Словник основних термінів з адміністративного права України
Адміністративне затримання – короткочасний примусовий захід, який
застосовується з метою припинення правопорушення, установлення особи,
яка вчинила правопорушення, складення протоколу про правопорушення якщо
його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення та забезпечення
своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по
справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративна процесуальна дієздатність – здатність особисто
здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки,
у тому числі доручати ведення справи представникові. Належить фізичним
особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а
також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу
публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства
можуть самостійно брати участь.
Адміністративна процесуальна правоздатність – здатність мати
процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві.
Визнається за громадянами України, іноземцями, особами без
громадянства, органами державної влади, іншими державними
органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами,
підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна реформа – це вид політико-правової реформи, яка
здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її
організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і
взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.
Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна
(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на
громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на
встановлений порядок управління і за яку, законом передбачено
адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення – міра відповідальності, яка
застосовується з метою виховання особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України,
поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових
правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Адміністративне судочинство – діяльність адміністративних судів
щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Адміністративне управління – діяльність з розроблення нормативної
бази, планування, організаційної роботи, комплектування персоналу,
фінансування, оцінки і вдосконалення системи управління.
Адміністративний договір – двох або багатостороння угода, зміст
якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних
управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із
сторін угоди.
Адміністративний нагляд – система тимчасових примусових
профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою
окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються
органами внутрішніх справ.
Адміністративний позов – звернення до адміністративного суду
про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Адміністративний процес – правовідносини, що складаються під
час здійснення адміністративного судочинства.
Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ.
Адміністративні дані – дані, отримані на підставі
спостережень, проведених органами державної влади (за винятком
органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та
іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою
виконання адміністративних обов’язків та завдань, віднесених до їх
компетенції.
Акредитація – процедура, у ході якої національний орган з
акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи
відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види
робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль).
Акт – документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені
факти або події. Акт (довідка) контрольного заходу – службовий
двосторонній документ, який стверджує факт проведення комплексного
планового чи позапланового контрольного заходу, що відображає її
результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських
операцій чи діяльності об’єкта контролю в цілому і є носієм
доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною
однорідністю недоліки в господарюванні та порушення Законів
України й інших нормативно-правових актів.
Акт ревізії (перевірки) – службовий двосторонній документ,
який стверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної
ревізії (перевірки), що відображає її результати стосовно наслідків
окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства
в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й
систематизовані за економічною однорідністю недоліки в
господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових
актів.
Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість
проходження строкової військової служби і має на меті виконання
обов’язку перед суспільством.
Апарат органів виконавчої влади – це організаційно поєднана
сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для
здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо
виконання відповідними органами закріплених за ними
повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу
апарату органів виконавчої влади відносяться державні службовці та інші
працівники апарату.
Апеляційні спеціалізовані суди – апеляційні господарські
суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в
апеляційних округах відповідно до указу Президента України.
Аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової
звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки
аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та
відповідність вимогам законів України, положень (стандартів)
бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень
суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Бездіяльність – певна форма поведінки особи, яка полягає у
невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу
покладених на неї посадових обов’язків і згідно з чинним
законодавством України.
Біженець – іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства),
який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
ознаками расової, національної належності, ставлення до
релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи
або політичних переконань вимушений залишити територію держави,
громадянином якої він є (або територію країни свого постійного
проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї
держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за
умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йому
статусу біженця.
Благодійна організація – недержавна організація, головною метою
діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах
суспільства або окремих категорій осіб. Благодійні організації можуть
утворюватись у формах членських благодійних організацій,
благодійних фондів, благодійних установ, інших благодійних
організацій (фундацій, місій, ліг тощо).
Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом
Автономної Республіки Крим і здійснює свої повноваження на підставі
Конституції України і законів України, Конституції Автономної
Республіки Крим і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з
метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та
вирішенню питань життєдіяльності регіону.
Верховна Рада України (парламент) є єдиним органом законодавчої
влади в Україні.
Ветеринарно-санітарні правила і норми – нормативно-правові акти, що
встановлюють ветеринарні, ветеринарно-санітарні та інші вимоги,
невиконання яких створює загрозу виникнення і розповсюдження хвороб
тварин, у тому числі спільних для тварин і людини.
Ветеринарний контроль – санітарний контроль, який здійснюється щодо
тварин та продуктів тваринного походження з метою захисту життя та
здоров’я людей та тварин, а також контроль предметів та вантажів, які
можуть бути носіями хвороб тварин.
Виїзна перевірка – це перевірка, яка проводиться за
місцезнаходженням об’єкта, що перевіряється.
Виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України
та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими,
районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення
виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у
межах, визначених цим та іншими законами.
Вилучення продукції з обігу – фактичне припинення обігу
(реалізації) продукції, здійснене в установленому порядку, за
рішенням власника продукції або спеціально уповноважених органів
виконавчої влади в межах їх повноважень.
Віза – позначка в паспортному документі, що засвідчує право іноземця
або особи без громадянства на в’їзд в Україну і транзитний
проїзд через її територію.
Військова служба – особливий вид державної служби, яка полягає у
професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і
віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.
Військове формування – створена відповідно до законодавства України
сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів
управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені
для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і
національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у
разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом
безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Військовослужбовці – громадяни України, які проходять службу на
території України і громадяни України, які виконують військовий
обов’язок за межами України. До військовослужбовців належать: особи
офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової
і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних
Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки
України, Служби зовнішньої розвідки України, військ цивільної
оборони, Державної спеціальної служби транспорту, а також інших
військових формувань, що створюються Верховною Радою України,
стратегічних сил стримування, які дислокуються на території
України, військовослужбовці жінки, курсанти військових навчальних
закладів.
Внутрішній фінансовий контроль – це діяльність
контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
достовірною інформацією про використання об’єктами контролю
фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх господарської
діяльності, виявлення і запобігання в ній відхилень, що
перешкоджають законному та ефективному використанню майна і
коштів, розширеному відтворенню виробництва.
Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні
або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози
нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній
цілісності та передбачає надання відповідним органам державної
влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування
повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення
національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою,
обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і
законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих
обмежень.
Громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди,
яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням,
або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі
під’їзди, а також підземні переходи, стадіони, вулиці, парки тощо.
Громадяни – фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без
громадянства.
Громадянство України – постійний правовий зв’язок особи та
Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та
обов’язках.
Державне підприємство – підприємство, що діє на основі державної
власності.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це діяльність
органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної
служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами
санітарного законодавства з метою попередження, виявлення,
зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на
здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо
порушників.
Делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади,
надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження
органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним
місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних
рад.
Депресивна територія – регіон чи його частина (район, місто
обласного значення або кілька районів, міст обласного значення),
рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними цим
Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу.
Депутатське запитання – це засіб одержання депутатом інформації
або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може
бути оголошено на сесії Ради або дано депутату в індивідуальному
порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не
обговорюється і рішення по ньому не приймається.
Депутатське звернення – викладена в письмовій формі
пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників
підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні
дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених
до їх компетенції.
Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних
депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на
сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної
Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також
до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на
території України, незалежно від їх підпорядкування і форм
власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх
компетенції.
Державна ветеринарна інспекція – діяльність посадових осіб державних
органів і установ ветеринарної медицини, спрямована на здійснення
державного контролю та нагляду за додержанням
ветеринарно-санітарних вимог.
Державна санітарно-епідеміологічна служба України – система
органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких
спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних
захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь),
радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на
стан їх здоров’я і життя факторів середовища життєдіяльності,
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки
для життя і здоров’я людини продукції та середовища життєдіяльності.
Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які
займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів.
Державна таємниця ( також – секретна інформація) – вид таємної
інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки,
науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони
правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній
безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим
Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Державна цільова програма – це комплекс взаємопов’язаних
завдань і заходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших
проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або
адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням
коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання,
складом виконавців, ресурсним забезпеченням.
Державне замовлення – засіб державного регулювання економіки
шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та
обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних
державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку
(закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед
суб’єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.
Державний архітектурно-будівельний контроль – це сукупність
організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення
дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил,
архітектурних вимог і технічних умов, а також положень
затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних
об’єктів (далі – затверджені проектні рішення), місцевих правил
забудови населених пунктів усіма суб’єктами містобудівної
діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій
і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції,
капітального ремонту об’єктів житлово-цивільного, виробничого та
іншого призначення, реставрації архітектурних пам’яток, створення
інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних
матеріалів, виробів і конструкцій.
Державний ветеринарний нагляд – інспектування державними
інспекторами ветеринарної медицини з метою переперевірки стану
додержання законодавства з питань ветеринарної медицини.
Державний внутрішній фінансовий контроль – це система
здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту,
інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою
забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі
принципів законності, економічності, ефективності, результативності та
прозорості.
Державний гірничий нагляд – нагляд за додержанням
підприємствами, установами, організаціями та громадянами
(користувачами) актів законодавства, правил і норм щодо ведення
робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та
охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини.
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що
проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші,
вод, надр, повітряного простору.
Державний метрологічний нагляд – діяльність спеціально
уповноважених органів державної метрологічної служби з метою
перевірки дотримання вимог Закону України про метрологію та
метрологічну діяльність, інших нормативно-правових актів України і
нормативних документів з метрології.
Державний моніторинг навколишнього природного середовища –
це система спостережень, збирання, оброблення, передавання,
збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного
середовища, прогнозування його змін та розроблення
науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських
рішень. Це Положення визначає порядок створення та функціонування такої
системи в Україні.
Державний нагляд – діяльність спеціально уповноважених органів
виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів,
норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт,
наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і
споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров’я й
майна людей і навколишнього середовища.
Державний пожежний нагляд ( держпожнагляд) – це наглядова
діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної
безпеки, пов’язана із здійсненням контролю за виконанням і
додержанням вимог та вирішення інших встановлених законодавством
питань у цій сфері.
Державний пробірний нагляд – система організаційно-технічних і
правових заходів, спрямованих на здійснення державного контролю за
видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і
зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та
виробів з них, виконанням операцій із зазначеними цінностями, а також
на забезпечення залучення до вторинної переробки відходів і брухту, що
містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це діяльність органів,
установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по
контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного
законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або
усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та
по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Державні (адміністративні) послуги – послуги, обов’язковість
отримання яких установлюється законодавством та які надаються
фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, створеними ними
установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів
відповідних бюджетів. Надання цих послуг безпосередньо пов’язане з
виконанням основних функцій та завдань органом влади.
Державні комітети – це центральні органи виконавчої влади, які,
безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти
міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом
виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи
міжсекторного характеру.
Дипломатична служба в Україні – частина державної служби,
яка призначена забезпечувати практичну реалізацію зовнішньої
політики України, представляти та захищати інтереси України у сфері
міжнародних відносин, а також її юридичних осіб та громадян за
кордоном.
Дисциплінарна відповідальність – це обов’язок державного
службовця відповідати за здійснений ним дисциплінарний вчинок та нести
міру стягнення, передбачену чинним законодавством.
Дозвільна система – встановлений законодавством порядок надання
дозволів на здійснення певних видів діяльності; дозвільна система – це
особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,
обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів
і речовин, а також відкриття та функціонування окремих
підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів
держави та безпеки громадян.
Дозвільна система у сфері господарської діяльності –
сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між
дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами
господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного
характеру.
Дозвільні органи – органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи,
організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи
дозвільного характеру.
Докази в адміністративному судочинстві – будь-які фактичні дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь
у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень
сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків,
письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази в справі про адміністративне правопорушення –
будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом
порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність
адміністративного правопорушення, винність даної особи в його
вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про
адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,
свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями
технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням
правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки
дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також
іншими документами.
Документ – це передбачена законом матеріальна форма
одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом
фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на
іншому носієві.
Первинний документ – це документ, що містить в собі вихідну
інформацію.
Вторинний документ – це документ, що являє собою результат
аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох
документів.
Документування результатів контрольного заходу – формування
масиву документально зафіксованої інформації констатувального
та аналітичного характеру про організаційно-правову та
фінансово-господарську діяльність об’єкта контролю, де проводились
контрольні заходи, який повинен забезпечувати розкриття теми
контрольного заходу.
Дослідження (випробування) – експериментальне визначення
кількісних і (або) якісних характеристик властивостей об’єкта
досліджень. Випробування бувають – досліджувальні (визначальні), які
проводяться для вивчення певних характеристик властивостей об’єкта,
порівняльні – для порівняння характеристик об’єктів, контрольні – для
встановлення відповідності об’єкта згідно з нормативними вимогами.
Дрібне хуліганство – нецензурна лайка в громадських місцях,
образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують
громадський порядок і спокій громадян.
Експерт – висококваліфікований спеціаліст, який має вищу освіту,
відповідну кваліфікацію і професійні знання з питань, що досліджуються,
виконує службові обов’язки, пов’язані з провадженням
діяльності у відповідній галузі, безпосередньо проводить
експертизу та несе персональну відповідальність за достовірність
і повноту аналізу, обгрунтованість висновків відповідно до
завдання на проведення експертизи.
Експертиза – вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна
чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою,
організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань
у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких
оформляються у вигляді експертного висновку.
Епідемічна ситуація – показник епідемічного благополуччя
території (об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і
динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або
відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими
обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб.
Звернення громадян – викладені в письмовій або усній формі
пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Здоров’я – стан повного фізичного, душевного і соціального
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
Зона надзвичайної екологічної ситуації – окрема місцевість
України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.
Зона надзвичайної ситуації – окрема територія, де склалася
надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру.
Іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл
на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або,
перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на
імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є
громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Інструкція – нормативно-правовий акт, який детально визначає зміст і
методичні питання правового регулювання у певній сфері діяльності.
Інформація – документовані або публічно оголошені відомості
про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві,
державі та навколишньому середовищі.
Інформація про особу – це сукупність документованих або
публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу
(персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан,
релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце
народження.
Інформаційний запит – звернення з вимогою про надання можливості
ознайомлення з офіційними документами.
Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі органів
виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу
безпосередньо та через міністра, інші центральні органи виконавчої влади
РМ АР Крим, місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та
контролює діяльність цих органів.
Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів
виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших
органів виконавчої влади.
Контроль – функція управління, яка полягає в перевірці виконання
завдань об’єктами управління, з метою отримання інформації щодо
виконання завдань та вжиття своєчасних заходів для досягнення
результату.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення – примусова
безоплатна передача цього предмета у власність держави за
рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у
приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами
України.
Ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій,
видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та
ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами
ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень
ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування.
Ліцензія – документ, що видається Кабінетом Міністрів України або
уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник
ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.
Методи управління – сукупність способів та засобів впливу керуючих
суб’єктів на об’єкти управління для досягнення визначеної мети.
Методика аналізу та прогнозування – сукупність послідовних
прийомів, процедур, операцій дослідження, застосування яких
дозволяє реалізувати мету аналізу та, прогнозування в певній
галузі.
Методика проведення експертизи – методи організації роботи з
фахівцями-експертами й обробки їх висновків та експертних оцінок,
виражених у кількісній або якісній формі, з метою підготовки
інформації для осіб, що приймають рішення.
Митний контроль – сукупність заходів, що здійснюються митними
органами при переміщенні через митний кордон України товарів
(вантажів) та інших предметів і спрямовані на забезпечення
дотримання норм Митного кодексу України , міжнародних договорів,
законодавчих та інших нормативно-правових актів з митної справи,
контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
Митний кордон – межі митної території України. Митний
кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж
спеціальних митних зон.
Митний огляд – одна з форм митного контролю, що передбачає
обстеження товарів та інших предметів (з можливістю повного або
часткового розпакування товарів та інших предметів, розібрання
транспортних засобів, вантажних і багажних місць) для встановлення
законності переміщення їх через митний кордон України, а також
обліку, обкладення податками та зборами
Митний режим – сукупність норм, установлених законами України з питань
митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та
інших предметів через митний кордон України визначають порядок такого
переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.
Митні правила – встановлений законодавством України порядок
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України.
Митні процедури – операції, пов’язані із здійсненням митного
контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний
кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних
засобів, а також справлянням передбачених законом податків і зборів.
’
i
’
– центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та
реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя
(секторах державного управління). Їх очолюють міністри, які за
посадою є членами Кабінету Міністрів України і відповідно до цього
мають статус політичних діячів (політиків). Міністерство є
головним (провідним) органом у системі центральних органів
виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у
визначеній сфері діяльності.
Міністерство закордонних справ України (МЗС України) –
центральний орган виконавчої влади, є головним (провідним) органом у
системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення
реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України та
координації заходів у цій сфері, в тому числі спрямованих на
реалізацію стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо
забезпечення входження України в європейський простір та створення
передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі (ЄС),
Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
Міністерство оборони України (Міноборони України) –
центральний орган виконавчої влади і військового управління, у
підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади
забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони,
функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і
підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них
функцій і завдань.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС
України) – головний (провідний) орган у системі центральних органів
виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у
сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та
функціонування систем страхового фонду документації, поводження з
радіоактивними відходами, захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них,
ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи,
здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе
відповідальність за її стан і розвиток.
Міністерство України у справах сім’ї та молоді
(Мінсім’ямолодь України) – центральний орган виконавчої влади, який
забезпечує проведення у життя державної політики з питань сім’ї,
жінок, молоді та дітей на всій території України, здійснює керівництво
дорученою йому сферою управління, несе відповідальність
за її стан і розвиток.
Міністерство фінансів України – центральний орган виконавчої влади,
якій відіграє провідну роль в управлінні фінансами країни і забезпечує
проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової
політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного
та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у
цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
Місцеве самоврядування в Україні – гарантоване державою право та
реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного
об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста –
самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в
межах Конституції і законів України.
Місцеві адміністративні суди – суди, які розглядають
адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного
управління (справи адміністративної юрисдикції).
Місцеві дозвільні органи – міські ради та їх виконавчі органи,
районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації,
територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади,
їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи
дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства,
установи, організації, що у випадках, передбачених законом,
уповноважені видавати документи дозвільного характеру і можуть
залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних
для видачі документів дозвільного характеру, у межах
відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Місцеві загальні суди – районні, районні у містах, міські та
міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.
Закон (3018-14)
Моніторинг – система спостережень і контролю за станом
об’єкта (предмета, процесу, явища).
Надзвичайна екологічна ситуація – надзвичайна ситуація, за яку на
окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному
середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку
держави.
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і
діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією,
катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може
призвести) до загибелі людей та/ або матеріальних втрат.
Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру –
порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій
території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене
аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною
подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке
призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на
території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі
людей та/ або значних матеріальних втрат.
Наказ – це основний нормативний акт, який є одночасно розпорядчим
документом і видається суб’єктом нормотворення в процесі
здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання
покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.
Нормативний документ – документ, який встановлює правила,
загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів.
Нотаріат в Україні – система органів і посадових осіб, на які
покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають
юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені
цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Об’єднання громадян – добровільне громадське формування, створене
на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами
своїх прав і свобод.
Об’єкти управління – елементи структури системи управління та
виробничі процеси, на які спрямовано вплив функцій управління.
Оборона України – система політичних, економічних,
соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних,
правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до
збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або
збройного конфлікту.
Обстеження – процес загального збирання інформації (без її детальної
перевірки) про напрями діяльності відповідного підрозділу з
метою ознайомлення з його роботою (проведеними операціями);
виявлення конкретних питань, що потребують особливої уваги; отримання
інформації щодо доцільності проведення додаткової перевірки.
Органи внутрішніх справ – Міністерство внутрішніх справ
України, головні управління МВС України в Криму, м. Києві, Київській
області та управління МВС України в областях, м. Севастополі та на
транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управління),
підрозділи, установи, навчальні заклади і науково-дослідні установи,
підприємства і організації, що становлять єдину систему МВС
України.
Органи управління – установи, організації, підприємства та їх структурні
підрозділи, що мають право приймати управлінські рішення в
межах своєї компетенції і контролювати виконання прийнятих рішень.
Організації, заклади, установи – організаційні
структури, які не займаються підприємницькою діяльністю.
Фінансування робіт, пов’язаних з їх діяльністю, здійснюється за
рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або з
місцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць.
Організаційна функція – впорядкування структури і взаємодії
складових елементів системи з метою зниження невизначеності, а також
підвищення ефективності використання ресурсів і часу.
Організація – об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі
спільності інтересів, мети, програми дій тощо.
Особа – фізична особа або юридична особа (її філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи), а також представництва
юридичної особи.
Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно
до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на
забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних
функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності
людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній
тривалості життя.
Паспортна система – комплекс заходів з обліку населення за місцем
проживання та забезпечення видачі паспортів.
Паспортний документ – документ, що підтверджує громадянство
громадянина України, іноземця. Посвідчує особу іноземця або особу без
громадянства і виданий уповноваженими органами України, іноземної
держави або статутними організаціями ООН, який дає право виїзду за
кордон і визнаний Україною.
Паспортний документ іноземця та особи без громадянства – документ,
що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без
громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або
статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний
Україною.
Патронатна служба – сукупність працівників державного
органу, які самостійно приймаються на посади членами Кабінету
Міністрів України, головами місцевих державних адміністрацій
згідно із штатним розписом і категорією, що відповідає посаді.
Патрульно-постова служба міліції – діяльність спеціальних
нарядів міліції по охороні громадського порядку, безпеці і
боротьбі з правопорушеннями на вулицях, площах, в парках, на
транспортних магістралях, портах, в аеропортах та інших громадських
місцях, а також при проведенні масових заходів, ліквідації
наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха.
Письмові докази – документи (у тому числі електронні документи),
акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі
відомості про обставини, які мають значення справи.
Підприємець – фізична особа, яка є громадянином України, іноземним
громадянином, особою без громадянства, що здійснює
підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб’єктом
господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за
умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної
особи.
Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений
компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
порядку, передбаченому законами.
Підвищення кваліфікації державних службовців – навчання з метою
оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного
вирішення завдань професійної діяльності на державній службі.
Планова перевірка (інспектування) – інспекційна перевірка, що
здійснюється комплексно або з окремих напрямів діяльності/
операцій відповідно до плану інспекційних перевірок, затвердженого в
порядку, передбаченому законодавством.
Планування – процес розробки порядку виконання певної
діяльності, тобто конкретизація цієї діяльності: визначення
проміжних цілей і послідовності їх досягнення, розрахунку
термінів, прогнозування наслідків майбутніх ситуацій, визначення
потреб у ресурсах, виконавцях і необхідних засобах по кожній з цих
цілей.
Пожежний нагляд – функція органів пожежної охорони, яка полягає у
здійсненні контролю за виконанням заходів, спрямованих на
забезпечення пожежної безпеки об’єктів та підвищення ефективності
боротьби з пожежами.
Позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано
адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт
владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява
до адміністративного суду.
Політична партія – зареєстроване згідно з законом добровільне
об’єднання громадян – прихильників певної
загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою
сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь
у виборах та інших політичних заходах.
Положення – підзаконний нормативно-правовий акт, який встановлює
структуру і функції будь-якого органу, визначає форми та умови
здійснення певної діяльності підприємств та установ, а також їх
структурних підрозділів (відділів, секторів).
Порядок – нормативно-правовий акт, який конкретизує норми права
загального характеру, встановлює певні вимоги, що
регламентують окремі напрями діяльності та вирішує процедурні
питання; організаційний документ, який відповідно до встановлених
вимог, правил і норм визначає чітку послідовність дій певного процесу,
із зазначенням способів та методів його використання, форми та
умови здійснення певної діяльності Посада – це визначена структурою і
штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та
його апарату, на яку покладено встановлене нормативно-правовими
актами коло службових повноважень. Посадовими особами вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату,
інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними
актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій.
Посадові особи – керівники та заступники керівників державних
органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або
іншими нормативними актами покладено здійснення
організаційно-розпорядницьких та консультативно-дорадчих функцій.
Потерпілий – особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно
моральну, фізичну або майнову шкоду.
Профспілка – добровільна неприбуткова громадська організація, що
об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх
професійної (трудової) діяльності (навчання).
Правила – різновид підзаконних нормативно-правових актів, які
приймаються (затверджуються) в установленому порядку
компетентними державними органами або посадовими особами з метою
встановлення єдиного здійснення певної діяльності чи окремих дій,
єдиних вимог до поведінки учасників правовідносин у відповідній
сфері. Характерною особливістю правил є регулювання ними
обмеженого кола суспільних відносин, але з великим ступенем
деталізації юридичних, організаційних та інших приписів (вимог).
Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації –
особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в
окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних
ситуацій і спрямовується для попередження людських і матеріальних
втрат, відвернення загрози життю і здоров’ю громадян, а також
усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.
Правоохоронні органи – державні органи, які відповідно до
законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні
функції.
Правопорушник – особа, яка здійснила або намагається здійснити
незаконну дію, а також особа, яка сприяє цьому.
Прикордонна смуга – це ділянка місцевості, яка встановлюється
безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних
ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших
водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до
державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги
місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії
прикордонних інженерних споруджень.
Прикордонний загін – основна оперативно-службова ланка Державної
прикордонної служби України, на яку покладаються охорона визначеної
ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими
органами охорони державного кордону та Морською охороною,
забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного
режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного
контролю і пропуску через державний кордон України осіб,
транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Прикордонний контроль – перевірка у громадян документів на
право перетинання державного кордону, огляд транспортних засобів,
вантажів та іншого майна, пропуск їх через державний кордон України
та виконання інших завдань згідно з чинним законодавством.
Примус – примушування до виконання дій під загрозою, що може полягати
в позбавлені волі, застосуванні сили тощо.
Принцип – основоположна ідея, у відповідності до якої
здійснюється діяльність.
Принципи управління – правила, якими керуються суб’єкти
управління; визначають вимоги до системи, процесу та механізму
управління.
Прогнозування – спеціальне науково-фахове дослідження, предметом
якого є перспективи розвитку явища, що вивчається; вірогідне
судження про майбутній стан явища, що формулюється на основі
перенесення (екстраполяції) на майбутнє нинішнього стану явища, але з
врахуванням закономірностей, динаміки, тенденцій його розвитку.
Пруденційний нагляд – система банківського нагляду, при якій головна
увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні
оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та
якості керівництва. Методика пруденційного нагляду визначає дотримання
банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного
банку України, економічних нормативів тощо.
Публічна служба – діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша
державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим,
органах місцевого самоврядування.
Район – одиниця поділу території області або Автономної
Республіки Крим і складається із сільських та міських населених
пунктів, які підпорядковані району.
Ранг (від нім. rang – ранг) – це звання, чин; розряд, категорія.
Релігійна організація – організація, яка утворюється з метою
задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати
віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної
структури, обирає, призначає та замінює персонал згідно зі своїми
статутами (положеннями).
Ревізія – це метод документального контролю за
фінансово-господарською діяльністю об’єкта управління в частині
нарахування та витрачання коштів, достовірністю обліку та
звітності; спосіб документального установлення правомірності
дотримання нормативних актів тощо.
Регіон – суб’єкт системи адміністративно-територіального устрою:
Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь.
Регіони – Автономна Республіка Крим, 24 області, м. Київ.
Регламент – прийнятий органом влади нормативний документ, що
передбачає обов’язковість правових положень.
Регуляторна діяльність – діяльність, спрямована на
підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд
регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами,
фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, територіальними
громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені
Конституцією України, Законом та іншими нормативно-правовими
актами.
Регуляторний акт – нормативно-правовий акт, який або окремі
положення якого спрямовані на правове регулювання господарських
відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними
органами або іншими органами державної влади та суб’єктами
господарювання, який встановлює, змінює чи скасовує норми права,
застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або
окремі положення якого спрямовані на правове регулювання
господарських відносин, а також адміністративних відносин між
регуляторними органами або іншими органами державної влади та
суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей
документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній
сфері, нормативно-правовим актом.
Регуляторний орган – Верховна Рада України, Президент України,
Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна
рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний
орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада
Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування,
а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо
відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово
приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать
територіальні органи МНС України, державні спеціалізовані установи
та організації, сфери управління Міністерства, якщо ці органи,
установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають
регуляторні акти.
Реєстрація документа – фіксування факту створення або
надходження документа шляхом проставлення на ньому умовного позначення
– реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних
формах необхідних відомостей про документ.
Режим – система принципів, норм, правил та процедур, що
обов’язкові для виконання в сфері певної діяльності.
Режим в пункті пропуску – порядок перебування і пересування
осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних
залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів,
аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення,
а також здійснення господарської та інших видів діяльності, пов’язаної
з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів,
вантажів та іншого майна.
Режим державного кордону України – порядок перетинання
державного кордону України, плавання і перебування українських та
іноземних невійськових суден і військових кораблів у
територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження
іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води
і порти України та перебування в них, утримання державного кордону
України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності
на державному кордоні України – визначається цим Законом, іншими
актами законодавства України і міжнародними договорами України.
Режим доступу до інформації – передбачений правовими нормами
порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.
Режим зони митного контролю – порядок доступу в зону митного контролю
й перебування в ній посадових осіб митниці, що безпосередньо
забезпечують процес митного контролю, посадових осіб контрольних служб
та служб аеропорту, громадян, які проходять митний контроль або
вповноважені пред’явити для такого контролю товари та інші
предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за
межі зони митного контролю.
Резолюція – це напис на документі, зроблений керівником установи, що
містить вказівки щодо виконання документа і складається з таких
елементів: прізвище виконавця(виконавців), зміст доручення, термін
виконання, особистий підпис керівника, дата.
Рекомендації – нормативний акт, що містить вказівки або настанови
щодо дій юридичних та фізичних осіб.
Релігійна громада – місцева релігійна організація віруючих громадян
одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку,
які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення
релігійних потреб.
Релігійні організації – релігійні громади, управління і центри,
монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії),
духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з
вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання
представляються своїми центрами (управліннями).
Санітарно-епідемічна ситуація – стан середовища
життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров’я населення на
певній території в конкретно визначений час.
Санітарні та протиепідемічні заходи – діяльність, спрямована на
створення безпечних для здоров’я умов побуту, праці, навчання,
відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання
виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Сертифікат – документ, який свідчить, що його власник відповідає
певним вимогам, які встановлено для цього напрямку діяльності.
Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що
продукція, системи якості, системи управління якістю, системи
управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам
конкретного стандарту чи іншого нормативного документа,
визначеного законодавством.
Сертифікаційне обстеження – комплекс заходів, спрямований на перевірку
Заявника виконувати дії в заявленій сфері діяльності згідно з
вимогами законодавства та нормативних документів.
Система внутрішнього контролю – цей термін визначає всі внутрішні
правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства
для досягнення поставленої мети – забезпечення (в межах можливого)
стабільного і ефективного функціонування підприємства,
дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та
раціонального використання активів підприємства, запобігання та
викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських
записів, своєчасну підготовку надійної фінансової інформації.
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний у
встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність
продукції, систем якості, систем управління якістю, систем
управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством
вимогам порядку орган документально засвідчує відповідність персоналу,
продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління
довкіллям встановленим законодавством вимогам.
Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних
інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
Служба безпеки України – державний правоохоронний орган
спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку
України.
Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на
постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в
органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію
територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та
окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Список – документ, що містить перелік осіб або предметів у певному
порядку, складений з метою інформації або реєстрації.
Стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та
затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для
загального і багаторазового використання правила, інструкції або
характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів,
включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є
необов’язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології,
позначок, пакування, маркування чи етикетування, які
застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.
Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень
для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих
завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у
певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності
продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню,
усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному
співробітництву.
Статистичне спостереження – планомірний, науково
організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які
відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України
та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою,
розробленою на основі статистичної методології.
Суб’єкти управління – персонал, функціональні служби,
структурні підрозділи, спеціально створені органи, які впливають на
систему управління з метою забезпечення її функціонування.
Суд – суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції в адміністративних справах –
апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної
юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд
(місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний
адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Суд касаційної інстанції в адміністративних справах – Вищий
адміністративний суд України.
Судді – посадові особи судової влади, які відповідно до
Конституції України наділені повноваженнями здійснювати
правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в
Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.
Загальний доступ до судових рішень – режим доступу до судових рішень,
внесених до Реєстру, який передбачає можливість одержання, використання,
поширення і зберігання інформації, що міститься у Реєстрі, з
урахуванням вимог щодо нерозголошення в текстах судових рішень,
відкритих для загального доступу, відомостей, що дають можливість
ідентифікувати фізичну особу тощо.
Термін проведення перевірки – проміжок часу між датою початку
і датою закінчення документальної перевірки. Датою закінчення
перевірки є дата підписання акта перевірки. Термін проведення
перевірки зазначається у письмовому повідомленні про проведення
перевірки.
Технічний огляд – оцінка технічного стану транспортного засобу
на відповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці
та навколишнього середовища.
Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким
повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови
можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Техногенна безпека – стан захищеності населення, території, об’єктів
від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного
характеру.
Трудова дисципліна – це форма суспільного зв’язку людей в процесі
виконання ними трудових функцій з обов’язковим підкоренням учасників
визначеному розпорядку. Трудова дисципліна вводить особу у визначений
стереотип поведінки, прийнятий та підтримуваний даним колективом.
Управління – функція організованих систем, що забезпечує збереження
їх структури, підтримку режиму діяльності, досягнення їх мети.
Управлінська функція – функція, спрямована на досягнення
поставленої мети, забезпечення сталого функціонування і розвитку
системи завдяки інформаційному обмінові.
Управлінське рішення – акт цілеспрямованого впливу на об’єкт
управління, що характеризує конкретну управлінську ситуацію і
містить заходи, програму досягнення мети.
Фахівець – це людина, яка володіє фаховими (спеціальними)
знаннями та навичками в якій-небудь галузі (сфері) виробництва,
науки, техніки, мистецтва тощо та яка має фах (спеціальність).
Фізичний контроль – процедура проведення контролю на безпеку
уповноваженими особами шляхом фізичного огляду ручної поклажі та
багажу без використання технічних засобів контролю на безпеку.
Фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи без
громадянства.
Фінансова дисципліна – стан дотримання на
підконтрольних об’єктах визначених законодавством та
нормативно-правовими актами фінансово-правових норм.
Функції управління – конкретні дії або сукупність дій, які
забезпечують досягнення поставленої мети (завдань).
Штраф – грошове стягнення, що накладається на осіб за
порушення митних правил у випадках і межах, встановлених законами.
Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у
встановленому законом порядку, і яка наділяється цивільною
правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у
суді.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
