.

Савчук, Самойленко 2000 – Основи правознавства (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
2 18237
Скачать документ

Савчук, Самойленко 2000 – Основи правознавства

ПРОГРАМА З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

1. Держава та право

Основні теорії походження держави і права. Поняття й ознаки держави.
Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави.
Класифікація держав за їхньою формою (форми правління, форми державного
устрою, політичні режими). Держави, що існували на території сучасної
України.

Поняття й ознаки права. Право – особливий вид соціальних норм. Єдність
та відмінність права і моралі. Джерела (форми) права. Поняття і
структура правовідносин.

Поняття законодавства, його система. Конституції, закони і підзаконні
акти. Питання, які визначаються (встановлюються) виключно законами
України. Мета і форми систематизації нормативно-правових актів.

Поняття системи права. Поділ права на галузі, правові інститути та
правові норми. Загальна характеристика основних галузей права України.

Загальне поняття про громадянське суспільство. Поняття й основні ознаки
правової держави. Головні напрями формування правової держави в Україні.

Поняття, причини та види правопорушень. Поняття і види юридичної
відповідальності. Підстави і мета юридичної відповідальності.

І8ВК 966-539-245-Х

П.С. Савчук,

Ю.П. Самойленко, 2000.

“А.С.К.”, 2000.

2. Конституційне законодавство України

Закріплення державного, народного й національного суве-рештету в
Декларації про державний суверенітет України. Акт проголошення
незалежності України. Референдум 1 грудня УЬ*І року. Питання
правонаступництва України. ™ ?ОНС™ТУЧІЯ України – Основний Закон
держави. Конституційна форма правління, державного устрою й політичного

^—..шиї й трудового РОЗ-

„.. „”мщшлшарних стягнень. Порядок накладання І зняття дисциплінарних
стягнень. Відповідальність за прогул. Відповідальність за появу на
роботі у нетверезому стані. Матеріальна відповідальність працівників за
шкоду, заподіяну з їхньої вини підприємству. Порядок розгляду
індивідуальних трудових спорів.

Законодавство про соціальний захист і охорону здоров’я. Поняття
соціального страхування та соціального забезпечення. Види пенсій за
законодавством України. Види соціальної допомога сім’ям з дітьми.
Юридичні гарантії права на охорону здоров’я.

Фінансове законодавство. Поняття податку та його види. Прибутковий
податок з громадян.

Законодавство про підприємницьку діяльність. Плн«г-~~ – • приємницької
діяльності. Г>№«—~

ЬГМ пі”-——

І- ДЕРЖАВА ТАПРАВО

Держава

_— ^-^Іпс-ЛЬ-

– ..^.^ліивної І приватної власнос-

..- ^аиии. цренда землі. Порядок вирішення земельних спорів.

Адміністративне законодавство. Відносини, які регулюються
адміністративним правом. Загальна характеристика Кодек-.. су про
адміністративні правопорушення. Поняття адміністра-І тивного проступку.
Види адміністративних стягнень. Адмініс- * тративна відповідальність
неповнолітніх.

Кримінальне законодавство. Загальна харак: мінального кодексу України.
Поняття й ознаки ^личину. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова
від доведення злочину до кінця. Співучасть у вчиненні злочину. Види
кримінальних покарань. Поняття неосудності. Кримінальна відповідальність
неповнолітніх. ‘

гп • *•— «а

суверенними, тобто – історично володіли усією повнотою влади, але “для
зручності” “найняли” правителів і створили державу. Ж.-Ж. Руссо виходив
з того, що народи мають право будь-коли повернути свою владу.

• Суть теорії живого права Ганса Ертха (Німеччина) у тому, що держава
виникла на основі найдавніших суспільних інститутів (сім’ї, родинних
зв’язків тощо). Розвиток суспільства відбувається незалежно від держави,
вважав Ерліх, і навіть -у боротьбі з нею. Суспільство створило державу
для воєнних потреб, а потім та ж держава відібрала у людей право
видавати закони. Але право, за Г. Ерліхом, в основному зосереджене в
руках суспільства, а не держави; суспільні зв’язки між людьми завжди є
головнішими за право і державу, а джерелом права є зовсім не держава, а
саме ці суспільні (сімейні, родинні тощо) зв’язки.

• Томаш Масарик (організатор і перший президент Чехосло-ваччини)
(1850-1937) у книзі “Нова Європа”, розвиваючи теорію про право націй на
самовизначення і на власну державу (ці погляди свого часу виклав на
початку XX ст. американський президент Вудро Вільсон у своїх знаменитих
“14 пунктах” періоду Першої світової війни), висунув ідею, що держава є
інструментом утвердження нації. Т. Масарик був прихильником точки зору,
що держава виникла з первісної військової і релігійної організацій як
держава якоїсь певної династії чи класу. Оскільки така держава не
відображала національну особливість, то більшість націо-нально змішаних
держав були недовговічними.

• Патріархальна теорія походження держави була започаї кована китайським
філософом Конфуцієм (У-ІУ ст. до н.е* і глибоко опрацьована англійським
філософом XVIII Р. Фільмером. За цією теорією, держава виникла в. прощ
механічного об’єднання родів у племена, племен – в ширі утворення аж до
державних. Відтак, влада королів та іні монархів бере початок
безпосередньо від прародича Адаї а піддані – лише його діти.

• Теологічна теорія бере свій початок у міфах Стародавньої^ Сходу, в
яких стверджується про божественне походжеі правителя. В епоху
середньовіччя дана теорія, яка лася на принципі “нема влади не від Бога,
існуючі ж Богом встановлені”, була надалі розвинена Фомою Аквінс ким
(XIII ст.). Він вважав, що порядок відносин панування підпорядкування,
за якого воля осіб у вищій людській ієрар) рухає нижчими верствами
населення, встановлений Богом.

• Органічна теорія, яскравим представником якої був Габр« Спенсер
(1820-1903), базується на тому, що держава

“політичний агрегат” виникла внаслідок органічно витку суспільства –
його поділу за достатком та спеї цією. За Г. Спенсером, у процесі воєн
найпристосс до умов боротьби за виживання народи створювали вий апарат,
який, неначе нервово-м’язовий апарат : організму, регулював суспільні
процеси.

• Насильницька теорія найбільш поширена серед так соціал-дарвіністських
теорій. Найвідомішим її пред< ком був Л. Гумплович (1838-1909). На його думку, н провидіння, суспільний договір чи ідея свободи, а зіп ворожих племен, груба перевага сили породили де, Тому, за Л. Гумпловичем, держава є формою паг переможців над переможеними.• Психологічна теорія наріжним каменем появи прав никнення держави визначає психобіологічні потреби ни у покорі та пануванні. За Зігмундом Фрейдом (185( створення держави диктувалося необхідністю прщ агресивні потяги (зокрема, статеві), які існували у патріархальної орди.• Представники елітної теорії були переконані в то державу "вигадали" еліти.• Космічна теорія побудована на переконаності в то держава і право запроваджені на Землі Вищим Косі Розумом для проведення якогось, невідомого людям. рименту над ними.• Марксистська теорія ґрунтується на тезі, що держ; никла з поділом суспільства на класи. Родоплемінні нізація перетворюється на державу, коли виникає п захищати інтереси економічно панівного класу. Зс Фрідріх Енгельс вказував на три ознаки, які відрі: державу від родової організації:1) поділ населення за територіальною ознакою, внг чого родова організація перетворюється на територіалі мшістративну;2) встановлення публічної влади;3) запровадження податкової системи. Отож, для розуміння причин та обставин виникнеш жави І права необхідно враховувати різні чинники:• географічні умови, які сприяли виникненню й існ} зрошувальних систем (як це мало місце у долинах Стародавнього Сходу);• суспільний поділ праці;н^ срчіально-класові зміни, що вели до загострення сз иостеи;8- спілкування І засвоєння державного досвіду сусідів (вплив Риму на утворення держави у готських племен), наявнісгь зовнішньої загрози, яка прискорює формування держави за умови зрілості внутрішніх державотворчих чинників;- завоювання державними народами інших територій (наприклад, завоювання вікінгів).Історичні умови виникнення права ті ж, що й держави, оскільки, на думку більшості (хоч і далеко не всіх) дослідників, держава і право формувалися паралельно й виникають одночасно.У процесі становлення держави право складалося шляхом розщеплення первісних номонорм (номонорми у перекладі; грец. - "єдине правило". Цей термін означає обов'язкові дон виконання правила поведінки, в яких ще чітко не розділені мораль, право й етикет) на право і мораль, етику (під етикон розуміють сукупність норм, дотримання яких забезпечене лише силою громадської думки).Спочатку право виступало як звичаєве право.Звичаєве право - це система норм, які базуються на звичаєв, як регуляторові суспільних відносин у певній державі, місцевос ті, або діють у межах певної етнічної чи соціальної групи (У країнах Сходу звичаєве право називалося "адатовим" (ви араб, "адат " - звичай).Правляча верхівка суспільства вибирала найвигідніші дш неї норми звичаєвого права І перетворювала їх на власн право, тобто - писані закони. Особливо це стосується ти положень адатового права, які регулювали відносини власності господарського життя, цілісності суспільства, привілеїв тощоПриклади,1. Якщо раніше у випадку, коли родич крав у родича, йогс змушували лише повернути крадене, то з появою права засто совуються багаторазове відшкодування, рабство, заподіяли: каліцтва і навіть страта.2. Порушення екзогамних заборон (екзогамія - заборон вступати у шлюбні стосунки всередині своєї групи), навпаки перестало вважатися злочином, зате порушення станово-кас тових шлюбних пересторог стало каратися особливо строго.3. У випадку заподіяння смерті тепер головну роль відігра вало не те, до якого племені належав злочинець, а соціальнії"" статус потерпілого.З появою держави норми звичаєвого права, як правило записувалися як закон.Поняття й ознаки державиУ науковій, зокрема юридичній, літературі даються різ* тлумачення поняття "держава". Одні, відповідно до свої10Іпоглядів, розуміють під державою організоване в певні об'єднання населення, інші - устрій суспільства, треті - апарат влади, державні та правові органи, які здійснюють державну владу-' У міжнародному сенсі держава трактується як суб'єкт міжнародних відносин, єдність:а) території;б) населення;в) суспільної влади.Відмінність держави від публічної влади у первісному суспільстві полягає у тому, що:1) вона є захисником домінуючої у суспільстві групи;2) влада поширюється на всіх, хто проживає на території держави, незалежно від національності;3) регуляторами виступають правові норми (право) як особливі загальнообов'язкові правила поведінки;4) носії влади організаційно виділені у спеціальні структури;5) існують податки;6) наявний розподіл функцій між органами державної влади;7) держава виступає як офіційний представник суспільства;8) держава має верховну владу (суверенна) і ні від кого не залежить;9) влада є політичною, оскільки регулює відносини між різними групами населення.Отже, держава - це суверенна політична та територіальна організація влади певної частини населення з притаманним їм спеціальним апаратом управління і примусу, яка спроможна за допомогою права встановлювати загальнообов'язкові для населення правила, керувати та управляти загальносуспільними справами.Суттєві ознаки держави:1. Суверенітет - верховенство, самостійність, повнота, єотсть і неподільність влади в державі у межах її кордонів та незалежність держави у зовнішніх відносинах.Г 1 ериторіальне розселення населення країни, територія*коі подшісться на певні одиниці (адміністративно- чи полі-поп™ РИТ°рІаЛЬш)- сУвеРенітет, політична влада державииширюються на всіх, хто проживає на її території, у томуЗ л На ' Щ° Не є громадянами Цій' держави. Іикпн Парат Управління і примусу - система законодавчих, гпп2 Х' суоових та контрольно-наглядових органів: армія, правоохоронні органи тощо.ЯТК?ВЄ Право виДавати закони - загальнообов'язкові поведінки, закріплені в нормах права.115. Здатність стягувати податки, робити позики І надавати кредити.Призначення державної влади в демократичному суспільствіДемократизація суспільного життя, яка набула прискорец ня у більшості держав світу після Другої світової війни передбачає й нові завдання, які покликана вирішувати держа-ва. За умов законодавчого гарантування прав і свобод людини державна влада повинна являти собою організовану силу суспільства, яка узгоджує різні інтереси держави як такої з суспільством, всередині суспільних груп, між особою і сус-пільством, між окремими людьми тощо.Сучасна демократична держава повинна діяти в інтересах якщо й не всіх без винятку членів суспільства (таке практично неможливе, адже різні люди чи соціальні групи часто мають відмінні інтереси і прагнення), то, в усякому разі, максимально можливої більшості. Це, насамперед, може бути забезпечене розробкою та впровадженням нагальних і якісних за своїм змістом законів: економічних, цінових, податкових, інвестиційних і т.д.Через матеріальну допомогу, поліпшення умов праці, під. вищення заробітної плати і пенсій, покращення житловшІ умов, освіти, охорони здоров'я тощо державна влада повинна забезпечувати вищий рівень життя населення (насамперед платників податків).Репресивно-каральна функція держави за умов демократизації повинна поступатися місцем регулюючій.Непорушними принципами діяльності органів державно| влади мають бути:- утвердження верховенства права;- постійне забезпечення суверенітету народу як єдиногс| джерела державної влади;- забезпечення взаємної відповідальності держави особою і громадянським суспільством;- формування в суспільстві високого рівня правової кульї тури;- культивувати й забезпечувати цивілізованими засобам соціальну злагоду, мирне вирішення конфліктів чи протиріч| які неминуче виникають у суспільному житті.Водночас демократія зовсім не означає вседозволеності безконтрольності. Саме тому державна влада повинна зоб» в'язувати членів суспільства безпосередньо чи через свої' представників брати участь у вирішенні загальних завда"' робити особистий внесок у розвиток суспільства і держаї "6. Вираження і суспільства. за Іхист інтересів якомога ширших верствТериторіальне розселення населення країни Державний суверенітет Апарат управління і примусу\ «—— / >^ -х / / • ті»

Право на застосування примусу -/ Держава ) — Право
встановлювати і стягувати податки

/Х^рХ г \

Система органів державної влади Виняткове право видавати закони 1
Наявність правових норм

Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави

У перекладі з латини “функція” означає виконання, звершення. Також цей
термін використовується і для позначення обов’язку. Отже, функціями
держави є головні напрямки її діяльності.

Держава як форма організації суспільства має чимало обов’язків
(функцій), які поділяють на декілька видів:

а) за соціальним значенням:

– основні (оборона, підтримання зовнішніх відносин, охорона
правопорядку, інформаційна, економічна, соціальна, екологічна та ін.);

– неосновні (управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та
управління майном, правосуддя, контроль за видатками бюджету,
бухгалтерський облік тощо);

б) за територіальною ознакою:

– внутрішні (економічна, культурно-виховна, охорона й захист усіх форм
власності, соціальне обслуговування населення, екологічна, охорона
правопорядку, громадянських прав та прав І свобод людини);

~ зовнішні (організація співробітництва з іншими країнами та зарубіжними
організаціями, захист державного сувереніте-тУ, підтримка миру в
регіоні, мирне співіснування з іншими Державами світу);

в) за часом здійснення:

– постійні (здійснюються на всіх етапах розвитку держави) ;

12

13

І Конфедерація

\ Авторитарний

иіна| Р^Й-»

5чз о\Р я 3|?я.

ІГІ=і*

^|! 8 IIе

ІїІІ

– президент має право вето та інші права (як-то, прав розпустити
парламент). °

У змішаній республіці є елементи як президентської, так ‘ парламентської
форм правління (як, зокрема, в Україні). ‘

Форма територіального устрою – національно-територіат. на та
адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія
держави поділяється на окремі національна, політичні чи адміністративні
одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її
органів із державою е цілому та між: собою (наприклад, Автономна
Республіка Крим, Київська область, Залізничний район та ін.).

Теорія права розрізняє просту й складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава – це єдина держава, що не містить
відокремлених державних утворень, які мають певну самостійність. Для
державних органів характерна наявність: єдиної системи державних
органів; єдиного законодавства; єдиної території; єдиного громадянства;
єдиної загальнодержавної символіки тощо.

Складна держава формується з відокремлених державних; утворень, що мають
певну самостійність. До такої форми держави належать: федерація,
конфедерація, а за твердженням деяких авторів – й імперія.

Федерація – це суверенне державне утворення (союз держав) з особливою
структурою державного механізму, що криє в собі як загальнофедеративні
державні (суспільні) організації, систе\ му законодавства, так і
аналогічні організації та законодавств^ суб’єктів федерації. Федерація
створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними
відповідними угодам^ (наприклад, Російська Федерація, США). І

Конфедерація – це добровільне об ‘єднання самостійних дер\ жав для
досягнення конкретної мети. У конфедерації нема$ єдиної (або подвійної)
системи органів, законодавства, теритО’ рії, громадянства. Це нестійка
форма об’єднання, яка з часо% або розпадається, або перетворюється на
федерацію.

Імперія – примусово утворена, зазвичай через завоюванні одного народу
іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної
влади.

Державно-правовий режим – це сукупність засобів і способі* реалізації
державної влади, що відображають її характер \ зміст з огляду на
співвідношення демократичних І недемокр^ тичних засад. Розрізняють
демократичний і недемократичн” режими. Основними ознаками демократичного
режиму є

– проведення виборів державних органів у центрі і на міс; та органів
місцевого самоврядування,

16

люралізм у політичній, економічній, Ідеологічній та

“ній сферах життєдіяльності людей;

_ рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх появ виконання
обов’язків;

-демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами
примусу тощо. ‘

Отже демократичний правовий режим – це здійснення

жавної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм
народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя,
контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх
прав, свобод законних інтересів, виконання кожним своїх обов’язків.

Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим – це сукупність таких засобів І способів реалізації
державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного
окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх
рівнях формується однією чи кількома особами з правлячої верхівки, не
контролюється населенням; відсутня будь-яка можливість вільного
виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; найменші вільності
негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого насильства; існує
однопартійна система, звичним є грубе втручання в особисте життя людини
і громадянина.

Авторитарний режим – така сукупність засобів і способів реалізації
державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки;
допускаються деяке розмежування політичних сил, легальні можливості
через представницькі органи чи громадські об’єднання обстоювати інтереси
певних верств населення. Але якщо така поляризація політичних сил стає
антагоністичною, включається механізм дії реакційного закону чи прямого
насильства.

За Іншими ознаками демократичні режими класифікуються як.
демократично-ліберальний, демократично-радикальний,
демократично-консервативний та ш. Серед недемократичних розрізняють:
військово-поліцейський, фашистський, расистсь-и, терористичний,
диктатуру певної партії, класу іншої И пР°шаРкУ в соціальне
неоднорідному суспільстві

‘ ^орма ДеРжави характеризується відповідною орга-жави та
Реалізачією публічної влади, взаємозв’язком дер-

и з особою І громадянським суспільством. їнський ЯВИ’ Щ° іс?Ували на
території сучасної України. Укра-ДеРжавотвР°Д’ ЯК І ІНШІ ЄВР°ПЄЙСЬКІ
начії’ має Давню історію

17

РАБОВЛАСНИЦЬКІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ЧОРНОМОР’Я. Історія української
державності складна*1′ суперечлива. Вона сягає у сиву далечінь. На
території нат -Батьківщини в різні часи виникали, існували і занепадали
Л держави. Першими на шлях державотворення на териіу сучасної України
стали кочові племена Північного Примори141 мор’я у середині І тис. до н.
е. – кімерійці, скіфи, сармати, готи гунни, традиції та досвід
державного життя на ці теритопг були принесені греками-переселенцями, що
в середині УЦ ^ до н. е. заснували міста-держави.

ДЕРЖАВНІСТЬ У СХІДНИХ СЛОВ’ЯН. Перші письмові згадки про слов’янські
племена на території сучасної Україщ належать до античних часів. На
рубежі IV-V ст. н. е. у східащ слов’ян відбувається процес розпаду
первісного суспільства виникнення державних форм організації суспільного
житті. Найбільш відомим племінним союзом цього часу був антській
племінний союз. Подальша консолідація східних слов’ян рубежі УІП-ІХ ст.
привела до утворення великих пояітичнщ об’єднань навколо Києва та
Новгорода, а згодом їх об’єднанщ в єдину державу – Русь, яка проіснувала
до середини XIII ст. у формі федерації східнослов’янських племен, що
згодом вна& лідок політичної роздробленості перетворилась на
конфедеративний союз. На рубежі ХІІ-ХІІІ ст. вирізняються нові пош-тичні
центри, які продовжили традиції державотворення: ні території
Південно-Західної Русі (сучасна територія України таким центром стала
Галицько-Волинська держава, яка пр» існувала до середини XIV ст.; її
занепадом скористалися сусідн держави, що й захопили історичні
східнослов’янські землі, включивши їх до складу своїх держав.

ЛИТОВСЬКО-РУСЬКА ДЕРЖАВА. Частина руських кн» зівств увійшла до складу
Великого князівства Литовського ” якому було збережено систему
управління, законодавстві руських земель, запозичено релігію, засвоєно
давньорусь$ писемність.

РІЧ ПОСПОЛИТА І ЗЕМЛІ УКРАЇНИ. Процес політ ного зближення Литви та
Польщі завершився утворені польсько-литовської держави та включенням
земель Півд но-Західної Русі до складу польської корони. Але на цей
завершився процес етнічного формування місцевого населі ня, його
культурно-політичної самобутності – і тому подіти полонізації цих земель
та асиміляція населення викликали життя рухи соціального, духовного
протесту українства

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – форма соціального протесту ства середини XVI ст.,
політико-правова організація тва, зародок майбутньої української
державності.

18

Б ХМЕЛЬНИЦЬКОГО – гетьманська держа-‘^орилась в результаті
Національно-визвольної війни В^ЗЇЇюго народу середини XVII ст.
уІф^тьМАНЩИНА – політико-адміністративна автономія Енських земель в
складі Росії, що проіснувала до кінця

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ МОНАРХІЇ опинилися внаслідок
поділу Речі Посполитої, збері-аля свою соціально-економічну, культурну
самобутність, а ?™лом вибороли певну політичну автономію.

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ 1917-1921 рр. Відновлення української державності
на початку XX ст. було пов’язане з розгортанням національно-визвольної
революції в Україні, результатом якої стало утворення УНР, держави П.
Скоропадського, ЗУНР, Директорії УНР, УСРР.

РАДЯНСЬКА УКРАЇНА мала всі формальні ознаки суверенної держави, але
водночас лишалася безправною складовою радянської федерації з пануючим
тоталітарним режимом. Основним позитивним результатом цього періоду в
історії України було об’єднання в єдину державу східних та західних
українських земель.

НЕЗАЛЕЖНА ДЕРЖАВА – УКРАЇНА відновилася на світовій карті в результаті
віковічних державотворчих шукань українського народу, його волевиявлення
та в умовах розпаду СРСР. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла
історичний Акт про проголошення незалежності України, який був
підтверджений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

Право

Поняття й ознаки права. Право – особливий вид соціальних норм

– —— влада й соціальні норми за первісних часів. У ранньому первісному
суспільстві діяв принцип народо-адця, коли головне значення мала
колективна воля родичів Істя ° щинників- Особливий авторитет мали
представники лигРШ°ГО покоління як наймудріші. Серед них
виокремлюва-визнаниЖД1’ ЯКІ Яб° обиРалися плем’ям, або були “мовчки”

ІФізичн Ж .наистаРший не мав необхідних якостей чи був й гЬя^
нем.!чним> то крім нього, номінального вождя, був ще фактичний вождь.

‘”ьшості племен практикувалося роздільне управління племені за статевою
ознакою: поряд з вождем (“ве-

19

ликим чоловіком”) була і “велика жінка”, що керу* чою половиною племені.

Влада вождів базувалася на авторитеті й фор1″ мала обов’язкової сили;
вона опиралася на сиг’ традиції’, вона була втіленням колективної волі,
а І • пити проти вождя означало теж саме, що вистуї общини чи племені, а
це вважалося найбільшою п

У ранньопервісній общині не було й поділу влад; дарську, військову і
судову. Не мали вожді і пільг у« (виняток: старші за віком мали право на
більшу кіль* до утворення моногамної сім’ї (чоловік – дружина – ‘ а
тому отримували більше продуктів). цч

Вожді спочатку не мали жодних привілеїв і Ій’й ^ нарівні з усіма, а,
отже, їхня влада професійно не СІ існує в державі, відокремлена від
народу. І

По суті, община управлялася соціальними

Проте так було за ранньородової общини, за ж (пізньопервісної) общини
відбуваються певні

– починається ієрархізація влади;

– з’являється особисте главенство; ,(ц

– звужується коло допущених до вирішення спр4іі чи племені (дедалі
частіше у зборах стали брати уч<*| І а лише дорослі чоловіки, з'являються навіть "чоло1* ки"); ^- з появою надлишкового продукту керівники мувати більше. Але главенство тут ще не ус правило, хоча передумови для нього вже склалис^ Оч від лідера вимагалися спеціальні знання і навичкІЛ^ • певні якості, а вождь найчастіше передавав їх 1# довіряв - синові. Згодом це стає правилом.З'являється й апарат примусу - військо і т.п. ь Отже, публічна влада у первісному суспільств ознаки:1) вона була виразником і захисником інтересів^ суспільства;2) влада поширюється на всіх членів спільні й І племені) незалежно від того, на якій території воні' ^ ють;3) регуляторами взаємин є звичаї, традиції; Іь4) особи, які представляють владу, не відокг* ч"с _ інших членів суспільства за професійним чи соціалі^1 VI сом;5) відсутні податки;6) не існує поділу органів влади на певні види;20?0||>;>

ігс

\\

Н’ |І,

“К:

‘ЦІ

ІГ

виводіться до того, що право у ‘ Чяникло задовго до виникнення !”Ша його
подальшому розвиткові. %«вих н»рм, тобто системи діючих ‘ иіпленіх в
юридичних законах, ! %І особливе місце, оскільки воно: %Іцля вшикнення
держави; %шним хиттям особи, що, з одного 1 аркерелом правових норм.
Право 1 *м’гони є його “авторами”;

шльною порядку у суспільстві,

‘«: окремої особи;

І громадян, а більшості;

аїитися, а й закріплює, охороняє,

•і ? приписів;

Іїіях, хто проживає на території ‘*!ІщІ є її громадянами;

:’ кіібов’яжи, розмежовуючи їх; ;%вту в державу;

•/”чшрони життя (настрій, радість і ‘ *ш – дія чи пасивні –
бездіяльність) .* і^ДІ ;ема юрм;

є пфеважно виражаючими, то

Ч’»/ ‘ •\] Іфють чтку форму – декрет, указ,

‘ і!1 *

1 ” Цшім (че не суперечить наявності

змпюватися довшьно, а лише ‘Ініх встіновили, або вищою за них

‘*. паво.

по, які діє у конкретній державі н&алежна від волі окремого і суспільних
відносин між;

> виймаються вмотивовано, вони •вже вдаикли у суспільстві, й існує

Ідному закріпленні, або ж, навпа-

в::?»ї норми повинно покликати до танує, гле потреба в яких назріла.

ним, ще комусь хочеться прийняти шгобхцно прийняти. Відомо, що

^иютрімуються законів і не пору-

23

* 1

1. При генетичному підході головна увага зосереджуєш, гому, як і чому
виникає право, як вплинули на його п?

2.

на тому, ті чи інші умови життя суспільства.

3. Інструментальному підходу притаманне дослідне права як особливого
регулятора суспільних відносин, за до могою чого здійснюється і
забезпечується державне управдіа? суспільством.

4. Згідно з аксіологічним підходом (у перекл. з грец. – вченн про
цінності) – право розглядається як феномен культури я соціальна
цінність. У цьому випадку правова дійсність вивча ється крізь призму її
відповідності досягнутому суспільством ступеню соціального прогресу. Це
дає можливість оцінити якою є частка “права в праві”, тобто дати оцінку
прогресив’ ності (чи навпаки, реакційності) правових явищ, виявити в них
те, що відбиває регресивні тенденції, те, що гальмує суспільний розвиток

5. Системному підходові відповідає відбиття правової дійсності як
системи (інакше – сукупності) правових явищ, які певним чином пов’язані
між собою й утворюють єдине ціле правову систему.

6. Соціологічний підхід є по суті повною протилежніст^ звичному для нас
нормативному підходові (без перебільшення можна твердити, що 99%
правничої літератури у країнах СЩ написано саме з точки зору
нормативного підходу). Соціологічний підхід визнає правом не сукупність
(систему) абстрактних формальних соціальних норм, а безпосередньо
суспільне жита певним чином упорядковану взаємодію суб’єктів. Іншими
слова ми, прибічники цього підходу вважають, що право є “живим”
конкретним, насправді існуючим явищем, яке й лежить в основ творення
законів та прийняття інших юридичних рішень.

Окрім зазначених вище підходів у правознавстві є й і: хоча й менш
розроблені – аналітичний, вольовий, клас*

де

сучасне розуміння зводиться до тогсо, що право у Отже, ддВОВИХ звичаїв
виникло задовго ддо виникнення вигляді пр поява лише сприяла його
подальшому розвиткові. держави. сукуПНість правових норм, тобто
сжстеми діючих ві норм права, закріплених в юридичних законах, 1» ед
Соціальних норм особливе місце, оскільки воно: є юридичною підставою для
виникнення держави;

– завжди пов’язане з суспільним життям особ>и, що, з одного « «V є
носієм, а з іншого – джерелом правовик норм. Право ІСНУЄ винятково для
людей і вони є його “автоірами”;

– виступає гарантом загального порядку у суспільстві, домінуючи над
волею кожної окремої особи;

– відбиває інтереси не всіх громадян, а більїшості;

– не лише вказує, як поводитися, а й закріголює, охороняє, захищає
дотримання правових приписів;

обов’язковим для всіх, хто проживає; на території держави, навіть якщо
вони не є її громадянами!;

– чітко визначає права й обов’язки, розмежовуючи їх;

– об’єднує людську спільноту в державу;

– не регулює емоційні сторони життя (настрій, радість і т.д.), а лише
суспільні ( активні – дія чи пасивні — бездіяльність) вчинки;

— право існує лише як система норм;

– якщо інші соціальні норми є переважно виражаючими, то право є
регулюючим і захисним;

правові норми завжди мають чітку форму – декрет, указ, постанова;

право завжди є національним (це не супереїчить наявності міжнародного
права);

правові норми не можуть змінюватися доівільно, а дише .ержавними
структурами, які їх встановили, або вищою за них владою.

тощо. . °б єктивне і суб’єктивне право.

Незважаючи на повну, на перший погляд, протилежні^ ^ єктивне право – це
право, яке діє у конкретній державі цих підходів, спільним є те, що вони
стосуються сфери свобод гадьна об єктивна (тобто незалежна від) волі
окремого людини, способів та засобів її визначення. Саме такий під»
^юдь™ пРава) потреба врегулюванні суспільншх відносин між притаманний
ліберальним та гуманістичним традиціям у ПР Лраво •

ворозумінні. Останнім часом багато переглядається. Зазнач ^ відоб НОрми
завжДи приймаються вмотивовано, вони ознаки права свідчать про те, що
право як соціальне яви їагал^наРажаю5ьявища, що вже виникли у
суспільстві, й існує виникло задовго до становлення держави і, таким
чином, ш Прийнятт Я В ‘- ЮРКЛ№ЇНОМУ закріпленні,, або ж, навпа-ніяк не є
його дітищем. На Заході більшість істориків пр ІКИття ^ у™ певної
правової норми повинно» покликати до пов’язує його появу з суб’єктивними
правами людини, ^ ^^.^ М_;Г*’ яких ще не існує, але потреба їв яких
назріла, існували ще у родовому суспільстві (наприклад, праве’ їкийс’ь
за ~;мо спРаву не з тим, що комусь хочеться прийняти шлюб, сім’ю тощо).
Регель, зокрема, вважав, що право ви^ більшість люАей 3 кИМ’ -Щ°
необхІДно прийняти. Відомо, що ває з права власності. Добровільно
дотримуються законів і не пору-

22

23

шують їх. З одного боку, вони роблять це внаслідок свідомості, але
незаперечним є й інше – вони не

що окрема людина не може змінювати чи приймати за1

Н

. „„„омічними, матеріально-побутовими, політични-*оі переДУ<*м е*„\;и правовими та моральними факторами. Пе-Ч м. соціальними, *; вапіанти, взірці вчинків та поведінки унеобхідність яких продиктована реальністю життя. УННЦь з* тполягає об'єктивність (спрощено - незалежність людини) права.Суб'єктивне право - це закріплена законом і державним захистом міра поведінки суб'єкта права реалізовується у правовідносинах і його зміст полягає у ливості суб'єкта права здійснювати дозволені законом позїагш ні (законні) дії та вимагати певних дій від тих осіб, які вжити таких дій; звертатися до компетентних дер. органів за захистом порушеного права.Суб'єктивне право закріплюється в Конституції та і актах чинного законодавства.У теорії права розглядається також така категорія, яізедлнігю )Д^конкретні варіанти, взірцбачаючи ^ ситуаціях, вони впливають на свідомість и її соціальну поведінку. Соціальні нор-соціальних норм виокремлюють:_ мораль;_ релігійні норми;_ корпоративні норми;- право. .... Мооаль як певні правила соціальної поведінки людей є з форм їх суспільної свідомості. Моральні норми вчинки людей, оперуючи такими категоріями, як 'зло", "добре", "погано" тощо. Вимоги моралі не Іають конкретного "автора", тобто є деперсоніфікованими., ють .конкрет , .суб'єктивне юридичне право особи, під якою мається на уваз ?ни виходять не від когось конкретно (держави, організації закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінп ,ошо) а від суспільної традиції.лулЛ*! У^ИПО Ійґ\0ґгіл^ї Ілл ІпїїїґчламІІа **п« *п/ІЛІ_І* /-V •ип/іо пі^*\і п и І '*Система моральних норм - це система моральних вимог до Іюдини з боку суспільства чинити так, а не інакше. Правомір-іість дотримання норм моралі покликана тим, що право не ложе охопити всі аспекти людського життя.Водночас дотримання чи недотримання норм моралі не ложе переслідувати практичну вигоду, а є свідченням згоди Іюдини з їх доцільністю. Мораль є повеліваючою (роби так, І не інакше), але не караючою. Вона має єдиний засіб впливу - схвалення, стимулювання і, з іншого боку, осуд.Релігійні норми - це норми поведінки, закладені у релігій-особи, спрямованої на здійснення природних прав людини.Права людини закріплені у спеціальних загальнообов'язко вих правилах поведінки (тобто - правових нормах) й відобра жають поняття суб'єктивного юридичного права. Суб'єкта ним воно є через те, що характеризує певні можливосі (свободи), які належать саме суб'єктові - учасникові суспіль ного життя, і, отже, залежать від нього, від його свідомосі принаймні щодо його використання. Юридичне право є суб єктивним у тому розумінні, що особа може скористатис своїми правами, а може і не скористатися ними.... Переважн.. ,л«/ " ~——— —— ——-.- *лч^и»д.ІА '-4^' *ІЧ^|^/1»АИ 1±.\Л>^?1.±.Ч.1\ЛЛ.. _>1Д.»-ХУ-И4/
^УЛД.А Т *_И^^ААІ Л.Ж.М,

частину своїх основних природних прав людина не ма шх приписах (Коран,
Старий Заповіт, Новий Заповіті т.д.). здійснювати, якщо такі права не
відображені в юридични Корпоративні норми _/це норми ^^^ організацій
документах. ,ппя1партшні програми, статути, кодекси поведінки тощо).
Вони Нерозривним антиподом юридичних прав вистУп^ДегуЛюють поведінку
своїх членів і не можуть суперечити дичнии обов’язок. Під ним
розуміється закріплена в юридич,^.^.. _ } І з V

них нормах необхідність певної поведінки, спрямованої н виконання
певного соціального обов’язку.

Єдність та відмінність права і моралі

Для того щоб визначити місце, яке посідають пРав’1. мораль серед інших
соціальних норм, потрібно насампєр6 відповісти на питання – що таке
соціальні норми взагалі.

Соціальні норми – це загальні правила, що РЄГУЛЇ°.К’, поведінку людей.
Вони зумовлені об’єктивними потре»3^ розвитку громадянського
суспільства, спрямовані на уп° кування громадського життя, мають
загальний характер- ^

Приписи соціальних норм стосуються не конкретної осо а певного кола або
всіх людей, їхній зміст і характер

24

права. Джерела (форми) права

Авторство терміна “джерела права” приписують Тіту Лі-)скіль И У СВ°ЇЙ
“ІСТ°РІЇ” так назвав Закон XII таблиць, о час-г^И 3 часом цим терміном
стали позначати різні поняття,

* 1Ше ЮРИСТИ почали вживати інший – “форми права”.

. Форми

4е /’гзнг види права, які склалися історично й

>ава.

‘ибио права, як а. оеРжава, це зовнішня форма і

існування змісту норм

‘?4*.._._.

права ~ це зовнішнє оформлення змісту загальнообо-еі яних деп^виЛ
пове^нки> офіційно встановлених чи санкціоно-ржавою або загальновизнаних
суспільством. До них

25

належать правові звичаї, рішення, прийняті на всена

місцевих референдумах. ‘

До зовнішньої форми (джерел), права відносять:

– нормативний акт;

– правовий звичай;

– судовий чи адміністративний прецедент;

– нормативний договір.

Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве вило поведінки
загального характеру. п

Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент рішення компетентного
органу держави, якому надається &, мольна обоє ‘язковість під час
розв’язання усіх наступних пша самих судових чи адміністративних справ.

Нормативний договір – це обов’язкові правила поведіт загального
характеру, що встановлені за домовленістю ц згодою двох чи більшої
кількості учасників і забезпечуючі державою (наприклад, договір про
утворення федерації, кожним;’ тивний договір .

ідповідності підзаконного нормативно-правово– У *- ,лнлві діють норми
закону;

0 акта закочна°конодавчий орган може потвердити чи не пот-_
тільки^я°^дзакону в разі повернення його Президен-

Єр за ^^^^.^^п^павові акти – це результат нор-

х органів держави та поса-

\ 0^в^ва^етх~ште державою громадських об’єд-<ОС^Іановлення, впровадження в дію, зміни і скасування а ^становлення*документів> які розвивають чи
уточ-

Нормативно-правовий акт – це рішення уповноважених те суб’єктів, яке
виноситься в установленому законом порядк має загальний характер,
зовнішній вигляд офіційного докужт в письмовій формі, забезпечується
державою та породж юридичні наслідки.

Нормативно-правові акти поділяють на:

– закони;

– підзаконні нормативно-правові акти.

Одним із джерел права є нормативно-правовий акт -/н’ші ня уповноважених
органів, яке виноситься в установленим законом порядку, має загальний
характер, зовнішній вигя офіційного документа в письмовій формі,
забезпечується дер» вою та породжує юридичні наслідки.

Нормативно-правові акти існують у вигляді законів підзаконних правових
актів.

Закони – це нормативно-правові акти, які видаються нодавчими органами,
мають вищу юридичну силу й найважливіші суспільні відносини в державі.

До законів належать: конституції, конституційні органічні закони,
звичайні закони.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка

юють”окремі положення законів. РОЗРІЗНЯЮТЬ такі види підзаконних
нормативно-правових актів:

– нормативні акти Президента України;

– акти Верховного Суду України, Вищого арбітражного уду України,
Конституційного Суду України, Генерального ірокурора України, Верховного
суду Автономної Республіки

им;

– акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України а Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим;

– акти міністерств, державних комітетів, відомств;

– нормативні акти державних адміністрацій у регіонах;

– нормативні акти керівників державних підприємств, ус-анов, організацій
на місцях та ін.

Індивідуальний правовий акт – це правовий акт, який стосу-ться
конкретного випадку чи конкретної справи. Прикладом Іакого правового
акта є Указ Президента України про нагород-

І

тому, що:

– ніхто, крім органів законодавчої влади, не може закони, змінювати чи
скасовувати їх;

– усі інші нормативно-правові акти повинні ві відповідно до законів;

26

\сення Почесною відзнакою конкретної особи.

Поняття і структура правовідносин

Правові відносини – це врегульовані нормами права суспільні юносини,
учасники (суб’єкти) яких виступають як носії су б’єк-ивних прав і
юридичних обоє ‘язків, що забезпечуються держа-

факти – конкретні життєві обставини, з норми пов’язують виникнення,
зміну або при-правових наслідків.

І Сере К— паидцкІВ.

прийнфгальні тмежного числа юридичних фактів виокремлюють

*• Й».. •*• «К. НЗ.ТтИЬ*ГТІ1 ТІ
ТТЛ Ітттлл *іо -пгл^ТІ-ґїгї-Іт Ж-ЧЛі’ЛІЛ’О
ГТ«Т1Л”»Т’О/”\

Ини, її ві

\7~: • . *1^*

до них належать громадянство, правовий статус особи, факт існування лю-

Усі

!нші юридичні факти поділяють на:

27

правового регулювання суспільних відносин в державі прийняття законів та
інших нормативно-правових зміни, а також скасування.

Система законодавства – це сукупність взаємопов між собою форм права.

Система законодавства України

Конституція України

Інші акти (як-то

кодекси) Верховної

Ради України

Система

законодавства

України

Укази

розпорядження Президента Уктоп.

Відомчі накази, інструкції тощо

Постанови І

розпорядження

Кабінету Міністрів

України

Рішення органів

місцевого самоврядування

орматавв ‘Р™:

Право відрізняється від закону тим, що:

категорія “право” є більш широкою, ємкою щодо закон право ніби “зіткане”
із законів, є їх сукупністю;

закон, на відміну від права взагалі, завжди є » правовим актом вищого
представницького органу держави законодавчої влади або самого народу.

У повсякденному житті нерідко поняття “право” й “закої вживаються як
синоніми, вони розрізняються здебільшого юридичній науці. До того ж,
серед теоретиків права існую різні погляди на природу та суть зазначених
категорій.

Конституції, закони, підзаконні акти

Конституція – це основний закон держави, що рб’єДО групу норм з найвищою
юридичною силою, які закріплюю основи державного ладу, права, свободи й
обов’язки люди та громадянина, систему та принципи організації держав
влади, територіальної організації держави тощо.

Конституціям притаманні такі риси:

– конституція є основним законом держави;

– має найвищу юридичну силу, тобто всі інші норі правові акти мають
відповідати її положенням;

– є законом з підвищеним ступенем стабільності, у*” забезпечується
спеціальною процедурою внесення змів повнень.

За формою вираження конституції бувають:

ЗО

і у вигляді єдиного документа); (складаються з низки актів
конституційного

(поєднують елементи двох попередніх типів). За порядком прии ені
– заПрОваджені одноособовим

ттЯЛОВЗ-Н* 1’*Д* ^ — Даіг

ІКГ° «яполні (прийняті за демократичною процедурою);

І договірніі (прийняті через укладання угоди між суб єктами
конституційного процесу).

За порядком внесення змін І доповнень:

жорсткі (передбачають особливий, досить складний по-пядок внесення змін
і доповнень);

– гнучкі (зі звичайним порядком внесення змін І доповнень). За часом
дії:

– тимчасові;

– постійні.

За характеристикою форми державного устрою країни:

– федеральні (федеративні);

– конституції складових федерації;

– конституції унітарних держав.

Закони – це нормативні акти вищої юридичної сили, які югулюють суспільні
відносини. Вони приймаються вищими

^анами законодавчої влади або референдумом.

Підзаконний нормативний акт – це юридичний документ, який містить
юридичні норми і прийнятий уповноваженим на це органом держави
відповідно і на підставі закону.

Підзаконні нормативні акти призначені для конкретизації’ аконів,
врегулювання питань, неврегульованих чи недостатньо врегульованих
законом.

Питання, які визначаються (встановлюються) виключно аконами України

Іювіп ТГЯ ^ Конституції України містить правову норму, відано до якої
виключно законами України визначаються: гп?РАва ‘ св°боди людини та
громадянина, гарантії цих прав юоод; основні обов’язки громадянина;
іаР2,Ш ян.ство> правосуб’єктність громадян, статус іно-*та осіб без
громадянства; – И™А коргтих народів і національних меншин; ~ засад
3астосУвання шв <* Україні;'°* економ' вик.9Ристання природних ресурсів, виключноїморсь-"чиого по ЧН°1 зони> КОН}пинентального шельфу, освоєння кос-тп,^°РУ’ °Рганізація
та експлуатація енергосистем, У’пу І Зв язку;

31

діялі

– основи соціального захисту, форми і види пенсійн печення;регулювання
праці і зайнятості, шлюбу, сім}’* дитинства, материнства і батьківства;
охорони здої віти і культури, екологічної безпеки;

– правовий режим власності;

– правове регулювання підприємництва;

– зовнішня політика та зовнішньоекономічна митна справа;

– засади демографічної та міграційної політики;

– засади партійного будівництва;

– утворення і діяльність засобів масової інформації-

– організація і діяльність органів виконавчої влади;

– територіальний устрій держави;

– судоустрій і судочинство;

– засади місцевого самоврядування;

– статус м. Києва як столиці країни та спеціальний статі м. Севастополя;

– основи національної безпеки;

– організація Збройних Сил України; забезпечення громаді кого порядку;

– правовий статус державного кордону;

– правові засади воєнного і надзвичайного стану, зон надя чайної
екологічної ситуації;

– організація і проведення виборів і референдумів;

– організація і порядок діяльності Верховної Ради Укрт статус народних
депутатів України;

– засади цивільно-правової відповідальності.

Винятково законами України визначаються (приймаючім державний бюджет і
бюджетна система; система оподаткув ня і зборів, фінансового, кредитного
та інвестиційного рия статус гривні як національної валюти, статус
іноземних валі

певним критерієм групи

нормативно-правових

порядок використання і захисту державних символів; де* між

нагороди, військові звання та спеціальні ранги; державні св) амністія;
державні стандарти; одиниці ваги, міри і часу

Систематизація нормативно-правових актів – це зо формування,
впорядкування законодавства, зведення певної внутрішньо узгодженої
системи. й

Шляхом систематизації усуваються недоліки, повтор застарілі правові
норми і т.д.

Види систематизації:

1) кодифікація;

2) інкорпорація;

32

3) консо’ _^ ^ спосіб удосконалення, систематизації зако-ІГлАиЛІкац ^
полягає у змістовній переробці й погодженні – пое л^и^л спільним
предметом регулювання, групи пра-

певної, об’єднанні їх в єдиному нормативно-правовому

вових норм

‘”^„корпорація – це об’єднання за кормативно-правових актів в одній
збірці. Консолідація – це зведення кількох н актів в один без зміни
їхнього змісту.

Поняття системи права

Різноманітні види норм права і нормативних актів у національних системах
права тісно взаємопов’язані. Останнім часом виділяють два поняття:
“система права” і “правова система”. Поняття “правова система” є ширшим
поняттям, яке включає у себе всі правові явища: систему права і
законодавства, правовідносини, правосвідомість і правову культуру,
законність і правопорядок.

У будь-якому суспільстві існують різні інтереси: загальнонаціональні і
приватні, з яких логічно випливає поділ права на публічне і приватне.
Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює норми, які, на думку
західних юристів, відбивають інтереси особи або захищають інтереси
приватних власників. Оскільки за комуністичного режиму в Україні
приватної власності не існувало, то не було й такого поняття, як
приватне право. Тепер у новому проекті Цивільного кодек-У цю
недоречність виправлено й пропонується встановити в ^країні
загальноппийняті гтяиттаг,™ ,™о„о

ве,

загальноприйняті стандарти права. Іублічне право (конституційне,
адміністративне, фі

Отже,

система т,,,

инансо-що регулюють відносини

з різних Інститутів і

‘алузей п “”””—’ ‘н«°а складається

^ :кладають«гВа’ тема права, її галузі й правові інститути Мета
і форми систематизації нормативно-правових ак^ $акон в^я Історично.
Вони не створюються за бажанням

розвиток сист°РГаН*В а^° вчених- Водночас на формування і йзних леп-^о
ЄМИ пРава впливають різні чинники, тому у ^у/ксівах можуть =

Система

«зація і

існУвати різні системи права. ~ ЦЄ °6’єктивн° зумовлена внутрішня
орга-Тава певної деРжави, яка виражає єдність “У* й інстит Юриди^тх Н°РМ
та об’єктивний поділ їх на *°син. тути відповідно до особливостей
суспільних від-

Сьогодні у світі існують різні системи права.

Англо-американська **••• .*** Типи систем права

^^ •*• 1

1 Континентальна 1 Мусульманська

І

Суннісальна

Шиїтська

Так звана “соціалістична” система права існує в Китаї на Кубі, у
В’єтнамі.

Континентальна система права, під якою розуміється сщ тема цивільного
права, що склалася на підставі Римської права. Так її називають тому, що
вона виникла у контине тальній Європі, а звідти внаслідок колонізації
поширилася в інші країни, інколи її ще називають Романо-германсьвд
системою, але це менш точно і до того ж не зовсім вдало Івд
скандинавських країн і системи австрійського права.

Система мусульманського права. У нинішньому вити мусульманське право є
так званим доктринальним правом дія не збігається з географічними
кордонами країн, де прожик мусульманське населення. Є нації і народи, що
прийняли мусуй манство як релігію, але не сприйняли мусульманське праІ
(бербери у Північній Африці, індонезійці). Оскільки це праІ містить
положення Корану, то воно не поширюється на осіб громадян цієї країни,
які сповідують інші релігії “к” м віруючими взагалі. Воно продовжує
діяти у сфері спадкового права, дарування та інших інститутів.

Що ж до майнового, зобов’язального і торгового права, тут домінує право
англійського або континентального по* ження.

Мусульманське право поділяється на: 1) суннісальне (о? доксальне); 2)
шиїтське (гетеродоксальне). Останнє засто ється лише у двох країнах
світу – Ірані та Іраці. з!

Релігійне (крім мусульманського) і традиційне право чаєвим правом племен
або ж релігійним правом У к? Африки. Існує воно там паралельно з
системами права к ніх їх метрополій.

Поділ права на галузі, правові інститути та правові

Норм права багато, але войи аж ніяк не безладні. є подібність і
відмінність, а всі закони становлять

34

шо складається із пов’язаних між собою 5то ІДО4;в *л’т\

частин (еле^) регулюють трудові відносини, становлять тру-

Норми, ^^І стосунки регулюються нормами сімейного дове прав ; по ання за
злочини передбачаються криміналь-права; р«*^ ^ ^ усе це _ галузь права.
Кожна галузь права

ллнио певну галузь суспільних відносин.

Отже галузь права – це сукупність норм права, які станов-

ть відособлену частину системи права і регулюють якісно днорідні
суспільні відносини особливим методом правового регулювання.

У своїй сукупності галузі права утворюють правову систему даного
суспільства.

Поділ норм права за галузями здійснюється за предметом правового
регулювання і за методом правового регулювання.

Основні галузі сучасного права:

1. Конституційне (державне) право.

2. Адміністративне право.

3. Земельне право.

4. Фінансове (банківське) право.

5. Екологічне право.

6. Трудове право.

7. Цивільне право.

8. Кримінальне право.

9. Міжнародне право. Ю. Кримінально-процесуальне право. 11.
Виправно-трудове право.

й °?”И ПраВа У кожній правовій системі не існують у відриві
ШЛ,°;!Н^!’.В.0Р1′ як пеРвинні ланцюжки, можуть об’єдну-‘” ‘ “~~
права – систему юридичних норм, які однорідних суспільних відносин у

Інститут права розглядають

як:

)іл

НОРМ. які’ регулюють однорідні сукупні П°В Я3аш ^ собою; вони угш^ Н°РМ
права> настільки. суттєвих і самостійних,

(наппи^п, Юї- ОКРЄМИЙ інститут права у межах галузі

куп Флангового);

спшГвдх “равових Н°РМ’ які регулюють окремий вид чи

права щносин І становлять відокремлену частину

б)

права:

нормативних приписів; однорідність названих приписів;

35

в) об’єднання правових норм стійкими закономіп та зв’язками,
відображеними в юридичних приписах ^^

Залежно від підстав розрізняють такі групи право титутів: ^ і*

1) за галузями права: державні, кримінальні, цивільн”

2) за роллю, яку вони виконують: предметні й функці ‘Т”

3) за відносинами, які ними регулюються: матеріал^ • процесуальні; ш *

4) за закріпленими загальними поняттями, зав„_лі принципами, функціями
чи спеціальними угодами: загальні спеціальні. к

У теорії права також розглядаються комплексні інститут, права. Оскільки
галузі права не є повністю ізольованими одн від одної, то правові
інститути об’єднуються між собою й так об’єднання також називаються
правовими інститутами.

Норма права – це найменша елементарна частинка прак як такого.

Норма права – це офіційне, формально визначене, загальне обов’язкове
правило поведінки, яке встановлюється або санкції, нується державою,
охороняється нею від порушень, спрямовш на регулювання найважливіших
суспільних відносин і охорон соціальних цінностей через встановлення
юридичних прав обов’язків суб’єктів права.

Правові норми суттєво відрізняються від інших соціальнії норм і норм
природного права:

– правові норми є такими правилами поведінки, люють, на відміну від
інших соціальних норм, лише найвая ливіші суспільні відносини;

– правові норми завжди фіксуються у нормативно-правс вому акті за
законами формальної логістики й граматики;

– на відміну від інших правил поведінки, правові норм завжди мають
офіційний характер;

– вони є обов’язковими для виконання усім населення» посадовими особами
державних органів, іноземними громаї нами, особами без громадянства;

– у правовій нормі можуть бути зафіксовані лй??е, „ права, або тільки
обов’язки. (Наприклад, ст. 38 Ко законів про працю України закріплено
право працівників звільненні з роботи за два тижні до звільнення поД
письмову заяву про це); –

– тільки за порушення правових норм держава засто від імені суспільства
юридичні санкції до порушників;

– на відміну, наприклад, від норм моралі, які зм ‘” з часом, правові
норми можуть змінюватися або скасов.

авними органами, які їх приймали, або ж органом тими ДеР-? витого Р^рі
правової норми виділяють три елементи.

Правова норма ———

Диспозиція [ [ Санкція |

Гіпотеза

Гтотеза – це така складова правової норми, у якій вказу-ться на
обставини та умови, за наявності яких ця норма діятиме Гіпотеза
встановлює й обумовлює сферу і межі регулюючої дії іншої складової
правової норми – диспозиції.

Диспозиція – це складова правової норми, в якій записано саме правило
поведінки суб’єктів, що виражається в юридичних правах і обов’язках.
Вона вказує, що суб’єкти можуть і повинні робити, яка поведінка і
діяльність заборонена цією частиною норми. “Гіпотеза” у перекладі з
грецької – “основа”, тоді як “диспозиція ” у перекладі з латини –
“влаштовую “.

Санкція (у перекл. з лат. – “найсуворіша постанова”) – це частина
правової норми, яка вказує на міру відповідальності за невиконання
обов’язків або порушення диспозиції. Санкція настає або може наставати
за наявності фактів протиправної, винної і суспільна небезпечної
(шкідливої) діяльності (бездіяння) чи поведінки.

У цілому ж, для кращого розуміння, структуру правової норми можна
відобразити такою схемою:

(ІНАКШЕ^)

має

Ш пракгиш більшість статей нормативно-правових актів 6 ДВОЧЛЄННУ
структуру правової норми. Через це деякі РаВа’ ^”Р™013* РОСІЙСЬКИЙ
професор С. Алексєєв, про-тому Що окремо Розглядати структуру
норми-припису. Справа у приписів Триії!енна схема не відповідає
структурі реальних норм-м»же бути ? ^ “Р^™51 зі статтею закону і,
навпаки, в однієї етапі

Для прав 1 Навіть більше Рйних норм права. Два основни°ВИХ НОРМ~ПРИПИСІВ
типовою є побудова, що має і санкцію які елементи: гіпотезу і диспозицію
або диспозицію За наявності Вказують на ті юридичні наслідки, що
настають (пРавоустановПЄР<>ДбаЧЄНИХ н°Рмами Умов- у регулятивних ЄІО> а
в охопгї нормах ця частина називається диспозиці-охороших (заборонних) –
санкцією.

36

37

Приклад.

У п, 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України

‘казано

що за порушення трудової дисципліни до працівника ° бути
застосований тільки один з таких заходів ст ^ 1) догана; 2) звільнення”.
Повну логічну структуру ц яг можна висловити так: якщо працівник
порушить дисципліну, то щодо нього може бути застосовано або^0’1 догану,
або звільнення. Цей приклад ілюструє випадок маємо справу з двочленною
структурою правової норми Елементи норм-приписів умовно можна викласти
за так

схемою:

Наприклад, у ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу вказується: “Таємне
викрадення індивідуального майна грома дян (крадіжка) – карається
позбавленням волі на строк д трьох років або виправними роботами на
строк до двох років’ Теоретики права першу частину таких норм називають
гіпо тезами, оскільки це заборонні норми права. Фахівці з кримі вального
права цю частину норми називають диспозищею.

Бувають випадки, коли санкція відсутня у правовій норм тобто міститься в
іншій нормі, або ж це означає, що порушеш цієї норми не породжує для
порушника юридичних насліди або має місце “санкція незначущості” – дії
не відбулися, в здійснилися. Так, наприклад, ряд статей Конституції
Україн та інших законів не мають посилань на умови їх застос; “” (тобто,
у них відсутня гіпотеза) або на наслідки їх порупкі (відсутня санкція).
Інколи в законодавстві трапляються відс» кові санкції типу:
“відповідальність настає згідно з законом Як правило, така
відповідальність може визначатися Крі нальним кодексом та іншими
законодавчими актами.

Усі гіпотези, диспозиції та санкції бувають різних виді*’

І) за складом:

а) прості;

б) складні;

2) за ступенем визначеності змісту:

а) абсолютно визначені;

б) відносно визначені;

в) оцінкові;

г) альтернативні.

Крім того, санкції поділяються на:

а) каральні (штрафні);

б) відновлювальні – поновлення в правах і т.Д-

38

основних галузей права У країн

Адміністративне право

Кримінальне право

Процесуальне право

Бюджетно-фінансове право

Цивільне право

Які відносний регулює

Сукупність юридичних норм, які регулюють відносини у сфері державного
устрою Украї -ни, засади, порядок і характер взаємовідно -син між
елементами державного механізму, а також між ними та іншими складовими
по • літичної системи й громадянського суспільс -тва держави.

Сукупність юридичних норм, які регулюють відносини у сфері
виконавчо-розпорядчої ді • яльності держави._________________

Сукупність юридичних норм, котрі регулю -ють відносини, пов’язані із
встановленням видів злочинів та покарання, які застосову -ються до
правопорушників.__________

Сукупність юридичних норм, що регулюють відносини, які складаються в
ході розгляду та розв’язання кримінальних справ (кримі
-нально-процесуальне право), цивільних (ци -вільно-процесуальне право)
та господарсь -ких спорів (арбітражно-процесуальне право).

Сукупність юридичних норм, що регулюють відносини у сфері нагромадження
і розподі -лу державних коштів (бюджетні витрати, по -датки, збори тощо)
та між суб’єктами фінан • сових відносин.

Сукупність юридичних норм, які регулюють майнові відносини і пов’язані з
ними немай -нові відносини, а також окремі особисті не -майнові права.

Сукупність юридичних норм, які регулюють відносини, що виникають із
шлюбу, родин -них зв’язків тощо._______

Сукупність юридичних норм, що регулюють трудові відносини між
працівником і робото • давцем.

Країни з інш лизкнаР°^ного права регулюються відносини іалакать лг> г^МИ
деРжавами, відносини між суб’єктами, які д РІЗНИХ державних утворень.

ГРомад ПОНЯТТЯ про громадянське суспільство

“”* людей, ком^,^Г^ІЬС”Іво ~ це спільність вільних рівноправ-

держава забезпечує юридичні можли-

39

врсті бути власником, користуватися економічною надійним соціальним
захистом, брати участь у житті.

Громадянське суспільство – це етно-соціальний якому люди взаємно
пов’язані і взаємодіють між соі незалежні особистості, що володіють
власністю, вільн ряджаються результатами своєї праці, є носіями пол’
прав і культури. 1ТІІчнц

Розвинені демократії мають розвинену правову яка здатна до самоочищення.
Усі три ланки влади незал й контролюють себе взаємно. Проте раю на землі
немає’^ від часу якісь пошкодження трапляються і в західних краї ^ Таке
пошкодження системи зображене на малюнку А зацгт хованим сектором, ™

Щоб убезпечитись від цього зла, суспільство мобілізу, систему розвинених
громадянських інституцій – передусц, вільну пресу, незалежні політичні
партії, розмаїття правозахис них та інших громадських організацій. Із
певної точки зору й можна було б назвати “санітарами лісу”. Так, це
вони, вихо дячи з тих інтересів, які вони захищають, відслідковум
порушення прав людини з боку державних органів, це воні роблять ці
порушення об’єктом суспільної уваги й аналізу. А як наслідок ці
порушення рано чи пізно породжують в сус пільстві кризу. І

За такими добровільними, самодіяльними й незалежним| від держави
структурами закріпилася назва громадянське сус пільство. І

Отже, для громадянського суспільства, окрім добре наші годженої правової
системи, надзвичайно важливим є: І

– по-перше, наявність розвиненого й структурованого гро| мадянського
суспільства;

Малюнок А

Малюнок Б

гальна обізнаність населення у своїх правах і по-ДРУгЄ’ чому на Заході
такою розгалуженою є програ-!’ЯЗК^ня прав людини у школі). ма вивчення
г навіть якщо у демократичних суспшьствах

Таким чи станеться пошкодження правової системи, сус-на якийсь ча
найрізноманітніші свої ланки спроможне зне-пільство чер’ .
відновити рівновагу. шкодити і^ СИТуація зображена на мал. Б. Тут,
навпаки,

3°ВС1Мсистема пошкоджена такою значною мірою, що в правова опинилося все
чисте й правильне. Тут активнішим і “^ивнішим виявляється поки що
суспільне зло. Так склада-

я ситуація, коли залежна від влади й покірна їй преса, кволі
^корумповані громадські організації використовуються вла-лою (ширше –
суспільним злом), навпаки, для того, щоб дискредитувати й вилучити з
суспільства всіх, хто відвертою критикою домагається відновлення порядку
й справедливості. Типовий приклад цього процесу – боротьба із
дисидентами за радянських часів.

Однак така модель держави прирікає її на періодичні бунти й революції.
Коли критика й інакодумство в державі заборонені, тоді хиби управління
із системи вчасно не виводяться. В результаті вони поволі накопичуються,
а тоді настає момент, коли ніякий, навіть найжорстокіший, терор не в
змозі втримати систему від вимушеного раптового очищення. Так виводяться
з системи суспільні шлаки, які не дають змогу системі нормально
функціонувати, однак раптовість цього процесу прирікає тогочасні
покоління людей на великі труднощі й страждання.

Сучасна українська ситуація уже не має всіх класичних ознак, властивих
варіантові Б. Сьогодні в Україні уже існують

залежні громадські організації, які беруть на себе ті чи інші •хист
функції. Однак вони все ще занадто кволі, щоб “зяа-

™ ситУацію на свою користь. Майбутнє покаже, який шлях

вілстЩЄННЯ °бере наша система. При цьому треба лише >ї сис ТИ’ Щ° КОЛИ
ми хочемо справді цивілізованої суспіль-гко зба_МИ’ЯКа здатна до
самоочищення, то повинні не тільки

них ллансУвати між собою усі три гілки влади, щоб кожна °мадянсГЛа ДШ™
ЄФЄКТИВНО> а й розвинути повноцінне

гостя ттГ1^ СУСПІЛЬСТВО, зокрема незалежну пресу й незалеж-

‘Ромадські організації.

,__ ття й ознаки правової держави. Основні напрямки правової
держави в Україні

ю’пься у ПанУ*ання

~ Це такий тип держави, в якій втілю-г^р^нципи’ головним серед яких є
принцип . Цей принцип виявляється у високому автори-

І

онУ

теті закону в суспільстві, загальній повазі до нього, у усі підзаконні
акти відповідають законові, а всі рішення’^’ них органів і посадових
осіб приймаються лише на основі і з дотриманням його вимог. ПК{

Основні напрямки формування правової держава в УКІЩ-а) перебудова
структури державних органів відповіді^181 принципу поділу влади; б)
забезпечення політичного плю* лізму; в) активна правотворча діяльність;
г) зміцнення зак ності та посилення охорони правопорядку; д) широка прав
Н освіта та правове виховання. ва

Розбудова правової держави в Україні означає набуття нею таких рис:
належність всієї влади народові, верховенство закону, повага гідності
особи, непорушність її прав, свобод інтересів, забезпечення постійного
контролю за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів органами народного
представництва.

Ознаки правової держави

1

Джерелом державної влади повинен бути народ

Верховенство права в управлінні державші-ми справами

Верховенство законів у регулюванні суспільних відносин

Наявність законодавчих органів і процедур, які сприяють створенню
ефективних законів

Положення Конституції України, які визнана ють Україну як правову
державу

Ст. 5, п. 2: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є
народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через орта -ни державної
влади та органи місцевого са -моврядування”.

Ст. 8, п.1: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права”.

Ст. 6, п.2: “Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повно • важення у встановлених цією Конституцією межах і відповідно
до законів України”.

Ст. 70, п.1: “Право голосу на виборах І референдумах мають громадяни
України, яв досягай на день їх проведення вісімнадцяти років”.

Ст. 71: “Вибори до органів державної влади та органів місцевого
самоврядування вільними і відбуваються на основі загал^дя. го, рівного і
прямого виборчого права ІІи хом таємного голосування. Виборцям гар»”
тується вільне волевиявлення”. .. мл Ст. 75: “Єдиним органом
законодавчої ди в Україні є парламент – Верховна України”.
____-

42

Пріоритет „?в і свобод людини

Зв’язаність правом держави

Відповідальність держави перед суспільством

Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову_____

Ст. З, п.1: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціаль –

ною цінністю”. __

_

Ст. б, п.2: “Органи законодавчої, виконав -чої та судової влади
здійснюють свої повно -важення у встановлених цією Конституцією межах і
відповідно до законів України”.

_. — ~” ” ‘” ‘ ‘ ” ‘”
~

Ст. З, п.2: “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість ді -яльності держави. Держава відповідає перед людиною за
свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є голов
-ним обов’язком держави”.

Ст. 6, п.1: “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу
на законодав -чу, виконавчу та судову”.

Поняття і види правопорушень

Правопорушення – це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність)
деліктоздатної особи, яке завдає шкоди суспільним відносинам, що
охороняються законом, і тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорушення – це відступ окремої людини чи юридичної особи від
виконання вимог, викладених в юридичних п„?^1_”ереважно ~ це невиконання
певних зобов’язань або права всупереч його призначенню, що завдало
тюдям, юридичним особам, суспільству, державі. правопорушення:

“Хнад^націнністк7′””то””Т ~ це певн* матеріальні блага або аб°
пошкодження <дцоров'я> майно, честь, гідність), на знищення вд яких
спрямований протиправний вчинок.

43

І

Суб’єкт правопорушення – це фізичні та Юридичні здатні нести юридичну
відповідальність.

Об’єктивний бік правопорушення – це власне вчинок (протиправне діяння) і
його наслідки ної шкоди), причинно-наслідковий зв’язок між шкодою0′ ком
(діянням). !

Суб’єктивний бік правопорушення – це відповідне став правопорушника до
вчиненого ним протиправного вч1″” (діяння), а також мета і мотиви
правопорушення. ^

Ознаки правопорушення:

– суспільне небезпечна або шкідлива дія (бездіяльність)’

– протиправність цієї дії (бездіяльності); ‘

– наявність причинно-наслідкових зв’язків між дією (безді яльністю) і
шкодою;

– наявність провини (вини). Види правопорушень. Залежно від ступеня
суспільної небезпеки правопорушення поділяються на:

– злочини;

– проступки.

Злочин – це передбачене кримінальним законом суспільні небезпечне діяння
(дія чи бездіяльність), яке посягає на сус пільний лад, політичну й
економічну системи, власність, особ) політичні, трудові, майнові та інші
права і свободи, а такої інше передбачене кримінальним законом суспільне
небезпечн| діяння, що посягає на правопорядок .

Проступки – це суспільне шкідливі протиправні діяння, посягають лише на
окремі сторони існуючого в суспільси| правопорядку.

Види проступків:

а) адміністративний проступок – протиправне винне ДІ® ня, яке посягає
на державний або громадський^ поряд»1 власність, права і свободи
громадян, встановлений поряд управління; .

б) дисциплінарний проступок – правопорушення у <№* трудових правових відносин; „ ,.в) цивільний проступок - правопорушення у сфері майно | та особистих немайнових правовідносин.Поняття і види юридичної відповідальності Юридична відповідальність - це міра покарання правокюр І ника шляхом позбавлення його певних соціальних прав, ^ цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), ЯКІ /с належали до факту правопорушення, від імені ^еРжавиаКГпи пільства), на підставі закону або іншого нормативного ^ метою попередження правопорушень у перспективі і вмн°44вання) втрачених суб'єктивних прав на матеріаль-$ духовні ^"ОСвдридична відповідальність має публічнийЯк Пр.ав1*?с'нюється шляхом державного примусу. В окре-характер І 3* вілшкодування збитків може відбуватися добро-мйХТбае? втручання держави. ^вільно, ^^відповідальність здійснюється на таких засадах{принципах):- законність; _ обгрунтованість; _ невідворотність;- індивідуалізація;- справедливість. Види юридичної відповідальності:а) конституційна - настає за порушення норм Конституції України. Факт такого порушення може встановити Конституційний суд, якщо йдеться про законодавчий акт;б) кримінальна - настає за скоєння злочинів і передбачає найсуворіші заходи. Застосовується лише у судовому порядку;в) адміністративна — накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрату спеціальних прав (наприклад, водія), попередження і т.д. Застосовується органами державного управління до осіб, не підпорядкованих їм по службі;г) дисциплінарна - здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ дисциплінарних стягнень внаслідок порушення правил внутрішнього розпорядку, у порядку підлеглості, у відповідності з дисциплінарними статутами І положеннями. До заходів дисциплінарної відповідальності належать: зауваження, попередження, догана, переведення на Іншу роботу та ін.;вооа Цивільна ~ за порушення обов'язків, зазначених у дого-ІвіттІкТа У випадкУ завдання шкоди здоров'ю чи майну особи гягнен м.айнових втрат, штрафи тощо). Питання при-аРбітпяж Д° ЦИВ*ЛЬН01 відповідальності вирішується судом,Дрил/ чи адміністРативними органами держави. як окреми а' ^искУсшним є питання про можливість виділення совоі »ППХ в юРидичної відповідальності екологічної, фінан-\ пРои-есУальної тощо.д^стави { мет* юридичної відповідальностіНими?" Юридтної відповідальності.2)3) віксуб'єкт(рсудність> Дієздатність) суб’єкта;

4) наявність законодавства стосовно конкретної Отже, юридична
відповідальність настає лише правопорушення. Склад правопорушення (по
суті, йдт структуру правопорушення) є підставою юридичної СЯ дальності
й він обов’язково має бути закріплений у законодавстві.

Кожне правопорушення має такий склад (елементи)

а) Об’єкт – певні блага чи соціальні цінності, на ження, позбавлення чи
знищення яких спрямоване не діяння.

Це можуть бути власність, життя, здоров’я людини, ма ріальні й духовні
цінності, порядок управління, держави безпека, честь і гідність особи.

б) Об’єктивний бік – включає протиправне діяння, його шкідливий чи
небезпечний характер і результат. До об’єктивного боку належить
необхідний причинний зв’язок між про-типравним діянням і небажаними
наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і
внаслідок бездіяльності. Юридична відповідальність настає лише за
протиправні фізичні діяння, а тому думки, переконання, бажання, настрої,
світогляд, соціальні чи особисті властивості не можуть бути підставою
для неї. І

в) Суб’єкт – ним виступає фізична чи юридична особа, ш повністю
деліктоздатна.

Деліктоздатність тісно пов’язана з віком особи. .Якщо, наприклад, у
кримінальному праві осудною може бути особа, частково дієздатна за віком
(з 14 років), то у цивільному праві особа повинна бути повністю
дієздатною.

Юридична відповідальність настає лише за власні дії; ніхто не може
відповідати,за іншого.

г) Суб’єктивний бік, який виражається у формах вини: 1. Намір (умисел):

а) прямий намір – суб’єкт усвідомлює протиправнім» сво|| діяння,
передбачає і бажає настання його негативних наслід*”

б) непрямий намір – суб’єкт усвідомлює протиправні’ свого діяння,
передбачає його негативні наслідки, але ба”™1 ставиться до можливостей
їх настання.

2. Необережність:

а) протиправна самовпевненість – суб’єкт усвідомлю6 °Р типравність свого
діяння, передбачає можливості наст^ його негативних наслідків, проте
сподівається, що В01Ї настануть;

б) протиправна недбалість – суб’єкт усвідомлює проти:У^ ність свого
діяння, але не передбачає можливості нас

наслідків, хоча відповідно до рівня свого його «ега^Гби це передбачати.

*>звИТКУ ^мої відповідальності.

^ Мета юрим*^ оидичної відповідальності розуміють досяг-Під «ето^н^о
результату, передбаченого законодавством, нош* ^тат?пповідальності мають
різну мету, а тому сшльни-Різні в^*?„,{,, можна назвати такі:

*ш япання за правопорушення;

І! попередження, недопустимість їх у майбутньому. За окремими галузями
права:

^виправлення | перевиховання засуджених;

б) попередження скоєння нових правопорушень з боку

засудженого; . _ . .-

в) попередження злочинів з боку Інших осіб.

Цивільне:

а) поновлення втрачених прав;

б) відшкодування збитків і т.д.

Обставини, які виключають юридичну відповідальність.

Якщо людина була позбавлена можливості вибору і діяла під тиском
непереборної сили або ж під впливом насильства чи небезпечних для неї
погроз з боку інших людей, то її дії як правило не визнаються
правопорушенням – порушниками закону в таких випадках є ті, хто вдався
до насильства чи погроз. Зокрема, не несе відповідальності касир, який
під дулом пістолета віддав грабіжникам гроші, що знаходилися в касі;
відповідальність повинні нести самі нападники.

Наведений приклад є одним із тих випадків, коли особа не несе, і в
принципі не повинна нести відповідальності за свої Дії. Законодавство
передбачає ще декілька обставин, за наявності яких дії, котрими завдано
шкоди, не вважаються правопорушеннями.

п вЄ є правопорушенням заподіяння шкоди без вини, яке у особаНаЗИВаЮТЬ
казУсом- Подібна ситуація виникає тоді, коли насліл”6 перед^ачала і не
могла передбачити тих шкідливих вини не8′ Щ° с?алися ВІД її ДО*. Саме У
зв’язку з відсутністю якщо встНЄСЄ вщповідальності водій, який задавив
пішохода, ПРОЇЖДЖУ ЛЄН°’ Щ0 ПШЮХВД сам несподівано вискочив на “одібної
пчаст?нУ вулиці прямо під колеса автомобіля: адже

Для пе Д1НКИ в°ДІй не може передбачити, правомірною^СИТуаЦ^ закон ПРЯМО
визнає заподіяння шкоди счтуацією є даєю’ за ЯКУ особа не несе
відповідальності. Такою х«Шої оборониРЄДУС1М необхщна оборона. Правила
щодо необ-^°Дексом Укпа”*01^1108116110- Кримінальним кодексом України та
раїни про адміністративні правопорушення. Згідно

47

з цими правилами, громадянин має право вжити оборони себе, інших осіб,
суспільних і державних протиправного посягання і при цьому заподіяти
шкоду. Якщо вжиті для оборони заходи не були БІДНИМИ характеру й
небезпечності нападу, особа, яка нялася, не може бути притягнена до
будь-якої відповід ті. Однак варто пам’ятати, що оборона допускається
лиик Н°с” нападу, який не закінчився; заподіяння шкоди порушникові
явно припинив напад, не припускається. ‘

Заходи оборони мають бути такими, щоб забезпе відбиття нападу. Але закон
не дозволяє “надмірної” обор Зокрема, не буде правомірним застосування
рушниці відбиття нападу й заподіяння нападникові смерті, якщ намагався
тільки вдарити потерпілого, не користувався яки мись небезпечними для
життя чи здоров’я предметами і міг бути знешкоджений без застосування
зброї. Однак за перевищення меж необхідної оборони особа, що
оборонялася, нестиме відповідальність лише у випадках смерті нападника
чи заподіяння тяжкої шкоди його здоров’ю.

Закон визначає ситуації, коли допускаються будь-які засоби оборони: це
оборона від нападу групи осіб або озброєної особи та від протиправного
насильницького вторгнення ї житло чи інше приміщення. У цих випадках
особа, що оборо нялася, не підлягає відповідальності, хоч би якою була
запо діяна нападникам шкода.

До необхідної оборони прирівнюється ситуація затриманні злочинця
потерпілим чи іншими особами безпосередньо пісі вчинення злочину. Дії
осіб, які затримували злочинця, вважа тимуться вчиненими в стані
необхідної оборони, якщо зоні були необхідними для затримання і
відповідали серйознои вчиненого злочину та обставинам, що виникли під
час затри мання. Не є правопорушенням також дії, вчинені особою І стані
крайньої необхідності для відвернення серйозної неда пеки за умов, що
цій небезпеці не можна було запооїп іншими засобами і якщо заподіяна
шкода є меншою, ніж якої вдалося уникнути. Ситуації крайньої
необхідності дос часто виникають під час дорожнього руху: наприклад, я
водій звернув з траси і пошкодив інший автомобіль для т щоб не задавити
дитину, яка несподівано опинилася п V його автомобілем.

48

^-ГИТУЦШНЕ ЗАКОНОДАВСТВО .КОНІД» УКРАЇНИ

ожавного, народного й національного сувере-про державний суверенітет
України

нітету в /А верховна Рада, тоді ще Української РСР, 1-6 Л1П Декларацію
про державний суверенітет України -прийняла • * ? на ишяху до
національної незалежності. Жктура Документа: преамбула та 10 розділів.

Ппеамбула вказує на те, що Верховна Рада, виражаючи волю ПЛУ України
прагнучи створити демократичне суспільство, “Ходячи з потреб всебічного
забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх
народів, дбаючи про всебічний розвиток народу України, визнаючи
необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити
суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний
суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і
неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і
рівноправність у зовнішніх зносинах. Розділи Декларації:

1. Самовизначення української нації.

2. Народовладдя.

3. Державна влада.

4. Громадянство Української РСР.

5. Територіальне верховенство.

6. Економічна самостійність.

7. Екологічна безпека.

8. Культурний розвиток. Іп ~[овнішня і внутрішня безпека. Міжнародні
відносини.

декларації було зафіксовано, що вона є базою НОВ01 конституції та
законів України.

проголошення незалежності України

ЦЬ°ГО епохального Акта було прямо пов’язане з к°муністт « серпня 1991
Р- У Москві, де група ортодоксальних Вого “со^н Передодні підписання
більшістю республік СРСР но-у Щось подій ДОГОВ°РУ”> який, по суті,
трансформував би Союз :МосІ<ви), завд Д° ІСОНФедеРаЦії (л- Кравчук не збирався їхати до •^рого" м г а ._владУ й оголосила про передачу влади від остаточної лі^ • ор?ачова Др "ГКЧП". У відповідь на спроби ^С9«ня 199^^^ сувеРенітетУ УкР311™ Верховна Рада України Його зміст * рииняла Аюп проголошення незалежності України. складають три найважливіші ідеї, а саме:491) проголошено незалежність України та ствопе стійної української держави - України; Ревнл2) встановлювалося, що територія України є неп і недоторканною;3) закріплювалося, що на території України чинні во Конституція та закони України.Історичне значення Акта проголошення незалежності V 1- визначив новий державно-правовий статус Україн'^0*"- започаткував новий етап розвитку України як суве"' держави; **- Акт - підсумок багатовікової боротьби українськ народу за власну державу та реалізацію природного української нації на самовизначення;- цей документ - епохальна сторінка в історії українське державотворення. '24 серпня - День незалежності України, національне свщ народу і держави.Референдум 1 грудня 1991 р.1 грудня 1991 р. в історії українського державотворців відбулися відразу дві знаменні події - Всеукраїнський рефера дум та вибори Президента України. До списків виборців буї внесено 37 886 тис. громадян, з яких участь у референдумівиборах взяли 31 виборців).891,7 тис. (84,2% від загальної кілька^іобов'ИІ- - * ••50% виборців), і був обраний Президентом.Питання правонаступництва УкраїниПід правонаступництвом розуміють перехід прав * 00"^)> одного суб’єкта
державно-конституційного права до Інш Правонаступництво існує як: –
універсальне;

50

про правонаступництво виникає при незалежних держав, розпаді держави й
пос-утворенні Нов7тооїї декількох новоутворених держав, об’єд-танні на й
тер”‘жав в одну чи інших територіальних змінах. нанні кількох д ^ зпадом
СРСр і відновленням державної зв язку у^д-щ, перед нашою країною постала
низка

_ створення органів державної влади;

– питання громадянства;

– майнові права й обов’язки України. для вирішення цих та багатьох інших
важливих проблем Верховна Рада України прийняла 12 вересня 1991 р. Закон
України “Про правонаступництво України”, відповідно до якого Україна є
безпосередньою й винятковою правонаступ-ницею Української Радянської
Соціалістичної Республіки і почасти правонаступницею СРСР.

Зокрема, у ст.1 Закону визначено, що “з моменту проголошення
незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна
Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР”.

Відповідно до ст.2 до ухвалення нової Конституції в Україні продовжувала
діяти Конституція УРСР.

Згідно зі ст.З закони .та інші правові акти, ухвалені Верховною Радою
УРСР, продовжували .діяти на території України лише у тому разі, якщо
вони не суперечили законам країни прийнятим після проголошення її
незалежності. ст.4 наголошувалося, що органи державної влади й
управ-органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані “”І
Конституції УРСР, зберігали свої повноваження до У ст 5 Н°ВИХ> на
ВДставі нової конституції. ^° більше Вгї^гвВЛЮВалося’ що ДеРжавнии
кордон неіснуючо-с р ™”” відмежовував територію України від

До бюлетеня референдуму було включено текст Акта пр голошення державної
незалежності України із запитання» “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення
незалежності Укр їни?”. Ствердну відповідь дали 28 804,1 тис. громадян
(90,3% Позитивну відповідь запитання референдуму дістало в усіх 6
винятку областях України. З урахуванням багатонаціональні го складу
України, зокрема того, що національні меншини багатьох регіонах
становлять значний відсоток, результаї засвідчили, що ідею державної
незалежності підтримали лише українці, а й інші нації, які проживають в
Україні-

31 892,4 тис. громадян взяли участь у голосУварН!,0в| -——«- ^п

виборах Президента України з-поміж 6 ка™™^:1р*4Тм ДЄрЖав> та кордони між
Україною й Білоруссю, Росією Верховної Ради України Леонід Кравчук
ЗДобув ДРД рядовою фіксуються станом на 16 липня 1990 19 643, 6
тис. громадян, які взяли участь у голосуванні І, |^ржавні •-—

на

вн кордон відповідно кр<*ши„Д° ст-6 УкРаїр. якпідтверджувала свої зобов'я-ня за міжи лроіпа шдіверджувала свої ао У ст 7 За родними Договорами, укладеними УРСР.Пяь^' . аконУ Недвозначно було нягпгтшр.нг» то УпРавона'"иорамц СРРР ."^"" Іа ичив иамв ^а міжмаридпими°нституцц ' ЯК1 не суперечать інтересам України та їїнедвозначно було наголошено, що Україна прав та обов'язківУкраїна також погоджувалася обслуговувати борг СРСР станом на 16 липня 1990 р. у частині 3°Вн'ІІІц, міжнародною угодою, а також відмовлялася нести з 'І3111 ня за кредитними договорами і угодами СРСР, укл ' після зазначеної дати без згоди України (ст,8). ' *'Відповідно до ст.9 усі громадяни СРСР, які на проголошення незалежності України постійно прожиМокіеіі її території, автоматично ставали громадянами У країн ^Україна також гарантувала забезпечення прав И кожному громадянинові України відповідно до правових актів.Конституція України - Основний Закон державиЗа структурою Конституція України складається з Яре були та 15 розділів.Преамбула (у перекл. з лат. - "той, що передує") -вступна частина законодавчого акта, міжнародного договорі декларації тощо, в якій викладено обставини, що стали підсп вою для його видання або укладення.Як частина будь-якої конституції, Преамбула здебільшог містить положення ідейно-правового характеру, часто з явш ідеологічним навантаженням. Зазвичай у преамбулах зазнач» причини прийняття конституцій, мета, завдання і мотиви при няття. В Преамбулі Конституції України зокрема зазначено:"Верховна Рада України від імені Українського народу громадян усіх національностей, виражаючи суверенну вол народу, спираючись на багатовікову історію української держвотворення і на основі здійсненого українською націй усім Українським народом права на самовизначення, дбаю1 про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її жил піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на зеи України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичн соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальні перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім^ прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошу незалежності України від 24 серпня 1991 року, схвале ^ 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прияма конституцію - Основний закон України".Розділи І-ХІУ об'єднують 161 статтю; останнії "Перехідні положення" містить приписи, пов'язані з вим введенням у дію окремих положень КонституціїНИХ у 14 ПУНКТІВ. уціЗа загальними класифікаційними ознаками Конст України можна визначити як:- писану кодифіковану конституцію унітарної автономним утворенням;52, оскільки внесення змін І допов-внесення змін і доповнень до Інших випадках як спеціальних суб'єктів,(не менше ™ голосів, за поКонституція України е консти-"Р™ тичною), оскільки прийнято її було від імені народу України -Структур» КонституціїР!^Л І Загальні засади.Розділ II Права, свободи і обов'язки людини І громадянина. Розділ III. Вибори. Референдум. Розділ IV. Верховна Рада України. Розділ V. Президент України.Розділ VI. Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади.Розділ VII. Прокуратура.Розділ VIII. Правосудця.Розділ IX. Територіальний устрій України.Розділ X. Автономна Республіка Крим.Розділ XI. Місцеве самоврядування.Розділ XII. Конституційний суд України.Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.Розділ XIV. Прикінцеві положення.Розділ XV. Перехідні положення.Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму УкраїниУ Конституції України (Розділ І "Загальні засади") визначе-о форму правління, форму державного устрою й політичного режиму в Україні.с™ 1 Конституції України недвозначно зазначено, що є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, держава".^ краша дійсно відповідає таким критеріям: ною і Нр?итор1я України в межах існуючого кордону є ціліс-ю ^недоторканною" (ст. 2, част. 3).припинення аШІ 1СНує єдине громадянство. Підстави набуття і '"" 4). громадянства України визначаються законом"суверенітету і територіальної цілісності України, 11 економічної та інформаційної безпеки є най*53важливішими функціями держави, справою усьог кого народу. ° У'Оборона України, захист її суверенітету, Тео цілісності і недоторканності покладаються на Зйп України. ^"чЗабезпечення державної безпеки і захист держав дону України покладаються на відповідні військові А ОГ° ня та правоохоронні органи держави, організація і ^ -діяльності яких визначаються законом" (ст. 17). °^:Як суверенна держава Україна має всі необхідні деги-, атрибути, зокрема державні символи: "Державний Пгм 1 стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синД•жгттгігг» ІГ/АТП-Л«»!»> г>~™.—-л тт— —

~г»’> «-“««.яи ^Брл.авиші І еро, який встановл: їм, із урахуванням
малого Державного Герба Знака Княжої Держави Володимира Великого, та
Держ Гімн України – національний гімн на музику М. ~

ІЧ ГТТґтЯЛ-ГЬТ оат-тоя*»™™**™.” ——-— – •*”‘

і яким є правове становище як тери-гк г оф^мх її складових. . ‘
Свячено спеціально розділ IX Конституції гак і називається –
“Територіальний устрій України, я*””І32-133). Тут визначено загальні
засади терито-

/кРаїни-‘ їгінізації держави:

,іальноі °РГ Юності та цілісності державної території;

‘ПрШі поєднання централізації та децентралізації у І .:”1їідеРжавної
влади;

[діисненш ^балансованості соціально-економічного розвит-Іц __—.. ї-
;^п/ч^ттиІІЧХ) економічних, еколо-

особливостей, етнічних

культурних традицт <>».. ..—/.

Яепжавна територія України вперше означена у законі

шйТ;’;;;1′” ————1″‘ •« Держави*^ правонаступншггво України” від 12
вересня 1991 р. Акт гии гімн на музику М.ВербиздХоголошення незалежності
України проголосив територію законом. Столицею України є міс^країни
неподільною та недоторканною. Питання зміни те-

/країни неподільною та недоторканною, питання аміни Іс-

“ІТт-ягап ‘ ^ • • Іиторії України віднесене до відання всеукраїнського
рефе-™к»дєРжавною.мов„ою в Україні є українська мова. Дерщ юндуму (ст.
73 Конституції та ст. З Закону “Про всеукра-забезпечує всебічний
розвиток і функціонування україш. чськийші місцеві референдуми”)- від 3
липня 1991 р. з наступ-мови в усіх сферах суспільного життя на території
України. Іими змінами-та доповненнями.

С/И«Р ” Ст. 133 Конституції вказує, що систему адміністративного І
рошовою одиницею України є гривня” (ст. 99). ‘строю України
складають: Автономна Республіка Крим, Отже, форма держави передбачає
три елементи: фор ‘бласті (24), міста, райони в містах, селища і села
(перелік державного правління, державного устрою та політичв ‘бластей
див. у ст. 133, абзац 2).

(державний) режим. Конституція дає чітке визначення усіх Правовий
статус Автономної Республіки Крим за Консти-« „ . ФОРМОЮ державного
правління Україна є республіко ПУЧІЄЮ України.

…Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Украй Правовому
статусу Автономної Республіки Крим присвя-

народ. Народ здійснює владу безпосередньо через орп ен° р°зділ X
Конституції України (ст. 134-139).

державної влади та органи місцевого самоврядування. Пра ,р^ відомо, 19
листопада 1954 р. Президія Верховної Ради

визначати і змінювати конституційний лад в Україш належк ^ закріпила
статус Криму як області України.

виключно народові і не може бути узурповане державою, а”^пеРеД°Дні
розпаду СРСР Верховна Рада УРСР прийняла

органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпуй ‘ ”
Української РСР “Про відновлення Кримської Авто-

державну владу” (ст.5). ‘еспубл?аДЯНСЬкК°ї РеспУбліки”. який перетворив
область на

2. За формою державного устрою – унітарна держи»* ув рідкісний ° СНу
раду ~ на ВеРх°вну Раду автономії. Це

автономним утворенням у вигляді Автономної Республ» савні «”й в
законотворчій практиці прецидент, адже дер-

Крим: “Суверенітет України поширюється на всю її територ« римських татяп
виникають як національні, а тут інтереси

– Територія України в межах існуючого кордону є ЦІліс1ІС ано Не було
коршного населення півострова – врахо-

І недоторканною”(ст. 2). – . г 17 березня

Національно-державний устрій України за КонспиапУ^ країни «Цр

України. Ґ «мної Респ^

Юридична категорія “територіальний устрій дер** ^°”ипро близька до
категорії “державний устрій”. Вона ДО* «^ :;Нституці на питання про те,
як організована територія держави, з

54

р. Верховна Рада України прийняла Закон от>яиі]я Конституції і деяких
законів Авто-‘”, за яким скасовувалися конституція,

« ,а„:..- т/- ^ Про иого ви5ОрИ> про

норм автономії,

Того ж дня було прийнято Закон України “П Республіку Крим”, який
підтвердив статус Кпим* ^ ративно-територіальної автономії у складі
Укпа” ЯК порядок формування та компетенцію представнии^’ та органів
управління, статус правоохоронних ліку тощо.

гн

сим^

На виконання Конституції 4 жовтня 1996 р Вет України відхилила 20 із 136
статей представленої наг* Ра^ дження кримської конституції: про
символіку ппо атвс громадянство Криму, про кримський статус
Севастопо^1*’ голову виконавчої влади в Криму, про Уповноваженого ‘
ставника з прав людини в Криму тощо. У разі невідповія * актів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим

г ‘* – ••

———— ——^„.^идіч,* І и^гі ґхпі^пимшл ГСІЛІуодІКИ КПИМ КпинЛЧ?11″^
^%””—— . ,

тущї та законам України Президент України може зупЯ 3> За Ф°рМ°Ю
полти?ног°( їхню дію з одночасним зверненням до
КонституційногоДемократична держава (ст. 1).

V гтитуції зазначає, що міста Київ та Севасто-Сгп. І33 рпіальний
статус, який визначається законами поль маІ??^ься зокрема, про Положення
про обласну, Ки-України (“^ет±0’льську міські державні адміністрації,
затвер-™*у. Севастопольську^^ ^ ^ ^^ ^ ^ Положен.

рЄ3^оннУ районну у містах Києві та Севастополі

Ст. 134-139 Конституції України чітко визнай Тя ^Щн&яції,
затверджене того ж дня), шетенції Криму. значили меідержавні «Ід
спеціального статусу обумовлено тим, що

тт_ __ т/. … .
1 ЧаттЯННЯ /х**^0,/ ..

Яивий же статус Севастополя, який не є складовою ° мної Республіки
Крим, спричинений конкретними по-АВТ°Н гоавовими проблеми
пострадянського періоду, а саме V місті Військово-Морських Сил України
та на

•> _____ ____…—— _ ТТ__——.——_—,.———

правах оренди ряду портових структур – Чорноморського флоту сусідньої
Росії.

3. За формою політичного (державного) режиму Україна –

України.

Гт ‘Іютґ„ … Х7 .. 1
Державна символіка України Ст. 139 Конституції України передбачає
наявність ПкІ •

••

….__… Пре

ставництва Президента України в Автономній Республі Крим, статус якого
визначено окремим законом. Представни тво існує в Криму від 17 грудня
1992 р., коли цей закон бу; прийнято. Відповідно до цього закону
Представництво діє орган державної виконавчої влади, основним завданням
яко є забезпечення проведення у життя Конституції й закої України з
питань, які належать до відання Президента Укр

____ _ _ Ґ- … –

Державна символіка – це встановлені Конституцією або спеціальними
законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які
уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний
чи ідеологічний зміст.

Конституція України (ст. 20) встановлює символи нашої [держави
-Державний Прапор, великий і малий Державні Герби, Державши Лин – і
містить їхню загальну характеристику.

У Конституції записано, що Державний Прапор України –

органами автономії, представлені Верховній Раді та уряді автономії, І

яння однаковому застосуванню законодавства з питань, від х —
.„„, „ них до відання України; участь у засіданнях уряду
автономФапорозького.

правом дорадчого голосу, здійснення передбачених законодаї Державний
Гімн України – національний гімн “ІПе не твом України повноважень щодо
забезпечення прав і сво^мерла Україна”. Украши національний пмн Ще не
громадян Украши, державного суверенітету України тощо.^

Представництво очолює Постійний Представн призначає та звільняє з посади
Президент Украши.

на цю посаду:

– не може бути народним депутатом України;

– не може бути членом будь-якої з партій;

– не може займатися підприємницькою діяльністю; \ ~ не може
обіймати посади в інших державних рРг 1

господарських утвореннях, об’єднаннях громадян та №• Отже, Автономна
Республіка Крим є невід’

вою України.

56

Деталь:

опис державних символів України та порядок їх “я V Є встановлено
спеціальним законом, який •-“пі-аитуціїо Утпо.Рядку> пеРедбаченому для
внесення змін у Івох третин ь-« ° не пР°ст°к>, а кваліфікованою (не
менше ГІ° Депутатів тГИТ’УЩЙНОГО складУ Верховної Ради) більшіс-І1се
надається в с”1 порядок підкреслює важливе значення,

УкРаїнська учасних Умовах державній символіці. ^н»я світу
«ь0пащональна традиція символічного відобра-^!ь «о наййя^.Валася
протягом кількох тисячоліть і нале-х та найзмістовніших символічних
систем Розуміння як народного, так і релігійного

та державного аспектів є її чільні символи – жовта • барви та знак, нині
відомий як тризуб. ‘ 1 ^

Тризуб схожий на верхівку хлібного колоса V визнають уявлення слов’ян
про єдність трьох цапст землі, пекла. Також єдність сонця, повітря, води
-ЧІ?’ сили, що лежить в основі буття. ч”‘

Тризуб у Київській Русі зображали, вносячи у його л>, національні
елементи, але зберігаючи незмінною осно став родовим знаком князя
Володимира та його на^ Одні вбачають у київському тризубі збірний образ
із ” винної зброї – лука, стріл, меча, сокири. Інші з його ел тів-літер
складають напис “Володимир на столі” (троні) також зустрічається на
стародавніх монетах.

19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затверди, золотий тризуб на
синьому тлі як Малий Герб держави

28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила наш нальний прапор
України синьо-жовтого кольору. Ці кольод як свідчать історики,
найчастіше зустрічались на князівсш стягах. Пізніше ці кольори
зустрічаються в гербах західноуі раїнських земель. Синю і жовту фарби ми
бачимо також знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацьке
одязі.

Жовто-блакитний прапор – відгомін старовинної територ альної символіки –
з’явився як етнічний символ української населення в Австрійській імперії
під час революції 1848-1849 р

Особливого розмаху процеси використання жовто-блаки ного прапора набули
під час святкування 100-літнього ювіле від дня народження Т. Г.
Шевченка.

Коли після проголошення Центральною радою II Уп^ч салу розпочалося
створення символіки, жодних дискусій Шиї вибору прапора не було.
Однозначно всі висловлювалися синьо-жовтий. І

16 січня 1992 р. Державним гімном України було затВД| жено мелодію (але
не текст) пісні “Ще не вмерла Україна

Державна мова в Україні. Конституційний статус «1 національних меншин

Відповідно до ст. 10 Конституції України офіційно ною обов’язковою мовою
законодавства, су;””1″”‘^1’3 водства, навчання дітей у школах, офіційних
— інформації є українська: “Державною мовою ^ українська мова. Держава
забезпечує всебічний ^ функціонування української мови в усіх сферах сус
життя на всій території України”. < Статус української мови як державної означає, Щ - мовою актів органів державної влади і управлін58„, діловодства й документації; _ мовок> да ” инства, адміністративного
провадження, но-

-МОВОІ° Зловояства, прокурорського нагляду;

таРіаЛЬплю освіти;

– мовою й .д одних договорів та угод;

– “° офіційних засобів масової інформації та зв’язку; ”
МОВ0^п(Ьіцшних назв державних та громадських органів, _ м.°в.°
“Змадських товариств. Маркування виготовлених

3 Уокраїїукоаі?ни “ГІро мови в Україні” від 28 жовтня 1989 р. 1 визначає
українську мову як державну (ст.2). Ст. 24 таК п Закону передбачає, що
мовою міжнародних договорів ць°™ є українська та мова іншої сторони
договору чи угоди; 1 27 – в загальноосвітніх школах навчання ведеться
українською мовою; ст. 29 – вступні екзамени з української мови є
обов’язковими.

В конституції України дано перелік суб єктів правових відносин, для яких
знання української мови як державної є обов’язковим:

– Президент України (ст. 103);

– професійні судді (ст. 127);

– судді Конституційного Суду (ст. 148).

Свідченням тому, що в нашій країні існують серйозні проблеми з
утвердженням фактичного, а не лише юридичного, статусу української мови
як державної, є рішення Конституційного Суду України, прийняте у грудні
1999 р. на звернення групи народних депутатів України. Конституційний
Суд прийняв рішення (воно, як відомо, є остаточним і оскарженню не
підлягає) про те, що державні службовці при виконанні своїх

жяви Х обов’язків зобов’язані послуговуватися лише державною мовою.

-^а?ни°’а° В Україні> як зазначено в ст. 10 Конституції хист
погійгіара”ТУється вільний розвиток, використання і за-

Крім то ШШИХ М°В наЧіональних меншин України”. пУстимостіГпп?т-‘
2- КонститУЦії України застерігає від непри-“ривілеїв чи обмежень за
мовними ознаками.

ь 1в’язок

УКРАЇНИ – це юридична належність вязок цієї особи ^раша> Щ° визначає
постійний правовий права.х та обов’язк? ржавою> ятй виявляється у
взаємних

ються°І1?ЯДОК и36?™ і втрати громадянства Укра-Україні’ ^СТИТУЦІЄЮ та
Законом України “Про гро-• зокрема, у ст. 4 Конституції говориться,

І

що в Україні існує єдине громадянство. Підстав припинення громадянства
України визначаються И

Закон України “Про громадянство України” так К( що в Україні існує єдине
громадянство, а подвійі °* допускається лише на підставі
двосторонніх договорів (ст. 1).

За цим законом, громадяни України користують том і заступництвом держави
за кордоном (ст. §) °я

Ст. 2 Закону визначає, що громадянами України є-

1) особи, які на момент набрання чинності цим проживали в Україні,
незалежно від походження сой, і майнового стану, расової та національної
належностГ освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань ^ і
характеру занять, які не є громадянами інших держав і які заперечують
проти набуття громадянства України;

2) особи, які працюють за державним направленням, щ> ходять військову
службу, навчаються за межами України а виїхали на законних підставах на
постійне проживання іншої країни за умов, якщо вони народилися або
довели, І постійно проживали в Україні до моменту виїзду за корд не
перебувають у громадянстві інших держав і не пізніше через 5 років після
набрання чинності цим Законом вияви бажання стати громадянами України;

3) особи, які набули громадянства України відповідно Закону “Про
громадянство України”.

Громадянином України визнається дитина, де б вона народилася (в Україні
або за її межами), батьки якої на чаї народження були громадянами
України. При різному гро) дянстві батьків, з яких один на момент
народження дити був громадянином України, дитина визнається громадяни»
України за умов, якщо хоча б один із батьків у проживає на території
України.

Якщо ж у цей час обоє батьків проживали за межі України, громадянство
дитини визначається за їхньою згод

Ст. 9 Закону України “Про громадянство України” “‘” що громадянин
України не може бути виданий державі, за винятком-випадків, передбачених
міжнарод*1 угодами.

Єдність і відмінність понять “людина”, “особа:

Правові категорії “особа”, “людина” і “громадянин ^ ривно пов’язані між
собою, але водночас вони не є г -ми. “Людина” є переважно
біологічним поняттям, »к ється кожної людської істоти від її народження
переважно загальнолюдське, соціальне поняття нин” – політико-правове
поняття, пов’язане з

60

•„ випадках йдеться про людину, проте ці авом. °2,’шими чи вужчими
стосовно одне одного.

тт.ляина – це розумна суспільна істота, яка живе в певному соьному
середовищі, є членом сім’ї, представником нації,

соціальної групи тощо.

Відносини людини з суспільством, п суспільний статус характеризуються
поняттям “особа”. Це поняття охоплює як громадян держави, так і
іноземців, осіб без громадянства, які проживають на території даної
держави.

Отож, зазвичай поняття “особа” пов’язане зі становищем людини в
суспільстві. Правовий статус особи визначають її природні права, свободи
та обов’язки, які надані людині і забезпечують ЇЇ право та дієздатність.

Громадянин – це людина, яка правовим чином, тобто отримуючи від держави
певні права та маючи перед нею певні обов’язки, пов’язана з конкретною
державою.

Набуття громадянства України

Закон України “Про громадянство України” встановлює таю умови набуття
громадянства України:

– відмова від іноземного громадянства;

і постшне проживання в Україні впродовж останніх п’ять

– володіння українською мовою;

– ви™”10™ законних Джерел існування;

Не можННЯ И дотРимання Конституції України. Зл°чини пп^ стати
громадянами України особи, які скоїли Давності у°ти..Л!°Дства> злочинні
дії проти національної дер-Гя*кі зл”1111’ а також засУДЖені до
позбавлення волі за

громадянства України

“я. 19 Закону України “Про громадянство янство України припиняється:
виходу з громадянства України;

61

рокі

Припинення

схемою можна виділити права індивідуальні (права особи); права
колективні (національні, класові).

Політичні права називаються правами людини перше покоління. Це так звані
“класичні”, “старі” права, генезу треба шукати на зламі XVIII і XIX
століть.

Громадянські права, які називаються також особиста захищають саме
існування людини – фізичне, психічне і І ^ вове, – а також її особисту
свободу. До них належать зокре? такі права:

– право на відсутність дискримінації за кольором шкір$ національністю,
релігійною належністю; ™

– право на життя.

Як повідомляється, протягом 15 років (до 1983 р.) у 37 кра шах світу без
суду й слідства було страчено близько 2 мільйо нів осіб. У наш час
недобровільні “зникнення” чи позасудов страти стали серед урядів навіть
більш популярними. Край ньою формою порушення права людини на життя
вважаєтьс геноцид. Що стосується смертної кари, то частина світове
спільноти вважає її жорстоким і нелюдським видом покарання У більшості
європейських держав або скасовано смертну кар) або ж на її застосування
накладено мораторій. Крім того, 1991 р. набув чинності Другий
факультативний протокол д Міжнародного пакту про громадянські й
політичні права, яки! проголошує відміну смертної кари;

– рабство і работоргівля забороняється в усіх видах;

– право на фізичну і психічну цілісність (заборона каї) вань).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдськи або принизливих
для гідності видів поводження і покара прийнята Генеральною Асамблеєю
ООН у 1984 р., визна1 катування (тортури) як “…будь-яку дію, якою
будь-якій навмисне спричиняється сильний біль або страждання, фіз чи
моральне, щоб отримати від неї або від третьої відомості чи визнання,
покарати її за дії, які вчинила вона третя особа чи у вчиненні яких вона
підозрюється, а т; залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-.
причини, що грунтується на дискримінації будь-якого ха теру, коли такий
біль або страждання спричиняються дер; ними посадовими особами чи
іншими, що виступають офіційні особи, чи з їх підбурювання, чи з їх
відома, чи зі мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль
страждання, що виникли внаслідок лише законних санкі невіддільні від цих
санкцій чи викликаються ними випадко

Що стосується термінів “жорстокі,- нелюдські або при ливі для гідності
види поводження і покарання”, то поки

70

має загальновизнаного роз’яснення цього формулювання.

Міжнародні експерти й організації мають тут на увазі тілесні

окарання, примусове харчування, утримування в камері без

вітла, недостатнє харчування, утримування в одиночній камері,

використання кайданів або інших пристроїв, що спричиняють

біль, примусове дізнання, кастрування, біомедичні досліди над

в’язнями, випробовування на в’язнях різноманітних ліків.

Свого часу ООН прийняла “Мінімальні правила поводження з в’язнями”,
проте цей документ усе ще не набув широкого поширення національними
мовами:

– право на рівність перед законом;

– празо на суд;

– право не зазнавати безпідставного арешту.

Певного роз’яснення потребує термін “безпідставний”. Часом він
розшифровується так: людина може бути заарештована, затримана чи вигнана
лише відповідно до законодавства. Однак таке тлумачення є неадекватним,
оскільки закони часто допускають широкі можливості для арештів, а
судочинство інколи саме є зловживанням владою. Заарештований
безпідставно, але згідно з законом, затриманий може стати об’єктом
неправомірних дій і катувань. Тому експерти вважають, що правильним
тлумаченням терміна є: “ніхто не може бути заарештований, затриманий або
вигнаний із чиєїсь злої волі або з випадкових причин у тих випадках,
коли немає доказів того, що він чи вона порушили закон”;

– право на недоторканність житла, таємницю кореспонденції;

– право вільно пересуватися, покинути будь-яку країну, включаючи свою
власну, і повернутися у свою країну;

– право шукати притулку від переслідувань.

Особа має право тільки шукати притулку; надання такого притулку
залишається суверенною прерогативою держав. Останнім часом
набуває.визнання принцип “неповернення”, за яким жодному біженцю не
загрожує примусове повернення в У кращу, де існує загроза для його
життя, свободи у зв’язку пш?Г° Расовою> національною, релігійною
належністю, з його

ЛІТИЧНИМИ переконаннями чи належністю до якоїсь особливої соціальної
групи;

– право на громадянство; ~ право на свободу думки, совісті й релігії.
|РелігГ° ма пЯляга? не в самій свободі думки, совісті чи ‘своєю а *
пРав’ висловлювати свої думки, чинити згідно зі ‘ __ с°вістю, у
праві вільно сповідувати свою релігію; на вільний обмін інформацією.

яивість вільного висловлювання поглядів не є абсо->’ так. Міжнародний
пакт про громадянські й політичні

71

права накладає заборону на “всяку пропаганду в;-“всякий виступ на
користь національної, расової ч ненависті, що є підбурюванням до
дискримінації Р< або насильства". ' ВоРо)щ,^Після утворення 1945 р. Організації Об'єднав (Україна була серед її засновників) на порядок денни* ^а' родної спільноти було висунуто завдання виробити сальний міжнародний механізм захисту прав люди ^ цього було засновано комісію ООН з прав людини ^ було покладено завдання з підготовки Міжнародного 6^ * права людини. Першу частину цього білля було прийняв проголошено 3-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у п ° 10 грудня 1948 р. як Загальну декларацію прав людини За"* проголосували 48 держав - членів ООН, а Українська Рср жаль, виявилася серед 8, які утрималися. Декларація складі ється з преамбули і ЗО статей. Вона є одним з найвидатніищ гуманітарних документів сучасності, який стверджує пріорите прав людини. Декларація ратифікована більшістю держа; світу, у тому числі й Україною.Декларація не є юридичне обов'язковим документом, прот сприймається державами світу як правовий акт.1968 р. на Тегеранській конференції було ухвалено рішені про те, що "Декларація віддзеркалює спільну домовленій народів світу і є зобов'язанням для членів міжнародної; товариства". Правових наслідків, які примушували б держав; дотримуватися Декларації, не існує.Принциповою основою документа є рівність правової статусу людей (стаття 1): "Усі люди народжуються вільним й рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділен розумом і совістю та повинні діяти один стосовно одного дусі братерства".Відповідно до статті 2, "кожній людині надаються » права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежЦ від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних а інших переконань, національного, соціального чи станово походження, майнового або іншого стану. . ^Крім того, не повинно проводитися жодного розрізиєн _ наголошується у статті 4, - утриму-"НІХТО НЄ ЇЇабо у підневільному стані; рабство і работор-людей залежно від політичного, правового чи статусу країни або території, до якої вони належать, ючи на те, є ця територія незалежною чи підопічною, врядною або іншим чином обмеженою у своєму сУвеР Особливу увагу в Декларації приділено тому, ш° людина має право на життя, на свободу і на особисту торканність" (стаття 3).72повинен зазнаватиЯк здана „стокого, нелюдського чи такого, що принижує тортУР або ОТ^. ставлення чи покарання" . ЛЮДСЬКУ пднк'І ^^ стаття 6: "Кожна людина, де б вонаВажливою о на визнання її правосуб'єктності". не перебУв алл, що ''всі люди рівні перед законом ІСтаття / д^ будь_ЯКОго розрізнення, на рівний захист мають прдв", люда мають право на однаковий захист від ї дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від го підбурювання до такої дискримінації .V Декларації не обійдено увагою й приватне життя людини. Так зокрема у статті 12 зазначено: "Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від подібних втручань чи посягань".Стаття 13.1. Кожна людина має право свободи пересування й обрання собі місця проживання в межах кордонів кожної держави.2. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи також її власну, і повертатися до своєї країни. Стаття 14.1. Кожна людина має право шукати притулок від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.2. Це право не може бути застосоване у випадку пересліду-^ння, яке насправді викликане вчиненням неполітичного очину або діянням, що суперечить меті і принципам Організації Об'єднаних Націй.Стаття 15.2' ц°жна людина має право на громадянство.™ НЄ М°*Є бути безпіДставн° позбавлений громадян-ЗМІНІ°вати своє громадянство.пРаЦІ, на е*3 Людина. має право на працю, на вільний вибір ВІД безробігтаВЄДЛИВІ Та СПРИЯТЛИВ* умови праці та на захистНа Рівну опп.,ЛЮДИНа' без бУДЬ-якої дискримінації, має право . 3. Кожеї У За РІВНу працю-ВцІьНу винаг'0оо° Працює' має право на справедливу й задо-Р ДУ, яка забезпечує гідне людини існування длянеї самої та її сім'ї та яка, в разі необхідності, д0п іншими засобами соціального забезпечення. ' °ВнІ°еІи 4. Кожна людина має право створювати професій •ВХОДИТИ ДО ПрофеСІЙНИХ СПІЛОК 3 МеТОЮ ЗахИСТУ свгтг • "^Стаття 24. К ""«Ресі,Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля чаючи право на розумне обмеження робочого час ' оплачувану періодичну відпустку. УСтаття 25.І. Кожна людина має право на такий рівень життя чаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне8^ альне обслуговування, який необхідний для забезпечення'104' ров'я і добробуту її самої та її сім'ї, а також право* забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівс™ старості чи іншого випадку втрати засобів до існування незалежних від людини обставин.2. Материнство і дитинство дають право на особлщ піклування та допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі чи пої шлюбом, повинні мати однаковий соціальний захист.Стаття 29.І. Кожна людина має обов'язки перед таким суспільствол] в якому лише можливий вільний і повний розвиток її особк тості.2. Кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повга на зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені заколю виключно з метою забезпечення належного визнання й повап прав і свобод інших та з метою задоволення справедливі) вимог моралі, громадського порядку та загального добробут в демократичному суспільстві.3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повин№суперечити цілям і принципам Організації Об'єднанихСтаття ЗО. ЛНіщо у цій Декларації не може бути витлумачено чнадання якій-небудь державі, групі осіб чи окремим о 1права займатися будь-якою діяльністю або чинити ди. СПР ^вані на порушення прав і свобод, викладених у цій ДеклаР 1іїпр«1Конституційне закріплення права на освіту. на освіту в Заковах України "Про освіту" та "Про середню освіту"Право на освіту громадян України зафіксовано законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема,, о „ Конституції України проголошує таке: "Кожен має V освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.^^Держава забезпечує доступність і безоплатність доїн повної загальної середньої, професійно-технічної, виш74• комунальних навчальних закладах; розвиток аер#авн?х ланої загальної середньої, позашкільної, профе-А .:™ьноі, '•°. вищої і післядипломної освіти, різних форм ;ХНІЧно>ання державних стипендій та пільг учням і
навчання; н

студентам. мають право безоплатно здобути вищу освіту в Громадяни_
альних навчальних закладах на конкурсній державних І *• з

основі. ^ належать до національних меншин, відпо-

ГрОМашсону гарантується право на навчання рідною мовою віД”0 Д°_^ня
рідної мови у державних і комунальних навчаль-411 “Складах або через
національні культурні товариства”.

•\ листопада 1993 р. було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України
«Про державну Національну програму -Освіта” (“Україна XXI століття”)».

10 жовтня 1995 р. – Указ Президента України “Про заходи щодо
вдосконалення діяльності органів освіти”.

29 травня 1995 р. – Постанова Кабінету Міністрів України “Про програму
правової освіти населення”.

Головним (після Конституції) правовим актом в Україні з питань освіти є
Закон України “Про освіту” (від 1991 р., в редакції від 23 березня 1996
р.).

Він проголошує право громадян України на безкоштовну освіту в усіх
державних навчальних закладах. Жодні обмеження (раса, стать) не
допускаються. Це право передбачає різні форми навчання:

1) денну;

2) вечірню;

3) заочну;

4) екстернат.

Ііп Закон відсилає питання про мову освіти до Закону України України в”
‘ ЯКИЙ’ У свою ЧЄРГУ’ надає право громадянам «ожній литнЬ”° обиРати МОВУ
навчання. Держава гарантує мовою ?7Т? •?раво на виховання й одержання
освіти рідною

Виховай? °НУ України “ПР° мови”)-КОІ° мовою в ди-тсадках та Дитбудинках
ведеться українсь-ІНцІихнащоняпт.М1СЦЯХ компак™ого проживання громадян
заклади з вихп °СТеи МОЖУТЬ створюватися дитячі дошкільні НІХ школах нав
М кньою мовою (ст. 26). В загальноосвіт-М°ВОІ°- У місияїаЛЬНО”ВИХОВНа
Р°бота ведеться українською ^Ціональностей мКОМПактного пР°живання
громадян інших викладанням на,°Жуть ^ворюватися загальноосвітні школи

‘ “Про осТ01^*11010 МОВОЮ ^ст- 27>-РТІВ освіти8 г^ ^ передбачає
наявність державних • структура освіти має такий вигляд:

1) дошкільна освіта;

2) загальна середня школа;

3) позашкільна освіта;

4) професійно-технічна освіта;

5) вища освіта;

6) післядипломна освіта;

7) аспірантура;

8) докторантура;

9) самоосвіта.

Ст. ЗО встановлює освітні рівні: початкова загальна (1-4 класи); базова
загальна середня освіта (9 класів)- п загальна середня освіта (11
класів); професійно-технічна ос”1 (ПТУ, професійно-художнє училище,
професійне училище8″ ціальної реабілітації, училище-агрофірма,
училище-завод Й ще професійне училище, навчально-виробничий центр, ц’ен”
підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, навчальне курсовий
комбінат); базова вища освіта та повна вища освіц (вищими закладами
освіти є: технікум (училище), коледа інститут, консерваторія, академія,
університет та інші). Воа мають 4 рівні акредитації:

– перший – технікум, училище та прирівняні до них вині заклади освіти;

– другий – коледж та інші прирівняні до нього заклади;

– третій та четвертий – інститут, консерваторія, акадеш університет.

Закон України “Про загальну середню освіту”, підписа Президентом України
13 травня 1999 р., складається з розділів та 48 статей. Цей Закон
“визначає правові, ор ційні та фінансові засади функціонування і
розвитку сиі загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку
ської особистості, формує цінності правового демократичн суспільства в
Україні”.

У ст. З Закону загальна середня освіта визначається “цілеспрямований
процес оволодіння систематизован знаннями про природу, людину,
суспільство, виробництво засобами пізнавальної і практичної І
результатом якого є інтелектуальний, соціальний І ? розвиток
особистості, що є основою для подальшої трудової діяльності. скла

Загальна середня освіта є обов’язковою основною вою безперервної освіти.
все(

Загальна середня освіта спрямована на забезпечиш ного розвитку
особистості шляхом навчання і вихов ґрунтуються на загальнолюдських
цінностях та пр науковості, полікультурності, світського характеру

76

і єдності навчання і виховання, на , громадянської свідомості, вза-

в інтересах людини’ роди”

‘ ^Тзакону України “Про загальну середню *> «?ІІг середньої освіти
становлять:

систему ^^чальні заклади усіх типів І форм авчал

освіту” С”с^о0^вітні навчальні заклади усіх типів І ^^ _ загальн
^^ дая громадяН! які потребують соціаль-иласності, У та С0ціальної
реабілітації, навчально-виробничі ної доном позашкільні заклади,
науково-методичні установи

ани ‘управління системою загальної середньої освіти; Т3
ОРппо<Ьесійно-технічні та вищі навчальні заклади МІ рівнів «тепитаци ш° надають повну загальну, середню освіту. Завданнями загальної середньої освіти Закон визначає:- виховання громадянина України;- формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;- виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освітиі трудової діяльності;- виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язківлюдини і громадянина;- реалізація права учнів (вихованців) на вільне формуванняполітичних і світоглядних переконань;- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, націо-нацШИХ Цінностей українського народу та інших народів іздоров"1*0'8*1"151 св^домого ставлення до свого здоров'я та ФормуванЩЩИ* .гр.омадян як найвищої соціальної цінності, *итгя зб"8 Г1ПЄН™ШХ навичок і засад здорового способу Р°в'я (стЄ5^ЖЄННЯ * змщнення фізичного та психічного здр-Навчальних ° ДА ^аконУ> в Україні існують декілька типів !) сепепи
в СИСТеми загальної середньої освіти:

2) СИГ загальноосвітня школа;

3) гімнаїя3°ВаНа ШК°Ла (шк°™-інтернат);

^ИЇЦей; 5)колегіум.

77

6) загальноосвітня школа-інтернат з частковим утриманням за рахунок
держави дітей, які альної допомоги;

7) спеціальна загальноосвітня школа (школа-і«т • -/ • с
– л,- щтерна дітей, які потребують
корекції фізичного та (або4

розвитку;

8) загальноосвітня санаторна школа-інтернат для ді -потребують
тривалого лікування; ИІЯ1сІ

9) школа соціальної реабілітації для дітей, які потреб особливих умов
виховання (створюється окремо для хло • дівчат);

10) вечірня (змінна) школа.

Ст. 12 Закону визначено, що термін навчання для здобуц повної середньої
освіти в загальноосвітніх навчальних закла дах І-Ш ступенів становить 12
років. Як зазначено у ст < Закону, перехід на 12-річний термін навчання розпочнеться 1 вересня 2001 р. і поширюється на учнів, які почнуть навчати» в першому класі 2002 р. і в наступні роки.У Законі визначено сумарне гранична допустиме наечшіьк навантаження учнів на рік:1-2 класи - 700 годин;3-4 класи - 790 годин;5 клас - 860 годин;6-7 класи - 890 годин;8-9 класи - 950 годин;10-12 класи - 1030 годин.Тривалість навчального року не може бути меншою:1-4 класи - 175 робочих днів;5-9 класи - 190 робочих днів.Уперше в законодавчому акті, який регулює питан. освіти, передбачено Державний стандарт загальної серед освіти - зведення норм і положень, що визначають дер вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл та оер гарантії держави у її досягненні (ст. 30^34).У зв'язку з прийняттям Закону України "Про ^ и середню освіту" внесено зміни до ст. 17 Закону У країн загальний військовий обов'язок і військову службу > ^ тепер має таку редакцію: “…відстрочка
надається так ^ зовникам – педагогічним працівникам з вищою педаг _
ай. освітою, основним місцем роботи яких є загальноосв чальні заклади,
на весь період їх роботи”.

78

на об’єднання у політичні партії та громад-ї^відповідно Д° законодавства
України _ й38″ -аїни відповідно до ст. 36 Конституції
Громадяни УУ на своб0ду об’єднання у політичні партії Уй><н««маІО?і організації України для здійснення і захисту та гро***3. В0бод та задоволення політичних, економічних, своїх прав І урних та інших інтересів. соціальну , ^ крім прав^ яиши користуються зареєст-П°- ™омадські організації, мають також право брати ровані гри бдєнні державної політики, формуванні органів учаСТЬяної влади, на представництво у них і доступу під час державу кампанії до державних засобів масової інформації.Не допускається утворення і діяльність політичних партій • гшмадських організацій, що мають на меті ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на право і здоров'я людини (ст. 37). Вони не мають права мати воєнізовані формування.На січень 2000 р. в Україні Міністерством юстиції було зареєстровано понад 90 політичних партій.Конституція України чітко вказує, де не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій (органи виконавчої і судової влади, виконавчі органи місцевого самоврядування, військові формування, державні підприємства, навчальні заклади).Вступаючи до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов'язання прийняти спеціальний закон, який регулював би питан-пап -?в~аш 3 Утворенням та функціонуванням політичних лам^ ~ тРивалого зволікання на початку 2000 р. пар-Щоппа^РИИ-НЯВ Закон УкРаі'ни "Про політичні партії", який, політичнийВЩР^3у Ж етав предметом критики, й надії певних україни як™1 громадоькості було покладено на Президента вони є н'ецосИ МаЄ повноваження не підписувати закони, якщод Пюмадян на свободу світогляду та віросповідання°Дним з ва-Р^!^аДЯН_на своб°ДУ світогляду і віросповідання єУ ст. з '"' " - - —гт пРав кожної людини. Це право закріплене релігіє Т Україт і включає свободу сповідувати ти огт або,-не сповідувати ніякої, безперешкодно обпяЧІ00 чи колективно релігійні культи і ^ .Ж вести релігійну діяльність. Відповідно до дшснення цього права може бути обмеженезаконом лише в інтересах охорони громадськ здоров'я і моральності населення або захисту птУ° ?' інших людей. ™ав і -„V,Церква і релігійні організації в Україні відоКг>е держави, а школа – від
церкви. Жодна релігія не м ^ визнана державою як обов’язкова”. °*е б

Свобода совісті – це свобода мати, приймати ‘ вати релігію або
переконання за своїм вибором та’ сповідувати будь-яку релігію як
одноособове так ;

<•- - •«.....* Л -І иїПпІгІншими, або не сповідувати ніякої релігії; відправляти «в • •. культи й ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяіц? відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні атеїстичні переконання.З метою задоволення релігійних потреб громадян утворі ються релігійні організації, порядок створення яких, правовк статус, майновий стан, трудові відносини в яких регулюють; Законом України "Про свободу совісті та релігійні організмі (1991 р.). Завдання цього Закону викладено у його ст.1 івов полягають у такому:1) гарантування права на свободу совісті громадянам УІ раїни та можливостей реалізації цього права;2) забезпечення відповідно до Конституції України, Ден рації про державний суверенітет України та норм міжнаро: ного права, визнаних Україною, соціальної справедливосі рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалею від їх ставлення до релігії;3) визначення обов'язків релігійних організацій перед Я| жавою і суспільством;4) подолання негативних наслідків попередньої державні політики щодо релігії і церкви;5) гарантування сприятливих умов для розвитку СУСПШ^ моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітни 4 людей, незалежно від їх світогляду чи віросповіданняСт. 2 Закону містить ті ж правові гарантії права на свободу світогляду і віросповідання, що й ст. 35 1 ції. Відмінність полягає лише в тому, що, на В1Д^Н^ Конституції, тут задекларовано право на атеїстичну І лігійну) пропаганду.Згідно з Законом ніхто не може встановлювати вих переконань і -світогляду; не допускається шування при визначеності громадянином свого ^ ^ релігії, до сповідування релігії, до участі чи неучас -^ служіннях, релігійних обрядах, церемоніях, навчав, ак{ їх заміняють, за взаємного порозуміння ьки та особи, їда №оїх дітей відповідно до своїх влас-,лть прав° вихоВУ ння до релігії. . . *аІ°пе/конаНЬ ^а вимагати від священнослужителів відо-НИХ йо не ^ає "Рухані при сповіді віруючих. А які. ними_оДЄРДН^відокремлення церкви .- -5) та школи - від церкви (ст. а).обов'язок захисту Вітчизни, незалежності • - - ----. Поняття загального вій-ппяіано до ст. П Конституції України, "захист сувере-Вщ риторіальної цілісності України, забезпечення її маійної безпеки є найважливішими фун-. "'тер' ммічної та інформаційної езпеки є наважлиш -«гі лій держави, справою всього Українського народу. Оборона України захист її суверенітету, територіальної цілісності І недоторканності покладаються на Збройні Сили України"."Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, - наголошено у ст. 65 Конституції України, - є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону".Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України відповідно до ст. 1 7 Конституції України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.Водночас^ як зазначено у третій частині ст. 17 Конституції України, "Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав лад° гР°маДян або з метою повалення конституційногоу УсУ,нення органів влади чи перешкоджання їх діяльності". забоппЩИ ЖЄ статті зазначено, що "на території України ФОРМУЙ ТЬ°Я ств°Рення і функціонування будь-яких збройних ДопускяРтЬ' НЄ пеРед.бачених законом. На території України не^<кальн^ р°зташУв5ння іноземних військових баз". Зок громадш У йсь*овий обов'язок - це конституційний обов'я-теРи*поріалЬ Р?1ни ?ахищати свою Вітчизну, її незалежність, *ійськовV т-,,У г-1лісність' опановувати військову справу, нестиВідповіді • в 3бР°йних Сш*ах України. ПечУє соціал°н^° Ст' І7КтституЦІЇ України, "держава забез-у 3бРойних Сил заЛист..гР°маДян' які перебувають на службі а ^1111 та в інших військових формуван-Уктп сімей"-' ек°ноі«ачн. ^Р?иних Сил України, їх чисельність, озбро-затверджу^' пфшансове та матеріально-технічне забезпе-> парламент за поданням
Президента України.

“^ а

80

^^^^^•кшіммймгінмийй

Загальне президент лами Україні України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силам падено на Міністепстип пЯпппии
^фа^ , /*а._УІср

Чог,— . ЇЗ 1

~ ~~ ~~ Г ~’~^~-~-‘~’ •»»?* »»**»«**.І

покладено на Міністерство

‘4

Наявність загального військового обов’язку заб комплектування
Збройних Сил України, Прикос військ України, Внутрішніх військ МВС
України (?°Н безпеки України, Цивільної оборони України (військові?5*
розділів Міністерства з питань надзвичайних ситуацій т”‘ справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської каті трофи), інших військових
формувань, створених відповідно Конституції.

Загальному військовому обов’язку підлягають громад» України по
досягненні ними 18-річного віку. Цей обов’язс] включає:

– підготовку громадян до військової служби;

– їх приписку до призовних дільниць;

– призов на військову службу;

– проходження служби за призовом; І

– виконання військового обов’язку особами, які перебув] ють у запасі;

– дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 35 Конституції України, “у разі, яки виконання
військового обов’язку суперечить релігійним пер конанням громадянина,
виконання цього обов’язку має замінене альтернативною (невійськовою)
службою”.

Поняття та форми здійснення народного суверени* Безпосередня й
представницька демократія

Термін “суверенітет” означає верховенство й влади. Уперше його вжив у
другій половині XVI ст. (Франція), а згодом концепцію суверенітету
розвинул Гобс, Джон Локк та Жан-Жак Руссо.

Категорія “народний суверенітет” означає, що діє усією повнотою
державної влади, сам вирішує віші питання державного, політичного і
суспільного ніхто не може змусити його зробити те, чого він не

Ст. 5 Конституції України визначає, що НОС1ЄМ й ту і єдиним джерелом
влади в Україні є народ, яки владу безпосередньо і через органи
державної влади самоврядування.

82

,. реалізації народного суверенітету є демо-із Зяа^пає як демократія;
В

а

(участь у виборах, референдуми, збори

^ ТОЩО);

, відю™,,.^а (обрання депутатів, які представляють

преї>сгпавНУї відповідних законодавчих та представи громадян у “^

°Рганах)’

у і ввдк референдумів в Україні. Конс-

проведення референдумів в Україні

ї України є спеціальний Розділ III “Вибори. 69_7^^ яким визначено
принципи виборчого Україні та врегульовано питання про Всеукраїнський

в Україні діє Закон України “Про Всеукраїнський та місцеві референдуми”.

Ст. 1: референдуми можуть бути: всеукраїнські, референдуми Автономної
Республіки Крим та місцеві.

Ст. 3: предметом Всеукраїнського референдуму може бути:

– затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до
неї змін і доповнень;

– прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих
положень;

– прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів
України та інших правових актів.

Ст. 3: предметом референдуму Автономної Республіки Крим можуть бути
питання, віднесені до компетенції Автономної Республіки Крим.

Ст. 4:^ предметом місцевого референдуму може бути: сенихПРИЙНЯГГЯ’ зм*на
аб° скасування рішень з питань, відне-ДУванняК°НОДаВСТВОМ УкРаїни до
відання місцевого самовря-

вих рад*1.!*11?™1 Рішень> які визначають зміст постанов місце-

Відпов 1Х виконавчих і розпорядчих органів. ^ндумах ‘б”0 Д° Ст’ 7
зазначеного Закону України, у рефе-пР°живаютьРУТЬ-^ЧаСТЬ ^маДЯ”11 3 18
років, що постійно

Ст- 46 п ^ 1ЄРИТ°РЦ’ Де проводиться референдум.

>Пися також^Л дЧено> Щ° «Рі« референдумів може провади-

тивний Рефеое1^ \ оптування громадян України (консульта-

Уаюп»>, але дп? ” РєзУльт<гти якого обов'язкової сили неЄрЗКавччми ^Ховуюгпься при прийнятті рішень відповіднимиД° того ж а^и' •^аная гпом^ЩПОВ1ДНО Д° <™- 47, може провадитись !°Я На Рефер»ндСЬКОІ думки 3 питань, які не можуть вино-Засади виборчого права й види виборчих сиетП* /— ' . VД§ 1 ТІ ЩТП^'ІЧОІ.ТЦ' ТТ-Ї^О та/"*» *• -*%г^г»жт» »ч-лт» _- -ЯКІдержавичого права в Україні є:- Конституція України;- Закон України "Про вибори народних депутатів V- Закон України "Про вибори Президента У краї »- Закон України "Про вибори депутатів місцевих ' сільських, селищних, міських голів". У них сформу "' притаманні демократичному міжнародному праву Вав принципи виборчого права: °Л°ВІ- загального, рівного і прямого виборчого права за ного голосування; й- вільного й рівноправного висування кандидатів у депуп- гласності й відкритості; "- рівності можливостей для усіх кандидатів у проведені виборчої кампанії;- неупередженості до кандидатів з боку державних органі установ та організацій та органів місцевого самоврядуванні- свободи агітації.Перший у світі парламент виник у Франції ще у XIII ст„ парламентська форма правління набула у світі поширенні ХУП-ХуІП ст. З тих часів у Європі, а згодом і в Північні Америці стали утверджуватися ідеї про поділ влади на заи нодавчу та виконавчу, про загальне виборче право для чоі віків, про періодичну змінюваність посадових осіб тощо. Пк те лише у XX ст. цілком запанувала вимога загального І рівного виборчого права, а самі вибори стали найпошира шим способом здобуття влади, однією з прикметних оз№ справедливого суспільства.Засади виборчого права України визначено у ст. 71 титуції: "Вибори до органів державної влади та °РгашвосНЙ вого самоврядування є вільними і відбуваються на загального рівного і прямого виборчого права шляхо ного голосування". Загальне виборче право означає, ІДа) право обирати (пасивне виборче право) мають У мадяни України з 18-річного віку; ; судсб) права голосу позбавляються лише особи, визна недієздатними і т.п.Рівне виборче право означає, що усі громадян однакові права і володіють лише одним голосом.Пряме виборче право означає, що народні депУ їни та депутати місцевих рад обираються борцями.сування означає, що контроль над волевияв-Жв не дозволяється.„н вйб°&ого права України цілком співзвучні з поло-л Засади ви^, Р3агальної декларації прав людини» яка прого-«еннями ст. 11 людина має право брати участь в управлінні лошуе- ШР "^безпосередньо або через вільно обраних пред-своєю кРМНкожна людина має право рівного доступу до ставників. * и в своїй Країні. Воля народу повинна бути державної су у. ця воля повинна виявлятися у періодич-осН°ВОЮАальсифікованих виборах, які повинні проводитися них І не(^~ і рівному виборчому праві, шляхом таємного при заг^ня а^0 через інші рівнозначні форми, що забезпечу-ютГсіободу голосування". .Виборче право України (як І будь-якої Іншої держави) накладає певні обмеження на предмет та суб'єкти виборів. Наскільки ці обмеження відповідають міжнародним стандартам виборчого права?Хоч у більшості країн світу виборчі обмеження (цензи) зведені до мінімуму, все ж у жодній країні виборче право не надається геть усім без винятку жителям. Щоб бути включеним до числа виборців, людина повинна:1. Відповідати певним ознакам, а саме - бути громадянином країни та досягти певного віку.2. Не підпадати під категорію осіб, позбавлених виборчих прав у законному порядку: особи з розумовими патологіями та засуджені злочинці.Ті ж самі обмеження наявні й у виборчому праві України. віковий ценз у нашій країні - 18 років для права обирати до V і І опоВ Влади (У Великій Британії він був установлений лишеV І опо 1982~ В 197І' Уії - в 1961' У- в82 пн - ' ' (права ой ИЖЧЗ\ в'кова межа для активного виборчого права (Бразилії ^а^ встановлена лише у чотирьох країнах світу Ві РаНІ Та НікаРагУа) й становить 16 років.в™ .бУти обпан ° ?° СТ' ^^ Конституції України, в Україні право УкРа'ши мат ^П^сивне виборче право) народним депутатом більщості ж "' ХТ° на день виб°РІв Досяг віку 21 рік. У Найниж аШ-СВ1Ту цєй ценз сягає в« 23 Д° 4° Років-~ І7мат жижчий РОКІВ.Ченз Для обрання існує в Північній Кореї °знакою виборче право України відповідає, г-^М..ї^у «ослідиїи і1*:3^™™ ми мали б, якби поставили собі за у а? Права «а "Ор1вняти усі положення українського вибор-" М°кратичном1 • -иого віДп°відності загальноприйнятим °Му СВІТ1 процедурам.здо&ІВиди виборчих системВиборча система - це сукупність ,~„>ип„„лри правил проведення виборів,
регламентів здійснення”* процедур виборчої кампанії, способів визначення
голосування.

Головною ознакою, що відрізняє одну виборч» іншої, є порядок визначення
результатів виборів ня виборчої системи певного виду є наслідком
попеп»~”””е| суспільно-політичного розвитку країни, традицій п •Днь°І
культури, розстановки політичних сил. Серед основи”11114’1′ виборчих
систем виділяють: ^

1) мажоритарну;

2) пропорційну;

3) змішану.

За мажоритарної системи обраним по виборчому с вважається той кандидат
чи партійний список, який установлену більшість голосів.

Розрізняють мажоритарні системи абсолютної та відноа\ більшості.

Мажоритарна система абсолютної більшості передбач» що обрання кандидата
стає можливим, якщо його підтриш щонайменше 50% виборців, які взяли
участь в голосувзш плюс ще хоча б один голос.

За мажоритарної системи відносної більшості (США, АІ глія, Південна
Африка та ін.) обраним вважається той каш дат або список, який набрав
голосів більше, ніж кожний з йоі противників окремо. Вона вважається
результативнішою, кільки завжди хтось набирає відносну більшість.

Пропорційна виборча система ґрунтується на пропорції відповідності між
кількістю здобутих голосів та киИ’ІП отриманих мандатів. За цієї системи
утворюють великі виоор округи, від кожного з яких обирається кілька
депутатів. округи називаються багатомандатними. Вибори тут суг^ тійні –
за місця в парламенті змагаються не окремі

-за

пропорційною з партійних списків. Змі—чується у Польщі, Литві, Росії.
За такої ггться можливість поєднати переваги Іго способів проведення
виборів, ях кандидатів, відображає артій на суспільство.

Закон України “Про вибори

ВШШВ

коном України “Про вибори народних депута-. 1997 р встановлено змішану
систему: 50% України овної ради України (225 осіб) обирається за
ідепуТпнтВаоюш принципом в одномандатних виборчих окру-|м ознакою
відносної більшості. Друга ж половина – за иіійним принципом в одному
загальнодержавному ба-андатдому окрузі. При цьому голосування
провадиться ептати від політичних партій, вибор-

а політичні партії. Кожна з них формує свій список дарТ на виборні
посади, й виборець голосує за список тієї якій він симпатизує. В окремих
випадках виборцям нг*всер колективи-

кандида

за списки кандидатів у депутати вд чих блоків партій.

Вибори до Верховної Ради України (вибори народних депутатів України)
здійснюються за змішаною системою виборів згідно із Законом України “Про
вибори народних депутатів

України”. Найважливіші положення Закону України “Про вибори на-

родних депутатів України” такі:

– усього обирається 450 народних депутатів України. З них 225 обирається
в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 –
за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків
партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі
пропорційного представництва;

обпанН*РОДНИМ депУтат°м України (депутатом) може бути вибоїв ™°М^нЯНИН
УкРаїни’ жий має право голосу, на день 5 РОКІВ- Г року * пР°живає в
Україні протягом останніх

змога визначити окремо своє ставлення до дині списку однієї партії. р
Серед виборчих систем, окрім згаданих мажорні ^ пропорційної, виділяють
ще й змішаний, або пррг> жоритарний тип. За цієї системи частина
манд.атш„х 50%, розподіляється по одномандатних ВІ*?°РЧоМа! решта – за
пропорційним принципом – по багат ^ округах. Так, у Німеччині половина
депутатів обирається за мажоритарною системою відносної

86

кандидатів у депутати належить грома-і мають право голосу. Це право
реалізується шляхом самрвисування, так і через політичні партії, блоки
партій, а також збори громадян і трудові

рія вщ^ппроведення голосування і підрахунку голосів терито– вибоп
округів поділяється на виборчі дільниці; Ьг ок °Ргашз°вують і
провадять: Центральна виборча одня і УЖН1 виб°рчі комісії; дільничі
виборчі комісії; 1 та ^ —яг- – — — одного

гПИскУ кандТа *• осо^а може бути включена лише до „ ОКУ партій атш у
Депутати від політичної партії, виборчого Датному вибо одночасно
висунута лише в одному одноман-°рчому окрузі. Політична партія, виборчий
блок

канг,иИбсРІ 8

партій можуть висунути лише одного кандидата кожному одномандатному
виборчому окрузі У

Кількість кандидатів від політичної партії вик партій, внесених до
єдиного списку канд’вдат’іГ–‘1″^ перевищувати половини встановленого
КонституІ Не конституційного складу Верховної Ради України- Ю ^

– вибори народних депутатів України проходять &

1) висування (початок висування кандидатів уп одномандатних виборчих
округах – за 90 днів закінчення – за 60 днів; висування списків депутати
в багатомандатному загальнодерж вершується за 120 днів до виборів) і
реєстрац депутати (закінчується за 45 днів до виборів) і датів у
депутати (завершується за 100 днів до І

2) передвиборча агітація;

3) голосування (провадиться в день виборів або повторного голосування з
7 до 22 години);

4) підрахунок голосів і визначення результатів вибов (голосування) –
списки кандидатів у депутати від політичщ партій, виборчих блоків
партій, що отримали менше 4І голосів виборців, які взяли участь у
голосуванні, не отримую] право на участь у розподілі депутатських
мандатів; в одномі датних виборчих округах обраним вважається кандидат
депутати, який одержав відносну більшість голосів виборні що взяли
участь у голосуванні.

Чергові вибори народних депутатів України відбули 29 березня 1998 р.

Конституційний принцип поділу державної влади

Витоки принципу поділу влад беруть початок ще з анп них часів, проте як
цілісна теорія він знайшов втілення у вча видатних мислителів ХУІІ-ХУШ
ст. Джона Лота та ШЩ Монтеск’є (повне ім’я – Шарль Луї де Секонда барон
де Бред і де Монтеск’є).

Сконцентрована суть цієї теорії полягає у держави і суспільства
зосередження усієї влади в є згубним, а тому державна влада має
поділятися на

У нашій країні принцип поділу влад ком’1 відновлення у 1991 р. її
незалежності, оскільки за ^ ного режиму він трактувався як “буржуазний

*•« вбачають спроби впровадження цього

яя дослшникиїв укладі та Конституції відносно

^^^^З^зКько™- Пилипа Орлика

Пилипа Орлика

Шродної Республіки

ІІЙ0рР) ^ • „аси вперше поділ державної влади в Україні 1У1 у новітні
часи ?озділі ш Декларації про державний 6у1о задекл^°„а?ни (16 07.1990
р.): “Державна влада в Рес-^верда^щ^ться за принципом її розподілу на
законодавці виконавчу-тапс^°6зуКонстИтуції України, “державна влада
Відповино д ься на засадах її поділу на законодавчу, , Україні
здди.органи законодавчої, виконавчої та виконавчу І* ^йснюють Свої
повноваження у встановлених ^”Конституцією межах і відповідно до законів
України”. ШПпя сучасної правової держави притаманне не лише Аппишьне
проведення розподілу повноважень між органами гоьох гілок влади, а й
створення між ними реально діючого механізму “ваг і стримувань”.

Система органів державної влади за Конституцією України Відповідно до
конституції, система органів державної влади в Україні має такий
загальний вигляд:

Законодавча влада Виконавча влада Судова влада

г 1

Верховна Рада _ України Кабінет Міністрів України Конституційний
Суд

їЙ^ ^РЇЇиїр ^ЙДеГ640^ ниї^ована СпРавами ( / ‘ Ч \

Міністерства Місцеві державні адміністрації Суди загальної
юрисдикції

Шд 1~ ЦЄ .склаД°ва частина владних структур зю функцією якої є
законотворчість і органі-$а дотРимадням чинного законодавства усіма
жави, об’єднаннями громадян і громадянами. а – це одна з трьох гілок
державної влади, -укупність повноважень з управління держав-нтрольні,
адміністративні, розпорядчі та ін.)

88

89

і на яку покладено функцію виконання закон’ Верховною Радою України.

Судова влада – це гілка влади, яка реаліз виконання своїх повноважень
Конституційним С ^ЄГЬСя Ч ми загальної юрисдикції (Верховний Суд
УкрІй°Мта(:У; арбітражний суд України, обласні, районні та І/11′ •ВІШ
Рішення судових органів у кожній конкретній с ^ суі>« силу закону і
можуть бути переглянуті лише на піл

„ „ . ^гаві закОІГ,
Правовий статус І повноваження Верховної Ради у

Розділ IV Конституції присвячений парламенту а називається “Верховна
Рада” (ст. 75-101). Вже у першій із^ розділу (ст. 75) визначено, що
“єдиним органом законом/ влади в Україні є парламент – Верховна Рада
України”

Парламент (від франц. “парле” – говорити) повністю аб частково виборний
і колегіальний вищий представницькі орган держави, що має головні
повноваження у сфері закон творчості.

Відповідно до згаданої ст. 75, жоден державний чи грою; ський орган,
жодна посадова особа в Україні не можу: прийняти документ (акт), за
юридичною силою прирівняй до закону, який може прийняти лише Верховна
Рада. Е відміну від попередньої Конституції зразка 1978 р. зі зміна» та
доповненнями, право приймати закони залишено тільки парламентом України;
водночас Верховна Рада Автономн Республіки Крим, яка до 28 червня 1996
р. мала пра; приймати закони автономії, за Конституцією України мої
приймати лише нормативні акти підзаконного характеру, не повинні
суперечити Конституції та законам України.

Основними завданнями Верховної Ради України є:

– розгляд і вирішення питань державного і сусгильн життя, що потребують
врегулювань законами;

– прийняття законів України, внесення до них У потреби змін та доповнень
чи їх скасування; в,

– здійснення контролю за виконанням органами вик влади прийнятих ВР
законів. ченйіі

Правовий статус Верховної Ради України визнаш0 ст. 75 Конституції
України й полягає саме у тому, є єдиним органом законодавчої влади. _
депутаг’

Верховна Рада України має нараховувати 45 ^,оМ які обираються на 4
роки (ст, 76). Народним Депут Г0 бути громадянин України з 21 року,
який має пра /; проживає в Україні впродовж останніх^ 5.
„РоК1оВі Депутати працюють у парламенті на постійній ос

90

мають депутатську недоторканість

НароД* ДоЄ,П?начає випадки, коли достроково припиня-

* Яв). Сгп- ~~-

сад^І особи та апарат Верховної Ради. України працює сесійно і
повноважна за о мКеРнше 2/3 від її конституційного складу °^Тзбирається
не пізніше ЗО днів після офіційного віД45^Льтатів виборів. Перше
засідання відкриває оголошенн? рт У депутат (ст. 82). найстарший за ві
визначаЄ; що однопалатний украшсь-

Ст- 55^ЯиЬає Голову Верховної Ради України, Пер-кий парламент
°0та^3асгупника Голови Верховної Ради Укра-^’тХ окреслено коло прав та
обов’язків Голови. їни. Тут же ” н чає комітети Верховної Ради
України для

лппоектної роботи, підготовки й попереднього розгляду законопроєк ^
до компетенції парламенту, а також тим-

3 спеціальні комісії для підготовки і попереднього роз-™ИУ питань та
тимчасові слідчі комісії. За попередньою Конституцією замість комітетів
діяли Постійні комісії Верховної Ради України. .„ . ..

Технічну та допоміжну роботу у Верховній Раді України виконує апарат
(секретаріат).

Усі без винятку депутати працюють у Постійних комітетах Верховної Ради
України:

– з питань правової політики і судово-правової реформи;

– з питань державного будівництва, рад і самоврядування;

– з питань соціальної політики та праці;

– з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства;

– з питань молоді, спорту і туризму;

– з питань культури і духовності;

– з питань економічної політики та управління народним господарством; ~
з питань фінансів і банківської діяльності;

РОЗВИЙ ПИТа?ь базових галузей та соціально-економічного ИТКУ регіонів;

зв’яЗКу”ИТань паливн°-енергетичного комплексу, транспорту і

та сощ^іні1′ агР°пРомислового розвитку, земельних ресурсів У за™
РОЗВИТКУ села; з питя«?°ННИХ спРавах та зв’язках із СНД;

– з падань адрноб.ильської катастрофи;

~- з пито… “Дерної політики та ядерної безпеки;

Питань ч^!Р Ш політики та ядерної законності і правопорядку;

І

– з питань боротьби з організованою злочит,-цією; ННІ1

– з питань оборони і державної безпеки-

– з питань регламенту, депутатської етики та діяльності депутатів;

– законодавчого забезпечення свободи гтт„

.. . « •..
І*-*!** ч>лццй гуу.

масової шформаци; ‘*

– з прав людини, національних меншин і міжи, • відносин. національн

Наявність конкретного переліку Постійних комі ” ється у Регламенті
роботи Верховної Ради України Г°1И ^ йтиметься далі). ^ ро *

Ст. 98 Конституції України проголошує, що “конто використанням коштів
Державного бюджету України ?°’! Верховної Ради України здійснює
Рахункова палата” ‘

Ст. 101 передбачає здійснення парламентського контр в Україні за
дотриманням конституційних прав і своїх людини та громадянина
Уповноваженим Верховної Ради у раїни з прав людини. Такий інститут є у
багатьох демократ; них країнах і здебільшого відомий під узагальненою
назві омбудсмена (назва походить від назви даного інституї) Швеції). В
Україні він запроваджується уперше.

В Європі, як правило, на посаду омбудсмена парламе призначає громадянина
з вищою юридичною освітою й відг відним науковим ступенем та з досвідом
правозахисної дія: ності. Він має право недоторканності.

Регламент Верховної Ради України.

Ним є нормативно-процесуальний акт, який має силу заі ну. Чинний
Регламент Верховної Ради України визначає ДО-] ність українського
парламенту, зокрема порядок ск№^ проведення сесій, засідань, формування
органів де””” влади, визначає законодавчу процедуру, порядок зді
парламентського контролю, процедуру окремих видав ності Верховної Ради
України, її органів і організацій-них депутатів, посадових осіб та інші
процедури.

Регламент Верховної Ради України складається з 1 Р 45 глав і 338 статей.

І розділ: тут містяться загальні положення, основні принципи діяльності
Верховної Ради Украш ної мови роботи, гласності й відкритості тощо.

II розділ присвячений сесії Верховної Ради закріплено загальний
розпорядок роботи сесії, по^ кання Верховної Ради на першу сесію та її
Р° ^ скликання чергових і позачергових сесій, порядок розклад розгляду
і підготовки питань.

92

«* ПОРЯДОК ведення засідань, прийняття „діл встаНОВЛя закоіплює
організацію розгляду питань РНадання слова, закр к голосування
пропозицій, ” «ні Верх°вн01 Лунання поданням бюлетенів, дисцип-да^!,;
таємне голіло» тлргпяментує поотоколюван-

етику ети

•*

засідань, регламентує протоколюван-,и„шань Верховної Ради, їх
діловодство. «е посадок діяльності народних депутатів, їя визначає нн
тимчасоВих спеціальних комісій. осіб та орин ^ формуванню
органів виконавчої персональним обранням, призначенням, затвер-1> пери:
(Р03діл V), законодавчій процедурі (розділ та постанов та інших актів
Верховною ^•”порядку пР^^апосдаими особами (розділ VII). Радою, її
органами встановлено й закріплено порядок у подальших розди радою та її
органами контрольних здійснення ВеР*°®ажень (р03діл VIII), розгляд і
прийняття \ спеціальними процедурами (розділ IX), апарат І

, норми які встановлюють порядок обчис-леннГс7років”здшснення
парламентських процедур.

Право законодавчої ініціативи. Порядок проходження законопроектів у
Верховній Раді України

Законотворчий процес у Верховній Раді України умовно поділено на такі
основні етапи:

– підготовка законопроекту;

– внесення законопроекту на розгляд Верховної Ради;

– перше читання законопроекту в парламенті;

– друге читання;

– третє читання;

– прийняття законопроекту;

– підписання законопроекту;

-опублікування і введення в дію закону. відповідно до ст. 93 Конституції
України, право законодав-‘ ‘Щштиви у Верховий Раді України (тобто право
вносити законопроекти) мають: ~ Резидент України;

І депутати України; шет Міністрів (Уряд) України; ^Лвал10на5ьний банк
України. “ова Верх ВеРХОВН01? Радою України закон підписує
Го-^Резидент°в?°^ РаДи’ “ісД8 чого иого передають на підпис ТеРміа з
дн^1 УкРаши. Президент має право у 15-денний йРИстУпити одержання
прийнятого закону підписати його і ° *ія пойД° виконання та оприлюднення
або повернути иторного розгляду Верховною Радою. Тобто, він

93

має право відюшдального вето. Якщо парлам 300 голосами народних
депутатів на пові ‘ ж прийме закон, Президент України зобо сати та
оприлюднити впродовж 10 днів.

ДЄНТОМ закпи наймгм.- І””-—-

родовж 10 я» йо

дентом закон набирає чинності чег5ч Іп^иса офщійного оприлюднення, якщо
інше ,1° ДНІВ *ІД 1 законом, але не раніше дня його пп^-ПереДбаче^
Конститії Ука уолІКУвання ґ

народних н дннх

___ ———— „і, Іихь ПЬ раНІ

Конституції України)

Вибори народних депутатів, Україна ‘ *

Вибори народних депутатів України здійснюютье стазі Конституції України
та Закону України “Про народних депутатів України”. (Засада та
процедурні кампанії нами були розглянуті вище – див. відповідь на!
“Виборча система України. Закон України “Про вибори норо депутатів
України”).

Правовий статус народних депутатів України визнач» Конституцією України,
Законом України “Про вибори наші них депутатів України” та іншими
законодавчими актами перекладі з латини слово депутат означає
“визначений”.

Конституцією України передбачено обрання 450 депутатів (на практиці їх
зазвичай менше, оскільки виборчих округах вдається обрати депутата),
котрим бути лише громадяни України, яким на день виборів вій лося 21
рік, які мають право голосу й проживають в У) останні щонайменше п’ять
років.

Не може бути обрана народним депутатом України ос» яка відповідає
зазначеним вище вимогам, але має непогаг” й не зняту судимість, за
винятком судимості за ненавм» злочин.

Громадяни, обрані до Верховної Ради України, п°<^ здійснювати свої депутатські повноваження на постійній ві (ст. 78 Конституції України), тобто вони не МОЖУТЬ^ часно бути ще й депутатами інших рад і не можуть пере на державній службі. _,.Повноваження народних депутатів України Р°зп° р ся з моменту складання ними присяги перед ^Р*0!^^ такого змісту: "Присягаю на вірність Україні. -^.^ДО всіма своїми діями боронити суверенітет і незалеж ^^ їни, дбати про благо вітчизни й добробут українська< ^ Присягаю додержуватися Конституції України ^ їни, виконувати свої обоє 'язки в інтересах у&•пників".скластГп™^0™ обРаного народним депутатом скласти присягу він втрачає депутатський мандат.• України закріплює ряд гарантій, покликаних •ятУ^-оиятливі умови для виконання депутатських я також захистити депутата від репресій за йогоеНгг' "числа таких гарантій належить зокрема депу-!^ЙІСТЬ' оторканість (депутатський імунітет). Депутати не гв^ька й^гги притягнутими до юридичної відповідальності за ..„«УТЬ б5ГГ^0т реалізації депутатських повноважень: виступи й&Уя раді України чи її комісіях, позиція народного І голосуванні з певного питання та ін. Проте у народним депутатом образи чи наклепу він г- ам юридичну відповідальність. н л утатська недоторканість також означає, що її носій не пшггягатися до кримінальної відповідальності, заареш-М0)уватися чи затримуватися без згоди на те Верховної Ради Г°ІЬормі ухваленої на пленарному засіданні відповідної постанови Сьогодні в Україні дискутується питання про те, що депутатську недоторканість потрібно якщо й не скасувати Іком, урівнявши народних депутатів з усіма іншими членами яільства, то суттєво її обмежити.Обсяг повноважень народних депутатів України визнача-Конституцією України й законодавством. Ці повноваження починаються з моменту складання депутатом присяги й припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради відповідного скликання.Ст. 81 Конституції України передбачає також можливість дострокового припинення депутатських повноважень на таких,' «шдання повноважень за особистою заявою депутата. а рашя законної сили обвинувального вироку щодоідС3тїнання сУДом депутата недієздатним або безвісно'п громадянства України чи виїзд депутата за постійне проживанняДепутатської ді^ьності єІат ''и?Г° вовноваження- Результати виборів941 ^ступає від п Конституцією України УкР™и"> ст. 102-112 та пункт
4розділу ” Законом України “Про Президента

95

Порядок та умови обрання Президента Законі України “Про вибори
Президента Конституції України.

У ст. ЮЗ Конституції України зазначе» України обирається громадянами
України ^ ‘ Що го, рівного, прямого виборчого права шлі^ °СН01 сування
строком на 5 років. Віковий цен?! 3Т Таєі-м на найвищу державну посаду
повинен ма™18’^] проживати в Україні впродовж 10 останніх^ Прав° І років
та володіти державною мовою Олня ? Д4немв може бути Президентом України
більше двох Вибори Президента України провадяться в п^ — жовтня п’ятого
року повноважень Презвдентя”аННЮ пункту 3 розділу XV “Перехідні
положеннУ^ та України відбулися в останню неділю жовтня

. , „ .._ _ ——-..«, —-М^І4^ лчл>ШЯ 1УУ9 п у.

дострокового припинення його повноважень вибори пм дяться в період 90
днів з дня припинення повноважень.

Закон України “Про вибори Президента України” наі право висування
громадянам України, які мають право гола Це право може реалізовуватися
через політичні партії виборчі блоки, а також через збори виборців.
Партія виборчий блок можуть висунути (як і збори виборців) ш одного
претендента на кандидата у Президенти. Ст. 6 – про виборчі комісії.

Ст. 11 – Центральна виборча комісія утворює 27 вибори округів. І Ст. 12
– виборчі округи поділяються на виборчі дільнк] які утворюються не
пізніше як за 60 днів, а у винятки випадках – за 5 днів до виборів
Президента. Як правил» 20-3000 виборців.

Ст. 21 – право висувати кандидата у Президенти має партії чисельністю не
менше 1000 членів.

Ст. 22 – висування кандидатів розпочинається з ». претендентів на
кандидата у Президенти за 90 днів І ється за 60 днів до виборів.

Для того щоб висування відбулося на зборах потрібно, щоб на них було
присутньо не менше У^ Ст. 24 – висунутим зборами вважається той,
проголосували не менше 2/3 учасників зборів

•ц • І-^ч-_– . „__ _ _ — і? – І ” * **

— ™.—^„^„І „„ м^пшс й з учасників зішрю- ^, Відтепер особа офіційно стає
претендентом на кан^і Ст. 25 – щоб претендент був зареєстрований як ка»г
потрібно, щоб його кандидатуру підтримали своїми № не менше 100 тисяч
громадян України, що мають право причому не менше 1 500 громадян у
кожному з 2/3 з* кількості округів.

96

• аст листи подаються до окружної виборчої П ‘. “ї як за 50 днів до
виборів. ок не тзІ^дат у Президенти подає декларацію про свої

ІохоДи-„ .„о передвиборчу агітацію.

д ст. 31 – ^„ат може мати особистий виборчий фонд,

т- 33 ”

розмір

повинен перевищувати 10 000 мінімальних особа, не може пожертвувати
більше 100 мі-

СГ’

Д°

^ ^^ 30 довірених

Ст’ її -вибори Президента вважаються такими, що відбули-СГ’ них взяли
участь більше половини виборців, внесених Якщо ж не було явки у 50% або
ж вибули усі ‘ то вибори вважаються такими, що не відбулися. вважається
кандидат, який набрав більше половини + 1 голос) голосів виборців, що
взяли участь у голосуванні. Ст 42 – про повторне голосування: воно
провадиться тоді, коли жоден не набрав 50% + 1 голос по двох
кандидатурах, які набрали найбільше голосів. Може провадитися
голосування й по одній кандидатурі, якщо інший знімає свою. Повторне
голосування провадиться не пізніше як через 2 тижні.

Обраним вважається кандидат, який набрав при повторному голосуванні
більше за свого суперника голосів, але за умови, що кількість голосів
“за” нього перевищує кількість поданих “проти” нього. Якщо ж голосування
провадилося по одній кандидатурі, то достатньо набрати більшість голосів
виборців, що взяли участь у голосуванні.

Ст. 43 – якщо жоден кандидат цього не досяг, то ВР не вибори Ж У шсячнии
термін приймає рішення про повторні

Правовий статус Президента України

Уіф5ГиОВєЩгН° Д° Ст’ 102 Конституції України, Президент ДеР*авного с°Ю
д?ржави’ виступає від її імені, є гарантом д°Держання ? ереттетУ’
територіальної цілісності України, Ст. Ю4 – п нститУцй прав і свобод
людини і громадянина. ЄЗИДЄ

Ст- 105 –

громадянина. ЄНТ приймає присягу.

е»ге«ІуІава та піль™ Президента, його захист. Оповіді ; н^ Прєзиде»та
України.

и Президент^ питання міститься у ст. 106-107 Конституції. кРаїни.
гощ Діє його апарат – Адміністрація Президента

п Ш повноважень Президента України. нч с? ПРИ вст\/гГЄЗИДЄНта УкРаїни
за Конституцією при-ані 5-ріЧНоІГ на посаду новообраного Президента (

ріЧНоІГ0 у новоораного резидента по Тершну), а також достроково у
випадках:

/

смерті Президента, неможливості виконувати с ження за станом здоров’я,
усунення з посади ‘ імпічменту та у разі відставки (ст. 108 Констшп^л °

У порядку імпічменту (у міжнародній практип?• – особлива процедура
обвинувачення вищих поса 1МПІЧІ<(( держави у вчиненні злочинів та службових право Термін походить від лат. "імігіус" - нечестивий зл мерзотний). Президент у разі вчинення державної з іншого злочину може бути усунений з посади парла"" Питання про усунення Президента в порядку імпічмент право ініціювати не менше 50% консщтуційного 1 ховної Ради. Після того парламент має створити Тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спевйщ прокурор і спеціальні слідчі; висновки даної комісії підлягай! перевірці Конституційним судом України на предмет дод мання конституційної процедури розслідування, а Верхова Суд повинен розглянути справу про імпічмент і дати виснові про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, міста ознаки державної зради або іншого злочину.Тільки після дотримання вказаної процедури Верхові Рада України може розглянути питання про усунення При дента з поста в порядку імпічменту. Для прийняття останньої! рішення необхідно, щоб за це проголосувало не менше: конституційного складу парламенту, тобто не менше як З народних депутатів (ст. 111 Конституції України).У разі дострокового припинення повноважень Президек його обов'язки до вступу на пост нового Президента покл» ються на Прем'єр-міністра, притому на значну частину ви ливих повноважень Президента (призначати Всеукраїнсьй референдум, ініціювання припинення повноваження Верхове Ради, здійснювати помилування тощо) Прем'єр-міністр не м» права - вони є винятковою компетенцією Президента Укра» (ст. 112 Конституції України). ^ Треті в новітній історії України вибори Президента ВИР| кали значний інтерес у суспільстві та за кордоном. Після як двоє кандидатів на вищу державну посаду зая кандидатури, у бюлетенях для голосування залишилися дидатів.У результаті волевиявлення громадян 31 жовтня Центральна виборча комісія підбила підсумки. Як І чала більшість фахівців, жодному з кандидатівЗДОбуТИ Перемогу у Першому Турі, ПрИЧОМУ ЛИШЄ 7спромоглися набрати понад 1% голосів виборців: ^.\^ 36,4%; П.Симоненко - 22,5%; О.Мороз - 11,2%; Н-Вяр" 10,9%; Є.Марчук - 8%; Ю.Костенко - 2,2%; Г .Удовенко -31.10.1999 р.•Л.Кучма Я П.Симоненко Я О.Мороз аН.Вітренко•Є.Марчук Щ Ю.Костенко• Г.УдовенкоУ другому турі виборів, який відбувся 14 листопада 1999 р.,змагалися кандидати, які посіли за результатами голосування у першому турі перші два місця - Л.Кучма та П.Симоненко. У підсумку Л.Кучма набрав понад 56% (близько 15 млн) голосів, а його опонент - 38% (близько 10 млн).Л.Кучма - 56%П.Симоненко - 38%Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування,..Цьому питанню присвячено розділ VI Конституції України кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої владиу!^Ш20)- ^Р1^ ст- ш "Р0 те' щ Що Кабінет
Міністрів як колегіальний орган О’«ен завершити виконавчу вертикаль у
системі державних в УктГ” • то вся Розгалужена система органів державної
влади : ?очинак>чи з низових ланок – місцевих державних ‘ ЧЄРР
центральні органи управління, “нагорі Кабінетом Міністрів України).

99

Обласні державні адміністрації

1

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим

Районні державні адміністрації

Виконавчі

комітети

міських рад

Як зазначено у ст.113 Конституції України, “Кабів Міністрів України
відповідальний перед Президентом УкраЬ та підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України межах, передбачених у ст. 35, 37 Конституції
України”.

Ст. 114 Конституції України дає перелік посадових оаі які входять до
складу Кабінету Міністрів України: Прем’єр* ністр України, Перший
віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’ер міністри, міністри.

Персональний склад Кабінету Міністрів України признана ється Президентом
України за поданням Прем’єр-мшіпр України.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена; ст. 116 Конституції
України:

“І) забезпечує державний суверенітет і економічну <» стійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої полі тики держави, виконання Конституції і законів України, акт Президента України;2) вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод люді ни і громадянина; .„ т3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиціє та податкової політики; політики у сферах праці й заинят населення, соціального захисту, освіти, науки і КУЛЬ2(І! охорони природи, екологічної безпеки і природокористув4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми е мічного, науково-технічного, соціального і культурно витку України; ^5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм в»» ^ здійснює управління об'єктами державної власності віш до закону;6) розробляє проект закону про Державний бюД#е ши і забезпечує виконання затвердженого Верховною100Н0го бюджету України, подає Верховній Раді ЙІ1 його виконання;1р «„«й щодо забезпечення обороноздатності І безпеки України, громадського порядку, бороть-забезпечує здійснення зовнішньоекономіч-Ч.^посп України, митної справи; „ої Д1*1 мовує і координує роботу міністерств, інших органів„нявчої влади;Ілї виконує інші функції, визначеш Конституцією та зако-я України, актами Президента України". "відповідно до ст. 117 Конституції, "Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорення, ^ є обов'язковими до виконання.Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України".У ст. 114 Конституції України визначено повноваження Прем'єр-міністра України, який призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України:- "керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, складеної Верховною Радою України";- "входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів".Як зазначено у ст. 115 Конституції, "Кабінет Міністрів країни складає повноваження перед новообраним Президентом України.Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів " Мають право заявити Президентові України про своюку вм!СТаВКа ПРєм'єР-міністра України має наслідком відстав-ього склаДУ Кабінету Міністрів України. Кабінето^^г ?ер^овною Радою України резолюції недовіри ТУ Л1- ™СТР*В України має наслідком відставку Кабіне-до - —— „мпуцч України також проголошує, що у разі (відст К°вого пРипинення повноважень Президента України #онстиВКа' °Тан ЗД°Р°в'я, імпічмент, смерть - див. ст. 113-119 г™туцп') виконання його обов'язків на період до обрання "Іа пост нового Президента покладається на Прем'єр-але він у такому разі не має усіх повноважень101Президента (див.: ст. 106 Конституції У 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27).У зв'язку з Указом Презвдента України адміністративної реформи (грудень 1999 р.) терств в Україні скорочено до 15.ється,рів,. ькно до . ^ кі^ Кабінет Міністрів України має свій апарат який ся з прес-служби та інших відділів та управлінь*1 СКІІа* Ст. 120 Конституції визначає, що члени Кабінеп» І., • *•'****.//{ у АЇІ».,', керівники центральних та місцевих органів виконавч ~ не можуть суміщати свою роботу з іншою. °' ***Центральні органи виконавчої влади в Україні органи виконавчої владиМіністерства та інші центральні органи виконавчої (комітети, управління) України здійснюють керівництво да ченими сферами суспільного життя, несуть відповідальйт за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акта організують та контролюють їх виконання.Вони видають:- накази;- інструкції;- директиви;- настанови;- статути;- правила;- рішення колегій.Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві я Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації- а склад формують голови місцевих державних адмішстрав» Останні призначаються на посаду і звільняються з пош> Президентом України за поданням Кабінету Міністрів
УЯ* ни. Вони під час здійснення своїх повноважень відповідать перед
Президентом України і Кабінетом Міністрів підзвітні і підконтрольні
органам виконавчої влади рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні
й підк також радам у частиш повноважень, делегованих їм ними районними
та обласними радами. _ _0рі

Місцеві державні адміністрації на відповідній те? забезпечують: .

– виконання Конституції та законів України, актів дента України,
Кабінету Міністрів України, інших ° виконавчої влади; .

– законність і правопорядок; додержання прав І громадян;

102

яеоясавних і регіональних програм соціально-я Д Р ного розвитку,
програм охорони дов-оГ° І ?омпактного проживання корінних народів і о*
а * ^«меншин – також програм їх національно-куль-

.ІІ0ЦЗЛЬНИА

гури°Г° ^овку’та виконання відповідних обласних і районних

бюджетів; виконання відповідних бюджетів і програм;

Г 3 тодію з органами місцевого самоврядування;

– вз!дізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними
радами повноважень.

Поняття про самоврядування. Органи місцевого самоврядування в Україні

Наявність інституту місцевого самоврядування, тобто такої системи
організації влади на місцях (насамперед у населених пунктах, у найменших
адміністративних одиницях тощо), за якої місцеві громади – об’єднання
жителів села, міста, територіальної одиниці – мають реальну можливість
самостійно, незалежно від держави розв’язувати місцеві проблеми, які
стосуються організації життя села, міста чи адміністративної одиниці.

Однією з об’єктивних причин необхідності існування у сучасній правовій
державі інституту місцевого самоврядування є цілком реальна ймовірність
того, що на місцях (місто, село тощо) можуть виникати розбіжності між
інтересами населення певного населеного пункту та інтересами держави.
Інститут місцевого самоврядування покликаний не допустити ущемлення
державою інтересів окремої громади; розумно узгоджувати протиріччя

І”ша причина полягає у тому, що держава не може й не на міННа Р61^1101^™
усі без винятку проблеми, які виникають вРяд\тІЯХ кРаЩе відпрацьована
система місцевого само-протип ВДЯ’ Т™ менша ймовірність появи на місцях
гострих МЄНІІІР ^ М1Ж штеРесами держави та місцевих громад, тим

СпроДЄРЖаш?ЄНЄ місцеве життя-

місцева гпЄНО м^сцеве самоврядування зводиться до того, що Не поРУито
аДа На °ВІЙ “стРах і Ри?ик” (з фінансового боку), 0Рганізацїї м^И
законУ’ вирішує усі питання, які стосуються °я лише Т межЦЄВОГ° життя-
Притому її діяльність відбуваєть-у Даних насе Х пРавового поля держави,
а інтереси держави ІЦакугь міспЄп^НИХ “У^™ й територіальних одиницях
захи-°Ргани ^^ В1 органи державної виконавчої влади або інші

СДЄржава це 111

держава повинна не тільки внзна-Існування у ній місцевого
самоврядування, а

103

рії

й всіляко підтримувати його появу та дальший п цього сьогодні не можливо
уявити наявність у де °ЗВи?°к. дянського суспільства взагалі. Держава,
яка реглан&В’ ^ менші дрібниці в житті людини, є тоталітарною ^ Іц.
Саме такий підхід до місцевого самоврядування ‘ І чено Конституцією
України. До того ж, Україна Іг”еред6’І відповідні документи Ради Європи
про гарантування^10^! го самоврядування.
^Чев^’

Ці проблеми розкрито у розділі XI Конституції V “Місцеве самоврядування”
(ст. 140-146). УКР<Л>^

Ст. 140 Конституції України дає чітке визначення ка Іії місцевого
самоврядування: ^

“Місцеве самоврядування є правом територіальної гпо ди (жителів села чи
добровільного об’єднання у сідьс громаду жителів кількох сіл, селища та
міста) самостійн^ вирішувати питання місцевого значення у межах
Констигий та законів України”.

За приклад безпосереднього здійснення місцевого самоврядування може
правити вирішення на місцевому вічі чи рф рендумі питання про місце
спорудження у селі будинку нового дитсадка. Якщо ж це питання вирішить
сесія сільської ради, то тут маємо справу з реалізацією громадою свого
права на розв’язання місцевих проблем через представницький орган. В
Україні існують давні традиції самоорганізації населення Так, ще за
часів середньовіччя чимало українських міст жили за приписами
Магдебурзького права. Одними з перших українських міст, які отримали
привілеї Магдебурзького права, були міста Сянік (1339 р.), Львів (1356
р.), Кам’янець на Поділлі (1374 р.), Берестя (1390 р.) та ін.

Символом міського самоврядування був міський герб, малюнок якого, як
правило, затверджував, надаючи місту вказане право, монарх. Зображення
герба розташовували на будинках та печатках міської ради (магістрату),
на спещальн відзнаках голови міста (бургомістра), на воротах міста, грам
тах, документах і т.д.

Територіальні громади

Отже, як уже було відзначено, територіальні громадо ~ жителі села чи
добровільне об’єднання у сільську гР° *

• / І У/1 І/’лц/ЧИМЯ’и””‘

жителів кількох сіл, селища та міста (ст. 140 “л”‘ Уст. 142 Конституції
Укплїи” ~~ »—

І /тії””-— –

Конституції України закріплено перелік питань, ях віднесено до
компетенції територіальних гро-них ними органів місцевого
самоврядування, них рад- Серед них: установлення місцевих ів проведення
місцевих референдумів та реалЬ

оєнання у сільську ?Р ,,

жителів кількох сіл, селища та міста (ст. 140 Консгпигпуц. У ст. 142
Конституції України, де йдеться про матері я і фінансову основу
місцевого самоврядування, зазнаЧ1’Єдцу-що “територіальні громади сіл і
міст, селищ можуть оо а вати на договірних засадах об’єкти
комунальної власн також кошти бюджетів для виконання спільних пекі для
спільного фінансування (утримання)”.

104

а в Україні. Конституційний Суд України. в загальної юрисдикції за
Конституцією України

11* . . „м АЛА – Де
здатність, право І можливість підкоряти своїй

вОЛгтрРЖАВНА ВЛАДА – це політичне керівництво суспільс-

м за допомогою законів та апарату; це засіб здійснення ІВО”
необов’язкової волі народу в усьому суспільстві.

В Україні, як у кожній правовій державі, державна влада здійснюється на
засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Розробка теорії
“поділу влади” належить французькому правникові, просвітителеві і
філософу Шарлю Монтеск’є (XVII ст.). Виступаючи проти абсолютизму, він
розділив владу саме на такі три гілки, виходячи з того, що кожна з гілок
влади повинна виконувати лише свої повноваження, в жодному раз: не
підміняючи одна одну. Тільки в єдності усі три гілки влади творять єдину
державну владу.

Законодавча влада творить закони, виконавча влада їх виконує, а судова
повинна здійснювати правосуддя в країні.

Із здобуттям Україною державної незалежності змін зазнали усі гілки
влади, у тому числі й судова. Система правочин-ства, успадкована від
тоталітарних часів, не могла сповна Вдовольнити потреби побудови
правової демократичної дер-пшИ 1 Т°Му За Роки незалежності було, по
суті, створено Кли^ИПОВ.° НОВУ СУД°ВУ систему, яка закріпилася у новій
Конституції України.

пРедстаВ°СУДДЯ В УкРаїні здійснює лише судова влада, яка гадькоі ЄН А
КонститУЧійним Судом та системою судів за-означає ‘? “КЦ”‘ ^Р1*”1
“юрисдикція” походить з латини і виріщуват^дочинст.во”‘ – тобто надані
законом повноваження ^Рисдикці прав.ові суперечки та справи про
правопорушення. носини, я/ СуД№ пошиРк>ється на всі без винятку
правовід-Делегування хВИНикак>ть у державі. Конституція забороняє
°Рганам чи ,|ПеРедання) функції здійснення правосуддя іншим Нення
функпійаДОВИ^ особам- Також забороняється привлас-Навчої гіл0^ ” сУДової
влади органами законодавчої чи вико-к°нкретних влаДи> посадовими
особами. Свої рішення щодо В°Ни є обов’я^аВ °УДИ Ухвалюк>ть ім’ям
держави України й зковими для виконання усіма на території

105

«^Р^ВЇнГ^ “^ежності V

таж й^загжїзв^

зійїС.Т”-***^

частках Гпп л ™? ?УД складається.-» г ГГ’

«, як і викладем ™* органом конст^;^оїЛОШ^ЧІйний Суд України

вшн^Г™771^1″*6 СудЙяї ЮР*СДИКВДв Україні.

‘ ^аг ^3-аК?Шв та «ших пш±иВИрІИІує ™пшні про відпо-ає офіційне ті™,™.”
_ “Расових актів Кпнг-™,.,™,-Ілтаіш.

„___.44

указів і

Верховиою Радо»

106

„, актів органів законодавчої та виконавчої

дат* договорів України. судом у системі судів загальної юрисдикції є
України. Вищими судовими органами спеціа-є відповідні вищі суди.
Відповідно до Закону лі та місцеві суди. Створення надзвичайних та !^дів
не допускається. Іститушя України про суддів:

— ^6 Конституції: суддя призначається на посаду без-ово, крім суддів
Конституційного Суду та тих, що при-

2аються вперше.

Ст 127; суддею може бути громадянин України, не молодий 25 років, з
вищою юридичною освітою та стажем роботи у” галузі не менше 3 років, що
проживає в Україні не менше 10 років та володіє державною мовою.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про статус суддів”, суддю звільняє
орган, який його призначив.

3/4R

< I?aeu0??z?3/4Ae?? ? 1991 р. із змінами та доповненнями визначає, що завданням арбітражних судів є здійснення правосуддя у господарських відносинах.Ст. З "Завдання арбітражного суду":- захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;- сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;- внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового^ регулювання господарської діяльності.Сю. 5 "Система арбітражних судів":І- Вищий арбітражний суд України.тей •рбітражний суд Автономної Республіки Крим, облас-япк; №ст ^иєва і Севастополя, які становлять єдину систему аРбггражних судів.^ Рада України за поданням Голови Вищого арбіт-може утворювати й інші ланки арбітражнихСгп~4-"^ .^іжрайонні, районні). Ня всіх а рр ?Ражний суд утворюється на засадах призначен-сУДдя на Трш ^еРховною Радою України і здійснює право-заі КИХ пРинЦипах: задонності;~ "рзадежності;" аРбітруГ Стор"1 ПЄРЄД законом і арбітражним судом;107~ ^"^_ „„л^яіїль виконання рішень, ухвал, постан ражного суду. ' Н0в аі%Судога система України постійно розвивається і в/г люється з тим, щоб якомога краще забезпечувати К0ііа-свободи громадян, функціонування складного державнПрава' ганізму, інтереси всього народу в цілому. Наділяючи ^ великими правами, держава водночас ставить до 0°^' судової влади високі вимоги, адже від професіоналів1 об'єктивності суддів залежить довіра народу до влади в цщо * А така довіра є необхідною умовою для еволюційного розвит ку суспільства в цілому.Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 п змінами та доповненнями визначає суддів як носіїв судової влади, посадових осіб державної влади.Ст. З Закону проголошує, що судді є незалежними у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя, нікому не підзвіти і підкоряються тільки законові.Ст. 5 "Вимоги, шо ставляться до судді" визначає обмеження для суддів, за якими суддя:- не може бути народним депутатом;- не може належати до політичної партії;- не може входити до органів виконавчої влади;- не може входити до інших державних органів;- не може займатися підприємницькою та іншою діяльніс; тю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчоі роботи у вільний від основної роботи час.При здійсненні правосуддя судді повинні:- дотримуватися Конституції та законів України;- забезпечити повний, всеосяжний та об'єктивний розгляд справ з дотриманням визначених законом строків; ;- не розголошувати відомості, які стали їм відомі у зв язк) з розглядом справи;-- не допускати вчинків, які ганьблять звання судді і мо^2 викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості незалежності.Система судових органів України у перехідний періодВідповідно до розділу XIV "Пеоехшт '~-~— [ії України, ня А~~ —: певніудових органів України у перехідний періодВідповідно до розділу XIV "Перехідні положення" Кон туції України, на формування Конституційного Суду ^кР.оГо відводилося 3 місяці після прийняття Конституції', а до _ ..^ часу тлумачення законів здійснювала Верховна Рада УФ (п.6 Перехідних положень). Згідно з п.ерехідні положеннкраїни, на формування Конституційного Су відводилося 3 місяці після прийняття Конституції', _ ..^ часу тлумачення законів здійснювала Верховна Рада УФ (п.6 Перехідних положень). укра-Згідно з п. 15 Перехідних положень, "Верховний Суд у ^0. їни і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої по108іттно до чинного законодавства України до истеми судів загальної юрисдикції відповідно досдаУШЇ. але не довше ^ П *?Ь рОКШ ' * с'Щ'обрані чи призначеш до дня набуттяСуд?* /с^ггуції продовжували здійснювати свої повно-до чинного законодавства до закінчення«рокукий Т було обрано чи призначено. «а к повноваження яких закінчилися в день набуття України, продовжували здійснювати свої року (тобто до 28.06.1997 р.).ПОВрозмежування підсудності цивільних справ судам, арбіт-Суди Третейські судиЗдійснюють правосуддя у відносинах, які регулюють майнові відносини, зокрема: Здійснюють правосуддя у господарських відносинах; Безкоштовно розглядають споризаподіяння матеріальної і мо- вирішують госпо- між громадя-ральної шкоди (захист честі і дарські спори, які нами, за ви-гідності); виникають між нятком спо-з приводу купівлі-продажу; юридичними особа- рів, які вини-з приводу дарування; ми, державними та кають у сфе-з приводу довічного утри - іншими органами; рі трудовихмання; розглядають спра- та сімейнихз приводу авторського пра- ви про банкрутство. відносин.ва;з приводу спадщини тощо.Поняття правоохоронних органів. Система правоохоронних органів в Україні, їхні завдання. Правовий статус міліціїПравоохоронні органи - це система державних та уповноважених державою громадських формувань, головним завданням яких є боротьба із злочинністю та іншими правопорушеннями.Державні комісії та __ Комітети Позасудові зргани Міністерства юстиціїПравоохоронні органи України109СКлз-Міліція - спеціальна структура виконавчої влади, няє громадський порядок, бореться зі злочинніст *Ка життя, здоров'я, права і свободи громадян. Вона ' ' єдину систему органів, яка входить до структури МВ і виконує адміністративну, профілактичну, операти кову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоп договірних засадах) функції.Згідно із Законом України "Про міліцію'' від 20 1990 р. з наступними змінами та доповненнями мілій дається з таких підрозділів:1) кримінальна;2) громадської безпеки;3) транспортна;4) Державна автомобільна інспекція (ДАІ);5) міліція охорони;6) спеціальна.Міліція, відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліції зобов'язана:- забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати й права і свободи, законні інтереси;- запобігати правопорушенням та припиняти їх;- охороняти і забезпечувати громадський порядок;- виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які п вчинили;- забезпечувати безпеку дорожнього руху;- захищати власність від злочинних посягань;- виконувати кримінальні покарання і адміністративні стяг-. нення;- брати участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяти у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.До її функцій, як це визначено у ст. 10 зазначеного закону, також належать такі:- припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження по них;- провадити профілактичну роботу серед осіб, схильних д скоєння злочинів; ^- розшукувати громадян, які переховуються від °?г* дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримін ного покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випад передбачених законом; ра> -виконувати у межах
своєї компетенції рішення прокуР ” слідчого, суду;

110

відповідно до законодавства дозвіл на придбан-8ат” і перевезення зброї,
боєприпасів, вибу-

-^йЬ*ь

*ї^?35?%& *?її теї>юорію і-0—

^•••”ІГосіббез^омадянства.

Украі^н та осіб без громадя.

гроМ пежно від того, в якому підрозділі працює працівник • ^ оазі
звернення до нього або у разі виявлення право-ня він зобов’язаний вжити
залежних від нього заходів

піозіл.

ення він зоовяз

П°Рвіпомити про це найближчий підрозділ. 1 Ппава міліції визначено ст.
П Закону України “Про міліцію” («сього у статті їх перераховано ЗО, тоді
як обов’язків – 27):

– перевіряти у громадян у разі підозри у вчиненні правопо-

рушень документи;

– викликати громадян І службових осіб у справах про

злочин; . . .

– затримувати й утримувати підозрілих осіб, підозрюваних у скоєнні
злочину, обвинувачених і т.п.;

– накладати адміністративні стягнення;

– проводити дізнання, обшуки, допити та інші слідчі дії;

– здійснювати карно-процесуальні дії, прослуховувати з відповідного
дозволу телефони і т.д.;

-застосовувати заходи фізичного впливу,’спеціальні засоби та службових
собак і застосовувати вогнепальну зброю.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну
службу.

Органи міліції департизовані.

Контроль за їхньою діяльністю здійснюють:

1) Кабінет Міністрів;

2) Міністр внутрішніх справ; І) місцеві органи влади.

Правовий статус Служби безпеки України

/992 °” Україт “ПР° Службу безпеки України” від 25 березня спепіші
тРактУє СБУ як державний правоохоронний орган СБУ°Г° призначення> який
забезпечує безпеку України. На Веох п1дп5)Рядкована Президентові України
і підконтроль-н°го сув ВШИ- Ра* УкРаїни- На неї покладено: захист
держав-Косгі, еко^ЄШ^ЄТУ’ конститУЦІйногр ладу, територіальної
ціліс-^лу’ за 1ЧН9ГО’ науково-технічного та оборонного
потен-ДУвально-п’ШИХ *н!еРесів держави і прав громадян від розві-3 боку
окгч^11118110* Діяльності іноземних спецслужб, посягань

ІРУП

н’ –

“Рипинення належать також попередження, виявлення, злочинів проти миру і
безпеки людства, терориз-

111

му, корупції та організованої злочинності у сфері V й економіки та інших
протиправних дій, які створюю середню загрозу життєво важливим інтересам
Укра До системи СБУ належать: Ни-

1) Центральне управління СБУ;

2) підпорядковані йому регіональні органи;

3) Головне управління СБУ в Автономній Республіці ь-

4) органи військової контррозвідки; ЛІ -^

5) військові формування;

6) навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ Організаційну
структуру СБУ визначає Президент Україн Громадськість має право на
інформацію про діяльнь!’

\^&У \С7УІ. / ).

Нагляд за діяльністю мілілії1 здійснюють органи прокуратпм Прокуратура
України, її повноваження за Конституцією України та в перехідний період

Система органів прокуратури (ст. 13):

1. Генеральна прокуратура України.

2. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них
прокуратури, а також військові прокуратури (військові прокуратури
регіонів і військова прокуратура Вій-ськово-Морських Сил України (на
правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських)).
Органи прокуратури департизовані. Закон України “Про прокуратуру”
покладає на органи прокуратури право і обов’язок з нагляду за усіма
суб’єктами права у плані додержання ними законів України (ст. 1). Ст. 5
цього закону визначає основні функції прокуратури:

1) нагляд за додержанням законів;

2) розслідування діянь, що містять ознаки злочину;

3) підтримання державного обвинувачення, участь у Р03′ гляді в судах
справ;

4) нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих,
попереднього ув’язнення, при виконанні покарань;

5) нагляд за додержанням законів органами військовог управління та
Збройних Сил.

Місце адвокатури в захисті прав людини

Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня ^ ^ 1% визначає
адвокатуру як добровільне професійне °б’є’диасту юристів, покликане
згідно з Конституцією сприяти заХІук. прав, свобод та представляти
законні інтереси громадян раїни, іноземних громадян, осіб без
громадянства, юриДиЧ осіб, надавати їм юридичну допомогу.

112

адвокатури є те, що вона, з одного боку, може ^НСТИТуТ правової системи,
а з іншого – як які професійно займаються адвокатською

– захист насамперед прав людини, а

нихо- V ••• •діяльності адвокатури в Україні:

верховенство права; 1. незалежність адвокатури; _ демократизм; _
гуманізм;

-конфіденційність.

В Україні адвокатом може бути громадянин України з вищою юридичною
освітою, який має стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не
менше 2 років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право
займатися адвокатською діяльністю й прийняв присягу адвоката України.

Адвокат не може бути:

– штатним працівником суду, прокуратури, державного нотаріату, органів
внутрішніх справ, СБУ, державного управління;

– не може бути адвокатом особа, яка має судимість.

Закон України “Про адвокатуру” передбачає право адвоката займатися
адвокатською діяльністю самостійно, відкрити власне адвокатське бюро,
об’єднуватися в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські
об’єднання.

113

3. ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ЗАКОНО УКРАЇНИ

Цивільне законодавство

Загальна характеристика Цивільного кодексу УкряГвІ, Цивільний кодекс
України (далі ЦКУ) – це кодифікаиі-законодавчий акт цивільного
законодавства, який є ос “^ правовим актом у галузі цивільного права
України. 0вНим Чинний ЦКУ був прийнятий Верховною Радою Ургр 18 травня
1963 р. і введений в дію 1 січня 1964 п о, складається з 8 розділів.

І “Загальні положення”: містить норми про предмет суб’єкти цивільного
права, угоди, представництво, позовну давність,

// “Право власності’: в ньому йдеться про право власності спільну
власність, виникнення, припинення і захист права власності.

/// “Зобов’язальне право”: містить загальні положення про зобов’язання
та правові норми про окремі види зобов’язань. IV “Авторське право”:
стосується авторських та суміжних прав. У-УІрозділи присвячені
регулюванню відносин, пов’язаних з науковими відкриттями, винаходами,
раціоналізаторськими пропозиціями і промисловими зразками.

VII “Спадкове право”: регулює відносини щодо переходу прав і обов’язків
від спадкодавців до спадкоємців.

VIIIрозділ містить норми міжнародного приватного права. На сьогодні
чимало з норм чинного ЦКУ застаріли і вже не відповідають потребам дня.
Свого часу неодноразово робилися спроби розробити новий ЦКУ. Зокрема,
один з проектів, який складався з 8 книг, що містили 1621 статтю,
передбачав поділ права в Україні на приватне і публічне. На думку
розробників, новий ЦКУ мав стати “Кодексом гтюмяяянсько-го суспільства”
чи то “Кодексом ‘«•

НОГО гтпяпо””

(приват-

°™ Г иа™й ч»». — ‘

~«гг^№ида:

“мова

слушним є саме друг

аогумент наводяться приклади ряду європейських гі .. Болгарії, Польщі;
спеціальні консолідовані акти, гР^’ЧС^агь комерційну діяльність,
прийняті у Великій & Рефракції, деяких інших країнах. Причому, на думку
‘ ^У та його прихильників, потрібно спочатку прий-_ господарський.

114

: ЛИШЄ

Відносини, які регулюються цивільним правом

гтивільне право регулює такі види суспільних відносин: 1 Майнові, які
виникають у зв’язку з володінням, користу-ням розпорядженням майном і
переходом майна від одно-“аН б’єкта до іншого. Такими, наприклад,
відносинами є відносини власності.

2. Особисті немайнові. їхніми особливостями є те, що вони невіддільні
від особи, не мають внутрішнього економічного змісту, їх предметом є
нематеріальні блага (ім’я, честь, гідність, ділова репутація, особисте
життя, авторство на твори літератури, науки, мистецтва, винаходи,
корисні моделі тощо). Особисті немайнові права можуть бути пов’язані з
майновими (наприклад, авторство на твори) або ж не пов’язані з ними
(наприклад, честь і гідність).

Учасники цивільних правовідносин

Учасниками (суб’єктами) цивільних правовідносин е:

1) фізичні особи (громадяни);

2) юридичні особи.

Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності І цивільної
дієздатності. Громадяни та юридичні особи як суо єкти цивільного Іграва

(але”вільт пРав°здатність громадян – це здатність громадян г^нї>дному
разі не юридичних осіб!) мати права й обов’язки, цивільного права є те,
що воно визначає правоздатності з моменту народження людини, а її

з моменту смерті особи.

же галузях права, а також для юридичних осіб настають одномоментно і це
називається • Приклад: повноліття чоловіків і шлюбний І Ро
настають одночасно – у 18 років. у Випадк^ЯНИН Може бути обмежений у
правоздатності лише … “д ах, передбачених законом (рішення суду,
розумова їсть тощо). Договори та угоди, спрямовані на правоздатності
особи, визнаються недійсними.

115

право

в»с

своїм^іТна^вГти^оЙТІл11’041^51111111^ (Фіз„ нести ві^овідал^і^ьТскоК4^
“^^Й*

^та~ °6М^^^^ Юридичні особи – це дпугий ™

:^Г-‘™«»Р^™ ЇЇІКЕ« •**

-» а

-„^..«гич/и исооі _,- ^^ Іші теля громадян суб’єкт ного права. Ними є
організації, які володіють певним м^8′”1 можуть від свого імені набувати
майнових і особистих не^011 вих прав, мати обов’язки, бути позивачем і
відповідачем ^^

Ознаки юридичної особи: у ^

1) статут (положення);

2) майно, яке є основою її діяльності (якщо це комерції юридична особа);
На

3) юридична печатка;

4) банківський рахунок;

5) юридична адреса.

Правосуб’єктність юридичної особи настає з моменту затвердження чи в
момент реєстрації статуту (положення) юридичної особи.

Види юридичних осіб

– Комерційні організації. Мета їх створення (переважно у сфері торгівлі
та посередницької діяльності) полягає в отриманні прибутку. За приклади
таких організацій можуть правити комерційні банки, приватні юридичні
консультації’ чи нотаріальні контори.

– Некомерційні організації, метою яких є задоволення неко-мерційних
потреб (політична партія, бібліотека, державна школа тощо).

— ГоГППІЇлгж”* ••–

кількохринихсс^я0™^ гР°мадан

– Кооперативні об’єднання П°ДарСЬКЩ «Фч*

– Орендні підприємства 7>

їхньою власністю, а опет™^ Т* -°НИ к°Ристуються, Нее Ристування).
“Рендується (наймається, береться у ко-

_ 7-Г

підприємствав”^о”риєліства (колгоспи, колективні сільгосп-

шства, до сїїду яких”^’ НИМИ Є Такі г°сподарські підітри-Наприклад, до
біЦ^ІВСь?ого Т Самостійні підприємства. (Київська область) надежить ї
ЄДШШНЯ “Б^оцерківшина та ряд інших. •”«жить Завод, гумово-технічних
виробів

створюється основним шдпри-розраховується з ним перерахуванні

116

• прибутку (зазвичай сума відрахувань становить

ттРНТІР **^

50о/„ від ^и^ТКлат. Щіш – син) – така організація, яка є „ Ф^^гї
організації. Наприклад, філія універсального частиною виконує
функції головного підприємства не в магазину > *сяз^ не має
самостійності і виступає лише від імені повному ^ осо?И; яка створила
її, на підставі довіреності. ЮрК^педставництво створюється поза місцем
розташування чної особи для виконання допоміжних функцій чи з !°рщ^
метою. Приклад: за кордоном існують представництва нгообничого
об’єднання “АвтоЗАЗ-ДЕУ”, метою яких є укладен-и^договорів, проведення
реклами українських автомобілів та ін. Органи юридичної особи:

а) одноосібні (наприклад, в особі президента фірми);

б) колегіальні (правління, збори акціонерів тощо). Порядок виникнення
юридичної особи визначає закон, який передбачає таке виникнення у:

-розпорядчому порядку (наприклад, міністерство своїм розпорядженням
створює фірму);

– дозволяючому порядку (наприклад, з дозволу виконкому місцевої ради і
Міністерства освіти і науки України створюється приватна школа);

-з ініціативи організацій чи громадян (наприклад, група осіб створює
політичну партію, яку реєструє Міністерство юстиції України).

Реорганізація юридичних осіб:

а) ті з них, які створені у розпорядчому порядку, можуть
реорганізовуватися або ними самими з власної ініціативи, або « органом,
який їх створив; іні ТІ> Щ° виникли У дозволяючому порядку чи з
чиєїсь

Ціативи, реорганізовуються за рішенням їх засновників, Р^™^ °Р.ганів чи
членів організації.

діяльн”81 ** юри^ичних осіб здійснюється шляхом припинення (Прищі0™ 3
одно?асною ліквідацією майна або реорганізацією. Цьому ад ОДНа ^Рма
структурно увійшла до складу іншої). При борги і 3В°РЮЄТЬСЯ мквідаційна
комісія, яка повинна сплатити ЗДовольнити претензії клієнтів чи
кредиторів.

гр°мадян

х є благ Немаинов’ права – цивільні права особи, об’єктом Пов’язані
з° /р° поз^авлені майнового змісту, проте нерозривно У єктом права,
визнані державою та потребують

117

правової охорони (ім’я, авторське ім’я, честь і гідність І здоров’я,
тілесна недоторканість тощо). ‘

Майнові права громадян і юридичних осіб

Майнові права – це суб’єктивні права учасників відносин, які пов’язані з
володінням, користуванням і озпая жанням майном, а також з тими
матеріальними вимогами виникають з приводу розподілу й обміну майна. ‘

Майнові права – це права власника, який здійснює прав господарського
відання майном, а також зобов’язальні права як-то відшкодування
заподіяної шкоди, права авторів на ви нагороду, спадкові права.

Майнові права можуть виникати з приводу дій та інших юридичних фактів,
передбачених цивільним законодавством а також дій, які хоч і не
передбачені законом, але на підставі загальних засад і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права та обов’язки.

Майнові права неповнолітніх.

Питання про майнові права неповнолітніх безпосередньо пов’язане з ї’х
дієздатністю: відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України,
дієздатність громадян виникає у повному обсязі з настанням повноліття,
тобто по досягненні вісімнадцятирічного віку.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення
вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг цього віку, набуває
дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.

Ст. 13 Цивільного кодексу визначає, що неповнолітні віком від 15 до 16
років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або
піклувальників.

Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди. Вони також
вправі самостійно розпоряджатися своєю заробтюю платою (заробітком) або
стипендією, здійснювати авторські або винахідницькі права на свої твори,
винаходи, раціоналізаторські пропозиції І промислові зразки, права на
свої відкриття, але при наявності достатніх підстав орган опіки і
піклування може обмежити їх в праві самостійно розпоряджатися своєю
заробітною платою (заробітком) або стипендією.

За неповнолітніх, які не досягай 15 років, угоди укладають від їх імені
батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні
побутові угоди (ст. 14 Цивільного кодексу).

Право власності та його конституційний захист. Форми та види власності

Ці питання врегульовано Конституцією України (ст. 41,1* 14), Цивільним
кодексом України та Законом України “Пр° власність” від 7 лютого 1991 р.
зі змінами та доповненнями-

118

І види ВЛАСНОСТІ 1

Індивідуальна

Приватна трудова

Власність подружжя 1

Спільна майнова власність |

Власність кооперативу |

КОЛЕКТИВНА

ДЕРЖАВНА

Власність акціонерного това-риства (АТ)

Власність господарського об’єднання

Власність громадських органі –

___зацій________

Загальнодержавна 1 Комунальна 1

«ТІАГНТГТК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

тнттгтшІГГУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Право власності- це врегульовані законом суспільні відносини Щодо
володіння, користування і розпоряджання майном (ст. 2 Закону України
“Про власність”). а

Відповідно до пункту 4 ст. 2 Закону України Про власність” усі форми
власності в Україні є рівними.

Як окремий вид власності розглядається інтелектуальна власність. Ст. 41
Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися й
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної,
творчої діяльності .

Суб’єктами права власності в Україні є: народ України, громадяни
(фізичні особи), юридичні особи та українська Держава; інші держави,
їхні юридичні особи, спільні тдприєм-

119

ства, міжнародні організації, громадяни інших держа особи без
громадянства (ст. З Закону України “Пап * ^ ність”). ^ «*»•

Ст. 13 Конституції України та ст. 9 Закону України “п власність”
визначають, що земля, надра, атмосферне повіт/0 водні та інші природні
ресурси й природні ресурси континен’ тального шельфу України, виключної
(морської) економічн • зони є об’єктами права власності українського
наполу в-*1

• •
• *•
лг^г-\У $ ВІЛ

Імені якого права власника здійснюють органи державні влади та місцевого
самоврядування. ‘

Приватна власність.

Суб’єкти права приватної власності: громадяни Укра’іни іноземні
громадяни та особи без громадянства (іноземним громадянам та особам без
громадянства земельні ділянки у власність не передаються) (ст. 11 Закону
України “Про власність”).

Об’єкти права приватної власності: житлові будинки, квартири, предмети
особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього
господарства, худоба, земельні ділянки та насадження на них, засоби
виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти,
акції, інші цінні папери, майно споживчого і виробничого призначення:
твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для
товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці (ст. 13 Закону
України “Про власність”).

З грудня 1999 р. Президент України Л.Кучма підписав Указ “Про
невідкладні заходи з прискорення реформування аграрного сектора
економіки”, яким передбачено право приватної власності на землю для
членів сільськогосподарських підприємств. Указ передбачає перетворення
колгоспів, 90% з яких є збитко^ вими, на нові крупні об’єднання на
основі приватної власності їх членів на землю. Отримавши право виходу з
колгоспів, селяни отримають у приватну власність частину громадської
землі і майна. Проте Указ не проголошує землю товаром: її продаж і
надалі регулюватиметься Земельним кодексом України. Колективна
власність.

Суб’єкти: трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів,
колективні підприємства, кооперативи; акціонерні товариства,
господарські товариства, господарськ} об’єднання, профспілки, політичні
партії та інші громадсь об’єднання, релігійні та інші організації, що є
юридичним особами.

Суб’єктами права колективної власності на землю є: коле тивні
сільськогосподарські підприємства, сільськогосподаРс

120

Ш1й*”г»іи’ ЖИТЛОВІ оудинки, квартири, предмети осооиїлою Я’ЕШНЯ дачі,
садові будинки, предмети домашнього користув а’худоба, земельні ділянки
та насадження на них, господар’ 00-ництва) вироблена продукція,
транспортні засо-засоои н. КОШТИ) акції, інші цінні папери, майно
споживчого ^И’и™бничого призначення: твори науки, літератури та мис-1
ВІгва відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зраз-

раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та’інші
результати інтелектуальної праці тощо.

Державна власність.

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної
Ради України.

Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні
одиниці в особі рад.

Суб’єктами права державної власності на землю виступають:

– на землі загальнодержавної власності – Верховна Рада України;

– на землі в межах Автономної Республіки Крим, за винятком земель
загальнодержавної власності – Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

– ради у межах своїх територій (ст. 32 Закону України “Про власність”).

Об’єкти права загальнодержавної власності: земля, майно, яке забезпечує
діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів;
майно Збройних Сил, органів держбезпеки, прикордонних і внутрішніх
військ, оборонні ооєкти, єдина енергетична система, системи транспорту
загального користування, зв’язку та інформації, що мають
загальнодержавне значення; кошти державного бюджету, Наці-Г~ьнии банк,
резервні, страхові та інші фонди; майно нав-нснсу1″ закладів та
Державних підприємств, об’єкти соціаль-прп^ьтурн01 с.фери та інше майно,
яке становить матеріальну суверенітету України й забезпечує її розвиток
(ст. 34 ,™?аг”” “Про властть”).

“”” ” ава власності гарантується ст. 13 Конституції власності ^~^жава
забезпечує захист прав усіх суб’єктів права ПеРед зак ГОС”одаРювання-
?сі суб’єкти права власності рівні позбавлени”0″” Ст’ **'” “Ніхто не
може бути протиправне непорутни »Права власності- Право приватної
власності є “Україна за Та Ст’ 48 3аконУ України “Про власність”:
Власності р,К°НОдавч0 забезпечує рівні умови захисту права ласник може
вимагати усунення будь-яких пору-

121

шень його права… Захист права власності здійснює’ арбітражним судом
або третейським судом. У разі Україною законодавчого акта, який
~——-держава відшкодовує власникові

Інтелектуальна власність

Інтелектуальна власність – це ідеї і духовні цінності лежність яких
авторові закріплена у правовому порядку, ‘ “‘”

До юридичного обігу цей узагальнюючий термін увійщо після прийняття 14
червня 1967 р. у Стокгольмі Конвенції ппп заснування Всесвітньої
організації інтелектуальної власності За цим документом до об’єктів
права інтелектуальної власнос ті належать:

– літературні, художні твори та наукові праці;

– виконавська діяльність артистів, фонограми та радіопередачі;

– винаходи у всіх галузях суспільної діяльності людини;

– наукові відкриття;

– промислові зразки;

– товарні знаки, знаки обслуговування, комерційні найменування та
позначення.

Передбачено також права, пов’язані із захистом від недобросовісної
конкуренції (ст.2), тощо.

Правовий режим об’єктів інтелектуальної власності характеризується
такими особливостями:

– право на нематеріальні об’єкти не є безстроковим;

– момент виникнення права збігається з моментом створення об’єкта;

– при відчуженні матеріального носія науково-технічних ідей і художніх
образів автор не пориває з ними зв’язок, який продовжує існувати у формі
немайнового права автора.

Цей режим діє у межах закону, прийнятого у даній державі. Зазначені
особливості закріплені в нормах авторського права, винахідницького
права, права на промисловий зразок, товарний знак, знак обслуговування.

Загальні правила щодо користування об’єктами інтелекту; альної власності
містяться у Законах України “Про власність (1991), “Про авторське право
і суміжні права” (1993) та Цие^-ному кодексі України.

Поняття цивільної угоди і цивільного договору. Види ди»111 них договорів

Цивільно-правовий договір – це угода двох чи більшої к^ькн,^ ті сторін,
спрямована на встановлення, зміну чи припини цивільних прав і обоє
‘язків.

122

яйпоширенішою формою угоди. Договори є юридич-ВІНгЬактами, ІДО
породжують цивільні правовідносини.

договорів.

ір купівлі-продажу: покупець зобов язується переда-У власність
покупцеві, а покупець зобов’язаний ти м „айво й заплатити за нього
певну грошову суму, приинят відплатниЙ5 двосторонній,
консенсуальний (тобто нього достатньо угоди сторін). Право власності на
продане Йно покупець отримує з моменту передачі йому речі.

Особливим різновидом цього договору є купівля-продаж б нку (ст 226
Цивільного кодексу). Він буває лише у письмовій формі, нотаріально
засвідчений і має бути зареєстрований у місцевих органах влади.

Закон встановлює строки висунення претензій у зв’язку з недоліками
проданої речі – 6 місяців з дня передачі речі, а з приводу недоліків у
будинках – не пізніше року.

2) Договір майнового найму (оренда). За ним наймодавець зобов’язується
надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. У даному
випадку відчуження речі не відбувається – вона продовжує залишатися
власністю наймодавача. Типовим прикладом такого договору є отримання
речей напрокат. Термін дії угоди встановлюється сторонами.

Якщо термін не вказано, то кожна із сторін вправі відмовитися від
договору будь-коли, попередивши про це у письмовій формі іншу сторону.

Різновидом договору майнового найму можна вважати й договір найму жилого
приміщення, а також договір оренди. Оренда – це засноване на договорі
термінове, відплатне володіння й користування землею, природними
ресурсами, підприємствами та іншими майновими комплексами чи іншим
майном, необхідним орендатореві для самостійного здійснення
господарської чи іншої діяльності.

„же, Договір майнового найму – двосторонній, відплат-

‘ коисенсуальний і, як правило, письмовий, кода г?в*Р п°зики. За таким
договором одна сторона (пози-(або в пєредає інипй стороні (позичальнику)
у власність зобов’я°ПЄРаТИВНЄ УпРавління) гроші чи речі, а позичальник
таке ж ^Ється повернути позикодавцю таку ж суму грошей чи
пег^па,,–ЧИСЛО Речей- Він вважається укладеним у момент

Пози Гр°Шей чи Р6468-

°пераціїЧК°ВИМИ ?пеРаЦІями закон визнає банківські операції, Хом показ°М
РІ?^ .тоцю- Оскарження договору позики шля-Щ0′ наприклЬ СВ1ДК*В. не
Допускається, що, проте, не означає, Д° Уваг» ,. ^д’ У Разі якихось
махінацій, такі свідчення взагалі ине беруться.

123

Цей договір є реальним (тобто договір про речі одностороннім, як правило
безвідшкодним, письмойп/^401) міновим. Им’ тер

Виділяють й інші види договорів: договір обміну дяп ня, підряду,
перевезення, доручення, зберігання тощо. н’

Види договорів:

І) планові (наприклад, договір доставки);

2) непланові (купівля-продаж, обмін);

3) консенсуальні (для них достатньо угоди сторін, догов’ найму); р

4) тимчасові (оренда);

5) на постійний строк (купівля-продаж, обмін);

6) письмові чи нотаріально засвідчені (договір купівлі-про-дажу
будинку);

7) відплатні (купівля-продаж);

8) безвідплатні (дарування);

9) реальні (договір позики). Для реальних договорів однієї лише угоди
сторін не достатньо, потрібні ще й конкретні дії, наприклад, фактична
передача речі.

Умови дійсності договорів:

– має бути дотримана форма операції (особливо, коли вимагається письмова
форма, нотаріальне засвідчення);

– не повинні виконуватися угоди, що завдають шкоди інтересам держави і
суспільства;

– сторони, що укладають договір, повинні бути дієздатними, усвідомлювати
значення своїх дій чи керувати ними;

– у договорі повинна виражатися справжня воля сторін.

Договір, укладений шляхом обману, насилля, погроз, введення в оману, за
збігу тяжких обставин, вважається кабальним і визнається недійсним;
угода не повинна бути видимою, тобто здійсненою для створення враження
укладення угоди (наприклад, щоб приховати від конфіскації’ майно, його
власник нібито його продає); не повинна бути притворною, тобто укладеною
з метою приховання іншої угоди (наприклад, пИ виглядом купівлі-продажу
продається земля).

Поняття і характеристика договору купівлі-продажу Договір
купівлі-продажу (далі ДКП) – це вид цивільного договору, за яким
продавець зобов ‘язується передати маин власність, повне господарське
відання чи оперативне управлі• покупцеві, а покупець – прийняти майно і
сплатити за н певну грошову суму. –

ДКП належить до сплатних, двосторонніх, консенсуал договорів, предметом
яких є як правило майно.

124

власності на продане майно переходить до покупця передачі йому речі,
якщо інше не передбачено з о договором.

законом давством передбачено низку умов щодо укладення кл стосовно
окремих предметів. Наприклад, ДКП жилого V (квартири) повинен ,бути
нотаріально посвідчений чи буД?сп>ований на товарній біржі, якщо хоча б
однією із сторін (Громадянин, і, крім того, зареєстрований у бюро
технічної

^Відповідно до ст. 4 Закону України “Про підприємництво ” (1991 р.)
продаж деяких товарів суб’єктами підприємницької діяльності підлягає
ліцензуванню. Це зокрема стосується продажу спортивної зброї,
медикаментів і хімічних речовин, алкогольних напоїв, тютюну та ін.

Ціна за ДКП встановлюється за домовленістю сторін, але в окремих
випадках законодавством можуть встановлюватися регульовані, індикативні
ціни на деякі товари. Зазвичай це стосується товарів, які продаються за
кордон. При укладенні договору продавець зобов’язаний попередити покупця
про всі права третіх осіб на продану річ (права наймача житлового
приміщення, право застави тощо).

Невиконання цього правила дає право покупцеві вимагати зменшення ціни
або розірвання договору та відшкодування збитків. У разі, якщо момент
переходу права власності не збігається з моментом передачі проданої
речі, продавець зобов’язаний до передачі речі зберігати її, не
допускаючи погіршення якості. Необхідні для цього витрати продавця
зобов’язаний відшкодувати продавець.

Основним обов’язком продавця є передача покупцеві проданої речі. Якщо
продавець на порушення ДКП не передає окупцеві продану річ, покупець має
право вимагати її передачі І відшкодування збитків, завданих затримкою
виконання,

иаи„В1Д^овитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

прийн* СаМ°’ ЯКЩО ПОКУПЄЧЬ на порушення ДКП відмовиться продав/*
придбанУ Річ аб° заплатити за неї встановлену ціну, оплати з МаЄ право
вимагати прийняття речі покупцем та її Завданих ДОМОВЛеною Ціною, а
також відшкодування збитків, і вимяг^3атримкою виконання, або
відмовитися від договору Про в«шкодування збитків.

6 вІДповіш^ЦЬ зобов’язаний передати річ належної якості, яка вказівок ~
Умовам договору, а за відсутності в ньому таких продає топГЗПДН° ЗІ
звичайними вимогами; якість речі, яку йому стантта°ВЄЛЬНа °РганізаЦІя,
повинна відповідати держав-чндарту, технічним вимогам або зразкам.

125

У разі порушення однією із сторін своїх

__ ™«, -.чвмапиА детримкою виконання., або

ся від договору і стягнути завдані його невиконанням

У випадку продажу покупцеві речі неналежної якості

недоліки не були застережеш продавцем, покупець ма

за своїм вибором вимагати: ” “І’адс

– заміни речі, визначеної у договорі родовими ознакам» річчю належної
якості; ^’

– відповідного зменшення купівельної ціни;

– безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи віл шкодування
витрат покупця на їх виправлення;

– розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків-

– заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням
купівельної ціни.

Порядок реалізації прав покупця-громадянина, якому торговельне
підприємство продало річ неналежної якості, визначається спеціальними
нормативними актами, зокрема Законом України “Про захист прав
споживачів” (1991 р.) із змінами і доповненнями.

У разі продажу речі, на яку не встановлено гарантійного строку, з
недоліками покупець має право пред’явити претензію негайно, як тільки
він їх виявив, але не пізніше 6 місяців від дня передача речі, щодо
недоліків придбаного нерухомого майна – не пізніше 3-х років з дня
передачі будинку у володіння покупця.

Позов з приводу недоліків проданої речі може бути поданий не пізніше 6
місяців від дня відхилення претензії; а якщо претензія не заявлена – не
пізніше 6 місяців з моменту закінчення строку, визначеного для заявлення
претензії.

Придбання деяких видів майна (вогнепальна гладкостволь-на та нарізна
мисливська зброя, об’єкти, які перебувають на державному обліку як
пам’ятки історії та культури, радіоактивні речовини) потребує
спеціального дозволу. Договір майнового найму (оренди)

Договір майнового найму (оренди) – вид цивільного договору-^ за яким
наймодавець (орендодавець) зобов’язаний надати наи?Г чеві (орендарю)
майно у тимчасове користування за відповіону плату. 3 В юридичній
літературі цей договір має два З.наченйвір однаковим правовим змістом –
“договір оренди” і “ДоГ^„0. майнового найму”. Договір майнового найму
(оренди) є Д стороннім, сплатним, консенсуальним. Строк договору в ^
новлюється за погодженням сторін. Якщо його укладений зазначення строку,
він вважається укладеним на невизначе

126

• кожна із сторін має право відмовитися від договору у К’ ий час,
попередивши про це в письмовій формі іншу за 3 місяці.

^”язГпродовження користування майном після закінчення Р договору за
відсутності заперечення з боку наймодавця СТР°К V,вважається поновленим
на невизначений строк і кожна ^°Г° оін має право у будь-який момент
відмовитися від °оготорУ, попередивши про це другу сторону за 1 місяць.
За цим договором наймач зобов’язаний: _ своєчасно вносити плату за
користування майном;

– користуватися майном відповідно до договору і призначення майна;

– підтримувати найняте майно у справному стані;

– провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено
законом або договором;

– при припиненні договору повернути майно наймодавцеві у тому стані, в
якому він його одержав, з урахуванням норм зносу, або у стані,
обумовленому договором.

У разі, коли наймодавець не надає у користування наймачеві здане у найом
майно, наймач має право витребувати у нього це майно і вимагати
відшкодування збитків. Він також може за згодою наймодавця, якщо інше не
передбачене законом, здавати найняте майно у піднайом. Наймач має право
вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за
які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування
майном істотно зменшилась.

_ При переході права власності на здане у найом майно від наймодавця до
Іншої юридичної чи фізичної особи договір майнового найму (оренди)
зберігає чинність для нового власника.

„ -Якщо з дозволу наймодавця наймач поліпшив найняте майно, він має
право на відшкодування зроблених необхідних Зп^1′ .якщ,° ^нше не
передбачене законом чи договором. _^ро лещ наймачем без дозволу
наймодавця поліпшення, якщо

можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймода-вилучНЄ” погодиться
відшкодувати їх вартість, можуть бути ДозволШ н~ймачем- у Разі, коли
поліпшення зроблені без Ремити йНаИМ°ДаВЦЯ’ ваРтість поліпшень, які не
можна відок-

Най Шкоди Д™ майна, відшкодуванню не підлягає. Тейськом °Дав?ць може
пред’явити в суді, арбітражі або тре-ЯкЩо наймУД1 Вимогу про Дострокове
розірвання договору,

Іичио,?.ристується майном не відповідно до договору або

або з необережності погіршує стан майна;

127

в) не вніс плати протягом З місяців з дня

а

г) не зробить капітального ремонту за законом або за договором наймача.

тих

На вимогу наймача договір майнового найму (0 може бути розірваний
достроково, якщо: * ~**>

– наймодавець не робить капітального ремонту, який є йо обов’язком; г°

– майно через обставини, за які наймач не відповідає виявилося у стані,
не придатному для користування.

Особливості оренди державного і комунального майна регулюються Законом
України “Про ‘оренду державного і комунального майна” (1992 р. в
редакції Закону від 14 березня 1995 р.) Відповідно до цього закону,
об’єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні
підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше
індивідуально визначене майно підприємств.

Орендодавцями державного майна є: Фонд державного майна України, його
регіональні відділення та представництва – щодо цілісних майнових
комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна,
яке є державною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування – щодо
майна, яке перебуває відповідно у власності Автономної Республіки Крим
або в комунальній власності; підприємства – щодо окремого індивідуально
визначеного майна, а з дозволу вказаних вшиє органів орендодавців –
також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів і
нерухомого майна.

Орендарями державного майна можуть бути господарські товариства,
створені членами трудового колективу державного підприємства, його
структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України,
фізичні та юридичні осоои іноземних держав, міжнародні організації та
особи без^грома’ дянства. В договорі оренди державного майна обов’язков
визначаються істотні умови оренди:

– об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації);

– строк, на який укладається договір оренди, орендна пла з урахуванням
її індексації;

– порядок використання амортизаційних відрахувань; ^

– порядок відновлення орендованого майна та умови яо повернення;

– виконання зобов’язань;

128

„ілповідальність сторін; ‘ хування орендарем взятого ним в оренду
майна.

договір позики

• позики – вид цивільного договору, за яким одна ^01 а (позикодавець)
передає іншій стороні (позичальникові) сіпорон І П0вне
господарське відання, оперативне управлін-віасніс ^ ^ визначені
родовими ознаками, а позичальник

НЯ\ ^’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей Зп6о7рівну
кількість речей того ж роду та якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі гпошей або речей
позики.

Він повинен містити умову про строки повернення предмета позики, інакше
він вважається укладеним на невизначений строк, і позикодавець вправі
вимагати від позичальника сплати боргу в будь-який момент (у цьому
випадку позичальникові надається 7-денний строк). Позичальник має право
заперечувати договір позики за його безгрошевістю (тоді він зобов’язаний
довести, що гроші або речі насправді зовсім не отримані ним від
позикодавця чи отримані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.

Відносини за договором позики регламентуються нормами Цивільного кодексу
України.

Договір дарування

Договір дарування – вид цивільно-правової угоди, за якою одна сторона
(дарувальник) передає безоплатно другій стороні (обдарованому) майно у
власність.

^Цей договір спрямований на безповоротне відчуження ,майна дарувальником
і виникнення права власності (повного господарчого відання, права
оперативного управління) в обдарованого.

лап °В’Р даРУвання завжди є безоплатним договором, тому
зустУВаЛЬНИК- не може вимагати від особи, якій він дарує, У’-фІчних дій
майнового характеру.

визнач°В’Р дарУвання вважається реальною угодою, оскільки йому ^ТЬСЯ
уклаДеним з моменту передачі майна обдарова-правило Є ОДНОСТОР°ННІМ: з
його укладенням у сторін, як Ки- Що »НЄ виникають взаємні й навіть
односторонні обов’яз-°тріімує Д° пРав’ то ї* набуває лише обдарована
особа, яка таких догПРаВ° вяасності- Не заборонено законом укладення
полигл~— В°Р1В’ за якими даоувальник зміг би зберігати шоло

Ня

н – Дарувальник зміг би зберігати щодо У по,^ маина певні права
(наприклад, право проживан-гГ±РОВаних бУДинкУ чи квартирі).

О»

°Ронами

Гак і Юрили ‘У ДОГО°в можуть бути як окремі громадяни, ні ос°би, а
в певних випадках і держава. Укла-

5Сщ

‘•СаІ**леи

129

дення договору громадянами має здійснюватися з д0т ням правил про їх
цивільну дієздатність. Юридичн’РИМаІ|-виступають сторонами в договорі у
межах своєї спео’ °С°^И дієздатності. Закон не містить обмежень щодо
прийнягг Ьн°’ дарованого. Однак безоплатне відчуження майна юридич^*”1
особами має здійснюватися ними відповідно до вимНИМ-и статутів та
законодавчих актів (наприклад, для юриди°Г ‘* осіб з державною формою
власності). Ни* Предметом договору дарування може бути будь-яке м -но,
яке не вилучене з товарообігу і яке може стати власністі обдарованої
особи. Договори дарування повинні укладати за формою, передбаченою
законом (наприклад, дарували нерухомого майна за участю громадянина
вимагає обов’язко” вого нотаріального посвідчення).

Різновидами дарування є спонсорство, благодійництво та інші подібні
юридичні дії.

Поняття спадщини. Спадкування за законом і за заповітом. Перша й друга
черги спадкоємців за законом

СПАДКОВЕ ПРАВО – сукупність правових норм, які встановлюють порядок
переходу прав і обоє ‘язків померлої особи за правом спадкування.

За спадковим правом визначають підстави спадкування (за законом або за
заповітом), час відкриття спадщини, місце відкриття спадщини, осіб, які
можуть бути спадкоємцями.

Спадкове право регламентує широке коло відносин, які виникають за умови
переходу прав і обов’язків померлого до спадкоємців за заповітом і за
законом, зокрема такі питання, як право на обов’язкову частку, право
спадкової трансмісії та ін. (Спадкова трансмісія – це успадкування права
спадкування, коли закликаний до спадкування спадкоємець помер після
відкриття спадщини і не встиг прийняти її. Право на набуття спадщини
переходить до його спадкоємців і може бути здійснене ними на загальних
підставах протягом строку, шо залишився. Якщо цей строк менший за три
місяці, то він подовжується до трьох місяців) (ст. 551 Цивільного
кодексу Україні-Спадковим правом також регламентується порядок складай
заповіту, право заповідача на призначення спадкоємця І вс новлення
заповідального відказування, порядок і умови пр няття спадщини. . ^

Спадщина – ключове поняття у спадковому праві, під я розуміється
сукупність майнових прав і обов’язків епадкода

Крім об’єктів приватної власності (гроші, цінні пап *^ нерухоме і рухоме
майно), за правом спадкування пе майнові права авторів, тобто право на
винагороду за тання створеного ними твору, майнові права, пов

і раціоналізаторськими пропозиціями, майнові ДаМ1* пливають із
різноманітних договорів, права виправа, які спадщини включають і борги
спадкодавця, проте моги. № якии прийняв спадщину, відповідає за ці борги
спадкоєм ж’ах справжньої вартості спадкового майна, що ЛИШЄ- Уло до
нього (тобто, якщо борги спадкодавця більші за „ереиш задишеної ним
спадщини, то спадкоємець не зобов’я-2ий “доплачувати” різницю).

Спадковим майном можуть також бути приватні шдприєм-частки, вклади, паї
у майні різних господарських това-ств ‘ і підприємств, земельні ділянки
як приватна власність. Ри спадкоємцями є носії права успадкування. Ними
можуть бути особи, живі на момент смерті спадкодавця, а також діти
спадкодавця (померлого), народжені після його смерті (ст. 527 Цивільного
кодексу України).

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (про це йтиметься
детально далі). Спадкоємство за законом має місце тоді, коли воно не
змінене заповітом. Якщо спадкоємців за заповітом немає або жоден із
спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені
заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить
до держави.

Є категорія спадкоємців, яких називають негідними. Це особи, які
навмисно позбавили життя спадкодавця, будь-кого з його спадкоємців або
вчинили замах на їхнє життя.

Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки дітей, щодо яких їх
було позбавлено батьківських прав і не поновлено у цих правах на момент
відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, які злісно
ухилялися від виконання покладених на них обов’язків щодо утримання
спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені у судовому порядку.

?^ •

категорщ осіб, названих необхідними спадкоємцями. Вони °ВУЮТЬ незалежно
ВІД змісту заповіту не менше 2/3 ‘ Я^а ^ ,належала кожному з них при
спадкоємстві за Діти сМ ^ов’язкова частка). До них належать неповнолітні
здатн’ПаДК°ДавЦЯ ^ ТОМУ числі усиновлені), а також непраце-О? ^^жина’
батьки (усиновителі) й утриманці померлого. Не склав*’1 вання. за
зак°номмас місце у разі, коли спадкодавець 8Щ спадш3аПОШТ^’ К°ЛИ
спадкоємечь за заповітом відмовився Усуваєтьс™ а^° НЄ ПРИИНЯВ й< К0.ЛИ спадкоємець за заповітом 3аповіданЯ ВЩ спадкУвання як негідний згідно із законом, коли Частково Л"^Є ч?стина майна, коли заповіт повністю або Раніще „• дшсний, коли спадкоємець за заповітом помер ще від спадкодавця.131В Україні існують дві черги спадкоємців за законом-- до першої належать діти (у тому числі й усинов дружина і батьки (усиновителі) померлого, а також л**1'^ померлого, яка народилася після його смерті. Онуки й На нуки є спадкоємцями, якщо на час відкриття спадщини и^ав~ в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем вМае успадковують порівну у тій частині, яка належала б за зако°НИ при успадкуванні їхнім померлим батькові або матері-- друга черга спадкоємців за законом закликається спадкування за відсутності спадкоємців першої черги, а тако° у разі, коли усі спадкоємці першої черги не закликаються до успадкування. В рівних частках успадковують брати і сестпм померлого, а також дід і баба померлого як по батьківській так і по материнській лініях. ' Спадкування за заповітом має місце, коли внаслідок складеного спадкоємцем заповіту до однієї чи кількох осіб переходить усе майно спадкодавця або його частина. Такими особами можуть бути не лише громадяни, а й юридичні особи, а також держава. Заповідач може позбавити у заповіті права спадкування одного, кількох або усіх спадкоємців за законом. Закон передбачає обов'язкову нотаріальну форму заповіту, проте згідно зі ст. 542 Цивільного кодексу України є певні винятки. Так, до нотаріального посвідчення заповітів прирівнюються заповіти громадян, що перебувають на лікуванні в лікарнях, проживають у будинках престарілих та ін. Ці заповіти посвідчують визначені цивільним законодавством посадові особи. Заповідач має право покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (це називається заповідальним відказуванням) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання. Він може також у випадку, якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, визначити іншого спадкоємця. Заповідач має право скасувати або змінити заповіт, скласти новий. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він суперечить йому. Крім того, заповідач мож^ подати заяву про скасування або зміну заповіту до нотаріал ної контори. Недійсність окремих частин заповіту не тяїне собою недійсності його в цілому.Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх та 'х батьківЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ -- че °форм юридичної відповідальності, суть якої полягає у_ при* У вому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою132•дні майнові наслідки. Вона встановлюється законом кові нЄвиг'ОГ>0!Л
сторін і має відшкодувальний (компенсаційний) або догов !^к|льки й Мета
– поновити порушені майнові права характер, посїраждала. Така
відповідальність настає за сторони, а^о неналежного виконання
зобов’язання,

невиконання

у юавнрго акту поведінки порушника, заподіяння шкоди, проти р. п
ичинного зв’язку між поведінкою порушника і НаЯВліяними збитками, а
також вини. Без вини несе відпові-33 ність лише власник джерела
підвищеної небезпеки (авто-

М° Стаття 446 Цивільного кодексу України “Відповідальність шкоду,
заподіяну неповнолітнім, який не досяг п’ятнадцяти Зроків” зазначає: “За
шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не посяг п’ятнадцяти років,
відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що
шкода сталася не з їх

вини.

Якщо неповнолітній, який не досяг п’ятнадцяти років, заподіє шкоду в той
час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або
лікувального закладу, вони несут ь майнову відповідальність за шкоду,
якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини”.

Стаття 447 “Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім віко.»
від п ‘ятнадцяти до вісімнадцяти років”: “Неповнолітній віком від
п’ятнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за заподіяну ним шкоду на
загальних підставах…

У випадках, коли у неповнолітнього віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти
років немає майна або заробітку, достатнього Для відшкодування
заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути
відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони
не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Цей їхній обов’язок
припиняється по Досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також
у разі, запИ<^ нього до Досягнення повноліття з'явиться майно або «фооїток, достатній для відшкодування шкоди".Житлове законодавствог*агальна характеристика Житлового кодексу України& кодекс України (далі ЖКУ) - це кодифікований '"""І, який регулює житлові та пов'язані з ними! Р°ГнДУЛ° пРийнято Верховною Радою УРСР ЗО червня ПаЬпап чинності з 1 січня 1984 р.133ЖКУ регулює відносини, які виникають в уПра • житловим фондом; в забезпеченні громадян житловими Л'НН' міщеннями і користування ними; у забезпеченні збережПрН" житлового фонду; у вирішенні житлових спорів тощо ЄННяЖКУ складається з преамбули, 7 розділів, 193 статей-І. Загальні положення (ст. 1-12).II. Управління житловим фондом (ст. 13-30).III. Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Копи тування жилими приміщеннями (єт. 31-174). с"IV. Забезпечення схоронності житлового фонду, його ек плуатація та ремонт (ст. 175-188).V. Відповідальність за порушення житлового законодавст ва (ст. 189-190).VI. Вирішення житлових спорів (ст. 191).VII. Заключні положення (ст. 192-193).У ЖКУ визначено основні завдання житлового законодавства, види житлового фонду, житлові права та обов'язки громадян, зокрема їх право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах.ЖКУ встановив компетенцію органів державного управління і громадських організацій щодо регулювання відносин, які виникають при використанні та забезпеченні схоронності житлового фонду, порядку державного обліку житлового фонду, закріплює право власника житлового фонду управляти житловим фондом.Кодекс визначив порядок надання жилих приміщень І користування ними в будинках державного і громадського житлового фонду, зокрема: порядок укладання та припинення договору найму жилого приміщення, права та обов'язки наймачів і членів їх сімей у державному і відомчому житловому фонді; підстави і порядок виселення з наданням та без наданн жилих приміщень у державному і відомчому житлових фонда . користування службовими приміщеннями; порядок наданн' користування жилими приміщеннями у гуртожитках; заоез чення громадян жилими приміщеннями у будинках житло ^ будівельних (житлових) кооперативів і користування ни < порядок створення житлово-будівельних (житлових) кооп р^ тивів, порядок прийняття у члени кооперативів, пРаванНя обов'язки членів кооперативів та їхніх сімей; к°РисТ^Вв0го жилими приміщеннями у будинках приватного житлоймі-фонду; права членів сім'ї власників та наймачів жилих пр щень у приватному житловому фонді.134яексі закріплено обов'язки громадян та юридичних о схоронності житлового фонду, основні правила його °сіб "Іяташї та ремонту тощо.екс V 90-х Р°ках до ЖКУ було внесено. РЯД змін' покликаних ти житлові відносини у відповідність з принципами прИВової економіки. Зокрема, у зв'язку з прийняттям Закону л/аїни "Про власність" (1991 р.) до кодексу внесено зміни, закріплюють право громадян залишати у приватній влас-ЯК'сті будинки і квартири у випадку поліпшення житлових "мов а також зміни щодо порядку визначення розміру квартирної плати та ін.Право громадян на житло і форми його реалізації Відповідно до ст. 47 Конституції України, "кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.Громадянам, які потребують соціального захисту, житлонадається державою та органами місцевого самоврядуваннябезоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути лримусово позбавлений житла інакшеяк на підставі закону за рішенням суду".1995 р. український парламент схвалив "Концепцію державної житлової політики", в якій констатувалося, що в країні потребують поліпшення житлових умов 2,6 млн сімей (на сьогодні ця цифра якщо й скоротилася, то не набагато), а тому головною метою Концепції є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення утримання та схоронності житлового фонду.Досягти цього планується за рахунок залучення різних джерел фінансування, зокрема коштів населення, підприємств, установ, організацій, фондів, кредитних банків тощо. ж ф°рми реалізації конституційного права громадян на- отримання державного безкоштовного житла; ^ юдивщуальне будівництво;наим жилого приміщення; ~ оренда житла; І "Риватизація державного житлового фонду;Успадкування житла та ін,V ", Договір найму жилого приміщеннявого п°винна інжилого приміщення - це різновид договору • °Рен^и^ за яким одна сторона (наймодавець) іншіи стороні (наймачу) для проживання жиле за «становлену тату.135Такий договір укладається з дотриманням вимог го і Цивільного кодексів України та на підставі Ти Л°В°~ договору, Правил користування жилими приміщеннями °В°Г° мання жилого будинку і прибудинкової території, ^Т них Кабінетом Міністрів України. 'Предметом договору найму жилого приміщення може лише окрема квартира або інше ізольоване жилеІяке складається з однієї чи кількох квартир, а також однокв' тирний будинок. Єдиною підставою для вселення у надяР приміщення є ордер. Виданий на жиле приміщення ордер моиГ бути впродовж 3 років визнаний у судовому порядку недійсни Є у таких випадках:- подання громадянином неправдивих відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов;- порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення (порушення правил черговості надання жилих приміщень);- неправомірність дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку та умов надання жилих приміщень (ст. 58, 59 Житлового кодексу України). гНа підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер, у письмовій формі укладається договір найму жилого приміщення.Відповідно до цього договору здійснюється право користування громадянами жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Відповідно до ст. 64 ЖКУ всі члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки, які випливають з договору найму жилого приміщення. У разі виїзду наймача з жилого приміщення, його смерті або визнання його таким, що втратив право на приміщення, договір найму укладається з одним із членів його сім І, а якщо в жилому приміщенні залишилися проживати непов нолітні діти віком до 15 років, договір найму від їх Іме укладає опікун.Відповідно до ст. 65 ЖКУ самостійні права на кори сі^ вання жилим приміщенням набувають члени сім'ї наим (дружина, батьки та діти), а також особи, які вселилися у • приміщення як члени сім'ї наймача після його оДеРжаННЯ'уСіх за умови, що таке вселення відбулося з письмової ?год' дМу членів сім'ї, котрі проживають з наймачем. Але І В орИс-випадку варто мати на увазі, що самостійне право на к^й тування жилим приміщенням виникає за умови, якш136• --а цими особами, наймачем та членами сім'ї найма-і між .ншої угоди про порядок користування жилим ча не бул дише на вселення до батьків їхніх неповнолітніхД1теизгоди не вимагається.до дОГОВОру найму жилого приміщення сторо-• "ото уклали не лише набувають права, а й мають певні їда один перед одним.Поговір найму жилого приміщення є сплатним, тому зобов'язаний у встановлені строки та у визначених ом Міністрів України розмірах вносити квартирну штату та плату за комунальні послуги.Правове регулювання приватизації державного житловогофондуПравове регулювання приватизації державного житлового фонду здійснюється на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 р.Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, що перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ст. 1 Закону).Ст. 2 Закону перераховує об 'єкпш приватизації'.- квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму,- незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, ремонту, реконструкції та поточного звільнення.у цій же статті вказано на об'єкти, які не підлягають приватизації;- квартири-музеї;- квартири у будинках закритих військових поселень; КІ«нати у гуртожитках;віДнесені до непридатних для мешкання або Д° слУжбови* квартир (кімнат);пТ^РИ' В ЯКИ-Х мешкають Два або більше наймачів, при Сип Iі згоди всіх на приватизацію найманої квартири. безоп ПриваппІзаЧії (ст. З Закону): Хув<Шням аТНа- пеРедача громадянам квартир (будинків) з ура-Наймача і ?анІтаРн°ї норми (21 кв. м загальної площі на сім'ю); К0жного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на137продаж надлишків загальної площі квартир громадянам України, які мешкають у них або пере черзі тих, хто потребує поліпшення житлових умовУ процесі приватизації державного житлового фонд жуть використовуватися житлові чеки (ст. 4 Закону) м°~Незалежно від розмірів загальної площі безоплатно даються у власність громадян займані ними: Р6'- однокімнатні квартири;- квартири (будинки), одержані у разі знесення або відсе лення усіх сімей з будинків (частин будинків), які належали на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлено цю пільгу Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Праці, нагороджені орденом Слави 3 ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди 1 і 2-ї груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, які пропрацювали не менше 25 років - жінки, ЗО років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"',- квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві;- квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і члени їх сімей"; . ,..- квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім І (мають троє і більше неповнолітніх дітей) (ст. 6 Закону)-Ст. 7 Закону зазначає, що за квартиронаймачами, які виявили бажання приватизувати займане ними житло, зоер гається чинний порядок одержання і користування житлом умовах найму.Шлюбно-сімейне законодавствоЗагальна характеристика Кодексу про шлюб та сім'юОсновним законодавчим актом з питань сімейних в є Кодекс про шлюб та сім 'ю, затверджений Верховною138урСРПб 1969 р- та введений в дію з 1.01.1970 р. За час дії 20 •" • нього вносилося багато змін та доповнень.6 розділів, 203 статті:_ "Загальні положення" - розглядає питання про шлюб та сім'ю і порядок його застосування, заК°.Нп«апитання позовної давності (ст. 1-11); ата Зділ 2 - "Шлюб" - регламентує порядок І умови лання шлюбу, особисті права та обов'язки подружжя, уК^ові права та обов'язки подружжя, а також питання "пинення шлюбу і визнання його недійсним (ст. 12-50); „лчттш 3 - "Сім'я" - містить положення шлюбно-сімейних— рІл5Д'А *^ —. . -.правовідносин, у ньому розглядаються особисті права та обов'язки батьків і дітей, права батьків і дітей на майно, аліментні зобов'язання батьків і дітей, аліментні обов'язки інших членів сім'ї' та родичів, усиновлення (удочеріння) (ст. 51-127);- розділ 4 - "Опіка та піклування" - присвячено загальним положенням про цю процедуру, питанням встановлення та припинення опіки та піклування, процедурі призначення та звільнення опікунів та піклувальників (ст. 128-157);-розділ 5 -"Акти громадського стану" - містить питання про реєстрацію народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, реєстрацію усиновлення (удочеріння), реєстрацію зміни імені, по батькові і прізвища (ст. 158-193);- розділ 6 - "Застосування законодавства України про шлюб та сім'ю до іноземних громадян і осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім'ю іноземних держав та міжнародних договорів" (ст. 194-203).Шлюб - юридичне оформлення добровільного вільного і рівноправного союзу жінки і чоловіка, заснованого на взаємній згоді, почуттях взаємної любові, дружби і поваги, укладеного в ерлсаешх органах ЗАГСу з метою створення сім'ї, виховання1еи' який породжує взаємні права та обов 'язки.заємні права й обов'язки подружжяДоповн Кодексу про шлюб та сім'ю від 1969 р. зі змінами та лише иІпННкМИ пРоголошує, що "права й обов'язки породжуєО«І/!?~; УклаДений у державних органах ЗАГСу". ладення ш ,°РЯДОК Укладення шлюбу" передбачає, що "ук-п'сля иодд11'1^;. відбувається по закінченні місячного строку ЗАГСу в 0' жаючими одружитися заяви в державний орган Ся' Цей стро МИХ випадках на прохання осіб, які одружують-На Увагу м П^* наявн°сті для того причин, що заслуговуютьу-»»овм^ЖдУТИ скорочений органом ЗАГСу".1)*?Е^«"«и»*:а згода осіб;ення шлюбного віку (ст. 15).139В Укра'ші встановлено такий шлюбний вік: 18 п • чоловіків і 17 років для жінок (у виняткових випадках в'К№ ^ бути органами виконавчої влади знижений). н Мо>ке

Не допускається укладення шлюбу:

– між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в і шлюбі; Ш°МУ

– між родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії • повнорідними і
неповнорідними братами і сестрами, а тяМ’* між усиновителями і
усиновленими; ‘ к°*

– між особами, з яких хоча б одна визначена недієздатн внаслідок
душевної хвороби або слабоумства (ст. 17) Ю

Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані пп стан здоров’я
один одного (ст. 18).

При укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає прізвище одного з
подружжя як їхнє спільне прізвище, або кожен з подружжя зберігає своє
дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище одного
з подружжя.

З’єднання прізвищ не допускається, якщо дошлюбне прізвище хоча б одного
з подружжя є подвійним (ст. 19).

Особи, які беруть шлюб, мають право укладати шлюбний контракт.

Підстави і порядок розірвання шлюбу

Стаття 38 Кодексу про шлюб та сім’ю проголошує: “За життя подружжя шлюб
може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або
їх обох.

Чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання
шлюбу під час вагітності дружини І протягом одного року після народження
дитини”.

Розірвання шлюбу може бути здійснене в суді> якщо між подружжям виник
спір:

– про майно, що є їх спільною сумісною власністю;

– про стягнення аліментів на користь того з них, хто непрацездатним;

– про дітей. н?Н При розгляді справи про розірвання шлюбу суд пов
установити дійсні мотиви розлучення, з’ясувати фактичні ємини подружжя і
зобов’язаний вжити заходів до їх примі р^ ня. Шлюб розривається, якщо
судом буде встановлено,^ подальше спільне життя подружжя і збереження
сім І ^ неможливим. З метою примирення подружжя суд мо класти розгляд
справи на строк до 6 місяців. в)Кц-При постановленні
рішення про розірвання шлюбу Р^ П0р-ває в необхідних випадках заходи
щодо захисту ‘НТЄРЄСІНИ>1. нолітніх дітей і одного з подружжя, який є
непрацезда

140

ння шлюбу в органах ЗАГСу провадиться при вза-розірва розірвання шлюбу
подружжя, яке не має ємній -^іх дітей. цеповнол зАГСу
провадиться також розірвання шлюбу з

ос°б&1ЛЙ’ тмн ^ встановленому законом порядку безвістно

відсутн»л^^ ^ встановленому законом порядку недієздат-„ми внаслідок
душевної хвороби або недоумства;

засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3
років.

Оформлення розлучення І видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу
провадиться по закінченні 1 місяця з дня подачі подружжям заяви про
розлучення.

До заяви про розірвання шлюбу повинно бути додане свідоцтво про
одруження. Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя
передбачає особисту присутність кожного з них або ж письмове
підтвердження про згоду того із подружжя, що відсутній на реєстрації
розірвання шлюбу.

Визнання шлюбу недійсним

Недійсність шлюбу – укладення шлюбу з порушенням встановленого законом
порядку чи за наявності перешкод для цього, а також у разі реєстрації
шлюбу без наміру створити сім ‘ю (фіктивний шлюб).

Підставами визнання шлюбу недійсним є:

– відсутність взаємної згоди осіб, які одружуються;

– недосягнення подружжям шлюбного віку;

укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому
шлюбі;

‘ ^КЛ3ДЄННЯ шлюбу між родичами по прямій висхідній і л’н”‘ м’ж
повнорідними і неповнорідними братами и, а також між усиновителями і
усиновленими; аДЄШЯ ШЛІ°бУ між особами, з яких хоча б одна недоум
°^дом неДІєздатною внаслідок душевної хвороби чи

Виз СТРаЦ’Я ^Є3 нам’РУ створити сім’ю( (фіктивний шлюб). КУ- Не аННЯ
Шлк)бу недійсним провадиться в судовому поряд-Р°згляду*ОЖЄ ^У™ визнании
недійсним шлюб, якщо на час були пеп ^Дом сгФави відпали ті обставини,
які в силу закону Ний До д^Шкодою До його укладення, а також шлюб,
укладе-Напт ЯГНення шлюбного віку у разі вагітності дружини

Нап

Уклад ИЗНаНИ” судом недійсним, вважається таким з часу ня. Визнання
шлюбу недійсним тягне за собою

141

припинення всіх прав і обов’язків, що виникли передбачені законом для
осіб, які перебувають у шлюб ‘ггЄ ‘ зачаті або народжені у шлюбі,
визнаному недійсним м’ И’ ж права та обов’язки, що й діти, народжені в
дійсному Ім°ТЬ Т’ Визнання шлюбу недійсним не впливає на права літ
“1(°б’: народилися в такому шлюбі. ‘ ЯІС’

Майнові права подружжя

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спідьн сумісною власністю.
Кожен з подружжя має рівні права вол діння, користування і розпоряджання
майном. Подружжя ко” ристується рівними правами на майно і в тому разі,
якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, дог-лядом
за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною
згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за
згодою другого з подружжя.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане
ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного
з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального
користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час
шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та
предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і
розпоряжається належним йому роздільним майном. Речі професійних занять
кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання,
комп’ютерне обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною
власністю подружжя.

Подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди.
Також можливе укладення шлюбного контракту.

Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одної ^ В разі відмови в
такій підтримці той з подружжя, яки ^ непрацездатним і потребує
матеріальної допомоги, а та дружина в період вагітності і протягом 3
років після ження дитини (у разі, якщо дружина перебуває у догляду за
хворою дитиною, на весь час перебування У.^о відпустці, але не більше як
до досягнення дитиною 6″Р’ нТЙ) віку) мають право по суду одержувати
утримання (»Л1 ^^. від другого подружжя, якщо останній спроможний иоі
ти. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.

142

права й обов’язки батьків та дітей

“Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунту-Сгп’ *’ походженні
дітей, засвідченому у встановленому

На “” „

законом ” ?онвенції про права дитини та ст. 62-63 КпШС – гарантують
право дитини на ім’я. Відповідно до ст. 62 УКРПЇС якщо батьки мають
спільне прізвище, то воно присвойся’ і дитині, а якщо різні – прізвище
одного з батьків за їх ою Якщо ж згоди не досягнуто – за рішенням
органів опіки і піклування.

Припинення шлюбу чи визнання його недійсним не тягне за собою зміни
прізвища дітей. Якщо ж батько, з яким дитина залишилася, бажає змінити
прізвище неповнолітньої дитини, органи опіки і піклування можуть дати на
це дозвіл.

Ім’я дитини, проголошує ст. 63, визначається за згодою батьків, по
батькові – за іменем батька (або за іменем особи, яка записана як
батько). За відсутності згоди батьків щодо імені дитини спір вирішується
органами опіки і піклування.

За неналежний догляд за дітьми батьків за рішенням суду може бути
позбавлено батьківських прав.

За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, так само, як і
батьки не мають права на майно дітей.

Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх або непрацездатних
дітей.

Закон також зобов’язує дітей піклуватися про батьків.

Позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав – це санкція до батьків, які порушують
свій обоє ‘язок щодо виховання неповнолітніх дітей. Ця категорія
вживається як у сімейному, так і в криміналь-°му праві. У кримінальному
праві позбавлення батьківських Рав застосовується як додаткова міра
покарання, каєт лення батьківських прав як міра покарання допус-прав-СЯ
Лише Т°ДЇ> коли суд встановив зловживання цими прав з”” 3 б°КУ батьків-
Найчастіше позбавлення батьківських ті. Бат СТО^ОВУЄТЬСЯ як міра
сімейно-правової відповідальнос-Ких пп КИ °ДИН 3 них) МОЖУТЬ
бути позбавлені батьківсь-виконіш’ Яки?.° буде встановлено, що вони
ухиляються від ‘ ПРИ ві Я СВ.О1Х °бов’язків щодо виховання дітей, у тому
числі дитину з °В1 без поважних причин забрати новонароджену л’кУвальн
Полог?вого будинку (відділення), інших дитячих аб° зловж
~П*Юс^лактичних і навчально-виховних закладів, Ся зі сипї,,,ваіоть
батьківськими правами, жорстоко поводять-Дітьми, шкідливо впливають
своєю аморальною

143

поведінкою чи якщо батьки є хронічними алкоголіка наркоманами. Ми або

Позбавлення батьківських прав відбувається ті судовому порядку. Позов
про позбавлення батьківських”^ У може бути поданий державними або
громадськими орг- П^ав діями, одним з батьків чи піклувальників дитини.
При Н’3а” справи про позбавлення батьківських прав необхідна
письмового висновку органів опіки і піклування, а участь у судовому
засіданні представника цього органу

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі ппя які ґрунтуються
на факті спорідненості з дитиною, стосові’ якої вони позбавлені прав.
Позбавлення батьківських прав н звільняє батьків від обов’язків по
утриманню дітей. ГЬи позбавленні батьківських прав обох з батьків
дитина передається на опікування органів опіки і піклування.

Поновлення в батьківських правах допускається, якщо цього вимагають
інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення батьківських прав
провадиться тільки в судовому порядку за заявою особи, позбавленої
батьківських прав.

Опіка і піклування

Опіка і піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які
внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби
батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також
для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Опіка і піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових
інтересів та прав повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть
самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки (ст, 228
Кодексу про сім ю та шлюб України). ^ .

Органи опіки та піклування: держадміністрації районів, районів міст
Києва та Севастополя, виконкоми рад.

Безпосереднє ведення справ по опіці й піклуванню покл-дається на
відповідні відділи й управління держадміністраи та виконавчих комітетів
рад:

– щодо осіб, які не досягли 18 років; .. ро.

– визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хв би або недоумства;
пняслід°к

– щодо осіб, визнаних судом недієздатними вн~^аМЙ; зловживання спиртними
напоями чи наркотичними зас ^

– щодо дієздатних осіб, які потребують піклува станом здоров’я.

У селищах і містах справами опіки і піклування редньо відають виконавчі
комітети рад (ст.129).

Опіка встановлюється над:

144

«Л8НОЛІТНІМИ, які не досягли 15 років; ^ непов*~на№ визнаними судом
недієздатними внаслідок 2) гРЯ^^оби ‘або недоумства (ст. 131).
встановлюється над:

віком від 15 до 18 років;

по

!) неп”іомадянами, визнаними судом обмежено дієздатни-2) ” живання
спитними напоями або наркотич-

зловживання спиртними

встановлено над особами, які за станом ‘я не можуть самостійно захищати
свої права (ст. 132). ЗД°гтля безпосереднього здійснення опіки і
піклування призна-гтіся опікун чи піклувальник, переважно з осіб,
близьких топічному, або з числа осіб, визначених громадською орга-

нізацією. . …. тт

Дані особи призначаються тільки з їхньої на те згоди. Над повнолітніми
дієздатними особами, які не можуть за станом здоров’я самостійно
захищати свої права і виконувати обов’язки, піклувальник може бути
призначений тільки на прохання таких осіб (ст. 138).

Трудове законодавство

Загальна характеристика Кодексу законів про працю України

Кодекс законів про працю України – це основний після Конституції України
законодавчий акт України, в якому врегульовано трудові відносини
працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми
власності, виду діяльності і галузевої належності.

Затверджений Верховною Радою УРСР 10 грудня 1971 р., часом частково
доповнювався й змінювався, й га °ДЄ*° за.конів про працю України
визначив правові засади права НТЦ зд”*снення громадянами України їх
конституційного на працю та розпоряджатися своїми здібностями до вної
праці. Завдання кодексу полягає в регулюванні -\7«.швн в^носин всі*
працівників, сприянні зростанню про-еФективІї -ПрацЬ поліпшенню якості
роботи, підвищенню Основі “^”.СУСПІЛЬНОГО виробництва і піднесенню на
цій 3|*іцненн!л Р1ального * культурного рівня життя населення,

Кодекс ^РУДО-ВОЇ Дисципліни тощо. ЯІСІ НаРахов Ш Про працю України
складається з 20 глав,

Глава Т ч°ТЬ ^ статей:

Глава П ^.гальні положення.

Глава пі т°ЛЄКТИВНИЙ Договір. щ- Трудовий договір.

145

Глава ПІ-А. Забезпечення зайнятості вивільнюва півників. Нах

Глава IV. Робочий час.

Глава V. Час відпочинку.

Глава VI. Нормування праці.

Глава VII. Оплата праці.

Глава VIII. Гарантії і компенсації.

Глава IX. Гарантії при покладенні на працівників альної відповідальності
за шкоду, заподіяну підпр установі, організації.

Глава X. Трудова дисциплін.

Глава XI. Охорона праці.

Глава XII. Праця жінок.

Глава XIII. Праця молоді.

Глава XIV. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

Глава XV. Індивідуальні трудові спори.

Глава XVI. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні
підприємствами, установами, організаціями.

Глава XVI-А. Трудовий колектив.

Глава XVII. Державне соціальне страхування.

Глава XVIII. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Поняття, сторони та зміст трудового договору

Питання, пов’язані з трудовим договором, врегульовано у главі НІ
“Трудовий договір” (ст. 21-49) Кодексу законів про працю України.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим «ш* органом чи фізичною особою,
за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням МУ™ рішньому трудовому розпорядкові, а власник
й*^ш^иЧй установи, організації або уповноважений ним орган чи Ф особа
зобов’язуються виплачувати працівникові заР° ?опиі, ту і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання Р° д# передбачені
законодавством про працю, колективним оог і угодою сторін. .
^,ду«-

Працівник має право реалізувати свої здібності д” ^ов0ру тивної і
творчої праці шляхом укладення трудового д ^ ‘ . на одному чи
одночасно на декількох підприємствах^ одавСГ. новах, організаціях, якщо
інше не передбачене зак вом, трудовим договором і угодою сторін

Особливою формою трудового договору є ^ут-ь якому строк його дії, права,
обов’язки і відповідальні ^це (у тому числі матеріальна),, умови
матеріального за

146

. « праці працівника, умови розірвання договору, в рі-анізаи
Докового, можуть встановлюватися угодою тому ^^ера застосування
контракту визначається законо-рін. иР^ 21 Кодексу законів про працю
України). ІСТВ°М вий договір укладається як правило в письмовій
^Письмова форма трудового договору є обов’язковою у

х випадках: . . п поя організованому наборі працівників; у. П1И
укладенні трудового договору про роботу в районах бтивими природними
географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору
у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітніми;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України (ст. 24 Кодексу
законів про працю України).

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати такі
документи:

– паспорт або інший документ, який посвідчує особу;

– трудову книжку;

– документ про освіту (спеціальність, кваліфікація) – у випадках,
передбачених законодавством;

– документ про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням
власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на
роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи
розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до
роботи.

іншо *’• запрошенш на роботу в порядку переведення з ^ ^о підприємства,-
установи, організації за погодженням бути Р1вниками підприємств,
установ, організацій, не може

Зобо ВЛЄН° В Укладенні трудового договору. Ном, як<лОНЯЄтЬСЯ уклаоення трудового договору з громадяни-пР°типокаУ За медичним висновком запропонована робота пРацю Укра~На\ За станом здоров'я (ст. 24 Кодексу законів про"ш В*Д огікаДа^ СУДОВОГО договору забороняється вимага-^Ртійну і На ?К1 поступають на роботу, відомості про 'їх ?0кУменти ЩональнУ належність, походження, прописку та ^ 25 #о^ОДання яких не передбачено законодавством Строки ?У.,*?Конів.пР° працю України)., який укладається на невизначений строк;147Умови колективного" договору, які погіршують з чинним законодавством і угодами становище праців1^ недійсними (ст. 16 Кодексу законів про працю України) Нї°с'в< 5Уст. 17 Кодексу законів про працю України визначено чинності колективного договору: "Колективний догові ^^ рає чинності з дня його підписання представниками стоїм "' з дня, зазначеного в ньому. р абоПо закінченні строку чинності колективний договір Іду» жує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або°В' переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором "ЄКолективний договір зберігає чинність у разі зміни склшп, структури, найменування уповноваженого власником орган!' від імені якого укладено цей договір. ^'У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку т який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації'.На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається з ініціативи однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію".Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковим як для власника або уповноваженого ним органу, так І ДЛ" працівників (ст. 1 Кодексу законів про працю України).Умови та порядок прийняття на роботуОкрім дотримання загальних вимог щодо пРоце? форми укладення трудового договору, угодою сторін бути зумовлене випробування з метою перевірки в^по працівника роботі, яка йому доручається. Умова про бування повинна бути застережена в наказі (розпорядок про прийняття на роботу.У період випробування на працівників поширюєтьс нодавство про працю.150? „линя не встановлюється при прийнятті на роботу:**% яГне досягли 18 років;- °сш> да робітників після закінчення професійних нав-

‘ьноїдаовних закладів; чаль»” спеціалістів після закінчення вищих
навчальних

зв}дьнених у запас з військової чи альтернативної

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомен-ії
медико-соціальної експертизи;

-при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу
на інше підприємство (установу, організацію) та у ряді інших випадків,
якщо вони передбачені законодавством (ст. 26 Кодексу законів про працю
України).

Строк випробування не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках,
за погодженням з відповідним комітетом профспілки, – 6 місяців.

Якщо працівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк
випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, впродовж
яких він був відсутній (ст. 27 Кодексу законів про працю України).

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то
він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання
трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника
роботі, на яку його прийнято, власник °. уповноважений ним орган
протягом цього строку вправі зірвати трудовий договір. Розірвання
трудового договору з вс “Щстав може бути оскаржене працівником у
порядку, дая Р°ЗГЛЯДУ трудових спорів у питаннях звіль-Кодексу законів
про працю України). Р°боти роботодавець зобов’язаний: . працівникові
його права й обов’язки та про-Р°ЗПИСКУ ПР° умови праці, наявність на
Яісі Ще не небезпечних І шкідливих виробничих факторів, ?) та
можливі наслідки їх впливу на здоров’я,

Ц>орму

довідно* На шльги * компенсації за роботу в таких умовах – озна” Д°
чинного законодавства і колективного договору; д°8°го роз°МИТИ пРащвника
з правилами внутрішнього тру-п°Рядку та колективним договором;

Ї51

– проінструктувати працівника з техніки безпеки в чої санітарії, гігієни
праці і протипожежної безпеки Кодексу законів про працю України). с?п-
29

При прийомі на роботу про це робиться запис до тп книжки встановленого
зразка працівника, а якщо цраи^°В°’ приймається на роботу вперше –
оформляється трудова к”* ка і до неї робляться відповідні записи. Ни*~

Порядок припинення трудового договору з ініціативи п цінника ^

Ст. 36 Кодексу законів про працю України передбачає вісі підстав
припинення договору, у тому числі й з ініціативи працівника:

1) угода сторін;

2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично
тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу, або на вимогу профспілкового
комітету;

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в
установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом
з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із
зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім
випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до
позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого
покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Трудовий договір також розривається у разі направленн працівника за
постановою суду до лікувально-трудового пр філакторію.

Розглядаються випадки розірвання трудового договору-

а) укладеного на невизначений строк;

б) строкового. ений Розірвання трудового договору, укладеного на невиз
строк, з ініціативи працівника. .
УІсЛаДе’ Працівник має право розірвати трудовий логов1Р’тоДавІ^ ний на
невизначений строк, попередивши про це Р9 ° ка пр° письмово за два
тижні. У разі, коли заява пРацШ^ГнеМоЖ-звільнення з роботи за власним
бажанням зумовлена ^-ливістю продовжувати роботу (переїзд на нове
місд

152

ення чоловіка або дружини на роботу в іншу до навчального закладу;
неможливість про-„ісцевості, підтверджена медичним висновуваний > ‘ Д
догляд за дитиною до досягнення нею 14-річ-ком; в*пТІябо
дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом Н0го віку о до медичного
висновку або інвалідом І групи; сім’ї вшп° сію; прийняття на роботу за
конкурсом, а також вихід на ажн^х причин), роботодавець повинен
розірвати 3 ІНШш*й договір у строк, про який просить працівник. ^ Якшо
працівник після закінчення строку попередження про • нення не залишив
роботи і не вимагає розірвання трудо-38 о договору, роботодавець не
вправі звільнити його за “оданою раніше заявою, за винятком випадків,
коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до
законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового

договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за
власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону
праці та умови колективного договору з цих питань (ст. 38 Кодексу
законів про працю України).

Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Строковий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в
разі його хвороби чи інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за
договором, порушення власником або уповноваженим ним органом
законодавства про працю, колективного або трудового договору та у
випадках, передбачених частиною першою ст, 38 Кодексу законів про працю
України.

• Ри ПР° Дострокове розірвання трудового договору

в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

пРипинення трудового договору з ініціативи влао-Уповноваженого ним
органу

ДОГОВІР’ укладений на невизначений строк, а також ^ДО?ИИ Договір до
закінчення строку його чинності п з-^ Р°3ірвані роботодавцем лише у
випадках: ^Квідацц-Н В °Рга™зації виробництва і праці, в тому числі
У^анови’ Ре°Рг.аніза.ЦЇї або перепрофілювання підприємства, ц’вників-‘
Ргашзачй, скорочення чисельності або штату пра-2\ ‘

а^° виконувЩ°^НЄВ’ДП°в*дност* пРаЧІвника займаній посаді У анщ роботі
внаслідок недостатньої кваліфікації

153

2. Обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків, визначених
на підставі достовірних даних яро об’єкти оподаткування за звітний
період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення
податкового законодавства.

3. Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних
осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення
сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків
і зборів – на більші доходи.

4. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації –
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при
визначенні обов’язків щодо сплати податку.

5. Стабільність – забезпечення незмінності податків та їх ставок, а
також податкових пільг впродовж року.

6. Економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів на
підставі показників розвитку національної економіки та фінансових
можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованих витрат
бюджету з його доходами.

7. Забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення
шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму
доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного
оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

8. Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів,
виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до
бюджету для фінансування витрат.

9. Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів, а також
пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про
оподаткування винятково Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними і міськими радами.

10. Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових
законів з обов’язковим визначенням платника податків і зборів,
податкового періоду, ставок податків і зборів, строків та порядку сплати
податку, підстав для надання податкових пільг.

Доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства
для платників податків і зборів (ст. З Закону України “Про систему
оподаткування”).

В Україні існують два види податків і зборів:

1. загальнодержавні’,

2. місцеві.

166

^Загальнодержавні податки і збори

– податок на додану вартість;

– акцизний збір;

– податок на прибуток підприємства; _ податок на доходи фізичних осіб;

-мито;

_ державне мито;

– податок на нерухомість;

– плата, (податок) за землю;

– рентні платежі;

– податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів;

– податок на промисел;

– збір за геологорозвідувальні робо -ти, виконані за кошти державного
бюджету;

– збір за спеціальне використання природних ресурсів;

– зир за забруднення навколишнього природного середовища;

– збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації Чорнобильської
катасгро -фи та соціального захисту населення;

– збір на обов’язкове соціальне стра -хування;

– збір на обов’язкове державне пен -сійне страхування;

– збір до Державного інноваційного фонду;

– плата за торговий патент на деякі види підприємницької дальності

Місцеві

а) податки

– податок з реклами;

– комунальний податок

б) збори

– готельний збір;

– збір за припаркування автотранспорту;

– ринковий збір;

– збір за видачу ордера на квартиру;

– курортний збір;

– збір за участь у перегонах на іподромі;

– збір за виграш на перегонах на іподромі;

– збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізато -рі на іподромі;

– збір за право використання місцевої символіки;

– збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і
лотерей;

– збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, який
прямує за кордон;

– збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери
послуг;

– збір з власників собак

Прибутковий податок з громадян

Громадяни України сплачують прогресивний (його розмір залежить від
доходу) податок.

Ставки та розміри прибуткового податку:

Місячний сукупний оподатковуваний доход (гри.) Ставки та розміри податку

17 Не оподатковується

=УЬ85 10%

86 – ПО 6,8 грн. + 15% суми, яка перевищує 85 грн.

“1х 1020 19,55 гри. + 20% суми, яка перевищує 170 грн.

«И1 – 1700 189,55 грн. + 30% суми, яка перевищує 1020 грн.

1700 грн. і більше 393,55 грн. + 40% суми, яка перевищує 1700 грн.

167

З доходу громадян, який становить 17 грн. або ме суми, податок не
стягується. ^е Цієї Максимальна ставка податку на початок 2000 р.
становить

Законодавство про підприємницьку діяльність

Поняття підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність (підприємництво) – це самост’-на ініціатива,
систематична, на власний ризик діяльність ‘» виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг т заняття торгівлею з метою одержання
прибутку (ст. 1 Закот України “Про підприємництво”).

Підприємницька діяльність регулюється Конституцією України, Законами
України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про
господарські товариства”, іншими нормативними актами. Зокрема, ст. 42
Конституції України проголошує, що “кожен має право на підприємницьку
діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність
депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів
місцевого самоврядування обмежується законом, Держава забезпечує захист
конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання
монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та
недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Державна влада захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і
безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності
громадських організацій споживачів”.

Об’єктами підприємницької діяльності (підприємцями), відповідно до ст.2
Закону України “Про підприємництво”, можут бути: .

– громадяни України, інших держав, не обмежені закон у правоздатності
або дієздатності; ^

– юридичні особи всіх форм власності, встановл Законом України “Про
власність”. НИІІ.

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких піДПР.0″ тво не є основною
діяльністю, Закон України “Про під Р ництво” застосовується до тієї
частини їх діяльності, своїм характером є підприємницькою. .
|. д

В Україні існує свобода підприємницької ДІяль^°ІеНця приємці мають право
без обмежень приймати Р1*” самостійно здійснювати будь-яку діяльність,
яка не су У чинному законодавству.

168

законодавство не допускає заняття підприєм-В°Д діяльністю таких
категорій громадян: нйНЬ?ьковослужбовщв;

ял/жбових осіб органів прокуратури, суду, державної

– внутрішніх справ, державного арбітражу, державного безпеки, ^ також
органів державної влади і управління, які нотаріату; зд^снювати контроль
за діяльністю підприємств. ПОКЯ!ОбмеЖЄННя заняття окремими видами
підприємництва. й яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не ®
тль бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення Ілповідного
виду діяльності до закінчення терміну, встанов-їеноґо вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші
корисливі злочини, також не можуть бути зареєстровані як підприємці й не
можуть виступати співзас-новниками підприємницької організації, а також
обіймати у підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях)
керівні посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Для занять окремими видами підприємницької діяльності потрібен
спеціальний дозвіл (ліцензія). До таких занять належать: ремонт
спортивної або мисливської зброї, виготовлення й реалізація
медикаментів, виготовлення пива, тютюнових виробів, створення та
утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.

Ст. 4 Закону України “Про підприємництво” забороняє заняття такими
видами підприємницької діяльності: пов’язаної з обігом наркотичних
засобів, психотропних речовин, прекурсорів; виготовлення й реалізація
вогнепальної зброї та боєприпасів, вибухових речовин; добування
бурштину, охорона особливо важливих об’єктів державної власності;
проведення бом-°ардувальних операцій та ряд інших.

деп 3*иснення підприємницької діяльності обов’язковою є щ^авна
Реєсщрація суб’єктів підприємництва у місцевих міськ аВЧИХ комітетах Рад
та в районних держадміністраціях,

?|к Держадміністраціях міст Києва та Севастополя.

•|уія Державної реєстрації подаються такі документи: ній, /д1ШеІ*Ня
власника (власників) майна або уповноваженого °Рганів °Ргану. Якщо
власників або уповноважених ними

2) стДВа И ^ьше’ таким рішенням є установчий договір; н°ї (Ьпп Т^Т’-
ЯКЩ° Це необхідно для створюваної організацій-

3) р1-Ми шДприємництваі

? створеННЯ ^нтимонопольного комітету України про згоду Приємн
Р..еоРганізаЧІЇ° (злиття, приєднання) суб’єктів °1 Діяльності, якщо
чинним законодавством необхідність такої згоди;

169

4) реєстраційна карта встановленого зразка;

5) документ, який засвідчує сплату коштів за реєстрацію. – —°«у

Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта піл ницької діяльності є
підставою для відкриття раху ^Єі|’ установах банків. Банк зобов’язаний
відкрити банків в рахунок й у 3-денний термін повідомити про це
поггЯ?Ький інспекцію. 1юДаткову

Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкп,,,, свої філії
(відділення), представництва без створення юриди ної особи. Відкриття
цих підрозділів не потребує реєстраІГ Суб’єкт реєстрації лише повідомляє
про це реєструючий орган шляхом подачі додаткової інформації у свою
реєстраційну картку. ‘

Закон України “Про підприємництво” (ст. 11) також чітко вказує на умови
та випадки припинення підприємницької діяльності:

– з власної ініціативи підприємця;

– на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках,
передбачених законодавством;

– у разі закінчення ліцензії на право заняття певним видом
підприємницької діяльності.

У розділі III “Підприємець і держава” Закону України “Про
підприємництво” закладено рівноправні, партнерські засади відносин між
суб’єктами підприємницької діяльності і державою, визначено їхні взаємні
права та обов’язки.

Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Підприємництво може мати будь-які організаційні форми на вибір
підприємця. У деяких випадках, передбачених спеціальними нормативними
актами (Закон України “Про економічну самостійність” (1991 />.), Закон
України “Про банки І банківську діяльність” (1991р.), Закон України
“Про власність (1991 р), Закон України “Про підприємництво” У”] РІ^ш
України “Про підприємства в Україні” (1991 р.), Закон УІ%»» “Про
інвестиційну діяльність” (1991 р.), Закон України й* товарну біржу”
(1991 р.) та ін.), підприємництво може зд”1 нюватись лише у певних
визначених формах. творе®

Господарські товариства – організації й Устано^’^и^ їх на засадах угоди
юридичними особами шляхом об ? майна та підприємницької діяльності та з
метою о прибутку.

Існують такі форми господарських товариств:

1) Акціонерне товариство – підприємство, яке’ має ^. ний фонд,
поділений на визначену кількість акцій рів»01

170

; « несе відповідальність за зобов’язаннями винят-йном товариства.

пвниками акціонерного товариства (АТ) можуть бути ^ ні так і юридичні
особи. Вони укладають між собою як Ф’3^ ^й визначає порядок здійснення
спільної діяльності договір* ^ д,^ відповідальність перед особами, що
підписа-3 ст°Рсобами. ія цього догово пипиня-

}

ЛИ°Я на момент створення АТ й далі вонї>, на відміну від інших
^подарських товариств, діє лише на підставі свого статуту. ðєно від
способів поширення акцій АТ може бути:

аКц2} і третіми особами. Дія цього договору припиня-

на да

алежно від

Л відкриіпим (акції відкритого АТ можуть поширюватися через відкриту
передплату та купівлю-продаж на біржі. Зас-овники АТ у будь-якому разі
зобов’язані бути держателями акцій на суму, не меншу 25% статутного
фонду, й строком не менш як на 2 роки);

б) закритим (акції закритого АТ розподіляються між засновниками й не
можуть поширюватися через відкриту передплату, а також купуватися й
продаватися на біржах. До дня скликання установчих зборів засновники
закритого АТ повинні внести не менше 50% номінальної вартості акцій).

Вищим органом АТ є загальні збори, в яких беруть участь усі власники
акцій. Голосування здійснюється за принципом: одна акція – один голос.
Виконавчим органом АТ є правління, роботою якого керує голова правління.
Для контролю над правлінням може створюватися спостережна рада, а
контроль над фінансово-господарською діяльністю здійснює ревізійна
комісія, яка обирається з числа акціонерів.

2) Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, яке має
статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається
установчими документами.

ЛИВ^СТЮ товаРиства з обмеженою відповідальністю є те> Щ° його учасники
несуть відповідальність у межах вкладів.

^>”Ств° 3 оооатковою відповідальністю – товариство, 1м” Ф°но якого
поділений на частки визначених уста-документами розмірів.

мІп11101 такого товариства відповідають за його боргами сум – д несками
до статутного фонду, а при недостатності цих УЧасникіДатково належним їм
майном в однаковому для всіх Розмір в’ кра.тномУ розмірі до внеску
кожного. Граничний Чах д0ку^пов*дальності учасників передбачається в
установ-

Займать Є т°?аРиство ~ таке товариство, всі учасники якого за дСд
сп^ІЬною діяльністю й несуть солідарну відповідаль-0 ов’язаннями
товариства усім своїм майном.

171

5) Командитне товариство – товариство, яке вклю з одним або більшістю
учасників, які несуть відповідач Є-зобов ‘язаннями товариства усім своїм
майном, також- ІОПьЗа або більше учасників, відповідальність яких
обмежуєть °г° дам у майні товариства (вкладників). Ся вкла*

Учасники, які несуть повну відповідальність за борщ риства, несуть
солідарну відповідальність за борги товариТ°Ва До такого товариства може
вступити той, хто вніс гп СТВа’ або матеріальні вклади. щ°8′

Вкладники мають право:

– діяти від імені командитного товариства тільки у пя наявності
доручення й згідно з ним; ‘

– вимагати першочергового, порівняно з учасниками повною
відповідальністю, повернення вкладу у разі ліквідації •товариства;

– вимагати подання річних звітів і балансів, а також забезпечення
можливості перевірки складення їх.

Управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з
повною відповідальністю.

Питання, пов’язані з діяльністю та формами господарських товариств,
врегульовано в Законі України “Про господарські товариства” (1991 р.).

Підприємства

Види підприємств:

– приватні;

– колективні;

– комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;

– державні, засновані на загальнодержавній власності,

– державні казенні;

– спільні з іноземними фізичними та юридичними осо а

– малі;

– орендні; них

– підприємницькі утворення у вигляді фондових та то

бірж; • концерн”‘

– господарські об’єднання: асоціації, консорціуми, к

корпорації;

– колективні сільськогосподарські підприємства ти господарські
кооперативи’,

– селянські (фермерські) господарства;

– інноваційні підприємства.

172

Екологічне законодавство

характеристика законодавства про охорону нав-л!ь природного
середовища

г, пона навколишнього середовища є конституційним

‘«ком держави й усіх громадян України. У ст. 16 Конс-

обов яз* україни зазначено, що “забезпечення екологічної без-

пааПУ\^підтримання екологічної рівноваги на території України,

ПЄ панн»[наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи

П°янетарного масштабу, збереження генофонду Українського

^ОДУ є обов’язком держави”, а ст. 66 Конституції зобов’язує

кожного не заподіювати шкоди природі.

Головним після Конституції законодавчим актом екологічного характеру,
яким визначаються правові, економічні та соціальні основи охорони
навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього та майбутніх
поколінь, є Закон України “Про охорону навколишнього природного
середовища” (1991 р., з наступними змінами і доповненнями).

Структура Закону України “Про охорону навколишнього природного
середовища”:

– преамбула;

– 16 розділів:

І. Загальні положення.

II. Екологічні права та обов’язки громадян.

III. Повноваження Рад народних депутатів у галузі охорони навколишнього
природного середовища.

IV. Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища.

V. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в галузі охорони
навколишнього природного середовища.

VI. Екологічна експертиза.

VII. Стандартизація і нормування в галузі охорони навко-

УІт°Г° природного середовища.

пт, Контроль і нагляд в галузі охорони навколишнього “Риродного
середовища.

X -Регулювання використання природних ресурсів, ньот ономічний
механізм забезпечення охорони навколиш-

^ природного середовища.

• заходи із забезпечення екологічної безпеки, вій охоп • Р°ДІП
території та об’єкти, що піддягають особли-

ХІу’ в Д?вичайні екологічні ситуації. ПриРолнг> Ир1шення спорів у галузі
охорони навколишнього

XV » сеР.еД°вища.

°х°Рону 1Дпов’Дальність за порушення законодавства про «колишнього
природного середовища:

173

XVI. Міжнародні відносини України в галузі навколишнього природного
середовища. °х°Роцц

Значення цього закону полягає в тому, що в ньох™ визначено завдання
законодавства про охорону навкол ^ТІСО го природного середовища, основні
принципи охорони п “^ ля, право власності на природні ресурси, об’єкти
пва ^ охорони навколишнього природного середовища, право080′ мадян на
безпечне для їх життя і здоров’я довкілля ^ комплексно врегулював усі
інші пмювні групи екологи”1 відносин; закон є стрижнем у галузі
екологічного прав ^ законодавства. V ‘

Екологічні права та обов’язки громадян

Конституція України (ст. 50) проголошує, що “кожен має право на безпечне
для життя і здоров’я довкілля та відшкоду. вання завданої порушенням
цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформа-ції про стан
довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також
право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”.

Водночас, як зазначено у ст. 66 Конституції, “кожен зобов’язаний не
заподіювати шкоду природі.., відшкодовувати завдані ним збитки”.

Права та обов’язки власників природних ресурсів і приро-докористувачів

Права Обов’язки

Такими правами є передбачені законодавством повноваження одержувати
матеріальні чи інші блага від природних багатств, які є об єктами п
власності. Це право прямо пов’язане з правом володіння природними
ресурсами. У широкому розумінні воно здійснюється в межах, визначених
законом, і може належати особі, яка є не власником, а
користувачем природними об’єктами на підставі закону або догово – 1.
Берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства
відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього
природного середовища. __ ——

2. Здійснювати діяльність з додержан -ням вимог екологічної безпеки,
Інших екологічних нормативів та лімітів вико-

3. Не порушувати екологічні права І

4. Компенсувати шкоду, з*”10^ забрудненням та іншим негатИ;ерЄ.
впливом на навколишнє природ116 ^

ру. У разі порушення прав природокористувача, він може звертатися до
суду. 5.Вносити плату за спеціальне вик° ристання природних ресурсів та
І2 фи за екологічні правопорушення І .• Закону України “Про охорону
»«• тишнього природного се2ЄД?2ЙЇЇ2-і-^

174

Червона книга

на книга України – це державний документ, що міс-

^” агальнені відомості про сучасний стан видів рослин і

ІгааПЬ ^України, яким загрожує зникнення, і заходи щодо їх

7Й*3 ннята науково обгрунтованого відтворення.

3^ттпавовою основою для ведення Червоної книги Украти є

ЕМЯІЯ про Червону книгу Украти, затверджене Верховною

ю 29.10.1992 р. Відповідно до цієї постанови, Червона книга

^аїни ведеться з метою збереження і відтворення біологічного

-шаїгтя, а також для охорони рідкісних і таких, що перебува-їть під
загрозо10 зникнення, видів тварин і рослин.

Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають
особливій охороні на усій території України.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяції видів, вони
поділяються на такі категорії:

– зниклі – такі, про існування яких у дикій природі після неодноразових
пошуків, проведених у типових місцевостях, відсутня будь-яка інформація;

– зникаючі – такі, що перебувають під загрозою зникнення; збереження їх
є малоймовірним, якщо триватиме згубна дія чинників, котрі впливають на
їх стан;

– вразливі – такі, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені
до категорії зникаючих;

– рідкісні – такі, популяції яких невеликі, у даний час належать до
зникаючих чи вразливих, хоча їм і не загрожує небезпека;

– невизначені – такі, про які відомо, що вони належать до категорії
зникаючих, вразливих чи рідкісних, однак достовірної Інформації про те,
до якої саме, немає;

– недостатньо відомі – такі, які можна було б віднести до

днієї з перерахованих категорій, але для цього бракує інфор-

млцц*

~ відновлені.

Земельне законодавство

загальна характеристика Земельного кодексу України

НадЙЄЛЬНИЙ кодекс України було прийнято 13.03.1992 р.

к°ДеІГл/0 нього вносилися зміни й доповнення. Земельний давчи УкРаїни є
головним після Конституції України законо-

м актом, який регулює земельні відносини в Україні. глав уУктура
Земельного кодексу України: 10 розділів, 13

Роз;

118 статей.

ІДЩ І- Загальні положення (6 глав, 46 статей)

175

Глава 1. Основні положення (ст. 1-16).

Глава 2. Передача земель у власність і користування (ст. 17-26).

Глава 3. Припинення і перехід прав на землю (спг ->7

Глава 4. Вилучення (викуп) земель (ст. 31-34). ‘ %

Глава 5. Плата за придбання землі у власність зем податок, орендна плата
за землю (ст. 35-38). ‘ ^чий

Глава 6. Права й обов’язки власників землі та земле тувачів, захист і
гарантії прав (ст. 39-46). Корис-

Розділ II. Використання земель (7 глав, 34 статті)

Глава 7. Землі сільськогосподарського призначення (ст. 47 Л7\

Глава 8. Землі населених пунктів (ст. 63-67). ‘

Глава 9. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборон та іншого
призначення (ст. 68-71). ‘

Глава 10. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреа ційного та
історико-культурного призначення (ст. 72-75).

Глава 11. Землі лісового фонду (ст. 76-77).

Глава 12. Землі водного фонду (ст. 78-79).

Глава 13. Землі запасу (ст. 80-81).

Розділ III. Охонона земель (цей та наступні розділи поділу на глави не
мають; ст. 82-87).

Розділ IV. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і
втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ст.
88-92).

Розділ V. Контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг
(ст. 93-95).

Розділ VI. Державний земельний кадастр (ст. 96-98).

Розділ VII. Землеустрій (ст. 99-102).

Розділ VIII. Вирішення земельних спорів (ст. 103-113).

Розділ IX. Відповідальність за порушення земельного законодавства (ст.
114-117).

Розділ X. Міжнародні договори (ст. 118).

Право колективної і приватної власності на землю Право власності на
землю – це сукупність правових норм які закріплюють належність земель
певним фізичним та юр дичним особам, державі і визначають обсяг та
зміст пр власника землі, а також способи і межі здійснення цих пр •

Поряд з правом власності на землю як сукупності пе’ „ правових норм
(право власності на землю в об’єктив ^

значенні) існує поняття права власності на землю як Р ^ ^ конкретної
особи (землевласника) володіти, користува м розпоряджатися земельною
ділянкою (право власності н лю в суб’єктивному значенні). ос#°е’
Відповідно до ст. 14 Конституції України “земля є ^ ним національним
багатством, що перебуває під осо

176

держави. Право власності на землю гарантується о*0РоНОІ° набувається і
реалізується громадянами, юридични

це ІЧ58 и і державою виключно відповідно до закону”. до Осооам
ми власності на землю. Розпорядження землею

СгП’ о кодексу України проголошує: “власність на землю ^еда« ділянок, раніше наданих
громадянам для цієї мети- ельії|ї(

г) для садівництва;

д) для дачного і гаражного будівництва.

За плату для ведення селянського (фермерського) ства надаються земельні
ділянки, розмір яких перевищ редню земельну частку (тобто понад 50 га
сільськогосад ^ ських угідь або більше 100 га усіх земель). Р”

При обчисленні розміру середньої земельної частки врах вується якість
землі. °’ Надана громадянам у власність земельна ділянка може бути
об’єктом застави лише за зобов’язанням за участю кредитної установи.

Колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні
ділянки не повертаються. За їх бажанням їм може бути передано у
власність або надано у користування інші земельні ділянки на загальних
підставах.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у
власність не передаються.

Оренда землі

Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України тимчасове користування на
правах оренди землі надається:

1) громадянам України;

2) підприємствам, установам і організаціям, спільним підприємствам,
міжнародним об’єднанням і організаціям за участю українських та
іноземних громадян і юридичних осіб, підприємствам, які повністю
належать іноземним інвесторам, а такс іноземним державам і міжнародним
організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без
громадянства.^

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські та рано ради, а також
власники землі.

Земля може надаватися в оренду на користування – до 3 років (для
випасання ХУ городництва, для державних та громадських п строкове – до
50 років.

Орендар має право на поновлення договору оренди після закінчення строку
його дії. 0

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарсь 9 значення мають
переважне право на одержання оре земельних ділянок у власність, крім
випадків, КОЛІ^Я та рями є спільні підприємства, міжнародні об’єднання

участю українських, іноземних юридичних і фізичних 1?~ІрИЄМСтв, які
повністю належать іноземним інвесто-осіб. ІИ^кдЖ іноземні держави,
міжнародні організації, інозем-раМ’а ддцні особи та фізичні особи без
громадянства. й> ^Гчасово невикористовувані сільськогосподарські угіддя,

– оебувають у колективній власності КСП, сільськогоспо-*И ми
кооперативів, сільськогосподарських акціонерних ^пиств, можуть
надаватися в оренду для сільськогосподар-Т°кого використання на строк не
більше 5 років.

громадяни, які мають земельні ділянки у власності, мають поаво надавати
їх в оренду без зміни цільового призначення на строк до 3 років, а у
разі тимчасової непрацездатності, призову на дійсну військову службу,
вступу до навчального закладу – до 5 років.

При успадкуванні земельних ділянок неповнолітніми допускається надання
цих ділянок в оренду під контролем місцевих рад на строк до досягнення
спадкоємцем повноліття.

Порядок вирішення земельних спорів

Земельні спори – це спори, які виникають між громадянами,
підприємствами, установами, організаціями з приводу володіння,
користування чи розпорядження земельними ділянками.

Національне законодавство розрізняє власне земельні спори та майнові
спори, пов’язані із земельними відносинами.

До земельних спорів належать:

– спори між громадянами – власниками житлового будинку, інших будівель і
споруд та земельної ділянки на праві спільної власності щодо порядку
використання й розпорядження земельною ділянкою;

– спори з приводу розмежування території сіл, селищ, міст, Районів,
областей;

~ спори з приводу сумісного землекористування громадян; ц, ~ СПОРИ>
пов’язані з вилученням (викупом) земельної ділян-

У землекористувача без його на те згоди; земел?н°?и’.повязані з відмовою
місцевої ради у наданні (ферме °1 ДШянки громадянинові для ведення
селянського

Пе ЬКОГ°) госп°дарства тощо.

відні. ?СВажнУ більшість земельних спорів вирішують відпо-Й°МУ по*1′
то^то ~ такі сп°ри вирішуються в адміністратив-

*430 б’льшють спорів, пов’язаних із земельними від-> Розглядається в
судах.

179

Норми Земельного кодексу України про земель»-

ВД

105

“Земельні спорирозглядаються мїс^еІи^ГГ”0″*-ц. арбітражним судом або
тоетейск^н^ ТГ_ адами,

пори між громадянами, якимщГ^—^, будинок, господарські будівлі та
спорудиі і« ЛОВІ« лянка на праві спільної власності, щодо> попит™ЄЛЬна
«-тання І розпорядження земельною ділянкою^ипіВИКОрИс’

СУППМ” “”ЧЮ

———х— „ „^.——,^ „.упилиіиіи •’СМЛСКОрИСТУВан

мадян розглядаються погоджувальною комісією якої обирається відповідною
Радою… У разі

Адміністративне законодавство

Відносини, які регулюються адміністративним правом Адміністративне право
– це самостійна галузь правової системи України. Його предметом є
відносини, що виникають при організації виконавчо-розпорядчих органів і
в процесі їх адміністративної діяльності при здійсненні організаційної
діяльності керівниками інших державних і місцевих органів, а також при
організації адміністративної влади суддями і громадськими організаціями.

Державна влада вступає у відносини з громадянами, Яриємствами,
громадськими організаціями. В ході реалі норм адміністративного права
виникають адмініструй ^ правові відносини державного органу або
посадової державного управління, з одного боку, та державного ор і його
посадових осіб або окремих громадян – з друг° ‘и е Основними джерелами
адміністративного права У Р,да Конституція та закони України, укази
Президента V ^ постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс Укр
адміністративні порушення тощо.

Система адміністративного права складається Із. вйого

1) загальної частини, яка містить норми адміністр ^ &

права, що мають регулятивне значення для усіх Г ‘

інших сфер державного управління; систему і

180

права; суб’єкти адміністративного права; принци-тратйвн°авного
управління, систему його органів, форми і ци ДеР* равлінської діяльності
та ін/

негод11 У ?дИВОї частини, до якої належать норми адміністра-2) драва
які регулюють суспільні відносини в окремих і різних сферах’управління.

адміністративного права – це зовнішні форми адміністративно-правових
норм, закріплені в ії України, законодавчих актах, урядових
постано-оішеннях державних адміністрацій та інших нормативних ах
державних органів. Джерела адміністративного права поділяються на:

а) загальнодержавні, галузеві та локальні;

б) державні, обласні, міські та районні. Види джерел адміністративного
права:

1) Конституція України;

2) законодавчі акти (насамперед закони), прийняті Верховною Радою
України. Найактуальнішими з них є Закони України “Про об’єднання
громадян”, “Про державну службу” та ін.;

3) постанови Верховної Ради України;

4) укази й розпорядження Президента України у сфері державного
управління;

5) нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а
також затверджені ним положення, правила тощо;

6) нормативні акти міністерств, державних комітетів і служб України;

7) нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб
України;

°) нормативні накази керівників державних підприємств, об єднань та
організацій;

) нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого
самоврядування;

ДЖені ЗКТИ °Р^анів громадських організацій, якщо вони затвер-які ре^и
^нкдіоновані державними органами й містять правила, УЛКЛОТЬ питання
адміністративного управління.

тивні т^ЬНа хаРактеРистика Кодексу України про адміністра-правопорушення

3аконояяС ^*раїт ПР° адміністративні правопорушення – це адміністш4ии
акт’ в ЯКОМУ об’єднано і систематизовано норми п°в язані’ Тивног9 права,
що регулюють суспільні відносини, Та бопоті.! зап°біганням
адміністративним правопорушенням

– Йогой Зними-

И ві^тоді ві10 “Р1*”8110 Верховною Радою УРСР 7 грудня 1984 р., н
неодноразово кодифікувався.

181

Структура кодексу:’5 розділів, 33 глави, 330 статей Кодекс України про
адміністративні правопорушень дається з:

1) загальної частини, в якій дано визначення понятт ністративного
правопорушення і адміністративної * дальності; передбачено порядок
накладання адмініст стягнень; вних

2) особливої частини, яка регулює питання адміністрати правопорушень у
різних сферах; компетенції органів ^ розглядають справи про
адміністративні правопорушен^0 провадження у справах про адміністративні
правопорущенн • виконання постанов про накладання стягнень тощо.

В Україні вже давно назріла потреба прийняття нового Адміністративного
кодексу.

Поняття адміністративного проступку

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна дія або
бездіяльність, яка посягає на відносини, що охороняються законом, і за
яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Протиправність означає, що дія чи бездіяльність передбачена нормами
законодавства про адміністративний проступок. Аналогії закону у зв’язку
з адміністративним проступком не існує, отже ніхто не може бути підданий
заходу впливу у зв’язку з адміністративним проступком інакше, ніж на
підставах і в порядку, встановлених законодавством.

Винність означає, що особа вчинила дію чи бездіяльність, яка підпадає
під ознаки адміністративного правопорушення, усвідомлюючи протиправний
характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки таких
дій і бажала їх або свідомо допускала настання таких наслідків (умисна
вина), аоо коли особа передбачала можливість настання шкідливих на
підків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувал на те, що
вони не настануть, або не передбачала можлив ^ настання таких наслідків,
хоча повинна була І могла передбачити (необережна вина).

За скоєння адмінпростугасу встановлюється на відповідальність. Але
юрисдикційним органом 3 . ням матеріалів справи особа може бути
звільнена від тративної відповідальності з передачею матеріалів на
громадськості (громадської організації, трудового ко ^^ чи
товариського суду) для вжиття заходів громадськог ш° ву. Однак і в
такому випадку порушник вважається та ^ я’0щу вчинив адмінпроступок,
який враховується при пов порушенні і тягне за собою суворішу
відповідальніст

182

адміністративних порушень

0 вщ того, що є об’єктом посягання, проступки

‘№к ся на різні вида, перераховаш в особливій частиш роділяю
адміністративні правопорушення: ^”правопорушення проти особи, прав і
свобод громадян;

‘ поруш615118 санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепіде-иічнйх правил
і норм,

правопорушення в галузі охорони довкілля та використання природних
ресурсів;

– порушення проти власності;

_ порушення на транспорті, в галузі дорожнього господарства та зв’язку;

_ порушення громадського порядку, громадської безпеки

таін. . .

Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення,
визначені у ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

1) адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад;

2) виконкоми сільських, селищних рад;

3) районні (міські) суди (судді);

4) органи внутрішніх справ та ін.

Види адміністративних стягнень

До порушників адміністративного права застосовується адміністративний
примус, який характеризується певними специфічними ознаками:

1) застосовується в державному управлінні для охорони суспільних
відносин у сфері державного управління;

2) змушує громадян та посадових осіб до виконання своїх юридичних
обов’язків;

3) застосовується для припинення протиправної діяльності. деп Же’
адміністративний примус – це вжиття органами ^рлеавного управління’,
судами, суддями встановлених законом пос°й 1^° Лйстять спонукання до
виконання громадянами або пропг^^1 осо^ами юридичних обов’язків з метою
припинення чіст ип^авн^х діянь, притягнення до відповідальності за адмі-

рапіивні проступки або забезпечення суспільної безпеки.

со це мра вдповдальності, яка трати вУється з метою виховання особи, що
вчинила адмініс-іг пРавоп°РУшення> в Дусі дотримання законів, а також
НЯ вчиненню правопорушень службовими особами і

правопорушення застосовуються ‘такі

ня: вдпередження (усне чи письмове);

183

як вчц.

,, _^.^ ч«іао бути сплачений впродовж не 15 днів);

в) сплатне вилучення предмета, який нення або безпосереднім об’єктом
адмініс рушення; -«нвдо

г) конфіскація предмета, який став знаряддям вчиненн безпосереднім
об’єктом адміністративного правопоруцГ аб° та грошей, одержаних
внаслідок вчинення адмішстративЄННЯ’ правопорушення; ог°

д) позбавлення спеціального права, наданого даному гп мадянину
(полювання, керування транспортними засобами тощо); И

е) виправні роботи.

Адміністративний арешт, відповідно до Кодексу України про
адміністративні правопорушення, застосовується у виняткових випадках за
дрібне хуліганство, неповагу до суду та ін Призначається районним
(міським) судом чи суддею. Постанова суду (судді) про адмінарешт
виконується негайно після її винесення.

Винятковість адмінарешту полягає в тому, що цей захід адміністративного
стягнення застосовується за вчинення адміністративного проступка, який
за своєю суспільною небезпекою наближається до злочину.

Адміністративний арешт передбачає позбавлення волі особи, на яку суддя
наклав це стягнення, на строк до 15 діб.

Правопорушника використовують на фізичних роботах згідно з договорами,
укладеними органами внутрішніх справ з підприємствами. Особи утримуються
під адміністративним арештом у спеціальних приймальниках або ізоляторах
тимчасового утримання при органі внутрішніх справ, але окремо від
ув’язнених. Вони забезпечуються відповідно до норм в’язниць загального
режиму.

До строку адмінарешту зараховується строк адміністративного затримання
(про нього йтиметься далі). Правопорушни повинен оплатити вартість
утримання його, харчування охорони.

Адмінарешт не може застосовуватися:

1) до вагітних жінок;

2) жінок, що мають дітей віком до 12 років;

3) до осіб, що не досягай 18 років;

4) до інвалідів І та II груп.

тт~ — • • –

•”сніоють переважно органи внутрішніх справ, інспек-?° 3>І\ омства.
Розрізняють два види адміннагляду:

п загальний;

! за деякими категоріями осіб.

1 міннагляд застосовується, зокрема, до визнаних судом небезпечних
рецидивістів, а також до осіб, які відбу-

184

карання у вигляді позбавлення волі за тяжкі злочини або ЛИ “”засуджені
двічі й більше і відбули покарання за будь-який їисний злочин.

Адміннагляд встановлюється судом на строк від 1 до 2 років не може
перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття
судимостей.

Його може бути подовжено щоразу ще на 6 місяців, але не більше терміну,
передбаченого для зняття або погашення судимості.

Адміністративне затримання – захід адміністративно-правового припинення
і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
воно застосовується у випадках, коли вичерпано інші заходи впливу для
встановлення особи, складання протоколу про адміністративне
правопорушення у разі неможливості складання його на місті вчинення
правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим, для
забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання
постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Про адміністративне затримання складається протокол, на прохання
затриманої особи про її місце перебування повідомляють родичів та
адміністрацію за місцем роботи чи навчання. Про затримання
неповнолітнього повідомлення його бать-в або осіб, які їх замінюють,
обов’язкове. З аксимальний термін адміністративного затримання
-реж°дини (винятки: для осіб, які порушили прикордонний Те . ‘ ВЧинили
дрібне хуліганство та ряд інших порушень, Р н мо«е бути продовжено).

дДмщістративна відповідальність неповнолітніх

16 р .Повн°літні несуть адміністративну відповідальність з під ВІ”І’ ^
Разі, якщо проступок скоєно особою до 16 років ИІгра(},\ Ив°м Дорослих,
то відповідальність (здебільшого -ч>; несуть дорослі.

185

Справи про’ адміністративні правопорушення особами віком від 16 до 18
років, розглядаються районних (міських) судів.

За вчинення адміністративного правопорушення до нолітнього віком від 16
до 18 років можуть бути застоспП°а~ такі заходи впливу. “^вані

а) зобов’язання публічно чи в іншій формі попоос вибачення у
потерпілого; ^

б) застереження;

в) догана (сувора догана);

г) передача неповнолітнього під нагляд батьків або особам які їх
замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх
згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Особи віком від 16 до 18 років підлягають адміністративній
відповідальності на загальних підставах за такі адміністративні
правопорушення:

1) незаконне вироблення, придбання, зберігання, пересилання наркотичних
засобів або психотропних речовин у невеликих розмірах без наміру збути
їх (ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення)’,

2) дрібне розкрадання державного або колективного майна . (ст. 51
Кодексу України про адміністративні правопорушення};

3) порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил
користування ременями безпеки або мотошо-ломами (ст.121 Кодексу України
про адміністративні правопорушення);

4) порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, водіями
та іншими особами (ст. 12 Кодексу України про адміністративні
правопорушення); _ .

5) дрібне хуліганство (ст. 173 Кодексу України про адміністративні
правопорушення);

6) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пнев тичної зброї в
населених пунктах і в не відведених для Ш> місцях або з порушенням
установленого порядку (сю-Кодексу України про адміністративні
правопорушення), |

7) злісна непокора законному розпорядженню або в ^ працівника
міліції, члена громадського формування з о Г^. громадського порядку,
військовослужбовця чи образа. 185 Кодексу України про адміністративні
правопору^..^^^

8) порушення громадянами порядку придбання, „ ^ Одцої передачі іншим
особам або продажу вогнепальної,

186

ч»

матичної зброї (ст. 190 Кодексу України про адмініст-правопорушення) та
ряд інших випадків, ^””гти накладенні адміністративного стягнення до
неповно-• враховуються характер вчиненого правопорушення, * й
правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, й авини, що
пом’якшують (обтяжують) відповідальність, а ° ож обставини, які таку
відповідальність виключають.

Кримінальне законодавство Загальна характеристика Кримінального кодексу
України

Кримінальний кодекс України (далі ККУ) – це систематизований
законодавчий акт, який визначає, які суспільне небезпечні діяння є
злочинами, встановлює покарання за їх вчинення, підстави і принципи
кримінальної відповідальності, види покарань та інші заходи
кримінально-правового характеру.

ККУ діє стосовно всіх осіб, які скоїли злочин на території України, а
також і стосовно тих громадян, які проживають на території України, але
скоїли злочини за межами країни (якщо вони притягнені до кримінальної
відповідальності або віддані до суду на території України).

Дія ККУ не поширюється на дипломатичних представників іноземних держав
та інших громадян, які згідно з чинним законодавством і міжнародними
договорами не підсудні з кримінальних справ судам України, а питання про
їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.

ККУ як підстава кримінальної відповідальності діє тільки стосовно тих
осіб, які вчинили передбачене законом суспільне

небезпечне діяння.

Чинний тепер ККУ діє з 1 квітня 1961 р. За такий тривалий ас в умовах
динамічного розвитку українського суспільства, особливо після
відновлення 1991 р. незалежності України, він азнав значних змін. До
нього включено близько 100 нових равових норм; понад 300 статей зазнали
різних змін і допов-нап> незмінному вигляді залишилися лише декілька
статей, йа РИклаД ст. 94-96, які передбачають відповідальність за ног
‘гШ в^ивства- Проте, у зв’язку з рішенням Конституційної кДУ України про
те, що законодавче закріплення смерт-чим ^И СУПЄРЄЧИТЬ Конституції
України, й ці статті найближ-ін аС°М ^?е змшено (питання, вочевидь,
стоятиме про СМеРтної кари на довічне ув’язнення). Чимало правових
взагалі з ККУ вилучено, наприклад, про кримінальне

187

покарання за дрібні крадіжки, за заняття приватним • ємництвом чи
комерційним посередництвом. Вилучен П теми кримінального покарання
вислання й заслання ° І3 СІ1с-лення у виховно-трудовий профілакторій
тощо. ‘ НапРав.

ККУ нараховує 11 глав, 263 статті і складається

Двох

частин: загальної та особливої.

П’ять глав належать до загальної частини й завдання, підстави
кримінальної відповідальності дію

• • •

‘ ІЧ”” •”шини V

просторі І часі, визначають суть злочину, види покарання та

Особлива частина ККУ присвячена конкретним скла Щ злочину: особливо
небезпечні та інші злочини проти держії власності, життя, здоров я
особи, політичних і трудових пра громадян, господарські й посадові
злочини, злочини проти правосуддя, проти громадського порядку.

Окрема, 11 глава, присвячена військовим злочинам.

Структурно завершує ККУ Додаток “Перелік майна, що не підлягає
конфіскації за судовим вироком”.

Тепер в Україні розробляється новий ККУ, який відповідав би реаліям
сьогодення.

Поняття та ознаки злочину

Злочин – це передбачене кримінальним законодавством суспільна небезпечне
діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України,
політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові,
майнові та інші права і свободи громадян, а також; інше передбачене
кримінальним законом суспільна небезпечне діяння, що посягає на
правопорядок (част. І ст. 7 Кримінального кодексу України).

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність -• діяння завдаватиме шкоди суспільним
відносинам як об єктам кримінально-правової охорони. Вони визначені у
част. 1 ст. 7 Кримінального кодек у України: суспільний лад України, її
незалежність, політична ^ економічна системи, власність, особа, права й
свободи гром і увесь правопорядок. и.

Характер суспільної небезпечності визначає якісну в^п^ь. вість
шкідливості злочину й залежить від важливості СУ ^ів них відносин, на
які посягає злочин, змісту шкоди, сп вчинення дій, форми вини, мотиву й
мети злочину. Ід^с-

Ступінь суспільної небезпечності злочину визначає ОГО не
відображення небезпечності діянь одного й того характеру. У част. 2 ст.
7 Кримінального кодексу передбачено, що не є злочином дія або
бездіяльність,

й містить ознаки злочину, але через малозначущість ть суспільної
небезпеки, тобто відсутність суспіль-^ СГа& пеки за малозначущістю
діяння означає, що відсутній і ноїнє (малозначущість – це
відсутність шкоди або спри-

саМ^ня вельми незначної шкоди).

І\ протиправність є юридичним вираженням суспільної

й печності й означає, що злочином є лише таке діяння, яке

лбачене у чинному законодавстві. Кримінальний кодекс

^аїни не передбачає застосування кримінально-правових

норм за аналогією.

3) Винність означає, що злочином визнається лише діяння, вчинене умисно
або з необережності.

4) Карність. Ця ознака не свідчить про те, що за кожний злочин
обов’язково повинно призначатися покарання. Кримінальний кодекс України
передбачає звільнення винного від кримінальної відповідальності й
покарання та відбуття покарання.

Склад злочину.

Під складом злочину розуміють сукупність установлених кримінальним
законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують певне
суспільна небезпечне діяння як злочин.

До об’єктивних ознак злочину належать об’єкт і об’єктивний

бік злочину.

Об’єкт злочину – це те, на що спрямоване суспільне небезпечне діяння,
тобто суспільні відносини, які охороняє кримінальний закон.

Об’єктивний бік злочину – це зовнішнє виявлення злочинного посягання, а
також об’єктивні умови місця, часу, засобу и обстановки скоєння злочину.

Ознаками об’єктивного боку злочину є: ~ суспільне небезпечне діяння (дія
або бездіяльність); ~ суспільне небезпечні наслідки цього діяння; ~
причинний зв’язок між діянням і його наслідками; ~^місце, час, засоби,
обстановка скоєння злочину. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони
злочину є сус-вдьно небезпечне діяння.

ни,- ^•с^’єктивних ознак злочину належать об’єкт і суб’єктив-ниисбік
злочину.

скоєн ЄКт ЗЛОЧШІУ ~ це фізична особа, яка досягла на момент с;. І0Н*
злочину 16 років. За деякі злочини, перелічені у част. 2 аят,, .
Римінального кодексу України, кримінальна відпові-НІСТЬ настає з 14
років.

189

Суб’єктивний бік – це його внутрішній бік, тобто ставлення особи до
скоєного злочину.

Суб’єктивний бік включає в себе такі ознаки:

– вина (це обов’язкова ознака) злочину;

– мотив злочину;

– мета злочину.

У кримінальному праві склад злочину розглядається загальна підстава
кримінальної відповідальності, причому ЯК лише тоді, коли злочин скоєно,
а й при замаху на злочин ” при співучасті у злочині.

Види злочину.

Вони передбачені окремими статтями Кримінального кодексу України.
Особлива частина Кримінального кодексу виділяє такі види злочинів:

І) за об’єктом спрямування: проти держави, проти особи, проти
громадського’ порядку, проти власності, проти прав громадян, проти
правосуддя, порядку управління та ін/

2) за сферою поширення: військові, господарські;

3) за ступенем тяжкості: тяжкі, менш тяжкі, легкі;

4) за мотивами скоєння: умисні, через необережність.

Розглянемо деякі типові приклади.

Державна зрада ~ діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду
суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або
державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або в
бойовій обстановці, шпигунство тощо – від 10 до 15 років позбавлення
волі з конфіскацією майна (ст. 56 Кримінального кодексу України).

Державні злочини.

Державні злочини, або злочини проти держави, у Кримінальному кодексі
України виокремлені в “Особливу частину {глава 1). Вони поділяються на
особливо небезпечні злочини проти держави та інші злочини проти держави.

До особливо небезпечних злочинів проти держави належат .

– державна зрада (карається позбавленням волі на стр від 10 до 15 років
з конфіскацією майна);

– дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення юо титуційного ладу
або захоплення державної влади (до 5І^НО, або штраф у розмірі до 100
мінімальних розмірів заро ^ плати, а якщо скоєні представником
влади, або повторно, попереднім зговором групою осіб, – від 3 до 8
років); ^

– шпигунство (від 3 до 7 років з конфіскацією маИ??

– посягання на життя державного діяча (від 10 Д° / з конфіскацією
майна чи без такої або ж смертна кара;.

190

посягання на життя представника іноземної держави (таке ^карання, як і в
попередньому випадку); * П диверсія (від 10 до 15 років з конфіскацією
майна або ертна кара з конфіскацією майна); посягання на територіальну
цілісність України (в окремих

випадках – до 15 років);

пропаганда війни (від 3 до 8 років або виправні роботи

Д0 2 років);

– найманство (від 3 до 12 років).

До інших злочинів проти держави належать: порушення рівноправності
громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до
релігії; розголошення державної таємниці; втрата документів, що містять
державну таємницю; передача іноземним організаціям відомостей, що
становлять службову таємницю; бандитизм; дії, що дезорганізують роботу
виправно-трудових установ; контрабанда; контрабанда наркотичних засобів,
психотропних речовин; масові заворушення; ухилення від призову на
строкову військову службу та ін. Злочини проти життя, здоров’я і
гідності особи.

Злочини проти життя, здоров’я, волі і гідності особи належать до числа
тяжких злочинів. Кримінальний кодекс України (ст. 93-126) такими
злочинами визначає:

– умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, причому воно буває: а) з
корисливих мотивів; б) з хуліганських мотивів; в) вчинене у зв’язку з
виконанням потерпшим службового або громадянського обов’язку; г) двох
або більше осіб; д) жінки, яка завідомо для винного була у стані
вагітності; е) вчинене з особливою жорстокістю або способом, небезпечним
для життя багатьох осіб; є) вчинене з метою приховати інший злочин або
полегшити його вчинення, а так само поєднане зі зґвалтуванням; ж)
вчинене особливо небезпечним рецидивістом або собою, яка раніше вчинила
умисне вбивство; з) вчинене за замовленням; й) вчинене за попереднім
зговором групою осіб аоо організованою групою (карається позбавленням
волі на трок від 8 до 15 років або терміном ув’язнення, яким
заміня-злЬся існуюча до рішення Конституційного Суду України від гРудня
1999 р. смертна кара. (Див. питання 3 білета №6));

– Умисне вбивство (від 7 до 15 років);

– умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного ^илювання (Д0 5
років);

(лг, , Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини чдо Д років);

ство вство при перевищенні меж необхідної оборони, вбив-вчин 3
Не°бережності, доведення до самогубства, погроза

“«йти вбивство (від 1 до 3 років);

191

– умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне сеп тяжкості тілесне
ушкодження, заподіяння тяжких т Єднь°ї ушкоджень при перевищенні меж
необхідної обпппи111^

2 років); РОНИ (До

– побої і мордування (до 3 років);

– зґвалтування (до 15 років);

– незаконне позбавлення волі (до 3 років);

– захоплення’заручників (до 15 років);

– викрадення чужої дитини (до 5 років);

– торгівля людьми (до 15 років) та ін.

Бандитизм – організація озброєної банди з метою нападу й підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб та участь у такій банді – від
5 до 15 років з конфіскацією майна (ст. 69 Кримінального кодексу
України).

Ухилення від призову на строкову військову службу – д0

3 років.

Крадіжка (таємне викрадення майна) – до 3 років, або виправні роботи на
строк до 2 років, або штраф від 100 до 200 мінімальних зарплат.

Крадіжка з проникненням у приміщення – від 3 до 8. років з конфіскацією
або без неї.

Крадіжка, скоєна рецидивістом або у великих розмірах -від 5 до 15 років
з конфіскацією майна.

Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах – від 8 до 15 років або
смертна кара.

Умисне тяжке тілесне ушкодження – від 2 до 8 років, а якщо воно вчинене
особливо небезпечним рецидивістом або внаслідок його настала смерть
потерпілого – від 5 до 12 років.

Згвалтування – від 5 до 10 років, а групове чи зґвалтування
неповнолітньої – від 5 до 15 років. Згвалтування, вчинене особливо
небезпечним рецидивістом, або таке, що спричинило особливо тяжкі
наслідки, а так само зґвалтування малолітньої – від 8 до 15 років.

Злочини проти майна (майнові злочини) – один з найпоши реніших видів
злочинів у світі. По суті, йдеться про зазіха на державну, колективну та
індивідуальну власність. ^ри кальний кодекс України трактує їх як
злочини^проти ДеР* ^ ставлячи на одну щабель злочини проти майна держав
злочини проти майна громадян.

Види майнових злочинів: ОГО

– крадіжка – таємне викрадення державного, КОЛ^Я^ дерчи індивідуального
майна, відповідальність за кр”””4” жавного І колективного майна
передбачена ст. 81 ного кодексу (максимальне покарання – до 10 рс лення
волі з конфіскацією майна), а індивідуальног

192

апян – ст. 140 Кримінального кодексу (максимальне пока-“Я _ таке ж, як і
в попередньому випадку);

грабіж – відкрите викрадення державного, колективного “індивідуального
майна. Грабіж може бути поєднаний з ЧЙ ильством, небезпечним для життя
чи здоров’я потерпілого, “бо з погрозою застосування такого насильства.
Від крадіжки абіж відрізняється відкритим викраденням майна (до 5 років
^о виправні роботи від 1 до 2 років);

– розбій – напад з метою заволодіння майном, поєднаний насильством,
небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з
погрозою застосування такого насильства. Ст. 86 І 142 Кримінального
кодексу України передбачають покарання за такий злочин у вигляді
позбавлення волі терміном від 6 до 15 років з конфіскацією майна;

– шахрайство – заволодіння майном або набуття права на майно шляхом
обману чи зловживанням довір’ям (до 7 років, а в разі скоєння особливо
небезпечним рецидивістом – до 15 років з конфіскацією майна);

– вимагання – вимога передачі майна чи права на майно або вчинення
будь-яких дій майнового характеру під загрозою насильства над потерпілим
або близькими йому особами, розголошення відомостей, які ганьблять його
або близьких йому осіб, пошкодження чи знищення майна. Вимагання може
бути пов’язане з погрозою вбивства чи завдання тяжких тілесних
ушкоджень. Воно тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 144
та 862 Кримінального кодексу (максимальне покарання -15 років
позбавлення волі з конфіскацією майна).

Кримінальним кодексом України (ст. 206) хуліганство віднесене до
категорії злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та
народного здоров’я.

Хуліганство як умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і
виражають явну неповагу до суспільства, карається позбавленням волі до 1
року або виправними роботами також Д° 1 року, або штрафом від ЗО до 80
розмірів мінімальної зарплати.

Злісне хуліганство – тобто такі ж дії, що відзначаються за

°ім змістом винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю, г ° п°в’язані з
опором представникові влади чи представникові п о**®”ськості, який
виконує обов’язки по охороні громадського чи Іншим громадянам, які
припиняють хуліганські дії,

– ві

, ,

\ л с?Мо вчинені особою, раніше судимою за хуліганство – від 5 років.

рокв.

ок° во злісне хуліганство, вчинене із застосуванням чи °ад
застосування вогнепальної зброї або ножів, кастетів

193

чи іншої холодної зброї, а так само інших предметів но пристосованих для
нанесення тілесних ушкодасе 3 до 7 років (ст. 206 Кримінального кодексу
Украши)

Варто мати на увазі, що суд і тільки суд може встан вину підсудного і
винести вирок або звільнити осоК^11 відповідальності. На підозрюваного у
вчиненні злочинуп ^ рюється принцип презумпції невинуватості. п°Щи-

Стадії вчинення злочину

Стадії вчинення злочину – це певні етапи готування здійснення навмисного
злочину, які відрізняються один в’3 одного характером дій на кожному
етапі. щ

Відомі такі три стадії вчинення злочину:

1) готування до злочину;

2) замах на злочин;

3) закінчений злочин.

Готування до злочину – це підшукання чи пристосування засобів чи
знарядь, або інше умисне створення умов дія вчинення злочину.

Підшукання – це придбання, відшукування, виявлення різних засобів чи
знарядь вчинення злочину. Пристосування – це дії, що змінюють форму,
якості засобів чи знарядь злочину, їх ремонт і т.д.

Інше умисне створення умов – це пошук співучасників, розроблення плану,
вивчення місця вчинення злочину тощо. Готування найчастіше відбувається
у формі дії, але може виявитися й у бездіяльності. Наприклад, сторож
крамниці не виходить на чергування, створюючи цим самим сприятливі умови
своїм спільникам. Готування до злочину за загальним правилом підлягає
кримінальній відповідальності.

Замах на злочин – це навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення
злочину, але не доведена до кінця через обставини, які не залежали від
волі винного. Так, винни стріляє в потерпілого з метою вбивства, але не
влучає в ньог • Замах на злочин майже завжди піддягає кримінальній відп
відальності.

Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні усі ознаки скл злочину,
зазначені в законі, й настав шкідливий результат.

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця ^^ добровільне та
безповоротне припинення розпочатої зл ^ ної діяльності при
усвідомленні наявної можливості реал та успішного завершення злочину.

Добровільність тут означає, що особа без „з спонукання чи примусу при
усвідомленні наявної

194

доведення злочинної да»да*#ноиі до кінця

припинення злочинної да-^иосгі _ це без-рішення особи ЩодоФ^пришюення
вчи.

відмова можлива лише щДОг и ї умислом. Мотиви ташв^відмови

покаранням, ™и? ^ до потерпілого, их, відчутті сорому тоЩ°^8она може
бути і третіх осіб, наприклад, Рс ^ дичів.

«,вна відмова від Доведення ^ ківдя Д° Гтйьш до закінчення злочину, тобі
^ ^ двох йОЖЛготТвання до злочину та замаху на до* ^
»

до ККУ, особа, яка *дмо*ааь* доведешя пця підлягає кримінальній ™п^
т. ^ якщо фактично вже вчинене мо ^ Штя містить іншого злочину.

Співучасть у вчиненні злочину

вчиненні злочину – де

сусп ,

злочині характеризується рядом

спільність дій шівучасни ків;

спричинення одного й то -го ж, спільного для всіх співучасників,
злочинного наслідку;

– причинний зв’язок між ді ями кожного із співучасників і єдиним
злочинним ре-“ультатом.

спільно з інший* : або сприяє його га – бажання або сві. настання
єдиного зультату. ___

є

Кримінальне законодавство розрізняє ^(-ф0/шм

1) проста:’

~ СПІВВИКОНаВСТВО без ПОПереДНЬОГО ‘^румІШ

– співвиконавство за попереднім поР^^Цнням;

2) складна: . .

~ співучасть у вузькому розумінні терм* . (кожен із сгав.

Учасників ВИКОНУЄ Певну рОЛЬ у СКОЄННІ И^щщу).

– злочинне співтовариство (оргашзовіні!* _…_. _.„_,

195

Співучасники злочину та їх ознаки:

Категорія співучасті

Виконавець -особа, дії якої містять у собі склад конкретного зло-чину.

Організатор

Підмовник

Пособник

Злочинні дії

Безпосередньо, особисто скоюєІзлочшГ

Не тільки викликає в інших осіб Оіи вчинити злочин, а й гуртує їх,
розробляє 11ЛІШ вчинення злочину, розподіляє між співучасниками ролі або
як ватажок здійснює безпосереднє керівництво вчиненням злочину; є
розпорядки-ком діяльності, спрямованої на досягнення зло -чинного
результату. Його діяльність може бути спрямована на виконання окремого
злочину або пов’язана з утворенням злочинної! організації

Не беручи безпосередньої участі у вчиненні злочину (цим він
відрізняється від виконавця), схилив кого-небудь до вчинення злочину;
викли -кає у іншої особи рішучість або зміцнює в ній вже виниклий намір
вчинити злочин шляхом: умовлянь, обіцянок, погроз, підкупу та ін

Сприяв вчиненню злочину дачею порад, вка -зівок, наданням засобів для
вчинення злочину, усуненням перешкоди до вчинення здочину, обі -цянням
сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину, а
також пред_-мети, добуті злочинним шляхом. Безпосередньої участі у
вчиненні злочину не бере. _

Підставою для кримінальної відповідальності є встановлення в діях
співучасників складу конкретного злочину. Він визначається ознаками, які
характеризують діяльність кожного співучасника як:

а) виконавця;

б) організатора;

в) підмовника;

г) пособника. . -0.

Особливий порядок кримінальної відповідальності^ за с участь ККУ
пов’язує лише із власне співучастю, в якій ПР° м диться різниця між
виконавцем, організатором, підмови і пособником. . пі$.

У кожному конкретному випадку суд вирішує, хто Із ^ учасників є
головним, а хто – другорядним учасником, із співучасників відповідає за
злочин, вчинений групою.

ряди кримінальних покарань

Покарання є не тільки карою за вчинений злочин, а й має і виправлення і
перевиховання засуджених у дусі чесного “аМдення до праці, точного
виконання законів, поважання ставИЛ співжиття, а також запобігання
вчиненню нових зло-п^нів як засудженими, так і іншими особами. ЧЙ
Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань бо принижувати
людську гідність (ст. 22 Кримінального Іодексу України). Види
покарань:

1) позбавлення волі;

2) виправні роботи без позбавлення волі;

3) позбавлення права займати певні посади або займатися певною
діяльністю;

4) штраф;

5) громадська догана.

До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися
покарання у вигляді направлення у дисциплінарний батальйон.

Крім основних покарань, перерахованих вище, до засуджених можуть
застосовуватися такі додаткові покарання:

1) конфіскація майна;

2) позбавлення військового спеціального звання, рангу,

чину, кваліфікаційного класу,

3) позбавлення батьківських прав.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
і штраф можуть застосовуватися не тільки як основні, а й як додаткові
покарання (ст. 23 Кримінального

кодексу України).

Тривалий час, особливо у зв’язку зі вступом України до Ради Європи, в
українському суспільстві тривала запальна дискусія про доцільність
збереження чи, навпаки, скасування смертної кари. Вступивши до Ради
Європи, наша країна взяла ^ себе зобов’язання скасувати цю виняткову
міру покарання, нарешті ЗО грудня 1999 р. Конституційний суд України 10
глосами “за” проти 6 визнав смертну кару такою, яка не щповідає
Конституції України, Зокрема, як вид покарання ертна кара суперечить
статті 28 Конституції України, від-овідно до якої “ніхто не може бути
підданий катуванню, г- Рстокому, нелюдському або такому, що принижує
його лІлп!?ТЬ’ поводженню чи покаранню”, та статті 27: “Кожна “””” має
невід’ємне право на життя”. У висновках Консти-ого суду зазначено, що
“невід’ємне право кожної люди-життя нерозривно пов’язане з його правом
на людську “ь”, яке, як одне з головних прав людини, “не може бути

196

197

ні обмежене, ні скасоване”. З моменту оголошення рішення ті статті
Кримінального кодексу України, які норму про розстріл як вищу міру
покарання, втрачають ь силу. Конституційний суд України запропонував
гирлам*010 привести Кримінальний кодекс у відповідність з цим О; ням. До
повноважень парламенту також належить внесенщ кримінального
законодавства положення про покарання -замінюють розстріл. ‘ “^
Умовне засудження, відстрочка виконання вироку. Відповідно до ст. 45
Кримінального кодексу України, якш при призначенні покарання у вигляді
позбавлення волі аб виправних робіт суд дійде переконання про
недоцільність відбування винним призначеного покарання, він може
ухвалити рішення про умовне незастосування покарання зі сплатою штрафу в
межах від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за
корисливі злочини – від 40 до 400. У цьому разі суд встановлює
засудженому іспитовий строк від І до 3 років. Також судом можуть бути
призначені додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового
або спеціального звання, позбавлення батьківських прав.

У разі систематичних порушень умовно засудженим протягом іспитового
строку громадського порядку, що потягли за собою застосування заходів
адміністративного стягнення або громадського впливу, або у випадку його
ухилення від сплати штрафу, суд за поданням органу внутрішніх справ, а
щодо неповнолітнього – також комісії у справах неповнолітніх при
виконавчому комітеті місцевої ради може винести ухвалу про скасування
умовного засудження і про направлення засудженого для відбування
покарання, призначеного вироком.

Відстрочка виконання вироку передбачена ст. 46 (Г) Кримінального кодексу
України: “При призначенні покарання особі, яке вперше засуджується до
позбавлення волі на строк до З років”, суд може відстрочити виконання
вироку щодо такс-особи на строк від 1 до 2 років із сплатою штрафу в
межах від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
корисливі злочини – в межах від 40 до 400. е

При відстрочці виконання вироку суд крім штрафу мо призначити додаткові
покарання у вигляді конфіскації м ‘ позбавлення права обіймати
певні посади або займатися ною діяльністю, позбавлення військового або
спешаль звання, позбавлення батьківських прав. .

Суд може відстрочити виконання і додаткових (крім фу) покарань.

198

Пой відстрочці виконання вироку суд може зобов’язати

Іпкеного в певний строк усунути заподіяну шкоду, гати на

ТУ або навчання, не змінювати без згоди органу внутріш-р°гшав місце
проживання, повідомляти ці органи про зміну

тя роботи або навчання, періодично з’являтися для реєст-^ її ДО’оРганУ
внутрішніх справ. Суд також може зобов язати Р УДАНОГО не відвідувати
певні місця, не виїжджати з місця стійкого проживання без повідомлення
органу внутрішніх ^ггоаз, пройти курс лікування при зловживанні
спиртними алоя’ми або вживанні наркотичних речовин, попросити публічно
або в іншій формі вибачення у потерпілого.

Контроль за поведінкою засуджених, щодо яких виконання вироку про
позбавлення волі відстрочено, здійснюється органами внутрішніх справ, а
щодо неповнолітніх – також комісіями у справах неповнолітніх при
виконавчих комітетах місцевих рад відповідно до законодавства України.

Амністія і помилування.

Амністія (з грецьк. – забуття, прощення) – це передбачене актом
найвищого органу державної влади повне або часткове звільнення від
покарання або пом’якшення покарання певної категорії осіб, щодо яких суд
виніс вирок; припинення порушеного кримінального переслідування, а також
зняття судимості з осіб, які відбули покарання або звільнені від нього.

В Україні амністія здійснюється Указом Президента України.

Помилування – це повне або часткове звільнення засудженого

від покарання.

Відповідно до ст. 106 (п. 2*) Конституції України, помилування в
“Україні здійснюється Президентом країни.

Поняття неосудності

Звісно, кожний злочин в ідеалі передбачає невідворотне покарання
винуватця. Проте на практиці трапляються випадки, коли наявні усі, на
перший погляд, передумови до притягнення особи, що вчинила злочин, до
кримінальної відповідальності й осудження, проте останнє не настає.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, не підлягає
кримінальній відповідальності особа, яка під час «чинення суспільне
небезпечного діяння була в стані непідсудності (неосудності), тобто не
могла усвідомлювати своїх дій оо керувати ними внаслідок хронічної
душевної хвороби, .имчасового розладу душевної діяльності, слабоумства
чи «того хворобливого стану.

До такої особи за призначенням суду можуть застосовува-

їпримусові заходи медичного характеру. т’д^1^6’ неосУ°нїсть~ це
психічний стан людини, за якого вона

час вчинення суспільна небезпечного діяння не могла усвідом-чо<апи своІХ дій аб° керувати ними внаслідок хронічної душев-и, недоумства, тимчасового розладу душевної діяль-199пості тощо. Під хронічною душевною хворобою розумію™ важковиліковувані та тривалі психічні хвороби, як шизоЛ ?П°-'С' епілепсія, прогресуючий параліч тощо, тимчасовий оозлагі'л4' ров'я - це гострий алкогольний психоз, наркотична "лом °' недоумство - ідіотія, імбецильність, дебільність й аном% -'• психіки - тяжкі форми психопатії й таке ін. ^"Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злоч у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла н душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії чи керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покараннюКримінальна відповідальність неповнолітніхКримінальна відповідальність - це правовий наслідок скоєння злочину, який полягає в застосуванні до винного державного примусу у формі кримінального покарання.Ст. З Кримінального кодексу України визначає підстави кримінальної відповідальності'. "Кримінальній відповідальності і покаранню піддягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, яка умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону".Відповідно до ст. 10 Кримінального кодексу України, кримінальній відповідальності піддягають особи, яким на момент скоєння злочину минуло 16років. Згідно зі ст. 93-98 Кримінального кодексу України, особа несе кримінальну відповідальність з 14 років, якщо йдеться про вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров'я потерпілого, зґвалтування, розбій, крадіжку, грабіж, злісне та особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї та вибухових речовин, умисні дії, що можуть спричинити аварію поїзда, деякі випадки умисного знищення чи пошкодження майна.До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з ЯКОГ можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільне н -безпечне діяння, суд може застосувати примусові заходи ховного характеру, які не є кримінальним покаранням.Особи у віці з 14 до 16 років не несуть кримінальн відповідальності за злочин з необережності (крім в^ивДо неповнолітніх застосовується максимальний ув'язнення - 10 років.200ЛІТЕРАТУРАІ Конституція України.- К., 1996.9' 'Воеико Ф.Ф. Основи держави і права. У 2-х кн.- Кн. 1.- Уж город:І. Ру *г ллпЗакарпаття, 1УУ°-3 Головченко В В., Ковальський В.С. Юридична термінологія. довідник.- К.: Юрінком Інтер, 1998.4 Каток В.О. Теорія права.- К.: Вентурі, 1996.5 Кодекси України. У 3-х кн.- 2-ге вид.- К.: Юрінком Інтер, 1998. 6. Правознавство. За ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер, 1998.7 Хрестоматія з правознавства. Збірник нормативних документів. 2-ге вид., доп- К.: Юрінком Інтер, 1998.8 Юридична енциклопедія. Т. 1, 2.- К.: "Українська енциклопе -дія" імені М.П.Бажана, 1999.20153ЗМІСТ ПРОГРАМА З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА1. Держава та право...............................................2. Конституційне законодавство України.........3. Окремі галузі законодавства України .........1. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО^^^„!^^::::::.::::Д^^нйїй» •••-""' VКоаїни .....•••••••••;;••• , „ «гпомадянив^0<За^гР°мадЯНйВ5859.60. 6161Держава ••Основні теоріїпп:г \^^^^^^г -" 3&&Ж&&Я&& -• - •- ---вправа.Єдність та відмінність права Джерела (форми) права ...... .. .........Поняття і структура правовідносин" —————-г™мжг1ІПОНЯТТЯ аакипии^.......Конституції, закони, підзаконні акти ........ .. ..Питання, які визначаються (встановлюються) виключно законами України .... .. ......... .............. .... .. ....... .....Мета І форми систематизації нормативно-правових актів .... .....Поняття системи права ....... ......... . ... ......... •. .... •••••Поділ права на галузі, правові інститути та правові норми ........Загальна характеристика основних галузей права України .........Загальне Поняття про громадянське суспільство .... ... ••• •••••••Поняття й ознаки правової держави. Основні напрямки формування правової держави в Україні ........... .... ... ••• •••Поняття і види правопорушень .......... ...... ... ...... ••• ••••••Поняття і види юридичної відповідальності .... ......... ...-••• •Підстави і мета юридичної відповідальності ....... ..... ..—.—•2. КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Закріплення державного, народного й національного суверенітету в Декларації про державний суверенітет України ...... ••Акт проголошення незалежності України ...................—•——••—•Референдум 1 грудня 1991 р. ...................... ... ........•••• •••••Питання правонаступництва України............. .....••..•••• ••Конституція України - Основний Закон держави ...... .••• ••202ЗІ323334.3939...41...43..4445.49495050.5284Право законодавчої типатир^ укр?ЙНИ -^•^^ україни законопроектів у Верхов народних деі > ^ Вибори народних Д^^аження.
Р^тати.ви Р Президент України, його ………..,….•—
……………..

Президента України в украіни ••••••••••”‘””””‘„^

Провий статус ***%??, порядок формування. Кабінет Міністрів Украй1»’
………………-•••- місцеві

повноваження ……—• ^ влади в Укра» • ……………

Центральні органи ^^…………..’•••-“””””””

органи виконавчої влади –

203

87

88

89

.90

. 93 ..94

95

102

Поняття про самоврядування. Органи місцевого самоврядувани в
Vкраїні>…• .,…*… ….. •’.. ‘….,….. .• …… .. …

Територіальні громади ….•• …….. .. ….. . …….

Судова влада в Україні. Конституційний Суд України. Система судів
загальної юрисдикції за Конституцією України ……

Система судових органів України у перехідний період

Поняття правоохоронних органів. Система правоохоронних органів в
Україні, їхні завдання. Правовий статус міліції Правовий статус Служби
безпеки України ……… …………

Прокуратура України, ЇЇ повноваження за Конституцією України та в
перехідний період …. ….. …… …. ….. ..

Місце адвокатури в захисті прав людини ……. .. ………

3. ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ Цивільне законодавство
………………………………………………….

Загальна характеристика Цивільного кодексу України …… …..

Відносини, які регулюються цивільним правом ……. ….. .. …..

Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної
дієздатності. Громадяни та юридичні особи як суб’єкти цивільного права
……. … …. ….. .. … .. … .. ……..

Особисті немайнові права громадян …… …………. …
………

Майнові права громадян і юридичних осіб ….. …… ..
………

Право власності та його конституційний захист. Форми та види
власності………….. …… ……. ….. …. …
…. ••••••

Інтелектуальна власність ….. ………
……………………..•••••••••••

Поняття цивільної угоди і цивільного договору. Види цивільних
договорів……. ….. ………. . ……………..
…………•••••••

Поняття і характеристика договору купівлі-продажу …………….

Договір майнового найму (оренди)………… …….. ……••••
••••••

Договір позики……. …. .. .. .. ….. ……-••
………….. •••••

Договір дарування.. … …. … …. ….. ……….. .
••••• •••••••

Поняття спадщини. Спадкування за законом і за заповітом. Пер ша й друга
черги спадкоємців за законом ………….. …— ••••••

Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх та їхніх батьків • ••

Житлове законодавство……………………………………..—————””

Загальна характеристика Житлового кодексу України …. ••••••

Право громадян на житло і форми його реалізації………•••• ••••••

Договір найму жилого приміщення …………………… ….•••••—
••

Правове регулювання приватизації державного житлового
фонду……………. … …….. … ………. …………….
.•••••• ••••• ‘”

ємні права й обов’язки подружжя

В3* • ____„„„„ ,-,лг>;т-.оІииа ІТІтлК

139

Шлюбно-сімейне законодавство ..’..’….’———.——

Загальна характеристика Кодексу про шлюб та сім’ю

103

104

105

108

109

111

112

112

114

114

115

115

117

118

118

122

122

124

126

129

129

“ІЗО

132

133

133

135

135

137

138

138

Підстави

і порядок розірвання шлюбу …………………………………….
140

шлюбу
недійсним…………………………………………………….
141

Визнання

^айвові права подружжя ………………………..

Взаємні права й обов’язки батьків та дітей розбавлення батьківських
прав………………..

Опіка і піклування …………………………………..

Трудове законодавство. ~~

142

143

143

144

145

145

146

148

148

153

156

157

158

т*’ •

Загальна характеристика Кодексу законів про працю України … Поняття,
сторони та зміст трудового договору ………………………..

Трудові правовідносини
………………………………………………………….

Колективний
договір………………………………………………………..
…….

Умови та порядок прийняття на роботу
…………………………………. 150

Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника .. 152
Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу
……………………………………………..

Робочий час та його види. Скорочений та неповний робочий час … Поняття
і види часу відпочинку
………………………………………………

Робочий час і час відпочинку неповнолітніх
……………………………

Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність працівників, види та
порядок накладення дисциплінарних стягнень ……… 158

Види дисциплінарних стягнень
……………………………………………….. 158

Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну

з їх вини підприємству
……………………………………………………………
159

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів ………………….
160

Законодавство про соціальний захист і охорону здоров’я …….. 161

Поняття соціального страхування та соціального забезпечення …… 161

Види пенсій за законодавством України
…………………………………. 162

Види соціальної допомоги сім’ям з дітьми
………………………………. 163

Юридичні гарантії права на охорону здоров’я
………………………… 164

Фінансове законодавство
…………………………………………………… 165

Поняття податку та його види
……………………………………………….. 165

Прибутковий податок з громадян
…………………………………………… 167

Законодавство про підприємницьку діяльність……………………..
168

поняття підприємницької діяльності
………………………………………. 168

Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності ..170

Екологічне
законодавство…………………………………………………..
173

н ГалІ>на характеристика законодавства про охорону

Колишнього природного середовища …………•……..——….—……. 173

204

205

174

174

175

175

175

Екологічні права та обов’язки громадян …………. ………………

Права та обов’язки власників природних ресурсів і
природо-користувачів………… …… …. …………..
………………… ……….

Червона книга…….. ….. ….. ……… ……… ………..
…………..

Земельне законодавство
…………………………………………………

Загальна характеристика Земельного кодексу України….

Право колективної і приватної власності на землю ………. ….

Оренда землі…… ………….. …………….. ………..
……… П8

Порядок вирішення земельних спорів…… ……… .. …..
……… І79

Адміністративне
законодавство………………………………………….. щ

Відносини, які регулюються адміністративним правом ………. І зо

Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні
правопорушення…… … …… ………….. …. . …..
…………. ….. щ

Поняття адміністративного проступку ….. …… … ….. … ..
…… 182

Види адміністративних порушень …… … …. …. … …
………. 183

Види адміністративних стягнень ….. …….. …….. … ….
………. 183

Адміністративна відповідальність неповнолітніх…. …….. ……..
185

Кримінальне
законодавство………………………………………………..
187

Загальна характеристика Кримінального кодексу

України…… .. ……… …………. ……… … ……
………… …. …….. 187

Поняття та ознаки злочину…… ………….. …………… ……..
……… 188

Стадії вчинення злочину ………. …….. … …………
………… …….. 194

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця …. ………
194

Співучасть у вчиненні злочину….. … .. … ………………..
……… 195

Види кримінальних покарань …. ………………. ….
………. 197

Поняття неосудності …………. …… … …………..
…………….. 199

Кримінальна відповідальність неповнолітніх…… ……
…………••••• 200

ЛІТЕРАТУРА …………… … ……… …. ….. ……… .. …
……… 201

206

Відділ навчальної літератури

видавництва “А.С.К.”

пропонує близько 4000 найменувань навчальної літератури власного
виробництва та інших видавництв України для школярів, абітурієнтів,
студентів та вчителів.

Ми маємо змогу доставляти літературу за будь-якою адресою в Україні
безпосередньо та через мережу наших дистриб’юторів і дилерів на місцях.

Наші книги ви можете придбати за вказаними нижче адресами:

1. Видавництво “А.С.К.”, м. Київ, вул. Желябова, 2, 3-й поверх, кімн.
308 (відділ навчальної літератури), тел./факс: (044) 446-2144, т.:
441-77-36, 455-58-94, 455-58-92 Е-таіІ: азКЬооК[email protected]ірІеІесот.пе1.иа
Е-таіІ: азкЬоок[email protected]еІап-иа.пеІ

2. “Підручники і посібники”, м. Тернопіль, тел./факс: (0352) 43-15-15,
т.: 43-10^-21

3. Видавництво “Навчальна книга — Богдан”, ПП “Богдан”, м. Тернопіль,
тел./факс (0352) 25-184)9,430046

4. ПП “АВС-7”, м. Запоріжжя, т.: (0612) 32-68-86

5. ТОВ “Оксарт”, м. Львів, тел./факс: (0322) 75-65-81

6. ПП “Гувернер”, м. Херсон, тел./факс: (0552) 26-21-71

7. ПП “Галавур”, м. Харків, тел.: (0572) 63-77-73

8. ТО “Гімназія”, м. Харків, тел./факс: (0572) 11-80-62, 30-70-59

Навчальне видання

САВЧУК Петро Сергійович САМОЙЛЕНКО Юлія Петрівна

Основи правознавства

Посібник для абітурієнтів

Редактор В. Дмитренко Коректор Н, Кунцевська

Підписано до друку 05.05.00. Формат 84×108/32.

Папір друк. Гарнітура “Шкільна”. Друк високий.

Умовн.-друк. арк. 10,92. Тираж 25 000. Зам. 0-323.

“А.С.К.”, 04112, Київ-112, вул. Шамрила, 26.

Головне підприємство

Республіканського виробничого об’єднання “Поліграфкнига”, 03057,
Київ-57, вул. Довженка, 3.

Т

ЛІ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019