С. І. Шимон Сімейне право. 2004 (книга)

С. І. Шимон Сімейне право. 2004

Вступ 3

Навчально-тематичний план курсу «Сімейне право України» 5

І. Типова програма курсу 6

ІІ. Навчально-методичне забезпечення курсу 13

Тема 1. Поняття, предмет, принципи, система сімейного

права. Державна сімейна політика України 13

Тема 2. Виникнення і розвиток вітчизняного сімейного

права. Джерела сімейного права. 17

Тема 3. Історичні форми сім’ї та шлюбу 21

Тема 4. Сімейні правовідносини. 23

Тема 5. Шлюб у сімейному праві України.

Укладення шлюбу 28

Тема 6. Недійсність шлюбу 36

Тема 7. Особисті немайнові правовідносини подружжя 41

Тема 8. Майнові правовідносини подружжя 46

Тема 9. Припинення шлюбу 57

Тема 10. Встановлення походження дітей.

Оспорювання батьківства (материнства) 65

Тема 11. Особисті немайнові правовідносини

батьків і дітей, а також інших членів сім’ї та родичів 70

Тема 12. Майнові правовідносини батьків і дітей,

а також інших членів сім’ї та родичів 77

Тема 13. Правові форми забезпечення прав дітей,

які залишилися без батьківського піклування.

Усиновлення в Україні 86

Тема 14. Опіка та піклування. Патронат над дітьми 96

Тема 15. Застосування сімейного законодавства України

до правовідносин за участю іноземних громадян

та осіб без громадянства 102

ІІІ. Завдання для блочно-модульного контролю

знань студентів 111

ІV. Програмні питання з курсу 118

V. Критерії оцінювання знань студентів

за підсумкового контролю знань 124

VІ. Словник ключових термінів і понять 128

VII. Нормативно-правові акти та література до курсу 136

Сімейне право України вивчається студентами юридичного факультету КНЕУ
на четвертому курсі навчання після вивчення дисципліни “Цивільне право
України” і має на меті розгляд теоретичних та практичних питань
сімейного права як окремої галузі права України. Програма навчальної
дисципліни підготовлена з урахуванням положень Сімейного кодексу
України від 10 січня 2002 р. та інших норм чинного законодавства у
обсязі, необхідному для повного і глибокого вивчення студентами
основних положень сімейного права України. Передбачається вивчення
історичного розвитку інституту сім‘ї та шлюбу і їх правового
регулювання, поняття та особливості сімейного права, шлюбу, сім`ї,
сімейних правовідносин; законодавчого регулювання сучасних сімейних
правовідносин: порядку укладення та припинення шлюбу, особистих
немайнових і майнових відносин подружжя, батьків і дітей, порядку і
юридичних наслідків усиновлення, встановлення опіки і піклування над
дітьми та ін., а також проблем розвитку та вдосконалення законодавства
про шлюб та сім’ю.

Основними видами навчальних занять є лекції та семінарські заняття.
Засвоєння курсу передбачає також систематичну самостійну роботу
студентів. У лекціях подаються основи теоретичних знань з дисципліни,
розкриваються найбільш складні питання сімейного права, практика
застосування сімейного законодавства.

На семінарських заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами
теорії сімейного права з відповідних питань, норм законодавства про
шлюб та сім’ю, відпрацьовуються практичні навики у вирішенні конкретних
життєвих ситуацій. Семінарські заняття проводяться по більшості
програмних тем і мають на меті, передусім, розвиток у студентів уміння
аналізувати конкретні ситуації та вірно застосовувати до них норми
закону.

До кожної теми програми подаються питання для розгляду на семінарських
заняттях, що включають перелік основних питань з теми, які можуть
виноситися на обговорення під час проведення заняття. Кількість
семінарських занять та їх тематика формуються відповідно до наведеного у
даному посібнику навчально-тематичного плану по відповідній формі
навчання.

Методичні матеріали включають також питання для самоконтролю та контролю
знань, практичні завдання, список нормативно-правових актів та
рекомендованої до вивчення чи ознайомлення наукової літератури.
Практичні завдання до тем охоплюють найбільш важливі питання. При їх
складанні використані фактичні матеріали (практика судів, органів РАЦС,
юридичних консультацій, – при цьому прізвища учасників та деякі
фактичні матеріали змінені), приклади з опублікованих видань
(практикумів) та інша юридична література. Включені до методичних
вказівок практичні завдання підлягають вирішенню на основі норм
сімейного та цивільного законодавства України, а також міжнародних угод,
в т.ч. дво- і багатосторонніх Конвенцій про правову допомогу в
цивільних, сімейних та кримінальних справах. Рішення повинно
обґрунтовуватися посиланням на нормативні джерела з приведенням
конкретних відповідей на поставлені в завданнях питання.

В результаті вивчення сімейного права України студенти повинні:

знати діючі норми сімейного права про порядок, умови укладення та
припинення шлюбу, права і обов’язки подружжя, батьків і дітей, аліментні
зобов’язання членів сім’ї, про форми влаштування дітей, що залишилися
без батьківської опіки та ін.;

ознайомитися з практикою застосування сімейного законодавства судами
України, органами опіки і піклування, іншими державними органами;
перспективами та основними напрямками розвитку сімейного законодавства;

вміти застосовувати норми сімейного права в процесі роботи за
юридичною спеціальністю.

НАВЧАЛЬНО – ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

“СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

№

пп

Назва теми

Лекції

Семінарські

заняття

Самостійна

робота

Д В З Д В З Д В З

1 Поняття, предмет, принципи, система сімейного права України.
Державна сімейна політика

2 Виникнення і розвиток вітчизняного сімейного права. Джерела сімейного
права.

3 Історичні форми сім`ї та шлюбу

4 Сімейні правовідносини.

5 Шлюб у сімейному праві України. Укладення шлюбу

6 Недійсність шлюбу

7 Особисті немайнові правовідносини подружжя

8 Майнові правовідносини подружжя

9 Припинення шлюбу

10 Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства
(материнства.)

11 Особисті немайнові правовідносини батьків і дітей, а також інших
членів сім’ї та родичів

12 Майнові правовідносини батьків і дітей, а також інших членів сім’ї
та родичів

13 Правові форми забезпечення прав дітей, що залишилися без
батьківського піклування. Усиновлення в Україні

14 Опіка та піклування. Патронат над дітьми

15 Застосування законодавства про шлюб та сім`ю до сімейних
правовідносин з участю іноземних громадян та осіб без громадянства

Всього : 81 год. у т.ч.:

І. ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. Поняття, предмет, принципи, система сімейного права

України. Державна сімейна політика

Поняття сімейного права як юридичної науки, галузі права, правової
дисципліни. Особливості сімейного права та його місце в системі права
України. Предмет і метод сімейного права. Принципи сімейного права.
Система сімейного права України.

Державна охорона сім’ї. Концепція державної сімейної політики. Основні
принципи та напрями державної сімейної політики.

Тема 2. Виникнення і розвиток вітчизняного сімейного права.

Джерела сімейного права.

Загальні риси дореволюційного вітчизняного законодавства про шлюб та
сім’ю. Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім`ю в радянський
період (з 1917 р.). Перші декрети в Україні про шлюб та сім`ю. Кодекс
законів про акти громадянського стану, про сім`ю та опіку 1919 р. Кодекс
законів про сім`ю, опіку та шлюб і акти громадянського стану УРСР
1926 р. Кодекс про шлюб та сім`ю України 1969 р. Сімейний кодекс України
2001 р. Звичай як джерело сімейного права в Україні. Договір як
регулятор сімейних правовідносин. Правове значення постанов Пленуму
Верховного Суду України у справах про шлюб та сім`ю.

Тема 3. Історичні форми сім`ї та шлюбу

Первісні форми сім`ї та шлюбу за часів родового устрою за роботою
Ф.Енгельса “Походження сім`ї, приватної власності і держави”. Основні
риси і види парної сім’ї. Історичні передумови виникнення моногамної
сім`ї. Загальна характеристика моногамної сім`ї. Національні українські
традиції сім`ї та шлюбу.

Тема 4. Сімейні правовідносини.

Поняття сім’ї як правової категорії. Сім`я в соціологічному і
юридичному значенні (порівняльна характеристика). Право особи на сім’ю.
Поняття і види сімейних правовідносин. Підстави виникнення сімейних
правовідносин. Учасники сімейних правовідносин. Родинність і свояцтво у
сімейному праві України. Суб`єктивні сімейні права і обов`язки.
Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.

Захист сімейних прав та інтересів. Строки і позовна давність у сімейному
праві України.

Тема 5. Шлюб у сімейному праві України. Укладення шлюбу

Поняття шлюбу та його ознаки. Умови укладення шлюбу. Шлюбний вік:
поняття, значення. Право на шлюб. Зміст принципу добровільності
укладення шлюбу. Державна реєстрація шлюбу. Порядок реєстрації шлюбу.
Час та місце реєстрації шлюбу. Юридичне значення взаємної обізнаності
осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я одне
одного. Заручини та їх правові наслідки.

Правові наслідки реєстрації шлюбу. Правозгідність шлюбу.

Перешкоди до укладення шлюбу. Наслідки порушення вимог закону щодо
укладення шлюбу

Тема 6. Недійсність шлюбу.

Поняття недійсності шлюбу. Абсолютно недійсні шлюби. Визнання шлюбів
недійсними судом (порядок та підстави). Фіктивні шлюби і фіктивні
розлучення. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
Визнання шлюбу недійсним після його припинення. Юридичні наслідки
недійсності шлюбу.

Тема 7. Особисті немайнові правовідносини подружжя

Загальна характеристика та особливості особистих немайнових
правовідносин подружжя (чоловіка і дружини). Право на материнство і на
батьківство. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї
індивідуальності.

Права подружжя на вільний фізичний та духовний розвиток., особисту
свободу.

Право подружжя на прізвище, зміну прізвища у зв’язку з укладенням шлюбу
та у шлюбі, та пов`язані з ним права.

Права дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення
питань життя сім`ї.

Захист особистих прав подружжя.

Тема 8. Майнові правовідносини подружжя

Особливості майнових правовідносин у сімейному праві. Види майнових прав
і обов`язків подружжя. Права подружжя укладати дозволені законом угоди.

Майно подружжя. Поняття правового режиму майна подружжя. Поняття та
особливості договірного режиму майна подружжя в Україні. Шлюбний
договір та його зміст. Зміна умов та розірвання шлюбного договору.
Визнання шлюбного договору недійсним.

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка та його
здійснення. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Підстави набуття спільної сумісної власності подружжя. Правовий режим та
об’єкти спільної сумісної власності подружжя. Здійснення подружжям права
спільної сумісної власності. Право подружжя на розпорядження майном, що
є об’єктом спільної сумісної власності. Захист прав подружжя у випадку
укладення угод по розпорядженню майном без його згоди. Здійснення права
спільної сумісної власності після розірвання шлюбу. Способи та порядок
поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Звернення стягнень на майно, що є об’єктом спільної сумісної власності.
Позовна давність та поділ майна подружжя.

Правовий режим майна чоловіка і жінки, що проживають однією сім’єю без
реєстрації шлюбу.

Право кожного подружжя на утримання. Підстави стягнення утримання на
користь іншого з подружжя в примусовому порядку (під час перебування у
шлюбі та після його розірвання). Договір подружжя про надання утримання.
Обчислення аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя.
Припинення права чоловіка та дружини на утримання. Право на утримання
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Тема 9. Припинення шлюбу.

Поняття і підстави припинення шлюбу. Припинення шлюбу зі смертю одного з
подружжя (оголошення померлим). Умови розірвання шлюбу в органах
реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, які не мають
дітей. Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з подружжя.
Визнання розірвання шлюбу фіктивним. Розірвання шлюбу за рішенням суду
за спільною заявою подружжя. Розірвання шлюбу в суді за позовом одного з
подружжя. Розгляд судових справ про розірвання шлюбу. Момент припинення
шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація розірвання шлюбу.
Юридичні наслідки розірвання шлюбу.

Підстави і порядок поновлення шлюбу. Встановлення режиму окремого
проживання подружжя та його правові наслідки.

Тема 10. Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства

(материнства.)

Поняття встановлення походження дітей. Встановлення материнства.
Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають між
собою у шлюбі. Визначення походження дитини від батька, матері при
штучному заплідненні та імплементації зародка.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж
собою. Встановлення батьківства добровільним визнанням батьківства.

Визнання батьківства і материнства за рішенням суду. Встановлення
батьківства і материнства за рішенням суду.

Засвідчення походження дітей. Реєстрація батьківства і материнства.
Спір про батьківство, материнство. Поняття і підстави оспорювання
батьківства (материнства). Порядок оспорювання батьківства. Позовна
давність в оспорюванні батьківства. Обставини, що виключають можливість
оспорювання батьківства (материнства).

Тема 11. Особисті немайнові правовідносини батьків і дітей, а також
інших членів сім’ї та родичів.

Підстави виникнення правовідносин батьків і дітей. Рівність прав та
обов’язків батьків щодо дітей і дітей щодо батьків.

Права і обов’язки батьків по визначенню імені, прізвища та по батькові
дитини. Права та обов’язки батьків брати участь у вихованні та
піклуванні про дітей незалежно від спільного проживання з ними,
представляти та захищати інтереси неповнолітніх дітей. Права батьків та
дітей на спілкування. Права батьків по захисту інтересів дітей.
Здійснення батьківських прав та виконання обов’язків.

Захист батьківських прав Вирішення спорів між батьками з приводу
виховання дітей.

Права дітей на захист від неправомірних дій батьків. Підстави і прядок
позбавлення батьківських прав Юридичні наслідки позбавлення батьківських
прав. Поновлення в батьківських правах. Відібрання дітей без позбавлення
батьківських прав.

Обов’язки повнолітніх дітей піклуватися про батьків.

Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків та правнуків.
Права братів та сестер на спілкування. Права мачухи, вітчима та особи,
яка взяла дитину у свою сім’ї, на її виховання. Права членів сім’ї та
родичів щодо захисту дитини.

Тема 12. Майнові правовідносини батьків і дітей, а також інших членів
сім’ї та родичів.

Права батьків і дітей на майно одне одного. Роздільність майна батьків і
дітей. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку,
навчання та виховання. Спільне сумісне майно батьків і дітей. Управління
майном дитини та використання доходів від нього.

Обов`язки батьків по утриманню неповнолітніх дітей. Аліментні
зобов`язання батьків по утриманню неповнолітніх дітей (умови, розмір,
порядок і підстави зміни розміру аліментів). Договір між батьками про
сплату аліментів на дитину.

Обчислення та зміна розміру аліментів. Види заробітку (доходу), що
підлягає облікові при відрахуванні аліментів. Порядок присудження
аліментів. Порядок сплати та стягнення аліментів. Визначення
заборгованості по аліментах. Порядок стягнення та підстави звільнення
від сплати заборгованості по аліментах.

Обов`язки батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних дочки, сина.

Зобов`язання повнолітніх дочки, сина по утриманню непрацездатних
батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір
утримання).

Обов’язки інших членів сім`ї та родичів щодо утримання дитини.

Тема 13. Правові форми забезпечення прав дітей, що залишилися без

батьківського піклування.

Усиновлення в Україні

Загальні принципи, зміст та засоби державного захисту дітей-сиріт та
дітей, що залишилися без батьківського піклування.. Органи, на які
покладається захист прав та інтересів дітей, що залишилися без
батьківського піклування, та їх основні функції. Основні форми
влаштування дітей, що залишилися без батьківського піклування в
Україні.

Порядок виявлення та обліку дітей, що залишилися без батьківського
піклування. Діти, у відношенні яких допускається усиновлення. Обмеження
щодо усиновлення дітей, що страждають певними захворюваннями. Зміст
“інтересів дитини” при усиновленні. Заборона посередницької діяльності
щодо усиновлення дітей.

Поняття усиновлення за законодавством України. Органи, що здійснюють
усиновлення в Україні. Діяльність Центру по усиновленню дітей при
Міністерстві освіти України.

Умови усиновлення в Україні. Вимоги до особи усиновителя. Правове
значення віку усиновлювача та усиновлюваного. Згода батьків на
усиновлення дитини та порядок її надання. Випадки усиновлення дитини без
згоди її батьків. Правове значення згоди дитини на її усиновлення.
Перешкоди до усиновлення. Переважне право на усиновлення.

Порядок формування та використання банків даних про дітей, що
залишилися без батьківської опіки. Облік осіб, що бажають усиновити
дитину. Документи, які подаються претендентами на усиновлення для
одержання дозволу на усиновлення. Порядок усиновлення дітей в Україні.
Державна реєстрація усиновлення. Таємниця усиновлення та її правовий
захист.

Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами.

Правові наслідки усиновлення в Україні. Права та обов`язки усиновлювачів
і усиновлених.

Підстави та юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним. Підстави
та юридичні наслідки скасування усиновлення. Позбавлення усиновлювача
батьківських прав.

Тема 14. Опіка та піклування. Патронат над дітьми.

Поняття опіки та піклування за законодавством України. Органи опіки та
піклування в Україні. Особи, над якими встановлюється опіка та
піклування. Порядок встановлення опіки та піклування. Вимоги до особи
опікуна (піклувальника). Права і обов`язки опікунів і піклувальників
щодо дитини. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
Звільнення опікунів і піклувальників від виконання їх обов`язків.
Підстави і порядок припинення опіки і піклування.

Поняття патронату над дітьми. Договір про патронат. Правовий статус
патронатного вихователя. Права дитини, над якою встановлено патронат.
Припинення патронату над дитиною.

Тема 15. Застосування законодавства про шлюб та сім`ю до сімейних
правовідносин з участю іноземних громадян та осіб без громадянства

Права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства у сімейних
відносинах в Україні. Укладення шлюбів громадян України з іноземними
громадянами. Правила укладення шлюбів іноземних громадян між собою в
Україні. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України.

Порядок розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами та
шлюбів іноземних громадян між собою в Україні. Реєстрація актів
цивільного стану громадян України, що проживають поза її межами.

Умови застосування іноземних законів про шлюб та сім`ю до правовідносин
на території України. Умови визнання актів цивільного стану, заснованих
на іноземних законах, в Україні.

Види міжнародних договорів, що застосовуються до сімейних правовідносин
і умови їх чинності в Україні. Правила застосування норм колізійних
норм міжнародних договорів і норм законодавства про шлюб та сім’ю
України.

ІІ. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

Тема 1. Поняття, предмет, принципи, система сімейного права

України. Державна сімейна політика

2.1.1. Методичні поради до вивчення теми.

При розгляді поняття сімейного права слід звернути увагу на
застосування цього терміну в кількох значеннях: як галузі права,
правової науки та навчальної дисципліни. Змістом навчального курсу є
сімейне право як галузь права – сукупність правових норм, які регулюють
особисті немайнові та такі, що випливають з них майнові відносини людей,
що виникають на основі шлюбу та сім’ї. Саме на цьому його значенні має
бути зосереджена вся увага студента.

Слід також визначити особливості сімейних правовідносин, які дозволяють
виділити сімейне право в окрему галузь права: вони пов’язують виключно
близьких людей – родичів, подружжя, батьків і дітей, членів сім’ї; це
завжди особисті немайнові відносини; майнові сімейні правовідносини
виникають на ґрунті немайнових (спочатку виникають відносини
батьківства, а потім обов’язки по утриманню дитини); ні особисті
немайнові ні майнові сімейні права та обов’язки не можуть передаватися
іншим особам (наприклад право на утримання); вони регулюються
окремими законодавчими актами, в основі яких окремий кодекс Сімейний
кодекс України. При цьому варто з’ясувати точку зору на цю проблему і
тих фахівців, які не вважають сімейне право окремою галуззю.

Предметом сімейного права України є особисті немайнові та такі, що
випливають з них майнові відносини людей, що виникають на основі шлюбу
та сім’ї. Відповідно сімейні правовідносини поділяють на певні види за
підставами їх виникнення: відносини між подружжям; відносини між
батьками і дітьми; відносини між іншими близькими родичами та членами
сім‘ї; відносини по усиновленню; відносини опіки і піклування та
патронату над дітьми та ін.

Принципи сімейного права — це основні засади, керівні ідеї, відповідно
до яких здійснюється правове регулювання сімейних суспільних відносин.
Такими є: неприпустимість свавільного втручання будь-кого у сімейні
справи та повага до сімейного життя; одношлюбність (моногамія); свобода
шлюбу і добровільність укладення шлюбу; свобода розірвання шлюбу; повна
рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах і обов’язки у
шлюбі та сім’ї; максимально можливе врахуванням інтересів дітей та
непрацездатних членів сім’ї; пріоритет сімейного виховання дітей;
матеріальна підтримка членів сім’ї, які потребують матеріальної
допомоги; та ін.

Розвиток сімейного законодавства, його вдосконалення, підтримка сім’ї
є предметом постійної уваги з боку держави. Так, Верховною Радою
України схвалено Концепцію державної сімейної політики (Постанова №
1063-ХІУ від 17 вересня 1999 р.). Виходячи з потреби створення належних
умов для життєдіяльності сім’ї в Україні названа Концепція визначає
загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім’ї,
передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним
урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства,
політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя
суспільства, кожної окремої сім’ї повноправним і ефективним.

Система сімейного права відображена в Сімейному кодексі України. Кодекс
складається із загальної та особливої частин. Загальна частина містить
норми, що поширюються на всі сімейні правовідносини. Це норми про
предмет, законодавство, мету і завдання, принципи, суб’єкти сімейних
правовідносин тощо. Особлива частина регулює визначені різновиди
сімейних відносин: порядок укладення і припинення шлюбу, особисті і
майнові відносини подружжя, особисті і майнові правовідносини батьків і
дітей, усиновлення, опіку та піклування над дітьми і т.ін.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття сімейного права як правової науки, навчальної дисципліни та
галузі права і його особливості

Предмет сімейного права України

Принципи сімейного права України та їх значення

Принципи і напрями державної сімейної політики України

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги)

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада
1992 р.

Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою ВРУ від 17
вересня 1999 р.

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 9-45

Корнякова Т. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з
громадян…// Вісник прокуратури – 2003. – № 2. с.14-17

Сімейне право України / За ред. В.С. Гопанчука – К., 2002 –5-17

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.1.3. Ключові поняття теми: сімейне право, предмет сімейного права
,метод сімейного права, принципи сімейного права, система сімейного
права (див. у кінці посібника)

Навчальні завдання

Скласти схему принципів сімейного права

Знайти відображення в конкретних нормах Сімейного кодексу України
основних принципів сімейного права

Скласти порівняльну таблицю ознак сімейного права, які дають підстави
виділити його у самостійну галузь права, та які заперечують таку
потребу

Охарактеризувати методи правового регулювання, які притаманні
сімейно-правовим нормам

Вирішити ситуації

***

Дружина неодноразово висловлювала претензії своєму чоловікові щодо
ставлення до сім’ї, вважаючи, що він заробляє недостатньо грошей, а
значить погано піклується про дружину і дітей. Чоловік ніяк не реагував
на такі претензії дружини і не змінював роботи, але в сім’ї поводився
гідно, сумлінно виховував дітей і допомагав по господарству.

Дружина подала заяву до відділу соціального захисту населення
райдержадміністрації з проханням вплинути на чоловіка.

Яким буде результат звернення? Які принципи сімейного права порушені?
Які органи здійснюють захист сімейних прав і за наявності яких обставин?

***

Громадяни Кравчук і Макарова вирішили одружитися і за вимогою батьків у
вінчалися в церкві. Порадившись із знайомими вони впевнилися, що в
сучасних умовах їх шлюб є дійсним на підставі обряду вінчання і
реєстрації в органах РАЦС не потрібно.

Через рік Кравцова вирішила розірвати шлюб і подала заяву до відділу
РАЦС, який відмовив у її прийнятті.

Як оцінити дії відділу РАЦС? Як співвідносяться дії Кравчука і
Макарової із загальними принципами сімейного права ?

2.1.5. Завдання для перевірки знань:

Дати визначення поняття сімейного права України.

Розкрити специфіку методів регулювання сімейно-правових відносин.

Розкрити поняття “принципи сімейного права України”

Розкрити зміст принципів сімейного права:

неприпустимість свавільного втручання будь-кого у сімейні справи та
повага до сімейного життя;

одношлюбність (моногамія);

свобода шлюбу і добровільність укладення шлюбу;

свобода розірвання шлюбу;

повна рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах і
обов’язки у шлюбі та сім’ї;

захист інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї;

пріоритет сімейного виховання дітей;

матеріальна підтримка членів сім’ї, які потребують матеріальної
допомоги.

Визначити функції сім’ї в суспільстві.

Назвати галузі права України, в яких, поряд з сімейним правом,
закріплені принципи захисту сім’ї, материнства і дитинства.

Назвати форми державної підтримки сім‘ї

Визначити мету та основні напрями і принципи державної сімейної політики
в Україні

Назвати органи, які є суб‘єктами державної сімейної політики

Тема 2. Виникнення і розвиток вітчизняного сімейного права.

Джерела сімейного права

2.2.1. Методичні поради до вивчення теми.

Для вивчення цієї теми варто звернутися до історії держави та права й
зокрема до історичних пам’яток права, таких як “Руська Правда”,
“Соборні Уложення”, “Звід законів Російської імперії”, “Права, за якими
судиться малоросійський народ” та інші. З їх аналізу очевидно, що
визначальними у врегулюванні сімейно-шлюбних відносин були норми, які
зобов’язували дружину повністю підкорятися чоловікові та встановлювали
повну її залежність від його волі; розірвання шлюбу законом
заборонялося, за винятком конкретних випадків через духовний суд у разі
подружньої зради, неспроможності до подружнього співжиття, безвісної
відсутності, постригу в чернецтво.

Першими актами сімейного законодавства новоствореної “країни Рад” стали
Декрети Раднаркому України “Про громадянський шлюб і про ведення книг
запису актів громадянського стану” та “Про розлучення”, прийняті 20
лютого 1919 р., які скасували старі норми і встановили принципи
добровільності шлюбу, свободи розлучень, рівності чоловіка та жінки у
шлюбі. Далі слід звернути увагу на Кодекс законів про акти
громадянського стану, про сім’ю та опіку 1919 р., який вважався першим
Сімейним кодексом України. Хоча він не був введений в дію у зв’язку з
громадянською війною, проте його прийняття було значним кроком в
розвитку законодавства про шлюб та сім’ю; він практично об’єднав
положення названих вище декретів, більш детально врегулював відповідні
правовідносини та закріпив регламентацію досить широкого кола інших
питань.

Реальним актом сімейного законодавства став Кодекс законів про сім’ю,
опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР, прийнятий у 1926 р., що
діяв понад 40 років. До його складу входило 5 розділів: про сім’ю про
опіку та піклування, про шлюб, про зміну громадянами прізвищ та імен,
про визнання особи безвісно відсутньою та померлою. Кодекс закріпив
основні принципи, проголошені Декретами 1919 р. та поряд з цим містив
ряд принципово нових положень.

Важливу роль у розвитку сімейних правовідносин відіграв Указ Президії
Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. “Про збільшення державної
допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення
охорони материнства і дитинства, про встановлення вищого ступеня
відзнаки – звання “Мати-героїня” та заснування ордена “Материнська
слава” і медалі “Медаль материнства”. В літературі він має назву “Указ
від 8 липня 1944 р.” Цей Указ хоча й не був суто сімейно-правовим
актом, однак, поряд з іншими положеннями, затвердив єдину обов’язкову
форму шлюбу, яка породжувала юридичні наслідки – офіційно зареєстрований
шлюб – та встановив виключно судовий порядок розірвання шлюбу.

Кодифікація законодавства в 60-70-ті роки знайшла своє відображення і в
Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім’ю
1968 р., на основі яких прийнято Кодекс про шлюб та сім’ю Української
РСР від 1 червня 1969 р., що вступив у законну силу з 1 січня 1970 р.
Цей кодекс діяв до 1 січня 2004 р.

Новий Сімейний кодекс України був прийнятий 10 січня 2002 р. і введений
в дію з 1 січня 2004 р.

Поряд з ним джерелами сімейного права є інші законодавчі акти, а також
підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють сімейні
правовідносини, міжнародні угоди. Новий Сімейний кодекс України
розглядає у якості джерел сімейного права також договір та звичай
(місцевий звичай або звичай національної меншини).

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Основні принципи регулювання сімейних відносин в дореволюційний період
(до 1917 р.)

Перші акти сімейного законодавства Української РСР

Загальна характеристика Кодексу про шлюб та сім‘ю УРСР 1970 р.

Джерела сучасного сімейного права України

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 36-80

Сімейне право України. підручник / За редакцією Гопанчука В.С., – К.,
2002 – с.17-30

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 5-49

Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР.
– К., 1960

Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції //
Радянське право – 1990 – № 7 – с. 77-79

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.2.3.Ключові поняття теми: джерела сімейного права; сімейне
законодавство; Сімейний кодекс України; правовий звичай; принципи
сімейного права (див. у кінці посібника).

Навчальні завдання

Назвати всі відомі з історії акти сімейного законодавства

Скласти схему джерел сімейного права України

Порівняти основні принципові положення щодо шлюбу за кодексами 1026 р.
та 1970 р.

Назвати всі інститути Сімейного кодексу України 2002 р.

Вирішити ситуації

Громадяни Люта і Коляда проживали разом і вели спільне господарство
без реєстрації шлюбу на протязі 7 років у період з 1980 по 1987 рр.
Затим стосунки між ними порушилися і вони стали проживати окремо.
Через 6 місяців після припинення спільного проживання Люта звернулася
до суду з вимогою про поділ спільного майна, нажитого за час проживання
разом (меблі, холодильник, відеоапаратура і т.п.)

На підставі яких норм права має вирішуватися спір? Як буде проводитися
поділ зазначеного майна?

***

Коваль О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту родства
з Дем‘ян І., яка перебувала у шлюбі з його батьком в 1915-1936 рр. і
яку він називав матір’ю. Встановлення цього факту було для нього
необхідним для отримання спадщини, що залишилася після її смерті. Суд
припинив справу, мотивуючи тим, що Коваль, який народився в 1911 р. не
був усиновлений померлою. Чи вірно суд вирішив справу?

2.2.5. Завдання для перевірки знань

Назвати відомі Вам принципи сімейного права, що були закріплені в
законодавстві в період до 1917 р.

Назвати всі відомі вам з історії нашої держави форми реєстрації шлюбу

Дати характеристику Декрету Раднаркому України “Про громадянський шлюб і
про ведення книг запису актів громадянського стану” від 20 лютого 1919
р.

Дати характеристику Декрету “Про розлучення” від 20 лютого 1919 р.

Назвати основні структурні елементи Кодексу законів про акти
громадянського стану, про сім’ю та опіку 1919 р.

Дати характеристику Кодексу законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти
громадянського стану УРСР 1926 р.

Коротко охарактеризувати основні інститути Кодексу про шлюб та сім‘ю
УРСР 1970 р.

Проаналізувати процес підготовки, прийняття і введення в дію нового
Сімейного кодексу України (2002 р.)

Тема 3. Історичні форми сім`ї та шлюбу

Методичні поради до вивчення теми

У вітчизняній правовій науці історичні форми сім‘ї та шлюбу
розглядаються за роботою Ф.Енгельса «Походження сім’ї, приватної
власності і держави»1884 р. , в якій, як вважається, розкрито закони
та основні етапи розвитку первіснообщинного ладу та причини його
неминучої загибелі; показано виникнення і розвиток сім’ї, приватної
власності, класів і держави. Енгельс на основі вивчення досліджень ряду
вчених з історії стародавнього суспільства, дав нове пояснення
історичних форм сім’ї та шлюбу.

Енгельс починає розгляд з племінного періоду, за якого, на його думку,
шлюбні стосунки виникали без врахування ступеня спорідненості;
допускалися шлюби між батьками і дітьми, братами і сестрами; плем’я
функціонувало як неподільне кільце без сім’ї, шлюбу і т.п. понять. З
нього виникли дві форми групового шлюбу: кровноспоріднена сім’я та
сім’я пуналуа — екзогамна.

З розвитком суспільства дедалі ширшали поняття спорідненості, родинності
та відповідно звужувалося коло осіб, між якими були заборонені шлюбні
стосунки. Сім‘я пуналуа змінилася парною сім’єю, до якої входить один
чоловік і одна жінка, проте, це поки ще неміцно з’єднана шлюбна пара:
шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на особистих
почуттях; діти залишалися матері; дитина одержувала ім’я родового союзу
по материнській лінії; господарство належало не парній сім’ї. Парна
сім’я не є моногамією (одношлюбність), але вона стала перехідною ланкою
між парним подружжям і моногамією. Вона ґрунтується на пануванні
чоловіка; походження дітей від нього не повинно підлягати ніякому
сумніву, оскільки вони, як прямі спадкоємці, мають вступати у володіння
майном батька.

Моногамна ж сім’я характеризується міцними подружніми зв’язками, які не
можна розірвати за простим бажанням сторін. При цьому, на думку
Енгельса, значні переваги в шлюбі одержав чоловік; моногамія як така,
не є взірцем відносин між чоловіком і жінкою, а є поневоленням однієї
статі іншою, як прояв ворожнечі статей.

В зазначеній праці Енгельс доводить, що приватна власність породила
сім’ю, а держава стала на захист інтересів приватної власності,
підкреслює, що моногамна сім’я не була лише формою сім’ї, в основі якої
лежали економічні умови, й доводить, що ці форми взаємозалежні,
обумовлюють одна одну і не існують одна без одної. Енгельс спростовував
думку фахівців, які схилялись до того, що одношлюбність втілює вищі
моральні основи в рівноправності подружжя, вважали, що одношлюбність
виникла із загальним розвитком культури людського роду, при якому
перевага інстинктів, принижене становище жінки замінюється визнанням
особистості жінки. Він показав, що перехід від полігамії до моногамного
шлюбу був викликаний економічними причинами.

2.3.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Загальна характеристика роботи Ф.Енгельса “Походження сім‘ї, приватної
власності та держави”

Поняття кровноспорідненої сім‘ї як історичної форми шлюбних відносин

Поняття та історичні умови виникнення парної сім‘ї

Поняття моногамної сім‘ї як вищого ступеня парної сім‘ї

Література до теми:

Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. –
М., 1989

Сімейне право України/ за ред Гопанчука В.С. – К., 2002 – с.5-16

Коротова Л. Вихров О. Сімейне право України (історичний огляд) // Право
України – 1994 – № 11-12 – с. 47-49

Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції //
Радянське право – 1990 – № 7 – с. 77-79

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.3.3 Ключові поняття теми: кровноспоріднена сім‘я, сім‘я пуналуа;
парна сім‘я; моногамна сім‘я (див. у кінці посібника)

2.3.4. Навчальні завдання

Ознайомитися з науковими працями інших авторів (крім Ф.Енгельса), які
розглядають проблеми виникнення та історичні форми сім‘ї та шлюбу:
Моргана, Тайлора, Бахофена, Мак-Ленона та ін. (за вибором студента)

Підготувати реферат з порівнянням теорії Енгельса щодо походження
сім‘ї та іншого автора

Скласти табличку видів історичних форм сім‘ї та шлюбу з характеристикою
кожної форми.

2.3.5. Завдання для перевірки знань

Назвати авторів відомих Вам праць щодо історичних форм, походження
сім‘ї та шлюбу

Дати загальну характеристику роботи Ф.Енгельса “Походження сім‘ї,
приватної власності та держави”

Визначити основні причини виникнення моногамної сім‘ї за названою
роботою Ф.Енгельса

Назвати види та форми шлюбу, які розглядає Ф.Енгельс в роботі
“Походження сім‘ї, приватної власності та держави”

Розкрити зміст понять “груповий шлюб” та “парна сім‘я”

Дати характеристику кровноспорідненої сім‘ї

Розкрити зміст поняття “сім‘я пуналуа”

Визначити відмінності між парною та моногамною сім‘єю

Розкрити сутність та характерні особливості моногамної сім‘ї

Тема 4. Сімейні правовідносини

Методичні поради до вивчення теми

При вивченні цієї теми, насамперед, слід згадати особливості сімейних
правовідносин, що дають підстави виділити їх як окрему сферу суспільних
відносин, а також поділу цих відносин на певні види: відносини між
подружжям; відносини між батьками і дітьми; відносини опіки і
піклування; відносини по усиновленню. Слід мати на увазі також те, що
відносини з участю органів РАЦС (реєстрація актів цивільного стану)
мають публічно-правовий, а не приватно-правовий характер.

Підставами виникнення сімейних правовідносин є: реєстрація шлюбу;
близьке родство (можливо і без реєстрації шлюбу); усиновлення дитини
незаміжньою жінкою (неодруженим чоловіком); прийняття дітей одинокими
людьми на постійне виховання без усиновлення, встановлення опіки чи
піклування над дітьми.

Для визначення особливостей сімейних правовідносин необхідно з‘ясувати
також поняття сім‘ї, саме як юридичної категорії, оскільки це явище
вивчається й іншими науками, як-от: соціологія, психологія, педагогіка,
етика тощо.

Загальне юридичне поняття сім’ї закріплене в новому Сімейному кодексі
України (2002 р.). За положеннями цього кодексу сім’я створюється на
підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших
підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним
засадам суспільства. Права члена сім’ї має й одинока особа. Право на
створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Сім’ю може
створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Сімейні відносини є стійкими, тривалими, за загальним правилом
довічними, тому тимчасова відсутність одного з членів сім’ї не порушує
їх в юридичному розумінні поняття сім’ї, яка як правовий зв’язок
зберігається при фактичному розпаді сім’ї в її соціальному розумінні.
Зокрема, при фактичному розриві відносин між подружжям юридично сім’я,
як правові відносини між ними, ще продовжує існувати. Тобто зберігаються
всі права й обов’язки, що ґрунтуються на шлюбі.

Поряд з цим, між чоловіком та жінкою, які фактично проживають однієї
сім‘єю, але не реєструють шлюбу, не виникає шлюбних правовідносин, однак
відносини між ними регулюються новим Сімейним кодексом України.

Особливостей сімейних правовідносин є те, що їх суб’єктами можуть бути
лише громадяни, тобто фізичні особи особи, які виступають по відношенню
один до одного як подружжя, діти, батьки, близькі родичі, усиновителі,
усиновлені, опікуни, піклувальники, підопічні.

Правоздатність у сімейному праві виникає, як правило, з моменту
народження (наприклад, право на одержання утримання від батьків), а в
окремих випадках – з досягненням певного віку ( зокрема, шлюбна
правоздатність). У сімейних правовідносинах правоздатність може
обмежуватися законом (зокрема, не допускається укладення шлюбу між
родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії). Дієздатність у
сімейному праві настає з досягненням певного віку (так, укладати шлюб в
змозі особи, що досягли 17 років (жінки) та 18 років (чоловіки).

Об’єктами сімейних правовідносин є особисті немайнові блага, дії і
майно.

У сфері сімейних правовідносин суб’єктивні права та обов’язки (навіть
майнові) не можуть передаватися іншим особам; лише окремі з них можна
реалізувати через представників (так, батьки або усиновителі можуть
доручити догляд за дитиною няні, виховательці, проте, це не означає,
передачу батьківських прав та обов’язків іншій особі).

Велика група сімейних правовідносин виникає на основі родства їх
учасників. Лінії родства є пряма (висхідна та низхідна) і бокова.

Характерною ознакою сімейних правовідносин є те, що на них за загальним
правилом не поширюється позовна давність, оскільки тут переважають
особисті немайнові правовідносини. Отже позовна давність не
застосовується до вимог про розірвання шлюбу, визнання його недійсним,
про встановлення батьківства, про скасування усиновлення та визнання
його недійсним і т.ін. Однак, є певні винятки, встановлені Сімейним
кодексом України, коли у застосовується строк позовної давності. Це
стосується вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю
подружжя; про стягнення аліментів за минулий час та деякі інші.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Сімейні правовідносини : поняття, види, суб’єкти, об’єкти.

2. Підстави виникнення сімейних правовідносин.

Сім`я в соціологічному і юридичному значенні (порівняльна
характеристика).

Родство і свояцтво у сімейному праві України.

Суб`єктивні сімейні права і обов`язки та їх виконання.

Строки позовної давності у сімейному праві України.

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги)

Сімейний кодекс України (2002 р.)

Цивільний кодекс України (2003 р.)

Конвенция стран СНД о правовой помощи и правовых отношениях по
гражданским семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

Сімейне право України/ за ред Гопанчука В.С. – К., 2002 – с.30-43

Антокольская М.В. Семейное право. Учебник – М., 2002 – с. 81-102

Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве.
– Свердловск, 1989

Шевченко Я. М. Проблеми нового Сімейного кодексу України. // Правова
держава. Щорічник наук. Пр. – 2002 . – Вип. 13. – с. 147-153

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

Ключові поняття теми: сімейні правовідносини, сім‘я, родство,
свояцтво, лінії родства: пряма, висхідна, низхідна, бокова (див. у кінці
посібника)

2.4.4.Навчальні завдання

Знайти в Сімейному кодексі України (2002 р.) статті, в яких:

визначене поняття сім‘ї;

наведений перелік суб‘єктів сімейних правовідносин;

наведений перелік родичів, відносини між якими не регулюються Сімейним
кодексом України

визначається вік сімейної правоздатності та дієздатності;

визначається строк позовної давності

Скласти схему підстав виникнення сімейних правовідносин

Скласти схему родинних зв‘язків по прямій низхідній лінії родства

Скласти перелік усіх відомих Вам видів відносин свояцтва

Порівняти усі відомі Вам визначення поняття сім‘ї

Встановити ступінь родства між: рідним дядьком і племінником;
двоюрідними братами; троюрідними сестрами

Вирішити ситуації

У вересні 1999 р. до юрисконсульта звернулася громадянка Лукаш О. Вона
повідомила, що уклала шлюб з Лукашем П. В 1990 р. На початку
подружнього життя чоловік був уважним до неї, дарував квіти, вони часто
відвідували театри, музеї, виставки, але згодом це все припинилося. В
інших питання у неї до чоловіка претензій немає: він вчасно приносить
зарплату додому, не зловживає алкоголем, не ображає її. Проте, вона
просила пояснити, чи в змозі вона примусити чоловіка ставитися до неї
так, як у перші роки шлюбу.

Яку відповідь надасть громадянці Лукаш О. Юрисконсульт? В чому
полягають особливості сімейних правовідносин? Які ще соціальні норми
регулюють такі відносини?

***

Вербицька звернулася з позовом про визнання недійсним свідоцтва про
право спадкування майна, що залишилося після смерті її єдинокровної
сестри Талої А., посилаючись на те, що нотаріальна контора безпідставно
видала свідоцтво на все майно лише на одного повнорідного брата Талої А.
– Талого О. Сама позивачка виховувалася в іншій сім‘ї і стосунків з
Талою не підтримувала. Аналогічний позов подав і зведений брат Талої –
Василенко Т.

Як вирішаться позови? Які види родинних та інших (яких саме?)
зв‘язків Ви можете встановити? Який ступінь родства між зазначеними
особами?

2.4.5. Завдання для перевірки знань

Розкрити зміст поняття “сімейні правовідносини”

Назвати підстави виникнення сімейних правовідносин

Назвати всі види соціальних норм, що впливають на регулювання сімейних
відносин

Охарактеризувати структуру сімейних правовідносин

Назвати види сімейних правовідносин

Назвати суб‘єктів сімейного права

Охарактеризувати об‘єкти сімейних правовідносин

Висвітлити поняття та юридичне значення родства.

Назвати лінії родства

Викласти правила визначення ступеня родства

Визначити поняття відносин свояцтва

Назвати випадки застосування позовної давності в сімейному праві
України.

Тема 5. Шлюб у сімейному праві України. Укладення шлюбу

Методичні поради до вивчення теми

Шлюб слід розглядати як одну з основних підстав утворення сім’ї та
виникнення сімейних правовідносин. Поняття шлюбу до прийняття Сімейного
кодексу України 2002 р. не було закріплене в законі і тлумачилося по
різному. Для повної характеристики шлюбу як юридичної категорії слід
докладно розглянути його ознаки: захист з боку держави (регулюється
правовими нормами), обов’язковість встановленої державою форми (юридичні
наслідки породжує лише шлюб, зареєстрований в офіційному порядку),
добровільність (укладається виключно за взаємною згодою чоловіка і
жінки, не допускається будь-який примус чи вплив на волю осіб, які
укладають шлюб), моногамність (одношлюбність; в Україні не допускається
багатожонство), рівноправність (чоловік і жінка рівні в шлюбі),
довічність (укладається безстроково і може бути припинений за життя
подружжя лише шляхом розірвання у встановленому законом порядку).

Важливим питанням є умови укладення шлюбу, до яких належать: взаємна
згода осіб, які одружуються, та досягнення ними шлюбного віку. В
Україні встановлено шлюбний вік для жінок – 17, а для чоловіків – 18
років. За заявою особи, яка досягла 14 років, рішенням суду їй може
бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її
інтересам та для цього існують поважні причини. На практиці такими
причинами можуть бути вагітність жінки, народження дитини, фактичне
складення шлюбних стосунків чи інші підстави, які будуть визнані
поважними. Різниця у віці осіб, які одружуються не має значення; не
обмежується законодавцем і максимальний вік, в якому можна укласти шлюб.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Право на повторний шлюб виникає лише після припинення попереднього
шлюбу.

Не дозволяється укладення шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а
також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій
чи не могла керувати ними.

Закон встановлює певні обмеження й щодо можливості укласти шлюб між
особами, які перебувають у родинних (сімейних) стосунках. Так не можуть
бути у шлюбі між собою: особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
рідні повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та
сестра, рідна тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та
усиновлена ним дитина. Поряд з цим, рішенням суду може бути надане
право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним
дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Порушення вимог
закону щодо перешкод до укладення шлюбу призводить до недійсності такого
шлюбу.

Закон встановлює обов’язкову форму шлюбу – юридичні наслідки породжує
лише шлюб, зареєстрований в офіційному порядку в органах реєстрації
актів цивільного стану.

Державна реєстрація шлюбу здійснюється органами РАЦС (відділами РАЦС
районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів; селищними,
сільськими радами). Інші органи не правомочні реєструвати шлюб. Заява
про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до
будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім
вибором. Якщо вони через поважні причини особисто цього зробити не
можуть, то подати таку заяву можуть їх представники. У такому випадку
заява та повноваження представника мають бути засвідчені нотаріусом.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими.
Заручини, як такі, ще не створюють обов’язку укласти шлюб. Як чоловік,
так і жінка, які подали таку заяву, вправі відмовитися від його
укладення до моменту реєстрації. Однак, особа, яка відмовилася від
шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були понесені
останньою у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Проте, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною
поведінкою нареченої, нареченого, прихованням обставин, що мають для
того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (важка хвороба,
наявність дитини, судимість тощо), то такі витрати не підлягають
відшкодуванню.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця від дня подання заяви
у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. За
наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів
цивільного стану може дозволити реєстрацію до закінчення цього строку.
А в разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є
безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб
реєструється у день подання заяви.

За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена в урочистій
обстановці в іншому місці. Якщо ж вони з поважних причин не можуть
прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану, то за їх
заявою реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання,
за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці.

За законом обов’язковою є особиста присутність нареченої та нареченого в
момент реєстрації їхнього шлюбу. Зареєструвати шлюб через представника
не можливо. Шлюб, зареєстрований у відсутності особи (осіб), вважається
неукладеним.

Державна реєстрація засвідчується Свідоцтвом про шлюб, яке видається
подружжю в день реєстрації шлюбу.

Особливу увагу слід приділити такому нововведенню Сімейного кодексу
2002 р., як шлюбний договір, який можуть укладати як особи, які подали
заяву про реєстрацію шлюбу, так і подружжя. У шлюбному договорі
подружжя врегульовують майнові відносини, визначають майнові права та
обов’язки їх як подружжя та як батьків. Такий договір не може регулювати
особисті немайнові відносини подружжя, або такі ж відносини між ними та
дітьми.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально
посвідчується. Він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, або у день
його нотаріального посвідчення. У ньому може бути визначене майно, яке
дружина або чоловік передають для використання на спільні потреби
сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з
реєстрацією шлюбу.

Сторони вправі у шлюбному договорі: домовитися про те, що майно, набуте
ними за час шлюбу, буде спільною частковою власністю або особистою
приватною власністю кожного з них; встановити можливий порядок поділу
майна, у тому числі і у разі розірвання шлюбу; передбачити
використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення
потреб їхніх дітей, а також інших осіб; встановити порядок користування
житловим приміщенням, що належить одному з них; домовитися про надання
утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у
матеріальній допомозі тощо. Вони вправі включити до договору будь-які
інші умови про майно, якщо вони не суперечать моральним засадам
суспільства.

Подружжя можуть вносити зміни до шлюбного договору, які повинні
оформлятися нотаріально посвідченою угодою. На вимогу одного з подружжя
шлюбний договір може бути розірваний судом з підстав, що мають істотне
значення, зокрема, у разі неможливості його виконання.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття шлюбу за сімейним правом України та його ознаки.

Умови укладення шлюбу.

Надання права на шлюб

Перешкоди до укладення шлюбу

Порядок укладення та державна реєстрація шлюбу

Порядок і правові наслідки укладення шлюбного договору

Юридичне значення заручин

Література до теми:

Сімейний кодекс України (2002 р.)

Цивільний кодекс України (2003 р.)

Цивільний процесуальний кодекс України

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24
грудня 1993 р.

Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від
18 січня 1996 року № 63/96

Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені
Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 р. (зі
змінами від 9 вересня 2002 р.)

Порядок укладання шлюбного контракту, затверджений Постановою Кабінету
Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 103-116

Лукеча М. Під весільний вінець. – К., Просвіта, 1995.

Сімейне право України/ за ред Гопанчука В.С. – К., 2002 – с. 44-51

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 50-64

Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу. // право України. – 2002. –
№ 4. – с. 131-135

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім‘ю. –
К., 1998 – с.5-23

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

Ключові поняття теми: шлюб, шлюбний вік, умови укладення шлюбу,
заручини, перешкоди до укладення шлюбу, реєстрація шлюбу, шлюбний
договір (див. у кінці посібника)

Навчальні завдання

Знайти статті Сімейного кодексу 2002р., в яких закріплено:

умови укладення шлюбу

перешкоди до укладення шлюбу

порядок укладення шлюбу

Ознайомитися зі змістом Правил реєстрації актів цивільного стану щодо
реєстрації шлюбу

Скласти перелік даних, які відображаються в заяві про реєстрацію шлюбу

Скласти перелік перешкод до реєстрації шлюбу та юридичних наслідків
порушення вимог сімейного кодексу щодо цих обставин

Порівняти порядок зниження шлюбного віку за Кодексом про шлюб та сім‘ю
1970 р. та надання права на шлюб за Сімейним кодексом 2002 р.

Порівняти вимоги та порядок укладення шлюбного контракту та шлюбного
договору

Вирішити ситуації

Рукодій та Канівська звернулися до сільради з проханням зареєструвати
шлюб. В заяві зазначили, що вони проживають разом з 1940 р., мають трьох
дорослих дітей. Голова сільради відмовив у реєстрації, пояснивши, що
оскільки обов’язкова реєстрація введена лише з 1944 р., то
необхідності у ній для Рукодія і Канівської немає, так як їх фактичні
стосунки мають таку ж юридичну силу, як і зареєстровані.

Як оцінити дії Голови сільради?

***

І.Грімчик та О.Римська звернулися до сільради з заявою про реєстрацію
шлюбу. Голова сільради у реєстрації відмовив, так як йому було відомо,
що батько Громова мав близькі стосунки з матір’ю О.Римської, і
остання є його позашлюбною дитиною.

Як оцінити дії Голови сільради та їх юридичні наслідки ?

***

Між нареченим Сумської А. – Бобаничем О. та її батьком виникли
непорозуміння. Наречений, побоюючись привселюдної суперечки звернувся до
працівників РАЦС з проханням не допускати батька нареченої до процедури
реєстрації шлюбу.

Як оцінити дії нареченого? Чи буде задоволена його вимога?

***

Петренко і Махова вирішили укласти шлюб. До моменту реєстрації Махова
важко захворіла і була госпіталізована. Петренко кілька разів
звертався до органів РАЦС з проханням зареєструвати шлюб без її
присутності, оскільки вона не в змозі з’явитися до РАЦС, але може видати
письмову згоду на реєстрацію шлюбу без неї.

Як повинен діяти відділ РАЦС?

***

Ромаха Тарас і Бабій Ганна подали заяву про укладення шлюбу. Через
кілька днів до відділу РАЦС звернулася громадянка Михайлик Оксана з
проханням ні в якому разі не реєструвати шлюбу громадянина Ромахи,
оскільки він вже кілька років проживає разом з нею (Михайлик), у них є
спільна дитина – дочка – і Ромаха записаний її батьком, хоча шлюбу між
ними не зареєстровано.

Як повинен діяти відділ РАЦС?

***

Огорілко вирішив укласти шлюб з Білою. Відділ РАЦС відмовив у
реєстрації шлюбу, мотивуючи тим, що вони є єдинокровними братом і
сестрою. Огорілко настоював на реєстрації, доводячи, що кровного родства
між ними не існує, оскільки його батько не перебуваючи у шлюбі з матір’ю
Білої під час її народження і не маючи з нею фактичних шлюбних
стосунків, але намагаючись допомогти їй, тільки погодився встановити
батьківство і визнати її своєю дочкою, що і було зроблено.

Яке рішення повинен прийняти відділ РАЦС?

***

Гнідаш знаходився у близьких стосунках з 17-річною Мурашко. Батьки
дівчини, дізнавшись, що вона вагітна стали вимагати від Панова, щоб він
одружився з нею. Гнідаш відмовився подавати заяву про укладення шлюбу,
мотивуючи це тим, що Мурашко страждає недоумством і не розуміє
значення своїх дій. Проте, внаслідок багаторазових погроз з боку
батьків дівчини він був вимушений подати заяву про реєстрацію шлюбу до
відділу РАЦС.

Як повинен діяти РАЦС, дізнавшись про всі обставини справи?

***

Головій (20 років) і Мирська (17 років) подали заяву до РАЦС про
реєстрацію шлюбу. У зв’язку з тим, що нареченого через тиждень
призивають на службу в Збройних Силах, вони просили зареєструвати шлюб
якомога швидше. Батьки Мирської звернулися до РАЦС з вимогою не
реєструвати шлюбу, оскільки молоді люди нещодавно познайомилися, а крім
того Головій приховав, що він раніше притягувався до кримінальної
відповідальності.

Як повинен діяти відділ РАЦС? Чия вимога має бути задоволена?

Завдання для перевірки знань

Розкрити поняття шлюбу в сімейному праві України та його юридичні
ознаки.

Назвати принципи шлюбу

В чому зміст принципу добровільності шлюбу в сімейному праві України.

Роз‘яснити співвідношення понять “укладення шлюбу” та “державна
реєстрація шлюбу”.

Назвати органи, що здійснюють державну реєстрацію шлюбу

Яке юридичне значення релігійних обрядів шлюбу в Україні

Назвати умови укладення шлюбу, в якому нормативно-правовому акті вони
закріплені

Визначити поняття та значення шлюбного віку в Україні

Назвати підстави та порядок надання права на шлюб

Який юридичний зміст взаємної згоди осіб на укладення шлюбу.

В чому полягає юридичне значення взаємної обізнаності осіб, які
укладають шлюб, про стан здоров’я одне одного

Яким є загальний порядок укладення шлюбу

Назвати випадки укладення шлюбу не в приміщеннях органів РАЦС

Назвати випадки, коли допускаються відхилення від встановлених законом
термінів реєстрації шлюбу

Які перешкоди до укладення шлюбу в Україні Вам відомі

Які юридичні наслідки укладення шлюбу між кровними родичами

Які юридичні наслідки укладення шлюбу з недієздатними особами

Яке юридичне значення фактичних шлюбних стосунків в Україні

В чому полягає призначення і зміст шлюбного договору

Який порядок укладення шлюбного договору

Назвати вимоги до шлюбного договору та підстави визнання його недійсним

Тема 6. Недійсність шлюбу

2.6.1. Методичні поради до вивчення теми

Недійсність шлюбу означає анулювання юридичних наслідків, які типово
зумовлюються укладенням шлюбу дійсного. Деякими фахівцями недійсність
шлюбу розглядається як сімейно-правова санкція за порушення
передбачених законом умов укладення шлюбу. Вона застосовується лише у
випадках, коли мали місце суттєві порушення вимог закону щодо принципів
укладення та вимог до осіб, які укладають шлюб. Тому недійсні шлюби
слід відрізняти від шлюбу, який не відбувся, тобто такого, який укладено
з порушенням процедури реєстрації: зареєстрований посадовою особою,
яка не мала на це права; за чужим паспортом та ін. В окремій статті
Сімейного кодексу 2002 р. зазначається на, що шлюби, зареєстровані у
відсутності нареченої і (або) нареченого, вважаються неукладеними.

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на новий підхід
законодавця у Сімейному кодексі України до вирішення проблеми недійсних
шлюбів. Виділено три групи умов: які спричиняють недійсність шлюбу, які
є підставою для визнання його недійсним судом та які можуть бути
підставою для визнання шлюбу недійсним.

Так, недійсним є шлюб, що зареєстрований: з особою, яка одночасно
перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами
прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; з
особою, яка визнана недієздатною.

Визнається недійсним за рішенням суду шлюб: зареєстрований без вільної
згоди жінки або чоловіка; фіктивний шлюб. Згода особи не вважається
вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала
тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного,
наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала
сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб
було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб
є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без
наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували
відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю, то шлюб
не може бути визнаний недійсним.

Може бути визнаний недійсним за рішенням суду, шлюб зареєстрований: між
усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, якщо
усиновлення не було скасоване; між двоюрідними братом та сестрою; між
тіткою, дядьком та племінником, племінницею; з особою, яка приховала
свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і
(або) їхніх нащадків; з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не
було надано права на шлюб. При вирішенні справи про визнання шлюбу
недійсним суд буде брати до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права
та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер
їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають
дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з
реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун
недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту
потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною,
або особи, дієздатність якої обмежена.

Слід мати на увазі, що розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не
є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Якщо шлюб розірвано за
рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено
лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є
підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав
та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для
подружжя іншими законами України. Якщо протягом недійсного шлюбу особи
набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної
часткової власності. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була
в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що
одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню, але не
більш як за останні три роки.

Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з
реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у
ньому і може бути виселена.

Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє
прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої
правової підстави.

Зазначені правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про
перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або)
від державного органу реєстрації актів цивільного стану. Особа, яка не
знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, має право
на: поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної
власності подружжя; проживання у житловому приміщенні, в яке вона
поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом; аліменти; прізвище, яке вона
обрала при реєстрації шлюбу.

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків
батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

2.6.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття недійсності шлюбу

Обставини, що спричиняють недійсність шлюбу

Підстави визнання шлюбу недійсним судом

Поняття фіктивного шлюбу

Обставини, що можуть бути підставами визнання шлюбу недійсним

Юридичні наслідки недійсності шлюбу

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Цивільний кодекс України 2003 р.

Цивільний процесуальний кодекс України

Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від
18 січня 1996 року № 63/96

“Про судову практику в справах про розірвання шлюбу”. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8

“Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу”. Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4

Нечаева А.М. Семейное право: курс лекций. – М., Юрист, 1998

Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве.,
Свердловск, 1989

Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов, 1985

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім‘ю. –
К., 1998 – 92-101

Сімейне право України/ за ред Гопанчука В.С. – К., 2002 – с.58-72

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 65-78

Антокольская М.В. Семейное право. Учебник – М., 2002 – с. 117-126

Шевченко Я. М. Проблеми нового Сімейного кодексу України. // Правова
держава. Щорічник наук. Пр. – 2002 . – Вип. 13. – с. 147-153

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву, Калинин. – 1989

2.6.3. Ключові поняття теми: недійсність шлюбу, визнання шлюбу
недійсним, фіктивний шлюб, неукладений шлюб (див. у кінці посібника)

2.6.4. Навчальні завдання

Знайти у статтях Сімейного кодексу України 2002 р. положення щодо:
недійсності шлюбу ;

визнання шлюбу недійсним судом;

визнання шлюбу неукладеним;

переліку осіб, які вправі звертатися до суду з вимогою про визнання
шлюбу недійсним;

юридичних наслідків недійсності шлюбу;

обставин, що усувають недійсність шлюбу

Порівняти положення щодо недійсності шлюбу Кодексу про шлюб та сім‘ю
1970 р. та сімейного кодексу України 2002 р.

Вирішити ситуації

Несвітайло М. Звернувся до суду з заявою про визнання недійсним
шлюбу, укладеного його батьком Несвітайлом О. з Семенютою І. Позивач
зазначив в обґрунтування позову, що його батько в момент реєстрації
шлюбу, по-перше, вже досяг похилого віку, оскільки йому виповнилося 72
роки, по-друге, страждав склерозом судин головного мозку і не завжди
усвідомлював значення своїх дій, а по-третє, Семенюта І., на його думку,
не мала намірів створювати сім‘ю, бо сама теж досягла 70-річного віку.
Через два місяці після реєстрації шлюбу батько помер. Семенюта І.
Стверджувала в суді, що уклала шлюб саме з метою створення сім‘ї і не
сумнівається в тому, що Несвітайло О. В момент укладення шлюбу
знаходився у нормальному психічному стані.

Як оцінити аргументи, на які посилається позивач в обґрунтування позову?
Як вирішити справу?

***

Нечіпай А. та Зілинська Г. уклали шлюб та оселилися на житлоплощі
дружини у місті Києві. Через один місяць чоловік різко змінив своє
ставлення до дружини, став ображати її, принижувати, погрожувати їй
фізичною розправою, а затим змінив замок на вхідних дверях до квартири
та перестав впускати її до квартири, заявивши, що така дружина йому не
потрібна, так як він знайшов більш гідну жінку. Зілинська подала до
суду позов про визнання шлюбу недійсним або неукладеним.

Відповідач заявив у суді, що шлюб має розриватися шляхом розлучення,
оскільки вони підтримували фактичні шлюбні стосунки і проживали однією
сім‘єю до того часу, поки він не зустрів іншу жінку, тобто існували
майже три місяці, а це означає, що шлюб є дійсним.

Чи може такий шлюб бути визнаний недійсним? Які підстави для визнання
шлюбу неукладеним? Як вирішити справу?

***

Роздайбіда П. у віці 16 років зареєструвала у сільській раді шлюб з
Ощипком В. у січні 2002 р. Шлюбний вік був знижений для Роздай біди П. у
встановленому законом порядку. У вересні 2003 р. між подружжям виникли
неприязні стосунки і Ощипко В. повернувся проживати до своїх батьків, а
15 січня 2004 р. звернувся до суду з позовом про визнання шлюбу з
Роздайбідою П. недійсним як укладеного до досягнення жінкою шлюбного
віку. У судовому засіданні дружина заявила, що вона вагітна, ніде не
працює, однак проти позову не заперечує.

Чи є підстави для визнання шлюбу недійсним? Чи може бути задоволений
позов? Чи має значення для припинення шлюбних правовідносин вагітність
дружини та відсутність заробітку?

2.6.5. Завдання для перевірки знань

Що означає недійсність шлюбу

Назвати підстави недійсності шлюбу

Назвати підстави для визнання шлюбу недійсним судом

Що слід розуміти під фіктивним шлюбом

Який порядок визнання шлюбу недійсним

Перерахуйте осіб, які вправі звертатися з позовом про визнання шлюбу
недійсним

З якого моменту шлюб вважається недійсним

які юридичні наслідки недійсності шлюбу

Чи є винятки з правила, що недійсний шлюб не породжує ніяких прав та
обов‘язків для подружжя

Як впливає недійсність шлюбу на права дітей, народжених у такому шлюбі

Які обставини усувають недійсність шлюбу

Як відображається недійсність шлюбу в книгах реєстрації актів цивільного
стану

Тема 7. Особисті немайнові правовідносини подружжя

Методичні поради до вивчення теми

Перш за все, при підготовці цієї теми, слід виходити з того, що права і
обов’язки подружжя виникають на основі шлюбу, зареєстрованого державним
органом реєстрації актів цивільного стану. За змістом їх поділяють на
дві великі групи: особисті немайнові та майнові. Всі майнові
правовідносини подружжя базуються і випливають з особистих немайнових,
оскільки самі первісні шлюбні відносини, тобто відносини з приводу
створення сім’ї – це відносини немайнові.

Між чоловіком і жінкою, які уклали шлюб виникають досить різноманітні
відносини немайнового характеру, проте не всі вони регулюються нормами
права. Якщо ми розглядатимемо такі їх відносини, як взаємна повага,
любов, почуття дружби і моральна підтримка – це відносини особисті
немайнові, але право, як таке, впливає на них дуже обмежено. Переважно,
ця сфера відносин подружжя регулюється нормами моралі, етики,
релігійними нормами.

Чоловік і дружина, під час перебування у шлюбі, користуються всіма
правами, якими наділена особа в даному суспільстві. Вони мають право на
повагу до гідності, недоторканність життя, здоров’я, особистості тощо.
Однак, ці права захищаються нормами інших галузей права:
конституційного, цивільного, кримінального і т.ін. Немайнові відносини
подружжя, що врегульовані нормами сімейного права, – це досить
конкретні права та обов’язки, які реалізуються виключно в сімейних
відносинах. Так, відповідно до положень Сімейного кодексу України
дружина має право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або
нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
Вагітній дружині мають бути створені у сім’ї умови для збереження її
здоров’я та народження здорової дитини, а дружині-матері – для
поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов’язків.
Чоловік має право на батьківство. Відмова дружини від народження дитини
або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання
шлюбу.

Дружина та чоловік мають рівні права на повагу до своєї
індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток, здобуття освіти,
прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку, на
розподіл між ними обов’язків у сім’ї; на вибір місця проживання, на
припинення шлюбних відносин.

Вони зобов’язані утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться
в інтересах сім’ї, спільно піклуватися про побудову сімейних відносин
між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги,
дружби, взаємодопомоги, спільно дбати про матеріальне забезпечення
сім’ї, утверджувати в сім’ї повагу до матері та батька.

Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям
спільно, на засадах рівності. Дружина та чоловік відповідальні один
перед другим та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

Окрему увагу законодавець приділяє праву подружжя на ім’я та прізвище.
Кожен з подружжя, звісно, зберігає своє ім’я при укладенні шлюбу і
право змінити його, перебуваючи у шлюбі в загальному, встановленому
законом порядку. Думка іншого з подружжя щодо зміни його імені має суто
рекомендаційний характер і юридичного значення немає (згоди іншого з
подружжя не потрібно).

Чоловік та дружина (наречені) мають право вибору: обрати прізвище
одного з них як спільне прізвище подружжя у шлюбі або ж і надалі
іменуватися дошлюбними прізвищами. Кожен з них вправі приєднати до
свого прізвища прізвище іншого. Якщо вони обоє бажають мати подвійне
прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде
починатися. Складення бiльше двох прiзвищ не допускається. Якщо на
момент реєстрації шлюбу прізвище одного з них уже є подвійним, то він
(вона) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище
другого. Заяву про зміну прізвища у зв’язку з укладенням шлюбу вони
вправі подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану або
до (чи в момент) реєстрації шлюбу, або згодом, якщо при реєстрації шлюбу
зберегли дошлюбні прізвища.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття особистих немайнових правовідносин подружжя

Види особистих немайнових прав чоловіка та дружини

Зміст права на материнство та батьківство та його захист

Зміст права чоловіка та дружини на особисту свободу

Право чоловіка та дружини на ім‘я та прізвище у шлюбі

Право на збереження чи припинення шлюбних правовідносин

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Цивільний кодекс України 2003 р.

Цивільний процесуальний кодекс України

Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Нечаева А.М. Семейное право: курс лекций – М., Юрист, 1998

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 79-91

Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов, 1985

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім‘ю. –
К., 1998 – с. 24-31

Сімейне право України/ за ред Гопанчука В.С. – К., 2002 – с. 27-87

Сімейне право України/ За ред. О.В. Дзери – К., 1997 – с.63-67

Антокольская М.В. Семейное право. Учебник – М., 2002 – с. 137-141

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву, Калинин. – 1989

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

Ключові поняття теми: особисті немайнові права чоловіка та дружини;
право на материнство; право на батьківство; право на особисту свободу;
право на ім‘я у шлюбі; право на прізвище у шлюбі;

Навчальні завдання

Знайти в Сімейному кодексі України 2002 р. та прокоментувати статті, в
яких закріплені:

право на материнство

право на батьківство

право на спільне вирішення питань життя сім‘ї

право на припинення шлюбу

2.Порівняти особисті немайнові права, передбачені Кодексом про шлюб та
сім‘ю 1970 р. та Сімейним кодексом України 2002 р.

Порівняти право на прізвище у шлюбі за кодексами 1970 р. та 2002 р.

Розкрити зміст поняття “право на особисту свободу” та визначити його
юридичну природу

Вирішити ситуації

Музика О. при реєстрації шлюбу з Колядою Р. заявила, що бажає носити
його прізвище. Прохання було задоволене. Через декілька днів Музика,
тепер уже Коляда О., звернулася до відділу РАЦС з проханням залишити їй
дошлюбне прізвище, оскільки проти нового прізвища заперечують її діти
від першого шлюбу віком14 і 16 років.

Яке рішення прийме відділ РАЦС?

***

До державної реєстрації укладання шлюбу і під час шлюбу подружжя
Остап‘юк не укладали шлюбного договору. Однак, після реєстрації шлюбу
чоловік став вимагати укладення шлюбного договору та настоював на тому,
щоб дружина зобов’язалася у договорі ніколи не працювати лікарем
відповідно до одержаної нею освіти, а займатися вихованням дітей.
Договір був оформлений та засвідчений у нотаріуса. Через декілька
місяців дружина порушила дане зобов’язання і влаштувалася на роботу в
поліклініку за спеціальністю. Чоловік звернувся до юридичної
консультації і просив роз’яснити, які правові засоби можуть бути
застосовані ним стосовно його дружини, що порушила дану нею обіцянку.

Яку відповідь слід надати дати Остап‘юку? Чи було правомірним включення
умови з приводу професійної діяльності дружини до шлюбного договору? Чи
слід дати юридичну оцінку дій нотаріуса у даній ситуації?

***

Громадяни Андрушків О. та Гладка Р. уклали шлюб. Кожен з них залишив
дошлюбне прізвище. Через два місяці за порадою родичів Андрушків став
настоювати, щоб дружина змінила прізвище, тобто прийняла його прізвище і
вимагав від неї, щоб вона подала відповідну зв’яжу до органу РАЦС.
Гладка не погоджувалася, пояснюючи, що це питання вони вже вирішили за
взаємною згодою ще до реєстрації шлюбу. Андрушків з‘явився до органу
РАЦС із заявою від свого імені, щоб його дружині терміново змінили
прізвище, оскільки він вважає, що сім‘я не може існувати, якщо у
чоловіка та дружини різні прізвища. Працівник РАЦС відмовив у прийняття
такої заяви. Андрушків став погрожувати дружині, що розлучиться з нею,
якщо вона не виконає цю його вимогу.

Як оцінити дії чоловіка? Чи вірно діяв працівник РАЦС? Як слід
аргументувати рішення працівника РАЦС? Якими нормами регулюються
питання вибору прізвища і якою мірою?

Завдання для перевірки знань

Що виступає юридичною підставою виникнення особистих немайнових та
майнових прав і обов’язків подружжя

На яких принципах будуються особисті немайнові правовідносини подружжя

Які види особистих немайнових прав подружжя Ви знаєте

Розкрити юридичний зміст обов‘язків подружжя, які випливають з
особистих правовідносин між ними

Який порядок переміни прізвища у зв’язку з укладенням шлюбу

Особливості права на прізвище, одержане у шлюбі, який визнано недійсним

У чому полягає зміст права подружжя на спільне вирішення питань життя
сім’ї

Розрити зміст права чоловіка та дружини на особисту свободу

Чи застосовується позовна давність в особистих немайнових
правовідносинах подружжя і чому

Які органи правомочні вирішувати спори між подружжя у сфері реалізації
ними особистих права та обов‘язків; що це за спори

Тема 8. Майнові правовідносини подружжя

2.8.1. Методичні поради до вивчення теми

Майновими є правовідносини між подружжям, які виникли з приводу
належного їм на праві власності майна, володіння, користування і
розпорядження ним та надання утримання.

При опрацюванні цієї теми слід виділити кілька груп таких відносин:
правовідносини з приводу укладення угод (правочинів) між подружжям;
правовідносини з приводу майна, що є у користуванні подружжя; права та
обов’язки по взаємному утриманню.

Подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові
угоди (правочини): купляти, продавати, обмінювати, дарувати, передавати
в користування, а також заповідати. Чоловік і дружина виступають в
угодах як сторонні особи, тому до цих угод застосовуються загальні
правила Цивільного кодексу про угоди та умови їх дійсності.

В майні подружжя виділяють їх загальне майно, яке належить їм обом на
праві спільної (сумісної) власності, та особисте – належить кожному з
них окремо, є особистою приватною власністю одного з них.

Згідно нового Сімейного кодексу України особистою приватною власністю
дружини або чоловіка є майно: набуте кожним до шлюбу; подароване одному
з них або успадковане за час шлюбу; набуте одним з них за кошти, які
належали йому особисто; речі індивідуального користування, в тому
числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних
коштів подружжя; премії, нагороди, які один з них одержав за особисті
заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження)
речі, що належала одному з них, а також як відшкодування завданої
моральної шкоди; страхові суми, одержані одним з них за обов’язковим або
добровільним особистим страхуванням. Якщо річ, що належить одному з
подружжя, плодоносить, дає приплід або доход (дивіденди), то він і є
власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів). Суд може
визнати особистою приватною власністю дружини або чоловіка майно, що
набуте одним з них під час їхнього окремого проживання у зв’язку з
фактичним припиненням шлюбних відносин.

Майном, яке належить чоловікові або дружині на праві особистої
приватної власності, кожен з них володіє, користується і
розпоряджається самостійно, на власний розсуд.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на
праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не
мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства,
догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей
індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної
власності подружжя.

Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія,
стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя і внесені до
сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську
(кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах
сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі, гонорар, виграш, які були
одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності
подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй
вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат або затрат
другого з подружжя, то воно у разі спору також може бути визнане судом
об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і
розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної
власності. Всі питання, пов’язані з таким майном, в тому числі
розпорядження ним, вони вирішують за взаємною згодою. При укладенні
договорів одним з подружжя вважається, що він діє зі згоди другого.
Дружина або чоловік вправі звертатися до суду з позовом про визнання
договору недійсним, якщо він укладений другим з подружжя без її (його)
згоди, і якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Подружжя може укласти договір про порядок користування майном, що їм
належить на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності
подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено
домовленістю між ними або шлюбним договором. Тобто, кожному з них
належить 1/2 частина майна.

Суд при вирішенні спору про поділ майна може відступити від принципу
рівності часток подружжя, якщо для цього є поважні причини. Зокрема,
якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав,
знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам
сім’ї. Частка одного з них може бути збільшена і в тому разі, якщо з
ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син або дочка, за
умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для
забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але шлюб між ними не
зареєстровано, то майно, набуте ними за час спільного проживання, також
належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо письмовим
договором між ними вони не встановили для себе інших правил.

Дружина та чоловік зобов’язані матеріально підтримувати одне одного. Той
з подружжя, який досяг пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ
групи, тобто є непрацездатним, та потребує матеріальної допомоги, має
право на утримання (аліменти), якщо другий з подружжя може його
надавати. Таким, що потребує матеріальної допомоги вважається той з
подружжя, заробітна плата, пенсія, інші доходи якого не забезпечують
йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Якщо ж один із подружжя негідно поводився у шлюбних відносинах, або
став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, що
встановлено судом, то він не має права на утримання.

Дружина також має право на утримання від чоловіка під час вагітності, а
якщо вона проживає з дитиною, – до досягнення дитиною трьох років. Якщо
дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою
проживає дитина, має право одержувати утримання від чоловіка до
досягнення дитиною шести років. При цьому не має значення її
матеріальний стан, та чи працює вона. Однак, враховується можливість
чоловіка надавати матеріальну допомогу. Аналогічне право на аліменти
має чоловік, якщо він проживає з такою дитиною.

Право на утримання має також той з подружжя, що проживає з
дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього
догляду, і опікується нею. Це право триває протягом всього часу
проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від
матеріального стану того з батьків, з ким вона проживає. Однак,
реалізувати його можливо тільки за умови, що другий з подружжя
спроможний надавати матеріальну допомогу.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у
неї за час шлюбу. А якщо шлюб був тривалим, то право на утримання в
деяких випадках може виникати і після його розірвання.

Подружжя можуть укласти договір про надання утримання одному з них, у
якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір
укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. Вони присуджуються від дня
подання позовної заяви. Якщо ж позивач вживав заходів до одержання
аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення
його від їх сплати, то суд, може постановити рішення про стягнення
аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право
укласти договір про припинення права на утримання замість набуття права
власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати.

Слід звернути увагу на нововведення Сімейного кодексу України від 10
січня 2002 р. щодо правового режиму майна, яке набувається жінкою та
чоловіком, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між
собою. Майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на
праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим
договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної
власності таких жінки та чоловіка, поширюються положення глави 8
Сімейного кодексу України, тобто ті ж положення, які застосовуються щодо
правового режиму майна подружжя.

Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий
час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час
спільного проживання, має право на утримання на тих самих умовах, що й
подружжя.

2.8.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Види майнових прав і обов`язків подружжя та підстави їх виникнення

Права подружжя укладати дозволені законом угоди.

Право особистої приватної власності дружини, чоловіка

Законний режим спільного майна подружжя

Договірний режим спільного майна подружжя

Порядок і способи поділу майна подружжя

Позовна давність у майнових правовідносинах подружжя.

Звернення стягнень на майно подружжя за зобов‘язаннями одного з подружжя

Права і обов`язки подружжя по взаємному утриманню

Майнові правовідносини чоловіка та жінки, що проживають однією сім‘єю
без реєстрації шлюбу

Література до теми:

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Цивільний кодекс України 2003 р.

Цивільний процесуальний кодекс України

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р.

Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні
аліментів Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №
146

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №
18/5

“Про судову практику в справах про розірвання шлюбу”. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8

“Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу”. Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 141-170

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997- 67-99

Сімейне право України/ За ред. Гопанчука В.С. – К., 2002. – 88-187

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 92-172

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім‘ю. –
К., 1998 – с.31-77

Жилинкова И.В. Брачный контракт (договор). – Х.: Ксилон, 2001

Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000

Кармазін О. Виконання судових рішень, пов`язаних із стягненням аліментів
// Право України – 1995 – № 2 – с. 16-18

Литюк Л. Кройтор В. Имущественные отношения супругов в условиях рыночной
экономики (Україна) // Бизнес Информ. – 1995 – № 31-32 (август) с. 21-23

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.8.3. Ключові поняття теми: майнові права та обов‘язки подружжя; право
особистої приватної власності дружини, чоловіка; спільне сумісне майно
подружжя; законний режим майна подружжя; договірний режим майна
подружжя; аліментні зобов‘язання подружжя (див. у кінці посібника)

2.8.4. Навчальні завдання

Знайти у Сімейному кодексі України статті, в яких закріплено норми щодо
правового режиму майна подружжя, набутого у шлюбі

Записати перелік видів майна, що є особистою приватною власністю
дружини, чоловіка

Провести порівняння видів майна, що є особистою приватною власністю
дружини, чоловіка за Сімейним кодексом України 2002 р. та роздільне
майно подружжя за КпШС 1970 р.

На конкретному прикладі визначити порядок і способи поділу майна
подружжя

Скласти заяву до суду про поділ спільного сумісного майна подружжя

Скласти схему умов стягнення утримання (аліментів) на користь дружини,
чоловіка

Провести порівняння підстав виникнення аліментних зобов‘язань за
Сімейним кодексом України та КпШС

Визначити особливості правового режиму майна жінки та чоловіка, які
проживають однією сім‘єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішити ситуації

Г.Оксамитна звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу з
Ф.Оксамитним і поділ спільно нажитого майна. Відповідач заявив в
судовому засіданні, що позивачка в перелікові речей, що підлягають
поділу, не зазначила відеотехніку, м’які меблі та килим, подаровані їм
на весілля її батьками. На що Оксамитна пояснила суду, що названі речі –
це її придане. Суд встановив, що ці речі були подаровані подружжю в день
весілля у присутності гостей, але договору дарування батьки не
оформляли.

Як вирішити спір? (слід послатися на норми закону).

***

А.Палисвіт подав позов до колишньої дружини М.Дашко щодо поділу майна,
спільно набутого ними під час перебування у шлюбі. В позовній заяві він
вимагав, щоб йому присудили половину всього майна і одночасно залишили
весь відкритий на його ім’я грошовий вклад у комерційному банкові на
сумі 30 тис. грн., оскільки його колишня дружина за 8 років подружнього
життя ніде не працювала, займалася веденням домашнього господарства.
Дітей у них немає. В свою чергу Дашко подала позов щодо визнання за нею
права на пай в ЖБК, в квартирі якого вона з проживала з Палисвітом (пай
був виділений на його ім’я і три роки тому повністю оплачений),
посилаючись на те, що оплата цього паю здійснена за рахунок коштів,
подарованих їй її батьками. Вона також вимагала виключити зі списку
майна, що підлягає поділу, її хутряне пальто, шкіряну куртку, а також
золоті прикраси, подаровані їй колишнім чоловіком.

Розберіть вимоги сторін. Як вирішити спір між колишнім подружжям?

***

С.Смерека звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка Ю.Смереки,
в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль. При цьому
зазначила, що автомобіль був придбаний під час шлюбу з відповідачем, але
не на спільні кошти. Так, 15 тис.грн. були надані її матір‘ю Потапчук, а
5 тис.грн. були отримані в борг від тітки відповідача. Цей борг був
виплачений особисто позивачкою із коштів, які вона одержала в спадщину
ще до укладення шлюбу з Ю.Смерекою.

Чи підлягає позов задоволенню? Які докази можуть бути надані позивачкою
в підтвердження своєї вимоги?

***

М.Шиян у березні звернулася до суду з позовом до М.Касіяна. В
обгрунтування позову вона зазначила, що після розірвання в 1995 р. шлюбу
з її чоловіком Касіяном вона продовжувала жити з ним однією сім’єю і
вести спільне господарство. В 1998 р. з метою спільного користування
вони придбали автомобіль “Жигулі”. Після смерті в січні 1999 р. Касіяна
його син від першого шлюбу О.Борисенко оформив право спадкування на
автомобіль і відмовився добровільно виплатити компенсацію за її долю в
спільному майні подружжя.

Суддя відмовив М.Шиян у задоволенні позову, посилаючись на те, що нею
пропущений строк позовної давності для пред’явлення претензій до
Борисенка.

Чи правильно діяв суд? Які норми права слід застосовувати при вирішенні
спору між М.Шиян та Борисенко? Які обставини потрібно було з’ясувати
суду за позовом?

***

До суду звернулася О.Ванчишина з позовом до колишнього чоловіка
В.Ванчишина щодо поділу майна на суму 84 тис. грн. Позивачка просила
збільшити її долю в спільному майні у зв’язку з тим, що з нею залишилось
двоє дітей (8 і 14 років). Окрім того, позивачка просила виділити їй із
спірного майна автомобіль та гараж, оскільки діти потребують літнього
відпочинку і, маючи автомобіль, вона змогла б вивозити їх за місто.

Відповідач позов визнав частково і зазначив, що із спільного майна, що
підлягає поділу, повинні бути виключені автомобіль та гараж (загальною
вартістю 25 тис. грн.), оскільки вони були придбані на отримані ним
авторські винагороди за опубліковані наукові праці.

Одночасно чоловік просив суд включити до списку майна, що підлягає
поділу, жіночі ювелірні прикраси із золота та срібла, які залишилися у
позивачки.

Чи є автомобіль та гараж особистим майном Ванчишина? Чи належать поділу
як спільне сумісне майно подружжя жіночі ювелірні прикраси, придбані за
рахунок спільних коштів подружжя (коштів одного із подружжя) під час
шлюбу? Чи підлягає задоволенню вимога позивачки щодо збільшення її долі
в спільному сумісному майні? Як повинен бути вирішений спір між
Ванчишиними?

***

Майбутнє подружжя Дубанич при укладенні шлюбного договору вирішили
відмовитися від обов’язку щодо взаємного утримання у разі розірвання
шлюбу, встановивши, що аліментних зобов’язань один перед одним у них не
буде незалежно від підстав розлучення. Однак, нотаріус відмовився
посвідчити їх шлюбний контракт, заявивши, що він не відповідає вимогам
закону.

Дайте оцінку діям нотаріуса. Чи має право подружжя при укладанні
шлюбного договору передбачати відмову від взаємної матеріальної
підтримки у випадку розірвання шлюбу?

***

Подружжя Далибожик перебували у шлюбі з 1985 р. до січня 2004 р. У
травні 2004 р. дружина звернулася до суду з позовом щодо стягнення з
колишнього чоловіка коштів на своє утримання в розмірі чотирьох
мінімальних розмірів зарплати, оскільки вона стала непрацездатною
(інвалід 2 групи), а пенсії по інвалідності їй не вистачає. В заяві
позивачка зазначила, що у відповідача високооплачувана робота і він в
змозі надавати їй утримання. Інвалідність жінки була визначена в березні
2004 р. у встановленому порядку за результатами медико-санітарної
експертизи.

Чи підлягає позов задоволенню? В якому розмірі можуть бути стягнені
аліменти на її утримання? За наявності яких обставин суд може звільнити
відповідача від сплати аліментів на утримання колишньої дружини?

***

Громадянка Василиха звернулася до юридичної консультації за допомогою.
Олексин – чоловік, з яким вони прожили однією сім‘єю 4 роки, помер.
Шлюбу вони не реєстрували, оскільки вважали це простою формальністю,
проте прожили всі роки дружно, у злагоді, вели спільне господарство.
Кожен з них мав хороший доход і вони придбали разом кілька цінних
речей, в тому числі, двокімнатну квартиру та авто. На ім‘я Олексина
було відкрито рахунок в банкові, куди вони вносили спільні кошти.
Після смерті чоловіка Василиха була впевнена, що вона є єдиним
спадкоємцем Олексина. Однак, з‘ясувалося, що Олексин свого часу був
одружений і незалежно від того, що фактичні шлюбні стосунки з колишньою
дружиною припинилися, офіційно шлюб не було розірвано. Жінка, з якою
було зареєстровано шлюб, дізнавшись про смерть Олексина, подала
нотаріусу заяву про прийняття спадщини як його дружина.

Яку пораду Ви б надали громадянці Василині як юрисконсульт? Чи має
вона право на майно, нажите спільно з Олексиним? Чи можливе
застосування для вирішення цієї ситуації норм сімейного законодавства
України? Чи обов‘язково будуть застосовуватися норми Сімейного кодексу
України? Норми яких законодавчих актів слід застосувати?

Чи зміниться відповідь юрисконсульта, якщо припустити, що Василиха та
Олексин прожили разом більше 10 років?

2.8.5. Завдання для перевірки знань

Дати визначення поняття та назвати види майнових правовідносин між
подружжям

Назвати вимоги до цивільних угод між подружжям;

Пояснити, що таке правовий режим майна подружжя

Поняття та особливості договірного режиму майна подружжя в Україні

Назвати обмеження свободи шлюбного договору у врегулюванні майнових прав
подружжя

Розкрити поняття спільного сумісного майна подружжя

Назвати об’єкти спільного сумісного майна подружжя

Який порядок здійснення правомочностей власника спільного сумісного
майна подружжя

Назвати вимоги закону щодо укладення одним із подружжя угод з
нерухомістю, що об’єктом спільної сумісної власності

Які засоби захисту прав дружини, чоловіка у випадку укладення угод по
розпорядженню майном без її, його згоди

Яке майно належить до об‘єктів особистої приватної власності дружини,
чоловіка

Які особливості правового режиму речей професійних занять

Який порядок поділу спільного сумісного майна подружжя

У чому полягає принцип рівності часток подружжя у спільному сумісному
майні

Як захищаються інтереси неповнолітніх дітей при поділі майна подружжя

Підстави, за яких суд може відступити від загального принципу рівності
часток у спільному сумісному майні подружжя

Які правила застосування позовної давності до вимог про поділ майна
подружжя

Поняття спільних і особистих зобов’язань подружжя

Порядок звернення стягнень на майно за зобов’язаннями одного з подружжя.

Підстави звернення стягнень за зобов’язаннями одного з подружжя на
спільне сумісне майно без обмежень.

Обов’язки подружжя по взаємному утриманню.

Підстави стягнення утримання на користь іншого з подружжя в примусовому
порядку.

Випадки стягнення утримання на користь одного з подружжя після
розірвання шлюбу.

Розмір аліментів, що стягуються на користь непрацездатного з подружжя,
який потребує матеріальної допомоги.

Майно подружжя, на яке звертається стягнення при відшкодуванні ними
шкоди, заподіяної їхніми неповнолітніми дітьми.

Тема 9. Припинення шлюбу

2.9.1. Методичні поради до вивчення теми

Припинення шлюбу означає припинення правового зв’язку між подружжям.
Проте, слід мати на увазі, що це стосується не абсолютно всіх прав та
обов’язків чоловіка і дружини, оскільки окремі з них зберігаються і
після розірвання шлюбу, в такому разі певний правовий зв’язок між
колишніми чоловіком і дружиною продовжує існувати. Так, за певних
обставин у непрацездатної дружини (чоловіка) зберігається право на
одержання утримання (аліментів) від іншого з подружжя і після
розірвання шлюбу.

Шлюб припиняється, передусім, внаслідок смерті або оголошення в
судовому порядку померлим одного з подружжя. У таких випадках інший з
подружжя може укладати новий шлюб, не порушуючи питання про розірвання
попереднього шлюбу, оскільки той припинився (його вже не існує).

У разі з’явлення того з подружжя, якого було оголошено
померлим, і скасування відповідного рішення суду, шлюб вважається
поновленим, якщо інший з подружжя не уклав нового шлюбу. Коли ж
він вступив у новий шлюб, той, що з’явився, вправі одержати
у відділі РАЦС, що зареєстрував розірвання шлюбу, свідоцтво про
розірвання шлюбу.

За життя подружжя шлюб може бути розірваний лише шляхом розлучення за
заявою одного з подружжя або їх обох у встановленому законом порядку:
судом або органами реєстрації актів цивільного стану.

Подружжя, які мають дітей та взаємно бажають розірвати шлюб, повинні
подати заяву про розірвання шлюбу до суду. Разом із заявою вони можуть
подати письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку
участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде
проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте
виховання дитини. Договір між подружжям про розмір аліментів, які будуть
надаватися дитині, має бути посвідчений нотаріусом. У разі невиконання
цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого
напису нотаріуса.

Якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній
волі дружини та чоловіка, що після розірвання шлюбу не будуть порушені
їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей, суд розриває
шлюб. Таке рішення суд постановляє після закінчення одного місяця від
дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають
право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Якщо бажання розірвати шлюб є лише в одного з подружжя, а інший не
згоден, чи просто ухиляється від подання заяви, то перший з них вправі
пред’явити до суду позов про розірвання шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності
дружини та протягом одного року після народження дитини, крім
випадків, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить
ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлено протягом вагітності
дружини та до досягнення дитиною одного року також у випадку, якщо
батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про
розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей,
дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя, вживає заходів до їх
примирення. Якщо ж буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя
і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх
дітей, що мають істотне значення, то суд постановляє рішення про
розірвання шлюбу. Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням
суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду,
має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного
стану за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Подружжя, які не мають дітей, вправі подати заяву про розірвання шлюбу
до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Після закінчення
одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана,
цей орган виносить постанову про розірвання шлюбу.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану може розірвати шлюб і
за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя визнаний безвісно
відсутнім або визнаний недієздатним, або засуджений за вчинення злочину
до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Орган РАЦС розриває шлюб незалежно від наявності між подружжям
майнового спору. Шлюб припиняється у такому випадку в день винесення цим
органом відповідної постанови. Розірвання шлюбу засвідчується
Свідоцтвом про розірвання шлюбу, яке видається кожному із колишнього
подружжя.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, якщо жоден з них не був
після цього у повторному шлюбі, мають право подати до суду заяву про
поновлення їхнього шлюбу. Якщо суд виносить рішення про поновлення
шлюбу, державний орган РАЦС видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день
реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений днем першої
його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення
шлюбу.

У разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно,
за заявою обох з подружжя або позовом одного з них суд може постановити
рішення про встановлення для них режиму окремого проживання. Це тягне
за собою певні наслідки: майно, набуте в майбутньому дружиною та
чоловіком, не вважається набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною
після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її
чоловіка; дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди
другого з подружжя. Поряд з цим, встановлення режиму окремого
проживання не припиняє інших прав та обов’язків подружжя, що встановлені
законом чи шлюбним договором.

2.9.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття, підстави та порядок припинення шлюбу в Україні.

Припинення шлюбу у зв’язку зі смертю одного з подружжя або оголошення
його померлим

Розірвання шлюбу в органах РАЦС за спільною заявою обох з подружжя.

Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з подружжя.

Порядок розірвання шлюбу в судовому порядку за спільною заявою подружжя,
яке має дітей

Розірвання шлюбу в суді за позовом одного з подружжя

Юридичні наслідки розірвання шлюбу

Право на поновлення шлюбу

Встановлення режиму окремого проживання подружжя та його правові
наслідки

Література до теми:

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Цивільний кодекс України 2003 р.

Цивільний процесуальний кодекс України

Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №
18/5

“Про судову практику в справах про розірвання шлюбу”. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8

“Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу”. Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 127-136

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997- 100-110

Сімейне право України/ За ред. Гопанчука В.С. – К., 2002. – 52-57

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 173-193

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім‘ю. –
К., 1998 – с.78-91

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.9.3. Ключові поняття теми: припинення шлюбу, розірвання шлюбу,
поновлення шлюбу, режим окремого проживання подружжя (див у кінці
посібника)

2.9.4. Навчальні завдання

Скласти схему способів (підстав) припинення шлюбу за КпШС 1970 р. та
за Сімейним кодексом 2002 р.

Порівняти порядок розірвання шлюбу в суді за Кодексом про шлюб та
сім‘ю 1970 р. та Сімейним кодексом України 2002 р.

Скласти заяву від імені одного з подружжя про розірвання шлюбу (в органі
РАЦС; в суді)

Скласти заяву про поновлення шлюбу

Скласти письмовий договір між чоловіком та жінкою, які мають дітей і
подають заяву про розірвання шлюбу в суді, про те, з ким із них будуть
проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той
з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним
права на особисте виховання дітей

Скласти заяву від імені подружжя про встановлення режиму окремого
проживання

Знайти в Сімейному кодексі України та КпШС статті, в яких визначено
обов‘язок суду вжити заходів до примирення подружжя, яке подало заяву
про розірвання шлюбу

Вирішити ситуації

Громадянин Ведибіда подав до суду заяву щодо розірвання шлюбу з
громадянкою Величай, зазначивши, що через місяць після укладення шлюбу
їхні шлюбні відносини фактично припинилися. Величай народила сина, який
помер, не проживши й 3-х місяців.

Суддя, з’ясувавши, що Головко на розірвання шлюбу згоди не дає, відмовив
Ведибіді в прийнятті позовної заяви і запропонував знову звернутися до
суду через 10 місяців.

Чи правильно діяв суддя? При відповіді слід послатися на конкретну норму
закону.

***

Подружжя Скрипка звернулися до відділу РАЦС з заявою щодо розірвання
шлюбу. Завідуючий відділу РАЦС відмовив задовольнити їх вимоги і
запропонував звернутися до суду, оскільки Скрипка мав усиновленого сина
6 років. Однак, суддя також відмовив у прийнятті заяви і запропонував
Скрипці знову звернутися до відділу РАЦС.

Хто правий у зазначеній ситуації: відділ РАЦС чи суд? Які підстави
передбачені кодексом для розірвання шлюбу в органах РАЦС за спільною
заявою подружжя?

***

Через рік після смерті чоловіка (оголошений в судовому порядку померлим)
громадянка Макоїд О. уклала шлюб із громадянином Зузилом. Через деякий
час Зузило звернувся до суду з позовом щодо визнання цього шлюбу
недійсним.

В обґрунтування своїх вимог Зузило зазначив, що Макоїд на момент
реєстрації з ним шлюбу знаходилася у шлюбі з громадянином Макоїдом П.,
якого було оголошено померлим в судовому порядку, але припинення їх
шлюбу в органах РАЦС не було зареєстроване.

Макоїд О. позову Зузила не визнала, пояснивши, що після отримання
рішення суду щодо оголошення померлим її чоловіка Макоїда П. вона
вважала, що не перебуває у шлюбі і тому уклала новий шлюб.

Як слід вирішити даний спір? Які підстави для визнання шлюбу недійсним
встановлено Сімейним кодексом України?

***

Подружжя Миляничів, що мали сина й дочку, подали заяву про розірвання
шлюбу у суді, яка була задоволена рішенням суду від 2 лютого 2004 р.
Отримавши копію рішення суду Миляничі для реєстрації розлучення до
відділу РАЦС не звернулися, а через три місяці помирилися і відновили
шлюбні відносини.

10 січня 2005 р. у них народився син, а в березні 2005 р. після чергової
суперечки Милянич залишив сім’ю і звернувся до РАЦС із заявою про
видачу йому свідоцтва про розірвання шлюбу. Завідуючий відділу РАЦС
пояснив Миляничу, що з моменту розірвання шлюбу в суді пройшло багато
часу, змінилися обставини, тому видати свідоцтво відділ РАЦС не може.
Милянич подав скаргу до суду.

Чи правомірно діяв відділ РАЦС? Яке рішення за скаргою Милянича винесе
суд?

***

До суду звернувся з позовом А.Сопко щодо розірвання шлюбу з Т.Сопко
Одночасно позивач просив передати йому на виховання обох дітей 8 і 6
років, оскільки їх мати уже більше року не займається їх вихованням.

В судовому засіданні відповідачка не заперечувала проти розірвання
шлюбу, але просила передати дітей їй, пояснивши, що пішла із сім’ї і не
виховувала їх через неприязні стосунки з чоловіком. Окрім того, позивач
чинив їй усілякі перешкоди в можливості бачитися з дітьми і проводити з
ними час. Одночасно, вона просила суд залишити їй після розірвання шлюбу
прізвище чоловіка, проти чого останній категорично заперечував.

Якими критеріями повинен керуватися суд при вирішенні питання щодо
дітей? Чи має юридичне значення заперечення Сопка проти залишення
відповідачці прізвища, одержаного у шлюбі? Хто буде вирішувати спір
щодо прізвища ?

***

М. Недвига подала позов щодо розірвання шлюбу з чоловіком О.Недвигою.
Одночасно вона просила стягнути аліменти на утримання дитини, якій щойно
виповнилося 4 місяці, і на своє утримання, оскільки вона не працює і
зайнята доглядом за дитиною.

Чи має право суд розглядати справу щодо розірвання шлюбу у даному
випадку? Які обставини могли б змінити ситуацію та вплинути на
можливість (неможливість) розірвання шлюбу? Чи має позивачка право на
утримання (аліменти) у зазначеній ситуації?

***

Під час перебування в геологорозвідувальній групі в Албанії зник
громадянин Коваль Т., що постійно проживав у м. Києві. Його пошуки
результатів не дали. Через шість років за заявою його дружини суд
оголосив Коваля Т. померлим, у зв’язку з чим їх шлюб було припинено. В
січні 2004 р. його дружина Коваль О., яка раніше не мала дітей, уклала
новий шлюб з Левчуком, взявши його прізвище у шлюбі. В тому ж році у неї
народилась дитина. Невдовзі після цього раптом повернувся її колишній
чоловік Т.Коваль і пояснив, що не міг повідомити про себе додому з
поважних причин, оскільки був захоплений незаконно озброєною групою і
знаходився на території Албанії під суворим контролем. Можливість
звільнитися з’явилася тільки зараз, чим він і скористався. Дізнавшись
про новий шлюб дружини, він став вимагати від неї відновлення з ним
шлюбних стосунків і розірвання шлюбу з Левчуком. Однак, колишня дружина
не погодилася з такими вимогами, мотивуючи своє рішення створенням нової
сім’ї і народженням дитини. Тоді Коваль подав заяву до суду про
скасування рішення щодо оголошення його померлим і відновлення шлюбу з
дружиною.

Яке рішення має прийняти суд за заявою Коваля? Які підстави відновлення
шлюбу у випадку з’явлення одного із подружжя, що був оголошений
померлим?

2.9.5. Завдання для перевірки знань

Розкрити зміст поняття “припинення шлюбу”

Назвати порядок припинення шлюбу у разі смерті одного з подружжя або
оголошення його померлим

Перелічити осіб, які можуть ініціювати розірвання шлюбу

Назвати умови розірвання шлюбу а органах РАЦС за спільною заявою
подружжя

Назвати умови розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з
подружжя

Розкрити порядок розірвання шлюбу з недієздатною особою

Які умови застосування судового порядку розірвання шлюбу?

Назвати підстави розірвання шлюбу в судовому порядку

Які заходи може застосувати суд щодо примирення подружжя

Назвати юридичні наслідки розірвання шлюбу, пов’язані з немайновими
правами подружжя

Назвати юридичні наслідки розірвання шлюбу, пов’язані з майновими
правами подружжя

З‘ясувати, які правовідносини можуть зберігатися між подружжям після
розірвання шлюбу

Назвати умови та правові наслідки поновлення шлюбу

Назвати правові наслідки встановлення режиму окремого проживання
подружжя

Тема 10. Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства
(материнства)

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на
походженні дітей від них, засвідченому у встановленому законом порядку.
Таке засвідчення оформляється: реєстрацією народження дитини в державних
органах реєстрації актів цивільного стану за заявою будь-кого з батьків
чи близьких, родичів, якщо дитина народжується у шлюбі; на основі
добровільного визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває у
шлюбі з матір’ю дитини; на основі встановлення батьківства судом, якщо
батьки не перебувають у шлюбі, а батько оспорює батьківство.

Законом встановлена презумпція, що дитина, яка зачата і (або) народжена
у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя
визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони
здоров’я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до
спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його
недійсним, походить від подружжя, крім випадку, коли мати дитини до її
народження уклала новий шлюб.

Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації
актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком
дитини.

У випадку штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою
її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його
дружиною. У разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого
подружжям, батьками дитини є подружжя. Якщо зародок, зачатий
чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в
організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від
подружжя.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження
дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони
здоров’я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження
дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини;
2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням
суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка,
які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до,
так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів
цивільного стану.

Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, може подати до
державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання
себе батьком дитини, у випадку, якщо мати дитини померла або оголошена
померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена
батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як
шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування.

Батьківство може встановлюватися в судовому порядку. Позов про визнання
батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником
дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка
досягла повноліття, а також особою, яка вважає себе батьком дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують
походження дитини від певної особи.

У судовому порядку у певних передбачених законом випадках може
встановлюватися і материнство.

Особа, яка записана батьком дитини, у передбачених законом випадках має
право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису
про нього як батька з актового запису про народження дитини. Суд
постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини
з актового запису про її народження, якщо буде доведено відсутність
кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до
досягнення нею повноліття та неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо
в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а
також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Підстави виникнення прав та обов’язків батьків і дітей.

Встановлення походження дітей

Встановлення походження дитини в судовому порядку

Підстави і порядок оспорювання батьківства

Спір про батьківство (материнство)

Література до теми:

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (для України від
27 вересня 1991 р.)

Цивільний кодекс України 2003 р.

“Про судову практику розгляду судами справ про встановлення
неправильності запису в актах громадянського стану “. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 12

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с. 119-149

Кисіль В.І. Права і обов`язки батьків і дітей. – К., 1985

Машерова М.В. Судебное рассмотрение дел об установлении отцовства. –
М., 1972

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 171-229

Сімейне право України./ за ред.В.С.Гопанчука . –К., 2002. – с.205-223

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 194-214

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

Акиданова А. Право дітей знати своїх батьків // Право України – 1998 –
№ 3 – с. 79-82

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

2.10.3. Ключові поняття теми: діти, малолітні діти, неповнолітні діти,
встановлення походження дитини; визнання батьківства за рішенням суду;
встановлення факту батьківства за рішенням суду; оспорювання батьківства
(материнства); спір про батьківство (материнство); (див.: у кінці
посібника)

Навчальні завдання

Знайти в Сімейному кодексі України статті, в яких закріплено порядок
визначення походження дитини та порівняти їх з відповідними положеннями
КпШС

Записати особливості визначення походження дитини від батька, матері
при штучному заплідненні та імплантації зародка

Скласти заяву про встановлення батьківства дитини, народженої жінкою,
яка не перебуває у шлюбі

Скласти позовну заяву про визнання батьківства за рішенням суду від
імені опікуна дитини

Вирішити ситуації

Після народження дочки П.Коврига відчула погіршення стану здоров’я, в
зв’язку з чим була поміщена на стаціонарне лікування до лікарні і не
змогла самостійно подати заяву щодо реєстрації народження дитини до
відділу РАЦС. Передбачалося, що термін її лікування приблизно
становитиме два місяці. Чоловік Ковриги знаходився в довготривалому
відрядженні, а інших близьких родичів у неї за місцем народження дитини
і лікування не було. Через два тижні після початку лікування знайома
Ковриги подала за її проханням до відділу РАЦС заяву щодо реєстрації
народження Ковригою дитини, надавши при цьому довідку медичного закладу
про народження дитини та документи, що встановлюють особу батьків.
Однак, працівники РАЦС відмовилися прийняти цю заяву і зареєструвати
народження дитини, настоюючи на особистій присутності Ковриги і явці її
після закінчення лікування, незалежно від його тривалості.

Яка правова оцінка дій працівників відділу РАЦС? Як вони повинні були
діяти в даній ситуації? Чи встановлений законом термін державної
реєстрації народження дитини?

***

В.Перепелиця наприкінці вагітності вирішила виїхати в сусідню область до
своєї матері, щоб з її допомогою після народження дитини забезпечити
належний догляд за нею. В потязі Перепелиця відчула себе погано, що
призвело до передчасних пологів. Лікар, що знаходився у вагоні, зміг
своєчасно надати необхідну допомогу і пологи пройшли благополучно.
Після прибуття на місце лікар та провідник склали акт про народження
дитини, який передали породилі.

Через тиждень після приїзду дочки її мати передала цей акт і заяву дочки
щодо реєстрації народження дитини до місцевого відділу РАЦС. Однак,
завідуючий вважав надані документи недостатніми для державної
реєстрації народження дитини і запропонував додатково оформити ще акт
про народження дитини за підписом начальника пасажирського потягу і
чотирьох свідків. Мати Перепелиці, вважаючи таку вимогу зайвою,
звернулася зі скаргою на дії завідуючого відділу РАЦС до міської
державної адміністрації.

Чи правомірні вимоги завідуючого відділу РАЦС? Чи мала право провідник
потягу підписувати довідку про народження дитини? Які підстави державної
реєстрації народження дітей, що народилися під час подорожі на
залізничному, морському, повітряному транспорті? Яке рішення слід
прийняти за скаргою?

***

В результаті позашлюбних зв’язків 16-річна Р.Скорик народила хлопчика і
через три тижні подала заяву щодо реєстрації народження дитини до
відділу РАЦС. З посиланням на те, що Скорик не досягла 18-річного віку,
працівник РАЦС вимагав від неї надати письмову згоду батьків на
державну реєстрацію народження дитини і зобов’язання надавати
матеріальну підтримку та допомогу у вихованні дитини. Батьки відмовилися
надавати такі зобов’язання, посилаючись на своє погане матеріальне
становище і непередбачуваність поведінки дочки, що народила дитину поза
шлюбом і всупереч їхнім порадам і бажанню.

Чи правомірні вимоги працівника РАЦС? Чи передбачені законом
особливості встановлення походження дитини, якщо її батьки (один із
них) є неповнолітніми?

2.11.5. Завдання для перевірки знань

Що є підставою виникнення прав та обов’язків батьків і дітей?

Як засвідчується походження дітей?

Назвати всі відомі способи встановлення походження дитини

Назвати правила встановлення материнства

Які правила встановлення батьківства в органах РАЦС при народженні
дитини у шлюбі ?

Який порядок добровільного визнання батьківства?

Які підстави для винесення судом рішення про визнання батьківства?

Які документи подаються для реєстрації народження дитини і встановлення
батьківства

Які підстави закріплені в законі для оспорювання материнства ?

Які підстави закріплені в законі для оспорювання батьківства ?

Які обставини виключають можливість оспорювання батьківства ?

Який порядок реєстрації батьківства і материнства при застосуванні
штучних методів репродукції людини та сурогатного материнства?

11. Особисті немайнові правовідносини батьків і дітей, а також інших
членів сім’ї та родичів

Методичні поради до вивчення теми

Насамперед, необхідно пам‘ятати, що поняття дитини (дітей)
застосовується у правовій системі в двох значеннях. По-перше, це
громадяни, які не досягли певного віку. Правовий статус дитини має особа
до досягнення нею повноліття (18 років). До досягнення нею чотирнадцяти
років дитина вважається малолітньою. У віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років дитина є неповнолітньою. По-друге, діти – це особи,
які походять від інших осіб (своїх батьків) і є їхніми родичами першого
ступеню по прямій нисхідній лінії (найближчий ступінь родства).

Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від
того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи
проживають разом з дитиною. Діти мають рівні права та обов’язки щодо
батьків, незалежно від того, чи були їхні батьки у шлюбі між собою.

Батьки зобов’язані, передусім забрати дитину з пологового будинку або
іншого закладу охорони здоров’я та не пізніше одного місяця з дня
народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі
реєстрації актів цивільного стану. Вони повинні визначити дитині
прізвище, ім’я та по батькові. Прізвище дитини визначається за прізвищем
батьків, а якщо вони різні, то за їхньою згодою; за загальним правилом
дитині може бути дане не більше двох імен.

На батьків покладається обов’язок виховувати дитину у дусі поваги до
прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого
народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний,
духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної
загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Всі питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з
батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її
вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той з батьків, з
яким проживає дитина, не вправі перешкоджати іншому спілкуватися з
дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не
перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за
згодою батьків, у віці від десяти років – за спільною згодою батьків та
самої дитини, а після досягнення чотирнадцяти рокiв – нею самою.

Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладається на їх
батьків, які діють без спеціальних на те повноважень. В разі
одруження неповнолітні набувають дієздатності в повному обсязі і з
моменту одруження здійснюють захист своїх прав самостійно.

Батьки зобов’язані поважати дитину. Батьківські права не можуть
здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. Забороняються
будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання
дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які
принижують людську гідність дитини.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх
обов’язків щодо неї, звертатися за захистом своїх прав та інтересів до
органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та громадських організацій, а після досягнення
14 років – безпосередньо до суд.

–

&

2

d

f

l

x

Ue

TH

ae

?

&

?

¶

1/4

E

&

l

ae

d.y ¤ ^„AgdssQh

gdssQh

gdssQh

%

:-: :”:uiiiiiiiiiiicuUUUUUUUUUUU

Oe

3

„A]„S`„A

„? ¤^„?

&

&

&

&

&

&

????

?TUVU?U¬U?aNcae:??otoaeoeoeoFoeHoeooe\/U/.o0oynycnnnnnnnUIA····«

&

&

„?]„S`„?

.

TU¶

?¶

&

&

&

&

&

&

&

??

WooaOOOAOOOOOOOOµ©a

&

??????

„Ae^„Ae

&

&

F,

&

F/

&

&

I O

&

3/4*

.

13/4AA.

b

?

??

??

&

F4

AE

AE

&

F4

&

U3/4UUe Ue&YAEY?TH–ss?ss1/4ss?aoeaoaaeoee///eYYYYYYYYIIA·©©A

&

oaooUoooUUoooEUUooaAE?

$a$

/e???????IIE/A???

&

F8

naaaNaaaaaNaaAaNaaAaNa

dh ¤x^„?`„?a$

&

F9

dh ¤x^„?`„?a$

&

&

&

&

F9

z

?ти позбавлені цих прав. Позбавити батьківських прав може суд за
наявності однієї з таких підстав: батьки не забрали дитину з пологового
будинку або іншого закладу охорони здоров‘я без поважної причини і
протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
жорстоко поводяться з дитиною; батьки є хронiчними алкоголiками або
наркоманами; вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини,
примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення
умисного злочину щодо дитини.

Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право
звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд
обов’язково перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої
батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення
батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена, або
якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Права та обов‘язки батьків та дітей немайнового характеру

Порядок визначення імені, по батькові та прізвища дитини

Захист батьківських прав. Спори між батьками з приводу виховання дітей

Здійснення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав

Підстави та порядок поновлення батьківських прав

Література до теми:

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (для України від
27 вересня 1991 р.)

Цивільний кодекс України 2003 р.

Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада
1992 р.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р.

“Про Національну програму “Діти України” Указ Президента України від 18
січня 1996 року № 63/96

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с. 119-149

Кисіль В.І. Права і обов`язки батьків і дітей. – К., 1985

Мороз Л. Рассмотрение судами дел о лишении родительских прав, – М., 1988

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 171-229

Сімейне право України. / За ред. О.В.Дзери, – К., 1997 – с. 119-149

Сімейне право України./ за ред.В.С.Гопанчука . –К., 2002. – с.205-223

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 194-214

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

Акиданова А. Право дітей знати своїх батьків // Право України – 1998 –
№ 3 – с. 79-82

Савченко Л. Про права і обов`язки батьків по вихованню дітей // Право
України – 1997 – № 5 – с. 55-57

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

2.11.3. Ключові поняття теми: діти, малолітні діти, неповнолітні діти,
позбавлення батьківських прав; поновлення батьківських прав (див.: у
кінці посібника)

Навчальні завдання

Знайти в Сімейному кодексі України статті, в яких закріплено особисті
немайнові права та обов‘язки батьків і дітей. Порівняти їх з нормами
Кодексу про шлюб та сім‘ю

Скласти схему особистих немайнових прав та обов‘язків батьків

Записати підстави позбавлення батьківських прав

Записати юридичні наслідки позбавлення батьківських прав

Скласти заяву про поновлення в батьківських правах

Вирішити ситуації

***

Подружжя Олефір, що проживають у м. Львові, вирішили присвоїти
народженому у них хлопчику ім’я “Союз-Аполон” на честь космічного
корабля з однойменною назвою, маючи на думці, що дитина матиме рішучий і
відважний характер, а в майбутньому стане космонавтом. Вибране ім’я було
відкинуте працівниками РАЦС при реєстрації народження дитини. В
обгрунтування прийнятого рішення батькам було пояснено, що це ім’я не
зазначене в довіднику особистих імен, а в майбутньому може викликати
глузування у однолітків дитини в дитячому садку і в школі. Батьки
погодились з цим і переписали заяву, вказавши в ній інше ім’я – Федір.

Чи правомірні дії працівників РАЦС? Що варто було вчинити батькам в
даній ситуації?

***

При укладенні шлюбу Андрєєва, що є громадянкою РФ, та громадянин України
Ромців зберегли свої прізвища. Місцем проживання подружжя обрали м.
Кривий Ріг, де у них через рік народився син. Після народження сина
подружжя не досягли згоди щодо його прізвища і тому подали до РАЦС за
місцем проживання заяву про присвоєння дитині прізвища Ромців-Андрєєв.
Однак, відділ РАЦС в задоволені їх прохання відмовив. При цьому
подружжю було рекомендовано присвоїти сину або прізвище батька, або
прізвище матері. Дане рішення відділу РАЦС було оскаржене подружжям до
суду за місцем проживання, який не прийняв заяву до розгляду,
посилаючись на непідвідомчість даного спору суду, і рекомендував їм
звернутися до органів опіки та піклування.

Чи обґрунтовані рішення відділу РАЦС та суду? Чи відповідає вимога
подружжя Андрєєвої та Ромціва законодавству України? Який орган вирішує
спори між батьками з приводу прізвища дитини?

***

Народивши від випадкового зв’язку дівчинку І.Навитка віддала її до
дитячого будинку. Через три роки вона забрала дівчинку до себе, а ще
через рік сусіди Навитки звернулися до місцевої адміністрації з вимогою
позбавити її батьківських прав. В заяві було зазначено, що Навитка веде
аморальний спосіб життя (систематично випиває, часто приводить додому
різних чоловіків), дитину не доглядає, дівчинка завжди голодна,
неохайна, одежі у неї майже немає. Коли у матері збирається чергова
компанія друзів їй доводиться спати в коридорі.

Чи буде вирішене питання зазначеним органом? Чи є підстави для
позбавлення Панич батьківських прав? Який орган розглядає справи щодо
позбавлення батьківських прав? Хто має право вимагати позбавлення
батьківських прав? Які правові наслідки позбавлення батьківських прав?
Чи можливе поновлення в батьківських правах?

***

Після розірвання шлюбу подружжя Вівчаренко їх 7-річний син був за
рішенням суду залишений проживати з матір‘ю. Батьки домовилися, що
батько буде зустрічатися з хлопчиком двічі на місяць. Через рік мати
хлопчика Вівчаренко К. вийшла заміж і з метою закріплення стосунків між
її новим чоловіком та хлопчиком стала чинити всілякі перепони
спілкуванню батька з сином. Вона не дозволяла хлопчику гуляти на
подвір’ї, де його міг побачити батько, а потім відвезла до своєї матері
в село. Дізнавшись, де знаходиться син, батько – Вівчаренко Г. приїхав в
село і всупереч запереченням бабусі забрав сина. Мати подала позов до
суду щодо відібрання дитини. Батько подав зустрічний позов щодо
визначення місця проживання сина.

Яка правова оцінка дій батька? Який орган має бути притягнутий судом до
участі у справі? Яке рішення винесе суд за даним позовам?

***

Р.Гречка назвала себе матір’ю дівчинки, народженою її неповнолітньою
сестрою, і була записана як мати в свідоцтві про народження. Через п’ять
років вона звернулася до відділу РАЦС щодо виправлення актового запису
в свідоцтві про народження дівчинки, оскільки уклала шлюб, має своїх
дітей і не бажає вважатися матір’ю дитини, якої не народжувала.

Чи має право відділ РАЦС виправити актовий запис про народження за
проханням Р.Гречки? Який порядок оспорювання даного акту цивільного
стану?

***

А.Равлик у позовній заяві просила суд визнати П.Пиріжка батьком її
дитини, що народилася 12 грудня 2004 р. Позивачка зазначила на те, що
Пиріжок визнавав своє батьківство не тільки під час її вагітності, але і
після народження дитини, допомагав їй матеріально, але потім від
батьківства категорично відмовився. Відповідач пояснив у судовому
засіданні, що їхні шлюбні стосунки з Равлик А. почалися в березні 2004
р., коли вони познайомилися, а надалі він оселився в її квартирі. Під
час вагітності Равлик і після народження дитини він визнавав себе
батьком, повіривши запевненням позивачки про передчасні пологи. Однак, у
січні 2005 р. Пиріжку стало відомо, що пологи були нормальними, дитина
народилася доношеною, тому від батьківства він відмовився і позову не
визнає.

Чи підлягає позов Равлик А. задоволенню? Чи є необхідність у призначенні
експертизи за даною справою?

2.11.5. Завдання для перевірки знань

В чому полягає зміст права неповнолітніх дітей проживати і виховуватися
в сім’ї, мати свою точку зору?

В чому полягає зміст права неповнолітніх дітей спілкуватися з батьками
та іншими родичами ?

В чому полягає зміст права неповнолітніх дітей на ім’я, по батькові,
прізвище ?

Який порядок вирішення спорів між батьками з приводу виховання дітей ?

Назвати підстави позбавлення батьківських прав

Визначити юридичні наслідки позбавлення батьківських прав

Визначити права та обов’язки, які можуть зберігатися за батьками, що
позбавлені батьківських прав

Які підстави і порядок поновлення в батьківських правах

Які підстави і порядок відібрання дітей без позбавлення батьківських
прав ?

Тема 12. Майнові правовідносини батьків і дітей, а також інших
членів сім’ї та родичів

Методичні поради до вивчення теми

Під час вивчення цієї теми слід мати на увазі, що діти є правоздатними з
моменту народження і можуть бути самостійними власниками, мати своє
майно, яке належить їм на праві приватної власності. Батьки не мають
права на це майно, так само як і діти не мають права на майно батьків.
При цьому не має значення, проживають вони разом чи окремо. При
вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які
спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є
власністю батьків. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої
спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної
сумісної власності.

Однак, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення
розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого
вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо),
є власністю дитини.

Батьки управляють майном малолітньої дитини в її інтересах без
спеціального на те повноваження. При цьому вони зобов’язані вислухати
думку дитини щодо способів управління її майном.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за
домовленістю між ними. Той з них, хто проживає окремо від дитини, може
брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі.

Той з батьків, який відмовляється надавати утримання на неповнолітню
дитину, може бути зобов’язаний судом до сплати аліментів. При
визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та
матеріальний стан дитини та платника аліментів, наявність у нього інших
дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші обставини, що мають
істотне значення.

Частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися як
аліменти на дитину, визначається судом. Розмір аліментів для однієї
дитини за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний
мінімум доходів громадян.

Батьки можуть укласти договір про сплату аліментів для дитини, у якому
визначити розмір та строки виплати. Такий договір має бути укладений у
письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Якщо діти після досягнення повноліття продовжують навчання i у зв’язку
з цим потребують матеріальної допомоги, батьки, зобов’язані утримувати
їх до досягнення двадцяти трьох років, якщо вони в змозі надавати таку
матеріальну допомогу. У разі припинення навчання припиняється й право
на утримання.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у
частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У
разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу,
з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти
стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо
місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати
аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині
призначається тимчасова державна допомога.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та
матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище
платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей,
непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші
обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину
за жодних обставин не може бути меншим за один неоподатковуваний мінімум
доходів громадян.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як
аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на
двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу)
матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення
найстаршою дитиною повноліття.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу
одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне
значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір
аліментів у твердій грошовій сумі.

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також
той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана,
зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані
особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою,
каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися
наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично
або постійно.

За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та
піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі виявлення
нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з
позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини
аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного
банку України.

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає
окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти
договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з
передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру,
земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і
підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років,
вона бере безпосередню участь в укладенні цього договору. Набувачем
права власності на це нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із
батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на
це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким
проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. За позовом
відчужувача нерухомого майна такий договір може бути розірваний у разі
невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов’язку по її
утриманню.

Батьки, якщо вони є спроможними до цього, зобов’язані утримувати й своїх
повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги.

Повнолітні працездатні діти зобов’язані утримувати батьків, якi є
непрацездатними i потребують матеріальної допомоги. Окрім того діти
зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних
важкою хворобою, iнвалiднiстю або немічністю. Якщо ж мати або батько
були позбавлені батьківських прав, i ці права не були поновлені, або
якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх
батьківських обов’язків, то на дітей не може бути покладений обов’язок
по їх утриманню.

Обов‘язок надавати утримання у передбачених законом випадках може
виникати й у інших членів сім‘ї та родичів: повнолітніх братів та
сестер, діда, баби, онуків, правнуків, вітчима, мачухи, інших родичів та
осіб, які виховували дитину і проживали з нею однією сім‘єю і т.ін.

Питання для розгляду на семінарських заняттях

Правовідносини батьків і дітей щодо їх особистої приватної власності та
спільного сумісного майна

Обов`язки батьків по утриманню неповнолітніх дітей

Обов`язки батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних сина, дочки

Порядок обчислення аліментів

Аліментні зобов`язання повнолітніх сина, дочки по утриманню
непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги

Порядок сплати, присудження, стягнення аліментів, визначення
заборгованості по аліментах.

Аліментні зобов`язання інших членів сім`ї та родичів.

Література до теми

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Цивільний кодекс України 2003 р.

Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада
1992 р.

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с. 150-170

Кисіль В.І. Права і обов`язки батьків і дітей. – К., 1985

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 230-284

Сімейне право України. / За ред. О.В.Дзери, – К., 1997 – с. 150-170

Сімейне право України./ за ред.В.С.Гопанчука . –К., 2002. – с.224-240

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 215-304, 391-406

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

Кармазін О. Виконання судових рішень, пов`язаних із стягненням аліментів
// Право України – 1995 – № 2 – с. 16-18

Кидалова А. Особисті немайнові права та обов‘язки батьків і дітей:
характеристика їх окремих видів.// Право України. – 2003. – № 5. – с.
51-56

Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право» – Свердловск, 1981

2.12.3. Ключові поняття теми: майнові правовідносини батьків та дітей,
аліменти, аліментні зобов‘язання батьків і дітей; заборгованість по
аліментах (див.: у кінці посібника)

Навчальні завдання

Визначити загальні правила, за якими батьки здійснюють управління майном
малолітніх дітей

Визначити з посиланням на статті Сімейного кодексу України правовий
режим майна, набутого батьками та неповнолітніми дітьми спільно

Назвати підстави для стягнення аліментів на дитину в судовому порядку

З‘ясувати підстави виникнення та погашення заборгованості по аліментах

записати види заробітку (доходу), які враховуються при обчисленні
аліментів

Скласти заяву про стягнення аліментів на користь дитини (повнолітнього
сина, дочки, батька, діда)

Скласти позовну заяву з посиланнями на статті закону про зміну розміру
аліментів (від імені платника аліментів)

Вирішити ситуації

Після тривалої тяжкої хвороби П.П‘явка що має неповнолітнього сина,
вирішив переїхати разом з ним з обласного центру до районного. Він
обміняв приватизовану двокімнатну квартиру, в якій проживав разом із
сином, на однокімнатну квартиру в районному центрі. Перед переїздом
більшу частину меблів продав сусідам за півціни, а телевізор,
радіотехніку та килим подарував друзям. Дізнавшись про дії П‘явки, його
сестра Я.Чайка подала до суду позов щодо повернення меблів та іншого
майна і щодо визнання обміну квартирами недійсними, оскільки П‘явки
після перенесеної ним хвороби явно недієздатний, про що свідчать його
дивні вчинки. На думку Чайки, в результаті його дій суттєво обмежуються
права її неповнолітнього племінника.

Чи прийме суд до розгляду позов Чайки? Чи можна вважати дії П‘явки
такими, що суперечать інтересам дитини? Чи має дитина право власності
на майно батьків? Згоду якого органу необхідно одержати для відчуження
жилого приміщення, в якому проживають неповнолітні діти власника.

***

Подружжя Магаляс більше тридцяти років перебували в шлюбі, мали одного
сина, що досяг повноліття, і двох неповнолітніх дочок. Раптом Магаляс ,
що був вихованцем дитячого будинку, дізнався, що справжнє прізвище його
незаконно репресованих у кінці 30-х років батьків – Вернигора. За заявою
Магаляса його прізвище було змінене на Вернигору, що було зареєстровано
у встановленому порядку. Після цього він почав настоювати на зміні
прізвища всіх членів своєї сім’ї, на що старший син, що проживав з
батьками , відповів відмовою. При цьому він пояснив, що більше двадцяти
років жив, навчався і відомий своїм знайомим як Магаляс. Окрім того,
зміна прізвища призведе до утруднень при обміні ряду документів,
включаючи посвідчення водія та диплом про закінчення вищого учбового
закладу. Однак, Вернигора не взяв до уваги ці підстави сина і подав
заяву за своїм підписом до відділу РАЦС щодо зміни прізвища дружини,
дочок та сина. Аналогічну заяву подала і дружина.

Як у даній ситуації має діяти відділ РАЦС? Які підстави і порядок зміни
прізвища дітей? Чи можлива зміна прізвища дитини за проханням батьків
після досягнення нею повноліття?

***

Люлик, що виплачував за рішенням суду аліменти на утримання сина Василя
від першого шлюбу, звернувся з позовом до суду щодо звільнення його від
сплати аліментів. При цьому позивач наводив такі підстави: сину 17
років, він навчається на першому курсі інституту, одержує стипендію 40
грн., а сам Люлик – інвалід 2-ї групи, не працює, пенсія 59 грн.,
утримує дружину.

Чи може суд задовольнити позов?

***

Віхоть звернулася до суду з позовом до Вовняра щодо стягнення аліментів
на двох дітей, сина та дочки, зазначивши, що син не досяг повноліття –
йому 16 років, а дочці виповнилося 19 років, але вона є студенткою,
стипендія, яку вона одержує, є недостатньою для її забезпечення. Їй, як
матері, важко самій утримувати дітей, домовленість щодо сплати аліментів
на дітей з Вовняром відсутня.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на те, що син працює і має
місячний прибуток близько 250 грн., а на дочку він не зобов’язаний
сплачувати аліменти, оскільки вона є повнолітньою.

Чи зобов’язані сплачувати аліменти батьки на неповнолітніх дітей, що
мають самостійний заробіток? Чи можливе стягнення аліментів на
повнолітніх працездатних дітей, якщо вони не мають необхідних коштів для
існування? Яке рішення винесе суд за позовом матері дітей?

***

Павліш, не розриваючи шлюбу офіційно, залишив свою дружину Воловець і
двох дітей, відмовившись сплачувати аліменти на їх утримання. На протязі
двох років Воловець намагалася встановити місце проживання Павліша, щоб
через суд примусити його виконувати зобов’язання по утриманню дітей.
Щойно їй вдалося дізнатися його адресу, вона звернулася до суду з
позовом щодо стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей 7 і 5
років.

Павліш позову не визнавав. Він заявив у суді, що старшу дитину не визнає
своєю, оскільки три роки тому дізнався, що дитина не його, хоча він і
записаний її батьком. Окрім того, відповідач повідомив, що на даний
момент перебуває у шлюбі зі Славко Г. і має з нею спільну дитину,
утримує її та дитину. Воловець просила суд визнати шлюб Павліша та
Славко недійсним і, таким чином, звільнити його від обов’язку утримувати
дитину, народжену в такому шлюбі та непрацездатну дружину, і вимагала
стягнення аліментів без зменшення належної їй долі.

Як буде вирішений спір? З якого часу будуть стягнені аліменти на дітей
Воловець?

***

Острівний пред’явив позов до Іваницької щодо зменшення розміру
аліментів, оскільки з нього за двома рішеннями суду стягуються аліменти
в більшому розмірі, аніж це встановлено законом на утримання двох дітей.
Іваницька позову не визнала, хоча і не заперечувала, що з позивача за
рішенням суду стягуються аліменти на її дочку Марію в розмірі 1/4 його
заробітку і за рішенням другого суду з нього ж стягуються аліменти на її
дочку Ірину від першого шлюбу також в розмірі 1/4 заробітку позивача.

Чи правомірна вимога Острівного щодо зменшення розміру аліментів? Яке
рішення винесе суд за позовом Острівного?

***

Куліш, що перебувала в шлюбі з Пристайком, 23 квітня 2004 року народила
дівчинку, батьком якої в свідоцтві про народження був записаний
Пристайко. Через 9 місяців після народження дочки Куліш звернулася до
суду з позовом до Пристайка щодо стягнення аліментів, оскільки
відповідач тижнями не живе вдома і не надає матеріальної допомоги ні їй,
ні дочці, домовленість щодо сплати аліментів між ними відсутня.
Пристайко подав зустрічний позов щодо визнання недійсним запису щодо
його батьківства в свідоцтві про народження дитини.

Суд, що взяв справу до розгляду, стягнув з Пристайка аліменти на користь
Куліш в розмірі 1/4 його заробітку до вирішення позовів по суті
заявлених вимог. В скарзі, яку подав Пристайко, він просив відмінити
ухвалу суду щодо стягнення аліментів, вказуючи на те, що він не є
батьком дитини і, окрім того, йому важко виплачувати 1/4 зарплати.

Як оцінити дії суду? Чи підлягає задоволенню скарга Пристайка?

***

Обіщан залишив дружину з двома дітьми, на утримання яких відповідно до
виконавчого листа виплачував 1/3 заробітку. Відповідно до іншого
виконавчого листа з нього стягувалось 50 грн. на утримання батьків. У
зв’язку з тим, що за двома виконавчими листами, пред’явленими Андрушко
стягувалось більше 50 % зарплати він звернувся до юридичної
консультації із запитанням, чи є це підставою для зменшення розміру
аліментів.

Яку відповідь надали Обіщану в юридичній консультації?

***

Куманець виплачував аліменти в розмірі 1/3 заробітної плати на утримання
двох дітей. У зв’язку з тим, що він як спеціаліст був направлений
державною установою на роботу за кордон, Куманець звернувся до
державного виконавця з питанням, в якому розмірі і в якій валюті з нього
будуть стягуватися аліменти.

Які роз’яснення мають бути надані Куманцеві державним виконавцем?

***

Запривода звернулася до суду з позовом щодо стягнення аліментів з її
батька Заприводи у розмірі 1/4 його заробітної плати щомісячно. В
обґрунтування позову вона посилалась на те, що їй виповнилось 18 років і
тому стягнення аліментів за рішенням суду автоматично припинилось; між
тим, за рішенням медико-санітарної експертизи вона визнана інвалідом 2
групи і їй призначена пенсія в сумі 55 грн., яка не забезпечує
можливості нормального існування. Відповідач позову не визнав і заявив,
що у нього самого зарплата не велика і він добросовісно сплачував
аліменти до досягнення дочкою 18 років. Суд виніс рішення стягнути з
Заколотного на користь його повнолітньої дочки аліменти в розмірі 34
грн. щомісячно.

На яких підставах суд виніс таке рішення? Чому стягнення аліментів
визначене судом у твердій грошовій сумі, а не в частковому
співвідношенні до заробітку відповідача, як просила позивачка? Як довго
будуть стягуватися аліменти із Заприводи на повнолітню дочку?

Завдання для перевірки знань

Чи мають право батьки і діти на майно одне одного?

Який правовий режим спільного майна батьків і дітей ?

В чому полягає обов`язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей?

Який розмір аліментів, що стягуються з батьків на користь неповнолітніх
дітей

В чому зміст аліментних зобов’язань батьків по утриманню повнолітніх
непрацездатних дітей

Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів

Який порядок обчислення аліментів у випадку, коли платник аліментів
працює за кордоном ?

В чому зміст аліментних зобов`язань дітей по утриманню непрацездатних
батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір
утримання)

Визначити порядок присудження аліментів

Визначити порядок сплати та стягнення аліментів

Як визначається заборгованість по аліментах ?

Які підстави звільнення від сплати заборгованості по аліментах?

Які ще члени сім`ї та родичі мають право на утримання у разі
непрацездатності ?

Тема 13. Правові форми забезпечення прав дітей, що залишилися без
батьківського піклування. Усиновлення в Україні

2.13.1. Методичні поради до вивчення теми.

Вивчаючи проблему правових форм захисту прав дітей, позбавлених
батьківського піклування, слід виходити, передусім, з того, що, як
визнано в усьому світі, діти внаслідок їх фізичної і розумової
незрілості потребують спеціальної охорони і піклування з боку держави і
суспільства в цілому. Це підкреслюється в різноманітних
міжнародно-правових актах, таких як Женевська декларація прав дитини
1924 р., Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в
1959 р., Конвенція про права дитини 1989 р. та ін. Відповідні норми
закріплюються в національному законодавстві України – Конституції
України, Цивільному та Сімейному кодексах, спеціальних законах: Про
охорону дитинства, Про попередження насильства в сім’ї та інших
законодавчих актах.

Природним середовищем для зростання і благополуччя дітей, їх повного і
гармонійного розвитку є сім’я. Кожна дитина має право і повинна зростати
в сімейному оточенні, атмосфері щастя, любові і розуміння. Однак, не
завжди життєві обставини складаються так, що батьки в змозі
забезпечити дитині такі сприятливі умови дитинства. В деяких випадках
діти виявляються позбавленими батьківського піклування. Причини цього
можуть бути різними: смерть батьків, чи одного з них, оголошення їх
померлими, визнання батьків безвісно відсутніми чи недієздатними,
позбавлення їх батьківських прав, засудження їх до позбавлення волі,
перебування батьків під вартою на час слідства, тривала хвороба, яка
перешкоджає їм виконувати батьківські обов’язки. Є діти, покинуті
батьками, батьки яких невідомі або відмовились від дітей, діти, які
самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають
певного місця проживання.

З метою забезпечити повноцінне життя, всебічне виховання та розвиток
таких дітей, держава здійснює систему заходів, спрямованих на захист їх
прав та інтересів і визначає форми влаштування дітей, що позбавлені
батьківського піклування. Такі діти можуть бути усиновлені, над ними
може встановлюватися опіка (піклування) або патронат.

Усиновленням є прийняття особою дитини у свою сім’ю на правах дочки чи
сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення здійснюється у
найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних
умов її життя. Усиновити дитину може повнолітня дієздатна особа, якщо
вона старша за дитину, яку бажає усиновити, не менше ніж на п’ятнадцять
років.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які обмежені у дієздатності;
визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не
були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було
скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або
на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають
постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
страждають на певні хвороби, перелік яких затверджений Міністерством
охорони здоров’я України, а також особи, інтереси яких суперечать
інтересам дитини.

Якщо батьки дитини живі і відоме місце їх перебування, то усиновлення
дитини може бути здійснене лише за їх згодою, яка має бути вільною,
безумовною, виражена в письмовій формі і засвідчена нотаріусом. Вона
може даватися батьками лише після досягнення дитиною двомісячного віку.
Не допускається укладення угод про з батьками надання ними згоди на
усиновлення дитини за плату.

Усиновлення провадиться без згоди батьків, якщо вони невідомі, визнані
безвісно відсутніми, недієздатними, позбавлені батьківських прав, якщо
судом встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців
без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та
піклування, не виховують та не утримують її.

Для усиновлення необхідна згода самої дитини яка надається у такій
формі, яка відповідає вікові дитини. Якщо дитина проживає у сім’ї
усиновлювачів i вважає їх своїми батьками, або у зв’язку з віком або
станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення, то воно здійснюється
без її згоди.

Дитина, покинута батьками в пологовому будинку чи іншому медичному
закладі може бути усиновлена після досягнення нею двохмісячного віку. А
якщо дитину було підкинуто чи знайдено, вона може бути усиновлена після
спливу двох місяців з моменту її знаходження.

Усиновлення є складною процедурою і здійснюється в судовому порядку за
участю органів опіки та піклування. З моменту усиновлення виникають
взаємні особисті та майнові права та обов’язки між особою, яка
усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками) та усиновлювачем i
його родичами за походженням. Усиновлення надає права i накладає
обов’язки на усиновлювача і дитину, яку він усиновив, у такому ж обсязі,
який мають батьки і діти.

Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було
проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною,
якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов’язків, які виникають у
результаті усиновлення (фіктивне усиновлення), якщо воно було проведене
на підставі підроблених документів та в деяких інших випадках.
Наприклад, якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя,
усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде
встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру
продовжувати з ним шлюбні відносини.

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно
суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2)
дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну
хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі
усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання
і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

Скасування усиновлення можливе лише до досягнення дитиною повноліття.
Після досягнення дитиною повноліття усиновлення може бути скасоване,
якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю,
здоров’ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім’ї. Усиновлення
повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою
усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні
відносини між ними не склалися.

Слід мати на увазі при цьому, що правові наслідки скасування
усиновлення та визнання його недійсним є різними.

2.13.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Правова характеристика дітей, що залишилися без батьківського
піклування, порядок їх виявлення та влаштування

Поняття та умови усиновлення за законодавством України. Вимоги до особи
усиновлювача

Порядок усиновлення дітей в Україні

Усиновлення дітей іноземними громадянами

Права та обов`язки усиновлювачів і усиновлених

Підстави та юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним

Підстави та юридичні наслідки скасування усиновлення

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р

Сімейний кодекс України 2002 р.

Цивільний процесуальний кодекс України

Кримінальний кодекс України 2001 р.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р.

Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення
громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за
умовами їх проживання у сім`ях усиновителів, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 775

Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти
України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 30 березня
1996 р.

Сімейне право України. підручник / За редакцією Гопанчука В.С., – К.,
2002 – с.241-258

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 305-364

Сімейне право України / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с.171-189

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. –
К., 1998. – с.154-170

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 285-300

Акиданова А. Право дітей знати своїх батьків // Право України – 1998 –
№ 3 – с. 79-82

Бурлака І.В. Усиновлення – пріоритетна форма влаштування дітей у сім‘ю.
// Проблеми законності. – 2000. – Вип. 44. – с. 81-85

Дубей Ж. Обстоюючи майнові та житлові права дітей-сиріт. // Вісник
прокуратури. – 2002. – №1. – с.112-115

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. Калинин, 1989

2.13.3. Ключові поняття теми: діти, що позбавлені батьківського
піклування; усиновлення; усиновлювач; усиновлений; Центр по
усиновленню дітей; інформаційний банк даних про дітей, що підлягають
усиновленню;

2.13.4. Навчальні завдання

Порівняти можливі способи (форми) влаштування дітей за
законодавством, яке діяло до введення в дію Сімейного кодексу України
2002 р.

Записати права дітей, передбачені Конвенцією про права дитини та Законом
України “Про охорону дитинства”

Визначити умови усиновлення за новим Сімейним кодексом України

Скласти заяву про бажання усиновити дитину

Скласти перелік документів, які необхідні для здійснення усиновлення

Вирішити ситуації

Восьмирічний Богдан Уляник залишившись без опіки батьків, був тимчасово
поміщений органом опіки та піклування до дитячої виховної установи.
Заходи щодо його влаштування в сім’ю (на усиновлення, на виховання , під
опіку) на території області за місцем знаходження виховної установи на
протязі чотирьох місяців результатів не дали. Після цього керівник
виховної установи Сердунь за проханням іноземної посередницької фірми
самостійно організував знайомство з Богданом подружжя Фітьо, які є
громадянами Канади, а потім, узгодивши з ними це питання, дав висновок
щодо можливості усиновлення ними Богдана. Даний висновок був
пред’явлений для рішення суду щодо питання про усиновлення Богдана
Уляника подружжям Фітьо.

Дізнавшись про це, орган опіки та піклування відкликав з суду висновок
Сердуня і підняв питання щодо притягнення останнього до адміністративної
відповідальності. Однак, Сердунь не погодився з тим, що він здійснив
правопорушення і пояснив, що він вжив усіх можливих заходів для
влаштування дитини в сім’ю і діяв в її інтересах.

Чи є підстави для притягнення Сердуня до адміністративної
відповідальності? Як повинні були діяти керівник виховної установи та
орган опіки і піклування в даній ситуації?

***

Громадянин Сливка подав до суду позов щодо встановлення усиновлення
7-річного Дмитра Ступки, що тимчасово знаходився після смерті батьків в
дитячому будинку. В зв’язку з цим суддя в процесі підготовки справи до
судового розгляду вимагав від органу опіки і піклування висновок про
підстави і відповідність усиновлення інтересам дитини.

Через місяць до суду надійшов такий висновок, до якого були додані інші
документи: згода органу опіки і піклування на усиновлення; свідоцтво про
народження Дмитра Ступки; медичний висновок про стан здоров’я, фізичний
та розумовий розвиток хлопчика, згода директора дитячого будинку на
усиновлення Дмитра Ступки. Однак, суддя вимагав від органу опіки і
піклування додатково пред’явити також акт обстеження умов життя Сливки і
довідку із Ощадбанку за місцем його проживання про наявність і розмір
його грошового вкладу. Своє рішення суддя пояснив необхідністю
докладного з’ясування матеріального становища Сливки з метою визначення
його можливостей щодо надання належного виховання дитини.

Чи обґрунтовані, на вашу думку, вимоги, судді (при відповіді посилайтесь
на конкретні норми закону)? Які документи повинні бути додані
усиновителем до заяви до суду для усиновлення дитини та до висновку, що
надається органу опіки і піклування? Чи правомірні вимоги суду?

***

При розгляді районним судом справи щодо усиновлення не з’явилися до суду
з поважних причин працівники районної прокуратури. Це було пов’язане з
тим, що прокурор знаходився у відпустці, його заступник від’їхав на
нараду до обласної прокуратури, а помічник прокурора знаходився на
огляді місця подій. У зв’язку з цим представником органу опіки і
піклування було висловлено прохання про притягнення до участі у справі
слідчого прокуратури, що знаходився на робочому місці, який з цього
приводу заперечень не висловив.

Яке рішення з приводу цього питання прийме суддя? Чия присутність
необхідна при розгляді справи щодо усиновлення?

***

До суду надійшла заява подружжя Колісників щодо усиновлення малолітньої
Ірини Ключник, що залишилася без опіки батьків. При вивченні особи
громадян Колісника П. та Колісник О. суддею було встановлено, що шість
років тому вони були позбавлені від обов’язків опікунства їхнього
племінника за неналежне виконання покладених на них законом обов’язків.
Колісники пояснили цей факт тим, що у них не склалися відносини з
племінником внаслідок недоліків його характеру та неспокійної поведінки,
у зв’язку з чим виникла конфліктна ситуація, в результаті чого вони й
були позбавлені обов’язків опікунів. Себе вони вважали гідними
вихователями. Однак, суддя відмовив у задоволенні їх заяви щодо
усиновлення, посилаючись на те, що раніше подружжя Колісників
дискредитували себе як опікуни.

Які вимоги пред’являє закон до особи усиновителя? Назвіть осіб, які не
мають права бути усиновителями. Чи є правомірною відмова суду подружжю
Колісників в задоволенні їх заяви щодо усиновлення?

***

Через три роки після смерті дружини громадянин Юзьків, який мав сина у
віці 13 років, одружився з 25-річною громадянкою Мигалик. Між мачухою та
пасинком склались приязні стосунки, було досягнуте повне
взаєморозуміння. Виходячи з цього, рік по тому (після державної
реєстрації шлюбу) Мигалик вирішила усиновити дитину свого чоловіка.
Однак інспектор відділу освіти, куди Мигалик звернулася за порадою,
повідомив, що усиновлення неможливе, оскільки законом забороняється
усиновлення, якщо різниця у віці між усиновителем і дитиною, що
усиновлюється, менше 15 років.

Що ви можете пояснити з приводу даного роз’яснення? Чи встановлені
законом вимоги до різниці у віці між усиновителем і усиновлюваною
дитиною при усиновленні дитини мачухою (вітчимом)?

***

Підлісна після смерті рідної сестри взяла до себе її 2-річну дочку
Оксану. Батько дівчинки не заперечував проти цього. Коли дитині
виповнилося 5 років, підлісна звернулася до Полтавського обласного
управління освіти за порадою: вона дуже прив’язалася до дівчинки, і та
називає її мамою. Батько Оксани за весь цей час ніякої уваги дочці не
приділяв, матеріально не допомагав, від’їхав до іншого міста і
одружився. У Підлісної є чоловік, з яким вона перебуває в
зареєстрованому шлюбі, але спільно не проживає уже більше 4 років; чи
зможе вона усиновити дівчинку без узгодження з чоловіком, що для цього
необхідно, хто це питання повинен вирішувати?

Яку відповідь Ви могли б дати Підлісній?

***

Оксана Ясень була передана її матір’ю П.Ясень до дитячого будинку, коли
дівчинці було 8 місяців. Мати залишила письмову згоду на усиновлення
Оксани, а сама з міста виїхала. Запис про батька дівчинки був зроблений
у книзі реєстрації актів цивільного стану зі слів матері, оскільки та не
перебувала у зареєстрованому шлюбі і батьківство дитини не
встановлювалося. Через два роки дівчинку у встановленому законом порядку
усиновило подружжя Савченків. Через рік після цього від матері Оксани до
дитячого будинку поштою надійшла заява про відміну згоди на
усиновлення. А ще через рік Ясень повернулася до міста і пред’явила
позов до суду щодо відміни усиновлення, зазначивши в ньому, що вона сама
бажає виховувати дочку.

В якій формі дається згода батьків на усиновлення дитини і чи може вона
бути відізвана? Чи є підстави для задоволення вимоги Ясень? Який порядок
усиновлення (удочеріння) дітей, що залишилися без опіки батьків і
знаходяться в виховних установах?

***

Тарай за проханням своєї дружини Юрась усиновив її 5-річного сина,
народженого нею від першого шлюбу з Нечіпаєм. В подальшому відносини між
Тарай та Юрась зіпсувалися. Вона разом із сином повернулася до Нечіпая
та відновила з ним шлюбні стосунки. Згодом Юрась пред’явила позов до
Тарая щодо стягнення аліментів на утримання сина. Суд, виходячи з того,
що відповідач є усиновителем дитини, стягнув з нього аліменти. Однак,
Тарай пред’явив позов щодо скасування усиновлення, оскільки він
фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини.

Чи правомірне рішення суду про стягнення з Тарая аліментів? Чи підлягає
задоволенню його позов щодо скасування усиновлення дитини?

***

Прокурор району пред’явив позов подружжю Гарбарів щодо скасування
усиновлення ними племінниці Ольги. Судом було встановлено, що єдиною
причиною усиновлення відповідачами племінниці було прагнення отримати
більшу жилу площу в зв’язку зі знесенням будинку, в якому вони
проживають. Усиновителі в свою сім’ю Ольгу не брали, дівчина
продовжувала жити з матір’ю. Суд виніс рішення про скасування
усиновлення, вказавши, що воно суперечить інтересам дитини.

Яка правова оцінка рішення суду? Які підстави визначені законом для
скасування усиновлення? Які правові наслідки скасування усиновлення?

***

Осьмак пред’явила позов до Заїки щодо розірвання шлюбу і скасування
усиновлення ним її семилітньої дочки, яке було здійснене, коли дівчинці
виповнився один рік. На думку матері, неприязні стосунки, що склалися
між сторонами, не могли забезпечити нормального виховання дитини.
Причиною такого непорозуміння між подружжям стало погане ставлення Заїки
до усиновленої дитини: у відносинах з нею він був грубим, часто сварив
її, лаявся, дівчинка його боялася. Суд повністю задовольнив позовні
вимоги Осьмак і одночасно зобов’язав Заїку виплачувати аліменти на
утримання дівчинки до її повноліття.

Хто має право вимагати скасування усиновлення в судовому порядку? Які
питання можуть бути вирішені судом при розгляді справи щодо розірвання
шлюбу? Чи правильне рішення виніс суд за позовом Осьмак?

2.13.5. Завдання для перевірки знань

Визначити загальні принципи, зміст та засоби державного захисту
дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківської опіки

Назвати органи, на які покладається захист прав та інтересів дітей, що
залишилися без батьківської опіки, та їх основні функції

Назвати порядок виявлення та обліку дітей, що залишилися без
батьківської опіки

Перелічити відомі Вам форми влаштування дітей, що залишилися без
батьківської опіки в Україні

Розкрити порядок формування та використання державного банку даних про
дітей, що залишилися без батьківської опіки

Визначити порядок постановки дитини, що залишилася без батьківського
піклування, на централізований облік в Центрі з усиновлення дітей

Розкрити порядок обліку осіб, що бажають усиновити дитину

Назвати умови усиновлення в Україні

Розкрити правове значення інституту усиновлення в сімейному праві
України

Назвати дітей, у відношенні яких допускається усиновлення

Які особливості усиновлення дітей, що є рідними братами і сестрами ?

В чому полягає зміст “інтересів дитини” при усиновленні ?

Які перешкоди до усиновлення в Україні передбачені в Сімейному кодексі
України ?

Які вимоги до форми, в якій надається згода батьків на усиновлення
дитини

В яких випадках допускається усиновлення дитини без згоди її батьків ?

Чи передбачено законом відкликання згоди батьків на усиновлення і в
якому порядку ?

Яке правове значення згоди дитини на її усиновлення і в якій формі вона
визначається (з‘ясовується)?

Які вимоги до особи усиновителя ?

Яке правове значення віку усиновлювача і усиновлюваного ?

Визначити порядок усиновлення за законодавством України

Назвати документи, які подаються претендентами на усиновлення для
одержання дозволу на усиновлення

Який порядок державної реєстрації усиновлення

Назвати умови, за яких допускається усиновлення на території України
дітей, що є іноземними громадянами

Визначити юридичні наслідки усиновлення в Україні

Які права та обов’язки кровних батьків дитини можуть зберігатися після
усиновлення її іншими особами ?

Назвати підстави скасування усиновлення

Назвати юридичні наслідки скасування усиновлення

В чому полягають поняття та підстави визнання усиновлення недійсним ?

Які юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним ?

Тема 14. Опіка та піклування. Патронат над дітьми

2.14.1. Методичні поради до вивчення теми.

Опіка та піклування і патронат також є формами влаштування дітей, які
залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над
дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною
у вiцi вiд чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка та піклування
встановлюється органом опіка та піклування, або судом. Опікуном чи
піклувальником дитини може бути повнолітня, дієздатна особа, яка
погоджується виконувати такі функції.

При призначенні дитині опікуна або піклувальника враховуються особисті
якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а
також бажання самої дитини. Не може бути опікуном чи піклувальником
дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами,
позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать
інтересам дитини.

Дитина, над якою встановлена опіка або піклування, має право на
проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;
забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання i на
повагу до її людської гідності; збереження права користування житлом, у
якому вона проживала до призначення опіки або піклування, а при
відсутності такого – право на його отримання відповідно до закону;
захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Опікун та піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про
її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити
одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Він вправі
самостійно визначати способи виховання дитини з врахуванням думки дитини
та рекомендацій органу опіки та піклування. Він не має права
перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за
винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Обов’язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та
піклувальником безоплатно.

Над дитиною, що позбавлена батьківського піклування, може
встановлюватися патронат. За договором про патронат орган опіки та
піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена
батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного
вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за відповідну плату.

На встановлення патронату потрiбна згода самої дитини, якщо вона досягла
такого віку, що може її висловити. Патронатний вихователь зобов’язаний
забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо; створити дитині
умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; захищати дитину,
її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те
повноважень. Розмір плати за виконання таких функцій визначається за
домовленістю органу опіки та піклування і патронатного вихователя.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя
або дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Він також може бути
розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання
вихователем своїх обов’язків, або якщо між ним та дитиною склалися
відносини, які перешкоджають виконанню обов’язків за договором.

Будь-які дії по влаштуванню дітей, що позбавлені батьківського
піклування, повинні вчинятися виключно в їх інтересах. Посередницька,
комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку,
піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців або осіб
без громадянства забороняється законом.

2.14.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Поняття опіки та піклування над дітьми, підстави та порядок їх
встановлення в Україні

Права і обов`язки опікунів і піклувальників. Обмеження прав опікунів та
піклувальників

Підстави і порядок припинення опіки і піклування

Підстави і порядок встановлення патронату над дитиною

Правовий статус патронатних вихователів

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р

Сімейний кодекс України 2002 р.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р.

Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету
України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я
України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної
політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/ 88.

Сімейне право України. підручник / За редакцією Гопанчука В.С., – К.,
2002 – с.259-275

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 365-383

Сімейне право України / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с.190-200,
208-210

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. –
К., 1998. – с.171-180

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 306-310, 329-333

Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи./ Укр.
Ін-т соц. Досліджень; ін-т дитинства. – К.: Логос, 2000

Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування: Автореф. дис…канд.. юрид. наук.
– Х., 2002

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. И доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. Калинин, 1989

2.14.3 Ключові поняття теми: опіка; піклування; опікун; піклувальник;
патронат; патронатний вихователь (див.: у кінці посібника)

2.14.4. Навчальні завдання

Провести порівняльний аналіз норм про опіку та піклування в КпШС
1970 р. та Сімейному кодексі України 2002 р.

Скласти заяву на ім‘я органа опіки та піклування про призначення
опікуном малолітньої особи

Провести порівняльний аналіз основних прав та обов‘язків опікуна та
піклувальника

Скласти договір про патронат дитини

Провести порівняння правового статусу опікуна, піклувальника та
патронатного вихователя

Порівняти інститут патронату з прийомною сім‘єю та дитячим будинком
сімейного типу

Співставити статті про опіку та піклування Сімейного кодексу України та
Цивільного кодексу України 2003 р., визначити колізії

Вирішити ситуації

В 1995 р. після смерті матері 2-річний Сашко Мовчун був переданий під
опіку дідусю по лінії матері, оскільки батько жив в іншому місті, одразу
ж після смерті дружини повторно одружився і взяти дитину в нову сім’ю
відмовився. Вернувшись через три роки в місто, де проживав Сашко з
дідом-опікуном, батько пред’явив позов до суду щодо повернення йому
сина. Він стверджував, що любить його, а відмовився взяти Сашка в нову
сім’ю за вимогою другої дружини, і згоди на призначення сину опікуна не
давав, а окрім того, він краще виховає дитину, ніж дід, що не має вищої
освіти. Опікун відмовився повернути сина батькові мотивуючи це тим, що
ним створені всі умови для правильного виховання Сашка, який дуже до
нього прив’язаний і зовсім не знає батька, що не проявляв ні найменшого
інтересу до долі дитини і, навіть, не надавав йому матеріальної допомоги
з моменту створення нової сім’ї.

Над якими дітьми, з якою метою і ким встановлюється опіка? Чи підлягає
задоволенню позов батька? З врахуванням яких обставин суд буде
вирішувати спір між опікуном та батьком дитини?

***

Після смерті батьків 8-річного Володі Жовтонога орган опіки і піклування
запропонував його дядьку Бокітьку (брату померлої матері) стати опікуном
племінника. Однак, Бокітько висловив заперечення проти свого призначення
опікуном, пояснивши, що у нього немає досвіду спілкування з дітьми.
Окрім того, він пояснив, що страждає радикулітом і за станом здоров’я
йому буде важкувато виконувати обов’язки опікуна. І все ж ці підстави
були визнані несуттєвими і орган опіки і піклування виніс рішення про
призначення Бокітька опікуном малолітнього Володі.

Які вимоги пред’являються законом до осіб, що призначаються опікунами?
Чи має право орган опіки і опікунства призначати опікуна без його згоди?
Чи є хвороба Бокітька перепоною для виконання ним обов’язків опікуна?
Яким нормативним актом встановлений перелік захворювань, при наявності
яких особа не може прийняти дитину під опіку (опікунство)? Як необхідно
діяти Бокітьку в даній ситуації?

***

В 2001 р. помер батько Федора Ілляша, а в 2004 р. померла його мати.
Останні два роки перед смертю матері з огляду на її важку хворобу Федір
проживав в селі у своєї бабусі Кучерини. Бабуся звернулася до органу
опіки і піклування із заявою про призначення її опікуном Федора. Однак,
це прохання не було задоволене. Свою відмову орган опіки і опікунства
мотивував тим, що Кучерина непрацездатна (пенсіонерка за віком), а тому
не зможе належним чином виконувати обов’язки опікуна. Опікуном Федора
був призначений його дядько – Підлужного, який проживає в м. Вінниці, де
знаходиться і майно, що перейшло до Федора у спадщину після смерті
матері. Бабусі дитини орган опіки і піклування роз’яснив, що
призначення Підлужного опікуном не є перепоною тому, щоб Федір
продовжував проживати у неї.

Як оцінити дії органу опіки і піклування? Який порядок призначення
опікуна? Яким вимогам повинен відповідати опікун? Чи допускає закон
роздільне проживання опікуна і його підопічного? Хто повинен дбати про
майно підопічного, якщо воно знаходиться в іншій місцевості?

2.14.5. Завдання для перевірки знань

Визначити поняття опіки та піклування над дітьми

Назвати органи опіки та піклування в Україні

Визначити порядок встановлення опіки над дітьми в Україні

Визначити порядок встановлення піклування над дітьми

Які вимоги встановлені законом до особи опікуна (піклувальника)

Назвати основні права і обов`язки опікуна (піклувальника)

В чому полягають обмеження прав опікунів та піклувальників ?

Який порядок утримання дітей, що знаходяться під опікою (піклуванням)

Назвати права дитини, над якою встановлено опіку або піклування

Визначити підстави і порядок припинення опіки

Назвати підстави і порядок припинення піклування

Які підстави звільнення опікуна (піклувальника) дитини від їх обов‘язків

Дати визначення поняття договору про патронат

Назвати основні права та обов‘язки патронатного вихователя

Визначити відмінності у правовому статусі опікуна та патронатного
вихователя

Назвати підстави припинення договору про патронат

Тема 15. Застосування законодавства про шлюб та сім`ю до сімейних
правовідносин з участю іноземних громадян та осіб без громадянства

Методичні поради до вивчення теми

При вивченні цієї теми, насамперед, слід виходити з того, що іноземці
мають в Україні такі ж права і обов’язки у сімейних відносинах, як і
громадяни України, якщо інше не встановлено законом. Особи без
громадянства, які постійно проживають в Україні, мають в Україні такі ж
права і обов’язки у сімейних відносинах, як і громадяни України.

Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями
реєструються в Україні відповідно до положень Сімейного кодексу України.
Шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у посольстві або
консульстві іноземної держави в Україні, є дійсним в Україні на умовах
взаємності, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були
громадянами держави, яка призначила посла або консула. “На умовах
взаємності” означає – у тих випадках, коли аналогічні шлюби, що
зареєстровані у посольстві або консульстві України у відповідній державі
вважаються також дійсними в цій державі.

Шлюб між громадянами України, які проживають за межами України,
реєструється в консульській установі або дипломатичному представництві
України. Шлюб між громадянами України, а також шлюб громадянина України
з іноземцем, зареєстровані за межами України з додержанням форми шлюбу,
встановленої законом держави місця його реєстрації, є дійсними в
Україні, якщо немає перешкод для реєстрації шлюбу, передбачених сімейним
кодексом України.

Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом держави
– місця його реєстрації, у будь-якому разі є дійсним в Україні.

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу
іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України. Якщо шлюб
між громадянином України та іноземцем розірвано за межами України за
законом відповідної держави, такий акт є дійсним в Україні, якщо в
момент розірвання шлюбу хоча б один із подружжя проживав за межами
України.

Якщо шлюб між громадянами України розірвано за межами України за
законом відповідної держави, то такий акт є дійсним в Україні, якщо обоє
з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України.
Розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за межами України за законом
відповідної держави, є дійсним в Україні

Проблеми, пов‘язані з участю іноземного громадянина виникають не лише у
сфері реєстрації та розірвання шлюбу, але й в інших сферах сімейних
відносин. Так, визнання батьківства в Україні незалежно від
громадянства батьків і дитини та місця їхнього проживання провадиться за
законом України. Якщо батьки дитини проживають за межами України, то
вони можуть подати заяву про визнання батьківства до консульської
установи або дипломатичного представництва України у відповідній
державі.

У консульській установі або дипломатичному представництві України може
здійснюватися й усиновлення громадянином України дитини, яка є
громадянином України, але проживає за межами України. Якщо усиновлювач
не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином
України, обов‘язково потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Дитина
може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту
взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина
України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до
себе в сім’ю. Переважне право на усиновлення дитини – громадянина
України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами
держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги. За
усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею
вісімнадцяти років.

Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, яка є
іноземцем або особою без громадянства, здійснюється в Україні відповідно
до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами
України. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами
України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства
закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за
дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином України, але проживає
за її межами, а також над дитиною, яка є іноземцем, але проживає в
Україні, встановлюється за законом України. Опіка, піклування,
встановлені за законом іноземної держави над дитиною, яка є громадянином
України, але проживає за її межами, є дійсними в Україні у разі
відсутності заперечень консульської установи або дипломатичного
представництва України. Опіка, піклування, встановлені над дитиною, яка
є іноземцем, за межами України за законами іншої держави, також є
дійсними в Україні.

Реєстрація таких акти цивільного стану, як укладення шлюбу, народження
дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які
проживають за межами України, провадяться в консульських установах або
дипломатичних представництвах України за законами України. При
реєстрації цих актів цивільного стану в консульських установах або
дипломатичних представництвах України застосовується законодавство
України, якщо зацікавлені особи є громадянами України.

Документи, що видані компетентними органами іноземних держав на
посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України за
законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без
громадянства, є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації.

2.15.2. Питання для розгляду на семінарських заняттях

Підстави застосування до сімейних правовідносин норм іноземного
законодавства про шлюб та сім’ю

Порядок укладення шлюбів з участю іноземців та іноземних громадян між
собою в Україні

Порядок розірвання шлюбів з участю іноземців та шлюбів іноземних
громадян між собою в Україні

Реєстрація актів громадянського стану громадян України, що проживають
поза її межами

Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин між громадянами держав –
членів СНД.

Література до теми:

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р

Сімейний кодекс України 2002 р.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р.

Конвенция стран СНГ о правовой помощи и правовых отношениях по
гражданским семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від
18 січня 1996 року № 63/96

Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення
громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за
умовами їх проживання у сім`ях усиновителів, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 775

Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджена
наказом Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2000 р.

Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету
України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я
України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної
політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/ 88.

“Про судову практику в справах про розірвання шлюбу” Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8

“Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу” Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Сімейне право України. підручник / За редакцією Гопанчука В.С., – К.,
2002 – с.259-2287-293

Сімейне право України / За редакцією Дзери О.В. – К., 1997. – с.201-209

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. –
К., 1998. – с.181-190

Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К., 2003 – с. 407-429

Антокольская М.В. Семейное право. – М., 2002 – с. 315-333

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп.. –
М., 1999

Шереткова Н.С. Практикум по советскому семейному праву. – Калинин, 1989

2.15.3. Ключові поняття теми: шлюб; розірвання шлюбу; усиновлення;
опіка, піклування; акти цивільного стану (див.: у кінці посібника)

Навчальні завдання

Скласти схему органів, які реєструють акти цивільного стану з участю
іноземців в Україні, та їх компетенції

Провести порівняльний аналіз положень КпШС 1970 р. та Сімейного кодексу
України щодо реєстрації шлюбу з участю іноземних громадян в Україні

Виписати правила укладення та розірвання шлюбу з участю громадян
України та країн СНД

Скласти перелік документів, які зобов‘язаний пред‘явити іноземний
громадянин для усиновлення дитини в Україні

Скласти схему умов дійсності актів цивільного стану в Україні, якщо вони
вчинялися в іноземній державі

Вирішити ситуації

Громадянка України Величко і громадянин Швеції Сендвейст подали до
одного із органів РАЦС м. Києва за місцем проживання Величко заяву про
укладення шлюбу. При цьому Сендвейст пред’явив документ, який посвідчує
його особу, без офіційного затвердженого перекладу його українською
мовою. Довідку про сімейний стан чи будь-які інші документи, що
засвідчують його сімейне становище, він не надав. У зв’язку з цим
працівниками РАЦС було запропоновано громадянину Сендвейсту пред’явити
довідку, видану уповноваженими органами Швеції і легалізовану у
відповідній консульській установі України, про те , що він не перебуває
у шлюбі, а також зробити і нотаріально завірити її переклад.

Чи правомірна ця вимога? Які документи необхідно пред’явити іноземним
громадянам при державній реєстрації укладення шлюбу з громадянами
України на території України?

***

В січні 2004 р. громадянин України Лисогір, знаходячись у відпустці в
Іспанії познайомився із громадянкою України Ханик, що також відпочивала
там як туристка. Через декілька днів Лисогір і Ханик за взаємною згодою
уклали шлюб за релігійним обрядом, що відповідає іспанському
законодавству. У зв’язку із завершенням відпочинку Лисогір і Ханик
повернулися до Києва, де почали проживати у квартирі Лисогора, вважаючи
себе чоловіком і дружиною. Повторно реєструвати шлюб у органах РАЦС вони
не стали. Через півроку їх відносини зіпсувалися і Ханик від’їхала до м.
Хмельницького до батьків. Після цього Лисогір вважав, що їх стосунки з
Ханик були несерйозними, а шлюб, укладений в Іспанії не може мати
ніякого значення.

В травні 2004 р. він зареєстрував шлюб з громадянкою Долинай в органі
РАЦС за місцем проживання. Через три місяці Лісогір трагічно загинув в
результаті автокатастрофи. Претендуючи на спадщину, Ханик подала до суду
заяву щодо визнання шлюбу Лісогора та Долинай недійсним, пред’явивши в
обґрунтування позову документи про укладення шлюбу між нею та померлим
раніше в Іспанії.

Чи допускається можливість укладення шлюбу між громадянами України за
кордоном за нормами іноземного законодавства? Яке рішення має прийняти
суд за позовом Ханик?

***

Громадянин Республіки Бєларусь Гара, що постійно проживає в м. Могильові
і громадянка України Аранжій, що проживає в м. Києві, вирішили укласти
шлюб , але між ними виник спір щодо місця реєстрації укладення шлюбу. В
результаті спору Аранжій дала згоду подати заяву про державну реєстрацію
укладення шлюбу за місцем проживання майбутнього чоловіка. При цьому
обов’язковою умовою вона висунула вимогу про дотримання відділом РАЦС
м. Могильова українського законодавства про укладення шлюбу.

Чи є правомірною вимога Аранжій? Законодавством якої держави
(Республіки Бєларусь чи України) слід керуватися в даній ситуації? Які
умови укладення шлюбу встановленні Конвенцією про правову допомогу і
правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах для
громадян держав – членів СНД?

***

Після реєстрації в 1975 р. в Києві шлюбу між Амбріз та Ізай подружжя
обрали місцем свого проживання м. Алма-Ату, де у них у 1976 р. народився
син Микола. В 1979 р. подружжя розірвало шлюб й Ізай разом із сином
повернулася жити до Києва. До досягнення сином повноліття Амбріз
сплачував аліменти на його утримання, продовжуючи жити в м. Алма-Аті з
новою сім’єю. В 1999 р. їх син Микола закінчив інститут, після чого
одружився і став жити окремо від матері, а з батьком взагалі не
підтримував жодних відносин на протязі довгого часу. В 1998 р. Амбріз,
що прийняв громадянство Республіки Казахстан, відчув погіршення стану
здоров’я, в зв’язку з чим звільнився з роботи і опинився у скрутному
матеріальному становищі. На його листи до сина з проханням надати
можливу допомогу останній відповів відмовою, мотивуючи це відсутністю
між ними родинних почуттів. У зв’язку з цим Амбріз приїхав до Києва, де
за місцем проживання сина подав позов до суду щодо стягнення з нього
аліментів на свою користь, при обґрунтуванні своєї вимоги надав
необхідні документи про свою непрацездатність та необхідність
матеріальної підтримки.

Яке законодавство буде застосовуватися судом при розгляді позову
громадянина Амбріза? Чи є підстави для задоволення позову щодо стягнення
аліментів із сина на користь батька?

***

З липня 1997 р. подружжя Танцюра, що були громадянами України, працювали
в одній туристичній фірмі у Франції, де постійно проживали, лише
подеколи наїжджаючи до Києва у службових справах. В середині 2003 р.
відносини між ними зіпсувалися, в зв’язку з чим у вересні 2003 р. р.
вони розірвали шлюб у суді за місцем проживання відповідно до вимог
французького законодавства. Після цього чоловік – Танцюра А. повернувся
до Києва, а його колишня дружина – Танцюра Г. залишилася жити у Франції.
В травні 2004 р. Танцюра вирішив укласти новий шлюб з громадянкою
Цвілик. При поданні заяви до відділу РАЦС він пред’явив перекладене
українською мовою рішення французького суду про розірвання попереднього
шлюбу, легалізоване у встановленому порядку. Однак, завідуючий відділу
РАЦС вважав ці документи недостатніми і настоював на оформленні
розірвання шлюбу на території України у в відповідності із
законодавством України.

Чи правомірна вимога завідуючого відділу РАЦС? Чи допускає закон
розірвання шлюбу між громадянами України за межами України в
компетентному органі у відповідності з законодавством іноземної держави?

***

Громадянка України Худолій тривалий час перебувала у фактичних шлюбних
стосунках з громадянином Молдови Божинаром, внаслідок чого у неї за
місцем постійного проживання у Києві народилась позашлюбна дитина.
Божинар, що знаходився у Києві у тривалому службовому відрядженні,
відмовлявся від реєстрації шлюбу та встановлення свого батьківства в
органах РАЦС, а потім взагалі від’їхав до Кишинева і перестав
відповідати на листи Худолій. Впевнившись, що Божинар не збирається
одружуватися із нею і надавати їй матеріальну допомогу у вихованні
дитини, Худолій подала позов до суду за місцем свого проживання і заяву
про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Чи підлягає задоволенню позов Худолій? Законодавством якої держави
(Республіки Молдова чи України) потрібно керуватися суду при розгляді
заяви Худолій щодо встановлення батьківства та стягнення аліментів на
дитину? Суд якої держави є компетентним у справі щодо встановлення
батьківства, якщо батьки дитини є громадянами різних країн і проживають
у різних державах СНД? Як регламентуються питання про встановлення
батьківства та стягнення аліментів на дітей Конвенцією про правову
допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних
справах у відносинах громадян держав – членів СНД?

***

В 1998 р. громадянин Росії Сібірцев одружився з громадянкою України
Гайдай, після чого подружжя стало проживати за місцем постійного
проживання Сібірцева у м. Єкатеринбурзі. Після реєстрації шлюбу Гайдай
взяла прізвище чоловіка, однак, громадянства не змінила. В 2004 р. р.
Сібірцеви вирішили всиновити малолітнього племінника дружини, що
залишився сиротою, був громадянином України і проживав у м. Тернополі;
вони звернулися за необхідними роз’ясненням до органу управління освітою
за місцем свого проживання. В органі управління освітою подружжю
Сібірцевим роз’яснили, що вони повинні отримати згоду на усиновлення
самої дитини від компетентного державного органу України, після чого
направити всі необхідні документи за місцем проживання усиновлюваного до
м. Тернополя для прийняття остаточного рішення у відповідності із
законодавством України.

Чи вірні роз’яснення надані подружжю Сібірцевих в органі управління
освітою? Законодавством якої країни (Росії чи України) слід керуватися
у даному випадку? Установи якої держави (Росії чи України) компетентні
вирішувати питання про усиновлення в даній ситуації? Який порядок і
умови усиновлення неповнолітніх дітей за участі громадян держав – членів
СНД ( при відповіді слід послатися на ст.37 Конвенції )?

2.15.5. Завдання для перевірки знань

Назвати підстави застосування до сімейних правовідносин в Україні норм
іноземного законодавства про шлюб та сім’ю

Що включає поняття сімейних правовідносин з іноземним елементом ?

Розкрити правила встановлення змісту норм іноземного сімейного права

Визначити порядок укладення шлюбу громадян України з іноземними
громадянами чи особами без громадянства (іноземцями) на території
України

Визначити особливості укладення шлюбів іноземних громадян між собою на
території України

Назвати випадки, коли допускається укладення шлюбу між громадянами
України в дипломатичних представництвах чи консульських установах
України за кордоном

Назвати умови дійсності в Україні шлюбу між іноземними громадянами,
укладеного в дипломатичних представництвах чи консульських установах
іноземних держав на території України

Які особливості укладення шлюбу між громадянами держав – учасниць
СНД ?

Який порядок укладення шлюбу громадянами України з іноземними
громадянами за межами території України із застосуванням іноземного
громадянства

Який порядок розірвання шлюбів з участю іноземців на території України ?

Визначити правила розірвання шлюбів іноземних громадян між собою в
Україні

Визначити особливості порядку розірвання шлюбів громадян України, які
проживають за кордоном

Назвати умови розірвання шлюбу громадянами України, що проживають за
кордоном, в дипломатичних представництвах чи консульських установах
України

Визначити умови визнання дійсним в Україні розірвання шлюбу, вчинене за
кордоном

Які особливості розірвання шлюбів між громадянами держав – учасниць
СНД ?

Який порядок встановлення батьківства з участю іноземного елемента в
Україні ?

Який порядок визнання батьківства, встановленого поза межами України ?

Визначити умови та порядок визнання документів, виданих органами
іноземних держав на посвідчення актів громадянського стану

Завдання для блочно – модульного контролю знань студентів.

БЛОК (модуль) 1

ТЕМИ 1 – 9: Поняття, предмет, принципи, система сімейного права
України. Державна сімейна політика. Виникнення і розвиток
вітчизняного сімейного права. Джерела сімейного права. Історичні форми
сім`ї та шлюбу Сімейні правовідносини. Шлюб у сімейному праві
України. Укладення шлюбу. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
Майнові правовідносини подружжя. Припинення шлюбу

контроль знань здійснюється у формі усних відповідей або самостійних
письмових робіт за рішенням викладача, який проводить модульний контроль
знань;

Питання для контролю знань (можуть подаватися у вигляді тестових
завдань)

Первісні форми сім`ї та шлюбу за часів родового устрою за роботою Ф.
Енгельса “Походження сім`ї, приватної власності і держави”

Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім`ю (з 1917 до 60-х рр.)

Розвиток сімейного законодавства про шлюб та сім`ю в 1967-70-х рр.
Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.: загальна характеристика

Принципи і напрями державної сімейної політики в Україні

Поняття та особливості сімейного права і його місце в системі права
України

Предмет, метод і принципи сімейного права

Система сімейного права України

Поняття , види і підстави виникнення сімейних правовідносин

Поняття сім’ї як правової категорії. Право на сім’ю

Учасники сімейних правовідносин

Родинність і свояцтво у сімейному праві України

Суб`єктивні сімейні права і обов`язки та їх здійснення

Строки і позовна давність у сімейному праві України

Поняття шлюбу та його ознаки

Умови укладення шлюбу

Право на шлюб

Перешкоди до укладення шлюбу

Порядок укладення шлюбу

Поняття та правове значення заручин

Поняття, способи, підстави припинення шлюбу

Припинення шлюбу зі смертю одного з подружжя (оголошення його померлим)

Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

Розірвання шлюбу в судовому порядку за спільною заявою подружжя

Розірвання шлюбу в судовому порядку за заявою одного з подружжя

Недійсність шлюбу за законодавством України. Недійсні шлюби

Визнання шлюбу недійсним в суді

Загальна характеристика та особливості особистих немайнових
правовідносин подружжя (чоловіка і дружини)

Захист особистих прав подружжя

Особливості майнових правовідносин у сімейному праві. Види майнових прав
і обов`язків подружжя

Права подружжя укладати дозволені законом угоди

Правовий режим майна подружжя

Договірний режим майна подружжя

Шлюбний договір, його зміст та правове значення

Право особистої приватної власності чоловіка і дружини

Правовідносини з приводу спільного сумісного майна подружжя

Порядок і способи поділу майна подружжя, що об’єктом спільної сумісної
власності

Накладення стягнення на майно, що є об’єктом права спільної сумісної
власності подружжя

Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не
перебувають у шлюбі між собою

Права і обов`язки подружжя по взаємному утриманню (умови, розмір
аліментів, підстави звільнення від обов`язку по утриманню іншого з
подружжя)

Договір подружжя про надання утримання

Приклади типових практичних завдань, які виносяться на контроль знань
наведені у відповідних темах даного посібника.

Типові тестові завдання, які можуть застосовуватися для контролю знань
контроль знань:

***

З наведених варіантів визначте правильний :

Сімейний кодекс регулює, серед інших, відносини між:

а) тіткою, дядьком та племінниками

б) двоюрідними братами та сестрами;

в) мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком

г) батьками чоловіка та його дружиною;

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Не є джерелами сімейного права:

а) судова практика;

б) судовий прецедент;

в) адміністративний прецедент;

г) звичай;

д) релігійні канони;

***

З наведених варіантів визначте правильний:

До досягнення шлюбного віку за наявності певних обставин право на шлюб
може бути надане особі, яка досягла :

а) тринадцяти років;

б) чотирнадцяти років;

в) п‘ятнадцяти років;

г) шістнадцяти років;

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Перешкодами до укладення шлюбу в Україні є, зокрема, :

а) наявність іншого зареєстрованого шлюбу;

б) відносини усиновлення;

в) родство по боковій лінії (рідні та брати та сестри);

г) недієздатність однієї з осіб, що укладають шлюб;

д) засудження однієї з осіб, що бажають укласти шлюб до позбавлення волі
на строк більше 3-х років.

***

З наведених варіантів визначте правильний:

В органах РАЦСу шлюб можна розірвати за заявою одного із подружжя за
наявності однієї з таких умов:

а) у разі смерті іншого з подружжя;

б) у випадку оголошення іншого з подружжя померлим;

в) у разі визнання іншого з подружжя недієздатним;

д) у разі залишення іншим з подружжя сім‘ї на строк більше 5 років;

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Не належить до спільного сумісного майна дружини, чоловіка таке майно:

а) речі індивідуального користування;

б) кошти, що вносяться ними на особисті рахунки в банківських
установах;

в) речі, придбані за час шлюбу за кошти, що належать кожному з них
особисто;

г) страхові суми, що одержані кожним з них за особистим страхуванням;

д) кошти, одержані як відшкодування моральної шкоди;

БЛОК (модуль) 2

ТЕМИ 10-15: Встановлення походження дітей. Оспорювання
батьківства (материнства.) Особисті немайнові правовідносини
батьків і дітей, а також інших членів сім’ї та родичів Майнові
правовідносини батьків і дітей, а також інших членів сім’ї та родичів
Правові форми забезпечення прав дітей, що залишилися без
батьківського піклування. Усиновлення в Україні Опіка та піклування.
Патронат над дітьми Застосування законодавства про шлюб та сім`ю до
сімейних правовідносин з участю іноземних громадян та осіб без
громадянства

контроль знань здійснюється у формі усних відповідей або самостійних
письмових робіт за рішенням викладача, який проводить модульний контроль
знань;

Питання для контролю знань (можуть подаватися у вигляді тестових
завдань)

Підстави виникнення правовідносин батьків і дітей

Встановлення походження дітей (способи, порядок, оформлення)

Визнання батьківства (материнства) за рішенням суду

Встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду

Оспорювання батьківства (материнства)

Умови, за яких не допускається оспорювання батьківства (материнства)

Взаємні права і обов`язки батьків і дітей

Особисті немайнові права і обов`язки батьків і дітей

Права батьків і дітей на майно одне одного

Аліментні зобов`язання батьків по утриманню неповнолітніх дітей (умови,
розмір, порядок і підстави зміни розміру аліментів).

Обов`язки батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних дітей.

Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при обчисленні аліментів

Види заробітку (доходів), які не враховуються при визначенні розміру
аліментів

Обчислення аліментів у випадках, коли платник працює за кордоном

Зобов`язання повнолітніх сина, дочки по утриманню непрацездатних
батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір
утримання)

Визначення заборгованості по аліментах

Підстави для звільнення від сплати заборгованості по аліментах

Аліментні зобов`язання інших членів сім`ї та родичів

Поняття і умови усиновлення за законодавством України

Порядок формування інформаційних банків даних про дітей, що можуть бути
усиновленими

Вимоги до особи усиновителя

Перешкоди до усиновлення

Порядок усиновлення дітей в Україні

Особливості усиновлення дітей іноземними громадянами

Права та обов`язки усиновителів і усиновлених

Таємниця усиновлення

Визнання усиновлення недійсним: поняття, підстави, юридичні наслідки

Скасування усиновлення: поняття, підстави, юридичні наслідки

Поняття опіки та піклування за законодавством України. Особи, над якими
встановлюється опіка та піклування

Порядок встановлення опіки та піклування

Права і обов`язки опікунів і піклувальників, обмеження їх прав

Підстави і порядок припинення опіки і піклування

Опіка і піклування, ускладнені іноземним елементом

Патронат над дітьми

Приклади типових практичних завдань, які виносяться на контроль знань
наведені у відповідних темах даного посібника.

Типові тестові завдання, які можуть застосовуватися для контролю знань
контроль знань:

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Чоловік, який записаний батьком дитини, не в змозі оспорювати
батьківство:

а) якщо дитина досягла повноліття;

б) у разі смерті дитини;

в) якщо він не надає належного утримання дитині;

г) якщо в момент реєстрації себе батьком він знав, що не є батьком
дитини;

д) якщо він дав згоду на штучне запліднення своєї дружини;

***

З наведених варіантів визначте правильний:

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці усиновлювача та
усиновленого не може бути меншою, ніж:

а) десять років;

б) п‘ятнадцять років;

в) вісімнадцять років;

г) двадцять років;

д) двадцять п‘ять років;

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

а) стан здоров‘я та матеріальне становище дитини;

б) стан здоров‘я та матеріальне становище платника аліментів;

в) стан здоров‘я та матеріальне становище того з батьків, з ким
залишилася проживати дитина;

г) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка,
дружини, батьків, дочки, сина;

д) інші обставини, що мають істотне значення.

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

а) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного
виховання;

б) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну
хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

в) усиновлювач подав заяву до суду про те, що не в змозі продовжувати
відносини, що виникли з усиновлення;

г) між дитиною і усиновлювачем незалежно від його волі склалися
стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання
ним своїх батьківських обов‘язків;

***

З наведених варіантів визначте не правильний:

Не може бути опікуном, піклувальником особа:

а) яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

б) яка має судимість за тяжкий злочин;

в) яка позбавлена батьківських прав щодо своїх дітей;

г) інтереси якої суперечать інтересам дитини;

***

З наведених варіантів визначте правильний:

Патронат над дитиною встановлюється:

а) рішенням суду про патронат над дитиною;

б) постановою прокурора про патронат над дитиною;

в) рішенням органу опіки та піклування про патронат над дитиною;

г) договором про патронат над дитиною;

ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З КУРСУ

Поняття сімейного права та його місце в системі права України.

Предмет, метод і сімейного права.

Принципи сімейного права України

Система сімейного права України.

Основні принципи та напрями державної сімейної політики.

Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім`ю в радянський період
(з 1917 р.).

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1970 р.

Сімейний кодекс України 2001 р.

Звичай як джерело сімейного права в Україні.

Договір як регулятор сімейних правовідносин.

Правове значення постанов Пленуму Верховного Суду України у справах про
шлюб та сім`ю.

Первісні форми сім`ї та шлюбу за часів родового устрою за роботою
Ф.Енгельса “Походження сім`ї, приватної власності і держави”.

Історичні передумови виникнення моногамної сім`ї.

Національні українські традиції сім`ї та шлюбу.

Поняття сім’ї як правової категорії.

Право особи на сім’ю

Поняття і види сімейних правовідносин.

Родинність і свояцтво у сімейному праві України.

Суб`єктивні сімейні права і обов`язки та їх здійснення.

Захист сімейних прав та інтересів.

Строки і позовна давність у сімейному праві України.

Поняття шлюбу та його ознаки.

Умови укладення шлюбу.

Шлюбний вік: поняття, значення, обмеження.

Право на шлюб

Зміст принципу добровільності укладення шлюбу.

Державна реєстрація шлюбу.

Порядок реєстрації шлюбу.

Юридичне значення взаємної обізнаності осіб, що подали заяву на
укладення шлюбу, про стан здоров’я

Заручини та їх правові наслідки.

Правові наслідки реєстрації шлюбу.

Перешкоди до укладення шлюбу.

Наслідки порушення вимог закону щодо укладення шлюбу

Поняття недійсності шлюбу.

Абсолютно недійсні шлюби.

Визнання шлюбів недійсними судом: порядок та підстави.

Фіктивні шлюби і фіктивні розлучення.

Визнання шлюбу недійсним після його припинення.

Юридичні наслідки недійсності шлюбу.

Загальна характеристика та особливості особистих немайнових
правовідносин подружжя (право на материнство, батьківство, повагу до
індивідуальності, на фізичний і духовний розвиток)

Право чоловіка та дружини на особисту свободу та його зміст

Право на прізвище у шлюбі

Захист особистих прав подружжя.

Обов’язки подружжя турбуватися про сім’ю

Особливості майнових правовідносин у сімейному праві.

Види майнових прав і обов`язків подружжя.

Майно подружжя. Поняття правового режиму майна подружжя.

Поняття та особливості договірного режиму майна подружжя в Україні.

Шлюбний договір та його зміст.

Зміна умов та розірвання шлюбного договору.

Визнання шлюбного договору недійсним.

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка та його
здійснення.

Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Підстави набуття спільної сумісної власності подружжя.

Правовий режим та об’єкти спільної сумісної власності подружжя.

Право подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної
власності.

Захист прав подружжя у випадку укладення угод по розпорядженню майном
без його згоди.

Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу.

Поділ спільного сумісного майна подружжя.

Звернення стягнень на майно, що є об’єктом спільної сумісної власності.

Позовна давність та поділ майна подружжя.

Правовий режим майна чоловіка і жінки, що проживають однією сім’єю без
реєстрації шлюбу.

Підстави стягнення утримання на користь іншого з подружжя в примусовому
порядку (під час перебування у шлюбі та після його розірвання).

Договір подружжя про надання утримання.

Обчислення аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя.

Припинення права чоловіка та дружини на утримання.

Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою.

Поняття і підстави припинення шлюбу.

Припинення шлюбу зі смертю одного з подружжя (оголошення померлим).

Умови розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану за
заявою подружжя, які не мають дітей.

Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з подружжя.

Розірвання шлюбу в судовому порядку.

Підстави для розірвання шлюбу в суді за позовом одного з подружжя.

Момент припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація
розірвання шлюбу.

Юридичні наслідки розірвання шлюбу.

Поновлення шлюбу

Встановлення режиму окремого проживання подружжя та його правові
наслідки.

Поняття встановлення походження дітей.

Встановлення материнства.

Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають між
собою у шлюбі.

Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні
та імплементації зародка.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж
собою.

Встановлення батьківства добровільним визнанням батьківства.

Визнання батьківства і материнства за рішенням суду. Встановлення
батьківства і материнства за рішенням суду.

Засвідчення походження дітей. Реєстрація батьківства і материнства.

Спір про батьківство, материнство. Поняття і підстави оспорювання
батьківства (материнства).

Порядок оспорювання батьківства.

Обставини, що виключають можливість оспорювання батьківства
(материнства).

Підстави виникнення правовідносин батьків і дітей.

Рівність прав та обов’язків батьків щодо дітей і дітей щодо батьків.

Зміст прав і обов’язків батьків щодо неповнолітніх дітей.

Захист батьківських прав Вирішення спорів між батьками з приводу
виховання дітей.

Права дітей на захист від неправомірних дій батьків.

Підстави і прядок позбавлення батьківських прав

Юридичні наслідки позбавлення батьківських прав.

Поновлення в батьківських правах.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Обов’язки повнолітніх дітей піклуватися про батьків.

Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків та правнуків.

Права братів та сестер на спілкування.

Права мачухи, вітчима та особи, яка взяла дитину у свою сім’ї, на її
виховання.

Права членів сім’ї та родичів щодо захисту дитини.

Права батьків і дітей на майно одне одного. Роздільність майна батьків і
дітей.

Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та
виховання.

Спільне сумісне майно батьків і дітей.

Управління майном дитини та використання доходів від нього.

Обов`язки батьків по утриманню неповнолітніх дітей.

Аліментні зобов`язання батьків по утриманню неповнолітніх дітей (умови,
розмір, порядок і підстави зміни розміру аліментів).

Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.

Обчислення та зміна розміру аліментів.

Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні
аліментів. Порядок присудження аліментів.

Порядок сплати та стягнення аліментів.

Визначення заборгованості по аліментах.

Порядок стягнення та підстави звільнення від сплати заборгованості по
аліментах.

Обов`язки батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних дочки, сина.

Зобов`язання повнолітніх дочки, сина по утриманню непрацездатних
батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір
утримання).

Обов’язки інших членів сім`ї та родичів щодо утримання дитини.

Загальні принципи, зміст та засоби державного захисту дітей-сиріт та
дітей, що залишилися без батьківського піклування..

Основні форми влаштування дітей, що залишилися без батьківського
піклування в Україні.

Порядок виявлення та обліку дітей, що залишилися без батьківського
піклування.

Діти, у відношенні яких допускається усиновлення. Зміст “інтересів
дитини” при усиновленні.

Заборона посередницької діяльності щодо усиновлення дітей.

Поняття усиновлення за законодавством України.

Умови усиновлення в Україні.

Вимоги до особи усиновлювача.

Юридичне значення та способи вираження згоди батьків на усиновлення.

Випадки усиновлення без згоди батьків

Правове значення згоди дитини на її усиновлення.

Перешкоди до усиновлення.

Порядок формування та використання банків даних про дітей, що
залишилися без батьківської опіки.

Порядок усиновлення дітей в Україні.

Таємниця усиновлення та її правовий захист.

Юридичні наслідки усиновлення в Україні.

Права та обов`язки усиновлювачів і усиновлених.

Підстави та юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним.

Підстави та юридичні наслідки скасування усиновлення.

Поняття опіки та піклування за законодавством України.

Органи опіки та піклування в Україні.

Особи, над якими встановлюється опіка та піклування.

Порядок встановлення опіки та піклування.

Вимоги до особи опікуна (піклувальника).

Права і обов`язки опікунів і піклувальників щодо дітей

Права дітей, над якими встановлена опіка або піклування

Підстави і порядок припинення опіки і піклування.

Поняття патронату над дітьми. Договір про патронат.

Правовий статус патронатного вихователя.

Права дитини, над якою встановлено патронат.

Припинення патронату над дитиною.

Права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства у сімейних
відносинах в Україні.

Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами.

Правила укладення шлюбів іноземних громадян між собою в Україні.

Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України.

Порядок розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами та
шлюбів іноземних громадян між собою в Україні.

Реєстрація актів цивільного стану громадян України, що проживають поза
її межами.

Умови визнання в Україні актів цивільного стану, заснованих на
іноземних законах.

Критерії оцінювання знань студентів

при підсумковому контролі знань

Метою підсумкового контролю знань з сімейного права є визначення
дійсного рівня і змісту знань студентів змісту сімейно-правових норм,
положень науки сімейного права України, історичного розвитку сімейного
законодавства та інших питань програми навчального курсу, а також
вміння застосовувати одержані знання у практичній діяльності у
відповідності до моделі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

Підсумковою формою контролю знань з сімейного права є залік, передумовою
складання якого є поточна робота в семестрі. Умовою виставлення заліку
є виконання студентом всіх обов’язкових завдань та модульного контролю
знань і одержання не менше 20 балів за поточну роботу в семестрі, в
яких мають бути представлені всі об‘єкти контролю. Студент, який не
набрав 20 балів у процесі поточної роботи в семестрі не одержує заліку і
має заборгованість по даній дисципліні, яка погашається у встановленому
порядку.

Студенти заочної форми навчання одержують залік за результатами
модульного контролю знань, що здійснюється відповідно до розкладу
заліково-екзаменаційної сесії

Порядок оцінювання знань студентів

за результатами вивчення сімейного права

№№

пп Об’єкти контролю Кількість балів Результат

1. для денної та вечірньої форм навчання

1.

Оцінка поточної роботи в семестрі, в т.ч.:

Від 0 до 40 балів

в т.ч.:

Виставлення заліку за умови одержання

не менше 20 балів, в яких обов’язково мають бути представлені всі
об’єкти контролю

1.1. Систематичність та активність роботи на семінарських заняттях

до 15 балів

1.2. Виконання завдань для самостійного опрацювання

до 10 балів

1.3. Виконання модульних завдань

до 15 балів

2. для заочної форми навчання:

1. Виконання модульних завдань (2 модулі) Від 0 до 40 балів

(два модулі по 20 балів)

Оцінювання поточної роботи студента

Поточний контроль знань студента є невід’ємною частиною всього
навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння студентом
програмного матеріалу. Такий контроль знань покликаний допомагати
студентові в організації його роботи; привчати студента до
систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття
наступних тем з програми дисципліни; виявити ступінь відповідальності
студента та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають
виконувати навчальну програму; стимулювати активність та інтерес
студента у вивченні дисципліни; виявити обсяг, глибину і якість
сприйняття студентом матеріалу, який вивчається; визначити недоліки у
прогалини у знаннях та шляхи їх усунення; виявити рівень опанування
навичками самостійної роботи.

Оцінювання поточної роботи студента з дисципліни “Сімейне право” в
семестрі проводиться в межах 40 балів за трьома основними названими вище
напрямками: систематичність та активність роботи на семінарських
заняттях; виконання завдань для самостійного опрацювання; виконання
модульних завдань. Результати оцінювання поточної роботи студента в
семестрі є підставою для виставлення йому заліку.

Об’єкти контролю:

систематичність та активність роботи на семінарських заняттях – до
15 балів;

включає:

систематичність підготовки до семінарських занять та участі в їх
проведенні;

активність на семінарських заняттях;

результативність роботи на семінарських заняттях;

виконання завдань для самостійного опрацювання – до 10 балів

включає

виконання індивідуальних завдань (рефератів тощо);

підготовка програмного матеріалу (тем, питань), який відводиться на
самостійне вивчення;

виконання модульних завдань – до 15 балів

включає 2 модулі

Якщо студент не набрав 20 балів (в яких обов’язково мають бути
представлені всі об’єкти контролю)(1.+2.+3.), він не одержує заліку.

Для заочної форми навчання:

Об’єкти контролю:

1) виконання модульних завдань (2 блоки по 4 завдання).

За результатами виконання цих завдань студент набирає відповідну
кількість балів (до 40). За умови набрання – не менше 20 балів студент
одержує залік.

Порядок і критерії оцінювання знань студентів

при проведенні модульного контролю

Матеріали для модульного контролю знань включають два модулі (блоки).

Кожне модульне завдання може включати одне або кілька (не більше 3)
програмних питань, або одне практичне завдання, або блок
тестів (не більше 10)

Кожне модульне завдання оцінюється в 5 або 0 балів відповідно до
приведених нижче критеріїв.

Для студентів денної та вечірньої форми навчання:

на перший модульний контроль виноситься одне модульне завдання, на
другий – два модульних завдання.

Для студентів заочної форми навчання: перший і другий модулі включають
по 4 завдання, які оцінюються за загальними правилами (максимальна
оцінка за кожен модуль для студентів заочної форми навчання – 20 балів)

Вид завдання Кількість балів

Критерії оцінки відповіді

Теоретичні питання

5 балів

(зараховано) Студент виявив вільну орієнтацію в програмі сімейного права
як навчальної дисципліни, знання назв і змісту передбачених програмою
актів сімейного законодавства, знання та вірне розуміння змісту
сімейно-правових норм, їх характерних рис та особливостей, знання
основних понять і категорій сімейного права, спроможність давати
правильні їх тлумачення, логічно і граматично правильно викладати
думки.

0 балів

(не зараховано) Студент не відповів на поставлені запитання, або
відповідь є неправильною, не розкриває сутності питання, або допущені
грубі змістовні помилки, які свідчать про відсутність знань у студента,
або їх безсистемність та поверховість, невміння сформулювати думку та
викласти її, незнання загальних положень програми дисципліни.

Практичні завдання

5 балів

(зараховано) Студент правильно вирішив ситуацію на основі діючого
законодавства, вірно обґрунтував рішення з посиланням на конкретні
норми законодавчих актів, логічно і послідовно аргументує і викладає
свою точку зору.

0 балів

(не зараховано) Студент не вирішив ситуації, або вирішив її невірно,
або неправильно обґрунтовує своє рішення, або неспроможний його
аргументувати.

Тестові завдання 5 балів

(зараховано) Студент вирішив більшість тестових завдань абсолютно
правильно і повно.

0 балів

(не зараховано) Студент не вирішив більше половини тестових завдань або
вирішив не вірно, або відповідь на них є неповною.

СЛОВНИК ключових ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Аліменти – грошове утримання, яке надається спроможними працездатними
особами іншим особам (непрацездатним, нужденним тощо) у порядку і
випадках, передбачених законом, у зв‘язку з існуючими між ними
сімейними (родинними) відносинами

Аліментні зобов‘язання батьків і дітей – обов‘язки батьків по наданню
утримання дітям та повнолітнім непрацездатним дочці, сину, та
обов‘язки повнолітніх дочки сина по наданню утримання непрацездатним
батькам, які потребують матеріальної допомоги

Аліментні зобов‘язання подружжя – обов‘язки дружини, чоловіка щодо
надання утримання іншому з подружжя у випадках його непрацездатності та
нужденності або з інших підстав, передбачених законом

Бокова лінія родства – родство засноване на походженні осіб від
спільного пращура

Визнання батьківства за рішенням суду – передбачений законом порядок
визначення походження дитини в судовому порядку за заявою матері,
опікуна, піклувальника дитини, особи, яка утримує та виховує дитину,
самої дитини, яка досягла повноліття, або особи, яка вважає себе
батьком дитини; підставою для визнання батьківства є будь-які відомості,
що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до
Цивільного процесуального кодексу України

Визнання шлюбу недійсним – юридичний акт, що здійснюється в судовому
порядку та анулює правові наслідки офіційно зареєстрованого шлюбу у
зв‘язку з порушенням умов чи принципів шлюбу під час його реєстрації

Встановлення походження дитини – передбачений законом порядок
визначення осіб матері (жінки) та батька (чоловіка), від яких походить
дитина та у яких виникають на підставі цього факту юридичні права і
обов‘язки матері та батька цієї дитин

Встановлення факту батьківства за рішенням суду – визначення походження
дитини в судовому порядку в разі смерті чоловіка, який не перебував у
шлюбі з матір’ю дитини

Джерела сімейного права – офіційні форми вираження сімейно-правових
норм, які у сукупності складають сімейне право; офіційні форми
вираження правових норм, які регулюють особисті немайнові та такі, що
випливають з них, майнові відносини, які виникають на основі шлюбу та
сім‘ї

Діти – особи, які не досягли повноліття, особи віком до 18 років;
особи, які походять від інших осіб – батька та матері, є їх родичами
першого ступеня, наступним поколінням; у Сімейному кодексі термін “діти”
застосовується лише щодо тих родичів першого ступеня, які не досягли
повноліття; до повнолітніх застосовується термін “повнолітні дочка,
син”

Діти, що позбавлені батьківського піклування – діти, покинуті батьками,
батьки яких невідомі або відмовились від них, обидва або єдиний з
батьків яких померли, оголошені померлими, визнані безвісно відсутніми
чи недієздатними, позбавлені батьківських прав, засуджені до позбавлення
волі, перебувають під вартою на час слідства, або тривала хвороба яких
перешкоджає їм виконувати батьківські обов’язки

Договір про патронат – угода, за якою орган опіки та піклування передає
дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського
піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя)
до досягнення дитиною повноліття, за плату

Договірний режим майна подружжя – режим майна чоловіка та дружини, що
визначений договором між ними (шлюбним договором)

Заборгованість по аліментах – грошовий борг, який виникає у платника
аліментів з моменту виникнення аліментного зобов‘язання (набуття
законної сили рішенням суду про стягнення аліментів) до моменту
проведення розрахунків у разі, якщо він не виконує своїх обов‘язків

Законний режим майна подружжя – правовий режим майна, яке належить
чоловікові та дружині, що визначений у законі (Сімейному кодексі
України) та діє остільки, оскільки не змінений договором між ними

Заручини – юридичний факт, що уособлюється в поданні заяви про
реєстрацію шлюбу, який не створює юридичного обов‘язку укласти шлюб,
однак покладає на особу, яка відмовилася від шлюбу, обов’язок
відшкодувати другій стороні затрати, що були понесені останньою у
зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля

Зведені брати і сестри – діти, які входять в одну сім’ю, але не мають
спільних батьків, вони не є кровними родичами

Інформаційний банк даних про дітей, що підлягають усиновленню –
систематизовані відомості щодо дітей, які перебувають на обліку як такі,
що можуть бути усиновлені, які формуються органами опіки та піклування
(первісні, регіональні банки даних) та Центром з усиновлення дітей
(централізований, республіканський банк даних)

Кровноспоріднена сім’я — історична форма сім’ї, коли споріднена група
(орда, селище) поділена на різні шари поколінь, в межах яких і
будувалися шлюбні стосунки; між членами різних поколінь вони заборонені,
але дозволені в одному поколінні, незважаючи на кровну спорідненість:
всі брати і сестри, рідні, неповнорідні, бокового споріднення живуть
однією великою сім’єю і вважаються чоловіками і жінками одне одного

Майнові права та обов‘язки подружжя – права та обов‘язки подружжя, що
мають економічний зміст і виникають з приводу укладення угод між ними,
спільного сумісного чи спільного часткового майна, особистої приватної
власності кожного з них, надання утримання одне одному

Майнові правовідносини батьків та дітей – правовідносини батьків та
дітей, які мають економічний (майновий, вартісний) характер та полягають
у правах та обов‘язках, пов‘язаних з наданням утримання батьками дітям
та повнолітнім дочці, сину, а повнолітніми дочкою сином – батькам, а
також з управлінням батьками майном неповнолітніх дітей, користуванням
та розпорядженням спільним майном тощо

Малолітні діти – діти, які не досягли 14 років

Метод сімейного права – сукупність методів і засобів, за допомогою яких
сімейне право впливає на суспільні відносини

Моногамна сім‘я – вищий ступінь розвитку парної сім‘ї, членами стійкого
подружнього союзу є виключно один чоловік та одна жінка; така сім‘я
виникає як економічна і соціальна ланка, характеризується формальними
ознаками і захищається правопорядком

Недійсний шлюб – шлюб, який не породжує тих юридичних наслідків, які
повинні виникати в результаті реєстрації шлюбу

Недійсність шлюбу – анулювання юридичних наслідків, які типово
зумовлюються укладенням шлюбу дійсного; сімейно-правова санкція за
порушення передбачених законом умов укладення і принципів шлюбу

Неповнолітні діти – діти, віком від 14 до 18 років

Неповнорідні брати і сестри – походять від одної матері але різних
батьків (єдиноутробні), або від різних матерів, але одного батька
(єдинокровні)

Неукладений шлюб – шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)
нареченого

Опіка (над дітьми) – система врегульованих законодавством заходів щодо
забезпечення прав малолітніх дітей (віком до 14 років), позбавлених
батьківського піклування, які здійснюються в інтересах цих дітей
повнолітніми дієздатними особами, що призначені судом або органами опіки
та піклування

Опікун – повнолітня дієздатна особа, яка призначається судом або
органом опіки та піклування для здійснення прав та обов‘язків
малолітньої дитини та представництва її інтересів у суспільстві

Особисті немайнові права чоловіка та дружини – такі, що передбачені та
охороняються законом особисті права чоловіка та дружини, які не мають
економічного змісту

Оспорювання батьківства – передбачений законом порядок спростування в
суді факту батьківства та припинення відповідних прав та обов‘язків, що
здійснюється за позовом чоловіка про виключення запису про нього як
батька з актового запису про народження дитини у разі доведення
відсутності кровного споріднення між ним та дитиною

Оспорювання материнства – порядок спростування в суді факту материнства
та припинення відповідних прав та обов‘язків, що здійснюється у
передбачених законом випадках за заявою жінки, яка записана матір’ю
дитини, або за позовом жінки, яка вважає себе матір’ю дитини, до жінки,
яка записана матір’ю дитини, про визнання свого материнства;

Парна сім‘я – історична форма сім‘ї та шлюбних відносин, в яких членами
подружнього союзу є один чоловік та одна жінка, однак стосунки їх
будуються виключно на особистісному факторі, не мають економічного
змісту, можуть легко розриватися і будуватися з іншими особами

Патронат – правова форма влаштування дитини, яка позбавлена батьківської
опіки, за якої вона передається на виховання у сім’ю іншої особи
(патронатного вихователя) до досягнення нею повноліття, на договірній
основі за плату

Патронатний вихователь – повнолітня працездатна особа, яка прийняла
дитину у сім‘ю на виховання за плату на основі договору про патронат,
укладеного з органом опіки та піклування

Перешкоди до укладення шлюбу – передбачені законом юридичні факти, які
унеможливлюють укладення правозгідного шлюбу та можуть спричинити
недійсність шлюбу або стати підставою визнання його недійсним судом

Піклувальник – повнолітня дієздатна особа, яка призначається судом або
органом опіки та піклування для здійснення прав та обов‘язків
неповнолітньої дитини та представництва у разі потреби її інтересів у
суспільстві

Піклування (над дітьми) – система врегульованих законодавством заходів
щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей (віком з 14 до 18 років),
позбавлених батьківського піклування, які здійснюються в інтересах цих
дітей повнолітніми дієздатними особами, що призначені судом або органами
опіки та піклування

Повнорідні брати та сестри – походять від спільного батька і матері;
неповнорідні – мають або спільного батька або матір

Позбавлення батьківських прав – санкція, яка застосовується судом у
передбачених законом випадках до батьків, які не виконують батьківських
обов‘язків або зловживають батьківськими правами, внаслідок якої
втрачається правовий зв‘язок між батьком (матір‘ю) та дитиною

Поновлення батьківських прав – порядок відновлення правового зв‘язку
між тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, та дитиною, що
здійснюється за наявності передбачених законом підстав у судовому
порядку виключно в інтересах дитини

Поновлення шлюбу – відновлення судом шлюбних правовідносин за заявою
жінки та чоловіка, шлюб між якими було розірвано, за умови, що жоден із
них не перебував після цього у повторному шлюбі; на підставі рішення
суду орган РАЦС видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації
шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений днем першої його
реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу

Право особистої приватної власності дружини, чоловіка – забезпечене
законом право (можливість) дружини, чоловіка на свій розсуд володіти,
користуватися та розпоряджатися майном, що придбане кожним з них до
шлюбу або під час шлюбу за визначеними у законі підставами, яке не
належить до спільного майна подружжя

Право на батьківство – таке що охороняється законом право чоловіка
стати батьком та виховувати дітей у сім‘ї

Право на ім‘я у шлюбі – право чоловіка та дружини йменуватися у шлюбі
своїм іменем чи безперешкодно змінити його у встановленому законом
порядку

Право на материнство – таке, що охороняється законом право дружини на
створення їй у сім’ї умов для збереження її здоров’я та народження
здорової дитини та для поєднання материнства із здійсненням нею інших
прав та обов’язків

Право на особисту свободу – таке що охороняється законом право чоловіка
та дружини на вибір місця свого проживання, на вжиття заходів, які не
заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо
підтримання чи припинення шлюбних відносин

Право на прізвище у шлюбі – право дружини, чоловіка зберегти у шлюбі
своє прізвище чи змінити його у спрощеному порядку, обравши спільне
прізвище для обох, чи шляхом приєднання прізвища одне до одного

Предмет сімейного права – особисті немайнові та такі, що випливають з
них майнові відносини людей, що виникають на основі шлюбу та сім’ї та
регулюються нормами сімейного права

Принцип матеріальної підтримки членів сім’ї, які потребують матеріальної
допомоги – батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття;
повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних
батьків; подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного на
випадок потреби, а в разі відмови в такій підтримці той з подружжя, що
потребує матеріальної допомоги, має право одержувати утримання від
іншого з подружжя в примусовому порядку, якщо останній спроможний його
надати

Принцип неприпустимості свавільного втручання будь-кого у сімейні справи
та повага до сімейного життя – правом сімейні відносини регулюються лише
у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів
їх учасників та інтересів суспільства

Принцип одношлюбності (моногамії) – будь-яка особа може одночасно
перебувати тільки в одному офіційно зареєстрованому шлюбі

Принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих і майнових правах і
обов’язки у шлюбі та сім’ї – чоловік та дружина мають однакові права та
однакові обов‘язки у шлюбі, однакове право брати участь у вирішенні
питань життя сім‘ї, рівні права щодо дітей

Принцип пріоритету сімейного виховання дітей – сім’я є природним
середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного,
соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення, тому
перевага завжди повинна надаватися сімейним формам виховання дітей

Принцип свободи розірвання шлюбу – ніхто не вправі примусити особу
перебувати у шлюбі проти її волі; якщо продовження подружнього життя
стало неможливим подружжя вправі розірвати шлюб у встановленому порядку;

Принцип свободи шлюбу і добровільності укладення шлюбу – укладення шлюбу
і вибір дружини або чоловіка здійснюється довільно, за власним бажанням;
держава захищає право на вільний вибір дружини або чоловіка

Принципи сімейного права – основні засади, керівні ідеї, відповідно до
яких здійснюється правове регулювання сімейних суспільних відносин

Припинення шлюбу – припинення правовідносин подружжя, що засновані на
офіційно зареєстрованому шлюбі; припинення прав та обов‘язків дружини та
чоловіка, які існують у шлюбі

Пряма лінія родства – родство, засноване на походженні однієї особи від
іншої; Вона є низхідна (від пращурів до нащадків: дід, батько, внук,
правнук) та висхідна (від нащадків до пращурів: внук, син, батько, дід)

Реєстрація шлюбу – акт реєстрації громадянського стану, який
здійснюється уповноваженими органами держави за заявою чоловіка та
жінки, за наявності передбачених законом умов та посвідчує факт
створення сім‘ї і виникнення прав та обов‘язків подружжя

Режим окремого проживання подружжя – встановлений судом за заявою
подружжя або позовом одного з них у разі неможливості чи небажання
дружини і (або) чоловіка проживати спільно режим роздільного проживання,
що зумовлює певні правові наслідки

Родство – кровний зв’язок (кровна спорідненість) осіб, які походять один
від одного або від спільного предка.

Розірвання шлюбу – передбачена законом процедура припинення шлюбу
шляхом розлучення подружжя в органах РАЦС або в суді

Свояцтво – це відносини між родичами одного з подружжя з іншим з
подружжя (теща, зять, свекруха, вітчим …) або між родичами обох з
подружжя (між зведеними братами і сестрами, братом дружини і братом
чоловіка…), в їх основі – шлюбний союз, з припиненням якого
припиняються і відносини свояцтва

Система сімейного права – впорядкована сукупність сімейно-правових
норм та інститутів, розміщених у певній послідовності та пов’язаних між
собою загальними принципами

Сім‘я – коло осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом,
мають взаємні права та обов’язки

Сім‘я пуналуа — історична форма групової сім‘ї, ступінь розвитку сім’ї,
коли заборонено шлюбні зв’язки між членами одного родового шару
спорідненої групи, тобто не можуть бути в подружньому зв’язку рідні
брати і сестри; шлюбні зв‘язки допускаються між іншими родичами, які
належать до одного прошарку покоління;

Сімейне право – сукупність правових норм, які регулюють особисті
немайнові та такі, що випливають з них майнові відносини людей, що
виникають на основі шлюбу та сім’ї

Сімейні правовідносини – це врегульовані нормами сімейного права
особисті немайнові та такі, що випливають з них майнові відносини людей,
що виникають на основі шлюбу та сім’ї

Спільне сумісне майно подружжя – майно, що придбане чоловіком та
дружиною під час перебування у офіційно зареєстрованому шлюбі, яке
належить кожному з них рівною мірою у повному обсязі, володіння,
користування та розпорядження яким вони здійснюються за взаємною згодою

Спір про батьківство – спірне правовідношення щодо визнання
батьківства, що виникає між особою, котра вважає себе батьком дитини,
народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала
у шлюбі з іншим чоловіком, та цим чоловіком, якщо він записаний батьком
дитини (оспорювання батьківства можливе у передбачених законом випадках
і за позовами інших осіб, зокрема спадкоємців особи, яка записана
батьком, а також матері дитини)

Умови укладення шлюбу – передбачені законом обставини, наявність яких
під час укладення шлюбу є обов‘язковою для того, щоб він був дійсним; в
Україні: досягнення шлюбного віку та взаємне згода осіб, які одружуються

Умови усиновлення – передбачені законом вимоги щодо осіб усиновлювачів
та інших обставин, які є обов‘язковими для того, щоб усиновлення могло
бути здійснене

Усиновлений – неповнолітні хлопчик чи дівчинка, що прийняті у сім‘ю на
правах сина чи дочки у порядку, встановленому законом для усиновлення

Усиновлення – прийняття особою дитини у свою сім’ю на правах дочки чи
сина, що здійснене на підставі рішення суду, що здійснюється у найвищих
інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її
життя

Усиновлювач – повнолітня дієздатна особа, яка усиновила дитину у
порядку, встановленому законом

Фіктивний шлюб – шлюб, зареєстрований без наміру створити сім‘ю, у
зв‘язку з чим визнається судом недійсним

Центр з усиновлення дітей – державний орган, що створений при
Міністерстві освіти та науки України, в компетенції якого контроль за
здійсненням усиновлення дітей в Україні та формування інформаційних
банків даних щодо дітей, які можуть бути усиновлені

Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному
органі реєстрації актів цивільного стану

Шлюбний вік – встановлений законом вік, при досягненні якого
дозволяється укладати шлюб; в Україні: для жінок – 17 років, для
чоловіків – 18 років

Шлюбний договір – нотаріально посвідчена угода, що укладається особами,
які подали заяву про реєстрацію шлюбу або подружжям, в якій вони
врегульовують майнові відносини, визначають свої взаємні майнові права
та обов’язки як подружжя та як батьків

Нормативно-правові акти та література до всього курсу

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Кодекс про шлюб та сім`ю України 1969 р.

Сімейний кодекс України 2002 р.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским
семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (для України від
27 вересня 1991 р.)

Цивільний кодекс України 2003 р.

Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада
1992 р.

Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в
Україні” від 5 лютого 1993 р.

Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р.

Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24
грудня 1993 р.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р.

Закон України “Про захист від насильства в сім’ї”

Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р.

Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою ВРУ від 17
вересня 1999 р.

Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен та по батькові.
Указ Президента України від 31 грудня 1991 року № 23

Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні
аліментів. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №
146

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №
18/5 (витяги)

Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від
18 січня 1996 року № 63/96

Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення
громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за
умовами їх проживання у сім`ях усиновителів, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 775

Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти
України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 30 березня
1996 р.

Типове положення про будинок дитини , затверджене наказом Міністерства
охорони здоров’я , № 123 від 18.05.98

“Про судову практику в справах про розірвання шлюбу”. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8

“Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу”. Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4

“Про судову практику розгляду судами справ про встановлення
неправильності запису в актах громадянського стану “. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 12

“Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України”
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16

Основна навчальна та навчально-методична література:

Сімейне право України. Підручник. / За ред. В.С.Гопанчука – К.: Істина,
2002

Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред.
Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2003

Цивільне право України. У 2-х томах./ За ред. Шевченко Я.М.. – К.: Ін
Юре, 2003

Додаткова навчально-методична та наукова література

Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юрист, 2002

Ариванюк Т.О. Правове регулювання відносин власності між подружжям.
Автореф. Дис…канд. Юрид. Наук. – К., 2002

Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи./ Укр.
Ін-т соц. Досліджень; ін-т дитинства. – К.: Логос, 2000

Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве.
– Свердловск, 1989

Дзера О.В. Правові відносини в радянській сім`ї: майнові права та
обов`язки подружжя. – К., 1983

Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. –
М., 1989

Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний
аспект. // Право України. – 2001. – № 8. – с. 107-110

Индыченко С.П., Гопанчук В.С. Брачно-семейное право в вопросах и
ответах. – К., 1990

Жилинкова И.В. Брачный контракт (договор). – Х.: Ксилон, 2001

Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000

Золотухина О. Замуж за иностранца. – К.: Феникс, 2001

Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування: Автореф. дис…канд.. юрид. наук.
– Х., 2002

Кодекс о браке и семье Украины: научно-практический комментарий. – Х.,
2000

Лактионова Г.М. и др. Инновационные формы опеки детей: международный и
национальный опыт. – К.: Науковий світ, 2001

Лукеча М. Під весільний вінець. – К., Просвіта, 1995

Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР.
– К., 1960

Мороз Л. Рассмотрение судами дел о лишении родительских прав. – М., 1988

Нечаева А.М. Семейное право: курс лекций. – М., Юрист, 1998

Популярна юридична енциклопедія.- К.: Юрінком Інтер, 2002

Порядок взыскания алиментов: Сборник. – М.: Приор, 2001

Пчелинцева Л.М. Практикум по семейному праву. Для юридических вузов и
факультетов. Изд.2-е. – М., 1999

Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. –
К.: Ін Юре, 2003

Сімейне право України (Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів
і факультетів). / За редакцією Дзери О.В., – К., 1997

Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. –
К., 1998

Фурса С.Я., Драгнєвіч Л.Ю., Фурса Є.І. Настільна книга нотаріуса:
Сімейні відносини в нотаріальному поцесі. – К.: Ін Юре, 2003

Акиданова А. Право дітей знати своїх батьків // Право України – 1998 –
№ 3 – с. 79-82

Бурлака І.В. Усиновлення – пріоритетна форма влаштування дітей у сім‘ю.
// Проблеми законності. – 2000. – Вип. 44. – с. 81-85

Драгнєвич Л. Чи потрібно узаконювати релігійні шлюби в Україні? //
Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – с. 59-61

Дубей Ж. Обстоюючи майнові та житлові права дітей-сиріт. // Вісник
прокуратури. – 2002. – №1. – с.112-115

Жилінкова І. Концепція шлюбного договору за новим Сімейним кодексом
України. / Вісник Академ. Прав. Наук україни. – 2002. – № 3. – С.
122-130

Кармазін О. Виконання судових рішень, пов`язаних із стягненням аліментів
// Право України – 1995 – № 2 – с. 16-18

Кидалова А. Особисті немайнові права та обов‘язки батьків і дітей:
характеристика їх окремих видів.// Право України. – 2003. – № 5. – с.
51-56

Короткова Л. Вихров О. Щодо визначення правового статусу вітчима
(мачухи) // Право України – 1995 – № 5-6 – с. 30-32

Коротова Л. Вихров О. Сімейне право України (історичний огляд) // Право
України – 1994 – № 11-12 – с. 47-49

Корнякова Т. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з
громадян…// Вісник прокуратури – 2003. – № 2. с.14-17

Куркін В.О. Права та обов‘язки подружжя за новим Сімейним кодексом
України. // вісн. Акад. Праці та соц. Відносин Федер. Профспілок
України. – 2002. – № 2, ч.1. – с. 129-134

Михеева Л.Ю. Институт опеки и попечительства в современных условиях. //
Государство и право. – 2003. – № 2. – с. 22-25

Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу. // право України. – 2002. –
№ 4. – с. 131-135

Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції //
Радянське право – 1990 – № 7 – с. 77-79

Про шлюб, родину і долю людини. Нотатки із Всеукраїнського семінару
працівників РАГСів // Юридичний вісник України – 1998 – 2-8 (липень)
№ 27 – с. 6

Савченко Л. Про права і обов`язки батьків по вихованню дітей // Право
України – 1997 – № 5 – с. 55-57

Ульяненко О. Значення інституту шлюбного договору. // Вісник
прокуратури. – 2003. – № 3. – 80-84

Шевченко Я. М. Проблеми нового Сімейного кодексу України. // Правова
держава. Щорічник наук. Пр. – 2002 . – Вип. 13. – с. 147-153

ЗМІСТ

Вступ
с. ____

1. Навчально-тематичний план

2. Типова програма курсу

3. Навчально-методичне забезпечення курсу:

Тема 1 Поняття, предмет, принципи, система сімейного права України.
Державна сімейна політика

Тема 2 Виникнення і розвиток вітчизняного сімейного права. Джерела
сімейного права.

Тема 3 Історичні форми сім`ї та шлюбу

Тема 4 Сімейні правовідносини.

Тема 5 Шлюб у сімейному праві України. Укладення шлюбу

Тема 6 Недійсність шлюбу

Тема 7 Особисті немайнові правовідносини подружжя

Тема 8 Майнові правовідносини подружжя

Тема 9 Припинення шлюбу

Тема 10 Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства
(материнства.)

Тема 11 Особисті немайнові правовідносини батьків і дітей, а також
інших членів сім’ї та родичів

Тема 12 Майнові правовідносини батьків і дітей, а також інших членів
сім’ї та родичів

Тема 13 Правові форми забезпечення прав дітей, що залишилися без
батьківського піклування. Усиновлення в Україні

Тема 14 Опіка та піклування. Патронат над дітьми

Тема 15 Застосування законодавства про шлюб та сім`ю до сімейних
правовідносин з участю іноземних громадян та осіб без громадянства

4. Завдання для блочно – модульного контролю знань студентів –

5. Програмні питання з курсу

6. Критерії оцінювання знань студентів при підсумковому контролі знань

7. Нормативно-правові акти та література до всього курсу
____

PAGE 128

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter