.

Ващенко Ю.В. 2006 – Банківське право (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
0 45365
Скачать документ

Ващенко Ю.В. 2006 – Банківське право

ВСТУП

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 1. Банківська діяльність: поняття та особливості 9

§ 1. Банк як інститут фінансово-кредитної системи 9

§ 2. Поняття та особливості банківської діяльності 14

§ 3. Банківські операції, банківські угоди та банківські по

слуги 15

ГЛАВА 2. Банківське право України як міжгалузевий комплекс

ний правовий інститут 21

§ 1. Поняття банківського права 21

§ 2. Банківські правовідносини: поняття, склад, види та

особливості 26

§ 3. Джерела банківського права 33

§ 4. Місце нормативно-правових актів Національного банку

України у регулюванні банківських відносин 38

ГЛАВА 3. Банківська система України 45

§ 1. Теоретичні основи банківської системи 45

§ 2. Історичні аспекти банківської системи України 46

§ 3. Поняття та склад банківської системи України 56

§ 4. Поняття та види банківських об’єднань 61

ЛАВА 4. Правовий статус Національного банку України 67

§ 1. Правовий статус НБУ як центрального банку країни.

Подвійна правова природа НБУ 67

§ 2. Функції НБУ за чинним законодавством 69

§ 3. Керівні органи НБУ 70

§ 4. Організаційно-функціональна структура Національного

банку України 77

ГЛАВА 5. Правовий статус комерційних банків 82

§ 1. Особливості правового статусу комерційних банків в

Україні 82

§ 2. Організаційно-функціональна структура банку та особ

ливості банківського менеджменту 83

ГЛАВА 6. Правові засади банківського регулювання та банків

ського нагляду 94

§ 1. Співвідношення банківського регулювання та банківсь

кого нагляду 94

§ 2. Методи банківського регулювання 95

§ 3. Правові засади банківського нагляду 99

§ 4. Порядок створення комерційних банків, відкриття фі

лій, представництв та відділень 105

§ 5. Надання дозволів та ліцензій на здійснення банківських

операцій 120

§ 6. Проведення дистанційного контролю та інспектування

комерційних банків в Україні 125

§ 7. Правові засади застосування санкцій впливу за пору

шення банківського законодавства 126

§ 8. Порядок реорганізації та ліквідації комерційних банків. . . 129

ГЛАВА 7. Правове регулювання банківської таємниці 144

§ 1. Поняття банківської таємниці 144

§ 2. Порядок розкриття банківської таємниці 146

§ 3. Співвідношення понять «банківська таємниця» та «ко

мерційна таємниця банку» 149

ГЛАВА 8. Правові засади фінансового моніторингу 152

§ 1. Поняття та система фінансового моніторингу 152

§ 2. Фінансові операції, які підлягають обов’язковому фі

нансовому моніторингу 155

§ 3. Права та обов’язки банків як суб’єктів первинного мо

ніторингу 159

§ 4. Відповідальність за порушення вимог Закону України

«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) до

ходів, одержаних злочинним шляхом» 172

4 /О. В. ВАЩЕНКО

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ГЛАВА 9. Правове регулювання безготівкових розрахунків 176

§ 1. Поняття безготівкових розрахунків. Співвідношення

понять «розрахунки», «безготівкові розрахунки» та «розра

хункові правовідносини» 176

§ 2. Форми та способи безготівкових розрахунків 181

§ 3. Види банківських рахунків. Порядок їх відкриття 192

§ 4. Порядок здійснення безготівкових розрахунків у націо

нальній валюті 196

ГЛАВА 10. Правове регулювання готівкових розрахунків 203

§ 1. Правове регулювання касових операцій в установах ба

нків 203

§ 2. Правила ведення касових операцій клієнтів банків. Лі

міт касової готівки 209

§ 3. Фінансова відповідальність за правопорушення в сфері

готівкових розрахунків 218

ГЛАВА 11. Правові засади міжбанківських розрахунків 225

§ 1. Поняття та види платіжних систем 225

§ 2. Принципи функціонування системно важливих платіж

них систем 229

§ 3. Понятгя та порядок відкриття кореспондентських раху

нків комерційними банками в інших банках 231

§ 4. Порядок здійснення контролю за кореспондентськими

рахунками комерційних банків 237

§ 5. Організація міжбанківських розрахунків в Україні …. 239

ГЛАВА 12. Правове регулювання кредитних відносин банків…. 243

§ 1. Поняття та особливості правового регулювання банків

ських кредитних відносин 243

§ 2. Кредитування комерційних банків Національним бан

ком України 248

§ 3. Іпотечне кредитування в Україні 254

§ 4. Кредитування молодіжних житлових програм 259

ГЛАВА 13. Правове регулювання депозитних (вкладних) операцій . 270

§ 1. Поняття депозитних (вкладних) операцій за законодав

ством України 270

§ 2. Види депозитних (вкладних) операцій 273

Банківське право 5

§ 3. Порядок здійснення банками депозитних (вкладних)

операцій 274

§ 4. Система гарантування вкладів в Україні 278

§ 5. Депозитні операції Національного банку України з ко

мерційними банками 286

ГЛАВА 14. Правові засади здійснення валютних операцій 290

§ 1. Правові засади валютного регулювання та валютного

контролю в Україні 290

§ 2. Валютні цінності та валютні операції 297

§ 3. Правовий статус резидентів та нерезидентів в Україні. . 298 § 4.
Ліцензування Національним банком України учасників

валютних відносин 300

§ 5. Особливості розрахунків в іноземній валюті 304

§ 6. Відповідальність за порушення валютного законодав

ства 308

ГЛАВА 15. Банки як учасники податкових правовідносин 315

§ 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконан

ню платниками податків їх податкових обов’язків 315 \

§ 2. Банки як платники податків, зборів (обов’язкових пла

тежів) 320

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ 332

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 338

ТЕМИ ДИПЛОМНИХ (МАГІСТЕРСЬКИХ) РОБІТ 342

ВСТУП

Банківський сектор є кровоносною судиною економіки будь-якої держави.
Саме через банківські установи проходить переважний обсяг фінансових
ресурсів. За станом банківського сектора судять про стан економіки
держави в цілому.

В умовах побудови в Україні незалежної, демократичної, правової держави
з економікою, заснованою на ринкових засадах, надзвичайно важливу роль
відіграють саме банківські установи. Від їх стабільного та ефективного
функціонування залежить ефективність ринкових реформ у нашій державі. У
зв’язку з цим надзвичайно важливо на законодавчому рівні закріпити
основні принципи та порядок здійснення банківської діяльності.

У нових економічних умовах характер державного регулювання банківської
діяльності безумовно змінюється. Ми поступово відходимо від
адміністративно-командних важелів управління економікою, вчимося
застосовувати ринкові інструменти. Однак у перехідний період надзвичайно
важливо розробити ефективний і дієвий механізм державного регулювання та
контролю у зазначеному секторі економіки. І у цьому контексті значної
ваги набувають питання банківського регулювання та банківського нагляду
як функцій Національного банку України.

Науково-технічний прогрес обумовлює стрімкий розвиток технічних
можливостей банківської системи. В результаті цього з’являються нові
банківські операції, які вимагають адекватного правового регулювання.

Україною проголошено курс на європейську інтеграцію. Однією з умов
вступу України до Європейського співтовариства є досягнення приблизної
відповідності

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

нодавства України законодавству ЄС. Відповідно до Закону України «Про
Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-ІУ
однією з пріоритетних сфер законодавства України є банківське право. У
зв’язку з цим ще одним з найважливіших напрямків удосконалення
банківського законодавства України є його адаптація до законодавства
Європейського Союзу.

Враховуючи вищевикладене, питання банківського права є надзвичайно
актуальними та заслуговують на увагу фахівців. Саме цим пояснюється
значна кількість наукових досліджень з питань банківського права,
публікації практикуючих юристів у сфері банківської діяльності. Правове
регулювання окремих банківських операцій, в першу чергу кредитування,
безготівкових розрахунків, питання правового статусу Національного банку
України та інших банківських установ кожного року цікавлять все більше
студентів, які обирають дослідження зазначених питань в межах дипломних
та магістерських робіт.

На сьогодні у вітчизняній правовій науці спірним є питання про існування
окремої галузі банківського права. На думку одних фахівців, банківське
право має право на існування у контексті так званої вторинної структури
права як комплексна галузь права. Інші говорять про існування
комплексного правового інституту. Цивільно-правові та
господарсько-правові аспекти банківської і діяльності вивчаються в
межах курсів відповідно цивільного та господарського права. Викладання
фінансово-правових аспектів банківської діяльності передбачено програмою
курсу фінансово- І го права. У деяких вищих навчальних закладах
викладається окремий спецкурс, який має назву «Банківське право» або
«Бан- І ківське законодавство», який в залежності від кафедри
зосереджений головним чином або на цивільно-правових, або на
фінансово-правових аспектах. Однак, незважаючи на неоднозначність
позицій щодо визначення місця правових норм, які регламентують відносини
в сфері банківської діяльності, в системі права України, всі фахівці
одностайні у тому, що питання правового | регулювання банківської
діяльності є надзвичайно важливими і актуальними й потребують серйозного
вивчення.

БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

§ 1. Банк як інститут фінансово-кредитної^ “теми § 2. Поняття та
особливості банківської діяльності § 3. Банківські операції, банківські
угоди та банківські

ппг п\/гм

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

послуги

§ 1. Банк як інститут фінансово-кредитної системи

Поняття «банк» є одним із головних понять банківського права.

Слово «банк» походить від слова «Ьапка» — стіл, на якому у Середньовіччі
генуезькі міняли розкладали свої монети у мішках та посудинах.
«Вапспегіі» — так звались у XII столітті міняли у Генуї. Від слова
«Ьапка» походить також поняття «банкрут». Коли міняла зловживав
будь-чиєю довірою, розбивали стіл, за яким він сидів, тобто визначали —
«Ьапко гоііо» \ Однак лише в XIX ст., з розвитком капіталізму, банк і
біржа у сучасному розумінні набули справжнього розвитку. Вони дійсно
стали інститутами, необхідними для виробництва вартості та обігу, для
накопичення капіталу, а також для його розподілу між секторами економіки
та підприємствами. Саме за допомогою банків заощадження почали
перетворюватися у капітал .

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе
А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Соліванов А.О. та ін. / За заг. ред..
А.О. Селіванова. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. — С.47.

Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. — К.:
Юрін-ком Інтер, 2003. — С. 6.

Банківське право

Сьогодні банки є одними з основних інститутів кредитно-фінансової
системи будь-якої держави. І в цьому контексті постає дуже важливе
питання: які ж суттєві ознаки банків, у чому полягає їх відмінність від
інших фінансово-кредитних установ?

Відомий вітчизняний фахівець у галузі банківського права О.П. Орлюк у
своїй монографії проводить цікавий аналіз існуючих підходів до
визначення терміна «банк» романо-германською (континентальною) та
англосаксонською системами права3. Вона звертає увагу на те, що
національні законодавства країн, що відносяться до континентальної
системи права, підтримують загальний підхід у визначенні банківської
установи через сукупність здійснюваних нею функцій. Як правило, під
банком розуміють кредитну організацію, яка має виключне право
здійснювати в сукупності такі банківські операції: залучення у вклади
грошових коштів; розміщення зазначених коштів від свого імені, за свій
рахунок і на власний ризик, на умовах зворотності, платності,
стро-ковості; відкриття та обслуговування банківських рахунків й
здійснення розрахунків4. На відміну від континентальної правової
системи, англосаксонські країни відійшли від традиційного підходу у
визначенні кредитної установи. Так, А.А. Вишневсь-кий, досліджуючи
банківське право Англії, зазначає, що в англійському праві основний
акцент був зміщений з поняття «банк» на регулювання власне банківської
діяльності, тобто правил (умов договорів тощо), які застосовувалися в
банківській практиці3.

Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну
програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського
Союзу» банківське право визначено в якості однієї з пріоритетних сфер
адаптації законодавства України, проаналізуємо, яким чином це питання
вирішується у законодавстві Європейського Союзу.

Звертаємо увагу на те, що основні правові засади банківської діяльності
закладені у Директиві 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від
20 березня 2000 р. щодо створення та діяльності кредитних установ, з
наступними змінами та доповненнями6. У вказаному документі Європейського
Союзу вживаються такі поняття, як «кредитна установа» та «фінансова
установа». Під кредитною установою розуміється:

Там само. . Там само.

2000. — С. 5—9.

підприємство, що здійснює діяльність з отримання від кліє

нтів депозитів або інших коштів, які підлягають поверненню, та

надання кредитів за свій власний рахунок або

установа з випуску електронних грошей у розумінні Дирек

тиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 18

вересня 2000 р. щодо відкриття, подальшого здійснення діяльно

сті та пруденційного нагляду за діяльністю установ з випуску

електронних грошей.

З метою запровадження нагляду на консолідованій основі кредитною
установою вважають кредитну установу, а також будь-яке інше приватне або
державне підприємство, яке підпадає під визначення кредитної установи та
отримало ліцензію на здійснення діяльності у третій країні.

З метою запровадження нагляду і контролю за великими ризиками кредитною
установою вважають кредитну установу, згідно із наданим визначенням,
включаючи філії кредитної установи у третіх країнах, та будь-яке
приватне або державне підприємство, включаючи його філії, яке відповідає
визначенню кредитної установи, та отримало ліцензію у третій країні.

Фінансовою установою відповідно до зазначеної Директиви є підприємство,
інше, ніж кредитна установа, основна діяльність якого полягає у
придбанні активів або у здійсненні одного або декількох видів
діяльності, визначених у пунктах 2—12 Додатку 1 (зокрема, кредитування,
фінансовий лізинг, послуги з переказу грошей, надання гарантій).

В Україні законодавче визначення поняття «банк» міститься у статті 1
Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
№ 2121-ІП. Відповідно до цієї статті банк — це юридична особа, яка має
виключне право на підставі ліцензії Національного банку України
здійснювати у сукупності такі операції:

залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних

осіб;

розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик;

відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри

дичних осіб.

Саме ці три групи операцій і складають зміст банківської діяльності.
Окремо вказані операції можуть здійснювати інші фінансово-кредитні
установи, у сукупності — лише банки. Таким чином, чинне банківське
законодавство України у частині визна-

10

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

11

чення поняття «банк» ґрунтується на класичному підході континентальної
системи права.

Підтримуючи в цілому вищезазначену класичну позицію щодо визначення
«банк», вітчизняні вчені — юристи та економісти — висловлюють свої
міркування з цього питання.

Зокрема, класик банківського права, провідний радянський вчений М. М.
Агарков у своєму підручнику «Основьі банкового права» виділяє три
функції банків:

зібрання чужих коштів;

надання кредиту;

сприяння платіжному обороту7.

При цьому вчений відмічає, що зазначені три основні функції банків, хоча
і є найбільш для них характерними, однак не завжди у сукупності
притаманні підприємствам, які прийнято вважати банками. В якості
прикладів він, зокрема, наводить жиро-банки, які не надавали кредит
своїм клієнтам, а тільки сприяли платіжному обороту шляхом
жиро-операцій, тобто перенесенням сум з одного рахунку на інший8.

Визначаючи межі курсу банкового права, М. М. Агарков відмічає, що у
більшості випадків законодавство пов’язує юридичні наслідки з поняттям
кредитної установи. Тому, можливо, правильніше було б назвати курс не
«банкове право», а «право кредитних установ». Проте відсутність чіткого
визначення понять «банк» та «кредитна установа» роблять цілком можливим
збереження звичної та традиційної назви «банкове право»…

Отже, вчений відносить до предмета банкового права не тільки відносини
за участі банків, а й відносини за участі небанківсь-ких кредитних
установ, які здійснюють певні банківські операції, та не проводить
чіткого розмежування між терміном «банк» та «кредитна організація».

З приводу співвідношення цих термінів М. М. Агарков звертає увагу, що
«поняття банку та кредитної установи самі по собі є поняттями
економічними, а не юридичними. Вони тому і не мають тієї чіткості, яка
притаманна останнім. Проте вони є необхідними для вивчення правових
питань, оскільки закон пов’язує з особою банку або кредитної установи
певні юриди-

чні наслідки»10. Ми поділяємо наведену точку зору відомого вченого, у
зв’язку з чим пропонуємо звернутися до позицій економістів стосовно
співвідношення зазначених понять.

Зокрема, вчений-економіст О. Дзюблюк, досліджуючи питання про суть
комерційного банку і специфіку банківського продукту, відмічає, що «на
переліку операцій, які згідно із чинним законодавством може виконувати
комерційний банк, базується юридичне тлумачення його суті. Проте не сам
закон визначає суть комерційного банку, а економічний бік справи,
природа банку, забезпечена законодавчим правом здійснювати відповідні
операції… В основі юридичного поняття комерційного банку лежить власне
економічний аспект» . Комерційний банк вчений визначає як інститут
кредитної системи, що є посередником у кредиті, розрахунках і випускає
кредитні знаряддя обігу. Якщо фінансова установа не виконує однієї із
зазначених функцій, вона не може вважатися комерційним банком. При
цьому, як відмічає О. Дзюблюк, лише сукупність трьох базових функцій є
визначальною основою діяльності банку. Вчений звертає увагу на те, що
крім зазначених базових, комерційний банк може виконувати ряд інших
функцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів
ринку і потребами тих груп клієнтів, на які він орієнтує свою
діяльність. У цьому, на його думку, відмінність комерційних банків від
спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які надають обмежене
коло послуг.

Таким чином, на сьогодні можемо констатувати, що чинне банківське
законодавство України відображає економічний зміст поняття «банк» та
ґрунтується на класичному підході континентальної системи права до
розуміння цього терміна. Лише банки у сукупності здійснюють такі
операції, як:

залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних

осіб;

розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик;

відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри

дичних осіб.

Інші фінансово-кредитні установи можуть здійснювати окремі банківські
операції у порядку, встановленому законом.

7 Агарков М.М. Основи банкового права: Курс лекцій. Изд. 2-е. Учение о
ценньїх бумагах: научное исследование. — М.: Изд-во БЕК, 1994. — С. 7.

Там само. — С. 7—8. 1 Там само. — С. 12.

10

Там само. — С. 12.

” Дзюблюк О. До питання про суть комерційного банку і специфіку
банківського продукту // Вісник НБУ. — 1999. — № 4. — С. 61.

12

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

13

§ 2. Поняття та особливості банківської діяльності

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську
діяльність» банківська діяльність включає в себе такі групи банківських
операцій, як:

залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик;

відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри

дичних осіб.

Таким чином законодавець дещо звужує сферу банківської діяльності. Проте
метою такого визначення є виділення основних операцій, здійснювати які у
сукупності мають право лише банки. Поряд з цими трьома видами операцій
банки (інші фінансові установи), а у визначених законами України
випадках — також і інші юридичні особи мають право здійснювати і інші
операції, пов’язані з операціями, які складають зміст банківської
діяльності.

У зв’язку з цим маємо розглядати поняття «банківська діяльність» у
широкому та у вузькому розумінні. У широкому розумінні під банківською
діяльністю розуміються всі види операцій, які можуть здійснювати
відповідно до законодавства банки, а у визначених законом випадках —
інші юридичні особи. У вузькому розумінні банківська діяльність включає
в себе лише ті операції, які виділяють банк з числа інших
фінансово-кредитних установ. У цьому контексті, аналізуючи поняття
«банківське право», «банківське законодавство», «банківські
правовідносини» тощо, ми будемо вживати термін «банківська діяльність»
саме у широкому розумінні. Для операцій, які у сукупності можуть
здійснювати лише банки, ми пропонуємо використовувати термін «опе- І
рації виключної компетенції банків».

Банківські операції прийнято поділяти на активні, пасивні та комісійні.

Активні операції полягають у використанні ресурсів банку (зокрема
надання кредитів). На думку В.М. Усоскіна, активні операції комерційного
банку можна розділити на 4 великі групи: І кредитні операції (або
позички); інвестиції в цінні папери; касові операції; інші активи12.

Пасивні операції — це операції, які полягають у залученні грошових
коштів — фізичних та юридичних осіб — клієнтів банку (депозити або
вклади).

Комісійні операції — це здійснення банками посередницької діяльності,
зокрема, обслуговування платежів клієнтів, інкасація, зберігання
валютних цінностей та цінних паперів та ін.

Банківська діяльність здійснюється на підставі певних принципів. На
думку О. П. Орлюк, основними принципами банківської діяльності можна
визначити:

незалежність банків у своїй діяльності, їх економічна само

стійність;

невтручання органів державної влади та місцевого самовря

дування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених

законодавством (зокрема, в межах організації Національним бан

ком банківського регулювання та банківського нагляду);

розмежування відповідальності між банками та державою;

обов’язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на

здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

обов’язковість дотримання банками встановлених НБУ еко

номічних нормативів для підтримання стабільності банківської

системи країни та захисту інтересу клієнтів;

закріплення за банками права оперативної самостійності у

виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізува

тися;

забезпечення фізичним та юридичним особам права вільно

го вибору банку;

забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зо

бов’язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу —

повернення грошових коштів вкладникам банків13.

§ 3. Банківські операції,

банківські угоди та банківські послуги

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» вживаються такі
поняття, як «банківські операції» та «банківські Угоди». У вказаному
Законі міститься спеціальна стаття 47, яка має назву «банківські
операції».

Усоскин В. М. Современньїй коммерческий банк: управление и операции. —
С. 175—176.

Орлюк О, П. Вказана праця. — С.27.

14

/О. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

15

Проаналізувавши її зміст, можна зробити висновок, що законодавець
розрізняє банківські операції, а також інші операції та угоди. Так,
виключно банківськими операціями є такі, як:

Приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб.

Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-

кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих ра

хунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування ко

штів на них.

Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик.

Зазначені операції у сукупності мають право здійснювати лише банки на
підставі ліцензії, виданої Національним банком України. Інші юридичні
особи мають право здійснювати другу та третю операції на підставі
ліцензії на здійснення окремих банків-1 ських операцій, виданої НБУ.

У другій частині статті 47 міститься виключний перелік операцій | та
угод, які банки можуть здійснювати, крім банківських операцій,
зазначених у частині 1 цієї статті. Зокрема, до них віднесено опера- !
ції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, надан-1 ня
гарантій і поручительств, лізинг та ін. Таким чином, законода-1 вець,
надаючи перелік інших операцій, які можуть здійснювати банки, поняття
«операції» та «угоди» вживає як тотожні. На відміну від банківських
операцій, операції та угоди, визначені у частині 2 . статті 47 можуть
здійснювати не лише банки, а й інші юридичні | особи у порядку,
визначеному законами України.

У частині третій статті 47 також визначаються операції, які банки можуть
здійснювати виключно на підставі спеціального дозволу Національного
банку України. Зокрема, до таких операцій відносяться такі, як:
здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб,
здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої
грошової лотереї, перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Крім того, відповідно до зазначеної статті банк має право здійснювати
інші угоди згідно із законодавством України. Мова йде про ті угоди, які
безпосередньо не пов’язані з основним видом діяльності банків —
банківською діяльністю, або без здійснення яких банківська діяльність
була б просто неможливою. Зокрема, це угоди купівлі-продажу та оренди
приміщень, придбання канцелярських товарів та ін.

Таким чином, банки можуть здійснювати такі операції:

• операції, які складають зміст банківської діяльності (банків- \ ські
операції) та які у сукупності можуть здійснювати лише банки;

16

Ю. В. ВАЩЕНКО

операції, які конкретизують та доповнюють банківські опе

рації та які відповідно до законодавства можуть здійснювати інші

юридичні особи. До цієї групи відносяться як операції, які банки

здійснюють на підставі банківської ліцензії, так і операції, для

здійснення яких вимагається окремий дозвіл НБУ;

інші угоди, здійснення яких є необхідним для забезпечення

здійснення банківської діяльності.

Звертаємо увагу на те, що законодавець обмежує здійснення банками певних
видів діяльності з метою недопущення неможливості ефективного здійснення
основного виду їх діяльності. Такі обмеження закріплені у статті 48
Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цією
статтею банкам забороняється діяльність у сфері матеріального
виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і
інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового
посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється
залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5
відсотків капіталу банку. Банк О^може мати у власності нерухоме майно
загальною вартістю не більше \г^25 відсотків капіталу банку. Це
обмеження не поширюється на: ^ • Приміщення, яке забезпечує технологічне
здійснення бан-( ківських функцій;

^ • Майно, яке перейшло банку у власність на підставі реаліза-\\,ції
прав заставодержателя відповідно до умов застави;

• Майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умо

ви, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного

року з моменту набуття права власності на нього.

Співвідношення понять «банківські операції» та «банківські угоди», на
нашу думку, полягає у тому, що будь-які банківські операції здійснюються
на підставі певних угод.

Цікавим теоретичним та практичним питанням є співвідношення понять
«банківські операції» та «банківські послуги». З точки зору деяких
науковців, на відміну від банківської операції, яка є сукупністю
взаємопов’язаних дій банку щодо вирішення єдиного економічного завдання,
спрямованих на досягнення конкретного економічного результату,
банківська послуга виконує певні супутні по відношенню до банківських
операцій функції, робить їх більш зручними для банку або клієнта,
створює передумови для досягнення очікуваного результату з найменшими
витратами та найбільшою вигодою. У літературі визначаються такі складові
поняття банківської послуги: .

17

• діяльність з надання клієнту допомоги або сприяння в отри

манні прибутку;

Банківське право

система, що задовольняє певні потреби;

кваліфікована допомога або порада для повсякденного ви

користання.

Таким чином, банківські послуги — це комплексна діяльність банку зі
створення оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів та
задоволення потреб клієнта при проведенні банківських операцій,
спрямована на отримання прибутку14.

У той же час інші науковці, зокрема І. Б. Заверуха, ототожнюють поняття
«банківські операції» та «банківські послуги» 15. Така позиція науковців
грунтується на чинному законодавстві України, в першу чергу, на Законі
України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг» та Законі України «Про банки і банківську діяльність». Згідно із
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг» банківські послуги є різновидом фінансових послуг.
Виходячи зі змісту Закону України «Про банки і банківську діяльність»
(зокрема статті 56), можна зробити висновок, що законодавець у цьому
законі ототожнює поняття «банківські операції» та «банківські послуги».

Підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити висновок, що поняття
«банківські послуги» ми також можемо розглядати у широкому та вузькому
значенні. У широкому значенні зазначений термін є тотожним терміну
«банківські операції». У вузькому значенні під банківськими послугами
розуміють саме додаткові, супутні до основних види діяльності банків,
які покращують обслуговування клієнтів.

РЕЗЮМЕ

Поняття «банківська діяльність» можна розглядати у широкому

та у вузькому значенні. У широкому значенні під банківською діяльніс

тю розуміються всі види операцій, які можуть здійснювати відповідно

до законодавства банки, а у визначених законом випадках — інші юри

дичні особи. У вузькому значенні банківська діяльність включає в себе

лише ті операції, які виділяють банк з числа інших
фінансово-

кредитних установ.

Банки можуть здійснювати такі операції:

операції, які складають зміст банківської діяльності (банківські

операції) та які у сукупності можуть здійснювати лише банки (операції

виключної компетенції банків);

операції, які конкретизують та доповнюють банківські операції та

які відповідно до законодавства можуть здійснювати інші юридичні

особи. До цієї групи відносяться як операції, які банки здійснюють на

підставі банківської ліцензії, так і операції, для здійснення яких
вимага

ється окремий дозвіл НБУ;

інші угоди, вчинення яких є необхідним для забезпечення здійс

нення банківської діяльності (зокрема оренда приміщення). Законодав

ством встановлені певні обмеження щодо цієї групи угод з метою уни

кнення шкоди основній діяльності банків.

4. Співвідношення понять «банківські операції» та «банківські уго

ди» полягає у тому, що будь-які банківські операції здійснюються на

підставі певних угод.

5. Поняття «банківські послуги» можна розглядати у широкому та

вузькому значенні. У широкому значенні зазначений термін є тотожним

терміну «банківські операції». У вузькому значенні під банківськими

послугами розуміють саме додаткові, супутні до основних види діяль

ності банків, які покращують обслуговування клієнтів.

1. Банк — це юридична особа, яка на підставі ліцензії, виданої
Національним банком України, має виключне право здійснювати у сукупності
такі види операцій, як: залучення у вклади грошових коштів фізичних і
юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних
умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків
фізичних та юридичних осіб.

Тосунян Г.А., Викупим А.Ю., Зкмалян А.М. Банковское право Российской
Фєдера-ции. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б. Н. Топорнина.
— М: Юристь, 1999. — С. 209; Иванов А. Н. Платежнме услуги американських
банков // Деньги и кредит. — 1997. — № 9. — С. 59.

15 Заверуха І. Б. Банківське право: Посібник для студ. юрид. та екон.
спец. вищ. навч. заклад. — Л.: Астролябія, 2002. — 222 с.

Контрольні запитання

Дайте визначення банку як інституту фінан

сово-кредитної системи.

Що таке банківська діяльність ?

Які операції у сукупності можуть здійснювати

лише банки?

Розкрийте співвідношення понять «банківські

операції», «банківські угоди» та «банківські по

слуги».

18

Ю. В.

8 Чухась А., Бобер Г. Селянський поземельний банк Російської імперії //
Вісник

49

НБУ. — 2002. — № 4. — С. 60.

Банківське право

Період 80—90-х рр. XIX ст. характеризується певною стабілізацією
банківської системи, прийняттям ряду законодавчих актів, спрямованих на
її зміцнення, що сприяло формуванню у населення довіри до банків та
інших кредитних установ. Так, 5 квітня 1883 р. міністром фінансів
Миколою Бунге був введений у дію Закон «Про зміни та доповнення існуючих
правил відносно відкриття нових акціонерних комерційних банків», а з
1884 р. набув чинності закон щодо функціонування, порядку створення та
ліквідації банківських установ. На підставі цього закону було визначено
структуру банківської системи, яку складали:

державні банки (Державний банк, земельні банки (дворянсь

кий, селянський);

приватні банківські установи (акціонерні комерційні банки,

кредитні спілки);

громадські банківські установи (місцеві банки, місцеві лом

барди)59.

На початку XX ст. Київ займав помітне місце у кредитно-банківській
системі Російської імперії. Тут налічувалося 10 філій великих
загальноімперських банків, 10 банківських контор і 5 власне київських
банків. Напередодні Першої світової війни київські банки провадили 30 %
головних операцій від здійснюваних усіма банками тогочасної України60.

Таким чином, стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у
країні наприкінці XIX ст. забезпечували умови розвитку банківської
системи Росії в цілому та в Україні зокрема61. Як справедливо зазначає
Зоряна Комаринська, майже всі банки, які діяли на Правобережжі у цей
період, були філіями російських фінансових установ і, властиво,
перебували у прямій залежності від розвитку законодавчої бази,
створюваної імперською владою — міністерством фінансів та іншими
інституціями62.

Розвиток банківської системи у радянський період

Правове становище банків протягом всієї історії розвитку кредитної
системи у радянський період неодноразово змінювалося. Період 1917—1921
рр. характеризується поступовою ліквідацією

5 Донченко Л. Штрихи до історії розвитку кредитної системи Російської
імперії // Вісник НБУ. — 2001. — № 8. — С. 51—52.

611 Цапик С. Киевские банки 100 лет назад… // Мир денег. — 2002. — №2.
— С. 66.

Костюченко О. А. Вказана праця. — С. 22. 62 Комаринська 3. Вказана
праця. — С.53.

банків, функції яких щодо здійснення безготівкових розрахунків було
передано центральному бюджетно-розрахунковому управлінню. З переходом до
непу, у зв’язку з пожвавленням товарно-грошових відносин, почала
відчуватися потреба в організації кредитної системи, яка б відповідала
потребам ділового обігу. В результаті з’явилася така кредитна система,
де Держбанку СРСР відводилася роль органу нагляду та контролю за
діяльністю усіх кредитних установ. Інші банки діяли на підставі різних
форм власності. Вони були у чистому вигляді комерційними підприємствами,
які здійснювали банківські операції. їхні відносини з клієнтурою
регулювалися цивільним правом63. Після заснування у Харкові
Всеукраїнської контори Держбанку (жовтень 1921 р.) в Україні створюються
контори й філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового,
сільськогосподарського, комунального)64.

Особливо суттєві зміни у правовому становищі банків відбулися в
результаті кредитної реформи 1930—1932 рр., яка мала на меті перетворити
банки в органи «контролю рублем» за виконанням підприємствами державних
планових завдань. Банки, засновані на недержавній формі власності, було
ліквідовано або перетворено. Виникла система державних банків, яка
включала Держбанк СРСР та спецбанки. Всі вони були одночасно органами
державного управління та господарськими організаціями — юридичними
особами, які займалися господарською діяльністю. Якщо до кредитної
реформи Держбанк СРСР дійсно відігравав роль головного банку держави, то
після реформи ця роль почала поступово зменшуватися. У квітні 1959 р.
банки довгострокових вкладень були ліквідовані, а їхні функції передані
Промбанку СРСР, перейменованому у Загальносоюзний банк фінансування
капітальних вкладень (Будбанк СРСР). З 1961 року він став безпосередньо
підпорядковуватися Раді Міністрів СРСР, а не Міністерству фінансів (НКФ)
СРСР, як це було раніше. З цього моменту правове положення Держбанку
СРСР та Будбанку СРСР стало практично однаковим. Розмежування зазначених
банків могло здійснюватися виключно з урахуванням їхньої спеціалізації.
Початок нової банківської реформи було закладено постановою ЦК КПРС та
Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 р. № 821, коли на базі трьох
державних банків (Держбанку СРСР, Зовнішторг-банку СРСР та Будбанку
СРСР) було створено 6 банків: Держ-

63 Ефимова Л. Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие. — М.:
Изд-во БЕК, 1994. —С. 27.

“•- -С. 23.

Костюченко О. А. Вказана праця. ?

50

/О. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

51

банк СРСР, Промбудбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Агро-промбанк СРСР,
Житлосоцбанк СРСР та Ощадбанк СРСР. Усі державні банки
підпорядковувались безпосередньо Раді Міністрів СРСР. Правове положення
зазначених спецбанків не відрізнялося від правового положення банків до
цієї реформи: вони були одночасно органами державного управління та
юридичними особами, які займалися господарською діяльністю.

Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 р. №821
містить формулювання, яке підкреслює той факт, що банки були органами
управління: «… республіканські банки користуються правами міністерств
союзних республік». В межах адміністративно-контрольних повноважень
банки здійснювали велику кількість перевірок, у тому числі контроль за
використанням фонду оплати праці та фінансуванням капітальних вкладень.
Як юридичні особи, що займаються господарською діяльністю, спецбанки
здійснювали різні банківські операції. Спочатку вся клієнтура була
імперативно розподілена між цими банками, а потім відповідно до
постанови Ради Міністрів СРСР від 31 травня 1989 р. №280 було
проголошено право клієнта на вибір банку для свого
кредитно-розрахункового обслуговування. З початком другого етапу
банківської реформи правове положення комерційних банків, включаючи
державні спецбанки, поступово починає набувати рис, притаманних банкам
країн з ринковою економікою65.

Становлення банківської системи незалежної України

Становлення банківської системи України розпочалося з моменту прийняття
Декларації про державний суверенітет України та Закону Української РСР
«Про економічну самостійність Української РСР». Так, у статті 6 Закону
України «Про економічну самостійність Української РСР» закріплено:
«Українська РСР на своїй території самостійно організує банківську
справу і грошовий обіг. Банківська система республіки складається з
Національного банку України, Зовнішньоекономічного банку,
республіканських акціонерно-комерційних банків, інших кредитних установ
різних форм власності. Кожний вид банківських установ є економічно
самостійним і керується у своїй діяльності чинним

‘ Ефимова Л. Г. Вказана праця. — С. 28.

законодавством. Національний банк України є вищою кредитною та
емісійною установою Української РСР, підзвітний Верховній Раді
Української РСР і проводить в республіці єдину державну грошово-кредитну
та валютну політику, координує діяльність банківської системи у цілому,
організує міжбанківські розрахунки, виконує функції резервного банку.
Кредитними ресурсами республіки є власні кошти банків, залишки коштів на
банківських рахунках підприємств, установ, організацій, розташованих на
території республіки, і громадян, кошти в міжбанківських розрахунках,
грошові заощадження населення, інші грошові ресурси. За умов
запровадження власної грошової одиниці Національний банк України для її
валютного забезпечення та повної зовнішньої конвертованості нагромаджує
валютні запаси. В Українській РСР створюється ринок акцій, облігацій та
інших цінних паперів. Порядок створення і діяльності на території
республіки акціонерних банків та інших кредитних установ, у тому числі з
участю іноземного капіталу, визначається законодавством Української
РСР.»

Після прийняття зазначених історичних документів Верховною Радою УРСР 20
березня 1991 р. було прийнято Закон УРСР «Про банки і банківську
діяльність», на підставі якого почалося формування банківської системи
незалежної України. Законом закріплювалася класична дворівнева
банківська система, яка складалася з Національного банку України та
комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку Української
РСР, Ощадного банку Української РСР, республіканських та інших
комерційних банків різних форм власності.

Законом передбачалося, що Національний банк є центральним банком
республіки, її емісійним центром, він проводить єдину державну політику
в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує
міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в
ціломуг визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому
також належало монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск
національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради Української РСР.

Згідно із Законом комерційні банки різних видів і форм власності
створювалися на акціонерних або пайових засадах. У Законі також було
закріплено один із основних принципів банківської діяльності — право
клієнта на вибір банку.

Згідно із зазначеним Законом Національний банк мав право видавати
нормативно-правові акти з питань, що входили до його повноважень,
обов’язкові для всіх банків. Національний банк у

52

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

53

перші ж роки незалежної України активно скористався зазначеними
повноваженнями. Влітку 1991 р., виконуючи свої функції, Національний
банк видав цілу низку інструкцій, які запроваджували його верховенство
над комерційними банками. Вже в серпні того ж року було встановлено
мінімальний розмір статутних фондів для комерційних банків, висунуто
вимогу всім банкам, зареєстрованим колишнім Держбанком СРСР,
перереєструватися у в Національному банку України66.

Постановою Правління Національного банку від 26 червня 1992 р. було
затверджено Порядок надання ліцензій Національного банку України на
право здійснення операцій з валютними цінностями. Фактично валютний
ринок було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі
Національного банку, яку згодом, у липні 1993 р. було реформовано у
Українську міжбанківську валютну біржу. 19 лютого 1993 р. Кабінетом
Міністрів України було прийнято Декрет «Про систему валютного
регулювання та валютного контролю». Вказаний документ закріпив основи
формування та функціонування валютного ринку України. У листопаді в
безготівковий обіг було запроваджено український карбованець і Україна
офіційно вийшла з групи країн, які використовували рубль як законний
платіжний засіб. У вересні 1993 р. Україна стала другою, після Росії,
країною СНД, яка приєдналася до міжнародної електронної системи
банківських платежів СВІФТ (8.\У.Р.Т.). З січня 1994 р. Національним
банком відповідно до покладених на нього функцій організатора
міжбанківських розрахунків запроваджена національна платіжна система з
використанням прогресивних електронних технологій у банківській справі,
до якої залучена вся банківська система України. Впровадження її в дію
відіграло важливу роль у розвитку банківської системи України. Вона
спричинила фундаментальні зрушення у банківській технології, піднесла на
новий якісний рівень стандарт обробки інформації у банківській сфері.
Завдяки цій системі стала неможливою несанкціонована емісія (виникнення
дебетових залишків на кореспондентських рахунках). Впровадження системи
електронних платежів (СЕП) дало змогу відмовитись від використання
паперових платіжних документів, що поклало край використанню фальшивих
авізо, а також значно підвищити швидкість, якість на надійність
виконання платежів у державі. За допомогою програмно-технічних засобів

забезпечено надійну захищеність платежів від зовнішнього втручання67.

Таким чином, у перші роки незалежності України було закладено основи
банківської системи. Проте, як справедливо відмічає В. Л. Кротюк, на
цьому етапі спостерігається також те, що відсутність правонаступництва в
розрахунково-кредитних відносинах нова створених банків, організація їх
діяльності на зовсім іншій основі, нерозвинене банківське законодавство
мали й негативні наслідки, які накопичувались, і вже в середині 1993-го
— на початку 1994 рр. почали проявлятися негативні тенденції. Більшість
комерційних банків були не в змозі якісно виконувати свої функції: не
було кадрового забезпечення, процес створення банків супроводжувався
високими темпами інфляції. До вад цих банків можна віднести й
невиправдано міцну прив’язку банківського капіталу до промислового. Це
виявлялось у тому, що 4/5 їх статутних фондів формувались за рахунок
держпідприємств, а це обумовлювало незалежність банків від їх
засновників, втрату зацікавленості в роботі з незалежними клієнтами.
Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю
державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. 24-92 установлено, що
державні підприємства не можуть бути засновниками будь-яких суб’єктів
підприємницької діяльності. Правонаступниками державних підприємств
стосовно суб’єктів підприємницької діяльності, створених за їх участю,
визначено органи, уповноважені управляти державним майном. Це потягло за
собою зміни у складі засновників банків68.

Враховуючи вищевикладені проблеми у банківському секторі, у наступні
роки, а саме у період 1994—1995 рр., Національним банком України
проводилося жорстке регулювання банківської діяльності. Зокрема, у цей
період були прийняті такі нормативно-правові акти, як: Положення про
економічні нормативи діяльності комерційних банків, затверджене
постановою Правління НБУ від ЗО червня 1995 р. № 167, Положення
Національного банку України «Про кредитування», затверджене постановою
Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246, Порядок ведення касових
операцій у народному господарстві України, затверджений постановою
Правління НБУ від 2 лютого 1995 р. № 21, та ін. Крім того, були внесені
зміни і до законодавчих актів у сфері банківської діяльності. У той же
час багато питань залишалися невирі-

Сохань П. Становлення банківської системи України (1991-ка справа. —
1996. — №3. — С. 34—46.

54

-1994 рр.)// Банківсь-

і В. ВАЩЕНКО

67 Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України.
Органі-здційно-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». — С. 15.

55

‘ Кротюк В. Л.. — С. 17.

Банківське право

шеними і потребували вищого рівня нормативно-правового регулювання —
шляхом прийняття спеціальних законів.

Суттєві зміни у банківському секторі відбулися з прийняттям 28 червня
1996 р. Конституції України, яка закріпила основи банківської системи
України. Так, Конституцією визначено основні елементи правового статусу
НБУ, а також його керівного органу — Ради Національного банку. Згідно з
Конституцією основи грошово-кредитної системи визначаються виключно
законами. Через декілька років після прийняття Конституції України були
прийняті Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня
1999 р. № 679-ХІУ, нова редакція Закону України «Про банки і банківську
діяльність». 23 січня 2003 р. було прийнято новий Цивільний кодекс
України та Господарський кодекс України. У зв’язку з прийняттям
зазначених актів Національний банк України також прийняв зміни до своїх
нормативно-правових актів та розробив нові акти, спрямовані на
реалізацію змін у законодавстві України. У той же час сучасне банківське
законодавство України не є досконалим, на що звертається увага у
багатьох програмних документах вищих органів державної влади України. У
процесі удосконалення банківського законодавства необхідно враховувати,
що банківська система нерозривно пов’язана з економічною системою
держави в цілому. У зв’язку з цим в умовах побудови в Україні економіки,
заснованої на ринкових засадах, банківському сектору відведена
надзвичайно важлива роль (зокрема, кредитування галузей народного
господарства та населення). Крім того, враховуючи постійний розвиток
науково-технічного прогресу, виникають нові банківські технології, які
вимагають адекватного регулювання. В якості прикладу можна навести такий
інструмент, як банківські платіжні картки, використання електронного
цифрового підпису та багато ін. Таким чином, питання правового
регулювання банківської системи ніколи не втратять своєї актуальності.

§ 3. Поняття та склад банківської системи України

Відповідно до статті 4 Закону України «Про банки і банківську
діяльність» банківська система України складається з Національного банку
України та інших банків, які створені і ді-

ють на території України відповідно до положень Закону України «Про
банки і банківську діяльність».

Таким чином, банківська система України є дворівневою. Як ми вже
з’ясували, така система передбачає наявність центрального банку держави
та комерційних банків.

Звертаємо увагу на те, що законодавець для позначення другого рівня
банківської системи України використав дуже загальний термін — «інші
банки». Тобто, на другому рівні знаходяться всі банки, крім
Національного банку України. І в цьому контексті виникає цікаве
запитання: чи є термін «інші банки» синонімом терміну «комерційні
банки»? На жаль, чітка класифікація інших банків у Законі України «Про
банки і банківську діяльність» відсутня. У статті 4 Закону, яка якраз і
має на меті визначити склад банківської системи України, міститься
класифікація банків лише за одним критерієм — за їх спеціалізацією. Так,
зазначено, що банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або
спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,
інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Визначення
напрямів діяльності та спеціалізації є правом банку. Національний банк
України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через
економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних
цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у
разі, якщо понад 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк
набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50
відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Проте у Законі «Про банки і банківську діяльність» містяться положення,
які дають нам підстави зробити висновок про наявність у банківській
системі України також і інших видів банків, правовий статус яких має
певні особливості. Зокрема, у статті 1 вказаного Закону ми маємо
визначення терміна «банк з іноземним капіталом», стаття 7 Закону
присвячена особливостям державних банків, у статті 8 визначено правовий
статус кооперативних банків. Крім того, в окремих статтях вказаного
Закону вживається термін «комерційний банк» (ст. 10, 31, 47, 56). Однак
визначення терміна «комерційний банк» у Законі відсутнє. На практиці це
нерідко призводить до проблем у застосуванні норм Закону України «Про
банки і банківську діяльність». Зокрема, у статті 57 Закону вклади
фізичних осіб комерційних банків гарантуються в порядку, передбаченому
законодавством України. Виняток з цього положення згідно з частиною
другою цієї статті зроблено лише для Державного ощадного банку, вклади
фізичних осіб якого га-

56

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

57

рантуються державою. Відповідно до статті 47 комерційні банки самостійно
встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх
операціях. У зв’язку з цим з’ясування питання, які банки відносяться до
комерційних, має дуже важливе значення.

На нашу думку, термін «комерційні банки» є синонімом терміна «інші
банки», виходячи з таких аргументів. По-перше, враховуючи, що банківське
законодавство є зовнішньою формою виразу економічного змісту тих чи
інших банківських відносин, звернемося до позицій економістів з цього
приводу. Зокрема, О. Амбарцумов та Ф. Стерліков вважають, що комерційні
банки — це «великі кредитні установи, які здійснюють універсальні
банківські операції для підприємств всіх галузей головним чином за
рахунок грошових капіталів та заощаджень, залучених у вигляді вкладів;
здійснюють розрахункові та платіжні операції, надають позики та
гарантії, здійснюють емісію цінних паперів та ін. Комерційні банки за
формою власності поділяються на приватні (індивідуальні та акціонерні)
та державні»69. У наведеному визначенні зазначені фахівці звертають
увагу на особливості банку як різновиду комерційної організації.
Вважаємо за необхідне навести запропоноване ними визначення комерційної
організації, оскільки саме в ньому відображена ознака, яка відрізняє
комерційні організації від некомерційних. Так, під кредитною
організацією вказані фахівці розуміють «організації, основною метою
діяльності яких є отримання прибутку. До комерційних організацій
відносяться господарські товариства; орендні, колективні, державні та
інші підприємства, засновані на праві повного господарського відання
переданим їм майном засновників, господарські об’єднання вказаних
юридичних осіб»70. Таким чином, основною метою комерційної організації є
отримання прибутку.

Звертаємо увагу, що зазначений економічний зміст комерційної організації
закріплений у Господарському кодексі України. Так, за зазначеним
кодексом розрізняється господарська комерційна та господарська
некомерційна діяльність. Відповідно до статті 42 глави 4 «Господарська
комерційна діяльність (підприємництво)» цього кодексу підприємництво —
це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська
діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з
метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання
прибутку. Згідно зі статтею 45 Кодексу підприєм-

Амбарцумов А. А., Стреликов Ф. Ф. 1000 терминов рьіиочной зкономики,
Спра-вочное пособие. — М.: Крон-Пресс, 1993. — С. 104. Там само.

ництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах,
передбачених законом, на вибір підприємця. Зокрема, комерційним
підприємством може бути державне підприємство (стаття 74 Господарського
кодексу України).

Звертаємо увагу, на те що у Законі УРСР «Про банки і банківську
діяльність» в редакції від 20 березня 1991 р. було чітко закріплено, що
банківська система є дворівневою і складається з Національного банку
України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку
Української РСР, Ощадного банку Української РСР, республіканських та
інших комерційних банків різних форм власності.

Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що банківська система
України складається з двох рівнів: Національного банку України та
комерційних банків. Комерційні банки бувають різних видів.

Зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено
створення державних банків. Відповідно до статті 7 Закону державний банк
— це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
Законом передбачений особливий порядок створення та управління державним
банком.

Наступним різновидом комерційних банків є кооперативні банки.
Кооперативні банки створюються у порядку, передбаченому Законом України
«Про банки і банківську діяльність». Законодавство про кооперацію
поширюється на кооперативні банки у частині, що не суперечить цьому
закону. За принципом територіальності кооперативні банки поділяються на
центральний та місцеві.

Крім того, відповідно до статті 70 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають право
створювати комунальні банки.

Таким чином, в залежності від критерію можна виділити такі види
комерційних банків:

1. За спеціалізацією:

універсальні;

спеціалізовані.

2. За формою власності:

державні;

приватні;

комунальні;

змішані.

3. За організаційно-правовою формою:

• банки, створені у формі товариства з обмеженою відповіда

льністю;

58

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

59

банки, створені у формі акціонерного товариства;

кооперативні банки.

4. В залежності від участі іноземного капіталу:

банки без участі іноземного капіталу;

банки з частковою участю іноземного капіталу;

банки з 100-відсотковою участю іноземного капіталу.

Крім того, за Законом України «Про банки і банківську діяльність» в
банківській системі України окремо виділяються системоутворюючі банки.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону системоутворюючий банк — це
банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних
зобов’язань банківської системи. Зокрема, О. П. Орлюк у своїй монографії
в якості прикладу системоутворюючих банків приводить такі вітчизняні
банки, як «Аваль», «Приватбанк», «Промінвестбанк», «Ощадбанк»,
«Укрексімбанк», «Укрсоцбанк», «УкрСіббанк»71.

Зокрема, ЗАТ «Промислово-інвестиційний банк» за 2000 р. мав найбільший
капітал — 725 млн грн, що складало третину всього банківського капіталу
країни. Цей банк обслуговує ряд великих промислових підприємств,
фінансує декілька державних програм, у тому числі серійне виробництво
пасажирського літака АН-140. Він має власну політичну силу — Партію
економічного розвитку і «діловий клуб» — Лігу великих банків. За
міжнародними рейтингами ПІБ — єдиний український банк, який займає
високе місце серед провідних банків Європи і 2000 банків світу72.

Звертаємо увагу, що згідно з чинним банківським законодавством іноземні
банки не можуть відкривати філії на території України. Проте це
суперечить міжнародним угодам, ратифікованим Україною. Зокрема, Угодою
про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими
Співтовариствами та їх державами-членами (ратифікована законом №
237/94-ВР від 10.11.94 р.) передбачено, що України згідно із своїм
законодавством та правилами надає дочірнім компаніям і філіям компаній
Співтовариства, заснованим на її території, режим стосовно їх
діяльності, що є не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно
її власним компаніям або філіям або компаніям чи філіям будь-якої
третьої країни, залежно від того, який з них є кращий». У зв’язку з цим
Національним банком України у порядку законодавчої ініціативи було
підготовлено та внесено на розгляд Верховної Ради України 04.04.2005 р.
проект Закону України «Про

[ Вказана праця. — С. 59.

! Промінвестбанк України. Річний звіт. 2000 рік.

внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність»
(реєстраційний № 7274), яким передбачається доповнення вказаного Закону
положеннями щодо створення та діяльності на території України філій
іноземних банків. Зокрема, під банком пропонується розуміти не лише
банк-юридичну особу, але й філію іноземного банку. Проектом передбачено,
що положення цього Закону, що застосовуються до банків, застосовуються
до філій іноземних банків з особливостями, встановленими цим Законом.
Законопроектом встановлено виключний перелік умов, за яких іноземний
банк має право на відкриття в Україні своєї філії. Передбачено, що для
здійснення філією іноземного банку банківської діяльності на території
України Національний банк України проводить акредитацію філії іноземного
банку в Україні шляхом внесення відповідного запису до Державного
реєстру банків, видачі банківської ліцензії та надання письмового
дозволу на здійснення операцій. Вказаний законопроект було прийнято у
першому читанні 06.07.2005 року. 17.11.2005 р. законопроект розглядався
у другому читанні та був відхилений ВРУ.

§ 4. Поняття та види банківських об’єднань

Типи, порядок створення та правовий статус банківських об’єднань
визначені у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до статті 9 цього Закону банки мають право створювати
банківські об’єднання таких типів:

банківська корпорація;

банківська холдингова група;

фінансова холдингова група.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та
акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація
створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників
корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а
також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Статутний
капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам
Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного
комерційного банку. У Законі України «Про банки і банківську діяльність»
визначено мінімальний перелік функцій, які передаються

60

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

61

банками-учасниками корпорації. Зокрема, централізації на рівні
корпорації підлягають:

виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її

межами;

операції на ринках грошей та капіталів;

встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у на

ціональній та іноземних валютах);

моніторинг кредитних ризиків;

розробка та прийняття загальних для членів банківської ко

рпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої

звітності;

формування зовнішньої звітності;

внутрішній аудит.

Зазначений перелік централізованих функцій може бути розширений за
згодою банків — членів корпорації. Передача повноважень щодо
централізованого виконання вказаних функцій від банків-членів до
банківської корпорації повинна бути зафіксована не тільки у статуті
банківської корпорації, а й у статутах банків—членів такої корпорації.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну
самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської
корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, можуть входити до
інших банківських об’єднань (за винятком професійних асоціацій,
створених не на комерційних засадах) виключно за згодою корпорації.
Банки—члени банківської корпорації повинні в усіх своїх документах,
угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.

Банківська холдингова група — це банківське об’єднання, до складу якого
входять виключно банки.

Банківська холдингова група складається з материнського банку та
дочірніх банків. Материнському банку банківської холдингової групи має
належати не менше 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів
кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі,
якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку,
він зобов’язаний відчужити їх у місячний термін.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що
угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи
додаткових організаційних функцій стосовно банків—членів групи, а також
створення системи управління спільною діяльністю.

Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за
зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з
них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

Фінансова холдингова група — це банківське об’єднання, яке складається
переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому
серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути
фінансовою установою.

Материнській компанії має належати більше понад 50 відсотків
акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової
холдингової групи. Материнська компанія фінансової холдингової групи
зобов’язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та
статистичний звіти групи відповідно до вимог цього закону. Материнська
компанія при здійсненні своєї діяльності з управління та координації
діяльності її членів на виконання законодавства та нормативно-правових
актів Національного банку має право встановлювати правила, що є
обов’язковими для членів фінансової холдингової групи. Материнська
компанія відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску
в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між
ними.

Крім банківських об’єднань банки можуть бути учасниками
промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопо-льного
законодавства України.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку
міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та
інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій
щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові
спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права
займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути
створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є
договірним об’єднанням банків і не має права втручатися у діяльність
банків — членів асоціації (спілки).

РЕЗЮМЕ

1. Банківська система будь-якої держави — це сукупність банківських
установ, які створені та діють на території відповідної держави згідно з
її законодавством у сфері залучення грошових коштів населення та
юридичних осіб, надання кредитів та ведення рахунків клієнтів.

62

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

63

Стельмах В. С, Д’яконова І. І., Сало І. В., Сенищ П. М., Соколен-ко Т.
І. Фінансово-кредитна система України — Росії (XVIII — XX ст.). — Суми:
Слобожанщина, 2000.

Ткаченко О. А., Білявська А. Б. Правове регулювання діяльності
Державного банку у XX ст. // Вісник Української академії банківської
справи. —2001. —№1 — С. 11—15.

Уставі. Киевского Частного Коммерческого банку. — Киевь, 1899. — 23 с.

Цалик С. Киевские банки 100 лет назад…// Мир денег. — 2002. — № 2. —
С. 66—70.

Чухась А., Бобер Г. Селянський поземельний банк Російської імперії //
Вісник НБУ. — 2002. — № 4. — С. 60—61.

ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

§ 1. Правовий статус НБУ як центрального банку держави. Подвійна правова
природа НБУ. § 2. Функції НБУ за чинним законодавством. § 3. Керівні
органи НБУ.

§ 4. Організаційно-функціональна структура Національного банку України.

§ 7. Правовий статус НБУ як центрального банку держави. Подвійна правова
природа

Центральні банки створені та функціонують у багатьох країнах. Вони
відрізняються за назвами, порядком утворення, обсягом повноважень.
Проте, незважаючи на певні об’єктивні відмінності, центральним банкам
притаманні спільні риси. Центральний банк характеризується подвійною
правовою природою: з одного боку, він є органом державної влади,
уповноваженим здійснювати державне управління в сфері банківської
діяльності, а з іншого, — банківською установою, яка здійснює банківські
операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.

Правовий статус центральних банків характеризується такими основними
чинниками:

рівнем нормативно-правового закріплення;

ступенем самостійності (незалежності) в системі органів

державної влади;

характером взаємовідносин з іншими банками та фінансово-

кредитними установами.

Центральні банки — це юридичні особи, що мають особливий статус,
відмітна ознака якого — відособленість майна банку від майна держави.
Хоч формально це майно перебуває у державній власності, центральний банк
наділений правом розпоряджатися

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

67

ним як власник. Цим центральний банк відрізняється від державного банку,
майно якого повністю контролюється державою .

Дослідження свідчать, що за своїм правовим статусом центральний банк має
бути незалежною і впливовою установою, яка здійснює грошово-кредитне
регулювання на основі закріплених за ним законом повноважень та
забезпечує надійність і стабільне функціонування кредитно-банківської
системи. Однак у реальних умовах незалежність багатьох центральних
банків виявляється обмеженою, зокрема у результаті конфліктів, що
виникають через протиріччя між задекларованими урядом завданнями
економічної політики і необхідністю підтримки стабільності національної
грошової одиниці74.

Правовий статус Національного банку України визначений, в першу чергу,
Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».

Згідно зі статтею 99 Конституції України Національний банк України є
центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення
стабільності національної грошової одиниці України — гривні.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України»
Національний банк України є центральним банком України, особливим
центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання,
функції, повноваження і принципи організації якого визначаються
Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. У цьому
визначенні закріплена подвійна правова природа Національного банку
України: з однієї сторони, він є центральним банком, тобто, банківською
установою, яка має право здійснювати певні банківські операції у
порядку, визначеному банківським законодавством, а з іншої сторони —
особливим органом державного управління.

Звертаємо увагу на те, що Національний банк України є органом зі
спеціальним статусом. Це означає, що він не відноситься до жодної гілки
влади. Така особливість правового статусу НБУ зумовлена, в першу чергу,
його основною функцією — забезпеченням стабільності гривні. Для
виконання цієї функції Національний банк повинен бути наділений певною
самостійністю та незалежністю від інших органів державної влади.

Міщенко В. /., Кротюк В. Л. Центральні банки: організаційно-правові
засади. — К.: Знання, КВО. — 2004. — С. 17.

Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади
— К : Т-во «Знання», КВО. — 2004. —-С.21:

§ 2. Функції НБУ за чинним законодавством

Функції, які здійснюються всіма без винятку центральними банками,
поділяють на регулюючі, контрольні й обслуговуючі. До регулюючих функцій
відносять:

управління сукупним грошовим обігом;

регулювання грошово-кредитної сфери;

регулювання попиту та пропозиції на кредит.

Контрольні функції включають:

• здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківсь

кої системи;

• проведення валютного контролю.

Обслуговуючі функції полягають:

в організації платіжно-розрахункових відносин комерційних

банків;

у кредитуванні банківських установ і уряду;

у виконанні центральним банком ролі фінансового агента

уряду75.

Функції Національного банку закріплені у Конституції України та Законі
України «Про Національний банк України». Виходячи із норм зазначених
законодавчих актів, функції Національного банку можна поділити на такі
дві групи:

Основна функція НБУ.

Інші (допоміжні) функції НБУ.

Як ми вже з’ясували, основною функцією Національного банку України є
забезпечення стабільності національної грошової одиниці України —
гривні. Для здійснення основної функції Національний банк здійснює,
зокрема, такі функції:

відповідно до розроблених Радою Національного банку

України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та

проводить грошово-кредитну політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України

та організує її обіг;

виступає кредитором останньої інстанції для банків і органі

зує систему рефінансування;

встановлює для банків правила проведення банківських опе

рацій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації,

коштів та майна;

75 Міщенко В. І., Кротюк В. Л. Вказана праця. — С. 73—74.

68

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

69

організовує створення та методологічно забезпечує систему

грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та ста

тистики платіжного балансу;

визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі

між банками;

визначає напрями розвитку сучасних електронних банківсь

ких технологій, створює, координує та контролює створення еле

ктронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації ба

нківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

здійснює банківське регулювання та нагляд;

веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банків

ської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогно

зування;

здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов

новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення опе

рацій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль

за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцен

зію Національного банку України на здійснення валютних операцій;

забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резе

рвів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;

представляє інтереси України в центральних банках інших

держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де

співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

3. Керівні органи НБУ

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Національний банк України»
керівними органами Національного банку є Рада Національного банку
України та Правління Національного банку України.

Склад, порядок формування та повноваження Ради Національного банку
України

Слід зазначити, що органи, аналогічні за своїми повноваженнями Раді
Національного банку, існують у багатьох інших державах. Зокрема, у
Німеччині існує відповідна їй за функціями Ра-

да центральних банків, в Японії — Комітет визначення монетарної
політики, в Австрії — Рада директорів, у США — Рада керуючих76. Є
подібні органи в центральних банках інших країн. Відрізняються вони між
собою складом та порядком формування, обсягом функцій та повноважень,
проте характерними для усіх є принципи функціонування, згідно з якими
зазначені утворення визначають лише основні, глобальні питання
діяльності центральних банків, не втручаючись у їхню оперативну
діяльність77.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного
банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова
Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою
України за поданням Президента України, входить до складу Ради
Національного банку за посадою.

Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який має
вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь у галузі
економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах
законодавчої влади, або на керівних посадах центральної виконавчої
влади, або банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою чи
економічною тематикою.

Президент України та Верховна Рада України призначають по сім членів
Ради Національного банку.

Рада Національного банку має, зокрема, такі повноваження:

Відповідно до загальнодержавної програми економічного

розвитку та основних параметрів економічного та соціального

розвитку України розробляє Основні засади грошово-кредитної

політики та вносить їх Верховній Раді України для інформуван

ня, здійснює контроль за їх виконанням.

Здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики Украї

ни на стан соціально-економічного розвитку України та розроб

ляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

Затверджує Регламент Ради Національного банку України.

Затверджує кошторис доходів та витрат Національного бан

ку України і подає Верховній Раді України й Кабінету Міністрів

України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про

сальдо кошторису для включення до проекту Державного бю

джету України на наступний рік.

76 Поляков В. П., Москоекина Л. А. Структура и функции центральних
банков. Зару-

бежньш опит. — М.: Инфра, 1996. — С. 15—36.

77 Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України.
Органі

заційно-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». — С. 49.

70

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

71

Приймає рішення про збільшення розміру статутного капі

талу Національного банку.

Визначає аудиторську компанію для проведення аудиторсь

кої перевірки Національного банку, розглядає аудиторський ви

сновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного бан

ку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації

щорічний баланс Національного банку.

Затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошто

рису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бю

джетний рік.

Затверджує рішення Правління Національного банку про

участь у міжнародних фінансових організаціях.

Вносить рекомендації Правлінню Національного банку в ме

жах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики сто

совно: методів та форм прогнозування макропоказників економіч

ного й соціального розвитку України, а також грошово-кредитної

політики; окремих заходів монетарного й регулятивного характеру

та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України; політи

ки курсоутворення та валютного регулювання; розвитку банківської

системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяль

ності; вдосконалення платіжної системи; інших питань, віднесених

законом до компетенції Ради Національного банку.

Вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно

впливу політики державних запозичень та податкової політики на

стан грошово-кредитної сфери України.

3 метою забезпечення виконання Основних засад грошово-

кредитної політики має право застосувати відкладальне вето що

до рішень Правління Національного банку з питань: диверсифі

кації активів Національного банку та їх ліквідності; лімітів поза

балансових зобов’язань; формування резервів, покриття фінан

сових ризиків; порядку відрахувань доходів до Державного бю

джету України; мінімального розміру золотовалютних резервів; з

інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності
призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку,
членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку
діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного
банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з
інших питань, рішення з яких є обов’язковими для Правління Національного
банку.

У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням
Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов’язковими
згідно з Законом, Рада Національного банку має право звернутися до
Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента
України з викладенням своїх позицій.

Порядку реалізації Радою Національного банку України права
відкладального вето присвячена окрема стаття Закону України «Про
Національний банк України — стаття 13. Згідно з цією статтею рішення
Ради Національного банку України щодо Основних засад грошово-кредитної
політики та з питань, визначених пунктами 4—8, 11 статті 9 цього Закону,
є обов’язковими для виконання Правлінням Національного банку.
Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням
Національного банку протягом п’яти робочих днів. За результатами такого
розгляду Правління Національного банку зобов’язане надіслати Раді
Національного банку вмотивовану відповідь. У разі, коли Рада
Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішень Правління,
таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома
третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку
не пізніше п’ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення
своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної кількості
членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не
набрало чинності. У разі, коли рішення Правління Національного банку
набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо
нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням Національного
банку відкладального вето. Рішення Ради Національного банку підлягають
оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну,
банківську або службову таємницю відповідно до закону. Членам Ради
Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або
службову таємницю, яка стала їм відома у зв’язку із здійсненням ними їх
повноважень відповідно до Регламенту.

Склад, порядок формування та повноваження Правління Національного банку
України

Правління Національного банку очолює Голова Національного банку.
Кількісний та персональний склад Правління Національного банку
затверджується Радою Національного банку. Засту-

72

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

73

пники Голови Національного банку входять до складу Правління за посадою.

Правління Національного банку:

1) приймає рішення:

щодо економічних засобів та монетарних методів, необхід

них для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики

відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих

питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної

спроможності національної валюти;

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і

монет;

про зміну процентних ставок Національного банку;

про диверсифікацію активів Національного банку та їх лік

відності;

щодо лімітів позабалансових зобов’язань Національного

банку;

щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до

Державного бюджету;

щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Націо

нального банку;

про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які

здійснює Національний банк;

про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних

для забезпечення кредитів Національного банку;

про умови допуску іноземного капіталу до банківської сис

теми України;

про встановлення економічних нормативів для банків;

про розмір та порядок формування обов’язкових резервів

для банків;

про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, ді

яльність яких перевіряється Національним банком відповідно до

Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

про створення та ліквідацію підприємств, установ Націона

льного банку;

про участь у міжнародних фінансових організаціях;

про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності

Національного банку;

щодо встановлення плати за надані відповідно до закону по

слуги (здійснені операції);

20) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт
Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік
й інші документи і рішення відповідно до статті 9

Закону України «Про банки і банківську діяльність»; на вимогу Ради
Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та
інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської
системи України, необхідні для виконання її ?завдань;

визначає організаційні основи та структуру Національного

банку, затверджує положення про структурні підрозділи та уста

нови Національного банку, статути його підприємств, порядок

призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

затверджує штатний розпис Національного банку та фор

ми оплати праці;

установлює порядок надання банківських ліцензій банкам,

інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих бан

ківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках,

передбачених законом;

видає нормативно-правові акти Національного банку;

затверджує Регламент Правління Національного банку;

виконує інші функції, що випливають із основної мети ді

яльності Національного банку.

Таким чином, Правління, на відміну від Ради Національного банку, яка
визначає основні засади грошово-кредитної політики України,
безпосередньо забезпечує реалізацію зазначеного напрямку фінансової
політики держави.

Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою
України за поданням Президента України більшістю від конституційного
складу Верховної Ради України строком на п’ять років. У разі не
затвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої
Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також
порядок внесення нової кандидатури регулюються Законом України «Про
тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду
за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада
України за поданням Президента України». Одна кандидатура може вноситись
не більше двох разів.

Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України
за поданням Президента України у таких випадках:

закінчення строку повноважень;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду у ско

єнні кримінального злочину;

у зв’язку з заявою про відставку за політичними або особис

тими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою

Президентом України;

74

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

75

смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи

померлою або визнання безвісно відсутньою;

припинення громадянства або виїзду за межі України на по

стійне місце проживання;

за поданням Президента України в межах його конституцій

них повноважень.

Голова Національного банку України має такі повноваження:

Керує діяльністю Національного банку.

Діє від імені Національного банку і представляє його інте

реси без доручення у відносинах з органами державної влади, з

банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними

організаціями, іншими установами і організаціями.

Головує на засіданнях Правління Національного банку.

Підписує протоколи, постанови Правління Національного

банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються

Національним банком.

Розподіляє обов’язки між заступниками Голови Національ

ного банку.

Видає розпорядчі акти, обов’язкові до виконання усіма

службовцями Національного банку, його підприємствами, уста

новами;

Приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності

Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції

Ради Національного банку та Правління Національного банку

відповідно до цього Закону

Одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою

України та Президентом України за діяльність Національного

банку.

Слід звернути увагу на те, що в юридичній науці існує полеміка щодо
відповідальності Голови Національного банку України. Зокрема, на думку
одних фахівців, Голова Національного банку повинен нести виключно
політичну відповідальність, оскільки порядок прийняття керівними
органами НБУ рішень свідчить про те, що Національний банк є колегіальним
органом7 . Інші фахівці вважають, що Голова Національного банку, поряд з
політичною, повинен нести також і юридичну відповідальність за наслідки
проведення грошово-кредитної політики в державі79. На нашу думку, більш
переконливою є перша позиція. Так, з нашої точки зору, В. Л. Кротюк
робить цілком обґрунтований висновок

78 Кротюк В. Л, Вказана праця. — С. 46—47.

79 Порошенко П., Селіванов А. Національний банк і стратегія
грошово-кредитної по

літики // Голос України. — 1999. — 6 квітня.

76

Ю. В. ВАЩЕНКО

про те, що «одноосібна відповідальність можлива лише у разі, коли
керівник (в даному випадку Голова Національного банку України) мав би
виключне право прийняття рішень від імені органу, тобто юридично був би
«органом», а Рада Національного банку та його Правління мали б
виконувати лише дорадчі функції»80.

§ 4. Організаційно-функціональна структура Національного банку України

Структура Національного банку будується за принципом централізації з
вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, філії
(територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний
двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне
сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й
інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення
діяльності Національного банку.

Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує
питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних
підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує
їх статути та положення.

Для інкасації та охорони цінностей і об’єктів Національний банк має
відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.

Важливими структурними елементами структури Національного банку України
є його філії. Філії (територіальні управління) Національного банку не
мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти,
діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього
повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються
Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку. Таке
положення затверджене постановою Правління Національного банку України
від 22.12.2000 р. №495 та має назву «Положення про філії (територіальні
управління) Національного банку України». Згідно з цим Положенням до
філій НБУ належать такі територіальні управління:

• Головне територіальне управління Національного банку України в
Автономній Республіці Крим;

77

1 Кротюк В. Л. Вказана праця. — С. 46—47.

Банківське право

Головне управління Національного банку України по

м. Києву і Київській області;

територіальні управління Національного банку України в

областях.

Таким чином, в основі створення філій НБУ лежить принцип
адміністративно-територіального поділу.

Створення, реорганізація та ліквідація територіальних управлінь
здійснюються за рішенням Правління Національного банку.

Філії НБУ не мають окремого балансу. Баланс територіальних управлінь є
складовою консолідованого балансу Національного банку.

Основними завданнями територіальних управлінь є:

78

Проведення грошово-кредитної політики, що спрямована на

підтримування внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової

одиниці України, зміцнення банківської системи та ефективне

управління грошово-кредитним ринком.

Забезпечення надійної схоронності цінностей та дотримання

належних умов їх зберігання.

Здійснення контролю за розвитком валютного ринку й робо

тою банків на ринку цінних паперів.

Аналіз грошово-кредитних відносин на відповідній терито

рії та їх прогнозування.

Здійснення валютного контролю за дотриманням уповнова

женими банками вимог чинного валютного законодавства.

Організація розрахунків у порядку, установленому Націона

льним банком.

Забезпечення контролю за дотриманням банками чинного

законодавства України, економічних нормативів і нормативно-

правових актів Національного банку.

Проведення емісійно-касової роботи, спрямованої на безпере

бійне і своєчасне забезпечення банків готівкою та здійснення касо

вого обслуговування органів Державного казначейства України.

Забезпечення належного рівня надійності внутрішнього бан

ківського контролю, що відповідає характеру і масштабам бухга

лтерських операцій.

Підготовка та подання Національному банку фінансової і

статистичної звітності за результатами своєї діяльності.

Здійснення контролю за поданням банками фінансової та

статистичної звітності Національному банку й аналіз економіч

них показників за результатами їх діяльності.

Розгляд запитів банків, суб’єктів підприємницької діяльнос

ті, фізичних осіб і правоохоронних органів з питань грошово-

Ю. В. ВАЩЕНКО

кредитної та валютної політики, грошового обігу, банківського нагляду,
валютного контролю та ліцензування, бухгалтерського обліку, відкриття
рахунків і організації розрахунків та звітності, з інших питань
банківської діяльності та надання на них відповідей.

Здійснення всіх видів перевірок банків і банківських установ

(крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності).

Упровадження засобів автоматизації та сучасних комп’ю

терних технологій за усіма напрямами банківської діяльності.

Забезпечення, у межах функціональних обов’язків, виконан

ня вимог законодавства, спрямованого на боротьбу зі злочинніс

тю, корупцією, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних

злочинним шляхом (у тому числі статей 12 та 18 Закону України

«Про організаційно-правові основи боротьби з організованою

злочинністю»), та взаємодії з правоохоронними органами.

З метою реалізації вказаних завдань у Положенні закріплені функції та
права територіальних управлінь в залежності від сфери банківської
діяльності.

Для порівняння розглянемо, які функції покладаються на філії центральних
банків у інших державах. В Італії в кожній провінції завданнями філій
Банку Італії є: 1) рефінансування місцевих банків та всіх банків, які
мають операційні структури на місцях; 2) нагляд за місцевими банками
(тобто, банками, що мають головні контори в провінції); 3) вивчення та
аналіз економічних та фінансових тенденцій на місцевому рівні, надання
спеціальних звітів в Департамент досліджень в Римі або надання
консультаційних послуг місцевому відділу нагляду; 4) діяльність в якості
місцевого відділення Казначейства, прийняття грошових надходжень та
здійснення виплат від імені держави. Ці операції проводяться через
рахунок Казначейства, що знаходиться в Центральній Конторі в Римі; 5)
емісія банкнот та їх вилучення; 6) проведення операцій з надання
місцевих клірингових послуг; 7) функціонування в якості представництва
італійського Офісу іноземних валют.

До компетенції Центрального Банку землі в Німеччині відносяться: 1)
угоди із землею та із землями, а також з публічними адміністраціями
землі або земель; 2) угоди з кредитними інститутами його регіону, якщо
вони не підпадають під компетенцію Ради директорів.

До функцій філій Банку Франції входить: випуск банкнот в обіг;
обслуговування клієнтури, зокрема за операціями з цінними паперами;
організація клірингових розрахунків через розрахункові палати; збір
інформації про діяльність кредитних установ;

79

Банківське право

оцінка банківських ризиків; консультування підприємств з питань
фінансового аналізу та експертизи; збір та аналіз економічної і
фінансової інформації на регіональному рівні, зокрема, за допомогою
кон’юнктурних обстежень в різних галузях економіки81.

Таким чином, незважаючи на певні відмінності, які існують у
повноваженнях філій центральних банків різних держав, спільним для них є
реалізація завдань відповідного центрального банку на регіональному
рівні.

РЕЗЮМЕ

іЯЧІ’.’

Контрольні запитання

У чому полягає подвійна правова природа На

ціонального банку України?

Які основні функції Національного банку України?

Які ви знаєте керівні органи Національного

банку України?

У чому полягає принципова відмінність у пов

новаженнях Ради Національного банку України

та Правління Національного банку України?

Яке місце займає Національний банк України в

системі органів влади України?

1. Національний банк України є центральним банком України, осно

вною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошо

вої одиниці України — гривні.

Національний банк України характеризується подвійною право

вою природою: з однієї сторони, він є центральним банком, тобто, бан

ківською установою, яка має право здійснювати певні банківські опе

рації у порядку, визначеному банківським законодавством, а з іншої —

особливим органом державного управління. Національний банк є орга

ном зі спеціальним статусом і не відноситься до жодної з гілок влади.

Функції Національного банку можна поділити на такі дві групи:

Основна функція НБУ (забезпечення стабільності національної

грошової одиниці України);

Інші (допоміжні) функції НБУ, спрямовані на забезпечення реалі

зації основної функції НБУ.

Керівними органами НБУ є Рада Національного банку України та

Правління Національного банку України.

Президент України та Верховна Рада України призначають по сім

членів Ради Національного банку.

Голова Національного банку призначається на посаду Верховною

Радою України за поданням Президента України більшістю від консти

туційного складу терміном на п’ять років.

Правління Національного банку очолює Голова Національного

банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного ба

нку затверджується Радою Національного банку.

Рекомендована література

КротюкВ. Л. Національний банк— центр банківської системи України.
Організаційно-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». —

248 с.

Міщенко В. І., Кротюк В. Л. Центральні банки: організаційно-правові

засади. — К.: Т-во «Знання», КВО. — 2004. — 372 с.

Поляков В. П., Московкина Л. А. Структура и функции центральньїх банков.
Зарубежньїй опьіт. — М.: ИНФРА-М, 1996. — С. 20.

Порошенко П., Селіванов А. Національний банк і стратегія
грошово-кредитної політики // Голос України. — 1999. — 6 квітня.

‘ Поляков В. П., Московкина Л. А. Вказана праця. — С. 20.

80

ю. в. ващенко

Банківське право

81

правовий **, банків комерційний

ра^ового статусу комерційних банків в §1. Особливості П

Україні. о.^зункціональна структура банку та

§ 2. ОрганІзаЧІйИ С|укого менеджменту, особливості банків

* і правового статусу комер-§ 1. Особ/і^вос’ у^раїні ційних баИ^в в
^?~~*’~^^

гій'”‘ банки складають другий рівень Як відомо, номері банківської
системи Уфаїн^д^ чною особою, отже, на нього по-

Комерційний банк є ЮР^О?° Цивільного законодавства щодо

ширюються положеная чтіі\\і% осіб- т°бто, банк як юридична

правового статусу ю{>идичг;О правоздатністю та дієздатністю,

особа наділяється цивільн' ^ідачем в суді. Аналізуючи струк-може бути позивачем та віД»сИ^, було з'ясовано, що банк, порядтуру банківських прав°віднс7ію/здатністю, характеризується ще ііз загальною цивільне'0 пр0 Спеціальна правоздатність комер-спеціальною правоздагн'сті

¬

®

Ae

AE

E

I

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

>

®

I

a.

?

oe

e*A«–†eqqq

yyyy

yyyy^„?

ao&

(

,

.

2

8

?

?

i

?

o

oe

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?????

gdA0?

??????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

5 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

– hU,

hU,

ph

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F

yyyy`„%gdU,

&

F

yyyy`„%gdU,

ovoaeodp&q(q?qcN?!‰qcNcYAc6? hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

?”????

?Т??,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„vgdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

? ????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?”????

?”????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„3gdU,

&

`„%gdU,

&

`„%gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

A~A?A¶A,A¬A(AaeAeAcI·?‡oWIc?o4 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„x`„3gdU,

&

yyyy^„x`„3gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

`„ gdU,

&

`„ gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„{gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

?M????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyygdU,

&

yyyygdU,

&

yyyygdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

j3

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

*

u

N

X

Z

?

AE

(

*

4

6

8

B

V

X

f

h

v

z

?

?

?

®

?

?

?

3/4

I

I

O

e

e

o

oe

o

u

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

.*,[email protected]`blnz|„†??¦??¶AeE?OOUeaaeioo
oeoue

,

H

J

L

N

P

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

4P

V

Z

\

p

r

|

~

?

?

¬

®

Ae

AE

Oe

O

e

e

i

o

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?Т??????

hU,

hU,

hU,

hU,

?Т??????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

[email protected]@`AUAOBOeBaBaBoeBoBuBCthCueDtE?E?EF‚FcI·I·?‡I?p?p?l^cIcF;c·
hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

|[?[‚[„[o[P^O^u^th^J`?` `E`HbnbpbaebaeIE??????hNh?hC? hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?Т??,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?:????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

^„?`„j

&

gdU,

&

gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

&

gdU,

yyyy

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

? N .

n

,

.

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

.

6

8

F

H

`

b

l

n

a

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

n

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

`„

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

?5????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

??

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?4 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

– hU,

hU,

ph

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

– hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

5 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

– hU,

hU,

??,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

5 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

5 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

„z

yyyy]„z

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

yyyy]„? ^„

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

cI·cI?I?I?…?mImI?cISImHmcI hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

yyyy^„5`„%

&

yyyy^„ZgdU,

&

yyyy^„ZgdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„KgdU,

&

yyyy^„KgdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?&????

?&????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?&????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

??,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

$

(

.

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

.

0

6

8

H

J

L

P

R

V

X

Z

h

j

l

p

r

x

?

?

?

?

?

?

c

¤

?

?

?

3/4

A

A

AE

E

I

TH

a

?

o

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

! hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

! hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

d

gdU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

cI·?·‡·o·kSoS;0 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

&

`„BgdU,

&

`„BgdU,

&

`„BgdU,

&

`„BgdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?[????

?[????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?n????

?n????

?n????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

yyyy^„

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?Т??,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

yyyy

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

@?

Ae

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

d

A

Ae

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

Ae

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

yyyy]„a^„

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„^gdU,

cI?!c?†‚c?I?I?!cIc‚IjRIRG hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F)

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

??

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

o

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F*

????

?&????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F-

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F0

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

b

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F

yyyy^„ `„3gdU,

&

F

yyyy^„FgdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

j ’j ¦j ?j 3/4j Aj ?j Oj Oej 6l *m ¬m (n ?o “p dp fp Up jq
oTHIµ µ µ µ µ µ µ?o„l„l„T„IT„ hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

-‘ ?’  “ ?” ?” cI·?‡?oW?coc?c4 hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

&

????

????

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?H????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

1/4

v

x

u

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

x

ue

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

F?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

eOeOeI·?‡?·‡o?W?‡L?‡?L?I? hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

y ¤

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

FE

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

FM

????

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

FN

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

) hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

l n TH >

@

°

AE

E

I

I

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@

E

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?Т?hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

??

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?Y eZ l[ n[ a[ `\ U\ X] °] ¶] O] P^ O^ V_ ?_ P` E` Na Ea Ia @b
cIE?›I›…m…c?›c›U›?Jc hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

yyyy^„5`„8gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?5????

?5???U,

&

gdU,

&

yyyy^„5`„8gdU,

&

F

yyyy^„5`„8gdU,

&

F

yyyy^„5`„8gdU,

? |? ?? Ue› TH› Z? cN?!N!N!‰Nq‰N!N‰Y!N‰ hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

&

F

yyyy^„5`„8gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

????

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

( hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?F hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

?

?

 

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

&

gdU,

&

gdU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

????

?j????

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

…µ… hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

hU,

@?

hU,

hU,

hU,

ньому фінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником
банку або філії відповідно до внутрішніх процедур банку, встановлених у
Правилах внутрішнього фінансового моніторингу банку, не пізніше 10
робочих днів з дня реєстрації такої операції.

Положення, що стосуються реалізації банками своїх обов’язків як
суб’єктів первинного фінансового моніторингу, містяться також і у
нормативно-правових актах, які визначають порядок здійснення конкретних
операцій. Зокрема, відповідно до пункту 2.17 Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою
Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., якщо банк
відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка
містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке
платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання. Банк,
повертаючи таке платіжне доручення в день надходження, має зробити на
його зворотному боці напис про причину повернення документа без
виконання (з обов’язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону
України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом» та на цей пункт) та зазначити дату його
повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця,
відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення
операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та
відбитком штампа банку).

168

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

169

Згідно з пунктом 11.13 вказаної Інструкції якщо операція містить ознаки
такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити
клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного
розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами
системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового
документа/дистанційного розпорядження (з обов’язковим посиланням на
частину 2 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та на цей
пункт).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу III Інструкції про касові
операції в банках України, затвердженої постановою Правління
Національного банку України № 337 від 14.08.2003 р., у разі здійснення
операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000
гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, з метою
ідентифікації осіб у касових документах мають зазначатися такі
реквізити:

для фізичних осіб-резидентів: прізвище, ім’я, по батькові

особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія

та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі

та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний

номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників

податків та інших обов’язкових платежів;

для фізичних осіб-нерезидентів: прізвище, ім’я, по батькові

(у разі його наявності) особи, яка здійснює операцію з готівкою,

дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що йо

го замінює), дата видачі та орган, що його видав, громадянство,

місце проживання або тимчасового перебування;

для юридичних осіб-резидентів: найменування, місцезна

ходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним

реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку,

у якому відкрито поточний рахунок (із зазначенням його номе

ра), прізвище, ім’я, по батькові особи — представника цієї

юридичної особи, яка безпосередньо одержує, вносить або пе

реказує готівку, дата народження, серія та номер паспорта (або

документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його

видав;

для юридичних осіб-нерезидентів: найменування, місцезна

ходження, реквізити банку, у якому відкрито поточний рахунок

(із зазначенням його номера), прізвище, ім’я, по батькові (у разі

його наявності) особи, представника цієї юридичної особи, яка

безпосередньо одержує, вносить або переказує готівку, дата на-

родження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює),
дата видачі та орган, що його видав.

Реквізити для ідентифікації осіб обов’язково мають бути зазначені в
касових документах за допомогою технічних засобів або від руки на
підставі пред’явлених клієнтом відповідних документів.

Під час приймання від клієнтів банку касових документів за операціями з
готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або
еквівалент цієї суми в іноземній валюті, банк перевіряє належність
пред’явленого паспорта або документа, що його замінює, клієнту та
відповідність даних документа тим даним, що зазначені в касовому
документі.

У разі ненадання клієнтом документів або відомостей, потрібних для
з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану або умисного
надання неправдивих відомостей банк відмовляє клієнту в проведенні
операції з готівкою та повертає йому касовий документ без виконання. На
зворотному боці касового документа банк робить напис про причину його
повернення (з обов’язковим посиланням на статтю 64 Закону України «Про
банки і банківську діяльність» і зазначає дату його повернення (із
засвідченням підписами виконавця та/або працівника, на якого покладено
функції контролера, і відбитком печатки (штампа) банку).

Якщо операція з готівкою, яку здійснює клієнт, містить ознаки такої, що
підлягає фінансовому моніторингу, то банк має право відмовити клієнту в
її проведенні та повернути касовий документ без виконання. На зворотному
боці касового документа банк робить напис про причину його повернення (з
обов’язковим посиланням на частину другу статті 7 Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом» і зазначає дату його повернення (це засвідчується
підписами виконавця та відповідального працівника, який приймає рішення
щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому
моніторингу, і відбитком печатки (штампа) банку).

Крім того, у пункті 5 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і
банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо фізичних та
юридичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками
спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій,
які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом.

170”

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

171

§ 4. Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про запобігання
та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом»

Особи, винні у порушенні вимог Закону України «Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»,
несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність
згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права
провадити певні види діяльності згідно із законодавством.

Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації
(відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані
за рішенням суду.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб’єктом первинного
фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися
в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї
тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку
відсутності згоди щодо сплати штрафу рішення про накладення штрафу чи у
його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність
суб’єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший
спеціальний дозвіл.

Неодноразове порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу
вимог цього Закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове
припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на
право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому
законодавством.

Суб’єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники
не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним
особам, у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час
проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань,
обов’язків та у спосіб, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про банки і банківську
діяльність» Національний банк України при здійсненні нагляду за
діяльністю банків не рідше одного разу на рік проводить перевірку банків
з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері
запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом.

Слід звернути увагу, на те, що статтею 166-9 Кодексу законів про
адміністративні правопорушення передбачена відповідальність посадових
осіб суб’єктів первинного моніторингу за неналежне виконання своїх
обов’язків. Згідно з цією статтею порушення вимог щодо ідентифікації
особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації
фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу,
неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про
такі фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо
зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють
фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових
операцій, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів
первинного фінансового моніторингу від п’ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу
виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання
такої інформації — тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

РЕЗЮМЕ

Правові засади фінансового моніторингу визначені у Законі

України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) дохо

дів, одержаних злочинним шляхом» №49-ІУ від 28.11.2002 р.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів —

первинного та державного.

Банки та інші фінансові установи є суб’єктами первинного фінан

сового моніторингу.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань

фінансового моніторингу є Державний комітет фінансового моніто

рингу, який діє на підставі Положення, затвердженого Указом Прези

дента України від 24 грудня 2004 р. 1527/2004.

Законом визначено ознаки, за наявності яких фінансова операція

підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

Банки зобов’язані розробляти, впроваджувати та постійно понов

лювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми

172′

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

173

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тіиг&г 9

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

§ 1. Поняття безготівкових розрахунків. Співвідношення понять
«розрахунки», «безготівкові розрахунки» та «розрахункові
правовідносини».

§ 2. Форми та способи безготівкових розрахунків. § 3. Види банківських
рахунків. Порядок їх відкриття. § 4. Порядок здійснення безготівкових
розрахунків у національній валюті.

§ 1. Поняття безготівкових розрахунків Співвідношення понять
«розрахунки», «безготівкові розрахунки» та «розрахункові правовідносини»

Необхідно зазначити, що як у науці, так і на практиці застосовуються
різні тлумачення терміну «розрахунки». Зокрема, досить поширеною є точка
зору, відповідно до якої під розрахунками слід розуміти виключно грошові
відносини. Так, автори «Фінансово-кредитного словника» визначають
«розрахунки у народному господарстві СРСР» як «грошові відносини між
соціалістичними підприємствами і організаціями, між ними та населенням з
приводу реалізації продукції, товарів, виконаних робіт та наданих
послуг, оплати праці, виплати інших доходів населенню, розподілу](та
перерозподілу національного доходу, повернення кредитів» . В іншому
довідковому виданні під розрахунками

Финансово-кредитньш словарь / Под ред. В.Ф. Гарбузова. В 3-х т. — М.:
Финансьі и статистика, 1984. — С.38.

розуміється «система економічних відносин в соціалістичних країнах між
державою, підприємствами, організаціями, установами та населенням в
процесі реалізації товарів і послуг, оплати праці, а також при розподілі
та перерозподілі національного доходу через бюджет і в процесі
банківського кредитування… В СРСР вони мають дві форми: готівкову та
безготівкову» . Тобто, і в цьому виданні розрахунки визначаються
виключно як грошові відносини.

Поряд з вищенаведеною точкою зору в юридичній та в економічній
літературі термін «розрахунки» використовується у стійкому
словосполученні «грошові розрахунки» . Отже, фахівці, застосовуючи це
поняття у такому контексті, визнають, що існують і негрошові форми
розрахунків. Зокрема, О. С. Компанеєць та Е. Г. Полонський визначають в
своїй науковій праці, що «безготівкові розрахунки не є синонімом
безгрошових розрахунків»105.

Застосування у радянський період як в науці, так і на законодавчому
рівні терміну «розрахунки» для позначення виконання зобов’язань виключно
в грошовій формі, на наш погляд, пояснюється тим, що у Радянському Союзі
тривалий час були заборонені будь-які негрошові форми розрахунків, а
також відстрочка платежу у вигляді товарного кредиту, та, відповідно,
вексельна форма розрахунків.

У законодавстві України термін «розрахунки» вживається у різних
значеннях. Зокрема, в деяких нормативних актах під розрахунками
розуміються виключно грошові розрахунки (наприклад, стаття 13 Закону
України «Про споживчу кооперацію»). В інших актах законодавства України
розрахунки не обмежуються виключно готівковою та безготівковою грошовими
формами. Так, у ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»
визначено, що для здійснення розрахунків можуть бути використані цінні
папери. Відповідно до ст. З цього Закону в Україні використовуються такі
види цінних паперів, як акції, облігації внутрішніх та зовнішніх
державних позик, облігації місцевих позик,

? Украинская советская зпциклопедия. В 9-ти т. — К.: Главная редакция
Украин-ской советской знциклопедии, 1983. — Т. 9. — С. 190.

104 Воронова Л. К. Правовое регулирование кредитно-расчетньїх отношсний
в на-родном хозяйстве. — К.: Вьіша шк., 1988. — С. 141; Кузьмин В. Ф.
Кредитньїе и расчет-ньіе правоотношения в про.мьішленности. — М.: Юрид.
лит., 1975. — С. 14; Компане-ец Е. С., Полонский 3. Г, Применсние
законодательства о кредитований и расчетах. — М: Юрид. лит., 1967. — С.
199; КуникЯ. А. Кредитньїе отношения в торговле. Изд. 2-е, дон. и
перераб. — М.: Зкономика, 1976. — С. 14—15.

1115 Ко.ипанеец Е. С, Полонский 3. Г. Вказана праця. — С. 199.

176′

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

‘177

облігації підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні
сертифікати, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери, векселі.
Таким чином, згідно з цим законом розрахунки можуть бути грошовими та не
грошовими (зокрема цінними паперами). Найбільш чітко можливість
здійснення розрахунків у негрошовій формі визначена в податковому
законодавстві України. Відповідно до п. 1.19 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» під бартером (товарним обміном) слід
розуміти господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова,
включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця
для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Неоднозначність застосування терміна «розрахунки» в законодавстві
України зумовлена, зокрема, тим, що і в сучасній юридичній науці
визначення розрахунків досить часто обмежується виключно грошовою
сферою.

Зокрема, О. П. Подцерковний, визначаючи термін «розрахунки», звертається
до етимології цього поняття. Аналізуючи визначення слова «розрахунок» у
тлумачному словнику С. І. Ожегова, він приходить до висновку, що «це
поняття визначається через поняття «платити», або «здійснювати платіж»
як повернення грошей в якості відшкодування чого-небудь або надання
послуги за послугу»106. Тобто, виходячи з висновку вченого, у
вищезазначеному словнику терміни «розрахунки» та «платіж» є тотожними, а
отже, розрахунки можуть здійснюватися виключно в грошовій формі. Проте
далі вчений в якості ще одного аргументу виключно грошового характеру
розрахунків використовує розмежування термінів «розрахункові відносини»
та «платіжні відносини». Зокрема він зазначає, що «якщо платіжні
операції включають весь набір механізмів, які надають можливість
суб’єктам господарювання виконувати свої матеріально-правові
зобов’язання, то розрахункові операції сприяють виключно грошовому
виконанню таких обов’язків»107. Таким чином, О. П. Подцерковний вважає,
що платежі можуть бути здійснені як в грошовій, так і в негрошових
формах, на відміну від розрахунків, які є винятково грошовими
відносинами.

Подцерковний О. П. Организационно-правовьіе осіювьі расчетньїх отношєний
в хозяйственном комплексе Украйни: Дисс. … канд. юрид. наук. — Одесса,
1999. — С. 38.7

178

107 Подцерковний О. П. Вказана праця. — С. 47.

Ю. В. ВАЩЕНКО

Необхідно зазначити, що, як і у випадку з терміном «розрахунки»,
поняття «платіж» досить часто використовується в юридичній та
економічній літературі у словосполученні «грошовий платіж».

На нашу думку, причиною обмеження О. П. Подцерковним кола розрахунків
виключно грошовою формою є те, що він ототожнює поняття «розрахунки», та
«розрахункові правовідносини». З цією точкою зору не можна погодитися з
таких міркувань. У юридичній літературі під розрахунковими
правовідносинами розуміють урегульований нормами права окремий,
самостійний вид суспільних відносин, які виникають між учасниками при
здійсненні безготівкових розрахунків через кредитні установи.

Зокрема Я. А. Кунік визначає розрахункові відносини як «правовідносини,
що виникають внаслідок такого урегулювання відносин з розрахунків, при
якому суб’єкти зазначених відносин не співпадають з суб’єктами вихідного
відношення, яке є підставою розрахунків» . З його точки зору, головною
ознакою, яка дозволяє виділити розрахункові відносини в якості
самостійного виду суспільних відносин, відокремити їх від базових
товарно-грошових відносин, є участь в цих відносинах особливого учасника
— банку чи іншої кредитної установи.

Поділяючи цю точку зору, В. Ф. Кузьмін визначає додатковий критерій
самостійності розрахункових відносин — особливу правову регламентацію

Аналогічну позицію займає й Ф. X. Ліберман, який зазначає, що «коли у
передбачених законом випадках госпорган сплачує готівковими грошима за
продукцію або товари, він здійснює грошові розрахунки, але в цьому
випадку немає особливих розрахункових правовідносин.» “°.

О. П. Подцерковний також є прихильником вищевикладеної точки зору щодо
критеріїв самостійності розрахункових правовідносин, які виникають при
здійсненні безготівкових розрахунків через установи банків або інші
кредитні установи. Зокрема, він зазначає, що розрахункові відносини
«являють собою особливе коло суспільних відносин процедурного характеру,
які реалізують виконання грошових платежів у майнових
зобов’я-

ШІ чи
здійснюється через нього повністю або частково підґ>Риємницька
Діяльність на підставі законів України. Якшо чер^3 нього повністю або
частково здійснюється підприємницька діяльність на підставі законів
України, то це представництво відНоСИТЬСЯ до категоРІЇ «резидент», якщо
ні, то, відповідно _І_ до категорії «нерезидент».

Якщо представництва нерезидентів розташовані за межами України і ДІЮТЬ
відповідно до законодавства іноземних держав, то вони відносяться до
категорії «нерезиденти».

§ 4. Ліцензування Національним банком України учасників валютних
відносин

Відповідно до статті 5 Декрету Національний банк України виДає
індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютііИХ операцій,
які підпадають під режим ліцензування згідно з декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим ТН(>фінансовим
установам України на здійснення валютних операцій ц1° не потребують
індивідуальної ліцензії, на весь період дії ре’яіИМУ валютного
регулювання. Уповноважені банки та

інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію
Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних з
торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України
пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод
з іншими юридичними особами

-— резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення
разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої
операції. Індивідуальної ліцензії потребують

такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фі

зичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що

визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фі

зичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної ва

люти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних під

ставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами

за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед не

резидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелек

туальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати

валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, сві

доцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді про

центів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній

валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинен

ня інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти

України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті З

Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній ва

люті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встанов

лені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як за

собу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за

межами України, за винятком:

? відкриття фізичними особами — резидентами рахунків у іноземній валюті
на час їх перебування за кордоном;

“301

Банківське право

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими ба

нками;

відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазна

ченими в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Декрету;

є) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних
паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції
означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,
яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами
індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для
одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій
визначаються Національним банком України. Відмова у видачі Національним
банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або господарському
суді.

Відповідно до статті 7 Декрету у розрахунках між резидентами і
нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб
платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через
уповноважені банки. Наймодавці-нерези-денти здійснюють оплату праці
резидентів виключно в валюті України готівкою або у безготівковій формі.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З приводу відкриття рахунків у банках інших держав звертаємо увагу на
наступне. Відповідно до статті 386 Господарського кодексу України
суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати будь-які
не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах,
розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних
рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється
законодавством відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в
банківській установі за межами України суб’єкт зовнішньоекономічної
діяльності зобов’язаний повідомити про це Національний банк України не
пізніш як у триденний строк. Порушення цієї вимоги тягне
адміністративно-господарську відповідальність у порядку, встановленому
законом. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України
суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді якого є
частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного
май-

на України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов’язані
надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим
органам у порядку, встановленому законодавством.

Порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на
розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних
цінностей на рахунках за межами України регламентується Положенням про
порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на
розміщення резидентами (юридичним та фізичними особами) валютних
цінностей на рахунках за межами України, затвердженим постановою
Правління Національного банку від 14 жовтня 2004 р. № 485 (зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 р. за 1413/10012).
Згідно з пунктом 1.4 цього Положення без ліцензії з дотриманням
законодавства України розміщують валютні цінності та здійснюють інші
операції через рахунки такі резиденти:

уповноважений банк (якщо зазначені рахунки є кореспонде

нтськими);

фізична особа під час її перебування за кордоном;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні

представництва України за кордоном, які користуються імуніте

том і дипломатичними привілеями.

Для отримання ліцензії або зміни умов раніше отриманої ліцензії заявник
має подати документи (копії документів), перелік яких визначено вказаним
Положенням:

територіальному управлінню Національного банку за місце

знаходженням (місцем проживання) резидента — для фізичних

осіб, які не є підприємцями;

Генеральному департаменту банківського нагляду Націона

льного банку — для юридичних осіб та фізичних осіб-під-

приємців.

Строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року.
Ліцензія видається без права передавання іншим особам. Про факт
відкриття рахунку резидент у триденний строк зобов’язаний повідомити
територіальне управління Національного банку за своїм
місцезнаходженням/місцем проживання. Надання ліцензії є платною послугою
НБУ.

Порядок надання Національним банком України індивідуальних ліцензій на
використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
регламентується Положенням, затвердженим постановою Національного банку
України від 14 жовтня 2004 р. № 483 (зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 9 листопада

302

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

“зоз

2004 р. за № 1429/10028). Згідно з цим Положенням використання іноземної
валюти як засобу платежу дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є

уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій

уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк

видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійс

нення операції з валютними цінностями);

у випадках, передбачених законами України.

У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу на
території України дозволяється виключно на підставі ліцензії.

Національний банк надає ліцензію виключно за умови достатньої
обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як засобу платежу.
При цьому ліцензія має бути отримана до здійснення відповідної валютної
операції. Одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає
також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має
відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.
Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може
проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика)
або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Порядок видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на розрахунки
між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті
України встановлений Положенням, яке затверджено постановою Правління
НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 484 (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 9 листопада 2004 р. за № 1430/10029).

Порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти
за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих
валютних операцій регламентується Положенням НБУ, затвердженим
постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. №266.

§ 5. Особливості розрахунків в іноземній валюті

304

Перед тим, як перейти власне до особливостей здійснення розрахунків в
іноземній валюті, необхідно звернути увагу на норми загальних законів
щодо регулювання певних питань, які

Ю. В. ВАЩЕНКО

мають безпосереднє відношення до зазначеної сфери, і про які на
практиці іноді забувають.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним
засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій
території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта
може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених
законом.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути
виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити
грошовий еквівалент зобов’язання в

іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання
має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий
еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях,
визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу,
якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом
чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а
також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків
на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку
та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є
істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у
гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть
визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Зазначеній статті
кореспондує частина 2 статті 198 кодексу, відповідно до якої грошові
зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і
підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в
іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають
право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до
законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті,
здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом
податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються
валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків,
визначених законом відповідно до цього Кодексу. Законом може бути
запроваджено режим обов’язкового розподілу виручки від
зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними
фондами, а також по-

305

Банкієське право

рядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про
запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному
друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніш як за два місяці
до запровадження цього режиму.

Особливості проведення розрахунків в іноземній валюті визначені Законом
України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23
вересня 1994 р. № 185/94-ВР.

Згідно з цим Законом за загальним правилом виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в
контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
(виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що
експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної
власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії
Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення
поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь
постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі
документарного акредитиву вищезазначений 90-денний термін діє з моменту
здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для
забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані
здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту
зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

За порушення зазначених термінів Законом передбачена відповідальність у
вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми
неодержаної виручки (митної вартості не-допоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

306

Поряд з цим, Законом передбачено випадки, за яких відповідальність за
порушення встановлених термінів не застосовується. Так, у разі прийняття
судом, Міжнародним комерційним арбіт-

Ю. В. ВАЩЕНКО

ражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій
палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни,
передбачені Законом, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не
сплачується. Проте в разі прийняття судом рішення про відмову в позові
повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду терміни, передбачені цим Законом,
поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день
прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі
прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення
термінів, передбачених Законом, не сплачується з дати прийняття позову
до розгляду судом або арбітражним судом.

У разі перевищення термінів, передбачених цим Законом для надходження
виручки від нерезидентів, в разі виконання резидентами договорів
виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва,
оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів
і товарів спеціального призначення, Національний банк України може
надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів
до вказаних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо перевищення термінів, встановлених Законом для зарахування виручки
від нерезидентів, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг
зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних
обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких
обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка
Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу)
країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни
відповідно до умов договору.

У разі порушення резидентами термінів перерахування придбаної іноземної
валюти така валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих
днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна
курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально
направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця
відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Необхідно зазначити, що повноваження стягувати передбачену Законом пеню
покладено на державні податкові інспекції, а обов’язок здійснювати
контроль за дотриманням норм Закону —

*307

Банківське право

на уповноважені банки. Порядок виконання банками зазначених функцій, а
також порядок отримання індивідуальних ліцензій на продовження
законодавчо встановлених термінів регулюється Інструкцією про порядок
здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та
лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного
банку України № 136 від 24.03.99 р.

Відповідно до зазначеної Інструкції банки зобов’язані вимагати від своїх
клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові
операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки. Банки
зобов’язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента,
при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента, або якщо
резидент зазначений у реєстрі ВМД, вимагати від останнього (залежно від
виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших
документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції,
виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав
інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для
здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними,
імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. Копії цих документів
підлягають збереженню у справі клієнта.

Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціальних
журналах (строк зберігання журналів — 10 років).

§ 6. Відповідальність за порушення

валютного законодавства

,—_

Відповідальність за порушення валютного законодавства передбачена
статтею 16 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю». Згідно з цією статтею незаконні скуповування, продаж, обмін
чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави,
тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо
відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства
наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою
адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним
законодавством України.

Зокрема, статтею 208 Кримінального кодексу України передбачено
відповідальність за незаконне відкриття або використання

,а межами України валютних рахунків. Згідно з цією статтею не-їконне з
порушенням встановленого законом порядку, вщкрит-я або викорисСння за
межами України валютних рахунків фізи осіб вчинене громадянином
України, що пост.ино про- на її території, а.так само валютних рахунків
юридичних

Гстрок до двох Років, або обмеженням волі на строк від двох до
чотирРьохДроків, зР конфіскацією валютних цінностей, що знахо-пяться на
зазначених вище рахунках.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного
регулювання^ і валютного контролю, застосовуються та-

? (вартості) зазначених валютних цінностей, пер^ГвГнійТвалк^ України за
обмінним курсом. Національного^України на день здійснення таких
операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації
банк.в або без

‘””«”операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії
Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без
одержання індивідуальної ліцензії Шцюнальн^го банку України – штраф у
сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у
валюту У^ра-пТи за обмінним курсом ^Національного банку України на пень
здійснення таких операцій;

.за торгівлю іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими
установами без одержання ліцензії Національно-го баГу України та (або) з
порушенням порядку и умов торгівлі валютними Цінностями на
міжбанківському валютному ринку уГ™и встановлених Національним банком
України, – штраф у сГмі еквівалентній сумі (вартості) зазначених
валютних цінностей перерахованій у валюту України за обмінним курсом
Національного банку України на день здійснення таких операцій, з
виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банк.в або без
такого виключення;

308’

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

*309

за невиконання уповноваженими банками обов’язків, перед

бачених пунктом 4 статті 4 та пунктом 2 статті 13 Декрету, — по

збавлення генеральної ліцензії Національного банку України на

право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що

встановлюється Національним банком України;

за порушення резидентами порядку розрахунків, установле

ного статтею 7 Декрету, — штраф у розмірі, еквівалентному сумі

валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, пе

рерахованій у валюту України за обмінним курсом Національно

го банку України на день здійснення таких розрахунків;

за несвоєчасне подання, приховування або перекручення

звітності про валютні операції — штраф у сумі, що встановлю

ється Національним банком України;

за невиконання резидентами вимог щодо декларування ва

лютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Дек

рету, — штраф у сумі, що встановлюється Національним банком

України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком
України та за його визначенням — підпорядкованими йому установами.
Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

РЕЗЮМЕ

Валютне регулювання можна визначити як урегульовану нормами

законодавства діяльність уповноважених органів держави, спрямовану

на встановлення порядку здійснення валютних операцій резидентами та

нерезидентами на території України, а також резидентами України за

кордоном, а валютний контроль — як діяльність уповноважених орга

нів державної влади інших уповноважених суб’єктів, спрямовану на за

безпечення дотримання встановленого порядку здійснення валютних

операцій.

Основні принципи валютного регулювання закріплені у Статуті

МВФ, який набрав чинності 27 грудня 1945 р.

3.3а класифікацією МВФ, нині у світі практикують п’ять основних типів
валютних режимів: курс, фіксований щодо однієї валюти; фіксований щодо
кошика валют; з обмеженою гнучкістю; з керованою гнучкістю; незалежно
плаваючий курс. Україна, як і більшість держав СНД, входить до групи
країн із керованими плаваючими курсами.

Основні засади валютного регулювання та валютного контролю

закріплені як в актах загального законодавства, так і в актах спеціаль

ного законодавства України.

На сьогодні режим здійснення валютних операцій на території

України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження

державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових

установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’я

зки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного ко

нтролю, відповідальність за порушення валютного законодавства

встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему ва

лютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.

№ 15—93.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе

му валютного регулювання і валютного контролю» валютне регулю

вання в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України та Національ

ний банк України.

Національний банк здійснює відповідно до визначених спеціа

льним законом повноважень валютне регулювання, визначає поря

док здійснення операцій в іноземній валюті; організовує і здійснює

валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами,

які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних

операцій.

Національний банк України видає генеральні та індивідуальні лі

цензії на здійснення валютних операцій.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему

валютного регулювання і валютного контролю» валютний контроль в

Україні здійснюють Національний банк України (головний орган валю

тного контролю), органи державної податкової служби, Державний ми

тний комітет України, Міністерство зв’язку України. Комерційні банки

є агентами валютного контролю.

Об’єктом валютного контролю можуть бути не будь-які операції з

валютними цінностями, а саме ті, які чітко визначені у Декреті Кабіне

ту Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютно

го контролю».

Обсяг прав та обов’язків учасників валютних правовідносин зале

жить від того, чи є вони резидентами, чи нерезидентами за валютним

законодавством України.

310

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А. М., Іо-ффе
А. Ю., Кротюк В. Л., Пасічник В. В., Селиванов А. О. та ін. / За заг.
ред. А. О. Селіванова. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. — 384 с.

Єременко О. Міжнародний валютний фонд: членський склад, квоти // Вісник
НБУ. — Вересень 2004. — С. 44.

Кравченко Л. М. Особливості банківського валютного контролю як функції
державного управління // Адміністративна реформа в Україні: шлях до
Європейської інтеграції: 36. наук, праць. — К., 2003. — С. 242—245.

Литвин Н. Правові аспекти регулювання валютних операцій комерційних
банків в Україні // Вісник НБУ. — Листопад 1999. — С. 18—21.

Мусієнко Т. Особливості валютного регулювання в Україні // Вісник НБУ.
—Травень 1999. — С. 22—24.

Орлюк О. П. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2004
— 376 с.

Половко С. М. Поняття і визначення валютних операцій за законодавством
України // Науковий вісник: збірник наукових праць Академії державної
податкової служби України. — 2003. — № 1 (19). — С. 242—246.

Половко С. М. Правове регулювання банківських валютних операцій в
Україні // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К.: Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. — 13 с.

Половко С. М. Режим ліцензування валютних операцій // Право України. —
2003. — № 11. — С. 41—45.

15

БАНКИ ЯК УЧАСНИКИ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

§ 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконанню платниками
податків їх податкових обов’язків. § 2. Банки як платники податків,
зборів (обов’язкових платежів).

§ 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконанню платниками
податків їх податкових обов’язків

Необхідно зазначити, що банки та інші фінансові установи можуть брати
участь у податкових правовідносинах у двох

статусах:

• як особи, що сприяють справлянню податків, зборів

(обов’язкових платежів);

• як платники податків, зборів (обов’язкових платежів).

Права та обов’язки банків як осіб,

що сприяють справлянню податків,

зборів (обов’язкових платежів)

Сприяння банків і небанківських фінансових установ справлянню податків,
зборів та інших обов’язкових платежів полягає у веденні рахунків
платників податків, та, відповідно, перерахуванні сум податків, зборів й
інших обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Обов’язки банків та інших небанківських фінансових установ в сфері
податкових відносин визначені, в першу чергу, в Законі України «Про
систему оподаткування», Законі України «Про банки і банківську
діяльність», Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

‘315

Відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподаткування»
фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів
(обов’язкових платежів) лише за умови пред’явлення ними документа, що
підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Згідно із законодавством України банківські рахунки підприємців —
юридичних осіб та фізичних осіб перебувають на обліку в органах
державної податкової служби. Так, відповідно до статті 5 Закону України
«Про систему оподаткування» фінансові установи зобов’язані надіслати
повідомлення про закриття рахунка платника податків і зборів
(обов’язкових платежів) — юридичної чи фізичної особи — суб’єкта
підприємницької діяльності до органу державної податкової служби, в
якому обліковується платник податків.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника
податків — суб’єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати
отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення
органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах
державної податкової служби.

Форма і зміст повідомлень визначаються центральним органом державної
податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної
податкової служби України.

Ця вимога закону знайшла своє закріплення і у відповідному підзаконному
акті Національного банку України. Так, відповідно до пункту 1.13
Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у
національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, у разі відкриття
поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання
банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної
податкової служби (далі — повідомлення) (1) операції за цим рахунком
здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку видаткових
операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання
банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з
юридичного оформлення рахунка. Видаткові операції за рахунком
відокремленого підрозділу юридичної осо-би-підприємця здійснюються після
отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом
державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого
підрозділу. Повідомлення має відповідати зразку корінця повідомлення від
платника податків про відкриття рахунка в установі банку, зазначе-

316*

Ю. В. ВАЩЕНКО

юдання податковим органам по-

ному в додатку 1 до Порядку > ‘ ^ рахунків в установах банків,
відомлення про відкриття (закрі1 )ЮЇ податкової адміністрації
затвердженого наказом Дер»3 ^реєстрованого в Міністерстві України
від 01.08.2001 №306 ‘ ^§/6114. юстиції України 31.10.2001 за № ^ щ0
законодавством України

Необхідно звернути увагу ^^і’в та інших фінансових уста-

передбачена відповідальність Ра податкових органів про від-

нов за несвоєчасне повідомлеі|Н. відповідно до пункту 12 час-

криття (закриггя) рахунків кліє«ІТ_| ‘ заним вище Порядком подання

кону. Такий термін визначено вк’ • ‘ -^-ч ~°

іисті ДПАУ в я

ру ^ податківців наводить Інструк-

реалізації вищезазначеного прав^ристання і закриття рахунків у

цію про порядок відкриття, В^К П я по

національній та іноземній в

податковим органам повідомл–“тановить 3 дні з дня відкриття хунків в
установах банків. Вії1 с 3 фОрМальної точки зору під-(закриття) рахунку.
Таким чиі

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019