Словник термiнiв з курсу Кримiнальний процес України
5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
1. Адвокатура – система адвокатських об , єднань, бюро, фірм та
індивідуально працюючих адвокатів, основною функцією яких є надання
кваліфікованої юридичної допомоги населенню;
2. Апеляційне провадження – розгляд справ у апеляційних судах за
скаргами (апеляціями) суб , єктів кримінального процесу
3. Апеляція – подання прокурора, скарга учасника судового розгляду та
інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду, про перегляд справи
в апеляційному порядку;
4. Арешт і виїмка кореспонденції – заборона органом розслідування або
судом доставки кореспонденції адресатові й затримання її установою зв,
язку надалі до особливої вказівки слідчого чи судового органу (арешт)
або вилучення корреспонденції для ознайомлення з її змістом, а у разі
потреби –приєднаня до матеріалів справи (виїмка).
5. Арешт майна – судове обмеження свободи власника майна распоряжатися
ним.
Близькі родичі – батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри,
дід, баба, онуки, усиновителі, усиновлені;
7. Близькі – інші, крім близьких родичів, особи, які перебувають у
родинних чи близьких стосунках, опікуни, піклувальники;
8. Видача особи (екстрадиція) – передача особи за запитом держави, де
стосовно особи порушено провадження в кримінальній справі або ухвалено
обвинувальний вирок і яку вона залишила з метою уникнення
відповідальності за вчинений злочин;
9. Виїмка – це слідча дія, що полягає у вилученні або витребуванні в
якоїсь особи або установи (підприємства) певних предметів і документів,
які мають значення для справи.
10. Вирок – рішення суду першої чи апеляційної інстанції про
винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину і про призначення
їй
покарання чи звільнення від покарання;
11. Висновок експерта – процесуальний документ, у якому
викладаються зміст дослідження та мотивовані висновки з питань,
поставлених перед експертом особою, яка веде провадження в кримінальній
справі, чи сторонами.
12. Гарантії процесуально-правові – це нормативно
закріплені, правові засоби, що забезпечують всім суб’єктам
кримінально-процесуальної діяльності можливість виконувати обов’язки й
використати надані права.
13. Головуючий – професійний суддя, який головує при
колегіальному розгляді справи або розглядає справу одноособово;
14. Державне обвинувачення – процесуальна і публічна діяльність
прокурора у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення
кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин;
15. Держава ухвалення вироку – Україна або іноземна держава, в
якій було призначено покарання у виді позбавлення волі особі, щодо якої
вирішується або вирішено питання про передачу для подальшого відбування
покарання;
16. Держава виконання вироку – Україна або іноземна держава, до
якої засуджена особа може бути передана або вже передана для подальшого
відбування покарання як в державу, громадянином якої вона є;
17. Джерела кримінально-процесуального права – це юридичні акти
різних державних (міждержавних) органів, які регулюють
кримінально-процесуальні відносини;
18. Дізнання – форма досудового розслідування у кримінальній
справі, яке проводять уповноважені на цю діяльність орган чи особа з
метою розкриття злочину і встановлення особи, яка його вчинила, до
передачі справи слідчому або прокурору;
19. Докази – це всякі фактичні дані, на підставі яких у
визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють
наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи,
яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи
20. Доручення про надання правової допомоги – доручення,
запит, клопотання, прохання тощо іноземної держави чи України в особі її
компетентних або уповноважених органів про надання правової допомоги у
кримінальній справі;
21. Досудове розслідування – стадія кримінального провадження
з моменту порушення провадження у кримінальній справі до направлення
справи до суду;
22. Досудове слідство – форма досудового розслідування, яка
полягає в діяльності слідчого чи прокурора у кримінальній справі у
порядку, встановленому Кримінально – процесуальним кодексом, із
з’ясування всіх обставин, що підлягають доказуванню;
23. Експерт – це особа, яка має необхідні спеціальні знання для
дачи висновку з питань, що виникають під час провадження у кримінальній
справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді
або ухвалою суду доручено провадження експертизи.
24. Історична форма кримінального процесу – це форма організації
процесу, що обумовлює джерело руху кримінальної справи та основи
процесуального статусу її учасників.
25. Законні представники – батьки, а якщо їх немає – інші
повнолітні близькі родичі, опікуни, піклувальники, представники органів
опіки і піклування, представники установ і організацій, під опікою чи на
піклуванні яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено
дієздатний;
26. Запит про видачу – вимога, запит, клопотання, прохання
тощо
іноземної держави чи України в особі її уповноважених органів про видачу
особи, яка обвинувачується або визнана винуватою у вчиненні злочину в
державі, яка направляє такий запит;
27. Запит про передачу – звернення, запит тощо іноземної держави чи
України в особі її уповноважених органі, про передачу особи, засудженої
до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання до держави,
громадянином якої вона є;
28. Заходи кримінально-процесуального примусу – це передбачені законом
засоби примусового характеру, що застосовуються в сфері кримінального
судочинства уповноваженими на те посадовими особами і державними
органами при наявності підстав і в порядку передбаченому законом, з
метою попередження і припинення неправомірної поведінки обвинувачених
(підозрюваних), потерпілих, свідків та інших суб , єктів судочинства,
отримання доказів, а також забезпечення цивільного позову і можливої
конфіскації майна.
29. Запобіжні заходи – це передбачені законом заходи
кримінально-процесуального примусу, що застосовуються при наявності
передбачених в законі підстав, і у встановленому законом порядку,
уповноваженими на те посадовими особами до підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам
ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню
істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також
для забезпечення виконання процесуальних рішень.
30. Захисник – це особа, яка здійснює захист прав і законних інтересів
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого
шляхом надання їм необхідної юридичної допомоги.
31. Інформація про особу – сукупність відомостей про особу
(персональні дані), які містять її прізвище, ім’я, по батькові,
громадянство,
освіту, сімейний стан, стан здоров’я, адресу, дату і місце народження
особи,
майновий стан та інші персональні дані;
32. Касаційне подання – подання прокурора про перегляд справи
у касаційному порядку;
33. Касаційна скарга – скарга учасника судового розгляду про
перегляд справи у касаційному порядку;
34. Клопотання про прийняття провадження в кримінальній справі –
доручення, клопотання, прохання тощо іноземної держави чи України в
особі її компетентних або уповноважених органів про порушення
провадження в кримінальній справі або прийняття провадження в
кримінальній справі;
35. Клопотання про транзит – клопотання, прохання тощо іноземної
держави чи України в особі її компетентних або уповноважених органів про
дозвіл перевезення по території запитуваної держави осіб, які
перевозяться з території третьої держави в результаті задоволення
доручення про надання правової допомоги, запиту про видачу або запиту
про передачу;
36. Компетентний орган – орган державної влади України чи орган
іноземної держави, до повноважень якого віднесено безпосереднє виконання
дій, запитуваних у межах надання правової допомоги, а також звернення за
правовою допомогою;
37. Кримінальне переслідування – процесуальна діяльність, яка
здійснюється з метою викриття, засудження та покарання осіб, винних у
вчиненні злочину;
38. Кримінальне провадження – досудове і судове провадження,
процесуальні дії у зв’язку зі вчиненням діяння, передбаченого Особливою
частиною Кримінального кодексу України;
39. Кримінальний процес – це врегульована нормами
кримінально-процесуального права діяльність органів дізнаня, досудового
слідства, прокуратури і суду по виявленню, попередженню і розкриттю
злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних,
а також система правових відносин, які виникають у зв,язку з цією
діяльністю між органами і особами, які приймають в ній участь
40. Кримінально-процесуальні акти – документи, в яких, у
відповідності з однією з вимог процесуальної форми, письмово
закріплюються все процесуальні дії та прийняті рішення
41. Кримінально-процесуальне право – це соціально обумовлена система
виражених в законі правових правил (норм), що регулюють порядок
діяльності органів розслідування, прокуратури та суду при провадженні в
кримінальних справах, а також права і обов , язки громадян та юридичних
осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу.
42. Кримінально-процесуальна форма – це встановлений законом
порядок, здійснення органами досудового розслідування, прокуратури і
судом процесуальних дій з допомогою яких вони розслідують і вирішують
кримінальні справи та оформлення їх в правових актах, а також порядок
діяльності учасників процесу, які захищають свої права і законні
інтереси.
43. Кримінально-процесуальні строки – це проміжки часу, протягом
яких суб , єктам необхідно здійснити певні процесуальні дії або прийняти
певні процесуальні рішення.
44. Малолітня особа – особа, якій не виповнилося 14 років;
45. Межі доказування – це такий обсяг доказового матеріалу (докази і
їх джерела), який є достатнім для встановлення всіх обставин, які
входять до предмету доказування та правильне вирішення справи.
46. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах -проведення
відповідними органами однієї держави дій, виконання яких необхідне для
розслідування кримінальної справи, її розгляду в суді або для виконання
призначеного покарання в іншій державі;
47. Міжнародні договори України – чинні міжнародні договори, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
48. Начальник слідчого підрозділу – службова особа, яка очолює
відповідний слідчий підрозділ, або його заступник, які діють у межах
своєї
компетенції;
49. Начальник органу дізнання – службова особа органу дізнання, яка
очолює відповідний підрозділ, або його заступник, які діють у межах
своєї компетенції;
Неповнолітня особа – особа, якій не виповнилося 18 років;
51. Нічний час – період доби з 22 до 6 години;
52. Обвинувачення – твердження компетентного органу чи особи про
вчинення певною особою злочину, пред’явлене у порядку, встановленому
Кримінально – процесуальним кодексом;
53. Обвинувачений – це фізична особа, щодо якої в установленому
законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.
54. Обшук – це слідча дія, сутність якої полягає в примусовому
обстеженні приміщень, місцевості та окремих осіб з метою пошуку і
вилучення об, єктів, що мають значення для справи.
–
”
(X\^?p
t
???дізнання доручено здійснювати досудове розслідування у формі
дізнання;
56. Передача засудженого – передача особи, яка засуджена до
позбавлення волі на території однієї держави, з метою подальшого
відбування покарання на територію держави, громадянином якої вона є;
57. Підозрюваний – це фізична особа, яку затримано за підозрою у
вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжній захід до винесення
постанови про притягнення її як обвинуваченого.
58. Підсудний – це фізична особа, кримінальну справу з
обвинувачення якої призначено до судового розгляду.
59. Понятий – це фізична особа, яку залучають до участі у
кримінальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності
записів у протоколі виконаній процесуальній дії.
60. Попередній розгляд справи суддею – розгляд судом питання про
можливість призначення справи до судового розгляду;ї
61. Постанова – процесуальне рішення особи, яка здійснює дізнання,
слідчого, начальника органу дізнання, начальника слідчого підрозділу,
прокурора, судді, суду в колегіальному складі;
62. Потерпілий – це фізична особа, якій злочином безпосередньо
заподіяно моральні, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілою
постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або
ухвалою суду.
63. Право на захист – це сукупність процесуальних прав, які надаються
і забезпечуються законом підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, для
оспорювання висунутої проти них підозри чи обвинувачення в скоєнні
злочину, для доказування своєї невинності чи меншої винності, а також
для захисту інших законних інтересів у кримінальній справі.
64. Принципи (засади) кримінального процесу – це закріплені в
правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі
політичні та правові ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства
в кримінальних справах, які визначають спрямованість і побудову
кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів,
порушення яких тягне скасування вироку та інших рішень у справі.
65. Принцип законності – це конституційно-правове положення, що
зобов, язує суд, суддю, прокурора, слідчого, орган дізнання, дізнавача,
а також всіх осіб, які беруть участь у справі, в своїй процесуальній
діяльності виконувати приписи норм кримінально-процесуального та інших
галузей права.
66. Принцип забезпечення права людини на свободу та особисту
недоторканність – це конституційно-правове положення, згідно з яким
ніхто при провадженні у кримінальній справі не може бути заарештований
або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішення суду і тільки
на підставах і в порядку, встановлених законом.
67. Принцип забезпечення недоторканності житла – це
конституційно-правове положення, згідно з яким не допускається
проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду
чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду.
68. Принцип забезпечення таємниці листування, телефонних розмов,
телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків – це
конституційно-правове положення, згідно з яким всім громадянам
гарантується таємниця і недоторканість їхньої кореспонденції та
банківських вкладів.
69. Принцип гласності судового розгляду справи та його повного
фіксування технічними засобами – це конституційно-правове положення,
згідно з яким розгляд кримінальних справ у всіх судах відкритий, крім
випадків, передбачених законом.
70. Принцип змагальності – це правове положення, згідно з яким двом
рівноправним сторонам (обвинувачення і захисту) забезпечується
можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної
справи перед незалежним арбітром – судом, який не може здійснювати інших
функцій, окрім функції правосуддя.
71. Диспозитивністі – це правове положення, згідно з яким суб,єктам
кримінального процесу надано і забезпечено можливість вільно в межах
закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових
і процесуальних прав.
72. Принцип публічності (офіційності) – це правове положення,
згідно з яким уповноваженні на ведення кримінального процесу державні
органи та посадові особи повинні здійснити в офіційному порядку
незалежно від позиції будь-яких суб,єктів всі процесуальні дії у
кримінальній справі для досягнення мети кримінального процесу і
задоволення таким чином загальносуспільних інтересів у сфері боротьби зі
злочинністю.
73. Принцип презумпції невинуватості – це правове положення, згідно
з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути
піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в
законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
74. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному
права на захист – це правове положення, згідно з яким посадові особи,
які ведуть процес, зобов, язані забезпечити підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному сукупність процесуальних, завдяки яким вони
отримують можливість захищатися передбаченими законом способами від
підозри чи обвинувачення
75. Предмет доказування – це сукупність передбачених
кримінально-процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по
кожній кримінальній справі, незалежно від її специфіки, і які мають
правове значення для правильного вирішення справи по суті.
76. Прокурор – посадова особа органів прокуратури, на яку покладено
повноваження по здійсненню прокурорського нагляду за дотриманням законів
органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів
дізнання, досудового слідства та ін., а також по підтриманню державного
обвинувачення в суді. Під термін «прокурор» підпадають: Генеральний
прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя, прокурори міст і районів та прирівняні до них,
військові прокурори гарнізонів, транспортний прокурор, заступники,
помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх
заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури,
прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень;
77. Протокол – процесуальний документ, у якому у випадках,
передбачених Кримінально – процесуальним кодексом, засвідчується факт
провадження, зміст і результати процесуальних дій;
78. Процесуальна дія – дія службових осіб органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури, суду чи інша дія, передбачена
Кримінально – процесуальним кодексом;
79. Процесуальні рішення – правозастосувальні акти, прийняті судом,
суддею, прокурором, слідчим, начальником слідчого підрозділу, особою,
яка здійснює дізнання, начальником органу дізнання, які містять
відповіді на правові питання, що виникають при провадженні у справі, та
владні приписи про правові дії;
80. Процесуальний документ – документ (протокол, постанова, ухвала,
вирок, доручення, окреме доручення, судове доручення, подання,
клопотання, заява, скарга, апеляція тощо), складений (винесений,
ухвалений) уповноваженими на те особами (органами) відповідно до вимог
Кримінально-процесуального кодексу;
81. Свідок – це фізична особа, щодо якої у дізнавача, слідчого,
прокурора, суду, судді є дані, що їй відомі обставини, котрі стосуються
справи, і яку у зв, язку з цим викликано для дачи показань
82. Система кримінального процесу – сукупність стадій, зв ,язаних між
собою спільними завданнями і принципами судочинства. Стадії
кримінального процесу чередуються замінюючи одна одну в суворій
послідовності.
83. Слідчий – службова особа відповідного слідчого підрозділу,
уповноважена здійснювати досудове слідство у кримінальній справі;
84. Спеціаліст – це особа, що має необхідні спеціальні знання і яку
залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих процесуальних
дій.
85. Стадія кримінального процесу – це певна відносно відокремлена
його частина або певний етап руху кримінальної справи;
86. Сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення:
прокурор, потерпілий та його представник, цивільний позивач та його
представник; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений, підсудний,
засуджений, виправданий, особа, стосовно якої вирішується (вирішено)
питання про застосування примусових заходів виховного або медичного
характеру, особа, стосовно якої проводилася попередня перевірка чи
закрито
провадження в кримінальній справі, їхні захисники та законні
представники,
цивільний відповідач та його представник;
87. Суб’єкти кримінального провадження – це державні органи, посадові
особи, юридичні особи і громадяни, які в ході порушення, досудового
слідства, судового розгляду кримінальних справ, здійснюючи певну
функцію, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи
при цьому процесуальних прав і здійснюючи процесуальні обов , язки.
88. Суд – Верховний Суд України і загальні суди, уповноважені
здійснювати правосуддя на підставі закону;
89. Суд апеляційної інстанції – суд, що розглядає справи за
апеляціями на судові рішення, які не набрали законної сили;
90. Суддя – посадова особа судової влади, яка відповідно до
Конституції України наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і
виконувати свої обов’язки на професійній основі в суді загальної
юрисдикції, народний засідатель, присяжний;
91. Суд касаційної інстанції – суд, що розглядає справи за
касаційними поданнями і касаційними скаргами на судові рішення, які
набрали законної сили;
92. Судові витрати – це витрати, що їх було зроблено у зв,язку з
провадження у кримінальній справі.
93. Уповноважений орган України – орган, який згідно з вимогами
міжнародного договору розглядає та спрямовує за кордон для виконання
запити компетентних органів України, а також розглядає та організовує
виконання запитів компетентних органів іноземних держав;
94. Ухвала – рішення (крім вироку та постанови) суду першої,
апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи судом у
колегіальному складі;
95. Учасники судового розгляду – підозрюваний, обвинувачений,
підсудний, засуджений, виправданий, їх захисники і законні представники,
прокурор, потерпілий і його представник, особа, стосовно якої відмовлено
у порушенні провадженні в кримінальній справі чи закрито провадження в
кримінальній справі, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх
представники, які беруть участь у судовому розгляді.
96. Функції кримінального процесу – це визначені законом основні
напрями кримінально-процесуальної діяльності.
97. Цивільний позивач – це громадянин, підприємство, установа чи
організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред явили до
обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за
його дії, вимогу про відшкодування збитків.
98. Цивільний відповідач – це фізична або юридична особа, яка несе
матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, до якої по
кримінальній справі пред , явлен цивільний позов з метою відшкодування
збитків або компенсації моральної шкоди, завданної злочинними діями.
99. Цивільний позов у кримінальному процесі – це вимога про
відшкодування матеріального й морального збитку заподіяного злочином або
іншою суспільно-небезпечною дією неосудної або обмежено осудної особи
підприємству, установі, організації або громадянинові, що пред’являється
й вирішується в порядку кримінального судочинства.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
