.

Цивільне право України. Загальна частина

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
5 54249
Скачать документ

Цивільне право України.

Загальна частина

І.А. Бірюков

Ю.О. Заіка

В.М. Співак

Матеріал навчального посібника викладається відповідно до вимог
програми, що є нормативною для юридичних вузів. Розглядаються предмет і
метод цивільного права, дається характеристика цивільного
правовідношення та його елементів, висиплююгься питання права власності,
інститут спадкування, загальні положення зобов’язального права, особисті
немайнові права та іи.

Зміст посібника відповідає нормам чинного законодавства. Разом з тим в
ньому відображені новації проекту нового Цивільного кодексу України,
подаються приклади законотворчості у цивільному законодавстві Росії.

Для студентів юридичних вузів і факультетів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Глава 1. предмет, метод, принципи І система

ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (І. А. КРЮКОВ)

1. Загальні риси цивільного права

2. Предмет цивільного права

3. Метод цивільного права

4. Функції цивільного права

5. Принципи цивільного права

6. Система цивільного права

Глава 2. цивільне законодавство (Ю.О.заіка) .

1. Поняття та види джерел цивільного права.

2. Значення судової практики

3. Дія цивільних законів

4. Аналогія закону і аналогія права

Глава 3

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ (В. М. СПІВАК ) .

1. Поняття цивільного правовідношення та особливості цивільно-правових
відносин

2. Основні елементи цивільно-правових відносин

3. Види цивільних правовідносин

Глава 4.СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (І А БІРЮКОВ)

1. Фізичні особи

2. Юридичні особи

Глава 5.ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ (1. А. БІРЮКОВ -§ 1, 2, 4; В.І.БІРЮКОВ –
§ 3)

1. Поняття та види об’єктів цивільних прав

2. Майно як объект цивільних прав

3. Цінні папери як об’єкт цивільного права

4. Послуги як об’єкт цивільного права

Глава 6. ОСОБМСП немайнові права (і. а. ырюков)

1. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав .

2. Види особистих немайнових прав

Глава 7. цивільно-правові дії. угоди (і. А бірюков) .

1. Суть цивільно-правових дій та їх види

2. Обставини, які можуть впливати на юридичну силу дій.

3. Способи волевиявлення

4. Поняття та види угод

5. Умови дійсності угод

6. Недійсність угоди. Види недійсних угод

Глава 8. здійснення та захист цивільних прав

(В. М. СПІВАК)

1. Поняття здійснення цивільних прав. Способи

здійснення цивільних прав і виконання обов’язків

2. Захист цивільних прав

Глава 9. представництво

1. Поняття, підстави та види представництва

2. Довіреність……………………………………………..

Глава 10. строки в цивільному праві .

1. Поняття та види строків у цивільному праві.

2. Поняття та види строків позовної давності ..

3. Претензійні, присікальні, гарантійні та інші строки

4. Початок перебігу строків позовної давності.

5. Зупинення, перерва та поновлення строків позовної давності

Глава 11. відповідальність в цивільному праві

(І. А. БІРЮКОВ)

1. Поняття цивільно-правової відповідальності…………. 160

2. Форми і види цивільно-правової відповідальності…. 161

3. Умови цивільно-правової відповідальності……………. 167

Глава 12. право власності: загальні положения

(І. А. КРЮКОВ).

1. Власність і право власності

2. Зміст права власності

3. Форми і види права власності

4. Підстави виникнення і припинення права власності

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Сучасна правова система України перебуває в стані реформування,
зумовленому побудово» в нашому суспільстві демократично!, соціальної,
правової держави, яка б існувала і творила право для людини, для захисту
її загальновизнаних прав і свобод. Встановлення європейського типу
публічного правопорядку і законності в країні — його має забезпечити і
гарантувати на своїй території молода незалежна держава — є метою такого
реформування правової системи.

Цивільне право є однією з фундаментальних галузей правової системи нашої
держави. Суспільні відносини, пов’язані з володінням, користуванням і
розпорядженням майном, які е головними в перебудовному процесі, що
триває в державі, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються
цивільним правом. Останнє тісно пов’язане з економікою держави, є
юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. З появою в
нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі,
підприємництві, рівності усіх форм власності, виникає необхідність у
більш ефективних засобах їх правового регулювання, а відтак –
удосконаленні існуючих та запровадженні принципово нових норм цивільного
права.

Автори пропонованого посібника добре розуміють, що розбудова нових за
змістом цивільно-правових відносин в нашій державі відбувається за
гострої боротьби прихильни-ків різних систем та цінностей, що масив
законодавства, який сьогодні регулює цивільні відносини, є аморфним,
складним і досить суперечливим. Але ці обставини не повинні стримувати
підготовку підручників та навчальних посібників з цивільного права.
Формування ринкових відносин стимулює попит на спеціалістів-юристів,
обумовлює зростання кількості навчальних закладів юридичного профілю,
які готують юристів-цивілістів. Підвищений інтерес суспільства до
чинного цивільного законодавства, сучасного цивільного права є
закономірним і зрозумілим, свідчить про важливість цивільного права

для Української держави.

Постійне оновлення законодавства, відповідні новації в судовій та
арбітражній практиці зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до
викладання цивільного права. Якщо протягом тривалого часу процес
викладання зводився до вивчення та засвоєння багаточисленних нормативних
актів і орієнтував майбутнього фахівця на опанування величезним масивом
правової інформації, то нині, за умов нестабільного законодавства, така
концепція стала малоефективною. Переконані, що сучасний курс цивільного
права повинен орієнтувати студента не лише на коментування законодавства
і його аналіз, а й, перш за все, на засвоєння основних положень
цивілістичної науки, вироблених новітньою практикою правових інститутів
та цивілістичних понять.

Структура пропонованого посібника не є копією структури Цивільного
кодексу, а виходить із перевіреного авторами найбільш оптимального
варіанту подачі матеріалу студентам. При цьому обсяг навчального
матеріалу повністю відповідає вимогам програми, що є нормативною для
юридичних навчальних закладів. Разом з тим виклад доповнений
порівняльним аналізом норм та інститутів цивільного права України й
Росії, посиланнями на проект нового Цивільного кодексу України,
прикладами судової практики. При розгляді окремих дискусійних питань
автори вдаються до аналізу чинного законодавства, вносять свої
пропозиції щодо його поліпшення.

На думку авторів, пропонований посібник може допомогти в опануванні
питаннями цивілістики не лише студентам і слухачам юридичних навчальних
закладів, а й громадянам, котрі не мають юридичної освіти.

ГЛАВА 1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

1. ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Правова система України поділяється на підсистеми — галузі права.

Однією з таких галузей є цивільне право. В рамках правової системи
України галузі права розрізняються за особливостями їхніх предметів і
методів правового регулювання. Проте можливі й інші варіанти поділу
правової системи держави на ті чи інші підсистеми. Наприклад, групування
норм права за спрямованістю на забезпечення публічних чи приватних
інтересів.

Якщо норми права спрямовані на забезпечення інтересів держави чи
інтересів певних адміністративно-територіальних організацій, то вони є
нормами публічного права, а якщо вони спрямовані на забезпечення
інтересів окремого громадянина, то вони є нормами приватного права1.
Норми цивільного права належать до приватного права. Суб’єкти цивільного
права — фізичні та юридичні особи — в переважній більшості випадків
діють з метою задоволення своїх приватних інтересів. Варто підкреслити,
що у сфері чинності цивільного права його су-

‘ Азімов Ч. Про приватне і публічне право // Право України. – 1995. – №
1. – С. 33.об’єкти діють на засадах юридичної рівності, майнової
незалежності, вільного волевиявлення.

Звичайно, фізичні та юридичні особи можуть виступати також носіями
публічних прав (до речі, заснованих на наказі й примусі), які на відміну
від приватних мають за мету регулювання та захист суспільних інтересів у
масштабі всієї держави або окремих її регіонів.

Поділяючи норми права на публічні й приватні, слід мати на увазі, що
абсолютизувати такий поділ не припустимо. На практиці досить часто
публічні й приватні інтереси переплітаються, доповнюючи один одного. Не
секрет, що державні органи і органи місцевого самоврядування, діяльність
яких регулюється публічним правом, часто виступають учасниками
цивільно-правових відносин. Так, галузеві органи управління, вирішуючи
проблеми перевезення, капітального будівництва, торгівлі та інші,
вступають у відносини, що відносяться до галузі приватного права. На ці
органи покладена також відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам
та юридичним особам при виконанні службових обов’язків їх працівниками.

Мають місце і випадки, коли в регулюванні приватних відносин
застосовуються публічно-правові норми. Найчастіше це буває у сфері
відносин оренди земельних ділянок, найму житлових приміщень, поставки
тощо. Встановлення податків також є одним із засобів застосування
публічного інтересу в приватних відносинах.

В Україні поступово створюються такі засади правового регулювання
громадянського життя, які дають можливість розвиватися приватним
відносинам, але не на шкоду суспільному добробуту. Принцип такого
регулювання закріплено в ч. 3 ст. 1З Конституції України, де зазначено:
“Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду
людині і суспільству”. Це положення втілене законодавцем і в чинному
Законі України “Про власність”, де в ст. 4 записано: “Власник,
здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому
середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави”. Не протиставлення приватного й
держав-

ного, а їх поєднання і узгодження має виключно важливе значення для
подальшого розвитку правової системи України. Вирішальна роль при цьому
відводиться цивільному праву.

2. ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Кожна галузь права регулює суспільні відносини певного виду. Саме коло
визначених відносин і складає предмет регулювання тієї чи іншої галузі
права.

Аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що цивільне
право регулює три групи суспільних відносин:

– майнові відносини, що пов ‘язані з використанням то-варно-грошової
форми (відносини власності і відносини у галузі товарообігу);

– відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності;

– особисті немайнові відносини.

Охарактеризуємо коротко кожну з названих груп.

Майнові відносини — це конкретні вольові відносини з приводу належності,
використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших
матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого. За змістом їх поділяють
у цивільному праві на: а) відносини власності; б) відносини у галузі
товарообігу. Слід мати на увазі, що для цивільного права важливими є не
самі речі і не способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми,
які спричинені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих
потреб.

Природі людини властиві різні-потреби і прагнення. Серед речей, які
оточують її, існують такі, які здатні задовольнити ці потреби. Людина
намагається установит своє панування над цими речами. Але люди живуть у
світі з обмеженими ресурсами і через це їх потяги до накопичення речей
об’єктивно не можуть бути повністю реалізованими. Суспільство,
організоване в державу, встановлює межі, в яких громадяни або інші особи
можуть набувати ті чи інші речі, а також володіти ними.

Цивільне право вміщує норми, які дають змогу людині задовольняти свої
потреби в речах, але й встановлюють межі, в рамках яких суб’єкти можуть
володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при
цьому інтереси інших осіб.

У суспільстві майнові інтереси однієї .особи переплітаються з подібними
інтересами інших осіб і в своїй сукупній взаємодії утворюють суспільні
майнові відносини. Урегульовані правом, такі відносини стають правовими
майновими відносинами, знаходять свій прояв у правах осіб на майно. Ці
права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з
основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності
закріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ (засобів
виробництва і предметів споживання), виражають статику майнових
відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений
правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном.
Суспільна суть цих відносин проявляється в тому, що власник є
уповноваженою особою. Він може зажадати від кожного, хто порушує його
права, припинити порушення. Для права власності немає значення поведінка
власника стосовно належного йому майна до того моменту, поки власник не
вийде за межі дозволеного законом.

Іншим видом майнових відносин є відносини у галузі товарообігу. Ці
відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони виникають на базі
товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (або
посередника) до споживача, а також добровільний опосередкований вартістю
перехід матеріальних благ від одних суб’єктів до інших. Ці відносини, як
правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. Товар
обмінюється на певну кількість грошей. На відміну від відносин
власності, котрі відображають статику майна, товарно-грошові відносини
відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання
розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб’єктам у
власність або у користування, маючи намір отримати за це обумовлену суму
грошей, то він стане

8учасником товарно-грошових відносин. Найчастіше такі відносини
виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих
потреб громадян (договір купівлі-продажу).

Характерними ознаками товарно-грошових відносин є:

а) еквівалентно-платний характер. В товарно-грошових відносинах має
відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одного суб’єкта, який передає
майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії другого
суб’єкта, який платить відповідну вартість грошима. За таких умов
відбувається обмін майна на гроші;

б) майнова відокремленість учасників відносин. Майно організацій, які
користуються правами юридичної особи, відокремлене від майна інших
організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських
господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами,
що володіють ним на підставі іншого права.

Важливим є те, що учасники товарно-грошових відносин можуть самостійно
та вільно вибирати спосіб розпорядження майном. При здійсненні цивільних
прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішуючи цим самим
його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право
власності на нього.

Відносини у галузі товарообігу можуть і не бути товарно-грошовими.
Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні
форми меценатства тощо. Це пояснюється передусім відносинами власності.
Власник вправі розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд.

Майнові відносини виникають:

а) між фізичними особами;

б) між фізичними і юридичними особами;

в) між юридичними особами;

г) з участю держави і фізичних або юридичних осіб. Слід також мати на
увазі, що не всі майнові відносини регулюються цивільним правом. Значна
частина майнових відносин є предметом регулювання інших галузей права.
Так, майнові відносини, що виникають у зв’язку із сплатою податків,
митних зборів, адміністративних штра-

9

фів, регулюються фінансовим і адміністративним правом- Кримінальне
право також регулює майнові відносини (конфіскація, штраф, майнові
злочини). Тому відповісти на запитання, які майнові відносини
регулюють-ся цивільним правом, можна таким чином: ті майнові відносини,
в яких державні організації виступають не як суб’єкти влади, а як
рівноправні (звичайні) суб’єкти.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності 2,
.ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів, які
склалися у цивільному праві і в цивільному законодавстві, авторського
права і права промислової власності. Ці відносини виникають у зв’язку зі
створенням, використанням, охороною винаходів, промислових зразків,
товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій,
секретів виробництва і селекційних досягнень, творів науки, літератури і
мистецтва, інших результатів інтелектуальної діяльності.

Чинним законодавством всі результати творчої діяльності визнані товаром.
Вони можуть бути об’єктом будь-яких цивільних угод. В умовах ринкової
економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої
діяльності в такий спосіб стають об’єктами цивільного обороту і
створюють власний ринок духовної і науково-технічної продукції.
Суб’єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і
юридичні особи й держава.

Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не
передбачене законодавчими актами, або не випливає із суті особистого
немайнового відношення. Наприклад, захист честі, гідності, ділової
репутації громадян і юридичних осіб, охорона інтересів громадянина,
зображеного в творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів
авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести
право громадян на особисте життя і здоров’я, особисту свободу, таємницю
листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу
совісті, право на недоторканність особи тощо.

2 Ці відносини в літературі називають особистими немайновими
відиосинами, пов’язаними з майновими.

10

Ці відносини мають абсолютний характер. Блага, про які йдеться,
невід’ємні від особи, як носія індивідуальних рис, мають соціальну
цінність, об’єктивний характер. Візьмемо, наприклад, захист честі і
гідності громадян. Честь — це соціальна оцінка особистості, ЇЇ
(особистості) об’єктивна суспільно визначена властивість, якість.
Гідність — відображення цієї властивості в свідомості S носія (іншими
словами, самооцінка особистості, яка відображає оцінку суспільну). Без
об’єктивного прояву особистих немайнових благ їх не можливо захистити в
судовому порядку.

Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному
кодексі бути не може. В цьому законодавчому акті закріплюються лише
основні з них. Водночас звертає на себе увагу той факт, що чинне
цивільне законодавство містить незначну кількість правових норм, що
регулюють особисті немайнові відносини, які не пов’язані з майновими
(ст. 7 ЦК України). Без сумніву, це стоїть на заваді охорони особистих
інтересів і прав громадян.

3. МЕТОД ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не
стихійно, а з допомогою певних способів та заходів, які впливають на
формування поведінки суб’єктів відносин. Сукупність таких способів та
заходів прийнято називати методом цивільного провес. Якщо предмет
цивільно-правового регулювання відповідає на питання, які суспільні
відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового
регулювання — на питання, яким чином відповідні суспільні відносини ним
регулюються.

Чим же характеризується цивільно-правовий метод? Передусім — юридичною
рівністю сторін» автономією їх волі та їх майновою самостійністю;
диспозити-вністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх
відносин у межах чинного законодавства); особливим способом вирішення
спорів між учасниками

11

цивільних правовідносин; наявністю майнової відповідальності сторін.

Юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в
тому, що сторони визнаються правом як самостійні, незалежні одна від
одної особи. Іншими словами, зміст юридичної рівності полягає в тому, що
кожна з сторін має свій комплекс прав і обов’язків і не підпорядкована
іншій. Основою такої рівності суб’єктів цивільно-правових відносин є те,
що вони за своєю волею мають право розпоряджатися майном, яке
знаходиться у їх власності, повному господарському віданні або
оперативному управлінні. Цивільне право спрямоване на те, щоб
.врегулювати відносини між сторонами в разі виникнення між ними спорів,
захистити їх від будь-якого протиправного посягання, обмежити від
зовнішнього втручання. Відносини, що засновані на владному
підпорядкуванні учасників, не можуть бути цивільно-правовими. Такі
відносини найчастіше є адміністративно-правовими, фінансово-правовими та
ін.

З урахуванням принципу юридичної рівності побудовані всі інші принципи
цивільно-правового методу. Так, диспозитивність можлива тільки тоді,
коли в основі угоди лежить вільне волевиявлення сторін. Вона надає право
сторонам визначити характер своїх взаємовідносин у межах, встановлених
законом, а також у відповідних випадках формувати свої права і
обов’язки. Диспозитивні начала проявляються у диспозитивних правових
нормах, які надають суб’єктам цивільного права можливість у певних
межах, за своєю волею, на свій розсуд врегульовувати ті чи інші належні
їм цивільні права і обов’язки. Як результат цього, договір чи
одностороння угода є не лише юридичними фактами, а й засобами
врегулювання змісту цивільних прав та обов’язків.

Наявність диспозитивних засад у цивільному праві не означає, що в ньому
відсутні імперативні норми. Але вони не є визначальними. В основному
цивільні правові відносини формуються під впливом диспозитивних норм.

Виходячи із засад рівності і незалежності учасників цивільних
правовідносин, закон надає можливість вирішувати спори, що виникають між
ними, або безпосередньо самим учасникам конкретних відносин на підставі
взаєм-

12

ної домовленості або спеціально створеним для розгляду таких спорів
державним органам чи третім особам. Важливим є те, що такий орган не
повинен бути пов’язаним з жодною із сторін особистими, майновими або
адміністративними відносинами, оскільки за наявності такого зв’язку буде
порушено принцип рівності сторін. Спори між учасниками цивільних
відносин, як правило, розглядаються судом, арбітражем, третейським судом
після подачі відповідного позову однією із заінтересованих сторін.

Оскільки сторони цивільно-правових відносин пов’язані між собою, як
правило, тільки угодою, то встановлено, що та із сторін, яка добровільно
взяла на себе зобов’язання і не виконала їх, повинна відшкодувати іншій
стороні збитки, що фактично виникли у цієї сторони внаслідок невиконання
того, на що ця сторона у відповідності з угодою розраховувала. Іншими
словами, сторона, яка не виконала зобов’язання або виконала його
неналежним чином, несе цивільно-правову відповідальність. Така
відповідальність носить майновий характер.

Підсумовуючи сказане, можна дати таке визначення цивільного права.
Цивільне право — це галузь права, що на засадах, юридичної рівності
сторін регулює майнові відносини (власності і товарообігу), відносини у
сфері інтелектуальної діяльності, а також відносини щодо захисту і
охорони особистих немайнових благ.

В юридичній літературі дається також визначення цивільного права як
науки та учбової дисципліни.

Наука цивільного права — це складова частина правової науки, яка шляхом
вивчення закономірностей цивільно-правового регулювання суспільних
відносин формулює вчення про цивільне право, аналізує і узагальнює
практику застосування цивільних норм, визначає суть цивільно-правових
термінів.

Цивільне право як учбова дисципліна — сукупність засобів з допомогою
яких вивчається цивільне право і вироблені наукою цивільного права
поняття, судження, висновки, ідеї, концепції і теорії.

13

4. ФУНКЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Термін “функція” походить від латинського слова func-tia, яке означає
виконання, здійснення. Вважається, що функції права поряд з методом
правового регулювання і принципами права становлять правові категорії,
які відображають. основні елементи змісту сучасного права і
характеризують його в цілому.

Функції цивільного права — це напрями впливу цивільно-правових норм на
суб’єктів права.

Цивілістична наука, цивільне законодавство, практ-ка розрізняють такі
функції цивільного права: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну
та попереджувальна стимулюючу.

Функції права досить часто зводять до тієї чи іншої мети, яку ставить
перед собою законодавець, запроваджуючи ту чи іншу правову норму або
приймаючи певний законодавчий акт.

Говорячи про функції тих чи інших норм цивільного права, на наш погляд,
слід перш за все з’ясувати прак-тичну придатність цих правових норм. Ті
норми, які ре-алізуються або можуть бути реалізованими, слід віднести до
правових норм, які функціонують. І навпаки, ті норми, що не придала до
застосування, не можна вважати такими, що функціонують.

Слід розрізняти матеріальне і формальне здійснення цивільного права.

Матеріальне здійснення права — це його фактичне функціонування, яке
залежить від потенційної придатності і узгодженості матеріальних
положень права. Здійснення норми права визначається станом суспільного
життя, вимогами часу, характером населення держави та іншими
матеріальними чинниками.

Формальне здійснення права — це процес застосування абстрактної норми до
конкретного випадку. Чим простіший пошук необхідної для застосування
норми права і надійніший його результат, тим краще функціонує норма, тим
краще вона виконує свою функцію, і навпаки.

14

5. ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені
корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись принципами права,
законодавець проводить удосконалення цивільного законодавства,
врегульовує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не
регулювалися. Становлення і розвиток цивільного права базується як на
загально-правових принципах, так і на спеціальних.

Загально-правові принципи визначаються в Конституції України. Вони
поширюються на всі галузі права.

До спеціальних слід віднести такі принципи:

— створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та їх захисту;

— закріплення рівності прав і обов’язків суб’єктів цивільного права;

— поєднання інтересів особи і суспільства;

— матеріальної зацікавленості суб’єктів цивільно-правових відносин;

— трудового характеру створення і примноження доходів суб’єктів
цивільно-правових відносин;

— недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх
призначенню;

— захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та для їх
захисту. Цей принцип дістав закріплення в ст. ст. 2, 3, 4, 48 Закону
України “Про власність”. Він полягає в тому, що всі форми власності в
державі є рівними. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення
своїх прав. Особи можуть мати майно на праві спільної власності. Держава
безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб’єктів права
власності та забезпечує їм рівні умови захисту права власності.

Принцип закріплення рівності прав і обов’язків суб’єктів цивільного
права. Втіленням цього принципу в законодавстві є, наприклад, п. 5 ст. 4
Закону України “Про власність”, в якому говориться, що власник,
здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколиш-

15

ньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави.

Принцип поєднання інтересів особи та суспільства. В Україні
проголошується право кожного громадянина на одержання частки з
суспільних фондів споживання (п. 2 ст. 1 Закону України “Про
власність”). Кожен громадянин має право у відповідності із
законодавством України користуватися природними об’єктами для
задоволення власних потреб і зобов’язаний охороняти землю, повітряний
простір, водні та інші ресурси, сприяти їх відновленню як першооснов
свого життя і життя суспільства (п.п. 4, 5 ст. 10 Закону України “Про
власність”).

Принцип матеріальної зацікавленості суб’єктів цивільно-правових
відносин. Цей принцип має своє втілення в нормативному положенні, згідно
з яким власникові надається право на свій розсуд володіти, користуватися
й розпоряджатися належним йому майном. Використовуючи майно для
здійснення господарської та іншої неза-бороненої законом діяльності,
він, зокрема, може передавати його безоплатно або за плату у володіння і
користування іншим особам (ст. 4 Закону України “Про власність”).

Принцип трудового характеру створення і примноження доходів суб’єктів
цивільно-правових відносин. Праця громадян є основою створення і
примноження їх власності. Громадянин набуває права власності як на
доходи від участі у суспільному виробництві, від індивідуальної праці,
підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи,
акціонерні товариства, так і на майно, одержане внаслідок успадкування
або укладення інших угод, не заборонених законом (ст. 12 Закону України
“Про власність”).

Принцип недопущення здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх
призначенню. Цей принцип дістав своє відображення в ст. 5 ЦК України,
яка встановлює, що “цивільні права охороняються законом, за винятком
випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих
прав”. У п. 6 ст. 4 закону “Про власність” зазначено, що у випадках і в
порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника

16

може бути обмежена та припинена. Одним із способів позбавлення права
власності є передбачене законодавством безоплатне вилучення
(конфіскація) майна у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного
суду чи іншого компетентного органу як санкція за вчинення
правопорушення (п. 4, ст. 55 Закону України “Про власність”).

Принцип захисту цивільних прав від будь-яких правопорушень. На підставі
цього принципу носієві цивільних прав надається можливість застосування
до правопорушника засобів примусового впливу. При цьому можливість
застосування таких засобів потрібно розуміти не лише як можливість
звернення до компетентних органів з вимогою захистити порушені права.
Принцип захисту цивільних прав включає:

— можливість уповноваженої особи самостійно використати дозволені
законом засоби для примусового впливу на правопорушника (самозахист
цивільних прав — необхідна оборона, застосування засобів у стані
крайньої необхідності);

— можливість застосування засобів оперативного впливу на порушника
зобов’язань безпосередньо самою уповноваженою особою;

— можливість уповноваженої особи звернутися до компетентного органу
(суну) з вимогою примусити зобов’язану особу дотримуватися певної
поведінки.

Підкреслимо, що відмова від захисту тих чи інших цивільних прав тієї чи
іншої особи може мати місце лише тоді, коли це передбачено законом, і
тільки за рішенням органу, якому таке право надане.

Цей принцип набуває особливого значення в період формування ринкової
економіки, коли можливостей зловживання цивільними правами є досить
багато.

6. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Право — це не просто сукупність правових норм, а й певна їх система.
Правова система складається з галузей права, кожна з яких, в свою чергу
також системно організована, має свій предмет і метод регулювання, свою

17

структуру розподілу правових елементів. Елементами правової структури є
юридичні норми та інститути.

Цивільне право, як і інші галузі права, має свою систему. Структуризація
цивільно-правових елементів про-водиться не стихійно, а на підставі
вироблених наукою і практикою загальних підходів. Існують такі підходи
до побудови системи цивільного права.

Іиституційиий підхід Він передбачає розподіл правових норм за окремими
інститутами. Під цивільно-правовим інститутом розуміють групу
цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини
(від-носини найму, купівлі-продажу, спадкування тощо).

Пандектний підхід. Його суть полягає в тому, що він передбачає виділення
загальної частини цивільного права і відокремлення речового права від
зобов’язального. Павдектна система відображає статику речового і
динаміку зобов’язального права — основних майнових прав, що виникають у
суспільстві.

Цивільне право України будується за Пандектною системою. Можливість
виділення загальної частини ци-вільного права свідчить про те, що окремі
інститути галузі мають спільні характеристики, які фактично можуть бути
відокремлені в самостійний блок.

Цивільно-правові норма загального характеру складають загальну частину
цивільного права. Вона називається загальною тому, що стосується всіх
суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. До таких норм
відносяться норми про суб’єктів, про угоди, представництво і
довіреність, позовну давність.

Чинний ЦК України не містить у собі такого інституту, як об’єкти
цивільного права, але це не означає, що об’єкти не відносяться до
елементів суспільних відносин і не підлягають правовому регулюванню.
Слід зазначити, що новий ЦК Росії, частина перша якого введена в дію з 1
січня 1995 p., виділив в окремий розділ норми, що відносяться до
об’єктів цивільного права.

Спеціальна, або особлива, частина цивільного права регулює спеціальні
(особливі) суспільні відносини і складається з таких інститутів: право
власності; зобов’язальне право; авторське право; право на відкриття;
право на

18

винахід та інші результати творчості, що використовуються у
виробництві; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та
юридичних осіб; застосування цивільних, законів іноземних держав і
міжнародних договорів.

Зафіксована в чинному ЦК України система інститутів цивільного права не
є незмінною. Під впливом розвитку економічних та інших суспільних
відносин система цивільного права змінюється. Так, в проекті ЦК України
передбачено славу “Об’єкт цивільного права”, яка в чинному ЦК відсутня.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації
цивільно-правових норм. Формами систематизації є кодифікація та
інкорпорація.

ГЛАВА

ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно
з’ясувати, де і в яких формах знаходять вираження ті норми .права, що в
сукупності складають поняття “цивільне право”, тобто, необхідно
визначитися стосовно джерел цивільного права.

Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють
майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство —
це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому
“цивільне право” і “цивільне законодавство” — це різні поняття.

Відмінність між галуззю права і галуззю законодавства є загальновизнаною
в теорії права; норми однієї галузі права можуть знаходитися в
нормативних актах, що відносяться до різних галузей законодавства.

Термін “джерела права” може застосовуватися у різних значеннях. В
юриспруденції під джерелами цивільного права звичайно розуміють
нормативні форми (способи) вираження волі народу і держави (наприклад, в
прийнятих у встановленому порядку компетентними органами актах, в яких
містяться норми права).

З трьох відомих історії основних форм (джерел) права, а саме — звичай,
прецедент і нормативно-правовий акт, для українського цивільного права
характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.

Форми, які використовує держава для втілення своєї волі у вигляді
цивільно-правових норм, досить різноманітні.

За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права
поділяються на:

А. Закони.

Б. Інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази
Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні
акти міністерств та відомств, виконавчої влади.

В. Діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та
Української РСР.

Г. Норми міжнародного права і міжнародні договори.

Закони. Закон є основною формою правотворення в Україні. За ступенем
юридичної сиди закони поділяються на основні (конституційні) і звичайні,
тобто ті, що приймаються на підставі Конституції.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні
акти приймаються на основі Конституції. Для цивільного права особливе
значення мають ст. ст. 13, 14, 41 Конституції, в яких встановлюються
цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. ст.
21—24, 27—34, які визначають основні права і обов’язки громадян України,
зміст правоздатності громадян в нормах цивільного права.

Закони, які приймаються на базі Конституції, називаються звичайними. За
сім років незалежності в Україні прийнято понад 900 законів, і в
більшості з них містяться норми цивільного права.

Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України
визначаються:

— права та свободи громадян, гаранти цих прав і свобод;

— правосуб’єктність громадян;

— правовий режим власності;

21

— правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуреиції та
норми антимонопольного регулювання;

— засади цивільно-правової відповідальності та ін.

Закони в державі приймаються в різні.часи, тому вони потребують
відповідної систематизації. Зведення законів у ту чи іншу систему без
зміни їхнього змісту називається інкорпорацією. Так, за останні роки
видані збір-ники нормативних актів із страховою, транспортного
законодавства, законодавства про інтелектуальну влас-ність тощо.

Систематизація нормативного матеріалу, коли діючі правовії норми істотно
доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та
колізії в правовому регулюванні і потім видається новий закон в
систематизованому вигляді, називається кодифікацією, а її результат —
кодексом. Кодекс — це законодавчий акт, в якому об’єднані і
систематизовані норми права, що регулюють певну область суспільних
відносин. Головним кодифікаційним актом цивільного права є Цивільний
кодекс, один з найважливіших законів України.

Чинний ЦК України — результат другої республіканської кодифікації
цивільно-правових норм. Він був. затверджений Верховною Радою УРСР 18
липня 1963 p. і введений в дію з 1 січня 1964 p.1

ЦК України 1963 p. був прийнятий ще з часів, коли Україна; входила до
складу Союзу РСР, і тому сьогодні в ньому не відображені ті новації
політичного та суспільного життя країни, господарювання, що з’явилися
останнім часом. Як наслідок реально існує досить багато колізій між
нормами нових законів і нормами чинного Цивільного кодексу. Крім того,
нові закони, які інколи приймалися поспіхом, нерідко суперечать один
одному, а закладені в них норми не завжди є достатньо обгрунтованими. Ці
обставини обумовлюють необхідність проведения нової кодифікації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 березня 1992 р. було
утворена робочу групу з метою розробки нового ЦК України. Робота над
проектом була

1 Перший ЦК України був затверджений 16 грудня 1922 р. і введений у дію
з 1 лютого 1923 р.

22

завершена в березні 1996 р., після чого він був переданий на розгляд
Верховної Ради і громадськості. Зміст проекту нового ЦК України
складають 8 книг (“Загальна частина”, “Особисті немайнові права фізичних
осіб”, “Речеве право”. “Право інтелектуальної власності”, “Зобов’язальне
право”, “Сімейне право”, “Спадкове право”, “Міжнародне приватне право”),
до складу яких входить 1621 стаття.

До цивільних кодифікаційних актів слід також відне-cти: “Повітряний
кодекс України”, закони України “Про власність”, “Про підприємства в
України”, “Про господарські товариства”.

Інші нормативні акти. Елементами системи цивільного законодавства поряд
із законами є також укази Президента України, постанови та розпорядження
Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З
метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх
відповідності законам і підзакон-ним актам, Указом Президента України
від 3 жовтая 1992 р. (із змінами від 21 вересня 1998 р.) введено
державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються
міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами
господарського управління за контролю, якщо ці акти стосуються прав,
свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер.
Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними
органами, здійснює Міністерство юстиції України, а реєстрацію актів
місцевих органів управління — управління юстиції областей і міст Києва
та Севастополя.

Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти, як “Статут
залізниць” (6 квітня 1998 р.), “Порядок державної реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності” (25 травня 1998 p.).

На рівні відомств прийняті такі акти, як “Типовий договір оренди
державного майна (19 квітня 1996 p.), “Порядок посвідчення договорів
відчуження земеляних ділянок” (б червня 1996 p.), “Інструкція про
порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухо-мого
майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб” (9 червня
1998 р.).

До підзаконних актів, в яких можуть міститися норми цивільного права,
відносяться і рішення та розпорядження нормативного характеру місцевих
органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого
самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення, які
стосуються питань, пов’язаних з правилами ведення торгівлі в даній
місцевості, оренди нежилих приміщень тощо. Так, розпорядженням Київської
міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р. “Про заходи щодо
реалізації в м. Києві молодіжної житлової політики” визначається порядок
створення молодіжних житлово-будівельних кооперативів, умови укладання
кредитних угод про інвестування у житлове будівництво. В межах
адміністративного району це розпорядження є обов’язковим для виконання.

До нормативних актів цивільного законодавства відносяться також
затверджені відповідними державними органами управління примірні статути
кооперативних та інших громадських організацій.

Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР. У відповідності з Законом
України від 12 вересня 1991 p. “Про правонаступництво України” і
Постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на
території України окремих актів законодавства Союзу РСР” закони
Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на
території України, оскільки вони не суперечать законам України,
ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законодавства
Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, діють на
території республіки до прийняття відповідних актів законодавства
України за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України2.

В числі цих актів великий масив складають підза-конні нормативні акти.
Серед них: “Положення про поставку продукції виробничо-технічного
призначення” і “Положення про поставку товарів народного споживання”
(затверджені Радою Міністрів СРСР і чинні з

242 Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. ст. 617,

1 серпня 1988 p.); “Правила про договори підряду на капітальне
будівництво” (затверджені РМ СРСР 26 грудня 1986 p.); “Інструкція про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів
народною споживання за кількістю” (затверджена Держа-вним арбітражем
СРСР 15 червня 1965 p.); “Примірний статут житлово-будівельного
кооперативу” (затверджений постановою РМ УРСР ЗО квітня 1985 p.).

Норми міжнародного права і міжнародні договори. Законом України від 11
грудня 1991 р. “Про дію міжнародних договорів на території України”
встановлено, що “укладеш і належним чином ратифіковані Україною
міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного
законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм
національного законодавства”. Коли такий порядок не встановлено,
пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних
договорів.

Це положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України “Про підприємства
в Україні”: “Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою
встановлені інші правила, ніж ті, що містять законодавство про
підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору або
міжнародної угоди”.

В проекті нового ЦК України передбачається, що цивільні відносини можуть
регулюватися звичаєм ділового обігу, тобто правилом поведінки, яке не
передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко
застосовується у певній сфері підприємництва і не суперечить цивільному
законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про
використання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Кодексу
торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди
сторін щодо тривалості часу вантажних робіт, розміру плати перевізнику
за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження
визначається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному
порту.

Крім вертикальної системи зв’язку нормативних актів (тобто класифікації
нормативних актів за їх юридич-

25

ною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну
систему. Принципом її побудови є виокремлення і групування актів щодо
того та іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у
власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконанню робіт
тощо).

За дією ознакою можна виділити тауі складові частини цивільного
законодавства, як транспорте законодавство, законодавство страхове,
торговельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.

Так, транспортне законодавство, як сукупність нормативних актів,
визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності
транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини
з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки руху на транспорті
тощо. Серед нормативних актів цієї категорії можна назвати: “Повітряний
кодекс України”

(1993); “Кодекс торговельного мореплавства України”

(1994); закони України “Про транспорт” (1994), “Про залізничний
транспорт” (1996), а також — “Статут автомобільного транспорту” (1969);
“Статут залізниць” (1998). На кожному виді транспорту діють окремі
правила перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет
Міністрів України затвердив “Правила надання послуг пасажирам
автомобільного транспорту” (18 лютого 1997 p.), “Порядок обслуговування
громадян залізничним транспортом” (19 березня 1997 p.), а Міністерство
транспорту України “Правила перевозок вантажів автомобільним
транспортом” (14 жовтня 1997 p.), “Порядок і умови організації
перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом” (21 січня 1998
p.).

Страхове законодавство регулює відносини між страховиками (страховими
компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів
громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед
основних нормативних актів цієї категорії назвемо: Закон України “Про
страхування” (1996); “Положення про обов’язкове особисте страхування від
нещасних випадків на транспорті” (14 серпня 1996 р.); “Положення про
порядок і умови проведення обов’язкового страхування

26

цивільної відповідальності власників транспортних засобів” (28 вересня
1996 р.); “Положення про порядок проведення діяльності страховими
посередниками” (18 грудня 1996 р.); “Положення про порядок і умови
проведення обов’язкового авіаційного страхування” (13 липня 1998 p.);

окремі положення про порядок і умови державного обов’язкового
страхування — військовослужбовців, працівників МВС, прокуратури, суддів,
митників, депутатів та ін.

Торговельне законодавство. Окрім Закону України “Про захист прав
споживачів” (1991 p.), згадаємо також:

“Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення” (8 лютого 1995 p.); “Правила комісійної
торгівлі непродовольчими товарами” (13 березня 1995 p.); “Правила
продажу непродовольчих товарів” (27 травня 1996 p.); “Правила продажу
продовольчих товарів” (28 груди» 1994 p.);

“Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами” (8
грудня 1995 p.); “Правила торгів на ринках” (12 березня 1996 p.),
“Правила торгівлі у розстрочку” (1 липня 1998 p.); окремі правила
роздрібної торгівлі: алкогольними напоями, примірниками аудіовізуальних
творів, нафтопродуктами та ін.

Законодавство про інтелектуальну власність. До цієї групи відносяться
Закони України: “Про авторське право і суміжні права” (23 грудня 1993
р.); “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі.” (15 грудня 1993
p.);

“Про охорону прав на промислові зразки” (15 грудня 1993 р.), “Про
охорону прав на сорти рослин” (21 квітня

1993 p.); “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”; “Правила
складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і
корисну модель” (17 грудня

1994 p.) та ін.

Відповідні нормативні акти складають зміст будівельного законодавства,
законодавства про оренду, банківського та ін.

2. ЗНАЧЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Під судовою практикою звичайно розуміють ті положення (рішення) судів,
які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад,
щодо вста-

27

новлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом
підвищеної небезпеки тощо).

Рішення суду по конкретній справі мають обов’язкову силу лише для
суб’єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом
права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних
категорій справ3, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду
України4.

Разом з тим судова практика тісно пов’язана з джерелами права і має
важливе значення в цивільному законодавстві.

По-перше, саме за допомогою судової практики встановлюється таке
розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його
положення.

По-друге, саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного
законодавства. Завдяки судовій практиці в нормативному порядку
урегульовуються відносини, які до цього цивільним законодавством не
регламентувалися. Так, чинний ЦК України не містить положень щодо
відшкодування витрат, які особа зазнала при веденні чужої справи без
доручення. Але на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх
вирішувати. Як наслідок цього, в проекті нового ЦК, України з’явилася
окрема глава: “Ведення чужих справ без доручення”.

По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє
з’ясувати, наскільки ефективною і повною є діюча норма, виявити
прогалини, неточності, суперечності, які закладені в ній, усунути їх і
цим самим удосконалити норму права. Так, ст. 36 Закону України “Про
нотаріат” від 2 вересня 1993 p. забороняє приватним нотаріусам
посвідчувати договір довічного утримання, в той час як Указом Президента
України від 23 серпня 1998 p. таке обмеження вже не передбачене.

3 Практика розгляду судами справ про захист прав споживачів // Збірник
поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової
практики. – 1998. – № 16.

4 Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції
щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. – К.: Юрінком,
1998.

28

З метою забезпечення правильності рішень, які виносять суди. Пленуму
Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз’яснення,
чим досягається єдність судової практики по однорідних справах. У
відповідності зі ст. 12 Арбітражно-процесуального кодексу України право
давати роз’яснення арбітражним судам з питань практики застосування
законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері,
надано Вищому арбітражному суду України.

Питання щодо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України є
дискусійним в юридичній літературі. На думку одних вчених, ці постанови
є тлумаченнями норм права, мають офіційний характер і є складовими тих
норм, які тлумачаться; в силу цього вони набувають значення джерела
права.

Більшість цивілістів вважають, що правова норма і її тлумачення — явища
різного роду. Якщо тлумачення визнавати частиною тієї норми, яка
підлягає тлумаченню, то тим самим відкривається можливість зміни норми
шляхом її тлумачення.

Відсутність єдиної думки з цього питання обумовлюється й діяльністю
Верховного Суду України, який інколи встановлює, по суті, правила
нормативного характеру, хоча не є нормотворчим органом. Так, в п. З
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. “Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування
шкоди” зазначається, що володілець джерела підвищеної небезпеки не
відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло
з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його
вини. Але ж існує спеціальна норма ЦК України, яка передбачає умови
звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки.
В цій нормі називаються дві виключні підстави:

непереборна сила і умисел потерпілого (ст. 450).

Зазначимо, що у відповідності до ст. 147 Конституції України право
офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України.

Керівні роз’яснення Верховного Суду України з питань застосування
чинного законодавства при розгляді

29

окремих категорій цивільних справ е обов’язковими для всіх судів
України. Серед останніх постанов назвемо такі: “Про судову практику в
справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня
1995 p. № 4; “Про судову практику у справах за позовами про захист права
приватної власності” від 22 грудня 1995 p. № 20; “Про практику
застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних
справ” від 25 грудня 1996 p. № 13.

Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окремих збірниках і в
періодичних юридичних виданнях (“Вісник Верховного Суду України”, “Право
України”, “Збірник поточного законодавства, нормативних актів,
арбітражної і судової практики”, “Юридичний вісник”, “Закон і бізнес” та
ін.).

Серед постанов Пленуму Вищого арбітражного суду України і роз’яснень
Президії Вищого арбітражного суду України наведемо наступні: “Про деякі
питання практики застосування Закону України “Про підприємництво”” від 6
серпня 1997 p. № 02/5/276; “Про деякі питання практики застосування
Закону України “Про банкрутство'”‘ від 18 листопада 1997 р. № 02/5/444.

Постанови Пленуму Вищого арбітражного суду та роз’яснення Президії
Вищого арбітражного суду України публікуються в спеціальному виданні
“Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду
України”, а також в наведених вище виданнях.

Отже, судова і арбітражна практика мають важливе значення в тлумаченні,
удосконаленні і застосуванні цивільного законодавства.

3. ДІЯ ЦИВІЛЬНИХ ЗАКОНІВ

Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному
випадку необхідно з’ясувати:

— чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону в часі);

—чи підлягає вона застосуванню на даній території (дія закону у
просторі);

— чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола
осіб).

30

Дія закону в часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з
моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають
правову силу у встановленому законом порядку. Визначення моменту вступу
6 дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення,
оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили,
тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які
виникли після вступу закону в дію.

У відповідності зі ст. 94 Конституції України, закон вступає в силу
через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Порядок набутая чинності законів, актів Президента України, Кабінету
Міністрів визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р.
“Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та
набрання ними чинності” (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом
Президента від 4 грудня 1997 p.).

У відповідності зі ст. З Указу Президента “Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”
від 3 жовтня 1997 p. (зі змінами від 21 травня 1998 p.),
нормативно-правові акти, то видаються міністерствами, іишими органами
виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і
зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх
реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання
ними чинності.

Держава гарантує кожному громадянинові право знати свої права та
обов’язки. В ст. 57 Конституції України прямо передбачено, що закони та
інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян,
не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є
нечинними.

Офіційними друкованими виданнями, в яких публікуються закони і
підзаконні нормативні акти, є “Відомості Верховної Ради України”,
“Офіційний вісник України”, газети “Урядовий кур’єр” і “Голос України”.

31

Нормативні акти уряду також публікуються в “Збірнику урядових
нормативних актів України” та в “Зібранні законодавства України”.
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України в періодичних
юридичних виданнях.

Як вже зазначалося, після набрання чинності закон діє на майбутній час.
Тому при появі нового закону попередній зберігає свою чинність по
відношенню до тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв. Як
виняток в самому законі може бути зазначено, що він (або окремі його
положення) поширює свою дію на правовідносини, які виникли і до його
прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотня сила.

Так, у ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня
1963 р. “Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільно-процесуального
кодексів Української РСР” передбачається, що встановлені ст. ст. 45—60
ЦК України правила про наслідки недійсності угод поширюються на угоди,
визнані недійсними після введення в дію Кодексу, незалежно від того,
коли ці угоди було укладено.

Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти, в тому числі і
цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні
акти міністерств та відомств, центральних органів управління — також
діють на всій території країни, а акти місцевих органів — на території
відповідної області (міста, району).

В окремих випадках у законах і в інших нормативних актах може бути
передбачено, що вони підлягають застосуванню лише в певних
адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена
визначеними ним адміністративними кордонами. Наприклад, дія Указів
Президента України від 18 червня 1998 р. “Про спеціальні економічні зони
та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” та
“Про спеціальну економічну зону “Славутич”” поширюється, відповідно, на
окремі міста та райони Донецької області та на місто Славутич Київської
області.

Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширюють свою дію на
всіх осіб (фізичних і юридич-

32

них), які знаходяться на території України, якщо інше не передбачено в
самому законі або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові
норми розраховані на певне коло осіб — тільки на громадян (наприклад,
правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки
на юридичні особи (правила щодо підряду на капітальне будівництво).

Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими самими
правами і свободами, а також несуть такі ж самі обов’язки, як і
громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.

4. АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ І АНАЛОГІЯ ПРАВА

Норми цивільного права регулюють найбільш типові й характерні для
певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини. Але
навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність
суспільних відносин, які потребують правового регулювання.

Так, безпосередньо в Цивільному кодексі відсутня правова регламентація
багатьох питань, які виникають на практиці у зв’язку з медичним
обслуговуванням, внутрішніми перевезеннями пасажирів місцевим
транспортом, функціонуванням громадського харчування та іншими видами
повсякденного обслуговування.

Законодавець в ст. 4 ЦК України прямо зазначає, що цивільні права та
обов’язки можуть виникати з дій громадян і організацій, які хоч і не
передбачені в законі, але в силу загальних засад і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов’язки.

Зміни в політичному житті й недоліки законодавчої техніки також сприяють
тому, що окремі суспільні відносини залишаються поза полем правового
регулювання.

Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні
відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене
конкретним законом, правовою нормою.

33

Засобом усунення прогалин є правотворчість: прийняття нових норм або
редагування застарілих. Але суди не можуть чекати, поки прогалину в
праві усуне законодавець, і не надавати захисту інтересам громадян і
організацій, посилаючись на відсутність нормативної бази.

Вихід полягає в тому, що суду надається право розглядати такого роду
справи за допомогою аналогії.

Аналогія закону і аналогія права як засоби усунення прогалин в
законодавстві передбачені в ст. 11 ЦПК України: “В разі відсутності
закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який
регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із
загальних засад і змісту законодавства України”.

Перший вид аналогії ( за відсутності закону, який регулює спірні
відносини) носить назву “аналогія закону”, другий (за відсутності і
закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до
спірних відносини) — “аналогія права”.

Аналогія закону має місце, якщо:

1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують
цивільно-правового регулювання;

2) ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;

3) вирішення спору, який виник, не можливе, виходячи із засад і змісту
законодавства;

4) є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований
за аналогією.

Вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не
лише послатися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він
вважає можливим її застосувати. В певних випадках законодавець з метою
“нормативної економії” сам вказує на необхідність застосувати
аналогічний закон. Так, до договору міни застосовується ціла низка норм
(статей), які регулюють відносини, що виникають за договором
купівлі-продажу. В проекті ЦК України передбачено, що до відносин за
договором контрактації, не врегульованих правилами щодо контрактації,
застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила
про

34

договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або
іншими правовими актами.

Зустрічаються і більш суттєві прогалини в законі. В ньому бувають
відсутні не лише прямі норми, але й аналогічні. Такі прогалини
заповнюються за допомогою аналогії права. При використанні аналогії
права необхідно зазначати, якими засадами і змістом цивільного
законодавства суд керується, оскільки без такого детального
аргументування рішення суду вважається необгрунтованим.

ГЛАВА 3

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ
ВІДНОСИН

Для задоволення своїх потреб люди вимушені вступати в різноманітні
суспільні відносини. У міру того, як ці суспільні відносини
врегульовуються нормами права – вони переростають в правовідносини.
Таким чином, правовідносини – це частина суспільних відносин, які
врегульовані нормами права.

Одним із наслідків зворотного впливу норм права на суспільні відносини є
те, що учасники цих відносин наділяються певними правами і обов’язками
відносно один одного, причому невиконання обов’язків тягне за собою
застосування до порушника засобів державно-примусового характеру.
Врегульовані нормами цивільного права суспільні відносини називаються
цивільно-правовими відносинами.

Цивільні правовідносини – це врегульо-вані нормами цивільного права
майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної
діяльності, та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають
юридичне рівними носіями суб’єктивних цивільних прав і обов’язків,
реалізація яких забезпечується можливістю застосування засобів
державно-примусового впливу.

У цьому визначенні зазначені такі особливості цивільних правовідносин:

по-перше, це певні майнові і деякі особисті немайнові відносини, а також
відносини, що виникають в сфері інтелектуальної діяльності;

по-друге, ці відносини виникають між суб’єктами на засадах юридичної
рівності, незалежності, самостійності, вільного волевиявлення, що робить
неможливим панування одного із суб’єктів над іншим, підпорядкування волі
іншого своїй волі;

по-третє, невиконання будь-ким із учасників правовідносин взятих
обов’язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до
порушника засобів державного примусу. Як правило, засоби такого примусу
носять майновий характер.

2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Кожне просте (а тим більше складне) цивільно-правове відношення є
інтегральним правовим явищем. Воно має принаймні три основних елементи
(частини):

– суб’єктів

-об’єкт (чи об’єкти);

– зміст (суть)1 .

Суб’єктами цивільного правовідношення виступають його учасники. Ними
можуть бути громадяни (фізичні особи), організації (юридичні особи) і в
передбачених законом випадках держава (скарбниця).

У деяких цивільних правовідносинах суб’єкти мають спеціальну назву.
Наприклад, в зобов’язальному право-відношенні наділеного правами
суб’єкта називають кредитором, а іншого, що має обов’язки
(зобов’язаного), –

‘В літературі є й інші найменування елементів цивільно-правових
відносин. Так, Д. В. Боброва вважає, що елементами цивільно-правових
відносин є «суб’єкти і об’єкти, суб’єктивне цивільне право і
суб’єктивний цивільний обов’язок» (див.: Цивільне право.Ч. 1.- К.:

Вентурі, 1997. – С. 52).

На нашу думку, суб’єктивне цивільне право і суб’єктивний цивільний
обов’язок складають зміст одного й того ж правовідношення, через що
виділяти їх окремими елементами не доцільно.

37

боржникам. В цивільному правовідношенні боржник і кредитор протистоять
один одному і не можуть співісну-вати один без одного.

В літературі відсутня єдина точка зору щодо визначення поняття об’єкта
цивільно-правових відносин. Одні автори вважають, що об’єктом є те, у
зв’язку з чим виникає правовідношення, другі – що таким об’єктом є те,
на що спрямоване правовідношення, треті – що об’єктом правовідношення є
те, на що воно (правовідношення) впливає. Не вдаючись у суть спору,
необхідно підкреслити, що, незважаючи на розбіжність позицій, всі автори
приходять до єдиного висновку – об’єктом цивільних правовідносин є
конкретне благо, здатне задовольняти певні потреби людей, заради якого
вони й вступають у правовідносини. На нашу думку, трактування об’єктів
цивільних правовідносин як благ дає змогу зрозуміти їх суть і те місце,
яке вони займають у правовідношеннях.

До об’єкт цивільних правовідносин можна віднести:

1) майно (речі та послуги);

2) результат інтелектуальної діяльності;

3) особисті немайнові права.

Зміст цивільного правовідношення, як уже зазначалось, складають цивільні
права і обов’язки суб’єктів правовідношення. При цьому один із суб’єктів
має правомочності на здійснення певних дій для задоволення свого
інтересу, а другий несе відповідні цим правомочностям обов’язки)’

Право, що належить конкретній особі, називається суб’єктивним цивільним
правом (певно, точніше було б сказати суб’єктним цивільним правом), а
відповідний цьому праву обов’язок другої особи – суб’єктивним (точніше:
суб’єктним) цивільним обов’язком.

Зміст суб’єктивного цивільного права полягає в тому, що закон
уповноважує суб’єкта права:

1) здійснювати певні дії (наприклад, володіти річчю, користуватись та
розпоряджатись нею);

‘ Дещо не вписується в цю концепцію договір дарування. Чин ний ЦК
України (ст. ст. 243-244) чітко не визначає, хто за таким договором е
кредитор, а хто боржник. Важко погодитись з тим, що дари-тель в усіх
випадках є зобов’язаною особою.

38

2) вимагати відповідної поведінки від зобов’язаних осіб (наприклад,
передати річ, виконати роботу, сплатити гроші і т.д.);

3) звертатись у необхідних випадках до суду з вимогою розглянути питання
про застосування примусової сили державного апарату до зобов’язаних
осіб.

Отже, суб’єктивне цивільне право – це засноване на цивільно-правових
нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задоволення свого
інтересу від зобов’язаної особи.

Зміст цивільно-правового обов’язку полягає в тому, що закон (договір)
зобов’язує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматись
від певних дій) для задоволення інтересів уповноваженої особи.
Суб’єктивний цивільний обов ‘язок – це заснована на законі міра
відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) поведінки зобов
‘язаної особи.

Суб’єктивне цивільне право (обов’язок) необхідно відрізняти від
об’єктивного права (цивільного та й будь-якого іншого). Об’єктивне право
(право в об’єктивному розумінні) – це сукупність правових норм, а
суб’єктивне цивільне право (обов’язок) – це право (обов’язок), яке
належить конкретному суб’єктові цивільних правовідносин.

Необхідно звернути увагу на те, що такий поділ цивільного права цілком
визначений лише щодо майнових правовідносин та відносин, що виникають у
сфері інтелектуальної діяльності. Що ж до особистих немайнових прав, то
при їх поділі на об’єктивні й суб’єктивні слід враховувати, що власне
особа і є носієм цих прав, що ці права невід’ємні від особи.

Між об’єктивним і суб’єктивним правом існує тісний зв’язок: суб’єктивне
право випливає з об’єктивного, засноване на ньому. Необхідно враховувати
й те, що об’єктивне право встановлюється державою, а тому воно породжує
певні відносини носіїв суб’єктивних прав і обов’язків не лише один до
одного, а й до держави. Суть останніх полягає в тому, що держава
визначає в об’єктивному праві (в нормах права) зміст суб’єктивних прав
та обов’язків, встановлює мету здійснення суб’єктивних прав і надає
можливість захистити порушені права.

393. ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Класифікація цивільних правовідносин проводиться за їх ознаками. Так, за
характером змісту розрізняють правовідносини майнові, правовідносини, що
виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і немайнові
правовідносини; за зв’язками між учасниками – абсолютні і відносні; за
залежністю задоволення інтересів уповноваженої особи від дій інших осіб
розрізняють речові і зобов’язальні правовідносини, за структурою –
прості і складні.

Розмежування цих видів цивільних правовідносин має не тільки теоретичне,
а й важливе практичне значення для розуміння суті взаємовідносин сторін
в право-відношенні, для конкретного застосування цивільного
законодавства в тому чи іншому випадку.

Правовідносини майнові, немайнові та ті, що виникають у сфері
інтелектуальної діяльності. Поділ цивільних правовідносин за характером
змісту заснований на вченні про предмет цивільно-правового регулювання і
характеризується тим, що:

по-перше, суб’єктивні майнові права можуть передаватися, тоді як
особисті немайнові права та право авторства, за загальним правилом, не
можуть бути відокремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право
авторства не можливо продати чи подарувати іншій особі. Воно не
переходить до інших осіб і після смерті автора;

по-друге, у випадках порушення майнових прав інтереси уповноваженої
особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав
(наприклад, суд може зобов’язати незаконного володільця повернути річ
власнику); особисті немайнові права захищаються засобами немайнового
характеру;

по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається
відшкодування моральної шкоди.

Майнові правовідносини за своїм складом неоднорідні. Деякі з них
складають правовідносини власності, інші – зобов’язальні майнові
правовідносини.

40

Абсолютні і відносні правовідносини._Як вже зазначалося, правовідносини
поділяють на абсолютні і відносні за їх суб’єктним складом.

В абсолютному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть необмежена
кількість зобов’язаних осіб. Наприклад, у правовідносинах власності
власник виступає уповноваженою особою, а всі інші особи, які існують
одночасно з ним, є зобов’язаними по відношенню до власника. В
абсолютному правовідношенні визначаються межі поведінки уповноваженої
особи, її обов’язок утримуватись від дій, які б порушували права інших
осіб. Таким чином, в абсолютному правовідношенні і уповноважена особа, і
зобов’язані особи повинні діяти у межах встановлених правил. Порушення
будь-котрим із них таких правил тягне для порушника негативні наслідки.

У відносному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть конкретна
зобов’язана особа, яка повинна здійснити на користь уповноваженої особи
певні дії. Як от:

передати майно у її власність, виконати певну роботу, надати відповідну
послугу, сплатити визначену суму грошей і т.п. Прикладом відносного
цивільного правовід-ношення може бути будь-яке цивільно-правове
зобов’язання, що виникає із договору чи факту заподіяння шкоди.

Відносне правовідношення виникає також у разі порушення прав власника,
права авторства, особистих не-майнових прав, оскільки тут має місце
конкретна уповноважена особа і конкретна зобов’язана особа – порушник
чужих прав.

Право уповноваженої особи в абсолютному правовідношенні може бути
порушене будь-ким. Право уповноваженої особи в відносному
правовідношенні може бути порушене тільки конкретною особою, яка приймає
участь в цьому правовідношенні. Так, позикодавець може вимагати
повернення боргу тільки від позичальника.

Отже, право уповноваженої особи в абсолютному правовідношенні
захищається від порушення будь-якою особою, а право уповноваженої особи
у відносному правовідношенні захищається від порушення з боку конкретно
визначених осіб.

41

Речові і зобов’язальні вравовідносини. Поділ правовідносин на речові і
зобов’язальні не слід розуміти так, що в основі його лежить наявність чи
відсутність зв’язку правовідносин з речами. З речами зв’язані не лише
речові, а й багато зобов’язальних правовідносин (наприклад, договори
купівлі-продажу, майнового-найму тощо). В основі поділу правовідносин на
речові і зобов’язальні лежить характер залежності задоволення інтересів
уповноваженої особи (носія права) від дій інших осіб.

Якщо майновий інтерес уповноваженої особи може бути задоволений її
власними діями, а всі інші особи зобов’язані лише не заважати їй, то
такі правовідносини називаються речовими. Це правовідносини власності,
відносини по володінню і користуванню майном.

Якщо ж для задоволення інтересу уповноваженої особи необхідні активні
дії конкретних зобов’язаних осіб, то такі правовідносини називаються
зобов’язальними.

Отже, речові права реалізуються безпосередньо уповноваженою особою,
реалізація ж зобов’язальних правовідносин завжди пов’язана з виконанням
обов’язку конкретною зобов’язаною особою (боржником).

Прості і складні правовідносини. Простими називаються правовідносини, в
яких одній особі належить тільки одне право, а другій тільки один
обов’язок. Наприклад, правовідношення, що виникає із договору позики.

Складними є правовідносини, в яких обидві сторони мають як права, так і
обов’язки. Так, за договором купівлі-продажу майна покупець має право
вимагати передачі йому проданої речі і в той же час зобов’язаний
сплатити продавцю її вартість. Продавець, в свою чергу, зобов’язаний
передати річ, і в той же час має право вимагати сплати грошей за цю річ.

Розмежування правовідносин на прості, і складні інколи є досить
важливим. У складних правовідносинах нерідко зустрічаються елементи, що
відносяться до різних зобов’язань. Наприклад, при перевезенні речей
виникає обов’язок не тільки перевезти річ, а й зберегти ії. Тому при
вирішенні спірних питань в кожному конкретному випадку необхідно
визначитись, простим чи склад-

42

ним є те чи інше правовідношення, бо тільки це дасть можливість вірно
застосувати до нього певну правову норму.

На завершення викладеного в цій главі відмітимо, що цивільно-правові
норми самі по собі не породжують цивільних правовідносин. Виникнення,
зміна і припинення цивільних правовідносин відбуваються в силу різних
юридичних фактів.

Юридичні факти – це обставини, з настанням яких норми права (закону)
пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

В залежності від того, пов’язаний юридичний факт з волею учасника даного
правовідношення чи ні, юридичні факти поділяють на юридичні дії і
юридичні події.

43ГЛАВА 4

СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Суб’єктами цивільного права є фізичні та юридичні особи. Фізичною особою
є кожна окрема людина. Фізична особа має індивідуальні природні
властивості і громадянські характеристики. Так, визнання почерку однією
з основних властивостей індивідуальності зумовило потребу підпису
договорів та інших угод.

До громадських характеристик людини слід віднести її ім’я, громадянство,
соціальний стан, володіння мовами тощо. Сукупність цих характеристик дає
можливість називати людину громадянином.

Таким чином, можна сказати, що кожний громадянин наділений природними
властивостями і громадськими характеристиками, які обумовлюють
можливість його участі в цивільних правовідносинах у ролі суб’єкта цих
відносин (фізичної особи).

Крім фізичних осіб до суб’єктів цивільних прав відносяться також
юридичні особи. Необхідність «уособлення» організацій можна пояснити
виникненням об’єднань громадян для всебічного задоволення своїх майнових
та особистих не-майнових інтересів.

Слід підкреслити, що назва «юридична особа» перш за все свідчить про те,
що цей суб’єкт цивільних правовідносин не є громадянином (фізичною
особою), а тому має деякі особливі права. Разом з тим сьогодні є
пропозиції наділяти правами юридичної особи в певних випадках і фізичних
осіб. .

1. ФІЗИЧНІ ОСОБИ

Правовий статус громадян (фізичних осіб) як суб’єктів цивільного права.
Цивільне право має за мету упорядкувати поведінку людей у різних
життєвих ситуаціях та відносинах, забезпечити їм можливість автономно
вирішувати приватні суспільне значимі питання.

Досягти цієї мети можна лише у випадку, коли людина з її інтересами буде
в центрі уваги законодавця, коли всі галузі права будуть спрямовані на
захист громадянина як особи, як суб’єкта права.

Варто усвідомити, що суб’єктом права громадянин є не тільки тому, що
дозвіл на це йому надала держава в спеціальних законодавчих приписах, а
й внаслідок вироблених суспільством традицій, звичаїв.

Правовий статус громадянина як суб’єкта цивільного права
характеризується не лише свободою і незалежністю, а ще й тим, що його
свобода і незалежність є обмеженими. Адже якщо особа претендує на те,
щоб до неї ставилися як до громадянина, поважали її честь і гідність, то
й сама вона мусить таким же чином ставитися до інших. Аморальні вчинки
особи при укладанні угод або виникненні інших юридичних фактів,
порушення добрих звичаїв, що склалися в суспільстві, повинні зумовлювати
недійсність таких угод (навіть у тому випадку, якщо в законі не
передбачено подібної підстави припинення правовідносин) або призводиш до
інших негативних для порушника наслідків.

На правовий статус особи впливають як природні, так і суспільні, в тому
числі й правові фактори.

До правових факторів відносяться цивільна правоздатність і цивільна
дієздатність.

Цивільна правоздатність – це здатність громадянина мати цивільні права і
обов’язки.

45Термін «правоздатність» застосовується в широкому і вузькому
значенні. У широкому значенні під правоздатністю розуміють здатність
громадянина мати права і обов’язки, що стосуються всіх галузей права
(державного, адміністративного, трудового, сімейного тощо).

У вузькому значенні під правоздатністю розуміють цивільну
правоздатність, тобто здатність особи мати права і обов’язки в сфері дії
цивільного права. Саме в такому значенні термін «правоздатність»
застосовується в Цивільному кодексі та інших цивільно-правових актах.
Але це не означає, що цивільна правоздатність не пов’язана з іншими
галузями права. Чисельні норми конституційного права є базовими для
розвитк у цивільного законодавства, в тому числі й норм, що регулюють
відносини, пов’язані з правоздатністю. На підставі норм кримінального та
адміністративного права громадянина можна обмежити в правоздатності.

Цивільна правоздатність визнається однаковою мірою за всіма громадянами
незалежно від їх віку, стану здоров’я та інших факторів.

Цивільна правоздатність виникає в момент народження. Це означає, що ще
до народження людини суспільство, держава вже визначили для неї коло
прав, а сам факт народження свідчить про набуття цих прав людиною.

З цього випливає, що для визнання громадянина правоздатним потрібно, щоб
він народився живим. Чинне законодавство України не встановлює якогось
мінімального строку, який має прожили новонароджений, а пов’язує його
правоздатність з моментом його народження.

На перший погляд, таке твердження закону досить повно охороняє права
громадян, але воно деякою мірою розходиться із судовою практикою. Так,
Пленум Верховного суду України в постанові «Про практику розгляду судами
України справ про спадкування» в ч. 2 п. 5 звернув увагу судів на те, що
особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), не
спадкують

46

один після другого’. Припустимо, що одразу ж після народження дитини ії
мати померла, а через 10 годин того ж дня померла й сама дитина. Чи
набула вона право спадкоємства? А потім, коли дитина померла, чи
відкривається спадщина? (Мати дитини перебувала у незареєс-трованому
шлюбі з чоловіком, який визнає себе батьком померлої дитини).

Керуючись зазначеною постановою Пленуму Верховного суду, потрібно дати
негативну відповідь. А якщо так, то виникає запитання: яке практичне
значення має вказівка закону про те, що правоздатність виникає з моменту
народження? Можливо, має рацію законодавець Іспанії, який у ст. ЗО
цивільного кодексу закріпив правило, згідно з яким дитина не вважається
народженою, якщо вона природно помре в перші 24 години свого життя.

Потрібно враховувати також і те, що здатність мати певні цивільні права
виникає у громадянина з моменту досягнення ним визначеного законом віку
(право на заняття підприємницькою діяльністю, вибір місця проживання
тощо).

Зміст цивільної правоздатності громадян. Під змістом правоздатності
громадян розуміють перелік цивільних прав і обов’язків, які можуть
належати громадянинові. На підставі ЦК України, «Закону про власність»
та інших законодавчих актів, громадяни можуть: мати майно на праві
власності; займатися підприємницькою та іншою, не забороненою
законодавчими актами, діяльністю; самостійно або разом з іншими
громадянами і організаціями утворювати юридичні особи; укладати
незабо-ронені законом угоди і брати участь у зобов’язаннях;

обирати місце проживання; мати права автора твору науки, літератури і
мистецтва, відкриття, винаходу та іншого результату інтелектуальної
діяльності; мати інші майнові і особисті немайнові права і обов’язки.

Як бачимо, зміст цивільної правоздатності хоча й визначається законом,
але перелік цих прав не є вичерп-

‘ Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993. – №
2. – С. 77.

47

ним. Цивільна правоздатність не може бути змінена або обмежена за волею
окремих осіб. Відмова громадянина від належних йому прав не тягне за
собою факту припинення цих прав, за винятком випадків, коли така відмова
допускається законом.

Закон допускає два види обмеження цивільної правоздатності –
добровільний і примусовий.

Одним із прикладів добровільного обмеження цивільної правоздатності може
бути випадок, коли громадянин, який став ченцем, добровільно
відмовляється від деяких цивільних прав. У зв’язку з тим, що законом не
заборонено вступ до культової установи (монастиря), то фактично
дозволяється і самообмеження цивільних прав.

Прикладом добровільного обмеження цивільної правоздатності є також
закріплена в законодавчих актах заборона працівникам деяких відомств
обіймати посади, пов’язані з підприємницькою діяльністю. Так, обіймаючи
посаду державного службовця, громадянин мусить бути обізнаний з такою
забороною і добровільно з нею погодитись. Застосовуючи таке обмеження,
держава повинна компенсувати його пільгами соціального та іншого
характеру.

Примусове обмеження цивільної правоздатності допустиме лише тоді, коли
воно передбачене законом з обов’язковим переліком випадків і
встановленням порядку такого обмеження (ст. 12 ЦК України). Ця норма
носить бланкетний (відсильний) характер, але не містить переліку
правових актів, на підставі яких можна було б обмежити громадянина в
цивільній правоздатності. Певно, саме це призвело до того, що в
літературі панує думка, згідно з якою обмеження цивільної правоздатності
можливе лише на підставі КК України шляхом застосування деяких видів
покарань. Наприклад, вважається, що передбачене ст. 23 КК України
позбавлення громадянина права займати окремі посади або займатися певною
діяльністю є обмеженням його цивільної правоздатності, інші ж види
основних покарань, передбачені тією ж статтею, цивільних прав нібито і
не обмежують.

48

На нашу думку, таке розуміння природи обмеження правоздатності громадян
не відповідає ст. 12 ЦК України і призначенню інституту обмеження
цивільної правоздатності взагалі.

Примусовим обмеженням цивільної правоздатності слід вважати обмеження,
яке:

– здійснюється у випадках, передбачених законом (позбавлення волі,
виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення права займати окремі
посади або займатися певною діяльністю, адміністративний нагляд ‘,
позбавлення права управляти транспортним засобом тощо);

– застосовується компетентним органом (судом, начальником органу
внутрішніх справ), органами охорони здоров’я (здійснення спеціальних
заходів профілактики та лікування соціальне небезпечних захворювань);

– є реакцією на протиправну поведінку громадянина, або є заходом
профілактики та лікування небезпечних захворювань (туберкульоз,
психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічні алкоголізм,
наркоманія, а також карантинні захворювання 2);

– не перевершує строків, передбачених законом, або необхідних для
лікування (позбавлення волі не може перевершувати 20 років);

– виконується під контролем спеціальних державних органів.

У цьому зв’язку виникає запитання: чи можна вважати вирок суду про
застосування виняткової міри покарання – смертної кари – рішенням суду
про припинення (позбавлення) цивільної правоздатності? Справа в тому, що
в цивілістичній літературі не звертається увага на цю міру покарання і
не дається її оцінка стосовно цивільної правоздатності.

Укладачі «Науково-практичного коментаря Кримі-

‘ Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з
місць позбавлення волі» // Голос України, 1995. -З січня.

2 Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості
Верховної Ради України, 1993. – № 4. – Ст. 53.

49

кального кодексу України» вважають, що смертна кара не входить в
систему кримінальних покарань і не є актом відплати за вчинений злочин.
Вона переслідує мету загального та спеціального попередження інших
злочинів 3. Не аналізуючи цього твердження, підкреслимо, що смертна кара
– найтяжча міра покарання. На підставі вироку суду припиняється життя
людини, а з ним – і її правоздатність.

Через це в країнах, в яких смертна кара передбачена законодавством,
визнається примусове припинення правоздатності.

Інша справа, що не можна позбавити цивільної правоздатності, не
застосовуючи смертної кари. Законодавство України не знає такої міри
покарання, як позбавлення прав, або застосування громадянської
(політичної) смерті, яка передбачала б припинення всіх цивільних прав. І
саме в цьому значенні можна стверджувати, що в Україні ніхто не може
бути позбавлений правоздатності 4.

Від правоздатності (здатності мати права і обов’язки на щось взагалі)
слід відрізняти суб’єктивне цивільне право. Правоздатність – це
передумова виникнення суб’єктивного цивільного права. Якщо громадянин
фактично використає те чи інше умовно гарантоване право, то в нього
виникне суб’єктивне (реальне) право. Наприклад, кожний громадянин має
право бути автором твору літератури, науки, мистецтва, але в нього
виникне суб’єктивне право авторства лише після того, як він створить
такий твір, втілить його в якусь форму.

Цивільна дієздатність. На відміну від правоздатності, яка гарантує
громадянинові можливість мати цивільні права і обов’язки незалежно від
його волі, цивільна дієздатність пов’язана з активним волевиявленням. У
циві-

3 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний
випуск). – К., Юрінкем, 1994. – С. 72.

4 ЦК Української РСР 1922 р. давав підстави говорити про можливість
позбавлення цивільної правоздатності в Україні. Так, ст. б названого
кодексу передбачала, що ніхто не може бути позбавлений цивільних прав
або обмежений у правах інакше, як у порядку і випадках визначених
законом.

50

льному законодавстві вона визначається як здатність громадянина своїми
діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

Під здатністю набуття цивільних прав і створення цивільних обов’язків
розуміють не лише набуття цивільних прав і створення обов’язків, а й
здатність своїми діями здійснювати належні особі цивільні права і
покладені цивільні обов’язки, розпоряджатися цими правами, здатність
нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних
правопорушень. Здатність здійснювати права і нести обов’язки в
зазначеному розумінні виникає не одразу після народження, а поступово, в
міру досягнення громадянином певного віку. Крім того, на дієздатність
може негативно впливати стан здоров’я громадянина, його можливість
розуміти значення і наслідки своїх дій і здатність керувати ними,
протиправність поведінки самої особи. За рішенням суду громадянин може
бути обмеженим у дієздатності. В зв’язку з цим розрізняють дієздатність
повну і неповну.

Повністю дієздатними у віковому аспекті можуть вважатися громадяни, які
досягли повноліття – вісімнадцятирічного віку.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення
повноліття, громадянин, який скористався таким правом, набуває повної
дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (одруження).

Новий ЦК Російської Федерації (ст. 27) передбачив таке поняття, як
емансипація: неповнолітній, який досяг шістнадцяти років, може бути
оголошений повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у
тому числі й за контрактом, або за згодою батьків (усиновителів) чи
піклувальників займається підприємницькою діяльністю.

Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним у таких випадках
проводиться за рішенням органів опіки та піклування за згодою батьків
або осіб, які їх замінюють. Без такої згоди спір вирішується судом.

Як бачимо, дієздатність у повному обсязі настає по досягненні
громадянином повноліття, а у певних випадках, передбачених законом, вона
може наступити й раніше.

51

Неповною дієздатністю володіють неповнолітні громадяни віком від 15 до
18 років. Вони можуть укладати угоди за згодою своїх батьків або
піклувальників. Це загальне правило. Але є й виключення з нього. Так,
неповнолітні вправі самостійно учиняти дрібні, побутові угоди,
розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією, вносити вклади до
кредитних установ і розпоряджатися ними, володіти, користуватися і
розпоряджатися майном трудового або селянського господарства, бути
засновниками і членами громадських об’єднань – молодіжних організацій,
здійснювати авторські та винахідницькі права. Вони несуть
відповідальність за особисто заподіяну шкоду іншим особам. Порядок
притягнення їх до такої відповідальності має деякі особливості у
порівнянні з відповідальністю повністю дієздатних.

Слід також підкреслити, що встановлений законом вік (15 років), з
досягненням якого громадяни набувають неповної дієздатності, не свідчить
про суттєві зміни в організмі людини. Визнання законом саме такого віку
можна пояснити соціальними, політичними, а можливо, й іншими мотивами.
Такий висновок можна підтвердити тим, що ЦК Української РСР 1922 p.
таким віком визначався вік у 14 років. Новий ЦК Російської Федерації
настання неповної дієздатності також зв’язує з досягненням 14 років.

Особливу категорію осіб, відповідно до ЦК України, утворюють громадяни
віком до 15 років. Угоди від їх імені укладають батьки (усиновителі) або
опікуни. Таким чином, цих громадян закон відносить до категорії
недієздатних. Проте враховуючи, що перебування в тому чи іншому віці не
залежить від волі громадянина та що віковий стан дітей швидко змінюється
і з кожним роком вони набувають все більшого життєвого досвіду, який дає
їм змогу орієнтуватися і вірно приймати побутові рішення, законодавець
дозволив громадянам віком до 15 років учиняти дрібні побутові угоди;
Крім того, вони можуть учиняти й деякі інші юридичні дії, наприклад,
самостійно вносити на своє ім’я вклади і розпоряджатися ними.

Дієздатність, як і правоздатність, природно припиняється із настанням
смерті громадянина. Але за життя він

52

може бути обмежений у дієздатності або визнаний недієздатним.

Під обмеженням дієздатності слід розуміти заборону громадянинові на
підставі рішення суду самостійно укладати угоди по розпорядженню майном,
одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів. Усі ці дії він
може проводити лише за згодою піклувальника. Обмежений у дієздатності,
самостійно може укладати лише дрібні побутові угоди.

Чинне законодавство (ст. 15 ЦК України) встановлює дві необхідні умови
для прийняття такого рішення:

а) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

б) як наслідок цього – тяжке матеріальне становище самого громадянина та
його сім’ї.

Доказами по справах цієї категорії можуть бути службові акти працівників
міліції, інших органів, що підтверджують факти зловживання спиртними
напоями і наркотичними засобами, а також дані про матеріальне становище
сім’ї алкоголіка або наркомана. Враховується також матеріальне становище
його самого.

До компетенції суду входить лише прийняття рішення про обмеження
дієздатності або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог.
Вирішення інших питань, що пов’язані з обмеженням дієздатності
(наприклад, про призначення піклувальника), до компетенції суду не
входить. Ці питання вирішують органи опіки та піклування після набрання
судовим рішенням чинності.

Як бачимо, чинний в Україні інститут обмеження дієздатності, крім того,
що відіграє роль захисту прав і законних інтересів громадян, також
спрямований на боротьбу з пияцтвом та зловживанням наркотичними
речовинами Свого часу цьому інститутові надавалося велике значення для
запобігання порушень громадського порядку та виховання громадян у дусі
свідомого ставлення до праці, сім’ї, дотримання правил соціалістичного
співжиття.

Виникає запитання: чи досягнуто тієї мети, яку ставив законодавець,
вводячи цей інститут у такому вигляді, як це передбачено в ст. 15 ЦК
України?

53

Можна з упевненістю сказати, що такої мети не досягнуто. Сьогодні це
проявляється особливо виразно. На рівні державі з пияцтвом вже не
боряться. Йде масовий розпродаж спиртних напоїв, причому їх вибір
необмежений. Не йдеться також і про виховання громадян у дусі свідомого
ставлення до праці, сім’ї, додержання правил співжиття. А якщо так, то
чи доцільна в ЦК України ст. 15?

В існуючій редакції недоцільна. Привнесення в цивільний кодекс
публічного інституту боротьби з пияцтвом та наркоманією не відповідає
цивільному праву як приватному праву. Боротися з цим злом треба з
допомогою інших галузей права (адміністративного, кримінального).

Що ж до обмеження дієздатності громадян, то вона повинна мати місце і
застосовуватися на підставі рішення суду в усіх випадках, коли буде
доведена наявність систематичного невиконання громадянином обов’язків
стосовно людей, про яких він зобов’язаний турбуватися й матеріально їх
забезпечувати.

Як член суспільства, громадянин має не лише права, а й обов’язки.
Обов’язки можуть виникати як внаслідок угод або інших цивільно-правових
зобов’язань, так і на підставі закону. Наприклад, батьки зобов’язані
утримувати своїх малолітніх і непрацездатних дітей, діти –
непрацездатних батьків, які потребують цього; один із подружжя, якщо він
працездатний, повинен матеріально допомагати непрацездатному. Інколи
буває так, що цих обов’язків громадянин не дотримується. Заробітну плату
в сім’ю не приносить, витрачає ії на придбання спиртних напоїв,
наркотичних засобів, програє у карти або використовує на інші цілі, не
пов’язані з утриманням і забезпеченням добробуту сім’ї. Іншими словами,
займається надмірним марнотратством, від чого страждають його близькі,
про яких він зобов’язаний турбуватися. Буває часто й так, що й сам
марнотратник потерпає від матеріальної незабезпеченості.

На нашу думку, підставою для обмеження дієздатності мусить бути будь-яке
систематичне надмірне марнотратство, внаслідок якого громадянин ставить
себе або непрацездатних членів своєї сім’ї в тяжке матеріальне
становище.

54

Звертатися до суду із заявою про обмеження громадянина в дієздатності
можуть дієздатні члени його сім’ї, профспілкові та інші громадські
організації, психіатричні лікарні, прокурор. Заява подається в суд за
місцем проживання громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні, то за
місцем знаходження лікувально-профілактичного закладу.

Дієздатність обмежується також у випадках засудження громадянина до
позбавлення волі. Під час відбуття покарання засуджений не може
самостійно укладати угоди, які потребують його особистої участі. Він не
може бути учасником договору-підряду та деяких інших договорів.

Визнання громадянина недієздатним передусім пов’язане з його здоров’ям.
При цьому закон враховує не всі хвороби, а лише ті, які не дають
можливості громадянинові розуміти значення своїх дій або керувати ними.
До таких захворювань закон відносить душевну хворобу і недоумство.
Внаслідок цих хвороб громадянин може поставити себе в тяжке матеріальне
становище шляхом участі в укладанні угод. Реєстрація шлюбу з таким
громадянином може призвести до непередбачуваних наслідків. Можуть
виникнути й інші ускладнення від участі душевно хворих в
цивільно-правових відносинах.

Визнання громадянина недієздатним можливе лише на підставі рішення суду.

Громадянин, визнаний недієздатним, не має права укладати будь-які угоди.
Від його імені угоди укладає його опікун.

Слід звернути увагу також на те, що чинне законодавство України не
враховує специфіки перебігу душевної хвороби. Адже відомі випадки, коли
душевно хворий у певні періоди може розуміти наслідки своїх дій,
ставилися до них так, як це притаманно здоровій людині. В такі періоди
він міг би укласти заповіт, інші угоди, але законом це ігнорується. Такі
хворі або зовсім не визнаються недієздатними, або суд не враховує такого
їх стану.

Громадянин вважається недієздатним з часу набрання чинності рішенням
суду про визнання його недієздатним.

Разом з тим Пленум Верховного суду УРСР в постанові від 20 березня 1972
p. «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено
дієздатним і недієздатним» передбачив виключення з цього положення. У
випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові
наслідки, суд, на прохання осіб, які беруть участь у справі, з
урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших даних щодо
психічного стану громадянина, може зазначити у рішенні -з якого часу
громадянин є недієздатним.

У разі видужання або значного поліпшення здоров’я громадянина, визнаного
недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Місце проживання. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення
його померлим. Місцем проживання закон визнає те місце, де громадянин
постійно або переважно проживає (ст. 17 ЦК України).

При виборі місця проживання виявляється воля дієздатної особи, але при
цьому слід мати на увазі, що законодавство України визнає за
громадянином лише одне місце проживання. Держава не визначає місця
проживання громадянина, він сам його обирає. Як виняток з цього правила
є вказівка закону про те, що місцем проживання неповнолітніх, які не
досягли п’ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою,
визнається місце проживання їх батьків або опікунів (ч. 2 ст. 17 ЦК
України). Громадянин, засуджений до позбавлення волі, також не може
самостійно обирати місце проживання.

Точне визначення місця проживання має велике значення для стійкості
цивільних правовідносин, для належного захисту цивільних прав.

З місцем проживання закон пов’язує місце виконання зобов’язань. Так,
згідно ст. 167 ЦК України, якщо місце виконання зобов’язань не
визначене, виконання повинно бути проведено:

1) по зобов’язанню передачі будівлі – за місцем знаходження будівлі;

2) по грошових зобов’язаннях (крім грошових зобов’язань державних,
кооперативних та інших громадсь-

56

ких організацій) – за місцем проживання кредитора в момент виникнення
зобов’язання, а якщо кредитор під час виконання зобов’язання змінив
місце проживання і повідомив про це боржника, – то в новому місці
проживання кредитора з віднесенням на рахунок кредитора всіх витрат,
пов’язаних із зміною місця;

3) по всіх інших зобов’язаннях – за місцем проживання боржника, а якщо
боржник є юридичною особою – за місцем її знаходження.

За місцем проживання спадкодавця, як правило, відкривається спадщина
(ст. 526 ЦК України).

Неабиякого значення набуває місце проживання для визначення підсудності
по спорах з цивільного права. Підсудність цивільних справ за загальним
правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що
виникають у зв’язку із стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди,
заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями, та деякі інші справи
можуть розглядатися за місцем проживання позивача.

Як бачимо, з місцем проживання закон зв’язує виникнення і припинення
багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на
майновий та інший стан громадян.

Слід також звернути увагу на те, що трапляються випадки, коли громадянин
тривалий час відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про
своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця знаходження
не дають позитивних наслідків.

Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця
невизначеність тягне за собою юридичне значимі наслідки, то зацікавлена
особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-правових
інститутів: «Визнання громадянина безвісно відсутнім» і «Оголошення
громадянина померлим».

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні
таких умов:

а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;

б) про місцезнаходження громадянина протягом цього ж строку зацікавленим
особам нічого не відомо;

57

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали
результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно
відсутнім, є юридично важливими і не можуть бути вирішені без такого
визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей
про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної
відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були
одержані останні відомості. Коли ж неможливо встановити місяця, в якому
були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку
починається з першого січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в судовому порядку
за місцем його постійного проживання.

Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього,
вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього
(надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних
органів, виконкомів місцевих рад тощо).

Якщо заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно
якого порушена кримінальна справа і який з місця постійного проживання
зник, порушивши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву
повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього
громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, —
винести рішення по сугі. рішення суду про визнання такого громадянина
безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохоронних
органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення
особи померлою.

Які ж правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім?

1. Над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього
майка видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній
зобов’язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається
заборгованість по інших зобов’язаннях безвісно відсутнього (ч. 1 ст. 19
ЦК України).

58

2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки,
дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей
безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, вправі вимагати
призначення їм пенсій у зв’язку з визнанням годувальника безвісно
відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5
листопада 1991 p.).

3. Дружина безвісно відсутнього набуває право розірвати шлюб у
спрощеному порядку через органи РАГС (ст. 42 КпШС).

4. Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно
відсутнього (наприклад, дія доручення, договір підряду).

Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він з’явиться в місці
свого постійного проживання, або буде встановлене його місце
перебування, то суд на підставі заяви зацікавлених осіб скасовує рішення
про визнання цього громадянина безвісно відсутнім.

Всі правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім в разі його
повернення подальшому виконанню не підлягають.

Оголошення громадянина померлим провадиться в судовому порядку за таких
умов:

– громадянин протягом трьох років відсутній за місцем свого постійного
проживання;

– протягом цього ж строку ніяких відомостей про його місцезнаходження не
надійшло;

– вжиті заходи для встановлення місця перебування цього громадянина не
дали результатів:

– визнання юридично поважними причини, заради яких заявник просить
визнати громадянина померлим.

Якщо громадянин пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю, або
є підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, то
трирічний строк скорочується до шести місяців. Військовослужбовці або
інші громадяни, які пропали без вісті у зв’язку з воєнними діями, можуть
бути в судовому порядку ого-лошені померлими не раніше, ніж після
закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

59

Як бачимо, є чимало спільного в діях суду при підготовці та розгляді
справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошенні
громадянина померлим. Але кожний з цих правових інститутів має й певні
особливості. Різняться в них правові підстави їх виникнення і деякі
юридичні наслідки. Оголошення громадянина померлим призводить до
настання фактично таких же правових наслідків, як і при настанні смерті
громадянина.

2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Поняття та ознаки юридичної особи. Суб’єктами цивільних правовідносин
поряд з громадянами є також юридичні особи. Хоча юридичні особи це не
громадяни, але в їх створенні та функціонуванні беруть участь фізичні
особи. Об’єднання фізичних осіб завжди передбачає досягнення якоїсь
спільної мети. Кожна фізична особа, вступаючи до, об’єднання, передає
йому частину своїх прав і обов’язків, в результаті чого об’єднання, яке
бере на себе ці права і обов’язки, уособлює своїх засновників. Але
однієї волі громадян для створення юридичної особи не достатньо.
Потрібно, щоб новостворювана організація була належним чином
зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість
держави у створенні (виникненні) юридичних осіб. Ще активнішу участь
держава бере в створенні, державних юридичних осіб. Вони створюються з
метою найбільш ефективного і раціонального використання державного
майна. Зрозуміло, що держава, в особі її вищих органів влади і
управління, не може управляти усіма належними їй цінностями. Закріплюючи
майно за окремими державними підприємствами, установами та
організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном,
розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні
правовідносини, тобто надає їм статус суб’єктів цивільного права.

Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох
головних. Це: а) тлумачення юридичної особи як штучного утворення; б)
невизнання юридичної особи як суб’єкта цивільних прав; в) визнан-

60

ня юридичної особи як повноцінного суб’єкта цивільних прав.

Прихильники тлумачення юридичної особи як штучного утворення
стверджують, що суб’єктом цивільного права може бути лише фізична особа,
а правосу-б’єктність організацій являє собою імітацію правового статусу
громадян. Автори цієї теорії не заперечують можливість виникнення
юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку,
це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб
відокремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія
надає пріоритет незалежності людини і з певним упередженням ставиться до
громадських об’єднань.

Теорія невизначення юридичної особи як суб’єкта цивільних прав. В рамках
цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у
суспільстві отримують виключно фізичні особи, а тому немає підстав
визнавати об’єднання громадян – юридичну особу -суб’єктом цивільних
прав.

Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб’єкта (теорія
реальності).

Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб’єкта цивільних прав
акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і
власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно.
Об’єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси.
Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні
організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку
кооперування людей, автори названої теорії вважають за потрібне надавати
можливість об’єднанням громадян виступати суб’єктами цивільних
правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії
існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить
соціологічні дослідження об’єднань людей; організаційна теорія
визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної
функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.

61

Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побудована на врахуванні
волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об’єднання між собою.

З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з
ініціативи держави. В цьому випадку можуть бути корисними теорії
юридичної особи, розроблені свого часу радянськими вченими ‘.

В ЦК України поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23.

Юридичними особами визнаються організації, які мають у власності,
повному господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене
майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайно-вих
прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді,
арбітражному суді або в третейському суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки
юридичної особи:

а) організаційна єдність. Вона передбачає, що юридична особа належним
чином організована, виступає як єдине ціле, має організаційну структуру
й органи управління. Порядок організаційної структури юридичної особи
встановлюється її статутом. Про організаційну єдність свідчать також
найменування юридичної особи, місце її розташування; та інші атрибути
організації;

б) майнова відокремленість. Кожна юридична особа має своє майно, яке
може належати їй на праві власності, повного господарського відання або
бути в її оперативному управлінні. Слід мати на увазі, що майнова
відокремленість передбачає дійсну відокремленість майна юридичної особи
чи від майна її власників, чи від майна учасників або акціонерів, чи від
майна інших організацій, у тому числі й того відомства, до якого входить
юридична особа.

Майнова відокремленість потрібна юридичній особі не задля формальності,
а для досягнення певної мети. Це може бути: вироблення продукції,
культурно-освітня діяльність, досягнення творчих успіхів тощо. Мета
юридичної особи повинна бути закріплена в її установчих документах
(установчому договорі, статуті);

‘ Див.: Советское гражданское право. – T.I. – М., 1985. – С. 128.

62

в) участь у цивільному обороті від власного імені. Кожна юридична особа
має індивідуальне найменування і може діяти лише від свого імені: від
свого імені вона набуває майнові і особисті немайнові права, несе
обов’язки, вступає в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими
суб’єктами цивільного права. Від імені юридичної особи діють її органи,
інші особи можуть виступати від імені юридичної особи на підставі
довіреності;

г) здатність нести відповідальність. Юридична особа як суб’єкт
цивільно-правових відносин повинна відповідати за невиконання чи
неналежне виконання взятих на себе обов’язків або відшкодовувати
заподіяну її працівниками шкоду іншим особам.

Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй майном, на
яке може бути звернене стягнення.

д) здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбітражному чи
третейському суді.

Порядок розгляду цивільно-правових спорів з участю юридичних осіб
регулюється цивільно-процесуальним правом.

Всі перелічені ознаки юридичної особи тісно пов’язані між собою і
повинні розглядатися в сукупності, взаємодії, хоча кожна з цих ознак
виконує різну роль у визначенні функціональної діяльності юридичної
особи.

Здійснюючи функції суб’єкта цивільних правовідносин, юридична особа
повинна мати й такі властивості, як правоздатність і дієздатність.

Правоздатність юридичної особи. У порівнянні з правоздатністю і
дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має
свої особливості.

У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при
досягненні повноліття (або раніше, за умови укладення шлюбу),
дієздатність. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні
правоздатності і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієздатна
юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і
обов’язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і
дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість
законодав-

63

цеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і
говорити лише про правоздатність такої особи.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної
реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, – з моменту
реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у
виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності
не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її
статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У
рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види
діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені
законодавчими актами.

Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і
розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а
державні установи – на правах оперативного управління.

Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у
випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про
обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному
суді.

Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління.
Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або
колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання
єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно
кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є
загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними
справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної
компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії – це дії
самої юридичної особи.

Види юридичних осіб. Порядок виникнення реорганізації, та ліквідації
юридичної особи. Поділ юридичних осіб

64

на види може здійснюватися за різними ознаками. Аналізуючи закони
України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємство» та
деякі інші можна дійти висновку, що в залежності від того, якою є мета
діяльності, законодавець розрізняє комерційні й некомер-ційні юридичні
особи.

До комерційних юридичних осіб відносяться ті, які виникають заради
досягнення прибутку. Такими особами є господарські товариства, виробничі
кооперативи, державні підприємства.

Некомерційними юридичними особами вважаються ті, які не мають на меті
одержання прибутку. Такі юридичні особи виникають для задоволення певних
потреб громадян (наприклад, у житлі, гаражах тощо) і покликані
виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропагандистські та інші
невиробничі функції. До некомер-ційних юридичних осіб відносяться
споживчі кооперативи, громадські й релігійні організації, їх об’єднання,
благодійні та інші фонди. Некомерційні юридичні особи можуть займатися
виробничою та торговельною діяльністю, пов’язаною з досягненням цілей,
заради яких вони утворені, і яка збігається з цими цілями.

В залежності від ступеня майнової відокремленості можна виділити такі
види юридичних осіб:

юридичні особи які знаходяться у зобов’язальних відносинах з їх
засновником (власником), (господарські товариства, виробничі і споживчі
кооперативи, орендні підприємства, колективні підприємства, господарські
об’єднання юридичних осіб тощо);

юридичні особи, які перебувають в речових відносинах з їх засновниками
(власниками), державні та інші підприємства, засновані на праві повного
господарського відання, казенні підприємства, засновані на праві
оперативного управління;

юридичні особи, які вступають в немайнові відносини з їх засновниками
(громадські організації, релігійні організації, благодійні та інші
фонди).

В залежності від участі держави в створенні юридичних осіб можна
виділити державні і недержавні юридичні особи.

65

В свою чергу, державні юридичні особи можна класифікувати в залежності
від джерел фінансування:

юридичні особи, що перебувають на господарському розрахунку, мають
закріплені за ними основні й оборотні засоби та самостійний баланс
(державні підприємства та державні організації);

юридичні особи, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний
кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів
(установи та інші державні організації);

юридичні особи, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають
самостійний кошторис і самостійний баланс.

Звичайно, можливі й інші варіанти поділу юридичних осіб.

Для утворення юридичної особи передусім потрібні засновники.
Засновниками можуть бути: власники майна або уповноважені власником
майна органи, а у передбачених законодавчими актами випадках – не
власники, а інші особи.

У залежності від того, хто є засновником юридичної особи, встановлені
такі способи їх утворення: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний,
договірний.

Розпорядчий порядок утворення юридичної особи полягає в тому, що
компетентний орган державної влади або управління приймає рішення
(розпорядження) про створення організації – юридичної особи – і
затверджує її статут чи положення про неї.

У розпорядчому порядку створюються державні юридичні особи.

Нормвтито-явоуний порядок полягає в тому, що умови створення юридичної
особи зафіксовані в законодавчому акті у вигляді загального дозволу
держави. Для утворення конкретної юридичної особи потрібна відповідна
ініціатива її засновників і реєстрація її у відповідному органі. У
такому порядку виникають недержавні юридичні особи.

При реєстрації цих юридичних осіб перевіряється дотримання їх
засновниками чинного законодавства. Якщо буде виявлено невідповідність
установчих документів

66

чинному законодавству, то в реєстрації цих юридичних осіб може бути
відмовлено. Відмову в реєстрації юридичної особи можна оскаржити в
судовому порядку.

Дозвільний порядок утворення юридичної особи передбачає наявність
ініціативи засновників і дозволу відповідного органу чи підприємства.
Наприклад, підприємство може бути створене в результаті відділення із
складу діючого підприємства. Дозвільний порядок застосовується при
створенні юридичних осіб, діяльність яких пов’язана з грошово-кредитним
обігом, здоров’ям громадян, одержанням ними освіти, і в інших,
передбачених законодавством, випадках.

Договірний порядок утворення юридичної особи застосовується тоді, коли
громадянин або юридичні особи добровільно об’єднуються для досягнення
певної мети. Свідченням такого об’єднання є належним чином оформлений
установчий договір. У такому порядку виникають різноманітні господарські
асоціації, концерни та інші об’єднання підприємств.

Незалежно від порядку утворення юридичної особи, всі вони повинні мати
установчі документи – правову основу своєї діяльності. Установчими
документами юридичної особи є: розпорядчий акт, статут (положення);

установчий договір і статут; протокол зборів тощо.

Установчий договір юридичної особи укладається між її засновниками. У
випадках, передбачених законодавчими актами, юридична особа може діяти
на основі положення про організації відповідного виду.

В установчих документах повинні зазначитися найменування юридичної
особи, місце її знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і
компетенція органів, а також міститися інші відомості, передбачені
законодавчими актами про юридичні особи відповідного виду.

Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать
законодавству.

В установчому договорі засновники зобов’язуються утворити юридичну
особу, визначають порядок сумісної діяльності по її утворенню, умови
передачі в її володіння, користування, розпорядження свого майна та
участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і

67порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, управління
діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу.

Установчий договір заключається його учасниками, а статут
затверджується.

Стадію розробки і затвердження установчих документів можна назвати
підготовчою стадією утворення юридичної особи. Після неї наступає
реєстраційна стадія.

Реєстраційна стадія бере свій початок із звернення засновника до
компетентного органу із заявою про державну реєстрацію юридичної особи.
Органами, що реєструють юридичні особи, є виконкоми районних (міських)
Рад народних депутатів, а також Міністерство юстиції України чи його
органів на місцях, яке реєструє новостворені громадські організації як
юридичні особи.

У випадках, передбачених законодавчими актами, досить однієї стадії –
реєстраційної. Юридична особа вважається створеною з моменту її
державної реєстрації.

Від юридичної особи слід відрізняти її філіали і представництва.

Філіалом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза
місцем її знаходження і здійснює всі або частину її функцій.

Представництво – це відокремлений підрозділ юридичної особи,
розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і
представництво інтересів юридичної особи. Філіали і представництва не є
юридичними особами. Вони наділяються майном юридичною особою, яка їх
створила, і діють на основі затвердженого нею положення.

Керівники філіалів і представництв призначаються юридичною особою і
діють на основі виданої їм довіреності.

Від філіалів і представництв слід відрізняти дочірні організації
(підприємства). Дочірньою організацією може визнаватися така
організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом
передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або
оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником.

68

Вона не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання –
по боргах дочірньої організації.

Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації
або ліквідації.

При реорганізації відбувається припинення існування юридичної особи, за
винятком реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і
обов’язків до іншої юридичної особи у порядку загального
правонаступницгва.

Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу
юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами.
Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку,
передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути
встановлені й інші підстави реорганізації.

Реорганізація може здійснюватися в різних формах:

шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

При злитті юридичних осіб майно і немайнові права й обов’язки кожної з
них переходять де новоствореної юридичної особи.

При приєднанні одна юридична особа включається до складу іншої юридичної
особи, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким
чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує
існувати, але вже в розширеному складі.

При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її
базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до
виникнення двох абе більше нових юридичних осіб.

При виділенні юридична особа не припиняє своєї діяльності, але з її
складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча
юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична
особа зменшується.

При перетворенні юридичної особи з одного виду в інший до нововиниклої
юридичної особи переходить майно попередньої юридичної особи:

Майно переходить до свого правонаступника в день підписання
передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою
про реорганізацію.

69

Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її
реорганізацію, зобов’язані письмово повідомити про це кредиторів тієї
юридичної особи, що реорганізовується.

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без
правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до
інших суб’єктів як цілісний комплекс.

Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.

Підставами добровільної ліквідації юридичної особи можуть бути

рішення вищих або уповноважених ними органів (на цій підставі
ліквідуються корпорації, об єднання громадян, профспілкові, релігійні та
інші громадські організації);

рішення органів або осіб, які створили юридичну особу (на цій підставі
ліквідуються установи);

закінчення строку, на який створено юридичну особу, або досягнення
цілей, заради яких вона створена (на цій підставі можуть ліквідуватися
споживчі кооперативи).

Юридичні особи можуть бути добровільно ліквідовані й на інших,
передбачених законом, підставах.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення арбітражного суду
про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання
недійсними установчих документів про створення юридичної особи;

рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що
систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або
суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої
законом.

Банкрутство є однією з найбільш поширених підстав примусової ліквідації
юридичної особи.

Засновники юридичної особи або органи, що прийняли рішення про
ліквідацію юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про
це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган
вносить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомості про те, що
юридична особа перебуває в процесі ліквідації.

70

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється
ліквідаційна комісія. Її створює орган, який прийняв рішення про
ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять
повноваження по управлінню справами юридичної особи.

Ліквідаційна комісія встановлює порядок і строки ліквідації юридичної
особи, а також строк для заявлення претензій кредиторів, який не може
бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
Повідомлення про це дається в офіційній пресі за, місцем знаходження
юридичної особи. Ліквідаційна комісія вживає заходів по стягненню
дебіторської заборгованості юридичної особи, по виявленню претензій
кредиторів (сповіщає їх письмово про ліквідацію юридичної особи), оцінює
наявне майно юридичної особи, яка ліквідується, розраховується з
кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його органові, що
прийняв рішення про ліквідацію.

Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені
Законом України «Про банкрутство» (в редакції від ЗО червня 1999 p.).

Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до
арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом.

Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична
особа; прокурор.

До згаданих вище кредиторів відносяться громадяни та юридичні особи, які
мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника,
крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені.

Кредиторами, у розумінні Закону «Про банкрутство», можуть бути також
податкові інспекції, державні інспекції контролю за цінами, установи
Державного фонду сприяння зайнятості населення, установи Пенсійного
фонду, Фонду соціального страхування, Української державної страхової
комерційної організації, профспілкові організації працівників
агропромислового комплексу та працівників рибного господарства тощо.

71

Боржник має право звернутися з заявою про визнання себе банкрутом до
арбітражного суду з власної ініціативи у разі своєї фінансової
неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не
здатний задовольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквідній
формі (грошові кошти, цінні папери тощо).

Прокурор може звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання
юридичної особи банкрутом (ст. ст. 2, 5 та ін. АПК України), якщо йому
стане відомо про навмисне або фіктивне банкрутство юридичної особи.

Навмисне банкрутство можна визначити як навмисні дії керівника або
власника комерційної юридичної особи, спрямовані на створення або
збільшення неплатоспроможності підпорядкованого йому підприємства з
метою одержання особистої вигоди або вигоди для інших осіб.

До навмисного банкрутства прирівнюються завідомо некомпетентні дії по
веденню справ юридичної особи.

Фіктивне банкрутство означає завідомо неправдиве повідомлення юридичної
особи про свою майнову неспроможність з метою введення в оману
кредиторів для одержання від них відстрочки або розстрочки належних
платежів або знижки боргів.

Суб’єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані
як суб’єкти підприємницької діяльності

Послідовність розрахунків з кредиторами ліквідованої юридичної особи
залежить від того, в якому порядку ця особа ліквідовується.

При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших
підставах, крім. банкрутства, законодавець не встановив черговості
задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного
сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку
задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються
витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди
ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення
претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст.
33 Закону України «Про ко-

72

лективне сільскогосподарське підприємство»). При лік-відації спілки
споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки,
потрібно провести роз-

рахунки по оплаті праці, виконанню зобов’язань перед

бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 За-

кону України “Про споживчу кооперацію”).

Якщо ж юридична особа ліквідується як банкрут, то

в Законі «Про банкрутство» встановлена чітка черговість задоволення
претензій кредиторів (ст. 31).

У першу чергу покриваються витрати, пов’язані з провадженням справи про
банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії,
функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги
кредиторів, забезпечені заставою, та деякі інші вимоги.

У другу чергу виконуються зобов’язання перед працівниками
підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового
колективу до статутного фонду підприємства).

У третю чергу задовольняються вимоги по державних і місцевих податках та
неподаткових платежах до бюджету і вимоги органів державного страхування
та соціального забезпечення.

У четверту чергу забезпечуються вимоги кредиторів, не забезпечені
заставою.

У п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів
трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях
членів трудового колективу.

У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Законом встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються
після задоволення вимог попередньої.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї
черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожному
кредиторові суми.

Вимоги, що надходять після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

73

ГЛАВА 5

ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Одним із елементів цивільного правовід-ношення є об’єкт права 1 . В ЦК
України 1963 p. глава про об’єкти права відсутня, проте це не означає,
що законодавець не застосовує цього поняття. В усіх розділах Кодексу в
тій чи іншій формі є терміни, безпосередньо пов’язані з об’єктами
цивільних прав. Все частіше застосовуються ці поняття у нових
законодавчих актах України (в законах: “Про власність”, “Про
приватизацію державного житлового фонду”, “Про приватизаційні папери”
тощо).

З метою задоволення своїх інтересів суб’єкти цивільних прав вступають
між собою у різноманітні відносини з приводу того чи іншого об’єкта.
Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей,
надання послуг, використання права авторства на твори науки, літератури,
мистецтва, захисту честі, гідності та ділової репутації. Із цього можна
зробити висновок, що об’єкт цивільно-правових відносин, або цивільних
прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб’єкти вступають у
правовідносини. Такими

‘ Об’єкти цивільних прав і об’єкти цивільних правовідносин – поняття
тотожні.

74

благами можуть бути: 1) майно (речі та послуги); 2) результати духовної
та інтелектуальної діяльності; 3) особисті немайнові блага.

2. МАЙНО ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

У законодавстві немає одностайності щодо” визначення майна як об’єкта
цивільних прав В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню
сукупність (ст. ст. 13, 22, 23, 24 Закону України “Про власність”).
Ширшого змісту набуває поняття “майно” в ст. 38 цього ж закону.
Відповідно до цієї статті, власністю членів трудового колективу
державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права У
спадковому праві застосовується ще одне значення терміна “майно”. Під
спадковим майном розуміють усі майнові права та обов’язки, які
переходять від спадкодавця до спадкоємців.

Така розбіжність законодавчих положень ускладнює визначення поняття
“майно” як об’єкта цивільного пра-ва. Можна говорити про право на речі,
про право на послуги іншої особи, але, мабуть, не можна стверджувати, що
кредитор має право на право. Віднесення послуги до майна пояснюється
передусім тим, що вона може бути оцінена в грошах.

Виходячи з цього, вважаємо, що майно складається з речей та послуг 2.
Речі, як об’єкги цивільного права, фігурують у відносинах власності,
особливо при визначеннях: які предмети (речі) можуть бути об’єктом
приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які
обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають.

Послуги є об’єктами зобов’язального права. Наприклад, охоронець надає
послуги по охороні майна власників, які уклали з ним договір схову.
Об’єктами зо-

2 У літературі висловлена думка, що до об’єктів цивільного права
відносяться не лише послуги, а й дії взагалі (Див.: Загальна теорія
цивільного права. К., 1992 – С. 137) Але не всі автори погоджувалися з
тим, що дії відносяться до об’єктів цивільних прав, вважаючи, що дії
складають зміст обов’язку, а об’єктом права є послуги.

75

бов’язального права можуть бути і речі. Різниця між речовим і
зобов’язальним правом проявляється не в тому, що об’єктом речового права
є речі, а зобов’язального -послуги, а в тому, що в речовому праві право
на річ здійснюється власником самостійно без посередництва іншої особи,
тоді як у зобов’язальному праві для задоволення власником свого права
недостатньо лише його волі. Потрібна також воля іншої особи (для
укладання договору оренди, наприклад, згода орендатора, купівлі-продажу
– покупця).

Поняття та види речей в цивильному праві. Речами в цивільному праві
називають предмети матеріального світу, здатні задовольняти певні
потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами,
щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але не
видобуті корисні копалини, не зловлені дикі тварини не є майном.)

До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської
праці. Зміст поняття “речі” не є постійним У рабовласницькому
суспільстві основним об’єктом цивільних прав був раб. Із розвитком
капіталістичних відносин до речей стали зараховувати акції та цінні
папери як символи тих чи інших речей В СРСР земля була виключена з
цивільного обігу і не відносилася до речей.

Законодавчими актами визначається обігоздатність речей. Під
обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами
як об’єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам Підставою
для передачі можуть бути договори, спадкування, адміністративні акти
тощо. Законодавство України надає можливість суб’єктам цивільного права
вирішувати питання, пов’язані з обігом речей, на свій розсуд.

Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках поставити
перепону вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяють на речі,
не вилучені з обігу, речі, вилучені з приватного обігу, речі, обмежені в
приватному обігу.

Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення
її потреб, – це речі, що не вилу-

76

чені з приватного обігу. Правовий режим цих речей полягає в тому, що
вони можуть вільно переходити у власність будь-якої особи на підставах,
передбачених законодавством.

До речей, вилучених з приватного обігу, відносяться:

зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна
придбати з дозволу органів внутрішніх справ, бойова і спеціальна
військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й
засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали
та обладнання для його виробництва. Крім того, сюди ж відносяться бойові
отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські
засоби (за винятком отриманих громадянами за призначенням лікаря);

протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин;
електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються
правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв
до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії).

Перелічені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських
об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на
території України. Речі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню.
Тобто, власник таких речей не має права їх продавати або передавати на
інших підставах будь-яким приватним особам.

До речей, вилучених з цивільного обігу, слід віднести також: непридатні
для споживання продукти харчування, небезпечні для життя людей речовини,
деякі інші речі, перелік яких визначається законодавчими актами.

До речей, обмежених в приватному обігу, відносять такі речі, для
придбання яких громадянам та приватним юридичним особам потрібний дозвіл
уповноважених органів. Так, громадяни, які досягли 18-річного віку,
мають право придбати холодну та пневматичну зброю. А з досягненням
21-річного віку вони можуть з дозволу органів внутрішніх справ за місцем
проживання набувати права власності на вогнепальну гладкоствольну зброю;
з досягненням 25-річного віку – на вогнепальну мисливську нарізну зброю
(мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними
стволами).

77

Для набуття права власності на радіоактивні речовини особа повинна
отримати на це дозвіл Державного комітету України з ядерної та
радіаційної безпеки. Такий дозвіл надається за наявності висновку
органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість
використання них речовин майбутнім власником в існуючих умовах (додаток
№ 2 до постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 p.).

Законодавчими актами встановлюється правовий режим речей. Правовий режим
складають: порядок користування речами, способи і межі розпорядження
ними та інші правомірні дії. У залежності від особливостей правового
режиму речей їх поділяють на рухомі й нерухомі;

індивідуально визначені й визначені родовими ознаками; подільні й
неподільні; споживні й неспоживні; головні й приналежні до них, плоди і
доходи.

Речі рухомі й нерухомі. До нерухомих речей відносяться земельні ділянки
і все, що тісно з ними пов’язане:

будинки, споруди, підприємства, інші майнові комплекси, багаторічні
насадження.

Речі, переміщення яких можливе без шкоди їх призначенню, відносяться до
рухомих, якщо законодавчими актами не встановлене інше.

Практичне значення поділу речей на нерухомі і рухомі перш за все полягає
в тому, що до нерухомих речей відносяться земля, будівлі, що на ній
зведені, а також багатолітні насадження. Земельна ділянка, що належить
окремому суб’єктові, є частиною території держави, яка теж має право
вирішувати деякі питання, пов’язані з цією ділянкою, зокрема, може
вилучати Її для державних і суспільних потреб. Держава зацікавлена в
тому, щоб нерухоме майно приносило користь не лише його власникові, а й
суспільству в цілому.

Законодавчими актами встановлений особливий порядок переходу нерухомого
майна від одного власника до іншого. Як правило, угоди з приводу
нерухомого майна укладаються за місцем його знаходження і потребують
нотаріального посвідчення. Будь-яке відчуження нерухомого майна потребує
державної реєстрації. До більшості рухомого майна такі вимоги не
ставляться.

78

Таким чином, практичне значення поділу речей на нерухомі й рухомі
полягає в тому, що власники більш обмежені в діях стосовно нерухомого
майна, ніж рухомого, а їхні права на нерухоме майно більш захищені, ніж
права на майно рухоме.

Речі індивідуально визначені й родові. Індивідуально-визначеними
називаються речі, які відрізняються від інших речей цього ж роду що і
вони, характеризуються індивідуальними ознаками. До них відносяться:
речі, виділені із загальної маси речей одного й того ж роду (наприклад,
із партії холодильників виділений один); речі, єдині в своєму роді
(наприклад, картина Айвазовського “Кораблі на рейді”); речі, що
відрізняються від інших рядом ознак (наприклад, міст ім. Є.Патона в
Києві).

Родовими називаються речі, які належать до одного роду і визначаються
кількісними ознаками – числом, вагою, мірою. Наприклад, 10 центнерів
пшениці, 100 кубометрів деревини, 50 метрів сукна.

Правове значення поділу речей на іидивідуально-визначені й родові
полягає в тому, що при загибелі ін-дивідуально-визначеної речі боржник
звільняється вед обов’язку передати подібну до неї річ кредитору, але
зобов’язаний виплатити останньому грошову компенсацію, при загибелі
родових речей боржник, як правило, зобов’язаний передати кредиторові
інші подібні речі.

Якщо предмет зобов’язання – індивідуально-ви-значена річ, то кредитор
має право вимагати повернення йому саме цієї речі, а боржник не має
права замінити її грошовою компенсацією.

Подільні і неподільні речі. До подільних речей у правовому значенні
відносяться речі, які при поділі їх на частини не втрачають свого
первісного господарського призначення (продукти харчування, цемент,
будь-яка рідина тощо). Неподільними є речі, які неможливо поділити без
втрати їх основного господарського призначення (телевізор, холодильник,
автомобіль).

Практичне значення такого поділу речей у тому, що неподільна річ в
правовідносинах розподілу речей в натурі повинна бути або проданою, а
виручені від продажу гроші поділені, або передана одному із
співвласників з

79

покладанням на нього обов’язку відшкодувати іншій стороні вартість
належної їй частини речі. Інколи для вирішення питання поділу
неподільної речі необхідно затвердити план поділу в компетентних
державних органах (частина будинку та земельної ділянки, на якій будинок
розташований). Індивідуально-визначені речі відносяться до неподільних,
а родові — до подільних.

Споживні й неспоживні речі. Деякі речі при їх використанні споживаються
(знищуються) повністю, чи то видозмінюються, треті – зберігають свою
цінність тривалий час.

Речі, які при їх використанні за призначенням споживаються (продукти
харчування) або перетворюються в іншу річ (сировина), називаються
споживними.

Неспоживними називаються речі, які при’використанні зберігають своє
призначення тривалий строк (дорогоцінне каміння, одяг, засоби
виробництва). Пошкодження, зношення цих речей відбувається внаслідок
тривалого користування ними як такими (без їх зміни). •Практичне
значення поділу речей на споживні й неспоживні полягає в тому, що одні
угоди можна укладати лише стосовно споживних речей, а інші – стосовно
не-споживних. Наприклад, предметом договору позики мо-жуть бути лише
споживні речі. Це пояснюється тим, що позичальник на позичені ним речі
набуває права власності, і на ньому лежить обов’язок повернути
позикодавцеві таку ж саму суму грошей, або кількість речей такого ж роду
і якості. Інакше вирішується питання у договорі найму, оренди. Тут
предметом договору можуть бути лише неспоживні речі, оскільки наймач при
припиненні договору зобов’язаний повернути те саме майно, яке він
отримав у тимчасове користування.

Речі головні й приналежні. Часто речі перебувають в такому
господарсько-цільовому зв’язку, при якому одна з них виступає головною,
а інша – приналежною. Інколи виникає складність з визначенням головної
речі й при-належної до неї. Справа в тому, що приналежна річ не
обов’язково пов’язана з головною річчю фізично чи складає її частину,
вона може бути предметом самостійної угоди.

80

У разі, коли потрібно визначити головну річ і прина-лежну до неї, слід
виходити з того, що головною вважається та річ, заради якої виникають
конкретні правовідносини. Наприклад, покупець вирішив придбати скрипку,
яка зберігається у спеціальному футлярі. В цьому випадку скрипка буде
головною річчю (основним предметом договору купівлі-продажу), а футляр –
приналежністю до головної речі, бо виступає доповненням до скрипки і
покликаний слугувати їй.

Практичне значення поділу речей на головні й приналежні полягає в тому,
що приналежна річ наслідує долю головної речі, якщо в договорі або
законі не встановлене інше. Поняття приналежності має значення в
договорах поставки машин, обладнання тощо. Така продукція повинна
поставлятися в комплекті з необхідними приналежностями.

Визначення головної речі й приналежної набуває актуальності у зв’язку із
закріпленням у цивільному законодавстві поділу речей на нерухомі і
рухомі. При купівлі-продажу земельної ділянки, як головної речі,
потрібно визначати приналежні їй речі – будівлі, багаторічні насадження,
дороги, все те, що на ній розташоване.

Плоди і доходи. Плоди — це речі, які природним шляхом породжені іншими
речами. Плоди відділяються від самої речі без суттєвих її змін і можуть
бути об’єктом цивільних правовідносин як самостійно, так і разом з
об’єктами, від яких вони відділилися. При цьому діє загальне правило,
згідно з яким плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено
законом або договором, укладеним власником цього майна з іншою особою
(ст. 133 ЦК України).

Якщо володілець речі (наприклад, охоронець, заста-водержатель) не має
права користуватися нею, то він не вправі користуватися й її плодами,
якщо інше не встановлене законом і договором.

Поняття “доходи” має два значення. У широкому значенні під доходами
розуміють плоди і грошові надходження. У вузькому значенні доходами
вважають те, що приносить власникові речі експлуатація його речі інши-

81

ми особами на підставі укладених з ними угод (наприклад, від речі,
переданої у найм, наймодавець одержує доход у вигляді певної плати).
Вважаємо, правомірним буде віднести до доходів і продукцію, отриману
підприємцями в результаті заняття ними підприємницькою діяльністю.

У ст. 133 ЦК України є і поняття “плоди”, і поняття “доходи”, при цьому
поняття “доходи” вживається у вузькому значенні.

Цивільні кодекси різних держав по-різному вирішують питання про те, кому
належать плоди і доходи. Так, ЦК Російської Федерації (ст. 136)
встановлює правило, за яким плоди, продукція та доходи від майна
належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо
інше не передбачене законом або договором. Іншими словами, за загальним
правилом, плоди і доходи від переданої наймачеві речі належать не
власникові речі, а наймачеві, заставодержателю. Через те в Російській
Федерації при укладанні договору власник повинен передбачити, кому
належатимуть плоди і доходи, і тим самим захистити свої права у
майбутньому.

Гроші як об’єкт цивільних прав. До речей цивільне право відносить також
гроші. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей.
Особливість грошей, як родових і подільних речей, полягає у тому, що
вони визначаються не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у
знаках грошових одиниць — грошовою сумою. Внаслідок цих якостей грошей
борг можна погасити будь-якими купюрами.

Гроші можуть бути як основним об’єктом цивільних прав, так і виконувати
функцію загального еквівалента платежів.

Основним об’єктом цивільних правовідносин гроші виступають у договорах
позики, банківської позички, при заповіті збережень у кредитних
установах тощо.

Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші виступають
мірилом вартості всіх товарів, інструментом, що забезпечує їх обіг,
засобом збереження їх цінності. Грішми погашаються майнові борги,
відшкодовуються збитки, заподіяні іншій особі, виплачується вартість
частки у спільній власності в разі залишення усього майна одному із
співвласників.

82У деяких вигадках гроші як об’єкт цивільного права можуть виступати і
як індивідуально-визначене майно. В основному це відбувається тоді, коли
вони придбані для колекції або виконують функцію речових доказів у
скоєному злочині. В цих та інших випадках кожна грошова одиниця
індивідуалізується своїм номером і відноситься до речей незамінних і
неподільних.

На гроші розповсюджуються загальні правила щодо майна, за винятками,
паредбаченими законом. Одним з таких винятків є той, що гроші не можуть
бути витребувані від добросовісного набувача (ст. 147 ЦК України).

3. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВД

До об’єктів цивільного права відносяться також цінні папери. Вони є
специфічним об’єктом цивільного права. До них неможливо застосувати
загальне визначення поняття об’єктів цивільних правовідносин, їх не
можна безпосередньо визначити як блага, заради яких суб’єкти вступають у
правовідносини. Заради цінних паперів як паперів ніхто у правовідносини
не вступає. Призначення цінних паперів в іншому – засвідчувати права їх
законних держателів на цінності, що в них зазначені, забезпечувати
одержання саме цих цінностей.

Можна виділити такі основні ознаки цінних паперів.

По-перше, будь який цінний папір повинен відповідати вимогам щодо форми,
яка визначається законом.

За загальним правилом, цінні папери являють собою документи, що
складаються на спеціальних бланках з певним ступенем захисту. Кабінетом
Міністрів України затверджені Правила виготовлення і використання
вексельних бланків *, а також встановлений “Порядок виготовлення бланків
цінних паперів” 2 .

По-друге, цінні папери, за загальним правилом, можуть вільно
передаватись однією особою іншій.

При передачі цінного паперу до нового держателя останньому переходять і
усі зазначені у папері права.

1 Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.92. № 528-92-п,

2 Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.93. № 283-93-п.

83

По-третє, у кожному цінному папері повинна бути точно визначена
юридична можливість здійснити ту дію, на яку має право законний
утримувач паперу. Це може бути право на отримання визначеної суми
грошей, прибутку у вигляді дивідендів чи процентів, певного майна, а
також право брати учать в управлінні акціонерним товариством. При цьому
види прав, що можуть бути закріплені у цінному папері, визначаються
законом чи у встановленому емітентом порядку.

По-четверте, не може мати місця часткова передача прав, зазначених у
цінному папері. У випадках, коли цінний папір підтверджує наявність не
тільки майнових, а й інших прав, передача паперу означає передачу усіх
прав, посвідчених ним.

По-п’яте, характерною ознакою цінних паперів є те, що здійснення
втілених у них прав можливе, як правило, лише при пред’явленні самих
цінних паперів.

Однак слід зазначити, що вказане правило застосовується не до усіх
цінних паперів. Зокрема воно не застосовується до цінних паперів, що
випущені у бездокумен-тарній формі, тобто до таких цінних паперів, що
знаходяться у формі записів на рахунках у системі, електронного обігу
цінних паперів.

Характеризуючи цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин, слід
підкреслити, що у цивільному праві України вони відносяться до рухомих і
неподільних речей, можуть бути індивідуально-визначеними і визначатись
родовими ознаками.

Отже, цінні папери можна визначити як документи встановленої форми з
відповідними реквізитами, що посвідчують майнові або особисті права їх
утримувачів, здійснення яких можливе, як правило, тільки у разі
пред’явлення цінного паперу.

У цивільному праві цінні папери розрізняються: за змістом, за особою
боржника, за способом визначення уповноваженої особи.

За змістом цінні папери поділяються на товарні та грошові.

Товарні цінні папери посвідчують право їх держателів на цінності,
виражені у реальних речах (товарі). Товарні

84

цінні папери ще називають товаророзпорядчими документами, оскільки при
передачі такого паперу іншій особі володілець цього паперу
розпоряджається зазначеним у папері майном. До товарних цінних паперів
відносяться: коносамент, накладна, деякі приватизаційні папери тощо.

Слід підкреслити, що перелік цінних паперів, наведений у ст. З Закону
України “Про цінні папери і фондову біржу”, не є вичерпним, адже в ньому
не вказані такі документи, порядок випуску та обігу яких врегульований
іншими нормативними актами України і які віднесені до цінних паперів
світовою практикою. Зокрема, до таких цінних паперів відносяться
коносаменти та чеки.

Грошові цінні папери виражають право їх держателів на цінність у вигляді
певної суми грошей. Держатель грошового цінного папера має право на
отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів
належать” акції, векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Цінні папери за своїми емітентами, що випускають їх і зобов’язані
здійснити передбачені в них дії, поділяються на державні; випущені за
рішенням місцевих -рад народних депутатів; приватні

Державні цінні папери випускаються державою Це, наприклад,
приватизаційні папери, казначейські зобов’язання. Державні цінні папери
гарантовані усіма активами держави

До цінних паперів, що випускаються за рішенням місцевих рад народних
депутатів, відносяться облігації місцевих позик, гарантовані майном
відповідних адмініст-ративно-територіальних утворень.

До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що випускаються
приватними особами (акції акціонерних товариств, облігації підприємств
тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами,
гарантовані виключно майном цих осіб.

В залежності від способу визначення уповноваженої особи, яка є власником
цінного папера, останні поділяються на іменні, ордерні та цінні папери
на пред’явника. В залежності від того, до якого із цих видів належить
цінний папір, визначається спосіб його передачі.

Іменним цінним папером є такий документ, в тексті якого зазначений його
власник Однак для легітимації

85

володільця цінного папера у якості суб’єкта права необхідно, щоб його
ім’я було зазначене не лише у тексті цінного папера, а й у реєстрі
власників іменних цінних паперів. Зокрема, у Законі України “Про
Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні” вказано, що права на участь в управлінні на одержання
доходу тощо (тобто як майнові, так і особисті права), які випливають із
іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін
до реєстру власників іменних цінних паперів. На наш погляд, досить точно
поняття іменного цінного папера будо дане М. М. Агарковим, який визначав
іменний цінний напір як документ, який легітимує свого утримувача у
якості суб’єкта зазначеного v ньому права, якщо він визначений у якості
такого як в тексті документа, так і в книзі зобов’язаної особи
(реєстрі)1.

Іменні цінні папери можуть переходити від одних до інших осіб, однак це
пов’язане з виконанням певних формальностей. Так, для передачі іменного
цінного папера необхідно поставити на ньому передавальний запис і внести
відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів. Крім того,
можуть встановлюватись обмеження чи навіть заборона щодо передачі
іменних документів як v законодавстві, так і в самих цінних паперах.
Зокрема, іменним цінним папером, що не підлягає обігу, а його продаж
(відчуження) іншим особам визнається недійсним, є іменний ощадний
сертифікат.

До іменних цінних паперів можуть відноситись; акції, ощадні сертифікати,
облігації.

Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого є
легітимованим у якості суб’єкта зазначеного у ньому права, якщо на ньому
зупиняється безперервний ряд передавальних записів. Із даного визначення
можна зробити висновок, що ордерні цінні папери передаються шляхом
вчинення на них передавального запису – індосаменту, який може бути
іменним або бланковим При вчиненні іменного індосаменту вказується ім’я
особи,

‘ Агарков М. М. Учение о ценных бумагах (По изданию 1922 г. ) М., 1994.
– С.304.

86

що передає цей документ (індосант), а також ім’я набувача (індосата). У
разі ж передачі ордерного цінного папера шляхом вчинення бланкового
передавального запису індосанту достатньо просто поставити у документі
свій підпис. Держатель ордерного цінного папера, до якого він перейшов
через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім’я у
документ.

Таким чином, держателю ордерного документа надана не обтяжена особливими
формальностями можливість передачі прав по цінному паперу. Слід
підкреслити, що кожний індосант по ордерному цінному паперу відповідає
не тільки за дійсність права, яке він передає разом з документом, але й
за його здійснення. Найбільш поширеними ордерними цінними паперами є
коносамент і вексель.

Однією із основних відмінностей між .іменними і ордерними цінними
паперами є те, що при передачі іменного цінного папера відчужувач
відповідає лише за дійсність права, яке випливає із документа, а при
передачі ордерного цінного папера відчужувач (індосант) відповідає не
тільки за дійсність права, яке випливає з документа, але й за його
здійснення. Держатель ордерного цінного папера може звернутись до
кожного індосанта з вимогою задоволення прав, які посвідчуються цінним
папером.

Під цінними паперами на пред’явника розуміють папери, володіння якими
безпосередньо забезпечує можливість здійснення виражених у них прав.
Здійснити право за цінними паперами на пред’явника може особа, що його
пред’явить.

Цінні папери на пред’явника відрізняються від іменних та ордерних за
такими ознаками:

1) вони випускаються без зазначення особи, яка має право на цінність за
документом, а суб’єктом виражених у них прав визначають свого держателя,
який пред’являє їх зобов’язаній особі;

2) вони передаються шляхом простої передачі документа новому держателю.

87

4. ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Цивільні правовідносини можуть складатися не лише стосовно вже існуючих
матеріальних і духовних благ, а й з приводу створення нових або зміни
наявних благ. Об’єктом правовідносин, що виникають з приводу створення
чи зміни матеріальних або духовних благ, вважається результат роботи.

Об’єктами, здатними забезпечувати задоволення інтересів, можуть
виступати блага як відокремлені від дій, що їх породили, так і
невідокремлені. Більшість благ відокремлені від таких дій. Але бувають
випадки, коли результат діяльності є таким, що не може бути
відокремленим від дій виконавця, не може бути відтвореним без дій того,
хто їх чинить (наприклад, задоволення слухача від живої гри музиканта, а
не від її запису). Сама діяльність однієї особи може бути джерелом
задоволення інтересу іншої особи. Це дає змогу дії такого роду відносити
до об’єктів цивільних прав. А відтак, об’єктом цивільних правовідносин
можуть бути різноманітні послуги.

Послуги можуть бути фактичними і юридичними. Фактичні послуги — це
результат діяльності, споживча вартість (благо), яка створюється працею.
Юридичні послуги — це сама діяльність направлена на задоволення
інтересів інших осіб. Для цивільного права мають значення різні форми
вираження і здійснення тих чи інших послуг. Але незалежно від форми,
послуга завжди є благом, носить вартісний характер, її можна оцінити в
грошах. Через це вона й може виступати об’єктом цивільних правовідносин.

88

ГЛАВА 6

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА

1. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

Особисті немайнові права (особисті не-майнові правовідносини) досить
неоднорідні й є предметом регулювання різних галузей права. Так, право
на свободу зборів, друку, право на участь у виборах, право бути обраним
та деякі інші регулюються конституційним правом. Право на вибір прізвища
подружжям при реєстрації шлюбу, право на вибір місця проживання, роду
занять кожним із подружжя, право на виховання дітей та інші регулюються
сімейним правом.

Є особлива група особистих немай-нових прав, які в переважній більшості
виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припиненими на
підставі угод або інших юридичних дій. Це права на честь, гідність,
ділову репутацію, на ім’я 1. Їх відносять до предмета цивільного права.

В літературі підкреслюється, що особистим немайновим відносинам, які
складають предмет цивільного права, притаманні певні спільні ознаки.
Так, особисті немайнові права:

‘ В літературі західних країн ці права нерідко іменують “правами
людини”.

89

- утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають майнового,
економічного змісту (хоча можуть бути пов’язані з майновими правами). У
так званих чистих особистих немайнових відносинах відсутній
безпосередній зв’язок з майновими відносинами. Це, звичайно, не означає,
що ці два види відносин взагалі не залежать одні від одних. Йдеться про
те, що ці види відносин не мають правового зв’язку;

– мають особистий характер, оскільки складаються з приводу особливої
категорії об’єктів – немайнових благ (честі, гідності, імені, особистої
недоторканності громадянина тощо), які неможливо відокремити від
конкретної особи (фізичної чи юридичної);

– мають абсолютний характер. Носій цих прав є уповноваженою особою, а
всі інші, стосовно нього і з приводу цих прав, – зобов’язаними особами*
.

Погоджуючись з такою характеристикою, звернемо увагу на те, що усі
права, які складають предмет цивільного права, взаємопов’язані між
собою, доповнюють одне одного. Особисті немайнові права можуть виникати
безпосередньо з майнових відносин. Наприклад, охорона честі, гідності,
ділової репутації тісно пов’язана із захистом майнових прав підприємця,
його фірми, комерційної репутації. Відомий російський вчений в галузі
цивільного права І. А. Покровський зазначав, що “прообразом и
предшественником общего права на имя явилось право торговца на фирму. С
фирмой связывалась известная репутация, которая нередко уже сама по себе
представляет высокую ценность” 2 . Як бачимо, раніше від недобросовісної
конкуренції перш за все захищалося добре ім’я саме купця, а вже потім –
громадянина. В наш час ці ідеї набирають нового життя. І було б прикро,
якби саме таке розуміння захисту особистих немайнових прав посіло
провідне місце в українському цивільному законодавстві. На наш погляд,
захист доброго імені повинен переслідувати мету захисту права суб’єкта

Цивільне право, ч. 1. – К.: Векіурі, 1997. – С. 402.

Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. –

М., 1997. – С. 102.

90

на добре ім’я, незалежно від того, займається він підприємництвом чи
ні.

В науці цивільного права розрізняють дві групи особистих немайнових
прав:

1. Особисті немайнові права, пов’язані з майновими правами.

2. Особисті немайнові права, не пов’язані з майновими правами.

До першої групи відносяться права, що складають зміст авторського та
винахідницького права – окремих інститутів цивільного права. Вони
утворюють основу права інтелектуальної власності, мають свій предмет
ре-гулювання, специфіку методу і змісту. В Законі України “Про
власність” цю групу прав названо правами, що регулюють відносини
інтелектуальної власності.

Друга група особистих немайнових прав не має чітко визначеного
цивільно-правового регулювання. Подібне становище можна пояснити тим, що
деякий час панівною була думка, згідно якої захист особистих немайнових
прав, не пов’язаних з майновими, покладався на кримінальне й
адміністративне право. Саме через це в ЦК УРСР 1922 р. не було статей,
які б захищали честь, гідність, ділову репутацію громадян. Вважалося, що
за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, а
також за навмисне приниження честі й гідності особи винний може бути
притягнений до кримінальної відповідальності. Притягнення ж порушника до
такої відповідальності повинно було принести моральну реабілітацію
потерпілому, і таким чином, його честь і гідність вважалися захищеними.
Проте така позиція навіть у чисто формальному плані не є досконалою. Як
бути, наприклад, у тому разі, коли наклеп розповсюджувався кимось
ненавмисно? Адже такого розповсюджувача не можна притягнути до
кримінальної відповідальності, а честь і гідність потерпшого була
приниженою. Таким чином, порушені права потерпілого лишалися
незахи-щеними.

Враховуючи незахищеність особистих немайнових прав громадян та юридичних
осіб в цивільному праві, укладачі ЦК України 1963 p. включили до нього
кілька

91

статей, які повинні були виправити таке становище. Було наголошено, що
особисті немайнові відносини можуть регулюватися ЦК України (ст. 1). Ст.
7 ЦК України передбачала захист честі і гідності громадян або
організацій, а ст. 511 мала на меті захистити інтереси громадянина,
зображеного в творі образотворчого мистецтва 1. В 1993 р. ЦК України був
доповнений ст. 440, яка передбачає можливість відшкодування моральної
(немайно-вої) шкоди. Як бачимо, деякі зрушення, спрямовані на поліпшення
цивільно-правового захисту особистих не-майнових, не пов’язаних із
майновими, прав відбулися, проте їх виявилося явно недостатньо.

Через це законодавець вимушений був надолужувати прогаяне шляхом
прийняття нових законів, або доповнювати діючі статтями про захист
особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, до Кодексу
законів про працю України Законом України від 15 грудня 1993 p. була
внесена стаття І7З6 про відшкодування власником або уповноваженим ним
органом моральної шкоди.

18 лютого 1992 p. був прийнятий Закон України “Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності”2 (введений в дію 15 березня 1993 р.). В цьому законі слід
звернути увагу на ст. 7 в тій її частині, де йдеться про ознаки
недобросовісної конкуренції шляхом порушення особистих немайнових прав
учасників підприємницької

діяльності

Варто також назвати “Основи законодавства України про охорону
здоров’я”3. Так, ст. 6 Основ закріплює право громадян на охорону
здоров’я. Ст. 9 дає перелік випадків обмеження особистих немайнових прав
громадян, пов’язаних із станом їх здоров’я. В ст. 78 встановлені
обов’язки медичних і фармацевтичних працівників по дотриманню особистих
немайнових прав громадян. Зокрема, медичні працівники зобов’язані
дотримуватися

‘ Ст. 511 була виключена з ЦК України.

2Відомості Верховної Ради України. -1992. – №21.-С.296.

3 Голос України. – 1992. 15 лист. – С. 9 13.

92

вимог професійної етики і деонтології1, зберігати лікарську таємницю.
Ст. 80 передбачає встановлення цивільно-правової відповідальності за
порушення законодавства про охорону здоров’я.

Необхідно підкреслити, що найважливіші особисті немайнові права
врегульовані Конституцією України.

Особливо потрібно звернути увагу на ст. ст. 27—33. В цих статтях
закріплюються права людини на життя, на повагу до її гідності, на
свободу та особисту недоторканність, на недоторканність житла, таємницю
листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на
свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має велике значення
для розвитку законності в Україні, але сказати, що закріплення цих прав
в Основному Законі вирішує всі проблеми їх захисту, не можна.
Підтвердженням цієї думки є проект ЦК України, в якому особистим
немайновим правам фізичних осіб присвячується окрема книга (друга), яка
складається з трьох глав (19, 20, 21), у яких вміщено 46 статей. У главі
19 йдеться про загальні положення щодо особистих немайнових прав
фізичних осіб. У главі 20 закріплюються природні права фізичних осіб, а
в главі, 21 вирішуються права, що забезпечують соціальне буття фізичних
осіб.

Нагальна потреба регулювання особистих немайнових прав ЦК України
передусім пояснюється тим, що законами України деяким органам та їх
посадовим особам надана можливість втручатися у сферу дії особистих
немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, Законом про
оперативно-розшукову діяльність (ст. 8) надано право підрозділам, що
проводять таку діяльність, знімати інформацію з каналів зв’язку,
застосовувати інші технічні засоби одержання інформації, контролювати
телеграфно-поштові відправлення, здійснювати візуальне спостереження в
громадських місцях із застосуванням

‘ Під медичною деонтологією розуміють сукупність етичних і юридичних
норм, які є обов’язковими для виконання працівниками медичних закладів.
Деонтологія вміщує питання збереження лікарської таємниці, взаємин
медичних працівників між собою і пацієнтами.

93

фото-, кіно і відеозйомок, оптичних та інших технічних засобів. Але не
секрет, що при застосуванні всіх цих форм втручання не виключена
можливість правопорушень.

Зрозуміло, без чіткого цивільно-правового регулювання відносин, що
можуть виникнути в сфері дії особистих немайнових прав, гарантії захисту
цих прав немає. Дозволяючи тим чи іншим органам втручатись в особисті
немайнові відносини, в законі повинен бути не тільки дозвіл на таке
втручання, а й дана відповідь на запитання, хто і в якому розмірі
повинен буде відшкодувати заподіяну таким втручанням шкоду. При цьому
потрібно створити таку систему засобів по захисту порушених прав, яка б
діяла швидко, ефективно і справедливо, потребувала m