Сансі М., Заблоцька Л.Г. 2004 – Екологічне право ЄС. Захист екологічних прав особи в праві ЄС (книга)

Сансі М., Заблоцька Л.Г. 2004 – Екологічне право ЄС. Захист екологічних
прав особи в праві ЄС

Зміст

Марі Сансі

HYPERLINK \l “bookmark0” Екологічне право ЄС 8

HYPERLINK \l “bookmark1” Розділ 1. Огляд політики Співтовариства у
сфері захисту навколишнього

середовища 8

HYPERLINK \l “bookmark2” Політика Співтовариства у сфері навколишнього
середовища 8

HYPERLINK \l “bookmark4” Принципи права ЄС у сфері навколишнього
середовища 13

HYPERLINK \l “bookmark5” 1.2.1. Загальні принципи права Співтовариства
13

HYPERLINK \l “bookmark6” 1.2.2 Керівні принципи права в сфері
навколишнього середовища…. 13

HYPERLINK \l “bookmark8″ Принцип „платить той, хто забруднює” 14

HYPERLINK \l “bookmark14” Превентивний принцип 16

HYPERLINK \l “bookmark15” Профілактичний принцип 17

HYPERLINK \l “bookmark18” Принцип походження 18

HYPERLINK \l “bookmark21” Захисний принцип 19

HYPERLINK \l “bookmark22” 1.2.3. Загальні принципи права Співтовариства
щодо навколишнього

середовища 19

HYPERLINK \l “bookmark23” Принцип інтеграції питань стосовно
навколишнього

середовища в інші політики 19

HYPERLINK \l “bookmark27” Принцип стійкого розвитку 21

HYPERLINK \l “bookmark28” 1.2.4. Розвиток нових принципів 23

HYPERLINK \l “bookmark29” 2.3. Програми дій ЄС у сфері навколишнього
середовища 23

HYPERLINK \l “bookmark31” П’ята Програма Дій у сфері навколишнього
середовища 24

HYPERLINK \l “bookmark33” Шоста Програма Дій Європейського
Співтовариства у сфері

навколишнього середовища на 2001-2010 роки 26

HYPERLINK \l “bookmark40” Розділ 2. Горизонтальний сектор 31

HYPERLINK \l “bookmark41” Загальний огляд законодавства 31

HYPERLINK \l “bookmark42” Законодавство, яке застосовується у цьому
секторі 32

HYPERLINK \l “bookmark43” Орхуська Конвенція 32

HYPERLINK \l “bookmark44” Директива стосовно доступу до інформації про
навколишнє

середовище 34

HYPERLINK \l “bookmark45” Директиви про оцінку впливу на навколишнє
середовище 35

HYPERLINK \l “bookmark49” Директиви про звітування 40

HYPERLINK \l “bookmark51” Регламент про життя 41

HYPERLINK \l “bookmark52” Європейська Агенція з питань навколишнього
середовища 41

HYPERLINK \l “bookmark53” Розділ 3. Сектор якості атмосферного повітря
43

HYPERLINK \l “bookmark54” 3.1. Загальний огляд 43

HYPERLINK \l “bookmark58” 3.2 Аналіз основного законодавства у цьому
секторі 49

HYPERLINK \l “bookmark59” Рамкова Директива про якість атмосферного
повітря 49

HYPERLINK \l “bookmark61” Директива, що стосується вмісту сірчистого
газу, двооксиду азоту

та оксидів нітрогену, твердих часток та свинцю в оточуючому

атмосферному повітрі 53

HYPERLINK \l “bookmark62” Директива стосовно граничних норм вмісту
бензолу та

вуглекислого газу в оточуючому атмосферному повітрі 54

HYPERLINK \l “bookmark63” Директива про забруднення атмосферного
повітря озоном 54

HYPERLINK \l “bookmark64” Міжнародне співробітництво – Протокол
стосовно важких металі в

HYPERLINK \l “bookmark64” 55

HYPERLINK \l “bookmark65” Монреальський Протокол про речовини, які
виснажують озоновий

шар 56

HYPERLINK \l “bookmark66” Директива стосовно вмісту сірки в певних
видах рідкого палив а

HYPERLINK \l “bookmark66” 58

HYPERLINK \l “bookmark67” Директива про органічні суміші, які легко
випаровуються в

результаті зберігання палива 59

HYPERLINK \l “bookmark68” Граничні норми викидів для певних видів
забрудників

атмосферного повітря 60

HYPERLINK \l “bookmark69” Директива про якість бензину та дизельного
палива 61

HYPERLINK \l “bookmark70” Директива про машинне устаткування інше, ніж
автотранспор т

HYPERLINK \l “bookmark70” 62

HYPERLINK \l “bookmark72” Розділ 4. Сектор управління відходами 64

HYPERLINK \l “bookmark73” 4.1. Загальний огляд законодавства 64

HYPERLINK \l “bookmark74” 4.2 Основні принципи управління відходами 65

HYPERLINK \l “bookmark75” 4.3. Аналіз основного законодавства в цьому
секторі 67

HYPERLINK \l “bookmark77” Рамкова директива про відходи 68

HYPERLINK \l “bookmark78” Особливі відходи 70

HYPERLINK \l “bookmark79” Директива про упаковки та відходи від
упаковок 70

HYPERLINK \l “bookmark81” Директива про використання ПХД та ПХТ 73

HYPERLINK \l “bookmark82” Директива про батарейки та акумулятори 74

HYPERLINK \l “bookmark83” Директива про відходи від нафти 74

HYPERLINK \l “bookmark84″ „Старі” транспортні засоби 75

HYPERLINK \l “bookmark85” Директива про осад стічних вод 76

HYPERLINK \l “bookmark86” Директиви стосовно двооксиду титану 77

HYPERLINK \l “bookmark87” 4.3.3. Діяльність, пов’язана з управлінням
відходами 78

HYPERLINK \l “bookmark88” Регламент стосовно здійснення нагляду та
контролю за

транскордонним перевезенням відходів 78

HYPERLINK \l “bookmark89” Директива стосовно захоронення відходів 80

HYPERLINK \l “bookmark90” Директива про спалення відходів 81

HYPERLINK \l “bookmark92” Директива про спалення шкідливих відходів 84

HYPERLINK \l “bookmark93” Директива про існуючі заводи по спаленню
відходів 85

HYPERLINK \l “bookmark94” Директива про нові заводи по спаленню
відходів 86

HYPERLINK \l “bookmark95” 4.3.4. Небезпечні відходи 87

HYPERLINK \l “bookmark98” Розділ 5. Якість водних ресурсів 90

HYPERLINK \l “bookmark99” 5.1 Загальний огляд 90

HYPERLINK \l “bookmark100” 5.2. Основне законодавство, яке було
прийнято в цьому секторі 91

HYPERLINK \l “bookmark101” Рамкова Директива у сфері водної політики 91

HYPERLINK \l “bookmark106” Особливе використання води 94

HYPERLINK \l “bookmark107” Директива про обробку міських водних
відходів 94

HYPERLINK \l “bookmark108” Директива 98/15/ЄС 96

HYPERLINK \l “bookmark109” Директива про питну воду 96

HYPERLINK \l “bookmark110” Директива 91/682/ЄЕС 97

HYPERLINK \l “bookmark111” Директива про якість питної води 97

HYPERLINK \l “bookmark112” Поверхневі води: Директива про вимоги до
якості та контрол ю

HYPERLINK \l “bookmark112” 98

HYPERLINK \l “bookmark113” Поверхневі води: методи вимірювання та
аналізу 99

HYPERLINK \l “bookmark114” Директива про воду для купання 100

HYPERLINK \l “bookmark115” Вода для вирощування молюсків 101

HYPERLINK \l “bookmark116” Вода, яка використовується для вирощування
риби 101

HYPERLINK \l “bookmark117” 5.2.3 Витікання речовин 103

HYPERLINK \l “bookmark118” Директива про забруднення, викликане
нітратами

сільськогосподарського призначення 103

HYPERLINK \l “bookmark119” Директива про ртуть 104

HYPERLINK \l “bookmark120” Директива Співтовариства про захист водного
середовищ а

HYPERLINK \l “bookmark120” 104

HYPERLINK \l “bookmark121” Директива про ґрунтові води 105

HYPERLINK \l “bookmark122” Розділ 6. Охорона природи 108

HYPERLINK \l “bookmark123” Загальний огляд 108

HYPERLINK \l “bookmark124” Основне законодавство, яке було прийнято в
цьому секторі 108

HYPERLINK \l “bookmark125” Директива про природне середовище 108

HYPERLINK \l “bookmark126” Збереження диких птахів 110

HYPERLINK \l “bookmark127” Директива про утримання диких тварин в
зоопарках 112

HYPERLINK \l “bookmark128” Регламент про види дикої флори і фауни, яким
загрожує небезпек а

HYPERLINK \l “bookmark128” 113

Л.Г.Заблоцька

HYPERLINK \l “bookmark130” Захист екологічних прав особи в праві ЄС 116

HYPERLINK \l “bookmark131” Вступ 116

HYPERLINK \l “bookmark132” Розділ 1. Загальні принципи 121

HYPERLINK \l “bookmark133” Сталий розвиток 121

HYPERLINK \l “bookmark134” Запобігання завданню шкоди довкіллю 121

HYPERLINK \l “bookmark135” Захист від кліматичних змін 123

HYPERLINK \l “bookmark136” Охорона природи та біологічної
різноманітності 124

HYPERLINK \l “bookmark137” Охорона природи та здоров’я людини 126

HYPERLINK \l “bookmark138” “Платить забруднювач” 127

HYPERLINK \l “bookmark139” Розумне управління довкіллям 128

HYPERLINK \l “bookmark140” Інтегроване запобігання забрудненню
навколишнього середовища та

контролю за ним 129

HYPERLINK \l “bookmark141” Оцінка впливу на довкілля 130

HYPERLINK \l “bookmark142” Свобода доступу до інформації про довкілля
131

HYPERLINK \l “bookmark143” Відповідальність за забруднення
навколишнього середовища…. 132

HYPERLINK \l “bookmark144” Розділ 2. Галузеві принципи 136

HYPERLINK \l “bookmark145” Захист повітря від забруднення 136

HYPERLINK \l “bookmark146” Захист озонового шару від вичерпання 138

HYPERLINK \l “bookmark147” Захист водних ресурсів від забруднення 139

HYPERLINK \l “bookmark148” Захист довкілля від відходів 140

HYPERLINK \l “bookmark149” Захист природи та біологічного розмаїття і
збереження природних

резерватів 142

HYPERLINK \l “bookmark150” Захист довкілля від негативного впливу
шляхом маркування приладів

та іншої продукції 143

HYPERLINK \l “bookmark151” Захист довкілля від шумових викидів 144

HYPERLINK \l “bookmark152” Захист довкілля від впливу генетично
модифікованих продуктів та

організмів 146

HYPERLINK \l “bookmark153” Захист довкілля від ризиків у промисловості
147

HYPERLINK \l “bookmark154” 2.10. Захист довкілля від радіоактивного
забруднення 148

HYPERLINK \l “bookmark155″ Література 150

Екологічне право ЄС

Розділ 1. Огляд політики Співтовариства у сфері захисту навколишнього
середовища

1.1. Політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища

Починаючи з 1980-х років невпинно зростає важливість політики
Європейського Союзу в сфері охорони навколишнього середовища. Навіть
сьогодні зрозуміло, що загроза завдання шкоди навколишньому середовищу
та зменшення природних ресурсів знаходиться далеко поза контролем.
Громадяни, парламентарі та бізнесмени стали більше усвідомлювати
можливість такої загрози і вимагають вжити серйозних заходів як на
національному, так і на європейському рівнях з метою захисту
навколишнього середовища.

На сьогодні захист навколишнього середовища є ключовим питанням
політичного порядку денного і важливою проблемою, яка існує на
національному, регіональному, європейському та світовому рівнях.
Навколишнє середовище є також важливим питанням у процесі розширення ЄС,
а саме у питанні транскордонного забруднення. У цьому відношенні
надзвичайно важливими є співробітництво та узгоджені дії як на
європейському, так і на міжнародному рівнях. Законодавство
Співтовариства у сфері захисту навколишнього середовища розвивається
починаючи з 1970 року. З цього часу було вироблено багато різноманітних
підходів, передусім підхід „наказ та контроль” та „добровільний” підхід.

Історично склалося, що договори про створення Європейських Співтовариств
не містили жодних положень стосовно навколишнього середовища HYPERLINK
\l “bookmark3″ 1 . Стаття 2 Римського договору визнає якість життя
загальним інтересом. Заходи, прийняті в цей період, в основному
базувалися на ст.ст. 100 і 235 Римського договору і стосувалися
наближення національних законодавств у сфері створення та функціонування
спільного ринку. Проте, у цьому випадку необхідною умовою для прийняття
директив та регламентів була одностайність.

З прийняттям в 1986 році Єдиного Європейського Акту Співтовариство
вперше отримало повноваження у сфері навколишнього середовища. Розділ
VII цього документа визначає принципи діяльності Співтовариства у сфері
навколишнього середовища. Договір про заснування Європейського
Співтовариства, зміни до якого були внесені Єдиним Європейським Актом,
чітко передбачає розвиток та імплементацію політики Співтовариства у
сфері навколишнього середовища. Маастрихтський Договір визначає цілі
Європейського Союзу щодо стійкого розвитку у сфері навколишнього
середовища.

1 Римська Угода 1957 року, відповідно до якої було створено Європейське
Економічне Співтовариство; Єдиний Європейський Акт 1986 року;
Маастрихтський Договір 1991 року про Європейський Союз; Амстердамський
Договір 1999 року.

Амстердамський договір доповнив існуючі договори. Статтею 2
передбачається, що „високий рівень захисту та вдосконалення
навколишнього середовища” повинен розглядатися після здійснення заходів,
які стосуються спільного ринку та створення монетарного союзу. Стаття 6
обумовлює, що „вимоги щодо охорони навколишнього середовища повинні бути
інтегровані в визначення та імплементацію політики та діяльності
Співтовариства… особливо у сфері, що стосується питання сприяння
стійкому розвитку”.

Амстердамський Договір посилив роль Європейського Парламенту шляхом
розширення застосування Процедури спільного прийняття рішень також у
сферах, які стосуються навколишнього середовища. Проте, консультаційна
процедура у цих сферах все ще застосовується до питань, пов’язаних з
фіскальними заходами, які повинні бути здійснені з метою захисту
навколишнього середовища, питань планування міст і селищ, використання
землі чи водних ресурсів, а також заходів стосовно вибору країн-членів
між різними джерелами електроенергії та структурою постачання енергії
(ст. 175(2) Договору про заснування ЄС).

Процедура співробітництва (ст. 252 Договору про заснування ЄС) в
основному впроваджує в законодавчий процес друге читання, яке
здійснюється Європейським Парламентом та Радою ЄС. Проте, першочерговим
інструментом прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього
середовища, є Процедура спільного прийняття рішень (ст. 251 Договору про
заснування ЄС). Концепція Процедури спільного прийняття рішень є більш
прогресивною, аніж Процедура співробітництва. В той час як Рада ЄС може
одноголосно накласти вето на пропозицію Європейського Парламенту
відповідно до Процедури співробітництва, Амстердамський договір
впровадив Процедуру спільного прийняття рішень для того, щоб зрівняти в
правах Раду ЄС та Європейський Парламент. Процедура спільного прийняття
рішень забороняє Раді ЄС прийняти спільну позицію, якщо не досягнуто
угоди з Європейським Парламентом. Це збільшило стимули досягнути
компромісу в третьому читанні за допомогою Комітету з примирення,
оскільки в іншому випадку весь законодавчий процес повинен бути
припинений. В сфері захисту навколишнього середовища Процедура
застосовується до заходів, здійснених з метою захисту навколишнього
середовища відповідно до ст. 174

Договору про заснування ЄС та імплементації програм захисту
навколишнього середовища.

На сьогодні Співтовариство прийняло близько 300 нормативних актів, які в
основному спрямовані на обмеження забруднення шляхом запровадження
мінімальних стандартів (норм) з питань, що стосуються управління
відходами, якості води та забруднення атмосферного повітря. В робочій
програмі 1999 року Комісія ЄС визначила захист навколишнього середовища
одним з найважливіших завдань Європейського Союзу. В ній зазначалося, що
зростання промисловості, неякісна їжа та зростаюче погіршення природного
середовища вимагають впровадження стратегії стійкого розвитку, включаючи
збалансоване управління природними ресурсами. Національні власті та
громадськість добре обізнані з цими питаннями. Вони також усвідомлюють
важливість охорони навколишнього середовища та інтеграції питань захисту
навколишнього середовища в інші політики. Стійкий розвиток розглядається
на даний момент як єдина життєздатна соціально-економічна модель охорони
навколишнього середовища.

Основні цілі європейської політики у сфері захисту навколишнього
середовища базуються на ст. 174 Договору про заснування ЄС. Ними є:

Збереження, захист та покращення стану навколишнього середовища;

Захист здоров’я людей;

Розумне та раціональне використання природних ресурсів;

Підтримка на міжнародному рівні заходів, здійснених з метою вирішення
регіональних та загальних проблем навколишнього середовища.

Термін „навколишнє середовище” визначається в Договорі про заснування
ЄС, щоправда, без пояснення. Можна стверджувати, що під це визначення
підпадають не тільки заходи, які безпосередньо спрямовані на покращення
стану навколишнього середовища, а також заходи, які опосередковано
сприяють поліпшенню його стану.

Згідно з цілями, визначеними в Договорі про заснування ЄС, Комісія ЄС
може співпрацювати з третіми країнами та компетентними міжнародними
організаціями. На сьогодні Співтовариство виступає стороною понад 30
конвенцій та договорів з питань навколишнього середовища. Співтовариство
приймає участь у роботі Комісії Стабільного Розвитку ООН, яка є органом,
відповідальним за реалізацію положень, розроблених Конференцією ООН з
навколишнього середовища та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в
червні 1992 року.

В червні 2001 року в м. Ґетеборг Європейська Рада обговорила стратегію
стійкого розвитку, яка була запропонована Комісією ЄС („Стабільна Європа
для кращого світу: європейська стратегія стабільного розвитку”). Ця
стратегія включала заходи, які стосуються небезпек, визначених в березні
2001 року такими, що загрожують добробуту людей, а саме, зміни клімату,
бідність, збільшення ризику захворювань.

Комісія ЄС розпочала процедуру оцінки впливу на навколишнє середовище
для того, щоб покращити якість та послідовність своїх політик. Процедура
оцінки впливу на навколишнє середовище визначає можливі позитивні та
негативні наслідки запропонованих заходів, тим самим уможливлюючи
прийняття компромісних рішень та здійснення спільної діяльності.
Процедура оцінки впливу на навколишнє середовище сприятиме більш
гармонійній реалізації європейської стратегії ЄС зі стійкого розвитку.

1.2. Принципи права ЄС у сфері навколишнього середовища

Заходи Співтовариства у сфері навколишнього середовища базуються на
декількох принципах, які розроблялися роками. їх можна поділити на
чотири категорії:

1.2.1. Загальні принципи права Співтовариства

У сфері навколишнього середовища застосовуються загальні принципи права
Співтовариства. Проте, ціль цього навчального посібника не полягає в
представленні загальних принципів. З іншого боку, про один принцип, а
саме принцип субсидіарності, необхідно згадати більш детально, тому що
його дуже часто застосовують у сфері навколишнього середовища HYPERLINK
\l “bookmark7″ 1 . Цей принцип визначає, що втручання Співтовариства не
повинно виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей
Договору про заснування ЄС (ст. 5 Договору про заснування ЄС).

Цей принцип застосовується в контексті програм дій та документів
вторинного законодавства, а саме директив, які стосуються управління
відходами (див. Розділ 3).

1.2.2 Керівні принципи права в сфері навколишнього середовища

1 Точка зору Генерального адвоката п. Космас, представлена 30 вересня
1999 року. Рекомендації для попередніх постанов: Відходи – Визначення
небезпечних відходів -Директива 91/689/ЄЕС – Рішення 94/904/ЄС – Більш
суворі заходи захисту. Справа С-318/98; Рішення Суду ЄС 24 липня 2003
(Звернення – Директиви 65/65/ЄЕС та 75/319/ЄЕС) Справа С-39/03 та інші.

В Розділі XIX Договору про заснування Європейського Співтовариства
викладені принципи, які стосуються загальної політики у сфері
навколишнього середовища. Стаття 174(2) визначає ці принципи як основу
діяльності Співтовариства проте не дає їх визначень.

1.2.2.1. Принцип „платить той, хто забруднює”

Це один з основоположних принципів права Співтовариства в сфері
навколишнього середовища. В цьому Європейський Союз наслідує Організацію
економічного розвитку і співпраці (ОЕСР).

1 Директива ЄЕС/75/439 про управління нафтовими відходами, Директива
94/62 про пакування та відходи, Директива ЄЕС/78/442 – рамкова директива
щодо відходів, ст. 15.

2 Див. ст. 175(5) Договору про заснування ЄС

3 Рішення Суду ЄС (Третя Палата) від 10 березня 1983 року. Справа 172/82

4 Рішення Суду ЄС (Четверта Палата) від 29 квітня 1999 року. Справа
С-293/97

Вперше це поняття з’ явилося в Програмі дій у сфері навколишнього
середовища (1973-1976), в якій зазначалося, що на превентивні заходи
затрачаються певні кошти і ці кошти, необхідні для відновлення
навколишнього середовища, повинен сплачувати той, хто забруднює
довкілля. Цей принцип використовувався у всіх наступних програмах і був
визначений як інструмент гармонізації єдиного ринку. Він був введений у
вторинне законодавство в 70-х роках HYPERLINK \l “bookmark9” 1 , а
пізніше був інтегрований в параграф 2 ст. 130Я Маастрихтського договору
(параграф 2 ст. 174 Амстердамського договору HYPERLINK \l “bookmark11”
). Суд ЄС вказує на це у своєму рішенні щодо нафтових відходів HYPERLINK
\l “bookmark10″ 3 і підтверджує, що „країни-члени можуть, не накладаючи
жорстких обмежень на імпорт, гарантувати таким суб’ єктам
підприємницької діяльності виплату компенсацій, які фінансуються
відповідно до принципу „платить той, хто забруднює”. Цей принцип був
знову підтверджений у справі тендлі HYPERLINK \l “bookmark12″ 4 .
Відповідно до цього рішення витрати на заходи, які необхідні для
підтримки екології в належному стані в певній зоні, яка охороняється, і
які несуть певні суб’ єкти підприємницької діяльності, не
повинні перевищувати витрати при забрудненні, які здійснили такі
компанії. Таким чином, цей принцип впливає на тлумачення вторинного
законодавства і, як наслідок, на національну адміністративну практику.

Принцип спільної відповідальності не відображений в Договорі про
заснування ЄС, проте його можна знайти у вторинному законодавстві ЄС.
Він означає, що всі зацікавлені сторони повинні нести спільну
відповідальність в процесі досягнення цілей ЄС, які викладені у
відповідних директивах. Це відображено в Директиві про упаковку та
відходи, в якій згадується, що всі суб’ єкти підприємницької діяльності
повинні відчути дух принципу „платить той, хто забруднює”, для того щоб
досягнути цілей цієї Директиви HYPERLINK \l “bookmark13″ 1 . Що
стосується заходів по гармонізації, реалізація політики Співтовариства у
сфері навколишнього середовища вимагає прийняття економічних та
фіскальних заходів. У сфері навколишнього середовища принцип „платить
той, хто забруднює” можна реалізувати шляхом накладення податків та
зборів, і тим самим змусити споживачів та виробників діяти не шкодячи
навколишньому середовищу. Рамкова директива щодо відходів також прямо
посилається на принцип „платить той, хто забруднює”, оскільки цей
принцип передбачає, що витрати на переробку відходів повинні нести суб’
єкти, яким ці відходи належать.

1 Див. також Послання Комісії ЄС від 26 березня 1997 року СОМ (97)
остаточний, Офіційний вісник с. 224, 23.07.1997 р. щодо податків та
зборів у сфері навколишнього середовища при існуванні спільного ринку.

В 2000 році в Білій Книзі було визначено відповідальність у сфері
охорони навколишнього середовища. В ній пропонується структура системи
відповідальності у сфері довкілля, основною метою якої є реалізація
принципу „платить той, хто забруднює”. Також в ній описуються основні
елементи, необхідні для того, щоб така система була ефективною. В деяких
країнах-членах ЄС існує законодавство, яке встановлює відповідальність
за шкоду, завдану діяльністю, небезпечною для навколишнього середовища.
Проте, це законодавство застосовується у випадку шкоди, завданої людині
чи її власності. Завдання Комісії ЄС полягає у відшкодуванні шкоди, що
була завдана природним ресурсам, принаймні, у випадку тих природних
ресурсів, щодо яких існує законодавство Співтовариства (Директива про
диких птахів та Директива про природне середовище). Для того, щоб
принцип відповідальності став ефективним, необхідно ідентифікувати
забруднювача. Також повинен існувати причинно-наслідковий зв’язок між
діями забруднювача та завданою шкодою. Принцип відповідальності не може
бути використано у випадку забруднення, що широко розповсюджене, а також
забруднення, яке носить дифузний характер, наприклад, зміни клімату.

1.2.2.2. Превентивний принцип

фективна політика у сфері навколишнього середовища означає попередження
забруднення, а не боротьбу з наслідками забруднення. Попередження
означає не тільки оцінку ризиків з метою уникнення небезпеки, а також
розробку заходів, які базуються на інформації, відомій на даний момент.

З самого початку превентивний принцип відігравав важливу роль у розвитку
законодавства Співтовариства у сфері навколишнього середовища. Вперше
він з’ явився в Єдиному Європейському Акті.

Мета цього принципу полягає у досягненні цілей, визначених політикою
Співтовариства у сфері навколишнього середовища, а саме, „безпечне та
раціональне використання природних ресурсів”. Цей принцип знайшов своє
відображення у вторинному законодавстві. Секторальні рамкові директиви
(щодо води, відходів, повітря) містять наочні приклади застосування
цього принципу. Проте, найкраще цей принцип проілюстровано на прикладі
процедури оцінювання впливу на навколишнє середовище. Для того, щоб
застосовувати превентивний принцип, необхідно дотримуватись наступних
умов: інформація повинна бути доступна всім відповідальним особам;
відповідні дані повинні розглядатися на першому етапі прийняття рішень;
імплементація прийнятих заходів повинна підлягати моніторингу для того,
щоб забезпечити їх коректне виконання, а також адаптацію у випадку
виникнення нових умов. Це відноситься до технічних стандартів, які
необхідно регулярно переглядати у зв’ язку з науково-технічним прогресом
HYPERLINK \l “bookmark17” 1 .

1.2.2.3. Профілактичний принцип

1 Див. Директива 80/68/ЄЕС про захист ґрунтових вод, Директива
86/278/ЄЕС про осад стічних вод.

2 Декларація 1992 р., прийнята в Ріо-де-Жанейро, виступає основним
документом у розвитку та міжнародному визнанні цього принципу (див.
Принцип 15).

Завдяки своєму масштабу законодавство у сфері навколишнього середовища
залежить від наукових знань та досліджень. Наукові відкриття з’
являються один за одним, іноді суперечачи один одному, а інколи
доповнюючи один одного. Законодавство у сфері навколишнього середовища
повинно брати до уваги таку невизначеність. З іншого боку, така
невизначеність не повинна заважати виконанню цілей щодо охорони
навколишнього середовища. Таким чином, в 90-х роках з’ явився дуже
гнучкий принцип, навколо якого довгий час точилися суперечки, а саме,
профілактичний принцип HYPERLINK \l “bookmark16” 2 . Існує багато
тлумачень цього принципу. В параграфі 2 статі 174 Договору про
заснування Європейського Співтовариства він чітко згадується, проте, без
детального пояснення змісту. Його основні елементи можна визначити таким
чином: у випадку існування ризику завдання серйозної та безповоротної
шкоди відсутність повної науково обгрунтованої впевненості не може
виправдовувати відкладення заходів, які б попередили погіршення стану
навколишнього середовища HYPERLINK \l “bookmark20″ 1 . В даному випадку
на противагу превентивному принципу ми стикаємося з науковою
невпевненістю по відношенню до ризику, який може існувати.

Згідно з Посланням від 2000 року Комісії ЄС (СОМ (2000)1, 02.02.2000),
яке містить рекомендації щодо застосування профілактичного принципу,
Комісія ЄС має право встановити ступені захисту навколишнього
середовища, людей, тварин та рослин, які вважатиме необхідними.
Розробляючи законодавство, Комісія ЄС повинна брати до уваги доступні
наукові та технічні дані. Профілактичний принцип можна знайти в багатьох
директивах, а саме, в Директиві 98/81 про вживання генетично
модифікованих мікроорганізмів. В ст. 5(4) Директиви говориться, що, якщо
існує сумнів щодо відповідної класифікації генетично модифікованих
мікроорганізмів, то необхідно застосовувати точні превентивні заходи,
якщо тільки наявні достатні докази, які виправдовують застосування менш
жорстких заходів.

1.2.2.4. Принцип походження

Декларація 1992 р., прийнята в Ріо-де-Жанейро, також включає
поняття диференційованих можливостей різних країн, а також економічну
ефективність. 2 Рішення Суду ЄС від 9 липня 1992 р., Справа С-2/90.

Цей принцип встановлює, що бажано запобігати завданню шкоди
навколишньому середовищу у джерела виникнення, аніж застосовувати „метод
кінця трубопроводу”. Цей принцип також надає перевагу нормам
забруднення, аніж стандартам якості навколишнього середовища, особливо,
якщо це стосується забруднення води та повітря. Принцип набирає значної
ваги, коли йдеться про транскордонне забруднення. Суд ЄС застосував цей
принцип у справі Комісія проти Бельгії HYPERLINK \l “bookmark19” ,
відомій також як справа про Валлонське забруднення. Ця назва походить
від події, яка сталася у Валлонії, де був заборонений імпорт відходів,
які не завдають шкоди, тому що відходи спершу повинні бути перероблені
на локальному рівні. Цей принцип, ґрунтуючись на ідеї самодостатності і
близькості, широко застосовувався в законодавстві Співтовариства
стосовно відходів.

1.2.2.5. Захисний принцип

Оскільки місією Європейського Співтовариства є гармонізація політики
країн-членів, ЄС завжди намагалося знайти спільний знаменник, який би
забезпечив високий рівень захисту. В контексті розширення Європи така
мета є важливою стосовно країн, в яких поняття захисту навколишнього
середовища є менш розвинутим.

Країни-члени ЄС можуть прийняти більш суворі заходи, проте, вони повинні
бути прийняті відповідно до Договору про заснування ЄС та його цілей.
Так, у справі Комісія проти Данії HYPERLINK \l “bookmark24” 1 , Суд
визнав, що в процесі досягнення оптимального захисту не можна
виправдувати диспропорційну загрозу вільному руху товарів.

1.2.3. Загальні принципи права Співтовариства щодо навколишнього
середовища

1.2.3.1. Принцип інтеграції питань стосовно навколишнього середовища в
інші політики

1 Рішення Суду від 20 вересня 1988 р., Справа 302/86 відома під назвою
Справа датських пляшок.

З прийняттям Амстердамського договору, ст. 6 Договору про ЄС стала більш
важливою і завдяки цьому отримала певні переваги. Дійсно, вимоги щодо
захисту навколишнього середовища повинні бути інтегровані у визначення і
реалізацію політик та дій, що здійснюються Співтовариством з метою
сприяння стійкому розвиткові. Цей принцип повністю виправдовує себе,
проте він є дуже вимогливим і на практиці реалізується все ще дуже
рідко. З самого початку європейської інтеграції двома сферами політики,
які зазнали найбільшого впливу, є вільне пересування товарів та політика
конкуренції. HYPERLINK \l “bookmark26″ 1 Здебільшого, Співтовариство
може забезпечити, щоб внутрішній ринок не зменшував надмірно зусилля,
спрямовані на досягнення цілей у сфері навколишнього середовища.

Незважаючи на це, певний розвиток триває, і на даний момент він є дуже
важливим. Коли цей принцип було вперше введено в Договір про заснування
ЄС, Суд визнав його важливим, але не зовсім легітимним. Для того, щоб
змінити правовий прецедент, законодавчий орган в своїх заходах повинен
тепер систематично запроваджувати вимоги до стану навколишнього
середовища для того, щоб надати принципу зобов’язуюче значення. У справі
Данії „свобода торгівлі не повинна розглядатися в безумовному значенні,
а повинна підпорядковуватись певним обмеженням. Це обґрунтовується
цілями, що пов’язані з досягненням спільного інтересу, яке має на меті
Співтовариство”. Отже, Суд вирішив, що заходи, пов’ язані з захистом
навколишнього середовища, повинні бути включені, доки вони не є ані
дискримінаційними, ані непропорційними.

Див. Самміт у м. Кардіфф у 197 р, на якому була затверджена програма
Співтовариства щодо інтеграції політики у сфері навколишнього середовища
у інші політики Співтовариств. 2 Див. посилання далі.

Необхідно згадати про резолюцію Ґетеборзької Ради, яка була прийнята на
третій Конференції з питань навколишнього середовища за участю
регіональних міністрів та політичних лідерів ЄС (м. Ґетеборг, Швеція,
18-20 червня 1997 р.). Стаття 2.9 Резолюції стверджує, що “питанням
першочергової важливості є інтеграція питань навколишнього середовища,
соціальних та економічних питань, як це визначено в Програмі дій 21…”,
а Стаття 2.10 закликає продемонструвати, яким чином питання
навколишнього середовища можна інтегрувати у всі ці сфери.

1.2.3.2. Принцип стійкого розвитку

Стійкий розвиток можна просто визначити, як кращу якість життя для
кожної людини сьогодні і для прийдешніх поколінь. Це прогрес, в якому
поєднуються економічний розвиток, охорона навколишнього середовища та
соціальна справедливість, а його цінності загальновизнані демократичними
державами та політичними партіями у всьому світі. Стійкий розвиток – це:

Збалансований та об’єктивний економічний розвиток

Високий рівень працевлаштування, соціальна єдність

Високий рівень захисту навколишнього середовища та відповідальне
використання природних ресурсів

Прийняття єдиних рішень у відкритій, прозорій та підзвітній політичній
системі

Ефективне міжнародне співробітництво з метою сприяння стійкому розвитку
на світовому рівні.

Концепція „стійкого розвитку” вперше була згадана в доповіді
Брундтландської Комісії ООН в 1987 році (“Наше спільне майбутнє”). На
Конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку, яка
відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, була прийнята Декларація про
навколишнє середовище та розвиток, а також Програма дій 21.

Перспектива стійкого розвитку має на меті відзначити той факт, що значна
кількість сучасних політичних курсів часто не зосереджуються на
довгострокових питаннях або на взаємозв’язках між різними політичними
сферами (наприклад, між енергетикою та навколишнім середовищем).
Досягнення стійкого розвитку означає покращення якості прийняття рішень.
Стійкий розвиток тісно пов’язаний з владою, кращим регулюванням та
оцінкою впливу. Важливими є також показники, які визначають прогрес.

Стаття 2 Договору про заснування ЄС встановлює, що місія ЄС полягає у
підтримці гармонійного та добре збалансованого економічного розвитку в
Співтоваристві, а також стійкого та не-інфляційного зростання у сфері
навколишнього середовища. Перш ніж перейти до іншої форми розвитку, дуже
важливо визначити шляхи досягнення певного балансу між економічними
інтересами, потребами в захисті навколишнього середовища та соціальними
аспектами. На сьогодні здається, що ЄС все ще має труднощі при втіленні
соціальної політики та її конфронтації з іншими політиками.
Амстердамський Договір інкорпорував принцип стосовно навколишнього
середовища в ст. 2 Договору про заснування ЄС (яка в основному
стосується загальних принципів). Це означає, що принцип на
сьогоднішньому етапі має значний політичний вплив та слугує основою для
тлумачення законодавства Співтовариства. Оскільки цей принцип також
закріплений в преамбулі Договору про ЄС, він може бути включений в
заходи, які вживаються в рамках другої та третьої опор, які до цього
часу не містили жодних положень стосовно навколишнього середовища.

1.2.4. Розвиток нових принципів

На сьогодні були розроблені нові принципи, такі як принцип прозорості та
послідовності законодавства Співтовариства в цілому, а також принцип
стосовно доступу до інформації, участі громадськості та доступу до
правосуддя у питаннях інформації. Ці принципи є більш-менш визнаними,
але в майбутньому вони потребують подальшого розвитку. Так, ЄС підписав
Орхуську Конвенцію з цього приводу та має намір її ратифікувати. Якщо ці
принципи представляють певний інтерес в рамках законодавства
Співтовариства про навколишнє середовище, то вони, безперечно, мають
представляти інтерес для законодавства Співтовариства в цілому.

2.3. Програми дій ЄС у сфері навколишнього середовища

Довгий час політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища
зосереджувалася в основному на вирішенні питань, які існують всередині
Співтовариства. Проте, з визнанням глобальності походження забруднення
та необхідності спільних дій як на регіональному, так і на міжнародному
рівнях, все змінилося.

1 Перша Програма Дій у сфері навколишнього середовища 1973-1976
рр.(Офіційний вісник С 112, 20.12.73 р.); Друга Програма Дій у сфері
навколишнього середовища 1977-1981 рр. (Офіційний вісник С 139, 13.6.77
р.); Третя Програма Дій у сфері навколишнього середовища 1982-1986 рр.
(Офіційний вісник С 46, 17.2.83 р.); Четверта Програма Дій у сфері
навколишнього середовища 1987-1992 рр. (Офіційний вісник С 328, 7.12.87
р.); П’ята Програма Дій у сфері навколишнього середовища 1993-2000 рр.
(Офіційний вісник С 138, 17.5.93 р.).

Один важливий елемент політики Співтовариства у сфері навколишнього
середовища знайшов своє відображення в шести програмах дій, які були
прийняті Європейською Комісією на сьогоднішній день HYPERLINK \l
“bookmark30″ 1 . Вони передбачали розвиток ширшого спектру
інструментів, таких як: регулятивні інструменти, фінансові інструменти,
горизонтальні заходи та механізми фінансової підтримки. Були введені
вертикальний та секторальний підходи. Програми дій, як правило,
приймаються резолюцією Ради. Більшість елементів, які були включені в П’
яту Програму Дій, сьогодні інкорпоровані в Амстердамському Договорі.
Насамперед, Програми дій спрямовані на розвиток європейських інституцій
у сфері навколишнього середовища, аніж на розвиток країн-членів ЄС.
Кожна програма має на меті боротьбу з забрудненням та інтеграцію питань
навколишнього середовища в усі сфери діяльності Співтовариства, а також
розширення доступу громадськості до офіційної інформації стосовно стану
навколишнього середовища. Хоча програми дій не носять зобов’ язального
характеру, проте вони сприяють розвитку законодавства.

П’ята Програма Дій втілюється в життя і зараз. Шоста Програма Дій під
назвою „Навколишнє середовище 2010: наше майбутнє, наш вибір” була
прийнята Радою та Парламентом в липні 2002 року. Вперше така програма
була прийнята за допомогою Процедури спільного прийняття рішень. Далі
наводиться детальний аналіз цих двох програм.

2.3.1. П’ята Програма Дій у сфері навколишнього середовища

Назва: Резолюція Ради та представників урядів країн-членів ЄС на
засіданні Ради, яка відбулася 01 лютого 1993 року щодо політики та дій
Співтовариства у сфері навколишнього середовища та стійкого розвитку.

Назва: Рішення №2179/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24
вересня 1998 року стосовно перегляду політики та дій Співтовариства у
сфері навколишнього середовища та стійкого розвитку під назвою “У
напрямку стійкого розвитку”.

Посилання: Офіційний Вісник С 138, 17.05.1993 р.; Офіційний вісник Ь275,
10.10.1998 р.

П’ ята Програма Дій у сфері навколишнього середовища під назвою „У
напрямку стійкого розвитку” визначила принципи європейської стратегії
добровільних дій на період від 1992 до 2000 року. Також мета цієї
програми – сприяти стійкому розвитку. Програмою розглядалися наступні
проблеми навколишнього середовища: зміна клімату, забруднення води та
управління відходами. Також, в програмі встановлювалися нові відносини
між відповідальними особами у сфері навколишнього середовища. Будучи
попередником Шостої Програми Дій Співтовариства з навколишнього
середовища, П’ ята Програма Дій започаткувала „горизонтальний” підхід у
Співтоваристві, який врахував всі причини забруднення, в основному, в
промисловому, енергетичному, туристичному, транспортному та
сільськогосподарському секторах. Такий транскордонний підхід до політики
у сфері навколишнього середовища призвів до розвитку „інтеграційного
принципу”, який означає, що при формуванні інших секторальних політик
повинні братися до уваги політики у сфері навколишнього середовища.

1 Програми охопили Сім напрямків та цілей: зміна клімату, окислення та
якість атмосферного повітря, урбанізація навколишнього середовища,
берегові зони, управління відходами, управління водними ресурсами,
захист природи та біологічна різноманітність.

Програма з навколишнього середовища спирається на два основних принципи,
викладені в програмі на наступне десятиліття. Принцип перший полягає в
інтеграції проблем навколишнього середовища у всі сфери діяльності.
Другий принцип стосується заміни командного підходу на солідарну
відповідальність всіх залучених осіб HYPERLINK \l “bookmark32” 1 .

HYPERLINK \l “bookmark34” 2 .3.2. Шоста Програма Дій Європейського
Співтовариства у сфері навколишнього середовища на 2001-2010 роки
HYPERLINK \l “bookmark34″ 1

Назва: Послання Комісії Раді, Європейському Парламенту, Комітету з
економічних та соціальних питань, Комітету регіонів від 24 січня 2001
року щодо Шостої Програми Дій Європейського Співтовариства у сфері
навколишнього середовища під назвою „Навколишнє середовище 2010: наше
майбутнє, наш вибір”.

Посилання: COM (2001)31 остаточна версія.

Наступні документи: Рішення №1600/2002/ЄС Європейського Парламенту та
Ради від 22 липня 2002 року щодо Шостої Програми Дій Європейського
Співтовариства у сфері навколишнього середовища, Офіційний Вісник L 242,
10/09/2002 р. с. 0001 – 0015.

Це Рішення стосується Шостої Програми Дій Європейського Співтовариства у
сфері навколишнього середовища. В ньому визначені основна мета, терміни
та пріоритети, основні засоби досягнення мети та чотири сфери дій,
описані в Посланні про Шосту Програму Дій Європейського Співтовариства у
сфері навколишнього середовища під назвою „Навколишнє середовище 2010:
наше майбутнє, наш вибір”. Певні заходи у кожній сфері повинні бути
здійснені протягом чотирьох років після прийняття Рішення.

HYPERLINK “http://europa.eu.int/comm/environment/newprg/index.htm” 1
Подальшу інформацію про Шосту Програму дій Європейського Співтовариства
у сфері навколишнього середовища на 2001-2010 роки можна знайти
HYPERLINK “http://europa.eu.int/comm/environment/newprg/index.htm”
http://europa.eu.int/comm/environment/newprg/index.htm . Також Комісія
опублікувала короткий буклет під назвою ,Даше майбутнє, наш вибір” з
метою зробити нову програму більш доступною для громадськості.

Виключно регулятивний підхід не є достатньо адекватним, а запропонований
новий стратегічний підхід створює низку

HYPERLINK “http://www.europa.eu.int/comm/environment/law/index.htm” 1
Структура по імплементації та виконанню законодавства у сфері
навколишнього середовища є неформальною структурою державних органів
країн-членів ЄС, яка створена для того, щоб забезпечити більш ефективне
застосування законодавства у сфері навколишнього середовища. Європейська
Комісія, будучи членом цієї структури, головує на зустрічах. Система
покликана сприяти обміну інформацією та досвідом, розвитку більш
послідовного процесу імплементації законодавства, імплементації та
виконанню законодавства у сфері навколишнього середовища. Крім цієї
структури, паралельно існує система, створена з метою сприяння
країнам-кандидатам у члени ЄС. Роль цієї структури – сприяти цим країнам
у імплементації та виконанні законодавства у сфері навколишнього
середовища. Інший інструмент -удосконалення стандартів проведення
перевірок дотримання законодавства у сфері навколишнього середовища,
боротьба зі злочинами у сфері навколишнього середовища Г HYPERLINK
“http://europa.eu.int/comm/environment/impel/criminal.pdf”
і11р://еигора.еи.іп1/сошт/епуігоптеп1/ішре1/сгітіпа1.реІ та Пропозиції
до Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС про захист
навколишнього середовища через кримінальне законодавство) та звернення
до Суду ЄС. Див. також HYPERLINK
“http://www.europa.eu.int/comm/environment/law/index.htm” Мр:/Ау\у\у.
еигора. еи. int/coшш/environшent/1aw/index.htш .

2 Інструменти, які необхідно застосовувати, включаючи розвиток
показників для того, щоб спостерігати за інтеграційними процесами.

3Тісна співпраця з ринком означає встановлення партнерства з
представниками бізнесу: заохочення до використання БМЛБ; введення схем
щодо нагородження компаній за виконання приписів у сфері навколишнього
середовища; заохочення до добровільного виконання обов’язків;
встановлення політики єдиної продукції, підтримуючи використання
екологічних ярликів, прийняття законодавства про відповідальність у
сфері.

4 Це питання включає заходи із вдосконалення якості інформації щодо
навколишнього середовища.

5 Пропонуються наступні заходи: видання послань про важливість
інтеграції питань навколишнього середовища у сфері планування та
управління використанням земельних ресурсів; удосконалення імплементації
Директиви про оцінку впливу на навколишнє середовище; поширення
найкращого досвіду та сприяння обміну інформацією щодо стійкого
розвитку та розвитку міст; стійкий розвиток в

інструментів та заходів, які можуть впливати на осіб, які приймають
рішення, наприклад, підприємців, споживачів, політиків та громадян. В
Програмі увага концентрується на п’ яти пріоритетних сферах, а саме:
удосконалення процесу імплементації чинного законодавства HYPERLINK \l
“bookmark36” 1 ; інтеграція питань стосовно навколишнього середовища в
інші сфери діяльності HYPERLINK \l “bookmark35” 2 ; тісна співпраця з
ринком HYPERLINK \l “bookmark37” 3 ; уповноваження приватних осіб,
громадян та зміна поведінки HYPERLINK \l “bookmark38” ; а також
планування використання навколишнього середовища та управління рішеннями
HYPERLINK \l “bookmark39” 5 .

Крім того, було визначено чотири пріоритетних сфери діяльності, до яких
відносяться: зміна клімату, біологічна різноманітність, навколишнє
середовище та здоров’я, а також управління природними ресурсами та
відходами.

На закінчення необхідно зазначити, що інтеграція питань навколишнього
середовища у всі сфери внутрішніх відносин Європейського Союзу є однією
з цілей. Ця пропозиція бере до уваги перспективи розширення ЄС та
підкреслює необхідність розширеного діалогу з адміністраціями
країн-кандидатів у члени ЄС стосовно стійкого розвитку та встановлення
тісних взаємозв’ язків з неурядовими організаціями та підприємцями цих
країн.

Сім тематичних стратегій

Тематичні стратегії є одним з компонентів заходів, передбачених Шостою
Програмою Дій. Ця концепція була представлена як один із шляхів
подолання семи ключових питань з навколишнього середовища, які
потребують глобального вирішення через

їх складність;

різнорідність задіяних осіб та

необхідність знайти різноманітні та інноваційні рішення.

регіональній політиці Співтовариства; сприяння здійсненню заходів у
сфері навколишнього середовища у сільському господарстві та розвиток
партнерства у сфері туризму.

Сім тематичних стратегій будуть розроблені самостійно згідно з загальним
підходом з огляду на зміст їх специфічних вимог – захист ґрунтів, захист
та охорона морського середовища, послідовне вживання пестицидів,
забруднення повітря, міське середовище, використання та управління
природними ресурсами та переробка відходів.

Такий загальний підхід постійно розширюється. Так, всі стратегії будуть
представлені в два етапи.

Етап 1

Презентація та аналіз “стану зв’язків” у сфері навколишнього середовища,
які розглядаються Тематичною Стратегією, а також чітке та зрозуміле
визначення проблеми, яку необхідно розв’язати. Це включає методологію,
яка застосовується, з метою представити загальну картину, зацікавлених
сторін, які беруть активну участь в аналізі, та основні складові їх
позицій. Загалом, необхідно інкорпорувати будь-який елемент, який може
допомогти реалізувати підхід, обраний для „вирішення” проблеми. Це
єдиний шлях, який дозволить впевнитися, що пропозиції є важливими та
мають наукове, технічне, економічне та соціальне підґрунтя для того, щоб
подолати контраргументи.

Етап 2

Презентація цілей та мети, вирішуючи зазначені проблеми спільно з
пропозиціями, які тільки сприятимуть у вирішенні проблем. Ці пропозиції
повинні включати чіткі заходи, спільно з цілями, термінами та
можливостями імплементації.

Після прийняття тематичних стратегій пропозиції будуть розвиватися на
підставі ухваленої загальної структури.

Наступні напрямки можна визначити як сім стратегій:

Чисте повітря для Європи;

Захист ґрунтів;

Обґрунтоване використання пестицидів;

Захист та охорона морського середовища;

Попередження забруднення відходами та їх переробка;

Обґрунтоване використання природних ресурсів;

Навколишнє середовище міст.

Розділ 2. Горизонтальний сектор

2.1. Загальний огляд законодавства

Законодавство в рамках горизонтального сектору характеризується тим, що
воно перетинає різні сфери, які стосуються навколишнього середовища.
Воно є загальним законодавством, яке застосовується до інших секторів у
сфері навколишнього середовища, оскільки має процедурний характер. Таке
законодавство передбачає методи та механізми, спрямовані на покращення
прийняття рішень, розвитку та імплементації законодавства.

Таке законодавство включає, зокрема, наступні Директиви: Директиву
2003/4/ЄС про доступ до інформації у сфері навколишнього середовища,
Директиву 85/337/ЄЕС стосовно оцінки впливу на навколишнє середовище,
змінену Директивою 97/11/ЄС, Директиву 2001/42/ЄС стосовно оцінки впливу
певних планів та програм на навколишнє середовище, Директиву 91/692/ЄЕС,
Регламент Європейського Агентства з питань навколишнього середовища №
2110/90 та Регламент про життя № 1973/92 зі змінами, що були внесені
Регламентом № 1404/96.

Згадані Директиви передбачають збір та оцінку інформації стосовно
навколишнього середовища, права всіх зацікавлених сторін мати доступ до
інформації та можливість брати участь у процесі прийняття рішень,
обов’язок звітувати Комісії та обов’язок здійснювати оцінку впливу на
навколишнє середовище (далі – ВНС) проектів з розвитку, які
пропонуються, а також плани та програми, які можуть мати негативний
вплив на навколишнє середовище. Наступний розділ присвячений детальному
аналізу законодавства.

2.2. Законодавство, яке застосовується у цьому секторі

2.2.1. Орхуська Конвенція

Назва: Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в
процесі прийняття рішень та право на судовий захист у сфері
навколишнього середовища.

Посилання: 25 червня 1998 року.

Заходи Комісії щодо імплементації: Пропозиція для Рішення Ради щодо
підписання Європейським Співтовариством Конвенції Комісії ООН з
економічних питань для Європи про доступ до інформації, участь
громадськості та право на судовий захист у сфері навколишнього
середовища (Орхуська Конвенція). На даному етапі Комісія розробляє
пропозиції стосовно ратифікації Конвенції.

Зауваження: Протокол про воду та здоров’я (Лондон 1999 року) до
Конвенції ООН Комісії ООН з економічних питань для Європи про захист та
використання міжнародних водоймищ та транскордонних озер був першим
міжнародним документом, який взяв до уваги положення Орхуської
Конвенції.

Орхуська Конвенція була прийнята на четвертій Конференції Міністрів
“Навколишнє середовище для Європи”, яка відбулася в м.Орхус, Данія, 25
червня 1998 року. її підписали тридцять дев’ять країн та Європейський
Союз.

Орхуська Конвенція є новим документом у сфері навколишнього середовища.
Вона об’єднує права людини з правами, які стосуються навколишнього
середовищ. У Преамбулі робиться наголос на важливості екологічних прав,
доступу до інформації, участі громадськості та права на судовий захист у
сфері навколишнього середовища. Так, Конвенція грунтується на трьох
принципах: доступ до інформації, участь громадськості та право на
судовий захист, передбачених ст.ст. 49. Ці принципи є взаємозв’язаними
та взаємозалежними. Конвенція встановлює права та обов’ язки стосовно
доступу до інформації, включаючи строки надання інформації, та випадки,
в яких офіційні органи можуть відмовити у доступі до певної категорії
інформації.

У доступі до інформації може бути відмовлено в трьох випадках: державні
органи не володіють інформацією, яка вимагається; немає підстав для
запиту або запит сформульовано дуже загально; виконання запиту вимагає
певних матеріальних

затрат.

У запитах також може бути відмовлено на підставі конфіденційності
діяльності державних органів, національної та громадської безпеки, з
метою сприяння справедливому правосуддю чи з мотивів поваги до
конфіденційності комерційної та промислової інформації, прав
інтелектуальної власності та особистої інформації. Проте, всі
вищенаведені підстави для відмови необхідно тлумачити відповідно,
враховуючи громадські інтереси, яким буде слугувати відкриття
інформації. В разі відмови повинні бути вказані її причини, а також
форми апеляцій, які може використати заявник.

Державні органи повинні підтримувати стан інформації, якою вони
володіють, а також скласти перелік осіб, які мають доступ до інформації,
реєстри та файли. В належному стані повинні утримуватися електронні бази
даних з відомостями про стан навколишнього середовища, законодавство,
державні плани та програми, а також міжнародні конвенції.

2.2.2. Директива стосовно доступу до інформації про навколишнє
середовище

Назва: Директива 2003/4/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 28 січня
2003 року про доступ громадськості до інформації про навколишнє
середовище та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄЕС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 041, 14.02.2003 р. С. 0026 -0032.

Метою Директиви є (а) гарантувати право доступу до інформації про
навколишнє середовище, якою володіють державні органи, і встановити
загальні правила та положення для реалізації цього права; а також (б)
забезпечити, щоб інформація про навколишнє середовище була доступною для
громадськості та могла поширюватися для того, щоб досягнути
систематичності доступу та поширення такої інформації серед
громадськості. Так, по можливості, повинно підтримуватися використання
комп’ ютерних, електронних та/або телекомунікаційних технологій. В цьому
відношенні Директива вважається прогресивною: інформація про навколишнє
середовище, якою володіють державні органи, повинна зберігатися у формі
або форматі, які можна легко відтворити за допомогою комп’ ютерних,
електронних або телекомунікаційних засобів (ст. 3 (4)). Поширюючи
інформацію про навколишнє середовище, країни-члени підключаються до
сторінок Інтернету, на яких цю інформацію можна знайти (ст. 7).

Державні органи країн-членів зобов’ язані надати інформацію про
навколишнє середовище будь-якому заявнику на його вимогу якнайшвидше або
щонайпізніше протягом одного місяця, а в певних випадках протягом двох
місяців, якщо інформація, яка вимагається, є об’ємною та складною. Якщо
запит сформульовано дуже загально, державні органи можуть попросити
заявника деталізувати запит, а при потребі, допомогти йому в цьому.
Проте, державні органи можуть визнати за необхідне відмовити у наданні
інформації відповідно до ст. 4(1)(с). Це положення є новим порівняно з
Орхуської Конвенцією, відповідно до якої запит, сформульований дуже
загально, є підставою для відмови у наданні інформації. Директива
визначає підстави для відмови, які є такими ж, як і ті, що зазначені в
Орхуській Конвенції. Директива також встановлює підстави, за яких
виникає право на судовий захист.

Країни-члени зобов’ язані прийняти до 14 лютого 2005 року закони,
положення та адміністративні розпорядження, необхідні для імплементації
Директиви.

2.2.3. Директиви про оцінку впливу на навколишнє середовище

Назва: Директива Ради 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 року про оцінку
впливу державних та приватних проектів на навколишнє середовище зі
змінами, внесеними Директивами

97/11/ЄС та 2003/35/ЄС – Директива 2003/35/ЄС Європейського

Парламенту та Ради від 26 травня 2003 року про участь громадськості у
розробці планів та програм у сфері навколишнього середовища, що змінює
Директиви Ради 85/337/ЄЕС та 96/61/ЄС в частині участі громадськості та
праві на судовий захист – Послання Комісії ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 175, 05.07.1985 р., Офіційний вісник Ь
156, 25.06. 2003 р. С. 0017 – 0025.

Директива 85/337/ЄЕС визначає, що приватні та державні проекти, які
можуть мати значний вплив на навколишнє середовище, повинні бути оцінені
на предмет потенційного впливу на навколишнє середовище до їх ухвалення.

Зміни, які були внесені в цю Директиву в 1997 році, мали на меті
покращити однакове застосування Директиви на всій території, а також
якість та об’ єм інформації, яка надається.

Проекти розподіляються на дві групи: проекти, перелічені в Додатку I
HYPERLINK \l “bookmark47” 1 , є предметом обов’язкової оцінки впливу на
навколишнє середовище, а оцінка проектів, зазначених в Додатку II, не є
обов’язковою. Що стосується проектів, перелічених в Додатку II HYPERLINK
\l “bookmark46” , країни-члени мають право вирішувати, чи повинні ці
проекти підлягати оцінці впливу на підставі критеріїв, передбачених в
Додатку III.

1 Проекти, які перелічені в Додатку I, включають нафту, яка не
піддавалася обробці, теплові електростанції та обладнання для спалення,
ядерне обладнання, комплексні роботи із переплавлення чавуну та сталі,
обладнання для отримання азбесту, комплексне хімічне обладнання,
будівництво залізниць, доріг та річкових шляхів і портів, обладнання для
переробки відходів, отримання ґрунтових вод, заводи по обробці водних
відходів, дамби, трубопроводи для транспортування газу, нафти або
хімікатів, обладнання для вирощування домашньої птиці або свиней,
кар’єри та відкритті шахти добування вугілля, будівництво високовольтних
електричних ліній, ін. Для деяких із зазначених проектів встановлюються
пороги. Якщо визначені пороги не перевищуються, то такий проект підпадає
під Додаток II.

2 Додаток II включає місця для зберігання металевих обрізків, включаючи
машинні; місця для тестування двигунів, турбін чи реакторів; обладнання
для створення штучних мінеральних волокон; обладнання для відновлення чи
знищення вибухових речовин; туризм та відпочинок; лижі, гірські лижі та
канатні кабіни; пристані для яхт; готельні комплекси, розташовані за
містом; стаціонарні та пересувні кемпінги.

Країни-члени повинні гарантувати, що кожна оцінка впливу на навколишнє
середовище визначає, описує та оцінює прямий та опосередкований вплив
проектів на такі фактори навколишнього середовища, як, наприклад, люди,
фауна, флора, ґрунти, вода, повітря, клімат та ландшафт, матеріальні
фонди та культурний спадок, а також на взаємодію між цими факторами.
Повинна бути визначена система, яка б гарантувала, що розробники
проектів надаватимуть компетентним органам інформацію, необхідну для
оцінки впливу на навколишнє середовище, включаючи дані, передбачені ст.
5 (опис проекту, інформація про місцезнаходження, план та розмір
проекту, заходи, які передбачені для уникнення, зменшення та, якщо
можливо, засоби проти впливу, дані, необхідні для ідентифікації та
оцінки основних впливів, які проект матиме на навколишнє середовище) та
Додатком IV.

Процедура консультування, передбачена Директивою, має надзвичайно
важливе значення. Якщо вплив проекту на навколишнє середовище підлягає
оцінюванню, країна-член ЄС повинна забезпечити, щоб громадськість та
державні органи, які займаються проектами відповідно до своїх
повноважень у сфері навколишнього середовища, отримали консультації в
процесі здійснення оцінювання з метою досягнення згоди, а також щодо
інформації, яка надається (стаття 6). Результати консультування, а також
дані, зібрані в процесі оцінювання, повинні братися до уваги при
виробленні єдиного підходу (ст. 8).

Директива не визначає ні часові рамки процедури консультування, ні
максимальний період, встановлений для прийняття єдиного рішення
компетентними органами. Такі строки та часові рамки повинні
встановлюватися самими країнами-членами.

Після прийняття рішення стосовно надання чи ненадання згоди країни-члени
повинні гарантувати, що державні органи проінформують громадськість про
прийняття такого рішення та аргументують свою позицію та іншу необхідну
інформацію. Виходячи з вищевикладеного, можна прийти до висновку, що в
процесі вироблення єдиного підходу повинні братися до уваги результати
консультування та зібрана інформація.

Якщо встановлюється, що проект може мати значний вплив на навколишнє
середовище іншої країни-члена ЄС, застосовується процедура обміну
інформацією. Інша країна-член також приймає участь у процедурі
оцінювання впливу проекту на навколишнє середовище та консультаціях. Це
також випливає з основних положень Європейської Конвенції про оцінювання
проектів, які мають транскордонний вплив, Комісії ООН з економічних
питань HYPERLINK \l “bookmark48” 1 .

Одне важливе питання, яке необхідно врахувати при реалізації Директиви,
є те, що процедура оцінювання впливу на навколишнє середовище повинна
бути інкорпорована в Директиву про забруднення та превентивний контроль
за заходами, передбаченими цією Директивою. В процесі імплементації
Директиви може виникнути необхідність інтегрувати процедури оцінювання
впливу на навколишнє середовище та використання земель.

З правової точки зору необхідно зосередити увагу на незначних проектах,
виключених з процедури оцінювання впливу на навколишнє середовище,
проте, вони можуть бути частиною великого проекту, який, у свою чергу,
підлягає оцінюванню на предмет впливу на навколишнє середовище. В цьому
випадку проведення оцінювання впливу на навколишнє середовище є обов’
язковим для всіх проектів.

Назва: Директива 2001/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27
червня 2001 року про оцінювання впливів планів та програм на навколишнє
середовище.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 197, 21.07.2001 Р. 0030 –

0037.

1 Підписана Європейським Співтовариством 26.02.1991 р. та ратифікована
26.06.1997

Директива 2001/42/ЄС доповнює процедуру оцінювання впливу на навколишнє
середовище для проектів, введену в дію Директивою 85/337/ЄЕС. Цією
Директивою передбачено процедуру оцінювання впливу на навколишнє
середовище на етапі планування проектів. Вона спрямована на інтеграцію
питань навколишнього середовища в плани та програми, що можуть мати
значний вплив на довкілля, шляхом проведення їх оцінки.

Оцінювання стану навколишнього середовища автоматично є обов’язковим для
планів та програм, які розробляються для планування міст та сіл,
використання земель, транспорту, енергії, управління відходами,
телекомунікації та інших секторів, які потребують отримання згоди
відповідно до проектів, передбачених Додатками I та II до Директиви
85/337/ЄБС. Це ж саме стосується прийняття планів та програм, які
впливають на місцевості, що захищаються Директивою 92/43/ЄЕС про охорону
природних ресурсів та дикої фауни і флори, і для яких процедура
оцінювання є обов’язковою відповідно до цієї Директиви. Інші плани та
програми будуть підлягати оцінюванню, якщо перевірка відповідно до
критеріїв, викладених в Додатку ІІ до Директиви, виявить, що вони мають
значний вплив на навколишнє середовище.

Окрім здійснення оцінювання впливу на навколишнє середовище компетентні
органи зобов’ язані підготувати звіт про навколишнє середовище, в якому
повинна бути зазначена така інформація: зміст плану та програми;
характеристики навколишнього середовища, на які можуть мати негативний
впив план чи програма; заходи, які повинні попередити, зменшити та
відшкодувати значний вплив на навколишнє середовище; заходи по контролю
та інші аспекти. Проект плану та програми повинен бути доступний
державним органам, які відповідають за навколишнє середовище, а також
широкій громадськості.

В травні 2003 року в Києві 35 країн та Європейське Співтовариство
підписали Протокол Комісії ООН з економічних питань для Європи щодо
стратегічної оцінки навколишнього середовища (Strategic Environment
Assessment – SEA). Після набрання чинності Протокол зобов’
язуватиме сторони оцінювати наслідки впливу на навколишнє середовище,
завдані планами та програмами. В процесі прийняття рішень стратегічна
оцінка навколишнього середовища здійснюється набагато раніше, аніж
процедура оцінювання впливу на навколишнє середовище, і таким чином
виступає основним інструментом у процесі стійкого розвитку.

2.2.4. Директиви про звітування

Назва: Директива Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 року про
стандартизацію та раціоналізацію звітування щодо імплементації Директив,
пов’ язаних з навколишнім середовищем.

Посилання: Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991 р.

1 Директива Ради 76/464/ЄЕС від 4 травня 1976 року про забруднення,
викликане певними небезпечними речовинами, які потрапили в водне
середовище Співтовариства, зі змінами, внесеними Директивою 2000/60/ЄС
Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року (що буде
скасована Директивою 2000/60/ЄС про створення структури для здійснення
політики Співтовариства у сфері водної політики, починаючи з
22/12/2013). Директива Ради 78/176/ЄЕС від 20 лютого

Директива має на меті раціоналізувати вимоги звітування Комісії про
інформацію, яка необхідна відповідно до деяких Директив стосовно захисту
навколишнього середовища. Загалом, звіти повинні подаватися кожні три
роки і кожний сектор має трирічний цикл підготовки звітів, крім
Директиви про воду для купання. В цьому випадку звіт подається щорічно.
Положення Директиви повинні бути імплементовані країнами-членами, а
саме, вони мають бути інкорпоровані в національні законодавства.
Незважаючи на це, повинна застосовуватися система збору інформації та її
надання Комісії. Для встановлення гармонізованої інформаційної бази
будь-які дані, надані різними органами, повинні бути взаємно
порівняльними. Також, повинен існувати графік виконання. Директива про
звітування була інкорпорована в інші директиви HYPERLINK \l “bookmark50″
1 .

Директива про звітування на даний час переглядається, оскільки, як
показав досвід, зобов’язання звітуватися були сприйняті державними
органами країн-членів як додатковий тягар.

Регламент про життя

Назва: Регламент (ЄЕС) № 1655/2000 Європейського Парламенту та Ради від
17 липня 2000 року про фінансові інструменти у сфері навколишнього
середовища.

Посилання: Офіційний вісник Ь 192, 28.07.2000 р.

Умовою участі в системі „Життя-Природа” або „Життя-Довкілля” є
фінансування.

Система „Життя” складається з трьох складових: „Життя-Природа”,
„Життя-Довкілля” та „Життя-треті країни”. Розподіл фінансових ресурсів є
наступним: 47% від загального бюджету виділяється для „Життя-Природа”,
47% – для „Життя-Довкілля”, 6% – для „Життя-треті країни”.

Європейська Агенція з питань навколишнього середовища

Назва: Регламент Ради (ЄЕС) № 1210/90 від 7 травня 1990

1978 року про відходи двоокису титану (2), востаннє змінена Угодою про
створення європейської економічної зони – Додаток XX – Навколишнє
середовище – Перелік наведено в ст. 74 Офіційний вісник Ь 001,
03/01/1994 р. С. 0494 – 0500. Директива Ради 78/659/ЄЕС від 18 липня
1978 р. про якість прісної води, яка потребує захисту чи вдосконалення з
метою захисту риб, востаннє змінена Регламентом Ради (ЄС) № 807/2003 від
14 квітня 2003 р. (буде скасована Директивою 2000/60/ЄС, починаючи з
22/12/2013).

року про створення Європейської Агенції з питань навколишнього
середовища та європейської системи обміну інформацією та спостереження
за навколишнім середовищем, змінений Положенням Ради (ЄС) № 933/1999 від
29 квітня 1999 року.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 120, 11.05.1990 р., Офіційний Вісник Ь
117, 05.05.1999 р.

Європейська Агенція з питань навколишнього середовища, яка знаходиться в
Копенгагені, Данія, збирає, обробляє та надає інформацію про стан
навколишнього середовища. Агенція надає Співтовариству та країнам-членам
інформацію, необхідну для того, щоб визначити та реалізувати відповідні
та ефективні заходи. Європейська система обміну інформацією та
спостереження за навколишнім середовищем складається з національних
центрів, створених в країнах-членах ЄС. Зібрана інформація підлягає
порівнянню на загальноєвропейському рівні. Агенція також слідкує за тим,
щоб інформація про стан навколишнього середовища розповсюджувалася
належним чином.

Розділ 3. Сектор якості атмосферного повітря

3.1. Загальний огляд

Питання якості атмосферного повітря є однією зі сфер діяльності, в якій
Європа здійснювала активну діяльність у минулі роки. Метою ЄС є розвиток
загальної стратегії шляхом встановлення довгострокових цілей стосовно
якості атмосферного повітря. Шоста Програма Дій у сфері навколишнього
середовища під назвою “Навколишнє середовище 2010: наше майбутнє, наш
вибір” визначає навколишнє середовище та здоров’ я як одне з основних
завдань, яке вимагає докладання певних зусиль. Забруднення атмосферного
повітря є одним з питань, які розглядаються відповідно до положень про
навколишнє середовище та здоров’ я. Незважаючи на те, що дотримання
високої якості атмосферного повітря заохочується у Співтоваристві,
необхідно здійснити додаткові заходи. Впродовж наступних 10 років заходи
будуть зосереджуватися навколо норм якості атмосферного повітря та
послідовності законодавства, що стосується атмосферного повітря, а також
відповідних ініціатив у цій сфері. Нова програма під назвою “Чиста
атмосфера для Європи” присвячена довгостроковій, стратегічній та
інтеграційній програмі дій з метою захисту людського здоров’ я та
навколишнього середовища від наслідків забруднення атмосферного повітря.

З метою здійснення контролю рівня забруднення та моніторингу
концентрації забрудників в атмосфері були прийняті відповідні Директиви.
У цій сфері було прийняте законодавство для реалізації зобов’ язань
Співтовариства, які були визначені міжнародними угодами HYPERLINK \l
“bookmark55” 1 . Основні нормативно-правові документи можна поділити на
п’ять груп (всі ці документи розроблені у формі Директив, якщо не
зазначається інше):

Оцінка та управління якістю оточуючого атмосферного повітря

Рамкова Директива 96/62/ЄС про якість атмосферного повітря

Норми якості атмосферного повітря

Директива 99/30/ЄС, яка стосується норм вимірювання сірчистого газу,
двооксиду азоту та оксиду азоту в оточуючому атмосферному повітрі.

Контроль за продукцією та матеріалами

1 Женевська Конвенція 1979 р. про транскордонне забруднення атмосферного
повітря та Протоколи до неї; Віденська Конвенція 1985 р. про захист
озонових шарів та Монреальский Протокол 1987 р. про речовини, які
зменшують озоновий шар, а також Рамкова Конвенція 1992 р. про зміни
клімату.

Якість дизельного палива та бензину (Директива 98/70/ЄС, змінена
Директивою 2003/17/ЄС);

Зменшення вмісту певних речовин у сірці (Директива 1999/32/ЄС, змінена
Директивою 93/12/ЄЕС);

Викиди органічних сумішей, які легко випаровуються, та розподіл палива
(Директива 94/63/ЕС);

Викиди органічних сумішей, які легко випаровуються, шляхом використання
органічних розчинників (Директива 99/13/ЄС);

Маркетинг та використання небезпечних речовин та препаратів (Директива
76/769/ЄЕС);

Попередження та зменшення забруднення навколишнього середовища азбестом
(Директива 87/2І7/ЄЕС);

Речовини, які сприяють вичерпанню озону (Регламент (ЄС) № 2037/2000
Європейського Парламенту та Ради від 29 червня 2000 року про речовини,
які сприяють вичерпанню озонового шару);

Рішення Ради 88/540/ЄЕС стосовно Монреальського Протоколу (стосовно
вичерпання озонового шару).

4) Норми викидів

а) Норми викидів від стаціонарних джерел

Муніципальне спалення відходів (чинне обладнання) (Директива 89/429/ЄЕС,
що буде скасована Директивою 2000/76/ЄС про спалення відходів, починаючи
з 28 грудня 2005);

Муніципальне спалення відходів (нове обладнання) (Директива 89/369/ЄЕС,
що буде скасована Директивою 2000/76/ЄС, починаючи з 28 грудня 2005);

Небезпечне спалення відходів (Директива 94/67/ЄС, скасована вищезгаданою
Директивою);

Директива про попередження комплексного забруднення та контроль над ним
(Директива 96/61/ЄС, востаннє змінена Директивою 2003/35/ЄС, яка
замінила Директиву 84/360/ЄЕС про забруднення атмосферного повітря
заводами, востаннє змінену Директивою

91/692/ЄЕС);

– Великі заводи по спаленню сміття (Директива

2001/80/ЄС);

Директива 96/82/ЄС про здійснення контролю за значними випадками
викидів;

Обмеження викидів органічних сумішей, які швидко випаровуються, завдяки
використанню органічних розчинників в певній діяльності та на установках
(Директива 1999/13/ЄС).

b) Норми викидів від пересувних джерел

Викиди від легкових автомобілів (Директива 70/220/ЄЕС, востаннє змінена
Директивою Комісії 2002/80/Єс);

“Auto-Oil” Пропозиція COM/96/0163 (COD) щодо зміни Директиви 70/220/ЄЕС
про викиди;

Тест на придатність викидів в атмосферне повітря, Директива 96/96/ЄС
(останні зміни – Директива 2003/27/ЄС, яка замінила Директиву 92/55/ЄС);

Викиди в результаті спалювання дизельного палива (сажа) (Директива
72/306/ЄЕС, змінена Директивами 89/491/ЄЕС та 97/20/ЄЕС);

Викиди від дизельних двигунів (Директива 88/77/ЄЕС, востаннє змінена
Директивою 2001/27/ЄС);

Викиди від не дорожніх пересувних джерел (Директива

97/68/ЄС, змінена Директивою 2002/88/ЄС).

5) Моніторинг та обмін інформацією

Забруднення тропосферного озону (Директива 2002/3/ЄС, яка скасувала
Директиву 92/72/ЄС);

Рішення 93/389/ЄЕС про механізми моніторингу С02 та викиди інших
газів, змінене Рішенням Ради

1999/296/ЄС;

Рішення 86/277/ЄЕС про підписання Протоколу до Конвенції 1979 року про
транскордонне забруднення атмосферного повітря та фінансування програми
моніторингу та оцінки передачі забрудників повітря в Європі (ЕМЕР);

Рішення 96/511/ЄС про анкетування стосовно забруднення атмосферного
повітря;

Рішення 97/101/ЄС про обмін інформацією та даними, отриманими від систем
та станцій, які визначають якість атмосферного повітря на території
країн-членів, що було змінене Рішенням Ради 2001/752/ЄС;

Доступ до інформації про стан навколишнього середовища (Директива
2003/4/ЄС).

HYPERLINK “http://reports.eea.eu.int/92-9167-107-X/en/page002.html” 1
Сторінка HYPERLINK
“http://reports.eea.eu.int/92-9167-107-X/en/page002.html” ґшр:
//герогі^. ееа. еи. іпіУ92-9167-107-Х/еПраае002.Мт1

Рамкова Директива 96/62/ЄС про оцінювання якості повітря та управління,
прийнята в 1996 році Радою з питань навколишнього середовища, переглядає
чинне законодавство, прийняте раніше, та містить нові норми якості
атмосферного повітря для забрудників атмосферного повітря, які раніше не
підлягали регулюванню, а також встановлює часові рамки для розробки
“дочірніх” директив стосовно ряду забрудників. Перелік забрудників
атмосферного повітря, які розглядаються, включають сірчистий газ,
двооксид азоту і бензол, тверді частки, чадний газ, полі-ароматичні
вуглеводи, кадмій, миш’ як, нікель та ртуть. Рамкова Директива, а також
інші “дочірні” Директиви зобов’ язують проводити оцінювання якості
атмосферного повітря на території країн-членів на підставі
загальноприйнятих методів та критеріїв. З цією метою Комісія підготувала
Керівні положення про звітування стосовно попереднього оцінювання
відповідно до Директив про якість атмосферного повітря в ЄС HYPERLINK \l
“bookmark56” 1 . Керівні положення про звітування стосовно оцінювання та
Керівні положення для країн-членів щодо моніторингу РМ10 HYPERLINK \l
“bookmark57” 1 будуть підготовлені найближчим часом.

Після прийняття Рамкової Директиви було прийнято “дочірні” директиви,
які встановлюють граничні межі, а у випадку озону, межі для кожного
визначеного забрудника. Крім встановлення меж якості атмосферного
повітря та тривожних порогів, завданням “дочірніх “директив є
гармонізація стратегій проведення моніторингу, методів вимірювання,
градуювання та методів оцінювання якості атмосферного повітря з метою
розроблення єдиних порівняльних методів вимірювання на всій території ЄС
та надання повної інформації громадськості. Підготовка “дочірнього”
законодавства супроводжувалася представленням експертами їх правових
позицій, які Комісія використовує як основу для підготовки
законодавства. Робочі групи складаються з технічних експертів Комісії,
включаючи експертів Дослідного центру, країн-членів, неурядових
організацій у сфері промисловості та навколишнього середовища. їх
підтримують Європейська Агенція з питань навколишнього середовища,
Світова організація здоров’ я, Комісія ООН з економічних питань для
Європи та консультанти, які займаються аналізом витрат та результатів.

Як вже говорилося раніше, законодавство Співтовариства стосовно
попередження забруднення атмосферного повітря стосується забрудників
атмосферного повітря як з пересувних, так і зі стаціонарних засобів. Цей
розділ стосується законодавства про загальне оцінювання якості
атмосферного повітря та управління, а також законодавства стосовно
контролю за викидами з пересувних засобів.

1 РМ означає тверді речовини

В цьому розділі розглядаються тільки деякі з основних Директив і
його не можна вважати аналізом всього законодавства
Співтовариства, яке пов’язане з атмосферним повітрям.

3.2 Аналіз основного законодавства у цьому секторі

3.2.1. Рамкова Директива про якість атмосферного повітря

Назва: Директива Ради 96/62/ЄС про оцінювання та управління якістю
атмосферного повітря.

Посилання: 01 Ь 296, 21.11.96.

Заходи Комісії по імплементації:

Директива 1999/30/ЄС – Офіційний вісник Ь 163, 29.06.1999р. Директива
Ради від 22 квітня 1999 року, що стосується меж вимірювання вмісту
сірчистого газу, двооксиду азоту та оксидів азоту, твердих речовин та
свинцю в оточуючому атмосферному повітрі (Перша “дочірня” директива).

Директива 2000/69/ЄС – Офіційний вісник Ь 313, 13.12.2000р. Директива
Європейського Парламенту та Ради від 16 листопада 2000 року, що
стосується меж вимірювання вмісту бензолу та чадного газу в оточуючому
атмосферному повітрі (друга “дочірня” директива).

Директива 2002/3/ЄС – Офіційний вісник Ь 67, 09.03.2002р. Директива
Європейського Парламенту та Ради від 12 лютого 2002 року про вміст озону
в атмосферному повітрі (третя “дочірня” директива).

Директива 2001/839/ЄС – Офіційний вісник Ь 319, 04.12.2001р. Рішення
Комісії від 8 листопада 2001 року про анкетування, яке застосовується з
метою щорічного звітування про оцінювання якості атмосферного повітря,
яке здійснюється відповідно до Директив Ради 96/62/ЄС та 1999/30/ЄС.

Директива має на меті встановити основні принципи загальної стратегії,
яка визначає і встановлює цілі стосовно якості оточуючого атмосферного
повітря, визначає загальні методи та критерії для того, щоб оцінити
якість оточуючого атмосферного повітря, встановлює зобов’язання про
надання адекватної інформації стосовно якості повітря та забезпечення
відкритості такої інформації для громадськості, а також визначає систему
обслуговування в місцях, де якість повітря добра. Директива також
встановлює структуру та розклад розроблення дочірніх директив відповідно
до діапазону забруднення повітря. Метою дочірніх директив є узгодження
стратегій з контролю, методів вимірювання і градуювання та методів
оцінювання якості повітря з метою отримання порівняльних показників на
всій території ЄС.

Одним із завдань цієї Директиви є попередження ризику у випадку, якщо
граничні межі якості атмосферного повітря перебільшуються. В цьому
випадку необхідно розробити план дій, який би гарантував, що рівень не
перебільшено, наприклад, шляхом контролю сфер діяльності (наприклад,
руху автомобілів), які забруднюють атмосферне повітря. Крім того,
необхідно визначити перелік зон та скупчень, в яких рівень забрудників є
вищим за передбачений граничними нормами, а також перелік зон та
скупчень, де рівень забруднення є нижчим передбаченої норми. В таких
місцях необхідно започаткувати програми, які б гарантували, що граничні
норми відповідають визначеним часовим рамкам. На кінець, в таких зонах
та скупченнях, в яких рівень забруднення є нижчим, ніж передбачений
нормами якості атмосферного повітря, необхідно здійснити заходи для
того, щоб рівень забруднення підтримувався нижче таких граничних
норм, тим самим зберігаючи найкращу якість атмосферного повітря
відповідно до концепції стійкого розвитку HYPERLINK \l “bookmark60” 1 .

Сама Директива не визначає жодних порогів якості атмосферного повітря.
Вони повинні бути викладені в дочірніх директивах.

Різноманітність контролю (відбір проб та аналіз) та інші технології
(моделювання) оцінювання будуть відповідати тринадцяти різним
забрудниками, які підпадають під дію Директиви. В Директиві увага
зосереджується на системі підтримки та покращення якості атмосферного
повітря по відношенню до таких забрудників, шість перших з яких
аналізувалися на самому початку, а саме: сірчистий газ, двооксид азоту,
мікрочастинки, наприклад, сажа, озон, бензол, вуглекислий газ, кадмій,
миш’ як, нікель та ртуть. Директива дозволяє здійснити повну або
часткову оцінку якості атмосферного повітря, шляхом моделювання або за
допомогою інших об’ єктивних методів оцінювання в зонах, де рівень
забруднення є нижчим, аніж це передбачено граничними нормами,
встановленими Комісією.

Громадськість повинна мати доступ до такої інформації у випадках, коли
поріг якості атмосферного повітря значно перевищений, а також стосовно
планів та програм, прийнятих з метою досягнення граничних норм в зонах,
де були завищені описані граничні норми.

1 Див. Керівництво по імплементації на:

HYPERLINK
“http://europa.eu.int/comm/environment/enlarg/handbook/handbook.htm”
http://euгopa.eu.int/comm/enviгonment/enlaгg/handbook/handbook.htm

Оскільки забруднення атмосферного повітря має міждержавні наслідки,
країни-члени повинні проводити консультації з метою знаходження
спільного рішення, особливо у випадках, де існує істотний ризик
перевищення граничних норм забруднення атмосферного повітря і матиме
місце значне забруднення в іншій країні-члені.

При реалізації Директиви країни-члени повинні забезпечити ефективне
координування між компетентними органами, які мають зобов’язання щодо її
реалізації.

Пороги матимуть форму численних норм, мета яких визначена в Директиві, а
саме: „граничні норми” (limit value), які визначаються як рівень,
зафіксований на підставі наукових знань, метою яких є уникнення,
запобігання або зменшення шкідливого впливу на людське здоров’я та/або
навколишнє середовище в цілому, які повинні бути досягненні в певний
період часу і які не можна перевищувати; „бажана норма” (target value)
означає рівень, який зафіксований з метою уникнення довготривалого
небезпечного впливу на людське здоров’ я та/або навколишнє середовище в
цілому, який повинен бути досягнутий, якщо це можливо, через певний час;
„тривожний поріг” (alert threshold) означає рівень, за яким існує
значний ризик для людського здоров’ я, і тому країни-члени повинні вжити
заходів, як це передбачено цією Директивою; термін „межа толерантності”
(margin of tolerance) можна зрозуміти як відсоток граничної норми, на
який ця норма може бути перевищена відповідно до цієї Директиви.

Директива дозволяє країнам-членам встановлювати більш суворі граничні
норми, ніж ті, які прийняті Комісією. Якщо країна-член пропонує
встановити граничні норми або пороги для забрудників, які не охоплені
Директивою, компетентні органи повинні спочатку проінформувати Комісію,
для того, щоб ініціювати запровадження певних дій на території
Співтовариства.

Країни-кандидати повинні бути ознайомлені з відповідним законодавством
ЄС та брати до уваги таке законодавство при формулюванні планів дій.
Вони повинні переглядати свої плани дій, як тільки приймається нове
законодавство ЄС з цього питання. У будь-якому випадку вони повинні
переглядатися кожні 12 місяців. Це допоможе країнам-кандидатам ЄС
ефективно розв’ язати завдання, пов’ язані з визначенням нових
стандартів.

3.2.2. Директива, що стосується вмісту сірчистого газу, двооксиду азоту
та оксидів нітрогену, твердих часток та свинцю в оточуючому атмосферному
повітрі

Назва: Директива Ради 1999/30/ЄЕС про встановлення граничних норм вмісту
сірчистого газу, двооксиду азоту та оксидів нітрогену, твердих часток та
свинцю в оточуючому атмосферному повітрі, змінена Рішенням Комісії
2001/744/ЄС про внесення змін в Додаток V до Директиви Ради 1999/30/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 163, 29.06.1999 р. та Офіційний вісник
Ь278, 23.10.2001 р.

Перша дочірня директива про оточуюче атмосферне повітря встановлює
суворі граничні норми для вмісту сірчистого газу (Додаток I, Пункт I),
двооксиду азоту та оксидів азоту (Додаток II, Пункт I), твердих часток
(Додаток III, Пункт I) та свинцю (Додаток IV, Пункт I) в оточуючому
повітря. В цій директиві встановлюються також пороги оцінювання,
моніторингу та концентрації сірчистого газу, а також двооксиду азоту.
Дочірня директива зобов’язує країни-члени встановити граничні норми до
січня 2005 року та до січня 2010 року. Країни-члени повинні гарантувати
доступ громадськості та будь-яких інших відповідних органів (організацій
з захисту навколишнього середовища, асоціацій захисту прав споживачів та
інших) до інформації. З цією метою інформація про концентрацію
забрудників повинна поновлюватися, якщо це можливо, кожної години.
Інформація про концентрацію свинцю повинна поновлюватися кожні три роки.

Директива стосовно граничних норм вмісту бензолу та вуглекислого газу в
оточуючому атмосферному повітрі

Назва: Директива 2000/69/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно
граничних норм вмісту бензолу та вуглекислого газу в оточуючому повітрі

Назва: Офіційний вісник Ь313, 13.12.2000 р.

Заходи Комісії по імплементації: відсутні.

Ця Директива, а саме, друга дочірня директива, доповнює Директиву
96/62/ЄС, встановлюючи специфічні граничні норми для двох видів
забрудників: бензолу та вуглекислого газу. Гранична норма вмісту бензолу
встановлюється на рівні 5 мг/м , починаючи з 1 січня 2001 року. Гранична
норма вмісту вуглекислого газу встановлюється на рівні 10 мг/м ,
починаючи з 1 січня 2005 року. Одним із завдань Директиви є зобов’
язання країн-членів регулярно інформувати громадськість про рівень
концентрації цих двох речовин в оточуючому повітрі. До 13 грудня 2002
року країни-члени повинні прийняти законодавство, регламенти та
адміністративні акти відповідно до Директиви.

Директива про забруднення атмосферного повітря озоном

Назва: Директива 2002/3/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12
лютого 2002 року стосовно рівня озону в оточуючому повітрі.

Посилання: Офіційний вісник Ь 067, 09.03.2002 р. С. 0014 -0030.

Примітка: Директива 92/72/ЄЕС про забруднення атмосферного повітря
озоном буде замінена Директивою 2002/3/ЄС, починаючи з 9 вересня 2003
року.

Третя дочірня директива була прийнята через підвищення рівня озону,
спричинене в основному збільшенням руху автотранспорту.

Мета цієї директиви полягає у 1) встановленні довгострокових цілей
(Пункт Ш Додатку I до Директиви), бажаних норм в період до 2010 року
(Пункт II Додатку I), тривожних порогів та наданні інформації (Пункт I
Додатку II) стосовно концентрації озону в оточуючому атмосферному
повітрі на території Співтовариства; 2) визначенні загальних методів та
критеріїв оцінювання концентрації озону; 3) гарантуванні того, що
адекватна інформація про рівень озону є доступною для громадськості; 4)
підтримці та покращенні якості оточуючого атмосферного повітря; 5)
сприянні поглибленню співпраці між країнами-членами в питаннях зменшення
рівня озону в атмосферному повітрі.

Довгострокові цілі, які були визначені Директивою, відповідають основним
принципам ВООЗ стосовно концентрації озону. Якщо „бажані норми” не
досягнуті, країни-члени повинні розробити план дій з метою зменшення
рівня озону в оточуючому повітрі.

3.2.5. Міжнародне співробітництво – Протокол стосовно важких металів

Назва: Рішення Ради від 4 квітня 2001 року про ухвалення від імені
Європейського Співтовариства Протоколу до

Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря важкими
металами.

Посилання: Офіційний вісник Ь 134, 17.05.2001 р.

Примітка: Рішення Ради від 23 березня 1998 року про укладення від імені
Європейського Співтовариства Протоколу до Конвенції 1979 року про
транскордонне забруднення повітря стосовно зменшення викидів сірки
(98/686/ЄС) – Офіційний вісник Ь326, 03.12.1998 р. С. 0034.

В 1998 році Комісія підписала Протокол стосовно важких металів до
Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря. 3 травня 2001
року Протокол був ратифікований ЄС. Метою Протоколу є зменшення викидів
важких металів, викликаних антропогенними діями, які є предметом
транскордонного атмосферного переміщення на великі відстані щорічних
викидів кадмію, свинцю та ртуті в атмосферне повітря. Сторони Протоколу
повинні застосовувати найкращі доступні технології, які описані в
Додатку Ш до Протоколу, по відношенню до всіх основних джерел викидів
важких металів, які взагалі існують, або повинні бути створені на їх
території. Граничні норми викидів визначені в Додатку V. Крім того,
кожна сторона повинна вести реєстри, які повинні постійно поновлюватися,
щодо викидів кадмію, свинцю та ртуті. Нарешті, сторони повинні сприяти
проведенню досліджень, а також проводити моніторинг та співпрацювати у
сфері, що стосується викидів важких металів.

3.2.6. Монреальський Протокол про речовини, які виснажують озоновий шар

Назва: Регламент (ЄС) №2037/2000 Європейського Парламенту та Ради від 29
червня 2000 року про речовини, які виснажують озоновий шар зі змінами,
внесеними Регламентом (ЄС) № 2038/2000 Європейського Парламенту та Ради
від 28 вересня 2000 року та Регламентом (ЄС) № 2039/2000 Європейського
Парламенту та Ради від 28 вересня 2000 року.

Посилання: Офіційний вісник Ь 244, 29.09.2000 р., Офіційний вісник Ь
244, 29.09.2000р. та Офіційний вісник Ь 244, 29.09.2000 р.

Метою Регламенту є обмеження та моніторинг продукції Співтовариства,
збуту та використання речовин, які виснажують озоновий шар, а також
експорту таких речовин в треті країни з метою захисту здоров’я та
довкілля.

Цей Регламент замінив Регламент Ради (ЄС) № 3093/94 про речовини, які
виснажують озоновий шар, для того, щоб адаптувати норми Співтовариства
до нових технічних розробок. Положення Регламенту передбачають більш
жорсткий контроль, ніж це передбачено Регламентом (ЄС) № 3093/94 та
Монреальським Протоколом, та розглядає значну кількість товарів, якими
можна замінити товари, які забруднюють атмосферне повітря.

Регламент передбачає поетапну заборону вживання, збуту та імпорт
саморобних ГХФВ (Гідрохлорофторвуглець). Кінцевий термін заборони
встановлений наступним чином: 31 грудня 2009 року – для збуту,
використання та імпорту ГХФВ; 1 січня 2015 року – для всіх ГХФВ,
включаючи утилізовані речовини; 31 грудня 2025 року – для продукції
ГХФВ.

Країни-члени повинні встановити штрафні санкції за невиконання
Регламенту та повідомити про них Комісію до 31 грудня 2000 року.

Регламент (ЄС) № 2039/2000. Цей Регламент вносить зміни щодо розміщення
квот на ГХФВ, враховуючи зміни, які відбулися на ринку по відношенню до
імпортерів.

Рішення 2000/646/GC: найбільш важливе положення Монреальської поправки
стосується торгівлі з третіми країнами, включаючи: (а) заборону імпорту
чи експорту метил-броміду з країн або в країни, які не є сторонами
Протоколу; (b) заборону експорту в країни, які не є сторонами Протоколу,
використаних, перероблених та відновлених речовин, які регламентуються
Протоколом; (c) запровадження обов’язкової системи ліцензування імпорту
та експорту речовин, які виснажують озоновий шар.

3.2.7. Директива стосовно вмісту сірки в певних видах рідкого палива

Назва: Директива Ради 1999/32/ЄС стосовно зменшення вмісту сірки в
певних видах рідкого палива, що вносить зміни до Директиви Ради
93/12/ЄЕС.

Посилання: Офіційний вісник L 121, 11.05.2001 р.

Заходи по реалізації Директиви: Пропозиції Європейського Парламенту та
Ради від 20 листопада 2002 року щодо Директиви Європейського Парламенту
та Ради від 20 листопада 2002 року, яка вносить зміни до Директиви
1999/32/ЄС стосовно вмісту сірки в морському паливі. Том II
(представлений Комісією) [COM (2002) 595 остаточний -Офіційний вісник С
45 Е, 25.02.2003р].

Метою Директиви є зменшення викидів сірчистого газу після згорання
певних видів рідкого палива. Країни-члени повинні вжити відповідних
заходів для забезпечення того, щоб, починаючи з 1 січня 2003 року, не
використовувалася важка паливна нафта, якщо вміст сірки в ній перевищує
1,00% маси. Країни-члени повинні здійснити необхідні заходи для того щоб
гарантувати, що переробні заводи, які використовують важку паливну
нафту з вмістом сірки, який перевищує норми, визначені Статтею
3.1, не можуть розпочати діяльність без дозволу, виданого компетентними
органами, які визначають норми викидів. Країни-члени повинні вжити
заходів для того, щоб забезпечити невикористання газових масел,
включаючи і морські газові масла, на їх територіях, починаючи з 1 липня
2000 року, якщо вміст сірки в них перевищує 0,20% маси, а починаючи з 1
січня 2008 року – якщо вміст сірки перевищує 0,10% маси. Відбирання
зразків на пробу для перевірки вмісту сірки у паливі повинно
здійснюватися відповідно до методів, які використовуються для визначення
вмісту сірки.

3.2.8. Директива про органічні суміші, які легко випаровуються в
результаті зберігання палива

Назва: Директива 94/63/ЄС Європейського Парламенту та Ради про контроль
за викидами органічних сумішей, які легко випаровуються в результаті
зберігання палива та їх доставка з терміналу на станції обслуговування.

Посилання: Офіційний вісник Ь 365, 31.12.1994 р.

Метою цієї Директиви є здійснення контролю за викидами органічних
сумішей, які легко випаровуються в результаті зберігання палива та їх
доставки з терміналу на станції обслуговування. Директива встановлює
гармонізовані технічні вимоги щодо конструкції та способу використання
устаткування по зберіганню палива на терміналі, устаткування для
завантаження та розвантаження палива з пересувних контейнерів та
устаткування для завантаження палива в контейнери для зберігання на
станціях обслуговування. Також були розроблені процедури щодо адаптації
Додатків до науково-технічного розвитку.

Країни-члени повинні будуть розробити заходи, спрямовані на застосування
норм, а також заходи контролю за відповідністю нормам викидів,
передбачених для випаровування палива з танкерів, в яких зберігається
паливо, та пересувних контейнерів, таких як вантажівки, поїзди та
річкові судна. Країни-члени будуть також змушені мінімізувати
випаровування бензину на терміналах, станціях обслуговування та під час
транспортування. Для того, щоб реалізувати цю Директиву, необхідно
провести попередні консультації з представниками промисловості та іншими
зацікавленими сторонами.

3.2.9. Граничні норми викидів для певних видів забрудників атмосферного
повітря

Назва: Директива 2001/81/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23
жовтня 2001 року про граничні норми національних викидів для певних
видів забрудників атмосферного повітря.

Посилання: Офіційний вісник 309, 27.11.2001 р. С. 0022 –

0030.

Ця Директива є одним із документів, які з’явилися слідом за Посланнями
Комісії стосовно стратегії боротьби з окислюванням [СОМ(97) 88
остаточна], яка має на меті вперше встановити граничну норму
національних викидів для чотирьох типів забрудників – сірчистого газу
(БО2), окису азоту (Ж)х), летких органічних сумішей та аміаку (МН3), які
викликають окислювання, евтрофікацію та формування тропосферного озону.

Ця Директива встановлює національні граничні норми для викидів
сірчистого газу (БО2), окисів азоту (Ж)х), летких органічних сумішей
(ЛОС), та аміаку (Ї\[Н3) до кінця 2010 року. Ці граничні норми
визначаються у Додатку I до Директиви.

Завдання у сфері навколишнього середовища, які викладені в Директиві,
полягають у зменшенні зон з критичним навантаженням кислотного
розщеплення принаймні на 50% у порівнянні з 1990 роком та зменшенні
критичного для людського здоров’ я рівня озону на дві треті у порівнянні
з 1990 роком, а для зернових культур та напівнатуральних культур – на
одну третю у порівнянні з 1990 роком.

Країни-члени та Комісія повинні співпрацювати з третіми країнами та
відповідними міжнародними організаціями з метою обміну інформацією та
проведення наукових досліджень, які мають на меті зменшення викидів Б02,
Ж)х, ЛОС та №ї3.

3.2.10. Директива про якість бензину та дизельного палива

Назва: Директива 98/70/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня
1998 року стосовно якості бензину та дизельного палива, яка вносить
зміни до Директиви Ради 93/12/ЄЕС. Останні зміни внесені Директивою
2003/17/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 350, 28.12.1998 р. та Офіційний вісник Ь
076, 22.03.2003р.

Мета Директиви полягає у зменшенні викидів забрудників від
автотранспортних засобів, починаючи з 2000 року. Директива визначає
вимоги стосовно навколишнього середовища щодо збуту бензину, який
містить свинець, неетилованого бензину та дизельного палива. Не пізніше
1 січня 2000 року, країни-члени мають заборонити збут освинцьованого
бензину на їх території.

Крім того, країни-члени мають забезпечити, що не пізніше 1 січня 2000
року неетилований бензин може збуватися на їх території тільки у
випадку, якщо він відповідає вимогам, визначеним в Додатку I; не
порушуючи Директиви (Стаття 3.2 (а)), країни-члени, починаючи з 1 січня
2000 року, можуть дозволити збут неетилованого бензину на своїй
території відповідно до вимог, визначених в Додатку III.

Не пізніше 1 січня 2005 року неетилований бензин може збуватися на
території країн-членів тільки в тому випадку, якщо він відповідає
вимогам стосовно навколишнього середовища, які передбачені в Додатку Ш.
Країни-члени ЄС повинні забезпечити, щоб не пізніше 1 січня 2000 року
збут дизельного палива на їх території здійснювався тільки у випадку
його відповідності вимогам у сфері навколишнього середовища, викладених
в Додатку II; не суперечачи Директиві (Стаття 4.1(a)), країни-члени
можуть, починаючи з 1 січня 2000 року, дозволити збут дизельного палива
на їх території, яке відповідає вимогам, викладеним в Додатку IV.

Також країни-члени мають забезпечити, що, починаючи з 1 січня 2005 року,
дизельне паливо може збуватися на території країн-членів тільки у
випадку, якщо воно відповідає вимогам щодо навколишнього середовища,
викладеним в Додатку IV.

З метою забезпечення відповідності вимогам Директиви на підставі
аналітичних методів, викладених в Додатках I та II, повинна бути
встановлена система моніторингу.

3.2.11. Директива про машинне устаткування інше, ніж автотранспорт

Назва: Директива 97/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради про
наближення законодавства країн-членів стосовно заходів проти викидів
газових та твердих забрудників від двигунів внутрішнього згорання,
встановлених на транспорті іншому, ніж автотранспорт, змінена Директивою
2002/88/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник L 59, 27.02.1998 та Офіційний вісник L 035,
11.02. 2003 року.

HYPERLINK \l “bookmark71” М етою Директиви є наближення законодавства
країн-членів стосовно стандартів викидів та процедур затвердження
типової моделі двигунів, які можна визначити як немобільне устаткування.
Директивою HYPERLINK \l “bookmark71” 1 визначені такі терміни, як
“пересувне устаткування інше, ніж рухомий склад”, “затвердження типової
моделі”, “тип двигуна” та “сім’я двигунів”. Повинна виконуватися
процедура затвердження типових моделей для двигунів чи їх типів.
Затверджені сертифікати, які охоплюють вищезгадані моделі чи типи
двигунів, повинні видаватися в кожній країні-члені. Країни-члени повинні
гарантувати перевірку відповідності продукції сертифікатам. Імена та
адреси органів, які проводять сертифікацію та випробування і є
відповідальними за реалізацію Директиви, повинні бути надіслані в
Комісію та інші країни-члени.

Розділ 4. Сектор управління відходами

4.1. Загальний огляд законодавства

Кожного року у Співтоваристві накопичується 2000 мільйонів тон відходів.
Більше 40 мільйонів тон відносять до небезпечних. За останні шість років
кількість накопичених відходів зросла на 10% на рік. Відходи не лише
становлять загрозу навколишньому середовищу, вони також складають
загрозу здоров’ю людей та їх способу життя. Законні місця захоронення
відходів переповнені. Важкі метали та токсини потрапляють в ґрунтові
води та ґрунт.

На сьогоднішній день заходи Співтовариства у сфері управління відходами
набрали форми законодавства. Проте, Співтовариство також підтримало та
профінансувало й інші заходи, спрямовані на зміну ситуації, яка склалася
навколо відходів в ЄС, а саме, технічні дослідження, підтримку
переробної промисловості, навчання та обмін практичним досвідом.

Хоча такі заходи покращили управління відходами, проте їх накопичення
залишається все ще значним і невпинно зростає. В 1975 році законодавство
Співтовариства зобов’язувало країни-члени розробляти плани по управлінню
відходами. За наступні 25 років мало що змінилося. Компетентні органи
повинні усвідомлювати свою відповідальність, вони повинні діяти та
заохочувати інших здійснювати заходи з управління відходами. Уряди
держав-членів, Агенції з питань навколишнього середовища, регіональні та
місцеві органи влади, компанії з управління відходами, виробники
промислових та комерційних відходів, державні та неурядові організації є
основними партнерами у сфері управління відходами. Всі соціальні
партнери повинні активно шукати рішення. Основним компонентом
стратегії ефективного управління відходами є солідарна відповідальність.
Правильне управління відходами починається із запобігання накопиченню
відходів. Таким чином, запобігання та мінімізація накопичення відходів
повинні бути пріоритетними завданнями в програмі управління відходами.
Якщо виробляються відходи, управлінці повинні завжди вибирати оптимальні
заходи з мінімальним ризиком для людського здоров’ я та навколишнього
середовища, адже кожний захід по-іншому впливає на різні сфери
навколишнього середовища.

Підприємницький сектор також несе значну відповідальність у цій сфері.
Необхідно розробляти нову продукцію та технології, які зведуть до
мінімуму накопичення відходів. За допомогою проведення аналізів
життєвого циклу та створення екологічних балансів стає можливим
виробництво продукції, яка має мінімальний вплив на навколишнє
середовище. Підхід, який сприяє мінімізації витрат енергії та
матеріалів, також може сприяти заощадженню капіталів. Також необхідно
зменшити кількість упаковок, в яких постачається продукція. В такому
випадку необхідно укладати спеціальні угоди з місцевими органами на
переробку упаковок.

Ніхто не зможе заперечити, що управління відходами є складною справою.
Законодавство Співтовариства намагається вирішувати основні проблеми
правовими методами, які враховують основні принципи, розроблені за всі
ці роки. Ці принципи викладені нижче.

4.2 Основні принципи управління відходами

Законодавством ЄС визначено п’ять основних принципів управління
відходами, які необхідно враховувати в процесі підготовки законодавства,
а також в процесі його імплементації. Ці принципи є наступними:

– Ієрархія управління відходами. Попередження та зменшення відходів та
їх безпечність повинні стати пріоритетними завданнями для країн-членів
ЄС. Якщо країна-член не може забезпечити цього, необхідно здійснювати
використання відходів, включаючи їх переробку, повторне використання або
відновлення, чи використання відходів як джерела енергії. Якщо
країна-член не в змозі виконати і цю вимогу, необхідно здійснити
наступні заходи: знищення відходів у найбільш сприятливий спосіб:
захоронення або спалення відходів без отримання енергії.

Найбільш бажані заходи

Уникнення

Зменшення Повторне використання

Переробка

Утилізація Найменш бажані заходи

Очищення

Знищення

– Принцип самодостатності на рівні Співтовариства та, якщо можливо, на
рівні країн-членів стосується створення інтегрованої та адекватної
системи устаткування для знищення відходів шляхом використання найбільш
доступних технологій. Цей принцип ґрунтується на ідеї, що країна не
повинна виробляти більше відходів, ніж вона може піддати обробці вище
передбаченими способами. Принципсамодостатності має на меті запобігання
транскордонному переміщенню небезпечних відходів.

Принцип доступності найкращих технологій, які викликають надмірні
витрати. Викиди в навколишнє середовище необхідно зменшити наскільки це
можливо та найбільш ефективно з фінансової точки зору.

Принцип близькості. Цей принцип наголошує на тому, що відходи повинні
знешкоджуватися біля джерела їх виникнення, якщо це можливо.

Відповідальність виробників. Цей принцип передбачає застосування
принципу платника-забруднювача, який повинен забезпечувати, що витрати
на знешкодження відходів повинні виділятися виробником відходів або
особою, яка утримує відходи з метою розпорядження ними. У досягненні
кінцевої мети повинні брати участь економічні оператори для того, щоб
визначити життєвий цикл речовин з моменту їх виробництва до моменту,
коли вони стають відходами. Підхід Співтовариства передбачає більшу
відповідальність виробників.

4.3. Аналіз основного законодавства в цьому секторі

В цьому розділі дається огляд основного законодавства Співтовариства,
яке стосується управління відходами. Політика ЄС у сфері управління
відходами викладена у Стратегії Співтовариства щодо управління відходами
HYPERLINK \l “bookmark76” . Ця політика ґрунтується на трьох основних
Директивах, а саме, Рамковій Директиві про відходи (74/442/ЄЕС зі
змінами), Директиві про небезпечні відходи (91/689/ЄЕС) та
Регламенті про транспортування відходів (259/93/ЄЕС). Основу стратегії
складає Рамкова Директива про відходи, яка встановлює принципи, якими
повинні керуватися країни-члени у сфері управління відходами, та включає
перелік відходів, які підпадають під дію цієї Директиви. Підготовка
плану з управління відходами є необхідною умовою ефективного управління
відходами на всій території Європи. В рамках цієї структури існують дві
групи “дочірніх” директив. Перша група стосується особливих видів
відходів, таких як відходи від нафти, упаковка та батарейки. Друга група
директив стосується умов отримання дозволу та діяльності заводів по
переробці відходів. Ці дві течії законодавства у сфері відходів мають на
меті зменшити загальний вплив кожного з цих типів відходів на навколишнє
середовище. Наступний розділ представляє загальний огляд основного
законодавства у цьому секторі.

4.3.1. Рамкова директива про відходи

Назва: Директива Ради 75/442/ЄЕС від 15 липня 1975 року про відходи,
змінена Директивою Ради 91/156/ЄЕС, Директивою Ради 91/692/ЄЕС, Рішенням
Комісії 96/350/ЄС, Директивою

Ради 96/59/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 194, 25.07.1975; Офіційний вісник Ь 78,
26.03.1991; Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991; Офіційний вісник Ь 135,
06.06.1996; Офіційний

вісник Ь 243, 24.09.1996.

Директива Ради 75/442/ЄЕС про відходи, змінена Директивою Ради
91/156/ЄЕС, визначає структуру управління відходами в ЄС. Директива
зобов’язує країни-члени забезпечити знищення або утилізацію відходів без
завдання шкоди людському здоров’ ю та навколишньому середовищу.

Термін “відходи” визначається в Статті 1(а). Під відходами розуміють
“будь-які речовини або об’єкти, що належать до категорій, викладених в
Додатку I, від яких утримувач відмовляється, має намір відмовитися або
зобов’ язаний відмовитися”. Це визначення застосовується до всіх
відходів, незалежно від того, чи вони підлягають переробці чи знищенню.
Додаток I містить невичерпний перелік відходів, які згадуються в
Європейському каталозі відходів, який був зазначений відповідно до
Директиви у Рішенні Комісії 94/3/ЄС, зміненому Рішенням Комісії
2000/532/ЄС. Цей перелік передбачає загальну термінологію для різних
видів відходів. Він був переглянутий Комісією.

Директива також дає визначення понять “переробка” (Стаття 1(е) та
Додаток II) та “знищення” відходів (Стаття 1 (і) та Додаток Ш).

Крім того, Директива вимагає, щоб національні компетентні державні
органи склали “план управління відходами”, в якому б відображалися такі
елементи, як тип, кількість та походження відходів, які підлягають
переробці чи знищенню, а також визначення відповідних місць або
устаткування та спеціальні заходи, які застосовуються до певних видів
відходів. “План управління відходами” (національний, регіональний чи
місцевий) повинен ґрунтуватися на стратегії управління відходами.
Практично, “план управління відходами” повинен складатися з двох
принципових компонентів: стратегії управління відходами, яка передбачає
необхідні заходи та графік виконання, а також плану реалізації
стратегії. Компетентні органи повинні складати ці плани, виходячи з
практики та знань про відходи та доступних методів переробки й знищення
відходів.

З метою контролю за створенням суб’ єктів підприємницької діяльності,
які переробляють або знищують відходи, необхідно створити дозвільну
систему, для того, щоб забезпечити дотримання принципів, викладених в
Директиві, при управлінні відходами. Підприємства, які здійснюють збір
та транспортування відходів, а також професійні брокери, які надають
послуги з переробки чи знищення відходів, не зобов’ язані отримати
дозвіл, проте зобов’ язані зареєструватися у відповідних національних
компетентних органах.

З метою здійснення контролю за операціями по управлінню відходами,
оператори, які здійснюють переробку чи знищення відходів, повинні
фіксувати такі операції, а інформація про них повинна бути доступна для
компетентних органів. Відповідно до Директиви забороняється
неконтрольоване знищення відходів.

Компетентні органи повинні здійснювати періодичні перевірки.

З метою реалізації вимог Директиви необхідно проводити консультації та
співпрацювати з представниками промисловості, споживачами та іншими суб’
єктами, особливо в процесі підготовки “планів по управлінню відходами”.
Необхідно також звернути увагу на різноманітні засоби, які можна
використовувати з метою мінімізації відходів. Директива встановлює, що
всі витрати на знищення відходів повинні здійснюватися за рахунок
утримувачів відходів. Також з цією метою необхідно застосовувати такі
заходи, як податки, збори та системи зберігання відходів.

4.3.2. Особливі відходи

4.3.2.1. Директива про упаковки та відходи від упаковок

Назва: Директива Ради 94/62/ЄС про упаковки та відходи від упаковок,
змінена Рішенням Комісії 1999/42/ЄС від 22 грудня 1998 року та Рішенням
Комісії 1999/177/ЄС від 8 лютого

1999 року.

Посилання: Офіційний вісник Ь 365, 31.12.1994 р., Офіційний вісник Ь
014, 19.01.1999 р. та Офіційний вісник Ь 056, 04.03.1999 р.

Ця Директива охоплює усі види упаковок, які існують на ринку
Співтовариства, та всі види відходів від упаковок, які використовуються
в промисловості, торгівлі, офісах, домогосподарствах, незалежно від
матеріалу, з якого вони виготовлені. Ця Директива пов’ язана з Рамковою
Директивою про відходи, оскільки розділ про управління упаковками та
відходів від упаковок повинен бути включений в план по управлінню
відходами.

Оскільки Директива направлена на гармонізацію управління упаковками та
відходами від них, вона встановлює не тільки заходи, які гарантуватимуть
високий рівень захисту навколишнього середовища, а також заходи, які
забезпечать охорону функціонування внутрішнього ринку.

Країни-члени повинні підготувати національні програми для того, щоб
запобігти формуванню відходів від упаковок внаслідок їх повторного
використання. Для того, щоб досягнути наступних показників, необхідно
розробити систему повернення та/або збору використаних упаковок: до 2001
року відновлення від 50% до 60% та повторний обіг від 25% до 45%
використаних упаковок з мінімумом в 15% на вагу кожного пакувального
матеріалу. Ці цілі повинні бути досягненні протягом 5 років з моменту
прийняття відповідного законодавства. Така система повинна бути
відкритою для суб’ єктів підприємницької діяльності у всіх відповідних
секторах, а також для компетентних державних органів. Вона повинна також
стосуватися продукції, яка імпортується.

Директива визначає попередження виробництва упаковок як пріоритетне
завдання. Натомість, повторне використання, переробка та інші форми
переробки (включаючи переробку енергії) визнаються справді дієвими
фундаментальними принципами. Переробка включає органічну переробку, але
не охоплює спалення HYPERLINK \l “bookmark80″ 1 .

В Директиві викладені суттєві вимоги до складу, повторного використання,
використання та переробки упаковок.

Повинні бути створені гармонізовані бази даних стосовно упаковок та їх
відходів, мета яких полягає у забезпеченні Комісії всією необхідною
інформацією у сфері управління відходами та контролю над реалізацією
завдань Директиви. Всі ці заходи повинні бути здійснені на виконання
Рішення Комісії 97/138/ЄС про створення форматів, пов’язаних з системами
баз даних.

Кожна упаковка повинна бути ідентифікована та відмічена відповідно до
системи ідентифікації, встановленої Рішенням Комісії 97/129/ЄС.

Користувачі повинні мати доступ до інформації про управління упаковками
та відходами від пакування. Всі суб’ єкти економічної діяльності,
задіяні в секторі пакування, повинні надавати компетентним органам
інформацію про їх відповідний сектор.

Крім того, як механізм досягнення цілей Директиви повинні
використовуватися добровільні угоди з промисловими підприємствами. Ще
один аспект, який необхідно розглянути в процесі імплементації цієї
Директиви, є використання економічних інструментів з метою досягнення
цілей повторного використання та переробки відходів від упаковок.

Див. Керівництво по наближенню законодавства ЄС у сфері навколишнього
середовища, с. 58.

4.3.2.2. Директива про використання ПХД та ПХТ

Назва: Директива Ради 96/59/ЄС про використання поліхлорних дифенілів
(ПХД) та поліхлорних терфенілів (ПХТ).

Посилання: Офіційний вісник Ь 243, 24.09.1996 р.

Метою цієї Директиви є наближення законодавства країн-членів стосовно
контрольованого знищення ПХД, знезаражування та знищення устаткування,
яке містить ПХД, або використання вживаних ПХД для того, щоб повністю їх
усунути.

Директива встановлює моделі, які повинні складатися з обладнання, в яких
рівень ПХД складає більше, ніж 5 дм . Обладнання з таким рівнем ПХД
повинно бути знезаражено або використовуватися максимально до 2010 року.
Це обладнання повинно містити таку інформацію, як імена та адреси
держателів відходів, місце знаходження та опис обладнання, кількість ПХД
в обладнанні, дані та заходи, які планується здійснити. Будь-яке
обладнання, яке охоплюється цією Директивою, повинно бути марковане
відповідно до положень Директиви.

Згідно з Директивою забороняється відокремлювати ПХД від інших речовин з
метою повторного використання ПХД та додавання ПХД до перетворювачів.

Директива зобов’язує країни-члени розробити план дій для знезаражування
або знищення обладнання, яке містить ПХД, а також план дій з метою
збирання та послідовного знищення обладнання, не внесеного в перелік. Ця
Директива скасовує Директиву 76/403/ЄЕС.

Директива про батарейки та акумулятори

Назва: Директива Ради 91/157/ЄЕС про батарейки та акумулятори, які
містять певні небезпечні речовини, змінена Директивами Комісії 93/86/ЄЕС
та 98/101/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 78, 26.03.1991 р., Офіційний вісник Ь 264,
23.10.1993 р. та Офіційний вісник Ь1, 05.01.1999 р.

Директива Ради 91/157/ЄЕС була прийнята як особливий захід в рамках
Директиви Ради 75/442/ЄЕС про відходи для того, щоб збирати використані
батарейки та акумулятори, які містять ртуть, кадмій та свинець з метою
їх використання та контрольованого знищення. Починаючи з 1 січня 2000
року Директива 98/101/ЄС заборонила збут батарейок та акумуляторів, які
містять більше, ніж 0.0005% ртуті. Це ж саме правило застосовується до
приладів, які мають такі батарейки та акумулятори. Країни-члени мають
створити програми для того, щоб зменшити вміст важких металів в
батарейках та акумуляторах. На батарейках та акумуляторах або інших
приладах, частиною яких є такі батарейки та акумулятори, повинні бути
зазначені умови їх збору та переробки, а також вміст важких металів.

Директива про відходи від нафти

Назва: Директива Ради 75/439/ЄЕС про використання відходів від нафти,
змінена Директивою Ради 87/101/ЄЕС,

Директивою Ради 91/692/ЄЕС та Директивою Ради 2000/76/ЄС

про спалювання відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 194, 25.07.1975 р., Офіційний вісник Ь 42,
12.02.1987р., ОІ Ь 377, 31.12.1991 та Офіційний вісник Ь 332, 28.12.2000
р.

Ця Директива застосовується до будь-яких змащувальних та промислових
мастил, створених на основі мінералів. Пріоритет віддається збиранню та
знищенню відходів від нафти. Процес переробки відходів від нафти включає
їх відновлення, наприклад, шляхом очищення, а потім окислення, знищення
або зберігання. Директива забороняє змішувати відходи від нафти з ПХД та
ПХТ або з токсичними та небезпечними відходами. Система реєстрації та
отримання дозволу застосовується до суб’ єктів підприємницької
діяльності, які використовують відходи від нафти.

4.3.2.5. „Отарі” транспортні засоби

Назва: Директива 2000/53/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18
вересня 2000 року про „старі” транспортні засоби, змінена Рішенням
Комісії 2002/525/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 269, 21.10.2000 р. та Офіційний вісник Ь
170, 29.06.2002 р.

Метою цієї Директиви є попередження виникнення відходів від „старих”
транспортних засобів та сприяння збиранню, повторному використанню та
рециркуляції їх компонентів з метою захисту навколишнього середовища.

В 1996 році Європейський Парламент закликав Комісію прийняти
законодавство про відходи, а саме стосовно „старих” транспортних
засобів, на підставі відповідальності виробника. Комісія прийняла
Директиву, яка зосереджується на попередженні виникнення відходів.
Директива визначає, що заводи по виробництву транспортних засобів,
матеріалів та устаткування повинні намагатися зменшити використання
небезпечних субстанцій в процесі створення транспортних засобів;
створювати та виробляти автотранспортні засоби, які полегшують
демонтування, повторне використання, використання та переробку
старих транспортних засобів;

збільшити використання матеріалів, які можуть повторно використовуватися
у виробництві автотранспортних засобів; та забезпечити, що деякі
компоненти автотранспорту, які продаються на ринку після 1 липня 2003
року, не повинні містити ртуть, шестивалентний хром, кадмій або свинець,
крім випадків, визначених у Додатку II.

Директива передбачає жорсткий контроль за зберіганням та утриманням
„старих” транспортних засобів. Країни-члени повинні створити системи
збирання „старих” автотранспортних засобів та відходів вживаних частин.
Вони також повинні забезпечити передачу всіх транспортних засобів на
відповідні заводи та встановити систему зняття з реєстрації після
представлення сертифікату про знищення. Такий сертифікат видається, коли
автотранспортний засіб безкоштовно передається на відповідний завод.

Виробники повинні покрити всі або значну частину витрат, які
використовуються на ці заходи. кономічні оператори повинні надати
потенційним покупцям транспортних засобів інформацію про використання
або переробку окремих частин автотранспортних засобів, обробку „старих”
транспортних засобів та процес повторного використання та переробки.
Виходячи з того, що економічні оператори повинні розділяти
відповідальність щодо реалізації Директиви, країни-члени повинні
адаптувати певні положення Директиви шляхом укладення угод у
відповідному економічному секторі. Це відкриває шлях до укладення
добровільних угод з відповідними суб’ єктами.

4.3.2.6. Директива про осад стічних вод

f

l

n

p

r

c

¤

°

th

p

?th

:F3/4AeAEEEuueD J L N P ‚ „ ¬ ? ? ¶ ? e i cu?u?u?u?u?u?u?u?u?aOaOaOOIAa±a?u?u?u?u?u?u??u?u?u?u?u?u?u?a±a 0JI WOWEZae_iaUE?«“?ood `„ ' h>Q0JI

,O2

4

6

`

??$?????th???????2

6

>

`

„2 ¤s1$`„2

Eього середовища, а саме, ґрунту у випадку використання осаду стічних
вод в сільському господарстві.

Посилання: Офіційний вісник Ь 181, 04.07.1986 р.

Ця Директива має на меті регулювання використання осаду стічних вод в
сільському господарстві шляхом встановлення граничних норм концентрації
важких металів у ґрунті (Додаток ІА), в річкових водах (Додаток ІВ) та
максимальної річної кількості важких металів, які можуть потрапляти у
ґрунт (Додаток ІС). Використання осаду стічних вод забороняється, якщо
концентрація одного чи більшої кількості важких металів перевищує
граничні норми, встановлені Додатком ІА. Стічні води також повинні бути
оброблені перед використанням у сільському господарстві, проте, з
певними винятками, передбаченими Директивою. їх зразки повинні бути
відібрані та проаналізовані. Директива встановлює систему реєстрації, в
якій зазначається кількість виробленого мулу, склад та властивості мулу,
види обробки та інші дані.

4.3.2.7. Директиви стосовно двооксиду титану

Назва: Директива Ради 78/176/ЄЕС про відходи двооксиду титану (змінена
Директивою Ради 91/692/ЄЕС); Директива Ради 82/883/ЄЕС про порядок
нагляду та моніторингу навколишнього середовища стосовно вмісту
двооксиду титану (змінена Регламентом Ради (ЄС) № 807/2003); Директива
Ради 92/112/ЄЕС про порядок гармонізації програм з метою зменшення та
виключення забруднень, викликаних двооксидом титану.

Посилання: Офіційний вісник Ь 54, 25.02.1978 р., Офіційний вісник Ь 378,
31.12.1982 р., Офіційний вісник Ь 409, 31.12.1992 р.

Метою Директив про двооксид титану 78/176/ЄЕС та 82/883/ЄЕС є
попередження та поступове зменшення забруднення навколишнього
середовища, викликаного відходами, отриманими після переробки двооксиду
титану.

Будь-який викид, зберігання, накопичення або вприскування відходів
вимагає спершу отримання дозволу, який видається компетентними органами
на певний період часу. Нове устаткування повинно використовувати
доступні процеси та технології, які є найменш шкідливими для
навколишнього середовища. Країнам-членам необхідно розробити програми
дій, метою яких є зменшення кількості відходів, викликаних старими
устаткуванням. Країни-члени також повинні звітувати перед Комісією щодо
досягання цілей, визначених Директивою.

Директива 92/112/ЄЕС має на меті заповнити правовий вакуум, який виник
після скасування Директиви Ради 89/428/ЄЕС (Офіційний вісник Ь 201,
14.07.1989 р.) Судом ЄС.

Іншими відповідними нормативно-правовими документами, які не висвітлені
в цьому підпункті, є:

Директива 2002/95/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 січня 2003
року про заборону використання певних небезпечних речовин в електричному
та електронному обладнанні.

Директива 2002/96/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 січня 2003
року про відходи від електронного та електричного обладнання.

4.3.3. Діяльність, пов’язана з управлінням відходами

4.3.3.1. Регламент стосовно здійснення нагляду та контролю за
транскордонним перевезенням відходів

Назва: Регламент Ради 259/93/ЄС, востаннє змінений Регламентом Комісії
(ЄС) 2557/2001 від 28 грудня 2001 року.

Посилання: Офіційний вісник Ь 030 06.02.1993 р. ст.1, Офіційний вісник
Ь349, 31.12.2001 р.

Регламент 259/93/ЄЕС стосується здійснення нагляду та контролю за
перевезенням відходів на території ЄС, їх вивіз та ввіз на територію ЄС.
Цей Регламент встановлює систему контролю за переміщенням відходів.
Регламент направлений на реалізацію Базельської Конвенції, Рішення Ради
ОЄСР щодо транскордонного переміщення відходів та Четверту Конвенцію
АСР-ЄЕС (м. Ломе).

Сфера застосування Регламенту є ширшою, ніж сфера застосування
Базельської Конвенції, яка стосується тільки небезпечних відходів.
Регламент встановлює окремі режими для перевезення відходів на території
ЄС, їх вивіз з території ЄС та ввіз на територію ЄС, а також режим
транзиту. Регламентом встановлюються різні вимоги до остаточного
призначення відходів: повторне використання (рециркуляція) або знищення
(захоронення чи спалення). Що стосується повторного використання
відходів, Регламент розрізняє “зелений перелік” відходів, наприклад,
відходи від металів та металевих сплавів (Додаток ІІ до Регламенту), ”
жовтий перелік” включає відходи від виробництва заліза та сталі (Додаток
ІІІ), “червоний перелік” включає відходи, які містять ПХД та ПХТ
(Додаток IV) і, нарешті, відходи, які не ввійшли в жодний з вище
згаданих переліків. Ці три переліки є результатом роботи О СР.
Порівнюючи ці три переліки, прийняті в рамках Регламенту, з Європейським
каталогом відходів, прийнятим відповідно до Рамкової Директиви та
Переліку небезпечних відходів згідно з Директивою про небезпечні
відходи, можна виявити певні структурні відмінності.

Оскільки Регламент є обов’язковим для виконання для всіх країн-членів та
замінює національне законодавство, немає необхідності в інкорпорації
положень Регламенту в національні законодавства. Основним питанням є
імплементація заходів, які необхідно здійснити для того, щоб Регламент
був ефективним. Таким чином, необхідно визначити компетентні органи, які
були б уповноважені здійснювати контроль та нагляд за перевезенням
відходів на підставі уніфікованого транспортного документа. Необхідно
також визначити процедури інформування та консультування між країнами з
приводу перевезення відходів. Необхідно встановити заборону та міри
покарання за нелегальне перевезення відходів.

4.3.3.2. Директива стосовно захоронення відходів

Назва: Директива 99/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради про
захоронення відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 182, 16.07.1999 р.

Заходи Комісії щодо імплементації:

Рішення 2000/738/ЄС про анкетування для звітів країн-членів щодо
імплементації Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів. Офіційний
вісник Ь 298, 25.11.2000 р.

Метою Директиви про захоронення відходів є попередження або зменшення
небезпечних впливів захоронення відходів на навколишнє середовище, а
саме, на поверхневі та ґрунтові води, ґрунт, атмосферне повітря та
людське здоров’я. Директива визначає такі категорії відходів:
муніципальні відходи, шкідливі відходи, нешкідливі відходи та інертні
відходи. Директива також застосовується до всіх захоронень, які
визначаються як місця вивозу відходів з метою їх зберігання в землі чи
на її поверхні. Директива передбачає класифікацію місць захоронення щодо
захоронень для шкідливих відходів, нешкідливих відходів та інертних
відходів.

Для уникнення ризиків встановлюється стандартизована процедура прийняття
відходів. Відходи необхідно обробити перед їх захороненням. Шкідливі
відходи повинні бути захоронені в місцях, призначених для шкідливих
відходів. Захоронення нешкідливих відходів повинні використовуватися для
муніципальних відходів та нешкідливих відходів. А місця захоронення для
інертних відходів повинні використовуватися для відповідних відходів.

Директива визначає відходи, які не підлягають захороненню, наприклад,
рідкі відходи, легко займисті відходи, вибухові та оксидовані відходи,
відходи з лікарень та інші інфіковані відходи, шини (з певними
виключеннями), а також інші види відходів, які не відповідають
критеріям, викладеним в Додатку ІІ.

Необхідно створити систему дозволів. Дозволи повинні містити принаймні
наступну інформацію: дані про заявника та, в певних випадках, про
оператора, опис видів та загальної кількості відходів, які підлягають
захороненню, потужність місця захоронення, його опис, пропозиції щодо
попередження та зменшення забруднення, план здійснення моніторингу та
контролю, план закриття та догляду за забороненими відходами, фінансовий
стан заявника та оцінку впливу захоронення на навколишнє середовище. Ця
інформація вимагається Директивою 85/337/ЄЕС про оцінку наслідків впливу
певних державних та приватних проектів на навколишнє середовище.

Крім того, країни-члени повинні забезпечити, що існуючі місця захоронень
не будуть діяти, якщо вони не відповідають положенням Директиви.

4.3.3.3. Директива про спалення відходів

Назва: Директива 2000/76/ЄС Європейського Парламенту та Ради про
спалення відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 332, 28.12.2000 р.

Заходи Комісії щодо імплементації: відсутні.

Метою Директиви є попередження або зменшення, наскільки це можливо,
забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту, викликаного спаленням
відходів, яке також загрожує людському здоров’ ю.

Ця Директива заповнює прогалини існуючого законодавства, наприклад,
Директиви 89/369/ЄС про попередження забруднення атмосферного повітря,
викликаного муніципальними заводам по спаленню відходів; Директиви
89/429/ЄЕС про зменшення забруднення, викликаного муніципальними
заводами по спаленню відходів, а також Директиви 94/67/ЄС про спалення
шкідливих відходів. Сфера Директиви включає спалення нетоксичних та
немуніципальних відходів, таких як осад стічних вод, шини та відходи з
лікарень, а також токсичних відходів, на які не поширюється Директива
94/67/ЄС, таких як розчинники та відходи від пального. Ця Директива
робить спробу інкорпорувати досягнення технічного прогресу, зроблені під
час спостереження за викидами від спалення, в існуюче законодавство.
Також розглядаються міжнародні зобов’ язання щодо граничних норм викидів
двоокисів, ртуті та пилу, які виникають під час спалення відходів
(Протокол 1998 року до Конвенції Комісії ООН з економічних питань про
транскордонне забруднення атмосфери).

1 Заводи по переробці відходів – це заводи, основною метою яких є
вироблення енергії або продукції, які використовують відходи як основне
або додаткове паливо. Такі відходи підлягають термальній обробці з метою
подальшого використання (див. Стаття 3 (5)).

Як і заводи по спаленню відходів, так і заводи по переробці відходів
HYPERLINK \l “bookmark91″ 1 підпадають під дію цієї Директиви.
Директива не регламентує діяльність експериментальних заводів по
удосконаленню процесу спалення, які обробляють менше, ніж 50 тон
відходів на рік. Інші заводи, які обробляють відходи від деревини або
радіоактивні відходи, виключені зі сфери застосування цієї Директиви.

Необхідно встановити систему дозволів для тих, хто займається спаленням
чи переробкою відходів. Дозволи повинні містити інформацію про категорії
та кількість шкідливих та нешкідливих відходів, які спалюються,
потужність заводу, процедури відбору зразків та вимірювання, які
застосовуються.

Встановлені особливі вимоги для приймання шкідливих відходів
операторами, такі як: інформація про процес створення, про фізичний та
хімічний склад та властивості шкідливих відходів.

Під час спалення та переробки відходів заводи повинні утримувати
температуру щонайменше на рівні 850оС принаймні дві секунди. Якщо
спалюються відходи, які містять більше 1% галоїдних органічних речовин
(наприклад, хлор), необхідно підняти температуру до 1.100 о С щонайменше
на дві секунди.

Граничні норми для викидів в атмосферне повітря, наприклад, важких
металів, двоокисів, фурану, чадного газу, пилу, органічного вуглецю,
галоїдного хлору, сірчистого газу, оксиду та двоокису азоту, передбачені
в Додатку V. Додаток II встановлює граничні норми для викидів, які
спричиняють заводи по переробці відходів. На додаток, передбачені
спеціальні положення для цементного пилу та інших компонентів
промислового сектору, які переробляють відходи. Додаток IV визначає
граничні норми для викидів, викликаних обладнанням для очищення газу.

Директива буде поширюватися на існуючі заводи, починаючи з 28.12.2005
року, та на нові заводи, починаючи з 28.12.2002 року.

4.3.3.4. Директива про спалення кідливих відходів

Назва: Директива Ради 94/67/ЄЕС про спалення шкідливих відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 365, 31.12.94 р.

Ця Директива передбачає заходи та процедури з метою попередження і, якщо
попередження є неможливим, зменшення негативного впливу на навколишнє
середовище та людське здоров’ я, а саме, атмосферне повітря, ґрунти та
воду, викликаного спаленням відходів.

Ця Директива дає визначення термінам „небезпечні”, „тверді” та „рідкі”
відходи, які вживаються в Директиві Ради 91/689/ЄЕС. Муніципальні
відходи та займисті рідкі відходи (включаючи відходи від пального)
виключені на підставі того, що рівень шкідливих викидів від таких
відходів є дуже низьким. Також даються визначення шкідливих
сміттєспалювальних заводів (нових чи існуючих), та будь-якого
устаткування, яке використовує такі відходи як джерело додаткового
пального. Відповідно до Рамкової Директиви Дозволи можуть надаватися,
якщо сміттєспалювальний завод збудований, обладнаний та функціонує у
спосіб, який відповідає вимогам щодо попередження забруднення
навколишнього середовища у сфері нормованих викидів та здійснення
контролю за викидами. В Додатку ТТ\[ III деталізовані доступні на
сьогоднішній день технології. Спалення небезпечних відходів в печі може
бути дозволено тільки в тому випадку, якщо основні параметри
відповідають передбаченим нормам. У дозволі повинно бути передбачено
типи та кількість шкідливих відходів, які спалюються. Оператори
сміттєспалювальних печей повинні отримати повний опис будь-яких відходів
до моменту їх прийняття. Це правило також застосовується у випадку
тимчасового зберігання та попередньої обробки відходів.

Ця Директива встановлює граничні пороги викидів, які прирівнюються до
порогів, отриманих завдяки найкращим технологіям. Викиди диоксидів та
фурану повинні бути зменшені до мінімуму шляхом застосування найбільш
прогресивних технологій. Гранична норма викидів цих речовин
встановлюється на рівні 0.1 нг ТЕ/м3.

Залишками спалення, які залишаються після обробки робочого газу, який
був створений продуктами згорання, необхідно розпоряджатися відповідно
до Директив Ради 75/442/ЄЕС та 91/689/ЄЕС.

Вимірювальне обладнання та техніка повинні відповідати технологічним
стандартам для того, щоб забезпечити ефективний контроль відповідності
граничним порогам та умовам функціонування. Викиди, які не можна
постійно вимірювати, необхідно контролювати один раз на місяць. У
випадку, якщо граничні пороги перевищуються, завод повинен припинити
діяльність, аж допоки ситуація не буде виправлена.

Необхідно також отримати дозвіл у випадку стоку водних відходів.
Сміттєспалювальні заводи є предметом розгляду Директиви 80/68/ЄЕС про
підземні води.

4.3.3.5. Директива про існуючі заводи по спаленню відходів

Назва: Директива Ради 89/429/ЄЕС про зменшення забруднення існуючими
заводами по спаленню відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 203, 15.07.89 р.

Заходи Комісії щодо імплементації: відсутні.

Примітка: Ця Директива буде змінена Директивою Ради про спалення
відходів, починаючи з 28.12.2005 року.

Судові рішення: Рішення Суду від 18 липня 2002 р.

Комісія ЄС проти Французької Республіки (невиконання країною-членом
своїх зобов’язань). Справа С-60/01 Звіт Суду ЄС 2002 р. Ст. ^05679.

Ця Директива встановлює вимоги щодо діяльності муніципальних заводів по
спаленню відходів, які отримали дозвіл на функціонування до 1 грудня
1990 року.

Заводи з незначною потужністю, щонайменше 6 тон на годину, повинні,
починаючи з 1 грудня 1996 року, відповідати вимогам, встановленим для
нових заводів по спаленню відходів з такою самою потужністю. Інші заводи
по спаленню відходів повинні, не пізніше 1 грудня 1995 року, відповідати
граничним нормам викидів, встановленим для певних забрудників, а також
вимогам спалення, передбаченим цією Директивою. Всі існуючі заводи
повинні відповідати вимогам стосовно обладнання та функціонування таких
заводів, а також повинні періодично перевірятися для того, щоб
здійснювати контрольні виміри концентрації певних речовин у газі,
утвореному продуктами згорання. У випадку, якщо граничні норми
перевищено, завод повинен припинити будь-яке функціонування до моменту
впровадження необхідних змін або прийняття рішення про закриття заводу.

4.3.3.6. Директива про нові заводи по спаленню відходів

Назва: Директива Ради 89/369/ЄЕС про попередження забруднення
атмосферного повітря новими муніципальними заводами по спаленню
відходів.

Посилання: Офіційний вісник Ь 163, 14.06.1989 р.

Заходи Комісії щодо імплементації: відсутні.

Примітка: Ця Директива буде скасована Директивою Ради про спалення
відходів, починаючи з 28.12.2005 року.

Ця Директива передбачає умови, які будуть надані країнам-членам для
отримання дозволу на здійснення діяльності новими муніципальними
заводами по спаленню відходів. Метою таких умов є забезпечення
відповідності граничним нормам викидів, встановленим для забрудників,
передбачених Директивою; встановлення критеріїв щодо конструювання,
обладнання та функціонування заводів по спаленню відходів; встановлення
системи періодичних перевірок концентрації певних речовин у газі, який
виділяється в результаті спалення, та параметрів функціонування.

У випадку, якщо граничні норми перевищено, завод повинен припинити свою
роботу до моменту впровадження необхідних змін, або прийняття рішення
про закриття заводу.

4.3.4. Небезпечні відходи

Назва: Директива Ради 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи, змінена
Директивою Комісії 94/31/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 337, 31.12.91 р. та Офіційний вісник Ь
168, 02.07.1994 р.

Метою цієї Директиви є, як визначено відповідно до ст. 2 (2) Директиви
75/442/ЄЕС, наближення законодавств країн-членів у сфері здійснення
контрольованого управління небезпечними відходами.

Директива про небезпечні відходи визначає заходи, які необхідно
здійснити стосовно небезпечних відходів. В Директиві дається визначення
„небезпечні відходи”, а саме в Додатку III, в якому наводиться перелік
властивостей відходів, які потрапляють під категорію „небезпечні”. Якщо
Директива не відступає від Рамкової Директиви про відходи, ця Директива
поширюється також на всі небезпечні відходи.

Додаток I містить перелік категорій або типів небезпечних відходів, які
перераховуються відповідно до їх природи або дій, які їх породжують.
Додаток II містить перелік компонентів відходів, які вважаються
небезпечними, якщо вони мають властивості, визначені у Додатку III.
Перелік небезпечних відходів, визначений Рішенням Ради 94/904/ЄС
HYPERLINK \l “bookmark97” , є повним і відомим під назвою Перелік
небезпечних відходів. Цей перелік був запозичений з Європейського
каталогу відходів (зміненого Рішенням Комісії 2000/532/ЄС HYPERLINK \l
“bookmark96″ ) та визначає, які відходи вважаються небезпечними. Щодо
визначення небезпечних властивостей відходів, то тут посилання робиться
на Директиву Ради 67/548/ЄЕС про наближення законодавств, регламентів та
адміністративних положень стосовно класифікації, пакування та маркування
небезпечних речовин зі змінами та поправками.

Країни-члени повинні здійснити заходи для того, щоб забезпечити, що
небезпечні відходи є належним чином зафіксовані та ідентифіковані. Ці
заходи також вимагають, щоб будь-які суб’єкти підприємницької
діяльності, які використовують, збирають чи транспортують небезпечні
відходи, не змішували різні категорії небезпечних відходів або
небезпечні відходи з безпечними.

2 Офіційний вісник Ь 047 16.02.2001 р., с.32.

Інші вимоги стосуються управління небезпечними відходами завдяки
застосуванню жорстких процедур надання ліцензій та дозволів. Контроль та
періодичні перевірки необхідно посилити. В процесі імплементації повинні
бути розроблені національні норми щодо правильної ідентифікації та
класифікації небезпечних відходів. Національні компетентні органи
повинні проводити тести на визначення небезпечності відходів.
Зобов’язання звітувати Комісії спонукатиме до створення банків даних, в
яких повинна бути доступною інформація про небезпечні відходи,
управління небезпечними відходами та операторів.

Необхідно створити плани управління небезпечними відходи, які
складатимуть частину загального плану, передбаченого Рамковою Директивою
про відходи, або окремі плани. Країни-члени також зобов’ язані здійснити
необхідні заходи з метою забезпечення того, щоб в процесі збирання,
транспортування та тимчасового зберігання відходи були належним чином
запаковані та промарковані відповідно до чинних міжнародних стандартів
та стандартів ЄС.

Що стосується небезпечних відходів, перевірки операцій по збиранню та
перевезенню, які здійснюються відповідно до Статті 13 Директиви
75/442/ЄЕС, повинні стосуватися походження та призначення таких
відходів. У випадку перевезення відходів, вони повинні супроводжуватися
транспортним документом, який містить детальну інформацію, передбачену
статтею 6 (5) Регламенту Ради (ЄЕС) 259/93 від 1 лютого 1993 року про
здійснення нагляду та контролю за перевезенням відходів на території ЄС,
їх вивіз та ввіз на територію ЄС.

Розділ 5. Якість водних ресурсів

5.1 Загальний огляд

Однією із основних сфер законодавства Співтовариства з питань
навколишнього середовища є управління водними ресурсами. Починаючи з
початку XX століття, споживання води у глобальному значенні збільшилось
в сім разів. Тим не менше, в Європі більшість людей мають доступ до
чистої та прісної води. Проте, запасам водних ресурсів загрожує людська
діяльність. Промисловість використовує воду в значних кількостях для
охолодження та очищення. Сільське господарство використовує водні
ресурси в основному для поливання. Така діяльність значно впливає на
запаси водних ресурсів в Європі. Тому ЄС прийняв важливі законодавчі
акти для того, щоб забезпечити стійкий розвиток якості та кількості
водних ресурсів в Європі. Вода є однією з найбільш регульованих сфер
законодавства ЄС про навколишнє середовище. Розвиток політики ЄС у сфері
водних ресурсів бере свій початок у 70-их роках з прийняттям Першої
програми дій з навколишнього середовища. Перша хвиля законодавчих актів
розпочалася з Директиви про поверхневі води, яка була прийнята в 1975
році. В 1980 році ця Директива стала частиною Директиви про питну воду.
Ця перша хвиля законодавства про водні ресурси включала багато інших
директив.

Друга хвиля законодавства про водні ресурси стосувалася огляду чинного
законодавства та визначення покращень, які необхідно здійснити, та
прогалин, які потрібно заповнити. На цьому етапі законодавство про
навколишнє середовище включало Директиву про переробку міських водних
відходів (1991 р.) та Директиву про нітрати (1991 р.). Також, були
прийняті Програма дій про ґрунтові води, а в 1994 р. пропозиції до
Директиви про екологічну якість водних ресурсів.

В цей час стало зрозумілим, що для ефективного захисту води необхідно
прийняти законодавство про граничні норми викидів та стандарти якості
води. Таким чином, з’явився „об’ єднаний підхід”. Цей підхід, як
визначено основними принципами, встановленими Договором, складається з
превентивного принципу та принципу, згідно якого шкода, завдана
навколишньому середовищу, повинна бути усунута біля джерела, а також
принципу, що повинні братися до уваги умови навколишнього середовища
різних районів.

Чинні пропозиції щодо директив мають на меті подальше покращення
екологічної якості поверхневих вод, прийняття плану дій Співтовариства
про прісну воду та поверхневі води та захист дельт річок, берегових та
ґрунтових вод. В наступному розділі аналізуються основні Директиви, які
були прийняті в цьому секторі.

Європейське Співтовариство виступає стороною різноманітних міжнародних
конвенцій, які мають на меті захист морського навколишнього середовища
(ОБРАВ. Конвенція, Барселонська Конвенція про захист Середземного моря
від забруднення [Рішення Ради 77/585/ЄЕС – Офіційний вісник Ь 240,
19.9.1997 р.]) та річок (Гельсінська Конвенція про захист та
використання транскордонних річок та міжнародних озер; Конвенція про
співпрацю стосовно захисту та використання р. Дунай [Офіційний вісник Ь
342, 12.2.1997 р.]).

5.2. Основне законодавство, яке було прийнято в цьому секторі

5.2.1 Рамкова Директива у сфері водної політики

Назва: Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23
жовтня 2000 р. про створення основ для програми дій Співтовариства у
сфері водної політики зі змінами, які були внесені Рішенням
№2455/2001/ЄС про створення переліку пріоритетних речовин у сфері водної
політики та Директивою

2000/60/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 327, 22.12.2000 р. та Офіційний вісник
Ь331, 15.12.2001 р.

Заходи Комісії на виконання Директиви: Декларація Комісії – Офіційний
вісник Ь 327, 22.12.2000 р. – Комісія проголосила, що звіт, який буде
опублікований відповідно до Статті 17 (3) Директиви, включатиме аналіз
витрат вартості та ефективності.

Послання Комісії від 21 лютого 1996 р. про водну політику Співтовариства
HYPERLINK \l “bookmark102″ визначає підхід Комісії до питання захисту
водних ресурсів. В Посланні деталізуються цілі такої політики, а саме,
безпечне постачання питної та не питної води, захист та збереження
водного середовища та зменшення природних лих. В посланні також
визначаються різноманітні типи забруднень, які впливають на принципи
цієї політики, яка в основному зосереджується на високому рівні захисту,
превентивному принципі, превентивних заходах, принципі „платить той, хто
забруднює”, інтеграції водної політики в інші політики Співтовариства та
ін.

Для того, щоб раціоналізувати чинне законодавство про управління водними
ресурсами та забруднення, а також збільшити контроль за забрудненням на
рівні Співтовариства, Комісія прийняла Рамкову Директиву про водні
ресурси. Ця Рамкова Директива базується на цілях та принципах, які були
викладені вище, а також встановлює уніфіковані визначення. Більш того,
Рамкова Директива про водні ресурси має на меті створити підстави для
того, щоб досягнути наступні основні цілістійкої політики у сфері водних
ресурсів: достатнє постачання питної води та води для промислового
сектору, захист навколишнього середовища та пом’якшення шкідливого
впливу повеней та засух.

Метою Директиви у сфері навколишнього середовища є досягнення „якісного
стану” HYPERLINK \l “bookmark104” ґрунтових та поверхневих вод
щонайпізніше до 2010 р. З цією метою ця Директива замінює та скасовує
певні чинні нормативні акти. HYPERLINK \l “bookmark103” ‘ Проте, вона
не впливає

••• HYPERLINK \l “bookmark105” 3 тт

на деякі директиви та пропозиції . Директива рекомендує розробити
інтегрований план управління водними ресурсами для річкового басейну та
визначити комітет, який відповідатиме за реалізацію цього плану.

З метою реалізації Директиви країни-члени повинні розробити нове
законодавство відповідно до вимог Рамкової Директиви про водні ресурси,
ідентифікувати річкові басейни та визначити компетентний орган,
визначити поверхневі та ґрунтові води, оцінити вплив діяльності людей на
поверхневі та ґрунтові води, створити план управління річковим басейном,
а також здійснити економічний аналіз для кожного річкового басейну.

3 Рамкова Директива не матиме впливу на наступні Директиви та
пропозиції: Директива про воду для купання, Директива про небезпечні
речовини, Директива про питну воду, Директива про поверхневі води,
Директива про обробку міських водних відходів, Директива про нітрати,
Директива про попередження забруднення та здійснення контролю.

Директива 2455/2001/ЄС має на меті визначити перелік пріоритетних
речовин у сфері водної політики, для яких стандарти якості та
контроль за вимірюванням викидів встановлюватимуться на рівні
Співтовариства.

Директива розміщує в порядку пріоритетності речовини, для яких стандарти
якості та контроль за вимірюванням викидів встановлюватимуться на рівні
Співтовариства. Це доповнює Рамкову Директиву про водні ресурси і
створює Додаток X.

В Директиві визначаються 33 речовини або групи речовин, які включають
антрацен, бензол, кадмій та їх компоненти, трибутил та нафталін. Повний
перелік можна знайти в Додатках до цієї Директиви.

5.2.2 Особливе використання води

5.2.2.1. Директива про обробку міських водних відходів

Назва: Директива Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 р. про обробку
міських водних відходів зі змінами, внесеними Директивою Комісії
98/15/ЄС від 27 лютого 1998 р.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 135, 30.05.1991 р.;

Офіційний Вісник Ь 67, 07.03.1998р.

Директива 91/271/ЄЕС стосується збору, обробки та зливу міських водних
відходів, а також обробки та зливу водних відходів у певних промислових
секторах. Директива має на меті захистити навколишнє середовище, а саме,
поверхневі річкові води та берегові води від будь-якого шкідливого
впливу.

Відповідно до ст.3 країни-члени повинні забезпечити, щоб всі
міста-агломерати були забезпечені збиральними системами (це вимагається
від всіх міст-агломератів з населенням понад 2 000 осіб): по-перше,
каналізаційними системами і, по-друге, системами біологічного очищення
водних відходів. Більш поглиблена обробка необхідна для так званих
“чутливих сфер”.

Для певних видів морської води очищення є дуже важливим. Строки
досягнення цілей намічені на термін від 1998 р. до 2005 р. в залежності
від розміру міст-агломератів та властивостей води. До 1998 р. будь-які
зливи стічних вод у водні об’єкти заборонені.

Додаток II передбачає, що промислові водні відходи, які потрапляють у
збиральні системи, а також використання водних відходів та відходів
міських заводів по очищенню водних відходів підлягають як регулюванню,
так і отриманню спеціальних дозволів від компетентних органів.

Директива визначає строки виконання, яких повинні дотримуватися
країни-члени. Країни-члени повинні визначити перелік чутливих і менш
чутливих сфер, які отримують оброблену воду відповідно до критеріїв,
встановлених Директивою.

Стаття 9 визначає проблеми зливу, які мають транскордонний вплив, і
передбачає процедури повідомлення та консультування у кожному випадку.
Директива також зобов’ язує країни-члени здійснювати моніторинг та
публікувати звіти про результати такого моніторингу. Більш того,
країни-члени повинні прийняти національні програми щодо реалізації
Директиви та представити їх на розгляд Комісії.

Основними напрямками імплементації Директиви є: оцінка та ідентифікація
чутливих зон та застосування більш жорсткої системи на всій території;
ідентифікація міст-агломератів, які потребують каналізаційні системи
та/або обробні заводи; встановлення етапів реалізації програми для
стічних вод та систем обробки; розвиток стратегій стосовно капітального
інвестування; визначення затрат споживачів та ін.

Директива 98/15/ЄО

Директива 98/15/ЄС роз’яснює приписи стосовно заводів по очищенню
міських водних відходів. Серед іншого, вона визначає, що право
використання щоденних середніх показників загальної концентрації
нітрогену застосовується як до міст-агломератів з населенням 10 000-100
000 осіб, так і до міст-агломератів з населенням більше, ніж 100 000
осіб. Також необхідно зазначити, що умови щодо температури стоку у
біологічних реакторах та обмеження щодо часу функціонування, беручи до
уваги умови регіонального клімату, застосовуються тільки до
“альтернативного” методу. Передостання умова полягає у тому, що
застосування “альтернативного” методу повинно гарантувати аналогічний
рівень захисту навколишнього середовища.

Директива про питну воду

Назва: Директива Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 р. про якість питної
води зі змінами, внесеними Директивою Ради 81/858/ЄЕС від 19 жовтня 1981
р., Директивою Ради 90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р., Директивою Ради
91/692/ЄЕС від 23 грудня

1991 р.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 135, 30.05.1991 р.; Офіційний Вісник Ь 67,
07.03.1998р. та Офіційний Вісник Ь 330, 05.12.1998 р.

Директива 80/778/ЄЕС про якість води, призначеної для людського
споживання, має на меті захистити людське здоров’ я шляхом встановлення
жорстких стандартів якості питної води. Ці стандарти повинні відповідати
вимогам, викладеним в Додатку I.

Промислові водні відходи, які потрапляють у збиральні системи, та
використання водних відходів, а також бруду від міських заводів по
очищенню водних відходів підлягають як регулюванню, так і отриманню
спеціальних дозволів від компетентних органів. Ця Директива не
застосовується до природних мінеральних вод чи вод, які призначені для
використання у медицині.

Директива встановлює строки, яких повинні дотримуватися країни-члени. В
додатках Директива передбачає параметри та межі, зразки та частоту
проведення аналізів (Додаток II моніторинг та контроль), а також методи
та аналізи (Додаток Ш).

Директива 91/682/ЄЕО

Ця Директива передбачає подання звітів країнами-членами про
імплементацію Директиви кожні три роки на підставі анкети або схеми,
розробленої Комісією у відповідності до процедури, яка передбачена
Директивою 91/692/ЄЕС.

Директива про якість питної води

Назва: Директива Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 р. про якість питної
води.

Посилання: Офіційний вісник Ь 330, 05.12.1998 р.

Директива 98/83/ЄС має на меті покращити критерії оцінки процесу
моніторингу забруднення питної води та прискорити гармонізацію цих
критеріїв на європейському рівні.

Директива має на меті захистити людське здоров’ я шляхом запровадження
умов здорового способу життя, дотримуючись критеріїв питної води на всій
території ЄС.

Директива застосовується до всіх видів води, які споживають люди, крім
природних мінеральних вод та вод, які використовуються в медицині.

Країни-члени повинні забезпечити, inter alia, що питна вода не містить
жодних мікроорганізмів, паразитів або інших речовин, які можуть
зашкодити здоров’ю людей, та повинні дотримуватися мінімальних вимог
(мікробіологічних та хімічних параметрів та тих, що стосуються
радіоактивності), викладених у Директиві.

Існують винятки, які можна допустити в рамках мінімальних та
максимальних параметрів, у випадку, якщо:

виняток не спричиняє шкоди людському здоров’ю;

не існує інших прийнятних засобів доставки питної води в регіони, які
розглядаються;

виняток необхідно суворо обмежити у часі, термін його дії не повинен
перевищувати 3 років (існує можливість поновити застосування винятку на
наступний трьохрічний період).

Будь-який виняток, який надається, повинен супроводжуватися детальним
поясненням причин. Винятки можуть не поширюватися на воду, яка
продається в пляшках чи контейнерах.

Кожні три роки країни-члени повинні публікувати звіт про якість питної
води, яку споживають люди.

5.2.2.6. Поверхневі води: Директива про вимоги до якості та контролю

Назва: Директива Ради 75/440/ЄЕС від 16 червня 1975 р. про вимоги до
якості поверхневих вод, які використовуються для отримання питної води в
країнах-членах зі змінами, внесеними Директивою Ради 79/869/ЄЕС від 9
жовтня 1979 р., Директивою Ради 90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р.,
Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991р. Ця Директива була
замінена Директивою 2000/60/ЄС про створення структури для програми дій
Співтовариства у сфері водної політики.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 194, 25.07.1975 р.; Офіційний Вісник Ь
271, 29.10.1979 р.; Офіційний Вісник Ь 353,

17.12.1990 р.; Офіційний Вісник Ь 377, 31.12.1991 р. та

Офіційний Вісник Ь 327, 22.12.2000 р.

Ця Директива має на меті зменшити та запобігти забрудненню поверхневих
вод, які використовуються для отримання питної води. Для цілей Директиви
поверхневі води залежно від їх якості поділяються на три категорії, а
саме, А1, А2, А3, відповідно до існуючих критеріїв, які ґрунтуються на
фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостях води. Директива
передбачає мінімальні вимоги до якості поверхневих вод. Для кожної
категорії визначені стандартні методи очищення. Директивою визначаються
строки реалізації національних програм щодо удосконалення якості
поверхневих

вод.

5.2.2.7. Поверхневі води: методи вимірювання та аналізу

Назва: Директива Ради 79/869/ЄЕС від 9 жовтня 1979 р. про методи
вимірювання, частоти збирання зразків та аналізу поверхневих вод, які
використовуються для отримання питної води в країнах-членах зі змінами,
внесеними Директивою Ради 81/855/ЄЕС від 19 жовтня 1981 р., Директивою
Ради 90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р., Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23
грудня 1991 р. та Регламентом Комісії (ЄС) №807/2003 від 14 квітня 2003
р. Директива буде замінена Директивою 2000/60/ЄС про створення структури
для програми дій Співтовариства у сфері водної політики, починаючи з 22
грудня 2007 р.

Посилання: Офіційний Вісник Ь 271, 29.10.1979 р.; Офіційний Вісник Ь
319, 07.11.1981 р.; Офіційний Вісник Ь 353,

р; Офіційний Вісник Ь 377, 31.12.1991 р., Офіційний Вісник Ь 327,
22.12.2000 р. та Офіційний Вісник Ь 122,

16.05.2003 р.

Основною метою Директиви є гармонізація національного законодавства щодо
моніторингу якості поверхневих вод.

Ця Директива визначає: методи вимірювання, частоту відбирання зразків та
проведення аналізу параметрів, перелік яких зазначається в Додатку II до
Директиви Ради 75/440/ЄЕС. Відповідно до параметрів визначаються
фізичні, хімічні та мікробіологічні властивості поверхневих вод, що
використовуються для отримання питної води в країнах-членах.

5.2.2.8. Директива про воду для купання

Назва: Директива Ради 76/160/ЄЕС від 8 грудня 1975 р. про якість води
для купання зі змінами, внесеними Директивою Ради 90/656/ЄЕС від 4
грудня 1990 р.; Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 р. та
Регламентом Комісії (ЄС) №807/2003 від 14 квітня 2003 р. про адаптацію
до Рішення

1999/468/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 31, 05.02.1976 р.; Офіційний вісник Ь 353,
17.12.1990 р.; Офіційний вісник Ь 377,

р. та Офіційний вісник Ь 122, 16.05.2003 р.

Основною метою Директиви є зменшення та запобігання забрудненню води для
купання шляхом визначення мінімальних критеріїв якості, яким повинна
відповідати вода для купання. В Додатку зазначаються фізичні, хімічні та
мікробіологічні властивості води для купання. В Директиві зазначаються
планові норми, яких країни-члени намагатимуться дотримуватись, та обов’
язкові граничні норми. Країни-члени можуть запровадити більш жорсткі
норми аніж ті, що передбачені Директивою.

На розгляд Комісії необхідно представляти річний звіт реалізації
положень Директиви. Цей звіт готується на підставі анкети чи плану,
представленого Комісією відповідно до процедури, викладеної в Директиві
91/692/ЄЕС.

5.2.2.9. Вода для вирощування молюсків

Назва: Директива Ради 79/923/ЄЕС від 30 жовтня 1979 р. про вимоги щодо
якості води для вирощування молюсків, зі змінами, внесеними Директивою
Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 р., заміненої Директивою 2000/60/ЄС
Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 р. про створення
структури для програми дій Співтовариства у сфері водної політики,
починаючи з 22 грудня 2013р.

Посилання: Офіційний вісник Ь 281, 10.11.1979 р.; Офіційний вісник Ь
377, 31.12.1991 р. та Офіційний вісник Ь 327, 22.12.2000 р.

Ця Директива зі змінами та доповненнями стосується якості води для
вирощування молюсків. Директива встановлює мінімальні критерії якості,
яким повинна відповідати вода, придатна для вирощування молюсків.
Країни-члени повинні встановити норми, які будуть застосовуватися до
такої води згідно з принципами ЄС.

Директивою визначається процедура з метою адаптації методів аналізу та
властивостей до технічного прогресу. Кожні три роки Комісія має
публікувати звіт про реалізацію Директиви

79/923/ЄЕС.

5.2.2.10. Вода, яка використовується для вирощування

риби

Назва: Директива Ради 78/659/ЄЕС від 18 липня 1978 р. про якість прісної
води, яка потребує захисту та удосконалення з метою охорони життя риб зі
змінами, внесеними Директивою Ради 90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р.;
Директивою Ради

91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 р. та Регламентом Ради (ЄС)

№807/2003 від 14 квітня 2003 р., адаптованим до Рішення

1999/468/ЄС.

Посилання: Офіційний вісник Ь 222, 14.08.1978 р.; Офіційний вісник Ь
353, 17.12.1990 р.; Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991 р. та Офіційний
вісник Ь 122, 16.05.2003 р.

Ця Директива стосується захисту та покращення якості стоячої та біжучої
води, яка у випадку очищення або, якщо забруднення зменшено, може
використовуватися для вирощування певних видів риб. Дія Директиви не
поширюється на воду, яка використовується у природних чи штучних озерах,
призначених для вирощування риби.

Необхідно дати визначення прісної води, яка є придатною для вирощування
риби. Прісна вода поділяється на воду для вирощування сьомги та воду для
вирощування коропів. Директива передбачає мінімальні критерії якості,
яким повинні відповідати такі водні ресурси. Відповідно до Директиви
необхідно встановити граничні норми, які застосовуватимуться до таких
вод. Директивою визначена також процедура адаптації методів аналізу та
обов’ язкові граничні норми до науково-технічного прогресу.

Кожні три роки Комісія має публікувати звіт про реалізацію Директиви
78/659/ЄЕС.

5.2.3 Витікання речовин

5.2.3.1. Директива про забруднення, викликане нітратами
сільськогосподарського призначення

Назва: Директива Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист води
від забруднення, викликаного нітратами сільськогосподарського
призначення

Посилання: Офіційний вісник Ь 375, 31.12.1991 р.

Протягом останніх років забруднення води нітратами збільшилося через
застосування інтенсивних методів удобрювання, в яких збільшилося
використання хімічних мінеральних добрив, та високий рівень концентрації
тварин на малих територіях.

Директива 91/676/ЄЕС стосується захисту води від забруднення,
викликаного нітратами сільськогосподарського призначення, шляхом
зменшення та попередження забруднення води нітратами, наприклад,
хімічними міндобривами та послідом великої рогатої худоби, з метою
захисту як постачання питної води, так і прісної води та морської води
від евтрофікації.

З цією метою країни-члени повинні ідентифікувати поверхневі та ґрунтові
води, які зазнали чи могли зазнати забруднення, згідно з процедурою та
критеріями, викладеними в Директиві, а також уразливі зони, які зазнали
забруднення. Як тільки такі зони будуть визначені, країни-члени повинні
визначити та реалізувати програми дій.

Кодекси “правильної” практики у сільському господарстві, які фермери
повинні реалізувати на добровільній основі, як це визначено в Додатку II
до Директиви, повинні бути встановлені для тих зон, які не підпадають
під визначення „уразливих” зон. Вони повинні включати заходи, описані в
кодексах „правильної” практики у сільському господарстві, а саме:
обмеження потрапляння в ґрунти міндобрив, які містять азот; встановлення
меж для використання посліду великої рогатої худоби.

Директива про ртуть

Назва: Директива Ради 82/176/ЄЕС від 22 березня 1982 р. про граничні
норми та показники якості для витікання ртуті в промисловості
хлоро-лужного електролізу зі змінами, внесеними Директивою Ради
90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р.; Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23
грудня 1991 р.

Посилання: Офіційний вісник Ь 81, 27.03.1982 р.; Офіційний вісник Ь 353,
17.12.1990р.; Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991 р.

Ця Директива стосується річкових поверхневих вод, територіальних вод та
внутрішніх берегових вод. Будь-які витікання вимагають отримання
попереднього дозволу від країн-членів. Такий дозвіл повинен містити
норми викидів, які повинні бути таким ж жорсткими як і ті, що викладені
в Директиві 82/176/ЄЕС. Країни-члени повинні надавати дозволи новим
заводам. Такий дозвіл повинен містити посилання на стандарти, які
відповідають найкращим технічним засобам, які є доступними, з метою
попередження витікання ртуті.

Кожні три роки Комісія має публікувати звіт про застосування Директиви
82/176/ЄЕС.

Директива Співтовариства про захист водного середовища

Назва: Директива Ради 76/464/ЄЕС від 4 травня 1976 р. про забруднення,
викликане деякими небезпечними субстанціями, що потрапили в водне
середовище Співтовариства, зі змінами, внесеними Директивою Ради
90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р.; Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23
грудня 1991 р. Директива буде замінена Директивою

2000/60/ЄС, починаючи з 22 грудня 2013 р.

Посилання: Офіційний вісник Ь 129, 18.05.1976 р.; Офіційний вісник Ь
353, 17.12.1990 р.; Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991 р. та Офіційний
вісник Ь 327, 22.12.2000 р.

Директива 76/464/ЄЕС про забруднення, викликане деякими небезпечними
речовинами, які потрапили у воду, має на меті здійснення контролю за
всіма викидами небезпечних речовин шляхом застосування системи отримання
дозволів. На виконання Директиви було прийнято сім дочірніх Директив.
Директива орієнтується на окремі небезпечні речовини або групи речовин.
Дочірні Директиви поширюються на 18 речовин. Директива застосовується до
річкових поверхневих вод, територіальних, внутрішніх берегових та
ґрунтових вод.

З метою усунення забруднення води було прийнято два переліки небезпечних
речовин, які необхідно контролювати: забруднення, викликане витоком
речовин, перелічених в Переліку I, повинно бути усунено, а забруднення,
викликане речовинами, зазначеними у Переліку II, повинно бути зменшено.

Стандарти якості та норми викидів, передбачені для речовин з Переліку I,
ґрунтуються на найкращих доступних технологіях. Що стосується речовин з
Переліку II, то країни-члени мають прийняти та реалізувати програми для
того, щоб покращити якість води.

Кожні три роки Комісія має публікувати звіт про застосування Директиви
76/464/ЄЕС.

5.2.3.4. Директива про ґрунтові води

Назва: Директива Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 р. про захист
ґрунтових вод від забруднення, викликаного деякими небезпечними
речовинами, зі змінами, внесеними Директивою Ради 90/565/ЄЕС від 4
грудня 1990 р.; Директивою Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 р.
Директива буде замінена Директивою 2000/60/ЄС починаючи з 22 грудня 2013
р.

Посилання: Офіційний вісник Ь 20, 26.01.1980 р.; Офіційний вісник Ь 353,
17.12.1990р.; Офіційний вісник Ь 377, 31.12.1991 р. та Офіційний вісник
Ь 327, 22.12.2000 р.

Заходи Комісії по імплементації Директиви: Рішення 92/446/ЄЕС –
Офіційний вісник Ь 247, 27.08.1992 р. Рішення Комісії від 27 липня 1992
про розроблення анкет для Директиви у секторі водних ресурсів. Це
Рішення визначає зміст анкет, необхідних для проведення моніторингу
імплементації та відповідності положень всіх Директив у секторі водних
ресурсів, включаючи Директиву 80/68/ЄЕС.

Директива 80/68/ЄЕС про захист ґрунтових вод від забруднення,
викликаного деякими небезпечними речовинами, має на меті здійснення
контролю за прямими чи опосередкованими витоками певних речовин у
ґрунтові води. Це може бути досягнуто, в першу чергу, шляхом
запровадження системи дозволів на здійснення витоків, а також їх
використання. Для деяких речовин чи груп речовин будь-які витоки у
ґрунтові води заборонені (Перелік I), а інших речовин (Перелік II)
можливе за умови отримання дозволу. Система отримання “мовчазного
дозволу” не дозволена. Необхідно проводити моніторинг відповідності
отриманому дозволу та впливу викиду на навколишнє середовище.

Всі опосередковані витоки речовин, перелічених в Переліку I, та всі
прямі та опосередковані витоки речовин, передбачених Переліком II,
підлягають отриманню попереднього дозволу. Такий дозвіл видається на
обмежений строк після проведення обстеження навколишнього середовища.
Директива встановлює умови, яких необхідно дотримуватися у випадку
викидів. Якщо ці умови неможливо виконати, такий дозвіл не видається.
Дозвіл підлягає постійному перегляду. Відповідні компетентні органи
країн-членів зобов’язані здійснювати моніторинг з метою перевірки на
відповідність цим умовам та впливу витоків на ґрунтові води. Директивою
передбачені винятки відповідно до певних умов, які забороняють витоки
речовин, передбачені Переліком I.

Країни-члени можуть запроваджувати більш жорсткі заходи ніж ті, що
передбачені цією Директивою.

Кожні три роки Комісія має публікувати звіт про імплементацію Директиви
80/68/ЄЕС та інших відповідних Директив. Комісія відповідає за
опублікування звітів на підставі наданої інформації.

Розділ 6. Охорона природи

Загальний огляд

В Європі приблизно 1 000 видів рослин та більш ніж 150 видів птахів
перебувають під загрозою або на грані вимирання. Співтовариство прийняло
ряд нормативних актів з метою охорони дикої природи (захист певних видів
птахів та рослин) та природного середовища (захист лісової місцевості та
рік).

В цілому, дві основні директиви та два регламенти складають частину
законодавства ЄС про охорону природи. Ці Директиви поширюються на сфери
захисту природного середовища, флори і фауни ЄС. Регламенти стосуються
імпорту та торгівлі флорою та фауною на території ЄС, а також створення
системи моніторингу з метою охорони Антарктики.

Було прийнято значну кількість конвенцій, в тому числі Бернську
Конвенцію про збереження дикої природи в Європі та природного
середовища, а також Боннську Конвенцію про збереження кочових видів
тварин та птахів.

Основне законодавство, яке було прийнято в цьому секторі

6.2.1. Директива про природне середовище

Назва: Директива Ради 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 р. про збереження
природного середовища та дикої флори і фауни зі змінами, внесеними
Директивою Ради 97/62/ЄС від 27 жовтня 1997 р.

Посилання: Офіційний вісник Ь 206, 22.07.1992 р.; Офіційний вісник Ь 31,
06.02.1998р.; Офіційний вісник Ь 305, 08.11.1997 р.

Директива 92/43/ЄЕС про збереження природного середовища, а також дикої
флори і фауни стала основним правовим механізмом захисту тварин і
птахів, а також природного середовища в ЄС. Директива передбачає
створення європейської системи підтримки біологічних видів шляхом
збереження природного середовища, а також дикої флори та фауни.

Основною метою Директиви є надання статусу найбільшого сприяння певним
типам та видам природного середовища, які становлять найбільший інтерес
для ЄС.

Відповідно до європейської екологічної системи “Природа 2000”, створеної
згідно з Директивою, країни-члени повинні підготувати перелік
місцевостей на їх територіях, які є найбільш важливими на території ЄС.
Також до системи “Природа 2000″ включені місцевості, які визначені
Директивою про птахів

79/406/ЄЕС.

В Додатку I (Види природного середовища, які представляють інтерес для
Співтовариства) та Додатку II (Види тварин та рослин, які представляють
інтерес для Співтовариства) до Директиви перелічені природні середовища
та види, збереження яких залежить від збереження певних територій.
Пріоритетними видами тварин та птахів, а також природними ареалами
визначаються такі, яким загрожує вимирання. В Додатку IV перелічені види
тварин та рослин, які також потребують охорони.

Визначення „спеціальних зон збереження” відбувається в три етапи.
Критерії відображені в додатках до Директиви. Згідно з відповідною
процедурою Комісія ухвалила перелік місцевостей, які представляють
інтерес для Співтовариства. Не пізніше 2004 р. (через шість років після
визначення таких місцевостей) відповідні країни-члени повинні надати їм
статус спеціальних зон, які підлягають захисту. Повинні бути здійснені
„відповідні заходи” для того, щоб уникнути погіршення стану навколишньої
природи, а також необхідно оцінити плани та/або проекти, які можуть мати
значний вплив на зазначені місцевості. Більше того, беручи до уваги
заходи стосовно відповідного планування використання землі, країни-члени
повинні розробити політику, яка має на меті забезпечити екологічну
відповідність системі „Природа 2000″ та підтримувати особливості
ландшафту, які є важливими для дикої природи.

Необхідно зазначати наступні заходи, які необхідно здійснити для
імплементації Директиви: країни-члени повинні визначити місцевості, які
становлять інтерес для Співтовариства для того, щоб охопити їх режимом
захисту. Також необхідно провести оцінку планів та/або програм, які
можуть мати значний вплив на такі місцевості. Відповідно до системи
„Природа 2000″ країни-члени повинні підтримувати їх відповідний
екологічний стан. Кожна країна-член повинна забезпечити управління,
моніторинг місцевостей, які охороняються, та відповідні санкції за
порушення здійснення захисних заходів.

6.2.2. Збереження диких птахів

Назва: Директива Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 р. про збереження
диких птахів зі змінами, внесеними Директивою Ради 81/854/ЄЕС від 19
жовтня 1981 р.; Директивою Комісії 85/411/ЄЕС від 25 липня 1985 р.;
Директивою Ради 86/122/ЄЕС від 8 квітня 1986 р.; Директивою Ради
90/656/ЄЕС від 4 грудня 1990 р.; Директивою Комісії 91/244/ЄЕС від 6
березня 1991 р.; Директивою Ради 94/24/ЄС від 8 липня 1994 р. Останні
зміни були внесені Регламентом Ради (ЄС) №807/2003 від 14 квітня 2003 р.
з метою адаптації до Рішення 1999/468/ЄС положень про комітети, які
сприяють Співтовариству у виконанні його імплементаційних повноважень,
викладених в нормативних документах Ради, прийнятих відповідно до
консультаційної процедури.

Посилання: Офіційний вісник Ь 103, 25.04.1979 р.; Офіційний вісник Ь
319, 07.11.1981 р.; Офіційний вісник Ь 233, 30.08.1985 р.; Офіційний
вісник Ь 100, 16.04.1986р.; Офіційний вісник Ь 353, 17.12.1990 р.;
Офіційний вісник Ь 115, 08.05.1991 р.; Офіційний вісник Ь 164,
30.06.1994 р.; Офіційний вісник Ь 1, 01.01.1995 р.; Офіційний вісник Ь
223, 13.08.1997 р., Офіційний

вісник Ь 122, 16.05.2003 р.

Загалом, дана Директива має на меті забезпечити довгостроковий захист та
збереження всіх видів птахів, які живуть на території країн-членів ЄС
(крім Гренландії).

Директива має на меті захист, управління та регламентацію всіх видів
птахів, включаючи їх яйця, гнізда та природні ареали. Також Директива
регламентує використання цих видів птахів. Вищезгаданих цілей можна
досягнути шляхом збереження, підтримання або створення необхідного
природного середовища для цих птахів, а також шляхом створення зон
захисту, підтримки природних ареалів, відновлення зруйнованих біотипів
та створення нових.

Для охорони уразливих та перелітних видів птахів, як це визначено в
Додатку I до Директиви, застосовуються спеціальні заходи. Країни-члени
зобов’язані визначити спеціальні зони захисту (СЗЗ) та найбільш
прийнятні зони для проживання таких видів. Найбільша увага приділяється
заболоченим територіям. В Директиві передбачено загальну схему захисту
птахів.

Так, заборонені наступні дії: навмисне вбивство чи полювання на птахів,
навмисне руйнування чи завдання шкоди гніздам та яйцям; розорення гнізд;
навмисне втручання в процес розмноження та зростання пташенят.

Більш того, продаж диких птахів, живих чи мертвих, включаючи їх окремі
частини чи продукти, виготовлені з них, як правило, забороняється.

Країнам-членам необхідно інкорпорувати у їх національні законодавства
міжнародні документи, особливо ті, які стосуються захисту природного
середовища.

6.2.3. Директива про утримання диких тварин в зоопарках

Назва: Директива Ради 1999/22/ЄС від 29 березня 1999 р. про утримання
диких тварин в зоопарках.

Посилання: Офіційний вісник Ь 94, 09.04.1999 р.

Метою Директиви є встановлення мінімальних стандартів для утримання та
годування тварин, які перебувають в зоопарках, а також збільшення ролі
зоопарків у процесі збереження біологічної різноманітності.

Тварини, які живуть у неволі, повинні розглядатися як частина природного
спадку та природних ресурсів. Тому, існує необхідність у регламентації,
а також збереженні певних видів, які утримуються в зоопарках. Також
треба мати на увазі, що такі види тварин відіграють значну роль у
процесі проведення наукових досліджень. Директива має на меті захистити
диких тварин та зберегти біологічну різноманітність шляхом прийняття
таких заходів, як надання ліцензій та перевірки зоопарків на території
Співтовариства.

Заходи по збереженню диких тварин, які необхідно реалізувати у всіх
зоопарках, повинні здійснювати країни-члени. До них належать, серед
інших: участь у проведенні досліджень та обмін інформацією щодо
збереження тварин; проведення освітніх програм; задоволення біологічних
потреб тварин, які утримуються в зоопарках та ін.

Після набрання Директивою чинності всі зоопарки повинні отримати
ліцензію на чотири роки. У випадку створення нових зоопарків, вони
повинні отримати ліцензію до відкриття. Умови отримання ліцензії
передбачені ст. 3 Директиви.

6.2.4. Регламент про види дикої флори і фауни, яким загрожує небезпека

Назва: Регламент Ради (Єс) №338/97 від 9 грудня 1996 р. про захист
певних видів дикої флори і фауни шляхом регламентації їх торгівлі зі
змінами, внесеними Регламентом Комісії (Єс) №938/97 від 26 травня 1997
р.; Регламентом Комісії (Єс) №2307/97 від 18 листопада 1997 р.;
Регламентом Комісії (єс) №2214/98 від 15 жовтня 1998 р.; Регламентом
Комісії (Єс) №1476/1999 від 6 липня 1999 р.; Регламентом Комісії (єс)

№2724/2000 від 30 листопада 2000 р., Регламентом Комісії (Єс)

№ 1579/2001 від 1 серпня 2001 р.; та Регламентом Комісії (Єс)

№2476/2001 від 17 грудня 2001 р.

Посилання: Офіційний вісник ь 61, 03.03.1997 р.; Офіційний вісник ь 140,
30.05.1997р.; Офіційний вісник ь 298, 01.11.1997р.; Офіційний вісник ь
325, 27.11.1997р.; Офіційний вісник ь 279, 16.10.1998р.;
Офіційний вісник ь 171,

07.07.1999р.; Офіційний вісник ь 320, 18.12.2000р.; Офіційний вісник ь
209, 02.08.2001 р. та Офіційний вісник ь 334, 18.12.2001 р.

Регламент Єс/338/97 зі змінами та доповненнями має на меті захист певних
видів флори і фауни, яким загрожує небезпека, та забезпечення їх
збереження шляхом регламентації їх торгівлі. Регламент Єс/338/97 анулює
Регламент 82/3626 про реалізацію Конвенції про міжнародну торгівлю
певними видами флори і фауни, яким загрожує небезпека, та застосовується
у відповідності з цілями, принципами та положеннями цієї Конвенції.
Регламент збільшує число видів флори і фауни, які потребують захисту,
перелічених в чотирьох додатках. Відповідно до Регламенту застосовується
жорсткий контроль на внутрішніх кордонах ЄС; встановлюються штрафні
санкції щодо тих, хто не дотримується відповідного законодавства.

Більш детально Регламентом встановлені загальні умови видання,
використання та представлення документів, які необхідно прийняти;
експорт та реекспорт з території Співтовариства певних видів, які є
предметом Регламенту. Також встановлюються загальні умови продажу або
іншого використання в комерційних цілях видів, що зазначені в Додатку А
HYPERLINK \l “bookmark129” .

Більше того, для імпорту певних видів необхідно отримати дозвіл на
імпорт, а також необхідно заповнити відповідні документи. Проте,
необхідно відмітити, що у будь-який час Комісія може накласти загальні
обмеження на імпорт. Процедура накладання обмежень визначається
Регламентом.

Подібно до процедури імпорту, для експорту та реекспорту певних видів
необхідно отримати дозвіл на їх здійснення , а також заповнити
відповідні документи.

Важливо відмітити, що, якщо заява про видання дозволу відхиляється
країною-членом, необхідно повідомити про це Комісію, а також інші
країни-члени.

У певних випадках Регламентом передбачені часткові відмови, якщо це
стосується певних видів, народжених і вирощених у неволі або штучно
розмножених; певних видів, які перевозяться транзитом; певних видів, які
використовуються для особистого вжитку у домашньому господарстві чи в
наукових установах.

Більш того, забороняється купівля, придбання для комерційних цілей, а
також пропозиції продажу або переміщення з метою продажу певних видів,
перелічених в Додатку А).

Комісія може накласти певні обмеження на утримання чи переміщення живих
видів, стосовно яких була накладена заборона на ввезення у
Співтовариство.

Захист екологічних прав особи в праві ЄС

Вступ

З кожним роком проблеми, пов’язані з довкіллям, стають дедалі
актуальнішими і гострішими. Це питання є найскладнішим для європейського
континенту, і саме воно визначає активну політику Європейського Союзу в
рамках першої опори, яка визначається довгостроковим міжнародним
співробітництвом на основі міжнародних договорів та безпосередньої
участі в міжнародних організаціях, які приймають найважливіші рішення
стосовно охорони довкілля.

Уже протягом 30 років Європейське співтовариство (ЄС) здійснює
екологічну політику, яка передбачає кілька етапів для організації та
проведення заходів у сфері охорони навколишнього середовища, що дає
підстави стверджувати про наявність правопорядку, який ґрунтується на
нормах окремої спеціальної галузі охорони довкілля.

Практична діяльність ЄС у цій ділянці грунтується на положеннях Договору
про заснування Європейського Співтовариства (Договір про Співтовариство)
(статті 2, З (ї) та 6). Основні положення щодо принципової політики
Співтовариства у сфері охорони довкілля викладено в статтях 174-176
Договору. Метою цієї політики є збереження та захист особистих
екологічних прав людини з подальшим поліпшенням стану довкілля, захист
здоров’я людей, досягнення розумного та раціонального використання
природних ресурсів, а також сприяння вирішенню питань регіонального та
загальносвітового співробітництва [1].

Ці положення мають принципове значення, оскільки визначають пріоритетний
характер вирішення екологічних завдань ЄС, а отже, будь-які напрями
інтеграції вимагають обов’язкового врахування потреб довкілля через
задоволення індивідуальних потреб громадян Співтовариства. Хоча всі
документи ЄС спрямовані на захист довкілля, проте вони також мають на
меті забезпечення захисту здоров’я людей, тобто задоволення особистих
прав людини. Це досить легко простежити через аналіз Шостої програми дій
ЄС у сфері охорони довкілля, яка грунтується на статтях 174 та 175
Договору про Співтовариство [2], де чітко визначено загальні основи
співробітництва та принципи, що сформувалися у процесі природоохоронної
діяльності країн – членів ЄС. У Програмі викладено ідеї, які знаходять
своє відображення в правових нормах та у процесі правозастосування.

Не претендуючи на вичерпність переліку, зазначимо, що особисті права
людини втілюються через такі загальні принципи: 1) сталий розвиток; 2)
запобігання завданню шкоди довкіллю; 3) захист від кліматичних змін; 4)
захист природи та біологічної різноманітності;

5) охорона природи та здоров’я людини; 6) принцип “платить забруднювач”;
7) розумне управління навколишнім середовищем; 8) інтегроване
запобігання забрудненню навколишнього середовища та контролю за ним
(ІРРС); 9) оцінка впливу на довкілля; 10) свобода доступу до інформації
про довкілля; 11) відповідальність за забруднення навколишнього
середовища.

Загальні принципи відповідають головній вимозі політики Співтовариства у
сфері охорони довкілля стосовно досягнення високого рівня захисту та
узгоджують реалізацію положень про досягнення цілей з положеннями статті
2 Договору про Співтовариство. Загальні принципи тісно
пов’язані зі спеціальними галузевими принципами і, відповідно до статті
6 Договору, визначають загальну екологічну орієнтованість діяльності ЄС.
Більше того, ця стаття наголошує на пріоритетному значенні вирішення
екологічних завдань Співтовариства і встановлює загальні рамки
досягнення економічних і соціально-політичних цілей через політику у
сфері охорони довкілля.

Якщо загальні принципи наповнені правовими ідеями, що охоплюють усю
галузь, у якій визначаються потреби раціонального використання природи в
інтересах людини, то спеціальні галузеві принципи більш чітко визначають
особисті права кожного жителя держав-членів, оскільки тут відстежується
дія конкретних директив. До галузевих принципів належать: 1) захист
повітря від забруднення; 2) захист озонового шару від вичерпання; 3)
захист водних ресурсів від забруднення; 4) захист довкілля від відходів;
5) захист природи і біологічного розмаїття та збереження природних
резерватів; 6) захист довкілля від негативного впливу шляхом маркування;
7) захист довкілля від шумових викидів; 8) захист довкілля від впливу
генетично модифікованих продуктів та організмів; 9) захист довкілля від
ризиків у промисловості; 10) захист довкілля від радіоактивного
забруднення.

Сьогодні ці принципи безпосередньо формують загальну політику щодо життя
та діяльності держав-членів і становлять основу діяльності
Співтовариства із забезпечення індивідів належними умовами життя в
гармонії з довкіллям.

Слід зауважити, що пряме визначення особистих екологічних прав людини
міститься лише в деяких директивах. Більше того, ці директиви навіть не
імплементовані повною мірою, а деякі з них потребують часу для чіткішого
визначення, оскільки раніше Співтовариство не приділяло достатньої уваги
цьому аспекту, тому механізми прямої дії відсутні.

Основні положення щодо екологічної політики Співтовариства в галузі
забезпечення особистих екологічних прав, відповідно до статті 174
Договору про Співтовариство, передбачають збереження та поліпшення
навколишнього середовища в інтересах людей, а також його розумне і
раціональне використання в інтересах кожної людини через безпосереднє
міжнародне співробітництво, оскільки природа не має кордонів і слугує
задоволенню людиною своїх потреб.

У праві ЄС відсутнє визначення основних особистих екологічних прав
людини – права на сприятливе довкілля, права на інформацію про стан
довкілля, права на відшкодування збитків, що виникли внаслідок
екологічного правопорушення, права на участь у прийнятті важливих з
точки зору екології рішень, права на доступ до правосуддя у справах
екологічного характеру. Ці права гарантуються законодавством
держав-членів.

В екологічному праві ЄС триває процес формування механізму гарантій
екологічних прав, уже створено правові інструменти для забезпечення цих
прав. Про це свідчить і той факт, що ЄС починає визнавати екологічні
права людини, оскільки саме Співтовариство взяло до уваги положення про
сталий розвиток, які вперше були викладені у доповіді Світової комісії з
питань довкілля та розвитку (більше відомої як доповідь комісії Г. X.
Брундтланд) [3].

Подальшого розвитку правова ідея стосовно зростання виробництва і
надання однакових можливостей для всіх через безпосереднє забезпечення
прав людини та збереження довкілля набула у П’ятій програмі дій
Співтовариства, яка мала назву “В напрямі сталості” [4].

Поняття сталого розвитку в цій Програмі було ширшим, ніж поняття охорони
довкілля, оскільки воно містило економічні, соціальні та культурні його
виміри, які охоплюють погляди на рівність між людьми нинішнього та
майбутніх поколінь, тобто особисті права людини безпосередньо включено в
саме поняття.

Розділ 1. Загальні принципи

Сталий розвиток

Цей принцип ґрунтується на тому, що природні та енергетичні ресурси, а
також виробнича діяльність мають сприяти зростанню добробуту
держав-членів, які створюють умови для належного життя і в повному
обсязі забезпечують основні права людини. Він почав формуватися завдяки
розумінню важливості соціально-економічного розвитку держав – членів
Євросоюзу, в яких близько 80% населення проживають у містах, містечках
та приміських зонах. Саме тут проблеми довкілля найбільше впливають на
якість життя. Щоб допомогти у розв’язанні цих проблем, Комісія ЄС
наприкінці 1993 року створила експертну групу для вивчення питань
навколишнього середовища в міських зонах, діяльність якої сприяла
започаткуванню Проекту сталого розвитку міст.

Головною метою цього проекту було забезпечення розробки ідей стосовно
сталого розвитку міських поселень у Європі, оперативного обміну досвідом
щодо розвитку міст, поширення досвіду щодо сталого розвитку міських
поселень, вироблення рекомендацій для європейських інституцій, владних
структур на національному і місцевому рівнях та надання допомоги у
впровадженні положень європейських програм дій (серед них і Шостої
програми) Співтовариства в галузі охорони довкілля, в яких викладено
основні принципи діяльності держав-членів у цій сфері [5].

Запобігання завданню шкоди довкіллю

Політика Співтовариства має на меті досягнення високого рівня охорони
довкілля шляхом втілення в життя статті 2 Договору про Співтовариство та
інших важливих принципів, до яких насамперед належить принцип
запобігання завданню шкоди довкіллю. Головною ідеєю цього принципу є
вжиття профілактичних заходів стосовно забруднення навколишнього
середовища. Наука не завжди може точно передбачити наслідки впливу на
довкілля, тому будь-які види людської діяльності слід провадити з
величезною обережністю. Щоб запобігти негативним наслідкам такого
впливу, необхідно вживати природоохоронних заходів. Саме профілактика
забруднення чи іншої шкоди для навколишнього середовища має братися до
уваги ще на підготовчій стадії до будь-яких робіт, і це дасть змогу
запобігти негативному впливу, а отже, й уникнути завдання шкоди основним
особистим екологічним правам людини.

Запобігти негативним для довкілля наслідкам, вживаючи природоохоронні
заходи, значно легше, ніж потім витрачати значні матеріальні й людські
ресурси для відшкодування та приведення природи у попередній стан.
Головне, що втілення принципу запобігання приводить до ефективнішого
природокористування, сприяє економічному процвітанню і збалансованому
соціальному розвитку, що є важливою умовою для сталого розвитку. Це
передбачено Регламентом Європарламенту і Ради 1655/2000 (так званий
спеціальний інструмент LIFE (the European Union’s Financial Instrument
for the Environment – фінансовий інструмент щодо проблем довкілля для
ЄС)) [6]. Саме завдяки такому механізмові формуються принципи, які
сприяють втіленню в життя відповідної політики, оскільки на його
підставі здійснюється фінансування екологічних проектів у трьох
пріоритетних галузях.

Проект “LIFE – природа” має на меті фінансування об’єктів, які сприяють
збереженню дикої флори і фауни та природних резерватів.

Проект “LIFE – довкілля” спрямований на фінансування інноваційних
проектів, які мають сприяти впровадженню нових технологій та методів
гармонізації економічної діяльності й потреб довкілля.

Проект “LIFE – треті країни” має на меті фінансування проектів з охорони
довкілля в країнах, які не є членами ЄС.

1.3. Захист від кліматичних змін

Шоста програма, виходячи з принципових положень сталого розвитку,
концентрує увагу на пріоритетних сферах, яких стосується принцип захисту
від кліматичних змін. У цих сферах головне місце належить реалізації
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН 1992 року про зміни
клімату, участь у якому ЄС було оформлено Рішенням Ради 2002/358/ЄС від
25 квітня 2002 року [11].

Слід зазначити, що процес запобігання впливу на клімат і забезпечення
особистих прав громадян держав-членів бере свій початок ще з 1991 року,
коли Комісія ЄС почала вживати заходи для поліпшення енергоефективності
та врегулювання проблем, пов’язаних із зміною клімату. До заходів у цій
сфері належать прийняття директив, спрямованих на виробництво
електроенергії з відновлюваних джерел енергії, добровільне впровадження
систем для зменшення викидів СО автомобілями тощо.

Рішенням Ради 93/389/Є С було запроваджено механізм зменшення викидів
парникових газів, зокрема передбачається опублікування програм та
заходів з їх імплементації. У 1995 році було прийнято стратегію щодо
зменшення викидів СО2, а в червні 2000 року – Європейську програму
стосовно кліматичних змін, яка започаткувала імплементацію Кіотського
протоколу

[12].

З огляду на важливість урегулювання питання зменшення викидів парникових
газів (С02 -вуглекислий газ , СН4 – метан, NO2 – оксид азоту, HFC –
гідрофторвуглець, PFC – кислотний фтор-вуглець, SFg – сірчаний
гексафторид) було розроблено гнучкі механізми, тобто торгівлю квотами на
викиди (механізм ґрунтується на кадастрі (інвентаризації) викидів) та
спільне впровадження (ґрунтується на проектах).

Суть спільних проектів полягає в тому, що, розміщуючи інвестиції,
країна-інвестор досягає зменшення викидів парникових газів (приміром, в
Україні) за рахунок своїх зобов’язань за протоколом. Тобто, інвестиції
можуть бути залучені в будь-яку галузь, де є такі викиди, і, таким
чином, цей принцип впроваджується в загальну систему збереження
довкілля. Сама робота зі зменшення викидів, по-перше, сприяє поліпшенню
стану навколишнього середовища, оскільки передбачає заходи для
збереження рівня 1990 року, а по-друге, сприяє впровадженню нових, більш
економічних і надійних технологій, що дає індивідові змогу реалізувати
право на забезпечення відповідними кліматичними умовами.

1.4. Охорона природи та біологічної різноманітності

У сфері забезпечення особистих прав громадян держав-членів на охорону
природи та біологічної різноманітності існують значні проблеми, оскільки
лише за рахунок ефективного природокористування – на основі екологічно
обгрунтованого аналізу стану агропромислового комплексу, регулювання
стоку річок, осушення боліт та регулювання використання природних
комплексів [13] – можна поліпшити загальний стан екології. Саме через
подальшу реалізацію положень Конвенції про біологічну різноманітність
1992 року та Картахенського протоколу про біологічну безпеку, який є
додатком до неї, впроваджуються права громадян держав-членів

ЄС на використання біологічного різноманіття. Участь у Протоколі було
оформлено Рішенням Ради 2002/628/ЄС від 25 червня 2002 року [14].

Ще раніше на виконання положень цієї Конвенції було прийнято Рішення
Ради 93/626/Є С від 25 жовтня 1993 року, яке поклало початок
врегулюванню проблем, пов’язаних із забезпеченням особистих прав
громадян держав-членів щодо належного стану довкілля, запобігання його
погіршенню та збереження біологічної різноманітності [15].

Загальна політика Співтовариства щодо природи та біологічної
різноманітності спрямована на охорону, збереження, відновлення і
розвиток функціонування природних систем, природних місць мешкання,
дикої флори і фауни з метою запобігання опустелюванню та вичерпаню
біологічної різноманітності, включаючи різноманітність генетичних
ресурсів, а також сприяння високому рівню якості життя та соціального
благополуччя громадян через забезпечення належного стану навколишнього
середовища, рівень забруднення якого не зростає до згубного впливу на
здоров’я людей. Передбачено також сприяння довкілля сталому міському
розвитку.

Важливим аспектом цього принципу є те, що він спрямований на підвищення
ефективності використання ресурсів, а також управління ресурсами і
відходами для створення стійкішої структури виробництва та споживання.
Метою створення такої структури є безпосередня кореляція рівня
економічного зростання зі збільшенням генерації відходів, що дасть змогу
забезпечити споживання відновлюваних і не відновлюваних ресурсів таким
чином, щоб це відповідало існуючим можливостям навколишнього середовища.

1.5. Охорона природи та здоров’я людини

Принцип охорони природи та здоров’я людини ґрунтується на статтях 152 і
174 Договору про Співтовариство. Він відображає важливість взаємодії й
показує, що забруднення довкілля спричиняє значну кількість проблем,
пов’язаних зі здоров’ям людей, що страждають від алергії, захворювань на
рак, які викликають передчасну смерть. Тобто, при неналежному ставленні
людини до природи саме їй і не буде забезпечено належного захисту її
прав, оскільки такі забруднювачі, як пестициди, діоксини та поліхлоридні
біофеноли (РСВ), можуть завдати шкоди людині як у молодому, так і в
зрілому віці.

Тому Європейська Комісія та держави-члени разом розробляють заходи із
запобігання ризикам, які можуть виникнути і негативно позначитися на
житті дітей, вагітних жінок та людей літнього віку. Головним у вирішенні
цих питань є проведення моніторингу щодо явищ, небезпечних для
навколишнього середовища, а також завчасне інформування населення.

Найчіткіше основні положення щодо принципу “платить забруднювач”
викладені в “Основних напрямах діяльності Комісії та Співтовариства
стосовно надання державної допомоги для охорони довкілля”, у яких,
зокрема, зазначено, що відшкодування шкоди, завданої природі, лягає на
плечі забруднювача, тобто того, хто завдав безпосередньої шкоди
навколишньому середовищу. Вартість відшкодування визначається розміром
витрат на ліквідацію негативного впливу на навколишнє середовище і
включається у кінцеву вартість продукції чи послуг [20].

Останнім часом дедалі частіше з’являються невідомі хвороби, і тому
тільки у спільному, взаємовигідному співробітництві з міжнародними
організаціями Європейська Комісія вбачає можливість забезпечити особисті
права людини на належний захист від негативного впливу цих явищ. Тим
більше, що здоров’я людей залежить від значної кількості факторів –
зокрема, від якості їжі, стану довкілля і навіть життєвих стресів, які
можуть спричинити розлад здоров’я. Тому сталий розвиток суспільства,
запобігання негативним явищам і забезпечення охорони природи та здоров’я
людей є нагальною потребою інтегрованого підходу до політики щодо питань
довкілля на європейському та національному рівнях.

1.6. “Платить забруднювач”

Найважливішою правовою ідеєю, в якій чітко простежується проблема
збереження природи та захист особистих прав людини, є принцип “платить
забруднювач”, оскільки витрати на попередні заходи, очищення і
відшкодування за забруднення покладається на тих, хто винен у
забрудненні, а не на тих, хто хоче жити в чистому навколишньому
середовищі.

Слід зазначити, що ця ідея почала набувати значущості вже під час
обговорення та прийняття Декларації Ради Європарламенту і представників
урядів держав-членів на засіданні Ради 22 листопада 1973 року, коли
приймалася Програма дій Європи із запобігання негативному впливу на
довкілля. Уже в Рекомендації Ради 75/436 від 3 березня 1975 року йдеться
про цей принцип, тому деякі експерти, посилаючись на нього, беруть до
уваги саме цей документ [19].

З часом цей принцип стає міжнародно-правовим, оскільки деякі міжнародні
документи прямо вказують на нього, зокрема статті 174 і 175 Договору про
Співтовариство. З метою реалізації принципу “платить забруднювач”,
держави-члени взяли на себе зобов’язання впровадити його у публічне та
приватне право. Причому, якщо спочатку у випадку порушення названого
принципу можна було посилатися на економічну доцільність, то з роками
з’явилися жорсткіші вимоги стосовно його дотримання. Було закладено
основу для запровадження штрафів за екологічні правопорушення,
розроблено методи накладання цих штрафів та фінансового стимулювання, що
стало ефективним засобом боротьби за охорону довкілля та забезпечення
особистих прав людини на належні умови життя в навколишньому середовищі.

1.7. Розумне управління довкіллям

Природні ресурси не є невичерпними, тому вони вимагають бережливого
управління. Саме принцип розумного управління навколишнім середовищем та
боротьби з відходами дає позитивні результати і позбавляє проблем у
майбутньому. Цей принцип запроваджено Регламентом Ради 1836/93 від 29
червня 1993 року [17] та Регламентом Європарламенту і Ради 761/2001/ ЄС
від 19 березня 2001 року [18].

Відповідно до цих документів, управління навколишнім середовищем
передбачає організацію, структуру, поділ відповідальності, джерела
розробки та реалізації політики стосовно довкілля. Одним з інструментів
управління, який включає систематизовану, документовану, періодичну та
об’єктивну оцінку системи управління і заходів, спрямованих на охорону
довкілля, є екоаудит.

Положення цих нормативних документів також передбачають врегулювання
проблем, пов’язаних зі зменшенням споживання природних ресурсів, та
послаблення негативного впливу у зв’язку з цим на стан особистих прав
громадян держав-членів у плані належних екологічних умов життя. Більше
того, це сприятиме пошуку інших джерел забезпечення ресурсами та
поліпшенню управління ними з метою подальшого підвищення стандартів
якості життя через застосування нових підходів, впровадження
природоохоронних технологій та інновацій.

Зменшення відходів через поліпшення методів управління і розумного
споживання ресурсів є головним пріоритетом європейської політики у
сферах переробки та утилізації відходів, тобто впровадження в життя 3-R
– reduction (зменшення забруднення), recycling (повторне використання)
та recovery (відновлювання, тобто здійснення заходів з приведення
об’єкта природи до первісного стану), що сприяє поліпшенню життя і
забезпечує особисті права громадян держав-членів на проживання в умовах
відповідного навколишнього середовища шляхом забезпечення виконання
вимог правових приписів.

1.8. Інтегроване запобігання забрудненню навколишнього середовища та
контролю за ним

Найважливішою складовою організаційно-правового механізму охорони
довкілля є екологічна стандартизація, тобто екологічне нормування
викидів. Комісія ЄС зробила спробу здійснити кодифікацію норм у сфері
навколишнього середовища, в результаті чого з’явилася Директива Ради
96/61/ЄС від 24 вересня 1996 року, яка об’єднала положення щодо
запобігання забрудненню навколишнього середовища та контролю за ним.
Таким чином, було запроваджено принцип інтегрованого запобігання
забрудненню навколишнього середовища та контролю за ним [16].

Проте цією директивою було здійснено лише часткову кодифікацію, оскільки
вона визначала основні засади екологічної стандартизації виробничих
процесів. Хоча до певної міри вона й становить основу для законодавства
щодо врегулювання використання природних ресурсів, однак самі екологічні
стандарти встановлюються іншими директивами.

Директива 96/61/ЄС визначила загальні принципи контролю за забрудненням
і регламентувала порядок та умови видачі дозволів на встановлення
промислового об’єкта, а також загальні вимоги до такого об’єкта. Значну
увагу в цій директиві приділено положенням про заходи контролю за
процесом встановлення та експлуатації об’єкта і забезпечення прав
громадськості на отримання інформації та обмін нею як при видачі
дозволів на експлуатацію, так і в процесі роботи об’єкта.

Більше того, в Директиві наголошується, що інформація про дані
інвентаризації викидів і джерел забруднення, а також про заходи із
запобігання забрудненню та його зменшення, яку повідомляють статистичні
управління держав-членів, має публікуватися кожні три роки і
поширюватися серед держав-членів.

1.9. Оцінка впливу на довкілля

Основний інструмент ЄС у політиці стосовно довкілля було закладено в
Директиві Ради 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 року щодо оцінки впливу на
довкілля деяких державних і приватних проектів [8]. Цей документ було
змінено Директивою Ради 97/11/ЄС, стаття 6 якої визначає обов’язок
держав-членів надати громадськості право на висловлення своєї думки
стосовно оцінювання впливу на довкілля тих чи інших проектів і
безпосередньо надавати консультації при прийнятті рішення стосовно
навколишнього середовища. Директива Ради 2001/ 42/ЄС доповнила Директиву
Ради 85/337/ЄЕС і гармонізувала ряд положень загального характеру
стосовно оцінювання наслідків для довкілля планів розвитку і програм,
розроблених у галузі сільського господарства, риболовства, лісового
господарства, енергетики, транспорту, управління водними ресурсами,
телекомунікацій, туризму, регулювання викидів, міського та сільського
планування [9].

Регламент Комісії 2593/2001 від 28 грудня 2001 року передбачав
подальше забезпечення інформацією стосовно довкілля, розширення
вимог до виробництва, а також імпорту деяких речовин – згідно з
Регламентом Комісії 1488/ 94/ЄС від 28 червня 1994 року, який визначав
принципи охорони від впливу на навколишнє середовище небезпечних
речовин, які негативно позначаються на здоров’ї, та згідно з Регламентом
Ради 793/93 щодо оцінки і контролю за ризиками, які можуть спричинити
існуючі речовини [10].

Директива 85/337/ЄЕС практично охоплює всі види робіт, пов’язаних з
будівництвом, та інших робіт, які можуть вплинути на навколишнє
середовище і ландшафт. Нові директиви встановлюють пріоритети при
оцінюванні впливу на довкілля на етапі планування в усіх галузях
господарювання держав – членів ЄС. Розроблений план чи програма та
відповідний опис, який стосується впливу на довкілля, надсилаються до
органів влади і громадських організацій, у сфері відповідальності яких
перебувають питання довкілля і які готують висновок щодо проекту та його
відповідності законодавству про охорону довкілля. Тобто береться до
уваги важливий чинник -запобігання завданню шкоди людині, а отже,
проводиться робота із забезпечення особистих прав.

На вимогу держав-членів може бути підготовлено висновок стосовно
транскордонного впливу на стан довкілля та висловлено пропозиції щодо
розроблення планів і програм для запобігання негативних наслідків. Такий
висновок і пропозиції беруться до уваги при реалізації проектів.

1.10. Свобода доступу до інформації про довкілля

Метою згаданого вище спеціального інструмента LIFE є сприяння
реалізації, розвитку та оновленню екологічної політики та
природоохоронного законодавства Співтовариства, зокрема шляхом
інтеграції цієї проблеми в інші напрями політики та досягнення сталого
розвитку, неможливого без обміну інформацією. Тому Директива
Європарламенту і Ради 2003/4/ЄС стосовно доступу до інформації про
довкілля, яка замінила Директиву Ради 90/313/Є С, спрямована на
впровадження принципу свободи доступу до інформації про довкілля.

Цей документ гарантує право доступу до інформації про довкілля, яку
мають у своєму розпорядженні державні органи влади, і право поширювати
таку інформацію. Відповідно до положень згаданої вище Директиви,
держави-члени повинні забезпечити доступ громадськості до інформації про
стан навколишнього середовища [7]. Крім того, в документі наведено
перелік інформації екологічного характеру, яка не може бути надана,
оскільки вона стосується міжнародної та державної безпеки або є
комерційною чи особистою таємницею. Слід зазначити, що в тому випадку,
коли інформація не може бути надана, відповідна службова особа повинна
пояснити, з яких причин це робиться. Якщо надані службовцем пояснення не
влаштовують особу, вона має право звернутися до адміністративних чи
судових органів для захисту своїх прав.

Директива також передбачає надання інформації про довкілля за певну
помірну плату.

Нова директива практично модернізувала відповідні положення права ЄС на
основі Орхуської конвенції 1998 року.

1.11. Відповідальність за забруднення навколишнього середовища

З часом система штрафів та фінансових заохочень, закладена в принципі
“платить забруднювач” (див. пункт б вище), стала не завжди
спрацьовувати, тому держави-члени висунули ідею цивільної
відповідальності за завдання шкоди довкіллю та здоров’ю людей і за
порушення основних особистих прав громадян держав-членів. Цю ідею
особливо активно обстоювали після аварії Савезо (1976) та Сандоса
(1986). Конвенція, підписана в Лугано у 1993 р., сприяла появі принципу
цивільної відповідальності за шкоду, завдану навколишньому середовищу
небезпечною діяльністю [21].

Подальшого розвитку цей принцип набув у Програмі Співтовариства щодо
цивільної відповідальності, а це, у свою чергу, знайшло своє
відображення в Директиві Ради 1999/847/ЄС від 9 грудня 1999 року [22].

Хоча Рада Європи заблокувала прийняття директиви, дискусія стосовно
цивільної відповідальності триває, і в процесі розвитку принципу
відповідальності держави-члени Співтовариства дедалі частіше звертаються
до Кримінального кодексу, щоб передбачити притягнення до
відповідальності за дії, які спричиняють значну шкоду навколишньому
середовищу, а інколи можуть стати загрозою нормальному життю людей і
природи. Тобто, йдеться про безпосередній захист особистих прав людини,
внаслідок чого з’являється пропозиція про внесення до Директиви
Парламенту і Ради ЄС стосовно охорони довкілля положення про
застосування кримінально-правових механізмів [23].

У своєму Рамковому рішенні 2003/80 від 27 січня 2003 року про
кримінально-правову охорону довкілля Рада, керуючись Договором про
Європейський Союз і, зокрема, його статтями 29, 31 (е) та 34 (2) (Ь)
[24], зазначає, що ЄС занепокоєний дедалі більшою кількістю екологічних
злочинів, наслідки яких поширюються за межі території держави, у якій
такі злочини відбуваються. Рада ЄС вважає за доцільне інкорпорувати до
Рамкового рішення положення директиви ЄС. Саме тому частина ключових
положень проекту Директиви Парламенту та Ради ЄС щодо введення
кримінально-правової відповідальності за завдання шкоди довкіллю
знаходить своє відображення у Рішенні, де, зокрема, зазначається, що,
керуючись статтею 34 Договору про Європейський Союз, держави-члени
визнають, що введення кримінальних санкцій за правопорушення
природоохоронного законодавства є відповідним інструментом для
збереження природи, та визначають невідворотність відповідальності у
разі покарання за злочин проти природи.

Крім того, у цьому документі визначено, які дії чи бездіяльність можна
вважати злочином щодо природи та особистих прав людини з урахуванням
усіх напрямів людської діяльності по відношенню до навколишнього
середовища.

Більше того, дається визначення злочину з необережності, співучасті у
злочині та підбурювання до нього, а також встановлюється міра покарання
за такі дії.

Беручи до уваги, що держави-члени повинні імплементувати положення
Рамкового рішення до 27 січня 2005 року, можна стверджувати, що у сфері
охорони довкілля сформувався принцип відповідальності за забруднення
навколишнього середовища.

Відповідно до статей 174 і 175 Договору про Співтовариство, цей принцип
передбачає відповідальність і відшкодування витрат, пов’язаних із
забрудненням навколишнього середовища. Покарання має бути ефективним,
пропорційним і мати запобіжний характер, а в деяких випадках можуть бути
використані заходи щодо позбавлення волі.

З огляду на важливість недопущення спричинення шкоди громадянам
держав-членів шляхом погіршення навколишнього середовища, Співтовариство
розробляє заходи із застосування таких санкцій до юридичних осіб, як
позбавлення пільг і державної допомоги; тимчасова чи постійна заборона
займатися промисловою або комерційною діяльністю; тримання під
судовим наглядом, що дає судовим виконавцям змогу контролювати юридичну
особу; ліквідація компанії чи установи в судовому порядку; покладення
обов’язків щодо виконання спеціальних заходів, спрямованих на ліквідацію
наслідків завданої шкоди [25].

Розділ 2. Галузеві принципи

2.1. Захист повітря від забруднення

Починаючи із 70-х років минулого століття, проблема чистого повітря для
країн Європи стала нагальною. Політика європейських держав щодо
забезпечення якісного, чистого повітря розвивалася завдяки імплементації
відповідних документів стосовно поліпшення якісного стану повітряного
басейну. Контроль за викидами із засобів пересування, поліпшення якості
пального, чіткі вимоги до захисту навколишнього середовища на транспорті
та в енергетичному секторі сприяли втіленню завдань, поставлених
державами-членами.

Проблема якості повітря стає дедалі важливішою в останні роки. Метою
політики ЄС у цій галузі є розробка всеосяжної стратегії через
досягнення якості повітря у довгостроковій перспективі. На виконання
цієї мети у 1996 році було прийнято Директиву Ради 96/62/ЄС стосовно
оцінки якості довколишнього повітря та управління у цій сфері, що
передбачає застосування ефективної процедури визначення та впровадження
дієвих механізмів для забезпечення якісного повітря, а також розробку
адекватних методів і критеріїв ефективної оцінки стану повітря в
державах-членах [26].

Цією Директивою було переглянуто існуюче законодавство і впроваджено
нові стандарти якості повітря стосовно існуючих повітряних
забруднювачів, що не були охоплені попередніми директивами. Крім того,
вона встановила розклад щодо розвитку директив, спрямованих на захист
від забруднення повітря, і класифікувала забруднювачів.

Рішенням Ради 97/101/ЄС встановлено процедуру широкого обміну
інформацією стосовно якості повітря у країнах

Європейського Співтовариства, якою обмінювалися на засадах взаємності.
Для збирання такої інформації запроваджувалася мережева система з
використанням автоматичних станцій контролю за повітряним басейном [27].

У Шостій програмі дій у галузі охорони довкілля “Довкілля 2010 року:
наше майбутнє, наш вибір” особливо наголошується на проблемі
забезпечення чистим повітрям, оскільки його забруднення спричиняє
порушення одного з основних прав людини – права на життя та здоров’я – з
перших днів від її народження.

Тому Співтовариство на різних рівнях вживає заходів для зменшення
викидів у повітря. З цією метою здійснюється робота із поліпшення
законодавства і міжнародного співробітництва, що сприяє зменшенню
транскордонного забруднення повітря. Іншим напрямом є робота із
секторами, які несуть відповідальність за забруднення повітря, як на
національному, так і регіональному рівнях, співпраця з неурядовими
організаціями та проведення дослідницької роботи.

Процедурні правила запобігання забрудненню повітря викладені в Директиві
Ради 92/72/ ЄС від 21 вересня 1992 року, в якій визначено заходи з
моніторингу, обміну інформацією та проведення запобіжних заходів [28].
На виконання Рамкової конвенції ООН щодо зміни клімату було ухвалено
Рішення Ради 93/389 від 24 червня 1993 року, яке передбачає вироблення
механізму моніторингу та з’ясування наслідків “парникового ефекту” в тих
державах Співтовариства, які не підпадають під дію Монреальського
протоколу [29].

Досить важливого значення в європейському законодавстві надається
проблемі запобігання забрудненню від автомобілів. Саме Директива Ради
70/220/Є С встановлює ліміти викидів СО2 та викидів, які не згорають у
процесі роботи автомобільного двигуна. Метою цього документа є
забезпечення суттєвого зменшення викидів від роботи двигунів [30].
Відповідно до вимог Директиви Ради 85/210/ЄЕС щодо зменшення вмісту
свинцю в бензині, держави-члени зобов’язуються виробляти паливо з меншим
вмістом свинцю і з 1 січня 2003 року запровадити систему каталітичних
перетворювачів [31].

У цьому контексті Директива Європарламенту і Ради 2000/25/ЄС від 22
травня 2000 року має на меті зменшення викидів від електрогенераторів та
іншого обладнання з двигунами внутрішнього згорання, яке
використовується в сільському та лісовому господарстві [32].

Стосовно іншого забруднювача – двоокису азоту (Ж)2), який сприяє
утворенню фотохімічного окислювача, що завдає шкоди навколишньому
середовищу та здоров’ю людей, Директива Ради 85/203/Є С встановлює
ліміти на викиди цієї речовини [33].

2.2. Захист озонового шару від вичерпання

Хоча озоновий шар становить незначну концентрацію в атмосфері, його
вплив на погоду і загальний температурний режим досить значний, а
аерозолі та продукти виверження вулканів можуть завдавати йому суттєвої
шкоди.

Регламент Європарламенту і Ради 2037/2000 від 29 червня 2000 року
стосовно речовин, які спричиняють вичерпання озонового шару, спрямований
на врегулювання питань, пов’язаних із виробництвом, імпортом-експортом,
використанням, переробкою, відновленням та утилізацією озоноруйнівних
речовин і продукції, до складу якої ці речовини входять [34]. Цей
регламент безпосередньо пов’язаний з міжнародно-правовим
інструментарієм, таким як Віденська конвенція 1965 року та Монреальський
протокол 1987 року стосовно запобігання вичерпанню озонового шару,
якому завдають шкоди хлорфторвуглеці та сполуки, а також нові речовини,
які було визнано як озоноруйнівні після зустрічі в Монреалі 1997 року.

Для запобігання вичерпанню озонового шару є тільки один метод –
припинити викиди хлорфторвуглеців та інших озоноруйнівних речовин в
атмосферу, тому метою європейського законодавства є впровадження
заборонної системи щодо використання цих речовин та якнайшвидша заміна
їх іншими речовинами.

2.3. Захист водних ресурсів від забруднення

Цілком очевидно, що за останні роки стали підвищуватися вимоги громадян
держав-членів та природоохоронних організацій, що займаються проблемами
довкілля, до чистоти річок, озер та пляжів. Саме ці вимоги стали одним
із важливих чинників того, що Комісія визначила охорону водних ресурсів
як пріоритетний напрям діяльності, оскільки він досить тісно пов’язаний
із забезпеченням особистих прав людини. Новою програмою у сфері водних
ресурсів передбачається вжиття заходів для очищення забрудненої води та
захист чистої води від забруднення. Оскільки до заходів з виконання цих
намірів залучається громадськість держав-членів, це стає головним
постулатом нової політики.

Досягнення значних зрушень у реалізації нової водної політики
передбачається шляхом зміни підходів та впровадженням рамкової
директиви, яка втілюватиметься в життя у новому столітті. Директива
2000/60/ЄЕС від 23 жовтня 2000 року саме й спрямована на запобігання
забрудненню води, забезпечення людини питною водою та встановлення рамок
діяльності Співтовариства у сфері водної політики [35].

Європейське водне законодавство так званої “першої хвилі” було
започатковане в середині 1970-х років з метою встановлення стандартів
щодо річок та озер, а також використання питної води. Кульмінацією цього
процесу стали 1980-і роки, коли було розроблено якісні параметри для
питної води. До цих документів належать директиви, які регламентували
експлуатацію водних ресурсів для вирощування рибних та ракоподібних,
експлуатацію поверхневих вод, води, що використовується у господарських
цілях, а також підземних водних горизонтів.

Одним із найважливіших підходів рамкової директиви є те, що вона
впроваджує раціональний підхід до водного законодавства Співтовариства
шляхом заміни семи директив “першої хвилі”, зокрема: директиви, що
регламентувала використання поверхневих вод; двох директив, пов’язаних з
методами вимірів та частотою відбору аналізів, а також обміном
інформацією стосовно стану води; директиви, якою регулювалися питання
щодо вирощування молюсків та ракоподібних; директиви, якою регулювалися
питання щодо використання підземних водних горизонтів; директиви, якою
регламентувалися питання щодо запобігання викидам небезпечних речовин у
воду. Скасування згаданих вище директив продиктоване тим, що до рамкової
директиви було включено основні регламентуючі положення у цій галузі,
які вже були випробувані часом.

2.4. Захист довкілля від відходів

Режим регулювання та політика Співтовариства у сфері запобігання
забрудненню навколишнього середовища від відходів грунтується на цілому
ряді директив, які загалом визначають принципи запобігання, тобто: а)
якщо можна зменшити відходи, то насамперед слід знизити небезпечність
відходів шляхом зменшення небезпечних речовин у продукції, що сприятиме
їх простішій утилізації; б) якщо неможливо запобігти тому, щоб відходів
було менше, їх принаймні можна було б переробити і зменшити їхній вплив
на навколишнє середовище; в) якщо відходи неможливо використати чи
переробити, їх необхідно безпечно спалити і залишки поховати на
спеціальному полігоні. Це вимагає чіткого контролю, оскільки тут
криється небезпека завдати шкоди навколишньому середовищу. Нещодавно
держави-члени ЄС прийняли Директиву Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999
року щодо поховання відходів, у якій визначено чіткі вимоги стосовно
такого поховання. У ній, зокрема, заборонено вивозити на полігони
поховання використані шини, вибухо- та пожежонебезпечні речовини і
сміття з біологічними домішками

[36].

Рамкова Директива 75/442/ЄЕС вимагає від держав-членів зменшення
відходів виробництва шляхом впровадження чистих технологій, утилізації
відходів шляхом переробки та використання їх як джерела енергії. За роки
після прийняття директива зазнала значних змін, але вона й далі виконує
своє основне призначення із запобігання забрудненню навколишнього
середовища відходами. Це сприяє підтриманню довкілля у відповідному
стані, хоча ця проблема вимагає від держав-членів додаткових рішень,
оскільки небезпечні відходи становлять значну загрозу здоров’ю людей
[37].

Співтовариство надає цьому питанню великого значення, і підтвердженням
цього є Директива Ради 78/319/Є С [38] щодо токсичних і небезпечних
відходів, Директива Ради 91/689/ Є С від 12 грудня 1991 року [39],
Директива Європарламенту і Ради 94/62/ЄС [40] щодо пакування відходів та
Директива Ради 2000/76/ ЄС [41] стосовно спалювання відходів. Питання
транспортування небезпечних відходів регламентується Директивою Ради
84/631/Є С [42] та Регламентом Ради 259/93 від 1 лютого 1993 року [43].

2.5. Захист природи та біологічного розмаїття і збереження природних
резерватів

Важливу роль в охороні довкілля відіграють стандарти і заходи,
передбачені правом ЄС у сфері захисту дикої фауни та флори.
Найважливішими актами у цій сфері є так звані “хабітат директиви” –
зокрема Директива Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року [44], якою
регламентується захист диких птахів і місць гніздування на території
держав-членів, та Директива Ради 92/43/ Є С від 21 травня 1992 року про
захист дикої флори і фауни та природних резерватів [45].

Ці документи передбачають впровадження комплексу заходів для створення
спеціальних зон, заповідників, які перебувають під особливою охороною, а
також проведення акцій, спрямованих на забезпечення відповідного
захисту, управління, контролю та експлуатації. Слід брати до уваги і
питання підтримки популяцій диких птахів на відповідному рівні, захист
флори та фауни згідно з вимогами екології, наукового та культурного
життя [46].

Регламент Ради 338/97/ЄС від 9 грудня 1996 року щодо охорони дикої флори
і фауни регламентує питання торгівлі та встановлює деталізовану систему
обмежень, процедуру вимог і контрольних заходів [47].

Спеціально для реалізації запобіжних заходів у цій сфері було
запроваджено програму “Природа 2000”, яка передбачала створення
об’єднаної європейської екологічної мережі спеціальних регіонів, які
потребують охорони. Прийняття цієї програми стало унікальною
демонстрацією того, яким чином проблеми довкілля можуть бути інтегровані
в інші напрями природоохоронної політики. Збереження природи є
невід’ємною частиною політики в різних галузях економічної діяльності та
у питаннях, пов’язаних зі створенням робочих місць.

Питання збереження біологічного розмаїття, до якого належить широкий
спектр об’єктів флори і фауни, рослин та лісу і який значною мірою
сприяє збереженню дикої природи та реалізації особистих прав громадян
держав-членів на можливість користуватися нею у повному обсязі, вже
значний час перебуває під пильним наглядом. Резолюція Ради від 15 грудня
1998 року визначила стратегію держав – членів ЄС у сфері використання
лісу, відповідно до Регламенту Ради 3528/86 від 17 листопада 1986 року
щодо захисту і збереження лісових масивів від забруднення та лісових
пожеж [48].

2.6. Захист довкілля від негативного впливу шляхом маркування приладів
та іншої продукції

У Європейському Співтоваристві є своєрідна система екологічної
сертифікації продукції, так звана система “еколейбл”. Вона діє на основі
Регламенту Ради 880/92/ЄЕС від 23 березня 1992 року [49], проте
запровадження цієї системи не є обов’язковим. її було змінено і
доповнено Регламентом Парламенту і Ради ЄС 1980/2000/ЄС від 17 липня
2000 року [50]. Цілями цієї системи є: а) поширення дизайну,
виробництва, маркетингу та використання продукції, яка має найменший
вплив на довкілля; б) поліпшення умов забезпечення споживачів
інформацією про продукцію, яка впливає на довкілля.

Ця схема на перший погляд доволі складна, але, якщо у процесі розробки
технології виробництва, використання та переробки продуктів
передбачається – від появи до знищення -найменший вплив на довкілля,
отримати відповідний сертифікат можна досить легко.

Схема отримання знака маркування, який можна визначити як сертифікат
якості, викладена у статті 4 Регламенту 1980/2000, де сказано, що
продукція має відповідати суворим екологічним вимогам.

Співтовариство розробило відповідні критерії для різних товарів,
починаючи від туалетного паперу і до пральних машин, але вони не
поширюються на токсичні речовини, небезпечні продукти харчування, напої
та лікарські препарати.

2.7. Захист довкілля від шумових викидів

Проблема шумових викидів у навколишнє середовище порівняно з іншими
забруднювачами має ту особливість, що досить складно визначити, що саме
впливає на здоров’я людини. Шумові викиди мають підступний характер
порівняно з іншими забруднювачами, оскільки їх неможливо виявити одразу,
тим часом як рівень токсичного забруднення виявити значно легше.

Такі забруднювачі знижують якість життя, а хвороба виявляється зненацька
і підступно. Проте найбільше шуми впливають на працівників шляхового й
залізничного транспорту, аеропортів та промисловості. Впливи шумів
відчувають на собі й люди, які перебувають поруч із шумовими джерелами
або проживають у безпосередній близькості від них.

Слід зазначити, що хоча консенсусу у визначенні впливу шумових викидів
на життя людини немає, але зрозуміло одне -шумові викиди в навколишнє
середовище позначаються на здоров’ї людини. Досвід свідчить, що людина
все ж таки чутлива до шумових явищ, які, залежно від рівня і тривалості,
можуть призвести до розладу здоров’я. Тому Співтовариство вживає заходів
щодо зменшення шумових викидів. Саме для врегулювання цих проблем і було
ухвалено Директиву Парламенту і Ради ЄС 2000/14/ЄС стосовно шумових
викидів у навколишнє середовище [51]. Ця директива консолідувала
попередні акти з цього питання і скасувала 9 директив, які стосувалися
окремих джерел шумових викидів.

Практично більшість питань, пов’язаних із шумовими викидами,
врегульовано законодавством ЄС, норми якого спрямовані як на захист
загалу від цього виду забруднення, так і на захист тих, хто працює з
відповідним обладнанням, яке використовується поза приміщенням.

Саме виходячи з цього було прийнято Директиву Ради 80/51/Є С від 20
грудня 1979 року щодо зменшення шумових викидів від надзвукових літаків
[52] та Директиву Ради 92/14/Є С від 2 березня 1992 року [53], яка
передбачала зменшення шумових викидів від надзвукових літаків згідно із
Додатком 16 до Чиказької конвенції про цивільну авіацію (вид. 2-е, 1988
р.).

Директива Парламенту і Ради ЄС 2002/49/ЄС від 25 червня 2002 року
стосовно оцінки та управління процесами, пов’язаними з шумом [54],
передбачає вжиття заходів із запобігання шкідливому впливу шумових
викидів на здоров’я людей та навколишнє середовище в різних зонах
відповідно до часу доби. Крім того, директива передбачає визначення
рівнів шуму, план дій щодо його запобігання та інші заходи боротьби з
цим явищем.

Іншим законодавчим актом, що регламентує і встановлює рівень шумових
обмежень, є Директива Парламенту і Ради ЄС 2000/40/ЄС від 26 червня 2000
року. Цей документ доповнив Директиву 70/156/ЄЕС від 6 лютого 1970 року.
Основною метою нової директиви є забезпечення гармонізації законодавства
щодо захисту від шумових викидів транспортних засобів і щодо оцінки
впливу цих викидів на довкілля, а також запобігання завданню шкоди
здоров’ю людей – з урахуванням змін науково-технічного характеру, що
відбулися за час від ухвалення попередньої директиви.

2.8. Захист довкілля від впливу генетично модифікованих продуктів та
організмів

Питанням кодифікації європейського законодавства, що встановлює загальні
обмеження щодо впровадження досягнень генної інженерії у виробництво та
реалізації відповідних продуктів на споживчому ринку, було приділено
увагу на початку 90-х років. На сьогодні цьому питанню присвячена
Директива Парламенту і Ради ЄС 2001/18/ЄЕС від 12 березня 2001 року
стосовно неумисного внесення в навколишнє середовище генетично
модифікованих організмів [56]. Ця директива скасувала попередню
Директиву Ради 90/220/Є С від 23 квітня 1990 року. У Директиві
2001/18/ЄС визначено, що продукція, до складу якої входять генетично
модифіковані організми, може бути допущена на споживчий ринок тільки у
тому випадку, якщо вона відповідає стандартам Співтовариства, пройшла
відповідну перевірку та отримала оцінку безпеки для здоров’я людини і
навколишнього середовища. Для отримання такої оцінки необхідно провести
дослідження та оцінку виробника, а в деяких випадках і повторну оцінку,
яку здійснюють також держави-члени. Ці продукти повинні мати відповідне
маркування щодо наявності генетично модифікованих організмів та
відповідну інформацію.

Директива Ради 98/81/Є С від 25 жовтня 1998 року [57], що доповнила
Директиву 90/ 219/Є С від 23 квітня 1990 року щодо використання
генетично мікромодифікованих організмів, регламентує діяльність стосовно
вирощування, зберігання, транспортування та знищення мікроорганізмів,
які використовуються для науково-технічних розробок і не можуть бути
реалізовані на ринку [58].

2.9. Захист довкілля від ризиків у промисловості

Європейське Співтовариство вже давно визнає, що лише за підтримки
виробниками політики, спрямованої на охорону довкілля, можна досягти
позитивних результатів, оскільки проблема запобігання промисловим
ризикам та аваріям, а також боротьби з їхніми наслідками не може бути
вирішена за рахунок лише правового врегулювання.

Часто процес вироблення продукції є тривалим і складним. Технологічний
ланцюжок починається з видобування, логістики і передбачає переробку,
монтаж і маркетинг. Щоб запобігти негативному впливу на довкілля та
забезпечити особисті права людини, у технологічному процесі необхідно
передбачити також утилізацію продукції.

Хімічні речовини стали життєво важливою та невід’ємною частиною
сучасного життя. Сьогодні ідентифіковано понад 7 млн. речовин, з яких
100 тис. використовуються для виробництва продукції. Більшість із цих
хімічних речовин становлять потенційну загрозу для здоров’я людей та
навколишнього середовища.

Щоб запобігти цій загрозі, виробники провадять політику, яка ґрунтується
на добровільних і обов’язкових вимогах щодо зменшення ризиків. Вона
спирається на економічні важелі, заборони, добровільні угоди, екологічне
маркування та особливий дизайн.

Директива 96/82/ЄС (Савезо II) від 9 грудня 1996 року замінила Директиву
Ради 82/501/ Є С стосовно контролю за аваріями, під час яких навколишнє
середовище забруднюється небезпечними для здоров’я речовинами [59].
Відповідно до Директиви, держави-члени повинні гармонізувати своє
законодавство, провадити політику із запобігання аваріям на виробництві
та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище і здоров’я
людей. Разом з методами щодо введення надзвичайного стану під час
аварій, з метою запобігання виникненню таких аварій, держави-члени
зобов’язуються підтримувати розробку нових ресурсозберігаючих та
найбільш сприятливих і безпечних технологій на виробництві, що
зменшуватиме ризики у промисловості.

Метою Директиви Ради 96/61/ЄС від 24 вересня 1996 року стосовно
всебічного запобігання забрудненню та контролю за ним [60] є проведення
загальних заходів запобіжного характеру та контролю, які передбачають
впровадження системи, спрямованої на зменшення викидів, і досягнення
високого рівня охорони довкілля [60].

2.10. Захист довкілля від радіоактивного забруднення

Необхідність забезпечення захисту від радіації передбачена статтею 2
Угоди Європейського Співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та
Розділом 3 “Охорона здоров’я і безпека” цієї Угоди. Саме ці положення
практично охоплюють усі аспекти захисту здоров’я працівників і широкого
загалу від небезпеки, яка може виникнути від іонізованого
випромінювання. Крім того, вони передбачають непрямий захист повітря,
води і ґрунту від радіоактивного впливу.

Зазвичай захист від радіації розглядається як суттєве забезпечення людей
від шкідливого випромінювання, у тому числі й при використанні медичного
обладнання. Комісія контролює впровадження нормативів щодо захисту від
радіації. Директива Ради 96/29/Євроатом від 23 травня 1996 року [61] та
Директива Ради 97/43/Євроатом від 30 червня 1997 року [62] регламентують
встановлення основних стандартів безпеки для захисту здоров’я
працівників та населення від іонізованого випромінювання, включаючи всі
ризики атомної радіації, що виникає із штучного або природного джерела
випромінювання. Директива 96/29/Євроатом регламентує вимоги стосовно
встановлення рівня радіації для населення, а Директива 97/43/Євроатом
регулює використання радіоактивних матеріалів в обладнанні та передбачає
забезпечення радіологічного захисту пацієнтів і медичних працівників при
обстеженні із застосуванням науково-технічних досягнень.

Інформування громадськості про заходи захисту здоров’я, що
застосовуватимуться в разі радіологічної небезпеки, передбачене
Директивою 89/618/Євроатом від 27 листопада 1989 року [63], а Директива
90/641/Євроатом від 4 грудня 1990 року [64] спрямована на захист осіб,
які працюють з радіоактивними матеріалами в місцях їх зберігання і
ризикують бути опроміненими від іонізованих джерел.

Регламентом Ради 1493/93/Євроатом від 8 червня 1993 року [66] щодо
перевезення радіоактивних речовин врегульовано питання про
транспортування таких матеріалів через території держав-членів.
Відповідно до цього документу, кожна держава має право здійснювати
контроль на власній території і, таким чином, при виникненні небезпеки
вжити заходів для запобігання забрудненню та завданню шкоди здоров’ю
людей і навколишньому середовищу.

До питання забезпечення прав особи щодо довкілля вже неодноразово
зверталися правники європейських країн. Найдетальніше цю проблему
висвітлено у праці судді А. Геддеса [61]. Але, на наш погляд, саме
визначення принципових засад розкриває важливість цієї проблеми в
екологічному праві і дає відповідь на запитання, яким чином реалізуються
права громадян на відповідне довкілля. Це важливо тому, що директиви і
регламенти визначають саме правові засади охорони довкілля, а погляд на
цю проблему через категорію принципів дає можливість простежити за
забезпеченням прав особи як головного об’єкта у сфері охорони довкілля,
оскільки охорона здоров’я людини та створення належних умов життя є
найважливішими цілями Договору про заснування Європейського Союзу. Отже,
втілення в життя положень директив, спрямованих на захист довкілля,
сприяє реалізації прав особи шляхом створення належних умов життя. Слід
зазначити, що вирішенню питання захисту особистих екологічних прав
людини приділяється значна увага і в Україні, де принципи захисту
екологічних прав значною мірою знаходять своє віддзеркалення в законах
та підзаконних актах, спрямованих на забезпечення раціонального
використання природних ресурсів та запобігання завданню шкоди довкіллю.
Деякі з цих принципів уже достатньо розроблені, і спираються на значний
правовий масив. Більше того, вони починають реалізовуватися на практиці.

Література

Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999. – С.
47-50. 2.0J.L242, 10/10/2002. – P. 1.

Our Common Future / World Commission on Environment and Development. –
Oxford University press, 1977. p. 45-49.

OJ, С 138, 17/05/1993. – P.I; OJ, L 275, 10/10/1998. – P. 1.

OJ, L 242, 10/09/2002. – P. 1.

OJ, L 192, 28/07/2000. – P. 1.

OJ, L 041, 14/02/2003. – P. 26.

OJ, L 073, 14/03/1997. – P. 5.

OJ, L 197, 21/07/2001. – P. 30.

OJ, L 345, 29/12/2001. – P. 29.

OJ, L 130, 15/05/2002. – P. 1.

OJ, L 167, 09/07/1993. – P. 31.

Choices for a greener future. The European Union and the environment. –
Brussels, 2002. – P. 13.

OJ, L 201, 31/07/2002. – P. 48.

OJ, L 309, 13/12/1993. – P. 1.

OJ, L 257, 10/10/1996. – P. 26.

OJ, L 168, 10/07/1993. – P. 1.

OJ, L 114, 24/04/2004. – P. 1.

OJ, L 194, 25/07/1975. – P. 1.

OJ, С 037, 03/02/2001. – P. 3.

EU Environment Guide 1998. The EU Committee of the American Chamber of
Commerce in Belgium. – 1997. – P. 11.

OJ, L 107, 24/04/1999. – P. 5.

OJ, С 180 E, 26/06/2001. – P. 238.

OJ, L 029 05/02/2003. – P. 55.

Там само.

OJ, L 296, 21/11/1996. – P. 55.

OJ, L 035, 05/02/1997. – P. 14.

OJ, L 297, 13/10/1992. – P. 1.

OJ, L 167, 09/07/1993. – P. 31.

OJ, L 076, 06/04/1970. – P. 1.

OJ, L 096, 03/04/1985. – P. 25.

OJ, L 173, 12/07/2000. – P. 1.

European environmental Law. Arnold R, Inglis K. // Handbook on European
enlargement. A commentary on the enlargement process. – Asser press, The
Hague, 2000. – P. 655.

OJ, L 206, 22/07/1992. – P. 7.

OJ, L 061, 03/03/1997. – P. 1.

OJ, L 326, 21/11/1986. – P. 2.

OJ, L099, 11/04/1992. – P. 1.

OJ, L 237, 21/09/2000. – P. 1.

OJ, L 162,03/07/2000. – P. 1.

OJ, L018, 24/01/1980. – P. 26.

OJ, L 076, 23/03/1992. – P. 21.

OJ, L 189, 18/07/2002. – P. 12.

54) OJ, L 203, 10/08/2000. – P. 1.

55) OJ, L 106, 17/02/2002. – P. 1.

56) OJ, L 330, 05/12/1998. – P. 19.

57) OJ, L 117, 08/05/1990. – P. 1.

58) OJ, L 010, 14/01/1997. – P. 13.

59) OJ, L 257, 10/10/1996. – P. 26.

60) OJ, L 159, 29/06/1996. – P. 1.

61) OJ, L 180, 09/07/1997. – P. 22.

62) OJ, L 357, 07/12/1989. – P. 31.

63) OJ, L 349, 13/12/1990. – P. 21.

64) OJ, L 148, 19/06/1993. – P. 1.

65) GeddesA. Protection of Individual Rights under EC Law. -House, 35
Chancery Line, London WC2A IEL, and 4 Hill Street, 1975. -P. 77-90.

М.Сансі

кологічне право ЄС

Українською мовою

Л.Г.Заблоцька

Захист екологічних прав особи в праві ЄС

Українською мовою

Навчальний посібник

Програма Тасіє Європейського Союзу, Проект “Правничі студії в Україні:
Київ та окремі регіони “. Серія “Право ЄС”. Книга п’ятнадцята.

Підписано до друку 15.07.2004. Формат 148×210 Тираж 110 екз. Видавництво
ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, Київ

Вперше опублікована як Послання Комісії до Ради (89) 934

94/904/ЄС: Рішення Ради від 22 грудня 1994 р. про визначення переліку
небезпечних відходів відповідно до Статті 1 (4) Директиви Ради
91/689/ЄЕС про шкідливі відходи, Офіційний вісник L 356, 31/12/1994.

Послання Комісії СОМ (96) 59 остаточне (Ще не опубліковане в Офіційному
віснику).

Добрий екологічний стан відповідно до Додатку V, добрий хімічній стан.

В 2007 р. наступні законодавчі акти будуть скасовані: Директива
75/440/ЄЕС; Директива 77/795/ЄЕС; Директива 79/869/ЄЕС. В 2013 р.
наступні законодавчі акти будуть скасовані: Директива 78/659/ЄЕС;
Директива 79/923/ЄЕС; Директива 80/68/ЄЕС; Директива 76/464/ЄЕС окрім
Статті 6, яка буде скасована після набрання сили цією Директивою (22
грудня 2000 р.).

Додаток A Директиви відповідає Додатку I Конвенції про міжнародну
торгівлю певними видами флори і фауни, яким загрожує небезпека; Додаток
B відповідає Додатку II; Додаток C – Додатку III, а Додаток D містить
види, які не потрапили в Додатки до Конвенції про міжнародну торгівлю
певними видами флори і фауни, яким загрожує небезпека. У цьому
відношенні Регламент має ширше застосування, ніж Конвенція про
міжнародну торгівлю певними видами флори і фауни, яким загрожує
небезпека.

33) OJ, L 244, 29/09/2000. – P. 1.

34) OJ, L 327, 22/12/2000. – P. 1.

35) OJ, L 182, 16/07/1999. – P. 1.

36) OJ, L 194, 25/07/1975. – P. 39.

37) OJ, L 084, 31/03/1978. – P. 43.

38) OJ, L 377, 31/12/1991. – P. 20.

39) OJ, L 365, 31/12/1994. – P. 10.

40) OJ, L 332, 28/12/2000. – P. 91.

41) OJ, L 326, 28/12/1984. – P. 31.

42) OJ, L 030, 06/02/1993. – P. 1.

43) OJ, L 103, 25/04/1979. – P. 1.

32) OJ,L 087 27/03/1985. – P. 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter