Сирота 1998 - Право пенсійного забезпечення в Україні (книга)

Сирота 1998 – Право пенсійного забезпечення в Україні

Розділ І

Загальна частина

Глава І. Поняття і система

пенсійного права

1. Пенсійне право як складова права

соціального забезпечення

Пенсійне право є однією з найважливіших скла-

дових комплексної галузі права соціального забезпе-

чення. Ідея про право соціального забезпечення як

певну систему правових норм виникла в перебігові

активних наукових дискусій про правову систему в

середині 50-х рр. Саме тоді в колишньому Союзі РСР

було розроблено і прийнято основоположні законо-

давчі акти, які започаткували розвиток єдиної дер-

жавної системи пенсійного забезпечення [6, 104]. До

прийняття пенсійних законів України діяв Закон

СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян СРСР”

від 15 травня 1990 р. [7].

Одначе від створення системи правових норм у

сфері соціального забезпечення до перетворення її на

галузь права минуло чимало часу. Лише в 70-х рр.

право соціального забезпечення як галузь права

дістало визнання в юридичній науці й набуло статусу

самостійної навчальної дисципліни у вищих юридич-

них навчальних закладах. Ця галузь права згідно з

діючою нині класифікацією, затвердженою Вищою

атестаційною комісією (ВАК), входить до єдиної

системи галузевих дисциплін і, за деякими спорід-

неними ознаками з трудовим правом, має спільний

номер спеціальності З 12.00.05.

Термін “соціальне забезпечення”, який означає

форму матеріального забезпечення непрацездатних

громадян, офіційно закріплений у міжнародному

Пакті про економічні, соціальні та культурні права,

ухваленому Генеральною Асамблеєю 00Н 16 грудня

1966 р. У ньому, зокрема, йдеться про те, що “дер-

жави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають

право кожної людини на соціальне забезпечення, що

включає соціальне страхування” [2].

Термін “соціальне забезпечення” застосовується в

Концепції соціального забезпечення громадян

України [24], хоч у Конституції України (ст. 46)

вживається інший термін З “соціальний захист” [І].

Але це, на нашу думку, не применшує значення тер-

міна “соціальне забезпечення”.

За змістом ст. 46 Конституції, соціальний захист

включає і термін “соціальне забезпечення”, тобто со-

ціальний захист З ширше поняття і містить еле-

менти, що не входять до поняття “соціальне забезпе-

чення”. У правничій науці, зокрема у праві соціаль-

ного забезпечення, поняття “соціальний захист” як

правова категорія поки що не визначене.

На наш погляд, термін “соціальний захист” нале-

жить до функції держави, яка піклується про мате-

ріальне забезпечення непрацездатних громадян. Для

здійснення цієї функції створено спеціальний орган

державної виконавчої влади З Міністерство соціаль-

ного захисту населення України. Його новий статус

визначено Указом Президента України від 23 жовт-

ня 1996 р. [95].

Існування і розвиток права соціального забезпе-

чення як галузі права і правничої науки З зако-

номірний процес. Він свідчить про об’єктивну необ-

хідність та зацікавленість держави у правовому регу-

люванні суспільних відносин у найрізноманітніших

галузях.

Значний внесок у розвиток цієї галузі права

внесли свого часу вчені-правознавці: В. С. Андреєв,

В. А. Ачаркан, О. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, Р. І. Іва-

нова, А. Є. Козлов, В. О. Тарасова, Я. М. Фогель та

інші відомі юристи. Вони, по суті, заклали фунда-

мент нової галузі права. Їхніми зусиллями було роз-

роблено вихідні загальнотеоретичні положення, ви-

значено сферу правового регулювання та юридичні

критерії галузі права, видано перші підручники а

права соціального забезпечення. Звісно, багато з них

робіт з огляду на зміну політичної системи застаріли

і потребують оновлення.

Найважливішим досягненням наукових дослі-

джень є обгрунтування визначення поняття “право

соціального забезпечення” як галузі права. Вперше

це було зроблено у доповіді вченого-юриста В. С. Андре-

єва 1966 р. у Празі на міжнародному симпозіумі з

проблем соціального забезпечення [100].

За визначенням В. С. Андреєва, автора кількох

монографій і навчальних посібників, право соціаль-

ного забезпечення розглядається як система право-

вих норм, установлених державою, які регулюють

пенсійні та деякі інші відносини щодо забезпечення

літніх громадян та в разі непрацездатності, держав-

ну допомогу сім’ям з дітьми, а також тісно пов’язані

з ними процедурні відносини зі встановлення юри-

дичних фактів і з вирішення спорів [100].

. Ця галузь права включає широку, внутрішньо уз-

годжену, хоча й некодифіковану, сукупність право-

вих норм. Вона також має свій набір вихідних за-

гальних положень З предмет, метод, принципи та

ін., які розкривають своєрідність і специфіку право-

вого регулювання.

Для кожної самостійної галузі права вирішальне

значення має предмет і метод регулювання. Предме-

том, за загальним правилом, прийнято називати

коло однорідних суспільних відносин, які можуть

піддаватися правовому регулюванню лише певною

системою правових норм (галуззю права). Визначен-

ня предмета галузі права соціального забезпечення

тісно пов’язане зі з’ясуванням питання про те, що

таке соціальне забезпечення, які його обсяг, цілі

тощо. За ринкових відносин змінюються характер і

зміст соціального забезпечення, але мета залишає-

ться попередньою З забезпечення рівня життя не-

працездатних громадян не нижче від прожиткового

мінімуму, встановленого державою.

Обсяг поняття соціального забезпечення в названо-

му розумінні визначається по-різному. Одні вчені

включають у нього всі соціально-економічні заходи,

спрямовані на відшкодування втраченого заробітку

та безеквівалентне забезпечення тих потреб грома-

дян, котрі задовольняються з державних і громад-

ських джерел поза прямим зв’язком із результатом

їхньої трудової діяльності. Інші З лише ті, що

пов’язані з забезпеченням непрацездатних, хворих

та сімей, що мають дітей. Останнім часом переважає

думка, що до предмета права соціального забезпечен-

ня повинні належати ті суспільні відносини, які без-

посередньо пов’язані з соціальним забезпеченням

лише непрацездатних громадян. Це підтверджується

і офіційними документами органів державної влади.

Так, у Концепції соціального забезпечення населен-

ня України, прийнятій Верховною Радою України 21

грудня 1993 р. [24], підкреслюється, що “соціальне

забезпечення має поширюватися лише на громадян,

які працюють по найму, членів їхніх сімей та непра-

цездатних осіб… Для непрацездатних громадян га-

рантується матеріальне забезпечення та соціальне

обслуговування за рахунок соціального страхування

та виплат із державного та місцевих бюджетів”. На

громадян, які самостійно забезпечують себе роботою,

у тому числі підприємців, зайнятих творчою діяль-

ністю, членів кооперативів, фермерів, повинні поши-

рюватися лише ті соціальні гарантії, у фінансуванні

яких вони беруть участь.

З цього випливає, що нормами права може бути

позначене не лише коло осіб, які підлягають соціаль-

ному забезпеченню, але й визначено фінансові дже-

рела забезпечення непрацездатності. Звідси зв’язок

двох аспектів соціального забезпечення З економіч-

ного і правового.

Під кутом зору економіки соціальне забезпечен-

ня З це організаційні заходи держави зі створення

соціальних фондів і використання їх за цільовим

призначенням.

З погляду права відносини із соціального забезпе-

чення є об’єктом впливу правових норм. Причому

правовому регулюванню підлягає весь комплекс су-

спільних відносин, які складають предмет права со-

ціального забезпечення. Найважчим для вирішення

є питання про те, який комплекс суспільних відно-

син складає предмет права соціального забезпечення.

У юридичній літературі висловлено деякі критерії

для визначення кола відносин, що охоплюються со-

ціальним забезпеченням. Ними, зокрема, є; загальне

поняття соціального забезпечення, коло осіб, які за-

безпечуються, відносини, пов’язані з обов’язком дер-

жави з утримання певного контингенту непрацездат-

них громадян. Безумовно, всі ці критерії повинні

враховуватися під час визначення предмета права

соціального забезпечення.

Що ж до обсягу видів соціального забезпечення,

Контингенту забезпечуваних, рівня забезпечення, то

це залежить від економічного потенціалу держави,

участі громадян у фінансуванні соціального забезпе-

чення і розвиткові законодавства про соціальне за-

безпечення.

Основним видом суспільних відносин, які склада-

ють предмет права соціального забезпечення, є пен-

сійні відносини. Відносини в галузі пенсійного забез-

печення, які перше становили предмет різних галу-

зей права, нині стали єдиним внутрішньо узгодже-

ним і взаємопов’язаним самостійним видом суспіль-

них відносин. Єдність і відносна самостійність пен-

сійних відносин підтримується й тим, що у нашій

країні здійснюється державна система пенсійного за-

безпечення [12]. Отже, немає підстав для регулюван-

ня єдиних пенсійних відносин нормами різних галу-

зей права.

До пенсійних відносин наближені й тісно з ними

пов’язані відносини зі здійснення соціального стра-

хування працюючих громадян, формування й ви-

користання Пенсійного фонду та Фонду соціального

страхування, різноманітних виплат, соціального

обслуговування престарілих і непрацездатних, вете-

ранів війни, праді за рахунок соціальних фондів.

Крім предмета правового регулювання, ознакою

диференціації галузей права юридична наука визнає

метод правового регулювання суспільних відносин.

“Він має бути істинно науковим, справжнім, тобто

випливати з досягнень практики, відображати об’єк-

тивні закони буття, враховувати особливість предме-

та вивчення, адекватно відображуватись у свідомості

суб’єкта [1і8]. На відміну від предмета галузі права,

який окреслює коло суспільних відносин, метод до-

зволяє повніше охарактеризувати природу цих від-

носин, виявити їхні відмінні юридичні ознаки і тим

точніше визначити межі правового регулювання.

Проблема методу права соціального забезпечення

належить до недостатньо вивчених і дискусійних.

Однак у юридичній літературі висвітлюються основ-

ні критерії визначення поняття “метод правового

регулювання”. Метод визначається як сукупність

способів юридичного впливу на суспільні відносини,

на поведінку людей як учасників цих відносин, щоб

вони діяли відповідно до норм права.

Галузевий метод нормативного регулювання со-

ціального забезпечення являє собою комбінацію

імперативного та диспозитивного способів регулю-

вання. Імперативному способові правового регулю-

вання властивий метод влади й підпорядкування, а

диспозитивному З метод юридичної рівності. Дис-

позитивний метод регулювання знаходить своє

уособлення в такому різновиді, як метод срціально-

забезпечувальних вимог і надань. Метод права со-

ціального забезпечення використовує обидва ці спо-

соби вкупі з іншими способами регулювання; дозвіл,

наказ, заборона.

Одним із способів правового регулювання суспіль-

них відносин у соціальному забезпеченні є дозвіл.

Він застосовується для регулювання поведінки

фізичних осіб. Це означає, що громадянам надається

можливість на свій розсуд претендувати на той чи

інший вид соціального забезпечення на умовах, на-

даних законом. Використовуються й такі способи, як

наказ і заборона. Вони застосовуються, наприклад, у

розподілі коштів Пенсійного фонду та Фонду со-

ціального страхування України. Законодавством за-

боронено використовувати кошти не за цільовим

призначенням.

Метод права соціального забезпечення має і свої

особливості. Відзначимо таку з них. Громадянин як

учасник відносин із соціального забезпечення наді-

ляється не лише галузевою правоздатністю, а й пра-

вом вимагати надання йому конкретного виду забез-

печення, а орган соціального захисту населення

зобов’язаний надати його на умовах, установлених

законом. Це основна схема поведінки учасників

соціально-забезпечувальних відносин. Їй притаман-

на чітка правова формалізованість поведінки сторін,

оскільки всі права та обов’язки суб’єктів правовід-

носин встановлені законом і не можуть змінюватися

згідно з угодою сторін. Відповідно ж до загального

правила, органи соціального захисту населення, які

призначають різні види пенсійного забезпечення,

лише застосовують норми права, але самі їх не вста-

новлюють. У вказаних правовідносинах суб’єкти

мають рівні права в реалізації наданих їм прав та

обов’язків, оскільки між ними не встановлюються

відносини влади та підпорядкування. Обидві сторони

зобов’язані виконати вказівку закону. Рівність тут

виявляється у виконанні волі законодавчої влади.

Отже, в найзагальнішому вигляді під методом ре-

гулювання слід розуміти специфічні способи право-

вого впливу на суспільні відносини в соціальному

забезпеченні. Вони залежать від особливостей пред-

мета регулювання і знаходять вираження в соціаль-

но-піклувальних вимогах громадян і наданні їм кон-

кретних видів забезпечення державними органами

соціального захисту населення на умовах, передба-

чених законодавством [127]. Наявність особливого

предмета і методу регулювання права соціального за-

безпечення свідчить про автономний режим існуван-

ня і розвитку самостійної та однієї з профілюючих

галузей права, у якій найбільш очевидно втілюється

соціальна політика держави.

Право соціального забезпечення має свою науково

обгрунтовану систему, структуру галузі права. За цією

системою норми права соціального забезпечення

можна поділити на частини: загальну та особливу.

До загальної частини галузі права соціального за-

безпечення належать правові норми, які містять вка-

зівки на сферу впливу і предмет регулювання, а також

основоположні принципи права соціального забезпе-

чення. Такими нормами є, наприклад, статті 1, 3, 5, 7

Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

До особливої частини галузі права соціального за-

безпечення включається решта норм законодавства

про соціальне забезпечення. Дані норми об’єднують-

ся в окремі правові інститути.

Правовим інститутом особливої частини права со-

ціального забезпечення називається група однорід-

них норм, які регулюють окремий вид соціального

забезпечення (пенсія за віком, допомога з тимчасової

непрацездатності, соціальна допомога сім’ям з діть-

ми), які є предметом цієї галузі права. Вихідною під-

ставою для правового інституту служать вид і по-

рядок забезпечення, обслуговування, послуг, які

надаються.

У кожному інституті є норми, що встановлюють

як загальні, так і особливі правила забезпечення для

окремих категорій осіб. Ці правила виявляються в

підставах виникнення права на соціальне забезпе-

чення, у способах визначення його розміру, в поряд-

ку й тривалості надання тих самих видів забезпечен-

ня. У цьому полягає єдність та диференціація норм

права соціального забезпечення.

Галузь права соціального забезпечення виступає

як система взаємопов’язаних правових інститутів.

Всередині інститутів норми права розташовуються

також за певною системою з урахуванням структури

Правовідносин, єдності й диференціації норм, що

виокремлюються на різних підставах,

Визнаючи право соціального забезпечення з усіма

юридичними ознаками самостійною галуззю права,

необхідно відмежувати її від суміжних галузей, пе-

редусім від трудового, адміністративного і фінансо-

вого права. Через складну структуру предмета права

соціального забезпечення неможливо вказати якийсь

єдиний критерій відмежування предмета цієї галузі

від названих суміжних галузей права. А втім, право

соціального забезпечення, як і будь-яка галузь пра-

ва, має свою галузеву специфіку регулювання су-

спільних відносин, визнану в юридичній літературі.

Галузева специфіка регулювання вирізняється пев-

ною замкненістю, своєрідною суверенністю, вона не

застосовується до відносин, які лежать за межами

галузі. У галузевому регулюванні є принципово не-

можливим субсидіарне застосування юридичних

норм. Право соціального забезпечення в цілому во-

лодіє достатнім власним інструментарієм для вирі-

шення всіх основних практичних питань даної галузі

права.

І все ж таки слід відзначити, що характерними

ознаками розмежування суміжних галузей права

прийнято вважати предмет і метод регулювання.

Предмет права відповідає на запитання, що воно

регулює, а метод З якими способами здійснюється

правове регулювання суспільних /

основна відмінність відносин, що р/

довим правом, од відносин, які с

права соціального забезпечення,

перші пов’язані з трудовою ді,

суспільній організації праці (

власності та організаційно-пр

ства) [131], інші З з соці

ріальним забезпеченням т

самперед особливого кон

іромадян.

‘чосин. Так,

‘”я тру-

-й розпо-

відновлення працездатності інваліда і, як наслі-

док, зняття з нього групи інвалідності;

досягнення дітьми, братами, сестрами, онуками

померлого годувальника 18-річного віку, а студен-

тами вищих навчальних закладів З 23-річного.

У перелічених випадках юридичний склад стає

підставою припинення пенсійних правовідносин у

разі переведення з одного виду пенсії на іншу. Так,

із переведенням з пенсії з інвалідності на пенсію за

віком (за бажанням громадянина, якщо є право вибо-

ру однієї з тих пенсій) припиняється один вид пен-

сійних правовідносин і виникає інший на підставі

юридичного складу, до якого ввійдуть такі елементи:

волевиявлення громадянина, який володіє пенсій-

ною працездатністю і правом вимагання призначен-

ня пенсії;

досягнення ним пенсійного віку;

наявність у нього необхідного за законом трудово-

го стажу;

акт органу соціального захисту населення про при-

аначення пенсії за віком.

Оскільки громадянин за законом не може перебу-

вати одночасно у двох видах пенсійних правовідно-

син, у нашому прикладі одні пенсійні правовідно-

сини припиняються і виникають інші.

Виняток із цього правила допускається лише від-

носно інвалідів війни. Вони можуть перебувати одно-

часно у двох пенсійних правовідносинах: у право-

відносинах щодо забезпечення пенсій за віком (чи за

вислугу років) і пенсійних правовідносинах з інва-

лідності. Це положення базується на ст. 6 Закону

України “Про пенсійне забезпечення” 1991 р., в якій

зазначено, що інваліди внаслідок поранення, конту-

зії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьків-

щини чи виконання інших обов’язків військової

служби, внаслідок захворювання, пов’язаного з

перебуванням-на фронті або з виконанням інтерна-

ціонального обов’язку, мають одночасно право на

різні види державних пенсій.

Законодавством допускається отримання додатко-

вої (другої) пенсії від різних організацій, приміром,

за договором добровільного соціального страхуван-

ня, з коштів кооперативів, колективних сільгосппід-

приємств, громадських організацій тощо. Ці пенсії

виплачуються незалежно від державної пенсії.

Глава V. Трудовий стаж і вислуга років

1. Поняття “трудовий стаж”, його види

і значення в пенсійному праві

Трудовий стаж у найзагальнішій формі визначає-

ться як тривалість трудової діяльності працівника.

Таке визначення вірне, але не конкретне. Для пов-

нішого визначення пропонується вказувати додатко-

во на оплачений характер трудової діяльності, на

трудову діяльність у визначеній формі.

Законодавство суттєво підняло роль і значення

трудового стажу в системі пенсійного забезпечення.

Трудовий стаж набув конкретного характеру. Він

має різне значення і зміст стосовно до різних галузей

права і навіть окремих інститутів однієї галузі. Тру-

довий стаж як інститут пенсійного права має стійке

визначення. В юридичній літературі трудовий стаж

визначається як тривалість оплаченої суспільне

корисної діяльності громадянина у громадському

виробництві, а також прирівняної до неї діяльності,

з якими право пов’язує певні юридичні наслідки

[100, 108].

Розкриваючи зміст поняття “трудовий стаж”, слід

зазначити, що тривалість трудового стажу ви-

мірюється здебільшого в місяцях, а в деяких випад-

ках З у роках. В окремих випадках враховуються

тільки повністю відпрацьовані місяці (повна кіль-

кість робочих днів), в інших З місяці, в яких пра-

цівник займався суспільне корисною діяльністю

більш як половину робочих днів.

До стажу роботи зазвичай включається час опла-

ченої суспільне корисної діяльності; час виконання

роботи (чи іншої суспільне корисної діяльності) без

оплати у трудовий стаж не включається (винятки

встановлено в небагатьох випадках, приміром, тер-

мін навчання у вищих навчальних закладах тощо);

при цьому правові форми оплати праці не мають зна-

чення. До стажу включається час оплаченої

суспільне корисної діяльності, яка є в різних пра-

вових формах [наймана праця на підприємствах,

праця членів колективних сільськогосподарських

підприємств (КСП), кооперативів і орендних колек-

тивів, селянських (фермерських) господарств, про-

ходження військової служби тощо].

У певних випадках, передбачених законом, до тру-

дового стажу працівника включається час, коли він

не працював, але за ним зберігалося місце роботи

(посада). Скажімо, час хвороби, виконання держав-

них і суспільних обов’язків із відривом від основної

роботи, перебування в черговій і додатковій відпуст-

ках включається до трудового стажу.

У ряді випадків право на окремі види пенсійного

забезпечення чи їх розмір поставлено у пряму залеж-

ність не тільки від факту суспільне корисної діяль-

ності, а й від тривалості трудового стажу. Наприк-

лад, для виникнення права на пенсію за віком уста-

новлюються вимоги загального стажу праці: для

чоловіків З 25 років, для жінок З 20. Цей стаж є

стабільним і не змінюється вже багато років.

У пенсійному забезпеченні громадян велике зна-

чення має класифікація трудового стажу за окреми-

ми видами. Вирізняють стаж загальний, спеціаль-

ний і неперервний. Така класифікація трудового ста-

жу дозволяє диференційовано підходити до призна-

чення різних видів пенсій. Але зараз не всі види тру-

дового стажу застосовуються в пенсійному праві.

Втрачає своє попереднє значення неперервний тру-

довий стаж, але підвищується роль загального спе-

ціального стажу роботи, а в майбутньому З страхо-

вого стажу.

Загальний трудовий стаж З це загальна сумарна

тривалість трудової та іншої суспільне корисної

діяльності, незалежно від перерв. Він складає основу

права на трудову пенсію і є визначеною умовою у

встановленні рівня пенсійного забезпечення кожного

працівника.

Спеціальний стаж З сумарна тривалість трудової

чи іншої суспільне корисної діяльності, виокремлена

із загального стажу або за ц’ змістом, або за умовами

праці, в тому числі кліматичними. Спеціальний

стаж, вирізнений за змістом праці, є підставою для

призначення пенсії за вислугу років. Стаж, визна-

чений за умовами праці, де була трудова діяльність,

дає право на певні пільги в царині пенсійного забез-

печення. Найширші пільги надаються тим, хто пра-

цював на підземних роботах, на роботах зі шкідли-

вими умовами праці та в гарячих цехах.

Неперервний стаж З це тривалість неперервної

праці працівника на тому самому підприємстві, в ус-

танові, організації. А втім, зараз неперервний стаж

не має певного значення в пенсійному праві. Він за-

стосовується для призначення допомоги з тимчасової

непрацездатності.

2. Нарахування стажу роботи

для призначення трудових пенсій

Для призначення пенсій юридичне значення

мають два види стажу: загальний і спеціальний. Роз-

гляньмо правила нарахування кожного з цих видів

стажу.

Загальний стаж. До нього включається будь-яка

робота, що виконувалася на підставі трудового дого-

вору, на підприємствах, в установах, організаціях і

кооперативах незалежно від використаних форм

власності й господарювання, а також на підставі

членства в колективних сільгосппідприємствах,

інших кооперативах незалежно від характеру й

тривалості роботи і тривалості перерв.

Трудовий стаж має однакове значення для всіх

соціальних груп. Чинним законодавством скасовано

колишнє обмеження, коли трудовий стаж членів ко-

лективних сільгосппідприємств не лише не прирів-

нювався до трудового стажу працівника, а й зарахо-

вувався до стажу за умови виконання встановленого

мінімуму трудової участі у громадському госпо-

дарстві чи його невиконання з поважних причин.

У ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечен-

ня” зазначено, що під час нарахування стажу в ко-

лективному сільгосппідприємстві за період після

1995 р. враховується час роботи за фактичною три-

валістю, якщо член КСП не виконував без поважних

причин встановленого мінімуму трудової участі у

громадському господарстві.

Законом установлено правило про те, що до стажу

роботи зараховується будь-яка праця, на якій пра-

цівник підлягав державному соціальному страхуван-

ню. Це означає, що до пенсійного стажу включається

індивідуальна трудова діяльність громадян, у тому

числі зайнятих у колективах орендарів, у селян

ських (фермерських) господарствах, робота за грома-

дянсько-правовим договором, якщо сплачувалися

страхові внески до Пенсійного фонду.

До стажу роботи включається не тільки безпосе-

редня праця, а й інші види діяльності, як-от: творча

діяльність письменників, художників, композиторів

та інших творчих працівників, військова служба й

перебування в партизанських загонах і з’єднаннях,

служба в органах державної безпеки і внутрішніх

справ, служба у воєнізованій охороні, в органах спе-

ціального зв’язку та в гірськорятувальних частинах

незалежно від відомчої підлеглості й наявності

спеціального чи військового звання.

До загального стажу включається навчання у ви-

щих і середніх спеціальних навчальних закладах, в

училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів,

підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторанту-

рі та клінічній ординатурі. Раніше таке навчання

зараховувалось до трудового стажу, якщо йому пере-

дувала праця чи служба в армії, в органах державної

безпеки і в органах внутрішніх справ.

До стажу роботи Закон включає і час догляду за

деякими категоріями непрацездатних. Мається на

увазі час догляду за інвалідом у віці до 16 років, а

також за пенсіонером, який за висновком медичної

установи потребує постійного стороннього догляду.

Не забуто й непрацюючих жінок, зайнятих вихо-

ванням дітей: під час призначення пенсії за віком до

трудового стажу включається час догляду непрацю-

ючої матері за малолітніми дітьми, але не більше ніж

до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

До стажу роботи під час призначення пенсії за ві-

ком включається також час перебування на інвалід-

ності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві

чи професійним захворюванням.

Зараховується до трудового стажу (якщо його не

вистачає) і період проживання дружин військово-

службовців офіцерського складу, прапорщиків, міч-

манів понадстрокової служби з чоловіками в місце-

востях, де не було можливості працевлаштування їх

за спеціальністю. Період проживання з чоловіком-

військовослужбовцем у таких місцевостях потвер-

джується довідками, що їх видають командири (на-

чальники) військових частин, військкомати.

Стаж нараховується за фактичною тривалістю тру-

дової діяльності, тобто від дня наймання на роботу

роботодавцем і до дня її припинення (звільнення),

але іноді він може нараховуватись і в пільговому по-

рядку. Таке нарахування загального стажу, необхід-

ного для призначення пенсій, встановлено передусім

Для військовослужбовців, які брали участь у бойових

Діях, у тому числі виконанні миротворчих операцій

за рішенням 00Н. Нарахування стажу проводиться

на умовах і в порядку, встановленому для нарахуван-

ня строків цієї служби під час призначення пенсій за

вислугу років військовослужбовцям [17, 48].

На пільгових умовах нараховується стаж роботи

реабілітованим громадянам, учасникам Великої Віт-

чизняної війни, медичним працівникам деяких уста-

нов системи охорони здоров’я, працівникам водного

транспорту. Так, громадянам, необгрунтоване при-

тягненим до кримінальної відповідальності, необ-

грунтоване репресованим і потім реабілітованим, час

утримання під вартою, час відбування покарання в

місцях позбавлення волі й заслання, а також перебу-

вання на примусовому лікуванні зараховується до

стажу в потрійному розмірі.

У Законі спеціально визначено норму щодо піль-

гового нарахування стажу за період Великої Вітчиз-

няної війни 1941З1945 рр. У подвійному розмірі за-

раховується до стажу робота на підприємствах, у

тому числі як вільнонайманих у військових час-

тинах, а час перебування у фашистських концтабо-

рах (гетто) і в інших місцях примусового утримання

громадян у період війни, в тому числі дітей, сило-

міць вивезених із тимчасово окупованої території, З

у потрійному розмірі.’Праця в м. Ленінграді в період

його блокади з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

зараховується до стажу роботи в потрійному розмірі,

час проживання в м. Ленінграді в той період З у

подвійному.

Пільги щодо нарахування стажу роботи мають

також медичні працівники лепрозорних і протичум-

них установ, установ (відділень) із лікування осіб,

інфікованих вірусом імунодефіциту людини чи хво-

рих на СНІД, паталогоанатомічних і реанімаційних

відділень, лікувальних установ. Термін роботи в цих

установах зараховується до стажу роботи в подвій-

ному розмірі. Таке правило нарахування поширює-

ться на всіх працівників цих установ незалежно від

займаної посади і характеру виконуваної роботи.

У пільговому порядку загальний стаж нараховує-

ться і працівникам водного транспорту: плавскла-

дові окремих видів суден морського й річкового фло-

ту З капітанам суден та їхнім помічникам, техніч-

ному персоналові (машиністам, кочегарам, судовим

електрикам, радіооператорам, майстрам із добуван-

ня та обробки риби). Повний навігаційний період за-

раховується до стажу як рік роботи.

Робота протягом повного сезону на підприємствах

і в організаціях сезонних галузей промисловості, не-

залежно від відомчої підпорядкованості підприємств

і організацій, З за списком, затвердженим Кабіне-

том Міністрів України, зараховується до стажу як

рік роботи [57].

Повним навігаційним і повним сезонним періодом

вважається тривалість навігації чи фактична трива-

лість певного виду сезонних робіт у даній місцевості.

Якщо працівник пропрацював неповну навігацію чи

неповний сезон, його робота зараховується до стажу

за фактичною тривалістю.

Отже, загальний трудовий стаж нараховується в

загальному і пільговому порядку. Загальний трудо-

вий стаж, як уже зазначалося, є юридичним чин-

ником, який разом із наявністю пенсійного віку

визначає право на пенсію за віком; він необхідний

для призначення пенсій з інвалідності та в разі втра-

ти годувальника від загального захворювання, а

також за вислугою років офіцерському складові; за-

гальний трудовий стаж впливає на розмір пенсії за

неповного стажу роботи, бо пенсія в цьому разі при-

значається в розмірі, пропорційному стажеві, який е

(але не менше соціальної пенсії).

Спеціальний стаж. Для призначення трудових

пенсій вирізняються два види спеціального стажу, з

урахуванням яких здійснюється пільгове пенсійне

забезпечення. Підставою для їх визначення служать

відповідно особливі умови праці та зміст роботи,

себто ті сфери народного господарства і державного

Життя, де була трудова діяльність.

Спеціальний стаж, виокремлений за особливими

умовами пращ, своєю чергою поділяється на два

підвиди:

стаж на підземних роботах, на роботах з особливо

шкідливими й тяжкими умовами праці (список № 1);

стаж на інших роботах зі шкідливими й тяжкими

умовами праці (список № 2).

Списки виробництв, робіт, професій, посад і по-

казників зі шкідливими й тяжкими умовами праці

затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 11 березня 1994 р. [б9].

Списки № 1 і № 2 виробництв із особливо шкід-

ливими і тяжкими умовами праці, робота в яких дає

право на пенсію на пільгових умовах, застосовують-

ся поза залежністю від відомчого підпорядкування

підприємств, де працювали чи працюють ті, що звер-

нулися за пенсією, якщо їхні професії чи посади за-

значено в цих списках по відповідних виробництвах

і цехах. Так, машиністи (та їхні помічники) локо-

мотивів під’їзних шляхів залізничних цехів різних

підприємств (суднобудівного заводу, хлібозаводу,

текстильної фабрики тощо) користуються правом на

пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2

нарівні з машиністами локомотивів та їхніх поміч-

ників залізничного транспорту.

Виняток із правил становлять працівники хімічної

промисловості. Виробництва хімічної промисловості

названі в багатьох розділах списків № 1 і № 2. Тому

питання про право на пільгові пенсії працівників

хімічних виробництв вирішуються залежно від того,

до якої системи промисловості належить те чи інше

підприємство.

Якщо у списках № 1 і № 2 зазначено виробництва

й цехи без перерахування професій і посад, право на

пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах

мають усі працівники даних виробництв і цехів не-

залежно від займаної посади чи найменування

професій.

Якщо до списків № 1 і № 2 включено професії

працівників під загальною назвою (наприклад, фор-

мувальники, названі у підрозділах “Ливарне вироб-

ництво”, “Металообробка” списку № 2), то право на

пенсію на пільгових умовах мають працівники всіх

найменувань цих професій, тобто у даному разі не

тільки формувальники, а й старші, молодші форму-

вальники і помічники формувальників.

Загальні професії, перераховані у списках № 1 і

№ 2, належать до всіх галузей народного господарст-

ва. Скажімо, електрозварювальники, зазначені в

розділі “Загальні професії” списку № 2, мають право

на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від

того, де вони зайняті, З в металургійному чи

машинобудівному виробництві, на текстильній

фабриці чи в комунальному господарстві, на заліз-

ничному чи водному транспорті тощо.

Бригадири й помічники бригадирів мають право

на пільгове пенсійне забезпечення нарівні з робіт-

никами тоді, коли вони працюють у бригадах

робітників, чиї професії та спеціальності включено

до списку виробництв, цехів, професій і посад, робо-

та в яких дає право на пенсію на пільгових умовах.

Підручні робітники мають право на пільгове пен-

сійне забезпечення, якщо вони безпосередньо на-

звані у списках або в додаткових роз’ясненнях до

цих списків [72]. Якщо у відповідному підрозділі

списку № 1 чи № 2 передбачено всіх робітників, за-

йнятих на певних роботах (без перелічення їхніх

професій), то право на пільгове пенсійне забезпечен-

ня нарівні з усіма працівниками мають і підручні.

У тих випадках, коли до списків включено робіт-

ників, зайнятих на певних роботах, право на пільгові

пенсії мають усі робітники незалежно від назви

Професії.

Інженерно-технічні працівники мають право на

пільгове пенсійне забезпечення, якщо займана ними

посада повністю збігається з посадою, названою у

списках. Тому, якщо у списках названо майстрів, то

старші майстри й помічники майстрів не мають пра-

ва на пільгове пенсійне забезпечення. Одначе змінні

майстри користуються правом на пільгове пенсійне

забезпечення, якщо майстри зазначені в даному

виробництві. Контрольні, ремонтні та інші майстри

користуються правом на пільгове пенсійне забезпе-

чення лише в тому разі, коли їхні посади передбаче-

но списками чи додатковими роз’ясненнями.

Робітникам та інженерно-технічним працівникам,

зайнятим на виробництві і в цехах, які є в науково-

дослідних інститутах, пенсії на пільгових умовах і в

пільгових розмірах призначаються на загальних під-

ставах відповідно до списків № 1 і № 2. Що ж до

працівників науково-дослідних відділів і лаборато-

рій цих інститутів, то права на пільгове пенсійне

забезпечення вони не мають.

Працівники лабораторій мають право на пільгове

пенсійне забезпечення, якщо вони прямо передбаче-

ні списками. Так, відповідно до розділу “Хімічне

виробництво” списку № 1 правом на пільгове пен-

сійне забезпечення користуються працівники лабо-

раторій з хімічними спецречовинами, а відповідно до

розділу “Хімічне виробництво” списку № 2 З пра-

цівники хімічних лабораторій, цехів і виробництв,

перелічених у списку № 1.

Працівники лабораторій і майстерень вищих і се-

редніх спеціальних навчальних закладів правом на

пільгове пенсійне забезпечення не користуються.

Пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах

за сумісними роботами, професіями і посадами при-

значаються:

за списком № 2, якщо сумісні роботи, професії та

посади передбачено в цьому списку і в списку № 1;

на загальних підставах, якщо одну з сумісних

робіт, професій і посад передбачено списками № 1 і

№ 2, а другу взагалі списками не передбачено.

Необхідно зазначити, що до стажу, який дає право

на пільгове пенсійне забезпечення, включається час

виконання робіт безпосередньо на виробництвах, у

цехах, дільницях, відділеннях за професіями й по-

садами, передбаченими списками № 1 і № 2, якщо

працівники зайняті на цих роботах повний робочий

день. Робота за сумісництвом не зараховується до

стажу, який дає право на пільгове пенсійне забез-

печення.

При цьому слід мати на увазі, що тривалість необ-

хідного для призначення пенсії спеціального стажу

встановлено різну: половину всього належного

стажу; 15 років із 20; весь стаж повинен бути

спеціальним.

Ще один вид спеціального стажу визначено зако-

нодавцем для спеціальної категорії працівників, за-

йнятих на підземних і відкритих гірничих роботах і

в металургії за списком робіт і професій, затвер-

джених постановою Кабінету Міністрів України від

31 березня 1994 р. [70]. Ця категорія працівників

має ряд особливостей порівняно з іншими пенсіоне-

рами за віком, які отримують пенсії на пільгових

умовах. Основна особливість З цим працівникам за

певних умов пенсія нараховується незалежно від

віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах

не менше 25 років. Працівники провідних професій

на цих роботах: гірничі робітники очисного вибою,

прохідники, вибійники на відбійних молотках, маши-

ністи гірничих виймальних машин за умови, що вони

були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне за-

безпечення” всі робочі місця за умовами праці під-

лягають обов’язковій атестації, яка проводиться

спеціальною атестаційною комісією. Порядок прове-

дення атестації робочих місць за умовами праці за-

тверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 1 серпня 1992 р. [49]. Основна мета атестації

полягає в регулюванні стосунків між власником чи

уповноваженим ним органом і працівниками у сфері

реалізації права на здорові та безпечні умови праці,

пільгове пенсійне забезпечення, пільги й компенса-

ції за роботу в несприятливих умовах.

Окрім зазначених робіт зі шкідливими: й тяжкими

умовами праці, віднесених до спеціальиого стажу,

законодавець установив інші види робіт і професій,

які за змістом є спеціальним стажем. Це праця:

трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих

у виробництві сільськогосподарської продукції в ко-

лективних та інших підприємствах сільського госпо-

дарства;

жінок, що працюють як трактористки-машиністи,

машиністи будівельних, шляхових і вантажно-роз-

вантажувальних машин, змонтованих на базі трак-

торів та екскаваторів;

жінок, які працюють доярками (операторами ма-

шинного доїння), свинарками-операторами на під-

приємствах сільського господарства;

жінок, зайнятих протягом повного сезону на

вирощуванні, збиранні й післязбиральній обробці

тютюну.

Крім того, спеціальний стаж установлено для

працівниць текстильного виробництва, водіїв місь-

кого пасажирського транспорту (автобусів, тролей-

бусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, за-

йнятих у технологічному процесі тяжких і шкідли-

вих виробництв. До спеціального стажу належить

також вислуга років деяких категорій працівників,

зайнятих у народному господарстві країни.

3. Вислуга років та її значення

в пенсійному праві1

Вислуга років З це особливий вид спеціального

стажу окремих категорій працівників, який передба-

чає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утра-

тою професійної працездатності й виходом на пенсію

до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У деяких нормативних актах вислуга років називається вислугою

термінів служби.

.У юридичній літературі вислуга років визначає-

ться як тривалий, виміряний рядом років період тру-

дової чи державної діяльності, що створює за певних

умов право на відповідні конкретні види пільг і пе-

реваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпуст-

ки [130].

Вислузі років притаманні ті ж загальні риси, що й

етажеві роботи взагалі, хоча є, звісно, і специфічні

особливості для даного виду трудового стажу.

За вислугою років призначення пенсії пов’язує-

ться не з досягненням пенсійного віку та наявністю

загального стажу роботи, а з утратою професійних

якостей, коли працівник не може повноцінно працю-

вати за своєю спеціальністю до похилого віку. Відтак

йому призначається пенсія як компенсація втраченої

працездатності за спеціальністю. Пенсійне забезпе-

чення за вислугу років введено давно. Воно належить

до періоду появи професійної військової служби і

служби державних чиновників, а в нашій країні З

до 1925 р.

Вислуга років як норма З пільга, що застосо-

вується до конкретного та обмеженого кола осіб:

військовослужбовців і працівників органів внут-

рішніх справ;

державних службовців;

суддів і прокурорських працівників, працівників

митних органів;

окремих категорій спеціалістів народного госпо-

дарства.

Перелік державних органів, установ, підприємств,

організацій і посад, служба чи праця в яких дає

право на пенсію за вислугу років, а також тривалість

вислуги років і правила її нарахування встановлюю-

ться законодавством для кожної окремої категорії

осіб.

Так, коло осіб і загалу військовослужбовців і пра-

цівників органів внутрішніх справ, які мають право

на пенсію за вислугу строків служби, визначено в

Законі України “Про пенсійне забезпечення військо-

ве

вослужбовців і осіб начальницького і рядового скла-

ду органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 р. з

наступними змінами й доповненнями [14].

Правила нарахування вислуги років встановлено

спеціальною постановою Кабінету Міністрів України

від 17 липня 1992 р. “Про порядок нарахування ви-

слуги років, призначення і виплати пенсій і грошової

допомоги особам офіцерського складу, прапорщи-

кам, мічманам, особам начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ” [48].

Крім того. Міністерством оборони України і Мініс-

терством внутрішніх справ України, кожним окре-

мо, видано Положення про порядок призначення і

виплати державних пенсій і допомог за вислугу

строків служби.

Вислуга строків служби військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ, тобто трива-

лість служби у складі Збройних Сил України чи

органів внутрішніх справ України, встановлюються

для:

осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів,

військовослужбовців понадстрокової служби і війсь-

кової служби за контрактом, осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ З 20 ро-

ків та більше на день звільнення з армії чи органів

внутрішніх справ;

осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів,

військовослужбовців понадстрокової служби і

військової служби за контрактом, а також осіб се-

реднього, старшого і вищого начальницького складу

органів внутрішніх справ, звільнених зі служби за

віком, у зв’язку з хворобою чи скороченням штатів,

які до дня звільнення досягли 45-річного віку і

мають загальний трудовий стаж 25 календарних

років та більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців

складає військова служба чи служба в органах

внутрішних справ.

У вислугу строків служби військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ, окрім

служби в армії чи в міліції, зараховуються і деякі

інші види праці (служби) (строк праці в органах дер-

жавної влади, прокуратури й суду на посадах суддів,

прокурорів, слідчих) і в інших випадках, зазначених

у законі.

Строки служби в армії чи в органах внутрішніх

справ зараховуються за фактичною тривалістю (в ка-

лендарному нарахуванні). А втім, у багатьох випад-

ках законодавством передбачено пільгове нарахуван-

ня вислуги.

Так, 1 місяць служби у військових частинах у

період бойових дій і в воєнний час, а також час вико-

нання робіт, пов’язаних із ліквідацією наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС до 1 січня 1988 р.,

вважається за 3 місяці вислуги; 1 місяць служби на

льотній роботі в реактивній і турбогвинтовій авіації,

в частинах і підрозділах щодо підтримки режиму

надзвичайного стану, на атомних підводних човнах,

на посадах водолазів З за 2 місяці вислуги тощо.

Вислуга років державних службовців. Вислугу

років для них установлено Законом України “Про

державну службу” від 16 грудня 1993 р. [19], а пи-

тання її нарахування регулюються спеціальним нор-

мативним актом “Про порядок нарахування стажу

державної служби”, затвердженим постановою Кабі-

нету Міністрів України від 3 травня 1994 р. [73].

До державних службовців належать особи, які

обіймають посади в державних органах та їхньому

апараті за практичним виконанням завдань і функ-

цій держави і які отримують заробітну плату за

рахунок Державного бюджету.

Державні службовці мають право виходу на пен-

сію за наявності загального трудового стажу для

чоловіків З не менше 25, для жінок З не менше 20

років, у тому числі державної служби З не менше

10 років.

До стажу державної служби включаються чітко

визначені види роботи (служби), встановлені Кабі-

нетом Міністрів України. Але при цьому слід мати

на увазі, що право на пенсію у зв язку з державною

службою поширюється лише на тих осіб, які пра-

цюють на державній службі на момент виходу на

пенсію.

Якщо службовець припинив працю, згадану в За-

коні, завчасно, то пенсія за стаж державної служби

не призначається. Це одна з суттєвих особливостей

державної служби, яка відрізняє її від інших видів

спеціального стажу (вислуги років). Право на пенсію

з урахуванням державної служби мають і пенсіоне-

ри, які працювали в державному апараті на 1 січня

1994 р., тобто на день введення Закону в дію.

Розглядаючи питання про стаж державної служби,

необхідно зазначити, що в Законі цей стаж офіційно

не названо вислугою років. Одначе критерії оцінки

державної служби і пільги, надані за неї, дозволяють

досить обгрунтовано стверджувати, що цей стаж

може бути віднесений до категорії спеціального

стажу роботи (вислуга років), незалежно від того, що

тут враховується під час виходу на пенсію не лише

наявність стажу державної служби, а й досягнення

службовцем пенсійного віку.

Закон України “Про державну службу” в частині,

яка регулює питання службової кар’єри, матеріаль-

ного й соціально-побутового забезпечення держав-

них службовців, поширюється і на народних депу-

татів України відповідно до їхнього статусу [18].

Так, із досягненням пенсійного віку колишньому

депутатові призначається пенсія, яка складається з

80% місячного окладу, встановленого на той час для

працюючого народного депутата України. Це поло-

ження не поширюється на депутата, повноваження

якого були достроково припинені у зв’язку з засу-

дженням за умисний злочин, вчинений з вико-

ристанням свого посадового становища, чи вчинен-

ням корупційного діяння.

Вислуга років суддів. Цю вислугу встановлено За-

коном України “Про статус суддів” [20], у якому є

норма: кожен суддя в разі відставки за власним ба-

жанням, станом здоров я чи після закінчення строку

повноважень має право на вибір одержувати пенсію

державного службовця чи щомісячне довічне грошо-

ве утримання за стажу роботи на посаді судді не

менше 20 років і досягнення пенсійного віку.

До стажу роботи, який дає право на відставку

судді та отримання щомісячного довічного грошово-

го утримання, крім роботи на посадах суддів судів

України, державних арбітрів, відомчих арбітражів

України, також зараховується:

час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах,

державному й відомчому арбітражі колишнього

СРСР і республік, які раніше входили до СРСР;

час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з

керівництвом і контролем за діяльністю судів у Вер-

ховному Суді України, в обласних судах. Київському

і Севастопольському міських судах. Міністерстві

юстиції України і підвідомчих йому органах на міс-

цях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітра-

жі України, Вищому арбітражному суді України, а

також на посадах прокурорів і слідчих за умови на-

явності в усіх зазначених осіб стажу роботи на поса-

дах судді не менше 10 років.

Якщо стаж роботи судді у відставці буде менше чи

більше 20 років, то це позначиться на розмірі пенсії.

Про вислугу років працівників прокуратури. Від-

повідно до Закону України “Про прокуратуру” [13]

працівники прокуратури, яким присвоєно класні

чини, зі стажем роботи в органах прокуратури 20

років та більше, мають право на пенсійне забезпечен-

ая за вислугу років.

До працівників прокуратури належать слідчі пра-

цівники і працівники, які обіймають прокурорські

посади (Генеральний прокурор України і його

заступники, старші помічники й помічники проку-

рора, начальники управлінь і відділів, їхні заступ-

ники, старші прокурори і прокурори управлінь і

відділів).

До стажу роботи, який дає право на пенсію за

вислугу років слідчим працівникам, зараховується

весь час роботи в органах прокуратури, в тому числі

військової прокуратури на посадах:

слідчого, начальника чи заступника начальника

слідчого підрозділу (відділу, частини), який безпосе-

редньо проводить попереднє слідство;

праля на зазначених посадах в органах внутрішніх

справ і Служби безпеки України з безпосереднім ве-

денням попереднього слідства;

частково оплачена відпустка жінкам із догляду за

дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Прокурорським працівникам до стажу роботи (у

вислугу років) зараховується:

час роботи на прокурорських посадах, перелічених

вище, в тому числі у військовій прокуратурі;

слідча робота в органах прокуратури, внутрішніх

справ і Служби безпеки України, робота суддів;

частково оплачена відпустка жінкам із догляду за

дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Від тривалості спеціального стажу роботи в орга-

нах прокуратури залежить розмір пенсії за вислугу

років.

Про вислугу років працівників (посадових осіб)

митних органів України. На працівників, які прохо-

дять службу в митних органах і які мають персо-

нальне звання, поширюються правила пенсійного за-

безпечення за вислугу років.

Для них установлюється строк вислуги і вік

виходу на пенсію; для жінок відповідно 20 років

вислуги і 50-річний вік, для чоловіків З 25 років

вислуги і 55-річний вік [62].

До трудового стажу, який дає право на пенсію за

вислугу років, зараховується:

час служби в митних органах на посадах, за за-

йняття яких посадовим особам присвоюються персо-

нальні звання; час служби у Збройних Силах та

інших військових формуваннях колишнього СРСР і

України;

час роботи у правоохоронних органах, а також в

органах державної виконавчої влади і місцевого

самоуправління;

час роботи за межами України, якщо до цього

особа працювала в митних оргавах і мала персональ-

не звання;

час навчання в митних установах, а також в аспі-

рантурі (докторантурі) з відривом від праці не більш

як на 3 роки і поверненням на роботу в митні органи;

час відпустки за вагітністю, пологів і частково

оплаченої відпустки з догляду за дитиною до досяг-

нення нею 3-річного віку.

Вислуга років окремих категорій спеціалістів на-

родного господарства. Коло спеціалістів установлене

статтями 52, 54 і 55 Закону України “Про пенсійне

забезпечення”. До них, зокрема, належать [46, 59,

60, 67]:

окремі категорії працівників авіації та льотно-

випробувального складу;

працівники освіти, охорони здоров’я і соціального

захисту;

спортсмени З заслужені майстри спорту і майстри

спорту міжнародного класу, члени збірних команд

України;

артисти театрально-концертних та інших видо-

вищних установ, підприємств і колективів;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії

працівників, які безпосередньо забезпечують органі-

зацію перевезень та безпеку руху на залізничному

транспорті, в метрополітенах;

плавсклад суден морського, річкового флоту і

флоту рибної промисловості;

механізатори (докери-механізатори);

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайня-

ті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках,

розрізах і рудних кар’єрах, на вивезенні вугілля,

сланців, руди, порід;

працівники геологорозвідувальних експедицій;

працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготів-

лях і лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій

працівників різна. Вона встановлюється окремими

списками професій і посад, робота в яких дає право

на пенсію за вислугу років. Списки затверджує

Кабінет Міністрів України [53]. У більшості випадків

вислугу років встановлено в половинному розмірі від

загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі

знижкою віку на 5 років.

Наприклад, працівники локомотивних бригад

залізничного транспорту і плавсклад морського і

річкового флоту мають право на пенсію за вислугу

років: чоловіки З з досягненням 55-річного віку і

загальним стажем роботи не менше 25 років, з них

не менше 12 років і 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки З з досягненням 50-річного віку і загальним

стажем роботи не менше 20 років, з них не менше 10

років на зазначеній роботі.

Працівникам освіти, охорони здоров’я і соціаль-

ного захисту пенсія за вислугу років призначається

за наявності спеціального стажу роботи не менше

25 років незалежно від віку. У працівників творчих

професій театрально-концертних колективів вислуга

років диференційована за характером творчої діяль-

ності: 20, 25 і ЗО років незалежно від віку. Напри-

клад, право на пенсію за вислугу років виникає:

а) з наявністю 20-річного стажу роботи за спе-

ціальністю в артистів балету, балету на льоду;

б) з наявністю 25-річного спеціального стажу в ар-

тистів, які грають на духових інструментах у про-

фесійних художніх колективах;

в) з наявністю 30-річного спеціального стажу в ар-

тистів хору театрів опери та балету і професійних

художніх колективів. Спеціальний стаж, який дає

право на пенсію за вислугу років, нараховується за

особливими правилами залежно від виду спеціаль-

ного стажу [53].

4. Докази трудового стажу

Як докази трудового стажу, необхідні для призна-

чення пенсії, приймаються різні документи. Основ-

ним документом, який потверджує трудову діяль-

ність працівника (її тривалість, характер тощо), є

трудова книжка [64, 65].

Трудові книжки ведуться з 1939 р. на всіх пра-

цівників підприємств, установ і організацій, а з

1965 р. З і на членів колективних сільгосппід-

приємств.

Відповідальність за організацію ведення, обліку,

зберігання і видачу трудових книжок покладається

на керівника підприємства, установи, організації.

Всі записи у трудовій книжці про приймання на

роботу, переведення на іншу постійну роботу чи

звільнення вносяться роботодавцем (власником

підприємства чи уповноваженим ним органом) на

підставі документів і з посиланням на них (накази,

розпорядження).

Якщо працівник до вступу на дане підприємство

(установу, організацію) вже працював, але на нього

не було заведено трудової книжки, то в неї під час

заповнення вноситься запис про стаж роботи на

підставі належним чином оформлених документів і з

посиланням на них, на якому підприємстві (в уста-

нові чи організації), в які періоди часу і на яких

посадах працював власник трудової книжки.

Запис у трудовій книжці про стаж роботи служить

доказом у тому разі, якщо його зроблено на підставі

документів.

У разі втрати трудової книжки її власникові ви-

дається нова трудова книжка з надписом “Дублікат”

у правому верхньому куті першої сторінки. Дублікат

трудової книжки заповнюється за загальними пра-

вилами. В розділі “Відомості про роботу” на підставі

раніше виданих наказів і розпоряджень вносяться

записи про роботу на підприємстві, яке видало

дублікат, а запис про загальний стаж роботи до всту-

пу на дане підприємство (в установу, організацію)

4 7-300

проводиться за тими ж правилами, що й записи у

трудовій книжці.

Вносити виправлення в записи про строки і харак-

тер виконаної роботи чи займаної посади, про при-

чини звільнення та інші відомості про роботу може

лише те підприємство (установа, організація), яким

було зроблено неправильний або неточний запис. Ви-

правлення мають повністю відповідати оригіналові

наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи

розпорядження або невідповідності їх фактично

виконаній роботі виправлення відомостей про роботу

проводиться на підставі інших документів, які під-

тверджують виконання робіт, не зазначених у трудо-

вій книжці. Всі виправлення завіряються в установ-

леному порядку. Показання свідків не можуть слу-

жити підставою для виправлення внесених раніше

записів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу

можуть бути інші документи, видані за місцем

роботи, служби, навчання, а також архівними уста-

новами. Порядок підтвердження трудового стажу

для призначення пенсії за відсутністю трудової

книжки чи відповідних записів у ній затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від 12 серп-

ня 1993 р. [в5].

Документами, які підтверджують трудовий стаж

(за відсутності трудової книжки), можуть бути:

довідки, виписки з наказів, особові рахунки й відо-

мості на видачу заробітної плати, архівні довідки,

посвідчення, характеристики, письмові трудові дого-

вори й угоди з зазначками про їх виконання та інші

документи, що містять свідчення про періоди

роботи.

За відсутності згаданих документів приймаються

членські квитки профспілки. При цьому потверджую-

ться періоди праці лише за час, що про нього є поз-

начки про сплату членських внесків.

Час роботи осіб, які займаються підприємницькою

діяльністю, основаною на приватній власності та

виключно на їхній праці З оренді чи у власному

селянському (фермерському) господарстві, встанов-

люється за період до 1 травня 1993 р. за довідками

Пенсійного фонду України про сплату страхових

внесків у фонд.

На потвердження творчої діяльності членів твор-

чих спілок та інших творчих працівників, які не є

‘членами творчих спілок, також приймаються довід-

ки про період сплати страхових внесків до Пенсій-

ного фонду України.

До введення зазначених страхових платежів у

Пенсійний фонд України (тобто до 1 квітня 1992 р.)

творча діяльність членів Спілки письменників,

Спілки художників. Спілки композиторів. Спілки

кінематографистів. Спілки театральних діячів, а

також інших творчих працівників, які не є членами

творчих спілок України, але об’єднані відповідними

профспілковими комітетами, потверджується довід-

ками (виписками з постанов) секретаріатів правлінь

творчих спілок України про встановлення творчого

стажу.

На потвердження військової служби, служби в

органах державної безпеки приймаються:

військові квитки;

довідки військових комісаріатів, військових час-

тин і установ системи Міністерства оборони, Держ-

комкордону. Головного управління командувача

Національної гвардії. Управління охорони вищих

посадових осіб України, органів управління інших

військових формувань, що їх створила Верховна

Рада України, Служби безпеки;

довідки архівних і військово-лікувальнйх установ.

Час перебування в партизанських загонах і

з’єднаннях у період Великої Вітчизняної війни вста-

новлюється за довідками штабів партизанського

Руху чи архівів (за місцем діяльності партизанських

загонів і з’єднань).

Військова служба у складі діючої армії в період

бойових дій, у тому числі виконання інтернаціо-

4* 99

нального обов’язку, зараховується до трудового ста-

жу на підставі довідок військових комісаріатів, що

видаються в порядку, визначеному Міністерством

оборони.

На підтвердження служби в органах внутрішніх

справ приймаються довідки, що видаються в поряд-

ку, визначеному МВС України.

Час служби у воєнізованій охороні, в органах спе-

ціального зв’язку і гірськорятувальних частинах

встановлюється у звичному порядку, передбаченому

для працівників підприємств.

Час навчання у вищих навчальних, професійних і

навчально-виховних установах, навчальних закла-

дах підвищення кваліфікації й перепідготовки кад-

рів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ордина-

турі потверджується дипломами, посвідченнями, сві-

доцтвами, довідками та іншими документами, вида-

ними на підставі архівних даних, які містять свід-

чення про період навчання.

За відсутності в документах таких свідчень як до-

казу часу навчання можуть прийматися довідки про

тривалість навчання в навчальній установі у відпо-

відні роки за умови, що в документах є дані про

закінчення повного навчального періоду чи окремих

його етапів.

Тривалість тимчасової непрацездатності, яка поча-

лась у період роботи, встановлюється на підставі

довідок, виданих за місцем цієї роботи.

Час догляду за інвалідом І групи, дитиною-

інвалідом у віці до 16 років, а також пенсіонером,

який за висновками медичної установи потребує по-

стійного стороннього догляду, встановлюється на

підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення

догляду;

документів, які засвідчують перебування на інва-

лідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік

(для престарілих і дітей-інвалідів).

100

Акт обстеження фактичних обставин здійснення

догляду складається відділом соціального захисту

населення на підставі свідчень, отриманих від орга-

нів управління житловим фондом сільських, селищ-

них рад, опитування осіб, за якими здійснюється до-

гляд, їхніх сусідів, інших даних.

Документами, що потверджують перебування на

інвалідності, можуть бути виписка з акта огляду

МСЕК, із медичного висновку, пенсійне посвідчення,

посвідчення отримувача допомоги чи довідка управ-

ління соціального захисту населення і т. ін.

Документами, що потверджують вік, можуть бути

свідоцтво про народження чи виписка з паспорту,

довідка органів управління житловим фондом і т. д.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми

дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про на-

родження дитини чи виписки з паспорту (в разі

смерті дитини З свідоцтва про смерть), а також

документів про те, що до досягнення дитиною

3-річного віку мати не працювала (виписка з трудо-

вої книжки, довідка органів управління житловим

фондом чи довідка сільської, селищної ради).

Час утримання під вартою, час відбування пока-

рання в місцях позбавлення волі та час перебування

на засланні й на примусовому лікуванні потверджує-

ться довідками органів внутрішніх справ і зарахо-

вується до трудового стажу за наявності документів

про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури,

дізнання і слідства про припинення кримінальної

справи чи довідки суду про винесення виправдуваль-

ного вироку).

Праця засуджених потверджується довідкою орга-

нів внутрішніх справ і довідкою про сплату внесків

до Пенсійного фонду України.

Період проживання дружин осіб офіцерського

складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбов-

ців понадстрокової служби з чоловіками в місцевос-

тях, де відсутня можливість їх працевлаштування за

спеціальністю, підтверджується довідками, що їх ви-

101

дають командири (начальники) військово-навчаль-

них (навчальних) установ, підприємств та організа-

цій у порядку, визначеному Міністерством оборони

України.

При цьому для дружин військовослужбовців,

звільнених із діючої військової служби до 1 січня

1990 р., період проживання з чоловіками в місце-

востях, де відсутня можливість їх працевлаштуван-

ня за спеціальністю, потверджується довідками, що

їх видають військові комісаріати.

Період проживання в м. Ленінграді під час його

блокади в роки Великої Вітчизняної війни з 8 верес-

ня 1941 р. по 27 січня 1944 р. встановлюється на

підставі довідки органу управління житловим фон-

дом, виписки з домової книги чи поквартирних спис-

ків, прописної картки, довідки про строк евакуації з

м. Ленінграда, евакуаційного посвідчення, мобіліза-

ційного розпорядження тощо.

Праця в м. Ленінграді в період його блокади вра-

ховується на загальних підставах.

На підтвердження періоду перебування на окупо-

ваній території України та інших держав у період

Великої Вітчизняної війни приймаються довідки

сільських (селищних), міських рад чи їхніх викон-

комів у районних державних адміністраціях.

Час перебування у фашистських концтаборах,

гетто і в інших місцях примусового утримання в пе-

ріод війни осіб, у тому числі дітей, примусово виве-

зених із тимчасово окупованої території в період

Великої Вітчизняної війни, потверджується будь-

якими документами того часу, в яких уміщено необ-

хідні свідчення.

За відсутності таких документів приймаються

довідки, видані архівними установами, органами

державної безпеки чи внутрішніх справ за місцем

прибуття згаданих осіб в Україну, а також Службою

розшуку Національного комітету товариства Черво-

ного Хреста України.

102

У тих випадках, коли документи, що підтвер-

джують трудовий стаж, не збереглися, періоди робо-

ти можуть визначитися на підставі опитувань свід-

ків. При цьому законодавець виходить із того, що

документи можуть бути відсутніми з двох основних

причин;

1) у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом,

аваріями, катастрофами чи іншими надзвичайними

ситуаціями;

2) у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи,

організації чи відсутності архівних даних з інших

причин.

У першому випадку трудовий стаж установлює-

ться за твердженнями принаймні двох свідків, які

знають заявника завдяки спільній з ним праці на

одному підприємстві, в установі, організації, колек-

тивному сільгосппідприємстві чи в одній системі.

У другому випадку трудовий стаж установлюється

на підставі опитувань принаймні двох свідків, які

знають заявника через спільну з ним працю на одно-

му підприємстві, в колективному сільгосппідприєм-

стві чи в одній системі та які мають документи про

свою роботу за час, стосовно якого вони потверджу-

ють роботу заявника.

На підставі тверджень одного чи більше свідків,

які мають відповідні документи, також можуть бути

встановлені періоди перебування громадян під час

війни у фашистських концтаборах, проживання у

блокадному Ленінграді.

Процедура встановлення трудового стажу з допо-

могою опитувань свідків регламентується відповід-

ними відомчими нормативними актами, (наказами,

інструкціями, положеннями). Встановлення стажу за

твердженнями свідків проводиться районними (місь-

кими) управліннями соціального захисту населення.

Трудовий стаж установлюється з допомогою

свідків на підставі опитувань двох чи більше свідків,

Проведених у районному (міському) управлінні

соціального захисту населення. В окремих випадках,

юз

скажімо, за хвороби свідка, можуть бути розглянуті

його письмові твердження, якщо підпис свідка заві-

рено належним чином.

Крім того, управління соціального захисту може

доручити інспекторові чи іншому працівникові

управління допитати свідка за місцем його прожи-

вання і розглянути його письмові твердження, дані

в присутності працівника управління соціального за-

хисту населення.

У разі відмови в установленні трудового стажу в

рішенні управління соціального захисту викладаю-

ться її мотиви. Рішення оголошується заявникові, а

якщо він не міг бути присутнім і рішення було

вчинено без нього, то воно пересилається йому

поштою у 5-денний строк від дня винесення. За ба-

жанням заявника йому надається можливість озна-

йомитися з протоколом засідання комісії з розгляду

заяви.

Твердження заявника, свідків і рішення комісії

вносяться у відповідний протокол. У рішенні комісії

про встановлення трудового стажу зазначається, на

якому підприємстві (в установі, організації) працю-

вав заявник (чи померлий годувальник сім’ї), ким

працював, з якого і по який час.

У протоколі зазначається дата опитування свідків

і дата рішення, винесеного управлінням соціального

захисту населення. Протокол підписується керів-

ником управління чи його заступником і скріп-

люється печаткою управління соціального захисту

населення.

104

Розділ II

Особлива частина

Глава І. Пенсії за віком

1. Поняття і види пенсій за віком

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію,

яка встановлюється з досягненням певного віку та

одночасною наявністю необхідного стажу роботи.

Вік, який дає право на пенсію за віком, зазвичай

зветься пенсійним1. Він, як і тривалість стажу, вста-

новлюється законом.

Право на пенсію за віком нерозривно пов’язане з

трудовою діяльністю людини у суспільному вироб-

‘ ництві. Досягнення пенсійного віку служить підста-

вою для припинення трудових відносин працівників

із роботодавцями на виробництві, через що у дер-

жави виникає необхідність пенсійного забезпечення

громадян.

У правовій літературі досить докладно розглянуто

питання пенсійного забезпечення, поняття “пенсія”

та її суттєві ознаки. Пенсія (від лат. репзіо З пла-

тіж) З це регулярна грошова виплата як матеріаль-

на допомога за віком, з інвалідності, за вислугу ро-

ків, у разі втрати годувальника [126].

У тлумачному словникові російської мови С. І. Оже-

гова слово “пенсія” визначається як “грошове забез-

печення за вислугу років, з інвалідності, непраце-

здатності тощо” [115].

У літературі з соціального забезпечення пенсія ви-

значається різно. Так, Є. І. Астрахан 1946 р. вперше

запропонував розгорнуте визначення поняття “пен-

сія з соціального страхування”. На його думку,

У законодавстві термін “пенсійний вік” не вживається. Натомість у кож-

ному випадку називається вік, із досягненням якого призначається пенсія
за

віком. Введення цього терміна охоплює декілька віків, дифенційованих за

різними підставами (стать, умови праці тощо).

105

пенсія З це “періодичні виплати, що проводяться за

рахунок коштів соціального страхування з метою

матеріального забезпечення робітника, службовця

чи його сім’ї у зв’язку з завершенням певного вели-

кого циклу його трудової діяльності або у зв’язку з

остаточним чи тривалим вибуттям його з числа

повноцінних працівників” [122].

В. А. Ачаркан визначає пенсію як “грошове забез-

печення, отримуване з суспільних фондів споживан-

ня громадянами за наявністю в них постійної чи

стійкої непрацездатності, або … за віковою ознакою,

у зв’язку з вислугою років, або встановлюване через

.медичне обстеження (для визначення інвалідності);

пенсія призначається громадянам за їхню працю в

минулому чи іншу суспільне корисну діяльність і

покликана служити для них постійним і основним

джерелом засобів до існування” [102, ЮЗ].

Думку В. А. Ачаркана про те, що пенсійне забез-

печення основане на втраті громадянином працездат-

ності, поділяє Я. М. Фогель, який стверджує, що

загальною передумовою виникнення пенсійних

правовідносин є постійна чи тривала непрацездат-

ність, тобто певний соціально-побутовий стан орга-

нізму людини [136].

В. Н. Толкунова вважає, що “пенсія З це мате-

ріальне забезпечення громадян у старості, з інвалід-

ності та в разі втрати годувальника, а також за

вислугу років у вигляді систематичних грошових

виплат” [123].

Аналогічне визначення пенсії подибуємо і в

енциклопедичному словнику “Трудове право”; “Пен-

сія З грошова виплата (з розрахунку на місяць),

призначувана відповідно до встановлених державою

правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду

на визнану суспільством об’єктивно існуючу необхід-

.ність надавати таким громадянам утримання чи до-

помогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі

державою…” [133].

106

Пенсію за віком як правову категорію та її вихідні

ознаки вірно, на наш погляд, визначив

В. С. Андреєв. Він запропонував таке визначення по-

няття “пенсія за віком”: “пенсія за старістю З це

щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що

призначаються в розмірах, співвіднесених із мину-

лим заробітком, особам, які впродовж установленого

строку займалися суспільне корисною діяльністю й

досягли певного віку” [100].

У всіх наведених визначеннях підкреслюється

регулярність, систематичність, періодичність та інші

характерні риси пенсій, які визначають їхню право-

ву природу, і уточнюється перелік випадків, із на-

станням яких вони виплачуються. Отже, ці визна-

чення можуть розглядатися як загальне визначення

поняття “пенсія”, оскільки вони охоплюють основні

ознаки пенсії та виражають її сутність.

Одначе наведені визначення пенсії не безперечні.

Кожне з них потребує, на наш погляд, відомих уточ-

нень. Так, суттєво вірне визначення пенсії, що його

дав В. А. Ачаркан, вказує на зв’язок виплати пенсії

з настанням постійної чи стійкої непрацездатності,

передбачуваної за віковою ознакою чи у зв’язку з

вислугою років [ЮЗ]. Пенсійне законодавство не ста-

вить призначення пенсії за віком і за вислугу років

у пряму залежність від утрати громадянами як за-

гальної, так і професійної працездатності. Ба біль-

ше З на відміну від пенсій з інвалідності пенсії за

віком призначаються з досягненням установленого

віку та наявністю певного трудового стажу незалеж-

но від стану індивідуальної працездатності громадя-

нина, який звернувся за пенсією за віком, а поде-

коли без урахування віку (пенсії за вислугу років).

Спірним у дискусії про природу поняття “пенсія”

вважається питання про те, чи є пенсія винагородою

(компенсацією) за минулу працю, чи не є. Однознач-

ної відповіді на це питання в літературі поки що

немає. Деякі вчені, які займаються проблемою со-

ціального захисту, розглядають пенсію як соціально-

107

аліментарний, безеквівалентний платіж і наполяга-

ють на зберіганні цієї ознаки у визначенні поняття

“пенсія” [ПО].

Нині пенсія призначається громадянам, які при-

пинили чи мають право припинити трудову діяль-

ність з огляду на досягнення встановленого пенсій-

ного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії

передбачено певними вимогами. Це означає, що

природа трудових пенсій випливає з природи праце-

здатності людини та її трудових відносин із конкрет-

ним роботодавцем. Отже, пенсію не можна розгля-

дати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч

вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за

минулу працю.

Що ж до соціально-економічного призначення

пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія

є основним джерелом засобів до існування для біль-

шості пенсіонерів за віком. Та обставина, що частина

пенсіонерів за віком у перші роки після досягнення

пенсійного віку частково зберігає працездатність і

продовжує трудову діяльність, взагалі не змінює со-

ціального призначення пенсії: вона призначається їм

на весь наступний період життя, у тому числі й на

той тривалий період, коли вони зовсім не зможуть

працювати через повну втрату працездатності.

Насамкінець можна зробити висновок, що поняття

“пенсія за віком” має крити в собі лише ті ознаки,

що є найхарактернішими для неї. Рівночасно його

слід обЄрунтовувати правовими критеріями, а також

розкривати природу і соціальне призначення пенсії.

Необхідно взяти до уваги, що природу пенсії зреш-

тою визначає визнана державою зобов’язаність

суспільства утримувати своїх непрацездатних

членів. Для їх матеріального забезпечення держава

створює необхідні соціальні фонди, спрямовує з Дер-

жавного бюджету кошти, що складають частину

національного доходу країни, створюваного праце-

здатними громадянами. У даному разі досить обгрун-

товано можна говорити, що працюючі утримують не-

108

працездатних, які, працюючи в минулому, своєю

чергою утримували таких же громадян.

Пенсійне забезпечення за віком здійснювалося в

СРСР з 1928 р. Досягнення певного віку стало само-

стійною підставою пенсійного забезпечення спершу

працівників підприємств текстильної промисловості,

а потім робітників і службовців решти галузей на-

родного господарства.

Пояснюючи причину впровадження пенсійного за-

безпечення за віком, деякі вчені пов’язують це з

визнанням законодавцем усіх осіб, які досягли віку

(чоловіки З 60, жінки З 55 років) непрацездатними

чи припустимо непрацездатними і наданням їм пра-

ва на пенсію до досягнення цього віку [108]. Збе-

рігання пенсійного віку на цьому рівні та визнання

його конституційною нормою тепер є своєрідною тра-

дицією соціального захисту людей похилого віку. І

не лише традицією, а й принципом законності.

“Дискримінація громадян похилого віку у сфері

праці, охорони здоров’я, соціального забезпечення,

користування житлом і в інших сферах забороняє-

ться, а посадові особи, які порушують ці гарантії,

притягаються до відповідальності згідно з чинним

законодавством” [25].

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пен-

сійного забезпечення, приміром, від пенсії з інвалід-

ності та за вислугу років. Вона відрізняється від пен-

сії з інвалідності тим, що її призначення не залежить

від фактичного стану працездатності людини.

Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за

вислугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються

незалежно від фактичного стану працездатності.

Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за

віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за

вислугу років зазвичай не передбачає досягнення

будь-якого віку.

Пенсії за віком З головний вид матеріального за-

безпечення непрацездатних громадян, що стосується

життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних

109

пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіоверів ва-

шої країни (близько 14 млн осіб) 10 мли З пенсіо-

нери за віком [121, 135].

Пенсії за віком диференціюються за окремими

видами (підвидами) залежно від умов праці, трива-

лості трудового стажу, спеціальних (додаткових)

юридичних підстав і розміру цих пенсійы Всі ці обста-

вини залежать від того, про забезпечення яких

категорій громадян ішла мова. З огляду на це зако-

нодавець поділяє призначення пенсій за віком на три

види; на загальних підставах, пільгових і спеціаль-

них юридичних підставах (умовах) [12]. Загальними

правовими підставами (умовами) пенсійного забезпе-

чення за віком є пенсійний вік і трудовий стаж уста-

новленої тривалості. Саме цими двома умовами

(віком і стажем) передбачено право на забезпечення

пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти

можливість вийти на пенсію за віком або в молодшо-

му віці за загальної незмінної тривалості трудового

стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку

і тривалості трудового стажу1.

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони

мають значення для окремих категорій громадян:

потерпілих від чорнобильської катастрофи; інвалі-

дів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; бага-

тодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;

жінок, які працювали в текстильному виробництві,

механізаторами, а також на деяких видах робіт у

сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофі-

зарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу

роботи.

Умови та особливості пенсійного забезпечення за

віком розглянемо в наступних параграфах цього

посібника.

Пільгове пенсіонування в окремих випадках означає можливість

отримувати пенсію в більшому розмірі.

110

2. Основні умови пенсійного забезпечення

за віком

Основними умовами пенсійного забезпечення за

віком, як уже зазначалося, є: досягнення пенсійного

віку і наявність певного трудового стажу, тобто дві

умови. Перша умова З це вік. За загальним пра-

вилом, право на пенсію за віком чоловіки набувають

з досягненням 60, а жінки З 55 років. Такі вікові

межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав

звичайні умови праці.

Для визначення цього віку враховувалося багато

чинників, зокрема середня тривалість життя і серед-

ня тривалість працездатного періоду життя людини,

стан її працездатності до часу досягнення пенсійного

віку, необхідність встановлення для жінок додат-

кових пільг тощо. Слід відзначити, що в царині пен-

сійного забезпечення за віком і в разі втрати году-

вальника жінка має рівні права з чоловіком стосовно

видів і рівня соціального забезпечення.

Водночас, якщо говорити про умови надання пен-

сій, для жінок у нашій країні передбачено певні

переваги. Це знаходить конкретне вираження у вста-

новленні для них нижчого пенсійного віку і знижен-

ня стажу роботи, необхідного для призначення пенсії

за віком і з інвалідності внаслідок загального захво-

рювання. Пенсійне право передбачає різницю в

пенсійному віці для чоловіків і жінок здебільшого у

5 років. Така різниця характерна для всіх випадків

диференціації віку за ознакою статі, в тому числі і

для призначення пенсії за віком на пільгових

умовах.

Друга загальна умова призначення, пенсій за

віком З це стаж роботи. Для призначення повної

трудової пенсії за віком є необхідним стаж 20З25

років, відповідно для жінок і чоловіків.

Чимало категорій працівників мають право На

пенсію на пільгових умовах. Останні встановлейо

для призначення пенсій за віком працівникам, зай-

нятим на роботах з особливо шкідливими й тяжкими

іїі

умовами праці, З список № 1 виробництв, робіт,

професій, посад і показників, і за результатами атес-

тації робочих місць. Їм пенсія призначається на піль-

гових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 і

скороченням стажу роботи на 5 років, тобто чоло-

вікам З із досягненням 50-річного віку та стажем

роботи не менше 20 років, жінкам З відповідно 45 і

15 років.

Знижено вік на п’ять років для працюючих на

інших роботах зі шкідливими й тяжкими умовами

праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій,

посад і показників. У цьому разі пенсія за віком

призначається чоловікам із досягненням 55 і стажем

роботи не менше 25 років, жінкам З із досягненням

50 і стажем не менше 20 років.

Для отримання пенсії за віком на пільгових умо-

вах за списками № 1 і № 2 не обов’язково, щоб увесь

трудовий стаж, необхідний для призначення такої

пенсії, випадав на роботи, перелічені в цих списках.

Тим, хто працював на підземних роботах, на робо-

тах з особливо шкідливими й тяжкими умовами

праці (список № 1), пенсія за віком призначається на

пільгових умовах, якщо не менше половини стажу,

необхідного для призначення такої пенсії, випадає

на ці роботи (тобто 10 років із 20 і 7,5 із 15 від-

повідно для чоловіків і жінок).

Зайнятим на інших роботах із тяжкими умовами

праці (список № 2) пенсія за віком призначається на

пільгових умовах, якщо не менше половини стажу,

необхідного для призначення такої пенсії, випадає

на зазначені роботи чи загалом на ці роботи й на

роботи, перелічені у списку № 1 (тобто 12,5 років із

25 і 10 років із 20 відповідно для чоловіків і жінок).

Для вирішення питання про пільгове пенсійне за-

безпечення не має значення ні остання виконувана

робота перед зверненням за отриманням пенсії, ні

місцевість, де проживає той, хто звернувся. Пенсію

за віком на пільгових умовах може отримати,

скажімо, киянин чи одесит, який у минулому пра-

112

дював шахтарем у Донбасі 10 років, а потім викону-

вав звичайну роботу, яка не дає права вы пільгове

пенсійне забезпечення.

На пільгових умовах призначаються пенсії за ві-

ком працівникам, зайнятим на підземних і відкри-

тих гірничих роботах і в металургії. Щ працівники

мають право на пенсію З за окремим списком робіт

і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів

України, незалежно від віку, якщо вони були за-

йняті на цих роботах не менше 25 років, а праців-

ники провідних професій (гірничі робітники

очисного вибою, прохідники, вибійники на відбій-

них молотках тощо) З не менше 20 років.

Звернення за призначенням пенсії може здійсню-

ватись у будь-який час виникнення права на пенсію.

Пенсії на загальних і пільгових умовах призначаю-

ться в певних розмірах. Вони складаються з основно-

го розміру і надбавок, передбачених законодавством.

Основний розмір пенсії за віком визначається в про-

центному відношенні (від 55 до 75%) до середньо-

місячного заробітку пенсіонера (залежно від трива-

лості стажу), нарахованого із заробітку за вибором

того, хто звернувся за пенсією; за 24 останні кален-

дарні місяці праці поспіль перед зверненням за

пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців пращ

поспіль упродовж усієї трудової діяльності перед

зверненням за пенсією (незалежно від перерв у робо-

ті, які були). Водночас він не може бути нижчим чи

вищим певних розмірів, установлених законом,

тобто мінімуму й максимуму пенсії.

Одначе встановлений у законі механізм нара-

хування пенсії за віком у певних відсотках до за-

робітку не завжди діє в повному обсязі. Розміри

пенсій періодично корегуються окремими постано-

вами Кабінету Міністрів України. Ними неодно-

разово змінювався мінімальний рівень пенсій, який

уже впродовж кількох років є базовим для визна-

чення максимуму пенсії. Наприклад, із 1 березня

1996 р. було встановлено мінімум пенсії в розмірі

113

1,5 млн крб. (15 грн.), а максимальній розмір пенсії

за віком не може перевищувати трьох мінімальних

пенсій [12].

На 1 серпня 1996 р. з підвищенням розміру пенсії

мінімальний її розмір склав 16,62 грн., а максималь-

ний З 49,86 грн.

Розмір пенсії за віком у відсотках до заробітку

диференційоваяий також залежно від умов праці.

Працівникам, які мають право на пенсію на піль-

гових умовах у зв’язку з зайнятістю на підземних

роботах, а також на підземних і відкритих гірничих

роботах і в металургії, пенсія призначається у

вищому розмірі, тобто 85% заробітку (залежно від

тривалості стажу). Максимальний розмір пенсії для

цих працівників не може перевищувати чотирьох

мінімальних пенсій за віком.

До основного розміру пенсії в межах зазначених

максимальних розмірів нараховуються надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, З на кожно-

го непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медич-

ної установи потребують постійного стороннього до-

гляду, З на догляд за ними в розмірі соціальної

пенсії. Названі надбавки можуть нараховуватися до

пенсії одночасно.

3. Особливості пільгового

пенсійного забезпечення за віком

окремих категорій працівників

Пенсійне забезпечення на пільгових умовах виріз-

няється деякими особливостями порівняно зі зви-

чайними умовами призначення пенсій за віком. Ці

особливості виражаються в підставах, які визнача-

ють право на пенсію на пільгових умовах. В одних

випадках вони виступають як спеціальні юридичні

підстави надання права на пенсію за віком, в ін-

ших З у вигляді додаткових вимог до спеціального

Ы4

стажу роботи. Ті й ті випливають із конкретних

обставин, передбачених у законі та зумовлених необ-

хідністю. Приміром, установлення законодавцем

права на пільгову пенсію громадянам, потерпілим

унаслідок чорнобильської катастрофи, є спеціальною

юридичною підставою.

Аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася

26 квітня 1986 р., спричинила величезну за масшта-

бами радіоактивного забруднення біосфери екологіч-

ну катастрофу. Вона стала загальнонародним лихом,

що позначилося на долях мільйонів людей, які про-

живають на більшості територій України, Білорусії

та Російської Федерації. Чорнобильська катастрофа

завдала і продовжує завдавати гігантської мате-

ріальної шкоди. Для мінімізації наслідків цієї аварії

Україна щорічно витрачає близько 1 млрд доларів

СІЛА [135].

Верховна Рада і Кабінет Міністрів України після

чорнобильської катастрофи прийняли низку норма-

тивно-правових актів, спрямованих на соціальний

захист прав та інтересів громадян, які брали участь

у ліквідації наслідків аварії, та потерпілих від неї

людей, які проживають у зоні аварії, зокрема на

захист пенсійних прав громадян, які стали непраце-

здатними внаслідок цієї трагедії.

Замість законодавства Союзу РСР набрав чинності

Закон України “Про статус і соціальний захист гро-

мадян, які постраждали в результаті Чорнобильської

катастрофи”, прийнятий 19 грудня 1991 р. Він неод-

норазово зазнавав змін і доповнень. Значні зміни

було внесено в цей Закон постановою Верховної Ради

України від б червня 1996 р. (власне, було прийнято

нову редакцію Закону) [9].

Законодавством установлено коло громадян, які

постраждали від чорнобильської катастрофи, визна-

чено їхній статус, категорії потерпілих і заходи

соціального захисту. Важливим питанням є встанов-

лення пільгових умов пенсійного забезпечення гро-

мадян, потерпілих у цій катастрофі.

115

Згідно з Законом України “Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали в результаті Чор-

нобильської катастрофи”, пенсії за віком працюю-

чим або тим, хто проживає на території радіоактив-

ного забруднення, призначаються зі зменшенням за-

гальновстановленого пенсійного віку. При цьому

величина знижки пенсійного віку залежить від ста-

тусу й категорії громадян, які зазнали впливу

радіації, часу роботи чи проживання потерпілих на

території радіоактивного забруднення.

Наприклад, учасникові ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні

відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р.,

незалежно від кількості робочих днів, азі липня

1986 р. по 31 грудня 1986 р. З не менше 5 кален-

дарних днів, пенсія за віком може бути призначена

з досягненням 50 років, тобто із зменшенням на 10

років порівняно з загальновстановленим пенсійним

віком (для чоловіків З 60 років), і за наявності за-

гального трудового стажу не менше 20 років. Таке ж

зменшення пенсійного віку передбачено і для потер-

пілих громадян, евакуйованих із 10-кілометрової

зони відчуження 1986 р.

Для тих, хто працював 1987 р. в зоні відчуження

не менше 14 календарних днів чи проживав та був

евакуйований з інших територій зони відчуження

1986 р., пенсійний вік, установлений для отримання

пенсії за віком, зменшується на 8 років тощо. Отже,

законодавством установлено диференційований під-

хід до зниження пенсійного віку чорнобильцям за-

лежно від тривалості проживання чи роботи в радіо-

активне забрудненій зоні. Одначе зниження пенсій-

ного віку на певну величину повинно мати місце

лише в тому разі, якщо громадянин проживав чи

працював у певній зоні після аварії на Чорно-

бильській АЕС.

Час роботи (служби, в тому числі державної) з

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у

зоні відчуження зараховується до трудового стажу і

не

вислуги років: до 1 січня 1988 р. З в потрійному

розмірі, азі січня 1988 р. до 1 січня 1993 р. З в

полуторному розмірі (в тому числі за списком № 1).

З 1 січня 1993 р. і в останні роки пільги з нарахуван-

ня стажу роботи в зоні відчуження визначаються

Кабінетом Міністрів України.

Право на пенсію в повному розмірі мають грома-

дяни, які працювали чи проживали в зоні відчужен-

ня та віднесені до категорій 1, 2, 3, 41 зі стажем

роботи не менше: чоловіки З 20, жінки З 15 років,

з підвищенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік

понад установлений стаж, але не вище 75% за-

робітку, а громадянам, які відпрацювали за списком

№ 1: чоловіки З 10 років та більше, жінки З 7 років

і 6 місяців та більше, але не вище 85% заробітку.

Нарахування середньомісячного заробітку для

визначення розміру пенсії проводиться відповідно до

Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон передбачає припинення виплати компенса-

цій і надання пільг тим громадянам, які відмовляю-

ться від переселення з зон обов’язкового відселення

у побудоване з цією метою житло. На зазначених

громадян у період їхнього подальшого проживання в

радіоактивне забрудненій зоні не поширюються

також пільги, що стосуються зменшення пенсійного

віку.

Пенсійне забезпечення за віком учасників та інва-

лідів війни, а також сімей загиблих воїнів. Право на

пенсію в цієї категорії громадян виникає за таких

умов:

досягнення віку (чоловіками З 55, жінками З 50

років);

стажу роботи (у чоловіків З 25, у жінок З 20

років) і наявності спеціальної юридичної підстави З

участі в бойових діях, а для інвалідів війни З пора-

Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської

катастрофи, залежить від характеру захворювання, пов’язаного з
наслідками

аварії, часу роботи або проживання в зоні відчуження. Категорії осіб,
які по-

^раждали, називаються в Законі.

117

нення, контузії чи каліцтва, отриманих лід час за-

хисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків

військової служби, або внаслідок захворювання,

пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконан-

ням іншого військового обов’язку.

Участь у бойових діях, а також наявність інвалід-

ності, пов’язаної з військовою службою, мають бути

потверджені відповідними документами.

Наприклад, інвалідність, яка настала внаслідок

зазначених причин, потверджується відповідним

висновком МСЕК. Пенсія інвалідам війни призна-

чається, якщо їхня інвалідність настала до часу звер-

нення за пенсією. При цьому слід мати на увазі, що

за зазначеними інвалідами, які досягли відповідного

віку, поряд із пенсією за віком зберігається і міні-

мальний розмір пенсії з інвалідності, тобто ці особи

можуть одночасно отримувати і зароблену ними пен-

сію за віком у повному розмірі, і пенсію з інвалід-

ності в мінімальному розмірі за відповідною групою

інвалідності.

Пенсії учасникам та інвалідам війни призначають-

ся в підвищених розмірах, диференційованих за-

лежно від груп інвалідності. Так, пенсія за віком

учасника війни з 1 березня 1996 р. становить

6750 тис. крб. (67,5 грн.); вона складається з основ-

ної суми в 4500 тис. крб. (45 грн.) і надбавки до

пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії (4500 +

+ 2250 = 6750 тис. крб., чи 67,5 грн.). З 1 серпня

1996 р. цей розмір пенсії збільшено в 1,108 раза [94].

Право на пенсію на пільгових умовах мають також

батьки та дружини військовослужбовців, які не

взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під

час виконання іншого військового обов’язку або

померлих у період військової служби: чоловіки З з

досягненням 55-річного віку і стажем роботи не

менше 25 років; жінки З з досягненням 50-річного

віку і стажем роботи не менше 20 років. Для призна-

чення такої пенсії не має значення, що батьки не

знаходилися на утриманні загиблого (померлого)

118

військовослужбовця і є працездатними на момент

його загибелі (смерті). Пенсія за віком на пільгових

умовах призначається, якщо до часу досягнення

відповідного віку є документи, які потверджують

загибель (смерть) військовослужбовця в період

військової служби. З досягненням загального пен-

сійного віку призначена пенсія виплачується в тако-

му ж розмірі, що й звичайна пенсія за віком, але

призначається достроково батькам загиблих (помер-

лих) військовослужбовців.

Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів

з дитинства. Законодавством установлено пільгове

пенсійне забезпечення жінок, які народили 5 чи

більше дітей та виховали їх до 8-річного віку, а

також матерям інвалідів з дитинства, які виховали

їх до цього віку. Вони мають право на пенсію за

віком за досягнення 50 років і стажу роботи не

менше 15 років із зарахуванням до стажу роботи до-

гляду за дітьми. При цьому до інвалідів з дитинства

належать також діти-інваліди у віці до 16 років, які

мають право на отримання соціальної пенсії.

У разі, якщо жінка має право на пенсію за віком

у більш ранньому віці, вона може отримати її до ви-

повнення 50 років. Наприклад, право на пенсію на

більш пільгових умовах може виникнути для такої

жінки, якщо дотримано всіх вимог, передбачених у

зв’язку з призначенням пенсії за умовами праці згід-

но зі списком № 1, тобто за досягнення 45-річного

віку. Крім того, якщо жінка належить до категорії

потерпілих від чорнобильської катастрофи, то вона

також може мати право на пенсію у більш ранньому

віці.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах на-

дається багатодітним матерям незалежно від того,

проживали діти спільно з матір’ю чи окремо від неї

(приміром, у школі-інтернаті). Важливо, щоби ко-

жен із 5 дітей досяг 8-річного віку. Смерть дитини

після виповнення їй восьми років не позбавляє права

на зазначену пенсію. Одначе при цьому враховують-

119

ся тільки рідні діти, а пасинки й падчерки не при-

рівнюються до рідних дітей. До останніх прирівнюю-

ться всиновлені діти, якщо всиновлення сталося до

досягнення дитиною 8-річного віку.

Доказом народження дитини від даної жінки є сві-

доцтво про народження, в якому вона вказана

матір’ю. А всиновлювачі можуть бути внесені до

книг запису народжень як батьки всиновлених.

Закон передбачає забезпечення таємниці всиновлен-

ня. Без згоди всиновлювачів заборонено повідомляти

будь-які відомості про всиновлення, видавати випис-

ки з книг реєстрації актів громадянського стану, з

яких було б видно, що всиновлювачі не є кревними

батьками всиновленого. Особи, які розголошують

таємницю всиновлення, можуть бути притягнені до

відповідальності в установленому порядку.

У зв’язку з цим, якщо у свідоцтвах про народжен-

ня дітей, що враховуються під час призначення

пенсії, жінка, яка звернулася за пенсією, значиться

матір’ю, органи соціального захисту населення не

мають права проводити будь-які дії, котрі можуть

призвести до розкриття таємниці (вимагати додат-

кових документів із метою виявлення всиновлення

дітей, часу їх усиновлення тощо). Крім того, якщо у

свідоцтвах про народження дітей жінка, яка зверну-

лася за пенсією, не значиться матір’ю, але нею пред-

ставлено документи про усиновлення, то з призна-

ченням пенсії ці діти враховуються за умови, що

всиновлення відбулося після досягнення кожним із

них 8-річного віку.

Пільговий порядок пенсійного забезпечення поши-

рюється і на матерів інвалідів з дитинства. Їм також

надається право на пенсію за віком із досягненням

50-річного віку і загальним стажем роботи не менше

15 років. Це право має мати інваліда з дитинства,

визнаного таким в установленому порядку, яка вихо-

вала його до 8-річного віку. Визнання дитини інва-

лідом з дитинства проводиться на підставі медичних

освідчень органами медичної експертизи. До

120

інвалідів з дитинства відносять і дітей-інвалідів у

віці до 16 років, котрі мають право на отримання

соціальної пенсії, розмір якої відповідає мінімальній

пенсії за віком.

За відсутності матері, коли виховання дитини-

інваліда здійснюється батьком, йому призначається

пенсія за віком з досягненням 5 5-річного віку і ста-

жем роботи 20 років.

Є ще один випадок, коли багатодітність сім’ї З

юридична підстава призначення пенсії на пільгових

умовах. Це стосується жінок, зайнятих у сільському

господарстві. Законом України “Про пенсійне забез-

печення” жінкам, які працюють у сільськогосподар-

ському виробництві та виховали 5 чи більше дітей,

надано право виходу на пенсію незалежно від віку і

трудового стажу. Цю норму-пільгу було встановлено

Законом Української РСР “Про пріоритетність

соціального розвитку села і агропромислового комп-

лексу в народному господарстві України” від 17

жовтня 1990 р. [8].

Право на пенсію на пільгових умовах залежно від

умов виробництва має певна категорія жінок-праців-

ниць. Так, жінкам, які працюють у текстильному

виробництві, механізаторами, а також зайняті на

окремих роботах у сільському господарстві, надаєть-

ся право дострокового виходу на пенсію, тобто зі

знижкою у віці та скороченням стажу роботи чи

тільки зі зниженням віку.

Наприклад, жінки, котрі працюють у текстильно-

му виробництві, мають право на пільгову пенсію,

якщо вони працювали в цьому виробництві на стан-

ках і машинах З за списком виробництв і професій,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів

України; з досягненням 50-річного віку і стажем

такої роботи не менше 20 років [58]. До підприємств

текстильної промисловості відносять бавовняні, вов-

няні, лляні, шовкові, конопледжутові, трикотажні

та інші фабрики й комбінати.

121

На пільгових умовах призначається пенсія жін-

кам, які працюють трактористками-машиністами,

машиністами будівельних шляхових і вантажно-роз-

вантажувальних машин, змонтованих на базі трак-

торів та екскаваторів. Вони мають право на пенсію з

досягненням 50-річного віку, з них не менше 15 ро-

ків З на зазначеній роботі.

Пільгове пенсійне забезпечення надано також жін-

кам, котрі працюють доярками (операторами

машинного доїння), свинарками-операторами в ко-

лективних та інших підприємствах сільського госпо-

дарства З з досягненням 50-річного віку і стажем

зазначеної роботи не менше 20 років. Щоправда, до

стажу роботи встановлено додаткові вимоги. Вони

полягають у тому, що стаж зараховується за умови,

якщо робітниця виконувала норми обслуговування

тварин. Норми обслуговування встановлюються в

порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під нормою обслуговування розуміється кількість

голів корів чи свиней, закріплених за робітницею,

що їх вона повинна обслуговувати протягом установ-

леного робочого дня (зміни).

Зі зверненням працівниці за пенсією роботодавець

(правління господарства), власник підприємства чи

уповноважений ним орган представляє в орган

соціального захисту населення довідку про стаж

роботи дояркою (оператором машинного доїння),

свинаркою-оператором і про виконання норм обслу-

говування за встановленою формою.

Право на пільгову пенсію мають також жінки, за-

йняті впродовж повного сезону на вирощуванні,

збиранні й післязбиральній обробці тютюну, З з до-

сягненням 50-річного віку і стажем зазначеної робо-

ти не менше 20 років. При цьому під вирощуванням,

збиранням і післязбиральною обробкою тютюну має-

ться на увазі вирощування розсади, підготовка грун-

ту, догляд за рослинами, сушіння, вантаження,

вивантаження й первинна обробка тютюнової

сировини. Жінкам, зайнятим протягом повного сезо-

122

ну на перелічених роботах, весь рік роботи зарахо-

вується до стажу, який дає ораво на пільгове пен-

сійне забезпечення.

За особливими показниками, які характеризують

стан здоров’я, пенсія за віком на пільгових умовах

призначається громадянам З хворим гіпофізарним

нанізмом (ліліпути) і диспропорційним карликам;

чоловікам З із досягненням 45-річного віку і стажем

роботи не менше 20 років, жінкам З із досягненням

40-річного віку і стажем роботи не менше 15 років.

Вік і стаж роботи для хворих гіпофізарним наніз-

мом знижено після ретельного вивчення можливості

працювати з урахуванням найбільш характерної для

них загальної тривалості трудової діяльності та спе-

цифіки процесу їх старіння. На відміну від інших

категорій, право на пенсію за віком на пільгових

умовах для хворих гіпофізарним нанізмом не обу-

мовлено настанням інвалідності, воно визначається

лише характером захворювання. Цим людям видає-

ться довідка з лікувальної установи про захворюван-

ня гіпофізарним нанізмом. Що ж до диференціації

віку і стажу, то тут прийнято звичну для чоловіків і

жінок різницю у 5 років.

За станом здоров’я на пільгових умовах призна-

чається пенсія інваліда зору І групи З сліпим. Ці

особи мають право на пенсію за віком; чоловіки З з

досягненням 50-річного віку і стажем роботи на

менше 15 років; жінки З з досягненням 40-річного

віку і стажем роботи не менше 10 років. А втім, піль-

ги на пенсійне забезпечення мають лише ті праців-

ники, яких визнано інвалідами зору І групи. Решта

інвалідів І групи за комплексом різних захворювань

правом на зазначені пільги не користується.

Для надання таких пільг немає значення, коли

втратив зір працівник З у період роботи, до вступу

на роботу чи після залишення її. Це означає, що

пенсія на пільгових умовах може бути призначена

інвалідам зору з дитинства, віднесеним до І групи.

За всіма умовами пенсія за віком призначається

123

сліпим і в тому разі, коли до часу звернення за

пенсією за віком пенсію з інвалідності не було

призначено.

Пенсія за віком інвалідам зору І групи призна-

чається довічно незалежно від строку, що на нього

встановлено інвалідність.

Важливою нормою З пільгою пенсійного законо-

давства є призначення пенсії за віком у разі непов-

ного стажу роботи, тобто меншого ніж 25 і 20 років

(відповідно для чоловіків і жінок). Ця норма засто-

совується не часто, бо більшість громадян виходять

на пенсію в пенсійному віці та з повним стажем

роботи. Але інколи стажу для призначення пенсії

недостатньо, зокрема в жінок, які впродовж трива-

лого часу займалися вихованням дітей чи веденням

домашнього господарства. У таких випадках пенсії

за віком можуть бути призначені з меншим стажем

роботи.

Раніше для призначення пенсії за неповного стажу

роботи існували різні обмеження. Тепер їх нема З

скасовано Законом України “Про пенсійне забезпе-

чення”. Пенсія за неповного стажу без будь-яких до-

даткових умов призначається в розмірі, пропорцій-

ному стажеві, який є. Нарахування пенсії прово-

диться в такий спосіб: спершу визначається відпо-

відна повна пенсія. Ця пенсія ділиться на число

місяців необхідного повного стажу роботи, отримана

сума помножується на кількість місяців фактичного

стажу роботи (в цьому стажі період понад 15 днів

округлюється до повного місяця, а період до 15 днів

включно не враховується).

Приміром, трудовий стаж жінок складає 15 років.

Розмір повної пенсії за віком З 42 грн. (55%

середньомісячного заробітку). Пенсію за неповного

стажу роботи буде встановлено в розмірі 31,5 грн. на

місяць із розрахунку: 42 грн. (повна пенсія) : 240

(кількість місяців необхідного повного стажу робо-

ти) х 180 (кількість місяців стажу роботи).

124

Можуть бути й такі обставини, коли працівник

має право отримувати лише мінімальну пенсію.

Якщо в нього при цьому нема повного стажу, пенсію

буде призначено пропорційно стажеві на підставі

мінімального розміру. При цьому в усіх випадках

розмір цієї пенсії за неповного стажу не може бути

нижчим 50% мінімальної пенсії за віком.

Пенсіонер, якому призначено пенсію за віком за

неповного стажу, має право на перерахування пенсії

через кожні два роки роботи на базі стажу, який є до

дня такого перерахування. У тих випадках, коли

пенсіонер, продовжуючи працювати, набуває повно-

го стажу, пенсія перераховується за його заявою не-

залежно від того, скільки часу він працював після

призначення пенси. Перерахування проводиться або

з заробітку, взятого під час першого призначення

пенсії, або з останнього заробітку.

Для призначення пенсії за віком у разі неповного

стажу приймаються пільгові умови щодо віку і

стажу для призначення пенсії. Скажімо, мати, яка

виховала 5 чи більше дітей до 8-річного віку, має

право на пільгову пенсію до досягнення 50-річного

віку і за наявності загального стажу роботи не менше

15 років. Її трудовий стаж складає 13 років (з ураху-

ванням часу догляду за малолітніми дітьми). Якщо

в багатодітної матері відсутній необхідний трудовий

стаж З 15 років, права на пенсію за віком до випов-

нення 50 років вона не має. Їй може бути призначена

пенсія за віком за неповного стажу роботи до досяг-

нення 55-річного віку.

Глава II. Пенсії за вислугу років

1. Поняття і умови призначення пенсії

за вислугу років

Поняття “пенсія за вислугу років” як вид соціаль-

ного забезпечення належить до найбільш досліджу-

ваних. Можна сказати, що увага вчених до вивчення

125

цього виду забезпечення значною мірою сприяла

обгрунтуванню вірного по суті визначення такого

поняття. Пенсія за вислугу років являє собою

щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших

джерел фінансування, що призначаються довічно в

розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком

(винагородою), особам, які мають установлений за-

коном спеціальний стаж (вислугу років).

За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу

років найбільш близькі до пенсій за віком; тут також

вимагається певний стаж роботи (служби), а в

деяких випадках З вік. Хоча найчастіше ці пенсії

призначаються незалежно від віку. Цілі пенсійного

забезпечення за вислугу років, як зазначено в ст. 51

Закону України “Про пенсійне забезпечення”, З

встановлювати пенсії за вислугу років окремим кате-

горіям громадян, зайнятих на роботах, виконання

яких веде до втрати професійної працездатності чи

придатності до настання віку, який дає право на

пенсію за віком.

Введення пенсій за вислугу років пояснюється го-

ловно специфікою професії. Після тривалого періоду

певної трудової діяльності подальша робота (служба)

з попередньої професії не завжди можлива й

Доцільна через звичайні вікові зміни (служба в армії,

цивільній авіації, творча діяльність артистів тощо).

Отже, виникає необхідність звільнити таких грома-

дян від попередньої роботи (служби), якій вони

присвятили багато років, компенсувати їм значною

мірою втрачений заробіток у зв’язку з переходом на

іншу роботу або повним припиненням трудової

діяльності. Пенсії за вислугу років за своїм характе-

ром поєднують у собі ознаки пенсії за віком і пенсії

з інвалідності III групи (часткової втрати праце-

здатності).

Для забезпечення пенсіями за вислугу років зако-

нодавство надає юридичного значення видам і трива-

лості спеціального стажу роботи (служби). Тому

важливою умовою для призначення пенсії за вислугу

126

років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак

умови призначення пенсій за вислугу років неодна-

кові. В одних випадках вони призначаються неза-

лежно від віку, в інших З установлюються вік і

стаж.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу

років, визначене законодавством. Це окремі катего-

рії працівників, перелік яких установлено в статтях

54 і 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”,

а також в інших спеціальних нормативних актах.

Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

військовослужбовці та службовці (працівники)

органів внутрішніх справ;

працівники цивільної авіації та льотно-випробу-

вального складу;

державні службовці, судді, працівники прокура-

тури і митних органів;

окремі категорії працівників (спеціалістів) інших

галузей народного господарства.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаю-

ться за наявності певної вислуги років служби,

зазвичай незалежно від віку, інколи З в сукупності

з віком та іншими обставинами (хворобою, скорочен-

ням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за

вислугу років є наявність певного стажу роботи за

спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу

звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію

за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наяв-

ності вислуги років (спеціального стажу на зазначених

у Законі посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за

вислугу років є встановлена законодавством робота

(професія, спеціальність), її тривалість, а також до-

сягнення певного віку чи незалежно від віку (плав-

склад окремих видів суден, працівники освіти, охо-

рони здоров’я і соціального забезпечення, творчі

працівники З артисти, заслужені спортсмени).

127

Отже, найхарактернішими умовами призначення

пенсії за вислугу років є: професія, посада, трива-

лість роботи в зазначеній сфері народного господар-

ства, полишення роботи, яка дає право на цю пенсію,

а іноді й певний вік. Хоча вік не є ознакою для при-

значення пенсії за вислугу років, він здебільшого не

досягає обумовленого пенсійного віку. Що ж до три-

валості спеціального стажу, то він найчастіше збі-

гається з тривалістю трудового стажу, необхідного

для призначення пенсій за віком.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу

років визначено як загальним пенсійним законодав-

ством, так і іншими нормативними актами про ста-

тус і соціальний захист окремих категорій праців-

ників (спеціалістів народного господарства). Це

залежить од виду спеціального стажу, що його мають

працівники. Можна назвати два способи нарахуван-

ня розмірів пенсій за вислугу років. В одних випад-

ках пенсії за вислугу років (спеціалістам народного

господарства та іншим категоріям працівників) уста-

новлюються на однаковому рівні, в єдиному проценті

з пенсією за віком і підраховуються так само, як і

пенсія за віком (55% заробітку, посадового окладу за

стажу роботи 25 років у чоловіків і 20 З у жінок).

Якщо стаж роботи перевищує загальновстановлену

тривалість, то за кожний повний рік роботи понад

неї пенсія збільшується на 1% заробітку, але в

цілому не може перевищувати 75%. В інших випад-

ках пенсія за вислугу років нараховується у вищих

диференційованих відсотках до заробітку, посадових

окладів (80З90% винагороди в державних службов-

ців, суддів, прокурорських працівників).

Отже, способи визначення розмірів пенсій за ви-

слугу років спираються на співвіднесеність розміру

пенсії з винагородою працівника (службовця).

Досить специфічними є також правила нарахуван-

ня пенсій за вислугу років військовослужбовцям і

працівникам органів внутрішніх справ. Тому кож-

ний вид пенсій за вислугу років розглянемо окремо.

128

2. Пенсійне забезпечення громадян,

які проходили військову службу

чи службу в органах внутрішніх справ

Згідно зі ст. 17 Конституції України, “оборона

України, захист її суверенітету, територіальної ціліс-

ності і недоторканності покладаються на Збройні

Сили України. Забезпечення державної безпеки і за-

хист державного кордону України покладаються на

відповідні військові формування і правоохоронні

органи держави, організація і порядок діяльності

яких визначається законом”.

Необхідність утримувати Збройні Сили і визнання

служби в них особливим видом державної служби

породжує для держави обов’язковість щодо

соціального захисту військовослужбовців і членів

їхніх сімей [16].

Чинне спеціальне законодавство про соціальний

захист військовослужбовців встановлює різнома-

нітність видів цього захисту, порядок і умови її на-

дання [14, 15].

Одним із видів соціального захисту, передбаченого

законодавством, є пенсійне забезпечення військово-

службовців, яке повністю поширюється і на началь-

ницький і рядовий склад органів внутрішніх справ.

Пенсія і допомога цим службовцям призначаються

відповідними органами соціального забезпечення

Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх

справ України.

Право на пенсійне забезпечення визначається

наявністю у військовослужбовців і службовців

(працівників) органів внутрішніх справ визначеної

законом тривалості служби, досягнення до дня звіль-

нення з військової служби чи органів внутрішніх

справ (для деяких категорій цих службовців) вста-

новленого віку та обов’язкове звільнення з військо-

вої служби чи органів внутрішніх справ за певними

5 7-зоо 129

причинами (відставка, запас, хвороба, скорочення

штатів тощо)1. .

Залежно від причин звільнення та умов надання

права на пенсію за вислугу років встановлюються

різні розміри пенсії (від 50 до 90% грошового забез-

печення). Так, військовослужбовцям, особам началь-

ницького і рядового складу органів внутрішніх

справ, які мають вислугу 20 років та більше, при-

значається пенсія в розмірі 50%, а звільненим у від-

ставку за віком чи за станом здоров’я З 55% відпо-

відних сум грошового забезпечення і за кожний рік

вислуги понад 20 років З 3% грошового забезпечен-

ня, але всього не більше 85% [17].

Військовослужбовцям, особам середнього, старшо-

го і вищого начальницького складу органів внутріш-

ніх справ, які досягли 45-річного віку, мають на день

звільнення загальний трудовий стаж 25 календарних

років та більше, з яких принаймні 12 років і 6 міся-

ців військової служби чи служби в органах внутріш-

ніх справ, призначається пенсія за загальний тру-

довий стаж 25 років З 50% і за кожний рік стажу

понад 25 років З 1% відповідних сум грошового

забезпечення.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків

чорнобильської катастрофи в період проходження

служби й віднесені до 1-ї категорії, розмір пенсії

збільшується на 10%, а віднесеним до 2-ї, 3-ї й 4-ї

категорій З на 5%. Загальний розмір пенсії, нара-

хований за вказаними причинами, не повинен пере-

вищувати 85%, а особам, які брали участь у лікві-

дації наслідків чорнобильської катастрофи за 1-ю ка-

тегорією З 95%, за 2-ю і 3-ю категоріями З 90%.

До пенсії за вислугу років можуть нараховуватися

відповідні надбавки:

У цьому параграфі розглядаються питання пенсійного забезпечення за

вислугу років офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, а також

військовослужбовців за контрактом і працівників міліції [15]. Пенсійне
забез-

печення військовослужбовців строкової служби регулюється Законом України

“Про пенсійне забезпечення”.

130

непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, З в розмірі

соціальної пенсії, встановленої Законом України

“Про пенсійне забезпечення”;

одиноким пенсіонерам, інвалідам І групи, які по-

требують, за висновком медичних установ, догляду

за ними, З в розмірі соціальної пенсії. Надбавки

можуть нараховуватись одночасно.

Мінімальних розмірів пенсій за вислугу років не

визначено, але вони не можуть бути нижче загаль-

новстановленого мінімального розміру пенсії за ві-

ком. А втім, з урахуванням рівня посадових окладів

(з 12 жовтня 1996 р.; командир взводу З 88 грн.,

командир роти З 99 грн., командир батальйону З

104 грн. на місяць) і окладів за військові звання:

лейтенант З 50 грн., старший лейтенант З 55 грн.,

капітан З 60 грн., майор З 68 грн., підполков-

ник З 73 грн., полковник З 78 грн. [119], а також

процентних надбавок за вислугу років, кваліфікацію

та умови служби, виплачуваних військовослужбов-

цям і працівникам органів внутрішніх справ, фак-

тичний мінімальний розмір таких пенсій перевищує

мінімальні розміри пенсій, установлених Законом

України “Про пенсійне забезпечення”.

Розгляньмо приклади призначення пенсій

військовим.

1. Полковник запасу 0.1. Вонсович.

Звільнений 17.12.1992 р. за ст. 59 п. “А”.

Посадовий оклад З 127,00 грн.

Оклад за військове звання З 78,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 82 грн.

Усього; 287,00 грн.

Загальна вислуга З 32 роки, норма пенсії 85%,

розмір пенсії З 243,95 грн.

Особам офіцерського складу, які мають загальний

ТРУДОВИЙ стаж 25 календарних років чи більше, з

яких не менше 12 років і 6 місяців складає військова

служба чи служба в органах внутрішніх справ, пен-

. сія призначається за загальний трудовий стаж 25 ро-

5* ізі

у бойових діях у мирний час, і особам вільнонай-

маного складу діючої армії, якщо вони не є інва-

лідами війни, пенсії за вислугу років підвищуються

на 1,5 МПВ З 24,39 грн.

5. П.А. Авраменко.

Звільнений 4 листопада 1971 р. за ст. 59 п. “А”.

Загальна вислуга З 32 роки.

Посадовий оклад З 101,00 грн.

Оклад за військове звання З 73,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 69,60 грн.

Усього З 243,60 грн.

Процент для нарахування пенсії за вислугу років З 86,

Загальна вислуга років З 32.

Розмір пенсії З 207,06 грн.

Надбавки да пенсії:

учасник бойових дій З 1,5 МПВ З 24,93 грн.

Загальна сума З 231,99 грн.

До пенсії за вислугу років, призначеної особам офі-

церського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям понадстрокової служби та

військової служби за контрактом (у тому числі до

нарахованої в мінімальному розмірі), нараховуються

надбавки:

непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму

утриманні непрацездатних членів сім’ї, котрі нале-

жать до осіб, забезпечуваних пенсією в разі втрати

годувальника, З на кожного непрацездатного члена

сім’ї в розмірі соціальної пенсії, встановленої Зако-

ном України “Про пенсійне забезпечення”, для від-

повідної категорії непрацездатних нараховується

надбавка в розмірі 1 МПВ З 16,62 грн. При цьому

надбавка нараховується лише на тих членів сім’ї, які

не отримують трудової або соціальної пенсії. За на-

явності права одночасно на соціальну пенсію і над-

бавку на непрацездатного члена сім’ї до пенсії за

вислугу років сім’ї за вибором пенсіонера може бути

призначена соціальна пенсія або нарахована на цього

члена сім’ї надбавка.

134

6. М.О. Кравчук.

Звільнений 14 грудня 1996 р. за ст. 46 п. “В”.

Посадовий оклад З 75,00 грн.

Оклад за військове звання З 28,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 25,75 грн.

Додаткові види З немає.

Усього: 128,75 грн.

Загальна вислуга років З 20.

Процент для нарахування пенсії за вислугу років З 55.

Розмір пенси З 70,81 грн.

Надбавки до пенсії:

інвалідність З 33,24 грн. (1Б З 2 МПВ З І група);

діти загиблого (А) З 1,5 МПВ З 24,93 грн. (син

загиблого учасника війни);

Чорнобиль З 2-а категорія З 4,99 грн.;

на утриманців З 1 МПВ З 16,62 грн.;

репресований З 4,16 грн.

Загальна сума З 154,74 грн.

Пенсіонерам, які є інвалідами І групи внаслідок

причин, зазначених у Законі України “Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців і осіб началь-

ницького і рядового складу органів внутрішніх

справ”, ст. 20 п. “б”, чи внаслідок трудового каліцт-

ва, професійного чи загального захворювання, а

також одиноким пенсіонерам, які за висновком

медичної установи потребують догляду за ними, крім

інвалідів, виплачується надбавка в розмірі 2 МПВ З

33,24 грн.

Одиноким інвалідам II групи, які потребують

постійного догляду чи досягли пенсійного віку, З

І МПВ З 16,62 грн.

Одиноким інвалідам III групи, які досягли

пенсійного віку і потребують стороннього догляду,

чи одиноким, які досягли 80-річного віку, З

0,5 МПВ З 8,31 грн.

Працездатним, непрацюючим, які доглядають за

інвалідами І групи, З 4,80 грн.

Із 1 березня 1996 р. підвищено розміри пенсій за

вислугу років пенсіонерам із загалу військовослуж-

бовців і працівників органів внутрішніх справ, які е

ветеранами війни, в таких розмірах: інвалідам війни

133

І групи З на 400% мінімальної пенсії за віком;

II групи З на 350%; III групи З на 200%; учас-

никам бойових дій і сім’ям загиблих З на 150%. На

75% підвищено розміри пенсій учасникам війни, на-

городженим орденами і медалями колишнього СРСР

за самовіддану працю та бездоганну військову служ-

бу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни і дру-

жинам (чоловікам) померлих учасників війни та

бойових дій, партизан і підпільників, визнаних за

життя інвалідами від загального захворювання, тру-

дового каліцтва і з інших причин, які не взяли пов-

торного шлюбу, батькам і дружинам (чоловікам), які

не взяли повторного шлюбу, військовослужбовців,

осіб начальницького і рядового складу органів внут-

рішніх справ, які загинули, померли чи пропали

безвісти у період проходження служби.

Пенсіонерам, які мають особливі заслуги перед

Батьківщиною (Герої Радянського Союзу, повні ка-

валери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма та

більше медалями “За відвагу”, а також Герої Соціа-

лістичної праці, удостоєні цього звання за працю в

період Великої Вітчизняної війни 1941З1945 рр.),

підвищено пенсії З в розмірі 250% мінімальної

пенсії за віком, а пенсіонерам, які мають особливі

трудові заслуги перед Батьківщиною, З в розмірі

200% пенсії за віком.

Відповідно до Указу Президента України від 4

жовтня 1996 р. “Про грошове забезпечення військо-

вослужбовців” [96] проведено нове перерахування

пенсій військовослужбовців. Збільшено всі пенсії,

виплачувані від Міністерства оборони України. Пе-

рерахування проведено у зв’язку з установленням

військовослужбовцям нових посадових окладів і

окладів за військові звання.

Порядок оформлення пенсій за вислугу років рег-

ламентується відомчими наказами Міністерства обо-

рони й Міністерства внутрішніх справ України.

Заяви про призначення пенсій подаються військо-

вослужбовцями у райвійськкомат за вибраним після

136

звільнення з військової служби місцем проживан-

ня [113]. Пенсії працівникам органів внутрішніх

справ оформляють кадрові служби обласних управ-

лінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують

пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-

економічних управлінь Міністерства внутрішніх

справ України.

Останнім часом, відповідно до наказів Міністер-

ства внутрішніх справ України, слідчим та іншим

працівникам органів внутрішніх справ, які мають

право на пенсію за вислугу років і продовжують

службу, дозволено поряд із грошовим забезпеченням

виплачувати частково пенсію в межах 50% її

розміру.

Наведемо декілька прикладів призначення пенсій

відділом пенсійного забезпечення УМВС Одеської

області.

1. В органах внутрішніх справ УМВС України Одесь-

кої області проходив службу В. Д. Ксендзук, старшина

міліції, 1951 р. народження. Звільнений у запас

19.02.1996 р. за ст. 63 п. “А”. Положення про прохо-

дження служби рядовим і начальницьким складом

органів внутрішніх справ Української РСР за віком З

наказ № 66 від 02.12Л996 р.

Кадровим апаратом перевірено проходження служби

Ксендзуком В. Д. і зроблено такий висновок:

За вислугу років для пенсії, призначеної по лінії

МВС України, належить зарахуванню така служба:

у Збройних Силах З з 19.11.1969 р. по 30.11.1971 р.;

в органах внутрішніх справ З з 19.02.1975 р.;

загальна вислуга на 02.12.1996 р. для призначення

пенсії складає 23 роки 09 місяців 11 днів.

Розмір грошового забезпечення, що враховується під

час нарахування пенсії:

Посадовий оклад З 31,56 грн.

Оклад за звання З 11,60 грн.

Надбавка за вислугу років З 15,11 грн.

Надбавка за особливі умови З 17,26 грн.

Щомісячна надбавка З 17,26 грн.

Усього З 92,79 грн.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про пенсійне забез-

137

печення військовослужбовців і осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ” призначено

пенсію в сумі 92,79 грн.

01.12.1996 р. проведено перерахування пенсії, яка

відтоді складає 93,08 грн.

2. В органах внутрішніх справ УМВС України Одесь-

кої області в м. Ізмаїлі проходив службу прапорщик

внутрішньої служби В.Т. Карованський, старший

інструктор пожежної охорони. Звільнений у запас

10.10.1996 р. за ст. 65 п. “А” Положення про прохо-

дження служби рядовим і начальницьким складом ВВС

Української РСР за віком.

Вислуга років для пенсії:

служба у Збройних Силах з 06.02.1966 р. по 25.11.1968 р4

служба в органах МВС з 22.05.1969 р. по 10.10.1996 р.

Виконував службові обов’язки у 30-кілометровій зоні

Чорнобильської АЕС із 02.10.1986 р. по 10.11.1986 р.

Пільгове нарахування вислуги років З 1 місяць

в днів.

Вислуга років у календарному нарахуванні складає

ЗО років; у пільговому нарахуванні З ЗО років.

Розмір грошового забезпечення, що враховується під

час нарахування пенсії:

Посадовий оклад З 37,50 грн.

Оклад за звання З 12,35 грн.

Надбавка за особливі умови служби З 19,94 грн.

Усього З 1.02,19 грн.

Карованському В. Т. призначено пенсію за вислугу

років у сумі 91,97 грн.

З урахуванням передбачених цим законом:

надбавка за роботу з ліквідації аварії на ЧАЕС (за

2-ю категорією) З 4,99 грн.

З урахуванням надбавок пенсія складає 96,96 гри.

У грудні 1996 р. проведено перерахування пенсії за

вислугу років.

Оклад З 80,00 грн.

Оклад за звання З 28,00 грн.

Надбавка за вислугу років З 27,00 грн.

Усього З 135,00 грн.

Сума пенсії З 121,50 грн.

Сума пенсії з урахуванням надбавок і підвищень З

126,49 грн.

Ы38

3. Пенсія за вислугу років

працівникам цивільної авіації

та льотно-випробувального складу

Згідно зі от. 54 Закону України “Про пенсійне за-

безпечення” до загалу осіб, які мають право на пен-

сію за вислугу років, входять працівники льотного і

льотно-випробувального складу, працівники, які

здійснюють управління повітряним рухом, а також

інженерно-технічний склад цивільної авіації неза-

лежно від відомчої підлеглості підприємств, установ

і організацій, в яких вони працюють. Перелік посад

льотного складу та інших працівників цивільної

авіації, порядок нарахування строків вислуги років

для призначення ним пенсій затверджено постано-

вою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р.

[46].

До льотного складу цивільної авіації належать:

члени екіпажів повітряних суден та інших літальних

апаратів, льотно-випробувальний і командний

склад, парашутисти всіх найменувань (рятувальни-

ки, десантники-пожежники), керівники парашутних

підрозділів тощо. До льотно-випробувального складу

належать працівники, безпосередньо зайняті в льот-

них випробуваннях (дослідах) дослідної та серійної

авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної та

параіпутно-десантної техніки З льотчики (пілоти)-

випробувальники, штурмани, бортінженери, борт-

механіки, провідні інженери льотних випробувань,

льотний склад, який виконує дослідні польоти на

штатних робочих місцях літальних апаратів і пара-

шутно-десантної техніки, інженерно-технічний

склад і працівники, які інспектують льотний склад

У випробувальних польотах.

Умовами призначення пенсій льотному складові

Цивільної авіації та льотно-випробувального складу

є наявність певного стажу роботи за спеціальністю

(вислуги років) і припинення до часу звернення за

пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу

РОКІВ. Характерною особливістю даної пенсії є

139

диференціація вислуги років залежно від статі того,

хто звернувся за пенсією. Вона складає для чоловіків

25, для жінок З 20 років.

У строк вислуги зараховується робота на посадах,

які дають право на пенсію за вислугу років. Строки

вислуги підраховуються по-різному, з урахуванням

виду льотної роботи, нальоту годин і деяких інших

показників. Щ показники диференціюються залеж-

но від умов, скажімо, виду й типу літальних апа-

ратів, характеру роботи. Так, льотному складові

цивільної авіації кожні 20 годин нальоту на літаках

зараховуються за 1 місяць вислуги; кожні 12 годин

нальоту на вертольотах, в авіації спеціального засто-

сування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, пат-

рулювання, аерофотознімання та інші види робіт),

на посадах льотного складу, в тому числі в навчаль-

них закладах З за 1 місяць вислуги; 1 рік роботи у

складі льотного екіпажу повітряного судна в аварій-

но-рятувальних підрозділах З за 1,5 року вислуги.

Працівникам льотно-випробувального складу ви-

слуга років нараховується в такому порядку:

Один рік роботи на посадах льотного складу З за

2 роки за умови здійснення протягом даного року

льотних випробувань;

Один рік роботи на посадах інженерно-технічного

складу, за нальоту на рік 120 чи більше годин З за

2 роки, від 50 до 120 годин З за 1,5 року, менше 50

годин З за 1 рік;

Один рік роботи на посадах, які інспектують льот-

ний склад у випробувальних польотах, З за 2 роки за

умови виконання встановленої норми нальоту годин.

Якщо працівник льотно-випробувального складу

протягом року не брав участі в льотних випробуван-

нях, але мав інший наліт (транспортний, у порядку

льотної підготовки тощо), строки вислуги років на-

раховуються в порядку, встановленому для призна-

чення пенсій льотному складу цивільної авіації. За

відсутності у працівника льотно-випробувального

складу протягом року нальоту годин даний рік у

140

вислугу років не зараховується. У разі, якщо від-

сутність нальоту годин викликана трудовим каліцт-

вом, отриманим під час виконання випробувальних

польотів, вислуга років нараховується з фактичної

тривалості роботи на посадах льотно-випробувально-

го складу.

У вислугу років працівникам льотного і льотно-

випробувального складу зараховується: час служби

на посадах льотного складу Збройних Сил колиш-

нього Союзу РСР і України, період навчання у ви-

щих навчальних закладах авіації, якщо цьому пере-

дувала робота на посадах льотного складу, З з фак-

тичної тривалості; час роботи на посадах льотного

складу в іноземній цивільній авіації та в інших

випадках, установлених законодавством.

Працівники льотно-випробувального складу

мають право на пенсію за вислугу років незалежно

від віку (чоловіки за наявності вислуги З 25, жін-

ки З 20 років). У разі увільнення від льотної роботи

за станом здоров’я (хвороби) за наявності вислуги

років у чоловіків З не менше 20 і в жінок З не

менше 15 років пенсія їм призначається пропорційно

відпрацьованому часові.

Розміри пенсій і порядок їх нарахування для льот-

ного та льотно-випробувального складу різні. Льот-

ному складові цивільної авіації призначаються пен-

сії в розмірі 55% місячного фактичного заробітку,

що його вони мали перед припиненням роботи на

посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

При цьому за кожний рік вислуги понад зазначені

строки (для чоловіків З 25 і жінок З 20 років)

пенсія збільшується на 1% заробітку. Льотчикам-

випробувальникам, штурманам і парашутистам-

випробувальникам, у яких не менше 2/3 необхідної

вислуги випадає на проведення випробувань

літальних апаратів, пенсія зростає на 3% заробітку

за кожний додатковий рік після вислуги. Макси-

мальний розмір пенсії за вислугу років працівникам

льотно-випробувального складу, нарахований відпо-

141

відно до зазначених норм, не може перевищувати

85% заробітку.

Правом на пенсію за вислугу років користуються

працівники льотно-диспетчерського складу, які здій-

снюють керування повітряним рухом і мають сві-

доцтво диспетчера;

чоловіки З з досягненням 50-річного віку і за-

гальним стажем роботи не менше 20 років, з них не

.менше 12 років і 6 місяців роботи з безпосереднього

керування управління польотами повітряних суден;

жінки З з досягненням 45-річного віку і загаль-

ним стажем не менше 17 років і 6 місяців, з них не

менше 10 років роботи з безпосереднього керування

польотами повітряних суден.

У вислугу років працівників, які здійснюють

управління повітряним рухом, зараховується і тру-

довий стаж як працівника льотного і льотно-випро-

бувального складу, а також служба у Збройних

Силах колишнього Союзу РСР і України на льотних

посадах.

Зазначені працівники, увільнені від льотно-дис-

петчерської роботи за станом здоров’я (хвороби), за

наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 і в

жінок не менше 7 років і 6 місяців мають право на

пенсію пропорційно відпрацьованому часові.

Працівники льотно-диспетчерського складу мо-

жуть вийти на пенсію незалежно від віку, якщо вони

були зайняті на цих роботах: чоловіки З не менше

20 років; жінки З не менше 17 років і 6 місяців.

Розмір пенсії, порядок її нарахування встанов-

люються відповідно до стажу роботи у відсотках від

середньомісячного заробітку, що його ці працівники

отримали перед припиненням роботи на посадах, які

дають право на пенсію за вислугу років.

Пенсії за вислугу років призначаються також

інженерно-технічним працівникам складу цивільної

авіації З за переліком посад і робіт, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня

1992 р. [46]; чоловіки З з досягненням 55-річного

142

віку і стажем роботи в цивільній авіації не менше 20

років, з них не менше 15 років на зазначених поса-

дах; жінки З з досягненням 50-річного віку і за-

гальним стажем роботи в цивільній авіації не менше

20 років, з них не менше 15 років на зазначених

посадах. У вислугу років працівникам інженерно-

технічного складу зараховуються також роботи на

посадах працівників льотного і льотно-випробуваль-

ного складу, працівників, які здійснюють керування

повітряним рухом.

Ще одна категорія працівників цивільної авіації,

які користуються правом на пенсію за вислугу

років, З бортпровідники: чоловіки можуть вийти на

пенсію за вислугу років з досягненням 55-річного

віку і загальним стажем роботи не менше 25 років, з

них не менше 15 років як бортпровідники; жінки З

з досягненням 45-річного віку і загальним стажем

роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років

як бортпровідниці.

4. Пенсії за вислугу років

державним службовцям, суддям,

працівникам прокуратури і митних органів

Суб’єктами права на цю пенсію зазвичай є поса-

дові особи та інші працівники державного апарату.

Коло цих осіб визначено спеціальними законодавчи-

ми актами, про що вже писалося вище.

Скажімо, до державних службовців, які мають

право на пенсію за вислугу років, включено багато

категорій посад і різні установи та організації всіх

гілок державної влади. Основними юридичними

фактами, з якими пов’язується право на пенсію за

вислугу років державних службовців, є наявність ус-

тановленої законом тривалості спеціального стажу і

досягнення пенсійного віку. Тому, визначаючи право

на цю пенсію, слід брати до уваги обидва чинники, а

також характер установи чи організації.

143

Пенсія державним службовцям призначається з

досягненням загального трудового стажу для чоло-

віків З не менше 25, для жінок З не менше 20

років, в тому числі стажу державної служби З не

менше 10 років. Цим особам призначаються пенсії в

розмірі 80% суми їх посадового (діючого) окладу з

урахуванням надбавок і доплат за вислугу років і

рангу державного службовця, без обмеження гранич-

ного розміру пенсії. Розмір пенсії може бути

збільшено за кожний повний рік роботи понад 10

років на державній службі на 1% заробітку, але не

більше 90% посадового окладу з урахуванням надба-

вок і доплат без обмеження граничного розміру

пенсії.

Пенсія державному службовцеві виплачується в

повному розмірі незалежно від його заробітку (дохо-

ду), отримуваного після виходу на пенсію.

Державний службовець, звільнений з державної

служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин,

вчинений з використанням свого посадового стано-

вища, чи вчиненням корупційного діяння, позбав-

ляється права на отримання пенсії, передбаченої За-

коном України “Про державну службу” [26].

Пенсії за вислугу років суддям. Умова для надан-

ня пенсій суддям тільки одна З стаж роботи на

посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку.

Судді, який пішов у відставку, за наявності відпо-

відного віку і стажу роботи виплачується пенсія на

умовах, передбачених ст. 37 Закону України “Про

державну службу”. Судді у відставці, який має стаж

роботи на посаді судді не менше 20 років, випла-

чується за його вибором пенсія чи щомісячне довічне

утримання в розмірі 80% заробітної плати працюю-

чого на відповідній посаді судді. За кожний повний

рік роботи після 20 років на посаді судді розмір що-

місячного довічного грошового утримання збільшує-

ться на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку

судді.

144

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді

судді менше 20 років і досягнув 55-річного віку (для

жінок З 50 років), розмір щомісячного грошового

утримання нараховується пропорційно кількості

повних років роботи на посаді судді. З досягненням

таким суддею пенсійного віку за ним зберігається

право на отримання щомісячного довічного грошово-

го утримання в зазначеному розмірі чи, на його ви-

бір, призначається пенсія на умовах, передбачених

ст. 37 Закону України “Про державну службу”.

До заробітку судді для нарахування щомісячного

довічного грошового утримання включаються поса-

довий оклад, премії, доплата за кваліфікаційні кла-

си й надбавка за вислугу років [21].

Судді, звільненому з посади через засудження за

умисний злочин, вчинений з використанням свого

посадового становища, чи корупційне діяння, пенсія

призначається на загальних підставах [21].

Пенсії працівникам прокуратури призначаються

диференційовано залежно від займаної посади.

Наприклад, слідчим працівникам пенсії призначаю-

ться незалежно від віку, за вислуги не менше 20

років, у розмірі 50% місячного заробітку. За кожний

рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується; на

слідчій роботі З на 3%, а на будь-якій прокурор-

ській посаді З на 2% заробітку, з якого нарахо-

вується пенсія. Працівникам, які обіймають проку-

рорські посади, пенсії призначаються з досягненням

65-річного віку чоловіками і 50-річного З жінками,

з вислугою на цих посадах не менше 20 років, у роз-

мірі 50% місячного заробітку. За кожний рік ви-

слуги понад 20 років пенсія збільшується на 2%

цього заробітку.

Слідчим працівникам і працівникам, які

обіймають прокурорські посади, не маючи вислуги

20 років, якщо їхній стаж служби в органах проку-

ратури складає не менше 12 років, з досягненням

чоловіками 60-річного віку із загальним стажем

роботи 25 років та більше, а жінками З 55-річного

145

віку із загальним стажем роботи 20 років та більше,

пенсії призначаються в розмірі, пропорційному кіль-

кості повних років роботи на прокурорсько-слідчих

посадах із розрахунку; 50% місячного заробітку за

20 років вислуги. За кожний рік загального стажу

понад 25 років для чоловіків і 20 З для жінок пенсія

збільшується на 1% місячного заробітку, з якого

вона нараховується. Загальний розмір пенсії за ви-

слугу років, нарахований за зазначеними правила-

ми, не може перевищувати 25% відповідного заро-

”

1/4

Ae ae e L ? відації на- слідків чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії З 85%, до 2-ї категорії З 80% [ІЗ]. У заробіток для нарахування пенсій за вислугу років включаються відповідні оклади на посаді, над- бавки до посадових окладів за класні чини, вислугу років, а також інші виплати, передбачені загальним пенсійним законодавством. Право на пенсію за вислугу років мають праців- ники прокуратури, які безпосередньо перед звернен- ням за призначенням цієї пенсії працювали не менше двох років на прокурорсько-слідчих посадах. Пенсії призначаються і виплачуються після звіль- нення зі служби в органах прокуратури. Пенси' призначаються органами соціального захисту насе- лення і виплачуються з Пенсійного фонду України. Особи, звільнені з органів прокуратури в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину чи позбавлені класного чину за вироком суду, після звільнення втрачають право на пенсійне забез- печення за вислугу років. Права на пенсію позбав- ляються також особи, звільнені з роботи через засу- дження за умисний злочин, учинений з використан- ням свого посадового становища, чи за корупційне діяння. Що ж до працівників митних органів, то вони також мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років за Законом України "Про державну службу" з досягненням певного віку і наявності 146 вислуги: жінки З 50-річного віку і 20 років вислуги; чоловіки З 55-річного віку і 25 років вислуги. На- рахування розміру пенсії проводиться в порядку, встановленому загальним пенсійним законодавст- вом, у процентному відношенні від фактичного заро- бітку з урахуванням надбавок за персональні звання, вислугу років, знання іноземних мов, тобто 55% заробітку за наявності нормативної вислуги років. 5. Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства Це З найчисленніша група працівників, які користуються правом на пенсію за вислугу років. Сюди входять працівники, зайняті в різних галузях народного господарства. Неоднакові і професії цих працівників, і умови призначення їм пенсій. Бага- тьом працівникам пенсії за вислугу років призна- чаються не лише за наявності певного стажу роботи за спеціальністю, а й з досягненням відповідного віку. Останній зазвичай знижено на 5 років порів- няно з пенсіями за віком. Категорії цих осіб встановлено ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і про них частково вже йшлося в попередніх розділах посіб- ника [12]. Проте ми вважаємо за необхідне уточнити деякі особливості умов призначення пенсій окремим категоріям працівників. Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників, що їх охоплює зазна- чена норма, є професія, посада, тривалість трудового стажу, галузь народного господарства та інші показ- ники. Ці показники (списки виробництв, професій і посад працівників), які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовт- ня 1992 р, [53, 59, 67]. 147 Списків стільки, скільки категорій працівників, які користуються правом на пенсію за вислугу років. Можна назвати шість таких списків професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Це списки: окремих категорій працівників залізничного транспорту; працівників плавскладів окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисло- вості; працівників підприємств лісної промисловості та лісового господарства; працівників освіти, охорони здоров'я і соціального захисту; заслужених майстрів спорту і майстрів спорту міжнародного класу; артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів. Кожний із цих списків містить конкретний і вичерпний перелік найменувань професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, а в Законі України "Про пенсійне забезпечення** (ст. 55) для кожної категорії працівників наведено умови призначення цієї пенси. Обов'язковою умовою є наявність спеціального стажу роботи певної трива- лості (половина від загального стажу чи повністю), а іноді й віку (за списками виробничих професій). Щоправда, в окремих випадках пенсії за названою статтею закону призначаються незалежно від віку. Скажімо, незалежно від віку, за наявності спе- ціального стажу роботи не менше 25 років, призна- чаються пенсії працівникам середніх загальноосвіт- ніх закладів та шкіл-інтернатів усіх типів і наймену- вань, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних, художніх і спортивних шкіл, дитячих дошкільних та інших установ системи освіти. З-поміж працівників освіти, які мають право на пенсію за вислугу років [б7], З учителі, логопеди, 148 вчителі-логопеди, викладачі, педагоги, директори, завідувачі, їхні заступники з навчально-виховної та навчально-виробничої частини чи роботи, з вироб- ничого навчання, завідувачі навчальної та навчаль- но-виховної частин, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з діть- ми), викладачі й педагоги, які працюють у вищих навчальних закладах І і II рівня акредитації, профе- сійних навчально-виховних установах та інших середніх спеціальних закладах (педагогічних, медич- них, сільськогосподарських тощо). Правом на пенсію за вислугу років користуються й такі працівники освіти, як директори, заступники директорів міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієн- тації учнів, директори, завідувачі дитячих будинків, дитячих приймальників-розподільників, дошкіль- них дитячих установ. Аналогічне право на дану пен- сію мають учителі, педагоги-вихователі, логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, які працюють у ліку- вальних установах. Учителі та інші працівники освіти заочних навчальних закладів, зазначені у примітці до переліку посад працівників освіти, належать до зага- лу осіб, які мають право на отримання пенсії за вислугу років. Пенсії за вислугу років переліченим категоріям працівників освіти призначаються і виплачуються за умови полишення роботи зі спеціальності. До стажу роботи за спеціальністю зараховується передовсім трудова діяльність, зазначена в переліку установ освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Робота, зазначена в переліку, зараховується До стажу незалежно від будь-яких додаткових умов. Допускається підсумовування трудової діяльності, зазначеної в переліку. Так, якщо вчитель у минуло- му працював, скажімо, бібліотекарем у школі, то в його стаж зараховується і час роботи бібліотекарем. 149 Широке коло й медичних працівників, які мають Право на пенсію за вислугу років. Це, зокрема, лікарі й середній медичний персонал лікарняних установ усіх типів і найменувань, як-от: пологові будинки, санаторно-курортні установи, санітарно-епідеміоло- гічні установи й діагностичні центри; провізори, ла- боранти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках і аптечних магазинах, лікарі й середній медичний персонал медико-соціальних експертних комісій та бюро судово-медичної експертизи. Що ж до працівників системи соціального захисту населення, то відповідно до переліку установ і посад цієї системи право на пенсію за вислугу років мають медичні працівники (незалежно від найменування), зайняті в інтернатних установах і медичних відді- леннях протезних підприємств. Керівний склад і спеціалісти органів соціального захисту користую- ться правом на пенсію за вислугу років як державні службовці. Під час призначення пенсії за вислугу років осо- бам, названим у переліку посад, допускається під- сумовування стажу за періоди їхньої роботи в уста- новах і закладах освіти, охорони здоров'я і соціаль- ного захисту. Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охо- рони здоров'я і соціального захисту призначаються в розмірах, установлених для загального стажу роботи (55% середньомісячного заробітку за наявності за- гального стажу 25 років у чоловіків і 29 З у жінок). Пенсії нараховуються з заробітку, отриманого перед припиненням роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Для нарахування пенсії береться до уваги ставка чи оклад, передбачений щодо стажової групи, який передує вищій ставці (окладові) заро- бітної плати. Враховуються також різноманітні до- плати й надбавки до заробітної плати. Пенсії за вислугу років заслуженим майстрам спорту і майстрам спорту міжнародного класу [б О]. Правом на цю пенсію користуються спортсмени, які 150 мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, за наявності загального стажу роботи для чоловіків і жінок не менше 20 років і перебування у складі збір- них команд України не менше 6 років незалежно від віку. До загального трудового стажу зараховуються перебування зазначених спортсменів у складі збір- них команд України та інші види трудової діяль- ності, передбачені ст. 56 Закону України "Про пен- сійне забезпечення". Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, нараховується на підставі трудової книжки та інших документів, які підтверджують перебування у складі збірних команд України, а також наявності звання заслуженого майстра спорту чи майстра спорту між- народного класу. Пенсії за вислугу років таким спортсменам призначаються в розмірах, установлених для пенсій за віком, тобто 55% заробітку, що його вони мали перед припиненням роботи і який дає право на пен- сію за вислугу років. Нарахування пенсії проводить- ся з середньомісячного заробітку за правилами, вста- новленими пенсійним законодавством. Ця пенсія призначається і виплачується за умови вибуття спортсменів із збірних команд України. Пенсії за вислугу років деяким категоріям артис- тів театрально-концертних підприємств і колекти- вів. Зміст цих пенсій повністю відповідає їхній назві. Єдина умова їх надання З стаж творчої діяльності, а вік значення не має. Категорії артистів театрів, які мають право на пенсію за вислугу років, передбачено в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. [54]. Вони різні. В одних випадках артист повинен займатися певною творчою роботою (приміром, артист балету, артист цирку тощо); в інших З певною творчою Діяльностю в конкретному театрі чи музичному ко- лективі (скажімо, солісти-вокалісти оперних театрів; артисти, які грають на духових інструментах у симфонічних оркестрах) або деякими видами творчої 151 діяльності у певних колективах (наприклад, кон- цертмейстери-піаністи професійних художніх ко- лективів). Тривалість стажу для творчих працівників дифе- ренціюється залежно від характеру їхньої діяльнос- ті. Пенсії за вислугу років призначаються: артистам балету, артистам З виконавцям танцю- вальних номерів, артистам цирків за наявності стажу творчої роботи на сцені не менше 20 років; артистам-вокалістам, артистам, які грають на ду- хових інструментах, жонглерам та артистам оригі- нального жанру в цирках і конкретних організаціях зі стажем творчої роботи на сцені не менше 25 років; артистам хору театрів опери та балету, концерт- мейстерам-піаністам, артистам вокально-драматич- ної частини зі стажем творчої роботи на сцені не менше ЗО років. Згідно з діючими правилами допускається підсу- мовування різних періодів творчої діяльності на сцені за таким принципом; під час призначення пен- сії за вислугу років певним категоріям артистів у стаж зараховується й робота на сцені, яка дає право на отримання пенсії за меншого стажу. Отже, якщо пенсія призначається за наявності 20 років стажу творчої роботи на сцені, то в стаж не може бути включено роботу, яка дає право на пенсію за стажу творчої роботи на сцені 25 і ЗО років. Коли пенсія призначається з досягненням 25-річного стажу твор- чої діяльності на сцені, то в стаж додатково зарахо- вується й робота, яка дає право на пенсію за наяв- ності 20-річного стажу роботи. І, врешті-решт, якщо пенсія призначається за 30- річного стажу творчої роботи на сцені, то в стаж до- датково зараховуються робота, що дає право на пенсію за наявності 20-річного стажу, і робота, яка дає право на пенсію за 25-річного стажу. Якщо творчий стаж складається з різних періодів діяльності (йдеться про роботу, що дає право на пенсію за стажу 20 і 25 років чи 25 і ЗО років), то 152 право на пенсію визначається за тією роботою, яка вможливлює підсумовування інших періодів творчої діяльності. Так, за роботи протягом 15 років артистом балету і 10 років артистом, який грав на духовому інстру- менті, право на пенсію визначається за останньою названою роботою, оскільки вона дає можливість приєднати до неї стаж роботи артистом балету. При цьому не має значення фактична послідовність періодів творчої діяльності, себто яка робота була в наведеному прикладі останньою. Пенсія за вислугу років артистам призначається за тими ж нормами, що й пенсія за віком на загальних умовах. Пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку, отримуваного за роботу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Базовий роз- мір пенсії за вислугу років З 55% заробітку, який надалі збільшується залежно від тривалості стажу роботи. Максимальний розмір З 75% заробітку. Рівночасно слід ураховувати, що пенсія за вислугу років призначається за умови полишення роботи, яка дає право на даний вид пенсії. Глава III. Пенсії з інвалідності 1. Поняття "пенсія з інвалідності". Медичні й правові критерії інвалідності Пенсія з інвалідності є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Її можна визна- чити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок ТРУДОВОГО каліцтва, професійного чи загального за- хворювання, з інших причин. Пенсії з інвалідності притаманні всі загальні риси, характерні для інших видів пенсій. Вона призна- 153 чається на тривалий час чи безстрокове особі, яка втратила працездатність, виплачується щомісячно у грошовій формі, залежить від заробітку інваліда, обумовлена трудовою діяльністю людини чи іншими причинами. Підставою для призначення пенсії з інвалідності, на відміну від пенсії за віком, є чітко виражена непрацездатність громадянина. Це означає, що пенсія з інвалідності призначається лише після пере- вірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. З установ- ленням інвалідності пов'язане виникнення права на пенсію. Право на пенсію з інвалідності забезпечується всім громадянам, які стали непрацездатними. Законом установлено основну умову її призначення З інвалідність. Що ж таке інвалідність під юридичним кутом зору? Слово "інвалідність" (від лат. іпуаііоліз З безси- лий, слабкий) означає нездатність людини працю- вати за своєю професією чи взагалі внаслідок захво- рювання або вродженого дефекту розвитку [126]. У словнику російської мови С. І. Ожегова читаємо: "інвалід З людина, яка втратила працездатність внаслідок каліцтва, хвороби" [117]. "інвалід Учені вважають, що людина може залишитися повністю або частково непрацездатною за своєю професією, якщо вид праці, її режим, ступінь інтен- сивності, санітарно-гігієнічні умови тощо стають не- прийнятними внаслідок хвороби чи каліцтва. У таких випадках може бути встановлена інвалідність. Інвалідність у юридичній літературі визначається як посвідчення медичним органом стану здоров'я, за якого громадянин унаслідок хронічного захворюван- ня чи анатомічних дефектів, котрі спричинюють стійке, попри лікування, порушення функцій орга- нізму, змушений припинити професійну працю чи може працювати в разі значних змін звичайних умов праці[138]. 154 Інвалідність установлюється особам, які стражда ють на хронічні захворювання чи мають анатомічні дефекти, у тих випадках, коли виникає порушення функцій організму, що перешкоджає виконанню професійної праці та набуло стійкого, незважаючи на лікування, характеру. Підставою для встановлення інвалідності є стійке порушення функцій організму, яке ставить хворого перед необхідністю припинити професійну працю чи значно змінити її умови. До значних змін у роботі належать ті, які призводять до втрати, зниження кваліфікації чи різкого скорочення обсягу трудової діяльності. Отже, поняття "інвалідність" охоплює медичні, правові та соціальні критерії, які характеризують утрату людиною працездатності. Під останньою розуміють здатність організму людини до праці, яка залежить від стану її здоров'я. Про інвалідність мова йде тоді, коли розлади функцій під впливом хвороби чи внаслідок анато- мічного дефекту тягнуть за собою соціальні наслід- ки З припинення професійної роботи у звичних умовах чи переміну її, призначення різних видів со- ціальної допомоги, встановлення різних пільг і т. ін. Розглядаючи інвалідність як категорію непраце- здатності, слід підкреслити, що вона має законодав- че визначення. Так, згідно з Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР" [10] інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідком травм чи уроджених дефектів, що приводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту. Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною інструк- цією "Про встановлення груп інвалідності", затвер- дженою Міністерством охорони здоров'я України та узгодженою з Федерацією проспілок України 28 грудня 1991 р. [40]. Направлення хворих на огляд до 155 МСЕК видається лікувально-консультаційною комі- сією (ЛКК) відповідної лікувально-профілактичної установи Міністерства охорони здоров'я України за місцем проживання чи лікування, яка потверджує стійкий чи безповоротний характер захворювання, а також у тому разі, якщо хворий був звільнений від праці протягом 4 місяців від дня настання тимчасо- вої непрацездатності чи протягом 5 місяців від дня настання непрацездатності. У разі, коли МСЕК не визнає такого хворого інвалідом, а визначає як тим- часово непрацездатного, йому можуть продовжити лікарняний лист із виплатою допомоги з тимчасової непрацездатності. Огляд у МСЕК тимчасово непрацездатного грома- дянина повинен здійснюватися не пізніше 7 днів од дня надходження документів. Якщо МСЕК не винесла рішення про продовження строку тимчасо- вої непрацездатності, лікарняний лист закривається датою огляду у МСЕК. Із визнанням хворого інва- лідом інвалідність установлюється від дня надхо- дження до МСЕК документів, на підставі яких ухва- люється відповідне рішення [71]. Поняття "інвалідність" нерозривно пов'язане з групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: першу, другу і третю. У деяких зарубіжних країнах встановлюється тільки процент утрати пра- цездатності. Підставою для встановлення І групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумов- лене захворюванням, наслідком травм, уродженими дефектами, що призвело до різко вираженої соціаль- ної дезадаптації, неможливості навчатися, спілкува- тися, контролювати свою поведінку, рухатися, са- мостійно себе обслуговувати, брати участь у трудовій діяльності, якщо зазначене порушення викликає необхідність постійної сторонньої допомоги (догля- ду, нагляду). 156 II група інвалідності встановлюється особам, які не потребують постійної сторонньої допомоги, але мають надто виражені порушення функцій організ- му, що утруднюють можливість навчатися, руха- тися, брати участь у трудовій діяльності, або коли окремі види праці можуть бути доступними тільки у спеціально створених умовах. Особам з обмеженням життєдіяльності внаслідок порушення функцій організму, обумовлених хроніч- ними захворюваннями, наслідком травм, уроджени- ми дефектами, що призводять до значного зниження працездатності, встановлюється III група інвалід- ності. Вона дає підставу для переведення працівника за станом здоров'я на легшу чи меншу за обсягом роботу, на роботу, яка потребує нижчої кваліфікації. В інструкції "Про встановлення груп інвалідності" перераховано конкретні анатомічні дефекти й соціальні підстави для встановлення кожної з трьох груп інвалідності. Встановлення групи інвалідності як юридичного факту має значення для визначення розмірів пенсій з інвалідності. Для пенсійного забезпечення з інвалідності юри- дичне значення мають причини інвалідності. Ними можуть бути: загальне захворювання, трудове каліцтво чи професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців З поранення, контузія чи каліцтво, отримані під час захисту Бать- ківщини чи виконання інших обов'язків військової служби; захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбаче- них законодавством випадках З захворювання, отримане під час виконання обов'язків військової служби [12, 43]. Пенсії з інвалідності військовослужбовцям та пра- цівникам міліції призначаються на весь час інвалід- 157 ності, встановлений МСЕК, а інвалідам З чоловікам, яким більше 60 років, і жінкам, яким більше 55 років, З довічно. Повторний огляд цих інвалідів проводиться лише за їхньою заявою. У деяких випадках для призначення пенсії з інва- лідності юридичне значення має час настання інва- лідності, визначуваний у рішенні МСЕК про встанов- лення інвалідності. Законодавством передбачено також строки вста- новлення групи інвалідності. Вони встановлюються залежно від стану здоров'я, віку інвалідів. Оскільки інвалідність настає внаслідок будь-якого захворю- вання, то, певна річ, може настати й одужання. Тому залежно від порушень функцій організму з метою нагляду за ефективністю лікування проводиться періодичний огляд інвалідності через 1З3 роки. Огляд інвалідів раніше зазначених строків, а також без установлення строків проводиться в разі зміни стану здоров'я і працездатності чи виявлення фактів необгрунтованого винесення рішення МСЕК. Жінкам і чоловікам, які досягли відповідно 55- і 60-річного віку, громадянам, котрі страждають на певні захворювання чи мають анатомічні дефекти й деформації, а також деяким категоріям інвалідів на випадок стійких, необоротних морфологічних змін і порушень функцій організму інвалідність установ- люється безстрокове. Переосвідчення інвалідів у цих випадках може проводитися лише за заявою особи, яка досягла пенсійного віку, або якщо рішення МСЕК винесено на підставі підроблених документів. 2. Види пенсій з інвалідності: умови призначення і розміри пенсій Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсій з інвалідності залежно від причин інвалідності; а) пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; 158 б) пенсії з інвалідності внаслідок загального захво- рювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) [12]. Пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються неза- лежно від стажу роботи. Правом на таку пенсію користуються особи, що підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, тобто які працюють у порядку трудових відносин на всіх виробництвах незалежно від виду власності та орга- нізаційно-правових форм підприємств і організацій. При цьому не має значення, на постійній, сезонній чи тимчасовій роботі отримано трудове каліцтво чи професійне захворювання, на основній роботі чи на роботі за сумісництвом. Особи, які стали інвалідами через каліцтво чи за- хворювання, отримане в період роботи не за трудо- вим, а за цивільно-правовим договором (підряду, до- ручення, комісії тощо), пенсіями за нормами трудо- вого каліцтва не забезпечуються. Їм може бути при- значена пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання за наявності необхідного стажу роботи. Хоча слід зазначити, що всі роботодавці, у тому числі й за цивільно-правовими договорами, зобов'язані платити за осіб, які працюють за тру- довими договорами, страхові внески з державного соціального страхування. Це означає, що й на цю категорію працівників поширюється соціальне страхування з усіма наслідками, які звідси випли- вають [12]. У разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація чи громадянин, відповідальні за заподія- ну шкоду, зобов'язані компенсувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а також шкоду, викликану втратою чи зменшенням його працездатності, у розмірі, нарахованому стосов- но до заробітної плати (винагороди) відповідної кате- 159 горії працівників, якщо інше не передбачено за- коном [З]. . Законодавство широко тлумачить поняття "трудо- ве каліцтво", відносячи сюди не лише каліцтво, отримане під час виконання трудових функцій, а й інші випадки. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва ви- знається тоді, коли нещасний випадок стався за обставин і умов, перелічених у ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення": а) під час виконання трудових обов'язків (у тому числі у відрядженні), а також вчинення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоч би й без спеціального доручення; б) дорогою на роботу чи з роботи; в) на території підприємства, організації чи в ін- шому місці роботи впродовж робочого часу (включно з установленими перервами), протягом часу, необ- хідного для впорядкування знаряддя виробництва, одягу тощо перед початком чи по закінченні роботи; г) поблизу підприємства, організації чи іншого місця роботи впродовж робочого часу (включно з ус- тановленими перервами), якщо перебування там не суперечило Правилам внутрішнього трудового роз- порядку; д) під час виконання державних чи громадських обов'язків; е) під час виконання дій з урятування людського життя, з охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також з охорони право- порядку. Окрім перелічених нещасних випадків, що їх від- носять до трудового каліцтва. Закон України "Про пенсійне забезпечення" охоплює нещасні випадки під час проходження виробничого навчання, прак- тики чи практичних занять, З незалежно від трива- лості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі чи клінічній ординатурі. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва вста- 160 новлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду про факт травмування на виробництві. Під професійним захворюванням розуміється таке захворювання працівника, причиною якого є шкід- ливий вплив умов праці, притаманних даній про- фесії. Скажімо, прогресуюча короткозорість у гра- верів і мікрокопіювальників спричинюється постій- ним напруженням зору за точної, дрібної роботи; ке- сонна хвороба кесонників і водолазів є наслідком роботи в умовах підвищеного атмосферного тиску; поступове отруєння та його наслідки характерні для працівників, яким доводиться постійно мати справу 8 речовинами токсичної дії. , Професійне захворювання як причина інваліднос- ті встановлюється МСЕК на підставі Списку профе- сійних захворювань і відповідно до висновку спе- ціалізованої медичної установи про наявність про- фесійного захворювання. Список професійних захво- рювань та інструкцію з його застосування затвердже- но Міністерством охорони здоров'я. Міністерством соціального захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого 1995 р. [79]. До Списку включено специфічні професійні захво- рювання, що є притаманними виключно роботі, пов'язаній з певною професійною шкідливістю, а також захворювання, що настають за роботи з даною шкідливістю у багато разів частіше, ніж за інших умов. Захворювання, перелічені у Списку, можуть уважатися професійними в тому разі, якщо виклю- чається можливість впливу на розвиток даного за- хворювання інших чинників, не пов'язаних з умо- вами праці (побутові умови, інфекція тощо). Наприклад, наявність туберкульозу в медичного пра- цівника може вважатися професійною, якщо він не хворів на туберкульоз до роботи в медичному проти- туберкульозному закладі (диспансерне відділення, кабінет, лабораторія). Чи, приміром, різке зниження Еслуху, що розвивається у випробувальника моторів у 6 7-300 161 наявному зв'язку з перенесеним тифом, не може трактуватися як професійне захворювання, хоч у даній професії зниження слуху частіше є професій- ною хворобою. Визнання захворювання професійним не завжди означає, що воно пов'язане з порушенням працездат- ності. Питання про працездатність вирішується в кожному окремому випадку залежно від ступеня вираженості, характеру й перебігу патологічного процесу, а також протипоказань до продовження роботи у попередній професії. Вирішуючи питання про те, чи є захворювання професійним, МСЕК виходить з особливостей клініч- ної форми захворювання і конкретних санітарно- гігієнічних умов праці хворого. При цьому наявність у Списку професії хворого не є обов'язковою, позаяк Список не має вичерпного характеру. У Списку немає жодних вимог щодо стажу роботи в умовах впливу шкідливості виробництва. У кожно- му окремому випадку медична експертиза повинна вирішувати питання про те, чи достатній стаж роботи для того, щоби викликати розвиток даного захворювання, тобто обгрунтувати зв'язок захворю- вання з професією. За правовим значенням для пенсійного забезпечен- ня професійне захворювання не відрізняється від трудового каліцтва. Пенсії з інвалідності від загального захворюван- ня. Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, коли настання інва- лідності не обумовлене іншими переліченими вище причинами. Для призначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж. Він невеликий, оскільки використовується для пенсії з інвалідності, а не для пенсії за віком. Тут основна умова призначення пенсії З інвалідність. Які ж ставляться вимоги до стажу роботи на момент настання інвалідності? Він залежить від віку інваліда. Для унаочнення наведемо таблицю з викла- 162 денням передбачених законом вимог до стажу роботи стосовно до різних вікових груп. Вікова група До досягнення 23 років від 23 років до досягнення 26 років від 26 років до досягнення 31 року від 31 року до досягнення 36 років від 36 років до досягнення 41 року від 41 року до досягнення 46 років від 46 років до досягнення 51 року від 51 року до досягнення 56 років від 56 років до досягнення 61 року від 61 року і старші Стаж роботи (уроках) 1 2 3 5 7 9 11 13 14 15 З таблиці видно, що навіть у пенсійному віці (від 61 року і старші) для призначення пенсії з інвалід- ності від загального захворювання вимагається всього 15 років стажу роботи. Як виняток із загаль- ного правила про стаж роботи законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від стажу роботи [12]. Можуть бути випадки, коли громадянин отримує пенсію з інвалідності внаслідок трудового каліцтва (професійного захворювання), а потім його перево- дять на пенсію з інвалідності внаслідок загального захворювання. Для такої пенсії вимагається стаж ро- боти. Яким він повинен бути? Цей стаж визна- чається за віком до часу початкового встановлення інвалідності. Наприклад, до часу настання інвалід- ності внаслідок професійного захворювання грома- дянинові Н. було 23 роки, а з переходом на пенсію з інвалідності від загального захворювання З 34 роки. Щоб призначити йому пенсію з інвалідності внаслі- бы 163 док загального захворювання, слід з'ясувати, чи є в нього 2 роки стажу роботи. Такий стаж передбачено для осіб у віці від 23 років. В цьому віці громадя- нинові Н. було встановлено інвалідність унаслідок професійного захворювання. Якщо було набуто стаж роботи, необхідний для відповідної вікової групи, і робота тривала під час переходу в наступну вікову групу, то умова про стаж вважається виконаною незалежно від вимог, уста- новлених для наступної групи. Пенсії з інвалідності внаслідок загального захво- рювання, трудового каліцтва чи професійного захво- рювання призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштуван- ня на роботу чи після припинення роботи. Пенсії з інвалідності призначаються від дня встановлення інвалідності на весь період інвалідності, що його встановлює МСЕК. Інвалідам-чоловікам і жінкам, яким більше відповідно 60 і 55 років, пенсії з інва- лідності призначаються довічно. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується від дня зміни групи інвалід- ності. З переоглядом громадянина і визнанням його здоровим пенсія виплачується до кінця поточного місяця, але не далі дня, по який встановлено інвалідність. Законодавством установлено особливі умови від- новлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з'явився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пен- сії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше ніж на один місяць. Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата пенсії проводиться від дня при- пинення виплати до дня переогляду, але не більше ніж за 3 роки, якщо МСЕК визнає його за цей період інвалідом. При цьому, якщо внаслідок переогляду інваліда переведено в іншу групу інвалідності (най- 164 вищу чи найнижчу), пенсія за цей час виплачується за попередньою групою. Якщо виплату пенсії інвалідові, який втратив здоров'я внаслідок загального захворювання, було припинено з огляду на відновлення здоров'я чи якщо ' він не отримав пенсії через нез'явлення на переогляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється від дня встановлення інвалідності, за умови, якщо після припинення виплати пенсії про- минуло не більше 5 років. Якщо ж збігло більше, то пенсія призначається знову на загальних підставах. Розміри пенсій з інвалідності (внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання) встановлюються в однаковому процентному відно- шенні до заробітку і залежать від ступеня втрати працездатності (групи інвалідності) й заробітку. Крім того, на розмір пенсії впливають і деякі інші обставини (умови праці, сімейний стан, потреба в по- стійному сторонньому догляді). Так, пенсії інвалідам І групи призначаються в розмірі 70% заробітку; II З 60% і III З 40%. Заробіток нараховується за пра- вилами, встановленими для пенсії за віком. Пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва і професійного захворювання нараховуються з серед- нього заробітку на підприємстві для даної професії. Якщо інваліди мають трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія з інвалідності призна- чається в розмірі пенсії за віком. До пенсій з інвалідності можуть нараховуватися дві надбавки; непрацюючим інвалідамы які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, З на кожного члена сім'ї у розмірі соціальної пенсії; інва- лідам І групи, одиноким інвалідам II групи, а також одиноким інвалідам III групи, які досягли пенсій- ного віку, З на догляд у розмірі соціальної пенсії. Надбавки можуть нараховуватись одночасно. 165 Чинним законодавством установлено мінімальні й максимальні розміри пенсій з інвалідності, що різ- няться групою інвалідності та умовами пращы Так, мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії за відповідною групою інвалід- ності. Цей розмір пенсії періодично підвищується. Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці (за списком № 1), а також на підземних і відкритих гірничих роботах, З чотирьох мінімальних пенсій за віком [12]. 3. Особливості пенсійного забезпечення з інвалідності окремих категорій громадян Загал осіб, які мають право на пенсію з інвалід- ності, аналогічний загалові осіб, які забезпечуються пенсіями за віком. А втім, як і стосовно до призна- чення пенсії за віком, законодавством передбачають- ся особливості, що відображають специфіку пенсій- ного забезпечення з інвалідності окремих категорій громадян. Неодмінною умовою виникнення права на пенсію з інвалідності є настання інвалідності. Але не завжди ця умова З єдина підстава для призначення пенсії з інвалідності, скажімо, військовослужбовцям (строкової служби та офіцерського складу), праців- никам органів внутрішніх справ, особам, які потер- піли в чорнобильській катастрофі, під час виконання громадянського обов'язку, учням, а також за непов- ного стажу роботи. У цих випадках важливу роль відіграють додаткові чинники, зазначені в законі. Пенсії з інвалідності військовослужбовцям і пра- цівникам органів внутрішніх справ. Умови, норми й порядок пенсійного забезпечення регулюються Зако- ном України "Про пенсійне забезпечення військово- службовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цей Закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також ібб на працівників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей. А от призначення пенсій проводиться різними органами; військовослужбовцям строкової служби З район- ними (міськими) управліннями соціального захисту населення за місцем проживання; військовослужбовцям офіцерського складу З пен- сійними відділами обласних військкоматів за місцем проживання, обраним після звільнення з армії; працівникам органів внутрішніх справ З за міс- цем проходження служби відділами соціального забез- печення обласних управлінь внутрішніх справ (УМВС). Пенсії з інвалідності призначаються військово- службовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалі- дами, якщо інвалідність настала в період проходжен- ня ними служби, або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізні тле цього строку, але внаслідок поранення, кон- тузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в період проходження служби. Залежно від причини інвалідності інваліди поді- ляються на дві категорії; інвалідів війни та решти інвалідів із загалу військовослужбовців, осіб началь- ницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Віднесення до певної категорії відображається на рівні пенсійного забезпечення. До першої категорії належать особи, які стали Інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи чи виконання інших обов'язків військової служби. До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), чи внаслідок захво- рювання, пов'язаного з проходженням служби. Пенсії з інвалідності не залежать від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх 1в7 справ, одначе призначаються й виплачуються після звільнення зі служби. Пенсія з інвалідності для військовослужбовців офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлюється в таких розмірах^ інвалідам війни І групи З 100%, II З 80%, III З 60% відповідних сум грошового за- безпечення; решті інвалідів І групи З 70%, II З 60% і III З 40%. До цієї пенсії можуть нарахову- ватися надбавки З непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї; на догляд З інвалідам І групи, одиноким інва- лідам II групи, а також інвалідам III групи, які до- сягли пенсійного віку і потребують постійного сто- роннього догляду. Законодавством установлено мінімальні пенсії військовослужбовцям строкової служби З інвалідам війни. Для солдат і матросів строкової служби І та II груп вони не можуть бути нижчими від трьох міні- мальних пенсій за віком, для III групи ця межа З півтори мінімальні пенсії за віком, решті інвалі- дів З військовослужбовців строкової служби І гру- пи З 200%, II З 100% і III З 50% мінімального розміру пенсії за віком. Інвалідам із загалу єфрей- торів (старших солдатів) і сержантів, старших матро- сів і старшин строкової служби пенсія нараховується в розмірі 110%, прапорщикам і мічманам, військо- вослужбовцям понадстрокової служби та військової служби за контрактом, особам молодшого началь- ницького і рядового складу органів внутрішніх справ З 120%, офіцерам і начальницькому складові (крім молодшого) органів внутрішніх справ З 130% відповідних мінімальних розмірів пенсій, передба- чених для інвалідів З солдатів і матросів строкової служби. З 1 січня 1996 р. пенсії з інвалідності збільшено учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, прирівняним до учасників війни; інвалідам війни І групи З на 400% мінімальної пенсії за віком, II З 168 на 350%, III З на 200%, учасникам бойових дій, які отримують пенсію з інвалідності, З на 150% міні- мальної пенсії за віком. Пенсії з інвалідності особам, які постраждали від наслідків чорнобильської катастрофи. Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист гро- мадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи", пенсії з інвалідності призначаються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок чор- нобильської катастрофи. Пенсії призначаються в підвищених розмірах. У всіх випадках розмір дер- жавної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим за: для І групи інвалідності З 10 мінімальних пенсій за віком, для II З 8, для III З 6. Дітям-інвалідам сплачується 3 мінімальні пенсії за віком. Крім того, особам, які отримують державну пенсію з інвалідності, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю (за 1-ю кате- горією); інвалідам І групи З 100% мінімальної пенсії за віком, II групи З 75%, інвалідам III групи, дітям-інвалідам З 50% мінімальної пенсії за віком. Додаткова пенсія виплачується повністю незалежно від заробітку, державної пенсії чи іншого доходу. Пенсії з інвалідності громадянам, які стали інва- лідами у зв'язку з виконанням громадянського обов'язку. Даний вид пенсії призначається особам, які стали інвалідами у випадках: рятування людсь- кого життя, охорони державної, колективної, інди- відуальної власності й правопорядку. Розмір пенсії з інвалідності визначається за загальними правилами залежно від групи інвалідності: інвалідам І групи З 70%, II З 60%, III З 40% заробітку. Мінімальний і максимальний розміри пенсій встановлюються на однаковому рівні з іншими пенсіями з інвалідності. Пенсії з інвалідності учням, студентам, аспіран- там, ординаторам. Пенсії з інвалідності призначаю- ться учням, студентам вищих навчальних закладів, 169 слухачам факультетів і курсів підвищення кваліфі- кації, аспірантам, докторантам і клінічним ордина- торам незалежно від того, працювали вони чи ні до вступу на навчання як у разі настання інвалідності від загального захворювання, так і в разі трудового каліцтва чи професійного захворювання. Пенсії з інвалідності призначаються й тоді, коли інвалідність настала через трудове каліцтво, професійне захворю- вання або під час проходження виробничого навчан- ня, практики чи практичних занять. Дане правило стосується також учнів середніх загальноосвітніх шкіл і професійних училищ. З настанням інвалідності внаслідок загального за- хворювання пенсія призначається, якщо учень, сту- дент, слухач навчався в навчальному закладі, на фа- культетах і курсах підвищення кваліфікації,-в аспі" рантурі чи клінічній ординатурі протягом строку, що відповідає стажеві роботи, необхідному для при- значення пенсії з інвалідності працівникам від за- гального захворювання. Якщо інвалідність у цих осіб настала внаслідок трудового каліцтва чи про- фесійного захворювання і пов'язана з проходженням виробничого навчання, практики чи практичних за- нять, пенсія призначається незалежно від тривалості строку навчання в навчальному закладі, на курсах, факультетах підвищення кваліфікації, в аспірантурі чи ординатурі. До інвалідності внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробничим навчанням чи практикою, прирівнюється інвалідність, яка настала у зв'язку з виконанням державних, громадянських обов'язків або завдань адміністрації чи у зв'язку з виконанням громадянського обов'язку з урятування людського життя, охорони державної, колективної та індивідуальної власності й правопорядку. Розміри пенсій з інвалідності призначаються учням за загальними правилами й нормами, встанов- леними пенсійним законодавством із відповідних груп інвалідності; І група інвалідності З 70%, II З екте права й правоотношении:

Вопросьг общей теории советского права. З М.:

Госюриздат, 1960. З С. 284З306.

100. Андреев В.С. Право социального обеспечения в

СССР: Учеб. пособие. З М.: Юрид. лит., 1987. — С. 31.

275

101. Астрахан Е. Й. Принципьі пенсионного обеспече-

ния рабочих й служащих. З М.; Госюриздат, 1961.

102. Ачаркан В. А. Государственньїе пенсии в СССР:

Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. З М., 1969. З С. 13.

103. Ачаркан В.А. Государственньїе пенсии. З М.:

Юрид. лит., 1967. З С. 68.

104. Бабкин В. А., Смирнова Г. Б. Комментарий к Поло-

исению о порядке назначения й виплати государственних

пенсии. З М.: Юрид. лит., 1983.

105. Гущин Й. В. Право членов колхоза на пенсию. З

М.: Юрид. лит., 1972. З С. 108.

106. Даль В. Толковий словарь русского язика. З М.:

Русский язик, 1978. З Т. 3. З С. 431.

107. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация

инвалидов й престарелих (правовой аспект). З М.; Изд-во

МГУ, 1985. З С. 13.

108. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному

обеспечению. З М.: Изд-во МГУ, 1974.

109. Иванова Р. Й. Метод советского права социального

обеспечения: Основние черги // Вестн. Моск. ун-та: Сер.

“Право”. З 1983. З № 4. З С. 46.

110. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному

обеспечению в СССР. З М.: Юрид. лит., 1986.

111. Козлов А. Е. Социальное обеспечение в СССР (пра-

вовьіе вопроси). З М.: Наука, 1981. З С. 49З50.

112. Красавчиков О.А. Юридические факти в советс-

ком гражданском праве. З М.: Госюриздат, 1958. З С. 54.

113. Котляр А. Й., Боченков С.Г. Справочник по

пенсиям военнослужащих. 2-е изд., перераб. й доп. З М.:

Воениздат, 1980.

114. Мечников И.М. &гюди оптимизма. З М., 1964. З

С. 137.

115. Ожегов С.И. Словарь русского язика / Под ред.

проф. Н. Ю. Шведовой. 17-е изд., стереотип. З М.: Рус-

ский язик, 1978. З С. 455.

116. Ожегов С.И. Словарь русского язика. З М.,

1984. З С. 528.

276

117. Ожегов С.И. Словарь русского язика / Под ред.

чл.-корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. 18-е изд., стерео-

тип. З М.: Русский язик, 1986. З С. 214.

118. Общая теория права й государства: Учебник / Под

ред. В. В. Лазарева. З М.: Юрист, 1994. З С. 16.

119. Одесский вестник. З 1996. З 29 октября.

120. Проект реформи системи оплати труда й социаль-

них услуг // Урядовий кур’єр. З 1995. З 17 жовтня.

121. Реформа социальной сфери… // Одес. известия. З

1997. З 18 июля.

122. Советское трудовеє право / Под ред. Н. Г. Алек-

сандрова й Д. М. Генкина. З М., 1946. З С. 364.

123. Советское трудовеє право / Под ред. Н. Г. Алек-

сандрова. З М.: Юриздат, 1949. З С. 339.

124. Советское пенсионное право: Учеб. пособие / Под

ред. М. А. Захарова. З М.: Юрид. лит., 1974.

125. Советское право социального обеспечения / Под

ред. А. Д. Зайкина. З М.: Изд-во МГУ, 1982.

126. Словарь иностранних слов. 7-е изд., перераб. З

М.: Русский язик, 1979. З С. 380.

127. Стьічинский Б.А. Проблеми совершенствования

правового регулирования социального обеспечения граж-

дан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. З Харьков,

1991. З С. 4.

128. Сурилов А.А. Теория государства й права: Учеб.

пособие. З К. З Одесса: Вища шк., 1989. З С. 372.

129. Тарасова В.А. Юридические факти в области пен-

сионного обеспечения. З М.: Изд-во МГУ, 1974. З С. 8.

130. Толковий словарь русского язика / Под ред.

Д. Н. Ушакова. З М.: Госиздат, 1939. З Т. 3. З С. 827.

131. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право

России: Учеб. пособие / Под ред. В. Н. Толкуновой. З М.:

Юрист, 1995. З С. 6З7.

132. Толстой Ю.К. К теории Правоотношения. З М.:

Изд-во МГУ, 1959. З С. 65.

277

133. Трудовое право: Знциклопедический словарь /

Гл. ред. Иаанов С. А. З М.: Сов. знциклопедия, 1979. З

С. 74.

134. Урядовий кур’єр. З 1994. З 4 жовтая; 1994. З

19 листопада; 1997. З 12 квітня, 8 травна, 22 травня,

26 червня, 3 липня.

135. Усенко В.Т. Помощь адресная, конкретная //

Одес. известия. З 1997. З 28 марта.

136. Фогель Я.М. Право на пенсию й его гарантии. З

М.: Юрид. лит., 1982. З С. 45, 50 й др.

137. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. З

М.: Юрид. лит., 1984. З С. 35.

138. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шем-

шученка. З К.: Феміна, 1996. З С. 256З257.

139. Яеич Л.С. О принципе научности в работе совет-

ского государственного аппарата // Правоведение. З

Зміст

Розділ І. Загальна частина

Глава І

Поняття і система пенсійного права

1. Пенсійне право як складова права .

соціального забезпечення ………… З

2. Визначення системи навчального курсу

пенсійного права ……………. 16

Глава II

Джерела пенсійного права.

Пенсійний фонд.

Органи, які здійснюють пенсійне забезпечення

1. Поняття та особливості джерел пенсійного

права …………………. 18

2. Основні види джерел пенсійного права

та їх загальна характеристика ……….. 23

3. Пенсійний фонд України: порядок його

формування і використання ……….. ЗО

4. Система державних органів та їхні функції

зі здійснення пенсійного забезпечення …… 34

Глава III

Основні принципи пенсійного права

1. Поняття і система принципів правового

регулювання пенсійного забезпечення . ..;;.. 43

2. Зміст принципів правового регулювання

пенсійного забезпечення …………. 47

Глава IV

Пенсійні правовідносини

1. Поняття і загальна характеристика

пенсійних правовідносин …………. 59

2. Суб’єкти, об’єкт і зміст пенсійних

правовідносин ……………… 64

3. Підстави виникнення, змін і припинення

пенсійних правовідносин різних видів …… 72

279

Глава V

Трудовий стаж і вислуга років

1. Поняття “трудовий стаж”, його види

і значення в пенсійному праві ……..77

2. Нарахування стажу роботи для призначення

трудових пенсій ……………79

3. Вислуга років та її значеная в пенсійному

праві ………………..88

4. Докази трудового стажу ……….97

Розділ II. Особлива частина

Глава І

Пенсії за віком

1. Поняття і види пенсій за віком . . .105

2. Основні умови пенсійного забезпечення

за віком ……………111

3. Особливості пільгового пенсійного

забезпечення за віком окремих категорій

працівників …………..114

Глава II

Пенсії за вислугу років

1. Поняття і умови призначення пенсії

за вислугу років ……………125

2. Пенсійне забезпечення громадян,

які проходили військову службу

чи службу в органах внутрішніх справ . . . .129

3. Пенсія за вислугу років працівникам

цивільної авіації та льотно-випробувального

складу ……………….139

4. Пенсії за вислугу років державним

службовцям, суддям, працівникам

прокуратури і митних органів . . . . . . . 143

5. Пенсії за вислугу років окремим категоріям

працівників інших галузей народного

господарства …………….147

280

Глава III

Пенсії з інвалідності

1. Поняття “пенсія з інвалідності”.

Медичні й правові критерії інвалідності . .153

2. Види пенсій з інвалідності: умови

призначення і розміри пенсій …….158

3. Особливості пенсійного забезпечення

з інвалідності окремих категорій громадян .166

Глава IV

Пенсії на випадок утрати годувальника

1. Поняття “пенсія на випадок утрати

годувальника”. Склад членів сім’ї,

які користуються правом на пенсію ….171

2. Умови призначення пенсії в разі втрати

годувальника ……………178

3. Особливості пенсійного забезпечення

окремих категорій сімей у зв’язку з утратою

годувальника ……………186

Глава V

Призначення, нарахування і виплата

трудових пенсій

1. Порядок звернення за пенсією

і призначення пенсії ………194

2. Нарахування пенсій ……..198

3. Порядок виплати пенсій ……204

Глава VI

Соціальні пенсії та допомоги

1. Поняття й підстави призначення соціальних

пенсій ……………….209

2. Види допомог та обставини їх

призначення …………….211

Глава VII

Правовий статус громадян у сфері

соціального захисту

1. Поняття й загальна характеристика

правового статусу ветеранів війни, праці

та інших осіб похилого віку ……214

281

2. Пільги громадянам з обмеженою працездатністю

та гарантії їх соціального захисту ……. 219

3. Деякі передумови подальшого розвитку

пенсійного забезпечення в Україні ……. 225

Додаток

Орієнтовний перелік тем курсових

і дипломних робіт із пенсійного права ….. 231

Завдання для студентів, які вивчають

курс “Пенсійне право в Україні” … ^ …. 233

Словник-довідник термінів, уживаних

у курсі лекцій …………… 243

Перелік нормативних актів і спеціальної

літератури, використаних під час

підготування курсу лекцій ……… 264

Навчальне видання

Сирота Іван Михайлович

ПРАВО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В УКРАЇНІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

Юрінком Інтер З редакція наукової та навчальної літератури

Відповідальна за випуск І.В. Стремовська

Редактор Г.В. Латник

Художнє оформлення М.А. Панасюк

Комп’ютерний набір Л.Ю- Волотовська, Л.М. Сисоєва

Комп’ютерна верстка Т.М. Виноградова

Підписано до друку 10.12.97. Формат 84х108 1/з2. Папір офсетний №1.

Гарн. Тайме. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 15,12.

Обл.-вид. арк. 12,75. Тираж 10 000. Зам. № 7-300.

Ціна договірна.

Оригінал-макет виготовлено комп’ютерним центром

СП “Юрінком Інтер”. 252057, Київ, вул. О. Довженка, 16

(свідоцтво про реєстрацію № 21667576 від 2.06.97).

Віддруковано на АТ “Київська книжкова фабрика”.

252054, Київ, вул. Воровського, 24.

Сирота І.М.

Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс

лекцій. З К.: Юрінком Інтер, 1998. З 288 с.

I5ВN 996-7302-14-8

У книзі висвітлюються загальні теоретичні питання права

соціального захисту населення України, даються поняття пенсії та

її видів, наводиться практика застосування норм, що регулюють

пенсійне забезпечення, шляхи його подальшого розвитку. Розрахо-

вана на студентів і викладачів юридичних вищих навчальних за-

кладів, коледжів, на працівників органів соціального захисту насе-

лення, а також усіх, хто цікавиться питаннями пенсійного забез-

печення в Україні.

ББК 67.9 (4УКР) 305+67.305

Юрінком Інтер пропонує

студентам і викладачам,

усім, хто цікавиться

проблемами держави і права,

навчальні видання:

Загальна теорія держави і права

Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова, З

К.: Юрінком, 1997. – 320 с.

У посібнику з використанням нових методів і принципів пізнання

державно-правових явищ висвітлено зміни і тенденції їх розвитку,

проаналізовано світовий досвід з цих питань, сформульовано основні

державно-правові положення. Велику увагу приділено теорії народо-

владдя, видам, системам забезпечення і проявам його у нашій дер-

жаві. Наведено характеристики основних правових сімей сучасності.

Викладення теорії того чи іншого питання автори поєднують з

практикою його розв’язання.

Шульженко Ф.П., Наум М.Ю.

Історія вчень про державу і право

Курс лекцій / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. З

К.; Юрінком Інтер, 1997. – 192 с.

У книзі на конкретному історичному матеріалі висвітлюються

закономірності суспільного прогресу, розкривається процес станов-

лення та розвитку знань про державу і право, поступового осягнення

людською думкою суті держави і права. Значну увагу приділено

з’ясуванню джерел політико-правової думки в Україні, особливостей

П формування в контексті європейської цивілізації.

Основи конституційного права України

Підручник / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. З

К.: Юрінком, 1997. З 208 с.

У підручнику розкривається соціально-правова природа консти-

туції, її специфіка як акта прямої дії. Дається системне висвітлення

конституційних положень, визначаються правові поняття та терміни.

Структурно підручник побудований за змістом Конституції України.

Враховуючи призначення книги, видавництво додає текст

Конституції України.

ДЛЯ НОТАТОК

Студентам і викладачам

юридичних вузів і факультетів,

практичним працівникам

у сфері юриспруденції

та міжнародних відносин

ЮРШКОМ ІНТЕР

ПРОПОНУЄ

Кримінальне право України.

Загальна частина

Підручник / За ред. П.С. Матишевського,

П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. З

К.; Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.

Підручник розкриває зміст норм Загальної частини криміналь-

ного права України, дає теоретичне висвітлення окремих інститутів

щодо злочину та відповідальності за його вчинення. В ньому розгля-

даються також основні питання Загальної частини кримінального

права та основні напрямки (школи) науки кримінального права

деяких зарубіжних держав.

Фединяк Г.С.

Міжнародне приватне право

Курс вибраних лекцій. З

К.! Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.

Курс вибраних лекцій побудований на основі аналізу законодав-

ства України та іноземних держав, міжнародних угод (станом на

15.08.97) і практики їх застосування. Розглядаються загальнотеоре-

тичні засади у правовідносинах з “іноземним елементом”, правовий

статус суб’єктів міжнародного приватного права, питання власності

та зовнішньоекономічної діяльності, трудові, шлюбно-сімейні, де-

ліктні правовідносини.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Сирота 1998 – Право пенсійного забезпечення в Україні (книга)