.

Нор В.Т. 2007 – Плани семінарів (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 31851
Скачать документ

Нор В.Т. 2007 – Плани семінарів

Тема 1. Поняття, суть, завдання та система кримінального

процесу України. Предмет і система курсу

План заняття

Поняття кримінального процесу.

Історичні форми кримінального процесу.

Завдання кримінального процесу України.

Система (стадії) кримінального процесу.

Механізм кримінально-процесуального регулювання.

Кримінально-процесуальні відносини.

Кримінально-процесуальні функції.

Кримінально-процесуальна форма.

Кримінально-процесуальні акти.

Кримінально-процесуальні гарантії.

Кримінально-процесуальне право в системі інших галузей вітчизняного
права.

Наука кримінального процесу: предмет, система, завдання.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Статті 3,6,8,21,22.

Кримінально-процесуальний кодекс України. Статті 1,2,5,14,141,32.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового
захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 р.
(Преамбула, п.п. 1,2,7).

Додаткова спеціальна література

Альперт С. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система,
суб’єкти.: Конспект лекцій. – Харків: НЮАУ,1995. – 28с.

Аленін Ю, Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному
процесі // Право України. – 2003. – №4.

Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского
уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 251с.

Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: 1975. – 175с.

Володина Л.М. Цели и задачи уголовного процесса// Государство и право. –
1994. №11. – С.126-132.

Горбачов О., Кривобок В. Завдання кримінального судочинства: витоки,
зміст, реалізація // Право України . – 2001, – №8. – с.34-37.

Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. – Л.: 1982. – 112с.

Зусь Л.Б. Механизм уголовно-процессуального регулирования. –
Владивосток: ДГУ, 1986. – 206с.

Ларин А.И. Уголовный процесс: структура права и структура
законодательства. – М.: 1985. – 240с.

Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посібник. – К.: Центр
навч. літ-ри, 2005. – 176с.

Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: Их виды, содержание
и формы. – М.: 1976. – 167с.

Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісник
Верховного Суду України. – 2000. – №6.

Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів в кримінальних справах.
Теорія, медодика, зразки документів: Навч. посібник.- К.: 1992. – 216с.

Нажимов В.П. Типы, формы и виды уголовного процесса. – Калининград:
1977. – 239с.

Никоненко М.Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій
// Науковий вісник Нац. Акад.. МВС України. – К.: 2001. – Вип..1.

Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і
система. – Харків „Арсіс”, 2002. – 160с.

Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. – СПб.: «Наука», 2000. – 224с.

Чепурний О. Кримінально-процесуальні функції: проблеми визначення та
законодавчого врегулювання // Право України. – 2001. №8. С.80-83.

Якуб М. Л. Процесуальная форма в советском уголовном
судопроизводстве.-М.:1981. – 144с.

Шпилев В.Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства. – Минск:
изд-во БГУ, 1974.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть кримінального процесу?

Які історичні форми (моделі) мав кримінальний процес?

Які завдання стоять перед кримінальним процесом України?

В чому полягає суть і яке поняття правосуддя?

В якому співвідношенні знаходяться поняття „правосуддя”, “кримінальний
процес” і “судочинство в кримінальних справах”?

Який механізм кримінально-процесуального регулювання? Назвіть його
елементи.

Яка система кримінального процесу?

Що слід розуміти під стадією кримінального процесу?

Які є стадії у кримінальному процесі України?

Що таке кримінально-процесуальні відносини, які є їх види та в чому
полягає їх особливість?

Що собою становлять кримінально-процесуальні гарантії? Які
кримінально-процесуальні гарантії особи закріплені в Конституції України
?

Що слід розуміти під кримінально-процесуальною функцією?

Які функції властиві кримінальному процесу?

Що слід розуміти під кримінально-процесуальним актом?

Які є види кримінально-процесуальних актів? (Перерахуйте їх).

В якому співвідношенні знаходиться кримінально-процесуальне право з
кримінальним (матеріальним) правом та іншими галузями права?

Який предмет і завдання науки кримінального процесу
(кримінально-процесуальної доктрини)?

Завдання і задачі

1. Які з приведених нижче положень згідно ст.2 КПК України становлять
завдання кримінального процесу (кримінального судочинства):

а) виявлення злочинів:

б) швидке і повне розкриття злочинів:

в) викриття винних у вчиненні злочинів;

г) правильне застосування Закону (як матеріального, так і
процесуального), з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий
до відповідальності і жодний невинний не був покараний;

д) виконання вироку і виправлення та перевиховання засуджених;

е) сприяння зміцненню законності і правопорядку;

ж) сприяння відверненню і викоріненню злочинів;

з) охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які
беруть участь у кримінальному процесі;

і) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Конституції України,
її законів та правил соціального співжиття;

й) захист майнових та пов’язаних з майновими прав і інтересів потерпілих
від злочинів.

2. Наведіть в наведеному нижче переліку стадії кримінального процесу:

а) проведення перевірки повідомлень про злочини;

б) порушення кримінальної справи;

в) досудове розслідування;

г) попереднє дізнання;

д) судове слідство;

е) попередній розгляд справи суддею;

ж) судовий розгляд справи;

з) судові дебати;

і) постановлення вироку;

й) виконання вироку;

к) апеляційне провадження;

л). провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру;

м) касаційне провадження;

н) перегляд судових рішень в порядку виключного провадження;

о) провадження в справах про злочин неповнолітніх.

Назвіть ознаки стадії кримінального процесу і дайте її поняття.

3. Виберіть з перерахованих нижче положень ті з них, які є
кримінально-процесуальними функціями:

а) виявлення злочинів і порушення кримінальних справ;

б) обвинувачення;

в) захист обвинуваченого;

г) розслідування кримінальної справи;

д) віддання до суду обвинуваченого;

е) розгляд і вирішення кримінальної справи судом;

ж) підтримання цивільного позову у кримінальній справі;

з) захист від цивільного позову;

і) захист порушених злочином майнових та особистих немайнових прав та
інтересів потерпілих осіб;

й) попередження злочинів і виховання громадян в дусі поваги до закону і
правил соціального співжиття.

Складіть схему системи кримінального процесу за таким зразком:

Стадії кримінального процесу України

№ п/п Найменування стадії Безпосереднє завдання Коло основних суб’єктів
є, які відповідають за їх вирішення Основні методи і способи їх
вирішення Початковий і заключний моменти та підсумкове процесуальне
рішення

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Зразок виконання

1.

Порушення кримінальної справи.

Вирішити питання про порушення кримінальної справи або про відмовлення в
порушенні.

Прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя у справах приватного
обвинувачення.

Прийняття заяв і повідомлень про злочини. У випадку необхідності – їх
перевірка шляхом відібрання пояснень або витребування необхідних
документів. (ст. 95-97 КПК). У невідкладних випадках – проведення
слідчих дій: огляду місця події (ч.2 ст.190 КПК): арешт кореспонденції і
зняття інформації з каналів зв’язку (ч.3 ст. 187).

Початковий момент – одержання законного приводу для порушення
кримінальної справи (ст. 94КПК). Кінцевий – прийняття рішення про
порушення (або відмову) кримінальної справи у формі постанови (прокурор,
слідчий, дізнавач, суддя у справах приватного обвинувачення).

Під час судового розгляду кримінальної справи підсудний заявив
клопотання про відмову від призначеного йому судом захисника-адвоката
Карбовника, мотивуючи її тим, що захисник недостатньо ознайомився з
матеріалами справи і некваліфіковано виконує свій процесуальний
обов’язок. Підсудний просив суд допустити до участі в справі обраного
ним самим захисника-адвоката Гикавку. Суд відмовив у задоволенні
клопотання підсудного, покликавшись на те, що адвокат Карбовник
заперечує проти заявленого йому відколу.

1. Чи правильне рішення прийняв суд? Яким процесуальним актом він
повинен оформити своє рішення щодо заявленого клопотання?

2. В чому суть кримінально-процесуальних гарантій?

3. Про які процесуальні гарантії йдеться у даному випадку і чи не були
вони порушені?

Відповіді обґрунтуйте посиланням на кримінально-процесуальний закон.

6. Під час проведення досудового слідства в кримінальній справі про
обвинувачення Мочульського у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185
КК України, виникла необхідність провести обшук у його квартирі
відповідно до вимог ст. ст. .177, 180, 18К 183. і86, 188 та 189 КПК
України.

Слідчий, виніс постанову про проведення обшуку, запросив понятого та
спеціаліста-криміналіста і прибув на квартиру Мочульського. В той час в
ній знаходився лише 9-річний син обвинуваченого. В його присутності
слідчий разом із запрошеними особами провів обшук, вилучивши ряд цінних
речей. Про їх вилучення був складений акт, один екземпляр якого було
залишено на квартирі Мочульського.

1. В чому полягає суть і значення кримінально-процесуальної форми?

2. Чи не допустив слідчий порушень кримінально-процесуальної форми? Якщо
так, то які саме?

3. Чи були порушені процесуальні гарантії прав обвинуваченого, і якщо
так, то які?

Тема 2. Кримінально-процесуальне законодавство

План заняття

Загальна характеристика джерел кримінально-процесуального права.

Конституція України – нормативний акт прямої дії у сфері кримінального
процесу.

Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело
кримінально-процесуального права.

Чинний кримінально-процесуальний кодекс України та його структура.

Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального
судочинства.

Рішення Конституційного Суду України в механізмі
кримінально-процесуального регулювання.

Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело
кримінально-процесуального права.

Роль постанов Пленуму Верховного Суду України в механізмі
кримінально-процесуального регулювання.

Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та
Міністра внутрішніх справ з питань кримінально-процесуальної діяльності
та прокурорського нагляду.

Норми кримінально-процесуального права: їх структура та особливості;
види кримінально-процесуальних норм за способом правового регулювання.
Аналогія у кримінально-процесуальному регулюванні.

Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола
осіб. Особливості дії кримінально-процесуального закону щодо окремих
осіб.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Статті 8, 9, 19, 22, 26, 80, 92 (п.п. 1,2,14), 105,
107, ч. 3 ст. 126, 152.

Кримінально-процесуальний кодекс України. (КПК). Статті 1,3,5,31.

Закон України від 07.02.2002 р. „Про судоустрій України” (Ст. 47, ч.2,
п. 2; ст.55, ч.2, п.6).

Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ст.
ст. 22, 24, 26, 27, 29-31, 37, 39.// Кримінально-процесуальний кодекс з
постатейними матеріалами / за ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер,
2000, с. 155-166.

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р.
(глава 2) //Там само, с. 175-184.

Закон України „Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 р. (Витяг) //
Там само.

Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.
(Витяг) // Там само, с. 178.

Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада
1992 р. (ст. 27) // Там само, с. 199.

Закон України „Про статус суддів” від15 грудня 1992 р. (ст.. 13) // Там
само, с.200.

Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
від 23 грудня 1997 р. (ст.. 20) // Там само, с. 200.

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України
10.06.1993 р. // Там само, с.193.

Положення про торговельне представництво України за кордоном (ст.ст.
1,3,7), затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1993 р. \\
Голос України, 1993, 26 серпня.

Додаткова спеціальна література

Депутатська недоторканність: (Сучасна парл. та судова практика / За заг.
ред. О.В. Задорожного: – К.: Логос, 2004.

Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права. – Харків, 2004.

Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України – Харків:
„Консум” , 2005 (розділ 3).

Землянський П.Т. Уголовно-процессуальное законодавство в первые годы
советской власти (на материалах УССР). Киев. 1972.

Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура
законодательства. – М: 1975.

Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности \
под ред. В.М. Савицького. М.: 1979, гл. 1,3.

Філатов В.М., Солодкий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і
рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві //
Вісник Верховного Суду України. – 2004. № 7.

Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції
Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997 – 2003 року).
– К.: Атіка, 2003. (Передмова).

Питання для самоконтролю

Що є джерелом кримінально-процесуального права?

Які нормативні акти є формою кримінально-процесуального права?

Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального
права?

Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові
акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють
кримінально-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України (ратифіковані)?

Які є основні закони, що регламентують кримінальне судочинство України?

Яка структура Кримінально-процесуального кодексу України? Коли він був
прийнятий та введений в дію?

Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання
кримінально-процесуальних відносин?

Яке значення для кримінального судочинства мають рішення Європейського
суду з прав людини?

В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень
Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах?

На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального процесу
накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора
України?

Які є види кримінально-процесуальних норм?

Яке співвідношення кримінально-процесуальної норми і статті
кримінально-процесуального закону?

Яка структура кримінально-процесуальної норми?

Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за
аналогією?

На якій території діє кримінально-процесуальний закон України?

Як він діє в часі?

На яких осіб розповсюджує свою дію кримінально – процесуальний закон
України?

Чи має кримінально – процесуальний закон зворотну силу?

В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за
своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В
чому знаходить прояв даний вид імунітету?

Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінально-процесуального закону
України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Задачі і завдання

1. 10 жовтня 1960 р. Лимаренкові було пред’явлено обвинувачення у
вчиненні злочину, передбаченого ст.. 127 КК УРСР 1927 р. (спекуляція).
Під час проведення попереднього розслідування у нього було вилучено
5 000 крб. та дві ощадні книжки з вкладом на загальну суму 4 000 крб.
Під вартою Лимаренко не знаходився. Після пред’явлення йому матеріалів
попереднього розслідування для ознайомлення він перейшов на нелегальне
становище. Лише в кінці 1961року він був затриманий, а 10 квітня вироком
народного суду Залізничного району м. Львова був засуджений до 3-х років
позбавлення волі. Цим же вироком у відповідності зі ст.78 та п.4 ст.84 і
п.2 ст.324 КПК УРСР 1960 р. знайдені у нього гроші і вклади в ощадних
касах були конфісковані.

Захисник Лимаренка подав касаційну скаргу на вирок суду, в якій крім
строку покарання, заперечував правомірність конфіскації грошей і
вкладів. На думку захисника, застосування конфіскації в даному випадку
суперечить законові, який діяв у момент вчинення злочину Лимаренком.
Ст.50 КПК УРСР 1927 року, на відміну від ст.78 КПК України 1960 р.,
стверджував він, не включала до числа речових доказів гроші та інші
цінності, які придбані злочинним шляхом. Крім того, ст. 306 КПК УРСР
1927 року (вказуючи, що речі, які здобуті злочином і не є речовими
доказами в справі, повинні бути повернуті власникові) також нічого не
говорить про гроші та інші цінності.

Таким чином, на думку захисника, суд неправильно застосував ст.ст.78,81
та 324 КПК України 1960 року, надавши законові зворотної сили і тим
самим погіршив становище засудженого.

Чи були допущені судом порушення закону?

Розкажіть про дію кримінально-процесуального закону в часі.

Чи має кримінально-процесуальний закон зворотню силу?

2. Коли вступає в законну силу кримінально-процесуальний закон:

а) негайно після його опублікування в офіційних друкованих виданнях;

б) після спливу 10-ти днів з часу опублікування;

в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в законі;

г) після спливу 10-ти днів з часу публікації закону в офіційних
друкованих виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про
порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в
дію, але не раніше дня його опублікування.

Чи може бути така ситуація,що опублікований закон вводиться в дію лише
частково (певні норми діють з іншого часу)?Якщо така ситуація можлива,-
приведіть приклад.

3. Теплохід “Михайло Шолохов”, маючи прописку Одеського порту,
здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився в
Балтійському морі на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей
у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса
Бувалого.Капітан теплоходу порушив кримінальну справу, провів дізнання і
після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.

Яким матеріальним і кримінально-процесуальним законом мав керуватись
капітан при порушенні кримінальної справи та проведенні дізнання?

Яким кримінально-процесуальним законом слід керуватись слідчому і судові
при проведенні досудового розслідування і судового розгляду справи?

4. Під час провадження досудового слідства в кримінальній справі про
обвинувачення гр-на Петрененка за ч.2 ст.143 КК України виникла
необхідність вчинення окремих слідчих дій на території Білорусії і
Російської Федерації. У цьому зв’язку слідчий склав окремі доручення про
проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих
держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії
проводились за процесуальним законом (КПК) України.

За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та
виконання на їх територіях слідчих дій слідчими інших держав?

Яким кримінально-процесуальним законом мають керуватись слідчі органи
при виконанні взаємних доручень?

Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів слідство у
справі Петрененка, сам виїде у названі держави для проведення певних
слідчих дій?

5. Під час пред’явлення Федику обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст.186 КК України, він відмовився від захисника,
мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету шостого курсу
заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте
після закінчення досудового слідства і оголошення йому про це,
обинувачений заявив клопотаня про участь в справі як захисника адвоката
Гикавки. Дане клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що
обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.

Чи було забезпечено право обвинуваченого на захист?

Якою нормою воно врегульовано?

Розкрийте структуру цієї норми?

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств, разом з акредитованим
журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку по нашій
країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного
сп’яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який
навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка
виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому.

Після затримання і доставлення до відділу внутрішніх справ, торговий
аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє
іноземне підданство.

З’ясуйте порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців
та осіб без громадянства.

Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від
кримінальної відповідальності на території України).

Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ?

Тема 3. Принципи кримінального процесу України

План заняття

Заняття І.

Поняття і значення принципів кримінального процесу.

Класифікація принципів.

Зв’язок та взаємообумовленість принципів кримінального процесу.

Загальна характеристика окремих принципів кримінального процесу.

Законність (легітимність) кримінального процесу.

Публічність (офіційність) і диспозитивність кримінального процесу.

Рівність громадян перед законом і органом, що веде процес.

Встановлення об’єктивної істини (всебічність, повнота і об’єктивність
дослідження обставин справи).

Державна (національна) мова судочинства.

Вільна оцінка доказів за внутрішнім переконанням.

Заняття ІІ.

Презумпція невинуватості.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому підозрюваному права на
захист.

Недоторканність особи, її житла, майна і приватного життя. Повага до
честі і гідності особи.

4.10. Здійснення правосуддя в кримінальних справах виключно судом.

4.11. Незалежність і недоторканність суддів і підкорення їх тільки
закону.

4.12. Гласність (відкритість) судового розгляду та його повне фіксування
технічними засобами.

4.13. Колегіальність і одноособовість розгляду кримінальних справ.

4.14. Змагальність сторін та свобода в наданні суду доказів.

4.15. Безпосередність та усність судового розгляду при незмінному складі
суду.

4.16. Участь народу при здійсненні правосуддя через народних засідателів
і присяжних.

4.17. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду.

4.18. Обов’язковість рішення суду.

Нормативний матеріал і судова практика

Конституція України. Прийняття на 5-й сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Закон України „Про статус суддів” від 15.12.1992р. із наступними змінами
і доповненнями. Останні зміни до цього Закону були прийняті 17.11.2005р.
№ 3108 – ІV. Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2004р. №19;
від 10.11.2005р. №8 Відомості Верховної Ради України 1993 №8 ст. 56;
„Голос україни”,1993 02.10.02 №25.

Закон України про судоустрій (в ред. Закону України від 21 червня 2001
р.).

Закон „Про мови в Українській РСР від 28 жовтня 1989 р. (ст.ст. 18-23)
Відомості Верховної Ради УРСР, 1989, № 45 (додаток), ст.. 631.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 20 жовтня 2003 року „Про
застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному право на захист”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. „Про
застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. „Про
посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Додаткова спеціальна література

Гласность судебной деятельности по уголовным делам. – Киев: 1993. –
286с.

Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумции
невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. –
Харьков: 1997. – 168 с.

Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. Вопросы
теории и практики. – М.: 1971. – 299 с.

Либус И. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе. –
Минск: 1969 – 232 с.

Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.:
Юрінком, 1999 – 320 с.

Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник
Академії правових наук України. – Харків, 1997. – №2 (9), с.100-112.

Репешко П.И. Принципы уголовного процесса. – Николаев – Атолл. – 2001 –
258 с.

Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. –
М.: 1984 – 143 с.

Тыричев И.В. Принципы советского уголовного процесса. – М.: 1983 – 80 с.

Смирнов А.В. Модели уголовного процесса.- СПб. : «Наука», 2000.

Питання для самоконтролю

1. В чому суть принципу кримінального процесу? Його поняття?

В чому полягає практичне значення принципів процесу?

Як класифікуються принципи кримінального процесу?

Які принципи кримінального судочинства закріплені в Конституції України?

Які ви знаєте організаційні принципи судочинства?

Які принципи процесу належить віднести до функціональних?

В чому полягає суть принципу публічності (офіційності) кримінального
процесу?

8. Чи знає кримінальний процес України обмеження принципу публічності?

9. В чому полягає суть принципу рівності громадян перед законом і судом?

10. В яких випадках принцип гласності судочинства обмежується?

11. Чи розповсюджується принцип гласності на додаткове розслідування
кримінальної справи?

12. В чому, на вашу думку, переваги змагального процесу?

Що означає встановлення об’єктивної істини в справі?

Яка формула презумпції невинуватості обвинуваченого?

Що означає право на захист від обвинувачення? Хто його здійснює в
кримінальному процесі?

Чи допускається проведення судочинства не державною (не українською)
мовою?

На чому ґрунтується оцінка доказів у справі?

Які органи здійснюють правосуддя у кримінальній справі в Україні?

Хто призначає суддів в Україні і на який строк? Ви за принцип виборності
суддів чи принцип призначення їх?

Як ви розумієте колегіальність у розгляді і вирішенні кримінальних
справ?

Справи про які злочини розглядаються суддями одноособово.

Що означає принцип незалежності суддів у вирішенні кримінальних справ?

В чому проявляється процесуальна рівність учасників судового розгляду
кримінальної справи?

24. Що означає принци безпосередності у розгляді кримінальної справи?

25. В яких формах приймає участь в кримінальному процесі України
громадськість?

26. Які на вашу думку положення кримінально-процесуального закону, крім
перелічених у плані занять, слід також віднести до принципів
кримінального процесу?

Задачі і завдання

До заняття першого

1. Слідчим Галицького відділу внутрішніх справ м. Львова була порушена
кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України. Під час
розслідування було встановлено, що Пилипчук, повертаючись з футбольного
матчу, в трамваї вчинив крадіжку грошей у гр. Матвієнко. Цього ж вечора
він наніс побої і заподіяв легкі тілесні пошкодження, з короткочасним
розладом здоров’я глухонімій громадянці Мисник за те, що вона
відмовилась піти з ним в кіно.

Встановивши дійсні обставини справи, слідчий пред’явив Пилипчуку
обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст.
125 КК України. Однак через 5 днів гр. Матвієнко і гр. Мисник звернулись
до слідчого з заявами, в яких просили не притягати Пилипчука до
кримінальної відповідальності, враховуючи його молодість.

Слідчий клопотання потерпілих відхилив, мотивуючи тим, що справа була
порушена за ознаками двох злочинів, а не одного і, що розслідування її
фактично закінчене.

Рішення слідчого було оскаржено потерпілими прокуророві.

1. Яке рішення повинен прийняти прокурор за скаргами потерпілих?

2. Чи зміниться правова ситуація, якщо кримінальна справа за фактом
вчинення обох злочинів буде порушена не слідчим, а прокурором?

2. Оперуповноважений карного розшуку Петренко, одержав інформацію про
те, що на квартирі у гр-на Усенка незаконно зберігаються наркотичні
засоби у особливо великих розмірах (ч.3 ст.307 КК). Побоючись за те, що
наркотичні засоби будуть швидко передані на продаж, він вирішив їх
вилучити. Прибувши на квартиру Усенка, оперуповноважений встановив, що
господарів дома немає. Двері йому відчинив малолітній син Усенка.
Оперуповноважений запросив 2-х сусідів на сходовій площадці як понятих,
зайшов з ними до квартири Усенка і провів там обшук. Під час обшуку було
виявлено 200 грамів макової соломи і чотири упаковки кофеїну, про що
було відзначено у протоколі обшуку, який підписали всі присутні під час
обшуку. На підставі протоколу обшуку була порушена кримінальна справа.

1. Чи були допущені порушення закону працівником міліції. Якщо так, то
якого?

2. Чи були порушені принципи кримінального процесу. Якщо так, то які.
Розкрийте їх зміст.

3. Під час апеляційного розгляду кримінальної справи судова колегія
Закарпатського апеляційного суду дійшла висновку, що вирок
Виноградівського районного суду слід скасувати, а справу повернути на
новий розгляд у стадію судового розгляду. Підставою для цього рішення
були такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений Гофінгер є угорцем за
національністю і українською та російською мовами володіє недосконало.
Копія ж обвинуваченого висновку була йому вручена на російській мові. В
справі є письмове клопотання засудженого, яким він просив суд, щоб
захист його інтересів у суді було доручено адвокатові Гриці, який
досконало володіє угорською мовою. Суд, відмовивши в задоволенні
клопотання засудженому, лише через 3 дні призначив захисником адвоката
Дудку. Останній угорську мову знав недосконало і коли засудженому стало
це відомо, він відмовився від показів в суді і від захисника.

1. Чи були допущені порушення принципів кримінального процесу на
досудовому розслідуванні?

2. Чи були порушені принципи кримінального процесу в суді?

3. Чи правильні дії апеляційного суду?

4. Під час розгляду справи про обвинувачення Мацюка в злочині,
передбаченого ст. 115 КК України, свідки в судовому засіданні дали такі
покази. Свідок Гец показав, що після того, як Мацюк схопив потерпілого
Пилипчука за горло і почав його душити, останній вирвався і, пробігши
25-30 метрів, впав. Такі ж покази дав свідок Крутяков. Свідок Харченко
показав, що в той момент, коли Пилипчук вирвався від Мацюка і побіг,
його наздогнав Веремчук і наніс кілька ударів штахетою. Після цього
Пилипчук впав і більше не підвівся. Два інші свідки пояснили, що вони на
місці бійки не були, але ідучи по вулиці, побачили людину, яка лежала на
тротуарі, підняли її і повезли до лікарні. Як пізніше з’ясувалось, це
був Пилипчук. Вони були при огляді потерпілого лікарем і чули, як
останній, обстежуючи хворого, сказав: “Ще одна жертва інфаркту”. Свідок
Власов, який був очевидцем події, виїхав невідомо куди і своїх показів
не давав.

З висновку судово-медичної експертизи, який є в справі, вбачається, що
смерть Пилипчука настала від асфіксії. Суд визнав Мацюка винним в тому,
що він схопив Пилипчука за горло і задушив його.

1.Порушення яких принципів кримінального процесу допустив суд?

2. З’ясуйте суть цих принципів.

До заняття другого.

5. Сімнадцятирічний Фесюк і двадцятирічний Раєвський вчинили крадіжку
продуктів зі складу Галицького гастроном-торгу м. Львова на суму 2108
грн. і їм було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 185 КК України. Пред’явлення обвинувачення Фесюкові
слідчий провів у присутності захисника-адвоката Зайди. Коли Раєвський
довідався про це, він порушив клопотання, щоб йому також негайно
дозволили запросити адвоката як захисника. В клопотанні Раєвський
зазначив, що в нашій країні всі громадяни рівні перед законом і судом.
Слідчий поставив його в нерівне положення з Фесюком, чим допустив
порушення закону. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи
тим, що Раєвський є повнолітнім, а в таких випадках участь захисника не
є обов’язковою.

Чи обґрунтовані вимоги обвинуваченого Раєвського?

У чому полягає принцип рівності громадян перед законом і органом, що
веде процес?

Чи порушив слідчий право на захист Раєвського?

6. Скасувавши вирок суду, яким комбайнера Микитку було засуджено за
вчинення крадіжки 10-ти центнерів зерна на два роки позбавлення волі,
судова палата в кримінальних справах Волинського апеляційного суду в
своїй ухвалі вказала: … „Районний суд не врахував при винесенні
вироку, що комбайнер Микитка є сумлінним виробничником, що правління
колективного господарства „Зоря” просило суд не позбавляти його волі…
Районному судові під час нового розгляду необхідно врахувати вказані
обставини і обрати Микитці міру покарання, непов’язану з позбавленням,
волі…”

Зробіть правовий аналіз описаної ситуації. Оцініть дії апеляційного суду
з точки зору принципів кримінального процесу.

7. 8 жовтня в районному суді м. Львова розглядалась справа про
обвинувачення учня 9-го класу Семенова Петра у вчиненні крадіжки з
кіоску. В судове засідання прийшли класний керівник Петра і п’ять учнів
його класу, щоб бути присутніми на засіданні, а пізніше обговорити
процес з усіма учнями класу. Головуючий в справі суддя Заніздра
запропонував учням залишити зал судового засідання, вказавши, що закон
не дозволяє неповнолітнім бути присутніми на судовому засіданні. Класний
керівник заперечила головуючому, заявивши, що згідно з законом будь-який
судовий процес є відкритим і кожний громадянин незалежно від віку може
бути присутнім при розгляді кримінальної справи.

1. Який принцип кримінального процесу був в основі дискусії класного
керівника і судді?

2. Вирішіть спір у відповідності з вимогами процесуального закону?

8. Розглядаючи кримінальну справу Буряка за ч. 1 ст. 296 КК України, суд
встановив, що підсудний вчинив злочин в день його 18-річчя. Оскільки
справа слухалась з участю прокурора, а підсудний захисника не мав, то
суд викликав адвоката юридичної консультації і запропонував йому взяти
захист підсудного. Однак Буряк категорично, спочатку усно, а потім і в
письмовій заяві, відмовився від захисника. Він заявив, що здійснювати
захист буде сам і сторонньої допомоги не потребує. Суд задовольнив
клопотання підсудного.

В чому полягає суть принципу забезпечення обвинуваченому права на
захист?

Чи правильно поступив суд, задоволивши клопотання підсудного?

Чи зміниться ситуація, коли б підсудний мав 25 років?

9. З’ясувавши думку учасників процесу, суд виніс ухвалу такого змісту:
“Беручи до уваги, що всі свідки, які не з’явилися в суд, допитані під
час досудового розслідування, покази є в справі і їх можна зачитати в
судовому засіданні, а також те, що причина неявки свідків є поважною,
суд вважає можливим продовжувати розгляд справи”?

Суд розглянув справу і постановив обвинувальний вирок? Чи допустив суд
порушення основних начал кримінального процесу?

Якщо так, то яких? В чому їх суть?

10. У районному суді розглядалася справа про обвинувачення Грушовського
в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України. Справа слухалася 5
жовтня, але не була закінчена в зв’язку з захворюванням захисника
підсудного і головуючий оголосив перерву до наступного дня. 6 жовтня
судовий розгляд справи був закінчений і суд постановив обвинувальний
вирок.

У апеляційній скарзі на вирок суду захисник засудженого просив
апеляційний суд пом’якшити міру покарання. На його думку, суд не
врахував ряд пом’якшуючих обставин і це сталося тому, що після
оголошення перерви 5 жовтня він розглядав цивільні справи. Зморені судді
на другий день не звернули увагу на згадані обставини. Потерпілий в
своїх запереченнях на апеляцію стверджував, що вирок суду є законним і
справедливим. Та обставина, що суд під час перерви розглядав інші
справи, не може вплинути на вирішення кримінальної справи, оскільки ті
справи були не кримінальні, а цивільні.

1. Як має: поступити апеляційна інстанція?

2. Чи відомий кримінальному процесу України принцип безперервності
судового розгляду?

Тема 4. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності

План заняття

Заняття перше

Поняття та класифікація суб’єктів кримінального процесу.

Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес, їх
процесуальний статус.

Підстави, які виключають участь у кримінальному процесі судді,
прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання.

Заняття друге

Учасники кримінального процесу, які мають свій власний інтерес у ньому,
їх процесуальний статус.

Участь захисника у кримінальному процесі. Процесуальні обов’язки і права
захисника.

Представники у кримінальному процесі, їх процесуальний статус.

Процесуальне становище перекладача, експерта, спеціаліста, понятих,
секретаря судового засідання.

Підстави, які виключають участь у кримінальному процесі захисника,
перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання і
представників учасників процесу.

Нормативний матеріал та судова практика

КПК України. гл. 3, 4, 9; ст.ст. 32, 75, 77, 114, 114-1, 127, 128,
128-1, 147, 227, 370, 441-443.

Закон України про статус суддів від 15 грудня 1992 із змінами й
доповненнями.

Закон України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 р. із змінами й
доповненнями.

Закон України Про адвокатуру від 19 грудня 1992 р. із змінами й
доповненнями.

Закон України Про судоустрій України від 7 лютого 2002 із змінами й
доповненнями.

Закон України Про попереднє ув’язнення від 30 червня 1993 р. із змінами
й доповненнями.

7. Закон України Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого
1992р. із змінами й доповненнями.

8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного
тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44
Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу
України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного
вибору захисника) від 16.11.2000р.

9. Положення про порядок короткочасного затримання осіб, які
підозрюються у вчиненні злочину від 13 липня 1976р. //Відомості
Верховної Ради СРСР, 1977, N1,ст.2.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування
законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному процесі”
від 24.10. 2003 р.

Додаткова спеціальна література

Бекешко С.П., Матвиенко Е.А Подозреваемый в советском уголовном
процессе. Минск. 1969.

Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в
Украине. Х.,1998.

Бушуев Г.И. Судья в уголовном процессе. М. 1984.

Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. –
К., 2003.

Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий в кримінальному процесі
України. – К.1997.

Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. М. ,1981.

Денежкин В.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе. Саратов,
1982.

Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. – К., 2002.

Івашкович І. Реально забезпечити право на захист // Право України. –
1999. – № 6. – с.85-86

Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування//
Право України. – 1998. – № 2. – с.50-52

Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. Воронеж, 1973.

Корнуков В.М. Конституционные основы положения личности в уголовном
судопроизводстве. Саратов. 1987.

Кузнєцов В. Вдосконалення правового регулювання відносин між особою, яка
проводить дізнання, та начальником органу дізнання //Прокуратура.
Людина. Держава. – 2004. – №8. – С.74-77.

Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. –
К.: Юрінком Інтер, 2001.

Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого
відділу. К., 2004.

Нагорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Експерт і спеціаліст: проблема
розмежування їх функцій і шляхи її вирішення // Право України. – 1998. –
№2. – с.52-57

Нор В.Т. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від злочину та
системи гарантій захисту його прав та законних інтересів // Вісник
Львівського університету. Серія юридична, Вип.36., 2001. – с.524-532

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. Киев.
1989.

Присяжнюк Т. Підсудний у кримінальному процесі // Право України. – 1998.
– №11. – с.51-53

Саркисянц Г.П. Защитник в уголовном процессе. Ташкент. 1971.

Черечукіна Л. Інститут понятих: гарантії додержання законності або
процесуальний архаїзм // Право України. – 1999. – № 6. – с.80-83

Шаповалова Л.Підстави визнання особи потерпілим // Право України. –
2000. – № 7. – с.39-42

Шпилев В.Н. Участники у головного процесса. Минск 1970. Баулін О. До
встановлення правового інституту процесуальної незалежності слідчого //
Право України. – 1997. – № 7. – с.15-16.

Питання для самоконтролю

До заняття першого

1. Кого слід вважати суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності?

Які функції виконує суд в сфері кримінального процесу?

У чому полягає законний склад суду?

Який процесуальній статус судді в кримінальному процесі?

Який процесуальний статус народного засідателя?

Яку функцію виконує прокурор в кримінальному процесі і який його
процесуальний статус?

Які завдання слідчого і його повноваження?

Які повноваження начальника слідчого відділу (управління, відділення) та
його заступника?

Які є органи дізнання за законодавством України?

10. Які процесуальні повноваження органу дізнання та особи, яка
проводить дізнання (дізнавача)?

Які підстави для відводу судді, прокурора, слідчого та особи, яка
проводить дізнання? Який порядок вирішення заявленого відводу?

Який порядок вирішення заявленого відводу?

Які наслідки задоволення заявленого відводу?

До заняття другого

Хто визнається потерпілим і який його процесуальний статус в
кримінальному процесі?

Хто є підозрюваним в кримінальному процесі, які підстави для затримання
особи як підозрюваного?

Хто є обвинуваченим і який його процесуальний статус?

Хто є законним представником неповнолітнього обвинуваченого і який його
процесуальний статус?

Хто з учасників процесу має право мати у ньому свого представника? Який
процесуальний статус останнього?

Хто може бути захисником обвинуваченого (підсудного) і які його права та
обов’язки в кримінальному процесі?

З якого часу захисник допускається в кримінальний процес і в яких
випадках його участь у ньому є обов’язковою?

Які обставини виключають участь у справі особи в якості захисника?

Хто є цивільним позивачем у кримінальній справі, який його процесуальний
статус?

Хто може залучатись в процес як цивільний відповідач і який його статус?

В яких випадках в справі приймає участь перекладач? Які вимоги до нього
ставляться та які він має права і обов’язки в процесі?

Хто може бути експертом у кримінальній справі, які його обов’язки і
права?

Яке процесуальне становище спеціаліста? За яких обставин він приймає
участь у справі?

Хто може бути понятим і який його статус?

Завдання і задачі

До заняття першого

1. Судді Брюховецького районного суду Лавриненку була надана чергова
щорічна відпустка. Оскільки у його провадженні знаходилась кримінальна
справа про обвинувачення Бровчука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 286 КК України, (справа вже була направлена до суду і призначена до
розгляду) він, щоб не допустити порушення встановлених законом строків
розгляду справ, домовився з суддею сусіднього району Мартинюком про те,
що останній вирішить згадану справу. У призначений день суддя Мартинюк
прибув до Брюховецького районного суду, розглянув справу і постановив
обвинувальний вирок.

Захисник підсудного подав до апеляційного суду апеляцію, якою
обґрунтовував необхідність пом’якшити обране його підзахисному
покарання. При цьому він визнав, що, коли б справу розглядав суддя
Лавриненко, то він би обрав покарання незв’язане з позбавленням волі.

1. Що слід розуміти під поняттям “законний склад суду”?

Чи законним є вирок, постановлений в описаній ситуації?

Як має поступити голова районного (міського)суду, коли цей суд
позбавлений можливості розглянути підсудну йому справу?

2. Прокурор району Микитка відповідно до ст. 30 Закону про прокуратуру
та ст. 227 КПК України, здійснюючи нагляд за виконанням законів при
проведенні досудового слідства в справі про обвинувачення Журовського за
ст. 122 та ст. 296 КК України, дав слідчому наступні письмові вказівки:

1. Провести обшук на в квартирі обвинуваченого з метою виявлення
знаряддя (стамески) нанесення потерпілому умисних середньої тяжкості
тілесних пошкоджень.

2. Допитати сусідів обвинуваченого Бровчука, та Волкову про його
взаємовідносини з потерпілим до вчинення злочинів.

3.Змінити обвинуваченому запобіжний захід – тримання під вартою на
підписку про невиїзд.

4.Закрити кримінальну справу в частині обвинувачення Журовського за ч. 2
ст. 296 КК, оскільки тілесні Пошкодження були заподіяні на ґрунті
особистих неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим і в діях
першого не було грубого порушення громадського порядку та вираження
явної неповаги до суспільства.

Ознайомившись з приведеними вказівками, слідчий провів лише обшук, а від
виконання інших відмовився, вважаючи їх безпідставними. За таких
обставин прокурор вважав неможливим продовження досудового слідства
даним слідчим і виніс постанову про усунення його від дальшого ведення
досудового слідства.

1. Чи мав право прокурор давати слідчому перелічені вказівки?

2. Чи відповідно законові діяв слідчий в описаній ситуації?

3. Чи відповідали закону дії прокурора?

3. Начальник слідчого відділення Гаврилко, здійснюючи контроль за ходом
розслідування кримінальної справи про обвинувачення неповнолітнього
Зеленського у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
дав усну вказівку слідчому провести відтворення обстановки та обставин
події для перевірки можливості проникнення обвинуваченого через вікно до
квартири потерпілого, а також допитати матір обвинуваченого для
з’ясування обставин, перелічених в ст. 433 КПК України.

На думку слідчого названі обставини матеріалами справи достатньо
з’ясовані і він категорично відмовився їх виконувати. Начальник
відділення сам провів відтворення обстановки і обставин події, допитав
матір обвинуваченого, не приймаючи справи до свого провадження.
Протоколи названих слідчих дій він передав слідчому для приєднання до
справи, але слідчий відмовився це зробити на тій підставі, він не
приймав участі у проведенні слідчих дій.

1. Які повноваження начальника слідчого відділу (відділення) в процесі
досудового слідства?

2. Чи вправі слідчий не погодитись з вказівками начальника слідчого
відділу і не виконувати їх?

3. Чи у відповідності з законом діяли слідчий і начальник слідчого
відділення в описаній ситуації?

4. Державний ветеринарний інспектор Галицького району Львова Заніздра за
неодноразові і грубі порушення санітарних правил торгівлі продуктами і
сировиною тваринного походження на Галицькому ринку порушив кримінальну
справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 202 КК України. Постанову
про порушення кримінальної справи та первинні матеріали він скерував
начальникові Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова. Начальник
РВВС доручив проведення невідкладних слідчих дій для встановлення і
закріплення слідів злочину дільничому інспектору Галицького ринку.
Останній виконав доручення начальника, після чого надіслав всі матеріали
слідчому прокуратури Галицького району м. Львова.

Які повноваження органів дізнання передбачені чинним законом?

Яке співвідношення між поняттям “орган дізнання” і “особа, яка проводить
дізнання”?

Чи у відповідності із законом діяли посадові особи в описаній ситуації?

5. Одержавши згоду обвинуваченого Зайчука на одноособовий розгляд
кримінальної справи про злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України,
суддя місцевого суду Михайленко призначив її до розгляду на 10 жовтня. В
підготовчій частині судового розгляду підсудний Зайчук заявив судді
відвід, мотивуючи його тим, що дружина судді працює головним бухгалтером
на фірмі, зі складу якої була вчинена крадіжка.

Суддя, керуючись ст. 57 КПК України, на місці виніс постанову, якою
залишив клопотання про відвід без задоволення, і продовжив розгляд
справи, постановивши в ній обвинувальний вирок.

1. Які обставини виключають участь судді в розгляді справи? (випишіть їх
у зошит).

2. Який порядок вирішення заявленого судді (суддям) відводу?

Чи є особливості в порядку відводу і його вирішення, коли справа
розглядається суддею одноособово?

Дайте оцінку діям судді на підставі чинного кримінально-процесуального
закону?

6. Закінчуючи судове слідство, головуючий судового засідання опитав
учасників засідання, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим
саме. Підсудний Гончарук заявив клопотання про відвід державного
обвинувача – прокурора Савчука на тій підставі, що останній проводив
розслідування в справі, давав згоду на направлення до суду подання про
обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, і на його думку, він
не може бути об’єктивним обвинувачем. Суд відхилив клопотання
підсудного.

1 Хто з учасників процесу наділений правом заявляти відводи?

Кому може бути заявлений відвід у кримінальній справі?

Які обставини виключають участь прокурора на досудовому слідстві та в
розгляді кримінальної справи?

Коли мають бути подані заяви про відвід?

Чи правильно суд відхилив клопотання (заяву) підсудного.

До заняття другого

7. З будинку культури с. Підгайці Золочівського р-ну був викрадений
акордеон. На запитання слідчого, хто б міг вчинити крадіжку, директор
будинку культури Неписьменний заявив, що підозра падає на мешканця села
Рябоконя. Останній в день крадіжки брав в руки акордеон і сказав:
“Непогано було б придбати таку річ”. Крім того, він у минулому судився
за крадіжку зерна в колгоспі і взагалі є сумнівною особою.

Одержавши ці відомості, слідчий викликав Рябоконя і запропонував йому
розповісти, як він викрав акордеон. Рябоконь заперечив свою причетність
до крадіжки. Тоді слідчий сказав, що він затримує його за підозрою у
вчиненні крадіжки і дав розпорядження відвезти до камери попереднього
ув’язнення.

Хто визнається підозрюваним у кримінальному процесі?

Які є підстави для затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину?

Як має бути процесуально оформлене затримання?

Дайте оцінку дій слідчого.

8. Під час огляду магазину, з якого було вчинено крадіжку товарів, до
слідчого Гирі підійшов громадянин Хмурий і сказав, що бачив як на
світанку його сусід Співак, який працює продавцем у магазині, щось
закопував у саду. Хмурий підозрює, що там сусід ховав викрадені ним
товари.

Припинивши огляд місця події, слідчий взяв понятих і пішов до
громадянина Співака в сад, де дійсно виявив викрадені у магазині речі.
Присутньому при цьому продавцю Співаку слідчий заявив: “Ви
обвинувачуєтесь у викрадені товарів з магазину. Прошу не лишати без мого
дозволу місце постійного проживання і через день з’явитися в прокуратуру
для допиту”.

Зайшовши до голови сільського споживчого товариства, слідчий заявив
йому, що продавець Співак обвинувачується у вчиненні крадіжки товарів з
магазину і що він усуває його від роботи.

Дайте правову оцінку діям слідчого.

Хто визнається обвинуваченим у кримінальному процесі і який порядок
визнання?

Ким і на яких підставах особа може бути відсторонена від посади?

9. Пушкар обвинувачувався в порушенні правил безпеки руху. Під час
допиту він дізнався від слідчого, що останній буде проводити відтворення
обстановки й обставин події з метою перевірки показів 60-річного свідка
Процик, який стверджував, що бачив автодорожну подію, хоч і знаходився
на значній відстані від неї. Обвинувачений попросив слідчого надати йому
можливість бути присутнім при проведенні вказаної слідчої дії. Слідчий
відмовив у проханні, заявивши, що закон нічого не говорить про
присутність обвинуваченого під час проведення цієї слідчої дії. Коли ж
Пушкар запитав слідчого, чи може він з таким проханням звернутись до
прокурора, слідчий відповів, що незабаром розслідування справи буде
закінчено і він ознайомить обвинуваченого зі всіма матеріалами справи.
Коли у нього під час ознайомлення виникнуть якісь клопотання або скарги,
він вправі їх заявити слідчому або прокуророві.

З’ясуйте процесуальне положення обвинуваченого.

Дайте правову оцінку дій слідчого.

10. Кротову, інваліду Афганської війни (він був без обох рук і сліпий на
одне око), було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Під час пред’явлення
обвинувачення Кротов заявив клопотання слідчому, що він бажає мати
захисником свого старого фронтового товариша Співака. Останній працює
юрисконсультом на підприємстві, вважається висококваліфікованим юристом
і сам виявив бажання його захищати. З Співаком вони разом воювали і
після закінчення війни підтримують дружбу.

Порадившись з прокурором, який здійснював нагляд за досудовим слідством,
слідчий задовольнив клопотання обвинуваченого, призначивши захисником
Співака і в його присутності пред’явив обвинувачення Кротову,

Хто може бути захисником у кримінальному процесі?

Дайте правову оцінку дій слідчого.

Варіант: Кротов заявив клопотання в судовому засіданні про призначення
його захисником професора юридичного інституту Іванця, якого він не
знав, але знає, що Іванець також є інвалідом війни і чув від знайомих,
що останній є чудовим оратором.

Варіант: Під час ознайомлення з матеріалами досудового слідства, Кротов
заявив клопотання про допуск до участі в справі як захисника його сина –
студента 5-го курсу юридичного факультету, відмовившись від захисника –
адвоката Гикавки.

11. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення трьох
підсудних у вчиненні ними розбійного нападу на магазин у селі Брюховичі
адвокат Співак зробив суду заяву, в якій відмовився від захисту
інтересів підсудного Мацюка. Свою заяву адвокат обґрунтував тим, що його
підзахисний не визнає пред’явлених йому обвинувачень, хоч досудовим
слідством зібрано достатньо доказів, які викривають його у вчиненні
злочину, і він (захисник) глибоко переконаний, що підзахисний був
співучасником вчинення злочину, а тепер вкрай цинічно веде себе в
судовому засіданні і навіть допускає нетактовні зауваження в адресу
свого захисника.

Львівський апеляційний суд, який слухав справу як суд першої інстанції,
відхилив прохання адвоката Співака. Наступного дня адвокат вдруге заявив
суду, що він відмовляється від прийнятого на себе захисту, оскільки
внаслідок виникнення у нього до підзахисного глибокої неприязні він
недостатньо активно, а лише формально захищає підсудного Мацюка.
Одержавши і на цей раз відмову в клопотанні, адвокат Співак самовільно
залишив судове засідання.

1.З’ясуйте права і обов’язки захисника у кримінальному процесі?

2.Дайте правову оцінку діям адвоката та судовій колегії апеляційного
суду.

Варіант: Адвокат відмовився бути захисником Мацюка на тій підставі, що
останній своїми показами в судовому засіданні свою вину у вчиненні
злочину перекладає на іншого підзахисного – Швайку.

12. Боркович, Гірний і Стецюк обвинувачувались за ч. 2 ст. 296 КК
України. Суть обвинувачення полягала в тому, що всі трос знаходились у
нетверезому стані в будинку культури залізничників і вчинили злісні
хуліганські дії: розбили стенд передовиків виробництва; в присутності
відпочиваючих затіяли брудну лайку, насильно відібрали у одного з
музикантів ударні інструменти, розірвавши при цьому йому піджак, ходили
по танцювальному залу, б’ючи в барабани. Коли співробітниця будинку
культури Горбачова підійшла до них і сказала: “Такі гарні хлопці, а так
погано себе ведуть! Як вам не соромно!”, Гірний у відповідь на це плюнув
їй в обличчя.

В процесі розслідування справи потерпілим від хуліганських дій слідчий
визнав музиканта Феська, винісши про це відповідну постанову. Клопотання
Горбачової визнати її потерпілою слідчий залишив без задоволення. У
своїй постанові про відхилення клопотання слідчий відзначив, що
хуліганські дії обвинувачених були спрямовані проти громадського порядку
взагалі, а не проти інтересів окремих осіб, присутніх на вечорі. Крім
того, обурена поведінкою обвинувачених була не тільки Горбачова, але й
багато інших. І коли визнавати потерпілою її, то необхідно це зробити і
стосовно інших осіб, які були присутні на вечорі. Заяв же про визнання
потерпілими від інших осіб не надходило. Горбачова оскаржила дії
слідчого прокуророві.

Хто визнається потерпілим у кримінальному процесі і який порядок
визнання?

Чи має право Горбачова оскаржити дії слідчого?

Яке рішення повинен прийняти прокурор?

З’ясуйте права потерпілого у кримінальному процесі?

13. Колективному сільськогосподарському підприємству “Авангард”
Золочівського району злочинними діями бухгалтера підприємства була
заподіяна матеріальна шкода на суму 25000 грн. У процесі розслідування
слідчий виніс постанову, якою визнав підприємство потерпілим. Викликавши
голову підприємства, слідчий оголосив йому постанову і роз’яснив
процесуальні права і обов’язки потерпілого.

У ході їх розмови слідчий заявив, що він міг би підприємство визнати ще
й цивільним позивачем, але не хотів цього робити, оскільки права і
обов’язки потерпілого нічим не відрізняються від прав і обов’язків
цивільного відповідача.

Дайте правову оцінку дій слідчого.

Зробіть порівняльну характеристику процесуальних прав потерпілого і
цивільного позивача.

14. Назаренко наніс тілесні пошкодження середньої тяжкості Сивулі, за що
був відданий до суду. Перед початком судового слідства потерпілий Сивуля
заявив суду клопотання про визнання його цивільним позивачем і просив
стягнути з підсудного 310 гривень, витрачених потерпілим на додаткове
харчування під час лікування.

Висловлюючи свою думку з приводу заявленого клопотання, прокурор заявив,
що він не знаходить підстав для його задоволення. Свою думку прокурор
обґрунтував такими міркуваннями: потерпілий міг заявити своє клопотання
на досудовому слідстві, але цього не зробив; визнання потерпілого ще й
цивільним позивачем значно ускладнить судовий розгляд справи; відхилення
клопотання потерпілого не відіб’ється на його майнових правах, оскільки
відшкодування збитків, завданих злочином можливе і шляхом пред’явлення
позову в порядку цивільного судочинства; клопотання потерпілого не
відіб’ється на його правах у процесі, оскільки права потерпілого значно
ширші, ніж права цивільного відповідача.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Дайте аналіз кожному з аргументів прокурора.

З’ясуйте процесуальні права цивільного позивача.

Якими міркуваннями керувався законодавець, допускаючи можливість
вирішити цивільний позов при розгляді кримінальної справи?

15. У справі про вчинення квартирних крадіжок слідчий притягнув як
обвинуваченого двірника Грицика. З’ясувавши кількість вчинених ним
крадіжок і розмір викраденого, слідчий виніс постанову, якою визнав
Грицика ще й цивільним відповідачем, оскільки він своїми діями заподіяв
трьом сім’ям матеріальні збитки на загальну суму 30 тис. 485 грн.

Дайте правову оцінку діям слідчого.

З’ясуйте процесуальне становище цивільного відповідача.

Варіант: У даній справі в якості обвинуваченого був притягнений
неповнолітній Кравчик.

16. Карпенко обвинувачувався в тому, що він самовільно взяв на вулиці
Львова автомашину “Волга”, яка належала агрооб’єднанню “Винниківське” і
поїхав в м. Стрий. Знаходячись в нетверезому стані і не справившись з
управлінням, він виїхав в одному з населених пунктів на пішохідну
доріжку і збив малолітню Кравець Ліду. Від одержаних ушкоджень Ліда тут
же померла.

У процесі розслідування справи слідчий встановив, що водій “Волги”
залишив машину на вулиці, а сам пішов в кіно, при цьому не замкнув
навіть дверей.

У якості цивільного відповідача слідчий визнав агрооб’єднання
“Винниківське”.

Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

2. Ким і до кого може бути пред’явлений цивільний позов?

Тема 5. Докази (загальні положення)

Ціль, предмет, межі доказування та докази

у кримінальному процесі

План заняття

Встановлення об’єктивної істини – мета доказування у кримінальному
процесі.

Поняття, зміст та характер істини, що підлягає доказуванню.

Поняття предмету доказування у кримінальній справі та його структура.

Межі доказування.

Поняття доказу у кримінальному процесі. Джерела доказів.

Належність і допустимість доказів.

Класифікація доказів. Характеристика їх окремих джерел.

Правила користування непрямими доказами.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст.ст. 22, 23: Глава 5 (ст.ст.
64, 65, ч. 3 ст. 68, ч. 2 ст. 72).

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на
стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування
стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх
використання, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 16 липня
1993 р. Із змінами і доповненнями.

Про додержання судами України процесуального законодавства, яке
регламентує судовий розгляд кримінальних справ: Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. (п. 12). Із змінами і
доповненнями.

Про застосування судами України кримінально-процесуального
законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування:
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. (п.11)Із
змінами і доповненнями.

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного
Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29
червня 1990р. (п. 16) Із змінами і доповненнями.

Проект кримінально-процесуального кодексу України, прийнятий ВР України
у першому читанні. (Реєстр. №3456-1). – К., 2003. — 289 с.

Додаткова спеціальна література

Гмирко В. Легальне визначення загального поняття доказів // Право
України 2003, №11.

Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Воронеж, 1978 (Гл. 2-3).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Капустинський В. А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства //
Вісник Верховного Суду України, 2004, № 11.

Куценко О. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному
судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. №5.

Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев,
1984 (Гл. 3-4).

Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Гл.
2-3).

Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній
справі. — Київ, 2005.

Прилуцький П. Поняття і види істини в кримінальному судочинстві // Право
України 2003, №6.

Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства //
Право України 2004, №4.

Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968, Том 1
(Гл. 10, 12).

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К., 2005 (Розд. І).

Сибилева Н. В. Допустимость доказательств в советском уголовном
процессе. Киев, 1990.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 3-4).

Хмыров А. А. Косвенные доказательства. М., 1979.

Шевченко В. Співвідношення понять “факту”, “фактичних даних”,
“відомостей про факти” та “доказової інформації” // Право України.
—2003. – № 2.

Питання для самоконтролю

1. Пригадайте, які завдання кримінального судочинства (ст.2 КПК)?

Що є метою доказування в кримінальній справі?

Що розуміється під істиною у кримінальному процесі?

Який її характер?

Що складає зміст істини в кримінальній справі?

Що таке предмет доказування в кримінальній справі?

Які елементи складають його структуру?

Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в
окремих категоріях кримінальних справ?

Що собою становить “подія злочину” як обставина, що підлягає
доказуванню?

10. Які вимоги кримінально-процесуального закону щодо встановлення
(доказування) суб’єкта і суб’єктивної сторони злочину?

11. З якою метою закон вимагає встановлення обставин, які характеризують
обвинуваченого як особистість?

В якому законі закріплені пом’якшуючі і обтяжуючі кримінальне покарання
обставини? Знайдіть ці норми.

Яка за своїм характером може бути заподіяна злочином шкода?

Чи підлягає відшкодуванню завдана злочином шкода і яка саме?

Чи підлягає доказуванню в кримінальній справі: а) розмір витрат закладу
охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину; б)
розмір витрат цього ж закладу на стаціонарне лікування обвинуваченого,
шкода здоров’ю якого була завдана в ході оборони від його дій або під
час затримання?

З якою метою законодавець вимагає встановлення (виявлення) причин і
умов, які сприяли вчиненню злочину?

Що слід розуміти під доказом в кримінальній справі? В якій статті КПК
України дається поняття доказу?

Які є джерела доказів у кримінальному процесі? В якій статті КПК дається
їх перелік?

Що таке “належність доказу”?

Що слід розуміти під “допустимістю доказу”?

Яке значення має правильне процесуальне оформлення доказу?

Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх
джерела?

Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх
джерела?

Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?

Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів? Чи
згідні ви з такими, що запропонував М. С. Строгович? (Курс советского
уголовного процесса. 1968. Т І, с, 384-391).

Задачі і завдання

1. Коваленко подав заяву до райвідділу внутрішніх справ про те, що о
двадцять четвертій годині в ніч з 20 на 21 листопада він повертався до
свого дому. На вул. Медовій його зустріли троє молодих хлопців, які,
погрожуючи ножем, забрали у нього гаманець з грошима, годинник і зникли.
На цій підставі слідчим була порушена кримінальна справа за ознаками ч.2
ст.186 КК України.

Під час розслідування обставин справи слідчий з’ясував, що вдень, коли
за заявою Коваленка на нього був вчинений напад, дружина останнього дала
йому гроші для купівлі імпортного костюма, який вони напередодні
приміряли на Коваленка в одному з магазинів міста. Проте, як заявила на
допиті дружина Коваленка, ні костюма, ні грошей додому він не приніс. 21
листопада прийшов додому серед ночі у нетверезому стані і розповів, що
його було пограбовано. Грабіжники забрали гаманець з грошима і наручний
годинник. Ранком вона перевірила кишені його одягу і знайшла там
гаманець, у якому було 12 грн. Дружина також зазначила, що за останній
рік чоловік часто став випивати, почав дружити з Громовим і Фостяком,
які також були любителями спиртного.

Слідчий вирішив допитати останніх. Громов на допиті заявив, що вечором
20 листопада вони дійсно були в ресторані “Молодіжний”, куди його і
Фостяка запросив Коваленко на „50 грамів конь’яку”. Вони цілий вечір
провели у ресторані.

Розрахувався за все сам Коваленко, та ще й дав “на чай” офіціантові. З
ресторану вони вийшли разом і Коваленко відразу ж сів у попутне таксі з
двома пасажирами і поїхав ніби додому. Фостяк на допиті заявив, що вони
дійсно були в ресторані, але хто розраховувався і де пізніше дівся
Коваленко він не пам’ятає, оскільки був дуже п’яним.

Проаналізувавши зібрані докази, слідчий дійшов висновку, що злочину
насправді не було. Коваленко витратив гроші і, щоб уникнути
неприємностей дома, вирішив зробити неправдиву заяву. Справа була
закрита на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

Чи можна за таких обставин вважати, що слідчим була встановлена істина в
кримінальній справі?

Що слід розуміти під істиною у кримінальному процесі?

Який характер істини, що встановлюється в кримінальній справі?

2. 27 жовтня до подружжя Федюків, що проживало в окремій квартирі на
вул. Художня, 81, кв. 15, приїхав погостювати брат дружини. Під час
вечері між ним та Федюком виникла сварка, яка перейшла в бійку. Під час
неї, Федюк перекинув тумбочку в коридорі з телефоном і розбив останній,
кілька разів вдарив свою дружину, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження
з короткочасним розладом здоров’я, а також обмінявся ударами і з братом
дружини.

На гамір до квартири зайшла сусідка Бойченко. Побачивши бійку, вона
вибігла до своєї квартири і викликала міліцію. Наряд міліції затримав
Федюка, а згодом йому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Що складає зміст істини в кримінальній справі?

Чи була встановлена істина в приведеній ситуації?

3. Слідчий слідчого відділення райвідділу внутрішніх справ закінчив
досудове слідство в справі про обвинувачення Сологуба у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і надіслав справу
прокуророві району для затвердження обвинувального висновку і
направлення її до суду.

Перевіривши матеріали справи, прокурор відмовився затвердити
обвинувальний висновок. Він повернув справу слідчому із своїми
письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування. При
цьому він дав такі вказівки слідчому: 1) встановити мотив вчинення
злочину, оскільки ця обставина залишилась у справі нез’ясованою; 2)
витребувати від лікарні довідку про те, скільки часу знаходився на
лікуванні потерпілий і які витрати понесла лікарня на його лікування; 3)
оскільки злочин вчинений способом, що має характер мучення, перевірити,
чи обвинувачений не хворіє психічним захворюванням; 4) зібрати дані, які
характеризують обвинуваченого в побуті і на роботі.

Слідчий оскаржив це рішення прокуророві області. У своїй скарзі він
вказав, що для кваліфікації дій за ст. 121 КК мотив не має жодного
значення. Що торкається даних, які характеризують обвинуваченого як
виробничника, то вони також до справи не належать. Що ж стосується
психічного стану обвинуваченого, то в справі є показання, з яких
вбачається, що хоч він часом і “впадає в нерви”, але психічним
захворюванням ніколи не хворів.

На закінчення своєї скарги слідчий вказав, що своє завдання він вбачає у
“безкомпромісній боротьбі із злочинністю, а не захисті прав та інтересів
злочинців, чим мають займатись адвокати, а не слідчі”.

Зробіть аналіз ситуації, з’ясувавши при цьому і такі питання:

1. Які обставини необхідно встановити в кримінальній справі. Чи були
вони встановлені у даній справі?

Чи потрібно встановлювати розмір витрат закладу охорони, здоров’я на
лікування потерпілого, якщо на час закінчення слідства він ще знаходився
в лікарні?

Чи законними були вказівки прокурора?

4. В ніч з 1 на 2 січня в селі Великі Глібовичі Перемишлянського району
було обкрадено магазин. Ранком, на місце події виїхали працівники
райвідділу внутрішніх справ.

У результаті проведеного розслідування обвинувачення у вчиненні крадіжки
було пред’явлено мешканцю села Гриці.

В кримінальній справі були такі матеріали:

Рапорт дільничного інспектора райвідділу внутрішніх справ, в якому
вказувалось: “Відразу після вчинення крадіжки у магазині підозра впала
на Грицу, який в минулому був два рази засуджений за крадіжку і фактично
є єдиною підозрюваною особою в селі. В селі відразу пішли чутки про те,
що хтось бачив як Грица ховав вкрадені речі у лісі.

Анонімний лист, в якому вказувалось, що крадіжку вчинив тільки Грица.
Автор листа стверджував, що сам бачив, як Грица ніс викрадені речі до
лісу”.

Показання свідка Борковича, в яких стверджувалось, що свідок, проходячи
пізно ввечері повз магазин, бачив біля нього Грицу. Прикуривши у Грици,
Боркович запитав у нього, чого він тут стоїть, на що Грица сердито
відповів: “Діло є, то й стою”.

4. Протокол, в якому вказувалось, що службово-розшуковий пес взяв слід і
вів у напрямку будинку, де проживає Грица. Проте згодом слід був ним
втрачений, але коли Грицу підвели до пса, то останній почав на нього
гавкати.

Фотографія, на якій знято момент, коли службово-розшуковий пес гавкає на
Грицу.

Покази Грици, в яких він категорично заперечує свою причетність до
злочину.

З’ясуйте поняття “доказ” і “джерело доказу” та проведіть розмежування
між ними.

Якими властивостями має бути наділена інформація (відомості), щоб її
можна було використати як доказ в кримінальній справі?

Проаналізуйте в описаній справі джерела відомостей про факти і з’ясуйте
можливість їх використання як доказів.

Яке значення для доказування має інформація, одержана шляхом проведення
оперативно-розшукових дій органів дізнання?

5. У справі про обвинувачення Розкольникова у вбивстві з метою
пограбування гр-ки Лихвар були такі матеріали:

Показання свідка Петрушко, в яких свідок стверджував, що в день вбивства
він бачив, як обвинувачений виходив з будинку, в якому проживала Лихвар.

Протокол огляду речового доказу, в якому було зафіксовано, що на рукаві
піджака Розкольникова є бурі плямі, схожі на кров.

Висновок біологічної експертизи про те, що бурі плями є плямами крові, і
що кров на рукаві відноситься до тієї ж групи, що й кров гр. Лихвар.

Протокол особистого обшуку Розкольникова, з якого видно, що в нього був
вилучений золотий годинник.

Протокол пред’явлення предмету (годинника) для впізнання, в якому
вказувалося, що син загиблої Петро впізнав годинник як такий, що належав
матері.

Покази свідка Гордієнка, в яких він стверджував, що його син товаришував
з сином Розкольникова. Якось син сказав, що чув від сина Розкольникова
про те, що його батько має гарний фінський ніж.

Висновок судово-медичної експертизи, в якому вказувалось: “не виключено,
що проникаючі в грудну клітку рани нанесені фінським ножем”.

Розкольников у своїх показах заперечував наявність у нього фінського
ножа. В дім, де проживала Лихвар, він дійсно заходив, але не до неї, а
до знайомого Зарубіна. Появу крові на рукаві пояснив тим, що порізав
руку. Годинник він придбав на ринку за кілька днів до вбивства Лихвар.

Свідок Зарубін підтвердив показання Розкольникова, але на очній ставці з
останнім, яка проводилась з метою усунення протиріч в їх показаннях,
заявив, що одного разу бачив у Розкольникова фінський ніж.

Проаналізуйте перелічені джерела інформації і з’ясуйте чи передбачені
вони кримінально-процесуальним законом.

Проведіть класифікацію (групування) доказів та їх джерел за такою схемою
і зразком:

п/п Доказ Джерело, з якого він одержаний Класифікація доказів та їх
джерел

Стосовно тези обвинувачення Стосовно обставини, яка підлягає
доказуванню Стосовно джерела одержання відомостей та характеру
формування джерела Стосовно механізму форму-

вання і викорис-тання

1 Золотий годин-ник Протокол особистого обшуку Обвинувальний Прямий
Первісний Речовий

6. Прокуратурою м. Львова була порушена кримінальна справа фактом
вбивства в ніч з 10 на 11 жовтня пострілом з пістолета гр. Кротова.
Допитаний як свідок Краменко зазначив, що ввечері 10 жовтня він разом з
Сологубом і знайомою останнього Ніною (прізвища він її не знав) та
Кротовим були в кафе “Під Левом”. Там між Кротовим і Сологубом виникла
сварка. На думку свідка, сварка виникла внаслідок того, що Кротов
нетактовно повівся з Ніною, сказавши на її адресу образливі слова. Після
цього Сологуб з Ніною вийшли. Виходячи Сологуб сказав до Кротова: “Ти
дорого мені за це заплатиш”.

Сологуб свою причетність до вбивства Кротова категорично заперечував,
але під час обшуку в його квартирі був знайдений пістолет.

З’ясуйте, що в даній справі є джерелами доказів.

Які докази в даній справі є прямими і непрямими, обвинувальними і
виправдувальними?

Які правила користування непрямими доказами виробила наука про докази і
доказування (теорія доказів)?

Тема 6. Процес доказування у кримінальній справі

та його субєкти

План заняття

Поняття процесу доказування та його елементи.

Способи збирання і перевірки доказів у кримінальній справі.

Оцінка доказів у кримінальній справі.

Обов’язок доказування вини обвинуваченого.

Захисник як суб’єкт доказування.

Участь інших учасників процесу у доказуванні.

Версії у процесі доказування.

Планування у процесі доказування.

Використання досягнень науки і техніки в процесі доказування.

Презумпції і преюдиції у доказуванні.

Моральні засади доказування у кримінальному процесі.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. ст. 22, 23, 84, 85 – 85-2,
128-1; Глава 5 (ст. ст. 64-67, 75).

Про практику застосування судами України законодавства, що регулює
повернення справ на додаткове розслідування: Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. №2 (п. 3).

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного
Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29
червня 1990р. (п. 16,17). Із змінами і доповненнями.

Проект кримінально-процесуального кодексу України, прийнятий Верховною
Радою України у першому читанні. (Реєстр. №3456-1). – К., 2003. — 289 с.

Додаткова спеціальна література

Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. –
Харків; 2004. – 176с.

Білоусов О.І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві:
Посібник для слідчих і суддів. – К.,1996.

Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Изд-во Воронеж, ун-та, 1978 (гл. V-VІІ).

Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в
уголовном судопроизводстве. Киев, 1980.

Грошевой Ю., Дідоренко Е., Розовський Б. Кримінально-процесуальні
аспекти оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 2003. – №1.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник .- К., 2006 – 272с.

Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України //
Право України -2000. – № 10. – с. 75-78.

Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. –
Харьков, 2000. – 176с.

Курочка М. Легалізація оперативно-розшукової діяльності у доказуванні //
Право України. – 1999.- №10 .- С.34-56, 53.

Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев,
1984 (Гл.1,2).

Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978
(Розділ 4, 5).

Прилуцький П. Роль і місце учасників кримінального судочинства при
встановленні істини у справі // Право України. – 2003 -№ 10. – с.36-40.

Ревака В. Використання спеціальних знань // Прокуратура. Людина.
Держава. – 2004. – №5. С.65-69.

Стахівський С. Перевірка та оцінка показань свідка // Право України. –
1997. – №12. – С.78-81, 95.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл.
V-VІIІ).

Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. –
Саратов, 1986.

Питання для самоконтролю

Яку питому вагу займає доказування у кримінально-процесуальній
діяльності?

Що собою становить доказування як діяльність суб’єктів кримінального
процесу?

Які елементи (етапи) процесу доказування?

У чому суть регламентації процесу доказування? (Кримінально-процесуальна
форма доказування).

Якими способами здійснюється збирання доказів?

Які слідчі дії проводяться для збирання доказів?

Які Ви ще знаєте інші способи збирання доказів?

Від кого можуть бути прийняті докази?

Які способи засвідчення і закріплення доказової інформації?

Що собою являє перевірка доказів? Які існують способи перевірки доказів?

У чому полягає оцінка доказів?

Яка роль оперативно-розшукової діяльності органів дізнання у процесі
доказування?

Що таке версія у доказуванні у кримінальних справах?

Які є види версій?

У чому полягає планування у процесі доказування?

Що таке правова презумпція?

Які презумпції використовуються у кримінально-процесуальному
доказуванні?

В чому суть презумпції невинуватості обвинуваченого?

Що таке преюдиція і як вона використовується у процесі доказування?

На кому лежить обов’язок доказування вини обвинуваченого?

Які обов’язки лежать на захисникові в процесі доказування?

Яка роль суду у доказуванні?

Які є форми використання спеціальних знань у кримінальному процесі?

Які існують моральні засади доказування у кримінальній справі?

Які вимоги професійної етики використовуються у процесі доказування?

Завдання і задачі

1. У процесі розслідування кримінальної справи про нанесення середньої
тяжкості тілесних пошкоджень громадянинові Гичці слідчий встановив, що
потерпілий виписався з лікарні і поїхав на санаторно-курортне лікування.
Щоб не допустити порушення встановленого строку досудового слідства в
даній справі слідчий вислав на адресу Гички чистий бланк протоколу
допиту і на підставі ст. 170 КПК України просив його написати
власноручні показання. Одночасно він запросив у потерпілого лікарську
довідку про стан його здоров’я. Вказані документи були одержані і
приєднані до справи.

Керуючись ст. 66 КПК, слідчий скерував обвинуваченому в даній справі
Артеменку письмову вимогу про представлення слідству знаряддя злочину –
стамески, якою були завдані тілесні ушкодження Гичці. Артеменко приніс
стамеску і слідчий своєю постановою приєднав її до справи як речовий
доказ. Під час допиту Артеменко не заперечував факту нанесення цією
стамескою тілесних ушкоджень потерпілому, але заявив, що останній першим
напав на нього і він змушений був оборонятись.

Зробіть правовий аналіз ситуації і з’ясуйте такі питання:

Які етапи проходить процес доказування у кримінальній справі?

Якими способами (шляхами) особи, які ведуть кримінальній процес,
одержують докази?

В чому полягає суть процесуальної форми доказування?

4. Що таке версія? Які загальні версії можна висунути в описаній
ситуації?

5. Дайте правову оцінку діям слідчого.

1.збирання, перевірка, оцінка

2.Версія:Аретменко захищався від Гички.2)нанесення сер. Тяжкості
ушкоджень.Слідчі та судові дії, інші проц. Дії,подання доказів може
пожати бужьяка ін.особа

3.Законом чітко визначено порядок збирання доказів, вст. Вимога щодо
перевірки та оцінки

Було порушено правил складання протоколу ч.5 ст..170.,порушення вимоги
статей ст171,166,167.72,ст118.Він повинен був саи поїхати туда.

2. Бондаренко була притягнена до кримінальної відповідальності за
привласнення 2000 грн. – вартості проданих нею за день товарів у
магазині. Під час допиту як обвинуваченої вона заявила, що гроші були в
неї викрадені у трамваї, коли вона везла їх у банк. Факт крадіжки вона
виявила вже у трамваї і просила пасажирів, а також водія допомогти
знайти злодія, але це не дало ніяких результатів. Слідчий запропонував
обвинуваченій знайти присутніх під час інциденту громадян, а також
виявити водія трамваю і дати йому їх адреси або самій запросити їх до
слідчого. Обвинувачена відмовилась шукати свідків.

Дайте оцінку діям слідчого і обвинуваченої.

Висуніть загальні версії і змоделюйте способи їх перевірки.Вкарала або
не вкрала

Чи може обов’язок доказування невинуватості переходити на
обвинуваченого? Якщо може, то за яких обставин?не може ч.2ст..22,КУ
ст..62

На кому лежить обов’язок доказування вини обвинуваченого у вчиненні
злочину?орган дізнання, досудового слідства та прокурора

На кому лежить обов’язок збирати докази, що виправдовують обвинуваченого
або пом’якшують його відповідальність?на захиснику,ч.1ст22.,ст..64

3. Аналізуючи зібрані докази, слідчий в обвинувальному висновку написав
“Григорчук винним себе не визнає, але чогось суттєвого в своє
виправдання не навів”. Прокурор, який затверджував висновок, наведену
фразу викреслив і запропонував слідчому переробити обвинувальний
висновок. Слідчий це зробив, але оскаржив дії прокурора вищестоящому
прокуророві.

Підготуйте відповідь на скаргу слідчого.Згідно статті 62 КУ ніхто не
зобов’язаний доводити в суді свою не винуватість(),ст22.,ст..74

4. Недалеко від свого будинку у скверику ранком була виявлена громадянка
Трусова. Вона була без свідомості і з багаточисленними слідами побоїв.
По дорозі в лікарню, не приходячи до свідомості, вона померла. В процесі
розслідування кримінальної справи слідчий встановив, що ввечері
напередодні події Трусова була зі своїм знайомим Даниловим. Під час
допиту Данилова слідчий запропонував йому зізнатись у вчиненому злочині,
за що він (слідчий) потурбується про пом’якшення йому покарання. Данилов
заявив, що оскільки його наречена мертва, то йому також “не хочеться
жити і хай слідчий поступає так, як вважає за потрібне”. Одержавши таке
“зізнання”, слідчий виніс постанову про притягнення Данилова як
обвинуваченого, оголосив її обвинуваченому і обрав запобіжний захід щодо
нього – тримання під вартою.

Дайте оцінку діям і рішенням слідчого.

Змоделюйте свою програму дій як слідчого стосовно описаної ситуації,
задіявши всі елементи процесу доказування.Допит свідків, висунення
версій,вбив Андрій або інші особи.,огляд місця події, допит Данила,допит
того хто виявив, хто близько живе,як вони чора зустрічалися, які
стосунки були в них в той день.

Чи має перевагу перед іншими доказами зізнання обвинуваченого у вчиненні
злочину?немає(ст..74)ніякі докази не мають наперед встановленої
сили(ст..67)

Чи може лише воно бути покладено в основу обвинувачення?неможе ст.74.

5. В селі Гаї Пустомитівського району було обкрадено магазин. Інспектор
карного розшуку (оперуповноважений карного розшуку) Мартинюк, який
прибув на місце вчинення злочину, виявив недалеко від магазину сліди
взуття невідомих осіб. Не маючи в своєму розпорядженні необхідних для
виготовлення зліпків слідів матеріалів, він викликав як понятого
місцевого шевця Бідуна і запропонував йому детально вивчити виявлені
сліди та бути готовим для співставлення їх із взуттям підозрюваних осіб,
а також бути готовим дати показання як свідок. Після цього Мартинюк
склав протокол огляду місця події, в якому під диктовку Бідуна описав
також виявлені сліди взуття.

Дайте аналіз і оцінку дій інспектора.інспектор повинен був провести
огляд місця події, повинна бути слідча оперативна група(повинні бути
експерти криміналісти),покази Бідуна не дадуть можливості ідентифікувати
слід ноги із справжнім взуттям, може буде вст. Тільки приблизно,для того
щоб точно ідент. Потріно зробити зліпок або фотокопію

Чи можна Бідуна вважати спеціалістом, якого запрошено до участі у
проведенні слідчої дії?можна

Які форми використання досягнень науки і техніки передбачені
КПК?фото,відео і кінозйомка

6. Слідчий слідчого відділення по ДТП (дорожньо-транспортних подіях)
слідчого відділу управління внутрішніх справ міста Львова за
повідомленням ДАІ виїхав на місце дорожньо-транспортної події. У
результаті її огляду та отримання пояснень очевидців події слідчий
встановив: водій тресту “Промбуд” Климко, керуючи закріпленим за ним
вантажним автомобілем у нетверезому стані (такий стан він визначив за
запахом алкоголю), не забезпечив безпеки руху при обгоні трамваю, вчинив
наїзд на Громову, яка від одержаних травм померла на місці події.

Провівши огляд місця події, слідчий порушив кримінальну справу за цим
фактом і приступив до розслідування справи. Він допитав водія Климка та
свідків події. Водій, зокрема, пояснив: він знаходиться у тверезому
стані; їде за цеглою; коли робив обгін трамваю, з-за нього раптово
вибігла потерпіла на проїжджу частину дороги; гальмувати було вже пізно
і тому стався наїзд. Аналогічну інформацію про поведінку потерпілої дав
також свідок Гальперін. Він, крім того, повідомив, що потерпіла вийшла
на дорогу з-за трамваю і дивилась в протилежний від руху автомашини бік.
На його думку потерпіла з’явилась раптово перед автомобілем приблизно на
віддалі біля 3-х метрів. Перевіркою показань водія Климка на місці було
встановлено, що відстань від місця, де водій побачив потерпілу, до місця
наїзду на неї становила 16 метрів.

Назвіть елементи процесу доказування.

Оцініть дії слідчого, спрямовані на виявлення і збір доказової
інформації.потріна експертиза для визначення алкоголю,

3. Які на Вашу думку необхідно вчинити дії з метою одержання доказів в
даній справі?автотехнічна автотехніч(тормозний шлях, чи була технічна
можливість у водія запобігти аварії,чи був авто в справному стані.,час
вчинзлочину,допитати всі можливих свідків, очна ставка,свідки)

Тема 7. Показання осіб як докази в кримінальному процесі

План заняття

Поняття показань свідка, потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого та
їх предмет.

Процесуальне становище свідка і потерпілого за КПК України: права,
обов’язки, відповідальність.

Свідоцький імунітет: сучасний стан і перспектива законодавчого
врегулювання.

Особливості показань неповнолітнього свідка. Процесуальні гарантії
одержання правдивої інформації від нього.

Особливості оцінки показань потерпілого від злочину.

Види показань підозрюваного і обвинуваченого. Зміцнення процесуальних
гарантій їх прав.

Показання експерта за КПК України.

Нормативний матеріал та судова практика

КПК України. Глава 5, ст. ст. 43, 43-1, 49, 61, 143: Глава 14.

Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права
потерпілих від злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від
02.07.2004 N 13

Про додержання судами України процесуального законодавства, яке
регламентує судовий розгляд кримінальних справ. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. (п.п. 4,5). Із змінами і
доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Бекешко С. П., Матвиенко В. А. Подозреваемый в советском уголовном
процессе. М., 1969.

Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України. Харків, 2005.
(Розділ 4).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування //
Право України.- 1998. – №2. с.50-52

Калашникова Н. И. Гарантии прав свидетеля, эксперта, переводчика,
понятого в советском уголовном процессе. М., 1966.

Карнеева Л. М. Значение показаний обвиняемого (подсудимого). //
Советская юстиция, 1971, N 23, с. 16.

Нор В.Т. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет
показань та свідоцький імунітет // Вісник Львівського університету.
Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип.37. – С.491 – 498

Смислов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1975.

Соловьев А. В. Допрос свидетеля и потерпевшего. М., 1974.

Стахівський С. Відповідальність свідка у кримінальному процесі// Право
України. – 1997.- №2. – с.39-42

Стахівський С. Особливості формування окремих процесуальних джерел //
Право України. – 1998. №7. – 57-59

Стахівський С. Проблеми імунітету свідків у кримінально-процесуальному
законодавстві // Право України. – 1996. – №9

Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному
процесі. – К.:Олан, 2001.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Якуб М. Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском
уголовном процессе. М., І963.

Якуб М. Л. Показания свидетелей и потерпевших. М.,1968.

Питання для самоконтролю

Який процес формування показань осіб (одержання, сприйняття, фіксація,
збереження, відтворення і передача інформації)?

Які фактори впливають на повноту і достовірність показань свідка і
потерпілого?

Які особи можуть бути допитані в якості свідка?

Які особи не можуть бути допитані в якості свідків? .

Який предмет свідоцьких показань?

Які особливості формування показань неповнолітніх свідків.

Які права має свідок в кримінальному процесі?

Які обов’язки несе свідок за КПК України?

За що і яку саме несе відповідальність свідок за законодавством України?

Які процесуальні гарантії проти лжесвідчень передбачені КПК України?

Чим відрізняється процесуальний порядок одержання показань від свідка і
від потерпілого?

Який предмет показань потерпілого?

Які особливості оцінки показань потерпілого?

Який предмет показань підозрюваного і обвинуваченого?

Які існують види показань обвинуваченого і підозрюваного?

Чи має яку-небудь перевагу зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину
над іншими доказами?

За яких обставин визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину
може бути покладене в основу обвинувачення?

Чи має право захисник приймати участь у допиті підозрюваного чи
обвинуваченого за КПК України?

Які особливості оцінки показань обвинуваченого та підозрюваного?

В яких випадках і з приводу яких обставин може бути допитаний експерт?

Завдання і задачі

1. В справі про обвинувачення Чайки у нанесенні тяжких тілесних
пошкоджень Кривці останній повідомив слідчому, що очевидцями події
злочину були 5-ти річний Юрко Горобець, перестарілий Шорман, глухонімий
Силенко і сестра обвинуваченого Чайка. Він просив викликати і допитати
їх як свідків. Слідчий клопотання потерпілого задоволив лише частково,
відмовивши у допиті малолітнього і сестри обвинуваченого.

Чи правильне рішення слідчого?

В якості кого і з приводу яких обставин можуть бути допитані названі
потерпілим Кривкою особи?

Які процесуальні обов’язки та права названих осіб у випадку, коли вони
будуть допитані як свідки?

Чи допитуватимуться вони як свідки в однаковому процесуальному порядку?

2. Обвинувачений Карбовник – співучасник злочину, передбаченого ч. 2 ст.
142 КК України – ухилився від слідства. Справа про нього була виділена в
окреме провадження і після проведення всіх необхідних і можливих у
відсутності обвинуваченого слідчих дій була зупинена (зупинене
провадження в справі). Після розшуку Карбовника і відновлення
провадження слідчий викликав на допит засудженого співучасника цього
злочину Михальського.

В якості кого і з приводу яких обставин може бути допитаний останній?

Які роз’яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України?

3. Адвокат Березюк – сусід Злобіна, обвинуваченого у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 157 КК України, був викликаний на допит як свідок.
З’явившись на виклик, він заявив, що показань давати не буде, оскільки
до нього звертався за порадою Злобін і він дав свою згоду бути його
захисником після пред’явлення обвинувачення.

Чи підставна заява адвоката?

З приводу яких обставин справи захисник обвинуваченого не може
допитуватись в якості свідка?

4. Адвокат Гикавка, який представляв інтереси потерпілого в справі про
обвинувачення Зюзака в злочині, передбаченому ч. 3 ст. 296 КК України,
був викликаний як свідок. З’явившись на виклик слідчого, він заявив, що
свідком в даній справі бути не може, оскільки про обставини справи йому
стало відомо в зв’язку з виконанням функцій представника потерпілого.

Чи підставна заява адвоката?

Чи можуть бути допитані як свідки представники потерпілого, цивільного
позивача і цивільного відповідача і за яких обставин?

В яких випадках допускається суміщення представника (кого?) і свідка?

5. Підозрювані Варава і Микулик на допитах, визнаючи свою участь у
бійці, розповіли за яких обставин вона виникла, а також про особисту
участь у нанесенні тілесних пошкоджень Скибіцькому. Проте, кожний з них
стверджував, що удар ножем наніс потерпілому не він, а його співучасник.

Які обставини враховуються при оцінці показань?

З допомогою яких процесуальних заходів можуть бути перевірені ці
показання?

Визначіть предмет показань підозрюваного.

6. Абраменко обвинувачувався в тому, що він, знаходячись в неприязних
відносинах з Охріменком, в ніч на 5 травня зробив замах на умисне
знищення його майна шляхом підпалу. Не визнаючи себе винним у підпалі,
Абраменко на допиті як обвинуваченого заявив, що в ніч на 5 травня кін
чергував на фермі і нікуди з неї не відлучався. Про те, що хтось
намагався в ту ніч підпалити будинок Охріменка він довідався лише ранком
5 травня від завідуючого фермою, коли той прийшов на роботу.

Визначте предмет показань обвинуваченого?

Які є види показань обвинуваченого?

3. Визначте можливі способи і процесуальні засоби для перевірки показань
Абраменка.

7. Вироком Завадського районного суду м. Миколаєва Бондаренка М. було
засуджено за ч. 3 ст. 296, ст. 116 і ч. 2 ст. 126 КК України до 13-ти
років позбавлення волі. Постановою судді для участі в судовому засіданні
в цій справі були допущені як захисники Бондаренко 3. і Бондаренко К. –
батько і брат засудженого.

Як видно з матеріалів справи останні під час досудового слідства
допитувались як свідки щодо обставин злочину та обставин, що
характеризують особу засудженого.

За апеляцією прокурора постанову судді та вирок суду було скасовано.

Чи правильно вчинив апеляційний суд, скасувавши названі рішення суду?

Тема 8. Речові докази у кримінальному процесі

Поняття і значення речових доказів як одного з джерел доказів у
кримінальному процесі.

Види речових доказів.

Особливості збирання, оцінки і збереження речових доказів.

Процесуальний порядок оформлення предметів як речових доказів.

Визначення долі речових доказів при вирішенні кримінальної справи по
суті.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. ст. 65, 66, 67, 78-81, 83.

Інструкція “Про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових
доказів по кримінальних справах, цінностей і іншого майна органами
попереднього слідства, дізнання і судами”, затверджена наказом міністра
юстиції СРСР 18 жовтня 1989 р. №34/15 і введене в дію з 1 липня 1990р.
// Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейним матеріалом /
За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.484-500.

Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування
матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно
нажитого майна: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1989 р. №3 (п. п. 19, 20). Із змінами і доповненнями від 3 грудня 1997
р.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної
власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992
р. №12 (п. 37). Із змінами і доповненнями від 3 грудня 1997 р.

Додаткова спеціальна література

Арсеньев В. Д., Вещественные доказательства в советском уголовном
процессе, М., 1957.

Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства. М. , 1980.

Выдря М. М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе.
– М., 1995.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного
процесса. К.,1991.

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве.
К.,1989. Гл. У.

Селиванов Н. А. Вещественные доказательства. М., 1971.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 11).

Питання для самоконтролю

Що слід розуміти під “речовими доказами” у кримінальному процесі?

Яким чином відображається, зберігається і передається інформація
(фактичні дані) “через” матеріальні об’єкти?

Чи є які-небудь переваги речових доказів над іншими доказами?

4. Які існують підстави для віднесення матеріального об’єкту до речових
доказів у справі?

Які види найбільш розповсюджених речових доказів передбачає чинний
кримінально-процесуальний закон?

Що необхідно зрозуміти під “похідними” речовими доказами?

7. За яких умов з’являються у справі похідні речові докази?

Чи можуть бути речовими доказами документи?

Як відмежувати речовий доказ від документа як окремого джерела доказу?

Чи можуть бути речовими доказами відібрані зразки для порівняльного
дослідження?

Яка процесуальна форма речового доказу?

Які науково-технічні засоби використовуються для фіксації речових
доказів і чия допомога при цьому може бути використана?

Чи можна предмети, подані органам розслідування громадянами,
представниками державних, громадських та інших організацій, визнати
речовими доказами?

14. Який загальний порядок зберігання речових доказів?

Який порядок зберігання таких речових доказів як: гроші, цінні папери,
коштовності, наркотичні речовини?

Якими процесуальними документами вирішується доля речових доказів?

Чи можуть бути повернуті і кому об’єкти злочинного посягання – речові
докази до вирішення справи по суті? Як що так, то за яких умов?

Яка доля різних видів речових доказів?

Який порядок вирішення долі речових доказів, які можуть швидко
зіпсуватися?

Завдання і задачі

1. Під час огляду місця події злочину, (крадіжки майна з магазину
способом злому дверей і проникнення через них в приміщення магазину),
слідчий з допомогою експерта-криміналіста знайшов відбитки пальців на
прилавку, закривавлений бинт і відбиток взуття з правої ноги, невідомо
ким залишені.

1. Як має діяти слідчий в даному випадку?

2 Який порядок фіксації речових доказів?

3. До якого виду речових доказів належать знайдені предмети та їх
відбитки?

2. Слідчим райвідділу внутрішніх справ Галицького району м. Львова була
порушена кримінальна справа за фактом незаконної реалізації гр-м
Овсієнком промислових і продовольчих товарів. Під час проведеного в його
квартирі обшуку були виявлені 400 л. оливкового масла в молочних
бідонах, 230 кг. вершкового масла, 120 кг. ковбаси “Сервілат”, 3
телевізори “Електрон”, 20 пар чоловічих штанів-джінсів фірми “Левіс” та
інші товари.

Чи є підстави визнати виявлені предмети речовими доказами в справі?

Який процесуальний порядок визнання предметів речовими доказами?

3. До якого виду речових доказів належать виявлені предмети?

4. Як слід поступити з продуктами, які можуть швидко псуватися?

3. Розглянувши кримінальну справу про обвинувачення завідувача
спортивним магазином Бровка у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК
України, суд в резолютивній частині вироку вказав: 1) 10 пар лиж і 12
комплектів чоловічих і жіночих спортивних костюмів, які привласнив
підсудній і які були вилучені у нього на квартирі та визнані речовими
доказами, підлягають реалізації, а вилучені суми мають бути звернені на
відшкодування завданої шкоди; 2) знайдені на квартирі гроші в сумі 5700
грн.. повернути сім’ї підсудного; 3) чисті бланки накладних на одержання
товарно-матеріальних цінностей, які знайдені в гаражі підсудного –
знищити; 4) п’ять золотих монет царського карбування вартістю 10 крб.
кожна та діамантовий перстень, які є фамільними цінностями і перейшли в
спадщину від батька підсудного, повернути дружині останнього.

Яка доля різних речових доказів при вирішенні кримінальної справи по
суті?

Вирішіть долю названих речей – доказів в справі на підставі чинного
законодавства?

4. Гр-ка Арбузова в зв’язку з сімейними неполадками вирішила покінчити
життя са0могубством і з цією метою перерізала на руці вену. Після цього
залишила записку, написану кров’ю, такого змісту: “Яким ти був, таким і
залишився”. Поранену Арбузову було відправлено до лікарні, а в кімнаті
було проведено огляд, під час якого слідчий виявив: бритву з бурими
плямами, схожими на кров; згадану записку; записну книжку, в якій
Арбузова щоденно занотовувала свої переживання та враження.

Слідчий склав акт вилучення виявлених предметів і приєднав його до
справи. Бритву, записку, записну книжку зберігав в окремому пакеті.

До якого виду джерела доказів належить віднести вилучені предмети?

Чи має доказове значення складений слідчим акт?

Як процесуально оформити вилучення і приєднання до справи названих
предметів?

5. В селищі Брюховичі група грабіжників скоїла напад на Пітухова. Під
загрозою фінського ножа грабіжники запропонували Пітухову зняти плащ і
годинник. Побачивши автомашину, яка наближалась по шосе, злочинці
втекли. В автомашині їхали військовослужбовці, які, дізнавшись про
подію, організували переслідування злочинців і двох з них затримали. В
момент затримання один із злочинців кинув у сніг якийсь блискучий
предмет. Незабаром на місце події прибули працівники міліції. Вважаючи,
що злочинець кинув фінський ніж, вони провели огляд місця події, але
ножа не виявили через велику кількість снігу.

Через три тижні Гусєва, яка живе поблизу місця події, принесла
дільничному інспектору міліції фінський ніж і заявила, що знайшла його
поблизу шосе.

Працівники міліції пригадали про подію і дійшли висновку, що це і є той
ніж, що розшукувався у справі про пограбування Пітухова. Вони передали
ніж слідчому без будь-якого документального оформлення, а останній виніс
постанову про приєднання фінського ножа до справи як речового доказу.

При розгляді справи в суді підсудні категорично заперечували належність
їм ножа. Викликана в суд як свідок Гусєва заявила, що точно вказати
місце, де вона знайшла ніж, не може, оскільки сніг зійшов і місцевість
змінила свій вигляд. Характерних ознак знайденого ножа також назвати не
може, але пам’ятає, що ніж мав різнокольорову ручку.

Чи можна за таких обставин визнати ніж речовим доказом у справі?

Як необхідно було органам дізнання і слідчому процесуально оформити
знайдений ніж?

Яке рішення міг прийняти суд у приведеній ситуації?

7. 3 вересня 2002 р. близько 11 год. ранку троє невідомих, один з яких
був у формі працівника міліції, зупинили таксі, у якому знаходились
головний касир міського вузла зв’язку Доля та інкасатор Василенко з 200
тис. грн., тільки що одержаних у банку. Погрожуючи вогнепальною зброєю
невідомі відібрали гроші та втекли на автомобілі “Жигулі”.

Одержавши повідомлення про це, в УВС області ввели в дію план “Сирена”.
Через 50 хв. екіпаж однієї з патрульних машин виявив грабіжників на
території підприємства “Дружба”. Вони, залишивши машину намагалися
втекти, але були затримані.

У залишеній ними машині виявлено гроші в сумі 199500 грн., два обрізи
мисливських рушниць, патрони до них, комплект міліцейської форми,
гумовий кийок, паспорти на ім’я Попова, Галамаєва і Власова та довідку
про звільнення останнього з місць позбавлення волі.

Оцініть доказове значення виявлених предметів?

Які процесуальні дії потрібно вчинити, щоб закріпити виявлені дані?

Із розподільника Інституту експериментальної патології було викрадено 8
японських мавп – макак, яких виростили для продажу закордоном і мали
намір продати їх приблизно за 100 тис. доларів США. Злочин було
розкрито, мавп вилучено і повернуто законному володільцеві.

До якого виду доказів слід віднести у цьому випадку мавп?

Тема 9. Висновок експерта як джерело доказів

у кримінальному процесі

План заняття

1. Поняття і значення висновку експерта як доказу у кримінальному
процесі.

Процесуальний статус судового експерта: права, обов’язки,
відповідальність.

Предмет судової експертизи та її види.

Права учасників кримінального процесу та їх реалізація при призначенні
та проведенні судової кспертизи.

Постанова про призначення експертизи.

Висновок експерта та його структура.

Особливості оцінки висновку експерта.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 65, 66, 67, 75-77, 91,
92; гл. 18 (ст. 196-205).

Закон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р Із змінами і
доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Башматов Б.М. Эксперт и специалист в уголовном судопоризводстве. –
М.,2003.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006.

Исаева Л.М. Специальные познания в уголовном судопроизводстве. – М.,
2003.

Івакін Е. Державна судова експертиза – гарантія одержання об’єктивних і
достовірних доказів у справі // Право України. – 2000. – №9. – С.45-46.

Крылов И. Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. – М., 1983.

Селина Е.В. Применение специальных познаний в уголовном
судопроизводстве. – М.,2002.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. – М., 1979.

Эйсман А. А. Заключение эксперта: структура и научное обоснование. – М.,
1967.

Экспертизы в судебной практике. – К., 1987.

Питання для самоконтролю

Що таке експертиза?

Які є види експертиз?

Які Ви знаєте експертні установи в Україні?

В яких випадках призначається судова експертиза?

В яких випадках обов’язково призначається судова експертиза?

Що таке предмет і об’єкт експертизи?

Хто може бути експертом в кримінальній справі?

Який зміст поняття “спеціальні знання”?

Що слід розуміти під поняттям “компетенція експерта”?

Що слід розуміти під самостійністю і незалежністю експерта?

Які процесуальні обов’язки експерта?

Які процесуальні права експерта?

Яка відповідальність експерта за неналежне виконання своїх обов’язків:
за злісне ухилення; за відмовлення без поважних причин від виконання
своїх обов’язків; за дачу завідомо неправдивого висновку?

Який порядок призначення експертизи?

Яка структура і зміст постанови про призначення експертизи.

Які права обвинуваченого і потерпілого під час призначення та проведення
експертизи?

Що собою становить висновок експерта як доказ у кримінальному процесі?
Які його суттєві ознаки (властивості)?

Які є види висновків експерта?

Яке доказове значення ймовірного висновку експерта?

Яка структура висновку експерта?

Чи має які-небудь переваги висновок експерта над іншими доказами в
справі?

Який зміст оцінки висновку експерта?

Завдання і задачі

1. У справі, яка була порушена за фактом вбивства Павлова, під час
огляду місця події недалеко від трупа в кущах був знайдений кухонний
ніж, на лезі якого знаходились плями бурого кольору, схожі на плями
крові.

Слідчий написав листа керівництву Львівського НДІСЕ, яке в своїй
структурі має лабораторію по дослідженню речових доказів. В листі
слідчий на вирішення експертів поставив питання: 1) чи бурі плями на
кухонному ножі є плямами крові людини? 2) Якщо вони є кров’ю людини, то
яка її групова приналежність?

Що є підставою для проведення експертизи в кримінальній справі?

Яке співвідношення між поняттям “експерт” і “експерт на установа”?

Дайте оцінку діям слідчого.

2. Кондратенку було пред’явлено обвинувачення в тому, що знаходячись в
нетверезому стані, небезпечним для життя багатьох людей способом –
пострілами з мисливської рушниці, він вбив двох пастухів – Сіренка і
Климчука.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Костовський заявив
клопотання про призначення експертизи з метою вияснення психічного стану
підсудного. Своє клопотання захисник мотивував тим, що Кондратенко був
учасником війни, переніс кілька тяжких поранень, контузію. Крім того,
незрозумілий мотив вбивства. Адже підсудний знаходився в дружніх
стосунках з потерпілими. Необхідно також, на думку захисника,
витребувати довідку з госпіталю, в якому лікувався підсудний, про стан
його здоров’я.

Суд відхилив клопотання захисника, вказавши в ухвалі, що підстав для
призначення експертизи немає, оскільки підсудний визнав вину і заявив
про свою готовність нести відповідальність за свій вчинок.

Вироком суду Кондратенко був визнаний винним у пред’явленому
обвинуваченні і засуджений на 15 років позбавлення волі.

Захисник подав на вирок суду апеляцію, в якій просив скасувати його і
скерувати справу на новий розгляд.

Яке рішення слід прийняти апеляційному суду?

В яких випадках проведення експертизи обов’язкове?

Чи діяв слідчий і суд у відповідності з кримінально-процесуальним
законом?

Якщо є підстави для призначення в справі експертизи то: 1) яку
експертизу слід призначати: 2) які питання необхідно поставити на
вирішення експерта?

3. В готелі “Ювілейний” з п’ятого поверху в проміжку між сходами впав
гр. Валько і розбився. Слідчому, що прибув на місце події, чергова на
поверсі повідомила, що Валько за кілька хвилин (5-7хв. ) до падіння
стояв разом з гр. Ткебучавою на сходах 5-го поверху і про щось голосно
розмовляли. Цю обставину підтвердив і Ткебучава, заявивши що з Валько
він знаходився в дружніх стосунках. Залишив він його на 5 поверсі і
пішов у буфет обідати. Там він почув, що хтось впав з п’ятого поверху і
розбився.

Слідчий вирішив призначити судово-медичну експертизу, на вирішення якої
поставив питання: “Що стало причиною смерті гр. Валька: нещасний випадок
чи самогубство?”

Як би ви діяли в описаній ситуації? З’ясуйте питання про компетенцію
експерта.

4. Під час перевезення робітників-будівельників на обладнаній для цього
вантажній автомашині її водій Штеменко порушив правила вуличного руху,
результатом чого стала автопригода без тяжких наслідків. Встановивши цю
обставину, а також те, що Штеменко вживав на роботі в той день спиртне,
начальник автоцеху Ткачук усунув його від роботи і подав рапорт про
переведення на місяць в автослюсарі. Незадоволений Штеменко кишеньковим
ножем наніс начальнику цеху поранення в груди, від якого він незабаром
помер. Під час допиту як обвинуваченого Штеменко винним визнав себе
повністю, але заявив, що дій своїх не пам’ятає і не може їх пояснити.

Під час досудового слідства була призначена слідчим і проведена
судово-психіатрична експертиза лікарями-психіатрами обласної
психіатричної лікарні Барановим і Гаврищуком, які дали спільний
висновок. З нього вбачалось, що обвинувачений є психічно здоровим. Проте
захисник обвинуваченого заявив клопотання про призначення повторної
стаціонарної експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання:
чи не знаходився Штеменко в момент нападу на Ткачука в стані
паталогічного сп’яніння? Слідчий відмовив у задоволенні клопотання.

Під час розгляду справи в судовому засіданні захисник знову повторив
своє клопотання. Суд задовольнив його, призначивши стаціонарну
судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено лікарям
обласної психіатричної лікарні Баранову і Стеценку. На вирішення
експертів були поставлені питання: чи хворіє Штеменко яким-небудь
психічним захворюванням?; Чи він с осудним стосовно інкримінованого йому
злочину? Чи не є Штеменко холериком за типом темпераменту? Експерти
прийшли до висновку, що підсудний психічним захворюванням не хворіє і є
повністю осудним. За типом темпераменту холерик.

Захисник знову заявив в судовому засіданні клопотання про проведення
додаткової експертизи, оскільки у проведенні експертизи приймав участь
експерт, який проводив попередню експертизу. Суд відхилив клопотання
захисника. В своїй ухвалі він відзначив, що в суді проводилась, власне,
додаткова, а не повторна експертиза. Що ж до участі в проведенні
експертизи лікаря Баранова, то, як відомо, закон не забороняє приймати
участь тому самому експерту при проведенні додаткової експертизи.

В яких випадках призначається додаткова і повторна експертизи?

Чи може бути відведений експерт і якщо так, то які для цього є підстави?

3„ Дайте оцінку діям суду і захисника?

5. У справі про обвинувачення Торчакова за ст. 115 п. “4” КК України
була проведена комплексна психолого-психіатрична експертиза групою
експертів у складі двох психіатрів, лікаря-психолога, судового психолога
і педагога. На питання про осудність і відповідність фізичного та
інтелектуального розвитку обвинуваченого досягнутому віку всі експерти
дали позитивну відповідь, а на питання про усвідомлення значення своїх
дій в момент вчинення вбивства і розуміння їх як особливо жорстоких,
психіатр і педагог відповіли позитивно, лікар психолог – негативно, а
судовий психолог утримався від відповіді. Більшістю голосів була
прийнята позиція психіатрів і педагога. Висновок експертизи підписали
всі експерти, однак в судовому засіданні кожен з них виклав свої
міркування.

Яке доказове значення має висновок експертизи в даному випадку?

Як повинен оцінити суд висновок експертизи і покази експертів?

6. Лозовський Дмитро був притягнутий до відповідальності за ст. 115 КК
України за вбивство своєї дружини Лозовської Марії. Як речовий доказ у
Лозовського була вилучена мисливська рушниця і направлена «в інститут
експертизи для проведення балістичної експертизи”. В результаті
дослідження було встановлено, що Лозовську Марію було вбито з цієї
рушниці і відповідний висновок був направлений слідчому прокуратури. В
зв’язку з переїздом інституту в інше приміщення мисливська рушниця
Лозовського була загублена. У судовому засіданні Лозовський відмовився
від даних ним показів і свою вину заперечував, а його захисник поставив
під сумнів висновок експертизи і заявив клопотання про проведення
повторної експертизи.

Як повинен діяти суд у даному випадку?

Яке значення мас висновок проведеної балістичної експертизи?

Тема 10. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи

як джерело доказів

План заняття

Поняття та види протоколів слідчих дій як джерел доказів.

Процесуальна форма та зміст протоколу слідчої дії. Додатки до нього.

Судові протоколи: види, зміст та порядок складення.

Зауваження на протокол судового засідання: внесення, розгляд і
вирішення.

Поняття документа як джерела доказів. Види документів.

Перевірка і оцінка документів як джерел доказів.

Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за
результатами оперативно-розшукових заходів.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України: п. 20 ст. 32: ст. ст. 64-67,
80, 82, 83; глава 6 (ст. ст. 84 – 88-2): ст.ст. 176, 188 195.

Закон України про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 р.
(ст. 8, 10). Із змінами і доповненнями.

Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою
злочинністю від 30 червня 1993 р. (ст. 15). Із змінами і доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Горский Г. Ф,, Кокорев Л. Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Воронеж, 1978 (гл. 4, с. 190-197).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Дорохов В. Я. Понятие документа в советском праве. – Правоведение. 1982,
N 2.

Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному
судочинстві // Право України. – 1997р. – №2. – С.42-44.

Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду
доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1998р. – №5. –
С.78-81.

Копьева А. Н. Документы как доказательства в советском уголовном
процессе. Иркутск, 1973.

Лисиченко В. К. Криминалистическое исследование документов. Автореферат
диссертации доктора юридических наук. Киев. 1974.

5. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве.
Киев. 1984. с. 92-97.

Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании. Ташкент, 1977.

Погорецький М. Докази у кримінальному процесі. Використання матеріалів
оперативно – розшукової діяльності для отримання доказів // Вісник
прокуратури. – 2002 – №2 (14) – С.61;

Погорецький М.А. Протоколи оперативно – розшукових заходів – новий вид
доказів у кримінальному судочинстві // Теорія та практика застосування
чинного кримінального і кримінально–процесуального законодавства в
сучасних умовах: тези доповідей науково–практичної конференції у 2-ох ч.
– Ч. 1. – К., 2002;

Погорецький М.А., Судовий контроль та прокурорський нагляд за
використанням протоколів оперативно – розшукової діяльності в
кримінальному процесі // Вісник Верховного суду України. – 2003. – №2.
.36;

Прокофьев Ю. Н. Понятие и сущность документов как доказательств в
советском уголовном процессе. Иркутск, 1987.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 12.
с. 664-699).

Шумило М.Є. Наукові засади використання оперативно–розшукових
матеріалів в доказуванні по кримінальних справах. Судова реформа в
Україні: проблеми і перспективи // Матеріали науково – практичної
конференції. – Х., 2002. – С.188 – 191.

Питання для самоконтролю

Протоколи яких слідчих дій є джерелом доказів у кримінальному процесі?

Які вимоги щодо форми і змісту протоколів слідчих дій передбачені
кримінально-процесуальним законом?

Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації,
зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?

Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії, яке їх
процесуальне значення?

Які є судові протоколи?

Який зміст протоколу судового засідання?

Який порядок внесення, розгляду і вирішення зауважень на протокол
судового засідання?

Що слід розуміти під “документом”, як джерелом доказової інформації у
кримінальному процесі.

Які ознаки документа як джерела доказів?

Які реквізити містять офіційні документи?

В чому полягає відмінність між документом і документом – речовим
доказом?

Протоколи яких оперативно-розшукових заходів можуть бути джерелами
доказів у кримінальній справі?

Які вимоги до протоколів оперативно-розшукових заходів?

Як оцінюються протоколи оперативно-розшукових заходів?

Завдання і задачі

Дайте письмовий перелік слідчих дій, протоколи про проведення яких є
джерелом доказів у кримінальній справі.

Потерпілий Квасницький при проведенні впізнання вказав на Баб’яка як на
чоловіка, який два дні тому, погрожуючи фінським ножем, відібрав у нього
гаманець з грошима і документами та ручний годинник японської фірми
“Орієнт”. Після виконання цієї слідчої дії слідчий прийняв рішення
затримати Баб’яка як підозрюваного.

Чи є в даному випадку підстави для затримання опізнаного?

Які підстави для затримання підозрюваного у вчиненні злочину передбачені
КПК України?

Який процесуальний документ виноситься при затриманні особи як
підозрюваної і який його зміст?

Пригадайте процесуальні права, які має підозрюваний у вчиненні злочину.

Чи може бути протокол затримання джерелом доказу в кримінальній справі?

3. Старший слідчий прокуратури Львівської області допитав як свідка
Харламову О. П. , склавши при цьому такий протокол:

Протокол допиту свідка

19 жовтня 2006 року м. Львів

Допит розпочато о 10 год.

Закінчено о 11 год. 30 хв.

Старший слідчий прокуратури Львівської області радник юстиції
Іваненко П.І. у своєму службовому кабінеті допитав свідка з дотриманням
вимог ст. ст. 85, 167,170 КПК України.

Особа свідка встановлена за даними паспорта громадянина України серії
ІУ-СГN 557582, виданого 26 грудня 1984 року Стрийським міським відділом
внутрішніх справ Львівської області.

Прізвище, ім’я та по батькові – Харламова Ольга Петрівна.

Рік народження – 29 березня 1953 року.

Місце народження.

Громадянство – громадянка України.

Національність – росіянка.

Родинний стан – одружена.

Освіта – вища, закінчила економій факультет Львівського політехнічного
інституту в 1977 році.

Місце роботи – Стрийська меблева фабрика, економіст.

Місце проживання – м. Стрий Львіської області вул. Зелена, буд. 8, кв.
9.

Судимість – не має.

В яких стосунках перебуває з потерпілим та обвинуваченим – в родинних.
Обвинувачений її син.

Харламовій О. П. повідомлено, що вона викликана як свідок в кримінальній
справі про обвинувачення Харламова В. Я. за ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 70 КПК України їй роз’яснено обов’язки свідка і
попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання
показання за ст.. 385 КК України.

На пропозицію розповісти все, що відомо їй про життя і поведінку сина за
останній рік, свідок повідомила:

Мій син, Харламов Валерій Якович, народився в 1986 році від першого
шлюбу у м. Львові, де я в той час працювала. В 1989 році мого чоловіка –
Харламова Якова Овсійовича перевели на роботу до м. Стрия Львівської
області, де він працював головним інженером цегельного заводу. Коли
Валерію було 6 років, помер батько. Через рік син пішов вчитись до
першого класу Стрийської міської середньої школи N 7. Через рік ми
переїхали жити до моєї сестри Федорової Марини у м. Рівне. Але в зв’язку
з незадовільними житловими умовами сім’ї сестри через півтора року
змушені були повернутись назад до Стрия. Коли син пішов до 4-го класу я
вдруге одружилась з Кондратюком Павлом Йосиповичем, з яким і живу в
даний час. Після закінчення 9-го класу син Валерій не захотів навчатись
у школі і вирішив іти працювати. Я не заперечувала, оскільки він
навчався в основному на “задовільно”. В 2002 році син вчинив крадіжку
автомобіля і був засуджений на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, але
звільнений судом від відбування покарання з випробуванням. Поведінка
сина в цей час мене дуже турбувала: він інколи не виходив на роботу без
поважних причин; часом не ночував дома; відчувалось, що він вживає
алкогольні напої. На мої та вітчима прохання змінити спосіб життя не
реагував.

В листопаді 2004 року його призвали на службу до Збройних Сил України.
Службу проходив у м. Котовську Одеської області. Знаходячись в армії,
він на третьому місяці служби з кимось із своїх молодших командирів
побився і самовільно залишив частину. За це він був засуджений
військовим судом до тримання в дисциплінарнарному батальйоні строком на
1 рік. Про це я нічого не знала, а довідалась, коли він відбув покарання
і проходив подальшу службу.

10 жовтня 2006 року він приїхав додому після демобілізації з армії. Я
звернула увагу на те, що він був одягнений у військовий стрій, але, крім
військового, у нього був і цивільний одяг зокрема: куртка нейлонова
сірого кольору; темно-коричневі штани; голуба сорочка та чорні туфлі.
Цей одяг він тримав у своїй валізі. Крім того, я побачила, що особливих
радощів у зв’язку з демобілізацією він не проявив. Більше того, був
мовчазний і подразливий. Я якось його запитала, чи з ним щось не
трапилось. Він помовчав, потім махнув рукою і промовив: “Здається знову
влип”. Більше він мені нічого не повідомив, хоч я і намагалась вивідати
у нього у чому полягають його проблеми.

Питання: Чи Ви не бачили у сина після його приїзду яких-небудь
предметів, що є зброєю?

Відповідь: Ні, таких предметів у нього я не побачила.

Питання: Чи знайомились Ви з тим, що знаходилось у його валізі?

Відповідь: Я одного разу хотіла подивитись туди, і попросила сина
показати, що там знаходиться, але це його тільки розсердило і він
категорично відмовився показати. Більше того, – замкнув валізу.

Питання: Чи не цікавились Ви у сина, як він збирається дальше жити? Адже
він вже два рази був засуджений?

Відповідь: Я про це йому неодноразово говорила і просила як мати, щоб
він змінив свою поведінку, пішов працювати, чесно відносився до праці,
створив свою сім’ю. Проте, такі розмови були йому не до вподоби. Він, як
правило, говорив, що не треба його вчити як жити.

Питання: Де зараз знаходиться Ваш син?

Відповідь: Коли я сьогодні йшла на роботу, то він залишався вдома. А де
пербуває зараз – мені невідомо.

Старший слідчий Іваненко П. І.

Свідок Харламова О.П.

Проведіть аналіз приведеного процесуального документа. При цьому
з’ясуйте:

Як визначено в законі предмет свідоцьких показань?

Які загальні вимоги до складання протоколів слідчих дій?

Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації,
зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?

Чи дотримані слідчим вимоги КПК при допиті свідка і оформленні
результатів слідчої дії?

4. Горбатюк неодноразово вступав у сварку зі своїм сусідом Максютою з-за
межі, що розділяла їх присадибні ділянки. Останній під час чергової
сварки пообіцяв Горбатюку “знести голову”, якщо він ще раз підоре їх
спільну межу. 29 квітня, коли Максюта розпочав знову сварку, Горбатюк
взяв мисливську рушницю і двічі прицільно вистрілив у Максюту,
заподіявши йому тяжкі тілесні пошкодження. Після цього він зник з села,
залишивши дружині записку такого змісту: „Я більше не зміг терпіти.
Пробач і не тримай на мене образи і гніву. Може, дасть Бог, колись ще
побачимось”.

Під час огляду місця події слідчий виявив паперовий пиж, виготовлений з
аркуша учнівського зошита, а дружина Горбатюка передала йому згадану
записку.

Допитуючи дружину як свідка з приводу обставин справи та залишеної
записки, слідчий поцікавився, чи немає, часом, вдома зошита, з якого міг
би бути вирваний аркуш для записки. Свідок підтвердила, що такий зошит
вдома є. Він лежить у книжковій шафі, але чи з нього був вирваний листок
для записки, вона не знає і хати нікого не пустить. Одержавши таку
інформацію, слідчий прийняв рішення про проведення виїмки зошита,
винісши про це відповідну постанову. Про проведення виїмки згаданого
учнівського зашита в лінійку слідчий склав протокол і приєднав його та
зошит до справи. Призначена слідчим криміналістична експертиза дала
висновок, що знайдений на місці вчинення злочину паперовий пиж, записка
і учнівський зошит, вилучений з будинку Горбатюка, раніше складали одне
ціле.

1. Проаналізуйте одержану слідчим доказову інформацію (фактичні дані) і
дайте відповідь: з яких джерел вона одержана?

Протоколи яких слідчих дій виступають як джерело доказів?

Які ознаки документа як джерела доказів?

Чи у відповідності з законом діяв слідчий?

5. Оперативна група по боротьбі з кишеньковими злодіями з метою
одержання доказової інформації використала фотографування. Один з членів
цієї групи прихованою камерою зробив декілька знімків дій групи злодіїв
на трамвайній зупинці. На одержаних фотографіях було чітко видно, як
один із злодіїв (Петренко) витягає гаманець з господарської сумки
громадянки, як він передає його іншому злодію – Федорченку, як вони
втрьох (Петренко, Федорченко та Васюта) про щось весело домовляються між
собою після вчинення крадіжки. Після затримання цієї злочинної групи у
Федорченка був вилучений гаманець з грошима та документами, зокрема,
паспортом громадянина України на ім’я Колесніченко Тетяни Федорівни;
листком непрацездатності, виданим на її ім’я; квитанцією на ім’я її
чоловіка про сплату мита. Про особистий обшук та його результати був
складений відповідний протокол. Після порушення кримінальної справи на
допитах як підозрюваних всі троє затриманих категорично заперечували
свою причетність до вчинення крадіжки індивідуального майна громадян, а
також знайомство між собою.

1. Які докази є в даній справі ?

Чи мають доказове значення одержані фотографії та до якого виду джерел
доказів вони можуть належати?

Чи можуть використовуватись матеріали оперативно-розшукової діяльності
як докази в кримінальній справі?

6. Результати огляду місця події ( автоаварії ) були зафіксовані в
протоколі огляду, до якого додано схему розташування об’єктів та серію
оглядових і детальних фотознімків. На одному з них, підписаному слідчим
і понятими, було видно чітке зображення уламка карданного вала, про який
нічого не було сказано у протоколі огляду місця події.

Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії і яке їх
процесуальне значення?

7. Окунєв, Лещенко і Щукін обвинувачувались у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України. Слідством було встановлено, що
виготовлення і збут підроблених грошей та цінних паперів обвинувачені
здійснювали в будинку, де мешкав Окунєв.

Обвинувачений Лещенко під час допитів неодноразово заявляв про свою
непричетність до злочинної діяльності, стверджуючи, що жодного разу в
будинку Окунєва не був.

Під час обшуку в квартирі Щукіна було виявлено фотознімок, на якому
зображено веселу компанію за столом у кімнаті будинку Окунєва, в якій
був Лещенко. Крім того, було вилучено магнітофонну касету із записом
пісні у виконанні Лещенка.

Чи можуть бути використані названі предмети в процесі доказування і до
яких джерел доказів вони належать?

8. Могилевський, перебуваючи за кермом автомобіля в нетверезому стані,
грубо порушив Правила дорожного руху і вчинив наїзд на пішохода, від
якого останній помер. Наступного дня, після порушення кримінальної
справи до слідчого надійшов лист без зворотної адреси і за підписом
особи, якої, як підтвердила перевірка, в дійсності не існує. В листі
невідомий автор стверджував, що Могилевський – нечесна і непорядна
людина: він має коханку (вказана особа і її адреса), з якою проводить
майже весь свій вільний час, а своїй сім’ї і вихованню дітей уваги не
приділяє; на неї він витрачає переважну частину свого заробітку; будує
їй новий дачний будинок, в той час як своя сім’я терпить нестатки;
нерідко б’є свою дружину.

Слідчий надіслав вимогу за місцем праці Могилевського про надіслання до
нього характеристики останнього. З неї вбачалось, що Могилевський в
цілому зі своїми службовими обов’язками справляється, хоч і не проявляє
ні в чому ініціативи; користується повагою серед членів трудового
колективу, є добрим сім’янином, виховуючи трьох малолітніх дітей.

Беручи до уваги, що в одержаному листі від невстановленої особи
містяться дані, які можуть допомогти встановити обставини, що
характеризують особу обвинуваченого (п. З ст. 64 КПК), слідчий виніс
постанову про приєднання його до матеріалів справи.

Що слід розуміти під “документом” як джерелом доказів?

Які є види документів?

Які реквізити мають містити офіційні документи?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

Тема 11. Запобіжні заходи

План заняття

Загальна характеристика заходів процесуального примусу за
кримінально-процесуальним правом України, їх поняття, види та значення.

Поняття та види запобіжних заходів.

Підстави і мета застосування запобіжних заходів.

Порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу.

Взяття під варту (арешт) як запобіжний захід. Процесуальні гарантії
законності застосування арешту.

Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.

Затримання підозрюваного як тимчасовий запобіжний захід: мета, підстави,
строки, гарантії законності.

Запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну
справу.

Заходи піклування про неповнолітніх дітей заарештованого та щодо охорони
його власності.

Прокурорський нагляд та судовий контроль за законністю застосування
запобіжних заходів.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996р.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Закон України„ Про попереднє ув’язнення” від 30 червня 1993р.

Конвенція про захист прав людини і основоположених свобод від 4
листопада 1950р. (т.зв, “Європейська конвенція”). Протоколи №№1, 2, 4,
6. 7, 11 до неї (Закон України про ратифікацію від 17 липня 1997р.
Набрала чинності для України -11 вересня 1997р.) (Протокол №11 – 1
листопада 1998р.).

Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 березня 1999р. “Про
практику застосування судами застави як запобіжного заходу”.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996р. “Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997р. “Про
посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Додаткова спеціальна література

Батюк В.В. Задержание й заключение под стражу в стадии предварительного
расследования. – К.: 1990. – 162с.

Громов Н.А., Києва Г.Ф., Лисоволенко В.В. Меры пресечения в уголовном
процессе. – Саратов: 1997. – 148с.

Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном
процессе. – К.: 1980. – 52с.

Зинатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное принуждение. -Воронеж. – 1975
-176с.

Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность -Воронеж. – 1984.
-286с,

Корнуков В.Й. Меры процессуального принуждения в уголовном
судопроизводстве. – Саратов: 1978. – 136с.

Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве. -Красноярск: 1985.
-136с.

Питулько К.В.Судебный контроль за применением заключения под стражу и
реализации права обвиняемого (подозреваемого) на защиту.
С.-Пт.-2000.-216с.

Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. –
М.: 1985.-140с.

Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности й принуждение в уголовном
процессе. – М.: Наука, 1989. – 256с.

Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. –
К 2000 – 194с.

Питання для самоконтролю

Чим обумовлюється необхідність застосування заходів процесуального
примусу у кримінальному судочинстві?

Що слід розуміти під заходами процесуального примусу?

Які заходи процесуального примусу передбачені чинним
кримінально-процесульним законодавством України і які з них для
застосування потребують дозволу судді?

Що таке привід, ким, стосовно кого і в яких випадках він може
застосовуватись?

Ким, стосовно кого і в яких випадках може застосовуватись грошове
стягнення?

Ким, стосовно кого і в яких випадках може застосовуватись відсторонення
обвинуваченого від посади?

Ким, стосовно кого і в якому випадку може застосовуватись запобіжне
обмеження щодо особи, відносно якої порушена кримінальна справа?

Що слід розуміти під запобіжними заходами як окремим видом заходів
процесуального примусу? Чим обумовлено виділення їх в окрему групу?

Що є достатньою юридичною підставою для застосування запобіжних заходів?

Яка мета застосування запобіжних заходів? Які обставини враховуються при
їх обранні?

Які запобіжні заходи передбачені Кримінально-процесуальним кодексом
України і до кого вони можуть застосовуватись?

Як забезпечити явку обвинуваченого до органів, що ведуть кримінальний
процес, у випадку, коли підстави для обрання запобіжного заходу
відсутні?

В чому полягає суть підписки про невиїзд і які наслідки її порушення?

В чому полягає суть особистої поруки? Які наслідки недотримання
поручителями взятих на себе зобов’язань? Який порядок притягнення їх до
відповідальності?

В чому полягає суть поруки громадської організації або трудового
колективу?

Чи може громадська організація чи трудовий колектив відмовитись від
поруки?

За яких умов застосовується запобіжний захід у вигляді взяття під
варту?

Як процесуально оформляється застосування як запобіжного заходу взяття
під варту? Кому належить право давання доволу на арешт?

Які існують установи для попереднього ув’язнення?

Які строки тримання під вартою? Чи можна продовжувати їх? Якщо так, то у
якому порядку?

Які заходи піклування про неповнолітніх дітей заарештованого вживаються,
ким і в якому порядку?

Які вживаються заходи щодо охорони майна заарештованого, яке залишається
без нагляду?

Чи орган, що заарештував, підозрюваного або обвинуваченого, зобов’язаний
повідомити про це родичів останнього?

Який порядок надання побачень особам, взятим під варту, та з ким?

Які підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу? Ким і в якому
порядку вони можуть проводитись?

Ким і в яких формах здійснюється контроль за законністю застосування
запобіжних заходів?

Чи можна оскаржити постанову судді про взяття
обвинуваченого(підозрюваного) під варту? Якщо так, то ким, в який строк,
куди і в якому порядку?

Задачі та завдання

1. Які з перерахованих нижче заходів процесуального примусу,
передбачених КПК України, слід віднести до запобіжннх заходів: обшук і
вилучення предметів і документів (ст. 177, 184, 186); виїмка (ст. 178);
освідування (ст. 193); взяття під варту (ст. 155); привід (ст. 70, 72,
136); накладення на свідка грошового стягнення (штрафу) за неявку без
поважних причин на виклик (ст. 70); затримання (ст. ст. 106, 115);
відібрання зразків для експертного дослідження (ст. 199); відібрання
підписки про невиїзд (ст. 151); направлення обвинуваченого на
стаціонарну експертизу (ст. 205); відсторонення від посади (ст. 147);
передача під нагляд командування військової частини (ст. 163); віддання
неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів,
піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436); накладання
арешту на майно обвинуваченого або підозрюваного та його вилучення (ст.
126); видалення підсудного з залу засідання за порушення порядку
судового засідання (ст. 272)?

Для застосування яких з перерахованих заходів процесуального примусу
необхідний дозвіл суду (судді)?

2. Провести класифікацію запобіжних заходів, передбачених КПК України,
за суб’єктом. Накреслити схему за таким зразком:

Запобіжні заходи

Загальні: спеціальні:

1. щодо військовослужбовців;

2. щодо неповнолітніх.

3. Старший слідчий прокуратури м.Львова радник юстиції Дмитренко
пред’явив обвинувачення Парпі Г. за ч. 2 ст. 191 КК України. Беручи до
уваги, що характер пред’явленого обвинувачення (небезпечність вчиненого
злочину) виключає можливість перебування обвинуваченого на волі, а тим
більше на посаді завідуючого базою “Галшкіргалантерея”, старший слідчий
на підставі ст. ст. 147, 155 КПК України одночасно з пред’явленням
обвинувачення в постанові про притягнення як обвинуваченого постановив:
“Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, від посади завбазою Парпу Г. від
сторонити і запропонувати прокурору звернутися з поданням до суду щодо
обрання обвинуваченому запобіжного заходу взяття під варту”.

Які підстави для застосування запобіжного заходу?

2. В чому полягає суть заходів (засобів) процесуального примусу і
запобіжних заходів. Як співвідносяться ці поняття?

3. Який процесуальний порядок застосування такого запобіжного заходу, як
взяття під варту?

4. Дайте правову оцінку процесуальним діям слідчого в описаній ситуації.

4. Уважно прочитайте нижчеприведену постанову слідчого. Зробіть її
аналіз і дайте висновок щодо її обгрунтованості і законності.

“Підписку про невиїзд щодо неповнолітнього

Струтинського М.Г. санкціоную”

Прокурор м. Енська радник юстиції І.ВПетренко

10 грудня 2006 року (Печатка прокуратури)

Постанова

про застосування запобіжного заходу –

підписки про невиїзд

м. Енськ 10 грудня 2004 року

Слідчий слідчою відділення управління внутрішніх справ м. Енська
лейтенант міліції Гиря В. В., розглянувши матеріали кримінальної справи
№ 52 про обвинувачення Струтинського Миколи Григоровича у злочині,
передбаченого ч. З ст. 185 КК України,

Встановив:

2 листопада 2006 року біля 16 години неповнолітній Струтинський М.Г.,
застосувавши раніше виготовлену ним відмичку, проник до квартири гр-на
Гофмана С. М., що проживає у м. Енську, вулиця Вокзальна, буд. 6 кв.
102, і вчинив крадіжку відеомагнітофона фірми “Соні”, золотого годинника
“Польот”, трьох золотих обручок та носильних речей, – всього на суму 22
тис. 650 грн. – тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК
України.

Струтинський М. Г. визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні і
висловив каяття за вчинене. Проте раніше він піддавався заходам
громадського впливу за вчинення крадіжки з учнівської роздягальні школи
№ 8 м. Енська, знаходився на обліку в кримінальній міліції в справах
неповнолітніх як такий, що схильний до правопорушень, характеризується
школою вкрай негативно, вчиненню неповнолітнім злочину сприяла
безконтрольність і бездоглядність за ним з боку батьків. Перелічені
обставини є достатньою підставою вважати, що Струганський М. Г. може
продовжувати займатися злочинного діяльністю, а також ухиляється від
слідства і суду. Тому, керуючись ст. ст. 130, 148, 150 і 151 КПК
України, постановив:

Застосувати щодо обвинуваченого Струтинського Миколи Григоровича, 15
січня 1988 року народження, уродженця м. Енська, що проживає з батьками
за адресою: м. Енськ, вул. Вокзальна, буд. 6, кв. 102, українця, учня
10-го класу середньої загальносвітньої школи N 8 м. Енська, раніше не
судимого, запобіжний захід – підписку про невиїзд.

Оголосити дану постанову обвинуваченому, роз’яснити її суть та наслідки
недотримання зобов’язання про невиїзд з місця постійного проживання без
дозволу слідчого під розписку на постанові.

Слідчий,

лейтенант міліції (підпис) Гиря В. В.

Постанова мені оголошена 10 грудня 2006 року о 12 год. Зобов’язуюсь без
дозволу слідчого не відлучатись з місця свого постійного проживання і
вести себе добре. Я попереджений, що у випадку порушення цього
зобов’язання буду нести тяжке покарання.

Обвинувачений (підпис) Струтинський М. Г.

10 грудня 2006 року.

5. 24 жовтня 2005 року Мартишок був затриманий за підозрінням у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. 28 жовтня стосовно нього
слідчий вніс подання до суду про обрання запобіжного заходу – взяття під
варту, одночасно направивши копію подання прокурору для відома.В той же
день суддя виніс постанову про надання дозволу про обрання запобіжного
заходу – взяття під варту. 9 листопада Мартинюку було пред’явлено
обвинувачення, а 18 грудня слідчий закінчив досудове слідство і справу з
обвинувальним висновком направив прокуророві. Через два дні прокурор
затвердив обвинувальний висновок і направив справу до місцевого суду
району.

Суддя місцевого суду провів попередній судовий розгляд 15 січня 2006
року, і виніс постанову про направлення справи на додаткове
розслідування. Запобіжний захід при цьому був залишений попередній –
перебування під вартою. 25 січня 2006 року справа з суду надійшла до
прокурора району, а 27 січня слідчий, якому було доручено додаткове
розслідування, прийняв справу до свого провадження.

До кого, крім обвинуваченого (підсудного, засудженого), можна
застосовувати запобіжний захід?

Протягом якого часу підозрюваному, щодо якого застосовано запобіжний
захід, повинно бути пред’явлене обвинувачення?

Які строки тримання під вартою передбачені законом?

Чи можна їх продовжити і якщо так, то кому надається таке право і в
якому порядку здійснюється продовження?

Зробіть аналіз вказаних у задачі строків і процесуальних дій суб”єктів
та дайте висновок щодо їх законності.

6. 21 березня 2006 року біля 12 години на території музею народної
архітектури і побуту “Шевченківський гай” у м. Львові був затриманий
Галімзянов. Він, знаходячись у нетверезому стані, чіплявся до
відвідувачів музею та його працівників, брудно лаявся, а потім напав на
гр-на Синельникова, вдарив його перочинним ножем в живіт, спричинивши
тяжкі тілесні ушкодження.

Галімзянов був затриманий працівниками міліції, які здійснювали охорону
парку і доставлений в райвідділ міліції, де після складання протоколу
затримання його о 14 год. ЗО хв. 21 березня помістили до камери
затриманих. Наступного дня о 17 год. ЗО хв. про затримання Галімзянова
телефоном був повідомлений прокурор району, який наступного дня вніс
подання до суду про обрання запобіжного заходу – взяття під варту. Того
ж дня суддя, ознайомившись з матеріалами справи, виніс постанову про
запобіжного заходу – взяття під варту.

1 квітня 2006 року слідчий виніс постанову про притягнення Галімзянова
як обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК
України, але враховуючи, що він затриманий і знаходиться в камері
тримання затриманих райвідділу внутрішніх справ, запобіжних заходів до
нього не вживав. Після допиту Галімзянова як обвинуваченого, під час
якого останній визнав повністю свою вину, слідчий виніс постанову про
переведення його до слідчого ізолятора.

Проаналізуйте описану ситуацію і дайте відповіді на такі питання:

До кого можна застосовувати запобіжні заходи?

Пригадайте, хто є підозрюваним у кримінальному процесі України та
порядок і підстави його затримання.

В чому полягають процесуальні гарантії від незаконного затримання?

Де відповідно до закону мають утримуватись затримані (підозрювані) та
особи, (як правило обвинувачені), щодо яких як запобіжний захід обрано
взяття під варту?

5. Чи були допущені порушення процесуального закону з боку посадових
осіб в описаній ситуації?

7. Слідчий пред’явив обвинувачення Гончаренко Софії у вчиненні нею
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК України. Обвинувачена є інвалідом
3 групи, розведена, має на утриманні малолітню дитину, освіта – середня
спеціальна, проживає на приватній квартирі як піднаймач, раніше не
судилась. Враховуючи ці обставини, слідчий вирішив обрати запобіжний
захід – підписку про невиїзд. Проте проведена за його вказівкою
контрольна закупка продуктів, які продавала обвинувачена, засвідчила, що
вона знову обважила покупця на 300 гр. і перевищила встановлені на них
роздрібні ціни.

Як, на Вашу думку, має поступити слідчий в цій ситуації?

8. Колкера М. Ш. було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.
367 КК України. Слідчий вирішив обрати запобіжний захід – підписку про
невиїзд, про що оголосив особисто обвинуваченому і запропонував йому
дати відповідну підписку. Проте, обвинувачений відмовився дати таку
підписку, мотивуючи тим, що від нього вже було відібрано письмове
зобов’язання, за яким він взяв на себе обов’язок повідомляти про зміну
місця свого перебування та про явку до слідчого і суду за їх викликом.
Крім того, обвинувачений вважав, що слідчому необхідно було при
вирішенні питання: чи є необхідність у застосуванні запобіжного заходу?
врахувати стан його здоров’я та вік, чого слідчий не зробив. Нарешті на
думку обвинуваченого слідчий не виніс відповідного процесуального
документа про застосування запобіжного заходу, без якого останній не
може застосовуватись.

Варіант: слідчий виніс постанову про застосування щодо обвинуваченого
запобіжного заходу – підписки про невиїзд. В постанові він навів
підстави обрання заходу, але Колкер і в цьому разі відмовився дати
підписку про невиїзд та підписатися на постанові про її оголошення. Тоді
слідчий особисто вніс подання до суду щодо необхідності обрання
запобіжного заходу – взяття під варту( копію подання надіслав
прокуророві для відома).

Дайте висновок про законність дій слідчого. При цьому з’ясуйте такі
питання;

Чи є відмінність між підпискою про невиїзд і письмовим зобов’язанням, що
відбирається в порядку, передбаченому ч. 3 ст, 148 КПК України?

Які обставини належить врахувати при вирішенні питання про застосування
запобіжного заходу?

Який процесуальний порядок застосування запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту?

Який .процесуальний порядок скасування і зміни запобіжного заходу?

Тема 12. Порушення кримінальної справи

План заняття

Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.

Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

Органи та посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу.

Обставини, що виключають порушення кримінальної справи.

Процесуальний порядок порушення чи відмови у порушенні кримінальної
справи.

Процесуальні гарантії захисту прав і законних інтересів особи в стадії
порушення кримінальної справи.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст.ст. 6-12; глава 8
(ст.ст. 94-100); ст.430.

2. Закон України про статус народного депутата України від 21 листопада
1992р. (ст. 7). // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 3, ст. 17.

3. Закон України про адвокатуру від 19 грудня 1992р. (ст. 10.) //
Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9 , ст. 62.

4. Закон України про державну контрольно-ревізійну службу в Україні від
26 січня 1993 р. (ст.12) // Відомості Верховної Ради України, 1993 р. №
13, ст. 110.

5.Інструкція про порядок приймання реєстрації і розгляду в органах і
підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що
вчинені або готуються.

6. Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше
як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів
на розгляд товариських судів: постанова Пленуму Верховного Суду України
від 25 січня 1974 р. (в редакції постанов Пленуму від 27 лютого 1981р.
та від 4 червня 1993р.) // Постанови Пленуму… (Бюлетень № 6, 1993), с.
182.

7. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені
права потерпілих від злочинів: постанова Пленуму Верховного Суду України
від 2 липня 2004 р.

Додаткова спеціальна література

1. Гапанович Н. Н. Отказ в возбуждении уголовного дела.- Минск. 1977. –
124 с.

2. Карев Д. С., Савгирова М.Н. Возбуждение и расследованние уголовних
дел. М., 1967. с. 3-45.

3. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном
процессе. Саратов. 1975. – 151 с.

4. Зеленецький В.С. Возбуждение уголовного дела. Харьков: 1998. – 340с.

5. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів з кримінальних справ.
Київ. 1991. С. 32-35.

6. Шимановский В.В. Законность и обоснованность возбуждения уголовного
дела. Л., 1987.- 46 с.

7. Смітієнко З., Назаренко Р. Вдосконалення кримінально-процесуальних
правовідносин на початковому етапі кримінального судочинства// Право
України. – 2000. – №5. – с37-40

Питання для самоконтролю

1. Які завдання стадії порушення кримінальної справи?

2. В чому полягають негативні наслідки несвоєчасного порушення
кримінальної справи?

3. Що слід розуміти під законним приводом до порушення кримінальної
справи?

4. Які приводи до порушення кримінальної справи передбачені законом?

5. Що є підставою (достатньою підставою) для порушення кримінальної
справи?

6. Яким способом і протягом якого часу можна провести перевірку заяв і
повідомлень про злочини?

7. Чи можна проводити слідчі дії до порушення кримінальної справи?

8. Який процесуальний порядок прийняття заяв і повідомлень про злочини?

9. Хто має право приймати, розглядати і вирішувати заяви і повідомлення
про злочини та протягом якого часу?

10. Яким процесуальним документом вирішується питання про порушення або
відмову в порушенні кримінальної справи? Який його зміст?

11. Які обставини виключають порушення кримінальної справи?

12. Які процесуальні гарантії захисту прав і законних інтересів особи
встановлені законом у стадії порушення кримінальної справи?

13. Які права прокурора в процесі здійснення нагляду за законністю
порушення чи відмови в порушенні кримінальної справи і способи їх
реалізації?

Завдання і задачі

1. Тяжко хворий Макарчук П. Ф. заталефонував до прокуратури міста. Коли
телефонну трубку взяв прокурор, він відрекомендувався йому і розповів в
загальних рисах про те, що вбивство, яке мало місце в минулому році в
будинку N 7 на вул. Моховій, було вчинено ним. Оскільки прибути особисто
у зв’язку з тяжким захворюванням він не може, Макарчук просив прислати
до нього слідчого, якому він в деталях розкаже про всі обставини
вчиненого злочину.

Коди слідчий прибув на квартиру Макарчука, він застав останнього в ліжку
з тяжким недугам. Вислухавши детальну розповідь хворого про його “гріх”,
слідчий склав протокол явки з повинною, а повернувшись до прокуратури –
виніс постанову про відновлення досудового слідства у кримінальній
справі, провадження в якій було зупинене у зв’язку з невстановленням
особи, яка вчинила злочин.

Які приводи до порушення кримінальної справи передбачені КПК України?

Що собою становить “явка з повинною” як привід до порушення кришильної
справа?

Які матеріально-правові наслідки явки з повинною?

Як процесуально оформлюється явка з повинною?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

2. 28 листопада 2006р. о 4 год. 30 хв. до міськвідділу внутрішніх справ
надійшло телефоном повідомлення від невідомої особи про те, що до
універмагу на вул. Топольній проникли злодії. На місце події негайно
виїхала оперативна груда, у складі якої був слідчий, але ні в магазині,
ні біля нього вже нікого не було. В результаті проведеного огляду було
встановлено, що невідомі особи дійсно проникли до магазину вирізавши
скло у вікні підсобного приміщення. Викликаний директор магазину
повідомив, що сигналізація зіпсована і він не міг вчора здати магазин
під охорону. В торговельній залі були виявлені явні сліди проникнення до
магазину сторонніх осіб: дверки шаф з товаром були розчинені; багато
товарів розкидано на підлозі; на прилавку лежав великий вузол з різними
товарами. Слідчий провів огляд місця події, склавши про це відповідний
протокол. Директор універмагу висловив припущення, що викрадені, мабуть,
були лише товари, оскільки виручена від продажу товарів готівка щоденно
здається в банк. В цей же день в універмазі була призначена ревізія.
Повернувшись у міськвідділ, слідчий доповів про подію начальнику
слідчого відділення і висловив міркування, що, мабуть, слід би було
порушити кримінальну справу. Начальник відділення порадив цього не
робити до закінчення ревізії, оскільки ще невідомо: по-перше, чи буде
встановлена нестача товарів. По-друге, якщо так, то якого вона розміру,
а отже, і за ознаками якої статті Кримінального кодексу слід порушувати
кримінальну справу.

Через два дні ревізія встановила нестачу товаро-матерільних цінностей на
суму 23600 грн. На підставі одержаного акту ревізії, протоколу огляду
місця події та пояснень директора універмагу слідчий порушив кримінальну
справу за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України.

1. За яких умов може порушуватись кримінальна справа?

2. Що є достатньою підставою для порушення кримінальної справи?

3. Дайте правову оцінку діям слідчого.

4. Складіть постанову про порушення кримінальної справи за викладеними
вище обставинами.

3. У чергову частину райвідділу внутрішніх справ з міської лікарні №8
телефоном надійшло повідомлення про те, що до неї щойно доставлено гр.
Федоренка М.І. з колоторізаною раною, що проникає у грудну порожнину.

Слідчий негайно виїхав до лікарні, але провести допит потерпілого не
зміг внаслідок його тяжкого стану. За поясненням чергового лікаря
Федоренка привіз в лікарню гр. Бородій на своїй автомашині марки
“Москвич-412”, номерні знаки “А 42-12. ОН” біля 0 год. 20 хв. Поранений
був при свідомості і розповів йому, що біля 24 години повертався додому
по вул. Пасічній, зійшовши на кінцевій зупинці з трамваю, що курсує, за
маршрутом № 2. Коли він відійшов від зупинки біля 100-120м його зупинили
двоє невідомих і під загрозою ножа почали вимагати гроші, годинник і
шкіряну куртку. Федоренко вчинив їм опір. Один з нападників вдарив його
ножем у груди, а другий зірвав з руки годинник і зняв куртку. В цей час
на дорозі з’явилася автомашина і світлом фар всіх їх освітила. Нападники
з речами потерпілого побігли в парк, а водій зупинив автомашину, підняв
потерпілого і доставив його до лікарні. Всі ці відомості були занесені
черговим лікарем в історію хвороби Федоренка.

На запитання слідчого черговий лікар відповів, що допит потерпілого
можна провести через 1-2 дні, коли стан його хоч трохи поліпшиться. На
його думку, тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до
тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння,

1. Що буде у наведеному випадку законним приводом до порушення
кримінальної справи?

2. Чи є достатня підстава для порушення кримінальної справи?

3. Які слідчі дії можна проводити до порушення кримінальної справи?

4. Уважно прочитайте нижчеприведений процесуальний документ.
Проаналізуйте ст. ст, 85, 95, 97 КПК України, Чи складений протокол
відповідно до вимог процесуального закону?

Протокол

усної заяви про вчинення злочину

м. Львів 31 грудня 2005 року

Складання протоколу розпочато о 22 год. 45 хв.

Відповідальний черговий райвідділу внутрішніх справ Галицького району м
Львова майор міліції Лободинський П, Г. у відповідності з вимогами ст,
ст. 95, КПК України прийняв у приміщенні чергової частини райвідділу
усну заяву про вчинений злочин від Прохоренко Валентини Петрівни, 1971
року народження, яка мешкає у м, Львові, вул. Квіткова 8. На засвідчення
своєї особи вона пред’явила студентський квиток № 0328671 С, виданий 31
серпня 1990 року Львівським медичним університетом.

Прохоренко В. П. була попереджена про кримінальну відповідальністю за
Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (на підставі ст.
383 КК України).

(Підпис) Прохоренко В. Н.

Прохоренко В. П. заявила: “Сьогодні, 31 грудня 2005 р., мій чоловік,
Прохоренко Михайло Федорович прийшов додому біля 21 гад. 30 хв, у
нетверезому стані. На мої та моєї матері Шимкарук Марії Петрівни
зауваження щодо його поведінки і стану в передноворічну ніч він почав
брудно сваритись. Під час цієї сварки він схопив з газової плити
каструлю і кинув нею в матір. Від удару цим предметом в голову моя мати
впала і втратила свідомість. Я викликала швидку допомогу, яка забрала її
до лікарні, де вона знаходиться в даний час у тяжкому стані. Прошу
притягти мого чоловіка Прохоренка Михайла Федоровича, 1988 року
народження до кримінальної відповідальності за нанесення тяжких
ушкоджень Шинкарук М. П.

Складання протоколу закінчено о 23 год. 20 хв.

Заявник – підпис (Прохоренко В. П.)

Відповідальний черговий Галицького райвідділу внутрішніх справ

майор міліції підпис (Лободинський П. Г.)

5. Ранком до райвідділу внутрішніх справ звернулася з письмовою заявою,
громадянка Бахурська З. П. Вона повідомила про те, що цієї ночі була
зґвалтована невідомим злочинцем недалеко біля свого будинку, коли
поверталась з роботи. Описати зовнішність гвалтівника вона не може,
оскільки було темно, але, мабуть, зможе впізнати його по голосу
(ґвалтівник був з хрипливим і гаркавим голосом). Заявниця просила знайти
гвалтівника і притягти його до кримінальної відповідальності.

Покликаючись на те, що розслідування кримінальних справ про згвалтування
мають право здійснювати лише слідчі прокуратури, заступник начальника
райвідділу внутрішніх справ відмовив у прийнятті заяви і порекомендував
заявниці звернутись до райпрокуратури.

Який порядок прийняття заяв і повідомлень про злочини та порядок їх
розгляду?

Чи ґрунтувалась на законі відмова у прийнятті заяви про злочин?

6. До райвідділу внутрішніх справ звернувся 80 – ти річний гр-н
Ситарчук з заявою, у якій просив порушити кримінальну справу і притягти
до суворої відповідальності свого зятя гр-на Завадського за те, що
останній наніс йому побої і тілесні ушкодження. До заяви була додана
довідка поліклініки, за якою у потерпілого на обличчі, шиї та правому
плечі були виявлені багато численні синці, садна та подряпини. Помічник
чергового райвідділу роз’яснив Ситарчуку, що оскільки йдеться про справу
приватного обвинувачення, то йому необхідно звернутись з заявою до судді
місцевого суду, який і вирішить питання про порушення кримінальної
справи.

Незадоволенний такою відповіддю, заявник звернувся до прокурора району з
скаргою на дії працівника райвідділу,

1. Який порядок порушення кримінальної справи?

Чи відповідно до закону поступив помічник чергового?

Підготуйте відповідь прокурора на скаргу Ситарчука з посиланням на
кримінально – процесуальний закон.

Чи вправі суддя відмовити в прийнятті скарги потерпілого на тій
підставі, що скарга адресована у райвідділ внутрішніх справ?

7. Шофер акціонерного товариства “Сільгосптехніка” Чернов запропонував
покататись на автомобілі своїй знайомій Милокумовій. Виїхавши за місто,
він запропонував вступити їй в статеві зносини. Коли вона відмовилася,
Чсрнов намагався зґвалтувати її, але злочинний намір не довів до кінця в
зв’язку з сильним опором Милокумової. Наступного дня Милокумова подала
начальнику райвідділу внутрішніх справ заяву, в якій просила оштрафувати
Чернова за його вчинок та зобов’язати відшкодувати їй вартість
розірваного одягу. Начальник міліції порушив кримінальну справу за
ознаками ст.15 ч.1 ст.152 КК України ї передав матеріали в прокуратуру
району.

1. Яке рішення слід прийняти у зв’язку з заявою Милокумової?

2, Як поступити в аналогічному випадку, коли потерпіла є неповнолітньою?

Варіант: на другий день після подання заяви про замах на зґвалтування
Милокумова прийшла до прокурора і заявила, що Чернов приходив до неї і
просив пробачення. Вона пробачає і не бажає, щоб до нього вживались
якісь заходи відповідальності.

8.Зробіть правовий аналіз приведеного нижче процесуального документа.

Постанова

про відмову у порушенні кримінальної справи

29 січня 2007 р. м. Львів

Cлідчий слідчого відділення відділу внутрішніх справ Галицького району
м.Львова капітан міліції Коробко Ф. П., розглянувши матеріали
кримінальної справи про обвинувачення Власенко Марії Петрівни у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

Встановив:

9 січня 2007 р, біля 17 години Власенко Марія Петрівна скориставшись
короткочасною відсутністю чергової в роздягальні цеху № 2 ВО “Полярон”,
викрала з шафи своєї співробітниці Білоцинко Зиновії Василівни куртку
вартістю 320 грн., але на виході з цеху була затримана з краденим іншою
співробітницею Гаврищук С. В. За заявою Білоцинко 10 січня 2007 р,
заступником начальника Галицького райвідділу внутрішніх справ м.Львова
майором Незнаним В.В. за цим фактом була порушена кримінальна справа за
ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Проте
Власенко М. П. щиро розкаялась у скоєному і публічно попросила
вибачення. На виробництві вона зарекомендувала себе позитивно, що
засвідчується характеристикою виробничого об’єднання. На своєму
утриманні має двох малолітніх дітей.

Беручи до уваги, що вчинена Власенко М. П. крадіжка індивідуального
майна громадян є незначною, викрадене повернуто власникові, злочин
вчинений нею вперше і вона щиро у цьому розкаюється, має на своєму
утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується на роботі і
може бути виправлена заходами громадського впливу без застосування
кримінального покарання на підставі п. 1 ст. 47 КК України і керуючись
ст, ст. 8, 99, 213, 214 КПК. України,

Постановив:

1. В порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки індивідуального
майна гр. Власенко Марією Петрівною відмовити.

З метою застосування заходів громадського впливу передати гр. Власенко
М.П. на поруки трудовому колективу цеху № 2 ВО “Полярон”

Про відмову у порушенні кримінальної справи повідомити адміністрацію ВО
“Полярон” та прокурора Галицького району м. Львова.

Слідчий капітан міліції (Коробко)

Знайдіть матеріально-правову підставу для звільнення від кримінальної
відповідальності з передачею особи на поруки.

Чи були допущені порушення кримінально-процесуального закону слідчим при
винесенні ним наведеної вище постанови?

Чи є відмінність між відмовою у порушенні кримінальної справи і
закриттям кримінальної справи?

Тема 13. Загальні умови досудового

розслідування кримінальних справ

План заняття

1. Суть, завдання і значення досудового розслідування кримінальних
справ.

2. Особливості реалізації принципів кримінального процесу в стадії
досудового розслідування.

3. Форми досудового розслідування, строки їх провадження.

4. Поняття та види підслідності кримінальних справ.

5. Суб’єкти процесуальної діяльності, які беруть участь в стадії
досудового розслідування. Їх визнання і залучення.

6. Груповий (бригадний) метод досудового слідства у кримінальних
справах.

7. Взаємодія слідчого з органами дізнання.

8. Використання науково-технічних засобів під час провадження досудового
розслідування.

9. Процесуальні документи, що виносяться в стадії досудового
розслідування.

10. Оскарження дій слідчого і особи, яка проводить дізнання.

11. Судовий контроль і нагляд прокурора за дотриманням законів при
проведенні досудового розслідування.

Нормативний матеріал та судова практика

1. КПК України. Ст. ст. 25, 26; глава 6 (ст. ст. 84-85?); глави 10, 11
(ст. ст. 103-130); глава 22 (ст. ст. 234-2368).

2. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 p. (ст. ст.
30-32) // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст. 793 (зі
змінами)

3. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого
1992 р. (ст.ст. 1-8, 10) // Відомості Верховної Ра ди України, 1992, №
22, ст. 303. (зі змінами)

4. Наказ Генерального прокурора України № 4 від 19 вересня 2005 р. „ Про
організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які
проводять дізнання та досудове слідство”.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1
„Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг
на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення
кримінальної справи”.

Додаткова спеціальна література

Биховский И. Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском
уголовном процессе. М., 1961,- 77 с.

Бринцев В. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – № 12.
– с. 99-101

Викторов Б. А. Общие условия предварительноro расследования. М., 1971. –
126 с.

Власов В. И. Расследование преступлений: проблемы качества. Саратов,
1988, – 199 с.

Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике.
К., 1984, 150 с.

Горбачов В. Підслідність кримінальних справ // Вісник прокуратури. –
2003. – № 11. – с.46-50

Джига М. В., Бауліна О. В., Лук’янець С. І., Стахівський С. М.
Провадження дізнання в Україні: Навчально – практичний посібник. – К.,
1999.

Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами
внутренних дел. К., 1987, – 84 с.

Зеленецький В., Денисюк П. Поняття дізнання та його види // Право
України. – 2001. – № 9. – с. 48-50

Зинатуллин 3. 3., Салахов М. С., Чулюкин Л. Д. Подследственность
уголовных дел. Казань, 1986, – 103 с.

Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур
при провадженні розслідування // Право України. – 2000. – № 3. – с.
60-64

Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які
допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право
України. – 2001. – № 3. – с. 15-20

Михайлов А. И. Отдельные поручения следователя. М., 1971, – 67 с.

Павлюкова Т. Розгляд скарг на дії та рішення слідчого у стадії
попереднього розгляду справи суддею // Право України. – 2005. – № 10. –
с. 71

Панюшкин В. А. Научно-технический прогресс и уголовное судопроизводство.
– Воронеж, 1988, – 151 с.

Погорецький М. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення
оперативно-розшукових заходів // Право України. – 2000. – № 9. – с.
47-49

Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ: деякі
питання // Право України. — 2003. — № 1. — С. 55-57.

Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу // Право
України. – 2005. – № 1. – с. 63

Шимановскцй В. В. Общие условия производства предварительного следствия.
– Л., 1983. – 67с.

Юркова Г. Досудове слідство: шляхи його прискорення // Право України. –
2000. – № 4. – с. 51-53

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає суть досудового розслідування кримінальних справ?

2. Чи у всіх кримінальних справах проводиться досудове розслідування?

3. Що складає зміст стадії досудового розслідування, які її завдання і
структура?

4. В яких формах відбувається досудове розслідування?

5. Що таке підслідність і які її види?

6. В чому особливості предметної підслідності кримінальних справ?

6. В якому обсязі і протягом якого строку проводиться досудове
розслідування у формі дізнання?

7. Які необхідні процесуальні передумови для початку провадження
досудового слідства?

8. В чому полягає процесуальна самостійність слідчого?

9. Які вказівки і доручення вправі давати слідчий органам дізнання у
справі, що ним розслідується?

10. В чому полягає суть окремого доручення слідчого іншим слідчим чи
органам дізнання?

11. Чим окреме доручення відрізняється від вказівок і доручень,
передбачених ч. 3 ст. 114 КПК України.

12. Які строки проведення досудового слідства.

13. Хто, на який строк і в якому порядку може продовжити строк
досудового слідства?

14. Як обчислюється строк досудового слідства?

15. У яких процесуальних формах здійснюється взаємодія слідчого з
органом дізнання під час розкриття та розслідування злочинів?

16. У яких випадках і в якому процесуальному порядку застосовується
груповий (бригадний) метод досудового слідства?

17. Які підстави для об’єднання справ в одне провадження?

18. Що є підставою для виділення справи в окреме провадження?

19. В чому полягає обмеження принципу гласності на досудовому слідстві?

20. Коли і в якому порядку застосовуються звукозапис, відеозапис і
фотографування при проведенні слідчих дій?

21. В яких формах приймає участь громадськість у провадженні досудового
слідства?

22. Якими процесуальними документами оформляє слідчий свої рішення щодо
процесуальних дій та результати реалізації цих рішень?

23. Кому оскаржуються дії слідчого та в якому порядку?

24. Кому оскаржуються дії прокурора, який безпосередньо брав участь у
проведенні досудового слідства?

25. Які процесуальні акти органу дізнання і слідчого підлягають
оскарженню до суду?

26. В чому суть судового контролю за діями і рішеннями органів дізнання
та досудового слідства і в яких формах він здійснюється?

Задачі і завдання

1. Мандрик, Крохмалюк і Жигунов були затримані під час спроби вивезти з
м’ясокомбінату 123 кг м’яса. Начальник позавідомчої охорони з участю
понятих провів огляд машини, в якій вказані особи намагалися вивезти
крадене м’ясо з підприємства, обшукав кожного з них і допитав. Вжиті
заходи були зафіксовані в протоколах огляду місця події, обшуку і
допиту.

1. Чи є начальник позавідомчої охорони підприємства органом
розслідування?

2. Дайте оцінку діям начальника позавідомчої охорони.

3. Яке процесуальне значення мають складені ним документи?

2. Під час проведення дізнання Личаківським райвідділом внутрішніх справ
м. Львова в справі про крадіжку речей з квартири гр-на Вовка С. І. (ч. 3
ст. 185 КК) було встановлено, що злочин вчинили неповнолітні Братусь і
Федорчак. Після спливу 15 діб з часу порушення кримінальної справи вона
була передана безпосередньо в слідче відділення Личаківського райвідділу
внутрішніх справ. Через два дні до начальника цього райвідділу з’явився
з повинною неповнолітній Заремба і заявив, що він також брав участь у
крадіжці. Начальник райвідділу дав розпорядження оперуповноваженому
карного розшуку негайно допитати Зарембу як підозрюваного. Після допиту,
на якому Заремба розповів обставини вчинення злочину і повідомив, де
знаходиться частина викрадених речей, оперуповноважений провів їх
виїмку. Протоколи затримання Заремби, його допиту та виїмки речей були
направлені слідчому для приєднання до справи. Проте слідчий відмовився
прийняти ці документи і повернув їх начальнику райвідділу. В
супровідному листі радив йому порушити кримінальну справу за фактом
вчинення злочину Зарембою та провести дізнання і лише після пред’явлення
йому обвинувачення надіслати справу до слідчого відділення для
об’єднання з справою про обвинувачення Братуся і Федорчака.

1. Дайте правону оцінку діям начальника райвідділу внутрішніх справ.

2. В яких формах здійснюється досудове розслідування кримінальних справ?

З. Кому підслідна дана кримінальна справа?

4. Який порядок об’єднання і виділення справ?

5. В якому порядку надсилається кримінальна справа слідчому після
проведення дізнання?

6. Які порушення КПК були допущені в описаній ситуації?

3. До начальника райвідділу внутрішніх справ звернулася Іщенко Дарія з
скаргою на свого чоловіка Іщенка Григорія. Після проведення попередньої
перевірки цієї скарги начальник райвідділу виніс постанову про порушення
кримінальної справи проти Іщенка Григорія за ч. 1 ст. 126 КК України і
направив матеріали справи начальнику слідчого відділення райвідділу
внутрішніх справ для проведення досудового слідства.

1. Дайте оцінку діям начальника райвідділу внутрішніх справ.

2. Досудове розслідування яких злочинних діянь є обов’ язковим?

4. В складі групи осіб, обвинувачених за ч. 2 ст. 185 та ст. 189 КК
України, був менгрел (народність на Закавказзі) Ахметілі, який не
володів українською мовою, погано володів російською. Слідчий домовився
з Ахметілі, що допит йоro вестиме на грузинській мові, яку і слідчий і
обвинувачений знають добре, але запис показів в протоколі буде вестись
російською мовою. Після закінчення допиту і складення протоколу, слідчий
зробив його усний переклад на грузинську мову і обвинувачений підписав
протокол.

1. Дайте оцінку діям слідчого.

2. Які принципи кримінального процесу України реалізуються під час
проведення досудового розслідування?

5. Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши кримінальну справу
про обвинувачення Радченка за ч. 5 ст. 191 КК України, засудив його до
10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Для виконання вироку в частині конфіскації майна державний виконавець
Тюкалов разом з дільничним інспектором міліції Соколюком і практикантом
Климківим, що навчається у Юридичному інституті МВС, прибули на вул.
Пропелерну, де знаходилися на праві особистої власності Радченка
будинок, автомашина “Лада” та інше майно.

Дружина засудженого Радченка разом із своїм братом Лазаренком вчинила
опір державному виконавцю: не давала перевірити наявність описаного
майна; порвала акт опису майна; ображала його. Коли дільничний інспектор
Соколюк попередив Радченко і Лазаренка про недопустимість їх дій, то
вони накинулись на нього, зірвали погони, подряпали обличчя, ображали
непристойними словами. Дільничний інспектор заявив, що Радченко і
Лазаренко вчинили злочин, і він негайно приступає до огляду місця події.
Тюкалова і Климківа він запросив як понятих. В результаті – проведених
дій був складений протoкол, який підписали Соколюк, Тюкалов і Климків.
Радченко і Лазаренко підписати цей документ відмовилися. На підставі
даного протоколу начальник райвідділу внутрішніх справ порушив
кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 342 КК
України, за фактом вчинення опору представникам влади.

1. Чи вправі був дільничний інспектор проводити огляд місця подіі?

2. Чи могли Тюкалов і Климків бути понятими?

3. Чи можна проводити розслідування до порушення кримінальної справи?

6. 8 грудня до прокурора району з райвідділу внутрішніх справ
Богданівського району надійшла кримінальна справа № 106, порушена 27
листопада 2006 р. за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України за фактом
виявлення трупа гp-нa Остапенка Василя Григоровича. Підсумковим
документом в матеріалах справи була така постанова.

Постанова

про направлення справи за підслідністю

м. Богданівка 8 грудня 2006 р.

Старший дізнавач відділення ДАІ Богданівського райвідділу внутрішніх
справ лейтенант міліції Федоряко С В., розглянувши матеріали
кримінальної справи № I06, порушеної за фактом виявлення трупа гр-на
Остапенка В. Г., за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

27 листопада 2006 р. в районі перехрестя вулиць Зеленої і Будівельної м.
Богданівки на узбіччі був знайдений труп гр-на Остапенка Василя
Григоровича з ознаками насильницької смерті. За висновком
судово-медичного експерта смерть була насильницькою і настала від дії з
великою силою тупого предмету, найімовірніше в результаті наїзду
автомашини. Під час огляду місця події недалеко від трупа на асфальті
дороги виявлені бурі пляма, схожі на кров, а також сліди волочіння трупа
на узбіччі.

Вжитими слідчими та оперативно-розшуковими діями встановити транспортний
засіб, а також його водія поки-що не вдалося. Оскільки злочин є тяжким і
вже сплив 10-ти денний строк дізнання, кримінальна справа підлягає
передачі слідчому прокуратури для проведення досудового слідства.

Беручи до уваги викладені обставини та керуючись ст. ст. 104, 108, 111
та 116 КПК України,

п о с т а н о в и в :

направити кримінальну справу № 106, порушену за фактом виявлення трупа
гр-на Остапенка Василя Григоровича з ознаками насильницької смерті,
прокурору Богданівського району Львівської області для передачі її за
підслідністю.

Ст.дізнавач Федоряко Г. В.

Проаналізуйте приведений процесуальний документ і дайте висновок щодо
його законності. Крім того з’ясуйте:

1. Що таке підслідність і які її види?

2. Які процесуальні документи можуть бути прийняті в стадії досудового
розслідування?

7. Старший інспектор районного управління пенсійного фонду Матусевич
допоміг своєму двоюрідному брату Лащу оформити одержання пенсії на
підставі фальшивих документів. Інспектор державної служби по боротьбі із
економічною злочинністю Івасюта виявив цей факт і, відібравши від
Матусевича і Лаща пояснення, доповів про нього начальнику райвідділу
внутрішніх справ, висловивши при цьому свою думку з приводу кваліфікації
злочину. Він вважав, що дії Матусевича слід кваліфікувати за ч. 1 ст.
364 КК, а дії Лаща – за ст. 193 і ч. 3 ст. 358 КК України.

Начальник райвідділу внутрішніх справ вислухав міркування інспектора,
але виніс постанову про порушення кримінальної справи проти Матусевича
та Лаща за ч. 3 ст. 191 КК України і доручив провести дізнання в цій
справі інспектору Івасюті. Останній від його проведення відмовився,
подавши рапорт на ім’я начальника райвідділу. В ньому він відзначив, що
кваліфікацію дій Матусевича і Лаща, вказану в постанові начальника
райвідділу, він вважає неправильною.

За невиконання його розпорядження начальник райвідділу виніс Івасюті
догану, а проводити дізнання доручив іншому оперативному працівнику.
Після закінчення 10-ти денного строку справа була передана слідчому
райвідділу внутрішніх справ Даниленку, який в постановах про притягнення
як обвинувачених кваліфікував дії Матусевича за ст. 366 КК, а дії Лаща
за ч. 1 ст. 190 КК України. Начальник слідчого відділення відмінив
постанови слідчого про притягнення як обвинувачених, мотивуючи невірною
кваліфікацією їх дій.

1. Чи має право оперативний працівник органів внутрішніх справ
відмовитися від дорученого йому досудового розслідування?

2. Чи може слідчий райвідділу внутрішніх справ змінювати кваліфікацію
злочину, дану начальником райвідділу?

3. Чи зобов’язаний слідчий узгоджувати свої дії з думкою начальника
слідчого відділення?

4. Охарактеризуйте повноваження слідчого.

5. Який порядок передачі справи за підслідністю?

8. Райвідділ внутрішніх справ 9 серпня почав дізнання шодо факту
розкрадання державного майна на трикотажній фірмі “Промінь”. Матеріали
дізнання були передані в прокуратуру району 19 серпня і в цей же день
справа була прийнята слідчим.

Слідчий проводив досудове слідство до 11 жовтня, після чого прокурор
району продовжив строк слідства на місяць. Третього листопада слідчий
змушений був зупинити слідство у зв’ язку з тим, що один з
обвинувачених, організатор розкрадання Копелсевич, до слідчого не
з’явився і перейшов на нелегальне становище. 12 грудня Копилевич був
розшуканий і досудове слідство було відновлене.

1. Скільки часу тривало розслідування в даній справі?

2. З якого моменту слідство вважається продовженим?

3. Який порядок продовження строку досудового слідства?

Тема 14. Пред’явлення обвинувачення та

допит обвинуваченого

План заняття

Поняття і значення притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні
злочину.

Підстави та умови притягнення особи як обвинуваченого.

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого: її структура, зміст
та процесуальне значення.

5.Процесуальні права обвинуваченого на досудовому слідстві. Обов”язки
обвинуваченого.

Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення. Участь захисника під
час пред’явлення обвинувачення.

Підстави та процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення.

Засоби процесуального примусу, які можуть бути застосовані до
обвинуваченого.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Ст.ст. 29, 59, 62,63, 80.

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст.ст. 44-48, ст.ст. 130-147;
ст. 148.

Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. №2887 -ІІХ (ст.
10).

Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада
1992 р. №2862-ІІХ.

Закон України „ Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. ст.13 (в ред.
Закону України від 21 червня 2001 р.)

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №8 „Про
застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у
кримінальному судочинстві”.

Наказ МВС України від 28 грудня 1995 р. №864 „Про затвердження
Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих,
органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених,
підсудніх, свідків і потерпілих” // Кримінально-процесуальний кодекс
України з постатейними матеріалами / Відп. ред. Шибіко В.П. – К.:
Юрінком Інтер, 2000. – с.458.

Додаткова спеціальна література

Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. – Харьков, 1974.

Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження
обвинувачуваного. -К.:Атіка. -1999.

Дубинский А. Я., Сербулов В. А. Привлечение в качестве обвиняемого.
Учебное пособие. –К.- 1989.

Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности. -М. – 1971.

Мікулін В. Підстави для формування обвинувачення в світлі вимог
Конституції України // Право україни. – 1997. – № 12.

Михеєнко М.М., Сейтназаров К. Про момент виникнення функції
обвинувачення у кримінальному процесі // Право України. – 1995. – № 11.

Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение
прав граждан. – К. – Юринком Интер. -1999.(глава 2).

Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значення в
кримінальному судочинстві України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5.

Рогатюк І . Обвинувачення та принцип презумпції невинуватості при
провадженні досудового слідства. // Право України . -2001.- №10.- С.
44-46.

Рогатюк І. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні
аспекти // Підтримання державного обвинувачення у суді. – К., 2003.

Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному процесі:
проблема юридична чи статистична // Право України. – 2004. – № 12.

12.Стецовский Ю.И. Если человек обвинен в преступлении, -М. – 1988.

13. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция
невиновности. -М. -1984.

Питання для самоконтролю

Що таке обвинувачення?

Що є підставою для притягнення особи як обвинуваченого?

Яким процесуальним документом вирішується питання про притягнення особи
як обвинуваченого?

Який встановлено строк пред’явлення обвинувачення?

Який порядок виклику обвинуваченого до слідчого?

Які права має обвинувачений і в якому порядку вони роз’яснюються
слідчим?

Який порядок пред’явлення обвинувачення?

У яких випадках участь захисника при пред”явленні обвинувачення
незалежно від волі обвинуваченого має обов”язковий характер?

Які особливості пред’явлення обвинувачення неповнолітнім та особам з
фізичними вадами?

Які засоби процесуального примусу можуть бути застосовані до
обвинуваченого.

У яких випадках оголошується розшук обвинуваченого? Який порядок його
оголошення?

Який порядок допиту обвинуваченого?

У чому особливість першого допиту обвинуваченого?

Які реквізити протоколу допиту обвинуваченого?

В якому порядку здійснюється зміна і доповнення обвинувачення?

У якому порядку реалізується право обвинуваченого на власноручний запис
своїх показів?

Які запобіжні заходи можуть застосовуватись до обвинуваченого?

У яких випадках і порядку застосовується відсторонення обвинуваченого
від посади?

Як реалізується право обвинуваченого на захист під час пред’явлення
обвинувачення?

Які особливості процедури притягнення до кримінальної відповідальності
(пред’явлення обвинувачення) народного депутата України та судді?

Завдання і задачі

1. Черговому на залізничному переїзді Борковичу було пред’явлено
обвинувачення в тому, що в ніч на 15 листопада 2005 року він проник до
вагона пасажирського поїзда, який стояв на запасній колії, виламавши
ломом двері, і вкрав 10 дзеркал, бак для кип’ятіння води, 12 комплектів
постільної білизни та 8 ковдр. Всього було викрадено матеріальних
цінностей на суму 1036 гривень. В основу обвинувачення були покладені
наступні докази:

1. Залізничний переїзд знаходився біля 500 м. від вагона, з якого було
вчинено крадіжку. Свідок Червоній – черговий на станції – дав покази, за
якими в ніч з 15 листопада біля 24 години він з інтервалами біля 15
хвилин телефонував на переїзд, але до телефону Боркович так і не
підійшов.

2. Біля приміщення чергового на переїзді було знайдено лом, на якому
виявлені подряпини та фарба, схожа за своїм кольором з фарбою на дверях
вагону.

3. Біля вагону, з якого вчинено крадіжку, були виявлені під час огляду
місця події кілька клаптів доповідної, написаної рукою Борковича на ім’я
начальника станції.

Висновок криміналістичної експертизи, з якого вбачається, що знайдений
на переїзді лом міг бути використаний як знаряддя злому дверей вагону,
але час появи на ньому подряпин встановити неможливо.

Обвинувачений Боркович в пред’явленому обвинувачень вини своєї не
визнав, запевняючи слідчого, що в ніч на 15 листопада він зі свого посту
нікуди не відлучався.

Чи були підстави для притягнення Борковича як обвинуваченого?

Яким процесуальним документом оформляється притягнення особи як
обвинуваченого?

Які процесуальні права має і які несе обов’язки обвинувачений за
кримінально-процесуальним законом України?

Які, на Вашу думку, слідчі дії необхідно було би провести в описаній
ситуації з метою перевірки показань обвинуваченого?

2. В процесі розслідування кримінальної справи №72/1 про відкрите
викрадення майна (грабіж) гр-ки Мазур С. І. слідчий встановив, що 20
січня 2006 року біля 23 години Марченко Сергій Петрович, 20 грудня 1983
року народження, підійшов на трамвайній зупинці “Площа Івана Франка” до
гр-ки Мазур С. І. і почав виривати з її рук жіночу сумку. Остання зняла
лемент і сумки з рук не випустила. З метою подолання опору Марченко
наніс кулаком кілька ударів потерпілій в обличчя, спричинивши легкі
тілесні ушкодження без розладу здоров’я, вирвав сумку і втік на вул.
Стрийську. Там він був затриманий міліцейським патрулем.

Зібравши достатню сукупність доказів вини Марченка С. П. у скоєнні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слідчий виніс таку
постанову:

Постанова

про притягнення як обвинуваченого

13 лютого 2006 року м. Львів

Слідчий прокуратури Галицького району м. Львова юрист ІІ-го класу
Нечитайло В.М., розглянувши матеріали кримінальної справи, порушеної за
ознаками ч. 2 ст. 186 КК України, встановив, що у справі зібрано
достатньо доказів для пред’явлення Марченку С.П. обвинувачення у скоєнні
ним відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, що не
є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 131, 132 КПК України,

постановив :

притягти Марченка С. І. як обвинуваченого в даній справі, пред’явивши
йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК
України, про що йому й оголосив.

Слідчий Нечитайло В.М.

Постанова мені оголошена 15 лютого 2006 р.

Суть пред’явленого обвинувачення роз’яснено.

Марченко С. П.

Зробіть аналіз правової ситуації та процесуального документа і з’ясуйте,
чи правильно він складений за змістом і формою.

З яких частин складається постанова слідчого?

Складіть за приведеними та іншими довільними даними свою постанову про
притягнення Марченка С.П. як обвинуваченого.

3.Слідчий виніс постанову про притягнення Берко Г. П. як обвинуваченої
за ч. 2 ст. 190 КК України, але пред’явити обвинувачення не зміг,
оскільки громадянка Берко залишила місце постійного проживання і вибула
невідомо куди. Слідчий провів ще кілька слідчих дій, які можна було
проводити у відсутності обвинуваченої (виїмку документів, допит
свідків), і виніс постанову про зупинення досудового слідства та
постанову про оголошення розшуку. Остання була такого змісту:

Постанова

про розшук обвинуваченого

10 січня 2006 року м. Львів

Слідчий прокуратури Галицького району м. Львова юрист ІІ-го класу
Нечитайло В. М., розглянувши кримінальну справу № 78/4 про обвинувачення
Берко Г. П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

встановив :

Берко Г. П., працюючи бухгалтером КЕЧ № 2 Західного оперативного
командування, систематично займалась розкраданням грошей шляхом внесення
у грошові документи виправлень та доповнення їх підставними особами. За
період з березня 2005 року по грудень 2005 р. нею було привласнено 3
тис. 456 грн. державних коштів.

За фактом розкрадання 19 грудня 2005 року була порушена кримінальна
справа. Проведеним розслідуванням зібрано достатньо доказів, які
вказують на вчинення злочину, і в січні 2006 року мною винесена
постанова про притягнення Берко Г. П. як обвинуваченої в даній справі.
Проте пред’явити обвинувачення і продовжити подальше розслідування
справи неможливо, оскільки Берко Г. П. з місця постійного проживання
зникла і її місце перебування невідоме. Вжитими заходами встановити
місце її знаходження не вдалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 138, 139 КПК України,

Постановив:

Оголосити розшук обвинуваченої в кримінальній справі № 78/4 Берко Галини
Петрівни, 1969 року народження, українки, уродженки м. Львова, з вищою
освітою, проживала у м. Львові, вул. Підзамкова, 18, раніше не судима.

Обрати щодо Берко Г. П. запобіжний захід – взяття під варту, і в разі
виявлення названої громадянки відправити її етапом до слідчого ізолятора
м. Львова.

3. Проведення розшуку доручити відділу внутрішніх справ Галицького
району м. Львова, направивши туди копію цієї постанови.

Слідчий Нечитайло В.М.

З’ясуйте:

1. У яких випадках оголошується розшук обвинуваченого?

Чи можливе оголошення розшуку обвинуваченого до закінчення строку,
встановленого для провадження досудового слідства?

Чи оголошення розшуку звільняє слідчого від необхідності вжиття заходів
для встановлення місця перебування обвинуваченого?

Чи потребує наведена постанова затвердження або попереднього отримання
дозволу? Якщо так, то ким (кого)? Роз”ясніть процедуру.

Чи відповідає вищенаведена постанова вимогам кримінально-процесуального
закону?

4. 27 листопада слідчий виніс постанову про притягнення Журавського Л.А.
як обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України і вирішив відразу ж
пред’явити обвинувачення та провести допит обвинуваченого. О 15 год. він
зв’язався по телефону з останнім і запропонував йому негайно з’явитись в
райвідділ внутрішніх справ “для важливої розмови”. Журавський заявив, що
сьогодні з”явитися не може, оскільки у нього запланована поїздка за
місто з господарською метою, і що він прибуде завтра о 12 год. Вважаючи
причину неявки на виклик неповажною, слідчий цього ж дня виніс постанову
про привід обвинуваченого. Він викликав помічника чергового райвідділу і
доручив йому негайно виконати постанову.

Зробіть аналіз ситуації і дайте відповіді на такі питання:

Протягом якого строку має бути пред’явлене обвинувачення?

Який порядок виклику обвинуваченого?

Який засіб процесуального примусу може бути застосований до
обвинуваченого, якщо він ухиляється від явки до слідчого?

Який порядок застосування приводу обвинуваченого?

Дайте оцінку діям слідчого під кутом зору КПК.

5. Мазурик З. П. був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.3
ст. 185. У постанові про притягнення як обвинуваченого вказувалось, що
він 19 вересня 2005 р. викрав з магазину товари на суму 6560 грн. та
вчинив крадіжки майна з квартир громадян, зокрема: 12 жовтня 2005р. з
квартири Миколаєнка на суму 1425 грн.; 11 листопада 2005р. – з
автомобіля Григоровського на суму 1820 грн.; 15 листопада 2005р. – з
квартири Муталібова на суму 1286 грн.

В процесі подальшого розслідування були зібрані докази, які підтвердили,
що з магазину обвинувачений викрав товарні цінності не на вказану раніше
суму, а на більшу – 8 930 грн. Крім того, було встановлено, що крадіжку
з квартири Муталібова вчинив не Мазурик, а Меншиков, який діяв
самостійно і обвинуваченого не знав.

Зібравши докази про вказані обставини, слідчий виніс нову постанову про
притягнення Мазурика як обвинуваченого і заново пред’явив обвинувачення.
Оскільки права обвинуваченого раніше Мазурику оголошувались і
роз’яснювались, то при пред’явленні нового обвинувачення слідчий цієї
процесуальної дії не вчиняв.

Чи правильно діяв слідчий в описаній ситуації?

Як мав би слідчий поступити, коли б Мазурик обвинувачувався ще й в
грабежі за описаних умов?

Як слідчому необхідно діяти, коли б Мазурик обвинувачувався лише в
крадіжці з автомобіля Григоровського за описаних умов?

Як забезпечуються права і законні інтереси обвинуваченого при зміні
обвинувачення?

6. Абрамчуку було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і роз’яснені встановлені законом
права обвинуваченого. Раніше Абрамчук вже допитувався як підозрюваний і
повністю визнав свою вину. Допит Абрамова як обвинуваченого був
проведений лише на четвертий день після пред’явлення йому обвинуваченя,
оскільки слідчий був зайнятий розслідуванням інших справ.

На допиті слідчий пересвідчився в особі обвинуваченого і запитав, чи
підтверджує він покази, які давав раніше. Абрамчук заявив, що свої
покази підтверджує і доповнень не має. Ця заява обвинуваченого була
занесена до протоколу, який підписали слідчий і обвинувачений. На цьому
допит був закінчений.

Який порядок допиту обвинуваченого?

Який порядок оформлення протоколу допиту обвинуваченого?

Чи має право обвинувачений дати власноручні показання?

Які права обвинуваченого під час його допиту?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

Тема 15. Слідчі дії

План заняття

Заняття перше

Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими
процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.

Класифікація слідчих дій.

Загальні процесуальні умови проведення слідчих дій.

Фіксація ходу та результатів проведення слідчих дій.

Поняття, види та процесуальний порядок проведення допиту.

Поняття та процесуальний порядок проведення очної ставки.

Поняття, види та процесуальний порядок пред’явлення для впізнання.

Поняття та процесуальний порядок проведення відтворення обстановки і
обставин події.

Заняття друге

Поняття, види та процесуальний порядок проведення слідчого огляду.
Ексгумація трупа.

Поняття, види та процесуальний порядок проведення освідування.

Поняття, види та процесуальний порядок проведення обшуку.

Поняття, види та процесуальний порядок проведення виїмки.

Поняття і процесуальний порядок накладення арешту на кореспонденцію та
зняття інформації з каналів зв’язку.

Поняття та процесуальний порядок одержання зразків для експертного
дослідження. Процесуальний порядок призначення та проведення судової
експертизи. Допит експерта.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України (статті 48, 85-852, 107, 127,
1281, 142, 143, 145; глави 14, 15, 16, 17, 18).

Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ (стаття
10).

Закон України “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 р.
№ 2331-ІІІ (стаття 20).

Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада
1992 р. № 2790-ХІІ (стаття 27).

Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ
(стаття 13).

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР (стаття 20).

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10
червня 1993 р. № 198/93 (пункти 6, 9, 10, 21, 23, 24, 27, 29).

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затв.
наказом Міністра юстиції України від 8 жовтня 1998р. №53/5 // Офіційний
вісник України. – 1998. – №46. – Ст. 1715.

Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності
атестованими судовими експертами, що не працюють у державних
спеціалізованих експертних установах, затв. наказом Міністра юстиції
України від 24 грудня 2003р. №170/5 //Офіційний вісник України. – 2003.
– №52. – 4.2. – Ст. 2853.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про
застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у
кримінальному судочинстві” (пункти 11, 12).

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 “Про
судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” (пункти 11-16).

Додаткова спеціальна література

Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных
действий. – Одесса: Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.

Бортник В. Захист прав, честі і гідності підозрюваного під час допиту:
окремі проблеми // Право України. – 2005. – № 11. – С. 49-52.

Быков В. Принятие следователем решения о производстве следственных
действий // Законность. – 2005. – № 10. – С. 8-10.

Гевко В., Стратонов В. Відтворення обстановки і обставин події:
проблемні питання // Право України. – 2000. – № 4. – С. 79-81.

Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий
(тактико-криминалистический анализ): Науч.-практ. пособие. – Харьков:
Консум, 1999. – 160 с.

Ільченко С. Визначення підстав для проведення обшуку // Підприємництво,
господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 144-147.

Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності й
ефективності розслідування злочинів // Право України. – 2003. – № 2. –
С. 59-64.

Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 1871
КПК України // Право України. – 2003. – № 4. – С. 57-62.

Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999.
– 157 с. Видання 2-е. – Харків: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2006. –
176с.

Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті
європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.
111-124.

Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах /
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 1. –
К.: Юрінком Інтер, 1996. – 254 с.

Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. –
2003. – № 9. – С. 85-89.

Сопин В. Эксгумация // Законность. – 2005. – № 7. – С. 26-27.

Удалова Л.Д. Освідування при розслідуванні злочинів. – К.: 1998.

Удалова Л. Деякі проблеми розвитку кримінально-процесуального
законодавства // Право України. – 2002. – № 6. – С. 99-101.

Удалова Л. Допит експерта: проблеми законодавчого регулювання // Право
України. – 2003. – № 2. – С. 111-112.

Удалова Л. Особливості проведення вербальних слідчих дій //
Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 164-165.

Удалова Л. Специфіка допиту при пред’явленні для впізнання // Право
України. – 2002. – № 9. – С. 93-95.

Черечукіна Л. Впізнання особи поза візуальним спостереженням:
кримінально-процесуальні і криміналістичні аспекти // Право України. –
2003. – № 10. – С. 75-77.

Чорноус Ю. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування по
кримінальній справі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №
4. – С. 117-121.

Чорноус Ю. Морально-етична характеристика слідчих дій // Право України.
– 2005. – № 2. – С. 55-59.

Ягодинський В. Щодо відтворення обстановки і обставин події // Право
України. – 2003. – № 5. – С. 84-88.

Питання для самоконтролю

До першого заняття

Що слід розуміти під поняттям “слідча дія” та яке його співвідношення з
поняттям “процесуальна дія”?

В чому полягає відмінність слідчих дій від оперативно-розшукових
заходів?

Назвіть слідчі дії, передбачені КПК України.

Які слідчі дії кримінально-процесуальний закон дозволяє проводити до
порушення кримінальної справи?

Для проведення яких слідчих дій вимагається винесення слідчим постанови?

Які слідчі дії дозволяється проводити лише з санкції прокурора?

Які слідчі дії дозволяється проводити лише за постановою судді?

Які слідчі дії проводяться без участі понятих?

Назвіть загальні процесуальні умови проведення слідчих дій.

З яких частин складається протокол будь-якої слідчої дії? Назвіть зміст
цих частин.

Яке правило закріплене у КПК України в разі, коли хто-небудь з учасників
слідчої дії через свої фізичні вади або з інших причин не може особисто
підписати протокол?

Назвіть допоміжні форми фіксації ходу та результатів слідчих дій і
порядок їх використання.

За яких процесуальних умов при проведенні очної ставки дозволяється
відтворення звукозапису попередніх показань учасників очної ставки?

Назвіть види допиту.

Який процесуальний порядок виклику підозрюваного та обвинуваченого на
допит?

У який строк проводиться допит підозрюваного та обвинуваченого?

Назвіть процесуальні правила допиту обвинуваченого та оформлення його
результатів.

Який процесуальний порядок виклику свідка та потерпілого на допит?

Назвіть процесуальні правила допиту свідка та оформлення його
результатів.

Які процесуальні особливості допиту німого та (або) глухого свідка?

Назвіть процесуальні передумови для проведення очної ставки.

Яка мета проведення очної ставки?

Чи допускається проведення очної ставки, якщо одним з її учасників є
експерт, а також очної ставки між експертами?

Назвіть види пред’явлення для впізнання.

Назвіть обов’язкових учасників пред’явлення для впізнання.

Які процесуальні передумови пред’явлення для впізнання?

Який процесуальний порядок пред’явлення особи для впізнання?

З якою метою проводиться відтворення обстановки і обставин події?

З яких двох груп процесуальних дій складається відтворення обстановки і
обставин події?

Назвіть обов’язкових учасників відтворення обстановки і обставин події.

До другого заняття

Назвіть види слідчого огляду.

Які підстави та мета проведення огляду місця події?

Назвіть обов’язкових учасників слідчого огляду.

Який процесуальний порядок проведення огляду?

В чому полягає суть та мета ексгумації трупа?

Які процесуальні передумови огляду житла чи іншого володіння особи?

Який процесуальний порядок огляду кореспонденції?

Які вимоги ставляться до понятих, які приймають участь в огляді
кореспонденції?

З якою метою проводиться освідування?

Назвіть обов’язкових учасників освідування.

Чи вимагається присутність понятих під час освідування?

Який процесуальний порядок проведення освідування?

Назвіть підстави для проведення обшуку.

Назвіть види обшуку.

У яких випадках обшук особи може бути проведений без попереднього
винесення про це постанови?

Які процесуальні особливості проведення обшуку в приміщеннях
дипломатичних представництв?

Чи вимагається санкція вищестоящого прокурора на проведення обшуку житла
чи іншого володіння особи, якщо постанова про проведення обшуку винесена
прокурором?

Який процесуальний порядок надання судом дозволу на проведення обшуку
житла чи іншого володіння особи?

Хто і в який строк вправі подати апеляцію на постанову судді про відмову
у проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи?

В яких випадках дозволяється проведення обшуку житла чи іншого володіння
особи без постанови судді?

Який процесуальний порядок проведення обшуку?

Які морально-етичні засади проведення обшуку закріплені в КПК України?

В чому полягає відмінність між обшуком та виїмкою?

Назвіть види виїмки.

Назвіть час доби, в який, за загальним правилом, повинна проводитись
виїмка.

Які процесуальні передумови проведення виїмки документів, що становлять
державну та (або) банківську таємницю?

Який процесуальний порядок виїмки кореспонденції встановлює КПК України?

Чи вимагає КПК України санкції прокурора на проведення звичайної виїмки?

У скількох примірниках складається протокол виїмки?

У який строк слідчий зобов’язаний повідомити прокурора, який здійснює
нагляд за досудовим розслідуванням, про наявність в протоколі зауважень
на неправильні дії, допущені під час обшуку?

Назвіть підстави для накладення арешту на кореспонденцію.

Що відноситься до кореспонденції, на яку може бути накладено арешт?

Який порядок розгляду подання про накладення арешту на кореспонденцію?

Хто дає дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію?

Який зміст постанови про накладення арешту на кореспонденцію?

Назвіть підстави для зняття інформації з каналів зв’язку.

Який зміст постанови про зняття інформації з каналів зв’язку?

Чи підлягає оскарженню постанова про зняття інформації з каналів
зв’язку?

Протягом якого строку начальник відповідної установи зв’язку після
зняття інформації, повинен повідомити про це слідчого?

Який порядок дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку?

Назвіть процесуальні передумови для одержання зразків для експертного
дослідження?

Чи вимагається присутність понятих під час одержання зразків для
експертного дослідження?

У кого з учасників процесу можна відібрати зразки для експертного
дослідження?

Який процесуальний порядок призначення експертизи?

З якою метою проводиться допит експерта?

Чи зобов’язує кримінально-процесуальний закон слідчого ознайомити з
постановою про призначення експертизи потерпілого або його представника?

Чи має свідок, який підлягає експертному дослідженню, право заявити
відвід експерту?

Завдання та задачі

До першого заняття

1. Складіть таблицю передбачених КПК України слідчих дій за таким
зразком:

№ п/п 1.

Назва

слідчої дії Освідування

Юридичні підстави для проведення 1) Винесення постанови про порушення
кримінальної справи;

2) винесення постанови про проведення освідування

Мета

проведення Виявлення та (або) засвідчення наявності у підозрюваного,
обвинуваченого, потерпілого чи свідка особливих прикмет та слідів
злочину

Види

слідчої дії 1) Слідче;

2) судово-медичне

Обов’язкові

учасники 1) Особа, яка вправі проводити дану слідчу дію – слідчий,
судово-медичний експерт або лікар без участі слідчого;

2) особа, яка підлягає освідуванню – підозрюваний, обвинувачений,
потерпілий, свідок

Процесуальний

документ, що фіксує хід та результати

слідчої дії 1) Протокол освідування, якщо освідування проводив слідчий;

2) акт, якщо освідування проводив судово-медичний експерт;

3) довідка, якщо освідування проводив лікар

2. Балабанова була викликана по телефону до слідчого з метою її допиту
як свідка у кримінальній справі про обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК
України її рідного брата Василюка П.Ф.

З метою встановлення психологічного контакту слідчий вирішив провести
допит у „невимушеній обстановці” та записати його на диктофон. У своєму
кабінеті він приготував чай, печиво, запросив до столу Балабанову і
почав розпитувати про обставини її життя, розповідати деякі епізоди з
власного, а пізніше повів розмову і про обставини вчиненого злочину. В
ході такої розмови Балабанова повідомила деякі факти про злочинну
діяльність її брата та обставини його особистого життя, прохаючи при
цьому допомогти “врятувати брата від тюрми”. Слідчий пообіцяв допомогу
лише за умови, що вона правдиво розповість, що їй відомо з приводу
злочинної діяльності обвинуваченого. Після такого запевнення свідок
розповіла слідчому й про інші обставини вчиненого злочину.

Одержану інформацію слідчий заніс до протоколу допиту свідка і
запропонував Балабановій підписати його. Остання, не читаючи, поставила
свій підпис в кінці протоколу. Хід допиту фрагментарно (тільки дані, які
стосуються справи) слідчий непомітно для свідка записав на диктофон,
вмикаючи та вимикаючи його у необхідних випадках.

1. Який порядок виклику свідка для допиту і чи він був дотриманий в
описаній ситуації?

2. Який порядок допиту свідка?

3. Які вимоги ставляться до протоколу допиту свідка?

4. Чи вправі свідок написати свої показання власноручно і якщо так, то
чи необхідно складати при цьому протокол його допиту?

5. Який порядок застосування звукозапису при провадженні досудового
слідства?

6. Чи були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону
слідчим в даному випадку?

3. 23 грудня 2006 р. о 2215 за підозрою у вчиненні розбійного нападу на
громадянку Миколайчук був затриманий Марченко. У райвідділі внутрішніх
справ від Миколайчук було відібрано пояснення про обставини злочину, яке
вона дала відразу ж після його вчинення – 23 грудня о 2125. При цьому, в
поясненні було зазначено, що Миколайчук змогла б впізнати нападника,
оскільки він “стоїть у неї перед очима”.

Старший оперуповноважений карного розшуку Ребров вирішив негайно
пред’явити Миколайчук підозрюваного для впізнання. Для цього він
запросив трьох понятих, які не мали між собою різких відмінностей за
віком, запропонував підозрюваному на власний розсуд зайняти серед них
місце та запросив до кабінету потерпілу. Остання відразу ж вказала, що
напад на неї вчинив “крайній зліва мужчина”. Ребров склав протокол
впізнання, оголосив його всім присутнім і запропонував підписати.
Підозрюваний Марченко поставити свій підпис відмовився.

1. Чи вправі був Ребров проводити таку слідчу дію як пред’явлення особи
для впізнання?

2. Який порядок пред’явлення особи для впізнання?

3. Які порушення кримінально-процесуального закону були допущені в
наведеній ситуації?

До другого заняття.

1. В чергову частину Личаківського райвідділу внутрішніх справ м.
Львова надійшла заява від громадянки Паньківської про те, що з її
квартири вчинена крадіжка матеріальних цінностей.

Прибувши на квартиру заявника разом з дільничним інспектором, слідчий
склав протокол такого змісту: “Місцем події є квартира № 13 будинку № 57
на вул. І. Франка. При огляді квартири виявлені сліди проникнення до
неї: шиба у вікні вибита, на підвіконні виявлено чіткий слід взуття
дорослої людини. За словами потерпілої з квартири зникли домашній
кінотеатр фірми “BBK”, куплений нею за 400 доларів США, старовинний
настільний годинник, вартості якого вона не знає, дві кришталеві вази на
суму 230 грн. та гроші в сумі 4400 грн. Обстановка в квартирі не
порушена. Інших обставин, які б мали значення для справи не виявлено.
Під час огляду місця події проводилось фотографування квартири та слідів
проникнення до неї. Зауважень від учасників огляду не надійшло”.

1. Яка слідча дія проводилась слідчим в описаній ситуації?

2. Дайте правову оцінку діям слідчого.

3. Складіть протокол слідчої дії, яку необхідно провести в наведеній
ситуації (якщо вказаних обставин недостатньо – додайте необхідні на свій
розсуд).

2. На допиті потерпілий Зайчук повідомив слідчому, що під час вчинення
хуліганських дій Бородій і Власенко наносили йому удари руками та
ногами, а коли він впав на землю, ( Власенко шилом вдарив його в
сідницю, в результаті чого він не може сидіти. На підтвердження
сказаного потерпілий скинув штани і показав слідчому крововилив та
місце, де “дуже боляче”. Зайчук просив відобразити цей факт у протоколі
допиту або в якомусь іншому документі.

Закінчивши допит потерпілого, слідчий запросив двох понятих, оглянув у
їх присутності частину тіла потерпілого, на яких були крововилив і
синці, та зафіксував це у протоколі освідування.

1. Яка мета проведення освідування?

2. Назвіть види освідування.

3. Який процесуальний порядок проведення освідування?

4. Дайте правову оцінку діям слідчого.

3. Петрушко З.П., працюючи інспектором паспортного столу Галицького
райвідділу внутрішніх справ м. Львова, систематично за хабарі оформляла
паспорт громадянина України на підставних осіб.

В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що Петрушко
З.П. пообіцяла оформити паспорт громадянина України на ім’я Ващенка
Петра Васильовича громадянину Російської Федерації Дятлову Є.М., від
якого одержала 5000 доларів США. Оформити паспорт громадянина України на
підставну особу, вона також пообіцяла і громадянці Республіки Казахстан
Суворовій О.І., від якої одержала мобільний телефон та відеокамеру.

Через два дні після затримання Петрушко З.П., слідчий вирішив провести
у її квартирі обшук, для чого звернувся з поданням, погодженим з
заступником прокурора Галицького району м. Львова, до місцевого суду та
одержав мотивовану постанову судді на проведення обшуку. За результатами
проведеного обшуку був складений протокол наступного змісту:

ПРОТОКОЛ ОБШУКУ

м. Львів 2 лютого 2006 р.

Слідчий прокуратури Галицького району м. Львова юрист 3-го класу
Фартушок П.І. в присутності понятих: Устименка П.П., який проживає у м.
Львові, вул. Січових Стрільців 18, кв. 19, практиканта прокуратури –
студента 5-го курсу юридичного факультету Львівського національного
університету ім. І. Франка Гриба С.П. та в присутності власника квартири
– підозрюваної Петрушко З.П. і її сина Петрушко В.К., провів обшук в
квартирі, що знаходиться за адресою: проспект Свободи 5, кв. 9.

Обшук проведено на підставі постанови судді Галицького районного суду
м. Львова від 1 лютого 2005 р. відповідно до вимог, передбачених ст. ст.
177, 181, 183, 186 та 188 КПК України. Перед початком обшуку всім
перерахованим особам були роз’яснені їх права та обов’язки відповідно до
вимог ст. ст. 127, 181 КПК України.

Перед початком обшуку підозрюваній Петрушко З.П. пред’явлено постанову
про проведення обшуку та запропоновано видати зазначені в ній предмети і
документи. Петрушко З.П. заявила, що жодних предметів і документів, які
б мали значення для справи, у неї немає.

Після такої заяви був проведений обшук, в результаті якого виявлено
таке:

1) паспорт на ім’я Ващенка Петра Васильовича; 2) 4300 доларів США; 3)
мобільний телефон червоного кольору фірми “NOKIA” моделі 7370; 4)
відеокамера сріблястого кольору фірми “CANON” моделі MVX4i; 5) записна
алфавітна книжка, розміром 10х6 см в темно-зеленій обкладинці. Вказані
предмети вилучені для приєднання до справи.

Підозрювана Петрушко З.П. заявила, що вона дасть свої пояснення щодо
вилучених речей пізніше. Крім того, вона заявила, що слідчий неправильно
діяв, залучивши до проведення обшуку як понятого Устименка П.П., який є
водієм належної прокуратурі автомашини. Інших заяв та зауважень від
присутніх не надходило.

Під час обшуку практикант Гриб С.П. зробив фотознімки вилучених
предметів та місць, де вони знаходились, за допомогою фотокамери
мобільного телефону фірми “SONY ERICSSON” моделі К750.

Обшук розпочався о 22 год. 30 хв. і закінчився о 23 год. 50 хв.

Протокол прочитаний вголос всім учасникам обшуку, які заявили, що
стверджують правильність його змісту.

(підпис) Петрушко З.П.

(підпис) Устименко П.П.

(підпис) Фартушок П.І.

1) Зробіть правовий аналіз описаної ситуації та процесуального
документу і з’ясуйте, чи діяв слідчий відповідно до вимог
кримінально-процесуального закону.

4. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу Тихому О.А.,
затриманому за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК
України (виготовлення та збут вогнепальної зброї), з’ясувалось, що
підозрюваний страждає кардіоміопатією та міокардитом.

Для вирішення питання про те, в яких слідчих діях (зокрема у
відтворенні обстановки і обставин події) може брати участь підозрюваний,
а також про можливість перебування Тихого О.А. під вартою у зв’язку з
його станом здоров’я, слідчий призначив судово-медичну експертизу.

Судово-медичний експерт дав висновок, що вказані захворювання
підозрюваного не можуть бути перешкодою для проведення слідчих дій з
його участю, а також для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту.

1. Проаналізуйте наведену ситуацію і дайте оцінку діям слідчого та
висновку судово-медичного експерта.

Тема 16. Зупинення досудового слідства та його закінчення шляхом
закриття кримінальної справи або направлення її до суду для звільнення
обвинуваченого від кримінальної відповідальності

План заняття

Поняття зупинення досудового слідства у кримінальній справі та
обставини, що його зумовлюють.

Процесуальні передумови зупинення досудового слідства.

Постанова про зупинення досудового слідства.

Оголошення розшуку обвинуваченого, коли місцезнаходження його невідоме.

Процесуальний порядок відновлення досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства.

Закриття кримінальної справи як одна з форм закінчення досудового
слідства.

Підстави для закриття кримінальної справи.

Процесуальний порядок закриття кримінальної справи.

Процесуальні дії органу дізнання, слідчого, прокурора щодо осіб,
інтереси яких зачіпає закриття кримінальної справи.

Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.

Нагляд прокурора за законністю закриття кримінальної справи.

Судовий контроль за законністю закриття кримінальної справи.

Відновлення слідства в закритій справі.

Поняття і підстави для направлення кримінальної справи до суду для
звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Порядок направлення кримінальної справи до суду для звільнення особи від
кримінальної відповідальності.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 7-3,
8, 9, 10, 12, 13, 53, 53-1, ч.1 ст.108, 138-139, 206-216, 226, 236-5,
236-6.

Кримінальний кодекс України. Ст.ст. 45-49, ч. 1 ст. 97.

Додаткова спеціальна література

Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.: Атака,
с.с.50-56; 79-84; 126.

Быков В.Н., Ломовский В.Д. – Приостановление производства по уголовному
делу. – М.,1978.

Боголюбская Т.В. Деятельность следователя органов внутренних дел по
розыску скрывшихся обвиняемых. – М.,1986.

Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного
расследования. – К., 1975.

Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій. – К.: Істина,
2005. – (Лекція 11, 12).

Малютін І.А. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового
розслідування. – К., 2000.

Малютін І.А. Зупинення досудового розслідування. – К., 2003.

Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник
для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.
Грошевого. – Харків: Право, 2002. – С.47-51.

Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття
кримінальних справ. Узагальнення Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України. – 2004. – №2. – с.27-32 // Вісник Верховного
Суду України.

Хруслова Л. Закриття кримінальної справи: деякі теоретичні та практичні
проблеми // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №1.

`

@

?

3/4

?

?????????S

^

`

?

?????S

??S

3*3\3†3cccUUUUUUUUUUUUUUUUUUU

yyyy]„

9TH9?:¬:*;,;v;x;z;aaaaaaOOOOA???“

&

Oo $=&=,=9.

??????S

???????????S

T TBUoU VdW3/4XcccEAAA····¬¬¬¬¬¬¬¬¬

&

Oo

hooiiaeiUUUUUUUUUUUUIIIA

&

Oo

gdTHnS

&

gdTHnS

&

h–hRiBj?jOkLm?n?nIn?n0o®oBp r¤rlsDtut
v2w?wFx¤x>yoooooooeUeUeNNNNNNNNNNNNNN

&

Oo

gdTHnS

gdTHnS

&

>y1/4yay~ziz\|H}J}n}p}&[email protected]?¤‰oe‰n?U?Ue?\‹e‹L???ooooooeUeUe???AAA1/2±1/21/
21/2

gdTHnS

&

Oo

gdUe*ae

gdTHnS

gdTHnS

&

F

Oo

&

Oo

&

Oo

gdTHnS

?????????o

?&????o

±?±T?a?&?(?v?x?”?x?ue¶”· ?oiioooaaaaaaaaaaOOEEEEE

&

Oo

gdTHnS

gdTHnS

A A?AooooeUeUeNNNNNNNNNNeUeUe3/4

yyyygdTHnS

&

Oo

„h^„ha$gdTHnS

gdTHnS

&

?

???

$

d

f

¦

?

®

°

AE

E

Ue

TH

o

oe

o

u

oe

????????S?u

???

&

FF

&

FF

??&???

??&?O?

&

FI

&

FI

&

FI

&

FI

o

AE

???

FO

&

Fe

P

R

A

A

I

?

t

v

phKR

v

hW

??S

hI

hI

??&?r?

V

V

????$??$????S?V

<'?&?????S'?&?&FcIµµ!!!!jgdTHnS&&gdTHnS&tH?0???'??0???'??0???'??0???'??0???'??0???'??0???'?AEAEAEph*Шевченко Т. Деякі питання застосування давності в кримінальному судочинстві // Право України. – 2002. – №10.Шимановский В.В. Законность и обоснованность приостановления следователем уголовного дела. – Л., 1985.Якупов Р.Х. Возобновление предварительного следствия. – Волгоград, 1976.Питання для самоконтролюРозкрийте зміст поняття “зупинення досудового слідства у кримінальній справі”?Які кримінально-правові та кримінально-процесуальні наслідки зупинення досудового слідства?Як впливає зупинення досудового слідства у кримінальній справі на строки слідства і тримання під вартою?Які є підстави для зупинення слідства?Чи можна зупинити слідство без винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого?Які умови зупинення слідства на тій підставі, що місцезнаходження обвинуваченого невідоме?Який порядок оголошення розшуку обвинуваченого, коли місцезнаходження його невідоме?Які умови зупинення слідства за такою підставою, як психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого, яке перешкоджає закінченню провадження у справі?Чи можна зупинити провадження у справі у зв’язку з хворобою підозрюваного?Як слід поступити слідчому, якщо непсихічне захворювання обвинуваченого є хронічним?Як слід поступити слідчому, якщо психічне захворювання обвинуваченого є хронічним і потребує періодичного лікування?Які умови зупинення слідства на тій підставі, що не встановлено особу, яка вчинила злочин?Який процесуальний порядок зупинення досудового слідства?Як необхідно діяти у випадках, коли у справі є два і більше обвинувачених, а підстави для зупинення стосується лише окремих з них?Які підстави для відновлення досудового слідства?Який процесуальний порядок відновлення досудового слідства?Чи може зупинятися провадження по одній і тій самій справі кілька разів?Які заходи і якими органами вони можуть проводитись у зупиненій кримінальній справі?Чи можливо зупинити дізнання у кримінальній справі?Чи можливо закрити кримінальну справу, слідство у якій зупинено? Якщо так, то які для цього підстави?Які Ви знаєте форми закінчення досудового розслідування?В чому полягає суть і значення законного і обґрунтованого закриття кримінальної справи?Чим відрізняється зупинення досудового слідства від закриття?Як поділяються передбачені КПК підстави для закриття кримінальної справи?Які підстави для закриття кримінальної справи належать до реабілітуючих?Які підстави для закриття кримінальної справи належать до нереабілітуючих?Яка структура і зміст постанови про закриття кримінальної справи?Кого з суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності необхідно повідомити про закриття справи і яким способом?Як має поступити слідчий у випадку, коли є підстави для закриття кримінальної справи, але одночасно встановлені аморальні вчинки чи правопорушення обвинуваченого та інших осіб, що вимагають дисциплінарних чи адміністративних заходів впливу?Яке значення під час вирішення питання про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами має ставлення до цього обвинуваченого (підозрюваного) і потерпілого?Які обов'язки щодо роз'яснення порядку поновлення порушених прав особи, стосовно якої кримінальну справу закрито за реабілітуючими обставинами, зокрема майнових, лежать на органові, який закрив кримінальну справу?Хто, в які строки та якому порядку має право оскаржити постанову про закриття кримінальної справи?Які повноваження прокурора щодо скарги на постанову про закриття кримінальної справи?Який порядок оскарження до суду постанови про закриття кримінальної справи?Який порядок розгляду скарги суддею?Який порядок відновлення слідства у закритій кримінальній справі?У чому суть такої форми закінчення досудового слідства, як направлення кримінальної справи до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності?Які є підстави для направлення кримінальної справи до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що внаслідок зміни обстановки вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність або він перестав бути суспільно небезпечним?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст.447 КПК?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки колективу підприємства, установи чи організації?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності?Який порядок і умови направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру?Задачі і завдання1. 18 жовтня 2006 року слідчий прокуратури виніс постанову про зупинення досудового слідства у кримінальній справі, що була порушена 22 серпня цього ж року за фактом вчинення нападу з метою заволодіння майном - грошима у філії ощадного банку.Досудовим розслідуванням було встановлено: 21 серпня 2006 року біля 19 год. 40 хв. у філію ощадного банку зайшло двоє чоловіків. В приміщенні філії в цей час знаходились дві працівниці банку та два його клієнти - Петрунько В.С. і Сербулова С.В.. Один з чоловіків став біля входу у філію, а другий, погрожуючи пістолетом, наказав скласти у мішок всю наявну готівку і передати йому. Під загрозою застосування зброї касир Ткачук Л.П. виконала вимоги нападника. Проходячи повз стіл у залі філії, за яким сиділи клієнти, один з нападників взяв у Петрунько Міжнародну платіжну картку „Mastercard Maestro”, що лежала біля неї. Після цього нападники вийшли з приміщення і зникли.Всі чотири жінки, які були допитані як свідки, змогли повідомити лише про загальні прикмети нападників: обоє високого росту; один був одягнений у пальто сірого кольору, а інший – спортивну темно-синього кольору куртку; в одного з них, що погрожував пістолетом, були вуса. Виготовлення фотографій нападників за даними словесного портрету також успіху у їх розшуку не принесло через серйозні протиріччя у показаннях свідків щодо їх прикмет. Все це загальмувало розшук нападників. Станом на 18 жовтня злочин розкрити не вдалося, і слідчий, керуючись ст. 209 КПК України, виніс постанову про зупинення досудового слідства в справі. Копію постанови надіслав прокуророві району.Перевіряючи законність постанови, прокурор дійшов висновку, що під час проведення слідства не були виконані вимоги ч. 3 ст. 206 КПК, а саме: не проведено відтворення обстановки і обставин події злочину, що дало б змогу перевірити і уточнити показання свідків; гр-ку Петрунько В. С, у якої нападник забрав платіжну картку, не визнано потерпілою; не опитані мешканці будинку, що проживають навпроти філії банку, оскільки, можливо, хтось з них випадково бачив нападників; не виявлено, чи знімались в банку або його філіях гроші з депозитного рахунку за номером, що відповідає номеру платіжної картки; не дано вказівок відділу карного розшуку райвідділу внутрішніх справ вжити заходів до встановлення осіб, які вчинили злочин.Виходячи з цього, прокурор скасував постанову слідчого.В яких випадках досудове слідство в кримінальній справі зупиняється?За яких умов слідство може бути зупинено, коли не встановлено особи, яка вчинила злочин?Чи зобов'язаний слідчий безпосередньо вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин?4. Як має поступити слідчий, коли виникає потреба провести слідчі дії в кримінальній справі, досудове слідство в якій зупинено?5. Дайте висновок щодо законності дій слідчого і прокурора.2. В кримінальній справі, порушеній за фактом виявлення трупа громадянина Зайчука Г.В. на проїжджій частині дороги з ознаками наїзду на нього автотранспорту, дізнавач ДАІ виніс таку постанову:Постановам. ЛьвівДізнавач відділення дізнання ДАІ м. Львова, - лейтенант міліції Захаров В.К., – розглянувши матеріали кримінальної справи № 76,встановив:26 червня 2002 року біля 19 год. 30 хв. на вул. Зеленій у м. Львові біля будинку № 69 був вчинений невідомою автомашиною наїзд на громадянина Зайчука Григорія Володимировича, який від одержаних ушкоджень помер на місці події.Враховуючи, що всі необхідні і можливі дії в справі виконані, але автомашина і особа, яка нею керувала, не встановлені, керуючись ст. ст. 104, 108, 138, 209 КПК Українипостановив:Дізнання у кримінальній справі N 76, порушеній за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України, зупинити до встановлення особи, яка вчинила злочин.Оголосити розшук особи, яка вчинила злочин.Копію цієї постанови направити прокуророві м. Львова.Дізнавачлейтенант міліції Захаров В. К."З постановою згідний"Начальник ДАІ м. Львовапідполковник міліції Цибулько В. І.1. Зробіть аналіз приведеної постанови.2. Чи відповідає вона вимогам кримінально-процесуального закону?3. 20 березня 2006 року була порушена кримінальна справа № 47 за фактом вчинення Бондарчуком В.С. злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Досудовим слідством було встановлено: Бондарчук В.С, раніше судимий за ч. 1 ст. 185 КК України, працюючи заготувачем ТзОВ „Заготівельник” з березня 2002 року по лютий 2006 року, шляхом привласнення ввірених йому коштів вчинив крадіжку грошей на суму 50000 гривень.10 травня цього ж року слідчий виніс постанову про притягнення Бондарчука В.С. як обвинуваченого і по телефону викликав його до себе для пред'явлення обвинувачення. Однак Бондарчук на виклик не з'явився, а через день слідчому стало відомо, що він знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом: "Хронічний тонзіліт, ускладнений ревмокардитом".Витребувавши з лікарні відповідну довідку, слідчий виніс 15 травня постанову про зупинення досудового слідства у справі. 26 червня Бондарчук С. був виписаний з лікарні у зв'язку з суттєвим поліпшенням стану здоров'я.І. Дайте висновок щодо законності дій слідчого, при цьому з'ясуйте:Яке за своїм характером захворювання обвинуваченого є підставою для зупинення кримінальної справи?Чим посвідчується захворювання?Яких заходів має вжити слідчий, перш ніж зупинити провадження в справі на підставі захворювання обвинуваченого?ІІ. За даними, що містяться у фабулі завдання (характер захворювання до уваги не приймається), складіть відповідний процесуальний документ про відновлення досудового слідства.4. 28 грудня 2005 р. на автотрасі Київ–Львів сталося зіткнення автомобілів “Москвич” під керуванням Петренка та “Жигулі”, за кермом якого перебував Василенко, внаслідок якого обидва отримали тяжкі тілесні ушкодження. За цими ознаками слідчий порушив кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 КК. Через п’ять днів після ДТП Василенкові довелося ампутувати обидві ноги, а ще через шість днів помер Петренко. У ході слідства встановлено, що обидва водії порушили Правила дорожнього руху: Петренко значно перевищив допустиму на цій ділянці дороги швидкість, а Василенко правила обгону, що, крім іншого, підтверджується і висновком судово-автотехнічної експертизи. Автомобілі відновленню не підлягають.Яке рішення повинен прийняти слідчий у даній кримінальній справі?5. Мисливці Іванов та Зайцев, повертаючись надвечір із полювання після невдалих пошуків дикого кабана, почувши у лісі за 20 м. від себе тріск сухих гілок, одночасно вистрілили у цьому напрямі, вважаючи, як вони показали згодом на допиті, що то був кабан. Але замість кабана вони виявили там людину – ще одного мисливця – Кротова, смертельно пораненого. Доставивши потерпілого до лікарні, де лікарі констатували його смерть, Іванов та Зайцев повідомили про те, що сталося у міліцію. У результаті слідчий міліції порушив кримінальну справу щодо них за фактом необережного вбивства.Проведеним розслідуванням було встановлено: смерть Кротова настала від того, що йому в голову попала куля; ще одну кулю виявлено у дереві біля якого знаходився потерпілий у момент пострілів. Однак ні огляд місця події, ні відтворення обстановки та обставин події, ні проведені балістичні і трасологічні експертизи не дозволили відповісти на запитання: від чийого ж пострілу – Іванова чи Зайцева – загинув Кротов.Як повинен поступити у цій ситуації слідчий?Складіть проект рішення, яке має бути прийняте за описаних обставин.6. Неповнолітній Бровченко Василь був притягнутий як обвинувачений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Відповідно до зібраних у справі доказів Бровченко вчинив хуліганські дії з використанням металевого прута, вийшовши у двір будинку після святкування свого дня народження. В цей день йому виповнилось 14 років.Після пред'явлення обвинувачення захисник порушив клопотання про зміну кваліфікації своєму підзахисному. Оскільки останній залізний прут знайшов випадково на місці вчинення злочину і ним наніс кілька ударів потерпілим, то його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК.Після надходження справи з обвинувальним висновком до прокурора, останній, вивчивши всі матеріали справи, дійшов висновку, що кримінальну справу необхідно направити до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Він сам виніс постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього Бровченка примусових заходів виховного характеру і направив її до суду.Який порядок і умови направлення справи до суду для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру?Оцініть законність дій слідчого і прокурора.Варіант: Неповнолітньому Бровченку в день вчинення ним описаних дій виповнилось 11 років.7. 15 вересня 2005 року біля 19 год. 30 хв. Лимаренко Володимир Васильович, 15 серпня 1984 року народження, уродженець м. Житомира, мешканець м. Львова, вул. Топольна, буд. 18 кв. 124., робітник СП "Іскра", неодружений, освіта загальна середня, раніше не судимий, громадянин України, допризовник, перебуваючи у нетверезому стані, перевернув кіоск, що знаходився на розі вул. Зеленої і Бондарської у м. Львові і належав товариству з обмеженою відповідальністю (ТЗОВ) "Імпекс". Як пояснив на допиті Лимаренко, мотивом, що спонукав його до таких дій, стала нетактовна, на його думку, поведінка продавця кіоска. На його (Лимаренка) пропозицію продати дешевше цигарки продавець відповіла, що хай він іде на ринок і там торгується. Розгнівавшись за таку відповідь, він перевернув кіоск.Своїми діями Лимаренко умисно пошкодив майно, заподіявши ТЗОВ "Імпекс" збитки в сумі 3000 грн. На другий день після вчиненого Лимаренко вибачився перед керівництвом ТЗОВ за свою поведінку і частково (2000 грн.) відшкодував завдані збитки.27 вересня (ще до пред'явлення обвинувачення) Лимаренко був призваний на службу до Збройних Сил України. За повідомленням командування військової частини він добросовісно несе службу, дисциплінований, вже має заохочення.1. Чи є за описаних обставин підстави для закриття кримінальної справи?2. Що є тут підставою для звільнення від кримінальної відповідальності?3. В якому порядку вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності?8. 26 грудня 2004 року слідчий на підставі п. 2 ст. 213 КПК України виніс постанову про закриття кримінальної справи про обвинувачення Андрощука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Андрощуку було направлене повідомлення такого змісту: “Ставлю до відома, що кримінальна справа про обвинувачення Вас у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрита 26 грудня за недоведеністю Вашої участі у вчиненні злочину”. Дане повідомлення Андрощук одержав 29 грудня.Повідомлення про закриття кримінальної справи було також направлено потерпілій Зварич Т. М., яка його одержала в той же день, що й Андрощук.8 січня Андрощук оскаржив прокуророві постанову слідчого про закриття кримінальної справи. У скарзі він просив постанову скасувати, довести досудове слідство до кінця, передати справу в суд і хай останній підтвердить його невинуватість, постановивши виправдувальний вирок.Ще раніше, 4 січня, скаргу на постанову про закриття кримінальної справи подала прокуророві потерпіла Зварич. В ній вона вказувала, що кримінальна справа закрита безпідставно. В справі “є достатні дані, які свідчать про вину Андрощука у вчиненні крадіжки”. Крім того, слідчий відмовився надати їй та її представникові - адвокатові Злобіну матеріали справи для ознайомлення. Потерпіла скаржилась також на те, що вона не була визнана цивільним позивачем, не дивлячись на те, що їй злочином була завдана істотна матеріальна шкода. Такі дії слідчого позбавили її можливості домогтися відшкодування шкоди. 8 лютого прокурор повідомив обох скаржників про те, що їх скарги є безпідставними і не підлягають задоволенню. При цьому він зазначив, що його рішення щодо скарг є остаточним.Чи може бути закрита кримінальна справа за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину?Який порядок закриття кримінальної справи?Які обов'язки покладає на слідчого (прокурора, суд) кримінально-процесуальний закон у випадку закриття кримінальної справи (вкажіть окремо - за нереабілітуючими підставами і реабілітуючими)?Який порядок та строки оскарження постанови про закриття кримінальної справи?Дайте правову оцінку відповідям прокурора на скарги.Тема 17. Закінчення досудового слідстваскладанням обвинувального висновкуПлан заняттяА. Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи.1. Умови, за яких досудове слідство в справі можна вважати закінченим складанням обвинувального висновку.2. Процесуальне значення та порядок ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи:а) ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників з матеріалами справи;б) ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи.Процесуальні права учасників процесу під час ознайомлення з матеріалами справи.Процесуальне оформлення оголошення учасникам процесу про закінчення досудового слідства та пред'явлення їм матеріалів справи.Розв'язання клопотань, заявлених при ознайомленні з матеріалами справи.Б. Обвинувальний висновок.Поняття і значення обвинувального висновку.Структура обвинувального висновку.Додатки до обвинувального висновку.В.Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком.9. Питання, які перевіряє прокурор в справі з обвинувальним висновком.10. Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком.Нормативний матеріал та судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України – Київ.2005 р. Гл.20 (ст..ст.212, 217-225); Гл.21,ст..227-233).„Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” Постанова Пленуму від 27 березня 1992. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 р. та від 3 грудня 1997 р. Пункт 3.Постанова Пленуму Верховного суду України „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24 жовтня 2003 р. № 8.Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” від 2 липня 2004 р. № 13.Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” від 11 лютого 2005 р. № 2. // Вісник Верховного Суду України – 2005. - №3 (55). – с.17.Додаткова спеціальна літератураБатюк О.В. Актуальні питання щодо зміни і доповнення обвинувачення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України // Збірник наукових статей. Випуск 8. Івано-Франківськ: „Плай”, 2002 р. – с. 187-189.Белозеров Ю.Н., Ефимичев С.П. Обвинительное заключение в уголовном процессе. – М., 1992.Гришин Ю.О. Закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального висновку // Автореферат дис. канд. юрид. наук. Харків 2000.Ефимичев С. Г. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением. Волгоград. 1977.Зразки кримінально-процесуальних документів: Науково-практичний посібник / за ред. М. П. Стрельбицького. - К.: Істина, 2006.Зубарев В. С., Кроткин Л. П., Статкус В. Ф. Язык и стиль обвинительного заключения. М., 1976.Компев Б. Использование доказательств в обвинительном заключении // Законность, 1997, № 7.Коханов В.А., Савин А.В. Обвинительное заключение по уголовному делу. – М., 1993.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г.Гончаренка – К., -„Форум”, 2003 – с.340-341.Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства. // Право України – 2001 р. - № 3, – с.15.Мариупольский Л. А., Статкус В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. М., 1969.Минаев Ю.В., Лещенко В.А. Обвинительное заключение: значение и отражение в нем данных, входящих в предмет доказывания по уголовному делу. – Волгоград, 1979.Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів по кримінальних справах – Київ, 1996.Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения. – Л., 1981.Півненко В.П., Мірошниченко Е.О. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення // Право України, № 2 (36), 2003 р. – с.48-56.Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. – 2004. - № 12 – с.59.Якубович Н. А., Громов С. М. Обвинительное заключение: Методическое пособие. М., 1977.Питання для самоконтролюЯкі можливі форми закінчення досудового слідства?Кого в першу чергу повідомляє слідчий про закінчення досудового слідства в справі, яка підлягає направленню до суду, і яким способом?Чи існує для учасників процесу обмеження в об'ємі матеріалів справи при ознайомленні, якщо так, то для кого?Про що повідомляється обвинувачений в разі закінчення досудового слідства і зібрання доказів, достатніх для складання обвинувального висновку?Які права мають учасники процесу при ознайомленні з матеріалами справи?Яким процесуальним документом оформляється оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення?Який порядок ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи, коли він заявив клопотання про участь у справі захисника або коли участь останнього є обов'язковою?Як має поступити слідчий, коли участь обраного обвинуваченим захисника в ознайомленні з матеріалами справи неможлива?Чи можна обмежити обвинуваченого і його захисника в часі при ознайомленні з матеріалами справи?Які права має захисник при ознайомленні з матеріалами справи?В якій формі заявляються клопотання слідчому обвинуваченим та його захисником при ознайомленні з матеріалами справи і який порядок їх вирішення?Який порядок проведення додаткових слідчих дій та ознайомлення учасників процесу з додатковими матеріалами?Що собою становить обвинувальний висновок як процесуальний документ і яка його структура?Який зміст описової частини обвинувального висновку?Які методи використовуються у слідчій практиці для викладення описової частини?Який зміст резолютивної частини обвинувального висновку?Які матеріали обов'язково додаються до обвинувального висновку?18. Яким процесуальним документом реагує слідчий на причини та умови, які сприяли вчиненню злочину?Які питання з'ясовує прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком?Які рішення вправі прийняти прокурор у справі з обвинувальним висновком?Який порядок внесення прокурором змін до обвинувального висновку?Що розуміється під поняттям більш тяжке обвинувачення? Яке обвинувачення слід вважати більш тяжким, як одну із підстав повернення прокурором або його заступником справи на додаткове розслідування під час перевірки ними справи з обвинувальним висновком (ч.1 ст. 231 КПК України)?Розкрийте зміст поняття „обвинувачення, що істотно відрізняється від пред’явленого за фактичним обставинами” як підставу для повернення прокурором кримінальної справи на додаткове розслідування? Яке співвідношення цього поняття з поняттям „більш тяжке обвинувачення” (ч. 1 ст. 231 КПК України)?Які дії прокурора після затвердження обвинувального висновку?25. Протягом якого часу має розглянути прокурор справу з обвинувальним висновком і прийняти в ній рішення?Задачі і завдання1. Визнавши досудове слідство в справі закінченим, слідчий телефоном повідомив про це дружину потерпілого Зубарєва і просив її передати чоловікові (потерпілому в справі), що він може ознайомитись з матеріалами справи 10 лютого в приміщенні прокуратури з 10 години ранку до 14 години. В обумовлений час потерпілий Зубарєв в прокуратуру не з'явився. Після того, як слідчий ознайомив обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи, він склав обвинувальний висновок і направив справу до прокурора.Через день до прокурора надійшла заява потерпілого, у якій він, відзначивши, що йому нічого не було відомо про закінчення досудового слідства, просив ознайомити його з матеріалами справи в лікарні, де він знаходиться з 7 лютого на лікуванні.Який порядок ознайомлення потерпілого з матеріалами справи?Чи були допущені порушення кримінально-процесуального закону з боку слідчого?Як, на Вашу думку, має реагувати прокурор на заяву потерпілого?2. Закінчивши досудове слідство в справі про обвинувачення Вовченка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, слідчий надіслав письмове повідомлення про це цивільному позивачеві - керівництву товариства з обмеженою відповідальністю (ТЗОВ) "Імпекс".Коли директор "Імпексу" з'явився для ознайомлення з матеріалами справи, слідчий надав йому можливість ознайомитись лише з тими матеріалами , які стосуються цивільного позову, заявленого у справі. Після ознайомлення з ними директор заявив усне клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. З результатами арешту опису майна він просив його ознайомити.Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, усно роз’яснивши цивільному позивачеві, що санкція ч. 1 ст. 194 КК не передбачає можливості конфіскації майна, а тому немає необхідності накладати арешт на майно обвинуваченого.Які процесуальні права мають учасники процесу під час ознайомлення з матеріалами справи?Який порядок заявлення та вирішення їх клопотань?Чи можна оскаржити постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання?4. Яким процесуальним документом оформляється ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи?5. Дайте правову оцінку діям цивільного позивача і слідчого.3. Після закінчення досудового слідства в справі про вбивство гр-на Волошина слідчий ознайомив з матеріалами справи дружину вбитого гр-ку Волошин, а потім обвинуваченого Чорного. Обвинувачений заявив декілька клопотань про доповнення слідства, які були слідчим задоволені. Після цього обвинувачений знову був ознайомлений з усіма матеріалами справи. Дізнавшись про доповнення слідства, гр-ка Велошина заявила клопотання про ознайомлення і її з додатковими матеріалами слідства,Яке рішення повинен прийняти слідчий?4. Зробіть аналіз нижче приведеного процесуального акту. 3'ясуйте чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону.Протокологолошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомленням. Львів 27 лютого 2005р.Слідчий слідчого управління внутрішніх справ м. Львова капітан міліції Мазуркевич, розглянувши матеріали кримінальної справі № 107 про обвинувачення Миколенка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, визнав зібрані в справі докази достатніми для висновку про вину обвинуваченого і для складання обвинувального висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 218, 219, 220 КПК України обвинуваченому оголошено про те, що досудове слідство в його справі закінчено. Йому роз’яснено, що він має право ознайомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також заявляти клопотання про доповнення досудового слідства.Обвинувачений Миколенко заявив клопотання про те, щоб до ознайомлення з матеріалами справи був допущений адвокат Гречко, який займається приватною адвокатською діяльністю. Клопотання обвинуваченого слідчий задовольнив. Адвокат Гречко прибув до службового кабінету N 7 слідчого ізолятора м. Львова, пред’явивши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 112, видане на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 8 вересня 2004 р.Обвинуваченому Миколенку і його захисникові адвокату Гречко були пред’явлені всі матеріали кримінальної справи № 107 в підшитому і пронумерованому вигляді на 127-и аркушах.Обвинувачений і його захисник разом знайомились з матеріалами справи у слідчому ізоляторі УВС м, Львова з 10 год. 20 хв. до І 9 год.Після ознайомлення з матеріалами справи від обвинуваченого Миколенка заяв і клопотань не було. Захисник обвинуваченого - адвокат Гречко заявив клопотання про закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчинені злочину. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що дане клопотання не ґрунтується на матеріалах справи і є голослівним.Протокол прочитаний вголос. Право на внесення до нього зауважень роз’яснене. Зауважень не було. Записано правильно.Обвинувачений Миколенко П.П.Захисник Гречко З.П.Слідчийкапітан міліції Мазуркевич З.П.5. Громадянину Кротову було пред’явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 185 КК України. Обвинувачення за ч.1 ст. 185 КК України в процесі розслідування справи не підтвердилось. В частині обвинувачення в хуліганстві виникла потреба перекваліфікувати дії Кротова з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України. З положення, яке склалось, слідчий вийшов таким чином: він склав обвинувальний висновок, в якому кваліфікував дії лише за ч. 1 ст. 296 КК України.Дайте оцінку дій слідчого.6. Зробіть аналіз наведеного процесуального акту.„Затверджую”прокурор Личаківського районум.Львова, ст. радник юстиціїІ.Васьків(підпис, гербова печатка)15 березня 2006року.Обвинувальний висновоку кримінальній справі N 124 про обвинувачення Коляди Тамари Федорівни у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.12 січня 2005 року до Личаківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова з травматологічного пункту 8-ї міської лікарні надійшла телефонограма про те, що 12 січня 2005 року о 3 год. 20 хв. до пункту був доставлений автомобілем ”Швидка допомога” Ходунов Іван Петрович, який перебував в стані алкогольного сп’яніння і мав відкритий перелом склепіння черепа. За даним фактом слідчим відділенням Личаківського РВВС була порушена кримінальна справа (а.с. 1-2).Проведеним досудовим слідством у даній справі було встановлено: звечора 11 січня 2005 року Коляда у своїй квартирі, що знаходиться у м. Львові на вул. Батальній, буд. 98, кв. 206, пиячила разом з Ходуновим, з яким вона проживала у фактичних шлюбних відносинах. Протягом вечора між ними декілька разів виникали сварки. Під час однієї з них Ходунов кілька разів вдарив рукою Коляду, але через деякий час вони примирились. Біля 1 год. 30 хв. 12 січня між ними знову виникла сварка, під час якої Ходунов знову вдарив в обличчя свою фактичну дружину. При цьому обоє знаходились в нетверезому стані. Вдаривши Коляду, Ходунов пішов до другої кімнати і ліг на ліжко. Приблизно через годину Коляда взяла з комори, що знаходиться в коридорі, молоток, зайшла до кімнати, де відпочивав Ходунов, і нанесла ним два удари по голові останнього. Після цього вона вибігла з дому, а ще через 10-15 хв. викликала "швидку допомогу", якою Ходунов був доставлений до лікарні (а. с. 7-9; 15-19;26-31).Проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що в результаті нанесених молотком ударів у Ходунова стався відкритий перелом склепіння черепа, струс головного мозку, що належить до тяжких тілесних ушкоджень (а.с.48), Судово-медичним освідуванням Коляди встановлено, що у неї на обличчі, на грудях і на шиї є кілька синців і крововиливів, які могли утворитись 11-12 січня 2005 р. Дані тілесні ушкодження належать до легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності (а. с. 52-54),Допитана як обвинувачена у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, Коляда винною себе визнала частково і дала такі показання: в ніч з 11 на 12 січні вона з фактичним чоловіком Ходуновим „трохи випили". Між ними тоді кілька разів виникали сварки, і Ходунов без будь-якої причини побив її. Така поведінка останнього її розгнівала, і вона, взявши молоток з комори, нанесла ним два удари по голові чоловіка, після чого викликала „швидку допомогу” (а.с.59).Крім особистого зізнання, вина обвинуваченої Коляди підтверджується зібраними у даній справі доказами, а саме: показаннями потерпілого (а.с. 36,62); показаннями свідків Будкевич - сусідки обвинуваченої та Макаренка - лікаря станції "швидкої допомога" (а. с. 37-38;42-44); висновком судово-медичної експертизи (а. с. 52-54). На підставі викладеногоКоляда Тамара Федорівна, 14 червня 1962р. народження, уродженка м. Вінниці, громадянка України, українка, освіта середня спеціальна, - закінчила Львівський фінансово-кредитний технікум у 1983 році, розведена, має на утриманні дочку - ученицю третього класу, позапартійна, працює прибиральницею на базі "Культтовари" Львівської облспоживспілки, проживає в м.Львові, вул. Батальна, буд. 98, кв. 206, раніше не судима,обвинувачується у тому, що вона в ніч з 11 на 12 січня 2005р. перебуваючи в нетверезому стані, після кількох сварок з Ходуновим, з яким знаходилась у фактичних подружніх стосунках, нанесла йому молотком по голові два удари, умисно спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст.121 КК України.Обвинувальний висновок складений у м. Львові 3 березня 2006 р. з дотриманням ст. 223 КПК України.Слідчий СВ Личаківського РВВС м. Львова ст. лейтенант міліції Парубій П. С."Згідний"Начальник СВ Личаківського РВВС м. Львова капітан міліції Зубов А. С.Відповідно до вимог ст. 224 до обвинувального висновку додається:список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (а.с. 72); 2. довідка про рух справи (а, с, 73);довідка про відсутність речових доказів (а. с 14);4. довідка про відсутність судових витрат в справі (а. с. 75).Дайте відповіді на такі питання:1. Чи відповідає наведений обвинувальний висновок вимогам КПК України? Якщо не відповідає - внесіть до нього свої поправки і доповнення. Недостатню інформацію можна використовувати довільно.2. Які є науково-практичні рекомендації щодо змісту, форми і техніки складання обвинувального висновку та додатків до нього?3. Протягом якого часу слідчий має направити кримінальну справу з обвинувальним висновком до прокурора?7. До прокурора надійшла з обвинувальним висновком кримінальна справа про обвинувачення Чижова в крадіжці індивідуального майна (5 епізодів) та в замаху на грабіж. Перевіривши її у відповідності з вимогами ст. 228 КПК, він встановив, що є підстави для скерування справи до суду, але кваліфікацію дій Чижова вважав не цілком правильною. По-перше, один епізод крадіжки матеріалами справи не підтверджується, а тому його необхідно з обвинувачення виключити. По-друге, в діях Чижова є закінчений склад злочину, а не замах на грабіж, що знайшло, на його думку, підтвердження в матеріалах справи.На підставі цього прокурор склав новий обвинувальний висновок і скерував справу до суду,Проаналізуйте наведену ситуацію і дайте оцінку діям прокурора з точки зору процесуального закону. З'ясуйте при цьому коло обставин, що складають предмет перевірки прокурором справи з обвинувальним висновком, та його можливі рішення у справі.Варіант: Як бути у випадку, коли необхідно виключити два епізоди крадіжки, а замість замаху на грабіж фактично був замах на крадіжку.8. Вивчивши справу про обвинувачення Баранова, яка надійшла від слідчого, прокурор встановив достатню повноту розслідування, і дійшов висновку, що є всі підстави для скерування її до суду, Однак дії обвинуваченого Баранова, на думку прокурора, слідчий кваліфікував неправильно.Баранову пред'явлено обвинувачення в зловживанні службовим становищем, а ним, як це випливає з матеріалів справи, допущена службова недбалість. У зв'язку з цим прокурор дійшов висновку про необхідність зміни обвинувачення - перекваліфікувати дії Баранова з ч.1 ст. 364 на ч. 1 ст. 367 КК України.Крім того, на думку прокурора, є підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому - з утримання під вартою на підписку про невиїзд. В судове засідання також необхідно викликати двох свідків, прізвища яких не були вказані в списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання.Змоделюйте дії прокурора відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.Після пред’явлення обвинувачення Петренкові у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в процесі подальшого розслідування справи на основі зібраних доказів виникла необхідність перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України. За цих обставин слідчий виніс „Постанову про перекваліфікацію злочинних дій обвинуваченого Петренка”, повідомив про це в письмовій формі обвинуваченого і продовжив розслідування справи.Чи були порушені слідчим вимоги закону?Дайте правову оцінку його діям?Тема 18. Підсудність та попередній розглядкримінальної справи суддеюПлан заняттяПоняття і значення підсудності кримінальних справ.Види підсудності.Передання кримінальної справи з одного суду до іншого.Сутність і завдання стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею.Строки та порядок попереднього розгляду справи суддею.Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді.Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи.Особливості попереднього розгляду суддею справ приватного обвинувачення.Вручення підсудному копії обвинувального висновку та забезпечення права сторін на ознайомлення з матеріалами справи.Нормативний матеріал та судова практика1. Кримінально-процесуальний кодекс України (станом на 1 січня 2007 р.). Глава 23 (ст.ст. 237-256).2. Кримінальний кодекс України ( ст. ст. 44, 45, 46, 47, 48, 49).3. Закон України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992р., ст. 13, частини п’ята (в редакції закону від 21.06.2001р.) і шоста (з наст. змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №8. – Ст.56.4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005р. „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” // Вісник Верховного Суду України, 2005, № 3 (55).5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві” // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 8 (48).6. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (Узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України, 2004. № 2.Навчальна і додаткова спеціальна література1. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – Київ: „Либідь”, 1999, с. 308-317.2. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навч. посібник за ред. Ю.М.Грошевого – Харків: „Право”, 2002, с.67-70.3. В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. Кримінальний процес України: Підручник. – Київ: Юридична думка, 2005, с.337-356.4. Маляренко В.Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 6, с. 2-9; (Дана стаття опублікована також у таких джерелах : В.Т. Маляренко Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: Навч. посібник: Вибрані наукові праці. – К.: „Видав. Дім „Ін Юре”, 2004, с. 278-297; Право України. – 2004. - №4).4. Попелюшко В.О. Мала судова реформа. – Острог, 2003, с.4-31.5. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика - Харків: 2004.6. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: „Форум”, 2003 (гл.2 (с.98-106; Гл. 23 (с.485 -510). Див. також видання друге, змінене і доповнене, 2004р.).Питання для самоконтролюЩо слід розуміти під підсудністю кримінальних справ та яке її значення?Які види підсудності є у кримінальному процесі?Хто і коли визначає підсудність конкретної справи?Що таке предметна (родова) і територіальна (місцева) підсудності?Що таке спеціальна, а також у її межах персональна підсудності?Як необхідно вирішити питання про підсудність за зв’язком справ?Як кримінально-процесуальний закон регулює питання про склад суду першої інстанції?Який порядок передачі кримінальної справи від одного суду першої інстанції до іншого?Чому не допускається спір між судами про підсудність справи?Чи є попередній розгляд справи суддею самостійною стадією кримінального процесу? Чим ви аргументуєте свою відповідь?Які завдання стоять перед попереднім розглядом справи суддею?В які строки здійснюється попередній розгляд справи?Які питання з’ясовує суддя при попередньому розгляді справи?Хто з учасників процесу бере участь у попередньому розгляді справи?Який порядок попереднього розгляду справи суддею?Які рішення вправі прийняти суддя за результатами попереднього розгляду справи?В яких випадках та за чиєї ініціативи суддя повертає справу на додаткове досудове розслідування?В яких випадках суддя повертає справу прокуророві?В яких випадках суддя зупиняє провадження в справі?В яких випадках суддя закриває провадження в справі (закриває справу)?Які питання, пов’язані з підготовкою справи до судового розгляду, вирішує суддя, коли він прийняв рішення про призначення справи до судового розгляду? Чи враховуються при цьому клопотання сторін?Як має вирішити суддя клопотання будь-якого учасника судового розгляду про дослідження доказів у стадії судового розгляду?Ким і коли вручається підсудному копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду?Як реалізується право учасників судового розгляду на ознайомлення з матеріалами справи, призначеної до судового розгляду?Які особливості досудового розгляду скарги потерпілого в справах приватного обвинувачення?Задачі і завдання1. До Франківського районного суду 6 лютого надійшла кримінальна справа про обвинувачення Забіяки у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 296 КК України. Ознайомившись зі справою, суддя призначив її до попереднього розгляду на 27 лютого2007 р.. У призначений день на досудовий розгляд з’явилися потерпілий і захисник обвинуваченого. Прокурор телефоном повідомив, що він взяти участь у попередньому розгляді справи не зможе через велику зайнятість, але оскільки справу знає досконало і впевнений, що жодних порушень на досудовому слідстві не було допущено, просив суддю здійснити розгляд без його участі та призначити справу до судового розгляду на 13 березня 2007р.Оскільки потерпілий і захисник не заперечували проти попереднього розгляду справи без участі прокурора, суддя доповів суть обвинувачення, констатував, що серйозних порушень на досудовому слідстві він не встановив, (правда, в обвинувальному висновку в ряді випадків є посилання на докази, яких він не виявив у справі), а тому вважає можливим призначити справу до судового розгляду.Потерпілий не погодився з таким висновком судді і заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, так як дії обвинуваченого кваліфіковано неправильно. На його думку їх слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК, оскільки хуліганські дії обвинуваченого були вчинені із застосуванням предмета (металічного прута), заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Захисник заперечив проти задоволення клопотання потерпілого, мотивуючи тим, що потерпілий не вправі заявляти такі клопотання, а їх може заявити лише прокурор, або ж суддя і за власною ініціативою може перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 4 ст. 296, не повертаючи справу на досудове слідство.Суддя виніс постанову про призначення справи до судового розгляду на 13 березня 2007р.Проаналізуйте описану ситуацію і висловіть свої міркування щодо законності дій потерпілого, прокурора, захисника і судді.2. До Шевченківського районного суду м. Львова 3 березня надійшла кримінальна справа про обвинувачення Петренка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України (контрабанда). Голова суду доручив провадження у ній судді Федоровій і передав їй справу. Суддя призначила справу до попереднього розгляду на 12 березня. 10 березня прокурор Шевченківського району звернувся до голови суду з листом про відкликання зазначеної справи у зв’язку з „необхідністю уточнити обвинувачення”. Голова суду відмовився повернути справу, мотивуючи тим, що справа вже передана для провадження судді Федоровій. На звернення прокурора суддя також відмовила повернути справу, оскільки вона вже призначена нею до попереднього розгляду. На попередньому розгляді суддя винесла постанову про повернення справи прокуророві „для уточнення обвинувачення”. На дану постанову захисник обвинуваченого подав апеляцію, а прокурор – подання до апеляційного суду.Чи у відповідності з процесуальним законом діяли голова суду, суддя, прокурор і захисник?Які підстави для повернення справи прокуророві зі стадії попереднього розгляду справи суддею?3. Під час попереднього розгляду справи про обвинувачення Герасимчука за ч. 2 ст. 309 КК України захисник обвинуваченого адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик в судове засідання додатково ще двох свідків – Клименка і Фрішмана, які проживають з обвинуваченим в одному будинку, є його сусідами і зможуть дати йому характеристику як громадянина і сім’янина. Крім того, захисник просив суддю витребувати характеристику на обвинуваченого з його останнього місця роботи, оскільки слідчий цього не зробив, не дивлячись на те, що під час ознайомлення з матеріалами закінченого досудового слідства таке клопотання слідчому було заявлено.Вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення заявлених клопотань, суддя виніс постанову про повернення справи на додаткове розслідування. Мотивуючи таке рішення, суддя зазначив, що досудовим слідством були допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Через 10 днів прокурор подав апеляцію на постанову судді.Які рішення вправі прийняти суддя за результатами попереднього розгляду?Чи були підстави для повернення справи на додаткове розслідування в описаній ситуації?Чи ґрунтуються на законі дії судді, прокурора і захисника в описаній ситуації?В яких випадках справа підлягає поверненню на додаткове розслідування зі стадії попереднього її розгляду та за чиєю ініціативою?4. Складіть схему підстав для повернення справи на додаткове розслідування та ініціаторів прийняття такого рішення суддею за таким зразком: № п/п; підстава повернення справи на додаткове розслідування; хто з суб’єктів процесу є ініціатором повернення по кожній з підстав.5. Проаналізуйте приведений процесуальний акт. З’ясуйте, чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону. Якщо необхідно, - внесіть відповідні корективи.ПОСТАНОВАпро призначення справи до судового розглядуМ.Львів 2 березня 2006Суддя Шевченківського районного суду м. Львова суддя четвертого класу Гапоненко В.С., розглянувши матеріали кримінальної справи про обвинувачення Жураківської в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 134 КК України,встановив:Жураківська С.Й. обвинувачується в тому, що, не маючи спеціальної медичної освіти, 20 грудня 2002 року у себе на квартирі за грошову винагороду незаконно провела аборт у гр-к Ковальчук І.С., що спричинило тривалий розлад здоров’я останньої.Дана справа підсудна місцевому суду Шевченківського району м. Львова. Підстав для її закриття чи зупинення немає. Дії обвинуваченої Жураківської С.Й. правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 134 КК України. В справі зібрані необхідні докази для розгляду справи у судовому засіданні. Всі вони є переконливими і достатніми для висновку про вину обвинуваченої. Вимоги кримінально-процесуального закону під час порушення справи та провадження досудового слідства додержані. Обвинувальний висновок складено відповідно до вимог закону. Запобіжний захід обрано правильно, проте заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином і витрат на стаціонарне лікування потерпілої, органом досудового слідства не вжито, не дивлячись на заподіяння їй значної матеріальної шкоди та пред’явлення цивільних позовів про відшкодування шкоди і витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілої.На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 236, 244, 245, 253, 256 та ст.29 КПК України,постановив:1. Призначити справу Жураківської Софії Йосипівни за ч. 2 ст. 134 КК України до розгляду у відкритому судовому засіданні о 10.00 год. на 25 березня 2006 року в залі судових засідань №2 місцевого суду Шевченківського району м.Львова, про що повідомити учасників судового розгляду.2. В судове засідання викликати: підсудну Жураківську С.Й.; потерпілу Ковальчук І.С.; судово-медичного експерта Громова В.К.; свідків, вказаних у списку, доданого до обвинувального висновку (а.с. 63).3. Справу розглянути у відкритому судовому засіданні за участю прокурора і захисника-адвоката Гикавки П.Ф., запрошеного обвинуваченою.4. Зобов’язати слідчого слідчого відділення Шевченківського відділу внутрішніх справ м. Львова капітана міліції Шевчука П.Ф. негайно вжити заходів до забезпечення цивільного позову відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 КПК України.Суддя місцевого судуШевченківського районум.Львова Гапоненко В.С.Тема 19. Загальні положення судового розглядуПлан заняттяСуть, завдання і значення стадії розгляду кримінальної справи судом першої інстанції.Засади кримінального судочинства.Сторони у судовому розгляді. Процесуальні права і обов’язки учасників судового розгляду.Керівна роль суду під час відправлення правосуддя в кримінальній справі. Головуючий судового засідання.Порядок винесення ухвал (постанов) у судовому розгляді.Межі судового розгляду.Відкладення і зупинення розгляду справи.Направлення справи на додаткове розслідування.Закриття кримінальної справи судом.Нормативний матеріал та судова практикаКонституція України. Розділ VІІІ.Кримінально-процесуальний Кодекс України. Глава 24 (ст. 257-282).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. (з наст. змінами) “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996р. (з наст. змінами) “Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів” (Преамбула та п.п. 1-8, 18).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” (п.п. 1-10).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (п.п. 1-20).Навчальна і додаткова спеціальна літератураНове у кримінально-процесуальному законодавстві України. За ред. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002, с.70-73.Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України.: Підручник. – К.: Юридична думка, 2005, с. 356-380.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка, - Київ: “Форум”, 2003, Глава 24. (вид. 2-е, 2004).Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 6. (Стаття опублікована також у навч. посібнику: В.Т. Маляренко Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку. Вибрані наукові праці. – К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004, с.104-119).Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навчальний посібник.-Острог, 2003, с.32-92.Питання для самоконтролю1. Які завдання вирішуються у стадії судового розгляду кримінальної справи?2. Які принципи кримінального процесу є характерними (властивими) для стадії судового розгляду кримінальної справи?3. Які засади (принципи) судочинства знайшли своє закріплення у ст. 129 Конституції України?4. В чому полягає суть принципу незмінності складу суду?5. Яка роль головуючого (судді) в судовому засіданні?6. Які засоби впливу надає закон головуючому у випадку порушення учасниками судового розгляду порядку засідання та невиконання його розпоряджень?7. Які сторони процесу приймають участь у судовому розгляді? Хто з учасників судового розгляду до них належить?8. В чому полягає рівність сторін у судовому розгляді?9. Чи можливий розгляд кримінальної справи без участі підсудного?10. Які процесуальні права підсудного під час судового розгляду?11. Чи обов’якова участь прокурора в судовому засіданні? Які його процесуальні права?12. Які процесуальні права захисника в судовому засіданні?13. Які процесуальні права потерпілого в судовому засіданні?14. Які процесуальні права цивільного позивача і цивільного відповідача в судовому засіданні?15. Який порядок винесення ухвал (постанов) суду (судді) в судовому засіданні?16. Чи може суд обрати, змінити або скасувати запобіжний захід щодо підсудного?17. Які межі судового розгляду кримінальної справи?18. Як вирішується питання про нове обвинувачення підсудному, яке йому не пред’являлось?19. Як вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності ще й інших осіб, які не притягнуті до такої відповідальності?20. За яких умов розгляд кримінальної справи може бути відкладений?21. Які підстави для зупинення розгляду кримінальної справи?22. Чи можливе направлення справи судом на додаткове розслідування? Якщо так, то на яких підставах? Порівняйте ст.ст.246 і 281 КПК.23. Які підстави встановлює КПК для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі (закриття справи)?Задачі1. Суд у складі двох суддів і трьох народних засідателів розглянув справу про обвинувачення Ващука, Гордона, Кобицького та ін. (всього 6 осіб) у скоєнні злочинів, передбачених п.п.4, 6, 11, 12 частини 2 ст. 115 КК України. З огляду на те, що справа буде розглядатися тривалий час головуючий оголосив про участь у складі суду запасного народного засідателя Куліша, який через два дні приїде з відрядження і прибуде до суду. Прокурор висловив заперечення проти продовження розгляду справи без участі запасного народного засідателя і запропонував судові на підставі ст.280 КПК розгляд справи відкласти до його прибуття на судове засідання. Головуючий відхилив пропозицію прокурора, мотивуючи тим, що ст. 280 КПК передбачає відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або в зв’язку з необхідністю витребувати нові докази. Що стосується осіб, які входять до складу суду, то названа норма до них жодного відношення не має. Суд виніс ухвалу про продовження розгляду справи.З’ясуйте такі питання:Що таке „Законний склад суду” та його незмінність при розгляді справи?Чи допускається заміна когось із складу суду під час розгляду справи. Якщо так, то кого і за яких умов?У яких випадках суд може відкласти розгляд справи?Які дії вживає суд у зв’язку з відкладенням розгляду справи: до закриття судового засідання і після його закриття?2. На завершенні судового слідства у справі про обвинувачення Горбатюка за ст. 286 КК України захисник підсудного подав до суду фотознімки (панорамний, вузловий і детальний) місця автоподії. Ці фотознімки свідчили, що в протоколі огляду місця події не були відображені суттєві обставини, а гальмівний шлях визначений неточно. У цьому зв’язку захисник заявив клопотання про приєднання до справи поданих ним фотознімків, а також провести огляд місця події судом.Висловлюючи свою думку щодо заявленого захисником клопотання, прокурор відзначив, що повторне проведення огляду місця події навряд чи внесе щось нового у зібрану досудовим слідством доказову базу, а тому нехай це клопотання суд вирішує на свій розсуд. Що ж стосується приєднання до справи поданих захисником фотознімків, то він заперечує проти цього, оскільки збирання доказів - це функція органів досудового слідства, прокурора і суду, а не захисника.Суддя ухвалив постанову про задоволення клопотання захисника.Зробіть аналіз описаної ситуації і дайте оцінку діям захисника, державного обвинувача і суду під кутом зору чинного КПК.3. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Петренка за ст. 116 КК України (у підготовчій частині судового засідання) суддя, не дивлячись на заперечення прокурора, задоволив клопотання захисника підсудного про виклик до суду ще двох свідків, які не були допитані на досудовому слідстві. Незадоволений таким рішенням суду прокурор почав кидати репліки на адресу судді, звинувачуючи його в необ’єктивності та упередженості щодо сторони обвинувачення. Головуючий зробив йому зауваження про недопустимість такої поведінки, на що державний обвинувач відповів погрозою заявити йому відвід. Слідом за прокурором потерпілий також почав висловлювати обурення діями судді та обвинуватив його „у несправедливості”. Головуючий попередив прокурора і потерпілого, що у випадку продовження порушення ними порядку судового засідання він усуне їх від участі у розгляді справи.1. Яка роль головуючого у судовому засіданні?2. Як КПК регулює поведінку учасників судового розгляду?3. Які заходи вправі вживати головуючий до учасників судового розгляду та інших осіб, які присутні в залі суду, коли вони не виконують його розпоряджень?4. Як мав діяти головуючий в описаній ситуації?4. Підсудний Кондратюк, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ст. 115 КК України, зробив у судовому засіданні заяву про відмову від послуг його захисника адвоката Гикавки. Своє рішення він мотивував тим, що "моя позиція в справі не співпадає з позицією мого захисника",Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд відхилив клопотання підсудного, мотивуючи тим, що „санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі”. В процесі судового слідства підсудний знову заявив клопотання про відмову від захисника. Адвокат Гикавка підтримав це клопотання, підтвердивши, що "дійсно їх позиції мають істотні розбіжності", а крім того, він до вступу у справу надавав юридичну допомогу потерпілому, склавши йому позовну заяву для пред’явлення цивільного позову у справі.За таких обставин суд задоволив клопотання підсудного, звільнив адвоката від участі в судовому засіданні і продовжив розгляд справи без участі захисника.Якими процесуальними правами наділений підсудний під час судового розгляду?Які процесуальні функції захисника в судовому розгляді?В чому полягає суть заборони „відмови захисника в судовому засіданні від захисту підсудного?” Чи є ця заборона абсолютною?Чи допустив суд порушення права підсудного на захист в даній справі?5. Під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення Слюсаренка у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, прокурор вирішив змінити обвинувачення, пред’явлене підсудному. На його переконання дані судового слідства підтверджують, що підсудний вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК. Про зміну обвинувачення прокурор заявив судові клопотання. Висловлюючи свою думку щодо цього клопотання, захисник підсудного адвокат Гикавка вважав, що воно не може бути задоволене. Він відзначив, що змінити обвинувачення в суді на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред’явлене обвинувачення за фактичними обставинами прокурор не вправі. Не вправі цього зробити і суд, оскільки у відповідності з ст. 275 КПК він розглядає справу тільки в межах пред’явленого підсудному обвинувачення.Представник потерпілого адвокат Перебийніс з приводу клопотання прокурора висловив таку думку: змінити обвинувачення в суді прокурор вправі, винісши про це відповідну постанову і вручивши її учасникам сурового розгляду з обох сторін. Така зміна може відбутися як з метою полегшення становища підсудного (зменшення обсягу обвинувачення або перекваліфікація діяння на кримінальний закон, який передбачає відповідність за менш тяжкий злочин), так і його обтяження. Але прокурор не дотримав процедури зміни обвинувачення в суді, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.Вислухавши думку учасників судового розгляду, суддя вийшов до нарадчої кімнати і виніс постанову про направлення справи на додаткове розслідування.Проаналізуйте описану ситуацію і дайте відповіді на такі запитання:Чи вправі прокурор змінити підсудному обвинувачення?Якщо вправі, то за яких умов і в якому процесуальному порядку?Чи вправі прокурор змінити обвинувачення в суді на більш тяжке?Чи правильно діяв суд в описаній ситуації?6. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Павленка у скоєнні ним злочину, передбаченого ч. З ст.185 КК України, свідок Васильків під час допиту її в судовому засіданні заявила, що підсудній, на її думку, вчиняв крадіжку особистого майна громадян не один. У цьому йому допомагав підліток Іван Побігайло. Вона багато разів бачила їх разом, хоч вони різні за віком (Павленкові - 24 роки, а Побігайлові - 15 років). Був також випадок, коли Побігайло пропонував їй купити "підозрілі" речі. Її сусідка розповідала, що особисто бачила як Павленко і Побігайло на речовому ринку продавали цінні речі.Допитана як свідок мати Івана Побігайла дала показання, з яких виходило, що підсудний негативно впливав на її сина: часто вживав з ним спиртні напої; давав гроші на їх придбання; син нерідко зникав з дому на кілька днів; до навчання в школі відносився несумлінно; невідомо звідки у нього з'являлись цінні речі.Підсудний участь у крадіжках Побігайла заперечував, але поодинокі факти вживання з ним спиртного підтвердив.Прийнявши дану інформацію до відома, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд, порадившись на місці, виніс ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з необхідністю пред'явлення підсудному Павлюку обвинувачення ще й за ст.304 КК України.При цьому суд не погодився з пропозицією представника потерпілих - адвоката Гикавки про порушення судом кримінальної справи щодо непритягнутого до кримінальної відповідальності неповнолітнього Побігайла і повернення всієї справи на додаткове розслідування, оскільки новопорушена справа тісно зв'язана з розглядуваною. Суд взяв до уваги думку прокурора про те, що кримінальна справа стосовно факту участі Побігайла у квартирних крадіжках була порушена, але на підставі п. 2 ст. 213 КПК постановою прокурора закрита. За таких же обставин суд відповідно до п.10 ст. 6 КПК не вправі порушити кримінальну справу щодо нової особи (неповнолітнього Побігайла). Проте суд не погодився з висновком прокурора, який стверджував, що розгляд справи в суді має проводитись тільки в межах обвинувачень, за якими підсудного було віддано до суду. У випадку ж повернення справи на додаткове розслідування, на тій підставі, що необхідно порушити справу за новим обвинуваченням щодо підсудного, суд неминуче порушить межі судового розгляду.Що означає поняття „межі судового розгляду”?Чи суд має право порушити кримінальну справу? Якщо таким правом він не наділений, то як мав діяти в описаній ситуації?Як вирішується питання в суді про порушення кримінальної справи за новим обвинуваченням або щодо притягнення до кримінальної відповідальності ще й інших осіб у даній справі?Дайте аналіз і оцінку діям суду в описаній ситуації.Тема 20. Судовий розгляд кримінальної справиПлан заняттяОсновні частини судового розгляду і їх значення.Підготовча частина судового розгляду. Її завдання.Судове слідство: завдання та особливості.Процесуальний порядок проведення судового слідства. Скорочений судовий розгляд.Дослідження доказів в ході проведення судового слідства.Закінчення і відновлення судового слідства.Судові дебати: предмет, порядок, значення.Останнє слово підсудного.Нормативний матеріал та судова практика1. КПК України. Гл. гл. 25-27 (ст. ст. 283-320).2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” (п.п. 2, 10, 18-20).3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” (п.п. 8-17).4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (п.п. 6-12).5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” .6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” (п.12-23).Додаткова спеціальна літератураАлексеев Н. С., Макарова З. В. Ораторское искусство в суде. - Ленинград, 1989.Бородін М., Мірошниченко Є. Особливості допиту підсудного в судовому засіданні // Право України. – 1996. - №5. – с.38Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждсния в уголовном судопроизводстве.- Харьков, 1976.Загурський О. Психологічні особливості судових дебатів // Наше право. – 2004. – №2. – с.67-71Колбая Г. Н. Соотношение предварительного и судебного разбирательства. М., 1975.Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика. – К., 2004.Маляренко В. Про заочне провадження у кримінальному судочинстві // Право України. – 2004. - № 9. – с.3-15Матвиенко Е. А. Судебная речь. Минск, 1972.Михайленко О.Р. Провадження кримінальних справ у суді. – К., 1992.Слинько С.В. Судебное производство по уголовным делам. Учебное пособие. – Харьков, 2002. – с.384Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. Киев, 1989.Присяжнюк Т. Підсудний у кримінальному процесі // Право України. – 1998. - №11. – с. 51-53Побегайло Г. Д. Судебные прения в советском уголовном процессе. М., 1982.Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навч. посібник.-Острог, 2003, с.93-161.Ціркаль В. Проведення судом відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2004. - №10. – с.75-78.Чеджемов Т. Б. Судебное следствие. М., 1979.Щолкін В., Стулов О. Визнання вини підсудним як спосіб спрощення кримінального процесу: „за” і „проти” // Вісник прокуратури. -2002. - №1Шмаленя С. Негативне у скороченні судового слідства // Вісник прокуратури. – 2003. - №6.Питання для самоконтролюЗ яких частин складається судовий розгляд кримінальної справи?В чому полягають суть і завдання підготовчої частини судового розгляду?Які дії вчиняє суд у підготовчій частині і яка їх послідовність?Як діє суд у випадку неявки кого-небудь з учасників судового розгляду?В чому відмінність відводу і усунення учасника від участі у справі?Які дії вправі вчинити суд у підготовчій частині в зв’язку з відкладенням судового розгляду?Який порядок вирішення заяв і клопотань учасників судового розгляду до початку судового слідства?Які завдання вирішує суд під час судового слідства?Чи відкривається судове слідство в справах, у яких слідчим винесено постанову про направлення справи до суду для її закриття?Як встановлюється порядок дослідження доказів?Який порядок застосування спрощеного судового розгляду?З допомогою яких судово-слідчих дій здійснюється дослідження і перевірка доказів під час судового слідства?В якому порядку задаються запитання допитуваному під час судового слідства?У яких випадках можуть бути оголошені в судовому засіданні покази підсудного, потерпілого та свідків, даних ними під час досудового розслідування справи?Яке роз'яснення дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 грудня 1985 р. щодо порядку призначення експертизи в суді (див. п. 15 постанови)?Які умови і порядок проведення судового огляду місця події?З якою метою, кому, про проведення яких дій можуть направлятись судові доручення?В яких випадках судове слідство може бути відновлено після його закінчення?Яке призначення і який порядок судових дебатів?Який основний зміст обвинувальної та захисної промов?За яких умов може бути використано право на репліку в судових дебатах?Яке призначення останнього слова підсуднього?Завдання і задачі1. В судовому засіданні під час слухання справи Артюшкіна і Воробчука, обвинувачених за ч.4 ст. 206 КК України, було встановлено, що копія обвинувального висновку підсудному Артюшкіну вручена в день розгляду справи, а підсудному Воробчуку - за два дні до розгляду.Головуючий роз'яснив, підсуднім їх право на одержання копій обвинувального висновку не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді, а також заявив, що справа може бути розглянута в даному судовому засіданні лише за наявності згоди на це підсудних.1.Чи правильним є роз'яснення головуючого?2. Які роз’яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України (див. п. 9 постанови „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”).3. З кількох, частин складається стадія судового розгляду кримінальних справ і в якій частині повинен з'ясовуватись час вручення підсуднім копії обвинувального висновку?2. Справа про обвинувачення Сидоренка та Георгадзе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, була призначена до розгляду на 10 год. 20 лютого. На цей час у судове засідання були доставлені підсудні, які знаходились під вартою, та з’явились всі учасники судового розгляду і викликані в суд свідки. О 10 год. 45 хв. суд зайняв своє місце, і суддя відкрив судове засідання. Після цього він перевірив, хто з учасників судового розгляду з'явився. Попередивши викликаних свідків про відповідальність за відмову від показань та давання завідомо неправдивих показань, суддя видалив їх із зали суду. Потім він встановив особи підсудніх і всіх учасників судового розгляду та опитав їх, чи довіряють вони йому розглянути справу. Одержавши від усіх стверджувальну відповідь, суддя оголосив про початок судового слідства і запропонував по черзі державному обвинувачеві, захисникам та підсуднім дати свої пропозиції щодо встановлення порядку дослідження доказів.1. Яке призначення підготовчої частини судового розгляду?2. Який порядок (послідовність) проведення підготовчої частини?3. Чи було допущено порушення головуючим порядку проведення підготовчої частини? Якщо так, то в чому воно полягає?4. Чи вправі учасники судового розгляду звертати увагу головуючого в судовому засіданні на допущені ним порушення процесуального закону або заперечувати його дії?5. Складіть письмову схему послідовності дій суду у підготовчій частині судового засідання?3. В справі про обвинувачення Федорова за ч. 3 ст. 186 КК України суд викликав в судове засідання 18 свідків. Під час судового слідства були допитані експерти і 11 свідків. Сім свідків в судове засідання не з'явилось. Стосовно двох з них було відомо, що вони хворі. Ще один знаходився у довготривалому відрядженні. Причину неявки чотирьох свідків з'ясувати не вдалось. Головуючий з цього приводу з'ясував думку учасників судового розгляду. Державний обвинувач заявив, що, на його думку, є всі підстави завершувати судове слідство, оскільки обставини справи з'ясовані повно, підсудний сам визнає частково свою вину, а крім того, в матеріалах справи є покази свідків, які не з'явились в суді. Їх можна зачитати. Нового нічого вони в справу не внесуть. Відкладати ж слухання справи не можна, оскільки наступного дня він має виїхати в довготривале (4-5 днів) відрядження. Якщо ж суд дійде висновку, що без їх допиту завершувати судове слідство неможливо, то хай в такому разі зупинить розгляд справи.Захисник підсуднього, навпаки, наголосив на тому, що судове слідство без допиту свідків, які не з'явились, завершувати не можна, оскільки буде порушено принцип безпосередності дослідження доказів у справі. Він заявив клопотання про відкладення розгляду справи і вжиття заходів до виклику всіх свідків, а у випадку їх ухилення від явки до суду - застосувати привід.1. В чому полягає суть принципу безпосередності і усного дослідження доказів в суді?2. Чи допускає кримінально-процесуальний закон відхилення від цього принципу?3. Який порядок допиту свідка в суді?4. Зробіть правовий аналіз позицій прокурора і захисника.5. Як має поступити суд в описаній ситуації?4. Самбірським районним судом Львівської області розглядалась справа про обвинувачення Корнієнка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України. Під час судового слідства після допиту потерпілої один з суддів поставив питання про необхідність огляду місця події, оскільки в її показах і показах підсудного є істотні протиріччя. Місце події злочину знаходилось на віддалі 27 км. від суду. Прокурор, захисник підсудного, потерпіла та її представник не заперечували проти огляду місця події судом. Підсудний також не заперечував, але вважав, що особливої необхідності у виїзді на місце події немає, оскільки в справі є протокол його огляду, складений слідчим і підписаний ним (підсудним). Начальник конвою повідомив головуючого, що конвой зможе доставити підсудного на місце події лише спеціальним транспортом і за умови, що на це він одержить згоду свого безпосереднього начальника.Оскільки спеціального транспорту в цей час не було, суд ухвалив рішення провести огляд місця події без участі підсудного. Крім того, секретар судового засіданя попросила головуючого відпустити її, оскільки поїздка вимагатиме кілька годин часу, а їй необхідно забрати з дитячого садка дитину.Головуючий відпустив її, доручивши скласти протокол огляду судом місця події одному з суддів, що входили до судової колегії в даній справі.1. Які слідчі дії вправі провести суд під час судового слідства?2. Який порядок огляду місця події судом?3. Чи у відповідності із чинним кримінально-процесуальним законом була проведена названа слідчо-судова дія?5. В процесі допиту підсудного Забіяки головуючий порівняв його показання в суді з показаннями на досудовому слідстві і звернув увагу на розходження в них. Захисник підсудного просив головуючого дотримуватись порядку оголошення показань підсудного, передбаченого законом.1. Чи правильним було зауваження захисника і якщо правильним, то чому?2. Чи допускається на судовому слідстві відтворення звукозапису показань обвинуваченого даних під час досудового розслідування?6. Галицьким районним судом м. Львова було повернуто для проведення додаткового слідства справу про обвинувачення Вовченка за ч.1 ст.286 КК України, який здійснив наїзд мотоциклом на 15-річну потерпілу Панасюк. Суддя, повертаючи справу, вказав на необхідність: перевірити висновок експерта щодо визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження потерпілої; встановити особи двох чоловіків, які надавали першу медичну допомогу потерпілій, та допитати їх щодо обставин події злочину; допитати неповнолітню Панасюк за участю її законного представника; а також провести додатковий огляд місця події з метою точного визначення місця знаходження Панасюк в момент наїзду.Прокурор Галицького району оскаржив дане рішення суду до апеляційного суду Львівської області з огляду на його безпідставність.1. Чи обґрунтоване рішення прокурора?2. Якими діями суд може перевірити наявні у матеріалах справи докази?3. Складіть процесуальний документ, який за даних умов необхідно винести судді.Тема 21. Вирок судуПлан заняттяПоняття та процесуальне значення вироку суду.Властивості вироку.Види вироків та підстави їх постановлення.Складові частини вироку та їх зміст.Таємниця наради суддів під час постановлення вироку.Питання, що вирішуються судом під час постановлення вироку. Порядок їх вирішення. Окрема думка судді.Проголошення вироку та роз’яснення його змісту.Піклування суду про особисті та майнові інтереси засудженого або виправданого.Нормативний матеріал і судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 23-2, 53, 53-1; Глава 28 (ст.ст. 321-346); ст.370 ч.2 пп.8-9.Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 року N 588/2000.// Урядовий кур'єр 2000, N77 від 26.04.2000.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 “Про виконання судами України законодавства і постанов пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (п.п. 13-26).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ (п.п. 19, 20).Додаткова спеціальна літератураБушуев Г.И. Совещание судей при постановлении приговора. – М., 1988.Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку – акта правосуддя. – Харків, 1994.Кобликов А. С. Судебный приговор. – М., 1966..Мартынчик В. Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе. – Кишинев, 1989.Надь Л. Приговор в уголовном процессе. – М., 1982.Настольная книга судьи. (Гл.гл. 20-22). – М., 1972.Павлишин А. Підстави постановлення обвинувального вироку: аналіз чинного закону та проекту КПК України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип.39. – С.498-503.Перлов И.Д. Приговор в советском уголовном процессе. – М., 1980.Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навчальний посібник. - Острог. 2003, с. 162-192.Толочко А.Н. Судовий вирок та його мотивування. – К.,1991.Харута О.Чи потрібна нарадча кімната? // Право України. – 1995. – №8. – С.46.Черечукіна Л. Тернистий шлях виправдувального вироку // Право України. – 2000. – №12. – С.52-54.Шаренко С.Л. Процесуальний статус окремої думки судді // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 11 (75). - с.35-36.Питання для самоконтролюВ чому полягає суть і значення вироку?Які властивості вироку? Які з них є внутрішніми, а які зовнішніми?У чому полягає законність, обґрунтованість, мотивованість і справедливість вироку?У чому полягає виключність, обов'язковість і преюдиційність вироку?Які є види вироків?Які є види обвинувального вироку?Які підстави для постановлення обвинувального вироку з призначенням покарання?Які підстави для постановлення обвинувального вироку із звільненням від відбування покарання?Які підстави для постановлення обвинувального вироку із звільненням від відбування покарання з випробуванням?Які підстави для постановлення виправдувального вироку?Чи має значення підстава для постановлення виправдувального вироку для вирішення цивільного позову?Який порядок наради суддів під час постановлення вироку?У чому полягає таємниця нарадчої кімнати та яке її значення?Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку? На які групи їх можна поділити?Чи може суд відновити судове слідство, приступивши до постановлення вироку?Який зміст вступної частини обвинувального (виправдувального) вироку?Який зміст мотивувальної частини обвинувального вироку?Який зміст резолютивної частини обвинувального вироку?Який зміст мотивувальної частини виправдувального вироку?Який зміст резолютивної частини виправдувального вироку?Що таке окрема думка судді і яке її процесуальне значення?Який порядок підписання вироку? Який наслідок непідписання вироку одним із суддів?Який порядок проголошення вироку?Як поступити із проголошенням вироку, коли підсудний не володіє мовою, якою ведеться судочинство?Які питання можуть бути вирішені одночасно з постановленням вироку?У яких випадках після проголошення вироку головуючий повинен дати розпорядження про звільнення підсудного з-під варти?В яких випадках суд зобов'язаний або має право винести окрему ухвалу?Який порядок вручення копії вироку засудженому або виправданому?Які заходи вживає суд щодо піклування про неповнолітніх дітей та майна засудженого, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями виправданому?Задачі і завдання1. Під час розгляду справи про обвинувачення Коцюби у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у головуючого в судовому засіданні судді Павличка виник сумнів щодо кваліфікації дій підсудного. В одній з перерв у судовому засіданні він зателефонував судді апеляційного суду Федорчуку, поділився з ним своїми сумнівами, але чіткої відповіді від нього не одержав. Знаходячись під час перерви в кабінеті судді, він з іншими суддями цього суду продовжувв обговорювати це питання. В цей час до них зайшли прокурор і захисник Коцюби, які також прийняли участь в обговоренні питання щодо кваліфікації дій підсудного і висловили свої міркування. Так і не дійшовши єдиної думки, суддя продовжив засідання. Він заслухав судові дебати, останнє слово підсудного і вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оскільки постановлення вироку затягувалось, головуючий вийшов з нарадчої кімнати, зайшов до кімнати секретаря судового засідання і попросив її приготувати для нього чай. В цей час до нього підійшов прокурор і поцікавився, чи ще довго буде постановлятися вирок. Після того, як був постановлений і проголошений вирок, захисник засудженого адвокат Гикавка подав на нього апеляцію. Обґрунтовуючи неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, він вказав також на порушення судом вимог ст. 322 КПК України і просив апеляційний суд змінити вирок, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 3 ст. 296 КК, та вказати головуючому суду Павличку на порушення процесуального закону, винісши про це окрему ухвалу.Що слід розуміти під таємницею нарадчої кімнати і яке значення має дотримання вимог ст. 322 КПК України для постановлення законного і обґрунтованого вироку?Чи можна вважати порушеною таємницю нарадчої кімнати, якщо:а) суддя (один із суддів) виходив з нарадчої кімнати для вирішення питань, які не пов’язані з кримінальною справою?б) якщо під час постановлення вироку в нарадчу кімнату заходили запасний засідатель або секретар судового засідання;в) якщо під час наради суддів головуючий вів телефонні розмови з іншими особами щодо обставин справи?г) якщо суддя (один з суддів), який брав участь у постановленні вироку, розповідав про висловлювані під час постановлення вироку міркування?3. Чи вважається порушення таємниці нарадчої кімнати істотним порушенням вимог закону, що тягне обов”якове скасування вироку?4. Яке рішення має прийняти апеляційний суд на скаргу захисника в описаній ситуації?2. Під час обговорення в нарадчій кімнаті питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена неповнолітньому підсудному Івашку, якого судді щойно визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. "4" і "6" ч.2 ст. 115 КК, народні засідателі настоювали на обранні довічного позбавлення волі.Головуючий в судовому засіданні суддя апеляційного суду Бубка роз'яснив, що таке рішення суду буде незаконним, оскільки відповідно до чинного кримінального закону України (ст. 64 КК) довічне позбавлення волі не може бути застосовано до осіб, які не досягли на час вчинення злочину повноліття. Проте народні засідателі не погодилися з таким розумінням і настоювали на постановленні обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи, що всі професійні судді, які брали участь у розгляді справи, дійшли висновку про необхідність призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, суд постановив саме такий вирок. Народні засідателі відмовились його підписати.Яким вимогам має відповідати вирок суду?Який порядок наради суддів при постановленні вироку?Який порядок складення вироку і його підписання?Що таке окрема думка судді і яке вона має процесуальне значення?Як має поступити головуючий в описаній ситуації?3. Складіть письмову довідку про вступну частину вироку, вказавши в ній: які дані про особу підсудного мають бути вказані у вступній частині. При цьому врахуйте роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 29 червня 1990 р. (п.14).Складіть письмову довідку про мотивувальну частину обвинувального і (окремо) виправдувального вироку. При цьому порівняйте ст. 324 і ст. 334 КПК та використайте п.п. 15,16-23 названої постанови Пленуму Верховного Суду України.4. Зробіть правовий аналіз і дайте правильне вирішення такої ситуації.В мотивувальній частині обвинувального вироку в справі про обвинувачення Копиленка Ф. П. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України, суд вказав: "Підсудний Копиленко Ф. П. винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Проте вина його підтверджується показаннями свідків Якуби П.Г., Петренка Л.К. та Федорової 3., які були очевидцями побиття підсудним потерпілого і спричинення йому тілесних ушкоджень. Цю обставину підтверджують також свідки Гуренко П.Д. та Яблонська Л.В., які хоч і не були допитані в судовому засіданні, але дали показання на досудовому слідстві. Ці показання підсудній, як і інші дані про його вину, не міг спростувати. Пояснення підсудного про те, що тілесні пошкодження потерпілому завдані ним в стані необхідної оборони є голослівними. В підтвердження цього факту він не привів жодних доказів. Вина ж його, крім перелічених доказів, підтверджується і висновком судово-медичної експертизи.Виходячи з наведеного, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, визнає Копиленка Ф. П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України".Чи правильно складена мотивувальна частина вироку в описаній ситуації? В чому її недоліки?Для обгрунтування своєї відповіді використайте роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в Постанові від 29 червня 1990 р. (п.п. 15-17).5. Складіть письмову довідку про резолютивну частину вироку обвинувального і окремо – виправдувального. Крім того, вкажіть, як у вироку суду (в його мотивувальній і резолютивній частинах) мають знайти відображення такі обставини:Підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які передбачені різними статтями кримінального закону. В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилось.Підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, які кваліфіковані однією нормою кримінального закону (наприклад, декілька крадіжок). В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них (однієї) не підтвердилось.Підсудний вчинив один злочин, який помилково був кваліфікований за декількома статтями кримінального закону (наприклад, умисне вбивство, вчинене учасниками банди (ст. 257 і ст. 115 КК України).4. В ході судового слідства суд визнав необхідним кваліфікувати окремі епізоди злочину за статтею закону, за якою підсудному не було пред'явлено обвинувачення (наприклад, дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК, а суд вважає, що окремі епізоди необхідно кваліфікувати за ст. 364 КК України).Для обґрунтування своєї відповіді використайте роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в постанові від 29 червня 1990 р.6. Гриньків Ф. І. обвинувачувався в тому, що, їдучи на закріпленому за ним автомобілі по вулиці, де знаходилось багато пішоходів, проявив необачність – не зауважив, як з правого боку за ходом автомобіля до нього наблизився Паньків А. Була ожеледь і при гальмуванні (спереду на віддалі біля 5 м. був пішохідний перехід) автомобіль закинуло і задня частина кузова вдарила потерпілого. Від одержаних тілесних ушкоджень останній помер. Провівши судове слідство, суд дійшов висновку, що Гриньків не порушив правил вуличного руху, і виніс виправдувальний вирок за недоведенням участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Суд також відмовив у задоволенні цивільного позову, заявленому дружиною померлого Паньківа.Чи суд правильно визначив підставу виправдання підсудного?За якими підставами може бути постановлено виправдувальний вирок?Чи впливають підстави виправдання на вирішення цивільного позову у кримінальній справі?7. Томаша, якого звинувачували у розкраданні майна на суму 6000 грн. та у службовій недбалості із заподіянням шкоди на суму 15000 грн., вироком місцевого суду було виправдано, відповідно, за відсутністю у його діях складу злочину та недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Заявлений до Томаша цивільний позов суд залишив без розгляду.Чи правильно поступив суд у даній ситуації?8. Одночасно з вироком суд постановив окремі постанови щодо потерпілих Максимова та Михайлова. У них суддя зазначив, що 20 грудня 2006 р. потерпілі не з’явилися без поважних причин на судове засідання, а 24 грудня відмовились давати показання і порушували порядок у судовому засіданні. Окремі постанови було надіслано адміністрації за місцем роботи потерпілих.Чи правильно поступив суд у даній ситуації?Тема 22. Апеляційне провадженняПлан заняттяЗаняття першеСистема перегляду судових рішень у кримінальному судочинстві України. Суть, завдання та значення апеляційного провадження.Суб’єкти права на апеляційне оскарження судових рішень.Предмет апеляційного оскарження.Зміст та форма апеляційних скарг. Строки та порядок апеляційного оскарження.Наслідки надходження апеляцій до суду першої інстанції.Направлення справи до суду апеляційної інстанції та призначення справи до апеляційного розгляду.Попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції.Заняття другеСтроки розгляду справ в суді апеляційної інстанції. Повідомлення про час та місце апеляційного розгляду. Перенесення апеляційного розгляду.Особливості проведення судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Фіксування ходу апеляційного розгляду.Підстави для перегляду судових рішень в апеляційному порядку.Обсяг перевірки справи апеляційним судом. Рішення апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду.Вирок та постанова суду апеляційної інстанції: підстави та умови винесення.Порядок апеляційної перевірки постанов (ухвал) про закриття справи, повернення справи на додаткове розслідування, а також інших постанов суду першої інстанції.Нормативний матеріал та судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17, п.3, 15 ст. 32, ст. 45, ч.3 ст.611, 87, 882, ч.9 ст.106, ч.7 ст.1652, ч.4 ст.276, ч.4 ст. 282, ч.3 ст. 299; глави 29, 30).Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. з наступними змінами (ст.ст. 37, 40).Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч. 2 ст. 6, 12, ч.3 ст. 13).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (пункти 17, 18).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (пункти 19, 21-25).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві" (пункти 12, 32)Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (пункти 3, 8, 13-15).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” (пункт 23).Додаткова спеціальна літератураАнікіна Н. Актуальні проблеми апеляційного провадження за цивільним позовом // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 188-190.Богословская Л.А. Основания к отмене или изменению приговоров. Учебное пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1981. – 59 с.Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 206-209.Бобечко Н. Процесуальний статус прокурора в апеляційному провадженні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 399-401.Захаров Д.О. Рішення апеляційного суду та їх правові властивості // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 273-276.Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / К., 2005. – 18 с.Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.217-259.Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 42-53.Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 48-55.Мірошников І.Ю. Особливості судового слідства апеляційної інстанції // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 276-279.Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 37-73.Теремецький В. Повідомлення про надходження апеляції – гарантія забезпечення права на апеляційне оскарження вироку // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 82-90.Теремецький В. Сутність і зміст доповнення та зміни апеляції в кримінальному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 135-138.Теремецький В.І. Проблеми реалізації принципів кримінального судочинства у стадії апеляційного провадження // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 239-242.Филин Д.В. Проблемы апелляции в современном уголовно-процессуальном законодательстве Украины // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 76-83.Шевченко Т.В. Нагальні проблеми апеляційного розгляду кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 49-50, 59.Питання для самоконтролюДо першого заняття:Які форми перевірки судових рішень закріплені у чинному КПК України?В чому полягає суть апеляційного провадження?Які завдання стадії апеляційного провадження?Яке значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві України?Чи вправі обмежено осудна або неосудна особа, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру, самостійно подати апеляційну скаргу?Чи вправі згідно з чинним КПК України подати апеляційну скаргу підозрюваний та підсудний?Чи дозволяє кримінально-процесуальний закон цивільному позивачу оскаржити судове рішення незалежно від того, що на це ж рішення за його дорученням подав апеляційну скаргу його представник?Чи може бути предметом апеляційного перегляду винесені в ході судового розгляду судом першої інстанції постанови (ухвали) щодо порядку дослідження доказів, розв’язання клопотань сторін, дотримання порядку в залі судового засідання?Чи передбачає кримінально-процесуальний закон можливість апеляційного оскарження рішення суду про відмову в допуску захисника до участі у справі?Назвіть суди, які уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в апеляційному порядку.Назвіть судові рішення, для яких встановлений 15-добовий строк на апеляційне оскарження.Назвіть судові рішення, на які можна подати апеляцію у 3-добовий строк.Які додаткові вимоги покладає кримінально-процесуальний закон на окремих суб’єктів права на апеляційне оскарження щодо змісту та форми їх апеляції?До якого суду, за загальним правилом, сторонами подається апеляція?Як повинен вчинити головуючий, одержавши апеляцію, що не відповідає усім вимогам закону щодо її змісту та форми?Як повинен вчинити головуючий, одержавши апеляцію, що надійшла з пропущенням строку на апеляційне оскарження за відсутності клопотання про його відновлення?Які причини пропущення строку на апеляційне оскарження можна вважати поважними?Які постанови головуючого, пов’язані із забезпеченням сторонам права на апеляційне оскарження, можуть бути оскаржені до суду апеляційної інстанції?Які процесуальні наслідки тягне за собою подання апеляції?Якими шляхами згідно з чинним КПК України здійснюється повідомлення про надходження апеляції?Протягом якого часу з моменту поміщення оголошення про надходження апеляції заінтересовані особи мають право ознайомитись з нею в суді першої інстанції?Протягом якого часу з моменту ознайомлення з апеляцією, заінтересовані особи мають право подати свої заперечення на неї?До якого моменту кримінально-процесуальний закон дозволяє особі, яка подала апеляцію, доповнити, змінити або відкликати її?Чи пов'язує кримінально-процесуальний закон право подання апеляції з правом внесення заперечень на неї?Коли забороняється вносити до апеляції зміни, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого?За якої умови захисник, який вступив в процес на стадії апеляційного провадження, може змінити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції?Який суд уповноважений визначати дату апеляційного розгляду справи?У який строк кримінальна справа повинна бути призначена до судового розгляду?У який строк кримінальна справа разом з апеляціями, доповненнями та запереченнями на них, повинна надійти до суду апеляційної інстанції?Для вирішення яких питань може бути проведений попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції?З якою метою апеляційний суд на попередньому розгляді вправі дати доручення суду першої інстанції?В якому випадку суд апеляційної інстанції відмовляє у прийнятті апеляції до свого розгляду?За наявності яких підстав за результатами попереднього розгляду справа повертається суду першої інстанції?Яке рішення приймається в разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог та за відсутності апеляцій інших учасників процесу в ході попереднього розгляду?В якому випадку суд апеляційної інстанції при попередньому розгляді зупиняє апеляційне провадження?До другого заняттяУ який строк та яким способом суд апеляційної інстанції повідомляє заінтересованих осіб про час і місце апеляційного розгляду?Назвіть випадки перенесення апеляційного розгляду.На який максимальний строк дозволяється переносити апеляційний розгляд?В яких межах проводиться судове слідство судом апеляційної інстанції?Назвіть особливості судових дебатів в суді апеляційної інстанції?З наявністю яких процесуальних умов кримінально-процесуальний закон пов'язує надання останнього слова підсудному в суді апеляційної інстанції?Якими засобами здійснюється фіксування ходу апеляційного розгляду кримінальної справи?Чи обов’язково в ході кожного судового засідання суду апеляційної інстанції складати протокол?У яких випадках в суді апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу?Назвіть підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.У яких випадках дізнання, досудове чи судове слідство визнаються однобічними і неповними?Назвіть випадки безумовного скасування судового рішення у зв’язку з однобічністю і неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства?У яких випадках судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи?Які порушення вимог кримінально-процесуального закону вважаються істотними?Назвіть випадки безумовного скасування судового рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.В чому полягає неправильне застосування кримінального закону як апеляційна підстава?В чому полягає невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого як апеляційна підстава?В якому обсягу проводиться перевірка справи апеляційним судом?Назвіть рішення, які вправі прийняти суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи.У яких випадках суд апеляційної інстанції може змінити вирок?У яких випадках суд апеляційної інстанції може змінити постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру?У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування?У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на новий судовий розгляд?У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і закрити справу?У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок?Які існують види вироків суду апеляційної інстанції?У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і винести свою постанову?Які особливості апеляційної перевірки постанов (ухвал) про закриття справи, повернення справи на додаткове розслідування, а також окремих постанов (ухвал) суду першої інстанції?В який строк розглядається апеляція на постанову судді про продовження строку тримання під вартою чи про відмову в цьому?Задачі і завданняДо першого заняття1. Шпортун обвинувальним вироком суду був засуджений на два роки позбавлення волі. Сторони захисту та обвинувачення в апеляційному порядку вирок не оскаржили. За три дні до закінчення строку на апеляційне оскарження в апеляційний суд надійшла апеляційна скарга батька засудженого Шпортуна, який просив змінити призначене синові покарання на покарання, не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що без батька залишились двоє малолітніх дітей, а дружина Шпортуна за станом здоров'я працювати не може.Шпортун після ознайомлення зі скаргою написав заперечення на неї, зазначивши, що він з нею не погоджується і бажає відбувати призначене йому покарання.Назвіть суб'єктів права на апеляційне оскарження.Чи підлягає розгляду дана кримінальна справа в суді апеляційної інстанції?2. Захисник засудженого Іванчука вирішив подати апеляцію на обвинувальний вирок, в якій довести, що Іванчука засуджено незаконно, і просити суд апеляційної інстанції вирок скасувати, а справу закрити.Повідомивши про це Іванчука, який знаходився під вартою, він дізнався від нього, що вироком він задоволений, оскаржувати його не збирається і вимагає від адміністрації слідчого ізолятора негайного відправлення до місця відбування покарання.Незважаючи на відсутність згоди свого підзахисного, захисник оскаржив вирок.Чи зв’язаний захисник думкою свого підзахисного щодо оскарження судового рішення?3. Постановою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 8 травня 2004 р. потерпілим Рябцеву Василю та Рябцеву Андрію відмовлено у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження обвинувального вироку від 27 лютого 2004 р., постановленого цим судом щодо Зарубицького.Відмовляючи у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку, суддя вказав на те, що причини пропущення строку не можуть бути визнані поважними.Як видно з матеріалів справи, потерпілі Рябцев Василь та Рябцев Андрій – проживають в Алтайському краї Російської Федерації. Після давання показань в судовому засіданні Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі Зарубицького потерпілі повернулися до свого місця проживання, узгодивши з головуючим можливість наступного розгляду справи за їх відсутності.27 лютого 2004 р. був постановлений вирок у даній кримінальній справі. 30 березня 2004 р. потерпілі отримали направлену їм судом поштою копію вироку. 5 квітня 2004 р. потерпілі також поштою надіслали апеляційні скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які надійшли до районного суду 18 квітня 2004 р.У клопотаннях потерпілі, посилались на те, що вищевказані дати підтверджені штемпелями поштових відділень, просили відновити для них пропущений строк на оскарження вироку в апеляційному порядку.Чи є відмова судді у відновленні пропущеного потерпілими строку на апеляційне оскарження обґрунтованою?У який строк можна оскаржити постанову (ухвалу) суду про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження?Яке рішення повинен ухвалити суд апеляційної інстанції у випадку оскарження потерпілими постанови судді Глибоцького районного суду Чернівецької області в апеляційному порядку?4. Демиденко був засуджений 10 грудня місцевим судом за розбій і обвинувальний вирок в апеляційному порядку не оскаржив. 27 грудня того ж року в апеляційний суд надійшла скарга його дружини, в якій вона просила суд пом’якшити призначену міру покарання. Суддя апеляційного суду за результатами попереднього розгляду відмовив у прийнятті апеляції до апеляційного розгляду з таких підстав:а) апеляційна скарга дружини засудженого Демиденка подана з порушенням строку, встановленого законом;б) апеляційна скарга подана не через суд, який постановив вирок, а безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Чи правомірне рішення судді апеляційного суду?Якщо ні, то як належить правильно вчинити в описаній ситуації?До другого заняття1. Вироком місцевого суду Потапчука засуджено за задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також за замах на зґвалтування.За поданими апеляціями засудженого та його захисника відбувся апеляційний розгляд (апеляційний суд не визнав за необхідне проводити судове слідство), в результаті якого вирок місцевого суду залишено без змін.У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушили питання про скасування винесеної ухвали суду апеляційної інстанції та про направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що всупереч їх вимогам апеляційний суд не задоволив клопотання про фіксування апеляційного розгляду за допомогою технічних засобів.Чи обґрунтовані вимоги засудженого Потапчука та його захисника?Яке рішення повинна прийняти колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України?2. Апеляційним судом Корнієнко засуджений за умисне вбивство матері, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України).Суд встановив, що злочин вчинено 24 липня 2005 р. в першій половині дня за місцем проживання Корнієнка. Він же стверджував, що в цей час вживав спиртні напої у Забородька разом з матір’ю і з нею повернувся додому в другій половині дня. Ці доводи у вироку викладені, але не спростовані.Свідки не підтвердили, що Корнієнко та його мати знаходились у своїй квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р.На підставі яких даних суд дійшов висновку про вчинення Корнієнком злочину саме в цей час, з вироку неясно. Згідно з висновком судового медика тілесні ушкодження потерпілій могли бути заподіяні в період з 16 годин 23 липня до 18 годин 24 липня.Суд не перевірив доводи Корнієнка про відсутність його та матері в квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р. та не допитав свідка Забородька, про що клопотав підсудний.Слідчий пред’явив обвинувачення Корнієнку в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження матері в період з 16 до 18 години 24 липня 2005 р.Назвіть підстави для скасування чи зміни вироку в даному випадку.Вкажіть, які обставини вчинення злочину необхідно встановити у даній справі.3. Суд у вироку по справі Григоришена та Лапінського, засуджених за зґвалтування, допустив непослідовність в оцінці показань засудженого. Визнаючи Григоришена винним у зґвалтуванні потерпілої Рудків, суд, разом з тим, відзначив, що визнає достовірними і його показання про те, що він намагався вчинити статевий акт за згодою з потерпілою.Кваліфікуйте дане порушення, вкажіть його наслідки.4. Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2006 р. Гавенко був засуджений за фіктивне підприємництво.Справа щодо Гавенка розглядалась під головуванням судді Коробченко, яка на день постановлення вироку була суддею Дрогобицького міськрайонного суду, а її перевід до Личаківського районного суду м. Львова фактично був узгоджений у всіх інстанціях, але ще не був юридично оформлений.Чи є в даному випадку підстави для зміни чи скасування вироку?Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Гавенка, який вказав у ній лише на несправедливість призначеного йому покарання?5. Гусаченка (раніше судимого) було засуджено за ч.3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 22 листопада 2000р. і остаточно за сукупністю вироків Гусаченку призначено покарання - одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.Вирішуючи питання про призначення покарання, суд врахував лише ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного і обставини, що обтяжують покарання. Обставини, що пом’якшують покарання судом не були враховані. Однак з матеріалів кримінальної справи вбачається, що Гусаченко вчинив злочин у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у скоєному, реальної матеріальної шкоди злочином заподіяно не було, оскільки транспортний засіб був повернений власникові. Ці обставини відзначив захисник засудженого у своїй апеляції.Яке рішення, на Вашу думку, ухвалить апеляційний суд?6. В ході судового розгляду справи про обвинувачення Боднарчук у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 212 та ч.2 ст. 364 КК України, суд визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, в тому числі й підсудною, яка повністю визнала себе винною. Про те, що Боднарчук усвідомлювала процесуальні наслідки такого рішення, свідчив відповідний запис у протоколі судового засідання.Однак після постановлення вироку засуджена Боднарчук подала апеляцію, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати його і справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Апеляційний суд розглянув справу і задоволив апеляцію засудженої частково – вніс зміни у вирок суду першої інстанції, виключивши з обвинувачення кваліфікацію дій Боднарчук за ч.2 ст. 364 КК України як зайву і постановив вважати її засудженою тільки за ч.1 ст. 212 КК України. Міру покарання при цьому суд залишив без змін.Прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом вніс на ухвалу суду апеляційної інстанції касаційне подання.Чи правильно вчинив апеляційний суд?Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції в результаті розгляду кримінальної справи за касаційним поданням прокурора?Тема 23. Касаційне провадженняПлан заняття1. Суть, завдання та значення касаційного провадження.Предмет касаційного оскарження. Суди, які уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в касаційному порядку.Суб’єкти права на касаційне оскарження.Строки та порядок касаційного оскарження. Рух справи в касаційній інстанції.Наслідки надходження касаційних скарг чи подань. Порядок і строки призначення справи до касаційного розгляду.Порядок касаційного розгляду. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку. Підстави для перегляду судових рішень в касаційному порядку.Обсяг перевірки справи касаційним судом. Нові (додаткові) матеріали в суді касаційної інстанції.Рішення касаційного суду за результатами розгляду справи.Нормативний матеріал та судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17, п.4, 19 ст. 32; глава 31).Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. з наступними змінами (ст.ст. 37, 40).Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч. 2 ст. 6, 12, ч.3 ст. 13).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (пункт 18).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (пункт 25).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (пункт 5).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (пункт 14).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” (пункт 23).Додаткова спеціальна літератураБойко В.П. Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л. Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – 2004. – № 1. – С. 79-91.Лобач В. Межі касаційного реагування прокурорів на судові рішення у кримінальних справах: окремі аспекти // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 14-21.Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 259-282.Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 40-49.Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навч.посібник за ред.. Ю.М. Грошевого. – Харків: «Право», 2002, с.101-114.Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.Омельяненко Г.М. Концептуальні питання касаційного провадження у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 19-21.Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 74-86.Смирнов М.І. Щодо використання відеоконференцзв’язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 38-40.Хотенець В.М. Касаційне провадження за новим кримінально-процесуальним законодавством // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 211-213.Питання для самоконтролюВ чому полягає суть касаційного провадження?Які завдання стадії касаційного провадження?Яке значення касаційного провадження у кримінальному судочинстві України?Які судові рішення, що не набрали законної сили, можуть бути перевірені в касаційному порядку?Які судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути перевірені в касаційному порядку?Які суди уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в касаційному порядку?Назвіть суб’єктів права подання касаційної скарги на судові рішення, що не набрали законної сили.Назвіть суб’єктів права внесення касаційного подання на судові рішення, що не набрали законної сили.Назвіть суб’єктів права подання касаційної скарги на судові рішення, що набрали законної сили.Назвіть суб’єктів права внесення касаційного подання на судові рішення, що набрали законної сили.Який строк встановлений для касаційного оскарження судових рішень, що не набрали законної сили?Який строк встановлений для касаційного оскарження судових рішень, що набрали законної сили?До якого суду подаються касаційні скарги і подання на судові рішення, що не набрали законної сили?До якого суду подаються касаційні скарги і подання на судові рішення, що набрали законної сили?Який суд призначає до касаційного розгляду справу з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили?Впродовж якого строку кримінальна справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили, має бути призначена до касаційного розгляду?Який порядок розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, що набрали законної сили?Впродовж якого строку з часу надходження касаційних скарг чи подань, суддя касаційного суду повинен вирішити питання про витребування справи або про відмову в цьому?У яких випадках кримінально-процесуальний закон забороняє судді касаційного суду витребувати кримінальну справу?Назвіть строки, в межах яких повторно можна подати касаційні скарги чи подання після усунення зазначених у постанові судді недоліків, для того, щоб суддя касаційного суду зміг витребувати справу?Чи передбачає кримінально-процесуальний закон право судді касаційного суду зупинити виконання судового рішення, що набрало законної сили, до його перевірки в касаційному порядку?Який порядок призначення до касаційного розгляду справи з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що набрали законної сили?В який строк з моменту надходження витребуваної суддею касаційного суду справи, повинно бути розглянуте питання про призначення її до судового розгляду?Протягом якого строку справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що набрали законної сили, призначається до касаційного розгляду?Яка структура касаційного розгляду?Чи обов’язкове для касаційного суду клопотання засудженого, який утримується під вартою, подане в межах строку на касаційне оскарження, про його участь в судовому засіданні при касаційній перевірці судового рішення, що набрало законної сили?Назвіть підстави для скасування чи зміни судового рішення в касаційному порядку.В якій частині, за загальним правилом, здійснюється касаційна перевірка законності та обґрунтованості судового рішення?Чи вправі касаційний суд вийти за межі касаційних вимог, викладених в касаційній скарзі чи поданні?Чи вправі касаційний суд прийняти рішення на користь інших засуджених, які самостійно судове рішення не оскаржили або щодо яких касаційна скарга не подавалась і не вносилось касаційне подання?Яка правова природа нових (додаткових) матеріалів?Назвіть умови допустимості нових (додаткових) матеріалів, що подаються сторонами до касаційного суду?Чи можуть бути нові (додаткові) матеріали покладені в основу рішення суду касаційної інстанції про скасування вироку, закриття справи або зміну вироку?Які рішення вправі прийняти касаційний суд за результатами касаційного розгляду?В чому полягає суть правила про недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого в касаційному провадженні?Які питання касаційний суд не має права вирішувати наперед, скасовуючи судове рішення та повертаючи справу на додаткове розслідування, новий судовий чи апеляційний розгляд?Завдання та задачі1. Проаналізуйте наведений нижче процесуальний документ. Вкажіть чи відповідає він усім вимогам закону, що до нього ставляться.До Судової палати у кримінальнихсправах Верховного Суду УкраїниАдвоката Феденка Івана Степановича –захисника Григоренка Василя ІвановичаНа вирок місцевого суду Шевченківськогорайону м. Львова від 12 вересня 2006 р.КАСАЦІЙНА СКАРГА12 вересня 2006 року вироком суду Шевченківського району м. Львова Григоренка Василя Івановича засуджено за ч.1 ст. 115 КК України за умисне вбивство Лаврінського Олега Вікторовича на ґрунті особистих неприязних стосунків до дев'яти років позбавлення волі.17 травня 2006 року Григоренко В.І., знаходячись у промисловій зоні виправної установи, вживав спиртні напої з Лаврінським О.В. Між ними виникла сварка, в ході якої Григоренко В.І. наніс удар заточкою Лаврінському О.В. в груди, заподіявши йому проникаюче колото-різане поранення з пошкодженням лівого шлуночка серця, що стало причиною його смерті.Даний вирок вважаю незаконним і необґрунтованим з таких підстав:1. Вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Згідно протоколу огляду місця події на місці події був виявлений труп Лаврінського О.В. з затиснутим у руці ножем. На досудовому слідстві та в судовому засіданні Григоренко В.І. давав показання про вимушений захист від посягань потерпілого. Дані протоколу огляду місця події та показання Григоренка В.І. про те, що в момент конфлікту між ним та Лаврінським О.В. останній тримав в руці ніж не були співставлені та цій обставині не була дана належна оцінка. Крім того зазначена обставина підтверджується показаннями свідків Онуфрова П.О. та Кабанова Б.Г., які вказали на те, що ініціатором конфлікту був саме Лаврінський О.В.2. Судом було неправильно застосовано кримінальний закон, і він неправильно кваліфікував дії підсудного. Матеріали справи підтверджують факт захисту Григоренком В.І. свого життя. Такі дії визнаються відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною та є обставиною, що виключає злочинність діяння. Таким чином, суд не застосував закон, який належало б застосувати.3. Суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Як вбачається з матеріалів справи на досудовому слідстві Григоренко клопотав про те, щоб при розгляді справи в суді йому був наданий захисник для захисту його прав та законних інтересів, оскільки з пред’явленим обвинуваченням він не погоджується. Однак в судовому засіданні захисник участі не брав. За результатами попереднього розгляду справи суддя відмовив у призначенні захисника Григоренку, якого засуджений просив.Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 384, 387, 369, 370, 371 КПК України, (прошу:вирок суду Шевченківського району м. Львова від 12 вересня 2005 р. скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд або змінити вирок і призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.3 грудня 2006 р. (підпис) І.С. Феденко2. Ухвалою апеляційного суду визнано доказаним вчинення Дубасом суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, але він був звільнений від кримінальної відповідальності і до нього застосовані примусові заходи медичного характеру.У касаційній скарзі захисник Дубаса стверджував, що ознака особливої жорстокості при кваліфікації вбивства за п. 4 ч.2 ст. 115 КК України не може стосуватись діянь, вчинених неосудними особами. Дубас тяжко хворий, тому до нього не можуть бути застосовані положення про прямий умисел або свідоме допущення особливої жорстокості у своїх діях. Його дії необхідно розцінювати як вбивство, передбачене ч.1 ст. 115 КК України. А оскільки кваліфікацією діяння визначаються підслідність та підсудність справ, то справу Дубаса потрібно направити за підсудністю до місцевого суду для нового судового розгляду.1. Чи обґрунтовані доводи захисника, викладені у касаційній скарзі?2. Чи є підстави для скасування або зміни ухвали апеляційного суду?3. Місцевим судом Демченко виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні крадіжки. В апеляційному порядку вирок не переглядався.Прокурор, який підтримував державне обвинувачення у даній справі, вніс касаційне подання на цей вирок, в якому просив касаційний суд його скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.Адвокат Тимчишин, ознайомившись з поданням прокурора, подав на нього свої заперечення. З метою перевірки доводів адвоката прокурор додатково допитав трьох свідків та призначив трасологічну експертизу. Протоколи допиту свідків та висновок експерта були використані прокурором в ході обґрунтування свого подання.Касаційний суд, розглянувши справу за поданням прокурора, на підставі поданих ним нових матеріалів, скасував вирок та повернув справу на новий судовий розгляд.1. Що слід розуміти під новими (додатковими) матеріалами?2. Чи правильно вчинив суд касаційної інстанції?4. Томенко засуджений місцевим судом за ч.2 ст. 186 КК України до п’яти років позбавлення волі. Цим же вироком частково був задоволений цивільний позов потерпілої.В апеляційному порядку вирок не переглядався.Засуджений подав касаційну скаргу на вирок, в якій просив замінити йому позбавлення волі на звільнення від відбування покарання з випробуванням, а прокурор вніс касаційне подання в частині цивільного позову, вважаючи, що суд першої інстанції помилково задоволив цивільний позов частково.Касаційний суд, розглянувши справу за касаційною скаргою засудженого та касаційним поданням прокурора, дійшов висновку, що подання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню. В той же час, суд касаційної інстанції визнав, що призначене Томенку покарання є явно м’яким та не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.З урахуванням вказаних обставин, касаційний суд скасував вирок і повернув справу на новий судовий розгляд.Дайте оцінку рішенню касаційного суду.5. Скасовуючи вирок у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства за касаційною скаргою Штанька, засудженого за пп. 1, 13 ч.2 ст. 115 КК України, і повертаючи справу на новий судовий розгляд, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в своїй ухвалі вказала наступне:«Володіючи матеріалами, які вказують на те, що сам Штанько був підданий нічим не викликаним з його боку та несподіваному для нього нападу, апеляційний суд, однак, не дав цій обставині належної оцінки та не забезпечив її реальної перевірки. Наведені дані дають серйозні підстави вважати, що на Штанька було вчинене протиправне посягання і він діяв лише з метою свого захисту. А за такої ситуації при оцінці вчиненого повинні застосовуватись правила про необхідну оборону.Разом з тим, винесений обвинувальний вирок не виключає необхідності проведення нового судового розгляду з метою найповнішого встановлення картини події шляхом детальної перевірки наявних, а також одержання нових доказів. Для цього необхідно встановити місце, де в засідці перебували Прокопчук, Устименко та Галаган; перевірити причетність до нападу на Штанька інших осіб, зокрема тих, на яких у своїх показаннях вказав засуджений. Довідка дільничного інспектора про те, що Штанько не тримає у себе вдома домашніх тварин не відноситься до справи.З'ясування вказаних вище обставин дозволить встановити, що Штанько мав непрямий умисел на позбавлення життя людей, які здійснили на нього напад.Копію вироку, постановленого при новому судовому розгляді справи, надіслати в Судову палату у кримінальних справах Верховного Суду України».Чи зобов’язаний був давати суд касаційної інстанції в даному випадку вказівки?Чи відповідають вказівки касаційного суду вимогам закону?Тема 24. Виконання вироку, ухвали і постанови судуПлан заняттяСутність і завдання стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання.Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку.Питання, які вирішуються судом у процесі звернення вироку до виконання.Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку.Питання, які вирішуються судом після відбування засудженим призначеного покарання.Усунення судом неясностей у вироку і сумнівів, що виникли при їх виконанні, які не стосуються суті вироку і не погіршують становища засудженого.Порядок вирішення судом питань, пов’язаних з виконанням вироку.Нагляд прокурора за законністю виконання вироків та інших судових рішень.Законодавство і судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України, розділ V, глава 33 (ст.ст. 401-415).Кримінальний кодекс України (статі 78, 79, 81 – 85, 91).Кримінально-виконавчий кодекс України (статі 11-19, 25, 26, 29, 30, 36, 41, 47, 48, 50, 57, 87, 91, 154).Закон України від 7 березня 2002 р. „Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України” (п. 8 с. 8) // Відомості Верховної Ради України – 2002 - № 32 – ст.. 225.Положення про спостережні комісії, затверджене постановою КМУ від 1 квітня 2004р. № 429 // Офіційний вісник України. – 2004, - № 13. – ст. 905.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 11 „Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку”.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” (п.п. 13 - 21).Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 (з наст. змінами і доповненнями) „Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу”.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 „Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості”.Навчальна та додаткова спеціальна літератураВ.Н.Назаров, Г.М. Омельяненко. Кримінальний процес України: Підручник. – К. Юридична думка, 2005, с. 487-500.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: „Форум, с. 791-826.Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навч. посібник за ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: 2002, с. 123-140.Белозеров Ю.Н., Николюк В.В. Исполнение приговора в советском уголовном процессе. – М., 1984.Матвиенко Е.А., Бибило В.Я. Уголовное судопроизводство по исполнению приговора, - Минск, 1982.Миненок А.И. Стадия исполнения приговора – Калининград, 1988.Финько В.Д. Прокурорський надзор за соблюдением законов в стадии исполнения приговора. – Харків, 1989.Питання для самоконтролюЯкі завдання стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду?Коли рішення суду у кримінальній справі набирає законної сили?Який порядок звернення вироку до виконання:а) виправдувального вироку;б) обвинувального вироку?До яких органів надсилає суд своє розпорядження про виконання обвинувального вироку та копію вироку, якщо він засуджений до покарання у виді:а) позбавлення волі;б) позбавлення волі з випробуванням;в) обмеження волі;г) арешту;ґ) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;д) службових обмежень для військовослужбовців;е) виправних робіт;є) громадських робіт;ж) позбавлення права обіймати певні засади або займатися певною діяльністю;з)позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;и) штрафу;і) конфіскації майна.5. Чи зобов’язані органи, що виконують вирок повідомити суд про їх виконання?6. Які питання вирішуються судом у процесі фактичного (реального) виконання вироку? Дайте їх перелік.7. Які підстави і в якому порядку скасовується судом звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням?8. Які підстави і в якому порядку скасовується судом звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей до трьох років?9. Які підстави і порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким?10. Які підстави і порядок звільнення від покарання за хворобою?11. Чи може суд замінити призначене покарання засудженому. Якщо так, то яким покаранням?12. Які питання, що виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, має право вирішувати суд, який постановив вирок. Які межі прав суду при цьому?13. Які питання вирішуються судом після відбуття засудженим призначеного покарання?14. Який загальний порядок вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку?15 Які постанови суду з питань, пов’язаних з виконанням вироків, не підлягають оскарженню, а які підлягають?16. Які форми участі громадськості у стадії виконання вироку?17. Хто і в якому порядку здійснює нагляд за законністю виконання вироку?Задачі і завдання1. Вироком суду Галицького району м. Львова, постановленим 26 березня 2006 року, Гринда М. С. був засуджений за ч. 5 ст. 285 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ще на досудовому слідстві щодо нього був вжитий запобіжний захід - взяття під варту. З мстою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна слідчий відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 КПК провів опис і арешт майна, належного обвинуваченому. Вирок суду був оскаржений захисником засудженого в апеляційному порядку, але Львівський апеляційний суд, як суд другої інстанції, своею ухвалою від 26 квітня 2006 року залишив його без змін, а апеляцію - без задоволення. 29 квітня справа з апеляційного суду повернулась до районного.8 травня з районного суду до слідчого ізолятора надійшло розпорядження про виконання вироку такого змісту:Начальнику слідчого ізолятора УВС м. Львоваполковнику Підзирайлу М. Ф.Розпорядження про виконання вирокуВідповідно до вимог ст. 404 КПК України направляю копію вироку Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2006 року стосовно Гринди Миколи Степановича, 12 грудня 1966 року народження, уроженця м. Львова, засудженого за ч. 5 ст. 285 КК до 8-и років позбавлення волі з конфіскацією майна.Судова палата у кримінальних справах Львівського апеляційного суду, яка перевіряла законність і обґрунтованість вироку за апеляцією захисника засудженого, своею ухвалою від 26 квітня 2006 року вирок залишила без змін.У зв'язку з набранням вироку стосовно Гринди М. С. законної сили_приведіть його до виконання.Відповідно, до вимог ч. 8 ст. 404 КПК та ст.20 і ч. 2 ст. 91 КВК негайно повідомте районний суд про виконання вироку, а сім'ю засудженого, яка мешкає у м. Львові, вул. Пісочна, буд. 14 кв. 7, про місце відбування ним покаранняДодаток: копія вироку на 4 apкушах.Секретар суду H.Головата7 травня 2006р1. Як врегульовано КПК України питання про набрання вироком законної сили?2. Який порядок звернення обвинувального вироку до виконання?3. Який порядок звернення до виконання виправдувального вироку?4. Який порядок звернення до виконання вироку, який змінено апеляційним або касаційним судом?5. Чи знаходите Ви які-небудь порушення у зверненні вироку до виконання в описаній ситуації?2. Вироком суду Залізничного району м. Львова Сафаров К. Ф. був засуджений за ч. 2 ст. 189 КК України до 4-х років позбавлення волі. Через 5 днів після проголошення вироку засуджений подав до суду апеляцію, в якій, не оспорюючи свою вину у вчиненні злочину та обране судом покарання, просив зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення. При цьому він відзначив, що 10 лютого був затриманий за підозрінням у вчиненні вимагання, але через 10 днів (20 лютого) був з-під варти звільнений. Після пред'явлення йому обвинувачення слідчий обрав запобіжний захід - утримання під вартою, що було приведено до виконання 20 березня. 20 квітня суддя піл час попереднього розгляду справи змінив обраний слідчим запобіжний захід на підписку про невиїзд. Вирішуючи ж питання про покарання та початок його відбування, суд не зарахував йому попереднє ув'язнення у строк відбування покарання.1. Чи ґрунтується на законі скарга засудженого?2. Який суд (1-ї чи 2-ї інстанції) вправі вирішувати це питання?3. Чи стосується підняте засудженим питання суті вироку?4. Як, на Вашу думку, має бути вирішена скарга?5. Які питання, що виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, вправі вирішувати суди, які постановили вирок?6. Які питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, вправі вирішувати суди?7. Зробіть виписку п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р.3. Вироком суду Городоцького району Львівської області Комарова була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Працюючи продавцем, вона за попередньою домовленістю з іншим продавцем (стосовно якого справа провадженням закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК) присвоїла державне майно на суму 28 тис. 420 грн. Суд обрав їй покарання - позбавлення волі на 3 роки з конфіскацією майна. На виконання вироку у засудженої були конфісковані 3 килими, кольоровий телевізор "Електрон", меблевий гарнітур "Калина" та ряд виробів з кришталю.Через три місяці після приведення вироку до виконання на товарному ринку м. Львова працівниками міліції була затримана Калинюк. Остання працювала прибиральницею магазину, продавцем якого була засуджена Комарова. Підставою для затримання була спроба продати З золотих монети царського карбування, та кілька ювелірних виробів великої цінності. Після доставки в орган внутрішніх справ Калинюк пояснила, що перелічені речі передала їй на зберігання Комарова перед взяттям її під варту. Крім згаданих цінних речей вона добровільно передала ще три золотих обручки, належних Комаровій.1. Чи підлягають конфіскації перелічені цінності, належні засудженій?2. Які питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, мають право вирішувати суди?3. Який порядок вирішення питань, зв'язаних з виконанням вироку?4. За висновком медичної комісії, яка складалася з лікаря-психіатра, лікаря-терапевта і лікаря-психолога, засуджений Макаренко був визнаний хворим шизофренією. Начальник виправної колонії підготував документи і разом з висновком комісії направив їх до суду, який постановив вирок, для вирішення питання про звільнення Макаренка від відбування покарання як такого, що захворів на тяжку хворобу.Одержавши перелічені матеріали, суддя засумнівався в обґрунтованості висновку лікарської комісії і виніс постанову про призначення судово-психіатричної експертизи, доручивши її проведення лікарям судово-психіатричної лікарні.1. Чи можливе звільнення засудженого Макаренка за наявності названого захворювання?2. Який порядок визначення захворювання у стадії виконання вироку?3. Яким судом має бути вирішено питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання?4. Які документи передаються в суд для вирішення питання про звільнення від відбуття покарання в зв'язку з тяжким захворюванням?5. Як бути у випадку, коли висновок лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого є, але начальник КВУ заперечує проти звільнення?6. Чи були допущені які-небудь порушення закону в описаній ситуації?При підготовці відповідей на поставлені питання уважно ознайомтесь з постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 серпня 1973 р. (з наст. змінами і доповненнями) „Про застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу”.5. Розглянувши спільне подання адміністрації КВУ і спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м.Львова суддя виніс такий процесуальний документ:Постановам. Львів 20 квітня 2006 рокуСуддя Шевченківського районного суду м. Львова Мальський І. Ф. при секретарі Ярошенко Л. П.. з участю прокурора Федорченка 3. П., в присутності: заступника начальника виправної колонії N 37 Василюка М С.; члена спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова Гулкевича 3. Ф. та засудженого Шевчука В. П., розглянув спільне подання адміністрації виправної колонії N 37 та спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова від 8 квітня 2006 року про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого Шевчука Василя Прокоповича, 20 вересня 1977 року народження, уродженця м. Здолбунова Рівненської області, одруженого, має двох дітей: 7-ти і 10-ти років,встановив:Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області, постановленим 2 лютого 2002 року, Шевчука В. П, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 6-ти років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне Максимову Й, Г.Як на попередньому розслідуванні, так і в суді засуджений вину свою визнав і розкаювався за свої злочинні дії. Зі спільного подання адміністрації КВУ N37 і спостережної комісії вбачається, що Шевчук протягом всього часу відбуття покарання довів своє виправлення: він не допускав порушень режиму у місцях позбавлення волі та внутрішнього розпорядку у виправній колонії; добросовісно відносився до праці; дисциплінований; приймає активну участь у громадській роботі виправної установи; добре навчається у вечірній школі; користується повагою у колективі засуджених, які стали на шлях виправлення.Обговоривши спільне подання, заслухавши засудженого Шевчука В. П., який просив суд звільнити його від подальшого відбуття покарання, представника КВУ Василюка М. С., який позитивно охарактеризував засудженого і просив суд задоволити подання адміністрації, а також члена спостережної комісії Гулкевича З Ф., який підтримав клопотання адміністрації КВУ, та висновок прокурора, і на думку якого є всі підстави для задоволення спільного подання, суд дійшов висновку, що подання про умовно-дострокове звільнений від покарання підлягає задоволенню. Засуджений Шевчук своєю зразковою поведінкою, чесним ставленням до праці і навчання, за що має 8 подяк, активною участю у громадському житті виправної установи довів своє виправлення.Беручи до уваги, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 КК України засуджений до 6-ти років позбавлення волі Шевчук відбув вже дві третини покарання, довів, що він твердо став на шлях виправлення, суд вважає, що він може бути умовно достроково звільнений від невідбутої частини покарання.Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 407, 411 КПК України, судпостановив:Спільне подання адміністрації виправної колонії N 37 та спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова від 8 квітня 2006 р. задоволити: Шевчука Василя Прокоповича умовно-достроково звільнити від невідбутого покарання у вигляді позбавлення волі, яке складає 1 (один) рік 9 місяців і 26 днів.Дана постанова може бути оскаржена до судової палати в кримінальних справах Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з дня її оголошення.Суддя (підпис) Мальський І. Ф.Секретар судового засідання (підпис) Ярошенко Л. П.Уважно проаналізуйте приведену постанову суду. Чи відповідає вона вимогам кримінально-процесуального закону?Тема 25. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадженняПлан заняттяСуть, завдання та значення перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.Підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.Приводи для порушення провадження за нововиявленими обставинами. Порядок перевірки та розслідування нововиявлених обставин. Дії прокурора після закінчення перевірки або розслідування нововиявлених обставин.Порушення питання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Дії судді щодо розгляду і перевірки клопотань про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. Обговорення клопотання та призначення справи до судового розгляду.Суди, які уповноважені здійснювати перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. Строки для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.Правило про абсолютну недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого чи особи, справу щодо якої закрито, при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження. Порядок розгляду справ та рішення суду за результатами перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.Нормативний матеріал та судова практикаКримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17; глава 32).Кримінальний кодекс України (розділ XVIII).Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р.Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч.3 ст. 13, п.1 ч.2 ст. 47).Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р. (ст. 13).Додаткова спеціальна літератураБобечко Н. Заборона “повороту на гірше” при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження // Право України. – 2003. – № 12. – С. 97-100.Бобечко Н. Зловживання посадових осіб, які ведуть кримінальний процес як одна з підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2003. – Випуск 38. ( С. 538-545.Бобечко Н. Порушення провадження у кримінальній справі за нововиявленими обставинами // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Випуск 39. – С. 519-529.Бойко В., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2003. – № 1. – С. 99-102.Лобач В. Роль прокурора і суду в перегляді судових рішень у кримінальних справах за нововиявленими обставинами // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 45-49.Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 282-296.Маляренко В.Т. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах в порядку виключного провадження // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 17-23.Ольшанська Н. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах за нововиявленими обставинами // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 79-85.Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 87-95.Фінько В.Д. Виключне провадження в кримінальних справах за новим законодавством // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред..) та ін.. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 214-217.Питання для самоконтролюВ чому полягає суть перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?З яких видів проваджень складається форма перевірки судових рішень, передбачена главою 32 КПК України?Які завдання перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?Яке значення перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?Які обставини вважаються нововиявленими?В чому полягає завідома неправдивість показань свідка та потерпілого як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?В чому полягає завідома неправильність висновку експерта та завідома неправильність перекладу як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?В чому полягає фальсифікація речових доказів, протоколів слідчих і судових дій та інших документів як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?В чому полягають злочинні зловживання дізнавача, слідчого та прокурора, вчинені під час провадження у справі, як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?В чому полягають злочинні зловживання судді, вчинені під час провадження у справі, як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?Наведіть приклади всіх інших невідомих суду при винесенні судового рішення нововиявлених обставин.Що означає "істотність впливу" неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону на правильність судового рішення?Назвіть приводи для порушення провадження за нововиявленими обставинами.Хто вправі призначити розслідування нововиявлених обставин?З якого моменту обчислюється строк розслідування нововиявлених обставин?У які строки здійснюється розслідування нововиявлених обставин?Який процесуальний статус осіб, щодо яких проводиться розслідування нововиявлених обставин?Які рішення вправі прийняти прокурор за результатами розслідування нововиявлених обставин?Хто уповноважений вносити подання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами?Назвіть суб’єктів, які вправі подавати клопотання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?Які рішення вправі прийняти суддя касаційного суду за результатами розгляду та перевірки клопотань про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?Як називається процесуальний документ, яким справа призначається до судового розгляду з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?Яка мінімальна кількість суддів касаційного суду необхідна для призначення кримінальної справи до розгляду з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?Назвіть суди, які уповноважені здійснювати перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами?Який суд здійснює перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?Які строки встановлені для перегляду за нововиявленими обставинами виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття кримінальної справи?Який день вважається днем виявлення нових обставин?Протягом якого строку допускається відновлення кримінальної справи у зв’язку з нововиявленими обставинами за наявності доказів, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, за який вона була засуджена?У яких випадках кримінально-процесуальний закон забороняє перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?За якими правилами відбувається перегляд судових рішень у порядку виключного провадження?Завдання та задачі1. Проаналізуйте наведений нижче процесуальний документ. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону?ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИУХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИВерховний Суд України на спільному засіданні Судової палатиу кримінальних справах та Військової судової колегіїпід головуванням заступника Голови Верховного Суду УкраїниПилипенка П.П.за участю прокурора Генеральної прокуратури УкраїниКривов’яза І.М.розглянув у м. Києві 24 січня 2004 року клопотання заступника прокурора м. Києва про перегляд кримінальної справи щодо засуджених Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. в порядку виключного провадження, внесене на розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії за поданням п’яти суддів Верховного суду України.У своєму клопотанні заступник прокурора м. Києва просить скасувати вирок щодо Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, а справу повернути на новий судовий розгляд.У поданні п’яти суддів Верховного Суду України порушено питання та наведені підстави для скасування вироку суду щодо Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. та повернення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, допущеного судом першої інстанції при розгляді даної справи.Заслухавши доповідача, міркування прокурора про обґрунтованість подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у клопотання, судді Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню.Оскільки перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 400-4 КПК України щодо істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, відповідно до вимог ч.6 ст. 400-6 КПК України строком не обмежується, то вирок щодо засуджених Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. підлягає скасуванню, а справа – поверненню на новий судовий розгляд.На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 400-4, 400-10 КПК України, Верховний суд України,у х в а л и в:1. Клопотання заступника прокурора м. Києва задовольнити.2. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2006 р. щодо Харамбури Миколи Яковича та Харамбури Ігоря Яковича скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.Головуючий (підпис) Пилипенко П.П.Суддя-доповідач (підпис) Міщенко С.М.2. Вироком місцевого суду Русина засуджено за ч.2 ст. 192 КК України до одного року обмеження волі. Русина визнано винним у тому, що він шляхом обману і зловживанням довірою умисно заволодів 21350 грн., які добровільно передав йому потерпілий Остапчук.Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок скасовано, а справу повернено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд не перевірив у повному обсягу доводи потерпілого Остапчука, викладені у його апеляційній скарзі, зокрема: не вказав в якій частині задоволив апеляцію потерпілого, а які її доводи відхилив та на яких підставах; залишив без відповіді доводи потерпілого про м'якість призначеного Русину покарання. Крім того, із змісту апеляційної скарги Остапчука стало відомо, що дружина Русина працює помічником судді апеляційного суду, в якому розглядалася апеляційна скарга потерпілого.У своєму клопотанні потерпілий Остапчук порушив питання про перегляд ухвали апеляційного суду у порядку виключного провадження.Назвіть суб’єктів, які вправі подавати клопотання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.Чи підлягає клопотання задоволенню? Якщо так, то яке рішення повинен прийняти Верховний суд України. Мотивуйте свою відповідь.3. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок місцевого суду, що набрав законної сили, був змінений в частині призначеного покарання – з п’яти років позбавлення волі до двох років.Прокурор, який брав участь в касаційному розгляді, розцінив це як невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та вніс клопотання про перегляд у порядку виключного провадження ухвали касаційного суду, в якому просив скасувати рішення касаційної інстанції та повернути справу на новий касаційний розгляд.Чи є в даному випадку підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?Чи підлягає клопотання задоволенню?4. Зарубицька, яка відбувала покарання за вбивство Петренка, розповіла журналісту місцевого телебачення, що три роки тому двоє її старших братів після вживання спиртних напоїв посварились з односельчанином Петренком і в бійці вчинили його вбивство. Вона у вчиненні цього злочину участі не брала, але брати попросили її взяти вбивство Петренка на себе, переконавши її в тому, що оскільки вона раніше не була суджена і до того ж є вагітною, суд поставиться до неї гуманно та звільнить від покарання з випробуванням.Суд призначив Зарубицькій покарання у виді позбавлення волі на вісім років. Вона багато думала, відбуваючи покарання, і вважає, що брати погано з нею вчинили, а тому не бажає «відбувати за них строк». Про це журналіст усно повідомив прокурора області. На наступний день репортаж інтерв’ю із Зарубицькою був показаний по місцевому телебаченні.Яке рішення належить прийняти прокурору області у зв’язку з одержанням такого повідомлення?Чи є підстави для порушення провадження по справі?В якому порядку повинен бути скасований неправосудний вирок?5. Ґрунтуючись на показаннях свідків Овсійчука, Крушельницької та Мазур, суд виправдав підсудного Тимченка, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.Через чотири місяці до прокурора району прийшли на прийом вказані свідки та повідомили, що в суді вони дали завідомо неправдиві показання під впливом погроз з боку Тимченка та його родичів. Насправді вони були свідками розбійного нападу Тимченка і приносять свої вибачення прокурору та слідчому.Яке рішення повинен прийняти прокурор району?6. Перед розглядом кримінальної справи в суді захисники Кужіль та Фуртак домовились з суддею Борисенком про те, що він виключить на свій розсуд ряд "недопустимих доказів", які безсумнівно вказують на вчинення підсудним Михальчишиним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та постановить виправдувальний вирок. Від імені підсудного вони дали судді хабар у розмірі 15000 доларів США.Про це стало відомо прокурору. Щодо Борисенка була порушена кримінальна справа і він поніс заслужене покарання.Проаналізуйте дану ситуацію. Чи є підстави для порушення провадження за нововиявленими обставинами?Якщо такі підстави є, то хто вправі порушити і у якій формі провадження по справі?Тема 26. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніхПлан заняттяНеобхідність особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.Предмет доказування в справах про злочини неповнолітніх.Особливості провадження досудового слідства в справах про злочини неповнолітніх.Захист інтересів неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого.Особливості попереднього та судового розгляду справ про злочини неповнолітніх в суді першої інстанції.Участь громадськості у розгляді справ про злочини неповнолітніх.Особливості провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та про застосування до них примусових заходів виховного характеру.Нормативний матеріал та судова практикаКонвенція про права дитини. Ратифікована Верховною Радою України постановою №789-12 від 27.02.91р. (статті 37, 40).Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосудця щодо неповнолітніх ("Пекінські правила"). Прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН у 1985 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — Амстердам-Київ, 1996.Кримінально-процесуальний кодекс України. П. 5 ч. 1 ст. 6; ч. 5 ст. 6; п.3 ч.1 ст.7-1; ст. ст. 7-3, 9; п. 10 ст. 32; ч. 4 ст. 44; п. 1 ч.1 ст. 45; ч.3 ст. 46; ст.ст. 47, 64; п. 5 ст. 76; ст. 111; ч. 2 ст. 112; ст.ст. 232-1; п.3 ч.1 ст. 253; ч. 6 ст. 254; ч.1 ст. 347; п.3 ст. 348; ч.1, 4, 5 ст. 407. Глава 36 (ст.ст. 432- 449).Кримінальний кодекс України. Ст. 22, Розділ XV.Закон України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх". Із змінами і доповненнями. (статті 1,5,6,7).Положення про судових вихователів, затверджене спільним наказом Голови Верховного Суду України, Міністра юстиції України та Міністра освіти України №478/63/7/5 від 15 листопада 1995 року.Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" від 31.05.2002 р.Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” від 16.04.2004р.Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27.02.2004р.Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002р. №3/1 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх».Додаткова спеціальна літератураБояров В. І. Залучення спеціалістів-психологів до слідства у кримінальних справах // Вісник прокуратури. — 2002. — № 6.Боярська О. Внесок у майбутнє України (судочинство у справах неповнолітніх) // Юридичний вісник України. — 2002. — 27 липня — 2 серпня (№30).Голубева М.Н. Судебное рассмотрение дел о преступлениях несовершеннолетних. – Фрунзе: 1981.Гузь Л.М. Коло осіб, які беруть участь по захисту прав у справах неповнолітніх // Право України. – 1992. - №4.Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М., 1974.Дубинский А. Я. Применение следователями органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. — К., 1988.Дубинский А. Я. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. — К., 1988.Каневский Л.М. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. – М., 1982.Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К., 1987.Лукьянчиков Э.Д. Особенности росследования преступлений несовершеннолетних. – К.; - 1987.Лукьянчиков Е. Д., Письменный Д. П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. — К., 1987.Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: История и современность. – М.: Наука, 1990.Мельникова Э. Б.Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного процесса и криминогии.- М.,2000.Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. — К., 1985.Омельяненко Г. М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навч. посіб. — К., 2002.Сєдих К. В., Сєдих С. М., Гасій Ю. В. Деякі питання застосування психологічної експертизи в судовій практиці // Вісник Верховного Суду України. — 1999. — № 2.Шимановский В. В. Процессуальные особенности расследования дел о преступлениях несовершеннолетних. – Л., 1970.Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України. — 2001. — № 11.Питання для самоконтролюЧим викликані особливості провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх?Які обставини необхідно перевірити слідчому і прокуророві під час вирішення питання про порушення кримінальної справи щодо неповнолітнього?Хто вважається неповнолітнім? На які групи можна поділити неповнолітніх у кримінальному процесі?Які є підстави для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності?Які обставини складають предмет доказування у справах неповнолітніх?Як встановлюється вік неповнолітнього?Як встановлюється стан здоров’я неповнолітнього?Яка застосовується форма розслідування кримінальних справ щодо неповнолітніх і хто їх розслідує?Які запобіжні заходи можуть застосовуватись до неповнолітнього обвинуваченого?Чи застосовується до неповнолітніх затримання і взяття під варту? Якщо так, то у якому порядку?Який порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, суду?Який порядок пред’явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого?Який порядок пред’явлення матеріалів закінченої справи неповнолітньому обвинуваченому?Чи обов'язкове виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження, якщо він вчинив злочин разом з дорослим?Який порядок досудового провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла 11 років?Який порядок досудового провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка досягла 11 років, але не досягла віку кримінальної відповідальності (16р., а в окремих випадках 14р. – ст. 22 ККУ)?Які особливості реалізації права на захист неповнолітнього обвинуваченого?Хто, крім захисника, представляє інтереси неповнолітнього у кримінальному процесі?Які процесуальні права має у кримінальному процесі законний представник неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) ?Які особливості попереднього розгляду суддею справ про злочини неповнолітніх?З якою метою суд має право викликати в судове засідання представників:а) служби у справах неповнолітніх;б) міліції у справах неповнолітніх;в) підприємств, установ і організацій, у яких навчається чи працює неповнолітній?Чи однакове їх процесуальне становище у суді?Чи може неповнолітній підсудний бути видалений з залу судового засідання? Якщо так, то за яких обставин?Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?У яких випадках суд може замість кримінального покарання застосувати до неповнолітнього примусовий захід виховного характеру?Які існують примусові заходи виховного характеру за кримінальним законом України?Який порядок застосування і скасування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього?Який порядок розгляду судом справ про суспільно-небезпечні діяння осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?Задачі і завдання1. Під час проведення досудового слідства в справі про вчинення розбійного нападу неповнолітнім Плахутою слідчий встановив, що у підозрюваного відсутні документи про його вік. Мати неповнолітнього заявила, що її синові виповнилось 16 років, але документів про народження сина (свідоцтва про народження, паспорта) немає і вона не знає, куди вони поділись. Мати рекомендувала слідчому витребувати довідку про вік сина зі школи, де він навчався.Які обставини підлягають доказуванню в справах про злочини неповнолітніх (предмет доказування)?Яких заходів має вжити слідчий для встановлення віку обвинуваченого в описаній ситуації?2. Неповнолітній Павленко у складі групи дорослих вчинив ряд квартирних крадіжок та два напади на громадян з метою їх пограбування. З матеріалів справи вбачалось, що організатором злочинів був неповнолітній Павленко. Захисник останнього після пред'явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочини, вчинені його підзахисним, в окреме провадження.1. Які підстави і порядок виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження?2. Як має поступити слідчий щодо заявленого клопотання?3. Неповнолітній Громов був затриманий за вчинення хуліганства. Через два дні після затримання прокурор району особисто допитав затриманого і запропонував слідчому обрати щодо нього запобіжний захід - віддання під нагляд батьків.Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення неповнолітнім Громовим злочину, слідчий виніс постанову про пред'явлення йому обвинувачення за ч.1 ст. 296 КК України. При цьому він обрав йому запобіжний захід – віддання під нагляд батьків. Викликавши матір обвинуваченого - Громову К.О., слідчий роз'яснив їй суть пред'явленого синові обвинувачення і запропонував дати письмове зобов'язання про забезпечення нею і батьком належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. Проте Громова К.О, відмовилася давати будь-які зобов'язання і заявила, що ніякого впливу на сина вона не має. Він часто не ночує дома, дружить з підлітками, які перебувають на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, на її прохання і зауваження не реагує. Батько постійно знаходиться у довготривалому службовому відрядженні і повернеться не раніше як через 3-4 місяці. Вона просила передати його під нагляд адміністрації школи, у якій навчається син.Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного)?Який порядок допиту неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого?З’ясуйте, чи не було допущено порушення закону в описаній ситуації.Як би ви поступили на місці слідчого в описаній ситуації?4. 15 листопада 2005 р. до Терещенка І., 1985 року народження, якого звинувачували у вчиненні грабежу, слідчий застосував запобіжний захід – передачу під нагляд батьків. 31 листопада слідчий викликав Терещенка на допит, однак з’ясувалось, що 30 листопада він зник і місцезнаходження його невідоме. Слідчий, керуючись ст..153 і 436 КПК, склав протокол про ухилення обвинуваченого від явки і наклав на батьків штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Батьки Терещенка звернулись до прокурора зі скаргою на незаконність рішення слідчого, посилаючись на те, що підстав для стягнення з них грошей немає, оскільки їхній син 30 листопада досяг двадцяти років, тому зобов’язання, пов’язані з передачею їм сина під нагляд, перестали діяти.Чи правильно поступив слідчий у даній ситуації?Чи обґрунтованою є скарга батьків Терещенка?Які повинні бути дії прокурора за таких обставин?5. Калинович П., 3 грудня 1989 року народження, 15 червня 2004 року вчинив замах на зґвалтування своєї однокласниці Тетяни Ф. При цьому він наніс їй легкі тілесні пошкодження. Слідчий виніс постанову про притягнення Калиновича як обвинуваченого і прийняв рішення через 3 дні пред'явити обвинувачення. Присутній під час пред'явлення обвинувачення захисник Калиновича, – адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик для участі в пред'явленні обвинувачення педагога, і допит обвинуваченого провести у його присутності.Слідчий задоволив клопотання захисника і запросив для пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого завуча з виховної роботи школи, у якій навчались Калинович і потерпіла.Пред'явивши обвинувачення за правилами ст. ст. 140, 438 КПК, слідчий оголосив про допит обвинуваченого. Коли останній дізнався, що під час допиту, крім його захисника, буде присутній ще й завуч школи, він категорично відмовився дати показання, мотивуючи тим, що йому соромно розповідати про обставини справи у його присутності.Зважаючи на таку обставину, слідчій видалив педагога з кабінету і допит обвинуваченого провів лише з участю захисника.Який порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора чи до суду?Який порядок пред'явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого?Які права мають присутні при допиті неповнолітнього обвинуваченого особи, зокрема спеціалісти?6. Під час попереднього розгляду суддею Петренком О.В. справи про обвинувачення Жмаченка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, захисник останнього заявив клопотання про виклик у судове засідання законних представників підсудного та представника технічного ліцею, у якому навчався неповнолітній. Присутній при цьому прокурор заявив, що, на його думку, замість “представників ліцею у судове засідання доцільніше було б викликати представника служби у справах неповнолітніх”.Вирішуючи це клопотання, суддя дійшов висновку, що оскільки батька у обвинуваченого немає, мати відбуває покарання за вчинення злочину, а він проживає разом з дідусем і бабусею, то законних представників до суду викликати неможливо за їх відсутністю. Одночасно суддя в постанові про призначення справи до судового розгляду прийняв рішення про виклик у судове засідання для участі у розгляді справи: а) представника служби у справах неповнолітніх; б) представника міліції у справах неповнолітніх; в) представника адміністрації ліцею, в якому навчався підсудний; г) представника профспілкової організації ВО "Промінь", на якому працювала до арешту мати підсудного.Яке правове становище законного представника неповнолітнього обвинуваченого (підсудного)? Хто ним є?За яких умов участь у судовому засіданні законного представника неповнолітнього може бути обмежена?Хто з представників державних і громадських формувань може брати участь у розгляді справи? Який їх процесуальний статус?Чи відповідають закону рішення судді в описаній ситуації?7. Проведіть аналіз нижче приведеного процесуального акту.Постановапро призначення справи до розглядум. Львів 5 травня 2004 рокуСуддя Личаківського районного суду м. Львова Шумейко П. Ф., розглянувши у попередньому розгляді матеріали кримінальної справи N 428 про обвинувачення неповнолітнього Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і беручи до уваги, що ця справа підсудна даному суду, підстав для її закриття чи зупинення немає, обвинувальний висновок складено правильно, а досудове розслідування проведено без порушень вимог КПК, та керуючись ст.ст. 237, 244, 245, 253 КПК, постановив:1. Призначити справу про обвинувачення Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до розгляду на 10 годину 14 травня 2004 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з участю захисника.Викликати в судове засідання підсудного Павлика В.П., потерпілого та свідків згідно з доданим до обвинувального висновку списком.Суддя Шумейко П. Ф.Чи відповідає вимогам кримінально-процесуального закону приведена вище постанова?8. Уважно прочитайте приведений нижче кримінально-процесуальний акт:ВирокІменем України5 травня 2004 року Галицький районний суд м. Львова в особі судді Головченка І. 3., з участю прокурора Галицької А. 3., адвоката Гикавки І. І., з секретарем Кислою Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинуваченняЩерби Івана Васильовича, 1987 року народження, уродженця с. Підгайці Перемишлянського району Львівської області, українця, з освітою - 10 класів загальноосвітньої школи, ніде не працюючого, що мешкає за адресою: м. Львів, вул. Ів. Підкови, будинок N 58, кв. 17, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України,встановив:Неповнолітній Щерба І. В. винний у тому, що 7 березня 2004 року, знаходячись на вечорі відпочинку у будинку культури у м. Львові, зажадав від Федчука П. Д., щоб він не танцював з його (Щерби) знайомою дівчиною Пилипенко Зоряною Василівною. У відповідь на відмову Федчука Щерба став погрожувати йому розправою, намагався вдарити ногою, голосно кричав на нього, супроводжуючи все це нецензурною лайкою. Цими діями Щерба грубо порушив громадський порядок у будинку культури і проявив явну неповагу до суспільства.Після закінчення дискотеки Щерба догнав на вулиці Федчука і підібраним по дорозі залізним прутом наніс йому удар по голові, спричинивши пролом склепіння черепа.Допитаний у судовому засіданні підсудний Щерба вину свою у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що він дійсно висловлював погрози на адресу Федчука у будинку культури, оскільки просив його не чіпати дівчини, яка йому подобалася. Коли Федчук відмовився виконати його прохання, він дійсно сварився на нього, вживав при цьому нецензурні слова. Після закінчення дискотеки він догнав Федчука на вулиці і підібраним на дорозі металевим прутом вдарив його. У яке йому місце прийшовся удар, він не знає.Крім визнання підсудним своєї вини остання підтверджується зібраними у справі і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого Федчука, свідків Горбунової, Максимчука, Фаріона та Завидовської. Всі вони підтвердили аморальну поведінку підсудного у приміщенні і будинку культури, а свідок Горбунова - що удар по голові потерпілого наніс підсудний.За висновком судово-медичної експертизи нанесені потерпілому тілесні ушкодженні належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент нанесення.Злочинні дії підсудного Щерби правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України.Обираючи покарання Щербі, суд врахував його особу, неповноліття, першу судимість, з одного боку, та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, тяжкі наслідки, з другого, а тому вважає необхідним обрати йому міру покарання, пов'язану з ізоляцією від суспільства.На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, судприсудив:Щербу В. А. визнати винним за статтями 296, ч. 1 та 121, ч. 1 КК України і обрати йому за сукупністю цих норм покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.Запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою.Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку протягом 15 діб до Львівського апеляційного суду.Головуючий, суддя Головченко І. 3.Секретар судового засідання Кисла Л. В.Зробіть аналіз приведеного вироку і з'ясуйте чи були допущені судом, а якщо так, то які порушення кримінально-процесуального закону?Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?Хто має право подати апеляцію на вирок у справі неповнолітнього?9. У складі групи злодіїв-квартирників ("домушників") було двоє неповнолітніх. Наймолодшому - Павловичу Ігорю виповнилось 11, а Максименку Андрію - 15 років. Група вчинила більше десяти квартирних крадіжок, шість розбійних нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. Ігор був активним учасником майже всіх злочинів: він проникав через кватирки до квартир; забирав під час нападу у громадян речі; переховував їх на даху свого будинку і т. п.Після порушення кримінальної справи, проведення всіх необхідних слідчих дій і зібрання достатніх доказів слідчий пред'явив обвинувачення всім учасникам злочинної групи за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України. На пропозицію прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням справи, слідчий виніс постанову про виділення справи щодо обох неповнолітніх в окреме провадження, а потім і постанову про закриття справи щодо неповнолітнього Павловича та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.Виділивши з цієї справи всі необхідні матеріали, слідчий разом з вказаною постановою направив їх прокуророві. Одночасно з цим він виніс постанову про поміщення Павловича Ігоря у приймальник-розподільник на 30 діб і доручив органові дізнання - міліції негайно доставити його у цей заклад.Одержавши від слідчого закриту кримінальну справу про обвинувачення Павловича, прокурор перевірив повноту проведеного розслідування та законність прийнятих слідчим постанов і погодився з ними, направивши справу до суду для застосування щодо неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні з участю прокурора та законного представника Павловича і постановив ухвалу про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Вважаючи, що Ігор буде продовжувати займатись протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали, суд прийняв рішення (в ухвалі) про поміщення його на період до відправки у спеціальну установу до приймальника-розподільника для неповнолітніх строком на 40 діб.Чи може бути порушена кримінальна справа за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння особою, яка досягла 11-ти років, але не досягла віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність?Який порядок вирішення справ про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?3. Чи пред'являється обвинувачення неповнолітньому у випадку, коли приймається рішення про закриття справи і застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру?Чи можна до неповнолітнього, який досяг 11-ти років і вчинив тяжке суспільно-небезпечне діяння, застосувати запобіжний захід?Які дії прокурора в справах про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?Який порядок розгляду і вирішення справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?Дайте висновок щодо законності дій слідчого, прокурора і суду в описаній ситуації.Тема27. Застосування примусових заходівмедичного характеруПлан заняття1. Суть, значення та підстави застосування примусових заходів медичного характеру.2. Види примусових заходів медичного характеру за КК України3. Порядок та особливості проведення досудового розслідування в справах про діяння неосудних осіб, які підпадають під ознаки суспільно-небезпечних. Види процесуальних рішень за результатами проведеного досудового розслідування.4. Участь захисника в справах про застосування примусових заходів медичного характеру.5. Порядок та особливості судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру.6. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру.7. Порядок оскарження рішення суду.8. Скасування або зміна (продовження ) застосування примусових заходів медичного характеру: особливості, приводи, підстави, наслідки.9. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру: підстава та особливості.Нормативний матеріал та судова практика1. Кримінально-процесуальний кодекс України. К. 2007. Глава 34 (ст.ст. 416-424); ст. 76.2. Кримінальний кодекс України. К. 2002. Ст.. ст. 19, 93, 94, 95.3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: від 19 березня 1982 року //Постанови Пленуму Верховного Суду України (Бюлетень... № 6, 1993), с. 236.Додаткова спеціальна література1. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественноопасных деяний лиц, признаваемнх невменяемыми. К., 1986.2. Ковтун Н.Н. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. Н.Новгород, 1999.3. Колмаков П.А. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Сыктывкар, 1999.4. Комарова Н.А., Сидорова Н.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. СПб., 1996.5. Михайлова Т.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1987.6. Николюк В.В., Кальницкий В.В. Уголовно-процесуальная деятельность по применению принудительных мер медицинского характера. Омск, 1990.7. Овчннникова А.П. Сущность и назначение принудительных мер медицинского характера. М., 1977.8. Радаев В.В. Расследование преступлений, совершенных лицами с психическими недостатками. Волгоград, 1987.9. Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. М., 1976.10. Рыжаков А.П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1997.11. Улицкий С. Я. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Владивосток, 1974.Питання для самоконтролю1. Які підстави для застосування примусових заходів медичного характеру?2. Які заходи медичного характеру передбачені КК України? Які особливості їх застосування?3. Які особливості досудового розслідування в справах щодо неосудних та щодо осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину?4. Який процесуальний документ складає слідчий, якщо він встановить неосудність особи, що . вчинила суспільно небезпечне діяння? Який його зміст?5. Які процесуальні дії вправі вчинити прокурор після отримання від слідчого справи про застосування примусових заходів медичного характеру?6. Чи допускається до участі в провадженні справ даної категорії захисник? Якщо так, то з якого моменту?7. Які підготовчі дії вчиняє суддя (суд) після отримання справи про застосування примусових заходів медичного характеру? Яким процесуальним документом вони оформляються?8. Чи обов'язковою є участь у розгляді справи судом особи, щодо якої ведеться провадження?9. Які особливості розгляду таких справ в суді?10. Які питання вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру?11. Які рішення може прийняти суд в таких справах та яким процесуальним документом вони оформляються?12. За яких умов може відбутись скасування або зміна примусових заходів медичного характеру та в якому порядку?13. Який порядок відновлення кримінальних справ стосовно осіб, що захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, але в результаті лікування видужали?14. Які роз'яснення дав Пленум Верховного Суду України щодо можливості розгляду в суді кримінальної справи стосовно підсудного і неосудного, які є співучасниками вчинення суспільно-небезпечного діяння?15. Чи вправі суд при застосуванні примусових заходів медичного характеру визначити в ухвалі назву конкретної психіатричної установиі, в якій має проводитись примусове лікування, і його строк?16. Чи підлягають касаційному оскарженню ухвали суду (постанови судді) про застосування (про відмову в застосуванні) примусових заходів медичного характеру?17. Який порядок звільнення засудженого, що захворів на душевну хворобу, від подальшого відбуття покарання?Завдання і задачі1. В побутовій кімнаті одного з будівельних управлінь будівельник Зінченко В.І. без будь-якої видимої причини вдарив сокирою по голові слюсаря Сороку, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками ст. 122 КК України, встановлено, що Зінченко був комісований з армії - в зв'язку з психічним захворюванням і неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатричної експертизи, яка була призначена слідчим, було встановлено, що Зінченко хворіє хронічним психічним захворюванням - шизофренією параноїдальної форми, і вказані дії вчинив під впливом маячної манії переслідування. Обвинувачений є неосудним і підлягає примусовому лікуванню в психіатричній лікарні з посиленим наглядом.1. Чи порушується за таких обставин кримінальна справа?2. Які обставини підлягають доказуванню в справах про суспільно-небезпечні діяння душевнохворих осіб?3. Чи обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи в таких категоріях справ і які питання мають бути поставлені на вирішення експертів?4. Як повинен діяти слідчий в описаній ситуації?2. 10 травня 2007 року Ярошенко В. П., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем "MAZDA", перевищив швидкість руху і збив пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Оскільки слідчому стали відомі деякі обставини, які давали підставу сумніватись у психічній повноцінності обвинуваченого, він призначив судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив одне питання: Чи не знаходився Ярошенко під час вчинення злочину в неосудному стані? Висновок експертів підтвердив сумніви слідчого: обвинувачений в той час знаходився в неосудному стані. Слідчий закрив кримінальну справу за відсутністю в діях Ярошенка складу злочину. Проте з постановою про закриття справи не погодився потерпілий, який повідомив, що після вчинення наїзду Ярошенко приходив до нього в лікарню і вів себе якось дивно: то плакав, прохаючи пробачити його, то зривався гнівом і погрожував "покінчити зі всіма і з собою". При цьому він показував потерпілому фінського ножа і предмет, схожий на ручну гранату. Потерпілий вважав, що Ярошенка слід направити на примусове лікування, оскільки він може "наробити багато лиха".Після одержання цього повідомлення слідчий виніс постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування щодо Ярошенка примусових заходів медичного характеру, оскільки він за своїм психічним станом є небезпечним для суспільства.Проведіть аналіз ситуації і дайте правову оцінку діям слідчого. З'ясуйте при цьому: в яких випадках попереднє слідство завершується закриттям справи, а в яких - направленням справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру?3. До районного відділу внутрішніх справ звернулась з заявою гр-ка Матюхіна 3.Р., в якій просила притягти до кримінальної відповідальності її чоловіка Матюхіна І.П. Проведеним в справі розслідуваний було встановлено, що Матюхін, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, 2 травня вчинив у своїй квартирі хуліганські дії: в присутності неповнолітніх дітей брутально лихословив, побив на кухні посуд, погрожував вчинити розправу не лише над домочадцями, але й сусідами, побив дружину та сусідку Яремчук Ю.В. Приборкати його збіглися мешканці багатьох квартир.Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Матюхін І.П. хворіє шизофренією, що протікає за типом простої з змінами негрубого характеру. Описані дії були вчинені ним в стані неосудності. На думку експертів, Матюхін потребує "лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом".1. Чи підлягає Матюхін І. П. притягненню як обвинувачений? Яке рішення з цього приводу має прийняти слідчий?2. Як має поступити слідчий, якщо неосудність Матюхіна з'ясується після притягнення його як обвинуваченого?3. Яке рішення повинен прийняти слідчий у випадку, коли він не погодиться з висновком експертизи "про необхідність лікування Матюхіна І.П. в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом"?4. Зробіть аналіз наведеного процесуального документа. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону? "Затверджую" Прокурор Галицького району м. Львова, ст. радник юстиції Холява В.В. Дата (підпис)Постановапро направлення справи до суду для вирішення питанняпро застосування примусових заходів медичного характеру30 травня 2007 року місто ЛьвівСлідчий прокуратури Галицького району міста Львова юрист 2-го класу Побірченко В.П., розглянувши матеріали кримінальної справи № 167 про обвинувачення Крупки Степана Васильовича у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.1 та ч. 2 ст. 342 КК України,встановив:14 травня 2007 року в прокуратуру Галицького району м. Львова з Галицького райвідділу внутрішніх справ за підслідністю надійшла кримінальна справа про обвинувачення Крупки С. В. за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України.Проведеним розслідуванням даної справи встановлено наступне: 1 травня 2007 року біля 23 год. 30 хв. до ресторану готелю "Жорж" зайшов Крупка С. В. і почав вимагати, щоб йому продали дві пляшки горілки. Коли офіціант Вакулов сказав, що в ресторані спиртні напої "людям з вулиці" не продаються, то Крупка вчинив сварку і хуліганські дії: він голосно кричав, брутально лаявся, кулаком вдарив в лице швейцара Поляруса, перевернув один із столів у банкетному залі. Коли Крупку доставили в чергову кімнату Галицького РВВС, він і там продовжував хуліганити: стукав кулаком по столі, кричав, нецензурно лаявся в адресу працівників міліції Заброварного, Пташки та Соколова. Після того, як його відвели до камери затриманих, він продовжував висловлювати погрози в адресу працівників міліції, бив руками й ногами в двері, вимагав викликати до нього прокурора області. Коли через дві години його знову привели до чергового райвідділу внутрішніх справ, він продовжував викрикувати погрози і брутальну лайку в адресу працівників міліції, вчинив спробу втечі з райвідділу, але був затримав ний. Під час затримання Крупка вчинив опір міліціонеру Заброварному Ф.І. і наніс йому кулаком удар в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.Вина Крупки у. вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України, підтверджується поданими матеріалами справи.Потерпілі Гречко і Полярус пояснили, що дійсно 1 травня ц. р. біля 24-ї години Крупка в ресторані "Жорж" вчинив хуліганські дії: брутально сварився, вдарив в обличчя потерпілого Поляруса, перекидав столи.Потерпілий Заброварний пояснив, що біля 0 год. 40 хв. 2 травня в черговій кімнаті Галицького РВВС Крупка вчинив сварку, брутально лаявся, стукав кулаком об стіл, висловлював погрози в адресу, працівників міліції. Після того, як його помістили до камери затриманих, бив руками й ногами і двері, лихословив, а коли його знову завели до чергового, кинувся тікати, проте був затриманий: Під час затримання вчинив опір і вдарив його (Заброварного) в обличчя.Крім того, вина Крупки підтверджується показаннями свідків Колосової В. М. (а. с. 19), Пташки М. Н. (а. с. 22); Соколова П. І. (а. с. 29) та актом судово-медичної експертизи (а. с. 41-42).Вивчення особистості Крупки виявило, що незадовго до вчинення злочинів він став поводитись дивно: примушував членів сім'ї виконувати непотрібну роботу, співати хором або декламувати вірші; коли хтось відмовлявся це робити, заходився істеричним криком; нерідко сам до себе беззмістовно говорив, войовничо викрикував в адресу невідомого чоловіка погрози "покінчити раз і назавжди".З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що Крупка хворіє психічним захворюванням - шизофренією в параноїдальній формі. Злочини вчинив в хворобливому стані і є неосудним. За висновком експертів він потребує примусового лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом (а. с. 44-48).Враховуючи, що на підставі ст. 19 КК України Крупка не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочини вчинив в стані неосудності, керуючись ст. ст. 416, 417 КПК України,постановив:кримінальну справу №167 направити через прокурора Галицького району м. Львова в суд для вирішення питання про застосування до Крупки Сергія Васильовича, 1942 року народження, уроженця м. Вінниці, українця, безпартійного, одруженого, з освітою 8 класів загальноосвітньої школи, ніде не працює з 2002 року, проживає у м. Львові, вул. Замкова, буд. 6, кв. 13, який вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України, примусових заходів медичного характеру.Слідчийюрист 2 класу (підпис) Побірченко В.П.Додаток: Список осіб, яких необхідно викликати до суду та довідка про рух справи.5. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Ковальова у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, захисник підсудного заявив клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що його підзахисний захворів на психічну хворобу і став неосудним. Висловлюючи міркування щодо заявленого клопотання, прокурор вважав, що необхідно призначити судово-психіатричну експертизу і вирішувати питання з урахуванням ЇЇ висновку.Призначена судом експертиза дійшла висновку, що Ковальов не розуміє в даний час значення своїх дій, оскільки у нього відбувся розлад психічної діяльності в формі реактивного психозу з псевдодеменцією, і що він потребує примусового лікування в умовах суворого нагляду. Суд погодився з висновком експертизи і виніс ухвалу про звільнення Ковальова від кримінальної відповідальності та покарання і застосував до нього примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.1. Чи мав право суд звільнити підсудного від кримінальної відповідальності і покарання?2. Чи міг суд застосувати примусові заходи медичного характеру до особи, в якої настав тимчасовий розлад здоров'я?3. Чи обов'язкові для суду рекомендації експертів - психіатрів щодо типу психіатричної лікарні, де мають застосовуватись примусові заходи?4. Який порядок відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру?6. Ухвалою районного суду 14 січня 2007 року до Максимчук 3.В. були застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом. 28 січня 2007 року комісія лікарів-психіатрів психіатричної лікарні дійшла висновку, що Максимчук знаходиться в стані практичного видужання і подальшого застосування примусових заходів медичного характеру (примусового лікування) не потребує. На підставі цього висновку адміністрація психіатричної лікарні припинила щодо Максимчук примусове лікування і її було виписано з лікарні.Після виписки Максимчук додому не поїхала, а жила здебільшого на залізничному вокзалі і незабаром була затримана за крадіжку особистих речей громадян. Постановою судді районного суду до неї були знову застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщено в ту ж саму психіатричну лікарню. Перебуваючи в лікарні, Максимчук часто зникала і приносила. крадені речі. Лікуючий лікар звернувся до головного лікаря з клопотанням про перевід хворої у відділення з посиленим наглядом. З'ясувавши обставини, головний лікар зробив подання до районного суду за місцем лікування. Суд задоволив клопотання адміністрації лікарні -змінив раніше застосований примусовий захід медичного характеру на поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом.Захисник Максимчук на постанову судді про зміну примусового заходу подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати як незаконну.1. Який порядок скасування або зміни застосованих раніше примусових заходів медичного характеру?2. Чи були допущені в описаній ситуації порушення кримінально-процесуального закону? Якщо так, то які саме?Тема 28. Спрощені формипровадження у кримінальних справах1. Спрощення процесуальної форми провадження у кримінальному судочинстві: завдання, напрямки і форми.2. Суть та значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів.2.1.Строк і порядок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.2.2. Порядок закінчення провадження щодо досудової підготовки матеріалів у протокольній формі. Зміст протоколу про вчинене правопорушення, його додатки.2.3. Повноваження прокурора у справах, у яких здійснюється протокольна форма досудової підготовки матеріалів.2.4. Підстави проведення досудового слідства у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.2.5. Порядок судового розгляду кримінальних справ з протокольною формою підготовки матеріалів.3. Особливості провадження у справах приватного обвинувачення.3.1. Особливості порушення кримінальної справи щодо злочинів, що належать до категорії справ приватного обвинувачення.3.2. Порядок призначення до розгляду і вирішення справ приватного обвинувачення.4. Відновлювальне правосуддя, та перспективи його запровадження в Україні.4.1. Примирення сторін процесу як форма вирішення кримінально-правових конфліктів. Інститути пробації і медіації.4.2. Форми примирення сторін у кримінальному процесі України.4.3. Порядок вирішення кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, дійовим каяттям обвинуваченого.Нормативний матеріал та судова практика1. КПК України. (ст. ст. 7-2, 8, 27, 111, 245, 251, глава 35).2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972-2002: Офіційне вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренко. – К.: „А.С.К.”.3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № (п.25-33)4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 р. „Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972-2002: Офіційне вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренко. – К.: „А.С.К.”.Додаткова спеціальна литератураБасков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов – М., 1989.Верещак В. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №1. - с.41-44.Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 544 с.Гуліна С. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів – зміни у кримінально-процесуальному законодавстві // Право України. – 2000. - №5. – с. 46-48.Денисюк П. Процесуальний порядок порушення кримінального провадження // Право України. – 2001. - № 10. – с. 38-40.Дьяченко В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов – М., 1985.Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна поглядів на кримінальне судочинство //Право України. – 2003. -№10. – с.154-156.Нескороджена Л. Мирова угода та угода про визнання вини: можливість їх затосування у кримінальному процесі України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №1. - с.58-60.Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс. – К.: Атіка, 2001.Маляренко В.Т., Войтюк І.А. Відновлювальне правосуддя: можливості запровадження в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №8. – с.34-63.Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика. – К., 2004.Макарцев А. Защита прав потерпевших по делам частного обвинения // Российская юстиция. – 2003. - №12. – с.55.Савонюк Р. Права людини та проблемні питання порушення кримінальних справ приватного обвинувачення // Право України. – 2005. - №5. – с.66-67.Попелюшко В. Справи приватного обвинувачення: актуальні проблеми, законодавчі парадокси // Право України. – 2003. - №4. – с.98-100.Попелюшко В.О. „Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – 123 с.Трофименко В., Фомін С. Примирення як підстава закриття кримінальної справи // Вісник прокуратури. -2003. - №2. – С.66-68.Туркота С. Правовий компроміс у кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. - № 12. – с. 69-71.Туркота С.М. Кримінально-процесуальне забезпечення компромісу між потерпілим та обвинуваченим // Адвокат. – 2002. - №1 – с.26-27.Питання для самоконтролюПригадайте, що таке процесуальна форма у кримінальному судочинстві?З якою метою законодавець запровадив спрощені форми провадження у кримінальному судочинстві?Які спрощені форми провадження відомі кримінальному судочинству України?Коли вперше було введено до вітчизняного кримінального процесу протокольну форму досудової підготовки матеріалів?У чому суть протокольної форми досудової підготовки матеріалів? Чи є вона різновидом дізнання чи досудового слідства?Які підстави виключають можливість здійснення у кримінальній справі провадження у протокольній формі досудової підготовки матеріалів?У яких складах злочинів передбачена можливість здійснення протокольної форми досудової підготовки матеріалів?В який спосіб і протягом якого строку здійснюється встановлення обставин злочину і особи правопорушника в справах з протокольною формою підготовки матеріалів?Чи можуть бути застосовані до правопорушника запобіжні заходи? Якщо так, то коли і ким?Яким процесуальним документом завершується діяльність органів дізнання щодо досудової підготовки матеріалів? Який його зміст?Які повноваження начальника органу дізнання в справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів?Хто порушує кримінальну справу у зв’язку з вчиненням злочину щодо якого проводилась досудова підготовка матеріалу?Які повноваження прокурора у справах щодо яких здійснюється досудова підготовка матеріалу?Хто визнає особу потерпілою, якщо їй злочином заподіяно моральну, фізичну, майнову шкоду?Який порядок направлення до суду справи, у якій здійснювалась протокольна форма досудової підготовки матеріалу?У зв’язку з якими істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону справа з протокольною формою підготовки матеріалів може бути повернута для проведення дізнання чи досудового слідства (див.: Постанову Пленуму Верховного Суду від 27 червня 1986 р.)?Коли і хто має право ознайомитись з матеріалами справи з протокольною формою підготовки?Чи є якісь особливості судового розгляду кримінальної справи з протокольною формою підготовки матеріалів?Що виступає приводом і підставою для порушення кримінальної справи приватного обвинувачення?Які вимоги ставляться до змісту і форми заяви про злочин?Чи проводиться перевірка заяв про злочин в справах приватного обвинувачення?Хто порушує кримінальну справу про злочин, що належить до категорії приватного обвинувачення?Який порядок проведення попереднього розгляду суддею справи приватного обвинувачення?Які рішення приймає суд за результатами попереднього розгляду справи?В чому полягають особливості судового розгляду справи приватного обвинувачення?Які наслідки неявки потерпілого в судове засідання у справах приватного обвинувачення?Які процесуальні права і обов’язки потерпілого у справах приватного обвинувачення?З яких підстав суд вправі закрити кримінальну справу приватного обвинувачення?В чому суть відновлювального правосуддя? Чи можна розглядати „відновлювальне правосуддя” як особливу форму провадження?Які міжнародні документи складають правову основу запровадження „відновлювального правосуддя” у кримінальному судочинстві?Які існують форми „відновлювального правосуддя”?Що таке медіація? Який досвід її запровадження у зарубіжних країнах?Як реалізується програма медіації в Україні?Які роз’яснення дав Пленум Верховного Суду України щодо можливостей використання організацій-посередників для примирення підсудного з потерпілим (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 р.)?Які форми примирення встановлює чинний КПК України?Які умови примирення обвинуваченого з потерпілим у справах публічного обвинувачення?Які обов’язки покладено на суд щодо забезпечення примирення сторін у справах приватного обвинувачення?Чи можна розглядати дійове каяття як форму примирення у кримінальному судочинстві?Завдання і задачі1. За вчинення хуліганських дій 23 травня 2005 року Андрійчук В. був доставлений до районного відділу внутрішніх справ і затриманий. Після опитування його та очевидців з’ясувалось, що дії правопорушника слід кваліфікувати за ч.1 ст.296 КК України. В ході з’ясування даних про особу правопорушника було встановлено, що Андрійчук працює слюсарем ЛМКП „Центр”, народився 13 листопада 1987 року, батька не має, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, за місцем праці і проживання характеризується позитивно, приймає участь у громадських заходах підприємства, допризовник, проживає з матір’ю і молодшим братом. Трудовий колектив підприємства звернувся з проханням передати Андрійчука на поруки, про що направив витяг з протоколу загальних зборів колективу.З врахуванням даних про особу правопорушника заступник начальника райвідділу внутрішніх справ порушив кримінальну справу і, керуючись ст.7-1, 10, 426 КПК України, виніс постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення Андрійчука від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу ЛМКП „Центр” для перевиховання і виправлення.Як повинен поступити у цьому випадку прокурор?2. В місцевий суд Франківського району м. Львова від прокурора надійшли матеріали кримінальної справи про вчинення Франчуком В. злочину передбаченого ч. 1 ст.249 КК України. Вивчаючи матеріали справи, суддя встановив, що особа протягом року вже притягалась до відповідальності за цей же злочин. З огляду на це він виніс постанову про повернення справи прокурору для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.2 ст.249 КК України та обрав щодо правопорушника запобіжний захід – підписку про невиїзд.1. Який порядок проведення попереднього розгляду суддею справи, у якій проводилась протокольна форма досудової підготовки матеріалів?2. Дайте правову оцінку дій судді?3. Зробіть аналіз приведеного нижче процесуального акту. Чи не було допущено порушень КПК при його складанні?„Затверджую” „Санкціоную”Прокурор (заступник Начальник районногопрокурора району) відділу внутрішніх справ(підпис) (підпис)„21” травня 2003 р. „22” травня 2003 р.П Р О Т О К О Лпро обставини вчиненого злочину, передбаченогоч.1 ст.296 КК України20 травня 2003 р. м. ЛьвівСтарший дільничний інспектор Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова капітан міліції Корольчук А.О. згідно із ст.ст. 425, 426 КПК України склав даний протокол про те, що 12 травня 2003 року біля 19 год. вантажник ТзОВ „Супермаркет” Бордюк П.І., перебуваючи у нетверезому стані, біля входу у магазин „Продукти”, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 34, безпричинно приставав до громадян, хапав їх за руки і одяг, допускав брутальні нецензурні вислови в їх адресу, вдарив рукою у груди громадянина Петречка В.М., який зробив йому зауваження. На виклик старшого продавця магазину Федорів Н.П. прибув міліцейський патруль, який затримав Бордюка П.І., і доставив його у райвідділ внутрішніх справ. Своїми діями Бордюк П.І. вчинив злочин передбачений ч. 1 ст.296 КК України.Вчинене Бордюком П.І. діяння, крім власних пояснень, підтверджується також показаннями очевидців: старшого продавця магазину „Продукти” Федорів Надією Петрівною (а.с. 5); громадянина Петречка Василя Михайловича (а.с.4); та міліціонера ст. сержанта Бурки Василя Федоровича (а.с.6); актом судово-медичного освідування Бордюка П.І. (а.с.7).Дані про особу правопорушника: Бордюк Петро Іванович, 20 квітня 1962 року народження, українець, позапартійний, освіта середньо-технічна, військовозобов’язаний, працює вантажником ТзОВ „Супермаркет”, неодружений (розведений), раніше не судився, притягався до адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку 15 січня 2003 року, на роботі характеризується в основному позитивно, проживає за адресою: м.Львів, вул. Сахарова, д. 23, кв.57.Від правопорушника відібрано зобов’язання з’явитися за викликом органу дізнання і суду та повідомити їм про зміну місця проживання.До протоколу додається:Пояснення правопорушника Бордюка П.І. (а.с.3)Пояснення очевидця Федорів Н.І. (а.с.5)Пояснення очевидця Петречка В.М. (а.с.4)Пояснення очевидця Бурки В.Ф. (а.с.7)Акт судово-медичного освідування (а.с.7)Характеристика Бордюка В.І. (а.с.8)Список осіб, які підлягають виклику в суд:Правопорушник Бордюк Петро Іванович.Очевидці: Федорів Н.І., Петренко В.М., Бурка В.Ф.Старший дільничний інпекторкапітан міліції Корольчук Ф.П.4. В ході перепланування дачного будинку Родецький разом із своїм сином розібрали дерев’яну комору, що належала власниці сусідньої ділянки Леженіній, і заклали на цьому місці фундамент під розширення власного будинку. Крім того, ними було знищено огорожу та зрізано два дерева, які належали Леженіній. Виявивши зазначені факти, остання 25 вересня 2003 року звернулась до районного відділу внутрішніх справ із заявою про притягнення Родецьких до кримінальної відповідальності за умисне знищення її майна. Здійснити перевірку заяви було доручено дільничному інспекторові капітану міліції Сидоренку.За результатами опитування сусідів Леженіної було встановлено, що остання вже давно не користується даною ділянкою, а комора і огорожа перебували в незадовільному стані. В своїх поясненнях Родецький вказав на неправильності у визначенні меж земельної ділянки, з огляду на що, на його думку, діяв правомірно. Витребувавши документацію щодо розподілу земельних паїв, дільничний інспектор 3 жовтня 2003 року порушив кримінальну справу і склав протокол про обставини злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України. Після його затвердження начальником райвідділу, протокол разом із зібраними матеріалами був направлений прокурору району для складання обвинувального висновку.Як повинен поступити прокурор району в описаній ситуації?У яких категоріях справ не проводиться досудове слідство?Складіть проект процесуального рішення, яке необхідно було прийняти в описаній ситуації.5. 21 червня 2004 року у місцевий суд Галицького району надійшла скарга громадянки Щерби, у якій вона просила притягнути до кримінальної відповідальності Реброва і Заїку. У своїй заяві вона вказувала, що 12 червня 2004 року до її приватного будинку прийшли Ребров і Заїка, з якими вона перебуває у неприязних відносинах. Ймовірно, будучи у стані сп’яніння, Ребров схопив її за шию, після чого завдав кулаком удар їй в обличчя. В той самий час Заїка утримував її за руки, щоб вона не змогла чинити спротиву. Намагаючись вирватись Щерба впала, після чого Ребров двічі завдав їй ударів ногою. Згідно довідки дільничного лікаря Щербі були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.Розглянувши отриману скаргу, суддя виніс постанову про призначення справи до судового розгляду на 17 серпня 2004 року, про що повісткою повідомив Щербу, Реброва і Заїку, а також зобов’язав потерпілу забезпечити присутність свідків, які могли б підтвердити факт заподіяння тілесних ушкоджень. В зазначений час суддя розпочав судовий розгляд справи. Втім в підготовчій частині судового розгляду Щерба звернулась до суду із заявою про те, що вона порозумілась із Заїкою і не бажає, щоб він був притягнутий до кримінальної відповідальності. З огляду на це суддя виніс постанову про закриття кримінальної справи.Який порядок розгляду суддею скарги про злочин?Якими правами наділений потерпілий в ході розгляду кримінальної справи приватного обвинувачення?Дайте правову оцінку діям суду в описаній ситуації.ЗМІСТПередумова.............................................................. ...................................................................... 3Тема 1 Поняття, суть, завдання та система кримінального процесу України.Предмет і система курсу................................................................... ............................................ 9Тема 2. Кримінально-процесуальне законодавство........................................................... ........ 13Тема 3. Принципи кримінального процесу України................................................................. . 16Тема 4. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності......................................................... 21Тема 5. Докази (загальні положення). Ціль, предмет, межі доказування та доказиу кримінальному процесі................................................................. .............................................. 29Тема 6. Процес доказування у кримінальній справі та його суб’єкти...................................... 34Тема 7. Показання осіб як докази в кримінальному процесі .................................................... 37Тема 8. Речові докази у кримінальному процесі................................................................. ........ 40Тема 9. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі.............................. 43Тема 10. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерело доказів................ 46Тема 11. Запобіжні заходи.................................................................. .......................................... 51Тема 12. Порушення кримінальної справи ........................................................................ ........ 56Тема 13. Загальні умови досудового розслідування кримінальних справ............................... 61Тема 14. Пред’явлення обвинувачення та допит обвинуваченого........................................... 66Тема 15. Слідчі дії..................................................................... .................................................... 71Тема 16. Зупинення досудового слідства та його закінчення шляхом закриттякримінальної справи або направлення її до суду для звільненняобвинуваченого від кримінальної відповідальності ................................................................. 78Тема 17. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку................ 85Тема 18. Підсудність та попередній розгляд кримінальної справи суддею .......................... 91Тема 19. Загальні положення судового розгляду ..................................................................... 95Тема 20. Судовий розгляд кримінальної справи ...................................................................... 99Тема 21. Вирок суду ........................................................................ ............................................ 103Тема 22. Апеляційне провадження............................................................. ............................... 107Тема 23. Касаційне провадження............................................................. .................................. 114Тема 24. Виконання вироку, ухвали і постанови суду ............................................................ 118Тема 25. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження............................. 123Тема 26. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх .......................... 128Тема 27. Застосування примусових заходів медичного характеру ........................................135Тема 28. Спрощені форми провадження у кримінальних справах......................................... 140PAGEPAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019