.

Сирота 1998 – Право пенсійного забезпечення в Україні (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
1 32513
Скачать документ

Сирота 1998 – Право пенсійного забезпечення в Україні

Розділ І

Загальна частина

Глава І. Поняття і система

пенсійного права

1. Пенсійне право як складова права

соціального забезпечення

Пенсійне право є однією з найважливіших скла-

дових комплексної галузі права соціального забезпе-

чення. Ідея про право соціального забезпечення як

певну систему правових норм виникла в перебігові

активних наукових дискусій про правову систему в

середині 50-х рр. Саме тоді в колишньому Союзі РСР

було розроблено і прийнято основоположні законо-

давчі акти, які започаткували розвиток єдиної дер-

жавної системи пенсійного забезпечення [6, 104]. До

прийняття пенсійних законів України діяв Закон

СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян СРСР”

від 15 травня 1990 р. [7].

Одначе від створення системи правових норм у

сфері соціального забезпечення до перетворення її на

галузь права минуло чимало часу. Лише в 70-х рр.

право соціального забезпечення як галузь права

дістало визнання в юридичній науці й набуло статусу

самостійної навчальної дисципліни у вищих юридич-

них навчальних закладах. Ця галузь права згідно з

діючою нині класифікацією, затвердженою Вищою

атестаційною комісією (ВАК), входить до єдиної

системи галузевих дисциплін і, за деякими спорід-

неними ознаками з трудовим правом, має спільний

номер спеціальності З 12.00.05.

Термін “соціальне забезпечення”, який означає

форму матеріального забезпечення непрацездатних

громадян, офіційно закріплений у міжнародному

Пакті про економічні, соціальні та культурні права,

ухваленому Генеральною Асамблеєю 00Н 16 грудня

1966 р. У ньому, зокрема, йдеться про те, що “дер-

жави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають

право кожної людини на соціальне забезпечення, що

включає соціальне страхування” [2].

Термін “соціальне забезпечення” застосовується в

Концепції соціального забезпечення громадян

України [24], хоч у Конституції України (ст. 46)

вживається інший термін З “соціальний захист” [І].

Але це, на нашу думку, не применшує значення тер-

міна “соціальне забезпечення”.

За змістом ст. 46 Конституції, соціальний захист

включає і термін “соціальне забезпечення”, тобто со-

ціальний захист З ширше поняття і містить еле-

менти, що не входять до поняття “соціальне забезпе-

чення”. У правничій науці, зокрема у праві соціаль-

ного забезпечення, поняття “соціальний захист” як

правова категорія поки що не визначене.

На наш погляд, термін “соціальний захист” нале-

жить до функції держави, яка піклується про мате-

ріальне забезпечення непрацездатних громадян. Для

здійснення цієї функції створено спеціальний орган

державної виконавчої влади З Міністерство соціаль-

ного захисту населення України. Його новий статус

визначено Указом Президента України від 23 жовт-

ня 1996 р. [95].

Існування і розвиток права соціального забезпе-

чення як галузі права і правничої науки З зако-

номірний процес. Він свідчить про об’єктивну необ-

хідність та зацікавленість держави у правовому регу-

люванні суспільних відносин у найрізноманітніших

галузях.

Значний внесок у розвиток цієї галузі права

внесли свого часу вчені-правознавці: В. С. Андреєв,

В. А. Ачаркан, О. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, Р. І. Іва-

нова, А. Є. Козлов, В. О. Тарасова, Я. М. Фогель та

інші відомі юристи. Вони, по суті, заклали фунда-

мент нової галузі права. Їхніми зусиллями було роз-

роблено вихідні загальнотеоретичні положення, ви-

значено сферу правового регулювання та юридичні

критерії галузі права, видано перші підручники а

права соціального забезпечення. Звісно, багато з них

робіт з огляду на зміну політичної системи застаріли

і потребують оновлення.

Найважливішим досягненням наукових дослі-

джень є обгрунтування визначення поняття “право

соціального забезпечення” як галузі права. Вперше

це було зроблено у доповіді вченого-юриста В. С. Андре-

єва 1966 р. у Празі на міжнародному симпозіумі з

проблем соціального забезпечення [100].

За визначенням В. С. Андреєва, автора кількох

монографій і навчальних посібників, право соціаль-

ного забезпечення розглядається як система право-

вих норм, установлених державою, які регулюють

пенсійні та деякі інші відносини щодо забезпечення

літніх громадян та в разі непрацездатності, держав-

ну допомогу сім’ям з дітьми, а також тісно пов’язані

з ними процедурні відносини зі встановлення юри-

дичних фактів і з вирішення спорів [100].

. Ця галузь права включає широку, внутрішньо уз-

годжену, хоча й некодифіковану, сукупність право-

вих норм. Вона також має свій набір вихідних за-

гальних положень З предмет, метод, принципи та

ін., які розкривають своєрідність і специфіку право-

вого регулювання.

Для кожної самостійної галузі права вирішальне

значення має предмет і метод регулювання. Предме-

том, за загальним правилом, прийнято називати

коло однорідних суспільних відносин, які можуть

піддаватися правовому регулюванню лише певною

системою правових норм (галуззю права). Визначен-

ня предмета галузі права соціального забезпечення

тісно пов’язане зі з’ясуванням питання про те, що

таке соціальне забезпечення, які його обсяг, цілі

тощо. За ринкових відносин змінюються характер і

зміст соціального забезпечення, але мета залишає-

ться попередньою З забезпечення рівня життя не-

працездатних громадян не нижче від прожиткового

мінімуму, встановленого державою.

Обсяг поняття соціального забезпечення в названо-

му розумінні визначається по-різному. Одні вчені

включають у нього всі соціально-економічні заходи,

спрямовані на відшкодування втраченого заробітку

та безеквівалентне забезпечення тих потреб грома-

дян, котрі задовольняються з державних і громад-

ських джерел поза прямим зв’язком із результатом

їхньої трудової діяльності. Інші З лише ті, що

пов’язані з забезпеченням непрацездатних, хворих

та сімей, що мають дітей. Останнім часом переважає

думка, що до предмета права соціального забезпечен-

ня повинні належати ті суспільні відносини, які без-

посередньо пов’язані з соціальним забезпеченням

лише непрацездатних громадян. Це підтверджується

і офіційними документами органів державної влади.

Так, у Концепції соціального забезпечення населен-

ня України, прийнятій Верховною Радою України 21

грудня 1993 р. [24], підкреслюється, що “соціальне

забезпечення має поширюватися лише на громадян,

які працюють по найму, членів їхніх сімей та непра-

цездатних осіб… Для непрацездатних громадян га-

рантується матеріальне забезпечення та соціальне

обслуговування за рахунок соціального страхування

та виплат із державного та місцевих бюджетів”. На

громадян, які самостійно забезпечують себе роботою,

у тому числі підприємців, зайнятих творчою діяль-

ністю, членів кооперативів, фермерів, повинні поши-

рюватися лише ті соціальні гарантії, у фінансуванні

яких вони беруть участь.

З цього випливає, що нормами права може бути

позначене не лише коло осіб, які підлягають соціаль-

ному забезпеченню, але й визначено фінансові дже-

рела забезпечення непрацездатності. Звідси зв’язок

двох аспектів соціального забезпечення З економіч-

ного і правового.

Під кутом зору економіки соціальне забезпечен-

ня З це організаційні заходи держави зі створення

соціальних фондів і використання їх за цільовим

призначенням.

З погляду права відносини із соціального забезпе-

чення є об’єктом впливу правових норм. Причому

правовому регулюванню підлягає весь комплекс су-

спільних відносин, які складають предмет права со-

ціального забезпечення. Найважчим для вирішення

є питання про те, який комплекс суспільних відно-

син складає предмет права соціального забезпечення.

У юридичній літературі висловлено деякі критерії

для визначення кола відносин, що охоплюються со-

ціальним забезпеченням. Ними, зокрема, є; загальне

поняття соціального забезпечення, коло осіб, які за-

безпечуються, відносини, пов’язані з обов’язком дер-

жави з утримання певного контингенту непрацездат-

них громадян. Безумовно, всі ці критерії повинні

враховуватися під час визначення предмета права

соціального забезпечення.

Що ж до обсягу видів соціального забезпечення,

Контингенту забезпечуваних, рівня забезпечення, то

це залежить від економічного потенціалу держави,

участі громадян у фінансуванні соціального забезпе-

чення і розвиткові законодавства про соціальне за-

безпечення.

Основним видом суспільних відносин, які склада-

ють предмет права соціального забезпечення, є пен-

сійні відносини. Відносини в галузі пенсійного забез-

печення, які перше становили предмет різних галу-

зей права, нині стали єдиним внутрішньо узгодже-

ним і взаємопов’язаним самостійним видом суспіль-

них відносин. Єдність і відносна самостійність пен-

сійних відносин підтримується й тим, що у нашій

країні здійснюється державна система пенсійного за-

безпечення [12]. Отже, немає підстав для регулюван-

ня єдиних пенсійних відносин нормами різних галу-

зей права.

До пенсійних відносин наближені й тісно з ними

пов’язані відносини зі здійснення соціального стра-

хування працюючих громадян, формування й ви-

користання Пенсійного фонду та Фонду соціального

страхування, різноманітних виплат, соціального

7

обслуговування престарілих і непрацездатних, вете-

ранів війни, праді за рахунок соціальних фондів.

Крім предмета правового регулювання, ознакою

диференціації галузей права юридична наука визнає

метод правового регулювання суспільних відносин.

“Він має бути істинно науковим, справжнім, тобто

випливати з досягнень практики, відображати об’єк-

тивні закони буття, враховувати особливість предме-

та вивчення, адекватно відображуватись у свідомості

суб’єкта [1і8]. На відміну від предмета галузі права,

який окреслює коло суспільних відносин, метод до-

зволяє повніше охарактеризувати природу цих від-

носин, виявити їхні відмінні юридичні ознаки і тим

точніше визначити межі правового регулювання.

Проблема методу права соціального забезпечення

належить до недостатньо вивчених і дискусійних.

Однак у юридичній літературі висвітлюються основ-

ні критерії визначення поняття “метод правового

регулювання”. Метод визначається як сукупність

способів юридичного впливу на суспільні відносини,

на поведінку людей як учасників цих відносин, щоб

вони діяли відповідно до норм права.

Галузевий метод нормативного регулювання со-

ціального забезпечення являє собою комбінацію

імперативного та диспозитивного способів регулю-

вання. Імперативному способові правового регулю-

вання властивий метод влади й підпорядкування, а

диспозитивному З метод юридичної рівності. Дис-

позитивний метод регулювання знаходить своє

уособлення в такому різновиді, як метод срціально-

забезпечувальних вимог і надань. Метод права со-

ціального забезпечення використовує обидва ці спо-

соби вкупі з іншими способами регулювання; дозвіл,

наказ, заборона.

Одним із способів правового регулювання суспіль-

них відносин у соціальному забезпеченні є дозвіл.

Він застосовується для регулювання поведінки

фізичних осіб. Це означає, що громадянам надається

можливість на свій розсуд претендувати на той чи

8

інший вид соціального забезпечення на умовах, на-

даних законом. Використовуються й такі способи, як

наказ і заборона. Вони застосовуються, наприклад, у

розподілі коштів Пенсійного фонду та Фонду со-

ціального страхування України. Законодавством за-

боронено використовувати кошти не за цільовим

призначенням.

Метод права соціального забезпечення має і свої

особливості. Відзначимо таку з них. Громадянин як

учасник відносин із соціального забезпечення наді-

ляється не лише галузевою правоздатністю, а й пра-

вом вимагати надання йому конкретного виду забез-

печення, а орган соціального захисту населення

зобов’язаний надати його на умовах, установлених

законом. Це основна схема поведінки учасників

соціально-забезпечувальних відносин. Їй притаман-

на чітка правова формалізованість поведінки сторін,

оскільки всі права та обов’язки суб’єктів правовід-

носин встановлені законом і не можуть змінюватися

згідно з угодою сторін. Відповідно ж до загального

правила, органи соціального захисту населення, які

призначають різні види пенсійного забезпечення,

лише застосовують норми права, але самі їх не вста-

новлюють. У вказаних правовідносинах суб’єкти

мають рівні права в реалізації наданих їм прав та

обов’язків, оскільки між ними не встановлюються

відносини влади та підпорядкування. Обидві сторони

зобов’язані виконати вказівку закону. Рівність тут

виявляється у виконанні волі законодавчої влади.

Отже, в найзагальнішому вигляді під методом ре-

гулювання слід розуміти специфічні способи право-

вого впливу на суспільні відносини в соціальному

забезпеченні. Вони залежать від особливостей пред-

мета регулювання і знаходять вираження в соціаль-

но-піклувальних вимогах громадян і наданні їм кон-

кретних видів забезпечення державними органами

соціального захисту населення на умовах, передба-

чених законодавством [127]. Наявність особливого

предмета і методу регулювання права соціального за-

безпечення свідчить про автономний режим існуван-

ня і розвитку самостійної та однієї з профілюючих

галузей права, у якій найбільш очевидно втілюється

соціальна політика держави.

Право соціального забезпечення має свою науково

обгрунтовану систему, структуру галузі права. За цією

системою норми права соціального забезпечення

можна поділити на частини: загальну та особливу.

До загальної частини галузі права соціального за-

безпечення належать правові норми, які містять вка-

зівки на сферу впливу і предмет регулювання, а також

основоположні принципи права соціального забезпе-

чення. Такими нормами є, наприклад, статті 1, 3, 5, 7

Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

До особливої частини галузі права соціального за-

безпечення включається решта норм законодавства

про соціальне забезпечення. Дані норми об’єднують-

ся в окремі правові інститути.

Правовим інститутом особливої частини права со-

ціального забезпечення називається група однорід-

них норм, які регулюють окремий вид соціального

забезпечення (пенсія за віком, допомога з тимчасової

непрацездатності, соціальна допомога сім’ям з діть-

ми), які є предметом цієї галузі права. Вихідною під-

ставою для правового інституту служать вид і по-

рядок забезпечення, обслуговування, послуг, які

надаються.

У кожному інституті є норми, що встановлюють

як загальні, так і особливі правила забезпечення для

окремих категорій осіб. Ці правила виявляються в

підставах виникнення права на соціальне забезпе-

чення, у способах визначення його розміру, в поряд-

ку й тривалості надання тих самих видів забезпечен-

ня. У цьому полягає єдність та диференціація норм

права соціального забезпечення.

Галузь права соціального забезпечення виступає

як система взаємопов’язаних правових інститутів.

Всередині інститутів норми права розташовуються

також за певною системою з урахуванням структури

10

Правовідносин, єдності й диференціації норм, що

виокремлюються на різних підставах,

Визнаючи право соціального забезпечення з усіма

юридичними ознаками самостійною галуззю права,

необхідно відмежувати її від суміжних галузей, пе-

редусім від трудового, адміністративного і фінансо-

вого права. Через складну структуру предмета права

соціального забезпечення неможливо вказати якийсь

єдиний критерій відмежування предмета цієї галузі

від названих суміжних галузей права. А втім, право

соціального забезпечення, як і будь-яка галузь пра-

ва, має свою галузеву специфіку регулювання су-

спільних відносин, визнану в юридичній літературі.

Галузева специфіка регулювання вирізняється пев-

ною замкненістю, своєрідною суверенністю, вона не

застосовується до відносин, які лежать за межами

галузі. У галузевому регулюванні є принципово не-

можливим субсидіарне застосування юридичних

норм. Право соціального забезпечення в цілому во-

лодіє достатнім власним інструментарієм для вирі-

шення всіх основних практичних питань даної галузі

права.

І все ж таки слід відзначити, що характерними

ознаками розмежування суміжних галузей права

прийнято вважати предмет і метод регулювання.

Предмет права відповідає на запитання, що воно

регулює, а метод З якими способами здійснюється

правове регулювання суспільних /

основна відмінність відносин, що р/

довим правом, од відносин, які с

права соціального забезпечення,

перші пов’язані з трудовою ді,

суспільній організації праці (

власності та організаційно-пр

ства) [131], інші З з соці

ріальним забезпеченням т

самперед особливого кон

іромадян.

‘чосин. Так,

‘”я тру-

-й розпо-

<;оціального^ансового правабезпечення свідчить про автономний режим існуван-ня і розвитку самостійної та однієї з профілюючихгалузей права, у якій найбільш очевидно втілюєтьсясоціальна політика держави.Право соціального забезпечення має свою науковообгрунтовану систему, структуру галузі права. За цієюсистемою норми права соціального забезпеченняможна поділити на частини: загальну та особливу.До загальної частини галузі права соціального за-безпечення належать правові норми, які містять вка-зівки на сферу впливу і предмет регулювання, а такожосновоположні принципи права соціального забезпе-чення. Такими нормами є, наприклад, статті 1, 3, 5, 7Закону України "Про пенсійне забезпечення".До особливої частини галузі права соціального за-безпечення включається решта норм законодавствапро соціальне забезпечення. Дані норми об'єднують-ся в окремі правові інститути.Правовим інститутом особливої частини права со-ціального забезпечення називається група однорід-них норм, які регулюють окремий вид соціальногозабезпечення (пенсія за віком, допомога з тимчасовоїнепрацездатності, соціальна допомога сім'ям з діть-ми), які є предметом цієї галузі права. Вихідною під-ставою для правового інституту служать вид і по-рядок забезпечення, обслуговування, послуг, якінадаються.У кожному інституті є норми, що встановлюютьяк загальні, так і особливі правила забезпечення дляокремих категорій осіб. Ці правила виявляються впідставах виникнення права на соціальне забезпе-чення, у способах визначення його розміру, в поряд-ку й тривалості надання тих самих видів забезпечен-ня. У цьому полягає єдність та диференціація нормправа соціального забезпечення.Галузь права соціального забезпечення виступаєяк система взаємопов'язаних правових інститутів.Всередині інститутів норми права розташовуютьсятакож за певною системою з урахуванням структури10правовідносин, єдності й диференціації норм, щовиокремлюються на різних підставах.Визнаючи право соціального забезпечення з усімаюридичними ознаками самостійною галуззю права,необхідно відмежувати її від суміжних галузей, пе-редусім від трудового, адміністративного і фінансо-вого права. Через складну структуру предмета правасоціального забезпечення неможливо вказати якийсьєдиний критерій відмежування предмета цієї галузівід названих суміжних галузей права. А втім, правосоціального забезпечення, як і будь-яка галузь пра-ва, має свою галузеву специфіку регулювання су-спільних відносин, визнану в юридичній літературі.Галузева специфіка регулювання вирізняється пев-ною замкненістю, своєрідною суверенністю, вона незастосовується до відносин, які лежать за межамигалузі. У галузевому регулюванні є принципово не-можливим субсидіарне застосування юридичнихнорм. Право соціального забезпечення в цілому во-лодіє достатнім власним інструментарієм для вирі-шення всіх основних практичних питань даної галузіправа.І все ж таки слід відзначити, що характернимиознаками розмежування суміжних галузей праваприйнято вважати предмет і метод регулювання.Предмет права відповідає на запитання, що вонорегулює, а метод З якими способами здійснюєтьсяправове регулювання суспільних відносин. Так,основна відмінність відносин, що регулюються тру-довим правом, од відносин, які складають предметправа соціального забезпечення, полягає в тому, щоперші пов'язані з трудовою діяльністю людини всуспільній організації праці (незалежно від формивласності та організаційно-правового виду підприєм-ства) [131], інші З з соціальним захистом, мате-ріальним забезпеченням та обслуговуванням на-самперед особливого контингенту непрацездатнихГромадян.їїУ трудових відносинах учасниками є працівник іроботодавець, а в соціальному забезпеченні З непра-цездатний громадянин з одного боку і орган соціаль-ного захисту З з іншого. Трудові відносини входятьдо кола виробничих відносин суспільства, а відно-сини з соціального забезпечення З до кола соціаль-но-забезпечувальних. За своєю природою вонинаближені, але не ідентичні.Важливою ознакою, яка дозволяє відмежувативідносини соціального забезпечення від трудовихвідносин, є їхня юридична основа, тобто конститу-ційні права, що реалізуються в рамках кожного зрозгляданих видів суспільних відносин. Відносинисоціального забезпечення виникають із реалізацієюгромадянином свого конституційного права на со-ціальний захист у разі втрати працездатності. У рам-ках же трудових відносин громадянин реалізуєконституційне право на працю, "що включає мож-ливість заробляти собі на життя працею, яку вінвільно обирає або на яку вільно погоджується"(ст. 43 Конституції України).Між трудовим правом і правом соціального забез-печення існує не лише відособленість правового регу-лювання, а й певний зв'язок та взаємодія. Це вира-жається насамперед у тому, що право соціальногозабезпечення за своїм генезисом є галуззю, якавиокремилась не з однієї (як, скажімо, трудове пра-во), а з кількох галузей права. Правовому регулю-ванню трудових відносин і відносин соціального за-безпечення властива наявність ряду загальнихпонять. До них можна віднести трудовий стаж, тру-дове каліцтво тощо.Трудові відносини в багатьох випадках передуютьвідносинам соціального забезпечення або існуютьпоряд із ними. Наявність трудового відношення вминулому або тепер є, певна річ, умовою реалізаціїправа на матеріальне забезпечення, а також підста-вою для встановлення диференційованих розмірів за-безпечення різних категорій працівників. Однак є12види пенсій та допомог, що призначаються і спла-чуються незалежно від трудових відносин громадяну минулому (соціальні пенсії).Право соціального забезпечення стикується і задміністративним правом у питаннях управліннясоціальним захистом населення. Так, через владно-організаційні відносини, регульовані адміністратив-ним правом, визначається соціальна політика дер-жави у сфері соціального забезпечення, видаютьсянормативні акти, встановлюються умови, розмір іпорядок надання забезпечення; визначаються джере-ла фінансування соціального забезпечення. Адміні-стративне право забезпечує організаційні зв'язки увідносинах щодо соціального забезпечення. Але цізв'язки не є тотожними владно-організаційним від-носинам в адміністративному праві, або становищеучасників цих відносин З державних органів і гро-мадян не дозволяє розглядати останніх як керованісуб'єкти, які знаходяться у відносинах влади-підпо-рядкування з відповідним державним органом.Відносини з надання громадянам окремих видів за-безпечення обумовлені соціальною функцією(обов'язком) держави забезпечувати непрацездат-них, розвивати різноманітні форми соціального за-хисту населення. Одначе на практиці іноді важкорозрізнити відносини з соціального забезпечення,які регулюються адміністративним правом чи пра-вом соціального забезпечення. Тому рекомендуєтьсяобмежувати їх не за змістом соціального забезпечен-ня, а за характером соціально-забезпечувальнихвідносин, що виникають (тобто за предметом права),як відносин із соціального забезпечення непраце-здатних.Серед галузей, суміжних із правом соціального за-безпечення, З фінансове право. Під егіду його регу-лювання потрапляє частина суспільних відносин,які складаються в процесі акумулювання та розпо-ділу грошових коштів, необхідних для соціальногозабезпечення. За допомогою норм фінансового праваіззабезпечується функціонування фондів пенсійногозабезпечення та соціального страхування. Вирішую-ться розрахункові, кредитні, страхові та інші питан-ня фінансового контролю над раціональним та ефек-тивним використанням коштів за прямим цільовимпризначенням. Дотримання і точне виконанняфінансово-правових норм забезпечується застосуван-ням різних санкцій. Застосування норм фінансовогоправа дозволяє виявити специфічні особливості й озна-ки тієї предметної галузі, до якої вони належать.Відзначаючи основні аспекти взаємодії права со-ціального забезпечення зі вказаними галузями пра-ва, слід підкреслити, що цим не вичерпується і невиключається зв'язок даної галузі права з іншимийого галузями, наприклад, із цивільним, сімейним,а також кримінальним правом. Все залежить відтого, під сферу якого юридичного режиму підпадаєконкретна життєва обставина.З'ясування загальних положень, що характери-зують право соціального забезпечення як самостійнугалузь права, має не лише теоретичне, а й практичнезначення. Чітке уявлення про юридичні ознакиданої галузі права сприяє розкриттю поняття "струк-тура і зміст пенсійного права" як складової правасоціального забезпечення.Пенсійне право являє собою таку сукупність пра-вових норм, яка виокремилась у межах галузі правасоціального забезпечення і регулює якісно одноріднівідносини у певній царині соціального захисту насе-лення. Пенсійне право, на наш погляд, становитьнайповнішу систему норм, яка може бути названоюпідгалуззю права соціального забезпечення. Цеструктурне утворення набуло необхідних визначаль-них ознак підгалузі права, принципів, предмета і ме-тоду правового регулювання, правових інститутів іпідстав виникнення, зміни і припинення правовід-носин із пенсійного забезпечення.Предметом пенсійного права є відносини, які ви-никають між громадянами та органами соціального14захисту населення, діяльність яких пов язана з за-безпеченням їх різними трудовими пенсіями (за ві-ком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, за ви-слугу років), а також соціальними пенсіями. Останніподіляються на два види забезпечення непрацездатнихі престарілих, які не набули права на трудову пенсію:через поважні чи неповажні причини.У цілому всі ці відносини можна назвати пенсій-ними. Підставою для виникнення їх служать різніжиттєві обставини.В юридичній літературі висловлюється думка, щодо предмета права соціального забезпечення (отже, іпенсійного права) необхідно включити також відно-сини, які виникають між органами соціального за-хисту населення та суб'єктами господарської діяль-ності (страхувальниками) з приводу формуванняПенсійного фонду, відносини, які виникають міжрізними органами, що здійснюють соціальне забезпе-чення, і між ними та іншими установами з приводуорганізації соціального захисту населення.Такі відносини справді існують і навіть спорідненіз правом соціального забезпечення, але вони є пред-метом інших галузей права (адміністративного, фі-нансового, цивільного, сімейного). Відносини з фор-мування Пенсійного фонду значно ширші й різно-манітніші. Вони виникають між громадянами, під-приємствами, установами та організаціями, з одногобоку, а з іншого, З з правлінням Пенсійного фонду.Державні органи соціального захисту населення увідносинах щодо формування фонду участі не беруть.Пенсійне право, як і право соціального забезпечен-ня в цілому, містить також правила, які регулюютьпорядок здійснення наданих громадянам прав, їхнійправовий захист. Нормам, які визначають цей поря-док, притаманний процесуальний характер. Природ-но, що з реалізацією суб'єктивного права на пенсіюта його захистом виникають конкретні правовідно-сини. Вони тісно пов'язані з пенсійними відносина-ми і також складають предмет пенсійного права.15Отож, підгалузь права соціального забезпечення Зпенсійне право можна визначити як сукупність пра-вових норм, які регулюють суспільні відносини знадання громадянам регулярного матеріального за-безпечення у грошовій формі з настанням пенсійноговіку, за наявності трудового стажу, вислуги років,інвалідності, втрати годувальника, а також інших,нерозривно пов'язаних із ними, відносин.2. Визначення системи навчального курсупенсійного праваПенсійне право має певну систему, тобто науковообгрунтовану внутрішню класифікацію та групуван-ня правових норм за окремими інститутами. Системупенсійного права слід відрізняти від системи пенсій-ного законодавства. Перша є системою змісту права,тоді як друга належить до його форми і характеризуєстан джерел права.Норми пенсійного права поділяються на загальні,які визначають основні принципові положення длявсіх пенсійних відносин чи переважної їх частини, іокремі, які торкаються конкретних видів пенсійнихправовідносин чи деяких їхніх спільних рис. Залеж-но від змісту правові норми пенсійного права розта-шовуються у загальній чи особливій його частині.До загальної частини належать норми, які харак-теризують предмет права пенсійного забезпечення,сферу його дії, джерела цієї підгалузі права, основніпринципи пенсійного забезпечення і характеристикупенсійних правовідносин.Особливу частину складає решта норм, згрупова-них за окремими інститутами. Критерієм для об'єд-нання норм за інститутами є їхній зміст.В окремі інститути виокремлені, по-перше, ті нор-ми, які є спільними для двох чи більше видів пен-сійного забезпечення (трудовий стаж, нарахуванняпенсій та ін.). Такі інститути можна умовно назвати"наскрізними". До інших інститутів включено нор-16ми, які регулюють конкретні види пенсійного забез-печення (пенсії за віком, інвалідністю і т. д.). Вонипередбачають умови, розміри пенсій, їх диференціа-цію залежно від різних ознак. Певний вид пенсій-ного забезпечення регулюється правовими нормамиодного інституту, хоча вони можуть міститись у різ-них актах (наприклад, у Законі України "Про пен-сійне забезпечення" і Законі України "Про статусветеранів війни, гарантії їхнього соціального за-хисту" від 22 жовтня 1993 р. зі змінами й доповнен-нями від 22 грудня 1995 р. [23].В окремий інститут виведено норми, які регулю-ють відносини щодо забезпечення непрацездатнихгромадян соціальними пенсіями, оскільки підставидля їх надання є іншими.Від поняття і системи пенсійного права слід від-різняти структуру навчального курсу. Це різні кате-горії. Структура навчального посібника видається втакому вигляді: вона поділяється на загальну час-тину, де викладаються загальні питання пенсійногоправа, і особливу частину, де розглядаються правовіінститути.Система навчального посібника зазвичай збігає-ться з системою пенсійного права, однак має і своїособливості, пов'язані зі зміною послідовності викла-дення проблем для зручності вивчення основ пен-сійного права тими, хто навчається. Так, питаннятрудового стажу і вислуги років у всіх нормативнихактах вміщено після норм про право на пенсійне за-безпечення, його розміри і т. д. У навчальному посіб-нику спершу аналізуються питання трудового стажуі вислуги років, а потім норми про види і розміризабезпечення пенсіями.Водночас, розглядаючи зв'язок правових інститу-тів особливої частини, необхідно підкреслити, щодеякі інститути мають між собою тісний зв'язок, то-му автор навчального посібника об'єднує їх у розді-л1!, а розділи, своєю чергою, у глави, де розглядають-ся окремі інститути пенсійного права.17Глава II. Джерела пенсійного права.Пенсійний фондо Органи, які здійснюютьпенсійне забезпечення1. Поняття та особливості джерелпенсійного праваВизначення поняття "джерела пенсійного права"пов'язане зі з'ясуванням форм вираження норматив-ної державної волі, спрямованої на регулювання різ-них за характером суспільних відносин. Формамивираження права можуть бути закони й підзаконніакти, якими встановлюються певні норми права.Закони як нормативно-правові акти наділені вищоююридичною силою. Вона полягає в тому, що рештаправових актів має виходити з законів і не супе-речити їм. Закони приймаються Верховною РадоюУкраїни З єдиним органом законодавної влади вУкраїні.Підзаконні нормативні акти як різновид правовихактів видаються відповідно до законів, на основізаконів, на виконання їх, для конкретизації законо-давчих наказів чи їх тлумачення або встановленняпервинних норм. Підзаконні акти є своєрідним засо-бом забезпечення виконання законів.Залежно від положення органів, що видають під-законні акти, їхньої компетенції, а також характеруі призначення самих актів підзаконні акти поділяю-ться на кілька видів. Провідне місце серед них нале-жить указам Президента України, постановамКабінету Міністрів.Поява нормативних актів З результат діяльностіорганів державної влади. Їхня діяльність охоплюєрозроблення проекту акта, його обговорення, прий-няття та публікацію. Всі нормативно-правові акти,видавані в нашій державі, передовсім класифікую-ться за характером та особливостями тих суспільнихвідносин, що їх вони регулюють. Така класифікація18відповідає врешті-решт поділові системи права на га-лузі, підгалузі, правові інститути. При цьому нерід-ко один акт може регулювати різні за характеромсуспільні відносини, будучи джерелом одночаснодвох, а часом і кількох, галузей права [9]. До галузіправа соціального забезпечення та його підгалузі Зпенсійного права належать усі акти, що регулюютьпенсійне забезпечення громадян.Основним нормативно-правовим актом, що вста-новлює право громадян на соціальний захист, є Кон-ституція України. Право на пенсію З одне з конк-ретних виразів цього загального конституційногоправа. Виключно законами України визначаютьсяоснови соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення (ст. 92 Конституції України).В Україні створено єдину систему пенсійного за-безпечення. Вона виявляється насамперед у тому, щовиплата пенсій практично всім категоріям пенсіоне-рів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фон-ду України і, частково, дотацій з Державного бюдже-ту, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдинасистема передбачає централізоване правове регулю-вання, що гарантує повсюдно на всій територіїкраїни рівні умови та норми, однакові можливостіздійснення громадянами України одного з найваж-ливіших соціальних прав.Нормативно-правові акти, які регулюють пенсійнезабезпечення, можна класифікувати за рядом ознак,зокрема за їх дією у часі та просторі. Дія норма-тивно-правового акта в часі визначається моментомнабирання ним чинності та моментом припиненняйого дії.Зазвичай нормативно-правовий акт набирає чин-ності з зазначеного в ньому часу; якщо час не вказа-но, то З в установленому для відповідних актів по-рядку. Закони Верховної Ради України загальнонор-мативого характеру набирають чинності через десятьднів від дня офіційного їх оприлюднення, якщо іншене передбачене самими законами, але не раніше від19дня їх опублікування (ст. 94 Конституції України), аукази Президента України і постанови КабінетуМіністрів З з моменту їх прийняття, якщо інше невстановлене законом [98].В основних нормативних актах, що регулюютьпенсійне забезпечення, зазвичай встановлюється часнабирання ними чинності. Вказано час набираннячинності, наприклад, у Законі України "Про пенсій-не забезпечення" (1991 р.) [12] і в Законі України"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців таосіб начальницького і рядового складу органів внут-рішніх справ" (1992 р.) [17]. У постановах ВерховноїРади України про внесення змін до цих актів такожпередбачається певний термін введення їх у дію.Згідно з загальним правилом, нормативно-правовіакти зворотної сили не мають і, отже, регулюютьвідносини, які виникають після введення їх у дію.Але на вилучення з загальних правил законодавецьможе надавати актам зворотної сили.Вказівка про це міститься в самому акті. У такихвипадках дія акта поширюється на всі відносини, щоним регулюються, у тому числі й на ті, що вини-кають до введення його в дію.Зворотна сила надається не лише актам, що міс-тять первинні правові норми, а й актам норматив-ного тлумачення, приміром, роз'ясненням Міністер-ства соціального захисту населення України.Специфіка нормативно-правових актів, що регу-люють пенсійне забезпечення, полягає в тому, щобагатьом із них надано зворотної сили (зокрема. За-конові 1991 р.).Дія нормативного акта припиняється або компе-тентним на це органом, або після закінчення термінуйого дії, якщо цей акт видано на певний термін.Акти, що регулюють пенсійне забезпечення, видаю-ться здебільшого на тривалий термін і втрачаютьчинність у зв'язку із заміною їх новими. Є акти, якіприпиняють дію окремих норм закону. Так, Декре-том Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р.20зупинено дію ст. 97 Закону України "Про пенсійнезабезпечення", який передбачає підвищення пенсій узв'язку з індексацією грошових доходів населення [20].У ряді випадків дія нормативного акта припиняє-ться у зв'язку з фактичною його заміною на іншийакт, тобто без скасування акта у встановленомупорядку.Згідно з загальним правилом, нормативно-правовіакти, що регулюють пенсійне забезпечення, поши-рюються на всіх громадян, які знаходяться на тери-торії країни. Дія акта в особах ніби збігається з йогодією у просторі. Такі акти називають загальними.При цьому до кола осіб включаються як громадяниУкраїни, так і громадяни інших держав, а такожособи без громадянства. Тут виявляється специфіканормативних актів пенсійного права порівняно зактами інших галузей, дія яких часто поширюєтьсялише на громадян України.Однак у ряді випадків дія цього акта щодо колаосіб не збігається зі сферою його дії у просторі. Якщосуб'єктами відносин, що регулюються нормативно-правовим актом, є не всі, а певні категорії громадян,то такий акт називається спеціальним. Прикладомспеціального нормативно-правового акта є ЗаконУкраїни "Про соціальний і правовий захиствійськовослужбовців та членів їх сімей" від 20 груд-ня 1991 р. [14].Нормативно-правові акти можуть бути класифіко-вані також як первинні та вторинні. У первинномуакті містяться положення, що розвиваються потім вінших актах. Так, Конституція України, в якійзакріплено право літніх громадян та в разі втратипрацездатності на пенсійне забезпечення, є пер-винним актом відносно Закону 1991 р. Своєю чер-гою, цей Закон є первинним відносно, наприклад,Положення про Пенсійний фонд України від 1 черв-ня 1994 р. [74], а Положення про фонд З відноснороз'яснень Міністерства соціального захисту насе-лення України.21Велике практичне значення має класифікація нор-мативно-правозих актів за характером нормативнихположень, що містяться в ньому. Розрізняють актиосновні та похідні.Основні акти З ті, де містяться нові правові нор-ми. Похідні акти не містять нових норм, вони лишевідтворюють прийняті норми, пояснюючи їхнійзміст. До них належать акти Міністерства соціаль-ного захисту населення України, Міністерства обо-рони та Міністерства внутрішніх справ України, уяких часто відтворюються тексти указів ПрезидентаУкраїни, постанов і розпоряджень Кабінету Мініст-рів України, а іноді містяться й роз'яснення про за-стосування правових норм, які регулюють відносиниз пенсійного забезпечення.Отож, під джерелом пенсійного права розуміютьспособи (форми) вираження норм права, що прий-маються компетентними органами державної владита призначені для регулювання пенсійного забезпе-чення непрацездатних громадян.Особливості джерел пенсійного права автор убачаєв тому, що:більшість нормативних актів є загальнодержавни-ми актами, що приймаються відповідними держав-ними органами; майже всі вони мають правоуста-новчий (матеріальний чи процедурний) характер;наявність у системі джерел пенсійного права Зпоряд із загальними централізованими нормативнами актами, що мають характер локальних.До особливостей джерел пенсійного права слід від-нести і те, що для них іще не характерний високийрівень систематизації. Загальної галузевої кодифіка-ції пенсійного законодавства ще не проведено, хочапередумови для цього вже є, З в країні діє низкакодифікованих нормативних актів (у вигляді законівпро пенсійне забезпечення), інтенсивно розвиваєтьсяпоточне законодавство. Пенсійне законодавствоздійснюється за одинадцятьма законами.222. Основні види джерел пенсійного правата їх загальна характеристикаЯк уже зазначалося, види нормативно-правовихактів які регулюють пенсійне забезпечення, прий-нято 'розрізняти за органами, які їх приймають, азміст їх визначено Конституцією України. Розглянь-мо окремі види нормативно-правових актів, щоприймаються органами законодавчої та центральноївиконавчої влади.Закони України. В рамках Конституції УкраїниВерховною Радою України прийнято Закони:"Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада1991 р.;"Про пенсійне забезпечення військовослужбовцівта осіб начальницького і рядового складу органіввнутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.;"Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали в результаті Чорнобильської катастрофи"від 19 грудня 1991 р.;"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-ного захисту" від 22 грудня 1995 р.;"Про основні принципи соціального захисту вете-ранів праці та інших громадян похилого віку вУкраїні" від 16 грудня 1993 р.;"Про державні виплати сім'ям з дітьми" від21 листопада 1992 р. та ін.Всі вони мають вищу юридичну силу стосовно довсіх інших нормативних актів, визначають їхній ха-рактер і значною мірою зміст.У сфері пенсійного забезпечення важлива роль на-лежить Законові України "Про пенсійне забезпечен-ня", прийнятому Верховною Радою України 5 листо-пада 1991 р. Закон складається з увідної частини і 5РОЗДІЛІВ.Розділ І. Загальні положення. В ньому вказаноколо осіб, які мають право на державне пенсійне за-безпечення, порядок звернення за призначеннямпенсії та органи, які призначають пенсії, а такожкошти на виплату пенсій.23Розділ II. Трудові пенсії. Загальні та пільговіумови їх призначення, обрахування трудового стажута нарахування і виплата пенсій.Розділ III. Соціальні пенсії. Право на ці пенсії таїх розміри.Розділ IV. Порядок та умови перерахунку пенсій,Розділ V. Відповідальність підприємств, органі-зацій і громадян. Вирішення спорів з пенсійнихпитань.Цей закон є основоположним актом у сфері пен-сійного забезпечення, який гарантує всім непраце-здатним громадянам України право на матеріальнезабезпечення за рахунок коштів Пенсійного фондучерез надання трудових і соціальних пенсій.Закон України "Про пенсійне забезпечення" де-якою мірою визначив компетенцію Кабінету Мініст-рів України в царині регулювання пенсійного забез-печення непрацездатних громадян. На виконанняцього Закону Кабінет Міністрів України прийняв ці-лий комплекс нових підзаконних актів, визнавшитакими, що втратили чинність для України, значнечисло рішень Уряду Української РСР з пенсійнихпитань, які діяли за часів колишнього СРСР.Укази Президента України. За своєю важливістювважаються другим після законів видом норматив-них актів. Джерелом пенсійного права є ті укази, вяких містяться правові норми, що регулюють від-носини з пенсійного забезпечення. Одним із першихуказів у цій сфері був Указ Президента України від27 грудня 1991 р. "Про соціальний захист населенняв умовах лібералізації цін" [38], яким вперше післяприйняття Закону України "Про пенсійне забезпе-чення" від 5 листопада 1991 р. було збільшено розмірдержавних пенсій, призначених до 1 січня 1992 р.,на 100%.У 1991З1996 рр. було прийнято цілий ряд указівпро адресну допомогу з боку держави малозабезпе-ченим непрацездатним громадянам [77], про підви-щення розмірів сукупного доходу і цільову грошовуї*допомогу малозабезпеченим громадянам [78], простатус ветеранів військової служби, гарантії їхсоціального захисту [75] та ін.У правовому полі указів і розпоряджень Прези-дента України є акти організаційно-правового ха-рактеру, якими передбачено покращення діяльностіорганів соціального захисту населення та їхфінансування [83].За своїм характером укази Президента Україниподіляються на нормативні, тобто такі, що встанов-люють правові норми, та індивідуальні, адресованіконкретним виконавцям. Укази першого виду є, посуті, підзаконними актами і приймаються з питань,що належать до компетенції Президента України,визначеної Конституцією.Джерелами пенсійного права є міжнародні дого-вори (угоди), що їх Україна уклала з рядом зару-біжних країн або приєдналася до них, чи в порядкуправонаступництва підтвердила свої зобов'язання зміжнародних договорів колишнього СРСР про спів-робітництво в царині соціального забезпечення і наякі дано згоду Верховної Ради України.Одним із таких договорів є угода "Про гарантіїгромадянам країн З учасниць Співдружності Неза-лежних Держав (СНД) у сфері пенсійного забезпе-чення" від 13 березня 1992 р. [44]. Цією угодоюпередбачено, що пенсійне забезпечення громадяндержав СНД здійснюється згідно з законодавствомдержави, на території якої вони мешкають. Всівитрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забез-печення, несе держава, яка надає забезпечення.Взаємні заліки не проводяться, якщо інше не перед-бачається двосторонніми угодами.Призначення пенсій громадянам СНД проводитьсяза місцем проживання. Для встановлення права напенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і завислугу років громадянам СНД, враховується тру-довий стаж, набутий на території будь-якої з цихДержав, а також на території колишнього СРСР за25час до набирання чинності цією угодою. Нарахуван-ня пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періодроботи, який зараховується до трудового стажу.З переселенням пенсіонера у межах держав СНДвиплата пенсії за попереднім місцем проживанняприпиняється, якщо пенсія того ж виду передбаченазаконодавством держави за новим місцем проживан-ня пенсіонера в разі виконання умов, передбаченихугодою.Україна підписала й ратифікувала Угоду між дер-жавами З учасницями Співдружності НезалежнихДержав "Про взаємне визнання пільг та гарантій дляучасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни,учасників бойових дій на території інших держав ісімей загиблих військовослужбовців" від 15 квітня1994 р. [27].Окремі питання пенсійного забезпечення регу-люються двосторонніми угодами України таРосійської Федерації від 15 січня 1993 р. "Про га-рантії прав громадян, які працювали в районахКрайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних дорайонів Крайньої Півночі" [61].Російська сторона взяла на себе зобов'язання пропенсійне забезпечення громадян, які проживаютьнині в Україні, але раніше працювали в несприят-ливих кліматичних умовах на території РосійськоїФедерації. Це означає, що Пенсійний фонд Росій-ської Федерації перераховуватиме Пенсійному фон-дові України необхідні кошти для виплати пенсіо-нерам пенсії або частини її залежно від тривалостітрудового стажу, відпрацьованого у вказаних ра-йонах. Угода поширюється на дві категорії грома-дян, які живуть в Україні. Перша категорія З це ті,кому на території Російської Федерації вже було при-значено пенсію, а друга З ті громадяни, які маютьпільговий стаж роботи в зазначених районах, алепереїхали в Україну до досягнення пенсійного віку.Їм сплачуватиметься частина пенсії, що відповідаєтривалості пільгового трудового стажу, отриманого26починаючи з 1 січня 1991 р., за умови досягненняпенсійного віку.Аналогічні угоди про співробітництво в царинісоціального захисту і пенсійного забезпечення гро-мадян у 1995 р. укладено між Україною та Респуб-лікою Вірменія, Україною та Республікою Азербай-джан, Україною та Молдовою і ратифіковано Верхов-ною Радою України [33].Відповідно до Конституції України міжнародніугоди є частиною національного законодавстваУкраїни і застосовуються згідно з нормами, встанов-леними для цього виду актів.У сфері пенсійного забезпечення досі частково дієнизка нормативних актів, ухвалених державнимиорганами, що існували в колишньому СРСР. До них,зокрема, належать окремі роз'яснення Держком-праці СРСР, Положення про порядок забезпеченнядопомогами з державного соціального страхування,затверджене постановою Президії ВЦРПС від 12листопада 1984 р. [Зб], Правила обрахування безпе-рервного трудового стажу робітників і службовцівдля призначення допомоги з державного соціальногострахування [37] та деякі інші акти. Але застосуван-ня цих актів можливе лише в тих випадках, коливони не суперечать законодавству України і відпо-відають вимогам Закону України "Про правонаступ-ництво України" від 12 вересня 1991 р. [II].Постанови Кабінету Міністрів України. Ці актиналежать до підзаконних актів і приймаються наоснові та на виконання законів і указів ПрезидентаУкраїни. Одначе підзаконність нормативних актівКабінету Міністрів України не означає, що цей органмає право видавати акти лише з тих питань, котріякоюсь мірою регулюються законом. ПовноваженняКабінету Міністрів значно ширші. Кабінет МіністрівУкраїни видає різні акти. Одні з них приймаютьсяза дорученням Верховної Ради, Президента України,інші З без таких доручень, якщо вирішення даногопитання не належить до виключної компетенції Вер-27ховної Ради чи Президента України. Це повноюмірою стосується і нормотворчої діяльності КабінетуМіністрів України в царині пенсійного забезпеченнянепрацездатних громадян.За дорученнями, що містяться в законах і постано-вах Верховної Ради України, Кабінет Міністрівприйняв низку рішень про створення Пенсійногофонду України [41], про затвердження Положенняпро Міністерство соціального захисту населенняУкраїни [47], Положення про медико-соціальнуекспертизу [43]; визначив порядок відрахуваннякоштів на соціальне страхування та пенсійне забез-печення [42], а також механізм корегування та пере-рахунку державних пенсій до введення в дію ЗаконуУкраїни "Про пенсійне забезпечення" [39].Кабінет Міністрів України видав нормативно-пра-вові акти з питань соціального забезпечення таобов'язкового особистого страхування військово-службовців, працівників органів внутрішніх справ,прокуратури і митних органів [50, 51, 52, 56, 58].Велику групу нормативно-правових актів склада-ють постанови Кабінету Міністрів України про пен-сійне забезпечення за вислугу років [46, 53, 54], пропільгові умови виходу на пенсію окремих категорійпрацівників, зайнятих на роботах зі шкідливими йтяжкими умовами праці, про нарахування та під-твердження трудового стажу [64, 65, 69, 70, 72].Особливе значення мають нормативно-правовіакти Кабінету Міністрів України про періодичнузміну і встановлення нових розмірів пенсій у зв'язкузі змінами рівня інфляції. Лише в 1996 р. було прий-нято три пакети постанов Кабінету Міністрів пропідвищення розмірів пенсій [86, 88, 89, 94]. Протя-гом минулих п'яти років дії Закону України "Пропенсійне забезпечення" було видано понад два де-сятки різних за назвою і змістом постанов про коре-гування, перерахунок і збільшення розмірів пенсій.28Роз'яснення Міністерства соціального захисту на-селення України. За характером нормативного зміс-ту їх можна поділити на дві групи. До першої нале-жать роз'яснення, що видаються Міністерством від-повідно до наданого йому Верховною Радою Україниправа давати роз'яснення з питань застосування За-кону України "Про пенсійне забезпечення" [12]. Зазмістом такі роз'яснення мають характер офіційноготлумачення норм пенсійного забезпечення, оскількидаються уповноваженим на це органом. Вони єобов'язковими для всіх підприємств, установ та орга-нізацій, які застосовують норми пенсійного права, імають велике значення, оскільки сприяють однорід-ному і правильному застосуванню норм цього правана всій території України.Роз'яснення такого штибу найхарактерніші дляперших років після набирання чинності ЗакономУкраїни "Про пенсійне забезпечення". Природно, щороз'яснення, видавані в порядку офіційного тлума-чення, не містять нових правових норм, а лишевизначають порядок застосування чинних норм, ус-тановлених Законом.Роз'яснення другої групи мають управлінсько-методичний характер і видаються Міністерством умежах його компетенції у формі наказів та інструк-цій з питань діяльності підпорядкованих йому орга-нів соціального захисту населення, що входять досистеми Міністерства [95].Інші нормативно-правові акти. До них належатьакти, прийняті іншими центральними органами, ітакі, що є джерелами пенсійного права: окремі акти,видані Міністерством праці України, Міністерствомфінансів, Національним банком і Пенсійним фондомУкраїни. Вони мають значення для вирішення со-ціальних питань. Наприклад, огляди громадян тавстановлення їм інвалідності, визначення характерупрофесійних захворювань регулюються переважнонормативно-правовими актами, прийнятими Мініс-терством охорони здоров'я України [40, 71].29У пенсійному праві функціонує незначна кількістьлокальних нормативних актів, що приймаються під-приємствами та організаціями в порядку стимулю-вання трудової діяльності громадян. Такі акти ха-рактерні для колективних сільгосппідприємств,творчих організацій (театрально-видовищних колек-тивів, об'єднань композиторів і письменників). Вонипередбачені ст. 91 [5] Кодексу законів про працюУкраїни, в якій записано, що підприємства, уста-нови, організації в межах своїх повноважень і зарахунок власних коштів можуть встановлювати до-даткові, порівняно з законодавством, трудові тасоціально-побутові пільги для своїх працівників.3. Пенсійний фонд України:порядок його формування і використанняПенсійний фонд України є центральним органомдержавної виконавчої влади, підвідомчим КабінетовіМіністрів України. Керівництво діяльністю Пенсій-ного фонду здійснює правління фонду, чисельність ісклад якого затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни. Органи Пенсійного фонду утримуються зарахунок Державного бюджету.Пенсійний фонд здійснює управління фінансамипенсійного забезпечення і по суті виступає гарантомстабільності державної системи пенсійного забезпе-чення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Фонд створений на базіУкраїнського республіканського відділення колиш-нього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, завданняі функції первинне були призначені Положеннямпро Пенсійний фонд, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. [41],а в новій редакції З від 1 червня 1994 р. [74].Основним завданням Пенсійного фонду є збиран-ня, акумулювання коштів (страхових внесків) тафінансування витрат зі сплати пенсій і допомог,тобто формування і цільове використання бюджетузофонду. З 1995 р. бюджет Пенсійного фонду Українивключається до Державного бюджету країни. На1996 р. бюджет Пенсійного фонду України в доход-ній частині складав 730 090 млрд крб. [ЗІ]. За оцін-ками спеціалістів, частка витрат Пенсійного фонду вструктурі Державного бюджету країни складаєприблизно 16%.Коштами фонду є обов'язкові страхові внески під-приємств, організацій і громадян. Розмір (тариф)страхових внесків установлений постановою Верхов-ної Ради України від 17 червня 1993 р. [22] зі зміноюі доповненням від 7 лютого 1996 р. [ЗО]. Цим нор-мативно-правовим актом установлено диферен-ційований підхід до сплати страхових внесків. Під-приємства, установи та організації сплачуютьобов'язкові страхові внески у розмірі 37% від загаль-ного фонду винагороди, що сплачується працівни-кам, а самі працівники вносять 1% своєї зарплати.Для громадян, які займаються підприємницькоюдіяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх поміч-ників, приватних нотаріусів та інших громадян,діяльність яких базується на приватній власностіфізичної особи і виключно на його праці, встановле-но тариф страхових внесків у розмірі 33,6% від сумидоходу. Якщо громадянин-підприємець працює задоговором цивільно-правового характеру, то під-приємство, яке сплачує йому винагороду, зобов'яза-не сплатити страхові внески у розмірі 33,3% відсуми винагороди.Із загальної суми нарахованих страхових внесків уПенсійний фонд спрямовується 88%, а до Фондусоціального страхування З 12%. Такий порядок роз-поділу відрахувань на пенсійне забезпечення і со-ціальне страхування встановлений постановою Кабі-нету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. [85].Пенсійний фонд відповідно до покладених нанього завдань:1) організує і контролює роботу органів Пенсійногофонду і забезпечення виконання вимог законодавст-віва про державне соціальне страхування; веде обліксплатників обов'язкових страхових внесків та іншихплатежів до Пенсійного фонду, перевіряє правиль-ність призначення і виплати пенсій та допомог, за-безпечує фінансування витрат на виплату пенсій,веде статистичну та бухгалтерську звітність;2) розробляє проект бюджету Пенсійного фондуразом з іншими зацікавленими відомствами та пред-ставляє його на розгляд до Кабінету МіністрівУкраїни;3) бере участь у підготовці пропозицій щодо вдос-коналення законодавства про соціальне страхуван-ня, у тому числі про пенсійне забезпечення, а такожу розробленні проектів нормативних актів із цихпитань;4) видає в межах своєї компетенції положення, ін-струкції, роз'яснення, методичні рекомендації з пи-тань обліку платників обов'язкових внесків доПенсійного фонду, нарахування та сплати цих внес-ків, порядку використання та обліку коштів Пен-сійного фонду;5) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду,проводить ревізії та перевірки їхньої роботи, зарезультатами яких уживає необхідних заходів;6) організує професійну підготовку і підвищеннякваліфікації працівників органів Пенсійного фонду,узагальнює та поширює досвід його роботи;7) забезпечує розроблення та впровадження авто-матизованих робочих місць, автоматизовану обробкуінформації в системі Пенсійного фонду; організуєроботу зі створення єдиного державного банку данихпро платників обов'язкових страхових внесків доПенсійного фонду;8) інформує громадськість про свою діяльність;9) взаємодіє у питаннях, що підпадають під йогокомпетенцію, з міністерствами, відомствами, орга-нами місцевої влади, підприємствами, установами таорганізаціями;10) здійснює відповідно до чинного законодавства32виплату пенсій громадянам України, які переїхалина постійне проживання за кордон, а також іно-земним громадянам, які постійно проживають вУкраїні.Пенсійний фонд забезпечує;фінансування витрат на виплату пенсії згідно з За-конами України "Про пенсійне забезпечення", "Простатус і соціальний захист громадян, які постраж-дали в результаті Чорнобильської катастрофи",виплату пенсій військовослужбовцям і працівникаморганів внутрішніх справ строкової служби;допомогу на дітей;інші витрати, фінансування яких згідно з чиннимзаконодавством покладене на Пенсійний фонд. Фондбере участь у фінансуванні державних, регіональнихта обласних програм соціальної підтримки пенсіоне-рів, в організації міжнародного співробітництва усфері пенсійного забезпечення.Кошти Пенсійного фонду зберігаються на окремихпоточних рахунках і субрахунках в установах бан-ків, використовуються виключно за призначенням івилученню не підлягають. Перерахування грошей напенсійне забезпечення проводиться безпосередньочерез відділення зв'язку чи ощадні банки, де й отри-мують свої пенсії пенсіонери.Пенсійний фонд і його органи на місцях, обласніуправління й районні відділення наділені правомвилучати у беззаперечному порядку не внесені дофонду страхові внески разом із нарахованою пенею,а також застосовувати інші санкції, зокрема накла-дати адміністративні стягнення (штрафи) на поса-дових осіб [29].А втім, стабільність Пенсійного фонду весь часперебуває під загрозою. Значне число підприємств,установ, організацій і громадян-підприємців ухиляє-ться від сплати страхових внесків. Це призводить доперевищення витрат фонду над доходами і вимагаєдотацій з Державного бюджету та залучення банків-ських кредитів.Я 7-300 334. Система державних органів та їхні функціїзі здійснення пенсійного забезпеченняЧинна система державних органів, у тому числітих, що здійснюють управління пенсійним забезпе-ченням, визначена Конституцією та іншими законо-давчими актами. Вона є відображенням мети й за-вдань, що стоять перед державою на сучасному етапі.Зміст діяльності того чи іншого органу та його функ-ції залежать, як відомо, від характеру того об'єкта,для управління яким створено цей орган. Саме цимвідрізняються одні органи від інших.Об'єкт управління З найважливіша ознака розме-жування різних систем державних органів; він роз-криває зв'язок між об'єктом і суб'єктом керів-ництва, що їх у літературі іноді називають керова-ною та керуючою системами.Існують різні кваліфікаційні ознаки державнихорганів. Наприклад, за характером функцій органидержавної влади поділяються на законодавчі, вико-навчі й судові; за змістом і обсягом діяльності З наоргани загальної та галузевої компетенції тощо.У системі органів, що здійснюють пенсійне забез-печення, вирізняються насамперед органи законо-давчої та виконавчої влади. Вони посідають першо-рядне місце у структурі органів державної влади івідіграють провідну роль у керівництві всією систе-мою соціального захисту населення.Єдиним органом законодавчої влади в державі єВерховна Рада України. Вона приймає закони прооснови соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення, затверджує основні показники бюдже-ту Пенсійного фонду, які включаються до Державно-го бюджету, визначає розмір (тариф) обов'язковихстрахових внесків підприємств, організацій і грома-дян. Верховна Рада України є органом загальноїкомпетенції.Систему органів державної виконавчої влади пред-ставляють центральні органи та місцеві державніадміністрації. Вищим органом у системі виконавчої34влади є Кабінет Міністрів України. До його віданняналежать питання, пов'язані з реалізацією та вико-нанням гарантій, передбачених законодавством пропенсійне забезпечення. Кабінет Міністрів видає під-ваконні нормативні акти з питань здійснення пен-сійного забезпечення, щороку представляє на затвер-дження Верховної Ради Державний бюджет, складо-вою якого є бюджет Пенсійного фонду, і вживаєзаходів до виконання останнього. Кабінет Міністріввходить із поданням до Президента України простворення, реорганізацію і ліквідацію Міністерства,призначення міністра соціального захисту населенняУкраїни, затверджує склад колегії Міністерства, за-слуховує звіти Міністерства і дає оцінку його роботі.Одним із центральних органів державної виконав-чої влади, що здійснює функції управління пенсій-ним забезпеченням у країні, є Міністерство соціаль-ного захисту населення України, підвідомче Кабіне-тові Міністрів. Завдання і функції Міністерствавизначені Положенням про Міністерство, затвердже-ним Президентом України в новій редакції від 23жовтня 1996 р. [95]. На Міністерство покладено вті-лення в життя єдиної державної політики у сферісоціального забезпечення і соціального захиступенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатнихгромадян, які потребують підтримки з боку держави.У межах своїх повноважень Міністерство органі-зує виконання законодавства України, здійснює кон-троль над його виконанням, узагальнює практику за-<"госування законодавства з питань, що входять дойого компетенції, розробляє пропозиції щодо йоговдосконалення і вносить їх на розгляд КабінетуМіністрів України.Коло повноважень Міністерства досить широке.Одначе більшість із них Міністерство виконує черезсвою систему обласних, міських, районних (міських)управлінь соціального захисту населення, що вхо-дять до складу місцевих державних адміністрацій запринципом подвійного підпорядкування.У 35Під час виконання своїх функція, у тому числіщодо здійснення пенсійного забезпечення. Міністер-ство соціального захисту населення взаємодіє зМіністерством праці. Пенсійним фондом та іншимицентральними органами виконавчої влади, місцеви-ми державними адміністраціями.Управління пенсійним забезпеченням здійснює-ться у вигляді виконавчо-розпорядчої діяльностіорганів соціального захисту населення. Міністерствов межах своїх повноважень видає на основі й навиконання чинного законодавства накази, організуєі контролює їх виконання, дає роз'яснення з питаньпенсійного забезпечення громадян.До змісту управління пенсійним забезпеченнямвходять численні й різноманітні види діяльності:участь Міністерства в розробленні нормативно-правових актів із питань пенсійного забезпечення,соціально-побутового обслуговування інвалідів, вете-ранів війни та праці, соціальної допомоги сім'ям здітьми;організація роботи органів соціального захисту на-селення з призначення пенсій і допомог у зв'язку зтрудовим каліцтвом чи професійним захворюваннямпрацівників;здійснення контролю з надання інвалідам, ветера-нам війни та праці, сім'ям загиблих військовослуж-бовців, сім'ям з дітьми та іншим громадянам уста-новлених пільг;розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян ізпитань, що входять до компетенції Міністерства івжиття заходів до усунення причин, що викликаютьскарги;здійснення у встановленому порядку міжнародно-го співробітництва у питаннях пенсійного забезпе-чення, соціального захисту пенсіонерів, інвалідів таінших соціальне незахищених громадян.У системі державних органів, які здійснюють пен-сійне забезпечення, важлива роль належить управ-лінням соціального захисту населення обласних дер-36жавних адміністрацій1. Їхні функції безпосередньоне стосуються призначення пенсій. Однак у межахсвоїх повноважень, визначених Типовим положен-ням про управління соціального захисту населенняобласної. Київської, Севастопольської міської дер-жавних адміністрацій, затвердженим КабінетомМіністрів України 12 січня 1996 р. [87], і Положен-;ням про управління соціального захисту населенняобласної державної адміністрації [93], це управлінняздійснює керівництво у сфері соціального забезпе-чення населення і соціального захисту пенсіонерів непевній території, області.Характер діяльності обласних управлінь залежить.від тих завдань, що стоять перед ними. Основнимизавданнями обласного управління соціальногозахисту є:розвиток соціального забезпечення з метою задо-волення потреб соціальне незахищених громадян;керівництво роботою районних і міських органівсоціального захисту щодо призначення і виплатидержавних пенсій і допомог відповідно до зако-нодавства;створення системи адресної соціальної допомоги іпідтримки малозабезпечених громадян і сімей здітьми;сприяння працевлаштуванню інвалідів, здійснен-ня їх професійного навчання, матеріально-побутово-го обслуговування, надання протезно-ортопедичноїдопомоги і забезпечення інвалідів засобами пересу-вання; здійснення контролю над наданням пільг гро-мадянам, які мають право на їх отримання;розширення та укріплення матеріально-технічноїбази установ соціального захисту населення, розви-ток мережі будинків-інтернатів (пансіонатів) дляпрестарілих та інвалідів;здійснення разом з органами місцевого самоуправ-ління, управліннями й відділами обласної державноїДалі З обласне управління соціального захисту.37адміністрації комплексних цільових програм щодопосилення соціального захисту інвалідів, ветераніввійни і праці, одиноких непрацездатних громадян,розвиток мережі територіальних центрів соціальногообслуговування пенсіонерів та інвалідів і надомнихформ обслуговування, спорудження спеціальнихжитлових будинків для цієї категорії населення;впровадження в органах соціального захисту насе-лення наукової організації праці;забезпечення підвідомчих організацій кваліфі-кованими кадрами, створення умов для їх закріп-лення, якнайширшого використання знань і досвідупрацівників.З метою реалізації цих завдань обласні управліннясоціального захисту наділені виключно широкимиповноваженнями, які охоплюють численні питаннязі здійснення соціального захисту населення в облас-ті. У центрі уваги цієї роботи З питання організую-чого і контролюючого характеру, пов'язані з діяль-ністю районних (міських) управлінь та відділівсоціального захисту населення.Обласне управління соціального захисту очолюєначальник управління, який призначається на цюпосаду і звільняється з неї головою обласної держав-ної адміністрації за узгодженням з Міністерствомсоціального захисту населення. Він несе персональнувідповідальність за виконання покладених на управ-ління завдань, а також за роботу підвідомчих уста-нов і організацій, визначає ступінь відповідальностізаступників начальника управління, керівників його. структурних підрозділів.Керівник управління соціального захисту видає вмежах своєї компетенції накази, затверджує поло-ження про структурні підрозділи і функціональніобов'язки працівників управління, організує й конт-ролює їх виконання.Для узгодженого вирішення питань, що належатьдо компетенції управління, в управлінні може утво-рюватися колегія у складі начальника управління38(голова колегії) та заступників начальника управлін-ня за посадою, а також інших працівників управ-ління. Склад колегії затверджується головою облас-ної державної адміністрації за поданням начальникауправління. Рішення колегії втілюються в життя на-казами начальника управління.Управління є юридичною особою, має самостійнийбаланс, рахунки в установах банків і утримується зарахунок коштів Державного бюджету.Повноваження управлінь соціального захистуорганів виконавчої влади в районах і містах1 визна-чено Типовим положенням про управління соціаль-ного захисту населення районної, районної у містахКиєві і Севастополі державної адміністрації, затвер-дженим постановою Кабінету Міністрів України від26 квітня 1996 р. [90]. У своїй основі вони багато вчому збігаються з повноваженнями обласного управ-ління соціального захисту населення, хоча масштабирізні. Але є й такі повноваження, якими наділенілише районні (міські) управління соціального за-хисту населення.Управління соціального захисту населення сіль-ських районів входять до структури райдержадмі-ністрацій, а районів у містах і містах обласногопідпорядкування З до складу виконкомів Рад.Управління районної (міської) ланки, будучинизовими органами системи соціального захисту на-селення, ближче ніж усі, можна сказати, безпосе-редньо пов'язані з громадянами, які потребуютьсоціального захисту і пенсійного забезпечення. Ра-йонні (міські) управління функціонують за принци-пом подвійного підпорядкування З по вертикалівони підпорядковані обласному управлінню соціаль-ного захисту населення, а по горизонталі З районнійдержадміністрації чи відповідному виконкому ради.Далі З районне управління соціального захисту.Районне (міське) управління соціального захистунаселення очолює начальник, якого призначає ізвільняє голова районної державної адміністрації, ав міських районах і містах обласного підпорядку-вання З виконкоми рад за узгодженням із началь-ником управління соціального захисту населенняобласної державної адміністрації.До компетенції районних (міських) управліньсоціального захисту населення входить:розгляд питань про призначення державних пен-сій і допомог, їх перерахунку, видачі пенсійнихпосвідчень, особистих книжок матерям, які отриму-ють щомісячну допомогу;надання правової допомоги підприємствам, уста-новам і організаціям у підготовленні документів дляпризначення пенсій працівникам і членам їхніхсімей;сприяння громадянам в отриманні документів,необхідних для призначення пенсій і допомог;підготовлення пропозицій місцевим радам провстановлення нормативів робочих місць, призначегних для працевлаштування інвалідів.Управління соціального захисту разом ізвідповідними державними органами:здійснює працевлаштування інвалідів, направлен-ня їх до МСЕК1 на огляд та встановлення групиінвалідності;організує матеріально-побутове обслуговуванняінвалідів, ветеранів війни і праці, веде облік інва-лідів і пенсіонерів та видає тим із них, хто цьогопотребує, путівки на санаторно-курортне лікування,забезпечує інвалідів транспортними засобами в уста-новленому порядку;аналізує стан представлення встановлених законо-давством пільг соціальне незахищеним громадянам,виявляє малозабезпечених громадян похилого віку1 Медико-соціальна експертна комісія.40та одиноких непрацездатних громадян, які потребу-ють соціальної допомоги різних видів;створює у своєму складі підрозділи соціальнихкомпенсацій і гарантій малозабезпеченим громадя-нам з метою організації мережі й роботи територіаль-них центрів соціального обслуговування пенсіонерівта інвалідів;веде облік осіб, які потребують утримання в будин-ках-інтернатах (пансіонатах), надає допомогу в орга-нізації роботи будинків-інтернатів, розташованих натериторії району;забезпечує видачу адресної цільової грошової допо-моги малозабезпеченим громадянам, веде інвентари-зацію пенсійних (особових) справ і особистих рахун-ків пенсіонерів, які отримують допомогу в установ-леному законодавством порядку;розглядає в установлені строки звернення грома-дян і здійснює інші види діяльності, віднесені докомпетенції управління.Отож, питання, що їх розглядає районне (міське)управління соціального захисту населення, е дужеважливими. Саме в цій ланці управління йде найін-тенсивніша оперативна робота з призначення пенсій.На них покладається основний тягар здійснення пен-сійного забезпечення громадян, і компетентність цієїланки має бути досить високою. Саме районні(міські) управління здійснюють по суті функціїосновного органу, який керує пенсійним забезпечен-ням, і реально здійснюють захист прав і законнихінтересів пенсіонерів.Районне (міське) управління соціального захистунаселення виносить імперативні, владні рішення пропризначення пенсій і допомог, з якими не можуть нерахуватися інші державні органи, підприємства,організації та громадяни.Отже, управління пенсійним забезпеченням являєсобою дуже важливу частину загальної системиуправління соціального захисту населення. Через тейому властиві ті самі риси і принципи, які харак-41терні для управління взагалі, хоча й тут є свої спе-цифічні особливості. Воно повинне базуватись пере-довсім на принципі законності, що набуває на тепе-рішній час особливого значення, оскільки триваєпроцес формування правової держави, стверджує-ться принцип верховенства права.Принцип законності є конституційним принци-пом, що випливає із ст. 8 Конституції України. Сутьданого принципу полягає в тому, що всі органи со-ціального захисту населення, всі посадові особиповинні здійснювати свої функції відповідно дозаконів, неухильно обстоюючи конституційні правагромадян.Принцип законності у здійсненні пенсійного забез-печення означає виконання всіх правових приписів.Невиконання їх, обхід закону з посиланнями на міс-цеві умови або неправильне тлумачення його Знеприпустиме. Скажімо, районне (міське) управлін-ня соціального захисту населення не може самостій-но міняти розміри пенсій або надбавки до них; на-давати чи не надавати пільги, встановлені законодав-ством для ветеранів війни і праці; розширюватипереліки професій з особливо шкідливими умовамипраці, що дає право на пільгову пенсію, зменшуватичи збільшувати розміри допомог сім'ям з дітьмита ін.Крім того, принцип законності передбачає вико-нання встановленої процедури винесення управлін-ських рішень, інакше вони можуть бути визнані не-законними. Так, документи про призначення пенсіїповинні розглядатися районним (міським) управлін-ням соціального захисту населення не пізніше якчерез 10 днів од дня їх надходження, а повідомленняпро відмову в призначенні пенсії з зазначенням при-чин відмови і порядку його оскарження З надси-латися заявникові не пізніше 5 днів після винесеннявідповідного рішення.Рівночасно було б неправильно зводити вимогидотримання законності лише до винесення управлін-42.ських рішень. Установлення режиму законностізалежить не тільки від своєчасного винесення управ-лінських рішень, а й передовсім від того, як саміпрацівники органів соціального захисту практичнореалізують ці рішення.Реалізація норм права і рішень, що схвалюютьсяна їх основі, залежить від ряду організаційних чин-ників. До них належать:обізнаність працівників із приписами закону;визначення кола безпосередніх виконавців;розроблення порядку реалізації правовихприписів;навчання виконавців способам і методам роботи;забезпечення взаємодії між органами соціальногозахисту населення та іншими органами державноївиконавчої влади;виготовлення форм обліку і звітності та іншоїбланкової документації;налагодження систематичного контролю над вико-нанням нормативних актів;встановлення відповідальності за порушення зако-нодавства.Глава III. Основні принципипенсійного права1. Поняття і система принципів правовогорегулювання пенсійного забезпеченняСтрижнем усієї системи права, у тому числі й пен-сійного права, є правові принципи, в яких відобра-жаються найістотніші ознаки права. Юридична'наука приділяє велику увагу принципам права. Кож-на галузь вивчає їх у зв'язку з регулюванням відпо-відної галузі суспільних відносин. Дуже велике зна-чення має визначення самого поняття "принцип".У тлумачному словникові В. Дадя подибуємо такевизначення терміна "принцип": "Наукове чи мораль-43не начало, підстава, правило, основа, від якої не від-ступають" [106]. В інших тлумачних словникахросійської мови слово "принцип" визначається так:"Основне начало, на якому побудоване щось", "Пере^конання, точка зору, правило поведінки" [130],"Основне вихідне положення якоїсь теорії, вчення,наука тощо", "Переконання, погляд на речі" [116].В юридичній літературі зроблено спробу розкритипоняття і зміст основних принципів права. Так,Л. С. Явич писав, що "принципи являють собою ви-хідні, відправні теоретичні положення того чи іншо-го виду людської діяльності, служать важливиморганізуючим і спрямувальним началом, яке забез-печує досягнення певних цілей" [139]. Такерозумін-ня принципів права характерне, на наш погляд, і дляпевних галузей, оскільки вони складають єдинусистему права, тобто загальні принципи є одночасноі принципами галузі права.А втім, поряд із загальними принципами прававирізняються і галузеві правові принципи. Останнівластиві не всьому праву, а окремим його галузямабо лише одній галузі. Питання про галузеві прин-ципи правового регулювання пенсійного забезпечен-ня неодноразово висвітлювалось у навчальній танауковій літературі [100, 101, 124, 125]. Однак, удеяких працях увага зосереджувалася на принципахпенсійного забезпечення як певній системі заходівдержави, а не його правовому регулюванні. Прин-ципами правового регулювання пенсійного забезпе-чення є основні ідеї, вихідні начала, положення,відображені в самих правових актах, що регулюютьпенсійне забезпечення.Принцип може визнаватися правовим, тобто прин-ципом правового регулювання, лише в тому випад-ку, якщо він прямо закріплений у нормах права чибезпосередньо випливає з їхнього змісту. У змістовіпоняття "принципи правового регулювання" повин-на, отже, відображатися реальна дійсність, а не пер-44спектива розвитку правового регулювання тих чиінших суспільних відносин.у цьому посібнику розглядаються лише принци-пи, властиві пенсійному праву. Одні з них є га-лузевими принципами всього права соціальногозабезпечення, інші З самого лише пенсійного права,яке складає частину права соціального забезпечення.До галузевих принципів, які зараз застосовуються,хоч і не в повному обсязі, в пенсійному праві,В. С. Андреєв відносить:а) принцип усеосяжності соціального забезпечення;б) принцип усебічності й багатоманітності йоговидів;в) принцип забезпечення за рахунок державних ісуспільних коштів;г) принцип забезпечення у високих розмірах, яківідповідають рівневі задоволення потреб громадян,що склався на даному етапі розвитку суспільства;д) принцип здійснення забезпечення самими тру-дящими через органи державного управління і гро-мадські організації [100].Але названі принципи не є єдиними. В юридичнійлітературі з права соціального забезпечення наво-дяться різні системи принципів. Так, О. Д. Зайкін,підтримуючи в основному вказану систему принци-пів, уважає, що вона потребує уточнення, і пропонуєсвою систему принципів:1) поширення соціального забезпечення на всіхгромадян;2) багатоманітність форм і видів соціального забез-печення громадян;3) здійснення соціального забезпечення за рахуноксуспільства;4) єдність і диференціація соціального забезпечен-ня громадян;6) участь трудящих в організації права насоціальне забезпечення;7) стимулювання трудової діяльності інвалідів іпрестарілих;458) охорона права громадян на соціальне забезпе-чення [125].У навчальному посібнику М. Л. Захарова принци-пи правового регулювання пенсійного забезпеченняподіляються на дві групи. Перша група стосуєтьсязмісту правових норм, які передбачають певні правагромадян у сфері пенсійного забезпечення, а друга Ззабезпечення повної можливості реалізації суб'єк-тивного права на пенсію. До принципів змісту пра-вових норм М. Л. Захаров відносить доступність умов,які визначають право на пенсію; високий рівень пен-сійного забезпечення, диференціацію умов і нормпенсійного забезпечення1.Слід зазначити, що розроблені в юридичній літе-ратурі принципи правового регулювання соціальногозабезпечення і його складової З пенсійного права натеперішній час не можуть бути повністю сприйняті.Одначе, за економічних ринкових відносин вони утому чи іншому вигляді ще діють, хоча вже ведетьсяробота з реформування державної системи пенсійно-го забезпечення. Річ у тім, що коли ми говоримо пропринципи правового регулювання пенсійних відно-син, зазначених у літературі, слід мати на увазі, щовони були сформульовані за часів колишнього СРСРна основі старої бюджетно-розподільчої моделісоціальної політики за панування виключно класо-вого підходу, заідеологізованих поглядів на принци-пи права. Тепер перед юридичною наукою посталапроблема творчого і реалістичного підходу, критич-ної оцінки досягнутого, уважного й відповідальногосприйняття нового.Водночас було б неправильним відкидати ті теоре-тичні положення про принципи права, що були роз-роблені юридичною наукою. Гадаємо, вони можутьбути модифіковані й представлені як такі принципиправового регулювання пенсійного забезпечення:Під нормами пенсійного забезпечення прийнято розуміти розміри пенсійу відсотках до заробітку.461) загальність і доступність умов реалізації правана пенсію;2) багатоманітність видів пенсійного забезпечення;3) диференціація умов і норм пенсійного забезпе-чення;4) забезпечення на рівні межі малозабезпеченості;5) здійснення пенсійного забезпечення за рахуноккоштів державного Пенсійного фонду;6) здійснення пенсійного забезпечення державни-ми органами;7) соціально-трудова реабілітація і стимулюваннятрудової діяльності громадян, які частково втратилипрацездатність;8) охорона права громадян на пенсійне забезпечення.Всі вони так чи інакше закріплені в чинних нор-мативних актах. Розгляньмо їх окремо.2. Зміст принципів правового регулюванняпенсійного забезпеченняОдним з основних принципів правового регулю-вання пенсійного забезпечення є принцип загаль-ності й доступності умов реалізації права на пенсію.Цей принцип складається з двох частин.Перша частина визначає коло осіб, які маютьправо на пенсію. Право громадян України на пенсіюзакріплене в ст. 46 Конституції України і в законахпро пенсійне забезпечення. Законодавство не перед-бачає обмежень у праві на отримання тих чи іншихвидів пенсійного забезпечення за ознаками раси,статі, політичних, релігійних чи інших переконань,етнічного і соціального походження, майновогостану, місця проживання, за мовними чи іншимиознаками. Воно гарантує реальне здійснення правана пенсію.Загальність пенсійного забезпечення виявляєтьсятакож у наданні громадянам матеріального забезпе-чення в разі повної або часткової втрати працездат-ності незалежно від її причин (віку, хвороби, трудо-вого каліцтва чи професійного захворювання). Рівно-47часно принцип загальності не виключає вимогипевних умов, за яких надається пенсійне забезпечен-ня. Наприклад, право на пенсію за віком поставленов залежність від віку і трудового стажу чи іншоговиду соціальне корисної діяльності.Друга частина цього принципу означає доступ-ність для громадян такого права з настанням конк-ретних обставин, а також умов реалізації права на:пенсію. Воно має два значення:як повна, дійсна можливість для громадян набутидо настання пенсійного віку умов, необхідних дляотримання пенсії, зокрема відповідний стаж;як реальність, обгрунтованість самих цих умов.Найпоширеніша умова для пенсійного забезпечен-ня З це наявність певного стажу роботи. Стаж є необ-хідним для отримання пенсії за віком, з інвалідностівнаслідок загального захворювання, пенсії за вислугуроків, встановленої для окремих категорій працівни-ків, а також пенсії на випадок утрати годувальника,який помер внаслідок загального захворювання.Чи реальна тривалість стажу, встановленого пра-вовими нормами для отримання пенсії? Для отри-мання пенсії за віком на загальних умовах необхід-ний стаж не менше 25 чи 20 років (відповідно длячоловіків і жінок). Відомо, що трудову діяльністьгромадяни розпочинають здебільшого у віці 18З22років. Працездатний період до досягнення пенсій-ного віку складає для чоловіків близько 40, а дляжінок З 35 років. Отже, є реальна можливість набу-ти необхідний для призначення пенсії стаж. Цілкомреальними є вимоги щодо тривалості спеціальногостажу, необхідного для отримання пенсії за віком напільгових умовах. Він має складати не менше поло-вини від загального стажу, що вимагається дляпризначення пенсії (у відповідних випадках 10 і 12,5із 20 чи 25 років для чоловіків і 7,5 та 10 років з 15чи 20 років для жінок).Цілком доступним є стаж, необхідний для отри-мання пенсії з інвалідності внаслідок загального за-,48хворювання. Його тривалість залежить від повернен-ня до часу звернення за пенсією: що нижчим є вік,то менший вимагається стаж, себто і тут також вра-ховується реальна можливість набуття стажу до часудосягнення певного віку.Ще нижчими є вимоги, що стосуються стажуроботи для призначення пенсій за віком на випадокнеповного стажу.У багатьох випадках для призначення пенсії стажвзагалі не вимагається, як-от: у випадку настанняінвалідності внаслідок трудового каліцтва (професій-ного захворювання), а також призначення соціаль-них пенсій.Принцип багатоманітності видів пенсійного забез-печення. Цей принцип пенсійного права випливає зтого, що законодавство передбачає кілька видів тру-дових і соціальних пенсій (за віком, з інвалідності, вразі втрати годувальника і за вислугу років). Такийперелік видів пенсійного забезпечення дає підставистверджувати, що в країні існує багатоманітністьвидів пенсійного забезпечення, оскільки законода-вець передбачив випадки втрати працездатності.Наприклад, установлюючи пенсію за віком, зако-нодавець визначив юридичну межу віку для призна-чення пенсії. Визнається, що людина, яка досяглапенсійного віку, вже не може, як правило, працю-вати так, щоб достатньою мірою заробляти собі нажиття. Момент настання віку не обов'яково маєзбігатися з моментом припинення роботи, тобто з мо-ментом виходу на пенсію. Вік, як відомо, фізіоло-гічне явище, а припинення роботи залежить від різ-них чинників, але вирішальним є бажання грома-дянина, який досяг пенсійного віку. Багато хто про-довжує трудитись і після досягнення пенсійноговіку.Межі працездатного віку у нашій країні вста-новлено для чоловіків З до 60 років і для жінок Здо 55 років включно. Конкретну медичну віковумежу припинення працездатності для всіх громадян49визначити неможливо. Це можна зробити лишеумовно [НІ].Одним із випадків пенсійного забезпечення єповна або часткова втрата працездатності, себтотакий стан здоров'я людини, коли вона вже не можевиконувати попередню трудову функцію і з оглядуна це визнається інвалідом. Визнання громадянинаінвалідом тягне за собою і різнобічні юридичнінаслідки. Так, з установленням інвалідності пов'яза-не виникнення права на пенсію.Підставою для пенсійного забезпечення може бутивтрата годувальника. Смерть позбавляє сім'ю помер-лого доходів від його трудової діяльності. У цьомувипадку законодавець передбачає соціальну допомо-гу сім'ї у вигляді пенсії на випадок утрати годуваль-ника непрацездатним членам сім'ї, які перебувалина утриманні померлого.Ще один випадок призначення пенсій за вислугуроків. Цей вид пенсій передбачено для певних кате-горій державних службовців і спеціалістів народногогосподарства. Така пенсія призначається у більшранньому, ніж звичайно, віці та в інших випадках,що про них мова йтиме в особливій частині навчаль-ного посібника.Принцип диференціації умов і норм пенсійного за-безпечення. Цей принцип, сформульований у такомузагальному виді, безпосередньо випливає з аналізуправових норм, що регулюють пенсійне забезпечен-ня. У деяких інститутах пенсійного права він вияв-ляється більш чітко, а в інших З меншою мірою.Найхарактерніші ознаки (підстави) для диферен-ціації умов пенсійного забезпечення встановлені за-лежно від;характеру трудової діяльності (зниження віку зінвалідності внаслідок загального захворювання);статі (зниження жінкам віку і стажу роботи);вислуги років для деяких видів пенсій (приміром,за віком для учасників та інвалідів війни);причини настання непрацездатності (призначення50пенсії незалежно від тривалості стажу, якщо інва-лідність настала внаслідок трудового каліцтва).Норми пенсійного забезпечення і розміри пенсійдиференціюються залежно від;характеру трудової діяльності (підвищення нормизабезпечення у відсотках до заробітку для зайнятихна підземних роботах, на роботах з особливо шкід-ливими чи особливо тяжкими умовами праці);надбавки до пенсії за віком для непрацюючихпенсіонерів на утриманців;зниження розмірів пенсії за неповного стажу;підвищення пенсій інвалідам війни і прирівнянимдо них громадянам;- тяжкості інвалідності (збільшення пенсії для інва-лідів І та II груп, встановлення надбавки на вихід) ідеяких інших обставин.Яка ж головна мета диференціації умов пенсійногозабезпечення і розмірів пенсій? Її можна визначитинаступним чином: урахування конкретного соціаль-ного призначення того чи іншого виду пенсійногозабезпечення, крім тих випадків, коли цього вимага-ють інтереси суспільства чи окремих категорій пра-цівників, зрівняльного підходу до вирішення питаньсоціального забезпечення, створення деяких перевагдля тих, хто більше і краще працював, працювавтам, де важче.Принцип пенсійного забезпечення на рівні ненижче від прожиткового мінімуму. Цей принцип маєсвою правову підставу З Конституцію України:"Пенсії, інші види соціальних виплат і допомог, щоє основним джерелом існування, повинні забезпечу-вати рівень життя не нижче від прожиткового міні-муму, встановленого законом".Конкретний вияв наведеного принципу у нормахзаконодавства про окремі види пенсійного забезпе-чення неоднозначний. Розмір пенсій зіставляється зминулим заробітком працівника, а іноді за йоговідсутності призначаються соціальні пенсії. Тому вінбуде різним. Але законодавство встановлює міні-51мальні розміри пенсій за віком, і вони повинні бутина рівні мінімального споживчого бюджету, щовизначається Кабінетом Міністрів України. Алепоки що немає такого стабільно діючого норматив-ного акта про споживчий бюджет. Лише на 1992 р.Кабінет Міністрів установив мінімальний спожив-ічий бюджет осіб старшого працездатного віку в роз-мірі 221 крб. на місяць [39]. Однак у зв'язку зізмінами рівня інфляції цей розмір споживчого бюд-жету втратив своє значення; мінімальні розміри пен-сій постійно коливаються, зберігається істотнийрозрив навіть між величиною вартості межі малоза-безпеченості та мінімальним рівнем пенсій.Так, величина вартості малозабезпеченості, роз-рахованої на 1 січня 1995 р. згідно з ЗакономУкраїни "Про межу малозабезпеченості", складала6810 тис. крб. на місяць, або 68,1 грн. (у новомумасштабі цін) [32]. Мінімальний розмір пенсії з 1березня 1996 р. становив 1500 тис. крб. (або 15 грн.,а максимум З 45 грн. на місяць), азі серпня Змінімум 16,62 грн., максимум З 49,86 грн. У жовтні1997 р. Верховна Рада подолала вето ПрезидентаУкраїни, а Президент підписав Закон України "Провнесення змін до Закону України "Про пенсійне за-безпечення", за яким мінімальний розмір пенсії завіком "встановлюється у розмірі мінімального спо-живчого бюджету. В умовах кризового стану еконо-міки та спаду виробництва мінімальний розмір пен-сії за віком встановлюється у розмірі не нижче межімалозабезпеченості". Величина вартості межі малоза-безпеченості з 1 січня 1997 р. становить 70,9 грн. [35].Отже, мінімальний розмір пенсії З це не міні-мальний прожитковий мінімум; це той рівень, щовстановлений законодавством, і він не може бутинижчим чи вищим від розміру, вказаного в Законі.Під прожитковим рівнем, очевидно, слід розумітиспіввідношення споживчого бюджету і пенсії. Запорівняльної характеристики і оцінки стану пенсій-ного забезпечення мається на увазі саме це співвідно-52шення. Про високий рівень пенсійного забезпеченняможна говорити лише в тому випадку, якщо пенсія,нарахована з заробітку, забезпечує прожитковиймінімум.Принцип здійснення пенсійного забезпечення зарахунок коштів державного Пенсійного фонду. Цейпринцип прямо пов'язаний з джерелом фінансуван-ня З Пенсійним фондом України, який складає, посуті, економічну основу всієї державної системипенсійного забезпечення. Так, у ст. 8 Закону України"Про пенсійне забезпечення" підкреслюється, щовиплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду.Організаційна виокремленість і особливий статусПенсійного фонду як органу державної виконавчоївлади дозволяє концентрувати кошти для цільовогопризначення. Джерелами його доходної частини є,як відомо, страхові внески, призначені на пенсійнезабезпечення. Вони об'єднуються в загальнодержав-ному масштабі у бюджет Пенсійного фонду і вважаю-ться фактично власністю держави, з огляду на те, щовона володіє повним правом на нього: володіє,користується і розпоряджається даним фондом.Звісна річ, це право здійснюється згідно з цільовимпризначенням вказаного фонду, яке визначено зако-нодавством про пенсійне забезпечення. Конкретнийвияв це знаходить у тому, що держава визначає роз-мір обов'язкових внесків і забезпечує їх своєчасненадходження, встановлює порядок призначення і ви-плати пенсій за рахунок коштів фонду, тобто прави-ла його витрачання. Якщо страхових коштів недо-статньо для забезпечення всіх витрат на виплатупенсій, то державою виділяються додаткові асигну-вання у вигляді кредитів за рахунок інших джерелнадходжень до Державного бюджету.Розглядаючи пенсійне забезпечення за рахунок на-званого фонду, необхідно виділити категорії грома-дян, які забезпечуються з коштів фонду. За рахуноккоштів Пенсійного фонду сплачуються трудові й^ціальні пенсії громадянам, зайнятим у всіх сферах53народного господарства, військовослужбовцям офі-церського складу, працівникам органів внутрішніхсправ. Служби безпеки та інших військових форму-вань, передбачених Конституцією України, які зна-ходяться на службі у Збройних Силах України та вінших військових формуваннях, а також членамїхніх сімей.Останнім часом активно втілюється в життя ідеяпро перехід від пенсійного забезпечення за рахунокдержавних джерел фінансування до пенсійного стра-хування за рахунок збільшення відрахувань страхо-вих внесків громадян. Характеризуючи значимістьцієї ідеї та її втілення в життя, слід відзначити, щов її основі лежать такі загальні принципи, як солі-дарність поколінь, паритетність і обов'язковістьучасті громадян у системі пенсійного страхування.Солідарність, як етичний принцип, вимагає відпрацюючих фінансового забезпечення тих, хто вжевтратив працездатність. Своєю чергою, нове поколін-ня працюючих відраховуватиме кошти на пенсійнезабезпечення громадян, яких воно змінило на вироб-ництві. Це є суто пенсійні кошти. І сплачують їх ізфонду нинішнім пенсіонерам ті, хто ще продовжуєпрацювати. Отже, існує своєрідний "договір поко-лінь"; молоді З літнім, і так у неперервному лан-цюжкові здійснюється перерозподіл коштів від пра-цездатних непрацездатним. Але цей зв'язок поко-лінь є лише частиною загального принципу солідар-ності. До його змісту входить також перерозподілкоштів між галузями економіки і регіонами, міжпереробними і сировинними галузями, регіонами-до-норами та іншими галузями.Паритетність передбачає пропорційне фінансуван-ня бюджету Пенсійного фонду за рахунок обов'яз-кових внесків із заробітної плати працюючих і внес-ків роботодавців. Правда, це призведе до збільшеннярозмірів страхових внесків громадян і зміщення цен-тру тяжіння сплати страхових внесків від під-приємств до працівників цих підприємств. Оскільки54і ті, і ті повинні будуть на паритетних підставахщомісяця вносити страхові платежі на рахункифонду соціального страхування, то їхні розміри слідустановлювати в розумних пропорціях.Обов'язковість участі громадян у системі пенсій-аого страхування передбачає жорстку залежністьправа на отримання трудової пенси та її розміру відтривалості страхового стажу і розміру заробітку.Реалізація цього принципу повинна забезпечуватисячерез упровадження системи індивідуального враху-вання внеску громадян, що дозволить стимулюватиїхню зацікавленість в активній трудовій діяльностіта отриманні високих винагород за роботу, а, отже,мати найбільшу пенсію.До основних принципів пенсійного права нале-жить принцип здійснення пенсійного забезпеченнядержавними органами. Цей принцип випливає зсамої суті державної системи пенсійного забезпечен-ня. Держава встановлює випадки і види пенсійногозабезпечення, визначає порядок і умови призначен-ня пенсій, встановлює джерело фінансування, ство-рює систему органів, через які вирішуються питанняпенсіонування, і все це закріплює в законодавчихактах.Основні функції в царині пенсійного забезпеченнявиконують органи соціального захисту населення. Вїхній компетенції перебувають питання призначенняпенсій, надання пільг і переваг ветеранам війни іпраці, організації соціальної допомоги сім'ям зДітьми, одиноким і престарілим громадянам. На нихпокладено обов'язки матеріально-побутового обслу-говування і працевлаштування інвалідів, розглядзвернень громадян із винесенням рішень, роз'яснен-ня законодавства, що мають обов'язковий характерДля підприємств і організацій, які застосовують нор-ми пенсійного права, та інші питання соціальногозахисту пенсіонерів.Поряд з органами соціального захисту населенняЧитаннями пенсійного забезпечення займаються55органи Міністерства оборони. Служби безпеки і Мініс-терства внутрішніх справ України. Вони здійснюютьпенсійне забезпечення певних категорій осіб [7б].Перераховувати всі органи та їхні функції зі здій-снення пенсійного забезпечення тут немає необхід-ності, оскільки ці питання детально розглядаються увідповідних розділах даного посібника. :Принципом правового регулювання, який діє усфері пенсійного права, є принцип соціально-трудо-вої реабілітації та стимулювання трудової діяльнос-ті громадян, які частково втратили працездатність.Термін "соціально-трудова реабілітація" передусімпритаманний праву соціального забезпечення і допевної міри З трудовому праву. Ним користуютьсяоргани соціального захисту населення; він викорис-товується в усіх європейських країнах; і, зрештою,при 00Н створено спеціалізований відділ ізсоціально-трудової реабілітації інвалідів [107].Настання певного віку чи встановлення однієї зтрьох груп інвалідності не є тією причиною, яказавадила б пенсіонерові займатися суспільне корис-ною діяльністю. Навпаки, законодавство стимулюєтрудову діяльність пенсіонерів. Передбачено виплатуповної пенсії незалежно від отримуваного заробітку(доходу) за місцем проживання пенсіонера, а такожпевні пільги.Конкретний вияв принцип, що розглядається, зна-ходить також у працевлаштуванні та професійномунавчанні інвалідів, санаторно-курортному лікуванній протезуванні, створенні умов для трудової діяль-ності на виробництві та вдома. Звісно, слід зазна-чити, що для інвалідів є певні обмеження у здій-сненні їхнього права на труд; трудова діяльністьповинна відповідати трудовій рекомендації, що вста-новлена МСЕК. Вирішення завдань щодо соціально-трудової реабілітації інвалідів входить до компетенціїорганів соціального захисту населення всіх рівнів.У нормативно-правових актах, дотичних досоціального захисту населення, тією чи іншою мірою56розглядаються питання соціально-трудової реабілі-тації. Вони знайшли відображення в таких законо-давчих актах, як Закон "Про основи соціальногозахисту інвалідів в Українській РСР" від 21 березня1991 р. [10], Закон України "Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня1993 р. зі змінами й доповненнями від 22 грудня1995 р. [23], Закон України "Про основні принциписоціального захисту ветеранів праці та інших грома-дян похилого віку" від 16 грудня 1993 р. [25].Правові питання соціально-трудової реабілітаціїінвалідів неодноразово розглядалися КабінетомМіністрів України. Постановою від 3 травня 1995 р."Про організацію робочих місць і працевлаштуванняінвалідів" [82] встановлено для всіх підприємств, не-залежно від форм власності, нормативи робочихмісць, призначених для працевлаштування інвалі-дів. Цією постановою затверджено Положення проробоче місце інваліда і порядок працевлаштуванняінвалідів. Під робочим місцем інваліда мається наувазі окреме робоче місце на підприємстві, де створе-но необхідні умови для роботи інваліда. Такихробочих місць підприємства повинні виділяти урозмірі 4% від загальної чисельності працюючих, аза кількості працюючих від 15 до 25 осіб З однеробоче місце. Місцеві органи соціального захистузобов'язані вести облік працюючих і тих, хто бажаєпрацювати і повідомляти про це службу зайнятості.Отож, законодавством передбачено необхідніюридичні гарантії для стимулювання праці преста-рілих та інвалідів з метою залучення їх до трудовоїДіяльності.І, врешті-решт, принцип охорони права громадянна пенсійне забезпечення. Під охороною права гро-мадян на пенсійне забезпечення розуміють кошти,спрямовані, по-перше, на матеріальне забезпеченнягромадян у передбачених законом випадках і, по-ДРуге, на відновлення порушених прав у царині пен-сійного забезпечення. І перше, і друге закріплено в57Конституції та інших законодавчих актах України.Так, у ст. 46 Конституції України не лише зафіксо-вано право на пенсію, а й зазначено гарантіїздійснення цього права. Воно гарантується загально-обов'язковим державним соціальним страхуванням,створенням мережі державних, комунальних, при-ватних установ для догляду за непрацездатними ізабезпеченням рівня життя громадян, джереламиіснування яких є пенсії, не нижче від прожитковогорівня, встановленого законом [І].Законодавством установлено також систему юри-дичних гарантій, за допомогою яких можливездійснення й відновлення порушених прав громадяну сфері пенсійного забезпечення. Вони відображені уформі правових норм про пенсійне забезпечення гро-мадян. За їх допомогою забезпечується;а) вільний і підсильний вступ громадян у конк-ретний вид пенсійних правовідносин, його зміна іприпинення;б) оскарження відмови у прийнятті заяви про призна-чення пенсії та порушення термінів його розгляду;в) виконання законності під час призначення йвиплати пенсії та охорона права на пенсію.Зазвичай реалізація суб'єктивного права громадянна відповідний вид пенсії не зустрічає протидії з бокуорганів соціального захисту населення, які здійсню-ють пенсійне забезпечення. Однак, якщо цей органвідмовить громадянинові у призначенні та виплатіпенсії, він може звернутися за допомогою не лише воргани державної виконавчої влади, а й до судовихорганів. Право на подання скарги на рішення орга-ну, що призначає пенсії, передбачено ЗакономУкраїни "Про пенсійне забезпечення" (ст. 104).Скарга у даному випадку являє собою форму реагу-вання на факти порушення суб'єктивного права напенсію. Вона є засобом усунення і попередження цихпорушень.З урахуванням сказаного можна зробити висно-вок, що встановлений порядок реалізації права на58пенсію сприяє не лише фактичному здійсненню, а йзабезпечує охорону та відновлення порушеного права,Розглянуті принципи правового регулюванняпенсійного забезпечення на теперішній час є основ-ними. Подальший розвиток державної системи пен-сійного забезпечення передбачає, що її принципиотримають якісно новий зміст.Глава IV, Пенсійні правовідносини1. Поняття і загальна характеристикапенсійних правовідносинПенсійні правовідносини є одним із видів суспіль-них відносин і особливою формою здійснення правана пенсію. Вони складають найбільшу групу право-відносин щодо пенсійного забезпечення. Досліджен-ню проблеми пенсійних правовідносин присвяченоряд монографій, авторами яких є О. Д. Зайкін,Р. І. Іванова, В. О. Тарасова та ін. [108, 110, 129].У загальній теорії права правовідносини розгля-даються як особлива форма соціальної взаємодії, щооб'єктивно виникає у суспільстві відповідно до зако-ну, учасники якої мають взаємні кореспондуючіправа-обов'язки і реалізують їх з метою задоволеннясвоїх потреб та інтересів в особливому порядку, якийне заборонений державою чи гарантований і охоро-няється нею в особі певних органів [118].Правовідносини складаються, виникають, вимі-рюються і припиняються під дією правових норм.Тому правовими відносинами називають зв'язок міжучасниками (суб'єктами), їхні взаємні права таобов'язки, які регулюються нормами права. Пенсій-ні відносини є правовими відносинами (в іншомувиді вони практично не існують), оскільки вини-кають лише за наявності норм пенсійного законодав-ства. Це вельми істотна особливість пенсійних право-відносин, яка відрізняє їх від інших правовідносин.59У такому аспекті дуже важливе й те, що під часреалізації норми права у правовідносинах вияв-ляється її відповідність (чи невідповідність) конк-ретним умовам, суспільним потребам, завданнямрегулювання.Реалізація норми у правовідносинах показує,наскільки повно і точно визначено в нормі головні,типові риси цих відносин, наскільки реальною єнорма [137].Правовідносини тісно пов'язані з фактичними від-носинами, їхньою динамікою. Вони глибоко прони-кають у регульовані правом економічні, матеріальнівідносини (пенсійні відносини належать до категоріїматеріальних, майнових відносин), оскільки зале-жать не лише від правових норм, але насамперед відопосередкованих чи фактичних відносин, матеріаль-них умов, життєвих обставин чи, як прийнятоказати, юридичних фактів, що є окремою передумо-вою здійснення всіх видів пенсійних правовідносин.Юридичний факт З це закріплений у нормах пра-ва факт об'єктивної дійсності (подія, вольовий впливлюдей та ін.), який виступає як підстава виник-нення, зміни і припинення правових відносин [128,129]. Однак у багатьох випадках, у тому числі вцарині пенсійного забезпечення (по кожному з видівпенсій), правовідносини, що виникають на основі непоодинокого юридичного факту, а комплексуюридичних фактів, з наявністю яких норми правапов'язують поступ (виникнення, зміну, припинення)правовідносин, у літературі називаються юридичнимфактичним складом [112]. За відсутності такогоскладу юридичні наслідки не настають.До юридичного складу, необхідного для виникнен-ня пенсійних правовідносин, можуть включатисятакі юридичні факти, як досягнення громадяниномпенсійного віку, інвалідність, смерть годувальника,Еутримання, причина інвалідності та причина смертігодувальника, трудовий стаж і вислуга років. Так,для виникнення пенсійних правовідносин у зв'язку60а призначенням пенсії за віком необхідна така сукуп-ність юридичних фактів: досягнення певного віку,наявність установленої законом тривалості трудово-го стажу, волевиявлення громадянина і рішенняоргану соціального захисту населення про призна-чення пенсії.Водночас слід відзначити, що роль і значення вюридичному складі юридичних фактів неоднакові. Єфакти, яким належить провідна роль у виникненніпенсійних правовідносин (приміром, смерть году-вальника). Тому їх називають провідними, оскількивнаслідок їх настання виникла необхідність регулю-вання даних відносин [100]. Рівночасно той самийфакт може відігравати різну роль, будучи в однихвипадках правотвірним, в інших правозмінюваль-ним і ще в якихось З таким, що припиняє право.Скажімо, смерть пенсіонера за віком є фактом, якийприпиняє пенсійні з ним правовідносини у зв'язку звиплатою пенсії за віком, але цей факт може входитиІ до юридичного складу, що породжує, наприклад,пенсійні правовідносини у зв'язку з призначеннямпенсії на випадок утрати годувальника.Серед юридичних фактів у сфері соціального забез-печення є факти, які належать до так званих юри-дичне значимих обставин. Це З інші факти-дії, яківключаються до юридичного складу і справляютьвплив на рух пенсійних правовідносин. До нихзазвичай відносять: факт утримання, причинуінвалідності, трудовий стаж, вислугу років тощо.Для пенсійних правовідносин характерна різнома-нітність їх видів. Видів пенсійних правовідносинстільки ж, скільки видів пенсій. Законодавством ус-тановлено чотири види пенсій: за віком, з інвалід-ності, у разі втрати годувальника, а для деякихкатегорій державних службовців і спеціалістів на-родного господарства З і за вислугу років. Відпо-відно до цього розрізняються чотири види пенсійнихПравовідносин.61Кожне з видів пенсійного забезпечення реалізує-ться в конкретних індивідуальних правовідносинах,вирізняючись суб'єктами, підставами для їх виник-нення, обсягом повноважень їх учасників та ін. Утеоретичній площині ці правовідносини можна роз-глядати як однорідні, оскільки їм властиві загальні,істотні родові риси та ознаки [86].Е Пенсійні правовідносини, як і інші правовівідносини, характеризуються тим, що їх учасники(суб'єкти) мають певні взаємні права і на них покла-дено відповідні обов'язки. Обсяг прав та обов'язківустановлено нормами права. Правовідносини завждибувають двосторонніми; праву одного суб'єкта(юридичної чи фізичної особи) відповідає обов'язокіншого, і навпаки. Так, орган, який здійснює пен-сійне забезпечення, повинен призначити у встанов-лені строки пенсію, а пенсіонер має право вимагатисвоєчасного її призначення і виплати. Рівночаснопенсіонер зобов'язаний сповіщати районне (міське)управління соціального захисту населення про різніобставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсіїчи припинення її виплати, а управління має правовимагати повідомлення таких даних.У разі невиконання цього обов'язку і отриманнязайвих сум пенсії пенсіонер повинен відшкодуватиорганові соціального захисту населення завданізбитки.Характеризуючи пенсійні правовідносини, слідвідзначити, що структурно всі види пенсійних право-відносин поділяються на дві групи:1) правовідносини з приводу певних видів пенсій-ного забезпечення (основні чи матеріальні право-відносини);2) процедурно-процесуальні відносини з установ-лення юридичних фактів і розгляду спорів між сто-ронами правовідносин, якщо тільки закон не віднісїх до спорів, що розглядаються в судовому порядку.Таке розмежування пенсійних правовідносин до-зволяє не допускати зміщення і знецінення тих чи62інших понять правовідносин, чи, іншими словами,показати службову роль кожного з видів право-відносин.Відомо, наприклад, що матеріальні правовідноси-ни є основними, а процедурно-процесуальні супро-воджують їх. Об'єктом останніх є або сама юридичнезначима обставина чи група таких (призначенняпенсії), або право, що оскаржується. Одначе слід за-значити, що процедурний порядок призначення пен-сії передує матеріальному праву на отриманняпенсії. Це, по суті, початкова форма врегульованостіреалізації прав на пенсію. У процедурі, як у техно-логи, закладено відповідь на запитання, як здійсни-ти право на пенсійне забезпечення.З огляду на викладене уявляється необхідним за-значити найхарактерніші головні, типові рисипенсійних правовідносин, що отримали визнання вюридичній літературі:1) пенсійні правовідносини є такими суспільнимивідносинами, які можуть існувати лише за наявностінорм пенсійного законодавства. Регульовані нормоюправа суспільні відносини виступають у формі пен-сійних правовідносин. Скажімо, відносини щодопенсійного забезпечення за віком на пільгових під-ставах виникають унаслідок застосування ЗаконуУкраїни "Про пенсійне забезпечення" 1991 р.;2) пенсійні правовідносини мають тривалий харак-тер. Вони зазвичай не обмежуються в часі та, подібнодо більшості трудових відносин, існують протягомневизначеного терміну. Наприклад, пенсії за вікомпризначаються довічно, незалежно від стану здо-ров'я (ст. 22 Закону). Хоча в ряді випадків нормипенсійного законодавства вказують або на абсолютнопевні строки дії пенсійних правовідносин у часі (при-міром, правовідносини пенсійного забезпеченнянеповнолітніх дітей у зв'язку з утратою їхнього го-дувальника до досягнення ними 18-літнього віку, аякщо вони вчаться З є студентами, курсантами, слу-хачами, стажерами, то до закінчення навчальних63закладів, але не більше, ніж до досягнення ними23-річного віку), або на відносно певні строки їхньоїдії З на час до зміни одного з елементів юридичногоскладу, який викликав даний вид пенсійних право-відносин (наприклад, одужання інваліда III групи івизнання його здоровим означають закінчення йогоінвалідності і тим самим тягнуть за собою припи-нення пенсійних правовідносин з інвалідності);3) пенсійні правовідносини, як і ряд цивільно-пра-вових відносин, є майновими відносинами. Вонивиникають через надання непрацездатним громадя-нам певного матеріального забезпечення у виглядіпенсії, що є основним джерелом існування;4) типовою рисою пенсійних правовідносин є за-стосування до них (у разі забезпечення пенсією завіком, з інвалідності, на випадок утрати годуваль-ника і за вислугу років) принципу диференціаціїрозмірів пенсій;5) у пенсійних правовідносинах відсутні засадивзаємності: обов'язок органу соціального захисту на-селення і відповідне суб'єктивне право пенсіонера незумовлене дією пенсіонера у відповідь на дію органусоціального захисту населення. На боці органу стоїтьобов'язок щодо призначення пенсії, а на боці пен-сіонера З право вимагати призначення її, оскількипенсія призначається за трудову діяльність праців-ника в минулому.2. Суб'єкти, об'єкт і змістпенсійних правовідносинПенсійні правовідносини, як і інші правові відно-сини, структурно складаються з таких елементів:суб'єкти правовідносин, об'єкт і зміст правовідно-син. Одним із суб'єктів конкретних пенсійних право-відносин завжди є громадянин чи сім'я, наділеніпенсійною правопрацездатністю, а іншим З відпо-відний орган, який здійснює пенсійне забезпечення.64- Суб'єктами пенсійних правовідносин можуть бутигромадяни України, іноземці та особи без громадян-ства, які займалися певним видом суспільне корис-ної діяльності. Це можуть бути працівники підпри-ємств і організацій, державні службовці, військово-службовці, працівники правоохоронних органів,учні, студенти, курсанти навчальних установ та іншікатегорії громадян, на яких поширюється державнесоціальне страхування.Правове становище кожного громадянина визна-чається як загальними, так і більш конкретнимиможливостями, що надаються йому правовими нор-мами. За ступенем конкретизації цих можливостейможна вирізнити три основні стадії: пенсійну право-здатність; суб'єктивне право, яке ще не реалізованев конкретних пенсійних правовідносинах; суб'єк-тивне право, конкретизоване пенсійними правовід-носинами.Під пенсійною правоздатністю розуміють здатністьгромадян набувати суб'єктивне право на пенсію і'володіти ним, вступати в конкретні пенсійні право-відносини. Всі громадяни мають рівну пенсійнуправоздатність. Вона виникає з моменту появи у них"передбачених законом об'єктивних підстав для пен-сійного забезпечення (вік у поєднанні зі стажем'роботи, що вимагається, інвалідність, вислуга років,втрата годувальника). Пенсійну правоздатність якрівну можливість мати право на пенсію не слід ото-тожнювати з суб'єктивним правом, тобто правом,яке належить конкретному громадянинові.Якщо всі громадяни мають рівну пенсійну право-здатність, то цього не можна сказати про їхнє суб'єк-тивне право на пенсійне забезпечення, яке зумовленеконкретними життєвими обставинами. Так, за умовирівної та реальної можливості трудитися не всі гро-мадяни, через різні обставини життя, мають одна-ковий стаж роботи, і тому деякі з них мають правона пенсію за неповного стажу.З 7-300 65Пенсійна правоздатність є, отже, необхідною пере-думовою для набуття суб'єктивного права, яке ви-никає за наявності певних життєвих фактів, котримнадано юридичне значення. Суб'єктивне право напенсію не завжди реалізується рівночасно з його на-буттям. Нині є чимало громадян, які мають право напенсію за віком, але продовжують трудитися, неоформляючи її, хоча можуть це зробити будь-коли.Суб'єктивне право реалізується в конкретних пен-сійних правовідносинах, встановленню його переду-ють певні дії процедурного характеру; звертання запенсією та її призначення.Отже, для здійснення суб'єктивного права на пен-сію громадяни здійснюють певні дії. Здатністьсуб'єкта особисто здійснювати юридичні дії, тобтоособисто вступити у пенсійні правовідносини, що ви-знаються державою, реалізувати повноваження інести обов'язки, називається пенсійною дієздат-ністю. У пенсійному праві не встановлено віку, післядосягнення якого виникає дієздатність громадян. Узв'язку з цим звичайно застосовується відповіднеправило, яке діє в цивільному праві. Цивільнаправоздатність виникає у повному обсязі з настан-ням повноліття, тобто після досягнення 18-річноговіку [З]. На практиці дієздатними з приводу оформ-лення пенсії, з інвалідності іноді визнаються грома-дяни, яким іще не виповнилося 18 років.Питання про дієздатність суб'єктів пенсійногоправа слід пов'язувати з видом пенсії та властивос-тями юридичних фактів як підстав забезпечення(дій, подій), так само як і правоздатність, дієздат-ність у пенсійному забезпеченні виникає в різний часі залежно від того, на який вид пенсії претендуєособа. У пенсійному праві можливі ситуації, колиособа може бути правоздатною, але недієздатною. Цеозначає, що неповнолітні особи з обмеженою дієздат-ністю, яка визнана рішенням суду внаслідок душев-ного захворювання, реалізацію своїх прав на пенсіюздійснюватимуть за допомогою інших суб'єктів66(батьків, опікунів чи піклувальників). Відсутністьдієздатності у суб'єктів характерна для таких право-відносин, як правовідносини, пов'язані з пенсійнимзабезпеченням неповнолітніх членів сім'ї померлихгодувальників1.У правових нормах, що регулюють пенсійне забез-печення, певні категорії громадян як можливісуб'єкти пенсійних правовідносин часто різняться захарактером їхньої діяльності. У Законі України "Пропенсійне забезпечення" 1991 р. і в інших законо-давчих актах вказано, наприклад, що право напенсію мають працівники підприємств, підприємці,державні службовці, військовослужбовці й праців-ники органів внутрішніх справ, прокуратури, судді,учні, студенти, курсанти навчальних закладів таінші, тобто окреслюється коло осіб, які мають правона пенсію.На перший погляд уявляється, що право на пенсіюніби зумовлене належністю працівників до однієї зназваних у Законі категорій часу її призначення. На-справді ж у Законі України "Про пенсійне забезпе-чення" 1991 р. передбачено якраз навпаки: грома-дяни, які мають право на пенсію, можуть звертатисяза її призначенням у будь-який час після виникнен-ня в них такого права.Віднесення тієї чи іншої категорії громадян докола осіб, які мають право на пенсію, означає, щонеобхідні умови для призначення пенсії пов'язую-ться з конкретною діяльністю: роботою, службою вармії, навчанням і т. д. Так, право на пенсію за вікоміы зазвичай, на пенсію з інвалідності внаслідок за-гального захворювання залежить від стажу роботи;на пенсію з інвалідності внаслідок трудового каліц-тва З від пошкодження здоров'я через нещаснийвипадок, пов'язаний з роботою, і т. ін.Під неповнолітніми членами сім^ в пенсійному праві розуміються дітипомерлого годувальника, брати, сестри й онуки, які не досягли 18-річного віку.З*67Можливість реалізувати суб'єктивне право на пен-сію в конкретних правовідносинах, тобто стати йогосуб'єктом, ніяк не залежить від характеру діяль-ності, з якою закон пов'язує умови, необхідні длявиникнення такого права. Суб'єктом пенсійнихправовідносин є громадянин, чия діяльність як намомент виникнення пенсійних правовідносин, так іпід час їх існування лежить за рамками поняття"суб'єкт правових відносин", яке усталилося в юри-дичній науці. Навіть більше, можливість виникнен-ня конкретних пенсійних правовідносин іноді ста-виться в залежність якраз від її припинення. Так,пенсія з інвалідності військовослужбовцям призна-чається після звільнення їх з військової служби, пен-сія за вислугу років багатьом категоріям працівниківвстановлюється за умови звільнення з роботи, якадає право на цю пенсію, і т. д.Для визначення кола осіб, які мають право на пен-сію, першочергове значення мають певні юридичніфакти, необхідні для виникнення та існування пен-сійних правовідносин. Такими є, скажімо, досягнен-ня певного віку, настання інвалідності, неповноліт-тя. Отже, і тут можливість стати суб'єктом пенсій-них правовідносин пов'язується з тими ж обстави-нами, які необхідні для виникнення таких відносин,інакше З з юридичними фактами.Іншим суб'єктом пенсійних правовідносин є від-повідний державний орган. Найчастіше це З ра-йонне (міське) управління соціального захисту насе-лення, що є органом спеціальної компетенції. Йогофункції, права та обов'язки визначено певнимиположеннями.Об'єкт правовідносин. Питання щодо об'єктаправовідносин в юридичній літературі є найбільшдискусійним, ще й досі невирішеним. На думкуодних учених, об'єктами правовідносин служатьвизначені суспільні відносини, інших З речі та іншіблага, ще інших З і те, і те. Під час розгляду цього68.питання необхідно розрізняти об'єкт права і об'єктправовідносин [99].Під об'єктом права розуміється предмет регулю-вання, тобто визначене коло суспільних відносин,що регулюються даними правовими нормами.Об'єктами правовідносин є об'єкти регульованих;правом суспільних відносин, тобто зовнішні пред-мети, що на них спрямовано ці відносини. Такимиоб'єктами В. С. Андреєв, наприклад, уважає видисуспільних відносин, які виступають у правовійформі. Ними є пенсії, допомоги, послуги та іншівиди забезпечення [100]. Аналогічну позицію займа-ють учені І. В. Гущин [105] та О. Д. Зайкін [108]. Нанаш погляд, їхня позиція достатньо обгрунтована, іми в основному її підтримуємо, одначе вважаємо, щонайбільш повно виклав і критично оцінив теоріїщодо об'єкта правовідносин Ю, К. Толстой, якийстверджує, буцімто всякі правовідносини мають свійоб'єкт, що ним фактично є суспільні відносини, наякі правовідносини впливають [132].У пенсійних правовідносинах об'єкт має самостій-не значення; він не збігається з діями суб'єктівпенсійних правовідносин та існує для того, щоби сто-рони пенсійних правовідносин могли реалізуватисвої суб'єктивні права та юридичні обов'язки; нанього спрямовано їхній вплив. Значить, об'єктомправовідносин є те, на що спрямовані суб'єктивніправа та юридичні обов'язки учасників правовід-носин. Пенсійні правовідносини, як уже зазначало-ся, З це майнові відносини. Їхнім об'єктом є пенсія,з якою пов'язані суб'єктивне право пенсіонера таюридичне зобов'язання органу, який здійснює пен-сійне забезпечення.За допомогою пенсійних правовідносин індивідуа-лізується З конкретизується майнова частка (гроші)пенсіонера в загальному Пенсійному фонді. Цю част-ку повинен видати (виплатити) пенсіонерові органпенсійного забезпечення за рахунок коштів, визна-чених на ці цілі з Пенсійного фонду. До виникнення69пенсійних правовідносин пенсія ще не виокремленаіз загальної суми коштів цього фонду; вона не індиві-дуалізована і не конкретизована стосовно майбутніхсуб'єктів пенсійних правовідносин. Тому в літера-турі з пенсійного права правильно зазначається, щоз виникненням пенсійних правовідносин ще нез'являється реальний об'єкт, оскільки грошові суми,що на них претендує пенсіонер, не виокремлені з за-гальної маси фонду як пенсії. Лише внаслідок дій іншо-го суб'єкта визначена сума грошей З пенсія передає-ться пенсіонерові як об'єкт правовідносин [108].Зміст пенсійних правовідносин. До загальногоскладу пенсійних правовідносин, поряд з іншими за-значеними елементами, входить матеріальний зміст(поведінка суб'єктів) і юридичний зміст (суб'єктивніправа та обов'язки), тобто зміст правовідносин скла-дають права та обов'язки їхніх суб'єктів.Суб'єктивне право характеризується трьома основ-ними ознаками:видом (і мірою) можливої поведінки правомочногосуб'єкта;можливістю вимагати відповідної поведінки відзобов'язаного суб'єкта;можливістю вдатись у необхідних випадках досприяння органів влади.Суб'єктивне право на пенсію, як будь-якесуб'єктивне право, також криє в собі три згаданіознаки можливої поведінки. Суб'єктивне право напенсію З це міра можливої (дозволеної) поведінки,забезпечена державою. Ця можливість, яка складаєзміст суб'єктивного права на пенсію, виражається;а) в можливості визначеної поведінки самогосуб'єкта права на пенсію як правомочного;б) можливості суб'єкта права на пенсію як право-мочного вимагати визначеної поведінки зобов'язанихосіб органів, які здійснюють пенсійне забезпечення;в) у можливості суб'єкта права на пенсію зверну-тися до державних органів (виконавчої влади абосуду) за допомогою та захистом свого порушеного права.70Так, громадянин як суб'єкт права на пенсію можевчиняти визначені дії, спрямовані на отримання пен-сії. Він може звернутися до власного підприємствачи уповноваженого ним органу з проханням надатидокументи, які потверджують трудовий стаж, добухгалтерії за місцем своєї теперішньої чи минулоїроботи з проханням видати документи про минулізаробітки, до МСЕК із проханням установити йомугрупу інвалідності та причину її настання.Зміст суб'єктивного права на пенсію криє в собі йможливість суб'єкта права на пенсію вимагати відпо-відної поведінки або вчинення визначених дій відорганів, які здійснюють пенсійне забезпечення.Суб'єкт права на пенсію має право вимагати спри-яння в установленні трудового стажу за допомогоюсвідків. Але основний зміст суб'єктивного права пен-сіонера З суб'єкта пенсійних правовідносин скла-дається з правомочності на отримання призначеноїйому пенсії визначеного виду й розміру в установ-лений строк.Такій правомочності громадянина відповідає юри-дична обов'язковість державного органу як суб'єктаправовідносин виплатити цю пенсію в розмірі, вста-новленому районним (міським) управлінням соціаль-ного захисту населення. У пенсійних правовідноси-нах, отже, досить чітко розмежовується правомочната обов'язкова сторона, через що такі правовідносиниможна віднести до числа простих, або елементарних.Поряд із суб'єктивним правом отримати пенсіюгромадянин несе деякі зобов'язання. Зміст їх спря-мовано на те, щоб орган соціального захисту населен-ня міг правильно і своєчасно виконувати свій основ-ний обов'язок. Такому органові, ясна річ, надаютьсявідповідно визначені правомочності. До них нале-жать право вимагати від пенсіонерів свідчень прозміни складу сім'ї, про зміни віку членів сім'ї, пропереосвідчення у МСЕК в установлені строки, проподання документів, які дають право на пільги йсоціальну допомогу тощо.71Зазначені правомочності та юридичні обов'язки сто-рін пенсійних правовідносин і складають їхній зміст.3. Підстави виникнення, змін і припиненняпенсійних правовідносин різних видівІз загальної характеристики пенсійних правовід-носин видно, що їхньому рухові сприяють юридичніфакти. Це не тільки розпізнавальна ознака, а йосновна функція в суспільних відносинах. Юридичніфакти чинять активний специфічний вплив навиникнення, зміни й припинення правовідносин.Однак у різних пенсійних правовідносинах їхнійсклад неоднаковий, і роль окремих юридичних фак-тів у пенсійному забезпеченні також різна.Для повноти характеристики їхніх функцій у пен-сійному забезпеченні е доцільним, на наш погляд,розглянути їх дотично до окремих видів пенсійнихправовідносин.Одним із таких видів пенсійних правовідносин єпенсійні правовідносини у площині забезпеченняпенсії за віком. Вони виникають за наявності юри-дичних фактів, сукупність яких є фактичною під-ставою для виникнення даного виду пенсійнихправовідносин:досягнення пенсійного віку в поєднанні з трудо-вим стажем зазначеної тривалості;волевиявлення громадянина;рішення компетентного органу щодо призначенняпенсії.Досягнення пенсійного віку є таким фактом, зяким законодавець передусім пов'язує даний видпенсійних правовідносин. Він дає й найменуванняцього виду пенсійного забезпечення (пенсія завіком)1. Зміст юридичного факту (віку) являє подію,Цей вид пенсійного забезпечення має два визначення. В Законі України"Про пенсійне забезпечення" 1991 р. йдеться про "пенсії за віком", а в Кон-ституції України 19% р. З про "пенсії за старістю". Автор посібника дотри-мується визначення, даного в Законі. .72що виражається в досягненні громадянином пенсій-ного віку (60 років для чоловіків і 55 З для жінок упенсійному забезпеченні за віком на загальних під-ставах). Досягнення встановленого в Законі віку Зсуттєва ознака поняття "пенсія за віком".Трудовий стаж. Установлення законодавцем тру-дового стажу як юридичного факту в пенсійному за-безпеченні спрямовано на те, щоби працездатна лю-дина своєю працею протягом визначеного часу ство-рювала суспільний національний продукт. Значеннятрудового стажу як юридичного факту в пенсійномузабезпеченні багатогранне: він (разом з іншимивизначеними юридичними фактами) породжуєвиникнення ряду пенсійних правовідносин, впливаєу ряді випадків на основний розмір об'єкта цихправовідносин (з інвалідності, за віком, на випадокутрати годувальника), від нього залежить загальнийрозмір пенсії за віком (понад загально встановленийстаж пенсія збільшується на 1% заробітку за кож-ний повний рік роботи).Трудовий стаж відносять до таких юридичнихфактів, які вимагають спеціального оформлення,тобто наявність трудового стажу породжує визначеніюридичні наслідки, якщо цей стаж певним чиномустановлений. Установлення стажу З особлива про-цедура, яка складається з нарахування стажу за пев-ними, передбаченими в законодавстві правилами.Підставою для виникнення пенсійних правовідно-син у зв'язку з забезпеченням інвалідності є юри-дичний склад, що містить такі елементи;наявність однієї з трьох груп інвалідності упоєднанні з її причиною (трудове каліцтво, профе-сійне захворювання тощо);наявність трудового стажу певної тривалості (запенсійним забезпеченням з інвалідності від загаль-ного захворювання);волевиявлення інваліда і акт відповідного ком-петентного органу щодо призначення пенсії зінвалідності. :73Пенсійні правовідносини з огляду на забезпеченняна випадок утрати годувальника також виникаютьна підставі юридичного складу, до якого входятьтакі юридичні факти;втрата годувальника (або його безвісна відсутність);непрацездатність членів сім'ї, які знаходилися наутриманні померлого годувальника;акт органу про призначення цієї пенсії.Підстави виникнення пенсійних правовідносин узв'язку з забезпеченням за вислугу років. І в цьомувипадку пенсійні правовідносини виникають на під-ставі юридичного складу, до якого входять:вислуга років (спеціальний стаж роботи абовійськової служби), іноді наявність певного віку,волевиявлення громадянина, який має пенсійнуправоздатність;звільнення з роботи чи перехід на іншу роботу;рішення органу про призначення пенсії.Ці правовідносини характеризуються двома особ-ливостями:1) основний юридичний факт З це не трудовийстаж узагалі, а спеціальний стаж (вислуга років);2) у ньому зазвичай відсутній такий юридичнийфакт, як досягнення пенсійного віку (вік як юри-дичний факт зараховується військовослужбовцямофіцерського складу, працівникам органів внутріш-ніх справ. Служби безпеки та деяким іншим кате-горіям громадян, передбаченим у законодавстві).Характеризуючи пенсійні правовідносини, ми зо-середили в основному увагу на підставах їх виник-нення. Одначе пенсійні правовідносини можуть змі-нюватися, призупинятися і припинятися, причомутакож на підставі юридичних фактів. Тому юридичніфакти поділяються на факти виникнення, змін і при-пинення правовідносин.Під змінами пенсійних правовідносин слід розу-міти збільшення чи зменшення обсягу правомочнос-тей суб'єкта пенсійних правовідносин (пенсіонера),тобто зміни розміру одержуваної пенсії залежно від74відповідного юридичного факту (складу). Наприк-лад, рішення МСЕК про зміну групи інвалідності єюридичним фактом, який тягне за собою змінупенсійних правовідносин у зв'язку з забезпеченнямз інвалідності. Цього рішення достатньо для зміниправовідносин. Тут нема потреби волевиялення інва-ліда, тобто правовідносини змінюються за наявністюодного ("одинарного") юридичного факту.Зміна ж правовідносин, наприклад, у зв'язку зтим, що пенсіонер пропрацював після призначенняпенсії з заробітком, вищим від того, з якого буланарахована пенсія, робиться за його волевиявлен-ням. У даному разі підставою зміни пенсійних право-відносин є низка таких юридичних фактів:наявність 2-річного стажу роботи після призначен-ня пенсії;наявність заробітку, вищого від того, з якого нара-ховано пенсію;волевиявлення пенсіонера у формі заяви щодоперегляду в бік підвищення розміру раніше призна-ченої пенсії;розпорядження начальника районного (міського)управління соціального захисту населення про пере-рахунок пенсії з вищого розміру заробітку.Різновидністю зміни пенсійних правовідносин епризупинення здійснення прав та обов'язків сторінцих правовідносин. Такою підставою, скажімо, можебути неявка інваліда на переосвідчення до МСЕК.Сам цей факт призупиняє дію пенсійних правовід-носин у зв'язку з пенсійним забезпеченням з інва-лідності. Призупинення дій пенсійних правовідно-син може бути і в інших випадках (з огляду на забез-печення на випадок утрати годувальника, за вислугуроків).Припинення правовідносин. Підставою для цьогоможуть бути як окремі юридичні факти, так і юри-дичні склади, як-от;смерть пенсіонера;переведення з однієї пенсії на іншу;> відновлення працездатності інваліда і, як наслі-

док, зняття з нього групи інвалідності;

досягнення дітьми, братами, сестрами, онуками

померлого годувальника 18-річного віку, а студен-

тами вищих навчальних закладів З 23-річного.

У перелічених випадках юридичний склад стає

підставою припинення пенсійних правовідносин у

разі переведення з одного виду пенсії на іншу. Так,

із переведенням з пенсії з інвалідності на пенсію за

віком (за бажанням громадянина, якщо є право вибо-

ру однієї з тих пенсій) припиняється один вид пен-

сійних правовідносин і виникає інший на підставі

юридичного складу, до якого ввійдуть такі елементи:

волевиявлення громадянина, який володіє пенсій-

ною працездатністю і правом вимагання призначен-

ня пенсії;

досягнення ним пенсійного віку;

наявність у нього необхідного за законом трудово-

го стажу;

акт органу соціального захисту населення про при-

аначення пенсії за віком.

Оскільки громадянин за законом не може перебу-

вати одночасно у двох видах пенсійних правовідно-

син, у нашому прикладі одні пенсійні правовідно-

сини припиняються і виникають інші.

Виняток із цього правила допускається лише від-

носно інвалідів війни. Вони можуть перебувати одно-

часно у двох пенсійних правовідносинах: у право-

відносинах щодо забезпечення пенсій за віком (чи за

вислугу років) і пенсійних правовідносинах з інва-

лідності. Це положення базується на ст. 6 Закону

України “Про пенсійне забезпечення” 1991 р., в якій

зазначено, що інваліди внаслідок поранення, конту-

зії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьків-

щини чи виконання інших обов’язків військової

служби, внаслідок захворювання, пов’язаного з

перебуванням-на фронті або з виконанням інтерна-

ціонального обов’язку, мають одночасно право на

різні види державних пенсій.

76

Законодавством допускається отримання додатко-

вої (другої) пенсії від різних організацій, приміром,

за договором добровільного соціального страхуван-

ня, з коштів кооперативів, колективних сільгосппід-

приємств, громадських організацій тощо. Ці пенсії

виплачуються незалежно від державної пенсії.

Глава V. Трудовий стаж і вислуга років

1. Поняття “трудовий стаж”, його види

і значення в пенсійному праві

Трудовий стаж у найзагальнішій формі визначає-

ться як тривалість трудової діяльності працівника.

Таке визначення вірне, але не конкретне. Для пов-

нішого визначення пропонується вказувати додатко-

во на оплачений характер трудової діяльності, на

трудову діяльність у визначеній формі.

Законодавство суттєво підняло роль і значення

трудового стажу в системі пенсійного забезпечення.

Трудовий стаж набув конкретного характеру. Він

має різне значення і зміст стосовно до різних галузей

права і навіть окремих інститутів однієї галузі. Тру-

довий стаж як інститут пенсійного права має стійке

визначення. В юридичній літературі трудовий стаж

визначається як тривалість оплаченої суспільне

корисної діяльності громадянина у громадському

виробництві, а також прирівняної до неї діяльності,

з якими право пов’язує певні юридичні наслідки

[100, 108].

Розкриваючи зміст поняття “трудовий стаж”, слід

зазначити, що тривалість трудового стажу ви-

мірюється здебільшого в місяцях, а в деяких випад-

ках З у роках. В окремих випадках враховуються

тільки повністю відпрацьовані місяці (повна кіль-

кість робочих днів), в інших З місяці, в яких пра-

цівник займався суспільне корисною діяльністю

більш як половину робочих днів.

77

До стажу роботи зазвичай включається час опла-

ченої суспільне корисної діяльності; час виконання

роботи (чи іншої суспільне корисної діяльності) без

оплати у трудовий стаж не включається (винятки

встановлено в небагатьох випадках, приміром, тер-

мін навчання у вищих навчальних закладах тощо);

при цьому правові форми оплати праці не мають зна-

чення. До стажу включається час оплаченої

суспільне корисної діяльності, яка є в різних пра-

вових формах [наймана праця на підприємствах,

праця членів колективних сільськогосподарських

підприємств (КСП), кооперативів і орендних колек-

тивів, селянських (фермерських) господарств, про-

ходження військової служби тощо].

У певних випадках, передбачених законом, до тру-

дового стажу працівника включається час, коли він

не працював, але за ним зберігалося місце роботи

(посада). Скажімо, час хвороби, виконання держав-

них і суспільних обов’язків із відривом від основної

роботи, перебування в черговій і додатковій відпуст-

ках включається до трудового стажу.

У ряді випадків право на окремі види пенсійного

забезпечення чи їх розмір поставлено у пряму залеж-

ність не тільки від факту суспільне корисної діяль-

ності, а й від тривалості трудового стажу. Наприк-

лад, для виникнення права на пенсію за віком уста-

новлюються вимоги загального стажу праці: для

чоловіків З 25 років, для жінок З 20. Цей стаж є

стабільним і не змінюється вже багато років.

У пенсійному забезпеченні громадян велике зна-

чення має класифікація трудового стажу за окреми-

ми видами. Вирізняють стаж загальний, спеціаль-

ний і неперервний. Така класифікація трудового ста-

жу дозволяє диференційовано підходити до призна-

чення різних видів пенсій. Але зараз не всі види тру-

дового стажу застосовуються в пенсійному праві.

Втрачає своє попереднє значення неперервний тру-

довий стаж, але підвищується роль загального спе-

78

ціального стажу роботи, а в майбутньому З страхо-

вого стажу.

Загальний трудовий стаж З це загальна сумарна

тривалість трудової та іншої суспільне корисної

діяльності, незалежно від перерв. Він складає основу

права на трудову пенсію і є визначеною умовою у

встановленні рівня пенсійного забезпечення кожного

працівника.

Спеціальний стаж З сумарна тривалість трудової

чи іншої суспільне корисної діяльності, виокремлена

із загального стажу або за ц’ змістом, або за умовами

праці, в тому числі кліматичними. Спеціальний

стаж, вирізнений за змістом праці, є підставою для

призначення пенсії за вислугу років. Стаж, визна-

чений за умовами праці, де була трудова діяльність,

дає право на певні пільги в царині пенсійного забез-

печення. Найширші пільги надаються тим, хто пра-

цював на підземних роботах, на роботах зі шкідли-

вими умовами праці та в гарячих цехах.

Неперервний стаж З це тривалість неперервної

праці працівника на тому самому підприємстві, в ус-

танові, організації. А втім, зараз неперервний стаж

не має певного значення в пенсійному праві. Він за-

стосовується для призначення допомоги з тимчасової

непрацездатності.

2. Нарахування стажу роботи

для призначення трудових пенсій

Для призначення пенсій юридичне значення

мають два види стажу: загальний і спеціальний. Роз-

гляньмо правила нарахування кожного з цих видів

стажу.

Загальний стаж. До нього включається будь-яка

робота, що виконувалася на підставі трудового дого-

вору, на підприємствах, в установах, організаціях і

кооперативах незалежно від використаних форм

власності й господарювання, а також на підставі

членства в колективних сільгосппідприємствах,

79

інших кооперативах незалежно від характеру й

тривалості роботи і тривалості перерв.

Трудовий стаж має однакове значення для всіх

соціальних груп. Чинним законодавством скасовано

колишнє обмеження, коли трудовий стаж членів ко-

лективних сільгосппідприємств не лише не прирів-

нювався до трудового стажу працівника, а й зарахо-

вувався до стажу за умови виконання встановленого

мінімуму трудової участі у громадському госпо-

дарстві чи його невиконання з поважних причин.

У ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечен-

ня” зазначено, що під час нарахування стажу в ко-

лективному сільгосппідприємстві за період після

1995 р. враховується час роботи за фактичною три-

валістю, якщо член КСП не виконував без поважних

причин встановленого мінімуму трудової участі у

громадському господарстві.

Законом установлено правило про те, що до стажу

роботи зараховується будь-яка праця, на якій пра-

цівник підлягав державному соціальному страхуван-

ню. Це означає, що до пенсійного стажу включається

індивідуальна трудова діяльність громадян, у тому

числі зайнятих у колективах орендарів, у селян

ських (фермерських) господарствах, робота за грома-

дянсько-правовим договором, якщо сплачувалися

страхові внески до Пенсійного фонду.

До стажу роботи включається не тільки безпосе-

редня праця, а й інші види діяльності, як-от: творча

діяльність письменників, художників, композиторів

та інших творчих працівників, військова служба й

перебування в партизанських загонах і з’єднаннях,

служба в органах державної безпеки і внутрішніх

справ, служба у воєнізованій охороні, в органах спе-

ціального зв’язку та в гірськорятувальних частинах

незалежно від відомчої підлеглості й наявності

спеціального чи військового звання.

До загального стажу включається навчання у ви-

щих і середніх спеціальних навчальних закладах, в

училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів,

80

підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторанту-

рі та клінічній ординатурі. Раніше таке навчання

зараховувалось до трудового стажу, якщо йому пере-

дувала праця чи служба в армії, в органах державної

безпеки і в органах внутрішніх справ.

До стажу роботи Закон включає і час догляду за

деякими категоріями непрацездатних. Мається на

увазі час догляду за інвалідом у віці до 16 років, а

також за пенсіонером, який за висновком медичної

установи потребує постійного стороннього догляду.

Не забуто й непрацюючих жінок, зайнятих вихо-

ванням дітей: під час призначення пенсії за віком до

трудового стажу включається час догляду непрацю-

ючої матері за малолітніми дітьми, але не більше ніж

до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

До стажу роботи під час призначення пенсії за ві-

ком включається також час перебування на інвалід-

ності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві

чи професійним захворюванням.

Зараховується до трудового стажу (якщо його не

вистачає) і період проживання дружин військово-

службовців офіцерського складу, прапорщиків, міч-

манів понадстрокової служби з чоловіками в місце-

востях, де не було можливості працевлаштування їх

за спеціальністю. Період проживання з чоловіком-

військовослужбовцем у таких місцевостях потвер-

джується довідками, що їх видають командири (на-

чальники) військових частин, військкомати.

Стаж нараховується за фактичною тривалістю тру-

дової діяльності, тобто від дня наймання на роботу

роботодавцем і до дня її припинення (звільнення),

але іноді він може нараховуватись і в пільговому по-

рядку. Таке нарахування загального стажу, необхід-

ного для призначення пенсій, встановлено передусім

Для військовослужбовців, які брали участь у бойових

Діях, у тому числі виконанні миротворчих операцій

за рішенням 00Н. Нарахування стажу проводиться

на умовах і в порядку, встановленому для нарахуван-

81

ня строків цієї служби під час призначення пенсій за

вислугу років військовослужбовцям [17, 48].

На пільгових умовах нараховується стаж роботи

реабілітованим громадянам, учасникам Великої Віт-

чизняної війни, медичним працівникам деяких уста-

нов системи охорони здоров’я, працівникам водного

транспорту. Так, громадянам, необгрунтоване при-

тягненим до кримінальної відповідальності, необ-

грунтоване репресованим і потім реабілітованим, час

утримання під вартою, час відбування покарання в

місцях позбавлення волі й заслання, а також перебу-

вання на примусовому лікуванні зараховується до

стажу в потрійному розмірі.

У Законі спеціально визначено норму щодо піль-

гового нарахування стажу за період Великої Вітчиз-

няної війни 1941З1945 рр. У подвійному розмірі за-

раховується до стажу робота на підприємствах, у

тому числі як вільнонайманих у військових час-

тинах, а час перебування у фашистських концтабо-

рах (гетто) і в інших місцях примусового утримання

громадян у період війни, в тому числі дітей, сило-

міць вивезених із тимчасово окупованої території, З

у потрійному розмірі.’Праця в м. Ленінграді в період

його блокади з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

зараховується до стажу роботи в потрійному розмірі,

час проживання в м. Ленінграді в той період З у

подвійному.

Пільги щодо нарахування стажу роботи мають

також медичні працівники лепрозорних і протичум-

них установ, установ (відділень) із лікування осіб,

інфікованих вірусом імунодефіциту людини чи хво-

рих на СНІД, паталогоанатомічних і реанімаційних

відділень, лікувальних установ. Термін роботи в цих

установах зараховується до стажу роботи в подвій-

ному розмірі. Таке правило нарахування поширює-

ться на всіх працівників цих установ незалежно від

займаної посади і характеру виконуваної роботи.

У пільговому порядку загальний стаж нараховує-

ться і працівникам водного транспорту: плавскла-

82

дові окремих видів суден морського й річкового фло-

ту З капітанам суден та їхнім помічникам, техніч-

ному персоналові (машиністам, кочегарам, судовим

електрикам, радіооператорам, майстрам із добуван-

ня та обробки риби). Повний навігаційний період за-

раховується до стажу як рік роботи.

Робота протягом повного сезону на підприємствах

і в організаціях сезонних галузей промисловості, не-

залежно від відомчої підпорядкованості підприємств

і організацій, З за списком, затвердженим Кабіне-

том Міністрів України, зараховується до стажу як

рік роботи [57].

Повним навігаційним і повним сезонним періодом

вважається тривалість навігації чи фактична трива-

лість певного виду сезонних робіт у даній місцевості.

Якщо працівник пропрацював неповну навігацію чи

неповний сезон, його робота зараховується до стажу

за фактичною тривалістю.

Отже, загальний трудовий стаж нараховується в

загальному і пільговому порядку. Загальний трудо-

вий стаж, як уже зазначалося, є юридичним чин-

ником, який разом із наявністю пенсійного віку

визначає право на пенсію за віком; він необхідний

для призначення пенсій з інвалідності та в разі втра-

ти годувальника від загального захворювання, а

також за вислугою років офіцерському складові; за-

гальний трудовий стаж впливає на розмір пенсії за

неповного стажу роботи, бо пенсія в цьому разі при-

значається в розмірі, пропорційному стажеві, який е

(але не менше соціальної пенсії).

Спеціальний стаж. Для призначення трудових

пенсій вирізняються два види спеціального стажу, з

урахуванням яких здійснюється пільгове пенсійне

забезпечення. Підставою для їх визначення служать

відповідно особливі умови праці та зміст роботи,

себто ті сфери народного господарства і державного

Життя, де була трудова діяльність.

83

Спеціальний стаж, виокремлений за особливими

умовами пращ, своєю чергою поділяється на два

підвиди:

стаж на підземних роботах, на роботах з особливо

шкідливими й тяжкими умовами праці (список № 1);

стаж на інших роботах зі шкідливими й тяжкими

умовами праці (список № 2).

Списки виробництв, робіт, професій, посад і по-

казників зі шкідливими й тяжкими умовами праці

затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 11 березня 1994 р. [б9].

Списки № 1 і № 2 виробництв із особливо шкід-

ливими і тяжкими умовами праці, робота в яких дає

право на пенсію на пільгових умовах, застосовують-

ся поза залежністю від відомчого підпорядкування

підприємств, де працювали чи працюють ті, що звер-

нулися за пенсією, якщо їхні професії чи посади за-

значено в цих списках по відповідних виробництвах

і цехах. Так, машиністи (та їхні помічники) локо-

мотивів під’їзних шляхів залізничних цехів різних

підприємств (суднобудівного заводу, хлібозаводу,

текстильної фабрики тощо) користуються правом на

пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2

нарівні з машиністами локомотивів та їхніх поміч-

ників залізничного транспорту.

Виняток із правил становлять працівники хімічної

промисловості. Виробництва хімічної промисловості

названі в багатьох розділах списків № 1 і № 2. Тому

питання про право на пільгові пенсії працівників

хімічних виробництв вирішуються залежно від того,

до якої системи промисловості належить те чи інше

підприємство.

Якщо у списках № 1 і № 2 зазначено виробництва

й цехи без перерахування професій і посад, право на

пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах

мають усі працівники даних виробництв і цехів не-

залежно від займаної посади чи найменування

професій.

84

Якщо до списків № 1 і № 2 включено професії

працівників під загальною назвою (наприклад, фор-

мувальники, названі у підрозділах “Ливарне вироб-

ництво”, “Металообробка” списку № 2), то право на

пенсію на пільгових умовах мають працівники всіх

найменувань цих професій, тобто у даному разі не

тільки формувальники, а й старші, молодші форму-

вальники і помічники формувальників.

Загальні професії, перераховані у списках № 1 і

№ 2, належать до всіх галузей народного господарст-

ва. Скажімо, електрозварювальники, зазначені в

розділі “Загальні професії” списку № 2, мають право

на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від

того, де вони зайняті, З в металургійному чи

машинобудівному виробництві, на текстильній

фабриці чи в комунальному господарстві, на заліз-

ничному чи водному транспорті тощо.

Бригадири й помічники бригадирів мають право

на пільгове пенсійне забезпечення нарівні з робіт-

никами тоді, коли вони працюють у бригадах

робітників, чиї професії та спеціальності включено

до списку виробництв, цехів, професій і посад, робо-

та в яких дає право на пенсію на пільгових умовах.

Підручні робітники мають право на пільгове пен-

сійне забезпечення, якщо вони безпосередньо на-

звані у списках або в додаткових роз’ясненнях до

цих списків [72]. Якщо у відповідному підрозділі

списку № 1 чи № 2 передбачено всіх робітників, за-

йнятих на певних роботах (без перелічення їхніх

професій), то право на пільгове пенсійне забезпечен-

ня нарівні з усіма працівниками мають і підручні.

У тих випадках, коли до списків включено робіт-

ників, зайнятих на певних роботах, право на пільгові

пенсії мають усі робітники незалежно від назви

Професії.

Інженерно-технічні працівники мають право на

пільгове пенсійне забезпечення, якщо займана ними

посада повністю збігається з посадою, названою у

списках. Тому, якщо у списках названо майстрів, то

85

старші майстри й помічники майстрів не мають пра-

ва на пільгове пенсійне забезпечення. Одначе змінні

майстри користуються правом на пільгове пенсійне

забезпечення, якщо майстри зазначені в даному

виробництві. Контрольні, ремонтні та інші майстри

користуються правом на пільгове пенсійне забезпе-

чення лише в тому разі, коли їхні посади передбаче-

но списками чи додатковими роз’ясненнями.

Робітникам та інженерно-технічним працівникам,

зайнятим на виробництві і в цехах, які є в науково-

дослідних інститутах, пенсії на пільгових умовах і в

пільгових розмірах призначаються на загальних під-

ставах відповідно до списків № 1 і № 2. Що ж до

працівників науково-дослідних відділів і лаборато-

рій цих інститутів, то права на пільгове пенсійне

забезпечення вони не мають.

Працівники лабораторій мають право на пільгове

пенсійне забезпечення, якщо вони прямо передбаче-

ні списками. Так, відповідно до розділу “Хімічне

виробництво” списку № 1 правом на пільгове пен-

сійне забезпечення користуються працівники лабо-

раторій з хімічними спецречовинами, а відповідно до

розділу “Хімічне виробництво” списку № 2 З пра-

цівники хімічних лабораторій, цехів і виробництв,

перелічених у списку № 1.

Працівники лабораторій і майстерень вищих і се-

редніх спеціальних навчальних закладів правом на

пільгове пенсійне забезпечення не користуються.

Пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах

за сумісними роботами, професіями і посадами при-

значаються:

за списком № 2, якщо сумісні роботи, професії та

посади передбачено в цьому списку і в списку № 1;

на загальних підставах, якщо одну з сумісних

робіт, професій і посад передбачено списками № 1 і

№ 2, а другу взагалі списками не передбачено.

Необхідно зазначити, що до стажу, який дає право

на пільгове пенсійне забезпечення, включається час

виконання робіт безпосередньо на виробництвах, у

86

цехах, дільницях, відділеннях за професіями й по-

садами, передбаченими списками № 1 і № 2, якщо

працівники зайняті на цих роботах повний робочий

день. Робота за сумісництвом не зараховується до

стажу, який дає право на пільгове пенсійне забез-

печення.

При цьому слід мати на увазі, що тривалість необ-

хідного для призначення пенсії спеціального стажу

встановлено різну: половину всього належного

стажу; 15 років із 20; весь стаж повинен бути

спеціальним.

Ще один вид спеціального стажу визначено зако-

нодавцем для спеціальної категорії працівників, за-

йнятих на підземних і відкритих гірничих роботах і

в металургії за списком робіт і професій, затвер-

джених постановою Кабінету Міністрів України від

31 березня 1994 р. [70]. Ця категорія працівників

має ряд особливостей порівняно з іншими пенсіоне-

рами за віком, які отримують пенсії на пільгових

умовах. Основна особливість З цим працівникам за

певних умов пенсія нараховується незалежно від

віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах

не менше 25 років. Працівники провідних професій

на цих роботах: гірничі робітники очисного вибою,

прохідники, вибійники на відбійних молотках, маши-

ністи гірничих виймальних машин за умови, що вони

були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне за-

безпечення” всі робочі місця за умовами праці під-

лягають обов’язковій атестації, яка проводиться

спеціальною атестаційною комісією. Порядок прове-

дення атестації робочих місць за умовами праці за-

тверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 1 серпня 1992 р. [49]. Основна мета атестації

полягає в регулюванні стосунків між власником чи

уповноваженим ним органом і працівниками у сфері

реалізації права на здорові та безпечні умови праці,

пільгове пенсійне забезпечення, пільги й компенса-

ції за роботу в несприятливих умовах.

87

Окрім зазначених робіт зі шкідливими: й тяжкими

умовами праці, віднесених до спеціальиого стажу,

законодавець установив інші види робіт і професій,

які за змістом є спеціальним стажем. Це праця:

трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих

у виробництві сільськогосподарської продукції в ко-

лективних та інших підприємствах сільського госпо-

дарства;

жінок, що працюють як трактористки-машиністи,

машиністи будівельних, шляхових і вантажно-роз-

вантажувальних машин, змонтованих на базі трак-

торів та екскаваторів;

жінок, які працюють доярками (операторами ма-

шинного доїння), свинарками-операторами на під-

приємствах сільського господарства;

жінок, зайнятих протягом повного сезону на

вирощуванні, збиранні й післязбиральній обробці

тютюну.

Крім того, спеціальний стаж установлено для

працівниць текстильного виробництва, водіїв місь-

кого пасажирського транспорту (автобусів, тролей-

бусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, за-

йнятих у технологічному процесі тяжких і шкідли-

вих виробництв. До спеціального стажу належить

також вислуга років деяких категорій працівників,

зайнятих у народному господарстві країни.

3. Вислуга років та її значення

в пенсійному праві1

Вислуга років З це особливий вид спеціального

стажу окремих категорій працівників, який передба-

чає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утра-

тою професійної працездатності й виходом на пенсію

до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У деяких нормативних актах вислуга років називається вислугою

термінів служби.

88

.У юридичній літературі вислуга років визначає-

ться як тривалий, виміряний рядом років період тру-

дової чи державної діяльності, що створює за певних

умов право на відповідні конкретні види пільг і пе-

реваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпуст-

ки [130].

Вислузі років притаманні ті ж загальні риси, що й

етажеві роботи взагалі, хоча є, звісно, і специфічні

особливості для даного виду трудового стажу.

За вислугою років призначення пенсії пов’язує-

ться не з досягненням пенсійного віку та наявністю

загального стажу роботи, а з утратою професійних

якостей, коли працівник не може повноцінно працю-

вати за своєю спеціальністю до похилого віку. Відтак

йому призначається пенсія як компенсація втраченої

працездатності за спеціальністю. Пенсійне забезпе-

чення за вислугу років введено давно. Воно належить

до періоду появи професійної військової служби і

служби державних чиновників, а в нашій країні З

до 1925 р.

Вислуга років як норма З пільга, що застосо-

вується до конкретного та обмеженого кола осіб:

військовослужбовців і працівників органів внут-

рішніх справ;

державних службовців;

суддів і прокурорських працівників, працівників

митних органів;

окремих категорій спеціалістів народного госпо-

дарства.

Перелік державних органів, установ, підприємств,

організацій і посад, служба чи праця в яких дає

право на пенсію за вислугу років, а також тривалість

вислуги років і правила її нарахування встановлюю-

ться законодавством для кожної окремої категорії

осіб.

Так, коло осіб і загалу військовослужбовців і пра-

цівників органів внутрішніх справ, які мають право

на пенсію за вислугу строків служби, визначено в

Законі України “Про пенсійне забезпечення військо-

ве

вослужбовців і осіб начальницького і рядового скла-

ду органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 р. з

наступними змінами й доповненнями [14].

Правила нарахування вислуги років встановлено

спеціальною постановою Кабінету Міністрів України

від 17 липня 1992 р. “Про порядок нарахування ви-

слуги років, призначення і виплати пенсій і грошової

допомоги особам офіцерського складу, прапорщи-

кам, мічманам, особам начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ” [48].

Крім того. Міністерством оборони України і Мініс-

терством внутрішніх справ України, кожним окре-

мо, видано Положення про порядок призначення і

виплати державних пенсій і допомог за вислугу

строків служби.

Вислуга строків служби військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ, тобто трива-

лість служби у складі Збройних Сил України чи

органів внутрішніх справ України, встановлюються

для:

осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів,

військовослужбовців понадстрокової служби і війсь-

кової служби за контрактом, осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ З 20 ро-

ків та більше на день звільнення з армії чи органів

внутрішніх справ;

осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів,

військовослужбовців понадстрокової служби і

військової служби за контрактом, а також осіб се-

реднього, старшого і вищого начальницького складу

органів внутрішніх справ, звільнених зі служби за

віком, у зв’язку з хворобою чи скороченням штатів,

які до дня звільнення досягли 45-річного віку і

мають загальний трудовий стаж 25 календарних

років та більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців

складає військова служба чи служба в органах

внутрішних справ.

У вислугу строків служби військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ, окрім

90

служби в армії чи в міліції, зараховуються і деякі

інші види праці (служби) (строк праці в органах дер-

жавної влади, прокуратури й суду на посадах суддів,

прокурорів, слідчих) і в інших випадках, зазначених

у законі.

Строки служби в армії чи в органах внутрішніх

справ зараховуються за фактичною тривалістю (в ка-

лендарному нарахуванні). А втім, у багатьох випад-

ках законодавством передбачено пільгове нарахуван-

ня вислуги.

Так, 1 місяць служби у військових частинах у

період бойових дій і в воєнний час, а також час вико-

нання робіт, пов’язаних із ліквідацією наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС до 1 січня 1988 р.,

вважається за 3 місяці вислуги; 1 місяць служби на

льотній роботі в реактивній і турбогвинтовій авіації,

в частинах і підрозділах щодо підтримки режиму

надзвичайного стану, на атомних підводних човнах,

на посадах водолазів З за 2 місяці вислуги тощо.

Вислуга років державних службовців. Вислугу

років для них установлено Законом України “Про

державну службу” від 16 грудня 1993 р. [19], а пи-

тання її нарахування регулюються спеціальним нор-

мативним актом “Про порядок нарахування стажу

державної служби”, затвердженим постановою Кабі-

нету Міністрів України від 3 травня 1994 р. [73].

До державних службовців належать особи, які

обіймають посади в державних органах та їхньому

апараті за практичним виконанням завдань і функ-

цій держави і які отримують заробітну плату за

рахунок Державного бюджету.

Державні службовці мають право виходу на пен-

сію за наявності загального трудового стажу для

чоловіків З не менше 25, для жінок З не менше 20

років, у тому числі державної служби З не менше

10 років.

До стажу державної служби включаються чітко

визначені види роботи (служби), встановлені Кабі-

нетом Міністрів України. Але при цьому слід мати

91

на увазі, що право на пенсію у зв язку з державною

службою поширюється лише на тих осіб, які пра-

цюють на державній службі на момент виходу на

пенсію.

Якщо службовець припинив працю, згадану в За-

коні, завчасно, то пенсія за стаж державної служби

не призначається. Це одна з суттєвих особливостей

державної служби, яка відрізняє її від інших видів

спеціального стажу (вислуги років). Право на пенсію

з урахуванням державної служби мають і пенсіоне-

ри, які працювали в державному апараті на 1 січня

1994 р., тобто на день введення Закону в дію.

Розглядаючи питання про стаж державної служби,

необхідно зазначити, що в Законі цей стаж офіційно

не названо вислугою років. Одначе критерії оцінки

державної служби і пільги, надані за неї, дозволяють

досить обгрунтовано стверджувати, що цей стаж

може бути віднесений до категорії спеціального

стажу роботи (вислуга років), незалежно від того, що

тут враховується під час виходу на пенсію не лише

наявність стажу державної служби, а й досягнення

службовцем пенсійного віку.

Закон України “Про державну службу” в частині,

яка регулює питання службової кар’єри, матеріаль-

ного й соціально-побутового забезпечення держав-

них службовців, поширюється і на народних депу-

татів України відповідно до їхнього статусу [18].

Так, із досягненням пенсійного віку колишньому

депутатові призначається пенсія, яка складається з

80% місячного окладу, встановленого на той час для

працюючого народного депутата України. Це поло-

ження не поширюється на депутата, повноваження

якого були достроково припинені у зв’язку з засу-

дженням за умисний злочин, вчинений з вико-

ристанням свого посадового становища, чи вчинен-

ням корупційного діяння.

Вислуга років суддів. Цю вислугу встановлено За-

коном України “Про статус суддів” [20], у якому є

норма: кожен суддя в разі відставки за власним ба-

92

жанням, станом здоров я чи після закінчення строку

повноважень має право на вибір одержувати пенсію

державного службовця чи щомісячне довічне грошо-

ве утримання за стажу роботи на посаді судді не

менше 20 років і досягнення пенсійного віку.

До стажу роботи, який дає право на відставку

судді та отримання щомісячного довічного грошово-

го утримання, крім роботи на посадах суддів судів

України, державних арбітрів, відомчих арбітражів

України, також зараховується:

час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах,

державному й відомчому арбітражі колишнього

СРСР і республік, які раніше входили до СРСР;

час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з

керівництвом і контролем за діяльністю судів у Вер-

ховному Суді України, в обласних судах. Київському

і Севастопольському міських судах. Міністерстві

юстиції України і підвідомчих йому органах на міс-

цях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітра-

жі України, Вищому арбітражному суді України, а

також на посадах прокурорів і слідчих за умови на-

явності в усіх зазначених осіб стажу роботи на поса-

дах судді не менше 10 років.

Якщо стаж роботи судді у відставці буде менше чи

більше 20 років, то це позначиться на розмірі пенсії.

Про вислугу років працівників прокуратури. Від-

повідно до Закону України “Про прокуратуру” [13]

працівники прокуратури, яким присвоєно класні

чини, зі стажем роботи в органах прокуратури 20

років та більше, мають право на пенсійне забезпечен-

ая за вислугу років.

До працівників прокуратури належать слідчі пра-

цівники і працівники, які обіймають прокурорські

посади (Генеральний прокурор України і його

заступники, старші помічники й помічники проку-

рора, начальники управлінь і відділів, їхні заступ-

ники, старші прокурори і прокурори управлінь і

відділів).

93

До стажу роботи, який дає право на пенсію за

вислугу років слідчим працівникам, зараховується

весь час роботи в органах прокуратури, в тому числі

військової прокуратури на посадах:

слідчого, начальника чи заступника начальника

слідчого підрозділу (відділу, частини), який безпосе-

редньо проводить попереднє слідство;

праля на зазначених посадах в органах внутрішніх

справ і Служби безпеки України з безпосереднім ве-

денням попереднього слідства;

частково оплачена відпустка жінкам із догляду за

дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Прокурорським працівникам до стажу роботи (у

вислугу років) зараховується:

час роботи на прокурорських посадах, перелічених

вище, в тому числі у військовій прокуратурі;

слідча робота в органах прокуратури, внутрішніх

справ і Служби безпеки України, робота суддів;

частково оплачена відпустка жінкам із догляду за

дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Від тривалості спеціального стажу роботи в орга-

нах прокуратури залежить розмір пенсії за вислугу

років.

Про вислугу років працівників (посадових осіб)

митних органів України. На працівників, які прохо-

дять службу в митних органах і які мають персо-

нальне звання, поширюються правила пенсійного за-

безпечення за вислугу років.

Для них установлюється строк вислуги і вік

виходу на пенсію; для жінок відповідно 20 років

вислуги і 50-річний вік, для чоловіків З 25 років

вислуги і 55-річний вік [62].

До трудового стажу, який дає право на пенсію за

вислугу років, зараховується:

час служби в митних органах на посадах, за за-

йняття яких посадовим особам присвоюються персо-

нальні звання; час служби у Збройних Силах та

інших військових формуваннях колишнього СРСР і

України;

94

час роботи у правоохоронних органах, а також в

органах державної виконавчої влади і місцевого

самоуправління;

час роботи за межами України, якщо до цього

особа працювала в митних оргавах і мала персональ-

не звання;

час навчання в митних установах, а також в аспі-

рантурі (докторантурі) з відривом від праці не більш

як на 3 роки і поверненням на роботу в митні органи;

час відпустки за вагітністю, пологів і частково

оплаченої відпустки з догляду за дитиною до досяг-

нення нею 3-річного віку.

Вислуга років окремих категорій спеціалістів на-

родного господарства. Коло спеціалістів установлене

статтями 52, 54 і 55 Закону України “Про пенсійне

забезпечення”. До них, зокрема, належать [46, 59,

60, 67]:

окремі категорії працівників авіації та льотно-

випробувального складу;

працівники освіти, охорони здоров’я і соціального

захисту;

спортсмени З заслужені майстри спорту і майстри

спорту міжнародного класу, члени збірних команд

України;

артисти театрально-концертних та інших видо-

вищних установ, підприємств і колективів;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії

працівників, які безпосередньо забезпечують органі-

зацію перевезень та безпеку руху на залізничному

транспорті, в метрополітенах;

плавсклад суден морського, річкового флоту і

флоту рибної промисловості;

механізатори (докери-механізатори);

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайня-

ті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках,

розрізах і рудних кар’єрах, на вивезенні вугілля,

сланців, руди, порід;

працівники геологорозвідувальних експедицій;

95

працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготів-

лях і лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій

працівників різна. Вона встановлюється окремими

списками професій і посад, робота в яких дає право

на пенсію за вислугу років. Списки затверджує

Кабінет Міністрів України [53]. У більшості випадків

вислугу років встановлено в половинному розмірі від

загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі

знижкою віку на 5 років.

Наприклад, працівники локомотивних бригад

залізничного транспорту і плавсклад морського і

річкового флоту мають право на пенсію за вислугу

років: чоловіки З з досягненням 55-річного віку і

загальним стажем роботи не менше 25 років, з них

не менше 12 років і 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки З з досягненням 50-річного віку і загальним

стажем роботи не менше 20 років, з них не менше 10

років на зазначеній роботі.

Працівникам освіти, охорони здоров’я і соціаль-

ного захисту пенсія за вислугу років призначається

за наявності спеціального стажу роботи не менше

25 років незалежно від віку. У працівників творчих

професій театрально-концертних колективів вислуга

років диференційована за характером творчої діяль-

ності: 20, 25 і ЗО років незалежно від віку. Напри-

клад, право на пенсію за вислугу років виникає:

а) з наявністю 20-річного стажу роботи за спе-

ціальністю в артистів балету, балету на льоду;

б) з наявністю 25-річного спеціального стажу в ар-

тистів, які грають на духових інструментах у про-

фесійних художніх колективах;

в) з наявністю 30-річного спеціального стажу в ар-

тистів хору театрів опери та балету і професійних

художніх колективів. Спеціальний стаж, який дає

право на пенсію за вислугу років, нараховується за

особливими правилами залежно від виду спеціаль-

ного стажу [53].

96

4. Докази трудового стажу

Як докази трудового стажу, необхідні для призна-

чення пенсії, приймаються різні документи. Основ-

ним документом, який потверджує трудову діяль-

ність працівника (її тривалість, характер тощо), є

трудова книжка [64, 65].

Трудові книжки ведуться з 1939 р. на всіх пра-

цівників підприємств, установ і організацій, а з

1965 р. З і на членів колективних сільгосппід-

приємств.

Відповідальність за організацію ведення, обліку,

зберігання і видачу трудових книжок покладається

на керівника підприємства, установи, організації.

Всі записи у трудовій книжці про приймання на

роботу, переведення на іншу постійну роботу чи

звільнення вносяться роботодавцем (власником

підприємства чи уповноваженим ним органом) на

підставі документів і з посиланням на них (накази,

розпорядження).

Якщо працівник до вступу на дане підприємство

(установу, організацію) вже працював, але на нього

не було заведено трудової книжки, то в неї під час

заповнення вноситься запис про стаж роботи на

підставі належним чином оформлених документів і з

посиланням на них, на якому підприємстві (в уста-

нові чи організації), в які періоди часу і на яких

посадах працював власник трудової книжки.

Запис у трудовій книжці про стаж роботи служить

доказом у тому разі, якщо його зроблено на підставі

документів.

У разі втрати трудової книжки її власникові ви-

дається нова трудова книжка з надписом “Дублікат”

у правому верхньому куті першої сторінки. Дублікат

трудової книжки заповнюється за загальними пра-

вилами. В розділі “Відомості про роботу” на підставі

раніше виданих наказів і розпоряджень вносяться

записи про роботу на підприємстві, яке видало

дублікат, а запис про загальний стаж роботи до всту-

пу на дане підприємство (в установу, організацію)

4 7-300

97

проводиться за тими ж правилами, що й записи у

трудовій книжці.

Вносити виправлення в записи про строки і харак-

тер виконаної роботи чи займаної посади, про при-

чини звільнення та інші відомості про роботу може

лише те підприємство (установа, організація), яким

було зроблено неправильний або неточний запис. Ви-

правлення мають повністю відповідати оригіналові

наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи

розпорядження або невідповідності їх фактично

виконаній роботі виправлення відомостей про роботу

проводиться на підставі інших документів, які під-

тверджують виконання робіт, не зазначених у трудо-

вій книжці. Всі виправлення завіряються в установ-

леному порядку. Показання свідків не можуть слу-

жити підставою для виправлення внесених раніше

записів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу

можуть бути інші документи, видані за місцем

роботи, служби, навчання, а також архівними уста-

новами. Порядок підтвердження трудового стажу

для призначення пенсії за відсутністю трудової

книжки чи відповідних записів у ній затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від 12 серп-

ня 1993 р. [в5].

Документами, які підтверджують трудовий стаж

(за відсутності трудової книжки), можуть бути:

довідки, виписки з наказів, особові рахунки й відо-

мості на видачу заробітної плати, архівні довідки,

посвідчення, характеристики, письмові трудові дого-

вори й угоди з зазначками про їх виконання та інші

документи, що містять свідчення про періоди

роботи.

За відсутності згаданих документів приймаються

членські квитки профспілки. При цьому потверджую-

ться періоди праці лише за час, що про нього є поз-

начки про сплату членських внесків.

Час роботи осіб, які займаються підприємницькою

діяльністю, основаною на приватній власності та

98

виключно на їхній праці З оренді чи у власному

селянському (фермерському) господарстві, встанов-

люється за період до 1 травня 1993 р. за довідками

Пенсійного фонду України про сплату страхових

внесків у фонд.

На потвердження творчої діяльності членів твор-

чих спілок та інших творчих працівників, які не є

‘членами творчих спілок, також приймаються довід-

ки про період сплати страхових внесків до Пенсій-

ного фонду України.

До введення зазначених страхових платежів у

Пенсійний фонд України (тобто до 1 квітня 1992 р.)

творча діяльність членів Спілки письменників,

Спілки художників. Спілки композиторів. Спілки

кінематографистів. Спілки театральних діячів, а

також інших творчих працівників, які не є членами

творчих спілок України, але об’єднані відповідними

профспілковими комітетами, потверджується довід-

ками (виписками з постанов) секретаріатів правлінь

творчих спілок України про встановлення творчого

стажу.

На потвердження військової служби, служби в

органах державної безпеки приймаються:

військові квитки;

довідки військових комісаріатів, військових час-

тин і установ системи Міністерства оборони, Держ-

комкордону. Головного управління командувача

Національної гвардії. Управління охорони вищих

посадових осіб України, органів управління інших

військових формувань, що їх створила Верховна

Рада України, Служби безпеки;

довідки архівних і військово-лікувальнйх установ.

Час перебування в партизанських загонах і

з’єднаннях у період Великої Вітчизняної війни вста-

новлюється за довідками штабів партизанського

Руху чи архівів (за місцем діяльності партизанських

загонів і з’єднань).

Військова служба у складі діючої армії в період

бойових дій, у тому числі виконання інтернаціо-

4* 99

нального обов’язку, зараховується до трудового ста-

жу на підставі довідок військових комісаріатів, що

видаються в порядку, визначеному Міністерством

оборони.

На підтвердження служби в органах внутрішніх

справ приймаються довідки, що видаються в поряд-

ку, визначеному МВС України.

Час служби у воєнізованій охороні, в органах спе-

ціального зв’язку і гірськорятувальних частинах

встановлюється у звичному порядку, передбаченому

для працівників підприємств.

Час навчання у вищих навчальних, професійних і

навчально-виховних установах, навчальних закла-

дах підвищення кваліфікації й перепідготовки кад-

рів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ордина-

турі потверджується дипломами, посвідченнями, сві-

доцтвами, довідками та іншими документами, вида-

ними на підставі архівних даних, які містять свід-

чення про період навчання.

За відсутності в документах таких свідчень як до-

казу часу навчання можуть прийматися довідки про

тривалість навчання в навчальній установі у відпо-

відні роки за умови, що в документах є дані про

закінчення повного навчального періоду чи окремих

його етапів.

Тривалість тимчасової непрацездатності, яка поча-

лась у період роботи, встановлюється на підставі

довідок, виданих за місцем цієї роботи.

Час догляду за інвалідом І групи, дитиною-

інвалідом у віці до 16 років, а також пенсіонером,

який за висновками медичної установи потребує по-

стійного стороннього догляду, встановлюється на

підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення

догляду;

документів, які засвідчують перебування на інва-

лідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік

(для престарілих і дітей-інвалідів).

100

Акт обстеження фактичних обставин здійснення

догляду складається відділом соціального захисту

населення на підставі свідчень, отриманих від орга-

нів управління житловим фондом сільських, селищ-

них рад, опитування осіб, за якими здійснюється до-

гляд, їхніх сусідів, інших даних.

Документами, що потверджують перебування на

інвалідності, можуть бути виписка з акта огляду

МСЕК, із медичного висновку, пенсійне посвідчення,

посвідчення отримувача допомоги чи довідка управ-

ління соціального захисту населення і т. ін.

Документами, що потверджують вік, можуть бути

свідоцтво про народження чи виписка з паспорту,

довідка органів управління житловим фондом і т. д.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми

дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про на-

родження дитини чи виписки з паспорту (в разі

смерті дитини З свідоцтва про смерть), а також

документів про те, що до досягнення дитиною

3-річного віку мати не працювала (виписка з трудо-

вої книжки, довідка органів управління житловим

фондом чи довідка сільської, селищної ради).

Час утримання під вартою, час відбування пока-

рання в місцях позбавлення волі та час перебування

на засланні й на примусовому лікуванні потверджує-

ться довідками органів внутрішніх справ і зарахо-

вується до трудового стажу за наявності документів

про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури,

дізнання і слідства про припинення кримінальної

справи чи довідки суду про винесення виправдуваль-

ного вироку).

Праця засуджених потверджується довідкою орга-

нів внутрішніх справ і довідкою про сплату внесків

до Пенсійного фонду України.

Період проживання дружин осіб офіцерського

складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбов-

ців понадстрокової служби з чоловіками в місцевос-

тях, де відсутня можливість їх працевлаштування за

спеціальністю, підтверджується довідками, що їх ви-

101

дають командири (начальники) військово-навчаль-

них (навчальних) установ, підприємств та організа-

цій у порядку, визначеному Міністерством оборони

України.

При цьому для дружин військовослужбовців,

звільнених із діючої військової служби до 1 січня

1990 р., період проживання з чоловіками в місце-

востях, де відсутня можливість їх працевлаштуван-

ня за спеціальністю, потверджується довідками, що

їх видають військові комісаріати.

Період проживання в м. Ленінграді під час його

блокади в роки Великої Вітчизняної війни з 8 верес-

ня 1941 р. по 27 січня 1944 р. встановлюється на

підставі довідки органу управління житловим фон-

дом, виписки з домової книги чи поквартирних спис-

ків, прописної картки, довідки про строк евакуації з

м. Ленінграда, евакуаційного посвідчення, мобіліза-

ційного розпорядження тощо.

Праця в м. Ленінграді в період його блокади вра-

ховується на загальних підставах.

На підтвердження періоду перебування на окупо-

ваній території України та інших держав у період

Великої Вітчизняної війни приймаються довідки

сільських (селищних), міських рад чи їхніх викон-

комів у районних державних адміністраціях.

Час перебування у фашистських концтаборах,

гетто і в інших місцях примусового утримання в пе-

ріод війни осіб, у тому числі дітей, примусово виве-

зених із тимчасово окупованої території в період

Великої Вітчизняної війни, потверджується будь-

якими документами того часу, в яких уміщено необ-

хідні свідчення.

За відсутності таких документів приймаються

довідки, видані архівними установами, органами

державної безпеки чи внутрішніх справ за місцем

прибуття згаданих осіб в Україну, а також Службою

розшуку Національного комітету товариства Черво-

ного Хреста України.

102

У тих випадках, коли документи, що підтвер-

джують трудовий стаж, не збереглися, періоди робо-

ти можуть визначитися на підставі опитувань свід-

ків. При цьому законодавець виходить із того, що

документи можуть бути відсутніми з двох основних

причин;

1) у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом,

аваріями, катастрофами чи іншими надзвичайними

ситуаціями;

2) у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи,

організації чи відсутності архівних даних з інших

причин.

У першому випадку трудовий стаж установлює-

ться за твердженнями принаймні двох свідків, які

знають заявника завдяки спільній з ним праці на

одному підприємстві, в установі, організації, колек-

тивному сільгосппідприємстві чи в одній системі.

У другому випадку трудовий стаж установлюється

на підставі опитувань принаймні двох свідків, які

знають заявника через спільну з ним працю на одно-

му підприємстві, в колективному сільгосппідприєм-

стві чи в одній системі та які мають документи про

свою роботу за час, стосовно якого вони потверджу-

ють роботу заявника.

На підставі тверджень одного чи більше свідків,

які мають відповідні документи, також можуть бути

встановлені періоди перебування громадян під час

війни у фашистських концтаборах, проживання у

блокадному Ленінграді.

Процедура встановлення трудового стажу з допо-

могою опитувань свідків регламентується відповід-

ними відомчими нормативними актами, (наказами,

інструкціями, положеннями). Встановлення стажу за

твердженнями свідків проводиться районними (місь-

кими) управліннями соціального захисту населення.

Трудовий стаж установлюється з допомогою

свідків на підставі опитувань двох чи більше свідків,

Проведених у районному (міському) управлінні

соціального захисту населення. В окремих випадках,

юз

скажімо, за хвороби свідка, можуть бути розглянуті

його письмові твердження, якщо підпис свідка заві-

рено належним чином.

Крім того, управління соціального захисту може

доручити інспекторові чи іншому працівникові

управління допитати свідка за місцем його прожи-

вання і розглянути його письмові твердження, дані

в присутності працівника управління соціального за-

хисту населення.

У разі відмови в установленні трудового стажу в

рішенні управління соціального захисту викладаю-

ться її мотиви. Рішення оголошується заявникові, а

якщо він не міг бути присутнім і рішення було

вчинено без нього, то воно пересилається йому

поштою у 5-денний строк від дня винесення. За ба-

жанням заявника йому надається можливість озна-

йомитися з протоколом засідання комісії з розгляду

заяви.

Твердження заявника, свідків і рішення комісії

вносяться у відповідний протокол. У рішенні комісії

про встановлення трудового стажу зазначається, на

якому підприємстві (в установі, організації) працю-

вав заявник (чи померлий годувальник сім’ї), ким

працював, з якого і по який час.

У протоколі зазначається дата опитування свідків

і дата рішення, винесеного управлінням соціального

захисту населення. Протокол підписується керів-

ником управління чи його заступником і скріп-

люється печаткою управління соціального захисту

населення.

104

Розділ II

Особлива частина

Глава І. Пенсії за віком

1. Поняття і види пенсій за віком

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію,

яка встановлюється з досягненням певного віку та

одночасною наявністю необхідного стажу роботи.

Вік, який дає право на пенсію за віком, зазвичай

зветься пенсійним1. Він, як і тривалість стажу, вста-

новлюється законом.

Право на пенсію за віком нерозривно пов’язане з

трудовою діяльністю людини у суспільному вироб-

‘ ництві. Досягнення пенсійного віку служить підста-

вою для припинення трудових відносин працівників

із роботодавцями на виробництві, через що у дер-

жави виникає необхідність пенсійного забезпечення

громадян.

У правовій літературі досить докладно розглянуто

питання пенсійного забезпечення, поняття “пенсія”

та її суттєві ознаки. Пенсія (від лат. репзіо З пла-

тіж) З це регулярна грошова виплата як матеріаль-

на допомога за віком, з інвалідності, за вислугу ро-

ків, у разі втрати годувальника [126].

У тлумачному словникові російської мови С. І. Оже-

гова слово “пенсія” визначається як “грошове забез-

печення за вислугу років, з інвалідності, непраце-

здатності тощо” [115].

У літературі з соціального забезпечення пенсія ви-

значається різно. Так, Є. І. Астрахан 1946 р. вперше

запропонував розгорнуте визначення поняття “пен-

сія з соціального страхування”. На його думку,

У законодавстві термін “пенсійний вік” не вживається. Натомість у кож-

ному випадку називається вік, із досягненням якого призначається пенсія
за

віком. Введення цього терміна охоплює декілька віків, дифенційованих за

різними підставами (стать, умови праці тощо).

105

пенсія З це “періодичні виплати, що проводяться за

рахунок коштів соціального страхування з метою

матеріального забезпечення робітника, службовця

чи його сім’ї у зв’язку з завершенням певного вели-

кого циклу його трудової діяльності або у зв’язку з

остаточним чи тривалим вибуттям його з числа

повноцінних працівників” [122].

В. А. Ачаркан визначає пенсію як “грошове забез-

печення, отримуване з суспільних фондів споживан-

ня громадянами за наявністю в них постійної чи

стійкої непрацездатності, або … за віковою ознакою,

у зв’язку з вислугою років, або встановлюване через

.медичне обстеження (для визначення інвалідності);

пенсія призначається громадянам за їхню працю в

минулому чи іншу суспільне корисну діяльність і

покликана служити для них постійним і основним

джерелом засобів до існування” [102, ЮЗ].

Думку В. А. Ачаркана про те, що пенсійне забез-

печення основане на втраті громадянином працездат-

ності, поділяє Я. М. Фогель, який стверджує, що

загальною передумовою виникнення пенсійних

правовідносин є постійна чи тривала непрацездат-

ність, тобто певний соціально-побутовий стан орга-

нізму людини [136].

В. Н. Толкунова вважає, що “пенсія З це мате-

ріальне забезпечення громадян у старості, з інвалід-

ності та в разі втрати годувальника, а також за

вислугу років у вигляді систематичних грошових

виплат” [123].

Аналогічне визначення пенсії подибуємо і в

енциклопедичному словнику “Трудове право”; “Пен-

сія З грошова виплата (з розрахунку на місяць),

призначувана відповідно до встановлених державою

правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду

на визнану суспільством об’єктивно існуючу необхід-

.ність надавати таким громадянам утримання чи до-

помогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі

державою…” [133].

106

Пенсію за віком як правову категорію та її вихідні

ознаки вірно, на наш погляд, визначив

В. С. Андреєв. Він запропонував таке визначення по-

няття “пенсія за віком”: “пенсія за старістю З це

щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що

призначаються в розмірах, співвіднесених із мину-

лим заробітком, особам, які впродовж установленого

строку займалися суспільне корисною діяльністю й

досягли певного віку” [100].

У всіх наведених визначеннях підкреслюється

регулярність, систематичність, періодичність та інші

характерні риси пенсій, які визначають їхню право-

ву природу, і уточнюється перелік випадків, із на-

станням яких вони виплачуються. Отже, ці визна-

чення можуть розглядатися як загальне визначення

поняття “пенсія”, оскільки вони охоплюють основні

ознаки пенсії та виражають її сутність.

Одначе наведені визначення пенсії не безперечні.

Кожне з них потребує, на наш погляд, відомих уточ-

нень. Так, суттєво вірне визначення пенсії, що його

дав В. А. Ачаркан, вказує на зв’язок виплати пенсії

з настанням постійної чи стійкої непрацездатності,

передбачуваної за віковою ознакою чи у зв’язку з

вислугою років [ЮЗ]. Пенсійне законодавство не ста-

вить призначення пенсії за віком і за вислугу років

у пряму залежність від утрати громадянами як за-

гальної, так і професійної працездатності. Ба біль-

ше З на відміну від пенсій з інвалідності пенсії за

віком призначаються з досягненням установленого

віку та наявністю певного трудового стажу незалеж-

но від стану індивідуальної працездатності громадя-

нина, який звернувся за пенсією за віком, а поде-

коли без урахування віку (пенсії за вислугу років).

Спірним у дискусії про природу поняття “пенсія”

вважається питання про те, чи є пенсія винагородою

(компенсацією) за минулу працю, чи не є. Однознач-

ної відповіді на це питання в літературі поки що

немає. Деякі вчені, які займаються проблемою со-

ціального захисту, розглядають пенсію як соціально-

107

аліментарний, безеквівалентний платіж і наполяга-

ють на зберіганні цієї ознаки у визначенні поняття

“пенсія” [ПО].

Нині пенсія призначається громадянам, які при-

пинили чи мають право припинити трудову діяль-

ність з огляду на досягнення встановленого пенсій-

ного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії

передбачено певними вимогами. Це означає, що

природа трудових пенсій випливає з природи праце-

здатності людини та її трудових відносин із конкрет-

ним роботодавцем. Отже, пенсію не можна розгля-

дати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч

вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за

минулу працю.

Що ж до соціально-економічного призначення

пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія

є основним джерелом засобів до існування для біль-

шості пенсіонерів за віком. Та обставина, що частина

пенсіонерів за віком у перші роки після досягнення

пенсійного віку частково зберігає працездатність і

продовжує трудову діяльність, взагалі не змінює со-

ціального призначення пенсії: вона призначається їм

на весь наступний період життя, у тому числі й на

той тривалий період, коли вони зовсім не зможуть

працювати через повну втрату працездатності.

Насамкінець можна зробити висновок, що поняття

“пенсія за віком” має крити в собі лише ті ознаки,

що є найхарактернішими для неї. Рівночасно його

слід обЄрунтовувати правовими критеріями, а також

розкривати природу і соціальне призначення пенсії.

Необхідно взяти до уваги, що природу пенсії зреш-

тою визначає визнана державою зобов’язаність

суспільства утримувати своїх непрацездатних

членів. Для їх матеріального забезпечення держава

створює необхідні соціальні фонди, спрямовує з Дер-

жавного бюджету кошти, що складають частину

національного доходу країни, створюваного праце-

здатними громадянами. У даному разі досить обгрун-

товано можна говорити, що працюючі утримують не-

108

працездатних, які, працюючи в минулому, своєю

чергою утримували таких же громадян.

Пенсійне забезпечення за віком здійснювалося в

СРСР з 1928 р. Досягнення певного віку стало само-

стійною підставою пенсійного забезпечення спершу

працівників підприємств текстильної промисловості,

а потім робітників і службовців решти галузей на-

родного господарства.

Пояснюючи причину впровадження пенсійного за-

безпечення за віком, деякі вчені пов’язують це з

визнанням законодавцем усіх осіб, які досягли віку

(чоловіки З 60, жінки З 55 років) непрацездатними

чи припустимо непрацездатними і наданням їм пра-

ва на пенсію до досягнення цього віку [108]. Збе-

рігання пенсійного віку на цьому рівні та визнання

його конституційною нормою тепер є своєрідною тра-

дицією соціального захисту людей похилого віку. І

не лише традицією, а й принципом законності.

“Дискримінація громадян похилого віку у сфері

праці, охорони здоров’я, соціального забезпечення,

користування житлом і в інших сферах забороняє-

ться, а посадові особи, які порушують ці гарантії,

притягаються до відповідальності згідно з чинним

законодавством” [25].

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пен-

сійного забезпечення, приміром, від пенсії з інвалід-

ності та за вислугу років. Вона відрізняється від пен-

сії з інвалідності тим, що її призначення не залежить

від фактичного стану працездатності людини.

Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за

вислугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються

незалежно від фактичного стану працездатності.

Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за

віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за

вислугу років зазвичай не передбачає досягнення

будь-якого віку.

Пенсії за віком З головний вид матеріального за-

безпечення непрацездатних громадян, що стосується

життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних

109

пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіоверів ва-

шої країни (близько 14 млн осіб) 10 мли З пенсіо-

нери за віком [121, 135].

Пенсії за віком диференціюються за окремими

видами (підвидами) залежно від умов праці, трива-

лості трудового стажу, спеціальних (додаткових)

юридичних підстав і розміру цих пенсійы Всі ці обста-

вини залежать від того, про забезпечення яких

категорій громадян ішла мова. З огляду на це зако-

нодавець поділяє призначення пенсій за віком на три

види; на загальних підставах, пільгових і спеціаль-

них юридичних підставах (умовах) [12]. Загальними

правовими підставами (умовами) пенсійного забезпе-

чення за віком є пенсійний вік і трудовий стаж уста-

новленої тривалості. Саме цими двома умовами

(віком і стажем) передбачено право на забезпечення

пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти

можливість вийти на пенсію за віком або в молодшо-

му віці за загальної незмінної тривалості трудового

стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку

і тривалості трудового стажу1.

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони

мають значення для окремих категорій громадян:

потерпілих від чорнобильської катастрофи; інвалі-

дів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; бага-

тодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;

жінок, які працювали в текстильному виробництві,

механізаторами, а також на деяких видах робіт у

сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофі-

зарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу

роботи.

Умови та особливості пенсійного забезпечення за

віком розглянемо в наступних параграфах цього

посібника.

Пільгове пенсіонування в окремих випадках означає можливість

отримувати пенсію в більшому розмірі.

110

2. Основні умови пенсійного забезпечення

за віком

Основними умовами пенсійного забезпечення за

віком, як уже зазначалося, є: досягнення пенсійного

віку і наявність певного трудового стажу, тобто дві

умови. Перша умова З це вік. За загальним пра-

вилом, право на пенсію за віком чоловіки набувають

з досягненням 60, а жінки З 55 років. Такі вікові

межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав

звичайні умови праці.

Для визначення цього віку враховувалося багато

чинників, зокрема середня тривалість життя і серед-

ня тривалість працездатного періоду життя людини,

стан її працездатності до часу досягнення пенсійного

віку, необхідність встановлення для жінок додат-

кових пільг тощо. Слід відзначити, що в царині пен-

сійного забезпечення за віком і в разі втрати году-

вальника жінка має рівні права з чоловіком стосовно

видів і рівня соціального забезпечення.

Водночас, якщо говорити про умови надання пен-

сій, для жінок у нашій країні передбачено певні

переваги. Це знаходить конкретне вираження у вста-

новленні для них нижчого пенсійного віку і знижен-

ня стажу роботи, необхідного для призначення пенсії

за віком і з інвалідності внаслідок загального захво-

рювання. Пенсійне право передбачає різницю в

пенсійному віці для чоловіків і жінок здебільшого у

5 років. Така різниця характерна для всіх випадків

диференціації віку за ознакою статі, в тому числі і

для призначення пенсії за віком на пільгових

умовах.

Друга загальна умова призначення, пенсій за

віком З це стаж роботи. Для призначення повної

трудової пенсії за віком є необхідним стаж 20З25

років, відповідно для жінок і чоловіків.

Чимало категорій працівників мають право На

пенсію на пільгових умовах. Останні встановлейо

для призначення пенсій за віком працівникам, зай-

нятим на роботах з особливо шкідливими й тяжкими

іїі

умовами праці, З список № 1 виробництв, робіт,

професій, посад і показників, і за результатами атес-

тації робочих місць. Їм пенсія призначається на піль-

гових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 і

скороченням стажу роботи на 5 років, тобто чоло-

вікам З із досягненням 50-річного віку та стажем

роботи не менше 20 років, жінкам З відповідно 45 і

15 років.

Знижено вік на п’ять років для працюючих на

інших роботах зі шкідливими й тяжкими умовами

праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій,

посад і показників. У цьому разі пенсія за віком

призначається чоловікам із досягненням 55 і стажем

роботи не менше 25 років, жінкам З із досягненням

50 і стажем не менше 20 років.

Для отримання пенсії за віком на пільгових умо-

вах за списками № 1 і № 2 не обов’язково, щоб увесь

трудовий стаж, необхідний для призначення такої

пенсії, випадав на роботи, перелічені в цих списках.

Тим, хто працював на підземних роботах, на робо-

тах з особливо шкідливими й тяжкими умовами

праці (список № 1), пенсія за віком призначається на

пільгових умовах, якщо не менше половини стажу,

необхідного для призначення такої пенсії, випадає

на ці роботи (тобто 10 років із 20 і 7,5 із 15 від-

повідно для чоловіків і жінок).

Зайнятим на інших роботах із тяжкими умовами

праці (список № 2) пенсія за віком призначається на

пільгових умовах, якщо не менше половини стажу,

необхідного для призначення такої пенсії, випадає

на зазначені роботи чи загалом на ці роботи й на

роботи, перелічені у списку № 1 (тобто 12,5 років із

25 і 10 років із 20 відповідно для чоловіків і жінок).

Для вирішення питання про пільгове пенсійне за-

безпечення не має значення ні остання виконувана

робота перед зверненням за отриманням пенсії, ні

місцевість, де проживає той, хто звернувся. Пенсію

за віком на пільгових умовах може отримати,

скажімо, киянин чи одесит, який у минулому пра-

112

дював шахтарем у Донбасі 10 років, а потім викону-

вав звичайну роботу, яка не дає права вы пільгове

пенсійне забезпечення.

На пільгових умовах призначаються пенсії за ві-

ком працівникам, зайнятим на підземних і відкри-

тих гірничих роботах і в металургії. Щ працівники

мають право на пенсію З за окремим списком робіт

і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів

України, незалежно від віку, якщо вони були за-

йняті на цих роботах не менше 25 років, а праців-

ники провідних професій (гірничі робітники

очисного вибою, прохідники, вибійники на відбій-

них молотках тощо) З не менше 20 років.

Звернення за призначенням пенсії може здійсню-

ватись у будь-який час виникнення права на пенсію.

Пенсії на загальних і пільгових умовах призначаю-

ться в певних розмірах. Вони складаються з основно-

го розміру і надбавок, передбачених законодавством.

Основний розмір пенсії за віком визначається в про-

центному відношенні (від 55 до 75%) до середньо-

місячного заробітку пенсіонера (залежно від трива-

лості стажу), нарахованого із заробітку за вибором

того, хто звернувся за пенсією; за 24 останні кален-

дарні місяці праці поспіль перед зверненням за

пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців пращ

поспіль упродовж усієї трудової діяльності перед

зверненням за пенсією (незалежно від перерв у робо-

ті, які були). Водночас він не може бути нижчим чи

вищим певних розмірів, установлених законом,

тобто мінімуму й максимуму пенсії.

Одначе встановлений у законі механізм нара-

хування пенсії за віком у певних відсотках до за-

робітку не завжди діє в повному обсязі. Розміри

пенсій періодично корегуються окремими постано-

вами Кабінету Міністрів України. Ними неодно-

разово змінювався мінімальний рівень пенсій, який

уже впродовж кількох років є базовим для визна-

чення максимуму пенсії. Наприклад, із 1 березня

1996 р. було встановлено мінімум пенсії в розмірі

113

1,5 млн крб. (15 грн.), а максимальній розмір пенсії

за віком не може перевищувати трьох мінімальних

пенсій [12].

На 1 серпня 1996 р. з підвищенням розміру пенсії

мінімальний її розмір склав 16,62 грн., а максималь-

ний З 49,86 грн.

Розмір пенсії за віком у відсотках до заробітку

диференційоваяий також залежно від умов праці.

Працівникам, які мають право на пенсію на піль-

гових умовах у зв’язку з зайнятістю на підземних

роботах, а також на підземних і відкритих гірничих

роботах і в металургії, пенсія призначається у

вищому розмірі, тобто 85% заробітку (залежно від

тривалості стажу). Максимальний розмір пенсії для

цих працівників не може перевищувати чотирьох

мінімальних пенсій за віком.

До основного розміру пенсії в межах зазначених

максимальних розмірів нараховуються надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, З на кожно-

го непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медич-

ної установи потребують постійного стороннього до-

гляду, З на догляд за ними в розмірі соціальної

пенсії. Названі надбавки можуть нараховуватися до

пенсії одночасно.

3. Особливості пільгового

пенсійного забезпечення за віком

окремих категорій працівників

Пенсійне забезпечення на пільгових умовах виріз-

няється деякими особливостями порівняно зі зви-

чайними умовами призначення пенсій за віком. Ці

особливості виражаються в підставах, які визнача-

ють право на пенсію на пільгових умовах. В одних

випадках вони виступають як спеціальні юридичні

підстави надання права на пенсію за віком, в ін-

ших З у вигляді додаткових вимог до спеціального

Ы4

стажу роботи. Ті й ті випливають із конкретних

обставин, передбачених у законі та зумовлених необ-

хідністю. Приміром, установлення законодавцем

права на пільгову пенсію громадянам, потерпілим

унаслідок чорнобильської катастрофи, є спеціальною

юридичною підставою.

Аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася

26 квітня 1986 р., спричинила величезну за масшта-

бами радіоактивного забруднення біосфери екологіч-

ну катастрофу. Вона стала загальнонародним лихом,

що позначилося на долях мільйонів людей, які про-

живають на більшості територій України, Білорусії

та Російської Федерації. Чорнобильська катастрофа

завдала і продовжує завдавати гігантської мате-

ріальної шкоди. Для мінімізації наслідків цієї аварії

Україна щорічно витрачає близько 1 млрд доларів

СІЛА [135].

Верховна Рада і Кабінет Міністрів України після

чорнобильської катастрофи прийняли низку норма-

тивно-правових актів, спрямованих на соціальний

захист прав та інтересів громадян, які брали участь

у ліквідації наслідків аварії, та потерпілих від неї

людей, які проживають у зоні аварії, зокрема на

захист пенсійних прав громадян, які стали непраце-

здатними внаслідок цієї трагедії.

Замість законодавства Союзу РСР набрав чинності

Закон України “Про статус і соціальний захист гро-

мадян, які постраждали в результаті Чорнобильської

катастрофи”, прийнятий 19 грудня 1991 р. Він неод-

норазово зазнавав змін і доповнень. Значні зміни

було внесено в цей Закон постановою Верховної Ради

України від б червня 1996 р. (власне, було прийнято

нову редакцію Закону) [9].

Законодавством установлено коло громадян, які

постраждали від чорнобильської катастрофи, визна-

чено їхній статус, категорії потерпілих і заходи

соціального захисту. Важливим питанням є встанов-

лення пільгових умов пенсійного забезпечення гро-

мадян, потерпілих у цій катастрофі.

115

Згідно з Законом України “Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали в результаті Чор-

нобильської катастрофи”, пенсії за віком працюю-

чим або тим, хто проживає на території радіоактив-

ного забруднення, призначаються зі зменшенням за-

гальновстановленого пенсійного віку. При цьому

величина знижки пенсійного віку залежить від ста-

тусу й категорії громадян, які зазнали впливу

радіації, часу роботи чи проживання потерпілих на

території радіоактивного забруднення.

Наприклад, учасникові ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні

відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р.,

незалежно від кількості робочих днів, азі липня

1986 р. по 31 грудня 1986 р. З не менше 5 кален-

дарних днів, пенсія за віком може бути призначена

з досягненням 50 років, тобто із зменшенням на 10

років порівняно з загальновстановленим пенсійним

віком (для чоловіків З 60 років), і за наявності за-

гального трудового стажу не менше 20 років. Таке ж

зменшення пенсійного віку передбачено і для потер-

пілих громадян, евакуйованих із 10-кілометрової

зони відчуження 1986 р.

Для тих, хто працював 1987 р. в зоні відчуження

не менше 14 календарних днів чи проживав та був

евакуйований з інших територій зони відчуження

1986 р., пенсійний вік, установлений для отримання

пенсії за віком, зменшується на 8 років тощо. Отже,

законодавством установлено диференційований під-

хід до зниження пенсійного віку чорнобильцям за-

лежно від тривалості проживання чи роботи в радіо-

активне забрудненій зоні. Одначе зниження пенсій-

ного віку на певну величину повинно мати місце

лише в тому разі, якщо громадянин проживав чи

працював у певній зоні після аварії на Чорно-

бильській АЕС.

Час роботи (служби, в тому числі державної) з

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у

зоні відчуження зараховується до трудового стажу і

не

вислуги років: до 1 січня 1988 р. З в потрійному

розмірі, азі січня 1988 р. до 1 січня 1993 р. З в

полуторному розмірі (в тому числі за списком № 1).

З 1 січня 1993 р. і в останні роки пільги з нарахуван-

ня стажу роботи в зоні відчуження визначаються

Кабінетом Міністрів України.

Право на пенсію в повному розмірі мають грома-

дяни, які працювали чи проживали в зоні відчужен-

ня та віднесені до категорій 1, 2, 3, 41 зі стажем

роботи не менше: чоловіки З 20, жінки З 15 років,

з підвищенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік

понад установлений стаж, але не вище 75% за-

робітку, а громадянам, які відпрацювали за списком

№ 1: чоловіки З 10 років та більше, жінки З 7 років

і 6 місяців та більше, але не вище 85% заробітку.

Нарахування середньомісячного заробітку для

визначення розміру пенсії проводиться відповідно до

Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон передбачає припинення виплати компенса-

цій і надання пільг тим громадянам, які відмовляю-

ться від переселення з зон обов’язкового відселення

у побудоване з цією метою житло. На зазначених

громадян у період їхнього подальшого проживання в

радіоактивне забрудненій зоні не поширюються

також пільги, що стосуються зменшення пенсійного

віку.

Пенсійне забезпечення за віком учасників та інва-

лідів війни, а також сімей загиблих воїнів. Право на

пенсію в цієї категорії громадян виникає за таких

умов:

досягнення віку (чоловіками З 55, жінками З 50

років);

стажу роботи (у чоловіків З 25, у жінок З 20

років) і наявності спеціальної юридичної підстави З

участі в бойових діях, а для інвалідів війни З пора-

Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської

катастрофи, залежить від характеру захворювання, пов’язаного з
наслідками

аварії, часу роботи або проживання в зоні відчуження. Категорії осіб,
які по-

^раждали, називаються в Законі.

117

нення, контузії чи каліцтва, отриманих лід час за-

хисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків

військової служби, або внаслідок захворювання,

пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконан-

ням іншого військового обов’язку.

Участь у бойових діях, а також наявність інвалід-

ності, пов’язаної з військовою службою, мають бути

потверджені відповідними документами.

Наприклад, інвалідність, яка настала внаслідок

зазначених причин, потверджується відповідним

висновком МСЕК. Пенсія інвалідам війни призна-

чається, якщо їхня інвалідність настала до часу звер-

нення за пенсією. При цьому слід мати на увазі, що

за зазначеними інвалідами, які досягли відповідного

віку, поряд із пенсією за віком зберігається і міні-

мальний розмір пенсії з інвалідності, тобто ці особи

можуть одночасно отримувати і зароблену ними пен-

сію за віком у повному розмірі, і пенсію з інвалід-

ності в мінімальному розмірі за відповідною групою

інвалідності.

Пенсії учасникам та інвалідам війни призначають-

ся в підвищених розмірах, диференційованих за-

лежно від груп інвалідності. Так, пенсія за віком

учасника війни з 1 березня 1996 р. становить

6750 тис. крб. (67,5 грн.); вона складається з основ-

ної суми в 4500 тис. крб. (45 грн.) і надбавки до

пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії (4500 +

+ 2250 = 6750 тис. крб., чи 67,5 грн.). З 1 серпня

1996 р. цей розмір пенсії збільшено в 1,108 раза [94].

Право на пенсію на пільгових умовах мають також

батьки та дружини військовослужбовців, які не

взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під

час виконання іншого військового обов’язку або

померлих у період військової служби: чоловіки З з

досягненням 55-річного віку і стажем роботи не

менше 25 років; жінки З з досягненням 50-річного

віку і стажем роботи не менше 20 років. Для призна-

чення такої пенсії не має значення, що батьки не

знаходилися на утриманні загиблого (померлого)

118

військовослужбовця і є працездатними на момент

його загибелі (смерті). Пенсія за віком на пільгових

умовах призначається, якщо до часу досягнення

відповідного віку є документи, які потверджують

загибель (смерть) військовослужбовця в період

військової служби. З досягненням загального пен-

сійного віку призначена пенсія виплачується в тако-

му ж розмірі, що й звичайна пенсія за віком, але

призначається достроково батькам загиблих (помер-

лих) військовослужбовців.

Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів

з дитинства. Законодавством установлено пільгове

пенсійне забезпечення жінок, які народили 5 чи

більше дітей та виховали їх до 8-річного віку, а

також матерям інвалідів з дитинства, які виховали

їх до цього віку. Вони мають право на пенсію за

віком за досягнення 50 років і стажу роботи не

менше 15 років із зарахуванням до стажу роботи до-

гляду за дітьми. При цьому до інвалідів з дитинства

належать також діти-інваліди у віці до 16 років, які

мають право на отримання соціальної пенсії.

У разі, якщо жінка має право на пенсію за віком

у більш ранньому віці, вона може отримати її до ви-

повнення 50 років. Наприклад, право на пенсію на

більш пільгових умовах може виникнути для такої

жінки, якщо дотримано всіх вимог, передбачених у

зв’язку з призначенням пенсії за умовами праці згід-

но зі списком № 1, тобто за досягнення 45-річного

віку. Крім того, якщо жінка належить до категорії

потерпілих від чорнобильської катастрофи, то вона

також може мати право на пенсію у більш ранньому

віці.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах на-

дається багатодітним матерям незалежно від того,

проживали діти спільно з матір’ю чи окремо від неї

(приміром, у школі-інтернаті). Важливо, щоби ко-

жен із 5 дітей досяг 8-річного віку. Смерть дитини

після виповнення їй восьми років не позбавляє права

на зазначену пенсію. Одначе при цьому враховують-

119

ся тільки рідні діти, а пасинки й падчерки не при-

рівнюються до рідних дітей. До останніх прирівнюю-

ться всиновлені діти, якщо всиновлення сталося до

досягнення дитиною 8-річного віку.

Доказом народження дитини від даної жінки є сві-

доцтво про народження, в якому вона вказана

матір’ю. А всиновлювачі можуть бути внесені до

книг запису народжень як батьки всиновлених.

Закон передбачає забезпечення таємниці всиновлен-

ня. Без згоди всиновлювачів заборонено повідомляти

будь-які відомості про всиновлення, видавати випис-

ки з книг реєстрації актів громадянського стану, з

яких було б видно, що всиновлювачі не є кревними

батьками всиновленого. Особи, які розголошують

таємницю всиновлення, можуть бути притягнені до

відповідальності в установленому порядку.

У зв’язку з цим, якщо у свідоцтвах про народжен-

ня дітей, що враховуються під час призначення

пенсії, жінка, яка звернулася за пенсією, значиться

матір’ю, органи соціального захисту населення не

мають права проводити будь-які дії, котрі можуть

призвести до розкриття таємниці (вимагати додат-

кових документів із метою виявлення всиновлення

дітей, часу їх усиновлення тощо). Крім того, якщо у

свідоцтвах про народження дітей жінка, яка зверну-

лася за пенсією, не значиться матір’ю, але нею пред-

ставлено документи про усиновлення, то з призна-

ченням пенсії ці діти враховуються за умови, що

всиновлення відбулося після досягнення кожним із

них 8-річного віку.

Пільговий порядок пенсійного забезпечення поши-

рюється і на матерів інвалідів з дитинства. Їм також

надається право на пенсію за віком із досягненням

50-річного віку і загальним стажем роботи не менше

15 років. Це право має мати інваліда з дитинства,

визнаного таким в установленому порядку, яка вихо-

вала його до 8-річного віку. Визнання дитини інва-

лідом з дитинства проводиться на підставі медичних

освідчень органами медичної експертизи. До

120

інвалідів з дитинства відносять і дітей-інвалідів у

віці до 16 років, котрі мають право на отримання

соціальної пенсії, розмір якої відповідає мінімальній

пенсії за віком.

За відсутності матері, коли виховання дитини-

інваліда здійснюється батьком, йому призначається

пенсія за віком з досягненням 5 5-річного віку і ста-

жем роботи 20 років.

Є ще один випадок, коли багатодітність сім’ї З

юридична підстава призначення пенсії на пільгових

умовах. Це стосується жінок, зайнятих у сільському

господарстві. Законом України “Про пенсійне забез-

печення” жінкам, які працюють у сільськогосподар-

ському виробництві та виховали 5 чи більше дітей,

надано право виходу на пенсію незалежно від віку і

трудового стажу. Цю норму-пільгу було встановлено

Законом Української РСР “Про пріоритетність

соціального розвитку села і агропромислового комп-

лексу в народному господарстві України” від 17

жовтня 1990 р. [8].

Право на пенсію на пільгових умовах залежно від

умов виробництва має певна категорія жінок-праців-

ниць. Так, жінкам, які працюють у текстильному

виробництві, механізаторами, а також зайняті на

окремих роботах у сільському господарстві, надаєть-

ся право дострокового виходу на пенсію, тобто зі

знижкою у віці та скороченням стажу роботи чи

тільки зі зниженням віку.

Наприклад, жінки, котрі працюють у текстильно-

му виробництві, мають право на пільгову пенсію,

якщо вони працювали в цьому виробництві на стан-

ках і машинах З за списком виробництв і професій,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів

України; з досягненням 50-річного віку і стажем

такої роботи не менше 20 років [58]. До підприємств

текстильної промисловості відносять бавовняні, вов-

няні, лляні, шовкові, конопледжутові, трикотажні

та інші фабрики й комбінати.

121

На пільгових умовах призначається пенсія жін-

кам, які працюють трактористками-машиністами,

машиністами будівельних шляхових і вантажно-роз-

вантажувальних машин, змонтованих на базі трак-

торів та екскаваторів. Вони мають право на пенсію з

досягненням 50-річного віку, з них не менше 15 ро-

ків З на зазначеній роботі.

Пільгове пенсійне забезпечення надано також жін-

кам, котрі працюють доярками (операторами

машинного доїння), свинарками-операторами в ко-

лективних та інших підприємствах сільського госпо-

дарства З з досягненням 50-річного віку і стажем

зазначеної роботи не менше 20 років. Щоправда, до

стажу роботи встановлено додаткові вимоги. Вони

полягають у тому, що стаж зараховується за умови,

якщо робітниця виконувала норми обслуговування

тварин. Норми обслуговування встановлюються в

порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під нормою обслуговування розуміється кількість

голів корів чи свиней, закріплених за робітницею,

що їх вона повинна обслуговувати протягом установ-

леного робочого дня (зміни).

Зі зверненням працівниці за пенсією роботодавець

(правління господарства), власник підприємства чи

уповноважений ним орган представляє в орган

соціального захисту населення довідку про стаж

роботи дояркою (оператором машинного доїння),

свинаркою-оператором і про виконання норм обслу-

говування за встановленою формою.

Право на пільгову пенсію мають також жінки, за-

йняті впродовж повного сезону на вирощуванні,

збиранні й післязбиральній обробці тютюну, З з до-

сягненням 50-річного віку і стажем зазначеної робо-

ти не менше 20 років. При цьому під вирощуванням,

збиранням і післязбиральною обробкою тютюну має-

ться на увазі вирощування розсади, підготовка грун-

ту, догляд за рослинами, сушіння, вантаження,

вивантаження й первинна обробка тютюнової

сировини. Жінкам, зайнятим протягом повного сезо-

122

ну на перелічених роботах, весь рік роботи зарахо-

вується до стажу, який дає ораво на пільгове пен-

сійне забезпечення.

За особливими показниками, які характеризують

стан здоров’я, пенсія за віком на пільгових умовах

призначається громадянам З хворим гіпофізарним

нанізмом (ліліпути) і диспропорційним карликам;

чоловікам З із досягненням 45-річного віку і стажем

роботи не менше 20 років, жінкам З із досягненням

40-річного віку і стажем роботи не менше 15 років.

Вік і стаж роботи для хворих гіпофізарним наніз-

мом знижено після ретельного вивчення можливості

працювати з урахуванням найбільш характерної для

них загальної тривалості трудової діяльності та спе-

цифіки процесу їх старіння. На відміну від інших

категорій, право на пенсію за віком на пільгових

умовах для хворих гіпофізарним нанізмом не обу-

мовлено настанням інвалідності, воно визначається

лише характером захворювання. Цим людям видає-

ться довідка з лікувальної установи про захворюван-

ня гіпофізарним нанізмом. Що ж до диференціації

віку і стажу, то тут прийнято звичну для чоловіків і

жінок різницю у 5 років.

За станом здоров’я на пільгових умовах призна-

чається пенсія інваліда зору І групи З сліпим. Ці

особи мають право на пенсію за віком; чоловіки З з

досягненням 50-річного віку і стажем роботи на

менше 15 років; жінки З з досягненням 40-річного

віку і стажем роботи не менше 10 років. А втім, піль-

ги на пенсійне забезпечення мають лише ті праців-

ники, яких визнано інвалідами зору І групи. Решта

інвалідів І групи за комплексом різних захворювань

правом на зазначені пільги не користується.

Для надання таких пільг немає значення, коли

втратив зір працівник З у період роботи, до вступу

на роботу чи після залишення її. Це означає, що

пенсія на пільгових умовах може бути призначена

інвалідам зору з дитинства, віднесеним до І групи.

За всіма умовами пенсія за віком призначається

123

сліпим і в тому разі, коли до часу звернення за

пенсією за віком пенсію з інвалідності не було

призначено.

Пенсія за віком інвалідам зору І групи призна-

чається довічно незалежно від строку, що на нього

встановлено інвалідність.

Важливою нормою З пільгою пенсійного законо-

давства є призначення пенсії за віком у разі непов-

ного стажу роботи, тобто меншого ніж 25 і 20 років

(відповідно для чоловіків і жінок). Ця норма засто-

совується не часто, бо більшість громадян виходять

на пенсію в пенсійному віці та з повним стажем

роботи. Але інколи стажу для призначення пенсії

недостатньо, зокрема в жінок, які впродовж трива-

лого часу займалися вихованням дітей чи веденням

домашнього господарства. У таких випадках пенсії

за віком можуть бути призначені з меншим стажем

роботи.

Раніше для призначення пенсії за неповного стажу

роботи існували різні обмеження. Тепер їх нема З

скасовано Законом України “Про пенсійне забезпе-

чення”. Пенсія за неповного стажу без будь-яких до-

даткових умов призначається в розмірі, пропорцій-

ному стажеві, який є. Нарахування пенсії прово-

диться в такий спосіб: спершу визначається відпо-

відна повна пенсія. Ця пенсія ділиться на число

місяців необхідного повного стажу роботи, отримана

сума помножується на кількість місяців фактичного

стажу роботи (в цьому стажі період понад 15 днів

округлюється до повного місяця, а період до 15 днів

включно не враховується).

Приміром, трудовий стаж жінок складає 15 років.

Розмір повної пенсії за віком З 42 грн. (55%

середньомісячного заробітку). Пенсію за неповного

стажу роботи буде встановлено в розмірі 31,5 грн. на

місяць із розрахунку: 42 грн. (повна пенсія) : 240

(кількість місяців необхідного повного стажу робо-

ти) х 180 (кількість місяців стажу роботи).

124

Можуть бути й такі обставини, коли працівник

має право отримувати лише мінімальну пенсію.

Якщо в нього при цьому нема повного стажу, пенсію

буде призначено пропорційно стажеві на підставі

мінімального розміру. При цьому в усіх випадках

розмір цієї пенсії за неповного стажу не може бути

нижчим 50% мінімальної пенсії за віком.

Пенсіонер, якому призначено пенсію за віком за

неповного стажу, має право на перерахування пенсії

через кожні два роки роботи на базі стажу, який є до

дня такого перерахування. У тих випадках, коли

пенсіонер, продовжуючи працювати, набуває повно-

го стажу, пенсія перераховується за його заявою не-

залежно від того, скільки часу він працював після

призначення пенси. Перерахування проводиться або

з заробітку, взятого під час першого призначення

пенсії, або з останнього заробітку.

Для призначення пенсії за віком у разі неповного

стажу приймаються пільгові умови щодо віку і

стажу для призначення пенсії. Скажімо, мати, яка

виховала 5 чи більше дітей до 8-річного віку, має

право на пільгову пенсію до досягнення 50-річного

віку і за наявності загального стажу роботи не менше

15 років. Її трудовий стаж складає 13 років (з ураху-

ванням часу догляду за малолітніми дітьми). Якщо

в багатодітної матері відсутній необхідний трудовий

стаж З 15 років, права на пенсію за віком до випов-

нення 50 років вона не має. Їй може бути призначена

пенсія за віком за неповного стажу роботи до досяг-

нення 55-річного віку.

Глава II. Пенсії за вислугу років

1. Поняття і умови призначення пенсії

за вислугу років

Поняття “пенсія за вислугу років” як вид соціаль-

ного забезпечення належить до найбільш досліджу-

ваних. Можна сказати, що увага вчених до вивчення

125

цього виду забезпечення значною мірою сприяла

обгрунтуванню вірного по суті визначення такого

поняття. Пенсія за вислугу років являє собою

щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших

джерел фінансування, що призначаються довічно в

розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком

(винагородою), особам, які мають установлений за-

коном спеціальний стаж (вислугу років).

За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу

років найбільш близькі до пенсій за віком; тут також

вимагається певний стаж роботи (служби), а в

деяких випадках З вік. Хоча найчастіше ці пенсії

призначаються незалежно від віку. Цілі пенсійного

забезпечення за вислугу років, як зазначено в ст. 51

Закону України “Про пенсійне забезпечення”, З

встановлювати пенсії за вислугу років окремим кате-

горіям громадян, зайнятих на роботах, виконання

яких веде до втрати професійної працездатності чи

придатності до настання віку, який дає право на

пенсію за віком.

Введення пенсій за вислугу років пояснюється го-

ловно специфікою професії. Після тривалого періоду

певної трудової діяльності подальша робота (служба)

з попередньої професії не завжди можлива й

Доцільна через звичайні вікові зміни (служба в армії,

цивільній авіації, творча діяльність артистів тощо).

Отже, виникає необхідність звільнити таких грома-

дян від попередньої роботи (служби), якій вони

присвятили багато років, компенсувати їм значною

мірою втрачений заробіток у зв’язку з переходом на

іншу роботу або повним припиненням трудової

діяльності. Пенсії за вислугу років за своїм характе-

ром поєднують у собі ознаки пенсії за віком і пенсії

з інвалідності III групи (часткової втрати праце-

здатності).

Для забезпечення пенсіями за вислугу років зако-

нодавство надає юридичного значення видам і трива-

лості спеціального стажу роботи (служби). Тому

важливою умовою для призначення пенсії за вислугу

126

років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак

умови призначення пенсій за вислугу років неодна-

кові. В одних випадках вони призначаються неза-

лежно від віку, в інших З установлюються вік і

стаж.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу

років, визначене законодавством. Це окремі катего-

рії працівників, перелік яких установлено в статтях

54 і 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”,

а також в інших спеціальних нормативних актах.

Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

військовослужбовці та службовці (працівники)

органів внутрішніх справ;

працівники цивільної авіації та льотно-випробу-

вального складу;

державні службовці, судді, працівники прокура-

тури і митних органів;

окремі категорії працівників (спеціалістів) інших

галузей народного господарства.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаю-

ться за наявності певної вислуги років служби,

зазвичай незалежно від віку, інколи З в сукупності

з віком та іншими обставинами (хворобою, скорочен-

ням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за

вислугу років є наявність певного стажу роботи за

спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу

звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію

за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наяв-

ності вислуги років (спеціального стажу на зазначених

у Законі посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за

вислугу років є встановлена законодавством робота

(професія, спеціальність), її тривалість, а також до-

сягнення певного віку чи незалежно від віку (плав-

склад окремих видів суден, працівники освіти, охо-

рони здоров’я і соціального забезпечення, творчі

працівники З артисти, заслужені спортсмени).

127

Отже, найхарактернішими умовами призначення

пенсії за вислугу років є: професія, посада, трива-

лість роботи в зазначеній сфері народного господар-

ства, полишення роботи, яка дає право на цю пенсію,

а іноді й певний вік. Хоча вік не є ознакою для при-

значення пенсії за вислугу років, він здебільшого не

досягає обумовленого пенсійного віку. Що ж до три-

валості спеціального стажу, то він найчастіше збі-

гається з тривалістю трудового стажу, необхідного

для призначення пенсій за віком.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу

років визначено як загальним пенсійним законодав-

ством, так і іншими нормативними актами про ста-

тус і соціальний захист окремих категорій праців-

ників (спеціалістів народного господарства). Це

залежить од виду спеціального стажу, що його мають

працівники. Можна назвати два способи нарахуван-

ня розмірів пенсій за вислугу років. В одних випад-

ках пенсії за вислугу років (спеціалістам народного

господарства та іншим категоріям працівників) уста-

новлюються на однаковому рівні, в єдиному проценті

з пенсією за віком і підраховуються так само, як і

пенсія за віком (55% заробітку, посадового окладу за

стажу роботи 25 років у чоловіків і 20 З у жінок).

Якщо стаж роботи перевищує загальновстановлену

тривалість, то за кожний повний рік роботи понад

неї пенсія збільшується на 1% заробітку, але в

цілому не може перевищувати 75%. В інших випад-

ках пенсія за вислугу років нараховується у вищих

диференційованих відсотках до заробітку, посадових

окладів (80З90% винагороди в державних службов-

ців, суддів, прокурорських працівників).

Отже, способи визначення розмірів пенсій за ви-

слугу років спираються на співвіднесеність розміру

пенсії з винагородою працівника (службовця).

Досить специфічними є також правила нарахуван-

ня пенсій за вислугу років військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ. Тому кож-

ний вид пенсій за вислугу років розглянемо окремо.

128

2. Пенсійне забезпечення громадян,

які проходили військову службу

чи службу в органах внутрішніх справ

Згідно зі ст. 17 Конституції України, “оборона

України, захист її суверенітету, територіальної ціліс-

ності і недоторканності покладаються на Збройні

Сили України. Забезпечення державної безпеки і за-

хист державного кордону України покладаються на

відповідні військові формування і правоохоронні

органи держави, організація і порядок діяльності

яких визначається законом”.

Необхідність утримувати Збройні Сили і визнання

служби в них особливим видом державної служби

породжує для держави обов’язковість щодо

соціального захисту військовослужбовців і членів

їхніх сімей [16].

Чинне спеціальне законодавство про соціальний

захист військовослужбовців встановлює різнома-

нітність видів цього захисту, порядок і умови її на-

дання [14, 15].

Одним із видів соціального захисту, передбаченого

законодавством, є пенсійне забезпечення військово-

службовців, яке повністю поширюється і на началь-

ницький і рядовий склад органів внутрішніх справ.

Пенсія і допомога цим службовцям призначаються

відповідними органами соціального забезпечення

Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх

справ України.

Право на пенсійне забезпечення визначається

наявністю у військовослужбовців і службовців

(працівників) органів внутрішніх справ визначеної

законом тривалості служби, досягнення до дня звіль-

нення з військової служби чи органів внутрішніх

справ (для деяких категорій цих службовців) вста-

новленого віку та обов’язкове звільнення з військо-

вої служби чи органів внутрішніх справ за певними

5 7-зоо 129

причинами (відставка, запас, хвороба, скорочення

штатів тощо)1. .

Залежно від причин звільнення та умов надання

права на пенсію за вислугу років встановлюються

різні розміри пенсії (від 50 до 90% грошового забез-

печення). Так, військовослужбовцям, особам началь-

ницького і рядового складу органів внутрішніх

справ, які мають вислугу 20 років та більше, при-

значається пенсія в розмірі 50%, а звільненим у від-

ставку за віком чи за станом здоров’я З 55% відпо-

відних сум грошового забезпечення і за кожний рік

вислуги понад 20 років З 3% грошового забезпечен-

ня, але всього не більше 85% [17].

Військовослужбовцям, особам середнього, старшо-

го і вищого начальницького складу органів внутріш-

ніх справ, які досягли 45-річного віку, мають на день

звільнення загальний трудовий стаж 25 календарних

років та більше, з яких принаймні 12 років і 6 міся-

ців військової служби чи служби в органах внутріш-

ніх справ, призначається пенсія за загальний тру-

довий стаж 25 років З 50% і за кожний рік стажу

понад 25 років З 1% відповідних сум грошового

забезпечення.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків

чорнобильської катастрофи в період проходження

служби й віднесені до 1-ї категорії, розмір пенсії

збільшується на 10%, а віднесеним до 2-ї, 3-ї й 4-ї

категорій З на 5%. Загальний розмір пенсії, нара-

хований за вказаними причинами, не повинен пере-

вищувати 85%, а особам, які брали участь у лікві-

дації наслідків чорнобильської катастрофи за 1-ю ка-

тегорією З 95%, за 2-ю і 3-ю категоріями З 90%.

До пенсії за вислугу років можуть нараховуватися

відповідні надбавки:

У цьому параграфі розглядаються питання пенсійного забезпечення за

вислугу років офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, а також

військовослужбовців за контрактом і працівників міліції [15]. Пенсійне
забез-

печення військовослужбовців строкової служби регулюється Законом України

“Про пенсійне забезпечення”.

130

непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, З в розмірі

соціальної пенсії, встановленої Законом України

“Про пенсійне забезпечення”;

одиноким пенсіонерам, інвалідам І групи, які по-

требують, за висновком медичних установ, догляду

за ними, З в розмірі соціальної пенсії. Надбавки

можуть нараховуватись одночасно.

Мінімальних розмірів пенсій за вислугу років не

визначено, але вони не можуть бути нижче загаль-

новстановленого мінімального розміру пенсії за ві-

ком. А втім, з урахуванням рівня посадових окладів

(з 12 жовтня 1996 р.; командир взводу З 88 грн.,

командир роти З 99 грн., командир батальйону З

104 грн. на місяць) і окладів за військові звання:

лейтенант З 50 грн., старший лейтенант З 55 грн.,

капітан З 60 грн., майор З 68 грн., підполков-

ник З 73 грн., полковник З 78 грн. [119], а також

процентних надбавок за вислугу років, кваліфікацію

та умови служби, виплачуваних військовослужбов-

цям і працівникам органів внутрішніх справ, фак-

тичний мінімальний розмір таких пенсій перевищує

мінімальні розміри пенсій, установлених Законом

України “Про пенсійне забезпечення”.

Розгляньмо приклади призначення пенсій

військовим.

1. Полковник запасу 0.1. Вонсович.

Звільнений 17.12.1992 р. за ст. 59 п. “А”.

Посадовий оклад З 127,00 грн.

Оклад за військове звання З 78,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 82 грн.

Усього; 287,00 грн.

Загальна вислуга З 32 роки, норма пенсії 85%,

розмір пенсії З 243,95 грн.

Особам офіцерського складу, які мають загальний

ТРУДОВИЙ стаж 25 календарних років чи більше, з

яких не менше 12 років і 6 місяців складає військова

служба чи служба в органах внутрішніх справ, пен-

. сія призначається за загальний трудовий стаж 25 ро-

5* ізі

у бойових діях у мирний час, і особам вільнонай-

маного складу діючої армії, якщо вони не є інва-

лідами війни, пенсії за вислугу років підвищуються

на 1,5 МПВ З 24,39 грн.

5. П.А. Авраменко.

Звільнений 4 листопада 1971 р. за ст. 59 п. “А”.

Загальна вислуга З 32 роки.

Посадовий оклад З 101,00 грн.

Оклад за військове звання З 73,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 69,60 грн.

Усього З 243,60 грн.

Процент для нарахування пенсії за вислугу років З 86,

Загальна вислуга років З 32.

Розмір пенсії З 207,06 грн.

Надбавки да пенсії:

учасник бойових дій З 1,5 МПВ З 24,93 грн.

Загальна сума З 231,99 грн.

До пенсії за вислугу років, призначеної особам офі-

церського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям понадстрокової служби та

військової служби за контрактом (у тому числі до

нарахованої в мінімальному розмірі), нараховуються

надбавки:

непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, котрі нале-

жать до осіб, забезпечуваних пенсією в разі втрати

годувальника, З на кожного непрацездатного члена

сім’ї в розмірі соціальної пенсії, встановленої Зако-

ном України “Про пенсійне забезпечення”, для від-

повідної категорії непрацездатних нараховується

надбавка в розмірі 1 МПВ З 16,62 грн. При цьому

надбавка нараховується лише на тих членів сім’ї, які

не отримують трудової або соціальної пенсії. За на-

явності права одночасно на соціальну пенсію і над-

бавку на непрацездатного члена сім’ї до пенсії за

вислугу років сім’ї за вибором пенсіонера може бути

призначена соціальна пенсія або нарахована на цього

члена сім’ї надбавка.

134

6. М.О. Кравчук.

Звільнений 14 грудня 1996 р. за ст. 46 п. “В”.

Посадовий оклад З 75,00 грн.

Оклад за військове звання З 28,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 25,75 грн.

Додаткові види З немає.

Усього: 128,75 грн.

Загальна вислуга років З 20.

Процент для нарахування пенсії за вислугу років З 55.

Розмір пенси З 70,81 грн.

Надбавки до пенсії:

інвалідність З 33,24 грн. (1Б З 2 МПВ З І група);

діти загиблого (А) З 1,5 МПВ З 24,93 грн. (син

загиблого учасника війни);

Чорнобиль З 2-а категорія З 4,99 грн.;

на утриманців З 1 МПВ З 16,62 грн.;

репресований З 4,16 грн.

Загальна сума З 154,74 грн.

Пенсіонерам, які є інвалідами І групи внаслідок

причин, зазначених у Законі України “Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців і осіб началь-

ницького і рядового складу органів внутрішніх

справ”, ст. 20 п. “б”, чи внаслідок трудового каліцт-

ва, професійного чи загального захворювання, а

також одиноким пенсіонерам, які за висновком

медичної установи потребують догляду за ними, крім

інвалідів, виплачується надбавка в розмірі 2 МПВ З

33,24 грн.

Одиноким інвалідам II групи, які потребують

постійного догляду чи досягли пенсійного віку, З

І МПВ З 16,62 грн.

Одиноким інвалідам III групи, які досягли

пенсійного віку і потребують стороннього догляду,

чи одиноким, які досягли 80-річного віку, З

0,5 МПВ З 8,31 грн.

Працездатним, непрацюючим, які доглядають за

інвалідами І групи, З 4,80 грн.

Із 1 березня 1996 р. підвищено розміри пенсій за

вислугу років пенсіонерам із загалу військовослуж-

бовців і працівників органів внутрішніх справ, які е

ветеранами війни, в таких розмірах: інвалідам війни

133

І групи З на 400% мінімальної пенсії за віком;

II групи З на 350%; III групи З на 200%; учас-

никам бойових дій і сім’ям загиблих З на 150%. На

75% підвищено розміри пенсій учасникам війни, на-

городженим орденами і медалями колишнього СРСР

за самовіддану працю та бездоганну військову служ-

бу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни і дру-

жинам (чоловікам) померлих учасників війни та

бойових дій, партизан і підпільників, визнаних за

життя інвалідами від загального захворювання, тру-

дового каліцтва і з інших причин, які не взяли пов-

торного шлюбу, батькам і дружинам (чоловікам), які

не взяли повторного шлюбу, військовослужбовців,

осіб начальницького і рядового складу органів внут-

рішніх справ, які загинули, померли чи пропали

безвісти у період проходження служби.

Пенсіонерам, які мають особливі заслуги перед

Батьківщиною (Герої Радянського Союзу, повні ка-

валери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма та

більше медалями “За відвагу”, а також Герої Соціа-

лістичної праці, удостоєні цього звання за працю в

період Великої Вітчизняної війни 1941З1945 рр.),

підвищено пенсії З в розмірі 250% мінімальної

пенсії за віком, а пенсіонерам, які мають особливі

трудові заслуги перед Батьківщиною, З в розмірі

200% пенсії за віком.

Відповідно до Указу Президента України від 4

жовтня 1996 р. “Про грошове забезпечення військо-

вослужбовців” [96] проведено нове перерахування

пенсій військовослужбовців. Збільшено всі пенсії,

виплачувані від Міністерства оборони України. Пе-

рерахування проведено у зв’язку з установленням

військовослужбовцям нових посадових окладів і

окладів за військові звання.

Порядок оформлення пенсій за вислугу років рег-

ламентується відомчими наказами Міністерства обо-

рони й Міністерства внутрішніх справ України.

Заяви про призначення пенсій подаються військо-

вослужбовцями у райвійськкомат за вибраним після

136

звільнення з військової служби місцем проживан-

ня [113]. Пенсії працівникам органів внутрішніх

справ оформляють кадрові служби обласних управ-

лінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують

пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-

економічних управлінь Міністерства внутрішніх

справ України.

Останнім часом, відповідно до наказів Міністер-

ства внутрішніх справ України, слідчим та іншим

працівникам органів внутрішніх справ, які мають

право на пенсію за вислугу років і продовжують

службу, дозволено поряд із грошовим забезпеченням

виплачувати частково пенсію в межах 50% її

розміру.

Наведемо декілька прикладів призначення пенсій

відділом пенсійного забезпечення УМВС Одеської

області.

1. В органах внутрішніх справ УМВС України Одесь-

кої області проходив службу В. Д. Ксендзук, старшина

міліції, 1951 р. народження. Звільнений у запас

19.02.1996 р. за ст. 63 п. “А”. Положення про прохо-

дження служби рядовим і начальницьким складом

органів внутрішніх справ Української РСР за віком З

наказ № 66 від 02.12Л996 р.

Кадровим апаратом перевірено проходження служби

Ксендзуком В. Д. і зроблено такий висновок:

За вислугу років для пенсії, призначеної по лінії

МВС України, належить зарахуванню така служба:

у Збройних Силах З з 19.11.1969 р. по 30.11.1971 р.;

в органах внутрішніх справ З з 19.02.1975 р.;

загальна вислуга на 02.12.1996 р. для призначення

пенсії складає 23 роки 09 місяців 11 днів.

Розмір грошового забезпечення, що враховується під

час нарахування пенсії:

Посадовий оклад З 31,56 грн.

Оклад за звання З 11,60 грн.

Надбавка за вислугу років З 15,11 грн.

Надбавка за особливі умови З 17,26 грн.

Щомісячна надбавка З 17,26 грн.

Усього З 92,79 грн.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про пенсійне забез-

137

печення військовослужбовців і осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ” призначено

пенсію в сумі 92,79 грн.

01.12.1996 р. проведено перерахування пенсії, яка

відтоді складає 93,08 грн.

2. В органах внутрішніх справ УМВС України Одесь-

кої області в м. Ізмаїлі проходив службу прапорщик

внутрішньої служби В.Т. Карованський, старший

інструктор пожежної охорони. Звільнений у запас

10.10.1996 р. за ст. 65 п. “А” Положення про прохо-

дження служби рядовим і начальницьким складом ВВС

Української РСР за віком.

Вислуга років для пенсії:

служба у Збройних Силах з 06.02.1966 р. по 25.11.1968 р4

служба в органах МВС з 22.05.1969 р. по 10.10.1996 р.

Виконував службові обов’язки у 30-кілометровій зоні

Чорнобильської АЕС із 02.10.1986 р. по 10.11.1986 р.

Пільгове нарахування вислуги років З 1 місяць

в днів.

Вислуга років у календарному нарахуванні складає

ЗО років; у пільговому нарахуванні З ЗО років.

Розмір грошового забезпечення, що враховується під

час нарахування пенсії:

Посадовий оклад З 37,50 грн.

Оклад за звання З 12,35 грн.

Надбавка за особливі умови служби З 19,94 грн.

Усього З 1.02,19 грн.

Карованському В. Т. призначено пенсію за вислугу

років у сумі 91,97 грн.

З урахуванням передбачених цим законом:

надбавка за роботу з ліквідації аварії на ЧАЕС (за

2-ю категорією) З 4,99 грн.

З урахуванням надбавок пенсія складає 96,96 гри.

У грудні 1996 р. проведено перерахування пенсії за

вислугу років.

Оклад З 80,00 грн.

Оклад за звання З 28,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 27,00 грн.

Усього З 135,00 грн.

Сума пенсії З 121,50 грн.

Сума пенсії з урахуванням надбавок і підвищень З

126,49 грн.

Ы38

3. Пенсія за вислугу років

працівникам цивільної авіації

та льотно-випробувального складу

Згідно зі от. 54 Закону України “Про пенсійне за-

безпечення” до загалу осіб, які мають право на пен-

сію за вислугу років, входять працівники льотного і

льотно-випробувального складу, працівники, які

здійснюють управління повітряним рухом, а також

інженерно-технічний склад цивільної авіації неза-

лежно від відомчої підлеглості підприємств, установ

і організацій, в яких вони працюють. Перелік посад

льотного складу та інших працівників цивільної

авіації, порядок нарахування строків вислуги років

для призначення ним пенсій затверджено постано-

вою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р.

[46].

До льотного складу цивільної авіації належать:

члени екіпажів повітряних суден та інших літальних

апаратів, льотно-випробувальний і командний

склад, парашутисти всіх найменувань (рятувальни-

ки, десантники-пожежники), керівники парашутних

підрозділів тощо. До льотно-випробувального складу

належать працівники, безпосередньо зайняті в льот-

них випробуваннях (дослідах) дослідної та серійної

авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної та

параіпутно-десантної техніки З льотчики (пілоти)-

випробувальники, штурмани, бортінженери, борт-

механіки, провідні інженери льотних випробувань,

льотний склад, який виконує дослідні польоти на

штатних робочих місцях літальних апаратів і пара-

шутно-десантної техніки, інженерно-технічний

склад і працівники, які інспектують льотний склад

У випробувальних польотах.

Умовами призначення пенсій льотному складові

Цивільної авіації та льотно-випробувального складу

є наявність певного стажу роботи за спеціальністю

(вислуги років) і припинення до часу звернення за

пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу

РОКІВ. Характерною особливістю даної пенсії є

139

диференціація вислуги років залежно від статі того,

хто звернувся за пенсією. Вона складає для чоловіків

25, для жінок З 20 років.

У строк вислуги зараховується робота на посадах,

які дають право на пенсію за вислугу років. Строки

вислуги підраховуються по-різному, з урахуванням

виду льотної роботи, нальоту годин і деяких інших

показників. Щ показники диференціюються залеж-

но від умов, скажімо, виду й типу літальних апа-

ратів, характеру роботи. Так, льотному складові

цивільної авіації кожні 20 годин нальоту на літаках

зараховуються за 1 місяць вислуги; кожні 12 годин

нальоту на вертольотах, в авіації спеціального засто-

сування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, пат-

рулювання, аерофотознімання та інші види робіт),

на посадах льотного складу, в тому числі в навчаль-

них закладах З за 1 місяць вислуги; 1 рік роботи у

складі льотного екіпажу повітряного судна в аварій-

но-рятувальних підрозділах З за 1,5 року вислуги.

Працівникам льотно-випробувального складу ви-

слуга років нараховується в такому порядку:

Один рік роботи на посадах льотного складу З за

2 роки за умови здійснення протягом даного року

льотних випробувань;

Один рік роботи на посадах інженерно-технічного

складу, за нальоту на рік 120 чи більше годин З за

2 роки, від 50 до 120 годин З за 1,5 року, менше 50

годин З за 1 рік;

Один рік роботи на посадах, які інспектують льот-

ний склад у випробувальних польотах, З за 2 роки за

умови виконання встановленої норми нальоту годин.

Якщо працівник льотно-випробувального складу

протягом року не брав участі в льотних випробуван-

нях, але мав інший наліт (транспортний, у порядку

льотної підготовки тощо), строки вислуги років на-

раховуються в порядку, встановленому для призна-

чення пенсій льотному складу цивільної авіації. За

відсутності у працівника льотно-випробувального

складу протягом року нальоту годин даний рік у

140

вислугу років не зараховується. У разі, якщо від-

сутність нальоту годин викликана трудовим каліцт-

вом, отриманим під час виконання випробувальних

польотів, вислуга років нараховується з фактичної

тривалості роботи на посадах льотно-випробувально-

го складу.

У вислугу років працівникам льотного і льотно-

випробувального складу зараховується: час служби

на посадах льотного складу Збройних Сил колиш-

нього Союзу РСР і України, період навчання у ви-

щих навчальних закладах авіації, якщо цьому пере-

дувала робота на посадах льотного складу, З з фак-

тичної тривалості; час роботи на посадах льотного

складу в іноземній цивільній авіації та в інших

випадках, установлених законодавством.

Працівники льотно-випробувального складу

мають право на пенсію за вислугу років незалежно

від віку (чоловіки за наявності вислуги З 25, жін-

ки З 20 років). У разі увільнення від льотної роботи

за станом здоров’я (хвороби) за наявності вислуги

років у чоловіків З не менше 20 і в жінок З не

менше 15 років пенсія їм призначається пропорційно

відпрацьованому часові.

Розміри пенсій і порядок їх нарахування для льот-

ного та льотно-випробувального складу різні. Льот-

ному складові цивільної авіації призначаються пен-

сії в розмірі 55% місячного фактичного заробітку,

що його вони мали перед припиненням роботи на

посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

При цьому за кожний рік вислуги понад зазначені

строки (для чоловіків З 25 і жінок З 20 років)

пенсія збільшується на 1% заробітку. Льотчикам-

випробувальникам, штурманам і парашутистам-

випробувальникам, у яких не менше 2/3 необхідної

вислуги випадає на проведення випробувань

літальних апаратів, пенсія зростає на 3% заробітку

за кожний додатковий рік після вислуги. Макси-

мальний розмір пенсії за вислугу років працівникам

льотно-випробувального складу, нарахований відпо-

141

відно до зазначених норм, не може перевищувати

85% заробітку.

Правом на пенсію за вислугу років користуються

працівники льотно-диспетчерського складу, які здій-

снюють керування повітряним рухом і мають сві-

доцтво диспетчера;

чоловіки З з досягненням 50-річного віку і за-

гальним стажем роботи не менше 20 років, з них не

.менше 12 років і 6 місяців роботи з безпосереднього

керування управління польотами повітряних суден;

жінки З з досягненням 45-річного віку і загаль-

ним стажем не менше 17 років і 6 місяців, з них не

менше 10 років роботи з безпосереднього керування

польотами повітряних суден.

У вислугу років працівників, які здійснюють

управління повітряним рухом, зараховується і тру-

довий стаж як працівника льотного і льотно-випро-

бувального складу, а також служба у Збройних

Силах колишнього Союзу РСР і України на льотних

посадах.

Зазначені працівники, увільнені від льотно-дис-

петчерської роботи за станом здоров’я (хвороби), за

наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 і в

жінок не менше 7 років і 6 місяців мають право на

пенсію пропорційно відпрацьованому часові.

Працівники льотно-диспетчерського складу мо-

жуть вийти на пенсію незалежно від віку, якщо вони

були зайняті на цих роботах: чоловіки З не менше

20 років; жінки З не менше 17 років і 6 місяців.

Розмір пенсії, порядок її нарахування встанов-

люються відповідно до стажу роботи у відсотках від

середньомісячного заробітку, що його ці працівники

отримали перед припиненням роботи на посадах, які

дають право на пенсію за вислугу років.

Пенсії за вислугу років призначаються також

інженерно-технічним працівникам складу цивільної

авіації З за переліком посад і робіт, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня

1992 р. [46]; чоловіки З з досягненням 55-річного

142

віку і стажем роботи в цивільній авіації не менше 20

років, з них не менше 15 років на зазначених поса-

дах; жінки З з досягненням 50-річного віку і за-

гальним стажем роботи в цивільній авіації не менше

20 років, з них не менше 15 років на зазначених

посадах. У вислугу років працівникам інженерно-

технічного складу зараховуються також роботи на

посадах працівників льотного і льотно-випробуваль-

ного складу, працівників, які здійснюють керування

повітряним рухом.

Ще одна категорія працівників цивільної авіації,

які користуються правом на пенсію за вислугу

років, З бортпровідники: чоловіки можуть вийти на

пенсію за вислугу років з досягненням 55-річного

віку і загальним стажем роботи не менше 25 років, з

них не менше 15 років як бортпровідники; жінки З

з досягненням 45-річного віку і загальним стажем

роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років

як бортпровідниці.

4. Пенсії за вислугу років

державним службовцям, суддям,

працівникам прокуратури і митних органів

Суб’єктами права на цю пенсію зазвичай є поса-

дові особи та інші працівники державного апарату.

Коло цих осіб визначено спеціальними законодавчи-

ми актами, про що вже писалося вище.

Скажімо, до державних службовців, які мають

право на пенсію за вислугу років, включено багато

категорій посад і різні установи та організації всіх

гілок державної влади. Основними юридичними

фактами, з якими пов’язується право на пенсію за

вислугу років державних службовців, є наявність ус-

тановленої законом тривалості спеціального стажу і

досягнення пенсійного віку. Тому, визначаючи право

на цю пенсію, слід брати до уваги обидва чинники, а

також характер установи чи організації.

143

Пенсія державним службовцям призначається з

досягненням загального трудового стажу для чоло-

віків З не менше 25, для жінок З не менше 20

років, в тому числі стажу державної служби З не

менше 10 років. Цим особам призначаються пенсії в

розмірі 80% суми їх посадового (діючого) окладу з

урахуванням надбавок і доплат за вислугу років і

рангу державного службовця, без обмеження гранич-

ного розміру пенсії. Розмір пенсії може бути

збільшено за кожний повний рік роботи понад 10

років на державній службі на 1% заробітку, але не

більше 90% посадового окладу з урахуванням надба-

вок і доплат без обмеження граничного розміру

пенсії.

Пенсія державному службовцеві виплачується в

повному розмірі незалежно від його заробітку (дохо-

ду), отримуваного після виходу на пенсію.

Державний службовець, звільнений з державної

служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин,

вчинений з використанням свого посадового стано-

вища, чи вчиненням корупційного діяння, позбав-

ляється права на отримання пенсії, передбаченої За-

коном України “Про державну службу” [26].

Пенсії за вислугу років суддям. Умова для надан-

ня пенсій суддям тільки одна З стаж роботи на

посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку.

Судді, який пішов у відставку, за наявності відпо-

відного віку і стажу роботи виплачується пенсія на

умовах, передбачених ст. 37 Закону України “Про

державну службу”. Судді у відставці, який має стаж

роботи на посаді судді не менше 20 років, випла-

чується за його вибором пенсія чи щомісячне довічне

утримання в розмірі 80% заробітної плати працюю-

чого на відповідній посаді судді. За кожний повний

рік роботи після 20 років на посаді судді розмір що-

місячного довічного грошового утримання збільшує-

ться на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку

судді.

144

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді

судді менше 20 років і досягнув 55-річного віку (для

жінок З 50 років), розмір щомісячного грошового

утримання нараховується пропорційно кількості

повних років роботи на посаді судді. З досягненням

таким суддею пенсійного віку за ним зберігається

право на отримання щомісячного довічного грошово-

го утримання в зазначеному розмірі чи, на його ви-

бір, призначається пенсія на умовах, передбачених

ст. 37 Закону України “Про державну службу”.

До заробітку судді для нарахування щомісячного

довічного грошового утримання включаються поса-

довий оклад, премії, доплата за кваліфікаційні кла-

си й надбавка за вислугу років [21].

Судді, звільненому з посади через засудження за

умисний злочин, вчинений з використанням свого

посадового становища, чи корупційне діяння, пенсія

призначається на загальних підставах [21].

Пенсії працівникам прокуратури призначаються

диференційовано залежно від займаної посади.

Наприклад, слідчим працівникам пенсії призначаю-

ться незалежно від віку, за вислуги не менше 20

років, у розмірі 50% місячного заробітку. За кожний

рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується; на

слідчій роботі З на 3%, а на будь-якій прокурор-

ській посаді З на 2% заробітку, з якого нарахо-

вується пенсія. Працівникам, які обіймають проку-

рорські посади, пенсії призначаються з досягненням

65-річного віку чоловіками і 50-річного З жінками,

з вислугою на цих посадах не менше 20 років, у роз-

мірі 50% місячного заробітку. За кожний рік ви-

слуги понад 20 років пенсія збільшується на 2%

цього заробітку.

Слідчим працівникам і працівникам, які

обіймають прокурорські посади, не маючи вислуги

20 років, якщо їхній стаж служби в органах проку-

ратури складає не менше 12 років, з досягненням

чоловіками 60-річного віку із загальним стажем

роботи 25 років та більше, а жінками З 55-річного

145

віку із загальним стажем роботи 20 років та більше,

пенсії призначаються в розмірі, пропорційному кіль-

кості повних років роботи на прокурорсько-слідчих

посадах із розрахунку; 50% місячного заробітку за

20 років вислуги. За кожний рік загального стажу

понад 25 років для чоловіків і 20 З для жінок пенсія

збільшується на 1% місячного заробітку, з якого

вона нараховується. Загальний розмір пенсії за ви-

слугу років, нарахований за зазначеними правила-

ми, не може перевищувати 25% відповідного заро-

p

Oe

d

A

o

ue

P

°

.

u

r

?

x

TH

^

A

AE

^

b

?

Z

?

ae

e

R

®

Z

^

1/4

F

J

J

?

\

Ae

екте права й правоотношении:

Вопросьг общей теории советского права. З М.:

Госюриздат, 1960. З С. 284З306.

100. Андреев В.С. Право социального обеспечения в

СССР: Учеб. пособие. З М.: Юрид. лит., 1987. — С. 31.

275

101. Астрахан Е. Й. Принципьі пенсионного обеспече-

ния рабочих й служащих. З М.; Госюриздат, 1961.

102. Ачаркан В. А. Государственньїе пенсии в СССР:

Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. З М., 1969. З С. 13.

103. Ачаркан В.А. Государственньїе пенсии. З М.:

Юрид. лит., 1967. З С. 68.

104. Бабкин В. А., Смирнова Г. Б. Комментарий к Поло-

исению о порядке назначения й виплати государственних

пенсии. З М.: Юрид. лит., 1983.

105. Гущин Й. В. Право членов колхоза на пенсию. З

М.: Юрид. лит., 1972. З С. 108.

106. Даль В. Толковий словарь русского язика. З М.:

Русский язик, 1978. З Т. 3. З С. 431.

107. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация

инвалидов й престарелих (правовой аспект). З М.; Изд-во

МГУ, 1985. З С. 13.

108. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному

обеспечению. З М.: Изд-во МГУ, 1974.

109. Иванова Р. Й. Метод советского права социального

обеспечения: Основние черги // Вестн. Моск. ун-та: Сер.

“Право”. З 1983. З № 4. З С. 46.

110. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному

обеспечению в СССР. З М.: Юрид. лит., 1986.

111. Козлов А. Е. Социальное обеспечение в СССР (пра-

вовьіе вопроси). З М.: Наука, 1981. З С. 49З50.

112. Красавчиков О.А. Юридические факти в советс-

ком гражданском праве. З М.: Госюриздат, 1958. З С. 54.

113. Котляр А. Й., Боченков С.Г. Справочник по

пенсиям военнослужащих. 2-е изд., перераб. й доп. З М.:

Воениздат, 1980.

114. Мечников И.М. &гюди оптимизма. З М., 1964. З

С. 137.

115. Ожегов С.И. Словарь русского язика / Под ред.

проф. Н. Ю. Шведовой. 17-е изд., стереотип. З М.: Рус-

ский язик, 1978. З С. 455.

116. Ожегов С.И. Словарь русского язика. З М.,

1984. З С. 528.

276

117. Ожегов С.И. Словарь русского язика / Под ред.

чл.-корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. 18-е изд., стерео-

тип. З М.: Русский язик, 1986. З С. 214.

118. Общая теория права й государства: Учебник / Под

ред. В. В. Лазарева. З М.: Юрист, 1994. З С. 16.

119. Одесский вестник. З 1996. З 29 октября.

120. Проект реформи системи оплати труда й социаль-

них услуг // Урядовий кур’єр. З 1995. З 17 жовтня.

121. Реформа социальной сфери… // Одес. известия. З

1997. З 18 июля.

122. Советское трудовеє право / Под ред. Н. Г. Алек-

сандрова й Д. М. Генкина. З М., 1946. З С. 364.

123. Советское трудовеє право / Под ред. Н. Г. Алек-

сандрова. З М.: Юриздат, 1949. З С. 339.

124. Советское пенсионное право: Учеб. пособие / Под

ред. М. А. Захарова. З М.: Юрид. лит., 1974.

125. Советское право социального обеспечения / Под

ред. А. Д. Зайкина. З М.: Изд-во МГУ, 1982.

126. Словарь иностранних слов. 7-е изд., перераб. З

М.: Русский язик, 1979. З С. 380.

127. Стьічинский Б.А. Проблеми совершенствования

правового регулирования социального обеспечения граж-

дан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. З Харьков,

1991. З С. 4.

128. Сурилов А.А. Теория государства й права: Учеб.

пособие. З К. З Одесса: Вища шк., 1989. З С. 372.

129. Тарасова В.А. Юридические факти в области пен-

сионного обеспечения. З М.: Изд-во МГУ, 1974. З С. 8.

130. Толковий словарь русского язика / Под ред.

Д. Н. Ушакова. З М.: Госиздат, 1939. З Т. 3. З С. 827.

131. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право

России: Учеб. пособие / Под ред. В. Н. Толкуновой. З М.:

Юрист, 1995. З С. 6З7.

132. Толстой Ю.К. К теории Правоотношения. З М.:

Изд-во МГУ, 1959. З С. 65.

277

133. Трудовое право: Знциклопедический словарь /

Гл. ред. Иаанов С. А. З М.: Сов. знциклопедия, 1979. З

С. 74.

134. Урядовий кур’єр. З 1994. З 4 жовтая; 1994. З

19 листопада; 1997. З 12 квітня, 8 травна, 22 травня,

26 червня, 3 липня.

135. Усенко В.Т. Помощь адресная, конкретная //

Одес. известия. З 1997. З 28 марта.

136. Фогель Я.М. Право на пенсию й его гарантии. З

М.: Юрид. лит., 1982. З С. 45, 50 й др.

137. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. З

М.: Юрид. лит., 1984. З С. 35.

138. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шем-

шученка. З К.: Феміна, 1996. З С. 256З257.

139. Яеич Л.С. О принципе научности в работе совет-

ского государственного аппарата // Правоведение. З

Зміст

Розділ І. Загальна частина

Глава І

Поняття і система пенсійного права

1. Пенсійне право як складова права .

соціального забезпечення ………… З

2. Визначення системи навчального курсу

пенсійного права ……………. 16

Глава II

Джерела пенсійного права.

Пенсійний фонд.

Органи, які здійснюють пенсійне забезпечення

1. Поняття та особливості джерел пенсійного

права …………………. 18

2. Основні види джерел пенсійного права

та їх загальна характеристика ……….. 23

3. Пенсійний фонд України: порядок його

формування і використання ……….. ЗО

4. Система державних органів та їхні функції

зі здійснення пенсійного забезпечення …… 34

Глава III

Основні принципи пенсійного права

1. Поняття і система принципів правового

регулювання пенсійного забезпечення . ..;;.. 43

2. Зміст принципів правового регулювання

пенсійного забезпечення …………. 47

Глава IV

Пенсійні правовідносини

1. Поняття і загальна характеристика

пенсійних правовідносин …………. 59

2. Суб’єкти, об’єкт і зміст пенсійних

правовідносин ……………… 64

3. Підстави виникнення, змін і припинення

пенсійних правовідносин різних видів …… 72

279

Глава V

Трудовий стаж і вислуга років

1. Поняття “трудовий стаж”, його види

і значення в пенсійному праві ……..77

2. Нарахування стажу роботи для призначення

трудових пенсій ……………79

3. Вислуга років та її значеная в пенсійному

праві ………………..88

4. Докази трудового стажу ……….97

Розділ II. Особлива частина

Глава І

Пенсії за віком

1. Поняття і види пенсій за віком . . .105

2. Основні умови пенсійного забезпечення

за віком ……………111

3. Особливості пільгового пенсійного

забезпечення за віком окремих категорій

працівників …………..114

Глава II

Пенсії за вислугу років

1. Поняття і умови призначення пенсії

за вислугу років ……………125

2. Пенсійне забезпечення громадян,

які проходили військову службу

чи службу в органах внутрішніх справ . . . .129

3. Пенсія за вислугу років працівникам

цивільної авіації та льотно-випробувального

складу ……………….139

4. Пенсії за вислугу років державним

службовцям, суддям, працівникам

прокуратури і митних органів . . . . . . . 143

5. Пенсії за вислугу років окремим категоріям

працівників інших галузей народного

господарства …………….147

280

Глава III

Пенсії з інвалідності

1. Поняття “пенсія з інвалідності”.

Медичні й правові критерії інвалідності . .153

2. Види пенсій з інвалідності: умови

призначення і розміри пенсій …….158

3. Особливості пенсійного забезпечення

з інвалідності окремих категорій громадян .166

Глава IV

Пенсії на випадок утрати годувальника

1. Поняття “пенсія на випадок утрати

годувальника”. Склад членів сім’ї,

які користуються правом на пенсію ….171

2. Умови призначення пенсії в разі втрати

годувальника ……………178

3. Особливості пенсійного забезпечення

окремих категорій сімей у зв’язку з утратою

годувальника ……………186

Глава V

Призначення, нарахування і виплата

трудових пенсій

1. Порядок звернення за пенсією

і призначення пенсії ………194

2. Нарахування пенсій ……..198

3. Порядок виплати пенсій ……204

Глава VI

Соціальні пенсії та допомоги

1. Поняття й підстави призначення соціальних

пенсій ……………….209

2. Види допомог та обставини їх

призначення …………….211

Глава VII

Правовий статус громадян у сфері

соціального захисту

1. Поняття й загальна характеристика

правового статусу ветеранів війни, праці

та інших осіб похилого віку ……214

281

2. Пільги громадянам з обмеженою працездатністю

та гарантії їх соціального захисту ……. 219

3. Деякі передумови подальшого розвитку

пенсійного забезпечення в Україні ……. 225

Додаток

Орієнтовний перелік тем курсових

і дипломних робіт із пенсійного права ….. 231

Завдання для студентів, які вивчають

курс “Пенсійне право в Україні” … ^ …. 233

Словник-довідник термінів, уживаних

у курсі лекцій …………… 243

Перелік нормативних актів і спеціальної

літератури, використаних під час

підготування курсу лекцій ……… 264

Навчальне видання

Сирота Іван Михайлович

ПРАВО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В УКРАЇНІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

Юрінком Інтер З редакція наукової та навчальної літератури

Відповідальна за випуск І.В. Стремовська

Редактор Г.В. Латник

Художнє оформлення М.А. Панасюк

Комп’ютерний набір Л.Ю- Волотовська, Л.М. Сисоєва

Комп’ютерна верстка Т.М. Виноградова

Підписано до друку 10.12.97. Формат 84х108 1/з2. Папір офсетний №1.

Гарн. Тайме. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 15,12.

Обл.-вид. арк. 12,75. Тираж 10 000. Зам. № 7-300.

Ціна договірна.

Оригінал-макет виготовлено комп’ютерним центром

СП “Юрінком Інтер”. 252057, Київ, вул. О. Довженка, 16

(свідоцтво про реєстрацію № 21667576 від 2.06.97).

Віддруковано на АТ “Київська книжкова фабрика”.

252054, Київ, вул. Воровського, 24.

Сирота І.М.

Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс

лекцій. З К.: Юрінком Інтер, 1998. З 288 с.

I5ВN 996-7302-14-8

У книзі висвітлюються загальні теоретичні питання права

соціального захисту населення України, даються поняття пенсії та

її видів, наводиться практика застосування норм, що регулюють

пенсійне забезпечення, шляхи його подальшого розвитку. Розрахо-

вана на студентів і викладачів юридичних вищих навчальних за-

кладів, коледжів, на працівників органів соціального захисту насе-

лення, а також усіх, хто цікавиться питаннями пенсійного забез-

печення в Україні.

ББК 67.9 (4УКР) 305+67.305

Юрінком Інтер пропонує

студентам і викладачам,

усім, хто цікавиться

проблемами держави і права,

навчальні видання:

Загальна теорія держави і права

Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова, З

К.: Юрінком, 1997. – 320 с.

У посібнику з використанням нових методів і принципів пізнання

державно-правових явищ висвітлено зміни і тенденції їх розвитку,

проаналізовано світовий досвід з цих питань, сформульовано основні

державно-правові положення. Велику увагу приділено теорії народо-

владдя, видам, системам забезпечення і проявам його у нашій дер-

жаві. Наведено характеристики основних правових сімей сучасності.

Викладення теорії того чи іншого питання автори поєднують з

практикою його розв’язання.

Шульженко Ф.П., Наум М.Ю.

Історія вчень про державу і право

Курс лекцій / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. З

К.; Юрінком Інтер, 1997. – 192 с.

У книзі на конкретному історичному матеріалі висвітлюються

закономірності суспільного прогресу, розкривається процес станов-

лення та розвитку знань про державу і право, поступового осягнення

людською думкою суті держави і права. Значну увагу приділено

з’ясуванню джерел політико-правової думки в Україні, особливостей

П формування в контексті європейської цивілізації.

Основи конституційного права України

Підручник / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. З

К.: Юрінком, 1997. З 208 с.

У підручнику розкривається соціально-правова природа консти-

туції, її специфіка як акта прямої дії. Дається системне висвітлення

конституційних положень, визначаються правові поняття та терміни.

Структурно підручник побудований за змістом Конституції України.

Враховуючи призначення книги, видавництво додає текст

Конституції України.

ДЛЯ НОТАТОК

Студентам і викладачам

юридичних вузів і факультетів,

практичним працівникам

у сфері юриспруденції

та міжнародних відносин

ЮРШКОМ ІНТЕР

ПРОПОНУЄ

Кримінальне право України.

Загальна частина

Підручник / За ред. П.С. Матишевського,

П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. З

К.; Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.

Підручник розкриває зміст норм Загальної частини криміналь-

ного права України, дає теоретичне висвітлення окремих інститутів

щодо злочину та відповідальності за його вчинення. В ньому розгля-

даються також основні питання Загальної частини кримінального

права та основні напрямки (школи) науки кримінального права

деяких зарубіжних держав.

Фединяк Г.С.

Міжнародне приватне право

Курс вибраних лекцій. З

К.! Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.

Курс вибраних лекцій побудований на основі аналізу законодав-

ства України та іноземних держав, міжнародних угод (станом на

15.08.97) і практики їх застосування. Розглядаються загальнотеоре-

тичні засади у правовідносинах з “іноземним елементом”, правовий

статус суб’єктів міжнародного приватного права, питання власності

та зовнішньоекономічної діяльності, трудові, шлюбно-сімейні, де-

ліктні правовідносини.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019