав людини. У цій статті використовується концептуальний напрям, у рамках якого роз'яснюється поняття «людина», що покладене в основу концепції прав людини, яке складалося історично і відображене у сучасних документах з прав людини. Цей підхід покликаний допомогти розробити такий «образ людини» (німецькою - das Menschenbild, англійською - the image of the person), з яким могли б погодитись усі світові культури, принаймні до певної міри. Сподіваюся, що запропонований варіант образу людини зможе забезпечити інтелектуальне підґрунтя для подолання суперечності між універсальністю поняття прав людини та специфічністю їхньої кон-цептуалізації різними світовими культурами. Жодна, навіть найдосконаліша інтелектуальна концепція не здатна замінити політичні та правові заходи, спрямовані на удосконалення механізмів захисту прав людини. Водночас, політичні та правові дискусії з питань прав людини якраз і передбачають ідеї, подібні до тих, які викладені у цій статті. Щоб продемонструвати це, звернемося до використаного Федеральним Конституційним Судом ФРН поняття «образу людини» у контексті Конституції ФРН [14, s. 7, 15-16]. І. Історичний розвиток і юридичне утвердження прав людини Розгляд «образу людини», що лежить в основі концепції прав людини, піднімає низку неоднозначних питань. Звернення до певного «образу» сприяє формуванню всебічного та холісти-чного уявлення про права людини. Такий підхід видається вдалим, адже чимало різних суто політичних вимог було запропоновано у якості прав людини, або визнано такими [28; 31, s. 1]. Всебічний і холістичний підхід зосереджує увагу на універсальній суті, закладеній в основу значної кількості специфічних вимог щодо забезпечення прав людини. Більше того, розгляд образу людини у зв' язку з ідеєю прав людини також сприяє «гуманізації» академічної рефлексії. Це додає емоційності визнанню обов' язковості прав людини та дає змогу людям відчути себе частиною такого образу, поціновувати його людські характеристики. З іншого боку, одним з недоліків такого підходу до прав людини може бути небезпека ідеологічного зв' язку певного образу з певною культурою. Кожну культуру характеризують певні «образи» людини у вигляді як загальних, так і спеціальних ролей, наслідування яких очікується від людей, як-от ролей батька, вчителя, священнослужителя, друга, патріота. На відміну від фотографічних образів, ці образи є «ідеальними моделями» (master ideals) [36, p. 84, 85-91; 34, s. 106, 113, 176, 184, 192, 243] конкретної культури, що є рольовими моделями успішного розвитку людини. І якщо б ідеали якоїсь певної культури сприймалися як обов'язкові досягнення універсальних прав людини, годі було б сподіватися на їх міжкультурне розуміння та прийняття. Навпаки, можна було б почути докір у культурному імперіалізмі. Відповідно, результатом був би «негативний мир» - певне перемир'я між культурами та країнами, котре, в кращому випадку, попереджувало б війну. У будь-якому разі «позитивний мир» HYPERLINK \l "bookmark5" [25, p. 93, 113-114] - у розумінні взаємного зближення в напрямі узгодження основних цінностей між державами та народами - виключався б заздалегідь. Задля збереження переваг та уникнення недоліків у використанні поняття образу людини в концепції прав людини, розглянемо найбільш важливі історичні етапи становлення цієї концепції, а також чинні декларації та конвенції з прав людини. По суті, боротьба за права людини, що розпочалася двісті років тому, була результатом зусиль західного Просвітництва та демократичних революцій у Північній Америці та Західній Європі. Однак, за останні два століття використовувався настільки широкий діапазон різних концепцій прав людини, що жодна культурна чи політична спільнота не спроможна стверджувати, що саме її розуміння та інтерпретація таких гарантій є винятково «правильною». Відповідно, якщо образ людини віддзеркалюватиме специфічні ідеї лише однієї з конкуруючих культур чи ідеологій, навряд чи це знайде універсальне схвалення. Отож, необхідно коротко розглянути історію та стан нормативного закріплення прав людини для того, щоб представити ідею універсального образу людини в концепції прав людини. Історію становлення концепції прав людини можна розділити на три головні етапи, які прийнято вважати, відповідно, правами першого, другого та третього покоління HYPERLINK \l "bookmark6" [30; 23, s. 841; 35, s. 9-11]. Права людини першого покоління були проголошені у час великих демократичних революцій в США та Франції. Вони зосереджені на індивідуальних громадянських і політичних правах, гарантуванні як приватної свободи, так і демократичної участі. Німецький юрист Ґеорґ Єлінек називав такі права відповідно «status negativus» та «status activus» [24, s. 81-193]. Права негативного статусу мають захисний характер. Іхня мета - попередження порушень з боку держави, пов'язаних зі свободою та власністю. У виняткових випадках, коли державі дозволяється обмежувати ці права, вона зобов' язана дотримуватися процедурних положень, зокрема гарантій «habeas corpus», які стосуються недоторканності особи. Права активного статусу, що пов' язані з участю у політичному процесі, включають свободу слова, зібрання, об' єднання в асоціації, демократичне виборче право. Права людини другого покоління виникають протягом XIX ст., коли у центрі уваги опиняються соціальні права, або «status positivus», за Єлінеком [24, s. 114]. Ідея позитивного статусу постала як результат загострення проблем часів індустріальної революції. Економічні та соціальні права призначалися для того, щоб подолати зубожіння та пролетаризацію значної кількості населення. Необхідно розрізняти два варіанти політичних рухів, що вимагали соціальних прав. Першим є революційний рух, яскраво представлений марксизмом, боровся за заміну капіталізму соціалізмом. Другим є реформістська школа, представлена у Німеччині такими правознавцями, як Лоренц фон Штайн і Герман Геллер, що прагнула довести переваги соціальноринкової економіки, тобто «капіталізму з людським обличчям». Цей реформістський соціально-демократичний рух зараз можна вважати домінуючим, або, принаймні, одним з таких, з якими рахуються у багатьох країнах світу. Права людини третього покоління, концепцію яких розвинуто у ХХ ст., додали ще два виміри дебатам з прав людини. Перший - універсалізація прав людини після Другої світової війни. Так, Загальна декларація прав людини, прийнята та проголошена ООН 10 грудня 1948 р., не обмежується Західною Європою та Північною факт, що третє покоління прав людини ні в якому випадку не є «кращим» чи «вищим» за попередні покоління; воно не «перевершує» ці покоління у гегелівському розумінні, а радше являє собою нову фазу в історії прав людини. Тому Рідель віддає перевагу терміну «вимір», а не «покоління» Америкою, а, натомість, утверджує появу «загального стандарту досягнення для всіх народів та усіх націй» HYPERLINK \l "bookmark7" [41, p. 71; 3, с. 7-11]. Користуючись мовою Єлінека, можна сказати, що сама ідея прав людини сягнула «status universalis». Водночас з' явилася потреба у колективних правах нового покоління, наприклад, у представників країн третього світу та етнічних меншин. Найбільш вагомими правами людини третього покоління є такі права, як право на розвиток, на захист довкілля, на участь у розподілі «спільної спадщини людства», що включає ресурси дна моря, економічне використання космічного простору, а також інші природні та культурні ресурси [35, s. 12-21; 10, s. 537, 540-541]. Нині, на рубежі тисячоліть, розглядаючи політичні та правові документи з прав людини, ми стикаємося із безладною багатоманітністю чисельних декларацій і конвенцій регіонального та універсального характеру. Ці документи стосуються: (1) загального регламентування, (2) права на самовизначення і розвиток, (3) заборон геноциду, військових злочинів і злочинів проти людства, (4) ліквідації дискримінації, (5) заборони рабства, підневільної праці та торгівлі людьми, (6) проблем біженців, притулку, осіб без громадянства, з подвійним чи множинним громадянством, іноземців, (7) поводження із засудженими злочинцями та іншими затриманими, (8) питань соціального забезпечення, (9) робочої сили та праці, включаючи свободу створення асоціацій і рухів, (10) шлюбу та сім' ї, у тому числі прав дитини, (11) свободи друку та вільного обігу інформації, (12) конфіденційності даних про приватне життя, (13) права на відмову від військової служби, (14) гуманітарного права [28]. II. Від фундаментальних інтересів до образу людини З вищенаведеної дискусії можна припустити, що впорядкування різноманітних бачень та вимірів прав людини є справою нелегкою. Завдання філософії права - сформулювати всебічний та добре збалансований підхід, який сприяв би попередженню ідеологічних маніпуляцій ідеєю прав людини. Філософія пропонує кілька різних підходів для вирішення цього завдання. Таким, наприклад, є підхід, запропонований Ернстом-Іоахімом Лампе, названий «негативне природне право» [27, s. 50, 57, 198]. Лампе аналізує антро пологічні базові потреби та інтереси, які повинні братися до уваги будь-яким правопорядком для здійснення тривалого впливу на людську поведінку. Схожий підхід пропонує концепція «мінімуму природного права» [21, р. 189; 5], яка полягає у виявленні елементарних умов людського буття. У межах цього підходу, розвинутого Гербертом Л.А. Хартом HYPERLINK \l "bookmark8" [21, р. 189-195; 9, 8. 119], буття людини характеризується обмеженим альтруїзмом, обмеженою силою волі, обмеженими ресурсами та обмеженим розумінням. Третій підхід, що його підтримує Джон Ролз, аналізує природні та соціальні «основні блага» [33, р. 90; 4]. За цим підходом, усі люди хочуть володіти та користуватися такими основними благами, незалежно від особистих цілей, які можуть суттєво відрізнятися і насправді часто відрізняються. По суті, цей погляд є удосконаленою версією традиційної доктрини природного права, у якій вже наголошувалося на захисті життя, свободи і власності [7]. Всі ці визначення людської природи чи спільних людських інтересів стають у пригоді в дискусіях про концепції прав людини або ж використовуються на користь захисту спільних людських інтересів. Я хотів би, однак, запропонувати дещо інший підхід. Не заперечуючи корисність згаданих вище поглядів на людські потреби та інтереси в дискусіях щодо прав людини, я хотів би інтегрувати ці філософські погляди, а також історію та сучасний діапазон вимог щодо прав людини в образі людини, що лежить в основі усіх рівнів дискурсу про права людини. Такий підхід не тільки є всеохоплюючим, але й таким, що «гуманізує» відповідні аспекти вимог щодо прав людини, звертаючись до них у контексті структури образу людини. Для когось такий підхід може видатися неординарним, але він не є безпрецедентним. У практиці Федерального Конституційного Суду ФРН [14, 8. 7, 15; 15, 8. 1, 44; 26, р. 39, 245-246, 250, 300, 307, 310, 312-314, 316, 361; 20], представленій у кількох важливих справах, використано образ людини, закладений у Конституції ФРН задля того, щоб роз'яснити сторонам у справі та громадськості в цілому ті підстави, на основі яких Суд домігся балансу між конкуруючими приватними інтересами та між приватними і публічними інтересами. Суд спробував використати цю формулу образу людини для того, щоб роз' яснити сторонам у справі, що вони як «особи» повинні прагнути зрозуміти й, в ідеалі, прийняти формулу балансу, запропоновану Судом. Головна засада цього образу людини, і, більше того, всіх людей, які взаємодіють у суспільстві, на думку Суду, необхідно випливає із положення про незалежність та індивідуальність кожної людської істоти як основної конституційної цінності. Ця ідея є вихідним положенням гарантії конституційних прав. Водночас, для повноцінного розуміння людини необхідно враховувати чинник взаємодії людей у суспільстві. Це, в свою чергу, веде до необхідності й легітиміза-ції конкуруючих індивідуальних і публічних інтересів. Цей другий комунітарний елемент формули образу людини сприяє виявленню такого важливого моменту: у контексті соціальної взаємодії не можна виправдовувати абсолютизм прав [18, р. 18-46], й відтак необхідно досягти певного розумного балансу між правами та обов' язками. Ось яким є типове формулювання Суду: «Образ людини, що лежить в основі Основного Закону ФРН, - це не окремий ізольований індивід. Навпаки, Основний Закон подолав суперечність між індивідом і спільнотою, забезпечивши здіс-нення комунітарних зв' язків та обов' язків людини без зазіхання на її внутрішню та автономну цінність» [14, 8. 15-16]. Безперечно, така формула не в змозі сама по собі наперед визначати рішення в будь-якій справі. Для цього необхідно розглянути справу по суті та покладатися на більш конкретні юридичні формулювання. Однак ця формула нагадує нам про проблему в цілому й може стати корисною, оскільки виявляє певні риси повноти людського буття, які, за умови їхнього належного врахування, можуть допомогти уникнути таких крайнощів як абсолютизм прав, авторитарне чи тоталітарне розуміння громадянського обов' язку. Цей образ людини також може застосовуватися до міжнародних документів з прав людини. До того ж, перевагою цього підходу є те, що він враховує цілий комплекс усталених і новітніх прав людини. Він також не обходиться стороною питання про суперечність конкуруючих приватних інтересів і суперечність між приватними і публічними інтересами, про які йдеться у кожній «складній справі» HYPERLINK \l "bookmark9" . Зрештою, цей підхід по- єднує формулювання та інтерпретацію позитивних прав людини з філософською дискусією про обґрунтування (виправдання) прав людини, й зокрема тих прав, які не передбачені письмовими нормативно-правовими документами та судовою практикою. Таким чином, загальним завданням такої формули образу людину є розвиток підходу, який охоплює увесь спектр існуючих прав людини й водночас залишається відкритим для нових прав. Така формула однак повинна бути короткою та чіткою, і являти собою дійсно чимось більшим, ніж узагальнення сукупності усіх прав людини або усіх поколінь чи вимірів прав людини, згадуваних у першій частині цієї статті. З іншого боку, такий підхід уникає занадто короткої та абстрактної формули. Такої, як наприклад, звернення до «свободи» як виключної (єдиної) фундаментальної засади прав людини. Хоча як з історичної, так і з філософської точок зору ця ідея є привабливою, виправдання прав людини винятково на засадах концепції «свободи» є небезпечним, оскільки вестиме до різних, конкуруючих та, можливо, навіть суперечливих концепцій сутності людської свободи. Під сутністю людської свободи можна розуміти негативну свободу від невиконання обов'язків, позитивну свободу самоутвердження як частину певної цілісної спільноти, капіталістичну свободу конкуренції, або соціалістичну свободу повалення капіталізму. Інакше кажучи, хоча свобода є важливим елементом в історії прав людини; це занадто абстрактна категорія, що робить її особливо вразливою для політичних маніпуляцій. Незважаючи на повсюдно наявний характер такої небезпеки, незалежно від змісту пропонованого терміна чи концепції, я сподіваюся, що запропонована мною формула дещо примножить потенціал продуктивного діалогу навіть між конкуруючими групами і культурами. ІІІ. «Образ людини» прав людини Запропонована формула, яка складається з п' яти елементів, вказує на те, що права людини мають на меті забезпечення «самовизначального, значущого та відповідального способу життя» кожній людині [11, 8. 578-584; 39, 8. 2227; 19, 8. 418-423; 17, 8. 663, 637639; 38, 8. 2425, 2433]. У цьому розділі статті роз' яснюються складові елементи формули та їхнє поєднання. У наступному, IV розділі роз- того, що текстуально такі необмежувані права різних осіб конкурують між собою. глядаються різні функції формули. Зокрема пояснюється, як досягти балансу між вимогою про універсальне значення прав людини та розумінням прав людини, яке часто перебуває під впливом специфічних аспектів культури. Для візуалізації концепції дивіться наступну таблицю. Образ людини в концепції прав людини НАЗВА ЕЛЕМЕНТА ЕЛЕМЕНТ ВКЛЮЧАЄ А. Самовизначальний - свободу вибору; - відповідальність за вибір Б. Значущий культуру та традиції, котрі: - створюють вибір та - обмежують вибір В. Відповідальний - відповідальність за вибір; - взаємність; - юридичну відповідальність; - соціальну відповідальність Г. Життя - захист життя, належну процедуру; - екологію життя, нову належну процедуру Ґ. Стиль (Спосіб) - аналітично усі попередні елементи; - повагу до всіх попередніх елементів у розумінні приписів, незважаючи на - легітимно відмінні наголоси в різних культурах А. Самовизначення Самовизначення означає здатність людини ставити цілі та розробляти, втілювати й захищати свій життєвий план. До певної міри, кожен життєвий план неминуче є продуктом розвитку емпіричної природи людей, себто їхніх основних потреб. Емпіричні рушії, як наприклад, інстинкт самозбереження, однак, самі по собі не вичерпують змісту людського самовизначення. Для того, щоб людські потреби стали визначальними планами дій, «я» зазвичай має надати цим рушіям форми через їхнє утвердження, обмеження чи інтенсифікацію; цей процес стосується не тільки базових рушіїв, притаманним усім людям, але також і конкретних індивідів й їхньому способу життя [36, р. 90-91]. Інакше кажучи, у більшості ситуацій індивід має визначитися зі своїми схильностями і таким чином обрати конкретний план своїх дій, що зазвичай передбачає вибірковий характер діяльності. У контексті самовизначення необхідно виділяти два аспекти. Свобода вибору. Слідування природним нахилам спричиняє багатоваріантність напрямів вибору. Вибір партнера, професії, політичної партії, релігії належить до найбільш важливих для людини категорій вибору та виявляє специфічні погляди на різні аспекти життя, які людина вважає важливими. Персональна відповідальність. Водночас те, що людина звітує перед собою за власні рішення, виділяє й інший бік аспекту вибору - персональну відповідальність. Серйозне сприйняття свободи вибору означає, що відповідальний вибір не тільки передбачає переваги та надбання, але також пов'язаний з потенційним ризиком зазнати втрат та невдач. Б. Значущість Значущість - це елемент образу людини, який висуває на перший план фундаментальне антропологічне положення про те, що людський розвиток індивіда, спільноти чи людства у цілому ґрунтується на культурі. Культура, як прийнято вважати, - це друге єство людини. Це твердження засвідчує факт звільнення людини від суворої біологічної залежності. Часткове звільнення від визначальної сили інстинктів започатковує нову залежність. Соціальні норми та культурні концепції повинні розроблятися людством в усіх сферах життя для того, щоб визначити спосіб дій та відповідні їм поняття як ідентичні у будь-якому контексті. У цьому процесі культури формують свою особливість (ідентичність), а індивіди - свою особистість. Люди, через невизначеність своїх природних схильностей, мають розвинути соціальні та культурні програми щодо того, чого вони хочуть досягти та чого уникнути. Кожна культура має розробити загальні дороговкази про те, що є добром, а що злом, що є чесністю, а що нечесністю. Особливо важливими у контексті образу людини є представлені культурами засадничі ідеали добра та справедливості, наприклад, про те, чого має прагнути батько, друг, урядовець або демократія, чи до чого бути подібними [24, 8. 85-91]. Це, однак, не означає, що культура повністю зумовлює життя і розвиток індивіда. Радше вона провадить загальні горизонти потенційного розвитку, з якими індивід неодмінно зіткнеться передусім тоді, коли виникне бажання відхилитися від домінуючих у певній культурі стандартів поведінки. В. Відповідальність Про відповідальність, тобто про те, що людина звітує перед собою за своє життя і поведінку, вже згадувалося вище. В інших відношеннях відповідальність складається з трьох додаткових елементів, що розглядаються нижче. Взаємність. Той, хто вимагає прав та свободи, повинен надавати такі самі права та свободи іншим в ідентичних ситуаціях. Ця вимога може розглядатися як така, що випливає з міркувань логічної послідовності у дискусіях про права людини. У будь-якому випадку, взаємне надання прав та обов' язків є елементом гідності у вимогах (претензіях), пов'язаних із правами людини. Це означає, що ніхто не може претендувати на те, щоб ставити себе вище за інших, оскільки усі люди як люди наділені однаковою гідність та цінністю [6]. Юридична відповідальність. Відповідальність за власне життя передбачає юридичну відповідальність за порушення прав інших, наприклад, у контексті кримінального чи деліктного права. Суспільство, яке ґрунтується на принципі верховенства права, має гарантувати серйозне сприйняття законних прав та їх повагу громадянами, а також захист з боку державних службовців законодавства країни. Так, наприклад, деліктне право передбачає способи відшкодування завданих збитків тим, кому їх завдано, а система кримінального судочинства встановлює спосіб притягнення до відповідальності та покарання державою тих, хто порушив важливі приватні чи публічні інтереси. Соціальна відповідальність. Нарешті, у випадках, коли індивіди не здатні піклуватися про себе, соціальний обов' язок щодо надання їм допомоги покладається на інших. До цієї категорії належать: по-перше, члени сім'ї та інші особи, які перебувають у тісних стосунках з безпорадними індивідами через такі інституції, як релігійні організації та професійні асоціації та, подруге, політичне співтовариство. Подібна соціальна відповідальність є необхідною для певних груп суспільства через суттєву прірву між правами на свободу і власність та їх цінністю. Це трапляється тому, що такі групи не мають можливості суттєво актуалізувати право на самореа-лізацію чи право на володіння власністю HYPERLINK \l "bookmark11" [32, р. 204; 26, р. 370]. Причини їхньої неспроможності можуть бути різними: можливо, вони занадто молоді, занадто старі чи дуже хворі для того, щоб конкурувати у суспільстві, або ж вони є членами груп, до яких ставляться неприхильно, груп, які дискримінуються, і тому вони опиняються у гіршому становищі у порівнянні з іншими групами. У таких випадках соціальна відповідальність існує для того, щоб гарантувати стан, при якому «цінність свободи» не стала б занадто нерівномірною для членів різних соціальних класів. При впровадженні, наприклад, системи соціального забезпечення чи страхування здоров'я, держава має забезпечити рівні можливості кожному члену суспільства. Варто зазначити, що відповідальність політичного співтовариства носить допоміжний характер. Вона є гарантією у тих випадках, коли особиста чи сімейна відповідальність не є достатньо функціональною, або ж стає очевидним, що ці чинники не спрацюють. Г. Захист життя Людині має гарантуватися фізична безпека (виживання) ще до прийняття нею рішення про те, як їй вести своє життя. Оскільки фізичне виживання насправді є фундаментальним людським інтересом, остільки лише ті люди, які опиняються в екстраординарних ситуаціях, виявляють готовність ризикувати чи жертвувати своїм життям. Деякі політичні філософи, серед яких найвідомішим є Томас Гоббс, дійшли висновку, що фізичне виживання є найважливішим політичним інтересом, який у разі його колізії з іншими набуває більшого значення, ніж будь-що інше, у тому числі вимоги індивідуальних свобод, наприклад таких, як свобода переконань та совісті [22, р. 7-9; 1]. Звідси й випливає важливість «habeas corpus» (тобто закону про недоторканність особи) та справедливого судочинства. Ці гарантії сягають апогею у тому, що англосаксонський світ називає державою верховенства права (the rule of law state), а німецька традиція визначає як правову державу (Rechtsstaat). До цих традиційних аспектів захисту життя, фізичної цілісності та особистої свободи нещодавно додалися міркування щодо необхідності захисту довкілля заради виживання людських істот. Дискусії з цього приводу часто трансцендентують аспект виживання, оскільки припускається, що людське життя процвітатиме тільки тоді, коли людство досягне гармонії з іншими формами життя та природи в цілому. Ґ. Спосіб життя Спосіб (стиль) життя є останнім елементом запропонованої формули образу людини та стосується власне того стилю життя, який людина обирає для себе. Ще точніше, це не просто один із аспектів образу людини, але й кінцева ціль, оскільки стиль життя охоплює усі згадані раніше елементи. Людина не може «будувати» життя до тих пір, поки вона не володіє певним рівнем свободи вибору (вироблення) власного плану життя HYPERLINK \l "bookmark12" [14, 8. 7, 15; 15, 8. 1, 44]. Цей вибір, у свою чергу, залежить від того, що відбувається в оточуючому світі в цілому. Можливість відходу від усталених соціальних стандартів є важливою альтернативою, адже люди є одночасно і творіннями, і творцями [40, 8. 16]. І справді, саме зв'язок між цими двома аспектами спричиняє появу та існування «особистості» та «автентичності» [32, р. 12, 27]. До того ж, певна культура забезпечує критерії взаємної поступливості, індивідуальної відповідальності, індивідуальної підзвітності та соціального забезпечення, які є чотирма головними рівнями відповідальності. Людина, яка зважає на усі ці аспекти, не тільки «живе» своїм життя, але й діє адекватно, оскільки у такому балансі між індивідом, громадою та культурою людська гідність знаходить своє найкраще втілення. ІУ. Функції формули образу людини Сформульована таким чином формула образу людини є корисною і місткою, втім також має і деякі вади. А. Інтеграція Наведена формула узагальнює права людини, сформовані «трьома поколіннями», які обговорювалися вище. «Перше покоління», зосереджуючи увагу на самовизначенні, містить положення про вільний вибір економічної, комунікативної, соціальної та політичної участі. Загальновизнаним положеннями є захист життя. Найважливішим документом першого покоління прав є Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. HYPERLINK \l "bookmark13" [42; 3] «Друге покоління» прав людини підкреслює соціальну відповідальність, що означає піклування про забезпечення основних потреб індивіда, особливо у випадках бідності та хвороби. Ці права, наприклад, були проголошені та захищені у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. HYPERLINK \l "bookmark15" [42; 3] Права людини «третього покоління» стосуються ідей автономії та соціальної відповідальності, поєднуючи їх суть з традиціями конкретних груп чи співтовариств, чиї колективні права на самовизначення та ідентичність також повинні враховуватися у контексті забезпечення прав людини [37, с. 9]. Оскільки ця формула образу людини здатна інтегрувати та відповідати характерним особливостям усіх поколінь прав людини, вона постає як всеохоплююча. Б. Роз'яснення аналітичних відмінностей Зазначена формула може також використовуватися для аналітичних цілей. Вона корисна для детального дослідження того, якою мірою політична декларація, конституція країни, міжнародна конвенція чи певна філософія прав людини підкреслює різні аспекти, пов' язані з образом людини. Наприклад, з лібертаріанської точки зору, елементи вільного вибору, як в особистому житті людини, так і в умовах соціальної конкуренції, є основоположними передумовами ефективної соціальної співпраці та справедливого розподілу тягарів та вигод. Тому соціальне забезпечення і соціальний добробут займають у цій концепції, щонайвище, другу позицію [29]. І навпаки, згідно з концепцією добробуту за лібералізмом держава має активно усувати перешкоди на шляху до забезпечення рівних можливостей через компенсацію тим, хто опинився у суспільстві у менш сприятливих умовах. Це висуває припущення про те, що соціальні недоліки не відображають помилкових рішень, за які індивід може нести відповідальність у багатьох випадках [33, р. 90]. Комунізм, з іншого боку, нехтує такими реформістськими закликами про відповідальність держави. Ортодоксальні комуністи бачать людей членами всього людського виду, історична мета якого - відмова від бідності пролетаріату, що є ядром майбутнього людства. Індивідуальній автономії та самовідповідальності не відводиться значного місця у комуністичній ідеології. До того ж, важливість права, етики та релігії применшена аж до визнання їх залежності від боротьби між пролетаріатом та капіталом. Ця боротьба, у свою чергу, оцінюється на підставі науково досліджуваного руху до експропріації капіталістів та справжнього початку людської історії, якого не можна уникнути [12, 8. 115-144]. В противагу цьому, стрижнем комунітаризму є значущість. Комунітаристи підкреслюють важливість розвитку і виховання у співтоваристві задля багатогранного та успішного розвитку життя людини як індивіда та як члена багатьох груп, що складають суспільство. Водночас, прогресивна, ліберальна течія цього руху вказує на можливість того, що групове життя та оцінювання якості життя винятково на основі мінімізації індивідуалістичного вибору може стати перешкодою індивідуальному розвитку людини. З цієї точки зору, культура є корисною не тільки у своєму інструментальному розумінні, але також і через власну цінність [37; 11, 8. 318]. У підсумку, ця формула образу людини може використовуватися для роз' яснення розбіжностей між різними програмами, правовими актами та різновидами філософії прав людини. В. Нормативне визначення належних вимог Часом трапляється, що різні положення щодо людини не стикуються чи, принаймні, суперечать одне одному. Подолання цих розбіжностей вимагає не звичайного аналізу, а нормативного визначення відповідних вимог до забезпечення прав людини. На мою думку, коли один з елементів у образі людини домінує аж до виключення інших елементів, результатом є ідеологічне привласнення концепції прав людини, тобто політичний чи культурний імперіалізм. Такий імперіалізм, безперечно, послаблює універсальну цінність визнання прав людини і має бути усунутий. Тому пропонується вважати вказані п' ять елементів співоригінальними аспектами людського буття, якими не можна нехтувати задля успішного розвитку життя людини HYPERLINK \l "bookmark14" [34, 8. 95-96]. Усі ці аспекти, однак, не обов' язково мають однакове значення чи вагу. Припускаючи, що культура - це друга людська природа, визнаючи той факт, що культури частково відрізняються у своїх засадничих ідеалах, можна зробити висновок про те, що повинно існувати певне місце для варіацій у концептуалізації прав людини. Відповідно, культурний релятивізм чи партикуляризм містить певну частку істини. У контексті прав людини це означає, що такий простір необхідно утримувати для різноманітних регіональних документів з прав людини та різних шляхів балансування індивідуальних прав з легітимними інтересами громади. Водночас універсалізм прав людини може бути збережений через звернення до п'яти запропонованих елементів як спів-оригінальних частин людського буття. Кожен з них відображає необхідний аспект людського розвитку з тим, щоб кожна культурна чи політична спільнота могла їх усіх улаштувати. Це поняття спів-оригі-нальності підкріплюється ст. 30 Загальної декларації прав людини, що передбачає: «Ніщо в цій Декларації не може бути витлумачене як надання будь-якій державі, групі чи особі права займатися будь-якою діяльністю або чинити дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації» [34, 8. 30]. Те саме можна і треба сказати і про п' ять складових елементів образу людини. Незважаючи на часту потребу балансування одного елемента щодо іншого, всі ці п' ять елементів по суті взаємопов' язані і кожен з них повинен поважатися та зберігатися заради забезпечення можливості жити життям, гідним людини. Г. Консенсус Постає питання про те, чи може цей нормативний постулат здобути загальне схвалення. Сама можливість світового консенсусу, за загальним визнанням, залишається відкритим питанням. У будь-якому разі, дві речі видаються для мене очевидними. З одного боку, визначаючи ідею прав людини на більш абстрактному рівні, ніж тут запропоновано, наприклад, через принцип свободи, можна збільшити шанси на досягнення консенсусу. Це, однак, сягало б виключно формального та, у кінцевому рахунку, фіктивного консенсусу, який тільки приховав би триваючі ідеологічні дискусії та розбіжності. З іншого боку, представлення більш широкого, ніж подане тут, тлумачення загрожувало б небезпекою того, що певна культурно-специфічна перспектива стала б домінуючою аж до виключення чи применшення значення інших концепцій прав людини. Тому досягненню спільного міжкульту-рного нормативного консенсусу щодо прав людини загрожувала б небезпека. На відміну від цієї альтернативи, моя формула образу людини видається порівняно багатообіця-ючою тією мірою, якою кожна культура може визначити свої цінності, щонайменше частково, в усіх п' яти елементах. Опоненти, однак, можуть зауважити, що «самовизначальний, значущий та відповідальний спосіб ведення життя» є надто вузькою та надто нечіткою ідеєю, або ж, що ця ідея охоплює надто багато чи недостатньо прав людини. У будь-якому разі, моя позиція полягає у тому, щоб не закликати культуру до самозаперечення, заперечення своїх цінностей та інтересів у цілому. Водночас, кожна культура, яка приєднується до дебатів з прав людини, повинна продемонструвати готовність до компромісів заради досягнення порозуміння між культурами. Хоча моя пропозиція не гарантує консенсусу, вона забезпечує, принаймні, передумову для досягнення негативного миру, тобто ненасильницького співіснування у взаємному віддаленні; але вона також надає можливість для досягнення позитивного чи ствердного миру в розумінні досягнення взаємовизнання та співпраці [25, р. 113-114]. Ґ. Невизначеність Треба визнати, що моя формула містить деяку невизначеність. Це не є недоліком. Як зазначалося вище, це, можливо, є навіть перевагою. Виходячи з розрізнення між правилами та принципами, запропонованого Роналдом Дворкіним [16, р. 22-28; 2], я хотів би наголосити на тому, що кожен елемент моєї формули становить собою принцип. На відміну від правила, принцип залишається відкритим для того, щоб його трактувати по-різному, не порушуючи однак мінімального змісту, який мусить бути збережений за будь-яких обставин. Відтак насправді має значення не прийняття рішення за принципом «або все, або нічого», а відкрита система принципів, яка дозволяє по-різному інтерпретувати та імп-лементувати їх відповідно до різноманітності культур. За умови, що така гнучкість не є перешкодою, вона, навпаки, повинна розумітися як передумова для досягнення міжнародного та міжкультурного консенсусу щодо прав людини. Д. Релігійна нейтральність Хоча формулювання образу людини обіймає як універсальні, так і специфічні аспекти, моя позиція може бути піддана критиці за неспроможність задіяти найбільш потужні духовні стимули у межах різних культур: релігію і світогляд (тобто глибоко вкорінених уявлень про світ та світобудову). Можна було б стверджувати, що без підтримки цих духовних сил імплементація прав людини у кінцевому рахунку зазнає невдачі. Така критика вірно вказує на обмеженість мого підходу. Ця обмеженість, однак, є сильною, а не слабкою стороною підходу. Якщо б моя формула безпосередньо інкорпорувала б певну релігію чи певні інші вкорінені (letztbegruendische) виправдання прав людини, наприклад, шляхом інкорпорації християнських переконань, це повністю задовольнило б прихильників таких переконань,але виключило б усі інші культури, носії яких сповідують інші релігії HYPERLINK \l "bookmark16" [26, p. 306]. Для того, щоб уникнути подібних ідеологічних апропріацій ідеї прав людини, моя філософська інтерпретація ґрунтується на аналізі людини, який може задовольнити усі культури, оскільки він звертається до основоположних цінностей усіх культур та, сподіваюся, інтегрує їх. Такий інтегральний підхід вимагає, щоб філософська концептуалізація трансцендентувала чи зберігала дистанцію від релігійних чи інших ультимативних переконань будь-якої культури. Тому виправдання ідеї прав людини, яке тут запропоноване, не є ультимативним, остаточним обґрунтуванням-виправданням. Натомість, воно є передостаннім обґрунтуванням (vorletzte Begruendung), тобто, прагматичним, таким, що засноване на непереборній потребі міжкультурного порозуміння і прийняття. Необхідно зазначити, однак, що, хоча запропонований образ людини дещо відрізняється від інших специфічних поглядів на світ, він відкритий до потенційно «вищих» чи «глибших» інтерпретацій концепцій прав людини з позицій усіх груп і вірувань. Насправді він є відкритим до подібних інтерпретацій тому, що боротьба за права людини вимагає підтримки з боку носіїв різних поглядів на світ та апологетів різних релігій, що служить для їх адептів мотивацією діяти на користь прав людини відповідно до їхнього розуміння прав людини, всупереч гнобленню та тиранії. Підсумовуючи, зазначимо, що формула «са-мовизначального, значущого та відповідального способу життя» могла б насправді стати спільним знаменником та універсальним нормативним ідеалом різних культур. Список літератури Гоббс Т. Левіафан. - К., 2000. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на права. - К., 2000. Міжнародна хартія прав людини. — К., 1991. РолзДж. Теорія справедливості. - К., 2001. ХартХ.Л. А. Концепція права. - К., 1998. Bielefeldt H. Autonomy and Republicanism: Imanuel Kant's Philosophy of Freedom, Political Theory (виходить друком). Bielefeldt H. Neuzeitliches Freiheitsrecht und politische Gerechtigkeit: Perspektiven der Ge-selschaftsvertragstheorien (1990). Brugger W. Das Menschenbild der Menschenrechte // Jahrbuch fuer Recht und Ethik. -1995. - № 3. Brugger W. Fuer Schutz der Fluenchtlinge -gegen das Grundrecht aus Asyl! // Juristenzeitung. - 1993. - № 48. Brugger W. Menschenrechte im modernen Staat // Archiv des Oeffentlichen Rechts. - 1989. - № 114. Brugger W. Menschenrechte von Fluecht-lingen in universalistischer und kommunitaristischer Sicht // Archiv fuer Rechts- und Sozialphilosophie. - 1994. - № 80. Brugger W. Menschenrechtsethos und Verantwortungspolitik: Max Webers Beitrag zur Analyse und Begruendung der Menschenrechte. - 1980. Brugger W. The Image of the Person in the Human Rights Concept // Human Rights Quarterly. - 1996. - № 18. BverfGE. - 1954. - № 4. BverfGE. - 1984. - № 65. Dworkin R. Taking Rights Seriously (1977). Elemente liberaler Grundrechtstheorie // Juristenzeitung. - 1987. - № 13. Glendon M.A. Rights Talk: The Impoverishment of Political Discourse (1991). Grundrechte und Verfassungsgerichtsbarkeit in den Vereinigten Staaten von Amerika (1987). Haeberle P. Das Menschenbild im Verfassungsstaat (1988). HartH.L.A. The Concept of Law (1961). Hobbes T. Leviathan / Е. B. Dutton & Co. (1950). Hofmann H. Zur Herkunft der Menschenrecht-serk^rungen // Juristische Schulung. - 1988. - № 28. Jellinek G. Das System der subjektiven oef-fentlichen Rechte (1905, 2nd ed.). Kant I. Perpetual Peace: A Philosophical Sketch / I. Kant. Political Writings (1991, 2nd ed.). Kommers D. The Constitutional Jurisprudence of the Federal Republic of Germany (1989). Lampe E.-J. Grenzen des Rechtspositivismus. Eine rechtsanthropologische Untersuchung (1988). Menschenrechte: Ihr Internationaler Schutz / B. Simma & U. Fastenrath (1992). Nozick R. Anarchy, State, and Utopia (1974). Oestreich G. Geschichte der Menschenrechte und Grundfreiheiten (1968). Partsch K.J. Vor-und Nachteile einer Region-alisierung des internationalen Menschenrechtsschutzes // Europaeische Grundrechte Zeitschrift. - 1989. - № 16. Pinkard T. Democratic Liberalism and Social Union (1987). Rawls J.A Theory of Justice (1971). Rentsch T. Die Konstitution der Moralitaet: Transzedentale Anthropologie und praktische Philosophie (1990). Riedel E.H. Menschenrechte der Dritten Dimension // Europaeische Grundrecht-Zeitschrift. -1989. - № 16. Selznick P. Sociology and Natural Law // Natural Law Forum. - 1961. - № 6 Selznick P. The Moral Commonwealth: The Social Theory and the Promise of Community (1992); Staatszwecke im Verfassungsstaat // Neue Juristische Wochenshrift. - 1989. - № 39. Stufen der Begruendungen von Menschenrechten // Der Staat. - 1992. - № 31. Tenbruck F.H. Die kulturellen Grundlagen der Gesellschaft (1989, 2nd ed). United Nations Documents. - 1948. - A/810. United Nations Documents. - 1966. - A/6316. (Переклад з англійської та німецької В. С. Бігун) В. Брюггер ОБРАЗ ЧЕЛОВЕКА В КОНЦЕПЦИИ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА Основываясь на закономерностях исторического развития и юридического утверждения прав человека, судебной практике, разработана универсальная формула образа человека в концепции прав человека, состоящая из пяти элементов, в соответствии с которой права человека имеют целью обеспечение «самоопределяющегося, значащего и ответственного способа жизни» каждому человеку. Украинский перевод статей автора: The Image of the Person in the Human Rights Concept // Human Rights Quarterly. - 1996. - Volume 18. - № 3 и Das Menschenbild der Menschenrechte // Jahrbuch fuer Recht und Ethik. - 1995. - № 3. W. Brugger THE IMAGE OF THE PERSON IN THE HUMAN RIGHTS CONCEPT Based on the historical development and the legal endorsement of human rights, judicial practice the author developed a universal formula of the image of the person that underlines the concept of human rights. The formula proposes that human rights aim at securing a "self-determinate, meaningful, and responsible way of leading one's life" to every human being. This is a Ukrainian translation of the author's articles "The Image of the Person in the Human Rights Concept", and, partly, "Das Menschenbild der Menschenrechte" published in: 18/3 Human Rights Quarterly (1996) and 3 Jahrbuch fuer Recht und Ethik (1995) respectfully. АКСІОЛОГІЯ ПРАВА © 2003 р. Т. І. Тарахонич Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ПРАВО ТА МОРАЛЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ Існування людини в суспільстві зумовлено цілим рядом факторів, серед яких важливе значення мають установлені цим суспільством правила співжиття. Ці приписи забезпечують найбільш доцільне і гармонійне функціонування суспільства у відповідності з правилами його розвитку. Загальні правила поведінки, що склалися в даному суспільстві, називають соціальними нормами. Цілісна динамічна система соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства і функціонування держави, об' єднань громадян та окремого індивіда. Система соціальних норм відображає досягнутий ступінь економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, історичні та національні особливості держави. Н.Н. Тарасов зазначає, що існує два підходи щодо розуміння терміна норма. По-перше, норма -природній стан деяких суб' єктів ( систем, відносин, процесів); по-друге, норма - це правило поведінки, пов' язане із волею та свідомістю людини, що виникає в процесі культурного розвитку та соціальної організації суспільства [8, с. 244]. Характер розвитку суспільства впливає на значимість того чи іншого виду норм. У суспільстві до виникнення держави переважно існували звичаї, традиції, що регулювали суспільні відносини, відображали і конкретизували дію об' єктивних законів, тенденцій суспільного розвитку, тобто таких норм, які діяли з природно-історичною необхідністю. В державно організованому суспільстві виникають право, мораль та інші норми. Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами регулювання суспільних відносин, а й за способами свого встановлення і забезпечення, за суб' єктами їх прийняття тощо. У своїй сукупності існуючі норми представляють одну систему соціального регулювання, в якій ефективність норм (кожного виду) найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. Основними видами соціальних норм є економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, звичаєві та інші. Всі вони мають певні ознаки, зумовлені особливостями їх формування, методами впливу на поведінку суб'єктів тощо. Але кожній з них притаманні і спільні для всіх соціальних норм ознаки. Звернемо увагу тільки на деякі аспекти даної проблеми, а саме, на поняття права та моральних норм з погляду філософії права. Визначення права в світовій історії теоретичної думки досить багатоманітне та різнохарактерне. Більшість авторів залишаються прихильниками нормативної школи праворозуміння, відповідно до якої право розглядається як нормативно-вольовий регулятор суспільних відносин, як внутрішнє взає-моузгоджена система встановлених чи санкціонованих державою, формально визначених норм, які забезпечуються примусовою силою держави В. Селіванов та Н. Діденко вважають, що з погляду філософії право є сукупністю етичних суспільних цінностей, таких як справедливість, порядок, моральність, правдивість та інші, які ґрунтуються на ідеї соціальної рівності [6, с. 16]. Даний підхід до права своїм корінням сягає ще часів античності, коли поняття права розкривалось через поняття справедливості. Платон розумів право як першопричину всіх явищ буття, як щось таке, що проникає в усе інше, завдяки чому і виникає все народжене [5, с. 648]. Зазначимо, що ідея права в більшості підходів аналізується з погляду ідеї свободи. Гегель розглядає право в трьох аспектах: право як свобода (ідея права), право як визначений ступінь і форма свободи (особливе право), право як закон (позитивне право) [1, с. 15]. Значним внеском у розвиток ідеї формального визначення поняття права зроблено представниками позитивіського напрямку, в якому виділяють легістське (представниками даного напрямку є: в Англії - Д. Остін, у Німеччині - П. Лабанд, у Росії - Шершеневич Г.В.) та соціологічне поняття права (в Росії - С.А. Муромцев, Н.М. Коркунов, Л.Й. Пе-тражицького, в США - О.У. Холмл, Р. Паунд, Дж. Френк). У рамках позитивіського праворозу-міння поняття права розкривається через ознаки форми, в якій право знаходить свій вияв, а зміст цієї форми не враховується для розуміння права (формою виразу права може бути закон, і в даному розумінні право та закон збігаються). Неопозитивісти пропонують змістовне визначення поняття права пояснювати через зміст правових явищ. Виділяють два види неопозити-віського розуміння права: етичне поняття права (представниками етичного напрямку в кінці ХХ ст. в США були Р. Дворкін, в Германії - М. Кріле, в Росії - В.К. Бабаев, Р.З. Лівшиц) та юридичне ( Дж. Локк, І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, в Росії - Б.Н. Чичерін, П.І. Новгородцев, Б.А. Кістяківський, сучасна ліберальна концепція права розроблялась В.С. Нерсе-сянцем, Л.І. Спиридоновим та іншими ) [12, с. 37]. Право - явище багатогранне, і кожен філософський напрямок обирає той підхід до права, який, на їх думку, найбільш повно розкриває його зміст. Ряд учених розкривають сутність права через процес саморозвитку та самоорганізації суспільства. Вони розглядають суспільство як систему, що постійно функціонує, розвивається, має певну систему цінностей та потребує регламентації. Найважливішим засобом цієї регламентації виступає право. Аксіологічний підхід до права дає можливість розглядати право як соціальну цінність [10, с. 14-15]. Нерсесянц В.С. виділяє два аспекти буття права: право в статичному стані та право в динамічному стані [3, с. 475-476]. В статичному стані право розглядається як певна система правових норм. В динамічному стані воно діє як певний регулятор, тобто це свого роду застосування абстрактної норми, яка встановлює певні правила поведінки до конкретного суб' єкта в конкретних випадках. Найважливішим ціннісним критерієм права є мораль. Під мораллю М.С. Кельман, О.Г. Мура-шин розуміють норми, принципи, правила поведінки, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки відповідно до уявлень про добро та зло, обов' язок, справедливість, честь і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу [2, с. 40]. Дане поняття свідчить, що моральні норми мають історичний характер виникнення, формується під впливом таких категорій, як добро, зло, чесність, справедливість. Вони охоплюють майже всі сфери життєдіяльності суспільства: економіку, політику, право та ін. Але в "чистому" вигляді моральне регулювання поширюється на порівняно вузьку сферу міжособистого спілкування (дружба, кохання, взаємодопомога). Але і в цій сфері їх не можна ізолювати від інших соціальних норм, таких як традиції, релігійні норми, звичаї. Ю.В. Тихонравов вважає, що мораль вбирає в себе всі відомі в даному суспільстві вимоги різних релігій, які спонукають до єдності та стабільності в даному суспільстві [9, с. 401]. За допомогою моралі узгоджується поведінка особи з інтересами суспільства, ліквідуються суперечності між ними, регулюється міжособистісне спілкування. Своє бачення моралі має О.Ф. Скакун, розглядаючи її як систему норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистим переконанням, традиціями, вихованням, силою громадської думки [7, с. 287]. Моральним нормам притаманні ряд особливостей, які дають можливість виділити їх із системи соціальних норм, а саме: мораль формується в духовній сфері життя суспільства та є невіддільною від суспільної свідомості; моральні норми базуються на уявленні про добро та зло, справедливе та несправедливе тощо; моральні норми містяться в суспільній свідомості у вигляді понять, ідей, принципів тощо; моральні норми не містять спеціальних механізмів впливу, а забезпечуються силою громадської думки, масовими прикладами, що набувають характеру переконання. Ряд авторів вважають, що моральні норми відображають відношення людини до людини. Якщо вони виходять за межі такого відношення, то втрачають соціальне спрямування. Інші вчені дотримуються позиції, що моральні норми мають індивідуальну та соціальну природу і відображають відносини між суб'єктами та відносини суспільства та суб'єкта [11, с. 152]. Мабуть, немає потреби проводити чітке розмежування індивідуального та соціального характеру моральних норм, оскільки в них органічно переплетені елементи того й іншого. Даної позиції дотримується й Н.М. Онищенко підкреслюючи, що моральні та правові норми регулюють не внутрішній світ, а відносини між людьми. Однак потрібно мати на увазі й індивідуальний аспект моральних вимог [4, с. 115]. В.В. Копєйчиков під мораллю розуміє регулювання поведінки людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла (моральним є те, що приносить людям добро, і навпаки дії, що тягнуть за собою зло, оцінюються як аморальні). У суспільстві сформувались моральні вимоги, які мають загальнолюдську значимість (турбота про людей похилого віку; надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо). Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці. Взаємодія права і моралі в суспільстві - це складний, багатогранний процес. Активно впливаючи на мораль, право сприяє більш глибокому її вкоріненню в суспільстві, одночасно під впливом моральних вимог право постійно збагачується, зростає його роль як соціального регулятора суспільних відносин. Ю.В. Тихонравов зазначає, що проблемі відокремлення права від моралі приділяли увагу представники юридичного позитивізму. Суб'єктивним моментом даної позиції виступає спроба звільнити право як чисто формальний предмет позитивного дослідження від морально - змістовного навантаження [9, с. 405]. Право і мораль мають спільне для них цільове призначення - це вплив на поведінку суб' єктів; функціонування права та моралі предметно не обмежене певною сферою соціальних відносин, вони діють в єдиному полі соціальних зв'язків; право та мораль мають загальне функціональне призначення, вони формують еталони поведінки, ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства; вони характеризуються структурною єдністю, оскільки формують власні системи, в які включають суспільні відносини, суспільну свідомість і норми; право та мораль засновані на спільності соціально-еконо-мічних інтересів, культури суспільства, прихильності людей до ідеалів свободи і справедливості, вони мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стрижень - справедливість. Зважаючи на сказане, зазначимо, що в реальній дійсності право і мораль функціонують в єдності, переплітаючись між собою, доповнюючи одне одного, вплив права на мораль супроводжує процес зворотного впливу моралі на право. Список литературы М.: Гегель Г.В.Ф. Философия права. Мысль, 1990. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права ( зі схемами, кросвордами, тестами). - К.: Кондор, 2002. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. - М.: Норма - Инфа, 1999. Онищенко Н.М. Моральні засади реалізації законодавства // Правова держава. Вип. 7. - К. - 1996. Платон. Кратил / Собр. соч. В 4-х т. - Т. 1. - М., 1990. Селиванов В., Віденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. - 2000. - № 10. Скакун О.Ф. Теория государства и права. -Харьков: Консум, 2000. Теория государства и права. / Под ред. Коре-льского В.М., Перевалова В.Д. - М.: Норма - Инфа, 1998. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. М.: Вестник, 1997. Філософія права: Навчальний посібник / Под ред. В.М. Костицького, Б.Ф. Чміля. - К.: Юрі-нком Інтер, 2000. Хропанюк В.Н. Теорія государства и права. М., 1993. 12. Четвернин В.А. Понятие права и государс- тва. Введение в курс теории права и государства. - М.: Дело, 1997. Т. И. Тарахонич ПРАВО И МОРАЛЬ В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНОЙ РЕГУЛЯЦИИ Право и мораль имеют общее целевое назначение влияние на поведение субъектов, они действуют в едином поле социальных связей; формируют эталоны поведения; имеют единую духовную природу, единый ценностный стержень - справедливость. Влияние права на мораль сопровождает процесс обратного влияния морали на право. T. I. Tarahonych LAW AND ETHICS IN THE SYSTEM OF SOCIAL REGULATION Law and ethics have a common aim of influencing behaviour of subjects. They function in a single field of social ties, form standards of behaviour; have same spiritual nature, and a common value base, that ofjustice. The influence of ethics accompanies the opposite process of having ethics influencing law. © 2003 р. В. П. Горбатенко Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ЦІННІСТЬ Справедливість з давніх часів настає визначальною ознакою і невід'ємним механізмом регулювання людських відносин, пов'язаних з пануванням і підпорядкуванням, необхідністю підтримання взаємоповаги між людьми, гармонізації різних, в тому числі протилежних (конкуруючих) інтересів. До того ж, як за змістом, так і за етимологією, справедливість (лат. justitia) своїми витоками сягає права (лат. jus), "позначає наявність у соціальному світі правового начала й виражає його правильність, імперативність і необхідність". Виходячи з цього, діяти по справедливості "означає діяти правомірно, відповідно до всезагальних вимог права" [2, с. 28-29]. Ідея справедливості сягає своїми витоками Давнього Світу. Платон називав справедливістю доброчесність, що означає правильне ставлення до інших людей, а також суму всіх чеснот взагалі. Аристотель пов'язував справедливість із заслугами членів суспільства, на основі яких можна розподіляти певні блага. Юстиніан визначав її як постійну і вічну волю віддавати кожному належне. Середньовічні мислителі намагались узгодити справедливість з ідеєю перерозподілу надлишкового багатства. Фома Аквінський навіть вважав, що людина в крайній нужді має право претендувати на чужу власність. На думку І. Канта, те, чого вимагає справедливість, має бути виконано незалежно від будь-яких обставин суспільного розвитку. На думку В. Гумбольдта, мету і зміст діяльності держави, з одного боку, становить проведення меж між справедливим і несправедливим, а з другого боку, допустиме обмеження свободи окремої особистості задля її справедливої реалізації рівною мірою разом з усіма. Ідею примусової справедливості пізніше активно відстоював у своїх працях В. Соловйов [7, с. 94-95]. Поряд з цими підходами на початку ХІХ ст. У соціальних науках з'явилося поняття "соціальна справедливість", що стало загальновживаним завдяки працям Д.С. Мілля. Значний внесок у розуміння соціальної справедливості належить К. Марксу і Ф. Енгельсу, які розглядали її як складне явище, у якому реалізуються ідеалізовані та реальні прагнення людей морального, соціально-економічного, правового і політичного характеру. Німецькі мислителі першими вивели залежність справедливості від рівня розвитку суспільного буття і суспільної свідомості. Ідея соціальної справедливості знайшла своє відображення у двох основних підходах, які стверджують: 1) рівність можливостей в рамках відкритого суспільства, де люди зможуть максимально проявити свої здібності; 2) рівномірний розподіл благ з урахуванням різних потреб кожної людини. Найпопулярніша, життєздатна інтерпретація соціальної справедливості знайшла своє втілення на Заході, в рамках поміркованого підходу, характерного для соціал-демократії. Згідно з цим підходом, частина суспільних ресурсів розподіляється за потребами через систему соціального забезпечення, а інша частина - відповідно до заслуг через економічний ринок або бюрократичні процедури. Як інтегральне поняття соціальна справедливість відображає реальне становище особи в суспільстві, рівень людської і громадянської гідності, забезпечений правовими гарантіями та заслужено наданими матеріальними і духовними благами. Найвідоміший із сучасних теоретиків справедливості американський філософ Джон Ролз, який в основу свого підходу поклав принцип: нерівність у розподілі суспільних благ допускається лише тоді, коли вона відповідає інтересам найменш забезпечених членів суспільства [5]. Поряд з цим глобальним підходом у сучасних правових теоріях існує широка палітра різноманітних, нерідко протилежних, поглядів. Скажімо, на роль справедливості у процесі конституційних змін. Так, з одного боку, можна зустріти погляд, що сучасні конституції є "інструментами пошуку справедливості" (Дж. Елстер). З іншого - підхід, який проголошує, що так само, як неможливо передбачити наслідки зміни інституційної структури, "неможливо передбачити (навіть у більшому ступені) і перетворення, що диктуються справедливістю" (Дж. Сарторі) [6, с. 189-190]. Спираючись на існуючі в суспільних науках підходи, із сучасної правової точки зору справедливість може бути визначена як внутрішня властивість і якість права; нормативне поняття моралі, що відіграє значну роль у соціально-політич-ній і правовій свідомості людей; соціальна цінність, захищати й культивувати яку в умовах демократичного розвитку покликана вся система права. Аналіз справедливості як правового феномена передбачає її дуалістичне тлумачення через осягнення змісту понять "право як втілення справедливості" та "справедливість як моральна детермінанта правовідносин". Перше передбачає визнання того, що право "завжди справедливе і є носієм справедливості в соціальному світі". Друге виходить з того, що право не ігнорує особливих інтересів і потреб соціальних суб' єктів, які повинні "знай-ти в ньому своє належне (тобто - саме справедливе) визнання, задоволення і захист" [2, с. 28, 31]. Принцип справедливості перебуває в тісному взаємозв' язку з принципами "права", "законності" і "рівності". Він поширюється як на реально існуючий, так і на уявний (ідеальний) стан справ у суспільстві, виступає в якості належного (необхідного) імперативу, відповідного сутності, правам і потребам людини. На думку О.В. Мар-тишина, "справедливість, будучи аксіологічним поняттям, тим самим здатна виконувати функцію оцінки правових приписів" [3, с. 244]. Поряд з цим вона виступає критерієм оцінки різноманітних співвідношень у житті суспільства: між роллю окремих людей чи соціальних груп і їх реальним соціальним становищем, ступенем суспільного визнання; між працею і винагородою за неї, правами і обов' язками особи; між скоєним діянням і відплатою, злочином і покаранням. Із соціально-правового погляду розрізняють три основні різновиди справедливості: 1) зрівняльну справедливість, що передбачає досягнення максимальної рівності прав і можливостей соціальних суб' єктів; 2) розподільчу справедливість, що орієнтує на подолання диспропорцій у розподілі матеріальних і духовних благ, виходячи з природно-правової рівності всіх людей, незалежно від їх національних, станових, класових, майнових та інших відмінностей, але з урахуванням заслуг конкретного громадянина перед суспільством і державою; 3) відплатну справедливість, яка поширюється на сферу покарань за правопорушення і злочини. З часів Аристотеля розрізняються "компенсуюча" і "розподільча" справедливість. Компенсуюча (зрівняльна) справедливість поширюється на відносини між державою й індивідом при розподілі благ і послуг. З точки зору зрівняльної справедливості будь-яка диспропорція в розподілі прав соціальних суб' єктів сприймається учасниками групових чи міжособистісних взаємовідносин як несправедливість. Розподільча справедливість поширюється на приватні відносини, що включають купівлю-продаж майна, відносини найму, відшкодування шкоди та ін. Якщо критерієм компенсуючої справедливості є, за Аристотелем, формальна рівність без урахування особистісних відмінностей, то розподільча справедливість повинна враховувати саме ці відмінності, які дозволяють забезпечувати пропорційну рівність. Поряд із вищезазначеним необхідно враховувати й те, що трансформована до сучасного розуміння зрівняльна справедливість означає, з одного боку, неможливість її підміни примітивною зрівнялівкою (в стилі відомого персонажа із твору М. Булгакова "Собаче серце"), а з іншого - рівність як справедливість повинна втілюватися у формулі: що є правом і обов'язком для одного, те повинне бути правом і обов'язком і для іншого, незалежно від соціального статусу. Щоб зрозуміти логіку і зміст відплатної справедливості, мусимо знову ж таки звернутися до етимології. Термін "справедливість" у давньогрецькому варіанті пов' язаний зі словом "помста". Однак уже в ті далекі часи помста (в її елементарному значенні) і справедливість не ототожнювались. Остання виступала своєрідною мірою помсти, яка встановлювалась суспільством. У сучасному розумінні відплатна справедливість у морально-соціальному сенсі означає забезпечення істинної свободи особистості, оцінку її діяльності з погляду добра і зла, заохочення і покарання. Правова відплата тлумачиться як правосуддя, що передбачає рівний підхід до всіх членів суспільства. Справедливість покарання вимагає дотримання таких принципів: застосування певних процедур тільки до осіб, визнаних винними у скоєнні правопорушення; залежності міри покарання від ступеня його тяжкості; призначення за одне правопорушення лише одного юридичного покарання, яке не принижує людської гідності; невідворотності настання юридичної відповідальності. Справедливе покарання справляє не тільки правовий, а й моральний вплив на суспільство і є важливим чинником профілактики правопорушень. Відсутність або послаблення справедливості у практиці застосування покарань може мати надзвичайно негативні наслідки для соціуму. У цьому контексті російський правознавець Б. Волков зазначає: "Якщо суспільно небезпечні діяння мають широке розповсюдження, але кримінальний закон застосовується до них порівняно рідко, то це значно послаблює ефективність не лише правового, а й морального впливу, а значить і попереджувального значення криміналь- ного закону" [1, с. 122]. В Україні прикладами послаблення кримінальної відповідальності сьогодні можуть слугувати практика боротьби (або скоріше її відсутність) з такими злочинними діяннями, як хабарництво, обман споживачів, використання державними чиновниками службового становища у власних, корисливих цілях. У сучасних умовах перехідного розвитку українського суспільства зміст справедливості безпосередньо пов' язаний зі зміною суспільної динаміки, яка вимагає, з одного боку, необхідності збереження успадкованих відносин, а з іншого - передбачає подолання спадщини минулих часів, що в умовах соціальних змін (політичних, правових, економічних та ін.) сприймається суспільною свідомістю як несправедливість. Внаслідок перехідного розвитку України у правовому сенсі постали дві взаємопов' язані негативні тенденції, які потребують якомога скорішого розв' язання. Першою з таких тенденцій є виникнення розриву між позитивним правом і життям, особливостями української правової культури, утвердження надмірного прагнення щодо нормативно-правової формалізації всіх сфер суспільного життя. Другою негативною тенденцією можна вважати розрив між Конституцією України та реаліями суспільно-політичного розвитку українського суспільства. Цей розрив, або "уявний конституціоналізм", як він визначається сучасною наукою, з одного боку, спровокований попередньою системою соціалізації населення, орієнтованою на формальний характер існування конституції. З другого боку, в сучасних умовах його провокують відсутність необхідної кількості активних, компетентних, принципових суб' єктів правового реформування та недостатній розвиток стійких елементів громадянського суспільства. Одним з небезпечних наслідків зазначених розривів постало виникнення в українському суспільстві масштабної кризи розподілу. Ця криза безпосередньо пов'язана з можливостями правлячої влади у питанні забезпечення однієї з аксіом, виведених російським мислителем ХХ ст. І. Ільїним, - досягнення розподільчої справедливості. До основних проявів кризи розподілу, яка зумовлена, значною мірою, наслідками недостатнього або неефективного забезпечення правової реформи, можна віднести: 1) поляризацію населення внаслідок нерівномірного розподілу матеріальних благ і виникнення соціокуль-турного розколу суспільства; 2) конфліктонебез-печне зростання у масовій свідомості відчуття соціального протесту стосовно держави та тих, хто її офіційно представляють. Витоки такого стану розвитку суспільства потрібно шукати не лише в об' єктивному характері швидкого вдосконалення суспільства та наслідках прискореної спонтанної динаміки його розвитку, а і в суб' єктивно створених умовах (значною мірою засобами права) домінування несправедливості й порушенні існуючих критеріїв соціальної справедливості. Суттєвою помилкою суб' єктів втілення правової реформи є, на наш погляд, намагання сформувати правову основу, якої потребує українське суспільство, у відриві від конкретної соціальної реальності. Основу невдалого вибору в 90-і роки, на наш погляд, складали: орієнтація на політику монетарно-ліберального реформування; курс на стихійну приватизацію; надмірний відхід держави від втручання у господарську діяльність. Основу невдач правової реформи складало намагання її суб' єктів слідувати цьому невдалому вибору, пов' язаному в тому числі з надмірним захопленням економічним детермінізмом та ліберальною фразеологією. Виходячи з вищезазначеного, однією і з складових успіху втілення правової реформи має стати особиста відповідальність суб' єктів її реалізації, як необхідна визначальна ознака розвитку соціуму на початку ХХІ ст., що вкладається у тезу, сформульовану відомим філософом права П. Рікером: "ви відповідальні за те, що спричинили ваші дії, але ви також відповідальні за інше - за те, що це робилося за вашим дорученням або під вашим наглядом, а в деяких випадках ви відповідальні й за те, що робилося і поза межами вашої відповідальності" [4, с. 42-43]. В один ряд з принципом відповідальності принцип справедливості ставить сама динаміка сучасного світового розвитку, за якої особливо загострюється потреба того, що Ганс Йонас сформулював як "первинність відповідальності людей за людей". Список літератури Волков Б. С. Нравственные начала в назначении наказания // Правоведение. - 2000. - № 1. НерсесянцВ.С. Философия права. - М., 1997. Поляков А.В., Тимошина Е.В. Теория государства и права на рубеже веков: проблемы и перспективы // Правоведение. - 2000. - № 3. Рікер П. Право і справедливість / Пер. із фр. - К.: Дух і літера, 2002. 5. Ролз, Джон. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольський: - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів. - К.: АртЕк, 2001. Хайруллин В.И. Гумбольдт о справедливости // Государство и право. - 2003. - № 4. В. П. Горбатенко СПРАВЕДЛИВОСТЬ КАК СОЦИАЛЬНО-ПРАВОВАЯ ЦЕННОСТЬ Исходя из социально-правовой точки зрения разделяют такие виды справедливости: 1) компенсирующая справедливость; 2) разделительная справедливость. Существуют негативные тенденции современного государства Украины: разрыв а) между позитивным правом и реальной жизнью; б) между конституцией Украины и реальным общественно-политическим развитием общества. V. P. Horbatenko JUSTICE AS A SOCIAL AND LEGAL VALUE From a social-legal point of view the following kinds of justice may be distinguished: (1) compensatory justice; (2) dividing justice. The contemporary Ukrainian state is characterized by negative tendencies pertaining to the gap (a) between the positive law and actual life; 6) between the Constitution of Ukraine and the actual political development of society. © 2003 р. В. О. Васильчук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ФОРМАЛЬНА ТА РЕАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ У КОНЦЕПЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ "Закону вимагаю я і сплати по зобов'язанню!" - волав багатій Шейлок у п'єсі "Венеціанський купець" В. Шекспіра, маючи намір, згідно з домовленістю, вирізати фунт м'яса з тіла бідолахи Антоніо, що прострочив сплату боргу. Відповідь вимогливому кредитору була такою: "Усе за правилами, -закон Венеції не може заборонити вам цей позов" [8, с. 546-547]. Чи справедливою була його вимога? Зазвичай, послідовне виконання вимог закону певною мірою може вважатися формою реалізації справедливості, хоча інколи й, навпаки, неухильне додержання норми права не завжди призводить до справедливого рішення. Такі суперечливі твердження в жодному разі не свідчать про беззмістовність категорії справедливості, а лише звертають нашу увагу на складну природу досліджуваного поняття. Як зазначає французький соціолог Ж. Гурвіч: "Термін справедливість використовується сьогодні у двох значеннях: з одного боку, як реалізація існуючого закону, і з іншого - як ідеальний елемент в законі, та ідея, якій закон прагне сприяти" [1, с. 63]. Отже, маємо дві сторони справедливості: перша вимагає виконання правила, дотримання норми, друга - є відображенням внутрішнього змісту закону. Ідея розмежування двох аспектів справедливості вперше з' являється у праці К. Перельмана "Про справедливість", опублікованій у 1945 році [4, с. 395] та одержує подальший розвиток у межах його концепції, що була викладена у 1963 році у книзі "Справедливість і розум" [1, с. 48]. Положення про дуалістичну природу справедливості було підтримане і розвинене зарубіжними (Ф. Кас-тберг, Д. Ллойд), а також вітчизняними (А.А. Коз-ловський, С.І. Максимов) вченими, вказані ж сторони досліджуваної категорії одержали назви формальна та реальна справедливість. Щоправда деякі автори пропонують іменувати ці два аспекти справедливості інакше, наприклад, "юридична" і "соціальна" справедливість, оскільки саме такі назви, на думку А. І. Екімова, дозволяють уникнути термінологічної плутанини [10, с. 98]. У контексті нашого дослідження терміни "юридична" і "соціальна" справедливість є не досить вдалими: по-перше, при такому розподілі формальна сторона, або юридична справедливість, розуміється як власне правова категорія, в той час як друга сторона - соціальна - протиставляється їй як поза-правова, ми ж маємо намір розглянути два основні аспекти справедливості у їх безпосередньому зв' язку з правом; по-друге, поняття соціальної справедливості, що одержало аналіз у багатьох працях, зазвичай, пов' язується зі справедливим розподілом соціальних благ, що, на наш погляд, звужує поле дослідження і створює термінологічне непорозуміння. Формальна та реальна справедливість (такі назви, на наш погляд, найбільш адекватно відображають значення двох основних аспектів справедливості), характеризуючи зовнішню і внутрішню сторони досліджуваного поняття є частинами одного цілого і співвідносяться між собою як форма і зміст. Формальна справедливість втілюється у принципі "трактувати однакові випадки однаково, а різні - по-різному", тобто полягає у наданні вирішенню правових питань логічної нормативної підстави [11, с. 74]. Вказане правило означає відповідну систему норм, що застосовуються до всіх подібних справ. Досліджувана сторона справедливості вимагає врегульованої законом диференціації нормативної системи, тобто якомога точнішого розмежування тотожних і нетотожних випадків. "Сутність формальної справедливості, - як зазначає С. І. Максимов, - полягає у послідовному (тобто неупередженому, об' єктивному) застосуванні правил" [5, с. 282]; і хоча дотримання норми саме по собі ще не є втіленням справедливості у повному розумінні, проте реалізація хоч би цього її аспекту наближає чинну систему норм до бажаного ідеалу. Закон може бути позбавлений своєї справедливої сутності внаслідок надто довільного та упередженого застосування, але навряд чи він стає відображенням несправедливості через ретельне застосування відповідно до його приписів. Так само і людину, яка діяла відповідно до закону, важко звинуватити у тому, що вона вчинила несправедливість. Формальна справедливість володіє здатністю раціонально регулювати ті чи інші відносини, вона протистоїть усьому довільному в правилах і їх застосуванні, будь-якій невпорядкованості дій щодо їх реалізації. Так, наприклад, Л.Г. Грінберг наділяє формальну справедливість своєю власною цінністю, яка визначається "логічно бездоганним застосуванням правила при оцінці людських дій" [1, с. 56]. Закон, який реалізовується послідовно, неупереджено та без будь-якої дискримінації можна вважати втіленням справедливості. Але усі очевидні переваги формальної структури справедливості (послідовне застосування логіки та підкреслене використання її методів, раціоналізм, об' єктивність тощо) не дозволяють досліджувану категорію обмежити одним тільки зовнішнім її аспектом, більше того, є усі підстави вважати формальну справедливість несправедливою, якщо вона лише слідує жорсткій логіці своїх власних вимог. Усі спроби звести досліджувану категорію лише до зовнішнього аспекту призведуть до того, що формальна справедливість, яка по своїй суті відображає один з найнеобхідніших принципів права, перетвориться на "правовий формалізм". І тому слід погодитися з думкою, що окремо взята формальна справедливість постає у вигляді абстракції, яка без насичення конкретним змістом не може бути належним чином реалізована [1, с. 56]. Такої позиції дотримується, зокрема, і Д. Ллойд: "Концепція справедливості, в якій мова йде лише про наслідки логічного застосування норм, не йде далі процесуальних аспектів справедливості і не містить жодних критеріїв оцінки того, чи є чинні норми насправді справедливими" [4, с. 139]. Отже, для з'ясування сутності і змісту категорії справедливості аналізу формальної сторони є явно недостатньо. У сучасних умовах важливо орієнтуватися не лише на формально-логічні принципи і норми, але й на цінності, які, власне, і знаходять своє відображення у другому, змістовному, аспекті досліджуваного поняття. Реальна справедливість втілюється у системі правових цінностей, причому таких найважливіших, що можуть претендувати на статус абсолютів. Світ цінностей, які відображають зміст реальної справедливості, часто є територією ірраціонального, адже ідеали, які ми сповідуємо, не завжди є предметом логічного вибору. Враховуючи іноді довільний і суперечливий характер цінностей, їх неможливо об' єднати і зробити цінністю для кожного, якщо на те немає згоди усіх. Як зазначає А. А. Козловський: "Справедливість - це завжди суб' єктивність, вона розуміється передусім як проекція власних інтересів. Навіть загальні інтереси, нав'язуванні суб'єкту, не сприймаються ним як справедливі, якщо суперечать його особистим інтересам" [3, с. 11]. На нашу думку, права людини є тією ідеєю, яка володіє достатнім потенціалом для узгодження численних суб'єктивних інтересів. Визнання прав іншої людини є добровільним самообмеженням, в основі якого лежить особиста зацікавленість людини у аналогічному ставленні інших до неї [7, с. 274]. Саме права людини наділяють її необхідним відчуттям безпеки; вони, як говорив І. Кант, "сильніші за будь-яку зброю і міцніші за будь-які стіни" [2, с. 306]. Співіснування людей на грунті взаємного визнання основних прав і свобод визначає такий порядок їхнього співіснування, який може бути названий справедливим [5, с. 277]. Отже, ідея прав людини як вищої правової цінності є, на наш погляд, найкращим відображенням змісту реальної справедливості. М.І. Матузов, акцентуючи увагу на надзвичайній актуальності теми прав людини, зазначає: "Про права людини багато говорять і пишуть, вони постійно у всіх на слуху, активно обговорюються на всіх рівнях - від президента до рядових громадян. Про них говорять навіть ті, хто постійно їх порушує" [6, с. 255]. І хоча жваві наукові дискусії навколо прав людини ведуться вже давно, ґрунтовні розробки пов'язаних з ними питань досі залишаються необхідними і бажаними. Проблема прав людини сьогодні набула глобального значення, а їх дотримання стало наріжним каменем і символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх справах усіх держав і народів, адже, як вказує С.І. Максимов: "Певний суспільний лад може бути визнаний справедливим не тому, що він "наш", а тому, що він захищає наші права і свободи, виступає гарантом їх існування" [5, с. 279]. Права людини, повага до них, дотримання і захист розглядаються як універсальний ідеал, основа прогресивного розвитку, передумова стійкості і стабільності. На наш погляд, лише такий універсальний ідеал може бути втіленням змісту реальної справедливості, яка концентрує у собі найвищі, абсолютні правові цінності. Ідея прав людини як змістовна, внутрішня сторона категорії справедливості відповідає актуальній сьогодні концепції "рівності можливостей", що конкретизується у принципі "якомога рівніші початкові умови для всіх осіб" [9, с. 114-119]. Права людини належать кожному, оскільки усі є рівними від природи, і тому можуть бути зараховані до числа рівних початкових умов, а от варіанти розпорядження цими правами кожен обирає на власний розсуд, керуючись уявленнями про своє призначення і місце у світі, задовольняючи власні амбіції та реалізуючи свої здібності, і така індивідуалізація, на нашу думку, є джерелом соціального розвитку. Реалізація концепції "рівності можливостей" у суспільному житті і утвердження прав людини у всій їх повноті дозволяє зробити акцент на індивідуальному розвиткові кожної особистості, адже коли ми стверджуємо, що права людини є найвищою правовою цінністю, то перш за все маємо на увазі саму людину, як носія цих прав: "основною правовою цінністю є людська особистість, і право існує для людської особистості і її охорони" [5, с. 276]. Ми вже згадували, що формальна і реальна справедливість є частинами одного цілого, а тому концепція прав людини, як змістовна сторона досліджуваної категорії, з необхідністю вимагає доповнення зовнішнім аспектом. Принцип формальної справедливості - застосування однакового правового масштабу до усіх однакових випадків -отримує своє яскраве вираження саме в концепції прав людини. Чи ж не у тому всі люди є однаковими, що, у загальному розумінні, їм належать одні і ті самі права? Послідовне і об' єктивне застосування правил, з одного боку, та реалізація у нормі найвищих правових цінностей, з іншого, створюють цілісне розуміння поняття справедливості. С. І. Максимов зазначає, що "на рівні конституцій ідея прав людини одержала безумовну перемогу в сучасну епоху" [4, с. 217], і Україна, звичайно, не є винятком. Властиве для української Конституції нове праворозуміння спирається на історично апробоване положення про права і свободи людини як основний показник здійснення справедливості у громадському і державному житті країни. Список літератури Гринберг Л.Г., Новиков А.И. Критика современных буржуазных концепций справедливости. -Л.: Наука, 1977. Кант И. Из лекций по этике // Этическая мысль: Научно-публицистические чтения. - М.: Политиздат, 1988. Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права // Ерліхівський збірник. Вип. 3. - Чернівці: ЧНУ, 2002. Ллойд Д. Идея права. - М.: "ЮГОНА", 2002. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. - Харьков: Право, 2002. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права. - Саратов: Изд-во Сарат. гос. академии права, 2003. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. - М.: Издательство "Гнозис", 1994. ШекспірВ. Твори в шести томах. - Т. 2. - К.: Дніпро, 1985. Шкода В.В. Вступ до правової філософії. -Харків: Фоліо, 1997. Экимов А.И. Справедливость и социальное право. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. 11. Castberg F. Problems of legal philosophy. - Oslo: Oslo University Press, London: George Al- len & Unwin Ltd, 1957. В. А. Васильчук ФОРМАЛЬНАЯ И РЕАЛЬНАЯ СПРАВЕДЛИВОСТЬ В КОНЦЕПЦИИ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА В структуре справедливости выделяются две основные стороны - формальная и реальная. Формальная справедливость заключается в последовательном и непредвзятом применении правил, реальная же справедливость является отражением наиболее значительных правовых ценностей. Внутреннее содержание реальной справедливости наиболее ясно проявляется в идее прав человека. V. О. Vasylchuk FORMAL AND REAL JUSTICE IN THE CONCEPT OF HUMAN RIGHTS Justice consists of two main sides, formal justice and real justice. The formal justice lies in the consecutive and impartial application of rules. The real justice is reflected in the most significant legal values. The intrinsic content of the real justice is most clearly manifested in the idea of human rights. 2003 р. О. П. Донченко Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича МЕТОДОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ КАТЕГОРІЇ СВОБОДИ В ПРАВІ Свобода є сутнісною константою у визначенні індивіда як самостійно діючого суб'єкта, наділеного можливістю вибору відповідно до своїх потреб, бажань та цілей [3, с. 340]. В свою чергу, вільна, творча людина, яка проголошується в Україні найвищою соціальною цінністю, повинна врешті-решт не тільки декларативно, але й реально визначати нормативно оформлений зміст діяльності держави. Якщо ж вказані судження об' єднати, то сформулюється тріада "свобода-особистість-право", дотримання якої, на наш погляд, є умовою оптимізації процесів державотворення в демократичній країні. Отже, виникає необхідність аналізу дієвості методологічної функції категорії свободи. Адже право як міра, масштаб поведінки [7, с. 23-27; 1, с. 172-173] виражає ступінь поліваріантності вчинків ініціативної особи. В цьому розумінні можливість правового самовизначення суб' єктів повинна стати своєрідним "компасом", показником істинності юридичних приписів та настанов. Особлива роль у конкретизації цього положення належить природному праву. Коли ми спробуємо з' ясувати, яке з основних питань соціально-філософського знання сягає глибокої давнини, то не помилимося, стверджуючи, що в якості такого постає про-блема його співвідношення з позитивним правом. Вже в античний період греки розмежовували закон і справедливість. Погляди мислителів були сповнені прагненням винайти абсолютні начала в праві, зумовлені самим людським буттям. Де-мокріт вважав, що "Закон намагається допомогти в житті людей. Але досягти цього можна лише тоді, коли громадяни хочуть жити щасливо: для підпорядкованих він є тільки свідченням їх власної доброчинності" [4, с. 361]. Є різні інтерпретації природного права: космологічне (як божествений світовий порядок); антропологічне (як вираження людської сутності); раціональне (як розум). Ми розглядаємо його як таке, що по суті виступає субстанційною основою свободи. Адже люди є вільними лише настільки, наскільки вони можуть здійснювати природні права (на життя, особисту недоторканість, вибір місця проживання, безпечне довкілля тощо). Тобто, свобода у вигляді життєво важливих інтересів індивіда набуває певного змісту. І завдяки цьому вона отримує достатню основу, щоби виконувати роль методологічного орієнтира для законодавця. З іншого боку, окрім змістового наповнення будь-яке явище повинно мати спосіб свого існування. В даному випадку, якщо відсутній механізм практичного втілення, то йдеться тільки про сво-боду-можливість і людина буде не здатна реалізувати свою самобутність через відсутність визначеності, а головне, гарантованості. Вести ж мову про свободу як дійсність, "наявне буття" можна лише без відриву від системи забезпечуваних державою норм. Але таке твердженя потребує доведення. Тому наступним нашим завданням є розкриття синтезу природного і позитивного права. Однак, перш ніж досліджувати співвідношення та інтегрцію цих концепцій, необхідно зазначити, що проблема їх єдності та взаємозв' язку, як свідчить історія та сучасність, розв' язується неоднозначно. Соціальна і політична специфіка позицій, що розглядаються, їх якісні відмінності створюють можливість різних поглядів, у тому числі й для визнання в якості основоположого взагалі тільки одного з типів праворозуміння. Так в 40-50-ті рр. в багатьох країнах відбувся перехід до позитивного підходу. Природно-правове мислення було піддане значній критиці, аргументи якої цікаві й показові. Перший аргумент стосувався нечіткості концепції внаслідок розмитості її елементів - визначень "природа" і "природне." Другий елемент критики полягав у вказуванні на відсутність трьох основних компонентів позитивізму: примусового характеру; меж дії, встановлених державою; забезпечення державного контролю. Такі міркування не можна визнати вагомими, оскільки було зроблено сплутування понять: властивості позитивного права помилково трактувались як такі, що є обов' язковими для природного. Аналогічні дискусії досить актуальні і в наш час, в тому числі для сучасної юридичної науки [8, с. 52]. Разом із тим, у світі все більше стверджується думка, що саме взаємозв' язок вказаних концепцій [2, с. 179, 186] є необхідною підставою створення найбільш сприятливих умов для творчої самореалі-зації особистості. І не зважаючи на те, що людині від народження належать невідчужувані права, "захист" їм все ж таки надає форма закону. Отже, вихідним моментом встановлення внутрішнього зв' язку між природним і позитивним правом є усвідомлення того, що при всіх своєрідних відмінностях обидва поняття перебувають в єдиному правовому просторі, який характеризується спільною сутністю. Це, по-перше. По-друге, діалектичний підхід до розкриття динаміки та взаємопроникнення складових цього простору показує, що в суспільному житті природне і позитивне право є не просто протилежностями, а іманентним протиріччям у відношенні сутності правової свободи. Остання ж в такій ситуації містить специфічне нормативне обмеження, переслідуючи мету самозахисту. По-третє, згідно з проведеним аналізом, свобода має два джерела - змістове (природні права) і формальне (юридичні норми). Отже, правове регулювання полягає в її трансформуванні в юридичну сферу. Разом із цим відбувається наповнення форми закону загальновизнаними цінностями, що пояснюється за допомогою методу детермінізму [3,с.90]. Важливо зазначити, що в цьому випадку використовується не жорсткий причинно-наслідко-вий зв' язок, а причинність як взаємодія. Така інтерпретація свободи має принципове значення для теорії та філософії права, діагностики сучасної ситуації. Перш за все, це значення проявляється у співвідношенні закону і права [5, с. 1931; 6, с. 17-26], визначенні правового закону. Основною ж властивістю останнього є зумовленість його змісту таким показником як життєво важливі потреби та інтереси індивідів. Тобто, місце законодавчого акту в соціальному житті визначається тим, наскільки він відповідає природним, суспільно-історичним, економічним, національним, психологічним факторам і процесам цього життя. Будьяке ж нехтування або зневажливе ставлення до використання свободи в якості критерію права зумовлює стан соціальної напруги та нестійкості у суспільстві. Отже, юридичний закон буде виступати в якості справедливого, "правильного" тоді, коли державним законом стане природний закон свободи. Звідси зрозуміло, що для перетворення акту державної волі в правовий акт законодавець повинен перевіряти його зміст на відповідність свободі, і тільки при дотриманні цієї вимоги з' являться підстави стверджувати про гармонізацію й ефективність правотворчості та правозастосування. Список літератури Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы философии права. - М.: ИНФРА-М, Издательство "Весь Мир", 2001. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. - Чернівці: Рута, 1999. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. - М.: Проспект, 2001. Лурье С.Я. Демокрит. Тексты. Перевод. Исследования. - Л.: "Наука", 1970. Нерсесянц В.С. Право и закон: их различение и соотношение // Вопросы философии. - 1988. - № 5. Нерсесянц В.С. Право - математика свободы. Опыт прошлого и перспективы. - М.: Юрист, 1996. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. - М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997. Петрова Л. В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С.С. Алексеева) // Государство и право. - М., 1995. - № 2. О. П. Донченко МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ ФУНКЦИЯ КАТЕГОРИИ СВОБОДЫ В ПРАВЕ Свобода как условие формирования творческой и самодостаточной личности выступает абсолютной ценностью. Являясь основным способом осуществления естественных прав человек, она должна ис-пользываться в качестве методологического ориентира и критерия позитивного права. O. P. Donchenko THE METHODOLOGICAL FUNCTION OF THE CATEGORY OF FREEDOM IN LAW Freedom as a condition of formation of a creative and self-relying person presents itself as an absolute value. Being also a means of the realization of natural human rights, it is used as a methodological guide and criterion for the positive law. ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ © 2002 р. А. А. Мережко Институт международных отношений Киевского национального университета им. Т. Шевченко ЮРИДИЧЕСКАЯ ГЕРМЕНЕВТИКА И МЕТОДОЛОГИЯ ПРАВА Одним из наиболее продуктивных методов познания права является юридическая герменевтика, занимающая особое место в методологии права, поскольку наука права есть главным образом "понимающая" и "толкующая" дисциплина. Юридическая герменевтика в самом широком плане представляет собой науку о толковании и применении норм права и проистекает из философской герменевтики. Вместе с тем, герменевтика является понятием, открытым для нескольких возможных интерпретаций. Юридическая герменевтика не предполагает какой-либо единой или догматической концепции герменевтики и представляет собой попытку выявления не редуцируемых условий человеческого понимания [10, с. 12]. Согласно Гадамеру, главная задача герменевтики заключается не столько в разработке совокупности правил или процедур в целях интерпретации текста, сколько в идентификации того, что в действительности происходит с интерпретатором помимо и вне его желаний и действий в самом процессе интерпретации. Таким образом, философская герменевтика ставит перед собой онтологическую задачу, а именно: объяснить отношения между текстом и интерпретатором, прошлым и настоящим, настоящим и будущим, т. е. теми герменевтическими отношениями, которые находятся в основании понимания. Основными категориями юридической герменевтики являются: понимание, толкование, юридический текст и контекст. Согласно Гадамеру, герменевтический процесс состоит из трех основных операций: 1) применения, 2) понимания, 3) истолкования. Что касается применения права, то, как полагает российский юрист А. А. Пиленко, "во всяком применении закона есть место, сознательно законодателем оставленное, для индивидуального творчества" [4, с. 73-74]. По его мнению, в пределах, указанных законом (и выясненных обычными приемами герменевтики), судья творит право. Понимание (взаимопонимание) в герменевтике определяется: 1) степенью общности субъектов герменевтического сообщества; 2) подлинным стремлением к взаимопониманию, т.е. установкой на аутентичную и рациональную коммуникацию, на коммуникативный, а не на стратегический тип поведения (Юрген Хабермас). Для юридической герменевтики характерным является принцип "достаточности понимания", согласно которому абсолютно правильное понимание не только недостижимо, но и вряд ли необходимо. Вместо этого интерпретатор юридического текста вполне удовлетворен таким уровнем понимания этого текста, который является достаточным для решения конкретного спора или проблемы, и который не является явно несправедливым. Толкованием или интерпретацией называется совокупность приемов, применяемых к произведениям человеческого духа с целью понять их [1, с. 80]. По мнению Гадамера, интерпретация (истолкование) не является случайным дополнительным актом относительно понимания, скорее понимание всегда является интерпретацией, а, следовательно, интерпретация является эксплицитной формой понимания [9, с. 274-275]. С точки зрения герменевтики, право есть особый, юридический язык, который, в свою очередь, согласно Фердинанду Теннису, представляет собой взаимопонимание. В рамках такого сложного и многогранного явления, как юридическая герменевтика можно выделить самые разнообразные грани и аспекты, указывающие на ее связи с другими науками. Остановимся лишь на некоторых, наиболее значимых из таких аспектов. Основополагающие аспекты юридической герменевтики Гносеологический аспект С точки зрения гносеологии (теории познания), существуют три возможных источника познания внешнего мира, в том числе права: 1) чувственный опыт; 2) разум; 3) интуиция[8, с. 3]. Причем эти три источника познания в своих конечных выводах ведут к мировоззрениям материализма (или философского эмпиризма), идеализма (или философского рационализма) и интуитивизма HYPERLINK \l "bookmark17" . В таком ракурсе юридическая герменевтика также может опираться на понимание и толкование права с точки зрения его материального содержания (материальных интересов конкретных лиц), с точки зрения юридических понятий и конструкций юридической логики, с помощью которых наука права стремится охватить право, а также на основе интуитивного проникновения в содержание права и его связи с реальной жизнью. Если первая точка зрения близка таким теориям, как марксизм и юриспруденция интересов, то вторая точка зрения связана с юридическим позитивизмом и юриспруденцией понятий. Что касается интуитивизма, то он наиболее близок юридическому экзистенциализму. Семиотический аспект С точки зрения психологической теории права Л. И. Петражицкого, право в виде юридических эмоций объективируется и символизируется в непсихические знаки юридического характера (юридические символы). В этом случае мы имеем дело с юридической семиотикой, т.е. с комплексом теорий, предметом которых выступают свойства юридических знаковых систем. Известно значение такой разновидности юридических знаков как юридическая символика, с помощью которой власть осуществляет воздействие на подсознание своих подданных. Как пишет российский философ-юрист Б. П. Вышеславцев: "Закон обладает весьма слабой способностью внушать. Закон не умеет обращаться с подсознанием. Отрицательное внушение не принимается, а закон состоит в значительной мере из запретов. Чтобы помочь этому дефекту, власть окружает закон рядом образов и символов, способных внушать: "зерцало", мантии судей, торжественные заседания суда, стража и т. п." [2, с. 77]. По своей сути юридическая герменевтика и юридическая семиотика являются двумя сторонами одной и той же медали, поскольку герменевтика толкует юридические знаки. Диалектический аспект В каждом юридическом споре мы имеем конфликт фундаментальных принципов права, который не может быть разрешен в рамках самих принципов, которые часто указывают в противоположных направлениях. В этом смысле право глубоко антиномично, оно состоит из антиномий. Например, таких, как факт и норма, публичное и частное и т.п. Возьмем в качестве примера принципы современного международного права, которые представляют собой систему антиномий. Это значит, что на практике эти принципы могут вступать в конфликт, т.е. между ними существуют "антиномические отношения". Так, принцип суверенитета государств может вступать в конфликт с другими принципами, например такими, как принцип равенства государств и принципы поддержания мира и международной безопасности; принцип территориальной целостности государства - с принципом самоопределения народов; принцип невмешательства государств во внутренние дела друг друга -с принципом уважения прав человека; принцип pacta sunt servanda - с правилом rebus sic stantibus и т.д. Таким образом, во многих жизненных ситуациях мы имеем конфликт (коллизию) принципов и ценностей международного права, который обращен к воле человека и требует скорейшего разрешения, в том числе путем толкования. Преодолеть эти антиномии способна только герменевтика, которая выступает в качестве средства диалектического синтеза антиномий права. Антропологический аспект Юридическая антропология - наука о человеке как социальном существе в его правовых проявлениях, изучающая правовые формы общественной жизни людей от древности до наших дней (В.С. Нерсесянц). Эта наука лежит в основании юридической герменевтики, поскольку так или иначе понять и толковать право можно только имея в виду определенный образ и представление о человеке. Юридическая герменевтика по самой своей сути антропологична и антропоцентрична, поскольку понимание права есть, в конечном счете, самопонимание общества и человека. Герменевтике отведено заметное место в юридической антропологии. Так, например, известный представитель юридической антропологии Норбер Рулан (Norbert Rouland) пишет следующее о герменевтической составляющей африканского права: "Юридические правила, порожденные мифами, и обычаи могут для лучшего своего применения потребовать толкования. Обычно в качестве толкователей выступают именитые члены общества и старейшины, которые должны (чаще всего при урегулировании конфликтов) напоминать фундаментальные правила или выводить их из наблюдаемой манеры поведения" [6, с. 59]. Таким образом, толкование и понимание права неизбежно преломляются через призму юридической антропологии. Аксиологический аспект В основе права всегда лежат определенные ценности, на основе которых осуществляется толкование и применение норм права. Эти ценности направляют герменевтический процесс. Право само по себе также является важнейшей социальной ценностью. Вместе с тем оно сосуществует с другими ценностями, которые ищут своего выражения в праве. В рамках герменевтического процесса осуществляется юридическая оценка явлений, их квалификация. Диалогический аспект Герменевтический процесс неизменно диалогичен, поскольку в нем присутствует диалог между интерпретатором и интерпретируемым. Герменевтика, подобно богу Гермесу, является посредником в диалоге между интерпретатором юридического текста и его создателем, который преодолевает время и пространство. В современной герменевтике доминирует диалогический подход. Диалогический аспект юридической герменевтики особенно заметен в международном частном праве, когда речь идет о диалоге между правовыми системами разных государств с целью преодоления коллизии права. Конфликтологический аспект Юридическую герменевтику можно рассматривать как средство решения социальных конфликтов. Интерпретируя норму права, интерпретатор должен иметь в виду необходимость такого толкования, которое не обостряло бы, а решало социальные конфликты. Феноменологический аспект Как пишет русский философ-диалектик А.Ф. Лосев: "Феноменология есть дотеоретиче-ское описание и формулирование всех возможных видов и степеней смысла, заключенных в слове, на основе их адекватного узрения, т.е. узрения их в эйдосе" [3, с. 190]. По его мнению, единственный метод феноменологии заключается в том, чтобы, отбросив частичные проявления одного и того же (в нашем случае - права), осознать и зафиксировать то именно, что во всех своих проявлениях одно и то же [3, с. 191]. Для того чтобы понять право как феномен сознания общества и человека необходимо воспользоваться феноменологической редукцией Эдмунда Гуссерля, под которой имеется в виду ряд этапов "очищения сознания" с помощью чего мы сосредотачиваемся не на существовании, а на сущности права [7, с. 47-48]. Не отвергая реальность, а "беря ее в скобки" вместе со всеми утверждениями обыденного здравого смысла или науки, в результате мы получаем идеальную сущность, эйдос права (т. е. данный непосредственно смысл права). Речь, по сути, идет об интуитивном усмотрении сущности права, подобно тому, как математик созерцает идеальную сущность геометрических фигур. Сделав право идеальным, получив его чистую сущность, мы получаем своего рода эталон для познания и толкования всего класса явлений права. С точки зрения феноменологии, для понимания права в рамках его отдельных отраслей необходимо создать эйдетическую науку о праве с целью прояснения исходного предмета исследования, т.е. самого права. Такую эйдетическую науку о праве в качестве априорной дисциплины попытался выстроить Адольф Райнах. Как пишет Райнах: "Совершенно же необходимым априорное учение о праве представляется нам для разумения позитивного права как такового. Пока верят в то, что позитивное право само производит все правовые понятия, мы стоим перед неразрешимой загадкой. Структура позитивного права может быть понята только через структуру сферы, которая лежит вне позитивного права" [5, с. 160]. Таким образом, по аналогии с учением Канта, если рассматривать позитивное право как некий эмпирический опыт, то эмпирика права должна иметь неэмпирические априорные основания, с помощью которых удается систематизировать и упорядочить юридический опыт, и на базе которых осуществляется герменевтический процесс. Некоторые проблемы юридической герменевтики По нашему мнению, наиболее значимыми проблемами современной юридической герменевтики являются следующие. Во-первых, это проблема соотношения толкования и правотворчества. Существует ли более менее четкая граница между толкованием и правотворчеством? Где заканчивается толкование и начинается правотворчество? Интересно отметить, что ответ на этот вопрос также лежит в области герменевтики, т.е. в самом толковании. Второй проблемой юридической герменевтики является проблема идентификации тех ап- риорных основ, которые служат фундаментом взаимопонимания и понимания в рамках определенного герменевтического сообщества, а также между разными герменевтическими сообществами. Где находятся эти основы? Заключены ли они в неких юридических архетипах коллективного бессознательного или же в некоем виде естественного права либо где-нибудь еще? В заключение рассмотрения некоторых вопросов юридической герменевтики отметим, что, по нашему мнению, именно юридическая герменевтика превращает право в подлинное творчество, как сказали бы древнеримские юристы, в искусство добра и справедливости. Список литературы Васъковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. - М., 2002. Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса. - М., 1994. Лосев А.Ф. Философия имени. - М., 1990. Пиленко А.А. Право изобретателя. - М., 2001. Райнах А. Априорные основания гражданс-кого права // Собрание сочинений. - М., 2001. Рулан Н. Юридическая антропология. - М., 2002. Руткевич А.М. Эдмунд Гуссерлъ // Философы двадцатого века. - М., 1999. Савалъский В.А. Основы философии права в научном идеализме. Марбургская школа фило-софии: Коген, Наторп, Штаммлер и др. - М., 1908. Gadamer H. Truth and Method. - New York: Crossroads, 1982. Legal Hermeneutics. History, Theory, and Practice / Edited by Gregory Leyh. - Berkley / Los Angeles / Oxford, 1992. А. А. Мережко ЮРИДИЧЕСКАЯ ГЕРМЕНЕВТИКА И МЕТОДОЛОГИЯ ПРАВА Юридическая герменевтика - сложное, многогранное явление, её наиболее значимые современные проблемы, по мнению автора, - соотношение толкования и правотворчества и идентификации её априорных основ. Автор утверждает, что именно юридическая герменевтика превращает право в подлинное творчество. O. O. Merezhko THE JURIDICAL HERMENEUTICS AND LAW METHODOLOGY The juridical hermeneutics is a multi-facet phenomenon. Its most important contemporary issues, in author's opinion, are correlation of the interpretation and law-making, and identification of its apriority bases. The author asserts that it is juridical hermeneutics that turns law into genuine creativity. © 2003 р. Т. І. Дудаш Львівський національний університет імені Івана Франка ДО ПИТАННЯ ПРО ЕТИМОЛОГІЮ ПРАВОРОЗУМІННЯ 1. З огляду на визначальне методологічне зна- чення питання про праворозуміння як наріжного каменя між теорією та філософією права, виник- ла необхідність постановки питання про етимо- логію праворозуміння, яку можна позначити те- рміном "правоназивання" [4, с. 38-41]. Поняття "правоназивання" у слов'янських мовах можна визначити як процес зведення певних предметів, явищ чи процесів у ранг і позначення понять про них тими чи іншими термінами, які за формою (морфологічно) включають корінь "прав" або за змістом апелюють до "правової" реальності. Та неварто забувати про історичну тривалість про- цесу правоназивання, тобто про наявність даного процесу у "минулому", "теперішньому" та про його перспективи на "майбутнє". Про наявність правоназивання "у минулому" (якщо розуміти під минулим довгий за історичною тривалістю період, наприклад, з часів появи мови у первісної людини) свідчать певні традиції HYPERLINK \l "bookmark19" у терміновживанні, які склалися у тій чи іншій мові, яка, в свою чергу, використовується у певній країні - представниці тієї чи іншої правової системи. Тобто, якщо говорити про право-називання "у минулому", то тут доцільно обмежити коло термінів, поява або використання яких і стало результатом тривалості процесу правона-зивання "у минулому". До таких термінів у слов' янських мовах можна віднести терміни "право" (який і виступає "точкою відліку" для правоназивання), "правосвідомість", "правовідносини" тощо. Тому можна запропонувати таку дефініцію правоназивання у слов' янських мовах для "минулого": правоназивання - це процес зведення певних предметів, явищ чи процесів у ранг правових і позначення понять про них терміном, що морфологічно містить корінь "прав". Про наявність даного процесу "у теперішньому" (якщо розуміти під "теперішнім", "сучасністю" незначний за історичною тривалістю проміжок часу (наприклад, останні 10-20 років), свідчить поява нових термінів, котрі позначають "правові" явища (на думку тих, хто пропонує вживати такий термін) або ж поширення термінів-метафор HYPERLINK \l "bookmark19" * [3; 7], які використовуються у інших галузях знань на "правову" дійсність. Як приклади можна навести терміни "аутопоезіс", "парадигма", "інтер-суб'єктивність", котрі виникли не безпосередньо в юриспруденції, а в інших галузях науки, але активно використовуються зокрема у філософії права для позначення певних понять, які служать "методологічними інструментами" для обґрунтування тієї чи іншої концепції, пов' язаної з "правовою" реальністю. Таким чином, можемо зробити висновок. Що правоназивання "у минулому" можна вважати правоназиванням за формою, оскільки воно стосується власне тих термінів, котрі, морфологічно містять "посилання" на термін, котрим позначається поняття про "право". Правоназивання "у теперішньому" можна вважати правоназиванням за змістом, оскільки воно формально не передбачає використання "правових" термінів, проте в ранг "правових" зводяться такі предмети, явища, процеси, котрі, на думку авторів таких концепцій, відображаються поняттями, які претендують на те, щоб вважатися елементами, складовими або ж основою "правової" реальності або "права" HYPERLINK \l "bookmark18" ** [2]. Перспективи, тенденції правоназивання "у майбутньому" залежать, мабуть, від динаміки розвитку людства, суспільства, науки, тому що правонази-вання як за формою, так і за змістом є відповіддю на зростання певних потреб, у даному випадку термінологічно-поняттєвих. При цьому ми можемо констатувати наявність того чи іншого типу право-називання (за формою або за змістом) лише в істо- * Метафора - це результат переносного вживання слова, витікає із полісемії слів у мові; перенесення влас- ричному ракурсі, тобто, лише "у минулому", оскільки ми не володіємо й не можемо володіти достатньою для отримання таких висновків інформацією про стан правоназивання. Соціальні процеси та процеси мислення відзначаються надзвичайною динамічністю, безперервністю, тому відносно адекватна оцінка їх можлива лише за умови спрямованості пізнання "у минуле". 2. Перш ніж звернутися до особливостей процесу правоназивання, необхідно внести ясність у співвідношення "правоназивання - пра-ворозуміння". У будь-якому випадку правонази-ванню передує певне право розуміння. Адже залежно від того, які предмети, явища чи процеси відображаються поняттями про "правове" у різні соціальні епохи, термінами, які морфологічно містять корінь "прав", позначалися й позначаються поняття про різні предмети, явища чи процеси соціальної дійсності. Наприклад, якщо те чи інше суспільне відношення регулювалося нормами законодавства, воно позначалося терміном "правовідношення", з чого можна зробити висновок про ототожнення закону та права, тобто про домінування позитивіського праворо-зуміння. Отже, праворозуміння того чи іншого суб'єкта, в тому числі і законодавця, простежується через правоназивання, яке присутнє, наприклад, при об' єктивації певних концепцій суспільного розвитку у законодавчий акт - текст закону, в якому можна простежити його ж (законодавця) праворозуміння зокрема через терміно-вживання, а саме через правоназивання. З огляду на загальносуспільну значущість закону, поширення його дії на всю територію держави, робимо висновок про актуальність питання про правоназивання, оскільки воно виступає формою прояву праворозуміння. Варто також обумовити необхідність прив' язати дослідження правонази-вання до певної правової системи з метою виявити риси схожості або відмінності у праворозумінні. Методологічним фундаментом для розгляду та вивчення особливостей правоназивання у різних правових системах виступає насамперед інструментальний герменевтичний метод, а також інструментарій традиційної логічної методології (дедуктивно-індуктивних, аналітико-синтетичних методів). З метою конкретизації наявного інструментарію насамперед обумовимо співвідношення "явище, предмет, процес - поняття - термін", котре не залежить від особливостей мови. Будь-яке явище, предмет чи процес соціальної дійсності відображається певним поняттям, котре позначається певним терміном. Тут можливі два варіанти співвідношення "поняття - термін" для відображення сутнісних властивостей якісно визначених явищ, предметів чи процесів: одне поняття, яке відображає певне явище, позначається різноманітними термінами; одним терміном позначається багато понять, що відображають різні явища. Причини таких "поняттєво-термінологічних" розбіжностей можна дослідити лише з огляду на те конкретне явище, предмет або процес, поняття про котрі позначаються різноманітними термінами, або з огляду на ті предмети, явища чи процеси, поняття про які позначаються одним терміном у тій чи іншій мові. Такий етимологічний аналіз терміну "право" дасть можливість визначити "домінуюче" право розуміння HYPERLINK \l "bookmark20" у тій чи іншій правовій системі. Крім того, причини домінування саме такого праворозуміння якраз і збігатимуться з причинами вибору одного з "поняттєво-термінологічних" варіантів співвідношення у правоназиванні. 3. Звернемося насамперед до терміна "право" у слов' янських мовах, які використовуються у деяких країнах, правові системи яких входять до романо-германської правової сім' ї. Обумовимо насамперед те, що нас цікавить правоназивання за формою, а саме терміни, котрі використовуються для позначення понять про "право ", "правове", справедливість, права людини, закон, суб 'єктивне юридичне право, об 'єктивне юридичне право. Історичний процес призвів до того, що терміном "право" позна-чається низка понять, котрі відображають різні явища. На думку професора П. Рабіновича, основна причина такої ситуації вбачається у намаганні "виправдати" певні соціальні відносини, порядки, позиції, дії, принципи, норми, ідеали, заснувати їх відповідно до соціальної "правди", "правильності", "справедливості", "праведності". Цінність тих чи інших явищ для певної соціальної групи якраз і становила ту спільну рису, яка давала підстави позначити поняття про такі явища терміном "право"[4, с. 38-41]. Проте це призвело до необхідності використовувати ще й інші терміни (зокрема прикметники) задля часткового розмежування "правових" явищ, наприклад для того аби позначити поняття про об' єктивне право та про суб' єктивне право. Той факт, що терміни "право" і "справедливість" є спільнокореневими свідчить про розуміння права як явища, принаймні спорідненого зі справедливістю, якщо не тотожного із нею. Така "термінологічна ситуація", а також наявність окремого терміна для позначення поняття про закон дає широке поле діяльності для "виправдовування", обґрунтування природничо-правових концепцій праворозуміння, що спричиняє їх поширеність та розвиток. Доцільно також розглянути інші різновиди романо-германської правової сім' ї з огляду саме на мови тих країн, представники яких зробили значний внесок у розвиток праворозуміння. Так, досить цікавою виглядає ситуація у французькій мові, де один термін "droit" позначає поняття про право (незалежно від того, чи це об' єктивне, чи суб' єктивне право). При цьому на термінологічному рівні відбувається розмежування права та закону (droit та loi). Поняття про правильне у французькій мові термінологічно ототожнюється із поняттями про справедливість і правосуддя (juste, justice), а не з поняттям про право, (як це має місце в англійській мові) [6, с. 23, 419, 455]. У німецькій мові поняття про "право" позначається терміном Recht, який має морфологічну подібність з терміном der recht, котрий позначає поняття "правий", "правuй". Крім того, похідними від даного терміну виступають терміни Gerиchtigkeit, gerиcht, Rиchtspflege, що позначають поняття про справедливість, справедливе правосуддя; і навіть поняття про законне позначається терміном rechtmдЯig. Термін "Gesиts" у німецькій мові позначає поняття про закон, а похідні від нього терміни позначають лише ті поняття, що стосуються закону, наприклад законний, законодавчий (відповідно geиstzlish, ge-sиtsgebend) [1, с. 369, 498, 554]. Таким чином, у німецькій мові на термінологічному рівні склалося розмежування між поняттями про право та про закон, при чому поняття про спаведливе, праве, правильне позначаються термінами, похідними саме від того, котрий позначає поняття право. Це свідчить про подібність німецької традиції у правоназиванні до слов' янської, а також про закріплення чи відображення на термінологічно-поняттєвому рівні природничо-правового праворозуміння. Звернемося до англо-американської правової системи (з огляду на загальносвітову поширеність домінуючої у ній мови - англійської, яка й буде нас цікавити як "середовище" закріплення певного правоназивання.) Для позначення поняття "право" в англійській мові використовують терміни "law", "right", "entitle", "enable". При цьому, терміном "law" позначаються одночасно поняття про об' єктивне юридичне право та про закон (the law), а терміном right - поняття про суб'єктивне юридичне право, права людини (human rights), а також правильне, праве. Для позначення поняття про те, що конкретна особа має право, використовують терміни "entitle", "enable", які з огляду на їх морфологічну структуру та контекст їх вживання вживаються у випадках, коли таке право (наприклад, на певну річ) надане, його можна набути або втратити, передати комусь. Таким чином, у англійській мові термінологічно-поняттєві співвідношення вирішені дещо іншим чином, аніж у слов' янських мовах. Тут одним терміном -"right" - позначаються поняття про правильне і про праве, що повинні б втілюватися у суб' єктивному праві (тобто у праві "прив' язаному" до конкретної особи). При цьому чомусь поняття про право і про правильне термінологічно й морфологічно не сумісні із поняттям про справедливість (Justice, Equity), котре швидше асоціюється з поняттям про судочинство, правосуддя, ніж з поняттям про право. Терміном Law також позначаються два поняття - про право та про закон (як родове поняття, але не видове - не конкретний законодавчий акт, для позначення поняття про який використовують зазвичай терміни bill, statute). Отже, англійській мові для позначення понять, котрі класичні теорії праворозуміння, засновані на модерній філософській парадигмі та картині світу, використовують для осмислення правової реальності, використовуються різні терміни, які своєю чергою мають ще й багато інших смислових відтінків. У даному випадку найяскравіше простежується плюралістичність у правоназиванні яка більш-менш адекватно відображає й плюралізм праворозуміння. Отже, поняття про право має декілька термінів-синоні-мів для його позначення залежно від контексту вживання; подібна ж ситуація спостерігається й з поняттями про закон, про справедливість, проте, чомусь на термінологічному рівні відбулося ототожнення понять про об'єктивне юридичне право та закон як родове поняття. Можна припустити, що таке позитивіське забарвлення право-називання пов' язане із намаганням остаточно закріпити певні соціальні, насамперед економічні відносини силою держави, (що було актуально для країн, у яких використовується дана мова), певною соціальною групою. Насамкінець звернемося до мови, яка використовується в країні - представниці далекосхідної правової сім' ї, а також є однією з найдавніших у світі - до китайської мови у контексті закріпленого у ній правоназивання. Як відомо, для цієї мови є характерним закріплення понять на термінологічному рівні у формі ієрогліфів, які в свою чергу можуть позначати поняття й про інші явища, які близькі по своєму смислу до поняття про дане явище. Наприклад, поняття про закон позначається (га). Поняття про право у китайській мові позначається терміном (діап її), котрий включає в себе два ієрогліфи, які мають два значення: термін (диап) позначає поняття про зважування, владу, панування, а термін (їі уі) -інтерес, тобто, термін "право" в китайській мові дослівно позначає поняття про зважування інтересів. Терміни, що позначають поняття про правду (2 терміни), правильне, істинне (відповідно 2Ііе^1і, ЕІіе^гша, 7Ііеп§8Ііі, 8Ііі), мають спільну основу - ієрогліф 2Ііе^, а терміни, що позначають поняття про справедливість мають в основі ієрогвіф уї (а саме ЕІіегщуї проте, ні терміни, що позначають поняття про правильне, правду, ні терміни, що позначають про справедливість, не є похідними від терміну "право", тобто у китайців поняття про правильне, справедливе, соціальну правду не асоціювалося з поняттям про право, яке було лише "зважуванням інтересів" [5, с. 41, 103]. Аналіз етимології праворозуміння у різних мовних сім'ях світу в перспективі дасть можливість виявити певні закономірності у правоназиванні, які можуть становити ще один критерій для віднесення правових систем до тієї чи іншої правової сім' ї. Закономірність правоназивання в межах певної мовної сім' ї випливає хоча б із належності різних мов саме до цієї мовної сім' ї та із наявності однієї або кількох прамов, які мали свій вплив на формування інших мов даної мовної сім' ї. Список літератури Липшиц О.Д., Лоховиц А.Б. Краткий немецко-русский и русско-немецкий словарь. - М., 1971. Луман Н. Теория общества. М., 1997. Ортега-и-Гассет Х. Две главные метафоры. М., 1991. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. - Львов: объединение "Высшая школа", 1985. Русско-китайский и китайско-русский словарь. - М., 1999. Словник. Французько-український; Українсько-французький / Упоряд. В. Т. Бусел. - Ірпінь, 1994. Советский энциклопедический словарь. -М., 1982. Т. И. Дудаш К ВОПРОСУ ОБ ЕТИМОЛОГИИ ПРАВОПОНИМАНИЯ Правопонимание - длительный процесс правоназывания в прошедшем, настоящем и будущем времени. Это заключение автор основывает на анализе этимологии правопонимания в разных языковых семьях мира, сравнительной характеристике термина «право» и производных от него терминах в славянских языках (романо-германская правовая семья), в англо-американской и дальневосточной (китайской) правовых семьях. T. I. Dudash ON THE ISSUE OF THE ETYMOLOGY OF LAW-UNDERSTANDING The understanding of law (law-understanding) is viewed as a long-lasting process of law nomination in past, present, and future. This conclusion is drawn from the presented analysis of the etymology of law-understanding in different language families, comparative characteristics of the term "law" and its derivatives in Slavic languages (the continental law family), English, American and Oriental (Chinese) law families ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ © 2003 р. М. Г. Братасюк Тернопільська академія народного господарства ПРИРОДНО-ПРАВОВА ПАРАДИГМА В ПОСТМОДЕРНІЙ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ В сучасній Україні чимало пишеться і мовиться про права людини, як фахівцями-юрис-тами, так і представниками інших галузей со-ціо-гуманітарного знання. Проблема ця для українства була і є актуальною, оскільки Україна, на жаль, донині залишається соціокульту-рним простором, в якому неправо у різних формах є невід' ємною рисою життя пересічного українця [12; 7]. Правова держава, де шануються права людини, починається не з написання добрих законів, а "з голови", зі свідомості кожного, хто складає громадянство держави. Нині, знову ж таки, на жаль, не кожний наш юрист може побачити органічний зв' язок між поняттями "права людини" і "природні права", "право природи", "право справедливості". І це не викликає подиву з огляду на домінування в нашій юриспруденції позитивістсько-нормативістського праворозуміння, яке вбачає витоки прав людини у волі влади, а природне право сприймає як фікцію, що не варта уваги. Наше громадянство навчене, що потрібно шанувати і здійснювати надані владою права, в той час, коли західні європейці чи американці борються за природні права і захищають передусім їх. Вітчизняними філософами права теж може бути зроблено внесок у вирішення проблеми прав людини в нашому суспільстві, вони цей внесок уже роблять [2; 14]. Проте поки що недостатньо на мій погляд, у нашій філософсько-правовій літературі аналізовано природно правову парадигму в постмодерністській філософії права. Для початку трохи екскурсу в історію, до витоків ідеї природного права. Юснатуралісти-чна традиція у західноєвропейській філософії права була і залишається доволі потужною. Витоки її сягають античності і треба підкреслити, що вся антична філософсько-правова думка проникнута ідеєю природного права. Античні мислителі вважали, що Логос як космічний принцип пронизує космічні процеси і життя полісу, а тому життя відповідно до космічної справедливості (Логосу) має бути законом полісу. Логос має божественне походження і закони полісу також мають свої витоки у божественному началі, - вважав, наприклад, Геракліт. Божественний закон як джерело людських законів в інших мислителів іменуватиметься природою, розумом тощо. Демокріт розрізняв закони "по природі" і закони як втілення "думки загалу". Софісти відрізняли від писаних законів неписану "справедливість". Аристотель поділяв політичне право на природне і волеустановлене, яке має відповідати природному, що однакове скрізь: не залежить від визнання чи невизнання його. Появу держави Аристотель пояснював політичною природою людини і підкреслював, що "правильними" формами державного устрою є лише ті, що відповідають спільному благу всіх відповідно до принципу природної справедливості [1, с. 3538; 110-129]. Право, що є мірою справедливості, закладеної в природі, і держава як форма природного спілкування людей, є за Аристотелем, свідченням довершеності людини як істоти природно-політичної. Римські юристи продовжили юснатуралісти-чну традицію. Ними природне право трактувалось як таке, "якому природа навчила все живе", - таке пояснення звучить, наприклад, в Ульпіана [10]. Західноєвропейське середньовіччя зберегло юснатуралістичну традицію, оформивши її в християнізовано-теологічний варіант. Наприклад, для Фоми Аквінського право (іш) було вираженням дії справедливості в божественному порядку людського співжиття. Мислитель говорить про "вічне право", що втілене в Субстанції Божій. Природне право є "відкриванням" права Божого в природі людини. Християнська парадигма природного права була модифікована добою Модерну. Останнім із філософів, хто оперся на концепцію предвічного права Божого, був Ф. Суарес. Представники школи природного права доби Модерну, до якої належали такі постаті як: Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, В. Лейбніц, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, відходять від християнської метафізики, шукають засади легітимації універсального права в природі людини (її розумі), природі суспільства чи навіть у самій природі. І. Кант в практичній філософії заперечив значення зовнішнього для суб' єкта (об' єктив-ного) світу як підстави для істини. Таку підставу він вбачає в людській суб' єктивності, критерієм істини у нього виступає відповідність розуму його ж власним законам. "Чини ззовні так, щоб вільний прояв твоєї волі був сумісний зі свободою кожного, відповідно до все-загального закону" [6, с. 140] - це моральний закон, він же і природний. І. Кант заперечив онтологічну легітимацію Просвітництва, що вбачала вищу інстанцію в бутті, в природній і соціальній необхідності. Його легітимація права виходить не із сущого, а з належного. Для Гегеля природне право - це жива сутність права, що здійснює себе в позитивних правопорядках, це те розумне і необхідне що існує в будь-якому правопорядку. Природне право у Гегеля - це "модифікація абсолютної сутності світу загалом і людини, зокрема" [9, с. 104]. Гегель розуміє природне право як думку, яка має здійснитися в свідомості кожної людини і кожного суспільства. Це всезагальна логічна основа будь-якого права - таке трактування природного права зумовлено позицією об' єктивного ідеалізму. У XVIII ст. чимало мислителів у трактуванні ідеї природного права переходять від принципу об' єктивізму до принципу суб' єкти-візму. Особливо добре це помітно у філософсько-правовій думці І. Канта. У філософсько-правовому мисленні Модерну працює позиція протиставлення об' єкта і суб' єкта, людина щодо зовнішнього світу мислиться як спостерігач, впроваджується ідея домінування науково-теоретичного знання над екзистенціальним знанням, стверджується культ науки, абсолютизується розум тощо [8; 13]. Філософсько-правова думка Постмодерну успадкувала від попередньої доби принцип суб' єктивізму, який дозволяє більш адекватно трактувати проблему природи права і природного права, зокрема. У І. Канта ідея автономної особистості є моральним корелятом прав людини. Доба Постмодерну закладає нові парадигми мислення. Воно уже відмовляється від трактування людини як Володаря, "царя природи", Приватизатора Всесвіту, який все знає про те, яким він є, і яким йому треба бути. Через прискорення НТП ця людина здатна гарантувати людству процвітання і благоденство. Вона готова платити за це будь-яку ціну. Проте наслідки жертв модерної людини виявилися непередбаченими: замість того, щоб стати щасливим творцем гармонійного життя, людина Модерну стала заручником деструктивних сил, викликаних до життя нею ж самою: озонові діри, забруднене середовище, невиліковні хвороби, тоталітарні режими, хронічна бідність на цілих континентах, масовий скепсис стосовно прогресу тощо. "Антропоцентризм" доби Модерну як нічим не лімітований розвиток антро-поса може для людства виявитися згубним. Зрозуміло, що такий світогляд має бути заперечений і постмодерністське мислення пропонує заміну принципу суб' єктивності принципом інтерсуб' єктивності. Згідно з цим принципом, людина осягає світ не через протиставлення себе йому, через позицію стороннього споживача, а через процес взаємодії з іншими "я". Людина Постмодерну заперечує усяку тотальність, вибирає унікальне, особливе, визнає його і захищає. Вона живе в поліфонічному світі, не уявляє світ своєю приватною власністю, а ділить його з іншими суб' єк-тами, Alter egos, такими ж активними як і вона сама [20; 15]. Взаєморозуміння між індивідами повинно прийти на зміну парадигмі науково-раціонального знання в новому постмодерніст-ському світобаченні. Комунікативний розум повинен прийти на зміну інструментальному. Принцип інтерсуб' єктивності передбачає погляд на світ не "з боку", чи "з верху", а з середини самого суб' єкта, виражає індивідуальний характер конституювання дійсності. Цей принцип зумовлює діалогічність, інтерес до людської екзистенції, розуміння на основі інтерпретації. Звичайно, сучасна філософсько-правова думка не могла не втілити в собі основні риси не-класичного мислення. На підставі аналізу окремих відомих некласичних філософсько-правових концепцій можна простежити в ній такі риси як: перехід від монологу до діалогічності, вироблення концепції полісуб' єкта, поява комунікативно-дискурсивного обґрунтування правових принципів (у зв'язку з визнанням мови справжньою реальністю права). І що особливо важливо для нашого дослідження - намагання обходитися без поняття "природне право", заміна його поняттям справедливості. Філософсько-правове мислення доби Модерну є метафізичним - у випадку природного права його норми виводяться із "найвищих" норм божественних, природи, розуму. Постмодерна філософсько-правова думка позбавлена мета-фізичності. Вона досліджує виявлення права-феномена через присутність його в людському бутті, через комунікацію учасників правового співжиття. "Ідея права, - пише А. Кауфман, -є ідеєю персонально окресленої людини - або ж взагалі нічим. У кінцевому підсумку пізнання людей як особистостей рівнозначне пізнанню права" [19, с. 442]. А особистість ним розуміється не як субстанція, а як феномен. Наше буття в світі - це буття з іншими людьми. Саме в цьому "бутті з іншими" конститується право через відношення "я" із "іншими". Право - це спосіб буття людини, а не сила, яка стоїть над нею і є зовнішньою щодо неї. Особистість - це "буття в праві", - стверджує некласична філософсько-правова думка. Це порядок, що існує поміж нас, а тому досліджувати необхідно спочатку людину-особистість "як буття в праві", а вже потім прояви права - рішення, постанови судів, закони тощо. Право виявляє себе у внутрішньому досвіді учасників правової комунікації - необхідно відтворити його сенси, що здійснюються в правовому спілкуванні, в якому люди доходять спільної думки. Поза цим права немає, воно не відбувається. Дослідники сучасної філософсько-правової думки пишуть про перехід від "юриспруденції понять" до "юриспруденції дії", про активне шукання нею критеріїв справедливості правових рішень, а тому й розвиток природно-правової традиції стосовно до нових соціокультурних умов [21; 10]. Одним із впливових напрямів у сучасній постмодерній філософії права є екзистенціально-феноменологічний. Його представники стверджують, що природні права знаходяться у свідомості суб' єкта права, спрямованої на іншого. Екзистенція людини - це її існування у світі значень. Людина - це "буття-в-світі", суб' єкт, що є невід' ємним від об' єкта. Світ як сукупність значень є "світом-в-собі-для-нас", значення виходить на дійсність, саме виявляється через активність "я". "Життєвий світ" кожного "я", - стверджують представники феноменологічного підходу, - це сфера суб'єктивних феноменів, це переживання, що прийняли форми зовнішніх явищ. "Життєвий світ" несе в собі структури, схожі на ті, що розгортають абстрактні науки на своєму власному грунті. Будь-яке знання, в тому числі і про право, має своїм кінцевим витоком глибини свідомості, а не фізичний, зовнішній світ. "Це джерело має назву "Я - сам", - писав С. Богомолов, - з усім моїм сукупним дійсним і можливим життям пізнання, включаючи і моє конкретне життя" [4, с. 289]. Феномен права, який "сам себе виказує", висвічує, з' являється як результат інтенційності свідомості, що реалізується в сфері конститутивних актів, які долають "зовнішність" пізнаваних життєвих правових "реалій", безпосередньо схоплюючи лише їх сенс, смисл, кон-ституючи "ноему" (інтенційний об' єкт, що належить самій свідомості). Саме в глибинах свідомості мого Я - сам існують структури, які виступають матрицями теоретичних правових ідей і формують їх зміст. В суб'єктивних, але надіндивідуальних, загальнозначущих схемах людського повсякденного правового досвіду, що сформувалися в донауковій, до теоретичній діяльності, треба шукати прообрази категоріальних структур правосвідомості. Трансцендентальному "Его", з якого починається суб'єкт правосвідомості, властивий "внутрішній" феноменологічний час, що виявляє себе у хронологічній послідовності інтенційних ноетичних актів, які складають реальну сутність конституювання інтенційного змісту феномена права. Часовий потік інтенційної свідомості - неперервний. В "Лекціях з феноменології внутрішньої свідомості часу" Е. Гуссерль писав, що внутрішній потік інтенційної свідомості "є те, що ми так називаємо за подобою конституйованого, але з погляду часу він не є "об' єктивним", він є абсолютна суб' єктивність, в переживанні актуальності ми володіємо відправним пунктом і континуумом усіх наступних моментів. Для всього цього у нас не вистачає слів" [18, с. 75]. Процес кристалізації в свідомості чистих сутностей у вигляді ейдосів розгортається із потоку безперервних переживань, витоки яких в Lebenswelt. Ті з ейдосів, що мають вигляд природно-правових нормативно-ціннісних структур, скеровують індивідуальну свідомість до ідеалів істини, порядку, гармонії. Витоки цієї спрямованості - в факті усвідомлення істинності, отже універсальності і загальнозначимості структур природно правової свідомості. Варто наголосити на тому, що феноменологія додала природно-правовій парадигмі підкріплюючих моментів. Це було зроблено шляхом додаткової розробки методологічних засад принципів усезагальності та абсолютності нормативних структур свідомості. Трансцендентальний суб'єкт - це загально-значущий зміст феноменів свідомості, це глибинний пласт, що лежить поза індивідуально-особистісним. Е. Гуссерль був переконаний в тому, що "існує один-єдиний об'єктивний простір", єдиний час, світ, природа. І "якщо в мені закладені структури, що потребують спільного буття (mitsein) інших "я", вони повинні мати одну-єдину природу" [17, с. 146]. Представники феноменологічної філософії права роблять акцент на ідеї, що всім суб'єк-там, окрім їх власного, суб' єктивного відчуття і сприйняття права, властивий, на рівні трансцендентального "Его", спільний, глибинний, єдиний трансцендентальний смисл правового досвіду. За допомогою феноменологічного методу було об' єднано фізично-об' єктивний та метафізичний типи реальності і через структури свідомості, що містять в собі природно-правові універсалії, поєднати природно-соціальне повсякденне буття і світ вищих сутностей. Саме на цьому шляху пізнання, протореному феноменологами, європейцям відкрилася можливість для відродження статусу абсолютів для таких цінностей як життя, свобода, благо, справедливість, людська гідність, - цілком правильно підкреслює В. Бачінін [3, с. 398]. Цей підхід виявився справді доволі продуктивним, бо "феноменологічне пізнання включає в себе не лише чуттєву інтуїцію, але й категоріальну... Саме остання і гарантує пізнанню цілісність, адекватність і абсолютність" [11, с. 58]. Феноменологи повернули право зі світу, "що дається нам природничою наукою (раціонально-теоретичним мисленням - авт.), до світу, що передує науці, до безпосереднього Lebenswelt у його оригінальній даності" [16, с. 247]. Якщо перефразувати трохи Дж. Уайльда, то можна сказати, що по-зитивістськи-раціоналістичне трактування права, що виключає природне право як таке - це лише перспектива, що виражає певний вимір Lebenswelt права. Це лише його об'єктивний вимір, але не він сам. Гуссерлівська концепція Lebenswelt прямо вказує на ті внутрішні засади, які дозволяють людям різних культур ставитися до ідей природного права як до нормативно-ціннісних універсалій зі статусом істинного та абсолютного. Чималий внесок у ствердження природно-правової парадигми зробили представники екзистенціальної філософії права. Саме їм властиві активні пошуки "справжнього" права в конкретних живих ситуаціях і заперечення об'єктивно існуючого природного права. Нагадаємо, що в цій філософії права людина і світ розуміються невід'ємними одне від іншого, світ справді людського, на думку філософів-екзистенціалістів - це світ суб'єктивний, що протистоїть зовнішньому з його соціальною проблематикою. "Dasein" (буття - тут) - екзистенція, що здійснюється в безликому середовищі "das man". Долаючи ортодоксальні погляди, новітні екзистенціалісти прагнуть "заземлити" вчення про екзистенцію, зблизити сферу соціального і "Dasein", впроваджуючи нові екзистенціали, подати "das man" як сферу "майже істинну". Наприклад, Е. Фехнер наголошував, що людська екзистенція можлива лише в середовищі, де є Інший. Істинно вільна людина почувається такою лише тоді, коли Інший почує і прийме її. Людське буття є можлива екзистенція. З цього погляду право є елементом "орієнтації в світі". Екзистенція може вмерти в праві, бо його норми можуть бути мертвими, механічними схемами. Але ці норми, за Е. Фехнером, можуть бути і іншими. Екзистенціонування неможливе без впорядкованого повсякденного буття, екзистенціальна свобода неможлива без гарантії безпеки і право дає людині можливість не заважати іншому у здій-ненні своєї самості. Інший, вступаючи в ко-мунікацію зі мною, також повинен бути вільним, інакше не буде реалізована моя екзистенція. Людина є самою собою лише в тій мірі, в якій вступає в комунікацію з іншим буттям і світом, - поза цим справжньої свободи не буває. Отже, право - це передумова свободи. Екзистенціалізм і право є чужими одне щодо іншого лише для тих, хто розглядає і перше, і друге дуже однобоко, - стверджував Е. Фехнер. Відійшовши від формального, не істинного права ми з необхідністю маємо творити інше, як дозволяє здійснювати екзистенціальну комунікацію. Звернімо увагу на таке: це нове право має бути "природним правом" в тому сенсі, що воно незалежне від свавільних приписів і законів, витікає із самої структури людського буття, як буття-з-іншими. Людина не вступає в правові відносини завдяки зовнішнім приписам. Вона завжди в праві, - наголошує Е. Фехнер. Інституції, закони тощо з' являються пізніше. Екзистенціалісти стверджують, що людина "приречена на свободу" (Ж.-П. Сартр), вона є "проект, закинутий у майбутнє", невизначе-ний у деталях, має варіанти-можливості для свого існування, а тому головне завдання - вибрати можливе із цієї таємничості буття, що відкривається в екзистенціонуванні. Тому, кожне використання права - це "кидок у невідоме", чи то рішення судді, чи то акт законодавця, - це ризик, відповідальність. Відмовляючись від такого права, що є вільним вибором, ми відмовляємося від себе, - писав Е. Фехнер. Право є наше власне, відповідне нашій людській природі творіння, і ми існуємо лише в ньому [16, с. 322]. Так на місці традиційного природного права тут постає "буття правової дійсності", правильність цього ризикованого права, що перебуває у становленні, перевіряється уже після дії. Щоб бути взагалі, це право має бути ризиком. Воно суб' єктивне в своєму становленні, але об' єктивне в своїх цілях, - підкреслював Е. Фехнер [16]. Такий філософ права цього напряму як М. Мюллер наголошував, що об' єктивне та все-загальне лише прочиняє людині істинний екзистенціальний сенс правових установлень, а грунтовані вони перш за все в самому бутті людини. В. Майгофер ввів новий екзистенціал "als sein", тобто "буття-в-якості" і наголошував, що саме це буття має бути підставою розумного правового рішення, тобто природа речей в конкретній ситуації чи просто "конкретне природне право" має стати підставою максими поведінки суб' єкта - в цьому маємо відголос категоричного імперативу. У В. Майгофера звучить стурбованість не стільки проблемою раціональності походження істиного права, скільки пошуками справедливо-розумних правовідносин в нашому такому різнобарвному світі . Захищаючи унікальність особистісного "я", філософи права екзистенціального напрямку заперечували нормативність права як єдину його форму і обстоюють його анормативну природу, оскільки сама людина, її екзистенція є анормативною, - особливо виразно ця ідея звучить у Г. Кона, який писав, що початком і витоком усього є конкретна ситуація, а закони і норми не утримують в собі права. [5] Звичайно, аналізовані вище підходи до проблеми природного права не позбавлені недоліків, проте конструктивних моментів в напрямку зміцнення позицій юснатуралізму містять вони чимало. Варто наголосити на прагненні мислителів цих напрямів захистити особистість від засилля правового формалізму, зберегти її неповторно-творчу самість, унікальність її життєвої ситуації. Ця мета зумовила пошуки нової методології, активне застосування принципу інтерсуб'єктивності, розробку нових понять і категорій. Ця філософсько-правова думка трактує право як таке, що постає із загального життєвого потоку людського співіснування. З цієї філософії права неминуче випливає ідея невід' ємномності права від людини. Боротьба особистості за своє існування - це і є боротьба за її природні права, і навпаки - боротьба особистості за свої природні права - це боротьба за себе, за реалізацію своєї творчої, унікальної самості. Ця філософія права оптимістична, пронизана принципом гуманізму, адекватно відображає інтереси та потреби особистості, що усвідомлює свою залежність від іншого і готова на засадах діалогу і партнерства будувати з ним світ, в якому кожне "я" може відбутися реально, відповідно до принципу природних прав людини, витоки яких -у свідомості самого суб'єкта права, спрямованій на того, хто поруч. Список літератури Аристотель. Политика // Аристотель. Политика. Афинская полития. - М., 1997. Бачинин В.А. Философия права и преступления. - Харьков: Фолио, 1999. Бичко І. та ін. Історія філософії. - К., 2001. Богомолов А. С. Немецкая буржуазная философия после 1865 года. - М., 1968. Желтова В.П. Философия и буржуазное правосознание. - М., 1977. Кант И. Метафизика нравов // Соч.: В 6 т. - М., 1966. - Т. 4. - ч. 2. Каспрук В. Хто в сучасній Україні // Time / Час від 17.01.1997р. Лук'янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. - К., 1998. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. - Харьков, 2002. Нерсесянц В.С. Философия права. - М., 1998. Свасьян К.А. Феноменологическое познание. - Ереван: Из-во АН АрмССР, 1989. Селіванов А. Реформування конституційних засад судової влади в Україні // Право України. - 2003. - № 7 Соболь О.М. Постмодерн і майбутнє філософії. - К., 1997. Філософія права (за ред. О. Данільяна). - Київ: Юрінком Інтер, 2002. - с. 118-145 Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне. - М., 2003. Fechner E. Rechtsphilosophie. - Tьbingen, 1956. Husserl E. Cartesianische Meditationen und Pariser Vortrage // Gesammelte Werke. -Husserliana. Bd. - 1. - Haag, 1963. Husserl E. Phдnomenologie des inneren Leitbewьsstseins. (1893-1917) // Hesserliana. Bd. - 10 - Haag, 1966. Kaufman A. Problemgeschiehte der Rechts - philosophie. - Mьnchen, 1994. Schutz A. Phenomenology and the Social Sciences // Phenomenology and Sociology. -Pengium, 1978. Stelmach I., Sarcowicz R. Filosofia prawa XIX i XX wieku. - Krakow, 1999. М. Г. Братасюк ЕСТЕСТВЕННО-ПРАВОВАЯ ПАРАДИГМА В ПОСТМОДЕРНОЙ ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ МЫСЛИ Феноменологический и экзистенциальный правовые подходы к проблеме естественного права являются одними из наиболее влиятельных в постмодерной философии права и нацелены на защиту личности от засилий правового формализма, сохранении её неповторимой творческой самости. Экзистенциально-феноменологическая правовая мысль ориентирована на происхождение права из жизненного потока человеческого сосуществования. Источником естественных прав человека является сознание самого субъекта права, направленное на другого. M. H. Bratasiuk NATURAL AND LEGAL PARADIGM IN THE POST-MODERN PHILOSOPHICAL AND LEGAL THOUGHT Phenomenological and existential legal approaches to the problem of natural law are among the most influential in the post-modernistic philosophy of law, being oriented at protection of person from the domination of the legal formalism, preservation of its inimitable creative uniqueness. The existential phenomenol-ogical legal thought is guided by the genesis of law, originated from the life stream of the human coexistence. The source of the natural human rights is the awareness of the very subject of law, directed at another. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ © 2003 р. С. С. Сливка Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України ПРИРОДНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ Засновником класичної течії був французький філософ Огюст Конт, який і ввів у філософський обіг сам термін "позитивізму". Дух позитивізму означав передусім радикальну зміну цінностей: якщо в культурі феодального суспільства пріоритет віддавався небесному, а все земне розглядалось як низинне, то тепер, в умовах розвинутих ринкових відносин, пріоритетом було поставлено земне — тілесна природа людини, її практичні (матеріальні) інтереси і виробничо-перетворююча діяльність у матеріальному світі [6, с. 256]. Центральним принципом позитивізму стало твердження про те, що все істинне (позитивне) знання може бути одержане лише як результат окремих спеціальних наук і їх синтетичного об' єднання, у зв' язку з чим потреба в філософії як в особливій науці, що претендує на самостійне вивчення реальності, заперечувалась. Позитивізм зразу ж відбився на юридичній науці, утворюючи при цьому новий, окремий напрям. Прихильники цього напряму обмежують завдання юриспруденції вивченням позитивного права (діючі нормативно-правові акти, право, встановлене державою, волею законодавця, на відміну від природного права). Юридичний позитивізм як одна із філософсько-правових концепцій протистоїть природному праву [1, с. 439]. Позитивізм, отже, породив атеїзм, соціалізм, комунізм, віру у "щасливе майбутнє" без природного права, віру у практичний розум людини, її силу в підкоренні явищ природи. До О. Конта юридичний позитивізм перебував у невідані, але його тенденції поступово виявлялись. Звичайно, не всі вчені-дослідники цього періоду були прихильниками позитивізму, але названа філософська течія певний вплив мала на світогляд будь-якої людини. Метафізичне розуміння "зоряного неба", морального закону кожної людини і дотримання норм цього закону у вигляді категоричного імперативу є основою природного права німецького філософа Імануїла Канта. Мораль залишається індивідуальною, але вона не повинна суперечити законам Всесвіту. Бумерангова дія моральних законів свідчить про несприйняття Всесвітом прояву суперечливих природному праву думок та дій, що являє собою своєрідний етичний постулат. Тобто Кант розуміє природне право як сукупність норм, які наявні у свідомості людини, але не залежні від цієї свідомості, від досвіду людини. Природне право виникло до появи людини на світ, але людина може його усвідомити, керуватись ним як своєрідною "інструкцією життя". Тому не дивно, що Кант вважав позитивне право як голову без мозку, яке часто відірване від природи з метою узурпації вільної волі людини без жодних договірних засад. Не завжди вимоги законодавця є правом, оскільки часто відсутні емпіричні принципи, систематичні знання принципів природного права. Ці принципи повинна диктувати свідомість, розум людини, в результаті чого природне право можна назвати приватним правом, а позитивне — публі- чним. Природне право німецький філософ Йоган-Гот-ліб Фіхте розуміє як проміжну ланку між природною стороною людини та її моральністю. Право, на його думку, повинно з' єднати необхідність природи і свободу духу. Цим воно сприяло б породженню людиною її "другої природи" - світу об' єктивної свободи, де вона перебувала у самій собі. Сама держава, згідно з Фіхте, є природним станом людини, а її закони не повинні бути нічим іншим, як реалізацією природного права. Тут з' єднуються ідея права та ідея справедливості, норма моралі і норма юридична. З погляду Фіхте, не існує природного права і природного стану як чогось закладеного від природи, але існує ідея права, ідея справедливості, що розкриває суть позитивного права [4, с. 185]. Тобто природне право як ідея, як проміжна ланка між людиною і її моральністю впливає на свобі-дну волю людини, сприяє її визначенню і усвідомленню нею свого онтологічного призначення. Раціональне розуміння природного права призводить до позитивного права, яке повинно сприяти повній реалізації людини в суспільстві. Позитивне право повинно бути синхронним до природного права. Абсолютної тотожності досягнути між ними неможливо. Але намагання жити у злагоді з природою, її законами принесе те вище благо, якого часто люди хочуть досягнути. На жаль, розум людини, на думку Фіхте, завжди перебуває з природою в постійній боротьбі [8, с. 30]. Ця вічна проблема породжує проблеми позитивного права у регулюванні суспільних відносин. Георг Вільгельм Фрідріх Геґель — один із найбільших представників німецької класичної філософії досліджував філософію права, яку вважав саме філософською, а не юридичною дисципліною. Тобто у нього позитивна юриспруденція є складовою частиною філософії [2, с. 488]. Це питання принципове, яке часто породжує дискусії між філософами і правниками, навіть філософами права (є дві спеціальності: право і філософія). На нашу думку, треба віддати належне античним дослідникам, які вважали правомірною таку послідовність наук: фізика, етика, математика, філософія, а потім інші науки. У кожній з цих наук об' єктом дослідження є природні закони. Фізика найпершою почала їх досліджувати, оскільки на них "тримається" світ. Фізичні процеси — це дія природних законів, без людей, а етика це духовні процеси, що стаються з людьми. Моральні норми повинні бути синхронними з нормами фізичних процесів, а це вже філософія права з юридичним ухилом, але з використанням філософської логіки. Тому філософія права може бути філософською наукою, але лише для філософів, а для юристів вона є і повинна бути юридичною наукою, оскільки потрібно використовувати норми природного права для формування норм позитивного права. Це зможе робити тільки юрист. Геґель (як чистий філософ і богослов) природне право ототожнював з філософським правом. Під природним правом він розумів філософію позитивного права як права розумного за своїм поняттям [9, с. 489]. У нього не йдеться про природно-правові норми, а лише про філософське обґрунтування позитивного права, що він і називав природним правом. У вступі до гегелівської "Філософії права" міститься положення німецького вченого: "Все дійсне розумне, все розумне дійсне". Це положення викликало у свій час і продовжує викликати великі суперечки. Одні вбачають у цьому вислові філософську згоду деспотизму і поліцейської держави. Інші оцінюють його цілком інакше, закликаючи розуміти історію як проце [3, с. 299]. Головна метафізична гіпотеза Геґеля про те, що лише розумне насправді стає "дійсним", має дуже мало сенсу. Воно хибує насамперед з погляду практичного критерію: як можна відрізнити "розумне" право від просто "випадкового" або "розумні державні структури" від "випадкових"? І де потрібно вести пошуки справедливості "форм та справ розуму"? Чи ми повинні вважати розумним просте існування народної правової свідомості? [5, с. 103]. На нашу думку, цю гегелівську тезу потрібно проаналізувати з позицій позитивного права і з позицій природного права, поставивши запитання: що є дійсним і що є розумним? Перша позиція безсумнівно призводить до критики, оскільки позитивне право хоча і є дійсним, але не завжди розумним. Хоча й тут можна вести дискусію про те, що шкідливі норми позитивного права, які суперечать здоровому глузду та природному праву не є довговічними, тому й можливо не дійсними, а також й нерозумними. Але дійсність не визначається часом, вона відображає реальність незважаючи на те скільки існувала негативна правова норма. Вона визначається тим, чи реально вона була, піддавалась реалізації, хоч ефекту в регулюванні суспільних відносин не приносила. Тобто в абсолютному аспекті ця норма не дійсна, а у відносному аспекті — дійсна і законодавцеві; державі в цілому вона видається розумною. Цей випадок свідчить про фальшиву дійсність і фальшиву розумність. З позицій природного права означена теза заслуговує на увагу, оскільки природне право є дійсним і розумним (і навпаки). Однак позитивістам не так легко довести дійсність природного права. Вони твердять, що його не існувало і не існує, бо ніде не зафіксовано, не санкціоновано і т.д. Для цього посилаються на Гегеля. Отже, безспірний авторитет Гегеля вніс (або підсилив) серйозну дискусію про природне право, що негативно відбилося на вірі у всесильність позитивного права, його можливостях досконало врегулювати суспільні відносини. Бентам Ієремія — англійський філософ і теоретик права та моралі є родоначальником теорії утилітаризму. У його теорії містяться філософські ідеї попередників у вигляді чотирьох постулатів: 1) отримання задоволення та виключення страждання складають смисл людської діяльності; 2) корисність — найбільш значний критерій оцінки всіх явищ; 3) мораль створюється усім тим, що орієнтується для отримання найбільшого щастя для найбільшої кількості людей; 4) максимізація всезагаль-ної користі шляхом встановлення гармонії індивідуальних та суспільних інтересів [5, с. 359]. У розумінні права Бентам — послідовний юридичний позитивіст. Для нього право — аж ніяк не ідол, не справедливість, а свобода, воля суверена. Суб' єктивне право — основа закону, тоді як природне право — анахронізм, у якому закладено ідею неповаги до чинного права. З великою кількістю уточнень Бен-там ладен був визнати концепцію природного права ідеалом, який визначає загальні принципи, але категорично виступав проти об'єднання, змішування природного права і позитивного права [8, с. 153]. Природне право не може призвести до анархії, оскільки на ньому побудований світ, онтологічні засади. Але для людини зі свобідною волею воно виглядає хаотичним. Природний хаос не може призвести до анархії, оскільки всі життєві процеси са-мореалізовуються. Основне, щоб людина глибше "прислухалася" до природного права. Тому в одній з основних праць Бентама "Деонтологія, або наука про мораль" він виводить принцип внутрішнього імперативу обов'язку людини, який ґрунтується на природному праві, але виступає у формі морального обов' язку. Саме слово "деонтологія" Бентам ввів несвідомо із природного права, де фігурує "онтологія". Фактично "деонтологія" означає життєдіяльний процес під кутом зору природного права. Життя людини складається з суцільних обов'язків. Виконати їх можна у полі позитивного права і у просторі природного права. Але у першому випадку якість буде нижчою, ніж у другому. Тому більше користі у другому випадку. Ось і бентамівський утилітаризм (користь) полягає у внутрішньому імперативі обов' язку, як природному обов' язку людини. Тобто у Бентама теорія природного права розвивається на "тіньовому принципі". Він вдається до розвитку природно-правового вчення, але затьмарений юридичним позитивізмом, формулює непослідовні думки, не вникає у глибинну сутність природи. Отже, поява юридичного позитивізму в Західній Європі є закономірним явищем, оскільки поява великої кількості видатних філософів у період бурхливого розвитку капіталістичних відносин, масових відкриттів у фізиці, біології, астрології, хімії сприяли раціональному поясненню природного права. Не знаходячи аналогічних відкриттів у природному праві, філософи почали обґрунтовувати позитивне право, яке швидко розвивалось і не встигало за летом технічного і суспільного прогресу XIX століття. Тому появилося філософське право, яке, не заперечуючи природних законів, досліджувало ідею позитивного права. При цьому надавались пріоритети етичним постулатам, моральним законам та імперативам щоб доповнити позитивне право, не доводити його до повної неспроможності регулювати суспільні відносини. Існувала лише апріорність природного права, яку зводили до моралі, ідеї без метафізики. Пізніше усвідомлення природного права поступово змінює ситуацію з його розумінням на кращу. Список літератури Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. — 2-е изд, перераб. и доп. — М.: ИНФРА — М, 2001. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Пер. с нем. — М.: Мысль, 1990. Жоль К.К Философия и социология права: Учеб. пособие. — К.: Юринком Интер, 2000. История философии права. - СПб.: Юрид. ин-т, 1998. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства. — СПб.: Лань, 2001. НерсесянцВ.С. Философия Геґеля. — М.: Юрист, 1998. Новая философская энциклопедия: В 4т. Том 3 / Ин-т философии РАН. - М.: Мысль, 2001. Навч. Посіб / За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000. Фихте И.Г. Несколько лекций о назначении ученого / Пер. с нем. — Минск: ООО 'Попурри", 1998. С. С. Сливка ЕСТЕСТВЕННО-ПРАВОВЫЕ ИСТОКИ ФОРМИРОВАНИЯ ПОЗИТИВИСТСКОЙ КОНЦЕПЦИИ Исследуется естественное право в период зарождения позитивизма в Европе. Используются труды известных философов И. Канта, Й. Фихте, Г.В. Гегеля и Бентама, раскрываются причины критики естественного права. Доказывается необоснованность отрицания естественного права как одного из источников юридического позитивизма. S. S. Slyvka NATURAL AND LEGAL SOURCES OF THE FORMATION OF POSITIVISM CONCEPTION The articles presents a study into the natural law in the period of the origination of positivism in Europe. The reference is made to works of I. Kant, J. Fichte, G. W. F. Hegel, and J. Bentham. The reasons of criticism of natural are presented. The negation of natural law as one of the sources of legal positivism is proved to be groundless. ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ © 2003 р. С. В. Савчук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ І ФІЛОСОФІЯ ПРАВА У науковій літературі не завжди в достатній мірі осмислюється значення юридичної соціології та філософії права для пізнання права, далеко ще не виявлені їх взаємозв'язки. Вчені розглядають ці науки або як взаємовиключні, або силу-тують їх, а часом й ототожнюють, не вбачаючи позитивних моментів у їх розмежуванні, зокрема, якщо мова йде про орієнтацію правознавства на вивчення реальних процесів. Ряд філософів вважає, що в основі розвитку права лежить філософія, а саме: природна філософія соціального буття, яка одночасно є і джерелом права, і силою, яка дає імпульс для прогресу його галузей. Юридична соціологія трактується ними не стільки як особлива наука, скільки як одне із учень серед інших філософських учень, шукаюче єдине джерело права в глибинах суспільного життя, тобто фактично йдеться про те, що гносеологічним засновком юридичної соціології є соціологізм, методологічні й теоретичні засади якого знайшли найповніше вираження у поглядах Е. Дюркгейма та його послідовників [3, с. 4246]. Аналогічно на позиціях соціологізму стоять і ті науковці, які наполягають на тому, що юридична соціологія спочатку перебувала у віданні філософії права, була її складовим елементом, далі вона немовби відгалузилась від філософії права та здобула самостійність як науковий напрям дослідження, після того як отримала в своє розпорядження емпіричні методи пізнання, після експансії соціологічних методів аналізу (спостереження, експерименту, опитування, експертної оцінки тощо). Філософія права, стверджують вони, пильно наглядає за діяльністю юридичної соціології, оскільки вона й понині чутлива до змін парадигми юридичної соціології, до концептуальних відкриттів, фундаментальних розробок останньої [6, с. 38-39; 4, с. 106-107]. Залишаючи поза увагою критичний аналіз вищезазначених позицій, сформулюємо власну точку зору з питання співвідношення юридичної соціології з філософією права, чим висловимо ставлення до іншого трактування їх взаємодії. Безумовно, будь-яка позиція з цього питання вимагає насамперед конкретизації наукового статусу філософії права. Адже, як відомо, вона розвивалась і розвивається до цього часу як і філософська, і юридична наука. В чому ж концептуальна відмінність між філософією права як філософською наукою і філософією права як юридичною наукою? Ця різниця зумовлена самою специфікою філософської та правової думки, науково-професійної компетентності (особливостями предметів їх наукового інтересу). У філософії права як філософській науці пізнавальний інтерес і дослідницька увага зосереджені на демонстрації гносеологічних можливостей та евристичного потенціалу певної філософської концепції в особливій сфері права, акцентовані на філософському аспекті права. Істотне значення при цьому надається змістовній конкретизації відповідної концепції відносно властивостей права, його осмисленню в руслі методології даної філософської концепції. В особі філософії права філософія са-мозасвідчується в тому, що її предметна і пізнавальна всезагальність справді універсальна, що вона поширюється і на таку специфічну сферу, як право [24, с. 10, 28, 31]. Філософський же профіль досліджень філософії права як юридичної науки не зумовлений філософією, а детермінований потребами самої правової сфери в філософському осягненні. В її концепціях, розроблених з позицій юриспруденції, як правило, домінують правові мотиви, напрями та орієнтири дослідження. Звідси і переважний інтерес до онтологічних, гносеологічних, аксіологічних і логічних засад права. Нерідко при цьому в полі аналізу опиняються і більш конкретні фундаментальні питання правознавства, такі, наприклад, як: воля в праві, правопорушення, природа вини і відповідальності, норма права, злочинність і злочинці, смертна кара тощо [19, с. 11-16]. Коли філософ судить про право, він до кінця залишається філософом за методами дослідження, його теорія права перетворюється на варіант власної філософської системи і лише віддалено нагадує живе право, що функціонує в суспільстві. "Філософія права" Г.В.Ф. Гегеля - класичний приклад цієї ситуації. Філософ розглядає право як ціле, а не через конкретну норму, інститут, навіть не через сукупність галузей. Він мало приділяє уваги праву, адже воно, як і мистецтво, релігія чи наука, в кращому випадку, є тільки однією з численних проекцій глобальних онто-моделей світу, буття, до того ж, аби здійснити цю проекцію, крім логіки, треба знати ще й саме право. В центрі ж уваги юриста, незалежно від обраного напрямку дослідження (філософського, соціологічного, психологічного і т. ін.), завжди залишається право і правові явища. Вихід юриста за межі права виправданий тією мірою, якою він необхідний для пізнання правових феноменів. Юридичне дослідження покликане давати розв'язання власних, а не інших проблем. Отже, головна відмінність між філософією права як філософською наукою і філософією права як юридичною наукою не в тій чи іншій сукупності тем, а, насамперед, у сутності їх осмислення і тлумачення з позицій відповідного предмета, в руслі його концептуального розгортання і конкретизації у загальному контексті сучасної філософської та правової думки. Розглянуте розрізнення значно полегшить наше завдання розкрити співвідношення і взаємодію юридичної соціології з філософією права, раціоналізує дослідну діяльність. Відповідно до профілю дослідження, нас, безумовно, цікавить саме філософія права як правова наука. Юридична соціологія і філософія права (тут і надалі за текстом мається на увазі правова сфера знань) перебувають не в опозиції одна до одної, а у взаємодії, у взаємозумовленості. Досить глибокий і багатобічний зв' язок простежується за різними напрямами. Проте в літературі не припиняються спроби ізолювати юридичну соціологію від філософії права, методологічним принципом якої проголошується ненауковість. Філософія права фактично зводиться до вивчення проблем, які ще не дозріли для наукового розв' язання [20, с. 3-12; 30, с. 29-30]. Цим заперечується сама можливість існування філософії права як відносно самостійного наукового формоутворення. Водночас необхідно також звернути увагу ще на одну інтригуючу точку зору, прихильники якої стверджують, що оскільки право - час і соціальною філософією, тобто юридичною соціологією [26, с. 17-19; 22, с. 72; 10, с. 22]. Навряд чи це правильно. Погодитись із такою думкою - означає розмивання предмета юридичної соціології. Філософія права, як і юридична соціологія, всупереч уявленням Г.В.Ф. Гегеля, в основному розроблялася і розробляється зусиллями юристів, особливо в континентальній Європі. Нарівні з юридичною соціологією вона історично і методологічно виникла із загальної теорії права. У зв' язку з цим закономірно постає запитання: які ж критерії розмежування їх предметів? У чому відмінність між юридичною соціологією і філософією права? Спектр міркувань, висловлених у науковій літературі з цих запитань, досить широкий і розгорнутий. Так, Д. А. Керимов, усвідомлюючи надзвичайне значення пізнавальної природи права, вбачає різницю між юридичною соціологією та філософією права в тому, що перша вивчає загальні закономірності розвитку правових об' єктів, явищ і процесів в їх онтологічному аспекті, дає наукову картину правової реальності, а друга - орієнтується на виявлення їх гносеологічного сенсу і значення, розробляє проблеми теоретико-світоглядного підходу до пізнання права, інтегрує всю сукупність принципів, шляхів і методів пізнання особливостей правової дійсності, її динаміки і практичного перетворення, об' єднує пізнавальні можливості всіх юридичних наук. Тим самим філософія права як пізнавальний базис усієї системи правових наук озброює не тільки загальну теорію права, а й усі галузеві юридичні науки надійним гносеологічним інструментарієм, збагачує їх дослідницький потенціал [7, с. 8; 9, с. 6; 8, с. 3-26]. У даному випадку юридична соціологія фактично зводиться Д.А. Керимовим до онтології, а філософія права - до гносеології. Однак виникає запитання: яка онтологія і яка гносеологія? Якщо гносеологічним засновком вивчення права є вузьконормативний підхід, то і онтологічна картина правового феномену буде зведена до формально-логічного аналізу, опису прийнятих державою норм, тобто до догм права. Але ж від цього онтологія права не стане юридичною соціологією! Розуміння філософії права як теорії пізнання права не може не викликати амбівалентних почуттів. Між тим, зведення філософії права тільки до пізнання не лише нівелює її, але й відкидає фундаментальні проблеми взаємозумовленості, зокрема, онтології та гносеології. Цілком правильно наголошуючи, що не може бути онтології без гносеології, однаково як і навпаки, Д.А. Керимов, тим не менше, допускає різке розмежування предметів, місця і ролі юридичної соціології та філософії права, хоча й наголошує на умовному характері цього. Та чи інша гносеологія не може не бути зумовлена явно чи неявно прийнятою онтологією, а певна гносеологія зумовлює і специфічну логіку пізнання права [12, с. 199-200; 24, с. 70]. Не випадково С.Л. Сєргєвнін, збагнувши глибинну взаємодетермінацію вказаних засад права, визначає юридичну соціологію вже як "онтологію права з позицій соціологічного (соціолого-юри-дичного. - С. С.) підходу" [23, с. 15]. Нерозривний зв' язок пізнавального та соціального аспектів права не залишився поза увагою і відомого українського теоретика-правознавця П.О. Недбайла. За його словами, "гносеологічний аналіз можливий тільки у поєднанні з соціологічним, адже специфіка відображення органічно пов' язана з особливістю права як соціального явища". Тому "єдність гносеологічного та соціального аспектів у дослідженні права вельми важлива для його пізнання і перетворення" [17, с. 16, 17]. З таким принциповим висновком важко не погодитись. Як бачимо, практично неможливо провести чітку межу між філософією права та юридичною соціологією, обмеживши фронт їх інтересів суто гносеологічним і онтологічним. Неможливо не помітити єдності того та іншого як у філософії права, так і в юридичній соціології. Однак можна, й навіть необхідно, вибирати певні наукові пріоритети, щоб не підміняти один предмет дослідження іншим, адже будь-яка предметна сфера науки потребує використання певного пізнавального інструментарію в тому порядку, який відповідає її істотним структурним якостям. Немає сумнівів, що вчені усвідомлюють глибинний взаємозв' язок онтологічних, гносеологічних, аксіологічних і логічних аспектів права, але в своїх філософсько-правових концепціях, зокрема при визначенні предмета філософії права, часто акцентують увагу на якомусь одному з них. Так, коли в тій чи іншій концепції абсолютизується гносеологічний аспект (як, наприклад, у А.А. Козловського [11, с. 4-10; 13, с. 71-82; 14, с. 3-16]), то утворюються гносеологічні концепції права; коли абсолютизується онтологічний аспект - виникають онтологічні концепції права (наприклад, онтологічна концепція "права буття" Р. Марчіча [19, с. 629-635], концепція "онтологічної структури права" А. Кауфмана [25, с. 107115]); коли ж абсолютизується аксіологічний аспект, як у Н. Неновські [18], то формуються аксі-ологічні концепції права і т.д. Насправді філософія права вивчає всі вказані аспекти права, закономірності їх взаємодії. М. Ребіндер у своїх працях намагається вирішити питання співвідношення юридичної соціології з філософією права за допомогою концепції трьох вимірів права. Право, по-перше, це наука про цінності (тут вона постає як філософія права). Інакше кажучи, філософія права нівелюється теорією цінностей, тобто фактично зводиться до аксіології права, відкидаючи тим фундаментальні проблеми взаємозумовленості аксіології та онтології, логіки і гносеології, гносеології та онтології та ін. По-друге, право - це наука про норми (тобто догматична юриспруденція). По-третє, право - це наука про реальність (юридична соціологія). Юридична ж соціологія диференціюється на генетичну (займається дослідженням соціогенезису права) та операціональну (вивчає вплив права на суспільне життя) [6, с. 69]. Ця концепція, переконаний М. Ребіндер, сприятиме сполученню емпіричного внеску юридичної соціології з результатами досліджень, які проводяться в рамках філософії права, націленої на вивчення правових цінностей і морально-етичних принципів [29, с. 11]. Інші дослідники розмежовують юридичну соціологію та філософію права за критерієм специфіки методів пізнання. Серед них - В.В. Вар-чук, який стверджує, що метод філософії права -це дедукція та умоглядний підхід. Вона використовує тлумачення, аргументацію, логічне судження та інші форми риторики, тоді як метод юридичної соціології - індуктивний і фактологічний [5, с. 16]. При цьому юридична соціологія фактично зводиться до рівня конкретних емпіричних досліджень. Постає низка запитань: хіба допустимо необґрунтовано відривати індукцію від дедукції, теоретичне від фактологічного? Чи ж правомірно зводити юридичну соціологію лише до фактологічного та емпіричного знання? Невже юридична соціологія не використовує і загальнонаукові методи пізнання, зокрема індукцію і дедукцію? Відповідь очевидна: мова може йти лише про різне співвідношення та різні місце і роль кожної з цих нерозривних сторін наукового пізнання (фактологічного та теоретичного, конкретного та абстрактного, індукції та дедукції і т.п.) в тій чи іншій науці. Часто на сторінках наукових видань висловлюється думка, що юридична соціологія, на відміну від філософії права, використовуючи емпіричні методи, вивчає право, не намагаючись збагнути його сутність, його онтологічну глибочінь, нібито вона обмежується зовнішньою стороною фактів, не звертаючись до їх трансцендентальності. Юридична соціологія, наголошують прихильники даної концепції, здійснює "еволюційні" (виявляє тенденції реформування юридичної складової життя суспільства) та "структурні" (розглядає правило щодо реальності, яка його породжує і яка підпадає під його вплив та зумовлює характер зв' язків між різними явищами юридичного порядку) дослідження. Філософія ж права, в якій більше власне філософії, ніж права, навпаки, прагне за рахунок вивільнення права від його технічного апарату осягнути метаюридичне значення права, його сенс і призначення [1, с. 11; 2, с. 15-24, 294-295]. На нашу думку, юридична соціологія аж ніяк не зупиняється перед пізнанням сукупності сталих, повторюваних ознак і властивостей права, тобто його суті, пошуки якої починаються там, де є розуміння невідповідності будь-якого явища своєму первісному призначенню. Вона вивчає сутність на своєму рівні і своїми методами. Розкриваючи об' єктивні межі правової регламентації суспільних відносин, механізм трансформації соціальних чинників у правові норми, процес і умови соціальної дії права, вплив чинників на його функціонування та розвиток і т.ін., юридична соціологія по-своєму (в соціолого-юридич-ному аспекті, з позицій соціолого-юридичного підходу) виявляє сенс права, тому не може не робити свій внесок в онтологію права. Розкриття сутності права, його фундаментальних характеристик є необхідним етапом пізнання його закономірностей. Юридична соціологія і філософія права взаємодоповнюють одна одну, але разом з тим вони не взаємозамінюють одна одну. Між ними існує концептуальна взаємодія, та водночас зберігається й розподіл принципів роботи. Кожна з них, незважаючи на спільність об' єкта, має свій предмет, який не дублюється іншими науками. Якщо юридична соціологія займається виявленням і вивченням закономірностей соціогенезу та соціальної дії, функціонування права як динамічного соціально-юридичного феномену, то філософія права, згідно з уявленнями, що склалися про неї, має справу із закономірностями «вивчення сутні-сної природи права як динамічної єдності його онтологічних, гносеологічних, аксіологічних і логічних засад» [12, с. 199-201]. На відміну від вивчення права юридичною соціологією з позицій соціолого-юридичного підходу, філософія права досліджує його в філософському, ціннісно-смисловому аспекті [24, с. 29], акцентуючи увагу на закономірностях взаємодії і взаємозв' язку онтологічних (аналізуються фундаментальні засади правової реальності, сутнісна природа права), гносеологічних (розкриваються закономірності правового пізнання, пізнавальна природа права), аксіологічних (вивчаються цінності в праві і право як цінність, ціннісна природа права) і логічних (пізнаються закономірності застосування логічних теорій, логічна природа права) засад [16, с. 125-126; 21, с. 51; 15, с. 14; 24, с. 71]. В юридичній соціології в основному мова йде про вивчення права таким, яким воно є. Філософію ж права більше цікавить не те, що є право, а те, яким воно повинно бути. Підтвердження даного тезису ми знаходимо в працях Є. Ерліха. Питання про те, яким повинно бути право не охоплюється юридичною соціологією. Цим, за Є.Ерліхом, повинна займатися філософія права [27, с. 314; 28, с. 202]. Іншими словами, йдеться про різні наукові пріоритети, а не про те, що юридична соціологія постає у вигляді пасивного спостерігача життєвих процесів, "живого права", а її науковість зводиться до голої, безоціночної констатації фактів. За своєю природою філософія права пов' язана з практикою опосередковано, через проміжні ланки, узагальнення даних і досягнень галузевих юридичних наук. Часом її зв'язки з практикою виступають завуальовано. Між тим, зв' язок юридичної соціології з практикою, в основному, -безпосередній, прямий, явний. Юридична соціологія більш близька до наукової методики, суть якої полягає в тому, щоб звертатися до самих явищ і процесів, спостерігати їх в конкретній реальності, в "житті", а на цій основі вже і виявляти закономірності, розробляти теоретично обґрунтовані та практично виправдані пропозиції з підвищення ефективності правового регулювання. Увага зосереджується на переході науково-пізнавальної діяльності до безпосередньо практичної. Вона в першу чергу приваблива для законодавця. Адже щоб пізнати право, видати корисний та дійовий нормативно-правовий акт, необхідно вивчати законодавство в дії, зокрема розкривати чинники, які перешкоджають, заважають реалізації тих або інших норм у конкретних відносинах. Соціально-реалізоване буття писаних норм - джерело їх постійного удосконалення, виявлення прогалин у законодавчому регулюванні суспільних відносин. На жаль, як правило, юристи ще слабо володіють прийомами трансформації інформації, отриманої в ході со-ціолого-юридичних досліджень, у практичні рекомендації, і часто обмежуються порадами загального характеру. Ці загальнотеоретичні правові науки повинні не йти слідом за практикою, а випереджати її, передбачувати нові явища та забезпечувати прогресивний послідовний розвиток права і процесів його реалізації в конкретних відносинах. Філософсько і соціолого-юридичного обґрунтування потребують не лише такі фундаментальні проблеми загальної теорії права, як проблеми сутності і функцій права, його зв'язків з суспільством, державою та економікою, але й всі інші, зокрема проблеми джерел права, правотворчості, прогалин у праві, тлумачення права, правової свідомості і правової культури, законності і правопорядку, правопорушення і юридичної відповідальності тощо. Відсутність же такого обґрунтування робить правознавство приреченим на стихійність розвитку методом спроб і помилок. З теоретичного погляду важливе значення має використання в процесі вивчення правових явищ висновків і узагальнень, зроблених у рамках філософії права та юридичної соціології. Особливої значущості при цьому набувають навіть ті досить дискусійні та суперечливі судження і поняття, яким за межами, наприклад, філософії права, поза філософським контекстом, підходом і фоном приділялося би значно менше уваги (зокрема розгляд права як форми екзистенціального розв'язання конфлікту). Використання галузевими юридичними науками широких за обсягом і глибиною знань методологічно навантажених загальнотеоретичних правових наук дозволяє уникати однобокості у розв' язанні специфічних проблем. Знання якостей, законів, форм і механізмів більш загального порядку - необхідна умова і передумова правильного підходу до пізнання якостей, законів, форм і механізмів менш загального порядку. В сучасних умовах юридична соціологія та філософія права, беручи участь у науковому розв' язанні актуальних питань теорії і практики правового розвитку, набувають особливого громадського звучання. Вони можуть і повинні стати не лише закономірним наслідком, але й творчою умовою позитивного розвитку правового процесу. Сутність їх зв'язків проявляється як на теоретичному, так і на практичному рівнях. У площині ж предметної специфіки, концептуальної орієнтації, наукових пріоритетів виявляється відмінність їх призначення та ролі у пізнанні права. Список літератури Алексеев С.С. Теория права. - М.: Издательство БЕК, 1994. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. - М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. Боботов С.В. Буржуазная социология права. - М.: Юридическая литература, 1978. Варчук В.В. Социология права - отрасль социологии // Социологические исследования. -1996. - № 11. Варчук В.В. Социология права. - М.: Союз, 1997. Карбонье Ж. Юридическая социология. -Б.: БГК им. И.А. Бодуэна де Куртенэ, 1998. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). - М.: Аванта, 2000. Керимов Д.А. Основы философии права. - М., 1992. Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство и право. - 1994. - № 4. Козлов В.А. Правопонимание и общая теория права: логико-методологический аспект // Правоведение. - 1987. - № 6. Козловський А.А. Пізнання як форма існування права // Науковий вісник Чернівець-кого університету: Збірник наукових праць. Вип. 1: Правознавство. - Чернівці: Рута, 1996. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. - Чернівці: Рута, 1999. Козловський А.А. Правова трансформація пізнання // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 11: Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1997. Козловський А.А. Цілі правового пізнання // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 45: Правознавство. Чернівці: ЧДУ, 1999. Ксенофонтов В.Н. Социология права: учебное пособие / Изд-е 2-е. - М.: Р-Центр, 1998. Кузнецов Э.В. Философия права в России. М.: Юридическая литература, 1989. Недбайло П.Е. Объективное и субъективное в праве (к итогу дискуссии) // Правоведение. 1974. - № 1. Неновски Н. Право и ценности. - М.: Прогресс, 1987. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. - М.: Издательская группа ИН-ФРАМ, 1997. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии права: Учебное пособие. - Самара: Издательство «Самарский университет», 1995. Право и социология. - М.: Наука, 1973. Сергевнин С.Л. О социологии права // Вестник Ленинградского университета. - Серия 6. История КПСС, науч. коммунизм, философия, право. - Л., 1988. - Вып. 1. Сергевнин С.Л. Социология права: теория и конкретные исследования // Логические и математические методы в правовой теории и практике: Межвузовский сборник. - Ленинград, 1989. Філософія права: Навч. посіб. / за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. - К.: Юрінком Інтер, 2000. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. - Москва: Наука, 1988. Явич Л. С. Характер философских проблем правовой науки // Советское государство и право. - 1981. - № 1. 21. Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. - Mьnchen und Leipzig: Duncker & Hum-blot, 1913. Ehrlich E. Soziologie des Rechts in die Geisteswissenschaften 1913 / 1914. Rehbinder M. Zur Einfьrung in die Rechtssoziologie. Ein Textbuch fьr Studenten der Rechtswissenschaft. - Fr. am M., 1971. Timasheff N.S. An Introduction to the Sociology of Law. - Cambridge (Mass.), 1939. С. В. Савчук ЮРИДИЧЕСКАЯ СОЦИОЛОГИЯ И ФИЛОСОФИЯ ПРАВА Сущность связей между юридической социологией и философией права проявляется и на теоретическом, и на практическом уровнях. Однако в сфере предметной специфики необходимо констатировать принципиальное отличие их назначения и роли в познании права. Между ними существует концептуальное взаимодействие и в тоже время сохраняется определённый дуализм принципов функционирования. S. V. Savchuk LEGAL SOCIOLOGY AND PHILOSOPHY OF LAW The essence of interrelation between legal sociology and philosophy of law is manifested on both theoretical and practical levels. However, consideration of their subject matter reveals a key difference in their mission and role in cognition of law. There is a conceptual interaction and concurrently a dualism of principles of functioning between legal sociology and philosophy of law. © 2003 р. Р. В. Іванюк Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича СПЕЦИФІКА ЮРИДИКО-СОЦІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ В ПРАВОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ Правотворчість є складним, багатогранним, юридико-соціальним процесом, детермінованим взаємодією об'єктивно-суб'єктивних факторів (економічних, природно-екологічних, політико-правових) [8, с. 76-110]. Сучасне трактування пра-вотворчості базується на концепціях тотожності та розмежування права і закону. Умовно їх можна звести до трьох основних: позитивно-нормативної, природно-правової та юридико-соціологічної [6, с. 83]. Згідно нормативної концепції праворозу-міння, яка превалювала в українській юридичній науці досить довгий час, під правом розуміється продукт держави, тобто наказ офіційної влади, формальне джерело позитивного права (закон, указ, постанова і т.ін.) [4, с. 24-25]. В даній інтерпретації простежується виключно легістське ототожнення права і закону, що є сутністю, принципом та смислом юридичного позитивізму. Право -це норми, які викладені в законах та інших нормативних актах. Достатньо очевидним, в даному випадку, є той факт, що під правотворчістю розуміється форма владної діяльності уповноважених державних органів, спрямована на утворення, зміну та скасування нормативно-правових актів, за допомогою яких в чинну юридичну систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми [1, с. 161]. Тобто в даному випадку яскраво прослідковується легістсько-позитивістське ототожнення права і закону, що приводить до змішування понять "законотворчість" та "правотворчість". З позицій природно-правової концепції очевидно, що право - це не тільки сухі тексти законів, але і форма правосвідомості, осмислена суспільством система понять про загальнообов' язкові норми, заборони, права, обов' язки, умови їх виникнення та реалізації, порядок та форми захисту [5, с. 263-269]. Позитивні закони старіють і не завжди своєчасно оновлюються. Правосвідомість дає можливість більш динамічно реагувати суб' єкту права на суспільні потреби та інтереси, ніж це робить законодавець. Крім того, нормативно-правовий акт не може бути власне правом до тих пір, поки він не вплине на свідомість індивіда. А тому, в розрізі даної концепції, під правотворчі-стю слід розуміти не тільки діяльність держави, але й окремо взятого індивіда, направлену на встановлення, зміну та скасування правових норм. Необхідно відзначити, що природно-правове трактування права критикується юридико-соціо-логічною концепцією праворозуміння [2, с. 328338; 3, гл. ІІ; 4, с. 270-274]. Адже навіть самі ідеальні уявлення про право не є гарантом існування правопорядку. Вони лише окреслюють можливі напрямки поведінки, проте не містять достатніх вольових імпульсів для їх здійснення. "Тобто, існування права можливе, але не у вигляді простих текстів закону (вони не діють без усвідомлення) і не як правові знання та уявлення (вони дещо різноманітні та недостатньо дієві), але як порядок суспільних відносин у діях та поведінці людей" [5, с. 270]. Саме на такому розумінні засновані юридико-соціологічні концепції права, з позиції яких поняття правотворчості має зовсім інший зміст. Право, як об' єктивне соціальне явище, не є продуктом державно-владної волі. В даному сенсі актуальною є позиція висловлена Євгеном Ер-ліхом, що "центр ваги розвитку права в наш час, як і в усі інші часи, знаходиться не в законодавстві, не в юриспруденції чи судочинстві, а в самому суспільстві" [12]. З цього приводу, необхідно наголосити, що результатом правотворчості виступає не юридична норма у формі того чи іншого нормативно-правового акту або судового рішення, а норма права як міра поведінки, котра зазвичай формується в рамках взаємодії людей. Тобто, правотворчість з позицій юридико-соціоло-гічного підходу можна визначити як діяльність держави і суспільства, спрямовану на створення, підтримку і розвиток системи законодавчих актів та інших правових норм. Частиною правотворчо-сті є власне законодавча діяльність. Проте, на жаль, не завжди проводиться юридико-соціологі-чне обґрунтування соціальних передумов, механізмів та наслідків дії законодавства, а саме при-чинно-наслідкових зв' язків у відносинах між індивідами. "Причинний зв'язок між людьми настільки складний, що, вірогідно, повністю він ще довго залишиться непізнаним. Тим не менше в наші дні його існування стало достатньо очевидним, що будь-хто, хто здатний думати, міг прийти до висновку: перш ніж втручатися в соціальні процеси, їх потрібно ретельно вивчити" [9, с. 134]. В результаті нехтування даною обставиною закони, що приймаються, не діють і досить суттєво розходяться із юридико-соціальною практикою. Ще одна вагома роль юридичної соціології в даному напрямку визначається характеристикою ступеню впливу стратифікації суспільства на пра-вотворчий процес. Л. Мейх'ю, зокрема, досліджував вплив стратифікації американського суспільства на діяльність суду присяжних. Ним було встановлено, що особи, які належать до середнього класу, з більшою імовірністю попадуть до складу суду присяжних і будуть обрані старшинами колегії присяжних, внаслідок чого зможуть більш вагомо впливати на правотворчість суду [7, с. 224-225]. Досить актуальними нині залишаються проблеми ролі стратифікації у впливі на правотвор-чість через представників інших професій, зокрема, адвокатів, слідчих, прокурорів та інших. Значний науковий інтерес викликають також питання причин появи та існування тіньової право-творчості як системи фактичних прав. Дослідниками спостерігається певна взаємодія між фактичними правами і юридичним полем прав людини, яка може набувати ознак взаємовиключеності або примату та панування фактичних прав над юридичними. Наприклад, юридичне право на працю, закріплене в статті 43 Конституції України, практично знецінюється та не діє повною мірою, якщо керівник присвоює собі фактичне право оцінки хорошої роботи як поганої [11, с. 133-135]. З упевненістю можна сказати, що всебічне врахування обставин взаємодії фактичного правового поля з юридичною системою прав людини - актуальний напрямок юридико-соціологічних досліджень. Як висновок, автор стверджує, що використання юридико-соціологічного підходу до правотворчості є ефективним та необхідним засобом оптимізації державно-правових перетворень, подальшого удосконалення соціально-економічних і юридичних механізмів управління суспільством. Список літератури Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. Карбонье Ж. Юридическая социология. - Б.: БГК им. И. А. Бодуэна дэ Куртенэ, 1998. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права.: Учебник для вузов. - М.: Юристъ, 1995. Лапаева В.В. Социология права / Под ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. -М.: Издательство НОРМА (Издательская групп НОРМА-ИНФРА- М), 2000. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. - М.: ИКД "Зерцало - М", 2002. Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы и проблемы. - М., 1999. Мейхью Л. Социология права // Американская социология. - М., 1972. Поленина С.В. Законотворчество в Российской Федерации. - М., 1996. Спесер Г. Грех законодателей // Социологические исследования. - 1992. - № 2. Шебанов А.Ф. Форма советского права. -М., 1968. Юридическая социология. Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА (Издательская групп НОРМА-ИНФРА- М), 2000. Ehrlich E. Grundiegung der Soziologie des Rechts. MMichen und Leipzig, 1913. Vorrede. Р. В.Иванюк СПЕЦИФИКА ЮРИДИКО-ОСОЦИОЛОГИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ В ПРАВОТВОРЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе. R. V. Ivaniuk JURIDICO-SOCIOLOGICAL APPROACH TO THE STUDY OF LAW-MAKING PROCESS The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process. ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА © 2003 р. О. М. Литвинов Луганська академія внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ЯК НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ В КОНТЕКСТІ ВІДРОДЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА Трансформація юридичної освіти в країні у бік світових стандартів потребує повернення до традицій, які були притаманні їй у часи, коли фундаментальній підготовці правознавця приділялася вагома увага, у результаті чого випускники юридичних факультетів здебільшого ставали значними постатями не тільки у суто юридичній чи адміністративній сферах діяльності, а й у сфері вишукано-інтелектуальній, якою завжди була філософія. Ідеться не тільки про галузь філософського знання, яка природно випливає із взаємодії філософії та права, тобто саме про філософію права, йдеться про філософію взагалі, про розробку смисложиттєвих метафізичних питань, а точніше про те, що в скарбницю людської мудрості величезний внесок зробили мислителі, базовою освітою яких, була освіта юридична. Особливим періодом у цьому плані була межа століть ХІХ-го й ХХ-го, коли серед найяскравіших зірок філософської думки ми бачимо цілу плеяду випускників юридичних факультетів: Микола Бердяєв (закінчив Київський університет), Євген Трубецький, Павло Новгородцев, Сергій Булгаков, Іван Ільїн, Борис Вишеславцев та Семен Франк (Московський університет), Олександр Ізгоєв (Новоросійський університет, Одеса), Петро Струве (Петербургський університет), Михайло Туган-Барановський (Харківський університет). Окремо в даному контексті слід сказати про одного з засновників Української Академії наук, видатного соціолога та філософа права Богдана Кістяківського, який навчався в університетах Київському, Дерптському, Берлінському, Паризькому, Стразьбурзькому (де і захистив докторську дисертацію з філософії) та Гейдельберзькому, а наприкінці життя був деканом юридичного факультету Київського університету. Втім, зрозуміло, що для переважної більшості з них предметом наукового інтересу була передусім філософія права як сфера знання, яка відповідала і фаховій підготовці, і, для багатьох, громадському темпераменту, адже більшість із названих вчених і багато з тих, кого не згадали - це ще й активні чи навіть видатні громадські діячі. У контексті процесів відродження вітчизняної філософії права, чому і присвячений круглий стіл "Актуальні проблеми філософії права" (який, без перебільшення, можна назвати знаковою подією у науковому житті країни), доречно було б звер- нути увагу на систему підготовки фахівців, тих, кому за великим рахунком, доведеться визначати обличчя нашої країни у найближчому майбут- ньому. Причому йдеться не лише про обличчя фо- рмальне в сенсі відповідності юридичних норм та правової системи тим принци- пам, які є засадничими у цивілізованому світі і які проголошено як цілі й орієнтири напрямку поступу нашої держави. Ідеться про імідж країни на світовій арені, де її представники мають відповідати певним вимогам до інтелектуального та загальнокультурного розвитку, які висуваються до еліти. Це, як відомо, і фундаментальна мовна підготовка, і взагалі розвиток особистості фахівця, який буде вирішувати долі інших людей. У такому аспекті обізнаність в історії філософсько-правової думки як енциклопедії спроб людства осмислити та знайти шляхи найкращого життя людини або, якщо більш конкретно, найкращого державного устрою та правового регулювання відносин людей, є нагальною потребою і навіть, я б сказав, потребою природною для суспільств, які визначили своїми орієнтирами принципи, що спираються на поняття свободи, а точніше - свободи особи, свободи кожної людини. Якщо сказати дещо спрощено, то йдеться про таку обізнаність не тільки так би мовити з боку винятково позитивного, тобто такого, що дозволяє конструювати плани розбудови державного ладу та правової системи адекватно потребам сучасного світу, а й в плані суто негативному, а саме: щоб засвоїти не лиш здобутки наших попередників, але й знати помилки, щоб не зробити тих кроків, які у минулому призвели до небажаного ходу подій. Поряд із таким досить утилітарним, хоча й необхідним, підходом та розумінням завдань історії філософії права має бути визначений для обґрунтування необхідності цієї дисципліни й інший. Традиція підготовки правознавця передбачає залучення найталановитіших із студентів до науково-дослідницької роботи, що вже саме по собі вимагає осягнення історичного аспекту даної проблематики. Основна теза цього виступу щодо повернення історико-філософських курсів до навчальних планів юридичних і філософських факультетів у певному сенсі не є оригінальною, бо відповідні курси викладалися у той самий час, про який ми згадували, і який, за висловом М.В. Костицького, можна назвати "слов'янським періодом" розвитку філософії права. Найбільш відомими є курси, які викладали під цією ж назвою (П.Д. Юркевич, П.І. Новгородцев, Є.М. Трубецький та М.М. Коркунов [11; 6; 9; 2]). Аналогічні курси викладалися і під іншими назвами наприклад, "Історія політичних учень", як то у Б.М. Чичеріна [10], чи, почасти, енциклопедія права, як то у Ф.В. Тарановського [8]. Сьогодні маємо обов'язкову дисципліну під назвою "Історія вчень про державу і право", сама історія якої відбиває хід нашого життя, історію нашої країни. Як відомо, після остаточного зміцнення більшовицької влади в 20-ті роки минулого століття усе, що йшло не за її ідеологічним сценарієм, було заборонено, і в навчальних закладах викладався фактично тільки так званий марксизм-ленінізм під різними назвами. Звісно, що ні про яку філософію права чи то історію філософії права не могло йтися, оскільки, як відомо, сама суть цих дисциплін - це ознайомлення зі всією найрізноманітнішою гамою думок, концепцій, поглядів тощо, які були напрацьовані культурою людства протягом багатьох століть чи навіть тисячоліть. А потім сталося те, що вже було в історії освіти століттям раніше, коли в Російській імперії в університетах було скасовано викладання філософії взагалі, адже вона не давала спеціальних знань у конкретних галузях наук. Через десятиріччя після цього скасування майже авральними заходами стали намагатися відновити викладання філософії, оскільки якість підготовки спеціалістів будь-якого фаху, як з'ясувалося, великою мірою залежить від рівня загального розвитку мислення, культури мислення фахівця. Тоді - і це вельми компліментарний факт для історії нашої вітчизняної науки - справу рятування філософських дисциплін у країні було "височайше" доручено молодому професорові Києво-Моги-лянської академії Памфілу Даниловичу Юр-кевичу, бо не знайшлося на величезних просторах імперії більш достойної людини для такої культу-ротворчої місії. Він очолив кафедру філософії, а потім в одночас і кафедру філософії права Московського університету, розробив відповідні курси, серед яких і курс історії філософії права [11]. За радянських часів відбудова принципів підготовки не замовлених владою виконавців її наказів із дипломами юристів, а правознавців у первісному значенні цього слова, почалася наприкінці 50-х - початку 60-х років, за часів так званої "відлиги", коли було започатковане викладання курсу історії політичних та правових учень. Такий своєрідний "ерзац-курс" історії філософії права, коли погляди геніїв людства розглядалися з "єдино вірної" позиції тодішньої версії марксизму, не міг у повному обсязі репрезентувати все розмаїття поглядів на право, закон, владу, державу, систему управління та організації життя суспільства тощо, але то був певний прорив своєрідної науково-духовної блокади в суспільствознавчій сфері. Після революційних подій початку 90-х років ХХ-го століття й створення незалежної держави, в Україні було запроваджене викладання курсу "Історія вчень про державу і право". Наскільки це ще не усталена термінологія щодо галузі (чи під-галузі) наукових знань свідчить, наприклад, те, що за номенклатурою ВАКу України визначення відповідної наукової спеціальності (12.00.01. - разом із теорією та історією держави і права) прийняте як "історія політичних і правових вчень". За великим рахунком, таке розходження не має суттєвого значення, оскільки важливим й основним для науки є все ж таки вирішення актуальних проблем правознавства та державознавства, а також створення умов для підготовки фахівців належного рівня, що сьогодні означає організацію навчального процесу в напрямку від підготовки "юристів-технологів" у бік "юристів-гуманітаріїв". Останнє не означає применшення ролі юридичної спеціалізації фахівців, скоріше це означає, що свої обов' язки він повинен свідомо виконувати у загальному контексті соціальних проблем. Іншими словами, йдеться також й про відповідний, а для нас сьогодні, можна сказати, мабуть, і необхідний рівень національної свідомості правника, представника - в ідеалі -вітчизняної еліти. Тому нагальним, постає питання про доцільність повернення такої дисципліни (історії філософії права) і, звісно, з' ясування логіки відношення її до "Історії вчень про державу і право", яка викладається сьогодні майбутнім юристам і предмет якої не є остаточно визначеним [7; 3]. Важливим тут виглядає аспект морального обґрунтування права, чому приділяли увагу і Юркевич, і Новгородцев, і Трубецькой. Це те, що може стати основою розмежування курсів, але це лише один з варіантів підходу. Відомі й інші варіанти, наприклад, пропонуеться проблеми державознавства виділити в окреме предметне поле. Серед таких підходів для, так би мовити, першого, робочого визначення предмета історії філософії права привабливими виглядають філософсько-правові концепції, що спираються на сенсовий зміст права [5, с. 17-18] і природно апелюють до правосвідомості [1, с. 46]. До предметного поля історії філософії права безпосереднє відношення має потужний масив західної соціально-політичної та філософсько-правової думки другої половини ХХ століття, серед (К.О. Апель, Ю. Габермас, О. Гьофе та ін.). Їхні концепції можуть слугувати орієнтирами в сучасних системах мислення та подолання протиріч і вирішення суспільних конфліктів, а це одне з найголовніших призначень права взагалі. Окремим і важливим тематичним блоком повинно стати дослідження й вивчення східнохристиянської парадигми в історії філософії права [4]. Викладені нотатки не можуть вичерпати навіть деяких питань щодо повернення історії філософії права до переліку навчальних дисциплін, які належить опановувати майбутнім юристам. Але обговоренню даної проблеми в контексті відродження вітчизняної філософії права необхідно приділяти належну увагу, зважаючи на її значущість. Список літератури 1. Гарник А.В. Философия права: предметная специфика, место и значение в системе социально-гуманитарного знания. - Дніп- ропетровск: Изд-во Днепропетровского ун-та, 1998. 2. Коркуное Н.М. История философии права. Пособие к лекциям. СПб., 1915. Литейное О.М. Про визначення предмета курсу „Історія вчень про державу і право" (деякі питання для обговорення) // Проблеми вищої юридичної освіти: Тези доповідей та наукових повідомлень науково-методичної конференції. - Харків: Нац. юрид. акад.України, 2002. Литейное О.М. Східно-західний дискурс у політико-правовій думці в історії філософії від Івана Вишенського до Павла Новгород-цева: православно-християнська парадигма // Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди: Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -Луганськ: Вид-во Східно-укр. нац. ун-ту, 2002. 5. Максимов СИ. Правовая реальность: опыт философского осмысления. Харьков: Право, 2002. Ноегородцее П.И. Лекции по истории философии права // Новгородцев П.И. Сочинения. - М.: Раритет, 1995. Скакун О.Ф., Демиденко Г.Г. О месте истории учений о государстве и праве в новой системе юридического образования // Государство и право. - 1998. - № 10. Тараноеский Ф.В. Учебник энциклопедии права.- Юрьев, 1917. Трубецкой Е.Н. История философии права (новой). - К., 1893. 10. Чичерин Б.Н. История политических учений. - М., 1877. 11. Юркееич П.Д. Історія філософії права // Юркевич. Історія фі- лософії права; Філософія права; Філософський щоденник. - К.: Ред. журн. „Український світ", 1999. О. Н. Литвинов ПРОБЛЕМЫ ИСТОРИИ ФИЛОСОФИИ ПРАВА КАК НАУЧНОЙ ДИСЦИПЛИНЫ В КОНТЕКСТЕ ВОЗРОЖДЕНИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ФИЛОСОФИИ ПРАВА Трансформация юридического образования требует возрождения отечественной философии права, в частности восстановления в своих правах такой учебной дисциплины, как истории философии права. Дается определение предметной специфики истории философии права, уточнение особенностей ее структуры и места в системе юридического образования. O. M. Litvinov ISSUES IN THE HISTORY OF PHILOSOPHY OF LAW AS A SUBJECT OF ACADEMIC STUDY IN THE CONTEXT OF THE RENAISSANCE OF THE UKRAINIAN PHILOSOPHY OF LAW The transformation of legal education requires the renaissance of philosophy of law in Ukraine, and particularly, the restoration of the academic subject of "History of Philosophy of Law" in its rights. The article presents a definition of the subject-matter peculiarities of History of Philosophy of Law; peculiarities of its structure and its stand in the system of legal education. © 2003 р. О. М. Губар Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Донецька обл. ІНДИВІДУАЛЬНІ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ЯК МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА» Загальноісторична тенденція демократизації всіх сфер соціуму стимулює перебудову юридичної освіти, антропологізацію правової теорії і практики. Юрист у сучасних і майбутніх соціальних реаліях повинен бути і правовиконавцем, і правозахисником одночасно. Це неможливо без широкого філософського праворозуміння. Це завдання частково реалізується у процесі викладання курсу «Філософія права». «Філософія права» - складний теоретичний курс. Його абстрактний характер і з світогля-дно-аксіологічним вектором складно корелює з догматичним, формально-логічним (позитивістським) мисленням студентів - майбутніх правознавців. Особливості курсу детермінують відповідні методичні прийоми. Одним з методів активі- зації творчого мислення студентів є індивідуа- льні завдання. Творчі індивідуальні завдання в курсі «Філософія права» спрямовані не на розв' язання конкретної задачі, однозначну від- повідь на поставлене питання, але на міркуван- ня, роздуми, співставлення позицій, точок зору. Індивідуальність реалізується тут у суб'єктивному, особистісному підході до проблеми. Студентам задається така освітня установка: «Не шукайте готових відповідей, спробуйте висловити свій погляд й аргументувати його: по-перше, своїми знаннями права, подруге, своїм особистим досвідом». Педагогічна практика показує, що знання, набуті через суб'єктивний досвід (нехай навіть ідеально, теоретично) надійніше асимілюються у свідомості. Застосування індивідуальних творчих завдань має різноманітний характер і методичні технології (від індивідуальних дослідницьких проектів, есе на одну з тем, на вибір до конкретних питань-вправ). Частина питань-вправ представлена в методичних рекомендаціях з курсу «Філософія права». Студенти можуть ознайомитися з ними заздалегідь, щоб знати, що їх очікує на семінарських заняттях і на заліку. Педагогічний досвід дозволяє дати наступну типологію питань-вправ. Кожен тип вправ спрямований на вирішення конкретного освітнього завдання. Категоріальний аналіз. Питання-вправи, зв'язані з категоріальним аналізом, формують уміння оперувати абстрактними філософськими поняттями, переходити від абстрактного до конкретного і навпаки. Наприклад: Дайте порівняльний аналіз понять: «Формальна рівність» і «Фактична рівність». Як Ви розумієте таку фразу: «Формальна рівність припускає нерівність»? Проаналізуйте поняття «правовий закон». Чи не видається Вам, що це - «масло маслене»? Хіба закон може бути не правовим? Контекстний аналіз. Аналіз невеликих фрагментів текстів, спрямований на формування світоглядно-аксіологічної рефлексії. Дається невеликий фрагмент тексту і питання, зв'язані з його аналізом. Наприклад: «Справедливость и справедливое... есть благо чужое, то есть польза человека сильнейшего и правителя, а собственно для повинующегося и служащего это - вред... Человек справедливый везде выигрывает менее, нежели несправедливый». [4, с. 319-320]. Чи згодні Ви з цим поглядом? Аргументуйте свою відповідь. - «Гипотетически государственная власть может установить законом социалистический строй или восстановить крепостное право; издать акт о национализации всей земли; взять половину всех имеющихся у граждан средств; обратить всех живущих в стране иудеев в христианство; запретить все церкви; отказаться от своих долговых обязательств; ввести обязательное всеобщее обучение или запретить всякое обучение, уничтожить брак и т.п.» [5, с. 217]. Чи погоджуєтеся Ви з таким поглядом? Аргументуйте свою відповідь. «Жизнь как совокупность целей имеет право пойти наперекор абстрактному праву. Если, например, жизнь может быть поддержана посредством кражи куска хлеба, то этим, правда, поражается собственность другого человека, но было бы не правомерно рассматривать этот поступок как обычное воровство» [1, с. 171]. Проаналізуйте цю ситуацію з позицій правового позитивізму і природно-правової концепції. Проблемний аналіз. Формується діалектичне мислення, здатність мислити протилежності в їхній єдності. Наприклад: Проаналізуйте таке твердження: «Право є справедливість сильного». Чим правова норма як наказ, повинність, примус відрізняється від «наказу» вуличного грабіжника, що вимагає віддати йому ваші цінності? «Fiat iustitia, pereat mundus» - «Нехай здійсниться справедливість, навіть якщо загине світ». Які філософсько-правові проблеми відображені в цьому висловлюванні? «Законодательная власть не создает закона, она лишь открывает и формулирует его» [2, с. 285]. На яку особливість права звернув увагу філософ? Як з цієї позиції можна оцінити сучасну правову реальність? Концептуальний аналіз. Завдання, спрямовані на розширення праворозуміння майбутніх юристів, формування здатності визначати фі-лолофсько-правові концепції й аналізувати них. Наприклад: Німецький правознавець К.Бергбом у книзі «Юриспруденція і філософія права» писав: «Сутність будь-якого права полягає в тому, що воно діє. Тому щонайкраще ідеальне право не може не залишатися за самим жалюгідним позитивним правом, подібно тому, як будь-який каліка бачить, чує і діє краще, ніж найпрекрас-ніша статуя». Визначіть тип праворозуміння. «Воля народовластия сама по себе не может быть нормой, ибо она является лишь возможностью желаний, достоинство которых определяется целью, а не их распространенностью. А в общественных отношениях такой нормой может служить лишь то начало, которое является нравственной основой человеческого общения, то есть начало личности» [3, с. 237-238]. Визначите тип праворозуміння. 5. Методологічний аналіз. Формується здатність до методологічної рефлексії. Завдання ставиться так: застосувати визначений метод, визначити методологічний принцип і т. ін. Наприклад: Американський юрист Дж. Френк стверджує: «Невизначеність права - це не невдала випадковість, а чудова соціальна цінність» Яка філософсько-юридична проблема тут відображена? Як вона розв' язується в різних філософсько-правових концепціях? І. Кант стверджував: «...Те, чого народ не може вирішити щодо самого себе, того і законодавець не може вирішити щодо народу» Яка ідея і який принцип тут відображені? Що повинен робити юрист, якщо бездоганне з формально-правового погляду рішення різке і демонстративно несправедливе? Як ця проблема розв' язується в правовому позитивізмі і природно-правових концепціях? У Давньому Римі мовили: «summum jus summa injuria» «Надмірно точне здійснення права породжує найвищу несправедливість» Які філософсько-правові проблеми тут поставлені? Які Ви можете навести приклади на підтвердження сказаного? Приведена типологія не претендує на повноту і завершеність (вона однобічна, як і будь-яка схема). У виборі індивідуальних творчих завдань, створенні їх ми використовуємо такі методичні принципи - прийоми: Принцип простоти. Завдання має бути «піднімальним» для студента середнього рівня, так чи інакше пов'язане з проблемами, освітлюваними в лекціях. Завдання має бути невеликим за обсягом (якщо це текст, то береться невеликий фрагмент або кілька фрагментів, у яких концентровано висловлена головна думка автора). Принцип різноманітності (варіативності). При складанні завдань використовуються різноманітні джерела: філософські і юридичні тексти, художня література, крилаті вирази, прислів'я, міфи, фрагменти текстів зі ЗМІ. Принцип єдності раціонального та емоційного. Тексти завдань мають бути яскравими, такими, що запам'ятовуються, щоб «зачепити студента на емоційний гачок». Думка, супроводжувана емоційними почуттями працює набагато ефективніше. Педагогічна практика показує, що індивідуальні творчі завдання, застосовувані в різних варіантах, суттєво підвищують інтерес студентів до курсу «Філософія права». Список літератури 1. Гегель Г. Философия права. - М.: Мысль, 1990. Маркс К. К критике гегелевской философии права // Соч. Т. 1. Новгородцев П.И. Кризис современного правосознания. - М., 1909. Фразі Мах. Антологія мировой философии. -М., 1961. - Т. 1. - Ч. 1. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. - М., 1910. О. М. Губар ИНДИВИДУАЛЬНЫЕ ТВОРЧЕСКИЕ ЗАДАНИЯ КАК МЕТОД АКТИВИЗАЦИИ СТУДЕНТОВ В ИЗУЧЕНИИ КУРСА „ФИЛОСОФИЯ ПРАВА" В статье утверждается, что индивидуальные творческие задания как один из методов активизации творческого мышления, существенно содействуют повышению интереса студентов к курсу „Философия права". O. M. Hubar PERSONALIZED CREATIVE ASSIGNMENTS AS AN ACTIVE METHOD OF TEACHING PHILOSOPHY OF LAW The author asserts personalised creative assignments as one of the methods of activization of creative thinking, arousing students interest in "Philosophy of Law" as a academic subject. ХХІ ВСЕСВІТНІЙ КОНГРЕС МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ © 2003 р. С. И. Максимов Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, г. Харьков ПРАВО И ПОЛИТИКА: В ПОИСКАХ БАЛАНСА С 12 по 18 августа 2003 г. в Лунде (Швеция) проходил ХХІ Всемирный конгресс Международной ассоциации философии права и социальной философии (ГУР). Конгресс собрал более 550 участников со всех континентов, исследователей в области философии права, а также представителей смежных направлений - теории права, политической и моральной философии HYPERLINK \l "bookmark21" . На церемонии открытия с приветственным словом к участникам Конгресса обратились Гёран Бексел, президент Университета Лунда Ларри Андроу, мэр Лунда, Пер Оле Траксман, декан юридического факультета Университета Лунда, Эугенио Булыгин, президент ГУР, Александр Печеник, председатель оргкомитета Конгресса, профессор юриспруденции (философии права) Университета Лунда. Состоялась большая и плодотворная дискуссия по самому широкому кругу вопросов, обобщенно сформулированных в главной теме Конгресса - «Политика и право: в поисках баланса». Было заслушано 23 пленарных доклада, проведено около 75 заседаний специальных семинаров, более 60 заседаний рабочих групп. На семинарах и в рабочих группах обсуждался самый широкий круг вопросов от традиционных - теории демократии, легитимации, справедливости и прав человека, правовых ценностей, юридического рассуждения, природы права и философии права до не совсем обычных для конгрессов ГУР, но пользовавшихся большим успехом тем, таких как искусственный интеллект в праве, науки о познании и право, право и экономика, уголовная ответственность. Подробный анализ всего богатства идей, высказанных на семинарах и секциях, а также подробный анализ пленарных докладов еще впереди. Попробуем представить панораму мировой фило-софско-правовой мысли, ее основных проблем, тенденций и перспектив на основе краткого обзора содержания пленарных докладов. Во вступительной речи Александр Печеник, отметил, что главная цель Конгресса - способствовать лучшему пониманию теории и философии права начала ХХІ века. Юридическая теория, как и все в нашем динамическом мире, находится в постоянном изменении. Ведущие тенденции сменяют друг друга, только постоянной остается человеческая любознательность: всегда были и всегда будут люди, размышляющие о природе, познании и значении права. Сегодня гораздо труднее, чем это было тридцать лет назад, встретить ученого, который знает ответы на все вопросы. Поэтому вполне объяснимым является взаимная терпимость и стремление понять друг друга. По традиции в день открытия Конгресса представляются доклады на самые важные с точки зрения социальной практики темы, определяющие приоритетные направления философии права. То, что такой темой была избрана тема прав человека, как в универсальном измерении, так и в аспекте их осуществления в различных культурных контекстах, еще раз подтверждает ее непреходящее теоретическое значение и глубокую связь с реальными нуждами общества. В докладе профессора Университета Упсалы (Швеция) Стига Стрёмхольма «Права человека и философия права» было отмечено, что хотя в современном мире трудно выделить некую единую линию или хотя бы совокупность линий мышления в юриспруденции и философии права, можно выделить среди более мелких вопросов действительно великие, к каковым безусловно относится проблема оснований и легитимации права. В ней находит отражение отношения между обществом и индивидом, выраженные при помощи инструментария юридической науки, то есть в терминах прав и обязанностей. В докладе судьи Верховного Суда Канады Беверли Маклачин «Представление другого: юридические права и разнообразие в современном мире» был поставлен вопрос: что является общей основой в культурно дифференцированном обществе? Типичный либеральный ответ на этот вопрос заключается в постулировании прав, которые связывают воедино разнообразное общество. Опираясь на канадский опыт докладчик согласилась с тем, что хорошо гарантированные культурные права могут защитить меньшинства и помочь им в разнообразии сформировать свою национальную идентичность. В то же время, находясь на коммунитаристских позициях, она выразила сомнение в том, что рациональный, нейтральный и универсализированный взгляд на права, характерный для конвенциональной либеральной концепции способен достичь эту цель, поскольку права, выраженные в абстрактных и чисто рациональных терминах могут в какой-то мере связать разнообразное общество, но за счет подавления разнообразия и исключения различий. Для того, чтобы достичь признания и уважения права, необходимо обеспечить безопасное публичное пространство, в котором различие было бы проявлено и поощрено. Поэтому теория прав должна быть усилена (дополнена) теорией применения прав. Для обеспечения разнообразия и партикулярности жизни граждан в процессе применения прав право должно представлять жизнь другого, ориентируясь на контекст притязаний и проникая в опыт права из перспективы истца. Первый полный рабочий день, 13 августа, был посвящен главной теме Конгресса - «право и политика». В центре внимания оказалась идея публичного разума: в каждом из докладов, в той или иной мере, затрагивались проблемы делибе-ративной, т. е. обсуждающей, совещательной демократии. В докладе профессора политики Университета Принстона (США) Филипа Петтита «Де-политизация демократии» была поднята основная проблема делиберативной демократии. Публичное обсуждение принятия решений ведет к деполитизации демократии. Означает ли это крушение идеала демократии? В рамках традиционного понимания демократии как уполнома-чивания коллективной воли ответ будет положительным. Однако, если смысл демократии усматривать в уполномачивании коллективного разума, то ответ будет отрицательным. Это свидетельствует о тенденции изменения идеала демократии в направлении поддержания дискуссий в публичной сфере. Доклад профессора практической философии Университета Лунда (Швеция) Влодека Рабиновича, подготовленный совместно с профессором философии Университета Колорадо на Боулдер (США) Люком Бовенсом «Сложные коллективные решения: эпистемологическая перспектива» был посвящен обсуждению проблем, с которыми сталкивается публичный разум. Различая два вида коллективных решений - принимаемых на основе предпосылок и принимаемых на основе выводов - докладчик отметил предпочтительность первых в поисках истины. Однако они не всегда эффективны при решении конкретных вопросов, примером чему могут служить решения избирателей, основанные на заблуждении. В то же время для относительно небольших обществ более предпочтительными оказываются процедуры, основанные на предпосылках. Это подтверждает возможность осуществления в таких обществах идеала делиберативной демократии, важнейшим элементом которого является критика требований демократической власти и вопрошание к разуму граждан при выборе политических решений. Иной путь развития делиберативной демокра- тии был предложен профессором философии права Университета Токио (Япония) Татсуо Инойе в докладе «Парадокс либеральной демок- ратии - как примирить Демос и Геркулеса». Он выделяет и сравнивает две модели демократии: рефлексивную и критическую. Рефлексивная де- мократия отдает приоритет консенсусу и власти, разделенной между различными политическими деятелями, представляющими различные социа- льные интересы. В противоположность этому критическая демократия обращается к альтернативной системе политических приоритетов, требуя общей критичности и смены власти. Для защиты меньшинства она обращается к судебному осуществлению конституционных фундаментальних прав как компенсации и лучшей альтернативе праву коллективного вето, исключающего меньшинства из процесса принятия политических решений. Именно критическая демократия, по мнению докладчика, дает принципиальную ориентацию на демократическое обсуждение. Профессор философии Университета Йувас-кала (Финляндия) Эрик Лагерспез в докладе « Институты и коллективные действия: заметки о Гегеле, Гоббсе и демократии» интерпретируя Гегеля и Гоббса с позиции аналитической философии отмечает, что хотя в их главных работах выражена антидемократическая идеология, некоторые их идеи важны для индивидуалистических юридической и политической теорий, доминирующих в настоящее время. В частности, критикуя принцип народного суверенитета, они поставили два важных вопроса: о способе существования человеческого общества и характере осуществления коллективных действий. Представленные на Конгрессе доклады по политической философии свидетельствуют, что аналитическая философия достигла достаточной степени зрелости, чтобы справиться с проблемами осуществления коллективных действий. При этом она сохраняет верность своему главному методу - конструированию моделей, которые оказываются все более совершенные и полезными для описания реальных процессов. Второй рабочий день Конгресса, 14 августа, был посвящен анализу концепции философии права и целому ряду эпистемологических вопросов. С блестящим докладом «Природа правовой философии» выступил Роберт Алекси, профессор публичного права и правовой философии Университета Христиана Альбрехта (Киль, Германия). Он обратил внимание на следующие моменты. Философия права тесно связана с общей философией, а потому имеет дело с главными вопросами философии: что существует (онтологический вопрос), что должно быть сделано и что есть добро (этический вопрос) и что мы можем знать о том и другом (эпистемологический вопрос), а потому является рефлексивной и систематичной. Но, в то же время, философия права обладает определенной автономией. Поэтому все эти три вопроса в ней связаны в последовательную (когерентную) теорию, которая должна быть близка к праву насколько это возможно, чтобы гарантировать: то, что она выражает, действительно есть природа права. Р. Алекси формулирует четыре тезиса относительно природы философии права: 1. Все проблемы общей философии могут возникнуть в философии пра-ва. 2. Существуют проблемы философии права, происходящие из специфического характера права, которое является, с одной стороны, авторитетным, или установленным, а с другой стороны -критическим, или идеальным. 3. Существуют особые отношения философии права с политической и моральной философией. 4. Философия права окажется эффективной, если подойдет к решению проблем на всех трех уровнях (тезис «всестороннего идеала»). Реально же сфера философии права находится в пространстве между «всесторонним идеалом» и «ограничительным принципом», который требует отказаться от рассмотрения общефилософских вопросов и корреляции с политической и моральной философией, ограничившись рассмотрением авторитетного (властного), или установленного права. Радикальное проведение ограничительного принципа означает превращение философии права в юридическую теорию права. Проблема когерентности (последовательности, связности) была сквозной темой многих докладов, прозвучавших с трибуны Конгресса. При этом сквозь призму когерентности рассматривалась не только философия права, но и само право. Судья Окружного Апелляционного Суда США, старший лектор школы права Университета Чикаго Ричард Познер в докладе «Право и экономика в странах общего и гражданского права» отмечал, что сквозь призму ортодоксального юридического анализа право рассматривается как совокупность не связанных между собой норм, процедур, институтов. С позиций же экономического анализа картина коренным образом меняется, поскольку экономика обнаруживает глубочайшую структуру права, которая обладает значительной когерентностью. Р. Познеру можно возразить, что экономика содержит не всю глубинную структуру права, а лишь часть ее. При этом следует отметить, что поисками такой когерентной глубинной структуры занято довольно много современных философов. Професор юриспруденции Университета Оксфорда (Великобритания) Джон Гарднер в док-ладе « Легальность права» применяет категорию когерентности к одной из самых противоречивых проблем правовой философии - проблеме верховенства права. В рамках идеала верховенства права оказывается возможным понять на первый взгляд противоречивое высказывание о том, что некоторые законы незаконны (эквивалентом чего в отечественной юридической теории будет выражение «неправовой закон»). Как артефакты сферы права любые законы являются законными («правовыми»). Но при этом они могут не соответствовать более широкому идеалу моральной законности, хотя этот идеал и не является достаточно строгим. Две концепции права: право как lex, lezetz, loi и право как ius, Recht, droit выражают различные идеалы легальности. В такой двойственности отражается внутренняя связь права и морали. Данное решение стимулирует постановку вопроса о том, должен ли моральный идеал легальности быть совершенно строгим, или мы можем осуществлять смысл права на основе нестрогих идеалов? Идеи публичного разума и когерентности связаны с идеей истины. Если раньше считалось, что истина является идеалом познания, а право является скорее делом воли и чувств людей, то теперь непроходимая пропасть между правом и истиной преодолевается. Сюзан Хаак, профессор философии и профессор права Университета Майами (США) в докладе «Истина и справедливость, следствие и адвокатура, наука и право» проведя анализ взаимоотношений между наукой и правом, показала, что научные открытия и их использование экспертами в настоящее время позволяют делать весьма точные заключения в деле обвинения преступников или оправдания невиновных. При этом существуют как общие моменты, так и различия между научным исследованием и судебным расследованием. Была отмечена тенденция перемещения ответственности за цепочку «факты-решения» с судей на научное сообщество. В поисках фактической истины право должно полагаться на экспертов только вопрос стоит том, как это сделать лучше. Наряду с идеалами разума, когерентности, истины для современного состояния философии права характерен также возврат к идеалу объективных стандартов юридической интерпретации. Победитель конкурса молодых ученых ГУЯ доктор права из Университета Христиана Альбрехта (Киль, Германия) Маттиас Клей в докладе «Семантическая нормативность и объективность: требования юридической аргументации» делает вывод об ошибочности популярной среди постмодернистских исследователей (деконструкти-вистов) интерпретации лингвистической практики как основывающейся на неограниченной семантике произвольных речевых актов. Имплицитные нормы существуют в проекте и их структуры могут анализироваться и реконструироваться. Это означает реабилитацию семантической интерпретации и признание того, что юридические суждения могут быть объективными. В третий рабочий день Конгресса, 15 августа, обсуждались проблемы правовой онтологии. Доклад Энрико Паттаро, профессора Болонского университета (Италия) «Реалистский подход к объективности норм и права» был посвящен интерпретации концепции реальности, или объективности в праве одного из основателей скандинавского реализма Акселя Хагестрёма. Выделяя три смысла понятия «реальный», а соответственно, три вида объективности: как обладание определенностью, как принадлежность к контексту, обладающему определенностью и как принадлежность к пространственно-временному контексту, А. Хагестрёмом, отметил докладчик, считал реальным, или объективным все то, что является определенным. Неопределенность может задаваться как явно, то есть через наличие противоречия, так и неявно, как в случае с этическими и эстетическими ценностями (добро, справедливость, красота), которые выражают не суть вещей, а лишь наши эмоциональные состояния. А. Хагестрем отрицал объективность права как и всего должного, аргументируя это тем, что поскольку должное - это ограничение поведения, оно не может быть содержанием, а следовательно, реальностью или определенностью этого поведения. Однако Э. Паттаро настаивает на реальности права, отмечая, что мир долженствования является такой же реальностью, как и мир бытия, будучи различными и параллельными мирами. Реальность долженствования есть реальность (определенность) в абстракции, то есть нечто, мыслимое нами как присутствующее в поведении о котором мы мыслим, но которое мы не можем ощутить. Дальнейшее рассмотрение проблемы реальности и объективности права было предложено на материале методологии и логики науки Яном Воленски, профессором Ягелонского университета (Краков, Польша) и на материале онтологии моральных качеств профессором права и профессором философии Университета Иллинойса (США) Микаэлом Муром. В докладе «Извлечения из правовой реальности: натуралистический подход к правовой онтологии» М. Мур предлагает способ установления убедительной онтологии права и онтологии моральных качеств. Основным вопросом правовой онтологии он считает вопросом о внеправовой основе правовых объектов, которые зависят как от моральных качеств, так и от ментальных состояний. Естественная основа таких качеств и состояний не влияет на них по типу причинно-следственной зависимости, а представляет собой неопределенно большое количество раздельно организованных свойств. В концепции М. Мура и многих современных ученых по сравнению с онтологией поколения А. Хагестрёма происходит переход от строгой, жесткой и запретительной модели реальности к мягкой, гибкой и дозволительной модели, от отрицания метафизики к обращению к ней как к более глубокому способу понимания мира. Следствием возвращения правовой философии к таким ценностям как разум, последовательность, истина, объективность права является обращение к проблеме дружбы и заботы в глобальном измерении. Вирджиния Хелд, заслуженный профессор философии Университета Нью-Йорка, США в докладе «Забота и справедливость в глобальном контексте» обращает внимание на развитие в последнее время в области теории морали альтернативного подхода - этики заботы, связанной с осознанием людьми своей глобальной ответственности. Этика заботы имеет феминистские и комму-нитаристские основы, она бросает вызов доминирующим концепциям - моральной теории Канта, утилитаризму, этике добродетелей - тем, что делает акцент на родственных отношениях и взаимозависимости людей. Сравнивая кантианскую моральную теорию и этику заботы докладчик указывает на следующие различия: 1) кантианская этика, или этика справедливости сосредоточивается на рациональных решениях независимых автономных индивидов; этика заботы рассматривает индивидов как конституированных их отношениями с другими, среди которых выделяет отношения заботы; 2) этика справедливости предполагает свободных и равных индивидов осуществляющих моральное поведение на основе осознанного выбора; этика заботы применима для таких реальностей как неравная власть и невыбираемое родство; 3) этика справедливости вызывается конфликтом между индивидуальными желаниями и моральными требованиями всех, рассмотренным из беспристрастной перспективы; этика заботы ориентируется на такие отношения, при которых собственные интересы и интересы других смешиваются, решающим же становится доверие. Таким образом, этика справедливости и этика заботы делают акцент, соответственно, на независимости и взаимозависимости людей. Этика заботы не исключает справедливости, а включает ее в морально-приемлемую практику заботы. По мере адекватного развития отношений заботы необходимость правового принуждения может ослабевать, что в перспективе может привести к уменьшению значения прав человека. В заключении своего доклада Вирджиния Хелд рисует следующую перспективу: «Глобализация отношений заботы поможет представителям разных государств и культур жить в мире, уважать права друг друга, вместе заботиться об окружающей среде, улучшить свою жизнь для того, чтобы их дети имели надежное будущее». Четвертый рабочий день Конгресса, 16 августа, был посвящен проблемам юридического рассуждения (аргументации). Кристина Ротондо, профессор Университета Генуи (Италия) в докладе «Правовые основания» обращается к проблеме оснований, имеющей непосредственное отношение к правопониманию. Анализируя две противоположные философские модели оснований человеческих действий - универсализм и партикуляризм, она показала как вырабатываемое каждой из концепций понятие оснований влияет на понимание норм и основанного на нормах рассуждения. При этом многие юридические теории, которые провозглашают универсализм в действительности склонны к принятию партикуляристской концепции правовых оснований. Професор Маастрихского университета Джаар Хаге (Нидерландия) и профессор компьютерного права Болонского университета Джованни Сартор в докладе «Конструкция юридической теории» обсуждали проблему влияния юридической аргу-менттации на усовершенствование права путем взаимного согласования судебных решений, норм и целей. Хорошая юридическая теория, по их мнению, должна быть когерентной в том смысле, что судебные решения и нормы содержат лучшие средства для реализации целей, в то время как цели обеспечивают лучшие из возможных объяснений судебных решений и норм. Ларс Линдал, професор юриспруденции Университета Лунда в докладе «Оперативные и оправдательные основы юридической аргументации» анализирует роль так называемых понятий «среднего уровня», которые играют роль среднего термина в юридическом выводе. Подчинение оправдания оперативным (действующим) условиям способствуют прозрачности оправдательной рациональности юридических норм. Роберт Саммерс в докладе «О воздаянии юридическим формам их должного» поднимает вопрос об организации юридических феноменов в единое целое путем унификации через упорядочивание в целевом и систематическом отношении. Доклады по юридической аргументации свидетельствуют о том, что юридический анализ становится все более сложным и выходящим на проблемы действительности. На пятый, заключительный рабочий день Конгресса, 17 августа, были представлены доклады по проблемам правовой культуры и времени в праве. Роджер Коттерел, профессор правовой теории Университета Лондона (Великобритания) в докладе «Право в культуре» предложил для продуктивного анализа в рамках юридической теории соотношения права и культуры исходить из интерпретации правовой культуры в терминах четырех идеальных типов общества М. Вебера: традиционного, основанного на вере, аффективного и инструментального (основанного на стремлении к реализации общих или сходящихся целей), черты которых переплетены в сложной паутине отношений реального общества. Йаре Оладосу (Нигения) в докладе «Выбор юридической теории на основах культуры: африканский вариант юридического позитивизма» и Чилби Малаат (Ливан) в докладе «Исламское право и его философский базис» предложили интерпретации соотношения права и культуры исходя из культурного контекста своих стран. Профессор философии и профессор права Университета Северная Каролина (США) Геральд Постема в докладе «Правовая мелодия: время и нормативность права» обсуждал вопрос о временном измерении правовой нормативности. Поскольку традиционные модели правовой нормативности (рациональная и командная) такое измерение игнорируют, он предлагает мелодическую модель нормативности, на основе постмодернистской теории права. Требование долговременности правовой системы обосновывается необходимостью для правовых субъектов проектировать свои действия в будущее. При этом соединение кратковременных компонентов в связное в целевом отношении целое предполагает отказ от построения нормативных пирамид в пользу учета их социальной основы. В заключительном докладе «Юриспруденция и понятие революции» профессор технологического института Мехико Улис Шмил обратился к проблеме правового измерения революции, в которой время наиболее драматично врывается в право, разрывая нормативные основы общества которые предстают как последовательность нормативных актов. На Конгрессе были созданы благоприятные условия для общения аналитических философов и постмодернистских мыслителей, юристов и философов, либералов и коммунитаристов, ученых из самых разных стран мира, представляющих разные правовые культуры. Все они были объединены общим стремлением понять право, юридическую практику и друг друга. В заключительном слове избранный на проходившей во время Конгресса Генеральной ассамблеи Международной ассоциации философии права и социальной философии (1УЯ) ее новый президент Александр Печеник заметил: «Философия права не должна быть джунглями, где школы борются друг с другом. Она должна быть интеллектуальным сообществом, в котором все взгляды возможны, и ни один из хорошо аргументированных взглядов не игнорируется. Только если мы, правовые теоретики, способны действовать как такое сообщество, общество будет относиться к нам серьезно. Общество нуждается в интеллектуалах, которые обеспечивают определенную ориентацию в сложном мире. Это - наш выбор. И это, безусловно, направление ГУЯ». С. И. Максимов ПРАВО И ПОЛИТИКА: В ПОИСКАХ БАЛАНСА В статье дается обзор содержания основных докладов, сделаных на ХХ1 Всемирном конгрессе Международной ассоциации философии права и социальной философии (ГУЯ). S. I. Maksimov LAW AND POLITICS: IN SEARCH OF BALANCE The article surveys major reports presented at the XXI st World Congress of the International Association of Philosophy of Law and Social Philosophy (IVR). ХХІ ВСЕСВІТНІЙ КОНГРЕС МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ © 2003 р. Н. О. Семенова, Б. Ф. Чміль Національна академія внутрішніх справ України, м. Київ АСОЦІАЦІЯ ФАХІВЦІВ З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА -НЕВІД'ЄМНА ІНСТИТУЦІЙНА СКЛАДОВА УСПІХУ СТВОРЕННЯ ВИСОКИХ ПРАВОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Масштабність і глибина реформ в Україні вимагають ґрунтовного філософсько-правового осягнення "нового" світоглядного базису права та сутнісної реконструкції методології вітчизняного правознавства. В свою чергу, некласична динаміка змін соціальної реальності вкупі з потребою в передбачуваності результатів керованості ходом реформ HYPERLINK \l "bookmark22" загострюють проблему ефективності правової реформи у всій її багато-аспектності. Такі виклики часу якісно змінюють зміст і сутність сучасних державно-правових явищ, що не може не мати наслідком переміщення акцентів і в змісті поняття методології юридичної науки або, так би мовити, реконфігу-рацію останнього HYPERLINK \l "bookmark22" [3, с. 618]. Це відбувається через посилення тієї компоненти методології, яка ставить наголос на динамічному вимірі її самої та відповідає зростанню інтенсивності впливу суспільної свідомості - на відміну від факторів природної генези - на суспільно-правові процеси. Формування методології саме в такому розумінні є засадою розробки дієвих стратегій розвитку права і держави та націлено на досягнення якісних змін стану і змісту останніх. Саме цей підхід, на наш погляд, дозволяє і в суспільно-правовій сфері ввести в науковий обіг термін "технологія" як віддзеркалення збільшення питомої ваги таких факторів суспільно-правового розвитку, як розуму і науки, заснованій на об'єктивних знаннях, на відміну від політичних інтересів чи догм. "Технологічний" рівень деталізації знань HYPERLINK \l "bookmark22" *** означає фундаментальні теоретичні знання, що набрали форму прикладних рецептів. Крім того, технологічний вимір знань в суспільно-політико-правовій сфері передбачає досягнення нового витку спіралі пізнання: від необхідності диференціації знань, що колись прийшла на зміну філософії як науки про все часів давньої Греції до їх інтеграції - але вже на новому рівні і у постмо-дерністському контексті. Саме такою масштабністю відрізняється зміст сучасного прозахідного розуміння предмету філософії права - науки, що переживає етап становлення і бурхливого розвитку в Україні. Критичне мислення, наукове передбачення стають вирішально-важливими і водночас рутинними інструментами втілення нових ефективних "технологій" у соціально-правовій сфері. В свою чергу, такі виклики часу вимагають істотного покращання доступу до надбань світової правової думки, розширення спектру доступних знань про новітні інструменти і рішення, відбір і пристосування найбільш релевантних з них. Відповідне інституційне середовище має забезпечувати відкритість до нових ідей, моделей, уроків, стороннього досвіду, давати максимальний простір дискусіям і полеміці. Світовий досвід новітнього часу довів ефективність такої інституційної форми (організаційної моделі) як незалежні громадські організації фахівців суспільних наук у вигляді - асоціаціацій. Мережі національних регіональних асоціацій фахівців створюють міжнародні асоціації. Саме через запровадження такої моделі в наукове життя України та її всебічний розвиток досягатиметься, на нашу думку, повноцінне інтегрування української наукової спільноти до європейських і загальносвітових мереж фахівців-правників, зростання потенціалу української науки по вирішенню нагальних проблем і прискоренню реформ в державі. Тому в червні 2002 р. групою київських ентузіастів (Бандура О. О., Костицький М. В., Маноха О.Є., Семенова Н.О., Чміль Б.Ф.) і була заснована фахова громадська організація - Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії (ВАФПСФ). Згідно з чинним законодавством її діяльність була легалізована в Міністерстві юстиції України, про що свідчить запис в книзі обліку громадських об'єднань, легалізм-ваних шляхом повідомлення за № 82 від 27.08.2002 р. Задекларована мета діяльності Асоціації, або, іншими словами, її місія визначена як "сприяти становленню й розвитку філософії права та соціальної філософії, формуванню світоглядного базису правничих та суспільних наук, заснованому на ідеях верховенства права, демократії та прав людини". ВАФПСФ започаткувала співпрацю з всесвітньою мережею національних асоціацій і фахівців філософії права - Міжнародною Асоціацією філософії права та соціальної філософії - ІУЯ (це загальновідоме скорочення походить від німецької абревіатури повної назви, що, в свою чергу, віддзеркалює історію її заснування становлення, пов'язану з внеском німецьких філософів права. Проте на сьогодні жодна країна, школа чи науковий напрямок не користується ніякими перевагами, забезпечення рівності й плюралізму зведено до найвищої норми-цінності, що охороняються особливо ревностно. Тому, згідно статуту ІУЯ, місцем її розташування вважається країна обраного Асамблеєю президента ІУЯ, а офіційною мовою конгресів - з практичних міркувань -обрано англійську. Якби ІУЯ була би живою істотою - це був би найкращий доказ взаємозв' язку рівня інтелекту і довголіття. У всякому разі вік цієї фахової громадської організації (заснована в 1909р.) зайвий раз засвідчує вічну молодість і актуальність предмету її діяльності (див. офіційний сайт ІУЯ HYPERLINK "http://www.cirfid.unibo.it/ivr" www.cirfid.unibo.it/ivr ). На сайті представлені також статут Асоціації (що має назву конституції) та напрацювання, що не можуть не захоплювати глибиною і різноманітністю, та є свідченням дуже прагматичного - що до осягнення сучасних соціальних проблем - розуміння змісту наук філософії права і соціальної філософії в світі. На сьогодні в ІУЯ входять 46 національних секцій (якщо взяти до уваги, що в Франції існують дві секції зі статусом національних - досвід, що навряд чи заслуговує на запозичення). Загальне число членів ІУЯ є близько 2500 (з урахуванням того, що в Болівії, Коста-Ріці, Ель Сальвадорі, Гондурасі, Індонезії і Венесуелі поки що не ведеться поіменний облік членів національних секцій). Не менш, як двічі на рік публікується вісник ІУЯ, що в цьому тисячолітті змінив форму розповсюдження - з паперової на електронну. Кожне число вісника містить новини, оголошення, повідомлення про діяльність національних секцій-членів ІУЯ. На сайті присутні всі числа вісника, починаючи з 1996 р. Поточні питання діяльності ІУЯ вирішує її Виконавчий Комітет, на засіданні якого в 2002 р. в Парижі у відповідь на зверненням в.о. діючого президента ВАФПСФ Чміля Б.Ф. було прийнято рішення про членство ВАФПСФ в ІУЯ на правах національної секції. Це рішення було затверджено на останньому 21-ому світовому конгресі ІУЯ, що відбувся в серпні 2003 р. в м. Лунд (Швеція). Відтоді члени української асоціації набули повноправного членства в ІУЯ, а інсти-туційна рамка для розвитку співпраці українських фахівців з їх колегами з усього світу дістала свій довершений вигляд. Покладено початок широкому розповсюдженню по всьому світі інформації про здобутки українських фахівців і діяльність української секції в офіційному віснику ІУЯ (див. новини з України в № 31 вісника на вказаному сайті), сприяючи підвищенню престижу української науки і держави в цілому. В кінці травня 2003 р. в рамках співпраці ВАФПСФ з ІУЯ відбулась неординарна подія, що свідчить про щирий інтерес і відкритість світової спільноти фахівців до контактів з східноєвропейськими колегами та робить честь українській науці і науковцям. З метою ознайомлення українських фахівців з організаційним досвідом та рівнем роботи ІУЯ, надання поштовху розбудові й зростанню організаційної спроможності ВАФПСФ та розвитку її співпраці з ІУЯ до України здійснив візит повноважний представник світової фахової спільноти галузі, президент ІУЯ (1999-2003р.р.) Еугеніо Булигін - науковець, професор (в недалекому минулому декан юридичного факультету) університету Буенос-Айреса з досвідом викладання в багатьох університетах обох Америк і Європи, суддею (у відставці) Національного Апеляційного Суду Аргентини (учень і послідовник Герберта Харта). За вирішально важливої підтримки провідних юридичних вузів України (вказані нижче), Академії правових наук України та Центру порівняльного права при Міністерстві юстиції України відбулося наукове турне професора Булигіна, який побував в Києві, Одесі і Харкові. Українське походження проф. Булигіна (народився у 1931 р. в Харкові) стало додатковим чинником успіху професійного і міжособистісного спілкування без мовного бар' єру. На нашу думку, той факт, що науковець не з країни "розвинутої демократії" репрезентує аналітичний центр світового масштабу, в основі діяльності якого лежать "дуже західні" (у сенсі спектру цінностей, в першу чергу плюралізму, прав людини, демократії) принципи, показує демократичність побудови ІУЯ та демонструє важливість і спонукає до розвитку ініціативи та ентузіазму, яких, на жаль, не завжди вистачає пострадянським фахівцям, щоб зайняти достойне їх місце в світовій науці. Українське турне проф. Булигіна включало численні зустрічі з фахівцями і участь у "круглих столах" в Національній юридичній Академії України (Харків) на тему «Здобутки світової філософсько-правової думки і український контекст», Одеській національній юридичній академії (теми "Філософсько-правова доктрина в сучасному світі" і "Організаційні моделі співпраці науковців в галузі філософії права"). Академічна частина турне завершилось проведенням і Національній Академії внутрішніх справ України (Київ) великої підсумковій конференції в на тему "Розвиток філософсько-правової думки в Україні: стан, проблеми, перспективи". Тема розглядались у трьох аспектах - організаційному, предметному, освітньому - у 37 доповідях, високий науковий рівень яких захопив гостя (більш докладно див.: "Право України" - 2003 р., № 9 -С. 158-159 та на сайті ІУЯ вісник № 31, де англійською перекладені назви і ім'я авторів всіх доповідей конференції). На конференції був розповсюджений український переклад конституції ІУЯ. До речі, очікується, що невдовзі цей переклад стане чи не першим перекладом конституції ІУЯ неофіційною мовою та буде розміщений на офіційному сайті ІУЯ. (статус офіційних - з історичних причин мають англійська, іспанська, німецька і французька мови). Учасникам також був запропонований для обговорення і надіслання пропозицій проект Положення ВАФПСФ, створений В'ячеславом Бігуном (див. далі). В найблищий час планується проведення установчої конференції ВАФПСФ, в рамках якої відбудуться вибори її Правління. Успіх конференції та завзятість її учасників ілюструється жартівливим висловлюванням головуючого конференції академіка М.В. Костицько-го, який, закриваючи конференцію, що тривала на дві години довше запланованого, зауважив, що вже й не пам' ятає, коли б навіть заключні доповіді (з 37 за робочий день!) могли розраховувати на таку увагу одного з корифея світової науки та провідних представників вітчизняного правознавства. Учасники були одностайні в тому, що досвід ІУЯ безумовно заслуговує на вивчення, запозичення і розвиток, свідчення чого стала подача учасниками конференції 43-ох заяв про вступ до Асоціації, які були затверджені. Безумовно, ВАФПСФ продовжує тримати широко відчиненими свої двері для нових членів і їх ініціатив (контактна інформація наведена нижче). 12-18 серпні 2003 р. в місті Лунд (Швеція) проходив черговий всесвітній конгрес IVR на тему "Право і політика - в пошуках балансу" HYPERLINK \l "bookmark23" Докладна інформація про результати конгресу і його напрацювання (з тезісами статей включно) представлена на сайті HYPERLINK "http://www.ivr2003.net/" http://www.ivr2003.net/ post-congress/ До речі, приймати участь у конгресі можна було і віртуально - якщо до вказаного строку надіслати добротні тези (цього разу обсяг був до 600 слів), то вони публікуються у матеріалах конгресу на паперових носіях, а якщо встигнути до наступного терміну, то тільки в електронному вигляді на сайті конгресу. У всякому разі, беручи до уваги існування матеріального бар'єру - перепони до реальної участі, віртуальна участь у конгресі є непоганою альтернативним шляхом як для висвітлення своїх ідей такі встановлення діалогу з колегами в інших країнах. Для створення кожним читачем власного уявлення про академічну програму конгресу, в додатку 1 наводиться переклад тем робочих груп конгресу, які були двох видів - «прості» (свої внески їх програм - тези статей - мав змогу надіслати і згодом представити на конгресі кожен бажаючий, при цьому контроль якості здійснювався Оргкомітетом) та спеціальні робочі групи (на них могли представити доповіді тільки спеціально запрошені організаторами фахівці). Звичайно, під час проведення конгресу доступ до всіх робочих груп був вільним і відвідати кожну з них мав кожний з учасників за своїм бажанням. Привертала увагу активна участь у конгресі (з великою питомою вагою серед загального числа пленарних доповідей) юристів-практиків, особливо найвищого рівня - суддів Верховних і Конституційних Судів Польщі, Канади, Фінляндії, Словаччини, Австралії, Америки. Одним з пунктів порядку денного конгресу були перевибори керівництва IVR найвищим органом IVR - її Асамблеєю, що збиралася в один з днів конгресу. Звіт президента IVR Булигіна був затверджений і обраний новий склад Виконавчого комітету та Президент IVR 2003-2007 рр., яким став професор Лундського університету Олександр Печеник, громадянин Швеції польського (з м. Краків) походження. Кандидатури майбутнього складу Виконавчого комітету та інших керівних органів згідно з конституцією IVR висувала Номінаційна комісія, яка збиралась напередодні виборів і складалася з представників (переважно на рівні голів) національних секцій. В.о. президента ВАФПСФ Чміль Б.Ф. письмово уповноважив свою співавтору цього матеріалу, яка приймала участь у роботі цієї комісії і може щиро засвідчити про панування по-справжньому демократичного (без флора "адміністративного ресурсу") духу на цих зборах, також як і на загальних зборах асамблеї, що виключає існування титулів без підґрунтя наукових заслуг і відданості справі. Спеціальна пленарна лекція була присвячена презентації безпрецедентного проекту всесвітньо відомого видавництва Kluwer ( HYPERLINK "http://www.wkap.com/" www.wkap.com , HYPERLINK "http://www.kluweronline.com" www.kluweronline.com ) - 11-томника з історії і теорії філософії права під загальною назвою "Трактат з правової філософії і загальної юриспруденції". Перші 5 книг, присвячені теорії предмету в її сучасному розумінні: "онтологія і природа права, теорія нормативності, закон і суб'єктивне право, право і мораль, епістемологія права, теорія інтерпретації, джерела права, правове мислення, логіка та право" - побачать світ в кінці 2003 р., а наступні 6 томів з історії філософії права - у наступному році. Загальне редагування видання здійснює професор Болонського університету Энрико Паттаро (Італія), в Дорадчу раду видання Норберто Баб-біо, Роналд Дворкін, Лоуренс Фрідман, Кнуд Ха-аконссен. Назви книг першого траншу є такими (в дужках наведені ім'я авторів): Реальність, якою вона має бути, та право. (Энрико Паттаро, Болонья, Італія); Основи права. (Хуберт Роттлеудер, Берлін, Німеччина). Правові інститути і джерела права. (Роджер Шинер, Эдмонтон, Канада). Правова доктрина Scientia Juris як знання про право і як джерело права. (Олександр Печеник, Лунд, Швеція). Legal Reasoning (варіанти перекладу - правове мислення або юридичний спосіб мислення або правове аргументування, обґрунтовування). (Джованні Сартр, Болонья, Італія). Перші чотири книги мають бути обсягом близько 250 стор., остання - 450. Учасники конгресу мали змогу отримати обмежену кількість купонів з істотними (втричі) знижками на перший "транш" книг, проте такі знижки діяли тільки у разі надсилання замовлення впродовж лише трьох тижнів після конгресу. В Україні має з'явитися 4 набори цього видання (в Києві, Луганську, Харкові, Одесі). Ось що сказав про конгрес Голова його Оргкомітету, Президент ГУК Олександр Печеник: «Близько 550 учасників зо всіх континентів, 23 пленарні доповіді, коло 75 сесій спеціальних робочих груп, 60 сесій робочих груп, більш ніж 10.000 чашек кави. Що дав конгрес нам як дослідникам? Це складне питання, проте я би хотів наголосити на наступному. Дуже різні люди мали нагоду спілкуватися один з одним. Наприклад, прихильники мінімально-необхідних засобів для окреслення окремої юридичної проблеми могли говорити з людьми, хто посилається на «когерентну теорію всього». Аналітичні філософи могли розмовляти з мислителями постмодернізму. Юристи могли спілкуватися з філософами. Ліберали з прибічниками комуни. І не останнє, дослідники з дуже різних країн могли говорити один з одним. Виключно цікавою була широка участь вчених з Східної Азії. Спілкування було справжнім, не тільки пиття кави, але спроби розуміння один одного. Успіх спеціальних робочих груп має бути також зазначений. Наприклад, робочі групи з штучного інтелекту і права, права-і-економіки, кримінальної відповідальності були дуже успішними, хоч ці теми і не дуже звичайні для конгресів ГУК. Говорячи про негативні риси, маю зазначити про мале число вчених з ісламського світу, не зважаючи на відмінну пленарну лекцію з ісламського права. Учасників з африканських країн та індійського субконтиненту було також обмаль. ГуТ^ має прийняти це до уваги у майбутньому. З всією повагою до інтернету, електронної пошти і віртуальної реальності як такої, дозвольте завершити на тому, що людям потрібне спілкування обличчя-до-обличчя. Так побачимося знову в Гранаді в 2005» HYPERLINK \l "bookmark24" . Впродовж конгресу була досягнута попередня домовленість про співпрацю з польською національною секцією ГУК (президент - суддя Верховного Адміністративного Суду Польщі і декан Люблінського університету Лешек Лещинський) про проведення двох українсько-польських конференцій - в Києві в квітні 2004 р. і в Польщі навесні 2005 р. Попередній і діючий президенти IVR виказали свою зацікавленість приймати участь у цих заходах. Згідно з конституцією, конгреси IVR проходять раз на два роки, а перевибори керівних органів відбуваються раз на 4 роки. Тому наступний конгрес, що заплановано провести в Гранаді (Іспанія) в 2005 році буде присвячений певному предмету і поточним оргпитанням. І тільки ще через два роки - в сусідській до нас Польщі - в Кракові в 2007 р. відбудеться конгрес з повноцінною організаційною компонентою - звітом складу діючого Виконавчого комітету і перевиборами. На завершення, наводимо перелік журналів для публікацій (Publication Channels), де будуть опубліковані тексти доповідей всіх робочих груп конгресу і які, як завжди, залишаються відкритими для внесків фахівців зі всього світу (на це робився спеціальний наголос у виступі їх редакторів на конгресі) і куди кожен бажаючий може надсилати свої статті, ознайомившись з умовами їх оформлення і вимогами до змісту (див. додаток 2). їх адреси і відповідні матеріали - на сайті конгресу. Новий редактор Вісника IVR Ута Биндрейтер в нещодавно
розповсюдженому повідомленні звернулась до національних секцій з
пропозицією-закликом створити базу електронних персональних адрес (разом
з іменами їх володільців) членів національних секцій та надіслати цей
список в редакцію віснику. Тоді кожне число вісника буде не тільки
розміщуватись на сайті IVR, але і надходити безпосередньо до кожного
члена IVR у вигляді персональної копії.

І, звичайно, запрошуються новини для публікації у віснику, що мають
накопичуватись у відповідальної особи в національних секціях з
регіональних відділень і централізовано надсилатись до редакції (що,
звичайно, не заперечує звернення до редактора особисто за вищевказаною
адресою). До звітно-перевиборних зборів виконує обов’язки виконавчого
секретаря спів-авто-рка цього матеріалу – Надія Семенова, яка просить
всіх учасників конференції в травні 2003 р, чиї адреси змінились, чи хто
став членами ВАФПСФ після її проведення і не був включений в список
розсилки, якомога скоріше надіслати свою електронну адресу до офіційної
електронної адреси ВАФПСФ HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected] або пересвідчитись у наявності своєї адреси у списку
розсилки ВАФПСФ за тел. 380-44-249-09-69 (Чміль Б.Ф.) або
380-44-244-33-94 (Н.О.) для отримання персональної електронної копії
вісника IVR. Закликаємо також подавати інформацію (у вигляді коротких
дайджестів про нові книги з предмету, що вийшли друком, про події,
заходи, а також оголошення, повідомлення, що заслуговують на увагу
світової спільноти) для публікації у віснику IVR. Інформація буде
накопичуватись і від імені української секції надсилатися у вісник IVR
для розміщення.

Закликаємо всіх бажаючих завчасно підготуватись до конгресів в Гранаді і
– особливо -в Кракові. При виникненні питань просимо не вагатися і
звертатися за вказаними координатами. Додаток 1

Перелік робочих груп конгресу

Невизначеність, загроза нечинності (defeasibi-lity) та балансування;

Логіка в юридичній аргументації;

Реальність, істина та знання в нормативній сфері;

Різні суспільства: багатоманітність і спільний грунт;

Легітимність судової практики; Справедливість по відношенню до майбутніх
поколінь;

Національна держава і універсальні цінності;

Теорія демократії і конституціоналізм;

Теорія легітимності;

Позитивізм, право і мораль;

Транспарентна автономія права;

Правові цінності і раціональність;

Правова філософія і окремі проблеми;

Несправедливість, влада і закон;

Організоване політичне насильство;

Нові технології для права і політики;

Фундаментальні проблеми правової філософії;

Правове мислення і правознавчі проблеми;

Глобалізація і плюралізм;

Права людини і меншини.

Перелік спеціальних робочих груп конгресу

Потреба юристів-практиків в рефлективному застосуванні прикладної
правової філософії;

Кримінальна відповідальність;

Правовий позитивізм після Харта і Дворкіна;

Право і об’єктивність – правовий позитивізм, критична теорія і нова
волна природного права;

Правознавство і викладання права: технічне чи теоретичне?;

Право і економіка та юриспруденція;

Когнітивна наука, етика і право;

Право, мораль, політика, загроза нечинності (law, morality, politics,
defeasibility);

Надання сили правовим рішенням (Stressing legal decisions)

Східно-азійська юриспруденція;

Штучний інтелект і право;

Електронне урядування і право;

Теорія когерентності право і аналогій;

Право і соціальна теорія; Скандинавський правовий реалізм; Матеріальне
ревю конституційності законів; Правові інституції і економічна політика;
Східно-азійська юриспруденція; Практичні і теоретичні проблеми
нормопрое-ктування. Дослідження в легиспруденції; Політика прав людини;

Автентичні та запозичені правові цінності в пост-колоніальному світі;

Актуальність юридичної догматики;

Европейське громадянство в нових державах-членах.

Додаток 2

Перелік журналів, де можна опублікувати статті з філософії права.

Ratio Juris – An International Journal of Jurisprudence and Philosophy
of Law, журнал, що публікується видавництвом Blackwell Publishing разом
з Болонським університетом.

Beihefte of ARSP (Archiv fьr Rechts- und Sozialphilosophie) – офіційний
орган IVR, що публікується видавництвом Franz Steiner Verlag.

Rechtstheorie (Zeitschrift fьr Logik und Juristische Methodenlehre,
Rechtsinformatik, Kommunikationsforschung, Normen- und Handlungstheorie,
Soziologie und Philosophie des Rechts), журнал, що публікується
видавництвом Duncker & Humblot.

Список літератури

Семенова Н. Філософсько-правовий наголос – 2001: Плюралізм і право //
Філософська думка. – 2001. – № 4.

Семенова Н. ХХ Всесвітній конгрес Міжнародної асоціації філософії права
та соціальної філософії // Право України. – 2002. – № 3.

Юридична енциклопедія. Т. 3. – Київ: „Українська енциклопедія” ім. М.П.
Бажана, Київ, 2001.

Н. А. Семенова, Б. Ф. Чмиль

АССОЦИАЦИЯ ФИЛОСОФОВ ПРАВА – НЕОТЪЕМЛЕМАЯ ИНСТИТУЦИОНАЛЬНАЯ СОСТОВЛЯЮЩАЯ
УСПЕХА СОЗДАНИЯ ВЫСОКИХ ПРАВОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

В статье освещается история образования Всеукраинской ассоциации
философии права и социальной философии, участие ее представителей в
работе ХХ1 Всемирного конгресса Международной ассоциации философии права
и социальной философии (IVR), рассматриваются перспективы их дальнейшего
научного сотрудничества.

N. О. Semenova, B. F. Chmil

ASSOCIATION OF EXPERTS IN PHILOSOPHY OF LAW AS AN INTEGRAL INSTITUTIONAL
PART OF THE SUCCESS IN PRODUCING OF HIGH LEGAL TECHNOLOGIES

The article unfolds a history of the formation of the Ukrainian
Association of Philosophy of Law and Social Philosophy, the
participation of its representatives in the work of the ХХ1 st World
Congress of the International Association of Philosophy of Law and
Social Philosophy (IVR), prospects of their further cooperation.

XXI ВСЕСВІТНІЙ КОНГРЕС МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І
СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

СТАТУТ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ.

(Прийнята 26 серпня 1987 р. із змінами, внесеними 24 серпня 1991 р. та
15 серпня 2003 р.)

& 1. Назва, місцерозташування офісу

Ця асоціація, заснована 1-го жовтня 1909 року, має назву “Internationale
Vereinigung fur Rechts- und Sozialphilosophie” (англійською
“International Association for Philosophy of law and Social Philosophy”,
французською “Associa-tion internationale de philosophie du droit et de
philosophy sociale”); абревіатура якої на всіх трьох мовах є “IVR”.

IVR розташована в Вісбадене, Федеральна Республіка Німеччина.

Місцерозташування офісу IVR визначатиметься Виконавчим Комітетом, про що
повідомлятиме журнал “Archiv fur Rechts und Sozialphilosophie”.

Асоціація є зареєстрованою в реєстрі Асоціацій.

& 2. Мета

Метою діяльності Асоціації є культивація та розвиток філософії права та
соціальної філософії як на національному, так і міжнародному рівнях.
Асоціація є відкритою для будь-якого наукового напрямку.

Асоціація не переслідує жодних економічних цілей; вона не призначена для
надання будь-яких фінансових переваг своїм членам. Ніхто не може
використовувати на свою користь будь-які неналежні винагороди або
внески.

Переслідуючи свою мету, Асоціація буде використовувати всі форми
наукової діяльності, також як і засоби для розповсюдження наукових знань
та їх публічного обговорення. В тому числі, для цього передбачені
наступні шляхи:

а) Асоціацією буде видаватись міжнародний

журнал “Archiv fur Rechts- und Sozialphilosophie”

(англійською “Archives for the Philosophy of Law

and social philosophy”, французькою Archive de

Philosophie du Droit et de Philosophie Sociale, абревіа-

тура ARSP) з періодичністю виходу – 4 рази на рік.

б) Час від часу ARSP публікуватиме Beihefte

(спеціальні випуски).

в) Президент публікуватиме (при потребі) га-

зету (“інформаційний вісник”) та розсилатиме

його національним секціям.

г) Асоціація, також як і національні секції, організовуватиме конгреси,
лекції та інші подібні заходи. Національні секції є автономними щодо
організації своїх заходів та нестимуть повну відповідальність за їх
фінансове забезпечення.

& 3. Члени Асоціації

Всяка особа, зацікавлена в правовій чи соціальній філософії, може стати
членом Асоціації. Набуття членства відбувається

а) шляхом вступу до національної секції від-

повідно до умов вступу до цієї секції, або

б) шляхом надсилання заяви до IVR та при-

йняття відповідного рішення Виконавчим Ко-

мітетом

Члени IVR, що мають членство в національній секції, сплачують свої
членські внески до цієї секції у відповідності до встановлених там
правил. Члени IVR, які не належать до жодної національної секції,
сплачують свої внески безпосередньо до IVR. Розмір та дата сплати
внесків визначатимуться Генеральною Асамблеєю.

Членство втрачається з виходом з Асоціації або смертю члена. Якщо член
не заплатив належний внесок протягом 3 років, він може бути виключений
тим органом, яким було прийнято рішення про набуття членства.

& 4. Члени групи підтримки

Асоціації, федерації, інститути, бібліотеки та інші корпоративні особи
можуть, на підставі письмової заяви про їх бажання підтримувати цілі IVR
за допомогою відповідного внеску, отримують статус “члена групи
підтримки”. Виконавчий Комітет IVR вирішує питання про визнання такого
статусу. У тому випадку, якщо діяльність потенційного набувача такого
статусу перетинається з сферою діяльності національної асоціації,
рішення про надання такого статусу буде прийматися після консультацій з
цією національною секцією.

Перелік членів групи підтримки щорічно публікується в журналі ARSP.

Членство в групі підтримки втрачається шляхом подачі таким членом
відповідної заяви або шляхом прийняття рішення Виконавчим Комітетом ГУЯ.

& 5. Організаційна структура

ГУЯ є асоціацією відповідно до законодавства Федеральної Республіки
Німеччини. Національна секція Федеральної Республіки Німеччини є секцією
ГУЯ; вона працює та веде свої справи як і всяка інша національна секція.
Національні секції є асоціаціями згідно законодавства їх держав.

Виконавчий Комітет вирішує питання про прийом асоціації як національної
секції ІУЯ.

Національні секції можуть мати підпорядковані секції відповідно до
потреб. Ці підпорядковані секції поєднані з ІУЯ через національні
секції.

Національні секції можуть мати різноманітні імена; як мінімум,
підзаголовок їхньої назви має чітко визначати їх взаємозв’язок з ГУЯ.

Національні секції щорічно сплачують ГУЯ частину членських внесків,
розмір якої визначатиметься Виконавчим Комітетом.

Керівними органами ГУЯ є

а) Генеральна Асамблея

б) Виконавчий Комітет.

При появі потреби, Генеральна Асамблея може формувати органи для
вирішення спеціальних задач.

& 6. Генеральна Асамблея

Генеральна Асамблея є найвищим органом ГУЯ. її склад визначається всією
кількістю членів ГУЯ (& 3, пункт 1). Кожен член, присутній на зборах
Генеральної Асамблеї, має один голос та право висловлюватися. Письмові
звернення членів, що не є присутніми на зборах, можуть бути оприлюднені
на Генеральній Асамблеї.

Зазвичай Генеральна Асамблея збирається кожні 4 роки, за можливістю у
зв’ язку з проведенням всесвітнього конгресу ГУЯ.

Генеральна Асамблея скликається Виконавчим Комітетом шляхом публікації
порядку денного у випуску журналу ЛИ5Р, що має з’явитися як мінімум за 3
місяці перед датою проведення Генеральної Асамблеї.

Головою зборів Генеральної Асамблеї є Президент ГУЯ. У разі неможливості
його присутності, Генеральна Асамблея вибирає одного з віце-Президентів
або іншого члена для головування на зборах.

Генеральна Асамблея вибирає Президента, Віце-Президентів та інших членів
Виконавчого Комітету з правом голосу, також як і двох аудиторів, хто
представляє письмовий звіт наступній Генеральній Асамблеї.

Генеральна Асамблея приймає рішення простою більшістю голосів всіх
присутніх членів про всі питання діяльності Асоціації, основні елементи
її бюджету, вибори та розпуск Виконавчого Комітету, вибори аудиторів та
погодження їх розрахунків, також як і процедурні питання діяльності ГУЯ.

Генеральна Асамблея вирішує більшістю в три чверті голосів всіх
присутніх членів питання про зміни в конституції ГУЯ та про розпуск ІУЯ.

Генеральна Асамблея вирішує питання порядку денного та приймає всі
необхідні резолюції. Дозволяється делегування права прийняття рішення
Виконавчому Комітету. Розширення переліку питань порядку денного
потребує більшості в три чверті.

Протокол зборів Генеральної Асамблеї ведеться з зазначенням в ньому
результатів всіх голосувань та всі прийняті резолюції. Протокол
підготовлюється Генеральним Секретарем та підписується Президентом або
діючим віце-Президентом.

10. Детальні правила проведення Генеральної

Асамблеї, особливо що до проведення виборів та

ведення протоколів, будуть прописані у відпові-

дних Процедурних Правилах.

& 7. Надзвичайні збори Генеральної Асамблеї

Надзвичайні збори Генеральної Асамблеї скликаються Президентом протягом
одного року, якщо: а) Виконавчий Комітет прийме відповідне рішення
більшістю в три чверті, або б) цього вимагає одна чверть національних
секцій.

Пропозиція про проведення надзвичайних зборів Генеральної Асамблеї має
бути обґрунтованою. Порядок денний надзвичайної Генеральної Асамблеї
визначається Виконавчим Комітетом у відповідності до представленої
пропозиції; Виконавчий Комітет також визначає час та місце проведення
надзвичайної Генераль-ної Асамблеї.

Збільшувати перелік питань порядку денного надзвичайної Генеральної
Асамблеї не дозволяється.

Надзвичайній Генеральній Асамблеї буде представлений фінансовий звіт
тільки тоді, коли в порядок денний містить питання економічного
спрямування.

& 8. Виконавчий Комітет

1. Виконавчий Комітет є найвищим виконавчим органом ІУЯ. В склад
Виконавчого Комітету входять з правом голосу:

а) Президент

б) не більше 4 віце-Президентів та

в) не більше ніж 15 членів та без права голосу:

г) Генеральний Секретар;

д) Головний Редактор журналу ARSP, якщо

ця особа не обрана в той самий час членом Ви-

конавчого Комітету з правом голосу

е) попередній президент, якщо ця особа не

вибрана членом з правом голосу.

Виконавчий Комітет назначає, за поданням Президента, Генерального
Секретаря та Скарбника. Виконавчий Комітет письмово уповноважує
Генерального Секретаря на ведення поточних справ Асоціації згідно
Процедурних Правил та у відповідності з напрямками, визначеними
Виконавчим Комітетом та інструкціями Президента. Письмові повноваження
можуть також включати виконання конкретних задач, що не входять до
складу поточних. Скарбник письмово уповноважується на проведення
діяльності по поточних справах. Він зобов’ язаний вести поточні
фінансові розрахунки. Прийняття більш важливих фінансових рішень входять
у компетенцію Президента. Бюджет підготовлюється за участі Президента,
Генерального Секретаря та Скарбника.

Виконавчий Комітет назначає Головного Редактора та членів редакційної
колегії журналу ARSP.

Рішення Виконавчого Комітету набувають чинності за умови якщо як мінімум
половина його членів з правом голосу, включно з діючим Президентом або
уповноваженим останнім головувати на засіданні членом Виконавчого
Комітету, є присутніми.

Виконавчий Комітет приймає рішення простою більшістю. Якщо голоси
розділилися порівну, рішення приймається Президентом.

Президент може доручати ведення і прийняття рішень з окремих справ
Виконавчому Комітету, видаючи з цього приводу циркулярний лист.

Термін повноважень Виконавчого Комітету дорівнює чотири роки; він
закінчується з обранням нового Виконавчого Комітету черговою Генеральною
Асамблею (& 6, п.5).

Більш ніж одне переобрання члена Виконавчого Комітету з правом голосу (&
8, п. 1 (а) -(в)) з негайним отриманням повноважень дозволяється тільки
шляхом поіменного голосування за це більшості в три чверті.

& 9. Президент

1. Повноважними представниками Асоціації є Президент та віце-Президенти.
Кожен з них індивідуально має право діяти від імені Асоціації. При
вирішенні внутрішніх питань Віце-Президент може скористатися його (її)
повноваженнями діяти від імені Асоціації тільки у разі, якщо Виконавчий
Комітет призначив його (її) діючим Президентом до наступної Генеральної
Асамблеї або на визначений термін у випадку смерті, відставки або
постійної чи термінової неспроможності Президента виконувати свої обов’
язки.

2. Президент повинен виконувати рішення Генеральної Асамблеї і
Виконавчого Комітету.

& 10. Підготовка до виборів

Номінаційний Комітет скликається Президентом IVR перед проведенням
Генеральної Асамблеї та засідатиме під головуванням Президента. Його
склад включає таких членів з правом голосу:

а) присутніх членів Виконавчого Комітету (&

8, п. 1 (а) – (д)),

б) одного представника кожної національної

секції, не представленої членом Виконавчого

Комітету, як зазначено в (а),

в) одного представника тих членів IVR, які не

є членами жодної національної секції.

Комітет має здійснити номінування Президента, Віце-Президентів, інших
членів Виконавчого Комітету та Аудиторів, також як і членів інших
органів, що будуть представлені та обрані Генеральною Асамблеєю.

Номінування має врахувати як необхідність зберегти інтернаціональний
характер Виконавчого Комітету, так і найбільш збалансоване представлення
наукових інтересів та різноманітність доктрин в філософії права та
соціальній філософії, а також, щоб були представлені різні континенти та
нації. Номінування має, якщо можливо, бути здійснено у спосіб, щоб як
мінімум одна третина Виконавчого Комітету, що закінчує свої
повноваження, залишилася у новообраному Виконавчому Комітеті та як
мінімум одна третина обновилася.

Номінування може містити різні альтернативи.

Компетенція Номінаційного Комітету відповідно до цих положень не
виключає проведення номінування членами Генеральної Асамблеї.

Комітет може номінувати кандидатів для Почесних Президентів.

Окремі деталі стосовно номінаційних процедур мають включені в Процедурні
Правила.

& 11. Почесні титули

На підставі рекомендацій Номінаційного Комітету, чергова Генеральна
Асамблея може нагороджувати титулом “Почесний Президент IVR” за
виконання наступних умов:

а) кандидат має визначні досягнення в сфері

філософії права та соціальної філософії та

б) кандидат має визначні заслуги перед ІУЯ.

& 12. Зміни до конституції

Чергова Генеральна Асамблея може прийняти поправку до Конституції тільки
якщо оприлюднений порядок денний цієї Генеральної Асамблеї, що містив
пункт про таку поправку.

У разі розпуску Асоціації, наявні ресурси будуть, з дозволу фінансових
органів, передані до наукової спільноти, чия діяльність є найбільше
відповідає меті ІУЯ.

& 14. Дата набуття чинності Конституції

Ця Конституція заміщує попередню діючу Конституцію від 1 вересня 1979
року.

Вона набуває чинності 25 лютого 1992 року. Протягом року її текст має
бути опублікованим в журналі АК5Р.

Переклад Надії Семенової

& 13. Розпуск Асоціації КОНСТИТУЦИЯ МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ ФИЛОСОФИИ
ПРАВА

И СОЦИАЛЬНОЙ ФИЛОСОФИИ

CONSTITUTION OF INTERNATIONAL ASSOCIATION FOR PHILOSOPHY OF LAW AND
SOCIAL PHILOSOPHY

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

П О Л О Ж Е Н Н Я

громадської організації

“ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ”

( П Р О Е К Т )

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Всеукраїнська асоціація філософії права

і соціальної філософії (далі за текстом – Асоціа-

ція) – це незалежна, неприбуткова громадська

організація, яка об’єднує зацікавлених філосо-

фією права і соціальною філософією. Асоціація

відкрита для будь-якого наукового напряму.

1.2. Назва Асоціації:

повна:

українською мовою: Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної
філософії

англійською мовою: Ukrainian Association of Legal and Social Philosophy

німецькою мовою: Ukrainische Vereinigung fьr Rechts- und
Socialphilosphie

скорочена:

українською мовою: ВАФПСФ англійською мовою: UALSP німецькою мовою :UIVR

У своїй діяльності Асоціація керується Конституцією України, Законом
України “Про об’єднання громадян”, іншими актами чинного законодавства
України, цим Положенням.

Асоціація утворюється та здійснює свою діяльність у відповідності до
законодавства України, на засадах добровільності, рівноправності її
членів, самоврядування, законності та гласності. Асоціація є вільна у
виборі напрямів своєї діяльності в межах цього Положення.

Діяльність Асоціації поширюється на територію України.

1.6. Юридична адреса Асоціації: Україна,

м. Київ,[ ].

2. МЕТА, ЗАВДАННЯ І ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЇ

Метою Асоціації є сприяння розвитку науки та досліджень з філософії
права і соціальної філософії.

Основними завдання Асоціації є:

сприяти становленню і розвитку філософії права та соціальної філософії,
формуванню світоглядного базису правничих та суспільних наук,
заснованому на ідеях верховенства права, демократії та прав людини.

– проводити та організовувати науково-дослідницьку, науково-методичну
роботу з філософії права і соціальної філософії;

науково сприяти та брати участь у процесах право та державотворення в
Україні;

налагоджувати та здійснювати співпрацю з українськими та іноземними
науковцями, їх об’ єднаннями;

[ ].

Формами діяльності Асоціації є:

об’ єднання та координація зусиль науковців та всіх зацікавлених задля
розвитку філософії права і соціальної філософії;

здійснення співпраці з українськими та іноземними науковцями, їх об’
єднаннями;

підтримка молодих вчених і дослідників філософії права і соціальної
філософії;

сприяння членам Асоціації у професійному працевлаштуванні;

організаційна, фінансова та технічна підтримка об’ єднань молодих
науковців та інших організацій, діяльність яких сприяє розвитку
філософії права і соціальної філософії;

публікація праць з філософії права і соціальної філософії;

сприяння професійному розвитку, підвищенню кваліфікації, здійсненню
науково-освітніх та навчальних програм і проектів з філософії права і
соціальної філософії;

організація співпраці з навчальними закладами і науковими установами
України та іноземних держав;

[ ].

Асоціація здійснює міжнародні зв’язки в порядку, передбаченому чинним
законодавством, міжнародними договорами та цим Положенням. Асоціація
може приймати участь у міжнародній діяльності та реалізації міжнародних
проектів, діяльності міжнародних організацій.

3. ЧЛЕНСТВО В АСОЦІАЦІЇ

Членство в Асоціації є добровільним, фіксованим, може бути
індивідуальним і колективним.

Членами Асоціації можуть бути фізичні та юридичні особи, інші
об’єднання, котрі визнають мету та завдання Асоціації й готові сприяти
їх реалізації. Юридичні особи та об’єднання здійснюють свої права членів
Асоціації на основі документів, які повинні підтверджувати їх
повноваження;

Особі, яка внесла визначний внесок у розвиток філософії права і
соціальної філософії та має значні заслуги перед Асоціацією, рішенням
Загальних зборів Асоціації за поданням Ради Асоціації, може бути
присвоєно титул „Почесний президент” Асоціації.

Члени Асоціації мають такі права:

– брати участь у заходах, які проводяться Асоціацією;

обирати та бути обраними до керівних органів Асоціації;

вносити пропозиції та зауваження щодо діяльності Асоціації;

на захист своїх законних прав та інтересів зі сторони Асоціації;

отримувати інформацію про діяльність Асоціації та її керівних органів.

Члени Асоціації зобов’язані:

дотримуватися Положення Асоціації, виконувати рішення її керівних
органів;

брати активну участь та не перешкоджати діяльності Асоціації, дбати про
її імідж;

своєчасно сплачувати членські внески.

Рішення про прийняття в членство Асоціації приймається Радою Асоціації
на основі письмової заяви до Ради Асоціації. Питання про відмову Радою у
прийнятті в членство Асоціації може виноситися для вирішення на
засідання Загальних зборів за ініціативи зацікавленої особи.

Вихід із членства Асоціації можливий в кінці календарного року за умови
подання письмової заяви до Ради Асоціації за шість (6) тижнів до дати
виходу. Особа, яку виключено з Асоціації, не має жодного права на
грошові чи матеріальні фонди Асоціації.

Члени Асоціації можуть бути виключені з членства в Асоціації за рішенням
Ради Асоціації, прийнятим 2/3 голосів. Зацікавлена особа може подати
апеляцію на рішення Ради Асоціації про виключення для розгляду на
наступному засіданні Загальних зборів. У разі подання такої апеляції
права виключеного члена Асоціації не діють до прийняття рішення
Загальними зборами Асоціації.

3.9. У разі несплати членського внеску, після письмового попередження,
права такого члена автоматично припиняються до сплати відповідного
внеску. Права члена Асоціації, обраного до Ради Асоціації, котрий не
сплатив внесок, також призупиняються до сплати відповідного внеску.
Рішення про виключення із членства особи при несплаті членського внеску
приймається Радою Асоціації 2/3 голосів від кількості присутніх на
засіданні Ради.

4. ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ, МІСЦЕВИХ ОСЕРЕДКІВ АСОЦІАЦІЇ
ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ

Асоціація складається з таких органів: Загальні збори та Рада. У
структурі Асоціації за рішенням Загальних зборів Асоціації можуть
створюватися інші органи.

Вищим органом управління Асоціації є Загальні збори членів Асоціації.
Засідання Загальних зборів Асоціації проводяться не менше як один раз на
два (2) роки. Засідання Загальних зборів скликається за рішенням Ради
Асоціації. Рада Асоціації зобов’ язана скликати позачергове засідання
Загальних зборів Асоціації на письмову вимогу не менше 1/3 складу членів
Ради Асоціації, 1/5 складу членів Асоціації, половини складу місцевих
осередків Асоціації. Рада Асоціації зобов’ язана не менше як за один (1)
місяць до дня проведення Загальних зборів письмово повідомити членів
Асоціації про місце, дату і порядок денний засідання Загальних зборів.
Головує на засіданнях Загальних зборів голова Ради Асоціації При
прийнятті рішень на засіданні Загальних зборів кожен член Асоціації має
один голос; передача голосу не допускається.

До компетенції Загальних зборів відносяться вирішення питань про:

створення, реорганізацію та ліквідацію Асоціації;

затвердження Положення та інших внутрішніх нормативних положень
Асоціації та внесення змін і доповнень до них;

обрання та розпуск складу Ради, скарбника, членів контрольно-ревізійної
комісії Асоціації;

затвердження програм та визначення основних напрямків діяльності
Асоціації;

письмовий орган Асоціації;

розмір та зміну розміру членського внеску;

прийняття бюджету, розпорядження майном та коштами Асоціації;

затвердження звітів Асоціації, її керівних органів;

затвердження положень та прийняття рішення про припинення діяльності
місцевих організацій (осередків) Асоціації;

створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств та організацій
Асоціації, затвердження їх статутів та положень;

затвердження символіки та положення про символіку Асоціації;

прийняття у почесні члени Асоціації, обрання почесним президентом
Асоціації.

Рада Асоціації є постійно діючим органом Асоціації, який здійснює
керівництво Асоціацією у період між засіданнями Загальних зборів
Асоціації. Рада Асоціації складається із Голови Ради (Президента),
Заступника голови (Віце-президента) та інших членів Ради у складі від
шести (6) до десяти (10) членів Асоціації, які обираються на засіданні
Загальних зборів Асоціації таємним голосуванням терміном на чотири (4)
роки. У разі рівної кількості голосів при прийнятті рішень Ради
вирішальним є голос Голови Ради. Заступник Голови Ради одночасно виконує
функції відповідального секретаря.

Законними представниками інтересів Асоціації є голова та Заступник
Голови Ради. Заступник Голови Ради може представляти інтереси Асоціації
лише за дорученням Голови Ради або а разі неможливості виконання Головою
своїх повноважень.

Головний редактор письмового органу та Скарбник Асоціації, у разі якщо
такі не є членами Ради, мають право брати участь у роботі Ради на правах
дорадчого голосу. Повноваження Скарбника можуть виконуватися одночасно
Заступником голови Ради.

Рішення органів Асоціації, якщо іншого непередбачено цим Положенням, є
правомочними за умови присутності більшості складу таких органів і
прийняття простою більшістю голосів від складу присутніх.

До складу Асоціації можуть входити місцеві організації (осередки), які
створюються за територіальними принципом за місцем проживання, місцем
роботи та навчання тощо. Асоціація може створювати обласні, в м. Києві
та м. Севастополі, міські, районні організації (осередки) (далі —місцеві
організації (осередки).

4.9. Місцеві організації (осередки) створю-

ються у складі не менше трьох (3) осіб відпові-

дно до адміністративно-територіального устрою

України, оформляються протоколом установчих зборів (конференції)
відповідного осередку.

4.10. Організації (осередки) Асоціації входять до структури Асоціації на
правах відповідних місцевих організацій. Вони діють на підставі цього
Положення та внутрішнього документу, що приймається відповідною місцевою
організацією (осередком) та затверджується Загальними зборами Асоціації.

5. ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕНЬ I ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ТА ІНШОГО МАЙНА
АСОЦІАЦІЇ

Асоціація та її органи не мають і не можуть мати на меті отримання
прибутку. Грошові кошти та інше майно Асоціації витрачаються на
виконання мети та завдань Асоціації. Ніхто із членів Асоціації не може
отримувати виплат із засобів Асоціації. Жодна особа, наміри або завдання
якої не відповідають меті та завданням Асоціації, не можуть отримувати
виплат або відшкодувань за рахунок засобів Асоціації. Ніхто не може
отримувати надмірних виплат із засобів Асоціації.

Джерелами надходження коштів та майна Асоціації є:

членські внески членів Асоціації;

добровільні внески, дарунки та відрахування, пожертвування фондів,
громадських організацій, творчих спілок, господарських товариств,
підприємств, установ та організацій, українських і іноземних юридичних і
фізичних осіб у грошовій та натуральній формі;

фінансова та матеріальна допомога на реалізацію програм Асоціації з
Державного та місцевих бюджетів відповідно до законодавства України;

надходження від підприємств та організацій, створених Асоціацію;

інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Асоціація може здійснювати фінансування у межах статутної діяльності
інших організацій, які беруть участь у виконанні спільних і суміжних
програм та проектів.

Асоціація, місцеві організації (осередки) ведуть оперативний,
бухгалтерський та статистичний облік у встановленому законом порядку,
вносять встановлені обов’ язкові платежі до бюджету в порядку і
розмірах, встановлених чинним законодавством. Фінансовий рік Асоціації —
це календарний рік, що триває від 1 січня по 31 грудня кожного року.

Відповідальність за стан обліку, своєчасне надання бухгалтерської
звітності покладається на скарбника, компетенція якого визначається
чинним законодавством.

6. ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЇ ТА ЇЇ МІСЦЕВИХ

ОСЕРЕДКІВ. РЕОРГАНІЗАЦІЯ АСОЦІАЦІЇ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН I ДОПОВНЕНЬ

ДО ПОЛОЖЕННЯ АСОЦІАЦІЇ

Асоціація припиняє свою діяльність у випадку реорганізації або
ліквідації. Припинення діяльності Асоціації проводиться у випадках
передбачених і у відповідності до чинного законодавства України або за
рішенням Загальних зборів Асоціації.

Ліквідація Асоціації здійснюється ліквідаційною комісією, яка
створюється за рішенням суду або Загальних Зборів Асоціації. З моменту
призначення або створення ліквідаційної комісії до неї переходять
повноваження по управлінню справами Асоціації. Ліквідаційна комісія
оцінює майно Асоціації, виявляє дебіторів і кредиторів та розраховується
з ними, складає ліквідаційний баланс.

6.3. Ліквідація вважається завершеною, а

Асоціація такою, що припинила свою діяльність,

з моменту внесення усіх записів про це в державний реєстр.

Майно, що залишається після задоволення претензій кредиторів,
використовується на здійснення мети та завдань, пов’язаних з розвитком
філософії права та соціальної філософії.

Діяльність місцевих організацій (осередків) припиняється за рішенням її
уповноваженого органу, а також за рішенням Загальних зборів Асоціації.

Порядок реорганізації Асоціації визначається Загальними зборами у
відповідності до чинного законодавства. У випадках реорганізації
Асоціації, її права i обов’ язки переходять до правонаступників.

Зміни і доповнення до Положення Асоціації затверджуються Загальними
зборами Асоціації рішенням кваліфікованої більшості присутніх в 2/3
голосів, і підлягають державній реєстрації в порядку і строки,
передбачені чинним законодавством.

Це Положення вступає в силу з моменту його схвалення Загальними зборами
Асоціації та державної реєстрації

Підготував В. С. Бігун Тел.: (044) 228.4897 Е-mail: vsbihun@hotmail/com

В. С. Бигун

ПОЛОЖЕНИЕ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ «ВСЕУКРАИНСКАЯ АССОЦИАЦИЯ ФИЛОСОФИИ
ПРАВА И СОЦИАЛЬНОЙ ФИЛОСОФИИ»

(ПРОЕКТ)

V. S. Bihun

CHARTER OF THE PUBLIC ORGANIZATION «UKRAINIAN ASSOCIATION OF PHILOSOPHY
OF LAW AND SOCIAL PHILOSOPHY»

(A DRAFT)

UKRAINIAN ASSOCIATION OF LEGAL AND SOCIAL PHILOSOPHY

Koretsky Institute of State and Law of the Ukrainian National Academy of
Sciences

REVIVAL OF PHILOSOPHY OF LAW IN CONTEMPORARY UKRAINE

As the century-old nation of Ukraine had regained its independence in
1991, adopted a new Constitution in 1996, and presently builds its state
and civil society in a terrestrially largest European 48, 5 million
country, the Ukrainian science has faced new challenges. The county’s
political, economic, legal systems have been reformed according to the
new realities and visions of the life. Thus, scholars have been called
upon to make their contribution to the process. Nowadays, as the science
has become free of the state ideological control, it has embarked upon
reviewing and determining its contemporary foundation. Most notably,
this has resulted in Ukrainian scholars applying pluralistic
methodology, reviving traditions, taking on new directions in their
research. This is how the Ukrainian philosophy of law, an
interdisciplinary domain of jurists and philosophers, has come to play
its role of a fundamental discipline with the entrusted importance it
has yet to justify.

The philosophy of law is not a new area in the Ukrainian science. In the
end of the 19th and early 20th century’s Tsarist Russia, it had evolved
manifesting scholar’s’ philosophical interest in fundamentals of state
and law. These activities were greatly influenced and inspired by the
German classical philosophy and, partly, by the national tradition
dating back to the times of the Kyivan Rus and the great Ukrainian
philosopher H. S. Skovoroda. Many prominent domestic jurists HYPERLINK
\l “bookmark25” of that time – in the pursuit of the professional
career and according to the established tradition – had gone to continue
studying and researching law and philosophy abroad, chiefly in Germany,
and upon their return applied their enriched expertise to the array of
issues of that turbulent time.

The figure of B. O. Kistyakivsky (Th. Kistia-kowski) (1868-1920) stands
out among them. This prominent Ukrainian jurist and philosopher had
earned his doctoral degree in philosophy in Berlin (1899) under the
supervision and direction of G. Zimmel and W. Windelband, and thereafter
studied with G. Jellinek in Heidelberg, made a considerable contribution
to the field. Those law professors who had not come to study abroad were
still influenced by the foreign philosophical thought, as taught, almost
entirely, by German jurists invited to enlighten the domestic
jurisprudence of the time. In fact, they trained the first generation of
educated Russian jurists. Some of these jurists and philosophers wrote
their works in German (consider, for example, works of P. Yur-kevych (P.
Jurkevyc’) and many of these works remain unknown or little known to the
scientific community in Ukraine for they have not been found or
translated from foreign languages. So, the tradition or spirit of
internationalism in the fields of law and philosophy has always been
present in Ukraine.

Before the 1917 “socialist revolution” in Russia, philosophy of law was
not only an area of private inquiry for many prominent jurists, but also
a subject taught at many institutions. It remains unknown how the
tradition of philosophy of law would develop in this part of the world
if not for the turn of the history. As the “dictatorship of the

way, his home University that printed this Journal is situated), is
presently located in Ukraine, and thus regarded by domestic historians
of law as a Ukrainian scholar. Finally, another example presents the
lives of many scholars who were born in one county, then migrated or
worked in others or in diaspora. In our opinion, it is true to say,
rather, that “Homo locum ornat, non ornat hominem locus” („Der Mensch
adelt den Platz”, “The man ornates the place”).

V.S. Bihun

proletariat” had been installed in the new Soviet State, with the
science of law and state being subordinated to the needs of that state’s
ideology, philosophy of law served the interests of the positiv-istic
Soviet theory of state and law. It was not that philosophy of law seized
to exist but rather that its critical function was not effective
objectively (with the exception of its inimical use against the
so-called “bourgeois law” opposing “socialist law”). As a result,
philosophy of law lost its status of an independent subject of academic
study and research in the USSR, although some of philosophical issues of
law and state were traditionally studied in the filed of the theory of
state and law.

Presently, as the “wind of change” blows in Ukraine, there is a great
interest to philosophy of law among jurists and philosophers. With
hundreds of them declared their interests in the field, many already
made their contributions. Several textbooks were published, most notably
those edited by M. V. Kostytsky and B. F. Chmil, O. G. Danliyan and S.
I. Maximov, P. D. Bilenchuk, V. A. Bachinin and M. I. Panov as well as
monographs by L. V. Pet-rova, V. V. Shkoda, A. A. Kozlovsky, S. I.
Maxi-mov, S. S. Slyvka, K. K. Jole, V. I. Kuznetsov appeared, to name a
few. A bit more than half a decade has lapsed since the philosophy of
law was designated as an independent (separate) field of specialization
in both legal and philosophical sciences. Under the established
tradition, providing that those pursuing their degrees should defend
their dissertations in specialized councils and then have those
councils’ decision approved by a special governmental body, as of
September 2003 twenty researchers were awarded the so-called “candidate
of juridical/philosophical studies” degrees (an equivalent of a Western
Ph.D.) and independent research or full doctorate (so-called “doctor of
juridical/philosophical studies”) degrees. These full doctors are L. V.
Petrova, A. A. Kozlovsky, S. I. Maximov, S. S. Slyvka, and O. O.
Bandura. It should be noted, however, that there is a number of
specialists who have researched in philosophy of law and some related
areas, currently working and publishing their research on philosophy of
law issues (P. M. Rabinovych, M. I. Koziubra, Y. M. Oboro-tov are among
most recognized).

The contemporary Ukrainian philosophy of law issues relate to such
already established domestically sub-areas of the field as legal
onthology, legal gnoseology (epistemology), legal axiology, and legal
anthropology. They also deal with those issues in legal phenomenology
and hermeneutics, legal ethics and logic, other areas as well as legal
sociology that develops within this field. In general, the variety of
philosophy of law issues mirror the contemporary discourses in the field
internationally.

Philosophy of law has regained its status of an academic discipline. It
is read at several institutions of higher legal education in Ukraine
(e.g. the Y. Mudry National Law Academy, the National Academy of
Interior of Ukraine, T. Shev-chenko Kyiv National University, I. Franko
Lviv National University, Kyiv University of Law, to name a few). The
subject, either compulsory or optional, is primarily read to graduating
law students or those pursuing their master degree.

March 15, 2003 became a historical date in the development of the
Ukrainian philosophy of law for at least three reasons. First of all,
that day saw a first specialized “round table” entitled “Contemporary
Philosophy of Law Issues”, organized by the Ukrainian National Academy
of Sciences’ Institute of State and Law and Institute of Philosophy,
which brought together for a discussion more than hundred domestic
jurists and philosophers. It proved to be a successful event that gave
an impetus to the development of the field in Ukraine. Secondly, that
day there was a presentation of the first volume of the “Anthology of
the Ukrainian Legal Thought”, edited by Y. S. Shemchuchenko, V. D.
Babkin, and I. B. Usenko, including the works of eighteen native
scholars of the 18th through early 20th century and dedicated to the
issues on the encyclopedia, philosophy and general theory of law. As
noted by one of its com-pliers, Professor V. D. Babkin, the volume is a
sort of “memoirs of the future” for it will promote the comprehension of
unutilized ideas expressed by the prominent Ukrainian jurists that were
left unattended and are so worthwhile in the pursuit of contemporary
research. Thirdly, it was that day when the idea of founding a
philosophy of law journal, expressed by Professor A. A. Kozlovsky, found
a universal approval by the members of the academic community attending
the “round table”, which is now realized with the publication of this
volume of the “Philosophy of Law Issues”.

The Journal “Philosophy of Law Issues” is country’s first specialized
periodic publication in the field. Its first volume primarily publishes
theses submitted by the participants of the “round table” (therefore,
they are short) as well as some relatively more extensive author’s
compositions. As publications’ headings indicate, it presents an array
of philosophy of law issues and thus invites a more extensive discourse
in the field. The Journal, collegially represented by reverenced members
of its editorial board and international editorial council, positions
itself as an international journal in the field of philosophy of law,
inviting and publishing compositions in six languages (Ukrainian,
Russian, English, German, French, and Spanish) in order to promote the
international discourse in the philosophy of law, that know no borders.
The recent formation of the Ukrainian Association of the Philosophy of
Law and Legal Philosophy and its endorsement as a part of the IVR is
another attestation of the said thesis.

In sum, the establishment of this Journal is another piece of evidence
affirming the revival and further development of the philosophy of law
in Ukraine, extending its effect not only domestically but also
internationally.

B. C. Emyn

ВОЗРОЖДЕНИЕ ФИЛОСОФИИ ПРАВА В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ

В кратком англоязычном изложении отмечаются нынешние тенденции развития
философии права в современной Украине. Возрождение отечественных
исследований в этой области связывается с знаменательным событием
основания и выхода в свет данного журнала, который задуман не только как
форум для заинтересованных философией права в Украине, но и с целью
служить ареной для международного философско-правового дискурса.

V. S. Bihun

REVIVAL OF PHILOSOPHY OF LAW IN CONTEMPORARY UKRAINE

This English language note presents a brief survey of the current
tendencies in the development of philosophy of law in the contemporary
Ukraine. The revival of Ukrainian studies in this area is connected with
and marked by the celebrated establishment and publication of the
present international Journal, which is thought not only as a forum for
those interested in the philosophy of law in Ukraine, but also as a
means for facilitation of the international discourse in philosophy of
law.

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Аболіціонізм – 75 Абстракція – 12 Автономія –

громадянська – 58, 59

особи – 58, 59, 168 Адміністративне право – 91, 93, 98

правопорушення – 110 Аксіологія (-чний) – 8

підхід – 28, 29, 41

права – див. окремо

цінності – див. окремо Аксіологія права – 43, 111-115, 161, 178 Аксіома
–

наукова – 25

правова – 22, 24

Аналітична філософія права – 13, 191 Анархія – 74 Антиномії – 14
Антиномії права – 83, 160 Антропологія (-чний) філософська -122-125,
130, 132, 133

антропний принцип – 53

підхід – 52, 54

права – див. окремо

філософія людини – див. окремо

філософсько-правова – див. окремо Антропологія права – 130 Антропологія
філософсько-пра-вова –

122, 160

людина в праві – див. окремо

підхід – 122, 131 Апріорне (-а) –

в праві – 64, 120, 161, 175

ідея – 65 Аргументація юридична – 194 Архетип юридичний – 162
Африканське право – 160-161, 195 Біблія (Святе Письмо) – 118

Бог – 45, 117, 119, 145

ідея – 65 Верифікація –

в праві – 31 Версія – 114

Викладання філософії права – 7, 41,

71, 184-189

індивідуальні творчі завдання – 187-189

категоріальний аналіз – 187

контекстний аналіз – 187

концептуальний аналіз – 188

методичні рекомендації – 187

методологічний аналіз – 188

– принцип єдності раціонального та емоційного – 188

принцип простоти – 188

принцип різноманітності – 188

проблемний аналіз – 188 Відносини –

суспільні – 93

Відповідальність –

глобальна – 194

еліти – 13

інтелектуальна – 13

наукова – 13

національно патріотична – 13

особиста – 141, 152

соціальна – 141

юридична – див. окремо Війна – 104, 105, 111, 137

громадянська – 105 Вічність – 12

Влада –

виконавча – 93

інтелектуальна – 14

система – 111 Власність – 76

відносини – 94

відчуття – 83

володіння – 141

приватна – 89 Волевиявлення –

– державне – 58 Волюнтаризм –

державний – 96

правовий – 73,75

свавілля – див. окремо

Воля – 64, 77

Всесвіт – 12

Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії (ВАФПСФ)
–

130, 196-198, 206-209, 212 Галузь права – 92, 96, 97

комплексна – 97 Герменевтика (-чний) –

інтерпретація – 159

методологія – 13

підхід – 42

процедури – 50,54, 159

розуміння – див. окремо

юридична – див. окремо Герменевтика юридична – 159-162

знакові системи юридичні – 160

метод – 164

– мова права (юридична) – див. окремо

розуміння в праві – див. окремо

семіотика юридична – 160

символи юридичні – 160

Гіпотеза –

правова – 114 Глобалізація – 13 Глосатори – 13, 118 Гносеологія (-на,
-е, -ний) – 15, 24, 52, 81

експертиза – 15

метод – 16

обґрунтування – 16

права – див. окремо Гносеологія права – 22, 43, 79, 84, 113,

159, 177, 191

концепції – 178 Громадянське суспільство – 8, 94 Гроші – 95

Далекосхідна правова сім’я – 166 Демократія – 134

принципи – 10 Деонтологія юридична – 174 Держава – 8, 41, 61, 62, 93,
95, 104, 105, 167

атрибути – 91, 92

визначення – 61

закономірності – 23

обов’язок держави – 8, 58

ознаки – 62

правова – див. окремо

соціалістична – 17

федеративна – 97 Держава і право – 41 Дискурс – 15

правовий – 132, 133 Дискусія – 14, 15

всенаціональна – 14

філософська – 140 Діалектика (-ний) – 68, 72, 160

зв’язок – 19, 69

права – див. окремо

протилежності – 105

розвиток – 105

суперечностей – 83

як метод – див. окремо Дієздатність – 133 Догма права – 41, 122
Догматична юриспруденція – 39 Догматичний метод – 39 Доктрина правова –
72, 74 Дослідження –

в суспільних науках – 16, 29

стиль – 13

Думка –

філософська – 14

філософсько-правова – 14 Дух – 12

Абсолютний – 12

епохи – 13

національний – 13

світовий – 14 Духовність – 12 Екзистенціалізм (-альний) – 28
Екзистенціальна філософія права –

160, 169-171, 180 Еклектика – 15-16 Еліта –

юридична – 43 Енциклопедія права – 46 Епістемологія – див. гносеологія
Етика –

права – див. окремо Етика права – 84 Журнал (часопис)

юридичний –

Проблеми філософії права – 7, 11, 14, 22, 211

Human Rights Quarterly – 136

– Jahrbuch fuer Recht und Ethik – 136 Загальна теорія держави і права –

див. теорія держави і права Загальна теорія права – див. теорія

права Закон – 10, 122, 158

доцільності – 64

поняття – 25, 103

причинності – 64

Закон (юридичний) – 72, 77, 155, 160

неправовий – 192

Законність –

беззаконня – 105 Законодавство – 12, 73, 76, 94, 104 Законотворчість – 9

Злочин – 76 Злочинець – 77 Знання –

правове – 29, 86, 122

система – 132 Ідеалізм –

в науці – 16

трансцендентальний – 16 Ідеологія –

марксистсько-ленінська – 15 Ідея права – 65, 66, 113 Імперіалізм –

культурний – 143

політичний – 143 Імперія – 12 Імплементація – 12 Індивід – 131

автономія – 143

права – 134 Ізоляціонізм – 13 Інтеграція –

знання – 8,

науки – 54, 56 Інтереси – 59

громадян – 89

групові – 23, 84

держави – 89

індивідуальні – 23, 59, 84

приватні – 89, 112

публічні – 89

юриспруденція інтересів – 160 Інтуїціонізм –

підхід – 41 Інформація – 13 Ірраціональне – 155 Ісламське право – 195
Істина – 24, 28, 37, 41, 42, 53

в праві – див. окремо

критерії – 24

наукова – 98

Істина в праві – 111-115, 193 Істинність – 38

Історія вчень про державу і пра-во –

27, 184-186

Історія права – 39

Історія філософії права – 7, 39, 184-186

предмет – 186 Картина світу – 37 Категорії –

права –

філософії – 18 Комунізм – 143

казармений – 111 Комунікація – 15, 42, 57, 170

концептуальна – 15

теорія – 57, 59 Комунітаризм – 143 Конституційне право – 54, 91, 98

норми конституційні – 8 Конституційний Суд –

– Федеральний Конституційний Суд ФРН – 137, 139

Конституція – 10, 150

Конституція України – 110, 113, 183

Конституція ФРН – 137 Конфлікти – 42

соціальні – 161 Концепт – 12 Космос – 12, 167

Кримінальне право – 75

Кримінальний кодекс України – 108 Кримінально-процесуальне право – 113
Критика – 14-16

правова – 45

Культура (-и) – 12, 14, 54, 141, 143

взаємодія – 42

духовна – 14

людини – 77

правова – див. окремо

світова – 12 Культурологія –

права – 46 Легітимність – 35

юридичний – 57

Логіка права (юридична) – 84, 160

аргументація – див. окремо Логос – 167

Людина – 45, 68, 127, 167

в праві – див. окремо

здатність – 132-135

права людини – див. окремо Людина в праві – 126-128 Майно – 83

Марксизм-ленінізм – 16, 44,111, 138, 185

диктатура пролетаріату – 112

економічна теорія – 111

революція – 138, 195

– і право – 195 Мета – 64

соціальна – 64 Метод – 13

абсолютизації – 16

абстрагування – 81

герменевтичний – 13

діалектичний – 72

додатковості – 8, 41

синергетичний – 54

феноменологічної редукції – 13 Методи пізнання – 24

Методи права – 24, 81, 113

діалектичні – 24, 72

догматичний – див. окремо

історичний – 39, 104

критичний – 39, 104

порівняльний – 39

соціологічний – 85

філософські – 18

формальний – 65

Методологія – 24, 25, 38, 49, 50

аномалія методологічна – 25

некласична – 41, 53

плюралістична – 16, 24, 25, 41^42, 52

постмодерністська – 41

принципи – 16

соціального пізнання – 41 Методологія права (юриспруденції) –

8, 17, 18, 19, 22, 27, 42, 72, 93, 104,

123, 159-162, 195 Мир – 105, 137 Мислення – 48, 50

діалектичне – 118

догматичне – 119

зосередженість – 13

культура – 13

некласичне – 168

прагматичне – 119

стиль – 118

схоластичне – 11

юридичне – 39, 86, 116-121

як тип ментальності – 13 Міжнародна асоціація філософії права

і соціальної філософії (ГУЫ) – 130, 190-205, 212

конгреси – 22-23, 190-195, 197-201 Міжнародне публічне право – 12,
103-106

норми – 12

принципи – 160 Міжнародне приватне право – 161

Міра – 134

Місцеве самоврядування – 93, 94 Мова права (юридична) – 159, 163-166

термінологія – 25, 163

Модерн – 10, 114, 168

правовий – 133, 167 Монізм – 42

підхід – 41 Мораль (-ність) – 35, 58

в праві – див. окремо

максими – 83

принципи – 91 Мораль в праві – 9, 91, 106 Належне – 97

в праві – див. окремо Належне в праві – 57, 66, 91, 92, 193 Народ –

суверенітет – див. окремо

український – 13 Наука – 13, 28, 38, 41, 135

об’єктивність – 28

соціальна функція – 39

школа наукова – 13

юридична – див. окремо Національно-правова система – 12 Нація – 12, 14,
15

антиномії – 14

українська – 14 Неокантіанство – 64

баденська школа – 64

в праві – див. окремо

марбурзька – 64 Неокантіанство в праві – 64 Неопозитивізм правовий – 148
Неправо – 74, 105, 167 Нігілізм – 92

правовий – 35 Норма (-и) – 54

моральна – 147, 148, 174

права – див. окремо

соціальна – 147 Нормативізм – 15, 147 Нормативність права – 35, 59, 115

анормативність – 171 Нормативно-правові акти – 10, 74, 77, 85 Норми
права – 39, 54, 91, 113

галузеві – див. окремо

негативна – 174 Обов’язки – 58

громадянські – 139

держави – див. окремо Онтологія права – 23, 35, 43, 52, 69, 83,

93, 179, 193

юридична – 35, 43, 184, 187 Особа – 15

права і свободи – 10, Особистість – 14, 65, 112, 119, 141

в праві – 169 Пандектологія – 13

Парадигма – 13, 86-88

правова – 167-172

політичні – 10

філософські – 14 Персоналізм –

правовий – 58 Підручники –

з теорії держави і права – 15, 16,

з філософії права – 12, 45, 211 Пізнання – 38

предмет – 64

об’єкт – 28, 52, 97

об’єктивність – 29

соціальне пізнання – див. окремо

суб’єкт – 28, 37, 52

суб’єктивність – 29

Пізнання права (див. також гносеологія права) – 24, 29, 66, 135

Плюралізм – 56, 165

методологічний – див. окремо

принцип – 54 Поведінка правова – 132 Позитивізм –

соціалістичний – 17

соціологічний – 94

філософія – 38,

юридичний – див. окремо Позитивне право – 33, 35, 44, 46, 54,

57, 73, 83-85, 94, 105, 118, 129, 136, 157, 161 Покарання – 76, 107

– міра – 107

– справедливість – 151 Політика – 10, 14, 65

і право – 89, 116

реформа політична – 7, 8

фінансова – 96 Політика права – 39

Політична філософія – див. філософія

політики Політологія – 20 Поняття – 49

конструкція – 12

юридичні – 18 Порівняльне правознавство – 39 Постглосатори – 13
Постмодерн (-ізм) – 53

в праві – 41, 42, 167-172, 193, 195 Потреби – 84

Права людини – 8, 57, 59, 124, 127, 131, 136-146, 155

«Загальна декларація прав людини» – 138, 144

жінок – 134

конституційні – 139

«Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» – 142

«Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права» – 142

на життя – 142

обґрунтування – 140

природні – 83

Право – 9, 15, 28, 30, 39, 41, 56-58, 62,

72, 79

виборче – 138

визначення (дефініція) – 15-16, 44, 61, 74, 76, 80, 88, 94, 132, 133

галузі – див. окремо

діалектика – 83

закономірності – 23, 73, 79

ідея – див. окремо

концепція – 30

логіка – див. окремо

неправо (безправ’ я) – див. окремо

нормативність – див. окремо

позитивне – див. окремо

поняття – 15, 22, 23, 57, 73, 104, 131, 147

приватне – див. окремо

прогрес – 77, 79

публічне – див. окремо

римське – див. окремо

смисл – див. окремо

соціалістичне – 17, 92

суб’єктивне право – див. окремо

сутність права – див. окремо

– українське – 68, 69, 75, 85

феномен – 23

феодальне – 73

церковне – 117

як мистецтво – 30

як система – 79 Правова держава – 94, 133 Правова культура – 42, 75, 77,
116 Правова реальність – 9, 19, 23, 28, 33, 42 Правова система – 13, 42,
79

України – 73, 85, 89 Правове виховання –

виправлення засуджених – 108 Правовідносини – 164 Правоздатність – 133
Правознавство – 15, 73, 122

українське – 15-16 Правопорушення – 74, 77 Правопорядок – 35, 61, 62,
Праворозуміння – 22, 72, 123, 128, 163-166

обгрунтування – 23

плюралістичне – 22-23 Правосвідомість – 10, 11, 52, 112 Правотворення –
67, 84 Правотворчість – 67, 114, 182-183 Прагматизм – 119

Практика (-чна) – 91

юридична – див. окремо

як критерій істини – 53, 74, 77, 91 Предмет філософії права – 7, 9, 19,
22,

23 45, 57

Приватне право – 89, 90 Принцип (-и) –

демократії – 10

інтерсуб’єктивності – 168, 172

лібералізму – 10

права – див. окремо

соціального натуралізму – 72-78, 94,

96, 97

толерантності – 54 Принципи права – 9, 144

гуманізму – 75, 77

невідворотності юр. відповідальності – 107-110

рівності – див. окремо

верховенства права – 62, 70, 77, 192 Природа – 45

Природне право – 20, 35, 44, 46, 57, 73, 83-85, 87, 88, 120, 157, 162,
167-172,

173-175

відродженого природного права школа – 65

ідея – 35, 72, 119

– концепції – 13

«негативне» – 138

підхід – 91, 123

теорія – 15 Проблема – 14

наукова – 80 Простір (пространство) –

правовий – 68 Протестантизм – 119 Психологічна концепція права – 15, 160
Психологія –

правова – 110 Публічне право – 89, 90 Раціоналізм – 64, 119
Раціональність – 52, 53

в праві – див. окремо

ідеали – 42 Раціональне в праві – 119 Реальність –

правова – див. окремо Регулювання правове – 90

диспозитивне – 89

імперативне – 90

Рефлексія –

правова – 33, 34 Ризик – 171

Римське право – 72, 112, 126, 167, 188

Рівність правова – 133

нерівність – 134

принцип – 59, 112 Розум –

практичний – 12,

Розуміння – 29, 41, 159

Розуміння права – 8, 9, 30, 79, 91 Самореалізація –

духовна – 13

нації – 13 Самосвідомість – 12

особистості – 15

нації – 12, 13, 15, 16

«негативне» – 138 Свавілля – 35, 74, 75, 77, 113 Свідомість – 12

нації – 12, 14, Світ – 12, 87 Світогляд – 38

науковий – 37, 38

філософський – 37

юридичний – 38 Свобода – 58, 77, 91, 111, 140

в праві – 157-158

екзистенціальна – 170

особистості – 10 Синергетика – 54

метод – див. окремо Система – 12

концептуальна – 12 Система права – 117

система права України – 98 Смисл – 12

есхатологічний – 13

законів – 118 Смисл права – 33, 35 Совість – 57 Софісти – 167 Соціалізм
–

етичний – 66 Соціал-реформізм – 66, 138 Соціальна філософія – 18, 23,
27, 45 Соціальне пізнання – 28, 59, 70

Соціальний

– контроль – 28, Соціологія – 39

Соціологія права – 27, 30, 31, 34, 39,

45, 46, 69, 85, 176-183

конкретно-соціологічні дослідження – 107-109

методи – 176

предмет – 177 Соціум – 13

Справедливість – 77, 106, 112, 150-156, 165, 169

визначення – 150

ідея справедливості – 10

компенсуюча – 151

критерії – 35, 58, 76, 81

почуття справедливості – 10, 15, 132

принцип – 54

розподільча – 151

соціальна – 19, 136, 150

формальна – 154 Суб’єкт – 52, 58

пізнання – див. окремо

права – див. окремо

трансцендентальний – 170 Суб’єкт права – 57, 68, 95 Суб’єктивне право –
174 Суб’єктивність – 52, 168 Субстанція –

– правова – 13, 16

Суверенітет –

держави – 41, 62, 105, 160

народу – 62

нації – 62

Суд – 160

Конституційний суд – див. окремо

присяжних – 183

судова система – 81

третейський – 105 Судження – 118 Сумнів – 119 Суспільні науки – 29

дослідження – 29

Суспільство –

відкрите – 13

закрите – 13

як система – 148

Сутність права – 9, 13, 23, 27, 29, 59,

62, 84, 134, 161 Текст – 53

деконструкція – 81, 193 Теорія –

юридична – див. окремо

Теорія держави і права (загальна) – 9, 17, 19, 56

як навчальна дисципліна – 44

Теорія права (загальна) – 8, 13, 15, 23,

24, 27, 34, 44, 46, 66, 127, 132

марксистсько-ленінська – 15, 44

психологічна – див. окремо Тлумачення права – 114

доктринальне – 74

методи – 39

формально-логічне – 39 Тоталітаризм – 10, 45 Традиції – 13

права – див. окремо Традиції права – 41 Україна – 13, 167

Українська філософія права – 17, 210-212 Управління –

бюрократичне – 111

система – 111

централізоване – 111 Утилітаризм – 17 Факт (-и) – 28

юридичні – див. окремо

Феноменологічна філософія права –

161, 169-170

правові ейдоси – 13, 161

феноменологічно-правова редукція – 13

феномен права – 84, 169

Феноменологія філософська –

метод – 13, 14, 161

– феноменологічної редукції – 13 Філософія – 7, 12, 29, 37, 39, 48, 49,
52,

68, 84

діалектико-матеріалістична – 52

національна – 12, 13, 15

німецька класична – 12

методологічна функція – 48 Філософія людини – 124 Філософія науки – 10
Філософія політики – 192

Філософія права – 7, 8, 9, 12-14, 17, 24,

27, 29, 30, 31, 33, 35, 37, 39, 43, 44, 66, 67, 69, 70, 72, 86, 88, 89,
122, 124, 127, 132, 174, 176, 192, 195

в Україні – 14, 16, 184, 210-212

викладання – див. окремо

завдання – 29, 36, 90

закономірності – 19

зміст – 19

конференції – 14, 22, 197-198, 211

методологія – 24, 178

предмет – див. окремо

розвиток – 14

структура – 19, 124

як навчальна дисципліна – 19, 44,

45, 46, 48, 211

Фінанси – 95

Фінансове право – 91-102

відносини – 98

законодавство – 93, 95

метод – 96

предмет – 95

система – 96, 97

Формація суспільно-економічна –

підхід – 42

Формула юридична – 10, 91, 139, 140 Функції права – 29, 54, 70

оціночна – 29

прогностична – 20

регулятивна – 29 Цивілізація (-ний) – 42

підхід – 42

локальна – 42 Цивільне право – 89, 94, 103

в Україні – 89

відносини – 89, 93

деліктне – 141

законодавство – 93

Цивільний Кодекс – 89, 93 Цілі –

суспільні – 39 Цінність (-ності) – 46, 144

людини – 28

передумови – 29

права (-вові) – див. окремо Цінність права – 8

Цінності правові – 10, 111-115, 141 Час в праві – 195 Школи права –

Болонська – 119

відродженого природного права -див. Природне право

Юридична відповідальність – 75, 107110, 141

звільнення від відповідальності – 107

кримінальна – 107-110

неповнолітніх – 107-110

принципи – 107-110, 112 Юридична наука (див. юриспруденція) – 14, 34,
75, 86

вітчизняна – 72

Юридична практика – 9, 50, 54, 56, 59,

86, 115

Юридична соціологія – див. соціологія права

Юридична теорія – 34

Юридичний позитивізм – 15, 17, 88,

91, 147, 149, 173-175

неопозитивізм – див. окремо Юридичні факти – 46 Юриспруденція (див.
правознавство) –

23, 28, 37, 38, 123

понять – див. окремо Юриспруденція понять – 39

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Абеляр П. – 14, 118

Августин А. – 14

Агацці Г. – 53

Аквінський Ф. – 150, 167

Алексеев М. – 44, 45

Алексеев С.С. – 45, 58, 93, 122, 124

Алекси Р. – 192

Ален О. – 64

Андроу Л. – 190, 191

Апель К.О. – 186

Аристотель – 14, 17, 87, 132, 150, 151, 166

Ауер А. – 123

Бабаев В.К. – 148

Баббіо Н. – 199

Бабенко А.М. – 111, 211

Бабкін В. Д. – 111

Бандура О.О. – 48, 124, 196, 211

Бауер Б. – 15

Бачинін В.М. – 18, 48, 107, 170, 211 Беккаріа Ч. – 74, 75, 76, 94, 107
Бекон Ф. – 119, 132

Бексел Г. – 190

Бентам І. – 174, 175 Бергбом К. – 188 Бердяев М.О. – 64, 184 Бержель
Ж.-Л. – 30 Берман Г.Дж. – 80, 118 Бесчеревних В.В. – 98 Бігун В. – 136,
198, 199 Біленчук П. Д. – 211 Білефельд Г. – 136 Біндердрейтер І. – 200
Бовенсон Л. – 191 Богомолов С. – 169

Бор Н. – 16

Брудер Дж. – 48

Брюггер В. (W. Brugger) – 127, 136 Булгаков М. – 151 Булгаков С.М. – 64,
184 Булигін Є. – 13, 22, 190, 197, 198 Вакенродер – 14 Вальверде К. –
123

Вальвир Ж.Б. – 107

Варчук В.В. – 178

Вебер М. – 195

Вельш В. – 53 Венгеров А. – 58 Вернадський В. І. – 37, 38 Виготський
В.С. – 48 Вишеславцев Б. П. – 160, 184 Вишинський О. – 44 Вінницький Д.
В. – 96, 97 Вінчі да Л. – 14 Вітгенштейн Л. – 116

Волков Б.С. – 151

Вольтер – 48, 49, 107 Воронова Л. К. – 93 Габермас Ю. – 57, 159, 186
Гаврилюк Р. О. – 94 Гадамер Х.Г. – 159

Гаек Ф. – 10

Гайдеггер М. – 14, 50, 52, 92, 117

Гарднер Дж. – 192 Гарнік О. – 45

Гегель Г.В.Ф. – 7, 14, 15, 19, 44, 48, 52, 56, 57, 62, 65, 103, 104,
105, 106, 112, 113, 147, 148, 168, 174, 177, 191, 210

Гелен А. – 124

Гелій А. – 83

Геллер Г.М. – 138

Геракліт – 167

Гете І. – 107

Гоббс Т. – 119, 120, 142, 168, 191

Годме П.М. – 95, 98

Горбунова О.М. – 98

Григор’ян Б. – 123

Грінберг Л.Г. – 152, 154

Гроцій Г. – 72, 75, 76, 119, 120, 133, 168

Губін В. – 124 Гуго Г. – 52

Гудріх – 81 Гумбольдт В. – 150 Гурвіч Ж. – 154

Гуссерль Е. – 48, 52, 117, 162, 169, 171 Давід Р. – 44 Далі С. – 14
Данільян О. Г. – 211 Дворкін Р. – 13, 14, 144, 148, 199 Декарт – 117
Декер Дж. – 136 Демокріт – 157, 167 Джексон – 81 Джойс Дж. – 14 Діденко
Н. – 147 Дністрянський С. – 7, 17, 210 Дробозіна Л. А. – 95 Дюркгейм Е.
– 75, 176 Евклід – 14 Ейнштейн А. – 14 Екімов А. І. – 155 Еллінек Г. –
62, 138 Елстер Дж. – 150 Енгельс Ф. – 150 Еріашвілі Н. Д. – 92 Ерліх Є.
– 182, 189, 210

Жане П. – 64, 65

Жоль К.К. – 48, 111, 211 Зольгер – 14 Зорькін В. – 57 Инойе Т. – 191
Іванов Б.М. – 98 Івін А.А. – 116, 117 Ізгоєв О. – 184 Іконнікова Г. –
45, 46 Ільїн І. – 44, 152, 184 Ірнерій – 119 Йонас Г. – 152 Кабаев В.К.
– 148 Казімірчук В.П. – 30 Кант І. – 7, 9, 14, 33, 44, 48, 57,

58, 62, 64, 66, 148, 150, 155, 161,

168, 173, 188, 210 Кантоні К. – 64 Карасьова М.В. – 94, 98

Карбоньє Ж. – 124

Кассірер Е. – 124 Кастберг Ф. – 154 Кауфман А. – 35, 169, 178

Кельман М.С. – 148

Кєрімов Д.А. – 111, 116, 177

Кістяківський Б.О. – 7, 10, 16, 17, 19,

44, 58, 61, 65, 116, 148, 184, 210

Клей М. – 193

Ковальський М. – 7, 19

Коген Г. – 64, 65, 66 Коген Н. – 15

Козельський Я. – 7, 17

Козловський А.А. – 27, 56, 111, 116,

154, 155, 178, 211 Козюбра М.І. – 111, 116, 211 Коїнг Г. – 34 Колодій
А.М. – 58, 111

Кон Г. – 171

Конт О. – 49, 173 Копєйчиков В. В. – 148 Копиленко О. Л. – 111 Копнін
П.В. – 49 Коркунов М.М. – 7, 147, 185 Корнфельд І. – 45 Коссіо К. – 13

Костицький М.В. – 185, 196, 198, 211 Коттерел Р. – 195 Кравченко Л.В. –
112

Кріле М. – 148

Кудрявцев В.М. – 30 Кузнєцов В.І. – 211 Кун Т.С. – 86 Кьеркегор С. – 15
Кюль К. – 66

Кюнг Г. – 53 Лабанд П. – 147

Лагерспез Е. – 192

Лампе Е.І. – 138 Ланге Ф. – 64 Лаудан Л. – 116

Лейбніц В. – 168

Лекторський В. А. – 53 Лещинський Л. – 200 Лихолат І. – 116 Лібман О. –
64 Лівшиц Р.З. – 148

Ліндал Л. – 194 Лінней К. – 48, 49

Лісовський В. І. – 93 Ллойд Д. – 154, 155

Лоб Й. – 66

Лобода Ю.П. – 111

Лодій П. – 7, 17

Локк Дж. – 72, 73, 74, 119, 148, 168 Лосев А.Ф. – 161 Лукашова О. – 111
Лютер М. – 14 Ляшенко В. – 45, 46 Майгофер В. – 14, 171 Маклачин Б. –
27, 190

Максимов С.І. – 27, 59, 111, 116, 123,

154, 155, 156, 211 Малаат Ч. – 195 Малаш Т.А. – 110 Малініна І. – 45
Мамардашвілі М. – 50 Мамут А. -57 Маноха О.Є. – 196 Манхейм К. – 116
Маркес Г.Г. – 13 Маркс К. – 15, 76, 150 Мартишин О.В. – 58, 59, 151
Марчіч Р. – 178 Марчук М.Г. – 111 Матузов М.І. – 153, 155 Матурано І. –
163 Мех’ю Л. – 183 Мироненко О.М. – 111 Мікешина Л.А. – 54 Мілль Д.С. –
150

Монгаж’є Ш. – 74, 103, 104, 106, 119, 168

Мур М. – 193

Мурашин О.Г. – 148 Муромцев С.А. – 147 Мюллер М. – 171 Наполеон – 14
Неволін К. – 7, 44 Недбайло П.О. – 178 Неновські Н. – 178

Нерсесянц В.С. – 45, 57, 61, 88, 111,

124, 148, 161 Нєкрасов О. – 124 Нікєшина Л.А. – 54 Ніцше Ф. – 14 Новаліс
– 14

Новгородцев П.І. – 9, 15, 44, 56, 57, 65, 148, 185, 186

Ньютон І. – 48, 49

Оборотов Ю.М. – 54, 116, 211 Олдосу Й. – 195 Оллеро А. – 66 Онищенко
Н.М. – 148 Оноре Т. – 103, 106 Ортега-і-Гассет X. – 131

Остін Д. – 147 Павленко Р. М. – 136 Палієнко М. – 7, 61 Панов М.І. – 211
Парсонс Т. – 117 Паттаро Е. – 24, 193, 199

Паунд Р. – 147

Перельман К. – 154 Перікл – 14

Петражицький Л.І. – 7, 44, 147, 160, 210

Петришин О. В. – 111

Петрова Л.В. – 18, 27, 44, 48, 211

Петтит Ф. – 191

Печеник О. – 24, 190, 199

Пиленко А. А. – 159

Піскотін М. І. – 98

Платон – 14, 17, 86, 87, 147, 150

Плеснер Г. – 124

Познер Р. – 81, 192

Покровський І. А. – 119 Полібій – 85 Постем Г. – 195

Пригожин І. – 54 Прудон Ж. – 54, 76 Пруст М. – 14 Птоломей К. – 37

Рабінович П.М. – 41, 58, 111, 164, 191, 211 Радбрух Г. – 64, 66 Райнах
А. – 161 Рассел Б. – 104

Ребіндер М. – 178 Редкін П. – 210

Ренненкампф М. – 7, 17 Ренув’є Ш. – 64

Ренч Т. – 143

Рікер П. – 132, 133, 152 Ровинський Ю.А. – 92, 93 Ролз Дж. – 112, 113,
139, 150

Рорті Р. – 53 Ротондо К. – 194

Роттлеудер Х. – 24, 199

Рулан Н. – 161 Руллер Ж.Ж. –

Руссо Ж.-Ж. – 13, 105, 120, 168 Савальський В. А. – 15 Саммерс Р. – 194
Сан-Фаржо Л. – 107

Сартор Дж. – 24, 150, 194 Сартр Ж.-П. – 116, 171, 199 Селіванов В. – 147
Сельцнік Ф. – 136 Семенова Н.О. – 196, 199, 200 Сєргєвнін С. Л. – 178
Скакун О.Ф. – 111, 148 Сковорода – 12, 13, 68, 210

Сливка С.С. – 211 Сократ – 87, 132

Соловйов В. – 57, 59, 134, 150 Сорокін П. – 44 Спекторський Б. В. – 7,
65, 210 Спіноза Б. – 168 Спіридонов Л.І. – 148 Стоянов А. – 118
Стремхольм С. – 190 Струве П.Б. – 64, 184

Стьопін В.С. – 52 Суарес Ф. – 167

Тарановський Ф. В. – 7, 39, 62, 186 Тарасов Н.Н. – 147

Теннис Ф. – 159

Тихонравов Ю.В. – 148, 149

Топорнін Б. – 58

Траксман Л. О. – 190

Трубецький Є.М. – 57, 184, 185, 186

Туган-Барановський М. – 184

Тулмін С. – 53

Тюбнер Г. – 79

Уайльд Дж. – 170

Ульпіан – 29, 72, 167

Усенко І. Б. – 211

Фейєрабенд П. – 53

Фейєрбах А. – 15, 107

Фехнер Е. – 170, 171

Фіхте Й. – 13, 14, 173, 174

Франк С. – 184

Френк Дж. – 147, 188 Фрідман Л. – 199 Фуко М. – 116

Фуллер Л. – 103 Хаак С. – 193 Хаге Дж. – 194, 195 Хагейстрем А. – 193
Халфіна П.М. – 98 Хаоконссен К. – 199 Харріс Г. – 35

Харт Л.А. – 13, 14, 35, 103, 139, 197

Хелд В. – 194

Хеффе О. – 66, 186, 187

Холмл О.І. – 147

Худяков А.І. – 94, 98

Цахер Е. – 66

Цехарис К. – 107

Ципкін С.Д. – 98

Циппеліус Р. – 29, 48, 103

Цицерон – 72, 84

Четвернін В. – 57

Чефранов В.О. – 18

Чехак Вл. – 103

Чичерін Б.Н. – 148, 185, 211 Чміль Б. – 45, 196, 197, 199, 200 Шайнер Р.
– 24 Шекспір В. – 155 Шелер А. – 117, 123 Шеллінг Ф.В.Н. – 14 Шемшученко
Ю.С. – 211 Шершеневич Г.В. – 147

Шинер Р. – 199

Шинкарук В.І. – 48 Шкода В.В. – 18, 44, 48 Шлегель Ф. – 14 Шлейермахер
Ф. Е. Д. – 14 Шмил У. – 195 Шопенгауер А. – 15 Шпенглер О. – 117

Штайн Л. – 138 Штаммлер Р. – 15, 64, 65, 66 Штірнер М. – 15

Юркевич П.Д. – 19, 48, 185, 186, 210

Юстиніан – 118, 150

Яволен – 88

Ясперс К. – 15

Berman H.J. – 80

Bix B. – 81

Coleman J.L. – 81

Cotterrell R.M. – 81, 195

Ehrlich E. – 210

Greiner W.R. – 80

Jackson B.S. – 81

Kramer M.H. – 81

Moore S.F. – 81

Posner R.A. – 81

Prakken H. – 81

Saliba S.N. – 80

Teubner G. – 79

Windelband W. – 210

Zimmel G. – 210

РУБРИКАЦІЯ ЧАСОПИСУ «ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА»

Редакція пропонує наступну рубрикацію та приблизну тематику проблем
філософії права й питань організаційного характеру, що планується для
подальшого обговорення на сторінках нашого теоретичного часопису:

1. Проблема специфіки сучасного розуміння

предмета філософії права.

Онтологія права.

Гносеологія права.

Методологія сучасного правопізнання.

Логіка права. Юридична логіка.

Аксіологія права.

Філософська антропологія права.

Філософсько-соціологічні проблеми права.

Філософія держави та загальнофілософські проблеми сучасного
державотворення.

Філософські засади сучасного конституціоналізму.

Філософія політики.

Філософські проблеми публічного права.

Філософські проблеми приватного права.

14. Філософські проблеми галузевих юридич-

них наук.

Філософія права власності.

Філософія римського права.

Філософія злочину.

18. Філософія покарання. Загальнофілософські

засади юридичної теорії відповідальності.

Філософія прав людини.

Філософія правового волевиявлення.

Теоретичні засади сучасних філософсько-правових концепцій.

Філософські-теоретичні засади позитивістського підходу в праві.

Проблема співвідношення філософії права і загальної теорії держави і
права.

Філософсько-теоретичні засади природно-правових концепцій.

Філософсько-теоретичні засади соціологічного напряму в праві.

Філософські засади психологічного напрямку в праві.

Феноменологічна філософія права.

Екзистенціальна філософія права.

Проблеми юридичної герменевтики.

30. Історія філософії права. Специфіка концеп-

цій видатних представників класичної та сучас-

ної філософсько-правової думки.

Публікація перекладів творів видатних філософів права з коментарями.

Філософські засади історичного формування та перспективи розвитку
вітчизняної та світової філософсько-правової думки.

Пропозиції про заочні дискусії та “Круглі столи” з певних проблем
філософії права.

Рецензії та обговорення нових монографій з філософсько-правової
проблематики.

Публікація національних бібліографій з філософії права окремих країн.

Рецензії та обговорення наявних та нових підручників з філософії права.

Публікація й обговорення державних та авторських програм з курсів і
спецкурсів філософсько-правового плану.

Інформація про спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських і
докторських дисертацій зі спеціальності 12.00.12 – філософія права.

Оголошення про відкриття аспірантур та докторантур зі спеціальності
12.00.12 – філософія права.

Оголошення про офіційне затвердження дисертаційних тем з
філософсько-правової проблематики.

Оголошення про захист дисертацій з філософсько-правової проблематики.

Інформація про захищені дисертації з філософії права.

Інформація про заплановані наукові конференції з філософсько-правової
проблематики та публікація за її матеріалами найбільш цікавих доповідей.

Інформація про відомі часописи з філософії права інших країн світу та
співробітництво з їх авторами.

Інформація про діяльність Міжнародної асоціації філософії права та
соціальної філософії (ІУЯ) та пропозиції стосовно вдосконалення форм
діяльності Всеукраїнської асоціації філософії права та соціальної
філософії як національної секції ІУЯ.

JOURNAL HEADINGS USED IN «PHILOSOPHY OF LAW ISSUES»

The Editorial Board provides the following list of headings for the
purposes of indication of philosophy of law topics and issues as well as
organization of further discussion on the pages of our scientific
theoretical journal.

Issues in Contemporary Understanding of Philosophy of Law’s
Subject-matter

Ontology of Law

Gnoseology (Epistemology) of Law

Methodology of Contemporary Law Cognition

Logic of Law. Legal Logic

Axiology of Law

Philosophical Anthropology of Law

Philosophical and Sociological Problems in Law

Philosophy of State and General Philosophical Issues in the Modern State
Formation

Philosophical Foundations in Contemporary Constitutionalism

Philosophy of Politics

Philosophical Issues in Public Law

Philosophical Issues in Private Law

Philosophical Issues in Academic Branches of Legal Studies

Philosophy of Property Law

Philosophy of Roman Law

Philosophy of Crime

Philosophy of Punishment. General Philosophical Foundations of Legal
Theory of Responsibility

Philosophy of Human Rights

Philosophy of Legal Will

Theoretical Foundations of Contemporary Philosophical and Legal Concepts

Philosophical Theoretical Foundations of Positivistic Approach to Law

Issues in Correlation of Philosophy of Law and General Theory of State
and Law

Philosophical and Theoretical Foundations of Natural Law Concepts

Philosophical and Theoretical Foundations of Sociological Approach in
Law

Philosophical Foundations to Psychological Approach in Law

Phenomenological Philosophy of Law

Existential Philosophy of Law

Issues in Juridical Hermeneutics

History of Philosophy of Law. Specific Features of Prominent
Representatives of the Classical and Contemporary Philosophical and
Legal Thought

Publication of Translations of Works of Prominent Philosophers of Law
with Comments

Philosophical Foundations of Historical Formation and Prospects of
Development of Ukrainian and World Philosophical and Legal Thought

Suggestions Pertaining to Discussions by Correspondence and Holding
“Round Table” Discussions on Certain Philosophy of Law Issues

Book Reviews and Discussions Concerning New Monographs on Philosophical
and Legal Issues

Publications of National Philosophy of Law Bibliographies of Certain
Countries

Book Reviews and Discussion Regarding Available and New Textbooks in
Philosophy of Law

Publication of and Discussion concerning State-Approved and Individual
Authors’ Course and Special Academic Courses Syllabi in Philosophy of
Law

Information about Specialized Scientific Councils for Defending of
“Candidate” (Ph.D./

D.Phil) and “Doctoral” (LL.D.) Theses in the Specialty 12.00.12 –
Philosophy of Law

Announcements of Post-graduate Courses (Leading Towards the “Candidate”
and “Doctoral” Degrees) in the Specialty 12.00.12 – Philosophy of Law

Announcements of the Approval of Disserta-tional Philosophy of Law
Topics

Announcements of the Public Defence of Philosophy of Law Dissertations

Information about Defended Philosophy of Law Dissertations

Information about Forthcoming Planned Scientific Conferences on
Philosophical and Legal Issues and Publication of Most Valuable Reports

Information about Foreign Philosophy of Law Journals and Cooperation
with their Authors

Information about Activities of the International Association of
Philosophy of Law and Social Philosophy (IVR) and Suggestions Concerning
the Improvement of the forms of Activities of the Ukrainian Association
of Philosophy of Law and Social Philosophy as a National Section of IVR

РУБРИКАЦИЯ ЖУРНАЛА «ПРОБЛЕМЫ ФИЛОСОФИИ ПРАВА»

Редакция предлагает следующую рубрикацию и приблизительную тематику
проблем философии права, а также вопросов научно-организационного
характера, запланированных для дальнейшего обсуждения на страницах
нашего журнала:

Проблема специфики современного толкования предмета философии права.

Проблема соотношения философии права и теории государства и права.

Онтология права.

Гносеология права.

Методология современного правопознания.

Логика права. Юридическая логика.

Аксиология права.

Философская антропология права.

Философско-социологические проблемы права

Философские проблемы современного го-судаствоведения.

Философские основания современного конституционализма.

Философия политики.

Философские проблемы публичного права.

Философские проблемы частного права.

Философия римского права.

Философские проблемы отраслевых юридических наук.

Философия права собственности.

Философия преступления.

Философия наказания. Общефилософские основания и проблемы теории
юридической ответственности.

Философия прав человека.

Философия правового волеизъявления.

Теоретические основания современных философско-правовых концепций.

Философско-теоретические основания позитивистского подхода в праве.

Философско-теоретические основания естественно-правовых концепций.

Философско-теоретические основания социологического направления в праве.

Философские основания психологического направления в праве.

Феноменологическая философия права.

Екзистенциальная философия права.

Проблемы юридической герменевтики.

История философии права. Специфика концепций выдающихся представителей
классической и отечественной философско-правовой мысли.

Публикация переводов с комментариями произведений известных философов
права.

Философские предпосылки исторического формирования и перспектив развития
отечественной и мировой философско-правовой мысли.

Предложения о заочных дискуссиях и «Круглых столах» по проблемам
философии права.

Рецензии и обсуждения новых монографий с философско-правовой
проблематики.

Публикации национальных библиографий с философии права отдельных стран.

Рецензии и обсуждения изданных и новых учебников с философии права.

Публикация и обсуждение государственных и авторских программ курсов и
спецкурсов философско-правового плана.

Информация о специализированных ученых советах по защите кандидатских и
докторских диссертаций по специальности 12.00.12. -философия права.

Объявления об открытии аспирантур и докторантур по специальности
12.00.12. – философия права.

Объявления об официальном утверждении диссертационных тем с
философско-право-вой проблематики.

Объявления о предстоящей защите диссертаций с философско-правовой
проблематики.

Информация о защищенных диссертациях по философии права.

Информация о запланированных научных конференциях с философско-правовой
проблематики и публикация по её материалам наиболее интересных докладов
и выступлений.

Информация об известных журналах по философии права других стран и
сотрудничество с их авторами.

Информация о деятельности Международной ассоциации философии права и
социальной философии (ТУИ) и предложения об усовершенствовании работы
национальных секций (в том числе Всеукраинской ассоциации философии
права и социальной философии) в рамках 1УЯ.

ВИМОГИ ДО ПУБЛІКАЦІЙ В ЧАСОПИСУ “ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА”

Рукописи приймаються електронною поштою або в надрукованому вигляді (2
екз.) та на магнітному носії в ред. Word 6 (Wind 95, Wind 98, Word 7 –
Word 97) однією з шести мов -українською, російською, англійською,
німецькою, французькою, іспанською.

При електронному наборі та роздруковуванні тексту використовується 1,5
інтервал та розмір шрифту № 14.

Обсяг статті не повинен перевищувати 1др. арк. (40 тис. знаків = 24
стор.), наукового повідомлення – до 0,5 арк. (до 12 стор.), рецензії –
до 0,3 арк. (до 8 стор.).

Список використаної літератури подається наприкінці статті в алфавітному
порядку згідно з бібліографічним Держстандартом та нумерується.

При посиланні в тексті у квадратних дужках вказувати номер позиції
джерела у алфавітному списку літератури і сторінку, наприклад, [3, с.
234]. Якщо у одному посиланні є вказівка на праці декількох авторів, то
потрібно номери позицій розділяти крапкою з комою, наприклад, [2, с. 35;
4; 8, с. 210].

В кінці тексту російською та англійською мовами вказується прізвище та
ініціали автора, назва статті та коротке резюме, в якому чітко
формулюється основний науковий результат, що є новим та обґрунтовується
в статті.

До перекладу статей іноземних авторів потрібно додавати копію тексту
мовою оригіналу.

Довідка про кожного з авторів матеріалу, де зазначаються прізвище, ім’я,
по батькові; науковий ступінь; учене звання; основне місце роботи;
посада; домашній та службовий телефони і поштові адреси, е-mail (для
зв’язку з редколегією).

Якщо стаття водночас була (чи буде) направлена в інше видання або
опубліковувалась раніше, автор зобов’язаний заздалегідь попередити про
це редакцію.

Редколегія зберігає за собою право скорочувати і редагувати рукописи, а
також після публікації статті розташовувати її текст на веб-сторінці
часопису.

Нагадуємо шановним аспірантам та докторантам, що у відповідності із
постановою ВАК України від 15.01.2003 р. № 7-05/1 зміст наукових статтей
як мінімум передбачає:

постановку проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими
науковими чи практичними завданнями;

аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано
розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення
невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується
означена стаття;

формулювання цілей статті (постановка завдання);

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих
наукових результатів;

висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному
напрямку.

При недотриманні даних вимог до публікацій редакція вимушена буде
звертатися до авторів з метою доопрацювання статей або відмовляти у їх
прийнятті до друку в нашому часопису.

REQUIREMENTS FOR PUBLICATION IN “PHILOSOPHY OF LAW ISSUES”

Manuscripts for publication in the Journal should be submitted in a
printed form (in 2 copies), and on a magnetic 3.5 inches floppy disc,
saved using a computer program of Word 6 (Windows 95, Windows 98, Word 7
– Word 97). The text of the manuscript may be written in one of the
following six languages: Ukrainian, Russian, English, German, French, or
Spanish.

The size of a submitted article should not exceed one quire (40.000
sings, i. e. 24 pages). A scientific report and a book review should not
exceed 0,5 quire (up to 12 pages) and 0,3 quire (up to 8 pages)
respectively.

The text should be typed using the 14th size of a font in 1,5
line-interval.

A list of references should be provided in the end of the article,
organized in the alphabetical order in accordance with the State
Bibliographical Standard.

References should be made by indicating a number of the requisite
position in the alphabetical list of references, and a page number in
the requisite reference, both in brackets, e. g. [3, p. 234]. If a
reference contains works of several authors, a number of the requisite
positions should be separated by semi-colon, e. g. [2, p. 35; 4; 8, p.
120].

An author’s last name and initials in Russian and English, as well as
the title of the article and a short summary formulating main scientific
result, that is new and as substantiated in the article – these all
should be provided in the end of the text of the article.

Translated foreign authors’ articles should be accompanied by a copy in
the original language.

A note, providing information about submitting authors, should contain
the following items: last name, first name and patronymic, scientific
degree and scientific rank, place of work, position, home and office
telephone numbers, regular mail and e-mail addresses.

Authors are expected to notify the editors in case a submitted article
has been or will be sent for publication to another journal, or had been
already published.

The Editorial Board reserves its right to shorten and edit the text of
manuscripts and put them on the Internet page of the Journal after
publication.

Ukrainian post-graduate students are advised of the following
requirements to elements of scientific articles, ensuing from the Decree
of the Higher Attestation Commission (VAK) of Ukraine of January 15,
2003, No. 7-05/1:

setting an issue (problem) in general terms, and its connection with
important scientific and practical tasks;

an analysis of recent studies and publications initiating solution to
the given issue or problem, and those that the author relies on,
singling out yet unsolved parts of the general issue or problem that re
treated in the article;

formulation of purposes of the article (setting a task);

presentation of the main bulk of research material with the
substantiation of scientific results obtained;

conclusions of the presented research and prospects of further research
in the given direction.

If these requirements are not met, the Editorial Board will be forced to
ask authors in question to bring their submissions in compliance, and
refuse to publish them in the Journal.

ТРЕБОВАНИЯ К ПУБЛИКАЦИЯМ В ЖУРНАЛЕ «ПРОБЛЕМЫ ФИЛОСОФИИ ПРАВА»

Рукописи принимаются электронной почтой, или в напечатанном виде (2
экз.) и на магнитном носителе в ред. Word 6 (Wind 95, Wind 98, Word 7 –
Word 97) на одном из шести языков: украинском, русском, английском,
немецком. французском, испанском.

При электронном наборе и распечатке текста использовать 1,5 интервал и
размер шрифта № 14.

Объем статьи не должен превышать 1 п.л. (40 тыс. знаков = 24 стр.),
научного сообщения – до 0,5 п.л. (до 12 стр.), рецензии – до 0,3 п. л.
(до 8 стр.).

Список использованной литературы дается в конце статьи в алфавитном
порядке в соответствии с библиографическим Госстандартом и нумеруется.

При ссылках в тексте в квадратных скобках указывать номер позиции
источника в алфавитном списке и страницу, например, [3, с. 234]. Если в
одной ссылке есть указание на работы нескольких авторов, то номера
позиций следует разделять точкой с запятой, например [2, с. 35; 4; 8, с.
210].

В конце текста на русском и английском языках указываются инициалы и
фамилия автора, название статьи и короткое резюме с указанием четкой
формулировки основного научного результата, новизна которого
обосновывается в статье.

К переводам статей зарубежных авторов следует предоставлять редакции
копии их текстов на языке оригиналов.

Информация о каждом из авторов статьи, где указываются фамилия, имя,
отчество, научная степень, ученое звание, основное место работы,
должность, служебный и домашний телефоны, электронный и почтовый адреса
для связи с редакцией.

Если статья направлена одновременно в другие издания или была уже
опубликована ранее, автору следует заранее предупредить об этом
редакцию.

Редколлегия сохраняет за собой право сокращать и редактировать рукописи,
а также после публикации размещать их на вебстранице журнала.

Напоминаем авторам, что в соответствии с постановлением ВАК Украины от
15.01.2003 г. № 7-05/1 содержание научных статей как минимум
предполагает:

1) постановку проблемы в общем виде и её связь с важнейшими научными или
практическими задачами;

анализ последних исследований и публикаций, рассматривающих возможное
решение данной проблемы, на которые опирается автор, выделение
нерешенных ранее аспектов общей проблемы, которым посвящена данная
статья;

формулировку целей статьи (постановка задачи);

изложение основного материала исследования с полным обоснованием
полученных научных результатов;

выводы данного исследования и перспективы дальнейших научных поисков в
данном направлении;

При несоответствии данных требований к публикациям редакция будет
обращаться к авторам с предложениями доработать статьи или отказывать в
их принятии к печати.

АВТОРСЬКИЙ СКЛАД ПЕРШОГО ТОМУ

Вабкім В. Д., доктор юридичних наук, професор, академік УАПН, провідний
науковий консультант Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН
України, член редколегії часопису «Проблеми філософії права».

Бандура О. О., кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії
права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ
України, м. Київ.

Бігун В. С., магістр права, аспірант Інституту держави і права ім. В.М.
Корецького НАН України, відповідальний секретар часопису «Проблеми
філософії права», ел. пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected]

Братасюк В. М., викладач кафедри фінансового права Тернопільскої
академії народного господарства, пошукувач кафедри теорії та історії
держави і права Запорізького державного університету.

Братасюк М. Г., доктор філософських наук, професор кафедри теорії
держави і права Тернопільської академії народного господарства.

Брюґґер В. (W. Brugger), професор публічного права, загального
державного права та філософії права юридичного факультету
Гейдельберзького університету, член керівних органів низки організацій,
серед яких Німецький відділок Міжнародної асоціації філософії права та
соціальної філософії (IVR), член редколегій низки відомих юридичних
видань, серед яких “Das Staat”, “Issues in Comparative Public Law” тощо,
член міжнародної редакційної колегії часопису «Проблеми філософії
права».

Бурлай Є. В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри порівняльного
правознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.

Васильчук В. О., аспірант кафедри теорії та історії держави і права
юридичного факультету Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича.

Гайдулін О. О., кандидат філософських наук, професор кафедри права ЄС
Міжнародного науково-технічного університету, декан факультету
лінгвістики і права, м. Київ.

Горбатенко В. П., доктор політичних наук, професор, Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України, член редколегії часопису
«Проблеми філософії права».

Губар О. М., кандидат філософських наук, доцент, декан гуманітарного
факультету Макіївського еко-номіко-гуманітарного інституту, ел. пошта:
HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Гудима Д. А., магістрант юридичного факультету Львівського національного
університету імені Івана Франка, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Донченко О. П., асистент кафедри теорії держави і права юридичного
факультету Чернівецького національного університету імені Юрія
Федьковича.

Дудаш Т. І., студентка юридичного факультету Львівського національного
університету імені Івана Франка, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Іванюк Р. В., асистент кафедри теорії та історії держави і права
юридичного факультету Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича.

Жоль К. К., доктор філософських наук, професор, член експертної ради
ВАКу, ел. пошта.: HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Козловський А. А., професор, доктор юридичних наук, кандидат
філософських наук, завідувач кафедри теорії та історії держави і права
юридичного факультету Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича, редактор часопису «Проблеми філософії права», ел.
пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected] ,
HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Козюбра М. І. доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН
України, завідувач кафедри державно-правових наук національного
університету „Києво-Могилянська Академія”, член редколегії часопису
«Проблеми філософії права».

Костенко О. М., доктор юридичних наук, професор, зав. відділом проблем
кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і
права ім. В.М. Корецького НАН України, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Костицький М. В., професор, доктор юридичних наук, акдемік АПрН України,
член-кореспондент АПН України, суддя Коституційного Суду України, член
редколегії часопису «Проблеми філософії права».

Кузнецов В. І., доктор філософських наук, головний науковий співробітник
Інституту філософії НАН України, професор Київського університету права,
член редколегії часопису «Проблеми філософії права», ел. пошта:
HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Литвинов О. М., кандидат філософських наук, доцент, начальник кафедри
соціально-гуманітарних дисциплін Луганської академії внутрішніх справ
МВС імені 10-річчя незалежності України, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Максимов С. І., доктор юридичних наук, кандидат філософських наук,
професор кафедри філософії Національної юридичної академії України імені
Ярослава Мудрого, член редколегії часопису «Проблеми філософії права»,
ел. пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Максимюк О. Д., аспірант кафедри теорії та історії держави і права
юридичного факультету Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича.

Мережко А. А., доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного
приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.

Оборотов Ю. М., кандидат юридичних наук, доцент, завідуючий кафедрою
теоріїї держави і права Одеської національної юридичної академії,
заслужений юрист України.

Ониськів М. М., головний консультант з питань науково-юридичного
забезпечення Секретаріату Верховнолї Ради України.

Оніщенко Н. М., доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України.

Пазенок В. С., доктор філософських наук, член-кореспондент НАН України,
проректор Київського Інституту економіки, туризму і права.

Пацурківський П. С., доктор юридичних наук, професор, декан юридичного
факультету Чернівецького національного університету імені Юрія
Федьковича, член редколегії часопису «Проблеми філософії права», ел.
пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]” [email protected]

Попович М. В., академік НАН України, директор Інституту філософії ім.
Г.С. Сковороди НАН України, редактор часопису «Проблеми філософії
права».

Рабінович П. М., доктор юридичних наук, член-кореспондент АПрН України,
професор кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка, член
редколегії часопису „Проблеми філософії права”.

Рижко В. А., доктор філософських наук, директор Центру гуманітарної
освіти НАН України.

Савчук С. В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії
держави і права Чернівецького національного університету імені Юрія
Федьковича.

Селіванов В. М., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН
України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, член
редколегії часопису „Проблеми філософії права”.

Семенова Н. О., магістр права, пошукувач кафедри філософії права та
юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ України, в. о.
секретаря Української секції ІУЯ, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Сливка С. С., доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри теорії
та історії держави і права

Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Тарахонич Т.
І., кандидиат юридичних наук, доцент Київського університету права,
старший науковий

співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Тимошенко В. І., кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий
співробітник Інституту держави

і права ім. В.М. Корецького НАН України. Цюрупа М. В., доктор
філософських наук, професор.

Чміль Б. Ф., кандидат філософських наук, доцент, начальник кафедри
філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх
справ України, м. Київ.

Шаповал В. М., кандидат філософських наук, доцент, Національний
університет внутрішніх справ, м. Харків, ел. пошта: HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected] , HYPERLINK
“mailto:[email protected]” [email protected]

Шевченко Я. М., доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України,
зав. відділом цивільного і трудового права Інституту держави і права ім.
В. М. Корецького НАН України.

Шемшученко Ю. С., доктор юридичних наук, професор, академік НАН України,
іноземний член Російської академії наук, директор Інституту держави і
права ім. В.М. Корецького НАН України, редактор часопису „ Дроблеми
філософії права”, ел. пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected]

Шишко В. В., викладач Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС
України, ел. пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected]

Шкода В. В., доктор філософських наук, професор кафедри теорії культури
і філософії науки Харківського національного університету імені В. Н.
Каразіна, ел. пошта: HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected]

С О Д Е Р Ж А Н И Е

ВСТУПИТЕЛЬНОЕ СЛОВО РЕДАКТОРОВ

Шемшученко Ю. С. Актуальные проблемы философии права 7

Попович М. В. Право с точки зрения философа 10

Козловский А. А. Философия права как самосознание нации 12

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА КАК НАУКА

Костицкий М. В. Философия права как наука и научная дисциплина 17

Рабинович П. М. Наука философии права: к характеристики предмета и
методологии 22

Козюбра М. И. Место философии права в системе обществоведения (к вопросу
о

дисциплинарном статусе философии права) 27

Максимов С. И. Философия права как сфера сотрудничества юристов и
философов 33

Жоль К. К. К вопросу о предметной сфере и методах современной философии
права 37

Оборотов Ю. Н. Философия права и методология юриспруденции 41

Шишко В. В. Философия права в системе юридических наук 44

Оныськив М. Н.,

Рыжко В. А. Возможны ли «две» философии права? 48

Пазенок В. С. Философия и право 52

ФИЛОСОФИЯ ПРАВА И ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА

Бабкин В. Д. Взаимосвязь философии права и общей теории государства и
права 56

Онищенко Н. Н. Некоторые аспекты соотношения права и государства 61

Тимошенко В. И. Государство и право в неокантеанстве 64

ОБЩЕФИЛОСОФСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ПРАВА

Селиванов В. Н. Право в зеркале философии 67

Костенко А. Н. Основной вопрос правоведения с позиций социального
натурализма 72

Кузнецов В. И. Типы сложности права 79

Бурлай Е. В. Дуализм «естественного» и «позитивного» в
праве как философская

проблема 83

Гайдулин А. А. Культурно-исторические и методологические
основы философской

парадигмы 86

ФИЛОСОФСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ОТРОСЛЕВЫХ ЮРИДИЧЕСКИХ НАУК

Шевченко Я. Н. Проблемы гражданского права в связи с философией права 89

Пацуркивский П. С. Сущее и должное в финансовом праве: основные
типы доктринальных решений 91

Цюрупа М. В. Философско-правовые основы международного права в работах

Ш. Монтескье и Г. Гегеля 103

Максымюк А. Д. Социально-философские основания неотвратимости уголовной

ответственности несовершеннолетних 107

ГНОСЕОЛОГИЯ ПРАВА

Бандура О. А Некоторые аспекты взаимной связи ценности и истинности в
праве 111

Братасюк В. М. Интеллектуальный консенсус эпохи и развитие правового
мышления 116

ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВАЯ АНТРОПОЛОГИЯ

Гудыма Д. А. Философско-антропологический подход – методологический
фундамент

современной юридической науки 122

Бигун В. С. Человек в праве. Правовое человекопонимание как
философско-правовая

проблема 126

Шаповал В. Н. Социологические и антропологические измерения развития
философии

права в Украине 129

Шкода В. В.

Очерк правовой антропологии (на рус. яз.) 131

Брюггер В.

Тарахонич Т. И. Горбатенко В. П. Васильчук В. А. Донченко О. П.

ФИЛОСОФИЯ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА

Образ человека в концепции прав человека 136

АКСИОЛОГИЯ ПРАВА

Право и мораль в системе социальной регуляции 147

Справедливость как социально-правовая ценность 150

Формальная и реальная справедливость в концепции прав человека 154

Методологическая функция категории свободы в праве 157

ПРОБЛЕМЫ ЮРИДИЧЕСКОЙ ГЕРМЕНЕВТИКИ

Мережко А. А. Дудаш Т. И.

Юридическая герменевтика и методология права (на рус. яз.).

К вопросу об этимологии правопонимания

.159 .163

ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ КОНЦЕПЦИИ

Братасюк М. Г. Сливка С. С.

Савчук С. В. Иванюк Р. В.

Литвинов О. Н.

Губар О. М.

Естественно-правовая парадигма в постмодерной

философско-правовой мысли 167

Естественно-правовые истоки формирования позитивистской концепции 173

ЮРИДИЧЕСКАЯ СОЦИОЛОГИЯ

Юридическая социология и философия права 176

Специфика юридико-социологических факторов в правотворческом процессе
182

ПРОБЛЕМЫ МЕТОДИКИ ПРЕПОДОВАНИЯ ФИЛОСОФИИ ПРАВА

Проблемы истории философии права как научной дисциплины в контексте

возрождения отечественной философии права 184

Индивидуальные творческие задания как метод активизации студентов

в изучении курса «Философия права» 187

ВСЕМИРНЫЙ КОНГРЕСС МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ ФИЛОСОИИ ПРАВА И СОЦИАЛЬНОЙ
ФИЛОСОФИИ (ТУЮ

Максимов С. И. Семенова Н. А., Чмиль Б. Ф.

Право и политика в поисках баланса (на рус. яз.) 190

Ассоцифция философов права – неотъемлемая институциональная

составляющая успеха создания высоких правовых технологий 196

Конституция Международной ассоциации философии права

и социальной философии 202

ВСЕУКРАИНСКАЯ АССОЦИАЦИЯ ФИЛОСОФИИ ПРАВА И СОЦИАЛЬНОЙЙ

ФИЛОСОИИ (ВАФПСФ)

Бигун В. С. Бигун В. С.

Положение общественной организации «Всеукраинская ассоциация

философии права и социальной философии» (Проект) 206

Возрождение философии права в современной Украине

(на англ. яз.) 210

Предметный указатель 213

Именной указатель 217

Рубрикация жунала «Проблемы философии права» 221

Требования к публикациям 223

Информация об авторах 224

* Основою цієї статті, але не її повторенням, є моя німецькомовна
стаття: Brugger W. Das Menschenbild der Menschenrechte // Jahrbuch fuer
Recht und Ethik. – 1995. – № 3. – S. 121-134. Я хотів би подякувати
Гайнеру Білефе-льдту (Університет Білефельдта) та Джулії Декер (Правовий
центр Х’юстонського університету) за істотну допомогу в перекладі та
редагуванні цієї статті. Я присвячую цю статтю Філіпу Сельцніку
(Каліфорнійський університет, Берклі), який надихнув мене на глибші та
серйозніші роздуми, ніж можна судити з посилань на його роботи.

* «[Природа]… використовує два способи для розмежування націй та
попередження їхнього змішування — лінгвістичні та релігійні розбіжності.
Безперечно те, що вони можуть призвести до взаємної ненависті та
слугувати приводом для війн, однак в міру розвитку культури та руху
людей у напрямі до кращого узгодження своїх принципів, вони приводять до
порозуміння і миру. І… цей мир установлюється і зберігається з
допомогою рівноваги сил і надзвичайно жорсткого суперництва».

* Відзначаючи можливість непорозуміння щодо

концепції поколінь прав людини, Рідель підкреслює той

Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Резолюцією
217а (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН. 3 U.N. GAOR (Resolutions, part 1).

* Чимало визнаних прав людини містять положення

про обмеженість свого застосування. Навіть якщо текст і не містить таких
положень, завжди існує ймовірність

Належна процедура (due process – англ.) – принцип американського
конституційного права, за яким розгляд справ повинен відбуватися із
дотриманням норм процесуального та матеріального права (Прим. перекл.).

Саме через це Федеральний Конституційний Суд ФРН розглядає
конституційні права не тільки як захисні права, але також як позитивні
цінності, котрі повинні підтримуватися державою для того, щоб кожен член
суспільства міг реально скористатися цими правами. Цей погляд яскраво
представлений у справі Люта (Lueth), викладеній у праці Kommers D.[26,
p. 370] (конституційні права як суспільні цінності «значно підсилюють
… ефективну силу основних прав»).

* 3 цієї причини Федеральний Конституційний Суд ФРН наголошує на
внутрішній цінності людини.

* Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 16
грудня 1966 року, 999 U.N.T.S. 171

(вступив у дію 23 березня 1976 р.) // G.A. Res. 2200 (XXI), 21 U.N.
GAOR, Supp. (No. 16) 52.

* На думку Т. Рентча, спів-оригінальність означає, що обговорені
елементи є (1) непохідними один

від одного, (2) змістовно не виводяться один з одного та (3) є
незрозумілими у випадку, якщо вони не розглядаються у взаємозв’язку.

Подібний аргумент можна відшукати в новітній німецькій конституційній
історії. Ось так Д. Коммерс прокоментував формулу гідності людини, яка
викладена у ст. 1 Конституції ФРН 1949 р.: «Гідність людини базується на
одвічних правах, якими кожна людини наділена природою», – так читався
перший проект цієї статті на Хімзійській конференції, на якій
обговорювалася та приймалася Конституція ФРН. Згодом, працюючи у
Головному комітеті парламентської комісії, делегати від
Християнсько-демократичної партії запропонували дати цим «одвічним
правам» характеристику «даних Богом». Соціал-демократи та вільні
демократи виступили проти вживання такої термінології через її
значущість при тлумаченні конституційних термінів. У результаті з’
явилося ось таке більш стисле та нейтральне формулювання: «Гідність
людини є недоторканною»… Авторам проекту таким чином удалося уникнути
ідентифікації концепції людської гідності з якоюсь із філософських чи
релігійних ідеологічних шкіл. У тексті Конституції, здається, можна у
повноті віднайти різноманітні філософські перспективи…».

Интуитивизм близок к феноменологии права.

Якщо домінуючим вважати саме те праворозуміння, яке закріплене у
офіційно-державному правоназивання.

Участие в работе Конгресса автора данного анлитиче-ского обзора
оказалось возможным благодаря финансовой поддержке Международного фонда
«Відродження».

* * Технологія – сукупність способів отримання,

зміни стану, властивостей, форми деякої субстанції.

Повідомлення про попередній конгрес, що проходив в Амстердамі в 2001 р.
під назвою “Плюралізм і право” і аналіз деяких матеріалів конгресу, див.
[1, с. 147-152; 2, с. 175-176].

Сайт конгресу HYPERLINK “http://www.ivr2003.net/post-congress/”
http://www.ivr2003.net/post-congress/ , переклад Семенової Н.,
спеціальний дозвіл п. Печеника на переклад і публікацію отриманий.

For example, P. G. Redkin (1808-1891) studied in Berlin by G. W. F.
Hegel, P. I. Novgorodtsev (18661924) -in Berlin, L. Petrazycki
(1867-1931) – in Berlin and Heidelberg, E. V. Spektorsky (1875-1951) –
in Berlin, Goettingen, and Heidelberg, S. S. Dnistryansky (1870-1935) –
in Wien, to name a few.

Generally, nationality and territoriality are not good enough the
criteria for classifying philosophers. Thus, the fact that I. Kant lived
in Koenigsberg (presently, Kaliningrad), the town that in his times was
and is now under the rule of Russia, allows some to regard him as a
Russian philosopher. The life of Eugene Ehrlich presents another
example. This recognized sociologist of law, regarded as an Austrian
scholar, was born and almost entire life lived and died in Chernivtsi
(where, by the

PAGE 8

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 7

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 8

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 9

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 10

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 9

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 12

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 13

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 14

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 15

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 16

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 15

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 18

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 17

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 20

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 19

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 20

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 21

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 24

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 23

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 26

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 25

Проблеми філософії права. — 2003. — Том 1.

PAGE 26

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 27

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 28

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 32

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 31

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 35

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 33

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 38

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 39

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 40

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 41

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 44

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 45

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 48

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 47

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 50

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 51

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 52

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 53

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 54

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 55

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 56

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 55

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 56

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 57

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 58

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 57

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 58

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 59

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 60

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 59

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

бб

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

бб

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 62

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 63

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 66

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 65

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 68

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 67

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Основне питання правознавства з позицій соціального натуралізма

PAGE 70

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 71

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 72

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 71

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 74

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 73

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 74

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 75

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 80

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 81

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 84

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 83

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень

PAGE 86

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 87

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 88

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 89

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень

PAGE 92

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 91

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 96

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 95

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 100

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 99

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 102

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 110

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 111

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 101

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Деякі аспекти взаємного зв ‘язку цінностей та істини у праві

PAGE 104

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 105

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Деякі аспекти взаємного зв ‘язку цінностей та істини у праві

PAGE 115

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 115

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

ГНОСЕОЛОГІЯ ПРАВА

PAGE 106

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 107

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В.М. Братасюк

Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового мислення

PAGE 110

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 111

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 112

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 113

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Д. А. Гудима

PAGE 114

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 113

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Д.А. Гудима

PAGE 116

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 115

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 118

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

PAGE 117

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема

128

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

128

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

129

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

129

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В.М. Шаповал

130

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

130

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

131

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

131

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Очерк правовой антропологии

135

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

135

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

136

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

136

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В. Брюґґер

137

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

137

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В. Брюґґер

139

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

139

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Образ людини у концепції прав людини

140

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

140

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В. Брюґґер

143

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

143

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Образ людини у концепції прав людини

144

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

144

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Образ людини у концепції прав людини

146

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

146

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

147

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

147

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Право і мораль в системі соціальної регуляції

149

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

149

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

АКСІОЛОГІЯ ПРАВА

150

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

150

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Справедливість як соціально-правова цінність

152

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

152

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

В. П. Горбатенко

1ЗЗ

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

1ЗЗ

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

АКСІОЛОГІЯ ПРАВА

154

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

154

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини

156

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

156

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

АКСІОЛОГІЯ ПРАВА

157

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

157

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

О.П. Донченко

158

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

158

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

159

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

159

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

А.А. Мережко

162

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

162

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

163

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

163

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Т.І. Дудаш

164

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

164

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Т.І. Дудаш

166

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

166

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

167

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

167

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

М.Г. Братасюк

172

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

172

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

173

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

173

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Природно-правові джерела формування позитивістської концепції

ll5

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

ll5

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

176

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

176

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

С.В. Савчук

181

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

181

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ

182

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

182

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Р. В. Іванюк

183

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

183

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

184

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

184

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Проблеми історії філософії права як навчальної дисципліни в контексті
відродження вітчизняної філософії права

18б

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

18б

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

187

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

187

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Індивідуальні творчі завдання, як метод активізації студентів у вивченні
курсу філософії права

189

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

189

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

190

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

190

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

С.И. Максимов

195

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

195

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

196

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

196

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Н. О. Семенова, Б. Ф. Чміль

201

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

201

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

202

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

202

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Статут міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії

205

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

205

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

206

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

206

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Положення громадської організації “Всеукраїнська асоціація філософії
права і соціальної філософії” (Проект)

209

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

209

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

210

Проблеми філософії права. – 2003. – Том I

210

Проблеми філософії права. – 2003. – Том I

211

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

211

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

Revial of Philosophy of Law in Contemporary Ukraine

212

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

212

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

213

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

213

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

217

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

217

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

219

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

219

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

220

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

220

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

221

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

221

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

222

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

222

Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.

* Термін „природне право” використовується як альтернатива терміна
„природне право”, який має в правознавстві інший зміст.

* Наведені норми Конституції неодноразово лягали в основу конституційних
подань, звернень, а також рішень Конституційного Суду України (див. хоча
б: абз. 2 п. 3 мотив. част. Рішення № 6-рп / 2001 від

(справа щодо конституційності ст. 248 Циві-льно-процесуаль-ного кодексу
України), абз. 4 п. 2 мотив. част. Рішення № 7-рп / 2001 від 30.05.01
(справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 2 п. 2 мотив. част.
Рішення № 10-рп / 2001 від 20.06.01 (справа про виплату і доставку
пенсій та грошової допомоги), абз. 2 п. 3 мотив. част. Рішення № 12-рп /
2001 від 03.10.01 (справа про відшкодування шкоди державою), абз. 2 п.
1, абз. 6 п. 5.1 мотив. част. Рішення № 13-рп / 2001 від 10.10.01
(справа про заощадження громадян), п. 4 Окремої думки судді Єв-графова
П.Б. у справі про заощадження громадян (Рішення № 13-рп / 2001), абз.1
п. 4 мотив. част. Рішення № 15-рп / 2001 від 14.11.01 (справа щодо
прописки), абз.8 п.2 мотив. част. Рішення № 5-рп / 2002 від

(справа щодо пільг, компенсацій, гарантій), абз.6 п.3 мотив. част.
Рішення № 8-рп / 2002 від 07.05.02 (справа щодо підвідомчості актів про
призначення або звільнення посадових осіб), абз.10 п. 4 мотив. част.
Рішення № 10-рп / 2002 від 29.05.02 (справа про безоплатну медичну
допомогу)).

* Протягом останнього століття, – пише К. Вальвер-де, – проводились
інтенсивні дослідження у сфері глибинної психології, етнології та інших
гуманітарних наук. Кількість накопичених даних безмірна. Систематизувати
їх, осмислити, об’єктивно оцінити – завдання не з легких. Такою багатою
та невичерпною є ця істота, яка називається людиною” (Вальверде К.
Философская антропология. – М.: Христианская Россия, 2000. – С.11).

* Вінфрід Брюґґер (Winfried Brugger) (нар. 1950) вивчав право, філософію
і соціологію в Мюнхенському та Тюбінгенському університетах. 1980 р.
захистив докторську дисертацію у Тюбінгенському університеті. 1980-1981
навчався у магістратурі Каліфорнійського університету, Берклі (США).
Викладав у США, зокрема, в Джорджтаун-ському (1985, 1991-1992,
1998-1999, 2001), Х’юстонському (1998-1999) та Сан-Франциському (2002)
університетах. З 1987 р. працює на посаді професора: спочатку на
юридичному факультеті Мангеймського університету, а з 1992 р. й понині –
на посаді професора публічного права, загального державного права та
філософії права на юридичному факультеті Гайдельберзького університету.
Професор Брюґґер – автор близько двохсот праць, з яких вісім монографій,
серед яких такі, як «Образ права людини й політика відповідальності.
Внесок Макса Вебера в аналіз та обґрунтування прав людини» (1980),
«Основні права та конституційна юстиція в США» (1987), «Свобода
радіомовлення і конституційне тлумачення» (1991), «Вступ до публічного
права США» (1993), «Гідність людини, права людини, основні права»
(1997), «Лібералізм, плюралізм, комунітаризм. Дослідження легітимації
Основного закону» (1999), «Демократія, свобода і рівність. Дослідження
конституційного права США» (2002). Вчений є членом редколегій низки
відомих юридичних видань (серед яких «Das Staat», «Issues in Comparative
Public Law»), членом керівних органів низки організацій (серед яких
Німецький відділок Міжнародної асоціації філософії права та соціальної
філософії (IVR) тощо). Професор Брюґґер також є членом міжнародної
редакційного колегії українського часопису «Проблеми філософії
права».Переклад даної статті друкується з дозволу її автора на основі
оригінальної статті: Brugger Winfried. The Image of the Person in the
Human Rights Concept // Human Rights Quarterly. – 1996. – № 18. – P.
594-611. Переклад з англійської та німецької мов зроблено В. С. Бігуном.
Часткова редакція перекладу Р. М. Павленка.

* Звертаючись до цього підходу, я аргументував позицію, що положення про
необмежене право на притулок, яке існувало в Німеччині до 1993 р., не
може бути виправдане.

* Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права,
прийнятий 16 грудня 1966 р., 993 U.N.T.S. 3 (вступила в дію 3 січня 1976
р.), G.A. Res. 2200 (XXI), 21 U.N. GAOR, Supp. (No. 16) 49.

тивостей одного предмета (явища) на інші на основі ознаки, спільної для
обох членів, котрі співставляються.

Де він стверджує, що науковець зазвичай підбирає термін для позначення
певного поняття із вже наявних термінів, так чи інакше близьке по змісту
до винайденого поняття. Таким чином термін набуває нового смислового
відтінку, опираючись на вже існуючі.

* * Використовується термін “аутопоезіс”, введений біологом У. Матурано,
і буквально означає само-творчість, самовідтворення, у значенні
автономної та самовідтворювальної системи, яка створюється і
регенерується сама по собі.

курс на включення держави до ЄС як приклад інтегрального характер.

* “Метологія – система підходів, методів і способів наукових досліджень,
теоретичні засади їх використання при вивченні державно-правових явищ.”

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter