.

Цивільне право України. Загальна частина

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
5 54128
Скачать документ

Цивільне право України.

Загальна частина

І.А. Бірюков

Ю.О. Заіка

В.М. Співак

Матеріал навчального посібника викладається відповідно до вимог
програми, що є нормативною для юридичних вузів. Розглядаються предмет і
метод цивільного права, дається характеристика цивільного
правовідношення та його елементів, висиплююгься питання права власності,
інститут спадкування, загальні положення зобов’язального права, особисті
немайнові права та іи.

Зміст посібника відповідає нормам чинного законодавства. Разом з тим в
ньому відображені новації проекту нового Цивільного кодексу України,
подаються приклади законотворчості у цивільному законодавстві Росії.

Для студентів юридичних вузів і факультетів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Глава 1. предмет, метод, принципи І система

ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (І. А. КРЮКОВ)

1. Загальні риси цивільного права

2. Предмет цивільного права

3. Метод цивільного права

4. Функції цивільного права

5. Принципи цивільного права

6. Система цивільного права

Глава 2. цивільне законодавство (Ю.О.заіка) .

1. Поняття та види джерел цивільного права.

2. Значення судової практики

3. Дія цивільних законів

4. Аналогія закону і аналогія права

Глава 3

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ (В. М. СПІВАК ) .

1. Поняття цивільного правовідношення та особливості цивільно-правових
відносин

2. Основні елементи цивільно-правових відносин

3. Види цивільних правовідносин

Глава 4.СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (І А БІРЮКОВ)

1. Фізичні особи

2. Юридичні особи

Глава 5.ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ (1. А. БІРЮКОВ -§ 1, 2, 4; В.І.БІРЮКОВ –
§ 3)

1. Поняття та види об’єктів цивільних прав

2. Майно як объект цивільних прав

3. Цінні папери як об’єкт цивільного права

4. Послуги як об’єкт цивільного права

Глава 6. ОСОБМСП немайнові права (і. а. ырюков)

1. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав .

2. Види особистих немайнових прав

Глава 7. цивільно-правові дії. угоди (і. А бірюков) .

1. Суть цивільно-правових дій та їх види

2. Обставини, які можуть впливати на юридичну силу дій.

3. Способи волевиявлення

4. Поняття та види угод

5. Умови дійсності угод

6. Недійсність угоди. Види недійсних угод

Глава 8. здійснення та захист цивільних прав

(В. М. СПІВАК)

1. Поняття здійснення цивільних прав. Способи

здійснення цивільних прав і виконання обов’язків

2. Захист цивільних прав

Глава 9. представництво

1. Поняття, підстави та види представництва

2. Довіреність……………………………………………..

Глава 10. строки в цивільному праві .

1. Поняття та види строків у цивільному праві.

2. Поняття та види строків позовної давності ..

3. Претензійні, присікальні, гарантійні та інші строки

4. Початок перебігу строків позовної давності.

5. Зупинення, перерва та поновлення строків позовної давності

Глава 11. відповідальність в цивільному праві

(І. А. БІРЮКОВ)

1. Поняття цивільно-правової відповідальності…………. 160

2. Форми і види цивільно-правової відповідальності…. 161

3. Умови цивільно-правової відповідальності……………. 167

Глава 12. право власності: загальні положения

(І. А. КРЮКОВ).

1. Власність і право власності

2. Зміст права власності

3. Форми і види права власності

4. Підстави виникнення і припинення права власності

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Сучасна правова система України перебуває в стані реформування,
зумовленому побудово» в нашому суспільстві демократично!, соціальної,
правової держави, яка б існувала і творила право для людини, для захисту
її загальновизнаних прав і свобод. Встановлення європейського типу
публічного правопорядку і законності в країні — його має забезпечити і
гарантувати на своїй території молода незалежна держава — є метою такого
реформування правової системи.

Цивільне право є однією з фундаментальних галузей правової системи нашої
держави. Суспільні відносини, пов’язані з володінням, користуванням і
розпорядженням майном, які е головними в перебудовному процесі, що
триває в державі, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються
цивільним правом. Останнє тісно пов’язане з економікою держави, є
юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. З появою в
нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі,
підприємництві, рівності усіх форм власності, виникає необхідність у
більш ефективних засобах їх правового регулювання, а відтак –
удосконаленні існуючих та запровадженні принципово нових норм цивільного
права.

Автори пропонованого посібника добре розуміють, що розбудова нових за
змістом цивільно-правових відносин в нашій державі відбувається за
гострої боротьби прихильни-ків різних систем та цінностей, що масив
законодавства, який сьогодні регулює цивільні відносини, є аморфним,
складним і досить суперечливим. Але ці обставини не повинні стримувати
підготовку підручників та навчальних посібників з цивільного права.
Формування ринкових відносин стимулює попит на спеціалістів-юристів,
обумовлює зростання кількості навчальних закладів юридичного профілю,
які готують юристів-цивілістів. Підвищений інтерес суспільства до
чинного цивільного законодавства, сучасного цивільного права є
закономірним і зрозумілим, свідчить про важливість цивільного права

для Української держави.

Постійне оновлення законодавства, відповідні новації в судовій та
арбітражній практиці зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до
викладання цивільного права. Якщо протягом тривалого часу процес
викладання зводився до вивчення та засвоєння багаточисленних нормативних
актів і орієнтував майбутнього фахівця на опанування величезним масивом
правової інформації, то нині, за умов нестабільного законодавства, така
концепція стала малоефективною. Переконані, що сучасний курс цивільного
права повинен орієнтувати студента не лише на коментування законодавства
і його аналіз, а й, перш за все, на засвоєння основних положень
цивілістичної науки, вироблених новітньою практикою правових інститутів
та цивілістичних понять.

Структура пропонованого посібника не є копією структури Цивільного
кодексу, а виходить із перевіреного авторами найбільш оптимального
варіанту подачі матеріалу студентам. При цьому обсяг навчального
матеріалу повністю відповідає вимогам програми, що є нормативною для
юридичних навчальних закладів. Разом з тим виклад доповнений
порівняльним аналізом норм та інститутів цивільного права України й
Росії, посиланнями на проект нового Цивільного кодексу України,
прикладами судової практики. При розгляді окремих дискусійних питань
автори вдаються до аналізу чинного законодавства, вносять свої
пропозиції щодо його поліпшення.

На думку авторів, пропонований посібник може допомогти в опануванні
питаннями цивілістики не лише студентам і слухачам юридичних навчальних
закладів, а й громадянам, котрі не мають юридичної освіти.

ГЛАВА 1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

1. ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Правова система України поділяється на підсистеми — галузі права.

Однією з таких галузей є цивільне право. В рамках правової системи
України галузі права розрізняються за особливостями їхніх предметів і
методів правового регулювання. Проте можливі й інші варіанти поділу
правової системи держави на ті чи інші підсистеми. Наприклад, групування
норм права за спрямованістю на забезпечення публічних чи приватних
інтересів.

Якщо норми права спрямовані на забезпечення інтересів держави чи
інтересів певних адміністративно-територіальних організацій, то вони є
нормами публічного права, а якщо вони спрямовані на забезпечення
інтересів окремого громадянина, то вони є нормами приватного права1.
Норми цивільного права належать до приватного права. Суб’єкти цивільного
права — фізичні та юридичні особи — в переважній більшості випадків
діють з метою задоволення своїх приватних інтересів. Варто підкреслити,
що у сфері чинності цивільного права його су-

‘ Азімов Ч. Про приватне і публічне право // Право України. – 1995. – №
1. – С. 33. об’єкти діють на засадах юридичної рівності, майнової
незалежності, вільного волевиявлення.

Звичайно, фізичні та юридичні особи можуть виступати також носіями
публічних прав (до речі, заснованих на наказі й примусі), які на відміну
від приватних мають за мету регулювання та захист суспільних інтересів у
масштабі всієї держави або окремих її регіонів.

Поділяючи норми права на публічні й приватні, слід мати на увазі, що
абсолютизувати такий поділ не припустимо. На практиці досить часто
публічні й приватні інтереси переплітаються, доповнюючи один одного. Не
секрет, що державні органи і органи місцевого самоврядування, діяльність
яких регулюється публічним правом, часто виступають учасниками
цивільно-правових відносин. Так, галузеві органи управління, вирішуючи
проблеми перевезення, капітального будівництва, торгівлі та інші,
вступають у відносини, що відносяться до галузі приватного права. На ці
органи покладена також відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам
та юридичним особам при виконанні службових обов’язків їх працівниками.

Мають місце і випадки, коли в регулюванні приватних відносин
застосовуються публічно-правові норми. Найчастіше це буває у сфері
відносин оренди земельних ділянок, найму житлових приміщень, поставки
тощо. Встановлення податків також є одним із засобів застосування
публічного інтересу в приватних відносинах.

В Україні поступово створюються такі засади правового регулювання
громадянського життя, які дають можливість розвиватися приватним
відносинам, але не на шкоду суспільному добробуту. Принцип такого
регулювання закріплено в ч. 3 ст. 1З Конституції України, де зазначено:
“Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду
людині і суспільству”. Це положення втілене законодавцем і в чинному
Законі України “Про власність”, де в ст. 4 записано: “Власник,
здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому
середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави”. Не протиставлення приватного й
держав-

ного, а їх поєднання і узгодження має виключно важливе значення для
подальшого розвитку правової системи України. Вирішальна роль при цьому
відводиться цивільному праву.

2. ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Кожна галузь права регулює суспільні відносини певного виду. Саме коло
визначених відносин і складає предмет регулювання тієї чи іншої галузі
права.

Аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що цивільне
право регулює три групи суспільних відносин:

– майнові відносини, що пов ‘язані з використанням то-варно-грошової
форми (відносини власності і відносини у галузі товарообігу);

– відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності;

– особисті немайнові відносини.

Охарактеризуємо коротко кожну з названих груп.

Майнові відносини — це конкретні вольові відносини з приводу належності,
використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших
матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого. За змістом їх поділяють
у цивільному праві на: а) відносини власності; б) відносини у галузі
товарообігу. Слід мати на увазі, що для цивільного права важливими є не
самі речі і не способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми,
які спричинені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих
потреб.

Природі людини властиві різні-потреби і прагнення. Серед речей, які
оточують її, існують такі, які здатні задовольнити ці потреби. Людина
намагається установит своє панування над цими речами. Але люди живуть у
світі з обмеженими ресурсами і через це їх потяги до накопичення речей
об’єктивно не можуть бути повністю реалізованими. Суспільство,
організоване в державу, встановлює межі, в яких громадяни або інші особи
можуть набувати ті чи інші речі, а також володіти ними.

Цивільне право вміщує норми, які дають змогу людині задовольняти свої
потреби в речах, але й встановлюють межі, в рамках яких суб’єкти можуть
володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при
цьому інтереси інших осіб.

У суспільстві майнові інтереси однієї .особи переплітаються з подібними
інтересами інших осіб і в своїй сукупній взаємодії утворюють суспільні
майнові відносини. Урегульовані правом, такі відносини стають правовими
майновими відносинами, знаходять свій прояв у правах осіб на майно. Ці
права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з
основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності
закріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ (засобів
виробництва і предметів споживання), виражають статику майнових
відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений
правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном.
Суспільна суть цих відносин проявляється в тому, що власник є
уповноваженою особою. Він може зажадати від кожного, хто порушує його
права, припинити порушення. Для права власності немає значення поведінка
власника стосовно належного йому майна до того моменту, поки власник не
вийде за межі дозволеного законом.

Іншим видом майнових відносин є відносини у галузі товарообігу. Ці
відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони виникають на базі
товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (або
посередника) до споживача, а також добровільний опосередкований вартістю
перехід матеріальних благ від одних суб’єктів до інших. Ці відносини, як
правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. Товар
обмінюється на певну кількість грошей. На відміну від відносин
власності, котрі відображають статику майна, товарно-грошові відносини
відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання
розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб’єктам у
власність або у користування, маючи намір отримати за це обумовлену суму
грошей, то він стане

8 учасником товарно-грошових відносин. Найчастіше такі відносини
виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих
потреб громадян (договір купівлі-продажу).

Характерними ознаками товарно-грошових відносин є:

а) еквівалентно-платний характер. В товарно-грошових відносинах має
відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одного суб’єкта, який передає
майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії другого
суб’єкта, який платить відповідну вартість грошима. За таких умов
відбувається обмін майна на гроші;

б) майнова відокремленість учасників відносин. Майно організацій, які
користуються правами юридичної особи, відокремлене від майна інших
організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських
господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами,
що володіють ним на підставі іншого права.

Важливим є те, що учасники товарно-грошових відносин можуть самостійно
та вільно вибирати спосіб розпорядження майном. При здійсненні цивільних
прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішуючи цим самим
його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право
власності на нього.

Відносини у галузі товарообігу можуть і не бути товарно-грошовими.
Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні
форми меценатства тощо. Це пояснюється передусім відносинами власності.
Власник вправі розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд.

Майнові відносини виникають:

а) між фізичними особами;

б) між фізичними і юридичними особами;

в) між юридичними особами;

г) з участю держави і фізичних або юридичних осіб. Слід також мати на
увазі, що не всі майнові відносини регулюються цивільним правом. Значна
частина майнових відносин є предметом регулювання інших галузей права.
Так, майнові відносини, що виникають у зв’язку із сплатою податків,
митних зборів, адміністративних штра-

9

фів, регулюються фінансовим і адміністративним правом- Кримінальне
право також регулює майнові відносини (конфіскація, штраф, майнові
злочини). Тому відповісти на запитання, які майнові відносини
регулюють-ся цивільним правом, можна таким чином: ті майнові відносини,
в яких державні організації виступають не як суб’єкти влади, а як
рівноправні (звичайні) суб’єкти.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності 2,
.ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів, які
склалися у цивільному праві і в цивільному законодавстві, авторського
права і права промислової власності. Ці відносини виникають у зв’язку зі
створенням, використанням, охороною винаходів, промислових зразків,
товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій,
секретів виробництва і селекційних досягнень, творів науки, літератури і
мистецтва, інших результатів інтелектуальної діяльності.

Чинним законодавством всі результати творчої діяльності визнані товаром.
Вони можуть бути об’єктом будь-яких цивільних угод. В умовах ринкової
економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої
діяльності в такий спосіб стають об’єктами цивільного обороту і
створюють власний ринок духовної і науково-технічної продукції.
Суб’єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і
юридичні особи й держава.

Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не
передбачене законодавчими актами, або не випливає із суті особистого
немайнового відношення. Наприклад, захист честі, гідності, ділової
репутації громадян і юридичних осіб, охорона інтересів громадянина,
зображеного в творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів
авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести
право громадян на особисте життя і здоров’я, особисту свободу, таємницю
листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу
совісті, право на недоторканність особи тощо.

2 Ці відносини в літературі називають особистими немайновими
відиосинами, пов’язаними з майновими.

10

Ці відносини мають абсолютний характер. Блага, про які йдеться,
невід’ємні від особи, як носія індивідуальних рис, мають соціальну
цінність, об’єктивний характер. Візьмемо, наприклад, захист честі і
гідності громадян. Честь — це соціальна оцінка особистості, ЇЇ
(особистості) об’єктивна суспільно визначена властивість, якість.
Гідність — відображення цієї властивості в свідомості S носія (іншими
словами, самооцінка особистості, яка відображає оцінку суспільну). Без
об’єктивного прояву особистих немайнових благ їх не можливо захистити в
судовому порядку.

Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному
кодексі бути не може. В цьому законодавчому акті закріплюються лише
основні з них. Водночас звертає на себе увагу той факт, що чинне
цивільне законодавство містить незначну кількість правових норм, що
регулюють особисті немайнові відносини, які не пов’язані з майновими
(ст. 7 ЦК України). Без сумніву, це стоїть на заваді охорони особистих
інтересів і прав громадян.

3. МЕТОД ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не
стихійно, а з допомогою певних способів та заходів, які впливають на
формування поведінки суб’єктів відносин. Сукупність таких способів та
заходів прийнято називати методом цивільного провес. Якщо предмет
цивільно-правового регулювання відповідає на питання, які суспільні
відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового
регулювання — на питання, яким чином відповідні суспільні відносини ним
регулюються.

Чим же характеризується цивільно-правовий метод? Передусім — юридичною
рівністю сторін» автономією їх волі та їх майновою самостійністю;
диспозити-вністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх
відносин у межах чинного законодавства); особливим способом вирішення
спорів між учасниками

11

цивільних правовідносин; наявністю майнової відповідальності сторін.

Юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в
тому, що сторони визнаються правом як самостійні, незалежні одна від
одної особи. Іншими словами, зміст юридичної рівності полягає в тому, що
кожна з сторін має свій комплекс прав і обов’язків і не підпорядкована
іншій. Основою такої рівності суб’єктів цивільно-правових відносин є те,
що вони за своєю волею мають право розпоряджатися майном, яке
знаходиться у їх власності, повному господарському віданні або
оперативному управлінні. Цивільне право спрямоване на те, щоб
.врегулювати відносини між сторонами в разі виникнення між ними спорів,
захистити їх від будь-якого протиправного посягання, обмежити від
зовнішнього втручання. Відносини, що засновані на владному
підпорядкуванні учасників, не можуть бути цивільно-правовими. Такі
відносини найчастіше є адміністративно-правовими, фінансово-правовими та
ін.

З урахуванням принципу юридичної рівності побудовані всі інші принципи
цивільно-правового методу. Так, диспозитивність можлива тільки тоді,
коли в основі угоди лежить вільне волевиявлення сторін. Вона надає право
сторонам визначити характер своїх взаємовідносин у межах, встановлених
законом, а також у відповідних випадках формувати свої права і
обов’язки. Диспозитивні начала проявляються у диспозитивних правових
нормах, які надають суб’єктам цивільного права можливість у певних
межах, за своєю волею, на свій розсуд врегульовувати ті чи інші належні
їм цивільні права і обов’язки. Як результат цього, договір чи
одностороння угода є не лише юридичними фактами, а й засобами
врегулювання змісту цивільних прав та обов’язків.

Наявність диспозитивних засад у цивільному праві не означає, що в ньому
відсутні імперативні норми. Але вони не є визначальними. В основному
цивільні правові відносини формуються під впливом диспозитивних норм.

Виходячи із засад рівності і незалежності учасників цивільних
правовідносин, закон надає можливість вирішувати спори, що виникають між
ними, або безпосередньо самим учасникам конкретних відносин на підставі
взаєм-

12

ної домовленості або спеціально створеним для розгляду таких спорів
державним органам чи третім особам. Важливим є те, що такий орган не
повинен бути пов’язаним з жодною із сторін особистими, майновими або
адміністративними відносинами, оскільки за наявності такого зв’язку буде
порушено принцип рівності сторін. Спори між учасниками цивільних
відносин, як правило, розглядаються судом, арбітражем, третейським судом
після подачі відповідного позову однією із заінтересованих сторін.

Оскільки сторони цивільно-правових відносин пов’язані між собою, як
правило, тільки угодою, то встановлено, що та із сторін, яка добровільно
взяла на себе зобов’язання і не виконала їх, повинна відшкодувати іншій
стороні збитки, що фактично виникли у цієї сторони внаслідок невиконання
того, на що ця сторона у відповідності з угодою розраховувала. Іншими
словами, сторона, яка не виконала зобов’язання або виконала його
неналежним чином, несе цивільно-правову відповідальність. Така
відповідальність носить майновий характер.

Підсумовуючи сказане, можна дати таке визначення цивільного права.
Цивільне право — це галузь права, що на засадах, юридичної рівності
сторін регулює майнові відносини (власності і товарообігу), відносини у
сфері інтелектуальної діяльності, а також відносини щодо захисту і
охорони особистих немайнових благ.

В юридичній літературі дається також визначення цивільного права як
науки та учбової дисципліни.

Наука цивільного права — це складова частина правової науки, яка шляхом
вивчення закономірностей цивільно-правового регулювання суспільних
відносин формулює вчення про цивільне право, аналізує і узагальнює
практику застосування цивільних норм, визначає суть цивільно-правових
термінів.

Цивільне право як учбова дисципліна — сукупність засобів з допомогою
яких вивчається цивільне право і вироблені наукою цивільного права
поняття, судження, висновки, ідеї, концепції і теорії.

13

4. ФУНКЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Термін “функція” походить від латинського слова func-tia, яке означає
виконання, здійснення. Вважається, що функції права поряд з методом
правового регулювання і принципами права становлять правові категорії,
які відображають. основні елементи змісту сучасного права і
характеризують його в цілому.

Функції цивільного права — це напрями впливу цивільно-правових норм на
суб’єктів права.

Цивілістична наука, цивільне законодавство, практ-ка розрізняють такі
функції цивільного права: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну
та попереджувальна стимулюючу.

Функції права досить часто зводять до тієї чи іншої мети, яку ставить
перед собою законодавець, запроваджуючи ту чи іншу правову норму або
приймаючи певний законодавчий акт.

Говорячи про функції тих чи інших норм цивільного права, на наш погляд,
слід перш за все з’ясувати прак-тичну придатність цих правових норм. Ті
норми, які ре-алізуються або можуть бути реалізованими, слід віднести до
правових норм, які функціонують. І навпаки, ті норми, що не придала до
застосування, не можна вважати такими, що функціонують.

Слід розрізняти матеріальне і формальне здійснення цивільного права.

Матеріальне здійснення права — це його фактичне функціонування, яке
залежить від потенційної придатності і узгодженості матеріальних
положень права. Здійснення норми права визначається станом суспільного
життя, вимогами часу, характером населення держави та іншими
матеріальними чинниками.

Формальне здійснення права — це процес застосування абстрактної норми до
конкретного випадку. Чим простіший пошук необхідної для застосування
норми права і надійніший його результат, тим краще функціонує норма, тим
краще вона виконує свою функцію, і навпаки.

14

5. ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені
корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись принципами права,
законодавець проводить удосконалення цивільного законодавства,
врегульовує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не
регулювалися. Становлення і розвиток цивільного права базується як на
загально-правових принципах, так і на спеціальних.

Загально-правові принципи визначаються в Конституції України. Вони
поширюються на всі галузі права.

До спеціальних слід віднести такі принципи:

— створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та їх захисту;

— закріплення рівності прав і обов’язків суб’єктів цивільного права;

— поєднання інтересів особи і суспільства;

— матеріальної зацікавленості суб’єктів цивільно-правових відносин;

— трудового характеру створення і примноження доходів суб’єктів
цивільно-правових відносин;

— недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх
призначенню;

— захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та для їх
захисту. Цей принцип дістав закріплення в ст. ст. 2, 3, 4, 48 Закону
України “Про власність”. Він полягає в тому, що всі форми власності в
державі є рівними. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення
своїх прав. Особи можуть мати майно на праві спільної власності. Держава
безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб’єктів права
власності та забезпечує їм рівні умови захисту права власності.

Принцип закріплення рівності прав і обов’язків суб’єктів цивільного
права. Втіленням цього принципу в законодавстві є, наприклад, п. 5 ст. 4
Закону України “Про власність”, в якому говориться, що власник,
здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколиш-

15

ньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави.

Принцип поєднання інтересів особи та суспільства. В Україні
проголошується право кожного громадянина на одержання частки з
суспільних фондів споживання (п. 2 ст. 1 Закону України “Про
власність”). Кожен громадянин має право у відповідності із
законодавством України користуватися природними об’єктами для
задоволення власних потреб і зобов’язаний охороняти землю, повітряний
простір, водні та інші ресурси, сприяти їх відновленню як першооснов
свого життя і життя суспільства (п.п. 4, 5 ст. 10 Закону України “Про
власність”).

Принцип матеріальної зацікавленості суб’єктів цивільно-правових
відносин. Цей принцип має своє втілення в нормативному положенні, згідно
з яким власникові надається право на свій розсуд володіти, користуватися
й розпоряджатися належним йому майном. Використовуючи майно для
здійснення господарської та іншої неза-бороненої законом діяльності,
він, зокрема, може передавати його безоплатно або за плату у володіння і
користування іншим особам (ст. 4 Закону України “Про власність”).

Принцип трудового характеру створення і примноження доходів суб’єктів
цивільно-правових відносин. Праця громадян є основою створення і
примноження їх власності. Громадянин набуває права власності як на
доходи від участі у суспільному виробництві, від індивідуальної праці,
підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи,
акціонерні товариства, так і на майно, одержане внаслідок успадкування
або укладення інших угод, не заборонених законом (ст. 12 Закону України
“Про власність”).

Принцип недопущення здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх
призначенню. Цей принцип дістав своє відображення в ст. 5 ЦК України,
яка встановлює, що “цивільні права охороняються законом, за винятком
випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих
прав”. У п. 6 ст. 4 закону “Про власність” зазначено, що у випадках і в
порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника

16

може бути обмежена та припинена. Одним із способів позбавлення права
власності є передбачене законодавством безоплатне вилучення
(конфіскація) майна у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного
суду чи іншого компетентного органу як санкція за вчинення
правопорушення (п. 4, ст. 55 Закону України “Про власність”).

Принцип захисту цивільних прав від будь-яких правопорушень. На підставі
цього принципу носієві цивільних прав надається можливість застосування
до правопорушника засобів примусового впливу. При цьому можливість
застосування таких засобів потрібно розуміти не лише як можливість
звернення до компетентних органів з вимогою захистити порушені права.
Принцип захисту цивільних прав включає:

— можливість уповноваженої особи самостійно використати дозволені
законом засоби для примусового впливу на правопорушника (самозахист
цивільних прав — необхідна оборона, застосування засобів у стані
крайньої необхідності);

— можливість застосування засобів оперативного впливу на порушника
зобов’язань безпосередньо самою уповноваженою особою;

— можливість уповноваженої особи звернутися до компетентного органу
(суну) з вимогою примусити зобов’язану особу дотримуватися певної
поведінки.

Підкреслимо, що відмова від захисту тих чи інших цивільних прав тієї чи
іншої особи може мати місце лише тоді, коли це передбачено законом, і
тільки за рішенням органу, якому таке право надане.

Цей принцип набуває особливого значення в період формування ринкової
економіки, коли можливостей зловживання цивільними правами є досить
багато.

6. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Право — це не просто сукупність правових норм, а й певна їх система.
Правова система складається з галузей права, кожна з яких, в свою чергу
також системно організована, має свій предмет і метод регулювання, свою

17

структуру розподілу правових елементів. Елементами правової структури є
юридичні норми та інститути.

Цивільне право, як і інші галузі права, має свою систему. Структуризація
цивільно-правових елементів про-водиться не стихійно, а на підставі
вироблених наукою і практикою загальних підходів. Існують такі підходи
до побудови системи цивільного права.

Іиституційиий підхід Він передбачає розподіл правових норм за окремими
інститутами. Під цивільно-правовим інститутом розуміють групу
цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини
(від-носини найму, купівлі-продажу, спадкування тощо).

Пандектний підхід. Його суть полягає в тому, що він передбачає виділення
загальної частини цивільного права і відокремлення речового права від
зобов’язального. Павдектна система відображає статику речового і
динаміку зобов’язального права — основних майнових прав, що виникають у
суспільстві.

Цивільне право України будується за Пандектною системою. Можливість
виділення загальної частини ци-вільного права свідчить про те, що окремі
інститути галузі мають спільні характеристики, які фактично можуть бути
відокремлені в самостійний блок.

Цивільно-правові норма загального характеру складають загальну частину
цивільного права. Вона називається загальною тому, що стосується всіх
суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. До таких норм
відносяться норми про суб’єктів, про угоди, представництво і
довіреність, позовну давність.

Чинний ЦК України не містить у собі такого інституту, як об’єкти
цивільного права, але це не означає, що об’єкти не відносяться до
елементів суспільних відносин і не підлягають правовому регулюванню.
Слід зазначити, що новий ЦК Росії, частина перша якого введена в дію з 1
січня 1995 p., виділив в окремий розділ норми, що відносяться до
об’єктів цивільного права.

Спеціальна, або особлива, частина цивільного права регулює спеціальні
(особливі) суспільні відносини і складається з таких інститутів: право
власності; зобов’язальне право; авторське право; право на відкриття;
право на

18

винахід та інші результати творчості, що використовуються у
виробництві; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та
юридичних осіб; застосування цивільних, законів іноземних держав і
міжнародних договорів.

Зафіксована в чинному ЦК України система інститутів цивільного права не
є незмінною. Під впливом розвитку економічних та інших суспільних
відносин система цивільного права змінюється. Так, в проекті ЦК України
передбачено славу “Об’єкт цивільного права”, яка в чинному ЦК відсутня.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації
цивільно-правових норм. Формами систематизації є кодифікація та
інкорпорація.

ГЛАВА

ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно
з’ясувати, де і в яких формах знаходять вираження ті норми .права, що в
сукупності складають поняття “цивільне право”, тобто, необхідно
визначитися стосовно джерел цивільного права.

Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють
майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство —
це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому
“цивільне право” і “цивільне законодавство” — це різні поняття.

Відмінність між галуззю права і галуззю законодавства є загальновизнаною
в теорії права; норми однієї галузі права можуть знаходитися в
нормативних актах, що відносяться до різних галузей законодавства.

Термін “джерела права” може застосовуватися у різних значеннях. В
юриспруденції під джерелами цивільного права звичайно розуміють
нормативні форми (способи) вираження волі народу і держави (наприклад, в
прийнятих у встановленому порядку компетентними органами актах, в яких
містяться норми права).

З трьох відомих історії основних форм (джерел) права, а саме — звичай,
прецедент і нормативно-правовий акт, для українського цивільного права
характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.

Форми, які використовує держава для втілення своєї волі у вигляді
цивільно-правових норм, досить різноманітні.

За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права
поділяються на:

А. Закони.

Б. Інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази
Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні
акти міністерств та відомств, виконавчої влади.

В. Діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та
Української РСР.

Г. Норми міжнародного права і міжнародні договори.

Закони. Закон є основною формою правотворення в Україні. За ступенем
юридичної сиди закони поділяються на основні (конституційні) і звичайні,
тобто ті, що приймаються на підставі Конституції.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні
акти приймаються на основі Конституції. Для цивільного права особливе
значення мають ст. ст. 13, 14, 41 Конституції, в яких встановлюються
цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. ст.
21—24, 27—34, які визначають основні права і обов’язки громадян України,
зміст правоздатності громадян в нормах цивільного права.

Закони, які приймаються на базі Конституції, називаються звичайними. За
сім років незалежності в Україні прийнято понад 900 законів, і в
більшості з них містяться норми цивільного права.

Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України
визначаються:

— права та свободи громадян, гаранти цих прав і свобод;

— правосуб’єктність громадян;

— правовий режим власності;

21

— правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуреиції та
норми антимонопольного регулювання;

— засади цивільно-правової відповідальності та ін.

Закони в державі приймаються в різні.часи, тому вони потребують
відповідної систематизації. Зведення законів у ту чи іншу систему без
зміни їхнього змісту називається інкорпорацією. Так, за останні роки
видані збір-ники нормативних актів із страховою, транспортного
законодавства, законодавства про інтелектуальну влас-ність тощо.

Систематизація нормативного матеріалу, коли діючі правовії норми істотно
доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та
колізії в правовому регулюванні і потім видається новий закон в
систематизованому вигляді, називається кодифікацією, а її результат —
кодексом. Кодекс — це законодавчий акт, в якому об’єднані і
систематизовані норми права, що регулюють певну область суспільних
відносин. Головним кодифікаційним актом цивільного права є Цивільний
кодекс, один з найважливіших законів України.

Чинний ЦК України — результат другої республіканської кодифікації
цивільно-правових норм. Він був. затверджений Верховною Радою УРСР 18
липня 1963 p. і введений в дію з 1 січня 1964 p.1

ЦК України 1963 p. був прийнятий ще з часів, коли Україна; входила до
складу Союзу РСР, і тому сьогодні в ньому не відображені ті новації
політичного та суспільного життя країни, господарювання, що з’явилися
останнім часом. Як наслідок реально існує досить багато колізій між
нормами нових законів і нормами чинного Цивільного кодексу. Крім того,
нові закони, які інколи приймалися поспіхом, нерідко суперечать один
одному, а закладені в них норми не завжди є достатньо обгрунтованими. Ці
обставини обумовлюють необхідність проведения нової кодифікації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 березня 1992 р. було
утворена робочу групу з метою розробки нового ЦК України. Робота над
проектом була

1 Перший ЦК України був затверджений 16 грудня 1922 р. і введений у дію
з 1 лютого 1923 р.

22

завершена в березні 1996 р., після чого він був переданий на розгляд
Верховної Ради і громадськості. Зміст проекту нового ЦК України
складають 8 книг (“Загальна частина”, “Особисті немайнові права фізичних
осіб”, “Речеве право”. “Право інтелектуальної власності”, “Зобов’язальне
право”, “Сімейне право”, “Спадкове право”, “Міжнародне приватне право”),
до складу яких входить 1621 стаття.

До цивільних кодифікаційних актів слід також відне-cти: “Повітряний
кодекс України”, закони України “Про власність”, “Про підприємства в
України”, “Про господарські товариства”.

Інші нормативні акти. Елементами системи цивільного законодавства поряд
із законами є також укази Президента України, постанови та розпорядження
Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З
метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх
відповідності законам і підзакон-ним актам, Указом Президента України
від 3 жовтая 1992 р. (із змінами від 21 вересня 1998 р.) введено
державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються
міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами
господарського управління за контролю, якщо ці акти стосуються прав,
свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер.
Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними
органами, здійснює Міністерство юстиції України, а реєстрацію актів
місцевих органів управління — управління юстиції областей і міст Києва
та Севастополя.

Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти, як “Статут
залізниць” (6 квітня 1998 р.), “Порядок державної реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності” (25 травня 1998 p.).

На рівні відомств прийняті такі акти, як “Типовий договір оренди
державного майна (19 квітня 1996 p.), “Порядок посвідчення договорів
відчуження земеляних ділянок” (б червня 1996 p.), “Інструкція про
порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухо-мого
майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб” (9 червня
1998 р.).

До підзаконних актів, в яких можуть міститися норми цивільного права,
відносяться і рішення та розпорядження нормативного характеру місцевих
органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого
самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення, які
стосуються питань, пов’язаних з правилами ведення торгівлі в даній
місцевості, оренди нежилих приміщень тощо. Так, розпорядженням Київської
міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р. “Про заходи щодо
реалізації в м. Києві молодіжної житлової політики” визначається порядок
створення молодіжних житлово-будівельних кооперативів, умови укладання
кредитних угод про інвестування у житлове будівництво. В межах
адміністративного району це розпорядження є обов’язковим для виконання.

До нормативних актів цивільного законодавства відносяться також
затверджені відповідними державними органами управління примірні статути
кооперативних та інших громадських організацій.

Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР. У відповідності з Законом
України від 12 вересня 1991 p. “Про правонаступництво України” і
Постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на
території України окремих актів законодавства Союзу РСР” закони
Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на
території України, оскільки вони не суперечать законам України,
ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законодавства
Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, діють на
території республіки до прийняття відповідних актів законодавства
України за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України2.

В числі цих актів великий масив складають підза-конні нормативні акти.
Серед них: “Положення про поставку продукції виробничо-технічного
призначення” і “Положення про поставку товарів народного споживання”
(затверджені Радою Міністрів СРСР і чинні з

24 2 Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. ст. 617,

1 серпня 1988 p.); “Правила про договори підряду на капітальне
будівництво” (затверджені РМ СРСР 26 грудня 1986 p.); “Інструкція про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів
народною споживання за кількістю” (затверджена Держа-вним арбітражем
СРСР 15 червня 1965 p.); “Примірний статут житлово-будівельного
кооперативу” (затверджений постановою РМ УРСР ЗО квітня 1985 p.).

Норми міжнародного права і міжнародні договори. Законом України від 11
грудня 1991 р. “Про дію міжнародних договорів на території України”
встановлено, що “укладеш і належним чином ратифіковані Україною
міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного
законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм
національного законодавства”. Коли такий порядок не встановлено,
пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних
договорів.

Це положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України “Про підприємства
в Україні”: “Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою
встановлені інші правила, ніж ті, що містять законодавство про
підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору або
міжнародної угоди”.

В проекті нового ЦК України передбачається, що цивільні відносини можуть
регулюватися звичаєм ділового обігу, тобто правилом поведінки, яке не
передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко
застосовується у певній сфері підприємництва і не суперечить цивільному
законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про
використання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Кодексу
торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди
сторін щодо тривалості часу вантажних робіт, розміру плати перевізнику
за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження
визначається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному
порту.

Крім вертикальної системи зв’язку нормативних актів (тобто класифікації
нормативних актів за їх юридич-

25

ною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну
систему. Принципом її побудови є виокремлення і групування актів щодо
того та іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у
власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконанню робіт
тощо).

За дією ознакою можна виділити тауі складові частини цивільного
законодавства, як транспорте законодавство, законодавство страхове,
торговельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.

Так, транспортне законодавство, як сукупність нормативних актів,
визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності
транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини
з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки руху на транспорті
тощо. Серед нормативних актів цієї категорії можна назвати: “Повітряний
кодекс України”

(1993); “Кодекс торговельного мореплавства України”

(1994); закони України “Про транспорт” (1994), “Про залізничний
транспорт” (1996), а також — “Статут автомобільного транспорту” (1969);
“Статут залізниць” (1998). На кожному виді транспорту діють окремі
правила перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет
Міністрів України затвердив “Правила надання послуг пасажирам
автомобільного транспорту” (18 лютого 1997 p.), “Порядок обслуговування
громадян залізничним транспортом” (19 березня 1997 p.), а Міністерство
транспорту України “Правила перевозок вантажів автомобільним
транспортом” (14 жовтня 1997 p.), “Порядок і умови організації
перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом” (21 січня 1998
p.).

Страхове законодавство регулює відносини між страховиками (страховими
компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів
громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед
основних нормативних актів цієї категорії назвемо: Закон України “Про
страхування” (1996); “Положення про обов’язкове особисте страхування від
нещасних випадків на транспорті” (14 серпня 1996 р.); “Положення про
порядок і умови проведення обов’язкового страхування

26

цивільної відповідальності власників транспортних засобів” (28 вересня
1996 р.); “Положення про порядок проведення діяльності страховими
посередниками” (18 грудня 1996 р.); “Положення про порядок і умови
проведення обов’язкового авіаційного страхування” (13 липня 1998 p.);

окремі положення про порядок і умови державного обов’язкового
страхування — військовослужбовців, працівників МВС, прокуратури, суддів,
митників, депутатів та ін.

Торговельне законодавство. Окрім Закону України “Про захист прав
споживачів” (1991 p.), згадаємо також:

“Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення” (8 лютого 1995 p.); “Правила комісійної
торгівлі непродовольчими товарами” (13 березня 1995 p.); “Правила
продажу непродовольчих товарів” (27 травня 1996 p.); “Правила продажу
продовольчих товарів” (28 груди» 1994 p.);

“Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами” (8
грудня 1995 p.); “Правила торгів на ринках” (12 березня 1996 p.),
“Правила торгівлі у розстрочку” (1 липня 1998 p.); окремі правила
роздрібної торгівлі: алкогольними напоями, примірниками аудіовізуальних
творів, нафтопродуктами та ін.

Законодавство про інтелектуальну власність. До цієї групи відносяться
Закони України: “Про авторське право і суміжні права” (23 грудня 1993
р.); “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі.” (15 грудня 1993
p.);

“Про охорону прав на промислові зразки” (15 грудня 1993 р.), “Про
охорону прав на сорти рослин” (21 квітня

1993 p.); “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”; “Правила
складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і
корисну модель” (17 грудня

1994 p.) та ін.

Відповідні нормативні акти складають зміст будівельного законодавства,
законодавства про оренду, банківського та ін.

2. ЗНАЧЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Під судовою практикою звичайно розуміють ті положення (рішення) судів,
які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад,
щодо вста-

27

новлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом
підвищеної небезпеки тощо).

Рішення суду по конкретній справі мають обов’язкову силу лише для
суб’єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом
права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних
категорій справ3, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду
України4.

Разом з тим судова практика тісно пов’язана з джерелами права і має
важливе значення в цивільному законодавстві.

По-перше, саме за допомогою судової практики встановлюється таке
розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його
положення.

По-друге, саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного
законодавства. Завдяки судовій практиці в нормативному порядку
урегульовуються відносини, які до цього цивільним законодавством не
регламентувалися. Так, чинний ЦК України не містить положень щодо
відшкодування витрат, які особа зазнала при веденні чужої справи без
доручення. Але на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх
вирішувати. Як наслідок цього, в проекті нового ЦК, України з’явилася
окрема глава: “Ведення чужих справ без доручення”.

По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє
з’ясувати, наскільки ефективною і повною є діюча норма, виявити
прогалини, неточності, суперечності, які закладені в ній, усунути їх і
цим самим удосконалити норму права. Так, ст. 36 Закону України “Про
нотаріат” від 2 вересня 1993 p. забороняє приватним нотаріусам
посвідчувати договір довічного утримання, в той час як Указом Президента
України від 23 серпня 1998 p. таке обмеження вже не передбачене.

3 Практика розгляду судами справ про захист прав споживачів // Збірник
поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової
практики. – 1998. – № 16.

4 Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції
щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. – К.: Юрінком,
1998.

28

З метою забезпечення правильності рішень, які виносять суди. Пленуму
Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз’яснення,
чим досягається єдність судової практики по однорідних справах. У
відповідності зі ст. 12 Арбітражно-процесуального кодексу України право
давати роз’яснення арбітражним судам з питань практики застосування
законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері,
надано Вищому арбітражному суду України.

Питання щодо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України є
дискусійним в юридичній літературі. На думку одних вчених, ці постанови
є тлумаченнями норм права, мають офіційний характер і є складовими тих
норм, які тлумачаться; в силу цього вони набувають значення джерела
права.

Більшість цивілістів вважають, що правова норма і її тлумачення — явища
різного роду. Якщо тлумачення визнавати частиною тієї норми, яка
підлягає тлумаченню, то тим самим відкривається можливість зміни норми
шляхом її тлумачення.

Відсутність єдиної думки з цього питання обумовлюється й діяльністю
Верховного Суду України, який інколи встановлює, по суті, правила
нормативного характеру, хоча не є нормотворчим органом. Так, в п. З
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. “Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування
шкоди” зазначається, що володілець джерела підвищеної небезпеки не
відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло
з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його
вини. Але ж існує спеціальна норма ЦК України, яка передбачає умови
звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки.
В цій нормі називаються дві виключні підстави:

непереборна сила і умисел потерпілого (ст. 450).

Зазначимо, що у відповідності до ст. 147 Конституції України право
офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України.

Керівні роз’яснення Верховного Суду України з питань застосування
чинного законодавства при розгляді

29

окремих категорій цивільних справ е обов’язковими для всіх судів
України. Серед останніх постанов назвемо такі: “Про судову практику в
справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня
1995 p. № 4; “Про судову практику у справах за позовами про захист права
приватної власності” від 22 грудня 1995 p. № 20; “Про практику
застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних
справ” від 25 грудня 1996 p. № 13.

Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окремих збірниках і в
періодичних юридичних виданнях (“Вісник Верховного Суду України”, “Право
України”, “Збірник поточного законодавства, нормативних актів,
арбітражної і судової практики”, “Юридичний вісник”, “Закон і бізнес” та
ін.).

Серед постанов Пленуму Вищого арбітражного суду України і роз’яснень
Президії Вищого арбітражного суду України наведемо наступні: “Про деякі
питання практики застосування Закону України “Про підприємництво”” від 6
серпня 1997 p. № 02/5/276; “Про деякі питання практики застосування
Закону України “Про банкрутство'”‘ від 18 листопада 1997 р. № 02/5/444.

Постанови Пленуму Вищого арбітражного суду та роз’яснення Президії
Вищого арбітражного суду України публікуються в спеціальному виданні
“Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду
України”, а також в наведених вище виданнях.

Отже, судова і арбітражна практика мають важливе значення в тлумаченні,
удосконаленні і застосуванні цивільного законодавства.

3. ДІЯ ЦИВІЛЬНИХ ЗАКОНІВ

Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному
випадку необхідно з’ясувати:

— чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону в часі);

—чи підлягає вона застосуванню на даній території (дія закону у
просторі);

— чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола
осіб).

30

Дія закону в часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з
моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають
правову силу у встановленому законом порядку. Визначення моменту вступу
6 дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення,
оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили,
тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які
виникли після вступу закону в дію.

У відповідності зі ст. 94 Конституції України, закон вступає в силу
через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Порядок набутая чинності законів, актів Президента України, Кабінету
Міністрів визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р.
“Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та
набрання ними чинності” (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом
Президента від 4 грудня 1997 p.).

У відповідності зі ст. З Указу Президента “Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”
від 3 жовтня 1997 p. (зі змінами від 21 травня 1998 p.),
нормативно-правові акти, то видаються міністерствами, іишими органами
виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і
зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх
реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання
ними чинності.

Держава гарантує кожному громадянинові право знати свої права та
обов’язки. В ст. 57 Конституції України прямо передбачено, що закони та
інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян,
не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є
нечинними.

Офіційними друкованими виданнями, в яких публікуються закони і
підзаконні нормативні акти, є “Відомості Верховної Ради України”,
“Офіційний вісник України”, газети “Урядовий кур’єр” і “Голос України”.

31

Нормативні акти уряду також публікуються в “Збірнику урядових
нормативних актів України” та в “Зібранні законодавства України”.
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України в періодичних
юридичних виданнях.

Як вже зазначалося, після набрання чинності закон діє на майбутній час.
Тому при появі нового закону попередній зберігає свою чинність по
відношенню до тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв. Як
виняток в самому законі може бути зазначено, що він (або окремі його
положення) поширює свою дію на правовідносини, які виникли і до його
прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотня сила.

Так, у ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня
1963 р. “Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільно-процесуального
кодексів Української РСР” передбачається, що встановлені ст. ст. 45—60
ЦК України правила про наслідки недійсності угод поширюються на угоди,
визнані недійсними після введення в дію Кодексу, незалежно від того,
коли ці угоди було укладено.

Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти, в тому числі і
цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні
акти міністерств та відомств, центральних органів управління — також
діють на всій території країни, а акти місцевих органів — на території
відповідної області (міста, району).

В окремих випадках у законах і в інших нормативних актах може бути
передбачено, що вони підлягають застосуванню лише в певних
адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена
визначеними ним адміністративними кордонами. Наприклад, дія Указів
Президента України від 18 червня 1998 р. “Про спеціальні економічні зони
та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” та
“Про спеціальну економічну зону “Славутич”” поширюється, відповідно, на
окремі міста та райони Донецької області та на місто Славутич Київської
області.

Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширюють свою дію на
всіх осіб (фізичних і юридич-

32

них), які знаходяться на території України, якщо інше не передбачено в
самому законі або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові
норми розраховані на певне коло осіб — тільки на громадян (наприклад,
правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки
на юридичні особи (правила щодо підряду на капітальне будівництво).

Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими самими
правами і свободами, а також несуть такі ж самі обов’язки, як і
громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.

4. АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ І АНАЛОГІЯ ПРАВА

Норми цивільного права регулюють найбільш типові й характерні для
певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини. Але
навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність
суспільних відносин, які потребують правового регулювання.

Так, безпосередньо в Цивільному кодексі відсутня правова регламентація
багатьох питань, які виникають на практиці у зв’язку з медичним
обслуговуванням, внутрішніми перевезеннями пасажирів місцевим
транспортом, функціонуванням громадського харчування та іншими видами
повсякденного обслуговування.

Законодавець в ст. 4 ЦК України прямо зазначає, що цивільні права та
обов’язки можуть виникати з дій громадян і організацій, які хоч і не
передбачені в законі, але в силу загальних засад і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов’язки.

Зміни в політичному житті й недоліки законодавчої техніки також сприяють
тому, що окремі суспільні відносини залишаються поза полем правового
регулювання.

Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні
відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене
конкретним законом, правовою нормою.

33

Засобом усунення прогалин є правотворчість: прийняття нових норм або
редагування застарілих. Але суди не можуть чекати, поки прогалину в
праві усуне законодавець, і не надавати захисту інтересам громадян і
організацій, посилаючись на відсутність нормативної бази.

Вихід полягає в тому, що суду надається право розглядати такого роду
справи за допомогою аналогії.

Аналогія закону і аналогія права як засоби усунення прогалин в
законодавстві передбачені в ст. 11 ЦПК України: “В разі відсутності
закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який
регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із
загальних засад і змісту законодавства України”.

Перший вид аналогії ( за відсутності закону, який регулює спірні
відносини) носить назву “аналогія закону”, другий (за відсутності і
закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до
спірних відносини) — “аналогія права”.

Аналогія закону має місце, якщо:

1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують
цивільно-правового регулювання;

2) ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;

3) вирішення спору, який виник, не можливе, виходячи із засад і змісту
законодавства;

4) є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований
за аналогією.

Вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не
лише послатися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він
вважає можливим її застосувати. В певних випадках законодавець з метою
“нормативної економії” сам вказує на необхідність застосувати
аналогічний закон. Так, до договору міни застосовується ціла низка норм
(статей), які регулюють відносини, що виникають за договором
купівлі-продажу. В проекті ЦК України передбачено, що до відносин за
договором контрактації, не врегульованих правилами щодо контрактації,
застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила
про

34

договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або
іншими правовими актами.

Зустрічаються і більш суттєві прогалини в законі. В ньому бувають
відсутні не лише прямі норми, але й аналогічні. Такі прогалини
заповнюються за допомогою аналогії права. При використанні аналогії
права необхідно зазначати, якими засадами і змістом цивільного
законодавства суд керується, оскільки без такого детального
аргументування рішення суду вважається необгрунтованим.

ГЛАВА 3

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ
ВІДНОСИН

Для задоволення своїх потреб люди вимушені вступати в різноманітні
суспільні відносини. У міру того, як ці суспільні відносини
врегульовуються нормами права – вони переростають в правовідносини.
Таким чином, правовідносини – це частина суспільних відносин, які
врегульовані нормами права.

Одним із наслідків зворотного впливу норм права на суспільні відносини є
те, що учасники цих відносин наділяються певними правами і обов’язками
відносно один одного, причому невиконання обов’язків тягне за собою
застосування до порушника засобів державно-примусового характеру.
Врегульовані нормами цивільного права суспільні відносини називаються
цивільно-правовими відносинами.

Цивільні правовідносини – це врегульо-вані нормами цивільного права
майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної
діяльності, та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають
юридичне рівними носіями суб’єктивних цивільних прав і обов’язків,
реалізація яких забезпечується можливістю застосування засобів
державно-примусового впливу.

У цьому визначенні зазначені такі особливості цивільних правовідносин:

по-перше, це певні майнові і деякі особисті немайнові відносини, а також
відносини, що виникають в сфері інтелектуальної діяльності;

по-друге, ці відносини виникають між суб’єктами на засадах юридичної
рівності, незалежності, самостійності, вільного волевиявлення, що робить
неможливим панування одного із суб’єктів над іншим, підпорядкування волі
іншого своїй волі;

по-третє, невиконання будь-ким із учасників правовідносин взятих
обов’язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до
порушника засобів державного примусу. Як правило, засоби такого примусу
носять майновий характер.

2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Кожне просте (а тим більше складне) цивільно-правове відношення є
інтегральним правовим явищем. Воно має принаймні три основних елементи
(частини):

– суб’єктів

-об’єкт (чи об’єкти);

– зміст (суть)1 .

Суб’єктами цивільного правовідношення виступають його учасники. Ними
можуть бути громадяни (фізичні особи), організації (юридичні особи) і в
передбачених законом випадках держава (скарбниця).

У деяких цивільних правовідносинах суб’єкти мають спеціальну назву.
Наприклад, в зобов’язальному право-відношенні наділеного правами
суб’єкта називають кредитором, а іншого, що має обов’язки
(зобов’язаного), –

‘В літературі є й інші найменування елементів цивільно-правових
відносин. Так, Д. В. Боброва вважає, що елементами цивільно-правових
відносин є «суб’єкти і об’єкти, суб’єктивне цивільне право і
суб’єктивний цивільний обов’язок» (див.: Цивільне право.Ч. 1.- К.:

Вентурі, 1997. – С. 52).

На нашу думку, суб’єктивне цивільне право і суб’єктивний цивільний
обов’язок складають зміст одного й того ж правовідношення, через що
виділяти їх окремими елементами не доцільно.

37

боржникам. В цивільному правовідношенні боржник і кредитор протистоять
один одному і не можуть співісну-вати один без одного.

В літературі відсутня єдина точка зору щодо визначення поняття об’єкта
цивільно-правових відносин. Одні автори вважають, що об’єктом є те, у
зв’язку з чим виникає правовідношення, другі – що таким об’єктом є те,
на що спрямоване правовідношення, треті – що об’єктом правовідношення є
те, на що воно (правовідношення) впливає. Не вдаючись у суть спору,
необхідно підкреслити, що, незважаючи на розбіжність позицій, всі автори
приходять до єдиного висновку – об’єктом цивільних правовідносин є
конкретне благо, здатне задовольняти певні потреби людей, заради якого
вони й вступають у правовідносини. На нашу думку, трактування об’єктів
цивільних правовідносин як благ дає змогу зрозуміти їх суть і те місце,
яке вони займають у правовідношеннях.

До об’єкт цивільних правовідносин можна віднести:

1) майно (речі та послуги);

2) результат інтелектуальної діяльності;

3) особисті немайнові права.

Зміст цивільного правовідношення, як уже зазначалось, складають цивільні
права і обов’язки суб’єктів правовідношення. При цьому один із суб’єктів
має правомочності на здійснення певних дій для задоволення свого
інтересу, а другий несе відповідні цим правомочностям обов’язки)’

Право, що належить конкретній особі, називається суб’єктивним цивільним
правом (певно, точніше було б сказати суб’єктним цивільним правом), а
відповідний цьому праву обов’язок другої особи – суб’єктивним (точніше:
суб’єктним) цивільним обов’язком.

Зміст суб’єктивного цивільного права полягає в тому, що закон
уповноважує суб’єкта права:

1) здійснювати певні дії (наприклад, володіти річчю, користуватись та
розпоряджатись нею);

‘ Дещо не вписується в цю концепцію договір дарування. Чин ний ЦК
України (ст. ст. 243-244) чітко не визначає, хто за таким договором е
кредитор, а хто боржник. Важко погодитись з тим, що дари-тель в усіх
випадках є зобов’язаною особою.

38

2) вимагати відповідної поведінки від зобов’язаних осіб (наприклад,
передати річ, виконати роботу, сплатити гроші і т.д.);

3) звертатись у необхідних випадках до суду з вимогою розглянути питання
про застосування примусової сили державного апарату до зобов’язаних
осіб.

Отже, суб’єктивне цивільне право – це засноване на цивільно-правових
нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задоволення свого
інтересу від зобов’язаної особи.

Зміст цивільно-правового обов’язку полягає в тому, що закон (договір)
зобов’язує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматись
від певних дій) для задоволення інтересів уповноваженої особи.
Суб’єктивний цивільний обов ‘язок – це заснована на законі міра
відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) поведінки зобов
‘язаної особи.

Суб’єктивне цивільне право (обов’язок) необхідно відрізняти від
об’єктивного права (цивільного та й будь-якого іншого). Об’єктивне право
(право в об’єктивному розумінні) – це сукупність правових норм, а
суб’єктивне цивільне право (обов’язок) – це право (обов’язок), яке
належить конкретному суб’єктові цивільних правовідносин.

Необхідно звернути увагу на те, що такий поділ цивільного права цілком
визначений лише щодо майнових правовідносин та відносин, що виникають у
сфері інтелектуальної діяльності. Що ж до особистих немайнових прав, то
при їх поділі на об’єктивні й суб’єктивні слід враховувати, що власне
особа і є носієм цих прав, що ці права невід’ємні від особи.

Між об’єктивним і суб’єктивним правом існує тісний зв’язок: суб’єктивне
право випливає з об’єктивного, засноване на ньому. Необхідно враховувати
й те, що об’єктивне право встановлюється державою, а тому воно породжує
певні відносини носіїв суб’єктивних прав і обов’язків не лише один до
одного, а й до держави. Суть останніх полягає в тому, що держава
визначає в об’єктивному праві (в нормах права) зміст суб’єктивних прав
та обов’язків, встановлює мету здійснення суб’єктивних прав і надає
можливість захистити порушені права.

39 3. ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Класифікація цивільних правовідносин проводиться за їх ознаками. Так, за
характером змісту розрізняють правовідносини майнові, правовідносини, що
виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і немайнові
правовідносини; за зв’язками між учасниками – абсолютні і відносні; за
залежністю задоволення інтересів уповноваженої особи від дій інших осіб
розрізняють речові і зобов’язальні правовідносини, за структурою –
прості і складні.

Розмежування цих видів цивільних правовідносин має не тільки теоретичне,
а й важливе практичне значення для розуміння суті взаємовідносин сторін
в право-відношенні, для конкретного застосування цивільного
законодавства в тому чи іншому випадку.

Правовідносини майнові, немайнові та ті, що виникають у сфері
інтелектуальної діяльності. Поділ цивільних правовідносин за характером
змісту заснований на вченні про предмет цивільно-правового регулювання і
характеризується тим, що:

по-перше, суб’єктивні майнові права можуть передаватися, тоді як
особисті немайнові права та право авторства, за загальним правилом, не
можуть бути відокремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право
авторства не можливо продати чи подарувати іншій особі. Воно не
переходить до інших осіб і після смерті автора;

по-друге, у випадках порушення майнових прав інтереси уповноваженої
особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав
(наприклад, суд може зобов’язати незаконного володільця повернути річ
власнику); особисті немайнові права захищаються засобами немайнового
характеру;

по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається
відшкодування моральної шкоди.

Майнові правовідносини за своїм складом неоднорідні. Деякі з них
складають правовідносини власності, інші – зобов’язальні майнові
правовідносини.

40

Абсолютні і відносні правовідносини._Як вже зазначалося, правовідносини
поділяють на абсолютні і відносні за їх суб’єктним складом.

В абсолютному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть необмежена
кількість зобов’язаних осіб. Наприклад, у правовідносинах власності
власник виступає уповноваженою особою, а всі інші особи, які існують
одночасно з ним, є зобов’язаними по відношенню до власника. В
абсолютному правовідношенні визначаються межі поведінки уповноваженої
особи, її обов’язок утримуватись від дій, які б порушували права інших
осіб. Таким чином, в абсолютному правовідношенні і уповноважена особа, і
зобов’язані особи повинні діяти у межах встановлених правил. Порушення
будь-котрим із них таких правил тягне для порушника негативні наслідки.

У відносному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть конкретна
зобов’язана особа, яка повинна здійснити на користь уповноваженої особи
певні дії. Як от:

передати майно у її власність, виконати певну роботу, надати відповідну
послугу, сплатити визначену суму грошей і т.п. Прикладом відносного
цивільного правовід-ношення може бути будь-яке цивільно-правове
зобов’язання, що виникає із договору чи факту заподіяння шкоди.

Відносне правовідношення виникає також у разі порушення прав власника,
права авторства, особистих не-майнових прав, оскільки тут має місце
конкретна уповноважена особа і конкретна зобов’язана особа – порушник
чужих прав.

Право уповноваженої особи в абсолютному правовідношенні може бути
порушене будь-ким. Право уповноваженої особи в відносному
правовідношенні може бути порушене тільки конкретною особою, яка приймає
участь в цьому правовідношенні. Так, позикодавець може вимагати
повернення боргу тільки від позичальника.

Отже, право уповноваженої особи в абсолютному правовідношенні
захищається від порушення будь-якою особою, а право уповноваженої особи
у відносному правовідношенні захищається від порушення з боку конкретно
визначених осіб.

41

Речові і зобов’язальні вравовідносини. Поділ правовідносин на речові і
зобов’язальні не слід розуміти так, що в основі його лежить наявність чи
відсутність зв’язку правовідносин з речами. З речами зв’язані не лише
речові, а й багато зобов’язальних правовідносин (наприклад, договори
купівлі-продажу, майнового-найму тощо). В основі поділу правовідносин на
речові і зобов’язальні лежить характер залежності задоволення інтересів
уповноваженої особи (носія права) від дій інших осіб.

Якщо майновий інтерес уповноваженої особи може бути задоволений її
власними діями, а всі інші особи зобов’язані лише не заважати їй, то
такі правовідносини називаються речовими. Це правовідносини власності,
відносини по володінню і користуванню майном.

Якщо ж для задоволення інтересу уповноваженої особи необхідні активні
дії конкретних зобов’язаних осіб, то такі правовідносини називаються
зобов’язальними.

Отже, речові права реалізуються безпосередньо уповноваженою особою,
реалізація ж зобов’язальних правовідносин завжди пов’язана з виконанням
обов’язку конкретною зобов’язаною особою (боржником).

Прості і складні правовідносини. Простими називаються правовідносини, в
яких одній особі належить тільки одне право, а другій тільки один
обов’язок. Наприклад, правовідношення, що виникає із договору позики.

Складними є правовідносини, в яких обидві сторони мають як права, так і
обов’язки. Так, за договором купівлі-продажу майна покупець має право
вимагати передачі йому проданої речі і в той же час зобов’язаний
сплатити продавцю її вартість. Продавець, в свою чергу, зобов’язаний
передати річ, і в той же час має право вимагати сплати грошей за цю річ.

Розмежування правовідносин на прості, і складні інколи є досить
важливим. У складних правовідносинах нерідко зустрічаються елементи, що
відносяться до різних зобов’язань. Наприклад, при перевезенні речей
виникає обов’язок не тільки перевезти річ, а й зберегти ії. Тому при
вирішенні спірних питань в кожному конкретному випадку необхідно
визначитись, простим чи склад-

42

ним є те чи інше правовідношення, бо тільки це дасть можливість вірно
застосувати до нього певну правову норму.

На завершення викладеного в цій главі відмітимо, що цивільно-правові
норми самі по собі не породжують цивільних правовідносин. Виникнення,
зміна і припинення цивільних правовідносин відбуваються в силу різних
юридичних фактів.

Юридичні факти – це обставини, з настанням яких норми права (закону)
пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

В залежності від того, пов’язаний юридичний факт з волею учасника даного
правовідношення чи ні, юридичні факти поділяють на юридичні дії і
юридичні події.

43 ГЛАВА 4

СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Суб’єктами цивільного права є фізичні та юридичні особи. Фізичною особою
є кожна окрема людина. Фізична особа має індивідуальні природні
властивості і громадянські характеристики. Так, визнання почерку однією
з основних властивостей індивідуальності зумовило потребу підпису
договорів та інших угод.

До громадських характеристик людини слід віднести її ім’я, громадянство,
соціальний стан, володіння мовами тощо. Сукупність цих характеристик дає
можливість називати людину громадянином.

Таким чином, можна сказати, що кожний громадянин наділений природними
властивостями і громадськими характеристиками, які обумовлюють
можливість його участі в цивільних правовідносинах у ролі суб’єкта цих
відносин (фізичної особи).

Крім фізичних осіб до суб’єктів цивільних прав відносяться також
юридичні особи. Необхідність «уособлення» організацій можна пояснити
виникненням об’єднань громадян для всебічного задоволення своїх майнових
та особистих не-майнових інтересів.

Слід підкреслити, що назва «юридична особа» перш за все свідчить про те,
що цей суб’єкт цивільних правовідносин не є громадянином (фізичною
особою), а тому має деякі особливі права. Разом з тим сьогодні є
пропозиції наділяти правами юридичної особи в певних випадках і фізичних
осіб. .

1. ФІЗИЧНІ ОСОБИ

Правовий статус громадян (фізичних осіб) як суб’єктів цивільного права.
Цивільне право має за мету упорядкувати поведінку людей у різних
життєвих ситуаціях та відносинах, забезпечити їм можливість автономно
вирішувати приватні суспільне значимі питання.

Досягти цієї мети можна лише у випадку, коли людина з її інтересами буде
в центрі уваги законодавця, коли всі галузі права будуть спрямовані на
захист громадянина як особи, як суб’єкта права.

Варто усвідомити, що суб’єктом права громадянин є не тільки тому, що
дозвіл на це йому надала держава в спеціальних законодавчих приписах, а
й внаслідок вироблених суспільством традицій, звичаїв.

Правовий статус громадянина як суб’єкта цивільного права
характеризується не лише свободою і незалежністю, а ще й тим, що його
свобода і незалежність є обмеженими. Адже якщо особа претендує на те,
щоб до неї ставилися як до громадянина, поважали її честь і гідність, то
й сама вона мусить таким же чином ставитися до інших. Аморальні вчинки
особи при укладанні угод або виникненні інших юридичних фактів,
порушення добрих звичаїв, що склалися в суспільстві, повинні зумовлювати
недійсність таких угод (навіть у тому випадку, якщо в законі не
передбачено подібної підстави припинення правовідносин) або призводиш до
інших негативних для порушника наслідків.

На правовий статус особи впливають як природні, так і суспільні, в тому
числі й правові фактори.

До правових факторів відносяться цивільна правоздатність і цивільна
дієздатність.

Цивільна правоздатність – це здатність громадянина мати цивільні права і
обов’язки.

45 Термін «правоздатність» застосовується в широкому і вузькому
значенні. У широкому значенні під правоздатністю розуміють здатність
громадянина мати права і обов’язки, що стосуються всіх галузей права
(державного, адміністративного, трудового, сімейного тощо).

У вузькому значенні під правоздатністю розуміють цивільну
правоздатність, тобто здатність особи мати права і обов’язки в сфері дії
цивільного права. Саме в такому значенні термін «правоздатність»
застосовується в Цивільному кодексі та інших цивільно-правових актах.
Але це не означає, що цивільна правоздатність не пов’язана з іншими
галузями права. Чисельні норми конституційного права є базовими для
розвитк у цивільного законодавства, в тому числі й норм, що регулюють
відносини, пов’язані з правоздатністю. На підставі норм кримінального та
адміністративного права громадянина можна обмежити в правоздатності.

Цивільна правоздатність визнається однаковою мірою за всіма громадянами
незалежно від їх віку, стану здоров’я та інших факторів.

Цивільна правоздатність виникає в момент народження. Це означає, що ще
до народження людини суспільство, держава вже визначили для неї коло
прав, а сам факт народження свідчить про набуття цих прав людиною.

З цього випливає, що для визнання громадянина правоздатним потрібно, щоб
він народився живим. Чинне законодавство України не встановлює якогось
мінімального строку, який має прожили новонароджений, а пов’язує його
правоздатність з моментом його народження.

На перший погляд, таке твердження закону досить повно охороняє права
громадян, але воно деякою мірою розходиться із судовою практикою. Так,
Пленум Верховного суду України в постанові «Про практику розгляду судами
України справ про спадкування» в ч. 2 п. 5 звернув увагу судів на те, що
особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), не
спадкують

46

один після другого’. Припустимо, що одразу ж після народження дитини ії
мати померла, а через 10 годин того ж дня померла й сама дитина. Чи
набула вона право спадкоємства? А потім, коли дитина померла, чи
відкривається спадщина? (Мати дитини перебувала у незареєс-трованому
шлюбі з чоловіком, який визнає себе батьком померлої дитини).

Керуючись зазначеною постановою Пленуму Верховного суду, потрібно дати
негативну відповідь. А якщо так, то виникає запитання: яке практичне
значення має вказівка закону про те, що правоздатність виникає з моменту
народження? Можливо, має рацію законодавець Іспанії, який у ст. ЗО
цивільного кодексу закріпив правило, згідно з яким дитина не вважається
народженою, якщо вона природно помре в перші 24 години свого життя.

Потрібно враховувати також і те, що здатність мати певні цивільні права
виникає у громадянина з моменту досягнення ним визначеного законом віку
(право на заняття підприємницькою діяльністю, вибір місця проживання
тощо).

Зміст цивільної правоздатності громадян. Під змістом правоздатності
громадян розуміють перелік цивільних прав і обов’язків, які можуть
належати громадянинові. На підставі ЦК України, «Закону про власність»
та інших законодавчих актів, громадяни можуть: мати майно на праві
власності; займатися підприємницькою та іншою, не забороненою
законодавчими актами, діяльністю; самостійно або разом з іншими
громадянами і організаціями утворювати юридичні особи; укладати
незабо-ронені законом угоди і брати участь у зобов’язаннях;

обирати місце проживання; мати права автора твору науки, літератури і
мистецтва, відкриття, винаходу та іншого результату інтелектуальної
діяльності; мати інші майнові і особисті немайнові права і обов’язки.

Як бачимо, зміст цивільної правоздатності хоча й визначається законом,
але перелік цих прав не є вичерп-

‘ Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993. – №
2. – С. 77.

47

ним. Цивільна правоздатність не може бути змінена або обмежена за волею
окремих осіб. Відмова громадянина від належних йому прав не тягне за
собою факту припинення цих прав, за винятком випадків, коли така відмова
допускається законом.

Закон допускає два види обмеження цивільної правоздатності –
добровільний і примусовий.

Одним із прикладів добровільного обмеження цивільної правоздатності може
бути випадок, коли громадянин, який став ченцем, добровільно
відмовляється від деяких цивільних прав. У зв’язку з тим, що законом не
заборонено вступ до культової установи (монастиря), то фактично
дозволяється і самообмеження цивільних прав.

Прикладом добровільного обмеження цивільної правоздатності є також
закріплена в законодавчих актах заборона працівникам деяких відомств
обіймати посади, пов’язані з підприємницькою діяльністю. Так, обіймаючи
посаду державного службовця, громадянин мусить бути обізнаний з такою
забороною і добровільно з нею погодитись. Застосовуючи таке обмеження,
держава повинна компенсувати його пільгами соціального та іншого
характеру.

Примусове обмеження цивільної правоздатності допустиме лише тоді, коли
воно передбачене законом з обов’язковим переліком випадків і
встановленням порядку такого обмеження (ст. 12 ЦК України). Ця норма
носить бланкетний (відсильний) характер, але не містить переліку
правових актів, на підставі яких можна було б обмежити громадянина в
цивільній правоздатності. Певно, саме це призвело до того, що в
літературі панує думка, згідно з якою обмеження цивільної правоздатності
можливе лише на підставі КК України шляхом застосування деяких видів
покарань. Наприклад, вважається, що передбачене ст. 23 КК України
позбавлення громадянина права займати окремі посади або займатися певною
діяльністю є обмеженням його цивільної правоздатності, інші ж види
основних покарань, передбачені тією ж статтею, цивільних прав нібито і
не обмежують.

48

На нашу думку, таке розуміння природи обмеження правоздатності громадян
не відповідає ст. 12 ЦК України і призначенню інституту обмеження
цивільної правоздатності взагалі.

Примусовим обмеженням цивільної правоздатності слід вважати обмеження,
яке:

– здійснюється у випадках, передбачених законом (позбавлення волі,
виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення права займати окремі
посади або займатися певною діяльністю, адміністративний нагляд ‘,
позбавлення права управляти транспортним засобом тощо);

– застосовується компетентним органом (судом, начальником органу
внутрішніх справ), органами охорони здоров’я (здійснення спеціальних
заходів профілактики та лікування соціальне небезпечних захворювань);

– є реакцією на протиправну поведінку громадянина, або є заходом
профілактики та лікування небезпечних захворювань (туберкульоз,
психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічні алкоголізм,
наркоманія, а також карантинні захворювання 2);

– не перевершує строків, передбачених законом, або необхідних для
лікування (позбавлення волі не може перевершувати 20 років);

– виконується під контролем спеціальних державних органів.

У цьому зв’язку виникає запитання: чи можна вважати вирок суду про
застосування виняткової міри покарання – смертної кари – рішенням суду
про припинення (позбавлення) цивільної правоздатності? Справа в тому, що
в цивілістичній літературі не звертається увага на цю міру покарання і
не дається її оцінка стосовно цивільної правоздатності.

Укладачі «Науково-практичного коментаря Кримі-

‘ Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з
місць позбавлення волі» // Голос України, 1995. -З січня.

2 Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості
Верховної Ради України, 1993. – № 4. – Ст. 53.

49

кального кодексу України» вважають, що смертна кара не входить в
систему кримінальних покарань і не є актом відплати за вчинений злочин.
Вона переслідує мету загального та спеціального попередження інших
злочинів 3. Не аналізуючи цього твердження, підкреслимо, що смертна кара
– найтяжча міра покарання. На підставі вироку суду припиняється життя
людини, а з ним – і її правоздатність.

Через це в країнах, в яких смертна кара передбачена законодавством,
визнається примусове припинення правоздатності.

Інша справа, що не можна позбавити цивільної правоздатності, не
застосовуючи смертної кари. Законодавство України не знає такої міри
покарання, як позбавлення прав, або застосування громадянської
(політичної) смерті, яка передбачала б припинення всіх цивільних прав. І
саме в цьому значенні можна стверджувати, що в Україні ніхто не може
бути позбавлений правоздатності 4.

Від правоздатності (здатності мати права і обов’язки на щось взагалі)
слід відрізняти суб’єктивне цивільне право. Правоздатність – це
передумова виникнення суб’єктивного цивільного права. Якщо громадянин
фактично використає те чи інше умовно гарантоване право, то в нього
виникне суб’єктивне (реальне) право. Наприклад, кожний громадянин має
право бути автором твору літератури, науки, мистецтва, але в нього
виникне суб’єктивне право авторства лише після того, як він створить
такий твір, втілить його в якусь форму.

Цивільна дієздатність. На відміну від правоздатності, яка гарантує
громадянинові можливість мати цивільні права і обов’язки незалежно від
його волі, цивільна дієздатність пов’язана з активним волевиявленням. У
циві-

3 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний
випуск). – К., Юрінкем, 1994. – С. 72.

4 ЦК Української РСР 1922 р. давав підстави говорити про можливість
позбавлення цивільної правоздатності в Україні. Так, ст. б названого
кодексу передбачала, що ніхто не може бути позбавлений цивільних прав
або обмежений у правах інакше, як у порядку і випадках визначених
законом.

50

льному законодавстві вона визначається як здатність громадянина своїми
діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

Під здатністю набуття цивільних прав і створення цивільних обов’язків
розуміють не лише набуття цивільних прав і створення обов’язків, а й
здатність своїми діями здійснювати належні особі цивільні права і
покладені цивільні обов’язки, розпоряджатися цими правами, здатність
нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних
правопорушень. Здатність здійснювати права і нести обов’язки в
зазначеному розумінні виникає не одразу після народження, а поступово, в
міру досягнення громадянином певного віку. Крім того, на дієздатність
може негативно впливати стан здоров’я громадянина, його можливість
розуміти значення і наслідки своїх дій і здатність керувати ними,
протиправність поведінки самої особи. За рішенням суду громадянин може
бути обмеженим у дієздатності. В зв’язку з цим розрізняють дієздатність
повну і неповну.

Повністю дієздатними у віковому аспекті можуть вважатися громадяни, які
досягли повноліття – вісімнадцятирічного віку.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення
повноліття, громадянин, який скористався таким правом, набуває повної
дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (одруження).

Новий ЦК Російської Федерації (ст. 27) передбачив таке поняття, як
емансипація: неповнолітній, який досяг шістнадцяти років, може бути
оголошений повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у
тому числі й за контрактом, або за згодою батьків (усиновителів) чи
піклувальників займається підприємницькою діяльністю.

Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним у таких випадках
проводиться за рішенням органів опіки та піклування за згодою батьків
або осіб, які їх замінюють. Без такої згоди спір вирішується судом.

Як бачимо, дієздатність у повному обсязі настає по досягненні
громадянином повноліття, а у певних випадках, передбачених законом, вона
може наступити й раніше.

51

Неповною дієздатністю володіють неповнолітні громадяни віком від 15 до
18 років. Вони можуть укладати угоди за згодою своїх батьків або
піклувальників. Це загальне правило. Але є й виключення з нього. Так,
неповнолітні вправі самостійно учиняти дрібні, побутові угоди,
розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією, вносити вклади до
кредитних установ і розпоряджатися ними, володіти, користуватися і
розпоряджатися майном трудового або селянського господарства, бути
засновниками і членами громадських об’єднань – молодіжних організацій,
здійснювати авторські та винахідницькі права. Вони несуть
відповідальність за особисто заподіяну шкоду іншим особам. Порядок
притягнення їх до такої відповідальності має деякі особливості у
порівнянні з відповідальністю повністю дієздатних.

Слід також підкреслити, що встановлений законом вік (15 років), з
досягненням якого громадяни набувають неповної дієздатності, не свідчить
про суттєві зміни в організмі людини. Визнання законом саме такого віку
можна пояснити соціальними, політичними, а можливо, й іншими мотивами.
Такий висновок можна підтвердити тим, що ЦК Української РСР 1922 p.
таким віком визначався вік у 14 років. Новий ЦК Російської Федерації
настання неповної дієздатності також зв’язує з досягненням 14 років.

Особливу категорію осіб, відповідно до ЦК України, утворюють громадяни
віком до 15 років. Угоди від їх імені укладають батьки (усиновителі) або
опікуни. Таким чином, цих громадян закон відносить до категорії
недієздатних. Проте враховуючи, що перебування в тому чи іншому віці не
залежить від волі громадянина та що віковий стан дітей швидко змінюється
і з кожним роком вони набувають все більшого життєвого досвіду, який дає
їм змогу орієнтуватися і вірно приймати побутові рішення, законодавець
дозволив громадянам віком до 15 років учиняти дрібні побутові угоди;
Крім того, вони можуть учиняти й деякі інші юридичні дії, наприклад,
самостійно вносити на своє ім’я вклади і розпоряджатися ними.

Дієздатність, як і правоздатність, природно припиняється із настанням
смерті громадянина. Але за життя він

52

може бути обмежений у дієздатності або визнаний недієздатним.

Під обмеженням дієздатності слід розуміти заборону громадянинові на
підставі рішення суду самостійно укладати угоди по розпорядженню майном,
одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів. Усі ці дії він
може проводити лише за згодою піклувальника. Обмежений у дієздатності,
самостійно може укладати лише дрібні побутові угоди.

Чинне законодавство (ст. 15 ЦК України) встановлює дві необхідні умови
для прийняття такого рішення:

а) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

б) як наслідок цього – тяжке матеріальне становище самого громадянина та
його сім’ї.

Доказами по справах цієї категорії можуть бути службові акти працівників
міліції, інших органів, що підтверджують факти зловживання спиртними
напоями і наркотичними засобами, а також дані про матеріальне становище
сім’ї алкоголіка або наркомана. Враховується також матеріальне становище
його самого.

До компетенції суду входить лише прийняття рішення про обмеження
дієздатності або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог.
Вирішення інших питань, що пов’язані з обмеженням дієздатності
(наприклад, про призначення піклувальника), до компетенції суду не
входить. Ці питання вирішують органи опіки та піклування після набрання
судовим рішенням чинності.

Як бачимо, чинний в Україні інститут обмеження дієздатності, крім того,
що відіграє роль захисту прав і законних інтересів громадян, також
спрямований на боротьбу з пияцтвом та зловживанням наркотичними
речовинами Свого часу цьому інститутові надавалося велике значення для
запобігання порушень громадського порядку та виховання громадян у дусі
свідомого ставлення до праці, сім’ї, дотримання правил соціалістичного
співжиття.

Виникає запитання: чи досягнуто тієї мети, яку ставив законодавець,
вводячи цей інститут у такому вигляді, як це передбачено в ст. 15 ЦК
України?

53

Можна з упевненістю сказати, що такої мети не досягнуто. Сьогодні це
проявляється особливо виразно. На рівні державі з пияцтвом вже не
боряться. Йде масовий розпродаж спиртних напоїв, причому їх вибір
необмежений. Не йдеться також і про виховання громадян у дусі свідомого
ставлення до праці, сім’ї, додержання правил співжиття. А якщо так, то
чи доцільна в ЦК України ст. 15?

В існуючій редакції недоцільна. Привнесення в цивільний кодекс
публічного інституту боротьби з пияцтвом та наркоманією не відповідає
цивільному праву як приватному праву. Боротися з цим злом треба з
допомогою інших галузей права (адміністративного, кримінального).

Що ж до обмеження дієздатності громадян, то вона повинна мати місце і
застосовуватися на підставі рішення суду в усіх випадках, коли буде
доведена наявність систематичного невиконання громадянином обов’язків
стосовно людей, про яких він зобов’язаний турбуватися й матеріально їх
забезпечувати.

Як член суспільства, громадянин має не лише права, а й обов’язки.
Обов’язки можуть виникати як внаслідок угод або інших цивільно-правових
зобов’язань, так і на підставі закону. Наприклад, батьки зобов’язані
утримувати своїх малолітніх і непрацездатних дітей, діти –
непрацездатних батьків, які потребують цього; один із подружжя, якщо він
працездатний, повинен матеріально допомагати непрацездатному. Інколи
буває так, що цих обов’язків громадянин не дотримується. Заробітну плату
в сім’ю не приносить, витрачає ії на придбання спиртних напоїв,
наркотичних засобів, програє у карти або використовує на інші цілі, не
пов’язані з утриманням і забезпеченням добробуту сім’ї. Іншими словами,
займається надмірним марнотратством, від чого страждають його близькі,
про яких він зобов’язаний турбуватися. Буває часто й так, що й сам
марнотратник потерпає від матеріальної незабезпеченості.

На нашу думку, підставою для обмеження дієздатності мусить бути будь-яке
систематичне надмірне марнотратство, внаслідок якого громадянин ставить
себе або непрацездатних членів своєї сім’ї в тяжке матеріальне
становище.

54

Звертатися до суду із заявою про обмеження громадянина в дієздатності
можуть дієздатні члени його сім’ї, профспілкові та інші громадські
організації, психіатричні лікарні, прокурор. Заява подається в суд за
місцем проживання громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні, то за
місцем знаходження лікувально-профілактичного закладу.

Дієздатність обмежується також у випадках засудження громадянина до
позбавлення волі. Під час відбуття покарання засуджений не може
самостійно укладати угоди, які потребують його особистої участі. Він не
може бути учасником договору-підряду та деяких інших договорів.

Визнання громадянина недієздатним передусім пов’язане з його здоров’ям.
При цьому закон враховує не всі хвороби, а лише ті, які не дають
можливості громадянинові розуміти значення своїх дій або керувати ними.
До таких захворювань закон відносить душевну хворобу і недоумство.
Внаслідок цих хвороб громадянин може поставити себе в тяжке матеріальне
становище шляхом участі в укладанні угод. Реєстрація шлюбу з таким
громадянином може призвести до непередбачуваних наслідків. Можуть
виникнути й інші ускладнення від участі душевно хворих в
цивільно-правових відносинах.

Визнання громадянина недієздатним можливе лише на підставі рішення суду.

Громадянин, визнаний недієздатним, не має права укладати будь-які угоди.
Від його імені угоди укладає його опікун.

Слід звернути увагу також на те, що чинне законодавство України не
враховує специфіки перебігу душевної хвороби. Адже відомі випадки, коли
душевно хворий у певні періоди може розуміти наслідки своїх дій,
ставилися до них так, як це притаманно здоровій людині. В такі періоди
він міг би укласти заповіт, інші угоди, але законом це ігнорується. Такі
хворі або зовсім не визнаються недієздатними, або суд не враховує такого
їх стану.

Громадянин вважається недієздатним з часу набрання чинності рішенням
суду про визнання його недієздатним.

Разом з тим Пленум Верховного суду УРСР в постанові від 20 березня 1972
p. «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено
дієздатним і недієздатним» передбачив виключення з цього положення. У
випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові
наслідки, суд, на прохання осіб, які беруть участь у справі, з
урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших даних щодо
психічного стану громадянина, може зазначити у рішенні -з якого часу
громадянин є недієздатним.

У разі видужання або значного поліпшення здоров’я громадянина, визнаного
недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Місце проживання. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення
його померлим. Місцем проживання закон визнає те місце, де громадянин
постійно або переважно проживає (ст. 17 ЦК України).

При виборі місця проживання виявляється воля дієздатної особи, але при
цьому слід мати на увазі, що законодавство України визнає за
громадянином лише одне місце проживання. Держава не визначає місця
проживання громадянина, він сам його обирає. Як виняток з цього правила
є вказівка закону про те, що місцем проживання неповнолітніх, які не
досягли п’ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою,
визнається місце проживання їх батьків або опікунів (ч. 2 ст. 17 ЦК
України). Громадянин, засуджений до позбавлення волі, також не може
самостійно обирати місце проживання.

Точне визначення місця проживання має велике значення для стійкості
цивільних правовідносин, для належного захисту цивільних прав.

З місцем проживання закон пов’язує місце виконання зобов’язань. Так,
згідно ст. 167 ЦК України, якщо місце виконання зобов’язань не
визначене, виконання повинно бути проведено:

1) по зобов’язанню передачі будівлі – за місцем знаходження будівлі;

2) по грошових зобов’язаннях (крім грошових зобов’язань державних,
кооперативних та інших громадсь-

56

ких організацій) – за місцем проживання кредитора в момент виникнення
зобов’язання, а якщо кредитор під час виконання зобов’язання змінив
місце проживання і повідомив про це боржника, – то в новому місці
проживання кредитора з віднесенням на рахунок кредитора всіх витрат,
пов’язаних із зміною місця;

3) по всіх інших зобов’язаннях – за місцем проживання боржника, а якщо
боржник є юридичною особою – за місцем її знаходження.

За місцем проживання спадкодавця, як правило, відкривається спадщина
(ст. 526 ЦК України).

Неабиякого значення набуває місце проживання для визначення підсудності
по спорах з цивільного права. Підсудність цивільних справ за загальним
правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що
виникають у зв’язку із стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди,
заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями, та деякі інші справи
можуть розглядатися за місцем проживання позивача.

Як бачимо, з місцем проживання закон зв’язує виникнення і припинення
багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на
майновий та інший стан громадян.

Слід також звернути увагу на те, що трапляються випадки, коли громадянин
тривалий час відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про
своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця знаходження
не дають позитивних наслідків.

Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця
невизначеність тягне за собою юридичне значимі наслідки, то зацікавлена
особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-правових
інститутів: «Визнання громадянина безвісно відсутнім» і «Оголошення
громадянина померлим».

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні
таких умов:

а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;

б) про місцезнаходження громадянина протягом цього ж строку зацікавленим
особам нічого не відомо;

57

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали
результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно
відсутнім, є юридично важливими і не можуть бути вирішені без такого
визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей
про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної
відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були
одержані останні відомості. Коли ж неможливо встановити місяця, в якому
були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку
починається з першого січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в судовому порядку
за місцем його постійного проживання.

Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього,
вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього
(надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних
органів, виконкомів місцевих рад тощо).

Якщо заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно
якого порушена кримінальна справа і який з місця постійного проживання
зник, порушивши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву
повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього
громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, —
винести рішення по сугі. рішення суду про визнання такого громадянина
безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохоронних
органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення
особи померлою.

Які ж правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім?

1. Над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього
майка видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній
зобов’язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається
заборгованість по інших зобов’язаннях безвісно відсутнього (ч. 1 ст. 19
ЦК України).

58

2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки,
дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей
безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, вправі вимагати
призначення їм пенсій у зв’язку з визнанням годувальника безвісно
відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5
листопада 1991 p.).

3. Дружина безвісно відсутнього набуває право розірвати шлюб у
спрощеному порядку через органи РАГС (ст. 42 КпШС).

4. Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно
відсутнього (наприклад, дія доручення, договір підряду).

Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він з’явиться в місці
свого постійного проживання, або буде встановлене його місце
перебування, то суд на підставі заяви зацікавлених осіб скасовує рішення
про визнання цього громадянина безвісно відсутнім.

Всі правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім в разі його
повернення подальшому виконанню не підлягають.

Оголошення громадянина померлим провадиться в судовому порядку за таких
умов:

– громадянин протягом трьох років відсутній за місцем свого постійного
проживання;

– протягом цього ж строку ніяких відомостей про його місцезнаходження не
надійшло;

– вжиті заходи для встановлення місця перебування цього громадянина не
дали результатів:

– визнання юридично поважними причини, заради яких заявник просить
визнати громадянина померлим.

Якщо громадянин пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю, або
є підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, то
трирічний строк скорочується до шести місяців. Військовослужбовці або
інші громадяни, які пропали без вісті у зв’язку з воєнними діями, можуть
бути в судовому порядку ого-лошені померлими не раніше, ніж після
закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

59

Як бачимо, є чимало спільного в діях суду при підготовці та розгляді
справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошенні
громадянина померлим. Але кожний з цих правових інститутів має й певні
особливості. Різняться в них правові підстави їх виникнення і деякі
юридичні наслідки. Оголошення громадянина померлим призводить до
настання фактично таких же правових наслідків, як і при настанні смерті
громадянина.

2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Поняття та ознаки юридичної особи. Суб’єктами цивільних правовідносин
поряд з громадянами є також юридичні особи. Хоча юридичні особи це не
громадяни, але в їх створенні та функціонуванні беруть участь фізичні
особи. Об’єднання фізичних осіб завжди передбачає досягнення якоїсь
спільної мети. Кожна фізична особа, вступаючи до, об’єднання, передає
йому частину своїх прав і обов’язків, в результаті чого об’єднання, яке
бере на себе ці права і обов’язки, уособлює своїх засновників. Але
однієї волі громадян для створення юридичної особи не достатньо.
Потрібно, щоб новостворювана організація була належним чином
зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість
держави у створенні (виникненні) юридичних осіб. Ще активнішу участь
держава бере в створенні, державних юридичних осіб. Вони створюються з
метою найбільш ефективного і раціонального використання державного
майна. Зрозуміло, що держава, в особі її вищих органів влади і
управління, не може управляти усіма належними їй цінностями. Закріплюючи
майно за окремими державними підприємствами, установами та
організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном,
розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні
правовідносини, тобто надає їм статус суб’єктів цивільного права.

Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох
головних. Це: а) тлумачення юридичної особи як штучного утворення; б)
невизнання юридичної особи як суб’єкта цивільних прав; в) визнан-

60

ня юридичної особи як повноцінного суб’єкта цивільних прав.

Прихильники тлумачення юридичної особи як штучного утворення
стверджують, що суб’єктом цивільного права може бути лише фізична особа,
а правосу-б’єктність організацій являє собою імітацію правового статусу
громадян. Автори цієї теорії не заперечують можливість виникнення
юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку,
це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб
відокремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія
надає пріоритет незалежності людини і з певним упередженням ставиться до
громадських об’єднань.

Теорія невизначення юридичної особи як суб’єкта цивільних прав. В рамках
цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у
суспільстві отримують виключно фізичні особи, а тому немає підстав
визнавати об’єднання громадян – юридичну особу -суб’єктом цивільних
прав.

Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб’єкта (теорія
реальності).

Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб’єкта цивільних прав
акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і
власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно.
Об’єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси.
Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні
організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку
кооперування людей, автори названої теорії вважають за потрібне надавати
можливість об’єднанням громадян виступати суб’єктами цивільних
правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії
існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить
соціологічні дослідження об’єднань людей; організаційна теорія
визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної
функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.

61

Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побудована на врахуванні
волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об’єднання між собою.

З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з
ініціативи держави. В цьому випадку можуть бути корисними теорії
юридичної особи, розроблені свого часу радянськими вченими ‘.

В ЦК України поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23.

Юридичними особами визнаються організації, які мають у власності,
повному господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене
майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайно-вих
прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді,
арбітражному суді або в третейському суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки
юридичної особи:

а) організаційна єдність. Вона передбачає, що юридична особа належним
чином організована, виступає як єдине ціле, має організаційну структуру
й органи управління. Порядок організаційної структури юридичної особи
встановлюється її статутом. Про організаційну єдність свідчать також
найменування юридичної особи, місце її розташування; та інші атрибути
організації;

б) майнова відокремленість. Кожна юридична особа має своє майно, яке
може належати їй на праві власності, повного господарського відання або
бути в її оперативному управлінні. Слід мати на увазі, що майнова
відокремленість передбачає дійсну відокремленість майна юридичної особи
чи від майна її власників, чи від майна учасників або акціонерів, чи від
майна інших організацій, у тому числі й того відомства, до якого входить
юридична особа.

Майнова відокремленість потрібна юридичній особі не задля формальності,
а для досягнення певної мети. Це може бути: вироблення продукції,
культурно-освітня діяльність, досягнення творчих успіхів тощо. Мета
юридичної особи повинна бути закріплена в її установчих документах
(установчому договорі, статуті);

‘ Див.: Советское гражданское право. – T.I. – М., 1985. – С. 128.

62

в) участь у цивільному обороті від власного імені. Кожна юридична особа
має індивідуальне найменування і може діяти лише від свого імені: від
свого імені вона набуває майнові і особисті немайнові права, несе
обов’язки, вступає в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими
суб’єктами цивільного права. Від імені юридичної особи діють її органи,
інші особи можуть виступати від імені юридичної особи на підставі
довіреності;

г) здатність нести відповідальність. Юридична особа як суб’єкт
цивільно-правових відносин повинна відповідати за невиконання чи
неналежне виконання взятих на себе обов’язків або відшкодовувати
заподіяну її працівниками шкоду іншим особам.

Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй майном, на
яке може бути звернене стягнення.

д) здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбітражному чи
третейському суді.

Порядок розгляду цивільно-правових спорів з участю юридичних осіб
регулюється цивільно-процесуальним правом.

Всі перелічені ознаки юридичної особи тісно пов’язані між собою і
повинні розглядатися в сукупності, взаємодії, хоча кожна з цих ознак
виконує різну роль у визначенні функціональної діяльності юридичної
особи.

Здійснюючи функції суб’єкта цивільних правовідносин, юридична особа
повинна мати й такі властивості, як правоздатність і дієздатність.

Правоздатність юридичної особи. У порівнянні з правоздатністю і
дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має
свої особливості.

У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при
досягненні повноліття (або раніше, за умови укладення шлюбу),
дієздатність. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні
правоздатності і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієздатна
юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і
обов’язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і
дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість
законодав-

63

цеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і
говорити лише про правоздатність такої особи.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної
реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, – з моменту
реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у
виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності
не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її
статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У
рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види
діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені
законодавчими актами.

Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і
розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а
державні установи – на правах оперативного управління.

Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у
випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про
обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному
суді.

Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління.
Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або
колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання
єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно
кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є
загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними
справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної
компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії – це дії
самої юридичної особи.

Види юридичних осіб. Порядок виникнення реорганізації, та ліквідації
юридичної особи. Поділ юридичних осіб

64

на види може здійснюватися за різними ознаками. Аналізуючи закони
України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємство» та
деякі інші можна дійти висновку, що в залежності від того, якою є мета
діяльності, законодавець розрізняє комерційні й некомер-ційні юридичні
особи.

До комерційних юридичних осіб відносяться ті, які виникають заради
досягнення прибутку. Такими особами є господарські товариства, виробничі
кооперативи, державні підприємства.

Некомерційними юридичними особами вважаються ті, які не мають на меті
одержання прибутку. Такі юридичні особи виникають для задоволення певних
потреб громадян (наприклад, у житлі, гаражах тощо) і покликані
виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропагандистські та інші
невиробничі функції. До некомер-ційних юридичних осіб відносяться
споживчі кооперативи, громадські й релігійні організації, їх об’єднання,
благодійні та інші фонди. Некомерційні юридичні особи можуть займатися
виробничою та торговельною діяльністю, пов’язаною з досягненням цілей,
заради яких вони утворені, і яка збігається з цими цілями.

В залежності від ступеня майнової відокремленості можна виділити такі
види юридичних осіб:

юридичні особи які знаходяться у зобов’язальних відносинах з їх
засновником (власником), (господарські товариства, виробничі і споживчі
кооперативи, орендні підприємства, колективні підприємства, господарські
об’єднання юридичних осіб тощо);

юридичні особи, які перебувають в речових відносинах з їх засновниками
(власниками), державні та інші підприємства, засновані на праві повного
господарського відання, казенні підприємства, засновані на праві
оперативного управління;

юридичні особи, які вступають в немайнові відносини з їх засновниками
(громадські організації, релігійні організації, благодійні та інші
фонди).

В залежності від участі держави в створенні юридичних осіб можна
виділити державні і недержавні юридичні особи.

65

В свою чергу, державні юридичні особи можна класифікувати в залежності
від джерел фінансування:

юридичні особи, що перебувають на господарському розрахунку, мають
закріплені за ними основні й оборотні засоби та самостійний баланс
(державні підприємства та державні організації);

юридичні особи, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний
кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів
(установи та інші державні організації);

юридичні особи, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають
самостійний кошторис і самостійний баланс.

Звичайно, можливі й інші варіанти поділу юридичних осіб.

Для утворення юридичної особи передусім потрібні засновники.
Засновниками можуть бути: власники майна або уповноважені власником
майна органи, а у передбачених законодавчими актами випадках – не
власники, а інші особи.

У залежності від того, хто є засновником юридичної особи, встановлені
такі способи їх утворення: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний,
договірний.

Розпорядчий порядок утворення юридичної особи полягає в тому, що
компетентний орган державної влади або управління приймає рішення
(розпорядження) про створення організації – юридичної особи – і
затверджує її статут чи положення про неї.

У розпорядчому порядку створюються державні юридичні особи.

Нормвтито-явоуний порядок полягає в тому, що умови створення юридичної
особи зафіксовані в законодавчому акті у вигляді загального дозволу
держави. Для утворення конкретної юридичної особи потрібна відповідна
ініціатива її засновників і реєстрація її у відповідному органі. У
такому порядку виникають недержавні юридичні особи.

При реєстрації цих юридичних осіб перевіряється дотримання їх
засновниками чинного законодавства. Якщо буде виявлено невідповідність
установчих документів

66

чинному законодавству, то в реєстрації цих юридичних осіб може бути
відмовлено. Відмову в реєстрації юридичної особи можна оскаржити в
судовому порядку.

Дозвільний порядок утворення юридичної особи передбачає наявність
ініціативи засновників і дозволу відповідного органу чи підприємства.
Наприклад, підприємство може бути створене в результаті відділення із
складу діючого підприємства. Дозвільний порядок застосовується при
створенні юридичних осіб, діяльність яких пов’язана з грошово-кредитним
обігом, здоров’ям громадян, одержанням ними освіти, і в інших,
передбачених законодавством, випадках.

Договірний порядок утворення юридичної особи застосовується тоді, коли
громадянин або юридичні особи добровільно об’єднуються для досягнення
певної мети. Свідченням такого об’єднання є належним чином оформлений
установчий договір. У такому порядку виникають різноманітні господарські
асоціації, концерни та інші об’єднання підприємств.

Незалежно від порядку утворення юридичної особи, всі вони повинні мати
установчі документи – правову основу своєї діяльності. Установчими
документами юридичної особи є: розпорядчий акт, статут (положення);

установчий договір і статут; протокол зборів тощо.

Установчий договір юридичної особи укладається між її засновниками. У
випадках, передбачених законодавчими актами, юридична особа може діяти
на основі положення про організації відповідного виду.

В установчих документах повинні зазначитися найменування юридичної
особи, місце її знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і
компетенція органів, а також міститися інші відомості, передбачені
законодавчими актами про юридичні особи відповідного виду.

Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать
законодавству.

В установчому договорі засновники зобов’язуються утворити юридичну
особу, визначають порядок сумісної діяльності по її утворенню, умови
передачі в її володіння, користування, розпорядження свого майна та
участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і

67 порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, управління
діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу.

Установчий договір заключається його учасниками, а статут
затверджується.

Стадію розробки і затвердження установчих документів можна назвати
підготовчою стадією утворення юридичної особи. Після неї наступає
реєстраційна стадія.

Реєстраційна стадія бере свій початок із звернення засновника до
компетентного органу із заявою про державну реєстрацію юридичної особи.
Органами, що реєструють юридичні особи, є виконкоми районних (міських)
Рад народних депутатів, а також Міністерство юстиції України чи його
органів на місцях, яке реєструє новостворені громадські організації як
юридичні особи.

У випадках, передбачених законодавчими актами, досить однієї стадії –
реєстраційної. Юридична особа вважається створеною з моменту її
державної реєстрації.

Від юридичної особи слід відрізняти її філіали і представництва.

Філіалом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза
місцем її знаходження і здійснює всі або частину її функцій.

Представництво – це відокремлений підрозділ юридичної особи,
розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і
представництво інтересів юридичної особи. Філіали і представництва не є
юридичними особами. Вони наділяються майном юридичною особою, яка їх
створила, і діють на основі затвердженого нею положення.

Керівники філіалів і представництв призначаються юридичною особою і
діють на основі виданої їм довіреності.

Від філіалів і представництв слід відрізняти дочірні організації
(підприємства). Дочірньою організацією може визнаватися така
організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом
передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або
оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником.

68

Вона не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання –
по боргах дочірньої організації.

Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації
або ліквідації.

При реорганізації відбувається припинення існування юридичної особи, за
винятком реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і
обов’язків до іншої юридичної особи у порядку загального
правонаступницгва.

Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу
юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами.
Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку,
передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути
встановлені й інші підстави реорганізації.

Реорганізація може здійснюватися в різних формах:

шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

При злитті юридичних осіб майно і немайнові права й обов’язки кожної з
них переходять де новоствореної юридичної особи.

При приєднанні одна юридична особа включається до складу іншої юридичної
особи, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким
чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує
існувати, але вже в розширеному складі.

При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її
базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до
виникнення двох абе більше нових юридичних осіб.

При виділенні юридична особа не припиняє своєї діяльності, але з її
складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча
юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична
особа зменшується.

При перетворенні юридичної особи з одного виду в інший до нововиниклої
юридичної особи переходить майно попередньої юридичної особи:

Майно переходить до свого правонаступника в день підписання
передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою
про реорганізацію.

69

Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її
реорганізацію, зобов’язані письмово повідомити про це кредиторів тієї
юридичної особи, що реорганізовується.

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без
правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до
інших суб’єктів як цілісний комплекс.

Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.

Підставами добровільної ліквідації юридичної особи можуть бути

рішення вищих або уповноважених ними органів (на цій підставі
ліквідуються корпорації, об єднання громадян, профспілкові, релігійні та
інші громадські організації);

рішення органів або осіб, які створили юридичну особу (на цій підставі
ліквідуються установи);

закінчення строку, на який створено юридичну особу, або досягнення
цілей, заради яких вона створена (на цій підставі можуть ліквідуватися
споживчі кооперативи).

Юридичні особи можуть бути добровільно ліквідовані й на інших,
передбачених законом, підставах.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення арбітражного суду
про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання
недійсними установчих документів про створення юридичної особи;

рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що
систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або
суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої
законом.

Банкрутство є однією з найбільш поширених підстав примусової ліквідації
юридичної особи.

Засновники юридичної особи або органи, що прийняли рішення про
ліквідацію юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про
це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган
вносить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомості про те, що
юридична особа перебуває в процесі ліквідації.

70

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється
ліквідаційна комісія. Її створює орган, який прийняв рішення про
ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять
повноваження по управлінню справами юридичної особи.

Ліквідаційна комісія встановлює порядок і строки ліквідації юридичної
особи, а також строк для заявлення претензій кредиторів, який не може
бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
Повідомлення про це дається в офіційній пресі за, місцем знаходження
юридичної особи. Ліквідаційна комісія вживає заходів по стягненню
дебіторської заборгованості юридичної особи, по виявленню претензій
кредиторів (сповіщає їх письмово про ліквідацію юридичної особи), оцінює
наявне майно юридичної особи, яка ліквідується, розраховується з
кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його органові, що
прийняв рішення про ліквідацію.

Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені
Законом України «Про банкрутство» (в редакції від ЗО червня 1999 p.).

Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до
арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом.

Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична
особа; прокурор.

До згаданих вище кредиторів відносяться громадяни та юридичні особи, які
мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника,
крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені.

Кредиторами, у розумінні Закону «Про банкрутство», можуть бути також
податкові інспекції, державні інспекції контролю за цінами, установи
Державного фонду сприяння зайнятості населення, установи Пенсійного
фонду, Фонду соціального страхування, Української державної страхової
комерційної організації, профспілкові організації працівників
агропромислового комплексу та працівників рибного господарства тощо.

71

Боржник має право звернутися з заявою про визнання себе банкрутом до
арбітражного суду з власної ініціативи у разі своєї фінансової
неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не
здатний задовольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквідній
формі (грошові кошти, цінні папери тощо).

Прокурор може звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання
юридичної особи банкрутом (ст. ст. 2, 5 та ін. АПК України), якщо йому
стане відомо про навмисне або фіктивне банкрутство юридичної особи.

Навмисне банкрутство можна визначити як навмисні дії керівника або
власника комерційної юридичної особи, спрямовані на створення або
збільшення неплатоспроможності підпорядкованого йому підприємства з
метою одержання особистої вигоди або вигоди для інших осіб.

До навмисного банкрутства прирівнюються завідомо некомпетентні дії по
веденню справ юридичної особи.

Фіктивне банкрутство означає завідомо неправдиве повідомлення юридичної
особи про свою майнову неспроможність з метою введення в оману
кредиторів для одержання від них відстрочки або розстрочки належних
платежів або знижки боргів.

Суб’єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані
як суб’єкти підприємницької діяльності

Послідовність розрахунків з кредиторами ліквідованої юридичної особи
залежить від того, в якому порядку ця особа ліквідовується.

При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших
підставах, крім. банкрутства, законодавець не встановив черговості
задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного
сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку
задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються
витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди
ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення
претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст.
33 Закону України «Про ко-

72

лективне сільскогосподарське підприємство»). При лік-відації спілки
споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки,
потрібно провести роз-

рахунки по оплаті праці, виконанню зобов’язань перед

бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 За-

кону України “Про споживчу кооперацію”).

Якщо ж юридична особа ліквідується як банкрут, то

в Законі «Про банкрутство» встановлена чітка черговість задоволення
претензій кредиторів (ст. 31).

У першу чергу покриваються витрати, пов’язані з провадженням справи про
банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії,
функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги
кредиторів, забезпечені заставою, та деякі інші вимоги.

У другу чергу виконуються зобов’язання перед працівниками
підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового
колективу до статутного фонду підприємства).

У третю чергу задовольняються вимоги по державних і місцевих податках та
неподаткових платежах до бюджету і вимоги органів державного страхування
та соціального забезпечення.

У четверту чергу забезпечуються вимоги кредиторів, не забезпечені
заставою.

У п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів
трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях
членів трудового колективу.

У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Законом встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються
після задоволення вимог попередньої.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї
черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожному
кредиторові суми.

Вимоги, що надходять після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

73

ГЛАВА 5

ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Одним із елементів цивільного правовід-ношення є об’єкт права 1 . В ЦК
України 1963 p. глава про об’єкти права відсутня, проте це не означає,
що законодавець не застосовує цього поняття. В усіх розділах Кодексу в
тій чи іншій формі є терміни, безпосередньо пов’язані з об’єктами
цивільних прав. Все частіше застосовуються ці поняття у нових
законодавчих актах України (в законах: “Про власність”, “Про
приватизацію державного житлового фонду”, “Про приватизаційні папери”
тощо).

З метою задоволення своїх інтересів суб’єкти цивільних прав вступають
між собою у різноманітні відносини з приводу того чи іншого об’єкта.
Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей,
надання послуг, використання права авторства на твори науки, літератури,
мистецтва, захисту честі, гідності та ділової репутації. Із цього можна
зробити висновок, що об’єкт цивільно-правових відносин, або цивільних
прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб’єкти вступають у
правовідносини. Такими

‘ Об’єкти цивільних прав і об’єкти цивільних правовідносин – поняття
тотожні.

74

благами можуть бути: 1) майно (речі та послуги); 2) результати духовної
та інтелектуальної діяльності; 3) особисті немайнові блага.

2. МАЙНО ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

У законодавстві немає одностайності щодо” визначення майна як об’єкта
цивільних прав В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню
сукупність (ст. ст. 13, 22, 23, 24 Закону України “Про власність”).
Ширшого змісту набуває поняття “майно” в ст. 38 цього ж закону.
Відповідно до цієї статті, власністю членів трудового колективу
державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права У
спадковому праві застосовується ще одне значення терміна “майно”. Під
спадковим майном розуміють усі майнові права та обов’язки, які
переходять від спадкодавця до спадкоємців.

Така розбіжність законодавчих положень ускладнює визначення поняття
“майно” як об’єкта цивільного пра-ва. Можна говорити про право на речі,
про право на послуги іншої особи, але, мабуть, не можна стверджувати, що
кредитор має право на право. Віднесення послуги до майна пояснюється
передусім тим, що вона може бути оцінена в грошах.

Виходячи з цього, вважаємо, що майно складається з речей та послуг 2.
Речі, як об’єкги цивільного права, фігурують у відносинах власності,
особливо при визначеннях: які предмети (речі) можуть бути об’єктом
приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які
обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають.

Послуги є об’єктами зобов’язального права. Наприклад, охоронець надає
послуги по охороні майна власників, які уклали з ним договір схову.
Об’єктами зо-

2 У літературі висловлена думка, що до об’єктів цивільного права
відносяться не лише послуги, а й дії взагалі (Див.: Загальна теорія
цивільного права. К., 1992 – С. 137) Але не всі автори погоджувалися з
тим, що дії відносяться до об’єктів цивільних прав, вважаючи, що дії
складають зміст обов’язку, а об’єктом права є послуги.

75

бов’язального права можуть бути і речі. Різниця між речовим і
зобов’язальним правом проявляється не в тому, що об’єктом речового права
є речі, а зобов’язального -послуги, а в тому, що в речовому праві право
на річ здійснюється власником самостійно без посередництва іншої особи,
тоді як у зобов’язальному праві для задоволення власником свого права
недостатньо лише його волі. Потрібна також воля іншої особи (для
укладання договору оренди, наприклад, згода орендатора, купівлі-продажу
– покупця).

Поняття та види речей в цивильному праві. Речами в цивільному праві
називають предмети матеріального світу, здатні задовольняти певні
потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами,
щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але не
видобуті корисні копалини, не зловлені дикі тварини не є майном.)

До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської
праці. Зміст поняття “речі” не є постійним У рабовласницькому
суспільстві основним об’єктом цивільних прав був раб. Із розвитком
капіталістичних відносин до речей стали зараховувати акції та цінні
папери як символи тих чи інших речей В СРСР земля була виключена з
цивільного обігу і не відносилася до речей.

Законодавчими актами визначається обігоздатність речей. Під
обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами
як об’єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам Підставою
для передачі можуть бути договори, спадкування, адміністративні акти
тощо. Законодавство України надає можливість суб’єктам цивільного права
вирішувати питання, пов’язані з обігом речей, на свій розсуд.

Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках поставити
перепону вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяють на речі,
не вилучені з обігу, речі, вилучені з приватного обігу, речі, обмежені в
приватному обігу.

Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення
її потреб, – це речі, що не вилу-

76

чені з приватного обігу. Правовий режим цих речей полягає в тому, що
вони можуть вільно переходити у власність будь-якої особи на підставах,
передбачених законодавством.

До речей, вилучених з приватного обігу, відносяться:

зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна
придбати з дозволу органів внутрішніх справ, бойова і спеціальна
військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й
засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали
та обладнання для його виробництва. Крім того, сюди ж відносяться бойові
отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські
засоби (за винятком отриманих громадянами за призначенням лікаря);

протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин;
електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються
правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв
до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії).

Перелічені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських
об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на
території України. Речі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню.
Тобто, власник таких речей не має права їх продавати або передавати на
інших підставах будь-яким приватним особам.

До речей, вилучених з цивільного обігу, слід віднести також: непридатні
для споживання продукти харчування, небезпечні для життя людей речовини,
деякі інші речі, перелік яких визначається законодавчими актами.

До речей, обмежених в приватному обігу, відносять такі речі, для
придбання яких громадянам та приватним юридичним особам потрібний дозвіл
уповноважених органів. Так, громадяни, які досягли 18-річного віку,
мають право придбати холодну та пневматичну зброю. А з досягненням
21-річного віку вони можуть з дозволу органів внутрішніх справ за місцем
проживання набувати права власності на вогнепальну гладкоствольну зброю;
з досягненням 25-річного віку – на вогнепальну мисливську нарізну зброю
(мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними
стволами).

77

Для набуття права власності на радіоактивні речовини особа повинна
отримати на це дозвіл Державного комітету України з ядерної та
радіаційної безпеки. Такий дозвіл надається за наявності висновку
органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість
використання них речовин майбутнім власником в існуючих умовах (додаток
№ 2 до постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 p.).

Законодавчими актами встановлюється правовий режим речей. Правовий режим
складають: порядок користування речами, способи і межі розпорядження
ними та інші правомірні дії. У залежності від особливостей правового
режиму речей їх поділяють на рухомі й нерухомі;

індивідуально визначені й визначені родовими ознаками; подільні й
неподільні; споживні й неспоживні; головні й приналежні до них, плоди і
доходи.

Речі рухомі й нерухомі. До нерухомих речей відносяться земельні ділянки
і все, що тісно з ними пов’язане:

будинки, споруди, підприємства, інші майнові комплекси, багаторічні
насадження.

Речі, переміщення яких можливе без шкоди їх призначенню, відносяться до
рухомих, якщо законодавчими актами не встановлене інше.

Практичне значення поділу речей на нерухомі і рухомі перш за все полягає
в тому, що до нерухомих речей відносяться земля, будівлі, що на ній
зведені, а також багатолітні насадження. Земельна ділянка, що належить
окремому суб’єктові, є частиною території держави, яка теж має право
вирішувати деякі питання, пов’язані з цією ділянкою, зокрема, може
вилучати Її для державних і суспільних потреб. Держава зацікавлена в
тому, щоб нерухоме майно приносило користь не лише його власникові, а й
суспільству в цілому.

Законодавчими актами встановлений особливий порядок переходу нерухомого
майна від одного власника до іншого. Як правило, угоди з приводу
нерухомого майна укладаються за місцем його знаходження і потребують
нотаріального посвідчення. Будь-яке відчуження нерухомого майна потребує
державної реєстрації. До більшості рухомого майна такі вимоги не
ставляться.

78

Таким чином, практичне значення поділу речей на нерухомі й рухомі
полягає в тому, що власники більш обмежені в діях стосовно нерухомого
майна, ніж рухомого, а їхні права на нерухоме майно більш захищені, ніж
права на майно рухоме.

Речі індивідуально визначені й родові. Індивідуально-визначеними
називаються речі, які відрізняються від інших речей цього ж роду що і
вони, характеризуються індивідуальними ознаками. До них відносяться:
речі, виділені із загальної маси речей одного й того ж роду (наприклад,
із партії холодильників виділений один); речі, єдині в своєму роді
(наприклад, картина Айвазовського “Кораблі на рейді”); речі, що
відрізняються від інших рядом ознак (наприклад, міст ім. Є.Патона в
Києві).

Родовими називаються речі, які належать до одного роду і визначаються
кількісними ознаками – числом, вагою, мірою. Наприклад, 10 центнерів
пшениці, 100 кубометрів деревини, 50 метрів сукна.

Правове значення поділу речей на іидивідуально-визначені й родові
полягає в тому, що при загибелі ін-дивідуально-визначеної речі боржник
звільняється вед обов’язку передати подібну до неї річ кредитору, але
зобов’язаний виплатити останньому грошову компенсацію, при загибелі
родових речей боржник, як правило, зобов’язаний передати кредиторові
інші подібні речі.

Якщо предмет зобов’язання – індивідуально-ви-значена річ, то кредитор
має право вимагати повернення йому саме цієї речі, а боржник не має
права замінити її грошовою компенсацією.

Подільні і неподільні речі. До подільних речей у правовому значенні
відносяться речі, які при поділі їх на частини не втрачають свого
первісного господарського призначення (продукти харчування, цемент,
будь-яка рідина тощо). Неподільними є речі, які неможливо поділити без
втрати їх основного господарського призначення (телевізор, холодильник,
автомобіль).

Практичне значення такого поділу речей у тому, що неподільна річ в
правовідносинах розподілу речей в натурі повинна бути або проданою, а
виручені від продажу гроші поділені, або передана одному із
співвласників з

79

покладанням на нього обов’язку відшкодувати іншій стороні вартість
належної їй частини речі. Інколи для вирішення питання поділу
неподільної речі необхідно затвердити план поділу в компетентних
державних органах (частина будинку та земельної ділянки, на якій будинок
розташований). Індивідуально-визначені речі відносяться до неподільних,
а родові — до подільних.

Споживні й неспоживні речі. Деякі речі при їх використанні споживаються
(знищуються) повністю, чи то видозмінюються, треті – зберігають свою
цінність тривалий час.

Речі, які при їх використанні за призначенням споживаються (продукти
харчування) або перетворюються в іншу річ (сировина), називаються
споживними.

Неспоживними називаються речі, які при’використанні зберігають своє
призначення тривалий строк (дорогоцінне каміння, одяг, засоби
виробництва). Пошкодження, зношення цих речей відбувається внаслідок
тривалого користування ними як такими (без їх зміни). •Практичне
значення поділу речей на споживні й неспоживні полягає в тому, що одні
угоди можна укладати лише стосовно споживних речей, а інші – стосовно
не-споживних. Наприклад, предметом договору позики мо-жуть бути лише
споживні речі. Це пояснюється тим, що позичальник на позичені ним речі
набуває права власності, і на ньому лежить обов’язок повернути
позикодавцеві таку ж саму суму грошей, або кількість речей такого ж роду
і якості. Інакше вирішується питання у договорі найму, оренди. Тут
предметом договору можуть бути лише неспоживні речі, оскільки наймач при
припиненні договору зобов’язаний повернути те саме майно, яке він
отримав у тимчасове користування.

Речі головні й приналежні. Часто речі перебувають в такому
господарсько-цільовому зв’язку, при якому одна з них виступає головною,
а інша – приналежною. Інколи виникає складність з визначенням головної
речі й при-належної до неї. Справа в тому, що приналежна річ не
обов’язково пов’язана з головною річчю фізично чи складає її частину,
вона може бути предметом самостійної угоди.

80

У разі, коли потрібно визначити головну річ і прина-лежну до неї, слід
виходити з того, що головною вважається та річ, заради якої виникають
конкретні правовідносини. Наприклад, покупець вирішив придбати скрипку,
яка зберігається у спеціальному футлярі. В цьому випадку скрипка буде
головною річчю (основним предметом договору купівлі-продажу), а футляр –
приналежністю до головної речі, бо виступає доповненням до скрипки і
покликаний слугувати їй.

Практичне значення поділу речей на головні й приналежні полягає в тому,
що приналежна річ наслідує долю головної речі, якщо в договорі або
законі не встановлене інше. Поняття приналежності має значення в
договорах поставки машин, обладнання тощо. Така продукція повинна
поставлятися в комплекті з необхідними приналежностями.

Визначення головної речі й приналежної набуває актуальності у зв’язку із
закріпленням у цивільному законодавстві поділу речей на нерухомі і
рухомі. При купівлі-продажу земельної ділянки, як головної речі,
потрібно визначати приналежні їй речі – будівлі, багаторічні насадження,
дороги, все те, що на ній розташоване.

Плоди і доходи. Плоди — це речі, які природним шляхом породжені іншими
речами. Плоди відділяються від самої речі без суттєвих її змін і можуть
бути об’єктом цивільних правовідносин як самостійно, так і разом з
об’єктами, від яких вони відділилися. При цьому діє загальне правило,
згідно з яким плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено
законом або договором, укладеним власником цього майна з іншою особою
(ст. 133 ЦК України).

Якщо володілець речі (наприклад, охоронець, заста-водержатель) не має
права користуватися нею, то він не вправі користуватися й її плодами,
якщо інше не встановлене законом і договором.

Поняття “доходи” має два значення. У широкому значенні під доходами
розуміють плоди і грошові надходження. У вузькому значенні доходами
вважають те, що приносить власникові речі експлуатація його речі інши-

81

ми особами на підставі укладених з ними угод (наприклад, від речі,
переданої у найм, наймодавець одержує доход у вигляді певної плати).
Вважаємо, правомірним буде віднести до доходів і продукцію, отриману
підприємцями в результаті заняття ними підприємницькою діяльністю.

У ст. 133 ЦК України є і поняття “плоди”, і поняття “доходи”, при цьому
поняття “доходи” вживається у вузькому значенні.

Цивільні кодекси різних держав по-різному вирішують питання про те, кому
належать плоди і доходи. Так, ЦК Російської Федерації (ст. 136)
встановлює правило, за яким плоди, продукція та доходи від майна
належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо
інше не передбачене законом або договором. Іншими словами, за загальним
правилом, плоди і доходи від переданої наймачеві речі належать не
власникові речі, а наймачеві, заставодержателю. Через те в Російській
Федерації при укладанні договору власник повинен передбачити, кому
належатимуть плоди і доходи, і тим самим захистити свої права у
майбутньому.

Гроші як об’єкт цивільних прав. До речей цивільне право відносить також
гроші. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей.
Особливість грошей, як родових і подільних речей, полягає у тому, що
вони визначаються не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у
знаках грошових одиниць — грошовою сумою. Внаслідок цих якостей грошей
борг можна погасити будь-якими купюрами.

Гроші можуть бути як основним об’єктом цивільних прав, так і виконувати
функцію загального еквівалента платежів.

Основним об’єктом цивільних правовідносин гроші виступають у договорах
позики, банківської позички, при заповіті збережень у кредитних
установах тощо.

Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші виступають
мірилом вартості всіх товарів, інструментом, що забезпечує їх обіг,
засобом збереження їх цінності. Грішми погашаються майнові борги,
відшкодовуються збитки, заподіяні іншій особі, виплачується вартість
частки у спільній власності в разі залишення усього майна одному із
співвласників.

82 У деяких вигадках гроші як об’єкт цивільного права можуть виступати і
як індивідуально-визначене майно. В основному це відбувається тоді, коли
вони придбані для колекції або виконують функцію речових доказів у
скоєному злочині. В цих та інших випадках кожна грошова одиниця
індивідуалізується своїм номером і відноситься до речей незамінних і
неподільних.

На гроші розповсюджуються загальні правила щодо майна, за винятками,
паредбаченими законом. Одним з таких винятків є той, що гроші не можуть
бути витребувані від добросовісного набувача (ст. 147 ЦК України).

3. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВД

До об’єктів цивільного права відносяться також цінні папери. Вони є
специфічним об’єктом цивільного права. До них неможливо застосувати
загальне визначення поняття об’єктів цивільних правовідносин, їх не
можна безпосередньо визначити як блага, заради яких суб’єкти вступають у
правовідносини. Заради цінних паперів як паперів ніхто у правовідносини
не вступає. Призначення цінних паперів в іншому – засвідчувати права їх
законних держателів на цінності, що в них зазначені, забезпечувати
одержання саме цих цінностей.

Можна виділити такі основні ознаки цінних паперів.

По-перше, будь який цінний папір повинен відповідати вимогам щодо форми,
яка визначається законом.

За загальним правилом, цінні папери являють собою документи, що
складаються на спеціальних бланках з певним ступенем захисту. Кабінетом
Міністрів України затверджені Правила виготовлення і використання
вексельних бланків *, а також встановлений “Порядок виготовлення бланків
цінних паперів” 2 .

По-друге, цінні папери, за загальним правилом, можуть вільно
передаватись однією особою іншій.

При передачі цінного паперу до нового держателя останньому переходять і
усі зазначені у папері права.

1 Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.92. № 528-92-п,

2 Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.93. № 283-93-п.

83

По-третє, у кожному цінному папері повинна бути точно визначена
юридична можливість здійснити ту дію, на яку має право законний
утримувач паперу. Це може бути право на отримання визначеної суми
грошей, прибутку у вигляді дивідендів чи процентів, певного майна, а
також право брати учать в управлінні акціонерним товариством. При цьому
види прав, що можуть бути закріплені у цінному папері, визначаються
законом чи у встановленому емітентом порядку.

По-четверте, не може мати місця часткова передача прав, зазначених у
цінному папері. У випадках, коли цінний папір підтверджує наявність не
тільки майнових, а й інших прав, передача паперу означає передачу усіх
прав, посвідчених ним.

По-п’яте, характерною ознакою цінних паперів є те, що здійснення
втілених у них прав можливе, як правило, лише при пред’явленні самих
цінних паперів.

Однак слід зазначити, що вказане правило застосовується не до усіх
цінних паперів. Зокрема воно не застосовується до цінних паперів, що
випущені у бездокумен-тарній формі, тобто до таких цінних паперів, що
знаходяться у формі записів на рахунках у системі, електронного обігу
цінних паперів.

Характеризуючи цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин, слід
підкреслити, що у цивільному праві України вони відносяться до рухомих і
неподільних речей, можуть бути індивідуально-визначеними і визначатись
родовими ознаками.

Отже, цінні папери можна визначити як документи встановленої форми з
відповідними реквізитами, що посвідчують майнові або особисті права їх
утримувачів, здійснення яких можливе, як правило, тільки у разі
пред’явлення цінного паперу.

У цивільному праві цінні папери розрізняються: за змістом, за особою
боржника, за способом визначення уповноваженої особи.

За змістом цінні папери поділяються на товарні та грошові.

Товарні цінні папери посвідчують право їх держателів на цінності,
виражені у реальних речах (товарі). Товарні

84

цінні папери ще називають товаророзпорядчими документами, оскільки при
передачі такого паперу іншій особі володілець цього паперу
розпоряджається зазначеним у папері майном. До товарних цінних паперів
відносяться: коносамент, накладна, деякі приватизаційні папери тощо.

Слід підкреслити, що перелік цінних паперів, наведений у ст. З Закону
України “Про цінні папери і фондову біржу”, не є вичерпним, адже в ньому
не вказані такі документи, порядок випуску та обігу яких врегульований
іншими нормативними актами України і які віднесені до цінних паперів
світовою практикою. Зокрема, до таких цінних паперів відносяться
коносаменти та чеки.

Грошові цінні папери виражають право їх держателів на цінність у вигляді
певної суми грошей. Держатель грошового цінного папера має право на
отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів
належать” акції, векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Цінні папери за своїми емітентами, що випускають їх і зобов’язані
здійснити передбачені в них дії, поділяються на державні; випущені за
рішенням місцевих -рад народних депутатів; приватні

Державні цінні папери випускаються державою Це, наприклад,
приватизаційні папери, казначейські зобов’язання. Державні цінні папери
гарантовані усіма активами держави

До цінних паперів, що випускаються за рішенням місцевих рад народних
депутатів, відносяться облігації місцевих позик, гарантовані майном
відповідних адмініст-ративно-територіальних утворень.

До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що випускаються
приватними особами (акції акціонерних товариств, облігації підприємств
тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами,
гарантовані виключно майном цих осіб.

В залежності від способу визначення уповноваженої особи, яка є власником
цінного папера, останні поділяються на іменні, ордерні та цінні папери
на пред’явника. В залежності від того, до якого із цих видів належить
цінний папір, визначається спосіб його передачі.

Іменним цінним папером є такий документ, в тексті якого зазначений його
власник Однак для легітимації

85

володільця цінного папера у якості суб’єкта права необхідно, щоб його
ім’я було зазначене не лише у тексті цінного папера, а й у реєстрі
власників іменних цінних паперів. Зокрема, у Законі України “Про
Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні” вказано, що права на участь в управлінні на одержання
доходу тощо (тобто як майнові, так і особисті права), які випливають із
іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін
до реєстру власників іменних цінних паперів. На наш погляд, досить точно
поняття іменного цінного папера будо дане М. М. Агарковим, який визначав
іменний цінний напір як документ, який легітимує свого утримувача у
якості суб’єкта зазначеного v ньому права, якщо він визначений у якості
такого як в тексті документа, так і в книзі зобов’язаної особи
(реєстрі)1.

Іменні цінні папери можуть переходити від одних до інших осіб, однак це
пов’язане з виконанням певних формальностей. Так, для передачі іменного
цінного папера необхідно поставити на ньому передавальний запис і внести
відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів. Крім того,
можуть встановлюватись обмеження чи навіть заборона щодо передачі
іменних документів як v законодавстві, так і в самих цінних паперах.
Зокрема, іменним цінним папером, що не підлягає обігу, а його продаж
(відчуження) іншим особам визнається недійсним, є іменний ощадний
сертифікат.

До іменних цінних паперів можуть відноситись; акції, ощадні сертифікати,
облігації.

Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого є
легітимованим у якості суб’єкта зазначеного у ньому права, якщо на ньому
зупиняється безперервний ряд передавальних записів. Із даного визначення
можна зробити висновок, що ордерні цінні папери передаються шляхом
вчинення на них передавального запису – індосаменту, який може бути
іменним або бланковим При вчиненні іменного індосаменту вказується ім’я
особи,

‘ Агарков М. М. Учение о ценных бумагах (По изданию 1922 г. ) М., 1994.
– С.304.

86

що передає цей документ (індосант), а також ім’я набувача (індосата). У
разі ж передачі ордерного цінного папера шляхом вчинення бланкового
передавального запису індосанту достатньо просто поставити у документі
свій підпис. Держатель ордерного цінного папера, до якого він перейшов
через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім’я у
документ.

Таким чином, держателю ордерного документа надана не обтяжена особливими
формальностями можливість передачі прав по цінному паперу. Слід
підкреслити, що кожний індосант по ордерному цінному паперу відповідає
не тільки за дійсність права, яке він передає разом з документом, але й
за його здійснення. Найбільш поширеними ордерними цінними паперами є
коносамент і вексель.

Однією із основних відмінностей між .іменними і ордерними цінними
паперами є те, що при передачі іменного цінного папера відчужувач
відповідає лише за дійсність права, яке випливає із документа, а при
передачі ордерного цінного папера відчужувач (індосант) відповідає не
тільки за дійсність права, яке випливає з документа, але й за його
здійснення. Держатель ордерного цінного папера може звернутись до
кожного індосанта з вимогою задоволення прав, які посвідчуються цінним
папером.

Під цінними паперами на пред’явника розуміють папери, володіння якими
безпосередньо забезпечує можливість здійснення виражених у них прав.
Здійснити право за цінними паперами на пред’явника може особа, що його
пред’явить.

Цінні папери на пред’явника відрізняються від іменних та ордерних за
такими ознаками:

1) вони випускаються без зазначення особи, яка має право на цінність за
документом, а суб’єктом виражених у них прав визначають свого держателя,
який пред’являє їх зобов’язаній особі;

2) вони передаються шляхом простої передачі документа новому держателю.

87

4. ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Цивільні правовідносини можуть складатися не лише стосовно вже існуючих
матеріальних і духовних благ, а й з приводу створення нових або зміни
наявних благ. Об’єктом правовідносин, що виникають з приводу створення
чи зміни матеріальних або духовних благ, вважається результат роботи.

Об’єктами, здатними забезпечувати задоволення інтересів, можуть
виступати блага як відокремлені від дій, що їх породили, так і
невідокремлені. Більшість благ відокремлені від таких дій. Але бувають
випадки, коли результат діяльності є таким, що не може бути
відокремленим від дій виконавця, не може бути відтвореним без дій того,
хто їх чинить (наприклад, задоволення слухача від живої гри музиканта, а
не від її запису). Сама діяльність однієї особи може бути джерелом
задоволення інтересу іншої особи. Це дає змогу дії такого роду відносити
до об’єктів цивільних прав. А відтак, об’єктом цивільних правовідносин
можуть бути різноманітні послуги.

Послуги можуть бути фактичними і юридичними. Фактичні послуги — це
результат діяльності, споживча вартість (благо), яка створюється працею.
Юридичні послуги — це сама діяльність направлена на задоволення
інтересів інших осіб. Для цивільного права мають значення різні форми
вираження і здійснення тих чи інших послуг. Але незалежно від форми,
послуга завжди є благом, носить вартісний характер, її можна оцінити в
грошах. Через це вона й може виступати об’єктом цивільних правовідносин.

88

ГЛАВА 6

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА

1. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

Особисті немайнові права (особисті не-майнові правовідносини) досить
неоднорідні й є предметом регулювання різних галузей права. Так, право
на свободу зборів, друку, право на участь у виборах, право бути обраним
та деякі інші регулюються конституційним правом. Право на вибір прізвища
подружжям при реєстрації шлюбу, право на вибір місця проживання, роду
занять кожним із подружжя, право на виховання дітей та інші регулюються
сімейним правом.

Є особлива група особистих немай-нових прав, які в переважній більшості
виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припиненими на
підставі угод або інших юридичних дій. Це права на честь, гідність,
ділову репутацію, на ім’я 1. Їх відносять до предмета цивільного права.

В літературі підкреслюється, що особистим немайновим відносинам, які
складають предмет цивільного права, притаманні певні спільні ознаки.
Так, особисті немайнові права:

‘ В літературі західних країн ці права нерідко іменують “правами
людини”.

89

- утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають майнового,
економічного змісту (хоча можуть бути пов’язані з майновими правами). У
так званих чистих особистих немайнових відносинах відсутній
безпосередній зв’язок з майновими відносинами. Це, звичайно, не означає,
що ці два види відносин взагалі не залежать одні від одних. Йдеться про
те, що ці види відносин не мають правового зв’язку;

– мають особистий характер, оскільки складаються з приводу особливої
категорії об’єктів – немайнових благ (честі, гідності, імені, особистої
недоторканності громадянина тощо), які неможливо відокремити від
конкретної особи (фізичної чи юридичної);

– мають абсолютний характер. Носій цих прав є уповноваженою особою, а
всі інші, стосовно нього і з приводу цих прав, – зобов’язаними особами*
.

Погоджуючись з такою характеристикою, звернемо увагу на те, що усі
права, які складають предмет цивільного права, взаємопов’язані між
собою, доповнюють одне одного. Особисті немайнові права можуть виникати
безпосередньо з майнових відносин. Наприклад, охорона честі, гідності,
ділової репутації тісно пов’язана із захистом майнових прав підприємця,
його фірми, комерційної репутації. Відомий російський вчений в галузі
цивільного права І. А. Покровський зазначав, що “прообразом и
предшественником общего права на имя явилось право торговца на фирму. С
фирмой связывалась известная репутация, которая нередко уже сама по себе
представляет высокую ценность” 2 . Як бачимо, раніше від недобросовісної
конкуренції перш за все захищалося добре ім’я саме купця, а вже потім –
громадянина. В наш час ці ідеї набирають нового життя. І було б прикро,
якби саме таке розуміння захисту особистих немайнових прав посіло
провідне місце в українському цивільному законодавстві. На наш погляд,
захист доброго імені повинен переслідувати мету захисту права суб’єкта

Цивільне право, ч. 1. – К.: Векіурі, 1997. – С. 402.

Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. –

М., 1997. – С. 102.

90

на добре ім’я, незалежно від того, займається він підприємництвом чи
ні.

В науці цивільного права розрізняють дві групи особистих немайнових
прав:

1. Особисті немайнові права, пов’язані з майновими правами.

2. Особисті немайнові права, не пов’язані з майновими правами.

До першої групи відносяться права, що складають зміст авторського та
винахідницького права – окремих інститутів цивільного права. Вони
утворюють основу права інтелектуальної власності, мають свій предмет
ре-гулювання, специфіку методу і змісту. В Законі України “Про
власність” цю групу прав названо правами, що регулюють відносини
інтелектуальної власності.

Друга група особистих немайнових прав не має чітко визначеного
цивільно-правового регулювання. Подібне становище можна пояснити тим, що
деякий час панівною була думка, згідно якої захист особистих немайнових
прав, не пов’язаних з майновими, покладався на кримінальне й
адміністративне право. Саме через це в ЦК УРСР 1922 р. не було статей,
які б захищали честь, гідність, ділову репутацію громадян. Вважалося, що
за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, а
також за навмисне приниження честі й гідності особи винний може бути
притягнений до кримінальної відповідальності. Притягнення ж порушника до
такої відповідальності повинно було принести моральну реабілітацію
потерпілому, і таким чином, його честь і гідність вважалися захищеними.
Проте така позиція навіть у чисто формальному плані не є досконалою. Як
бути, наприклад, у тому разі, коли наклеп розповсюджувався кимось
ненавмисно? Адже такого розповсюджувача не можна притягнути до
кримінальної відповідальності, а честь і гідність потерпшого була
приниженою. Таким чином, порушені права потерпілого лишалися
незахи-щеними.

Враховуючи незахищеність особистих немайнових прав громадян та юридичних
осіб в цивільному праві, укладачі ЦК України 1963 p. включили до нього
кілька

91

статей, які повинні були виправити таке становище. Було наголошено, що
особисті немайнові відносини можуть регулюватися ЦК України (ст. 1). Ст.
7 ЦК України передбачала захист честі і гідності громадян або
організацій, а ст. 511 мала на меті захистити інтереси громадянина,
зображеного в творі образотворчого мистецтва 1. В 1993 р. ЦК України був
доповнений ст. 440, яка передбачає можливість відшкодування моральної
(немайно-вої) шкоди. Як бачимо, деякі зрушення, спрямовані на поліпшення
цивільно-правового захисту особистих не-майнових, не пов’язаних із
майновими, прав відбулися, проте їх виявилося явно недостатньо.

Через це законодавець вимушений був надолужувати прогаяне шляхом
прийняття нових законів, або доповнювати діючі статтями про захист
особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, до Кодексу
законів про працю України Законом України від 15 грудня 1993 p. була
внесена стаття І7З6 про відшкодування власником або уповноваженим ним
органом моральної шкоди.

18 лютого 1992 p. був прийнятий Закон України “Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності”2 (введений в дію 15 березня 1993 р.). В цьому законі слід
звернути увагу на ст. 7 в тій її частині, де йдеться про ознаки
недобросовісної конкуренції шляхом порушення особистих немайнових прав
учасників підприємницької

діяльності

Варто також назвати “Основи законодавства України про охорону
здоров’я”3. Так, ст. 6 Основ закріплює право громадян на охорону
здоров’я. Ст. 9 дає перелік випадків обмеження особистих немайнових прав
громадян, пов’язаних із станом їх здоров’я. В ст. 78 встановлені
обов’язки медичних і фармацевтичних працівників по дотриманню особистих
немайнових прав громадян. Зокрема, медичні працівники зобов’язані
дотримуватися

‘ Ст. 511 була виключена з ЦК України.

2Відомості Верховної Ради України. -1992. – №21.-С.296.

3 Голос України. – 1992. 15 лист. – С. 9 13.

92

вимог професійної етики і деонтології1, зберігати лікарську таємницю.
Ст. 80 передбачає встановлення цивільно-правової відповідальності за
порушення законодавства про охорону здоров’я.

Необхідно підкреслити, що найважливіші особисті немайнові права
врегульовані Конституцією України.

Особливо потрібно звернути увагу на ст. ст. 27—33. В цих статтях
закріплюються права людини на життя, на повагу до її гідності, на
свободу та особисту недоторканність, на недоторканність житла, таємницю
листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на
свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має велике значення
для розвитку законності в Україні, але сказати, що закріплення цих прав
в Основному Законі вирішує всі проблеми їх захисту, не можна.
Підтвердженням цієї думки є проект ЦК України, в якому особистим
немайновим правам фізичних осіб присвячується окрема книга (друга), яка
складається з трьох глав (19, 20, 21), у яких вміщено 46 статей. У главі
19 йдеться про загальні положення щодо особистих немайнових прав
фізичних осіб. У главі 20 закріплюються природні права фізичних осіб, а
в главі, 21 вирішуються права, що забезпечують соціальне буття фізичних
осіб.

Нагальна потреба регулювання особистих немайнових прав ЦК України
передусім пояснюється тим, що законами України деяким органам та їх
посадовим особам надана можливість втручатися у сферу дії особистих
немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, Законом про
оперативно-розшукову діяльність (ст. 8) надано право підрозділам, що
проводять таку діяльність, знімати інформацію з каналів зв’язку,
застосовувати інші технічні засоби одержання інформації, контролювати
телеграфно-поштові відправлення, здійснювати візуальне спостереження в
громадських місцях із застосуванням

‘ Під медичною деонтологією розуміють сукупність етичних і юридичних
норм, які є обов’язковими для виконання працівниками медичних закладів.
Деонтологія вміщує питання збереження лікарської таємниці, взаємин
медичних працівників між собою і пацієнтами.

93

фото-, кіно і відеозйомок, оптичних та інших технічних засобів. Але не
секрет, що при застосуванні всіх цих форм втручання не виключена
можливість правопорушень.

Зрозуміло, без чіткого цивільно-правового регулювання відносин, що
можуть виникнути в сфері дії особистих немайнових прав, гарантії захисту
цих прав немає. Дозволяючи тим чи іншим органам втручатись в особисті
немайнові відносини, в законі повинен бути не тільки дозвіл на таке
втручання, а й дана відповідь на запитання, хто і в якому розмірі
повинен буде відшкодувати заподіяну таким втручанням шкоду. При цьому
потрібно створити таку систему засобів по захисту порушених прав, яка б
діяла швидко, ефективно і справедливо, потребувала щонайменше затрат
душевних сил і коштів потерпілого.

2. ВИДИ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

Як зазначалося, різні особисті немайнові відносини мають неоднакове
призначення. Це потребує різноманітних засобів їх регулювання. У зв’язку
з цим особисті немайнові права пропонується об’єднати у три правових
інститути: права на немайнові блага, втілені у самій особі; права на
особисту недоторканність, свободу, охорону життя і здоров’я; права на
недоторканність особистого життя 1. Погоджуючись із таким розподілом
особистих немайнових прав, вважаємо за необхідне виділити ще один їх
правовий інститут – права на захист від протиправного втручання в сферу
особистого життя.

Інститут права на немайнові блага, втілеві у самій особі. До цього
інституту відносяться права: на ім’я (найменування); на знак для товарів
та послуг (знак обслуговування); на честь, гідність та ділову репутащю;
на власне зображення.

Право на ім ‘я. Це право потрібно розуміти не тільки так, що кожна
фізична та юридична особи мають право якимось чином називатися. Таке
розуміння занадто ву-

Загальна теорія цивільного права. – К., 1992. – С. 364.

94

зьке і не відображає змісту цього права. Право на ім’я забезпечує
індивідуалізацію суб’єкта цивільного права, надає йому право вимагати,
щоб його називали цим іменем. Ніхто не може користуватися цим іменем,
або привласнювати його. Хоча в Цивільному кодексі немає статті, яка б
регулювала відносини, що виникають ‘при наданні чи зміні імені (ці
питання регулює сімейне або адміністративне право, але окремі статті (9,
10, 11, 23 та ін.) ЦК України виходять з того, що кожний суб’єкт
цивільних правовідносин має своє ім’я.

Право на товарний знак (знак обслуговування) розглянуто в главі “Право
.інтелектуальної власності України”.

Право на честь, гідність та ділову репутацію. Честь і гідність – це
важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина
або юридичної особи. Честь -це певна соціальна оцінка громадянина або
юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та
поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя. Гідність
– це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних
якостей. Існують певні об’єктивні критерії при визначенні честі і
гідності, які підлягають оцінці на предмет и порушення чи не порушення.

Ділова репутація – суспільна категорія, дуже близька до честі і
гідності. Вперше термін “ділова репутація” був введений в Основах
цивільного законодавства” колишнього Радянського Союзу в 1991 p.
Введення цього терміна було пов’язане із введенням норм щодо запобігання
недобросовісної конкуренції та реклами в підприємництві. Як і честь та
гідність, ділова репутація базується на певній суспільній оцінці
фактичних ділових якостей виробників (фізичних або юридичних осіб).

Право на власне зображення. Закон передбачає, що цим правом наділена
фізична особа. Тільки громадянин може прийняти рішення про зображення
своєї особи, опублікування, відтворення і розповсюдження твору, в якому
він зображений. Ніхто, крім нього, не вправі вирішувати цих питань. Ст.
300 проекту ЦК України закріплює це право на законодавчому рівні. Після
смерті зо-

95

бражуваного, право вирішувати питання про розповсюдження його
зображення надано його дружині та дітям.

Інститут права на особисту недоторканність і свободу, охорону життя і
здоров’я. Кожний громадянин має право розпоряджатися собою, тобто має
право на особисту недоторканність. Стосовно себе його поведінка мусить
бути підпорядкована лише тим законодавчим актам, що обмежують це його
право. Такі обмеження, як правило, встановлені з метою зберегти
непорушеними права інших осіб або захистити ці права від порушення. Так,
ст. 15 ЦК України передбачає обмеження в дієздатності осіб, які
зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, але тільки в
тому разі, якщо буде доведено, що таке зловживання ставить в тяжке
матеріальне становище сім’ю цих осіб 1. Право громадянина на особисту
недоторканність можна розуміти й так, що за будь-яких обставин, крім
випадків і в порядку, передбачених законом, ніхто не може бути
затриманий, позбавлений волі тощо. Хоч прямо Цивільний кодекс не
передбачає такого права, але це випливає із змісту ст. 12 ЦК України.

Право громадянина на особисту свободу. Це право базується на можливості
вибору місця проживання, вільного переїзду з одного населеного пункту до
іншого, побудувати оселю на своїй землі, придбати квартиру у власність
або укласти договір найму жилого приміщення. Чим більше закон дає для
цього можливостей, тим більше гарантій дотримання цього права. У зв’язку
з цим слід спеціально згадати про таке правове явище, як прописка. На
наш погляд, прописка не повинна обмежувати особисту свободу громадян,
насамперед прав на вибір місця проживання, роду занять (ст. 10). Якщо ж
прописка вважається однією з підстав отримання житла або роботи, то вона
порушує особисті немайнові права громадян.

1 В ст. 15 ЦК зазначається також, що громадянин такими своїми
зловживаннями може ставити в тяжке матеріальне становище самого себе.
На наш погляд, така вказівка закону порушує право громадянина на
особисту недоторканність.

96

Право громадян на охорону життя і здоров’я’. Це право встановлено в
Конституції України та в Основах законодавства України про охорону
здоров’я. Зміст цього права включає:

життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;

безпечне для життя навколишнє середовище;

безпечні і здорові умови праці;

кваліфіковану медико-санітарну допомогу, вибір лікаря і закладу охорони
здоров’я;

можливість відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди та ін.

Інститут права на недоторканність особистого життя громадянина. Цей
інститут включає право громадян на недоторканність житла та право на
особисту документацію.

Право громадянина на недоторканність житла. Це право передбачає, що
громадянин сам вирішує, кого йому запрошувати в гості, з ким
спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не
може обмежувати його в цих правах, за винятком випадків передбачених
законом.

Право громадянина на особисту документацію. Під особистою документацією
розуміють листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи. Слід
також мати на увазі, що документи особистої документації можуть
виступати об’єктами авторських прав. Але авторське право може бути
встановлене тільки на ті об’єкти, автором яких був їх власник. До
особистих документів слід віднести різні посвідчення, грамоти, газетні
вирізки, квитанції та ін.

Цікавим прикладом особистої документації був архів одного з персонажів
книги Ільфа й Петрова “Дванадцять стільців” гр. Коробейникова, який
зібрав у своїй кімнаті “систематизовану” картотеку розподілу меблевих
гарнітурів.

Інститут права захисту від протиправного втручання в сферу приватного
життя. Які особливості цього інституту?

‘ Деякі автори вважають, що це право не відноситься до особистих
немайнових прав, а є соціальною формою забезпечення життя громадян.

97

По-перше, потенційним правопорушником може бути посадова особа або
орган, наділені правом на втручання в сферу приватного життя громадян і
юридичних осіб (органи внутрішніх справ, служби безпеки, національної
гвардії, охорони здоров’я та інші).

По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту
виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку
такого порушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна
шкода потерпілому, то її відшкодування повинне відбуватися за правилами
зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди на загальних
підставах.

По-третє, засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в
разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати
адвоката, повідомиш про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй
тілесних ушкоджень – можливість викликати названого нею лікаря тощо). З
негаторним позовом можна звертатись тільки до суду, а засоби захисту
прав цього інституту можуть бути й іншими.

По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту,
повинні мати не абсолютний, а відносний характер. Захищати можна тільки
від конкретного правопорушника.

Можна було б виділити й інші особливості інституту правозахисту від
протиправного втручання у сферу приватного життя, але оскільки цей
інститут перебуває в стані становлення, вважаємо можливим обмежитися вже
зазначеним.

98

ГЛАВА 7

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДІЇ. УГОДИ

1. СУТЬ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДІЙ ТА ЇХ ВИДИ

Дії як акти поведінки людини (окремої особи, наділеної волею і здатністю
виявляти цю волю) є предметом вивчення психології або інших наук про
людину. В тому ж випадку, коли волевиявлення відбувається у взаємодії,
спілкуванні однієї людини з іншими, що призводить до суспільних
відносин, дії можуть викликати і юридичний інтерес, причому такий
інтерес можуть викликати не лише протиправні, а й правомірні дії.

Під юридична значимими діями розуміють ті виявлення волі однієї особи
відносно інших осіб, які приводять до безпосереднього або
опосередкованого виникнення юридичних фактів (угоди, делікти тощо).
Опосередковано юридичні факти виникають тоді, коли особа де вступає в
безпосереднє спілкування з зацікавленими особами, але наслідки своїх дій
пов’язує з їх інтересами (складання заповіту, видача довіреності).

Як бачимо, для юриста має значення дія як зовнішнє виявлення волі особи.
Внутрішнє виявлення волі дістає своє відображення в свідомості людини;
цивільне право не може його зафіксувати, а відтак воно не породжує
правових наслідків.

99

Слід підкреслиш, що не кожна дія як волевиявлення є юридичною дією.
Більшість дій людей для права “байдужі”. Людина спить, їсть, збирає в
лісі гриби або ягоди, просто прогулюється – ці дії для права здебільшого
є нейтральними. Однак можливі випадки, коли постає питання: а чи має
право особа діяти таким чином? Уявімо, вартовий заснув на посту, або
громадянин збирає гриби чи ягоди в забороненій зоні. Зрозуміло, такі дії
не байдужі для права. Вони можуть бути підставою для виникнення певних
правових наслідків. Отже, кожна певна дія в залежності від місця, часу
та інших чинників її здійснення може мати юридичну силу.

Юридичні дії поділяються на активні та пасивні, законні й протиправні.

Активні дії проявляються у виконанні чого-небудь. Початком активної дії
є бажання “хочу”, кінцем -“роблю”. До активних дій можна віднести
виплату платежів, передачу речей, виконання робіт, укладання договорів
тощо.

Пасивні юридичне значимі дії проявляються в утриманні від виконання
того, що слід зробити. Початком пасивної дії є не бажання щось робити
(“не хочу”), кінцем – не здійснення чогось (“не роблю”). Не сплачую
податки, не виконую роботу, хоча знаю, що зобов’язаний це робити.

Пасивні дії ще називають “бездіяльністю”. На нашу думку, термін “пасивні
дії” більш придатний для розкриття змісту цього явища. Застосовуючи саме
цей термін, ми акцентуємо увагу на вольовому характері бездіяльності, на
волевиявленні. Не виконуючи певний обов’язок, особа виявляє волю до
цього.

Законні дії – це і ті дії, які базуються на певних статтях цивільних або
інших законів, й ті, на які особа має право. Законними для громадян є
дії, що не заборонені законом, для посадових осіб – ті, що дозволені
законом.

Протиправними слід вважати дії, що порушують те чи інше право. Іншими
словами, законними діями особа реалізує своє право, протиправними –
порушує право інших осіб.

100

2. ОБСТАВИНИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ЮРИДИЧНУ СИЛУ ДІЙ

Для того, щоб та чи інша дія тієї чи іншої особи набула юридичної сили,
потрібно щоб ця дія була юридичне значимою і спричиненою волевиявленням
цієї особи. Воля є вродженою здатністю людини. Як уже зазначалося, вона
має внутрішній і зовнішній прояви. Внутрішня воля відображається лише в
свідомості. Зовнішнім проявом волі є дія. Хоча такий поділ волі і носить
умовний характер, але з його допомогою можна з’ясувати суть такого
правового поняття, як юридична сила юридичне значимої дії (або: сила
юридичної дії). Юридична сила дії визначається адекватністю дії
внутрішній волі особи, що вчинила цю дію.

У житті трапляються обставини, здатні негативно впливати на внутрішню
волю, а відтак і на юридичну силу дії. Ці обставини можна розділити на
дві групи: а) передбачені законом; б) випадкові.

До першої групи слід віднести обставини, за наявності яких особа або
взагалі не може вважатися носієм внутрішньої волі (недієздатна особа),
або є обмеженою у волевиявленні (неповнолітня особа, обмежена судом у
дієздатності). Регулюючи відносини, пов’язані з дієздатністю,
законодавець виходить з того, що особи, які не мають внутрішньої волі,
не в змозі учинити юридичні дії. Обмеження в дієздатності враховує
несталість волі особи, неспроможність завжди усвідомлювати свої дії або
належним чином керувати ними, що може призвести до небажаних наслідків
як для самої особи, так і для інших осіб. Юридичне значимі дії обмежених
у дієздатності осіб можуть набувати чи не набувати юридичної сили в
залежності від дотримання цими особами порядку вчинення таких дій.

Так, обмежені в дієздатності можуть укладати угоди за згодою
піклувальника. Для обставин, які передбачені законом і які впливають на
юридичну силу юридичне значимих дій, характерним є те, що вони діють
протягом визначеного законом часу або до відміни рішення суду про
визнання особи недієздатною чи обмеженою в дієздатності.

101

До випадкових відносять обставини, внаслідок яких воля особи може бути
паралізована на короткий час (мить). До цих обставин слід віднести: сон;
хворобливе марення; афект; сп’яніння; насильство; обман; помилки тощо.
До цієї групи входять також такі обставини, за наявності яких особа діє
з примусу, хоча і свідомо, знаючи про те, що її дії можуть призвести в
майбутньому до негативних наслідків як для неї, так і близьких їй людей.
Причому в неї є певний час для обмірковування своєї поведінки.
Найчастіше це відбувається в результаті збігу несприятливих обставин
(кабальні угоди). Постає питання про силу юридичних дій, вчинених під
впливом випадкових обставин.

Варто зазначити: якщо буде доведено, що особа діяла під впливом
обставин, які тимчасово паралізували її волю або вимусили її поступити
таким чи іншим чином, то такі дії не повинні мати юридичної сили. Але це
правило не буде діяти, якщо буде підтверджено, що особа сама свідомо
привела себе в такий стан вживанням алкоголю чи наркотиків або іншим
способом. Навіть і в цьому випадку слід розрізняти дії в залежності від
їх спрямованості. Якщо громадянин, перебуваючи у стані сп’яніння,
заподіяв комусь шкоду, то він повинен її відшкодувати. Якщо ж стан його
сп’яніння був використаний іншими особами, і він вчинив дію, яка
негативно вплинула на майновий чи особистий стан його самого або інших
осіб, то така дія сама по собі не повинна мати юридичної сили.

Як бачимо, юридичні дії слід віднести до юридичних фактів.

3. СПОСОБИ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

Від зародження бажання до волевиявлення проходить деякий час. В одних
випадках цей проміжок часу короткий, в інших – довгий. Саме в цей період
часу людина обмірковує шляхи, за допомогою яких вона може задовольнити
бажання. Результатом цього і є певна дія. Але ще до настання
завершальної дії воля може певним чином проявитися у поведінці особи.
Людина може про свої наміри комусь розповісти, написати, дати оголо-

102

шення в рекламну фірму. Зрозуміло, такий прояв це теж дія, хоча й не
кінцева, але в деяких випадках має враховуватися правом. Наприклад,
особа вирішила продати річ. Зробити це можна по-різному. Домовитися
безпосередньо з покупцем, тут же передати йому річ і отримати гроші.
Передача речі і буде юридичне значимою дією. Буває й по-іншому.
Продавець і покупець укладають договір без передачі речі, домовляються
про передачу речі в майбутньому. Укладання договору без передачі речі –
це теж юридична дія, юридичний факт, з яким пов’язане виникнення прав і
обов’язків. Таким чином, допускаються різні форми зовнішнього
волевиявлення:

словами (усно), письмовим актом, шляхом мовчання, поведінкою особи. В
останньому випадку говорять про так звані конклюдентні дії, тобто дії, в
яких втілюється взаєм-нозрозуміла воля осіб. До таких підносять і
ситуацію, за якої громадянин опускає в автомат монету або жетон (вчиняє
дію і одержує річ).

Мовчання визнається виявом волі у випадках, передбачених законодавством.
Якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку
договору, а наймодавець з цим мовчки погоджується, то договір вважається
подовженим на невизначений строк. Факт відсутності заперечення
(мовчання) в даному випадку набирає значення юридичної дії.

Волевиявлення може чинитися як безпосередньо самою особою, так і через
представника (опосередковано). Опосередкований спосіб волевиявлення
зумовлюється найчастіше відсутністю здатності або фізичної можливості в
уповноваженої особи вчиняти юридичні дії. Представництво буває двох
видів – обов’язкове (законне) і добровільне. Обов’язковими
представниками є батьки, опікуни і піклувальники. Добровільне
представництво засноване на бажанні уповноваженої особи вчиняти дії від
імені іншої особи. Незалежно від виду представництва воно розглядається
юридичне як волевиявлення особи, від імені якої діяв представник, хоча
зрозуміло, що опікун недієздатної особи фактично виявляє свою волю.
Визнання того, що представник діє від свого імені, призвело б до втрати
будь-якого смислу представництва.

Одним із видів правомірних юридичних дій є угоди.

103

4. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ УГОД

Під угодою розуміється дія громадян та юридичних осіб, спрямована на
встановлення, зміну, припинення цивільних прав або обов’язків. Для угоди
характерними є такі ознаки.

1. Угодою визнається лише та дія, яка спрямована на встановлення, зміну
або припинення цивільних прав або обов’язків. Якщо буде встановлено, що
дія була спрямована на якийсь інший результат, то така дія не буде
визнаватися угодою. Так, якщо громадянин порушує права інших суб’єктів,
то така його дія, хоча вона й створює зміну прав та обов’язків, не може
вважатися угодою, оскільки фактично вона спрямована на зовсім інший
результат – порушити чиєсь право. Або наприклад: особа гасить пожежу,
рятує потопаючого, віддає знахідку її власникові – це правомірні дії,
але й вони не є угодами, бо виникли не з метою встановлення, зміни,
припинення прав або обов’язків. Такі дії називаються юридичними
вчинками.

2. Угодою визнається така дія, яка не лише була спрямована на результат,
а й призвела до встановлення, зміни або припинення цивільних прав або
обов’язків. Укладаючи заповіт, спадкодавець вчиняє дію, спрямовану на
встановлення для спадкоємців прав та обов’язків. Домовленість між
наймодавцем і наймачем про підвищення плати за користування переданим у
найом майном встановлює зміну прав та обов’язків сторін у договорі
найму. Розірвання договору найму, укладеного на невизначений строк з
ініціативи наймача чи наймодав-ця, призводить до припинення існуючих
цивільних прав та обов’язків між цими суб’єктами.

3. Угодою визнається дія юридичне незалежних, рівноправних осіб. Якщо
працівник міліції вилучає у громадянина автомобіль з метою
переслідування правопорушника, то така дія не буде вважатися угодою,
тому що працівник міліції реалізував свої владні повноваження. Не будуть
угодами також адміністративні акти органів державного управління, які
хоча і породжують цивільні правовідносини (зобов’язання про передачу
будівель і споруд між державними юридичними особами), але вчи-

104

няються як власні акти .суб’єктів адміністративного права. Ті особи,
яким ці акти адресовані, повинні їх виконати незалежно від свого
бажання.

Угода може призвести до встановлення цивільно-правових наслідків як
безпосередньо, так і в поєднанні з іншими юридичними фактами. Прикладом
безпосереднього породження угодою цивільних прав і обов’язків може бути
договір купівлі-продажу. Сам момент укладання названого договору
породжує обов’язок продавця передати майно у власність покупцеві, а
покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову
суму. В деяких випадках укладання угоди є недостатнім для. породження
прав і обов’язків. Наприклад, для виникнення права на перехід спадщини
недостатньо одного заповіту, потрібно ще й відкриття спадщини, що
виникає в день смерті спадкодавця. В даному випадку встановлення прав і
обов’язків відбувається на підставі поєднання угоди (заповіту) і події –
факту смерті.

Угоди, які вчиняють громадяни і юридичні особи, є досить різноманітними,
а тому вимагають певної класифікації. Вона може проводитись за різними
критеріями: за числом сторін, волевиявлення яких необхідно для
виникнення угоди, за співвідношеннями прав та обов’язків сторін в угоді;
за моментом, з яким пов’язується виникнення угоди; за значенням підстав
угоди для її дійсності і т.п.

У залежності від числа сторін, волевиявлення яких потрібне для
виникнення угоди, угоди поділяють на одно-, два- та багатосторонні.
Односторонньою визнається угода, для виникнення якої досить дії однієї
сторони. Наприклад, заповіт, акт прийняття спадщини, оголошення конкурсу
і т.п. При цьому треба мати на увазі, що хоча угода й породжується волею
однієї особи, але її правові наслідки тією чи іншою мірою зачіпають
інтереси інших осіб. Так, заповіт може складатися для того, щоб
позбавити спадщини тих, хто її отримав би при відсутності заповіту. Крім
того, в односторонній угоді може бути об’єднана воля кількох осіб
(оголошення конкурсу).

Якщо для виникнення угоди потрібні зустрічні дії двох сторін, то це
двостороння угода. Двосторонньою

105

угодою виступає договір; двостороння угода може виникнути лише тоді,
коли зустрічні дії сторін будуть погоджені, що означає усунення
розбіжностей відносно умов угоди. Наприклад, для укладання договору
купівлі-продажу потрібно погодити зустрічну волю покупця і продавця. У
двосторонній угоді на боці кожної із сторін можуть виступати як по одній
особі, так і по кілька осіб, але воля всіх учасників, які виступають на
одній стороні угоди, повинна виражати єдину волю.

Для виникнення багатосторонньої угоди потрібне волевиявлення трьох і
більше сторін. Вони можуть бути як зустрічними (трьох- або
чотирьохсторонній обмін житлом), так і спрямованими до однієї мети
(сумісна діяльність). Багатосторонні угоди теж являють собою договори. В
багатосторонній угоді кожний з її учасників є самостійною стороною і
виражає індивідуальну волю.

Угоди-поділяються на платні й безоплатні. У платній угоді дії однієї
сторони відповідає обов’язок іншої сторони вчинити зустрічну дію,
пов’язану з наданням будь-якого майна. У договорі купівлі-продажу
продавець передає майно (річ) у власність покупця, а останній
зобов’язаний прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. В
деяких угодах гроші можуть слугувати не лише оплатою вартості речей, а й
виконання робіт, надання послуг тощо. З іншого боку, і речі можуть
передаватися другій стороні не за гроші, а в обмін на іншу річ, або
надання послуг. У безоплатній угоді обов’язок здійснити те чи інше
майнове надання покладається на одну сторону. Зустрічного майнового
задоволення ця сторона не отримує. Наприклад, передача майна за
договором дарування. Безоплатними будуть договори: позики грошей без
стягнення процентів; безоплатного користування майном; доручення без
зобов’язання виплати повіреному винагороду. Безоплатними є односторонні
угоди. Платний чи безоплатний характер угоди обумовлюється законом,
погодженням сторін, або витікає із змісту правовідносин, породжених
угодою. Договір купівлі-продажу завжди платний. Договір дарування не
сумісний з оплатою. Договори схову, доручення можуть бути як платними,
так і безоплатними – це залежить від домовленості сторін.

106

В залежності від моменту виникнення угод, угоди поділяються на
консенсуальні й реальні. Для укладання кон-сенсуальної угоди достатньо
погодження волі учасників угоди. В момент, коли узгодження воль
проведено відносно всіх суттєвих умов (а в передбачених законом випадках
ще й належним чином оформлене), угода вважається укладеною. З цього
моменту у її сторін виникають відповідні права і обов’язки. Так, за
договором купівлі-продажу покупець зобов’язується прийняти майно і
сплатити за нього повну грошову суму. Права і обов’язки сторін цього
договору виникають з моменту його укладання. Більшість угод є
консенсуальними. Для укладання реальної угоди одного волевиявлення
(узгодження воль) сторін недостатньо. Потрібно також вчинити фактичні
дії (наприклад, передачу майна). Лише після вчинення фактичних дій угода
вважається укладеною. Якщо консенсуальні угоди виконуються, то реальні –
здійснюються. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець)
передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі,
визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку
ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Права і
обов’язки сторін договору позики виникають не з моменту його укладання,
а з моменту передачі речі.

За значенням підстав для дійсності угоди останні поділяються на
каузальні і абстрактні. Під підставою угоди розуміють її юридичну мету.
Наприклад, договір майнового найму дає можливість наймачеві одержати
чужу річ у тимчасове користування за плату, а за договором дарування
дарівник передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Ці угоди, а також більшість інших є каузальними, оскільки мають на меті
досягнення певного правового результату. Угода, в якій відсутня мета,
тобто підстава укладання, може бути визнана недійсною. Якщо, наприклад,
у борговій розписці не визначено мету, тобто немає пояснення, чому А.
видав розписку В., то така розписка не повинна мати юридичної сили. В
абстрактній угоді допускається замовчування мети угоди. Прикладом
абстрактної угоди може слугувати вексель. Належним

107

чином оформлений вексель зберігає юридичну силу незалежно від того, чи
виконані ті зобов’язання у зв’язку з якими він був виданий.

У період становлення ринкових відносин все більшого значення набувають
біржові угоди. Біржовими називаються угоди, укладені членами біржі між
собою безпосередньо чи через своїх представників на біржових торгах, про
взаємну передачу прав і обов’язків відносно майна, яке допущено до обігу
на біржі в строки і порядку, встановлені статутом біржі і правилами
біржової торгівлі.

До біржових угод застосовуються загальні правила про відповідні договори
(купівлі-продажу, комісії тощо). Але біржовими статутами можуть бути
передбачені й інші умови біржових угод, які складають комерційну
таємницю сторін і не підлягають розголошенню без їх згоди.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові угоди поділяються на:

– угоди з реальним товаром, які укладаються з метою купівлі-продажу
конкретного товару. Різновидність такої угоди – бартерна угода;

– ф’ючерсні угоди – це угоди, що передбачають передачу акцій або товару
та виплату грошової суми через визначений строк після укладання угоди за
ціною, встановленою в угоді. Ф’ючерсні угоди, як правило, укладаються з
метою страхування угод з реальним товаром;

– угоди з цінними паперами.

Спори, пов’язані з укладанням біржових угод, розглядаються в біржовому
арбітражі, рішення якого може бути оскаржене в суді або арбітражі.

5. УМОВИ ДІЙСНОСТІ УГОД

Для того, щоб угода мала юридичну силу, вона повинна відповідати ряду
вимог, які прийнято називати умовами дійсності угоди. До них належать:
законність змісту; здатність осіб, які її учиняють, до участі в угоді;
відповідність внутрішньої волі волевиявленню; дотримання форми угоди.

108

Угода, укладена з порушенням хоча б однієї із зазначених умов,
визнається законодавством недійсною. Недійсність угоди означає, що дія,
учинена під виглядом угоди, не створює правових наслідків, на які вона
була спрямована.

Під законністю змісту угоди слід розуміти такі дії її учасників, які не
порушують вимог закону. При цьому слово “закон” вживається в широкому
розумінні. Кожна угода повинна не порушувати встановлених у законі
приписів. Незаконною, наприклад, буде угода, спрямована на обмеження
правоздатності або дієздатності громадян та юридичних осіб, якщо таке
обмеження не передбачене законом.

Про форму угоди. Форма угоди – це спосіб волевиявлення. Угоди можуть
укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Якщо в
законі не встановлена певна форма тих чи інших угод, то сторони обирають
на свій розсуд, у якій формі укласти потрібну їм угоду.

Певна група угод може укладатися лише в письмовій формі, причому деякі з
них потребують нотаріального посвідчення. Цивільний кодекс, інші закони
дають перелік таких угод. До них відносяться договори купівлі-продажу,
застави, дарування жилих будинків, приватних квартир чи їх частин,
іншого майна за перелічених в законі умов, довічного утримання.
Нотаріальному посвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти,
довіреності на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також
на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських
організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством. Крім
того, за бажанням сторін нотаріально посвідчуватися можуть й інші угоди
(ст. 54 Закону України “Про нотаріат”). Нотаріальному посвідченню
підлягають ті угоди, які потребують відповідного контролю з боку держави
і офіційного засвідчення їх дійсності, а також угоди, які, на думку їх
укладачів, можуть мати для них важливе значення. Недодержання
нотаріальної форми тих угод, які повинні її мати, тягне за собою їх
недійсність. По недійсній угоді кожна із сторін зобов’язана повернути
другій

109

стороні все одержане за угодою, а при неможливості по-вернути одержане
в натурі – відшкодувати його вартість у грошах.

Хоча закон і не дає вичерпного переліку угод, які вимагають обов’язкової
письмової форми, проте законодавець зазначає, що угоди між юридичними
особами, а також між юридичною особою і громадянином потребують
письмової форми. Письмової форми потребують також угоди між громадянами
на певну, зазначену в законі, суму. Ці вимоги стосуються не тільки
двосторонніх угод, а й односторонніх. Норми щодо письмової форми угод
застосовуються в усіх випадках, якщо немає спеціального закону, який
допускав би іншу форму.

Недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права, у
разі виникнення спору, посилатися для підтвердження угоди на показання
свідків. Це означає, що доводити факт укладання угоди, а також те, що
вона була укладена на відповідних умовах, сторони можуть тільки шляхом
посилання на письмові докази (акти, документи, листи, телеграми,
телетайпи і т. ін. як особистого, так і ділового характеру). Недійсність
угоди наступає лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в
законі.

Крім перелічених вимог дійсності угод (їх можна назвати основними) в
деяких угодах зустрічаються й інші вимоги. Так, чинному законодавству
відомі угоди, що укладаються під умовою, тобто з урахуванням різних
обставин, щодо яких не відомо, стануться вони чи ні. Для угод,
пов’язаних із майном, може бути суттєвим їх строк. Саме такі вимоги, які
є суттєвими не для всіх угод, а для деяких, можна назвати другорядними.

Угоди, укладені під умовою, поділяються на відкла-дальні і скасувальні.

Угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони
поставили виникнення прав і обов’язків у залежність від обставини, щодо
якої не відомо, станеться вона чи не станеться (наприклад, угода найму
жилого приміщення укладена за умови, що наймодавець

1 Характеристика інших умов дійсності угод давалась в § 1 цієї теми.

110

надасть жиле приміщення наймачеві, як тільки син най-модавця переїде в
інше постійне місце проживання).

Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони
поставили припинення прав і обов’язків за цією угодою у залежність від
обставини, щодо якої не відомо, станеться вона чи не станеться.
Наприклад, наймач може користуватися житлом наймодавця до того часу,
доки син наймодавця не повернеться із строкової військової служби.
Угоди, що укладаються під відкладальною або скасувальною умовою,
називаються умовними угодами. Укладаючи умовну угоду, сторони не повинні
недобросовісно сприяти чи перешкоджати настанню умов.

Якщо настанню умови недобросовісно перешкоджає сторона, якій настання
умови не вигідне, то вважається, що умова настала.

Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сторона, якій настання умови
вигідно, то вважається, що умова не настала.

Важливе місце в деяких угодах займають строки. З настанням зазначеного
строку певні дії можуть виникати, змінюватися або припинятися. Більше
того, строки можуть визначатися не лише угодами, а й законом, судом,
арбітражним судом, іншими органами. Незалежно від того, яким чином
встановлено строк, відомо, що він завжди наступить. У цьому виявляється
різниця між строком і умовою в умовній угоді. Умова хоча і
передбачається сторонами, але не відомо, станеться вона чи ні.

6. НЕДІЙСНІСТЬ УГОДИ. ВИДИ НЕДІЙСНИХ УГОД

Якщо угода відповідає усім вимогам закону, а також тим вимогам, що їх
висунули її учасники, тоді питання про дійсність чи недійсність угоди не
виникає. Вона просто породжує правові наслідки, тобто певні права і
обов’язки. Якщо ж угода не відповідає цим вимогам у повному обсязі або в
деякій частині, тоді ставиться піц сумнів її дійсність.

Ступінь недійсності угод може бути різною. Причому може виникнути
питання, з якого моменту угоду потріб-

111

но вважати недійсною: чи з самого початку виникнення;

чи деякий час вона була дійсною, а потім стала недійсною; чи вона
продовжує бути дійсною до визнання її недійсності судом або арбітражним
судом.

Якщо безпосередньо у правовій нормі визначено недійсність певних угод,
то їх називають нікчемними або абсолютно недійсними (ст. ст. 46, 47,
49-52, 58 ЦК України). Нікчемні угоди недійсні вже в момент їх
укладання, незалежно від пред’явлення позову і рішення суду або
арбітражу. Їх можна назвати мертвонародженими. Суд та арбітражний суд
зобов’язані констатувати факт недійсності таких угод, незважаючи на
бажання сторін.

До нікчемних належать угоди:

– укладені з порушенням обов’язкової нотаріальної або простої письмової
форми;

– укладені громадянами, визнаними недієздатними;

– укладені малолітніми (крім угод, котрі вони мають право укладати
самостійно);

– укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства;

– мнимі та удавані угоди;

– ті, що суперечать статутним цілям юридичних осіб (протистатутні
угоди).

Деякі угоди укладаються з дотриманням необхідних вимог, але через деякий
час виникають обставини, які несумісні з подальшим існуванням угоди.
Наприклад, громадянин А. уклав угоду з громадянином С. про написання
картини. Отримавши аванс в рахунок платежу за майбутнє виконання роботи,
С. вчасно приступив до виготовлення замовлення, але через деякий час
захворів душевною хворобою і був визнаний недієздатним.

Нікчемність угоди в цьому випадку повинна наступати не з моменту її
виникнення, а з часу визнання громадянина С. недієздатним. Це має
значення для проведення розрахунків, пов’язаних з цією угодою.

Законом встановлені випадки, за наявності яких недодержання простої
письмової форми тягне недійсність угоди. Цей припис закону має на увазі
тільки ті угоди, стосовно яких в законі прямо зазначено про їх
недійсність у зв’язку з недодержанням простої письмової фор-

112

ми. Наприклад, ст. 180 ЦК України передбачає, що угода про неустойку
(штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі, зазначаючи при
цьому, що недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про
неустойку (штраф, пеню).

Якщо нікчемні угоди є недійсними ще з початку їх укладання, то угоди,
укладені обмежено дієздатними без згоди їх піклувальників або під
впливом обставин, що тимчасово паралізували волю одного або двох
контрагентів, породжують відповідні права і обов’язки сторін, а отже, є
дійсними. Проте така їх дійсність може бути оспорена відповідними
особами в суді, арбітражному суді. Тому такі угоди називаються відносно
дійсними або заперечними (ст. 53-57 ЦК України). До них належать угоди,
укладені:

– неповнолітніми;

– громадянами, обмеженими у дієздатності судом;

– громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій;

– внаслідок помилки;

– внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника
однієї сторони з другою або внаслідок збігу тяжких обставин.

Заперечні угоди, визнані недійсними, вважаються такими з моменту їх
укладання. Це Правило, поширюється на всі недійсні угоди, у тому числі й
на ті, визнання недійсності яких залежить від волі зацікавлених осіб,
потерпілих, державних і громадських організацій. Проте, якщо з самого
змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія
угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Недійсними можуть бути й частини угоди. Визнання певних частин угоди
недійсними не тягне за собою недійсності інших її частин, оскільки можна
припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її
частини.

Недійсні угоди можна також класифікувати на угоди з дефектами:

– суб’єктного складу – угоди, що не збігаються з пра-воз- або
дієздатністю осіб, які їх уклали;

113

- волі одного або усіх учасників угоди, коли внутрішня воля не
збігається з волевиявленням, формою змісту.

До недійсних (нікчемних) відносяться також мнимі і удавані угоди. Мнимою
є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки. Укладаючи мнимі угоди, сторони можуть переслідувати також
виникнення певних юридичних наслідків, у тому числі й протиправних
(сторони укладають угоду, щоб уникнути конфіскації майна в разі
притягнення до кримінальної відповідальності).

Удаваною називається угода, укладена з метою приховати іншу угоду.
Учасники удаваної угоди, намагаючись досягти певного результату,
маскують справжні наміри, виражають удавану волю – волю, яка не
відповідає їх намірам. У даному випадку слід розрізняти дві угоди:

укладену для виду і ту, яку приховують. Обидві ці угоди можуть бути як
дійсними, так і недійсними. Але незалежно від того, якими є ці угоди,
виходячи з загального правила про необхідність відповідності внутрішньої
волі волевиявленню, потрібно застосовувати правила, що регулюють ту
угоду, яку сторони справді мали на увазі. Таким чином, угода, укладена
для виду, до уваги не береться і визнається нікчемною. Так, якщо буде
встановлено, що договір доручення прикриває договір купівлі-продажу
автомобіля (іномарки, придбані за кордоном), то такий договір доручення
повинен визнаватися нікчемним, але й договір купівлі-продажу буде
недійсним, як такий, що не відповідає вимогам законодавства.

Наслідки недійсних угод залежать від того, здійснена угода чи ні. Якщо
вона ще не здійснена жодним із її суб’єктів, то сам факт визнавання
угоди недійсною буде єдиним наслідком її недійсності. У випадках
здійснення недійсної угоди взаємовідносини її учасників
підпорядковуються встановленим законодавством правилам. Такими
наслідками є:

– двостороння реституція, за якої кожна із сторін зобов’язана повернути
другій все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в
натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом;

114

- одностороння реституція, за якої одній стороні (потерпілому)
повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при
неможливості повернення одержаного в натурі – відшкодовується його
вартість у грошах. Майно, що було одержане за недійсною угодою
потерпілим від другої сторони, повертається в доход держави. При
неможливості передати це майно в доход держави в натурі – стягується
його вартість. Одностороння реституція застосовується щодо тих недійсних
угод, які були укладені внаслідок обману, насильства, погрози,
зловмисного зговору представника однієї сторони з другою стороною або
збігу тяжких обставин. Одностороння реституція застосовується також при
наявності умислу лише у однієї сторони угоди, укладеної з метою, що
суперечить інтересам держави і суспільства;

– відсутність реституції стягнення всього одержаного сторонами за угодою
в доход держави. Відсутність реституції має місце у випадках недійсності
угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства
при наявності умислу у обох сторін.

При двосторонній і односторонній реституції, крім повернення одержаного
за угодою, можуть виникнути обов’язки винної сторони відшкодувати
потерпілій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її
майна.

115 ГЛАВА 8

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

1. ПОНЯТТЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ. СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
І ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ

Чинний ЦК України здійснення цивільних прав тісно пов’язує з охороною
цих прав. Так, ст. 5 ЦК передбачає, що цивільні права охороняються
законом, за винятком випадків, коли їх здійснення суперечить Їхньому
призначенню. Отже, суб’єкт цивільного правовідношення може і має
здійснювати свої права лише так, щоб не суперечити призначенню цих прав.

Дещо інакше розуміється здійснення цивільних прав у проекті нового ЦК
України. У п. 1 ст. 12 проекту зазначено, що особи здійснюють свої
цивільні права на власний розсуд. Якщо така редакція цієї статті буде
прийнята, то це означатиме, що всі питання, пов’язані з використанням
суб’єктивних цивільних прав, будуть вирішуватись уповноваженою особою на
свій розсуд. При цьому відмова від здійснення (нездійснення) особами
своїх цивільних прав не буде підставою для їх припинення, крім випадків,
передбачених законом (п. 2 ст. 12 проекту ЦК). Наприклад, громадянин, що
проживає в державній квартирі, не приватизує її, це не означатиме, що
він втратить право на її приватизацію у майбутньому,

за умови, що в законі не буде передбачено кінцевого строку приватизації
державних житлових приміщень.

На перший погляд, формулювання п. 1 ст. 12 проекту ЦК є найбільш
демократичне і повністю відповідає статусу особистості в правовій
державі та гарантує її права з боку держави. Аде при цьому необхідно
звернути увагу на такі обставини.

По-перше, деякі суб’єктивні цивільні права водночас виступають і
обов’язками. Опікун не тільки має право укладати угоди від імені
недієздатної особи, а й зобов’язаний укладати такі угоди. Це один із
прикладів того, що в житті матимуть місце випадки, коли здійснення
суб’єктивних цивільних прав залежатиме не лише від волі уповноваженої
особи, а й від приписів закону.

По-друге, правило, передбачене п. 1 ст. 12 проекту ЦК, повинно буде
застосовуватись при здійсненні конкретних суб’єктивних прав, іншими
словами, тих прав, яких громадянин уже набув. Що ж до самообмеження
цивільної право- чи дієздатності, то це питання регулюється іншою
статтею проекту ЦК. Так, ст. 27 названого проекту передбачає, що
правочини, а також інші акти органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, що обмежують можливість фізичної особи мати не
заборонені законами цивільні права й обов’язки, є недійсними.

На нашу думку, така категоричність основного цивільного закону може
негативно вплинути на здійснення цивільних прав і виконання обов’язків.
Адже і людина повинна бути вільною у виборі способу життя, покладанні на
себе тих чи інших обов’язків. Через це було б бажаним доповнити названу
статтю проекту ЦК України такими словами “… за винятком випадків, коли
такі дії допускаються законом”. Якщо, наприклад, законом допускається,
що особа може йти в ченці до монастиря, відмовляючись при цьому від
деяких цивільних прав, то така відмова повинна мати певні юридичні
наслідки.

Необхідно звернути увагу й на те, що особа, здійснюючи свої цивільні
права і виконуючи обов’язки, повинна додержуватись певних принципів,
закріплених у цивільному законодавстві.

117

Одним із таких принципів є принцип законності. Цей принцип відображений
у багатьох статтях ЦК України (5, 45, 48, 197 та ін.). Так, у ч. 2 ст. 5
зазначено, що при здійсненні прав і виконанні обов’язків громадяни та
організації повинні дотримуватись законів.

Наступним принципом здійснення цивільних прав є принцип поваги до правил
співжиття і моральних основ суспільства. Цей принцип закріплений у ст.
ст. 5, 7, 440, 528 та деяких інших ЦК України. Він відображений і в
інших законодавчих актах. Так, у п. 5 ст. 4 Закону України “Про
власність” записано, що власник при здійсненні своїх прав та виконанні
обов’язків зобов’язаний додержуватись моральних засад суспільства. Право
на відшкодування завданої моральної шкоди теж свідчить про наявність у
законодавстві цього принципу.

Законом передбачено також принцип здійснення цивільних прав відповідно
до їх призначення. Під призначенням суб’єктивних цивільних прав
розуміється мета, для досягнення якої ці права набувались. Так, ст. 41
Конституції України встановила, що використання власності не може
завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам
суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При здійсненні цивільних прав і виконанні обов’язків застосовуються й
інші принципи. Наприклад, принципи товариського співробітництва та
економічної доцільності.

Носій суб’єктивного цивільного права може його здійснювати будь-яким
дозволеним законом способом. Кожна особа, здійснюючи свої Цивільні права
і виконуючи обов’язки, має право вибору такого способу здійснення
цивільних прав, який, на її думку, найбільш доцільний за даних умов.
Саме такі дії уповноваженої особи і називаються способом здійснення
цивільних прав та виконання обов’язків.

Як правило,- свої цивільні права уповноважена особа здійснює шляхом
власних активних дій. Так, власник може сам користуватись належним йому
майном, може передати його в оренду, продати, подарувати або знищити. В
усіх названих випадках носій суб’єктивних прав, здійснюючи їх, діє
активно.

118

Не виключена можливість і пасивних дій носія суб’єктивних прав. Власник
фруктових дерев, наприклад, не збирає тих плодів своїх дерев, що впали
за огорожу садиби, цим самим він дозволяє іншим особам зібрати ці плоди.
Держава, як суб’єкт цивільного правовідно-шення, надавши право кожному
громадянинові відповідно до законодавства України користуватись
природними об’єктами для задоволення власних потреб (п. 4 ст. 10 Закону
України “Про власність”), діє теж пасивно, здійснюючи належне їй право
власності.

Необхідно звернути увагу й на те, що хоча вибір способу здійснення
цивільних прав і виконання обов’язків належить уповноваженій особі, але
в багатьох випадках:

на поведінку носія суб’єктивних прав впливають різні фактори, під
впливом яких він обмежується в такому виборі. Наприклад, під впливом
хвороби, що призвела до непрацездатності, він вимушений укладати договір
довічного утримання (ст. 425 ЦК України). Для пом’якшення наслідків дії
непереборної сили власник ви-мушений витрачати кошти, які б він за інших
умов не витрачав би. Вибір способу здійснення цивільних прав залежить
також від стихії ринкових відносин. Часто спо-сіб здійснення цивільних
прав і виконання обов’язків встановлюється законом. Так, ст. 548 ЦК
України не допускає прийняття спадщини під умовою, або із
засте-реженнями. Можна назвати й інші фактори, які обме-жують
уповноважену особу у виборі способу здійснення цивільних прав.

Отже, при здійсненні цивільних прав встановлюються певні межі. Ці межі
визначаються законодавчими ак-тами, принципами здійснення цивільних прав
та іншими факторами, з якими уповноважена особа повинна рахуватись у
разі вибору способу здійснення своїх прав.

Суб’єктивне цивільне право може здійснюватись як уповноваженою особою
безпосередньо, так і з допомо-гою представника. Представник може діяти
на підстав закону, а також на підставі договору. Незалежно від то-го, що
є підставою представництва, представник завжди повинен діяти в інтересах
особи, яку він представляє, бо він реалізує не своє право, а право цієї
особи.

119

Здійснення суб’єктивних прав нерозривно пов’язане з виконанням
обов’язків. Якщо кредитор, вимагаючи повернення боргу, здійснює своє
право, то боржник, повертаючи борг, виконує свій обов’язок.

Виконувати обов’язки можна як активно, так і пасивно. Шляхом активної
поведінки виконується обов’язок зобов’язаної особи у відносних
правовідносинах. Наприклад, продавець передає річ покупцеві, він діє
активно. Щодо абсолютних правовідносин, то виконання обов’язку
зобов’язаної особи відбувається шляхом пасивних дій. Всі особи, які не є
власниками певного майна, зобов’язані не чинити перепон власникові у
володінні, користуванні чи розпорядженні належним йому майном.

При порушенні уповноваженою особою встановлених законом, договором,
моральними принципами меж здійснення своїх прав можна говорити про
зловживання правом. Наймач використовує найняте майно не за
призначенням; підрядчик при виготовленні речі не виконує вказівок
замовника; власник, придбавши собаку, не додержується правил її
утримання, від чого потерпають сусіди та інші громадяни, — все це
приклади зловживання правом.

Зловживання правом — це особливе цивільне правопорушення. Специфіка його
в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому
порушують права й охоронювані законом інтереси інших осіб. Відомі
випадки, коли особа використовує свої права виключно з метою заподіяти
шкоду іншій особі (такі дії порушника називаються шиканою). Шикана може
бути як матеріального, так і процесуального характеру.

Навмисне знищення власником належного йому майна з тим, щоб таким чином
отримати вигідні страхові виплати, — це шикана в матеріальному
розумінні.

Позивач, аби “насолити” відповідачеві, звертається до суду з позовом про
відшкодування йому моральної шкоди, наперед знаючи про
безперспективність такого позову. Адже доводити свою невинуватість
повинен відповідач (ч. 1 ст. 440 ЦК), а це, як відомо, несе для нього
багато незручностей майнового й морального характеру. Це приклад
процесуальної шикани.

120

Виходячи з викладеного, можна дати таке визначення поняття зловживання
цивільним правом. Це таке цивільне правопорушення, яке чиниться
уповноваженою особою при здійсненні нею належного їй права та виконанні
обов’язку шляхом використання недозволених конкретних форм поведінки.

Від зловживання правом необхідно відрізняти порушення чужого права. Якщо
хтось заволодіє чужим майном, не маючи на це права, то він діє
протиправне. В наведеному прикладі особа не здійснює свого права, а
відтак і не зловживає ним.

2. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Для розвитку цивільних правовідносин в суспільстві надання суб’єктам
права лише можливості здійснення належних суб’єктивних цивільних прав
недостатньо. Необхідно надати також можливість уповноваженій особі
захистити свої права та охоронювані законом інтереси. Як показує життя,
суб’єктивне право особи, не забезпечене необхідними цивілізованими
засобами захисту, є занадто слабким і може бути порушене будь-ким,
будь-яким способом і будь-коли. Через це цивільне законодавство не
тільки надає можливість суб’єктам цивільних правовідносин набувати та
здійснювати суб’єктивні права, а й можливість їх захищати.

Крім суб’єктивних прав, особа може мати охоронювані законом інтереси.
Наприклад, при втраті майна власник втрачає і суб’єктивне право на
нього. Але це не означає, що він втрачає інтерес щодо поповнення
втраченого таким чином права. У зв’язку з тим, що цей інтерес
охороняється законом, він може вимагати його

захисту.

Право на захист належних тій чи іншій особі цивільних прав — це
можливість застосування уповноваженою особою заходів правоохоронного
характеру у разі посягання на її суб’єктивні права чи охоронювані
законом інтереси або у разі їх порушення. Як правило, захист
суб’єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів повинен
провадитись компетентними державними органами, до яких звертається
потерпілий за захистом своїх прав. Але

121

бувають і винятки з цього правила. У разі, кати допомога держави може
надійти надто пізно, законом допускається захист прав самим носієм цих
прав.

Зупинимось на характеристиці кожного із названих способів захисту
суб’єктивних цивільних прав та охоро-нюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. б ЦК України, захист цивільних прав здійснюється у
встановленому порядку судом, арбітражем або третейським судом. Цивільні
права можуть захищатись також у випадках і порядку, встановлених
законом, товариськими судами, профспілковими та іншими громадськими
організаціями. У випадках, окремо передбачених законом, захист цивільних
прав здійснюється в адміністративному порядку.

За загальним правилом, захист суб’єктивних цивільних, прав та
охоронюваних законом інтересів здійснюється судами, в тому числі
арбітражними.

Як основний засіб судового захисту виступає позов — вимога, звернена до
суду, відкрити судове провадження, з метою примусити відповідача
виконати певні обов’язки або визнати наявність чи відсутність певного
пра-вовідношення.

Крім звернення з позовом, особа може звертатись до суду шляхом подачі
заяви про встановлення певних юридичних фактів чи зі скаргою на
неправомірні дії службових осіб, що ущемляють її права, та з іншими
вимогами.

Засобом захисту цивільних прав в адміністративному порядку є скарга.

Способами захисту цивільних прав визнаються заходи примусового
характеру, які можуть бути застосовані до правопорушника. Загальний
перелік цих засобів передбачений у ст. б ЦК України. До них належать:
визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення
права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання
обов’язку в натурі;

компенсація моральної шкоди; припинення або зміна правовідношення;
стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках,
передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені), а також

122

інші, передбачені законом, засоби. Наприклад, ст. 7 ЦК України
передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної
поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди
інтересам гро* мадянина чи організації.

Самозахист цивільних прав. Конституція України надала право кожному
захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань
будь-якими не за бороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55). Виходячи із
змісту даної конституційної норми, самозахист цивільних прав треба
розуміти як здійснення уповноваженою особою дій фактичного порядку,
спрямованих на охорону її особистих або майнових інтересів.

На нашу думку, необхідно звернути увагу на слова Основного Закону про
те, що кожен має право захищати свої права не забороненим законом
способом. А чи можна передбачити в законі всі негативні наслідки
самозахисту цивільних прав і заборонити їх? Відомі випадки, коли
власники земельних ділянок створювали самосуд над особами, які посягали
на їх власність. Але, крім закону, є ще моральні норми, яких теж
потрібно дотримуватись при самозахисті цивільних прав.

Цивільне законодавство передбачає кілька видів самозахисту.

По-перше, це самозахист в стані необхідної оборони (ст. 444 ЦК України).

По-друге, це захист цивільних прав у стані крайньої необхідності (ст.
445 ЦК України).

І в тому, і в іншому випадку при захисті своїх прав громадянин не
повинен перевищувати меж дозволеного.

123

ГЛАВА 9

ПРЕДСТАВНИЦТВО

1. ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ ТА ВИДИ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Однією з форм здійснення громадянами та юридичними особами належних їм
цивільних прав та обов’язків є представництво.

Представництво — це правовідно-шення, відповідно до якого одна особа
(представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від
імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи
безпосередньо для неї цивільні права та обов’язки.

Представництво характеризується наступними ознаками:

– цивільні права та обов’язки належать одній особі, а здійснюються
безпосередньо іншою;

– представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не
юридичних) дій представництвом не охоплюється);

– представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;

– представник діє виключно в межах наданих йому повноважень;

– правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він
представляє. Якщо укладена представником угода спричинила для
контрагента збит

ки, то зобов’язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала
йому повноваження для вчинення цієї угоди.

Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому
інститутові юридичні особи мають мож-‘ ливість повніше здійснювати свої
повноваження, захищати інтереси в суді, арбітражному суді за допомогою
кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація
цивільних прав недієздатними особами, малолітніми. Потреба
представництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за
місцем постійного проживання, тяжкої хвороби та інших обставин
громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом
можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, поштові перекази,
керувати транспортними засобами, розпоряджатися майном, захищати свої
інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на допомогу приходить
представник.

Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він
представляє і від імені якої виступає. Саме ці ознаки відрізняють
представництво від чималої низки подібних відносин.

Термін “представництво” в широкому розумінні включає відносини, які
існують між особами, коли одна з них діє за іншу або під її контролем.
Тому нерідко цим терміном користуються і тоді, коли йдеться про комісію,
торгове представництво, відносини з брокерами, маклерами, адвокатами.

Від представництва в цивільному праві потрібно відрізняти посередництво.
Мета посередництва полягає в тому, щоб досягти укладання угоди між
зацікавленими сторонами. Маклер — це особа, яка професійно займається
посередництвом при укладанні різних угод (купівлі-продажу товарів,
цінних паперів, страхування тощо). Маклер, як правило, виступає відносно
сторін як незалежний посередник, хоча й діє за рахунок коштів клієнтів і
за їх дорученням. Оскільки він як посередник представляє інтереси обох
сторін, то й відповідає за свої дії перед кожною стороною.

Посередник сам не укладає угоди для сторони, він тільки фактично бере
участь в її укладанні: готує проект

125

договору, надсилає його зацікавленим сторонам або допомагає їм
зустрітися, бере участь у попередніх розмовах, що не мають юридичного
змісту. Інколи функції торгових маклерів виконують брокери. Та ні
маклери, ні брокери не можуть розглядатися як представники, звичайно,
окрім тих випадків, коли з маклерськими чи брокерськими конторами
укладено договір доручення.

Не є представниками посильні, кур’єри, тобто ті особи, які лише
виконують функції передачі листа, телеграми, проекту договору, іншої
інформації. Вони інколи навіть не тільки не знають, а й не розуміють
змісту документа. Посланцями (посильними) можуть бути навіть тварини,
птахи. На відміну від представника, посильний своєю волею не бере участі
у встановленні визначених юридичних наслідків. Він лише передає вже
фактично виражену волю особи, відображену в тексті документа. Тобто він
виступає не як юридичний, а як фактичний учасник відносин.

Роль посередника закінчується саме там, де фактичні дії набувають
юридичного змісту. Волевиявлення, щодо укладання угоди виходить не від
нього, а від особи, яка зацікавлена цю угоду укласти. Посередник
повноважень на укладання угоди не має. Його обов’язок полягає в тому,
щоб знайти, звести осіб, які зацікавлені, ознайомити їх з можливістю
укладення угоди, її умовами, змістом.

Відрізняються від представника й інші особи, які, не виражаючи
самостійної волі, надають фактичні послуги, допомагають особі виразити
свою волю й виконати необхідні дії: перекладач, тлумач, особа, яка
підписує угоду за неписьменного чи за особу, яка в силу фізичного стану
не може поставити свій підпис.

Особливості має так зване комерційне представництво. Комерційним
представником є особа, яка постійно і самостійно представляє підприємців
при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укладеного
в письмовій формі, який містить перелік повноважень представника, а при
відсутності вказівок на такі повноваження — також довіреності.

126

За загальним правилом, представник не може укладати угоди між особами,
представником яких він є, комерційне ж представництво дозволяє укладати
такі угоди, але тільки в разі згоди на це обох сторін.

Представник вчиняє юридичні дії від імені того, кого він представляє.
Тобто він сповіщає про свій намір створити права та обов’язки не для
себе, а для іншої особи. Якщо це не зрозуміло із обставин, за яких діє
представник, то він зобов’язаний повідомити про це контрагента. Саме цим
представництво відрізняється від таких близьких до представництва
правовідносин, як договір комісії, коли одна сторона (комісіонер)
зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду
вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
Тобто, на відміну від представника, який діє від імені того, кого
представляє, комісіонер діє від свого імені.

Дії представника особи спричиняють певні правові наслідки для інших лише
в тому разі, коли представництво є належним і здійснюється в межах
наданих повноважень.

Повноваження ~ це право однієї особи виступати представником іншої
особи. Підставами виникнення повноважень, тобто тими юридичними фактами,
з наявністю яких закон пов’язує виникнення повноважень, є:

1) волевиявлення особи, яка бажає мати представника, виражене у
встановленій законом формі. Це волевиявлення може бути виражене або в
договорі доручення, або, найчастіше, у вигляді довіреності;

2) призначення або обрання особи на посаду, виконання обов’язків якої
вимагає певних юридичних дій від імені іншої особи:

а) призначення або обрання керівником підприємства;

б) призначення на певну посаду на підприємстві чи в установі, яка надає
послуги населенню шляхом укладання угод (касир, продавець, приймальник,
гардеробник). Повноваження цих осіб відображені у відповідних відомчих
положеннях, інструкціях. Довіреність їм не потрібна, оскільки вони
виконують обов’язки за посадою у службовий час, а обсяг їхніх
повноважень випливає із обстановки, в якій вони працюють. У той же час,
коли,

127

наприклад, продавцеві доручається укласти договір охорони, то,
звичайно, при цьому вже вимагається довіреність, оскільки дана особа
перестає бути представником за посадою, а мусить набути повноважень
представника за довіреністю;

в) призначення опікуном;

3) наявність адміністративного акта, що дозволяє особі вчиняти певні дії
як представникові іншої особи. Наприклад, дозвіл органів опіки та
піклування, який надано опікунові для укладення конкретної угоди, що
виходить за межі побутової (ст. 145 КпШС України);

4) відносини материнства, батьківства, усиновлення, удочеріння, які
відповідним порядком оформлені;

5) спільне ведення селянського (фермерського) господарства, оскільки
інтереси такого господарства представляє голова господарства (п. З ст. 2
Закону України “Про селянське (фермерське) господарство”);

6) членство в кооперативі, спілці, об’єднанні, за статутом якого
інтереси цього об’єднання представляє голова.

Таким чином, залежно від того, на чому будуються повноваження
представника, можна розрізнити представництво за законом (або законне,
обов’язкове) і представництво за договором (або договірне, добровільне).

Представництво за законом має місце тоді, коли особа-представник, коло
її повноважень і самі випадки такого представництва визначаються певними
нормативними актами (ЦК, КпШС, Законом України “Про підприємства” тощо).
До призначення представника той, кого представляють, у таких випадках
ніякого відношення не має.

Різновидом даного представництва є так зване статутне представництво,
коли відповідно до статуту чи положення керівний працівник (директор,
ректор, начальник, голова) наділений повноваженнями виступати у
цивільному обігу від імені юридичної особи.

Представництво за договором —- це таке представництво, яке виникає в
результаті угоди між представником та особою, яку він представляє. Для
здійснення даного представництва потрібно отримати довіреність, яку той,
кого представляють, видає представникові як доказ наданих йому
повноважень.

128

Представництво в цивільному праві відрізняється від представництва
суміжних правових інститутів, наприклад, від представництва судового або
процесуального. Процесуальне представництво має місце в цивільному (ст.
112 ЦПК України), арбітражному (ст. 28 АПК України), у кримінальному
процесах (ст. 32, 52 КПК України). Найпоширенішою формою добровільного
представництва в судовому процесі є представництво адвокатів (Закон
України “Про адвокатуру”). Метою представництва в цивільному праві є
здійснення представником від імені і за рахунок того, кого
представляють, певних юридичних дій (укладання угод тощо), метою
судового представництва є захист представником у суді інтересів тієї чи
іншої сторони.

Якщо в цивільному праві при укладанні угоди представник завжди заміняє
того, кого він представляє, то в судовому представництві поруч із
представником може діяти й особа, інтереси якої представляються.

Нарешті, якщо коло повноважень представника в цивільному праві повністю
визначається довірителем, то при судовому представництві загальні права
представника передбачені в законі, і тільки деякі права можуть бути
застережені в довіреності.

Представником може бути не кожний суб’єкт цивільного права. Необхідною
умовою правосуб’єктності представника є наявність у нього право- і
дієздатності. Тому представниками не можуть виступати особи, які не
до-сягли повноліття чи перебувають під опікою або піклуванням. Не
дозволяється укладати через представника угод, які за своїм характером
вимагають особистої присутності особи: складати заповіт, укладати
договір довічного утримання тощо.

2. ДОВІРЕНІСТЬ

Довіреністю1 визнається письмове повноваження, яке видає одна особа
(довіритель) іншій особі (довіреному) для представництва перед третіми
особами. Довіре-

1 У чинному ЦК України законодавець використовує термін “довіреність”, а
в Законі “Про нотаріат” – слово “доручення”.

129

ність — це одностороння угода, яка фіксує межі повноважень
представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та
обов’язки безпосередньо для довірителя.

Особа, яка видає довіреність, називається довірителем, а особа, яка
отримує повноваження за довіреністю, — довіреним. Подібна термінологія
використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона
зобов’язується від імені і за рахунок іншої сторони виконати певні
юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення.
Співвідношення між ними таке:

договір доручення є підставою видачі довіреності. В основі довіреності
може бути і договір експедиції, і трудовий договір. Наприклад,
матеріально відповідальній особі може бути видана довіреність для
вчинення дій, пов’язаних безпосередньо з виконанням нею трудових
обов’язків.

Якщо доручення є договором про представництво, який визначає внутрішні
взаємовідносини між представником і тим, кого він представляє, і сторони
своїми підписами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен
виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це
передбачено договором), то довіреність, як документ, підписує лише
довіритель. Довіреність адресована насамперед третім особам і має на
меті довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він
представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх угод, що
буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто
представляє.

Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її
видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель наділяє довірену особу,
також з нею не погоджується. А ось здійснення повноважень цілком
залежить від волі довіреної особи.

За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей: разова — на
виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок);
спеціальна — на виконання якихось однорідних дій (наприклад, довіреність
на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або
загальна) — на загальне управління майном довірителя.

130

Генеральна довіреність уповноважує особу на виконання не якоїсь окремої
угоди чи якихось певних категорій угод, а на укладання будь-яких угод.
Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кордон,
може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа
може мати право: укладати всі дозволені законом угоди щодо управління та
розпорядження майном; купувати, продавати, дарувати, приймати в дар,
обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно;
проводити розрахунки по укладених угодах, приймати спадщину та
відмовлятися від спадщини; отримувати належне довірителеві майно (гроші,
цінні папери), а також документи від всіх осіб, установ, підприємств та
організацій, у тому числі з відділень банків, інших кредитних установ,
установ зв’язку, пошти, телеграфу, розпоряджатися рахунками в банках,
отримувати поштову, телеграфну та всіляку іншу кореспонденцію, в тому
числі грошову чи посилочну, вести від імені довірителя справи в усіх
судових установах з усіма правами, які закон надає позивачеві,
відповідачеві, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом повної
чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета
позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, пред’явлення
виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна або грошей.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі, тому
поза письмовою формою немає довіреності. Довіреності, які видаються
громадянам, повинні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так,
щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, довіреність повинна бути
посвідчена державним чи приватним нотаріусом: До нотаріально посвідчених
довіреностей прирівнюються (ст. 40 Закону України “Про нотаріат”):

1) довіреності осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях,
лікарнях, санаторіях, будинках престарілих, — посвідчені головлікарями,
начальниками госпіталів, заступниками з медичної частини, черговими
лікарями;

2) довіреності громадян, які перебувають під час плавання на морських
суднах або суднах внутрішнього пла-

131

вання, що плавають під прапором України, — посвідчені капітанами цих
суден;

3) довіреності громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та
подібних експедиціях, – посвідчені начальниками експедицій;

4) довіреності військовослужбовців — посвідчені командирами частин,
з’єднань, установ і закладів;

5) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, —
посвідчені начальниками виправно-трудових установ 1.

Довіреності, які видаються організаціями для укладання будь-яких угод,
не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються
самою організацією шляхом підпису керівником організації та скріплюються
печаткою. Довіреності на одержання чи видачу грошей та інших
матеріальних цінностей повинні бути також підписані головним
бухгалтером.

Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення
довіреності за місцем роботи, навчання або місцем проживання довірителя.
Це довіреності на: отримання заробітної плати та інших платежів,
пов’язаних з трудовими відносинами; на одержання винагороди авторів та
винахідників; пенсії, допомоги та стипендії; отримання грошей з
Ощадбанку; одержання поштової та грошової кореспонденції. Хоча в
Цивільному кодексі законодавець наводить виключний перепік випадків,
коли досить простої письмової форми довіреності без її нотаріального
посвідчення, у деяких нормативних актах наводяться й інші випадки. Так,
відповідно до п. 1.3 Положення про порядок подання громадянами України
заяв на придбання акцій, запропонованих до продажу на сертифікатних
аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 10
серпня 1995 p., довіреність на виконання дій по складанню та поданню
заяви на придбання акцій на сертификатному

‘ Особливості посвідчення таких довіреностей передбачені Порядком
посвідчення заповітів і доручень, прирівнювальних до нотаріально
посвідчених, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15
червня 1994 p. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –
1998. – № 5).

132

аукціоні не вимагає нотаріального посвідчення, за винятком, коли така
довіреність складена не громадянином України.

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату
складання, строк дії (прописом), прізвище, ім’я, по батькові довірителя
та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання
(місце знаходження юридичної особи) представника та особи, яку
представляють, а в необхідних випадках — посаду, яку вони займають, коло
повноважень.

Максимальний строк дії довіреності — три роки. Якщо у довіреності не
вказано строк її дії, то така довіреність зберігає силу протягом року
від дня видачі. Довіреність, яка посвідчена нотаріально й призначається
для дії за кордоном і яка не містить вказівок про строк дії, зберігає
свою силу до її скасування особою, яка видала ^довіреність.

Довіреність без дати видачі недійсна. Довіреність підписується
довірителем особисто. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби
або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то
за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи
іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути
підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус.

Видавати довіреності без будь-яких обмежень можуть тільки повністю
дієздатні особи. Якщо громадянин відповідно до чинного законодавства
уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право
видавати будь-яку довіреність.

.Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 15-ти до 18-ти років, а
також від імені осіб, які в судовому порядку визнані обмежено
дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчиняються за
згодою батьків, усиновителів, піклувальників. –

Неповнолітні у віці від 15-ти до 18-ти років самостійно вправі видавати
довіреності лише на розпорядження їхньою заробітною платою або
стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві
самостійно розпоряджатися ними, та’на здійснення авторських чи
винахідницьких прав.

133

Дія довіреності може бути припинена і до закінчення вказаного у ній
строку у випадках:

— скасування довіреності особою, яка її видала;

— відмови від довіреності особи, якій вона була видана;

— припинення повноважень юридичної особи;

— смерті, визнання недієздатною чи обмежено дієздатною або безвісно
відсутньою особою як особи, яка видала довіреність, так і довіреної
особи.

Скасовуючи довіреність, довіритель зобов’язаний повідомити про це
довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та
обов’язки, які випливають з довіреності, зберігають силу для довіреної
особи доти, доки вона не дізнається (або повинна була дізнатися) про
припинення дії довіреності. При припиненні довіреності представник чи
його правонаступник зобов’язаний негайно повернути довіреність.

Представник зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки
особисто. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа
може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме:

— якщо передоручення передбачене в довіреності;

— якщо передоручення необхідне для охорони інтересів особи, яка видала
довіреність. При цьому довірена особа не має змоги сповістити довірителя
й отримати його згоду на передоручення.

Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному
посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережено право
на передоручення або після подання доказів того, що представник за
.основною довіреністю вимушений робити це для охорони інтересів особи,
яка видала довіреність.

Представник, який передав свої повноваження іншій , особі, зобов’язаний
при першій нагоді сповістити про це довірителя і надати йому відомості
щодо нової довіреної особи. Невиконання цього обов’язку покладає на
особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії нової
довіреної особи як за свої власні.

Передоручення може мати місце лише в межах строку дії, який вказаний в
основній довіреності. Звичайно,

134

довірена особа не може надати новому довіреному більше прав, ніж їй
було надано довірителем.

Передоручення може бути скасоване у будь-який час як довірителем, так і
довіреною особою, яка його видала.

Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути
передані телеграфом. У цих випадках телеграма-доручення складається
безпосередньо з тексту доручення та посвідчувального напису нотаріуса з
розшифруванням його печатки.

Свої особливості мають довіреності, які видаються організаціями
працівникам на одержання певних цінностей. Умови та порядок видачі таких
довіреностей — на отримання сировини, матеріалів, палива, запчастин,
інвентаря, худоби, насіння, добрив, інструменту, товарів, основних
засобів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних
активів, грошових документів та цінних паперів — встановлені Інструкцією
про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей
на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів
України від 16 травня 1996 p. № 99 (у редакції від 22 жовтня 1996 p.) ‘.

Такі довіреності видаються лише особам, які працюють на даному
підприємстві. Довіреність особам, які не працюють на цьому підприємстві,
може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо інше
підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання
тих самих цінностей і такої ж кількості з підприємства, яке видає свою
довіреність.

Дані довіреності не вимагають нотаріального посвідчення, а підписуються
керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками чи
особами, які уповноважені на те керівником підприємства.

Щодо самої довіреності, то бланки довіреностей виготовляються з
друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення цінних паперів
і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства
фінансів України від 25 листопада 1993 р. № 98, Служби безпеки України
від 15 листопада 1993 p. № 118, Міністер-

‘ Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств України. —
1996.-№8, 12.

135

ства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 p. № 740 і тому
також є документами суворого обліку.

У довіреності необхідно вказати: найменування підприємства-одержувача та
його адресу, ідентифікаційний код, номер рахунку в банку й найменування
банку; дату видачі довіреності, посаду, прізвище, ім’я, по батькові
особи, документ, який посвідчує особу (серія, номер, дата видачі,
організація, яка видала документ); найменування організації, у якої
потрібно одержати цінності, підстави їх одержання (номер, дата наряду);
перелік цих цінностей; зразок підпису особи, яка буде їх одержувати;

підписи керівника та головного бухгалтера, печатка організації.

Строк дії довіреності встановлюється залежно від можливості одержання та
вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим
документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак
не більше як на 10 днів.

Якщо довіреність видається на одержання цінностей, розрахунки за які
здійснюються у порядку планових платежів, або доставка яких здійснюється
централізовано — кільцевими перевезеннями, то допускається видавати
довіреність строком на один календарний місяць.

Відповідно до п. 11 Інструкції забороняється відпускати цінності у
випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку
заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не
підтверджені підписами осіб, які підписали довіреність;

в) відсутність у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або
іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання, повідомлення підприємства-одержувача цінностей про
анулювання довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск
цінностей за анульованою довіреністю припиняється. Відповідальність за
відпуск цінностей за анульованими довіреностями несе підприємство, яке
відпустило цінності.

136

Особа, якій була видана довіреність, зобов’язана не пізніше наступного
після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю
цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю
або частково, подати працівникові підприємства, який здійснює
виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею
цінностей та їх здачу на склад чи матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті не пізніше наступного
дня після закінчення строку дії довіреності.

Представництво без повноважень — це той випадок, коли одна особа
виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних
повноважень. Наприклад, особа вважає, що вона представляє інтереси
довірителя по довіреності, але довіреність не має юридичної сили
(закінчився строк її дії; довіреність нотаріально не посвідчена в тих
випадках, коли за законом таке посвідчення обов’язкове; громадянина,
який видав довіреність, визнано обмежено дієздатним або безвісно
відсутнім тощо).

Представник може перевищити надані йому повноваження, скажімо, придбати
речі не в тій кількості, не тієї якості, не в того суб’єкта, не на тих
умовах, які були передбачені в довіреності.

За загальним правилом, угоди, які укладені особами без повноважень або з
перевищенням повноважень, юридичних наслідків для довірителя не
породжують. У випадках перевищення повноважень укладена угода дійсна
тільки в межах наданих повноважень. Тобто якщо довіритель довірив особі
придбати корову, а довірена особа купила не тільки корову, а й телятко,
то у довірителя виникає обов’язок прийняти як виконане тільки корову.

Угода, яка укладена без повноважень або з перевищенням повноважень,
створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов’язки лише в тих
випадках, коли вона схвалена довірителем.

137

ГЛАВА10

СТРОКИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СТРОКІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Здійснення і захист цивільних прав тісно пов’язані з фактором часу.
Цивільні правовідносини не існують абстрактно: вони виникають,
змінюються та припиняються у часі. Для регулювання цивільних відносин
використовують певні проміжки часу, які називаються строками.

Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок
часу, з настанням або із закінченням якого законодавець пов’язує певні
правові наслідки. Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за
місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд,
за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина
померлим. Ось цей проміжок часу (три роки) і є строком.

За своєю правовою природою строки належать до юридичних фактів, а саме —
до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об’єктивний характер і
не залежить від волі суб’єктів цивільних правовідносин. Цю думку
поділяють більшість цивілістів1. Але в юридичній літературі

1 Гражданское право Украины. — X.: Основа, 1996. — С. 244; Гражданское
право. Часть 1: Учеб. / Под ред., А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. — М.-.
Проспект, 1998. — С. 293; Гражданское право. Часть первая. Учеб. / Под
ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 198.

138 висловлювалися й інші точки зору. Наприклад, що в системі юридичних
фактів строки займають особливе положення, вони не належать ні до
категорії подій, ні до категорії дій ‘.

Цю позицію поділяє і професор В.В. Луць, додаючи, що строки породжують
юридичні наслідки лише у зв’язку з діями і подіями 2. Вони не належать
ні до дій, ні до подій, не займають самостійного місця в загальній
системі юридичних фактів, а є часовою формою протікання подій або
здійснення дій, оскільки строки породжують юридичні наслідки лише у
зв’язку з діями чи подіями 3.

Багатоманітність строків, які регулюються нормами цивільного права,
зумовлює потребу в їх класифікації.

Класифікацію строків можна провести за різними критеріями.

І. За правовими наслідками строки поділяються на:

— правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов’язане
виникнення правовідносин або окремих прав та обов’язків. Так, саме з
досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов’язує
виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість
громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні
права;

— правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов’язує
припинення певних правовідносин, окремих прав та обов’язків. Так, по
закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією
до поручителя;

— правозмінюючі. По закінченню цих строків припиняються одні права та
обов’язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, і ця річ
певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню
визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності
на що річ виникає у держави.

’ Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве. – М., 1967. – С. 7-Ю.

2 Луць В.В. Сроки в гражданских правоотношениях // Правоведение. – 1989.
– № 1. – С. 40.

3 Цивільне право. – К.: Beнmypi, 1997. – С. 226.

139

II. За підставами встановлення строки розрізняють:

— законні (тобто строки, встановлені законом чи під-законним актом). Ці
строки сторони не можуть змінювати за домовленістю. Так, при порушенні
права привілеєвої купівлі співвласник може звернутися до суду протягом
строку, який визначений Цивільним кодексом України;

— судові. Це строки, тривалість яких визначається судом чи арбітражним
судом залежно від обставин конкретної справи і з врахуванням змісту дій,
які повинні виконати сторони. Скажімо, якщо в арбітражному засіданні
сторони не можуть дійти до згоди щодо кількості не-поставленої за
договором продукції, арбітражний суд може зобов’язати їх протягом тижня
провести спільну звірку поставки;

— договірні. Це строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням
індивідуальних особливостей конкретних правовідносин.

III. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

— імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю
сторін (строки позовної давності, претензійні строки);

— диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але
можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен
виконати зобов’язання, визначене моментом витребування, в 7-денний строк
від дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не
передбачили негайного виконання цього зобов’язання.

IV. За призначенням:

— строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар
суб’єктивного права може реалізувати можливості, закладені в
суб’єктивному праві. В основному такі строки встановлюються законом, але
можуть бути визначені й сторонами. Це — строки придатності, зберігання,
гарантійні строки;

— строки виконання зобов’язань (строки поставки, здачі робіт за
договором підряду);

— строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона
може розраховувати на захист свого

140

права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної
давності).

V. За способами визначення, а саме – строки, які визначаються:

— календарною датою (строк повернення боргу);

— певним періодом часу (поставка продукції — поквартальна, щомісячна);

— вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (настання навігації — за
договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо
визначити конкретну дату настання цієї події).

VI. За ступенем визначеності:

— визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;

— невизначені строки, якщо це пов’язано з певною подією, яка обов’язково
настане, або з бажання кредитора (наприклад, строк повернення боргу “за
першою вимогою”).

Обчислення строків

Правил щодо визначення та обчислення строків у ЦК України немає, тому їх
визначення та обчислення здійснюється за правилами ЦПК України (ст. ст
86, 87) та АПК України (ст. ст. 50—53).

Строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами.
Наприклад, при розірванні договору найму, укладеного на невизначений
строк, наймодавець зобов’язаний попередити про це наймача за три місяці.
За конкретними договорами про охорону, супровід вантажів, виконання
певних обчислювальних робіт строки можуть обчислюватися й погодинно.

Перебіг строку починається наступного дня після закінчення календарної
дати чи події, якою визначено його початок. Так, 6-місячний строк для
прийняття спадщини починається обчислюватися від наступного дня після
смерті спадкодавця. Строк, який обчислюється роками, закінчується у
відповідний місяць і число останнього року цього строку, а якщо строк
обчислюється місяцями ~ то відповідного числа останнього місяця строку.
Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що
не має відповідного

141

числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Так, якщо
6-місячний строк, протягом якого за тимчасово відсутнім наймачем
зберігається житлове приміщення, розпочався 31 березня, то закінчиться
він відповідно ЗО вересня, оскільки у вересні останній день — ЗО число.

Якщо останній день строку припадає на неробочий день, то днем закінчення
строку вважається перший робочий день. Якщо строк встановлений для
виконання певної дії, то він закінчується о 24 годині останнього дня
строку. Але якщо така дія повинна бути вчинена в певній організації (у
нотаріуса, суді), то строк закінчується в той час, коли в даній
організації припиняється робота. Проте строк не вважається пропущеним,
якщо до його закінчення заява, інші документи, грошові кошти були здані
на пошту до 24 години. Виконання вказаних дій підтверджується поштовою
чи телеграфною квитанцією, штемпелем на листі, випискою з реєстру
поштових відправлень тощо.

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

1. Наділяючи суб’єктів цивільних правовідносин певними правами та
обов’язками, законодавець водночас піклується і про їх охорону. Проте
державний захист деяких цивільних прав не є безстроковим.

Позовна давність — це строк для захисту права за позовом особи, право
якої порушене. Іншими словами, це строк, протягом якого особа, право
якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого
права через суд.

Строки позовної давності мають загальний характер. Вони поширюються на
всі правовідносини, крім випадків, передбачених законодавством. Норми, в
яких містяться правила щодо позовної давності, складають самостійний
цивільно-правовий інститут, який є однією із складових загальної частини
цивільного права.

Строки позовної давності належать до строків, що встановлюються законом,
і сторони за угодою не можуть збільшувати чи зменшувати їх, а орган,
який вирішує

142

спори, зобов’язаний застосувати позовну давність незалежно від бажання
сторін.

Розробники проекту нового ЦК пропонують, щоб позовна давність
застосовувалася судом тільки за заявою сторони у спорі. Чи треба
віддавати перевагу такій редакції норми? На нашу думку — ні. Якщо
позивач пропустив строк позовної давності, а відповідач, незважаючи на
це, згоден задовольнити його вимоги, то він має можливість задовольнити
їх у порядку доарбітражного врегулювання, а не доводити справу до суду,
щоб мати відтак додаткові збитки у вигляді сплати державного мита та
інших судових витрат.

При порушенні суб’єктивного цивільного права особа може звернутися з
позовом до суду за захистом. Необхідно розрізняти право на позов у
матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов — це право вимагати від суду
винесення рішення про захист порушеного суб’єктивного права і право
отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє
сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але
не позбавляє права, звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для
подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб’єктивного права
законодавець ніяких строків не встановлює.

Право на позов у процесуальному розумінні — це право на подачу позовної
заяви з метою захисту порушеного права, і це право строками позовної
давності не обмежується. Вимоги щодо захисту порушеного права
розглядаються судом незалежно від строку позовної давності, але
закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в
задоволенні позову.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує
визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує
учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні
належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських
відносин.

Якби законодавець не обмежував можливість захисту порушеного права
певним строком, це знижувано б діє-

143

вість матеріальної відповідальності за порушення договірних
зобов’язань, створювало б перешкоди для розгляду справи по суті та
встановлення істини, оскільки з плином часу докази втрачаються,
зумовлювало б хиткість фактичних відносин, оскільки вони завжди
перебували б під загрозою оспорення.

2. Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками,
передбаченими безпосередньо в ЦК або в інших нормативних актах.

Позовна давність не поширюється:

— на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав.
Особливість особистих немайнових прав полягає в їх безстроковості, тому
законодавець і не обмежує можливість їх захисту в часі. Винятки
встановлені у ст. 7 ЦК України щодо вимог про спростування відомостей,
які не відповідають дійсності і завдають шкоду інтересам, честі та
гідності або діловій репутації громадян чи організацій та компенсації
моральної шкоди. Для цих вимог строк позовної давності встановлено в
один рік (див. також ст. 37 Закону України “Про друковані засоби масової
інформації”);

— на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у кредитні установи;

— на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної житло або здоров’ю
громадянина. Задовольняються ж ці вимоги не більше ніж за три роки, Що
передують пред’явленню позову (Правила відшкодування власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з
виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою KM України
від 23 червня 1993 p.);

— про відшкодування радіаційної шкоди, заподіяної особі (Закон України
від 8 лютого 1995 р. “Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку”), та в деяких інших випадках, передбачених законодавством.

У проекті нового ЦК України, крім зазначених вище підстав, позовна
давність не поширюється також на: вимоги власника або іншого володаря
про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не бу-

144

ли поєднані з позбавленням володіння, а також на вимогу власника про
визнання недійсними актів державних органів чи органів місцевого
самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння,
користування та розпорядження належним їм майном.

3. У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності:
а) загальні; б) спеціальні. Загальні строки позовної давності
поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких
законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії
строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить
від суб’єктного складу відносин.

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог,
визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або
скороченими, або продовженими.

Скорочені строки позовної давності тривалістю у шість місяців
поширюються на вимоги:

1) про стягнення неустойки (пені, штрафу);

2) про недоліки проданих речей;

3) що випливають з поставки продукції неналежної якості;

4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду;

5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення;

6) до позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу,
які пред’являє перевізник.

Для позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором
підряду, строк позовної давності встановлений в один рік. Винятком з
цього .правила є договір підряду на будівництво житлового будинку, коли
однією із сторін є громадянин, — тут строк позовної давності загальний —
три роки.

За деякими вимогами скорочені строки позовної давності встановлені в
транспортному законодавстві. Так, відповідно до ст. 388 Кодексу
торговельного мореплавства України (КТМУ), до вимог, що виникають із
договору морського перевезення вантажу, незалежно від того,

145

здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученні,
застосовується річний строк позовної давності.

Дворічний строк позовної давності застосовується до вимог, що виникають
з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без
екіпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод,
укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, здійснення
рятувальних операцій (ст. 398 КТМУ).

У законодавстві передбачені й випадки, коли строк позовної давності
встановлено більш продовжений порівняно із загальним строком. Так, ст.
76 Закону України “Про використання ядерної енергії і радіаційну
безпеку” передбачає, що право на подання позову про відшкодування
радіаційної шкоди, заподіяної майну чи навколишньому середовищу, діє
протягом десяти років із моменту заподіяння шкоди.

3. ПРЕТЕНЗІЙНІ, ПРИСІКАЛЬНІ, ГАРАНТІЙНІ ТА ІНШІ СТРОКИ

Претензійні строки — це встановлений законом строк, протягом якого
сторона, право якої порушено, зобов’язана перед тим, як звернутися з
позовом до арбітражного суду, направити порушникові претензію. Мета
претензійного порядку — звільнити судові органи від розгляду спорів, які
можуть бути врегульовані сторонами самостійно в доарбітражному порядку.

x

z

?

c

¤

°

?

Oe

e

i

ue

th

z

x

z

?

¦

th

d?`„a$gdeK?

@BLTV???¤oicioioioiYoicic?oioioioioioioioioioioioiciciAioioioioioioiYoic
?i±

E(EoiaiaiaiaiOeIiaiaiE3/4iEiEiaiEiaiIiai?i3/4i3/4iIiaiai±iaiai3/4¦ ™ ¦ ¦

oeoeoeoeoeoeoeoeeoeaaaaoeoeoeoeaOOO

]„ey`„

b j L

R

B

H

B^

uiuiaOauiuiaOauIuiaOauCuiuiIuiuIuIiuiuIuIuCuCuIuIuAuIuiuCuiuiuiuiIuiIuiu
Iiui

u?ueu?THuTHuTH?uOTHOuIuTHuTHuTHuTHOuIuTHuTHu?uTHuTHOueuTHueuTHuTHuTHuTHu
THuTHuTHu?uTHu?uTHue?uIuTHuTHue

5oooocoUeOeIOeIUeOeAOecocococoo?ooo?o®oococooYoco›oo?oooo?o”ococo

©oioiaeioiYiOiEAE?EAoi?YioaeioioioOioioioioi?ioioioioioiEA—AEA

CJ

n

r

d

oiaeio*I*ioiAeioiaeioioioi1/2ioaeioi¶ioaeioi¶iaeioi¶ioiAeioiaei¶i1/2ioio
*I*ioi¶ioaeiae

A

d?`„

,

i

nea?eneaEAEAE?E?E?E?E?E®EAE?E?E?E?E?E®E!E®E®E?®EAE®E?E®EAE

0

°

uiuauaUiuiuOE?OE?E?EO?E?EOauauiuiuauiauaui???uiuauiaiauiu!uiaui

.

j

j

l

¤?`„

u?uauTHu?uOuIuau?u?a?u?ua?auO?ua?au?uaOauOuO?ua?au?u?u?a?u?uau?uauTHu?ua
u?a?au?uTHu?

– „. ?. A. E0 ?0 |2 „2 Ae2 E2 $3 23 :4 V4 ‚6 ?6 ?8 ?8
oiaeiaeUiIiAeiaeiaei»iIiAei?iaeiAeiAeiAeiIiAeiAeiAeiAeiAeiAeiaeiaeiaeiIi
aeiaeAeiAeiAeiAeiAeiIiIiI

 

¦ -¦ f§ l§
uiuiuauiuUeuiuiuiuiuiIAIiuiuiIAIiuiuiUeiuiuiUeAUeiu????iuauiuiIAIiuuiui

?(?пред’явлення та розгляду претензій.

Чинне законодавство не обмежує потерпілу сторону часом звернення з
претензією, окрім випадків, передбачених у транспортному законодавстві.
Щодо загальних строків розгляду претензій, то вони встановлені у ст. 7
АПК України. Претензія підлягає розглядові протягом одного місяця від
дня її отримання. Якщо ж обов’язковими для сторін правилами чи договором
передбачене право перевірки забракованої продукції (товарів)
підприємством-виготовлювачем, то претензії, пов’язані з

146

якістю та комплектністю, розглядаються протягом двох місяців.

Щодо претензій до перевізника, то вони повинні бути пред’явлені протягом
шести місяців, а претензії про сплату штрафів чи премій — протягом 45
днів. Перевізник зобов’язаний розглянути претензію протягом трьох
місяців, а претензію по перевозці, здійснюваній перевізниками різних
видів транспорту по одному документу, — протягом шести місяців, і
претензії про сплату штрафу чи премії — протягом 45 днів.

При порушенні строків розгляду претензії чи залишенні її без відповіді
арбітражний суд може стягнути з порушника штраф у розмірі 2% від суми
претензії. Якщо ж позивач звертається з позовом до арбітражного суду і
не подає доказів того, що ним вживалися заходи доарбі-тражного
врегулювання спору, то арбітр відповідно до п. 7 ст. 63 АПК України
повертає заяву без розгляду для усунення допущених порушень.

Строки оперативного захисту порушених прав. Законодавство, практика,
наука цивільного права дозволяють захищати порушене суб’єктивне право
власними односторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу.
Це, зокрема, має місце при застосуванні оперативно-господарчих санкцій.

Так, при порушенні зобов’язань контрагентом потерпіла сторона може
відповідно на це відреагувати: скасувати знижки з ціни, які надавалися:
відмовитися від оплати неякісної продукції, яку поставщик поставив;

відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і
нарешті, в односторонньому порядку (як передбачено Положенням про
поставку продукції виробничо-технічного призначення) розірвати договір.

Але застосування заходів оперативного виливу повинно бути пов’язане з
необхідністю дотримання сторонами певного порядку й строків, що
встановлюються законом чи договором. Так, при односторонньому розірванні
договору поставки (наприклад, якщо поставщик поставляє неякісну
продукцію) відповідно до Положення про поставку необхідно, щоб
недобросовісна сторона договору була письмово повідомлена про це за
місяць.

147

Присікальиі або преклюзивні строки. Це також строки здійснення
суб’єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності,
мають на меті усунення невизначеності у правовідносинах. Хоча
законодавець не користується терміном “присікальні строки”, він широко
вживається у цивільно-правовій науці.

На відміну від строків позовної давності присікальні строки — це строки
існування прав та обов’язків, на них не поширюються загальні правила
щодо зупинення, перерви чи поновлення строків позовної давності.

Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону захисту
суб’єктивного цивільного права в примусовому порядку через суд, але це
не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення строків
позовної давності, добровільно виконає покладені на нього обов’язки.
Закінчення ж присікального строку припиняє існування самого права,
оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути
продовженими, поновленими, зупиненими.

Присікальні строки передбачені різними статтями ЦК.

Так, до присікальних строків можна віднести загальний строк дії
довіреності, який не може перевищувати три роки; 6-місячний строк для
збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право;
строки пред’явлення претензій до органів транспорту, по закінченню яких
позивач позбавляється права звернутися за судовим захистом, оскільки в
цих випадках арбітражний суд на підставі п. З ст. 80 АПК України
припиняє провадження по справі1, та деякі інші строки.

В літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки: 1) строки,
протягом яких виконання обов’язку веде до припинення суб’єктивного
права; 2) строки, протягом яких невиконання обов’язку є перешкодою для
виникнення суб’єктивного права; 3) строки, протягом яких нездійснення
права тягне його припинення взагалі2.

‘ Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 1 лист. 1995
р. “Про деякі питання практики застосування розділу II
Арбітражно-процесуального кодексу України.

2 Луць В.В. Строки у цивільних правовідносинах. — Львів, 1992. — С. 89.

148

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити
відповідальність за якість продукції та товарів, які призначаються для
довготривалого користування. Гарантійні строки — це строки, протягом
яких продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні
строки визначаються стандартними та технічними умовами. Якщо у
стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони
можуть бути встановлені договором.

Протягом гарантійного строку покупець або замовник, який виявив недоліки
у товарах, має право вимагати від контрагента: а) замінити товар; б)
зменшити ціну;

в) безоплатно усунути недоліки; г) розірвати договір з відшкодуванням
збитків.

Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збереження, придатності.
Залежно від вицу гарантійного строку змінюються і правила його
обчислення: гарантійні строки експлуатації продукції обчислюються від
дня початку використання продукції; на товари — від дня їх продажу через
роздрібну торговельну мережу; на будівельні об’єкти — від дня підписання
акта про їх приймання відповідною комісією.

Гарантійні строки збереження та придатності обчислюються від дня
виготовлення продукції чи товарів.

Гарантійний строк експлуатації (використання) поширюється як на основний
виріб, так і на комплектуючі вироби, і цей строк закінчується для них
одночасно, якщо інше не передбачене стандартом чи технічними умовами.
Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого
усувалися недоліки, або починається наново у випадках заміни неякісної
продукції на іншу.

За своїм характером гарантійні строки є присікаль-ними, оскільки вони
визначають у часі межі відповідальності продавця., поставщика,
виготовлювача за якість товару.

Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати
усунення недоліків чи надання відповідної компенсації у щойно згаданих
випадках:

Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є
власником майна, але добросовісно, від-

149

крито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником.

Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської
Федерації встановлено два види строків набувної давності: право
власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів
нерухомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років
(ст. 234) 1.

Чинне законодавство України не передбачає загального правила щодо
виникнення права власності за давністю володіння, але в одній із норм ЦК
зазначено: якщо протягом 6-ти місяців від дня передачі
сільгосппідприємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або
протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну худобу, хазяїн цієї
худоби не з’явиться, то худоба безоплатно переходить у власність її
нового володільця.

4. ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

1. Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх
початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне
обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального
права.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з
того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов
виникає від того дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про
порушення свого права. Так, якщо за договором позики боржник повинен був
повернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов виникає у
кредитора з 2-го числа, оскільки він знає, що боржник порушив строк
виконання своїх обов’язків. Законодавець не випадково побудував
диспозицію цієї норми так, що перебіг строку позовної давності
починається не тільки з того моменту, коли особа дізналася про порушення
свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дізнатися про
це.

‘ В проекті нового ЦК України передбачається аналогічна за змістом
норма.

150

Скажімо, завод поставив підприємству 1-го числа браковану продукцію.
Підприємство прийняло продукцію за якістю і склало акт про прийомку лише
30-го числа. Право на позов виникає у покупця, однак, не 30-го числа, а
з того моменту, коли він був зобов’язаний виявити дефекти. Відповідно до
Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного
призначення та товарів народного споживання, затвердженої 25 квітня 1966
p. (П-7), приймання продукції за якістю повинно бути здійснене: при
міжміській поставці — протягом 20 днів, при міській поставці — протягом
10 днів, а швидкопсувної — протягом 24 годин. Тому в даному випадку
строк позовної давності починає свій перебіг не з того числа, коли
замовник виявив брак і склав акт, а від того дня, коли продукція повинна
була бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто відповідно з 21
чи 11 числа.

2. У зобов’язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений
моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли
у кредитора виникає право вимагати виконання зобов’язання, а якщо при
цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то
давність починають обчислювати по його закінченні. Так, за загальним
правилом, боржник зобов’язаний виконати зобов’язання, строк яких
невизначений або визначений моментом вимоги кредитора, — у 7-денний
строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не
випливає із закону, договору чи сугі зобов’язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він
вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін має право
відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це контрагента
письмово за три місяці. В цьому разі перебіг строку позовної давності
починається по закінченні строку, вказаного в письмовому повідомленні,
але не менше ніж за три місяці з моменту відправлення повідомлення.

У ЦК та в деяких спеціальних нормативних актах містяться й інші правила
початку обчислювання перебігу строків позовної давності.

151

Особливість застосування позовної давності з вимог, що випливають з
перевезень і які пред’являються до перевізників, полягає в тому, що за
загальним правилом строк позовної давності у цих випадках починається не
з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення
свого права, а від дня одержання відповіді на претензію чи закінчення
строку, встановленого для відповіді.

У КТМУ встановлено такі особливості обчислення строків позовної
давності:

— за вимогами щодо відшкодування збитків від втрати вантажу строк
позовної давності починається після закінчення 30-ти днів від того дня,
коли вантаж повинен був бути виданий, а у змішаному перевезенні — по
закінченні 4-х місяців від дня прийняття вантажу до перевезення (ст.
388);

— за вимогами щодо відшкодування збитків від нестач або пошкодження
вантажу — від дня видачі або того дня, коли вантаж повинен бути виданий,
але не був виданий (ст. 389);

— за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажирів, — від дня,
коли пасажир повинен був залишити чи залишив судно;

— за вимогами, що випливають з проведення рятувальних операцій, — від
дня закінчення рятувальної операції.

Свої особливості має порядок обчислення строків позовної давності з
вимог, що випливають з поставки некомплектної продукції при
відвантаженні її вузлами (окремими частинами комплекту). Якщо за
договором поставщик відвантажує продукцію вузлами, то зобов’язання
вважається виконаним після відвантаження останнього виробу в обумовлений
договором строк. У разі порушення цього зобов’язання, як підкреслено в
роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993
р. “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні
господарських спорів” (п. 5), строк позовної давності, що випливає з
факту поставки некомплектної продукції, потрібно обчислювати від дня
закінчення строку поставки останнього вузла

152

(складової частини комплекту) із врахуванням строку доставки 1.

Початок перебігу строків позовної давності по спорах про стягнення
неустойки визначається за загальними правилами, тобто, від того дня,
коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права. Але особливість обчислення строків позовної давності в цьому
випадку полягає в тому, що коли відповідно до договору чи чинного
законодавства неустойка підлягає стягненню за кожний день прострочки
зобов’язань, то строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня
окремо. Так, Правилами підряду на капітальне будівництво передбачено
стягнення неустойки за кожний день порушення строків здачі об’єкта, за
кожний день неусунення недоробок. За цих обставин строк позовної
давності варто обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання
зобов’язання в межах шести місяців, що передують поданню позову.

Якщо після задоволення такого позову недоробки не будуть усунуті, то
позивач має право звернутися з позовом про стягнення штрафу знову ж таки
в межах шестимісячного строку, який передує зверненню з позовом.

5. ЗУПИНЕННЯ, ПЕРЕРВА ТА ПОНОВЛЕННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрис-дикційний орган
протягом певного, встановленого законом, часу за захистом порушеного
права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв’язку з
умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду.
Законодавець враховує такі об’єктивні обставини і допускає в законі
зупинення перебігу строків позовної давності.

Звичайно, таке зупинення означає, що в строк позовної давності не
зараховується той проміжок часу, протягом якого особа не мала можливості
звернутися з позовом.

‘ Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993. – № 5.

153

Перелік обставин, які є підставою для зупинення строку позовної
давності, наводиться у ст. 78 ЦК України:

1) надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Законодавець наводить основні ознаки, які дають змогу вважиш ту чи іншу
обставину непереборною. До них належать: а) надзвичайність обставин; б)
невідворотність обставин за даних умов; в) такими обставинами виступають
саме події. Надзвичайність означає відсутність закономірностей у
розвитку події. Наприклад, тривалий снігопад у Криму. Невідворотність
означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути
(тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою
виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не
залежить від волі людей.

Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища —
повінь, шторм, буревій, землетрус і т.п. явища, які об’єктивно зробили
неможливим подання позову (у зв’язку з проведенням аварійних,
рятувальних робіт тощо).

Питання про те, чи можна до непереборної сили зарахувати й хворобу, якщо
вона тривалий час перешкоджала особі звернутися до суду, є дискусійним.
Зауважимо, що інститут добровільного представництва дає змогу особі
захищати свої інтереси у тих випадках, коли вона захворіла; якщо ж вона
визнана недієздатною, то її інтереси представляє законний представник.
Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу позивача, то
суд може врахувати хворобу позивача як обставину, що дозволяє поновити
пропущений строк позовної давності;

2) встановлена законодавством відстрочка виконання зобов’язань
(мораторій). Мораторій може бути оголошений у зв’язку з різними
надзвичайними подіями, викликаними складним міжнародним становищем,
неординарними громадськими явищами. Мораторій може мати як загальний,
так і спеціальний характер, бути поширеним як на певну територію, так і
на певний вид зобов’язань. Загальні мораторії в нашій країні не
оголошувалися навіть за важких умов Великої Вітчизняної війни; часткові

154

ж мораторії мали місце. Так, під час війни була встановлена відстрочка
для стягнення заборгованості по грошових зобов’язаннях державних та
кооперативних організацій, що перебували на тимчасово окупованій
території.

Підставою для запровадження часткового мораторію щодо
сільгосппідприємств була засуха 1963 р. На початку 80-х років постановою
уряду від відповідальності за сплату штрафів були звільнені заводи, які
не виконали зобов’язань по поставці продукції у зв’язку з тим, що не
були забезпечені металом тощо;

3) однією з підстав зупинення перебігу строків позовної давності є
перебування позивача чи відповідача в лавах Збройних Сил України, які
переведені на військовий стан. Якщо ж громадянин у мирний час призваний
до війська — це не є підставою зупинення строків позовної давності,
оскільки він має можливість звернутися до суду через представника.

Окрім загальних підстав зупинення позовної давності, передбачених ст. 78
ЦК України, є й інші, які передбачені певними статтями кодексу та
деякими нормативними актами.

За позовами про відшкодування шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я
або заподіянням смерті, перебіг строку позовної давності зупиняється
зверненням потерпілого або непрацездатних осіб, які перебували на його
утриманні чи мали на день смерті право на одержання від нього утримання,
а також дитини, яка народилася після його смерті, до відповідного органу
із заявою про призначення пенсії або допомоги — строк зупиняється до
призначення або відмови в призначенні.

Ще одна підстава зупинення перебігу строку позовної давності передбачена
ст. 392 КТМУ. При загальній аварії право на позов виникає у
вантажоодержувача від дня видачі вантажу. В тих випадках, коли потрібно
провести розрахунки по загальній аварії, тобто розподілити збитки між
судном, фрахтом та вантажем відповідно до їх вартості, перебіг строку
позовної давності зупиняється з моменту винесення постанови про
наявність загальної аварії і до одержання диспаші (тобто, розрахунку по
розподілу загальної аварії) зацікавленою особою.

155

Всі інші обставини не є підставою для зупинення перебігу строків
позовної давності. Так, якщо складання розрахунку аварії на морі є
підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, то такі самі
обставини, пов’язані з аварією наземного транспорту (наприклад,
проведення розслідування за фактом зіткнення джерел підвищеної
небезпеки), не зупиняє перебіг строків позовної давності. І строк
позовної давності в таких випадках починається не від дня винесення
вироку суду чи постанови слідчих органів за фактом автотранспортної
пригоди, а від дати завдання збитків, причому час, потрібний для
встановлення остаточної суми збитків, не впливає на вирішення питання
про початковий момент відліку строків позовної давності (див. п. 7
роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993
р. “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні
господарських спорів”).

У ЦК Російської Федерації (ст. 202) передбачена ще одна обставина, яка є
підставою для зупинення перебігу строків позовної давності: призупинення
дії закону чи іншого нормативного акта, який регулює відповідні
відносини ‘.

Від зупинення строків позовної давності потрібно відрізняти зупинення
провадження по справі в органах суду. Справа в тому, що інколи вже
почате провадження в суді з об’єктивних причин не може бути закінченим.
Так, ст. 79 АПК України передбачає, що провадження по справі
зупиняється, якщо: вирішується спір, до розгляду якого неможливо
прийняти рішення по справі. Арбітражне провадження може бути також
зупинене: при призначенні експертизи, заміни однієї із сторін
правонаступником внаслідок реорганізації; направлення судом матеріалів у
слідчі органи. Ст. 221 ЦПК України серед інших підстав називає втрату
стороною дієздатності, перебування відповідача у Збройних Силах, розшук
відповідача тощо. Після усунення цих перешкод провадження по справі
поновлюється.

Зупинення строку позовної давності може мати місце лише тоді, коли
обставини, які є підставою для зупи-

‘ Норма аналогічного змісту є і в проекті нового ЦК України.

156

нення перебігу строків, виникли в останні 6 місяців строку давності.
Якщо строк позовної давності менший за 6 місяців, то він зупиняється
незалежно від того, коли ці обставини виникли чи тривають.

Після того, як обставина, що була підставою для зупинення перебігу
строку позовної давності, зникла, перебіг строку позовної давності
продовжується. Якщо для пред’явлення позову залишилося менше 6-ти
місяців, він продовжується до 6-ти місяців, а якщо строк позовної
давності взагалі менший 6-ти місяців, то строк продовжується до строку
позовної давності за вимогою.

КТМУ (ст. 393) називає виняток з цього загального правила. У випадку,
коли судно протягом позовної давності не могли застати у водах України,
строк позовної давності продовжується до трьох років.

Перерва перебігу строків позовної давності. Перебіг позовної давності
може бути не тільки зупинено, а й перервано. Перерва перебігу позовної
давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за
юридичними наслідками. Загальною підставою для перерви строку позовної
давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто звернення
з позовом належного позивача до належного відповідача і в належний
судовий орган.

Якщо позивач не виконав вимог щодо позовної заяви, то відповідно до ст.
63 АПК України позовна заява повертається без розгляду і таке звернення
не перериває перебігу строків позовної давності.

У відносинах, у яких стороною є громадянин, перебіг строку давності
переривається вчиненням дій, що свідчать про визнання боргу (часткове
виконання зобов’язання, письмове прохання про відстрочку сплати боргу
тощо. (У ст. 203 ЦК Російської Федерації відсутні спеціальні вимоги щодо
суб’єктного складу таких правовідносин, тобто у РФ такі дії можуть
вчиняти і юридичні особи.)

Усне визнання зобов’язання чи усна обіцянка сплатити борг певного числа
не є підставою для перерви строку. За спорами організацій, виконання
зобов’язаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприк-

157

лад, досилка комплектуючих частин при поставці некомплектної продукції,
заміна неякісної продукції на якісну), не є підставою для перерви строку
позовної давності.

При зупиненні строку перебіг строку продовжується, а в разі перерви —
перебіг строку починається спочатку.

Поновлення строків позовної давності.

Якщо позивач пропустив строк позовної давності — це безумовна підстава
для того, щоб залишити його позов без задоволення. Але пропуск строку
може мати місце за обставин, які не залежали від позивача і які, проте,
не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності. Тому
було б несправедливим відмовляти позивачеві в захисті порушеного права з
мотивів пропуску строків давності.

За виняткових обставин суд чи арбітражний суд може поновити пропущений
строк позовної давності і захистити порушене право.

В цивільному законодавстві України відсутній перелік таких поважних
причин. Російський законодавець серед таких підстав називає тяжку
хворобу позивача, безпорадний стан, неписьменність (ст. 205 ЦК
Російської Федерації).

У судовій та арбітражній практиці такими обставинами, як правило,
визнаються також неповноліття позивача при відсутності опікунів чи
піклувальників, перебування в довготривалому закордонному відрядженні, у
місцях позбавлення волі з наступною реабілітацією. За спорами з участю
організацій — невстановлення відповідача у зв’язку з відсутністю
маркіровки вантажу тощо.

Закінчення строку позовної давності позбавляє позивача права на позов у
матеріальному розумінні, оскільки позивач втрачає право на примусове
виконання зобов’язання порушником. Але боржник може виконати
зббов’язання добровільно і після закінчення строку позовної давності.

Боржник, який виконав зобов’язання після закінчення строку позовної
давності, навіть за умов, що він не знав про закінчення строку позовної
давності, не має права вимагати повернення того, що він виконав.

158

Щодо наслідків закінчення перебігу строків позовної давності в
літературі висловлювалися різні думки. Одні автори вважають, що
закінчення строку позовної давності припиняє й існування самого
суб’єктивного права, яке не може існувати без можливості примусового
його здійснення 1. Інші автори висловлюють точку зору, згідно з
якою»управомочена особа втрачає суб’єктивне право лише з моменту
винесення судом рішення про відмову в задоволенні позову або в
поновленні порушеного строку позовної давності2.

Більшість же цивілістів вважають, що закінчення позовної давності не
припиняє існування суб’єктивного права, оскільки боржник може виконати
зобов’язання, незважаючи на закінчення строку позовної давності3.

1 Иоффе О.С. Советское гражданское право. — Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1958.
– С. 267.

2 Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. — М., 1972. –
С. 252, 253.

3 Гражданское право Украины. Часть 1. – X.: Основы, 1996. -С.261.

159 ГЛАВА 11

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної
відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну
відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують
розглядати її як самостійну правову категорію, яка здебільшого служить
забезпеченню виконання зобов’язань. Саме до цивільно-правового інституту
“зобов’язальне право”, що регулюється ЦК України, вписана глава під
назвою “Відповідальність за порушення зобов’язань”. Цим акцентується
увага на тому, що зобов’язання повинні належним чином виконуватись.
Законодавець попереджає, що у разі невиконання або неналежного виконання
зобов’язання порушник повинен бути притягнутим до відповідальності,
тобто на нього буде накладена певна санкція.

Необхідно мати на увазі й те, що цивільно-правова санкція може
застосовуватись не тільки до порушників зобов’язань, а й до порушників
інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами угоди, укладеної в
результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, позбавляється
права на передане за угодою

майно, яке звертається в доход держави. Ці негативи. наслідки не
наступили б, якби не було правових порушень при укладанні угоди.

Проте не кожна санкція, передбачена цивільним законодавством на випадок
порушення прав, має характер відповідальності. Відповідальність
передбачають лише ті санкції, в яких визначаються додаткові обтяження
для правопорушника. Такі обтяження можуть проявлятись у вигляді
покладання на нього додаткових цивільно-правових обов’язків або
позбавлення належного йому суб’єктивного цивільного права. Варто тут
застерегти, що витребування майна з чужого незаконного володіння не є
цивільно-правовою відповідальністю. Адже незаконний володілець не має
права на це майно, а чого в особи немає, того її не можна й позбавити.
На неї не накладаються і додаткові цивільно-правові обов’язки. На ній як
лежав обов’язок повернути чуже майно, так і залишився. Якщо ж за
невчасну передачу речі на незаконного володільця буде покладений
обов’язок відшкодувати кредиторові шкоду, заподіяну такою непередачею,
то тоді можна говорити про цивільно-правову відповідальність.

Додаткові цивільно-правові обов’язки можуть мати різний характер: а)
порушник чужого права повинен компенсувати заподіяну потерпілому шкоду і
таким чином поновити порушене право; б) незалежно від відшкодування
шкоди порушник може бути притягнутий до цивільно-правового покарання у
вигляді неустойки (штрафу або пені).

Отже, цивільно-правова відповідальність — це санкції, що застосовуються
до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткових
цивільно-правових обов’язків або позбавлення належного йому цивільного
права.

2. ФОРМИ І ВИДИ

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Форми цивільно-правової відповідальності. Під формою цивільно-правової
відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що
покладаються на правопорушника.

161

Відповідальність може наступити у формах: відшкодування збитків, сплати
неустойки, втрати завдатку, конфіскації майна і т.п. Найбільш поширеною
формою є відшкодування збитків. Обов’язок боржника відшкодувати збитки
має загальний характер і є чинним в усіх випадках, якщо законом або
договором не передбачено іншого. Інші форми цивільно-правової
відповідальності застосовуються тільки тоді, коли це передбачено законом
чи угодою. Форму цивільно-правової відповідальності у вигляді
відшкодування збитків називають загальною формою цивільно-правової
відповідальності, всі інші форми — спеціальними формами.

Види цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова
відповідальність поділяється на види. В основу такого поділу можуть бути
покладені різні критерії. Залежно від підстав виникнення розрізняють
договірну та позадоговірну відповідальність.

Договірна відповідальність виступає у вигляді санкції за порушення
договору. Якщо боржник вчасно не передає речі, не виконує роботи або
виконує її неналежним чином, то він повинен відшкодувати кредиторові
збитки, заподіяні таким невиконанням, а у випадках, передбачених законом
або договором, — сплатити і неустойку. При цьому у більшості випадків
вважається, що попереднє зобов’язання боржника залишилось, і кредитор
має право вимагати його виконання.

На протилежність договірній позадоговірна відповідальність наступає у
разі заподіяння особою шкоди будь-якій іншій особі. Позадоговірна
відповідальність має місце тоді, коли відповідна санкція застосовується
до правопорушника, який не перебуває у договірних відносинах з
потерпілим.

Юридичне значення розмежування договірної і позадоговірної
відповідальності полягає в тому, що форми та розмір позадоговірної
відповідальності встановлюються тільки законом, а форми й розмір
договірної відповідальності визначаються як законом, так і договором.
При укладені договору сторони можуть передбачити відповідальність за
такі правопорушення, за які чинне законодавство не передбачає будь-якої
відповідальності.

162

Сторони можуть також знизити або підвищити розмір відповідальності
порівнянь із встановленим законом.

На практиці може виникнути конкуренція між договірною і позадоговірною
відповідальністю. Наприклад, який вид відповідальності треба застосувати
до наймача, що знищив або пошкодив майно наймодавця, договірний чи
позадоговірний? Певно, за наявності передумови для договірного позову
відповідальність має бути договірною. Саме таке вирішення цього питання
гарантує для кожної із сторін більш повну охорону її прав і не послаблює
встановленої законом відповідальності.

Залежно від характеру розподілу відповідальності декількох осіб
розрізняють дольову, солідарну і субсидіарну відповідальність.

Дольова відповідальність має місце тоді, коли кожний із боржників несе
відповідальність тільки в тій частині, яка випадає на нього відповідно
до законодавства або договору. Дольова відповідальність має значення
загального права і застосовується тоді, коли законодавством або
договором не встановлено солідарної або субсидіар-ної відповідальності.
Частки, що випадають на кожного з відповідальних осіб, визнаються
рівними, якщо законодавством або договором не встановлено інший їх
розмір.

Солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор може
вимагати відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і від
кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. За
чинним цивільним законодавством солідарна відповідальність настає лише у
випадках, прямо передбачених законом чи договором. Прикладом солідарної
відповідальності, передбаченої законом, є відповідальність кількох осіб
за спільне заподіяння шкоди.

Субсидіарна відповідальність (її ще називають додатковою
відповідальністю) застосовується тоді, коли у зобов’язанні беруть участь
два боржники, один з яких є основним, а другий — додатковим. Суть
субсидіарної відповідальності полягає в тому, що перед тим, як
звернутись з вимогою до додаткового боржника, кредитор повинен
притягнути до відповідальності основного боржника. І лише у разі
неспроможності останнім відшко-

163

дувати збитки або його відмови від задоволення позову кредитор може
притягти до відповідальності додаткового боржника. Так, батьки або
піклувальники можуть бути субсидіарними відповідачами за шкоду,
заподіяну неповнолітнім віком від 15 до 18 років. Загальне правило
передбачає, що неповнолітній сам повинен відшкодувати заподіяну шкоду. І
лише коли у нього немає майна або заробітку, достатнього для цього, до
відповідальності притягуються батьки, усиновителі чи піклувальники, за
наявності їх вини.

За розміром відповідальність буває повною і обмеженою. Загальне правило
передбачає настання відповідальності в повному розмірі. Воно поширюється
як на договірну, так і на позадоговірну відповідальність. Але у
випадках, передбачених законом, розмір відповідальності може бути
обмеженим. Це правило застосовується не тільки до такої форми
відповідальності, як стягнення збитків, а й до інших. Обмеження
відповідальності може бути викликане специфікою того чи іншого договору,
положеннями міжнародних договорів та під впливом інших обставин
(майнового стану суб’єктів відповідальності і т.п.).

За окремі види правопорушень встановлено особливості відповідальності.
Так, деякими особливостями характеризується цивільно-правова
відповідальність за невиконання грошових зобов’язань. Ця
відповідальність настає у вигляді сплати процентів за грошову суму, якою
боржник користувався. Це правило надзвичайно важливе в умовах інфляції,
коли користування чужими грішми стає привабливим для недобросовісних
учасників цивільного обороту і завдає відчутної шкоди інтересам
кредитора. Недобросовісний учасник цивільного обороту, використовуючи
чужі гроші, отримує прибуток, а його кредитор зазнає збитків незалежно
від того, що через деякий час йому буде повернута первинна грошова сума.
Це є однією з причин широкого побутування взаємних неплатежів. Прийнятий
22 листопада 1996 p. Закон “Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов’язань” має сприяти вирішенню цієї проблеми.
Згідно з названим законом, у разі затримки зарахування

164

грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь
одержувачів грошових коштів пеню, яка обчислюється у відсотках від суми
простроченого платежу і може досягати подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується
пеня.

Має специфіку відповідальність боржника за прострочення виконання
зобов’язання. Вона полягає в тому, що боржник, який прострочив
виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням,
і за можливу шкоду майна, що випадково настала після прострочки. Іншими
словами, він несе ризик відповідальності за випадкове пошкодження або
знищення майна, яким він користувався. Наприклад, якщо наймач невчасно
повернув найняте майно і це майно в період прострочки було випадково
пошкоджене або знищене, то незалежно від вини боржника він повинен буде
відшкодувати збитки кредитору.

Має свої особливості також відповідальність за нанесення кривди
(відшкодування моральної шкоди)’. Інститут відшкодування моральної шкоди
передбачений ст. ст. 6, 7, 4401 чинного ЦК України та окремими статтями
спеціальних законів (“Про міліцію”, “Про Службу безпеки”, “Про захист
прав споживачів” та ін.). Відшкодування моральної шкоди досить часто
застосовується до таких протизаконних дій, які не складають порушення
майнових прав. Хоча це не означає, що порушення особистого права не може
поєднуватися з майновою шкодою. Наприклад, приниження ділової репутації
підприємця може потягнути ускладнення зі збутом виробленої ним
продукції.

Але, як правило, вважається, що особиста кривда не порушує майнових прав
особи, а зачіпає лише її особисті права. Саме з цього виходив
законодавець, коли надавав можливість потерпілому самому звертатись до
суду з

‘ Співак В.М. Правові гарантії щодо відшкодування потерпілому моральної
(немайнової) шкоди — важливий фактор захисту прав особи в демократичній,
соціальній, правовій державі // Громадянське суспі-льство і соціальна
правова держава: ідейні витоки, поняття, проблеми формування в Україні.
– К.-. Наук. думка, 1998. – С. 41—56.

165

позовом. Ніхто краще -за нього не оцінить порушення, не вирішить
питання про прощення порушника. За порушення особистих прав може настати
і кримінальне покарання, але воно має іншу мету — захистити публічні
інтереси суспільства, для якого не байдуже ставлення громадян до своєї
честі, гідності, ділової репутації; суспільство зацікавлене в тому, щоб
громадяни дорожили своїми особистими правами. Проте і в цьому разі
перевага в захисті особистих прав надається самій особі, приватні
інтереси в сфері особистих прав законодавець ставить вище публічних.

Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір цивільно-правового
покарання за особисту кривду. Судові надається право в кожному
конкретному випадкові самостійно визначати суму стягнення на користь
потерпілого.

Підсумовуючи сказане, звернімо увагу на таке. Цивільно-правова
відповідальність має на меті не тільки поновити майновий стан
потерпілого, а й покарати правопорушника. Цивільно-правове покарання
відрізняється від покарання кримінального: по-перше, майнові стягнення у
цивільному праві відбуваються на користь потерпілого, а конфіскація у
кримінальному праві провадиться на користь держави; по-друге,
цивільно-правова відповідальність може переходити на спадкоємців, тоді
як кримінальне покарання має виключно особистий характер; по-третє,
порушниками цивільних прав, як і кримінальних, можуть бути декілька
осіб, але вони притягуються до цивільно-правової відповідальності як
одна особа (солідарна відповідальність); по-четверте, до
цивільно-правової відповідальності можуть притягуватись треті особи, які
участі у правопорушенні не брали (суб-сидіарна відповідальність). У
кримінальному праві такого не допускається; по-п’яте, учасники
договірних ци-вільно-правових відносин можуть встановлювати розмір
відповідальності на випадок порушення умов договору.

‘ У цивільному праві теж є таке покарання, як конфіскація, але це
виняток із загального правила. В літературі є думки про доцільність
ліквідації в цивільному праві конфіскаційних форм відповідальності.

166

Кримінально-правова відповідальність встановлюється законом.

Таким чином, сфера застосування цивільно-правової відповідальності
набагато ширша, ніж будь-якої іншої юридичної відповідальності, а її
форми й види дають можливість потерпілому найбільш повно захистити свої
порушені права.

Важко погодитися з думкою про те, що у новому кримінальному кодексі
доцільно “… визнати обов’язок злочинця відшкодувати потерпілому всі
збитки і заподіяну шкоду…” 1. Кримінальний кодекс — не той нормативний
акт, в якому про це повинно йтися.

Інша справа, що в КК України доцільно було б передбачити
відповідальність за навмисне ухилення від відшкодування заподіяної
шкоди, подібно до відповідальності за ухилення від сплати аліментів на
утримання дітей.

3. УМОВИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу
правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним
фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим,й
створює певні претензії потерпілого та обов’язки порушника відшкодувати
шкоду, заподіяну протиправними діями.

Окремі частини цивільно-правового порушення прийнято називати умовами
цивільно-правової відповідальності. За різних умов настають різні форми
цивільно-правової відповідальності. Як зазначалося, загальною формою
такої відповідальності є відшкодування збитків. Сукупність умов, за яких
може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків,
називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких
умов належать: а) наявність реальних збитків; б) протиправність
поведінки боржника; в) причинний

‘ Коржансмшй М. Методологічні проблеми уголовного права // За кон і
бізнес. — 1997. – 1 січ.

167

зв’язок між протиправною дією і збитками; г) вина боржника. Зупинимось
на кожній із зазначених умов.

Збитки як умова цивільно-правової відповідальності.

Під збитками розуміють витрати, що понесеш кредитором, втрату або
пошкодження майна кредитора, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби боржник виконав своє зобов’язання належним чином.
Як видно, збитки складаються з негативних наслідків, які виникли у
майновій сфері потерпілого у зв’язку з порушенням його майнових прав.
Збитки поділяються на два види. Перший вид — дійсні збитки — це сума, на
яку зменшилась вартість майна кредитора внаслідок неправомірних дій
боржника. Вони складаються з витрат, які кредитор зробив або повинен був
зробити для відновлення порушеного права, а також вартості втраченого
кредитором майна.

Другий вид збитків — це та сума, на яку не збільшилось майно кредитора
через правопорушення. Його ще називають “упущена користь” ‘. Прикладом
упущеної користі може бути випадок, коли наймач пошкодив найнятий
автомобіль, внаслідок чого наймодавець не тільки був змушений затратити
кошти на ремонт автомобіля, а й не отримав прибутку, який він мав би від
перевезення пасажирів, якби не було правопорушення.

Цивільне законодавство закріплює принцип повного відшкодування збитків,
а це означає, що відшкодуванню підлягають як дійсні збитки, так і
.упущена користь. Але в деяких установлених законом випадках
допускається відхилення від цього принципу. Так, ст. 206 ЦК України
передбачає можливість обмеження розміру відповідальності по
зобов’язаннях. А ст. 17 Закону “Про захист прав споживачів” передбачає
відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну споживача
товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі,
рецептурні або інші недоліки, в повному обсязі, якщо законодавством не
передбачено більш високої міри відповідальності.

‘ Цей термін використано в ЦК УРСР 1922 р., ст. 117. У ЦК УРСР 1964 р.
поняття “упущена користь” відсутнє.

168

В період інфляції має практичне значення визначення суми збитків. За
загальними правилами така сума визначається за цінами, що діяли на
момент винесення судового рішення про стягнення збитків.

Протиправність поведінки боржника. Протиправною визнається така
поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав
правопорушник про Протиправність своєї поведінки. За порушенням норми
цивільного права завжди стоїть порушення суб’єктивного права потерпілої
особи. Як зазначалось, правомірними діями особа здійснює своє право,
протиправними — порушує право інших осіб.

Роль критеріїв визначення протиправності можуть виконувати підстави
виникнення зобов’язань. Так, протиправними є заподіяна шкода, порушення
договору або умов адміністративного акта чи односторонньої угоди.

Протиправна поведінка знаходить вираження у вигляді протиправної
активної або пасивної дії. Активна дія боржника буде протиправною, якщо
вона або прямо заборонена законодавчим актом, або суперечить певному
правовому актові, договорові або умовам односторонньої угоди. Наприклад,
ст. 162 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання
зобов’язання, ст. 12 Закону “Про захист прав споживачів” зобов’язує
продавця після оплати передати споживачеві товар належної якості.

Пасивна дія буде протиправною лише за умови, коли на особу покладено
обов’язок діяти за певних обставин. Так, ст. 10 Закону “Про міліцію”
встановила основні обов’язки міліції, невиконання хоча б одного з цих
обов’язків, що призвело до порушення прав особи, треба розцінювати як
протиправну пасивну дію (бездіяльність). Протиправною пасивною дією буде
поведінка громадянина, який знайшов загублену кимось річ і не повідомив
про це особу, що її загубила (ст. 138 ЦК України).

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і збитками чи іншими
негативними наслідками, що настали для потерпілої сторони. На причинний
зв’язок як на одну з необхідних умов відповідальності звертається увага
в ч. 1 ст 203 ЦК України. У цій статті сказано, що “у разі невиконання
або неналежного виконання зобов’язання69

боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки”.
Причинний зв’язок — об’єктивно існуючий зв’язок між поведінкою боржника
і наслідком, який настав.

У тих випадках, коли наслідок є проявом випадкового, незакономірного
збігу певних обставин, серед яких поведінка боржника не є істотною,
причинний зв’язок, в розумінні законодавця, відсутній.

Вина боржника. Вина — це певне психічне ставлення особи до своєї
неправомірної поведінки та її наслідків. Вина є суб’єктивною умовою
відповідальності. Застосовування цього поняття в цивільному праві має
свої особливості.

У кримінальному праві діє презумпція невинності, а у цивільному діє
презумпція винності боржника. Відсутність власної вини в цивільному
праві доводиться особою, яка порушила зобов’язання. Боржник буде
вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність.

Кримінальне право надає великого значення розрізненню форм вини — з
умислу чи необережності. В цивільному праві форма вини, як правило, не
впливає на розмір відповідальності. Істотного значення встановлення
форми вини набуває лише у разі невиконання зобов’язання обома сторонами.
Згідно з п. 2 ст. 211 ЦК України, суд вправі зменшити розмір
відповідальності боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності
сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконанням або неналежним
виконанням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Кримінальна відповідальність не може настати у разі відсутності вини
особи, яка притягується до відповідальності. В цивільному праві мають
місце випадки, коли відповідальність боржника настає за відсутністю з
його боку вини (ст. ст. 417, 450 ЦК України). Це можна пояснити
специфікою деяких договорів та особливостями позадоговірних відносин.

Цивільно-правова відповідальність не настає при відсутності складу
правопорушення крім випадків, коли боржник не звільняється від
відповідальності при відсутності вини.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок і
непереборна сила.

170

ГЛАВА 12

ПРАВО ВЛАСНОСТІ:

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. ВЛАСНІСТЬ І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Цією темою, як правило, розпочинається вивчення окремих інститутів
цивільного права. Інститут права власності посідає центральне місце в
системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі
правової системи України.

Чим же пояснюється таке значення інституту права власності? Перш ніж
відповісти на це запитанняд дещо скажемо про поняття власності. Його
треба проаналізувати щонайменше у двох аспектах:

економічному і соціальному.

Розглядаючи власність в економічному плані, потрібно виходити з того, що
власність — це відношення суб’єкта (громадянина, юридичної особи,
держави) до тієї чи іншої речі як до належної йому, як до своєї. Саме на
розподілі ‘моє і не моє” заснована власність. Власність має місце тільки
в суспільстві, за ‘силовим полем” суспільства немає осіб, які б, не
будучи власниками конкретної речі, зобов’язані були ставитися до неї як
до чужої.

Таким чином, власність — це відносини між людьми з приводу речі. З
одного боку цих відносин, — власник, який ставиться до певної речі як до
своєї, з

171

другого – не власники, всі інші особи, які зобов’язані ставитися до
цієї речі як до чужої. Привласнюючи конкретну річ, власник тим самим
усуває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відносини з
ними.

Підкреслимо, що й саме суспільство неможливе без тих чи інших відносин
власності: ці відносини визначають його економічну структуру,
ідеологічне, моральне І політичне обличчя.

Відносинам власності як суспільним майновим відносинам притаманний
вольовий характер, що проявляється в можливості власника своєю волею
володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном.

Соціальне значення власності полягає у тому, що за допомогою власності
забезпечується самовираження особи, наповнюється реальним змістом її
правоздатність. Соціальний характер власності проявляється тому, що
держава, як власник, виплачує пенсії, всілякі допомоги непрацездатним та
іншим громадянам.

Відіграючи значну роль у житті суспільства, власність не може залишитися
поза увагою права.

Інтерес до правового оформлення відносин власності пояснюється,
по-перше, необхідністю стабільного забезпечення існуючих потреб громадян
та інших суб’єктів правовідносин у майні, захисті інтересів у
підприємництві та сфері інтелектуальної діяльності, зробиш власність
недоторканною для інших осіб; по-друге, неможливістю ефективної заміни
права власності іншими майновими правами. Власник має набагато більше
можливостей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном,
ніж, скажімо, орендар, охоронець; по-третє, недопущенням свавілля
суб’єктами відносин власності при володінні, користуванні і
розпорядженні майном. Право власності, як будь-яке право, є знаряддям
обмеження прав учасників відносин власності.

Отже, відносини власності породжують потребу їх правового регулювання,
що веде до виникнення права власності, яке й буде предметом подальшого
розгляду.

172

2. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Право власності має об’єктивний і суб’єктивний аспекти. Під правом
власності в об’єктивному аспекті розуміють систему правових норм, що
регулюють відносини власності. Суб’єктивне право власності – це
забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної чи юридичної особи
щодо володарювання над речами (тобто надана особі можливість
володарювати над певною — належною їй — річчю). Складовими суб’єктивного
права власності є правомочність — володіння, користування і
розпорядження речами. Названі правомочності становлять юридичне
забезпечені можливості власника, вони належать йому доти, доки він
залишається власником.

Правомочність володіння — це юридичне забезпечена можливість власника
бути в безпосередньому фактичному зв’язку з річчю. Володіння треба
розуміти не як постійний матеріальний зв’язок власника з річчю, а як
постійну можливість такого матеріального зв’язку, воно тісно пов’язане з
волевиявленням. Для власника право володіння забезпечує можливість у
будь-який час вирішувати долю речі, використовувати її корисні якості.
Тому, якщо особа володіє річчю, то це дає можливість лише припустити, що
вона є її власником. Це враховується правом при встановленні презумпції
законності фактичного володіння, що означає: той, у кого знаходиться
річ, припускається її законним володільцем, якщо не буде доведено
протилежне.

Володіння може бути фактичним і юридичним, законним і незаконним
(добросовісним і недобросовісним), давнішним.

Фактичне володіння може виникнути як на законній підставі (договір
найму), так і внаслідок протиправного заволодіння (крадіжка, розбій).
Через це наявності лише фактичного володіння недостатньо для того, щоб
визнати його законним. Потрібні юридичні підстави такого володіння, його
юридичний титул. Саме це дає привід законне володіння іменувати
титульним володінням.

Незаконне володіння не спирається на правову основу, тому його ще
називають безтитульним. Незаконне воло-

173

діння, в свою чергу, поділяється на добросовісне і недобросовісне.
Добросовісним є таке володіння, за якого володілець не знає і не повинен
знати про його незаконність (громадянин придбав у комісійному магазині
річ, яка перед тим була викрадена у законного володільця). Різновидом
добросовісного володіння є володіння давніс-не. Володіння визнається
давнісним, коли особа, не власник майна, добросовісно, відкрито і
безперервно володіє ним як своїм власним протягом строку, що перевищує
строк, встановлений законом. У багатьох європейських країнах такий строк
встановлюється цивільним законодавством залежно від того, яке майно
опинилося у добросовісного володільця. Так, ст. 234 ЦК Російської
Федерації передбачає, що набувна давність виникає при володінні
нерухомим майном впродовж 15-ти років, а іншим майном — 5-ти років.

Якщо володілець майна знає або повинен знати про незаконність свого
володіння, він називається незаконним недобросовісним володільцем
(привласнення знахідки, краденого майна). Недобросовісне володіння може
бути самовільним, насильницьким, підробленим (фальшивим). Прикладом
самовільного володіння буде крадіжка, насильницького — грабіж або
розбій, підробленого — шахрайство.

Можна сказати, що правомочність володіння – це початок права власності.
Виникнення права власності у набувача закон пов’язує з моментом передачі
— отримання речі, а отримання є нічим іншим, як початком володіння.

Правомочність користування — це заснована на законі можливість вилучення
корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших
осіб. Користування майном може проявлятися по-різному. Наприклад,
власник земельної ділянки, обробляючи землю, користується нею. Власник
будинку, проживаючи в ньому, теж користується будинком.

Власник може використовувати своє майно для здійснення господарської та
іншої, не забороненої законом, діяльності. Користуючись майном, власник
зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати
прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, дотримуватись
моральних засад суспільства.

174

У передбачених законом випадках компетентні державні органи можуть
контролювати дії власника, пов’язані з користуванням його майном. Так,
міліції надається право відстороняти від керування транспортними
засобами осіб, які перебувають у стані сп’яніння, а також тих, які не
мають документів на право керування або користування транспортними
засобами, анулювати виданий юридичній особі дозвіл на використання
зброї, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів та інших предметів і
речовин при невиконанні нею встановлених правил користування цими
засобами.

Власник може сам користуватися належним йому майном або надати таке
право іншій особі шляхом укладення договору, передачі речі під заставу
тощо. Така передача права користування здійснюється шляхом розпорядження
майном.

Право користування, як і право володіння, може належати не лише
власникові, а й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових
договорів або адміністративних актів. Так, працівники міліції на
підставі п. 26 ст. 11 Закону про міліцію мають право використовувати
безперешкодно транспортні засоби, що належать юридичним особам чи
громадянам, для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставления до
лікувальних закладів осіб, які потребують невідкладної медичної
допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставления до
міліції.

Правомочність розпоряджання – це закріплена нормами права за власником
можливість визначати долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження
або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. Якщо правомочність
володіння є початком права власності, то з правом розпоряджання
пов’язується початок припинення права власності назавжди або
відокремлення власника від його майна на певний час. Застосовуючи
правомочність розпоряджання, власник може своє майно знищити, продати
або подарувати, передати в найм тощо. Якщо власник знищує річ або
викидає її, то він, говорячи мовою цивільного права, розпоряджається нею
шляхом укладення односторонньої угоди, оскільки воля

175

власника спрямована на відмову від права власності. Але якщо право
власності припиняється в результаті використання речі (наприклад,
власник спалює дрова в печі), то воля власника спрямована зовсім не на
те, щоб припинити право власності, а на те, щоб вилучити із речі її
корисні властивості. Через це в такому разі має місце лише право
користування річчю, а не право розпоряджання нею.

Право розпоряджання тісно пов’язане з особою власника, це дає змогу
зарахувати його до особистого права, яке майже неможливо виділити із
правомочностей власника як самостійне, незалежне від права власності
особливе право. Власник або безпосередньо приймає рішення про
розпоряджання своїм майном, або опосередковано — через представників.

Принагідне підкреслимо, що закон про власність робить спробу надати
правомочності розпоряджання самостійного значення шляхом запровадження в
юридичну практику поняття “право повного господарського відання’^, яким
наділяються державні підприємства стосовно майна, що є державною
власністю і закріплене за ними. Здійснюючи право повного господарського
відання, підприємство розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо
нього будь-які дії, які не суперечать законові та цілям діяльності
підприємства. До права повного господарського відання застосовуються
правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими ак

тами України (ст. 37 Закону України “Про власність”).

Як бачимо, формально залишаючись власником, держава, фактично,
добровільно відмовилася від свого права власності, передавши його
державним підприємствам. Таке явище треба вважати неприродним,
викликаним кон’юнктурними чи якимись іншими незрозумілими міркуваннями.

До речі, укладачі нового ЦК Російської Федерації відмовилися від терміну
“повне господарське відання”, який уперше був запроваджений Законом про
власність в СРСР від 6 березня 1990 p., замінили його на “право
господарського відання” (ст. 294, 295). При цьому йдеться про
незастосування до права господарського відання

176

правил про право власності. Державному підприємству заборонено
продавати належне йому за правом господарського відання нерухоме майно,
передавати його в оренду, віддавати під заставу. Держава, як власник,
“здійснює контроль за використанням за призначенням і збереженням
належного підприємству майна, має право на одержання частини прибутку
від використання майном, що перебуває в господарському віданні
підприємства”.

Розглядаючи правомочності власності, звернімо увагу на те, що в
сукупності вони можуть належати лише власникові. Лише власник має право
одночасно володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, а також
охороняти його від будь-якого протиправного втручання, аж до
застосування засобів самозахисту.

Але це не означає, що власник має необмежену владу щодо використання
належних йому речей. Здійснюючи свої. права, власник зобов’язаний не
шкодити навколишньому середовищу, не порушувати права та охороню-вані
законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні
своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний дотримуватися
моральних засад суспільства. Крім того, він несе тягар утримання
належного йому майна і ризику його випадкової загибелі, якщо інше не
передбачене законодавчими актами чи угодою. Власник також зобов’язаний
забезпечити громадянинові, працю якого використовує, соціальні,
економічні гарантії та права, передбачені законодавством. У випадках і в
порядку, встановлених законодавчими актами, діяльність власника може
бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов’язано допустити
обмежене користування його майном іншими особами.

Отже, зміст права власності складають права по володінню, користуванню і
розпорядженню майном, а також обов’язки, пов’язані з утриманням, ризиком
розорення та випадковою загибеллю речей. Саме сполучення прав та
обов’язків робить відносини власності правовідносинами, з усіма
правовими наслідками, що випливають з цього.

Враховуючи викладене, суб’єктивне право власності визначимо так.
Суб’єктивне право власності — це юридич-

177

но забезпечена можливість власника володіти, користуватися і
розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах
шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать
законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших
осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправних втручань до
свого володарювання над належним йому майном.

З визначення виходить, що суб’єктивне право власності є абсолютним
правом. Власникові, як уповноваженій особі, протистоять усі інші особи,
вони зобов’язані не порушувати його прав. Водночас кожна особа має право
вимагати від власника припинення порушень її прав.

Суб’єктивне право власності є складовою частиною речового права,
оскільки власник має можливість задовольняти свої інтереси шляхом
безпосереднього впливу на речі, що належать йому за правом власності.

Враховуючи це, дамо таке визначення права власності як
цивільно-правового інституту.

Право власності — це сукупність правових норм, які, регулюють відносини,
пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником
належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх
третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим
майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних
інтересів інших осіб.

Суб’єктами права власності в Україні визнаються:

народ України, громадяни, юридичні особи та держава (п. 1 ст. З Закону
України “Про власність”). До суб’єктів права власності віднесено також
органи місцевого самоврядування щодо комунальної власності (ст. 41
Конституції України).

Народ України, як єдине джерело державної влади в країні, здійснює
правомочності власника шляхом референдуму, а також через Верховну Раду й
місцеві ради народних депутатів. Кожен громадянин України має право,
відповідно до законодавства, користуватися природними об’єктами для
задоволення власних потреб. Він зобов’язаний сумлінно охороняти землю,
повітряний

178

простір, водні та інші природні ресурси, сприяти їх відновленню як
першооснови свого життя і життя суспільства (ст. 10 Закону України “Про
власність”).

До громадян як суб’єктів права власності законодавство зараховує
громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Всі вони
мають рівні майнові права і обов’язки, якщо іншого не передбачено
законодавчими актами України.

3. ФОРМИ І ВИДИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Форми права власності. В законі “Про власність” зазначено, що власність
в Україні виступає у формах приватної, колективної і державної
власності. Отже, в Україні мають місце такі форми права власності: право
приватної, право колективної і право державної власності. В основі
поділу права власності на форми лежить принцип суб’єктності, тобто
принцип належності права тому чи іншому суб’єктові. До права приватної
власності належить власність громадян та створених ними юридичних осіб.
Право державної власності поширюється на власність, яка належить Україні
в цілому (загальнодержавна власність) і адміністративно-територіальним
одиницям (комунальна власність).

Щодо права колективної власності підкреслимо, що в Україні є власність,
яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної
власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним партіям та
іншим громадським об’єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є
юридичними особами. Можливо, право саме на цю власність і доцільно
називати правом колективної власності. Але законодавець до права
колективної власності, крім перелічених, зараховує також право
власності, що належить трудовим колективам державних підприємств,
колективам орендарів, колективним підприємствам, кооперативам,
акціонерним товариствам, господарським товариствам та об’єднанням.

Як бачимо, названі суб’єкти або взагалі не можуть виступати суб’єктами
права власності, або належать до суб’єктів права приватної чи державної
власності.

179

Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі
приватної та державної (загальнодержавної і муніципальної) власності, а
також є зачатки права власності у формі колективної власності.

Види права власності. Поділ права власності на форми не заперечує його
класифікації за іншими ознаками. Так, право приватної власності може
бути правом власності громадян та правом власності юридичних осіб. Право
державної власності може бути правом оперативного управління державних
установ та казенних підприємств і правом повного господарського відання
державних підприємств. Крім того, право власності може належати не
одному суб’єктові, а кільком. За цією ознакою можна виділити право
спільної власності, яке поділяється на право спільної сумісної і
спільної часткової власності. Спільна сумісна власність поділяється на
власність подружжя, власність членів селянського (фермерського)

господарства і власність членів сім”я, власність, що виникає внаслідок
придбання майна спільною працею членів сім’ї.

Одним із видів права власності є право інтелектуальної власності.

Відтак підкреслимо, класифікація права власності може бути
різноманітною, залежно від практичних потреб такого поділу. Воднораз
звернемо увагу на те, що поділ права власності на форми зафіксований на
законодавчому рівні, а поділ права власності на види провадиться як із
врахуванням законодавчих положень, так і з теоретичних та практичних
міркувань.

4. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Для виникнення суб’єктивного права власності потрібна наявність
відповідного юридичного факту або сукупності певних фактів. Саме такі
юридичні факти називаються підставами виникнення права власності.

В науці цивільного права підстави (способи) виникнення права власності
прийнято поділяти на первинні та похідні. При розмежуванні первинних і
похідних підстав

180

виникнення права власності в одних випадках перевагу віддають критерію
волі, в інших — правонаступництва.

Прихильники критерію волі до первинних зараховують такі підстави, за
яких право власності виникає незалежно від волі попередніх власників, а
до похідних — такі, за яких воно виникає внаслідок волевиявлення
попереднього власника.

Ті, хто за основу розмежування бере критерій право-наступництва,
первинними вважають підстави, за яких правонаступницгво відсутнє, а
похідними — способи, засновані на правонаступницгві.

За різних підходів можливі різні тлумачення певних правових явищ. Так,
прихильники критерію волі націоналізацію вважають первинним способом
виникнення права власності, пояснюючи це тим, що право власності держави
на націоналізоване майно виникає незалежно від волі колишнього власника.
Ті, хто перевагу віддає правонаступництву, мають націоналізацію за
похідний спосіб набуття права власності, оскільки тут є
правона-ступництво (принаймні наступництво у правах).

Якому критерієві віддати перевагу? Розглядаючи окремо кожен з цих
способів набуття права власності, можна зробити висновок, що такий поділ
не має практичного значення. Законодавство України з поділом на первинні
та похідні способи виникнення права власності не пов’язує якихось
правових наслідків. Крім того, сама позиція, на якій стоять автори
такого поділу, викликає багато непорозумінь.

Розглядаючи окремо способи набуття права власності, що належать до
первинних, ми пересвідчуємося в практичній недоцільності такого поділу.
Адже важко знайти річ, яка нікому не належить. Якщо держава дозволяє
збирати гриби чи ягоди в лісі, ловити рибу в річках, полювати на диких
звірів, то це не означає, що ці об’єкти нікому не належать. У
законодавчому дозволі саме і проявляється воля власника. Це
підтверджується п. 4 ст. 10 Закону України “Про власність”, у якому
записано, що кожен громадянин має право відповідно до законодавства
України користуватися природними об’єктами для задоволення власних
потреб. Подібне можна сказати й про зна-

181

хідку. Той, хто знайшов річ, стає її власником не тому, що вона нікому
не належить, а тому, що власник не може її відшукати або не шукав її
зовсім. Іншими словами, відмовився від неї, що рівнозначно
волевиявленню.

До первинних способів зараховують також набуття права власності на
створену нову річ, перероблену чужу та створену нову річ з чужих
матеріалів (специфікація). У цьому разі, хоча і йдеться про створення
нового об’єкта, але стверджувати, що він виник з нічого, не можна. Адже
річ створюється з певної сировини. Цю сировину потрібно придбати, що
пов’язано з волевиявленням як тієї особи, якій вона належала, так і
тієї, яка її придбала.

Підстави набуття права власності, що залежать від волевиявлення
попередніх власників, не є суто специфічним для виникнення права
власності. Таким способом можуть виникати й інші права. Адже за
заповітом до спадкоємця переходять не лише права власності, а й інші
майнові права. Крім того, у багатьох випадках однієї лише волі
зацікавлених осіб для передачі права власності недостатньо. Потрібно
виконати умови, передбачені в законі або іншому законодавчому акті. Так,
для передачі речі, обмеженої в обігу, потрібна не лише воля її власника,
а й дозвіл компетентного органу держави.

Як бачимо, питання про класифікацію способів набуття права власності на
практиці не має такого великого значення, яке йому відводять в науці
цивільного права. Значення має конкретне визначення специфіки кожного
способу набуття права власності.

ГЛАВА 13

ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. ПОНЯТТЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Право власності може належати як одній особі (роздільне право
власності), так і кільком особам одночасно (спільне право власності).

Право спільної власності не розповсюджується на власність юридичної
особи і членів трудового колективу юридичної особи. Адже відомо, що
майно юридичної особи відокремлене від майна держави чи іншого
засновника юридичної особи, а також від майна працівників, які уклали
трудовий договір з цією юридичною особою. Це один із загальних принципів
діяльності юридичної- особи, який виражається в такій ознаці юридичної
особи, як її майнова відокремленість. Це положення законодавче
закріплене в ст. 6 Закону України “Про власність”, у ч. 2 п. З якої
сказано, що юридична особа здійснює право володіння, користування і
розпорядження закріпленим за нею майном відповідно до свого Статуту
(положення).

Не можна вести мову про спільну власність і в тому випадку, коли одному
власнику належить певна окрема частина якоїсь речі, наприклад рама до
картини, а іншому — решта речі, у нашому прикладі — сама картина. Кожний
із цих влас-

183

ників може надати свою річ іншому для користування на підставі договору
найму або безоплатного користування майном. Після закінчення терміну
договору річ повинна бути повернута її власнику. Під час дії договору
найму наймач не може набувати права власності на ту річ, яка йому не
належить.

Не виникає також права спільної власності і в тому випадку, коли кілька
осіб користуються річчю, право власності на яку належить третій особі.
Наприклад, землеволодільці користуються землею, яка належить державі.

Наведені приклади свідчать, що право спільної власності може виникнути
лише тоді, коли кілька осіб набувають права власності на одну і ту ж річ
або сукупність речей. Причому кожний із співвласників має свою частку в
праві на все спільне майно і ця частка стосується всього комплексу прав
і обов’язків щодо цього майна. Кожний співвласник повинен співставляти
свою поведінку відносно спільного майна з волею інших співвласників,
оскільки його частка у власності не створює абсолютного права ні на яку
реальну частину майна. Це право на майно взагалі.

Фактичні частки майна у спільних власників можуть бути як однаковими,
так і різними. Наприклад, двом особам може належати по 1/2 частини
майна, або одній особі може належати 1/2 частини майна, а двом іншим
співвласникам — по 1/4 частини. Пропорції можуть бути й іншими.

По своїй суті право спільної власності є таким же, як і право роздільної
власності. Але всяке розпорядження майном, що перебуває в спільній
власності, може бути здійснено лише при загальній згоді всіх власників,
причому кожний користується однаковим голосом, незалежно від розміру
належної йому частини: незгода одного припиняє розпорядження інших. В
цьому плані право спільної власності є одним із видів обмежень права
власності; право кожного обмежується правом інших. Відбувається взаємне
обмеження.

Отже, можна дати таке визначення права спільної власності: це право двох
або більше осіб на один об’єкт.

184

До прийняття Закону України “Про власність” цивільне законодавство
обмежувало можливість набуття права спільної власності. Так, ст. 112 ЦК
України передбачала, що майно може належати на праві спільної власності
двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським
організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим
кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком
громадянам.

Як бачимо, спільної власності не допускалося між громадянами та
юридичними особами. Більше того, ст. 117 ЦК зобов’язувала учасників
спільної власності, один із яких був громадянином, а інші — юридичні
особи, протягом одного року припинити право такої власності. Були
передбачені й способи припинення такого права власності.

Закон України “Про власність” зняв обмеження щодо виникнення права
спільної власності. Згідно ст. З цього закону майно може належати на
праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державі.
Допускається об’єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і
держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому
числі власності підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших
держав.

Крім загального визначення права спільної власності можна дати
визначення цього права в об’єктивному і суб’єктивному розумінні. Право
спільної власності в об’єктивному розумінні — це сукупність правових
норм, що регулюють відносини, пов’язані з набуттям кількома особами
права власності на конкретно визначене майно, а також закріплюють,
охороняють і регулюють права цих осіб по володінню, користуванню і
розпорядженню цим майном.

У суб’єктивному розумінні право спільної власності є правом кількох осіб
сумісно володіти, користуватися і розпоряджатися конкретно визначеним
майном.

185

2. ВИДИ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Закон України “Про власність” та інші джерела цивільного права
розрізняють два види спільної власності: часткову і сумісну.
Законодавством не встановлено вичерпного переліку підстав виникнення
спільної часткової власності. Такими підставами можна вважати всі відомі
законні підстави виникнення права власності. В той же час виникнення
права спільної сумісної власності може мати місце тільки у тому разі,
якщо це прямо передбачено законом.

ПРАВО СПІЛЬНО? ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ. ПОНЯТТЯ СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ

В спільній частковій власності кожному її учаснику належить право на
визначену частку ( 1/2, 2/3, 3/5 і т.д.). Це є підставою називати такий
вид спільної власності спільною частковою власністю. Кожному
співвласнику належить частка в праві на спільне майно. Цим
підкреслюється:

по-перше, що право кожного співвласника не обмежується якоюсь конкретною
часткою спільної речі;

по-друге, що об’єктом цього права власності є річ;

по-третє, що права інших співвласників також розповсюджуються на все
майно в цілому, що ця власність є багатосуб’єктною;

по-четверте, що кожному співвласнику належить визначена частка в праві
власності. Саме в цьому виявляється специфіка часткової власності як
особливого виду спільної власності.

Суб’єктами спільної часткової власності можуть бути всі відомі
цивільному праву суб’єкти майнових правовідносин — громадяни, юридичні
особи, держава.

Спільна часткова власність громадян. Підстави виникнення спільної
часткової власності громадян різноманітні. Вона може утворитися
внаслідок сумісної купівлі речі, отримання спадкового майна кількома
спадкоємцями. Спільна власність між громадянами може виникнути

186

як результат їх спільної праці, наприклад, на відведеній земельній
ділянці кількома громадянами було збудовано будинок. Виникнення спільної
часткової власності громадян може відбуватися й на інших підставах.

Після виникнення спільної часткової власності громадян виникає багато
питань з приводу володіння, користування і розпорядження спільним
майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення
інших повинно не протирічити загальним правилам. У ЦК України правовому
регулюванню відносин між громадянами, які є учасниками спільної
часткової власності, безпосередньо присвячені статті 113—116, 118, 119.
Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як
учасниками спільної часткової власності, але за умови, що вони не
суперечать статутній діяльності останніх.

Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням
інтересів всіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження
майном, при спільній частковій власності на нього проводиться за згодою
всіх його співвласників, а при відсутності згоди — спір вирішується
судом. Співвласники мають рівне право голосу у здійсненні правомочностей
щодо належного їм спільного майна незалежно від розміру їх часток.

Якщо ж йдеться про правомочності учасника спільної часткової власності
стосовно не об’єкта спільної власності, а частки в праві, що належить
даному власнику, тоді діє не загальна воля співвласників, а
індивідуальна воля конкретного співвласника, який здійснює свої права
стосовно належної йому частки в спільному майні.

Кожний учасник спільної власності відповідно до своєї частки має право
на доходи від спільного майна, а також несе обов’язки перед третіми
особами по зобов’язаннях, щодо спільного майна, і повинен брати участь у
сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню
і зберіганню спільного майна. Але це не означає, що співвласники не
можуть передбачити й інший порядок розподілу вказаних обов’язків.

Учаснику спільної часткової власності надається право на сплатне чи
безоплатне відчуження іншим особам

187

своєї частки у спільному майні (шляхом укладення договорів
купівлі-продажу, дарування, міни. Після смерті співвласника його частка
може переходити до спадкоємців як за законом, так і за заповітом).
Набувачами такої частки можуть бути інші співвласники або сторонні
особи.

Як уже зазначалося, право спільної власності пов’язане з обмеженням
права власника, але у законі встановлені також і гарантії захисту прав
співвласників, які не заінтересовані у відчуженні частки у спільній
власності стороннім особам. Однією із таких гарантій є право привілеєвої
купівлі частки в спільній власності (ст. 114 ЦК України). При продажу
одним із співвласників своєї частки в спільній власності сторонній особі
решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої
купівлі частки, що продається, по ціні, за якою вона продається, і на
інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Право привілеєвої покупки має місце тоді, коли співвласник за своєю
волею вирішив продати свою частку в праві спільної власності. Але у
випадках продажу частки співвласника не за його волею це право не діє.
Хоча закон згадує лише один випадок такого продажу (не за волею
співвласника) — з прилюдних торгів, сюди слід віднести всі форми
реалізації прав кредиторів, пов’язаних з примусовим стягненням майна
боржника. Застосування в цих випадках права привілеєвої купівлі
надзвичайно ускладнило б процес примусового стягнення, що призвело б до
порушення прав кредиторів одного із співвласників.

Право привілеєвої купівлі не застосовується при відчуженні частки шляхом
укладання договорів дарування, довічного утримання, міни. Це можна
пояснити тим, що співвласнику не байдуже, хто набуде права на його
частку. В одному випадку він хоче, щоб його частка перейшла безоплатно
тим, а не іншим особам, в другому — він передає свою частку взамін на
довічне утримання, а при договорі міни він бажає отримати необхідну йому
річ, якої може не виявитись у співвласників. Обмежувати такі бажання
власника було б безпідставним.

188

Ст. 114 (ч. 2) встановлює також умови здійснення співвласниками права
привілеєвої купівлі, а також наслідки їх недодержання. Так,
співвласник-продавець зобов’язаний письмово повідомити решту учасників
спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній
особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких він продає її. Якщо
співвласники (співвласник) відмовляються від здійснення права
привілеєвої купівлі, або не здійснять цього права щодо будинків протягом
місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання
повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі.
Інколи буває так, що кілька учасників спільної власності виявлять
бажання купити частку в спільній власності, тоді продавець має право
вибору покупця з числа цих співвласників. Незгода співвласників із
запропонованими продавцем умовами повинна прирівнюватися до відмови
реалізувати своє право привілеєвої купівлі.

Звернемо увагу на те, що це положення може дати підставу порушити права
співвласників на привілеєву купівлю. Змовившись із покупцем, продавець
може назвати більшу суму, ніж він отримує насправді. Оплата мита за
оформлення угоди може бути встановлена також відповідно завищеної суми,
що фактично утруднює змогу виявити правопорушення. Але у разі виявлення
цього або іншого порушення інші учасники спільної власності можуть
звернутися до суду з позовом про перевід на них прав і обов’язків
покупця. Такий позов може бути заявлений протягом трьох місяців з дня,
коли позивачі дізналися про порушення їх прав. Це один із випадків
скороченого строку позовної давності.

При розгляді цього позову суд повинен перевіряти реальність вимог
позивачів.

Доказом бажання і реальних можливостей позивача щодо переводу на нього
прав і обов’язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок
суду всіх сум, які за договором зобов’язаний оплатити покупець.
Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в позові
про перевід на нього прав і обов’язків покупця.

189

Одним із прав співвласника є його право на виділ належної йому частки
із спільного майна (ст. 115 ЦК України). Ніяких мотивів співвласнику не
потрібно наводити при використанні цього права. Якщо угоди про спосіб
виділу не досягнуто, то такий спір вирішується в судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України при розгляді цього питання дійшов
висновку, що з виділом учаснику спільної власності на будинок (а отже,
слід думати, і на інше майно) його частки в натурі спільна власність на
цю частку припиняється, що тягне за собою втрату права решти учасників
спільної власності на привілеєву купівлю цієї частки.

Необхідно розрізняти виділ частки майна в натурі і встановлення порядку
користування відособленими приміщеннями будинку.

При виділі співвласнику передаються у власність окремі приміщення і він
може ними користуватися як своїми. Він не має права користуватись іншими
частинами будинку, а інші колишні співвласники — виділеною йому частиною
будинку.

При встановленні порядку користування відособленими приміщеннями,
частина приміщень (кухня, коридор тощо) може залишатись у загальному
користуванні учасників спільної часткової власності.

Підкреслимо, що хоча Пленум Верховного Суду України і дав роз’яснення
про припинення спільної власності щодо виділеної частки будинку в
натурі, але цим не вирішив питання по суті. Адже і після такого
виділення частина конструкцій може залишитися у спільному користуванні
(дах, фундамент). Якщо буде доведено, що частини будинку залишаються в
спільному користуванні, слід вважати, що право спільної власності на річ
в цілому не припинилося.

Такий висновок може мати практичне значення при вирішенні спорів,
пов’язаних з правомочностями власників квартир у будинках ЖБК, а також в
державних будинках.

Як відомо, відповідно до нового законодавства про власність, у приватній
власності громадян можуть бути квартири в будинках ЖБК, державних та
інших житло-

190

вих фондів. Якщо всі квартири будинку перейшли у власність громадян, то
виникає спільна власність власників квартир на загальнобудівельні
конструкції житлового будинку. Якщо викуплено кілька квартир, то виникає
право спільної власності громадян і ЖБК або іншого власника будинку.
Проблеми можуть виникати як при користуванні спільним майном, так і при
розпорядженні виділеною часткою в спільному майні.

Право спільної власності громадян може виникнути при створенні трудового
господарства. У власності трудового господарства можуть бути: будь-яке
мале підприємство у сфері побутового обслуговування, торгівлі,
громадського харчування, в інших галузях, транспортні засоби, машини,
інше майно, необхідне для ведення трудового господарства. Все це може
належати на праві спільної приватної власності громадянам, які спільно
ведуть трудове господарство.

Учасниками спільної власності трудового господарства можуть бути й члени
сім’ї, які спільно ведуть це господарство.

Право громадян на утворення трудових господарств передбачено ст. 6
Закону України “Про підприємництво”. Безумовно, право спільної власності
в трудовому господарстві виникає не у кожного працюючого в цьому
господарстві (там можуть працювати робітники на умовах трудового
договору). Учасниками спільної власності трудового господарства можуть
бути тільки його засновники (про це може свідчити установчий договір і
статут трудового господарства як юридичної особи).

Право спільної часткової власності з участю юридичних осіб. ЦК України
передбачає в основному дві правові форми об’єднання юридичних осіб, які
ведуть до виникнення спільної власності (ст ст. 430—434).

1. Спільна власність юридичних осіб виникає на підставі договору про
сумісну діяльність і має на меті внесення коштів або трудову участь в
сумісній діяльності. Нові юридичні особи при цьому не створюються.

2. Юридичні особи створюють на свої кошти нові юридичні особи, в тому
числі шляхом об’єднання. Ними можуть бути підприємства, а також
асоціації, спілки та інші об’єднання.

191

Законом України “Про власність” допускається також об’єднання майна,
яке перебуває у власності громадян, юридичних осіб і держави, та
утворення на цій основі змішаних форм власності, у тому числі власності
сумісних підприємств за участю українських та іноземних юридичних осіб
та громадян. При цьому майно може належати на праві спільної (часткової
або сумісної) власності одночасно кільком особам, незалежно від форми
власності (ст. З Закону України “Про власність”).

ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ

На відміну від права спільної часткової власності, право спільної
сумісної власності може виникнути тільки на підставах, прямо
передбачених законом.

До прийняття Закону України “Про власність” право сумісної власності
могло виникнути у подружжя після реєстрації шлюбу. Цим правом могли
користуватися члени колгоспного двору, а з 20 травня 1985 p. — члени
спільного господарства громадян (громадяни, які займалися індивідуальною
трудовою діяльністю у спільному господарстві).

В чому ж суть права спільної сумісної власності? В сумісній власності,
як і в частковій, право кожного із співвласників не обмежене якоюсь
конкретною частиною спільного майна і розповсюджується на все майно в
цілому. В той же час у сумісній власності, на відміну від часткової,
кожному із співвласників до виділу або поділу не належить заздалегідь
визначена частка в праві власності на спільне майно. Це основна ознака
сумісної власності. В законі спільна сумісна власність характеризується
як власність без визначення часток (ч. 2 ст. 112 ЦК України). До того
часу, поки існує спільна сумісна власність, потрібно виходити з того, що
право одного співвласника на все майно є таким же, як і права інших
співвласників цього майна. Крім того, в більшості випадків учасники
спільної власності пов’язані між собою ще й особистими правами:
реєстрацією шлюбу, родинними зв’язками тощо.

Ст. З Закону України “Про власність” передбачає можливість виникнення
спільної сумісності власності з участю громадян, юридичних осіб і
держави. На нашу думку, ця норма закладена на майбутнє. Що ж до діючих
суспільних відносин у сфері спільної сумісної власності, то Закон
України “Про власність” передбачає ви-

192

никнення спільної сумісної власності подружжя (ст. 16). До спільної
сумісної власності відноситься також майно, придбане внаслідок спільної
праці членів сім’ї (ст. 17), а також майно, що належить особам, які
ведуть селянське (фермерське) господарство (ст. 18).

Право спільної сумісної власності осіб, які ведуть селянське
(фермерське) господарство. Виходячи із змісту ст. 18 Закону України “Про
власність”, суб’єктами селянського (фермерського) господарства є особи,
які ведуть таке господарство. Детальніше регламентує це питання Закон
України “Про селянське (фермерське) господарство”, прийнятий 20 грудня
1991 p.

В ст. 2 цього закону дається визначення селянського (фермерського)
господарства. У ч. І названої статті зазначено, що це господарство є
формою підприємництва .громадян України, які виявили бажання переважно
особистою працею членів цього господарства виробляти товарну
сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх
батьки, діти, які досягай 16-річ-ного віку, інші родичі, які об’єдналися
для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського)
господарства не є особи, в тому числі й родичі, які працюють у ньому за
трудовим договором. Селянське (фермерське) господарство може бути
створене однією особою. Таким чином, у разі, якщо членами такого
господарства є кілька осіб, всі вони є спільними сумісними власниками
майна сільського господарства. У їх власності можуть бути земля, жилі
будинки, квартири, предмети особистого користування1, предмети
домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на
земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні
засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і
виробничого призначення.

Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами
селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

‘ На нашу думку, предмети особистого користування не варто відносити до
об’єктів спільної власності.

193 ГЛАВА 14

СПАДКОВЕ ПРАВО

1. ПОНЯТТЯ СПАДКОВОГО

ПРАВА.

ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ

Спадкування — це перехід майнових прав та обов’язків померлого
громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Право спадкування
тісно пов’язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із
найпоширеніших засобів набуття права власності і служить охороні цього
права.

Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме в спадкуванні
яскраво виявляється така особливість універсального правонаступництва,
як одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов’язків, які
належали правопопереднику.

Як цивільно-правовий інститут спадкове право являє собою сукупність
встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови
переходу майнових прав померлого громадянина до інших осіб. Саме
спадкове право визначає підстави спадкування, час і місце відкриття
спадщини, коло спадкоємців, особливості спадкування окремих видів майна,
порядок і строки прийняття та відмови від спадщини, оформлення спадкових
прав.

Спадкове право традиційно належить до найбільш стабільних інститутів
цивіль

ного права, за останні п”ятдесят років воно практично не зазнало
істотних змін. Але ця стабільність настала не зразу.

Після повалення царату і встановлення Радянської влади на Україні
держава спробувала не лише переглянути основні принципи спадкового
права, які склалися в буржуазному суспільстві, а й взагалі ліквідувати
цей інститут як такий, що закріплює майнову нерівність, дозволяє
набувати власність нетрудовим шляхом.

Так, у ст. 1 Декрету Ради Народних Комісарів України від 11 березня
1919. р. “Про скасування спадкування” зазначалося, що “право спадкування
як за законом, так і за заповітом, на все майно, яке знаходиться на
території республіки скасовується”. Спадкоємці мали можливість отримати
спадкове майно в межах 10 000 крб. золотом, а непрацездатні — отримати
утримання в межах прожиткового мінімуму 1.

Але вже в Цивільному кодексі 1922 року законодавець переглянув своє
ставлення до цього інституту і поновив право спадкування, надавши його
подружжю, родичам по низсхідній лінії та непрацездатним утриманцям
померлого. В грудні 1945 p. коло спадкоємців за законом було значно
розширено, спадщину отримували і батьки, і брати, і сестри, були
встановлені обов’язкові частки для непрацездатних спадкоємців, нові
принципи поділу спадщини. Ці положення з деякими змінами діють і
сьогодні.

Основні норми спадкового права знайшли своє відображення в ЦК України.
Серед інших джерел спадкового права чільне місце посідають спеціальні
нормативні акти, які визначають порядок діяльності нотаріальних органів,
зокрема. Закон України від 2 вересня 1993 p. “Про нотаріат”, “Інструкція
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами’ України”, затверджена
наказом Mіністерства юстиції України від 18 червня 1994 p. “Інструкція
про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, се-

‘ Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства
України за 1919 г., № 24, ст. 268.

195

195

лищних, міських рад народних депутатів”, затверджена наказом
Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 p., “Порядок посвідчення
заповітів та доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених”,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 p.

Важливе значення для правильного вирішення судових спорів, які виникають
при спадкуванні майна, мають постанови Пленуму Верховного Суду України
від 24 червня 1983 p. (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25
грудня 1992 p.) “Про практику розгляду судами України справ про
спадкування” та від 31 січня 1992 p. (зі змінами від 31 грудня 1992 р.)
“Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або
відмову в їх вчиненні”1.

Майно, яке переходить в порядку спадкування, називається спадщиною.

Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов’язків померлого
громадянина, які, у відповідності з чинним законодавством, можуть
переходити у порядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину
називають спадковою масою або спадковим майном. У більшості випадків
спадщина складається з права приватної власності померлого громадянина
на різне майно: жилий будинок, квартиру, предмети домашнього
користування, дачу, садівничий будиночок, предмети домашнього
господарювання, продуктивну та робочу худобу, насадження на земельній
ділянці, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби,
земельну ділянку, грошові кошти, акції, інші цінні папери та інше майно
споживчого та виробничого призначення, яким громадянин володів (ст. 13
Закону України “Про власність”, ст. 5 Земельного кодексу).

Після прийняття Закону України “Про власність” відбулися певні зміни в
складі спадкових прав померлого громадянина, який був членом
кооперативу. Так, у випадках смерті до 1 липня 1990 p. члена
житлово-будівельного, дачно-будівельного або гаражно-будівель-

‘ Законодавство України про нотаріат // Бюлетень законодавства і
юридичної практики України. – 1998. – № 5.

196

ного кооперативу, члена садівницького товариства спадщина відкривається
не на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, насадження, а на пай
спадкодавця та інші суми, які підлягають поверненню у таких випадках.

Таким же чином відкривається спадщина, якщо ці особи померли після 1
липня 1990 року, якщо до дня смерті не були внесені повністю пайові
внески, а якщо на цей час спадкодавцем був повністю внесений пайовий
внесок, то спадщина відкривається відповідно на квартиру, дачу, гараж,
садовий будиночок, інші будівлі та насадження (п. 11 постанови Пленуму
Верховного суду України від 24 червня 1983 р. “Про практику розгляду
судами України справ про спадкування”).

Після прийняття Закону України “Про приватизацію державного житлового
фонду” від 19 червня 1992 р. на практиці виникло ряд питань, пов’язаних
із спадкуванням приватизованих квартир. А саме: чи вважається квартира
приватизованою і відповідно входить в склад спадкового майна, якщо
наймач подав заяву про приватизацію квартири і, не одержавши свідоцтво
про право власності, помер, а:

а) розпорядження про передачу житла у власність було видано після його
смерті;

б) розпорядження видано не було, але місячний строк, встановлений
законом для розгляду такої заяви, ще не минув;

в) розпорядження не було видане, але закінчився місячний строк для
розгляду заяви?

Як свідчить судова практика, ці питання вирішуються таким чином. Право
власності на квартиру виникає з моменту підписання розпорядження про
передачу житла наймачеві у власність, яке повинне бути оформлене
протягом місяця. Тому якщо громадянин помер до підписання розпорядження,
а строк оформлення порушений не був, квартира не включається в склад
спадкової маси, а якщо наймач був самотнім — то відповідно переходить до
держави.

Якщо громадянин помер після підписання розпорядження, то квартира
спадкується на загальних підставах.

197

Якщо ж строк оформлення розпорядження був порушений і громадянин помер
після закінчення місячного строку, то спадкоємці можуть звернутися до
суду з позовом про визнання своїх прав на спадщину.

Ця прогалина в законі була усунута Постановою Пленуму Верховного Суду
України від 22 грудня 1995 p. “Про судову практику у справах за позовами
про захист права приватної власності”. Пленум легалізував положення
судової практики.

Окрім права приватної власності в склад спадщини можуть входити й інші
права померлого громадянина: ті, які випливають з виконання певних угод;
вимоги щодо відшкодування шкоди, майнові права автора, винахідника; на
отримання належної, але неодержаної, заробітної плати, компенсації та
ін.

Так, якщо після смерті громадянина залишився недобудований будинок, то у
спадщину переходить не жилий будинок, а будівельні матеріали, права та
обов’язки за договором підряду на будівництво.

Якщо право власності на майно у спадкодавців було відсутнє, то це майно
не може входити в склад спадщини. Так, самовільно побудований будинок не
включається в спадкову масу, оскільки у спадкодавця право власності на
цей будинок не виникло, і у відповідності з нормами чинного
законодавства цей будинок підлягає вилученню. В склад спадкової маси не
включається квартира, яку спадкодавець наймав за договором найму жилого
приміщення, оскільки договір найму не є підставою набуття права
власності. В разі смерті громадянина, який не одержав приватизаційні
папери з будь-яких причин, право одержання належних йому до видачі
паперів також не успадковується (ст. 4 Закону України “Про
приватизаційні папери”).

Якщо майно належало кільком особам на праві спільної власності, то після
смерті однієї з них спадщина відкривається тільки на належну цій особі
частку.

Якщо. після смерті спадкодавця залишився автомобіль, який він отримав в
органах соціального захисту безоплатно, то автомобіль підлягає
поверненню в повній комплектності органу соціального захисту.

198

Якщо автомобіль був отриманий інвалідом на пільгових умовах, то він
також повертається органу соціального захисту з наступним відшкодуванням
ним спадкоємцям сплаченої інвалідом вартості автомобіля з врахування
його зносу. Однак за бажанням члена сім’ї інваліда цей автомобіль з
дозволу органу соціального захисту населення може бути йому продано
через комісійний магазин в установленому порядку (п. 37 постанови
Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999 “Про порядок
забезпечення інвалідів автомобілями”)1.

У відповідності до Інструкції “Про порядок виготовлення, придбання,
зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї,
пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових
матеріалів”, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 21
серпня 1998 р., у випадку смерті власника нагородна нарізна вогнепальна
зброя армійського зразку негайно здається родичами померлого в органи
внутрішніх справ безкоштовно. Також безкоштовно повинні бути здані у
військові комісаріати або в органи внутрішніх справ кортики. Право
власності на ці речі у спадкоємців не виникає.

Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя протягом
десятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на
тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування майна. Якщо
хтось із спадкоємців бажає стати власником такої зброї, то вона може
бути зареєстрована на його ім’я у встановленому порядку. У випадках,
якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на
зберігання зброї, зброя померлого власника повинна бути в місячний строк
продана або подарована особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на
придбання мисливської вогнепальної зброї.

Не переходять у спадщину ті права та обов’язки, які хоч і є майновими,
але носять суто особистий характер. Це право на отримання аліментів,
право на користуван-

‘ Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету
Міністрів України. – 1997. – № 11.

199

ня жилим приміщенням, право на пенсію, на членство у кооперативі,
товаристві. Не переходять у спадщину право на ім’я, вчене звання,
державні нагороди, військове звання.

В склад спадщини входять не лише права спадкодавця, але й ціла низка
майнових зобов’язань, а саме — борги спадкодавця.

Відкриття спадщини — це наявність певних юридичних фактів, з якими
законодавець пов’язує виникнення права спадкування. Спадкові
правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у
встановленому порядку померлим. Для вирішення багатьох питань спадкового
права суттєве значення має час і місце відкриття спадщини.

Саме з часом та місцем відкриття спадщини пов’язане встановлення таких
істотних обставин, як: визначення кола спадкоємців; визначення строку
для прийняття спадщини чи відмови від спадщини; склад спадкового майна;
закон, яким потрібно керуватися. Саме за місцем відкриття спадщини
вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про
право на спадщину.

ЦК України визначає час відкриття спадщини як день смерті спадкодавця,
факт і дата смерті якого підтверджуються свідоцтвом органів РАГСу чи
іншим документом, який видається у передбачених законом випадках
(наприклад, повідомлення Міністерства оборони про загибель
військовослужбовця).

У тих випадках, коли спадкодавець оголошується померлим за рішенням
суду, днем смерті вважається день вступу в законну силу рішення суду про
оголошення такого громадянина померлим.

Якщо ж громадянин пропав безвісти за обставин, які загрожували йому
смертю або давали підстави припускати, що він загинув від нещасного
випадку, суд може в своєму рішенні визначити день його смерті — тобто
день припустимої загибелі.

Часом відкриття спадщини посмертно реабілітованого у встановленому
порядку громадянина є день прийняття рішення районною Комісією з питань
поновлення прав

200

реабілітованих про повернення майна спадкоємцям першої черги 1. Факт
смерті спадкодавця — реабілітованого у встановленому порядку громадянина
— визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань
поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів,
що стверджують відповідні факти 2.

Сам факт зникнення громадянина безвісти (наприклад, на фронті, під час
військового конфлікту) або визнання його безвісно відсутнім у судовому
порядку не тягне за собою відкриття спадщини.

Законодавець не надає правового значення годинам та хвилинам настання
смерті. Правові наслідки пов’язані лише з днем смерті. Якщо особи
померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), вони не
спадкують одна після другої. Так, якщо внаслідок автотранспортної події
чоловік загинув на місті події, скажімо, о першій годині ночі, а його
дружина сконала в лікарні через двадцять годин, спадщина після чоловіка
для жінки не відкривається, оскільки подружжя померло в один день.

Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання
спадкодавця, а якщо воно не відоме — то місце знаходження майна чи
основної його частини. Місцем проживання неповнолітніх, які не досягай
15 років, або осіб, які перебувають під опікою, вважається місце
проживання їхніх батьків (усиновителів) або опікунів. Після смерті
військовослужбовців строкової служби, а також студентів, які навчалися в
технікумах чи вузах поза місцем постійного проживання, місцем відкриття
спадщини визнається місце їх постійного проживання до призову на
строкову службу або до вступу на навчання до навчального закладу.

‘ Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”
// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991, № 22. – Ст. 262;

1992, № 32. – Ст. 456.

2 Постанова Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. “Про тлумачення
Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”
// Відомості Верховної Ради України. – 1994, № 15. – Ст. 88.

201

Місце проживання підтверджується довідкою з житлово-комунальної
контори, виконкому, адресного бюро, військового комісаріату. Нотаріальна
практика виключає підтвердження місця постійного проживання свідченнями
свідків. Якщо місце проживання померлого не відоме, то на підтвердження
місця відкриття спадщини видається довідка ЖКУ чи виконкому про місце
знаходження майна чи його основної частини.

Якщо у спадкоємців відсутні наведені вище документи, то нотаріус
витребовує копію рішення суду, яке вступило в законну силу, про
встановлення юридичного факту — місця відкриття спадщини.

2. СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки
визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна. При спадкуванні за
законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає
як спадкоємців. Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між
особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях ЦК
України. Такі особи називаються законними спадкоємцями, або колом
спадкоємців за законом.

Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом,
тобто спадкодавець у. заповідальному розпорядженні не призначив
спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце,
якщо:

— спадкодавець не залишив заповіту або заповіт визнаний недійсним
повністю чи частково;

— спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не
прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;

— спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини. Кого ж саме законодавець
називає в числі спадкоємців за законом? Звичайно, передусім це особи,
які за характером сімейно-побутових зв’язків були найближчими до
покійного. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав заповіту,
законодавець намагається передбачи-

202

ти, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком
обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи.
Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну
спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння),
знаходження на утриманні.

Спадкоємці за законом призиваються до спадкування у порядку черги. В
Україні, як і в більшості республік колишнього СРСР, встановлено дві
черги спадкоємців.

Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя,
батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після
смерті спадкодавця.

До спадкоємців першої черги належать також онуки та правнуки, але лише в
тому випадку, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того з
батьків, який би був спадкоємцем.

До спадкоємців належать не тільки діти, які народилися в зареєстрованому
шлюбі, але й ті діти, стосовно яких батько добровільно визнав своє
батьківство і без укладання шлюбу, або ж батьківство було встановлено в
судовому порядку. Навіть якщо шлюб був визнаний недійсним, діти,
народжені у такому шлюбі, користуються такими ж правами спадкоємців, як
і діти, народжені в дійсному шлюбі.

До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти, які спадкують саме
після свого усиновителя і вже не вважаються спадкоємцями за законом
рідних батьків. Усиновлення повинне бути оформлене належним чином
рішенням органів опіки та піклування.

Не належать до спадкоємців за законом пасинки та падчериці після вітчима
та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання.

Подружжя визнається спадкоємцем за законом лише в тих випадках, коли
воно перебувало у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому
правове значення тут відіграє саме факт перебування у зареєстрованому
шлюбі, а не, скажімо, тривале спільне проживання, наявність фактичних
шлюбних відносин тощо.

203

До спадкоємців другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба
померлого 1. Чинне законодавство не робить ніяких відмінностей між
братами та сестрами пов-норідними, єдинокровними чи єдиноутробними. Для
спадкування у другій черзі після брата чи сестри досить походження від
спільної матері чи батька. Так звані зведені брати та сестри, тобто
діти, батьки яких уклали шлюб між собою, права спадкування один після
одного не набувають, оскільки у них відсутні спільні батько та матір.

На більш віддалені ступені спорідненості право спадкування за законом не
поширюється. Таким чином, за чинним законодавством не є спадкоємцями за
законом двоюрідні брати чи сестри, дядьки, тітки, племінники та інші
далекі родичі. До спадкоємців за законом не належать опікуни,
піклувальники.

Особливу групу спадкоємців померлого складають так звані утриманці,
тобто особи, які є непрацездатними за віком чи за станом здоров’я і
перебувають на утриманні спадкодавця не менше року до відкриття спад-
щини.

Утриманці не мають своєї постійної черги — вони призиваються до
спадкування разом з тією чергою, яка отримує спадщину. Скажімо, якщо
після смерті батька залишився його син (спадкоємець першої черги) і
утриманець, то утриманець призивається до спадкування разом із
спадкоємцем першої черги. Якщо ж до спадкування призивається, скажімо,
брат померлого (спадкоємець другої черги), то утриманець отримує
спадщину разом із спадкоємцем другої черги.

Непрацездатними вважаються: подружжя чоловічої статі по досягненню ними
60 років та жіночої статі по досягненню 55-літнього віку, незалежно від
того, настало у них право на пенсію чи ні; неповнолітні діти до 16
років, а ті, які навчаються, — до 18 років, а також подруж-

‘ В деяких республіках колишнього Союзу РСР до другої черги спадкоємців
належали також племінники та племінниці (Грузія, Азербайджан,
Узбекистан, а в Азербайджані ще й прадід і прабабка). Третя черга
спадкоємців існувала в Молдові (непрацездатні племінники) та в
Узбекистані.

204

жя чи діти інваліди І-ІІІ групи, незалежно від того, була їм призначена
пенсія чи ні.

В літературі свого часу висловлювалася точка зору відносно того, що
немає підстав прираховувати до непрацездатних осіб в розумінні
спадкового права інвалідів III групи, оскільки практично всі вони
працюють.

Утриманець набуває право на спадщину, якщо він став непрацездатним до
моменту смерті спадкодавця, і фактично перебував на його утриманні не
менше одного року.

Якщо ж особа, яка мала право бути на утриманні спадкодавця, фактично цим
правом не скористалася, то вона позбавляється можливості претендувати на
спадщину як утриманець. Скажімо, у відповідності із ст. 32 Кодексу про
шлюб та сім’ю України, колишня дружина має право на утримання, якщо вона
стала непрацездатною протягом року після розірвання шлюбу. Але якщо така
особа після розірвання шлюбу не скористалася цим правом і з позовом до
суду про стягнення аліментів на своє утримання не зверталася, то ця
особа не може вважатися утриманкою померлого.

Непрацездатність утриманця за віком, перевіряється за паспортом,
свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я — по
пенсійній книжці або довідці, яку видав відповідний орган
медико-соціальної експертизи. Доказом, що та чи інша особа перебувала на
утриманні особи, яка померла, можуть бути: довідка з виконкому, ЖЕО,
правління ЖБК чи з місця роботи спадкодавця про наявність у нього
утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення
пенсії у зв’язку з втратою годувальника; рішення суду, яке вступило в
законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці
документи повинні містити і відомості про час і період, коли особа
перебувала на утриманні спадкодавця.

У межах однієї і тієї ж черги спадкоємці спадкують майно померлого в
рівних частках. Скажімо, спадкоємцями першої черги померлого є батько,
дружина і дочка;

кожен із цих спадкоємців отримає одну третину спадщини.

205

Із загального принципу рівності часток при спадкуванні за законом і
принципу черговості прикликання до спадкування (спочатку призиваються
спадкоємці першої черги, а за їх відсутності — спадкоємці другої черги)
законодавець робить два винятки. Перший із них стосується особливості
спадкування предметів домашньої обстановки і вжитку.

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до
спадкоємців за законом, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно
від їх черги і спад-кової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до
його смерті не менше одного року.

Це правило встановлене у зв’язку з тим, що було б несправедливим
віддавати речі, якими повсякденно користувалися у побуті разом з
спадкодавцем спадкоємці, які з ним проживали разом, спадкоємцям, які
проживали окремо від спадкодавця, і, звичайно ж, мали необхідні побутові
речі у своєму господарстві. Так, якщо у спадкодавця був син, який мешкав
у іншому місті, і брат, який проживав разом із спадкодавцем, то при
спадкуванні за законом брат — спадкоємець другої черги — отримає
предмети домашньої обстановки та вжитку, а син — спадкоємець першої
черги — все інше майно (жилий будинок, земельну ділянку, автомобіль,
грошові внески, цінні папери тощо).

Законодавець не наводить перелік предметів домашньої обстановки та
вжитку. Під ними, звичайно, розуміють ті речі, які призначені для
задоволення повсякденних побутових та культурних потреб громадян.

Сучасна судова та нотаріальна практика до цієї категорії речей
традиційно відносить меблі, пральні машини, магнітофони. По одній із
справ суд у своєму рішенні вказав, що телевізор є предметом домашнього
вжитку і, в силу закону, повинен спадкуватися разом з іншим майном
побуту: шафами, буфетами, холодильником, килимами та сервізами.

До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку ж відносяться
предмети професійної діяльності спадкодавця (рояль піаніста, інструменти
майстра), колекції, антикваріат, предмети розкоші. В кожному конк-

206

ретному випадку непорозуміння, які виникають між спадкоємцями стосовно
того, чи належать ті чи інші речі до предметів домашньої обстановки та
вжитку, вирішуються в судовому порядку.

Звичайно, якщо майно померлого складається лише з предметів домашньої
обстановки та вжитку, то цілком можлива ситуація, коли це майно
отримають спадкоємці за законом другої черги, які проживали разом із
спадкодавцем, а спадкоємцям першої черги залишаться тільки борги
спадкодавця.

Але ще раз наголосимо, що правило про особливий порядок спадкування
предметів домашньої обстановки та вжитку, застосовується лише при
спадкуванні за законом, тобто в тому випадку, коли спадкодавець не
скористався своїм правом скласти заповіт і не розпорядився цим майном
особисто.

Другий виняток щодо рівності часток для спадкоємців однієї і тієї ж
черги стосується спадкоємців, які спадкують майно за правом
представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки померлого.
Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим батькам, якби ті
були живими на момент відкриття спадщини. Так, якщо після смерті
спадкодавця залишився його син і два онуки раніш померлого другого сина,
то половину спадщини отримає живий син, а кожний онук матиме право на
одну четверту частку спадщини, оскільки їм разом належить та частка, яку
б отримав їх батько, коли б він був живий. Тобто у цьому випадку у
спадкоємців однієї черги (син та онуки) частки будуть різними.

Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому
випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад,
відмовилися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як негідні
спадкоємці.

Як вже зазначалося, утриманець є законним спадкоємцем, незалежно від
його родинних чи сімейних зв’язків з померлим. Якщо ж він належить до
законних спадкоємців і за іншими підставами (наприклад, в силу родинних
зв’язків), то у нього є право вибору. Перехід від спадкування як
утриманця до спадкування за іншою

207

підставою доцільний, якщо факт утримання важко довести. В інших
випадках такий перехід негативно вплине на майнові інтереси спадкоємця,
оскільки утриманці закликаються до спадщини завжди, а, наприклад, брати
і сестри — лише за черговістю.

Практичне значення має і вирішення питання щодо порядку спадкування
онуками і правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом
першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.

Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування у порядку
представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б
при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто якщо б після
смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого
сина, то син отримав би половину’спадку, а онуки поділили б частку свого
померлого батька і отримали б по 1/6. Якщо ж онук, який перебував на
утриманні діда, закликається до спадкування як утриманець, він, як
самостійний спадкоємець, отримує разом з сином по 1/3, а онуки за правом
представлення — по 1/6. Цю колізію в літературі пропонується вирішувати
на користь спадкування як утриманця.

Якщо онук чи правнук, перебуваючи на утриманні спадкодавця, набуває
право спадкування як утриманець, то він не може бути позбавлений цього
права і повинен закликатися до спадщини як утриманець, незалежно від
того, чи живий його родитель, чи ні. Вибір підстав спадкування в такому
випадку не повинен мати місце, так як це б обмежувало правоздатність
спадкоємця.

В проекті нового ЦК України передбачено значно розширити коло
спадкоємців за законом. До числа спадкоємців за законом пропонується
включати осіб не лише за ознакою родинних чи сімейних зв’язків, а й за
ознакою членства у сім’ї. І якщо перша і друга черга спадкоємців у
порівнянні з чинним законодавством змін не зазнала, то до третьої черги
включені особи, які були членами сім’ї спадкодавця за умови, що прожили
з ним не менше п’яти років. У четверту чергу право на спадкування за
законом одержать рідні дядько та тітка, у

208

п”яту – утриманці, в шосту – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня
спорідненості включно.

Значне розширення кола спадкоємців за законом практично позбавить
державу права на так звану виморочну спадщину, тобто майно, яке
залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців за
заповітом і спадкоємців за законом.

За чинним законодавством спадкове майно переходить у власність держави у
таких випадках:

— якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину державі;

— якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь держави;

— якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прийняли її у
встановленому порядку;

— якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за законом відсутні;

— якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

3. СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

Встановлений порядок спадкування за законом громадянин може змінити
своїм заповітом. Право заповідати майно — одне з цивільних прав,
передбачений ЦК України.

Заповіт — це особисте розпорядження громадянина стосовно свого майна на
випадок смерті з призначенням спадкоємців, яке складається у визначеній
законом формі і посвідчується особами, вказаними в законі.

Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє
майно або його частку (не виключаючи предметів домашньої обстановки та
вжитку) одному чи кільком особам, які як входять, так і не входять в
коло спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі.
Заповідач може позбавити права спадкування одного чи всіх своїх
спадкоємців за законом.

Заповіт повинен бути складений у письмовій формі з вказівкою про місце
та час його складення, власноручно підписаний заповідачем та нотаріально
посвідчений.

209

У відповідності до Закону України “Про нотаріат”, у населених пунктах,
де відсутні нотаріальні контори, заповіт можуть посвідчити службові
особи виконкому. За кордоном — відповідні консульські установи та
дипломатичні представництва. Окрім державного нотаріуса заповіт може
посвідчити і приватний нотаріус (ст. 36 Закону України “Про нотаріат”).

Нотаріальна форма заповіту є умовою його дійсності. Але в інтересах
громадян, яким обставини не завжди дозволяють звернутися до нотаріальної
контори чи до виконкому відповідної ради, закон покладає на певних
посадових осіб обов’язки по посвідченню заповіту, який у цих випадках
прирівнюється до нотаріально посвідченого (ст. 40 Закону України “Про
нотаріат”).

До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:

— заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших
стаціонарно-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у
будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх
заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень,
лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними
лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів,

— заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах
або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України,
посвідчені капітанами цих суден;

— заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та
інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих
експедицій;

— заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на
лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних
закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині,
старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших
військово-лікувальних закладів;

— заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових
частин, з’єднань, установ та військово-навчальних закладів, де немає
державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб, що
вчи-

210

няють нотаріальні дії, також заповіти працівників і службовців, членів
їх сімей та сімей військовослужбовців, посвідчені командирами
(начальниками) цих частин, з’єднань, установ та закладів;

— заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені
начальниками місць позбавлення волі.

Названі вище посадові особи зобов’язані негайно передати по одному
примірнику посвідчених ними заповітів до державної нотаріальної контори
чи державного нотаріального архіву за місцем постійного проживання
заповідача. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання, або місце
проживання заповідача невідоме, заповіт надсилається на зберігання до
державного нотаріального архіву міста Києва.

Завідуючий державним нотаріальним архівом чи державною нотаріальною
конторою зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на
зберігання. У разі встановлення невідповідності його законові, – не
пізніше наступного дня повідомити про це заповідача і посадову особу,
яка посвідчувала цей заповіт.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не
викликало неясності чи суперечок після відкриття спадщини. При
посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що
підтверджують його право на майно, яке заповідається.

Головне місце в будь-якому заповіті — призначення спадкоємців. Заповідач
може призначити одну особу своїм спадкоємцем, заповівши їй усе майно, в
чому б воно не полягало і де б воно не перебувало. Він може скласти
заповіт шляхом перерахування певних речей, які б він бажав залишити
спадкоємцям. Заповідач може призначити кілька спадкоємцю, розподіливши
між ними своє майно.

Спадкодавець також має право доручити одному чи кільком спадкоємцям
виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи,
яка названа в заповіті. Покладання виконання таких обов’язків на
спадкоємця називається заповідальним відказом, або легатом.

211

Предметом заповідального відказу можуть бути доручення спадкоємцям
передати певну річ чи певну грошову суму третій особі
(відказоодержувачу).

Особливим видом заповідального відказу є покладання на спадкоємця, до
якого переходить жилий будинок, обов’язку надати іншій особі право
довічного користування цим будинком або його частиною.

Якщо спадкоємець, на якого покладений обов’язок виконати заповідальний
відказ, відмовиться від спадщини чи помре раніше спадкодавця, то цей
обов’язок переходить до того спадкоємця, хто отримав відповідну частку
спадщини. Заповідальний відказ відпадає, якщо пасиви спадщини
перевищують її активи, або та частина заповіту, в якій передбачений
заповідальний відказ, у судовому порядку визнана недійсною, або коли
відказоодержувач помре раніше заповідача.

Якщо відказоодержувач відмовляється від належного йому права, то
відповідно збільшується частка майна того спадкоємця, на кого було
покладено обов’язок виконати заповідальний відказ.

В ЦК не міститься правил щодо недопустимості призначення в заповіті
строку виконання відказу. Тому якщо в заповіті такий строк призначений,
то право на позов, а відповідно і початок перебігу позовної давності,
починається саме з цього строку, звичайно за умови, що спадкоємець
ухиляється від виконання заповідального відказу.

В чому полягає практичне значення заповідального відказу? Чи не простіше
призначити відказоодержувача спадкоємцем за заповітом і заповісти йому
певну частку майна? Справа в тому, що в певних випадках без допомоги
заповідального відказу заповідач не може досягти мети, яку перед собою
ставить. Наприклад, він бажає передати відказоодержувачу майко в
тимчасове користування, а за заповітом це не можливо, оскільки
спадкоємці отримують майно у власність. Нарешті, легатарій має право
вимагати від спадкоємців, обтяжених відка-зом, виконання відказу, а із
свого боку, ніяких зобов’язань ні перед спадкоємцями, ні перед
кредиторами спадкодавця не несе.

212

Поруч із заповідальним відказом заповідач може зробити ще одне
розпорядження, яке має назву “покладання”. У відповідності з покладанням
заповідач, нео-бтяжуючи спадкоємця заповідальним відказом, може покласти
на нього обов’язок виконати певні дії для загальнокорисної мети.

Так, заповідач може зобов’язати своїх спадкоємців надавати всім бажаючим
можливість оглядати зібрану ним колекцію (наприклад, мінералів чи
картин) або може зазначити порядок використання залишених ним рукописів
чи переписки, він також може зобов’язати своїх спадкоємців надавати його
картини для організації безкоштовних виставок тощо. (Один з професорів
Київського університету побажав, щоб його спеціальною бібліотекою мали
можливість користуватися викладачі та студенти факультету, де він
протягом багатьох років працював.)

Відмінність заповідального відказу від покладання полягає в тому, що за
заповідальним відказом доручення виконати певні дії робиться на користь
конкретної особи, тобто при заповідальному відказі вимагається завжди
наявність трьох суб’єктів: заповідача, обтяженого відказом спадкоємця і
відказоодержувача, а при покладанні конкретна особа, яка має право
вимоги, відсутня.

Виконання покладання може вимагати прокурор, зацікавлені організації,
виконавець заповіту, обов’язок якого полягає в тому, щоб слідкувати за
точним виконанням заповіту іншими спадкоємцями.

При складанні заповіту заповідач може передбачити, що на день його
смерті спадкоємців за заповітом вже можуть померти, або з якихось інших
причин не побажають прийняти спадщину.

Підпризначення спадкоємця — призначення заповідачем додаткового-
спадкоємця на той випадок, коли основний спадкоємець, який вказаний у
заповіті, помре раніше заповідача або відмовиться від спадщини.

Підпризначення спадкоємця потрібно відрізняти від спадкової трансмісії.
Якщо для покликання до спадщини підпризначеного спадкоємця треба, щоб
він пережив момент відкриття спадщини і щоб основний спадкоє-

213

мець відпав від спадщини, то спадкова трансмісія має місце у тих
випадках, коли спадкоємець, за законом чи за заповітом, помирає після
відкриття спадщини і його частка переходить вже до його спадкоємців, які
можуть бути як спадкоємцями за законом, так і за заповітом.

Наприклад, заповідач заповів усе своє майно дружині та сестрі. Після
його смерті помирає сестра, не встигаючи прийняти спадщину. В цьому
випадку її частку спад-кують її спадкоємці за законом — чоловік, діти
(шурин, племінник чи племінниці померлого) або спадкоємці за її
заповітом. А це можуть бути зовсім сторонні стосовно її брата особи.

До заповіту може бути включене і розпорядження немайнового характеру
(про порядок проведення поховання заповідача, бажання призначити опіку
над неповнолітнім тощо).

У юридичній літературі більшість вчених позитивно ставиться до
можливості складання заповіту під відкла-дальною умовою. Так, заповідач
може передбачити в заповіті (і ця умова буде дійсною), що його
син-наркоман лише тоді отримає спадщину, якщо протягом певного часу
вилікується.

Звичайно, заповідач не може зобов’язувати спадкоємців умовами, які
обмежували б їх правоздатність чи виконання яких порушувало б закон, або
суперечило б нормам моралі. Наприклад, неправомірною умовою отримання
спадщини для дружини є заборона укладати повторний шлюб, для дочки —
вимога укласти шлюб з певною особою, для сина — вибрати певне заняття
тощо.

Законодавець встановлює свободу заповіту, тобто заповідач може скласти
заповіт на користь будь-якої фізичної чи юридичної особи, держави, але
разом з цим закон забезпечує права та інтереси так званих обов’язкових
спадкоємців, тобто осіб, які, незважаючи на зміст заповіту, завжди мають
право на певну частку спадщини.

До обов’язкових спадкоємців належать: неповнолітні або непрацездатні
діти померлого (у тому числі й усиновлені); непрацездатне подружжя;
непрацездатні батьки (у тому числі й усиновителі); утриманці померлого.

214

Наведений законодавцем перелік осіб, які мають право на обов’язкову
частку спадщини, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Інші
непрацездатні родичі померлого – брати, сестри, дід, баба та ін. -не є
обов’язковими спадкоємцями.

Незважаючи на зміст заповіту, обов’язкові спадкоємці мають право
отримати не менше двох третин частки спадщини, яка б належала їм за
законом. Тобто право заповідача на вільне розпорядження своїм майном у
даному випадку обмежується. В обов’язкову частку входить і домашнє
майно, і предмети домашнього вжитку, і вклади в банківських установах.
Обов’язкова частка спадщини не обтяжується боргами спадкодавця.

Умовою одержання обов’язкової частки не є злиденність спадкоємця. Тобто,
якщо особа, яка має право на обов’язкову частку спадщини, матеріально
забезпечена, отримує пристойну пенсію, має рахунок у банку, нерухомість
і не потребує допомоги, це не позбавляє її права на обов’язкову частку,
навіть якщо спадкодавець намагався це зробити. За позовом зацікавленої
особи, її законних представників, прокурора заповіт у судовому порядку
може бути визнаний недійсним у певній частині.

Чинне законодавство містить спеціальні вимоги щодо розпорядження
вкладами на випадок смерті вкладника. Так, у відповідності із ст. 46
Закону України “Про банки і банківську діяльність” вкладники мають право
зробити заповідальне розпорядження на випадок смерті про видачу вкладу
будь-якій особі, організації або державі. Таке розпорядження
оформлюється шляхом надпису на особистому рахунку, або шляхом подання
заяви в банківську установу чи складанням на вклад окремого
нотаріального посвідченого заповіту.

В цьому випадку: 1) вклад не входить до спадкової маси; 2) він не
враховується при обчисленні законної та обов’язкової частки спадщини; 3)
він не зараховується до частки спадкоємця за законом чи за заповітом; 4)
на нього не звертається стягнення по боргах спадкодавця (за винятком
випадків, передбачених законом, наприклад, на підставі вироку чи рішення
суду, яким задовольняється цивільний позов, що випливає з кримінальної

215

справи чи рішення суду за позовом про стягнення аліментів при
відсутності іншого майна); 5) цей вклад може бути виданий спадкоємцю у
будь-який час після смерті вкладника (на нього не поширюється
шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини); 6)
спадкоємець звільняється від сплати державного мита.

Якщо особа, на користь якої було зроблене заповідальне розпорядження,
помре раніше заповідача, то право на вклад переходить не до спадкоємців
померлого, а до законних спадкоємців вкладника.

У випадках, коли вкладником не було зроблене заповідальне розпорядження
щодо вкладів, які зберігаються в банківських установах, такий вклад
переходить до спадкоємців на загальних підставах, і наведені вище
правила на нього не поширюються ‘.

Спадкоємцем може бути будь-яка правоздатна особа. Спадкова
правоздатність не залежить від віку, статі, національності,
громадянства. Разом з тим законодавець передбачив випадки, коли право
громадянина стати спадкоємцем обмежується. Йдеться про так званих
негідних або недостойних спадкоємців, тобто про спадкоємців, які
усуваються від спадщини.

Чинне законодавство позбавляє права на спадщину осіб, які навмисне
позбавили життя спадкодавця або когось із спадкоємців чи зробили замах
на їх життя. Ці особи не можуть бути спадкоємцями ні за законом, ні за
заповітом. Не мають права стати спадкоємцями за законом: батьки, які
позбавлені батьківських прав стосовно дітей, батьки і діти, які злісно
ухилялися від обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо це доведено в
судовому порядку.

Законодавець дає вичерпний перелік негідних спадкоємців. На нашу думку,
це коло потрібно розширити. Так, доцільно до цієї категорії осіб
віднести також і тих осіб, які погрозами чи насильством змусили
заповідача

‘ Більшість фахівців вважають, що правило, за яким вклад має окремий
правовий режим і у випадку охоплення його заповідальним розпорядженням
вкладника не включається у спадщину, має бути зміненим. Ця думка знайшла
своє відображення в проекті нового ЦК України, де передбачається, що
вклад завжди входить у спадщину.

216

скласти заповіт, або навпаки, не дали можливості йому скласти заповіт
чи відмінити вже складений заповіт.

Якщо буде доведено, що заповіт був складений внаслідок погроз,
насильства, то у судовому порядку він може бути визнаний недійсним. Але
таке рішення може суттєво і не зачепити інтересів особи, яка змушувала
спадкодавця скласти заповіт. Скажімо, один із братів змусив батька
скласти заповіт на його користь, позбавивши тим самим спадщини інших
спадкоємців першої черги. За чинним законодавством, навіть якщо після
смерті батька цей заповіт і буде визнаний недійсним, то такий син
отримає спадщину як спадкоємець за законом першої черги.

Таку ситуацію повинен врахувати законодавець і врегулювати її. Звичайно,
наявність наведених вище обставин повинна встановлюватися лише в
судовому порядку.

4. ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. ВІДМОВА ВІД СПАДЩИНИ

Відкриття спадщини і закликання до спадщини недостатньо, щоб той чи
інший потенційний спадкоємець став правонаступником прав та обов’язків
померлого. Спадщина не переходить до спадкоємців автоматично, вони
повинні її прийняти.

Прийняття спадщини — це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі
відношення спадкодавця, які складають у сукупності спадщину; така згода
повинна бути виражена встановленим законом способом.

Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець протягом шести місяців:

подасть заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору за місцем
відкриття спадщини;

фактично вступить в управління чи володіння спадковим майном.

Тільки в одному випадку законодавець не вимагає вчинення дій, які б
свідчили про прийняття спадщини. Йдеться про випадки, коли спадкоємцем
стає держава.

Спадкоємець може особисто звернутися із заявою про відкриття спадщини до
нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або ж надіслати заяву
про прийняття спадщини, засвідчивши свій підпис нотаріально.

217

Що стосується другого способу прийняття спадщини, то судова та
нотаріальна практика вже давно визнала, що діями, які б свідчили про
намір спадкоємця прийняти спадщину, є: вилучення окремих речей із
спадкового майна в своє користування, ремонт будинку, сплата за нього
податків, страхових внесків. По одній із справ суд визнав дії одного із
спадкоємців, що полягали в завезенні вугілля в будинок та дорученні
третій особі наглядати за цим будинком, як такі, що свідчать про його
бажання отримати спадщину і про фактичний вступ у володіння.

Свідченням фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном
може бути наявність у спадкоємця ощадної книжки, іменних цінних паперів,
квитанції про здачу в ломбард речі, технічного паспорту на
автотранспортний засіб, державного акта на право приватної власності на
землю тощо. Ці документи приймаються нотаріусом до уваги з урахуванням
конкретних обставин справи.

Фактичний вступ в управління чи володіння частиною спадкового майна
розглядається як прийняття усієї спадщини, в чому б вона не полягала і
де б вона не була. Тому немає потреби приймати спадщину по окремих
об’єктах (земельна ділянка, будинок, автомобіль), оскільки прийняття
спадщини являє собою єдину дію.

Фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном, яке
спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилася від
спадщини), або одержання за заповідальним розпорядженням вкладу в
банківській установі не може розглядатися як вчинення дій по прийняттю
спадщини (пп. “в” п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31
січня 1992 р. “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні
дії або відмову в їх вчиненні”) 1.

Прийняття спадщини, як одностороння угода, характеризується не лише
особливими способами прийняття, а й неможливістю волевиявлення під
умовою чи із застереженням з боку особи, яка приймає спадщину.
Спадкоємець не може заявити про прийняття спадщини

‘ Законодавство України про нотаріат // Бюлетень законодавства і
юридичної практики України. – 1998. – № 5. – С. 158-159.

218

по частках чи відмовитися від неї за умови наявності чи відсутності
певних подій або обставин, які можливо настануть у майбутньому.

Заява про прийняття спадщини, як і заява про відмову від спадщини, є
остаточними і перегляду не підлягають. У виключних випадках встановлений
законом шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений
судом (наприклад, спадкоємець доведе, що він не знав і не міг знати про
відкриття спадщини). Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття
спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли
спадщину, включені в свідоцтво про право на спадщину як такі, що
прийняли спадщину, але за умови, що свідоцтво про право на спадщину ще
нікому не видавалося.

Якщо для прийняття спадщини спадкоємець повинен так чи інакше
демонстративно засвідчити свій намір прийняти спадщину, то відмовитися
від спадщини можна не тільки шляхом вчинення певних дій (подачі заяви
про це), а й не вчиняючи дій, які б свідчили про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який не бажає прийняти спадщину, може відмовитися від
належної йому частки на користь інших спадкоємців за законом чи за
заповітом, а також на користь держави чи будь-якої організації. Проте
така відмова можлива лише на користь тих спадкоємців, які були закликані
до спадщини, тобто на користь спадкоємців однієї черги. Так, якщо до
спадщини закликані спадкоємці першої черги — син, дочка, жінка, то вони
не можуть відмовитися від належної їм частки на користь спадкоємців
другої черги — діда, баби, сестри чи брата померлого.

На користь інших спадкоємців не може відмовишся і обов’язковий
спадкоємець, оскільки його право на обов’язкову частку є суто особистим
правом, яке обумовлене його неповноліттям, непрацездатністю, утриманням
за кошт померлого. Така відмова від обов’язкової частки спадщини
суперечила б її призначенню.

Якщо спадкоємець не скористався своїм правом на відмову від спадщини на
користь інших спадкоємців

219

протягом шести місяців, то після закінчення цього строку він може
передати належне йому спадкове майно іншим спадкоємцям вже тільки на
підставі загальноциві-льних угод: купівлі-продажу, дарування, міни.

Право спадкоємців на певне майно підтверджується свідоцтвом про право на
спадщину (за законом чи за заповітом). В кожному свідоцтві зазначається
все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка
спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво є підставою вважати законними спадкоємцями лише тих осіб, які
зазначені в ньому, і лише на майно, яке вказане у свідоцтві. Отримання
свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов’язком спадкоємця.
Але в певних випадках спадкоємець без свідоцтва про право на спадщину не
зможе здійснити свої спадкові права. Так, без свідоцтва неможливо
отримати грошовий вклад, цінності, які належали спадкодавцю і були здані
на збереження, майно, яке знаходиться у третіх осіб, перереєструвати
домоволодіння, транспортний засіб тощо.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає
обов’язковій реєстрації, видається нотаріусом після подання відповідних
правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві
та перевірки відсутності заборони або арешту на це майно. Якщо на майно
накладено заборону, державний нотаріус зобов’язаний повідомити кредитора
про видачу спадкоємцям боржника свідоцтва про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке знаходиться під
арештом, затримується до зняття арешту.

Свідоцтво про право на спадщину видається державною нотаріальною
конторою за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з
дня відкриття спадщини.

Свідоцтво може бути видане і раніше, якщо є дані про те, що окрім осіб,
які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

220

До прийняття спадщини спадкоємцями державний нотаріус у потрібних
випадках дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум
на покриття таких витрат: 1) по догляду за спадкодавцем під час його
хвороби, що передувала його смерті, а також на його поховання; 2) на
утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; 3) на
задоволення претензій, які випливають із законодавства про працю, та
прирівнюваних до них; 4) на охорону спадкового майна і управління ним, а
також витрат, пов’язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття
спадщини.

За видачу свідоцтва про право на спадщину, у відповідності з декретом
Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про державне мито”, із
спадкоємців стягується мито у розмірі 0,5 відсотків спадщини, незалежно
від того, в яких родинних чи сімейних зв’язках вони перебували з
померлим 1.

Від сплати мита за видачу свідоцтва про право на спадщину звільняються:
неповнолітні; особи, які спадкують майно осіб, які загинули при захисті
СРСР та України у зв’язку з виконанням державних чи громадських
обов’язків або у випадках виконання обов’язку громадянина при рятуванні
життя людей, охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю,
охороні власності громадян, колективної чи державної власності, а також
осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов’язаного з
Чорнобильською катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у
встановленому порядку; жилий будинок, пай у житлово-будівельному
кооперативі, квартиру, яка належала на праві приватної власності, якщо
вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня
смерті спадкодавця; внески в установах Ощадбанку та інших кредитних
установах; страхові суми з договорами особистого та майнового
страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми
заробітної плати, суми авторського гонорару та в деяких інших випадках.

’ До серпня 1992 p. мито сплачувалося в таких розмірах: подруж-жя,
батьки, повнолітні діти — 0,5 відсотка; онуки, правнуки, брати, сестри,
дід, бабка – 5 відсотків; інші спадкоємці- 10 відсотків від суми
спадщини.

ГЛАВА 15

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАСОБИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави.
Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно. Держава
зебезпе-чує захист прав усіх суб’єктів права власності (ст. 13
Конституції України). Кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно
позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Ці та інші положення Основного Закону щодо охорони права власності
знайшли свій розвиток і втілення в різних галузях українського
законодавства—в кримінальному, адміністративному, земельному,
фінансовому, цивільному праві. Серед галузей права, які захищають право
власності, особливу роль відіграють норми цивільного права, саме вони
забезпечують правове регулювання і охорону відносин власності в тих
випадках, коли правомочності власника не порушуютася. Саме норми
цивільного права визначають правовий режим окремих видів майна, порядок
володіння, користування та розпорядження різними видами об’єктів
власності.

Охорона відносин власності у випадку порушення права власності
конкретного суб’єкта полягає у захисті порушеного права.

Захист права власності — це сукупність передбачених законом
цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне
господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин
власності в їх непорушеному стані), а по-друге — застосовуються для
поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що
заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які
заподіяні власнику.

Мета кримінального чи адміністративного захисту права власності полягає
перш за все в покаранні порушника за вчинене протиправне діяння (жодне
визначене законом порушення не повинно залишитися безкарним). Головна
мета цивільно-правового захисту — відновлення порушеного права,
відновлення попереднього майнового стану особи, права якої були
порушені.

Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом,
арбітражним судом, третейським судом, а у випадках, передбачених
законом, — товариським судом та іншими громадськими організаціями.
Перелік основних способів захисту цивільних прав (а право власності
відноситься до категорії цивільних прав) наводиться в ст. 6 ЦК України.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду справ за
позовами:

— про визнання права власності на майно;

— про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування
його вартості;

— про поділ спільного майна, або виділ з нього частки;

— про визначення порядку володіння, користування та розпорядження
майном, що є спільною власністю;

— про визнання недійсними угод про відчуження майна;

— про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого
самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником
правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном;

223

— про переведення прав та обов’язків покупця за договором
купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності щодо
своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності
на привілеєву купівлю;

— про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає
відчуженню (ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового
фонду” та ін.);

— про визнання недійсними угод про відчуження квартир з громадського
житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання
цього приміщення у власність (ст. 15 Закону України “Про власність”) або
переведення на нього прав та обов’язків набувача за цією угодою;

— про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі
порушенням її права власника (включаючи і неодержані доходи);

— про виключення майна з опису тощо. В залежності від характеру
посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику,
виділяють речові та зобов’язально-правові, цивільно-правові засоби
захисту.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав, що
покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу
будь-яких осіб, закріплені в р. VIII Закону України “Про власність”. До
речових позовів відносяться:

— вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про
витребування майна (віндикаційний позов);

— вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не
пов’язані з володінням (негаторний позов);

— вимоги власника про визнання права власності.

Зобов’язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але
можуть грунтуватися і на позадоговірних зобов’язаннях.

До зобов’язально-правових позовів відносяться позови про:

224

— відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи
неналежного виконання договору,

— повернення речей, які були надані у володіння (за договором схову,
застави, перевезення);

— про визнання угод недійсними;

— про повернення безпідставно набутого чи збереженого майна та інші.

Положення про захист права власності поширюється не тільки на власника,
а й на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві
оперативного управління, повного господарського відання чи на іншій
підставі, передбаченій законом чи договором (застава, оренда, схов).

Чинне законодавство захищає також право на володіння майном управомочною
особою — комісійним магазином, підрядником, перевізником. Володіння
кожного з названих вище законних володільців має свої особливості і
захищається у відповідності з юридичною природою того права, в силу
якого кожна з цих осіб володіє річчю. В одних випадках володіння
захищається у зв’язку з користуванням річчю, як це має місце, наприклад,
стосовно наймачів, а в інших — воно охороняється як “голе” володіння,
оскільки володільці цієї категорії не мають права користуватися майном,
вони управомо-чені лише на володіння річчю (заставодержатель).

У новому ЦК Російської Федерації міститься норма (ст. 234), яка
передбачає захист права на володіння осіб, які не є власниками, але
відкрито, безперервно і добросовісно володіють чужим майном як своїм
власним. Їм надається захист проти третіх осіб, які не є власниками
майна або не мають права на володіння в силу інших законних підстав.
Аналогічна норма передбачена і в проекті нового ЦК України.

2. ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Віндикаційний позов є найважливішим цивільно-правовим засобом захисту
права власності. В юридичній літературі під віндикаційним позовом
традиційно розумі-

225

ють вимогу неволодіючого власника до незаконного володільця про
витребування свого майна в натурі. Цей позов був відомий ще римському
цивільному праву (vindico — вимагати, actio rei vindicatio —
віндикаційний позов).

У Законі України “Про власність” віндикаційний позов виражено такою
формулою: “Власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного
володіння” (ст. 50).

Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише
позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й
фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як
добросовісний, так і недобросовісний). Тобто змістом віндикаційного
позову є витребування саме тієї речі, яка вибула із законного володіння
власника.

Потрібно звернути увагу на такі ознаки віндикаційного позову:

1) віндикаційний позов може бути пред’явлений лише стосовно
індивідуально-визначених речей (загублена парасолька, вкрадений
автомобіль тощо). Тобто, як правило, за таким позовом неможливо
витребовувати з чужого незаконного володіння річ, яка визначається лише
родовими ознаками (100 л бензину, 50 т пшениці тощо). Проте немає ніяких
підстав для недопущення в певних випадках віндикації речей, які
визначаються родовими ознаками, але за умови, що цю спірну річ можна
було б так чи інакше індивідуалізувати чи ідентифікувати. Якщо в
конкретному випадку є можливість виділити річ з родовими ознаками з маси
однорідних речей (наприклад, вкрадена картопля залишилася ще в мішках,
цегла з вантажівки ще не розвантажена тощо), то можлива і її віндикація;

2) цей позов може бути пред’явлений щодо речі, власником якої є позивач
і яка перебуває у володінні відповідача. Так, якщо хтось придбав
вкрадену чи загублену власником річ, а потім заставив її, то
відповідачем по віндикаційному позову виступатиме заставодержатель як
фактичний володілець речі, а заставодатель буде притягнутий до справи як
третя особа;

226

3) власник може вимагати повернення свого майна за цим позовом лише в
тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно, наприклад
громадянин знайшов чужу річ і відмовляється її повернути. Якщо ж
володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не
може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред’явлення
віндикаційного позову. В той же час, якщо підстава володіння змінюється,
то це цілком можливо. Цікавою в зв’язку з цим є справа, яка розглянута
Печорським районним судом м. Києва. Органами міліції був затриманий
власник автомобіля БМВ-316 гр-н К. Як з’ясувалося, номер кузова
автомобіля було перебито, а сам автомобіль значився як вкрадений в
республіці Польща. В порушенні кримінальної справи проти К. було
відмовлено, а автомобіль поставлений на штрафний майданчик. Через
півроку потому К. звернувся з позовом до Печорського РВВС м. Києва про
витребування свого майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свою
вимогу тим, що він став власником автомобіля на підставі належно
укладеного договору купівлі-продажу, за півроку до нього з позовом про
вилучення автомобіля ніхто не звернувся, і як добросовісний набувач він
вимагає повернення йому автомобіля. Позов було задоволене ‘;

4) захищати своє право власності віндикаційним позовом власник має
можливість лише в тому випадку, коли майно збереглося в натурі. За своїм
змістом віндикаційний позов являє собою вимогу про поновлення у власника
права володіння річчю, яка йому має належати; тому не допускається
заміна цієї речі іншою. Тобто якщо втрачена власником річ спожита,
перероблена в процесі виробництва, виготовлення, будівництва тощо, то
вимога власника про захист права власності за своєю суттю вже не
являтиме собою віндикаційний позов, а розглядатиметься як позов
зобов’язального характеру — про надання власникові іншої речі і
відшкодування збитків.

Незаконний володілець може бути як добросовісним, так і недобросовісним.
У недобросовісного володільця, тобто у

‘ Архів Печорського районного суду м. Києва за 1997 p. Справа –
227

набувача, який самовільно заволодів чужим майном, вкрав або присвоїв
річ, або, набуваючи річ, знав про неправомірність її придбання, власник
має право в усіх випадках витребувати своє майно.

Вирішуючи питання про добросовісність чи недобросовісність набувача, суд
повинен врахувати всі конкретні обставини, за яких відбувалося укладання
угоди: місце, час, предмет, ціна та інші умови. Так, якщо відповідач
придбав у незнайомої особи вночі на вокзалі за півціни годинника, то,
звичайно, в нього була можливість передбачити, що годинник може
виявитися вкраденим. За однією справою, наприклад, колективне
сільськогосподарське підприємство уклало бартерну угоду, за якою
обміняло 10 тонн цукру на вантажний автомобіль одного з малих
підприємств. Як було встановлено, мале підприємство отримало автомобіль
у заставу від одного з кооперативів без належного оформлення документів.
У свою чергу, КСП перефарбувало вантажівку, поставило на неї номери, які
були зняті з аварійного автомобіля, і користувалося нею. Звичайно, що і
в цьому випадку (порушений встановлений порядок відчуження транспортних
засобів і їх реєстрації) мова про добросовісність відповідача також йти
не може.

Незаконним добросовісним володільцем є особа, яка не знала і не повинна
була знати про те, що особа, у якої придбано майно, не мала права його
відчужувати, тобто володілець був упевнений, що він володіє своєю річчю,
а не чужою. Скажімо, особа законно придбала річ у комісійному магазині.

У добросовісного володільця власник не завжди має право вимагати
повернення свого майна. Так, у випадках, коли річ вибула з володіння
власника з його волі внаслідок незаконних дій особи, яка є стороною
угоди з власником за договором найму, комісії, схову, і оплатно
опинилася у володінні добросовісного володільця, то власник речі
позбавлений права вимагати повернення цієї речі незаконним добросовісним
володільцем, оскільки саме на власника покладається ризик вибору особи,
з якою він укладає договір. У цьому випадку власник може захистити свої
майнові інтереси шляхом

228

стягнення збитків з недобросовісного контрагента чи заміни спірного
майна іншим, рівноцінним.

Якщо ж майно набуте добросовісним володільцем безоплатно від особи, яка
не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його в
усіх випадках.

Від добросовісного набувача не можуть бути витребувані гроші і цінні
папери на пред’явника (навіть якщо власник записав номери грошових
купюр, акцій, облігацій тощо).

У добросовісного володільця, який придбав річ оплатно, власник має право
витребувати своє майно лише в тому випадку, коли воно вибуло з його
володіння не з його волі (вкрадене, загублене). Таким же чином
вирішується питання про витребування майна, яке вибуло з володіння
особи, якій власник передав річ за договором. Тобто, якщо така річ
вибула з володіння такої особи проти її волі, вона також повертається
власникові.

Чому задоволення віндикаційного позову законодавець поставив в
залежність від того: вибуло майно з володіння власника з його волі чи
ні? Якщо майно опинилося у добросовісного набувача, то не може не
виникнути колізії між його інтересами і інтересами власника майна. Річ
вибуває з володіння власника з його волі в силу різних обставин. Він
може передати її на зберігання, здати в найм. Передаючи своє майно у
тимчасове володіння іншій особі за договором, власник несе ризик вибору
контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник
неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри,
то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного
набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків
від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Цим і пояснюється позиція законодавця, який захищаючи в даному випадку
інтереси добросовісного набувача, позбавляє власника права віндикації,
одночасно надаючи йому можливість вимагати відшкодування збитків від
недобросовісного контрагента в порядку зобов’язально-правового позову.

229

Майно власника за час перебування у іншої особи могло приносити
незаконному володільцю певні доходи. Як же вирішується питання щодо
доходу, який був отриманий чи міг бути отриманим від майна за час його
перебування в чужому незаконному володінні?

Відповідь на це запитання залежить від того, чи був володілець
добросовісним, чи недобросовісним.

Недобросовісний володілець зобов’язаний повернути всі доходи, які він
отримав, чи повинен був отримати за час незаконного володіння. Якщо ж
плоди чи доходи неможливо повернути в натурі, незаконний володілець
відшкодовує власникові їх вартість.

Добросовісний володілець повинен повернути лише ті доходи, які він
отримав або повинен був отримати з того часу, кати він дізнався або
повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, або коли він
отримав повістку по позову власника про повернення майна. До цього
моменту всі отримані доходи належать володільцю, і він не зобов’язаний
відшкодовувати власникові вартість отриманих, відчужених чи спожитих
доходів.

Володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний), у свою чергу,
має право вимагати від власника відшкодування понесених ним витрат на
майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в
нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт,
техобслуговування тощо).

Оскільки від добросовісного набувача доходи можуть бути витребувані лише
з того часу, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про
неправомірність свого володіння, то необхідні виграти до цього моменту
повинні покриватися за рахунок отриманого доходу.

Але в певних випадках володілець може опинитися в кращому становищі у
порівнянні з добросовісним володільцем. Мова йде про ті випадки, коли
майно взагалі не дає прибутку, але потребує витрат на його утримання,
або коли необхідні витрати перевищують прибутки. Скажімо, літня бабуся
певний час годує чужу мисливську собаку і ніякого зиску з цього не має.
В літературі

230

наводився приклад, коли підприємство за договором купівлі-продажу
придбало у громадянина будинок, виконало капітальний ремонт, а потім
з’ясувалося, що продавець не був власником, і будинок, як виморочна
спадщина, повинен був перейти у власність держави. Місцева рада
звернулася до добросовісного набувача з позовом про вилучення будинку. В
цьому випадку набувач майна доходів не мав, а на утримання майна
витратився.

У зв’язку з цим заслуговує на увагу пропозиція щодо введення норми, яка
б надавала добросовісному володільцю право вимагати від власника
відшкодування необхідних витрат і в тих випадках, якщо вони не
покриваються доходами від майна’.

За відсутності ж такого правила в чинному законодавстві пропонується
застосовувати норми, які регламентують підстави та умови виникнення
зобов’язань з безпідставного збагачення, тобто, якщо витрати по
необхідному утриманню майна, які зазнав добросовісний володілець,
перевищують розмір одержаного ним доходу, це не повинно стати підставою
безпідставного збагачення власника за рахунок добросовісного незаконного
володільця.

З огляду на цю думку обгрунтованою є пропозиція, яку суд зайняв у справі
Л., що звернувся з позовом про визнання недійсним договору
купівлі-продажу частини будинку та переведення на нього прав покупця,
оскільки співвласник К. при продажу своєї частини будинку В. порушив
право привілеєвої купівлі Л. Рішенням Вінницького облсуду позов Л. був
задоволений, на нього перевели права покупця за договором
купівлі-продажу, а К. не лише зобов’язали повернути В. отримані за
договором гроші, а й відшкодувати йому витрати, які той поніс у зв’язку
з проведенням ним ремонту придбаної частки будинку2. За юридичною
природою позов Л. не є віндикаційним позовом, але в даному випадку
добросовісному володільцю відшкодували витрати, які він поніс, не
стримавши доходу.

За час володіння і добросовісний, і недобросовісний володілець можуть
вийти за межі необхідних витрат і

‘ Цивільне право. Частина перша. – К.-. Вентурі, 1997. – С. 376. 2
Див.’. Практика судів України в цивільних справах // Бюлетень
законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 2. – С. 73-74.

231

поліпшити стан речі, підвищити її вартість, покращити якість.
Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені .ним
поліпшення, якщо їх можна відділити від речі без її пошкодження. Якщо ж
це зробити неможливо (наприклад, гараж обкладено цеглою), то
добросовісний набувач має право вимагати відшкодування таких витрат, але
за умови, що їх розмір не перевищує вартості самої речі.

Чинне законодавство безпосередньо не дає відповіді щодо долі поліпшень,
які виконав недобросовісний набувач. Але якщо проаналізувати позицію
законодавця щодо правових наслідків, які настають при поверненні речі
власнику, то є підстави вважати, що недобросовісний володілець також має
право залишити за собою поліпшення, якщо їх можливо відокремити від речі
без шкоди для неї, але в тих випадках, коли відокремлення неможливе, він
позбавлений права на компенсацію.

3. НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли
майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в
користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може
захистити своє право власності від порушень (не пов’язаних з
позбавленням права володіння) позовом, який у науці цивільного права
називається негаторним (actio negatoria).

У відповідності до Закону України “Про власність” формула негаторного
позову набуває наступного вигляду. “Власник має право вимагати усунення
будь-яких порушень його права, навіть якщо .ці порушення і не були
пов’язані з позбавленням права володіння”.

Негаторний позов характеризується такими ознаками. По-перше, на відміну
від віндикаційного позову, власник, який звертається за захистом,
зберігає майно у своєму володінні. Порушення права власності полягає
найчастіше в тому, що треті особи створюють власникові певні перешкоди в
користуванні належним йому майном (будинком, автомобілем, земельною
ділянкою тощо), або

232

внаслідок певних обставин власник не може фактично розпоряджатися
належним йому за законом майном, маючи це майно у своєму володінні.

З негаторним позовом може звертатися як власник, так і титульний
володілець, причому останній — як проти третіх осіб, так і проти
власника. Наприклад, після укладання договору суборенди нежилого
приміщення власник не дозволяє суборендареві ним користуватися (вимкнув
опалення, світло та ін.).

Так, судовій практиці відомі численні випадки, коли після передачі
земельних ділянок у власність чи в оренду громадянам колишні
землекористувачі не дозволяли новим власникам (орендарям) користуватися
земельними ділянками у відповідності до їх призначення, створювали
штучні перешкоди в землекористуванні.

По-друге, суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке
триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому на негаторний
позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з
негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує
правопорушення. Якщо ж перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном
усунуті, то відповідно відсутні підстави і для звернення з негаторним
позовом.

Так, Н., позивач по справі, придбав у С. квартиру, а коли вирішив її
заселити, з’ясувалося, що в квартиру самовільно вселився і проживає Д.,
її колишній власник, який свого часу уклав кредитний договір з банком,
заставивши свою квартиру. Після того, як Д. кредит не повернув, його
виселили з квартири, а останню в рахунок боргу продали С., який в свою
чергу продав її Н. У даному випадку позивач, власник квартири,
незважаючи на наявну можливість розпоряджатися належним йому майном
(продати, подарувати), був позбавлений можливості безпосередньо
користуватися ним, оскільки треті особи перешкоджали йому в цьому. Позов
Н. про усунення порушень прав власника був задоволений, а відповідач
зобов’язаний звільнити приміщення ‘.

‘ Архів Богунського районного суду Житомирської області за 1996 p.
Справа 10-692.

233

По-третє, власник -має право вимагати усунення порушення його прав,
якщо дії третіх осіб носять неправомірний характер. Так, власник може
вимагати від сусіда прибрати будівельні матеріали, якщо вони заважають
користуватися автомобілем (неможливо виїхати з гаража). Проте якщо
сусідський будинок зведено у відповідності з затвердженим проектом,
додержанням будівельних норм та правил забудови, то навіть якщо цей
будинок затінює земельну ділянку і вікна будинку сусіда, останній, як
власник, не може посилатися на порушення його права щодо користування
земельною ділянкою чи будинком.

Негаторний позов не може бути пред’явлено, якщо дії відповідача
грунтуються на відповідному чинному законі чи на договорі.

З вимогами про усунення порушень у користуванні майном у більшості
випадків звертаються громадяни. Це пояснюється тим, що, як правило,
перешкоди, які створюють треті особи, підпадають під категорію
адміністративних чи кримінальних діянь (самоуправство, самовільне
будівництво, зловживання владою чи посадовим становищем).

Так, у міськвідділ внутрішніх справ звернулася громадянка Н. із скаргою
на те, що співвласник жилого будинку Ш. навісив замки на спільний
колодязь, льох, сарай, у зв’язку з чим вона не може користуватися
належною їй часткою спільного майна. Після бесіди дільничного інспектора
з Ш. правопорушення було припинене. Своєчасне реагування на такі
порушення закону з боку правоохоронних органів дозволяє захистити
майнові права громадян в досудовому порядку.

У більшості випадків власник звертається з негатор-ним позовом, щоб
усунути перешкоди в користуванні належним йому майном. Але негаторний
позов може бути і засобом захисту права розпорядження власністю.
Різновидом негаторного позову є позов про виключення майна з опису.
Серед вчених немає єдності щодо того, до якої категорії позовів
відноситься цей позов. Одні класифікують його як негаторний позов, другі
— як різно-

334

вид віндикаційного позову, треті — як самостійний рече-во-правовий
позов ‘.

З вимогою про виключення майна з опису може звернутися як безпосередній
власник майна, так і особа, яка володіла ним на підставі закону чи в
силу договору (наприклад, отримала в заставу, на зберігання тощо).

У відповідності із ст. 29 КПК України, при наявності достатніх підстав
про спричинення злочином матеріальної шкоди орган дізнання, слідчий,
прокурор чи суд зобов’язані вжити заходи щодо забезпечення цивільного
позову (ст. 126 КПК України регламентує порядок забезпечення цивільного
позову і можливої конфіскації майна) шляхом накладення арешту на вклади,
цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за
законом несуть відповідальність за їх дії.

Майно, на яке накладається арешт, описується і може бути передане на
зберігання представникам підприємства, установи чи організації, членам
сім’ї обвинувачуваного або іншим особам.

Певні обмеження права власності можуть виникнути також при забезпеченні
позову при розгляді цивільної справи. Так, ст. 149 ЩІК України
передбачає, що при розгляді справ, пов’язаних з відшкодуванням шкоди,
стягненням аліментів, поверненням боргу, коли виконання рішення суду
може стати неможливим або утрудненим у зв’язку з тим, що боржник
розпорядиться своїм майном до розгляду справи, суд з своєї ініціативи
або за проханням сторони може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Такими способами забезпечення позову є (ст. 152 ЦПК):

1) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) заборона провадити певні дії;

3) заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно
відповідачеві;

1 Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: Вентурі,
1996. – С. 226.

235

4) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право
власності на дане майно або про виключення його з опису;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального
органу, якщо боржник оспорює цей напис у судовому порядку.

Майно власника може також помилково потрапити в опис спадкового майна
померлого, який складається нотаріусом у відповідності до п. 99
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від
18 червня 1994 p.

На вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений ст. 71
ЦК України загальний трьохріч-ний строк позовної давності. Перебіг цього
строку починається з того дня, коли зацікавлена особа дізналася або
повинна була дізнатися про внесення в опис належного їй майна.

Можливі випадки, коли при проведенні опису майно вилучається у власника
і передається на зберігання іншим особам. За таких обставин мова вже
буде йти не про пред’явлення негаторного, а про пред’явлення
він-дикаційного позову.

При розгляді справи про виключення майна з опису, після виконання вироку
про його конфіскацію, суд, визнавши позов обгрунтованим, виносить
рішення про виключення майна з опису. Одночасно вирішується питання про
повернення майна в натурі в тому випадку, коли воно було передано
безоплатно фінансовими органами відповідній організації. За цих умов
повернення майна покладається на організацію, яка одержала майно
безоплатно. Коли ж майно було реалізовано фінансовими органами, воно або
його вартість повертаються цими органами (п. 8 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27 серпня 1976 p. № 6 (із змінами та
доповненнями) “Про судову практику в справах про виключення майна з
опису”).

Негаторний позов, як засіб захисту права власності, застосовується, якщо
сторони не перебувають у договірних стосунках. При наявності договору
порушення права власності захищається нормами зобов’язального права.

236

Так, при самовільному заселенні жилого приміщення, що належить
конкретному власнику, останній звертається до особи, яка самоуправно
зайняла жиле приміщення, з негаторним позовом. Якщо ж після закінчення
договору найму жилого приміщення наймач відмовляється виселитися з
жилого приміщення, то позивач повинен посилатися на норми
зобов’язального права, оскільки відповідач порушує умови укладеного
договору найму жилого приміщення.

Негаторний позов може бути пред’явлений поруч з іншими засобами захисту:
так, вимога про виселення з самоуправно зайнятого приміщення може бути
поєднана з вимогою про відшкодування збитків тощо.

До речових позовів про захист прав власності відноситься і позов про
визнання права власності. Таким позовом власник захищається, якщо інша
особа порушує чи оспорює права власника, а правовстановлюючі документи
не носять безспірного характеру, втрачені чи відсутні. Так, громадянин
П. звернувся з позовом про визнання за ним права власності на коня.
Відповідач С., посилаючись на укладений між ними договір про відгодівлю
коня, відмовився повернути худобу. Оскільки по справі були відсутні
докази договірних відносин, а позивач навів докази належності йому
спірної худоби, суд визнав за позивачем право власності на коня і
повернув йому худобу.

Аналогічного характеру спори виникають і між юридичними особами в тих
випадках, коли майно було передане в довгострокову оренду з правом
викупу, а відповідні документи втрачені. Так, за однією із справ до суду
були передані три протилежних за змістом договори оренди щодо одного і
того ж об’єкта, підписані кожною із сторін. Визнавши спірне майно
власністю позивача, суд відповідно і захистив його право власності.

Нерідко позови про визнання права власності поєднуються з негаторним
позовом. Так, Криничанський районний суд Дніпропетровської області
розглянув цивільну справу за позовом В. до К. про визнання права
власності на гараж та усунення перешкод в користуванні останнім. Як було
встановлено, чоловік позивачки свого

237

часу купив гараж у С., але правовстановлюючі документа у сім’ї не
збереглися. В 1986 р. гараж було передано в тимчасове користування К.
Після смерті чоловіка, В. звернулася до К. з проханням звільнити гараж,
але останній відмовився зробити це, посилаючись на укладений з її
покійним чоловіком в усній формі договір міни гаражів.

Суд задовольнив позовні вимоги В., обгрунтувавши своє рішення таким
чином: колишній власник гаража С. та інші свідки підтвердили в судовому
засіданні, що С. продав належний йому гараж покійному В. Але В.
розподілу спільного майна не проводив, тому і розпоряджатися спільним
майном подружжя без згоди дружини не мав права. У відповідності з чинним
законодавством, угоди між фізичними особами понад встановлену суму
повинні укладатися в письмовій формі. Відповідач К. договору міни
гаражів, як і інших письмових доказів про належність йому спірного
гаража, суду не надав. Наведене дало суду підстави визнати право
власності на гараж за В., а оскільки власник може вимагати усунення
всяких порушень його прав, хоча ці порушення і не були поєднані з
позбавленням володіння, зобов’язав К. звільнити спірну споруду ‘.

4. ІНШІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Порушене право власності власник не завжди може захистити
речово-правовими позовами. Але це не означає, що порушене право не
підлягає захисту взагалі.

Серед цивільно-правових засобів захисту права власності важливе місце
посідають зобов’язання, що випливають з порушення договору, та
зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Законодавець зобов’язує особу, яка порушила договір чи спричинила шкоду,
відшкодувати шкоду в повному обсязі. Порушені зобов’язання повинні бути
виконані в н а-т у р і, а тому при вчиненні шкоди особа, яка відповідає

‘ Архів Криничанського районного суду Дніпропетровської області за 1993
р.

238

за вчинену шкоду, зобов’язана відшкодувати її в натурі (тобто надати
річ такого ж роду, такої ж якості, виправити недоліки речі тощо), або у
випадку, коли цього не можливо зробити, повністю відшкодувати збитки.

Особа може укласти цілу низку цивільно-правових договорів, за якими в її
власність (оперативне управління, повне господарське відання) може
переходити майно — купівля-продаж, міна, бартер, контрактація, поставка
тощо.

Так, при невиконанні продавцем свого обов’язку надати якісну річ
покупець у відповідності до ст. 14 Закону України “Про захист прав
споживачів” має право вимагати від продавця або виготівника:

а) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх
виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням
купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Після прийняття Закону України “Про приватизацію державного житлового
фонду” в судовій практиці стали поширюватися позови про порушення прав
покупців за договорами купівлі-продажу квартир. Досить типовою є справа,
розглянута Мінським районним судом м. Києва за позовом Н. до П. про
усунення недоліків у користуванні власністю. На підставі договору
купівлі-продажу, зареєстрованому на одній із бірж, Н. став власником
квартири, але її колишній хазяїн з квартири не виписався, внаслідок чого
позивач не лише ніс додаткові витрати, пов’язані з оплатою комунальних
послуг, а й у повній мірі не міг реалізувати своє право на зазначену
квартиру, оскільки П. вважався її наймачем. Суд задовольнив вимоги Н. і
поклав на паспортний відділ обов’язок виписати відповідача з квартири 1.
Хоча у наведеному при-

‘ Архів Мінського районного суду м. Києва за 1997 р. Справа № 2-4524.

239

кладі позивач акцентував увагу в своїй заяві на усуненні перешкод в
користуванні майном, проте це був не негатор-ний позов, а
зобов”язально-правовий, оскільки відповідач неналежним чином виконав
свої обов’язки як продавець.

За договором поставки продукції при поставці продукції, яка не
відповідає стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) чи умовам
договору, замовник має право стягнути з поставщика штраф у розмірі 20%
від суми неякісної продукції, а також має право вимагати заміни
продукції чи відмовитися від її прийняття і оплати, а якщо вона оплачена
— вимагати повернення сплачених сум. При поставці продукції з дефектами,
які можуть бути усунені на місці, замовник має право вимагати усунення
цих недоліків у встановлені “Положенням про поставку продукції
виробничо-технічного призначення” строки.

За договором підряду підрядчик відповідає за правильне використання
матеріалу замовника. Він зобов’язаний своєчасно надати замовнику звіт
про використання матеріалу і повернути його залишки. З метою захисту
інтересів замовника встановлені відповідні норми витрат матеріалу і
строки повернення його залишків. Підрядчик також зобов’язаний вживати
всі заходи до збереження переданого йому замовником матеріалу і
відповідає за будь-які упущення, що потягли за собою втрату або
пошкодження матеріалу.

За договором застави заставодержатель зобов’язаний вживати заходів,
потрібних для збереження предмета закладу, і відповідає перед
заставодавцем за втрату чи недостачу предмета закладу у розмірі
втраченого майна (ст. 45, 48 Закону України “Про заставу”).

За договором майнового найму наймодавець, захищаючи своє право
власності, має право вимагати дострокового розірвання договору, якщо
наймач використовує майно не за призначенням, не виконує своїх
зобов’язань щодо його ремонту, умисно чи з необережності погіршує стан
отриманого в найм майна.

Таким чином, застосування цивільно-правових засобів захисту прав
власника у вигляді зобов’язальних позовів залежить як від предмета
договору, порушеного дого-

240

вірного зобов’язання, так і від конкретного виду договору. Цивільне
право забезпечує захист права власності передусім шляхом витребування
власності з чужого незаконного володіння в натурі, а якщо це .неможливо,
то заміною його майном, рівноцінним і такого ж роду. З цією метою, як
вже згадувалося, застосовуються як речові, так і зобов’язальні позови
(речові — про повернення майна власнику з чужого незаконного володіння,
договірні — про повернення індивідуально-визначеного майна, договірні і
позадоговірні — про поновлення речового складу майна).

Тільки в тих випадках, коли у відповідача відсутнє майно, або його
неможливо витребувати, або у встановленому судовому порядку майно
недоцільно повернути чи замінити майном такого ж роду, вступає в дію
зобов’язально-правовий інститут відшкодування збитків, пов’язаних із
неправомірним знищенням, використанням або відчуженням майна. Наприклад,
якщо трикотажна фабрика (відповідач) отримала помилково адресовану їй
тканину і виготовила з неї відповідні товари, то мова може йти лише про
відшкодування збитків, пов’язаних з неправомірним використанням чужого
майна у зв’язку з неможливістю повернення його в натурі.

У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від
22 грудня 1995 р. № 20 “Про судову практику у справах за позовами про
захист права приватної власності”, суд, який вирішує питання щодо
грошових стягнень у справах за позовами про захист права приватної
власності, повинен виходити з такого:

1) вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його
відсутності — за дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під
дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути
продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для їх визначення при
потребі призначається експертиза;

2) якщо ж відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-яких
причин ухиляється від цього, він зобов’язаний відшкодувати кредиторові
завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку необхідно
на час розгляду справи витратити для придбання майна,

241

що належало кредиторові і не було повернене боржником.

Якщо виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час
ціни на майно зростуть, то кредитор має право пред’явити додаткові
вимоги про відшкодування збитків.

Відшкодування шкоди, як вже наводилося, можливе у двох формах: 1)
натуральній (повертається родова річ) і 2) відшкодування збитків.

За своїм фактичним і правовим результатом віндикація і надання
власникові такої ж речі з родовими ознаками дуже схожі. Різниця полягає
в тому, що при віндикації повертається та ж сама річ, а не подібна.
Можливе також поєднання речових і зобов’язальних позовів: власникові
повертається річ і одночасно боржник зобов’язаний відремонтувати її і
відшкодувати збитки, пов’язані з несвоєчасним поверненням.

Потрібно вживати всі заходи до того, щоб задовольнити вимоги власника
саме в натурі, особливо, коли йдеться про майно, що підлягає розподілу у
плановому порядку (певне устаткування, запчастини, сировина). Не можна
допускати безпідставного збагачення, коли в умовах дефіциту щодо об’єкта
договору замість виконання зобов’язання в натурі боржник сплачує грошову
компенсацію. Якщо повернення майна в натурі неможливе, законодавець у
певних випадках застосовує кратний розмір відповідальності боржника.
Так, згідно із Законом України від 6 червня 1995 р. “Про визначення
розміру збитків, завданих недостачею або втратою дорогоцінних металів та
каміння, завданих підприємству працівниками під час продажу,
перевезення, зберігання, обробкою”, настає кратна відповідальність
винних осіб (де об’єктом відносин є згадані речі) у таких розмірах:

а) дорогоцінних металів (золото, срібло, метали пла-тинової групи) — у
подвійному розмірі вартості за цінами, що діють на день виявлення
завданих збитків;

б) дорогоцінного каміння: природні алмази, смарагди, рубіни та ін. — у
подвійному розмірі на день виявлення збитків;

342

в) огранованого дорогоцінного каменю, ювелірних та побутових виробів з
використанням дорогоцінних металів та каменів, — у потрійному розмірі їх
вартості на день виявлення збитків;

г) іноземної валюти та цінних паперів у іноземній валюті — у потрійному
розмірі валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним
курсом Національного банку України на день виявлення.

Ці збитки підлягають відшкодуванню незалежно від притягнення винних осіб
до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

З метою вдосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю
постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 p. затверджено
порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, псування
матеріальних цінностей (окрім дорогоцінних металів та каменів чи
валютних цінностей) і встановлено механізм визначення збитків.

У відповідності до п. 5 цього нормативного акта, в разі розкрадання чи
загибелі тварин розмір збитків визначається за закупівельними цінами,
які склалися на момент відшкодування збитків із застосуванням
коефіцієнта 1,5.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних природному навколишньому
середовищу (незаконна порубка лісу, незаконне полювання, незаконне
заняття рибним промислом, забруднення водойм, атмосферного повітря
тощо), встановлений природоохоронним законодавством у відповідності з
таксами та методиками, затвердженими Міністерством охорони навколишнього
природного середовища, Міністерством лісового господарства України,
Комітетом України по рибному господарству і рибній промисловості,
Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством
екологічної безпеки України.

Розмір шкоди, заподіяної лісу та природним об’єктам рослинного світу
самовільною заготівлею недеревних рослинних ресурсів на ділянках, де це
заборонено або допускається за спеціальним дозволом, обчислюється за
таксою, затвердженою урядом.

243

За порушення законодавства про охорону природи в певних випадках також
встановлений кратний розмір відповідальності за заподіяну шкоду. Так,
якщо шкода заподіяна незаконним добуванням або знищенням диких тварин на
території державного заповідника, державного природного національного
парку, державного зоологічного заказника встановлена такса збільшується
удвічі.

За шкоду, заподіяну заготівлею ікри осетрових і лососевих риб,
стягується сума в розмірі десятикратної вартості заготовленої ікри
згідно з діючими роздрібними цінами на ікру вищого сорту.

Особливий випадок захисту права власності передбачений ст. 48 Закону
України “Про власність”, де йдеться про відшкодування збитків, які
виникли внаслідок припинення права власності в силу закону. Якщо
прийняття певного закону потягло за собою припинення права власності,
власник має право звернутися з позовом до держави про відшкодування
завданих Йому збитків у повному обсязі у відповідності з реальною
вартістю майна. Так, майно може бути вилучене у власника за наявності
обставин надзвичайного характеру: стихійного лиха, аварії, епізотії –
шляхом реквізиції; при безгосподарчому утриманні і незабезпеченні
схоронності майна, що є пам’яткою історії та культури та в деяких інших
випадках.

У ст. 236 ЦК Російської Федерації передбачено право власника на
відшкодування шкоди в повному обсязі у випадку націоналізації майна.
Аналогічна норма міститься і в проекті нового ЦК України.

244

ГЛАВА16

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

В силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь
іншої особи (кредитора) певну дію, як-от:

передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше, або
утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника
виконання його обов’язку.

Із наведеного визначення випливає, що зобов’язання являє собою окремий
вид цивільних правовідносин. Поруч із загальними для всіх правовідносин
рисами, зобов’язальні правовідносини характеризуються особливими,
специфічними озна-ками, які дозволяють розглядати їх як окремий вид
цивільних правовідносин:

1) в зобов’язальних правовідносинах приймають участь дві або більше
визначених особи, з яких одна є управомоче-ною стороною, а інша –
зобов’язаною, а в правовідносинах, наприклад, власності власнику
(управомоченій особі) протистоїть невизначене коло осіб, тобто
зобов’язальні правовідносини належать до числа відносних, а не
абсолютних;

2) в зобов’язальних правовідносинах обов’язок, як правило, полягає у
виконанні певних позитивних дій (у правовід-

245

носинах власності від інших осіб в першу чергу вимагається утримуватися
від дій, які порушують право .власності);

3) зобов’язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі
майна, виконанню робіт, наданню послуг, тобто вони в переважній
більшості виступають як майнові відносини що виражають динаміку
власності;

4) належне виконання зобов’язань забезпечується засобами державного
примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків стягується ще й
пеня, штраф, неустойка.

Норми, які регулюють зобов’язання, складають один з найважливіших
інститутів цивільного права – зобов’язальне право. Система
зобов’язального права складається із інститутів Загальної частини
(підстави виникнення зобов’язань, принципи виконання зобов’язань,
забезпечення зобов’язань, зміна суб’єктів зобов’язань, відповідальність
за порушення зобов’язань, припинення зобов’язань) та інститутів
Особливої частини, до яких відносяться 19 окремих видів зобов’язань
(купівля-продаж, міна, дарування та ін.) та три специфічних за змістом
зобов’язання, що виникають: із заподіяння шкоди, із рятування майна, із
безпідставного збагачення.

Як і будь-яке інше цивільне правовідношення, зобов’язання включає в себе
наступні елементи: суб’єкти, об’єкт, зміст.

Суб’єктами в зобов’язанні виступають його учасники, яких законодавець
називає кредитором і боржником. Кредитор – це особа, яка має право
вимагати або виконання певної дії, або утриматися від вчинення певних
дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує його, тому і
називається “кредитором”. Боржник – протилежна сторона зобов’язання –
повинен вчинити певні дії або утриматися від них. Ця особа має борг
перед креди–тором, тому її звуть “боржником”. Кредитора звичайно
називають активною стороною, боржника – пасивною.

В окремих правовідносинах одна сторона виступає виключно в ролі
кредитора, а інша – виключно в ролі боржника. Так, у зобов’язанні, яке
виникає з договору позики, право вимоги має одна сторона, друга ж є зо-

246

бов’язаною. В більшості зобов’язань кожна із сторін є одночасно і
кредитором, і боржником, оскільки, з одного боку, має права, а з іншого
– зобов’язана виконати певні дії (купівля-продаж, поставка, контрактація
тощо).

В зобов’язальних правовідносинах може приймати участь один кредитор і
один боржник. Якщо ж на боці кредитора чи на боці боржника, або
одночасно і на боці кредитора і на боці боржника виступають декілька
осіб, то в цих випадках ведуть мову про множинність осіб у зобов’язанні.
При множинності осіб законодавець розрізняє зобов’язання дольові
(часткові) і солідарні.

Зобов’язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов’язаний
виконати певну дію в певній частиш. Частки у виконанні зобов’язань
вважаються рівними, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Солідарні зобов ‘язання мають місце, коли кожен із боржників повинен
виконати зобов’язання повністю. Солідарні зобов’язання виникають лише у
випадку, коли це передбачено законом чи договором; Так, ст. 74 Закону
України “Про господарські товариства” прямо зазначає, що якщо при
ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна товариства не
вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна несуть
солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном.
Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли
шкоду.

Особа, яка за певних, визначених законом чи договором, обставин
виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права
регресу. Регресні зобов ‘язання це зобов’язання, в силу яких одна особа,
що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій особі
(кредиторові), має право вимагати від боржника відшкодування цієї-суми.

Регресні зобов’язання виникають як наслідок виконання іншого
зобов’язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників
(боржник, який задовольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по
відношенню до іншого боржника), а й у випадках наявнос-

247

ті вини зобов’язаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо
водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною
особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела підвищеної
небезпеки), який, у випадку задоволення позову потерпілого, має право
звернутися з регресним позовом до бепосереднього винуватця аварії.

Поруч з дольовими (частковими) і солідарними зобов’язаннями законодавець
називає і субсидіарні або додаткові зобов’язання. Їх суть полягає в
тому, що при невиконанні чи неналежному виконанні боржником своїх
зобов’язань відповідальність, за певних обставин, може бути покладена на
додаткового боржника. Субсидіарні зобов’язання можуть виникати як на
підставі закону (наприклад, при заподіянні шкоди неповнолітніми у віці
від 15 до 18 років при відсутності у них майна чи заробітку достатнього
для відшкодування шкоди, заподіяну шкоду відшкодовують їх батьки
(усиновителі) або піклувальники, якщо вони не доведуть, що шкода сталася
не з їх вини), так і в силу укладеного договору (наприклад, договір
поруки).

Об’єкти зобов’язань – це те, на що спрямовані права та обов’язки
суб’єктів, тобто це певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть
полягати в: а) передачі речі у власність чи в користування; б) виконанні
певної роботи; в) сплаті грошей (відшкодування збитків) та ін.

Інколи говорять, що об’єктами зобов’язання є речі, гроші, послуги. Проте
варто пам’ятати, що власне дії зобов’язаної особи є юридичним об’єктом
зобов’язання, і речі, гроші, послуги – це матеріальні об’єкти
зобов’язання1.

Змістом зобов’язання є сукупність прав та обов’язків суб’єктів
зобов’язання. Зобов’язальне право поруч із правом власності є однією з
головних категорій майнового права. Більшість зобов’язань являють собою
майнові відносини. Разом з тим деякі зобов’язання можуть бу-

‘ Зобов’язальне право: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –
С. 11.

248

ти і немайновими, наприклад, деякі зобов’язання, що виникають у галузі
авторського права, коли автор вимагає виправлення перекручень в своєму
творі, коли автор виконує планову роботу, за яку не сплачується гонорар;
коли виконується доручення немайнового характеру.

Залежно від особливостей змісту, специфіки об’єкта і підстав виникнення
зобов’язання в цивільному праві розрізняють односторонні і взаємні види
зобов’язань.

У тих випадках, коли одній стороні зобов’язання належить право, а іншій
– обов’язок, зобов’язання вважається одностороннім. До односторонніх
зобов’язань відносять договори позики, дарування.

Якщо кожна із сторін набуває поруч з правами ще й певних обов’язків, то
зобов’язання вважається взаємним (купівля-продаж).

В залежності від ступеня визначеності предмета зобов’язання, вони
поділяються на однооб’єктні, альтернативні і факультативні. За
однооб’єкгним зобов’язанням кредитор має право вимагати від боржника
виконання певної визначеної дії. Так, за договором купівлі-продажу
будинку продавець повинен передати покупцеві саме будинок, а не якусь
іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобов’язання – це зобов’язання, змістом якого є право
вимоги і відповідний йому обов’язок здійснити одну з кількох дій на
вибір. Здійснення однієї із цих дій і складає виконання зобов’язання.
Право вибору, якщо інше не випливає з закону чи тексту договору, або із
суті договору, – належить боржнику. Він вирішує, які саме дії має
вчинити. В силу спеціальних вказівок закону право вибору може бути
надане і кредитору. Так, Закон України “Про захист прав споживачів”
надає покупцеві при покупці неякісного товару право вимагати: заміни
речі чи її ремонту, чи зменшення її купівельної ціни, чи розірвання
договору.

На відміну від альтернативних, факультативні зобов’язання це такі
зобов’язання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому
надається можливість замість цієї дії виконати іншу. Наприклад, боржник
повинен передати кредитору майно, але замість

249

цього він може виконати певну роботу, якщо виконання першого стає
неможливим, при цьому кредитор не має права вимагати вчинення іншої, ніж
визначено, дії.

Зобов’язання, за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові
належить право вимагати вчинення такої дії, називають зобов’язанням з
позитивним змістом. Якщо ж кредитор має право вимагати від боржника, щоб
той утримувався від вчинення певної дії, і той зобов’язаний її не
вчиняти (наприклад, автор не повинен передавати рукопис іншому
видавництву), то такі зобов’язання мають назву зобов’язань з негативним
змістом.

Цивільне законодавство розрізняє також головні і додаткові (акцесорні)
зобов’язання. Додатковим є зобов’язання, мета якого забезпечити
виконання головного зобов’язання (так, угода про заставу забезпечує
виконання основного договору-позики). Додаткові зобов’язання тісно
пов’язані з головним і припинення головного зобов’язання відповідно
припиняє і додаткове.

У більшості випадків особистість боржника чи кредитора не впливає на
виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Після смерті
особи, яка є стороною за таким зобов’язанням, її права та обов’язки
переходять до спадкоємців. Але деякі зобов’язання настільки тісно
пов’язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому
суб’єктному складі неможливо. Такі зобов’язання називаються особистими
зобов’язаннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору про
написання книги, оскільки спадкоємці автора не набувають права на
написання визначеного твору.

За підставами виникнення зобов’язання поділяються на договірні,
позадоговірні та односторонньо-вольові. Договірні зобов’язання виникають
із укладених між сторонами договорів. Підставою виникнення
позадоговірних зобов’язань є: заподіяння шкоди, рятування майна,
безпідставне збагачення. Односторонньо-вольові зобов’язання виникають із
односторонніх угод (довіреність, заповіт).

Дія зручності вивчення зобов’язання розбиваються на групи за певними
економічними та юридичними ознаками. Наприклад:

250

1) зобов’язання з сплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка,
контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов’язання з сплатної передачі майна в користування (майновий
найом, найом житлового приміщення);

3) зобов’язання з безоплатної передачі майна у власність або
користування (дарування, позичка);

4) зобов’язання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне
будівництво);

5) зобов’язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов’язання з перевезень (залізничних морських, річкових,
повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

7) зобов’язання з кредитних розрахунків (позика, банківське
кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові
правовідносини, чек, вексель);

8) зобов’язання з страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобов’язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян,
спільна діяльність організацій);

10) зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічна
обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов’язання (зобов’язання, які виникають внаслідок
заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання чи
збереження майна).

2. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Підставами виникнення зобов’язань є певні юридичні факти або їх
поєднання, з настанням яких закон пов’язує виникнення тих чи інших прав
та обов’язків. Сам закон не є підставою виникнення зобов’язань, він лише
зазначає, з яких саме юридичних фактів вони виникають.

Підстави виникнення зобов’язань досить різноманітні. Виходячи з норм
чинного законодавства, сучасної практики, можна навести такий перелік
обставин, що є підставами для виникнення зобов’язань:

251

1) угоди (договори);

2) адміністративні акти;

3) заподіяння шкоди, а також інші неправомірні дії (наприклад, придбання
чи збереження чужого майна без достатніх підстав);

4) окремі дії громадян та організацій;

5) події, з якими законодавець пов’язує цивільно-правові наслідки;

6) судове рішення (в певних випадках).

Серед підстав виникнення зобов’язань центральне місце належить договору.
Таке значення договору обумовлене самою суттю цивільних правовідносин.,
саме договір є основною правовою формою зв’язку між володільцями тих чи
інших речей. Саме за допомогою договору товаровиробники реалізують
продукцію, надають послуги, виконують роботи, власники розпоряджаються
майном.

Зобов’язання можуть виникати і з односторонніх угод. Публічна обіцянка
сплатити винагороду за надання інформації щодо особи, яка вчинила тяжкий
злочин, породжує обов’язок сплатити винагороду.

Підставою виникнення цивільних правовідносин можуть бути й
адміністративні акти, якщо вони тягнуть за собою настання
цивільно-правових наслідків. Так. рішення виконкому про надання жилого
приміщення є підставою для видачі ордера і умовою укладання договору
найму жилого приміщення.

Заподіяння шкоди покладає на заподіювана шкоди обов’язок відшкодувати її
в повному обсязі. Придбання чи збереження чужого майна без достатніх
підстав зобов’язує такого володільця повернути його, а якщо це неможливо
– відшкодувати вартість майна.

Серед інших дій громадян та організацій, які можуть бути підставою
виникнення зобов’язань, можна назвати дії по рятуванню майна, ведення
чужих справ без доручення.

Події, з якими законодавець пов’язує цивільно-правові наслідки, самі по
собі не породжують зобов’язань, а є підставами виникнення обов’язків в
рамках певних вже визначених зобов’язань. Так, пожежа, як страховий

252

випадок, зобов’язує страхову компанію відшкодувати збитки
страхувальнику.

Підставою виникнення зобов’язань може бути і судове рішення. Так, якщо у
відповідності до ст. 10 АПК України сторони передадуть на розгляд
арбітражного суду урегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні
договору, то рішення суду породжує обов’язок сторін укласти договір на
визначених судом умовах.

3. ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

ЗМІНА СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

ПРЕДМЕТ, МІСЦЕ, ЧАС

І СПОСІБ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Припинення зобов’язання означає, що учасники зобов’язання втратили свої
права та обов’язки за зобов’язанням, тобто кредитор вже не має права
вимагати, а боржник не має обов’язку виконувати. Основною підставою
припинення зобов’язання є його виконання. Виконання зобов’язання – це
вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу
договору чи закону, тобто – передати річ, виконати роботу, надати
послуги, відшкодувати шкоду тощо.

Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від них, а
кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій, прийнятих
кредитором, і буде виконанням зобов’язання.

Зобов’язання вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі
вимоги, що пред’являються стосовно суб’єкта, предмета, місця, часу і
способу виконання зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання
порушується одна з наведених вище вимог, воно вважається виконаним
неналежним чино^ і кредитор має право відмовитися від прийняття
виконаного.

Виконання зобов’язання покладається на боржника. Якщо виконання
безпосередньо пов’язане з особистістю боржника, то саме він і повинен
виконати зобов’язання, оскільки кредитор може відмовитися від
виконаного.

253

Так, якщо картину за зобов’язанням повинен намалювати Н., то замінити
Н. в цьому зобов’язанні не може ніхто інший, ні його брат, ні його син.
Відповідно і боржник має право відмовитися від виконання свого обов’язку
третій особі, якщо виконання пов’язане з особистістю кредитора.
Наприклад, якщо майстер згодився пошити костюм для М., то, звичайно, в
нього є право відмовитися від пошиття костюму для дружини М.

Суб’єктний склад зобов’язання за час існування зобов’язання може
змінюватися. Це має місце як внаслідок універсального правонаступництва,
коли до правонаступника переходить увесь обсяг прав та обов’язків
право-попередника (наприклад, при злитті юридичних осіб), так і в
порядку часткового правонаступництва, коли права та обов’язки переходять
від однієї особи до іншої в силу спеціально укладеної угоди. Такі угоди
мають назву уступки вимоги і переводу боргу.

Уступка вимоги являє собою двосторонню угоду, в якій приймають участь
кредитор, який уступає своє право вимоги, і особа, ‘яка стає кредитором
і набуває це право в силу укладеної між ними угоди. Така заміна
кредитора має назву цесії, кредитор, який уступає своє право, називаться
цедентом, а особа, яка право набуває, – цесіонарієм.

Уступка вимоги іншій особі не повинна суперечити закону. Як зазначалося
в п.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі
питання уступки вимоги і переводу боргу” від 14 жовтня 1993 p., Статут
залізниць і Статут автомобільного транспорту передбачають вичерпний
перелік осіб, яким кредитор має право уступити свої вимоги щодо
перевізника. Переуступку такого права іншим особам слід вважати
протиправною’ .

Уступка вимоги допускається, якщо вона не суперечить договору або коли
вимога не пов’язана з особистістю кредитора. Так, не допускається
уступка вимоги про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням
здоров’я або заподіянням смерті.

‘ Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – К.:
Козаки, 1997. – С. 81.

254

На уступку вимоги згода боржника не потрібна, але він повинен бути
сповіщений про це. Якщо боржника не повідомили про уступку вимоги, то
виконання ним зобов’язання первісному кредитору вважається виконанням
належному кредиторові.

Право вимоги, що належить кредиторові за зобов’язанням, може перейти до
іншої особи не лише на підставі угоди, айв силу закону, коли третя особа
виконала перед кредитором обов’язки його боржника. Надбання третьою
особою всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання
цією третьою особою обов’язків боржника щодо кредитора, має назву
суброга-ції. Так, якщо страхова компанія відшкодує страхувальнику
вартість зіпсованого чи знищеного майна, у неї виникає право вимоги до
особи, з вини якої настав страховий випадок.

Заміна боржника в зобов’язанні називається переводом боргу. Внаслідок
переводу боргу місце старого боржника займає нова особа, яка і стає
боржником за зобов’язанням. Перевод боргу допускається лише за згодою
кредитора, оскільки йому не байдуже, хто повинен виконувати
зобов’язання.

Уступка вимоги і перевід боргу мають бути здійснені у тих самих формах,
що й угоди, на яких вони грунтуються. Тобто якщо договір укладався в
письмовій формі, то угода щодо заміни особи в зобов’язанні також
потребує письмової форми.

Під предметом зобов’язання розуміють ті блага, які кредитор набуває
внаслідок виконання цього зобов’язання. Це може бути майно, яке боржник
передає за договором купівлі-продажу, поставки, контрактації, або річ в
новій якосгі, якщо на боржника покладався обов’язок її відремонтувати,
або надана послуга.

В грошових зобов’язаннях предметом виконання є грошова сума, яка повинна
бути виражена і сплачена в національній валюті, окрім випадків,
передбачених законодавством.

Строки виконання зобов’язання можуть бути визначені законом (термін
сплати за комунальні послуги), договором або моментом витребування. Якщо
строк виконання

255

зобов’язання визначений моментом витребування, то, як правило, боржнику
надається пільговий семиденний строк для його виконання, щоб він не
опинився в скрутному становищі внаслідок вимоги про негайне виконання.
Пільговий строк не надається, якщо негайне виконання передбачене
законом, договором чи випливає із змісту зобов’язання.

Для належного виконання суттєве значення має місце виконання зобов
‘язання, яке, звичайно, визначається з договорів, випливає із змісту
зобов’язання або передбачене в законі. Так, зрозуміло, що місцем
виконання ремонту квартири є її місцезнаходження.

Якщо немає можливості установити місце виконання, то застосовуються
загальні правила, встановлені в законі. Виконання повинне бути
проведене:

1) по зобов’язаннях по передачі будівлі — за місцем знаходження майна;

2) по грошових зобов’язаннях — за місцем знаходження кредитора в момент
виникнення зобов’язання, а якщо кредитор змінив місце проживання і
повідомив про це боржника, то в новому місці проживання з віднесенням на
його рахунок усіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

3) в інших випадках — за місцем проживання боржника, а якщо боржник
юридична особа — за місцем її знаходження.

Спосіб виконання визначається предметом і змістом виконання. За
загальним правилом, зобов’язання не може виконуватися по частинах, якщо
інше не випливає із закону, договору чи суті зобов’язання. Наприклад,
договором може бути передбачена поставка продукції певними партіями,
поетапна здача робіт за договором підряду. В інших випадках виконання по
частинах вважається належним, якщо на це є згода кредитора.

Спосіб виконання може бути передбачений і в договорі ~ наприклад,
поставка продукції саме автомобільним .транспортом.

Припинення зобов’язання зарахуванням. Зарахування припиняє зустрічні
зобов’язання, якщо вони рівнозначні сумою. Практичне значення
зарахування полягає в тому,

256

що воно створює певні зручності для суб’єктів зобов’язання, звільняє їх
від необхідності вимагати виконання своїх вимог, скорочує кількість
судових справ. Заява про зарахування є односторонньою угодою, вона
породжує правові наслідки незалежно від згоди контрагента на
зарахування. Зарахування можливе за наявності наступних умов: а)
зараховуються однорідні (за змістом) вимоги; б) зобов’язання, які
підлягають зарахуванню, повинні бути зустрічними, тобто кредитор за
одним зобов’язанням є боржником за іншим, і навпаки; в) зобов’язання,
які зараховуються, повинні бути безспірни-ми, тобто не погашеними
позовною давністю, не оспорюватися контрагентом; г) зарахування не
відбувається автоматично, необхідно щоб щонайменше одна із сторін
виявила волю щодо цього, тобто звернулася із заявою; д) зарахування
допускається законодавством. Скажімо, не підлягають зарахуванню вимоги
щодо відшкодування заподіяної шкоди життю та здоров’ю, про довічне
утримання, стягнення аліментів тощо.

Припинення зобов’язання за угодою сторін. За своїм змістом угоди про
припинення зобов’язання можуть бути різноманітними: мирова угода,
прощення боргу, припинення договору за взаємною згодою.

Зокрема, зобов’язання можуть припинятися в порядку оновлення (новації)
договору, тобто, сторони за взаємною згодою припиняють одне зобов’язання
і вступають в інше. Так, уклавши договір позики, сторони через певний
час додатковою угодою можуть передбачити, що замість грошей боржник
повинен передати кредитору друкарську машинку. Новація перериває перебіг
строку позовної давності, оскільки первісне зобов’язання припиняється, а
з моменту укладання нової угоди виникає нове.

Мировою угодою називається угода сторін про припинення судового спору
між собою’ шляхом взаємних уступок. Контроль за законністю мирової
угоди покладається на суд, який може її не затвердити, якщо вона
суперечить законодавству чи порушує законні права й інтереси осіб (ст.
179 ЦПК України).

Прощення боргу — це відмова кредитора від своїх вимог. Прощення боргу не
буде юридичне значимим, як-

257

що воно обмежує правоздатність особи. Відмова від права на отримання
аліментів на відшкодування за втрату працездатності не припиняє
зобов’язання боржника.

За згодою сторін зобов’язання може бути припинено наданням замість
предмету виконання зобов’язання відступного (сплата грошей, передача
майна). Розмір і порядок надання відступного встановлюють самі сторони.

За погодженням між собою сторони в будь-який час можуть припинити
зобов’язання. Одностороннє розірвання угоди як спосіб припинення
зобов’язання є винятком (в силу особливого характеру договору-доручення,
повіритель вправі скасувати доручення, а повірений — відмовитися від
доручення в будь-який час).

Зобов’язання припиняється і за неможливістю його виконання, якщо така
підстава зумовлена обставинами, за які боржник не відповідає, які
виключають відповідальність боржника, наприклад загибель майна, що
зумовлена стихійним лихом. Якщо ж неможливість виконання спричинена
винними діями боржника, тобто обставинами, за які він відповідає, то
зобов’язання не припиняється, а змінюється: замість обов’язку виконання
настає відповідальність боржника за невиконання зобов’язання.

В грошових зобов’язаннях неможливість виконання як підстава їх
припинення виключається.

Зобов’язання припиняються смертю боржника чи кредитора за умови, що вони
не можуть бути виконані без особистої участі боржника чи кредитора.
Наприклад, договір доручення припиняється із смертю повіреного, а смерть
відчужувача припиняє договір довічного утримання.

Ліквідація юридичної особи також припиняє зобов’язання.

ГЛАВА 17

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ

1. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ

Договором визнається угода двох і більше осіб, яка спрямована на
встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань.
Договір є угодою, але поняття “угода” ширше від поняття “договір”, угоди
можуть бути односторонніми, двосторонніми і багатосторонніми. Тобто,
будь-який договір завжди є угодою, але не кожна угода є договором.
Відповідно, на договори поширюються правила щодо умов дійсності угод,
щодо підстав визнання їх недійсними й інші положення про угоди.

В сучасних умовах особливо зросла роль договору як основної форми, в
якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві.

Визначальним моментом договору є згода сторін.

Кожна особа вільна у своєму виборі укладати чи не укладати договір. Лише
як виняток, з метою забезпечення інтересів держави, її громадян,
законодавство передбачає можливість примусити того чи іншого суб’єкта
укласти договір. Так, Закон України “Про поставки про-

259

дукції для державних потреб” (22 грудня 1995 р.) в певних випадках
зобов’язує суб’єктів господарської діяльності, будь-якої форми
власності, укласти контракт на виконання державного замовлення.

Свобода договору передбачає вільний вибір контрагента. Так,
законодавець, піклуючись про інтереси громадян, “Положенням про порядок
і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів” (від 28 вересня 1996 p.) зобов’язує
власників автомобілів укласти договір-страхування цивільної
відповідальності, але він не обмежує їх у праві вибору страхової
компанії.

Сторони вільні у виборі виду договору. Вони можуть укласти як договір,
який безпосередньо передбачений ЦК України чи іншим нормативним актом,
так і договір, який поєднує в собі ознаки кількох видів договорів, так
званий змішаний договір. У сторін є можливість проявити своє бачення
змісту договору. Вони можуть відмовитися від традиційних положень і
перерозподілити обов’язки в договорі за своїм розсудом.

Оскільки договір є різновидом угоди, то класифікація договорів може
проводитися за тими ж критеріями, що й класифікація угод (консенсуальні
й реальні, сплатні й безоплатні, абстрактні й каузальні тощо). Але
договорам властиві й певні особливості, що зумовлюють наступний їх
поділ.

Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні й
безіменні. Іменні договори це ті, які мають легальну назву, представлені
в ЦК України або в інших нормативних актах, що визначають їх поняття,
коло прав та обов’язків сторін (Закон “Про лізинг”, Закон “Про оренду
державного та комунального майна”). Безіменні договори безпосередньо
законодавством не регулюються, але сторонами на практиці застосовуються
(агентський договір, франчайзинг, інжиніринг тощо).

За ознакою розподілу прав та обов’язків між сторонами розрізняють
односторонні та двосторонні договори. В односторонньому договорі одна
сторона має лише суб’єктивні права, а інша лише суб’єктивні обов’язки

260

(договір позики, дарування). У двосторонніх договорах права та
обов’язки покладаються на обидві сторони (ку-півля-продаж, поставка).

Цивільному праву відомі договори на користь третьої особи. Прикладом
такого договору є договір змішаного страхування життя, за яким у випадку
смерті застрахованого, страхова сума виплачується вигодонабувачеві –
за-значеній в договорі третій особі.

Розрізняють також договори комутативні і алеаторні, Комутативні договори
– це договори, при укладанні яких сторонам відоме співвідношення та
обсяг прав і обов’язків сторін. Так, при укладанні договору
купівлі-продажу. покупець передбачає, що за передану продавцю конкретну
суму грошей він набуде у власність передбачену договором річ. А
продавець відповідно розуміє, що замість майна, яке він втратить, він
отримає певну суму грошей. Більшість договорів в цивільному праві –
комутативні. Аіеаторні договори – це договори на ризик, тобто при
укладанні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання
своїх обов’язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежить від
випадку. Скажімо, при укладанні договору довічного утримання не можня
визначитися, для кого він вигідний, оскільки смерть від-чужувача може
припинити договір через день, а може і через тридцять років. До
алеаторних можна віднести і договір страхування, оскільки настання
страхового випадку і, відповідно, сплата страхової суми від сторін не
залежить.

У законодавстві, арбітражній практиці, в юридичній літературі широко
застосовується термін “господарський договір”. Цим поняттям традиційно
охоплюється частина цивільно-правових договорів, які укладаються
юридичними особами – суб’єктами господарської діяльності (договір
поставки, договір підряду на капітальне будівництво, договір оренди).

Система цивільно-правових договорів за юридичною та економічною ознаками
може бути побудована на тих же засадах, що і система зобов’язань, які
виникають із договорів (див. гл.16).

261

2. ЗМІСТ ДОГОВОРУ

Договір є взаємною угодою, тому в договорі містяться окремі положення,
умови, які визначають права та обов’язки сторін. Сукупність цих умов,
погоджених між сторонами, і становить зміст договору.

Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови
договору. Ця класифікація має не лише теоретичне, а й практичне
значення, особливо в тих випадках, коли мова йде про встановлення самого
факту укладання договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір
взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в
законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких
наполягає та чи інша сторона. Так, для договору купівлі-продажу
істотними умовами виступають предмет і ціна. Для договору майнового
найму окрім предмета і ціни істотною умовою є ще й строк договору.
“Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення”
серед істотних умов договору називає якість, асортимент тощо.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність
будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов’язки, які
покладаються на них за договором. Так, відсутність в договорі
купівлі-продажу ціни позбавляє його сенсу. В той же час в договорі
дарування відсутність ціни не лише не впливає на його зміст, а й взагалі
не створює перешкод (звичайно, поки мова не йде про необхідність
сплатити державне мито).

Таким чином, істотні умови договору це:

а) умови, які безпосередньо зазначені в законі;

б) умови, які необхідно погодити саме для даного виду договору;

в) умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін. Звичайні умови –
це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть
бути і відсутні безпосередньо в договорі, але розуміється, що вони
підлягають виконанню. Наприклад, уклавши, договір май-нового найму,
сторони обійшли мовчанкою питання

262

щодо розподілу обов’язків по проведенню капітального і поточного
ремонту. Але у відповідності з чинним законодавством, за загальним
правилом, капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний – наймач,
якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на
відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність
не впливає.

Випадкові умови – це умови, які, як правило, не передбачаються даним
видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін, або
це умови, які за погодженням сторін встановлюються у відступ від
положень диспозитивної норми. Наприклад, винагорода за
договором-доручення за загальним правилом не передбачена, але сторони
можуть зазначити право на винагороду. Або: за однією із справ сторони
уклали договір позики і передбачили, що поки боржник буде
розраховуватися з кредитором, кредитор має право користуватися
автомобілем, який боржник придбав на взяті в борг гроші.’ Пізніше, коли
між сторонами виник конфлікт, оскільки боржник створював перешкоди в
користуванні автомобілем, суд, який розглядав цю справу, визнав законним
і договір позики, і додаткову умову, яка в даному випадку набула
характеру істотної умови договору.

Якщо випадкові умови за погодженням сторін знаходять місце в договорі,
вони набувають ознак істотних умов. На перший погляд відмінності між
істотними і випадковими умовами стосовно того чи іншого конкретного
договору відсутні, оскільки кожна з них підлягає безумовному виконанню.
Але, як зазначалося в літературі, їх відмінність одразу проявляється як
тільки виникає спір з приводу факту укладання договору. За відсутності
умов, які об’єктивно відносяться до істотних умов договору, нема і
самого договору. Але якщо одна із сторін заперечує факт укладання
договору, посилаючись на відсутність в ньому умови, яку вона за
погодженням намагалася включити в договір, то, оскільки така умова за
своєю природою є випадковою, договір може бути визнаним як такий, що не
укладався, лише при доведеності факту погодження сторонами такої умови.

263

У багатьох випадках зміст договору визначається шляхом типізації
договірних умов. Серед джерел регулювання договірних відносин певне
місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові
акти, які затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На
умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти
договір, оскільки, як правило, норми, що містяться у типовому договорі,
носять імперативний характер.

Свого часу були затверджені типові договори найму жилого приміщення,
оренди державного майна, купівлі-продажу земельної ділянки, охорони
об’єктів, охорони квартир, ремонту сільгосптехніки та ін.

Завдяки типовим договорам досягається ефективне використання договірної
форми, детальна регламентація прав та обов’язків сторін, що сприяє
належному виконанню зобов’язань і захисту прав та інтересів контрагентів
за договором.

Від типових договорів необхідно відрізняти взірцеві договори, які не є
нормативно-правовими актами, тому сторони можуть дотримуватися їх змісту
або вносити певні зміни.

3. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ, ЗМІНИ ТА РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРІВ

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між
собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі
переговорів, які передують укладанню договору.

Загальний порядок укладання договорів регулюється відповідними статтями
ЦК України. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку
одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження
у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з
нею звертається – оферентом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона,
яка надає послуги, речі (продавець, поставщик, підрядчик). Щоб
пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати
певним умовам:

264

а) в ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб
сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо
пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом
на оферту, який ні до чого не зобов’язує;

б) оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різного роду
об’яви, реклами, прайслисти не можуть визнаватися офертою, це лише
пропозиції невизна-ченому колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій
була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про
прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та
особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша
особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього
оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом.

Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в
цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи,
скажімо зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати не
залізницею, а автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячне,
то така відповідь не є акцептом, а новою офертою.

Якщо пропозиція укласти договір була направлена із зазначенням строку
для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивна відповідь
була надана протягом зазначеного строку. В тому випадку, коли строк на
відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його
укласти дана негайно або протягом звичайного нормального часу для
відповіді.

Свої особливості має порядок укладання господарчих договорів на підставі
обов’язкового для сторін державного замовлення, який регламентований ст.
10 АПК України. Сторона, яка бажає укласти договір, направляє проект
договору в двох примірниках своєму майбутньому контрагенту. Якщо
останній погоджується на пропозицію укласти договір, він підписує
примірники і один з них повертає партнеру. В цьому випадку договір
вважається укладеним. Якщо ж проект договору викликає запе-

265

речення, то організація чи підприємство, які його отримали, протягом 20
денного строку повинні скласти протокол розбіжностей, зробити про це
застереження в договорі й повернути його іншій стороні. Отримавши
протокол розбіжностей, інша сторона зобов’язана протягом 20 денного
строку розглянути його і вжити заходів до врегулювання розбіжностей.
Погоджені умови включаються в договір, а неврегульовані передаються в
цей же строк на розгляд арбітражного суду.

Якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей по договору, що
грунтується на обов’язковому для сторін державному замовленні, протягом
названого вище строку не передасть на розв’язання арбітражного суду
неурегульовані розбіжності, пропозиції іншої сторони вважаються
прийнятими.

Якщо договір укладається не на підставі обов’язкового для сторін
державного замовлення, розбіжності можуть розв’язуватися арбітражним
судом за умови, що на це є згода сторін.

Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо
визначаються відповідними законами або нормативними актами. Так, Кабінет
Міністрів України 22 грудня 1997 p. затвердив ”Положення про порядок
проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого
майна”, яке визначає специфіку укладання договорів на таких аукціонах.
На аукціоні договір укладає той, хто дав більшу ціну. Якщо ж торги
проводяться шляхом конкурсу, то договір укладає особа, яка запропонувала
найбільш привабливі умови.

Зміна та розірвання договору, за загальним правилом, допускається лише
за погодженням сторін. Порядок зміни та розірвання господарських
договорів передбачений ст. 11 АПК України. Сторона, яка бажає змінити
умови договору чи розірвати його, повинна письмово сповістити про це
контрагента, а останній протягом 20-ти денного строку зобов’язаний дати
відповідь по суті. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи
розірвання договору, то зацікавлена сторона має право передати розгляд
цього питання арбітражному суду.

266

ГЛАВА18

СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1. ПОНЯТТЯ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Цивільно-правові зобов’язання сторони повинні виконувати добровільно. Як
підкреслювали римські юристи: “Pacta sunt servanda” – договори повинні
виконуватися. В більшості випадків контрагенти добросовісно виконують
взяті на себе за договором зобов’язання. До порушників договору, у
відповідності з чинним законодавством, можуть бути застосовані певні
заходи впливу.

Основний засіб примусити боржника виконати зобов’язання – це покласти на
нього обов’язок по відшкодуванню збитків, в цьому випадку кредитор не
відчує негативних наслідків майнового характеру, які настають при
порушенні договору контрагентом. Але це не завжди можливо, і пов’язане
це з певними труднощами. По-перше, кредитор змушений належним чином
доводити і обґрунтовувати розмір збитків, які він поніс, а це справа
складна і клопітка. По-друге, навіть за наявності доведених збитків
кредитор не завжди зможе отримати задоволення від боржника з такої
простої причини, як відсутність у останнього коштів і майна, на яке за
законом може бути звернене стягнення. По-третє, інколи не-

367

належне виконання зобов’язань може не потягнути за собою збитків у
кредитора, але їх видима відсутність ще не означає, що інтереси
кредитора не постраждали. Безкарність боржників буде обумовлювати
порушення зобов’язань і надалі.

З метою уникнення подібних випадків, окрім загальних засобів правового
впливу, якими є примушення порушника до виконання зобов’язання в натурі
й стягнення збитків, законодавець передбачає і додаткові засоби, які
можуть вплинути на боржника й примусити його виконати зобов’язання. До
них відносяться способи забезпечення виконання зобов’язань.

В юридичній літературі під способами забезпечення виконання зобов’язань
розуміють додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний
(додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно
від того, чи заподіяні кредитору збитки і чи є у боржника майно, на яке
може бути звернене стягнення за виконавчим документом.

Чинне законодавство передбачає наступні способи (види) забезпечення
виконання зобов’язань: а) неустойка (штраф, пеня); б) застава; в)
порука; г) завдаток; д) гарантія.

Наведені вище способи забезпечення виконання зобов’язань мають спільну
мету: надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за
зобов’язанням. Кожен із встановлених законом способів обумовлює
виникнення поруч з головним (основним) зобов’язанням нового
зобов’язання, яке є додатковим до головного, тобто має акцесорний
характер. З цього випливає, що додатковим зобов’язанням можна
забезпечувати лише дійсні вимоги, тобто такі, які реально існують на
момент укладання угоди. Якщо недійсним буде основне зобов’язання, то,
відповідно, недійсними стають і будь-які способи забезпечення його
виконання.

Способи, які забезпечують виконання зобов’язань, встановлюються в
інтересах кредитора. Тому при уступці вимоги до нового кредитора
переходять усі права, які забезпечують виконання зобов’язання. В той же
час при переводі боргу зберігають свою чинність лише ті спосо-

268

би забезпечення зобов’язань, які стосуються зобов’язань між кредитором
і боржником (неустойка, завдаток), а не між ними і третіми особами
(порука, гарантія).

Незважаючи на загальну спільну мету, кожен із способів забезпечення
виконання зобов’язань має свої особливості. Завдаток і неустойка
забезпечують виконання зобов’язань боржником в натурі під загрозою
настання для нього невигідних майнових наслідків. Так, Закон України
“Про захист прав споживачів” (ст. 14) передбачає, що за кожен день
прострочки понад встановлений строк терміну виконання продавцем свого
обов’язку по ремонту проданої ним речі він сплачує покупцеві неустойку в
розмірі 1% від вартості речі.

Порука та гарантія забезпечують кредитору більшу вірогідність
задоволення його грошових вимог, оскільки при невиконанні боржником
зобов’язання, є можливість звернутися за їх задоволенням до третьої
особи.

Застава, з одного боку, забезпечує виконання боржником зобов’язання в
натурі, а з другого – гарантує кредитору задоволення його інтересів при
невиконанні боржником основного зобов’язання.

Вибір способу забезпечення виконання зобов’язання в багатьох випадках
залежить від суті зобов’язання. Так, для зобов’язань, які виникають з
договору позики чи кредитного договору, характерним способом
забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов’язання по виконанню
робіт чи наданню послуг звичайно забезпечуються неустойкою, зобов’язання
з участю громадян, що виникають із договорів відчуження майна,
забезпечуються завдатком.

Для того, щоб конкретне зобов’язання було забезпечене одним з наведених
вище способів, необхідно, щоб той чи інший спосіб був передбачений
самими сторонами безпосередньо в договорі або забезпечення зобов’язання
певним способом передбачалося в законі.

Певні способи забезпечення виконання зобов’язань можуть встановлюватися
як в законі, так і в договорі (застава, неустойка), інші – виключно за
погодженням сторін (порука, гарантія).

269

У проекті нового ЦК України способи забезпечення зобов’язань
поділяються на зобов’язально-правові та ре-чево-правові.

До першого виду віднесено неустойку, поруку, гарантію та завдаток, до
другого – заставу і утримання

2. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНО-ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ
ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Неустойка. Неустойкою визнається визначена законом або договором грошова
сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання свого зобов’язання1 .

Неустойка є одним з найбільш поширених способів забезпечення
зобов’язань, оскільки, по-перше, підстави стягнення неустойки та її
розмір, як правило, визначають самі сторони, а по-друге, для її
стягнення немає необхідності доводити наявність збитків, достатньо
самого факту порушення договору.

Неустойка забезпечує виконання цивільно-правових зобов’язань, тому під
поняття неустойки не підпадають ті штрафи, які встановлюються як санкції
за невиконання тих зобов’язань, що за своєю природою не є
цивільно-правовими, а регулюються, наприклад, нормами адміністративного
права.

Неустойка може бути встановлена у твердій сумі, у відсотках до суми
невиконаного зобов’язання або у формі додаткового платежу. Так, ст. 26
Закону України “Про електроенергетику” (16 жовтня 1997 p.) передбачає,
що у разі перевищення договірної потужності споживач сплачує
енергопостачальнику п’ятикратну вартість різниці між найбільшою
величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та
договірною величиною потужності.

Різновидом неустойки є штраф і пеня. Штраф, як вид -неустойки,
визначається у твердій сумі або у вигляді

1 В проекті нового ЦК України під неустойкою розуміється не лише грошова
сума а й “інша, встановлена у договорі майнова цін ність”

270

певного відсотка до суми невиконаного зобов’язання і стягується
однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочки виконання
зобов’язання і обраховується у відсотковому відношенні за кожний день.
Так, в п. 39 “Правил продажу непродовольчих товарів” (27 травня 1996 p.)
передбачено, що за кожний день затримки виконання вимоги покупця по
наданню аналогічного товару замість неякісного продавець сплачує
неустойку в розмірі одного відсотка від вартості товару.

За підставами встановлення розрізняють неустойку законну, тобто
безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті, і договірну,
тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони при
укладанні договору. Якщо законом передбачений розмір неустойки, умови, а
іноді й порядок її стягнення, то ці вимоги є імперативними, і сторони не
можуть зменшувати розмір неустойки чи відмовлятися від її стягнення.
Законодавець інколи визначає вищу або нижчу межу неустойки. Так, п. 1
Постанови Верховної Ради України “Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов’язань” від 24 грудня 1993 p. було встановлено
обов’язкову сплату платникам, незалежно від форми власності, пені у
розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу на користь одержувача
коштів за кожний день прострочки, якщо більший розмір пені не
обумовлений згодою сторін. Як наслідок, на практиці почали виникати
зобов’язання, за якими розмір пені за прострочення платежу в декілька
разів перевищував розмір основного боргу. Тому в Законі України “Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22
листопада 1996 p. вже передбачалося, що розмір пені за прострочення
платежу встановлюється за згодою сторін, але він не може перевищувати
подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у
період, за який сплачується пеня.

Якщо неустойка встановлюється в договірному порядку, то угода про
неустойку повинна бути оформлена письмово, оскільки порушення письмової
форми в даному випадку тягне за собою недійсність угоди щодо неустойки,
про це прямо зазначається в ЦК України, а також спеціально
підкреслюється в п. 2.2 Роз’яснення

271

Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 p. (із змінами від
14 липня 1994 р. та 18 листопада 1997 p.) “Про деякі питання практики
застосування майнової відповідальності за невиконання і неналежне
виконання грошових зобов’язань”. Зокрема, в цьому Роз’ясненні
зазначається, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили
конкретного розміру відповідальності за прострочення платежу, то “пеня
стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені
встановлений чинним законодавством”‘ .

Пеня може поєднуватися із штрафом. Скажімо, за перші ЗО днів прострочки
виконання зобов’язання може стягуватися пеня за кожний день, а потім –
штраф.

Неустойка – досить гнучка санкція, і законодавець або самі сторони
безпосередньо визначають, який саме вид неустойки може захистити їхні
інтереси при невиконанні контрагентом своїх зобов’язань.

По співвідношенню до збитків розрізняють чотири види неустойки:
залікову, штрафну, альтернативну і виключну.

Залікова неустойка – найбільш поширений вид неустойки. Кредитор стягує в
повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває
збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита заліковою
неустойкою. Прикладом залікової неустойки є неустойка, яка передбачена
“Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення” у
випадку прострочки поставки. Якщо поставщик своєчасно не поставив
продукцію, замовник має право стягнути з нього неустойку, а якщо при
цьому вона не покриває збитків;

то і непокриті неустойкою збитки.

Штрафна неустойка дає змогу кредиторові стягнути і неустойку, і збитки в
повному обсязі. Цей вид неустойки покладає на боржника додаткову
відповідальність. Так, при поставці неякісної продукції, у відповідності
з Положенням про поставку, замовник має право стягнути з поставщика як
збитки (вартість неякісної’ продукції).

Галицькі контракт – iwfi. – N? 32

272

так і неустойку у вигляді 20% штрафу від суми забрако-ваної продукції.

Сторони можуть передбачити в договорі й альтернативну неустойку, умови
якої надають кредиторові право вибору: вимагати відшкодування заподіяних
збитків чи стягувати зазначену в договорі неустойку. На практиці
кредитор не завжди може негайно визначити розмір збитків, яких він
зазнав внаслідок неналежного виконання договору контрагентом, це
перешкоджає йому визначитися у виборі: стягувати неустойку чи збитки? За
відсутності збитків, звичайно, є сенс звернутися до неустойки, але якщо
збитки настали, то важко швидко визначитися, покриє неустойка збитки чи
ні. Саме ця невизначеність і є основною причиною того, що цей вид
неустойки надзвичайно рідко застосовується на практиці.

Додамо також, що на непопулярність альтернативної неустойки впливає ще й
та обставина, що якщо кредитор все ж таки надасть перевагу стягненню
збитків, то він не може бути впевненим, що суд задовольнить його позов у
повному обсязі, оскільки з аргументами кредитора про розмір збитків суд
може і не погодитися.

Виключна неустойка надає змогу кредиторові стягувати з боржника лише
неустойку, можливість вимагати відшкодування збитків виключається. Як
правило, виключною неустойкою транспортні організації захищаються від
претензій своїх клієнтів. Так, у відповідності зі ст. 106 Статуту
залізниць України, якщо залізниця не надала вантажовідправнику вагони
для виконання плану перевезень, вантажовідправник може розраховувати
лише на штраф у розмірі п’яти відсотків добової плати за користування
вагонами, якщо перевезення вантажів планувалося у тоннах і вагонах.

Чинне законодавство передбачає можливість зменшення розміру неустойки у
тих випадках, коли неустойка, яка піддягає сплаті, надзвичайно велика у
порівнянні зі збитками кредитора. Враховуючи ступінь виконання боржником
своїх зобов’язань, майновий стан сторін, інші обставини (вік, стан
здоров’я боржника, його майновий стан, необережну вину), суд може
зменшити розмір неустойки, але в будь-якому випадку її розмір не може
бути меншим, ніж сума заподіяних кредитору збитків.

273

Порука. Порука – це односторонній, безоплатний (на сьогодні1 ) і
консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або
часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання
боржником його зобов’язань перед кредитором.

На відміну від застави, яка надає кредиторові переважне право перед
іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги із вартості
заставленого майна, за договором поруки кредитор поруч із боржником
набуває в особі поручителя додаткового боржника.

ЦК України встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника,
якщо інше не передбачене в договорі. Тобто викладена норма є
диспозитивною. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер
відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережено в
договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що
і боржник, а саме – за сплату основного боргу, відсотки, неустойку,
збитки, витрати по стягненню боргу тощо. Звичайно, при цьому обсяг
відповідальності поручителя не може перевищувати обсяг відповідальності
боржника.

Договір поруки повинен бути укладений обов’язково в письмовій формі,
порушення письмової форми тягне за собою безумовну недійсність договору.
Не вимагається, щоб сторони укладали окрему письмову угоду, достатньо,
якщо поручитель на розписці боржника зробить припис про те, що він
ручається за виконання боржником зобов’язання, або в листі до кредитора
повідомить, що бере на себе відповідальність у випадку невиконання
боржником своїх зобов’язань. Сама по собі позитивна рекомендація
боржника чи надання будь-ким відомостей про його матеріальне становище
без спеціально зазначеного наміру зобов’язуватися за боржника не можуть
розглядатися як порука.

Порукою, згідно чинного законодавства України, може забезпечуватися лише
дійсна вимога, а не та, що, можливо, з’явиться в майбутньому. За однією
із справ суд не визнав порукою зобов’язання, за яким особа “по-

‘ В проекті нового ЦК України передбачена можливість визначати розмір
винагороди поручителю за надані ним послуги.

274

ручилася” за іншу матеріально-відповідальну особу, що у випадку
розтрати з боку останньої вона (як поручитель) відшкодує збитки в межах
2000 крб. В новому ЦК Російської Федерації передбачено, що договір
поруки може бути укладеним також для забезпечення зобов’язання, яке,
можливо, виникне у майбутньому (ст. 361).

Оскільки боржник і поручитель, за загальним правилом, відповідають
солідарне, то кредитор може звернутися з позовом безпосередньо до
поручителя. В цьому випадку поручитель має притягнути до справи
боржника, надати йому можливість захищати свої інтереси. Якщо поручитель
цього не зробить, то після задоволення вимог кредитора він може
скористатися правом регресу, оскільки набуває всіх прав кредитора, але і
боржник має право висунути проти нього всі заперечення, які він мав
проти кредитора.

Поручитель має право на власне заперечення вимог кредитора навіть у тих
випадках, коли боржник визнав вимоги кредитора (наприклад, поручитель
може посилатися на закінчення строку позовної давності, на що не звернув
увагу боржник). Боржник, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою,
повинен негайно сповістити про це кредитора і поручителя: якщо і
поручитель виконав зобов’язання, то він набуває права зворотньої вимоги
до боржника, а останній має право стягнути виконане з кредитора, який
двічі прийняв оплату за одним зобов’язанням.

Договір поруки укладається як громадянами, так і організаціями. В певних
випадках договір поруки, як засіб забезпечення виконання зобов’язань,
прямо передбачений в законі. Так, п. 14 “Правил надання довгострокових
кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі”, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 p., передбачає,
що зобов’язання позичальника за кредитною угодою мають бути забезпечені
або договором поруки, за яким поручителем може бути підприємство, на
якому працює позичальник, або нотаріально посвідченим поручительством
одного чи кількох громадян1 .

‘ Див.: Урядовий кур’єр – 1998- – № 198-199.

275

Відносини поруки виникають з моменту укладання угоди про поруку, а
припиняються, окрім загальних підстав, у таких випадках:

а) при припиненні забезпеченого порукою зобов’язання;

б) по закінченню трьох місяців з моменту настання строку виконання
зобов’язання, якщо кредитор не звернувся з вимогою до поручителя;

в) по закінченню одного року з моменту укладання угоди, якщо строк
виконання зобов’язання не був визначений або визначений моментом вимоги,
за умови відсутності іншої угоди;

г) при переводі боргу, якщо поручитель відмовився відповідати за нового
боржника.

Гарантія. Гарантія являє собою односторонній договір, за яким одна
організація (гарант) зобов’язується нести майнову відповідальність перед
кредитором за неналежне виконання зобов’язань боржником.

Кредитор, а це, як правило, кредитна установа, надає позичальнику кредит
лише за умови отримання гарантійного зобов’язання. Гарантія, як спосіб
забезпечення виконання зобов’язання, передбачена і в Положенні
Національного банку України “Про кредитування” (28 вересня 1995 р.). При
гарантії, як і при договорі поруки, участь приймають три особи: кредитор
(банківська установа), боржник і гарант. Умови і порядок видачі
гарантійних зобов’язань регулюються спеціальним банківським
законодавством (Статут банку. Положення про організацію кредитування та
покриття ризиків по торговельних операціях тощо). Гарантом може
виступати вищестояща по відношенню до боржника організація, страхова
компанія, будь-яка фінансово-стійка організація. До прийняття гарантії
банк повинен впевнитися в фінансовій надійності гаранта й реальності
грошового забезпечення. Відносини гарантії оформлюються або видачею
організацією-гарантом гарантійного листа з зобов’язанням сплатити борг,
або окремим договором.

Як зазначалося в п. 52 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду
України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
укладанням та виконан-

276

ням кредитних договорів” від 6 жовтня 1994 p. (зі змінами і
доповненнями від ЗО травня 1995 p.), гарант несе субсидіарну
відповідальність, і тому банк має право у претензійно-позовному порядку
вимагати від гаранта сплати основної заборгованості позичальника та сум
процентної ставки за наданий кредит тільки у випадку відсутності у
боржника грошових коштів необхідних для належного виконання
зобов’язання’ .

Гарантія має багато схожих рис з порукою, тому норми, які регулюють
договір поруки, поширюються і на договір гарантії, якщо інше не
передбачене законодавством.

У порівнянні з порукою гарантія має і деякі специфічні риси:

а) за договором поруки зобов’язання може бути забезпечене будь-якою
особою, за гарантією, як правило, – юридичною особою;

б) гарантія надається у межах суми, якої бракує боржнику, порука ж
забезпечує зобов’язання повністю. Тобто, за гарантією виникає
субсидіарне зобов’язання, за порукою – солідарне;

в) якщо гарантом виступає вищестояща до боржника організація, то вона не
може перебрати на себе права кредитора, тобто вона позбавлена права на
регрес, в той час як у поручителя, який виконав за боржника
зобов’язання, виникає право регресу.

Завдаток. Завдаток – це грошова сума, що видається однією з сторін у
рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні як доказ
укладання договору і в забезпечення його виконання.

Як спосіб забезпечення виконання зобов’язань завдаток має такі
особливості: предметом завдатку може виступати лише грошова сума;
завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов’язань, а не
зобов’язань, які виникли з інших підстав; він може мати місце лише за
погодженням сторін. Призначення завдатку полягає в наступному:

‘ Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – К.:
Козаки, 1997. – С. 120-121.

277

по-перше, це засіб платежу, оскільки завдаток передається в рахунок
належних іншій стороні платежів;

по-друге, дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих
випадках, коли договір не вимагає письмової форми (наприклад, договір
майнового найму між громадянами на строк до одного року); угода про
завдаток, яка є, звичайно, письмовою, підтверджує наявність договору,

по-третє, завдаток є таким засобом забезпечення виконання зобов’язань,
який додатково зв’язує сторони.

Найчастіше завдатком забезпечується виконання зобов’язань з участю
громадян при укладанні договорів купівлі-продажу жилих будинків,
квартир, гаражів, найму жилого приміщення. Забезпечувальна функція
завдатку полягає в тому, що у разі, коли покупець, передавши завдаток
продавцю, вирішить відмовитися від договору купівлі-продажу, то наданий
ним завдаток залишається у продавця. Якщо ж від виконання договору
ухиляється інша сторона (наприклад, продавець знайшов вигіднішого
покупця), то вона зобов’язана не лише повернути завдаток, а й сплатити
таку ж за розміром суму, так званий подвійний завдаток.

Якщо збитки потерпілої сторони не покриваються завдатком (наприклад,
продукція, що швидко псується, зіпсувалася, оскільки зв’язаний завдатком
добросовісний продавець її не реалізовував), то вона має право вимагати
від порушника зобов’язання відшкодування збитків у частині, яка не
покривається завдатком. На перший погляд, завдаток забезпечує належне
виконання обов’язків кожною із сторін за договором під страхом .втрати
завдатку. Але треба зважити на те, що відносно реальності покарання за
невиконання обов’язку сторони перебувають у різних становищах. Так, якщо
від виконання договору ухиляється сторона, яка надала завдаток, інтереси
іншої сторони в цій частині цілком гарантовані, бо сума, яку втратить
відповідальна за невиконання зобов’язання сторона, знаходиться у
сторони, на користь якої завдаток передано. Проте, якщо відповідальною
за невиконання зобов’язання є сторона, яка отримала завдаток, то її
обов’язок – повернути отриману суму та ще й припла-

378

тиги від себе таку ж – нічим не забезпечений і гарантій, що потерпіла
сторона отримає цю суму, фактично немає.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу. Аванс – це також визначена
грошова сума або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю
чи виконавцю робіт в рахунок майбутніх платежів за передане майно,
виконану роботу чи надані послуги. Аванс, як і завдаток, є доказом
укладання договору і зараховується в рахунок кінцевого платежу.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не
покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов’язання.
Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання
зобов’язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо
продавець чи підрядчик отримали як аванс певну грошову суму, а договір
не був виконаний, то, незалежно з чиєї вини це трапилося і які обставини
цьому перешкодили, аванс в будь-якому випадку підлягає поверненню.

Недоліком чинного законодавства є те, що угода про завдаток не вимагає
обов’язкової письмової форми. А при використанні усної форми виникає
цілком зрозуміла проблема кваліфікації переданої суми грошей: як
завдатку чи авансу? Судова практика виходить з того, що передана грошова
сума вважається авансом, поки не буде доведено, що вона є завдатком,
тобто що вона передавалася з метою забезпечити в майбутньому виконання
зобов’язання.

Цю прогалину в законодавстві передбачається усунути в новому ЦК України.

3. РЕЧОВІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Застава. Невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань
дезорганізують виробництво, кредитно-фінансовий ринок, економіку в
цілому. В сучасній банківській практиці застава є пріоритетним способом
забезпечення зобов’язання. Раніше законодавство певним

279

чином обмежувало як можливості кредитора по зверненню стягнення на
заставлене майно, так і предмет застави. В законі України “Про заставу”
(2 жовтня 1992 p.)’ значно доповнені і конкретизовані основні положення
заставного права, предметом застави від тепер можуть виступати й основні
засоби виробництва і саме підприємство в цілому.

Під заставою розуміється як безпосередня передача, так і інше виділення
боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином
взятих зобов’язань, для гарантування можливості задоволення кредитором
своєї вимоги за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами.

Спосіб забезпечення виконання зобов’язання шляхом застави за своєю
природою носить речово-правовий характер, так як заставодавець, який
порушує зобов’язання, позбавляється права на річ шляхом примусового
її’вилучення на підставі судового рішення.

Особа, яка надає майно в заставу, називається заставодавцем.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий
поручитель). При заставі майна заставодавцем може бути як власник майна,
так і особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право
застави на нього. Особа, яка отримує майно в заставу, називається
заставодержателем.

Застава виникає в силу договору чи в силу закону. Так, право застави
вантажів виникає у морського перевізника для забезпечення відшкодування
витрат, які він зазнав за час перевезення (ст. 164 КТМ України).

Предметом застави може бути будь-яке майно, окрім того, що за
законодавством не може бути відчужене заставодавцем і на яке не може
бути звернене стягнення.

В заставу можна передавати і очікуване майно, наприклад, майбутній
урожай, приплід худоби, плоди та інші прибутки, якщо це передбачено
договором.

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні
цінності, що перебувають у дер-

‘ Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №47. — Ст. 262; 1994. –
№27. – Ст. 223; 1995. – № 1. – Ст. 3; № 14. – Ст. 93; 1996. -№2. – Ст.
3; 1998. – №2. – Ст. 3.

280

жавній власності й занесені або підлягають занесенню до Державного
реєстру національного культурного надбання.

Законодавець не виключає передачу в заставу і майнових прав за винятком
тих, які носять суто особистий характер. Так, не можуть бути передані в
заставу права, які є невідчужуваними від особи: право на відшкодування
шкоди, право спадкування, аліментні права. В той же час, самі ці права
можуть бути забезпечені заставою.

Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
знаходяться у процесі корпоратизації.

Заборонена передача в заставу документів (паспорта, військового квитка).

В умовах масових невиплат заробітної плати на практиці стали
зустрічатися випадки застави заробітної плати, яку заставодатель має
отримати у майбутньому. Це прямо не суперечить нормам заставного права,
але водночас може не погоджуватися з Кодексом Законів про працю України,
норми якого забороняють стягнення з заробітку, якщо розмір стягнення
перевищує 50 % заробітку (за деякими винятками). Одночасно ст. 406 ЩІК
встановлює, що стягнення не можуть бути звернені на вихідну допомогу при
звільненні, на компенсацію за невикористану відпустку тощо.

Залежно від виду договору застави можуть бути встановлені й обмеження
щодо предмету застави. Так, Типовий статут ломбарду визначає, які речі
не приймаються від громадян у заставу.

Застава охоплює не дише головну річ, а й приналежності, основні плоди,
якщо інше не передбачено законом чи договором.

Якщо річ перебуває у спільній власності, заставити її можна лише за
згодою всіх співвласників. Тому бажання чоловіка заставити свою частку
однокімнатної квартири без згоди дружини замало. Майно, яке перебуває у
спільній частковій власності може бути самостійним предметом застави
лише за умови виділення його в натурі.

281

Договір застави повинен укладатися у письмовій формі. У договорі
необхідно зазначиш: найменування (прізвище, ім’я та по батькові),
місцезнаходження (місце проживання) сторін; суть забезпеченої заставою
вимоги, розмір і строк виконання зобов’язання, опис предмета застави,
інші умови, на яких наполягають сторони.

Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом
застави виступає: нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об’єкти.

Договір посвідчується за місцем знаходження нерухомого майна; якщо
предметом застави є транспортні засоби чи космічні об’єкти – за місцем
їх реєстрації.

Договори про заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його
структурних підрозділів, будівель та споруд посвідчуються за наявності
дозволу та на умовах, погоджених з органом, який управляє відповідним
державним майном.

Застава нерухомого майна підлягає також державній реєстрації. Порушення
обов’язкової нотаріальної форми договору тягне його недійсність.

Право застави виникає з моменту укладання договору, а коли договір
підлягає нотаріальному посвідченню -з моменту посвідчення договору.
Реєстрація застави не пов’язана з моментом виникнення права застави.
Якщо предмет застави повинен знаходитись у заставодержате-ля, право
застави виникає з моменту передачі йому предмета застави; якщо передача
була здійснена до укладання договору – то з моменту його укладання.

Застава вже заставленого майна допускається, якщо інше не передбачене
законом чи договором про заставу. Вимоги заставодержателя, право якого
виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після
повного задоволення вимог попередніх заставодержателів.

Заставодавець зобов’заний попередити кожного із заставодержателів про
всі попередні застави свого майна, про характер і розмір забезпечених
заставою зобов’язань.

Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання;
у випадку загибелі майна-застави, на яке заставодержатель має набути
права власності; при примусовому продажу застави; по закінченню

282

терміну дії права, що складає предмет застави. Застава також
припиняється, якщо кредитор відмовляється прийняти виконання
забезпеченої заставою грошової вимоги. В цьому випадку заставодавець
вносить відповідну суму в депозит нотаріальної контори, і, якщо сума
внесена повністю, застава припиняється.

Залежно від предмета застави розрізняють такі види застави: іпотека,
заклад, застава товарів в обороті або переробці, застава цінних паперів
та застава майнових прав.

Поняття іпотеки дає ст. ЗО Закону “Про заставу”. Іпотека – це застава
землі чи нерухомості; при цьому застава залишається у заставодавця або у
третьої особи. Предметом іпотеки може бути як майно, яке пов’язане з
землею – будівлі, споруди, квартири, багаторічні насадження, структурні
підрозділи підприємства або підприємство як цілісний майновий комплекс,
так і інше майно, віднесене законодавцем до нерухомого. Застава
космічних об’єктів та транспортних засобів, що залишаються у володінні
заставодавця, також регулюються нормами розділу “Іпотека”.

Слід зазначити, що законодавцю необхідно виробити чіткі критерії поділу
майна на рухоме і нерухоме, оскільки при безсистемному віднесенні до
категорії нерухомого різних видів майна поняття “нерухоме майно” стає
умовним, а це недопустимо в практичному аспекті, оскільки чинне
законодавство передбачає різний правовий режим щодо рухомого і
нерухомого майна.

Закон Російської Федерації “Про іпотеку” допускає укладання договору
іпотеки лише для забезпечення сплати позики, наданої для будівництва,
реконструкції, капітального ремонту жилого будинку чи квартири або у
випадку, коли власник проживає в іншій квартирі і забезпечений житлом у
відповідності з встановленими нормами. На таких же засадах побудований і
проект Закону України “Про іпотеку”. Існує думка, що таке правило
порушує основні положення Закону “Про власність”, оскільки законодавець
за певних обставин перешкоджає власникові квартири чи будинку
здійснювати право по розпорядженню цим майном. Це цілком слуш-

283 на думка, але, на жаль, сьогодні, в більшості випадків, заставляючи
єдину квартиру, отримують кредити не для будівництва будинків або
придбання нерухомості, а для того, щоб задовольнити споживчі потреби,
придбати ліки, сплатити борги, тому відмова від такого обмеження була б
передчасною. Так, за однією із справ позичальник, який ледве досягнув
повноліття, отримав кредит у комерційному банку під заставу квартири з
розрахунку 180 % річних. За час дії договору позичальник спромігся
повернути лише суму основного боргу, а за відсотки за користування
кредитом не розрахувався, і як наслідок -втратив квартиру.

Оскільки особливістю іпотеки є те, що заставлене майно залишається у
заставодавця, то заставодержателю надаються додаткові права: перевіряти
документально і фактично наявність, стан та умови збереження предмета
застави; вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для
збереження застави.

Серед прав іпотечного заставодавця зазначимо: право на реалізацію
предмета застави, за письмовою згодою заставодерхателя, іншій особі з
переводом на неї основного боргу та право здавати предмет застави в
оренду, за наявності письмової згоди заставодержателя. Одночасно на
заставодавця покладені обов’язки: виконувати капітальний і поточний
ремонт предмета застави, застрахувати його на користь заставодержателя і
належним чином зберігати, надати аналогічне за вартістю нерухоме майно
або виконати зобов’язання, якщо предмет застави загине.

Заклад – це застава рухомого майна; при цьому предмет застави
передається заставодержателю. За угодою сторін річ може бути залишена у
володінні заставодавця під замком та опечатана заставодержателем. Такий
вид застави називається твердою заставою.

За втрату чи пошкодження предмета застави заставо-держатель відповідає у
розмірі вартості втраченого майна або у розмірі, на яку зменшилась його
вартість.

Заставодержатель звільняється від відповідальності, якщо доведе, що
втрата сталася не з його вини. Але якщо заставодержателем виступає
ломбард чи повне господарське товариство, для якого надання кредитів
гро-

284

мадянам під заклад є предметом його діяльності, заста-водержатель
звільняється від відповідальності лише у випадку непереборної сили.

Застава товарів в обороті або переробці. Предметом цього виду заєтави
виступає: сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова
продукція. Такий вид застави створює для заставодателя певні
незручності. Незважаючи на те, що він має право продавати і купувати
товари, сировину, матеріали, загальна вартість товару, який в нього
знаходиться, не повинна бути меншою від тієї, яка передбачена договором
про заставу.

Товари в обороті чи переробці перестають бути предметом застави з
моменту їх реалізації, а набуті заставодавцем нові товари стають
предметом договору з моменту виникнення у нього права власності на них.

Застава цінних паперів. Якщо предметом застави виступають цінні папери
на пред’явника, то проблем з їх передачею та реалізацією не виникає.
Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий
шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом
індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу.
Передавальний запис вчинюється на звороті. Заставлені папери за угодою
сторін можуть бути передані на збереження в депозит нотаріальної контори
або банку. Цінні папери приймаються нотаріусами на зберігання в депозит
за місцем виконання зобов’язання у відповідності з пп. 158—163
“Інструкції про порядок вивчення нотаріальних дій нотаріусами України”
(18 червня 1994 p.)1 .

Нотаріус, приймаючи в депозит цінні папери, не перевіряє підстави і
правильність їх внесення, тобто підстави виникнення прав кредитора та
обов’язків боржника.

Застава майнових прав. Предметом договору застави можуть бути і належні
заставодавцю вимоги за зобов’язаннями, де він є кредитором, або вимоги
по зоб