Волобуєв А.Ф. 2000 – Проблеми методики розслiдування розкрадань майна в сферi пiдприємництва (книга)

Волобуєв А.Ф. 2000 – Проблеми методики розслiдування розкрадань майна в
сферi пiдприємництва

Вступ

У нас корупція і злочинність, особливо в економічній сфері, є
породженням слабкості держави…

З інавгураційної промови Президента України

Л.Д.Кучми 30.11.1999 р.

З переходом від адміністративно-командної економіки до ринкової,
реформуванням відносин власності і розвитком підприємницької діяльності
на фоні загального зростання злочинності з’явилися нові економічні
злочини, які раніше були невідомі правоохоронним органам. Поступово
трансформуються і традиційні корисливі злочини, що є наслідком
закономірного процесу пристосування злочинності до нових економічних
умов. Злочинність все більше набирає організованих форм і ставить під
свій контроль окремі види господарчої діяльності. Цілком справедливим є
висновок, що особливістю організованої злочинності в країнах СНД є те,
що вона на відміну від організованої злочинності в інших державах,
знайшла фінансову опору в незаконному бізнесі.

Одним із злочинних посягань, що являють серйозну небезпеку для
нормального розвитку економіки, є розкрадання майна в сфері бізнесу, яке
здійснюється з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької
діяльності. Ці злочини вчиняються переважно з використанням механізму
розрахункових операцій, можливості чого надає володіння суб’єктом
підприємництва. Утворення кримінальної комерційної структури має на меті
одержання доступу, перш за все, до механізму розрахункових операцій для
скоєння розкрадань безготівкових грошових коштів. Наступним етапом цієї
діяльності є обертання злочинно одержаних коштів в готівку чи
конвертація в валюту з вилученням їх з легального обігу і розміщенням на
рахунках в іноземних банках, що пов’язано з вчиненням інших економічних
злочинів. В юридичній науці відбувається суттєве переорієнтування
уявлень про можливі форми і наслідки злочинних проявів у сфері
економіки.

Розкрадання майна в сфері підприємництва являють собою продуману і
узгоджену систему дій, з стійкими злочинними зв’язками і високою
ефективністю злочинної діяльності. Вона відрізняється від раніше відомій
слідчий практиці і дослідженої в криміналістиці економічної злочинності
рядом характерних рис:

1) утворенням або придбанням юридичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності для здійснення розкрадань та інших економічних злочинів;

2) вчиненням розкрадань та інших економічних злочинів організованими
групами, до складу яких, як правило, входять підприємці, працівники
банків, спеціалісти в області комп’ютерних технологій і т. ін.;

3) використанням для маскування злочинів різноманітних цивільно-правових
угод, фіктивних розрахункових операцій;

4) використанням в злочинній діяльності фальсифікованих банківських та
інших документів, новітніх технічних засобів;

5) використанням для досягнення злочинної мети недоліків чинного
законодавства, що регулює ті чи інші сторони підприємницької діяльності.

Цей різновид злочинів має підвищену суспільну небезпечність, що
обумовлюється наступними їх особливостями:

– вони завдають величезної матеріальної шкоди (майже кожний епізод
злочинної діяльності – це розкрадання в особливо великому розмірі);

– в своїй сукупності безпосередньо пов’язані з економічною і політичною
дестабілізацією обстановки в країні;

– фактично повністю носять організований характер;

– мають високий рівень латентності;

– мають властивість посиленого в порівнянні з загальнокримінальною
злочинністю корупційного впливу на суспільство.

В країнах з розвиненою ринковою економікою є загальновизнаним, що
злочинність у сфері бізнесу завдає суспільству набагато більшої шкоди,
ніж злочинність загальнокримінальна. Її наслідки вельми небезпечні як
для суспільства в цілому, так і для кожного його члена, оскільки
пов’язані, перш за все, з суттєвим зниженням життєвого рівня. Але ця
істина не така очевидна, тому що конкретні шахрайства в бізнесі, інші
економічні злочини не відчуваються безпосередньо кожним окремим членом
суспільства. Для їх виявлення і розслідування потребуються спеціальні
заходи з боку держави, а їм повинно передувати ретельне вивчення проявів
економічної злочинності з метою розробки спеціальних методик
оперативного виявлення і розслідування цих злочинів з відбиттям їх в
учбових програмах підготовки і перепідготовки юридичних кадрів.
Правоохоронні органи зараз відчувають гостру потребу у працівниках, які
підготовлені для боротьби зі злочинністю в нових економічних умовах.

Разом з тим існує ще одна проблема, на існування якої звертають увагу
криміналісти. Зокрема, на практиці спостерігається явна статистична
диспропорція між виявленням, розслідуванням і профілактикою різних видів
економічних злочинів. Вивчення цього питання показує, що окремі види
таких діянь стають об’єктом уваги правоохоронних органів, у той же час
деякі небезпечні економічні злочини залишаються поза полем зору як
практичних органів, так і криміналістичної галузі знання.

Сучасний стан розвитку наук кримінально-правового циклу характеризується
активним пошуком шляхів підвищення ефективності боротьби з економічною
злочинністю. В криміналістиці ці дослідження проводяться в плані
удосконалення відповідних методик розслідування, які базуються на
теоретичних основах, закладених Р.С.Бєлкіним, І.Є.Биховським,
І.Ф.Герасимовим, А.В.Дуловим, О.Н.Колесниченко, В.О.Коноваловой, Г.А.
Матусовським, І.Ф.Пантелєєвим, В.І.Шикановим, М.П.Яблоковим та ін. В
останні роки сформульована низка принципово нових тез, що мають значення
для формування методик розслідування злочинів у сфері економіки.
Розробка теоретичних і практичних проблем у цьому напрямку пов’язана з
роботами як вітчизняних, так і зарубіжних криміналістів – Г.А.
Матусовського, В.С.Овчинського, В. Білецького, В.М. Поповича, В.Д.
Ларичева, А.Н. Ларькова, П.С. Яні та ін. Цілком закономірним є
дослідження криміналістичних і кримінологічних проблем у боротьбі з
окремими групами злочинів в економічній сфері.

Ефективна боротьба з економічними злочинами неможлива без узагальнення
їх механізмів і ознак, без знання слідчими і оперативними працівниками
типових ситуацій, які складаються при розслідуванні, без використання
знань з правових основ підприємництва, фінансового, банківського права
тощо. Слідча практика свідчить, що фактично у кожному випадку виявлення
розкрадань майна у сфері підприємництва разом з ним простежується цілий
“букет” злочинних дій економічного характеру. Органічно пов’язані з
розкраданням економічні злочини на даний час, як правило, є
малодослідженими з кримінально-правової, кримінологічної та
криміналістичної точок зору. У зв’язку з цим правоохоронні органи часто
потрапляють у ситуації науково-методичного вакууму, з яких вони змушені
виходити шляхом спроб і помилок. Виникаючі в слідчій практиці труднощі
роблять необхідним подальше проведення глибоких наукових досліджень для
вирішення теоретичних і практичних проблем на шляху розробки ефективних
методик розслідування і попередження злочинів у сфері підприємництва.

У пропонованій монографії на основі аналізу існуючих наукових положень
щодо боротьби з економічною злочинністю, а також узагальнення слідчої
практики зроблена спроба вирішити низку теоретичних і практичних проблем
розслідування розкрадань майна та інших пов’язаних з ними злочинів,
побудови відповідних методик, обумовлених специфікою такого різновиду
людської діяльності, якою є підприємництво. Оскільки ці проблеми у
вітчизняній літературі на монографічному рівні розглядаються вперше і
деякі положення можуть носити дискусійний характер, автор буде вдячний
за зроблені зауваження і побажання.

Автор висловлює щиру подяку науковому консультанту – народному депутату
України, ректору Університету внутрішніх справ, доктору юридичних наук,
професору О.М. Бандурці, рецензентам – доктору юридичних наук, професору
Г.А. Матусовському, доктору юридичних наук, професору О.П. Снігерьову,
доктору економічних наук, професору Є.В. Ковальову, а також всім
співробітникам кафедри криміналістики, інших кафедр і відділів
Університету внутрішніх справ за допомогу в доопрацюванні монографії і
підготовці її до видання.

Розділ 1. Загальна характеристика розкрадань майна і пов’язаних з ними
злочинів у сфері підприємництва

…до економічної злочинності повинна належати, перш за все,
злочинність, що має як прямий мотив вигоду. Крім того, економічна
злочинність повинна мати тривалий характер, здійснюватися систематично і
в межах легальної господарчої діяльності, на основі якої виникають
злочинні діяння.

Б. Свенсон

1.1. Криміналістична характеристика злочинів, її зв’язок з
кримінально-правовою і кримінологічною характеристиками та їх
використання в окремій методиці розслідування

В загальній теорії пізнання є аксіомою: для того щоби пізнавальний
процес був успішним, він повинен здійснюватися не свавільно, а
підкорятися певним закономірностям. Істина може бути встановлена тільки
в тому випадку, коли вибір і застосування засобів пізнання відповідає:
1) характеристикам (особливостям) об’єкта пізнання; 2) завданням
дослідження; 3) умовам, в яких воно здійснюється. Ці закономірності в
повній мірі проявляються і при розслідуванні злочинів як різновиду
пізнавального процесу. Розслідування злочинів з точки зору вибору
засобів пізнання – слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (ОРЗ),
послідовності їх проведення залежить, перш за все, від особливостей
(характеристик) самих злочинів, що виступають об’єктом пізнання.
Відомості про злочини певних видів, що безпосередньо впливають на їх
розкриття і розслідування, в криміналістиці одержали назву
“криміналістична характеристика злочинів”.

Поява і використання поняття “криміналістична характеристика злочинів”
пов’язується з дослідженнями Л.О.Сергєєва і О.Н.Колесніченко. Так, Л.О.
Сергєєв, аналізуючи питання методики розслідування розкрадань майна у
сфері будівництва, звернув увагу і підкреслив виключно важливе значення
для розслідування знань про способи вчинення розкрадань; умови, в яких
вони вчиняються і особливості обстановки; особливості безпосереднього
об’єкту посягання; особливості суб’єкту і суб’єктивної сторони злочинів;
зв’язок розкрадань з іншими злочинами і діями, що не тягнуть
кримінального покарання; взаємозв’язки між названими групами обставин.
Для визначення цих відомостей О.Н.Колесніченко використав поняття
«загальна криміналістична характеристика даного виду злочинів».

Поява цього терміну була результатом осмислення і систематизації
положень тієї частини змісту окремих методик розслідування, де йшлося
про ознаки злочинів, які мали важливе значення для їх виявлення і
розслідування. Вже в перших роботах радянських криміналістів викладенню
рекомендацій з розслідування злочинів окремих видів передувало описання
(як правило, фрагментарне) цих злочинів, де йшлося про способи, місце,
час, обстановку їх вчинення та інші обставини. Це було цілком логічно,
оскільки для слідчого (органу дізнання) в кожному конкретному випадку
злочин є подією минулого, про яку на початковому етапі розслідування
може існувати мізерна кількість інформації. Крім того, окремі види
злочинів можуть бути дуже схожими на незлочинні діяння людей і навіть на
природні явища. Щоб полегшити вирішення завдань розслідування, слідчого
необхідно було озброїти знаннями про сутність і ознаки злочинів певних
видів. Але треба підкреслити, що характеристика злочинів в перших
роботах криміналістів не була систематизованою. Це були, як правило,
розрізнені положення, перелік яких не був постійним в окремих методиках
розслідування. Найчастіше найбільша увага приділялась способам вчинення
злочинів.

Поступово складалася структура методики розслідування окремих видів
злочинів, як частини криміналістики, набуваючи більш чіткої форми. Цей
процес проходив так би мовити у конкурентній боротьбі різних точок зору
і займав достатньо тривалий час у повоєнні роки. Але вже в підручниках з
криміналістики, виданих після реформування в Радянському Союзі
кримінального та кримінально-процесуального законодавства в 1959-1961
р.р., в структурі криміналістичної методики можна виділити два елементи:
1) загальні положення (розглядалися поняття методики розслідування; її
завдання і зміст; зв’язок з іншими частинами криміналістики);

2) методики розслідування злочинів окремих видів (викладалися положення
і рекомендації з розслідування злочинів).

У вказаних підручниках викладання матеріалу методик розслідування
злочинів окремих видів починалося з характеристики цих злочинів, яка
поєднувалася з визначенням обставин, що підлягали встановленню (предмета
доказування). Це був перший структурний елемент кожної окремої
криміналістичної методики. Але треба відзначити, що загальна
характеристика злочинів окремих видів давалася переважно в
кримінально-правовому аспекті, орієнтуючи слідчого на правильну
кваліфікацію діянь, що розслідуються. Описання видів злочинів та
предмету доказування при їх розслідуванні на основі структури складу
злочину забезпечувало системність матеріалу та віддзеркалення
комплексної природи практичної діяльності слідчого (вирішення завдань
кримінально-правового, кримінально-процесуального, кримінологічного та
криміналістичного характеру). Таким чином, в першому структурному
елементі кожної окремої методики розслідування домінуюче місце займали
положення з кримінального права, що було цілком логічним і зрозумілим.
Але з розвитком наукових досліджень щодо методики розслідування злочинів
виявилося, що кримінально-правової характеристики злочинів явно
недостатньо для вирішення багатьох криміналістичних завдань досудового
розслідування. Тому, з’явившись в кінці 60-х рр., поняття
«криміналістична характеристика злочинів» привернуло до себе увагу
науковців-криміналістів, було підтримане ними і згодом знаменувало появу
нового напрямку в криміналістичних дослідженнях.

Дослідження проблеми криміналістичної характеристики злочинів мало
велике теоретичне і практичне значення. Свідоцтвом цього було включення
до програми курсу «Криміналістика» самостійної теми «Криміналістична
характеристика злочинів». Крім того, цією програмою в структурі кожної
окремої методики розслідування як її першого елементу, вперше
передбачався розгляд елементів криміналістичної характеристики злочинів
окремого виду. В підручнику з криміналістики, виданому на основі нової
програми, з’явився розділ, який присвячувався цій темі. В ньому були
вперше сформульовані принципові положення, що визначали суттєвість
криміналістичної характеристики злочинів та її значення. Однак в цьому
розділі мали місце і деякі протиріччя, бо він включав окремі спірні
положення і загалом відбивав неоднозначність вирішення проблеми
криміналістичної характеристики злочинів

в літературі. Зокрема, криміналістична характеристика визначалася як
сукупність таких даних про злочин, які сприяють його розкриттю. При
цьому автор І.Ф.Пантелєєв підкреслював, що треба відрізняти
криміналістичну характеристику конкретного злочину і криміналістичну
характеристику виду або групи злочинів. Поряд з цим М.П. Яблоков
висловив думку про те, що може існувати і криміналістична характеристика
злочину взагалі.

Проблемі криміналістичної характеристики злочинів присвячена величезна
кількість статей, посібників, монографій. Практично кожний науковець,
який займався тими чи іншими питаннями методики розслідування вважав
своїм науковим обов’язком дати своє визначення поняття криміналістичної
характеристики злочинів, знайти нову трактовку її змісту. При цьому дуже
часто нові визначення даного поняття відрізнялися від інших чисто
редакційними особливостями. Така тенденція дала підстави Р.С. Бєлкіну,
І.Є. Биховському, А.В. Дулову звернути увагу на зайву теоретизацію і
ускладнення цієї проблеми, що утворює додаткові часто штучні труднощі.

З метою подолання існуючих розбіжностей відносно тлумачення змісту
криміналістичної характеристики злочинів О.Н. Колесніченко і В. Є.
Коновалова в спільній роботі на основі історичного аналізу різних точок
зору, підходів і результатів особистого дослідження сформулювали низку
принципових положень з цієї проблеми. По-перше, названі автори
визначили, що криміналістична характеристика – це відомості про
криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду. По-друге, це
система відомостей, яка спирається на структуру складу злочину
(кримінальне право) та відповідну структуру предмету доказування
(кримінально-процесуальне право). По-третє, це система відомостей, яка
включає дані про закономірні зв’язки статистичного характеру між
ознаками злочинів певного виду. По-четверте, це система відомостей, яка
слугує побудові і перевірці слідчих версій. Саме з урахуванням цих
положень авторами було сформульовано визначення поняття криміналістичної
характеристики як системи відомостей (інформації) про криміналістично
значущі ознаки злочинів певного виду, яка відбиває закономірні зв’язки
між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій

в розслідуванні конкретних злочинів.

Але незважаючи на безумовну конструктивність і переконливість пропозицій
О.Н. Колесніченко і В.Є. Коноваловой в криміналістичній літературі
триває дискусія про виділення криміналістичних характеристик злочинів
кількох рівнів. Так, А.Ф. Лубін розрізняє загальну, родову і видову
криміналістичні характеристики злочинів. При цьому названий автор тут же
відзначає, що в родовій характеристиці злочинів у сфері економіки не
можна зіставляти за криміналістично значущими ознаками наприклад,
фальшивомонетництво і розкрадання майна. Точка зору про доцільність
розробки трьохрівневої криміналістичної характеристики злочинів
останнього часу знаходить прибічників і серед українських криміналістів.

М.П. Яблоков поділяє раніше викладену в літературі точку зору про
існування, з одного боку, криміналістичної характеристики виду,
різновидності чи групи злочинів, а з другого – криміналістичної
характеристики окремого злочину. При цьому він визнає, що найбільш
інформативною і важливою щодо розкриття і розслідування злочинів є їх
видова криміналістична характеристика. Подвійне тлумачення цього терміну
використовується і у практичному посібнику для слідчих, підготовленого
колективом російських криміналістів за редакцією Н.А.Селіванова і
В.Н.Снєткова. Автор відповідного розділу (О.Я.Баєв) відзначає:
“Криминалистическая характеристика, составляемая на основе обобщения
уголовных дел определенной категории, называется типовой, а
складывающаяся в ходе расследования по конкретному делу –
индивидуальной». При цьому неважко виявити, що автор фактично називає
індивідуальною криміналістичною характеристикою результат розслідування
за кримінальною справою. Але результат розслідування за конкретною
кримінальною справою не є ще надбанням науки, а тільки джерелом
відомостей, що потребують аналізу, узагальнення. За кожною кримінальною
справою слідчий прагне не скласти “індивідуальну криміналістичну
характеристику злочину”, а встановити і доказати обставини його
вчинення, що мають кримінально-правове значення.

Безумовно, правильне твердження, що конкретний злочин – це одиниця
сукупності, яка зветься видом злочинів, і скласти типову характеристику
сукупності можна тільки в результаті дослідження одиниць. Однак
відомості про конкретний злочин є результатом конкретного акту
розслідування, який відбивається у матеріалах кримінальної справи.
Типова ж характеристика злочинів певного виду – це результат наукового
узагальнення багатьох кримінальних справ. Наука (криміналістична
методика) не може містити відомості про кожний конкретний злочин, вона
містить узагальнені відомості про види чи групи злочинів, на основі яких
формує свої рекомендації щодо їх розслідування. Тому поняття
“індивідуальна криміналістична характеристика злочину”, на наш погляд,
не несе корисного наукового навантаження і вносить тільки термінологічну
плутанину.

Багатозначність терміну «криміналістична характеристика» і відстоювання
цього багатьма авторами в літературі (в тому числі в навчальних і
практичних виданнях) породжує масу непорозумінь та суперечливостей як в
наукових дослідженнях, так і при викладанні навчального курсу
криміналістики. Внаслідок цього виникають теоретичні дискусії, які
відволікають увагу науковців від реальних потреб слідчої практики.
Зокрема, з виділенням трьох рівнів криміналістичних характеристик
злочинів виникла теоретична полеміка про їх місце в системі науки. При
цьому поряд з точкою зору про те, що криміналістична характеристика
злочинів – це елемент методики розслідування злочинів окремих видів, є
ще дві пропозиції: 1) винести криміналістичну характеристику злочинів за
межі криміналістики і об’єднати її з кримінально-правовою,
кримінально-процесуальною та кримінологічною характеристиками в єдину
міждисциплінарну сукупність знань; 2) розмістити її в методологічних
основах криміналістики.

Продовжує притягувати до себе увагу науковців і дискусія про
співвідношення криміналістичної характеристики злочину і предмету
доказування в методиці розслідування. Деякі криміналісти включають в
структуру окремих методик розслідування як самостійних її елементів
обставини, що підлягають доказуванню, і криміналістичну характеристику
злочинів. На наш погляд, є очевидним, що криміналістична характеристика
злочинів окремих видів за своєю суттю – ніщо інше як детальна
характеристика предмету доказування за окремими категоріями кримінальних
справ, свого роду криміналістична інтерпретація цієї
кримінально-процесуальної категорії. Якщо дотримуватися точки зору, що
це різні речі, то неминуче дублювання одних і тих же положень в методиці
розслідування. Більш того, термінологічна неточність призводить до
ситуації, коли зараз в криміналістичній науковій літературі, як
справедливо звернув увагу Р.С. Бєлкін, можна зустріти вирази типу
“криміналістична характеристика слідчої ситуації”, “криміналістична
характеристика знарядь злочину” тощо.

У зв’язку з цим треба підкреслити, що однією з найважливіших вимог, що
пред’являється до визначення наукового поняття з точки зору формальної
логіки, є його однозначність. Дійсно науковий термін повинен позначати
окремий об’єкт (явище, процес тощо) за принципом “один об’єкт – один
термін, другий об’єкт – другий термін”. Тому використання поняття
«криміналістична характеристика» в трьох значеннях не може вважатися
нормальним. Таке становище є ознакою недостатньої розробленості
понятійного апарату в криміналістичній методиці.

Для подолання невиправданої багатозначності термінології важливо
зрозуміти її джерела, причини. На наш погляд, використання терміну
«криміналістична характеристика» в кількох значеннях в значній мірі
обумовлюється трьома існуючими значеннями терміну «методика
розслідування». Так, О.Н.Колесніченко визначив методику розслідування
як: 1) частину науки криміналістики; 2) методику розслідування окремого
виду (чи різновидності) злочинів; 3) методику розслідування конкретного
злочину. Оскільки криміналістична характеристика є структурним
елементом методики розслідування цілком логічним є міркування типу:
«Якщо є методика розслідування конкретного злочину то повинна існувати і
криміналістична характеристика конкретного злочину». Таким чином,
багатозначність одного терміну тягне за собою багатозначність інших
термінів, які знаходяться в субординаційному зв’язку. А це робить
практично неможливим забезпечення теоретично чіткої конструкції наукових
досліджень. Тому подолання багатозначності термінології необхідно
починати з ключових термінів, до яких, безумовно, належить поняття
«методика розслідування».

Таким чином, що ж являє собою перш за все методика розслідування
злочинів (криміналістична методика)? Для однозначної відповіді на це
запитання необхідно звернутися до загального поняття «методика», яке в
етимологічному плані визначається як сукупність методів виконання якоїсь
роботи. Існує методика у вигляді описання методів виконання певної
роботи, правил і рекомендацій, тобто будь-яка методика – це належність
певної галузі знань. Криміналістична інтерпретація цього поняття не
міняє його суттєвості, а лише визначає характер роботи, для виконання
якої розробляється методика – розслідування того чи іншого виду
злочинів. Очевидно виходячи з цих положень, Р.С. Бєлкін визначив
криміналістичну методику як систему наукових положень і основаних на них
рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування і попередження
окремих видів злочинів. В цьому узагальненому визначенні відбита
суттєвість методики розслідування як частини науки (теорії). І воно, на
нашу думку, охоплює перші два тлумачення терміну «методика
розслідування» з приведених О.Н. Колесніченко. Адже методика
розслідування окремого виду злочинів є структурним елементом
криміналістичної методики як науки, тобто частиною цілого. Якщо виходити
з цього, то немає ніяких підстав надавати два різних значення терміну,
що розглядається.

Постає питання і про правомірність використання поняття «методика
розслідування конкретного злочину» (третє значення терміну). Справа в
тому, що при розслідуванні конкретного злочину ніяких рекомендацій не
формується. Це є конкретний акт практичної діяльності, виконання певної
роботи. В матеріалах кримінальної справи відбивається певна
послідовність дій слідчого, його рішень, які приймалися ним, виходячи з
аналізу конкретного злочину і конкретних ситуацій. При цьому слідчий
керується науковими рекомендаціями (методики розслідування злочинів
відповідного виду). Не можна ж вважати, що кожного разу слідчий формує
методику розслідування конкретного злочину. Вважаємо, що методика
розслідування злочинів формується тільки в результаті узагальнення
великої кількості кримінальних справ окремої категорії як сукупність
певних теоретичних положень і практичних рекомендацій.

Базуючись на цих міркуваннях, можна визначити, що використання терміну
«методика розслідування» відносно розслідування конкретного злочину може
бути тільки в переносному значенні і з ілюстративною метою, але ж не в
науковому розумінні. Виходячи з того, що багатозначність термінології
вносить складнощі у використання понятійного апарату науки, слід зовсім
уникати використання терміну «методика розслідування конкретного
злочину», як такого, що не несе корисного наукового навантаження.

Однією з причин багатозначності термінології, що використовується,
зокрема в криміналістичній методиці, є в певній мірі і те що деякі
ключові поняття визначаються тільки в загальному вигляді. Приведене
визначення Р.С.Бєлкіна поняття криміналістичної методики, на наш погляд,
правильне, але є занадто загальним. Якщо виходити з цієї дефініції,
зокрема не зрозуміло, в результаті вивчення якого об’єкту (і предмету)
формуються наукові положення методики і чим він відрізняється від
об’єктів інших частин криміналістики (наприклад, техніки і тактики). Це
породжує розбіжності, неточності в тлумаченні окремих понять і
теоретичних положень. Вважаємо, що чітке визначення об’єкту і предмету
криміналістичної методики дозволить подолати ці розбіжності, позбутися
багатозначності термінів, в тому числі поняття «криміналістична
характеристика».

Ідею визначення об’єкту дослідження в криміналістиці запропонував і
використав Г.А.. Матусовський для визначення місця криміналістики в
системі наук кримінально-правового циклу (кримінальне право,
кримінальний процес, криміналістика, кримінологія). На його думку,
названі правові науки, в тому числі криміналістика, мають спільний
об’єкт дослідження, який складається з двох взаємно пов’язаних але
протилежних видів людської діяльності: «злочинність –
кримінально-правова боротьба зі злочинністю». Кожна з наведених наук
вивчає в цьому об’єкті певну сторону, яка складає предмет її
дослідження. Такий підхід дозволяє, з одного боку, виходячи з єдиного
об’єкту вивчення, прослідкувати взаємний зв’язок споріднених наук, а з
другого – чітко визначивши предмети дослідження, розмежувати їх. Пізніше
Г.А. Матусовський дійшов висновку, що з визначенням двох частин об’єкту
дослідження, якими є «злочини» і «розслідування злочинів» з’являється
можливість усунення розбіжностей в розумінні суттєвості криміналістичної
характеристики та її елементів. Запропонований шлях, на наш погляд, є
перспективним щодо вирішення багатьох теоретичних проблем, в тому числі
проблеми суттєвості криміналістичної характеристики злочинів та її
структури.

Криміналістична методика за своїм змістом є сукупністю своєрідних
типових програм розслідування злочинів. Її практичні рекомендації
спираються на наукові положення, які формулюються в результаті вивчення
конкретного об’єкту – сукупності певних соціальних явищ. Головне
завдання методики – озброїти слідчого знаннями про те, які ситуації
можуть скластися при розслідуванні злочинів окремого виду і як треба в
них діяти, щоб досягти успіху. Тобто методика дає знання про те, які
слідчі дії та оперативно-розшукові заходи треба проводити і в якій
послідовності, в чому особливості їх підготовки і проведення. Тому
об’єктом дослідження методики перш за все є діяльність по розслідуванню
злочинів окремих видів. Але замало знати, як діяв слідчий в тій чи іншій
ситуації. Не менш важливо пояснити, чому саме певна послідовність
слідчих та інших дій привела до успіху, є найбільш доцільною. Очевидно,
що для відповіді на таке питання необхідно враховувати також і
особливості вчинення злочинів окремих видів (місце, час і обстановку,
способи злочинів і характерні для них сліди, особливості злочинців
тощо). Тому об’єктом вивчення методики (як і криміналістики в цілому) є
також і діяльність злочинців, структура якої в криміналістиці
визначається як механізм вчинення злочинів. Вона досліджує механізм
вчинення злочинів окремих видів, акцентуючи увагу на особливостях цих
злочинів, що мають суттєве значення для їх виявлення та розслідування.

Таким чином, криміналістична методика сприяє вивченню складного об’єкта,
в який входять два протилежні, але пов’язані між собою види людської
діяльності. Визначимо їх в логічній послідовності: 1) механізм вчинення
злочинів окремого виду; 2) розслідування злочинів окремого виду (див.
рис. 1).

Рис. 1.1. Об’єкт дослідження криміналістичної методики

Взаємний зв’язок між двома складовими частинами об’єкта криміналістичної
методики полягає у тому, що не тільки механізм вчинення злочинів (знання
про нього) впливає на слідчу практику, але і навпаки – слідча практика,
становлячись відомою злочинцям, викликає відповідну трансформацію
механізму вчинення злочинів в той чи інший бік.

У зв’язку з цим треба відзначити, що поняття механізму злочину в
криміналістиці є спорідненим з поняттям складу злочину в кримінальному
праві, оскільки обидва вони сформувалися в результаті вивчення спільного
об’єкту – злочинності, але під різними кутами зору. Використовуючи це
поняття, криміналістика акцентує увагу на функціональному боці
протиправної діяльності як системи детермінованих діянь і відносин на
шляху досягнення злочинної мети (наставання злочинного результату). Тому
поняття механізму злочину є більш широким за своїм змістом у порівнянні
з поняттям складу злочину. Структуру механізму злочину як певної системи
найбільш точно, на наш погляд, визначив Р.С.Бєлкін, який до його
елементів відносить: 1) суб’єкт злочину; 2) ставлення суб’єкта злочину
до своїх дій, їх наслідкам, до своїх співучасників; 3) предмет
посягання; 4) спосіб злочину, як систему детермінованих дій; 5)
злочинний результат; 6) місце, час та інші обставини, що відносяться до
обстановки злочину; 7) обставини, що сприяють або перешкоджають вчиненню
злочину; 8) поведінку і дії осіб, що випадково стали учасниками події;
9) зв’язки і відносини між діями (способом злочину) і злочинним
результатом, між учасниками події, між діями і обстановкою, суб’єктом
злочину і предметом посягання та іншими.

Відповідно до структури об’єкта повинен визначатися і предмет
дослідження криміналістичної методики, до якого належать перш за все
певні закономірності тих видів діяльності, що вивчаються. Саме
закономірності, що властиві об’єкту пізнання, як підкреслює І.Д.
Андрєєв, в перетвореному і обміркованому вигляді слугують основою
формування прийомів та правил, якими повинен керуватися суб’єкт в
процесі пізнання.

В процесі вивчення двох протилежних видів людської діяльності методика в
кожній його складовій частині встановлює певні суттєві зв’язки,
залежності, що регулярно повторюються. При дослідженні механізму
злочинів окремого виду встановлюються психофізіологічні особливості
злочинців даної категорії, їх вплив на вибір способів досягнення
злочинної мети, місця, часу і обстановки вчинення злочину, а також на
утворення характерних його слідів. Повторюючись в багатьох кримінальних
справах окремої категорії, названі елементи при їх узагальненні
дозволяють виявити стійкі залежності і зв’язки між ними. Це дає змогу
визначити певні тенденції в механізмі вчинення злочинів окремих видів і
врахувати при розробці рекомендацій по їх розслідуванню. Названі
залежності і зв’язки між елементами механізму злочинів можуть бути
визначені як закономірності механізму вчинення злочинів окремих видів.
Вони входять в предмет дослідження криміналістичної методики і знаходять
відображення в її наукових положеннях.

В процесі вивчення методикою діяльності по розслідуванню злочинів
окремих видів (другої частини об’єкту) також виявляються залежності,
пов’язані з виникненням слідчих ситуацій та їх детермінуючим впливом на
черговість і особливості проведення слідчих дій і оперативно-розшукових
заходів. Названі закономірності теж входять в предмет вивчення
криміналістичної методики.

Таким чином, в предмет криміналістичної методики відповідно структурі її
об’єкту входять дві групи закономірностей: 1) закономірності механізму
злочинів окремого виду; 2) закономірності розслідування злочинів
окремого виду (див. рис. 1.2).

Закономірності механізму Закономірності розслідування злочинів окремого
виду злочинів окремого виду.

Рис. 1.2. Предмет дослідження криміналістичної методики

Знання, накопичені в результаті пізнання об’єкту і предмету дослідження
методики, знаходять своє втілення у вигляді певних наукових положень,
які і є основою розробки практичних рекомендацій по розслідуванню
злочинів окремих видів.

Треба підкреслити, що чітке визначення об’єкту і предмету дослідження
криміналістичної методики є необхідною умовою однозначного тлумачення
окремих її наукових положень, структури її змісту. Безумовно, одним з
найважливіших з них є криміналістична характеристика злочинів, яка
виступає елементом кожної методики розслідування злочинів окремого виду.
За своїм змістом криміналістична характеристика – це знання (відомості),
накопичені в результаті вивчення механізму вчинення злочинів окремого
виду, його внутрішніх зв’язків і залежностей. Тому її структура як
система знань детермінована структурою механізму вчинення злочинів як
об’єкту пізнання.

З урахуванням вищевикладеного криміналістична характеристика злочинів
може бути визначена як наукові положення окремої методики розслідування,
що являють собою систему відомостей про елементи механізму вчинення
злочинів певного виду чи групи, в яких відбиваються закономірні зв’язки
між цими елементами і які використовуються для розробки наукових
рекомендацій, а також побудови і перевірки версій при розслідуванні
конкретних злочинів.

Як підкреслювалося раніше, структура відомостей криміналістичної
характеристики злочинів відбиває структуру об’єкту пізнання – механізму
вчинення злочинів певних видів чи груп. Тобто елементами
криміналістичної характеристики злочинів є відомості про елементи
механізму їх вчинення. Виходячи з цієї концепції, неможливо поділяти
точки зору, що до змісту криміналістичної характеристики злочинів
входить опис типових слідчих ситуацій. Вважаємо, що поняття слідчих
ситуацій склалося як результат накопичення відомостей про другу частину
об’єкту дослідження криміналістичної методики – розслідування злочинів
окремого виду. Слідчі ситуації характеризують не механізм вчинення
злочинів, а процес їх розслідування, а тому повинні розглядатися в
методиці окремо від криміналістичної характеристики злочинів, зокрема в
зв’язку з порушенням кримінальної справи і на певних етапах
розслідування.

В залежності від деталізації описання елементів механізму злочинів,
визначення закономірних зв’язків між ними на основі статистичного
обрахування, а також використання положень інших наук
кримінально-правового циклу в літературі криміналістичні характеристики
злочинів класифікуються на види. Зокрема, виділяються повні
криміналістичні характеристики злочинів, скорочені (неповні) і загальні.

До повних криміналістичних характеристик злочинів належать ті з них, в
яких містяться відомості про всі елементи механізму вчинення злочинів
певної різновидності чи групи з визначенням закономірних зв’язків між
цими елементами на основі статистичних даних. В цьому випадку
закономірні зв’язки між елементами механізму злочинів певної категорії
визначаються у вигляді відсотків частоти їх виявлення в певній кількості
кримінальних справ, що піддавалися узагальненню. Наприклад, в
криміналістичній характеристиці умисних вбивств міститься таке
положення: якщо було вбито особу чоловічої статі віком до 17 років, то в
88,9 % таких випадків вбивцею був неповнолітній у віці до 16 років, який
входив

(в 75 %) до друзів чи приятелів вбитого (за матеріалами Л.Г. Видонова).
Тут у конкретних цифрах (відсотках) зафіксовано вірогідно-статистичну
закономірність, яка вказує, що при наявності певної ознаки одного
елементу механізму злочину є висока вірогідність наявності відповідної
ознаки другого елементу. Ці дані було одержано в результаті узагальнення
великої кількості кримінальних справ про умисні вбивства.

Подібні положення, являючи собою узагальнений досвід, призначені для
безпосереднього практичного використання при розслідуванні конкретних
злочинів як основа для висунення і перевірки версій, що є типовими для
певної категорії кримінальних справ. Це має особливе значення в випадках
недостатньої кількості (і якості) вихідних даних про злочин.

Розробка повних криміналістичних характеристик, на нашу думку, можлива
тільки відносно достатньо вузької групи злочинів певного виду. Вважаємо,
що це обумовлено кількома причинами. По-перше, в більшості видів
злочинів можуть бути виділені окремі їх групи, які суттєво відрізняються
одна від одної криміналістично значущими деталями механізму їх вчинення.
Об’єднання їх в одній повній криміналістичній характеристиці неможливе
без зниження достовірності даних. По-друге, визначення закономірних
зв’язків між елементами механізму злочинів певної групи у вигляді
кількісних показників (у відсотках) потребує, як правило, суцільного
дослідження генеральної сукупності кримінальних справ окремих категорій
у певному регіоні і за визначений період. По-третє, в матеріалах
кримінальних справ знаходять відображення не всі відомості про механізм
злочинів, а це потребує додаткових соціологічних методів збору
інформації. Названі обставини обумовлюють величезні затрати часу на
проведення подібних досліджень, результати яких з плином часу втрачають
свою цінність.

Маючи на увазі вимоги, що пред’являються до повних криміналістичних
характеристик злочинів, окремі автори приходять до висновку, що цілком
«зрілих» і придатних для безпосереднього практичного використання
криміналістичних характеристик на даний час ще не існує. На наш погляд,
розробка повних криміналістичних характеристик злочинів, враховуючи її
складність і обсяг, є сферою діяльності не окремих науковців, а
науково-дослідних колективів. Стосовно розкрадань майна у сфері
підприємництва, вважаємо доцільним і можливим розробку повних
криміналістичних характеристик розкрадань, що вчиняються в окремих видах
підприємницької діяльності: виробничій, торговельно-закупівельній,
страховій, банківській та ін.

Неповні (скорочені) криміналістичні характеристики містять описання
особливостей злочинів окремої різновидності чи групи з визначенням
наявності закономірних зв’язків між окремими елементами їх механізму.
Але визначення закономірних зв’язків на відміну від повних
криміналістичних характеристик не спирається на статистичні дані. Тут
використовуються не конкретні цифри, а поняття типу «найчастіше»,
«вірогідніше всього». Наприклад, в методиці розслідування крадіжок з
квартир міститься таке положення: якщо проникнення в квартиру здійснено
шляхом підбору ключа або використання відмички, то найбільш вірогідно,
що крадіжку вчинив крадій-професіонал, як правило, раніше судимий (за
матеріалами С.В.Виноградова, В.Є.Капітонова, В.П.Петруньова).
Безпосередньою основою для подібних висновків є знання, одержані в
результаті практичної діяльності або вивчення кримінальних справ певної
категорії, але без відповідного статистичного обрахування.

Не дивлячись на те, що неповні криміналістичні характеристики злочинів
виглядають менш достовірними в порівнянні з повними, вони мають велике
практичне значення. Показ в такій криміналістичній характеристиці
високої вірогідності наявності певних обставин та їх ознак, закономірних
зв’язків між ними допомагають слідчому в побудові версій, плануванні
розслідування, визначенні тактики проведення слідчих дій.

Загальні криміналістичні характеристики містять описання механізму
злочинів окремого виду, які можуть бути розподілені на більш-менш вузькі
групи. Основою для внутрішньовидової класифікації злочинів може бути,
наприклад, галузь господарської діяльності, особливості суб’єкту
злочину, предмету посягання тощо. Такі криміналістичні характеристики
узагальнюють ознаки кількох внутрішньовидових груп злочинів і пов’язані,
як правило, з використанням положень інших наук кримінально-правового
циклу, які мають значення для розслідування. Справа у тому, що такий
об’єкт дослідження як злочинність вивчається різними науками і під
різними кутами зору. В результаті сформувалися предметні
кримінально-правові, кримінологічні і криміналістичні характеристики
злочинів окремих видів, положення яких можуть ефективно
використовуватися в практичній діяльності по розслідуванню злочинів.

Кримінально-правова характеристика злочинів знаходить своє втілення у
вченні про склади злочинів окремих видів, їх особливості та теорії
кваліфікації. Ці положення кримінального права разом з положеннями
кримінально-процесуального права (вчення про предмет доказування)
складають теоретико-правову основу розробки криміналістичних
характеристик злочинів окремих видів і рекомендацій щодо їх
розслідування.

Кримінологічна характеристика злочинів містить описання поширеності
злочинів певного виду, їх різновидностей, типових способів вчинення, їх
мотивацію, місце і час, а також особливості суб’єктів злочинів. Вказані
положення мають виключно важливе значення для профілактичної діяльності
слідчого при розслідуванні злочинів окремих видів, а тому повинні
враховуватися при розробці відповідних методик.

Таким чином, можна констатувати як результат інтеграції наук
кримінально-правового циклу формування загальних характеристик злочинів
окремих видів, побудованих на взаємному зв’язку і взаємному проникненню
предметних характеристик злочинів. Практичне використання загальних
характеристик злочинів повинно забезпечувати всебічність розслідування
злочинів.

Слід відзначити, що створення загальних характеристик злочинів окремих
видів, як правило, передує розробці повних криміналістичних
характеристик, створюючи теоретичні та методичні основи для більш
глибоких досліджень. Цей процес є притаманним розробці проблемних питань
розслідування економічних злочинів, зокрема розкрадань майна та
пов’язаних з ними злочинів, що вчиняються з використанням правового
статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Злочинність пристосовується
до нових економічних умов, породжуючи нові форми кримінальних проявів.
Труднощі, виникаючі в слідчій практиці пов’язані, зокрема, з
криміналізацією окремих напрямків економічної діяльності і ставлять на
порядок денний оновлення методик виявлення і розслідування економічних
злочинів. Вирішення цієї проблеми знаходиться у площині проведення
наукових досліджень для створення криміналістичних характеристик
економічних злочинів і розробки ефективних рекомендацій щодо їх
розслідування і попередження.

Структура криміналістичної характеристики розкрадань майна у сфері
підприємництва, як відзначалося, базується на елементах складу злочину
даного виду. Однак криміналістична характеристика злочинів значно ширша
за кримінально-правову характеристику, оскільки вміщує описання не
тільки обставин, що мають значення для правильної кваліфікації, але і
більш дрібних деталей їх механізму, що важливо для виявлення і
розслідування цих злочинів. В цьому відношенні треба підкреслити і те,
що окремі елементи механізму злочинів, що знаходяться в закономірному
зв’язку з криміналістичної точки зору можуть характеризуватися сумісно.
Виходячи з даних положень, криміналістична характеристика розкрадань
майна і пов’язаних з ними злочинів може розглядатися як система
відомостей про такі елементи механізму їх вчинення:

предмет посягання (безготівкові грошові кошти, готівка, валюта,
товарно-матеріальні цінності);

обставини злочину (загальноекономічні і правові умови підприємницької
діяльності, стан контролю з боку відповідних державних органів, місце
знаходження суб’єктів підприємництва та існування між ними певних
відносин і т. ін.);

способи підготовки, вчинення і приховування розкрадання (прийоми
створення сприятливих умов для заволодіння майном, прийоми
безпосереднього заволодіння майном та його використання, заходи щодо
маскування розкрадання, вчинення супутніх розкраданню злочинів);

наслідки розкрадання (наявність матеріальної шкоди, документів та
речових доказів, свідчень осіб, що вказують на протиправне заволодіння
майном);

особливості суб’єкта розкрадання та супутніх злочинів
(підприємця-фізичної особи, посадових осіб і службовців юридичної особи
– суб’єкта підприємництва);

особливості потерпілого від розкрадання (підприємця, окремих громадян).

Принципові можливості використання в розслідуванні економічних злочинів
закономірних зв’язків між елементами їх криміналістичної характеристики,
як відзначається у криміналістичній літературі, полягає в тому, що коли
відомі одні обставини, то припускається з великою вірогідністю існування
інших. Наприклад, якщо на початку розслідування встановлено певний
спосіб розкрадання, то, ґрунтуючись на відповідних положеннях
криміналістичної характеристики, можна судити про коло осіб, які можуть
бути причетні до цього злочину.

1.2. Підприємництво як об’єкт кримінологічного та криміналістичного
аналізу

Капітал боїться відсутності прибутку або занадто маленького прибутку, як
природа боїться порожнечі… Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден
на усяке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50
відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він
нехтує всі людські закони, при 300 відсотках немає такого злочину, на
який він не ризикнув би, хоча б з остраху шибениці.

К. Маркс

Суспільство, яке розвивається на основі ринкової економіки повинно
усвідомлювати, що ринкові відносини поряд з багатьма позитивними рисами
мають і негативну сторону – вони сильно детермінують злочинність.
Державі слід це враховувати і бути готовою відповідним чином реагувати
на те, що економічна свобода неодмінно буде використовуватися ділками з
кримінальною спрямованістю. Це потребує в свою чергу переосмислення
багатьох теоретичних положень юридичних наук. Явища, які позначаються
поняттями “ринок” і “економічна злочинність”, тісно між собою пов’язані
і впливають одне на одне. Тому підприємництво заслуговує уваги як об’єкт
дослідження наук кримінально-правового циклу.

Одним з найважливіших принципів ринкових перетворень є свобода
економічного суб’єкта і всіляке заохочення підприємництва. Відповідно до
Закону України “Про підприємництво” це – самостійна ініціатива,
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання
прибутку. Підприємництво є двигуном розвитку економіки, але несе з собою
і певні кримінологічні та криміналістичні проблеми в попередженні,
виявленні та розслідуванні економічних злочинів. Зокрема, в цій сфері
вчиняються різноманітні злочини з використанням статусу суб’єкта
підприємницької діяльності, при виявленні і розслідуванні яких
правоохоронні органи стикаються з певними труднощами. Для ефективної
боротьби з цими злочинами необхідно враховувати як економічну суттєвість
підприємництва, його позитивну роль в суспільстві, так і його
криміногенність, вплив окремих рис підприємництва на злочинність,
методику виявлення і розслідування злочинів. На даний час підприємницька
діяльність є малодослідженою проблемою в науках кримінально-правового
циклу, що обумовлює необхідність розглянути низку положень, які мають
принципове значення для розслідування економічних злочинів, прийняття
правильних рішень за кримінальними справами.

Уяву про місце підприємництва в економіці та його роль можна одержати з
аналізу функцій підприємця. По-перше, підприємець бере на себе
ініціативу об’єднання матеріальних ресурсів і праці найманих працівників
в єдиний процес виробництва товарів та надання послуг. Прагнучи одержати
прибуток, він є ініціатором організації того чи іншого виду виробництва
і одночасно посередником, який з’єднує всі ресурси для його здійснення.
Таким чином, підприємець – це рушійна сила всякого виробництва.
По-друге, підприємець є особою, яка бере на себе відповідальність за
прийняття рішень в процесі виробництва. Найчастіше ці рішення творчі,
нешаблонні. По-третє, підприємець приймає рішення найчастіше в умовах
невизначеності, відсутності повної інформації про стан справ на ринку.
Ніхто не може гарантувати йому прибуток в справі, якою він займається,
тобто, його старання можуть привести до успіху – прибутку, а можуть і до
збитків або навіть до банкрутства. Отже, підприємець – це особа, яка
постійно ризикує своїм часом, працею, діловою репутацією і вкладеними
коштами. По-четверте, підприємець, який прагне уникнути збитків і
банкрутства, одержати прибуток, найбільше зацікавлений в тому, щоб
продуктивно використовувати техніку, технологію, організацію
виробництва, кваліфіковані кадри найманих працівників і виробляти товари
і надавати послуги, конкурентноздатні на ринку. Саме підприємець за
своєю природою може і повинен бути новатором виробництва.

Виходячи з функцій підприємця в організації виробництва, можна зробити
висновок, що підприємці – це люди, які володіють такими рисами: а)
ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських і
нетрадиційних ідей; б) готовність піти на ризик; в) гнучкість та
прагнення до постійного оновлення виробництва;

г) цілеспрямованість та наполегливість.

Підприємець забирає на себе вирішення найскладніших економічних завдань,
які в командно-адміністративній економіці намагалася вирішувати держава
за допомогою свого бюрократичного апарату. І як показує міжнародний
досвід, підприємці справляються з цим значно краще, забезпечуючи
динамічне і ефективне функціонування економіки. Але відбувається це
тільки тоді і там, де держава уникає методів адміністративного впливу на
підприємців, а будує свої відносини з ними, використовуючи обмірковану і
виважену податкову та фінансово-кредитну політику (встановлення розумних
ставок податків і відсотків на державні кредити, цільових дотацій,
валютних курсів, розмірів економічних санкцій тощо).

Разом з тим треба враховувати і ту реалію, що при певних умовах на
правопорушення, в тому числі і злочин, може піти і добропорядний
підприємець. На цю обставину звертають увагу кримінологи країн навіть з
високою культурою підприємництва. Наприклад, у 1990 р. в США була
проведена перевірка сорока п’яти з ста найбільш великих підрядників
міністерства оборони на предмет подання завищених рахунків. В результаті
було виявлено, що керівництво таких відомих компаній, як “Дженерал
електрик”, “Боїнг”, “Рокуел інтернешнл”, “Сперрі Корпорейшн” і
“Мак-Доннел Дуглас” регулярно подавали відомості про понаднормові
роботи, фальсифікували наряди на окремі види робіт, завищували обсяги
робіт, подавали уряду рахунки за понаднормові роботи окремих своїх
керівників, включаючи рахунки за членство в різних клубах і навіть за
білети до Метрополітен Опера.

Подібні факти непоодинокі і свідчать про певні тенденції в суспільстві,
яке розвивається на основі вільного підприємництва. Бізнес за своєю
природою потенційно схильний до правопорушень і безумовно містить
широкий спектр “білокомірцевої” злочинності. Історичний досвід свідчить
про те, що будь-який підприємець потенційно схильний до порушення
закону. Адже основним принципом його діяльності є прагнення особистого
успіху, розмір якого визначається розмірами прибутку. Непомірне
зростання потреб підприємця досягає врешті-решт такого рівня, коли
задовольнити їх тільки законними шляхами стає неможливо. І ось тоді риси
підприємця, розглянуті в позитивному аспекті (ініціативність, готовність
піти на ризик, гнучкість та ін.), починають працювати в зворотному
напрямку і наносити шкоду економіці і суспільству в цілому. На думку О.
Бандуровича, в умовах нашої дійсності можна говорити про існування
такого феномену, як соціальна аномія. Це поняття визначає такий
соціальний стан, коли старі соціальні норми втратили своє регулююче
значення, а нові ще не виникли чи ще офіційно не встановилися, або не
стали загальноприйнятими. В такій ситуації неможливо досягти економічної
мети законними засобами, що спонукає підприємців до пошуку незаконних
методів задоволення своїх потреб. Підприємництво в ситуації реальної
аномії, недієздатності існуючого законодавства найчастіше реалізується у
формі економічної злочинності, яка є порушенням інституційних
економічних норм з метою одержання вигоди. Тому держава повинна не
тільки заохочувати підприємництво та утворювати сприятливі для цього
умови, а і усувати детермінуючі економічну злочинність фактори,
використовуючи для боротьби з нею кримінально-правові засоби. Це
передбачає необхідність проведення достатньо глибоких кримінологічних,
кримінально-правових та криміналістичних досліджень, зокрема, з метою
розробки ефективних методик виявлення, розслідування та попередження
економічних злочинів.

Економічна злочинність в країнах СНД – це проблема, ядро якої складають
умови підприємництва та оподаткування. Характеристика сучасних умов
підприємництва в Україні має переважно негативне забарвлення.
Правопорушення в сфері підприємництва пов’язуються, перш за все, з
утворенням та функціонуванням тіньової економіки, ресурси якої в
Україні, за окремими оцінками, співвідносні з ресурсами економіки
легальної. Тіньова економіка – це господарська діяльність, яка внаслідок
певних причин і умов прагне уникнути контролю з боку держави. За даними
офіційної статистики, вже на початок 1996 р. поза банківською системою
знаходилося 40% всієї грошової маси. І масштаби відтоку грошей з
банківського обігу, за оцінкою радника голови НБУ В. Лисицького,
продовжували збільшуватись.

На думку вчених і спеціалістів, основними факторами, що детермінують
посилення і зростання тіньового сектору економіки на сучасному етапі є:

1) тяжкий податковий прес, антагоністичний з зацікавленістю та
можливостями переважаючої кількості підприємців;

2) безконтрольне зростання кількості кримінальних структур,
безконтрольність їх діяльності, поширення сфери їх впливу, в тому числі
інтеграція організованої злочинності з суб’єктами економічної
діяльності;

3) пасивна згода держави на легалізацію кримінальних авторитетів, в тому
числі в суспільно-політичному житті;

4) правова незахищеність суб’єктів підприємницької діяльності від
зловживань, утискань, протидії та вимагання з боку чиновників державного
апарату;

5) відсутність стабільного та збалансованого законодавства, яке б чітко
регламентувало економічну діяльність;

6) правовий нігілізм самої влади і населення держави.

З накопиченням значних капіталів у тіньовій економіці, в осіб що
контролюють ці капітали, з’являється можливість монополізувати окремі
види підприємницької діяльності, впливати на державні структури,
політичні партії, пресу тощо. Таким чином, складається економічний базис
широкомасштабної організованої злочинності. На відміну від розвинутих
країн Заходу природа організованої злочинності в країнах СНД має свої
особливості, пов’язані з проведенням ринкових реформ. Приватизація
привела до того, що частина власності фактично безоплатно потрапила до
рук ділків, діяльність яких з самого початку спрямовувалася на виведення
прибутків в “тінь”. Для цього утворюється система посередницьких
комерційних структур (часто фіктивних), які в збиток приватизованому
підприємству привласнюють більшу частку прибутків, переводячи їх за
кордон або в готівку для особистих і кримінальних потреб засновників.

За розрахунками, проведеними експертами Українського центру економічних
і політичних досліджень, обсяг тіньової економіки в Україні на початок
1998 р. знаходився в межах 60% від внутрішнього валового продукту.

Перевірки діяльності підприємницьких структур, які періодично
проводяться органами внутрішніх справ та податкової адміністрації
показують, що такі правопорушення, як торгівельна діяльність без
реєстрації, торгівля без документів на якість товару, недодержання
правил про касові операції, приховування прибутку, шахрайство та інші є
масовими на споживчому ринку.

Аналіз діяльності спільних підприємств (СП) в країнах СНД показує, що
майже половина з них фактично не працюють. Справа в тім, що в багатьох
випадках вони створювались не для розвитку спільного виробництва чи
торгівлі, а для проведення незаконних операцій. У зв’язку з цим, звертає
на себе увагу той факт, що співзасновниками іншої частини СП (діючих)
часто є зарубіжні комерційні фірми, які самі зареєструвалися у себе на
батьківщині за 2-3 місяці до утворення СП в Росії, Україні чи інших
країнах СНД і в окремих випадках навіть не встигли сплатити податки.
Спостерігається й тенденція створення спільних підприємств з метою
отримання різноманітних кредитів та приховування валютних коштів за
кордоном. Набувають поширення факти, коли СП створюються не для
здійснення статутної діяльності, а для разових, як правило,
зовнішньоекономічних операцій на користь іноземного партнера, після
проведення яких вони ліквідуються. За даними Координаційного комітету по
боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України,
70% валютного прибутку в Україну не надходить, а осідає на рахунках
закордонних банків, відкритих на підставних осіб, і лише 10% валютних
коштів, що надходять, використовуються для розвитку виробництва. Саме
такі фірми і намагаються не тільки одержати капітал за рахунок різного
роду протиправних комбінацій, але і легалізувати на ринку країн СНД свої
кошти, одержані незаконним шляхом. Одним із способів “відмивання” грошей
є їх використання в процесі приватизації.

Процес роздержавлення майна по своїй суті є розподіленням

і накопиченням капіталу, що супроводжується різного роду зловживаннями
та злочинами. Ознаками цього є непоодинокі факти заниження в кілька
разів вартості об’єктів приватизації. Але в основній масі правопорушення
в цій сфері є латентними і тому безкарними. Це пояснюється тим, що до
зловживань часто бувають причетні впливові структури і відповідальні
посадові особи. При цьому факти недоодержання бюджетом значних сум від
приватизації видаються за неминучі втрати, пов’язані зі зламом старої
бюрократичної системи. Процеси становлення ринку в Україні
супроводжуються і зростанням конкуренції. Без неї не може бути ринкової
економіки. Кожний підприємець прагне утворити для себе найбільш вигідні
умови виробництва та збуту, що супроводжується розшаруванням
підприємців, веде до витіснення активними пасивних, дрібних виробників
великими. Але боротьба іде часто з використанням незаконних засобів, в
тому числі насильницьких аж до фізичного усунення конкурентів.

Разом з тим, треба констатувати, що найбільшу небезпеку для економіки
являють розкрадання грошових коштів, що вчиняються підприємцями
(псевдопідприємцями), їх посадовими особами чи службовцями з
використанням механізму розрахункових операцій. Саме грошова система з
її чисельними операціями, рухомістю грошових коштів є найбільш уразливою
для розкрадань з боку ділків з кримінальною спрямованістю. Закономірна
для становлення ринкової економіки відмова держави від прямої участі в
господарській діяльності ринкових структур і передання багатьох питань
банківського обслуговування підприємницької діяльності комерційним
банкам зробили можливим багатомільярдні розкрадання з використанням
фальшивих банківських документів, комп’ютерної техніки та переведення
грошей за кордон. В результаті перестав діяти державний економічний
механізм забезпечення збереження матеріальних цінностей і грошових
коштів, який раніше був вбудований в систему централізованого управління
економікою, а новий ринковий механізм ще не було відпрацьовано.

Розслідування розкрадань грошових коштів в особливо великих розмірах,
вчинених з використанням фальшивих платіжних документів – авізо в
1992-1993 рр. на території багатьох областей спочатку Росії, а потім і
України, виявило низку проблем. Зокрема, перед правоохоронними органами
постали такі запитання: 1) якщо введенням в обіг фальшивих авізо
спричиняється майнова шкода, то кому – державі чи комерційному банку? 2)
кого слід вважати потерпілим і визнавати цивільним позивачем? 3) містить
це діяння ознаки розкрадання чи складу іншого злочину? 4) з якого
моменту цей злочин є закінченим? Все це свідчить як про проблеми
кримінально-правового характеру, так і розробки принципових положень
методики виявлення і розслідування вказаних злочинів.

Вивчення матеріалів кримінальних справ цієї категорії показує, що
працівники оперативних підрозділів, слідчі органів внутрішніх справ
часто не звертають необхідної уваги на організаційно-правові форми
підприємницьких структур, посадовими особами яких були вчинені злочини,
належність розкрадених коштів. Як наслідок виникають проблеми з
кваліфікацією дій обвинувачених, доказуванням окремих обставин вчинення
злочину і забезпеченням відшкодування матеріальних збитків тощо. На наш
погляд, ці обставини обумовлюють необхідність розгляду
організаційно-правових форм підприємств як елементів обставин (умов)
вчинення злочинів з використанням статусу суб’єктів підприємницької
діяльності та їх впливу на вирішення багатьох питань під час
розслідування.

Ринкові перетворення, зокрема відносин власності, управління майном,
товарно-грошових відносин тягнуть за собою перегляд традиційних положень
та уявлень, що сформувалися в науках кримінально-правового циклу. Нова
Конституція України проголосила про існування різних форм власності і
рівну їх охорону з боку держави. Тобто, поряд з громадською
(загальнонародною, державною та комунальною) власністю нарівні з нею
існує приватна власність в індивідуальній чи колективній формі.
Акціонерні товариства та інші колективні підприємства, утворені як
юридичні особи, мають право власності на майно, що передане їм у формі
внесків їх засновниками, а також на майно одержане в результаті своєї
підприємницької діяльності. Як відомо, власник майна індивідуального
(сімейного) приватного підприємства не може бути суб’єктом злочину проти
власності цього підприємства, оскільки не може вкрасти сам у себе. Але
таким суб’єктом можуть бути посадові особи і службовці. При переданні
власником підприємства права управління майном підприємства найманій
особі по договору чи контракту її права та обов’язки повинні бути чітко
визначені у відповідних документах.

Злочини посадових осіб підприємств можуть бути спрямовані на протиправне
заволодіння як майном “своїх” підприємств, так і майном інших суб’єктів
підприємницької діяльності, держави або окремих фізичних осіб. Чітке
визначення правового статусу посадової особи по відношенню до власності,
визначення її компетенції в договорі (контракті) дозволяє виявити й межі
її відповідальності перед власником підприємства, іншими суб’єктами
господарчої діяльності і надати діям правильну юридичну оцінку.
Наприклад, таке правопорушення як випуск на підприємстві необлікованої
продукції та її реалізація в залежності від вищеназваних обставин може
кваліфікуватися як посадове розкрадання (ст.84 чи ст. 86-1 КК), як
ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК) або як інше правопорушення.

З огляду на ці проблеми виникає питання і про джерела відшкодування
матеріальних збитків, заподіяних в результаті злочинної діяльності
власників чи посадових осіб підприємницьких структур. Це потребує
аналізу з кримінологічної та криміналістичної точок зору організаційних
форм підприємницької діяльності, зокрема, складу майна її суб’єктів, на
які може бути накладений арешт при розслідуванні за кримінальними
справами.

Згідно з чинним законодавством підприємницька діяльність може
здійснюватись без утворення або з утворенням юридичної особи
(підприємства). Підприємство – це самостійний господарюючий статутний
суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу,
науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку
(ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні»).

За формою власності підприємства можуть бути індивідуальними чи
сімейними (засновані на власності фізичної особи та виключно її праці
або сім’ї), приватними (з правом найняття робочої сили), колективними,
державними та спільними – при змішаній формі власності (ст. 2 Закону
України «Про підприємства в Україні»). З точки зору завдань встановлення
винних осіб та забезпечення відшкодування матеріальних збитків при
розслідуванні злочинів, вчинених в підприємницьких структурах,
заслуговують на увагу дві організаційно-правові форми підприємств:
одноосібне володіння та товариство.

Одноосібне володіння – це підприємство, власником якого є одна особа або
сім’я. В даному випадку підприємець особисто володіє матеріальними
ресурсами та обладнанням, яке необхідне для виробничої діяльності,
відповідними грошовими коштами і особисто контролює діяльність
підприємства, одержує прибуток і несе відповідальність за обов’язками та
боргами свого підприємства.

Але в зв’язку з труднощами в одержанні кредитів та фінансових коштів з
інших джерел такий підприємець, як правило, стикається з такими
проблемами, як недостатність коштів на придбання сучасного обладнання,
на виплату заробітної плати найманим працівникам на рівні великих фірм,
для залучення найбільш кваліфікованої робочої сили тощо. При певних
обставинах названі труднощі можуть підштовхнути підприємця до скоєння
злочину.

Одноосібні підприємства можуть створюватися і спеціально для вчинення
економічних злочинів з використанням статусу суб’єкта підприємницької
діяльності (зокрема, злочинів, передбачених ст.ст. 86-1, 148-2, 148-4,
148-5, 165, 172 КК).

В цьому плані показовою є кримінальна справа по обвинуваченню засновника
і керівника приватного підприємства (ПП) «Промекс» С. В лютому 1996 р.
С., не маючи наміру займатися статутною підприємницькою діяльністю,
заснував і зареєстрував у встановленому порядку ПП «Промекс» (зі складом
– 1 особа). Згідно з статутом підприємство повинно було займатися
“об’єднанням економічних інтересів, матеріальних, фінансових,
інтелектуальних та інших ресурсів засновника-власника, а також
використанням на взаємовигідних умовах трудових, матеріальних та інших
ресурсів інших громадян для здійснення виробничо-господарської,
комерційної та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, за
виключенням діяльності забороненої законодавчими актами України”. Але
С., виступаючи засновником і одночасно керівником ПП “Промекс”, фактично
ніякою підприємницькою діяльністю не займався, а надавав можливість
іншим юридичним і фізичним особам з метою уникнення оподаткування
використовувати ПП “Промекс” та його розрахунковий рахунок в банку для
перерахування безготівкових грошей, переводу їх в готівку. Так, в період
квітня-травня 1996 р. не встановленою слідством юридичною (чи фізичною)
особою була здійснена поставка продовольчих товарів (м’ясо, вершкове
масло) фірмі “Експрес Арго” на загальну суму 36961 млн. крб. (369610
грн.). З метою одержання готівкових грошей за реалізований товар або
подальшого використання безготівкових коштів, обминаючи систему
оподаткування, невстановленою особою були використані банківські та інші
реквізити ПП “Промекс”. На підставі документів, складених від імені ПП
“Промекс” і завірених печаткою цього підприємства, фірмі “Експрес Арго”
були поставлені продовольчі товари. Оплата за товари за платіжними
дорученнями фірми “Експрес Арго” надійшла на розрахунковий рахунок ПП
“Промекс” в розмірі 36961 млн. крб. З цієї суми податок не обраховувався
і не сплачувався.

Таких операцій було проведено кілька десятків з участю різних
підприємницьких структур. У такий спосіб С. через розрахунковий рахунок
фіктивного підприємства, обминаючи тим самим систему оподаткування,
сприяв багатьом іншим юридичним і фізичним особам перераховувати грошові
кошти за виконані роботи, надані послуги, а також одержувати виручку від
продажу товарів без відображення цієї діяльності в бухгалтерських
документах. Загальна сума збитків, заподіяних державі шляхом ухилення
від сплати податків та інших обов’язкових платежів посадовими та іншими
особами, що використовували розрахунковий рахунок та інші реквізити ПП
“Промекс”, спеціально створеного з цією метою за період з березня 1996
р. по травень 1997 р. склала 17470,7 млн. крб. (174707 грн.)

З використанням статусу одноосібного підприємства може бути вчинене і
розкрадання майна (та супутні йому злочини), зокрема, шляхом укладання
фіктивної угоди про поставку певного товару з наступним заволодінням
грошима партнера, що надходять за умовами попередньої оплати. При
розслідуванні таких злочинів на все майно підприємця-шахрая (включаючи
його долю в сім’ї), а також розрахунковий рахунок його підприємства може
бути накладений арешт для забезпечення відшкодування заподіяних
матеріальних збитків та можливої конфіскації майна.

Товариство, відповідно до Закону України «Про господарчі товариства», –
це підприємство, установа, організація, що утворюється за угодою двох
або більшої кількості окремих осіб (в тому числі юридичних) шляхом
об’єднання їх майна та підприємницької діяльності.

Об’єднуючи свої фінансові ресурси та вміння вести справу, партнери таким
чином розподіляють ризик, а також прибутки і збитки. Товариство є
юридичною особою і власником майна, переданого йому засновниками та
учасниками, виробленої продукції, одержаних доходів та іншого майна,
набутого на підставах не заборонених законом (ст.12 Закону України «Про
господарчі товариства»).

Такі підприємницькі структури, як довірчі товариства, страхові компанії,
пенсійні фонди, комерційні банки, тобто ті, діяльність яких в останні
роки найбільше була пов’язана з вчиненням економічних злочинів, належать
до категорії саме господарчих товариств. З точки зору організаційних
особливостей та відповідальності партнерів за боргами та зобов’язаннями
всі товариства розподіляються на: повні товариства, товариства з
обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,
командитні товариства, акціонерні товариства.

Повне товариство характеризується тим, що всі його учасники займаються
спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність
за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (ст. 66 Закону України
«Про господарчі товариства»).

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається таке товариство, що
має статутний фонд, розділений на частки партнерів, розмір яких
визначається установчими документами. Учасники товариства несуть
відповідальність в межах їх вкладів (ст. 50 Закону України «Про
господарчі товариства»). Майно товариства, включаючи статутний капітал,
належить на правах власності йому самому як юридичній особі, котрим воно
відповідає за боргами та зобов’язаннями. Оскільки вклади учасників
стають власністю товариства, учасники в дійсності взагалі не
відповідають за боргами товариства, а несуть лише ризик збитків у
вигляді втрати вкладів. Таке підприємство не потребує особистої участі
своїх членів в справах товариства. Для управління учасники товариства
обирають (призначають) орган управління та відповідних посадових осіб.

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, статутний фонд
якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.
Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками
до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм
майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску
кожного учасника

(ст. 65 Закону України «Про господарчі товариства»).

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним
або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями
товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників,
відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (ст. 75
Закону України «Про господарчі товариства»).

Акціонерне товариство характеризується тим, що його статутний фонд
поділено на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і
воно несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
акціонерні товариства можуть бути двох видів: 1) відкритим акціонерним
товариством, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої
підписки та купівлі-продажу на біржах; 2) закритим акціонерним
товариством, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть
розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі
(ст.ст. 24, 25 Закону України «Про господарчі товариства»). Акціонери
відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм
акцій, тобто несуть лише ризик збитків у вигляді втрати коштів,
вкладених в акції.

Акціонерне товариство вважається найбільш ефективною формою організації
бізнесу з точки зору можливості акумулювати значні кошти. Але тут є і
серйозний недолік криміногенного характеру – можливість зловживань з
боку посадових осіб та недобросовісних засновників підприємства. Справа
в тому, що рядові акціонери, як правило, не мають змоги ефективно
контролювати діяльність посадових осіб. Крім цього, недобросовісні
засновники товариства, які можуть фактично приймати рішення (а
реалізувати їх через посадових осіб), користуючись тим, що товариство є
юридичною особою, мають змогу уникати особистої відповідальності за
сумнівну, а іноді відверто злочинну діяльність.

Як свідчить слідча практика, найчастіше економічні злочини вчиняються в
товариствах посадовими особами, які можуть бути його засновниками,
учасниками чи знаходитись з ними в трудових відносинах. Характерним в
цьому відношенні є розкрадання майна та інші злочини, що масово
вчинялися посадовими особами небанківських фінансових установ (довірчих
товариств, страхових компаній тощо), які обманним шляхом залучали кошти
громадян і привласнювали їх. Вирішуючи питання про коло співучасників
таких злочинів, про кваліфікацію їх дій і, відповідно, визначення
обставин, що підлягають доказуванню та інших завдань розслідування,
необхідно враховувати організаційно-правові форми та конкретний вид
підприємницької діяльності цих структур. Безпосередньою правовою основою
для процесуальних рішень (наприклад, накладення арешту на майно і
рахунки товариства) є чинне законодавство про господарчі товариства,
законодавство, що регулює даний вид підприємницької діяльності,
конкретна установча угода засновників підприємства, цивільно-правові
угоди з іншими юридичними особами та громадянами.

Установча угода – це найважливіший документ, що визначає права та
відповідальність партнерів і тому є цінним джерелом доказів при
розслідуванні злочинів, вчинених з використанням статусу товариства як
суб’єкта підприємницької діяльності. Як правило, установча угода включає
такі положення: 1) найменування товариства (фірми); 2) прізвища та
адреси партнерів; 3) мета, сфера діяльності та місцезнаходження фірми;
4) дата початку функціонування товариства та тривалість угоди; 5)
характеристика внеску кожного партнера (кошти, інше майно, особисті
здібності, досвід), а також дата внеску; 6) розподілення
відповідальності кожного партнера; 7) обов’язки кожного партнера та його
оклад; 8) порядок розподілення прибутків і можливих збитків; 9) описання
процедури обліку (хто його веде, які методи обліку використовуються, де
зберігаються облікові документи) та деякі інші.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що різноманітність видів
і форм власності, їх рівноправність та принцип повної відповідальності
власника за результати своєї підприємницької діяльності вносять певні
корективи в діяльність правоохоронних органів. Зокрема, в діяльність по
виявленню економічних злочинів, їх розслідуванню, в прийняття найбільш
важливих рішень. Є всі підстави вважати організаційні форми підприємств,
з використанням статусу яких було вчинено економічні злочини, необхідним
елементом предмета доказування в кримінальних справах даної категорії.
Їх суттєвий вплив на вирішення багатьох завдань розслідування також
обумовлює необхідність їх врахування в криміналістичній характеристиці
економічних злочинів як елемент умов вчинення цих злочинів.

1.3. Характеристика предмета розкрадання і умов вчинення злочинів у
сфері підприємництва

Узагальнити факти фальшування грошей, у тому числі іноземної валюти,
фінансових документів, цінних паперів, акцизних марок, сертифікатів
тощо, дані про канали їх надходження з-за кордону…

З Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000
роки

Предметом злочину в теорії кримінального права вважається усяка річ
матеріального світу, з певними ознаками якої кримінальний закон пов’язує
наявність в діях особи конкретного складу злочину. Це має місце далеко
не у всіх випадках, а лише там, де на предмет злочину вказується
безпосередньо в диспозиції статті кримінального закону. Що стосується
такого злочину як розкрадання, то його предмет визначається поняттям
“майно”, що охоплює матеріальні цінності, гроші, цінні папери. У
вітчизняній літературі останнього часу звертається увага на особливості
економічних злочинів, предметом яких стають банківські гроші, зокрема
бюджетні кошти. З появою і використанням в економічній теорії таких
нових понять, як “пластикові гроші”, “електронні гроші” переосмисленню
підлягають положення про предмет розкрадань як елемент їх
криміналістичної характеристики.

З криміналістичної точки зору відомості про особливості предмета
розкрадання, зокрема у сфері підприємництва, мають принципово важливе
значення для розслідування цих злочинів. Це пояснюється тим, що
особливості предмета розкрадання закономірно пов’язані з особливостями
умов вчинення злочинів та іншими елементами їх механізму. Так, в значній
мірі особливості предмета розкрадання детермінують дії злочинців по
підготовці, вчиненню і приховуванню цього злочину, які, в свою чергу,
пов’язані з утворенням певних слідів – джерел доказів. Саме ця обставина
робить необхідним більш-менш детальне дослідження цих питань в межах
методики розслідування названого виду злочинів.

Предметом розкрадання у сфері підприємництва є ті речі, відносно яких
здійснюється підприємницька діяльність на певних її етапах. Такими
виступають матеріальні цінності, готівкові гроші, безготівкові грошові
кошти, валюта, цінні папери. Найбільш характерним предметом розкрадання
є грошові кошти, що цілком зрозуміло, оскільки вони є кінцевою метою
будь-якої підприємницької діяльності. За окремими оцінками питома вага
грошових коштів як предмета посягання при вчиненні розкрадань у сфері
підприємництва сягає понад 76%.

Матеріальні цінності, грошові кошти, цінні папери, як правило, легко
трансформуються одні в одну, але мають суттєві криміналістичні
особливості. Як зазначалося, властивості названих предметів, а також
особливості їх руху, зберігання та використання в підприємництві
детермінують способи посягання та відповідні наслідки.

Матеріальні цінності виступають безпосереднім предметом розкрадання у
сфері підприємницької діяльності найчастіше у вигляді партій певного
товару, які висуваються на продаж. В цих випадках підприємець-шахрай
вводить в оману свого партнера за угодою, використовуючи для розрахунку,
наприклад, незабезпечену чекову книжку, яка по суті є підробленою. Маючи
такий документ, шахрай прибуває на підприємство-постачальник,
домовляється про закупку певної кількості товару, тут же розплачується
чеком і негайно вивозить товар своїм транспортом. Факт підробки чеку
виявляться тільки при його проходженні через банківську систему (в банку
чекодавця), що дає змогу підприємцю-шахраю разом з “купленим” товаром
зникнути.

Можливий і інший варіант заволодіння матеріальними цінностями. Так,
організована злочинна група у складі трьох мешканців Полтавської області
Г., Д. і М., вивчивши важке становище зі збутом на меблевих
підприємствах України, придбала у Харкові фіктивне приватне підприємство
“Інтеркім”. Маючи на руках статутні документи і печатку, а також
підроблені паспорти, “підприємці” почали роз’їжджати по країні з метою
обманного заволодіння меблями з наступним їх продажем і присвоєнням
виручених грошей. Наприклад, вони запропонували керівникам закритого
акціонерного товариства (ЗАТ) “Дніпропетровський меблевий комбінат”
купити їхні меблеві вироби на загальну суму 12025 грн. на умовах
попередньої 50% оплати. Керівництво ЗАТ, терплячі фінансову скруту,
погодилося на такі умови. Відповідно до укладеної угоди
підприємці-шахраї внесли до каси зазначеного ЗАТ 5400 грн. готівкою з
умовою, що останні 6625 грн. будуть перераховані протягом 30 днів після
одержання меблів. Відвантажені зі складу ЗАТ меблі було вивезено
автомобілем до Харкова, де частина з них була реалізована, а друга
частина вивезена до Московської і Тульської областей та продана. Виручка
була присвоєна і розподілена між співучасниками афери. Борг ЗАТ,
природно, ніхто повертати і не думав.

За такою схемою злочинна група укладала договори з відкритим акціонерним
товариством (ВАТ) “Карловська меблева фабрика” (Полтавська обл.), ВАТ
“Красноградська меблева фабрика” (Харківська обл.), ВАТ “Зоря” (м.
Світловодськ Кіровоградської обл.). Всього своєю “підприємницькою”
діяльністю злочинна група завдала збитків меблевим виробникам на
загальну суму близько 60 тис. грн.

Розглядаючи матеріальні цінності як предмет розкрадання, треба
відзначити, що характерним він є і у відносинах українських підприємств
з іноземними партнерами при посередництві різноманітних шахрайських
підприємницьких структур. В більшості випадків посередники-шахраї
укладають договори з державними, зокрема, металургійними чи вугільними
підприємствами на виконання посередницьких послуг по експорту продукції
іноземним фірмам. Після поставок металу (вугілля) за кордон іноземні
фірми, з якими посередниками було укладено договори, розраховуються
частково або зовсім цього не роблять. Звертає на себе увагу й те, що в
багатьох таких випадках виконання угод з іноземними фірмами
супроводжується ліквідацією українських недержавних
підприємств-посередників відразу після відправки товару за кордон. Це
дає змогу їх керівникам за попередньою домовленістю з партнерами за
кордоном розпоряджатися товаром, яким вони протиправно заволоділи. Такі
шахрайські операції здійснюються з утворенням фіктивних фірм за
кордоном, які після їх проведення також ліквідуються.

Експортні операції з товарами як спосіб розкрадання використовується і
для заволодіння валютною виручкою. Валюта, тобто вільноконвертовані
зарубіжні грошові знаки або платіжні документи чи грошові зобов’язання,
що використовуються в міжнародних розрахунках, є спокусливим предметом
розкрадання для підприємців-злочинців. Так, одна з одеських фірм
відправила за кордон 55,4 тис. т металу на суму 12,3 млн доларів, але в
Україну надійшло лише 4 млн доларів. Інша одеська фірма “М” за
контрактом з болгарською фірмою поставила в Болгарію та В’єтнам
металопродукції на 4 млн доларів, отримала ж лише 300 тис. доларів. Такі
ж випадки мали місце в Криму, де за валютними контрактами було вивезено
50 тис. тонн металу на загальну суму 3 млн доларів, надійшло ж лише 150
тис. Аналогічні явища супроводжують діяльність підприємств вугільної
промисловості та інших галузей народного господарства.

В подібних випадках, коли іноземна фірма перераховує обумовлену угодою
суму за одержаний метал, вугілля тощо, але в Україну на рахунок
підприємства-постачальника надходить тільки частина належної суми, то
мова може йти про присвоєння валютної виручки з боку керівників
посередницьких структур та їх співучасників. Про це, зокрема, свідчать
поширені факти ліквідації цих структур при названих обставинах, коли
посередники-шахраї мають змогу залишити частину (найчастіше більшу)
валютної виручки на особистих рахунках в іноземних банках. Але тут
виникає питання і про роль керівників ошуканих державних підприємств при
укладанні подібного роду угод.

Треба зазначити, що такі злочини мають значне поширення і в Росії,
досвід правоохоронних органів якої є цікавим і корисним. Зокрема, в
Далекосхідному регіоні, де предметом експортно-валютних операцій є
деревина і рибопродукція, за порушеними кримінальними справами
встановлено, що величезні суми валютної виручки осідають в іноземних
банках на рахунках, відкритих на імена керівників регіону, державних
підприємств і комерційних структур. Найбільш “популярним” засобом
заволодіння валютною виручкою і накопичення її в закордонних банках є,
так званий “трансферт”. Його суть полягає в укладанні
експортно-імпортного контракту з певною іноземною фірмою з зобов’язанням
обміну товару за договірними цінами. При цьому офіційно зафіксована в
договорі ціна за вітчизняний товар значно нижча за реальну (на 20-25%),
яка фіксується “джентльменською” угодою. Різниця між офіційно визначеною
і фактично одержаною валютною виручкою переказується іноземними
партнерами на рахунок в іноземному банку на ім’я певного керівника.

Готівкові гроші є більш звабливим для підприємців-злодіїв предметом
розкрадання в порівнянні з матеріальними цінностями. З певною сумою
грошей легше зникнути ніж з партією товару. Відтак підприємницькі дії з
готівкою є дуже уразливими для розкрадань та різного роду зловживань.
Враховуючи цю обставину, чинне банківське законодавство суттєво обмежує
сферу і максимальні обсяги операцій з готівкою. Тому, як показує слідча
практика, типовими випадками розкрадання готівкових грошей з
використанням підприємницьких структур для України та інших країн СНД є
заволодіння коштами громадян, що залучаються довірчими товариствами,
страховими компаніями, пенсійними фондами тощо.

Так, директор товариства “Крикет” П. у 1995 р. шляхом рекламування
вигідних умов страхування спокусив багатьох громадян звернутися до
послуг своєї фірми. Грошові внески громадян надходили через касирів та
інспекторів по страхуванню і оформлялися як договори позики. Товариство
“Крикет” зобов’язувалося через обумовлений термін позики повернути і
виплатити страхові суми. Але страхові поліси складалися на зворотному
боці бланків договору займу і, як встановило слідство, юридичної сили не
мали. Всього було оформлено таким чином договорів з громадянами на
загальну суму понад 319 млн крб. Гроші, що надходили від громадян за
договорами за касою не оприбутковувалися і в банк не надходили, а
передавалися касирами та інспекторами безпосередньо П. Вказана сума, як
було встановлено в ході слідства, не була вкладена в будь-яке
підприємство, а була витрачена П. на особисті потреби. Договірні умови,
природно, не виконувались – страхові суми повернуті не були.

Треба звернути увагу на те, що розкрадання готівкових грошей, пов’язане
з неоприбуткуванням грошових сум суб’єктом підприємницької діяльності,
тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів і за ухилення від
сплати податків (ст.148-2 КК), а в окремих випадках і за посадовий
підлог (ст.172 КК).

Безготівкові грошові кошти (банківські гроші) є специфічним предметом
розкрадання, оскільки по своїй суті вони є записами грошових сум на
рахунках в банку. Безготівкові гроші відповідно до Інструкції про
відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті,
затвердженою Постановою Правління НБУ від 18(12(98 р. № 527 можуть
знаходитись на поточному або депозитному рахунках.

Поточнi рахунки вiдкриваються пiдприємствам усiх видiв та форм
власностi, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам для
зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів розрахункових
операцій у процесі господарчої діяльності. Депозитний рахунок (депозит)
– це вклад грошових засобів (цінних паперів) на зберігання в банку.
Функціонування депозитних рахунків забезпечується через чековий обіг.
Чек – це переказний вексель, що виставляється на банк і сплачується за
поданням. Чеками можуть розраховуватися як окремі громадяни, так і
фірми, що мають чекові вклади (депозити). В будь-який момент чеки можна
обміняти на готівкові гроші.

На поточному рахунку знаходяться гроші, призначені для здійснення
статутної діяльності (закупівлі сировини, обладнання, товарів, робочої
сили тощо). Тобто в цьому випадку безготівкові грошові кошти виступають
як фінансові ресурси, що використовуються в підприємницькій діяльності.
Їх функціонування забезпечується через проведення певних розрахункових
операцій, пов’язаних зі складанням і використанням різноманітних
розрахункових документів (платіжних доручень, платіжних вимог, дебетових
чи кредитових авізо, чекових книжок тощо), в яких фіксуються ті чи інші
дії. Саме в цьому аспекті, як фінансові ресурси, безготівкові гроші
виступають предметом розкрадання. Безготівкові грошові кошти існують у
формі документальних і електронних записів на рахунках у банках. Саме з
електронною формою розрахунків пов’язано введення в науковий обіг понять
“електронних” і “пластикових” грошей.

Є всі підстави погодитись з тезою про те, що розкрадання безготівкових
коштів з використанням банківських установ є основним засобом
накопичення кримінального капіталу в Україні. Розкрадання безготівкових
грошових коштів являє собою навмисне, протиправне збільшення суб’єктом
підприємницької діяльності грошових сум, що знаходяться на його
банківському рахунку або на рахунку іншої особи з корисливих спонукань
за рахунок третьої особи, підприємства чи організації. Одержані в
результаті розкрадання безготівкові грошові кошти можуть бути
використані підприємцем-злочинцем у різний спосіб: для сплати податків,
розрахунку з кредиторами, закупівлі обладнання тощо. Крім цього, ці
кошти можуть використовуватись для придбання різноманітних матеріальних
цінностей (товарів, нерухомості) або для обміну на готівку чи
вільноконвертовану валюту. Остання операція найчастіше проводиться, як
показує слідча практика, з порушенням встановленого законом порядку. В
таких випадках винні особи притягаються до кримінальної відповідальності
за сукупністю злочинів – за розкрадання майна в особливо великих
розмірах (ст.86-1 КК) та за порушення правил про валютні операції (ст.80
КК).

Особливістю умов, в яких здійснюються розкрадання та інші економічні
злочини, є те що в Україні (як і в інших країнах СНД) фактично існує
“чорний ринок” безготівкових грошових коштів з певним курсом їх обміну
на готівку чи вільноконвертовану валюту. З одного боку, є підприємці які
бажають великі суми безготівкових грошових коштів обміняти на готівку, а
з другого -злочинці різного роду, що прагнуть готівку, здобуту в
результаті злочинної діяльності, обернути в безготівкові гроші і мати
змогу використовувати їх в легальному бізнесі. Такі операції звичайно
маскуються певними псевдоугодами і відповідними розрахунковими
операціями. Подібні феномени є масовими і виступають наслідком
функціонування тіньової економіки. Наявність двох паралельно існуючих і
співвідносних за своїми ресурсами легальної і тіньової економік
обумовлює “перелив” фінансових ресурсів в той чи інший бік. Саме відтік
ресурсів з легальної економіки і їх використання в неконтрольованій
державою тіньовій економіці є однією з головних причин широкомасштабної
економічної і соціальної кризи в Україні.

З кримінологічної точки зору (але це має значення і в криміналістичному
аспекті) існування можливостей безперешкодної трансформації грошових
коштів з одної так би мовити економіки в іншу сильно детермінує
економічну злочинність. Організовані злочинні угрупування, враховуючи цю
можливість, здійснюють широкомасштабні фінансові афери, заздалегідь
розраховуючи свої дії по підготовці, вчиненню і маскуванню розкрадань в
особливо великих розмірах. Особливий клопіт для злочинців – це
приховування джерела величезних грошових сум. Але це проблема, яка
заслуговує окремого аналізу (див.підрозділ 1.5).

Розглядаючи питання про умови, що сприяють вчиненню злочинів у сфері
підприємницької діяльності, необхідно звернути увагу і на таке явище як
фіктивне підприємництво, що стало надзвичайно поширеним в Україні.
Пояснюється це, перш за все, неналежно здійснюваним контролем з боку
держави. Аналіз кримінальних справ про економічні злочини та іншої
інформації дає підстави для висновку про те, що створення комерційних
структур без наміру виконання статутної діяльності або укладання діючим
суб’єктом підприємницької діяльності господарчих та фінансових угод без
наміру їх виконання може мати кілька протиправних цілей:

1) вчинення розкрадань майна з використанням статусу суб’єкта
підприємницької діяльності;

2) ухилення від сплати податків;

3) незаконне одержання кредитів;

4) легалізація незаконно здобутих коштів ;

5) прикриття незаконної діяльності (операцій з готівкою і валютою,
переказ коштів за кордон тощо).

Виходячи з наявності широкого спектру протиправних цілей фіктивного
підприємництва цілком обгрунтованим є визнання цих дій злочином
(ст.148-4 КК “Фіктивне підприємництво”). Але, як показує слідча
практика, редакція цієї норми виявилася невдалою, оскільки нею
передбачається відповідальність тільки за створення або придбання
суб’єктів підприємницької діяльності без наміру здійснювати статутну
діяльність. Таким чином, поза сферою дії цієї норми опинилися
різноманітні псевдоугоди, псевдорозрахункові операції, які укладаються і
здійснюються нечесними підприємцями для прикриття окремих видів
незаконної діяльності. У зв’язку з цим цілком слушними є пропозиції
відносно вдосконалення редакції ст.148-4 КК, а також внесення
відповідних змін до Закону України “Про підприємництво”, інших
нормативних актів, що регулюють питання реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності та її скасування.

Усунення або принаймні нейтралізація об’єктивних умов, що сприяють
вчиненню розкрадань та інших злочинів у сфері підприємництва, вимагає
вдосконалення не тільки кримінального законодавства але і законодавства,
яке регулює діяльність підприємницьких структур, фінансово-кредитних
установ. Тобто йдеться не тільки про визнання певних діянь злочинними,
але й про утворення дійового механізму їх виявлення і розслідування,
спираючись на досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

1.4. Характеристика способів і суб’єкту розкрадання майна та пов’язаних
з ними злочинів.

Винаходжуючи нові й нові засоби замаху на власність,злочин викликає до
життя й нові засоби захисту власності.. .

К. Маркс

Ключове місце в системі криміналістичних знань про злочини певного виду
займає характеристика способів вчинення цих злочинів. Спосіб злочину є
об’єктом вивчення науками кримінально-правового циклу: кримінального
права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології. В
криміналістиці, зокрема в методиках розслідування злочинів окремих
видів, цьому питанню приділяється особлива увага і використовуються
теоретичні положення споріднених наук. Але в спосіб злочину в
криміналістиці включаються не тільки дії щодо його вчинення, але і дії
по підготовці і маскуванню злочину. Такий підхід дозволяє з усією
повнотою розкривати механізми вчинення злочинів окремих видів, що має
велике значення для формування рекомендацій з їх розслідування. Зокрема,
порядок дій злочинців закономірно пов’язаний як з предметом посягання,
так і з їх соціальними, психологічними та фізіологічними особливостями.
Безумовно, такий зв’язок існує і з іншими елементами механізму злочинів,
що відображається в їх криміналістичних характеристиках. Ці положення є
вихідними і для методики розслідування розкрадань майна та інших
злочинів у сфері підприємництва.

Проведене зарубіжними вченими соціально-психологічне дослідження
службовців, засуджених за розкрадання майна своїх фірм, показало, що
“білі комірці” суттєво відрізняються за своїми соціально-психологічними
характеристиками від осіб, які були засуджені за інші види злочинів
проти власності. Так, було встановлено, що вони відрізняються більш
високою освіченістю, набагато більшою психологічною стійкістю, високою
самооцінкою і оптимізмом. Серед злочинців – “білих комірців” – було
багато жінок (30%), в той час коли в другій категорії їх було тільки 2%.
Висновок дослідників – злочинці “білі комірці” за своїми соціальними та
психологічними характеристиками набагато ближче до несудимих (контрольна
група студентів), ніж до інших злочинців. Звідси прагматичний висновок:
неможливо наперед передбачити, хто із службовців переступить межу і
почне зловживати своїм службовим становищем. У зв’язку з цим
констатується науково-встановлений факт, що кожні троє з десяти
працівників фірм постійно шукають можливості що-небудь украсти, ще троє
украдуть, як тільки-но це стане можливим, і лише четверо з десяти
залишаться чесними при будь-яких обставинах. При цьому все таки
визнається, що найбільш схильними до цих злочинів є особи, які
страждають певними вадами або мають згубні пристрасті до азартних ігор,
алкоголю, наркотиків, сексуальних задоволень.

Конкретних прийомів шахрайського збагачення у сфері підприємництва може
існувати (і існує) величезна кількість. Але аналіз кримінальних справ
даної категорії та інших матеріалів дає підстави вважати, що
різноманітність шахрайських прийомів – це не більш ніж варіації фактично
кількох способів розкрадань. Найбільш небезпечними за обсягом
розкрадених грошових сум, безумовно, є розкрадання безготівкових коштів,
які вчиняються шляхом використання банківського розрахункового
механізму. На основі даних слідчої практики можна виділити наступні
узагальнені способи розкрадань безготівкових грошових коштів, що
вчиняються з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької
діяльності.

Спосіб 1. Розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом
використання комп’ютерної техніки для здійснення фіктивних електронних
платежів. Розкрадання безготівкових грошових коштів можуть вчиняти
наймані працівники певного підприємства – посадові особи та службовці
суб’єкта підприємницької діяльності, що мають доступ до його
банківського рахунку (менеджери, аналітики, програмісти, оператори ЕОМ
та інші службові особи, які здійснюють розрахункові операції). Таким
чином, здійснити розкрадання безготівкових грошових коштів в
підприємницькій структурі може обмежене коло її працівників. Але деякі
способи розкрадань дуже важко виявити і потім доказати винність певної
особи. Найбільш “багатообіцяючим” в цьому плані засобом скоєння
корисливих злочинів є ЕОМ.

Проблема боротьби з “комп’ютерними” розкраданнями в
економічно-розвинутих країнах відома вже давно і там приймаються
відповідні законодавчі та організаційні заходи. З впровадженням у
систему міжбанківських розрахунків електронних засобів в Україні в
окремих її регіонах (Автономна Республіка Крим, Дніпропетровська,
Донецька, Черкаська області) зареєстровано розкрадання грошей в особливо
великих розмірах, учинені з використанням комп’ютерів. Розмір збитків в
доларовому еквіваленті обчислюється десятками і сотнями тисяч у кожному
конкретному випадку. Ці факти свідчить про появу нового засобу вчинення
розкрадань і є всі підстави прогнозувати його поступове поширення.

Наприклад, начальник відділу комп’ютеризації Черкаської обласної
дирекції Укрсоцбанку Ц. вступив в злочинну змову з К. та невстановленими
особами і 2 вересня 1994 р., працюючі безпосередньо як спеціаліст по
забезпеченню електронної пошти, з метою розкрадання незаконно
перерахував гроші на загальну суму 990 млн крб. трьома фіктивними
платіжними дорученнями по 330 млн крб. кожна з розрахункового рахунку
Черкаського акціонерного товариства (АТ) «Інвестверк» в обласній
дирекції Укрсоцбанку на розрахунковий рахунок АТ «Фінанси та кредит» в
Київському акціонерно-комерційному банку (АКБ) «Ажио».

Перерахувавши гроші в сумі 990 млн крб., Ц. з 2.09. по 9.09.1994 р. з
метою приховування злочину вмисно шляхом коректування бази комп’ютерних
даних банку щоденно самовільно вносив на баланс банку, який був
офіційним документом, неправдиві відомості: вводив в оборот банку на
початку кожного робочого дня і виводив у його кінці суму в 990 млн крб.
Це створювало видимість нормальної роботи банку і дозволяло уникати
викриття злочину протягом певного часу, достатнього для вилучення чи
використання перерахованих грошей.

К., роль якого полягала в забезпеченні оформлення документації, за
допомогою якої планувалося заволодіти грошима, 7.09.1994 р. через свого
знайомого С. замовив від імені АТ «Інвестверк» і виготовив на приватному
підприємстві (ПП) «Мажар», одним із видів підприємницької діяльності
якого було виготовлення печаток, підроблену печатку АТ «Інвестверк».
Маючи в своєму розпорядженні підроблену печатку, К. 8.09.1994 р. у Києві
в приміщенні АТ «Фінанси та кредит» від імені АТ «Інвестверк» уклав
фіктивні договори між АТ «Інвестверк» і АТ «Фінанси та кредит» «Про
сумісну фінансову діяльність» та «Про передачу прав володіння
облігаціями першої позики АТ «Фінанси та кредит»» на 330 облігацій
загальною сумою 990 млн крб., тобто на суму, перераховану Ц.

В результаті укладання цих договорів К. фактично викупив право володіння
330 облігаціями АТ «Фінанси та кредит» і мав можливість пред’явити
придбані облігації до викупу іноземними засновниками цього АТ і одержати
грошовий еквівалент їх вартості в ВКВ або в національній валюті України.

Таким чином, Ц. при співучасті К. вчинив розкрадання коштів в особливо
великих розмірах шляхом використання свого службового становища,
зокрема, доступу до комп’ютерної техніки для здійснення фіктивних
електронних платежів (ст.86-1 КК). Крім того в діях Ц., пов’язаних з
внесенням в електронний баланс банку неправдивих відомостей і
маскуванням таким чином розкрадання, вбачаються ознаки посадового
підлогу (ст. 172 КК) і порушення роботи автоматизованих систем (ст.
198-1 КК). Дії К. кваліфікувалися як співучасть в розкраданні грошових
коштів в особливо великих розмірах (ст.ст. 19, 86-1 КК), а також як
підробка документів (ст. 194 КК).

Як свідчить слідча практика, розкрадання даного різновиду вчиняються
організованими злочинними групами. В групу розкрадачів, як правило,
входять працівники банківських закладів, різноманітних комерційних
структур, обчислювальних центрів банківських установ. В наведеному
прикладі не всіх членів злочинної групи було встановлено. Об’єднання в
такі групи продиктовано прагненням вчиняти розкрадання грошей в особливо
великих розмірах і надійно їх приховувати. Подібні групи утворюються
шляхом добровільного об’єднання всіх учасників розкрадання, а також
активного залучення в групу необхідних для скоєння злочину за своїм
службовим станом та повноваженнями осіб. Налагоджуючи відносини з
“потрібними” людьми з числа працівників банківських та фінансових
установ, розкрадачі намагаються домогтись необхідних їм пільг, переваг і
умов безпеки для здійснення своєї злочинної діяльності. Для цього
використовуються шляхи встановлення особистих (навіть інтимних)
відносин, постановки в матеріальну або іншу залежність на основі різного
роду послуг (переважно матеріального характеру), подарунків, які
фактично є замаскованими хабарами.

Необхідно підкреслити, що до складу такої групи обов’язково входить один
чи кілька учасників, які є програмістами або хоча б володіють певними
знаннями та навичками в галузі комп’ютерних інформаційних технологій.
Тобто виконати конкретні дії з комп’ютерною технікою для вчинення
розкрадання може обмежене коло працівників підприємства, а саме –
інженери, програмісти та оператори ЕОМ.

Виявлення і розслідування “комп’ютерних” розкрадань грошових коштів
пов’язані з великими труднощами, які обумовлені такими факторами:

– складністю виявлення таких злочинів через те, що їх “сліди” мають
специфічний характер, а це потребує поєднання криміналістичних та
спеціальних знань в галузі комп’ютерних технологій (в більшості випадків
ці розкрадання виявляються і розкриваються випадково);

– поширеною практикою поєднання в обчислювальних центрах банківських
установ посад програмістів і операторів ЕОМ (дає змогу оператору, який
фактично має доступ до паролів і ключів програм, самостійно і
безконтрольно вносити будь-які відомості або зміни до програм, а після
вчинення розкрадання знищити внесені відомості чи відновити програму);

– складнощами в розумінні порядку роботи комп’ютера в деяких
технологічних ситуаціях (справа в тім, що ні одна програма не
застрахована від помилок і це дає змогу в окремих випадках маскувати
розкрадання під збої засобів обчислювальної техніки) ;

– можливістю зацікавлених осіб шляхом натиснення на одну клавішу миттєво
знищити інформацію, яка зберігається в “пам’яті” комп’ютера;

– неможливістю використання звичайних методів фінансової ревізії,
оскільки для передавання інформації використовуються не фінансові
документи, а електронні імпульси;

– небажанням потерпілих від злочину (найчастіше ними є великі комерційні
банки та інші комерційні структури) в окремих випадках співпрацювати з
правоохоронними органами через страх викриття компрометуючих їх фактів.

Вчинення злочинів з використанням комп’ютерної техніки давно відомі в
західних країнах. В спеціальній літературі відзначаються труднощі у
виявленні і розслідуванні цих злочинів. Зокрема підкреслюється, що в
окремих випадках власники компаній, дізнавшись про подібні операції
своїх підлеглих з комп’ютерною технікою, не тільки не повідомляли про це
в поліцію, а й допомагали приховувати їх з метою подальшого використання
злочинної “методи” у боротьбі зі своїми конкурентами. Цим, а також
деякими іншими причинами пояснюється високий рівень латентності
“комп’ютерних” злочинів бо тільки 15 % їх стає відомими поліції. Але в
багатьох країнах, зважаючи на складність виявлення і розслідування цих
злочинів, приймаються спеціальні заходи щодо боротьби з ними. Зокрема, в
США для цього в рамках ФБР створено спеціальний підрозділ, до якого
входять поліцейські, які отримали спеціальну освіту і пройшли спеціальну
підготовку. Заходи приймаються і на міжнародному рівні. Враховуючи ту
обставину, що з упровадженням системи міжнародного електронного переказу
грошових коштів, автоматизованих банківських машин (банкоматів) та інших
прямих фінансових операцій зросла уразливість фінансових закладів,
країни Ради Європи 04.02.1997 р. прийняли рішення про утворення
спеціальної комісії щодо виявлення і розслідування злочинів, що
вчиняються в комп’ютерних мережах. Безпосередніми завданнями комісії є,
зокрема, здійснення контролю інформаційних мереж “Internet” з метою
виявлення різноманітних “комп’ютерних” злочинів, в тому числі розкрадань
грошей, та забезпечення ефективної взаємодії оперативно-розшукових служб
країн при їх розкритті і розслідуванні. Проблеми боротьби з комп’ютерною
злочинністю останнім часом привертають увагу і вчених-криміналістів
країн СНД.

Крім найманих працівників банків та інших підприємств розкрадання
безготівкових грошових коштів вчиняють і керівники (власники)
комерційних структур, використовуючи для цього правовий статус суб’єкта
підприємницької діяльності. Найбільш поширеною формою цих злочинів є
шахрайство (підприємницьке шахрайство). Воно полягає у використанні
обману при укладанні різного роду комерційних угод з іншими
підприємствами, окремими громадянами, використанні підроблених
банківських та інших документів для заволодіння грошовими коштами, в
тому числі одержаними у вигляді кредиту. Розглянемо детальніше ці
способи розкрадань.

Спосіб 2. Розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються підприємцем
шляхом укладення фіктивної угоди на умовах попередньої оплати з
наступним заволодінням грошовими коштами партнера.

Цей спосіб використовується, наприклад, при укладанні угод про продаж
певного товару на умовах попередньої оплати. В його основі закладено
обман з боку несумлінного підприємця (шахрая) відносно наявності в нього
певного товару і наміру його продажу. При цьому підприємець-шахрай може
використовувати підроблені документи для переконання свого партнера по
угоді в забезпеченості договору і необхідності здійснення попередньої
оплати.

У використанні такого способу розкрадання грошових коштів можна виділити
кілька етапів:

1) рекламування підприємцем-шахраєм через своє підприємство або інші
фірми наявності в нього певного, найчастіше, гостродефіцитного товару
для продажу за відносно низькою ціною;

2) складання фіктивних документів, які “засвідчують” наявність товару
(це може бути лист “постачальника” про відвантаження товару, довідка
певної фірми про прийом на відповідальне збереження певної кількості
товару тощо);

3) підшукання підприємця-співучасника для використання рахунку його
фірми (“підставної” організації) з метою маскування розкрадання;

4) переконання підприємцем-шахраєм особи, що бажає придбати товар, в
наявності товару і наміру його продати (наприклад, шляхом демонстрації і
передачі партнеру ксерокопій фіктивних документів);

5) укладення угоди про поставку товару на умовах попередньої оплати
(100%) і перерахування грошей на рахунок, вказаний підприємцем-шахраєм
(як правило, це рахунок “підставної» організації);

6) “відмивання”, розподіл і використання грошей, що надійшли на рахунок
“підставної” організації співучасниками розкрадання.

Наведені вище положення можна проілюструвати наступним прикладом з
слідчої практики. Так, керівник приватної фірми (ПФ) “Акрополіс” К. (м.
Харків), маючи намір вчинення розкрадання безготівкових грошових коштів
в особливо великих розмірах шляхом обману, уклав угоду з ПФ “Олеся”
(директор Б.) про надання рекламних послуг. Рекламуватися повинні були
для продажу паливно-мастильні матеріали (ПММ), які нібито були в
розпорядженні ПФ “Акрополіс”. Паралельно з цим К. вступив у злочинну
змову з керівником приватного підприємства (ПП) “Тандем” П. про
використання рахунку цього підприємства для маскування розкрадання
грошей.

Б., виконуючи умови угоди з ПФ ” Акрополіс ” і, не підозрюючи обман,
відшукав покупця ПММ в особі директора сумісного підприємства (СП)
“Зиск” Т. (м. Тернопіль). Ним була організована особиста зустріч К. і
Т., в ході якої було укладено договір, згідно з яким ПФ “Акрополіс”
зобов’язувалась поставити СП “Зиск” 1 тис. т бензину А-92, а СП “Зиск”
сплатити за нього 5,5 млрд крб., причому СП “Зиск” зобов’язувалось
зробити попередню оплату на розрахунковий рахунок, вказаний ПФ ”
Акрополіс ” (фактично це був рахунок “підставної” організації – ПП
“Тандем”).

Для переконання в дійсності своїх намірів К. передав Т. фіктивні
документи, які “свідчили” про наявність бензину : ксерокопію залізничної
накладної про відправку на адресу ПФ ” Акрополіс ” з м. Нижньокамська
2500 т бензину; ксерокопію квитанції про прийняття бензину і його
відправку від ПФ “Акрополіс ” на станцію «Київ-Петрівка» для передачі на
відповідальне збереження. У такий спосіб К. переконав Т., що бензин буде
поставлений відразу після здійснення платежу.

Т., переконаний в дійсності намірів К., зробив попередню оплату в сумі
5,5 млрд крб. трьома платіжними дорученнями. Вказана сума з рахунку СП
“Зиск” Тернопільського філіалу банку “Відродження” була перерахована на
розрахунковий рахунок ПП “Тандем” в АКБ “Приват-ексел” (м. Харків).

Після надходження грошей на рахунок ПП “Тандем” його керівник П.,
знаходячись в злочинній змові з К., зразу почав перераховувати їх на
підставі листів ПФ ” Акрополіс ” за вказаними в них реквізитами. Таким
чином, вся сума 5,5 млрд крб. була привласнена співучасниками
розкрадання і використана в особистих корисливих цілях, а саме: 3592
млрд крб. передані у вигляді кредитів комерційним структурам; 706 млн
крб. з порушенням встановленого порядку конвертовані в долари США; 350
млн крб. обмінені на готівку ; 852 млн крб. перераховані на рахунок ПП
“Тандем” за надання незаконних послуг.

Таким чином, організованою злочинною групою підприємців було здійснено
розкрадання безготівкових грошових коштів в особливо великих розмірах
(ст. 86-1 КК), підробка документів та їх використання (ст. 194 КК),
порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК). Треба звернути увагу
на ту обставину, що під час проведення цієї шахрайської операції окремі
підприємці сприяли маскуванню злочину, надаючи в розпорядження
розкрадачів свої банківські рахунки. Крім того, як було встановлено, і
деякі працівники комерційного банку сприяли швидкому перерахуванню
грошових сум, грубо порушуючи встановлені правила. Цими діями вказані
особи фактично вчинили те, що за законодавством західних країн
кваліфікується як окремий злочин – “відмивання” коштів, здобутих
злочинним шляхом. За чинним кримінальним законодавством України таких
осіб практично неможливо притягти до відповідальності. Це вказує на
нагальну необхідність внести відповідні доповнення до кримінального,
адміністративного та цивільного законодавства, де б передбачалася
відповідальність не тільки тих осіб, які безпосередньо виконують
фінансові операції щодо “відмивання” злочинних грошей, а і тих, хто
сприяє цьому в банках та інших фінансово-кредитних установах, грубо
порушуючи встановлені правила проведення розрахункових операцій.

Вказаним способом можуть розкрадатися не тільки безготівкові, але і
готівкові гроші. Найбільш характерно це відносно коштів громадян, коли
дії підприємців-шахраїв кваліфікуються за чинним законодавством за ст.
143 КК. Наприклад, директор приватного підприємства “Будо” Б. (м.
Севастополь) заявив у митні органи про втрату печатки підприємства і
припинення у зв’язку з цим його роботи. За цих обставин арбітражним
судом була винесена ухвала про порушення справи про банкрутство ПП
«Будо». Незважаючи на те, що ПП «Будо» фактично припинило своє
існування, Б. з метою заволодіння грошовими коштами громадян вирішив
зайнятися шахрайською діяльністю з використанням статусу цього
підприємства. У листопаді 1996 р. Б. познайомився з невстановленою
слідством особою за ім’ям «Анатолій Олександрович» і вступив з ним в
злочинну змову, суть якої полягала в залученні коштів громадян обіцянкою
працевлаштування на іноземні судна. При цьому Б. брав на себе обов’язок
орендувати квартиру під «офіс», найняти секретаря, дати рекламні об’яви
в газетах про формування екіпажів для плавання на іноземних суднах і
організувати приймання платні за послуги в працевлаштуванні. «Анатолій
Олександрович», маючи знання і досвід діяльності в цій сфері, брав на
себе обов’язки керувати діями Б., давати йому поради, надати кошти для
початку «роботи» підприємства, необхідну для цього документацію (бланки
контрактів, рекламні видання тощо), а також печатку грецької
фірми-судновласника «Трудос шипінг трейдінг ЛТД».

В період з грудня 1996 р. по січень 1997 р. з метою заволодіння
грошовими коштами громадян шляхом обману від імені і з використанням
печатки ПП «Будо» Б. провів рекламну компанію про набір екіпажів для
плавання на іноземних суднах (такий вид діяльності не був передбачений
уставними документами підприємства «Будо»). З громадян, які зацікавилися
роботою і бажали укласти відповідні контракти бралася платня за
постановку на облік (10 грн.) і за оформлення всіх документів та
відправку екіпажів за кордон в розмірі половини місячного посадового
окладу за контрактом (від 300 до 1000 доларів США). Хоча ПП «Будо» не
мало ліцензії на проведення операцій з валютою, платня приймалася в
доларах США. При цьому громадянам видавалися квитанції про одержання від
них відповідної суми грошей, на яких ставилась печатка ПП «Будо». Всього
за вказаний період Б. заволодів грошовими коштами громадян на загальну
суму понад 30 тис. грн. готівкою.

Реальних можливостей для виконання взятих на себе зобов’язань Б. не мав
і, природно, ніяких дій в цьому напрямку не проводив. Свою шахрайську
діяльність він маскував, демонструючи рекламні видання, зразки
контрактів, оформлюючи документи громадян, посилаючи факсові
повідомлення в посередницькі фірми в Києві «Глобус» та «Аквасервіс» і
демонструючи факсимільні підтвердження про майбутню зустріч екіпажів в
Києві. Дії Б. кваліфікувалися як шахрайство (ст. 143 КК) і порушення
правил про валютні операції (ст. 80 КК).

Спосіб 3. Розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом
заснування інвестиційної фірми (довірчого товариства, пенсійного фонду,
страхової компанії тощо) з наступним заволодінням грошовими коштами
вкладників.

В основі цього способу розкрадання знаходиться обман інвесторів, які
залучаються обіцянкою виплати високих прибутків на вкладені гроші. При
цьому, першій хвилі інвесторів дійсно виплачується певний процент
прибутку, але не за рахунок вигідного вкладення накопиченого капіталу, а
за рахунок грошей, одержаних від нової хвилі інвесторів.

Цей спосіб шахрайства одержав назву “схема Понці” (або “фінансова
піраміда”) за ім’ям його “батька” Чарльза Понці (Понзі) – американського
фінансиста італійського походження. У 1919 р. Ч. Понці заснував
інвестиційну фірму в м. Бостоні (США) і став рекламувати її можливості
принести будь-якій людині 50% прибуток на вкладений капітал за 45 днів
або подвоїти гроші вкладника за 6 місяців. Інвестиції нібито робилися в
дуже вигідну справу міжнародного поштового зв’язку. В перший місяць
своєї діяльності у Понці було 15 клієнтів, які загалом вклали 870
доларів. Але протягом 6 місяців йому вдалося переконати близько 20 тис.
вкладників довірити йому майже 10 млн доларів. Секретом такого успіху
було те, що він сплачував прибуток першим вкладникам не за рахунок
вигідного інвестування, а з грошей, що вносили наступні вкладники. Тим
самим Понці здобував довір’я, а з ним і нових вкладників. В розпалі цієї
фінансової “гри” на Понці працювали 16 клерків, котрі щодня реєстрували
надходження готівки від вкладників близько

250 тис. доларів.

За короткий строк Понці таким чином одержав величезне багатство. Він
став власником чудових земельних ділянок, дорогих будинків, лімузинів.
Люди вітали його при зустрічі на вулиці як місцевого героя. Але
винайдена Понці схема чудесного збагачення не могла існувати довго.
Велика “мильна бульбашка” луснула в 1920 р. після того як в місцевій
газеті з’явилася стаття, що викривала шахрайську схему Понці, і тисячі
вкладників кинулися забирати свої гроші. Однак більша частина грошей
вкладників була вже витрачена і не могла бути повернена. В результаті
Понці було заарештовано і засуджено до чотирьох років тюремного
ув’язнення.

На жаль, у Понці знайшлося багато послідовників і зараз цей спосіб
розкрадання є надзвичайно поширеним у світі. Не є виключенням в цьому
плані і країни СНД, в тому числі й Україна. “Це занадто добре, щоб бути
правдою”, – наголошує прислів’я, але люди різних національностей
забувають про це, коли йдеться про швидке збагачення.

Кримінальна діяльність скандально відомих в країнах СНД компаній, що
залучали кошти громадян, сягає в історію молодого фінансового ринку
Росії. Період найбільш інтенсивної появи шахрайських компаній, які діяли
за схемою Понці, припадає на кінець 1993 р. Так, в Росії у 1993-1995 рр.
функціонувало більше 1000 фінансових компаній. Апогею шахрайська
діяльність досягла в середині 1994 г. Після цього пішло лавинне закриття
компаній і припинення їхньої діяльності в 1995 р. До середини 1996 р. в
Росії було порушено 1022 кримінальні справи щодо шахрайської діяльності
цих компаній, з них більше 200 кримінальних справ по одній тільки
Москві. Жертвами діяльності, так званих фінансово-інвестиційних
компаній, стали більше 20 млн громадян Росії. Шкода, що була завдана і
населенню, і економіці країни в результаті добре організованої злочинної
діяльності у сфері інвестицій, складає за неповними даними більш 4 млрд
доларів. Серед найбільш загальних закономірностей, що було встановлено в
результаті аналізу матеріалів кримінальних справ, визначається чотири
основні стадії в діяльності компаній по залученню вкладників.

І стадія – «розкрутка» – характеризується повільним поступовим притоком
вкладників. Незначний темп притоку коштів на цій стадії, як правило, не
дозволяє покрити видатки на відкриття приймальних пунктів і на
функціонування компанії.

ІІ стадія – «розквіт» – характеризується інтенсивним (ажіотажним)
припливом вкладників. На цій стадії темп надходження грошових коштів
такий, що доходи компанії можуть в декілька разів перевищувати її
видатки. Саме на цій стадії приплив коштів вкладників покриває витрати
на відкриття компанії і вона перестає «жити» в борг, тобто погашає
первинні затрати, оплачує поточні витрати. На цій стадії дивіденди
справно виплачуються за рахунок надходження коштів від нових вкладників.

ІІІ стадія – «затухання» – характеризується сповільненням припливу
вкладників і стабілізацією їхньої кількості. На цій же стадії
відзначається збільшення витрат компанії щодо виплати дивідендів.
«Піраміда» перестає активно рости і тому наближається момент її краху.
До цього моменту компанія повинна мати стабільний прибуток від уже
власного інвестування зібраних коштів. Зокрема, шахрайські компанії
відкривають нові філіали в інших регіонах з метою залучення нових хвиль
вкладників.

ІV стадія – «банкрутство», коли у компанії, що не інвестувала і не
обертала зібрані кошти, не залишається грошей ані на виплату дивідендів,
ані на повернення вкладів. І з часом можна зафіксувати різке зростання
числа потерпілих вкладників.

За обсягом грошових коштів і характером операцій з ними в літературі з
цієї проблеми виділяється п’ять основних рівнів шахрайської діяльності у
сфері інвестування.

1-й рівень – це структурний рівень приватних вкладників і невеликих
шахрайських компаній, жертвами яких стали десятки і сотні людей. Обсяг
грошових коштів складають в доларовому еквіваленті тисячі і десятки
тисяч. Характер руху грошей на цьому рівні можна назвати «надходження»,
тобто надходження вкладів в розпорядження фінансових компаній.

2-й рівень – це основний структурний рівень, на якому в країнах СНД
діяли сотні фінансових компаній, жертвами яких стали вже десятки тисяч
вкладників. Доходи цих шахрайських компаній обчислювались вже мільйонами
доларів. Цей структурний рівень позначається терміном «взаємодія», маючи
на увазі взаємодію фінансових компаній. Саме на цьому рівні проявляється
паралельність (одночасність) функціонування одних компаній і
послідовність (тобто одне за одним) відкриття і закриття інших компаній.
Це дозволяє говорити про «синхронність» і «естафетність» у шахрайській
діяльності. На цьому ж рівні відслідковується рух грошових коштів «по
горизонталі», зокрема, кошти компаній, що були закриті, слугували для
“розкручування” діяльності знову утворених.

3-й рівень – це структурний рівень функціонування таких «надкомпаній» як
російські «Тібет», «ммм», «Властиліна» та ін. Цей структурний рівень
визначається як «концентрація», бо рух грошових засобів відбувався вже
по вертикалі і приводив до надзвичайно високої їх концентрації. Доходи
цих компаній обчислювались вже мільярдами доларів.

Одне з центральних питань аналізу: куди пішли засоби зібрані і
акумульовані фінансовими компаніями? За оперативними даними, основна
маса цих грошей пішла не на розвиток виробництва, а на оплату видобутку
нафти, газу і інших ресурсів в Росії, а також на одержання
рідкісноземельних металів, золота і алмазів, вивезених і проданих за
кордоном. Зокрема, було помічено, що в розпал діяльності «Властеліни»
готівка великими партіями (мішками) вантажилася в автобуси, що рушали з
м. Подільська за маршрутом, що вів в аеропорт «Домодедово», а через 3
дні починалися виплати зарплати нафтовикам і газовикам Тюмені. В той же
час, за даними ФБР США, за останні роки в американські банки надійшло
більше 200 млрд доларів, одержаних на незаконній торгівлі російською
нафтою і газом.

Тому 4-й рівень – це структурний рівень злочинного обігу зібраних
грошових коштів, що знайшли об’єкт інвестування не в економіці Росії, а
в незаконній торгівлі ресурсами країни. Його можна вважати рівнем
організованої злочинної діяльності, на якому обсяг грошей, що
обертаються обчислюється десятками млрд. доларів, що зіставимо з
величиною державного бюджету Росії.

5-й рівень – це структурний рівень діяльності транснаціональних
фінансових компаній і міжнародних злочинних синдикатів.

В Україні на червень 1997 р., згідно з даними Генеральної прокуратури
України, було порушено 222 кримінальні справи за ознаками шахрайств в
комерційних структурах, вчинених за схемою Понці, за багатьма з яких в
дійсний час ще провадиться розслідування слідчими органів внутрішніх
справ та прокуратури (кримінальні справи порушені в 1994-1997 рр.). За
приблизними оцінками вкладникам завдано збитків на загальну суму 155,5
млн грн. (без урахування інфляційних процесів), 24 млн 721 тис. доларів
США і 354 тис. німецьких марок. Так, Запорізький філіал довірчого
товариства «Гермес-фінанс-Україна» приймав грошові кошти громадян,
обіцяючи 900-1200 % річних. В результаті з серпня 1991 по квітень 1995
року він зібрав внесків на суму 69 млрд крб. Зібрані кошти було
використано керівниками товариства на власні потреби, а вкладників
лишили можливості не те що отримати дивіденди, але й власних внесків.

Поява і діяльность шахрайських компаній на українському фінансовому
ринку була пов’язана з прийняттям Кабінетом Міністрів України декрету
«Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.. В лютому 1995 р. після
серії гучних трастових скандалів Верховна Рада України доручила
Контрольній комісії з питань приватизації проаналізувати діяльність
довірчих товариств відносно додержання чинного законодавства. В
результаті перевірки виникло питання, який законодавчий акт слід вважати
чинним. З’ясувалося, що декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі
товариства» існує в трьох редакціях, які потрапили до друку. При цьому
всі три варіанти претендували на «чинність». У варіанті, що був
підписаний главою уряду (Л. Д.Кучмою), не передбачалося залучення
довірчими товариствами грошових коштів громадян. В двох інших, що
надійшли з Кабінету Міністрів в юридичний відділ Верховної Ради і після
цього були надруковані в засобах масової інформації зазначалося, що
довірчі товариства мають право залучати грошові кошти громадян. За цими
фактами Верховною Радою було прийнято три постанови від 13 грудня та 22
грудня 1995 р. і від 31 жовтня 1996 р., але «автори» даної акції так і
не були встановлені.

Названий декрет Кабінету Міністрів України надавав довірчим товариствам
такий самий обсяг прав щодо залучення коштів громадян, як і відповідне
законодавство Російської Федерації, але без урахування негативних
наслідків діяльності в Росії таких структур, як «ммм», «Російський
будинок селенгу» та ін. Декрет не передбачав механізму захисту прав і
законних інтересів вкладників, не було визначено, які державні органи
мали здійснювати контроль за діяльністю довірчих товариств. Багатьма
довірчими товариствами допускалися грубі порушення чинного
законодавства: обсяги залучення коштів і майна населення перевищували
статутні фонди, які часто не досягали передбаченого законом розміру; не
додержувався порядок проведення грошових операцій, в тому числі з
іноземною валютою; фактично не велася статистична звітність про
діяльність і фінансовий стан компаній. Названі обставини при відсутності
контролю створювали сприятливі умови для шахрайства. Ці факти на фоні
вже відомої шахрайської діяльності компаній в Росії дають підстави для
висновку про те, що діяльність фінансових компаній в Україні, що
залучали кошти громадян, була також добре організованою злочинною
діяльністю.

Аналіз матеріалів кримінальних справ даної категорії дозволяє виділити
деякі характерні риси шахрайств, врахування яких має важливе значення
для виявлення, розслідування і попередження цих злочинів в майбутньому.
По-перше, залученням коштів населення займалися не тільки довірчі
товариства, які спеціально для цього створювались після прийняття
названого декрету Кабінету Міністрів України, але і комерційні
структури, що мали займатися відповідно своїм установчим документам
іншими видами підприємницької діяльності. По-друге, підприємницькі
структури, які незаконно перетворювалися в фінансові компанії, для
маскування своєї шахрайської діяльності по залученню коштів оформляли ці
акції з громадянами у вигляді різних цивільно-правових угод (договору
позики, страхування, продажу цінних паперів тощо).

Так, президент спільного українсько-австрійського підприємства
«Енграм-Харків, Вена» (займалося постачанням і реалізацією високоякісних
продуктів харчування з Австрії) Щ. перетворив це підприємство в
небанківський фінансовий заклад по прийому грошових вкладів від
населення, не маючи відповідного обгрунтування і офіційної реєстрації.
Суть діяльності Щ. полягала в тому, що одержавши в вересні 1995 р.
кредит в розмірі 50 млрд крб. в АКБ «Укрсоцбанк», він закупив в Австрії
продукти харчування і завіз їх для реалізації в магазин підприємства
«Венський вальс». Потім Щ. зареєстрував емісію цінних паперів у
Міністерстві фінансів України (з видачею відповідного свідоцтва) і без
складання реєстру виготовив на одному з спеціалізованих підприємств
облігації «Венський вальс» номінальною вартістю відповідно 1350 і 2700
грн. Після цього шляхом проведення рекламної компанії, як посадова особа
суб’єкта підприємницької діяльності, він організував в період з січня по
грудень 1996 р. реалізацію облігацій через зал магазину «Венський
вальс». При цьому обіцялась щомісячна виплата дивідендів (від 2 до 3,5
%) у вигляді продуктових наборів («кошиків») з високоякісних
австрійських продуктів харчування з наступним поверненням повної
вартості облігацій через обумовлений строк. При купівлі облігації
кожному покупцю вручався безкоштовний продуктовий «кошик».

З метою утворення сприятливих умов для заволодіння коштами громадян
облігації, що продавалися, за обліком магазина і підприємства Щ. не
реєстрував, а виручені за них кошти за касою не оприбутковувались, а
вилучалися ним безпосередньо і використовувалися за своїм розсудом.
Ніякої господарчої діяльності, яка б могла давати прибуток, необхідний
для виконання взятих зобов’язань не велося. В період з січня по серпень
1996 р., коли кількість покупців облігацій стабільно росла, Щ. виконував
зобов’язання за рахунок кредиту і коштів, що надходили від нових
покупців. Але з серпня 1996 р. «піраміда» покупців стала зменшуватись і
Щ. припинив виплату дивідендів і повернення вартості облігацій, за якими
настав термін їх погашення, і став всіляко уникати зустрічей з
клієнтами. Всього Щ. заволодів коштами клієнтів на суму більше 400 тис.
грн.

Зараз можна констатувати, що потужна хвиля явних і неявних шахрайств у
сфері приватних інвестицій в Україні вже минула. Однак робити висновок
про те, що це явище себе вичерпало, передчасно. Немає ніякого сумніву у
тому, що воно буде повторюватись в інших формах і в інших умовах. Тому
накопичені знання і досвід боротьби з цими злочинами повинні
враховуватись при розробці відповідних методик їх виявлення і
розслідування.

Спосіб 4. Розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом
утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в
підприємницькій діяльності. Цей спосіб розкрадання базується на
виготовленні і введенні в банківський обіг фіктивних платіжних
документів (платіжних доручень, кредитових авізо, чеків тощо), на основі
яких на рахунки підприємницьких структур незаконно зараховуються нічим
не забезпечені грошові кошти. Після зарахування цих, по суті фіктивних,
безготівкових грошей вони матеріалізуються підприємцями-шахраями в
готівку, вільноконвертовану валюту, товар чи використовуються в
підприємницькій діяльності в інший спосіб. За окремими оцінками вказаний
спосіб розкрадання є одним із засобів накопичення кримінального капіталу
і являє собою велику небезпеку для фінансової системи країни.

Суб’єктом розкрадання з використанням названого способу можуть бути:

1) псевдопідприємець, який підробляє і використовує платіжні документи
від імені певної комерційної структури (реально існуючої чи фіктивної),
які подає до “чужого” банку;

2) неплатоспроможний (чи платоспроможний підприємець), який у змові з
працівниками “свого” банку виготовляє і використовує незабезпечені
коштами платіжні документи.

В залежності від того, хто виступає суб’єктом злочину і характеру його
дій можна виділити і два різновиди вказаного способу розкрадання, кожний
з яких має суттєві кримінально-правові і криміналістичні відмінності.

Вчинення розкрадання псевдопідприємцем. Цей різновид способу вчинення
злочину відомий правоохоронним органам країн СНД як розкрадання грошових
коштів з використанням фіктивних кредитових авізо. У 1992-1993 рр. в
багатьох областях Росії і України було виявлено багатомільярдні
розкрадання грошових коштів, вчинені в системі комерційних банків шляхом
використання підроблених кредитових авізо.

Треба зазначити, що необізнана людина не могла підготувати і здійснити
такі розкрадання. Вони вчинялися організованими групами, в складі яких
обов’язково була особа, що мала спеціальну освіту або практику роботи в
фінансових органах і знала недоліки в організації безготівкових
розрахунків. Для розуміння даного способу розкрадання необхідно
розглянути хоча б у загальному вигляді порядок безготівкових
розрахунків, який існував на той час в Україні та інших країнах СНД.

Відповідно до нормативних актів про організацію міжбанківських
розрахунків на території України розрахунки між комерційними банками та
іншими кредитно-фінансовими закладами виконувалися регіональними
розрахунково-касовими центрами (РКЦ) Національного банку України, які
було утворено в місцях знаходження банківських закладів. Для здійснення
розрахунків кожному банківському закладу в РКЦ відкривається
кореспондентський рахунок. Авізо (оформлене на спеціальному бланку
повідомлення одного банківського закладу іншому про виконання
розрахункових операцій за рахунками клієнтів) допускалося надсилати в
РКЦ поштою, посильним, телеграфом (телетайпом). Це був банківський
документ суворої звітності, який підтверджував, зокрема, що гроші
переведені з одного банківського закладу в інший і слугував основою для
зарахування грошей на рахунок підприємства (організації), вказаного в
цьому документі як одержувача. Документ складався тільки банківськими
працівниками в закладах державних та комерційних банків на основі
платіжних доручень своїх клієнтів. Надходження кредитового авізо в РКЦ
означало, що банк-відправник зняв вказану в авізо грошову суму з рахунку
підприємства-платника і переслав її у відповідний банк, клієнтом якого є
підприємство-одержувач. Таким чином, авізо послідовно проходило РКЦ
банка-відправника і РКЦ банка, клієнтом якого є підприємство-одержувач.

РКЦ, який почав операцію по розрахунках, умовно називається філією А, а
той хто прийняв – філією Б. В тексті авізо вказуються 8-розрядні номери
РКЦ, між якими здійснюється операція, і 9-розрядні номери
кореспондентських рахунків комерційних банків для ідентифікації
учасників розрахункової операції. При здійсненні кредитового обігу за
взаємними розрахунками філія А повинна заповнити три примірники
кредитових авізо. Перший примірник направляється в філію Б, де,
одержавши кредитове авізо, повинні ретельно перевірити правильність
шифру і коду, найменування одержувача (платника), номери рахунків,
наявність календарного штемпеля і підписи працівника підприємства
зв’язку. Якщо телеграма прийнята по телетайпу, то на ній повинні бути
вказані дата і номер за книгою реєстрації на телетайпі. Телеграфні авізо
споряджалися переказковим ключем і оформлялися печаткою.

В кредитових авізо обов’язково повинно бути вказано найменування
одержувача, призначення переказу, а в графі “за що” – умовна цифрова
позначка документа (зміст операції). Повинні бути також додержані і
деякі інші вимоги, що містяться в нормативних документах.

Дії злочинців полягають в тому, що вони, обминаючи банк
підприємства-платника і його РКЦ (філія А), самі складають текст
кредитового авізо і направляють його в РКЦ або банк
підприємства-одержувача (філія Б) одним з можливих способів –
телетайпограмою, телеграфом, посильним, поштою. Якщо фіктивність авізо
не виявлена при його пред’явленні в банк або РКЦ одержувача, то філія Б
перераховує грошові кошти за даними авізо і платіжного доручення,
відповідно до “розпорядження” платника.

Таким чином, підготовка і здійснення подібних розкрадань включала кілька
обов’язкових етапів:

1) здобування чистих бланків банківських кредитових авізо і платіжних
доручень або встановлення злочинного зв’язку з операціоналістом
(телеграфістом), а також підшукання телетайпного (телеграфного) апарату,
з якого буде відправлятися фіктивне авізо;

2) визначення структур, які будуть фігурувати в фіктивному авізо як
філія А і філія Б, а також встановлення їх адреси, номерів розрахункових
(кореспондентських) рахунків та інших необхідних даних;

3) здобування дійсних або підроблених печаток і штампів, встановлення
кодів і шифрів, необхідних для складання текстів авізо;

4) утворення фіктивного підприємства або визначення підприємницької
структури, яка буде виступати одержувачем грошей (змова з її
керівником);

5) складання тексту авізо;

6) доставка (відправлення) фіктивного авізо за призначенням;

7) контролювання моменту надходження фіктивного авізо за призначенням
для визначення необхідності відправки підтвердження в його дійсності;

8) організація відправки підтвердження від імені філії А (у випадку
необхідності);

9) підготовка фіктивних документів для маскування переказу вкрадених
грошей (договорів, контрактів, актів здачі-прийому тощо);

10) здійснення переказу грошових коштів до заздалегідь визначених
комерційних структур або трансформація їх в готівку.

Для кожного з названих етапів характерним є набір певних прийомів, які
можуть бути досить різноманітними Так, бланки кредитових авізо можуть
бути вкрадені, куплені, скопійовані за допомогою ксерокса тощо.
Підшукання комерційної структури-одержувача грошей в більшості випадків
полягає в виявленні керівників підприємств, які згодні видати переведені
на їх рахунок гроші за певну їх частку як платежу за надану послугу
(20-40%). Цей керівник може брати участь і в складанні фіктивних
документів, використовуючи свої знання і підприємницькі зв’язки. В
подальшому одержувач-співучасник після оприбуткування грошей на свій
розрахунковий рахунок виконує вказівки організатора про наступний рух
вкрадених грошових коштів. При цьому частина коштів може бути залишена
на рахунку даної комерційної структури (як частка за участь в
розкраданні), а решта суми перераховується на рахунки інших підприємств
для одержання готівки чи придбання конвертованої валюти, товарів тощо.
Роль організації-одержувача можуть виконувати і спеціально для цього
утворені фіктивні комерційні структури, які реєструються на основі як
дійсних, так і підроблених документів.

Треба зазначити, що організатори розкрадання можуть вступати у змову і з
окремими банківськими працівниками для забезпечення безперешкодного руху
фіктивного авізо і швидкого здійснення розрахункових операцій. Дана
обставина має суттєве значення для слідкуванням за надходженням до банку
авізо. Це необхідно для того, щоб в найкоротший термін розпорядитися
одержаними коштами, а також для того, щоб мати можливість організувати
фіктивне підтвердження авізо у випадку запиту з банку філії Б на адресу
філії А (якщо виникли сумніви в дійсності авізо або виявлені помилки).
Операції з фальшивими авізо експерти ставлять на перше місце серед
розкрадань щодо «прибутковості».

Таким чином, дії злочинних груп, що вчиняли розкрадання за описаною
схемою, досить складні і основані на використанні існуючих недоліків
порядку міжбанківських розрахунків. Дії членів злочинних груп
кваліфікувалися як розкрадання грошових коштів в особливо великих
розмірах (ст. 86-1 КК), підробка документів та їх використання (ст. 194
КК), а також фіктивне підприємництво (ст. 148-4 КК), якщо як
організації-одержувача грошей використовувалася як спеціально для цього
утворені комерційні структури.

Вчинення розкрадання неплатоспроможним підприємцем. Цей різновид способу
розкрадання є характерним для діяльності підприємців, у яких бракує
коштів (але він може використовуватися і платоспроможним підприємцем).
Його суттєвість полягає в штучному збільшенні грошових сум, що
знаходяться на розрахунковому рахунку певної комерційної структури,
шляхом оформлення фіктивних банківських документів. Тому утворення
фіктивних безготівкових грошових коштів вчиняється підприємцем тільки у
змові з працівниками банку (керівниками комерційних банків і прямими
виконавцями розрахункових операцій). Кінцева мета утворення фіктивних
безготівкових грошових коштів полягає в наступній їх матеріалізації в
товар, готівку чи вільноконвертовану валюту. Але можливе використання
цих коштів і для надання кредиту іншим підприємцям.

У використанні даного способу розкрадань підприємцем-шахраєм можна
виділити кілька етапів :

1) змова підприємця-шахрая з працівниками банку про утворення фіктивних
безготівкових грошових коштів;

2) підшукання підприємців – співучасників в розкраданні для використання
їх банківських рахунків для “відмивання” фіктивно утворених грошових сум
перед тим, як матеріалізувати їх у цінності;

3) оформлення не забезпечених коштами платіжних документів і
перерахування фіктивно утворених грошових сум під прикриттям певної
псевдоугоди на рахунок підприємця-співучасника (мета полягає в
маскуванні джерела та ініціаторів фіктивного утворення грошей);

4) перерахування фіктивно утворених грошових сум у зворотному напрямку –
на рахунок ініціатора шахрайської операції ;

5) матеріалізація фіктивних безготівкових грошей в готівку чи в
вільноконвертовану валюту або придбання на них певних товарів,
нерухомості тощо.

Схематично розглянути механізм приведеного способу розкрадання можна на
наступному прикладі. Так, головний бухгалтер і керівник ПП “Орфей”, яке
мало на рахунку в АКБ “Експрес” 4,5 тис. грн., вступили у змову з
головою правління банку про фіктивне збільшення свого рахунку. Це
планувалося зробити під прикриттям псевдоугоди з іншим підприємцем (його
керівники звичайно розуміють мету цієї операції і виступають її
співучасниками).

Для реалізації свого наміру керівник ПП “Орфей” вступив у змову з
керівництвом ПП “Смарагд” і уклав псевдоугоду про виконання ремонтних
робіт та надання інших послуг на загальну суму 680 тис. грн. Для оплати
робіт, які фактично не виконувались, керівники ПП “Орфей” виписали
незабезпечене коштами платіжне доручення на перерахування 680 тис. грн.
партнеру по угоді. Керівники АКБ у свою чергу виписали незабезпечене
кредитове авізо і забезпечили зарахування цієї суми на рахунок ПП
“Смарагд” в АКБ “Альфа”.

Через деякий час все відбувалося у зворотному напрямку. Під прикриттям
аналогічної псевдоугоди ПП “Смарагд” перерахувало на рахунок ПП “Орфей”
570 тис. грн. (110 тис. грн. залишилось на рахунку ПП “Смарагд” як
оплата наданих “послуг”). Таким чином, операція по утворенню і
“відмиванню” грошових коштів була закінчена. Заключним етапом цієї
операції став процес матеріалізації фіктивних безготівкових грошей. Для
цього ПП “Орфей” уклало угоду з фірмою “Анжела” на придбання
матеріальних цінностей в обсязі 570 тис. грн. на умовах попередньої
оплати. Шляхом проведення відповідної банківської операції вказана сума
була зарахована на рахунок фірми “Анжела”, а ПП “Орфей” на фіктивно
утворені кошти одержало товар згідно з укладеною угодою. Таким чином,
посадові особи ПП “Орфей” при співучасті керівників АКБ “Експрес” та
сприянні керівників ПП “Смарагд” здійснили розкрадання майна фірми
“Анжела” в особливо великих розмірах і ввели при цьому до грошової
системи країни незабезпечені (фіктивні) 680 тис. грн.

За чинним кримінальним законодавством в наведеному прикладі злочинною
групою підприємців було здійснене розкрадання в особливо великих
розмірах (ст. 86-1 КК) та посадовий підлог (ст. 172 КК). І знову треба
звернути увагу на одну досить серйозну обставину, а саме – на роль
керівників ПП “Смарагд” в цій шахрайській операції. Як кваліфікувати їх
дії ? Як пособництво в розкраданні (ст., ст. 19, 86-1 КК) чи як “надання
незаконних послуг”, за що кримінальна відповідальність не
передбачається? Ці питання постійно виникають у слідчий практиці.
Наприклад, при посиланні керівника ПП “Смарагд” на те, що йому було
невідомо про фіктивність грошових коштів, для зарахування яких він надав
свій рахунок в банку (а це може дійсно так і бути) його практично
неможливо притягти до відповідальності. Це свідчить про нагальну
необхідність введення до кримінального кодексу (а також відповідних
доповнень до адміністративного та цивільного кодексів) такого складу
злочину, як «легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна,
здобутих незаконним шляхом». Необхідно також доповнити ст.148-4 КК
“Фіктивне підприємництво” таким чином, щоб як злочин можна було
кваліфікувати не тільки “створення або придбання суб’єктів
підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати
статутну діяльність” але й виконання діючими комерційними структурами
різноманітних фіктивних розрахункових операцій, кримінальна
спрямованість і суспільна небезпечність яких очевидна.

Треба зазначити, що утворення фіктивних безготівкових грошових коштів
можливе шляхом різноманітних способів, пов’язаних з оформленням і
використанням фіктивних платіжних документів (платіжних доручень,
кредитових авізо, акредитивів, векселів, незабезпечених чекових книжок в
різних комбінаціях). Не дивлячись на особливості та ознаки, притаманні
тому чи іншому способу розкрадань, схеми їх виконання схожі. Ця схожість
обумовлена тим, що всі вони базуються на використанні діючого механізму
безготівкових розрахунків підприємств, встановленого Інструкцією НБУ № 7
«Про безготівкові розрахунки в господарчому обороті України».
Абстрагуючись від особливостей кожного окремого способу утворення
фіктивних грошових коштів, можна визначити загальну структуру таких
розкрадань, яка складається з чотирьох етапів.

Перший етап – утворення фіктивних грошових коштів шляхом внесення у
вищезгадані платіжні документи сум, яких не існує у підприємства –
платника. Другий – «відмивання» таких коштів за допомогою розрахункових
операцій за реальними угодами чи псевдоугодами. Третій – повернення
«відмитих», але, по суті своїй, фіктивних грошових коштів ініціаторам їх
створення за допомогою розрахункових операцій за псевдоугодами.
Четвертий – використання повернених фіктивних грошових коштів
ініціаторами їх створення шляхом вилучення за їх допомогою матеріальних
цінностей, ВКВ, готівки чи шляхом надання кредитів.

Ця схема даного різновиду розкрадань майна у сфері підприємництва, може
бути ефективно використана для вирішення кримінально-правових,
процесуальних та криміналістичних завдань розслідування даних злочинів.

Спосіб 5. Розкрадання та супутні їм злочини, що вчиняються шляхом
обманного одержання і присвоєння кредиту.

Різноманітні зловживання з кредитними коштами взагалі притаманні
ринковій економіці. Обманне одержання кредиту і нецільове його
використання є надзвичайно поширеним економічним злочином в країнах СНД.
За чинним кримінальним законодавством України ці дії кваліфікуються як
“шахрайство з фінансовими ресурсами” (ст. 148-5 КК). Вчиняють такі
злочини підприємці а також різного роду аферисти, що діють під виглядом
підприємців.

Але найбільш небезпечним злочином у сфері кредитно-фінансових відносин є
розкрадання кредитів. Використання даного способу розкрадань
правоохоронні органи виявили зразу ж після введення в дію Закону України
«Про підприємництво» від 26.02.91 р. Найчастіше вчинялося розкрадання
кредитів, що надавалися кооперативам, малим підприємствам або фізичним
особам. Після одержання кредитних коштів та їх перетворення на готівку
або іншої матеріалізації (через конвертацію в ВКВ або придбання товарів)
боржник зникав, кидаючи своє «підприємство». З часом цей спосіб
розкрадань розвивався, набуваючи більш складної структури. Зараз можна
виділити кілька етапів його реалізації:

утворення фіктивної комерційної структури з метою одержання кредиту;

фабрикування фіктивних документів, які створюють уяву про фінансову
спроможність підприємства;

фабрикування фіктивних документів про нібито укладені угоди для
обгрунтування кредитного запиту;

фабрикування і подання фіктивних або не правомірно одержаних документів
про гарантії повернення кредиту (останнього часу з метою забезпечення
кредиту подається неповноцінне майно або майно, яке вже не належить
одержувачу кредиту);

підшукання комерційної структури, на рахунок якої планується
перерахування коштів, одержаних у вигляді кредиту (таких структур може
бути кілька і вони також можуть бути фіктивними, тобто утвореними тільки
для вчинення розкрадання);

підкуп працівників банку, від яких залежить укладення кредитної угоди з
порушенням економічних нормативів (найчастіше сума хабара визначається у
процентках до суми кредиту);

укладення кредитної угоди з банком та подання необхідних для цього
документів (заявки; копій установчих документів; відбиток печатки і
зразків підписів; довідки органів податкової адміністрації; копій
контрактів, під які одержується кредит тощо);

перерахування грошових коштів, одержаних у вигляді кредиту, на рахунки
комерційних структур, з керівниками яких досягнута відповідна
домовленість;

матеріалізація грошових коштів у готівку, ВКВ чи матеріальні цінності;

зникнення і переховування засновників фіктивної комерційної структури.

Наведені положення можна проілюструвати наступним прикладом з слідчої
практики. Так, мешканці м. Болграда Одеської області Б-єв і Б-іл у
квітні 1994 р. заснували в м. Черкаси комерційне підприємство «Експрес»,
яке за установчими документами займалося оптовою торгівлею харчовими
продуктами. Після реєстрації підприємства його засновники звернулися до
Черкаського філіалу АКБ «Градобанк» з заявкою на одержання кредиту в

1 млрд. крб. Для економічного обгрунтування кредиту було використано, як
було встановлено, фіктивні договори з АТ «Агмас» про поставку продуктів
харчування в м. Черкаси та інші документи. Зразу після надходження
кредитних коштів на рахунок підприємства «Експрес», вони були
перераховані на рахунок товариства «Кредо» в м. Одесі для фінансування
будівництва котеджів для Б-єва і Б-іла. Завершилась ця операція
зникненням засновників підприємства «Експрес», котре, як виявилося,
існувало тільки на папері.

Дії Б-єва і Б-іла кваліфікувалися як розкрадання грошових коштів в
особливо великих розмірах шляхом шахрайства (ст. 86-1 КК), а також
посадовий підлог (ст. 172 КК) та підробка і використання підроблених
документів (ст. 194 КК).

Треба зазначити, що деякі підприємці-злочинці, привласнивши одержані у
кредит кошти, не приховуються, а переносять строк повернення кредиту
шляхом посадового підлогу та підробки документів про тимчасову
відсутність у них коштів нібито через затримку їм платежів з боку
партнерів за угодами. Коли вже неможливо відкладати строк повернення
кредиту, то імітується реорганізація чи банкрутство юридичних осіб.

Розкрадання вказаним способом можуть вчинятися і при сприянні самих
комерційних банків, які одержують у своє розпорядження державні кредитні
ресурси. В Росії була помічена така тенденція, коли злочинні угрупування
створювали мережі дрібних банків саме для різного роду зловживань з
кредитними ресурсами. Вважаємо за доцільне навести найбільш типову схему
зловживань дрібних банків:

– під час реєстрації банк подає документи, що містять завідомо
неправдиві відомості про склад засновників, їхні фінансові внески в
статутний фонд, розміри статутного фонду тощо;

– після цього банк на дуже короткий строк з метою збільшення балансової
вартості коштів переводить на свій рахунок кошти третіх осіб, що
дозволяє в підсумку шляхом викривлення банківської звітності представити
в інстанції відомості про розмір статутного фонду, що значно перевищує
фактично існуючі власні кошти (тобто на час одержання державних
кредитних ресурсів мікробанк шляхом фальсифікації стає великим
позичальником);

– такому банку Центральний банк Росії виділяв відповідно його
фінансовому становищу кредитні ресурси, які або розкрадались, або
передавалися під великі проценти сумнівним клієнтам. Таким чином, йшов
процес не інвестування економіки країни, а розкрадання або спекуляція
кредитними ресурсами.

Проблема зловживань з кредитними ресурсами є надзвичайно болючою і для
економіки України. Умисне невиконання позичальниками своїх зобов’язань
перед кредиторами наблизилось до “норми” взаємовідносин між
господарюючими суб’єктами, кредитними організаціями і громадянами.
Основною формою ухилення позичальника від виконання вимог кредитних угод
стало введення кредитора в оману відносно дійсних можливостей
позичальника повернути борг в обсязі і в строки, передбачені кредитною
угодою. Багато злісних боржників засвоїли тактику імітації погашення
заборгованості шляхом одноразового (рідше багаторазового) перерахування
на рахунки кредиторів незначних коштів. В багатьох випадках позичальники
відкрито не погашають заборгованість, не дивлячись на наявність у них
коштів для цього. В результаті ухилення позичальників від погашення
заборгованості кредитори не тільки несуть прямі збитки, але й упускають
значну вигоду, яку вони могли б мати в результаті використання
поверненого їм майна.

Для ефективної боротьби з цим явищем явно недостатньо цивільно-правових
засобів. Нагальною є необхідність введення кримінальної відповідальності
за злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості,
спираючись на досвід Росії. При цьому одним з найважливіших завдань наук
кримінально-правового циклу є розробка критеріїв, які дозволять
відмежовувати злочинні діяння від цивільно-правових порушень.

При виявленні і розслідуванні розкрадань, інших економічних злочинів, що
вчиняються підприємцями, слід брати до уваги і враховувати їх
типологічні риси. Узагальнення зарубіжних вчених і матеріали
кримінальних справ, розслідуваних в Україні, Росії, свідчать про те, що
особи названої категорії, як правило, належать до вищих прошарків
суспільства. Ці люди не тільки мають значний життєвий досвід і великі
фінансові можливості, але і впливові соціальні зв’язки. Нерідко
підприємці-шахраї навіть користуються авторитетом в певних колах
суспільства завдяки своєї участі в різноманітних рекламних та
благодійних акціях. Названі обставини впливають не тільки на вибір
злочинцем способу вчинення розкрадання та утворення для цього
сприятливих умов, але і використовуються ними для протидії під час
розслідування злочину.

Підсумовуючи викладене, треба підкреслити, що знання типових способів
вчинення розкрадань у сфері підприємництва, типологічних характеристик
осіб злочинців працівниками правоохоронних органів дає можливість
своєчасно виявляти ці злочини, приймати правильні рішення в стадії
порушення кримінальної справи, якісно планувати і проводити
розслідування. Значення встановлення способу розкрадань по кожній
кримінальній справі визначається його належністю до предмета доказування
(ст.64 КПК), а в окремих випадках, і його впливом як кваліфікуючої
обставини (наприклад, коли використання певного способу розкрадання
можливе лише організованою злочинною групою). Треба звернути увагу і на
те, що спосіб вчинення розкрадання приймається до уваги судом при
індивідуалізації покарання винного, оскільки він характеризує не тільки
саме діяння, але і суб’єкт злочину. Все це і обумовлює необхідність
описання способу злочину в обвинувальному висновку і мотивуючій частині
обвинувального вироку (ст.ст. 223, 334 КПК).

Слід зазначити, що деякі з розглянутих способів розкрадання обумовлені
перехідним періодом в розвитку нашого суспільства, конкретними
економічними і правовими умовами. З часом ці умови зміняться (вони вже
міняються), що, безумовно, викличе і відповідні зміни в способах
вчинення розкрадань. Однак є підстави вважати, що правоохоронні органи
України ще будуть зустрічатися з ними, але може тільки з дещо
трансформованими. Підтвердженням цього є розкрадання коштів, вчинене за
“схемою Понці” в США в 1995 р. керівником благодійної організації “Нова
Ера” Дж. Бенетом на суму понад 470 млн доларів. При цьому Бенет нічого
нового не винайшов – він робив те ж саме, що і Чарльз Понці в 1919 р.,
коли залучав інвесторів, сплачуючи дивіденди з їх же вкладів. Самим
“свіжим” прикладом цього є шахрайство, вчинене засновником і генеральним
директором великої трастової компанії “Прінстон Економікс Інк.” М.
Армстронгом. Цей відомий в ділових колах американський бізнесмен ошукав
своїх інвесторів зазначеним способом на 1 мілрд доларів.

1.5 Механізми легалізації та використання грошових коштів, одержаних
злочинним шляхом

Розробити механізм виявлення та активної протидії “відмиванню”
юридичними і фізичними особами коштів і майна, одержаних протиправним
шляхом.

Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки

Маскування розкрадань та інших корисливих злочинів, пов’язане з наданням
видимості законності джерела надходження грошей, одержало умовну назву
“відмивання”. По своїй суті “відмивання” грошей – це банківські
маніпуляції з протизаконно одержаними коштами, в результаті яких вони
набувають вигляду легальних доходів. Суспільна небезпечність даного виду
злочинів, як відзначають західні кримінологи Х. Кернер і Е. Дах, полягає
в тому, що “відмивання” грошей – це заключний етап перетворення
злочинності в високоприбуткове і ефективне виробництво, в ході якого
відбувається протиправна і шкідлива для суспільства концентрація
економічної, а слідом за неї і політичної влади в руках неконтрольованої
групи осіб.

Вислів “відмивання брудних грошей” ввійшов у використання з 1989 р.,
коли засоби масової інформації ряду західних країн широко висвітлили
скандал з величезними сумами грошей, які були одержані від торгівлі
наркотиками. Мова йшла про мільярди доларів США на рік, які різними
способами вводилися злочинцями до обігу в світову фінансову систему, щоб
приховати їх злочинне походження. Але треба відзначити, що “відмивання”
грошей злочинцями почалося значно раніше – в 20-30-х рр. в США за часів
“сухого закону”. Біля витоків такої діяльності стояв відомий гангстер
Аль Капоне. Його було викрито і засуджено за ухилення від сплати
податків. Після цього ключові фігури організованої злочинності дійшли
висновку про необхідність знайти надійні способи приховування
нелегальних прибутків, зокрема шляхом їх розміщення на банківських
рахунках за кордоном з наступним їх використанням в легальному бізнесі.

Масштаби діяльності з легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом,
можуть бути різними. З цієї точки зору можна виділити два її
різновиди:1) легалізацію незаконних коштів в рамках національної
фінансової системи окремої країни шляхом їх розміщення в банку і
здійснення кількох “перекидок” на інші рахунки і в інші банки під
прикриттям різноманітних псевдоугод; 2) легалізацію незаконних коштів з
використанням банківських та фінансових систем кількох країн. В
останньому випадку спочатку, як правило, гроші вводяться до національної
фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де починають
циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. Наступна
операція – це повернення коштів на “батьківщину” у вигляді переказу або
перерахування грошових сум під прикриттям певної псевдоугоди.

Яким би не було походження “брудних” грошей та якими б шляхами вони не
просувалися, у цьому процесі можна виділити п’ять етапів. Перший етап –
одержання коштів в результаті протиправної діяльності. Другий етап –
розміщення злочинної готівки у фінансовій системі певної країни шляхом
її депонування на банківські рахунки (можливий і безготівковий оборот).
Третій етап – розшарування розміщених коштів з метою їх маскування
(наприклад, шляхом проведення з цими грошима множини одиничних
банківських операцій з невеликими сумами під прикриттям різноманітних
псевдоугод. Четвертий етап – зворотна конвертація коштів шляхом продажу
придбаного майна і концентрація “відмитих” грошей. П’ятий етап – витрати
на життєві повсякденні потреби та підшукання більш-менш законних шляхів
їх прибуткового використання (див. рис. 1.3)

Рис. 1.3. Схема “відмивання” готівкових коштів, одержаних

злочинним шляхом

Легалізація злочинних доходів є для злочинних організацій засобом
перекачування «брудних» грошей в легальний бізнес, причому з кожним
роком механізм здійснення грошових операцій вдосконалюється. Зокрема,
організовані злочинні групи: а) використовують слабкість національних
систем регулювання фінансової системи; б) проводять швидкі і гнучкі
операції по переказу і переміщенню активів через національні межі; в)
уміло користуються відмінностями в режимах регулювання підприємницької
діяльності як в рамках національних систем, так і між системами, і
передусім, можливістю використання численних ділових підприємств в
різноманітних країнах для приховування джерела надходження коштів, їхніх
володарів і механізму контролю над ними; г) користуються послугами тих
категорій фахових працівників, діяльність яких не регулюється, або тих,
що хоча і діють в умовах регулювання, але порушують правові чи морально
– естетичні норми. Ці тенденції свідчать про глобальний характер явища,
що розглядається, і про необхідність розробки ефективних заходів по його
зменшенню і запобіганню.

Україна в нинішній час є особливо привабливою державою для злочинців
подібного роду, бо її економіка з фінансовими центрами, що розвиваються,
дуже вразлива. Організовані злочинні групи користуються будь-якими
недоліками в регулюванні діяльності комерційних підприємств і банків.
Але з-за відсутності на даний момент відповідних нормативних актів, що
перешкоджають легалізації незаконних доходів, можуть діяти практично
відкрито, не побоюючись бути притягнутими до відповідальності. Вони
можуть використовувати величезні кошти, наявні в їхньому розпорядженні,
для корумпуванню посадових осіб. Об’єктами їх злочинної діяльності є
фінансові установи, адміністрація яких може бути підкуплена для
використання в справі легалізації злочинних доходів. З цією метою вони
можуть навіть повністю взяти під свій контроль діяльність фінансових
установ. За даними окремих спеціалістів, в Україні як мінімум 200 млн
доларів США щомісячно проходять повз канали легальної економіки.

Аналіз кримінальних справ та іншої інформації показує, що організовані
злочинні групи все частіше проникають у сферу кредитно-фінансових
відносин через створення різноманітних комерційних структур, акціонерних
товариств, банків, страхових компаній, різноманітних фондів з метою
легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом, і поширення впливу на
ключові позиції в економіці.

Наведені дані дають підстави припускати, що банківська система стала
центральною ланкою в ланцюзі щодо «відмивання» злочинних доходів. Тут
сформувалися стійкі канали, використання яких створює можливість для
юридичних і фізичних осіб з порушенням чинного законодавства вилучати
гроші з безготівкового обігу і обертати їх в готівку з наступним вивозом
капіталу за кордон чи переміщенням його в «тіньове» обертання. Для цього
створюються фіктивні фірми «одноднівки», які, як правило, зареєстровані
на підставних фізичних осіб і за фальсифікованими документами.

Прийомів легалізації злочинних прибутків стільки, скільки їх здатний
винайти людський розум. Але всі вони мають загальні характерні риси,
тому що їх мета одна – залучити до обігу гроші, які були отримані
незаконними способами, не привернувши уваги правоохоронних та інших
органів влади. Найбільш часто в світовій злочинній практиці
зустрічаються наступні прийоми, що використовуються на різних етапах
“відмивання” грошей: 1) контрабанда валюти; 2) розміщення “брудних”
грошей дрібними вкладами на депозитні рахунки в банках; 3)
структурування розміщених коштів; 4) використання офшорних та фіктивно
утворених компаній; 5) використання підприємницьких структур (закладів),
які постійно мають операції з готівкою; 6) використання закладів по
обміну валюти; 7) купівля та продаж товарів; і 8) використання
підпільних банківських систем; 9) використання брокерських бюро та бірж.

Контрабанда валюти. Саме з фізичного транспортування готівки з однієї
країни в іншу починається процес “відмивання” грошей. Кур’єри перевозять
гроші, в основному американські долари (у валізах, загальному вантажі,
контейнерах, приватними літаками чи кораблями), в країни, де на цю
валюту існує великий попит на “чорному ринку”. Перевага віддається тим з
них, де не провадиться валютний контроль, але існує законодавство, що
охороняє банківську таємницю. В такій країні готівка кладеться на
депозитний рахунок в банку або в іншому фінансовому закладі, звідки
згодом кошти можуть бути переведені в будь-якому напрямку за бажанням
клієнта. Вже після проведення цієї операції гроші “відмиваються” і їх
злочинне походження практично неможливо встановити, тобто вони набувають
легального статусу і можуть обертатися у всесвітній фінансовій системі.

Розміщення “брудних” грошей дрібними вкладами на депозитні рахунки. Цей
прийом полягає в тому, що для “відмивання” великої суми готівкових
коштів злочинне угрупування наймає велику кількість людей (“мурашів”),
які повинні здійснювати проведення незначних грошових переказів на
депозитні рахунки в різних банках та їх філіалах. Мета цих дій –
уникнення уваги контролюючих органів. Справа в тому, що законодавством
західних країн встановлюються граничні суми операцій з готівкою, які не
потребують складання спеціальних звітів і подання їх в податкові органи.
Так, США її розміри визначені в сумі 10.000 $, в Європі 12 країн
Європейського співтовариства визначали її межу в сумі 12.000 EUR. Тому
“мураші” вносять на депозитні рахунки готівку або купують оборотні
кредитно-грошові документи на суму трохи нижчу від визначеної.

Структурування розміщених коштів. Це один із способів, що
використовується при “відмиванні” для маскування великих сум грошей,
одержаних в результаті широкомасштабних фінансових махінацій. Суть його
полягає у штучному роздробленні певної фінансової угоди на множину
маленьких одиничних операцій з невеликими сумами. В Україні цей прийом,
як свідчить слідча практика, використовується підприємцями-злодіями для
маскування великих сум безготівкових грошових коштів, одержаних
шахрайським шляхом. Зокрема, така сума зразу після їх надходження на
рахунок підприємця-шахрая перераховується ним відносно невеликими
частками на рахунки інших підприємців-співучасників під виглядом надання
кредиту, оплати за куплені товари або надані послуги тощо.

Використання офшорних та фіктивно утворених компаній. Офшорна (від англ.
off-shore – прибережний) компанія – це комерційна структура, яка
зареєстрована в країні з дуже м’яким податковим та фінансовим
законодавством, а підприємницькою діяльністю займається в іншій. Офшорні
країни (або, як їх називають, країни “податкового і фінансового раю”)
характеризуються, зокрема, відсутністю податків або невеликими податками
на деякі чи всі види прибутку, широкою сферою дії банківської та
комерційної таємниці, слабким валютним контролем або повною його
відсутністю, легким реєструванням компаній та відсутністю перешкод щодо
їх купівлі-продажу. Наявність країн з такими рисами (країни Карибського
басейну, Ліхтенштейн та деякі інші) робить їх ідеальним місцем для
діяльності злочинних угрупувань по “відмиванню” грошей.

Фіктивно утворені компанії – це структури, котрі, крім установчих
документів та рахунку в банках, ніяких активів не мають. Створюються
вони тільки для проведення незаконних операцій, після закінчення яких,
як правило, ліквідуються. В іноземних джерелах вони ще називаються
“кораловими” компаніями (shell company), оскільки створюються за подобою
коралів – складних за своєю формою і порожніх всередині. Фактично, на
відміну від записаного в документах, весь персонал такої компанії
складається, як правило, з однієї особи. Діяльність цих компаній можна
порівняти з трубопроводом, крізь який здійснюється перекачка грошей до
інших комерційних структур для укриття справжніх джерел та природи
утворення фондів. Як свідчить світова слідча практика, злочинні
угрупування (в тому числі і в країнах СНД) створюють мережі офшорних та
“коралових” компаній і використовують їх для “відмивання” величезних
грошових коштів.

Використання фіктивних підприємств для “перекачування” злочинно здобутих
коштів за кордон є в дійсний час найбільш характерним для України. Так,
у березні 1999 р. органами податкової міліції в м. Києві була затримана
злочинна група, яка перевозила готівкові кошти (600 тис. грн. і 60 тис.
доларів США), зняті з порушенням встановленого порядку з банківських
рахунків одного підприємства. Як було встановлено в ході слідства за
порушеною кримінальною справою, мета цієї операції полягала у розміщенні
знятих сум у комерційному банку на рахунках фіктивних фірм з метою їх
подальшого перерахування за кордон через так звані рахунки “Лоро”. Крім
того, незаконним переводом грошей з безготівкових в готівкові і навпаки
підприємства уникали контролю з боку держави і сплати податків. Такі
послуги різноманітним комерційним і державним підприємствам та
організаціям надавала організована злочинна група, яка утворила для
цього мережу з фіктивних підприємств і комерційних банків. “Тіньовий”
обіг злочинної групи складав за попередніми оцінками близько 40 млн грн.
на місяць. Для незаконного перерахування коштів за кордон через рахунки
типу “Лоро” використовувалися банки країн Балтії (“Німецько-Латвійський
банк”, “Парекс-банк”, “Сауліс-банк”), оскільки ці країни не покладають
на банки будь-якого фінансового контролю.

Використання підприємницьких структур (закладів), які постійно мають
операції з готівкою. Часто з метою маскування грошей, одержаних
протиправним способом, суб’єкт відкриває підприємницькі структури, які
постійно мають операції з готівкою (наприклад, утримують ресторани,
бари, готелі, автомати по продажу їжі, напоїв тощо). До цієї ж категорії
можна віднести і легалізовані гральні заклади – казино, кінні та собачі
біга, а також різноманітні атракціони та інші розважальні підприємства.
Загальним для них є те, що вони щоденно одержують великі суми готівки.
Це дає змогу зливати “брудні” гроші, які одержані, наприклад, в
результаті збуту партії наркотиків, з прибутком від легального бізнесу.
Виявити це в результаті аудиторської перевірки практично неможливо, адже
ніякої документації в більшості випадків не залишається, а там де вона
є, її легко фальсифікувати.

Використання закладів по обміну валюти. Це один з достатньо поширених
прийомів “відмивання” злочинних грошей. Численні центри, офіси та окремі
пункти займаються багатомасштабними операціями з готівкою. В країнах, де
недостатньо відрегульований валютний контроль та податкове законодавство
заклади по обміну валют за бажанням “відмивщика” обмінюють гроші, які
були вилучені в результаті злочинної діяльності, на грошові знаки інших
країн. Це може бути зроблено або для переведення грошей за допомогою
електронної пошти до відповідної держави, або для зворотного обміну (вже
у “відмитому” вигляді) у грошові знаки своєї країни. В таких випадках ці
заклади, з метою приховування трансакції, ніяких записів в реєстраційній
документації про такі операції не здійснюють або здійснюють частково. Як
правило, такі операції проводяться з невеликими сумами аби не привертати
уваги податкових та правоохоронних органів. “Відмивщики” грошей самі
можуть відкрити мережу закладів по обміну валют і використовувати їх як
“коралові” компанії. Про їх діяльність контролюючі органи можуть
одержати уяву тільки по документах. Фактично ж записи про купівлю-продаж
валюти в документах фальсифікуються, а “брудні” гроші стають “відмитими”
і фігурують як комісійні (різниця між купівлею та продажем валюти).

Купівля та продаж товарів. Такий прийом використовується для легалізації
злочинних коштів, як правило, в країнах з тільки що введеною новою або
нестабільною грошовою одиницею (наприклад, в країнах СНД). Його суть
полягає в тому, що підприємець такої країни, попередньо вступивши в
змову з іноземною компанією, складає угоду про закупівлю у неї партії
товару по завищеній ціні. Отримавши дозвіл національного банку на
закупівлю товарів, коштовність яких суттєво завищена, суб’єкт не тільки
одержує прибуток від імпортованого ним товару, а й має можливість
конвертувати місцеву валюту у національному банку з наступним її
перерахуванням до західних банківських центрів. Частина загальної суми
грошей, яка одержана за рахунок завищення цін є “відмитими” коштами, яка
розподіляється між співучасниками цієї операції.

Використовується “відмивщиками” і протилежний за своєю суттю прийом –
закупівля дорогих товарів з наступним їх перепродажем через мережу
невеликих магазинів за цінами нижчими від закупочних. Тут може виникнути
питання, який сенс в торгово-закупівельній операції, яка завідомо
здійснюється в збиток ? Відповідь проста – її мета полягає не в
одержанні прибутку від торгівлі, а в “відмиванні” злочинних коштів.
Ціною невеликої частки грошей, яка втрачається, злочинці мають змогу
легалізувати значні суми. Цей прийом є характерним для країн зі
стабільною валютою.

Використання підпільних банківських систем. Підпільні фінансові операції
набули найбільшого розповсюдження в країнах, де діють суворі правила
контролю за обміном валюти, причому, чим жорсткіші заходи контролю, тим
більшого розвитку набувають підпільні банківські операції (наприклад, у
Великій Британії, США). Підпільні (або “паралельні”) банківські системи
дозволяють переміщувати по всьому світу величезні суми грошей без
традиційних банківських процедур. Вони історично створені для обходження
валютного контролю з метою отримання прибутків, зберігання коштів за
кордоном, оплати товарів за межами країни тощо. Банкіри цієї системи
часто є членами старовинних відомих сімей або кланів міняйл і водночас –
представниками шанованих професій, які пов’язані з великою кількістю
ділових контактів та значними сумами грошей. Банкір підпільної
банківської системи часто відіграє ключову роль у житті свого клану,
оскільки може організувати для “солідного” клієнта відправку будь-якої
суми грошей до певної країни.

Функціонування підпільної банківської системи можна проілюструвати
наступним прикладом. Припустимо, клієнт мешкає в країні “А” з
нестабільною економікою і бажає переправити до країни “Б” суму грошей
еквівалентну 10.000$. Для цього він передає підпільному банкіру
обумовлену суму грошей в місцевих грошових знаках, яка вміщує й
комісійні для банкіра. При цьому курс валютного обміну не відповідає
офіційному. В обмін на гроші клієнт одержує документ (може бути
спеціальна марка або чіп), який водночас є розпискою банкіра про
одержання грошей і траттою (переказаний вексель), причому він ні чим не
нагадує банківську розписку, а виступає тільки як символ або знак, що
підтверджує угоду і відомий тільки клієнту, його банкіру та банкіру в
країні “Б”. Потім банкір зв’язується із своїм колегою в країні “Б” і
повідомляє йому три основних параметри цієї угоди: 1) суму, яку треба
виплатити клієнту; 2) грошові знаки, в яких клієнт бажає отримати кошти;
3) ідентифікаційний знак. Після цього клієнту або його посереднику
достатньо пред’явити ідентифікаційний знак в країні “Б” і отримати
гроші. Природно, що здійснення такої угоди потребує великої довіри на
всіх її рівнях. Банкіри повинні бути впевнені у виплаті грошей,
погашенні позики та відповідному розподіленні комісійних. Це досягається
клановим характером цієї діяльності.

Використання брокерських бюро та бірж. “Відмивщики” злочинних грошей в
своїй діяльності в окремих країнах широко використовують біржових
брокерів. В тісному кооперуванні з брокером підприємець здобуває
можливість придбання акцій, облігацій, векселів тощо. Таким чином, кошти
вкладаються в біржові цінні папери. Як правило, вони реєструються на
будь-яку особу або на “коралову” компанію, але можуть бути оформлені і
на пред’явника. В кожній окремій країні держава регулює ринок цінних
паперів та брокерських операцій. В деяких країнах простіше ніж в інших
маніпулювати “брудними” грошима через брокерів. Однак, навіть в країнах
з суворим контролем, несумлінний брокер може сприяти “відмиванню”
коштів, маніпулюючи разом з несумлінним підприємцем цінними паперами.

В країнах з розвинутою ринковою економікою (США, Велика Британія,
Італія, Франція та ін.) діяння по “відмиванню” грошей визнаються
суспільно небезпечними і утворюють самостійний склад злочину. Суспільна
небезпечність цих дій проявляється в двох аспектах. По-перше, таким
чином приховуються широкомасштабні корисливі злочини. По-друге, злочинні
гроші, проникаючі до легальної фінансової системи країни, діють на неї
як ракова пухлина на організм людини. Використовуючи “відмитий” капітал,
організовані злочинні угрупування одержують змогу контролювати
діяльність багатьох підприємницьких структур, банків та інших
фінансово-кредитних установ. При цьому, треба зазначити, що чесний
бізнес, безумовно, програє конкуренцію з бізнесом злочинним, оскільки у
останнього значно більше фінансових можливостей.

Легалізовані гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги у
легальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на
торгах і аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати
необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший
неоподаткований капітал через свої закордонні банки. Інвестування
“відмитих” грошей в легальні підприємства дозволяє легально повертати
капітал і забезпечує невичерпне джерело “чистих” грошей на покриття
повсякденних витрат. Крім цього, під прикриттям легальної економічної
діяльності полегшується вчинення нових економічних злочинів з наступною
легалізацією одержаних у такий спосіб коштів. Навіть якщо члени
злочинного угрупування заарештовуються, засуджуються і відбувають
покарання, їх підприємства залишаються, продовжують функціонувати і
фактично виступають економічною базою відновлення злочинних угрупувань.
Таким чином, йдеться про своєрідну ланцюгову реакцію економічної
злочинності, яка веде до криміналізації всієї економіки та політичних
установ.

Враховуючи ці реалії, в названих країнах в 80-90-х рр. були прийняті
комплексні закони, спрямовані на боротьбу з “відмиванням” грошових
коштів шляхом визнання таких дій самостійним злочином і утворення
механізму виявлення таких фактів. Зокрема, в більшості з названих країн
кримінальна відповідальність передбачається не тільки для організатора
“відмивання” грошей, але і пособників (працівників банків та інших
кредитно-фінансових установ). Це законодавство постійно розвивається і
вдосконалюється. Умовно його можна розділити на два рівня. Перший рівень
складають закони, що визначають певні дії злочинними та регламентують
діяльність правоохоронних органів по їх виявленню та розслідуванню.
Другий рівень складають закони, що регулюють взаємовідносини між
фінансовими установами та державою, зокрема, правоохоронними органами. В
останньому випадку йдеться про обмеження сфери дії банківської таємниці
та обов’язки фінансових установ встановлювати особи своїх клієнтів,
зберігати записи різноманітних угод, мати окремого співробітника, який
повинен займатися тільки підозрілими угодами та інформувати про них
поліцію.

Діяльність по виявленню та розслідуванню “відмивання” грошей у
зарубіжних країнах носить фінансовий характер. Саме фінансові
розслідування визначаються як основний засіб протистояння торгівлі
наркотиками та “білокомірцевій” злочинності. Але провадження таких
розслідувань є дуже складним, тому цим займаються такі спеціальні
підрозділи, як фінансова служба “G-7” в США та Підрозділ з фінансових
розслідувань (Financial Investigation Unit) у Великій Британії.

“Відмивання” грошей, як відомо, має міжнародний характер. Тому для
успішної боротьби з цим явищем необхідні зусилля всіх країн світового
співтовариства. Цьому сприяють прийняття Конвенції ООН 1988 р.,
спрямованої проти незаконного перевезення наркотиків і психотропних
речовин; Конвенція Ради Європи 1990 р. про розшук, накладення арешту та
конфіскацію злочинних доходів (Страсбургська Конвенція). Однак у
боротьбі з “відмиванням” грошей є багато проблем. Зокрема, великі
труднощі виникають у правоохоронних органів західних країн при подоланні
банківської таємниці, доказуванні місця вчинення злочину, а також при
використанні як доказів інформації, вилученої з мереж “Інтернет”,
електронних даних, копій або інформації, отриманої за допомогою
космічних супутників. В чинному Кримінальному кодексі України (ст.
229-12) передбачається відповідальність тільки за використання коштів,
здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин
і прекурсорів. Очевидно, що ця норма має обмежену сферу застосування. В
одному з останніх варіантів проекту Кримінального кодексу України
(робочої групи Кабінету Міністрів) передбачена стаття “Легалізація
(відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним
шляхом”.

Боротьба з “відмиванням” коштів, одержаних злочинним шляхом, є досить
актуальною проблемою на тлі боротьби з економічною злочинністю. Не
дивлячись на те, що економіка Україна потребує якнайбільше інвестицій,
треба мати на увазі, що гроші не однакові і їх вплив на економіку в
позитивному чи негативному аспектах залежить від того, в чиїх руках вони
знаходяться. Організована злочинність – це основне джерело надходження
“брудних” грошей. В цьому плані звертає на себе увагу, що, наприклад,
Ізраїль, який має ліберальне фінансове законодавство (з метою залучення
в країну емігрантів з великими грошима) приймає енергійні заходи по
боротьбі з “відмиванням” грошей на своїй території. Тому, чим далі
відтягуються заходи щодо ведення активної боротьби з легалізацією
злочинних прибутків в Україні, тим більше зміцнюється організована
злочинність.

Усунення або, принаймні, нейтралізація умов, що сприяють вчиненню
розкрадань та інших злочинів у сфері підприємництва, вимагає
вдосконалення не тільки кримінального законодавства але і законодавства,
яке регулює діяльність підприємницьких структур, фінансово-кредитних
установ. Йдеться не тільки про визнання певних діянь злочинними, але й
про утворення дійового механізму їх виявлення і розслідування,
спираючись на досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

1.6 Особливості слідів (джерел доказів) розкрадання майна та пов’язаних
з ними злочинів

Всіляке життя – це величезний ланцюг причин і наслідків, і природу її ми
можемо пізнати за одною

ланкою.

А. Конан Дойл

На відміну від загальнокримінальних злочинів економічні
(“білокомірцеві”) злочини в більшості випадків не залишають традиційних
слідів. Їх значно важче виявити, тому що ознаки цих злочинів дуже схожі
на звичайні господарчі негаразди. Навіть потерпілий не завжди впевнений
в тому, став він жертвою шахраїв чи несприятливої кон’юнктури ринку та
власної ризикованої поведінки. Ще важче доказати після виявлення таких
злочинів їх обставини і винність конкретних осіб, особливо коли
вчиняються вони організованими злочинними групами із застосуванням
засобів маскування і активної протидії розслідуванню. Але все ж таки
безслідних злочинів не буває, навіть економічних. Все залежить від
знання механізму їх вчинення та слідів, які вони залишають.

Незвичайністю механізму розкрадань майна взагалі особливо у сфері
підприємницької діяльності, є те, що дії злочинців з підготовки,
вчинення і приховування злочину відбиваються, перш за все, в різного
роду документах. Це обумовлюється тим, що необхідною рисою всілякої
господарчої діяльності є її документування. Потреба в ньому диктується
необхідністю здійснення контрольних функцій з боку спеціальних державних
органів, а також зацікавленістю самого суб’єкта господарчої діяльності,
який прагне ефективно нею управляти, піклуючись про постійне підвищення
прибутковості. Саме тому важливі господарчі рішення, рух грошових коштів
і товарно-матеріальних цінностей фіксуються в різноманітних документах,
складання яких є невід’ємним елементом будь-якої господарської
діяльності. Треба мати на увазі, що кожний економічний крок підприємця
(укладання угоди, проведення розрахункових операцій, одержання прибутку
або потерпання збитків) в умовах сучасного підприємництва одержує
багаторазове документальне відображення.

Таким чином, з криміналістичної точки зору документи розглядаються перш
за все як ефективний слідосприймаючий матеріал, котрий має велике
значення як джерело доказів при розслідуванні різноманітних економічних
злочинів. Через це значну частину багатотомних матеріалів кримінальних
справ про розкрадання майна і пов’язані з ними злочини у сфері
підприємництва складають саме документи. Знаючи це,
підприємці-правопорушники в багатьох випадках ухиляються від дотримання
встановлених правил складання (ведення) господарчої документації,
вдаються до фальсифікацій і прямого знищення документів, в яких
міститься інформація, що викриває їх. Тому знання видів
документів-джерел доказів при розслідуванні економічних злочинів та
вживанні заходів щодо їх збереження і використання складає важливий
компонент професійної підготовки слідчого та оперативного працівника.

Треба зазначити, що в кримінально-правовому розумінні поняття документа
розповсюджується на офіційні документи (саме вони маються на увазі в
конструкції ст.ст. 172 і 194 КК України), але в криміналістичному
аспекті вони трактуються значно ширше.

Документ (від лат. documentum – повчальний приклад, взірець, доказ)
–“складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які
мають юридичне значення». В сучасному використанні цей термін має
декілька значень. Враховуючи цю обставину і виключно важливу роль
документів в житті суспільства, визначення цього поняття дається в ст.
27 Закону України «Про інформацію»: «Документ – це передбачена законом
матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення
інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-,
фотоплівці або на іншому носієві». У згаданому законі документи
розподіляються на первинні (містять в собі вихідну інформацію) і
вторинні (як результат аналітично-синтетичної та іншої переробки одного
або кількох документів).

В приведеному визначенні відбито загальну і найбільш суттєву властивість
документів як засобу спеціального закріплення певної інформації для її
збереження і використання. Саме в такому розумінні це поняття
використовується в криміналістиці, де документами вважаються не тільки
офіційні документи з відповідними реквізитами, які оформляються в певних
закладах чи установах, але і будь-які інші джерела інформації – особисті
листи, робочі зошити, записники, малюнки, креслення, фотографії тощо.
Треба підкреслити, що таке тлумачення погоджується з відповідними
положеннями кримінально-процесуального закону, де визначається, що
документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені
обставини, що мають значення для справи (ст. 83 КПК). Якщо документи
слугували засобом вчинення злочину чи зберегли на собі його сліди, або
були об’єктом злочинних дій, то в таких випадках документи виступають
речовими доказами (ст. ст. 78, 83 КПК).

М.В.Салтєвський, використовуючи кібернетичний підхід, дає таке
криміналістичне визначення поняття документа: “Документ – це матеріально
фіксована інформація поза пам’яттю людини і ЕОМ, яка відбиває своїм
змістом юридично значущі відносини і факти.. .”. Однак з цим визначенням
терміна “документ” не можна погодитися повністю тільки з-за однієї
деталі – з вказівкою на те, що пам’ять ЕОМ не є документом. Таким чином,
з кола документів необгрунтовано виключаються машинні носії, в яких
інформація зафіксована за допомогою електронних імпульсів. Між тим
слідча практика свідчить про використання злочинцями способів вчинення
злочинів, які залишають сліди саме в електронних документах. Так, за
кримінальною справою про розкрадання коштів в Черкаській обласній
дирекції Укрсоцбанку начальником відділу комп’ю–теризації Ц. було
встановлено, що останній після здійснення фіктивних електронних платежів
з метою маскування злочину додавав до електронного балансу банку перед
звіркою суму, на яку було вчинено розкрадання. Це дозволяло певний час
уникати викриття злочину. Даному факту спочатку не було дано належної
юридичної оцінки з боку слідства, через що кримінальна справа була
повернута судом на додаткове розслідування. Тільки після кваліфікації
дій Ц. по внесенню змін до електронного балансу банку як посадового
підлогу (ст. 172 КК) за кримінальною справою було винесено обвинувальний
вирок.

Таким чином, в залежності від способу фіксації інформації та матеріалу,
який використовується для цього документи класифікуються на такі види:

письмові (рукописні і друковані документи);

графічні (креслення, графіки, карти, малюнки, схеми, плани тощо);

фотодокументи (фотографії);

кінодокументи (художні, документальні, аматорські кінострічки);

аудіо документи (магнітофонні касети, відеокасети);

електронні документи (електронні носії інформації: комп’ютерні диски,
дискети тощо).

Наведена класифікація документів має велике загальнокриміналістичне
значення, оскільки спосіб закріплення інформації значною мірою визначає
технічні і тактичні особливості процесуальних дій щодо їх виявлення,
фіксації, дослідження та використання документів в процесі доказування.
Але для методики розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними
злочинів у сфері підприємництва не менш важливе значення має
класифікація документів на види в залежності від характеру і призначення
інформації, що міститься в них.

З цієї точки зору, а саме стосовності документальної інформації до
доказування окремих обставин вчинення злочину, звичайного місця її
знаходження (збереження), треба виділяти наступні групи документів, що
підлягають вилученню і дослідженню при розслідуванні злочинів у сфері
підприємницької діяльності.

1. Документи, які визначають економічну структуру і
організаційно-правовий статус підприємства та стан фінансового контролю:
а) свідоцтво про реєстрацію підприємства; б) статут підприємства; в)
засновна угода; г) реєстр акціонерів; д) протоколи загальних зборів
акціонерів; е) протоколи засідань адміністративних органів управління
(правління, керівництва); є) протоколи засідань ревізійних комісій (акти
та матеріали перевірок); ж) річний звіт аудитора; з) акти та інші
матеріали перевірок податкових, банківських та інших контрольних
органів; и) накази і розпорядження посадових осіб тощо.

2. Документи, що свідчать про заняття певним видом підприємницької
діяльності: а) ліцензії; б) патенти; в) рекламні проспекти підприємства
і реклама, розміщена в засобах масової інформації; г) договори про
укладання певних угод (купівлі-продажу, позички, про виконання робіт
тощо).

3. Документи бухгалтерського обліку і звітності (тут в найбільш повному
обсязі на основі суцільного і безперервного спостереження, суворого
документування, систематизації на рахунках і балансування облікових
даних концентрується економічна інформація):

а) документи первинного обліку (рахунки, накладні і т. ін., які фіксують
окремі економічні операції);

б) бухгалтерські рахунки (кожна економічна операція має подвійний запис
– в активі одного рахунку і пасиві другого рахунку підприємства,
наприклад, придбаний комп’ютер відображається в активі рахунку «основні
засоби» і в пасиві рахунку «уставний фонд»);

в) бухгалтерський баланс (головна і узагальнююча частина бухгалтерського
обліку, в якому відображаються зведені дані бухгалтерського обліку за
квартал, півроку, рік).

4. Документи статистичного обліку і звітності (відображається кількісна
характеристика окремих сторін діяльності підприємства протягом певного
періоду). Комерційна структура (фірма) може мати кілька варіантів
звітності за рік: а) для державних органів (наприклад, для податкової
адміністрації); б) для акціонерів; в) для засобів масової інформації
(для реклами); г) для керівництва фірми. Вказані варіанти звітності
можуть суттєво відрізнятися один від одного рівнем деталізації.

5. Документи оперативного обліку і звітності. Це «кишенькова
бухгалтерія» керівника підприємства, яка характеризує швидкоплинні
економічні процеси на підприємстві і є підставою для прийняття поточних
рішень. Представляє собою важливе джерело інформації при розслідуванні
економічних злочинів.

6. Документи автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера,
економіста, плановика, аналітика. Тут може знаходитись різноманітна
інформація у вигляді: а) облікових даних; б) планових показників; в)
норм і нормативів; г) звітності фірми тощо.

7. Банківські документи: а) журнал реєстрації платіжних доручень з
поточного рахунку; б) журнал реєстрації надходжень на поточний рахунок;
в) витяг з поточного рахунку; г) заяви на відкриття поточного, валютного
рахунків; д) картка із зразками підписів і відбитку печатки; е) платіжні
доручення; є)документи, що відбивають одержання кредиту в банку тощо.

8. Касові документи: а) договір про повну індивідуальну матеріальну
відповідальність касира; б) касова книга; в) журнал реєстрації
прибуткових і видаткових касових документів; г) журнал реєстрації
використання грошових чеків; д) прибуткові і видаткові касові ордери; е)
акти перевірки наявності грошових коштів і матеріальних цінностей в касі
і т. ін.

9. Підроблені (фальсифіковані) документи: засновні, банківські,
бухгалтерські та інші, що були використані при вчиненні злочину.

10. Робочі записи посадових осіб та службовців, зміст яких має значення
для кримінальної справи: доповідні записки, робочі зошити, календарі,
записники тощо.

11. Магнітні носії інформації: диктофонний запис наради, зборів тощо;
фото-, кіно-, відеодокументи, що відбивають певні факти з “життя”
підприємства.

12.Електронні копії письмових документів та інша електронна інформація
(програмне забезпечення). Можуть міститися на: а) постійному
запам’ятовуючому пристрої; б) компактдисках; в) дискетах; г) касетах.

Документи як джерела доказової інформації при розслідуванні розкрадань
майна та пов’язаних з ними злочинів можуть досліджуватись і
використовуватись в кількох аспектах:

а) з точки зору значення фактів, що зафіксовані в документі (наприклад,
в статуті підприємства, ліцензії на право зайняття певним видом
підприємницької діяльності тощо);

б) з метою визначення способу виготовлення документа (наприклад, шляхом
призначення техніко-криміналістичної експертизи підробленого документа);

в) з метою ідентифікації особи, яка написала (підписала) документ, або
голос і мову якої зафіксовано на магнітному носії інформації (шляхом
призначення відповідної криміналістичної експертизи).

Крім своєчасного виявлення і вилучення документів на підприємстві,
діяльність якого перевіряється, треба мати на увазі і відповідні
документи в інших структурах. Будь – яке підприємство в економічному
середовищі являє собою «виробничу клітинку», в яку надходять ресурси і
де вони переробляються в продукт чи послугу і які, в свою чергу,
споживаються іншими суб’єктами. Ці відносини носять характер договірних,
але безпосередньо ще регулюються рядом державних органів влади та
нагляду. Всі вони являють собою середовище з постійно діючими
комунікаційними системами. По них циркулює відповідна інформація, яка
може бути вилучена і використана правоохоронними органами для
доказування обставин вчинення економічного злочину.

В цьому середовищі можна виділити наступні суб’єкти – носії інформації:

а) постачальники фінансових ресурсів (банки, урядові інвестиційні
установи, покупці облігацій компанії і т. ін.);

б) постачальники матеріалів та енергоресурсів (суб’єкти, що знаходяться
у відповідних договірних відносинах з підприємством);

в) споживачі продукції (товарів і послуг);

г) транспортні організації (коли підприємство користується послугами
транспортних організацій для перевезення вантажів);

д) біржі (коли підприємство бере участь в торгах на товарних і фондових
біржах);

е) органи державного управління і контролю (статистичні органи,
податкові і митні інспекції, санітарно-епідемічні служби, пожежні
інспекції, установи контролю за екологічною обстановкою).

Своєчасне вилучення вказаних документів в багатьох випадках дає
можливість виявити і доказати важливі обставини вчинення економічного
злочину.

Розділ 2. Типові завдання, засоби їх вирішення в стадії порушення
кримінальної справи і на початковому етапі розслідування розкрадань
майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва

2.1. Поняття тактичного завдання та його значення в криміналістичній
методиці

… за конкретними фактами злочинів з ознаками вчинення їх
організованими групами з’ясувати обставини, що перешкоджають
розслідуванню, встановленню, розшуку і затриманню підозрюваних,
вилученню речових доказів, відшкодуванню збитків та викриттю
корумпованих зв’язків…

Комплексна цільова програма боротьби зі

злочинністю на 1996-2000 роки

В розвитку кожної науки виключно важливу роль відіграють її поняття, які
є не тільки своєрідним підсумком пізнання дійсності, але й інструментом
подальшого наукового пошуку. Понятійний апарат тієї чи іншої науки
органічно поєднаний з її предметом, змістом і відображає, в підсумку, її
суттєвість. Однією з найважливіших функцій наукових понять є
формалізація накопичених знань, що дозволяє передавати їх в процесі
навчання. Там, де рівень формалізації недостатній, такі знання належать
скоріше всього до професійного мистецтва, а не до науки. Одним з
критеріїв формалізації знань є їх відбиття в чітко сформульованих
поняттях, що робить їх доступними широкому колу осіб. Чіткість
понятійних формулювань, відсутність неточностей і протиріч є запорукою
глибокого розуміння певної предметної області і надбання відповідних
практичних навичок в процесі навчання. Це досить актуально в методиці
розслідування злочинів окремих видів, яка є складовою частиною
криміналістики.

До найважливіших понять криміналістики належить поняття тактичного
завдання розслідування. Це поняття сформувалося в результаті
накопичення, розвитку та інтеграції знань наук кримінального процесу та
криміналістики, зокрема, таких розділів останньої, як слідча тактика та
методика розслідування злочинів окремих видів. Поняття тактичного
завдання розслідування виконує важливу функцію структуризації процесу
розслідування, виділення окремих його проміжків і зосередження на них
уваги органу дізнання чи розслідування.

В будь-якій сфері людської діяльності є певна ієрархія завдань, що
вирішуються. З точки зору співвідношення між собою вони поділяються на
головні або кінцеві завдання (стратегічні) і проміжні або окремі
(тактичні). Поділ завдань на стратегічні і тактичні характерний для
таких видів діяльності, де є боротьба, суперництво сторін, зокрема, для
військової справи, політичної діяльності та спорту. На нашу думку,
використання такої термінології виправдано і відносно діяльності щодо
розслідування злочинів, де слідчому відкрито протистоїть особа
зацікавлена в протилежному результаті боротьби за істину, яка по суті є
для неї боротьбою за своє виправдання, за свою свободу. Опір може
плануватися тут задовго до початку розслідування, ще при формуванні
задуму на вчинення злочину чи зразу після його скоєння і завжди
супроводжує процес розслідування.

Треба звернути увагу, що в ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу
України завдання розслідування злочинів визначені в самому загальному
вигляді. Зокрема, завданнями кримінального судочинства є “охорона прав
та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також швидке і повне
розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного
застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був
притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний”. Крім
цього, кримінально-процесуальний закон зобов’язує орган дізнання,
слідчого, прокурора і суд виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню
злочину та приймати заходи щодо їх усунення (ст., ст. 23, 23-1 КПК
України). Закон покладає на ці ж органи забезпечення відшкодування
збитків, завданих злочином і виконання вироку в частині конфіскації
майна (ст. 29 КПК України). Крім цього, в ст. 64 КПК України
визначаються обставини, що підлягають доказуванню за кримінальною
справою і які теж можуть розглядатися як завдання розслідування.

Наведені положення можна визначити як загальні завдання розслідування,
вони повинні бути вирішені за кожною кримінальною справою. Але шляхи їх
вирішення можуть бути різними і залежать вони від багатьох обставин,
зокрема від виду злочину, особливостей механізму його вчинення,
особливостей ситуацій, що складалися під час розслідування. Оскільки
криміналістика має своїм об’єктом дослідження діяльності з розслідування
злочинів з точки зору застосування окремих засобів, прийомів, методів
збирання і використання доказів, в її рамках сформувалося поняття
тактичних завдань розслідування, для вирішення яких розробляються
криміналістичні рекомендації. Поняття тактичного завдання розслідування
пов’язане саме із застосуванням криміналістичних засобів, прийомів та
методів на шляху вирішення загальних завдань кримінального судочинства.

З урахуванням цього тактичне завдання розслідування може бути визначена
як окреме (проміжне) завдання на шляху вирішення певного загального
(стратегічного) завдання кримінального судочинства, пов’язаного з
застосуванням криміналістичних засобів, прийомів та методів.

Тактичні завдання розслідування можуть бути різноманітними за змістом та
обсягом і полягати у встановленні чи перевірці тих або інших обставин,
які мають значення для кримінальної справи, забезпеченні розслідування
необхідними засобами, утворення сприятливих для нього умов (зокрема,
шляхом попередження чи нейтралізації протидії у встановленні істини з
боку окремих осіб) тощо. Різноманітність завдань обумовлена
багатогранністю самої діяльності з розслідування злочинів. Враховуючи
це, в структурі розслідування можна виділити завдання пізнавального,
організаційного, психологічного, та виховного характеру. Це перш за все
розумові завдання, які слідчій повинен вирішувати протягом всього
періоду розслідування за кримінальною справою.

Пізнавальні тактичні завдання розслідування полягають в одержанні
інформації перш за все про обставини вчинення злочину, що входять в
предмет доказування (час, місце, спосіб, винність обвинуваченого у
вчиненні злочину та інші обставини, передбачені ст. 64 КПК України).
Пізнавальні завдання пов’язані з визначенням джерел інформації та
проведенням необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів
(ОРЗ). Ці завдання є домінуючими в діяльності слідчого, але їх вирішення
тісно пов’язане з необхідністю вирішення інших завдань, які
пізнавального характеру не мають.

Організаційні тактичні завдання розслідування полягають у створенні
необхідних умов для успішного проведення запланованих слідчих дій та
ОРЗ, забезпеченні їх необхідними засобами (транспортом, криміналістичною
технікою, засобами зв’язку). Крім технічного забезпечення, організація
розслідування передбачає взаємодію слідчого з оперативними працівниками,
спеціалістами, а в окремих випадках представниками громадськості та
засобів масової інформації. Сумісна діяльність кількох слідчих та
оперативних працівників (які можуть бути об’єднані в слідчу бригаду чи
слідчо-оперативну групу), безумовно, потребує сумісного планування
розслідування, розподілення обов’язків та координації роботи.

Психологічні тактичні завдання розслідування витікають з необхідності
встановлення комунікативних зв’язків з учасниками кримінального процесу
(потерпілими, свідками, підозрюваними, обвинуваченими), а також з
працівниками правоохоронних органів, які здійснюють сприяння
розслідуванню злочину. З одного боку, слідчий повинен уміти встановити
психологічний контакт з допитуваною особою для одержання від неї повних
і правдивих свідчень, а з другого – не менш важливо уміти встановлювати
ділову творчу атмосферу у слідчо-оперативній групі чи по відношенню до
окремого працівника. В обох випадках вирішення цих завдань спирається на
знання психології людини взагалі, психології слідчої чи
оперативно-розшукової діяльності, психологічних особливостей людини, що
визначаються віком, освітнім рівнем, процесуальним положенням тощо.

Виховні тактичні завдання розслідування полягають у здійсненні під час
розслідування впливу на особу, що вчинила злочин, з метою засудження нею
самою свого вчинку і розкаяння. Саме слідчий є тією людиною, з якою
підозрюваний (обвинувачений) спілкується найбільш значний час і яка має
змогу пробудити його позитивні якості. Практичний досвід свідчить, що в
багатьох випадках обвинувачені добре запам’ятовують “свого” слідчого і
зберігають до нього повагу за проявлену людяність і доброзичливе
ставлення навіть після відбуття ними покарання. Власне кажучи, з
виконанням виховного завдання пов’язано неформальне виявлення причин
вчинення злочину і прийняття слідчим профілактичних заходів щодо
попередження злочинності. Виховний вплив слідчий здійснює і на інших
учасників кримінального процесу.

Домінуючими завданнями в структурі розслідування злочинів, як
відзначалося, є, безумовно, пізнавальні тактичні завдання, інші носять
підпорядкований характер. Але, хоча в методиках розслідування злочинів в
основному розглядаються саме пізнавальні завдання, не можна залишати без
достатньої уваги інші, адже вони взаємопов’язані і в ряді випадків є
необхідною умовою успішного розслідування в цілому. Саме уміння будувати
ієрархію тактичних завдань розслідування є одним з найбільш суттєвих
ознак оволодіння методикою розслідування злочинів окремих видів. В цьому
плані важливе значення мають знання про психологічний механізм вирішення
слідчих завдань, на що звертається увага в криміналістичній літературі.

Пізнавальні тактичні завдання розслідування відрізняються одна від одної
не тільки за змістом, але і за ступенем складності і, відповідно,
засобами вирішення. Засобами вирішення пізнавальних завдань
розслідування є тактичні прийоми, окремі слідчі дії та комплекси слідчих
дій та ОРЗ. За цією ознакою вони можуть бути поділені на три групи.

1. Завдання, які можуть бути вирішені шляхом застосування певного
тактичного прийому в рамках окремої слідчої дії. Це найбільш дрібні
тактичні завдання. Прикладами таких тактичних завдань розслідування
можуть бути: виявлення ознак підробки документів під час їх огляду;
встановлення під час допиту обвинуваченого обставин його перебування в
певному місці; виявлення ознак місця схову під час проведення обшуку
тощо. Тактичні завдання такого масштабу визначаються при підготовці до
проведення окремої слідчої дії і відбиваються в плані її проведення.

2. Завдання, які вирішуються шляхом проведення окремої слідчої дії або
відповідного оперативно-розшукового заходу. Такими тактичними завданнями
є, наприклад, вилучення бухгалтерських документів на підприємстві за
певний період (виїмка), встановлення виконавця підпису в документі
(почеркознавча експертиза), одержання свідчень про спосіб вчинення і
приховування розкрадання (допит), встановлення місця переховування
підозрюваного, встановлення його злочинних зв’язків тощо.

Дані тактичні завдання визначаються на основі аналізу наявної доказової
та оперативно-розшукової інформації про злочин та побудованих на цій
основі версій. При складанні плану розслідування ці завдання
позначаються як обставини, що підлягають встановленню, з визначенням
необхідних для цього слідчих дій та ОРЗ.

3. Завдання, які для свого вирішення потребують проведення комплексу
слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів. Це
тактичні завдання найбільшого ступеню складності в розслідуванні
злочинів, які для свого вирішення потребують, як правило, об’єднання
зусиль слідчого, оперативних працівників, залучення спеціалістів і
використання їх допомоги. В теорії криміналістики такий комплекс дій
одержав назву тактичного операції за аналогією з військовою наукою, де
операція трактується як сукупність ударів, боїв, битв, узгоджених і
взаємопов’язаних за метою, часом і місцем, що проводяться об’єднаннями
одного або кількох видів збройних сил за єдиним задумом і планом для
вирішення оперативних або стратегічних завдань.

Завдання розслідування даного різновиду, природно, можуть бути поділені
на більш дрібні тактичні завдання. Але значення тактичних завдань даного
масштабу полягає в тому, що вони дозволяють охопити цілі проміжки
певного етапу розслідування і орієнтувати слідчого зразу на комплекс
завдань і, відповідно, на проведення комплексу слідчих дій та ОРЗ. Це є
дуже важливим в методиці розслідування злочинів.

Всі три групи тактичних завдань враховуються при розробці окремих
методик розслідування, але їх значення різне. В теорії криміналістики
одним з головних напрямків удосконалення методик розслідування злочинів
визнається саме розробка тактичних операцій як комплексів слідчих,
оперативно-розшукових, організаційних та інших дій.

Очевидно, що тактичним операціям в кожній окремій методиці розслідування
повинен передувати перелік тактичних завдань, на вирішення яких вони
повинні бути спрямовані. Вивчення практики розслідування розкрадань
майна та інших злочинів, вчинених з використанням статусу суб’єкта
підприємницької діяльності, дозволяє виділити наступні основні типові
тактичні завдання розслідування, вирішення яких носить проблемний
характер.

1. Оцінка первинного матеріалу про розкрадання та інші злочини,
прийняття рішення про порушення кримінальної справи і організація
розслідування. Це специфічне тактичне завдання, оскільки його вирішення
починається ще до початку розслідування. В його вирішенні на практиці
виникає багато складнощів, помилок, що обумовлюються низкою ситуативних
факторів. Їх важко відбити в конкретних “рецептах” наукових
рекомендацій, але можна визначити загальні підходи їх вирішення. Засоби
вирішення цього тактичного завдання носять перш за все аналітичний і
організаційний характер.

Окрім вивчення первинного матеріалу про злочин, при вирішенні цього
завдання ще немає ніякої пізнавальної діяльності. Однак основним
результатом такої розумової роботи є прийняття відповідних процесуальних
і організаційних рішень, утворення сприятливих умов для початку
розслідування, а іноді і всього його ходу.

2. Подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних в
розкраданні осіб. Це завдання, яке характеризує процес розслідування
злочину, перш за все, як діяльності, пов’язаної з боротьбою сторін, в
основі чого лежать протилежні інтереси людей. З одного боку
(правоохоронних органів) є прагнення встановити обставини вчинення
злочину і винних осіб, а з другого – прагнення не дати встановити істину
і уникнути відповідальності (з боку винних осіб). Можливість активної чи
пасивної протидії розслідуванню злочину утворює специфічну атмосферу
діяльності слідчого, оперативних працівників. Вона полягає в тому, що
названа діяльність здійснюється, якщо не завжди в умовах вже існуючої
протидії, але постійно в умовах її реальної можливості. Тому цей фактор
повинен постійно враховуватися з самого початку і до кінця
розслідування. Дане тактичне завдання пронизує весь хід розслідування і
охоплює більш дрібні завдання: встановлення факту розкрадання, способу
його вчинення і приховування; виявлення і збереження доказів;
попередження переховування винних у розкраданні осіб та їх протидії
розслідуванню; встановлення всіх співучасників розкрадання тощо.

Таким чином назване тактичне завдання розслідування охоплює комплекс
завдань більш низького рівня як пізнавального, так і організаційного,
психологічного та виховного характеру. Ці завдання вирішуються
послідовно на початковому та наступному етапах розслідування шляхом
проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ.

3. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином.
Дане завдання є однією з найбільш складних при розслідуванні розкрадань
майна у сфері підприємницької діяльності. Це пояснюється тим, що статус
суб’єкта підприємницької діяльності надає можливість розкрадати і
приховувати величезні суми безготівкових грошових коштів з використанням
механізму розрахункових операцій, використовуючи для «прикриття» різні
цивільно-правові угоди. Забезпечення відшкодування заподіяних збитків за
кримінальними справами даної категорії в умовах реформування економіки і
суспільних відносин, нестабільності законодавства є непростою справою.
Типовими є ситуації, коли забезпечити відшкодування цих сум повністю під
час розслідування практично вже неможливо з-за прогаяного часу та інших
недоліків.

Для розгляду особливостей її вирішення це тактичне завдання
розслідування також має бути розбито на більш дрібні тактичні завдання,
на вирішення яких спрямовуються слідчі дії та ОРЗ: встановлення
характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням; встановлення майна,
яким володіють винні особи, та його місцезнаходження; встановлення
правового статусу цього майна (приватна чи колективна власність);
вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації.

Безумовно, вирішення вказаних основних завдань не вичерпується якимось
одним, зокрема початковим етапом розслідування, оскільки в подальшому
можуть бути одержані дані про раніше невідомі епізоди розкрадання,
причетні до них особи. Але цілеспрямована діяльність слідчого,
оперативних працівників в рамках названих завдань на початковому етапі
забезпечує успіх і у подальшому розслідуванні.

Виділені завдання розслідування носять проблемний характер, пронизують
весь хід розслідування і тому заслуговують окремого дослідження в межах
відповідної методики розслідування. Завдання науки полягає в розробці
алгоритмів вирішення цих проблем, які повинні складати важливу частину
кожної окремої методики. Алгоритмом її вирішення прийнято називати
припис (вказівку) про певну послідовність елементарних операцій чи дій,
виконання яких це забезпечує. Якщо в науці (методиці розслідування) є
описання тактичного завдання і алгоритм її вирішення, то для слідчого
вона вже втрачає властивість “проблемності”. Саме наявність таких
алгоритмів суттєво впливає на підвищення ефективності практичної
діяльності з розслідування злочинів, бо значно полегшує процес
формулювання завдань та визначення засобів їх вирішення в кожному
конкретному випадку.

2.2. Оцінка первинного матеріалу про розкрадання майна, прийняття
рішення про порушення кримінальної справи і організація розслідування

Узагальнити досвід роботи міжвідомчих слідчо-оперативних груп з
розслідування найбільш тяжких злочинів, опрацювати рекомендації щодо
практики їх утворення та діяльності на відповідних етапах розслідування.

Комплексна цільова програма боротьби зі

злочинністю на 1996-2000 роки

Вчинення розкрадання майна особою (групою осіб) з використанням
правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності обумовлює не
тільки специфічний механізм цього виду злочинів, але і суттєві
особливості порушення кримінальної справи та організації розслідування.
За даними Головного слідчого управління (ГСУ) МВС України в зв’язку з
низьким рівнем організації дослідчих перевірок на цій стадії
допускається багато помилок, що веде до затягування слідства з усіма
його негативними наслідками. Так, значний час слідчими витрачається на
з’ясування питань, що повинні були вирішеними оперативними службами
(наявність складу злочину в діях осіб, проведення документальних
ревізій, збір експертних довідок, окремих даних тощо). Зволікання з
розслідуванням справ допускається також у зв’язку з відсутністю
належного оперативного супроводження розслідування кримінальних справ.
Це робить неможливим своєчасне забезпечення достатності доказової бази у
кримінальних справах.

Узагальнення слідчої практики свідчить про тенденцію збільшення
кількості кримінальних справ, які повертаються судами на додаткове
розслідування з-за не якісно проведеного слідства. Типовими є випадки,
коли порушується кримінальна справа, утворюється слідча бригада (група),
якою проводяться численні слідчі дії, пов’язані з виїздами у
відрядження, витрачаються значні кошти на проведення експертиз тощо, а
потім справа закривається. Однією з причин такого стану є недостатній
рівень підготовки слідчих, зокрема, в області оцінки первинного
матеріалу про економічні злочини на стадії порушення кримінальної
справи. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи
необхідно враховувати особливий порядок цієї процедури обумовлений
специфікою такої сфери діяльності, якою є підприємництво.

Слід зазначити, що організація розслідування розкрадань та інших
господарчих злочинів і раніше, в дореформений період в умовах
командно-адміністративної економіки відрізнялися складністю. За кожною
кримінальною справою оперативні працівники і слідчі повинні були
працювати в тісній взаємодії багато місяців. Для забезпечення судової
перспективи кримінальної справи про розкрадання, вчинене
матеріально-відповідальною чи посадовою особою, перед тим як її порушити
потрібно було виконати колосальну перевірочну роботу.

Зокрема, якщо справа порушувалась на основі матеріалів ревізії, то вони
відповідно до відомчих інструкцій, повинні були містити: а) лист про
виявлені факти порушень, зловживань, підписаний керівником підприємства,
організації, установи; б) акт документальної ревізії або акт звірки
фактичних залишків матеріальних цінностей з документальними даними,
підписаний ревізором (керівником ревізійної групи), керівником і
головним бухгалтером підприємства, матеріально-відповідальними особами,
чия діяльність ревізувалась; в) дійсні документи, які підтверджують факт
виявленого зловживання; г) пояснення матеріально-відповідальних осіб,
які відповідальні за виявлену нестачу чи надлишки матеріальних
цінностей; д) висновки ревізора за поясненнями
матеріально-відповідальних осіб; е) всі документи, які були пред’явлені
матеріально-відповідальними особами для виправдання виявленої нестачі чи
надлишків матеріальних цінностей, але не були прийняті бухгалтерією
підприємства і пояснення працівників бухгалтерії, чому ці документи не
були прийняті; є) документи, які визвали сумнів відносно своєї дійсності
чи правильності відображених в них операцій з матеріальними цінностями.

Якщо матеріали ревізії, що надійшли в слідчий підрозділ, містили суттєві
прогалини, слідчий не мав права порушувати кримінальну справу без
попередньої перевірки цих матеріалів і усунення цих прогалин.

Аналогічні по суті вимоги пред’являлися і до первинних матеріалів про
розкрадання чи інший господарчий злочин, які були отримані в результаті
оперативно-розшукової перевірки. Перед тим як порушити кримінальну
справу, затримати підозрюваних і пред’явити їм обвинувачення кожна їх
протиправна дія повинна була бути задукоментованою в процесі оперативної
розробки. Практикою було вироблено певні вимоги до таких матеріалів.
Зокрема, для порушення кримінальної справи про розкрадання на основі
даних оперативної перевірки необхідно було, щоб в цих матеріалах був
розкритим хоча б один епізод злочину. Це означало, що в первинному
матеріалі повинно бути встановлено: 1) ким вчинено розкрадання; 2) місце
і час вчинення розкрадання; 3) спосіб вчинення і джерела розкрадання; 4)
розмір шкоди; 5) де знаходиться вкрадене майно; 6) документи, в яких
відобразилися ознаки розкрадання; 7) свідки протиправних дій.

В результаті того, що показники ефективності діяльності
оперативно-розшукових і слідчих підрозділів у боротьбі зі злочинністю не
співпадали, на практиці виникали проблеми взаємодії цих підрозділів на
стадії порушення кримінальної справи і під час попереднього
розслідування. Проблеми взаємодії і шляхи їх вирішення знаходили
відображення в відомчих нормативних актах, зокрема, в наказі
Генерального прокурора СРСР № 47 від 22.07.1983 р. “Про підвищення
ефективності діяльності слідчого апарату, прокурорського нагляду за
виконанням законів органами попереднього слідства і дізнання”, а також
Інструкцією щодо організації взаємодії слідчих апаратів з оперативними і
експертно-криміналістичними службами ОВС при розкритті і розслідування
злочинів (затв. наказом МВС СРСР № 116 від 26.06.1989р.).

В нормативних актах МВС визначався порядок, відповідно до якого
кримінальні справи про розкрадання, виявлені в процесі
оперативно-розшукової діяльності, повинні були порушуватись, як правило,
слідчими органами внутрішніх справ. Порушення таких справ
оперативно-розшуковими підрозділами допускалося в виняткових випадках,
коли мало місце затримання розкрадачів на гарячому, або в випадках
необхідності проведення невідкладних слідчих дій при відсутності у
слідчого можливості негайно включитися в процес розслідування. Але і в
такій ситуації дуже важливе значення приділялось проведенню ревізії як
засобу документального підтвердження фактів встановлених в процесі
оперативної перевірки.

Після розпаду Радянського Союзу відпрацьований порядок взаємодії між
слідчими та іншими підрозділами ОВС, податковими, ревізійними службами
під час розкриття і розслідування злочинів, в цілому, знайшов
відображення в законодавстві і відомчих нормативних актах України.

Так, відповідно до чинних нормативних актів, оперативної та слідчої
практики, що склалася, ініціатива в реалізації матеріалів про
розкрадання, які є результатом оперативної перевірки, належить
оперативному підрозділу. Зібрані під час оперативної перевірки
(оперативно-розшукової діяльності) відомості про злочин і причетних до
нього осіб з докладним рапортом (доповідною запискою) оперативного
працівника подаються начальнику оперативного підрозділу. Начальник
перевіряє їх достовірність, повноту, об’єктивність і достатність для
реалізації шляхом порушення кримінальної справи і провадження
попереднього розслідування.

Якщо зібрані матеріали до реалізації не готові, тобто порушення
кримінальної справи є передчасним, то вони повертаються оперативному
працівнику для доопрацювання з відповідними вказівками. При наявності
сумнівів відносно готовності до реалізації це питання може бути
вирішеним спільно з начальником слідчого підрозділу. Для такого
попереднього обговорення матеріалів про розкрадання практикується
запрошення слідчого, якому планується доручити кримінально-процесуальну
реалізацію зібраних оперативним шляхом матеріалів.

Визнавши матеріали підготовленими до реалізації, керівник оперативного
підрозділу направляє несекретні документи, які містять приводи і
підстави порушення кримінальної справи, до чергової частини ОВС для
реєстрації, а відтіля до слідчого підрозділу. Якщо надходять несекретні
оперативно-розшукові матеріали до слідчого підрозділу, то вони
розглядаються його начальником, після чого передаються слідчому.

Слідчий вивчає представлені матеріали оперативної перевірки з точки зору
наявності в них ознак розкрадання, достатності їх для порушення
кримінальної справи і забезпечення перспективи попереднього
розслідування та судового розгляду. Якщо слідчий в представлених
матеріалах не зміг встановити достатніх даних для порушення кримінальної
справи, то він повертає їх начальнику оперативно-розшукового підрозділу
з письмовими пропозиціями для доопрацювання матеріалів шляхом
продовження оперативної перевірки.

Для попередження непорозумінь на цій стадії передбачена така форма
вирішення проблем, пов’язаних з забезпеченням перспективи попереднього
розслідування та судового розгляду, як сумісний аналіз матеріалів про
розкрадання слідчим і оперативним працівником за участю керівників
відповідних підрозділів. При цьому оперативний працівник може з дозволу
начальника оперативно-розшукового підрозділу знайомити слідчого з
матеріалами оперативної перевірки, які стосуються даного злочину і осіб,
які підозрюються у його вчиненні або причетні до нього. В результаті
досягнення узгодженого рішення про порушення кримінальної справи
складається план оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, який
затверджується, як правило, керівником ОВС.

При порушенні кримінальної справи про розкрадання за матеріалами
оперативної перевірки і складанні узгодженого плану
оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, як правило, начальником
ОВС приймається управлінське рішення про утворення слідчо-оперативної
групи (СОГ). Необхідність такого рішення викликається тим, що по даній
категорії справ потребується проведення великої кількості
оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, іноді з виїздом в різні
регіони країни, а інколи і в зарубіжні відрядження. До складу СОГ
включається слідчий в якості керівника реалізації матеріалів
оперативно-розшукової перевірки і необхідна кількість оперативних
працівників ОВС. Якщо до складу СОГ, що утворюється, включається слідчий
прокуратури, то відповідне рішення приймається у вигляді сумісного
наказу прокурора і керівника ОВС. Відповідно до Указу Президента України
“Питання посилення боротьби з корупцією та іншими злочинами у сфері
економіки» від 27.09.1994 р. №484/94 Генеральною Прокуратурою, МВС та
Службою безпеки України можуть утворюватися спільні слідчо-оперативні
групи для розслідування особливо складних злочинів, пов’язаних з фактами
корупції в органах державної влади, організованої злочинної діяльності у
сфері економіки.

При надходженні до слідчого оперативно-розшукових матеріалів з ознаками
розкрадання майна з підрозділу податкової служби сумісним управлінським
рішенням начальника ОВС і начальника податкової міліції утворюється
міжвідомча слідчо-оперативна група. В цьому випадку до складу СОГ
включаються оперативні працівники ОВС і податкової міліції, а також
спеціалісти банківської справи, фінансів, економіки, технології
виробництва та інші спеціалісти, з урахуванням особливостей майбутнього
розслідування. Але аналіз стану взаємодії між ОВС та підрозділами
податкової міліції свідчить, що співпраця у сфері боротьби з
організованою економічною злочинністю є недостатньо ефективною, майже
кожний десятий матеріал, переданий в слідчі підрозділи, повертається
податковій міліції на доопрацювання через неякісну дослідчу перевірку.

Запорукою успішної діяльності СОГ (в її склад може входити велика
кількість слідчих і оперативних працівників) щодо розкриття і
розслідування розкрадань майна є оптимальне розподілення обов’язків між
її членами, узгоджене планування слідчих дій та оперативно-розшукових
заходів, взаємний обмін інформацією на проміжних нарадах під
керівництвом слідчого, своєчасне внесення корективів до плану роботи
СОГ. Не формальне виконання своїх обов’язків працівниками дізнання і
слідства, а утворення атмосфери співробітництва на основі оптимального
поєднання оперативно-розшукових і процесуальних засобів і взаємному
обміні інформацією є необхідною умовою ефективності дій СОГ.

Безумовно, не дивлячись на багаторічний досвід взаємодії слідчих і
оперативно-розшукових підрозділів у розкритті і розслідуванні розкрадань
майна, відпрацьовані ними правила та вимоги і раніше виникали проблеми в
цьому питанні. Так, мали місце випадки, коли кримінальні справи,
порушені на підставі матеріалів ревізії чи на основі матеріалів
оперативної перевірки, припинялися, бо такі справи не мали судової
перспективи з-за недоліків допущених саме на цій стадії. А за окремими з
них, якщо вони і доходили до суду, обвинувачені одержували мінімальне
покарання. Однак принципова схема взаємодії слідчого і оперативних
працівників на стадії попередньої перевірки матеріалів і порушення
кримінальної справи більш-менш успішно все ж таки функціонувала.

Аналіз сучасної практики порушення кримінальних справ про розкрадання,
які було вчинено з використанням правового статусу суб’єкта
підприємницької діяльності, дозволяє визначити певну, загалом негативну
тенденцію. Вона полягає в тому, що в значній кількості кримінальних
справ цієї категорії підозрювані спочатку затримувались на основі, як
правило, незначної кількості даних про злочинну діяльність, а потім вже
починався систематичний збір оперативної інформації і доказів. Це
породжувало суттєві труднощі під час попереднього розслідування. В цьому
плані показовими є кримінальні справи про розкрадання грошових коштів,
вчинених з використанням фіктивних банківських документів (авізо), а
також розкрадань, вчинених у сфері залучення приватних інвестицій
(довірчих товариств, пенсійних фондів тощо).

Перші виявлення розкрадань грошей з використанням фальшивих авізо в
країнах СНД було, загалом, випадковими. Наприклад, типовою була
ситуація, коли працівниками міліції при перевірці автомобіля, що
перевозив певний вантаж виявлялися величезні суми грошей готівкою.
Оперативна перевірка показувала, що гроші були одержані в банку і були
перераховані від імені підприємства, якого фактично не існувало (тобто
за фіктивними документами). На підставі цього порушувалася кримінальна
справа, в ході розслідування за якою виявлялися інші численні епізоди
розкрадань. Шляхом перевірки документів в банках встановлювалися особи,
які були причетні до їх оформлення. В результаті проведених обшуків у
підозрюваних були виявлені значні суми грошей, а головне, документи – не
до кінця оформлені платіжні доручення, видаткові касові ордери, бланки
запитів в банк та інші незаповнені документи з підписами посадових осіб.
Підозрюваних заарештовували, але справа ускладнювалася тим, що кожний з
підозрюваних окремо, виконуючи свою частку злочину, порушував закон, але
це правопорушення було не настільки серйозним, щоб за це довго тримати
під вартою. Їх винність у вчиненні тяжкого злочину ставала очевидною
тільки в тому випадку, коли вдавалося скласти з окремих шматочків всю
картину злочину, починаючи зі змови про шахрайство і закінчуючи
одержанням грошей. Але такої інформації слідчі і оперативні працівники
на початковому етапі розслідування, як правило, не мали.

Узагальнення практики розкриття і розслідування злочинів даної
категорії, дає підстави для висновку про значне погіршення якості
підготовки первинних матеріалів і, як наслідок, погіршення якості
попереднього розслідування. Типовими недоліками в справах даної
категорії є неповне з’ясування події і обставин злочину, пов’язане,
зокрема, з упущеннями при проведенні ревізій фінансової діяльності
комерційних структур, несвоєчасним проведенням окремих
оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. Суттєвими недоліками є
несвоєчасне, або помилкове накладення арешту на майно, рахунки
підприємств з метою забезпечення цивільного позову та можливої
конфіскації майна. Як наслідок, значна частина кримінальних справ,
направлених до суду повертається на додаткове розслідування. В
результаті строки попереднього розслідування розтягаються на два і
більше років.

Низька якість попереднього розслідування по справах даної категорії
викликана, на наш погляд, не однією якоюсь причиною, а їх комплексом. Ці
причини можна розділити на кілька груп.

1. Причини, що криються в самому механізмі вчинення розкрадань з
використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності і в існуючих
сприятливих для них економічних умовах.

2. Причини, обумовлені недостатністю криміналістичної та іншої
підготовки працівників правоохоронних органів (в галузі знань способів
вчинення злочинів, особливостей їх розслідування, а також знань ринкової
економіки та особливостей її регулювання).

3. Причини, обумовлені незавершеністю формування структури державних
органів управління економікою, контролюючих та правоохоронних органів та
відсутністю ефективної взаємодії між ними у боротьбі з економічною
злочинністю.

4. Причини, обумовлені недосконалістю чинного законодавства, зокрема,
яким регулюється підприємницька діяльність, а також кримінального та
кримінально-процесуального.

Значною мірою недоліки в розкритті і розслідуванні розкрадань викликані
загальною економічною ситуацією в країні. Причини і характер цієї
детермінації в певній мірі можна визначити на основі порівняльного
аналізу економічних умов, що впливають на розслідування господарчих
злочинів, які існували, з одного боку, в командно-адміністративній
економіці, а з другого – в період переходу до ринкової економіки.

Так, в умовах панування державної власності в сферах виробництва,
торгівлі, надання послуг та інших мала місце тенденція до тотального
регламентування відносин юридичних і фізичних осіб, а також діяльності
службовців. Таке прагнення до детальної регламентації економічних
відносин було обумовлене самою природою державної власності. Вважалося,
що тільки таким чином можна забезпечити ефективність економіки,
управління і контроль. Величезна кількість господарчих законів,
підзаконних нормативних актів, відомчих інструкцій, різноманітних
положень було спрямовано на виконання цього завдання. Надмірна
регламентація, звичайно, гасила економічну активність, самостійність, не
стимулювала пошук нових можливостей і рішень. Але, разом з тим, треба
відзначити, у разі вчинення таких злочинів, як розкрадання майна та
інших господарчих злочинів, умови для їх виявлення і розслідування були
в цілому сприятливими.

За часів функціонування командно-адміністративної економіки суб’єкт
господарювання підпорядковувався міністерству, відомству. Організація,
яка була на вищому рівні управління, відповідала за діяльність установ
на нижчому рівні. За таких обставин факт вчинення злочину і винних осіб
відносно легко було встановити. Оперативні працівники і слідчі в своїй
діяльності спиралися на відповідне законодавство, нормативні акти, якими
регламентувалася діяльність посадових та матеріально-відповідальних
осіб, а також на документи бухгалтерського обліку. Звичайно, мали місце
і певні проблеми, але вони в умовах існуючої системи звітності і
контролю в цілому позитивно вирішувались. Був накопичений значний досвід
виявлення і розслідування злочинів даної категорії, який спирався на
відповідні наукові розробки. Все це знаходило відображення в навчальних
планах підготовки кадрів для правоохоронних органів у вищих юридичних
учбових закладах, в програмах викладання таких дисциплін, як
криміналістика та теорія оперативно-розшукової діяльності.

Ситуація докорінно змінилася з відмовою від командно-адміністративних
методів управління економікою і недостатньо продуманим і спланованим
переходом до ринкової економіки, розвитком підприємницької діяльності.
Велика кількість нормативних актів втратили чинність, а нові або не були
прийняті зовсім, або якщо і були прийняті, то були недосконалими, а
інколи суперечливими, що викликало необхідність їх постійного
корегування. Контроль за виконанням багатьох з них фактично був
відсутній. Це утворило сприятливі умови для різкого зростання
економічної злочинності, появи нових способів вчинення найбільш
небезпечних злочинів, зокрема, з використанням правового статусу
суб’єктів підприємницької діяльності. Значно погіршилися і умови для їх
своєчасного виявлення і розслідування цих злочинів.

Так, в умовах слабкого контролю, а іноді і повної його відсутності, в
підприємницьких структурах масовими стали випадки ведення спрощеного
бухгалтерського обліку, фальсифікації документів. Нерідко правоохоронні
органи за порушеними кримінальними справами виявляють випадки, коли на
підприємствах протягом значного часу зовсім не ведеться ніякої
документації, а посади головного чи старшого бухгалтера, не кажучи вже
про рядові посади, займають особи, які не мають ні відповідної освіти,
ні досвіду роботи. Все це надзвичайно ускладнює встановлення обставин
вчинення злочинів, процес здобування доказів.

Треба звернути увагу, що чинними нормативними актами оперативним
підрозділам надаються певні можливості своєчасного виявлення злочинів,
забезпечення збереження доказової бази для подальшого їх розслідування і
судового розгляду. З цією метою вони мають право проводити
оперативно-розшукові заходи, перелік яких міститься в ст. 8 Закону
України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Крім того, відповідно до
Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю” працівники спеціальних підрозділів ОВС і СБУ
мають право, зокрема, за постановою та із санкції відповідного
прокурора, а у невідкладних випадках – з наступним повідомленням
прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати
предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та
розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати
архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх
під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних
й юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням
відповідного акта (ст. 12, п.4 “б”). Ці та інші повноваження надають
можливість підготовки якісних первинних матеріалів про економічні
злочини.

Аналіз матеріалів порушених кримінальних справ про розкрадання, які було
вчиненно з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької
діяльності, дозволяє визначити перелік документів, що повинні складати
первинний матеріал про злочин. Для забезпечення наявності приводу та
підстав для порушення кримінальної справи та перспективи попереднього
розслідування і судового розгляду первинний матеріал про злочини даної
категорії повинні складати наступні документи.

1. Рапорт працівника оперативного підрозділу. В ньому повинна бути дана
розгорнута характеристика виявленого розкрадання майна або іншого
злочину, який був вчинений в процесі підприємницької діяльності. По суті
це повинен бути узагальнюючий письмовий висновок проведеної
оперативно-розшукової роботи щодо виявлення і документування злочину.
Зокрема, в рапорті хоча б відносно окремого епізоду злочину повинно бути
чітко визначено: 1) підприємство, в процесі діяльності якого було
вчинено злочин (його назва, організаційно-правова форма, засновники і
керівники, точна адреса місцезнаходження, вид підприємницької
діяльності); 2) в чому полягає злочин; 3) місце і час його вчинення; 4)
ким його вчинено і хто цьому сприяв; 5) спосіб вчинення злочину і
використані при цьому засоби; 6) розмір збитків; 7) де знаходиться, або
як було використане майно, одержане в результаті вчинення злочину; 8) в
яких документах та інших джерелах відобразилися ознаки злочину; 9)
свідки вчинення протиправних дій.

2. Заява потерпілої особи про факт вчинення протиправних дій відносно
неї чи її підприємства. Заява повинна бути написана на ім’я керівника
правоохоронного органу (начальника ОВС, начальника підрозділу по
боротьбі з організованою злочинністю, начальника податкової міліції) з
викладенням суті вчинених протиправних дій.

3. Докладне письмове пояснення потерпілої особи (осіб) про обставини
вчинення відносно неї протиправних дій. Воно може бути написане
потерпілим власноручно, але можливий і варіант, коли оперативним
працівником складається протокол одержання пояснення від потерпілого. В
обох варіантах його зміст повинен бути орієнтованим на встановлення
обставин злочину, перелічених в першому документі первинного матеріалу
(рапорті працівника оперативного підрозділу).

4. Докладні письмові пояснення свідків протиправних дій. Це можуть бути
пояснення робітників як тих комерційних структур, де працює чи якими
керує потерпілий, так і тих, де працює запідозрений у вчиненні злочину.

5. Документи (чи їх копії), які визначають організаційно-правовий статус
підприємства, з використанням якого було вчинено злочин. До цих
документів, зокрема, належать: 1) свідоцтво (копія) про реєстрацію
підприємства; 2) статут підприємства; 3) заосновна угода; 4) реєстр
акціонерів. Документів цього виду може бути і більше. Наприклад, в
первинному матеріалі про злочин бажано представити протоколи загальних
зборів акціонерів, протоколи засідань ревізійної комісії, матеріали
перевірок підприємства контрольними органами та деякі інші.

6. Документи (чи їх копії), які свідчать про заняття певним видом
підприємницької діяльності. До цих документів належать відповідні
ліцензії на право займатися певним видом підприємницької діяльності,
договори про укладання угод (купівлі-продажу, позики, про виконання
робіт чи надання послуг тощо). Окремі з цих документів можуть бути
представлені потерпілим від злочину, окремі вилучені в процесі
проведення перевірок, або одержані оперативним працівником в процесі
проведення оперативно-розшукових заходів.

7. Підроблені (фальсифіковані) документи, що були використані як засоби
вчинення злочину. Це можуть бути заосновні, банківські, бухгалтерські та
інші документи, що були використані злочинцем для обману потерпілого і
одержання за ними грошей чи матеріальних цінностей, маскування злочину
тощо. Окремі з них також можуть бути представлені потерпілим від
злочину, вилучені в процесі проведення перевірок, або одержані
оперативним працівником в процесі проведення оперативно-розшукових
заходів. Наявність таких документів в первинному матеріалі про злочин
має велике значення як для прийняття рішення про порушення кримінальної
справи, так і для встановлення в подальшому обставин його вчинення.

8. Дійсні бухгалтерські, банківські та інші документи (їх копії), що
відображають окремі бухгалтерські, розрахункові операції. Відомості, які
містяться в цих документах можуть мати важливе значення для прийняття
рішення про порушення кримінальної справи і забезпечення перспективи
попереднього розслідування.

9. Докладне письмове пояснення особи (осіб), запідозреної у вчиненні
злочину, про факти вчинення протиправних дій. Такий документ є
необхідним в первинних матеріалах, на основі яких приймається рішення
про порушення кримінальної справи за ознаками розкрадання, вчиненого в
процесі підприємницької діяльності. Це пояснюється тим, що
підприємництво є надзвичайно складним видом діяльності, яка здійснюється
під впливом великої кількості факторів, і супроводжується нерідко
різними правопорушеннями. Правопорушення можуть носити як злочинний, так
і цивільно-правовий або адміністративно-правовий характер. Тому для
об’єктивної оцінки встановлених в процесі перевірки фактів слід
враховувати пояснення запідозреної особи.

10. Документи, які містять відомості, що спростовують пояснення
запідозреної особи і вказують на вчинення нею злочинних дій. Це можуть
бути вже згадані бухгалтерські, банківські документи, пояснення
службових осіб інших комерційних структур тощо. Але особливе місце серед
них займають матеріали ревізії фінансово-господарчої діяльності суб’єкта
підприємницької діяльності.

Враховуючи ту обставину, що ревізія як метод фінансового контролю
відіграє виключно важливу роль в виявленні розкрадань майна та інших
господарських злочинів і її матеріали можуть мати самостійне значення
для порушення кримінальної справи, питання їх оцінки заслуговують
окремого розгляду.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну
службу в Україні”(введений в дію постановою Верховної Ради України від
26.01.1993 р.) і п. 3.13 Інструкції про порядок проведення ревізій і
перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні (затверджена
наказом ГоловКРУ України від 03.10.1997 р.) підрозділи
контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та перевірки суб’єктів
підприємницької діяльності незалежно від форм власності в двох випадках:
1) за постановою прокурора, слідчого або органу дізнання, винесеною під
час розслідування кримінальної справи; 2) за письмовими зверненнями
керівників правоохоронних органів у зв’язку з виявленими фактами
зловживань та інших порушень у фінансово-господарській діяльності
суб’єктів підприємницької діяльності, які одержували кошти з бюджету.
Порядок звернень до підрозділів контрольно-ревізійної служби регулюється
Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями
правоохоронних органів, затвердженою наказом ГоловКРУ України № 107 від
26.11.1999 р.

Таким чином оперативна перевірка діяльності комерційних структур до
порушення кримінальної справи можлива тільки у випадку використання ними
бюджетних коштів. В цьому випадку письмове звернення до
контрольно-ревізійної служби повинно бути підписане керівником
правоохоронного органу або його заступником. У зверненні наводиться
обгрунтування для проведення ревізії (перевірки) і формулюються
конкретні питання ревізору. Для забезпечення якісного проведення ревізії
необхідна тісна взаємодія працівників контрольно-ревізійної служби і
правоохоронних органів, яка полягає, зокрема, в сумісному обговоренні
плану проведення ревізії, складу ревізійної групи, проведенні спільних
дій та заходів щодо утворення сприятливих для ревізії умов.

Після закінчення ревізії її матеріали згідно з описом передаються
правоохоронним органам. Зокрема, вони повинні містити:

а) лист (у якому має бути викладено, в чому полягає суть порушень,
зловживань, які закони порушені, розмір заподіяних збитків, названі
винні особи);

б) акт ревізії (перший примірник), підписаний керівником ревізійної
групи, керівником та головним (старшим) бухгалтером підприємства, що
ревізувалося;

в) оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених
зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів після
закінчення ревізії не прийнято правоохоронними органами;

г) документи з ознаками підробки, якщо рішення про вилучення цих
документів після закінчення ревізії не прийнято правоохоронними
органами;

д) пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які
мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань;

е) висновки ревізуючих за поясненнями посадових осіб при наявності їх
заперечень, що стосується акта.

Слідчі підрозділи при оцінці зібраних матеріалів про розкрадання
особливу увагу повинні приділяти наявності акта документальної ревізії
фінансово-господарчої діяльності. У разі відсутності цього документа
справу можна порушуватися тільки у виняткових випадках, коли є реальні
передумови того, що злочинець може сховатись від слідства, перешкодити
його веденню, знищити сліди злочину (Див.: Наказ МВС України № 504 від
13.09.1994 р. п.3.4 «Про заходи щодо вдосконалення організації роботи
ОВС у розкритті і розслідуванні злочинів у сфері економіки»).

Але проблеми підготовки якісних первинних матеріалів про розкрадання
майна та інші економічні злочини, що вчиняються у сфері підприємництва,
проблеми взаємодії між оперативними і слідчими підрозділами у боротьбі з
організованою економічною злочинністю залишаються досить гострими.
Значна кількість матеріалів про вказані злочини, які були передані в
слідчі підрозділи, повертається на доопрацювання через неякісну їх
підготовку. Через вказані недоліки та упущення в організації
розслідування значною залишається і кількість кримінальних справ, що
закриваються, у тому числі за відсутністю події та складу злочину. В
дійсний час для перевірки інформації про вчинення розкрадання майна,
інших злочинів необхідно швидко і вчасно отримати інформацію з різних
джерел про реєстрацію підприємств, наявність ліцензії на право займатися
певним видом підприємницької діяльності, про фінансовий стан
підприємства, наявність матеріалу про правопорушення, що мали місце в
діяльності даного підприємства і т. ін. Перевірка згідно з існуючими
правилами займає багато часу, внаслідок чого особа, яку підозрюють у
вчиненні злочину, може зникнути з поля зору правоохоронних органів.
Тобто, існуючі методи оперативної і слідчої роботи не відповідають
швидким змінам господарчого життя, сучасним вимогам якісного
розслідування. За умов несистемності в отриманні інформації, дуже
копіткого процесу здобуття доказів, робота працівників правоохоронних
органів стає надзвичайно складною.

Нові економічні умови і породжувані ними негативні тенденції в динаміці
і структурі економічної злочинності потребують відповідного корегування
діяльності контролюючих та правоохоронних органів, зокрема формування
системи державного контролю за діяльністю підприємницьких структур. На
наш погляд, для інформаційного забезпечення процесів розкриття і
розслідування економічних злочинів необхідно створити міжвідомчий
автоматизований банк даних про підприємницькі структури та їх
засновників і керівників, в діяльності яких мали місце суттєві
правопорушення, в тому числі злочинні.

2.3. Подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних в
розкраданні осіб.

Злочинний світ такий, яким держава дозволяє йому бути.

Дж.Крамник співголова американської Асоціації начальників поліції

Одним із тактичних завдань розслідування, яке повинен вирішувати слідчий
у зв’язку з порушенням кримінальної справи, є подолання намагання винних
осіб уникнути відповідальності за вчинений злочин. Його успішне
вирішення потребує чітких знань про способи вчинення і приховування
злочинів, поведінки злочинців під час розслідування та комплекси слідчих
дій і ОРЗ щодо нейтралізації та попередження таких намагань.

Слід відзначити, що в науках кримінального процесу і криміналістики
останнього часу це завдання розглядається як особлива проблема, хоча
певна увага їй приділялась і раніше. Так, в криміналістиці вона
розглядалася, починаючи з 50-х рр., через призму дослідження способу
підготовки, вчинення і приховування злочину, причому, приховування
злочину в його структурі розглядалося як форма протидії розслідуванню.

В останні роки слідча практика все частіше стикається з цілеспрямованою,
заздалегідь спланованою і нерідко витонченою протидією правоохоронним
органам під час розслідування злочинів. І не тільки з боку підозрюваних
(обвинувачених), але і свідків, і потерпілих. Очевидно, що це є
наслідком розширення масштабів організованої злочинності та її впливу на
правосвідомість людей. Дана обставина вказує на необхідність більш
глибокої теоретичної розробки цих питань з формулюванням практичних
рекомендацій правоохоронним органам.

Вивчення літературних джерел, слідчої практики свідчить, що при
дослідженні проблеми попередження ухилення злочинців від
відповідальності використовуються такі поняття, як “приховування
злочину”, “ухилення від відповідальності”, “протидія розслідуванню”.
Аналіз співвідношення цих понять з етимологічної та змістовної точок
зору свідчить про те, що вони не є синонімами.

Поняттям “приховування злочину” позначаються дії осіб, спрямовані на
утаювання, знищення, маскування або фальсифікацію інформації (її
носіїв), що вказує на факт вчинення злочину. Кожна окрема з цих дій може
переслідувати певну мету: неможливість своєчасного виявлення злочину;
дезорієнтацію слідства; неможливість доказування винності певної особи
тощо. Але їх кінцевою домінуючою метою, на що цілком слушно звернув
увагу П.Г. Великородний, є уникнення відповідальності за вчинений
злочин, ухилення від покарання.

В той же час ухилення від відповідальності може здійснюватись не тільки
шляхом приховування злочину, але і іншими способами, не пов’язаними з
його маскуванням. Наприклад, шляхом дискредитації слідства в засобах
масової інформації, застосуванням підкупу, погроз відносно представників
правоохоронних органів тощо (поняття “протидія розслідуванню”). Тобто
поняття “приховування злочину”, “протидія розслідуванню”, “ухилення від
відповідальності” близькі за змістом, але не тотожні. Перші два поняття
є більш вузькими за своїм змістом і визначають форми ухилення від
відповідальності.

Необхідно розмежовувати між собою і поняття “приховування злочину” та
“протидія розслідуванню”, оскільки вони, на наш погляд, відтінюють різні
аспекти ухилення осіб від відповідальності. Поняттям “приховування
злочину” доцільно визначати дії осіб з метою ухилення від
відповідальності, що здійснюються під час підготовки і вчинення злочину,
або після нього, але до його виявлення правоохоронними органами і
початку розслідування. Аналогічні ж дії в умовах вже розпочатого
розслідування (коли злочин вже виявлено) точніше визначати поняттям
“протидія розслідуванню”. При цьому протидія розслідуванню може
включати, як вже відзначалося, і прийоми не пов’язані з маскуванням,
знищенням чи фальсифікацією слідів злочину.

Узагальнення матеріалів кримінальних справ про розкрадання, вчинених з
використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, вивчення
спеціальної літератури з цієї проблеми дозволяє дійти висновку, що
ухилення від відповідальності злочинців здійснюється за трьома
напрямками:

1) шляхом приховування (маскування) злочину;

2) шляхом зникнення злочинців з місця постійного проживання (роботи) і
їх переховування;

3) шляхом протидії розслідуванню злочину.

Активне застосування злочинцями (а особливо злочинними угрупуваннями)
витончених прийомів ухилення від відповідальності ставить на порядок
денний більш глибоке вивчення та узагальнення цих прийомів і розробку
заходів щодо їх попередження і подолання. Ця проблема актуальна як в
загальнотеоретичному плані, так і в прикладному, зокрема в межах
розробки методик розслідування злочинів окремих видів. Знання
оперативними працівниками і слідчими типових прийомів, що застосовуються
злочинцями для уникнення від відповідальності, дозволить їм більш
цілеспрямовано виявляти механізм вчинення злочинів, передбачати
поведінку обвинувачених та інших зацікавлених осіб під час розслідування
за кримінальною справою, ефективно долати їх протидію.

Приховування розкрадань майна. Способи і прийоми приховування при
підготовці і вчиненні розкрадань. Аналіз практики розслідування
розкрадань грошових коштів, вчинених з використанням статусу суб’єкта
підприємницької діяльності дозволяє виділити наступні типові способи
приховування цих злочинів.

Спосіб 1 (характерний для розкрадань та супутніх злочинів, що вчиняються
шляхом використання комп’ютерної техніки для здійснення фіктивних
електронних платежів). Організована злочинна група залучає до
співробітництва спеціаліста в області комп’ютерних технологій, який
працює в певному банку, безпосередньо обслуговуючи проходження
електронних платежів. Йому пропонується за певну суму (долю від
вкраденої суми) таємно перерахувати велику суму грошей з рахунку якогось
підприємства-клієнта банка на рахунок іншого підприємства, яке іноді
спеціально для цього і утворюється. Для того щоб виграти час, необхідний
для зняття вкраденої суми з рахунку, спеціаліст банку – співучасник
злочину маскує розкрадання шляхом коректування бази комп’ютерних даних
кожного операційного дня (на його початок і кінець). Ця операція може
бути їм автоматизована шляхом внесення відповідних змін в комп’ютерну
програму, яка використовується в даному банку. В подальшому виявлені
розбіжності в операційних документах банку можуть видаватися
спеціалістом-співучасником розкрадання як результат збоїв в роботі
комп’ютерної системи.

При вчиненні розкрадання даним способом заходи для його маскування
можуть зовсім не застосовуватися злочинцями. Це характерно для випадків,
коли з рахунків кількох великих клієнтів банку періодично знімаються
незначні суми. Через деякий час винні особи подають заяви про звільнення
з роботи за особистим бажанням.

В таких випадках при проведенні розслідування виникають суттєві
труднощі, особливо коли знищуються сліди злочину (архіви комп’ютерної
бази даних за певні дні, архіви електронної пошти, журнали і т. ін.).
Доказування розкрадання і факту його маскування можливе шляхом
проведення ревізії в банку, виїмки відповідних документів, призначення
експертизи комп’ютерного програмного забезпечення, допитом працівників
банку, робота яких супроводжується комп’ютерними операціями.

Спосіб 2 (характерний для розкрадань та супутніх йому злочинів, що
вчиняються шляхом укладання фіктивної угоди на умовах попередньої
оплати). Так, для вчинення розкрадання організується злочинна група,
учасники якої поділяються на дві частини. Перша частина учасників
злочинної групи утворює підприємство за дійсними документами його
засновників, а друга – підприємство за фіктивними документами (від імені
неіснуючих “засновників”, за вигаданою адресою тощо). Після реєстрації
підприємств і відкриття рахунків в банках перше підприємство дає
рекламу, укладає угоди з іншими господарюючими суб’єктами, одержуючи
кошти як попередню платню. Потім це підприємство перераховує одержані
кошти своїм спільникам за фіктивною угодою на рахунок другого
(фіктивного) підприємства. Кошти, що надійшли на рахунок фіктивного
підприємства знімаються готівкою (конвертуються в валюту) і
привласнюються, а його керівники (“засновники”) зникають. Після цього
керівники першого підприємства звертаються в правоохоронні органи з
заявою про вчинене відносно них шахрайство.

Використання цього прийому дозволяє тим, хто безпосередньо знімає кошти
з рахунку, не вступати в контакт з добросовісними учасниками угод і тим
самим утруднити розшук та ідентифікацію підприємців-шахраїв.

Спосіб 3 (характерний для розкрадань та супутніх злочинів, що вчиняються
шляхом заснування інвестиційної фірми з наступним заволодінням грошима
вкладників). Організована злочинна група засновує інвестиційну компанію
і залучає кошти вкладників (шляхом укладання фіктивних договорів
страхування, випуску і реалізації цінних паперів тощо), обіцяючи великі
дивіденди на вкладені гроші. При цьому, дивіденди дійсно виплачуються
першим хвилям вкладників за рахунок “стартового капіталу” (наприклад,
кредиту, одержаного шляхом обману), а потім за рахунок грошей кожної
чергової хвилі вкладників. Факт виплати обіцяних дивідендів, з одного
боку, є засобом залучення нових вкладників, а з другого – засобом
маскування шахрайства (демонстрації виконання взятих зобов’язань).

Викриття злочину в цій ситуації повинно йти, по-перше, шляхом
встановлення факту виплати дивідендів саме з грошей, які були одержані
від вкладників. По-друге, шляхом встановлення відсутності факту
інвестування зібраних коштів. Але тут можливі додаткові труднощі,
пов’язані з укладанням шахраями фіктивних угод про інвестування,
підробкою відповідних документів тощо. Особливо складною є справа
розпізнавання і доказування маскування шахрайства в випадках, коли ця
злочинна діяльність здійснюється через групу компаній (інвестиційних,
фінансових, страхових та ін.). Розслідуванню по таких кримінальних
справах повинні передувати і в подальшому його супроводжувати
інформаційно-аналітичний пошук та аналітична розвідка як засоби
оперативно-розшукової діяльності.

Спосіб 4 (характерний для розкрадань та супутніх злочинів, що вчиняються
шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових
коштів). Організована злочинна група, детально вивчивши порядок
проходження платіжних документів в певному комерційному банку і виявивши
в ньому певні вади, підробляє платіжні документи від імені реально
існуючої чи фіктивної комерційної структури про перерахування значної
суми на рахунок певного підприємства – клієнта даного банку. Ці
документи направляються нарочним, поштою, телеграфом. Після зарахування
цієї фактично фіктивної суми, вона потім знімається з рахунку готівкою
чи конвертується в валюту.

В даному випадку викриття злочину пов’язано з великими труднощами, якщо
злочинці не затримані під час подання фіктивних документів чи зразу
після того. Це пояснюється тим, що злочинці найчастіше намагалися
направити документи в банк анонімно – поштою, телеграфом. І факт
підробки, як свідчить практика правоохоронних органі Росії і України,
виявлявся вже після перерахування грошей. Слідство, як правило, йде
шляхом встановлення способу виготовлення документа, проведення допитів
працівників банку, що приймали і перевіряли платіжні документи, ОРЗ з
метою встановлення осіб, які сприяли швидкому проходженню цих
документів.

Можливий і інший різновид даного способу, який полягає в тому, що
неплатоспроможний (чи платоспроможний) підприємець у змові з
працівниками “свого” банку виготовляє і використовує незабезпечені
коштами платіжні документи. Утворення фіктивних безготівкових грошових
коштів вчиняється підприємцем тільки у змові з працівниками банку
(керівниками комерційних банків і прямими виконавцями розрахункових
операцій). При виявленні контролюючими органами таких фактів вони можуть
пояснюватись з метою уникнення відповідальності за розкрадання
“недоглядом”, “упущенням” з боку окремих посадових осіб підприємства і
банку.

Спосіб 5 (характерний для розкрадань та супутніх злочинів, що вчиняються
шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту). Певна особа
(найчастіше підприємець) попадає в залежність до другого підприємця чи
групи підприємців (злочинної групи). Шляхом шантажування, насилля та
інших засобів злочинна група змушує його утворити підприємство і
одержати кредит в банку. Одержані в кредит кошти привласнюються членами
злочинної групи, після чого вони зникають, надаючи можливість
“підприємцю-боржнику” самому виплутуватись з цієї ситуації. При
використанні цього прийому організатори розкрадання безпосередньо не
вступають в контакт з банком при укладанні кредитної угоди і тому
суттєво утруднюють доказування їх винності.

Можливий і інший різновид цього способу приховування. На посади
керівників та головних бухгалтерів комерційних структур підшукуються
некомпетентні, а в окремих випадках судимі і навіть психічно хворі
особи. Пропонуючи таким особам офіційні посади з великою заробітною
платнею, злочинці спокушують їх тим, що нічого робити не потрібно –
тільки підписувати папери. Всю роботу на підприємстві злочинці, дійсно,
виконують самі, вказуючи призначеним на посади особам на те, коли і які
папери необхідно підписувати. Таким чином, юридична відповідальність за
протиправні дії лягає на “посадових осіб”. При цьому грошові кошти і
матеріальні цінності фактично контролюються виконавцями і часто
зберігаються на рахунках інших підприємців-співучасників.

В таких випадках при порушенні кримінальних справ і проведенні
розслідування виникають суттєві труднощі. Так, якщо на посадах
керівників працюють раніше судимі особи, то природно, що підозра у
вчиненні злочину падає перш за все на них. А якщо на посадах бухгалтерів
працюють особи, які страждають психічними захворюваннями, то вони
взагалі є неосудними, а їх свідчення викликають недовіру. В результаті
розслідування за такими справами затягується, що дає змогу дійсним
злочинцям знищити докази, а нерідко і припиняється за недоказаністю або
відсутністю складу злочину.

Узагальнюючи наведені способи приховування розкрадань майна, можна
виділити наступні типові прийоми, які в різноманітному поєднанні
використовуються злочинцями на стадії підготовки і вчинення цих
злочинів:

– утворення фіктивних підприємств для вчинення розкрадань та
“відмивання” вкрадених коштів;

– фальсифікація заосновних документів для приховування дійсної мети
створюваного підприємства і утруднення розшуку його засновників;

– призначення на посади в підприємницьких структурах некомпетентних,
раніше судимих, психічно хворих чи матеріально залежних і психологічно
слабких осіб з перекладенням на них відповідальності за вчинені
правопорушення;

– укладання різноманітних фіктивних угод;

– фальсифікація банківських документів, порушення вимог відповідних
нормативних актів, що регулюють їх застосування, з метою утворення
фіктивних грошових коштів чи інших умов для розкрадання з поясненням цих
фактів при перевірках (ревізіях) “недоглядом”, “упущенням” з боку
окремих посадових осіб, службовців підприємства і банку;

– підробка платіжних документів і анонімна їх доставка до банку з метою
утруднення розшуку і ідентифікації виконавців злочину;

– внесення змін в електронні документи, комп’ютерні програми з наступним
їх поясненням як технічних збоїв в роботі комп’ютерної системи;

– імітація господарчої діяльності і виконання взятих на себе зобов’язань
з боку посадових осіб фіктивно утворених чи дійсних компаній.

Треба підкреслити, що більшість із зазначених прийомів, спрямованих на
приховування розкрадання майна, є одночасно і способом вчинення злочину,
або органічно з ним поєднується. Але ці прийоми можуть мати самостійне
кримінально-правове значення – містити самостійний склад злочину, що
потребує окремої кваліфікації і визначення відповідного предмету
доказування під час розслідування. Аналіз слідчо-судової практики
свідчить, що нерідко причиною повернення кримінальних справ на додаткове
розслідування є саме упущення, пов’язані з кримінально-правовою
недооцінкою прийомів приховування розкрадань та їх доказуванням.

Типовими є ситуації, коли розкрадання державного, колективного або
індивідуального майна (ст., ст. 83, 84, 86-1, 143 КК) поєднується з
ухиленням від сплати податків (ст. 148-2 КК), порушенням порядку
зайняття підприємницькою діяльністю (ст. 148-3 КК), фіктивним
підприємництвом (ст. 148-4 КК), шахрайством з фінансовими ресурсами (ст.
148-5 КК), порушенням порядку випуску та обігу цінних паперів (ст. 148-8
КК), зловживанням посадовим становищем (ст. 165 КК), халатністю (ст. 167
КК), посадовим підлогом (ст. 172 КК), підробкою документів (ст. 194 КК).
Безумовно, в розслідуванні названих злочинів є нюанси, які заслуговують
окремого дослідження в межах відповідних криміналістичних методик.

Прийоми приховування розкрадань після їх вчинення. Маскування
розкрадання майна може здійснюватись і після його закінчення. З огляду
на специфічність цієї посткримінальної діяльності, прийоми, що
використовуються злочинцями, можуть розглядатися як окрема група.

1. Знищення бухгалтерських та інших документів, в яких залишилися сліди
розкрадання. Ця акція може маскуватися під утрату документів, їх
знищення в результаті затоплення, пожару тощо. Використання названого
прийому може бути пов’язане з веденням, так званої “подвійної”
бухгалтерії (в тому числі із застосуванням комп’ютерної техніки), коли
господарча операція спочатку фіксується в одному документі, який після
досягнення злочинної мети знищується і замінюється іншим документом без
ознак злочину.

2. Відмова в наданні контролюючим та правоохоронним органам тієї чи
іншої інформації (документів) з посиланням на комерційну чи банківську
таємницю. Така реакція на законні вимоги правоохоронних органів при
проведенні перевірок тих чи інших фактів досить поширена, особливо в
комерційних банках. Проблема обгрунтованості таких заяв з боку посадових
осіб комерційних структур в чинному законодавстві поки що не
врегульована. Треба відзначити, що ця проблема існує не тільки в
Україні, але і в багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою.

3. Фальсифікація окремих документів (протоколів рішень загальних зборів
акціонерів, балансу, звіту підприємства тощо). Це здійснюється шляхом
внесення в документи відповідних змін чи повної їх заміни новим
варіантом документу або виготовленням документу, якого раніше не
існувало взагалі.

4. Включення до складу ревізійних комісій довірених осіб чи підкуп
окремих її членів при проведенні перевірок і ревізій. Використання цього
прийому спрямовано для спонукання членів ревізійних комісій (її
керівників) “не помітити” тих чи інших правопорушень або дати їм бажану
для зацікавлених осіб оцінку.

5. Умисне доведення підприємства до банкрутства. Цей прийом
застосовується посадовими особами суб’єкта підприємницької діяльності
для уникнення відповідальності за вчинені розкрадання. Суть його полягає
в доведенні підприємства до фінансової катастрофи шляхом усвідомленого
здійснення невигідних програм чи угод, збитками від яких маскуються
втрати від розкрадань.

Прийом може реалізуватися, зокрема в тому, що підприємство купляє
сировину (одержує послуги) не безпосередньо у виробника, а через
підставні фірми-посередники за умисно завищеними цінами. Може мати місце
і зворотна спрямованість – підприємство продає свою продукцію через
посередників за явно заниженими цінами, в тому числі за кордон іноземним
фірмам. Збитки підприємства у цьому випадку супроводжуються величезними
“прибутками” його посадових осіб від подібних операцій. Тому умисне
доведення підприємства до банкрутства може використовуватися злочинцями
і як самостійний спосіб розкрадання. Велике значення для виявлення ознак
розкрадання мають методи діагностування банкрутства.

Необхідно звернути увагу, що Закон України “Про банкрутство” від
14.05.1992 р. на відміну від такого ж закону Росії (“О несостоятельности
(банкротстве) предприятий” от 19.11.1992 г.) не містить поняття
“умисного банкрутства” і не передбачає механізму притягнення винних осіб
до будь-якої відповідальності. В криміналістичній літературі зверталась
увага на поширені випадки продажу підприємствами металургійної та
вугільної промисловості України своєї продукції за кордон іноземним
фірмам через фіктивні фірми-посередники, що стало однією з причин їх
скрутного фінансового становища. За чинним законодавством притягти за це
до відповідальності винних осіб навіть теоретично неможливо, хоча
суспільна небезпечність подібних діянь очевидна. Проблеми боротьби з
умисним банкрутством досить гостро стоять, як відзначає В.Д.Ларичев, і в
Росії, не дивлячись на те, що в новому Кримінальному кодексі РФ за це
передбачена відповідальність (ст. 195 “Неправомерные действия при
банкротстве”, ст. 196 “Преднамеренное банкротство”, ст. 197 “Фиктивное
банкротство”).

Треба зазначити, що і в країнах з розвинутою ринковою економікою, не
дивлячись на наявність детального механізму регулювання відносин
кредитора і боржника, шахрайські операції запланованого банкрутства
одержали значне поширення. Так, компанії США кожного року від умисних
банкрутств терплять збитки від 50 до 100 млрд доларів.

Враховуючи тенденції в економічній злочинності в Україні, можна
передбачити подальше поширення умисних банкрутств. Для протидії їм
нагальною є необхідність доповнення Кримінального кодексу України
відповідним складом злочину.

Знання типових прийомів приховування розкрадань, що застосовуються
злочинцями під час їх вчинення чи після закінчення, дозволяє працівникам
правоохоронних органів швидко розпізнавати хитрощі щодо маскування
вчинених злочинів і організовувати ефективне їх розслідування. На
початковому етапі розслідування це тактичне завдання може бути визначена
як “Встановлення факту розкрадання, способу його вчинення і
приховування”.

Зникнення злочинців з місця постійного проживання (роботи) і їх
переховування. Цей типовий прийом поведінки підприємців-злочинців
зустрічається в слідчій практиці достатньо часто. Він може
застосовуватися ними як в чистому вигляді (без маскування розкрадання,
зразу після заволодіння майном), так і в поєднанні з приховуванням
злочину та протидією розслідуванню. В більшості випадків зникнення
злочинців суттєво ускладнює розслідування, особливо в плані забезпечення
відшкодування заподіяних розкраданням збитків. Це викликано тим, що
розкрадачі зникають, як правило, разом з вкраденими грошима або
встигнувши надійно приховати їх. Тому попередження зникнення і
переховування злочинців є важливим тактичним завданням початкового етапу
розслідування. Основним засобом її вирішення є своєчасне затримання
підозрюваних у вчиненні розкрадання із застосуванням запобіжного заходу
– утримання під вартою.

У випадках, коли розкрадачі зникають зразу після заволодіння майном до
виявлення злочину правоохоронними органами або в результаті упущень під
час розслідування, їх місцезнаходження встановлюється з використанням
оперативно-розшукових, криміналістичних і процесуальних засобів.
Комплекс слідчих дій та ОРЗ, спрямованих на вирішення цього тактичного
завдання, може розглядатися як самостійна тактична операція
розслідування.

Способи і прийоми протидії розслідуванню розкрадань та їх подолання.
Протидія розслідуванню злочину полягає у прийнятті зацікавленими особами
заходів, спрямованих на утворення перешкод в виявленні, вилученні і
використанні доказів з метою ухилення від відповідальності злочинців, і
які вчиняються ними вже після виявлення злочину і початку його
розслідування.

Треба звернути увагу, що певна можливість протидіяти розслідуванню з
боку підозрюваного і обвинуваченого закріплена кримінально-процесуальним
законом як право на захист від необгрунтованого звинувачення у скоєнні
злочину. Зокрема, вони мають право давати показання, відмовитися їх
давати і відповідати на запитання, мати захисника і бачитися з ним до
першого допиту, подавати скарги і т. ін. (ст., ст. 21, 43, 43-1 КПК). В
реально ж існуючій практиці “арсенал” засобів протидії розслідуванню з
боку вказаних осіб значно ширший і включає незаконні, а іноді і відверто
злочинні прийоми (дача хабара, знищення майна, нанесення тілесних
ушкоджень, вбивство та відповідні погрози). Використання злочинцями та
їх посібниками подібних прийомів може не тільки утруднити процес
розслідування, але зробити його зовсім неможливим, привести до вчинення
нових злочинів.

Ця обставина робить вельми актуальною в криміналістиці та теорії
оперативно-розшукової діяльності проблему протидії розслідуванню та
розробки відповідних заходів щодо її попередження і подолання.
Значимість цього напрямку наукових досліджень тим більше зростає в
умовах поширення організованої злочинності. Саме активна, заздалегідь
спланована, витончена протидія розслідуванню за конкретними
кримінальними справами з боку організованих злочинних груп (ОЗГ) є
однією з якісних відмінностей організованої злочинності в порівнянні зі
злочинністю звичайною.

В комплексному дослідженні російських криміналістів, присвяченому
проблемам боротьби з організованою злочинністю, засоби протидії
розслідуванню, найбільш характерні для використання з боку ОЗГ,
поділяються на такі групи:

– використання для протидії заздалегідь утворених корумпованих зв’язків
в органах влади, правоохоронних органах, засобах масової інформації;

– маніпулювання свідками і потерпілими (їх свідченнями);

– затягування розслідування, багаторазові його призупинення в зв’язку з
переходом підозрюваного на нелегальне становище.

На наш погляд, для класифікації і характеристики засобів протидії
розслідуванню доцільно враховувати і спрямованість їх застосування.
Аналіз матеріалів кримінальних справ про розкрадання та іншої інформації
дає підстави для класифікації прийомів протидії розслідуванню за цією
ознакою на наступні групи:

1) прийоми протидії, спрямовані на знищення, утаювання, маскування або
фальсифікацію інформації (її носіїв) як джерел доказів;

2) прийоми протидії, спрямовані на утворення несприятливих зовнішніх
умов розслідування;

3) прийоми протидії, спрямовані на утворення несприятливих внутрішніх
умов розслідування;

4) прийоми протидії, спрямовані безпосередньо на слідчого (членів
слідчо-оперативної групи).

Прийоми протидії розслідуванню, спрямовані на знищення, утаювання,
маскування або фальсифікацію інформації (її носіїв) як джерел доказів.
За своєю сутністю – це прийоми приховування розкрадання, але їх
особливістю є те, що вони використовуються в умовах уже розпочатого
розслідування. Звичайно, це активні, зухвалі і цілеспрямовані дії,
особливо з боку ОЗГ. Саме тому їх застосування може свідчити про
підвищену небезпечність тих осіб, що вдаються до них.

1. Знищення бухгалтерських, банківських та інших документів з ознаками
розкрадання, їх фальсифікація. Ця акція націлена на випередження органів
слідства – не дати вилучити документальні джерела доказів і використати
їх в процесі розслідування злочину. Мета може полягати і в
перекручуванні фактів (фальсифікація) шляхом внесення певних змін в
дійсні документи або повного виготовлення фальшивих документів.

2. Зникнення і переховування осіб, причетних до розкрадання. Цей прийом
реалізується підприємцями-розкрадачами, як правило, як тимчасовий крок
протидії розслідуванню з метою виграти час для вжиття більш ефективних
заходів щодо ухилення від загрози кримінальної відповідальності
(знищення, фальсифікації доказів, приховування вкраденого майна,
використання корумпованих зв’язків тощо).

Під час розслідування в ситуації, коли не вдалося попередити зникнення
підозрюваного, необхідно встановити його зв’язки з найближчим оточенням
(сім’єю, членами ОЗГ, друзями). Контроль за можливими каналами зв’язку
членів сім’ї підозрюваного, відомих слідству членів ОЗГ можуть вказати
шляхи до місця перебування розшукуваної особи і затримання її.

3. Відмова затриманого підозрюваного давати показання і відповідати на
запитання. Така лінія поведінки є правом підозрюваного (обвинуваченого)
і вибирається вона, як свідчить слідча практика, для затягування
слідства, щоб виграти час для вжиття заходів з боку інших членів ОЗГ
щодо ухилення від загрози кримінальної відповідальності. Цей спосіб
протидії може бути заздалегідь обговореним і запланованим в ОЗГ.

4.Підозрюваний (обвинувачений) дає неправдиві показання. Ця лінія
поведінки логічно змінює попередню і може мати кілька варіантів.
Підозрюваний може намагатися спростувати докази вчинення розкрадання,
посилаючись на ті чи інші обставини, що завадили, наприклад, виконати
взяті зобов’язання (підвели постачальники; неправомірність дій
податкових та інших органів; вчинення крадіжки, грабежу, розбою,
вимагання відносно нього незнайомими особами тощо). Коли цього не
вдається досягти, а розкрадання вчинено ОЗГ, то типовим є намагання
подати розкритий злочин як вчинений випадковою групою підприємців під
впливом певних обставин (тягне більш м’яке покарання). Найчастіше в
таких випадках підозрювані, обвинувачені дають показання тільки по
фактах, що стосуються їх особисто.

Завданням слідства в такому випадку поряд з дослідженням інших обставин
розкрадання є:

– встановлення доказів групового, а потім і організованого вчинення
злочину;

– виявлення явно злочинних зв’язків підозрюваного з іншими підприємцями;

– встановлення ролі кожного співучасника у вчиненні розкрадання,
використання протиріч між інтересами співучасників злочину;

– виявлення розкрадань, вчинених в місті, області (кількох областях)
аналогічним способом;

– перевірка на причетність до виявлених аналогічних злочинів як самого
підозрюваного, так і осіб з його оточення.

Це тактичне завдання розслідування можна визначити як “Завдання
встановлення співучасників розкрадання”.

Ознаками належності підозрюваного (обвинуваченого) до ОЗГ є, зокрема
вчинення розкрадання способом, який потребує вільного орієнтування в
кількох галузях знань чи практичної діяльності, добра інформованість про
фінансовий стан потерпілої сторони, чітка організація багатоетапного
розкрадання тощо.

Для ситуації відмови підозрюваного давати показання з наступною дачею
неправдивих показань характерне швидке “підключення” досвідченого
адвоката, з яким нібито уклали договір родичі підозрюваного. Насправді
адвокат може бути з числа тих, які залучаються ОЗГ для “рятування” своїх
членів будь-якими засобами за величезні гонорари. Функцією такого
“захисника” є не тільки надання юридичної допомоги, але і виконання ролі
“зв’язківця” для обміну інформацією між ОЗГ і затриманим.

5.Здійснення тиску на свідків і потерпілих з метою утаювання відомих їм
фактів або дачі неправдивих свідчень. Цей прийом протидії розслідуванню
в дійсний час є типовим явищем. Його застосуванню організованими
злочинцями сприяє загальна правова і економічна ситуація в країні, яка
характеризується обмеженими можливостями правоохоронних органів
захистити потерпілих, свідків, їх близьких та майно від загрози з боку
ОЗГ, а також згодою окремих громадян піти на зговір з ОЗГ заради
швидкого збагачення.

Вплив на вказаних осіб з метою їх спонукання до мовчання чи відмови від
правдивих свідчень і дачі неправдивих може здійснюватись шляхом підкупу,
погроз знищення майна, нанесення тілесних ушкоджень, вбивства і реальною
демонстрацією їх виконання. Ознаками такого роду протидії розслідуванню
є зміна показань потерпілого чи свідків в бік пом’якшення вини
підозрюваного, а іноді надання цілої системи “доказів”, яка кардинально
міняє юридичну формулу обвинувачення або виключає кримінальну
відповідальність взагалі.

Найбільш ефективним є попередження такої поведінки потерпілих і свідків
шляхом ретельного проведення перших допитів з максимальною деталізацією
показань з метою негайної наступної їх перевірки шляхом проведення інших
слідчих дій. В окремих випадках, у зв’язку з виключно важливим значенням
свідчень рекомендується використання при допитах як допоміжний засіб
фіксації аудіо- і відеотехніки.

Якщо ж попередити відмову від раніше даних свідчень не вдалося, то
засоби подолання цього прийому протидії розслідуванню залежать від
причин, що підштовхнули потерпілого чи свідка до надання допомоги
розкрадачам. З одного боку, слідство повинно демонструвати реальну
можливість притягнення до відповідальності за пособництво розкраданню,
вчиненому ОЗГ, чи за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 178 КК). З
другого боку, засобом нейтралізації такої протидії може бути організація
в окремих випадках складної і дорогої охорони названих осіб, їх ізоляції
від впливу ОЗГ (наприклад, шляхом вивезення разом з сім’ями за місто та
розміщення в санаторіях, домах відпочинку тощо). Порядок застосування
цих заходів регулюється Законом України “Про забезпечення безпеки осіб,
які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993 р.

Знання працівниками правоохоронних органів цієї групи прийомів ухилення
від відповідальності важливе, перш за все, з точки зору попередження
протидії розслідуванню з боку винних осіб шляхом знищення, утаювання,
маскування або фальсифікацію інформації (її носіїв) як джерел доказів.
Це тактичне завдання початкового етапу розслідування може бути визначена
як “Збереження доказів”. Засобом його вирішення є комплекс невідкладних
слідчих дій та ОРЗ (тактична операція), спрямованих, зокрема, на: 1)
встановлення і вилучення документів зі слідами розкрадання; 2) одержання
правдивих детальних показань підозрюваних про механізм вчиненого
злочину; 3) одержання детальних свідчень потерпілих і свідків.

Прийоми протидії розслідуванню, спрямовані на утворення для цього
несприятливих зовнішніх умов. Використання сукупності таких прийомів
характерне для протидії розслідуванню з боку ОЗГ, які мають корумповані
зв’язки в органах влади, політичних партіях, засобах масової інформації.
Їх суттєвістю є застосування тиску на органи слідства з боку вказаних
структур шляхом системи взаємообумовлених дій.

1. Утворення у суспільстві негативної атмосфери щодо процесу
розслідування розкрадання. Проявом застосування цього прийому є поява в
засобах масової інформації замовлених ОЗГ публікацій, в яких з
популістської точки зору характеризуються позитивні якості підозрюваного
(обвинуваченого) “підприємця” з підкреслюванням вигаданих (чи таких, що
дійсно мали місце) упущень, помилок, зловживань працівників
правоохоронних органів. Нерідко, в розрахунку на незнання читачем
законів та загальну неінформованість, в перекрученому вигляді описується
подія злочину та заходи правоохоронних органів. Також можуть
поширюватись чутки про політичне підгрунтя кримінальної справи з
організацією протестів представників громадських організацій та
політичних партій, які видають розслідування як засіб “зведення
рахунків” представників влади зі своїми політичними опонентами. Мета цих
дій полягає в намаганні поставити хід розслідування “під особливий
контроль” з боку місцевої влади, з представниками якої у ОЗГ є
корумповані зв’язки.

Тиск на слідство через засоби масової інформації нейтралізується, якщо
правоохоронні органи випереджають корумпованих осіб в наданні
громадськості офіційної інформації про найбільш важливі результати
розслідування, але без подробиць (наприклад, про факти підробки
банківських документів, висновки експертиз, розмір виявлених і вилучених
коштів тощо).

2. Втручання в процес розслідування корумпованих представників органів
влади і управління. Застосування цього прийому тісно пов’язано з
“успішними” наслідками використання попереднього прийому протидії.
Підставою для постановки ходу розслідування “на контроль” є в такому
випадку особливе суспільно-політичне значення кримінальної справи. В
результаті слідчі можуть опинитися під жорстким пресингом представників
власних структур різних рівнів, метою якого є ознайомлення з
інформацією, що складає слідчу таємницю.

Нейтралізація протидії розслідуванню з боку корумпованих представників
органів влади і управління – найбільш складне завдання. Вказані особи,
як правило, мають тривалі і міцні службові, товариські зв’язки з
відповідальними посадовими особами різного рівня і значні можливості
впливу на них. Але, як свідчить слідча практика, корумповані
представники засобів масової інформації та органів влади включаються в
процес протидії розслідуванню не з самого його початку, а через деякий
час після одержання ними певної кількості інформації із законних джерел.
Тому, якщо органи розслідування після затримання підозрюваних у вчиненні
розкрадання діють швидко і рішуче, встигають виявити і зафіксувати
максимальну кількість слідів злочину (доказів) втручання в процес
розслідування можуть бути нейтралізовані.

В подоланні намагань протидіяти слідству дають ефект офіційні
попередження осіб, які проявляють активну цікавість до справи, про
можливість їх допиту як свідків, спеціальні запити в органи, де вони
працюють про надання певної інформації тощо. При сприятливих для
слідства умовах не виключене і викриття протидіючих корупціонерів з
притягненням їх до відповідальності.

Знання цієї групи прийомів протидії розслідуванню важливе з точки зору
прийняття відповідних запобіжних заходів. Таке тактичне завдання
початкового етапу розслідування може бути визначена під умовною назвою
“Преса”. Як зазначалося вище, для попередження протидії розслідуванню
правоохоронні органи повинні заздалегідь планувати тактичну операцію
щодо використання засобів масової інформації в інтересах слідства.

Прийоми протидії розслідуванню, спрямовані на утворення несприятливих
внутрішніх умов для розслідування. Найбільш небезпечними в цьому плані є
дії корумпованих посадових осіб правоохоронних органів. Вони мають змогу
включатися в протидію розслідуванню з перших його кроків, а іноді навіть
контролювати оперативно-розшукову роботу. Кінцевою їх метою є закриття
порушеної кримінальної справи про розкрадання за реабілітуючими
обвинуваченого підставами, чи принаймні, притягнення його до
відповідальності за незначний злочин з м’яким покаранням. Тому дії таких
посадових осіб характеризуються створенням сприятливих для досягнення
цієї мети умов за допомогою наступних прийомів.

1. Гальмування слідства шляхом несвоєчасного створення
слідчо-оперативних груп (СОГ), частої і необгрунтованої зміни її складу.
Цей організаційний засіб протидії використовується з самого початку
розслідування і, як правило, тягне за собою негативні наслідки,
пов’язані з втратою часу, що дає змогу розкрадачам – членам ОЗГ знищити
докази і підготуватися до активної протидії. Крім того, періодичне
включення в склад СОГ багатьох працівників правоохоронних органів
розширює коло інформованих осіб про стан розслідування, його плани, що
полегшує розголошення слідчої таємниці.

Враховуючи цю обставину, керівники органів внутрішніх справ
зобов’язуються для розкриття і розслідування розкрадань у великих і
особливо великих розмірах, скоєних групами осіб, а також інших тяжких
злочинів у сфері економіки створювати СОГ не пізніше 10 діб з моменту
порушення кримінальної справи, робота яких забезпечується за узгодженими
планами. До складу цих груп повинні включатися найбільш кваліфіковані і
підготовлені для цієї роботи працівники. Крім того, з боку керівників
повинна бути організована щомісячна перевірка фактичного виконання
оперативних заходів і слідчих дій (наказ МВС України № 504 від
13.09.1994 р. «Про заходи щодо вдосконалення організації роботи органів
внутрішніх справ у розкритті і розслідуванні злочинів у сфері економіки
» п.п. 1.4.-1.5.)

2.Організація ознайомлення зацікавлених в кримінальній справі осіб з
інформацією, що складає слідчу таємницю. Посадові особи правоохоронних
органів у залежності від їх рівня мають змогу організувати кілька
каналів розголошення слідчої інформації, які “ламають” будь-які плани
слідства. В окремих випадках контролюється кожний крок слідства в тому
чи іншому напрямку, про що негайно стає відомо розкрадачам.

3. Пряме втручання в процес розслідування шляхом дачі вказівок, внесення
пропозицій тощо. В залежності від займаної посади суб’єкти корумпованих
зв’язків можуть давати слідчому прямі вказівки чи пропозиції щодо тих
або інших рішень по кримінальній справі. При цьому вони намагаються не
складати документів, в яких можуть міститися докази протидії
розслідуванню, і перекладати таким чином всю відповідальність на
слідчого. В зв’язку з цим рекомендується такий прийом блокування
протидії, як вимога формального документального підтвердження вказівок
та пропозицій посадової особи. Але це, безумовно, потребує від слідчого
високого професіоналізму і громадянської мужності, оскільки такий крок
може тягти за собою службові ускладнення.

4. Усунення від розслідування найбільш досвідчених, принципових і
активних працівників. Це один з кардинальних засобів протидії
розслідуванню з боку корумпованих посадових осіб правоохоронних органів.
Приводом для цього можуть бути помилки, формальне недодержання тих чи
інших вимог закону, допущених під час розслідування. Поштовх для їх
пошуку можуть дати надумані скарги обвинуваченого та його родичів про
застосування слідчим незаконних методів слідства, вимагання грошей і т.
ін., спрямовані на дискредитацію слідчих працівників.

В певній мірі намагання протидії розслідуванню таким чином попереджає
процесуально точне, динамічне, тактично грамотне ведення слідства з
постійним використанням технічних засобів фіксації його ходу і
результатів. Хоча усунення від розслідування окремих слідчих можливе і
як вид заохочення з призначенням на іншу та більш високу посаду, але до
закінчення розслідування кримінальної справи.

Розглянуті прийоми протидії розслідуванню з боку корумпованих
представників правоохоронних органів найбільш небезпечні і в більшості
випадків позбавляють його будь-яких перспектив, причому боротися з ними
дуже важко. Одним із засобів їх попередження і подолання є порушення
процедури службової перевірки підрозділами внутрішньої безпеки ОВС та
СБУ за фактами втручання посадових осіб в процес розслідування, які
об’єктивно спричинили йому шкоду. Але найбільш ефективним засобом
забезпечення судової перспективи кримінальних справ в подібних випадках
є провадження розслідування не місцевими слідчими групами, а іншого,
більш високого рівня підпорядкування.

Прийоми протидії розслідуванню, спрямовані безпосередньо на слідчого
(членів слідчо-оперативної групи). Ці прийоми застосовуються
представниками ОЗГ з метою спонукати слідчих працівників до ведення
повільного і неефективного слідства, що в кінці кінців приведе до
закриття кримінальної справи за однією з передбачених законом підстав,
виправдання підсудного чи засудження його до незначного покарання.

1. Підкуп. Помічено, що члени організованих груп підприємців – шахраїв
заздалегідь планують витратити значні суми з вкрадених грошей на підкуп
працівників правоохоронних органів. Цей прийом протидії розслідуванню
використовується у вигляді пропозицій слідчому виконати (чи не виконати)
певні дії, прийняти певні рішення щодо кримінальної справи за платню чи
надання певних послуг йому особисто чи іншим особам. Взагалі ця
пропозиція може мати достатньо замаскований вигляд і надходити від
родичів обвинуваченого чи його адвоката.

На фоні існуючого мізерного матеріального забезпечення працівників
правоохоронних органів цей засіб протидії розслідуванню разом з
попередньо розглянутими виглядає чи не найбезпечнішим. Реально
розраховувати на нейтралізацію подібних намагань з боку ОЗГ можна,
протиставивши цьому такий комплекс заходів:

– достойне матеріальне забезпечення працівників правоохоронних органів;

– утворення для розслідування за кримінальними справами про розкрадання
майна в особливо великих розмірах слідчо-оперативних груп з найбільш
кваліфікованих працівників;

– систематичний контроль за ходом розслідування по кримінальних справах
цієї категорії з боку керівників слідчих підрозділів, прокуратури, служб
внутрішньої безпеки;

– безумовне притягнення до відповідальності працівників, винних у
хабарництві, корупції.

Окремі з цих положень сформульовані у відомчих нормативних актах.
Зокрема, за кожним фактом необгрунтованого порушення та закриття
кримінальної справи про злочини в сфері економіки у

10-денний строк слід проводити службові перевірки, а винних притягувати
до суворої відповідальності (наказ МВС України № 504 від 13.09.1994 р.
«Про заходи щодо вдосконалення організації роботи органів внутрішніх
справ у розкритті і розслідуванні злочинів у сфері економіки » п.п.
1.6.).

2. Погрози (знищенням майна, нанесенням тілесних ушкоджень, вбивством) і
реальна демонстрація цих погроз. Погрози представників ОЗГ спрямовані на
адресу слідчого, можуть стосуватися не тільки його особисто, але і
членів його сім’ї, близьких йому людей. Під час розслідування
розкрадань, вчинених організованим злочинним угрупуванням, це не таке
вже рідкісне явище. Тому весь хід розслідування за такими кримінальними
справами супроводжується вирішенням і такого тактичного завдання як
“Забезпечення безпеки”.

Засобами вирішення цього тактичного завдання, по-перше, є збереження під
час проведення слідчих, оперативно-розшукових та інших дій службової
таємниці (нерозголошення відомостей) про склад слідчо-оперативної групи,
про слідчих та оперативних працівників (місце роботи і проживання,
наявність сім’ї та її склад тощо). По-друге, під час розслідування може
скластися небезпечна ситуація, яка потребує взяття під охорону службою
внутрішньої безпеки МВС України членів СОГ та їх близьких родичів. Види
заходів забезпечення безпеки і порядок їх застосування визначаються
Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів” від 23.12.1993 р.

Ознаками “результативного” тиску на слідство з боку організованого
злочинного угрупування в сфері підприємництва можуть бути:

– затягування порушення кримінальної справи і початку активного
розслідування;

– регулярні “запізнення” слідства з проведенням невідкладних слідчих
дій, оперативно-розшукових заходів;

– обізнаність осіб, зацікавлених у кримінальній справі, про стан
слідства та найближчі його плани;

– неодноразова передача кримінальної справи від одного слідчого другому
(зміна керівників СОГ);

– ефективні процесуальні дії адвоката, який послідовно одне за одним
“спростовує” докази, на яких грунтується обвинувачення;

– низька якість слідства в цілому.

Проаналізовані прийоми, що застосовуються злочинцями для ухилення від
відповідальності, а також засоби їх нейтралізації, безумовно не
вичерпують всіх можливих на практиці ситуацій, але можуть слугувати
орієнтиром для прийняття слідчими та керівниками правоохоронних органів
відповідних рішень під час розслідування за кримінальними справами. Слід
підкреслити, що засоби попередження і подолання ухилення від
відповідальності винних осіб за своїм змістом і масштабами застосування
неоднорідні і їх належить розділити на групи. На наш погляд, необхідно
розрізняти наступні групи таких засобів, якими визначаються суб’єкти їх
застосування.

Засоби методичного характеру. До них відносяться звичайні процесуальні,
криміналістичні та оперативно-розшукові методи, прийоми і засоби
проведення розслідування злочинів. Йдеться про рекомендації, що
містяться в окремих криміналістичних методиках щодо планування і
організації розслідування, оптимального поєднання процесуальних і
оперативно-розшукових дій, ефективного застосування тактичних і
технічних прийомів виявлення, фіксації і використання доказів в тих чи
інших ситуаціях. Їх знання та вправне використання слідчими і
оперативними працівниками є доступним і надійним шляхом попередження і
подолання різноманітних ускладнень, можливої протидії розслідуванню.
Формою реалізації засобів методичного характеру є процесуальні і
тактичні рішення слідчого щодо конкретної кримінальної справи.

Засоби організаційно-управлінського характеру. До них треба віднести
заходи з боку керівників місцевих і центральних правоохоронних органів
щодо створення сприятливих умов для ведення якісного розслідування. Це
своєчасні рішення про утворення слідчо-оперативних груп з найбільш
професійно підготовлених працівників, забезпечення їх необхідною
оргтехнікою, транспортом, засобами зв’язку. Це також і координація
діяльності СОГ, які працюють за кількома однорідними кримінальними
справами в різних регіонах, а також підключення для вирішення окремих
тактичних завдань розслідування спеціальних служб правоохоронних
органів. Сюди ж треба віднести “відбиття” намагань посадових осіб
органів влади і управління втрутитися в процес розслідування і здійснити
тиск на діяльність СОГ, порушення процедури службового розслідування за
фактами нанесення шкоди розслідуванню з боку окремих працівників. Формою
реалізації засобів організаційно-управлінського характеру є накази і
розпорядження керівників правоохоронних органів різних рівнів, що
стосуються розслідування конкретних кримінальних справ.

Засоби законодавчого характеру. До цієї групи треба віднести заходи
попередження і подолання протидії розслідуванню злочинів взагалі (чи
окремих видів), які потребують прийняття і застосування законодавчих та
відомчих нормативних актів. Це заходи, спрямовані на утворення
ефективної системи правоохоронних органів, окремих їх підрозділів (в
тому числі спеціальних) та забезпечення сприятливих умов (матеріальних,
технічних, організаційних) її функціонування. Формою реалізації засобів
законодавчого характеру є прийняття відповідних законів, указів
Президента, постанов Кабінету Міністрів, наказів (в тому числі сумісних)
МВС, Генеральної прокуратури, СБУ, Державної податкової адміністрації
України.

Підсумовуючи розгляд проблеми подолання (попередження) ухилення від
відповідальності винних у розкраданні осіб, треба зазначити, що в межах
цієї проблеми на початковому етапі розслідування можна виділити наступні
тактичні завдання і відповідні засоби їх вирішення.

1. Встановлення факту розкрадання, способу його вчинення і приховування.

2. Попередження переховування винних у розкраданні осіб (розшук і
затримання).

3. Встановлення всіх співучасників розкрадання.

4. Збереження доказів.

5. “Преса” (нейтралізація тиску на слідство).

6. Забезпечення безпеки.

Названі тактичні завдання розслідування належать до завдань методичного
характеру, але треба враховувати, що їх успішне вирішення залежить і від
організаційно-управлінського та законодавчого забезпечення сприятливих
умов розслідування злочинів.

2.4. Забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної
розкраданням

За матеріалами перевірок і аналізу кримінальних справ вивчити питання та
внести пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:.. . визначення
порядку арешту рахунків і вилучення цінностей у разі фінансової
неспроможності (банкрутства) компаній, повернення сум початкових вкладів
акціонерів, довірителів, страхувальників та інших вкладників.

Комплексна цільова програма боротьби

зі злочинністю на 1996-2000 роки

Однією з важливих і в той же час складних тактичних завдань, які
вирішуються при розслідуванні розкрадань майна, є забезпечення
відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Відповідно до п.
4 ст. 64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином належать
до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Діяльність
слідчого і органу дізнання, спрямована на відшкодування матеріальної
шкоди від злочину, регламентується кримінально-процесуальним
законодавством. Зокрема, процесуальні норми встановлюють обов’язок
органу дізнання і слідчого забезпечити відшкодування матеріальної шкоди
і можливої конфіскації майна (ст. 29 КПК), визначають умови і порядок
накладення арешту на майно (ст.ст. 125, 126 КПК). Вони визначають
перелік прав і обов’язків цивільного позивача і цивільного відповідача в
кримінальній справі, а також їх представників (ст. ст. 50-52 КПК),
регламентують дії слідчого у процесуальному оформленні їх участі в
справі (ст.ст.123-124 КПК).

Але завжди проблема забезпечення відшкодування матеріальної шкоди від
злочину була болючою проблемою попереднього розслідування злочинів. У
зв’язку з цим одним з основних показників роботи слідчого визнавався
стан із забезпеченням відшкодування матеріальної шкоди Не дивлячись на
це, відшкодування матеріальних збитків від розкрадань в колишньому
Радянському Союзі в середині 80-х рр. не перевищувало 55-60%.

В дійсний час ця проблема в Україні має тенденцію до загострення. Так,
за даними Верховного Суду України у 1995 р. потерпілим від злочинів було
завдано майнової шкоди на суму 4 255 086 775 крб., а цивільних позовів
задоволено на суму лише 2 255 340 343 крб. Тобто відшкодування
заподіяних злочинами матеріальних втрат становило всього 53%. За
кримінальними справами про розкрадання, що вчиняються з використанням
статусу суб’єкта підприємницької діяльності, стан відшкодування
заподіяних втрат значно гірший. Це пояснюється тим, що статус суб’єкта
підприємницької діяльності надає можливість розкрадати і приховувати
величезні суми безготівкових грошових коштів з використанням механізму
розрахункових операцій. Типовими є ситуації, коли забезпечити
відшкодування цих сум повністю під час розслідування практично вже
неможливо з-за прогаяного часу та інших недоліків. Наприклад, за
кримінальними справами про розкрадання в небанківських фінансових
установах, порушених і розслідуваних органами МВС України в 1993-1997
рр., було накладено арешти на майно, вартість якого становила всього
4,3% від загальної суми заподіяних збитків (наказ МВС України № 97 від
10.02.1997 р. «Про додаткові організаційні та практичні заходи щодо
поліпшення розкриття і розслідування злочинів у небанківських фінансових
установах»).

Безумовно, такий стан із забезпеченням відшкодування заподіяної шкоди
обумовлений багатьма взаємопов’язаними причинами. Зокрема, тим що
розкрадання вчиняються під “прикриттям” цивільно-правових угод,
відсутністю системи контролю за підприємницькими структурами,
недостатньою законодавчою врегульованістю деяких питань підприємницької
діяльності, несвоєчасністю порушення кримінальних справ тощо. Це
фактори, що безпосередньо впливають на практичну діяльність. Але не
останню роль в існуванні проблеми відшкодування заподіяної злочином
шкоди, як представляється, відіграють причини, що лежать в площині
наукових досліджень. Однією з глибинних причин існування цієї проблеми є
те, що питання відшкодування матеріальних збитків розглядаються в науці
кримінально-процесуального права в загальному вигляді і явно недостатньо
досліджуються в межах криміналістичної методики. При викладанні
відповідних навчальних дисциплін в юридичних закладах освіти це
негативно позначається на рівні професійної підготовки майбутніх кадрів
для правоохоронних органів.

Забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної розкраданням
майна у сфері підприємницької діяльності, і можливої конфіскації являє
собою тактичне завдання розслідування, яке для свого вирішення потребує
проведення комплексу слідчих дій та ОРЗ (тактичної операції). Але в
тактичному завданні “забезпечення відшкодування матеріальної шкоди”, з
методичною метою доцільно виділяти наступні більш дрібні тактичні
завдання розслідування:

1) встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням;

2) встановлення майна, яким володіють винні особи, та його
місцезнаходження;

3) встановлення правового статусу цього майна (приватна чи колективна
власність);

4) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації.

Оскільки вирішення названих тактичних завдань має певну специфіку,
обумовлену обставинами розкрадання, здійснюється шляхом виявлення,
фіксації та використання доказів в умовах реально існуючої протидії з
боку зацікавлених осіб, тому ця проблема заслуговує окремого розгляду в
межах відповідної методики розслідування.

Встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням. Розмір
заподіяної шкоди має значення як для правильної кваліфікації дій винних
осіб, так і для вирішення питання про її відшкодування. Вирішення цього
тактичного завдання починається вже на стадії порушення кримінальної
справи. Зокрема, встановлення характеру і розміру завданої шкоди в
первинному матеріалі про розкрадання є обов’язковою умовою для
обгрунтованого порушення кримінальної справи. Важливим фактором у цьому
є те, що стало предметом розкрадання.

Для сфери підприємництва найбільш характерним предметом розкрадання є
грошові кошти (готівкові чи безготівкові). При встановленні розміру
шкоди від розкрадання в таких випадках, як правило, не виникає особливих
проблем. Це завдання вирішується шляхом вилучення відповідних
документів, проведенням ревізії, допитом потерпілих і свідків. В окремих
випадках потребується призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Предметом розкрадання у сфері підприємництва можуть бути і матеріальні
цінності, зокрема партії певного товару, що висуваються на продаж.
Визначення розміру збитків для такої ситуації має певні складнощі, які
пов’язані з необхідністю проведення відповідних розрахунків. Як було
зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову
практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” N 12
від 25.12.1992 р., розмір заподіяних потерпілому збитків належить
визначати, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за
роздрібними (закупівельними) цінами. Загальний механізм визначення
розміру шкоди від розкрадання встановлено Кабінетом Міністрів України в
постанові N 116 від 22.01.1996 р. “ Про затвердження Порядку визначення
розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування)
матеріальних цінностей”. При розслідуванні розкрадань це завдання
потребує спеціальних знань і може вирішуватися під час проведення
документальної ревізії при наявності відповідних документів чи
судово-бухгалтерської експертизи.

Встановлення майна, яким володіють винні особи, та його
місцезнаходження. Забезпечення відшкодування завданої розкраданням шкоди
починається з встановлення майна, яким володіють винні особи, та його
місцезнаходження. Треба мати на увазі, що майно підприємців-злочинців,
на яке може бути накладений арешт може мати кілька різновидностей.

Матеріальні цінності. Це такі цінності, які можуть бути використані для
забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання, та
розподілені на види. До них належать, по-перше, матеріальні цінності,
призначені для задоволення життєвих потреб: будинок, квартира,
автомобіль, меблі, побутова техніка, одяг і т. ін. Другий різновид
складають матеріальні цінності, що використовуються для здійснення
підприємницької діяльності: будівлі та приміщення, де розташовується
підприємство; меблі, обладнання, комп’ютерна та інша оргтехніка;
транспортні засоби; будівельні матеріали тощо. Третій різновид
матеріальних цінностей складають ті, що становлять предмет
підприємницької діяльності, наприклад, при зайнятті торгівлею:
промислові товари, продукти харчування, паливно-мастильні матеріали
тощо.

Розподілення матеріальних цінностей на вказані види важливо з точки зору
визначення їх можливого місцезнаходження. Так, партії певного товару,
призначеного для продажу, можуть знаходитись як в приміщенні
підприємницької структури, так і в орендованих нею складських
приміщеннях інших підприємств.

Цінні папери. Це грошові документи, що засвідчують право володіння або
відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх
випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у
вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових
та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам (ст.1 Закону
України “ Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р.).
Безумовно, цінні папери можуть бути використані як засіб забезпечення
відшкодування матеріальних збитків від розкрадання. До них належать:
акції; облігації внутрідержавних і місцевих позик; облігації
підприємств; казначейські зобов’язання держави; ощадні сертифікати;
векселі; приватизаційні папери.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує
дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує
членство в ньому та право на участь в управлінні ним, дає право його
власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на
участь у розподілі майна під час його ліквідації. Акції можуть бути
іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових
коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість
цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого
процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Випускаються
облігації кількох видів: а) облігації внутрідержавних і місцевих позик;
б) облігації підприємств.

Казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів на пред’явника,
що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення,
засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають
право на одержання фінансового прибутку. Випускаються такі види
казначейських зобов’язань: а) довгострокові – від 5 до 10 років; б)
середньострокові – від 1 до 5 років; в) короткострокові – до одного
року.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових
коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення
встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати
видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк)
або до запитання, іменні та на пред’явника.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання
векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей
власнику векселя (векселедержателю). Випускаються два різновиди векселів
– простий і переказний.

Приватизаційні папери – документи, що свідчать про приватизацію особою
певного об’єкта (квартири, земельної ділянки тощо).

Цінні папери можуть зберігатися особами, що володіють ними, як за місцем
проживання чи роботи, так і в банку чи в інших осіб.

Готівкові гроші та іноземна валюта. Гроші та іноземна валюта, як засіб
забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання може
зберігатися винною особою: 1) за місцем проживання; 2) за місцем роботи;
3) у інших осіб.

Безготівкові грошові кошти (банківські гроші). Вони є специфічним
засобом забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання,
оскільки по своїй суті вони є записами грошових сум на рахунку в банку.
На рахунках знаходяться гроші, призначені для здійснення підприємницької
діяльності (фінансові ресурси), джерело яких має законний характер, але
можуть бути і гроші, одержані незаконним шляхом, в тому числі в
результаті шахрайських операцій. Треба мати на увазі, що безготівкові
грошові кошти шляхом проведення відповідних банківських операцій можуть
бути легко трансформовані в готівку чи в вільноконвертовану валюту (ВКВ)
з зняттям їх з рахунку.

Відповідно до Інструкції про відкриття банками рахунків в національній
та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного
банку України № 527 від 18(12(1998 р. кожний суб’єкт підприємницької
діяльності (юридична або фізична особа) може відкривати поточні,
депозитні (вкладні) рахунки у національній та іноземній валюті. У разі
відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник
рахунку визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на
якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у
безспірному порядку. Номер цього рахунку суб’єкт підприємницької
діяльності повідомляє податковому органу, в якому він обліковується як
платник податків, та за місцем своєї реєстрації і банкам, в яких
відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в
іноземній валюті. Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у
національній валюті та рахунки в іноземній валюті, крім повідомлення до
податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито
основний рахунок, про відкриття таких рахунків із зазначенням їх
номерів.

Поточнi рахунки вiдкриваються суб’єктам підприємницької діяльності для
зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими
рахунками (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками
та покупцями продукції; надані й отримані послуги; отримання заробітної
плати та сплати обов’язкових платежів за нею тощо). Підприємствам і
організаціям, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого
бюджету для цільового їх використання відкриваються поточні бюджетні
рахунки.

Депозитні рахунки призначені тільки для зберігання грошових коштів
підприємств. Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного
депозитного договору між власником рахунка та установою банку на
визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки можуть бути
перераховані з поточного рахунку підприємства і після закінчення строку
зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Проведення
розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка
забороняється.

Фізичним особам-непідприємцям також можуть відкриватися поточні рахунки
(вклади до запитання), які призначенi для облiку коштiв за вкладами
фiзичних осiб до запитання і використання ними для зберiгання коштiв та
проведення безготівкових розрахункiв у нацiональнiй валютi з іншими
фiзичними та юридичними особами. Вказаним особам можуть бути відкриті і
депозитні рахунки, які призначенi для облiку коштiв, внесених на
визначений у договорi строк. Власнику депозитного рахунку видається
вкладний документ – ощадна книжка (iменна чи на пред’явника).

Вирішення проблеми встановлення майна, яким володіють винні особи, та
його місцезнаходження повинно починатися вже на стадії дослідчої
перевірки первинних матеріалів про розкрадання шляхом проведення
відповідних ОРЗ. Після порушення кримінальної справи для вилучення
майна, накладення арешту можуть проводитися додаткові дії, спрямовані на
розшук такого майна. Треба зазначити, що результати діяльності
оперативних працівників служби боротьби з економічною злочинністю (БЕЗ)
оцінюються з урахуванням позитивного співвідношення сум завданих і
відшкодованих збитків (наказ МВС України № 504 від 13.09.1994 р. «Про
заходи щодо вдосконалення організації роботи органів внутрішніх справ у
розкритті і розслідуванні злочинів у сфері економіки » п.п. 1.7.).

Встановлення правового статусу майна. В окремих випадках при прийнятті
рішення про вилучення виявленого майна, накладення на нього арешту
необхідно визначити його правовий статус. Таке завдання виникає у
випадках, коли забезпечення відшкодування збитків від розкрадання
здійснюється як за рахунок майна обвинувачених, так і за рахунок
юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Так, на практиці
за кримінальними справами даної категорії досить часто виникають
питання: 1) яка роль у вчиненні розкрадання недобросовісних засновників
підприємницьких структур та їх посадових осіб? 2) на яке майно –
обвинувачених чи комерційних структур, в яких вони працювали, має
накладатися арешт?

Вирішення цих питань потребує врахування організаційно-правових форм
підприємств та аналізу складу їх майна. Зокрема, треба встановити є
підприємство одноосібним чи товариством, яка частка майна товариства
належить обвинуваченому у вчиненні розкрадання та деякі інші обставини.

Вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації. При порушенні кримінальної справи про розкрадання
орган розслідування зобов’язаний зразу ж прийняти заходи, спрямовані на
попередження намагань винних та інших осіб приховати майно
обвинуваченого (підозрюваного). Арешту підлягає майно обвинуваченого,
яке знаходиться як за місцем його проживання, так і за місцем роботи (в
підприємницькій структурі). Вирішення цього тактичного завдання
здійснюється шляхом невідкладного проведення обшуку, виїмки і
накладенням арешту на майно із складанням його опису. У випадку
недостатності виявленого майна обвинуваченого органи дізнання і слідчий
повинні активно вести розшук прихованих цінностей, виходячи з обставин
вчинення розкрадання та відомостей про особистість підприємця-злочинця,
його зв’язків.

Треба підкреслити, що за ст. 186 КПК України шляхом проведення обшуку і
виїмки розшукуються і вилучаються не тільки докази вчинення злочину
(предмети і документи), але і цінності з метою забезпечення
відшкодування матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна. Виявлені
цінні папери, гроші та іноземна валюта, дорогоцінні метали та вироби з
них, дорогоцінне каміння та перли вилучаються в обов’язковому порядку.

Гроші та іноземна валюта, а також цінні папери здаються для зберігання в
установу НБУ на депозитний рахунок правоохоронного органу. Дорогоцінні
метали в злитках, самородках, напівфабрикатах і виробах виробничого
призначення, а також алмази здаються в установу НБУ для зарахування до
державного бюджету. Вироби побутового призначення, а також прикраси з
дорогоцінних металів, каміння і перлів, золоті і срібні монети в
запакованому та опечатаному вигляді зберігаються в установі НБУ або в
належним чином обладнаній кімнаті для зберігання речових доказів
слідчого органу.

Доцільним є вилучення під час обшуку малогабаритних і цінних речей
(відеокамери, відеомагнітофони, комп’ютери тощо) з наступним здаванням
їх у встановленому порядку в кімнати для зберігання речових доказів. На
інше майно, вилучення і збереження якого неможливе, накладається арешт,
воно описується з наступною передачею на зберігання представникам
підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи
іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку
про кримінальну відповідальність за його незбереження. Не підлягають
описові предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої
проводиться опис, і членами її родини (перелік є в додатку до
Кримінального кодексу України).

В опис майна включається все цінне майно, вказується якісний стан і
вартість кожної речі, її відмінні ознаки, а для автомобіля та інших
технічних засобів, що реалізуються з додатком паспорту, – їх номер і
дату випуску. Для оцінки майна доцільно запрошувати
спеціаліста-товарознавця. Аналіз кримінальних справ вказаної категорії
свідчить про те, що слідчі нерідко не оцінюють майно, на яке накладають
арешт, не описують його відмінні ознаки, що враховуючи тривалі строки
розслідування, може призвести до його заміни малоцінним майном. Так, при
розслідуванні розкрадання грошових коштів посадовими особами страхового
акціонерного товариства «Диво» (м. Миколаїв) слідчий постановив накласти
арешт на обладнання, меблі, оргтехніку, автомобіль, але оцінено було
лише автомобіль.

Треба зазначити, що при накладанні арешту на майно, що належить
обвинуваченому, необхідно провести його допит, а також допити членів
його родини, родичів та інших свідків з приводу того, коли ким і на які
кошти були придбані ті чи інші матеріальні цінності. У разі необхідності
пропонується надати документи про одержання спадщини, дарування, виграші
тощо. При наявності у обвинуваченого поточного або депозитного рахунку,
на нього накладається арешт шляхом винесення відповідної постанови і
направлення її у банк, в якому відкритий рахунок.

Це загальні положення забезпечення відшкодування завданих злочином
збитків. Але в слідчій практиці за даною категорією кримінальних справ
виникає ціла низка проблем, пов’язаних з можливістю накладення арешту на
майно комерційних структур, зокрема на їх рахунки в банках. Виникають
складні ситуації, пов’язані з різноманітними обставинами вчинення
розкрадання майна з використанням статусу суб’єкта підприємницької
діяльності, в яких працівники правоохоронних органів стикаються з
серйозними проблемами під час вирішення названого завдання. Дослідження
цих проблем тісно пов’язане з аналізом способів вчинення розкрадань,
чинного кримінально-процесуального, цивільного та іншого законодавства.

Наприклад, є такі проблеми у разі порушення кримінальної справи за
ознаками використання злочинцями способу розкрадання, сутність якого
полягає у обманному залученні і наступному присвоєнні коштів інвесторів.
При розкраданні посадовими особами підприємницьких структур майна,
одержаного цими підприємствами (довірчими товариствами, страховими
компаніями, комерційними банками тощо) при залученні коштів громадян,
треба мати на увазі два варіанти оцінки дій цих посадових осіб: 1)
розкрадання приватного майна громадян (коли угоди укладалися обманним
шляхом з порушенням законодавства і тому не мали юридичної сили, тобто
були недійсними); 2) розкрадання майна юридичної особи, тобто
колективного майна (коли угоди між громадянами і підприємством
укладалися відповідно до чинного законодавства і мали юридичну силу).

Справа тут полягає не тільки в правильній кримінально-правовій
кваліфікації дій посадових осіб підприємств, а і у вирішенні питань про
визнання цивільним відповідачем, накладення арешту на майно, виїмку та
дослідження відповідних документів й проведення інших слідчих дій. У
першому випадку кримінальна справа порушується за ст. 143 КК України,
оскільки посадові особи підприємницької структури заволодівають коштами
громадян в результаті обману (шляхом укладання фіктивних угод), і тому
потерпілими і цивільними позивачами є ошукані громадяни. Для
забезпечення відшкодування заподіяних збитків за такими кримінальними
справами арешти необхідно накладати, перш за все, на приватне майно
посадових осіб підприємств, обвинувачених у розкраданні. Але потрібно
мати на увазі, що за змістом ст.ст. 28, 29, 125 і 126 КПК України
цивільний позов може бути пред’явлений не лише до обвинуваченого
(підсудного), а й до особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії
обвинуваченого. Нею може бути й юридична особа, яка несе матеріальну
відповідальність за дії своїх працівників, зокрема, посадових осіб, які,
зловживаючи посадовим становищем, завдали шкоди потерпілим. У такому
випадку в разі недостатності майна обвинуваченого для забезпечення
позову, арешт має бути накладений за ст. 126 КПК України і на майно
юридичної особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії
обвинуваченого, в обсязі завданих збитків. Це положення узгоджується зі
ст. 441 Цивільного Кодексу (ЦК) України, за якою організація зобов’язана
відшкодувати збитки, заподіяні з вини її працівників під час виконання
ними своїх трудових (службових) обов’язків. При вчиненні розкрадання при
вказаних обставинах посадовими особами використовуються повноваження,
надані суб’єктом підприємницької діяльності. Саме укладання фіктивних
угод від імені юридичної особи є вирішальною умовою досягнення злочинної
мети – заволодіння чужим майном.

В другому випадку кримінальна справа порушується за ст. 84 (86-1) КК
України і потерпілим (цивільним позивачем) є довірче, страхове
товариство, інша структура, оскільки розкрадено було саме майно
юридичної особи (колективне майно). Це пояснюється тим, що з моменту
укладання відповідної угоди між громадянином та підприємством і передачі
коштів останні стають власністю підприємства як юридичної особи. Тому
посадова особа підприємства, привласнюючи ці кошти, вчиняє злочин не
проти власності громадян, а проти власності підприємства (колективної
власності). В цьому випадку майно обвинуваченого є єдиним джерелом
відшкодування завданих підприємству збитків і на нього повинен бути
накладений арешт.

Але в такій справі може бути нюанс, пов’язаний з тим що обвинувачений є
одним з засновників чи учасників потерпілого від розкрадання товариства.
В такому разі стягнення (за позовами інших співзасновників) може бути
звернене і на його частку в статутному фонді даного товариства в межах
фактично завданих збитків. В результаті цього частка обвинуваченого у
статутному фонді може бути розподілена між іншими учасниками чи
засновниками. Але це питання повинно розглядатися вже поза межами
кримінальної справи про розкрадання.

Для кримінальних справ даної категорії типовою є ситуація, коли довірчі
та страхові товариства, інші структури були створені без наміру
здійснювати статутну діяльність (псевдотовариства), а фактично для
залучення обманним шляхом та привласнення коштів громадян або для
використання їх не за цільовим призначенням. При наявності доказів такі
дії засновників підприємств та їх посадових осіб повинні кваліфікуватися
як фіктивне підприємництво (ст. 148-4 КК України) і як шахрайство (ст.
143 КК України). З метою забезпечення відшкодування заподіяних збитків
арешт повинен накладатися як на майно обвинувачених, так і на майно
таких підприємств, включаючи їх рахунки.

Якщо наявного майна обвинувачених і комерційних структур недостатньо, то
арешт може бути накладений на майно інших засновників і учасників
господарського товариства, які несуть відповідальність своїм майном за
боргами товариства. Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України
від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» учасники товариства
відповідають за його зобов’язаннями своїми внесками до статутного фонду,
а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном у
п’ятикратному розмірі до внеску кожного учасника. Відповідно до Закону
України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» (з наступними
змінами та доповненнями) засновники і учасники цих комерційних структур
(довірчих товариств, страхових компаній, комерційних банків) несуть
відповідальність своїми внесками до статутного фонду, а в залежності від
організаційної форми і додатково належним їм майном (ст. ст. 24, 50, 65,
74, 77). Тому при забезпеченні відшкодування заподіяних збитків
накладенням арешту на майно осіб, які несуть матеріальну
відповідальність за дії обвинувачених, треба враховувати різні межі
матеріальної відповідальності за борги товариства його учасників.

В слідчій практиці існує також проблема можливості накладення арешту на
кошти, які обвинувачений використав для заснування інших товариств (як
співзасновник чи учасник), причому такі кошти можуть бути розміщені в
кількох підприємствах. Процесуальне рішення про накладення арешту на
частку співзасновника в уставному фонді юридичної особи з метою
забезпечення відшкодування завданих його злочинними діями збитків, буде
залежати від вирішення двох питань: 1) хто є власником цих коштів? 2)
яке походження цих коштів?

Відповідь на перше питання міститься в ст. 12 Закону України «Про
господарські товариства», де зазначається, що товариство є власником:
майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; виробленої
продукції і одержаних доходів від підприємницької діяльності. Засновник
(учасник) же має тільки право брати участь у розподілі прибутку
товариства та одержувати його частку (ст. 10 п. “б”). Таким чином, кошти
внесені в статутний фонд юридичної особи не можуть розглядатися як
майно, що належить фізичній особі (обвинуваченому) і на яке може бути
звернене стягнення з метою забезпечення відшкодування заподіяних
злочином збитків і можливої конфіскації. Але важливо відповісти і на
друге питання – встановити походження коштів, які були внесені в
статутний фонд підприємства. Справа в тім, що це можуть бути кошти,
одержані злочинним шляхом. В цьому випадку, якщо є докази злочинного
походження коштів, на них повинен накладатися арешт і вони повинні бути
вилучені.

Таким чином, можна дійти висновку, що забезпечення відшкодування
матеріальних збитків від розкрадання, вчиненого керівниками,
засновниками або учасниками юридичних осіб за рахунок майна цих
юридичних осіб можливе лише в тому випадку, коли встановлено, що це
майно (його частка) одержане злочинним шляхом. Тому під час
розслідування важливо зібрати докази про джерела надходження коштів, які
були вкладені обвинуваченим в статутні фонди утворених підприємств.

Актуальною в слідчій практиці є і проблема повернення вкрадених коштів
при застосуванні злочинцями способу утворення фіктивних безготівкових
грошових коштів і їх використання в підприємницькій діяльності. Цей
спосіб розкрадання полягає у введенні в грошовий обіг фіктивноутворених
безготівкових коштів, вилученні і присвоєнні через них готівки чи
матеріальних цінностей.

Суттєвість проблеми доцільно розглянути за такою схемою. На рахунку
фірми Б в результаті фальсифікації банківських документів з’явилися
фіктивноутворені кошти (вони могли надійти за підробленими документами і
від фірми А), які вона використовує, наприклад, для придбання партії
комп’ютерів у фірми С. Таким чином, на рахунку фірми С з’являлися
фіктивноутворені (крадені) кошти. В слідчій практиці з метою
забезпечення відшкодування заподіяних злочином збитків в багатьох
випадках арешт накладався на кошти фірми С як на крадені, з наступним їх
переведенням на депозитний рахунок правоохоронного органу. Це лишало
фірму С можливості використовувати ці кошти, вело до збитків і викликало
скарги на дії правоохоронних органів.

У зв’язку з цим треба звернути увагу, що фірма С в наведеному прикладі
виступає добросовісним набувачем майна (ст. 145 ЦК України), а
відповідно до ст.147 ЦК України гроші, а також цінні папери на
пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
Таким чином, цивільне законодавство однозначно перешкоджає накладенню
арешту на крадені грошові кошти, якщо вони вже знаходяться у
добросовісного набувача. Арешт повинен накладатися у даному прикладі на
придбане фірмою Б майно (комп’ютери) з наступною реституцією і зняттям
фіктивноутворених коштів з рахунку фірми Б. У випадку, коли це зробити
вже неможливо (комп’ютери продані), арешт має бути накладений тільки на
рахунок фірми Б з наступним зняттям відповідної суми.

Проблема накладення арешту на рахунки підприємств набула актуальності у
зв’язку з тим, що дії правоохоронних органів у цьому напрямку не завжди
є обгрунтованими. Зокрема, в слідчій практиці типовими були ситуації,
коли на рахунки підприємств накладалися арешти, а через деякий час
провадження за кримінальною справою зупинялося, що спричиняло суттєві
матеріальні збитки власникам цих коштів і могло потягти за собою подання
позовів стосовно їх відшкодування слідчими органами. Тому питання про
механізм і правові наслідки накладення арешту на рахунки підприємств
заслуговує окремого розгляду.

Відповідно до ст.53 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
арешт на грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що
знаходяться у банках, може бути накладено тільки за рішеннями судів і
постановами слідчих органів або арбітражних судів, а стягнення може бути
здійснено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами
арбітражних судів та іншими виконавчими документами. Треба звернути
увагу, що під час розслідування розкрадань майна постановою слідчого
(прокурора) арешт може бути накладений на всі кошти, що знаходяться на
рахунках юридичної (фізичної особи) або на конкретно визначену суму.
Постанова надсилається до банку, в якому відкритий рахунок юридичної
особи і на кошти якої накладається арешт.

Згідно з п. п. 150-155 Інструкції N 7 “ Про безготівкові розрахунки в
господарському обороті України” (затверджена постановою Правління НБУ N
204 від 02.08.1996 р. із змінами і доповненнями від 06.12.1996 р.,
30.12.1996 р. і від 05.03.1997 р.) у разі накладення арешту на кошти в
цілому на рахунку юридичної особи банком припиняється списання коштів за
розпорядженням власника рахунка за винятком платежів до бюджету та
внесків до державних цільових фондів. Для виконання постанови на час
накладення арешту, банк відкриває юридичній особі на тому ж балансовому
рахунку, що і рахунок, на який накладений арешт, спеціальний рахунок за
окремою ознакою 999, де накопичуються кошти (наприклад, якщо
розрахунковий рахунок підприємства N 000367К56, то спеціальний рахунок
за ознакою буде N 999367К56). Накопичені кошти на спеціальному рахунку
можуть бути використані виключно для забезпечення позову (конфіскації).
Будь-які інші претензії до рахунку за ознакою пред’являтися не можуть.

Якщо арешт накладений на рахунок із зазначенням в постанові конкретної
суми, яка є на рахунку, банк цю суму резервує на спеціальному рахунку за
ознакою і продовжує проведення операцій за встановленим порядком. У разі
відсутності або недостатності коштів на рахунку банк перераховує наявну
суму коштів на спеціальний рахунок за ознакою і повідомляє слідчого про
відсутність або недостатність коштів. При цьому у разі надходження
коштів на рахунок відповідача здійснюється їх накопичення на
спеціальному рахунку за ознакою до остаточного вирішення цього питання
судом або накопичення зазначеної в постанові суми.

У випадку, коли арешт накладений на рахунок у цілому, без зазначення у
постанові конкретної суми, банком здійснюються заходи щодо забезпечення
арешту, але кошти накопичуються на спеціальному рахунку за ознакою без
обмеження сумою до прийняття судом рішення за позовом або ухвали про
скасування арешту.

Заходи щодо забезпечення відшкодування заподіяних розкраданням збитків
повинні прийматися слідчим і відносно майна обвинувачених, яке може
знаходитись за межами України. Для цього повинна використовуватись як
наявна в кримінальній справі інформація, так і можливості Національного
центрального бюро Інтерполу в Україні. Відомості про відкриття фізичними
особами, в тому числі громадянами України, та юридичними особами
фінансових рахунків у зарубіжних банках, а також про рух коштів за ними,
становлять, як правило, банківську чи комерційну таємницю. Ці відомості
можуть повідомлятися іноземними правоохоронними органами лише після
звернення Генеральної прокуратури України до верховних органів юстиції
(прокуратури) іноземної держави в порядку надання правової допомоги в
кримінальній справі. Процедура та порядок подання таких запитів
викладені в “Інструкції про порядок використання правоохоронними
органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні
у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів” (затверджена
спільним наказом МВС, Генеральної прокуратури, Служби безпеки,
Держкомкордону, Державної митної служби, Державної податкової
адміністрації України від 09.01.1997 р. Треба зазначити, що процедура
одержання доказів за кримінальними справами в іноземних державах взагалі
досить складна і в ній можуть виникати суттєві проблеми.

Безумовно, що в чинному законодавстві питання забезпечення відшкодування
заподіяних злочином матеріальних збитків, особливо у сфері
підприємницької діяльності, вирішуються непослідовно, нечітко і явно
потребують більш детальної і, що важливо підкреслити, комплексної
регламентації з використанням норм кількох галузей права. В сучасних
умовах працівникам правоохоронних органів дуже важко орієнтуватися в
чинному законодавстві і приймати юридично правильні рішення під час
розслідування економічних злочинів.

Актуальність комплексного законодавчого забезпечення відшкодування
заподіяних злочином збитків зростає з врахуванням того, що організована
злочинність все активніше проникає в сферу підприємницької діяльності,
монополізує окремі її види. Організовані злочинні угрупування створюють
мережі легальних різноманітних товариств, фондів, страхових компаній,
комерційних банків і використовують їх для здійснення різних шахрайських
операцій, вчинення інших економічних злочинів, приховування крадених
матеріальних цінностей і грошових коштів. В той же час накласти арешт на
майно і фінансові ресурси юридичних осіб, одержаних в результаті
вчинення злочину фізичною особою – керівником чи іншою посадовою особою
суб’єкта підприємницької діяльності, не завжди можливо. Це пов’язано з
тим, що юридична особа суб’єктом кримінально-правового регулювання за
чинним законодавством України виступати не може. Недостатня
врегульованість цих питань в кримінально-процесуальному та цивільному
галузях права породжує порушення закону та інші помилки під час
розслідування економічних злочинів.

Слід зауважити, що кримінальна відповідальність юридичних осіб як
суб’єктів економічної злочинності передбачена законодавством деяких
країн. Зокрема, ця інституція найбільш розвинута у США та Великій
Британії. В літературі звертається увага, що, наприклад, у США до
кваліфікації економічного злочину широке застосування має теорія
виключної відповідальності третіх осіб. Згідно з даною теорією, якщо дії
службовців корпорації, вчинені з метою створення вигод для неї,
кваліфіковані як злочинні, то визнаються злочинними і дії самої
корпорації.

У зв’язку з цим цікавим є законодавчий досвід США, пов’язаний з
прийняттям і застосуванням комплексу законів RICO (Racketeer Influenced
and Comipt Organization Act – Положення про організації, що знаходяться
під впливом рекетирів і корупції), спрямованих на боротьбу з
організованою злочинністю (запроваджено в 70-х рр.). Їх особливістю є
те, що вони представляють собою комплекс кримінально-правових,
кримінально-процесуальних і цивільно-правових положень, які передбачають
засоби впливу на кримінальні підприємства. Мета законодавця –
нейтралізувати застосуванням цих законів економічні механізми, на яких
базується організована злочинність, зокрема шляхом впливу на майнову, в
тому числі фінансову базу таких підприємств. Наприклад, за вчинення
злочинів, які підпадають під закони RICO, поряд з традиційними видами
кримінальних покарань передбачена можливість конфіскації або ліквідації
організацій, використаних злочинцями (ст. 1964 (а) RICO). Для потерпілої
сторони передбачена можливість одержати відшкодування збитків в
потрійному розмірі, що позбавляє ці злочини економічної вигоди (ст. 1964
(в) RICO).

Безумовно, наведені положення не можна механічно переносити в
національні закони, оскільки Україна і США мають різні правові системи,
різні правові традиції. Їх пряме копіювання і застосування в існуючих
економічних, політичних і правових умовах України може призвести до
тяжких наслідків. Але можливості застосування майнових санкцій до
підприємств, під “дахом” яких діють організовані злочинні угрупування
доцільно враховувати в законодавстві України.

Розділ 3. Слідчі ситуації і відповідні їм комплекси процесуальних та
інших дій в методиці розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними
злочинів у сфері підприємництва

3.1. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль в
побудові окремої методики розслідування

Розробити рекомендації по розслідування економічних злочинів з
використанням підроблених документів та комп’ютерних технологій,
пов’язаних з підприємницькою діяльністю…

Комплексна цільова програма боротьби зі

злочинністю на 1996-2000 роки

В пізнавальній діяльності істина може бути встановлена тільки в тому
випадку, коли вибір і застосування засобів пізнання здійснюється з
врахуванням реально існуючих умов, в яких протікає цей процес.
Розслідування кожного злочину відбувається під впливом факторів місця,
часу його проведення, поведінки осіб – учасників кримінального процесу,
наявності у розпорядженні слідчого відповідних засобів вирішення завдань
розслідування, протікання процесів суспільного життя, які тим чи іншим
чином впливають на діяльність правоохоронних органів. Сукупність цих
факторів утворює ту конкретну динамічну обстановку, в якій діють
слідчий, оперативні працівники, в якій здійснюється конкретний акт
розслідування. Враховуючи безумовний вплив цієї обстановки на процес
розслідування за кримінальною справою, в криміналістиці їй приділяється
значна увага і вона одержала назву слідчої ситуації. Криміналістична
методика, вивчаючи такий об’єкт, як діяльність з розслідування злочинів
і, базуючись на вищенаведеному посиланні, звертає увагу перш за все на
залежності, пов’язані з виникненням слідчих ситуацій та їх детермінуючим
впливом на черговість і особливості проведення слідчих і
оперативно-розшукових дій.

Поняття слідчої ситуації відіграє важливу роль у формуванні наукових
положень і практичних рекомендацій з розслідування злочинів. В
криміналістичній літературі постійно зверталася увага на значення
слідчих ситуацій для діяльності з розслідування злочинів, необхідність
їх врахування під час застосування криміналістичних рекомендацій. Але
аналіз літературних джерел свідчить, що в теорії фактично існує два
підходи тлумачення поняття слідчої ситуації.

Перший підхід найбільш повно і послідовно знайшов відображення в роботах
Р.С. Бєлкіна, в яких на основі історичного аналізу точок зору науковців,
особистих досліджень автор дійшов висновку, що слідча ситуація – це
сукупність умов, в яких в даний момент здійснюється розслідування. В
структуру слідчої ситуації входить багато компонентів, які повинні
враховуватися слідчим. На думку Р.С. Бєлкіна, вона складається з кількох
груп компонентів (умов):

1) психологічного характеру: результату конфлікту між слідчим і особами,
що протистоять йому; проявів психологічних властивостей слідчого та
осіб, що проходять за кримінальною справою тощо;

2) інформаційного характеру: обізнаністю слідчого про обставини вчинення
злочину; обізнаністю осіб, що проходять за кримінальною справою про стан
розслідування та його можливості, наміри слідчого тощо;

3) процесуального і тактичного характеру: стану провадження за справою;
можливості застосування запобіжного заходу; ізоляції один від одного
осіб, що проходять за справою; можливості проведення конкретної слідчої
дії тощо;

4) матеріального та організаційно-технічного характеру: наявністю
зв’язку між черговою частиною та слідчо-оперативною групою; можливістю
мобільного маневрування наявними силами і засобами тощо.

Відповідно до такого підходу слідча ситуація включає в себе велику
кількість компонентів, які повинен враховувати слідчий, – їх навіть
важко перелічити, а можна тільки згрупувати. Очевидно, що тут мається на
увазі конкретна слідча ситуація. Поєднання і результати взаємодії
названих компонентів, як відзначає Р.С. Бєлкін, обумовлюють
індивідуальність слідчої ситуації, тобто конкретну сукупність умов, в
яких випало чи належить діяти слідчому.

Безумовно, такий підхід відбиває, перш за все, практичний аспект
проблеми, оскільки дає знання реальної структури конкретної слідчої
ситуації за кримінальною справою. Він націлює слідчого на одержання
інформації про складові елементи ситуації, що склалася, і прийняття
відповідних заходів по створенню сприятливих умов розслідування. Але
використовувати поняття слідчої ситуації з таким широким змістом в
наукових дослідженнях, зокрема, в методиці розслідування злочинів дуже
важко. Це пояснюється великою кількістю складових компонентів слідчої
ситуації і обумовленою цією обставиною занадто складним завданням їх
узагальнення і типізації.

Другий підхід в тлумаченні поняття слідчої ситуації пов’язаний з тим, що
її зміст розглядається лише як сукупність інформації (доказів та
оперативно-розшукових відомостей) на певний момент розслідування. Таке
визначення поняття значно звужує його, але на думку О.Г. Філіпова є
вимушеним, оскільки узагальнити величезну кількість компонентів, які
власне складають реальні умови розслідування, практично неможливо.
Зведення змісту слідчої ситуації до одного (але найголовнішого)
компоненту дає можливість типізувати ситуації, що складаються під час
розслідування злочинів окремих видів, і з врахуванням цього формувати
рекомендації в межах окремих методик розслідування. З цим важко не
погодитися, беручи до уваги і те, що компоненти слідчої ситуації мають
нерівнозначний вплив на процес розслідування і деякими з них можна
знехтувати при розробці криміналістичних методик. Слід тільки зауважити,
що при визначенні слідчої ситуації в цьому аспекті точніше вказувати не
на певний момент розслідування (в криміналістичних науково-методичних
дослідженнях використовується не будь-який момент), а певний етап
розслідування. На наш погляд, саме звужене тлумачення поняття слідчої
ситуації має ключове значення для конкретизації наукових досліджень в
межах методик розслідування злочинів окремих видів.

З аналізу наведених двох підходів до тлумачення поняття слідчої ситуації
неважко помітити, що вони відбивають взаємопов’язані, але все ж таки
різні аспекти – практичний і теоретичний. Це дає підстави для висновку,
що використовуване в криміналістиці поняття слідчої ситуації є
узагальненим і фактично охоплює два поняття: 1) конкретної слідчої
ситуації за кримінальною справою; 2) типової слідчої ситуації. З
врахуванням вище розглянутих положень можна дати наступні їх визначення.

Конкретна слідча ситуація за кримінальною справою – це сукупність всіх
умов, в яких здійснюється розслідування в певний його момент, і включає
в себе компоненти інформаційного, процесуального, психологічного,
тактичного та матеріально-технічного характеру.

Типова слідча ситуація – це сукупність інформації (доказів та
оперативно-розшукових відомостей), яка найбільш характерна для певного
етапу розслідування за кримінальними справами окремих категорій.

Наведені визначення відбивають практичний і суто теоретичний аспекти
тлумачення поняття слідчої ситуації. Перше поняття може бути використане
(і повинно використовуватися) для визначення структури конкретної
слідчої ситуації і орієнтування зусиль слідчого на одержання інформації
про її складові частини і прийняття відповідних заходів щодо створення
сприятливих умов розслідування, зокрема при підготовці і проведенні
окремих слідчих дій (сфера криміналістичної тактики). Друге ж поняття
призначене для використання, перш за все, як інструмент наукових
досліджень для побудови методик розслідування злочинів окремих видів
(сфера криміналістичної методики).

Треба зазначити, що поняття типової слідчої ситуації з часом все частіше
використовується для забезпечення чіткої структуризації окремих методик
розслідування в тісному поєднанні з поняттям етапу розслідування, що
підвищує практичну спрямованість наукових досліджень. Зокрема, в
наукових дослідженнях з криміналістичної методики спостерігається
закономірна тенденція відмови від описання слідчих дій та ОРЗ без
орієнтування їх на ту чи іншу типову слідчу ситуацію. Наприклад, в
підручнику з методики розслідування окремих видів злочинів,
підготовленому колективом українських криміналістів, разом з категоріями
початкового і наступного етапів розслідування, завдань розслідування
використовується поняття типової слідчої ситуації для визначення більш
чіткої послідовності слідчих дій та ОРЗ, особливостей їх проведення.

Формування переліку типових слідчих ситуацій для кожного етапу
розслідування робить більш чіткою структуру відповідної методики
розслідування. Але звертає на себе увагу те, що в окремих навчальних
виданнях останнього часу зберігається «традиційний» підхід до описання
слідчих дій та ОРЗ в окремих методиках розслідування без їх
систематизації за типовими слідчими ситуаціями. Ця обставина значно
зменшує практичну цінність таких робіт. Саме формування комплексів
слідчих дій та ОРЗ, характерних для типових ситуацій, що складаються на
початковому та наступному етапах розслідування злочинів окремих видів, є
перспективним шляхом підвищення ефективності методичних рекомендацій.

Разом з тим помилковим, на наш погляд, є намагання дати перелік типових
слідчих ситуацій, «характерних» для розслідування зразу кількох видів
злочинів, і визначити загальні напрямки їх розслідування. Так, в одному
з останніх російських видань підручника з криміналістики з цією метою
визначаються чотири типові слідчі ситуації. Відносно однієї з них
виглядає це так : «1. Имеются сведения о событии преступления и о якобы
виновном в нем лице (главным образом от потерпевших), но еще не ясно,
действительно ли было это событие, имело ли оно преступный характер и
причастно ли к нему указанное лицо (изнасилование, грабеж, разбой, дача
и получение взятки и т.д.). Направление расследования – установление
действительности события, его конкретных обстоятельств, причастности к
нему заподозренного лица».

У зв’язку з цим виникають питання, по-перше, про практичну цінність
такого орієнтування в напрямках розслідування, яке зводиться до переліку
невідомих обставин злочинів без вказівки на те, за допомогою яких
слідчих дій та ОРЗ їх необхідно встановлювати. По-друге, незрозуміло, що
було обрано за основу для об’єднання в одну групу таких різних злочинів,
як згвалтування і хабарництво.

Аналіз робіт з методик розслідування злочинів окремих видів показує, що
типові слідчі ситуації використовуються в межах початкового і наступного
етапів розслідування. Але тут є складнощі, які обумовлюються тим, що
визначення суттєвості етапів розслідування та їх меж на даний час є
спірним. І це не відірвана від реалій теоретична полеміка, а принципова
проблема, від вирішення якої залежить вирішення багатьох інших питань
криміналістичної методики, що мають як теоретичне, так і практичне
значення.

Найбільш відоме визначення поняття етапів розслідування дав І.М.Лузгін,
який вважав, що етап розслідування – це такий його елемент, який являє
собою певну систему дій, об’єднаних єдністю завдань, умовами
розслідування, специфікою криміналістичних прийомів. Таке визначення
певною мірою вплинуло на те, що окремими вченими-криміналістами в
методиках розслідування злочинів не тільки називається різна кількість
етапів, але і по-різному трактується їх зміст.

У зв’язку з цим треба звернути увагу на те, що з етимологічної точки
зору поняття «етап» (від франц. etape – перехід, перегін) означає місце
зупинки (етапний пункт). Кримінально-процесуальний закон в структурі
попереднього розслідування злочину не виділяє будь-яких етапів. Акцент
робиться на процесуальних рішеннях (порушенні кримінальної справи, вибір
запобіжного заходу, притягнення особи як обвинуваченого та тощо). Але в
криміналістичній методиці процес розслідування злочину розглядається
перш за все як система внутрішньо взаємопов’язаних та скоординованих
процесуальних дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, вилучення та
використання доказів. На певних проміжках розслідування за кримінальною
справою в залежності від умов і тактичних завдань, що вирішуються,
можуть бути виділені підсистеми дій слідчого, органу дізнання. Саме для
цього в криміналістичній методиці використовується періодизація процесу
попереднього розслідування з виділенням певних етапів. Однак етапи
розслідування, на наш погляд, не можуть розглядатися відокремлено від
процесуальних рішень щодо кримінальної справи.

Перші спроби періодизації розслідування в радянській криміналістиці
очевидно пов’язані з використанням понять невідкладних і початкових
(«первоначальных») слідчих дій, що зустрічаються в роботах
С.О.Голунського. Ці терміни він використовував як синоніми і вважав, що
з проведення початкових (невідкладних) слідчих дій починається
розслідування. Означена термінологія одержала підтримку серед науковців
і стала використовуватись в криміналістичній літературі. Поява поняття
початкових (невідкладних) слідчих дій знаменувало фактичне розподілення
розслідування на два самостійні етапи: початковий і наступний
(«последующий»).

Найбільш визначено і послідовно сформулював свою позицію відносно змісту
етапів розслідування Р.С. Бєлкін в 1959 р., що було результатом
узагальненого осмислення проблеми на той час. На його думку, на
початковому етапі розслідування, шляхом проведення слідчих дій та
оперативних заходів, вирішуються наступні завдання:

1) орієнтування особи, що веде розслідування, в обставинах події, яку
належить розслідувати; визначення фактів, що належить дослідити по
справі; одержання вихідних даних для розгорнутого планування
розслідування;

2) збирання та фіксація всіх можливих доказів, які в протилежному
випадку з часом можуть бути втрачені;

3) встановлення, розшук та затримання «по гарячих слідах».

Зміст наступного етапу розслідування був визначений Р.С. Бєлкіним лише в
загальному вигляді – як етап, на котрому вирішується проблема подальшого
збирання доказів, їх перевірки та оцінки. Це завдання вирішується з
допомогою інших, окрім початкових, слідчих дій та оперативних заходів.
Звертає на себе увагу те, що згаданий автор також використовував поняття
початкових і невідкладних слідчих дій як синоніми. Суттєвість такого
підходу в періодизації розслідування збереглася в наступних роботах Р.С.
Бєлкіна, де він підкреслює невідкладний характер дій, що виконуються на
початковому етапі розслідування. Закінчення початкового етапу
розслідування він пов’язує з виконанням всіх дій, необхідність яких
диктувалася конкретними умовами. При цьому, початковий етап
розслідування вважається закінченим незалежно від того, чи вдалося
вирішити всі завдання даного етапу, чи ні. Це тягне за собою логічний
висновок про те, що наступний етап розслідування може розпочатися в
умовах двох слідчих ситуацій: 1) коли злочин розкрито (встановлена
особа, що скоїла злочин); 2) коли злочин не розкрито. Зміст відповідної
ситуації визначає шляхи подальшого розслідування.

Така концепція етапів розслідування стала, якщо не панівною в радянській
криміналістиці, то без сумніву, найбільш поширеною серед науковців. Таке
становище, на нашу думку, зберігається і зараз. В одному з останніх
видань підручника з криміналістики в Російській Федерації ситуаційна
суттєвість етапів розслідування розглядається в окремому параграфі.

Разом з тим в криміналістичній літературі висловлювалась думка, що
межею, яка б відокремлювала початковий етап розслідування від інших,
могло б слугувати притягнення особи як обвинуваченї і пред’явлення їй
обвинувачення у вчиненні злочину. В цьому випадку автори мали на увазі
зв’язок періодизації розслідування з окремими процесуальними рішеннями
за кримінальною справою. В такому підході є сенс, бо найважливіші
процесуальні рішення в значній мірі відбивають якісний стан
розслідування, є його певними рубежами. З врахуванням цього, а також
ситуаційного трактування початкового етапу розслідування, що історично
склався в криміналістиці, Н.К. Кузьменко запропонував виділяти окремо
етап невідкладних слідчих дій як такий, що передує початковому етапу
розслідування. На думку автора, межами початкового етапу доцільно
вважати, з одного боку, момент закінчення всіх невідкладних слідчих дій,
а з другого, – постанову про притягнення особи як обвинуваченї.
Приймаючи до уваги конструктивну спрямованість такої пропозиції, треба
зауважити, що невідкладні слідчі дії, які проводяться при порушенні
кримінальної справи, є в той же час і початковими. Тобто поняття
«невідкладний» і «початковий» в загальному контексті є різними тільки за
обсягом, тому, якщо рахуватися з законами формальної логіки, вони не
можуть використовуватися на одному рівні для періодизації розслідування.
Очевидно з цієї причини пропозиція Н.К. Кузьменко не знайшла підтримки.

Другий підхід в трактуванні початкового етапу розслідування (умовно його
можна назвати процесуальним) в криміналістичній літературі, на жаль, не
знайшов концептуального оформлення. Однак аналіз робіт, присвячених
методикам розслідування злочинів окремих видів, показує, що значна
кількість науковців-криміналістів вважають, що межею початкового етапу
розслідування є не момент закінчення всіх невідкладних дій, а
процесуальне рішення про пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні
злочину.

Безумовно, існування двох різних підходів до періодизації розслідування
суттєво впливає (і не в кращій бік), як на наукові дослідження, так і на
викладання криміналістики як навчальної дисципліни, зокрема її
останнього розділу. Складається ситуація, коли на сторінках одного
підручника, підготовленого колективом авторів, при викладенні матеріалу
окремих методик розслідування, використовуються різні підходи, що
породжує суттєві суперечливості. Так, аналіз з цієї точки зору вже
згаданого підручника з методики розслідування, підготовленого колективом
українських криміналістів, дає підстави для висновку про те, що автори
використовували різні концепції змісту початкового і наступного етапів
розслідування. А саме:

1) початковий етап розслідування закінчується і розпочинається наступний
тоді, коли проведені всі слідчі дії, необхідність яких обумовлювалась
ситуацією, що склалася на момент порушення кримінальної справи
(Гончаренко В.І. – гл. Х; Коновалова В.О. – гл. ХІІІ; Лисицин В.П. – гл.
ІІІ; Салтєвський М.В. – гл. ІХ; Стринжа В.К. – гл. ХІІІ);

2) початковий етап розслідування закінчується, коли прийнято рішення про
притягнення особи як обвинуваченої і їй пред’явлено обвинувачення у
вчиненні злочину (Кліменко М.Т. – гл. VІІІ; Лисиченко В.К. – гл. ІV;
Матусовський Г.А. – гл. ХІV; Митрохіна З.І. – гл. V; Сенчик Н.А. – гл.
ХІ; Фокіна А.А. – гл. VІІ).

На наш погляд, існування такої суперечливості не є випадковим.
Відмінність в підходах до змісту етапів розслідування спостерігається і
в останніх наукових дослідженнях з криміналістики і навчальних виданнях.
Вона свідчить про існування в криміналістичній методиці серйозної
теоретичної проблеми, яка повинна, на наш погляд, знайти однозначне
вирішення. Чітке визначення змісту поняття «етап розслідування» не менш
важливе, ніж визначення таких категорій методики, як «криміналістична
характеристика злочинів» та «слідча ситуація».

Ситуаційний підхід до трактування змісту початкового і наступного етапів
розслідування має солідний історичний «стаж», але його використання в
окремих методиках породжує незручності, а в окремих випадках і
протиріччя.

По-перше, за його логікою одні і ті ж слідчі дії можуть розглядатися як
початковими, так і наступними, в залежності від слідчої ситуації.
Наприклад, якщо особу, що вчинила злочин, було встановлено зразу після
порушення кримінальної справи, то така слідча дія, як допит
підозрюваного вважається початковою. Якщо ж в результаті невідкладних
слідчих дій особу, що вчинила злочин, не встановлено, а це зроблено
значно пізніше, то допит підозрюваного є вже дією, що виконується на
наступному етапі розслідування. Таким чином нівелюються змістовні
відмінності етапів між собою.

По-друге, з-за того, що початковий етап розслідування обмежується
формальним проведенням невідкладних слідчих дій, незалежно від їхнього
результату, виникає таке положення, коли в окремій методиці одна і та ж
слідча ситуація розглядається як на початковому, так і на наступному
етапах розслідування. Наприклад, в методиці розслідування розкрадань
державного або колективного майна на початковому етапі як типова
розглядається ситуація, коли виявлено необлікований надлишок майна у
матеріально-відповідальної особи, але залишаються невідомими способи
його утворення. І в той же час ця ж ситуація визначається як типова для
наступного етапу розслідування. Виникає питання, якщо дії слідчого і
оперативних працівників не дали результату на початковому етапі, то чи є
сенс переносити аналіз цієї ситуації на наступний етап розслідування і
вважати її типовою для цього етапу? При застосуванні ситуативного
підходу до етапів розслідування подібна картина складається і в інших
окремих методиках, наприклад, в методиці розслідування хуліганства.

Головною причиною подібних суперечностей є те, що при використанні
ситуаційного підходу не звертається увага на те, чи були вирішені
завдання початкового етапу розслідування, чи ні. Виходить так, що
припускається можливість і того, і іншого результату. Але ж завдання
розслідування можуть бути не вирішені не тільки з об’єктивних причин,
але і з суб’єктивних, наприклад, з-за недостатньої кваліфікації
слідчого, оперативних працівників. В такому випадку виникає потреба в
повторному проведенні слідчих дій, ОРЗ, які були проведені не якісно,
неповно. В такому випадку очевидно, що немає ніяких підстав вважати їх
проведення наступним етапом розслідування.

Проблема періодизації розслідування в криміналістичній методиці – це
перш за все теоретична проблема. Її вирішення пов’язане з розробкою
більш чіткої структури методики розслідування злочинів окремих видів, що
має як науково-дослідне, так і дидактичне значення. Разом з тим ця
проблема має і достатньо виразний практичний аспект. Етапи розслідування
в окремій методиці повинні реально відбивати змістовні особливості
роботи слідчого (органу дізнання) за кримінальною справою на певних її
проміжках. А це неможливо без врахування процесуальних рішень, що
приймаються за кримінальною справою, бо вони є ознаками вирішення (чи не
вирішення) певних завдань розслідування.

Виходячи з цього положення, автором було проведено опитування слідчих
різної спеціалізації зі стажем слідчої роботи більше 5 років. Метою
неформалізованих інтерв’ю було визначення поглядів практичних
працівників відносно етапів роботи за кримінальною справою, що
сформувалися внаслідок багаторічної слідчої діяльності. В результаті
було встановлено, що переважна кількість респондентів (близько 92%)
виділяє (або згодна виділяти) наступні етапи розслідування за
кримінальною справою:

1) початковий етап (вбирає в себе всі дії органу дізнання і слідчого до
моменту прийняття рішення про вибір запобіжного заходу або пред’явлення
особі обвинувачення хоча б по одному епізоду злочинної діяльності);

2) наступний етап (його зміст складають: слідчі дії та ОРЗ, спрямовані
на збирання достатніх для пред’явлення обвинувачення особі в повному
обсязі її злочинної діяльності; слідчі дії та ОРЗ, які необхідно
провести в зв’язку з реагуванням особи на обвинувачення та перевіркою
зібраних доказів);

3) етап підготовки до закінчення розслідування (прийняття слідчим
процесуальних рішень за окремими фактами і особами, що проходять за
кримінальною справою – винесення постанов про порушення кримінальних
справ і виділення їх в окремі провадження, постанов про відмову в
порушенні справ за окремими фактам тощо);

4) заключний етап (виконання слідчим вимог ст. ст. 217 – 222 КПК України
і складання обвинувального висновку).

Приведені етапи за своєю суттю є структурними елементами роботи слідчого
за кримінальною справою в цілому і відбивають її процесуальні,
криміналістичні і чисто організаційні аспекти. Але саме врахування
багатоаспектності, на наш погляд, є необхідною умовою для ефективного
вирішення проблеми, що розглядається. З точки зору періодизації
розслідування в криміналістичній методиці її мета полягає в виділенні
«криміналістичного змісту» діяльності слідчого і його структуризації.
Але зробити це необхідно так, щоб простежувався і передбачався його
зв’язок з іншими аспектами цієї діяльності.

Беручи до уваги тільки дії, що спрямовані на збирання доказів
(криміналістичний аспект), можна виділити два етапи розслідування –
початковий і наступний. Вважаємо, що їх розмежування повинно базуватися
на такій ознаці (факторі), яка легко піддається визначенню і є стійкою.
Момент закінчення всіх невідкладних дій як рубіж початкового і
наступного етапу розслідування, безумовно, не має таких рис. Невідкладні
слідчі дії непостійні ні за кількістю, ні за видами і визначаються
конкретними ситуаційними обставинами розслідування. Тому момент їх
закінчення можна визначити тільки умовно, виходячи з аналізу конкретної
слідчої ситуації. На наш погляд, для розмежування початкового і
наступного етапів розслідування як основу доцільно використовувати
перелік завдань, характерних для того чи іншого етапу та ступінь їх
вирішення. Вони піддаються чіткому визначенню виходячи з предмету
доказування (обставин, що підлягають встановленню), який є важливим
фактором розслідування. Треба зауважити, що в перелік завдань певного
етапу необхідно включати тільки ті, що повинні бути остаточно вирішені в
межах цього етапу.

Для початкового етапу розслідування можна визначити перелік таких
завдань:

1) встановлення місця, часу та інших обставин скоєння злочину, його
суті, а також виявлення, фіксація та вилучення його слідів, які з часом
під впливом несприятливих умов можуть зникнути або бути знищеними;

2) встановлення, розшук і затримання особи (або вибір запобіжного
заходу), підозрюваної у вчиненні злочину;

3) збирання доказів, достатніх для пред’явлення обвинувачення особі,
хоча б за одним епізодом злочинної діяльності.

Крім названих завдань, на даному етапі розслідування починається
вирішення і таких проблем, як, наприклад, встановлення причин і умов, що
сприяли злочину, забезпечення відшкодування заподіяних збитків та деяких
інших. Але, враховуючи те, що їх остаточне вирішення може закінчуватися
пізніше, вони мають розглядатися як завдання наступного етапу
розслідування.

Таким чином, закінчення початкового етапу пов’язується з встановленням
особи, що вчинила злочин і збиранням доказів, достатніх для пред’явлення
їй обвинувачення, хоча б за одним епізодом злочинної діяльності. Треба
звернути увагу на те, що при такому підході початковий етап
розслідування за конкретною кримінальною справою може тривати від
кількох днів до кількох тижнів або навіть місяців. У зв’язку з цим у
змісті цього етапу розслідування доцільно виділяти окремі комплекси
слідчих дій та ОРЗ: а) невідкладні слідчі дії та ОРЗ (проводяться на
відносно короткому проміжку часу); б) слідчі дії та ОРЗ, що не мають
ознак невідкладних.

На наступному етапі розслідування як основні завдання можуть бути
визначені такі:

1) формування системи доказів щодо обвинувачення особи у вчиненні
злочину (встановлення злочинної діяльності в повному обсязі);

2) встановлення всіх співучасників злочину і збір доказів для їх
обвинувачення;

3) встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття
заходів щодо їх усунення;

4) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином,
та можливої конфіскації майна;

5) збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для
винесення обгрунтованого і справедливого вироку.

z

|

?

?

“$pr,

.

‚
‚ue‚th‚$„&„z„|„o„u„4…x…z… …1/4…E…@†B†AE†E†J‡’‡O‡O‡o‡oe‡j???ae?ae?d‰f‰i‰i
‰t?v?u?ue?ueoeueoeueoeueiueoeueoeueiaeueTHOeTHOeTHOeTHOeTH?E?E?E?3/4aeue
oeueoeueoeueoeue???ue?ueoeueoeue?ueoeueoeue?ueoeueoeueoeueoeuei

?

’

?

?

°

’

”

c

¤

ue

th

^

`

A

Ae

^

`

a

ae

¤

¦

hFzT

hFzT@?uey

?

,

.

F

H

P

R

a

a

hFzT@?uey

hFzT@?uey

uoioioioioioioioaoUeOUeOUeOUeOUeOUeIAEIAEIAEIAEIAEIAEIAEIAEIAEIAEIAEI?IA
EI?IAEIAEI?IAEIAEIAEIAEI?IAE

hFzT

@

hFzTQ@

B

P

e

i

uoiuououauauouaUaUaUaUaUauououououououaUaNaUaUaUaUaIaUaUaIaUaUaNaUaUaCaC
aCaA

hFzT

uouieieaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeiUeiUeieieaeaeaeaeaeaeiUeieaeieaeaeaeaeaeaeae
ieaeaeaeaeaeieaeae

hFzT@?thy

@

ooooieieieieieieieieieiaUaUaieieieieiOIOIOA¶ieiei±ieieieiei¬Y¬iei

&

(

> ?

t

v

ue

th

:

\ Ue TH z | hFzT@?uy hFzT@?uey | ~ l n O Oe hFzT@?uy J A x ? ? ? ? . 0 ^ `   c - ? ? n p o hFzTWo oe ? ? ? ? j l ¶ z ?их завдань, формальною ознакою чого є виконання слідчим вимог ст. ст. 217 - 222 КПК України і складання обвинувального висновку. Такий підхід до визначення змісту етапів розслідування, як уявляється, дає можливість встановити достатньо чіткі межі початкового і наступного етапів з типовими для них слідчими ситуаціями і відповідними методичними рекомендаціями. Базуючись на вищерозглянутих положеннях, можна дати таке визначення загального поняття етапу розслідування. Етап розслідування - це певний проміжний пункт в процесі розслідування злочину, який характеризує стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями за кримінальною справою. В літературі з криміналістики є пропозиції про виділення в процесі розслідування не двох, а більшої кількості етапів (п’яти-шести). Не вдаючись в детальний аналіз точок зору (які іноді зовсім не аргументуються), треба відзначити, що тактичні завдання розслідування, які розглядаються окремими авторами на більш численних етапах розслідування, цілком укладаються в двохетапну структуру. А вона є найбільш зручною для застосування в криміналістичній методиці. Про це свідчать більшість підручників з криміналістики, в тому числі видані за останні роки, де традиційно використовуються поняття двох етапів: початкового і наступного. На початковому етапі типові слідчі ситуації визначаються в залежності від характеру і повноти первинного матеріалу про злочин, на основі якого приймається рішення про порушення кримінальної справи. Саме сукупність вихідної інформації, яка містить ознаки злочину того чи іншого виду, в значній мірі обумовлює ті завдання, що повинен вирішувати слідчий з самого початку розслідування, і відповідні їм слідчі дії та ОРЗ. Тому не можна погодитися з Р.С.Бєлкіним, що на основі вихідних даних про злочин не можуть бути дані рекомендації відносно того, як повинен діяти слідчий, оскільки для цього обов’язково потребується аналіз всіх компонентів ситуації. Цей висновок згаданого автора логічно витікає з його концепції однозначного тлумачення поняття слідчої ситуації. У зв’язку з цим слід відзначити ту обставину, що на початку розслідування окрім інформаційного компоненту інші можуть просто ще не існувати (наприклад, психологічний компонент як результат конфлікту між слідчим і підозрюваним) або не мати істотного значення. Крім того, доречно звернути увагу і на те, що порядок і особливості слідчих дій та ОРЗ визначаються не тільки зовнішніми ситуаційними факторами, але, перш за все, особливостями самих злочинів, відомості про які на початку розслідування мають найбільше значення в цьому плані. Визначення типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування на основі характеру і повноти первинного матеріалу про злочин дає можливість, керуючись предметом доказування за кримінальними справами даної категорії та криміналістичною характеристикою даного виду злочину, сформулювати тактичні завдання розслідування, визначити необхідні для цього слідчі дії, ОРЗ та порядок їх проведення. Якщо типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування визначаються відносно не складно (виходячи з характеру і ступеню повноти первинного матеріалу про злочин), то цього не можна сказати про наступний етап розслідування. Вирішення цього наукового завдання залежить від того, коли вважається закінченим початковий етап і розпочинається наступний етап розслідування. На наш погляд, виділення типових слідчих ситуацій, які б не повторювали ситуації початкового етапу, можливе лише тоді, коли наступний етап розслідування пов’язується з вирішенням основних тактичних завдань початкового етапу. Тобто початок наступного етапу розслідування у кримінальній справі означає, що встановлена особа, яка вчинила злочин і зібрані докази, достатні для притягнення її як обвинувачену, хоча б по одному епізоду злочинної діяльності. При такому підході є можливість типізувати слідчі ситуації за обсягом наявних доказів, що слугують основою для обвинувачення (наприклад, за одним злочином чи кількома), а також реагуванням особи на пред’явлене обвинувачення (не визнає себе винним і дає пояснення; не визнає себе винним, але відмовляється давати показання і т.ін.). Виходячи з типових слідчих ситуацій, побудованих на такій основі, мається можливість чітко визначити тактичні завдання наступного етапу розслідування і необхідні для їх вирішення слідчі дії та ОРЗ. Таким чином, поняття типової слідчої ситуації як сукупності інформації про злочин, на основі якої порушується кримінальна справа і починається розслідування (початковий етап), або пред’являється обвинувачення особі і організується дослідження всіх обставин вчинення злочину (подальший етап розслідування) виконує важливу роль в науково–методичних дослідженнях. Ця роль полягає в забезпеченні зв’язку між окремими положеннями і рекомендаціями методики розслідування злочинів у логічному ланцюжку: “криміналістична характеристика злочинів” – “типові слідчі ситуації” – “тактичні завдання розслідування” – “рекомендації відносно проведення слідчих дій та ОРЗ”. В наведеній логічній схемі криміналістична характеристика злочинів є системою накопичених знань про механізм вчинення злочинів певного виду; типова слідча ситуація – сукупністю відомостей про злочини даного виду, на основі яких найчастіше починається розслідування; тактичні завдання розслідування – необхідність встановлення невідомих обставин злочину (визначаються на основі предмету доказування і врахування криміналістичної характеристики злочинів) і, нарешті, рекомендації відносно проведення слідчих дій та ОРЗ, спрямовані на вирішення проблем розслідування. Розглянуті положення, як уявляється, є зручною вихідною теоретичною основою для формування окремих методик розслідування, забезпечення чіткості їх структури, а в кінцевому підсумку і їх ефективності. 3.2. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування розкрадань майна Розпочинаючи розслідування з можливою поспішністю, не треба діяти необмірковано та наздогад. А. Вейнгарт Базуючись на загальному понятті етапу розслідування як певному проміжному пункті, який характеризує стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями, можна дати наступне визначення початкового етапу розслідування. Початковий етап – це проміжок розслідування злочину, який охоплює слідчі дії та ОРЗ, що проводяться з моменту порушення кримінальної справи до притягнення особи як обвинуваченої. В основу приведеного визначення покладено не формальне проведення слідчих дій та ОРЗ, які диктуються ситуацією після порушення кримінальної справи, а реальне вирішення завдань розслідування, що дає підстави для притягнення особи як обвинуваченої. В методиці розслідування розкрадань майна як загальні завдання початкового етапу розслідування може бути визначено встановлення таких обставин: 1) особи (осіб), якою вчинено розкрадання; 2) місце і час вчинення розкрадання; 3) спосіб вчинення і джерела розкрадання; 4) розмір заподіяної матеріальної шкоди; 5) докази вчинення розкрадання конкретною особою (документи, речові докази, свідчення осіб тощо), достатні для пред’явлення обвинувачення. Треба підкреслити, що для завершення початкового етапу розслідування достатньо вирішити названі завдання хоча б за одним епізодом розкрадання. Ознакою цього є процесуальне рішення про притягнення особи як обвинуваченої і пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні розкрадання. Типові слідчі ситуації початкового етапу визначаються на основі врахування характеру первинного матеріалу про розкрадання, на основі якого порушується кримінальна справа. Виходячи з цього, в криміналістичній літературі з методики розслідування розкрадань, що вчиняються посадовими і матеріально-відповідальними особами, традиційно виділяються дві узагальнені типові ситуації: 1) кримінальна справа порушується на основі матеріалів документальної ревізії, в яких містяться ознаки розкрадання (нестача матеріальних цінностей, підробки в документах тощо); 2) кримінальна справа порушується на основі матеріалів оперативно-розшукової діяльності, в яких задокументовані дії осіб, що свідчать про вчинення розкрадання. З характером первинних матеріалів про розкрадання поєднується і можливість використання фактору раптовості в розслідуванні для збирання доказів і попередження можливої протидії з боку винних осіб. Іноді як третю типову слідчу ситуацію розглядають ситуацію, коли кримінальна справа порушується на основі результатів перевірки заяв або повідомлень про розкрадання. Але аналіз цієї ситуації показує, що вона являє собою поєднання елементів першої і другої, оскільки результати перевірки таких заяв, повідомлень виступають все ж таки у вигляді матеріалів відповідних ОРЗ та ревізій. Названі типові слідчі ситуації можуть бути використаними як базові і під час розробки методик розслідування розкрадань майна у сфері підприємницької діяльності. Але особливості вчинення розкрадань майна з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зокрема їх способів, на наш погляд, накладають специфічний відбиток на формування слідчих ситуацій на момент порушення кримінальної справи. Це пов’язано з деякими факторами ринкової економіки, яких раніше в умовах адміністративно-командного господарювання просто не існувало. Без сумніву існування таких факторів потребує їх врахування при визначенні типових слідчих ситуацій для даної категорії кримінальних справ. Узагальнення кримінальних справ про розкрадання та інші, пов’язані з ними злочини, які було вчинено з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, дає підстави для виділення таких типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, коли кримінальна справа порушується відносно: 1) працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури; 2) керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном; 3) керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів; 4) матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів; 5) керівників підприємницької структури – клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи. Кожна з названих типових слідчих ситуацій тісно поєднана з певним способом вчинення розкрадання майна, інших пов’язаних з ним злочинів, має свою специфіку і заслуговує окремого детального розгляду. Ситуація 1. Кримінальна справа порушується відносно працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури. Така ситуація характерна для розслідування розкрадань грошових коштів та супутніх їм злочинів, вчинених у комерційних банках операторами чи програмістами ЕОМ шляхом здійснення фіктивних електронних платежів з рахунків окремих клієнтів банку. У зв’язку з цим треба відзначити, що комерційні банки за фактами вчинення корисливих злочинів своїми службовцями, особливо пов’язаних з використанням комп’ютерного програмного забезпечення, звертаються до правоохоронних органів у виключних випадках. Як правило, вони віддають перевагу внутрішньому розслідуванню подібних фактів без клопотання про притягнення винних до кримінальної відповідальності. На думку деяких спеціалістів, рішення керівників комерційних структур про ухилення від допомоги правоохоронних органів з приводу вчинення вказаних злочинів знаходиться під впливом ряду факторів: 1) некомпетентністю працівників правоохоронних органів у виявленні і доказуванні злочинів, вчинених з використанням комп’ютерних технологій; 2) врахуванням того, що збитки, заподіяні кримінально-процесуальним розслідуванням розкрадання, можуть бути порівняні зі збитками від самого розкрадання; 3) побоювання підриву власного авторитету у ділових колах і як результат цього – втрата значної частини клієнтів; 4) побоювання розкриття під час судового розгляду кримінальної справи системи внутрішньої безпеки; 5) побоювання можливості виявлення під час розслідування власних незаконних видів діяльності чи окремих фінансово-економічних операцій; 6) побоювання можливості виявлення під час розслідування умов, що сприяли вчиненню розкрадань, і виникнення у зв’язку з цим сумнівів відносно професійної придатності окремих посадових осіб. Тільки тоді, коли сума збитків від розкрадання є дуже великою і відшкодувати її без втручання правоохоронних органів банк не в змозі і від цього страждає ділова репутація банку, його керівники починають клопотання про притягнення винних до кримінальної відповідальності. Успіх розслідування в цьому випадку залежить від часу, який минув з моменту розкрадання і взаємодії правоохоронних органів і служби внутрішньої безпеки банку, сприяння з боку його керівництва. Такий механізм взаємовідносин комерційних банків і правоохоронних органів давно склався і функціонує у західних країнах з розвиненою ринковою економікою. Первинний матеріал, що містить ознаки розкрадання, як правило, складається з матеріалів службового розслідування, проведеного службою внутрішньої безпеки банку (акту перевірки, ревізії діяльності окремих підрозділів банку чи службових осіб, пояснень працівників). Треба підкреслити, що цей матеріал збирається без втручання державних контролюючих та правоохоронних органів. Тому його якість залежить перш за все від кваліфікації працівників служби внутрішньої безпеки банку (чи мають вони досвід виявлення і розслідування розкрадань) і наявності контактів останніх з правоохоронними органами. У випадку виявлення прогалин в такому матеріалі на стадії порушення кримінальної справи, вони, як правило, швидко ліквідуються за відповідним запитом слідчого про надання тих чи інших документів. Тактичні завдання розслідування в цій ситуації визначаються механізмом вчинення розкрадання і структурою первинного матеріалу. Показовою в цьому плані є кримінальна справа щодо обвинувачення начальника відділу комп’ютеризації Черкаської обласної дирекції Укрсоцбанку Ц. у вчиненні розкрадання 990 млн крб. (у цінах 1994 р.) шляхом здійснення фіктивних електронних платежів з рахунку АО “Інвестверк”, приклад з якої вже наводився під час розгляду даного способу розкрадання. З первинного матеріалу, який надійшов до прокуратури, витікало, що злочин було виявлено 09.09.1994 р., коли до банку звернувся клієнт (АТ “Інвестверк”) з платіжним дорученням про перерахування грошей, яких на рахунку у достатній кількості не виявилося (не вистачало 990 млн крб.). Проведеним внутрішнім розслідуванням цього факту (поясненнями працівників бухгалтерського, економічного та інших відділів; висновками спеціалістів банку, які проводили ревізію) було встановлено, що за 7 днів до надходження платіжного доручення від АТ “Інвестверк”, тобто 02.09.1994 р., електронною поштою пройшли три платежі по 330 млн крб. кожний з рахунку АТ “Інвестверк” на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио». Документів на перерахування цих сум (платіжних доручень) в операційний день 02.09.1994 р. в банк не надходило. Електронну пошту 02.09.1994 р. обслуговував Ц. За свідченнями працівників бухгалтерії банку 05.09.1994 р. вперше були виявлені розходження між електронним і бухгалтерським балансом банку на 990 млн крб., які були пояснені Ц. збоєм в роботі комп’ютера. В подальшому Ц. до 09.09.1994 р. вносив зміни в електронну базу даних, маскуючи розходження балансу банка на 990 млн крб. В своєму письмовому поясненні Ц. вказував, що він електронних проводок платежів не здійснював, виявлені розходження в балансі банку дійсно вважав результатом збою в роботі комп’ютера. На даному етапі розслідування основними тактичними завданнями в цій ситуації були: - попередження спроби Ц. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди злочину; - забезпечення збереження документів, в яких фіксується робота комп’ютерної мережі банку та осіб, що її обслуговують; - встановлення точної дати проходження фіктивних електронних платежів з рахунку АТ “Інвестверк” на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио»; - встановлення режиму роботи комп’ютерної системи банку в день проходження фіктивних електронних платежів і в наступні дні; - встановлення кола осіб, що мали змогу здійснити електронні платежі у встановлений операційний день (мали доступ до комп’ютерів, знали паролі для входу в комп’ютерну мережу тощо); - встановлення наявності платіжних документів про перерахування коштів з рахунку АТ “Інвестверк” в день проходження фіктивних електронних платежів; - встановлення фактів внесення змін в електронну базу даних банку, що маскували незаконне перерахування коштів з рахунку АТ “Інвестверк”, і особи, яка ці зміни вносила; - встановлення зв’язків Ц. з представниками інших комерційних структур та даних про його особистість (попереднє місце роботи, коло знайомих та інтересів, наявність судимостей тощо); - забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання і можливої конфіскації майна; - встановлення факту надходження 990 млн. крб. на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио» та прийняття заходів щодо їх повернення; - встановлення обставини, що передували надходженню коштів на рахунок АТ «Фінанси та кредит»; - встановлення зв’язків між керівниками АТ «Фінанси та кредит» і Ц.; - встановлення, як і ким були використані кошти, що надійшли на рахунок АТ «Фінанси та кредит», причетність до цих операцій Ц.; - виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням грошових коштів даним способом, зокрема, службового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) тощо. Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ. 1. Допит службовців та посадових осіб Укрсоцбанку, які першими виявили ознаки розкрадання грошових коштів, в тому числі осіб, що проводили внутрішню ревізію. 2. Виїмка документів в Укрсоцбанку (нормативних актів та документів, що регламентують операційну роботу банку, бухгалтерський облік, внутрішньобанківський контроль; функціональні обов’язки працівників; журнали та інші документи, в яких фіксується робота операторів ЕОМ та технічний стан комп’ютерної системи банку, збійні ситуації тощо). 3. Затримання Ц. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів на підставі п.2 ст. 106 КПК України. 4. Допит Ц. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів. 5. Обшук робочого місця і місця проживання з метою одержання доказів вчинення розкрадання грошових коштів з використанням комп’ютерної техніки; встановлення наявності злочинних зв’язків з представниками інших комерційних структур; виявлення цінностей, одержаних злочинним шляхом. 6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану Ц., матеріальних витрат. 7. Накладення арешту на майно і вклади Ц.. 8. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків Ц. в підприємницьких колах (зокрема, АТ «Фінанси та кредит», АКБ «Ажио»), збору іншої інформації про його особистість. 9. Призначення ревізії діяльності Укрсоцбанку з 02.09.1994 р. спеціалістами регіонального управління НБУ (в тому числі спеціалістами з програмного забезпечення, що використовується в комерційних банках). 10. Призначення ревізії фінансово-господарчої діяльності АТ «Фінанси та кредит» з 02.09.1994 р. спеціалістами регіонального управління контрольно-ревізійної служби в Україні. 11. Допит службовців і посадових осіб АТ «Фінанси та кредит» за обставинами надходження на рахунок товариства 990 млн крб. від АТ “Інвестверк”. 12. Допит службовців і посадових осіб АКБ «Ажио» за обставинами надходження на рахунок АТ «Фінанси та кредит» 990 млн крб. від АТ “Інвестверк”. 13. Призначення ревізії діяльності АКБ «Ажио» спеціалістами регіонального управління НБУ за період надходження на рахунок АТ «Фінанси та кредит» 990 млн крб. від АТ “Інвестверк” та їх використання. Підготовка і проведення названих слідчих дій та ОРЗ здійснюється в плані перевірки версії про вчинення розкрадання організованою злочинною групою, в якій Ц. може бути лише виконавцем перерахування грошей. Тому одним з найважливіших завдань розслідування в подібних ситуаціях є встановлення організаторів, посібників та інших співучасників розкрадання. Треба підкреслити, що використання комп’ютерної техніки як засобу розкрадання грошових коштів обумовлює вирішення специфічних тактичних завдань під час розслідування, суттєві особливості в підготовці і проведенні окремих слідчих дій. Тому є всі підстави погодитися з думкою про доцільність розробки окремої методики розслідування розкрадань, що вчиняються з використанням засобів обчислювальної техніки. Ситуація 2. Кримінальна справа порушується відносно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном. Ця ситуація характерна для розслідування розкрадань та супутніх їм злочинів, вчинених підприємцем шляхом укладення фіктивної цивільно-правової угоди на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням грошовими коштами партнера. Основні риси такої ситуації спостерігаються і в кримінальних справах про розкрадання партії певного товару, якою заволодіває підприємець-шахрай, використовуючи для розрахунку підроблені банківські платіжні документи. Основним фактором, що обумовлює специфіку формування названої слідчої ситуації є те, що розкрадання вчиняється “під прикриттям” цивільно-правової угоди і злочин таким чином маскується під невиконання її умов суб’єктом підприємницької діяльності. Перевірка таких заяв потребує прийняття значної кількості оперативних заходів у стислі строки – до 10 днів (ст. 97 КПК України). Ця обставина детермінує особливості структури первинного матеріалу, на підставі якого приймається рішення про порушення кримінальної справи, а також особливості предмету доказування і, відповідно, тактичних завдань розслідування. Показовою в цьому плані є кримінальна справа щодо обвинувачення директора приватної фірми (ПФ) "Акрополіс" К. у заволодінні шахрайським шляхом 5,5 млрд. крб. безготівкових коштів (у цінах 1993 р.) СП "Зиск", приклад з якої вже наводився при розгляді даного способу розкрадання. З первинного матеріалу, який складався з заяви директора СП "Зиск" Т. та матеріалів її перевірки, витікало, що між ПФ "Акрополіс" (К.) та СП "Зиск" (Т.) було укладено договір, відповідно до яких ПФ " Акрополіс " зобов’язувалась поставити СП "Зиск" 1 тис. т бензину А-92, а СП "Зиск" сплатити за нього 5,5 млрд крб. При цьому ПП "Зиск" зобов’язувалось зробити попередню оплату на розрахунковий рахунок, вказаний ПФ " Акрополіс " (фактично це був рахунок "підставної" організації - ПП "Тандем"). З боку СП "Зиск" умови договору було виконано - 5,5 млрд крб. були перераховані з Тернопільського філіалу банку "Відродження" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" в АКБ "Приват-ексел" (м. Харків). Але бензин воно не отримало. Наступні вимоги з боку СП "Зиск" про поставку бензину або повернення грошей керівництвом ПФ "Акрополіс" ігнорувалися. Дослідчою перевіркою також було встановлено, що документи використані К. для переконання Т. у реальній можливості виконання договору (ксерокопія залізничної накладної про відправку на адресу ПФ "Акрополіс " з м. Нижньокамська 2500 т бензину; ксерокопія квитанції про прийняття бензину і його відправку від ПФ "Акрополіс " на станцію «Київ-Петрівка») були підробленими. Але з первинного матеріалу було неясно, чи мало ПФ "Акрополіс " бензин для виконання умов угоди, чи приймало керівництво цього підприємства якісь заходи, спрямовані на виконання умов угоди або повернення одержаних грошей. В результаті спільного аналізу первинного матеріалу слідчим і оперативними працівниками, одержання додаткової орієнтуючої інформації було прийнято рішення про порушення кримінальної справи за ознаками розкрадання в особливо великому розмірі шляхом шахрайства (ст. 86-1 КК України). На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в такій ситуації були: - попередження спроби К. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину; - забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття господарські та банківські операції, пов’язані з укладенням і виконанням угоди між ПФ "Акрополіс" і СП "Зиск"; - встановлення наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку ПФ "Акрополіс" (чи інших підприємств), одержаних від СП "Зиск" і забезпечення їх збереження; - встановлення факту відсутності (чи наявності) бензину у розпорядженні ПФ "Акрополіс"; - встановлення факту відсутності (чи наявності) конкретної господарчої діяльності ПФ "Акрополіс", спрямованої на виконання умов договору з СП "Зиск"; - встановлення наявності злочинних зв’язків К. з керівництвом ПП "Тандем" та іншими комерційними структурами (в тому числі комерційних банків); - встановлення факту підробки документів, які використав К. при укладанні договору з СП "Зиск"; - встановлення дій керівників ПФ "Акрополіс" щодо використання коштів, одержаних за угодою від СП "Зиск" і прийняття заходів до їх повернення; - забезпечення відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків та можливої конфіскації майна К. та інших співучасників; - виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), підробки і використання підроблених, документів (ст. 194 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) і т. ін. Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ. 1. Допит директора СП "Зиск" Т. та інших працівників цього підприємства, які мають відомості про обставини укладення договору з ПФ "Акрополіс". 2. Затримання К. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів СП "Зиск" на підставі п.2 ст. 106 КПК України. 3. Допит К. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошей. 4. Обшук робочого місця К. і місця проживання з метою одержання доказів вчинення розкрадання грошових коштів шляхом укладення фіктивного договору про продаж партії бензину, наявності злочинних зв’язків з представниками інших комерційних структур. 5. Призначення експертиз (почеркознавчої, техніко-криміналістичної) документів, які використав К. під час укладання договору з СП "Зиск". 6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану К., накладення арешту на його майно і вклади. 7. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків К. в підприємницьких колах, збору іншої інформації про його особистість. 8. Виїмка і огляд документів, в яких знайшли відбиття господарські операції, пов’язані з укладенням і виконанням угоди між ПФ "Акрополіс" і СП "Зиск". 9 Виїмка документів, в яких знайшли відбиття операції про перерахування коштів з банку "Відродження" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" в АКБ "Приват-ексел". 10. Призначення ревізії діяльності ПФ "Акрополіс" спеціалістами контрольно-ревізійної служби в Україні. 11. Накладення арешту на розрахунковий рахунок ПФ "Акрополіс" на суму завданих збитків СП "Зиск". 12. Допит керівників ПП "Тандем" про обставини надходження на розрахунковий рахунок коштів від СП "Зиск", про наявність господарчих відносин між ПП "Тандем", ПФ "Акрополіс" та СП "Зиск". 13. Накладення арешту на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" на суму завданих збитків СП "Зиск". 14. Призначення ревізії діяльності ПП "Тандем" спеціалістами контрольно-ревізійної служби (КРУ). 15. Призначення ревізії банківських операцій АКБ "Приват-ексел" щодо обслуговування надходження коштів від СП "Зиск" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" і подальше їх використання. Приведені слідчі дії та ОРЗ спрямовані на виявлення і збереження доказів в ракурсі перевірки версії про вчинення розкрадання безготівкових грошових коштів К. при співучасті або при сприянні інших підприємців і працівників комерційного банку. Безумовно, що одноосібно вчинити таке розкрадання неможливо. Але К. може бути тільки виконавцем злочину, а організатори та посібники можуть працювати в інших комерційних структурах. Для перевірки цієї версії, виявлення злочинних зв’язків доцільно вивчити подібні вже розглянуті судами кримінальні справи, тобто ті, що знаходяться в провадженні слідчих підрозділів, а також ті, що були припиненні за тими чи іншими підставами. Враховуючи великий обсяг слідчої та оперативно-розшукової роботи за такою кримінальною справою безумовно для забезпечення ефективного розслідування потребується утворення слідчо-оперативної групи. Ситуація 3. Кримінальна справа порушується відносно керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів. Така ситуація характерна для розслідування розкрадань грошових коштів, вчинених в підприємницьких структурах, що займаються (на законних чи незаконних підставах) залученням коштів громадян для подальшого їх інвестування. Безпосередньою підставою для порушення кримінальної справи в таких випадках є виявлення фактів присвоєння або використання не за призначенням коштів, одержаних від клієнтів-вкладників, при відсутності ознак будь-якого інвестування. Ця обставина обумовлює відповідну структуру первинного матеріалу про злочин, в який повинні входити: а) заяви громадян-клієнтів фінансової компанії та їх детальні пояснення про обставини укладання угоди та невиконання її умов; б) документи, які підтверджують укладання угод та їх умови; в) матеріали документальної ревізії, в яких зафіксовані факти витрат коштів вкладників не за призначенням при відсутності ознак їх інвестування за умовами угод. Але аналіз кримінальних справ даної категорії, порушених в Україні в 1994-1997 рр., свідчить про те, що в багатьох випадках вони порушувалися без попереднього проведення документальних ревізій. В значній мірі це було викликано напруженою соціально-політичною атмосферою, яка склаласяв Україні у зв’язку з виступами великої кількості обманутих вкладників. Порушення кримінальних справ без ретельної дослідчої перевірки окремих виявлених фактів, без належного оперативно-розшукового супроводження розслідування надзвичайно утруднювало процес збирання доказів. Перш за все, необхідність організації проведення ревізій вже після порушення кримінальних справ обумовлювала затягування строків розслідування та інші пов’язані з цим негативні наслідки. У зв’язку з цим треба відзначити, що в більшості товариств і компаній, які займалися залученням коштів громадян, облік надходження коштів, їх видатків був або спрощений, або взагалі не вівся. Працівники контрольно-ревізійної служби за таких обставин нерідко відмовлялися від проведення ревізій фінансової діяльності компаній, посилаючись на відсутність прибуткових документів про одержання коштів у вкладників. Це обумовлювало необхідність відновлення бухгалтерського обліку акумульованих коштів, проведення зустрічних перевірок. Зокрема, як вихідні дані про одержання товариством коштів могли братися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства – на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства. З урахуванням названих обставин на початковому етапі розслідування розкрадань доцільно виділяти два різновиди типової ситуації: 1) кримінальна справа порушується на підставі первинного матеріалу, який включає матеріали ревізії фінансової діяльності компанії; 2) кримінальна справа порушується на підставі первинного матеріалу при відсутності можливості дослідчого проведення ревізії. З урахування фактору наявності чи відсутності матеріалів ревізії і повинно будуватися розслідування. Наведені положення можна проілюструвати матеріалами кримінальної справи щодо обвинувачення президента спільного українсько-австрійського підприємства «Енграм-Харків» Щ. у заволодінні шахрайським шляхом понад 400 тис. грн. громадян, приклад з якої вже наводився під час розгляду даного способу розкрадання. З первинного матеріалу (уставні документи СП «Енграм-Харків», заяви громадян-покупців облігацій СП та їх пояснень про обман, облігації «Венский вальс», пояснення окремих службовців СП, матеріали оперативно-розшукового характеру) витікало, що Щ. перетворив це підприємство в небанківський фінансовий заклад щодо прийому грошових вкладів від населення, не маючи відповідного обгрунтування і офіційної реєстрації. З метою утворення сприятливих умов для заволодіння коштами громадян облігації, що продавалися, за обліком магазина і підприємства Щ. не реєстрував, а виручені за них кошти за касою не оприбутковувались, а вилучалися ним безпосередньо і використовувалися за своїм розсудом. Ніякої господарчої діяльності, яка б могла давати прибуток, необхідний для виконання взятих зобов’язань не велося. В період січень-серпень 1996 р., коли кількість покупців облігацій стабільно росла, Щ. виконував зобов’язання за рахунок коштів, що надходили від нових покупців. Але з серпня 1996 р. «піраміда» покупців стала зменшуватись і Щ. припинив виплату дивідендів і повернення вартості облігацій, за якими настав термін їх погашення, і став всіляко уникати зустрічей з клієнтами. На підставі наявних первинних матеріалів була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України. На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в даній ситуації були: - попередження спроби Щ. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину; - забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття факти виготовлення і реалізації облігацій «Віденський вальс»; - встановлення профілю діяльності СП «Енграм-Харків»; - встановлення кількості реалізованих громадянам облігацій, умов їх реалізації, суми одержаних коштів та її використання; - встановлення фінансово-господарчої діяльності СП «Енграм-Харків», спрямованої на забезпечення виконання умов, за якими здійснювалася реалізація облігацій; - встановлення наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку СП «Енграм-Харків» і забезпечення їх збереження; - забезпечення відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків та можливої конфіскації майна Щ.; - виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), порушення правил випуску цінних паперів (ст. 148-8 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) та ін. Визначені основні тактичні завдання початкового етапу розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ. 1. Проведення ревізії фінансово-господарчої діяльності СП «Енграм-Харків» спеціалістами КРУ і податкової адміністрації. 2. Затримання Щ. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів шляхом шахрайства. 3. Допит Щ. як підозрюваного у вчиненні розкрадання коштів. 4. Обшук робочого місця Щ. і місця його проживання з метою виявлення і вилучення документів, які відбивають операції виготовлення і реалізації облігацій, готівкових грошових коштів, валюти, цінних паперів тощо. 5. Виїмка і огляд документів обліку реалізації облігацій СП «Енграм-Харків», а також рекламних об’яв про їх випуск і продаж. 6. Допит потерпілих вкладників (покупців облігацій). 7. Допит посадових осіб і службовців СП «Енграм-Харків» відносно виготовлення, одержання і реалізації облігацій. 8. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану Щ., накладення арешту на його майно і вклади. 9. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків Щ. в підприємницьких колах, збору інформації про фінансово-господарські операції СП «Енграм-Харків», його фінансовий стан тощо. 10. Направлення запиту в банк, що обслуговує СП «Енграм-Харків», про розрахункові операції цього підприємства з січня 1996 р. та про його фінансовий стан в дійсний час. 11. Допит працівників спеціалізованого підприємства, яке виконувало замовлення про виготовлення облігацій «Венский вальс»; 12. Виїмка і огляд документів, в яких відбивається замовлення на виготовлення і передача облігацій «Венский вальс». За кримінальними справами про розкрадання грошових коштів в небанківських фінансових установах, як правило, допитується величезна кількість потерпілих вкладників. Наприклад, за кримінальною справою про розкрадання вчинене посадовими особами (президентом і його заступником) Західно-Української страхової компанії (ЗУСК) “Гарант” (м. Чернівці) необхідно було допитати понад 14 тис. вкладників. Враховуючи, що для допиту такої кількості осіб і проведення з ними інших слідчих дій знадобилось би кілька років, слідчим було знайдено неординарне рішення. Воно полягало в тому, що слідчим було ініційовано створення з аморфної маси вкладників юридичної особи – Товариства кредиторів ЗУСК “Гарант”, яке було офіційно зареєстроване у міськвиконкомі і брало на себе представництво потерпілих вкладників. На підставі статуту новоутвореного товариства слідчий визнав його голову представником всіх потерпілих і допитав його, вирішивши проблему допитів чисельних вкладників. Оскільки процес допитів потерпілих вкладників є болючою проблемою за багатьма кримінальними справами даної категорії, у зв’язку з наведеним прикладом треба зробити кілька суттєвих зауважень. По-перше, треба зазначити, що ЗУСК “Гарант” була утворена як АТ відкритого типу відповідно до чинного законодавства і займалася діяльністю щодо залучення коштів населення на законних підставах. Тому власником коштів, переданих акціонерами на договірних умовах страховій компанії, була страхова компанія як юридична особа (ст.ст. 12, 24, 28 Закону України «Про господарчі товариства»). По-друге, посадові особи ЗУСК “Гарант”, які привласнили кошти (витратили не за призначенням), фактично вчинили злочин не проти власності окремих громадян, а проти власності юридичної особи (колективної власності). Тобто їх дії слід кваліфікувати не за ст. 143 КК, а як посадовий злочин – розкрадання колективного майна за ст. 86-1 (ст. 84) КК України. Якщо ж з боку посадових осіб мало місце використання коштів учасників товариства на цілі, не передбачені його статутом (придбання, оренду, утримання офісів, закупівля меблів, обладнання, транспорту тощо), то такі дії слід кваліфікувати як зловживання посадовим становищем за ст. 165 КК України. З наведених положень витікає логічний висновок, що для встановлення розміру заподіяної шкоди та інших обставин злочину з боку посадових осіб ЗУСК “Гарант” не було потреби допитувати всіх вкладників (акціонерів). В подібних випадках акціонери, що втратили свої кошти в результаті злочинних дій керівників АТ, не повинні взагалі визнаватися потерпілими у кримінальній справі тому що для цього немає юридичних підстав. Фактично потерпілим є акціонерне товариство (страхова компанія) як власник втрачених коштів, котрий в свою чергу має зобов’язання перед вкладниками. Задовольнити свої вимоги акціонери можуть шляхом подання позовів до суду в цивільно-правовому порядку у зв’язку з розглядом кримінальної справи. Ситуація 4. Кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів. Така ситуація характерна для початкового етапу розслідування розкрадань грошових коштів та супутніх їм злочинів, які базуються на виготовленні і введенні в банківський обіг фіктивних платіжних документів (платіжних доручень, кредитових авізо, чеків тощо), на підставі яких на рахунки підприємницьких структур незаконно зараховуються нічим не забезпечені грошові кошти. Ознаки таких розкрадань, достатні для порушення кримінальної справи, найчастіше виявляються в банківських установах, де були використані фіктивні платіжні документи в результаті ревізії їх діяльності. Безумовно, приводом порушення кримінальної справи даної категорії можуть бути і відомості, одержані неофіційним шляхом. Але все ж таки головним джерелом інформації про ознаки злочину є банківські документи. В залежності від суб’єкта виготовлення фіктивних платіжних документів і характеру його дій фахівці розрізняють два різновиди вчинення розкрадання, які впливають на особливості слідчої ситуації: 1) вчинення розкрадання псевдопідприємцем, який підробляє і використовує платіжні документи від імені певної комерційної структури (реально існуючої чи фіктивної), які подає до "чужого" банку; 2) вчинення розкрадання неплатоспроможним (чи платоспроможним) підприємцем, який у змові з працівниками "свого" банку виготовляє і використовує незабезпечені коштами платіжні документи. Названі вище два різновиди способу вчинення розкрадання грошових коштів повинні враховуватися під час розслідування, оскільки вони обумовлюють певну специфіку обставин, які потрібно встановити (при висуненні і перевірці версій). Але разом з тим, для них характерна загальна слідча ситуація з точки зору структури вихідного матеріалу про злочин і, відповідно, перелік тактичних завдань розслідування та засобів їх вирішення. Такою типовою підставою порушення кримінальної справи, як правило, є матеріали ревізії (перевірки) діяльності певної банківської установи, в яких встановлені факти розміщення на рахунках певної комерційної структури фіктивноутворених коштів на основі підроблених (фальсифікованих) платіжних документів. Приводи призначення такої ревізії правоохоронними органами можуть бути досить різноманітними: затримання особи під час перевезення великої суми грошей (валюти) без відповідних документів; затримання особи при намаганні здати в банк платіжні документи, що викликають сумніви в їх дійсності; встановлення певних обставин під час розслідування інших злочинів; повідомлення громадян, посадових осіб про зловживання, підготовку чи вчинення розкрадань тощо. Кримінальна справа порушується при наявності достатніх даних, що свідчать про підробку платіжних документів. Тому крім висновків ревізії, до первинного матеріалу можуть залучатись і матеріали оперативно-розшукового характеру. Встановлення наявності фальсифікованих платіжних документів в банку нерозривно пов’язано і з встановленням їх походження: 1) підроблений документ надійшов до банку від іншої банківської установи (кредитове авізо); 2) підроблений документ є результатом “творчості” керівників даного банку і комерційної структури-клієнта банку (незабезпечені коштами платіжне доручення та кредитове авізо банку). Походження документу відбиває, відповідно, два способи вчинення розкрадання чи підготовки до нього. Але в обох випадках повинні перевірятися версії про причетність працівників банку до злочину. На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в даній ситуації є: - забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття факти прийому фальсифікованого документу, нарахування на його підставі грошових коштів та подальшого їх використання; - встановлення виду фальсифікованого документу (платіжне доручення, авізо), їх номеру, дати оформлення, перерахованої суми; - встановлення способу виготовлення фальсифікованого документу та джерел одержання необхідних для цього засобів (бланків документів, технічних засобів тощо); - встановлення осіб, причетних до виготовлення, подання чи направлення фальсифікованого документу, а також до вказівок про зарахування чи видачу за ним грошових коштів (якщо особа невідома – відомостей про зовнішність, необхідних для розшуку); - встановлення способу подання фальсифікованого документу в банк-одержувач (філія Б); - встановлення підприємства-платника, банку-платника, РКЦ (філія А), їх найменування, адреси, коду, розрахункового (кореспондентського) рахунку, посадових осіб, які виконують роботу з кредитовими авізо; - встановлення підприємства-одержувача, банку-одержувача, РКЦ (філія Б), їх найменування, адреси, коду, розрахункового (кореспондентського) рахунку, а також конкретних осіб, які одержували, перевіряли, давали вказівки та виконували іншу роботу з фальсифікованим документом, наявності запитів відносно підтвердження дійсності документу; - встановлення операцій, які виконувалися філією Б у зв’язку з використанням одержаних за фальсифікованим документом коштів – яка сума була перерахована (на одержання готівки, конвертації в валюту, закупівлю товарів тощо), за яким документом, кому і за що, хто виконував цю роботу, хто давав вказівки тощо; - встановлення розміру заподіяних збитків, а також суми коштів, на які є підстави накласти арешт; - встановлення наявності злочинних зв’язків керівників і службовців банку і підприємницьких структур, причетних до роботи з фальсифікованим документом; - виявлення ознак вчинення інших злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), одержанням хабара (ст. 168 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), підробки і використання підроблених документів (ст. 194 КК України), і т. ін. Наведені тактичні завдання розслідування характерні для ситуації, коли ще не встановлена особа причетна до оформлення і подання фальсифікованого документу. Але можлива і ситуація, коли така особа відома на момент порушення кримінальної справи. В такому випадку додатковими тактичними завданнями будуть: - попередження спроби особи зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину; - вилучення предметів і документів, що свідчать про причетність до вчинення розкрадання коштів, за місцем роботи і проживання; - встановлення майнового стану підозрюваного і забезпечення відшкодування завданих збитків та можливої конфіскації майна; - встановлення злочинних зв’язків підозрюваного та можливої причетності до вчинення інших злочинів. Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ з урахуванням ознак способу вчинення розкрадання (для перевірки висунутих версій) та пов’язаних з цим особливостей слідчої ситуації. 1. Затримання підозрюваного у вчиненні розкрадання коштів. 2. Допит підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів. 3. Обшук робочого місця підозрюваного і місця проживання з метою виявлення і вилучення предметів (технічних засобів), документів та їх бланків, які відбивають підготовку до вчинення розкрадання, певні фінансові операції тощо. 4. Виїмка і огляд фальсифікованого документу, а також документів, в яких знайшли відбиття факт прийому фальсифікованого документу, нарахування на його підставі грошових коштів та подальшого їх використання. 5. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану підозрюваного, накладення арешту на його майно і вклади. 6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення злочинних зв’язків підозрюваного в підприємницьких, інших колах та можливої причетності до вчинення інших злочинів. 7. Призначення ревізій в підприємницьких структурах, комерційних банках, РКЦ (філія А), від імені яких були відправлені фіктивні документи. 8. Призначення ревізій в підприємницьких структурах, комерційних банках, РКЦ (філія Б), які одержали фіктивні документи і нарахували нічим незабезпечені кошти. 9. Призначення криміналістичних експертиз для аналізу вилучених фальсифікованих та інших документів з метою встановлення способу виготовлення, осіб причетних до їх оформлення тощо. 10. Накладення арешту на кошти, зараховані за фальсифікованими документами в банківських установах, та грошові суми, перераховані за платіжними дорученнями в інші підприємницькі структури. 11. Допит керівників і службовців банківських установ, де були виявлені і вилучені фальсифіковані документи. 12. Допит керівників і службовців підприємницьких структур, від імені яких були направлені фальсифіковані платіжні документи. 13. Допит керівників і службовців підприємницьких структур-одержувачів грошових коштів за фальсифікованими платіжними документами. Для забезпечення ефективного розслідування за такими кримінальними справами, як і в інших випадках, потребується своєчасне утворення СОГ з кількох слідчих та оперативних працівників, що спеціалізуються на розслідуванні економічних злочинів. Складність механізму вчинення розкрадань коштів з використанням фальсифікованих платіжних документів, різноманітність слідчих ситуацій обумовлюють і специфічні особливості в проведенні слідчих дій та ОРЗ. Тому є всі підстави для розробки окремої методики розслідування розкрадань, що вчиняються шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в підприємницькій діяльності. Ситуація 5. Кримінальна справа порушується відносно керівників підприємницької структури - клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи. Ця ситуація характерна для розслідування розкрадань та супутніх їм злочинів, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту. Ознаки таких розкрадань, достатні для порушення кримінальної справи, виявляються в основному самими банківськими установами. Первинний матеріал, що містить ознаки розкрадання, як правило, складається з матеріалів службового розслідування, проведеного працівниками банку, та матеріалів дослідчої перевірки, проведеної оперативно-розшуковими підрозділами органів внутрішніх справ, які включають: 1) кредитний договір між банком і підприємницькою структурою, документи надані підприємством про фінансовий, майновий стан, про наявність підприємницьких програм, під які береться кредит, угод з іншими суб’єктами підприємницької діяльності тощо; 2) матеріали перевірки достовірності документів, наданих банку з боку підприємницької структури; 3) пояснення посадових осіб і службовців банку за обставинами укладення кредитного договору та перерахування кредиту на рахунок підприємницької структури. Особливістю порушення кримінальних справ даної категорії є те, що воно здійснюється, як правило, після закінчення строку повернення кредиту, тобто в умовах, коли між видачею кредиту і порушенням кримінальної справи за ознаками розкрадання лежить значний проміжок часу (мінімум кілька місяців). В цьому відношенні є багато спільного з обставинами порушенням кримінальних справ про шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України). Але відмінною рисою саме розкрадання коштів є те, що під час дослідчої перевірки встановлюється, зокрема, факт фіктивності підприємства-одержувача кредиту (відсутності його за вказаною в документах адресою та деякі інші обставини) і зникнення його “керівників” відразу після одержання і перерахування кредиту. Ця обставина обумовлює особливості структури первинного матеріалу, на підставі якого приймається рішення про порушення кримінальної справи про розкрадання, а також особливості предмету доказування і, відповідно, тактичних завдань розслідування. В цьому відношенні показовою є кримінальна справа щодо обвинувачення засновників і керівників ПП «Експрес» Б-єва і Б-іла в розкраданні грошових коштів шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту, приклад з якої вже наводився при розгляді даного способу розкрадання. З первинного матеріалу, що надійшов з АКБ «Градобанк» та дослідчої його перевірки витікало, що мешканці м. Болграда Одеської області Б-єв і Б-іл в квітні 1994 р. заснували в м. Черкасах комерційне підприємство «Експрес», яке за установчими документами займалося оптовою торгівлею харчовими продуктами. Після реєстрації підприємства його засновники звернулися в Черкаський філіал АКБ «Градобанк» з заявкою на одержання кредиту в 1 млрд крб. Для економічного обгрунтування кредиту були використані, як було встановлено, фіктивні договори з АТ «Агмас» про поставку продуктів харчування в м. Черкаси та інші документи. Зразу після надходження кредитних коштів на рахунок підприємства «Експрес», вони були перераховані на рахунок товариства «Кредо» в м. Одесі, яке займалося будівництвом котеджів. Вказана в документах ПП «Експрес» адреса виявилася фіктивною. Не вдалося встановити і місцезнаходження Б-єва і Б-іла в м. Черкасах. Після порушення кримінальної справи основними тактичними завданнями на початковому етапі розслідування в такій ситуації були: - встановлення обставин заснування і реєстрації ПП «Експрес», які посадові особи цьому сприяли; - встановлення виду підприємницької діяльності, яким займалося (мало займатися) ПП «Експрес»; - встановлення дійсності (фіктивності) документів, які були використані під час заснування і реєстрації ПП «Експрес» та одержання ним кредиту; - встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла і затримання їх; - встановлення суб’єктів підприємницької діяльності, посадових осіб, які сприяли Б-єву і Б-ілу в одержанні кредиту; - куди і з якою метою були перераховані кошти, одержані ПП «Експрес» як кредит; - встановлення виду підприємницької діяльності, яким займається товариство «Кредо»; - встановлення наявності злочинних зв’язків у Б-єва і Б-іла з керівниками товариства «Кредо»; - встановлення місцезнаходження коштів, одержаних ПП «Експрес» як кредит, і накладення на них арешту з метою відшкодування заподіяних збитків; - виявлення ознак вчинення інших злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), одержання хабара (ст. 168 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), підробки і використання підроблених документів (ст. 194 КК України) тощо. Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішувалися шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ з метою перевірки версій: 1) про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України); 2) про вчинення розкрадання кредитних коштів шляхом шахрайства в особливо великих розмірах (ст. 86-1 КК України). 1. Допит посадових осіб та службовців АКБ «Градобанк» щодо обставин укладення кредитного договору та перерахування коштів на рахунок ПП “Експрес”. 2. Виїмка і огляд документів з банку щодо ПП «Експрес», які не були подані разом з первинними матеріалами, в тому числі платіжних доручень, за якими було здійснено перерахування коштів. 3. Допит посадових осіб і службовців органів державного управляння, що реєстрували ПП «Експрес». 4. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла і затримання їх. 5. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення наявності злочинних зв’язків у Б-єва і Б-іла з керівниками товариства «Кредо». 6. Допит посадових осіб, від імені яких були підписані документи, які використали Б-єв і Б-іл для одержання кредиту. 7. Призначення криміналістичних експертиз (почеркознавчої, техніко-криміналістичної) документів, які використали Б-єв і Б-іл. 8. Проведення перевірки (ревізії) банківських операцій з коштами ПП «Експрес». 9. Виїмка і огляд документів з банку, який обслуговує товариство «Кредо», про надходження на його рахунок коштів від ПП «Експрес» та їх використання. 10. Допит посадових осіб і службовців товариства «Кредо» про обставини надходження на рахунок товариства коштів від ПП «Експрес» та їх використання. 11. Накладення арешту на суму, перераховану ПП «Експрес», на рахунку товариства «Кредо» з метою забезпечення відшкодування завданих збитків. Після встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла та їх затримання проводяться такі слідчі дії: допит підозрюваних у вчиненні розкрадання коштів, одержаних як кредит; обшук місця проживання і роботи підозрюваних; накладення арешту на майно підозрюваних з метою забезпечення відшкодування завданих збитків і можливої конфіскації майна. Кожний з розглянутих способів вчинення розкрадань у сфері підприємництва має свою специфіку і тим самим обумовлює певну структуру первинних матеріалів, на підставі яких порушується кримінальна справа. Враховуючи це, а також детерміновані ними особливості предмету доказування, слідчі ситуації і відповідні комплекси слідчих дій та ОРЗ, вважаємо за доцільне розробку в криміналістиці окремих методик розслідування розкрадань в залежності від способу їх вчинення. Однотипність механізмів вчинення шахрайств з фінансовими ресурсами та розкрадань коштів, одержаних як кредит, на нашу думку, робить доцільною розробку єдиної методики розслідування цих злочинів – методики розслідування шахрайств з фінансовими ресурсами та їх розкрадань. Розглянуті слідчі ситуації початкового етапу і відповідні комплекси слідчих дій та ОРЗ зорієнтовані на проміжок розслідування, який закінчується притягненням особи як обвинуваченої і пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні розкрадання. Аналіз кримінальних справ цієї категорії свідчить, що цей проміжок може бути різної тривалості – від кількох днів (в разі затримання підозрюваного зразу після порушення кримінальної справи) до кількох місяців (коли підозрюваного не вдалося затримати зразу). Але у всіх випадках можна говорити про один і той же етап розслідування – початковий, адже вирішуються одні і ті ж завдання тільки в різних умовах (різних ситуаціях). Такий підхід, на наш погляд, дає можливість скласти більш чітку структуру методики розслідування. 3.3. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для наступного етапу розслідування Інформаційно-пошукова робота щодо виявлення корупційних проявів не спрямована на сфери найбільшого їх поширення та найвищі управлінські структури. Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998 - 2005 роки Закінчення початкового етапу розслідування, на нашу думку, доцільно пов’язувати з вирішенням його основних тактичних завдань, зокрема, з встановленням факту вчинення розкрадання, його обставин та розміру заподіяної шкоди, підозрюваної особи та доказів, що вказують на вчинення злочину саме цією особою. Обсяг зібраних доказів повинен бути достатнім для прийняття рішення про притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченої і пред’явлення їй обвинувачення хоча б за одним епізодом розкрадання. Це рішення фактично означає, що обгрунтовано була порушена кримінальна справа, вирішені питання організації розслідування, ефективно проведені невідкладі слідчі дії та ОРЗ. Притягнення особи як обвинуваченої є ознакою початку наступного етапу розслідування. Пред’явлення особі обвинувачення навіть за одним епізодом розкрадання знаменує собою новий якісний стан розслідування, який характеризується більш сприятливими умовами (наявність доказів вчинення розкрадання, тримання обвинуваченого під вартою, накладення арешту на його майно тощо). Позитивним для розслідування є і те, що стає відомим такий важливий ситуативний фактор, як позиція особи відносно пред’явленого обвинувачення, її психологічні та інші особливості, поведінка. Дана обставина дає змогу в значній мірі передбачати форми та способи протидії розслідуванню і завчасно приймати відповідні заходи щодо їх попередження чи подолання. Названі умови дають можливість слідчому розпочати розгорнуте планування і здійснення розслідування в повному обсязі – виявлення нових епізодів розкрадання, обставин їх вчинення, встановлення всіх співучасників, перевірки зібраних доказів та формування їх системи за кримінальною справою, що завершується складанням обвинувального висновку. Враховуючи наведені міркування, можна дати визначення наступного етапу розслідування як проміжку розслідування злочину, який охоплює слідчі дії та ОРЗ, що проводяться після пред’явлення особі обвинувачення до складання обвинувального висновку. Наступний етап розслідування розкрадань майна охоплює вирішення таких загальних завдань: 1) формування системи доказів щодо обвинувачення особи в повному обсязі у вчиненні розкрадання майна та інших пов’язаних з ним злочинів; 2) встановлення всіх співучасників розкрадання та інших злочинів, збір доказів для їх обвинувачення; 3) встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів і прийняття заходів щодо їх усунення; 4) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних розкраданням, та можливої конфіскації майна (якщо це завдання не було повністю вирішено на початковому етапі); 5) збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення судом обгрунтованого і справедливого вироку. Наступний етап розслідування відіграє важливу роль в структуризації кожної окремої методики, дозволяє сформулювати рекомендації, орієнтовані на типові слідчі ситуації, які характерні саме для цього проміжку розслідування за кримінальною справою. Але на відміну від початкового етапу розслідування, де типові слідчі ситуації можуть визначатися (і визначаються) на основі характеру і ступеню повноти первинного матеріалу про злочин, вирішити цю наукову проблему відносно наступного етапу значно складніше. На наш погляд, виділення типових слідчих ситуацій, які б не просто повторювали ситуації початкового етапу, можливе лише тоді, коли за основу типізації береться рубіж пред’явлення обвинувачення, наявність доказів про вчинення одного злочину або кількох, а також реагування особи на пред’явлене обвинувачення і її позиція відносно участі в проведенні слідчих дій. Виходячи з типових слідчих ситуацій, побудованих на такій основі, мається можливість чітко визначити обумовлені певною ситуацією тактичні завдання наступного етапу розслідування і необхідні для їх вирішення слідчі дії та ОРЗ, особливості їх планування і проведення. Узагальнення кримінальних справ про розкрадання, вчинені з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, дає підстави для висновку про те, що найбільш характерною ситуацією для наступного етапу розслідування є наявність доказів про вчинення особою кількох різних економічних злочинів. Як правило, такими злочинами, окрім розкрадання, бувають: порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України); ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України); фіктивне підприємництво (ст. 148-4 КК); вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України); порушення правил випуску цінних паперів (ст. 148-8 КК України); зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України) ; підробка і використання підроблених документів (ст. 194 КК України); посадовий підлог (ст. 172 КК України) та деякі інші. Врахування цієї обставини важливо не тільки з точки зору забезпечення повноти розслідування, правильної кримінально-правової кваліфікації, але і з процесуальних та тактичних позицій. Наявність доказів у вчиненні особою кількох економічних злочинів надає слідчому додаткових можливостей (підстав) для затримання підозрюваного, обшуку, проведення багатьох інших слідчих дій і, відповідно, пред’явлення обвинувачень. Але разом з тим треба відзначити, що дана обставина в той же час ускладнює розслідування, оскільки вимагає розосередження уваги слідчого по багатьох епізодах злочинної діяльності. Тому проведення одних і тих же слідчих дій в таких випадках спрямовується одночасно на встановлення обставин, що відносяться до різних складів злочинів. Так, предмет допиту обвинуваченого можуть складати питання про обставини вчинення розкрадання, підробки документів, фіктивного підприємництва та інших злочинів. І достатність (чи не достатність) доказів відносно кожного з названих злочинів буде суттєво впливати на ситуацію допиту, вибір і застосування слідчим тактичних прийомів. Наступний етап розслідування характеризується і таким фактором, як активна участь у справі адвоката обвинуваченого. Участь захисника в розслідуванні з моменту затримання підозрюваного дає йому можливість одержувати інформацію про докази, якими володіє слідчий, в тому числі про ті, що можливо не до кінця ще обмірковані ним. Ця обставина надає адвокату додаткові потенції не тільки для захисту свого клієнта від необгрунтованого звинувачення, а і для здійснення протидії розслідуванню за відповідну винагороду. Далеко не всі захисники обирають законні шляхи в своїй діяльності. Організовані злочинні групи, що займаються вчиненням економічних злочинів з використанням можливостей, які надає статус суб’єкта підприємницької діяльності, нерідко утримують своїх добре оплачуваних кваліфікованих адвокатів. Їх консультаціями за великі гонорари користуються при підготовці до вчинення злочинів і намагаються зразу “підключити” до розслідування під час порушення кримінальної справи і затримання когось з членів злочинної групи. В обов’язки такого “захисника” входить не тільки надання юридичної допомоги обвинуваченому, але і виконання ролі “зв’язківця” для обміну інформацією між членами злочинної групи, які не були затримані, і обвинуваченим. Маючи завдання врятувати обвинуваченого (підозрюваного) від суворого покарання, такий адвокат починає “обробляти” його з метою переконати відмовитися від раніше даних правдивих свідчень, вживає заходів щодо впливу на свідків і потерпілих, приховування або знищення документальних і речових доказів. Крім того, з боку адвоката або родичів обвинуваченого починають регулярно подаватися різного роду клопотання та скарги на дії слідчого (про незаконність арешту, застосування незаконних прийомів і заходів, необхідність направлення обвинуваченого до лікарні тощо), метою яких є затягування та дискредитація слідства. Можливі і провокації підкупу слідчого в присутності “свідків”. Для попередження можливої протидії з боку адвоката ще на початковому етапі слідства рекомендується тактично правильно використовувати фактор раптовості затримання підозрюваного, одержання від нього правдивих відомостей про механізм вчинення розкрадання, інших злочинів та невідкладну їх перевірку. Для нейтралізації скарг на “незаконні” методи слідства необхідно під час розслідування використовувати як додатковий засіб фіксації процесу і результатів слідчих дій аудіо- і відеозапис, регулярні освідування обвинуваченого. Взаємодія слідчого з адвокатом повинна будуватися виключно на офіційній процесуальній основі. Зустрічі з адвокатом, коли це диктується необхідністю, повинні проводитися без сторонніх осіб, присутність яких може бути використана для здійснення провокацій. Всі заяви та клопотання адвоката повинні прийматися в офіційній письмовій формі з визначенням дати і часу одержання. При відповіді на них треба мати на увазі, що вони можуть мати розвідувальний характер і бути спрямованими на встановлення інформованості слідства про ті чи інші факти, наявність доказів, наміри тощо. Названі фактори відіграють важливу роль у формуванні слідчих ситуацій наступного етапу розслідування і, безумовно, повинні враховуватися в розробці рекомендацій відносно проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій. Але найбільше значення для побудови структури наступного етапу розслідування, на наш погляд, має позиція обвинуваченого, його ставлення відносно пред’явленого обвинувачення у скоєнні розкрадання чи іншого злочину. Це звичайно з’ясовується на початку допиту (ст. 143 КПК України). Позиція обвинуваченого легко піддається типізації і дозволяє в залежності від її особливостей визначити тактичні завдання розслідування і необхідні для цього слідчі дії та ОРЗ. З урахуванням ставлення обвинуваченого до пред’явленого йому обвинувачення на наступному етапі розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів можуть бути виділені такі типові слідчі ситуації: 1) обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення у скоєнні розкрадання майна та інших пов’язаних з ним злочинів; 2) обвинувачений визнає себе винним в частині пред’явленого йому обвинувачення; 3) обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення. Кожна з названих типових слідчих ситуацій має свою специфіку і заслуговує окремого детального розгляду. Ситуація 1. Обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення у скоєнні розкрадання майна та інших пов’язаних з ним злочинів. Така ситуація на практиці є рідкісною для наступного етапу розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва. Це може пояснюватися різними причинами, але головна полягає в тому, що наступний етап розслідування за даною категорією кримінальних справ, як правило, характеризується активною “роботою” адвоката, спрямованою на переконання обвинуваченого відмовитися від визнання вини в скоєнні злочину (злочинів), якщо це було зроблено ним раніше, наприклад, зразу після затримання. Однак така ситуація може передувати притягненню особи як обвинуваченої і вже цим фактом впливати на майбутню обстановку розслідування. Крім того, треба відзначити, що, не дивлячись на зусилля адвоката, вона потенційно може скластися під час допиту під впливом певних міркувань обвинуваченого або як результат ефективної тактики слідчого. З врахуванням саме цих обставин вона заслуговує розгляду як типова для наступного етапу розслідування. Для даної ситуації характерне висунення і перевірка версій: 1) про щире розкаяння обвинуваченого у вчиненні злочину і намагання спокутувати свою вину; 2) про намагання обвинуваченого визнавши вину за один злочин, уникнути відповідальності за інший більш тяжкий злочин, який ще не виявлено; 3) про взяття обвинуваченим всієї вини за вчинені злочини на себе з метою виведення з-під “удару” інших членів злочинної групи. В такій ситуації вирішуються наступні тактичні завдання: - встановлення за допомогою показань обвинуваченого детального механізму вчинення розкрадання та інших злочинів, всіх співучасників та їх ролі у злочині, місцезнаходження вкраденого майна, документальних і речових доказів, свідків та інших обставин, що входять в предмет доказування; - встановлення інших, окрім показань обвинуваченого, джерел відомостей про обставини вчинення злочинів; - перевірка показань обвинуваченого шляхом одержання інформації з інших джерел; - встановлення інших, ще невідомих правоохоронним органам, злочинів, вчинених обвинуваченим та його співучасниками; - збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідну для тактики ведення слідства (перевірки висунутих версій), а також для винесення судом обгрунтованого і справедливого вироку; - пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності відповідно до вимог ст. 141 КПК України. Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ. 1. Допит обвинуваченого (деталізований з використанням аудіо- і відеозапису). 2. Проведення ОРЗ, спрямованих на одержання інформації про особистість обвинуваченого, встановлення його соціальних зв’язків. 3. Допит осіб, на яких вказав обвинувачений і які ще не були допитані. 4. Проведення очних ставок між обвинуваченим і співучасниками злочинів, вчинених ними (при наявності протиріч в їх свідченнях) та іншими учасниками кримінального процесу. 5. Виїмка предметів і документів, що мають значення для кримінальної справи, місцезнаходження яких вказав обвинувачений. 6. Огляд вилучених предметів і документів та визначення напрямку їх використання. 7. Призначення експертиз (в необхідних випадках) для вивчення вилучених предметів і документів. 8. Відтворення обстановки і окремих обставин вчинення розкрадання та інших пов’язаних з ним злочинів з метою перевірки показань обвинуваченого і виявлення його злочинної обізнаності. 9. Пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності і повторний допит обвинуваченого. Наведені слідчі дії та ОРЗ спрямовані на перевірку показань обвинуваченого (в ракурсі висунутих версій), одержання нових доказів. Враховуючи ту обставину, що позиція обвинуваченого кожного моменту може змінитися на протилежну з відмовою від раніше даних їм показань, слідчі дії за його участю повинні проводитися в максимально стислі строки. Паралельно повинні прийматися заходи відносно захисту обвинуваченого від негативного впливу співучасників злочинів, які можливо залишилися невстановленими і незатриманими, та інших зацікавлених у справі осіб. Ситуація 2. Обвинувачений визнає себе винним в частині пред’явленого обвинувачення. Така ситуація на практиці є найбільш поширеною на наступному етапі розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва. Вона означає, що обвинувачений погоджується тільки з частиною обвинувачення. Це може проявлятися, наприклад, у визнанні вини у розкраданні майна, але в меншому обсязі, або в визнанні вини у скоєнні тільки окремих злочинів з тієї сукупності, що складає обвинувачення. Саме останній варіант найчастіше зустрічається при розслідування за кримінальними справами названої категорії. Для даної ситуації характерне висунення і перевірка версій: 1) про відповідність позиції обвинуваченого реальним подіям, що мали місце; 2) про намагання обвинуваченого шляхом визнання вини за один злочин, яка носить очевидний характер, уникнути відповідальності за інший, більш тяжкий злочин. Перша версія націлює слідчого на врахування можливої щирості в позиції обвинуваченого, коли окремі злочини дійсно були вчинені не ним, а іншими особами; або розкрадання було вчинене ним, але в меншому обсязі. Друга версія пояснює позицію обвинуваченого, яка може бути продиктована прагненням уникнути відповідальності за найбільш тяжкий злочин. Ця позиція звичайно грунтується на врахуванні наявних доказів відносно кожного з вчинених злочинів, що і обумовлює вибір обвинуваченого: визнати себе винним у злочині, який є очевидним і в розпорядженні слідства відносно цього достатньо доказів, і не визнавати вини там, де нема прямих доказів. При такій позиції обвинувачений не буде проявляти активності в наданні слідчому допомоги в виявленні нових джерел доказів. Найчастіше така позиція обумовлена активною участю адвоката в кримінальній справі. Наприклад, типовою є позиція обвинуваченого, коли він визнає себе винним у посадовому підлозі (ст. 172 КК України) і заперечує вину у скоєнні розкрадання в особливо великому розмірі (ст. 86-1 КК України). Загальною позитивною рисою обох можливих варіантів в поведінці обвинуваченого є його спрямованість (може вважатися найбільш вірогідною) на активну участь в проведенні слідчих дій. В такій ситуації вирішуються наступні тактичні завдання: - встановлення за допомогою показань обвинуваченого детального механізму вчинення того злочину, вина в якому ним визнається, і його аргументів (міркувань) відносно інших злочинів, що вказують на його думку, на непричетність до них; - встановлення інших, окрім показань обвинуваченого, джерел відомостей про обставини вчинення злочинів та перевірка показань обвинуваченого шляхом одержання інформації з них; - збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідну для тактики ведення слідства (перевірки висунутих версій), а також для винесення судом обгрунтованого і справедливого вироку; - встановлення всіх співучасників злочинів та їх ролей у вчиненні кожного з них з орієнтуванням на вже одержані показання обвинуваченого та виявлення протиріч; - усунення протиріч між показаннями обвинуваченого та інших співучасників злочинів, потерпілих, свідків; - викриття обвинуваченого в дачі неправдивих показань в певній частині обвинувачення (скоєнні того чи іншого злочину), коли зібрані достатні для цього докази; - встановлення інших, ще невідомих правоохоронним органам, злочинів, вчинених обвинуваченим та його співучасниками; - пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності (із змінами і доповненнями). Визначені основні тактичні завдання розслідування в даній ситуації вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ. 1. Допит обвинуваченого. 2. Допит осіб, на котрих вказав обвинувачений як на тих, що могли вчинити злочин, в якому він не визнав себе винним. 3. Проведення ОРЗ, спрямованих на одержання інформації про особистість обвинуваченого, встановлення його громадських зв’язків. 4. Проведення очних ставок між обвинуваченим і співучасниками злочинів, вчинених ними (при наявності протиріч в їх свідченнях) та іншими учасниками кримінального процесу. 5. Призначення експертиз відносно обставин, які заперечуються обвинуваченим (почеркознавчої, судово-бухгалтерської, експертизи комп’ютерної техніки та програмного забезпечення тощо). 6. Проведення ОРЗ, спрямованих на встановлення незнайомих обвинуваченому осіб, на яких він посилається у своїх свідченнях. 7. Пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності (в необхідних випадках із змінами і доповненнями) та повторний допит обвинуваченого. В даній ситуації в проведенні вказаного комплексу слідчих дій та ОРЗ є певні спільні риси з попередньою ситуацією. Це пояснюється наявністю елементу визнання вини з боку обвинуваченого як в першому, так і в другому випадках. Але є і суттєва різниця, яка обумовлює відмінності в спрямованості і тактиці проведення слідчих дій та ОРЗ – наявність заперечення вчинення певних злочинів чи окремих їх обставин. Це важливий фактор, який впливає на обстановку розслідування і, відповідно, повинен враховуватися слідчим при визначенні порядку його дій. Ситуація 3. Обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення. Ця ситуація на практиці є достатньо поширеною і найскладнішою на наступному етапі розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва. Найчастіше невизнання вини ні в одному із злочинів, що складають обвинувачення, поєднується з відмовою давати свідчення і брати участь в проведенні інших слідчих дій. Таку позицію обвинувачений нерідко займає після притягнення його до кримінальної відповідальності в цій якості, не дивлячись на те, що на початковому етапі розслідування він давав показання і визнавав свою вину повністю або частково. Вже дані ним і зафіксовані показання обвинувачений заперечує, відмовляється від них і пояснює їх походження як результат погроз, обману, шантажу та інших незаконних методів слідства, які нібито застосовували оперативні працівники і слідчий. Це знаходить відбиття у численних скаргах, заявах, клопотаннях самого обвинуваченого, його захисника та родичів, що подаються в прокуратуру, органи влади і нерідко проявляються у вигляді публікацій в засобах масової інформації. Таку позицію обвинувачений займає в результаті ретельного аналізу стану розслідування, наявності доказів у слідства та можливостей їх одержання, проведеного за участю кваліфікованого адвоката. Головна мета цього полягає в тому, щоб затягнути слідство наскільки можливо, виграти час для організації протидії з використанням різноманітних засобів і підвести слідство до кардинальної зміни юридичної формули обвинувачення в бік його пом’якшення або виключення кримінальної відповідальності взагалі. За своєю суттю ця позиція обвинуваченого є однією з ознак активної протидії розслідуванню. Тому при її наявності треба виходити з того, що зацікавлені в справі особи (наприклад, члени організованої злочинної групи, що залишилися на свободі) будуть робити все можливе, щоб загальмувати процес слідства. Виходячи з цього, повинні прийматися заходи, спрямовані на попередження і нейтралізацію можливих форм протидії. З врахуванням визначених особливостей даної слідчої ситуації під час розслідування вирішуються наступні тактичні завдання: - втягнення обвинуваченого в неформальне спілкування з метою встановлення мотивів вибору такої позиції, відповідної аргументації, його цілей тощо; - переконання обвинуваченого в невигідності для нього відмови від очевидного (і доказаного) вчинення злочинів, затягуванні слідства та іншої йому протидії; - встановлення нових (ще невідомих) епізодів розкрадання, інших злочинів та їх співучасників; - забезпечення збереження джерел доказів вчинення виявлених епізодів злочинної діяльності; - попередження можливої відмови потерпілих і свідків від раніше даних свідчень під впливом зацікавлених осіб; - використання засобів масової інформації для нейтралізації можливих намагань з боку зацікавлених осіб ввести громадськість в оману; - збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідну для тактики ведення слідства (перевірки висунутих версій), а також для винесення судом обгрунтованого і справедливого вироку; - пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності (із змінами і доповненнями). Визначені основні тактичні завдання розслідування в даній ситуації вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів. 1. Допит обвинуваченого. 2. Проведення ОРЗ, спрямованих на одержання інформації про особистість обвинуваченого, встановлення його злочинних та інших громадських зв’язків. 3. Проведення слідчих дій та ОРЗ, спрямованих на одержання інформації про нові (ще невідомі) епізоди розкрадання, інші злочини та їх співучасників; 4. Призначення експертиз відносно обставин, які можуть заперечуватися обвинуваченим (судово-бухгалтерської, експертизи комп’ютерної техніки та програмного забезпечення тощо). 5. Прийняття заходів по ізоляції від впливу ОЗГ потерпілих та свідків, чиї показання мають ключове значення в кримінальній справі. 6. Організація публікації інформаційних повідомлень у засобах масової інформації про стан розслідування за кримінальною справою, яка має велике суспільно-політичне значення. 7. Пред’явлення обвинувачення в повному обсязі виявлених і доказаних епізодів злочинної діяльності (в необхідних випадках із змінами і доповненнями) і повторний допит обвинуваченого. Особливістю названих слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів, що їх відрізняє від однойменних дій в інших ситуаціях, є те, що вони проводяться в атмосфері явно вираженої активної протидії розслідуванню. Це характерно для розслідування економічних злочинів, які було вчинено ОЗГ. Чисельний склад таких груп, до яких, як правило, входять підприємці, керівники і спеціалісти комерційних банків, працівники державних владних структур, а також наявність в їх розпорядженні великих коштів надають їм значних можливостей у створенні різноманітних перешкод слідству у справі притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних. Дана обставина накладає своєрідний відбиток як на планування і організацію розслідування в цілому, так і на тактику підготовки і проведення окремих слідчих дій. Підсумовуючи вищевикладене, треба відзначити, що особливості ситуацій, які складаються на наступному етапі розслідування, в значній мірі визначаються позицією обвинуваченого щодо пред’явленого обвинувачення. Позиція обвинуваченого певним чином висвітлює і наявність (достатність чи не достатність) доказів в кримінальній справі на даному етапі. Саме на цій основі, на наш погляд, повинна проводитися типізація слідчих ситуацій наступного етапу розслідування при розробці окремих методик, що дозволить сформувати чітку їх структуру. 3.4. Особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій. Часто найбанальніший злочин виявляється найбільш загадковим, тому що в обставинах його немає ніяких особливостей... . Дивні подробиці зовсім не ускладнюють розслідування – навпаки, полегшують його. А. Конан Дойл Особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій займають важливе місце в методиці розслідування злочинів окремого виду. Але науковцями-криміналістами по-різному вирішується питання про те, в якому структурному елементі методики повинні розглядатися ці питання. Аналіз підручників з криміналістики свідчить, що найчастіше особливості тактики проведення окремих слідчих дій не виділяються в окремий структурний елемент методики, а висвітлюються стосовно початкового і наступного етапів розслідування. В зв’язку з цим цілком справедливим є зауваження Р.С. Бєлкіна про те, що в більшості випадків йдеться не стільки про особливості тактики слідчих дій, скільки про загальні положення тактики і процесуальні процедури їх проведення. На наш погляд, такі структурні елементи методики розслідування як початковий і наступний етап розслідування повинні бути повністю присвяченими розгляду типових слідчих ситуацій, обумовлених ними тактичних завдань розслідування і необхідних для їх вирішення комплексів слідчих дій та ОРЗ (черговості проведення слідчих дій та їх поєднання з ОРЗ). Характеристика слідчих дій на початковому і наступному етапах доцільна тільки як характеристика їх комплексів – тактичних операцій. Саме на цьому повинна акцентуватися увага. Аналіз же особливостей підготовки і проведення окремих слідчих дій перевантажував би ці елементи методики розслідування, порушував її структурну чіткість. Тому цілком обгрунтованим є виділення в структурі кожної методики розслідування особливостей тактики проведення окремих слідчих дій як її самостійного структурного елементу. Такий підхід цілком успішно був використаний авторським колективом українських криміналістів, який підготував спеціальний підручник з методики розслідування окремих видів злочинів. В методиках розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва заслуговують окремого розгляду особливості підготовки і проведення наступних слідчих дій: допиту потерпілих і свідків; обшуку і виїмки; допиту підозрюваного (обвинуваченого); призначення експертиз. Допит потерпілих і свідків. Показання потерпілих і свідків займають важливе місце в матеріалах кримінальних справ даної категорії. Їх повнота та правдивість залежать від вирішення наступних тактичних завдань, що повинно враховуватися слідчим: - правильного визначення кола осіб, які володіють інформацією, що має значення для розслідування; - визначення можливої зацікавленості свідків в тих або інших результатах розслідування чи залежності від осіб, які зацікавлені в цьому; - нейтралізації факторів, які негативно впливають на поведінку під час допиту (відмова, ухилення від дачі показань, неправдиві показання); - врахування соціальних та психологічних особливостей допитуваного; - вжиття заходів, спрямованих на попередження подальшої відмови від даних правдивих показань. Потерпілий, як правило, є потенційно одним з найбільш активних учасників розслідування і досягнення успіху в значній мірі залежить від того, наскільки вдається використати цей потенціал. Поведінка (позиція) потерпілого під час розслідування може проявлятися як в позитивному, так і в негативному аспектах. Багато в чому це обумовлюється статусом потерпілого, який він має в підприємницькій діяльності. Залежно від цього статусу потерпілих можна розподілити на дві групи, особливості яких повинні враховуватися при визначенні напрямків розслідування, тактики проведення окремих слідчих дій. Першу групу складають звичайні громадяни – вкладники коштів (як правило, дрібні інвестори). Ця категорія потерпілих характерна для розкрадань, вчинених за схемою “Понці”. Безпосередньо вони не беруть активної участі в підприємницькій діяльності. Їх поведінка під час виявлення і розслідування злочину детермінована бажанням повернути втрачені гроші, або принаймні хоча б їх частину. Тому їх позиція спрямована, як правило, на надання всілякої допомоги слідству. Наприклад, під час розслідування розкрадань, вчинених в довірчих товариствах та страхових компаніях, потерпілі нерідко ще до порушення кримінальних справ створювали ініціативні групи (“комітети”), які починали проводити своє “розслідування”. Накопичені такими групами матеріали та свідчення мали велике значення для визначення напрямків розслідування, пошуку і використанню джерел інформації та доказуванню важливих обставин розкрадання коштів. Другу групу потерпілих складають власники (співвласники) підприємств. Ця категорія потерпілих, як правило, є одночасно і керівниками або іншими посадовими особами суб’єктів підприємницької діяльності. Тобто вони беруть безпосередню активну участь у забезпеченні ефективної роботи підприємства. Лінія поведінки таких осіб під час виявлення і розслідування розкрадань майна та інших пов’язаних з ними злочинів може формуватися під впливом двох факторів: а) бажання повернути втрачене майно; б) бажання уникнути виявлення правоохоронними органами фактів правопорушень з боку самого потерпілого. В окремих випадках підприємці-потерпілі навіть прагнуть зовсім уникнути втручання правоохоронних органів і намагаються повернути втрачене майно самостійно з використанням незаконних методів. У зв’язку з цим в Україні значне поширення отримали звернення підприємців до кримінальних структур для “вибивання” боргів, які зовні виглядали як вимагательство колективного майна (ст. 86-2 КК України). Враховуючи значне поширення спроб повернути борги з використанням насилля до Кримінального кодексу України в 1996 р. було внесено доповнення стосовно нового складу злочину “Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань” (ст. 198-2 КК). Безумовно, така суперечливість в мотивах потерпілого суттєво впливає на вибір ним лінії поведінки під час допиту. Тому одним з тактичних завдань цієї слідчої дії є, з одного боку, посилення прагнення потерпілого до відшкодування заподіяних злочином збитків і надання в цьому допомоги слідчому, а з другого – нейтралізація побоювань відносно виявлення його негативної поведінки, правопорушень в підприємницькій діяльності. Є тактичні особливості і в допиті свідків під час розслідування злочинів даної категорії. Перш за все вони визначаються ставленням свідка до підприємницької діяльності, їх залежністю від тих чи інших осіб. З цієї точки зору свідків можна розділити на кілька груп, врахування яких має тактичне значення. 1. Посадові особи суб’єктів підприємницької діяльності (керівники підприємств, головні бухгалтери та ін.). Поведінка цієї категорії свідків багато в чому схожа з поведінкою потерпілих-підприємців під час розслідування. Їх позиція на допиті також визначається під впливом двох суперечливих мотивів. Але у всіх випадках дана категорія свідків має схильність замовчувати певні факти, що пов’язані з неправомірною поведінкою самого свідка при здійсненні господарчої діяльності. 2. Службовці суб’єктів підприємницької діяльності (рядові працівники бухгалтерій, секретарі-референти, продавці, водії тощо). Їх поведінка під час розслідування злочину багато в чому визначається залежністю від роботодавця та його посадових осіб. Тому вони можуть знаходитися під впливом позиції, вказівок своїх керівників. Але важливо враховувати і можливість існування у таких осіб і своїх інтересів, які можуть не співпадати з інтересами посадових осіб. 3. Посадові особи банківських установ, що обслуговують підприємницькі структури (керівники, головні бухгалтери, начальники відділів тощо). Ця категорія свідків займає таку позицію на допиті, яка залежить від ролі банку в механізмі вчинення розкрадання та інших злочинів. Тому вона може коливатися від позиції надання повної інформації з питань, що цікавлять слідство, до позиції утаювання певних фактів, які компрометують банк та його керівників. 4. Службовці банківських установ (працівники бухгалтерії, економісти, оператори ЕОМ та ін.). Їх поведінка під час розслідування злочину, як і службовців підприємницьких структур багато в чому визначається залежністю від роботодавця та його посадових осіб. Тому вони звичайно також знаходяться під впливом позиції, вказівок своїх керівників. Але їх негативна позиція може бути викликана і прагненням приховати і свої дії, які тим чи іншим чином сприяли здійсненню злочину. 5. Посадові особи і службовці органів державної влади, де реєструвалося підприємство, видавався патент, ліцензія тощо. Поведінка цієї категорії свідків залежить від того, чи були порушені ними певні правила при виконанні ними своїх службових обов’язків. За цим може критися зацікавленість у невстановленні певних фактів, що обумовлює відповідну позицію на допиті. 6. Інші категорії свідків (члени сімей обвинувачених, їх знайомі, сусіди та ін.). Найчастіше показання цих свідків стосуються фактів перебування обвинуваченого в певному місці, способу життя, поведінки тощо. Найбільш впливовим фактором на їх позицію на допиті є стан їх взаємовідносин з обвинуваченим та особисті якості. Суттєвим фактором, що впливає на тактику підготовки і проведення допитів потерпілих і свідків є така тенденція, як відмова від раніше даних показань на кінцевому етапі розслідування або в судовому засіданні. Як показували узагальнення слідчої і судової практики, проведені у 1988-1989 рр. з цього питання, кожний четвертий свідок і кожний шостий потерпілий в судовому засіданні змінювали свої показання. Ця обставина обумовлює необхідність врахування слідчим такої негативної перспективи і прийняття відповідних заходів щодо її попередження. Найбільш ефективним засобом попередження подальшої відмови потерпілих і свідків від вже даних ними правдивих показань є ретельне проведення перших допитів з максимальною деталізацією показань і негайною їх перевіркою шляхом проведення інших слідчих дій. У зв’язку з цим виключно важливим є використання під час допитів як допоміжний засіб фіксації аудіо- і відеотехніки. Окрім цього, під час допитів свідки і потерпілі повинні усвідомлювати реальну можливість притягнення до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 178 КК) чи за пособництво розкраданню. З другого боку, вони повинні також відчувати і підтримку з боку правоохоронних органів в плані забезпечення їх безпеки відповідно до Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993 р. Виїмка і обшук. Виїмка і обшук є процесуальними засобами вилучення і збереження речових і письмових доказів. Враховуючи високу ймовірність протидії розслідуванню у вигляді переховування або знищення документів, речових доказів за кримінальними справами даної категорії, виїмка і обшук відносяться до невідкладних слідчих дій. Проведення виїмки в підприємницьких структурах і банківських установах має своєю метою вилучення: - документів, які визначають економічну структуру і організаційно-правовий статус підприємства та стан фінансового контролю (статут, заосновна угода, реєстр акціонерів, протоколи загальних зборів акціонерів, матеріали перевірок податковими, банківськими та інших контрольними органами); - документів, що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності (договори про укладання певних угод: купівлі-продажу, займу, про виконання певних робіт, надання послуг тощо, а також відповідні ліцензії, патенти); - банківських документів (нормативні документи, що регулюють діяльність банківських установ; функціональні обов’язки працівників банку; документація, що відбиває рух грошових коштів на рахунках комерційних структур тощо); - касових документів (журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, використання грошових чеків, прибуткові касові ордери тощо); - бухгалтерські документи (первинні облікові документи); - підроблені (фальсифіковані) документи (заосновні, банківські, бухгалтерські тощо), що були використані під час вчинення злочину. - магнітні носії інформації (диктофонні та відеозаписи нарад, зборів тощо), - засоби комп’ютерної техніки та програмне забезпечення, а також документи, що відбивають режим їх експлуатації (функціональні обов’язки працівників відділів комп’ютеризації; “роздруковок” комп’ютерних текстів; журналів та інших документів, в яких фіксується робота операторів ЕОМ та технічний стан комп’ютерної системи, збійні ситуації тощо). Враховуючи різноманітність документів, в яких знайшли відбиття ті чи інші обставини злочину, їх виїмку бажано проводити за участю відповідного спеціаліста в області бухгалтерського обліку, банківської справи чи комп’ютерної техніки. Слід звернути увагу на те, що в процесі виїмки вилучаються не всі наведені документи (їх може бути величезна кількість), а, як правило, тільки ті, що мають ключове значення для доказування обставин вчинення розкрадання та інших злочинів. Тобто виїмка має вибірковий характер і спрямована перш за все на забезпечення збереження найбільш важливих документів для проведення ревізій, експертних досліджень, використання їх під час допитів тощо. Інші документи, які не відповідають таким вимогам, але мають бути піддані вивченню чи перевірці, можуть опечатуватися в місцях їх звичайного зберігання і здаватися під охорону. Треба зазначити, що при розслідуванні розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва слідчі нерідко стикаються з веденням у комерційних структурах спрощеного бухгалтерського обліку або з відсутністю документів взагалі. Такі ситуації характерні для розслідування шахрайств, вчинених в довірчих товариствах та інших компаніях. Для проведення ревізій, бухгалтерських експертиз в цій категорії справ як вихідні дані про одержання товариством коштів можуть братися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства – на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства. Ці документи одержуються шляхом проведення виїмок у громадян та банківських установах. Проведення обшуку за місцем проживання і роботи підозрюваного за даною категорією кримінальних справ також має певні особливості. Ці особливості пов’язані перш за все з завданнями, які вирішуються шляхом цієї слідчої дії та об’єктами пошуку і вилучення. Зокрема, обшук спрямовується на вирішення наступних завдань. 1. Одержання речових і документальних доказів вчинення розкрадання грошових коштів певним способом (з використанням комп’ютерної техніки; укладенням фіктивної угоди; обманного залучення коштів вкладників, клієнтів; використання підроблених банківських документів; обманного одержання і присвоєння кредиту). Відповідно об’єктами пошуку і вилучення з врахуванням особливостей способу вчинення розкрадань та інших злочинів є: - комп’ютерна система та машинні носії інформації (компакт-диски, дискети, магнітні стрічки ЕОМ), графічні “роздруковки” комп’ютерного тексту тощо; - фінансові і бухгалтерські документи та їх фрагменти, бланки документів; - штампи та печатки, друкарські та копіювальні технічні засоби; - договори і контракти та їх проекти (фрагменти); - транспортні документи на перевезення вантажів; - автобусні, залізничні та авіаційні білети. 2. Одержання доказів наявності злочинних зв’язків з представниками інших комерційних структур (наявності організованої злочинної групи): - квитанції про сплату телефонних переговорів; - чорнові записи, зміст яких має значення для кримінальної справи (робочі зошити, календарі, записники тощо); - фотографії, аудіо- і відеозаписи, що вказують на факти знайомства з певними особами чи перебування в певному місці; - листи і телеграми. 3. Виявлення і вилучення цінностей, одержаних злочинним шляхом (готівки в національній та іноземній валюті, цінні папери, вироби з дорогоцінних металів та каменів тощо). У зв’язку з вирішенням проблеми забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна, обшук, як правило, поєднується з накладенням арешту на майно з складанням його опису. Суттєву складність під час проведення виїмки та обшуку має вилучення комп’ютерної техніки та машинних носіїв інформації, яка має значення для розслідування розкрадань майна та інших злочинів. По-перше, ці дії рекомендується виконувати у формі “обшуку-огляду”, під час якого необхідно детально фіксувати не тільки факт вилучення того чи іншого об’єкта, але і детально описувати і фотографувати його місцезнаходження у взаємозв’язку з іншими виявленими на місці обшуку предметами. По-друге, треба вживати заходів щодо збереження виявлених джерел доказів. Хоча для проведення цих дій рекомендується залучення відповідного спеціаліста, але і сам слідчий повинен володіти мінімумом знань для розуміння роботи комп’ютера та збереження електронної інформації. Так, треба передбачати можливі заходи, які могли бути вжиті злочинцем для знищення електронної інформації в критичних для нього ситуаціях. З цією метою в програмне забезпечення комп’ютера може бути закладена програма, яка періодично вимагає введення паролю і якщо протягом кількох секунд пароль не введено, то інформація в комп’ютері автоматично знищується. Крім цього, з такою ж метою злочинцями може використовуватися спеціальне обладнання для створення сильного магнітного поля, яке в певний момент може бути введено в дію для знищення комп’ютерної інформації. З врахуванням особливостей такого об’єкту вилучення, як комп’ютерна техніка та накопиченого слідчого досвіду, в тому числі зарубіжного, рекомендується наступний порядок дій на місці обшуку (виїмки): 1) відсторонити від комп’ютера осіб, що працюють за ним чи знаходяться біля нього, і не приймати від них допомоги в його огляді і вилученні; 2) зафіксувати місцезнаходження комп’ютера, його обладнання і не проводити будь-яких маніпуляцій з ними, якщо їх результат заздалегідь невідомий; 3) у разі наявності у приміщенні вибухових, їдких та токсичних речовин (матеріалів), вжити заходів щодо їх видалення з приміщення; 4) якщо комп’ютер включений – прийняти заходи, щоб ніхто не виключив електропостачання і зафіксувати, яка програма працює; 5) за допомогою спеціаліста виключити комп’ютер і відключити від нього периферійні пристрої, попередньо зафіксувавши порядок їх з’єднання; 6) упакувати окремо кожний пристрій і з’єднувальні кабелі для безпечного транспортування. В протоколі обшуку таким чином повинні знайти відображення наступні відомості: місцезнаходження комп’ютера та його стан (включений-виключений) з фіксацією інформації, виведеної на монітор; елементи комп’ютерної системи та порядок їх з’єднання а також описання кожного пристрою з вказівкою на розміри, найменування фірми-виробника та ідентифікаційного номеру. Треба мати на увазі, що такі джерела доказової інформації як ЕОМ та її пристрої і компоненти вимагають обережного транспортування і зберігання. Зокрема, їм протипоказані кидки, удари, а також зберігання в приміщеннях з високою температурою (вище кімнатної), підвищеною вологістю тощо. Ці зовнішні несприятливі фактори можуть призвести до втрати інформації та властивостей апаратури. Допит підозрюваного (обвинуваченого). Показання особи, що вчинила розкрадання або була його співучасником, потенційно є найбільш інформативними, бо ніхто інший не знає краще за неї як з’явився задум на злочин і як він був здійснений. Тому одержання правдивих і повних показань від підозрюваного чи обвинуваченого є важливим тактичним завданням на всіх етапах розслідування. Її успішне вирішення пов’язано з переконанням цієї особи в необхідності (і вигідності для неї) розкаяння у вчиненні злочину, дачі правдивих свідчень і добровільному відшкодуванні, заподіяних матеріальних збитків, що враховується судом при винесенні вироку. Для цього потрібне тактично грамотне використання зібраних за кримінальною справою доказів, знання психології та уміння застосовувати методи психологічного впливу. Розкрадання майна та інші пов’язані з ними злочини у сфері підприємництва вчиняються, як правило, організованими злочинними групами підприємців, працівників банків, спеціалістів та інших осіб, які виконують різні ролі. При затриманні кількох співучасників злочину виникає питання про найбільш ефективну послідовність їх допиту. Аналіз кримінальних справ даної категорії показує, що організатори розкрадань на першому і наступних допитах схильні заперечувати свою вину, давати неправдиві показання, наводячи різноманітні пояснення своїх неправомірних дій. Така схильність менш характерна для співучасників, які відіграли у розкраданні другорядну роль, були втягнуті у злочинну групу (наприклад, шляхом шантажу, обману) або знаходяться в неприязних відносинах з іншими членами ОЗГ. Тому в першу чергу доцільно допитувати саме таких співучасників розкрадань і на основі їх свідчень визначати черговість допиту інших підозрюваних, використовуючи вже встановлені факти. Для проведення успішного допиту необхідна, перш за все, ретельна підготовка, яка за даною категорією кримінальних справ, зокрема, полягає: 1) у вивченні законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність суб’єктів підприємництва та окремі його види (наприклад, Законів України “Про підприємства в Україні”, “ Про господарські товариства”, “Про страхування”, “ Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”, а також відповідних нормативних актів Президента України, Кабінету міністрів України, Національного банку України); 2) в ознайомленні з профілем діяльності підприємства, яке очолює або в якому працює підозрюваний, його організаційною структурою шляхом вивчення заосновних документів, статуту тощо; 3) в ознайомленні з функціональними обов'язками підозрюваного; 4) в складанні плану допиту з фіксацією питань до підозрюваного та доказів, нормативних актів, іншої інформації, що можуть бути використані. Під час опрацювання цих питань бажано звернутись за консультаціями до спеціалістів в тій чи іншій області підприємницької діяльності (страхуванні, банківській справі, застосуванні комп’ютерних технологій тощо), а іноді залучати відповідного фахівця до участі в допиті. Тактика проведення допиту визначається, насамперед, позицією підозрюваного. У зв’язку з цим в криміналістичній тактиці розрізняється ведення допиту в ситуаціях, які умовно розподіляються на безконфліктні і конфліктні. Характер названих ситуацій є достатньо зручним для систематизації тактичних прийомів допиту. Така класифікація є зручною і для розгляду особливостей допиту під час розслідування злочинів окремих видів. Безконфліктна ситуація має місце тоді, коли підозрюваний бажає говорити правду про вчинений злочин. Основними тактичними завданнями в цій ситуації є: - збереження установки допитуваного на дачу правдивих і повних показань; - встановлення і фіксування показань підозрюваного в повному обсязі його обізнаності про механізм вчинення розкрадання та інших злочинів; - створення сприятливих умов для активізації пам’яті підозрюваного; - деталізація показань настільки, щоб кожна обставина могла бути перевірена і підтверджена або спростована іншими доказами. Безконфліктна ситуація є сприятливою для ведення допиту але і в ній можливі труднощі, зокрема, забування підозрюваним окремих обставин вчинення розкрадання (дат зустрічей і укладання угод, складання документів, перерахування грошей тощо). Їх подолання можливе шляхом пред’явлення підозрюваному відповідних документів (договорів, платіжних доручень тощо). Конфліктна ситуація складається тоді, коли підозрюваний дає неправдиві показання в повному обсязі чи в якійсь їх частині. В теорії криміналістичної тактики прийнято вважати конфліктною і ситуацію, коли підозрюваний (обвинувачений) відмовляється давати показання, хоча це є його правом, закріпленим законом (ст., ст. 43, 43-1 КПК України). У зв’язку з цим треба зазначити, що визначення ситуації “конфліктною” є умовним і не означає обов’язкової конфліктності відносин учасників допиту з усіма їх характерними проявами. Це поняття використовується лише для констатації факту – людина не бажає говорити правду. Конфліктність тут означає необхідність для слідчого імітації і врахування міркувань (рефлексії) підозрюваного в прагненні уникнення відповідальності. І це є однією з закономірностей діяльності слідчого на шляху вирішення завдань кримінального судочинства. Окрім застосування загальних рекомендацій з тактики ведення допиту в конфліктній ситуації, при розслідуванні розкрадань та інших злочинів у сфері підприємництва важливо враховувати специфічні прояви протидії з боку підозрюваних. Узагальнення практики розслідування за кримінальними справами даної категорії свідчить, що типовою лінією поведінки підприємців в даній ситуації є заперечення вини у вчиненні розкрадання з посиланням на: а) форсмажорні обставини, які нібито перешкодили виконанню умов укладеної угоди; б) розкрадання, вчинене співробітником підприємства, який переховується від слідства; в) вчинення крадіжки (грабежу, розбою) матеріальних цінностей, грошей з приміщення підприємства незнайомими особами. Посилання на форсмажорні обставини. Така аргументація обвинуваченого часто обумовлена прагненням уникнути відповідальності за розкрадання коштів, одержаних в результаті укладення певної угоди з іншими підприємцями або громадянами-вкладниками. Виникненням форсмажорних обставин може пояснюватись неспроможність виконання умов угоди – здійснення певних дій з боку обвинуваченого підприємця (поставки товару, за який вже одержано гроші на умовах попередньої оплати), або виконання фінансових зобов’язань (повернення грошових вкладів і процентів за ними). Таким чином, обвинувачений може намагатися звести вчинений ним злочин до невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто перевести кримінальну справу в площину цивільно-правових відносин. При цьому обвинувачений відверто може розраховувати на необізнаність слідчого у законодавчому регулюванні ситуацій, пов’язаних з виникненням “форс-мажору”. Наприклад, президент СП «Енграм-Харків» Щ., обвинувачений у заволодінні шахрайським шляхом понад 400 тис. грн. громадян, винним себе не визнав і пояснив, що мало місце не розкрадання, а невиконання фінансових зобов’язань, викликане тимчасовим тяжким фінансовим станом підприємства. Тяжке фінансове становище СП «Енграм-Харків», на думку Щ., виникло з-за наступних обставин: 1) перекриттям вулиці у зв’язку з ремонтними роботами, на якій знаходились магазини СП, що суттєво зменшило кількість покупців і, відповідно, торговельний оборот магазинів; 2) збільшенням розміру державного мита на імпортні товари; 3) затриманням на митниці партії товару СП «Енграм-Харків» (продуктів харчування з Австрії); 4) необхідністю повернення вкладів та здійснення виплат дивідендів утримувачам облігацій, за якими наступив строк виконання зобов’язань. У зв’язку з виникненням подібних ситуацій під час допиту обвинуваченого, треба мати на увазі, що обставини, які визначаються як форсмажорні, повинні бути, по-перше, поза сферою контролю невиконуючої сторони (у наведеному прикладі п. 4 явно не відповідає цій вимозі). По-друге, це повинні бути такі обставини, які дійсно могли вплинути і вплинули на умови виконання зобов’язань (з цієї точки зору викликає сумнів п.1 в аргументації обвинуваченого у наведеному прикладі). По-третє, сторона, що знаходилася під впливом “форс-мажору”, повинна повідомити про це іншу сторону і вжити заходів щодо усунення цих обставин. При цьому "форс-мажор" автоматично подовжує термін виконання зобов'язань на весь період його дії та ліквідації наслідків (ст.13 додатку 1 Iнструкції НБУ N 7 “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”). Враховуючи ці положення, необхідно під час допиту підозрюваного детально встановити: - час появи форсмажорних обставин; - як конкретно вони вплинули на умови виконання угоди; - які заходи було вжито щодо їх усунення тощо. Якщо під час допиту слідчий не володіє даними для спростування посилань обвинуваченого, необхідно встановити факти існування форсмажорних обставин шляхом проведення відповідних слідчих дій. Встановлення цих обставин повинно матися на увазі, зокрема, під час підготовки і призначення ревізій, судово-бухгалтерських та фінансово-економічних експертиз. Посилання на розкрадання, вчинене співробітником підприємства, який переховується від слідства. Така позиція обвинуваченого є типовою під час розслідування розкрадань, вчинених організованою групою осіб, частина яких не була затримана і переховується від слідства. В такій ситуації можливі три версії, кожна з яких повинна ретельно перевірятися: 1) розкрадання майна вчинене в повному обсязі співробітником підприємства, що переховується від слідства; 2) розкрадання вчинене обвинуваченим спільно з співробітником; 3) вчинено два окремих розкрадання обвинуваченим і співробітником. Під час допиту обвинуваченого треба детально встановити його аргументацію і провести ретельну перевірку названих версій, результати якої повинні знайти відображення у відповідних матеріалах кримінальної справи. Одержані докази вчинення розкрадання іншими співробітниками, посадовими особами, що переховуються є основою для прийняття рішення про порушення кримінальних справ, їх об’єднання чи виділення в окреме провадження тощо. Ігнорування аргументації обвинуваченого призводить до неповноти слідства і є підставою для повернення кримінальної справи за рішенням суду на додаткове розслідування. Так, у кримінальній справі відносно генерального директора довірчого товариства «Левіта» (м. Київ) Т. не були перевірені його доводи про те, що співробітник товариства О. викрав кошти в сумі близько 1 млн доларів США, які здали вкладники. За ствердженням Т., саме це було причиною припинення виплати дивідендів вкладникам. Доводи обвинуваченого не було прийнято до уваги і не перевірено, що стало підставою для повернення цієї справи Київським міським судом на додаткове розслідування. Посилання на вчинення крадіжки (грабежу, розбою) матеріальних цінностей, грошей з приміщення підприємства незнайомими особами. Така позиція обвинуваченого теж нерідко зустрічається і її також можна вважати типовою для розслідування за кримінальними справами даної категорії. Аргумент обвинуваченого досить простий, оскільки кошти (матеріальні цінності) підприємства було викрадено, то воно і не змогло виконати свої зобов’язання. В такій ситуації можливі три версії, кожна з яких повинна ретельно перевірятися: 1) крадіжка дійсно мала місце і вплинула на фінансове становище підприємства; 2) крадіжка дійсно мала місце, але була незначною і не могла вплинути на фінансовий стан підприємства; 3) крадіжка була інсценована з метою маскування розкрадання, вчиненого посадовими особами підприємства; 4) крадіжки не було, заява обвинуваченого є надуманою з метою ухилення від відповідальності за розкрадання. Так, за кримінальною справою щодо обвинувачення директора товариства “Рант'є” Д. та інших, зокрема, у шахрайстві відносно громадян – вкладників (ч.2 ст. 143 КК України) на допиті обвинувачений вини своєї не визнав. При цьому він пояснив, що одержані від громадян гроші були забрані з сейфу товариства незнайомими йому молодими чоловіками, які одного разу прийшли до його кабінету і стали вимагати платню за зайняття підприємницькою діяльністю. Коли він відмовився, то йому стали погрожувати розправою з сім’єю, а потім взяли ключі від сейфу, забрали звідти гроші і зникли. Побоюючись розправи, він потім довгий час не з’являвся на підприємстві, а потім і зовсім поїхав з м. Харкова (Д. довгий час переховувався від вкладників, а потім і від органів слідства). Оскільки кошти вкладників були вкрадені, займатися підприємницькою діяльністю він не міг, тому і не виконав своїх зобов’язань. За такої ситуації розслідування повинно бути спрямоване на перевірку заяви обвинуваченого про вчинення злочину. Тому обвинувачений повинен бути детально допитаний: а) про обставини вчинення злочину (час, кількість злочинців, їх прикмети, порядок дій кожного з співучасників, сума забраних грошей тощо); б) хто з співробітників товариства був свідком злочину і хто з них знав (узнав) про це; в) які заходи вживалися у зв’язку з вчиненням злочину і ким; г) чи подавалася заява до правоохоронних органів тощо. Вже під час допиту при правильній тактиці його проведення неправдивість заяви обвинуваченого може бути встановлена. В подальшому показання обвинуваченого перевіряються шляхом проведення інших слідчих дій, що обов’язково повинно знайти відбиття в матеріалах кримінальної справи. Призначення експертиз. При розслідуванні розкрадань майна та інших економічних злочинів, вчинених в процесі підприємницької діяльності, слідчий постійно стикається з необхідністю встановлення обставин, які потребують застосування різноманітних спеціальних знань. Застосування спеціальних знань може мати непроцесуальну і процесуальну форми. З них найбільш досконалою і відпрацьованою є призначення експертизи. Перш за все, при розслідуванні вказаних злочинів виникає потреба в вирішенні питань, які відносяться до предмету судово-економічних експертиз. Як клас судово-економічні експертизи мають своїм предметом стан і результати економічної діяльності суб’єктів економічних відносин, а об’єктом їх дослідження є показники цієї діяльності. Як свідчить слідча практика, для даної категорії кримінальних справ характерне призначення, зокрема, судово-бухгалтерських і фінансово-економічних експертиз. Крім того, в залежності від способу вчинення розкрадання та його приховування, нерідко виникає потреба в призначенні криміналістичної експертизи документів, яка зараз у результаті застосування злочинцями новітніх знарядь і способів підробки документів має нові напрямки досліджень. Все частіше у зв’язку з використанням злочинцями комп’ютерної техніки для здійснення розкрадань грошових коштів виникає потреба призначення за кримінальними справами про розкрадання експертизи засобів електронно-обчислювальної техніки та програмного забезпечення, підготовка і проведення якої має специфічні особливості. Враховуючи ту обставину, що підготовка і призначення названих експертиз тісно пов’язані з іншими формами використанням спеціальних знань протягом розслідування за кримінальними справами вказаної категорії, ці питання разом з призначенням ревізій детально розглядаються в окремому розділі нашого дослідження. Розділ 4. Використання спеціальних знань під час розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва 4.1. Поняття спеціальних знань, форми та суб’єкти їх використання під час розслідування злочинів З метою сприяння слідству під час розслідування кримінальних справ узгодити питання щодо безплатного призначення судових експертиз, опрацювати порядок, умови та джерела відшкодування витрат на їх проведення. Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки Одним із напрямків підвищення ефективності виявлення і розслідування злочинів є використання спеціальних знань в діяльності правоохоронних органів. В криміналістиці останнього часу цьому напрямку досліджень, де існує ціла низка проблем, приділяється значна увага. За кримінальними справами про розкрадання майна у сфері підприємництва та іншими економічними злочинами органу дізнання, слідчому і суду досить часто буває необхідним встановлювати юридично значущі обставини та зв’язки, які недоступні безпосередньому сприйняттю людини без спеціальної підготовки. Найчастіше підготовка, вчинення і приховування злочинів вказаної категорії здійснюється на фоні легальної господарчої діяльності і являє собою переплетіння значної кількості управлінських, бухгалтерських, фінансових та інших операцій. Вичленити з цієї сукупності злочинні діяння досить важко. Оперативний працівник і слідчий без допомоги спеціалістів в тій чи іншій галузі знань нерідко опиняються в становищі, коли, образно кажучи, їм треба розкрити секрети фокусника, керуючись тільки враженнями глядачів. Чинний кримінально-процесуальний закон пов’язує використання спеціальних знань та навичок під час розслідування злочинів, перш за все, з призначенням експертизи (ст. 75 КПК) та участю спеціаліста при проведенні слідчих дій (ст. 128-1 КПК). При цьому треба зазначити, що в законі не визначається поняття спеціальних знань, не розкривається їх зміст. Повсякденна ж практика свідчить, що форми використання спеціальних знань під час досудового слідства значно ширші тих, що передбачені в законі. Але в процесуальній і криміналістичній теорії ці питання розроблені явно недостатньо і, відповідно, не створено належних умов для їх вирішення на практиці. В підручниках і навчальних посібниках з криміналістики, як правило, викладається лише одна форма використання спеціальних знань – судова експертиза і, рідше – участь спеціаліста в слідчих діях. Дослідженню інших форм залучення спеціальних знань та їх роль в розкритті і розслідуванні злочинів приділяється явно недостатньо уваги. Це породжує на практиці численні правові, організаційні та інші проблеми залучення спеціалістів на стадії досудового слідства, використання результатів їх роботи в доказуванні. І особливо гостро вони проявляються під час розслідування розкрадань майна та інших злочинів, що вчиняються з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Саме ця обставина і обумовила необхідність розгляду деяких загальних положень використання спеціальних знань в даній роботі. В кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі фахівці намагалися дати узагальнююче визначення поняття “спеціальні знання”, але все ж таки єдиного підходу не змогли виробити. Загальновизнане, що це такі знання, якими володіє обмежене коло осіб і надбані вони в результаті спеціальної освіти, досвіду практичної діяльності в певній сфері. Тобто спеціальні знання є результатом певної професійної підготовки і, як вважається, повинні відповідати сучасному рівню розвитку науки. На відміну від знань життєвих (буденних) спеціальні знання є науковими і, як справедливо відзначають М.Г.Щербаковський і О.О. Кравченко, складаються із знань теоретичних і практичних. Теоретичні знання – це систематичне описання певного об’єкта, що розкриває його внутрішню суттєвість, природу та закономірності існування і розвитку. Практичні знання (досвід) накопичуються в процесі практичної діяльності людини в певній галузі і представляють собою відомості про засоби тієї чи іншої діяльності, способи їх застосування, найбільш раціональну поведінку в певних ситуаціях. З практичними знаннями пов’язується поняття навичок, які спеціаліст, залучений до участі в слідчій дії, зобов'язаний використовувати для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів (ч. 2 ст. 128-1 КПК). Навички – це дії, які в результаті багатократного повторювання в процесі певної діяльності виконуються автоматично. Теоретичні і практичні знання взаємно інтегруються і їх виділення в “чистому” вигляді є досить умовним і має, перш за все, методичну мету. Як відомо, практика є критерієм істинності теорії, а теорія в багатьох випадках являє собою узагальнення практики. Розглядаючи суттєвість спеціальних знань та їх роль у розкритті і розслідуванні злочинів, не обминути питання про їх співвідношення з юридичними знаннями. Є цілком очевидним, що знання і навички, одержані оперативним працівником, слідчим, прокурором, суддею в результаті навчання в учбовому юридичному закладі та практичної діяльності за фахом повинні бути визнані спеціальними в загальному розумінні цього терміну. Ці знання використовуються в кримінальному процесі для встановлення і оцінки певних фактів, що породжують юридичні наслідки. Але саме ці знання закон не відносить до спеціальних. В кримінально-процесуальному законодавстві термін “спеціальні знання” використовується в противагу обов’язковим юридичним знанням, якими повинні володіти юристи-професіонали. В сучасній літературі викладено різні точки зору відносно приналежності юридичних знань (і в їх складі криміналістичних) до спеціальних. Окремі автори дають визначення поняття спеціальних знань, з якого витікає, що всі юридичні знання можуть вважатися спеціальними. Так, Ю.Г. Корухов вважає спеціальними знаннями їх сукупність у певній галузі сучасної науки, техніки або мистецтва, які застосовуються з метою доказування. За змістом такого визначення спеціальних знань одержання слідчим допомоги у вирішенні юридичних питань від більш досвідченого колеги або юриста-науковця виглядає як залучення спеціаліста. Але цілком очевидно, що в такому підході буде мати місце логічна заміна кримінально-процесуального змісту поняття спеціальних знань на загальновикористовуване. Адже сам факт допомоги слідчому у прийнятті правових рішень не має процесуального значення – за них він сам несе відповідальність. В противному випадку мова може йти про професійну нездатність такого слідчого. Інші автори вважають, що будь-які юридичні знання не повинні розглядатися в кримінально-процесуальному розумінні як спеціальні. Такий підхід виключає з числа спеціалістів, що залучаються до розслідування злочинів, юристів – співробітників експертних установ. Але це суперечить існуючій практиці. На наш погляд, більш точною є позиція тих криміналістів, які вважають, що до спеціальних не можна відносити юридичні знання з кримінально-правової оцінки діянь і вирішення питань процесуального характеру. Знання ж з області криміналістичної техніки повинні вважатися спеціальними, оскільки вони є результатом пристосування технічних та природничих наук до потреб слідчої практики. І хоча криміналістична підготовка є обов’язковим компонентом професії юриста, як свідчить повсякденна практика, спеціалізація у використанні криміналістичних засобів є нагальною необхідністю у справі підвищення ефективності розслідування злочинів. Природа криміналістичних знань і засобів, необхідність глибокої спеціалізації в їх застосуванні під час розслідування злочинів дає підстави віднести до складової частини спеціальних знань в процесуальному розумінні розроблені методики збирання і дослідження речових доказів, які грунтуються на досягненнях природничих і технічних наук, відповідних теоретичних положеннях. Треба зазначити, що спеціальні знання використовуються не тільки для одержання доказів, але і для одержання різноманітної орієнтуючої інформації, яка полегшує прийняття тактичних і процесуальних рішень за кримінальної справою. У зв’язку з цим слід мати на увазі, що це можливо в кількох різновидах діяльності правоохоронних органів: 1) в оперативно-розшуковій діяльності; 2) на стадії прийняття рішення про порушення кримінальної справи; 3) при проведенні досудового слідства; 4) в судовому розгляді кримінальної справи. В залежності від процесуальної урегульованості порядку застосування спеціальних знань в названих видах діяльності чи неврегульованості і, відповідно, відбиття результатів у процесуальних документах виділяються їх непроцесуальні і процесуальні форми. Непроцесуальні форми використання спеціальних знань мають місце тоді, коли вони застосовуються до порушення кримінальної справи або за порушеною кримінальною справою але результати цього не відбиваються у процесуальних документах. Аналіз слідчої практики, нормативних і літературних джерел з даної проблематики дає підстави для віднесення до непроцесуальних форм наступних прикладів використання спеціальних знань. 1. Залучення спеціаліста щодо застосування криміналістичної техніки і методів до участі в оперативно-розшукових заходах. Мається на увазі передбачене п.п. 9, 11 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та ст. 15 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” негласне одержання інформації із застосуванням фотографування, відео-, кіно- і аудіозапису, як засобів документування дій злочинців, результати яких, як правило, не мають значення доказів у кримінальній справі. Застосування технічних засобів документування дій злочинців можливе як до порушення кримінальної справи, так і після цього. Суб’єктом цієї форми використання спеціальних знань виступає фахівець у застосуванні названих технічних засобів, процесуальний статус якого законодавчо не визначається. Порядок залучення спеціаліста, його права та обов'язки, питання взаємодії з працівниками оперативних служб регулюється Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України (затверджене наказом МВС України № 682 від 30.08.1999 р.). 2. Відомчі ревізії і розслідування. Вони проводяться поза рамками кримінального процесу за ініціативою органів управління держави чи іншого власника майна для встановлення фактів, що мають певне юридичне значення. Наприклад, це можуть бути документальні ревізії, аудиторські перевірки, товарознавчі дослідження та інші, які проводяться спеціалістами окремого підприємства, організації, установи чи відомства. Більшість з них спрямована на здійснення контролю за використанням коштів, діяльністю посадових і матеріально-відповідальних осіб, встановлення причин негараздів або аварій. За результатами цих перевірок і розслідувань складаються документи, які використовуються, перш за все, зацікавленими юридичними особами і відомствами. Але вони можуть бути залучені і до кримінального судочинства та використані як підстави для порушення кримінальної справи під час виявлення ознак злочину. В цьому випадку “акти”, “висновки” та інші документи залучаються до кримінальної справи як витребувані документи згідно зі ст. 66 КПК України. Вони можуть розглядатися як джерела доказів в розумінні інших (непроцесуальних) документів (ст. 83 КПК). Суб’єктом даної форми використання спеціальних знань виступають фахівці (ревізори, бухгалтери, економісти, товарознавці та ін.), які працюють у конкретному відомстві, установі, організації чи на підприємстві, Але їх правовий статус кримінально-процесуальним законодавством не визначається. 3. Ревізії і перевірки, що проводяться за вимогою правоохоронних органів. Ініціатива в їх проведенні належить органу дізнання – до порушення кримінальної справи, або слідчому – після її порушення для встановлення юридично значущих фактів. Це характерно для діяльності щодо виявлення і розслідування різноманітних економічних злочинів. Метою таких ревізій і перевірок є цілеспрямоване виявлення за допомогою спеціалістів фактів, що вказують на ознаки злочину. Під час їх проведення за ініціативою органу дізнання метою є виявлення підстав для порушення кримінальної справи. Акти ревізій і перевірок розглядаються в матеріалах кримінальної справи як інші (непроцесуальні) документи, що є джерелами доказів. Суб’єктами такої форми використання спеціальних знань виступають фахівці – ревізори контрольно-ревізійної служби в України, статус яких кримінально-процесуальним законодавством також не визначається. Відповідно до ст. 2 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” головним її завданням є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності юридичними особами, які одержують кошти з державного бюджету. Суб’єктами цієї форми використання спеціальних знань можуть бути також фахівці ревізійної служби НБУ, яка здійснює контрольні функції відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 20.03.1991 р., Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. і Положення про ревізійну службу НБУ (затверджене наказом НБУ № 67 від 01.07.1993р.). 4. Перевірочні дослідження матеріальних об’єктів в стадії порушення кримінальної справи. У Настанові про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України поряд з експертними дослідженнями передбачається проведення досліджень за завданнями оперативно-розшукових підрозділів. Як показує слідча і оперативно-розшукова практика проводяться такі дослідження, найчастіше, в експертних установах за ініціативою органа дізнання для вирішення питання про порушення кримінальної справи, коли встановити юридично значущі обставини можливо тільки в результаті застосування спеціального дослідження: техніко-кримі–налістичного, медичного, товарознавчого, хімічного тощо. Наприклад, для встановлення наявності матеріальної підробки документів, грошових знаків або цінних паперів (ст.ст. 79, 194 КК), визначення ступеню тяжкості нанесених тілесних пошкоджень (ст. ст. 101-107 КК), визначення складу спиртних напоїв та способу їх виготовлення (ст. 149 КК), визначення приналежності речовин до отруйних, сильнодіючих, чи наркотичних (ст. ст. 229, 229-1 – 229-3 КК) тощо. Крім експертних установ, дані дослідження проводяться в спеціалізованих лабораторіях санепідемстанцій, аптекоуправлінь, інспекцій пробірного нагляду тощо. Результати досліджень відбиваються в документах, які називаються “довідкою” або “актом” і підписуються фахівцем, який проводив дослідження. Зважаючи на те, що такі дослідження не передбачені чинним кримінально-процесуальним законодавством, вони проводяться до порушення кримінальної справи з метою перевірки результатів оперативно-розшукових заходів і виявлення матеріальних ознак злочину, М.Г. Щербаковський і І.І. Золотухін пропонують іменувати їх “перевірочними дослідженнями”. Результати перевірочних досліджень не мають доказового значення і використовуються тільки як задокументована думка фахівця, тобто основа для обгрунтованого порушення кримінальної справи. З цього можна зробити висновок, що суб’єктом використання спеціальних знань у цьому випадку виступає фахівець, статус якого також не визначається кримінально-процесуальним законодавством. 5. Попереднє дослідження матеріальних слідів злочину на досудовому слідстві. Цей різновид непроцесуальної форми застосування спеціальних знань має місце під час проведення слідчих дій (найчастіше огляду місця події) або зразу після їх закінчення і має на меті оперативне забезпечення слідства орієнтуючою інформацією для встановлення обставин злочину, розшуку і затримання злочинця. Чинним кримінально-процесуальним законодавством ця діяльність не регламентується. Ця робота проводиться співробітниками експертно-криміналістичних установ і регулюється Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України. Оскільки попереднє дослідження процесуально не регламентується, а його висновки не мають доказового значення, то його проведення має певні обмеження. Зокрема, при такому дослідженні повинні бути прийняті заходи щодо забезпечення збереження об’єктів, що досліджуються. При цьому не повинні застосовуватися методи, які змінюють властивості речових доказів, що може вплинути на результати наступних експертних досліджень, які в подальшому є обов’язковими. Методичною основою попереднього дослідження є розроблені у відповідних галузях судової експертизи способи і експрес- методи вивчення об’єктів. 6. Дослідження, що проводяться при перевірці обліку кримінальної реєстрації. На цей вид досліджень як на форму використання спеціальних знань вперше звернули увагу М.Г.Щербаков–ський і О.О.Кравченко. На їх погляд, в них виникає потреба як в процесі проведення ОРЗ до порушення кримінальної справи, так і під час досудового слідства. Інформаційне забезпечення розкриття і розслідування злочинів покладається на інформаційні (бюро) і експертно-криміналістичні (відділи, управління, центри) підрозділи органів внутрішніх справ. За своєю суттю обліки кримінальної реєстрації являють собою основану на спеціальних знаннях систему накопичення, зберігання і використання криміналістично значущих об’єктів або інформації про них, призначену для розкриття і розслідування злочинів. В більшості випадків звернення до обліків потребує не тільки пошуково-перевірочних дій, але й проведення попередніх криміналістичних досліджень (трасологічних, балістичних, техніко-криміналістичних та ін.). Таким шляхом вирішуються завдання одержання довідкової інформації про об’єкт, що можливо вже потрапляв в орбіту кримінального судочинства, встановлення причетності до злочину конкретних осіб, скоєння однією і тією ж особою кількох злочинів тощо. Механізм використання цієї форми спеціальних знань полягає в поданні слідчим чи органом дізнання запиту в інформаційний або експертно-криміналістичний підрозділ про ту чи іншу інформацію з надсиланням відповідних матеріалів (дактилокарт і фотографій осіб, підроблених документів, слідів рук, взуття, знарядь зламу вилучених з місць подій тощо). Пошукові дії в інформаційних масивах вказаних підрозділів супроводжуються ідентифікаційними дослідженнями за методиками, які розроблені у відповідних родах криміналістичних експертиз. Результати цієї роботи відбиваються у довідці встановленої форми, яка надсилається ініціатору запиту. Довідка не є джерелом доказів, має орієнтуюче значення, а тому за результатами облікових перевірок і досліджень, як правило, призначаються відповідні експертизи. 7. Консультативна допомога фахівців. Подібне використання спеціальних знань можливе як до порушення кримінальної справи, так і після прийняття цього процесуального рішення. Основна відмінність консультації від попередніх досліджень полягає в тому, що для надання порад не потребується ніяких досліджень. Для цього використовується вже накопичений досвід фахівця з урахуванням особливостей конкретних обставин. Консультативна допомога надається в усній або письмовій формі. Письмова консультація може надаватися як фізичними, так і юридичними особами (експертними закладами, профільними науково-дослідними інститутами, вищими учбовими закладами та іншими установами і закладами) за письмовим поданням органу дізнання або слідчого. За своєю суттю консультація є думкою фахівця, яка має тільки орієнтуюче значення в кримінальній справі. Навіть якщо вона викладена письмово, то вона не може розглядатися як документ – джерело доказів, оскільки не утримує процесуальних гарантій достовірності викладених відомостей. Консультація може слугувати тільки підставою для прийняття тих чи інших тактичних або процесуальних рішень. Але відповідальність за це рішення повністю несе та посадова особа, що прийняла його. Підсумовуючи розгляд непроцесуальних форм використання спеціальних знань, можна відзначити, що їх суб’єктом завжди виступає фахівець, кримінально-процесуальний статус якого чинним законодавством не визначається. Процесуальні форми використання спеціальних знань відіграють більш значущу роль під час розслідування злочинів ніж непроцесуальні форми. Пояснюється це, перш за все, тим що факт застосування спеціальних знань у таких випадках відбивається у процесуальних документах (постановах, протоколах слідчих і судових дій, висновках експертів), порядок складання яких визначений у нормах кримінально-процесуального законодавства. Додержання встановлених правил складання процесуальних документів є засобом забезпечення достовірності відбитих в них фактів. Різниця між результатами непроцесуального і процесуального використання спеціальних знань витікає з того правила, що факти, встановлені при непроцесуальних діях повинні бути перевірені процесуальним шляхом. Це є одним з найважливіших постулатів доказування. Процесуальні форми використання спеціальних знань застосовуються як для самостійного вирішення певних завдань розслідування, так і для перевірки фактів, встановлених непроцесуальним шляхом. До них належать наступні випадки використання спеціальних знань. 1. Залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих дій (ст. 128-1 КПК). Суб’єктом застосування цієї форми спеціальних знань виступає процесуальна фігура “спеціаліст”. Спеціаліст – це особа, що володіє спеціальними знаннями, навиками і викликана для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні доказів під час проведення слідчої дії. Він звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при її проведенні. Спеціаліст вправі звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Процедура участі спеціаліста і одержані результати відбиваються в протоколі, що стосується огляду, виїмки, обшуку, допиту або іншої слідчої дії. Спеціалісти залучаються до участі в слідчих діях в наступних випадках: 1) відсутності у слідчого спеціальних знань і навичок, необхідних для кваліфікованої підготовки і проведення слідчої дії; 2) недостатнього оволодіння слідчим прийомами і засобами швидкого і якісного виконання певної роботи, що вимагає спеціальних знань і навичок; 3) необхідності з етичних чи тактичних міркувань доручити виконання певних дій саме спеціалістові; 4) одночасному застосуванні кількох засобів криміналістичної техніки; 5) необхідності виконати великий обсяг роботи, яка потребує спеціальних знань і навичок. В якості спеціаліста може бути залучена особа, яка, по-перше, володіє спеціальними знаннями, навичками; по-друге, не зацікавлена у кримінальній справі. Залучення спеціаліста – це право слідчого, а не обов’язок. Він сам вирішує це питання, керуючись своїми знаннями про обсяг і складність роботи під час проведення тієї чи іншої слідчої дії, а також про необхідність спеціальної допомоги. Але в окремих випадках закон передбачає обов’язкову участь спеціалістів конкретного профілю в проведенні слідчої дії: пред’явленні обвинувачення і допиту німих і глухих (ст. ст. 144, 169 КПК), допиту неповнолітнього свідка (ч.1 ст. 168 КПК), огляду і ексгумації трупа (ст. 192 КПК), судово-медичного освідування (ч.2 ст. 193 КПК). Як показує слідча практика, найчастіше до участі в проведенні слідчих дій залучається спеціаліст-криміналіст для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину, застосування для цього техніко-криміналістичних засобів. Але в кримінальних справах про розкрадання майна, зокрема, у сфері підприємництва слідчий найбільше потребує допомоги при проведенні слідчих дій від спеціалістів-бухгалтерів, іноді спеціалістів з комп’ютерної техніки. 2. Призначення судової експертизи (ст.ст. 75-76 КПК). Ця форма використання спеціальних знань за своїм значенням визнається основною, оскільки надає найбільших можливостей у застосуванні науково-технічних досягнень для вирішення завдань кримінального судочинства. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”, “судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду”. В сучасній теорії виділяються три типи завдань судової експертизи: 1) ідентифікаційні завдання (встановлення тотожності певного об’єкту); 2) діагностичні завдання (встановлення ознак і властивостей об’єкту, механізму події, її часу тощо); 3) профілактичні завдання (виявлення обставин, що сприяють вчиненню злочинів і розробка заходів щодо їх усунення). Призначення експертизи обумовлюється ситуацією, коли іншими засобами доказування не вдається достовірно встановити окремі обставини злочину, що розслідується. Відповідно до ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. З цього положення витікає, що призначення експертизи обов’язкове, якщо той чи інший факт не є очевидним, а може бути встановлений тільки в результаті дослідження спеціаліста. Визначити таку необхідність в кожній конкретній ситуації повинен орган дізнання, слідчий чи суд. Лише стосовно невеликої групи обставин, перелічених в ст. 76 КПК, призначення експертиз (судово-медичної, судово-психіатричної і судово-психологічної) законодавцем визначається імперативно обов’язковим. Судово-експертні дослідження відрізняються від інших форм застосування спеціальних знань, в тому числі від перевірочних і попередніх досліджень, характерною процесуальною процедурою і достовірністю одержаних результатів. Суб’єктом застосування спеціальних знань в даному випадку виступає особлива процесуальна фігура – експерт, обов’язки і права якого чітко визначені кримінально-процесуальним законодавством (ст. 77 КПК). Експерт на відміну від спеціаліста, який бере участь у проведенні слідчої дії під керівництвом слідчого, самостійно проводить дослідження і його результати оформлює у вигляді висновку, за який несе особисту відповідальність. Висновок експерта як процесуальний документ є джерелом доказів і повинен відповідати певним вимогам, сформульованим у законі (ст.ст. 65, 200 КПК). Для забезпечення глибокого і всебічного дослідження експерт має право ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для підготовки висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, які допитуються, запитання, що стосуються експертизи. Перераховані повноваження характеризують експерта як одного з суб’єктів збирання доказів, які стосуються експертизи. Однак він може лише порушувати клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження але не вправі самостійно збирати їх. Законодавством передбачається кримінальна відповідальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку (ст. 178 КК) та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ст. 179 КК), що є однією з гарантій правильності його висновку. Крім того, експерт несе адміністративну відповідальність (ст. ст. 185-3, 185-4 КпАП) у випадку злісного ухилення від явки в суд, органи дізнання і слідства. Поєднання широких повноважень експерта і юридичної відповідальності є його відмінною рисою як суб’єкта використання спеціальних знань. Відповідно до Закону України “Про судову експертизу” судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для підготовки висновку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності. Законом передбачена можливість проведення судових експертиз на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Атестація судових експертів, які працюють на підприємницьких засадах і громадян після відповідної підготовки проводиться в експертних закладах Міністерством юстиції або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх функцій. У Міністерстві юстиції ведеться спеціальний Реєстр атестованих судових експертів. Органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру. 3. Допит експерта (ст. 201 КПК). Ця дія є додатковою до експертизи процесуальною формою використання спеціальних знань. В слідчій практиці мають місце ситуації, коли при ознайомленні з висновком експерта орган дізнання, слідчій чи суд виявляє, що викладені в ньому положення потребують пояснень або доповнень. Для усунення виявлених недоліків чи прогалин немає потреби в проведенні додаткової експертизи, для цього достатньо роз’яснень, доповнень експерта, які фіксуються в протоколі його допиту. Пояснення експерта можуть стосуватися наступних положень висновку: обраної методики дослідження; використання в експертизі науково-технічних засобів та їх можливостей; критеріїв оцінки, яких дотримувався експерт при дослідженні; окремих термінів і формулювань, що були використані тощо. Доповнення висновку експерта, які встановлюються в процесі його допиту являють собою: положення, які хоча і не були викладені у висновку, але витікають з проведеного дослідження; визначення можливостей подальшого дослідження об’єктів експертизи для встановлення нових обставин при наявності додаткових матеріалів тощо. Протокол допиту експерта доповнює його висновок і виступає разом з ним джерелом доказів. Треба зазначити, що допит може проводитися не тільки відносно даного експертом висновку, але і повідомлення про неможливість вирішення поставлених питань. В останньому разі предмет допиту можуть становити обставини, що перешкоджають одержанню позитивного результату дослідження та умови його досягнення. Таким чином результати допиту експерта можуть слугувати підставою для призначення додаткової чи повторної експертизи того ж виду або зовсім іншої експертизи, а також для проведення слідчих дій для збору додаткових матеріалів для цього. 4. Допит фахівця як свідка. Ця процедура самостійної процесуальної дії чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачена, але під час розслідування за кримінальними справами виникають ситуації, коли з’являється потреба в одержанні пояснень і доповнень відносно документів, складених фахівцями при проведенні різного роду перевірок (непроцесуальній формі використання спеціальних знань). В таких випадках процесуальною формою доповнення документальних джерел доказів, здобутих за допомогою спеціальних знань фахівця, є його допит. Зокрема, допитуються ревізори, працівники бухгалтерій та інші спеціалісти, що брали участь у перевірках. Їх допит проводиться за правилами допиту свідків і аналогічний статус мають одержані показання. За своїм змістом допит фахівця споріднений допиту експерта. Його предмет складають пояснення і доповнення стосовно складеного фахівцем документу – акту ревізії, контрольних замірів виконаних робіт, обстежень тощо. Крім того, до предмету допиту можуть входити питання, що стосуються порядку ведення документообороту на підприємстві, особливостей технологічних операцій виготовлення продукції тощо. Допит фахівця таким чином є процесуально формою введення в процес доказування фактів, виявлених під час проведення різного роду непроцесуальних перевірок, які з певних причин не знайшли відбиття у відповідних документах. Непроцесуальні і процесуальні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів органічно пов’язані між собою і надають достатньо широкі можливості органам дізнання, слідчому і суду впровадження в доказування новітніх досягнень науки і техніки. Здійснюється це впровадження шляхом залучення суб’єктів – носіїв спеціальних знань. Є сенс об’єднати цих суб’єктів в понятті “фахівець”, під яким слід розуміти будь яку особу, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі і може бути залучена для участі в розкритті та розслідуванні злочину. Враховуючи різний правовий статус суб’єктів спеціальних знань в кримінальному судочинстві, їх можна класифікувати на кілька категорій. 1. Фахівець, процесуальний статус якого в кримінальному судочинстві законодавством не визначається (ревізори, бухгалтери, інспектори та інші, які проводили перевірки або дослідження і матеріали котрих слугували підставою для порушення кримінальної справи або надавали іншу непроцесуальну допомогу). 2. Фахівець, який виступає в кримінальному процесі як свідок виявлення на основі своїх спеціальних знань юридично значущих обставин (ревізори, бухгалтери, інспектори та інші, які були допитані як свідки). 3. Фахівець, який залучається до участі в проведенні слідчих дій для надання допомоги слідчому в порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством (“спеціаліст”). 4. Фахівець, який залучається до участі в кримінальній справі для дачі висновку з досліджуваних спеціальних питань (“експерт ”). З огляду на те, що чинним кримінально-процесуальним законодавством проводиться розподіл функцій суб’єкта розслідування (органа дізнання, слідчого, суду) і суб’єкта спеціальних знань, не можна погодитися з думкою, що суб’єктом використання спеціальних знань доцільно визнавати також слідчого, дізнавача, оперуповноваженого, прокурора, суддю. Звичайно працівники правоохоронних і правозастосовуючих органів в процесі своєї діяльності набувають різноманітних знань в таких галузях як судова бухгалтерія, банківська справа, судова медицина тощо, які відіграють надзвичайно важливу роль під час вирішення багатьох завдань розслідування. І, безумовно, є серед слідчих, оперативних працівників такі, хто подібно відомому герою А.Конан Дойла сумлінно і з великою зацікавленістю вивчають суміжні з криміналістикою галузі знань, розуміючи що вони мають велике значення в їх професійній майстерності. Але висновки суб’єкта розслідування (слідчого, дізнавача, оперуповноваженого, прокурора, судді), зроблені на підставі особистих спеціальних знань, за чинними законодавством не мають процесуального значення – для цього потрібен висновок фахівця як окремої процесуальної фігури. Саме ця формальна ознака, на нашу думку, не дає підстав ставити слідчого та інших в ряд суб’єктів – носіїв спеціальних знань. Підсумовуючи викладене, можна дати визначення спеціальних знань в кримінальному судочинстві як неправових науково-професійних знань і навичок, одержаних в результаті навчання і практичної діяльності в певній галузі, що використовуються для збирання і дослідження інформації під час розкриття і розслідування злочинів. Під час розслідування розкрадань майна у сфері підприємництва та інших економічних злочинів форми використання спеціальних знань мають певні особливості, які визначаються колом питань і, відповідно, фахом спеціалістів, що залучаються для їх вирішення. Найчастіше на практиці виникає потреба у залученні спеціальних знань у галузях бухгалтерського обліку, банківської справи, комп’ютерних технологій і криміналістичного дослідження документів. Їх розгляд доцільно починати з непроцесуальних форм, оскільки саме вони мають місце при надходженні первинного матеріалу про злочин до правоохоронних органів чи збиранні його ними і перевірки на стадії порушення кримінальної справи. 4.2. Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування розкрадань та пов’язаних з ними злочинів в сфері підприємництва. ...Він займається наукою цілком безсистемно і якось дивно, але накопичив безліч, здавалося б, непотрібних для справи знань, які немало здивували б професорів. А. Конан Дойл Кримінальні справи про розкрадання майна та інші економічні злочини належать до категорії найбільш складних у плані своєчасного і обгрунтованого порушення. Прийняттю цього рішення, як правило, передує тривале збирання і перевірка первинної інформації про злочин, яка обов’язково включає використання спеціальних знань і перш за все у непроцесуальних формах. Найбільш характерними з них є наступні. Використання як підстави для порушення кримінальної справи матеріалів відомчої ревізії або внутрішнього розслідування. Найбільш характерною така ситуація виникає у разі розкрадань майна, інших зловживань, скоєних посадовими або матеріально-відповідальними особами підприємств, організацій і закладів державної форми власності. Первинний матеріал з ознаками злочину надходить від керівництва суб’єкта господарювання чи органу державного управління, якому підконтрольний даний суб’єкт, або від підрозділу КРУ України. Але такі випадки, як показує слідча практика, можуть мати місце і стосовно комерційних структур. Наприклад, вони є типовими для порушення кримінальних справ за ознаками злочинів, вчинених посадовими особами і службовцями комерційних банків проти власності цих банків. Справа в тім, що, як вже відзначалося, діяльність комерційних банків як структур ринкової економіки в багатьох аспектах носить закритий характер, що пов’язано зі збереженням комерційної таємниці. Ця особливість характерна для банківських систем всіх країн з ринковою економікою. Тому різного роду майнові зловживання персоналу банку стають відомими правоохоронним органам тільки тоді, коли цього забажає керівництво цього банку. Тому можна вважати типовою ситуацією надходження до правоохоронних органів матеріалів ревізій, перевірок чи внутрішнього розслідування, проведеного ревізійними службами, службами безпеки чи просто фахівцями певної комерційної структури. Повнота цих матеріалів може бути різною, що, безумовно, має суттєве значення під час прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Перш за все треба мати на увазі, що висновки про майнові зловживання посадових осіб і службовців повинні спиратися на матеріали ревізії, що являють собою документально зафіксовану і обгрунтовану думку фахівця. При оцінці матеріалів ревізії слід керуватися вимогами до них, які сформульовані в Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні (див.: підрозділ 2.2). В ревізії, перевірці можуть брати участь не тільки ревізори-бухгалтери, але і фахівці в галузі фінансових операцій, комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. Їх висновки теж можуть знайти відбиття у відповідних документах ревізії чи перевірки. Тому вивчення і оцінка такого первинного матеріалу про злочин, як правило, потребує одержання консультацій у фахівців, які проводили дану ревізію чи перевірку. Консультація фахівця, крім роз’яснення окремих положень представлених матеріалів, має на меті і одержання додаткової орієнтуючої інформації про: 1) загальні правила ведення бухгалтерського обліку, банківських операцій, їх комп’ютерного забезпечення та вимоги відповідних відомчих нормативних актів; 2) порядок ведення бухгалтерського обліку та інших операцій в даній комерційній структурі; 3) функціональні обов’язки посадових осіб і службовців даної комерційної структури; 4) недоліки в організації діяльності підприємства, що сприяють розкраданням, вчиненню інших економічних злочинів; 5) документи, в яких знайшли відбиття ті чи інші операції з майном, але які з різних причин не були вилучені і додані до матеріалів ревізії. Одержані у такий спосіб відомості від фахівця, звичайно, не мають доказової сили. Однак вони допомагають слідчому не тільки оцінити первинний матеріал про злочин з точки зору його достатності для порушення кримінальної справи, але й прийняти обгрунтовані процесуальні і організаційні рішення щодо проведення слідчих дій. Консультаційна форма використання допомоги спеціаліста використовується і під час підготовки і проведення процесуальних дій слідчого. В окремих випадках, коли матеріали відомчої ревізії чи внутрішнього розслідування містять достатньо суттєві прогалини, що мають процесуальне значення, для їх усунення доцільно провести процесуальну дію – допит ревізора (фахівця іншого профілю). Як відзначалося, допит в цьому випадку є процесуальною формою введення в процес доказування фактів, виявлених під час різного роду непроцесуальних перевірок, які з певних причин не знайшли відбиття у відповідних документах. Використання під час проведення оперативно-розшукових заходів технічних засобів одержання і фіксації інформації про економічний злочин та інші обставини. Застосування цієї форми непроцесуального використання спеціальних знань можливе як до порушення кримінальної справи в процесі попередньої перевірки інформації про економічні злочини, так і в ході оперативного супроводження розслідування. Розкрадання майна та інші злочини в сфері підприємництва вчиняються, як правило, організованими злочинними групами, окремі члени яких досить часто самостійно не виконують об’єктивну сторону злочину. Вони виконують функції організаторів, підмовників або пособників, створюючи сприятливі умови для його вчинення. Нерідко вони займають значні посади і мають відповідні соціальні зв’язки. Тому притягненню до кримінальної відповідальності таких осіб, як правило, передує копітка оперативна робота з встановлення їх причетності до злочинів, наявності злочинних і корумпованих зв’язків. Крім того, типовою є ситуація, коли частина членів організованої злочинної групи встигає зникнути і певний час переховується від слідства та суду. Так, спецпідрозділами УБОЗ і СБУ у Дніпропетровській області була одержана оперативна інформація про існування у м. Дніпропетровську мережі фірм, що займались незаконною конвертацією безготівкових карбованців України у долари США за такою схемою: необхідні кошти перераховувались державними та комерційними структурами на розрахунковий рахунок однієї з таких фірм (на обгрунтування платежу посилались на фіктивні договори про купівлю товарів), після чого гроші через кореспондентські рахунки білоруського біржового банку і литовського КБ “Снорас” перераховувалися неіснуючому ТОВ “Дюмениль” (у Росію). Одержана таким чином еквівалентна сума у доларах США поверталась представникам державних і комерційних підприємств, за відрахуванням 20% “комісійних”, що залишались у володінні справжніх власників фіктивних фірм. Під час проведення ОРЗ із застосуванням технічних засобів зняття і фіксування інформації з каналів зв’язку було встановлено: всі 6 фіктивних фірм було зареєстровано за однією і тією ж юридичною адресою на загублені громадянами документи; у податковій адміністрації відповідні декларації ними не подавалися, хоча за даними про рух коштів по коррахунках їх обіг складав від 100 до 500 млрд крб. (у цінах 1995 р.); необхідні платіжні документи у банки та фірми – “партнери” надавались одними і тими ж особами з використанням підроблених документів. Ця інформація послужила достатньою підставою для арешту за санкцією прокурора коштів на суму більше 5 млрд крб., що знаходились на розрахункових рахунках фіктивних фірм, на підставі повноважень, наданих спецпідрозділам п. “Б” ч.4 ст. 12 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також опечатування приміщень та вилучення документів цих фірм. На підставі одержаної інформації було порушено кримінальну справу і після проведення невідкладних слідчих дій 3 керівника фіктивних підприємств були затримані в порядку ст. 115 КПК та заарештовані. Для успішного вирішення завдань встановлення всіх співучасників злочину, юридично значущих фактів, встановлення місця переховування обвинувачених та їх затримання проводяться ОРЗ відповідними службами правоохоронних органів. Для цього застосовується, зокрема, негласне прослуховування телефонних розмов, фотографування та відеозапис із залученням відповідних спеціалістів. Як відзначалося, такі можливості передбачені Законами України “Про оперативно-розшукову діяльність” та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. Безпосередні процедури проведення таких заходів регулюються відомчими нормативними актами. Результати застосування технічних засобів найчастіше мають орієнтуюче значення, але при певних умовах можуть бути використані і як докази. Призначення документальної ревізії є важливою непроцесуальною формою використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів даної категорії. Для встановлення обставин розкрадання, розміру заподіяної шкоди, вчинення інших економічних злочинів виключно важливе значення має проведення документальної ревізії діяльності комерційної структури. Як правило, ревізія повинна призначатися ще до порушення кримінальної справи як засіб попередньої перевірки певних фактів. В такому випадку матеріали ревізії, що містять ознаки розкрадання чи іншого злочину, є необхідною основою для порушення кримінальної справи. Але узагальнення практики розслідування розкрадань майна та інших, пов’язаних з ними, економічних злочинів свідчить про те, що значну частину часу слідчі змушені витрачати на підготовку і проведення документальних ревізій уже в ході розслідування. Ефективність ревізії як засобу встановлення обставин злочину залежить від своєчасності призначення, її забезпечення необхідними матеріалами в тому числі зібраними процесуальним шляхом, взаємодії слідчого і ревізора протягом проведення всієї операції. Правовою основою для призначення і проведення ревізії в ході розслідування за кримінальною справою є ст.ст. 66, 130 КПК України, Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за поданням правоохоронних органів. Ревізії на підприємствах незалежно від форм власності проводяться спеціалістами КРУ на підставі постанови слідчого. Під час проведення ревізій в комерційних банках залучаються також спеціалісти ревізійних відділів регіональних управлінь НБУ. Ревізійна діяльність НБУ регулюється Положенням про ревізійну службу Національного банку України. У випадках, коли розкрадання у банку вчиняється з використанням комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, залучаються інші відповідні спеціалісти НБУ. Треба зазначити, що Закон України “Про банки і банківську діяльність”, відомчі нормативні акти НБУ, що регулюють діяльність ревізійної служби, не передбачають порядок взаємодії цих підрозділів з правоохоронними органами під час виявлення ознак економічних злочинів та інших зловживань в банківській системі. Це є суттєвою прогалиною законодавства, яка для забезпечення ефективних контрольних функцій з боку НБУ та діяльності правоохоронних органів у цій сфері, підлягає невідкладному усуненню за зразком регулювання взаємодії правоохоронних органів з контрольно-ревізійною службою. Під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів, вчинених у сфері підприємництва документальна ревізія призначається, як правило, і на підприємствах, і в комерційних банках, що їх обслуговують. Враховуючи необхідність одночасності ревізій зразу на кількох об’єктах, а також тривалі строки їх проведення, питання про їх призначення, а також підготовку повинні вирішуватися слідчим на початковому етапі розслідування. У зв’язку з цим слід невідкладно провести виїмки всіх документів про фінансово-господарську діяльність фірм причетних до розкрадання, рух коштів на їх розрахункових рахунках в банках, а також аналогічні документи у тих підприємствах, організаціях та установах, які, зокрема, незаконно конвертували крадені безготівкові кошти в валюту. Безумовно, ці дії повинні спиратися на консультативну і практичну допомогу відповідних фахівців. Так, за їх допомогою слідчим (оперативним працівником) вирішуються питання про: - доцільність призначення ревізії на певний момент розслідування, визначення її виду; - дільниці фінансово-господарської діяльності та відповідальних за них посадових осіб, що підлягають перевірці; - умови для успішного проведення ревізії тощо. Одночасно з призначенням і проведеним документальних ревізій спеціалістами КРУ на підприємствах, з використанням статусу яких були вчинені розкрадання, необхідно проводити зустрічні звірки за документами відповідних банків, що обслуговували ці підприємства (із залученням ревізорів НБУ). Такі звірки необхідно проводити і за документами фірм-партнерів. Це необхідно з метою фіксації фактів невиконання умов фіктивних угод, якими обгрунтовувалось (для банків) перерахування коштів: відсутність нібито придбаних у фіктивних фірм товарів, невиконання і неможливість виконання послуг і т. д. Слід мати на увазі, що у таких випадках у діях керівників структур державної та колективної форм власності можлива наявність складів злочинів, передбачених ст. ст. 86-1, 148-2, 165, 172, 194 КК України. На вирішення ревізору ставиться наступне коло основних типових питань: - який заосновний фонд конкретного підприємства? - чи не суперечить діяльність даного підприємства предмету і цілям діяльності за його Уставом? - якими видами підприємницької діяльності займалося дане підприємство? - в яких банках маються розрахункові і валютні рахунки даного підприємства і який рух грошових коштів за ними ? - чи всі грошові кошти, одержані в результату підприємницької діяльності були оприбутковані? - яким чином були використані одержані кошти, де розміщені або витрачені? - чи існують інші джерела надходження грошових коштів на рахунки даного підприємства? - чи є достатні підстави для перерахунку коштів за межі України? - чи було повернення коштів або матеріальних цінностей на територію України і в якому обсязі? - чи є в діяльності даного підприємства порушення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність, про валютні операції тощо? - хто конкретно з посадових осіб підприємства в процесі його діяльності допустив порушення законодавства України ? - який є залишок коштів на розрахунковому рахунку даного підприємства? - який розмір шкоди заподіяно в результаті діяльності даного підприємства і хто причетний до цього? Крім наведених питань можуть бути поставлені також інші, які обумовлюються механізмом вчинення конкретного злочину і реальною слідчою ситуацією. Під час розслідування справ вказаної категорії нерідко виникають ускладнення з проведенням ревізій. Як вже відзначалося, в багатьох комерційних структурах, відносно яких були порушені кримінальні справи, бухгалтерський облік був спрощений або взагалі не вівся. Це обумовлювало необхідність відновлення бухгалтерського обліку коштів, матеріальних цінностей та проведення зустрічних перевірок, тривалого і ретельного проведення ревізій. Наприклад, спеціалісти КРУ нерідко відмовлялися від проведення ревізій фінансової діяльності довірчих товариств, посилаючись на відсутність прибуткових документів про одержання коштів у вкладників. В таких ситуаціях, як вихідні дані про одержання товариством коштів бралися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства – на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства. Аналогічний підхід може використовуватися і під час розслідування розкрадань, вчинених іншими способами. Під час проведення ревізій правоохоронні органи зобов'язані сприяти службовим особам КРУ у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення ревізорів на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії слідчий на прохання цих осіб повинен негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії. В обов’язок органу, що призначив ревізію входить забезпечення сприятливих умов проведення ревізії або перевірки, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжиття заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. 4.3. Участь спеціаліста в проведенні окремих слідчих дій ...Повинно бути прийнято за правило, яке повинно підлягати неухильному дотриманню... – щоб слідчому під час проведення обшуку сприяв спеціаліст-експерт... Р.А. Рейс Як показує вивчення слідчої практики, в кримінальних справах про розкрадання майна у сфері підприємництва слідчий найбільше потребує допомоги під час проведення слідчих дій від спеціалістів-бухгалтерів та спеціалістів з комп’ютерної техніки. Обумовлюється це тим, що джерелами доказів за даною категорією кримінальних справ переважно є документи, що відбивають певні господарські відносини, поведінку їх суб’єктів, а також показання осіб. З точки зору характеру і стосовності документальної інформації до доказування окремих обставин вчинення злочину, звичайного місця її знаходження (збереження), можна виділити кілька груп документів, що підлягають вилученню і дослідженню під час розслідування злочинів у сфері підприємницької діяльності (див. підрозділ 1.6). В ракурсі питання, що розглядається факторами, які обумовлюють використання спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку та комп’ютерної техніки, є специфічні носії інформації та пов’язані з ними можливі засоби протидії розслідуванню. Кримінально-процесуальним законодавством України документи розглядаються як один з видів доказів “... якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи” (ст. 83 КПК). Переважно документи виступають як носії офіційно зафіксованих відомостей про факти (свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут підприємства, акт ревізії, бухгалтерські документи, банківські документи та інші). Але ці ж документи стають речовими доказами, якщо вони були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій (ст.ст. 78, 83 КПК). Документами – речовими доказами, характерними саме для даної категорії кримінальних справ є, зокрема: а) підроблені повністю або частково паспорти та інші посвідчення особи, які використовуються злочинцями для заснування підприємства, укладання угод тощо; б) підроблені повністю або частково заосновні документи, ліцензії, фіктивні договори, документи бухгалтерського обліку, банківські платіжні документи та інші, які були використані злочинцями для вчинення розкрадання та його маскування; в) записи чорнового обліку, записки, листи та інші особисті записи, в яких знайшли відображення відомості про підготовку, вчинення і приховування злочину. Правильне визначення виду документу та його змісту має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить порядок їх процесуального оформлення і використання. В цьому питанні суттєву допомогу слідчому надає спеціаліст-бухгалтер, який залучається до участі в слідчих діях, пов’язаних з вивченням документів. Документи – письмові джерела доказів важливі тільки з точки зору інформації, яка в них викладена. Тому вони безпосередньо підшиваються до кримінальної справи або можуть бути замінені копіями, виписками. Документи як речові докази мають значення для встановлення юридично значущих фактів як за своїм змістом, так і за способом виготовлення. Відтак вони є безпосереднім об’єктом криміналістичного дослідження і тому не можуть бути замінені. Зберігаються вони в кримінальній справі в окремих пакетах з відповідними пояснювальними написами з додержанням правил поводження, які б виключали можливості внесення до них змін. Найчастіше в кримінальних справах використовуються документи, які виступають як письмове джерело доказів, тобто інформація в них викладена у вигляді рукописного або друкованого тексту. Але останнього часу все частіше в господарчих операціях (і не тільки в них) використовуються так звані “електронні” документи, тому вони теж фігурують у кримінальних справах про економічні злочини. Електронний документ може являти собою копію звичайного письмового документу (коли документ набирається і друкується за допомогою комп’ютерної техніки) але може мати і самостійне значення як, наприклад, електронна база даних, програмне забезпечення комп’ютерної системи банку чи підприємства. Вчинення розкрадань майна та інших економічних злочинів з використанням підроблених документів за допомогою комп’ютерної техніки або з втручанням (внесенням змін) в електронну базу даних, програмне забезпечення підприємства або банку робить необхідним дослідження цих документів під час розслідування. Вирішення цього завдання потребує використання спеціальних знань з комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, зокрема, шляхом залучення до участі в слідчих діях відповідного спеціаліста. В роботі з документами за участю спеціаліста під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва ведуча роль належить виїмці, обшуку та огляду. Ці слідчі дії взаємопов’язані між собою, оскільки виявлення і вилучення документів поєднується з їх оглядом на місці виїмки або обшуку (ч. 5 ст. 191 КПК). Дослідження документів нерозривно пов’язане і з допитами осіб, коли до предмету допиту входить встановлення специфічних обставин, що потребує спеціальних пояснень для їх розуміння і юридичної оцінки. Досить часто за даною категорією кримінальних справ допитуваним особам пред’являються різноманітні документи як докази. В таких випадках доцільно залучати до участі в допиті відповідного спеціаліста. Виїмка і обшук. Під час розслідування розкрадань майна у сфері підприємництва виїмка і обшук є слідчими діями, які спрямовані на вилучення, перш за все, документів з місць їх звичайного зберігання в комерційних структурах або відшукання і вилучення документів на робочих місцях чи за місцем проживання посадових осіб. Як правило, під час проведення цих слідчих дій вилучається велика кількість бухгалтерських документів. Часто потреба в цьому виникає зразу після надходження первинного матеріалу про злочин і порушення кримінальної справи. Пояснюється це тим, що в представлених матеріалах нерідко бувають відсутні документи бухгалтерського обліку, які мають велике доказове значення. Досить часто ці документи зберігаються головними бухгалтерами не за місцем роботи, а за місцем проживання. Відсутність тих чи інших документів встановлюється безпосередньо в процесі вивчення слідчим представлених первинних матеріалів або зразу після проведення за кримінальною справою перших організаційних та слідчих дій (консультації або допиту ревізора та інших свідків). Приймаючі рішення про виїмку додаткових документів, які не були представлені з первинним матеріалом (актом ревізії), слідчий не завжди може знати точний перелік таких документів. Нерідко матеріали кримінальної справи дають можливість тільки визначити окрему господарську операцію або групу операцій, документи про яку необхідні для встановлення обставин скоєння розкрадання чи іншого економічного злочину. Ці документи можуть бути різноманітні і досить складні. В таких ситуаціях слідчий з-за недостатньої компетенції в цих питаннях не завжди може розібратися в призначенні і взаємному зв’язку таких документів, оцінити їх доказове значення. Тому щоб, з одного боку, уникнути вилучення документів, що не стосуються кримінальної справи, а з другого – не залишити поза увагою важливі докази, доцільно залучити до виїмки спеціаліста-бухгалтера. Для цього можна запросити ревізора КРУ, штатного чи позаштатного працівника експертної установи. Участь такого спеціаліста у підготовці і проведенні виїмки документів вносить у цю роботу такі позитивні якості: а) надає процесу збирання бухгалтерських документів цілеспрямований характер; б) забезпечує своєчасне і достатньо повне виявлення і вилучення документів, що містять значущі для кримінальної справи відомості; в) дозволяє підготувати матеріали, необхідні для наступного проведення документальної ревізії або судово-бухгалтерської, фінансово-економічної, почеркознавчої та інших експертиз; г) попереджує можливість знищення документів або внесення в них змін з метою приховування слідів злочину. Під час проведення обшуку на робочих місцях посадових осіб комерційних структур слідчий може одержати від спеціаліста-бухгалтера відповіді на наступні питання: - вид виявленого документу; - до чиєї компетенції відноситься його складання; - де звичайне місце зберігання даного документу; - де можуть зберігатися інші примірники виявленого документу або інші пов’язані з ним документи тощо. Участь спеціаліста у проведенні виїмки або обшуку накладає відбиток і на підготовку цих слідчих дій. Так, для того, щоб спеціаліст міг надати ефективну допомогу, слідчому треба, перш за все, ознайомити його з інформацією про спосіб та інші обставини розкрадання, про підприємницькі структури причетні до цього, яку мету має виїмка документів або обшук, який період діяльності підприємства і які конкретні господарські операції цікавить слідство. У підготовку до виїмки може входити попереднє відвідування підприємства разом зі спеціалістом-бухгалтером з метою вивчення відомчих нормативних актів, документообороту. Такі заходи дозволяють спеціалісту зорієнтуватися в особливостях і стані бухгалтерського обліку на підприємстві та надати слідчому ефективну консультаційну допомогу ще до початку слідчих дій. Спеціаліст-бухгалтер допомагає визначити перелік документів, які необхідно вилучити, можливі місця їх знаходження. В процесі проведення виїмки та обшуку спеціаліст пояснює призначення і взаємозв’язок окремих документів, порядок заповнення їх реквізитів, значення окремих термінів, що використовуються бухгалтерськими працівниками. Все це дозволяє слідчому здійснити найбільш повне вилучення документів і грамотно скласти протокол відповідної слідчої дії. У процесі розслідування розкрадань, вчинених з використанням комп’ютерної техніки, вилученню підлягають різноманітні носії інформації, що потребує залучення відповідних спеціалістів. “Комп’ютерні” розкрадання найбільш характерні для банківської сфери діяльності. З впровадженням у 1994 р. в дію нової системи міжбанківських розрахунків за допомогою електронної пошти такі злочини були виявлені в багатьох регіонах України. Так, у червні 1994 р. управлінням по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області була припинена спроба викрадення 864 млн карбованців шляхом проникнення в банківську електронну систему платежів. Ведучий інженер –комп'ютерник регіонального управління Промінвестбанку м. Дніпропетровська Т. маючи доступ до електронної системи "Трезор" (охоронна система входження в комп'ютерну мережу банку), вступив у злочинну змову із заступником директора фірми "АКС" м. Дніпропетровська А. з метою скоєння розкрадань грошових коштів в особливо великих розмірах. Т. скопіював на свою дискету програму "Трезор" і за допомогою власного комп'ютера, встановленого у його квартирі, увійшов в локальну комп'ютерну мережу Промінвестбанку. Сформувавши фіктивний платіж розміром 864 млн карб., він "вклав" його у "поштову" скриньку комп'ютера Промінвестбанку для відправки на раніш обумовлений рахунок Дніпропетровської фірми "Вік-Сервіс" в обласному відділенні Укрексімбанку через електронну пошту облуправління НБУ. Після зарахування вказаної суми на розрахунковий рахунок "Вік-Сервіс" Т. та А. були затримані під час спроби розпорядитися викраденою сумою. Подібні факти мали місце і в Автономній Республіці Крим. Так, працівниками управління по боротьбі з організованою злочинністю в результаті перевірки оперативної інформації була викрита група розкрадачів, до якої входили інженер фінансової безпеки залізнично-автомобільного відділення АКБ "Україна" м. Сімферополя Г., та ніде не працюючі К., Ф. і Б. 24 січня 1994 р. Г. маючи доступ до комп'ютера, який входив у комп'ютерну мережу для здійснення електронних платежів, у змові з вищезазначеними громадянами сформувала фіктивний електронний платіж, по якому перерахувала 450452800 крб. на рахунок севастопольського товариства "Орбі", реквізити якого були надані Б. та К. В подальшому вказана сума була переведена Ф. для конвертації в севастопольський "Новікобанк", де він отримав по фіктивній заявці 10861 дол. США, які були привласнені і розділені між членами злочинної групи. З метою приховування розкрадання Г. “зітерла” з пам'яті комп'ютера фіктивну операцію, замінивши її на реально існуючу. В процесі розслідування таких злочинів, як правило, виникає потреба у вилученні цілої низки носіїв специфічної інформації під час проведення виїмок і обшуків на робочих місцях та за місцем проживання обвинувачених: - носії машинної інформації, що стосуються банківських операцій та програмного забезпечення (комп’ютер та периферійні пристрої, дискети, компакт-диски, магнітні стрічки ЕОМ тощо); - журнал робочого часу комп’ютерної системи (журнал ЕОМ); - журнал передачі змін операторами ЕОМ; - журнал збійних ситуацій комп’ютерної системи, де реєструються всі випадки збоїв; - всі “роздруковки” інформації оперативного запам’ятовуючого пристрою комп’ютера за певний період; - протоколи “вечірнього рішення” (документальне відбиття дій оператора ЕОМ в кінці операційного дня). Для проведення вказаних слідчих дій залучаються різноманітні спеціалісти в залежності від способу та інших особливостей механізму вчинення розкрадання: програмісти, системні аналітики, оператори ЕОМ, інженери по обслуговуванню комп’ютерної техніки та забезпеченню безпеки комп’ютерних систем. Їх роль полягає в наданні слідчому допомоги у вирішенні питань стосовно перелічених документів за своєю суттю аналогічних тим, які вирішує спеціаліст-бухгалтер. Під час проведення обшуку з метою виявлення і вилучення персонального комп’ютера на робочому місці або за місцем проживання обвинуваченого допомога спеціаліста слідчому полягає у забезпеченні правильного поводження з цим технічним засобом (див. підрозділ 3.4) і попередженні прояву можливої технічної протидії – уникненні спеціальних пасток, спрямованих на “стирання” інформації при несанкціонованому доступі. Таким чином, спеціаліст сприяє досягненню головної мети – вилученню технічного носія інформації і підготовці комп’ютерно-технічної експертизи. Огляд документів. Відповідно до ст.191 КПК огляд документів, як відзначалося, проводиться на місці їх виявлення. Але під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів з-за великої кількості документів, що вилучаються, та їх складності огляд (він займає, як правило, багато часу) доцільно проводити в окремому приміщенні підприємства, а якщо є побоювання їх знищення зацікавленими особами – в службовому приміщенні правоохоронного органу. Огляд документу є самостійною процесуальною дією, яка проводиться за встановленими правилами – в присутності не менше двох понятих і з складанням протоколу. Мета огляду полягає у виявленні слідів злочину, які знайшли відображення в документі. У зв’язку з цим треба ще раз звернути увагу на те, що вилучені під час виїмки чи обшуку документи поділяються на письмові джерела доказів і речові докази. Документи як письмові джерела доказів визнаються такими з-за того, що в них офіційно зафіксована інформація, яка має значення для кримінальної справи і сумнівів не викликає. Тому такі документи самі по собі є вже джерелом доказів і можуть бути безпосередньо підшиті до кримінальної справи або слугувати матеріалом для проведення ревізії чи судово – бухгалтерської експертизи (після їх закінчення вони або їх копії прикладаються до акту ревізії чи висновку експерта). Документи ж як речові докази мають значення в кримінальній справі не тільки за викладеним в них змістом, а і за способом та іншими обставинами виготовлення, придбання тощо. При цьому вказані обставини необхідно ще встановити і перевірити шляхом проведення відповідних процесуальних дій. Саме такі документи і є об’єктом огляду. Мета огляду полягає у виявленні ознак документу, які дають підстави для визнання його речовим доказом з наступним використанням як такого в кримінальному процесі. Зважаючи на це, оглядові піддаються не всі вилучені документи, а тільки ті з них, які мають ознаки речових доказів. Тому огляд документів необхідно відрізняти від так званого попереднього їх вивчення слідчим і спеціалістом, яке проводиться без понятих і без складання протоколу. Попереднє вивчення документів – це непроцесуальна дія, яка має спрямованість на підготовку наступних організаційних і слідчих дій (проведення огляду, призначення ревізії, судово-бухгалтерської, фінансово-економічної експертиз). За своїм змістом вивчення документів є аналітичною роботою, в якій надзвичайно велику роль грає спеціаліст – бухгалтер чи інший спеціаліст. Тому під час вилучення за кримінальною справою великої кількості бухгалтерських, банківських документів чи просто складних документів можна вважати обов’язковим правилом залучення відповідного спеціаліста для попереднього їх вивчення. Треба звернути увагу на те, що окремі криміналісти у зв’язку з розглядом питання про участь спеціаліста-бухгалтера в огляді документів дають перелік наступних способів їх аналізу: 1) загальна характеристика документів; 2) перевірка документів і записів в них за формою; 3) арифметична перевірка; 4) нормативна перевірка документів; 5) зіставлення змісту примірників одного і того ж документу, вилучених з різних підрозділів підприємства або різних організацій; 6) зіставлення між собою двох або кількох первинних документів, в яких одержала відбиття одна і таж господарча операція; 7) порівняння товарно-транспортних накладних, дорожніх листів з документами про рух тари; 8) зіставлення змісту документів про видачу грошових коштів і матеріальних цінностей з документами, на підставі яких були нараховані грошові суми і видані матеріальні цінності. У зв’язку з цим треба зауважити, що перераховані способи бухгалтерського аналізу документів використовуються не стільки під час огляду документів, скільки при попередньому їх вивченні з участю спеціаліста. У таких випадках мова може йти про використання методів і способів судово-бухгалтерської експертизи при попередньому дослідженні документів.. Адже застосування вказаних аналітичних способів займає багато часу, носить попередній характер і їх результати не відбиваються у протоколі огляду. Оглядові піддаються тільки окремі документи з виявленими під час попереднього вивчення ознаками інтелектуального чи матеріального підлогу. Роль спеціаліста-бухгалтера під час огляду документів-речових доказів полягає у наданні слідчому допомоги у визначенні ознак інтелектуального підлогу документу та у правильному їх відображенні у протоколі. Тобто спеціаліст у цьому випадку виконує функції консультанта. Матеріальний підлог документів слідчий звичайно виявляє самостійно або з допомогою співробітників експертно-криміналістичних підрозділів. Допит. За більшістю кримінальних справ і слідчих ситуацій, що складаються, допит повинен проводитися слідчим віч-на-віч з допитуваним. Присутність під час допиту третіх осіб, як правило, негативно впливає на можливість встановлення психологічного контакту з допитуваною особою. Але це загальне правило має виключення, зокрема, під час розслідування розкрадань майна, вчинених з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Практика розслідування злочинів даної категорії показує, що в багатьох випадках слідчий не в змозі самостійно, без допомоги спеціаліста детально розібратися в предметі допиту. Вивчення спеціальної літератури, відомчих нормативних актів, консультації зі спеціалістами не усувають негативної для слідчого можливості потрапити у скрутне становище під час допиту, оскільки відповіді допитуваної особи іноді виявляються все-таки неочікуваними. В таких випадках доводиться переривати допит, знову консультуватися зі спеціалістом, що значно затягує слідство. Типовими є ситуації, коли обвинувачені на допиті для свого виправдання посилаються на різноманітні відомчі нормативні акти, які вже втратили чинність або були змінені. Під час розслідування розкрадань з використанням комп’ютерної техніки, нерідко на допиті треба встановлювати схеми проходження фіктивних електронних платежів. При цьому обвинувачені умисно використовують спеціальну і жаргонну термінологію, незрозумілу слідчому. Такі обставини обумовлюють суттєві особливості розслідування цих злочинів. Все це вказує на необхідність безпосередньої участі спеціаліста в проведенні допиту в подібних випадках. Профіль спеціаліста залежить від механізму вчинення розкрадання та особливостей обставин, що підлягають встановленню під час допиту. Як і під час проведення виїмки та обшуку для участі в допиті можуть бути залучені як спеціалісти ревізори КРУ, штатні чи позаштатні експерти бюро судово-бухгалтерських експертиз, спеціалісти ревізійних служб та відділів комп’ютеризації регіональних управлінь НБУ. Як уже вказувалося, з-за неналежного правового регулювання слідчі мають певні труднощі в залученні спеціалістів НБУ для надання допомоги під час розслідування економічних злочинів, зокрема спеціалістів в області комп’ютерної техніки. Ця проблема хоча б частково може бути вирішена шляхом залучення як спеціалістів співробітників відповідних кафедр вищих учбових закладів, в тому числі системи МВС України. Тактика допиту за участю спеціаліста, певна річ, відрізняється від звичайної тактики допиту. В.В. Циркаль, наприклад, рекомендує такий порядок використання спеціаліста, коли він вислуховує вільну розповідь допитуваного щодо спеціальних питань, роблячи нотатки і не втручаючись в процес допиту, якщо навіть особа дає явно неправильну інформацію. Після закінчення вільної розповіді спеціаліст з дозволу слідчого ставить запитання. Під час ведення допиту у формі запитань і відповідей спеціаліст найчастіше включається в допит тільки після того, як слідчий встановив визначені ним обставини. Звичайно запитання спеціаліста стосуються деталей, за якими допитуваний повідомив неправильні дані. Така тактична схема допиту за участю спеціаліста виглядає занадто жорсткою і звужує роль останнього. Уявляється, що праві ті автори, які вважають, що можливості використання спеціаліста під час допиту значно ширші. Спеціаліст може під час допиту коментувати показання допитуваного, звертаючи увагу слідчого на протиріччя в них чи їх відверту неправдивість, сприяючи таким чином викриттю злочинця. Зокрема, доцільно доручати спеціалісту на допиті встановлення в присутності слідчого складних спеціальних питань. Це актуально з врахуванням того, що під час допиту досить часто допитуваному пред’являються різноманітні документи з пропозицією дати показання про їх призначення, порядок оформлення і використання. Пред’явлення документів, яке супроводжується коментуванням їх змісту спеціалістом, допомагає слідчому сприяти добросовісному допитуваному у відновленні в пам’яті забутих деталей, а недобросовісного – викрити в неправдивості. Можлива ситуація, коли спеціалісту доручається під контролем слідчого провести певну частину допиту за заздалегідь складеним планом. Зрозуміло, що така лінія поведінки слідчого і спеціаліста повинна бути детально проаналізована на стадії підготовки допиту. Суттєву допомогу надає спеціаліст слідчому і під час складання протоколу допиту та інших допоміжних засобів фіксації показань. Зокрема, в протоколі допиту доцільно детально фіксувати значення термінів, що були використані допитуваним в своїх свідченнях. У разі описання допитуваним документообороту, руху грошових коштів, комп’ютерної мережі та порядку проходження інформації бажано складання ним рукописних схем, які необхідно долучати до протоколу як додаток. Звичайно присутність при цьому спеціаліста має велике значення. Таким чином, участь спеціаліста у слідчих діях робить їх більш цілеспрямованими, повними і, відповідно, більш ефективними у справі збирання, оцінки і використанні доказів. В багатьох випадках залучення спеціаліста до проведення слідчих дій має своєю метою збирання і підготовку матеріалів для майбутньої експертизи. 4.4. Підготовка і призначення окремих видів експертиз Це – вічна боротьба винахідливості і спритності підроблювача зі знаннями та розумом експерта. Є.Ф. Буринський Експертизи є найбільш досконалою і відпрацьованою формою використання спеціальних знань під час розслідування злочинів. Найчастіше під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва виникає потреба у призначенні криміналістичної експертизи документів, комп'ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз. Призначення криміналістичної експертизи документів. В криміналістичній літературі відзначається як загальна тенденція в механізмі вчинення економічних злочинів використання підроблених документів. У зв’язку з цим за даною категорією кримінальних справ призначаються почеркознавчі, авторознавчі та техніко-криміналістичні (технічні) експертизи документів. Перш за все, особливостей підготовки і призначення набула останнього часу технічна експертиза документів (вона поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів). Особливості цієї експертизи обумовлені новітніми факторами, які найбільш рельєфно проявляються у господарчих відносинах. Такими факторами є, по-перше, широке використання в підприємницькій діяльності документів, виготовлених за допомогою комп’ютерної і копіювально-розмножувальної техніки; по-друге, використання кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм. Ці фактори викликають певні трансформації в механізмі вчинення економічних злочинів. Зокрема, при підробці документів на зміну поліграфічним способам друкування (плоскому друкуванні, фотоцинкографії, ручного набору друкарського шрифту при виготовленні кліше печаток тощо), які зустрічаються все рідше, поширюється використання новітнього електронного і електрофотографічного обладнання. Під час підготовки і призначення технічної експертизи документів, виготовлених на друкувальних пристроях (принтерах) персональних комп’ютерів (ПК), копіювально-розмножувальних апаратах, треба виходити з наступних положень. 1. При складанні документів на ПК в друкуванні знаків “беруть участь” і залишають сліди друку вальний картридж принтера (матричний, цівковий, лазерний) і програмне забезпечення (шрифти), закладене в ПК і принтер. Крім того, на документі залишаються сліди від паперопровідного пристрою принтера. Це обумовлює необхідність призначення, як правило, комплексної експертизи. Для її проведення залучаються експерт-криміналіст з технічного дослідження документів і експерт з комп’ютерної техніки і програмного забезпечення. Останній досліджує програмне забезпечення ПК і принтера, яке зберігається на магнітних носіях, і відтворює відповідні шрифти за допомогою принтера як зразків для криміналістичного дослідження. 2. При виготовлені копії документу копіювально-розмножувальні апарати новітніх моделей за допомогою цифрових інтерфейсів здатні не тільки копіювати, але і сканувати зображення та друкувати їх як лазерні принтери. Відмінність копій, одержаних з одного оригіналу на апаратах різних фірм і моделей, виявляється в кольоровій гаммі, відтінках, чіткості, яскравості, наявності чи відсутності растра і кодових позначень. Ці ознаки у сукупності характеризують групу моделей чи певну модель копіювального апарата, що дає змогу вирішувати діагностичні і класифікаційні завдання. 3. Сучасний рівень криміналістичних досліджень названих документів дозволяє: а) встановити факт виготовлення документу з використанням комп’ютерної техніки чи одержання копії за допомогою копіювально-розмножувальної техніки; б) вирішувати діагностичні, а в окремих випадках і ідентифікаційні завдання за документами, виготовленими за допомогою цівкових, лазерних принтерів та копіювально-розмножувальної техніки; в) ідентифікувати матричні принтери за виготовленими з їх допомогою документами. У разі призначення технічної експертизи документа, виготовленого з використанням комп’ютерної чи копіювально-розмножувальної техніки треба мати на увазі, що при наданні експертові тільки документів, можуть бути вирішені наступні проблеми: 1) спосіб виготовлення документа (діагностичне завдання); 2) вид та модель технічного засобу, за допомогою якого було виготовлено документ (діагностичне завдання); 3) факт виготовлення кількох документів за допомогою одного і того ж конкретного технічного засобу (ідентифікаційне завдання). При наданні експертові документів і технічного обладнання, що перевіряється, вирішується проблема з ідентифікації цього обладнання. Під час призначення технічної експертизи документів, де об’єктом дослідження є відбитки кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм, треба виходити з наступних положень. 1. Нормативними актами, які регулюють порядок замовлення і виготовлення печаток і штампів, встановлюється тільки розмір їх рамок, але не регламентується конфігурація шрифту і його розміри, які добираються довільно або з урахуванням вимог замовника. 2. З середини 90-х рр. найбільш поширеною технологією виготовлення кліше печаток і штампів на спеціалізованих підприємствах України є фотополімерна технологія, яка базується на використанні фоточутливих полімерних матеріалів (застосовується за ліцензією шведської фірми “Графіка-М”). Фотополімерний спосіб забезпечує відтворення найдрібніших деталей з усіх видів друкованих форм і дозволяє швидко і якісно відтворювати найбільш складні зображення (герби, емблеми тощо). 3. У відбитках кліше печаток і штампів, виготовлених фотополімерним способом, ідентифікаційні ознаки (загальні і окремі) є нестійкими і залежать від різноманітних умов: сили натискання, температури, структури і якості паперу. Це суттєво ускладнює вирішення питання про нанесення відбитка на документі конкретною печаткою, штампом (ідентифікацію кліше). 4. У разі призначення експертизи для вирішення ідентифікаційних завдань в розпорядження експерта треба надавати велику кількість порівняльного матеріалу (експериментальних і вільних зразків за різні періоди, в тому числі і зіставимих з періодом виготовлення документу), а також кліше печатки чи штампу, що перевіряється. Як правило, на стадії підготовки технічної експертизи документів, де об’єктом дослідження є відбитки кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм, потребується консультація спеціаліста (експерта). Призначення комп'ютерно-технічної експертизи. Дослідження об’єктів, вилучених під час слідчих дій, відіграє виключно важливу роль в доказуванні обставин вчинення розкрадання з допомогою комп’ютерної техніки. Експертизи машинних носіїв інформації в залежності від завдань, що вирішуються, поділяються на два різновиди: 1) технічну експертизу комп’ютерів, їх вузлів та пристроїв (встановлення призначення і характеристик комп'ютерної техніки, її технічного стану; можливостей використання для досягнення певною мети тощо); 2) експертизу даних та програмного забезпечення (виявлення інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, та визначення її цільового призначення; відновлення “зітертої” інформації; розшифровка закодованих файлів; встановлення характеру змін, внесених в програми і т. ін.). Експертом може бути вирішений наступний орієнтовний перелік питань: - які технічні несправності має даний комп'ютер або його окремі блоки та пристрої і як ці несправності впливають на роботу комп'ютера (блока, пристрою)? - чи міститься на даному носії якась інформація, і якщо так, то яке її цільове призначення? - чи є на носії інформація, що була знищена, і чи можна її відновити? - чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати функції, передбачені технічним завданням на його розробку? - чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного програмного продукту ? - чи відповідає стиль програмування досліджуваного програмного продукту стилю програмування певної особи? - чи відповідають прийоми і засоби програмування, що використовувалися при створенні досліджуваного програмного продукту, прийомам і засобам, які властиві даному програмісту? - яка вартість програмного забезпечення (на час його придбання, вилучення, проведення експертизи)? - яка вартість окремих модулів, що входять до складу програмного продукту? - яка вартість комп'ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи)? При підготовці і призначенні комп'ютерно-технічної експертизи треба виходити з наступних положень. 1. Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, експертові необхідно надавати сам комп'ютерний носій, а також комп'ютерний комплекс, до складу якого входить досліджуваний носій. В деяких випадках можна обмежитися наданням тільки комп'ютерного носія. Про можливість проведення такого дослідження слід заздалегідь проконсультуватись з експертом (спеціалістом). 2. Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надається носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна (дистрибутивна) копія програмного продукту. У разі відсутності дистрибутивної копії програмного продукту не слід відмовлятися від призначення експертизи, оскільки в окремих випадках її можна провести за наявності копії програмного продукту. 3. Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп'ютерної техніки експертові надається сама комп'ютерна техніка, а також технічна документація до неї. Вилучення блоків комп'ютерної техніки слід доручати експертові (спеціалістові). 4. Для встановлення авторства досліджуваного програмного продукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів, бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти, бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, щодо якої перевіряється версія: чи вона є автором досліджуваного продукту. 5. Щоб визначити, які саме об'єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки. Призначення судово-бухгалтерської експертизи. Розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємницької діяльності неможливе без аналізу фінансово-господарчої діяльності конкретної підприємницької структури, а іноді кількох підприємств і комерційних банків. Інструментом такого аналізу є документальна ревізія, але вона використовується за кримінальними справами даної категорії лише як засіб виявлення ознак злочину і тому її матеріали мають обмежене доказове значення. Крім того, як показує вивчення матеріалів ревізій у зазначених кримінальних справах, в них, зокрема, містяться наступні типові недоліки: - ревізори не вказують методи, способи і прийоми, якими вони користувалися під час перевірки і вивели її результати; - не дають цифрової аргументації даних бухгалтерського обліку; - підбирають матеріали не в повному обсязі з фактів зловживань, а тільки окремі документи, відриваючи їх від даних бухгалтерських реєстрів; - наводять дані про зловживання, які не мають документованого відображення; - наводять дані, які не мають відношення до виявлених фактів зловживань; - не проводять інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, коли це необхідно для встановлення фактів нестачі та лишків, приховування прибутків від оподаткування. У зв’язку з названими недоліками актів документальних ревізій часто виникає потреба у призначенні повторних ревізій. Виходячи з факту поширеності низької якості проведення ревізій і перевірок контролюючими органами, слід визнати обов’язковим призначення судово-бухгалтерської експертизи для кримінальних справ визначеної категорії. Підстави для її призначення, як справедливо звертає увагу М.І. Камлик, виникають у таких випадках: 1) якщо результати (висновки) ревізії суперечать іншим матеріалам кримінальної справи і усунення цих протиріч потребує висновку експерта; 2) у разі протиріч у висновках первинної і повторної документальної ревізії; 3) у разі обґрунтованого клопотання обвинуваченого про призначення судово-бухгалтерської експертизи; 4) у випадках застосування ревізором сумнівних методів визначення заподіяної матеріальної шкоди; 5) коли експерт іншої спеціальності не може зробити обґрунтований висновок без додаткового дослідження матеріалів справи експертом-бухгалтером. Призначенню судово-бухгалтерської експертизи передує копітка слідча робота, яка включає в себе ретельне вивчення матеріалів документальної ревізії, виїмку і вивчення додаткових документів, допити посадових і матеріально відповідальних осіб щодо фінансово-господарських операцій та інші відповідні слідчі дії. Передчасне призначення експертизи тягне за собою запити експертами додаткових матеріалів для належного проведення дослідження, що значно подовжує строки її проведення. Тому підготовку експертизи доцільно проводити за участю відповідного спеціаліста. Але під час розслідування економічних злочинів, зокрема, ухилень від сплати податків цей недолік є типовим. Предметом судово-бухгалтерської експертизи є дослідження бухгалтерських операцій з обліку товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, що знайшли відображення в документах бухгалтерського обліку, контролю та звітності. Головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення: 1) документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру завданої матеріальної шкоди; 2) правильності документального оформлення операцій щодо приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; 3) відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності; 4) кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю; 5) документальної обгрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; 6) правильності визначення оподаткованого прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та нарахування розмірів податків; 7) недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені і інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах бухгалтерського обліку тощо. Під час підготовки і призначення судово-бухгалтерської експертизи треба виходити з наступних положень. 1. Разом з постановою про призначення експертизи експертові слід надати документи бухгалтерського обліку, які містять вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими документами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності. 2. Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, то в постанові про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікавленими особами, непереконливо обгрунтовані ревізорами і т. ін.). 3. Документи, що надаються експертові, мають бути систематизованими (за епізодами діяння, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими. Якщо слідчий зазнає труднощів у визначенні документів, які необхідні для надання експертного висновку, то йому слід звернутися за консультацією до спеціаліста. Призначення фінансово-економічної експертизи. Господарське життя підприємницьких структур являє собою багатогранну діяльність і повинно аналізуватися з різних точок зору під час розслідування економічних злочинів. Вивчення бухгалтерського обліку – це тільки один із засобів аналізу цієї діяльності, але він не єдиний. Під час розслідування розкрадань грошових коштів з використанням кредитно-фінансових відносин в багатьох випадках виникає необхідність залучення не тільки бухгалтерських, але і спеціальних знань у галузі фінансів та кредитування. Вивчення матеріалів кримінальних справ вказаної категорії свідчить, що слідчі досить часто в постановах про призначення ревізій, судово-бухгалтерських експертиз ставлять саме такі питання. В такому випадку дослідженню підлягає саме фінансово-економічна сторона діяльності підприємства, яка має своє коло питань і відповідну методику дослідження. В криміналістиці і теорії судової експертизи ці дослідження одержали назву фінансово-економічної експертизи Фінансово-економічна і судово-бухгалтерська експертизи є спорідненими і належать до одного класу судово-економічних експертиз. Головними завданнями фінансово-економічної експертизи є встановлення: 1) джерел формування фінансових ресурсів підприємства; 2) дотримання правил нарахування і строків внесення податків та інших обов’язкових платежів; 3) дотримання правил фінансування і кредитування, встановлених чинним законодавством (в тому числі валютного законодавства); 4) платоспроможності підприємства (спроможність виконувати зобов’язання перед постачальниками, кредиторами, державою, акціонерами і власними працівниками); 5) дотримання законодавства про зовнішньоекономічну діяльність; 6) призначення витрачання кредитних коштів; 7) призначення витрачання коштів, одержаних з бюджетного фінансування; 8) достатність підстав для перерахування коштів за межі України; 9) фактів повернення коштів або матеріальних цінностей на територію України. Перед експертом можуть бути поставлені і інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою джерел формування і використання фінансових ресурсів підприємства, його фінансовим становищем, платоспроможності, додержання відповідного законодавства. Під час підготовки і призначення фінансово-економічної експертизи треба мати на увазі, що експерт проводить дослідження в межах поставленого завдання тільки на основі тих документів, які залучені до кримінальної справи і надані йому слідчим. Правила оформлення і надання документів є загальними для судово-бухгалтерської і фінансово-економічної експертиз. Перш за все, можливості фінансово-економічної експертизи залежать від того, наскільки в представлених матеріалах первинних перевірок і документах знаходять відбиття фінансова сторона діяльності підприємства, суми нанесеної шкоди, конкретні правопорушення посадових осіб, їх детальні пояснення, недоліки бухгалтерського обліку та їх вплив на фінансовий стан підприємства тощо. Якщо слідчий зазнає труднощів у визначенні документів, які необхідні для надання експертного висновку, то йому необхідно звернутися за консультацією до спеціаліста. Підсумовуючі викладене відносно підготовки і призначення експертиз, треба зазначити, що на даний час найбільшими можливостями розглянутих експертних досліджень володіють науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України. Орієнтиром під час підготовки і призначення таких експертиз можуть бути “Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз” затверджені наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 р. Однією з проблем, що в дійсний час має суттєве значення у справі широкого використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, є матеріальні кошти, що витрачають органи дізнання, попереднього слідства і суду. Відповідно до ст. 92 КПК експерти та спеціалісти як і інші учасники кримінального процесу мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і до суду. За зазначеними вище особами зберігається середній заробіток за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від звичайних занять. Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить до їх службових обов'язків. Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, попереднього слідства і суду згідно з інструкцією “Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, які викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів” (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р.). Відповідно до названої інструкції зазначеним особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові. Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції не як службове завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 % (п. 5). Виплати винагороди за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик спеціаліста або призначив експертизу. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" науково-дослідні установи судової експертизи проводять судову експертизу за рахунок замовника. Вартість проведення експертизи, а також досліджень, що призначаються за кримінальною справою, визначається за домовленістю між установою та замовником і складається із собівартості проведеної роботи (заробітна плата, оплата відрядження, вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 % собівартості. У разі виклику працівника установи до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи до суду для виконання функцій, передбачених ст.ст. 128-1 і 270-1 КПК відшкодовується сума заробітної плати працівника за час виконання зазначених функцій і сума оплати відрядження (суми обчислюються у порядку, встановленому договором між сторонами, та на підставі виставлених науково-дослідними установами рахунків). З наведених положень нормативних актів та практичної необхідності залучення спеціалістів та експертів під час розслідування економічних злочинів, витікає що правоохоронні органи повинні нести у зв’язку з цим значні матеріальні витрати. В умовах недостатнього фінансування всієї правоохоронної системи все більше проявляється тенденція уникнення слідчими призначення експертиз, залучення спеціалістів до проведення слідчих дій, що негативно позначається на якості розслідування справ даної категорії. Розділ 5. Профілактична діяльність під час розслідування злочинів у сфері підприємництва 5.1. Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування Злочини, взяті у великому масштабі, виявляють, за своєю кількістю і за всією класифікацією таку ж закономірність, як явища природи... К.Маркс Проблема причин злочинності, як відзначає В.М. Кудрявцев, є центральною і найбільш складною кримінологічною проблемою. Важливість її вирішення визначається тим, що під час встановлення причин злочинності з’являється нагода на науковій основі розробляти і здійснювати ефективні заходи боротьби з цим негативним соціальним явищем. Можливості встановлення причин конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та їх усунення існують саме під час проведення досудового слідства. Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства орган дізнання, слідчий (а також прокурор і суд) в процесі провадження за кримінальною справою “...зобов'язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину” (ст.23 КПК). Встановивши їх, названі органи вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення виявлених причин і умов злочину (ст.23-1 КПК). Наведені положення свідчать про те, що криміногенні обставини (причини і умови) віднесені до предмету доказування за кожною кримінальною справою. Тому профілактика злочинів визнається одним з найважливіших напрямків слідчої діяльності. В той же час серед криміналістів існує точка зору, що опис типових для окремого виду злочинів причин і умов, що сприяють їх вчиненню, доцільно помістити в криміналістичній характеристиці даного виду злочинів. Але, на думку Р.С. Бєлкіна, окрема криміналістична методика не повинна містити самостійний розділ про профілактичну роботу слідчого. Така позиція є досить поширеною серед криміналістів, про що свідчить той факт, що далеко не у всіх підручниках та навчальних посібниках з криміналістики ця проблема взагалі розглядається. Іноді навіть в межах одного видання питання встановлення причин і умов злочинів і профілактичної роботи слідчого в окремих методиках розслідування розглядаються як їх самостійний структурний елемент, а в інших методиках зовсім не розглядаються. Така непослідовність у визначенні структури окремої методики розслідування свідчить не тільки про розбіжності у поглядах окремих авторів, але є показником існування невирішеної важливої теоретичної проблеми, яка має в той же час і велике практичне значення. Положення про те, що робота слідчого щодо встановлення причин і умов злочину повинна починатися з моменту прийняття справи до провадження і здійснюватися протягом всього процесу розслідування паралельно з встановленням інших обставин стало вже аксіомою. Тому вирішення цього завдання відбивається в змістові багатьох слідчих дій. Зважаючи на важливість і масштабність даного завдання в структурі процесу досудового розслідування, А.В. Дулов засобом її вирішення цілком обгрунтовано вважає не окремі розрізнені слідчі дії, а тактичну операцію з умовною назвою “профілактика”. Беручи до уваги наведену аргументацію, цілком логічним, на наш погляд, є включення питань профілактичної діяльності слідчого в методики розслідування злочинів як окремого їх структурного елементу. По-перше, цим акцентується як важливий напрямок в роботі слідчого попереджувальна діяльність під час розслідування за кримінальною справою. По-друге, вивчення питань профілактики злочинів в курсі криміналістики (методики розслідування) дозволяє інтегрувати знання криміналістики і кримінології при підготовці кадрів для правоохоронних органів. Криміналістична методика, базуючись на теоретичних положеннях кримінології, повинна давати практичну інтерпретацію цих положень відносно злочинів окремих видів і груп шляхом формулювання відповідних практичних рекомендацій. У зв’язку з цим слід зауважити, що методики розслідування злочинів окремих видів є каналами впровадження у слідчу практику теоретичних положень не тільки кримінології але і наук кримінального права та кримінального процесу. Треба також зазначити, що розгляд питань встановлення причин злочинів та умов, що сприяють їх вчиненню, в окремих методиках розслідування не є повтором відповідних положень кримінологічної науки. Вважаємо, що профілактична діяльність під час розслідування злочинів є проблемою комплексною і повинна досліджуватися кримінологією, криміналістикою і наукою кримінального процесу. Кожна з цих наук має свій аспект в цій проблемі. Кримінологія вивчає дану сторону діяльності слідчого з найбільш узагальнених філософсько-соціологічних позицій і її положення виступають як вихідні для інших наук. В цьому аспекті певне значення мають положення і науки кримінального права стосовно мотиву злочину як елементу його складу. Криміналістика має досліджувати в межах окремої методики розслідування, перш за все, практичний аспект встановлення причин і умов конкретного злочину – підготовку і проведення слідчих дій на різних етапах розслідування та прийняття заходів щодо усунення виявлених криміногенних факторів. В науці кримінального процесу основна увага звертається на виникнення певних процесуальних відносин у зв’язку з виявленням причин і умов злочину та прийняттю заходів щодо їх ліквідації. Звичайно таке розмежування носить досить умовний характер в силу взаємозв’язку і взаємопроникнення наук кримінально-правового циклу. В новітніх кримінологічних дослідженнях для розуміння мотивів конкретного злочину і злочинності взагалі проблема причинності розглядається на трьох взаємопов’язаних, але різних рівнях: 1) філософському; 2) соціологічному; 3) індивідуальному. На філософському найвищому рівні причини злочинності визначаються безвідносно до історичних особливостей певних соціально-економічних формацій. З цих позицій в основі злочинності будь-якого людського суспільства лежать певні соціальні протиріччя. Детермінація злочинності при цьому пов’язується з соціальною, інтелектуальною і моральною неоднорідністю суспільства, яка приводить до протиріч і навіть антагонізмам в інтересах людей. Соціологічний рівень визначення причин злочинності є конкретизацією і деталізацією філософського рівня відносно різних країн у певні проміжки історичного часу. На цьому рівні аналізуються соціальна структура конкретного суспільства, властиві йому процеси і явища в економічній, політичній і духовній сферах життя, які викликають злочинність. На індивідуальному рівні аналізується конкретний злочин – “елементарна частинка” злочинності. Визнається, що і на цьому рівні зберігають свою дію всі фактори, зв’язки і відношення, характерні для філософського і соціологічного рівнів причин злочинності. Тільки тепер вони ще більше конкретизуються і переходять у психологічну форму, пояснюючи цілі і мотиви поведінки конкретної людини – злочинця. Причини індивідуального злочину визначаються як неузгодженість поведінки особистості з соціальним середовищем, в основі якої лежать негативні якості, що сформувалися у конкретної людини під впливом певних факторів. При цьому підкреслюється можливість переорієнтації і виправлення такого суб’єкта. Кримінально-процесуальне законодавство ставить перед слідчими завдання виявляти причини і умови конкретних злочинів і приймати заходи щодо усунення криміногенних факторів з метою попередження подібних злочинів у майбутньому. Тобто, мається на увазі індивідуальний рівень дослідження детермінації злочинності з використанням головним чином процесуально-правового інструментарію. Треба зазначити, що це завдання досить складне, особливо з урахуванням недостатньої її теоретичної розробки в науках кримінально-правового циклу і явно недостатньої кримінологічної підготовки правоохоронців. Це додатковий аргумент за включення цих питань в структуру окремих методик розслідування як самостійного їх елементу. Як показує вивчення у кримінальних справах подань, складених слідчими згідно вимог ст. 23-1 КПК, багато з них страждають типовими недоліками і помилками. Одним з найбільш суттєвих недоліків є те, що в багатьох випадках практичними працівниками причина конкретного злочину ототожнюється з умовами, що сприяли його скоєнню. Нерідко слідчі взагалі не утруднюють себе виявленням коренів злочинів, обмежуючись викладенням обставин його вчинення і пропозицією обговорити в трудовому колективі поведінку обвинуваченого. Очевидно, що це обумовлено тим, що у вітчизняній кримінології та інших науках кримінально-правового циклу до останнього часу не було чіткості у викладенні цих питань. А це негативно позначалося на підготовці працівників правоохоронних органів. Не останню роль в цьому, мабуть, відіграє і застаріла редакція ст. 23 КПК. Ця обставина вимагає приведення деяких міркувань з приводу понять причини конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню. В сучасних кримінологічних дослідженнях проблема причин злочинності і умов, що сприяють їй, розглядається через визначення системи соціально-негативних факторів (явищ, процесів), які детермінують злочинність. При цьому причина – це вирішальний активний фактор, який містить у собі реальну можливість появи злочину як свого наслідку. Умова ж – це відносно пасивний фактор, який тільки сприятливо впливає на розвиток причинного зв’язку, але безпосередньо не породжує наслідку злочину. Отже, причини конкретного злочину - це ті активні фактори, які викликають у певної особи інтереси, мотиви для його вчинення. В основі злочинної мотивації як суб’єктивного психофізіологічного процесу знаходяться певні людські вади: корисливість, правовий нігілізм, егоїзм, кар’єризм, жорстокість, негативні психологічні особливості тощо. Це повністю суб’єктивна сфера, пов’язана з особливостями конкретної людини. Формування особистості злочинця – складний процес, який ще недостатньо вивчений в кримінології і викликає спори, але можна з впевненістю стверджувати, що в ньому переплітаються і взаємодіють біологічне і соціальне. Структура будь-якої особистості, в тому числі і злочинця, складається поступово в процесі взаємодії між зовнішнім середовищем і психічною організацією індивіда. Тому встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення нею злочину. Зібрані відомості про особу обвинуваченого повинні знайти відбиття у матеріалах кримінальної справи, оскільки вони враховуються судом під час визначення виду і міри покарання. Вивчення особи обвинуваченого з цих позицій включає в себе встановлення: віку; громадянства; освіти; сімейного стану; стану здоров’я; наявність професії, постійного місця проживання; поведінки під час вчинення злочину і після нього; поведінки в сім’ї, на роботі, за місцем проживання та інших відомостей про особистість. Слідчими діями, спрямованими на вирішення цього завдання, найчастіше є допит самого обвинуваченого, допити свідків і потерпілих, виїмка і обшук з метою виявлення інформації про особистість, призначення судово-психіатричної, судово-психологічної та судово-наркологічної експертиз. Звичайно, що метою цих слідчих дій є не тільки вивчення особистості обвинуваченого а також і встановлення інших обставин, що входять в предмет доказування за кримінальною справою. Для одержання зазначеної інформації крім процесуальних засобів можливе використання і непроцесуальних – оперативно-розшукових дій, безпосереднього спостереження поведінки, емоційних проявів обвинуваченого під час проведення слідчих дій з його участю. Усунення причин конкретного злочину пов’язане із застосуванням до обвинуваченого (підсудного, засудженого) певних виховних, примусових і виправно-трудових заходів під час досудового і судового слідства, призначенням кримінального покарання та його виконанням. Їх мета полягає у нейтралізації негативних якостей і рис особи, що вчинила злочин. Вказані заходи здійснюють органи дізнання, досудового слідства, суд та органи виконання покарань. Але остаточне усунення причин конкретного злочину слід асоціювати все ж таки з визначенням судом кримінального покарання, адекватного вчиненому злочину, і його належним виконанням. Тобто головна роль в усуненні причин злочину належить суду і органам виконання покарань. Показником ефективності вирішення цього завдання слід вважати рівень рецидивної злочинності, попередження якої зараз є актуальною і в той же час надзвичайно складною проблемою кримінології. Роль слідчого в усуненні причин конкретного злочину, як зазначалося (див. підрозділ 2.1), полягає у вирішенні виховних тактичних завдань протягом всього процесу розслідування за кримінальною справою, які зводяться до здійснення впливу на особу, що вчинила злочин, з метою засудження нею самою свого вчинку і розкаяння в цьому. Умови, що сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні. Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. Негативні якості людей (населення) позначаються на їх орієнтації, поведінці, суспільній діяльності і утворюють сприятливу атмосферу для виникнення злочинного задуму і досягнення злочинцем поставленої ним мети. Такими суб’єктивними умовами є, наприклад, прагнення певних людей до швидкого і нетрудового збагачення, прагнення до “красивого” життя, правовий нігілізм, які можуть бути використані злочинцем. Сюди ж можна віднести також п’янство, наркотизм, проституцію та інші види ненормативної поведінки. До суб’єктивних умов, які сприяють злочинності, належать і недоліки в роботі державного апарату, перш за все, контролюючих і правоохоронних органів, органів юстиції та закладів, що відають виконанням кримінального покарання. Ці недоліки викликані розгубленістю чи зневіренням, некомпетентністю або байдужістю до державних і громадських справ, іншими вадами людей, які працюють у державних органах. Суб’єктивні умови, що тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину, встановлюються також шляхом проведення вказаних вище стосовно причин злочину слідчих дій. Усунення суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню злочину, за конкретною кримінальною справою має два напрямки. По-перше, для цього потрібне притягнення до відповідальності всіх осіб, які тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину. В таких випадках мова може йти про самостійний склад посадового злочину або адміністративного правопорушення з боку людей, які оточували злочинця і тим чи іншим чином сприяли йому у досягненні злочинної мети. По-друге, усунення суб’єктивних сприятливих для конкретного злочину умов полягає в проведенні роз’яснювальної і виховної роботи серед населення або певних соціальних груп за матеріалами розслідуваної кримінальної справи. Об’єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. Це умови історично успадковані від минулих епох, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві і сприяють злочинності (екологія, уклад і стан економіки, соціальні відносини, тіньові сторони урбанізації і технічного прогресу тощо). Їх встановлення потребує певної аналітичної роботи на основі узагальнення значної кількості кримінальних справ певної категорії, а усунення – кардинальних економічних, політичних та соціальних заходів. Таким чином, встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину, полягає у вивченні під час його розслідування зовнішніх по відношенню до особи обвинуваченого обставин. Ці обставини можна розділити, орієнтуючись на їх суб’єктивний чи об’єктивний характер, на: а) конкретну життєву криміногенну ситуацію (на першому плані знаходяться суб’єктивні умови); б) загальну ситуацію, що склалася у суспільстві, на час вчинення злочину (об’єктивні умови). Успішне розв'язання проблеми встановлення причин та умов конкретного злочину можливе лише тоді, коли це завдання чітко усвідомлене, визначене з самого початку розслідування за кримінальною справою і планомірно вирішується паралельно з встановленням інших обставин. 5.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів ... в цих колах інші виміри, гроші тут виступають мірилом можливостей людини, її авторитету, до того ж гроші приносятьгроші, а хто спробував смак цієї азартної гри, той ніколи її не покине. Д. Корецький Причини розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів. Причини розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва пов’язані з психологічними і соціальними особливостями людей, які займаються підприємницькою діяльністю. Ринкові відносини за своєю природою стимулюють формування певних рис у людей, які займаються певним видом діяльності з метою одержання прибутку. Тому окремими вченими-кримінологами поняття “ринок” і “злочинність” пов’язуються між собою як причина-наслідок. Особистість підприємця-злочинця поки що є малодослідженою в кримінології і криміналістиці. Але вивчення літератури з цієї проблеми, матеріалів кримінальних справ відповідної категорії, опитування оперативних працівників і слідчих дає підстави вказати на деякі взаємопов’язані риси підприємців, які в певній життєвій ситуації призводять до вчинення ними економічного злочину. 1. Прогресуючі матеріальні потреби, прагнення бути заможною людиною, яка має гроші не тільки для задоволення повсякденних потреб, але і для створення певного “іміджу” – належності до вищих кіл суспільства. Такими атрибутами належності до вищих кіл суспільства є володіння престижними і дорогими житлом, автомобілями, побутовими речами тощо. Однак головне полягає в прагненні володіти як можна більшими фінансовими можливостями, які визначають “місце під сонцем”, відкривають для підприємця політичні перспективи. Саме це стимулює конкурентну боротьбу між підприємцями, яка нерідко набуває відверто злочинних форм. 2. Переконаність у тому, що гроші – це найвища цінність в житті і постійна потреба “робити гроші” стає основною, а іноді і єдиною метою. Ця риса пов’язана з попередньою і також формується у особи в процесі підприємницької діяльності, спілкуванні з відповідним (елітарним) колом людей. У зв’язку з цим можна говорити про формування підприємницької психології і світогляду, які характерні для осіб, що займаються бізнесом. Таким чином формується своєрідний підприємницький менталітет, який має суттєвий вплив на суспільство в цілому, яке розвивається на основі ринкової економіки. 3. Правовий і моральний нігілізм, тобто зневажання законів і норм моралі та прагнення досягти поставленої мети будь-якими, в тому числі, і незаконними а іноді і відверто злочинними методами. Неприродно перебільшене прагнення до прибутку, постійне його нарощування в умовах відсутності належного правового регулювання підприємницької діяльності та контролю породжує відчуття безкарності за незаконну діяльність, яка приносить надприбутки. Поступово формується своєрідна “кланова” мораль, в якій нівелюються або взагалі втрачаються загальнолюдські цінності. Єдиними ідеалами стають накопичення багатства і володіння владою, на шляху до яких нехтуються будь-які закони. 4. Нехтування як інтересами суспільства в цілому, так і окремих людей, зневажання людей, які стоять нижче них за своїми фінансовими можливостями. Ця риса є закономірним наслідком формування особистості підприємця-злочинця під впливом самого характеру підприємництва, а також умов життєдіяльності, що склалися у суспільстві. Можна з впевненістю стверджувати, що названа негативна риса спирається і на певні генетично успадковані психологічні задатки. “З світу по нитці – голому сорочка” – це прислів’я є девізом діяльності багатьох підприємців-шахраїв, зокрема, у сфері залучення вкладів населення. 5. Схильність до ризику в підприємницькій діяльності і в житті взагалі, яка переростає в авантюризм (неврахування при прийнятті рішень явно існуючих небезпечних обставин). Як свідчить вся історія підприємництва, це такий за своєю природою вид суспільної діяльності, який притягає осіб саме з такими характеристиками. В багатьох випадках у працівників правоохоронних органів під час розслідування економічних злочинів виникає питання відносно обвинуваченого: “На що він розраховував, вчиняючи явно злочинні дії ?” Відповідь на нього знаходиться найчастіше у припущенні підприємця-злочинця, що злочин не буде виявлено, або якщо навіть і буде виявлено, то йому вдасться уникнути відповідальності, використовуючи корумповані зв’язки. 6. Динамічність поведінки в залежності від життєвих обставин. Ця риса характеризує не тільки темперамент особистості підприємця, але і його переконання. Рішуча відмова від раніше обраної лінії поведінки на шляху досягнення поставленої мети, якщо вона перестала відповідати конкретним умовам, взагалі притаманні підприємцям. Але для підприємців з кримінальною спрямованістю така властивість деформується і одержує негативний відтінок – легкість переходу від загальноприйнятих форм і методів ведення бізнесу до незаконних і засуджуваних з точки зору моралі. Публічні запевнення і заклики дотримання законів і норм моралі при їх фактичному зневажанні, вивертливість, цинізм і брехливість є рисами, які проявляються у повсякденній діяльності такого підприємця і визначають лінію його поведінки під час розслідування вчиненого ним злочину. Перелічені риси підприємця-розкрадача акцентовані в негативному аспекті. Але треба зауважити, що вони є результатом трансформування загалом позитивних підприємницьких рис (див. підрозділ 1.2) під впливом несприятливого навколишнього середовища. Тому треба підкреслити, що формування рис особистості підприємця, схильного до вчинення економічних злочинів, відбувається під впливом, по-перше, біологічного фактору (успадкування темпераменту та інших психофізіологічних особливостей); по-друге, фактору соціального (самого характеру підприємницької діяльності, існуючих конкретних соціально-економічних умов). Саме негативні риси особистості підприємця лежать в основі мотивації злочинної поведінки. Мотив – це сформоване під впливом соціального середовища і життєвого досвіду особи спонукання до певних дій, яке і є безпосередньою причиною злочинної діяльності. Процес мотивації злочину є складним психологічним процесом, в якому дослідниками виділяється низка елементів: потреби і потяги людини, її плани і проблемні ситуації, цінностна орієнтованість. Усунення причин конкретного економічного злочину таким чином полягає у здійсненні впливу на винну особу з метою нейтралізації її негативних рис та здійснення її цінностної переорієнтації. Звичайно це складне завдання під час досудового слідства повністю не може бути вирішена з-за обмеженості її можливостей. Слідчий вирішує цю проблему (а точніше починає її вирішувати) шляхом застосування заходів процесуального примусу та виховного впливу. Теоретично переорієнтація і виправлення суб’єкта стає можливою в результаті призначення адекватної вчиненому злочину міри покарання та його належного виконання. Умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів. Як вже зазначалося, сприятливі умови вчинення злочинів розподіляються на суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів можна віднести наступні фактори. 1. Віра певної частини населення в те, що в умовах ринкових відносин можна збагатитися швидко і, головне, не прикладаючи великих зусиль. Саме цю умову використовують підприємці-шахраї, зокрема, у сфері приватних інвестицій – залучення коштів населення. Треба зазначити, що уява людей про можливість швидкого збагачення сформувалася під впливом критики адміністративно-командної економіки і безупинного розхвалювання економіки ринкової, поєднаної з наведенням прикладів заможного життя розвинутих країн Західної Європи і США. В результаті у великої частини населення України та інших країн СНД з’явилася віра про те, що з введенням “капіталізму” рівень життя зразу почне зростати в результаті вдалого розміщення накопичених коштів у підприємницьких структурах – комерційних банках, довірчих товариствах тощо. Багато людей повірили популістським лозунгам про те, що в умовах ринкової економіки достатньо віддати свої гроші вправним підприємцям і можна одержувати стабільний чималий прибуток, нічого при цьому не роблячи. Стимулом такого інвестування коштів населенням була і галопуюча інфляція в 1992-1995 рр. 2. Довірливість людей до реклами, особливо коли вона проводиться з широким використанням різноманітних засобів на значній території (преси, телебачення, рекламних написів на спеціальних щитах і будівлях). Уява людей про можливість швидкого збагачення формувалася і під суттєвим впливом недобросовісної (а точніше, шахрайської) реклами на початку 90-х рр. комерційними структурами типу АТ “МММ” (Росія), “Український будинок селенгу” та іншими. Складовою менталітету населення колишнього Радянського Союзу є безмежна довірливість до всього друкованого або того, що повідомляється іншими засобами масової інформації. Грунтується така віра на глибокому психологічному усвідомленні, що засоби масової інформації контролюються державою і все що повідомляється ними сприймається як офіційна позиція. Саме шахрайська реклама з використанням засобів масової інформації дозволила ввести в оману мільйони громадян Росії, України та інших держав СНД. Помітним є те, що ця реклама проводилася при повній відсутності будь-якого роз’яснення чи застережень з боку державних структур, в тому числі правоохоронних органів. Це дало підстави для формування уяви у багатьох потерпілих вкладників про те, що держава діяла у змові з підприємцями-шахраями і викликало бурхливі протести з боку обманутого населення. У відповідь на це в пожежному порядку було прийнято Указ Президента України № 723 від 05.12.1994 р. “Про заходи щодо запобігання недобросовісної реклами та її припинення”, який згодом був замінений Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 р. Згідно даного закону (ст. 23) реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, цінних паперів забороняється повідомляти про розміри очікуваних дивідендів, а також іншу інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року. 3. Схильність деяких підприємців у гонитві за високим прибутком до занадто ризикованих господарчих операцій. Ця риса проявляється при укладанні сумнівних угод щодо закупівлі великих партій дефіцитного товару на умовах 100% попередньої оплати, наданні кредиту без належної перевірки можливостей партнера та інших. Прагнення одержання високих прибутків, випередження конкурентів при укладанні вигідних договорів активно експлуатують підприємці-шахраї, вдаючись головним чином до фальсифікації різноманітних документів для введення в оману необережних бізнесменів. 4. Недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу, пов’язану з великими матеріальними цінностями, грошима, виконанням особливо важливих функцій. В комерційних структурах не завжди приділяється належна увага підбору кадрів, робота яких має відношення до операцій з коштами. В результаті на посади менеджерів, бухгалтерів, економістів, спеціалістів в галузі комп’ютерної техніки потрапляють особи з кримінальною спрямованістю, які використовують своє службове становище для особистого збагачення за рахунок компанії, в якій вони працюють. Зокрема, зарубіжні кримінологи застерігають бізнесменів від прийому на роботу осіб, які мають скрутне фінансове становище та згубні пристрасті, що потребують значних витрат – до азартних ігор, алкоголю, наркотиків, сексуальних задоволень. У всякому випадку кандидатури майбутніх працівників попередньо повинні вивчатися саме з цієї точки зору, якщо підприємець бажає остерегти себе від розкрадань. 5. Недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків. Звичайно дозволити собі службу економічної безпеки може тільки достатньо велике підприємство. Основне завдання цієї служби полягає в протидії економічній розвідці конкурентів і здійсненню контролю за власними працівниками, що іноді недооцінюється керівниками комерційних структур. Як показує міжнародний досвід підприємництва, витрачені кошти на належну організацію такої служби виправдовуються уникненням втрат від економічного шпигунства та втрат від розкрадань з боку своїх співробітників. 6. Недоліки в діяльності контролюючих і правоохоронних органів, які своєчасно не виявляють або не реагують на правопорушення в підприємницькій діяльності. Як суб’єктивний фактор ці недоліки пов’язані, перш за все, з некомпетентністю працівників цих структур або їх халатним ставленням до своїх службових обов'язків. Взагалі це проблема підбору кадрів та контролю за їх діяльністю, але ця проблема має і більш високий рівень – утворення ефективно працюючого контрольного і правоохоронного механізму держави. Аксіоматичним є положення про те що реалізацію будь-якого нормативного акту важко забезпечити на практиці без використання спеціального механізму контролю за його виконанням. На даний час в Україні така система контролю за господарчою діяльністю знаходиться ще на стадії формування. Кроком вперед в цьому відношенні стало прийняття Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, а також Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за поданням правоохоронних органів. Вказані нормативні акти утворюють правову основу взаємодії правоохоронних органів з підрозділами контрольно-ревізійної служби у справі виявлення економічних злочинів. Але належна правова основа поки що відсутня у взаємодії правоохоронних органів з банками. Так, у Положенні про ревізійну службу Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 01.07.1993р., взаємодія банківських структур з правоохоронними органами не передбачається. У цьому плані корисним є вивчення і використання зарубіжного досвіду (Великої Британії, США та ін.) формування і функціонування контрольного механізму за правопорушеннями в господарчій діяльності. Ініціатива у дотриманні законності і правопорядку, виявленні економічних злочинів у країнах з розвинутою ринковою економікою належить банкам та державним контролюючим структурам, а не правоохоронним органам. Під час виявлення ознак злочинів саме названі контролюючі структури запрошують правоохоронні органи до спільного розслідування виявлених фактів. 7. Корумпованість державного апарату управління. Це одна з найбільш криміногенних умов економічної злочинності, яка є зараз надзвичайно складною і болючою проблемою в Україні. Під корупцією розуміється соціально-економічне явище, яке полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, використовує надані їй повноваження для протиправного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг на шкоду інтересам держави або громадян. За даними СБУ, 60% організованих злочинних груп та близько 90% комерційних структур мають корумповані зв’язки в різних органах влади і управління. Посадові особи і службовці органів державного управління з особистої матеріальної та іншої зацікавленості свідомо ідуть на порушення встановленого порядку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, видачі патентів, ліцензій тощо. Наприклад, в м. Одесі із 30 тис. фірм, спільних підприємств та інших структур більше 5 тис., як було встановлено в результаті перевірок, взагалі не платять податків і функціонують зовсім в інших регіонах. При цьому як з’ясувалося, на одну і ту ж адресу було зареєстровано від 150 до 200 фірм, тобто із самого початку вони створювалися для здійснення незаконних операцій, чому, безумовно, сприяли державні службовці місцевих органів державної виконавчої влади, які їх реєстрували. Треба зазначити, що боротьба з корупцією в Україні ведеться незадовільно, і перш за все з суб’єктивних причин. Так, в 1997 р. з всієї кількості осіб, визнаних судами винними у хабарництві, 40% було засуджено до покарання не пов’язаного з реальним відбуттям позбавлення волі (умовно чи з відстрочкою від виконання вироку); 93% осіб, засуджених до позбавлення волі за отримання хабара при обтяжливих обставинах (ч. 2,3 ст. 168 КК), було призначено міру покарання нижче найнижчої межі. Президент України на засіданні Координаційного комітету з боротьби з корупцією й організованою злочинністю визначив причини цього явища таким чином: “Стан справ у судовій системі не відповідає особливостям і вимогам ситуації в державі. Через однобоке, спрощене або й тенденційне розуміння принципу незалежності суддів, вони опинилися поза будь-яких контролем і відповідальністю. Є сотні прикладів більш ніж ліберального підходу при вирішенні справ, у якого може бути лише одна, відома присутнім мотивація”. У зв’язку з цим цілком обгрунтованими і своєчасними є пропозиції щодо внесення змін до правового інституту недоторканості суддів. Не належним чином застосовуються і адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією. Так, Кабінет Міністрів України у постанові “Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади Закону України "Про боротьбу з корупцією" та Національної програми боротьби з корупцією” від 20.03.1998 р. зазначив що органи виконавчої влади фактично не виконують вимоги закону щодо усунення з посад осіб, які вчинили корупційні діяння (рішення суду стосовно таких правопорушень виконуються тільки в кожному другому випадку). До об’єктивних умов, що сприяють вчиненню розкрадань майна та інших економічних злочинів в Україні можуть бути віднесені наступні фактори, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. 1. Повільність і суперечливість соціально-економічних реформ на шляху переходу до ринкової економіки, відсутність чіткої концепції (програми) таких реформ. 2. Загальноекономічна і фінансова криза, яка продовжує поглиблюватися (тягне за собою зростання безробіття, технологічний занепад виробництва, неплатоспроможність підприємств). 3. Масове зубожіння населення (більшість його знаходиться на межі і за межею бідності). 4. Недосконалість законодавства, що регулює фінансово-господарські відносини (часті зміни в законодавстві, непомірний податковий тиск на підприємця). 5. Відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю комерційних структур. 6. Наявність тіньової економіки співвідносної за своїми матеріальними і фінансовими ресурсами з економікою легальною (є живильним середовищем для організованої злочинності). Приведені суб’єктивні і об’єктивні фактори переплітаються між собою і впливають один на одний, створюючи сприятливі умови для економічної злочинності, зокрема для її організованих форм. Використовуючи їх, організовані злочинні групи активно проникають у сферу кредитно-фінансових відносин шляхом створення акціонерних товариств, банків, страхових компаній, різноманітних фондів для вчинення розкрадань майна та інших економічних злочинів з наступною легалізацією злочинно одержаних грошей і поширення впливу на ключові позиції в економіці. На даний час в банківській системі сформувалися стійкі канали, використання яких створює можливість для юридичних і фізичних осіб з порушенням чинного законодавства вилучати гроші з безготівкового обігу і обертати їх в готівку з подальшим вивозом капіталу за кордон чи переміщенням його в «тіньове» обертання і ухиленням від сплати податків. Усунення умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів є надзвичайно складною проблемою і вимагає проведення цілого комплексу економічних, соціальних, організаційних та виховних заходів в масштабах певного регіону чи країни в цілому. Роль слідчого у вирішенні цієї проблеми полягає у чіткому визначенні таких умов у кожному конкретному випадку і відображенні їх у матеріалах кримінальної справи, які є вихідним матеріалом для узагальнень і вироблення пропозицій (подань) у відповідні державні структури. Підсумовуючи викладене, треба підкреслити, що різний зміст причин злочинів та умов, які сприяють їх вчиненню, їх різна масштабність обумовлює і відмінності в засобах їх встановлення та усунення. З урахуванням цього доцільно виділяти і окремі напрямки попереджувальної діяльності слідчого за кримінальним справами. 5.3. Основні профілактичні заходи, що вживаються під час розслідування економічних злочинів ...вивчити питання та внести пропозиції Кабінету Міністрів України щодо посилення відповідальності посадових осіб, дії чи бездіяльність яких створюють передумови для зростання кримінального впливу на економіку та посилення соціальної напруженості у державі. Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки Виконуючі вимоги кримінально-процесуального законодавства, слідчий під час розслідування розкрадань майна та інших, пов’язаних з ними економічних злочинів, здійснює важливу попереджувальну роботу. В ній можуть бути виділені наступні основні напрямки: 1) припинення розпочатої і запобігання реально можливої злочинної діяльності з боку осіб, підозрюваних у вчиненні конкретного злочину; 2) встановлення причин конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення; 3) встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення; 4) узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи. Розглянемо визначені напрямки попереджувальної роботи слідчого детальніше. Припинення розпочатої і запобігання реально можливої злочинної діяльності з боку осіб, обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні конкретного злочину. Цей напрямок роботи слідчого витікає з положень кримінально-процесуального законодавства про підстави та порядок застосування запобіжного заходу. У разі наявності у слідчого достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, займатиметься злочинною діяльністю слідчий вправі застосувати до нього один з передбачених кримінально-процесуальним законодавством запобіжних заходів (ст.ст. 148-150 КПК). Виходячи з мотивів небезпечності злочину, яким є розкрадання в сфері підприємництва, а також можливості обвинувачених продовжувати злочинну діяльність під час проведення розслідування таким запобіжним заходом за кримінальними справами даної категорії, як правило, обирається утримання під вартою. Таке рішення найчастіше приймається слідчим вже в стадії оцінки первинного матеріалу про розкрадання і порушенні кримінальної справи. Безпосередньою підставою для затримання підозрюваного у вчиненні розкрадання майна у справах даної категорії найчастіше є свідчення громадян про присвоєння конкретними посадовими особами коштів, а також результати ревізії фінансово-господарчої діяльності підприємницької структури. Затримання і арешт підозрюваного слідчим здійснюється у взаємодії з оперативними службами боротьби з економічною і організованою злочинністю. Як показує слідчий досвід у даній категорії кримінальних справ, під час зволікання з затриманням підозрюваного, останній може зникнути разом з вкраденими коштами і відповідними документами, перейти на нелегальне становище і продовжувати злочинну діяльність. Так було за кримінальною справою про розкрадання грошових коштів директором фінансової компанії “Рант'є” Д. якому вдалося уникнути затримання і арешту на початковому етапі розслідування. Переховуючись від слідства, Д. обманним шляхом заволодів паспортом громадянина Л., вклеїв до нього свою фотокартку і почав користуватися ним для здійснення шахрайських операцій з квартирами. Зокрема, Д. використовуючи підроблений паспорт, укладав з окремими громадянами короткострокові угоди про наймання квартир, які потім перездавав за велику платню іноземним студентам та іншим особам на строк до одного року на умовах попередньої оплати. Встановлення причин конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення. Даний напрямок діяльності слідчого пов’язаний з вивченням особистості обвинуваченого, оскільки завдання полягає у встановленні його психологічних і соціальних характеристик, а також мотивації його злочинної діяльності. Як відзначалося, саме певні негативні риси особи є безпосередньою причиною вчинення нею злочину. Інформацію про особу обвинуваченого складають соціально-демографічні і психолого-психіатричні відомості, джерелом яких можуть бути офіційні документи, свідчення людей, висновки відповідних експертиз. Крім того, велике значення в цьому плані має інформація про поведінку особи під час вчинення злочину, зразу після нього і під час провадження досудового розслідування. Остання інформація сприймається слідчим безпосередньо в результаті спілкування з обвинуваченим під час проведення слідчих дій і може свідчити про глибину і стійкість пороків особистості. Відомості про особу обвинуваченого відбиваються перш за все в документах, які залучаються до кримінальної справи в оригіналах або в копіях. Документи, що залучаються до кримінальної справи в оригіналах: 1) паспорт; 2) військовий квиток або приписне свідоцтво; 3) посвідчення на право управління автомототранспортними засобами; 4) характеристики з місця роботи або навчання, проживання; 5) довідка про судимість; 6) довідка про стан здоров’я (інвалідність) або висновок лікарняно-трудової експертної комісії; 7) довідка про склад сім’ї; 8) довідки про знаходження на обліку в наркологічному, психіатричному лікарняних закладах. Документи, що залучаються до кримінальної справи в копіях: 1) свідоцтво про народження; 2) документи про зміну прізвища, імені та по батькові; 3) свідоцтво, атестат, диплом або довідка про закінчення учбового закладу; 4) документи про придбання спеціальності, професії; 5) накази про заохочення, покарання за місцем роботи або навчання; 6) документи, що підтверджують опіку або опікунство; 7) вироки і ухвали суду; 8) матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім вказаних документів, відомості про особу обвинуваченого можуть міститися в протоколах допитів та інших слідчих дій. Велике значення мають висновки судово-наркологічної та судово-психіатричної експертиз обвинуваченого. Усунення причин конкретного злочину полягає у впливові на особу обвинуваченого з метою нейтралізації її негативних рис і установок, що відбивається у таких термінах, як “виправлення” і “перевиховання”. Засобами такого впливу є сам процес розслідування і судового розгляду кримінальної справи, а також покарання особи, винної у вчиненні злочину. Роль слідчого в цій справі полягає в виховному впливові на обвинуваченого під час розслідування з метою спонукання його до: а) щирого каяття у вчиненні злочину; б) добровільному відшкодуванні заподіяної злочином шкоди; в) надання активної допомоги у його розслідуванні. Крім того в завдання слідчого входить систематизація відомостей про особу обвинуваченого і викладення її оцінки в обвинувальному висновку з наведенням обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Головна ж роль в усуненні виявлених причин злочину, на наш погляд, належить суду, який визначає вид і міру кримінального покарання, а також установам, які відають його виконанням. Одним з показників ефективності цієї роботи є рівень рецидивної злочинності, який в Україні в останні роки, за статистичними даними МВС, коливається в межах 19-21%. У зв’язку з розглядом даного питання треба зазначити, що ті ж самі відомості про обвинуваченого використовуються також для вирішення кримінально-правових, процесуальних і тактичних завдань розслідування. Тобто у вивченні особистості обвинуваченого крім кримінологічного можуть бути виділені і інші аспекти (кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, тактико-криміналістичний). Але вони тісно пов’язані між собою, тому що всі спрямовані на вирішення головного завдання кримінального судочинства – встановлення і притягнення винного у вчиненні злочину до кримінальної відповідальності, його покарання з метою виправлення і перевиховання, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів. Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення. Цей аспект діяльності слідчого пов’язаний з вивченням зовнішніх обставин вчинення злочину (конкретної життєвої криміногенної ситуації). Виконання цього завдання слідчим полягає у встановленні обставин, які полегшили злочинцю досягнення поставленої мети. Виходячи з наведеної класифікації умов, що сприяють розкраданням майна та іншим економічним злочинам, вказані обставини належать, перш за все, до категорії суб’єктивних умов. Треба зазначити, що підприємець-злочинець має змогу сам активно створювати сприятливі суб’єктивні умови на стадії підготовки до розкрадання чи іншого економічного злочину. Така діяльність може полягати, наприклад, у знайомстві і встановленні “дружніх” (корумпованих) зв’язків з посадовими особами і службовцями певних підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів (шляхом надання різних послуг, подарунків тощо). Мету утворення сприятливих умов для злочину може мати і попередня рекламна компанія для залучення потенціальних “потерпілих”. Таку ж мету можуть переслідувати дії злочинця, “вплетені” в механізм скоєння злочину, наприклад, виплата обіцяних дивідендів першій хвилі вкладників грошей при розкраданні за схемою “фінансової піраміди”. В багатьох випадках сприятливими умовами для злочину була необачлива (віктимна) поведінка керівників підприємницьких структур і окремих громадян, які стали жертвами злочину. З врахуванням цих обставин поряд з встановленням дій обвинуваченого для визначення умов, що сприяли вчиненню злочину, дослідженню підлягають: 1) поведінка посадових осіб і службовців підприємств і банків, які своїми діями свідомо чи несвідомо полегшили злочинцю досягти поставленої мети (вирішується питання про наявність в їх діях ознак співучасті у злочині, чи інших правопорушень і притягнення до відповідальності); 2) поведінка посадових осіб і службовців державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, причетних до утворення сприятливих умов; 3) поведінка керівників-підприємців, окремих громадян, які самі сприяли вчиненню проти них злочину; 4) недоліки організаційної структури конкретних підприємств, банків; 5) недоліки в здійсненні контрольних функцій з боку конкретних посадових осіб чи органів. У встановленні названих обставин виключно велике значення має використання спеціальних знань, на що зверталася увага в криміналістичній літературі. Зокрема, це можливо у таких формах, як призначення органом дізнання і слідчим ревізій, експертиз, залучення спеціаліста до участі в окремих слідчих діях. Усунення виявлених суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов’язаних з ним економічних злочинів здійснюється слідчим наступними засобами. 1. Притягненням до кримінальної відповідальності посадових осіб і службовців підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, в діях яких містяться ознаки співучасті у розкраданні або скоєнні інших злочинів. Найчастіше під час розслідування кримінальних справ даної категорії як обставини, що сприяли вчиненню розкрадання, встановлюються зловживання владою або посадовим становищем, халатність, одержання хабара, посадовий підлог. У разі достатності ознак цих злочинів слідчим порушується кримінальна справа за ознаками відповідної статті Кримінального кодексу України, яка виділяється в окреме провадження. 2. Складанням протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, і направленням його у триденний строк до районного суду (ст. 12 Закону України “ Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995 р. із змінами). Підставами для складання протоколу слідчим є встановлення під час розслідування за кримінальною справою факту вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину. 3. Направленням подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб чи службовців, які вчинили відповідні правопорушення. Такі подання направляються, зокрема керівникам державних адміністрацій та інших органів управління у разі виявлення порушень, в яких відсутні ознаки корупційних діянь. 4. Направленням подань у відповідні інстанції (правління, рада директорів тощо) з рекомендаціями про усунення обставин, що сприяли вчиненню розкрадання на конкретному підприємстві чи в банку. Наприклад, такі подання доцільно направляти при встановленні практики поєднання в комерційних банках посад оператора ЕОМ і програміста тощо. 5. Виступами слідчого з інформацією на зборах акціонерів (членів трудового колективу підприємства, клієнтів страхової компанії чи довірчого товариства тощо) про обставини, що сприяли вчиненню розкрадання і були пов’язані з необачливою поведінкою самих потерпілих. Така робота носить роз’яснювальний характер і має на меті застереження від непродуманих рішень і вчинків з боку громадян,тобто свого роду уроки “підприємницької освіти” населення. Узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи. Цей напрямок діяльності слідчого виходить за межі конкретної кримінальної справи і передбачає проведення певної аналітичної роботи щодо узагальнення причин злочинів певного виду і умов, що сприяли їх вчиненню. Безпосередньою основою для такого узагальнення є матеріали однорідних кримінальних справ, розслідуваних в місті, районі, області чи країни в цілому. Такими однорідними справами можуть бути: кримінальні справи про розкрадання в довірчих товариствах і страхових компаніях; кримінальні справи про розкрадання, пов’язані з укладанням кредитного договору; кримінальні справи про розкрадання, вчинені з використанням комп’ютерної техніки тощо. Узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами має своєю метою визначення, перш за все, об’єктивних і суб’єктивних умов, сприятливих для вчинення злочинів певних видів чи груп. Як свідчить досвід таких узагальнень, їх предметом найчастіше є : 1) встановлення недоліків правового регулювання фінансово-господарчих відносин, з використанням яких і вчиняються розкрадання майна та інші економічні злочини (недоліки законодавства про підприємницьку діяльність, законодавства про банки і банківську діяльність, законодавства про діяльність небанківських фінансових установ тощо); 2) встановлення прогалин та недоліків у чиннму кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві та неоднозначного тлумачення його окремих положень правоохоронними органами і судами; 3) встановлення недоліків у функціонуванні системи державних контролюючих органів та їх взаємодії з правоохоронними під час виявлення і розслідування економічних злочинів; 4) встановлення існування у певної частини населення невірних уявлень про можливість одержання великих прибутків в тому чи іншому виді підприємницької діяльності, які експлуатуються шахраями. Треба зазначити, що ця аналітична робота проводиться контрольно-методичними підрозділами, штабами і спеціальними аналітичними центрами органів внутрішніх справ різних рівнів. До неї регулярно вдаються і підрозділи НЦБ Інтерполу в Україні, які використовують відомості про зв’язок вітчизняної економічної злочинності з відповідною злочинністю в інших країнах. Заходи щодо усунення умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов’язаних з ним економічних злочинів, наведеного рівня полягають у наступному. 1. Направлення подань з відповідними аналітичними матеріалами і пропозиціями до центральних органів державної влади України (Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Президенту, Верховному Суду). Такі подання мають своєю метою звернути увагу відповідних органів і посадових осіб, що мають право законодавчої ініціативи, на необхідність внесення відповідних доповнень і змін в чинне законодавство, прийняття нових законів та інших нормативних актів. Готуються такі подання центральними апаратами МВС та Генеральної прокуратури України, але спираються при цьому на аналітичну роботу низових ланок щодо узагальнення кримінальних справ певних категорій. 2. Правова пропаганда і правове виховання населення з використанням засобів масової інформації на рівні міста, району, області і країни в цілому. В даний час правоохоронні органи в своїх структурах мають центри громадських зв’язків, які видають газети і журнали, готують телевізійні передачі. Їх діяльність спрямовується на правове виховання громадян, попередження злочинності і правопорушень. Запорукою ефективного виконання цієї функції є тісне співробітництво працівників ЗМІ з слідчими підрозділами і судами у виявленні криміногенних факторів, їх аналізі і своєчасному оприлюдненні. Таким чином, профілактична діяльність правоохоронних органів під час розслідування злочинів взагалі і економічних, зокрема, дасть максимальний ефект тільки тоді, коли вона органічно поєднується з економічними, соціальними, правовими і організаційними заходами попередження злочинності в масштабах країни. Висновки В результаті проведеного дослідження проблем методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва можна зробити наступні висновки. 1. Вчинення розкрадань майна організованими групами з використанням статусу суб’єктів підприємницької діяльності, їх “прикриття” різноманітними цивільно-правовими угодами та банківськими операціями – це суттєві зміни в механізмі розкрадань майна та інших пов’язаних з ними корисливих злочинів. Дана обставина вимагає перегляду низки принципових положень наук кримінально-правового циклу і відповідного оновлення методик виявлення, розслідування і попередження економічних злочинів. 2. Поняття “криміналістична характеристика” є науковою категорією, яка стосується тільки певного виду чи групи злочинів. Криміналістична характеристика розкрадань майна в сфері підприємництва як система відомостей про механізм їх вчинення по суті є інформаційною моделлю цих злочинів, яка виконує функцію заміщення об’єкту пізнання при розслідуванні. В цьому плані положення криміналістичної характеристики злочинів слугують основою для висунення і перевірки версій в кожному конкретному випадку розслідування за кримінальною справою. 3. Особливістю даної категорії злочинів є те, що предметом посягання найчастіше виступають безготівкові грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках. Специфіка даного предмету розкрадання обумовлює відповідні способи його вчинення, які обов’язково включають в себе використання механізму розрахункових операцій. Узагальнення слідчої практики дає підстави виділити наступні типові способи вчинення розкрадань у сфері підприємництва: 1) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом використання комп'ютерної техніки для здійснення фіктивних електронних платежів; 2) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються підприємцем шляхом укладення фіктивної угоди на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням грошовими коштами партнера; 3) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом заснування інвестиційної фірми (довірчого товариства, пенсійного фонду, страхової компанії тощо) з наступним заволодінням грошовими коштами вкладників; 4) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в підприємницькій діяльності; 5) розкрадання та супутні їм злочини, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту. Вчинення розкрадань майна названими способами фактично неможливе без складення і використання фіктивних документів. Тому сліди злочинів зазначеної категорії залишаються, перш за все, у документах, які підлягають вилученню і дослідженню під час розслідування. Сприятливою умовою (зовнішньою обстановкою) вчинення широкомасштабних розкрадань коштів з наступним їх приховуванням є існування в Україні “тіньової” економіки, обсяги якої за оцінками експертів на даний час сягають до 60% внутрішнього валового продукту. Нелегальна економіка в таких масштабах обумовлює існування "чорного ринку" безготівкових грошових коштів з певним курсом їх обміну на готівку чи вільноконвертовану валюту, який використовується кримінальними структурами для приховування величезних сум злочинно здобутих коштів. 4. Вчинення розкрадання майна з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності обумовлює не тільки специфічний механізм цього виду злочинів, але і суттєві особливості порушення кримінальної справи та організації розслідування. Вони полягають, перш за все, у тому що для обгрунтованого порушення кримінальної справи потребується копітка оперативно-розшукова діяльність спеціалізованих підрозділів органів дізнання по виявленню і документуванню ознак злочинів, спільний аналіз зібраних первинних матеріалів. 5. Однією з найважливіших тактичних задач розслідування, яка повинна вирішуватися у зв’язку з порушенням кримінальної справи, є подолання намагання винних осіб уникнути відповідальності за вчинений злочин. Її успішне розв'язання потребує чітких знань про способи вчинення і приховування злочинів, протидії їх розслідуванню з боку винних осіб а також про засоби нейтралізації та попередження таких намагань. Протидія розслідуванню включає в себе наступні прийоми: 1) зникнення злочинців з місця постійного проживання (роботи) і їх переховування; 2) відмова затриманого підозрюваного давати показання і відповідати на запитання; 3) дача підозрюваним (обвинуваченим) неправдивих показань; 4) здійснення тиску на свідків і потерпілих з метою утаювання відомих їм фактів або дачі неправдивих свідчень; 5) утворення негативної суспільної атмосфери щодо процесу розслідування розкрадання з використанням засобів масової інформації; 6) втручання в процес розслідування корумпованих представників органів влади і управління; 7) гальмування слідства шляхом несвоєчасного створення СОГ, частої і необгрунтованої зміни її складу; 8) організація ознайомлення зацікавлених в кримінальній справі осіб з інформацією, що складає слідчу таємницю; 9) пряме втручання в процес розслідування корумпованих представників правоохоронних органів шляхом дачі вказівок, внесення пропозицій тощо; 10) усунення від розслідування найбільш досвідчених, принципових і активних працівників; 11) підкуп, погрози на адресу працівників правоохоронних органів (знищенням майна, нанесенням тілесних ушкоджень, вбивством) і реальна демонстрація цих погроз. Засоби попередження і подолання протидії розслідуванню злочинів з боку організованих злочинних груп з точки зору рівня їх розробки і застосування можна розділити на: а) засоби методичного характеру; б) засоби організаційно-управлінського забезпечення; в) засоби законодавчого забезпечення. 6. Однією з важливих тактичних задач, які вирішуються при розслідуванні розкрадань майна в сфері підприємництва, є забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. В тактичній задачі “забезпечення відшкодування матеріальної шкоди”, з методичною метою доцільно виділяти наступні більш дрібні тактичні задачі розслідування: 1) встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням; 2) встановлення майна, яким володіють винні особи, та його місцезнаходження; 3) встановлення правового статусу цього майна (приватна чи колективна власність); 4) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації. Можуть бути сформульовані такі правила забезпечення відшкодування матеріальних збитків шляхом накладення арешту на майно підприємств. Правило 1. У відповідності з ст., ст. 28, 29, 125 і 126 Кримінально-процесуального кодексу України а також ст. 441 Цивільного Кодексу України, для відшкодування заподіяних злочином збитків цивільний позов може бути пред’явлений не лише до обвинуваченого (підсудного), а й до особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Нею може бути й юридична особа, яка несе матеріальну відповідальність за дії своїх працівників, зокрема, посадових осіб, які, зловживаючи посадовим становищем, завдали шкоди потерпілим. Правило 2. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання, вчиненого керівниками, засновниками або учасниками юридичних осіб за рахунок майна цих юридичних осіб шляхом накладення на них арешту можливе лише в тому випадку, коли встановлено, що це майно або його частка одержане злочинним шляхом. Правило 3. На кошти, які обвинувачений використав для заснування інших товариств (як співзасновник чи учасник) може бути накладено арешт якщо є докази, що це майно одержане злочинним шляхом. Правило 4. Засновники і учасники таких комерційних структур як довірчі товариства, страхові компанії, комерційні банк несуть відповідальність своїми внесками до статутного фонду, а в залежності від організаційної форми і додатково належним їм майном (ст. ст. 24, 50, 65, 74, 77 Закону України «Про господарські товариства»). Правило 5. У відповідності з ст., ст. 145, 147 ЦК України не можуть бути витребувані гроші, а також цінні папери на пред'явника від підприємства – добросовісного набувача. 7. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування розкрадань даної категорії визначаються на основі характеру первинного матеріалу про розкрадання, на основі якого порушується кримінальна справа, а також деяких факторів підприємницької діяльності. З урахуванням цього виділяються наступні ситуації. Ситуація 1. Кримінальна справа порушується відносно працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури. Ситуація 2. Кримінальна справа порушується відносно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном. Ситуація 3. Кримінальна справа порушується відносно керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів. Ситуація 4. Кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів. Ситуація 5. Кримінальна справа порушується відносно керівників підприємницької структури – клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи. Типізація слідчих ситуацій початкового етапу розслідування дозволяє розробити рекомендації щодо проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ. 8. В методиках розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів в сфері підприємництва заслуговують окремого розгляду особливості підготовки і проведення тих слідчих дій, на яких відбивається вплив факторів підприємництва: допиту потерпілих і свідків; допиту підозрюваного (обвинуваченого); обшуку і виїмки; призначення експертиз. Особливості названих слідчих дій обумовлені наступними факторами: 1) колом задач (питань), що вирішуються даною слідчою дією; 2) специфікою доказів (в тому числі речових), які одержуються в результаті проведення слідчих дій; 3) соціальної і психологічної своєрідності осіб – учасників слідчої дії (віку, відношення до підприємницької діяльності, залежності від керівників комерційних структур і органів державної влади тощо); 4) позиції, яку займають особи – учасники слідчих дій (ухилення від надання допомоги слідству, сприяння слідству, протидія слідству). 9. Ефективне виявлення і розслідування економічних злочинів неможливе без використання спеціальних знань, оскільки оперативному працівнику і слідчому досить часто буває необхідним встановлювати юридично значущі обставини та зв’язки, які недоступні безпосередньому сприйняттю людини без спеціальної підготовки. Спеціальні знання можуть бути визначені як неправові науково-професійні знання і навички, одержані в результаті навчання і практичної діяльності в певній області, що використовуються для збирання і дослідження інформації під час розкриття і розслідування злочинів. Непроцесуальні форми використання спеціальних знань мають місце тоді, коли вони застосовуються до порушення кримінальної справи або за порушеною кримінальною справою але результати цього не відбиваються у процесуальних документах: 1) використання як підстав для порушення кримінальної справи матеріалів відомчої ревізії або внутрішнього (службового) розслідування; 2) консультація фахівця; 3) використання при проведенні оперативно-розшукових заходів технічних засобів одержання і фіксації інформації про економічний злочин та інші обставини; 4) призначення документальної ревізії фінансово-господарчої діяльності суб’єкта підприємницької діяльності. Процесуальні форми використання спеціальних знань відіграють більш значущу роль при розслідуванні злочинів, оскільки додержання встановлених правил складання процесуальних документів є засобом забезпечення достовірності відбитих в них фактів. Різниця між результатами непроцесуального і процесуального використання спеціальних знань витікає з того правила, що факти, встановлені при непроцесуальних діях повинні бути перевірені процесуальним шляхом. Процесуальні форми використання спеціальних знань застосовуються як для самостійного вирішення певних задач розслідування, так і для перевірки фактів, встановлених непроцесуальним шляхом. До них належать наступні випадки використання спеціальних знань: 1) залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих дій (ст. 128-1 КПК); 2) призначення судової експертизи (ст., ст. 75-76 КПК); 3) допит експерта (ст. 201 КПК); 4) допит фахівця як свідка. Найчастіше під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва виникає потреба у призначенні криміналістичної експертизи документів, комп'ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз. 10. Необхідним напрямком діяльності слідчого є профілактика злочинів під час розслідування за кримінальною справою. Вона полягає у виявленні і усуненні причин конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню. Причини розкрадань майна та інших економічних злочинів в сфері підприємництва пов’язані з психологічними і соціальними особливостями людей, які займаються підприємницькою діяльністю. Ринкові відносини за своєю природою стимулюють формування певних рис у людей, які займаються певним видом діяльності з метою одержання прибутку. До них належать наступні риси: 1) прогресуючі матеріальні потреби, прагнення бути заможною людиною, яка має гроші не тільки для задоволення повсякденних потреб, але і для створення певного “іміджу” – належності до вищих кіл суспільства; 2) переконаність у тому, що гроші – це найвища цінність в житті і постійна потреба “робити гроші” стає основною (а іноді і єдиною) метою; 3) правовий і моральний нігілізм, тобто зневажання законів і норм моралі та прагнення досягти поставленої мети будь-якими, в тому числі, і незаконними а іноді і відверто злочинними методами; 4) нехтування як інтересами суспільства в цілому так і окремих людей, зневажання людей, які стоять нижче них за своїми фінансовими можливостями; 5) схильність до ризику в підприємницькій діяльності і в житті взагалі, яка переростає в авантюризм (неврахування при прийнятті рішень явно існуючих небезпечних обставин); 6) динамічність поведінки в залежності від життєвих обставин. Усунення причин конкретного економічного злочину полягає у здійсненні впливу на винну особу з метою нейтралізації її негативних рис та здійснення її цінностної переорієнтації. Умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів можна розподілити на суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів належать такі фактори: 1) віра певної частини населення в те, що в умовах ринкових відносин можна збагатитися швидко і, головне, не прикладаючи великих зусиль; 2) довірливість людей до реклами, особливо коли вона проводиться з широким використанням різноманітних засобів на значній території (преси, телебачення, рекламних написів на спеціальних щитах і будівлях); 3) схильність деяких підприємців в гонитві за високим прибутком до занадто ризикованих господарчих операцій; 4) недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу, пов’язану з великими матеріальними цінностями, грошима, виконанням особливо важливих функцій; 5) недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків; 6) недоліки в діяльності контролюючих і правоохоронних органів, які своєчасно не виявляють, або не реагують на правопорушення в підприємницькій діяльності. 7) корумпованість державного апарату управління. Усунення суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню злочину, за конкретною кримінальною справою має два напрямки: а) притягнення до відповідальності всіх осіб, які тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину; б) проведення роз’яснювальної і виховної роботи серед населення або певних соціальних груп за матеріалами розслідуваної кримінальної справи. До об’єктивних умов, що сприяють вчиненню розкрадань майна та інших економічних злочинів в Україні належать фактори, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення: 1) повільність і суперечливість соціально-економічних реформ на шляху переходу до ринкової економіки, відсутність чіткої концепції (програми) таких реформ; 2) загальноекономічна і фінансова криза, яка продовжує поглиблюватися (тягне за собою зростання безробіття, технологічний занепад виробництва, неплатоспроможність підприємств); 3) масове зубожіння населення (більшість його знаходиться на межі і за межею бідності); 4) недосконалість законодавства, що регулює фінансово-господарські відносини (часті зміни в законодавстві, непомірний податковий тиск на підприємця); 5) відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю комерційних структур; 6) наявність “тіньової економіки” співвідносної за своїми матеріальними і фінансовими ресурсами з економікою легальною (є живильним середовищем для організованої злочинності). Усунення умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів є складною проблемою і вимагає проведення цілого комплексу економічних, соціальних, організаційних та виховних заходів в масштабах певного регіону чи країни в цілому. 11. В дійсний час правоохоронні органи відчувають нагальну потребу перепідготовки кадрів, притоку по-новому підготовлених спеціалістів. Вирішення цих проблем є не простим і передбачає відповідні корективи в програмах викладання ряду учбових предметів кримінально-правового циклу, розробці спеціалізованих курсів по виявленню і розслідуванню окремих видів економічних злочинів. Список використаних джерел Аванесов О.Г., Мусаев М.Х. Преступления в сфере предпринимательства и налогообложения. М., 1992. Азаров В.А. Деятельность органов дознания, предварительного следствия и суда по охране имущественных интересов граждан. Омск, 1990. Альбрехт У., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса /Пер. с англ. СПб., 1995. Аминов Д.И. О некоторых проблемах уголовной политики в кредитно-финансовой сфере // Тр. Академии МВД Российской Федерации. М., 1997. Андреев И.Д. Проблемы логики и методологии познания. М., 1972. Астапкина С.М., Дубровицкая Л.П., Плесковских Ю.Г. Участие специалиста-криминалиста в расследовании преступлений. М., 1992. Астапкина С.М. Методические рекомендации по расследованию хищений с применением подложных кредитовых авизо. М., 1993. Бандурович О. Феномен підприємництва: сутність та проблеми розвитку // Україна: аспекти праці. 1995. №1-2. С. 53-55. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: 3т. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М., 1979. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. Саратов, 1986. Белкин Р., Быховский И., Дулов А. Модное увлечение или новое слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступлений) // Соц. законность. 1987. № 9. С.56-58. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы (от теории к практике). М., 1988. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М., 1997. Біленчук П.Д., Зубань М.А. Комп‘ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: Навч. посібник. К., 1994. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие. К., 1999. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. 1997. № 5. С. 34-37. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. 1996. №11. С.4-16. Братковская В. Предупреждение хищений в сельском хозяйстве // Соц. законность. 1972. С. 26-33. Бутенко Л.І. Попередження розкрадань та інших корисливих зловживань, що скоюються суб‘єктами господарювання при розрахунках за експортно-імпортні операції: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. К., 1998. Бущан О.П. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, скоєних шляхом кредитних банківських операцій: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. Х., 1995. Бывалов С. Афера: чеченские авизо. 1997. Бюллетень Главного следственного управления МВД СССР. 1989. №5 (62). Василенко В.П., Модогоев А.А. Особенности организации и методики расследования преступлений в сфере экономики, совершенных нетрадиционными способами // Тр. Академии МВД Российской Федерации. Актуальные проблемы расследования преступлений. М., 1995. С.48-56. Васильев Н.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. М., 1984. Великородный П.Г. Криминалистическое понятие способа уклонения от ответственности. // Вопросы борьбы с преступностью. 1986. № 44. С.81-85. Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп’ютерним злочинам та їх розслідування // Право України. 1998. № 1. С.101-103. Весельський В. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність // Право України. 1999. № 7. С.58-61. Водоп'ян Н.Ф. Недоліки актів перевірки господарсько-фінансової діяльності субєктів підприємництва, складених контролюючими органами // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.231-232. Волковский В.И. Налоговая преступность – это не просто уклонение от налогов // Прокурорская и следственная практика. 1998. №1. С.55-59. Волобуев А.Ф., Осыка И.Н. Преступления, совершенные с использованием компьютерной техники: зарубежный опыт борьбы с ними и перспективы его использования в следственной и экспертной практике Украины // Криминалистика и судебная экспертиза. 1997. Вып. 48. С.42-49. Волобуєв А.Ф. Криміналістична характеристика розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник Ун-ту внутр. справ. Х., 1997. Вип. 2. С.26-37. Волобуєв А.Ф. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу // Вісник Ун-ту внутр. справ. Х., 1998. Вип. 3-4. С.24-33. Волобуєв А.Ф. Особливості розслідування розкрадань грошових коштів, що вчиняються з використанням комп’ютерної техніки // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. 1998. Вип. 2. С.179-185. Волобуєв А.Ф., Золотухін І.І., Литвинов О.В. Характеристика розкрадань майна, що вчиняються в небанківських фінансових установах // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. 1998. Вип. 2. С.168-179. Волобуєв А.Ф. Аналіз первинного матеріалу про розкрадання майна в сфері підприємництва при порушенні кримінальної справи // Право України. 1999. № 4. С.79-83. Волобуев А.Ф. Расследование экономических преступлений: опыт России и Украины // Российская юстиция. 2000. № 4. С. 51-52. Воробьев Е., Тимченко Б. Теневая экономика в условиях системного кризиса // Экономика Украины. 1998. №8. С. 43-47. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. М., 1973. С. 90-94. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. Казань, 1990. Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступлений // Следственные ситуации и раскрытие преступлений.Свердловск, 1975. С. 10-16. Глібко В., Євтушенко А. Документальна ревізія та використання її результатів у розслідуванні злочинів // Право України. 1999. №8. С. 37-39. Голос Украины. 1995 7 июля. Голубєв О.В. Комп’ютерні злочини в банківській діяльності. Запоріжжя, 1997. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. М., 1939. Городиський О.М. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, пов’язаних з приховуванням валютних цінностей: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. Х., 1998. Горский Д.П. Определение. М., 1974. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. К., 1998. Гранат Н.Л. Первоначальные следственные действия и их роль в методике расследования // Методика расследования преступлений.М., 1976. С. 83-87. Гранат Н.Л., Ратинов А.Р. Решение следственных задач. Волгоград, 1978. "Грязные" деньги и закон. Правовые основы борьбы с легализацией преступных доходов /Под общ.ред.Е.А.Абрамова. М., 1995. Громов Вл. Методика расследования преступлений. М., 1929. Гудков П.Б. Компьютерные преступления в сфере экономики // Актуальные проблемы борьбы с коррупцией и организованной преступностью в сфере экономики. М., 1995. С. 136-145. Гусев С.И. Актуальные проблемы борьбы правоохранительных органов с нетрудовыми доходами // Сов. гос-во и право. 1987. №2. С.58-63. Данилевский Ю.А., Овсянников Л.Н. Взгляд на "грязные" деньги с Британских островов // Бухгалтерия и банки. 1997. № 1. С.24-29. Деревягин Ю.Т., Гаритовская Э.В., Толеубекова Б.Х. Участие специалиста-бухгалтера в проведении следственных и непроцессуальных действиях по делам о хищениях социалистического имущества. М., 1989. Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. Минск, 1985. Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. К., 1997. Дьяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Можливості диференціації копіювально-розмножувальних апаратів з кольоровим зображенням при криміналістичному дослідженні документів // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.101-103. Евгеньев М.Е. Методика и техника расследования преступлений: Учеб.пособие /Под общ. ред. С.М.Потапова К., 1940. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. Х., 1975. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью: Концептуальные основы. Х., 1994. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. Х., 1996. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность. 1971. №11. С.14-19. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические спекты). М., 1990. Камлик М.І. Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у галузях економіки. Судова бухгалтерія. К., 1995. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. К., 1998. Кернер Х., Дах Э. Отмывание денег. М., 1996. Клочко В. Щодо підвищення ефективності попереднього слідства // Право України. 1999. № 6. С.90-91. Ковалев А.П. Диагностика банкротства. М., 1995. Ковалев М.И. О роли научных понятий в уголовном праве и криминологии // Правоведение. 1980. № 5. С.56-58. Колесников В.В. Экономическая преступность и рыночные реформы: Политико-экономические аспекты. СПб., 1994. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы методики расследования отдельных видов преступлений: Автореферат дис. ... д-ра юрид. наук. Х., 1967. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. Х., 1976. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. Х., 1985. Комлев Б. Исключение доказательств, полученных в других государствах, из процесса доказывания // Законность. 1998. № 3. С. 21-24. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. К., 1973. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. Х., 1978. Коновалова В.Е. Познавательная функция психологии при допросе // Вопросы совершенствования криминалистической методики. Волгоград, 1981. С. 102-108. Константинов А., Дикселиус М. Бандитская Россия. СПб., 1997. Корж В. Є в Україні мафія. Кримінологічна характеристика економічної злочинності, мафії, корупції, організованого злочинного спільництва // Юридичний вісник України. 1997. № 35. С.3. Корж В. Застосування на практиці принципу рівності громадян перед законом // Право України. 1999. №4. С.49-50. Корухов Ю.Г. Правовые основания применения научно-технических средств при расследовании преступлений. М., 1974. Корчагин А.Г. Экономическая преступность. Владивосток, 1998. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере // Законность. 1996. № 1. С. 12(25. Кривошеев В.И. Об исследовании оттисков печатей и штампов, нанесенных клише, изготовленными в Украине по технологии зарубежных фирм // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.103-106. Криминалистика (техника и тактика расследования преступлений): Учебник. М., 1938. Криминалистика: Учебник /Под общей ред. А.И. Винберга. М., 1959. Криминалистика: Учебник /Отв. ред. А. Н. Васильев. М., 1963. Криминалистика: Учебник /Под ред. И.Ф. Герасимова и Л.Я. Драпкина. М., 1994. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник /Под ред. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина). Н. Новгород, 1995. Криминалистика. Учебник для вузов /Отв.ред. Н.П. Яблоков. М., 1996. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. /За ред. В.Ю.Шепітька. Х., 1998. Криминалистическое обеспечение криминальной милиции и органов предварительного расследования: Учебник /Под.ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. М., 1997. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. М., 1997. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. М., 1998. Кузьмичов В., Москвін Ю. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Право України. 1999. №5. С.65-67. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. М., 1984. Кузнецова Н.Ф. Рынок и проблемы преступности // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. 1993. № 6. С.11-14 Кузнецова Н.Ф. О криминогенности пробелов уголовного законодательства // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. 1996. №3. С.26-34. Кузьменко Н.К. Систематизация неотложных следственных действий: Уч. пособие. К., 1981. Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. М., 1982. Кушниренко С.П. Криминалистическая характеристика и типовые программы расследования хищений чужого имущества путем мошенничества с использованием лжепредприятий: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. СПб., 1996. Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере и противодействие им: Учебно-практическое пособие. М., 1996. Ларьков А.Н., Кривенко Т.Д., Куранова Э.Д. Расследование новых видов экономических преступлений: Методические рекомендации для следователей и прокуроров. М., 1995. Липовский В.В., Лутонина Г.Д., Мороз Т.И., Прохоров-Лукин Г.В., Юрченко О.Б. К вопросу о возможности идентификации матричных принтеров по изготовленным с их помощью документам // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. Литвак О.М. Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992-1995 роки): Автореф. дис... .канд. юрид. наук. Х., 1997. Лопушанский Ф. Следственная профилактика преступлений. Опыт, проблемы, решения. К., 1981. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. М., 1973. Луценко О.А. Расследование хищений в сфере банковской деятельности: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. Краснодар, 1998. Материалы семинара по борьбе с экономическим мошенничеством и изготовлением фальшивых денег. К., 1995. Максимов С. Уголовная ответственность за невыполнение должником заемных обязательств // Законность. 1998. № 5. С.10-13. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. Х., 1976. Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учеб. пособие. Х., 1983. Матусовский Г.А. О криминалистической характеристике хищений государственного и общественного имущества // Криминалистическая характеристика преступлений. М., 1984. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений: Учеб. пособие. К., 1988. Матусовский Г.А. Уголовная политика в сфере собственности и проблемы методики расследования экономических преступлений // Актуальные проблемы расследования и предупреждения преступлений в условиях перехода к рыночной экономике /Под ред. В.К.Гавло. Барнаул, 1993. Матусовський Г. Оновлення криміналістичних методик – шлях до подолання економічних злочинів // Право України. 1997. № 11. С.75-77. Матусовский Г.А. Судебные экспертизы в расследовании экономических преступлений // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз). Х., 1998. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Х., 1999. Матющенко М.О. Судово-бухгалтерська експертиза. Х., 1996. Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. Х., 1998. Методика расследования хищений социалистического имущества. Вып 3 /Под ред. В.Г. Танасевича М., 1979. Морозов Г.Е. Роль специалиста в производстве процессуальных и профилактических действий в стадии предварительного расследования. Хабаровск, 1985. Мошенничества с преднамеренными банкротствами // Инф. бюл. Ассоциации российских банков. 1995. № 7. С.38-43. Мысловский И. Н. Внимание: «Кидал-Инвест». М., 1996. Никитина И.А. Хищение чужого имущества в сфере предпринимательской деятельности: Автореф. дис... .канд. юрид. наук. Томск, 1995. Никулин Е.С. Возмещение ущерба, причиненного преступлением, государственным и общественным организациям. М., 1974. Новые пластиковые деньги /Под ред. А.В.Спесивцева. М., 1994. Образцов В.А. Учение о криминалистической характеристике преступлений // Криминалистика / Под ред. В.А Образцова. М., 1995. С.38-50. Объектно-структурный анализ организованной преступности в сфере частных инвестиций. М., 1997. Овчинский А.С. Мошенничество в сфере финансов и инвестиций: из прошлого в будущее // Ревизор. 1996. № 1. С.16-18. Овчинский А. С., Борзунов К. К., Щерба В. В. Структрурные уровни организованной престпной деятельности в сфере финансов//Проблемы борьбы с организованной преступностью. М., 1996. С. 24-30. Огороднік О. До питання економічної кримінології // Економіка України. 1996. № 6. С.78-83. Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічний феномен // Політична думка. 1996. №3-4. С.86-95. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М., 1991. Олейник О. Арест денежных средств предприятий и банков // Законность. 1993. № 10. С.11-16. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. М., 1996. Осмотр компьютерных средств на месте происшествия: Методические рекомендации. Х., 1999. Отряхин В.И., Гаврилов В.С. Особенности расследования «компьютерных» хищений в сфере финансово-банковской деятельности // Тр. Академии МВД Российской Федерации. Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений. 1996. С.92-96. Офіційний вісник України. К., 1998. N46. Панарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела. Воронеж, 1978. Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления. Х., 1984. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. М., 1993. С.25-39. Петров Э.И., Марченко Р.Н., Баринова Л.В. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений. М., 1995. Петюх В.Н. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека. К., 1995. Пінський Л.Я. Про позитивний досвід роботи з розкриття та розслідування злочину, скоєного в кредитно-фінансовій сфері // Слідча практика України. Вип. 1. К., 1998. С. 42-47. Писарева И.Ю., Коробова С.А. Финансово-экономическая экспертиза и ее проблемы // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С. 236-237. Пискарева Н.В. Хмель Н.П. Характеристика преступных деяний, совершаемых организованными формированиями в финансовой среде // Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией: Сб. научных тр. ВНИИ МВД России. 1995. С. 89-90. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захиств від злочинних посягань. К., 1995. Попович В. Організаційно-правові проблеми боротьби зі злочинністю у сфері фінансово-кредитної діяльності // Матеріали науково-практичної конференції. Л., 1995. С.66-68. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. К., 1998. Проблемы борьбы с компьютерной преступностью // Борьба с преступностью за рубежом. 1992. № 4. С. 3-10. Программа курса «Криминалистика» (для юридических институтов и университетов). М., 1981. Прохзорова Е.В. Организация работы следователей по предупреждению уклонения обвиняемого от следствия и их розыску. М., 1987. Пряников П.В. К вопросу о динамике, структуре и криминалистической характеристике мошенничества в сфере предпринимательской деятельности // Северный Кавказ: борьба с преступностью. Сб. науч.трудов. Ростов н/Д., 1997. С.108-114. Романик М., Олексієнко М. Організація, форми та методи ревізійної роботи в банках // Вісник Національного банку України. 1998. № 5. С. 34-37. Ромашов А.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. М., 1981. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М., 1996. Руководство для следователей /Под ред. Н.А.Селиванова, В.А. Снеткова. М., 1997. Рыженков А.Я., Филиппов П.М. О возмещении ущерба на предварительном следствии. Волгоград, 1983. Савченко А. "Відмивання" грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти // Право України. 1997. № 5. С.38-42. Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов: Учеб. и практ. пособие. Х., 1997. Салтевский М.В., Эрнест А.В., Ясинов И.И. К вопросу о методике судебно-экспертного исследования программного продукта для ЭВМ с целью установления автора программ // Роль судебной экспертизы и криминалистики в раскрытии и профилактике преступлений: Тез. науч.-практич. конф. Одесса, 1994. С. 205-207. Свенссон Б. Экономическая преступность /Пер. со швед. М., 1987. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. М., 1966. Сидоренко Е. Допустимость доказательств, полученных на территории других государств (по материалам уголовного дела по обвинению Д. Якубовского) // Законность. 1998. № 2. С. 25-29. Сифоров В.И. Информология и научно-технический прогресс // Кибернетика и диалектика. М., 1978. С.83-100. Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. К., 1975. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений /Под ред. В.К. Лисиченко. К., 1988. Сорокотягин И.Н. Понятие специальных познаний, формы их использования в процессе расследования преступлений // Использование специальных познаний при расследовании преступлений. Свердловск, 1978. С.3-10. Сорокотягин И.Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. Екатеринбург, 1992. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів: Навч. посібник. К., 1997. Столяров В.И. Диалектика как логика и методология науки. М., 1975. Стрєкалов Є.Ф., Панєвін О.С. Практика розгляду судами кримінальних справ, пов’язаних з діяльністю довірчих, страхових товариств та комерційних банків: Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1998. № 1. С.42- 57. Стрельченко Ю.А. Обеспечение информационной безопасности банков: Метод.пособие.М.,1994. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Х., 1988. Теневая экономика: опыт криминологического исследования /А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.Н. Иванов, Б.Г. Розовский. Луганск, 1997. Тіньова економіка: стан та шляхи трансформації. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. К., 1998. Тихонова В.И., Захарова Т.А. К вопросу исследования оттисков печатей и штампов, изготовленных фотополимерным способом // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.106-108. Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика // Політична думка. 1996. № 3-4. С.75-85. Украинские деловые новости. 1996. № 6. Урядовий кур’єр. 1997. 6 червня. Факты. 1999. 18 сентября. Федоров В. Компьютерные преступления: выявление, расследование и профилактика // Законность. 1994. № 6. С. 44-47. Филиппов А.Г. К вопросу об особенностях расследования отдельных видов и групп преступлений // Особенности расследования отдельных видов и групп преступлений. Свердловск, 1980. С.23-24. Филиппов А.Г., Целищев А.Я. Узловые проблемы методики расследования преступлений // Советское гос-во и право. 1982. №8. С.71-75. Фокина А.А. Роль криминалистической характеристики преступлений в укреплении связи науки криминалистики и практики расследования // Криминалистика и судебная экспертиза. 1990. Вып. 41. С.17-23. Фридман И.Я. Использование профилактических рекомендаций судебно-експертных учреждений следователями органов внутренних дел УССР // Криминалистика и судебная экспертиза. 1981. Вып. 23. С.46-51. Фрідман І.Я., Рогоза В.М. Судово-економічні дослідження в розслідуванні та попередженні злочинів та інших правопорушень в умовах ринкових відносин // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.232-233. Фрідман І., Смітієнко З. Використання спеціальних знань при розслідуванні правопорушень в сфері економіки України // Право України. 1998. № 11. С. 128-130. Циркаль В.В. Некоторые особенности тактики допроса с участием специалиста // Криминалистика и судебная экспертиза. 1982. Вып. 22. С.51-54. Шаваев А.Г. Криминологическая безопасность негосударственных объектов экономики. М., 1995. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. Х., 1995. Шевчук В.М. Проблеми методики розслідування контрабанди: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. Х., 1998. Шиканов В.И. Междисциплинарная характеристика отдельных видов преступлений – информационная модель расследуемого события // Вопросы теории и практики следственной работы. Иркутск, 1988. С. 25-28. Шляхов А., Ромашов А. Судебная планово-экономическая и финансово-бухгалтерская экспертизы // Соц. законность. 1980. №4. С.51-53. Шур М. Наше преступное общество. М., 1977. Щербаковський М.Г., Золотухін І.І. Використання спеціальних знань на стадії порушення кримінальної справи // Вісник Ун-ту внутр. справ. 1997. Вип.2. С.37-44. Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Использование специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений. Х., 1999. Економіко-правові засоби боротьби з економічною злочинністю: Навч. посібник. К., 1995. Экономические преступления в США: Материалы семинара для прокуроров Российской Федерации, апрель 1996. М.,1996. Электронные деньги: накопление; использование; хранение; безопасность /Под ред. В.П. Невежина. М., 1995. Яблоков Н.П. Общие положения методики расследования и научно-технический прогресс // Методика расследования преступлений. М., 1976. С. 36-42. Яблоков Н.П. Следственные ситуации в методике расследования и их оценка // Вестник Моск. ун-та 1983. Серия 11. Право. №5. С.10-15. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. М., 1924. Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика. М., 1929. Яни П. Наложение ареста на счета предприятий // Законность. 1995. № 7. С.27-32. Яни П. Установление признаков хищения при неисполнении договорных обязательств // Российская юстиция. 1995. № 7. С. 47-48. Яни П.С. Экономические и служебные преступления.М.,1997. Ясинов И.И., Манько И.Г., Зубова Н.О., Чугурова И.Н. О предмете экспертизы средств электронно-вычислительной техники и программного обеспечения // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тез.науч.-практ. конф. К., 1993. С. 213-215. Council of Europe studies cybercrime // Financial times business law Europe. 1997. 12 March. P. 7. Gharles H. Swanson, Hell C. Ch., Leonard F. Criminal investigation. N.Y., 1988. Levi M. Regulating fraud. White-color crime and the criminal process. Tavistock publications. London and N.Y., 1987. Marshall B. C. Corporate Corruption: The Abuse of Power. New York, 1990. Kroll S.R. Some thoughts on law enforcement and stored value products // Butterworths Journal of International Banking and Financial Law. 1997. January. P.3-5; Time. 1995. January. Зміст TOC \t "Стиль1;1;Стиль2;2" Вступ PAGEREF _Toc495301651 \h 3 Розділ 1. Загальна характеристика розкрадань майна і пов'язаних з ними злочинів у сфері підприємництва 1.1. Криміналістична характеристика злочинів, її зв'язок з кримінально-правовою і кримінологічною характеристиками та їх використання в окремій методиці розслідування PAGEREF _Toc495301653 \h 8 1.2. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу PAGEREF _Toc495301654 \h 28 1.3. Характеристика предмета розкрадання і умов вчинення злочинів у сфері підприємництва PAGEREF _Toc495301655 \h 42 1.4. Характеристика способів і суб’єкту розкрадання майна та пов’язаних з ними злочинів. PAGEREF _Toc495301656 \h 51 1.5 Механізми легалізації та використання грошових коштів, одержаних злочинним шляхом PAGEREF _Toc495301657 \h 80 1.6 Особливості слідів (джерел доказів) розкрадання майна та пов’язаних з ними злочинів PAGEREF _Toc495301658 \h 93 Розділ 2. Типові завдання, засоби їх вирішення в стадії порушення кримінальної справи і на початковому етапі розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва 2.1. Поняття тактичного завдання та її значення в криміналістичній методиці PAGEREF _Toc495301660 \h 100 2.2. Оцінка первинного матеріалу про розкрадання майна, прийняття рішення про порушення кримінальної справи і організація розслідування PAGEREF _Toc495301661 \h 108 2.3. Подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних в розкраданні осіб. PAGEREF _Toc495301662 \h 124 2.4. Забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної розкраданням PAGEREF _Toc495301663 \h 148 Розділ 3. Слідчі ситуації і відповідні їм комплекси процесуальних та інших дій в методиці розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва 3.1. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль в побудові окремої методики розслідування PAGEREF _Toc495301665 \h 166 3.2. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування розкрадань майна PAGEREF _Toc495301666 \h 182 3.3. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для наступного етапу розслідування PAGEREF _Toc495301667 \h 207 3.4. Особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій. PAGEREF _Toc495301668 \h 219 Розділ 4. Використання спеціальних знань під час розслідування розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємництва 4.1. Поняття спеціальних знань, форми та суб’єкти їх використання під час розслідування злочині PAGEREF _Toc495301670 \h 236 4.2. Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування розкрадань та пов’язаних з ними злочинів в сфері підприємництва. PAGEREF _Toc495301671 \h 252 4.3. Участь спеціаліста в проведенні окремих слідчих дій PAGEREF _Toc495301672 \h 260 4.4. Підготовка і призначення окремих видів експертиз PAGEREF _Toc495301673 \h 271 Розділ 5. Профілактична діяльність під час розслідування злочинів у сфері підприємництва 5.1. Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування PAGEREF _Toc495301675 \h 283 5.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів PAGEREF _Toc495301676 \h 291 5.3. Основні профілактичні заходи, що вживаються під час розслідування економічних злочинів PAGEREF _Toc495301677 \h 301 Висновки PAGEREF _Toc495301678 \h 310 Список використаних джерел PAGEREF _Toc495301679 \h 319 Зміст PAGEREF _Toc495301680 \h 334 Монографія Волобуєв Анатолій Федотович Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва Редактор Л. М. Авраменко Комп’ютерна верстка А. О. Коржова Подписано до друку 20.09.2000. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16,9. Обл.-вид. арк. 18,17. Наклад 1000 прим. Зам. 22/4. Видавництво Університету внутрішніх справ. 61080, Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27. Див.: Корчагин А.Г. Экономическая преступность. Владивосток, 1998. С.7. Див.: Матусовский Г.А. Уголовная политика в сфере собственности и проблемы методики расследования экономических преступлений // Актуальные проблемы расследования и предупреждения преступлений в условиях перехода к рыночной экономике /Под ред. В.К.Гавло. Барнаул, 1993. С.8; Аминов Д.И. О некоторых проблемах уголовной политики в кредитно-финансовой сфере // Труды Академии МВД Российской Федерации. М., 1997. С.49-55. Див.: Свенссон Б. Экономическая преступность /Пер. со швед. М., 1987. С.22-24. Див.: Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Х., 1999. С.9. Див.: Бущан О.П. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, скоєних шляхом кредитних банківських операцій: Автореф. дис... . канд. юрид. наук. Х., 1995; Никитина И.А. Хищение чужого имущества в сфере предпринимательской деятельности: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Томск, 1995; Кушниренко С.П. Криминалистическая характеристика и типовые программы расследования хищений чужого имущества путем мошенничества с использованием лжепредприятий: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. СПб., 1996; Луценко О.А. Расследование хищений в сфере банковской деятельности: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Краснодар, 1998; Шевчук В.М. Проблеми методики розслідування контрабанди: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Х., 1998; Городиський О.М. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, повязаних з приховуванням валютних цінностей. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Х., 1998; Бутенко Л.І. Попередження розкрадань та інших корисливих зловживань, що скоюються субєктами господарювання при розрахунках за експортно-імпортні операції: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. К., 1998. Див.: Столяров В.И. Диалектика как логика и методология науки. М., 1975. С.35. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М., 1979. С. 181-182. Див.: Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ: Автореферат дис. …канд. юрид. наук. М., 1966. С.4-5. Див.: Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы методики расследования отдельных видов преступлений: Автореферат дис. …д-ра юрид. наук. Х., 1967. С. 10, 14. Див.: Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. М., 1924. С. 169; Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика. М., 1929. С. 255-261; Громов Вл. Методика расследования преступлений. М., 1929. С. 49; Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. М., 1939. С.12-14; Евгеньев М.Е. Методика и техника расследования преступлений. К., 1940. С. 29-31. Вчення про спосіб вчинення злочину посідає важливе місце в теорії криміналістики (див.: Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления. // Соц. законность. 1971. №11. С.14-19). Враховуючи, що в науковому обігу історично використовуються для визначення заключної частини науки криміналістики поняття «методика розслідування окремих видів злочинів», «методика розслідування злочинів», «криміналістична методика», в даній роботі вони розглядаються і використовуються як синоніми. Див.: Белкин Р.С. Указ. соч. С. 181-210. Див.: Криминалистика. /Под общ. ред. А. И.Винберга. М., 1959. С. 330-485; Криминалистика/ Отв. ред. А. Н. Васильев). М., 1963. С. 467-618. Див.: Программа курса «Криминалистика» (для юридических институтов и университетов). М., 1981. С.13-18. Див.: Васильев Н.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. М., 1984. С 115. Див.: Белкин Р., Быховский И., Дулов А. Модное увлечение или новое слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступлений). 1987. № 9. С.56-58. Див.: Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Учеб. пособие. Х., 1985. С.16-20. Див.: Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. (Под ред. проф. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина). Ниж. Новгород 1995. С.48-49. Див.: Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. Навчальний посібник. К., 1997. С. 20. Див.: Криминалистика. (Отв. Ред. проф. Н.П.Яблоков). М., 1996. С. 43-46. Див.: Руководство для следователей /Под ред. Н.А.Селиванова, В.А. Снеткова. М., 1997. С.24. Див.: Фокина А.А. Роль криминалистической характеристики преступлений в укреплении связи науки криминалистики и практики расследования // Криминалистика и судебная экспертиза. К., 1990. С.18. Див.: Шиканов В.И. Междисциплинарная характеристика отдельных видов преступлений – информационная модель расследуемого события // Вопросы теории и практики следственной работы. Иркутск. 1988. С. 25-28. Див.: Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика (гл.ІІ). Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. М., 1993. С.25-39; Образцов В.А. Учение о криминалистической характеристике преступлений // Криминалистика (гл.ІІІ). Под ред. В.А Образцова. М., 1995. С.38-50; Яблоков Н.П. Информационные основы расследования и криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика (гл.ІІ). Под ред. Н.П.Яблокова. М., 1996. С. 34-43. Див.: Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. Навчальний посібник. К., 1997. С. 13-15. Див.: Криминалистика. Учеб. пособие в схемах /под ред. А.Г. Филиппова М., 1999. С. 142. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т 3. М., 1979. С. 202-203. Див.: Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х томах. Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М., 1997. С.319. Див.: Горский Д.П. Определение. М., 1974. С. 106-115. Див.: Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. Х., 1976. С.3-4. Див.: Ожегов С.И. Словарь русского языка. М., 1991. С. 352. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т 1: Общая теория советской криминалистики. М., 1977. С.211. Див.: Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. Х., 1976. С.55-56. Див.: Матусовский Г.А. О криминалистической характеристике хищений государственного и общественного имущества // Криминалистическая характеристика преступлений М., 1984. С. 55. До об’єктів вивчення криміналістики, безумовно, належить злочинна діяльність (див.: Кузьмичов В., Москвін Ю. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Право України, 1999. №5. С.65-67. Див.: Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. Саратов, 1986. С. 56-58. Див.: Андреев И.Д. Проблемы логики и методологии познания. М., 1972. С.278. В літературних джерелах при дослідженні структури криміналістичної характеристики злочинів для визначення її елементів окремими авторами використовується поняття «криміналістично значущі ознаки злочинів», яким охоплюється спосіб злочину, місце і обстановка, особа злочинця та інше (Див.: Колесниченко А.Н.. Коновалова В.Е. Указ. соч. С.21-22; Советская кримналистика. Методика расследования отдельных видов преступлений.- Киев. 1988, с.30-40.). При розгляді вказаних елементів вважаємо доцільно використовувати поняття «елементи механізму злочинів». Див.: Яблоков Н.П. Общие положения методики расследования и научно-технический прогресс. В сб.: Методика расследования преступлений. М., 1976. С.38; Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования. Указ. Сб., с. 94-95; Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. Х., 1976. С. 20; Белкин Р.С. Курс советской кримналистики. Т. 3. М., 1979. С. 189, 192. Див.: Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Указ. соч. с.20. В кримінологічних дослідженнях, наприклад, вважається не доцільним робити вибірку з об’єктів генеральної сукупності, яких менше однієї тисячі одиниць (див.: Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. Х., 1996. С. 100-102). Див.: Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. С.53. Неповними криміналістичними характеристиками злочинів слід вважати і такі, в яких визначається у відсотках частота зустрічаємості окремих елементів та їх ознак, але закономірні зв’язки між ними не визначаються таким же чином. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. С. 198-199. Див.: Зелинский А.Ф. Указ. соч. С. 164. Див.: Матусовский Г.А. Методика расследования хищений Учеб. пособ. К., 1988. С. 5. Див.: Матусовський Г. Оновлення криміналістичних методик – шлях до подолання економічних злочинів. // Право України. 1997. № 11. С.75-77. Див.: Волобуєв А.Ф. Криміналістична характеристика розкрадань майна у сфері підприємницької діяльності // Вісник Ун-ту внутр. справ. Х., 1997. Вип. 2. С.26-37. Див.: Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. С.60-61. Див.: Аванесов О.Г., Мусаев М.Х. Преступления в сфере предпринимательства и налогообложения. М, 1992; Колесников В.В. Экономическая преступность и рыночные реформы: Политико-экономические аспекты. СПб., 1994; Петров Э.И., Марченко Р.Н., Баринова Л.В. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений. М., 1995. Див.: Волобуєв А.Ф. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу // Вісник Ун-ту внутр. справ. Х., 1998. Вип. 3-4. С.24-33. Див.: Петюх В.Н. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека. К., 1995. С. 90-94. Див.: Шур М. Наше преступное общество. М., 1977. С.219-226; Альбрехт У., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса /Перев. с англ. 1995. С.339-347. Див.: Marshall B. Clinard. "Corporate Corruption: The Abuse of Power". New York, 1990. P.76-77. “Білокомірцева” злочинність – це злочини, які вчиняються без застосування насилля і з метою одержання фінансових прибутків особами, що належать до підприємців або фахівців, з використанням ними своїх професійних знань (Див.: Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие К., 1999. С. 4. Див.: Бандурович О. Феномен підприємництва: сутність та проблеми розвитку. // Україна: аспекти праці. 1995. №1-2. С.55. Див.: Огородник В. Тіньова економіка як кримінально економічний феномен // Політична думка. 1996. №3-4. С.89. Див.: Украинские деловые новости. 1996. № 6. С.3. Див.: Бородюк В.. Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей. // Экономика Украины. 1996. №11. С.9-10. Див.: Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика // Політична думка. 1996. № 3-4. С.75-85; Теневая экономика: опыт криминологического исследования /А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.Н. Иванов, Б.Г. Розовский. Луганск, 1997; Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. К., 1998; Воробьев Е., Тимченко Б. Теневая экономика в условиях системного кризиса // Экономика Украины. №8. 1998. С. 43-47; Див.: Волковский В.И. Налоговая преступность-это не просто уклонение от налогов // Прокурорская и следственная практика. 1998. № 1. С.57-58. Див.: Тіньова економіка: стан та шляхи трансформації. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. К., 1998. С. 229-248. Див.: Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. 1997. № 5. С. 34-37. Див.: Волобуев А.Ф. Расследование экономических преступлений: опыт России и Украины // Российская юстиция, 2000. № 4. С. 51-52. Кримінальна справа № 1-1338 за 1998 р. (Архів Московського районного суду м. Харкова). Див.: Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Х., 1988. С.47-48. Див.: Корж В. Є в Україні мафія. Кримінологічна характеристика економічної злочинності, мафії. Корупції, організованого злочинного спільництва // Юридичний вісник України. 1997. № 35. С.3. Див.: Новые пластиковые деньги /Под ред. А.В.Спесивцева. М., 1994; Электронные деньги: накопление; использование; хранение; безопасность / Под ред. В.П. Невежина. М., 1995. Див.: Пряников П.В. К вопросу о динамике, структуре и криминалистической характеристике мошенничества в сфере предпринимательской деятельности // Северный Кавказ: борьба с преступностью. Сб. науч.трудов. Ростов н/Д. 1997. С.112. Див.: Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. К., 1994. С.211-214. Кримінальна справа № 1-214 за 1997 р. (Архів Красноградського районного суду Харківської обл.). Див.: Білецький В. Вказ. пр. С.34. Див.: Корчагин А.Г. Указ. соч. С. 10-11, 47. За матеріалами Слідчого управління УМВС України в Харківській області за 1997 р. Див.: Попович В. Організаційно-правові проблеми боротьби зі злочинністю у сфері фінансово-кредитної діяльності // Матеріали науково-практичної конференції. Львів, 1995. С.66-68. Див: Білецький В. Вказ. пр. С.36-37. Див.: Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления. 1984. С. 5. Див.: Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Указ. соч. С. 20-30, 41-45. Див.: Волобуев А.Ф., Осыка И.Н. Преступления, совершенные с использованием компьютерной техники: зарубежный опыт борьбы с ними и перспективы его использования в следственной и экспертной практике Украины // Криминалистика и судебная экспертиза. 1997. Вып. 48. С.42-49. За матеріалами НЦБ Інтерполу в України за 1995 р. За матеріалами прокуратури Черкаської області за 1996 р. Див.: Gharles H. S., Hell C. Ch., Leonard F. Criminal investigation. N.Y., 1988. P. 446. Див.: Council of Europe studies cybercrime // Financial times business law Europe. 1997. 12 March. Див.: Біленчук П.Д., Зубань М.А. Комп‘ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти. Навч. посібник. К., Укр.акад. внутр. справ, 1994; Гудков П.Б. Компьютерные преступления в сфере экономики // Актуальные проблемы борьбы с коррупцией и организованной преступностью в сфере экономики. М., 1995. С. 136-145; Голубєв О.В. Комп’ютерні злочини в банківській діяльності. Запоріжжя, 1997; Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп’ютерним злочинам та їх розслідування // Право України. 1998. № 1. С.101-103. За матеріалами слідчого управління УМВС України в Харківській обл. за 1995 р. В проекті Кримінального кодексу України (робочої групи Кабінету міністрів) передбачена стаття “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом”. За матеріалами прокуратури м. Севастополя за 1997 р. Див.: Экономические преступления в США: Материалы семинара для прокуроров Российской Федерации, апрель 1996 г. М., 1996. С.29. Див.: Овчинский А.С. Мошенничество в сфере финансов и инвестиций: из прошлого в будущее // Ревизор. 1996. № 1. С.16-17. Див.: Мысловский И. Н. Внимание: «Кидал-Инвест». М., 1996. Див.: Объектно-структурный анализ организованной преступности в сфере частных инвестиций. М., 1997. С. 8. Див.: Овчинский А. С., Борзунов К. К., Щерба В. В. Структрурные уровни организованной престпной деятельности в сфере финансов // Проблемы борьбы с организованной преступностю М., 1996. С.24-30. Див.: Урядовий курєр. 1997. 6 червня. С.7. Див.: Голос Украины. 1995. 7 июля. С.3. Там же. Див.: Волобуєв А.Ф., Золотухін І.І., Литвинов О.В. Характеристика розкрадань майна, що вчиняються в небанківських фінансових установах // Вісник Луганського ін. внутр. справ. Вип. 2. 1998. С.168-179. За матеріалами слідчого управління Харківського міського управління УМВД України в Харківській області за 1997 р. Див.: Попович В. Організаційно-правові проблеми боротьби зі злочинністю… 1995. С. 66-68. Зараз вони іменуються регіональними розрахунковими палатами НБУ. На даний час розрахункові документи з такою назвою не використовуються. Див.: Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. С.207-208. Див.: Астапкина С.М. Методические рекомендации по расследованию хищений с применением подложных кредитовых авизо. М., 1993. С.3-5. Див.: Константинов А., Дикселиус М. Бандитская Россия. СПб., 1997. С.344-351. Після викриття злочину одержані фірмою "Анжела", а також ПП "Смарагд" фіктивно утворені кошти (570 млн крб. і 110 млн крб. відповідно) були сторновані (за матеріалами слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській обл. за 1996 р.). Див.: Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захиств від злочинних посягань. С. 194-233. Там же С. 237-242. Див.: Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере // Законность. 1996. № 1. С. 19. За матеріалами прокуратури м. Черкаси за 1997 р. Див.: Пискарева Н.В., Хмель Н.П. Характеристика преступных деяний, совершаемых организованными формированиями в финансовой среде // Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией: Сб. науч. тр. М., ВНИИ МВД России. 1995. С. 89-90. Див.: Максимов С. Уголовная ответственность за невыполнение должником заемных обязательств // Законность. 1998. № 5. С.10-13. Див.: Яни П. Установление признаков хищения при неисполнении договорных обязательств // Российская юстиция. 1995. № 7. С. 47-48. Див.: Time. 1995. 29 May. P. 3. Див.: Основы борьбы с организованной преступностью. /Под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова М., 1996. С.22. Див.: Огороднік О. До питання економічної кримінології // Економіка України. 1996. № 6. С.79. За матеріалами Національного центрального бюро Інтерполу в Україні за 1995 р. Порядок відкриття і використання таких рахунків в Україні регулюється Положенням про відкриття в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях (затверджено постановою Правління НБУ N 118 від 26.03.1998 р.). За матеріалами Головного Управління Державної податкової адміністрації України за 1999 р. Див.: "Грязные" деньги и закон. Правовые основы борьбы с легализацией преступных доходов /Под общ.ред.Е.А.Абрамова). М., 1995; Данилевский Ю.А., Овсянников Л.Н. Взгляд на "грязные" деньги с Британских островов. // Бухгалтерия и банки. 1997. № 1. С.24-29; Савченко А. "Відмивання" грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти. // Право України. 1997. № 5. С.38-42. Див.: Stephen R. Kroll S.R. Some thoughts on law enforcement and stored value products. // Butterworths Journal of International Banking and Financial Law. 1997. January. P.3-5; Luis Kranden. Features of inquiry // Police review. 1997. 3 January. P.30-33. Див.: Pammer M. The art of deception // Policing Today. 1996. 4 December. P.24-27. Див.: Russian Mafia targeted // International Police Review. 1997. May/June. P.8. Див.: Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. К., 1975. С. 224. Див.: Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов: Учеб. и практич. пособие. Х.,1997. С.337. За матеріалами прокуратури Черкаської області за 1996 р. Див.: Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. К., 1997. С.41-52. Див.: Сифоров В.И. Информология и научно-технический прогресс. // Кибернетика и диалектика. М., 1978. С.84; Ковалев М.И. О роли научных понятий в уголовном праве и криминологии // Правоведение. 1980. № 5. С.56-58. Див.: Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. К., 1973. С. 3-5. Див.: Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. Х., 1978; Гранат Н.Л., Ратинов А.Р. Решение следственных завдань. Волгоград, 1978. Див.: Большой энциклопедический словарь. М., 1997. С. 844. Див.: Дулов А.В.Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. Минск, 1985. С.110-140; Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. С.33-39. Див.: Волобуєв А.Ф. Аналіз первинного матеріалу про розкрадання майна у сфері підприємництва при порушенні кримінальної справи // Право України. 1999. № 4. С.79-83. За аналітичними матеріали ГСУ МВС України про роботу слідчого апарату ОВС України у 1997 році від 21 січня 1998 р. №13/1. Див.: Клочко В. Щодо підвищення ефективності попереднього слідства. // Право України. 1999. № 6. с.90. Див.: Яни П.С. Экономические и служебные преступления. М., 1997. С.122-140. Див.: Методика расследования хищений социалистического имущества. Вып. 3 /под ред. В.Г. Танасевича. М., 1979. С.46. Див.: Інструкція щодо організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими службами ОВС України в розкритті і розслідуванні злочинів: затверджена наказом МВС України № 745 від 25.11.1992 р.; Спільний наказ МВС і ДПА України № 205/422 від 30.06.1997 р. “Про організацію взаємодії оперативних підрозділів податкової поліції ДПА України з слідчими підрозділами ОВС”; Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від 03.10.1997 р. Див.: п.п. 56-57 Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 745 від 25.11.1992 р. (додаток 4). Див.: Рішення спільного засідання колегій МВС України і Державної податкової адміністрації України “Про стан взаємодії ОВС і підрозділів податкової поліції та спільні заходи щодо посилення боротьби з економічною злочинністю і поліпшення роботи по забезпеченню надходжень коштів до бюджету” від 10.10.1997 р. Див.: Матусовский Г.А.. Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учеб. пособие. Х., 1983. С. 60-61. Такі рішення диктувалися прагненням працівників правоохоронних органів попередити намагання підозрюваних зникнути з вкраденим майном і тим самим забезпечити при розслідуванні злочину успішне збирання доказів, забезпечення відшкодування заподіяних збитків. На наш погляд, в більшості випадків такі рішення з врахуванням реальних ситуацій, що складалися по кримінальних справах, були виправданими. Див.: Бывалов С. Афера: чеченские авизо.М., 1997. С.60-81. Див.: Стрєкалов Є.Ф., Панєвін О.С. Практика розгляду судами кримінальних справ, пов’язаних з діяльністю довірчих, страхових товариств та комерційних банків: Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1998. № 1. С.42- 57. У 70-80-х роках в зв’язку з цим в наукових юридичних колах навіть проходила дискусія про виділення з цивільного права нової самостійної галузі – господарчого права. Так, в Закон України “Про підприємництво” (прийнятий Верховною Радою 07.02.1991 р.), який складається з 17-ти статей, фактично кожного року вносились зміни і доповнення. За станом на 01.01.1999 р. в нього було внесено всього 30 змін і доповнень. Аналогічна ситуація і з Законом України “Про банки і банківську діяльність” (прийнятий Верховною Радою 20.03.1991 р.), в який було також внесено численні поправки. Аналогічні по суті вимоги пред’являються і до первинних матеріалів про податкові злочини (п. 4 Вказівки Генерального прокурора України, МВС України, Головної державної податкової інспекції України № 21214/10-4790 від 22.11.1994 р.). Див.: Рішення спільного засідання колегій МВС України і Державної податкової адміністрації України від 10.10.1997 р. “Про стан взаємодії ОВС і підрозділів податкової поліції та спільні заходи щодо посилення боротьби з економічною злочинністю і поліпшення роботи по забезпеченню надходжень коштів до бюджету”. В Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17.09.1996 р. для інформаційного забезпечення розслідування економічних злочинів передбачено утворення автоматизованого банку даних тільки платників та порушників податкового законодавства (розд. 6, п. 50) та в перспективі – організованих злочинних груп (розд. 13, п. 85). Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т 3. 1979. С.227-246. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.3. С.236-237. Див.: Великородный П.Г. Криминалистическое понятие способа уклонения от ответственности // Вопросы борьбы с преступностью. 1986. № 44. С.82. Способи приховування розкрадань розглядаються відповідно до способів їх вчинення (див. розд. 1.4). Див.: Объектно-структурный анализ организованной преступности в сфере частных инвестиций. С.53-84. Див.: Стрєкалов Є.Ф., Панєвін О.С. Вказ пр. Див.: Ривкин К.Е. Криминалистическая характеристика современных присвоений //Экономика и жизнь. 1995. № 17. С. 14-16. Див.: Michael Pammer. Op. cit. Див.: Ковалев А.П. Диагностика банкротства. М., 1995. Див.: Білецький В. Вказ. пр. С.34. Див.: Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере и противодействие им: Учеб.-практич. пособие. М., 1996. С.68. Див.: Мошенничества с преднамеренными банкротствами //Инф. бюлл. Ассоциации российских банков. 1995. № 7. С.39. Чинний Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність тільки за “Приховування банкрутства” (ст. 156-2) і за “Фіктивне банкрутство” (ст.156-3). Див.: Прохзорова Е.В. Организация работы следователей по предупреждению уклонения обвиняемого от следствия и их розыску. М., 1987. Див.: Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. 1996. С. 284. Див.: Весельський В. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність // Право України. 1999. № 7. С.58-61. Див.: Никулин Е.С. Возмещение ущерба, причиненного преступлением государственным и общественным организациям. М., 1974; Панарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела. Воронеж, 1978; Рыженков А.Я., Филиппов П.М. О возмещении ущерба на предварительном следствии. Волгоград, 1983; Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. Казань, 1990; Азаров В.А. Деятельность органов дознания, предварительного следствия и суда по охране имущественных интересов граждан. Учеб. пособие. Омск, 1990. Див.: Гусев С.И. Актуальные проблемы борьбы правоохранительных органов с нетрудовыми доходами // Сов. гос-во и право, 1987. №2. С.58-63.. Див.: Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потрепілий у кримінальному процесі України. К., 1998. С. 157. За матеріалами слідчого управління УМВС України в м. Миколаєві за 1997 р. У зв’язку з цим треба звернути увагу, що ст.126 КПК України прямо не передбачає можливості накладення арешту на майно, здобуте злочинним шляхом і передане (подароване, продане) іншим особам. Це суттєва прогалина в чинному кримінально-процесуальному законодавстві. Див.: Олейник О. Арест денежных средств предприятий и банков // Законность. 1993. № 10; Яни П. Наложение ареста на счета предприятий // Законность, 1995. № 7. Див.: Сидоренко Е. Допустимость доказательств, полученных на территории других государств (по материалам уголовного дела по обвинению Д. Якубовского) // Законность. 1998. № 2. С. 25-29; Комлев Б. Исключение доказательств, полученных в других государствах, из процесса доказывания // Законность. 1998. № 3. С. 21-24. Див.: Економіко-правові засоби боротьби з економічною злочинністю: Навч. посібник. К., 1995. С.8-9. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. С. 70-73. Там же. С. 71. Див.: Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. М., 1973. С. 90; Филиппов А.Г. К вопросу об особенностях расследования отдельных видов и групп преступлений // Особенности расследования отдельных видов и групп преступлений. Свердловск, 1980. С.23-24; Филиппов А.Г., Целищев А.Я. Узловые проблемы методики расследования преступлений // Советское гос-во и право, 1982. №8. С.71-75. Див.: Филиппов А.Г. К вопросу об особенностях расследования отдельных видов и групп преступлений. С.26-27. Треба відзначити, що в криміналістичній тактиці використовується ще і поняття «ситуація слідчої дії», яке знаходиться в тісному зв’язку з загальним поняттям слідчої ситуації (Див.: Яблоков Н.П. Следственные ситуации в методике расследования и их оценка // Вестник МГУ. 1983. Сер. 11. Право. №5. С.12). Див.: Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. Див.: Руководство для следователей /Под ред. Н.А.Селиванова, В.А. Снеткова. 1997. Криминалистика: Учебник. Отв. ред. Н.П.Яблоков. С. 489-490. Див.: Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. М., 1973. С.86. Див.: Криминалистика (техника и тактика расследования преступлений). М., 1938. С. 103. Див.: Криминалистика. Учебник Под общ.ред.проф. А.И. Винберга). С. 332-334. Див.: Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы (от теории к практике). М., 1988. С. 238-239. Див.: Криминалистика. Учебник. / Отв.ред.проф. Н.П. Яблоков. М., 1995. С. 488-491). Див.: Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступлений. // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. Свердловск, 1975. С. 11; Гранат Н.Л. Первоначальные следственные действия и их роль в методике расследования. // Методика расследования преступлений. М., 1976. С. 84. Див.: Кузьменко Н.К. Систематизация неоложных следственных действий. Уч. пособие. К., 1981. С. 14-16. Див.: Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. К., 1988. Див.: Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. проф. В.Ю. Шепітька. Х., 1998. Гл. ХVI, ХХ, ХХII, ХХIV. Див.: Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. С. 58. Там же. С. 69. Всього було опитано 94 слідчих органів внутрішніх справ з різних регіонів України, які навчалися на факультеті підвищення кваліфікації Університету внутрішніх справ у 1992-1997 рр. Наприклад, з пред’явленням особі обвинувачення у вчиненні злочину пов’язується заповнення та подання слідчим статистичного талону форми № 4 (див. Інструкцію про порядок заповнення та подання документів первинного злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ і протоколів про злочини: затв. наказом Генерального прокурора України і міністра внутрішніх справ України № 22/835 від 21.12.1995 р.). За «ситуаційною» концепцією початковий етап розслідування вважається відносно коротким. Див.: Криминалистика: Учебник / под ред. И.Ф. Герасимова и Л.Я. Драпкина. М., 1994. С. 324-526; Криминалистика: Учебник Отв.ред.проф. Н.П. Яблоков. М., 1996. С. 481-665; Криминалистическое обеспечение криминальной милиции и органов предварительного расследования. Под.ред.проф. Т.В. Аверьяновой и проф. Р.С. Белкина. М., 1997. С. 201-345; Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. проф. В.Ю. Шепітька. Х., 1998. С. 180-350. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. С. 78. Див.: Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений /под ред. В.К. Лисиченко. С.54-56; Криминалистика: Учебник. Отв. ред. проф. Н.П. Яблоков. С.569-571. Див.: Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. С.180-182. Див.: Проблемы борьбы с компьютерной преступностью // Борьба с преступностью за рубежом. М., 1992. № 4. С. 3-10. Федоров В. Компьютерные преступления: выявление, расследование и профилактика // Законность. 1994. № 6. С. 44-47. Див.: Levi M. Regulating fraud. White-color crime and the criminal process. Tavistock publications. London and New York, 1987. P. 125-133. За матеріалами прокуратури Черкаської області за 1996 р. Див.: Отряхин В.И., Гаврилов В.С. Особенности расследования «компьютерных» хищений в сфере финансово-банковской деятельности. // Тр. Академии МВД Российской Федерации. Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений. 1996. С.92-96. За матеріалами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Харківській області за 1995 р. За даними МВС України, від злочинів, вчинених у сфері довірчої та страхової діяльності, постраждало понад 4 млн громадян, яким завдано збитків на суму майже 25 трлн. крб. (в цінах 1996 р.). За матеріалами ГСУ МВС України про роботу слідчого апарату органів внутрішніх справ України у 1997 р. За матеріалами слідчого управління Харківського міського управління УМВС України в Харківській області за 1997 р. Див.: Пінський Л.Я. Про позитивний досвід роботи з розкриття та розслідування злочину, скоєного в кредитно-фінансовій сфері. // Слідча практика України. 1998. С.42-47. Вип. 1. Див.: Василенко В.П., Модогоев А.А. Особенности организации и методики расследования преступлений в сфере экономики, совершенных нетрадиционными способами. // Тр. Академии МВД Российской Федерации. Актуальные проблемы расследования преступлений. С.49. За матеріалами прокуратури Черкаської області за 1996 р. Про форми і засоби протидії розслідуванню та їх попередження і подолання див. підрозділ 2.3. Див.: Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. С. 283-285. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. С. 208-209. Див.: Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. К., 1988. Див.: Бюллетень Главного следственного управления МВД СССР. М., 1989. №5 (62). С. 49-53. Див.: Материалы семинара по борьбе с экономическим мошенничеством и изготовлением фальшивых денег. Киев, 27 февраля – 3 марта 1995 г. К., 1995; Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. М., 1997. С.74–79; Осмотр компьютерных средств на месте происшествия: Методические рекомендации. Х., 1999. С.6-7. Див.: Коновалова В.Е. Познавательная функция психологии при допросе // В кн.: Вопросы совершенствования криминалистической методики. Волгоград, 1981. С.102-108. Див.: Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. Х., 1995. С.127. Див.: Гранат Н.Л., Ратинов А.Р. Решение следственных завдань. Волгоград, 1978. С.7. Форсмажорні обставини – це причини невиконання умов угоди, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадянське безладдя і т. ін.. (Iнструкція НБУ N 7 “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”. Додаток 1. Ст.13). За матеріалами слідчого управління Харківського міського управління УМВС України в Харківській області за 1997 р. За матеріалами ГСУ МВС України за 1997 р. За матеріалами слідчого управління Харківського міського управління УМВС України в Харківській області за 1997 р. Див.: Матусовский Г.А. Судебные экспертизы в расследовании экономических преступлений // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практич. материалов (к 75-летию основания Харьковского НИИ судебных экспертиз). Х., 1998. С.33. Див.: Ясинов И.И.. Манько И.Г., Зубова Н.О., Чугурова И.Н. О предмете экспертизы средств электронно-вычислительной техники и программного обеспечения // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. Тез.науч.-практич. конф. К., 1993. С. 213-215. Салтевский М.В., Эрнест А.В., Ясинов И.И. К вопросу о методике судебно-экспертного исследования программного продукта для ЭВМ с целью установления автора программ // Роль судебной экспертизы и криминалистики в раскрытии и профилактике преступлений: Тез. науч.-практич. конф. Одесса, 1994. С. 205-207. Див.: Сорокотягин И.Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений: Авторефер. дис... . д-ра юрид. наук: Екатеринбург, 1992. Див.: Фрідман І., Смітієнко З. Використання спеціальних знань під час розслідування правопорушень у сфері економіки України // Право України. 1998. № 11. С.128-130. Див.: Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Использование специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений // Х., 1999. С. 5 Див.: Корухов Ю.Г. Правовые основания применения научно-технических средств при расследовании преступлений. М., 1974. С. 17-18. Див.: Сорокотягин И.Н. Понятие специальных познаний, формы их использования в процессе расследования преступлений // Использование специальных познаний при расследовании преступлений. Свердловск, 1978. С.3. Див.: Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические спекты) // М., 1990. С. 6-7; Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Указ соч. С.8. Див.: Щербаковський М.Г., Золотухін І.І. Використання спеціальних знань на стадії порушення кримінальної справи // Вісник Ун. вн. справ. 1997. Вип.2. С.37-44. Див.: Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Указ. соч. С. 70-72. Див.: Морозов Г.Е. Роль специалиста в производстве процессуальных и профилактических действий в стадии предварительного расследования. Хабаровск, 1985; Ищенко П.П. Указ. соч. С. 10; Астапкина С.М., Дубровицкая Л.П., Плесковских Ю.Г. Участие специалиста – криминалиста в расследовании преступлений. М., 1992. Див.: Ищенко П.П. Указ. соч. С. 12. Див.: Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М., 1996. С.6-7. Див.: Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Указ. соч. С. 11. За матеріалами ГУБОЗ і ГСУ МВС України за 1997 р. Див.: Глібко В., Євтушенко А. Документальна ревізія та використання її результатів у розслідуванні злочинів // Право України. 1999. № 8. С. 37-39. Див.: Романик М., Олексієнко М. Організація, форми та методи ревізійної роботи в банках. – Вісник Національного банку України. 1998. № 5. с. 34-37. Див.: Деревягин Ю.Т., Гаритовская Э.В., Толеубекова Б.Х. Участие специалиста-бухгалтера в проведении следственных и непроцессуальных действиях по делам о хищениях социалистического имущества М., 1989. С. 29. За матеріалами НЦБ Інтерполу в Україні за 1995 р. Див.: Деревягин Ю.Т., Гаритовская Э.В., Толеубекова Б.Х. Указ. соч. С. 36-40. Див.: Ромашов А.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. М., 1981. С.33. Див.: Волобуєв А.Ф. Особливості розслідування розкрадань грошових коштів, що вчиняються з використанням комп’ютерної техніки // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ МВС України. 1998. Вип. 2. С.179-185. Наприклад, спеціалісти кафедри інформатики і обчислювальної техніки Університету внутрішніх справ вже протягом кількох років періодично залучаються правоохоронними органами для надання допомоги у процесуальній та непроцесуальній формах під час розслідування злочинів, вчинених з використанням засобів комп’ютерної техніки. Див.: Циркаль В.В. Некоторые особенности тактики допроса с участием специалиста // Криминалистика и судебная экспертиза. 1981. Вып. 22. С.51-54. Див.: Ищенко П.П. Указ. соч. С.38. Див.: Ларьков А.Н., Кривенко Т.Д., Куранова Э.Д. Расследование новых видов экономических преступлений: Методические рекомендации для следователей и прокуроров // М., 1995. С. 5. Див.: Липовский В.В., Лутонина Г.Д., Мороз Т.И., Прохоров-Лукин Г.В., Юрченко О.Б. К вопросу о возможности идентификации матричных принтеров по изготовленным с их помощью документов // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.96-98. Див.: Дьяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Можливості диференціації копіювально-розмножувальних апаратів з кольоровим зображенням при криміналістичному дослідженні документів // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.101-103. Див.: Кривошеев В.И. Об исследовании оттисков печатей и штампов, нанесенных клише, изготовленными в Украине по технологии зарубежных фирм // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.103-106.; Тихонова В.И., Захарова Т.А. К вопросу исследования оттисков печатей и штампов, изготовленных фотополимерным способом // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.106-108. Див.: Россинская Е.Р. Указ. соч. С.173. Див.: Водоп'ян Н.Ф. Недоліки актів перевірки господарсько-фінансової діяльності субєктів підприємницьва, складених контролюючими органами // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.231-232. Див.: Камлик М.І. Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у галузях економіки. Судова бухгалтерія. К., 1995. С. 234. Див.: Фрідман І.Я., Рогоза В.М. Судово-економічні дослідження в розслідуванні та попередженні злочинів та інших правопорушень в умовах ринкових відносин // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С.232-233. Див.: Матусовский Г.А. Судебные экспертизы в расследовании экономических преступлений. С.33-35). Див.: Шляхов А., Ромашов А. Судебная планово-экономическая и финансово-бухгалтерская экспертизы // Соц. законность. 1980. №4. С.51-53; Писарева И.Ю., Коробова С.А. Финансово-экономическая экспертиза и ее проблемы // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Н.С.Бокариуса). Х., 1998. С. 236-237. Див.: Офіційний вісник України. 1998. N46. Див.: Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. М., 1984. С. 3. Див.: Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. Х., 1975; Лопушанский Ф. Следственная профилактика преступлений: Опыт, проблемы, решения. К., 1981. Див.: Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. С. 192, 210-211. Див.: Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. проф. В.Ю.Шепітька. Х., 1998. Див.: Братковская В. Предупреждение хищений в сельском хозяйстве // Соц. законность. 1972. С. 27. Див.: Дулов А.В. Указ. соч. С. 145-146. Тому криміналістична характеристика злочинів, як вже зазначалося, і повинна утримувати принципово важливі для розслідування положення кримінально-правової і кримінологічної характеристик злочинів окремих видів. В цьому проявляється взаємозв’язок наук кримінально-правового циклу, обумовлений спільністю їх об’єкта дослідження – “злочинність-боротьба зі злочинністю”. Взаємозв’язок предметів дослідження наук кримінально-правового циклу дає підстави для розробки міждисциплінарної загальної теорії боротьби зі злочинністю див.: Зеленеций В.С. Общая теория борьбы с преступностью: Концептуальные основы. Х., 1994. С. 55-64. Див.: Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. М., 1998. С. 10-21. Див.: Зелинский А.Ф. Указ. соч. С. 4. Див.: Зелинский А.Ф. Указ. соч. С. 41-52. Див.: Зелинский А.Ф. Указ. соч. С. 238-240. Див.: Кузнецова Н.Ф. Рынок и проблемы преступности // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. 1993. № 6. С.11-14. Див.: Кудрявцев В.Н. Указ. соч. С.37-92. Див.: Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса. С.41-45. Див.: Стрельченко Ю.А. Обеспечение информационной безопасности банков: Метод.пособие. М., 1994; Шаваев А.Г. Криминологическая безопасность негосударственных объектов экономики. М., 1995.; Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. К., 1997. Див.: Ларичев В.Д. Гл.3. Див.: Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України №3(10). Х., 1998. С.76. Див.: Литвак О.М. Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992-1995 роки): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Х., 1997. С. 17. Див.: Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. К., 1998. С.21. Див.: Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Вказ. пр. С. 79. Див.: Урядовий кур’єр. 1998. 19 лютого. Див.: Корж В. Застосування на практиці принципу рівності громадян перед законом // Право України. 1999. №4. С.49-50. Кримінальна справа № 1-841 за 1997 р. (Архів Жовтневого районного суду м. Харкова). Див.: Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. М., 1982. С 26-31. Див.: Фридман И.Я. Использование профилактических рекомендаций судебно-експертных учреждений следователями органов внутренних дел УССР // Криминалистика и судебная экспертиза. 1981. Вып. 23. С. 46-51. Див.: Кузнецова Н.Ф. О криминогенности пробелов уголовного законодательства // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. 1996. №3. С.26-34. PAGE 6 Вступ - PAGE 81 - PAGE 10 Розділ 1. Загальна характеристика розкрадань майна… PAGE 166 Розділ 2. Засоби вирішення завдань у стадії порушення кримінальної справи PAGE 234 Розділ 3. Слідчі ситуації і відповідні їм комплекси дій PAGE 282 Розділ 4. Використання спеціальних знань під час розслідування PAGE 308 Розділ 5. Профілактична діяльність під час розслідування злочинів. PAGE 316 Висновки PAGE 320 Список використанних джерел PAGE 334 Зміст Механізм вчинення злочинів окремого виду 5. Використання грошей в нелегальному бізнесі 5. Використання грошей для задоволення життєвих потреб 5. Використання грошей в легальному бізнесі Розслідування злочинів окремого виду Закономірності розслідування злочинів окремого виду Закономірності механізму злочинів окремого виду

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter