Старушкевич А.В. 1997 – Кримiналiстична характеристика злочинiв
Вступ
Боротьба зі злочинністю е одним із головних державних завдань на будь
якій стадії суспільного розвитку. Особливого значення вона набуває в
умовах реформування діяльності правоохоронних органів і становлення
правової держави в Україні.
По мірі реформування суспільства відбувається суттєва зміна злочинності.
Якісна сторона цього процесу характеризується появою практично нових для
нас злочинів (захоплення заручників, убивства на замовлення, злочини у
кредитно-фінансовій та податковій сфері), підвищенням “професіоналізму”
злочинців, зухвалістю та жорстокістю їх дій [1].
Зріст злочинності в Україні може бути зупинений поєднанням законодавчих
і організаційних заходів та наукових розробок. Основні завдання, які
повинна вирішувати наука у вказаному напрямку — актуалізація наукового і
методичного забезпечення боротьби зі злочинністю, підвищення її
результативності шляхом впровадження в діяльність правоохоронних органів
найновіших наукових досліджень і передового досвіду. У зв’язку з цим
виконання завдань по боротьбі зі злочинністю неможливе без проведення
криміналістами наукових досліджень, результати яких безумовно можуть
сприяти підвищенню ефективності роботи органів попереднього слідства і
дізнання в розкритті і розслідуванні злочинів.
Однією з причин неефективної боротьби з окремими видами злочинів є
недостатнє дослідження криміналістичного аспекту пошуково-пізнавальної
діяльності, зокрема, по встановленню осіб, що вчинили злочини в умовах
неочевидності. Невипадково слідчі одностайно відмічають, що наявні у їх
розпорядженні методичні рекомендації мають суттєві недоліки, не вміщують
у достатньому об’ємі інформації, що необхідна для їх практичної
діяльності. Все це висуває вказану багатопланову проблему в коло
актуальних напрямків, як теоретичних, так і прикладних криміналістичних
досліджень. До вказаних досліджень і слід віднести роботи, пов’язані з
розробкою теоретичних засад криміналістичної характеристики; формуванням
криміналістичних характеристик окремих видів злочинів і їх використання
для оптимізації попереднього слідства, підвищення його ефекти-вності.
Теоретичною основою навчального посібника є праці ведучих
вче-них-криміналістів, які зробили вагомий внесок у розвиток теоретичних
засад науки криміналістики (зокрема, криміналістичної методики); В. П.
Бахіна, Р. С. Бєлкіна. І. О. Возгріна, І. Ф. Герасимова, В. Г.
Гончаренка, Л. Я. Драпкіна, А. В. Іщенка, О. Н. Колесніченка, Н. І.
Клименко, В. Є. Коновалової, І. Ф. Крнлова, В. С. Кузьмичова, В. К.
Лисиченка, І. П. Лузгіна, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, В. О.
Образцова, М. В. Салтевського, В. І. Шиканова, М. П. Яблокова та інш.
Розділ 1. Наукові і методичні засади криміналістичної характеристики як
основи методики розслідування окремих видів злочинів
1.1. Перші згадки про криміналістичну характеристику злочинів та
періодизація її дослідження
Оскільки злочин вивчається різними юридичними науками, то і опис його
властивостей та ознак проводиться, виходячи із потреб конкретної науки.
Звідси характеристика злочину може бути кримінально-правовою,
кримінологічною, кримінально-процесуальною, криміналістичною,
психологічною тощо.
Кримінальна-правова характеристика формується на основі аналізу ознак
злочинів, що мають значення для вирішення питання про наявність складу
злочину, правильної його кваліфікації і з’ясування інших
кримінально-правових питань [І].
Кримінологічну характеристику складають систематизовані відомості про
динаміку злочинів, що мають значення при встановленні їх причин і умов,
що сприяють вчиненню злочинів і прийняттю заходів по їх усуненню. До неї
також входять відомості про типовий механізм злочинної поведінки, які
дозволяють розробляти типологію правопорушників та інші відомості, що
мають значення для практики попередження злочинів.
Основу Кримінально-процесуальної характеристики складає предмет
доказування (ст. 64 КПК України) — процесуальний інститут, зміст якого
розкриває вимоги закону про всебічне, повне і об’єктивне дослідження
обставин справи і створює передумови для того, щоб у кожному випадку
з’ясувати, яке коло конкретних обставин треба встановити. Ця
характеристика також включає і інші положення процесуального закону,
зокрема ті, що характеризують особливості порушення справ даної
категорії і прийняття тих або інших процесуальних рішень тощо (2].
Криміналістична характеристика відображає в основному на статистичному
(ймовірному) рівні, дані про окремі елементи злочину: особу злочинця і
потерпілого, прийоми підготовки, вчинення і приховування окремих видів
злочинів; ситуаційно обумовлені, причинно або іншим чином пов’язані з
подією злочину результати відповідних змін у навколишньому середовищі,
що мають доказове значення; спроби до приховування слідів злочинів, що
вживаються злочинцями, а також інформацію про інші обставини, що можуть
бути корисними для повного, всебічного і об’єктивного розслідування
кримінальних справ. Важливим фактором формування криміналістичних
характеристик злочинів є прогнозування нових способів їх вчинення,
виявлення типових хитрощів з боку злочинців. І як вірно відзначив 0.0.
Ейсман, криміналістична характеристика злочину є науково обгрунтований
типовий перелік обставин, що підлягають встановленню по справі, як
юридично релевантних, так і проміжних (доказових) з виділенням серед них
прихованих, неочевидних обставин, що характеризують злочин даного виду
(групи) на момент початку розслідування і служать ефективній організації
розслідування [3].
Криміналістична характеристика інформаційно наповнює коло конкретних
обставин, які потрібно встановити по кримінальній справі. Вона заповнює
інформацією проміжки між цими обставинами, а тому завдання, що стоять
перед кримінально-процесуальною характеристикою, вирішуються через
криміналістичну характеристику злочинів, особливо на початковому етапі
розслідування.
По відношенню до криміналістичної і кримінологічної характеристики
злочинів кримінально-правова характеристика виступає своєрідним несучим
каркасом, який визначає основу їх структури і змісту.
У ряді випадків інформація відносно однієї й тієї ж ознаки присутня у
різних галузевих характеристиках. Однак дана обставина не означає, що
галузеві характеристики злочинів вміщують надлишкову інформацію,
дублюють одна одну, тому що цільове призначення одноіменної інформації у
кожній із галузевих характеристик визначається предметом даної галузі
знань. Як бачимо, між галузевими характеристиками є спільні риси, а є й
розбіжності.
“Криміналістична характеристика” — поняття відносно нове, воно введене у
криміналістичну науку порівняно недавно і знаходиться поки що у стадії
становлення.
У шістдесяті роки XX ст. намітилося відносне (порівняно з іншими
розділами криміналістики) відставання рівня теоретичної розробки і
практичної віддачі криміналістичної методики. Це викликало серйозне
занепокоєння криміналістів, оскільки завдяки криміналістичній методиці і
її окремим складовим у слідчій практиці реалізується багато рекомендацій
з інших розділів криміналістики.
Вивчення причин цього відставання показало — криміналістичний аналіз
злочинів, що проводиться з метою розробки рекомендацій по розслідуванню,
часто підміняється викладенням кримінально-правових і
кримінально-процесуальних проблем розслідування відповідних видів
злочинів.
Методичні рекомендації, розроблені без урахування криміналістично
значимих ознак злочинів і закономірностей їх вчинення, були не
конкретними, а тому не відповідали потребам слідчої практики. Оскільки
криміналістична методика повинна вміщати опис ознак злочинів, без чого
неможна розробити методичні рекомендації розслідування, виникла
необхідність створення криміналістичних характеристик окремих категорій
злочинів.
Характеристика — один із прийомів ознайомлення з предметом, суть якого
полягає у виявленні відмінних якостей, властивостей предмета, що мають
значення у якому-небудь відношенні [4].
Поняття “характеристика” застосовується у різних сферах життя, у різних
науках. Її розуміють як сукупність завчасно визначених параметрів
об’єктів, явища у їх кількісному і якісному вираженнях. Така
характеристика дає можливість ефективніше здійснювати необхідні дії з
об’єктом, повніше пізнавати, керувати явищами життя. Вона з’являється як
результаті дослідження об’єкта, явища і тільки у такому вигляді має
цінність для практичної діяльності людини.
Вперше про криміналістичну характеристику як елемент методики згадують
Л. О. Сергеєв (1966) [5] та О. Н. Колесніченко (1967 р.) [б]. Однак у
цих роботах вона була недостатньо розкрита, спірним виявилося і її
визначення.
З’явившись у кінці 60-х років, поняття “криміналістична характеристика
злочинів” привернуло до себе увагу багатьох провідних
вчених-криміналістів, що досліджували теоретичні та практичні питання
методики розслідування окремих видів злочинів.
Позитивний вплив на розвиток досліджень проблеми криміналістичної
характеристики мала нарада керівників кафедр кримінального циклу
(Москва, 1974р.). На цій нараді було переконливо показано важливе
теоретичне і практичне значення цієї проблеми, необхідність її
всебічного дослідження.
Завдання удосконалення окремих методик, більш ефективного розслідування
окремих видів злочинів, особливо на початковому етапі, у період
встановлення особи злочинця, вимагали подальшої розробки поняття
криміналістичної характеристики злочинів. У зв’язку з цим у 1975 -1977
рр. з’явилися роботи 1.0. Возгріна [7], М. О. Селіванова [8] та ряду
інших провідних вчених-криміналістів.
У 1976 р. відбулася наукова конференція у м. Одесі, на якій питання,
пов’язані з проблемою криміналістичної характеристики дискутувалися у
доповідях В. Г. Танасевича, І. Ф. Герасимова, О. М. Басалаєва, В. А.
Гу-няєва, С. І. Винокурова, О. О. Хмирова та ін. [9].
Важливим свідченням визнання значення криміналістичної характеристики як
наукової категорії криміналістики було включення вперше до програми
курсу “Криміналістика” (для юридичних інститутів і юридичних факультетів
університетів) самостійної теми “Криміналістична характеристика
злочинів”. У нових підручниках криміналістики з’явилися глави,
присвячені цій темі [10,11].
Дискусії, що продовжуються по даний час, і точки зору, що висуваються
відносно криміналістичної характеристики, переслідують в основному дві
мети: виявити те, що є суттєвим для даного поняття, і визначити коло
основних складових елементів криміналістичної характеристики злочинів.
У розвитку криміналістичної характеристики злочинів, як теоретичного
поняття науки криміналістики можна виділити три етапи:
1. Перша згадка і опис криміналістичної характеристики злочинів у працях
О. Н. Колесніченка, С. П. Мітрічева, Л.О. Сергєева (70-ті роки XX ст.);
2. Розробка теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів
(80-ті роки — початок 90-х років XX ст.);
3. Розробка криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів
і поглиблення розробки теорії криміналістичної характеристики злочинів
(початок 90-х років XX ст. — до нашого часу).
Існує дві точки зору на історичний аспект ідеї криміналістичної
характеристики. Згідно першої точки зору ідея криміналістичної
характеристики не нова, і ще до того моменту, як вперше почали вживати
термін “криміналістична характеристика” в окремих криміналістичних
методиках згадувалися її елементи і підкреслювалася їх роль для вибору
напрямку і організації розслідування. Цієї точки зору дотримуються Р. С.
Белкін, 1. Є. Биховський, А. В. Дулов [12], І. Ф. Крилов [13] та ін.
Іншу точку зору мають В. Г. Гончаренко, О. Н. Колесніченко, В. Є.
Коновалова, А. Г. Ма-тусовський, М. В. Салтевський, А. О. Фокіна та ін.
На їхню думку, криміналістична характеристика — це принципово нова
наукова категорія криміналістики. Так вони вказують, що криміналістична
характеристика не існувала раніше, оскільки не застосовувалися (вони на
той час і не існували) відповідні методики дослідження слідчої практики,
а ті відомості, які вже були, не розглядалися як системи. Крім того
відомості такого роду (про спосіб, місце, знаряддя злочину, про злочинця
і ін.) не розглядалися в плані закономірних зв ‘язків між ними, що
надзвичайно важливо для суті криміналістичної характеристики. Тому поява
її як наукової категорії не може пояснюватися упорядкуванням вже відомих
наукових даних у систему, а е закономірним результатом розвитку
понятійного апарату науки, що відображає якісно новий підхід до
вирішення питань методики розслідування [14). Саме в криміналістичній
характеристиці вперше почали розглядатися закономірні зв’язки між
відомостями про спосіб, місце вчинення злочину, злочинця, потерпілого та
ін. Ми поділяємо другу точку зору.
1.2. Поняття та визначення “криміналістична характеристика злочинів
Криміналістичну характеристику злочинів слід розглядати у двох
аспектах—теоретичному і прикладному.
У теоретичному аспекті криміналістична характеристика — це наукова
категорія криміналістики. У зв’язку з цим вона повинна мати своє
загальне поняття, визначення (дефініцію), внутрішню структуру, посідати
певне місце у системі криміналістики та виконувати певні функції.
У прикладному аспекті криміналістична характеристика повинна бути подана
у вигляді описів, таблиць, схем, графіків, комп’ютерних програм тощо.
На даний час серед вчених – криміналістів єдиного погляду на теореотичні
питання криміналістичної характеристики немає. В основному дискутуються
такі питання: загальне поняття, визначення (дефініція), кількісний та
якісний склад елементів, місце криміналістичної характеристики злочинів
у системі криміналістики.
Розглянемо детальніше погляди вчених – криміналістів на теоретичні
питання криміналістичної характеристики.
Вже можна констатувати, що у криміналістичній літературі сформувалася
основа для окреслення загального поняття “криміналістична характеристика
злочинів”.
Поняття — цілісна сукупність суджень, думок, які що-небудь стверджують
про відмінні ознаки об’єкту, що досліджується, виділяючи найбільш
загальні і в той же час суттєві його ознаки [15].
Ознака — все те, в чому предмети, явища схожі один з одним або в чому
вони відрізняються один від одного; показник, зовнішня сторона предмета
або явища, за якою можна впізнати, визначити або описати предмет або
явище. Кожний предмет, кожне явище мають різноманітні ознаки. За своїм
значенням для предмета всі ознаки поділяються на суттєві і несуттєві
[16].
Отже, з навколишньої реальності потрібно вичленити об’єкт вивчення та
його відмінні ознаки, і ці ознаки повинні бути найбільш суттєвими.
О. Н. Колесніченко відзначав, що злочини мають “загальні риси
криміналістичного характеру” [17]. Л. О. Сергєев зробив спробу дати
більш розгорнуте поняття криміналістичної характеристики, перерахувавши
елементи криміналістичної характеристики ,як сукупності ознак злочину і
відзначив взаємозв’язки між цими елементами [18]. С. П. Мітрічев
надавав: важливого значення вивченню “типових ознак, що характеризують
особливості даного виду злочинів” [19].
На думку І. Ф. Герасимова, криміналістична характеристика є “сукупністю
відомостей про такі загальні риси, типові ознаки, обставини і інші
характерні риси певного виду (групи) злочинів, які мають організаційне і
тактичне значення для розкриття цього виду (групи) злочинів” [20].
Аналогічна думка і І. Ф. Пантелєсва, який писав, що криміналістична
характеристика повинна розглядатися як сукупність даних про злочин [21].
Т. А. Сєдова підкреслила, що криміналістичну характеристику складають
знання про закономірності взаємодії і взаємозв’язків елементів (а не
просто відомості про елементи), оскільки це дозволяє більш ефективно
розслідувати злочин [22]. Цю думку підтримує 1 1. П. Лузгін: “у
криміналістичній характеристиці злочинів повинні знайти відображення
реальні зв’язки і залежності між окремими елементами” [23].
Такий же погляд на загальне поняття криміналістичної характеристики
злочинів підтримують В. Г. Гончаренко, В. В. Клочков [24], Н. І.
Кли-менко [25], В. Є. Коновалова, А. Г. Матусовський, М. В. Салтевський
[26], А. О. Фокіна, М. П. Яблоков [27] та ряд інших вчених.
Аналіз основних поглядів на поняття криміналістичної характеристики
злочинів показав, що вчені-криміналісти не дійшли єдиної думки про те,
сукупність чого саме складає криміналістична характеристика виду (групи)
або конкретного злочину.
Так, ряд вчених вважає, що це повинна бути сукупність “відомостей”,
“даних” або “інформації”. Цієї думки дотримуються: Р. С. Белкін, І. Є.
Биховський, А. В. Дулов у спільній роботі [28]. Л. Г. Відонов, В. Л.
Відонов у спільній роботі [29], В. В. Клочков [30], О. Н. Колесніченко,
В. П. Суєтнов, В. М.Хотенець у спільній роботі [ЗІ], В.О.Ледащев (32),
І. Ф. Пантелсєв (33). В. В. Радаєв [34], В. Г. Танасевич, В. О. Образцов
у спільній роботі (35] та ряд ін.
Інші вчені вважають, що це сукупність “рис” (Л. В. Вінницький, С. І.
Медведев у спільній роботі [36], Г. А. Густов [37]); “ознак і якостей”
(Л.Я.Драпкін [38]); “рис, якостей, ознак” (І. І. Артамонов [38], В. В.
Куклін [40]); “особливостей” (Л.О.Сергеев [41], О. Г.Філіппов [42]);
“рис, ознак, властивостей, відношень” (С. І. Вінокуров (431), “обставин”
(О. О. Ейсман [44]) тощо.
Третя група вчених, з якими ми погоджуємося, вважають, що
криміналістична характеристика — це не просто сукупність відомостей,
даних, інформації, рис, якостей, ознак і т.п., а сукупність “відомостей
про криміналістично значимі ознаки” (І. Ф. Герасимов (45], О. Н.
Колесніченко (46), В. К. Лисиченко (47], М. О. Селіванов (48], Н. І.
Хлюпін (49]).
Отже, аналіз викладених у юридичній літературі поглядів на загальне
поняття криміналістичної характеристики злочинів дозволяє зробити
висновок, що під криміналістичною характеристикою злочинів слід розуміти
певним чином упорядковану сукупність даних (відомостей) про
криміналістична значимі ознаки злочинів.
Кожний злочин має багато різних ознак. Одні з них мають значення для
кримінально – правової кваліфікації злочину, правильного вирішення
кримінальної справи, інші — для прийняття кримінально – процесуальних
рішень, треті — для розкриття і розслідування тощо. Цей поділ відносний,
оскільки всі ознаки взаємопов’язані між собою.
Однак виділення криміналістично значимих ознак, тобто тих, що мають
значення для обрання ефективної системи слідчих дій і оперативно
-розшукових заходів у розслідуванні, обумовлено в основному двома
обставинами. Перша: існують ознаки, що мають тільки криміналістичне
значення. Друга: дослідження і використання криміналістичних і інших
ознак, що мають різне, в тому числі і криміналістичне значення,
проводяться з метою успішного вирішення завдань, то забезпечують швидке,
повне і всебічне розслідування [50].
Вважаємо, що внесення до криміналістичної характеристики ознак
кримінально-правової або кримінологічної характеристики не буде їх
дублювати, оскільки у новій моделі вони виконують іншу, суттєво нову
функцію і служать вирішенню завдань криміналістики. Без врахування
кримі-нально-лравових, кримінологічних та інших ознак, що мають
криміналістичне значення, модель криміналістичної характеристики
окремого виду (групи) або конкретного злочину була б неповною.
Одним із питань, яке також дискутується в юридичній літературі, є погляд
на конструювання визначення (дефініції”) криміналістичної характеристики
злочинів. У підході до цього питання, у авторів запропонованих дефініцій
криміналістичної характерисгики, виникають різні погляди на зовнішню
будову і внутрішній зміст визначення.
Визначення, дефініція (лат. defіnіtіo), логічний прийом, що дозволяє
формувати критерії відмінності об’єкта, що вивчається, від інших
об’єктів, і розглядається як формулювання у наглядній і стислій формі
основного змісту понять [51].
Дефініція необхідна тоді, коли потрібно визначити поняття, тобто
встановити його межі, границі, що дозволяють відрізняти його від інших
пов’язаних з ним понять. У цьому випадку потрібно виділити із загального
поняття суттєві ознаки і тимчасово взяти їх ізольовано від інших і їх
зна-чення, що знаходиться в понятті.
При підході до конструювання визначення криміналістичної харак-теристики
е два погляди. Згідно першого, визначення повинно складатися Із
перерахування елементів, з яких, на думку авторів, складається
криміналістична характеристика злочинів.
Так, на думку Л. Я. Драпкіна, криміналістична характеристика злочинів —
це наукова категорія, у якій з достатнім ступенем конкретності описані
типові ознаки і властивості події, обстановки, способу і механізму
вчинення суспільно небезпечних дій певної класифікаційної трупи, процесу
утворення і локалізації доказів, типологічні ознаки особи і поведінки
обвинувачуваних, потерпілих, а також стійкі особливості інших об’єктів
замахів [52].
В. І. Куклін, визначає криміналістичну характеристику злочинів як
“сукупність взаємопов’язаних відомостей про механізм і способи вчиненого
злочину і його наслідках, особи потерпілого і злочинців, місця і умови
вчиненого та інших структурних елементах, що сприяють визначенню
напрямку, криміналістичних засобів, прийомів і методів розкриття,
розслідування і попередження окремих видів злочинів” [53].
В. І. Шиканов конструює визначення наступним чином: “Криміналістична
характеристика злочинів — наукова абстракція, що відображає в основному
на статистичному (ймовірному рівні) дані про прийоми підготовки і
способи вчинення окремих видів (підвидів) злочинів, ситуаційно
обумовлені процеси виникнення відповідних змін у навколишньому
середовищі, що можуть виступати як судові докази, здійснювані злочинцем
спроби до приховання слідів злочину, а також інформацію про типові
слідчі ситуації і інші обставини, які можуть мати значення для повного,
всебічного і об’єктивного розслідування кримінальних справ” [54].
Запропоновані вище визначення громіздкі, вмішують різну кількість
елементів криміналістичної характеристики, питання про які у
криміналістичній літературі досить дискусійне. На нашу думку, просте
перерахування елементів адекватно не відображає поняття криміналістичної
характеристики злочинів.
Згідно іншого погляду, визначення криміналістичної характеристики
потрібно конструювати, описуючи її упорядковану сукупність систему,
модель) об’єктивних даних, особливостей, рис, властивостей, ознак
злочину, виду (групи) злочинів. Типовими для даного підходу є такі
конструкції дефініцій:
І.І. Артамонов, визначає криміналістичну характеристику як “науково
розроблену систему найбільш суттєвих, типових криміналістичних рис,
властивостей, ознак певної категорії злочинів, що відображаються у
об’єктивній дійсності і у свідомості людей у вигляді специфічних слідів
(матеріальних і ідеальних) [55].
У спільній роботі Л. Г. Відонов і В.Л. Відонов дають наступне визначення
криміналістичної характеристики злочинів: це “система закономірно
взаємопов’язаних криміналістичних даних про елементи складу злочину
певних видів злочинів, що сприяють їх розкриттю і розслідуванню”561.
На думку Г. А. Густова, криміналістична характеристика злочинів це
“оснований на практиці правоохоронних органів і криміналістичних
дослідженнях опис злочину як реального явища, що має за мету оптимізацію
процесу розкриття і розслідування злочинів і вирішення задач правосуддя”
[57].
Аналогічним чином побудовані визначення, які запропоновані І. Ф.
Герасимович (58), В. О. Образцовим (59], І. Ф. Пантелєєвим [60] та
іншими вченими.
Заслуговують уваги наступні визначення криміналістичної характеристики
злочиніів: О. Н. Колесніченка — “Криміналістична характеристика — це
система відомостей про криміналістично значимі ознаки злочинів даного
виду, що відображає закономірні зв’язки між ними і служить побудові і
перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування”
(61); М. В. Салтевського — “Криміналістична характеристика — це
інформаційна модель, що являє собою якісно-кількісний опис типових ознак
конкретного виду (групи) злочинів” [62] та запропоноване
В.Г.Гончаренком, Г. А. Кушніром, В.Л. Подпалим: “Криміналістична
характеристика — ідеальна сукупність криміналістично значимих елементів
і їх ознак про закономірності механізму конкретного виду злочинів 1
закономірностей формування джерел доказової інформації, що сприяють
швидкому і ефективному розкриттю та розслідуванню злочинів” [63].
На нашу думку, криміналістична характеристика — це модель системи
зведених відомостей про криміналістично значимі ознаки виду, групи або
конкретного злочину.
Позитивними рисами запропонованої дефініції е наступні положення;
а) запропонована дефініція чітка та лаконічна;
б) інформація про ознаки упорядкована в модель. Модель — це штучно
створений об’єкт у вигляді схеми, малюнку, логіко-математичних знакових
формул, фізичної конструкції тощо, який аналогічно (подібно) об’єкту, що
досліджується, відображає і відтворює в більш простому, зменшеному
вигляді структуру, властивості, взаємозв’язки і відношення між
елементами об’єкту, який досліджується, безпосереднє вивчення якого
пов’язано з якими-небудь труднощами, великими витратами засобів і
енергії або просто недоступно. Моделювання полегшує процес отримання
інформації про предмет, що нас цікавить [64];
в) в модель зведена не просто будь-яка сукупність відомостей про
криміналістично значимі ознаки, а їх система, тобто об’єднання
взаємопов’язаних і розміщених у відповідному порядку елементів (частин)
цілісного утворення [65];
г) дотримано інформаційний підхід;
д) запропоноване визначення у наочній і стислій формі формулює основний
зміст поняття криміналістичної характеристики злочинів.
Слід також розглянути питання про співвідношення понять “криміналістична
характеристика злочинів” та “предмет доказування”.
В теорії кримінального процесу під предметом доказування розуміють
сукупність передбачених кримінально – процесуальним законом обставин,
встановлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про
злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії
виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактичних
заходів у справі [66].
Сукупність обставин, які необхідно встановити з метою вирішення
кримінальної справи в цілому, передбачена КПК України, де у ст. 64
зазначається, що при проведенні попереднього слідства, дізнання і
розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення
злочину);
2) вина обвинувачуваного у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності
обвинувачуваного, а також інші обставини, що характеризують особу
обвинувачуваного;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат
закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від
злочинного діяння.
У ст. 23 КПК України зазначається, що при проведенні дізнання,
попереднього слідства і судового розгляду кримінальної справи орган
дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані виявляти причини і умови,
які сприяли вчиненню злочину. Вказані обставини також входять до
предмету доказування у кожній кримінальній справі.
У ст. 433 КПК України конкретизується предмет доказування стосовно до
справ про злочини неповнолітніх і засоби з’ясування обставин, які
входять до предмета доказування у цих справах. А у ст.ст. 417, 420 КПК
України обставини, що входять до предмету доказування, конкретизуються
відносно осіб, які захворіли або вчинили суспільно-небезпечні діяння в
стані неосудності.
Елементами криміналістичної характеристики злочинів є сукупність.
відомостей про предмет безпосереднього замаху, спосіб вчинення злочину в
його широкому розумінні, слідову картину в її широкій інтерпретації,
особу злочинця. А в цілому під криміналістичною характеристикою злочинів
ми розуміємо зведену в модель систему відомостей про криміналістично
значимі ознаки (вище вказані) виду, групи або конкретного злочину, тобто
нас більше цікавлять у криміналістичній характеристиці відомості про
зв’язки між елементами криміналістичної характеристики.
Вчені-криміналісти неоднозначно вирішують питання про співвідношення
криміналістичної характеристики злочинів з предметом доказування. Можна
виділити чотири основні точки зору. Згідно першої, елементи
криміналістичної характеристики злочинів схожі з обставинами, які
входять до предмету доказування і не виходять за його межі. Цієї точки
зору дотримується В. Г. Танасевич [67].
Згідно іншої точки зору до криміналістичної характеристики злочинів
повинні входити елементи, які не ідентичні з обставинами, що входять до
предмету доказування, тобто тільки ті елементи які не охоплюються
предметом доказування. Таку ж точку зору підтримує В. О. Образцов [68].
Вчені, які дотримуються четвертої точки зору, вважають, що
криміналістична характеристика злочинів і предмет доказування —
різнопланові поняття і порівняння їх недопустимо. З цією точкою зору
погоджується М. О. Селіванов [69].
Згідно четвертої точки зору до криміналістичної характеристики злочинів
як елементи можуть входити обставини предмету доказування, а також інші
відомості, які не охоплюються предметом доказування, тобто по суті
криміналістична характеристика ширше предмету доказування. Дотримуючись
цієї точки зору, М. Г. Ніколайчик зазначав, що “зміст криміналістичної
характеристики складають дані про два види обставин: ті, що складають
зміст предмету доказування конкретної кримінальної справи і ті, що
виходять за його межі, однак мають значення для успіху доказування і
основаного на ньому розкриття злочинів” [70]. Такої ж думки
Л.Л.Каневський[71].
На нашу думку, щоб вирішити питання про співвідношення криміналістичної
характеристики і предмету доказування, слід провести не однобокий
аналіз, а більш глибший.
Перш за все, ці два поняття мають різну юридичну сутність. Сутність
предмету доказування по кримінальній справі визначена
кримінально-процесуальним законом (ст.ст 23, 64 КПК України), де дасться
вичерпний перелік обставин, необхідних і достатніх, на думку
законодавця, для встановлення істини по кримінальній справі будь-якої
категорії. 1 ігнорування тієї чи іншої обставини недопустимо.
Криміналістична характеристика злочинів — це результат узагальнення і
аналізу за спеціальною програмою кримінальних справ про злочини того або
іншого виду, а пропозиції, що грунтуються на подібних дослідженнях
носять рекомендаційний характер, тому що закономірні зв’язки між
елементами криміналістичної характеристики злочинів носять ймовірно –
статистичний характер.
По-друге, ці два поняття мають різні функції. Серед функцій
криміналістичної характеристики злочинів слід назвати прикладну,
пізнавальну, функцію заміщення, інформаційну, прогностичну,
організаційно-методичну. В основному ці функції носять характер
прогнозування та напрям оперативно-слідчого пошуку по конкретній
кримінальній справі. Функція предмету доказування — визначення обставин,
на встановлення яких повинен бути направлений оперативно-слідчий пошук.
По-третє, поняття “криміналістична характеристика” та “предмет
доказування” мають різний зміст та структурні елементи. Так, зміст
криміналістичної характеристики злочинів складають відомості про
криміналістично значимі ознаки певного виду (групи) або конкретного
злочину, а також взаємозв’язки між ними, в той же час предмет
доказування складають обставини, що підлягають доказуванню по справах
усіх категорій. Слід також відмітити, що у криміналістичній
характеристиці злочинів сконцентровані не обставини, що визначають
предмет доказування, а тільки дані: про них, і тільки ті, що містять
криміналістично значиму інформацію.
Будь-яка інформація до криміналістичної характеристики злочинів не
входить, тому що ряд обставин, які складають предмет доказування, не
мають криміналістичного значення, зокрема вина обвинувачуваного у
вчиненні злочину, розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне
лікування потерпілого від злочинного діяння та інші.
Однак слід зазначити, що поняття “криміналістична характеристика
злочинів” та “предмет доказування” мають і дещо спільне. Так, звичайно,
прогнозуючи і направляючи оперативно-слідчий пошук, криміналістична
характеристика злочинів спрямовує його перш за все на ті обставини, які
підлягають доказуванню по конкретній кримінальній справі, тобто на
обставини, що звичайно входять до предмета доказування. Цю ж думку
підтримують і провідні білоруські вчені-криміналісти І. С. Андрєєв, Г.
І. Грамович та М. І. Порубов, які зазначають, що не дивлячись на деяку
зовнішню схожість складових компонентів, предмет доказування та
криміналістична характеристика злочинів — поняття не тотожні, не
заміняючі та не поглинаючи одне одного. Перше з них відноситься до науки
кримінального процесу, друге — категорія методики розслідування окремих
видів злочинів. Знання обставин предмета доказування допомагає визначити
напрямок І об’єм розслідування, знання ж обставин криміналістичної
характеристики сприяє правильному визначенню засобів і методів
розслідування та розкриттю злочинів [72].
Підводячи підсумок дискусії з приводу співвідношення понять
криміналістичної характеристики злочинів та предмету доказування, слід
відзначити, що ці два поняття мають розбіжності: а) за юридичною суттю,
б) за функціями, які вони виконують, в) за змістом та структурними
елементами. Однак вони мають і спільні ознаки, на які вище
наголошувалося .
У одній з останніх публікацій [73], Р. С. Бєлкін справедливо зауважив,
що нерідко у криміналістичній літературі можна зустріти вирази типу
“криміналістична характеристика слідчої ситуації” або “криміналістична
характеристика знарядь злочину” тощо. З точки зору вимог, що ставляться
до мови криміналістики, ці вирази суперечать основному принципу
застосування понять науки — їх однозначності. Термін “криміналістична
характеристика” повинен вживатися тільки у тому розумінні, у якому він
відповідає поняттю, що визначається цим терміном.
1.3. Місце криміналістичної характеристики злочинів у системі науки
криміналістики
У науковій криміналістичній літературі дискутується також питання про
місце криміналістичної характеристики. З приводу цього можна виділити
три погляди вчених на дане питання.
Згідно першого погляду, запропонованого В. І. Шикановим, у ряді його
робіт [74, 75], криміналістична характеристика злочинів виноситься за
межі криміналістики і об’єднується з кримінально-правовою,
кримінально-процесуальною та кримінологічною характеристикою у єдину
міждисциплінарну характеристику окремих видів злочинів. З таким поглядом
важко погодитися через те, що крім вказаних автором виділяють
судово-психологічну, оперативно-тактичну та ряд інших характеристик, які
також описують (характеризують) види (групи) злочинів. По-друге, В. І.
Шиканов не вказує, об’єктом вивчення якої науки стане міждисциплінарна
характеристика окремих видів злочинів. Хоча слід відзначити, що
тенденція розвитку галузевих характеристик злочину націлена до зближення
цих характеристик.
Згідно другого погляду, криміналістична характеристика злочинів
виноситься за межі методики розслідування окремих видів злочинів, в
розділ методологічних основ криміналістики (криміналістична
методологія), однак залишається в межах криміналістики.
Такого підходу дотримуються В. О. Образцов [76], І. Ф. Пантелеєв (77),
М. П. Яблоков [78] та ряд інших вчених.
Так, на думку А. О. Фокіної, криміналістичну характеристику злочинів
слід розглядати ширше, ніж елемент окремої методики розслідування
злочинів, оскільки вона продукт пізнання об’єктивної реальності і в силу
цього відображає закономірні процеси, що відбуваються в ній [79].
І. Ф. Герасимов пише: “Криміналістична характеристика злочину в методиці
розслідування не може бути співвіднесена і поставлена в один ряд з
іншими структурними елементами (наприклад, першочергові слідчі дії,
обставини, що підлягають доказуванню і т.п.). Це такий структурний
компонент, який, як нам уявляється, повинен пронизувати всю методику і
всі етапи розслідування” [80]. На нашу думку, таке поняття місця
криміналістичної характеристики у криміналістичній методиці явно
перебільшене на шкоду іншим елементам методики.
Вірно з приводу даного питання писав В. В. Клочков: “Штучне винесення
криміналістичної характеристики за рамки методики розслідування створює
можливість заповнювати її будь-якими відомостями про злочин 1 пов’язані
з ним обставини, що не мають криміналістичного значення.” [81).
Згідно третього погляду, криміналістична характеристика е складовою
частиною методики розслідування окремих видів злочинів. Такого погляду
дотримуються І. С. Андрсев, Г. І. Грамович, М. І. Порубов у спіль- ній
роботі [82], В.П.Бахін (83], Р. С. Белкін [84], О. М. Васільев [85], В.
Г. Гончаренко, Г. А. Кушнір, В. Л. Подпалий у спільній роботі [86], Н.
І. Клименко, О. А. Кириченко у спільній роботі [87], О. Н. Колесніченко
[88].В.Є.Коновалова [89], В. К. Лисиченко [90], Г. А. Матусовский [91],
М. В. Салтевський {92], М. О. Сенчик [93], та інші вчені-криміналісти.
Отже вчення яро криміналістичну характеристику злочинів як вихідна
теоретична і інформаційна база побудови окремо – методичних рекомендацій
є складовою частиною завершального розділу криміналістики —
криміналістичної методики. Загальні положення криміналістичної
характеристики входять як важливий складовий компонент до
загальнотеоретичної частини криміналістичної методики. Криміналістична
характеристика окремої категорії злочинів е елементом структури методики
їх розслідування.
Розділ 2. Класифікація, елементи та функції кримі-налістичної
характеристики злочинів. Джерела інформації, методи та алгоритм її
формування
2.1. Класифікація криміналістичних характеристик злочинів
Серед питань, які також дискутуються в криміналістичній літературі, є
погляд на класифікацію криміналістичних характеристик злочинів.
Розглянемо погляди на цю проблему провідних вчених-криміналістів. На
думку В. В. Радаева, в основі класифікації криміналістичної
характеристики на види лежить криміналістична класифікація злочинів. В.
В. Радаєв поділяє криміналістичні характеристики окремих категорій
злочинів на дві групи: а) криміналістична характеристика видових груп
злочинів, до якої входять криміналістична характеристика укрупнених
видових груп злочинів (наприклад, крадіжок, убивств тощо) і
криміналістична характеристика підгруп даних злочинів (наприклад,
убивств, поєднаних з розчленуванням трупа, дітоубивств, крадіжок в
торгівлі, громадському харчуванні, легкій промисловості тощо); б)
криміналістична характеристика міжвидових груп злочинів, до якої входять
криміналістична характеристика укрупнених міжвидових груп злочинів
(наприклад, вчинених в ВТК, вчинених особами з психічними захворюваннями
тощо) і криміналістична характеристика підгруп даних злочинів
(наприклад, вчинених у ВТК рецидивістами; злочинів, вчинених психопатами
тощо) [І].
І. Ф. Пантелєєв пропонує класифікувати криміналістичні характеристики
злочинів за рівнями. На його думку, потрібно розрізняти криміналістичну
характеристику виду (групи) злочинів, а також окремого (конкретного)
злочину [2].
В. М. Биков під час класифікації криміналістичних характеристик виділяє
два рівня: загальна криміналістична характеристика злочинів і
криміналістична характеристика окремих видів [3].
І.І. Артамонов заперечує існування криміналістичної характеристики
загальної для всіх злочинів (тобто, криміналістичної характеристики
злочину взагалі). Він пропонує класифікувати криміналістичну
характеристику за трьома рівнями: криміналістична характеристика
конкретного виду злочинів (убивств, крадіжок тощо); криміналістична
характеристика групи злочинів у межах якого-небудь виду (убивство із
застосуванням вогнепальної зброї, крадіжка шляхом підробки документів
тощо); криміналістична характеристика окремого вчиненого злочину [4].
В залежності від рівня відомостей, що знаходяться у характеристиці, Г.
А. Густов розрізняє три види криміналістичних характеристик:
а) загальну криміналістичну характеристику злочину; б) криміналістичну
характеристику виду (групи) злочинів; в) криміналістичну характеристику
конкретного злочину [5].
Пропонує три рівня класифікації криміналістичних характеристик І. Ф.
Крилов. На його думку, перший рівень це загальна криміналістична
характеристика злочинів, другий рівень — це криміналістична
характеристика групи (виду) злочинів, третій рівень — криміналістична
характеристика конкретного злочину [6]. Таку ж думку підтримує В. К.
Гавло [7].
Як бачимо, більшість авторів поділяють думку про те, шо існує
криміналістична характеристика виду та групи злочинів. Однак не всі
автори погоджуються з виділенням криміналістичної характеристики злочину
взагалі та криміналістичної характеристики конкретного злочину.
Так, у спільній статті Р. С. Бєлкін, І. Є. Биховський та А. В. Дулов
категорично заперечують існування криміналістичної характеристики
конкретного злочину, вони пишуть: “Оскільки мова йде про наукову
абстракцію, наукове поняття, немає і не може бути криміналістичної
характеристики конкретного злочину” [8|. Однак у коментарі до цієї
статті М.О. Селіванов пише: “Криміналістичні характеристики конкретних
злочинів — реальність і без них було б неможливо розробляти типові
характеристики злочинів різних видів” [9].
На нашу думку, правомірно говорити про криміналістичну характеристику
конкретного злочину, А. О. Фокіна, вірно відмічає — конкретний злочин —
одиниця сукупності, що називається видом (родом) злочинів. Скласти
типову характеристику сукупності можна тільки в результаті дослідження
одиниць, що до неї входять, а тому в кожній з них повинні бути виділені
елементи, враховані зв’язки, що є між ними, характер взаємодії з іншими
явищами. Криміналістична характеристика виду (роду) злочинів — тільки
результат аналізу множини одиничних злочинів (10).
Саме на основі індивідуальних криміналістичних характеристик, можна
виділити ті найбільш типові елементи, ознаки, обставини, відношення,
відомості про яких, будучи об’єднані в систему і складають
криміналістичну характеристику групи злочинів.
Вважаємо, що з метою зняття суперечок з приводу існування терміну
“криміналістичної характеристики конкретного злочину” доцільно було б
замінити його терміном “криміналістичний аналіз злочину”, що на нашу
думку більш підходить для позначення даного поняття.
Більшість вчених-криміналістів заперечують доцільність виділення
криміналістичної характеристики злочину взагалі, і з ними слід
погодитися, адже, особливістю криміналістичної характеристики злочинів є
те, що вона на відміну, наприклад, від кримінально-правової
характеристики не іманентна загальному поняттю злочину. Криміналістична
характеристика витікає не із загального поняття злочину (криміналістично
значимих елементів у загальному понятті злочину немає), а будується на
основі вивчення і наукового узагальнення слідчої практики. Тому ми
можемо говорити про криміналістичну характеристику виду (групи)
злочинів, а також окремого конкретною злочину, але не злочину взагалі.
Цю думку поділяють у спільній статті Р. С. Белкін, І. Є. Биховський, А.
В. Дулов [І І), О. О. Ейсман [12], І.І. Артамонов [13], І. Ф. Пантелеєв
[14], з якими ми погоджуємося та ряд інших вчених.
У криміналістичній літературі запропоновані також інші класифікації
криміналістичних характеристик. Так, О. Н. Колесніченко пропонував таку
класифікацію: а) загальні криміналістичні характеристики відносяться до
виду злочинів (наприклад, убивств, крадіжок державного або суспільного
майна тощо); б) окремі криміналістичні характеристики відносяться до
різновиду (групи) злочинів, виділеній за суттєвою криміналістичною
ознакою (наприклад, убивств з розчленуванням трупа, крадіжок з
контейнерів з рухомого складу залізниці тощо); в) особливі (або цільові)
криміналістичні характеристики, у цих характеристиках збирання,
дослідження матеріалів практики, встановлення взаємозалежності ознак,
виявлення закономірного характеру їх прояву здійснюється за цільовою
програмою. Такі характеристики часто використовуються для розробки
версій про злочинця (наприклад, по справах про згвалтування, що
порушуються при відсутності даних про особу злочинця тощо) [15].
Ряд вчених-криміналістів виділяють ще одну класифікацію криміналістичних
характеристик, поділяючи їх на повні та неповні. Цієї класифікації
дотримуються В. К. Гавло [16], М. О. Селіванов [17], М. П. Яблоков [18],
А. І. Баянов [19]. На їх думку, повна криміналістична харакгеристика
конкретного злочину складається на момент проголошення вироку і вступу
його у законну силу, тобто із встановлення істини по справі, а до цього
моменту ми можемо вести мову про неповну криміналістичну характеристику
конкретного злочину.
Проаналізувавши вище викладені класифікації, вважаємо, що під час
класифікації криміналістичних характеристик злочинів слід виходити з
методологічних засад філософії, особливо з логіко-філософських категорій
“одиничне”, “особливе”, “загальне”.
Одиничне — думка про один який-небудь предмет (явище) або процес, що
відображає сукупність притаманних цьому предмету (явищу) ознак [20],
Тобто у нашому випадку — це одиничний, конкретний злочин.
Особливе — властивості, за якими виділяються класи предметів, що входять
в інші класи предметів, утворених за більш загальними властивостями
[21]. У нашому випадку — це група злочинів, об’єднаних певними спільними
ознаками.
Загальне — це те, що притаманне багатьом предметам, явищам, процесам і
т.п. [22]. Це класифікація на більш високому рівні, у нашому випадку —
це видові та міжвидові об’єднання злочинів.
Кожний злочин, спочатку виступає перед дослідником як дещо одиничне.
Однак елементарне дослідження кількох схожих злочинів дозволяє виявити у
них ряд схожих ознак, що повторюються. Це і дає нам змогу об’єднати
злочин у групу більш вищої спільності, ніж одиничний злочин. Подальший
процес дослідження дає нам змогу об’єднати групи у спільності ще більш
високого рівня, тобто це видовий або ж міжвидовий рівень.
Оскільки під одиничним злочином ми розуміємо не просто злочин взагалі, а
певний конкретний вчинений злочин. Виходячи із логіко-філософської
категорії “конкретне” під якою розуміють реальний, певний, що постає у
всій різноманітності властивостей і відношень, дійсно існуючий. Тому і
криміналістичну характеристику злочинів на одиничному рівні ми будемо
називати “криміналістична характеристика конкретного злочину”.
Встановлення структури криміналістичної характеристики конкретного
злочину важливо особливо у практичному плані, бо це дозволяє суттєво
полегшити виявлення, фіксацію і систематизацію криміналістичної
інформації, побудову інформаційної моделі конкретного злочину.
Таким чином, ми пропонуємо класифікувати криміналістичні
характеристики злочинів за трьома рівнями:
І. Криміналістична характеристика конкретного злочину (на рівні
злочину). Наприклад, криміналістична характеристика убивства, скоєного
громадянином М. у м. Києві 3 грудня 1996 року тощо.
2. Особлива криміналістична характеристика злочинів (на рівні групи
злочинів, об’єднаних суттєвими криміналістичними ознаками). Наприклад,
криміналістична характеристика убивств, що вчиняються шляхом отруєння
тощо.
3. Загальна криміналістична характеристика злочинів (на рівні виду
або міжвидовому рівні, об’єднаному суттєвими криміналістичними
ознаками). Наприклад, загальна криміналістична характеристика на рівні
виду — криміналістична характеристика згвалтувань, самоуправств тощо.
Загальна криміналістична характеристика на міжвидовому рівні —
криміналістична характеристика сексуальних убивств, криміналістична
характеристика убивств, поєднаних з розбійними нападами на житло
громадян тощо.
2.2. Елементи криміналістичної характеристики злочинів
Найбільш дискусійним в теорії криміналістичної характеристики є питання
про якісний та кількісний склад елементів криміналістичної
характеристики злочинів.
Л. О. Сергесв одним з перших дослідивши криміналістичну характеристику,
виділив такі її елементи: особливості способів і слідів певних видів
злочинів; обставини, що характеризують учасників злочинів та їх злочинні
зв’язки; об’єктивну сторону; час, місце і обстановку вчинення злочинів;
об’єкт замаху та інші, а також взаємозв’язок вказаних факторів [23].
На думку С. П. Мітрічева: “При вивченні методики розслідування окремих
видів злочинів слід звертати увагу на типові ознаки, що мають
криміналістичне значення, на особливості даного виду злочинів, що
виражаються у способах вчинення злочинів, характерних слідах,
професіональних і злочинних навиках злочинця, тобто на все те, що є
типовим, загальним і включається у криміналістичну характеристику
злочинів. Видова криміналістична характеристика повинна мати найбільшу
кількісгь ознак, що мають криміналістичне значення” [24]. Таким чином,
не розкриваючи загального поняття криміналістичної характеристики, С П
Мітрічєв зробив спробу визначити її зміст і назвав три основні
взаємопов’язані елементи: спосіб вчинення злочину; сліди, що залишаються
злочинцем, і особа злочинця. При цьому автор вказав, що цими елементами
зміст криміналістичної характеристики не вичерпується, тому що вона
повинна охоплювати найбільшу кількість ознак, що мають криміналістичне
значення
В. Г. Танасевич і В. О. Образцов у спільній статті виділили елементами
криміналістичної характеристики: а) спосіб вчинення злочину; б)
обста-новку вчинення злочину; в) умови охорони об’єкту від замаху
(включаючи характеристику осіб, пов’язаних із забезпеченням
недоторканості благ, на які вчинено замах); г) маскування, направлене на
приховання слідів злочину і осіб, що його вчинили; д) особу злочинця і
спосіб його поведінки до і після вчинення злочину [25].
Своє бачення змісту криміналістичної характеристики запропонував В. К.
Гавло, який виділив такі елементи: а) ситуація, що виникла перед
вчиненням злочину; б) спосіб злочину (підготовка, вчинення, приховання);
в) слідча реальна ситуація, що склалася на момент порушення кримінальної
справи; г) ситуація розслідування на початковому етапі, на момент
пред’явлення обвинувачення і після нього [26].
До елементів криміналістичної характеристики С. І. Винокуров відніс
типові ситуації вчинення злочину, спосіб вчинення злочину; слідчі
(типові) ситуації; коло обставин, що підлягають встановленню на
першочерговому етапі розслідування [27].
О. Г. Філіппов до переліку основних елементів криміналістичної
характеристики включив: а) безпосередній предмет злочинного замаху;
б) спосіб вчинення і приховання злочину; в) обставини, при яких
готувався і був вчинений злочин (час, місце, умови охорони об’екту і
т.п.); особливості слідів, що залишаються злочинцем (механізм
слідоутворення в широкому розумінні); особа злочинця і потерпілого
(включаючи сюди і мотиви злочину) [28].
П’ять елементів криміналістичної характеристики виділив А.І Бая-нов,
зокрема, це спосіб підготовки, вчинення і приховання злочину, предмет і
наслідки злочинного замаху, особа потерпілого, особа злочинця, мотив і
ціль вчинення злочину [29].
oe
o
??`?На думку Р.С. Бєлкіна, до криміналістичної характеристики повинні
входити характеристика вихідної інформації, система даних про спосіб
вчинення, приховання злочину та типових наслідках його застосування;
особу ймовірного злочинця та ймовірні мотиви і цілі злочину; деякі
обставини вчинення злочину (місце, час, обстановка) [ЗО].
Більше коло елементів криміналістичної характеристики виділив І.П.
Лузгін: а) типові способи вчинення і приховання злочинів, знаряддя
злочину, що використовуються, послідовність дій; б) типові умови
кримінальної ситуації (місце, час, погодні та інші умови); в) типові
фактори, що детермінують вибір способів і умов підготовки, вчинення і
приховання злочинів, мотив і ціль діяння; г) стійкі особливості об’єкту
(предмету) замаху, що впливають на підгоювку, вчинення та приховання
злочину;
д) типові сліди та документи як матеріальні джерела інформації,
особливості їх утворення, знищення, приховання, взаємні зв’язки слідів;
е) найбільш ймовірні свідки; є) особливості особи злочинця, потерпілого,
свідка, фактори, що впливають на формування їх показань і поведінки під
час слідства; ж) характер і розмір збитків [31].
О.Н. Колесніченко основними елементами криміналістичної характеристики
виділив сукупність ознак, що визначають: а) спосіб підготовки, вчинення
і приховання злочинів; б) місце, час, обстановку, знаряддя і засоби
вчинення злочину; в) предмет замаху; г) особу злочинця; д) особу
потерпілого; е) сліди злочину (в широкому розумінні) [32].
Немає єдиного погляду на елементи криміналістичної характеристики і в
останніх роботах вчених – криміналістів.
Так, А.Ф. Лубін структурними елементами криміналістичної характеристики
виділяє: а) суб’єкти (суб’єктивні фактори); б) ситуацію (об’єктивні
фактори); в) способи виконання злочинних дій; г) сліди злочину (джерела
інформації) [33].
М.П. Яблоков виділяє елементами криміналістичної характеристики: а) дані
про спосіб вчинення злочину; б) дані про механізм вчинення злочину; в)
обстановку вчинення злочину; г) дані про властивості особи як суб’єкта;
д) дані про особу потерпілих [34].
В.О. Образцов, виходячи з того, що злочин це цілісна система діяльнішого
типу, елементами криміналістичної характеристики злочину виділяє суб’єкт
(суб’єкти), об’єкт впливу, мотив, ціль, задачі, засоби досягнення цілі,
механізм (технологія) реалізації цілі, результат злочину (наслідки і
сліди) [35].
Білоруські вчені-криміналісти І.С. Андрєєв, Г.І. Грамович та М.І.
Порубов в одному з останніх навчальних посібників “Криміналістика”
виділили такі елементи криміналістичної характеристики: дані про
матеріальні сліди злочину, про спосіб вчинення та приховання злочину,
про місце, час і механізм його вчинення, про обстановку вчинення
злочину, предмет злочинного замаху, про цілі та мотиви злочину, про
властивості особи учасників кримінального процесу і обставинах, що
сприяють вчиненню злочину [36].
Провідні вчені-криміналісти України, автори підручника (Советская
криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под
ред. В.К. Лисиченко, — К., 1988), виділили п’ять елементів
криміналі-стичної характеристики: І. Спосіб приготування, вчинення і
приховання злочину; 2. Місце, час. обстановка, знаряддя і засоби
вчинення злочину; 3. Предмет замаху; 4. Особа потерпілого; 5. Особа
злочинця: 6. Сліди злочину (в широкому розумінні).
Провівши аналіз структур криміналістичних характеристик, М.В.
Са-лтевський [37] зробив висновок, що в основному більшість авторів
виділяють елементи, які можна звести до чотирьох основних: І) предмет
безпосереднього замаху; 2) спосіб вчинення злочину в його широкому
розумінні; 3) слідова картина в її широкій інтерпретації; 4) особа
злочинця. Проаналізовані нами структури криміналістичних характеристик,
що запропоновані останнім часом також в основному виділяють елементи,
які можна звести до чотирьох основних, виділених М.В. Салтевським та
підтриманих рядом вчених (О.П. Дубовим [38], П М. Кубраком [39], В К.
Чаюком [40] та ін.).
Таким чином, на нашу думку при побудові криміналістичної характеристики
слід використовувати структуру криміналістичної характеристики
запропоновану М.В. Салтевським, бо вона найбільш повно відображає
криміналістично значимі ознаки злочинів.
Слід відзначити, що у кожному виді (групі) або конкретному злочині
структура криміналістичної характеристики може конкретизуватися,
змінювати свої параметри; якісний та кількісний склад криміналістично
значимих ознак, зв’язки між ними; у взаємодію можуть втягуватися нові
об’єкти або може змінюватися спосіб такої взаємодії. Тому структуру
криміналістичної характеристики необхідно вивчати відповідно до кожної
конкретної методики розслідування.
Проаналізувавши запропоновані елементи, які на думку авторів, входять до
складу криміналістичної характеристики, можна виділити три основні
недоліки.
По-перше, криміналістична характеристика — це упорядкована сукупність
інформації про криміналістично значимі ознаки злочину а не Процесу
розслідування, тому недоцільно виділяти елементами дані про виявлення
злочинів, етапи розслідування, шляхи доказування, напрямки
розслідування, особливості перевірки версій і т.п., які відносяться саме
до процесу розслідування.
По-друге, не слід виділяти елементами криміналістичної характеристики
дані. що не відносяться до предмету дослідження криміналістики, а
досліджуються іншими науками, зокрема кримінологією, кримінальним
правом, кримінальним процесом та іншими. А тому недоцільно виділяти
елементами криміналістичної характеристики дані про динаміку, структуру
і суспільну небезпеку злочину; дані про причини і умови, що сприяють
вчиненню злочину; дані про стан і особливості боротьби з окремими
категоріями злочинів; дані про політичні, соціальні і кримінально –
правові наслідки злочинних дій і т.п.
По-третє, не слід елементами криміналістичної характеристики виділяти
криміналістичну класифікацію злочинів, слідчі ситуації, предмет
доказування, оскільки в даному випадку ми маємо справу з різноплановими
поняттями, незрівнянними між собою. На це наголошували ряд вчених:
В. О. Образцов [41], В. П. Анцифиров [42], Л.Я.Драпкін [43], М. О.
Селіванов [44], О. Г. Філіппов [45]. Р. С. Бєлкін [46].
По-четверте, недоцільно також до елементів криміналістичної
характеристики відносити сукупності відомостей, що характеризують дії
злочинців, направлені на маскування злочинів і їх слідів; умови охорони
предметів, на які вчинено замах; склад учасників злочинних груп і
наявність у них професійних або злочинних навичок; хитрощі поведінки
злочинців; механізми слідоутворення та т.п., які є частинами сукупностей
відомостей, що харакгеризують відповідно способи вчинення злочину, особу
злочинця, предмет безпосереднього замаху, сліди злочину в їх широкому
розумінні.
2.3. Функції криміналістичної характеристики злочинів
Одним із питань, яке мало досліджено у криміналістиці, є питання про
функції криміналістичної характеристики.
Функція (від лат. functіo — здійснення, виконання), відношення двох,
(групи) об’єктів, у якому зміна одного з них супроводжується змінами
іншого [47].
Таким чином, побудована криміналістична характеристика, наприклад, виду
злочинів, повинна змінювати вже побудовану криміналістичну методику
розслідування даного виду злочинів. Прикладна ж інформаційна модель
криміналістичної характеристики конкретного виду злочинів повинна
сприяти процесу розкриття та розслідування даного виду злочинів.
І.М.Лузгін, виділяє три функції криміналістичної характеристики:
а) евристична і пізнавальна, б) організаційно – методична, в) оціночна
[48].
На нашу думку, слід виділити наступні функції криміналістичної
характеристики:
а) Прикладна функція (полягає в тому, що інформація про типові ознаки та
їх зв’язки впливає на хід розкриття та розслідування злочинів);
6) пізнавальна функція (криміналістична характеристика виду (групи)
або конкретного злочину виділяє їх ознаки з навколишнього середовища і
таким чином допомагає суб’єкту пізнання (слідчому, оперативному
працівнику кримінального розшуку) пізнавати об’єкт — злочин);
в) функція заміщення (полягає в тому, що правильно побудована
криміналістична характеристика виду (групи) конкретного злочину є
інформаційною моделлю, а тому заміщає оригінал — вид (групу) або
конкретний злочин — і тим самим допомагає їх краще пізнавати);
г) інформаційна функція (полягає в тому, що криміналістична
характеристика виду (групи) конкретного злочину не тільки відображає
вихідну інформацію про об’єкт пізнання, але й допомагає отримати нову
інформацію про нього).
д) прогностична функція (проявляється в тому, що на основі
криміналістичної характеристики виду (групи) або конкретного злочину
можна робити науково обгрунтовані прогнози (наприклад, про можливу
подальшу серію убивств, квартирних крадіжок, розбійних нападів, найбільш
ймовірне місце вчинення цих злочинів, прогнозувати як повний зміст
злочину, так і обставини, що його супроводжували, тощо);
е) організаційно-методична функція в тому, що криміналістична
характеристика видів (груп) або конкретного злочину допомагає правильно
вибрати методи розслідування і організувати роботу по кримінальній
справі.
2.4. Джерела інформації та методи, що використовуються при формуванні
криміналістичних характеристик злочинів
У криміналістичній літературі мало дослідженим питанням е джерела
інформації, на основі яких будується криміналістична характеристика
злочинів.
Джерело інформації — будь-яка система, що виробляє повідомлення або
вміщує інформацію, призначену для її передачі, а також науковий документ
або видання. Джерела інформації поділяються на первинні і похідні (491.
В. П. Бахін, при вивченні слідчої практики пропонує гакі джерела
інформації про неї: а) слідча діяльність, при спостереженні і цільовому
вивченні якої можливо отримання даних, що її характеризують; б) учасники
цієї діяльності — джерела інформації про зміст, характер і потреби
практики; в) дослідники слідчої діяльності — носії інформації про власні
спостереження і отриманих при цьому даних; г) докумснти, що відображають
безпосередні результати і характеристику слідчої діяльності; д)
матеріали. що вміщують дані і думки про стан і характер слідчої
діяльності її безпосередніх учасників і дослідників [50].
На думку В. В. Радаєва, інформація, що має значення для розробки
криміналістичних характеристик, може бути отримана при вивченні
кримінальних справ, анкетуванні слідчих, прокурорів-криміналістів,
експертів, на нарадах по обміну передовим досвідом слідчих,
прокурорів-криміналістів, експертів, з інформаційних листів,
підготовлених методичними апаратами органів прокуратури, внутрішніх
справ і інших джерел [51].
Г. А. Густов вважає, що джерелом інформації для криміналістичної
характеристики конкретного злочину є криміналістичні знання слідчого,
його життєвий і професійний досвід, матеріали кримінальної справи,
інформація органів дізнання, консультації спеціалістів. А джерелом
відомостей, що вміщує криміналістична характеристика, є практика
правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю і криміналістичні
дослідження [52].
П. М. Кубрак зазначає, що поряд з матеріалами кримінальних справ,
важливими додатковими джерелами, що мають значення при розробці
елементів криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів,
можуть бути опитування слідчих, працівників кримінального розшуку, дані
криміналістичних обліків про мотиви, види вчинення окремих злочинів,
висновки криміналістичних, судово-психологічних та інших видів судових
експертиз [53].
О. Н. Колесніченко для побудови криміналістичних характеристик пропонує
гакі джерела інформації: а) матеріали кримінальних справ про успішно
розкриті злочини, б) матеріали оперативно-розшукової діяльності, -в)
відомості, отримані від слідчих та оперативних працівників шляхом
інтерв’ювання. і) відомості, отримані від засуджених (під час їх опиту і
відповідній оцінці) [54].
Ряд вчених, що досліджували процес побудови криміналістичних
характеристик злочинів, єдиним джерелом інформації для побудови даного
виду характеристик виділяють кримінальні справи.
Однак, на нашу думку, таке звуження джерел інформації для процесу
побудови криміналістичних характеристик злочинів недоцільне. Адже в
даному випадку інші джерела інформації просто ігноруються, що призводить
до побудови менш інформативних криміналістичних моделей злочинів, а це,
в свою чергу, зменшує ефективність використання криміналістичних
характеристик.
Пропонуємо при побудові криміналістичних характеристик
використовувати такі джерела інформації:
І. Люди:
1. Працівники правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники
кримінального розшуку тощо);
2. Спеціалісти (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-психіатри,
тощо);
3. Підозрювані, обвинувачувані, засуджені за вчинення злочинів.
4. Потерпілі від злочинів;
ІІ. Документи:
1. Письмові (кримінальні справи, книги, періодичні видання, тощо);
2. Графічні (плани місцевості, де проводився обшук, огляд місця події
тощо);
3. Звукові, кіно -, фото – (відео (відеододатки до протоколів огляду
мі-сця події або трупа), аудіозаписи допитів тощо);
4. Статистичні (статистичні картки тощо).
Вважаємо, що для побудови криміналістичної характеристики важливими є
письмові джерела інформації, пропонуємо, таку класифікацію вказаних
джерел інформації:
І. Джерела первинної інформації:
І. Кримінальні справи;
2. Матеріали підрозділів, що здійснюють оперативно – розшукову
діяльність;
3. Книги: а) монографії; б) підручники і навчальні посібники; г) наукові
праці і матеріали наукових конференцій;
4. Періодичні видання: а) журнали; б) газети;
5. Спеціальні види видань: а) інформаційні бюлетені: б) інформаційні
листки;
6. Проміжні види публікацій: а) попередні публікації (друкуються в
порядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати
дисертацій;
7. Неонубліковані документи: а) переклади: б) дисертації; в) звіти про
результати науково – дослідних робіт;
ІІ. Джерела вторинної інформації:
1. Довідкові видання: а) енциклопедії: б) довідники: в) тлумачні
словники;
2. Огляди: а) аналітичні; б) реферативні;
3. Реферативні журнали!
4. Експрес-інформація
З метою розробки криміналістичних характеристик видів (груп) або
конкретних злочинів перспективним є використання кількісних даних. Вони
можуть бути взяті з робіт, що відносяться до суміжних галузей юридичної
науки. При відсутності необхідних відомостей криміналісти повинні
проводити у цьому напрямку спеціальні дослідження.
Виникає питання про можливості і доцільність використання у
криміналістичній характеристиці видів (груп) або конкретного злочину так
званих кримінологічних даних. Але кримінологічними вони називаються
тільки тому, що виявлені кримінологами, і є описом певних сторін
злочинів. Такі дані самі по собі не можуть бути ні кримінологічними, ні
криміналістичними. Таким є тільки використання цих даних. Наприклад,
одні і ті ж дані кримінології можуть використовуватися для проведення
профілактичних заходів щодо злочинів, а криміналістами для побудови
версій при розслідуванні убивств.
З цієї причини одна і та ж інформація може одночасно знаходитися у
декількох галузевих характеристиках. Так, неповнолітній вік жертви
злочину може знаходитися у змісті кримінально-правової (коли він
конструктивний елемент складу злочину), кримінально-процесуальної (при
вирішенні питання про допуск до участі у кримінальному процесі її
законного представника), кримінилістичної (при обранні, припустимо,
тактики допиту), віктимологічної у рамках кримінологічної (при розробці
профілакіич-них заходів віктимологічного змісту) характеристик. Таке
взаємопроникнення і обумовлене діалектичною єдністю злочинця, йото
діяння і жертви у злочинах проти особи.
Слід також вказати на методи, що використовуються для збору інформації з
метою побудови криміналістичних характеристик злочинів.
На нашу думку, найбільш корисними для проведення подібних досліджень
є такі методи:
1. Документальний метод, що полягає у вивченні кримінальних справ та
інших документальних джерел.
2. Біографічний метод, який полягає у збиранні і узагальненні
відомостей біографічного характеру (при цьому інформаційними джерелами е
автобіографії злочинців, щоденники, довідки лікувальних, навчальних і
виховних закладів тощо).
3. Метод спостереження — найбільш поширений метод збору інформації
шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації важливих з точки зору
дослідника явищ, процесів і подій. Полягає, наприклад, у
цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення злочинця
(може використовуватися при знаходженні злочинця у виправно-трудових
установах, під час проведення слідчих дій тощо).
4. Метод аналізу результатів діяльності, що полягає у дослідженні
суспільних результатів діяльності особи, що вивчається. З допомогою
цього методу збирається інформація про інтереси, здібності, вміння і
навики злочинця, при цьому повинні аналізуватися письмові документи,
залишені злочинцем, продукти його художньої творчості, виробничої
діяльності, тощо.
5. Метод експертних оцінок, який застосовується для вирішення
найбільш складних задач. При цьому велику допомогу надають судові
психологи, психіатри та медики.
6. Метод вивчення груп і колективів, що застосовується, наприклад,
для з’ясування умов, за яких у злочинця з’явилися певні нахили і
психічні відхилення тощо.
7. Опитування — метод збору криміналістичних даних, оснований на
зверненні особи, що опитує, до респондента із запитаннями. Найбільш
значимим видом опитування є анкетування засуджених, працівників
правоохоронних органів тощо.
2.5. Алгоритм розробки криміналістичних характеристик злочинів
При побудові криміналістичних характеристик злочинів пропонуємо
використовувати такий алгоритм:
1. Підготовка до побудови криміналістичної характеристики:
а) визначення виду (групи) або конкретного злочину.
б) виділення криміналістична значимих ознак,
в) вибір джерел інформації та методів дослідження,
г) розробка програми та плану дослідження,
д) розробка комплексу методичних документів, е) вирішення завдань
організаційного і матеріально – технічного забезпечення.
2. Збір інформації:
а) безпосереднє проведення дослідження із застосуванням різних методів:
анкетування, інтерв ‘ювання, експертних оцінок тощо.
б) підбір документальних джерел інформації, в яких є відомості про
проведення подібних досліджень (монографії, доповіді на наукових
конференціях. дисертації тощо.).
в} підготовка зібраної інформації до обробки ( на ЕОМ тощо).
3. Обробка і оцінка зібраної інформації:
а) аналіз і оцінка отриманої інформації;
б) вибір найбільш доцільних способів вираження криміналістичної
характеристики;
в) підготовка підсумкового документу з викладенням криміналістичної
характеристики у вигляді опису, схеми, комп’ютерної програми, графіків
тощо.
Прогнозуючи розвиток теорії криміналістичних характеристик злочинів,
слід відзначиш три взаємопов’язані тенденції.
Перша тенденція -формування особливих криміналістичних характеристик:
убивство на замовлення; убивство, пов’язане з розчленуванням трупа;
убивство із застосуванням вибухових пристроїв тощо. Зазначені
криміналістичні характеристики злочинів будуть сприяти розвитку
розслідування цих злочинів (зараз вони шаблонно слідують за
характеристиками, побудованими згідно кримінально – правової
класифікації злочинів).
Друга тенденція — поглиблення вивчення окремих структурних елементів, що
складають особливі криміналістичні характеристики, їх зв’язки і
співвідношення.
Третя тенденція — міждисциплінарний підхід до розробки концепції
криміналістичних характеристик злочинів. Такий підхід передбачає
створення інформаційних систем більш високого рівня спільності, до якого
криміналістична характеристика злочинів увійде як одна із підструктур
поряд з кримінально-правовою, кримінологічною та ін.
Висновки
1. У шістдесяті роки XX ст. намітилося відносне (порівняно з іншими
розділами криміналістики) відставання рівня теоретичної розробки і
практичної віддачі криміналістичної методики. Це викликало серйозне
занепокоєння криміналістів. Вивчення причин цього відставання показало —
криміналістичний аналіз злочинів, що проводиться з метою розробки
рекомендацій по розслідуванню, часто підміняється викладенням
криміпаль-но-правових і кримінально-процесуальних проблем розслідування
відповідних видів злочинів. Методичні рекомендації, розроблені без
урахування криміналістично значимих ознак злочинів і закономірностей їх
вчинення, були не конкретними, а тому не відповідали потребам слідчої
практики. Оскільки криміналістична методика повинна вміщати опис ознак
злочинів. без чого неможна розробити методичні рекомендації
розслідування, виникла необхідність створення криміналістичних
характеристик окремих категорій злочинів.
2. У розвитку криміналістичної характеристики злочинів, як теоретичного
поняття науки криміналістики можна виділити три етапи:
1. Перша згадка і опис криміналістичної характеристики злочинів у працях
О. Н. Колесніченка, С. П. Мітрічєва, Л. О. Сєргеєва (70-ті роки XX ст.);
ІІ. Розробка теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів
(80-ті роки — початок 90-х років XX ст.);
ІІІ. Розробка криміналістичних характеристик окремих видів і груп
злочинів і поглиблення розробки теорії криміналістичної характеристики
злочинів (початок 90-х років XX ст. — до нашого часу).
3. Криміналістична характеристика — це принципово нова наукова категорія
криміналістики. Криміналістична характеристика не існувала раніше,
оскільки не застосовувалися (вони на той час і не існували) відповідні
методики дослідження слідчої практики, а ті відомості,.які вже були. не
розглядалися як системи. Крім того відомості такого роду (про спосіб,
місце, знаряддя злочину, про злочинця і ін.) не розглядалися в плані
закономірних зв’язків між ними, що надзвичайно важливо для суті
криміналістичної характеристики.
4. Під криміналістичною характеристикою злочинів ми розуміємо певним
чином упорядковану сукупність даних (відомостей) про криміналістично
значимі ознаки злочинів (поняття).
5. Криміналістична характеристика — це модель системи зведених
відомостей про криміналістично значимі ознаки виду, групи або
конкретного злочину (дефініція).
6. Вчення про криміналістичну характеристику злочинів є складовою
частиною завершального розділу криміналістики — криміналістичної
методики. Загальні положення криміналістичної характеристики входять як
важливий складовий компонент до загальнотеоретичної частини
криміналістичної методики. Криміналістична характеристика окремої
категорії злочинів с елементом структури методики їх розслідування.
7. Криміналістичну характеристику злочинів можна класифікувати за трьома
рівнями:
1. Криміналістична характеристика конкретного злочину (на рівні
конкретного злочину).
2. Особлива криміналістична характеристика злочинів (на рівні групи
злочинів, об’єднаних суттєвими криміналістичними ознаками).
3. Загальна криміналістична характеристика злочинів (на рівні виду або
міжвидовому рівні, об’єднаному сутгєвими криміналістичними ознаками).
8. Елементи криміналістичної характеристики злочинів: І) предмет
безпосереднього замаху; 2) спосіб вчинення злочину в його широкому
розумінні; 3) слідова картина в її широкій інтерпретації; 4) особа
злочинця.
9. Функції криміналістичної характеристики: а) прикладна функція;
б) пізнавальна функція; в) функція заміщення; г) інформаційна функція;
д) прогностична функція; е) організаційно – методична функція.
10. Джерела інформації, що використовуються при побудові
криміналістичних характеристик злочинів:
І. Люди:
1. Працівники правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники
кримінального розшуку тощо);
2. Спеціалісти (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-психіатри,
тощо);
3. Підозрювані, обвинувачувані, засуджені за вчинення злочинів.
4. Потерпілі від злочинів;
ІІ. Документи:
І. Письмові (кримінальні справи, книги, періодичні видання, тощо);
2. Графічні (плани місцевості, де проводився обшук, огляд місця
події тощо);
3. Звукові, кіно -, фото – (відео (відеододатки до протоколів огляду
місця події або трупа), аудіозаписи допитів тощо);
4. Статистичні (статистичні картки тощо).
11. Класифікація письмових джерел інформації, що використовуються при
побудові криміналістичних характеристик злочинів:
І. Джерела первинної інформації:
1. Кримінальні справи;
2. Матеріали підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;
3. Книги: а) монографії; б) підручники і навчальні посібники;
г) наукові праці і матеріали наукових конференцій;
4. Періодичні видання; а) журнали; б) газети;
5. Спеціальні види видань: а) інформаційні бюлетені; б) інформаційні
листки;
6. Проміжні види публікацій; а) попередні публікації (друкуються, в
порядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати
дисертацій;
7. Неопубліковані документи: а) переклади; б) дисертації; в) звіти про
результати науково – дослідних робіт;
ІІ. Джерела вторинної інформації:
1. Довідкові видання: а) енциклопедії; б) довідники; в) тлумачні
словники;
2. Огляди: а) аналітичні; б) реферативні;
3. Реферативні журнали;
4. Експрес-інформація.
12. Для проведення досліджень криміналістичних характеристик злочинів
доцільно використовувати такі методи: 1) документальний; 2)
біографічний; 3) спостереження; 4) аналіз результатів діяльності; 5)
експертних оцінок; 6) вивчення груп і колективів; 7) опитування.
13. Алгоритм розробки криміналістичних характеристик:
1. Підготовка до побудови криміналістичної характеристики:
а) визначення виду (групи) або конкретного злочину, б) виділення
криміналістично значимих ознак в) вибір джерел інформації та методів
дослідження, г) розробка програми та плану дослідження, д) розробка
комплексу методичних документів, е) вирішення завдань організаційного і
матеріально-технічного забезпечення.
2. Збір інформації: а) безпосереднє проведення дослідження із
застосуванням різних методів: анкетування, інтерв’ювання, експертних
оцінок тощо; б) підбір документальних джерел інформації, в яких є
відомості про проведення подібних досліджень (монографії, доповіді на
наукових конференціях, дисертації тощо.); в) підготовка зібраної
інформації до об- робки (на ЕОМ тощо);
3. Обробка і оцінка зібраної інформації: а) аналіз і оцінка отриманої
інформації; б) вибір найбільш доцільних способів вираження
криміналістичної характеристики; в) підготовка підсумкового документу з
викладенням криміналістичної характеристики у вигляді опису, схеми,
комп’ютерної програми, графіків тощо.
14. Прогноз розвиток теорії криміналістичних характеристик злочи нів,
дозволив виділити три взаємопов’язані тенденції.
Перша тенденція — формування особливих криміналістичних харак теристик.
Зазначені криміналістичні характеристики злочинів будуть сприяти
розвитку розслідування цих злочинів (зараз вони шаблонню слідують за
характеристиками, побудованими згідно кримінально –правової класифікації
злочинів).
Друга тенденція — поглиблення вивчення окремих структурних елементів, що
складають особливі криміналістичні характеристики, їх зв’язки і
співвідношення.
Третя тенденція — міждисциплінарний підхід до розробки концепції
криміналістичних характеристик злочинів. Такий підхід передбачає
створення інформаційних систем більш високого рівня спільності, до якого
криміналістична характеристика злочинів увійде як одна із підструктур
поряд з кримінально-правовою, кримінологічною та ін.
Посилання
Вступ.
1. Бахин В.П., ИщенкоА.В., Кузьмичев В.С. О необходимости нових форм и
методов борьбы с преступностью // Вестник Днепропетровского
уннверситета. Правоведенне. — Днепропетровск, 1995, — Вып. 3. – с.
132-133.
Посилання до розділу І.
1. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступ-лений.
Глава ІІ. Советская криминалистика. Методика расследования от-дельных
видов преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко. — К., 1988, с. 33.
2. Шиканов В.И. О междисциплинарной характеристике отдельных видов
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений.
—М..1984,с.41.
3. Эйсман А.А. О содержании понятия криминалистической характеристики
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений.—М.,
1984,с. 99
4. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник, — М., 1975, с.660.
5. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, соверша-емых при
производстве строительных работ: Автореф. дис. … кандидата юрид. наук.
— М., 1966.
6. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных
видов преступлений: Автореф. дис. … доктора юрид. наук. —
Харьков,1967.
7. Возгрин И.А. Общие положення методики расследования отдельных видов
преступлений. — Л., 1976.
8. Селиианов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и
следственные ситуации в методике расследования // Социалистичсс-кая
законность. — 1977, — N 2, с. 56-57.
9. Методика расследования преступлений: Материалы научно-прак-тической
конференции (Одесс… 1976 г.). — М., 1976.
10. Криминалистика. Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. — М.,
1984,с. 365.
11. Советская криминалистика. Методика расследования отдсльнмх видов
преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко. — К., 1988, с. 29-41.
12. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое
слово в науке?//Социалисгическая законності,, ~ 1987, — N 9. с. 57.
13. Крылов И.Ф. Криминалистическая характеристика и ее место в системе
науки криминалистики и в вузовской программе // К’римииалисти-ческая
характеристика преступлений. — М., 1984, с. 3. 34.
14. Коновалова В.Е.. Колесниченко А.Н. Теоретичсские проблемы
криминалистической характеристики // Криминалистическая характеристика
преступлений — М., 1984, с. 15-16.
15. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. — М., 1975, с. 456.
16. Там же с. 477.
17. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных
видов преступлений. — Харьков, 1976, с. 10-14.
18. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемы при
производстве строительных работ; Автореф. дис…. кандидата юрид. наук.
— М., 1966, с. 4.
19. Митричев С.П. Общие положения методики расследования отдельных видов
преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза, — К., 1973, – Вып.
10, с. 28.
20. Герасимов И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в
методике расследования // Методика расследования преступлений (общие
положения). — М., 1976, с. 96.
21. Пантелеев И.Ф. Теоретические проблемы советской криминалистики.—М.,
1980,с. 89.
22. Седова Т.А. Значение криминалистической характеристики прес туплений
для разработки программ расследования // Теоретические и практические
проблемы программирования процесса расследования преступлений. —
Свердловск, 1989, с. 49-50.
23. Лузгин И.П. Некоторые аспекты криминалистической характери-стиики и
место в ней данных о сокрытии преступлений // Криминалистическая
характеристика преступлений. — М., 1984, с. 30.
24. Клочков В.В. Криминалистическая характеристика и методика
расследования преступлений // Проблемы программирования, организации и
информационного обеспечения предварительного следствия. — Уфа, 1989, с.
135-140.
25. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной
подготовки следователя. — К., 1990, с. 35-36.
26. Салтевский М.В. О структуре криминалистической характеристики
хулиганства и типичных следственных ситуациях // Криминалистика и
судебная экспертиза. — К., 1982 — Вып.25, с. 13-20.
27. Яблоков Н.П. Информационные основы расследования и
криминалистическая характеристика преступлений. Глава 3 //
Криминалистика. Под ред. Н.П. Яблокова, — М., 1996, с. 43-48.
28. Белкин Р., Быковский И., Дулов А. Модное увлечение или новое слово в
науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступления) //
Социалистическая законность. — 1987, — N 9, с, 57.
29. Бидонов Л.Г., Бидонов В.Л. К вопросу о криминалистической
характеристике преступлений и закономерных связях между ее элементами//
Криминалистическая характеристика преступлений. — М., 1984, с. 95.
30. Клочков В.В. Криминалистическая характеристика и методика
расследования преступлений // Проблемы программирования, организации и
организационного обеспечения предварительного следствия. — Уфа, 1989,с.
136.
31. Колесниченко А.Н.. Суетнов В.П., Хотенец В.М. Проблемы развития
методики расследования преступлений (к вопросу о криминалистической
характеристике преступлений) // Проблемы совершенствования тактики и
методики расследования преступлений. – Иркутск, 1980, с. 42.
32. Ледащев В.А. Значение криминалистической харакі еристики
преступлений для профилактической деятельности правоохранительных
органов// Криминалистическая характеристика преступлений. — М., 1984,
с. 61.
33. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава
V// Методология криминалисгики. — М., 1982. с. 59.
34. Радасв В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее
использование в следственной практике. — Волгоград, 1987, с. 4.
35. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характерн-стике
преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1976, — Вып.25,с.
102.
36. Винницкий Л.В., Медведев С.И. Криминалистическая тактика и методика
расследования отдельных видов преступлений Методическое пособие. Под
ред. Куванова В.В., — Караганда 1979. с. 44.
37. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. — М.,
1984,с. 46.
38. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики
преступлений // Криминалистические харакгеристики в методике
расследования преступлений. — Свердловск, 1978, Вип. 69, с. 17.
39. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической
характеристики преступлений // Криминалистическая характеристика
преступлений. — М„ 1984, с. 64.
40. Куклин В.В. О понятии и содержании криминалистической характеристики
преступлений // Вопросы уголовного процесса и криминалис-ти,;и,- М.,
1988, с. 88.
41. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики
преступлений//Руководство для следователей. — М., 1971, с. 434.
42. Филиппов А.Г. О соотношении понятий криминалистической
характеристики преступлений и следственной ситуации // Следственная
ситуация. — М., 1985. с. 70.
43. Винокуров С.И. Криминалистическая характеристика преступлений и ее
роль в построении методики расследования конкретного вида преступлений
// Методика расследования преступлений (общие положения),–М., 1976, с.
101.
44. Эйсман А.А. О содержании понятия криминалистическая характеристика
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. – М„
1984, с. 99.
45. Герасимов И.Ф. Вопросы развития и совершенствования методи-ки
расследования отдельных видов преступлений // Вопросы методики
расследования преступлений. — Свердловск, 1976, – Вып. 50, с. 13-І 5.
46. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений.
Глава И // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных
видов преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко, – – К.. 1988, с. 30,
47. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов
преступлений Под ред. В.К. Лисичснко. — К., 1988.
48. Селиванов Н. Криминалистические характеристики преступлений и
следственные ситуации в методике расследования // Социалистическая
законность.– 1977,—№ 2, с 56.
49. Хлюпик Н.И. Понятие и основные элементы криминалистической
характеристикн преступлений в методике расследования // Вопросы
повышения эффективности правосудия по уголовным делам. — Калининград,
1981,— Вып. 9. с. 80.
50. Колеспиченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика
преступлений. — Харьков, 1985, с. 17.
51. Философский энциклопедический словарь, — М., 1989, с. 445.
52. Драпкин Л.Я. Предмет показывания и криминалистические характеристики
преступлений // Криминалистические характеристики в методике
расследования преступлений. — Свердловск, 1978, Вып. 69, с. 17.
53. Куклин В.В. О понятии и содержании криминалистической характеристики
преступлсний // Вопросы уголовного процесса и криминалистики. — М.,
1988. с. 88.
54. Шиканов В.И..Проблемы использования специальных познаний и
научно-технических новшеств в уголовном судопроизводстве. Автореф.
дис…. доктора юрид. наук. — М., 1980, с. 18.
55. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической
характеристики // Криминалистическая характеристика преступлений. —
М..1984,с. 64.
56. Видонов Л.Г., Видонов В.Л. К вопросу о криминалистической
ха-рактеристике преступлений и закономерных связях между ее элементами
// Кримималистическая характеристика преступлений. — М., 1984, с. 97.
57. Гусгов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики
лреступлсний // Криминалистическая характеристика преступлений. — М.,
1984,с. 44.
58. Герасимов И.Ф. Общие положения методики расследования преступлений.
Глава 26 // Криминалистика. Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина, –
М., 1994, с. 333.
59. Образцов В.О. Учение о криминалистической характеристике
преступлений. Глава ІІІ // Криминалистика. Под ред. В.О. Образцова, —
М.,1995.с. 38.
60. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава
11 // Криминалистика. Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова.
М..1993, с. 25.
61. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений.
Глава ІІ // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных
видов преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко. – К., 1988. с. 30.
62. Салтсвский М.В. Криминалистическая характеристика: структура.
элементы Глава 22 // Специализированный курс криминалистики, — К..1987.
с.310.
63. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие
криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и
судебная экспертиза. — К., 1986, — Вып. 33.. с. 5.
64. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник, — М„ 1975. с. 361.
65. Там же с.545.
66. Михайленко М.М., Нор В.Т., Шибико В.П. Кримінальний процес
України.—К., 1992, с. 134.
67. Танасевич В.Г. Теоретические основы методики расследования отдельных
видов преступлений // Советское государство и право, 1976, N6,0.92.
68. Образцов В.А. О методологических основах разработки методики
раскрытия преступлений // Актуальные направления развития криминали-
стической методики и тактики расследования. — М„ 1978, с. 13.
69. Селиванов Н.А. Комментарий к статье Белкина Р.. Быховского И.,
Дулова А. Модное увлечение или новое слово в науке ? (Еще раз о
криминалистической характеристике преступления) // Социалистическая
законность. — 1987,—М 9, с. 58.
70. Николайчик Н.И. О соотношении понятий “криминалистическая
характеристика преступлений” и “предмет доказывания” //
Криминалистическая характеристика преступлений. — М„ 1984. с. 81.
71. Каневський Л.Л. К вопросу о криминалистической характеристике
преступлений, криминальных и следственных ситуациях и их значении
раскрытии и расследовании преступлений // Следственная ситуация. — М..
1985, с. 62-66.
72. Андреев И.С„ Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. Учебное
пособие/Под, ред. Н.И. Порубова. — Минск, 1997, с. 181.
73. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Том ІІІ. Криминалистические
средства, приемы и рекомендации, — М., 1997, с. 319.
74. Шиканов В.И. О междисциплинарной характеристике отдельных видов
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. – М.,
1984, с. 40-43.
75. Шиканов В.И. Междисциплинарная характеристика отдельных видов
преступлений — информационная модель расследуемого события // Вопросы
теории и методов следственной работы. — Иркутск, 1988, с. 25-28.
76. Образцов В.А. Учение о криминалистической характеристике
прссгуплений. Глава ІІІ // Криминалистика. Под ред. В.А. Образцова, -М.,
1995,с.38-50.
77. Пангелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава
ІІ // Криминалистика. Под ред. И.Ф. Памгелеева, Н.А. Селиванова, ‘М.,
1993, с. 25-39.
78. Яблоков Н.П. Информационные основы расследования и крими-
налистическая характеристика преступлений. Глава ІІ; // Криминалистика.
Под ред Н.П. Яблокова, – М , 1996. с. 34-43.
79 Фокина А.А. Роль кримнналистической характеристики преступлений в
укреплении связи науки криминалнстики и практики расследона.
80. Герасимов И.Ф. Вопросы развития и совершенствования методики
расследования отдельных видов преступлений // Вопросы методики
расследования преступлений — Свердловск, 1976, — Вып. 50, с. 13.
81. Клочков В.В. Криминалистическая характеристика преступлений:
состояние и перспективы исследований // Криминалистическая
характеристика преступлений. – М., 1984, с. 22 23.
82. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. Учебное
пособие /Под. ред. Н. И. Порубова. – Минск, 1997,с. 180-181.
83. Бахип В. П. Общие положения методики расследования отдельных видов
преступлений // Советская криминалистика. Методика расследования
отдельных видов преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко, — К„ 1988, с.15.
84. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. — М., 1997, с. 103.
85. Васильев А.Н. О криминалистической классификации преступлений //
Методика расследования преступлений. — М., 1976, с. 26.
86. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие
крими-налистической характеристики преступлений // Криминалистика и
судебная экспертиза. — К., 1986, — Вып. 33.
87. Клименко Н.И., Кириченко А.А. Криминалистика как наука и учебная
дисциплина. —Днепропетровск, 1994, с. 61.
88. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных
видов преступлений. — Харьков, 1976, с. 19-20.
89. Коновалова В.Е., Колесиичснко А.Н. Теоретические проблемы
криминалистической харакгеристики // Криминалистическая характеристика
преступлений. — М., 1984, с. 15-19.
90. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов
преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко. — К., 1988, с. 29-41.
91. Матусовский Г.А. О криминалистической характеристике хищений
государственного и общественного имущества // Криминалистическая
характеристика преступлений. — М., 1984, с. 54-58
92. Салтевський М. В. Криміналістика: навчально-довідковий посібник. –
К. 1996, с. 121-133.
93. Сенчик Н.А. Криминалистическая характеристика преступлений //
Криминалистика и судебная экспертиза.. — К., 1983, – Вып. 26.
Посилання до розділу ІІ.
1 Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее
использование в следственной практике, — Волгоград, 1987, с. 11.
2. Пантелееев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава
ІІ. // Криминалистика. Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова,—М.,
1993,с.26.
3. Быков В.М. Криминалистическая характеристика групповых преступлений
// Криминалистическая характеристика преступлений. — М.. 1984,с.64.
4. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической
характеристики // Криминалистическая характеристика преступлений. —
М.,1984,с.64.
5. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. — М.,
1984,с.44.
6. Крылов И.Ф. Криминалистическая характеристика и ее место в системе
криминалистики и в вузовской программе // Криминалистическая
характеристика преступлений. — М., 1984, с. 33-34.
7. Гавло В.К. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений
(Статья первая) // Вопросы повышения борьбы с преступностью. —Томск,
1980, с. 122-123.
8. Белкин Р.С., Быховский И.Е„ Дулов А.В. Модное увлечение или новое
слово в науке ? (Еще раз о криминалистической характеристике
преступлений) // Социалистическая законность., 1987, N 9, с. 57.
9. Селиванов Н.А. Комментарий к статье Белкина Р.С., Быховского И.Е.,
Дулова А.В. Модное увлечение или модное слово в науке ? (Еще раз о
криминалистической характеристике преступлений) // Социалистическая
законность., 1987, N 9, с. 58.
10. Фокина А.А. Роль криминалистической характеристики преступлений в
укреплении связи науки криминалистики и практики
расследования//Криминалистика и судебная экспертиза. — К.,
1990,—Вып.41,с. 18.
11. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое
слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике
преступлений) // Социалистическая законность, 1987, N 9, с. 57.
12. Эйсман А.А. О содержании понятия криминалистической характеристики
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. — М.,
1984, с. 100.
13. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической
характеристики// Криминалистическая характеристика преступлений М„
1984,с. 64.
14.. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений.
Глава 5 // Методология криминалистики, — М., 1982, с. 59.
15. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений.
Глава ІІ // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных
видов преступлений. Под ред. В.К Лисиченко, – К., 1988, с. 33.
16. Гавло В.К. Методика расследования отдельных видов преступлений и
криминалистическая харакгеристика // Новая Конституция СССР и вопросы
государства и права. —Томск, 1978,с. 196.
17. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий, —
М„1982,с. 132.
18. Яблоков И.П. Исследование обстоятельств преступных нарушений правил
безопасности труда, – М., 1980, с 42.
19. Баянов А.И. Криминалистическая характеристика в системе юридических
понятий о преступлении // Проблемы доказательственной деятельности по
уголовным делам. — Красноярск, 1985, с. 114.
20. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник, — М., 1975, с. 171.
21. Там же с. 417.
22 Там же с. 97.
23. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики
преступлений // Руководство для следователей, — М., 1971, с. 43
24. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений, –
М., 1973, с. 13-14.
25. Танасевич В.Ґ., Образцов В.А. О криминалистической характеристике
преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1976, — Вып. 25,
с. 101.
26. Гавло В.К. К вопросу о криминалистической характеристике
преступлений (Статья первая) // Вопросы повышения борьбы с
преступностью, Томск. 1980. с. 123.
27. Винокуров С.И. Криминалистическая характеристика преступлений, с
содержание и роль в построении методики расследования конкретного вида
преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения), —
М„ 1976, с. 102.
28. Филиппов А.Г. О понятии и содержании криминалистической
характеристики преступлений // Вопросы совершенствования методики
расследования преступлений, – Ташкент, 1984, с. 12.
29. Баянов А.И. Криминалистическая характеристика в системе юридических
понятий о преступлении // Проблемы доказательственной деятельности по
уголовным делам. — Красноярск, 1985, с. 107.
30. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. В 3 т. Том ІІІ.
Криминалистические средства, приемы и рекомендации. — М., 1979, с. 192.
ЗІ. Лузгин И.П. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и
место в ней данных о сокрытии преступлений // Криминалистическая
характеристика преступлений. — М., 1984, с. 27-28.
32. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений.
Глава 11. // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных
видов преступлении. Под ред. В.К. Лисичеико, — К., 1988, с. 34-41.
33. Лубни А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава 11
// Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики. Под
ред. В.Д, Грабовского, А.ф. Лубнна, — Нижний Новгород. 1995.
34. Яблоков Н.П. Информационные основы расследования и
криминалистическая характеристика преступлений. Глава ІІ) //
Криминалистика. Под ред. Н.П. Яблокова,— М., 1996, с. 46-56.
35. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций,— М.. 1996. с. 31.
36. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. Учебное
пособие/Под, ред. Н.И. Порубова. — Минск, 1997. с. 180.
37. Салтевський М.В. Криміналістика: Навчально-довідковий посібник,—К.,
1996, с. 130-133.
38. Дубовой А.П. Типичные следственные ситуации и криминалисти-ческая
хакрактеристика в методике расследования краж с проникновением в жилище:
Автореф. дис…. канд. юрид. наук. — К., 1986, с. 7-14. •
39. Кубрак П.Н. Криминалистическая характеристика нападений
организованными группами на жилища граждан с целью завладения личным
имуществом и значение ее в расследовании этой разновидности разбоя:
Диссертац…. канд. юрид. наук. — К, 1993 с. 76-77.
40. Чаюк В.К. Исследование связей элементов криминалистической
характеристики для построения методики расследования краж
государственного или общественного имущества: Автореф. дис. … канд
юрид. наук —К.,1985,с. 8.
41. Образцов В.А. Криминалистическая характеристика преступлений:
дискуссионные вопросы и пути их решения // Криминалистическая
характеристика преступлений. — М.. 1984, с. 13.
42. Анцифиров В.П. К вопросу о структуре криминалистических
характеристик преступлении // Вопросы совершенствования
криминалисти-ческой методики. — Волгоград, 1981, с. 44.
43. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики
преступлений // Криминалистические характеристики в методике
расследования преступлений. — Свердловск, 1978, — Вып. 69, с. 16-
44. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и
следственные ситуации в методике расследования // Социалистическая
законность, 1972, — N 2, с.58.
45. Филиппов А.Г. О соотношении понятий криминалистичекой характеристики
преступлений и следственной ситуации // Следственная ситуация. — М.,
1985, с. 72.
46. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Том 111. Криминалистические
средства, приемы и рекомендации, – М , 1997, с. 318-319.
47. Философский энциклопедический словарь, ~ М., 1989, с. 719.
48. Лузгин И.М. Некоторые аспекты криминалистичекой характеристики и
место в ней данных о сокрытии преступлений // Криминалистичес кая
характеристика преступлений — М., 1984, с 27.
49. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник, — М., 1975, с. 220.
50. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и
совершенствования. — К., 1992,с. 29.
51. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлении и ее
использование в следственной практике. — Волгоград, 1987, с. 10.
52. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики
преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. — М.,
1984,с. 44,47.
53. Кубрак П.М. Розробки криміналістичних характеристик с одним із
напрямків удосконалення методики розслідування злочинів // Актуальні
питання розслідування злочинів у сучасних умовах: тактика, методика.
Інформаційне забезпечення. — К., 1996,с.20.
54. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика просту плений.
Глава ІІ // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных
видов преступлений. Под ред. В.К. Лисиченко. — К., 1988, с. 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
