Репецький В.М. 2009 – Програма курсу та плани семінарів (книга)

Репецький В.М. 2009 – Програма курсу та плани семінарів

Сучасне міжнародне право – особлива правова система, що складається з
норм і принципів, які регулюють відносини між державами та іншими
суб’єктами міжнародного права.

Програма курсу „Міжнародне публічне право” має на меті:

допомогти студентам оволодіти системою знань про міжнародне публічне
право, виявити його особливості, проаналізувати його нормативну базу та
теоретично засвоїти механізми реалізації норм даної галузі права на
національному рівні;

виробити основи аналізу та тлумачення міжнародних документів, знати і
вміти застосовувати їх у практичній діяльності;

усунути надмірну ідеологізацію вказаного курсу, яка була характерною для
минулого періоду;

врахувати досвід юридичної практики та науки провідних університетів
світу.

Комплексний підхід до вивчення дисципліни „Міжнародне публічне право”
умовно можна поділити на декілька етапів:

1. Виділення окремого явища міжнародного права серед однорідних та
однотипних правовідносин.

2. Нормативне закріплення явища в міжнародно-правових нормах як
підтвердження узгодження волевиявлень суб’єктів.

3. Імплементація міжнародно-правових норм у національному законодавстві,
як підтвердження визнання явища та відповідальної поведінки держави.

Визначений підхід допоможе студентам всесторонньо проаналізувати основні
інститути та галузі міжнародного публічного права, провести порівняльний
аналіз цих правових категорій з іншими, наближеними до них, категоріями
суспільних відносин (релігією, мораллю, політичною та ін).

Серед видань, які вміщують узагальнюючий матеріал з проблематики
міжнародного публічного права, варто звернути увагу на такі: Буткевич
В.Г., Мисик В.В., Задорожній О.В., Міжнародне право. Основи теорії:
Підручник. – К., 2002; Буткевич В.Г. Міжнародне право: Основні галузі:
Підручник / За ред. В.Г.Буткевича. – К., 2004; „Курс международного
права” (в 7-ми томах). – М.. 1989-1993 / Под ред. В.Н.Кудрявцева;
Лукашук И.И. Международное право. Общая часть – М., 1996; Лукашук И.И.
Международное право. Особеннаяч асть. – М., 1997; Міжнародне право:
Навч.посібник / За ред. М.В.Буроменського. – К., 2005; Міжнародне право
в документах / За ред. М.В.Буроменського. – Харків, 2006. (Більш
детальний перелік рекомендованої літератури подається нижче, а також
додатково буде надаватися під час навчального процесу). Окрім
спеціальної літератури студенти повинні опрацьовувати нові дослідження,
котрі стосуються окремих інститутів міжнародного права. Такі матеріали
публікуються в періодичних виданнях в журналах „Право України”,
„Політика і час”, „Московський журнал международного права”(виходить 4
рази на рік) та ін. Особливу увагу слід приділити вивченню практичних
матеріалів та документів, зокрема що стосуються діяльності Генеральної
Асамблеї ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій.

Відповідно до існуючої доктрини, а також з метою більш ефективного
засвоєння цієї правової дисципліни міжнародне публічне право поділено на
загальну та особливу частину. До загальної частини віднесено теми, які
мають загальнотеоретичний характер, а відтак вони значно полегшують
процес правильного розуміння і засвоєння основних положень курсу
міжнародного права.

Особлива частина вміщує систему норм, які регулюють питання міжнародного
співробітництва з окремих питань.

Вивчення курсу пропонується з наступних тем:

Загальна частина:

Тема І. Поняття та особливості сучасного міжнародного права.

Тема 2. Історія становлення і розвитку міжнародного права.

Тема 3. Становлення і розвиток науки міжнародного права.

Тема 4. Взаємодія міжнародного права з іншими системами управління
сучасних

міжнародних відносин.

Тема 5. Інститут міжнародної правосуб’єктності.

Тема 6. Правове становище фізичних і юридичних осіб у міжнародному
праві.

Тема 7. Джерела міжнародного права.

Тема 8. Принципи та норми міжнародного права.

Тема 9. Механізм реалізації норм міжнародного права.

Тема 10. Міжнародні правопорушення і міжнародно-правова
відповідальність. Міжнародно-правові санкції.

Тема 11. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів.

Особлива частина:

Тема 12. Право міжнародних договорів.

Тема 13. Права людини і міжнародне право.

Тема 14. Право зовнішніх зносин.

Тема 15. Територія в міжнародному праві.

Тема 16. Міжнародне морське право.

Тема 17. Міжнародне повітряне право.

Тема 18. Міжнародне космічне право.

Тема 19. Право міжнародних організацій.

Тема 20. Право Європейського Союзу.

Тема 21. Міжнародне економічне право.

Тема 22. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища.

Тема 23. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю.

Тема 24. Міжнародне гуманітарне право.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема І

Поняття та особливості сучасного міжнародного права

1. Походження терміну “міжнародне право”. Визначення поняття “міжнародне
публічне право”.

2. Головне призначення міжнародного права. Міжнародне право та
міжнародні відносини. Міжнародне право в міжнародній нормативній
системі. Об’єктивна необхідність існування міжнародного права.

3. Вплив науково-технічного і соціального прогресу на міжнародне право.
Глобальні проблеми сучасності і міжнародне право. Проблема забезпечення
миру і безпеки. Інтернаціоналізація і зростання взаємозв’язку держав
світу.

4. Зовнішні фактори впливу на міжнародне право. Економічні відносини та
міжнародне право. Взаємодія зовнішньої політики і міжнародного права.
Ідеологія і міжнародне право.

5. Характерні риси міжнародного права. Міжнародне право — особлива
правова система. Структура міжнародного права. Функції міжнародного
права. Метод міжнародно-правового регулювання. Об’єкт і предмет
міжнародного права.

6. Природа обов’язкової сили міжнародного права. Принцип расta sunt
servanda. Державний суверенітет і обов’язкова сила міжнародного права.

Тема 2

Історія становлення і розвитку міжнародного права

1. Сучасні теорії виникнення міжнародного права. Концепція першості
міжнародно-правових джерел. Теорія першочергового виникнення
національного права.

2. Періодизація історії міжнародного права. Міжнародні події як критерій
періодизації міжнародного права. Історичні типи міжнародного права.
Марксистсько-ленінська типологізація і періодизація міжнародного права.
Сучасна юридична наука про періодизацію історії міжнародного права.

3. Міжнародне право в міждержавних стосунках стародавнього світу.
Головні інститути міжнародного права Стародавніх Греції і Риму. Римське
право та jus gentium.

4. Становлення міжнародного права у середньовіччі. Міжнародно-правова
діяльність центрів міжнародного життя на території України. Особливості
міжнародно-правового регулювання відносин західноєвропейських держав.

5. Міжнародне право в перехідний період від середньовіччя до нового
часу. Вестфальський мир 1648 р. Основні інститути міжнародного права
періоду абсолютизму. Міжнародно-договірна і дипломатична діяльність
козацької держави. Міжнародна політика Б.Хмельницького і його
спадкоємців. Вплив Великої французької та інших буржуазних революцій на
розвиток міжнародного права. “Європейське міжнародне право цивілізованих
народів”. Віденський конгрес 1815 р. Паризький конгрес 1856 р.
Берлінський конгрес 1878 р., Берлінська конференція 1884 -1885 рр.
Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 рр. Міжнародне право як засіб
закріплення поділу світу і колоніальних загарбань.

6. Перша світова війна і міжнародне право.

7. Міжнародно-правова діяльність Радянської України на початку 20-х
років. Суверенітет і міжнародна правосуб’єктність України. Визнання
України і розвиток дипломатичних та консульських відносин.
Міжнародно-правова характеристика утворенняСРСР.

8. Версальські мирні угоди 1919-1920 рр. Ліга Націй. Генуезька і Гаазька
конференції 1922 р. Локарнська конференція 1925 р. Пакт Бріана-Келлога.
Конвенції 1939 р. (“пакт Молотова-Ріббентропа”) і таємні протоколи до
нього.

9. Друга світова війна і міжнародне право. Вашингтонська декларація 1942
р. Московська, Тегеранська (1943 р.), Ялтинська і Берлінська (1945 р.)
конференції та їх рішення. Нюрнберзький і Токійський трибунали.
Конференція Об’єднаних Націй у Сан-Франциско. Потсдамська конференція та
її значення для розвитку міжнародного права.

10. Утворення Організації Об’єднаних Націй. Статут ООН. Мирні договори
1947 р. Мирне врегулювання з Німеччиною та Японією.

11. Створення НАТО, СЕАТО, СЕНТО та їхній вплив на вирішення питань
колективної безпеки. Система органів співробітництва країн Східної
Європи. Рада Економічної Взаємодопомоги.

12. Загальна декларація прав людини. Встановлення та зміцнення принципу
міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і основних свобод
людини.

13. Нові незалежні держави країн Азії, Африки та Латинської Америки і
міжнародне право. Рух неприєднання, його цілі та принципи.

14. Незалежність України. Припинення існування СРСР і створення
Співдружності Незалежних Держав. Декларація про державний суверенітет
України від 16 липня 1990 р. Постанова Верховної Ради України “Про
основні напрямки зовнішньої політики України” від 2 липня 1993 р.
Конституція України та розвиток процесів регіональної і міжнародної
інтеграції.

15. Міжнародно-правова діяльністьУкраїни в рамках Організації з питань
безпеки і співробітництва в європі (ОБСЄ) та на універсальній основі (в
рамках ООН).

16. Міжнародні військові трибунали для Югославії та Руанди. Схвалення
Статуту Міжнародного кримінального Суду ООН (Рим, 18 липня 1998 р.).

Тема 3

Становлення і розвиток науки міжнародного права

Наука міжнародного права та її роль у розвитку і функціонуванні
міжнародного права.

Міжнародно-правові погляди давньогрецьких мислителів (Гомер, Ксенофонт,
Сократ, Платон, Аристотель та ін.) і давньоримських авторів (Т.Лівій,
Цицерон, Помпоній, Ульпіан, М.Аврелій та ін.).

Міжнародно-правові погляди Ф.Вітторіа, Б.Айали, А.Джентілі, Ф.Суареса,
Д.Сото.

Наука міжнародного права в працях Г.Гроція. Позитивно-правовий,
природно-правовий і гроціанський напрями науки міжнародного права.
Міжнародно-правове вчення Т.Гоббса, Б.Спінози, С.Пуффендорфа, Х.Томазія,
Х.Вольфа, Е.Ваттеля, К.Бейнкерсгука, І.Мозера, Р.Зьоча, Г.Мартенса.

Розвиток науки міжнародного права І.Кантом, Г.Гегелем, І.Бентамом,
Р.Филлімором, Ф.Цорном, А.Цорном, Е.Кауффманом, Ф.Лістом, Л.Оппенгеймом,
М.Коркуновим, Ф.Мартенсом, Л.Комаровським.

Розвиток науки міжнародного права в Україні. Міжнародно-правові погляди
В.П.Даневського, Р.У.Базінера, П.М.Богаєвського, Д.І,Каченовського,
І.Івановського, М.Р.Кантакузіна-Спиранського, П.Казанського,
А.М.Стоянова, В.А.Незабитовського, О.О.Ейхельмана, М.Піуновського,
В.Є.Грабаря, В.М.Корецького та ін.

Сучасні напрями науки міжнародного права. “Відроджене” природно-правове
вчення про міжнародне право. Позитивістський напрям у науці міжнародного
права. Нормативізм. Солідаристське вчення про міжнародне право.
Скандиваський і американський реалізм. Соціологічний напрям в науці
міжнародного права. Марксистсько-ленініська наука міжнародного права.
Історична школа міжнародного права. Радянська наука міжнародного права.

Методологія науки міжнародного права. Сучасна система науки
міжнародного права. Актуальні проблеми теорії і практики міжнародного
права.

Тема 4

Взаємодія міжнародного права з іншими системами управління

сучасних міжнародних відносин

1. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права. Сучасні
теорії про співвідношення міжнародного і національного права. Загальне і
особливе в національному і міжнародному праві.

2. Зв’язок між національною і міжнародною правотворчістю. Взаємодія
національного і міжнародно-правового механізмів правового регулювання на
стадії реалізації прав і обов’язків.

3. Поняття і суть узгодження норм двох систем права. Узгодження
міжнародного і внутрішньодержавного права на стадії правотворчості і на
стадії реалізації норм права.

4. Міжнародне право про співвідношення його норм із нормами
внутрішньодержавного права. Право держави визначати в межах своєї
юрисдикції засоби здійснення норм міжнародного права. Вплив рішень
міжнародних організацій на національне право. Акти спеціалізованих
установ ООН.

5. Роль внутрішньодержавного права у функціонуванні міжнародного права.
Обов’язок держави забезпечити дотримання норм міжнародного права. Засоби
забезпечення міжнародного права за допомогою актів національного права.
Трансформація, відсилка, інкорпорація, легітимація, адаптація, рецепція,
уніфікація, паралельна правотворчість, створення спеціального правового
режиму тощо.

6. Співвідношення законодавства України і міжнародного права. Діяльність
України із забезпечення виконання своїх міжнародно-правових зобов’язань.
Конституція України про дію міжнародного права у внутрішньому праві.

7. Взаємодія норм міжнародного права з іншими міжнародними нормами.
Взаємозв’язок політичних і правових норм. Міжнародна мораль і міжнародне
право. Релігія і міжнародне право. Взаємодія норм міжнародного права з
нормами міжнародної ввічливості, традицій, звичаїв тощо.

Тема 5

Інститут міжнародної правосуб’єктності

1. Поняття міжнародної правосуб’єктності. Виникнення суб’єктів
міжнародного права. Розвиток сучасного міжнародного права і тенденції
розвитку інституту міжнародної правосуб’єктності.

2. Структура інституту міжнародної правосуб’єктності. Комплекс норм, які
визначають правовий статус учасника міжнародних правовідносин.
Передумови і функції міжнародної правосуб’єктності. Види міжнародної
правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.

3. Особливості міжнародної правосуб’єктності держави. Основні права та
обов’язки держави в системі міжнародно-правового регулювання. Міжнародна
правосуб’єктність складних держав. Постійно нейтральні держави і їхня
міжнародна правосуб’єктність. Міжнародна правосуб’єктність
державоподібних утворень.

4. Визнання держав у сучасному міжнародному праві. Юридична природа і
види міжнародно-правового визнання. Форми і засоби визнання. Юридичне
значення визнання. Визнання уряду: критерії, форми, засоби. Визнання
організації опору і національно-визвольного руху. Визнання держав і
членство в міжнародній організації.

5. Міжнародна правосуб’єктність і питання правонаступництва держав.
Теорії правонаступництва. Права та обов’язки держав у галузі
правонаступництва. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо
договорів 1978 р. і Віденська конвенція про правонаступництво держав
щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р.
Правонаступництво України після розпаду Радянського Союзу.

6. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій. Джерела
закріплення міжнародних прав і обов’язків міжнародних організацій.
Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій.

7. Міжнародна правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення
незалежної держави.

8. Питання міжнародно-правової суб’єктності юридичних осіб.

9. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи.

Тема 6

Правове становище фізичних і юридичних осіб

у міжнародному праві

1. Сучасні концепції про становище фізичної особи в міжнародному праві.
Статус особи і міжнародна правосуб’єктність. Взаємодія міжнародного і
внутрішньодержавного права в розвитку статусу індивідів. Статус
індивідів у міжнародних організаціях. Право петицій. Доступ індивідів до
міжнародних судових установ і міжурядових організацій і закладів.

2. Поняття та історія боротьби за права людини. Буржуазні революції та
декларації прав людини і громадянина. Права людини у традиціях
українського народу. Міжнародний білль про права людини. Соціальна
основа прав людини. Розвиток природничих наук та техніки і права людини.
Громадянське суспільство і права людини. Мир і право на життя. Розвиток
і навколишнє середовище. Законодавство України про права людини.
Громадянські і політичні права. Економічні, соціальні та культурні права
людини.

3. Поняття і значення громадянства для правового становища індивіда в
міжнародних відносинах. Вплив міжнародного права на процес регулювання
громадянства. Засоби набуття громадянства. Подвійне громадянство і
правові засоби його позбавлення. Втрата громадянства та проблема
апатридів. Регламентація громадянства в законодавстві України. Закони
України “Про громадянство України” 2001 р., “Про правовий статус
іноземців ” 1994 р., “Про біженців” 2001 р.

4. Правове становище іноземних громадян. Історія законодавства України
про іноземців. Правовий статус іноземців в Україні. В’їзд, перебування і
виїзд іноземців з України. Трудові, майнові та особисті немайнові права
іноземців в Україні. Навчання іноземців в україні. Шлюбні та сімейні
права іноземців. Захист прав іноземців. Відповідальність іноземців за
правопорушення. Нотаріат та іноземні громадяни в Україні. Міжнародне
право про правові режими іноземців.

5. Право притулку: поняття й історія. Юридичні основи права притулку.
Основні риси інституту притулку. Обмеження на надання притулку.
Територіальний і дипломатичній притулки. Декларація про територіальний
притулок, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1967 р.

6. Правовий статус біженців і переміщених осіб. Статус національних
меншин, етнічних груп і корінного населення. Декларація прав
національностей України.

7. Правове становище іноземних збройних сил. Міжнародні угоди про статус
збройних сил.

Правовий статус іноземних юридичних осіб. Спільні і змішані
підприємства. Поняття і види іноземних юридичних осіб. Підпорядкованість
національним правопорядкам. Порядок захисту прав та інтересів іноземних
юридичних осіб. Національні засоби і дипломатичний захист.
Багатонаціональні корпорації і транснаціональні компанії.

Тема 7

Джерела міжнародного права

Поняття і зміст джерел міжнародного права. Форми правотворчої діяльності
в міжнародному праві. Метод створеня юридичних норм. Види джерел
міжнародного права. Вимоги до джерел міжнародного права.

Міжнародна угода – головне джерело сучасного міжнародного права.
Соціальна і юридична природа міжнародної угоди. Форми угод суб’єктів
міжнародного права. Умови, необхідні для створення норм міжнародного
права міжнародними угодами. Концепції “договір – закон” і “договір –
угода”.

Міжнародний звичай як джерело міжнародного права. Значення міжнародного
звичаю в сучасному міжнародному праві. Засоби формування міжнародних
звичаїв. Особливості реалізації міжнародних звичаїв. Класифікація
міжнародних звичаїв. Співвідношення міжнародного звичаю та міжнародного
договору.

Значення актів міжнародних органів і організацій для формування норм
міжнародного права. Сучасна міжнародно-правова доктрина про акти
міжнародних органів і організацій як джерело міжнародного права.
Міжнародне право про юридичну силу рішень міжнародних організацій.

Загальні принципи права в системі джерел міжнародного права: питання
визнання в теорії і практиці.

Вплив національного законодавства і рішень національних судових установ
на формування міжнародно-правових норм.

Міжнародні судові рішення та їх значення для формування норм
міжнародного права.

Вплив на міжнародну правотворчість доктрин міжнародного права.

Тема 8

Принципи та норми міжнародного права

Поняття принципів міжнародного права. Система принципів сучасного
міжнародного права. Принцип як імперативний регулятор міжнародних
відносин. Принцип як закономірність побудови системи міжнародного права.
Принципи міжнародної правотворчості та правозастосування. Принципи-ідеї.

Загальні принципи права та міжнародне право. Класифікація загальних
принципів права:

а) які трансформувалися в собі закономірності розвитку суспільних
відносин;

б) які склалися на базі закономірностей функціонування систем
управління в суспільстві;

в) які склалися на основі розвитку всіх чи більшості правових систем:

І) принципи матеріального права;

ІІ) принципи процесуального права;

ІІІ) доктринальні або концептуальні принципи.

Загальні принципи внутрішньодержавного права і принципи міжнародного
права.

Принципи сучасного міжнародного права: поняття та історична
обумовленість. Головні принципи – ядро системи міжнародного права, його
вища юридична і морально-політична сила. Характеристика принципів
міжнародного права:

а) юридична природа;

б) умови функціонування;

в) сфера дії.

Класифікація принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія
принципів. Структура принципу міжнародного права. Кодифікація принципів:
Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, які стосуються
дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту
ООН 1970 р. Заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в
Європі 1975 р.

4. Поняття і характеристика норм міжнародного права. Класифікація норм
міжнародного права. Ієрархія норм у міжнародному праві. Імперативні і
диспозитивні норми. Норми юридичні і фактичні. Структура норм
міжнародного права. Міжнародно-правові звичаєві та договірні норми.
Норми рішень міжнародних організацій.

Тема 9

Механізм реалізації норм міжнародного права

1. Поняття механізму реалізації норм міжнародного права. Механізм
реалізації норм міжнародного права в системі міжнародно-правового
регулювання.

2. Міжнародно-правові гарантії реалізації норм міжнародного права.
Міжнародна правосвідомість. Міжнародний інституційний механізм
реалізації норм міжнародного права. Юридичні факти в механізмі
реалізації норм міжнародного права. Стадії і способи реалізації.
Міжнародний контроль в механізмі реалізації норм міжнародного права.

Національний механізм реалізації норм міжнародного права.
Національно-правові гарантії реалізації норм міжнародного права.
Національний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.

Поняття міжнародних правовідносин. Міжнародні правовідносини в механізмі
міжнародно-правового регулювання.

6. Структура міжнародних правовідносин. Суб’єктивне право і суб’єктивний
обов’язок у міжнародних правовідносинах. Зв’язок прав і обов’язків у
міжнародних правовідносинах.

7. Об’єкт міжнародних правовідносин. Поняття й особливості об’єкта
міжнародних правовідносин.

Тема 10

Міжнародні правопорушення

і міжнародно-правова відповідальність. Міжнародно-правові санкції

1. Поняття міжнародного правопорушення. Види міжнародних правопорушень.
Злочини колоніалізму, расизму. Нові форми рабства. Екоцид. Наслідки
недружнього акту, зловживання правом.

2. Склад міжнародного правопорушення. Об’єктивні елементи міжнародного
правопорушення. Суб’єкти міжнародних правопорушень. Протиправні дії чи
утримання від дій законодавчих, виконавчих і судових органів держави.
Дії органів держави за межами їх компетенції. Протиправні дії
міжнародних організацій. Шкода від протиправних дій чи утримання від
дій. Причинно-наслідковий зв’язок між протиправною дією чи утриманням
від дії і шкодою.

Вина як суб’єктивний елемент міжнародного правопорушення.

3. “Зловживання правом” і міжнародне правопорушення. Елементи
“зловживання правом”

4. Наслідки міжнародних правопорушень.

5. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи та цілі.
Місце інституту відповідальності в системі сучасного міжнародного права.
Кодифікація норм відповідальності в Комісії міжнародного права ООН.

6. Суб’єкти міжнародно-правової відповідальності. Держава — головний
суб’єкт міжнародно-правової відповідальності. Особливості
міжнародно-правової відповідальності міжнародної організації.
Спеціальний характер міжнародно-правової відповідальності інших
суб’єктів.

7. Підстави міжнародно-правової відповідальності. Юридичні підстави
міжнародно-правової відповідальності. Міжнародний договір, міжнародний
звичай, рішення міжнародних організацій та міжнародних судових установ і
односторонні міжнародно-правові акти як юридичні підстави
міжнародно-правової відповідальності. Фактичні підстави
міжнародно-правової відповідальності.

8. Загальні принципи міжнародно-правової відповідальності. Цілі й
функції міжнародно-правової відповідальності. Об’єкт міжнародно-правової
відповідальності. Матеріальна та нематеріальна відповідальність. Форма
міжнародно-правової відповідальності. Ресторація, сатисфакція,
реституція, репарація.

9. Обставини, що виключають міжнародно-правову відповідальність.
Міжнародна кримінальна відповідальність. Нюрнберзький і Токійський
міжнародні воєнні трибунали. Міжнародні трибунали для Югославії та
Руанди. Міжнародна конференція (Рим, 18 липня 1998 р.), яка схвалила
Статут Міжнародного кримінального Суду ООН.

10. Поняття міжнародно-правових санкцій. Загальне й особливе примусових
заходів і міжнародно-правових санкцій. Характерні особливості
міжнародно-правових санкцій.

11 Сучасна система міжнародно-правових санкцій.

12. Санкції, які здійснюються державами в порядку самодопомоги.
Реторсії, репресалії, ембарго, бойкот, невизнання, розрив дипломатичних
і консульських відносин. Самооборона (необхідна оборона, самооборона від
агресії).

13. Санкції, які здійснюються державами з допомогою міжнародних
організацій. Колективні збройні заходи.

14. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій. Умови
правомірного застосування санкцій.

15. Місце санкцій у механізмі міжнародно-правового регулювання.
Ефективність застосування санкцій в міжнародному праві.

Тема 11

Мирні засоби вирішення міжнародних спорів

1. Мирні засоби — єдиний правомірний шлях вирішення спорів між
державами. Зміст, становлення розвиток принципу мирного вирішення
міжнародних спорів і його значення в сучасному світі. Головні
міжнародно-правові акти, які відображають його зміст. Конвенція про
мирне вирішення міжнародних спорів 1907 р. Статут ООН. Декларація про
принципи міжнародного права 1970 р., Заключний акт 1975 р. Наради з
питань безпеки і співробітництва в Європі тощо.

2. Види міжнародних спорів. Поняття і види мирних засобів вирішення
міжнародних спорів в історичному розвитку. Системи засобів мирного
вирішення спорів між державами. Міжнародні спори політичного і
юридичного характеру та відповідні засоби їх вирішення.

3. Консультації як особлива форма переговорів між державами.

4. Безпосередні переговори як головний початковий засіб встановлення і
регулювання відносин між державами і як головний засіб вирішення
міжнародних справ. Класифікація дипломатичних переговорів. Переговори
двосторонні і багатосторонні. Значення переговорів на вищому рівні і на
міжнародних конференціях.

5. Добрі послуги і посередництво. Спільне і відмінне між ними.

6. Міжнародна слідча процедура. Узгоджувальні комісії.

7. Міжнародні третейські суди (арбітражі). Історія розвитку і процедура
діяльності третейських судів. Види міжнародних третейських судів.
Постійна палата Третейського суду в Гаазі. Арбітражна процедура і
правила арбітражного процесу.

8. Міжнародний судовий розгляд. Загальні положення, юрисдикція
міжнародних судових установ – факультативна й обов’язкова. Джерела права
і процедура розгляду справ. Постійна палата Міжнародного правосуддя.
Міжнародний суд ООН. Компетенція й організація Міжнародного суду ООН.
Юрисдикція Міжнародного суду. Процедура розгляду справ. Рішення,
консультативні висновки і постанови Міжнародного суду ООН. Регіональні
міжнародні суди: Суд Європейського Союзу, Європейський суд з прав
людини. Міжамериканський суд з правах людини.

Конвенція з примирення й арбітражу в рамках ОБСЄ. Ставлення України до
міжнародних судових процедур.

Особливості вирішення міжнародних спорів в рамках міжнародних
організацій.

ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Тема 12

Право міжнародних договорів

1. Поняття права міжнародних договорів. Роль договору в сучасних
міжнародних відносинах. Кодифікація і прогресивний розвиток права
міжнародних договорів.

2. Міжнародний договір і внутрішньодержавний закон: питання доктрини та
практики співвідношення. Закон України “Про дію міжнародних договорів на
території України” від 10 грудня 1991 року.

3. Сторони в міжнародній угоді. Право на участь в міжнародних договорах.
Органи, які уповноважені представляти державу чи міжнародну організацію
при укладенні договору. Політико-правова оцінка договору про утворення
СРСР 1922р.

4. Чинність і нечинність договору. Предмет договору. Правомірність
договору. Протиправні міжнародні договори. Підстави для нечинності
договорів. Нерівноправні договори.

5. Застереження до міжнародних договорів.

6. Класифікація договорів за учасниками, цілями, об’єктом, формою,
видами тощо. Типи договорів. Особливості міжнародних договорів, стороною
яких є міжнародна організація.

Універсальні, регіональні та локальні (партикулярні) договори.
Багатосторонні, групові та двосторонні угоди. Характеристика Статуту ООН
як договору особливого значення.

7. Форма міжнародного договору та ЇЇ значення. Структура договору:
найменування, преамбула, матеріальні положення, заключні положення,
підписи, додатки. Альтернат. Мова договору.

8. Укладення договору. Договірна ініціатива. Підготовка проекту
договору. Повноваження. Переговори. Компроміси. Редакційна робота над
підготовкою автентичних текстів. Парафування. Порядок набрання договором
чинності. Ратифікація, прийняття, схвалення, приєднання. Депозитарій та
його функції. Ратифікаційні грамоти і документи про схвалення, прийняття
чи приєднання. Застереження і заяви до договору. Реєстрація договору.
Опублікування і промульгація.

9. Дія міжнародного договору. Набрання чинності. Термін дії.
Пролонгація. Порядок здійснення договорів. Принцип pacta sunt servanda.
Порушення міжнародних договорів і міжнародна відповідальність.
Національний і міжнародний контроль за виконанням угод.

10. Припинення дії міжнародних договорів. Юридичні підстави для
припинення дії договору. Виконання зобов’язань. Закінчення терміну.
Взаємна згода на припинення договору. Анулювання. Порушення умов
договору іншою стороною. Неможливість виконання умов договору.
Припинення за взаємною згодою. Перегляд. Переукладення. Призупинення дії
договору. Поява нової норми міжнародного права імперативного характеру
та її вплив на чинність договору.

11. Правонаступництво щодо міжнародних договорів. Віденська конвенція
про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 р. Питання
правонаступництва України щодо міжнародних договорів СРСР.

12. Міжнародні договори, укладені за участю міжнародних організацій.

13. Договірно-правове управління Міністерства закордонних справ України:
структура, функції і характер роботи.

Тема 13

Права людини і міжнародне право

1. Поняття і зміст права людини. Право і права людини. Природні права
людини. Історія боротьби за права людини.

2. Діяльність України по забезпеченню прав людини. Декларація про
державний суверенітет України. Діяльність законодавчої, виконавчої та
судової влади України по забезпеченню прав людини.

3. Співробітництво держав у сприянні і розвитку поваги до прав людини.
Статут ООН, мирні договори та угоди про опіку після другої світової
війни про права людини. Загальна декларація прав людини 1948 р.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.
Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права 1976 р. Другий факультативний протокол до Міжнародного
пакту про громадянські і політичні права 1989 р. Конвенція про
запобігання злочинові геноциду і покарання за нього. Конвенція про
боротьбу з дискримінацією в галузі освіти. Міжнародна конвенція про
ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Конвенція про незастосування
строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства. Конвенція
проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність
видів поводження і покарань. Конвенція про ліквідацію всіх форм
дискримінації щодо жінок. Конвенція про права дитини. Міжнародні норми в
галузі праці. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р.
Політика України щодо інституту міжнародного захисту прав людини.

4. Міжнародний механізм у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН та
допоміжні органи. Економічна і Соціальна Рада ООН та її допоміжні
органи. Правила процедури функціональних комісій Економічної і
Соціальної Ради. Комісія по правах людини. Підкомісія по попередженню
дискримінації і захисту меншин. Комісія по становищу жінок. Комітет по
ліквідації расової дискримінації. Комітет по правах людини. Комітет по
економічних, соціальних і культурних правах. Комітет по ліквідації
дискримінації щодо жінок. Комітет проти катувань. Центр по правах
людини. Заступник Генерального секретаря по правах людини та його
канцелярія. Верховний комісар ООН у справах біженців.

5. Процедури, які застосовуються для забезпечення користування правами
людини. Огляд доповідей про стан дотримання прав людини. Розбір
повідомлень щодо прав людини, розслідування грубих порушень прав людини.
Методи та процедури, які використовуються спеціалізованими установами
ООН.

Тема 14

Право зовнішніх зносин

1. Зовнішні зносини держав. Поняття права зовнішніх зносин. Об’єкт і
суб’єкти права зовнішніх зносин. Джерела права зовнішніх зносин.
Конвенційні й звичаєві норми міжнародного права у сфері зовнішніх зносин
держав. Роль внутрідержавного законодавства в регламентації створення і
діяльності органів зовнішніх зносин.

2. Система права зовнішніх зносин. Дипломатичне право. Консульське
право. Право представництва держав при міжнародних організаціях.
Інститут торговельних представництв.

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Віденська конвенція
про консульські зносини 1963 р. Конвенція про спеціальні місії 1969 р.
Віденська конвенція про представництва держав у їх відносинах з
міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р.

3. Органи зовнішніх зносин держави та їх система. Внутрішньодержавні
конституційні і спеціалізовані органи зовнішніх зносин. Парламент, глава
держави, уряд, глава уряду. Міністерства, відомства, комітети у сфері
зовнішніх зносин держави.

Зарубіжні постійні і тимчасові органи зовнішніх зносин. Дипломатичні
представництва (посольства, місії), консульські установи, постійні
представництва і місії постійних спостерігачів при міжнародних
організаціях. Торговельні представництва. Спеціальні місії, делегації і
групи спостерігачів на міжнародних конференціях, делегації для участі в
роботі сесій міжнародних організацій та їх органів.

4. Міжнародно-правове регулювання організації та діяльності постійних
дипломатичних представництв. Встановлення дипломатичних відносин і
організація дипломатичних представництв. Початок і закінчення
дипломатичної місії. Структура та персонал дипломатичних представництв.
Класи та ранги. Дипломатичний корпус. Дуайен дипломатичного корпусу.
Функції дипломатичних представництв і засоби їх здійснення.

5. Дипломатичні привілеї та імунітети. Поняття дипломатичних привілеїв
та імунітетів і підстав їх надання. Привілеї та імунітети дипломатичного
представництва. Привілеї та імунітети дипломатичного персоналу
представництва. Особи, яким надаються привілеї та імунітети
дипломатичного характеру.

6. Право спеціальних місій. Поняття й історія розвитку інституту
спеціальних місій. Види і функції спеціальних місій. Місце і роль у
сучасній дипломатії спеціальних місій на вищому рівні. Привілеї та
імунітети спеціальних місій.

7. Правові основи дипломатичної служби України. Внутрішньодержавне
законодавство. Правові основи діяльності у сфері зовнішніх зносин
Верховної Ради (ст. 85 Конституції), Президента (ст. 102, 106
Конституції) і Кабінету Міністрів України (ст. 1 16 Конституції).
Структура і функції Міністерства закордонних справ України.

8. Міжнародно-правове регулювання організації та діяльності консульських
установ. Встановлення консульських відносин і організація консульств.
Початок і закінчення консульської місії. Структура і персонал
консульських представництв. Штатні і нештатні (почесні) консули. Класи
консулів: генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент.
Завідуючий консульським відділом дипломатичного представництва.

Порядок призначення і відкликання консулів. Консульський патент і
екзекватура. Консульський округ. Консульський корпус.

Функції консульських установ і засоби їх здійснення.

9. Поняття і юридична природа консульських привілеїв та імунітетів.
Привілеї та імунітети консульських посадових осіб.

10. Правові основи консульської діяльності України. Внутрішньодержавне
законодавство. Консульський статут України. Інституційний механізм
консульської діяльності України. Консульські установи України за
рубежем.

11. Поняття і характерні особливості права представництва держав при
міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях.

12. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності
представництв держав при міжнародних організаціях і на міжнародних
конференціях. Постійні представництва держав і місії постійних
спостерігачів при міжнародних організаціях. Делегації і спостерігачі
держав в органах міжнародних організацій і на міжнародних конференціях.
Привілеї та імунітети представництв і представників держав при
міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях.

Тема 15

Територія в міжнародному праві

1. Етнічна та державна територія. Територія нації, народу, держави. Види
території згідно з міжнародним правом: державна, з міжнародним режимом,
із змішаним режимом.

2. Поняття територіального верховенства. Юридична природа та склад
державної території.

3. Розмежування сфери дії територіального верховенства. Державні кордони
та їх правовий режим. Поняття і значення державних кордонів. Види
державних кордонів: орографічні, геометричні, астрономічні. Засоби
визначення, встановлення та перевірки кордонів. Демаркація.
Редемаркація. Визначення проходження державної території на суходолі, на
морі, на судноплавних і несудноплавних ріках, на озерах та інших
водоймищах, греблях, мостах, у надрах та повітряному просторі і т. ін.
Співвідношення режиму державного кордону і прикордонного режиму.
Прикордонна смуга. Прикордонна зона. Права й обов’язки прикордонних
представників.

4. Принцип цілісності державної території і недоторканності державних
кордонів. Юридична основа, умови функціонування, сфера дії принципу.
Спори і суперечки з приводу кордонів. Підстави для зміни державних
кордонів відповідно до сучасного міжнародного права.

6. Правові основи і засоби формування і зміни державної території.
Історія питання. Первісні і вторинні позадоговірні засоби формування
(зміни державної території в міжнародному праві до другої світової
війни.

7. Дебеляція. Окулярна окупація. Символічна окупація. Ефективна
окупація. Інші засоби зміни території, які практикувались в минулому:
купівля-продаж території, застава, надання в дарунок, як придане при
династичних шлюбах тощо.

Природне прирощування території держави (акреція) чи нарощення її
частини.

8. Загальновизнані в сучасному міжнародному праві засоби зміни державної
території. Право народів і націй на самовизначення і розпорядження
власною долею як вищий принцип територіальних змін і розмежувань.

9. Головні принципи правового режиму міжнародних річок.
Багатонаціональні і прикордонні ріки.

Сучасний міжнародно-правовий режим рік Європи (Дунай, Ельба, Рейн),

11. Правовий режим Арктики.

Правовий режим простору, який знаходиться за межами національної
юрисдикції — Антарктика.

Вашингтонський договір про Антарктиду від ] грудня 1959 р. і головні
риси встановленого ним режиму.

Тема 16

Міжнародне морське право

1. Виникнення і розвиток міжнародного морського права. Поняття і головні
риси міжнародного морського права як галузі сучасного міжнародного
права. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного морського права.
Перша (1958 р.), Друга (1960 р.) і Третя (1973-1982 рр.) конференції ООН
з морського права. Женевські конвенції з морського права 1958 р.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. Формування і значення основних
принципів міжнародного морського права. Міжнародно-правові звичаї у цій
галузі.

2. Міжнародний інституційний механізм у галузі мореплавства й
експлуатації ресурсів морських просторів Світового океану (дна морів і
океанів, його надр за межами національної юрисдикції). Міжнародна
морська організація (ЇМО), Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО
(МОК), Міжнародне гідрографічне бюро. Міжнародна палата з судноплавства.
Міжнародний океанографічний інститут. Підготовча комісія для
міжнародного органу з морського дна і Міжнародного трибуналу з морського
права тощо.

4. Внутрішні (національні) морські води. Поняття, види і правовий режим
внутрішніх морських вод. Морські порти — закриті і відкриті для заходу
іноземних суден: Національне законодавство і міжнародне право про їх
правовий статус.

5. Територіальні води (територіальне море): поняття та історичний
розвиток цього інституту. Ширина територіальних вод у сучасному
міжнародному праві і методи її відрахування.

Право мирного проходу. Порядок проходу іноземних військових кораблів.
Правове становище іноземних суден у територіальних водах. Режим
територіального моря відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982
р. Закони і правила прибережної держави щодо мирного проходу.

6. Прилеглі зони. Режим прилеглих зон і їхня межа згідно з конвенціями
1958 р. і 1982 р. Суверенні права прибережної держави у прилеглій зоні.
Види контролю: митний, фіскальний, імміграційний і санітарний.

7. Континентальний шельф. Геологічне і юридичне поняття континентального
шельфу. Женевська Конвенція про континентальний шельф 1958 р. та
Конвенція ООН по морському праву 1982 р. Визначення межі та режим
континентального шельфу.

8. Виключна економічна зона. Поняття, правовий статус і ширина виключної
економічної зони. Права, обов’язки і юрисдикція прибережної держави.

9. Міжнародно-правовий режим відкритого моря. Принцип свободи відкритого
моря як основа правового режиму відкритого моря. Женевська конвенція про
відкрите море 1958 р. Конвенція ООН по морському праву 1982 р. Складові
принципи свободи відкритого моря.

Право переслідувати по гарячих слідах і умови його застосування.

Обов’язок подання допомоги тим, хто терпить біду. Боротьба з піратством
і актами тероризму у відкритому морі: норми Женевської конвенції про
відкрите море 1958 р., Конвенції ООН з морського права 1982 р. і
Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки
морського судноплавства 1988 р.

10. Правовий режим міжнародних проток. Загальна характеристика та
класифікація проток. Питання про ширину територіальних вод у протоках.
Міжнародно-правовий режим найважливіших міжнародних проток — Ла-Манш,
Берингова, Па-де-Кале, Мозамбікська, Гібралтарська, Флоридська,
Сінгапурська, Торресова, Малаккська, Корору, Баб-ель-Мандебська,
Корейська, Ормузька, Зунд. Режим Чорноморських проток за конвенцією,
укладеною 1 936 р. в Монтрьо.

11. Міжнародні канали та їхній правовий режим. Кільський, Суецький,
Панамський, Коринфський, Сайменський канали. Проекти побудови
міжнародних морських тунелів і електростанцій та їхній правовий статус.

12. Міжнародний район морського дна і його режим за Конвенцією ООН 1982
р.

Тема 17

Міжнародне повітряне право

1. Поняття і зміст міжнародного повітряного права. Міжнародне повітряне
право як галузь міжнародного права. Особливості міжнародного повітряного
права. Джерела міжнародного повітряного права. Головні принципи
міжнародного повітряного права.

2. Правовий статус повітряного простору. Суверенітет держави на свою
територію як основа правового статусу її повітряного простору.

3. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу. Правова
класифікація повітряних суден. Національна належність і реєстрація
повітряних суден. Право власності на повітряне судно. Польотна
готовність повітряного судна. Проблеми юрисдикції щодо цивільних і
військових повітряних суден.

4. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних
сполучень. Міжнародно-правові аспекти національних польотів. Поняття
міжнародного польоту. Регулярні та нерегулярні міжнародні польоти та їх
правове забезпечення. Правова регламентація транзитних польотів.
Міжнародно-правові наслідки несанкціонованого польоту.

5. Міжнародний аеропорт. Аеронавігаційні засоби та служби. Поняття
статусу міжнародного аеропорту. Прикордонний, митний, валютний і
санітарний огляд та контроль.

ue

e?

„

yyyy^„

OJQJ^J h»

„

yyyy^„

„? ¤`„?gd`aD

– авіації. Незаконне захоплення повітряного судна, викрадення
повітряного судна, акт, який загрожує безпеці цивільної авіації,
повітряне піратство, повітряний тероризм. Міжнародні договори щодо
боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

7. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

Тема 18

Міжнародне космічне право

1. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
Особливості міжнародно-правового регулювання космічної діяльності і
режиму космічного простору. Роль ООН у формуванні норм міжнародного
космічного права. Суб’єкти та об’єкт міжнародного космічного права.

2. Джерела міжнародного космічного права — конвенційні норми і норми
міжнародно-правових звичаїв.

3. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
Концепція “загальної спадщини людства” в космічному праві. Міжнародне
право про діяльність по дослідженню і використанню космічного простору
та небесних тіл.

4. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів. Поняття космічного
об’єкта. Реєстрація космічних об’єктів. Міжнародно-правові засади
використання супутників зв’язку і прямого віщання. Здійснення юрисдикції
і контролю над космічними об’єктами і космонавтами. Право власності на
космічні об’єкти.

Міжнародно-правовий статус космонавтів як посланців людства у космос.
Права і обов’язки членів космічних екіпажів.

5. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними
об’єктами.

7. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання
космічного простору в умовах його немілітаризації. Двосторонні угоди як
найбільш поширена юридична форма міжнародного космічного
співробітництва. Багатосторонні угоди про співробітництво.

Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.

Тема 19

Право міжнародних організацій

1. Поняття і розвиток права міжнародних організацій. Зародження і
становлення інституту міжнародних організацій в міжнародних відносинах.
Правова природа адміністративних союзів XIX ст. Ліга Націй. Сучасна
система міжнародних організацій, їхні типи і види. Класифікація
міжнародних організацій.

2. Право міжнародних організацій як галузь сучасного міжнародного права.
Суб’єкти і об’єкти права міжнародних організацій. Джерела права
міжнародних організацій.

3. Юридична природа міжнародних організацій. Міжнародні організації і
державний суверенітет. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних
організацій. Правова основа створення і функціонування міжнародних
організацій. Проблема кодифікації права міжнародних організацій.

4. Організація Об’єднаних Націй. Історія створення і правова природа
ООН. Статут ООН. Членство в ООН. Система органів ООН. Генеральна
Асамблея. Рада Безпеки. Економічна і Соціальна Рада. Рада з опіки.
Міжнародний Суд. Секретаріат ООН. Питання перегляду Статуту ООН.

5. Спеціалізовані та інші установи системи ООН. Загальна характеристика
спеціалізованих установ ООН. Цілі, склад, структура, основні принципи і
напрями діяльності: Міжнародної організації праці (МОП), Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ), Продовольчої і
сільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй (ФАО), Організації
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітньої
організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Організації Об’єднаних
Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) та інших установ ООН, які
забезпечують співробітництво економічного, соціального, культурного і
гуманітарного характеру.

Цілі, склад, структура, основні принципи та напрями діяльності
спеціалізованих установ ООН, які забезпечують міжнародне співробітництво
в галузі транспорту, зв’язку, охорони природи: Міжнародна організація
цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ЇМО),
Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС),
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) тощо.

Цілі, склад, структура, основні принципи і напрями діяльності
спеціалізованих установ ООН, покликаних забезпечити міжнародне
співробітництво у сфері фінансів і кредиту: Міжнародний банк
реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ),
Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація
(МФК), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР).

Організаційно-правові особливості діяльності МАГАТЕ. Автономні
організації ООН (ЮНКТАД, ГАТТ/СОТ та ін.) — правові особливості і
головні напрями їх діяльності.

6. Регіональні та субрегіональні організації і правова природа їхнього
створення та функціонування:

7. Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем
сучасності.

Тема 20

Право Європейського Союзу

1. Поняття та структура права Європейського Союзу. Організаційна
структура. Коло членів. Система права Європейського Союзу ~ первинне та
вторинне право. Інститути права Європейського Союзу. Основні та
допоміжні джерела права ЄС. Особливий характер права ЄС.

2. Роль Європейського Союзу у правовому регулюванні європейської
інтеграції.

3. Договірний механізм Європейського Союзу. Установчі документи. Окремі
положення законодавства ЄС, які стосуються правового регулювання у сфері
охорони правопорядку та правосуддя у кримінальних справах. Питання
захисту прав людини в рамках Європейського Союзу.

4. Інституційний механізм Європейського Союзу. Роль Європейської Ради.
Основні засади діяльності Ради Європейського Союзу. Межі компетенції
Ради ЄС. Функції та завдання Комісії Європейського Союзу. Структура та
склад Європейського парламенту. Повноваження Європарламенту. Діяльність
Суду ЄС. Питання, які входять до компетенції Суду ЄС. Рахункова палата
як інститут у системі Євросоюзу. Місце Європейської Ради в системі
інституціонального механізму інтеграції. Правове регулювання зовнішніх
зносин Європейського Союзу.

5. Право Європейського Союзу і внутрішньодержавне право держав-членів.

6. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими
співтовариствами та їх державами-членами 1994 р. Основні напрямки
співробітництва України та ЄС. Інституційний механізм із забезпечення
належного виконання положень Угоди.

Тема 21

Міжнародне економічне право

1. Поняття міжнародного економічного права. Особливості міжнародного
економічного права як галузі міжнародного права.

2. Джерела міжнародного економічного права. Роль міжнародних договорів і
міжнародних звичаїв у розвитку міжнародного економічного права. 3.
Договірно-правовий та Інституційний механізми міжнародних економічних
відносин.

Головні багатосторонні угоди в галузі міжнародних економічних відносин.
ООН в системі міжнародних економічних організацій. Генеральна угода про
тарифи і торгівлю (ГАТТ/СОТ). Міжнародні організації в галузі торгівлі
окремими товарами. Конвенція ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів (1980р.).

Регіональні економічні комісії ООН і регіональні міжнародні економічні
організації.

4. Питання суб’єктів міжнародного економічного права. Держава як суб’єкт
міжнародного економічного права. Особливості суб’єктивних прав і
обов’язків міжнародних організацій. Міжнародно-правове регулювання
діяльності транснаціональних корпорацій, фізичних і юридичних осіб у
сфері міжнародно-економічних відносин.

Тема 22

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища

1. Форми співробітництва держав у галузі охорони навколишнього
середовища. Джерела міжнародно-правової охорони навколишнього
середовища. Поняття й особливості міжнародного права навколишнього
середовища як галузі сучасного загального міжнародного права. Головні
принципи міжнародно-правової охорони навколишнього середовища. Всесвітня
стратегія охорони природи 1980 р. Всесвітня хартія природи 1982 р.
Конвенція про заборону воєнного чи будь-якого іншого ворожого
використання засобів впливу на природне середовище 1977 р.

2. Інституційний механізм міжнародно-правової охорони навколишнього
середовища. Міжнародні конференції як традиційна форма співробітництва
держав в галузі охорони навколишнього середовища.

Стокгольмська конференція ООН з проблем охорони навколишнього середовища
1972 р. Декларація, план заходів і організаційно-фінансові рішення
Стокгольмської конференції. Міжнародні форуми з питань охорони
навколишнього середовища після Стокгольмської конференції 1972 р.
Декларація Ріо-де-Жанейро 1992р.

Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП). Цілі, принципи і
функції ЮНЕП. Компетенція, структура, головні напрями та форми
діяльності ЮНЕП. Діяльність ІМКО, ФАО, ЮНЕСКО та інших міжнародних
організацій в галузі охорони навколишнього середовища. Неурядові
міжнародні організації у галузі охорони навколишнього середовища.

3. Міжнародно-правова охорона Світового океану.

4. Міжнародно-правова охорона земельних та інших ресурсів суходолу.
Міжнародне співробітництво в боротьбі з запустеленням.
Міжнародно-правова охорона рослинного і тваринного світу. Конвенція про
водно-болотні угіддя 1971 р.

5. Міжнародно-правова охорона атмосфери Землі та космічного простору.
Міжнародно-правові основи, структура і засоби охорони атмосфери Землі та
космічного простору.

Тема 23

Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

1. Поняття злочинів міжнародного характеру як основного об’єкта
співробітництва держав з метою запобігання таким злочинам та покарання
осіб, які їх вчинили. Відмінність злочинів міжнародного характеру від
звичайної кримінальної злочинності і власне міжнародних злочинів.
Критерії розмежування.

2. Форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.
Міжнародні органи і конференції по боротьбі зі злочинністю; розгляд
різних аспектів проблеми запобігання і припинення злочинів, які
посягають на національний і міжнародний правопорядок, на сесіях
Генеральної Асамблеї ООН, у рамках діяльності Економічної і Соціальної
Ради тощо;

3. Головні напрями співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю;

а) злочини, які завдають шкоди мирному співробітництву і безпеці держав:

б) злочини, які завдають шкоди економічному і соціально-культурному
розвитку держав та народів;

в) злочини, які завдають шкоди особистому і державному майну, моральним
цінностям;

г) інші злочини міжнародного характеру.

4. Двосторонні угоди про правову допомогу, укладені Україною із
зарубіжними державами. Встановлення юрисдикції держави над злочинами
міжнародного характеру — випадки і підстави. Багатостороння Конвенція
про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування
покарання в державі, громадянами якої вони є, 1978 р.

5. Видача (екстрадиція) злочинців — поняття та умови видачі. Суб’єкти
видачі. Склад злочинів, які тягнуть за собою видачу. Правові підстави
для видачі чи відмови в ній. Процедури видачі. Мотиви злочину і проблема
“видачі чи надання притулку”. Видача осіб, які скоїли злочини
міжнародного характеру, як альтернативна процедура, передбачена
переліченими вище конвенціями 1970, 1971, 1 973, 1979 рр. Застосування
вказаних засад (кримінального переслідування по закону утримуючої
держави або ж видача звинувачуваного іншій заінтересованій держа-ві) як
фактор, що забезпечує невідворотність покарання у справах про злочини
міжнародного характеру.

Тема 24

Міжнародне гуманітарне право

1. Поняття міжнародного гуманітарного права. Характерні риси
міжнародного

гуманітарного права як галузі сучасного загального міжнародного права.
Суб’єкти

і об’єкти міжнародного гуманітарного права. Джерела міжнародного
гуманітарного

права.

2. Збройні конфлікти в сучасному світі та їхня класифікація.

3. Учасники збройних конфліктів за класифікацією Додаткових протоколів І
та II 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. Комбатанти — поняття і
коло осіб, яких воно охоплює. Права і обов’язки комбатантів. Умови
розповсюдження статусу комбатантів на партизанів, добровольців,
учасників національно-визвольних рухів тощо.

Некомбатанти: мирне населення і особи зі складу деяких категорій
збройних сил. Спеціальний правовий статус медичного та духовного
персоналу збройних сил воюючих сторін. Поводження з найманцями,
шпигунами, вивідачами.

4. Початок війни і його правові наслідки. Юридична кваліфікація факту
оголошення війни чи неоголошення війни при вже розпочатих воєнних діях.
Стан війни і доля дипломатичних і консульських відносин, договірних
зв’язків. Питання про власність у цих умовах. Відносини між громадянами
із громадянами воюючих держав. Інтернування.

Нейтральні держави і держави, що не воюють: права й обов’язки.

5. Театр війни. Нейтралізовані і демілітаризовані території. Статус
відкритого міста.

6. Закони і звичаї війни. Засоби і методи ведення суходільної, морської
і повітряної воєн в умовах їх правомірності.

Недопустимість ведення воєнних дій проти мирного населення. Заборона чи
обмеження певних видів звичайної зброї і абсолютна протиправність
застосування зброї масового знищення.

Військові хитрощі і акти віроломства — правова оцінка. Військові
розвідники. Вивідачі. Парламентери.

7. Режим воєнної окупації — поняття і умови його здійснення. Захист
цивільного населення під час війни, у тому числі в умовах воєнної
окупації. Обов’язки окупуючої держави. Заборона депортації. Захист
культурних цінностей під час війни.

8. Режим військового полону. Міжнародно-правові акти, які його
визначають. Коло осіб, які користуються статусом військовополонених.

Режим поранених і хворих із складу збройних сил в суходільній і морській
війнах.

9. Закінчення воєнних дій чи їх тимчасове призупинення — правові
питання; припинення стану війни та його наслідки.

Форми і засоби призупинення воєнних дій і припинення стану війни.

10. Міжнародно-правова відповідальність держави за розв’язання і ведення
агресивної війни. Міжнародна кримінальна відповідальність індивіда за
воєнні злочини і злочини проти людства. Статути і вироки Нюрнберзького і
Токійського воєнних трибуналів, військових трибуналів по Югославії та
Руанді. Міжнародна конференція (Рим, 18 липня 1998 р.), яка схвалила
Статут Міжнародного кримінального Суду ООН.

11. Діяльність України з імплементації основних положень гуманітарного
права. Закони України “Про символіку Червоного Хреста і Червоного
Півмісяця в Україні” 1999р. та “Про Товариство Червоного Хреста України”
1992 р. Створення Міжвідомчої Комісії з питань імплементації
гуманітарного права в Україні.

Плани семінарських занять:

Тема 1. Поняття, особливості та значення міжнародного публічного права.

Поняття та суть сучасного міжнародного права.

Функції міжнародного права та його роль в регулюванні міжнародних
відносин.

Особливості міжнародного публічного права.

Міжнародне право та інші регулятори міжнародних відносин (мораль,
релігія, сила).

Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права.

Література:

А) Нормативні акти:

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Устав международного суда ООН // Действующее международное право.
Т.1. –

М., 1996. – С. 7-33.

Б) Наукова література:

Буткевич В.Г., Мисик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи
теорії: Підручник. ? К., 2002, с. 10-49.

Буткевич В.Г. Походження терміна „міжнародне право” // Український
часопис міжнародного права. 1994. №1.

Василенко В.А. Основы теории международного права. ? К., 1988.

Дмитриева Г.С. Мораль и международное право. ? М. 1991.

Каламкарян Р.А. Господство права в международных отношениях. ? М. 2004.
? с. 9?91.

Каламкарян Р.А. Философия международного права. ? М. 2006. ? с. 6?72,
144?164.

Лукашук И.И. Международно-правовое регулирование международных
отношений. ? М. 1975.

Лукашук И.И. Функционирование международного права. ? М. 1982.

Суверенітет України і міжнародне право / За заг. ред. В.Н. Денисова,
В.І. Євінтова. ? К., 1995.

Тимченко Л.Д. Международное право. ? Харьков, 1999.

Тускоз Жан. Міжнародне право. К. 1998.

Шестаков Л.Н. Понятия международного права // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.
2. Право. 1997. №6.

Ушаков Н.А. Проблемы теории международного права. ? М., 1988.

Тема 2. Джерела міжнародного права.

Поняття і види джерел міжнародного права.

Міжнародний договір як основне джерело міжнародного права.

Міжнародно-правовий звичай.

Загальні принципи права і міжнародне право.

Значення актів міжнародних органів та організацій для формування норм
міжнародного права.

Література:

А) Нормативні акти:

1. Статья 38 Статуту Международного суда ООН // Действующее

международное право. Т. 1. – М., 1996. – С. 58.

2. Положение о Комиссии международного права 1974 г. //
Действующее

международное право. Т. 1. – М., 1996. – С. 58-64.

Б) Наукова література:

Буткевич В.Г., Мисик В.В., Задорожний О.В. Міжнародне право. Основи
теорії.: Підручник. ? К. 2002, с. 108?143.

Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. ? М.: Наука,
1988.

Корецкий В.М. „Общие принципы права” в международном праве. ? К., 1957.

Лихачев В.Н. Проблемы в современном международном праве. ? Казань, 1985.

Лукашук И.И. Источники международного права. К., 1966.

Мельник А. Міжнародні договори СРСР: частина національного
законодавства? // Юридичний журнал. ? 2004. ? №3. с. 84?90.

Положение о Комиссии международного права 1947 г. // Действующее
международное право. В 3-х томах. ? М., 1966. ? Т.1, с. 58-64.

Тункин Г.И. Теория международного права. ? М., 1970.

Х. де Аречага. Современное международное право. ? М. 1983.

Шестаков Л.Н. Императивные нормы в системе современного права. ? М.,
1981.

Тема 3. Суб’єкти міжнародного права. (4 год.)

Заняття 1.

Поняття суб’єкта міжнародного права: зміст міжнародної
правосуб’єктності.

Держава як основний суб’єкт міжнародного права:

державний суверенітет як основа міжнародної правосуб’єктності;

види держав, міжнародна правосуб’єктність суб’єктів федерації;

основні права і обов’язки держав.

Міжнародно-правове визнання:

теорії визнання: конститутивна і декларативна;

форми визнання;

види визнання.

Заняття 2.

Поняття правонаступництва. Віденські конвенції 1978 та 1983 рр. з питань
правонаступництва.

Правонаступництво України після розпаду Радянського Союзу.

Міжнародна правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення
незалежної держави.

Міжнародна правосуб’єктність міждержавних організацій.

Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних та юридичних осіб у
міжнародному публічному праві.

Література:

А) Нормативі акти:

Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1991. – ; 46. – Ст. 617.

Венская конвенция о правоприемстве государств в отношении договоров 1978
г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. – С. 433-457.

Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении
государственной собственности, государственных архивов и государственных
долгов 1983 г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. –
С. 457-474.

Договор о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и
активов Союза ССР 1991 г. // Действующее международное право. Т. 1. –
М., 1996.- С. 476-482.

Б) Наукова література:

Буткевич В.Г. Актуальная проблема современного международного права //
Вестн. Киев. Ун-та. Сер. Международные отношения и международное право.
1976. Вып. 3. ? с. 82?86.

Буткевич В.Г., Мисик В.В., Задорожний О.В. Міжнародне право. Основи
теорії.: Підручник. ? К. 2002, с. 293-365, 344-393

Вельяминов Т.М. Международная правосубъектность // Сов. Ежегодник
международного права. 1986. ? М.,1987. ? с. 77-97.

Действующее международное право в 3-х томах. Т.1. ? М. 1996, с. 121-161.

Дмитрієв А.І. Інститут постійного нейтралітету в міжнародному праві:
Монографія. ? К.: ТОВ „Юридична думка”, 2005. ? 312 с.

Ігошкін Г. Нова дійсність нейтралітету // Політика і час. № 10, 1997, с.
37?43.

Захарова Н.Д. Индивид ? субъект международного права//Сов. государство и
право. ? 1989., №11.

Клапас И. Правопреемство и континуитет в международном праве //
Московский журнал международного права. ? 1992. ? №4, с. 22-35.

Клименко Б.М. Проблемы правопреемства на территории бывшего Союза ССР //
Моск. Журнал международного права. 1992. №1.

Каламкарян Р.А. Признание как односторонний юридический акт
государства//Международно-правовые основы межгосударственного
сотрудничества. ? М., 1983, с. 53?69.

Курдюков Т.И. Государства в системе международно-правового
регулирования. ? Казань, 1979.

Лукашук И.И. Суверенная власть государства в механизме
международно-правового регулирования // Сов. Ежегодник международного
права. 1977. ? М., 1979. ? с. 127-146.

Малинин С.А., Ковалева Т.М. Правосубъектность международных организаций
// Правоведение, 1992, №5.

Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР.
? К., 2005.

Международная правосубъектность. ? М., 1971.

Ноговіцина Ю. Міжнародно-правові аспекти правонаступництва України. ? К.
2006.

Черниченко С.В. Теория международного права в 2-х томах. ? М, 1999. т.2.
с. 58?110.

Хонин В.Н. О специфике субъектов международно-правового регулирования //
Вестн. Киевск. ун-та. Сер. Междунар. отношения и междунар. право. 1975.
Вып. 1., с. 26-38.

Тема 4. Міжнародні правопорушення і міжнародно-правова відповідальність

Поняття та особливості міжнародних правопорушень.

Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.

Суб’єкти міжнародно-правової відповідальності.

Підстави міжнародно-правової відповідальності.

Санкції в міжнародному праві.

Література:

А) Нормативні акти:

Конвенция о международной ответственности за ущерб, причиненный
космическими объектами 1972 г. // Действующее международное право. Т.
1. – М., 1996. – С. 738-743.

Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказания за него
1948 г. // Действующее международное право. Т. 2. – М., 1997. – С.
68-71.

Конвенция о предупреждении преступления апартеида и наказания за него
1973 г. // Действующее международное право. Т. 2. – М., 1997. – С.
84-89.

Конвенция о неприменении срока давности к военным преступлениям и
преступлениям против человечества 1968 г. // Действующее международное
право. Т. 3. – М., 1997. – С. 14-17.

Резолюция 808 (1993) от 22 февраля 1993 г.Об учреждении Международного
трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за серьезные
нарушения международного гуманітарного права, совершенные на териттории
бывшей Югославии // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. –
С. 744-758.

Резолюция 808 (1993) от 22 февраля 1993 г. Об учреждении Международного
трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за серйозне
нарушения международного гуманітарного права, совершенные на територии
Руанды // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. – С.
759-771.

Римський Статут Міжнародного кримінального суду (Рим, 17 липня 1998 р.).
– Міжнародне право в документах. – Харків, 2006. – С. 317-319.

Б) Наукова література:

1. Василенко В.А. Международно-правовые санкции. – К., 1982.

2. Василенко В.А. Ответственность государств за международные
правонарушения.

– К., 1976.

3. Дмитрієв А. Інститут реституції у міжнародному праві: історія
становлення //

Право України. – 2002. – № 10.

4. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. – М.. 1975.

5. Курис П.М. Международные правонарушения и ответственность
государств. –

Вильнюс, 1973.

6. Мазов В.А. Ответственность в международном праве. – М., 1979.

7. Минайчук Ю.В. Последствия международного правового нарушения. – К.,
1987.

8. Раскалей С.Б. Объективная ответственность государств в международном
праве.

– К., 1985.

9. Ушаков Н.А. Основания международной ответственности государств. –
М., 1983.

Тема 5. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів

Значення мирних засобів у вирішенні мирних спорів в сучасну епоху.
Особливості сучасних засобів вирішення міжнародних спорів.

Роль і значення безпосередніх переговорів.

Добрі послуги і посередництво.

Слідчі та узгоджувальні комісії.

Міжнародна третейська (арбітражна) процедура.

Роль міжнародних судових органів у вирішенні міжнародних спорів.

Міжнародні організації і мирне вирішення спорів.

Література:

А) Нормативні акти:

Конвенция о мирном разрешении международных столкновений от 5 (18)
октября 1907 г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. –
С. 788-796.

Общий акт о мирном разрешении международных споров от 26 сентября 1928
г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. – С. 788-796.

Манильская декларация о мирном разрешении международных споров от 15
ноября 1982 г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996.- С.
811-815.

Результаты совещания СБСЕ по мирному урегулированию споров от 12-23
октября 1992 г. // Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. –
С. 829-850.

Б) Наукова література:

Анисимов Л.Н. Международно-правовые средства разрешения международных
споров (конфликтов). – Л.: Изд-во. Ленінград. Ун-та, 1975.

Василенко В.А., Энтин М.Л. Мирне средства разрешения международных
споров // Курс международного права в 7-ми томах. Т.3. – М.: „Наука”,
1990. – С. 145-188.

Евгеньева Н., Кожевников Д. Роль Международного Суда в мирном
урегулировании споров // Советское государство и право, 1986. № 10. – С.
108-115.

Исраэлян В. О дипломатических переговорах // Международная жизнь, 1988.

Муфак Зияд Тамир. Роль ООН в мирному розв’язанні спорів та конфліктів //
Право України, 2003. № 1.

Лазарев С.Л. Актуальность проблемы международного арбитража // Советское
государство и право, 1991. № 2.

Лазарев С.Л. Международный арбитраж. – М.: Международные отношения.
1991.

Пушмин Э.А. Мирное разрешение международных споров. – М.: Международные
отношения, 1974.

Пушмин Э.А. Посредничество в международном праве. – М.: Международные
отношения, 1970.

Энтин М.Л. Предотвращение международных конфликтов // Международное
право в современном мире. – М., 1991.

Тема 6. Право міжнародних договорів

Заняття 1

Поняття та значення міжнародного договору. Кодифікація і прогресивний
розвиток права міжнародних договорів. Віденська конвенція про право
міжнародних договорів 1969 р.

Стадії укладення міжнародного договору. Набуття чинності міжнародного
договору.

Чинність і нечинність міжнародного договору (в часі, просторі, щодо
третіх осіб).

Застереження до міжнародного договору.

Заняття 2

Депозитарій міжнародного договору. Реєстрація міжнародного договору та
її значення.

Порядок виконання міжнародного договору.

Припинення дії міжнародних договорів.

Правонаступництво стосовно міжнародних договорів.

Література:

А) Нормативні акти:

Конституція України. – К., 1996.

Закон України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004 року //
Відомості ВР України. – 2004. № 50. – Ст. 540.

Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. //
Відомості ВР України. – 1991, № 46. – Ст.617.

Венская конвенция о праве международных договоров от 1969 г. //
Международное право в документах. – М., 1982.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р., Віденська
конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.,
Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами і
міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. //
Советский ежегодник международного права. 1977. – М.: 1979. або
Действующее международное право. Т. 1. – М., 1996. – С. 372-409.

Б) Наукова література:

Горохов П. Ратификация // Международная жизнь. 1983. № 3.

Ерпылева Н.Ю. Клаузула неизменных обстоятельств в современном
международном праве // Советское государство и право. – 1992. № 2.

Лукашук И.И. Право международных договоров // Курс международного права
в 7-ми томах. – Т. 4. – М., 1990. – С. 5-90.

Лукашук И.И. Субъекты права международных договоров // Государство и
право. – 2004. № 11. – С. 53-61.

Макаревич Н. Віденська конвенція про право міжнародних договорів //
Радянське право. 1986. № 1.

Мережко О.О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії і
практики. – К., 2002.

Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР.
– К.; Юридична думка, 2005.

Мюллерсон Р. Проблема действительности договора, заключенного в
нарушение норм внутригосударственного права // Советский ежегодник
международного права, 1986. – М., 1987.

Павленко О.В. Міжнародні договори держав Київської Русі як джерело
міжнародного права // Український часопис міжнародного права . – К.,
1992. № 1.

Перетерский И.С. Толкование международных договоров. – М., 1959.

Преображенська В.В. Право міжнародних договорів. – Львів, 1974.

Суворова В.Я. Обеспечение реализации договорных норм международного
права // Советское государство и право. – М., 1991. № 9.

Талалаев А.Н. Право международных договоров. Договоры с участием
международных организаций. – М., 1989.

Талалаев А.Н. Право международных договоров: действие и применение. –
М., 1985.

Шатров В.П., Шилтах В.Х. Неправомерные договора и международное право. –
М., Из-во УНД. 1986.

Шепель А. Застереження до міжнародних договорів (Практика України) //
Право України. 1970. № 10.

Шуршалов В.М. Право международных договоров. – М., 1979.

Тема 7. Право зовнішніх зносин

Поняття і система права зовнішніх зносин.

Дипломатичне право.

Консульське право.

Право спеціальних місій.

Дипломатичне право міжнародних організацій.

Література:

А) Нормативні акти:

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. // В кн.. Гуменюк
Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К., 1998.

Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. // В кн.. Гуменюк
Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К., 1998.

Закон України „Про дипломатичну службу” // Урядовий кур’єр. – 2001. №
134.

Положення про дипломатичне представництво України за кордоном,
затверджене Розпорядженням Президента України 22.10.1992. р. // Голос
України від 28.10.1992 р. № 206 або „Урядовий кур’єр” від 06.11.1992 р.
№№ 50-51.

Положення про Міністерство закордонних справ України від 12.07.2006 р.
№ 960. ( HYPERLINK “http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/Laws/main.tgi”
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/Laws/main.tgi )

Б) Наукова література:

Блищенко И.П. Дипломатическое право. – М., 1990.

Бобылев Г.В., Зубков Н.Г. Основы консульской службы. – М., 1986.

Ганюшкин Б.В. Дипломатическое право международных организаций: Правовое
положение представителей при международных организациях, в их органах и
на международных конференциях. – М., 1972.

Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К., 1998.

Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала. –
М., 1995.

Ильин Ю.Д. Основне тенденции в развитии консульского права. – М., 1975.

Кузнєцов С.А. Представители государств в международных отношениях. – М.,
1995.

Кузнєцов С.А. Представители государств в международных организациях. –
М., 1980.

Машев Д. Дипломатическое и консульское право. – София, 1986.

Петренко Н.И. Основы консульського права. – М., 1986.

Плотникова О.В. Консульские отношения и консульское право. Учебник для
вузов. – М., 1998.

Репецький В.М. Дипломатичне і консульське право. – Львів, 2002., Київ,
2006.

Сандровский К.К. Право внешних сношений. – К., 1986.

Смирнов Ю.М. Консульское право: практика применения. – М., 2001.

Тема 8. Право міжнародних організацій

Юридична природа міжнародної організації.

Функції міжнародних організацій.

Правова природа актів міжнародної організації та порядок їх прийняття.

Загальна характеристика ООН. Система органів ООН.

Регіональні та субрегіональні організації та їх правова природа.

Література:

А) Нормативні акти:

Статут Організації Об’єднаних Націй (Сан-Франциско, 26 червня 1945 р.)
// Міжнародне право в документах. – Харків, 2006. – С. 160-169.

Статут Ради Європи (Лондон, 5 травня 1949 р.) // Міжнародне право в
документах. – Харків, 2006. – С. 173-175.

Північноатлантичний договір (Вашингтон, 4 квітня 1949 р.) // Міжнародне
право в документах. – Харків, 2006. – С. 175-177.

Статут Співдружності Незалежних Держав (Мінськ, 22 січня 1993 р.) //
Міжнародне право в документах. – Харків, 2006. – С. 178-183.

Б) Наукова література:

Дружков М.П. Заключение многосторонних договоров в рамках и под эгидой
международных организаций. – К., 1986.

Кузнєцов С.А. Представители государств в международных организациях. –
М., 1990.

Ганюшкин Б.В. Дипломатическое право международных организаций. – М.,
1972.

Морозов Г.И. Международные организации: Некоторые вопросы теории. – М.;
1974.

Крилов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. –
М., 1988.

Шибаева Е.А. Право международных организаций. – М., 1986.

Муравйов В.И. Международные организации – спецефический субъект
международного права. – К., 1990.

Кривчикова Э.С. Основы теории права международных организаций. – М.,
1997.

Международные организации системы ООН. Справ очник. – М., 1990.

Моравецкий В. Функции международных организаций. – М., 1976.

Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в
международно-правовом регулировании. – М., 1999.

Зайцева О.Г. Международные межгосударственные организации. – М., 1983.

Актуальные проблемы деятельности международных организаций. – М., 1982.

Тема 9. Міжнародне морське право

Поняття міжнародного морського права. Становлення міжнародного морського
права.

Правовий режим територіальних вод.

Правовий режим континентального шельфу та виключної економічної зони.

Правовий режим відкритого моря.

Правовий режим міжнародних проток і міжнародних каналів.

Література:

А) Нормативні акти:

Закон України „Про виключну (морську) економічну зону України” від
16.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 21, ст. 152.

Действующее международное право. – М., 1997, т. 3. – С. 322-549.

Б) Наукова література:

Баймуратов М.А. Правовой режим континентального шельфа и способы его
разграничения. – Одеса, 2000.

Кулик М. Встановлення критеріїв справедливості правового регулювання
демілітації континентального шельфу // Право України, 2001, № 7.

Международное морское, воздушное и космическое право: общее и особенное.
– М., 1992.

Василенко В.А., Высоцкий А.Ф., Рыбальчик Д.Э. Международное морское
право. – К., 1988.

Курс международного права в 7-ми томах. Т.5. – М., Наука, 1992. – С.
5-123.

Мировой Океан и международное право. В 5-ти книгах. – М., 1986-1991.

Современное международное морское право и практика его применения
Украиной. – К., 1995. – 341 с.

Шемякин А.Н. Морское право. – Х.: Одиссей, 2004.

Шемякин А.Н. Право пользования морем (генезис, структура и содержание).
– Одеса, 2004. – 272 с.

Шемякін О. Правовий режим Чорноморських проток: Історія, сучасність і
перспективи розвитку // Право України, 2000. № 7.

Тема 10. Міжнародне повітряне право

Поняття і зміст міжнародного повітряного права. Особливості міжнародного
повітряного права.

Правовий статус повітряного простору, повітряного судна і його екіпажу.

Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних
сполучень.

Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

Література:

А) Нормативні акти:

Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993, №
25. – С. 274.

Конвенция о международной гражданской авиации // Международное воздушное
право. – М., 1980. Кн. 1. – С. 280-316.

Конвенция о преступлених и некоторых других действиях, совершенных на
борту воздушного судна // Международное воздушное право. – М., 1980. Кн.
1. – С. 317-327.

Конвенция о борьбе с незаконным захватом воздушных судов //
Международное воздушное право. – М., 1980. Кн. 1. – С. 335-342.

Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против
безопасности гражданской авиации // Международное воздушное право. – М.,
1980. Кн. 1. – С. 335-342.

Действующее международное право в 3-х томах. Т.3. – М.. 1997, – Раздел
21. – С. 550-624.

Б) Наукова література:

Афанасьев В.Г. Международные отношения в области гражданской авиации. –
М., 1983. – 232 с.

Балаховский Я.М. Разрешение споров в международном воздушном праве:
(Роль Совета ИКАО) // Советский ежегодник международного права, 1984. –
М., 1986.

Бордунов В.Д. Влияние международных авиационных организаций на развитие
научно-технической революции в области гражданской авиации //
Научно-технический прогресс и актуальные вопросы международного права. –
Киев, 1990.

Бордунов В.Д., Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование
международных полетов гражданських воздушных судов. – М., 1988.

Бордунов В.Д. Системные свойства международного воздушного права //
Советское государоство и право. – 1988. № 7.

Дежкин В.Н. Правовое регулирование международных воздушных сообщений. –
М., 1987.

Курс междугнародного права в 7-ми томах. – М.: 1982. – С. 124-166.

Малеев Ю.Н. Международное воздушное право: вопросы теории и практики. –
М., 1986.

Малеев Ю.Н. Международно-правовые проблемы режима воздушного
пространства // Советский ежегодник международного праа. 1987. – М.,
1988.

Международное воздушное право / Отв. Ред. А.П.Мовчан. – М., 1980-1981. –
Кн.. 1 и 2.

Тихонов В.М. Международные авиационные организации. – М.. 1986.

Тема 11. Міжнародне космічне право

Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.

Порядок реєстрації космічних об’єктів.

Міжнародно-правовий режим космічних об’єктів.

Правовий режим космонавтів.

А) Нормативні акти:

Договор о принципах деятельности государств по исследованию и
использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные
тела 1967 г.// Международное публичное право. Сб. документов. Т.2. – М.,
1996.

Конвенция о регистрации объектов, запускаемых в космическое пространство
1974 г. // Там же.

Действующее международное право в 3 томах. – Т.3. М.: 1997. – с.625 –
663.

Б) Наукова література:

Даниленко Т.М. Граница меджу воздушным и космическим пространством в
современном международном праве// Сов.гос. и право. – 1989, №9.

Деканозов Р.В. Юридическая природа космического пространства, небесных
тел и их ресурсов// Космос и право. – М., 1986.

Жуков Г.П. Космическое право. – М., 1966.

Курс международного правав 7-ми томах. – Т.5. М.: 1992. – с. 167 – 225.

Космос в разных ипостасях// Международная жизнь. – 1991, № 5.

Международное космическое право. – М., 1985.

Остин А. Мердэн. Международная стандартизация космических систем связи//
Московский журнал международного права. – 1992, №1.

Постышев В.М. Освоение космоса и развивающиеся страны//
Международно-правовые проблемы. – М., 1990.

Рудев Р.И. Международно-правовой статус космических станций. – М., 1982.

Фариборз Нозари. Космическое право. – М., 1979.

Тема 12. Міжнародне економічне право

Поняття міжнародного економічного права. Об’єкт регулювання міжнародного
економічного права.

Головні багатосторонні угоди у галузі міжнародних економічних відносин.

Суб’єкти міжнародного економічного права.

Міжнародне торгове право.

Міжнародне фінансове право.

Література:

А) Нормативні акти:

Марракешська угода про створення Світової організації торгівлі
(Марракеш, 15 квітня 1994 р.) // Міжнародне право в документах. –
Харків, 2006. – С. 320-323.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3281 (ХХІХ) від 12 грудня 1974 р.
„Хартія економічних прав та обов’язків держав” // Міжнародне право в
документах. – Харків, 2006. – С. 323-330.

Б) Наукова література:

Альтшулер А.Б. Международное валютное право. – М., 1984.

Богатырев А.Г. Инвестиционное право. – М., 1992.

Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. – М., 1994.

Вельяминов Г.М. Международное экономическое право и процес. – М., 2004.

Войтович С. Система та право міжнародних економічних відносин //
Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 12-24.

Карро Д., Жюйор П. Международное экономическое право. – М., 2002.

Моисеев А.А. Международные финансовые организации. Правове аспекты
деятельности. – М., 2006.

Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. – Х., 2003.

Покрещук О.О. Правове регулювання міжнародної торгівлі в контексті норм
і правил ГААТ/СОТ. – К.. 2003.

Рогач О. Транснаціональні корпорації та економічне зростання. – К.,
1997.

Шумилов В.М. Всемирная торговая организация: право и система. – М.,
2006.

Шреплер Х.А. Международные экономические организации: Справ очник. – М.,
1998.

Тема 13. Міжнародне екологічне право

Поняття й особливості міжнародного права навколишнього середовища як
галузі сучасного загального міжнародного права.

Інституційний механізм міжнародно-правової охорони навколишнього
середовища.

Міжнародно-правова охорона земельних та інших ресурсів суходолу.

Міжнародно-правова охорона атмосфери Землі та космічного простору.

Література:

А) Нормативні акти:

Стокгольмская декларация по окружающей среде // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
10-13.

Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию // // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
14-17.

Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у
транскордонному контексті // // Збірник міжнародно-правових актів у
сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С. 66-78.

Віденська конвенція про охорону озонового шару // // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
126-132.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату // // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
154-168.

Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій,
які призводять до забруднення нафтою // // Збірник міжнародно-правових
актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С. 184-187.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення // // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
249-263.

Европейская конвенция о защите животных при международной перевозке //
// Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів,
2002. – С. 264-272.

Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ
існування в Європі // // Збірник міжнародно-правових актів у сфері
охорони довкілля. – Львів, 2002. – С. 302-308.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття // // Збірник
міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С.
329-342.

Конвенція про ядерну безпеку // // Збірник міжнародно-правових актів у
сфері охорони довкілля. – Львів, 2002. – С. 406-413.

Б) Наукова література:

Балащенко С.А., Макарова Т.И. Международно-правовая охрана окружающей
среды и права человека. – Минск, 1999.

Виноградов С.В. Международное право и охрана атмосферы. – М., 1987.

Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні проблеми
міжнародного права навколишнього середовища. – Львів, вид-во ЛНУ, 2002.

Тимошенко А.С. Формирование и развитие международного права окружающей
среды. – М., 1986.

Тема 14. Міжнародне гуманітарне право

1 Поняття міжнародного гуманітарного права. Його характерні риси.

2. Початок війни та його правові наслідки.

3. Правове положення цивільного населення.

4.. Театр військових дій. Засоби і методи ведення війни.

4. Правовий статус учасників збройного конфлікту. Комбатанти і не-
комбатанти.

5. Правовий режим військового полону.

6. Правовий режим поранених і хворих

7. Призупинення військових дій. Припинення стану війни та його правові
наслідки.

Л і т е р а т у р а :

А) Нормативно-правові акти:

1. Гаазькі конвенції про закони і звичаї війни. // Действующее
международное право т.3 – М.: 1997.- с.574 – 587

2. Женевські конвенції 1949 року // Там же.- с. 603 – 802.

3. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей в випадку
військового конфлікту від 1954 року.// Там же.- с. 803 – 812.

Б) Наукова література:

Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика,
дипломатия. – М.,1989.

Богданов О.В.Запрещение оружия массового уничтожения. – М., 1985.

Гассер Х.П. Международное гуманитарное право. Введение. – М., 1995.

Калугин В.Ю., Акулов Д.В. Пресечение нарушений в механизме имплементации
международного гуманитарного права. – Минск, 2004.

Кальховен Ф. Ограничение методов и средств ведения войны. – М., 1994.

Станислав Е. Нахлик. Краткий очерк международного гуманитарного права.-
Междунар. Комитет Красного Креста.,1993.

Правовая защита жерт вооруженных конфликтов. – М.: 2000.

Калугин В.Ю. Международное гуманитарное право. – Минск : Тесей, 1999.

Курс международного права в 7-ми томах. – Т.6. М.: 1992. –с.218 – 307.

Репецький В.М., Лисик В.М. Міжнародне гуманітарне право: Підручник. –
К., 2007.

Смирнов М.Г. О системе и характере норм, регулирующих вооруженные
конфликты немеждународного характера. // Государство и право. -2006.-
№;4

PAGE

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter