.

Правова статистика (лекції)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
5 124687
Скачать документ

Правова статистика

Курс лекцій

ЗМІСТ

ТЕМА 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

ТЕМА 2. РАВОВА СТАТИСТИКА ТА ЇЇ РОЛЬ У БОРОТЬБІ 3 ПРАВОПОРУШЕННЯМИ

ТЕМА 3. СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ТЕМА 4. ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ТЕМА 5. СТАТИСТИЧНІ ГРАФІКИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ

ТЕМА 6. АБСОЛЮТНІ, ВІДНОСНІ І СЕРЕДНІ ВЕЛИЧИНИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В
ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ

ТЕМА 7. ДИНАМІЧНІ РЯДИ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ

ТЕМА 8. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРАВОВОЇ

ТЕМА 9. СУТНІСТЬ КРИМШОЛОГО-СТАТИСТИЧНИХ ТЕОРІЙ

ТЕМА 10. АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ОБРОБКИ ДАНИХ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ВСІХ ТЕМ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ОКРЕМИХ ТЕМ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Тема 1. ^ ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

” Виникнення правової статистики.

• Розвиток судової статистики у дореволюційний час.

• Правова статистика у радянській період та сучасний стан її розвитку в
Україні.

1. Виникнення правової статистики

Статистичним обліком займалися ще у давні часи. Вже в V столітті до н.
е. облік чисельності військ перського царя Дарія здійснювався за
допомогою камінців. Кожен воїн був зобов’язаний покласти камінець у
відповідному місці і забрати його після повернення з походу. Камінці, що
залишалися, свідчили про кількість загиблих воїнів.

Число народжених і померлих афінян в античні часи визначалося, виходячи
з дарів богам. Міра пшениці свідчила про народжених, а кількість мір
ячменю дозволяла визначити число померлих. Одиницею обліку у Російській
імперії була «соха», «селянський двір», «ревізійна душа».

Статистичні методи аналізу масових явищ уперше запропоновані у другій
половині XVII століття англійськими «політичними арифметиками» Дж.
Граунтом (1620-1674) при вивченні переміщення населення в Лондоні У.
Петті (1623-1687) при підрахуванні народного багатства, кількості та
складу населення. Саме. слово «статистика» вони не вживали. Лише в 1746
році! німецький професор Г. Ахенваль, починаючи читати в Мор-дурському
університеті нову дисципліну, назвав її «статистика». Як основоположник
німецької описової шко-

-7-

ли, він вважав, що зміст нової навчальної дисципліни полягає в описанні
політичного становища держави.

Подальший розвиток статистична наука дістала в роботах видатного
бельгійського математика А. Кетле (1796-1874), російського мислителя
О.М. Радищева (1749-1802), українського вченого Д.П. Журавського
(1810-1856), російського економіста Ю.Е. Янсона (1835-1893),
родоначальника сучасної системи викладання статистики А.А. Чупрова
(1874-1926).

В середині XVIII століття під словом «статистика» розуміли фактичні
відомості про державу. Передусім це були дані про кількість та
переміщення населення держави, її економіку та територіальний поділ. В
подальшому зміст цього слова розширювався, змінювався і уточнювався.
Історія кримінально-правової статистики Росії (до складу якої в той час
входила й Україна) бере початок з організації у 1802 році міністерств.
Саме з того часу почали накопичуватися дані про злочинність та
кримінально-правову боротьбу з нею. Збирання різних статистичних
відомостей існувало й раніше, але воно не носило систематичного
характеру, а в матеріалах описувалися економічно-географічний стан
окремих регіонів і майже не містилися відомості про злочини, злочинців і
діяльність органів, що здійснюють правосуддя.

Маніфестом від 8 вересня 1802 року про утворення міністерств було
покладено початок нової системи державної статистики, а саме
кримінально-правової, яка зосередилася в той час в Міністерстві юстиції
і Міністерстві внутрішніх справ. Уся статистика Міністерства внутрішніх
справ поділялася на основну і поточну та мала відомості «про питання
поліції», керівництво якою було покладено на МВС. Вказані питання
повинні були, з одного боку, виявити можливі діяння,

-8-

які порушують правопорядок, а з іншого – показати, як справляється
поліція з покладеними на неї обов’язками.

Спираючись на праці історика права професора Б.С. Ошеровича, С.С.
Остроумов доводив, що біля джерел організації кримінально-правової
(судової) статистики Росії стояв О.М. Радищев. Запрошений для участі в
«комісії з відпрацювання законів», О.М. Радищев запропонував свій проект
«О законопо-ложении», який суттєво вплинув на організацію збору звітних
матеріалів у Росії міністерствами внутрішніх справ і юстиції. Радищев
вважав, що розробка нових, гуманних законів можлива лише тоді, коли в
розпорядженні комісії буде повноцінний статистичний матеріал, що
правдиво висвітлює характер і види злочинності, її причини, здійснення
правосуддя тощо. Він запропонував систему таблиць («відомостей»),
необхідних’ для розробки нових законів, і намітив програму статистичного
дослідження злочинів та покарань, випередивши в цьому питанні
західноєвропейських вчених. Він закликав збирати і вивчати статистичні
дані за великий відтинок часу, досліджувати злочинність- за певні
періоди в її динаміці. Що дозволило б визначити її причини, поставити
питання про доцільність смертної кари тощо.

Доступ до фактичних матеріалів мав, безумовно, прогресивне значення і
відіграв велику роль у розвитку статистичної науки. Крім обговорення в
пресі регулярних звітів міністерств і спеціального видання
«Статистичного журналу», -засновником якого був К.Ф. Герман, статистика,
як обов’язковий предмет, вводиться в гімназіях і університетах. В 1804
році в Імператорській академії наук відкрилася кафедра статистики,
вченим було дозволено користуватися офі-

ційними матеріалами. Однак низка відомостей, наприклад про політичні
злочини і фінанси, вважалися державною таємницею.

Академік К.Ф. Герман був першим російським кримінальним, статистом, який
спробував всебічно проаналізувати причини злочинності на підставі
офіційно опублікованих даних. Досліджуючи статистичні матеріали про
кількість злочинів і самогубств, використовуючи узагальнюючі показники,
він хотів довести закономірність і причинну обумовленість подібних

вчинків.

З 1804 року губернатори повинні були подавати Міністерству внутрішніх
справ, а. потім Міністерству поліції, заснованому в 1811 році (в його
структурі бу- • ло статистичне відділення, яким керував К.Ф. Герман),
щорічні звіти з багатьма додатків. З питань статистики ‘ злочинів і
покарань до звіту додавалася окрема відомість, яка містила разом з
цифровими даними деякі пояснення. Особлива увага зверталася на кількість
‘ злочинів, статеву приналежність злочинців, їх чисельність. З цього
можна зробити висновок, що з самого початку злочинність вивчалась у двох
взаємопов’язаних вимірах – діяннях (фактах) і особах, які їх скоїли, із
застосуванням певного групування злочинів. Крім річних звітів,
губернатори мали надсилати в міністерство щомісячні відомості особливих
пригод, на підставі яких складалася звітна відомість «Особливих

пригод в імперії».

Основним джерелом даних про злочинність була статистика Міністерства
юстиції, яке згідно з маніфестом від 25 липня 1811 року «Про заснування
міністерств» здійснювало «устрій суду цивільного і кримінального». Цим
було покладено початок організації нової системи судової статистики:
місцеві судові ор-

-10-

гани (об’єднані в губернському масштабі) зобов’язані були звітуватися
перед міністром за певними формами звітів. Спеціального статистичного
відділення мініс– терство, не мало до 1872 року, і всі статистичні
матеріали зосереджувалися в архіві. На основі отриманих з місць
матеріалів міністерство складало щорічні звіти про свою діяльність. Всі
справи розподілялися по кожній губернії на б груп: 1)»цікаві», тобто
цивільні;

2) кримінальні; 3) слідчі; 4) боргові по векселях;

5) спірні й апеляційні; 6) безспірні по приписах, вимогах і проханнях.
Кожна губернія давала також відомості про кількість підсудних і осіб,
які утримуються під вартою.

З метою контролю за діяльністю слідчого апарату, який з I860 року був.
відокремлений від поліції і підпорядкований судовим місцям, 20 серпня
I860 року Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність
(двомісячну і річну), яка дозволяла судити про успішність роботи органів
попереднього слідства. Кримінальні палати, таким’чином, мали можливість
контролювати роботу судових слідчих на підставі отриманих показників. У
подальшому кримінальні палати подавали матеріали «для нагляду»
губернському прокурору, який зі своїми зауваженнями надсилав їх
Міністерству юстиції.

Облік злочинів, крім вказаних міністерств, здійсню-‘ вався і органами
виконання покарань. У 1852 році статистичне відділення Міністерства
внутрішніх справ було перетворене у статистичний комітет, який з 1857
року став називатися Центральним статистичним комітетом. Цьому комітету
доручався збір, перевірка і обробка усіх статистичних відомостей,
потрібних урядові.

В цей період з’являється низка праць з питань моральної статистики,
важливим розділом якої була кри-

– 11 –

мінально-правова статистика. Поняття моральної статистики, теоретичний
спір про яку в науковій літературі ведеться протягом двох століть,
приписується французькому вченому А, Геррі (1802-1867) – адвокатові при
апеляційному суді в Парижі. Він у 1833 році опублікував роботу під
назвою «Досвід моральної статистики Франції». Хоча «батьком моральної
статистики» вважається У. Петті, А. Геррі виходив з того, що «в кожному
суспільстві відома схильність до злочинів». Шляхом обробки великого
кримінально-статистичного матеріалу він хотів визначити важливі сторони
злочинності. А. Геррі перший приступив до статистичного вивчення мотивів
злочинності, але ще не дійшов до дослідження причинної залежності між
явищами.

Найпомітніший крок у вивченні явищ, що характеризують суспільну мораль,
зробив А. Кетле. Саме він звернув увагу на повторність кримінальних
явищ, був упевнений у стабільності кількості злочинів, які скоюються
щорічно, і на цій підставі спробував вивести закономірності руху
злочинності.

Дослідження моральних статистів у другій половині XIX століття йшли у
напрямі збору даних про ступінь впливу на злочинність тих чи інших
соціальних факторів. Серед них особливо виокремлювалися:

особливості держави, пори року і доби, особистісні характеристики –
стать, вік, освіта, національність, місце проживання, сімейний та
майновий стан, алкоголізм, бродяжництво, неврожай, ціни на хліб тощо.
Привертають увагу праці представників цього напряму – В. Лексиса, Г.
Майра, Е. Феррі, Р. Гарофало, С. Принса, П. Лафарга; наших
співвітчизників -Д.Т. Анучина, Н.А. Неклюдова, І. Я. Фойницького, М.В.
Духовського, Д.А. Дриля, П.Н. Ткачова,

-12-

?•

С.К. Гогеля, М.Н. Гернета. Зазначимо, що названі вчені вважали
статистичний аналіз важливим методом відшукування залежностей
злочинності від певних соціальних факторів.

До представників школи моральних статистів з глибокою повагою ставився
М.С. Таганцев: Під їх впливом, як зазначає у вступному -слові до курсу
лекцій «Русское уголовное право» їх упорядник і відповідальний редактор
професор M.I. Загородников, «його «догматичний» у позитивному смислі
цього слова підхід до .осмислення юридичних відносин – втратив свої
крайності».

Питання кримінально-правової статистики розглядалися авторами того
періоду в тісному зв’язку з політичною, економічною і соціальною
ситуацією. Наголошувалося, що без чіткої організації статистики
неможливо контролювати роботу суддів, проводити відповідні законодавчі
заходи і розвивати юридичну науку.

2. Розвиток судової статистики у дореволюційний час

Помітною віхою в організації кримінально-правової статистики стала
судова реформа 1864 року. Вона для своєї ефективної діяльності вимагала
і нової організації кримінально-правової (судової) статистики. Судова
реформа 1864 року ввела суд присяжних, адвокатуру, реорганізувала
прокуратуру, встановила новий порядок судочинства і судоустрою. Вона
скасувала станові суди, проголосила відокремлення суду від законодавчої
і виконавчої влади, незалежність суддів. Була розпочата робота щодо
реформування кримінального законодавства, що безпосередньо визначає
об’єкти кримінально-правової статистики.

Гї

a

§ S

S ® 5 5 в я

|g g о о о.

ON г” u-> m

0

5^

^

t~-^f)

0

? f-*^

й 0. –

u 5

й §

‘• .

о я я §

і^

^0 со r~-

ю

0 m

c~

^0

ґ-

0

(N ^ ^

00

e^

ITl

Wl

1-1

i^-i 0 ,

3

й х •

m

r-Ч

m

•’t

00

.3 g

я е

W

h

It

m

Д r” ^f

•^•

гп t^-

•cf

00 (N

1-4 m (^

^

0\ 40

tTi

5

00

0 0^

і

9-і

Я «І

в м

.5 g . ^1

si^

ro

?3

t”

“T

•^r m t^-

ТІ-

00

cs

m

§

0-N

so -w->

5

0 0 00 0 0^

u о

Ю Ч

.3

5 §.

&

CQ >

S

pa

g

»-4

U

0

Й

^

^ aa 1-1

s s

U

Ю

Тема б, Очевидно, що абсолютні величини (показники) є підґрунтям,
відправною точкою будь-якого статистичного дослідження, що має як
наукові, так і суто практичні цілі. Вони дають уявлення про розміри
злочинності, інших правопорушень, а будучи співставлені з аналогічними
показниками за окремі проміжки часу і по окремих територіях, дають
можливість мати уявлення і про хід процесів, що відбуваються. Однак такі
показники відображають тільки окремі грані багатосторонніх соціальних
явищ.

Застосування в ході дослідження лише абсолютних величин не дасть
можливості глибоко прояснити закономірності і взаємозв’язки, що
обумовлюють ситуацію і тенденції розвитку досліджуваних явищ: у правовій
статистиці – правопорушень, осіб, які їх вчинили, заходів боротьби з
ними. Більше того, саме тільки застосування абсолютних величин у ході
аналізу правових явищ може призвести до висновків, що не відповідають
дійсності. Скажімо, за 1998 рік органами внутрішніх справ в Одеській
області було Виявлено 3111 злочинів по лінії підрозділів БЕЗ (боротьби з
економічною злочинністю), а в Львівській – 2978. Чи можна, співставивши
ці дві цифри, зробити висновок, що в Одеській області ситуація із
боротьбою з еконо^ мічними злочинами краща ніж у Львівській? Ні, не
можна. Адже для будь-якого об’єктивного аналізу ситуації треба дослідити
кількість населення в цих областях, економічну ситуацію, ефективність
роботи правоохоронних органів і багато ще чого. І тут співстав-лення
навіть цілої низки показників, виражених в абсолютних величинах, не
дасть повної відповіді на питання, які ми ставимо на початку аналізу.

То ж неминуче виникає потреба привести наведені показники у співставимий
вигляд, що дасть нам які-

-109-

Очевидно, що абсолютні величини (показники) є підґрунтям, відправною
точкою будь-якого статистичного дослідження, що має як наукові, так і
суто практичні цілі. Вони дають уявлення про розміри злочинності, інших
правопорушень, а будучи співставлені з аналогічними показниками за
окремі проміжки часу і по окремих територіях, дають можливість мати
уявлення і про хід процесів, що відбуваються. Однак такі показники
відображають тільки окремі грані багатосторонніх соціальних явищ.

Застосування в ході дослідження лише абсолютних величин не дасть
можливості глибоко прояснити закономірності і взаємозв’язки, що
обумовлюють ситуацію і тенденції розвитку досліджуваних явищ: у правовій
статистиці – правопорушень, осіб, які їх вчинили, заходів боротьби з
ними. Більше того, саме тільки застосування абсолютних величин у ході
аналізу правових явищ може призвести до висновків, що не відповідають
дійсності. Скажімо, за 1998 рік органами внутрішніх справ в Одеській
області було Виявлено 3111 злочинів по лінії підрозділів БЕЗ (боротьби з
економічною злочинністю), а в Львівській – 2978. Чи можна, співставивши
ці дві цифри, зробити висновок, що в Одеській області ситуація із
боротьбою з еконо-мічними злочинами краща ніж у Львівській? Ні, не
можна. Адже для будь-якого об’єктивного аналізу ситуації треба дослідити
кількість населення в цих областях, економічну ситуацію, ефективність
роботи правоохоронних органів і багато ще чого. І тут співстав-лення
навіть цілої низки показників, виражених в абсолютних величинах, не
дасть повної відповіді на питання, які ми ставимо на початку аналізу.

То ж неминуче виникає потреба привести наведені показники у співставимий
вигляд, що дасть нам які-

-109-

сно вищий рівень дослідницьких можливостей. Скажімо, нам потрібно буде в
нашому прикладі встановити кількість економічних злочинів, що припадають
на 100 тис. населення у кожній області, виявити якісну сутність викритих
злочинів (скільки між них тяжких, менш тяжких і таких, що не становлять
великої суспільної небезпеки), співставити кількість економічних
злочинів, які “виявлені” органами внутрішніх справ і кількість
обвинувальних вироків, що вступили в законну силу з цих справ. Після цих
перетворень можна аналізувати ситуацію у різних напрямках, оскільки
показники будуть приведені у співставимий вигляд.

Абсолютні величини, які приведені у співставимий вигляд, звуться
узагальнюючими показниками. Вони поділяються на відносні і середні
величини. І саме з їх допомогою можна виявити “невидимі” за абсолютними
величинами зв’язки і співвідношення, які мають собою глибинний характер
і реально обумовлюють те чи інше явище.

2. Відносні величини та їх застосування в правовій статистиці

Як вже зазначалося, для виявлення кількісної і якісної сутності
абсолютних показників соціальних явищ треба їх співставити, тобто
дослідити їх взаємозв’язок і взаємозалежність. Та абсолютна величина, з
якою проводиться сігівставлення інших величин, зветься базою або
масштабом порівняння. ‘

При співставленні двох абсолютних показників у результаті їх ділення
одного на іншій, як їх частка, ви-. никає нова величина, яка здебільшого
не є пойменованою, бо існує як похідна, вторинна. Базова, масштабна
величина в абсолютній більшості береться приймається за сто відсотків,
хоча в певних випадках вона може

-110-бути взята за тисячу (промілле) або за одиницю. Відповідно та
величина, яка порівнюється з базовою, складає певну частку від ста
відсотків, тисячі (промілле) або одиниці (хоча, як ми побачимо, можливі
випадки поіменованості відносної величини, так звані коефіцієнти).
Відносні величини можуть також утворюватися від співвідношення не лише
абсолютних, але й відносних і середніх величин.

Таким чином, можна визначити, що ті величини, які отримуються в
результаті співставлення двох абсолютних, відносних або середніх величин
звуться відносними і мають вираження у вигляді відсотків, промілле або
частки одиниці, кратних чи пойменованих чисел.

Відносні величини дають можливість глибоко проаналізувати якісний і
кількісний боки соціальних явищ (наприклад, дати всебічну оцінку стану
злочинності й ефективності боротьби з нею). Ось чому ми постійно
знаходимо їх у звітах, аналітичних довідках, прогностичних розробках та
інших документах, які фіксують основні напрямки роботи правоохоронних
органів.

В основі вірогідності отриманих відносних величин має лежати вимога
порівняльності показників, співставлення яких створює вказані величини.
Це означає, що поняття різних видів злочинів має базуватися на
відповідних нормах Кримінального кодексу України, характеристика
процесуальних показників боротьби із злочинністю – на відповідних нормах
Кримінально-процесуального кодексу України, а кримінологічні показники –
бути тотожними у всі інтервали часу і по всіх територіях, що
співставляються. Разом з тим самі інтервали часу повинні бути
однаковими, а території тотожними (скажімо, дослідження

-111-

показників злочинності’в області за різні роки буде коректним за тієї
умови, якщо територія області не змінювалася). При встановленні змін у
будь-яких показниках, що співставляються треба попередньо зробити
необхідні поправки і врахувати їх при обчислюванні відносних величин.

У правовій статистиці найчастіше застосовуються такі види відносних
величин: відношення частини до цілого (відносини інтенсивності);
відносини, що характеризують структуру сукупності (відносини розподілу);
відносини координації і порівняння; відносини, що характеризують
динаміку.

Відношення частини до цілого (відносини інтенсивності)

Серед відносин інтенсивності значний інтерес викликає розповсюдженість
певних явищ у соціальному середовищі (злочинів, адміністративних і
цивільних деліктів, правопорушників тощо). Це не може не цікавити
правову статистику. Адже насамперед показники інтенсивності свідчать про
стан з правопорушеннями.

У відносних величинах, що характеризують відносини інтенсивності, у
якості частини виступає досліджуване явище, а в якості цілого-
середовище, де це явище себе проявляє. Тільки застосовуючи показник
відносин інтенсивності можна об’єктивно співставити ситуацію з
правопорушеннями різних видів у різних районах, областях, країнах і в
різні аналогічні проміжки часу (здебільшого – роки). Скажімо, було б
недоречно робити певні висновки стосовно ситуації із злочинністю,
співставляючи її абсолютні показники (кількість злочинів і злочинців) за
рік у Донецькій і Тернопільській областях. Адже кількість мешканців у
першій у кілька разів більша, ніж у другій. Очевидно

-112-

треба знайти якийсь загальний, об’єднуючий, підхід для співставимо’!’
оцінки ситуації у цих двох областях.

У кримінально-правовій статистиці (як і в інших галузях статистики) це
досягається шляхом введення показника, який зветься коефіцієнтом
злочинності. Так званий коефіцієнт загальної злочинності визначається
шляхом співвідношення кількості вчинених за відповідний період злочинів
до загальної кількості населення, яке проживає в даному регіоні (цей
показник є “цілим”) з розрахунку на 100. тис., 10 тис., або 1 тис.
мешканців. Такий показник можна співставити і за різні адекватні
проміжки часу на одній території (скажімо, області), і по різних
територіях за один і той же час.

Коефіцієнт злочинності обраховується за фрр-мулою:

Кз=

-3(ф.) х 100000 (10000,1000)

н

де:

К з – коефіцієнт злочинності;

З ф. – кількість вчинених злочинів;

100000, 10000, 1000 – єдиний показник, на який перераховується кількість
вчинених злочинів;

Н – кількість населення в досліджуваному регіоні.

Візьмемо умовно два міста. В місті А за рік вчинено 700 злочинів, у
місті Б – 1000. Абсолютні показники свідчать, що становище із
злочинністю краще в місті А. Однак об’єктивну картину може дати тільки
застосування коефіцієнту злочинності. В місті А проживає 200000
населення, в місті Б – 400000. (Для визначення кількості населення
береться його показник на 1′ січня досліджуваного року і на 1 січня
року, що йде за ним, показники складаються і поділяються на

-113-

2). Отже, коефіцієнт злочинності у перерахунку на 10 тисяч населення у
місті А становитиме: К з = 700 х 10000 / 200000 = 35, а у місті Б: К з =
1000 х 10000 / 400000 = 25. Тобто реальна ситуація із злочинністю краща
в місті Б.

Як ми зазначили, коефіцієнт загальної злочинності може враховуватися і
стосовно кількості викритих злочинців протягом року, але треба мати на
увазі, що значна кількість зареєстрованих злочинів не розкривається, і
злочинці, які їх вчинили, не встановлюються (в Україні відсоток
розкриття зареєстрованих злочинів у 1998 році становив 70,5 %, а
нерозкритими залишилися – 171942 злочини). Що ж до злочинів, то в їх
число враховуються і нерозкриті, справи по яких зупинені в порядку
п.Зч.Іст. 206 Кримінально-процесуального кодексу України (хоча треба
мати на увазі, що певна частина злочинів не виявляється і дані про них
взагалі не потрапляють у статистичну звітність, це так звана «латентна»
злочинність).

Коли йдеться про показник населення (Н), то він охоплює все наявне
населення в даному регіоні. Пропозиції враховувати населення, починаючи
з 14 або 16 років (вік настання кримінальної відповідальності) не
відповідають міжнародній методиці і ускладнюють вирахування коефіцієнту
(скажімо, кількість випитого в середньому спиртного у країні
встановлюється у розрахунку на одну людину незалежно від її віку).

Крім коефіцієнту загальної злочинності, за тією ж формулою вираховуються
і так звані спеціальні коефіцієнти злочинності. Тут показники “З” і “Н”
набирають специфічної якості. Припустимо, нас цікавить коефіцієнт
злочинності неповнолітніх. Тут у показник “З” ми підставляємо лише
кількість злочинів, вчинених особами у віці від 14 до 18 років, а в
показник “Н”

-114-

тільки кількість осіб вказаного віку серед усього населення.

Звичайно, коефіцієнт злочинності не вирішує всіх проблем, пов’язаних із
співставленням стану злочинності по територіях і часу, але він створює
міцну основу для об’єктивного аналізу, чого не можуть дати абсолютні
показники.

Треба зауважити, що на відміну від багатьох інших видів відносних
величин статистичні коефіцієнти виражаються іменованими числами (а не
абстрактними – відсотки,^ промілле, частки одиниці). Відносини
інтенсивності широко застосовуються і в інших випадках: показники
розкриття злочинів, оперативної і слідчої роботи тощо.

Відносини, що характеризують структуру сукупності (відносини розподілу)

Ці відносини характеризують питому вагу (частку) окремої частини
сукупності у всій сукупності. Як правило, сукупність (ціле) береться за
100 відсотків (інколи за одиницю), а її окремі частини за відповідну
кількість відсотків (або за дріб від одиниці). Розподіл сукупності
проводиться за певним показником, який характеризує ступінь
розповсюдженості ознак, що його складають, у цій сукупності. Скажімо,
вираховую-.ться відсоткові співвідношення населення за статтю, віком,
соціальним становищем, ступенем матеріальної

забезпеченості.

Найширше застосування дістають відносини розподілу в правовій
статистиці. Показники, за якими тут проводиться розподіл, мають
здебільшого нормативний, соціально-демографічний, кримінологічний
характер. Наприклад, показники розподілу цивільних справ, розглянутих
судами, по окремих категоріях, показники розподілу, що хара-

-115-

ктеризують діяльність окремих суб’єктів, які застосовують заходи
адміністративного стягнення, слідчих органів за категоріями і строками
розслідування кримінальних справ. Без цих даних неможлива аналітична і
прогностична робота в сфері боротьби із злочинністю, прийняття
обґрунтованих управлінських рішень щодо підвищення ефективності роботи
правоохоронних органів.

Одним з найважливіших якісних показників злочинності є питома вага в ній
тяжких злочинів. У 1998 році у загальній сукупності зареєстрованих в
Україні злочинів тяжкі становили 37,5 %.

Найчастіше розподіл сукупності, яка має значну кількість показників,
подається у вигляді таблиці, діаграми, картограми.

Розподіл сукупності, який робиться за певною підставою, може, у свою
чергу, створювати сукупність із послідуючим її розподілом, що дасть
можливість глибше проаналізувати досліджуване питання. Скажімо, розподіл
злочинців у 1998 році за підставою досягнення повноліття на момент
вчинення злочину показав, що неповнолітніх було 8,6 %. Якщо частку
неповнолітніх розглядати як окрему сукупність (100 %), то за відношенням
до навчання вона може бути поділена на такі категорії:

учнів шкіл – 25,6 %, .учнів професійних училищ -14,0 %, інших – 60,4 %;
за видами вчинених злочинів: злочини проти особи – 2,1 %, крадіжки
приватного майна – 50,0 %, крадіжки державного майна -20,5 %, розбої і
грабежі – 9,0 %, хуліганство -6,2 %, інші – 12,2 %.

В аналітичній роботі важливим є встановлення показників так званої
географії злочинності, тобто розподіл її загального масиву або окремих
видів по

-116-

конкретних територіях (районах міста, окремих областях, міській і
сільській місцевості тощо). Цей розподіл злочинності (з одночасним
застосуванням її коефіцієнтів) відображає характерні особливості
злочинних проявів у територіальному розрізі.

Показники (складові частки) структури сукупності у відсотках
вираховуються за формулою:

В=

Ч х 100

С

де: В – відсоток (питома вага);

Ч – частка сукупності, відсоток якої треба встановити, в абсолютному
показнику;

С – абсолютний показник сукупності.

Наприклад, серед загальної кількості 2000 злочинів, вчинених у місті за
рік, крадіжки складають 760 фактів. Отже питома вага крадіжок серед
усієї злочинності становить:

‘760 х 100

=38%

2000

Відносини координації і порівняння

Для всебічного аналізу ситуації з правопорушеннями і боротьби з ними
широко застосовуються відносні величини координації і порівняння.
Відносні величини координації дають показники співстав-лення окремих
частин одного .і того ж цілого (сукупності).

Показником величини координації здебільшого є кратне число, яке показує,
у скільки разів одна з частин, що порівнюється з іншою, більша (менша)
її (див. Рис. 17).

-117-

Таблиця 7 Показники розкриття злочинів в Україні

№ п/п

Рік

Всього зареєстровано злочинів,

Розкрито

Залишок нерозкри-тих

1

1996

617262

376639

240623

2

1997,

589208

398726

190482

3

1998

575982

404040

171942

Рис. 17.

Співставлення розкритих і нерозкритих злочинів по роках наочно показує
зміну в їх відносинах у бік покращання ситуації з розкриттям (а значить,
і підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ): 1996 p.
– 1,56; 1997 p. – 2,10; 1998 p. – 2,35. Що ж до величин порівняння, то
вони показують результат співставлення величини, що характеризує певний
об’єкт, з аналогічною величиною, яка характеризує інший об’єкт такого ж
типу.

Відносна величина порівняння знаменує собою однорідні показники по
різних територіях або на одній території у різні однакові проміжки часу,
що стосуються правопорушень і ефективності боротьби з ними. Величини
порівняння дістають своє відображення у відсотках або кратних числах.
Співставимо такі дані: у 1997 році засудженими, які відбували покарання
у виправно-трудових колоніях України, вчинено 525 злочинів^ а у 1998
році – 405. Порівняння показників показує, що у 1998 році у ВТК було
вчинено на 22,9 % злочинів менше, ніж у 1997 році.

До величин порівняння відноситься також певна група статистичних
коефіцієнтів. Передусім коефіцієнти злочинної активності окремих
категорій населен-

-118-

ня, що поділяються за різними показниками: соціальне становище, вік,
стать тощо. Ці коефіцієнти (які звуться ще коефіцієнтами ураженості
злочинністю різних груп населення) виникають в результаті співвідношення
питомої ваги злочинців, які характеризуються певною
соціально-демографічною ознакою, до питомої ваги цієї ж групи в
загальній чисельності населення (у масштабах країни, області, району).

«Стандартний» коефіцієнт дорівнює одиниці. Відхилення від одиниці у той
чи іншій бік наочно показує ситуацію із злочинною активністю конкретної
категорії осіб. Скажімо, неповнолітні у віці 14-17 років становлять 9%
серед усіх злочинців. Їх питома вага серед всього населення – 8%.
Коефіцієнт злочинної активності цієї категорії населення (злочинної
ураженості) складає в такому разі 9/8 = 1,13, що вище «стандарту», отже
є підстави для

занепокоєння. .„

Таким же чином вираховується коефіцієнт вікти-

мності окремих груп населення як стосовно всієї зло– чинності, так і по
окремих її видах. Так, відсоток жінок серед потерпілих від кишенькових
крадіжок складає 80 %, питома вага жінок серед усього населення 55 %.
Отже, коефіцієнт віктимності жінок стосовно даного виду злочинності
становить: 80/55 =1,5.

До відносин порівняння належать і коефіцієнти, які дають аналітичні
показники в результаті співставлення між собою різнорідних величин,
виражених у різнорідних одиницях виміру. Скажімо, кількість травмованих
(загиблих і поранених) на 10 тис. автомашин, зареєстрованих у країні в
цілому або в окремих областях, або кількість загиблих на залізничному
транспорті у перерахунку на 100 кілометрів залізничної колії.

-119-

Для досліджень ситуації із злочинністю важливе значення мають
статистичні коефіцієнти в галузі економіки, демографії тощо. Так,
показники кількості народжень, шлюбів, розлучень, смертей на 1 тис. осіб
населення. Наприклад, у 1991 році ми мали 9,5 шлюбів на 1 тис. населення
при 3,6 розлученнях на ту ж кількість населення, а у 1998 році було 6,2
шлюби на 1 тис. населення при тій же фактично кількості розлучень. Ці
демографічнікоефіцієнти прямо пов’язані з проблемою правопорушень.

Відносини, що характеризують динаміку

Вивчення злочинності і ефективності боротьби з нею неможливе без
співставлень показників, що “їх відображають, у різні проміжки часу.
Адже дослідження процесів за часом показують характер і “спрямування їх
змін, свідчать про збільшення або зменшення певного показника у
порівнянні з певним попереднім періодом, який визнається за базовий. Так
виникають показники відносин, які характеризують динаміку (відносні
,величини динаміки), що виражаються здебільшого відсотками або кратними
числами.

Розглянемо показники динаміки на прикладі таблиці звітності (див. Рис.
18). \

Таблиця8 Злочинність у сфері економіки (показники діяльності МВС
України)

Види злочинів

1997р.

1998 р.

Пок-ки динаміки у %

Виявлено всього” злочинів у сфері економіки

62371

65322

+4,7

Питома вага злочинів у сфері економіки серед всіх

^0,6

11,3

+0,7

злочинів

Серед них тяжких Питома вага

18613 29,8

22550 34,5

+21,2 +4,7

Серед них розкрадань Питома вага

12957 20,8

13923 21,3

+7,5 +0,5

3 них у великих і особливо великих розмірах Питома вага

6013 46,4

6254 44,9

+4,0 -1,5 ‘

Крадіжок Питома вага

4407 7,1

4040 6,2

– 8,3

-0,9

Приховувань валютної виручки Питома вага

198 0,3

182 0,3

-8,1 0

Хабарництв Питома вага

2216 3,6

2448 3,7

+10,5 -+0,1

Фальшивомонетцтв Питома вага

3646 5,8

4027 6,2

+10,4 +0,4 ‘

Порушень правил про валютні операції Питома вага

2455 3,9

1726 2,6

-29,7 -1,3

Фіктивне підприємництво Питома вага

1752 2,8

1729 2,6

-1,3 -0,2

Ухилень від сплати податків Питома вага

8796

14,1

10481 16,0

+19,2 +1,9

.. Рис. 18.

Наведені показники динаміки за два роки (абсолютні і перетворені у
відсоток) дають значний матеріал для оцінки ефективності роботи органів
внутрішніх справ у боротьбі із злочинами в сфері економіки. Кількість
виявлених злочинів у сфері економіки збільшилася, і це позитивний
показник активності міліції. Особливо важливо, що значно зросла
кількість виявлених тяжких злочинів. У той же час показник виявлення
фальшивомонетцтв

• -121-

свідчить про посилення злочинницької діяльності у цьому напрямку, що є
негативним фактором. Можна зробити низку інших важливих висновків з
показників динаміки. ‘

У наведеній таблиці за порівняльну основу взяті показники 1997 року, з
якими співставлялися показники 1998 року. Отже, перші показники є
базовими для показників 1998 року.

При вирахуванні показників (відносних величин) динаміки за відправну
точку береться певна величина, яка визнається за 100%. А далі можливі
два варіанти:

1) до цієї величини процентуються всі інші показники за певні аналогічні
проміжки часу (скажімо, за роки) -тоді ця величина зветься нерухомою
базою; 2) взята величина є базою лише для одного показника за наступний
проміжок часу, а надалі вже цей другий показник стає базовою для
наступного і так далі. В таких випадках кожна попередня величина є базою
для наступної (так звана рухома база). Дане обчислення показників
динаміки зветься ланцюговим способом (бо кожний наступний показник
«тримається» тільки за попередній, створюючи ланки своєрідного ланцюга).

Обчислення показників динаміки із застосуванням нерухомої бази
здійснюється здебільшого тоді, коли відправна точка (як правило, рік)
характеризує певний рубіж у розвитку показників досліджуваної динаміки
(початок десятиріччя, введення в дію нової Кримінально-правової норми,
створення відповідного підрозділу у правоохоронних органах тощо).
Скажімо, після створення у 1992 році в системі МВС окремого Управління з
боротьби з незаконним обігом наркотиків (УБНОН) і його підрозділів на
місцях, що значно посилило протидію наркобізнесу, ве-

.-122-

деться систематичне дослідження динаміки вказаних злочинів.

Подивимося, як відображають показники динаміки злочинності, пов’язаної з
незаконним обігом наркотичних засобів у Житомирській області. За
нерухому базу беремо 1993 рік (див. Рис.19).

Таблиця 9.

Показники динаміки злочинності, пов ‘язаноїз незаконним обігом
наркотичних засобів у Житомирській області

Рік

Кількість злочинів

%

1993

160

100

1994

266

166

1995

489

306

1996

537

336

1997

770

485

Рис. 19.

Дані показники наочно показують погіршення ситуації з незаконним обігом
наркотиків в області – з одного боку, і посилення боротьби з ним органів
внутрішніх справ – з другого. –

Коли ж на чільне місце виходить виявлення темпів розвитку якогось явища,
застосовується Обчислення з рухомою базою. Скажімо, нас цікавить
динаміка стану боротьби органів внутрішніх справ з розкраданням зброї і
боєприпасів (див. Рис.20).

123-

Таблиця 10.

Динаміка стану боротьби органів внутрішніх справ з розкраданням зброї і
боєприпасів

1993

1994

1995

1996

1997

Усього фактів розкрадань

190

204

212

212

170

Динаміка минулого року

100%

107,4%

103,9%

Стаб.

80,2%

Рис. 20.

Створений нами «ланцюг» свідчить про те, що органам внутрішніх справ
вдалося переламати хід подій з розкраданням зброї і боєприпасів.
Спочатку вони уповільнили зростання таких проявів, потім стабілізували
ситуацію і нарешті добилися її значного поліпшення.

Для поглибленого аналізу доцільно застосовувати обидва способи
обчислення величин динам.іки.

В ході аналізу показників статистики треба розрізняти рівень ряду,
абсолютний приріст, темп росту і темп приросту (останні три Показники
можуть бути як зі знаком «плюс», так і «мінус»).

Рівень ряду – це показник абсолютної величини, рівня певного періоду, що
відображений у конкретному ряді.

Абсолютний приріст (зниження) – це різниця між рівнями наступного і
попереднього періодів, відображена в абсолютних показниках.

Темп росту (зниження) – відсотковий показник рівня послідуючого періоду
до рівня попереднього, що береться за базу (ланцюговий спосіб).

Темп приросту (зниження) – відсотковий показник відношення абсолютного
приросту (зниження)

-124-

всіх наступних рівнів ряду до першого, що визначений за нерухому базу
(див. 21, Рис. 22).

Таблиця 11. Показники динаміки неповнолітніх злочинців

Рік

Абсолютне число неповнолітніх злочинців

Абсолютний приріст (зниження)

Темп росту у % (ланцюговий спосіб)

Темп приросту у %(нерухома база)

1995

33028

-‘ ••

1996

31269

-1759

94,7

-5,5

1997

29790 ,

-1479

96,8

-9,8

1998

28270

-1520

93,3 –

-11,7

Рис. 21.

Таблиця 12. Показники динаміки умисних вбивств

Рік

Абсолютне число умисних вбивств –

Абсолютний приріст (зниження)

Темп росту у% (ланцюговий спосіб)

Темп приросту у %(нерухома база)

1995

4783

1996

4896

+113

102,1

+2,4

1997

4529

-367

91,8

-5,3

1998

4563

+34

10б,7

-4,6

Рис. 22.

Досліджуючи відносні показники динаміки, треба постійно звертати увагу
на абсолютні показники. Адже при абсолютних показниках менше 100, коли
один відсоток абсолютного показника стає меншим за одиницю, досить
значні зміни відсоткових показників

відображають значно менші зміни’ абсолютних показ-

/

-“125-

ників і можуть дезорієнтувати дослідника. Так, при наявності п’яти
вбивств у районі за рік збільшення їх кількості у новому році на одне
тягне збільшення показника темпу росту на 20% В таких випадках потрібно
взагалі відмовлятися від оперування відносними показниками.

3. Середні величини і їх застосування в правовій статистиці

Наступним узагальнюючим показником правової статистики після абсолютних
і відносних є середні величини і пов’язані з ними показники варіацій. В
середній величині вміщується узагальнене, типове для даної сукупності
значення ознаки, усуваються випадкові відхилення, властиві конкретним
одиницям сукупності, і таким чином проявляється дія закону великих
чисел.

Середня величина передбачає узагальнюючі характеристики, які виражають
типові розміри кількісно варіюючих ознак якісно однорідних масових
суспільних явищ і процесів (частка повнолітніх і неповнолітніх у
загальній кількості засуджених, рівень злочинності в державі, по
регіонах і т.ін.). Отже, середня величина у статистиці – це
узагальнюючий показник сукупності однорідних явищ, який характеризує її
за якоюсь однією кількісно варіаційною ознакою. Вона завжди узагальнює
кількісну варіацію ознаки, наприклад, середній вік правопорушників від
14 до 18 років, і середній вік – від 18 до 60 років. Названа ознака хоча
і в різному варіанті, але властива всім одиницям сукупності, тобто
кожному правопорушнику властивий вік як у межах до повноліття, так і
повноліття. Однією з важливих умов розрахунку середніх величин є якісна
однорідність одиниць сукупності відносно усередне-

-126-

ної ознаки. Середні величини, розраховані для різного типу, нічого
суттєвого як статистичні показники не покажуть.

В широкому значенні під терміном середня величина розуміють будь-який
показник, який характеризує середнє узагальнене значення ознаки, з її
всесто-ронньою характеристикою (рівень злочинності, спеціальний
коефіцієнт, коефіцієнт злочинної активності населення в державі, по
регіонах тощо).

Масові суспільні явища і. процеси мають як загальні для всієї
сукупності, так і індивідуальні властивості, різницю між якими називають
варіацією. Варіація обов’язково існує як у просторі, так і часі. Під
варіацією у часі розуміють об’єктивні зміни значень ознаки за різні
періоди.

Різницю значень ознаки у одного і того ж. об’єкта, у одній і тій же
одиниці сукупності в різні періоди часу називають змінами в часі і
коливаннями (так, частка чоловіків і жінок в різні відтінки часу в
загальному числі злочинців буде різною, тобто коливатиметься). Не
варіюючі ознаки не цікавлять правову статистику. Якби всі злочини були
одинакові, то потреба в їх статистичному дослідженні відпала б. .

Можливість переходу від одиничного до загального, від випадкового до
закономірного пояснює важливість методу середніх величин. Вони завжди
іменовані, як і ознака в окремій одиниці сукупності. Середня величина
відображає типові риси масового явища або процесу, що вивчається, за
кількісною ознакою (середній вік засуджених у виправно-трудових
колоніях). Вона необхідна для висвітленняхарактеру цієї сукупності, тому
що без неї не можна встановити типо-

-127-

вий рівень ознаки, яка досліджується, а також вона характерна для всієї
сукупності.

Даючи характеристику однією величиною усій сукупності за ознакою, яка
нас цікавить, середня величина абстрагується від кількісних значень
даної ознаки, вважаючи її рівнозначною для будь-якого індивідуального
явища (середня завантаженість кримінальними справами слідчого).
Розрізняють такі види середніх величин – арифметичну, геометричну і
квадратичну.

В правовій статистиці широке використання має середня арифметична. Вона
застосовується при розрахунках абсолютного приросту (зниження)
злочинності, кримінальних та цивільних справ, правопорушень, при
визначенні середньої завантаженості оперативних працівників, слідчих,
прокурорів, суддів, адвокатів та інших працівників правоохоронних
органів. Середня арифметична може бути простою і зваженою. Розрахунок
простої арифметичної здійснюється шляхом складання величин усіх
варіантів і розділення одержаної суми на загальну кількість варіантів.
Так, у розслідуванні 180 кримінальних справ працювало 12 слідчих.
Звідси, середня завантаженість слідчого 15 (180:12) кримінальних справ.
Наведений приклад вірний тоді, коли кожен слідчий розслідував різну
кількість справ.

На практиці часто варіант ознаки властивий для ряду одиниць сукупності.
Число цих однакових варіантів називається частотою або вагою. В таких
випадках вираховують не просту, а зважену середню арифметичну. Вона
розраховується шляхом складання одержаних підсумків варіантів на їх
кількість і розділення одержаної суми на кількість одиниць. Так, якщо
число засуджених неповнолітніх 100, з них віком 15 років – ЗО, 16 років
– 35, 17 років – 35, то середній

-128-

вік неповнолітнього засудженого вираховується наступним чином:

15х30+16х35+17х35

=16

100

Середня може розраховуватися як за цілими числами, так і за інтервалами,
наприклад, за строками позбавлення волі засуджених.

Середня геометрична величина використовується при розрахунках
середньорічних темпів приросту (спаду) явищ і процесів, у тому числі
правових. Сутність цієї величини чітко проявляється при розгляді
відносної величини \ динаміки. Середня геометрична розраховується шляхом
обчислення кореня ступеня «п» з підсумків окремих значень ознаки:

де: х – середня геометрична,

n – число значень ознаки,

П – знак перемноження.

Для того щоб розрахувати середньорічні темпи росту і приросту, необхідні
абсолютні показники першого (базового) і останнього років, на основі
яких розраховується відносна величина динаміки (у відсотках) і кількість
років (без врахування базового року). В статистичних збірниках і
офіційній звітності, як правило, вже/маються підраховані загальні
підсумки і навіть відсотки росту або спаду правових явищ, які
спостерігаються. Тому на основі цих даних і кількості років ми можемо
знайти середньорічні темпи росту і приросту цих явищ – середнє
геометричне.

-129-

Середній квадратичний показник (середній квадрат відхилення}
використовується при визначенні змін зв’язків між явищами, що
вивчаються, їх причинами, при обґрунтуванні кореляційних зв’язків.

Разом з тим зауважимо, що середня арифметична, середня геометрична та
інші середні – це свого роду статистична абстракція, оскільки вони
відволікають від істинних величин, виражаючи лише те загальне, що
властиве всій сукупності (10,5 кримінальних справ, що розслідуються
слідчим). Тому часто, поряд з абстрактними середніми величинами, у
статистиці використовуються конкретні середні величини, які займають
середнє положення у варіаційному ряді, побудованому в порядку зростання
або спаду значень варіанту. До таких середніх величин відносять моду та
медіану.

Модою в статистиці називаються такі значення ознаки (варіанти), які
найчастіше зустрічаються в даній сукупності. Прикладом можуть бути дані
про строки розгляду заяв у районних відділах внутрішніх справ. Як
правило, строк 7 діб зустрічається найчастіше, тому таку ознаку можна
назвати модою. Якщо всі варіанти зустрічаються однаково часто, тоді мода
практично відсутня.

Медіаною називають варіанту, яка знаходиться в середині побудованого
ряду. Вона ділить упорядкований ряд на дві половини, в яких знаходиться
однакове число одиниць сукупності (тобто це чітка середина будь-якого
правильно побудованого ряду).

Сутність моди і медіани розглянуто в загальному вигляді, який не
потребує складних математичних розрахунків. На практиці названі величини
інколи використовують разом з середньою арифметичною або замість неї.
При використанні разом, вони доповню-

-130-

ють одна одну, особливо коли в сукупності небагато одиниць з дуже
великим або малим значенням ознаки, що досліджується.

Мода, а особливо медіана, вираховуються для доповнення середньої
арифметичної тоді, коли вони, на відміну від середньої, не залежать від
крайніх і характерних для сукупності значень ознак. Медіану також можна
використовувати в якості приблизної середньої арифметичної, коли вся
сукупність упорядкована. В даному разі вона визначається за середнім
значенням варіанти.

Розглянуті середні величини використовуються в правовій статистиці, як
правило, у вигляді відпрацьованих схематичних програм.

– 131-

Тема 7. ДИНАМІЧНІ РЯДИ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ

• Динамічні ряди і їх класифікація.

• Вимоги, що забезпечують правильність побудови динамічних рядів. 9
Прийоми перетворення динамічних рядів у ході їх аналізу.

1. Динамічні ряди і їх класифікація

Проведення аналітичної роботи у статистиці (в тому числі правовій)
неможливе без співставлення показників досліджуваних об’єктів та їх
ознак у різні проміжки часу. Адже тільки шляхом співставлення цих
показників можна обґрунтувати висновки стосовно тенденцій розвитку
такого соціальне негатиэного явища, яким є злочинність, і прийняти
управлінське рішення, спрямоване на підвищення ефективності боротьби з
нею. Співставлення показників явища, яке змінюється у часі і просторі,
створює статистичні ряди, дослідження яких і дає можливість проникнути в
його суть.

Статистичні ряди розподілу створюються показниками, які розчленовують
досліджувану сукупність на окремі групи. Наприклад, статистичний ряд
розподілу кількості злочинів по областях України. Статистичні ряди
динаміки – це ряди, які відображають рух досліджуваних явищ у часі:
зміни показників кількості злочинів та інших правопорушень, засуджених,
кримінальних чи цивільних справ, правоохоронних органів, завантаженість
їх працівників тощо. Кожний показник ряду динаміки, що становить
сутність цього ряду на певний момент або за певний період, зветься
рівнем ряду.

-132-

Інтервали часу, які відображаються у рівнях ряду, можуть бути різними:
години, доби, дні тижня, місяці року, фоки. При цьому, як правило,
години мусять охоплювати всю добу (скажімо, показники хуліганських
проявів від 0 до 8 години, від 8 до 16 години, від 16 до 24 години), дні
– цілий тиждень, а місяці – увесь рік, якщо він вже закінчився. Що ж до
років, то довжина динамічного ряду має бути в межах того, яку мету
ставить перед собою дослідник. Скажімо, для досліджень, які носять суто
прикладний характер, достатньо показників за останні п’ять років,
щонайбільше -десять. Інакше «застарілі» показники лише заважатимуть
правильним висновкам.

У динамічному ряді розрізняють початковий і кінцевий рівні (тобто перший
і останній показник ряду). Середній рівень означає здебільшого середню
арифметичну, що виводиться з усіх показників ряду. Динамічний ряд може
бути розташований горизонтально, і тоді перший його рядок, що містить
вказівки інтервалів часу чи конкретних моментів, є рядком часу, а
другий, що має показники змістовного характеру – зветься рядком значень.
При вертикальному розташуванні динамічного ряду відповідно будуть у
наявності графа • часу і графа значень.

Динамічні ряди можуть бути класифіковані залежно від характеру величин,
що складають рівні ряду. Ці величини можуть бути виражені в абсолютних
або узагальнюючих (відносних і середніх) показниках. Наведемо приклад
динамічного ряду, побудованого з абсолютних величин (дивуРис. 23).

133-

Таблиця 13. Кількість згвалтувань, зареєстрованих в Україні

Рік

1993

1994

1995

1996

1997

1998

Кількість злочинів

2078

2061

1947

1752

1510

1334

Рис. 23.

Ми бачимо, в цьому раді чітко прослідковується стабільне зниження рівня
зареєстрованих злочинів даної категорії. А ось приклад динамічного раду,
складеного з відносних величин, виражених у відсотках (див. Рис. 24).

Таблиця 14.

Питома вага злочинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю, серед
всіх злочинів

Рік

1993

1994

1995

1996

1997

Питома вага

14,2

13,3

10,9

10,5

9,8

Рис. 24.

Отже, спостерігаємо сталу тенденцію зменшення питомої ваги злочинів, що
скоюються неповнолітніми.

Водночас треба мати на увазі, що при зростанні абсолютного показника,
від якого вираховується питома вага однієї з його складових частин, при
тенденції зниження цієї ваги абсолютні показники даної частини можуть не
тільки не зменшуватися, а навіть збільшуватися. Тому доречно відразу
будувати два динамічні ряди: абсолютних і відносних показників (див.
Рис. 25). –

-134-

Таблиия 15.

Показники кількості осіб, які вчинили злочин у стані сп ‘яніння, серед
усіх злочинців

Рік

1993

1994

1995

1996

1997

Кількість* злочинів

62022

66760

72313

72502

66195

Питома вага

23,2

21,1

18,9

18,3

16,1

Рис. 25.

Наведена таблиця свідчить, що протягом кількох років темпи зростання
загальної кількості злочинців були вищими від темпів зростання тієї
категорії з них, які вчинили злочини у стані сп’яніння.

В залежності від характеру інформації, що має бути подана у динамічному
ряді, останні поділяються на інтервальні і моментні. Інтервальний ряд
відображає показники стану досліджуваного явища за певні тотожні
проміжки (інтервали) часу: за годину, місяць, рік. Подані вище динамічні
ряди в абсолютних показниках відносяться саме до інтервальних. У
правовій статистиці вони найпоширеніші.

Моментний ряд відображає показники стану досліджуваного явища на певний
момент часу (здебільшого, на перше число місяця чи року). Скажімо,
кількість кримінальних справ, що знаходились у слідчих або були як
залишок у судах на 1 січня послідовної кількості років. Або
характеристика співробітників міліції за віком, стажем роботи, освітою –
знову ж таки на певний момент часу. Такий моментний зріз ситуації дає
можливість об’єктивно співставити показники з конкретного питання у русі
(див. Рис. 26).

-135-

Таблиця, 16.

Кількість неповнолітніх, хворих на наркоманію, які перебували на обліку

Момент ‘

на 1.01.95

на 1.01.96

на 1.01.97

На 1.01.98

Кількість злочинів

562

761

945

1062

Рис. 26.

Аналітична обробка даних інтервальних і моментних рядів динаміки має
свої відмінності. Так, інтер-вальні ряди можна складати. Місячні
показники при складанні дадуть показник стану досліджуваного явища за
квартал, півріччя, рік. Складання річних показників дасть вказаний
показник за п’ятирічку. Що ж до моментних рядів, то вони не можуть бути
підсумовані, оскільки така сума не нестиме ніякої інформації. Скажімо,
не можна підсумувати показники кількості зареєстрованих неповнолітніх
наркоманів на 1 січня низки років. Адже частина з них є складовою
наступних чисел, частина перемістилась у число дорослих наркоманів,
частина померла тощо. У той же час показники моментного ряду можна
співставити з відповідними показниками на будь-який послідуючий день,
якщо в цьому виникає потреба. ‘

Числа інтервальних і моментних рядів можна віднімати одне від одного, що
може давати показники зменшення або збільшення відповідних результатів
за певні проміжки часу або на певні дати. Скажімо, взявши показник
зареєстрованих зґвалтувань у 1993 році – 2078 і віднявши з нього
показник зареєстрованих зґвалтувань у 1998 році – 1334, ми визначимося,
що за

-136-

шість років кількість зареєстрованих зґвалтувань зменшилась у
перерахунку на річні дані на 744 прояви.

Здійснивши віднімання з кількості зареєстрованих неповнолітніх
наркоманів на 1 січня 1998 року аналогічного показника на 1 січня 1995
року, ми отримуємо показник: 1062 – 562 = 500, який свідчить, що
ситуація у цьому плані погіршилася майже вдвічі.

2. Вимоги, що забезпечують правильність побудови динамічних рядів

Розглянуті вище вимоги, що ставляться до даних будь-якої галузі
статистики, в тому числі й правової, -вірогідність, повнота,
своєчасність, співставленність -мають безпосереднє відношення і до вимог
побудови рядів динаміки. Якщо вважати, що перші три вимоги є достатньо
очевидні, то вимога співставленності потребує ретельного пояснення саме
при дослідженні динамічних рядів.

Співставленність має стосуватися показників динамічного ряду за часом і
територією. Співставленність за часом означає, що показники
інтерваль.но-го ряду повинні дорівнюватися одному проміжку часу:

доба, тиждень, місяць, рік, п’ятирічка тощо. Адже не можна порівнювати
показники кількості злочинів за місяць і квартал/за півроку і рік.
Щоправда, доводиться «заплющувати очі» на різницю у кількості днів при
співставленні показників по місяцях і наявність додаткового дня у
високосному році. Треба також стежити за тим, щоб за територією
показники ряду охоплювали один і той же простір: район, місто, область,
країну. Одиниці територіального поділу можуть укрупнятися або, навпаки,
розукрупняться. Без врахування цього факту співставленність показників
ряду виключається. Ось приклад укрупнення адміністративної одиниці:

-137-

райони А і Б об’єднанні в один. Кількість злочинів у новому районі за
1998 рік склала 350. Для створення динамічного ряду треба складати
показники кількості злочинів за попередні роки у районах А і Б (див.
Рис. 27).

Таблищ 17.

Показники кількості злочинів за попередні роки у районах А і Б

Рік

1994

1995

1996

1997

1998

Кількість злочинів р-н А.

120

125

130

130

350

Кількість злочинів р-н Б.

270

260

255

240

(р-н А +р-н Б)

Рис. 27.

А ось приклад стосовно розукрупнення адміністративної одиниці. З області
вилучено район А, і кількість злочинів у ньому за 1998 рік склала 3000.
Для створення динамічного ряду треба відняти показники злочинності в
районі А з показників області за минулі роки (див. Рис.28). Таблиця 18

Рік

1994

1995

1996

1997

199 8

Кількість злочинів (область -.р-н А.)

3500-200

3600-250

3550-300

3500-400

300 0

Рис. 28.

-138-

В тих випадках, коли перетворити сукупність вказаними способами
недостатньо, застосовується прийом, що зветься змиканням рядів динаміки.
Його ми розглянемо далі. .

Друга вимога полягає в тому, що показники мають бути співставленними за
повнотою охоплення одиниць спостереження. Для вичерпності показників
динамічного ряду вони повинні охоплювати дані, що постачаються з усіх
одиниць спостереження. Скажімо, для того щоб створити динамічний ряд
показників кількості злочинів, вчинених в області по роках, треба
врахувати і скласти всі показники цієї сукупності, зафіксовані у органах
внутрішніх справ, прокуратурі, підрозділах Служби безпеки, податкової
міліції, митних органах, органах державного пожежного нагляду, Якщо ми в
деяких показниках ряду не будемо враховувати дані всіх вказаних служб,
співставлен-ність цих .показників буде порушена. Так само, коли ми
хочемо створити динамічний ряд показників злочинності, зафіксованих
тільки органами внутрішніх справ, то треба врахувати у всі роки як
одиниці спостереження не лише територіальні органи, а й транспортної
міліції і спецміліції.

При побудові рядів динаміки з відносних і середніх величин теж необхідно
перевірити підстави, за яких вони побудовані: коефіцієнти злочинності
мають бути розраховані на однакове число: 10000 або 100000 населення,
середні показники мусять мати один інтервал. –

Третьою умовою правильності побудови динамічних рядів є їх
співставленність за змістом (одно-якісністю рівнів). Треба пам’ятати, що
об’єкти дослідження у правовій статистиці мають насамперед правовий
характер, і зміни в законодавстві суттєво, а ін-

-139-

коли корінним чином впливають на показники динамічного ряду.
Неврахування цієї обставини призводить до побудови формально
повноцінних, а фактично – дефективних рядів. Насамперед, коливанню ряду
показників злочинності і боротьби з нею сприяють зміни у кримінальному
законодавстві.

Можна пригадати ситуацію першої половини б0-х років. Карна політика, яку
проводило тоді керівництво країни і яіф дістала своє відображення у
нових кримінальних кодексах союзних республік, зводилася до того, щоб
максимальна кількість кримінальних справ або матеріалів, за якими
відмовлено в порушенні кримінальної справи, розглядалася не судами, а
виносилася на обговорення трудових колективів і товариських судів. Це
призвело до різкого зниження статистичної реєстрації вчинених злочинів
і, звичайно, судимості, що видавалось за досягнення у боротьбі зі
злочинністю. Але фактично вказана політика сприяла зростанню злочинності
через безкарність багатьох правопоруцшиків.

Можна навести приклад різкого збільшення кількості тяжких злочинів у
структурі злочинності після того, як у 1995 році їх перелік, даний у
ст.71 КК, значно розширився за рахунок тих видів злочинів, які раніше
такими не вважалися. Реально ж зростання тяжких злочинів не сталося
(сказане не ставить під сумнів правильність рішення законодавця,
оскільки воно сприяло посиленню боротьби зі злочинністю).

На рівні динамічного ряду впливають і зміни у кримінально-процесуальному
законодавстві. Так, у зв’язку з наданням у 1998 роцгправа попереднього
розслідування органам податкової міліції, динамічний ряд, який
відображав показники кількості кримінальних справ, розслідуваних
слідчими органів внутрішніх справ, зазнав змін в сторону зниження, хоча
фактично вказані злочини

-140-

«перемістилися» у звітність податкової міліції. Сказане вище треба
враховувати при проведенні аналітичної роботи за показниками рівнів
динамічного ряду. А це, в свою чергу, вимагає знань відповідних галузей
права і практики застосування їх норм.

3. Прийоми перетворення динамічних рядів в ході Їх аналізу

Побудований за всіма вимогами динамічний ряд далеко не завжди «з першого
погляду» розкриває всі закономірності і особливості розвитку
досліджуваного явища. Адже в ті чи інші проміжки часу на формування
рівнів ряду впливає значна кількість об’єктивних і суб’єктивних
факторів.

Тому для виявлення дійсних тенденцій розвитку якогось об’єкта статистика
застосовує певні прийоми перетворення динамічних рядів, що сприяє
об’єктивності досліджень. Розглянемо декілька з цих прийомів.

Укрупнення інтервалів (періодів). Інколи реальна картина досліджуваного
явиЬїа може бути виявлена тільки при укрупненні інтервалів ряду,
оскільки здебільшого показники інтервального ряду подаються по-місячно
або по роках. Але показники багатьох об’єктів правової статистики
характеризуються так званою сезонністю на рівні місяців і кварталів.
Укрупнення інтервалів, тобто послідовне сумування показників ряду,
покликане сприяти виявленню реальних тривалих тенденцій. Помісячний
динамічний ряд може бути укрупнений до кварталів,*півріч, а рівні
річного ряду – до двохрічного, трьохрічного і навіть п’ятирічного.

Виявлення сезонності рівнів ряду і розрахунок її індексів. Багата
галузей статистики (демографічна, охорони здоров’я, сільського
господарства) відбивають певні ко-

-141-

ливання у межах року показників сукупностей, які вони досліджують. Це
стосується і правової статистики. Скажімо, кількість порушень правил
дорожнього руху водіями різко збільшується у весінньо-літній період,
коли на трасах знаходиться найбільше автомототранспорту. Звідси
адекватне збільшення у порівнянні з зимовим періодом кількості
адміністративних і кримінальних справ з приводу цих порушень, зростання
навантаження на працівників дізнання і слідства. Сезонність позначається
і на таких злочинах, як зґвалтування, угон транспортних засобів тощо.
Зрозуміло, що динамічний ряд з інтервалом в рік ‘нівелює сезонність, яка
не може не цікавити дослідника.

Для встановлення індексу сезонності бажано взяти помісячні рівні ряду за
три Останні роки і, сумуючи їх, визначити середній показник за одиницю
кожний місяць (‘/iz), а потім порівнюючи з цим середнім показником, який
прийнято за одиницю (або 100 відсотків), всі інші показники сумарних
рядів, встановити їх індекс. Для прикладу побудуємо умовну таблицю
угонів автомобілів в області за останні три роки. Її дані яскраво
свідчать про сезонність цього виду злочинів, дають можливість
розрахувати сили і засоби для ефективної протидії їм. Звичайно, для
цього необхідно досконально встановити фактори, що обумовлюють вказану
сезонність. Зауважимо також, що можливі й інші шляхи створення сезонних
індексів (див. Рис. 29). Таблиця 19.

1996

1997

1998

Сумарний показник

у % до сумарного показника

у % до середньомісячного показника

Січень

5

8

6

19

5

57,6

Лютий

8

10

11

29

7,5

87,9

142-

Березень

7

10

6

23

6

69,7

Квітень

8

12

9

29

7,5 ,

87,9

Травень

12

14

10

36

9

109,1

Червень

10

14.

17

41

10 ‘

124,2

Липень

19

15

18

52 –

12

157,6

Серпень

18

15

20

53

13.

160,6

Вересень

15

16

11

42

11

127,3

Жовтень

8

10

7

25

6,5

75,7

Листопад

10

8

8

26

7

78,8

Грудень

6

8

7

21

5,5

63,8

Всього

126

140

130

396

100

Рис. 29.

Згладжування динамічних рядів. Застосовується при .наявності суттєвих
коливань рівнів ряду, що заважають розглядати усталені тенденції
розвитку досліджуваного явища. При цьому показники фактичного ряду, які
створюють «скачучий» ряд, замінюються так званими змінними середніми, що
обчислюються з трьох (або п’яти) послідовних показників рівнів із
застосуванням їх уступом щоразу на один інтервал. Наприклад, маємо
показники осіб, притягнутих у якості обвинувачуваних слідчими
підрозділами УВС міста за 8 місяців (див. Рис. ЗО).

Таблиця 20.

Місяці

1

2

3

4

5

6

7

8

Кількість Притягнутих як обвинувачуваних

129

113

202

189

152

V

253

210

239

Рис. ЗО.

Візуальне вивчення даного ряду не дає змоги виявити тенденції в цьому
питанні. Застосуємо згладжування.

143-

Як бачимо, отриманий ряд перетворився у такий, що показує явну тенденцію
збільшення кількості осіб, притягнутих у якості обвинувачуваних: 148;
168; 181;

198;205;234.

Змикання динамічних рядів є прийомом, пов’язаним з поєднанням
здебільшого двох динаміч-, них рядів, рівні яких вирахувані за різною
методикою або за однією методикою, але по різних територіальних межах.
Якщо є потреба продовжити динамічний ряд на території нового
територіального утворення, що включає в себе і територію, яка
досліджувалася раніше, без змикання рядів не обійтися. В таких випадках
за базу (100%) береться рік (квартал, місяць), у який сталася зміна
кордонів і тоді ми отримуємо два динамічних ряди, які мають одну базу
порівняння. Це дає можливість їх зімкнути і розглядати як один
(зімкнутий) ряд. Складемо умовну таблицю розрахунку кількості порушених
кримінальних справ у районі по роках (див. Рис. 31).

-144-

Таблиця 21.

Рік

Кількість порушених кримінальних справ

1996 p.-100%

Зімкнутий ряд 1996 р. =100%

до укрупнення

після укрупнення

ДО укрупнення

після укрупнення

1994

160

/

114

\ .

114

1995

170

• ‘

121

121

1996

140

260

100

100

с . ‘ •

, 100

1997

380

146

146

1998

420

162

162

Отже, взявши показники 1996 року у старому і новому значенні за 100%,
будуємо єдиний зімкнутий ряд динаміки, що дає змогу співставити
показники «старого» ряду з «новим» у відносних величинах.

Інтерполяція і екстраполяція динамічного ряду. В ході побудови
динамічного ряду можуть виникнути ситуації, коли за деякі періоди, що
складають цей ряд, показники з різних причин відсутні. Для поновлення
цих показників застосовується інтерполяція, тобто зміна динамічних
рядів. Елементарним прийомом тут буде сумування попереднього і
послідуючого рівнів динамічного ряду, які відомі, з діленням цієї цифри
на два. Скажімо, маємо показники кількості зареєстрованих злочинів по
роках у районі: 1995 p. -183; 1996 p.-204; 1997 p.-даних немає; 1998
p.-226. Отже, робимо дію: (204 + 226): 2 == 215. Саме таку кількість
злочинів можна вважати найближчою до істини у 1997р.

Застосуємо наш прийом до дійсних показників. В Україні з 1996 року
намітилось зниження злочинності. Ось дані статистичної звітності: 1995
рік – зареєстровано 642000 злочинів; у 1996 році – 617000; у 1998 році –
589000. Будемо вважати, що показники 1996 року нам невідомі. Отже,
отримаємо: (642000 + 5 84000): 2 = 615500 злочинів, що близько до
статистичних даних. Звичайно, такі підрахунки допустимі лише в умовах
сталої тенденції розвитку показників динамічного ряду.

Існує також потреба продовжити динамічний ряд у недалеке майбутнє (як
правило, не більше року), оскільки прогностична функція є невід’ємною
складовою статистичного аналізу. В цих випадках застосовується лінійна
екстраполяція динамічного ряду, тобто його продовження у майбутнє на
основі використання

-146-

рівнів цього ряду, що склався з достатньої кількості інтервалів. Знову ж
таки, тут необхідна відносна стабільність тенденцій розвитку певного
явища. При цьому ряд будується як з абсолютних показників, так і
відносних – коефіцієнтів. Відносна сталість розвитку досліджуваного
об’єкта дає можливість прогнозування з досить високим ступенем
вірогідності. Для складання прогнозів на більш віддалену перспективу
застосовується екстраполяція, пов’язана з математичним моделюванням
тенденцій розвитку тих чи інших явищ.

147

Тема 8. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

• Поняття статистичного аналізу та його основні завдання.

• Показники адміністративно-правової статистики.

• Показники кримінально-правової статистики.

• Показники судової статистики.

• Показники кримінально-виконавчої статистики.

1. Поняття статистичного аналізу та його основні завдання

Після обробки отриманих даних і зіставлення таблиць можна приступити до
наступного, етапу дослідження – якісного аналізу статистичних
показників. Це – завершальний і найбільш відповідальний етап. Зібраний і
оброблений статистичний матеріал в результаті аналізу може дати
багатогранну характеристику явища, що вивчається. Основна мета
статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні
впливу одного явища на інше, констатації взаємозалежностей та взаємодії
різних явищ.

Аналіз – це науковий метод дослідження об’єкта шляхом розгляду його
окремих сторін, властивостей і складових частин. Статистичний аналіз
являє собою процес вивчення і співставлення отриманих цифрових даних між
собою і з іншими даними, їх узагальнення. В аспекті, який ми
розглядаємо, аналіз – це єдність пізнання і оцінки. Через систему ознак,
характеристик у процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про
правопорушення і державні заходи протидії їм. Оцінка ж вимагає
співставлення розрахованих статистичних показників з низкою інших даних
для прийняття правильних управлінських рішень.

-148-

Кінцева мета аналізу правопорушень – удосконалення державних заходів
соціального контролю на підставі виявлених їх тенденцій і
закономірностей, взаємозв’язків і взаємозалежностей, які кількісно
вимірюються.

Предмет статистичного аналізу – це сукупність якісних і кількісних
характеристик явища, що вивчається, в їх єдності і розвитку. Правова
статистика не може обмежуватися тільки збиранням інформації про ознаки
тих чи інших явищ або створенням «фундаменту з точних безспірних
фактів». Статистик, будучи одночасно і представником відповідної науки
(в нашому випадку – юридичної), систематизує, аналізує їх і намагається
виявити в них причинні та інші зв’язки й закономірності.

Правильність висновків з аналізу даних правової статистики залежить від
знання соціально-правової природи явища, що вивчається, і вмілого
використання прийомів аналізу, які розробляються теорією статистики. При
аналізі комплексно використовуються матеріали різних галузей статистики
і різні методи їх обробки.

Завдання статистичного аналізу похідні від основних функцій статистики
як способів пізнання масових явищ і процесів. Ними є:

-опис стану, структури, розповсюдженості, динаміки правопорушень і
реалізації державних заходів соціального контролю за ними, підтримання
режиму законності (описова функція);

-виявлення статистичного зв’язку, залежності, \ співвідношення структури
і динаміки правопорушень з факторами, які їх обумовлюють, а також з
діяльністю держави і суспільства в цій сфері (пояснювальна функція);

-149-

– визначення тенденцій зміни правопорушень, складання кримінологічних
прогнозів (прогностична функція);

– виявлення «тривожних» моментів у стані злочинності, позитивних сторін
і недоліків у діяльності правоохоронних органів для прийняття на цій
основі адекватних управлінських рішень (організаційно-управлінська
функція).

Стосовно правоохоронних органів і суду, статистичний аналіз повинен
показати, як працюють ці органи, в чому полягають позитивні і негативні
сторони їх роботи. ‘ ,

Встановлення конкретних причин виявлених дефектів і розробка заходів
щодо їх мінімізації – головне завдання аналізу матеріалів правової
статистики. Але для вирішення цих завдань мало однієї статистики. Тут
потрібні глибокі знання як теорії кримінології, кримінального,
адміністративного, цивільного права і процесу, так і практики діяльності
правоохоронних органів. Тільки в такому разі можна розраховувати на
плідні результати.

Для того щоб висновки і рекомендації, зроблені на основі статистичного
аналізу, мали об’єктивний, науково-достовірний характер, треба
дотримуватися таких вимог:

1) кількісний аналіз статистичних показників має базуватися на глибокому
знанні основних положень юридичних наук, які вивчають природу того чи
іншого явищі, його закономірності та взаємозв’язки;

2) досліджувана статистична сукупність повинна складатися з досить
значного числа одиниць, зібраних на великій території і за кілька років;

-3)при аналізі статистичного матеріалу потрібно використовувати не лише
дані офіційної звітності, але

-150-

й інші матеріали, отримані в результаті спеціальних обстежень чи
наукових, зокрема, кримінологічних досліджень;

4) в процесі вивчення правопорушень і пов’язаних з ними проблем слід
враховувати матеріали інших галузей статистики (економічної,
демографічної, охорони здоров’ я тощо).

Проведення статистичного аналізу потребує по-слідовного виконання таких
дослідницьких завдань:

а) постановка мети аналізу; б) підбір статистичного матеріалу і критична
оцінка даних (тобто перевірка їх змістовності, якості, достовірності,
наукової обґрунтованості); в) систематизація відібраних даних;

г) порівняльна оцінка і забезпечення їх співставленно-сті; д) формування
узагальнюючих показників;

е) фіксація і обґрунтування суттєвих властивостей, особливостей,
зв’язків і закономірностей явищ, що вивчаються; ж) підготовка висновків
і практичних рекомендацій.

Для цього використовують досить широке коло прийомів і способів
статистичного дослідження. Про них вже йшлося вище.

2. Показники адміністративно-правової статистики :

Найбільш налагоджена реєстрація адміністративних правопорушень мала
місце в міліції, ДАІ, пожежному нагляді, де число відомостей, які
показували адміністративну відповідальність, було більш ніж 35. Тільки в
другій половині 80-х років, коли стала зрозумілим роль статистики і
соціології у вирішенні вузлових соціальних проблем, у Держкомстаті СРСР
були розроблені форми адміністративної звітності, в тому числі форма
єдиного звіту про кількість виявлених

– 151 –

адміністративних правопорушень і осіб, притягнутих до адміністративної
відповідальності.

В 1990 році вперше були зібрані відомості про адміністративні
правопорушення, проте вони були неповними. Дані відображали не стільки
їх рівень, скільки рівень активності органів, які мають адміністративну
юрисдикцію. Кожний орган мав свої сфери діяльності, свої критерії оцінок
і повноваження. Будь-якої уніфікації адміністративної практики в державі
не було.

Необхідно зазначити, що статистичні дані включають лише виявлені і
отримані офіційні оцінки проступків, за які особи притягнуті до
адміністративної відповідальності чи винесено постанову про припинення
справи. Адміністративних правопорушень вчиняється набагато більше, ніж
це фіксує державна статистика. Крім того, не дивлячись на те, що ст.92
Конституції України не згадує про такі правопорушення, як фінансові,
екологічні, в теорії і на практиці вони виділяються в самостійні види
правопорушень і в число адміністративних деліктів не потрапляють, хоч за
своєю правовою природою ці проступки є адміністративними.

Таким чином, адміністративні правопорушення становлять самостійну
статистичну сукупність і тому її вивчення передбачає свої завдання,
методику та специфічні засоби. Не випадково в адміністративно-правовій
науці виник новий напрямок, який отримав назву адміністративна
деліктологія. За допомогою аналізу даних адміністративної статистики є
можливість вивчити закономірності, стан, структуру, динаміку такого
негативного соціального явища, як адміністративна деліктність, та
визначити шляхи і засоби протидії їй. Наявність статистичних даних за
певний період часу дозволяє деліктологу своєчасно виявляти тен-

-152-

денції зростання чи зниження адміністративної делік-тності в цілому і
окремих її видів з метою розробки відповідних профілактичних заходів.

Адміністративні правопорушення в Україні враховуються на регіональному і
загальнодержавному рівнях. За даними Держкомстату України, до
адміністративної відповідальності в 1997 році загалом було притягнуто 14
млн. 600 тис. осіб. Органами внутрішніх справ – 11.2 млн.; органами
державного пожежного нагляду – 231 тис; медичною службою МВС -130 тис;
іншими адміністративними органами -3.17млн. /

Адміністративна статистика покликана вирішувати наступні завдання:
виявляти структуру і рівень адміністративних правопорушень, причини та
умови, які їм сприяють; підвищувати ефективність попереджувальних
заходів.

В ході статистичного аналізу передбачається широке використання
матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури,
судів, показників розвитку економіки, демографії, а також даних,
отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень. При цьому
використовуються такі джерела інформації: . –

документи первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних
органів і суду;

узагальнення адміністративних справ і матеріалів про адміністративні
правопорушення; –

дані прокурорських перевірок стану законності;

показники економічної і соціально-демографічної статистики;

результати вивчення громадської думки про адміністративну деліктність;

-153-

показники моральної статистики (пияцтво, алкоголізм, наркоманія,
проституція та ін.-).

Застосування адміністративно-правової статистики має на меті:

дати цифрову характеристику стану і динаміки адміністративної
деліктності за показниками абсолютних і відносних рівнів;

встановити взаємозв’язки, залежності закономірності в стані і динаміці
адміністративної деліктності;

визначити тенденції розвитку адміністративних правопорушень і дати
деліктологічний прогноз;

виявити позитивні і негативні сторони в практиці боротьби з
адміністративними правопорушеннями, внести обґрунтовані рекомендації
щодо її вдосконалення.

Наприклад, статистичні показники рівня виявлення адміністративних
правопорушень, якості профілактичної роботи дають можливість своєчасно
прийняти виважені управлінські рішення щодо поліпшення загальної та
спеціальної превенції адміністративних деліктів.

Зокрема, це стосується своєчасного виявлення і реєстрації скоєних
правопорушень, їх розкриття, забезпечення невідворотності покарання. Всі
ці показники є об’єктом аналізу адміністративно-правової статистики.

3. Показники кримінально-правової статистики

Стосовно кримінально-правової статистики, яка характеризує три об’єкти –
злочинність, злочинців і діяльність органів, які ведуть боротьбу з нею,
– можна так конкретизувати функції аналізу:

-154-

1. Дати цифрову характеристику стану, рівня, структури,
динаміки’злочинності і діяльності правоохоронних органів по боротьбі з
нею.

2. Виявити статистичні зв’язки, залежності, співвідношення,
закономірності в стані, структурі і динаміці злочинності та в діяльності
правоохоронних органів. Причому це завдання треба розуміти широко і не
обмежуватися тільки статистичними показниками, а співставляти їх з
іншими соціально-економічними факторами.

3. Визначити тенденції розвитку злочинності та скласти кримінологічний
прогноз.

4. Виявити «тривожні» моменти в характеристиці злочинності, здобутки і
прорахунки в роботі правоохоронних органів, «вузькі місця», з тим щоб на
основі цих даних своєчасно розробляти заходи щодо ‘поліпшення системи
попередження злочинів.

До основних завдань статистичного аналізу злочинності відносяться:
визначення її стану, рівня, структурні динаміки; встановлення причин і
умов, які сприяють скоєнню злочинів; вивчення о.соби злочинців;
вдосконалення системи заходів боротьби зі злочинністю.

В процесі аналізу використовуються такі джерела інформації:

– документи первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних
органів і суду;

– узагальнення кримінальних справ, і матеріалів про злочини;

– дані прокурорських’перевірок стану законності;

– показники економічної, соціально-демографічної статистики;

– результати вивчення громадської думки про злочинність і
кримінологічних досліджень;

-155-

– матеріали про інші правопорушення та показники моральної статистики
(пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).

Правова статистика виробила певні методи вирішення аналітичних завдань
вивчення злочинності як в загальнодержавному, так і регіональному
масштабах. В регіональному розрізі (район, місто, обдасть) таке вивчення
забезпечує:

-аналіз рівня, інтенсивності і структури злочинності та інших
правопорушень на обслідуваній території;

– аналіз стану злочинності і правопорушень по лініях окремих служб
органів внутрішніх справ;

– аналіз злочинів і правопорушень за місцем, часом, способом їх скоєння;

– аналіз територіальної розповсюдженості злочинності;

– аналіз стану злочинності в окремих галузях господарства і державного
управління;

– аналіз зв’язку злочинності з алкоголізмом, наркоманією, пррституцією,
тощо).

Аналізу повинна підлягати не тільки зареєстрована злочинність.
Орієнтуватися лише на дані офіційної статистики – означає відходити від
реального стану справ. Тут треба брати поправку на латентну злочинність.

Потрібно враховувати обставини, які впливають на її динаміку: зміни
історичних і соціально-економічних умов, демографічні процеси, рух
населення, зміни кримінального закону тощо.

Таким чином, результати аналізу показників кримінально-правової
статистики дозволяють визначитися з рівнем і становищем злочинності, її
тенденціями, відшукати слабкі місця в системі соціального контро-

-156-

лю і намітити шляхи підвищення ефективності боротьби з нею.

4. Показники судової статистики

Судова статистика включає звіти районних (міських), окружних судів та
управлінь юстиції, які передбачають зведені дані по Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю, звіти Верховного
суду Криму, обласних. Київського і Севастопольського міських судів,
Верховного суду України.

Аналіз даних судової статистики проводиться з метою визначення стану
роботи судів загальної юрисдикції щодо здійснення правосуддя. При його
визначені використовуються також статистичні показники Міністерства
юстиції і Міністерства внутрішніх справ України.

Роботу судів можна характеризувати за кількістю, строками і якістю (як
за абсолютними, так і узагальнюючими показниками) закінчених
провадженням справ. Обсяг роботи визначається і за числом справ, що
розглядаються судом за відповідний період, і за показниками середнього
навантаження на одного суддю. Якість розгляду кримінальних-справ
характеризується такими показниками, як число скасованих і змінених
касаційною та наглядовою інстанціями вироків і постанов.

Суди і відповідні відділи статистики і аналітичних узагальнень органів
юстиції усіх рівнів на підставі даних судової статистики визначають
показники роботи судів за чотирма напрямками:

а) розгляд кримінальних справ;

б) розгляд цивільних справ;

157-

в) розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які
притягнуті до адміністративної відповідальності;

г) виконання судових рішень і вироків.

За розглядом кримінальних справ показники роботи судів першої інстанції
характеризують:

загальну кількість всіх кримінальних справ, провадження у яких закінчене
за звітний період, а також їх залишок, загальну кількість засуджених
судами першої інстанції, стан судимості (рівень, темпи росту, структура
судимості за різними кримінально-правовими і кримінологічними ознаками
тощо);

кількість кримінальних справ, які надійшли до суду після додаткового
розслідування, скасування вироків у касаційній та наглядовій інстанціях
з направленням справ на новий судовий розгляд (законність і
обґрунтованість постанов судів першої інстанції);

тривалість знаходження справ у провадженні суду (оперативність судового
розгляду);

каральну практику – структуру і динаміку заходів покарань, що
характеризує спрямованість кримінальної політики і ступінь суспільної
небезпеки злочинності (маючи на увазі співвідношення груп засуджених до
позбавлення волі і засуджених до заходів покарання, не пов’язаних з
позбавленням волі);

загальне число судових рішень, які скасовані і змінені вищестоящими
судами;

кількість кримінальних справ, що розглядаються районними (міськими)
судами з порушенням процесуальних строків, у тому числі по справах
вищестоящих судів;

відомості про потерпілих (юридичних і фізичних осіб), яким заподіяно
фізичну, моральну і майнову шкоду.

-158-

За розглядом цивільних справ показники роботи судів першої інстанції
характеризують:

загальне число цивільних справ, що надійшли, темп їх зростання або
зниження;

структуру за категоріями цивільних справ (позови до комерційних
структур, що стали банкрутами; позови про розірвання шлюбу; позови
житлових спорів;

позови справ загальнопоказового характеру; позови справ, які виникли з
адміністративно-правових відносин тощо), що свідчать про ефективний
захист конституційних прав громадян та юридичних осіб;

практику вирішення спорів – питому вагу позовів, заяв, скарг, загальний
розмір сум, присуджених до стягнення судами першої інстанції;

якість розгляду цивільних справ – показники законності і обґрунтованості
рішень судів – кількість скасованих, змінених і переглянутих рішень у
касаційному і наглядовому порядку;

показники оперативності роботи – кількість цивільних справ, які
закінчені провадженням, а також кількість цивільних справ, які закінчені
провадженням понад строки, встановлені Цивільно-процесуальним кодексом.

За виконанням судових рішень і вироків показники роботи судів першої
інстанції’характеризують:

загальне число виконавчих документів, що надійшли, з виділенням
документів з матеріальними стягненнями, які потребують вжиття активних
заходів щодо розшуку майна боржників і встановлення джерел їх доходів;

.загальний рівень матеріальних стягнень з виділенням відшкодування шкоди
від злочинів у стадії виконання судових рішень, стягнення судових
штрафів;

-159-

оперативність виконання судових рішень – строки виконання виконавчих
документів і які знаходяться у провадженні понад строки, встановлені
Інструкцією про виконання провадження.

Крім аналізу показників судів першої інстанції, робиться аналіз роботи
судів касаційної і наглядової інстанцій (по розгляду кримінальних і
цивільних справ). Показники статистичної звітності дають можливість
виявити помилки в роботі’судів касаційної і наглядової інстанцій, і
становлять значний практичний інтерес. В якості прикладу наведемо
статистичні дані щодо кількості закінчених провадженням справ судами
першої інстанції у 1998 році (за винятком Верховного суду України) та
динаміку порівняння з 1997 роком (див. Рис. 32).

Як видно з наведених даних, збільшення навантаження сталося переважно за
рахунок цивільних справ у районних (міських) судах: у 1998 році
закінчено провадженням майже на 160 тис. більше. При цьому протягом 1997
– 1998 років число суддів районних судів збільшилось лише на 6 осіб.
Середньомісячне надходження справ з розрахунку на одного суддю зросло у
цих судах з 39,5 до 43,5 справи. Серед них: кримінальних – 5,83;
цивільних – 22,13; про адміністративні правопорушення – 10,09; у порядку
виконання вироків, направлення на лікування до ЛТП – 5,45.

Найбільше навантаження спостерігається в районних судах Автономної,
Республіки Крим (65,11 справи). Далі всі дані наведено за 1998р. у
порівнянні з 1997 p. Кількість суддів обласних та прирівняних до них
судів зросла на 10 осіб; середньомісячне навантаження на кожного суддю
збільшилося з 8,9 до 10,4 справи. Найбільше навантаження має місце в
міжобласному суді (14,3 справи), найменше -в Тернопільському обласному
суді (6,0 справ).

-160-

Таблиця 22.

\ ‘ . _

Статистичні дані про справи, закінчені впровадженням судами першої
інстанції у 1997-1998 p.p.

Категорія справ

Суди

Рік

Динаміка

1997

1998

абс.

%

Кримінальні

Районні (міські)

229794

231069

+1275

+0,6

Обласні

2373

2312

-61

-2,6

Всього

232167

233381

+1214

+0,5

Цивільні

Районні (міські)

702965

862883

+159918

+22,7

Обласні

2180

1707

-473

-21,7+22,6

Всього

705145

864590

+159445

Провадження в порядку виконання вироків

Районні (міські)

145172

193998

+48826

+33,6

Обласні

20

60

+40

+200,0

Всього

145192

194058

+48866

+33,7

За скаргами на дії слідчих органів

Районні (міські)

3873

3408

-465

-12,0

Обласні

2

17

+15

+750,0

Всього

3875

3425

-450

-11,6

Про адміністративні правопорушення

Районні (міські)

\

427690

395 559

-32131

-7,5

Про застосування Примусових заходів Виховного характеру

Районні (міські)

4538

4134

-404

-8,9

Обласні

15

18

+3

+20,0

Всього.

і ‘

4553

4152

-401

-8,8

Про направлення на Примусове лікування від Алкоголізму та наркоманії .

Районні (міські)

13763

11818

-1945

-14,1

Всього

1 532 385

1 706 983

+174 598

+11,4

Рис. 32.

В основу статистичного аналізу даних судової статистики слід покласти
знання законів розвитку суспільних явищ. Без знання сутності процесів і
явищ, до яких відносяться статистичні матеріали, що підлягають аналізу,
обробка їх може перетворитися в безглузду гру цифр. На основі аналізу
показників судової статистики готуються узагальнення і розробляються
заходи щодо підвищення ефективності діяльності усіх органів юстиції, а
також удосконалення чинного законодавства.

5. Показники кримінально-виконавчої статистики

Статистичний аналіз діяльності установ виконання покарань також повинен
сприяти покращанню боротьби зі злочинністю. Адміністрація цих установ
зобов’язана, зокрема, використовувати статистичний матеріал про склад
засуджених для раціонального досягнення мети покарання (виправлення
засуджених і попередження вчинення нових злочинів). За результатами
аналізу злочинності і діяльності правоохоронних органів по контролю над
нею складається узагальнена довідка, в якій формулюються рекомендації
відповідним органам і установам, що випливають з аналізу.

Формування статистичної звітності показників кримінально-виконавчої
системи покладені на Державний департамент України з питань виконання
покарань. Статистичний аналіз здійснюється на підставі форм (їх понад
40), затверджених Міністерством статистики України. Спосіб і строки
подання звітів установами виконання покарань, слідчими ізоляторами,
лікувально-трудовими профілакторіями, виховно-трудовими колоніями,
управлін-

б* -163-

нями і відділами виконання покарань областей визначається Директором
Департаменту. Коротко зупинимося на аналізі деяких з цих форм.

Звіт про чисельність спецконтингенту в установах Державного департаменту
з питань виконання покарань (форма 1 – УВП). Цей звіт подається поштою
щомісяця спецвідділом Департаменту Держкомстату 5 числа після звітного
періоду. Звіт складається з шести розділів, які відображають чисельність
спецконтингенту по областях. В 1 розділі відображена чисельність
спецконтингенту по установах виконання покарань: загального, посиленого,
суворого, особливого режиму, в колоніях-поселеннях і лікарнях. Окремо
виділяються засуджені жінки. В 2 розділі показується чисельність осіб,
які утримуються в слідчих ізоляторах і тюрмах, у тому числі особи, які
перебувають під слідством; засуджені, які чекають набрання вироком, суду
чинності; засуджені, які підлягають вивозу до установ виконання
покарань, а також кількість вивезених до цих установ за видами режиму. В
3 розділі відмічається наявність засуджених, які відбувають покарання у
виховно-трудових колоніях. В 4, 5, 6 розділах відповідно: кількість
осіб, які тримаються в ЛТП; кількість дітей, які перебувають у будинках
матері та дитини, чисельність спецконтингенту по системі.

Найзмістовнішим за обсягом даних є звіт про кількість установ виконання
покарань, наявності, руху та складу засуджених (форма 8 – УВП).
Періодичність звіту піврічна. Спосіб подання – поштою. Держдепартамент
отримує відомості від управлінь, відділів виконання покарань .областей
до 10 числа після звітного періоду. Після узагальнення

-164-

даних, спецвідділ Держдепартаменту подає відомості Держкомстату до 20
числа після звітного періоду. З цього звіту можна дізнатися про
кількість установ виконання покарань, списочну чисельність засуджених на
початок звітного періоду та кількість засуджених, які поступили до
установ виконання покарань протягом звітного періоду.

Взагалі звіт за формою 8 – УВП включає понад 60 показників, які мають
суттєве науково-практичне значення для удосконалення процесу виконання
покарань. Важливим показником є кількість засуджених, які вибули з
установ виконання покарань протягом звітного періоду залежно від підстав
звільнення (відбуття покарання, умовно-дострокове звільнення і заміна
покарання більш м’яким покаранням, помилування, у зв’язку з тяжкою
хворобою тощо). Цей звіт дає змогу аналізувати засуджених за видами
вчинених злочинів, строками покарання, віком, працездатністю, соціальним
станом та ін.

Звіт про кількість, склад і переміщення осіб, взятих під варту, і
засуджених, які утримуються в слідчому ізоляторі (тюрмі) (форма 17 –
УВП). Періодичність звітності за цією формою квартальна. Управління,
відділи виконання покарань областей подають звіти в Держдепартамент до 5
числа після звітного періоду. Відділ слідчих ізоляторів Держдепартаменту
подає Держкомстату – до 15 числа після звітного періоду.

Звіт складається з 53 показників, які відображають: кількість слідчих
ізоляторів, місць у них;

кількість осіб, взятих під варту і засуджених (на початок звітного
періоду), а також кількість осіб, які надійшли і вибули за звітний
період за різними

-165-

підставами. Важливим показником є кількість осіб, які утримуються під
вартою: до 2-х місяців, від 2-х до 6-ти місяців, від б-ти до 9-ти
місяців, від 9-ти місяців до 1-го року, більше 1,5 року. Засуджені, які
чекають рішень за касаційними скаргами і довідок про набрання вироком
законної сили, підлягають відправленню до виправно-трудових та
виховно-трудових колоній; зараховані для роботи по господарському
обслуговуванню відбувають тюремне ув’язнення за вироками та ухвалами
судів.

-166-

Тема9. СУТНІСТЬ КРИМЇНОЛОГО-СТАТИСТИЧНИХ ТЕОРІЙ

• Загальна характеристика кримінолого-статистичних теорій:

– антропологічна кримінолого-статистична школа;

– соціологічні кримінолого-статистичні теорії.

• Сучасні зарубіжні кримінолого-статистичні концепції.

1. Загальна характеристика кримінолого-статистичних теорій

Ще понад сто.років тому юристи, соціологи і статистики усіма силами
намагалися довести, що злочинність – категорія вічна, властива
будь-якому суспільству. Цьому значною мірою сприяла й так звана моральна
Статистика, фундаторами якої були визначні дослідники – Кетле, Геррі,
Лексис, Майр.

На ідеях відомого бельгійського статистика А. Кетле (1796 -1874), який
істотно вплинув на погляди більшості західних вчених, зупинимося
детальніше. У низці своїх робіт, особливо в «Соціальній фізиці»
(1836р.), Кетле чітко довів, базуючись на великому статистичному
матеріалі, що суспільне життя підпорядковується суворим законам. Це
стало безперечною його заслугою, хоча правильно пояснити закономірності
суспільного життя Кетле не зміг. Завдання статистики, або, як він її
називав, соціальної фізики, і полягає в тому, щоб виявити і вивчити ці
закони, що, на думку Кетле, не менш точні, ніж закони природи.

Кетле вважав, що всі соціальні явища складаються під впливом двох
категорій причин: постійних і випадкових, які залежать від волі людини.
Ці випадкові відхилення згладжуються, чим створюється можли-

-167-

вість для виявлення закономірностей суспільного життя. Отже, воля людини
є лише випадкова причина, що має значення у кожному індивідуальному
випадку.

Кегле також був засновником моральної статистики. Остання ставила своїм
завданням дослідження таких фактів суспільного життя, які, за висловом
учня Кегле – Майра, дозволяли б робити висновки про стан моральності у
людей і водночас були б доступні масовому спостереженню.

Факти, що досліджувалися моральною статистикою, були найрізноманітніші –
злочини, покарання, позашлюбна народжуваність, аборти, підкидання
немовлят, самогубства, венеричні хвороби, проституція, жебрацтво тощо.
Вказуючи на причини цих явищ, вчені дійшли висновку, що дев’ять десятих
злочинів скоюють безробітні, бродяги, повії та інші «морально розбещені»
елементи. В основу поняття злочинності був покладений критерій моралі,
яка завжди захищає інтереси пануючого класу.

а) Антропологічна кримінолого-статистична школа.

У 80-х роках XIX століття в кримінальному праві з’являється
ультрареакційний напрямок – антропологічний, що надалі дістав особливого
поширення у фашистській Німеччині і серед реакційних кіл інших
зарубіжних країн. Засновником цього напрямку був італійський лікар Я.
Ломброзо. Він стверджував, що причина злочинності лежить не в суспільних
умовах життя, а в природі самого злочинця, у його соціологічних і
расових особливостях, і що серед населення завжди є деяке число людей,
покликаних від народження бути злочинцями. Злочинці, учив Ломброзо і
його послідовники, – це двоногі тигри серед людей, це хижаки, що не
можуть пристосуватися до звичайних людських

-168-

умов і в силу своїх психофізичних якостей здатні лише вбивати, грабувати
і ґвалтувати.

Матеріальні умови, соціальне становище не відіграють, на думку
«антропологів», ніякої ролі у формуванні злочинності, або} в крайньому
випадку, роль їх вторинна, похідна. Ми знаходимо, говорять вони, лютих
злодіїв серед королів і багачів, і, навпаки, найчес-ніших людей – серед
бідняків. Отже, вся проблема злочинності упирається в особу злочинця,
його психічні і фізичні особливості. Як серед тварин, запевняють
ломброзіанці, є тигри і коні, так і серед людей є, були і будуть
злочинці і чесні особи. І як тигра не можна перетворити в свійську
тварину, так і злочинця не можна виправити, тобто зробити чесним
громадянином. Злочинність є вродженою властивістю людини, і вона
настільки ж природна, як народження, хвороби і смерть.

З цієї теорії випливало положення про невиправність злочинців, судити
яких безглуздо, їх треба нещадно знищувати, або, в крайньому разі,
ізолювати. Для доказу існування уроджених злочинців Ломброзо і його
послідовники висунули систему фізичних і психічних ознак («стигматів»),
нібито властивих лише злочинцям і відсутніх у «чесних» людей.
Ломброзіанці намагалися підкріпити це численними матеріалами
кримінальної статистики, яка детально розробила десятки ознак, що
характеризують убивць, злодіїв, насильників тощо. Це начебто цілком
об’єктивно довело правоту вчення Ломброзо про прямий взаємозв’язок
психофізичних властивостей людини і злочинності. Так, убивці відповідно
до «строгих» статистичних спостережень, відрізняються холодним і
нерухомим поглядом, особливою будовою черепа, у них великі вилиці, тонкі
губи. У злодіїв бігаючі очі, а рецидивісти

169-

відрізняються від уперше засуджених меншою вагою і зростом.

Особливо виділяв Ломброзо «тип» політичного злочинця, якому ніби-то з
дитинства присутній дух руйнації та фізичні ознаки виродження. З цією
метою Ломброзо знущальне «аналізував» портрети відомих політичних діячів
Франції – Марата, Дантона, Луїзи Мішель, знаходячи в кожному з них риси
дегенерати-зму («ненормальні вуха і надбрійні дуги, сильно виражений
щелепний діаметр» і т.ін.).

Усі праці Ломброзо і його послідовників заповнені численними
статистичними ілюстраціями. Ось деякі приклади. У роботі «Новітні успіхи
науки про злочинність» (російський переклад 1892 р.) Ломброзо пише, що
«вивчаючи за допомогою статистичного методу 100 нових «типових
злочинців» (стор.49, 50), він знайшов повне підтвердження своїх
поглядів. Так, серед злочинців 86% з вузьким лобом і 41% – з низьким. У
вбивць сильно виражений щелепний діаметр. Тілесні і психічні аномалії
досягають у вбивць – 45%, у ґвалтівників – 33%, у злодіїв – 24%». І
далі. «Найбільше розвинені носові кістки в злочинців (особливо вбивць) –
40%; у нормальних людей такий розвиток носових кісток зустрічається
всього у 4 випадках із ста». Пізніше, з огляду на різку критику своєї
концепції, Ломброзо змушений був говорити не тільки про біологічні, але
й соціальні чинники злочинності, вважаючи проте, що останні не можуть
серйозно вплинути на осіб, здатних скоїти злочин в силу своїх
біопсихічних якостей,

Ь) Соціологічні кримінолого-статистичні теорії.

У 90-х роках XIX століття з’являється новий напрямок – соціологічний.
Його основоположниками були німець Ф. Ліст, італієць Э. Феррі, француз
Г. Тард. Цей напрямок базується на теорії факторів.

-170- ,

Провідну роль у ній теорії відігравала статистика, яка нібито
беззаперечно доводила, що основним джерелом злочинності є три види
факторів:

соціально-економічні – безробіття, рівень цін на продукти харчування,
злидні тощо;

“фізичні-час року, клімат, температура;

індивідуальні – стать, вік, темперамент та інші психофізичні особливості
злочинця.

«Вважаючи, – писав Э. Феррі, – що усі вчинки людини є продуктом її
фізіологічної і психічної організації, а також фізичного і соціального
середо’вища, у якому вона зростає, я розрізняю три категорії чинників
злочинності: антропологічні або індивідуальні, фізичні і соціальні».

Для обґрунтування важливості кожного фактора в скоєнні того чи іншого
злочину «соціологи» наводили численні статистичні ілюстрації у формі
зіставлення рівнобіжних рядів – злочинності і різноманітних «чинників»,
як, наприклад, безробіття, проституція, рівень хлібних цін і правовий
статус особи. Шляхом подібного зіставлення встановлювали залежність
динаміки злочинності від динаміки якогось фактора, що на цій підставі
видавався за причину злочинності.

Співставляючи, наприклад, по роках число крадіжок і число злиденних і
помічаючи, що із зменшенням злиденних зменшується кількість крадіжок, і
навпаки, – соціологи стверджували, що злидні і є причиною злочинності. В
такий спосіб вони фетишизували роль статистики. Вади цієї теорії
полягали в тому, що:

1). Соціологи за допомогою статистики маскували справжню причину
злочинності;

2). Соціальні чинники розглядалися ними ізольовано від усієї економічної
і соціальної структури сус-

-171-

пільства, тоді як вони (безробіття, бідність, проституція) самі
обумовлені цією структурою;

3). Нарешті, виявлений паралелізм окремого «чинника» (скажімо, злидні) і
злочинності ще не говорить про їхній причинний зв’язок.

Зазначимо, що «соціологи», так само як «антропологи», стверджували про
існування певної категорії людей, генетичне здатних на вчинення
злочинів. Сюди відносились «політичне неблагонадійні», а також жебраки,
алкоголіки, бідняки та інші особи, які є «носіями небезпечного стану».
До таких потенційних злочинців мають застосовуватися спеціальні
«превентивні заходи» суспільної безпеки (винесення, наприклад, судами
невизначених вироків про «виправлення» засудженого).

Першими поштовхами, що захитали ґрунт під ногами класичної соціологічної
школи, виявилися статистичні дослідження, проведені в другій чверті XIX
ст. Вчених цього напрямку іноді називають представниками картографічної
школи, що не зовсім точно, бо вони аналізували не тільки географічний
розподіл злочинності. У 1827 році у Франції був опублікований перший
кримінально-статистичний щорічник. Його’ упорядник – міністр юстиції
Франції Андре-Міщель Геррі (1802-1866). Він установив закономірності
розподілу злочинності- за віковими групами (пік її припадає на групу
25-30 років).

Геррі вдалося розкрити парадоксальний факт: у найбідніших провінціях
Франції рівень злочинності був найнижчим. З міністерського кабінету цей
факт найлегше було трактувати як аргумент на користь відсутності зв’яжу
між бідністю і злочинністю. У той же час Геррі вдалося встановити
зв’язок між злочинністю і дефектами системи виховання.

– 172 –

Найбільш широкі статистичні дослідження різних соціологічних сфер
(включаючи кримінальну) у цей же період провів бельгійський професор,
математики Ламбер Адольф Жак Кетле (1796 -1874). Паралельно з Огюстом
Контом він заклав основи соціальної статистики. Перше дослідження Кетле
було присвячене закономірностям народжуваності і смертності
брюссельського населення. Потім у нього виникла думка скористатися тим
же статистичним методом для вивчення злочинності.

Дослідження показали, що число вчинених злочинів і проступків
залишається з року в рік майже незмінним. Стабільна і структура
злочинності. В одній з перших фундаментальних робіт з соціології –
«Людські можливості, або досвід соціальної фізики» вчений писав: «Існує
бюджет, що виплачується воістину з жахаючою акуратністю і слушністю. Це
– бюджет тюрем, рудників і ешафотів… Ми можемо з повною достовірністю
передбачати, скільки чоловік забруднять свої руки кров’ю ближнього,
скільки буде цідробок, отруєнь, ми можемо це зробити з такою же
точністю, з якою пророкуємо кількість смертних випадків і народжень у
найближчий рік».

Ці висновки мали величезний суспільний резонанс. Вони показали, що
злочини – не механічна сума довільних діянь. Там, де, на перший погляд,
усе залежить від воді лихої людини, виявляється дія якихось прихованих
сил. Розвиваючи ці дослідження статистики Маурі і По-летгі встановили,
що число посягань на особу змінюється щорічно не більше ніж на 4%, а
коливання злочинів проти власності становлять не більше 2%. Вони довели
існування закону, згідно з яким коливання цифри злочинності не може
перевищити 10%.

-173-

У черговій фундаментальній праці «Соціальна система», яка вийшла у 1848
році, Кегле пише: «Моя мета – показати, що у світі, де багато хто
завзято бачить тільки безладний хаос, існують всесильні і незмінні
закони. Закони, що управляють різноманітними соціальними процесами (у
тому числі злочинністю) настільки ж тривкі, настільки ж непорушні, як
закони, що управляють небесними тілами». Таким чином, головний висновок,
зроблений Кетле, полягає в тому, що злочинність, як і все в суспільстві,
має свої закономірності розвитку. Потрібно лише виявляти закони розвитку
злочинності і фактори, що впливають на ц динаміку та стан.

Кетле встановив, що практично всі явища в суспільстві взаємозалежні, і
одні з них обумовлюють інші. На основі аналізу соціальних чинників
злочинності він стверджував: «Немає сумніву, що достатньо було б змінити
причини, які управляють нашою соціальною системою, щоб змінилися також і
сумні результати, які зустрічаються щорічно в літописі убивств і
самогубств. Тільки сліпий фаталізм може констатувати, що факти, які
повторюються з такою слушністю, не можуть змінитися при поліпшенні вдач
і засад людських;

але для здійснення помітних перемін потрібно діяти на маси, а не на
окремі особи».

Як бачимо, Кетле вдалося не тільки привідкрити завісу, накинуту на
таємниці соціальної дійсності, але й закласти основи
кримінолого-статистичних теорій соціального спрямування.

2. Сучасні зарубіжні кримінолого-статистичні концепції

В сучасній зарубіжній кримінології і статистиці значного поширення
набули неосоціологічні теорії, які

-174-

пояснюють злочинність соціально-економічними, психофізичними, расовими,
культурними та іншими чинниками.

Наприклад, американський кримінолог Е. Сатерленд, автор- популярної нині
теорії «диференціальної асоціації», широко застосовуючи матеріали
статистики, пояснює злочинність впливом соціального середовища, яке
складається з бідних або, навпаки, «чесних» заможних людей. Але в чому
причина появи «чесної» або «нечесної» особи автор відповіді не дає. Він
заперечує визначальний вплив усього суспільства, соціального і
політичного устрою на життя і поведінку людини, Підміняючи його впливом
невеликої групи осіб, які оточують цю людину.

Сатерленд вказує на такі чинники, як спадковість, фізичні і психологічні
вади, погані житлові умови, зажерливість багачів, конфлікти в родині,
бідність тощо. Він наголошує, що біологічні чинники мають підпорядковане
значення, які багато в чому уступають головній причині -«соціальній
дезорганізації». Але цю дезорганізацію він не пов’язує з природою
існуючого суспільства.

Сатерленд є також автором теорії «білокомірцевої злочинності»,
вчинюваної «діловими людьми», тобто бізнесменами, власниками
промислових, торгових підприємств та іншими «особами, які заслуговують
на повагу». На думку Сатерленда, вищий клас не менш, якщо не більш,
злочинний, ніж представники бідних верств. Він зібрав і узагальнив
великий статистичний матеріал про «злочинців у білих комірцях», який має
актуальне значення для сучасної кримінально-правової статистики та
кримінології.

Низка інших зарубіжних вчених, які стоять на позиціях факторної теорії
злочинності – Нічефоро, Кін-берг, Леоте, Барнз, теж вважають, що вона є
результа-

-175-

том багатьох чинників, роблячи в одному випадку наголос на переважно їх
біологічний, а в іншому – соціальний характер. Італійський юрист А.
Нічефоро у своїй п’ятитомній «Кримінології» докладно розробив теорію
факторів злочинності, підкріпивши її багатим статистичним матеріалом. В
кінцевому підсумку він приходить до підтвердження відомої концепції
Феррі-Ліста, що злочинність обумовлюється трьома чинниками: соціальними,
особистими і географічними.

Серед соціологічних концепцій злочинності нині провідною є теорія
науково-технічної революції (НТР) як комплексної причини злочинності XX
століття. Суть. цієї теорії полягає в тому, що НТР з неминучістю
викликає такі суттєві соціальні зміни, як індустріалізація, урбанізація,
автоматизація, міграція. Вони порушують традиційні форми сімейних
зв’язків, релігії, культури, наслідком чого є відчуженість людини,
пригнічення її індивідуальності, нервові потрясіння тощо. Злочинність за
таких умов стає проявом або «фрустрації», тобто «катастрофи надій» (в
насильницьких злочинах), або єдиним засобом накопичення капіталу і
прилучення до класу «сильних світу цього» (у майнових злочинах).
Кримінально-правова статистика підтверджує значне зростання злочинності,
особливо у великих містах, збільшення кількості необережних злочинів в
результаті масової автомобілізації тощо. Ця тенденція характерна для
більшості розвинутих країн світу.

Усі праці зарубіжних кримінологів, як правило, базуються на великому
статистичному матеріалі, покликаному обґрунтувати їхні концепції,
причому він ретельно обробляється. У цьому, зокрема, можна переконатися,
ознайомившись з книгою «Соціологія злочинності», виданій російською
мовою у 1986 році. У ній можна знайти, наприклад, застосування методу
кореляції для встановлення зв’язку між расовою при-

-176-

належністю, нелегальною міграцією і злочинністю, між правопорушеннями
неповнолітніх та низкою обставин: перенаселеністю, приналежністю до
негритянської раси, еміграцією тощо. Застосовуються й інші прийоми
статистичного аналізу: зведення і групування показників, метод
«контрольних груп» тощо.

Так, Ш. і Э. Глюки на основі порівняння 500 підлітків – правопорушників
і 500 законослухняних підлітків по більшості статистичне узагальнених
фізичних, психічних і соціально-економічних показників стверджують: «З
наведеного аналізу з безсумнівністю випливає, що 500 .правопорушників,
про яких йдеться, відрізнялися завзятістю антисоціальної поведінки». У
статті Д. Глэйзера і К. Раїса «Злочинність, вік і зайнятість» автори
після проведення групуваннята обчислення низки коефіцієнтів кореляції на
основі матеріалів статистики ФБР США робляться такі висновки: «Гіпотеза
про те, що коефіцієнти злочинності дорослих змінюються в прямій
залежності від показників безробіття, дістала послідовне підтвердження.
Менш категоричне, але суттєве підтвердження дістала гіпотеза про те, що
коефіцієнти злочинності неповнолітніх змінюються в зворотній пропорції
до показників безробіття».

Англійський кримінолог Л. Вілкінс піддає ретельному дослідженню дані
кримінальної статистики за період з 1946 по 1957 роки для того, щоб
«перевірити теорію, відповідно до якої діти, які народилися у певні роки
(наприклад, під час війни), більш схильні до вчинення злочинів, ніж інші
діти».

Деякі зарубіжні вчені не без підстав вважають, що установлені
статистикою кореляційні зв’язки є чисто зовнішніми і вимагають глибшого
тлумачення. .Наприклад, американський кримінолог Б. Ландер пише, що
«результати більшості досліджень підтверджують прямий зв’язок

-177-

між коефіцієнтом правопорушень і характеристикою житлових умов у
районі». Він обчисляє коефіцієнт кореляції між перенаселеністю,
житловими умовами, що не відповідають установленим Стандартам, і
коефіцієнтом правопорушень неповнолітніх, що виражається в + 0,73 і +
0,69, – тобто дуже високий.

Далі Ландер робить такий, досить несподіваний для прихильників теорії
факторів, висновок: аналізи кореляції і регресії дають підставу думати,
що зв’язок між злочинністю і злиднями, поганими житловими умовами є лише
поверховий. Аналіз чинників показує, що коефіцієнт злочинності в
суттєвому зв’язку тільки з аномією, тобто неповагою й ігноруванням
офіційних юридичних, релігійних і моральних норм поведінки, а не з
конкретними соціально-економічними умовами. У стабільній общині (тобто,
де переважна більшість дотримується установлених стандартів поведінки)
коефіцієнт злочинності буде низьким, незважаючи на те, що община
характеризується поганими побутовими умовами. З іншого боку, слід
очікувати вищий коефіцієнт злочинності в общині, для якої характерні не
додержання норм поведінки і соціальна нестійкість».

Теорія аномії, представником якої є американський кримінолог Р. Мертон,
розглядає злочинність як «нормальну реакцію нормальних людей на
ненормальні умови». Свою теорію він теж намагається підтвердити
статистичними викладками.

Треба зазначити, що в багатьох високорозвинених країнах покращуються
показники розкриття злочинів, причому пріоритети віддаються
удосконаленню роботи щодо розкриття тяжких злочинів проти життя і
здоров’я громадян. Це, в свою чергу, сприяє зростанню авторитету
правоохоронних органів серед населення, яке проявляє велику готовність
до співробітництва з поліцією. Так, у

-178-

Німеччині рівні розкриття складають:, вбивства – 87 %, заподіяння
тілесних ушкоджень – 88%, злочинів, пов’язаних з наркобізнесом, -95%.

У доповіді президента МКО Альберта Рейса на XI Міжнародному
кримінологічному конгресі (Будапешт, 1993), сказано, що в розробках
вчених характер майбутніх змін злочинності пов’язується з особливостями
політичних, економічних і соціальних перетворень у світі. З приводу
впливу економічного і соціального розвитку на динаміку злочинності в
сучасній західній кримінології існує декілька концепцій.

Одна х них – теорія кримінально-статистичного регулювання рівня
злочинності, згідно з якою статистичне зростання злочинності в ряді
високорозвинених країн здійснюється за рахунок високої соціальної
активності населення, підвищення його чутливості до злочинів, бажання
повідомляти про злочини в поліцію. Звідси, скорочується «темна цифра»
злочинності, тобто її латентність.

-179

Тема 10.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ОБРОБКИ ДАНИХ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

” Сучасні інформаційні технології)/ правовій статистиці.

• Характеристика автоматизованої інформаційної системи статистичного
обліку та звітності органів внутрішніх справ України.

• Основні етапи технологічного процесу автоматизованої обробки даних
правової статистики.

І. Сучасні інформаційні технології у правовій статистиці

Ефективність правоохоронної діяльності суттєво залежить від
кількісно-якісних показників її інформаційного забезпечення та часу їх
отримання. Тому питанням інформатизації різних аспектів юридичної
діяльності нині надається важливого значення. ”

Кінець XX початок XI століття все частіше називають часом електроніки.
Свідченням цього є те, що всього за кілька десятиліть людству вдалося
перейти від примітивних лампових обчислювальних машин до компактних
персональних ЕОМ, які спроможні зберігати та обробляти значну кількість
інформації за досить короткий час. Безумовно, такі новації торкнулися і
статистики, як галузі науки, так і практики, тому що .вона пов’язана
передусім з показниками, їх збором та обробкою. Нова інформаційна
технологія створює необхідні передумови для формування принципово інших
підходів до організації статистичного спостереження, обробки та надання
відповідних даних (див. Рис.ЗЗ).

Реалізації сучасних методів формування інформаційних ресурсів та
технологій у сфері правової статис-

-180-

_______________Тема 10.________________

тики присвячена Програма реформування державної статистики на період до
2000 року. Відповідно до неї, першочерговою метою є створення системи
інформаційних ресурсів Державного комітету статистики України і
застосування новітніх інформаційних технологій шляхом:

– створення інтегрованих баз статистичних даних загальнодержавного та
регіонального рівнів на підставі єдиного фонду нормативно-довідкової
інформації і каталогу статистичних показників;

– розробка програмного забезпечення інтегрованих баз статистичних даних
загальнодержавного та регіонального рівнів із застосуванням промислових
систем управління базами даних і новітніх засобів те-лекомунікацій,
високопродуктивних локальних обчислювальних мереж із потужними серверами
баз даних, які’підключені до засобів зв’язку й мають різноманітні засоби
візуалізації (висвітлення) статистичних даних, їх накопичення і
розповсюдження.

Засоби швидкодіючої обчислювальної техніки, зв’язку й інформатики
застосовуються як у правотвор-чій, так і правозастосовчій та
правоохоронній діяльності. Особлива увага приділяється комп’ютеризації
систем правової статистики і кримінальної юстиції. Восьмий конгрес ООН,
який був присвячений питанням попередження злочинності та поведінки з
правопорушниками (Гавана, 1990 р.), прийняв спеціальну резолюцію
«Комп’ютеризації кримінального судочинства»; дев’ятий конгрес ООН-(Каїр,
1995), організував міжнародний семінар-практикум з цих проблем.

В комп’ютеризації юридичної діяльності умовно можна виділити три групи
систем:

1) автоматизовані інформаційні системи нормативних актів, які включають
в себе бази законодавчих,

-181-

урядових та відомчих актів, рішення Конституційного суду, постанови
пленумів Верховного суду, матеріали судової практики;

2) автоматизовані інформаційні системи, які забезпечують
оперативно-розшукову діяльність, викриття та розслідування злочинів,
охорону громадського порядку тощо;

3) автоматизовані інформаційні системи реєстрації та обліку злочинів,
осіб, які їх скоїли, засуджених та іншої статистичної інформації про
діяльність правоохоронних органів.

Усі ці системи тісно пов’язані між собою. Вони можуть формувати єдину
інформаційно-обчислювальну мережу органів внутрішніх справ, податкової
міліції, митної служби, прокуратури та суду. Адже за певних умов
інформація однієї автоматизованої системи може бути корисною для іншої,
і навпаки. Тому основною стратегічною метою інформатизації та технічного
переозброєння правової статистики і правоохоронної діяльності є:

1) застосування новітніх інформаційних технологій на базі створення
інтегрованих банків даних довідкового, статистичного аналітичного
характеру;

2) об’єднання їх в єдину інформаційну мережу, до якої є доступ з робочих
місць співробітників правоохоронних орсанів;

3) перехід на наскрізну технологію збору, передачі, обробки, накопичення
та подання статистичної інформації.

Ефективність реалізації сучасних методів формування інформаційних
ресурсів та технологій у сфері правової статистики багато в чому
обумовлена виконанням Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992
року. Він визначив, що державною ін-

-182-

формаційною політикою є сукупність основних напрямів і способів
діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню
інформації.

Головними напрямками і способами державної інформаційної політики є:

– забезпечення доступу громадян до інформації;

– створення національних систем і мереж інформації;

– зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових
і наукових основ інформаційної діяльності;

– забезпечення ефективного використання інформації;

– сприяння постійному оновленню, збагаченню та збереженню національних
інформаційних ресурсів;

– створення загальної системи охорони інформації;

– сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і
гарантування інформаційного суверенітету України.

Передбачається розробити документи стосовно забезпечення режиму
конфіденційності статистичної інформації, організації захисту
статистичних інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу.

Застосування нових інформаційних технологій дозволяє підняти на якісно
новий рівень статистичну роботу в правоохоронних органах і судах:
підвищити достовірність соціально-правової інформації; прискорити строки
її розробки; покращити за рахунок реалізації значних можливостей
сучасної обчислювальної техніки програмне забезпечення математичних
методів аналізу статистичної інформації.

Серед правоохоронних органів найбільш досконалою в цьому плані є база
даних Головного управління МВС України та його регіональних
інформаційно-

-183-

аналітичних підрозділів. Триває робота щодо забезпечення ПЕОМ районних
управлінь внутрішніх справ та їх підключення до локальних інформаційних
систем на рівні УВС-УВСТ.

Система збору і обробки інформації в органах юстиції – це багаторівнева
система, елементами якої є загальнодержавний, регіональний та місцевий
рійні органів й установ. На кожному рівні відбувається збільшення
статистичних показників на основі уніфікації як первинних документів
обліку, “так і форм статистичної звітності.

Розвиток автоматизованої обробки даних правової статистики може йти за
такими основними напрямками:

•І) автоматизація статистичного обліку й звітності на всіх рівнях
системи правоохоронних органів на базі сучасної процедури збору,
фіксації і передачі первинних даних; 2) автоматизація аналізу звітності,
що сприятиме оперативному виявленню закономірностей і тенденцій, змін
злочинності та судимості, оцінці ‘ефективності кримінального судочинства
й заходів покарання, наданню допомоги в контролі над злочинністю та
плануванні карної політики, у своєчасному викриттю недоліків у роботі
окремих ланок правоохоронних органів. Аналогічні цілі можуть бути
досягнуті й стосовно адміністративних і цивільних правопорушень.

Перехід на сучасну обчислювальну техніку, використання новітніх
технологій призводять до виникнення нових програмно-технологічних
компонентів електронної обробки інформації. До компонентів, які зараз
розробляються, відносяться підсистеми:

– електронний каталог статистичних показників;

– єдиний каталог об’єктів статистичного спостереження;

-184-

– система проектування електронних форм статистичного спостереження на
основі каталогу статистичних показників, включаючи опис логічного
контролю інформації під час вводу;

– система вводу та контролю статистичних даних, побудована на основі
електронних форм спостереження;

– система обробки статистичної інформації в умовах локальних
обчислювальних мереж;

– система формування масивів інформації в стандартному форматі після
обробки;

– система формування вихідних таблиць у форматі Excel, Word;

– мікро та макробази даних, які побудовані на основі єдиної
концептуальної моделі даних за технологією «Клієнт-сервер» із
застосуванням сучасних програмних засобів;

– система метаінформації, що характеризує інформаційні ресурси. .

Впровадження новітніх технологій і програмного забезпечення призведе до
створення повністю комп’ютеризованої системи правової статистики, що
сприятиме підвищенню ефективності правоохоронної діяльності.

2. Характеристика автоматизованої інформаційної системи статистичного
обліку та звітності органів внутрішніх справ України

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та інформаційних технологій
призвів до активного використання у боротьбі зі злочинністю
автоматизованих інформаційних систем. Досвід їх застосування в
правоохоронній сфері свідчить, що основними тенденціями їх розвитку є:

-185-

удосконалення форм і методів керування системами інформаційного
забезпечення;

централізація й інтеграція комп’ютерних банків даних;

введення кримінологічних обліків;

розбудова й широке впровадження потужних комп’ютерних мереж;

застосування спеціалізованих засобів безпеки інформації;

налагодження ефективного взаємообміну кримінологічною інформацією на
міждержавному рівні.

Зосередження зусиль на вказаних напрямках забезпечує суттєве підвищення
рівня протидії злочинності в розвинутих державах світу.

Основи існуючої автоматизованої системи обробки статистичної інформації
були закладені у 70-х роках та орієнтовані на інформаційну підтримку
оперативно-службової діяльності підрозділів ОВС у боротьбі зі
злочинністю. Вирішення цих завдань, на той час досягалося повною
централізацією інформаційних обліків. Принципи побудови відображали
притаманний тим рокам рівень розвитку технічних засобів, і досягнень
технологій.

Тоді інформаційні центри були оснащені громіздкими ЕОМ і
використовувались, головним чином, для обробки статистичних даних про
злочинність, злочинців та результати діяльності органів внутрішніх
справ. Слабкість технічної бази і відсутність розвинутих програмних
засобів не дозволяли реалізувати концепцію єдиної бази даних як на
регіональному, так і загальнодержавному рівнях.

Стан технічних комплексів більшості ГУВС, УВСТ наблизився до критичної
межі, за якою експлуатація банків даних стає надзвичайно важкою, а в

-186-

окремих випадках – неможливою. Більшість ЕОМ, встановлених в
інформаційних службах ГУВС, виробили свій ресурс, а система керування
базами даних (СКБД) – операційні системи не задовольняють сучасні
потреби.

Але вже зараз в Україні інтенсивно створюється єдина (від рівня
місьрайлінорганів, відділень міліції -до республіканських- обліків
Інформаційного бюро) злагоджена система інформаційного забезпечення
діяльності ОВС та правоохоронних органів “у цілому. В МВС впроваджена
значна кількість локальних обчислювальних мереж (систем). Обсяги
статистичної інформації, яка накопичується та обробляється в МВС
України, зросли з 85 тис. показників у 1971 році до 570 тис. у 1998.

Нормативною базою широкомасштабної комп’ютеризації органів внутрішніх
справ стала «Концепція розвитку систем інформаційного забезпечення
органів внутрішніх справ України на і 1998 -2000 pp.», яка склала основу
для визначення основних принципів створення інформаційних обчислювальних
систем та опрацювання комплексів прикладних програмних заходів. (Див.
схема 1).

Принципи формування загальновідомчих і галузевих інформаційних підсистем
визначаються нормативно-правовою базою МВС України, і обумовлюють
нормативну, методологічну й технологічну сумісність систем
інформаційного забезпечення зверху донизу, обґрунтовану доцільністю
ведення тих чи інших обліків. Формування загальновідомчих і галузевих
підеис-тем, які складають основу системи інформаційного забезпечення
діяльності ОВС, здійснюється відповідно до таких принципів:
функціонального призначення;

нормативно-правового забезпечення; фактичності да-

-187-

них; доцільності впровадження і експлуатації; нарощення та розвитку. .

Вказаним принципам мають відповідати усі діючі інформаційні підсистеми
(ІП), які створюються або мають бути створені. Загалом, концепція
спрямована на впровадження і технічне забезпечення
інформаційно-обчислювальної системи, яка зорієнтована на кілька рівнів
збору, обробки і накопичення інформації з великим об’ємом пам’яті та
достатньо високою швидкістю обробки даних.

Крім інформаційних центрів МВС, ГУ ВС, які оснащені ЕОМ великої
потужності, для обробки статистичної інформації та ведення
централізованих обліків йде активне впровадження обчислювальної техніки
в міські, районні підрозділи органів внутрішніх справ. У багатьох
регіонах використовуються можливості модемного зв’язку по телефонних
каналах для передачі в ІБ МВС України даних форм статистичної звітності
й отримання збірників, підготовлених ІБ про стан злочинності на
території України, а також для обміну інформацією між собою.
Використання такого каналу зв’язку дало можливість зменшити витрати часу
на обробку статистичної інформації в ІБ і підвищити її оперативність.

Комп’ютеризація ОВС внесла корективи в обробку статистичної інформації.
Нормативно це закріплено в Інструкції про єдиний порядок обліку
злочинів. Вся технологія заповнення, передачі документів первинного
обліку опрацьована з урахуванням можливостей їх подальшої
автоматизованої обробки. Нині за згодою прокурора облік злочинів та
осіб, які їх скоїли, здійснюється в обліково-реєстраційних підрозділах з
використанням засобів обчислювальної техніки. Показники документів
первинного обліку переносяться на магні-

— -188-

тні носії з подальшим друком введених даних у формі відповідних
статистичних карток. Документи на магнітних носіях негайно пересилаються
для обробки і зберігання в інформаційні бюро МВС, республіки

•Крим, ГУВС областей, міста Києва та Севастополя.

За оцінками спеціалістів, на рівні міських і районних ОВС в чергових
частинах оперативних, слідчих та інших підрозділах органів внутрішніх
справ у статистичних картках, облікових журналах та інших первинних
матеріалах накопичується основна маса статистичної інформації. Саме на
працівників міських, районних, лінійних органів покладається організація
обліко-во-реєстраційн’ої та статистичної роботи.

Статистичні картки на виявлений злочин (Ф.1), на розкритий злочин чи
інші наслідки розслідування (Ф.1.1), на особу, яка скоїла злочин (Ф.2),
про рух кримінальної справи (Ф.З), на злочин, за вчинення якого особі
пред’явлено обвинувачення (Ф.4) заповнюються і подаються в
обліково-реєстраційні підрозділи, д& переносяться на магнітні носії та
зводяться і групуються у відповідні масиви. Первинні облікові документи
мусять містити єдині реквізити як необхідну умову для їх автоматизованої
обробки на всіх рівнях і зіставлення статистичних показників при їх
аналізі й оцінці. Забороняється вносити в названі статистичні картки
будь-які зміни та доповнення. Документи первинного обліку злочинності
можуть змінюватися і

•доповнюватися тільки за спеціальними рішеннями МВС і Генеральної
прокуратури України. На їх основі і формується статистична звітність про
злочини, осіб, які їх скоїли, та інші показники.

.За аналогією створюються автоматизовані інформаційні системи обліку і
звітності в податковій міліції, митній службі та прокуратурі. Дані, які
отримуються,

–189-

підлягають співставленню, тому що базуються на принципах єдиного обліку
злочинів. Спеціальна звітність зазначених органів, яка відображає їх
особливі функції (наприклад, облік і звітність про прокурорський
нагляд), відрізняється лише за змістом, а не архітектурними та
програмно-технічними параметрами.

3. Основні етапи технологічного процесу та автоматизованої обробки даних
правової статистики

В Інформаційному бюро МВС України, обліково-реєстраційних підрозділах
ГУВС, УВС, УВСТ, ОВС здійснюється збір, обробка та отримання
статистичної інформації, виконуються роботи по створенню й впровадженню
в дію комплексів автоматизованої і механічної обробки обліково-звітної
та іншої документації. Основою роботи автоматизованої системи є
технологічний процес машинної обробки, який являє собою організовану
сукупність операцій, що виконуються в певній послідовності на всіх
рівнях обробки – з моменту надходження інформації в систему до розробки
та складання зведених таблиць. Технологічний процес складається з таких
основних етапів:

заповнення, прийом і контроль первинних документів, які підлягають
машинній обробці;

перетворення інформації – запис інформації на машинні носії (магнітні
плівки та диски, лазерні диски) і контроль запису;

введення, контроль, обробка і зберігання інформації на машинних носіях;

видача і контроль вихідних документів.

Операції технологічного процесу обробки статистичної інформації можуть
виконуватись як вручну, так

– 190 –

і за допомогою ЕОМ, але всі вони повинні відповідати певним вимогам,
послідовності і контролю.

На першому етапі відбувається заповнення первинних статистичних
документів співробітниками правоохоронних органів. Опрацьовані заповнені
статистичні картки направляються в обліково-реєстраціині та аналітичні
підрозділи ОВС. Документи статистичної звітності, що. надішли до
співробітника обліково-реєстраційного підрозділу, проходять контроль на
дотримання вимог їх правильності.

Протягом доби з моменту одержання карток співробітник по
обліково-реєстраційній і статистичній роботі має зробити в журналі
обліку злочинів, кримінальних справ (протоколів) і осіб, які вчинили
злочин, необхідні записи і надіслати усі документи безпосередньо до
інформаційного бюро ГУВС та МВС України.

Якщо підрозділ по обліково-реєстраційній і статистичній роботі
обладнаний засобами передачі даних, то інформація поступає через канали
зв^язку. Її відповідність встановленим вимогам перевіряється шляхом
програмного контролю під час безпосереднього вводу в ЕОМ. Для отримання
зведених державних звітів регіональна -обліково-звітна інформація
записується на машиноносії і спільно з машинограмами звітів
направляється в Державний комітет статистики України.

На другому етапі технологічного процесу оператори за допомогою засобів
підготовки даних переносять інформацію на машинні носії і перевіряють її
відповідність та порядок запису. Якщо на першому етапі основним методом
перевірки був візуальний контроль, то на другому використовуються методи
підрахунку контрольних сум, повторний запис з наступним порівнянням
попереднього запису. Кодування інформації

-191-

здійснюється під час переносу на машинні носії (магнітні стрічки, диски
та лазерні диски).

Третім етапом технологічного процесу є обробка інформації на ЕОМ. Він
вимагає: введення інформації в ЕОМ; проведення машинного контролю
вхідних даних; виконання на ЕОМ всіх операцій відповідно з розробленими
алгоритмами по програмі вирішення завдань; збереження проміжних і
вихідних даних; ви-. від результатів вирішення завдання (зведених
таблиць) на один з машинних носіїв або у вигляді машинограми на пристрій
друку. Цей етап є основним, оскільки в результаті його виконання
обробляється вся вхідна інформація і отримуються необхідні результати.

Завершальним етапом технологічного процесу є контроль і випуск
результатів обробки. Він включає операції контролю вихідної інформації,
її оформлення й розмноження, реєстрації і передачі споживачу. Звіти
формуються на машинограмах за допомогою вивідного пристрою друку, та
проводиться візуальний контроль вихідних таблиць (згідно з інструкцією)
з подальшим розмноженням і брошуруванням на спеціальному обладнанні.

– 192-

Схема 1. Інформаційна мережа МВС України

Рис. 33.

193-

7 О. Джужа

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ВСІХ ТЕМ

Конституція України – К., 1996.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 p. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст. 608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999.

Айрапетов A.M. Таблицы исчисления среднегодовых темпов роста, прироста и
снижения. – М., 1979.

Бабаев М.М., Быков Л.А., Звирбуль В.К. Изучение преступности.-М., 1973.

Баталина Т.С. Некоторые методологические вопросы судебной статистики. –
Л., 1975.

Берекашвили Л. О едином учете преступлений // Социалистическая
законность. – № 10. – М., 1976.

Блувштейн Ю. Д. Криминологическая статистика (статистические методы в
анализе оперативной обстановки). -Минск, 1981.

Блувштейн Ю.Д., Волков Г.И. Динамические ряды преступности. – Минск,
1984.

Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной
программы, – М., 1990.

Вызов Л.А. Графические методы в планировании, статистике и учете. – М.,
1952.

Быков Л.А. Методика анализа сезонных колебаний преступности //Вопросы
борьбы с преступностью. – Вып. 32.-М, 1974.

Вицин С.Е. Математическая обработка рядов динамики, характеризующих
социальные явления. – М., 1976.

Вицин С.Е. Системный подход и преступность. – М., 1980.

Герчук Я.П. Графические методы в статистике. – М., 1968. Громыко Г.Л.
Статистика., – М., 1982.

Журавский Д.П. Об источниках и употреблении статистических сведений. –
М., 1946.

Иванов Л.О. Предмет моральной статистики в историческом аспекте //
Советское государство и право. – М., 1990.-№4.

Иванов О.В. Теория статистической группировки. -М., 1990.

Кендэл М. Временные ряды. – М., 1981. Кильдишев Г.С. Общая теория
статистики. – М., 1980.

Кондрашов Н.Н. Количественные методы в криминологии. М., 1971:

Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.-М., 1982.

Лобзяков В.П. Криминология и административная юрисдикция милиции. – М.,
1996.

Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые/региональные и российские
тенденции. – М., 1997.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.

Маслов П.П. Статистика в социологии. – М., 1971.

Минин А.Я. Информация криминологических исследований. – Екатеренбург,
1992.

Общая теория статистики / Под ред. А.А. Спирина, 0.3. Башиной. – М.,
1996.

Общая теория статистики / Под редакцией И. И Елисеева, М.М. Юзбашева. –
М.,1995.

Оніщук З.М., Христич І. О. Загальна теорія статистики. Навч. посібник. –
К., 1991.

Остроумов С.С. Очерки по истории уголовной статистики дореволюционной
России. – М., 1961.

Остроумов С.С. Судебная статистика (общая и специальная части).-М.,
1976.

Остроумов С.С. Уголовная статистика и борьба с преступностью. – М.,1975.

Правовая информатика и кибернетика: Учебник /Под ред. проф. Н.С.
Полевого. – М., 1993.

Правовая статистика. / Под ред. З.Г. Яковлевой.- -М, 1986.

Правовая статистика. / Под ред. М.А. Осетрова. -М;,1980.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., ХристичИ.А. – НИИИПП
АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Пристанская О.В., Юцкова Е.М. Методика криминологического изучения
правосознания и общественного мнения о преступности. – М., 1989.

Ратинов А.Р., Ефремова Г.Х. Правовая психология и преступное поведение.
-Красноярск, 1988.

Ряузов Н.Н. Оющая теория статистики. – М., 1979.

Ряузов Н.Н. Сводка и группировка статистических материалов.-М., 1961.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.

Суслов И.П. Теория статистических показателей. -М.,1975.

Чупров А.А. Очерки по теории статистики. – М., 1959.

Яковлева 3. Гражданские дела в судах // Социалистическая законность. – №
8. – М., 1990.

Яхот 0.0. Закон больших чисел и социальная статистика //Вопросы
философии. – М., 1965. – № 12.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ОКРЕМИХ ТЕМ:

Тема 1.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика (статистические методы в
анализе оперативной обстановки). ^-Минск, 1981.

Журавский Д.П. Об источниках и употреблении статистических сведений.-М.,
1946.

Иванов Л.О. Предмет моральной статистики в историческом аспекте //
Советское государство и право. – М., 1990.-№4. .

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник: – М.:

Юрист, 1999, – 400 с.

Остроумов С.С. Очерки по истории уголовной статистики дореволюционной
России. – М., 1961.

Остроумов С.С. Судебная статистика (общая и специальная части). – М.,
1976.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., ХриетичИ.А. – НИИИПП
АПрН Украины, – Харьков, 1998:-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика; Учебник. – М.:

Юрист, 1999. – 588 с.

Чупров А.А. Очерки по теории статистики. – М., 1959.

Тема 2.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика (статистические методы в
анализе оперативной обстановки). -Минск, 1981.

Иванов Л.О. Предмет моральной статистики в историческом аспекте //
Советское государство и право. – М., 1990.-№4.

Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.-М., 1982.

Лобзяков В.П. Криминология и административная юрисдикция милиции. – М.,
1996.

Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские
тенденции. – М., 1997.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999, – 400 с. –

Маслов П.П. Статистика в социологии. – М., 1971.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999. – 588 с.

Тема 3.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст. 608.

Наказ Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від . 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. – Харків: Право, 1999. – 204 с.

Берекашвили Л. О едином учете преступлений // Социалистическая
законность. – М., 1976. – № 10.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Пристанская О.В., Юцкова Е.М. Методика криминологического изучения
правосознания и общественного мнения о преступности. – М., 1989.

Ратинов А.Р., Ефремова Г.Х. Правовая психология и преступное поведение.
– Красноярск, 1988.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.-588 с.

Тема 4.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юриди-. чних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Иванов О-В. Теория статистической группировки. М, 1992

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Ряузов Н.Н. Общая теория статистики. – М., 1979.

Ряузов Н.Н. Сводка и группировка статистических материалов. -М., 1961.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.-588 с.

Суслов И.П. Теория статистических показателей. – М., 1975.

Тема 5.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введения в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.J994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Вызов Л.А. Графические методы в планировании, статистике и учете. – М.,
1952.

Герчук Я.П. Графические методы в статистике. – М., 1968.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999, – 400 с.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А, –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с/

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М • Юрист, 1999.-5 88 с.

Тема б. ^

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43 -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введения в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Айрапетов’A.M. Таблицы исчисления среднегодовых темпов роста, прироста и
снижения. – М., 1979.

Бабаев М.М., Быков Л.А., Звирбуль В.К. Изучение преступности. – М.,
1973.

Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной
программы. – М., 1990.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

ЛунееевВ.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские
тенденции. – М., 1997.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999. – 588 с.

Тема 7.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного

обліку злочинів та інструкції про порядок їх заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 p.
«Про’затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман ОТ., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Блувштейн Ю.Д., Волков Г.И. Динамические ряды преступности. Учеб.
пособие. – Минск, 1984,

Быков Л.А. Методика анализа сезонных колебаний преступности //Вопросы
борьбы с преступностью. – М., 1974.-Вып. 32.

Вицин С.Е. Математическая обработка рядов динамики, характеризующих
социальные явления. – М., 1976. Кендэл М. Временные ряды. – М., 1981.
Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.-588 с. Тема 8.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.,608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994р. «Про затвердження
та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Вицин С.Е. Системный подход и преступность. – М., 1980.

Кондрашов Н.Н. Количественные методы в криминологии. -М.,1971.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Остроумов С.С. Судебная статистика (общая и специальная части). – М.,
1976.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999.-588 с.

Яковлева 3. Гражданские дела в судах // Социалистическая законность. – №
8. – М., 1990.

Тема 9.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92р. // Відомості
Верховної Ради – Г992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994р. «Про затвердження
та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статистика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Маслов П.П. Статистика в социологии. – М., 1971.

Правовая информатика и кибернетика: Учебник /Под ред. проф. Н.С.
Полевого. -М., 1993.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999. – 588 с.

Яхот 0.0. Закон больших чисел и социальная статистика //Вопросы
философии. – М., 1965. – № 12.

Тема 10.

Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92р. // Відомості
Верховної Ради – 1992, – № 43, -Ст.608.

Наказ Генерального Прокурора України та Міністра внутрішніх справ
України № 22/835 від 21.12.1995 р. «Про затвердження та введення в дію
нових форм первинного обліку злочинів та інструкції про порядок їх
заповнення та подання».

Наказ Міністра юстиції України № 21/5 від 28.07.1994 р. «Про
затвердження та введення в дію Інструкції по судовій статистиці».

Правова статис’тика: Навчальний посібник для юридичних вузів і
факультетів. Кальман О.Г., Христич І. О. -Харків: Право, 1999. – 204 с.

Вицин С.Е. Математическая обработка рядов динамики, характеризующих
социальные явления. – М., 1976.

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999,-400 с.

Минин А.Я. Информатизация криминологических исследований (теория и
методология) – Екатеринбург, 1992.

Правовая информатика и кибернетика: Учебник /Под ред. проф. Н.С.
Полевого. – М., 1993.

Правовая статистика: Учебное пособие. Кальман А.Г., Христич И.А. –
НИИИПП АПрН Украины, – Харьков, 1998.-184 с. – Савюк Л.К. Правовая
статистика: Учебник. – М.:

Юрист, 1999. – 588 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020