.

Нор В.Т. 2007 – Плани семінарів (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 31948
Скачать документ

Нор В.Т. 2007 – Плани семінарів

Тема 1. Поняття, суть, завдання та система кримінального

процесу України. Предмет і система курсу

План заняття

Поняття кримінального процесу.

Історичні форми кримінального процесу.

Завдання кримінального процесу України.

Система (стадії) кримінального процесу.

Механізм кримінально-процесуального регулювання.

Кримінально-процесуальні відносини.

Кримінально-процесуальні функції.

Кримінально-процесуальна форма.

Кримінально-процесуальні акти.

Кримінально-процесуальні гарантії.

Кримінально-процесуальне право в системі інших галузей вітчизняного
права.

Наука кримінального процесу: предмет, система, завдання.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Статті 3,6,8,21,22.

Кримінально-процесуальний кодекс України. Статті 1,2,5,14,141,32.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового
захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 р.
(Преамбула, п.п. 1,2,7).

Додаткова спеціальна література

Альперт С. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система,
суб’єкти.: Конспект лекцій. – Харків: НЮАУ,1995. – 28с.

Аленін Ю, Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному
процесі // Право України. – 2003. – №4.

Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского
уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 251с.

Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: 1975. – 175с.

Володина Л.М. Цели и задачи уголовного процесса// Государство и право. –
1994. №11. – С.126-132.

Горбачов О., Кривобок В. Завдання кримінального судочинства: витоки,
зміст, реалізація // Право України . – 2001, – №8. – с.34-37.

Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. – Л.: 1982. – 112с.

Зусь Л.Б. Механизм уголовно-процессуального регулирования. –
Владивосток: ДГУ, 1986. – 206с.

Ларин А.И. Уголовный процесс: структура права и структура
законодательства. – М.: 1985. – 240с.

Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посібник. – К.: Центр
навч. літ-ри, 2005. – 176с.

Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: Их виды, содержание
и формы. – М.: 1976. – 167с.

Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісник
Верховного Суду України. – 2000. – №6.

Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів в кримінальних справах.
Теорія, медодика, зразки документів: Навч. посібник.- К.: 1992. – 216с.

Нажимов В.П. Типы, формы и виды уголовного процесса. – Калининград:
1977. – 239с.

Никоненко М.Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій
// Науковий вісник Нац. Акад.. МВС України. – К.: 2001. – Вип..1.

Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і
система. – Харків „Арсіс”, 2002. – 160с.

Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. – СПб.: «Наука», 2000. – 224с.

Чепурний О. Кримінально-процесуальні функції: проблеми визначення та
законодавчого врегулювання // Право України. – 2001. №8. С.80-83.

Якуб М. Л. Процесуальная форма в советском уголовном
судопроизводстве.-М.:1981. – 144с.

Шпилев В.Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства. – Минск:
изд-во БГУ, 1974.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть кримінального процесу?

Які історичні форми (моделі) мав кримінальний процес?

Які завдання стоять перед кримінальним процесом України?

В чому полягає суть і яке поняття правосуддя?

В якому співвідношенні знаходяться поняття „правосуддя”, “кримінальний
процес” і “судочинство в кримінальних справах”?

Який механізм кримінально-процесуального регулювання? Назвіть його
елементи.

Яка система кримінального процесу?

Що слід розуміти під стадією кримінального процесу?

Які є стадії у кримінальному процесі України?

Що таке кримінально-процесуальні відносини, які є їх види та в чому
полягає їх особливість?

Що собою становлять кримінально-процесуальні гарантії? Які
кримінально-процесуальні гарантії особи закріплені в Конституції України
?

Що слід розуміти під кримінально-процесуальною функцією?

Які функції властиві кримінальному процесу?

Що слід розуміти під кримінально-процесуальним актом?

Які є види кримінально-процесуальних актів? (Перерахуйте їх).

В якому співвідношенні знаходиться кримінально-процесуальне право з
кримінальним (матеріальним) правом та іншими галузями права?

Який предмет і завдання науки кримінального процесу
(кримінально-процесуальної доктрини)?

Завдання і задачі

1. Які з приведених нижче положень згідно ст.2 КПК України становлять
завдання кримінального процесу (кримінального судочинства):

а) виявлення злочинів:

б) швидке і повне розкриття злочинів:

в) викриття винних у вчиненні злочинів;

г) правильне застосування Закону (як матеріального, так і
процесуального), з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий
до відповідальності і жодний невинний не був покараний;

д) виконання вироку і виправлення та перевиховання засуджених;

е) сприяння зміцненню законності і правопорядку;

ж) сприяння відверненню і викоріненню злочинів;

з) охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які
беруть участь у кримінальному процесі;

і) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Конституції України,
її законів та правил соціального співжиття;

й) захист майнових та пов’язаних з майновими прав і інтересів потерпілих
від злочинів.

2. Наведіть в наведеному нижче переліку стадії кримінального процесу:

а) проведення перевірки повідомлень про злочини;

б) порушення кримінальної справи;

в) досудове розслідування;

г) попереднє дізнання;

д) судове слідство;

е) попередній розгляд справи суддею;

ж) судовий розгляд справи;

з) судові дебати;

і) постановлення вироку;

й) виконання вироку;

к) апеляційне провадження;

л). провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру;

м) касаційне провадження;

н) перегляд судових рішень в порядку виключного провадження;

о) провадження в справах про злочин неповнолітніх.

Назвіть ознаки стадії кримінального процесу і дайте її поняття.

3. Виберіть з перерахованих нижче положень ті з них, які є
кримінально-процесуальними функціями:

а) виявлення злочинів і порушення кримінальних справ;

б) обвинувачення;

в) захист обвинуваченого;

г) розслідування кримінальної справи;

д) віддання до суду обвинуваченого;

е) розгляд і вирішення кримінальної справи судом;

ж) підтримання цивільного позову у кримінальній справі;

з) захист від цивільного позову;

і) захист порушених злочином майнових та особистих немайнових прав та
інтересів потерпілих осіб;

й) попередження злочинів і виховання громадян в дусі поваги до закону і
правил соціального співжиття.

Складіть схему системи кримінального процесу за таким зразком:

Стадії кримінального процесу України

№ п/п Найменування стадії Безпосереднє завдання Коло основних суб’єктів
є, які відповідають за їх вирішення Основні методи і способи їх
вирішення Початковий і заключний моменти та підсумкове процесуальне
рішення

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Зразок виконання

1.

Порушення кримінальної справи.

Вирішити питання про порушення кримінальної справи або про відмовлення в
порушенні.

Прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя у справах приватного
обвинувачення.

Прийняття заяв і повідомлень про злочини. У випадку необхідності – їх
перевірка шляхом відібрання пояснень або витребування необхідних
документів. (ст. 95-97 КПК). У невідкладних випадках – проведення
слідчих дій: огляду місця події (ч.2 ст.190 КПК): арешт кореспонденції і
зняття інформації з каналів зв’язку (ч.3 ст. 187).

Початковий момент – одержання законного приводу для порушення
кримінальної справи (ст. 94КПК). Кінцевий – прийняття рішення про
порушення (або відмову) кримінальної справи у формі постанови (прокурор,
слідчий, дізнавач, суддя у справах приватного обвинувачення).

Під час судового розгляду кримінальної справи підсудний заявив
клопотання про відмову від призначеного йому судом захисника-адвоката
Карбовника, мотивуючи її тим, що захисник недостатньо ознайомився з
матеріалами справи і некваліфіковано виконує свій процесуальний
обов’язок. Підсудний просив суд допустити до участі в справі обраного
ним самим захисника-адвоката Гикавку. Суд відмовив у задоволенні
клопотання підсудного, покликавшись на те, що адвокат Карбовник
заперечує проти заявленого йому відколу.

1. Чи правильне рішення прийняв суд? Яким процесуальним актом він
повинен оформити своє рішення щодо заявленого клопотання?

2. В чому суть кримінально-процесуальних гарантій?

3. Про які процесуальні гарантії йдеться у даному випадку і чи не були
вони порушені?

Відповіді обґрунтуйте посиланням на кримінально-процесуальний закон.

6. Під час проведення досудового слідства в кримінальній справі про
обвинувачення Мочульського у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185
КК України, виникла необхідність провести обшук у його квартирі
відповідно до вимог ст. ст. .177, 180, 18К 183. і86, 188 та 189 КПК
України.

Слідчий, виніс постанову про проведення обшуку, запросив понятого та
спеціаліста-криміналіста і прибув на квартиру Мочульського. В той час в
ній знаходився лише 9-річний син обвинуваченого. В його присутності
слідчий разом із запрошеними особами провів обшук, вилучивши ряд цінних
речей. Про їх вилучення був складений акт, один екземпляр якого було
залишено на квартирі Мочульського.

1. В чому полягає суть і значення кримінально-процесуальної форми?

2. Чи не допустив слідчий порушень кримінально-процесуальної форми? Якщо
так, то які саме?

3. Чи були порушені процесуальні гарантії прав обвинуваченого, і якщо
так, то які?

Тема 2. Кримінально-процесуальне законодавство

План заняття

Загальна характеристика джерел кримінально-процесуального права.

Конституція України – нормативний акт прямої дії у сфері кримінального
процесу.

Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело
кримінально-процесуального права.

Чинний кримінально-процесуальний кодекс України та його структура.

Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального
судочинства.

Рішення Конституційного Суду України в механізмі
кримінально-процесуального регулювання.

Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело
кримінально-процесуального права.

Роль постанов Пленуму Верховного Суду України в механізмі
кримінально-процесуального регулювання.

Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та
Міністра внутрішніх справ з питань кримінально-процесуальної діяльності
та прокурорського нагляду.

Норми кримінально-процесуального права: їх структура та особливості;
види кримінально-процесуальних норм за способом правового регулювання.
Аналогія у кримінально-процесуальному регулюванні.

Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола
осіб. Особливості дії кримінально-процесуального закону щодо окремих
осіб.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Статті 8, 9, 19, 22, 26, 80, 92 (п.п. 1,2,14), 105,
107, ч. 3 ст. 126, 152.

Кримінально-процесуальний кодекс України. (КПК). Статті 1,3,5,31.

Закон України від 07.02.2002 р. „Про судоустрій України” (Ст. 47, ч.2,
п. 2; ст.55, ч.2, п.6).

Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ст.
ст. 22, 24, 26, 27, 29-31, 37, 39.// Кримінально-процесуальний кодекс з
постатейними матеріалами / за ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер,
2000, с. 155-166.

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р.
(глава 2) //Там само, с. 175-184.

Закон України „Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 р. (Витяг) //
Там само.

Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.
(Витяг) // Там само, с. 178.

Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада
1992 р. (ст. 27) // Там само, с. 199.

Закон України „Про статус суддів” від15 грудня 1992 р. (ст.. 13) // Там
само, с.200.

Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
від 23 грудня 1997 р. (ст.. 20) // Там само, с. 200.

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України
10.06.1993 р. // Там само, с.193.

Положення про торговельне представництво України за кордоном (ст.ст.
1,3,7), затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1993 р. \\
Голос України, 1993, 26 серпня.

Додаткова спеціальна література

Депутатська недоторканність: (Сучасна парл. та судова практика / За заг.
ред. О.В. Задорожного: – К.: Логос, 2004.

Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права. – Харків, 2004.

Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України – Харків:
„Консум” , 2005 (розділ 3).

Землянський П.Т. Уголовно-процессуальное законодавство в первые годы
советской власти (на материалах УССР). Киев. 1972.

Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура
законодательства. – М: 1975.

Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности \
под ред. В.М. Савицького. М.: 1979, гл. 1,3.

Філатов В.М., Солодкий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і
рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві //
Вісник Верховного Суду України. – 2004. № 7.

Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції
Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997 – 2003 року).
– К.: Атіка, 2003. (Передмова).

Питання для самоконтролю

Що є джерелом кримінально-процесуального права?

Які нормативні акти є формою кримінально-процесуального права?

Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального
права?

Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові
акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють
кримінально-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України (ратифіковані)?

Які є основні закони, що регламентують кримінальне судочинство України?

Яка структура Кримінально-процесуального кодексу України? Коли він був
прийнятий та введений в дію?

Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання
кримінально-процесуальних відносин?

Яке значення для кримінального судочинства мають рішення Європейського
суду з прав людини?

В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень
Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах?

На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального процесу
накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора
України?

Які є види кримінально-процесуальних норм?

Яке співвідношення кримінально-процесуальної норми і статті
кримінально-процесуального закону?

Яка структура кримінально-процесуальної норми?

Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за
аналогією?

На якій території діє кримінально-процесуальний закон України?

Як він діє в часі?

На яких осіб розповсюджує свою дію кримінально – процесуальний закон
України?

Чи має кримінально – процесуальний закон зворотну силу?

В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за
своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В
чому знаходить прояв даний вид імунітету?

Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінально-процесуального закону
України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Задачі і завдання

1. 10 жовтня 1960 р. Лимаренкові було пред’явлено обвинувачення у
вчиненні злочину, передбаченого ст.. 127 КК УРСР 1927 р. (спекуляція).
Під час проведення попереднього розслідування у нього було вилучено
5 000 крб. та дві ощадні книжки з вкладом на загальну суму 4 000 крб.
Під вартою Лимаренко не знаходився. Після пред’явлення йому матеріалів
попереднього розслідування для ознайомлення він перейшов на нелегальне
становище. Лише в кінці 1961року він був затриманий, а 10 квітня вироком
народного суду Залізничного району м. Львова був засуджений до 3-х років
позбавлення волі. Цим же вироком у відповідності зі ст.78 та п.4 ст.84 і
п.2 ст.324 КПК УРСР 1960 р. знайдені у нього гроші і вклади в ощадних
касах були конфісковані.

Захисник Лимаренка подав касаційну скаргу на вирок суду, в якій крім
строку покарання, заперечував правомірність конфіскації грошей і
вкладів. На думку захисника, застосування конфіскації в даному випадку
суперечить законові, який діяв у момент вчинення злочину Лимаренком.
Ст.50 КПК УРСР 1927 року, на відміну від ст.78 КПК України 1960 р.,
стверджував він, не включала до числа речових доказів гроші та інші
цінності, які придбані злочинним шляхом. Крім того, ст. 306 КПК УРСР
1927 року (вказуючи, що речі, які здобуті злочином і не є речовими
доказами в справі, повинні бути повернуті власникові) також нічого не
говорить про гроші та інші цінності.

Таким чином, на думку захисника, суд неправильно застосував ст.ст.78,81
та 324 КПК України 1960 року, надавши законові зворотної сили і тим
самим погіршив становище засудженого.

Чи були допущені судом порушення закону?

Розкажіть про дію кримінально-процесуального закону в часі.

Чи має кримінально-процесуальний закон зворотню силу?

2. Коли вступає в законну силу кримінально-процесуальний закон:

а) негайно після його опублікування в офіційних друкованих виданнях;

б) після спливу 10-ти днів з часу опублікування;

в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в законі;

г) після спливу 10-ти днів з часу публікації закону в офіційних
друкованих виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про
порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в
дію, але не раніше дня його опублікування.

Чи може бути така ситуація,що опублікований закон вводиться в дію лише
частково (певні норми діють з іншого часу)?Якщо така ситуація можлива,-
приведіть приклад.

3. Теплохід “Михайло Шолохов”, маючи прописку Одеського порту,
здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився в
Балтійському морі на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей
у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса
Бувалого.Капітан теплоходу порушив кримінальну справу, провів дізнання і
після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.

Яким матеріальним і кримінально-процесуальним законом мав керуватись
капітан при порушенні кримінальної справи та проведенні дізнання?

Яким кримінально-процесуальним законом слід керуватись слідчому і судові
при проведенні досудового розслідування і судового розгляду справи?

4. Під час провадження досудового слідства в кримінальній справі про
обвинувачення гр-на Петрененка за ч.2 ст.143 КК України виникла
необхідність вчинення окремих слідчих дій на території Білорусії і
Російської Федерації. У цьому зв’язку слідчий склав окремі доручення про
проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих
держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії
проводились за процесуальним законом (КПК) України.

За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та
виконання на їх територіях слідчих дій слідчими інших держав?

Яким кримінально-процесуальним законом мають керуватись слідчі органи
при виконанні взаємних доручень?

Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів слідство у
справі Петрененка, сам виїде у названі держави для проведення певних
слідчих дій?

5. Під час пред’явлення Федику обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст.186 КК України, він відмовився від захисника,
мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету шостого курсу
заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте
після закінчення досудового слідства і оголошення йому про це,
обинувачений заявив клопотаня про участь в справі як захисника адвоката
Гикавки. Дане клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що
обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.

Чи було забезпечено право обвинуваченого на захист?

Якою нормою воно врегульовано?

Розкрийте структуру цієї норми?

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств, разом з акредитованим
журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку по нашій
країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного
сп’яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який
навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка
виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому.

Після затримання і доставлення до відділу внутрішніх справ, торговий
аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє
іноземне підданство.

З’ясуйте порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців
та осіб без громадянства.

Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від
кримінальної відповідальності на території України).

Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ?

Тема 3. Принципи кримінального процесу України

План заняття

Заняття І.

Поняття і значення принципів кримінального процесу.

Класифікація принципів.

Зв’язок та взаємообумовленість принципів кримінального процесу.

Загальна характеристика окремих принципів кримінального процесу.

Законність (легітимність) кримінального процесу.

Публічність (офіційність) і диспозитивність кримінального процесу.

Рівність громадян перед законом і органом, що веде процес.

Встановлення об’єктивної істини (всебічність, повнота і об’єктивність
дослідження обставин справи).

Державна (національна) мова судочинства.

Вільна оцінка доказів за внутрішнім переконанням.

Заняття ІІ.

Презумпція невинуватості.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому підозрюваному права на
захист.

Недоторканність особи, її житла, майна і приватного життя. Повага до
честі і гідності особи.

4.10. Здійснення правосуддя в кримінальних справах виключно судом.

4.11. Незалежність і недоторканність суддів і підкорення їх тільки
закону.

4.12. Гласність (відкритість) судового розгляду та його повне фіксування
технічними засобами.

4.13. Колегіальність і одноособовість розгляду кримінальних справ.

4.14. Змагальність сторін та свобода в наданні суду доказів.

4.15. Безпосередність та усність судового розгляду при незмінному складі
суду.

4.16. Участь народу при здійсненні правосуддя через народних засідателів
і присяжних.

4.17. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду.

4.18. Обов’язковість рішення суду.

Нормативний матеріал і судова практика

Конституція України. Прийняття на 5-й сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Закон України „Про статус суддів” від 15.12.1992р. із наступними змінами
і доповненнями. Останні зміни до цього Закону були прийняті 17.11.2005р.
№ 3108 – ІV. Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2004р. №19;
від 10.11.2005р. №8 Відомості Верховної Ради України 1993 №8 ст. 56;
„Голос україни”,1993 02.10.02 №25.

Закон України про судоустрій (в ред. Закону України від 21 червня 2001
р.).

Закон „Про мови в Українській РСР від 28 жовтня 1989 р. (ст.ст. 18-23)
Відомості Верховної Ради УРСР, 1989, № 45 (додаток), ст.. 631.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 20 жовтня 2003 року „Про
застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному право на захист”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. „Про
застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. „Про
посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Додаткова спеціальна література

Гласность судебной деятельности по уголовным делам. – Киев: 1993. –
286с.

Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумции
невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. –
Харьков: 1997. – 168 с.

Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. Вопросы
теории и практики. – М.: 1971. – 299 с.

Либус И. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе. –
Минск: 1969 – 232 с.

Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.:
Юрінком, 1999 – 320 с.

Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник
Академії правових наук України. – Харків, 1997. – №2 (9), с.100-112.

Репешко П.И. Принципы уголовного процесса. – Николаев – Атолл. – 2001 –
258 с.

Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. –
М.: 1984 – 143 с.

Тыричев И.В. Принципы советского уголовного процесса. – М.: 1983 – 80 с.

Смирнов А.В. Модели уголовного процесса.- СПб. : «Наука», 2000.

Питання для самоконтролю

1. В чому суть принципу кримінального процесу? Його поняття?

В чому полягає практичне значення принципів процесу?

Як класифікуються принципи кримінального процесу?

Які принципи кримінального судочинства закріплені в Конституції України?

Які ви знаєте організаційні принципи судочинства?

Які принципи процесу належить віднести до функціональних?

В чому полягає суть принципу публічності (офіційності) кримінального
процесу?

8. Чи знає кримінальний процес України обмеження принципу публічності?

9. В чому полягає суть принципу рівності громадян перед законом і судом?

10. В яких випадках принцип гласності судочинства обмежується?

11. Чи розповсюджується принцип гласності на додаткове розслідування
кримінальної справи?

12. В чому, на вашу думку, переваги змагального процесу?

Що означає встановлення об’єктивної істини в справі?

Яка формула презумпції невинуватості обвинуваченого?

Що означає право на захист від обвинувачення? Хто його здійснює в
кримінальному процесі?

Чи допускається проведення судочинства не державною (не українською)
мовою?

На чому ґрунтується оцінка доказів у справі?

Які органи здійснюють правосуддя у кримінальній справі в Україні?

Хто призначає суддів в Україні і на який строк? Ви за принцип виборності
суддів чи принцип призначення їх?

Як ви розумієте колегіальність у розгляді і вирішенні кримінальних
справ?

Справи про які злочини розглядаються суддями одноособово.

Що означає принцип незалежності суддів у вирішенні кримінальних справ?

В чому проявляється процесуальна рівність учасників судового розгляду
кримінальної справи?

24. Що означає принци безпосередності у розгляді кримінальної справи?

25. В яких формах приймає участь в кримінальному процесі України
громадськість?

26. Які на вашу думку положення кримінально-процесуального закону, крім
перелічених у плані занять, слід також віднести до принципів
кримінального процесу?

Задачі і завдання

До заняття першого

1. Слідчим Галицького відділу внутрішніх справ м. Львова була порушена
кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України. Під час
розслідування було встановлено, що Пилипчук, повертаючись з футбольного
матчу, в трамваї вчинив крадіжку грошей у гр. Матвієнко. Цього ж вечора
він наніс побої і заподіяв легкі тілесні пошкодження, з короткочасним
розладом здоров’я глухонімій громадянці Мисник за те, що вона
відмовилась піти з ним в кіно.

Встановивши дійсні обставини справи, слідчий пред’явив Пилипчуку
обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст.
125 КК України. Однак через 5 днів гр. Матвієнко і гр. Мисник звернулись
до слідчого з заявами, в яких просили не притягати Пилипчука до
кримінальної відповідальності, враховуючи його молодість.

Слідчий клопотання потерпілих відхилив, мотивуючи тим, що справа була
порушена за ознаками двох злочинів, а не одного і, що розслідування її
фактично закінчене.

Рішення слідчого було оскаржено потерпілими прокуророві.

1. Яке рішення повинен прийняти прокурор за скаргами потерпілих?

2. Чи зміниться правова ситуація, якщо кримінальна справа за фактом
вчинення обох злочинів буде порушена не слідчим, а прокурором?

2. Оперуповноважений карного розшуку Петренко, одержав інформацію про
те, що на квартирі у гр-на Усенка незаконно зберігаються наркотичні
засоби у особливо великих розмірах (ч.3 ст.307 КК). Побоючись за те, що
наркотичні засоби будуть швидко передані на продаж, він вирішив їх
вилучити. Прибувши на квартиру Усенка, оперуповноважений встановив, що
господарів дома немає. Двері йому відчинив малолітній син Усенка.
Оперуповноважений запросив 2-х сусідів на сходовій площадці як понятих,
зайшов з ними до квартири Усенка і провів там обшук. Під час обшуку було
виявлено 200 грамів макової соломи і чотири упаковки кофеїну, про що
було відзначено у протоколі обшуку, який підписали всі присутні під час
обшуку. На підставі протоколу обшуку була порушена кримінальна справа.

1. Чи були допущені порушення закону працівником міліції. Якщо так, то
якого?

2. Чи були порушені принципи кримінального процесу. Якщо так, то які.
Розкрийте їх зміст.

3. Під час апеляційного розгляду кримінальної справи судова колегія
Закарпатського апеляційного суду дійшла висновку, що вирок
Виноградівського районного суду слід скасувати, а справу повернути на
новий розгляд у стадію судового розгляду. Підставою для цього рішення
були такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений Гофінгер є угорцем за
національністю і українською та російською мовами володіє недосконало.
Копія ж обвинуваченого висновку була йому вручена на російській мові. В
справі є письмове клопотання засудженого, яким він просив суд, щоб
захист його інтересів у суді було доручено адвокатові Гриці, який
досконало володіє угорською мовою. Суд, відмовивши в задоволенні
клопотання засудженому, лише через 3 дні призначив захисником адвоката
Дудку. Останній угорську мову знав недосконало і коли засудженому стало
це відомо, він відмовився від показів в суді і від захисника.

1. Чи були допущені порушення принципів кримінального процесу на
досудовому розслідуванні?

2. Чи були порушені принципи кримінального процесу в суді?

3. Чи правильні дії апеляційного суду?

4. Під час розгляду справи про обвинувачення Мацюка в злочині,
передбаченого ст. 115 КК України, свідки в судовому засіданні дали такі
покази. Свідок Гец показав, що після того, як Мацюк схопив потерпілого
Пилипчука за горло і почав його душити, останній вирвався і, пробігши
25-30 метрів, впав. Такі ж покази дав свідок Крутяков. Свідок Харченко
показав, що в той момент, коли Пилипчук вирвався від Мацюка і побіг,
його наздогнав Веремчук і наніс кілька ударів штахетою. Після цього
Пилипчук впав і більше не підвівся. Два інші свідки пояснили, що вони на
місці бійки не були, але ідучи по вулиці, побачили людину, яка лежала на
тротуарі, підняли її і повезли до лікарні. Як пізніше з’ясувалось, це
був Пилипчук. Вони були при огляді потерпілого лікарем і чули, як
останній, обстежуючи хворого, сказав: “Ще одна жертва інфаркту”. Свідок
Власов, який був очевидцем події, виїхав невідомо куди і своїх показів
не давав.

З висновку судово-медичної експертизи, який є в справі, вбачається, що
смерть Пилипчука настала від асфіксії. Суд визнав Мацюка винним в тому,
що він схопив Пилипчука за горло і задушив його.

1.Порушення яких принципів кримінального процесу допустив суд?

2. З’ясуйте суть цих принципів.

До заняття другого.

5. Сімнадцятирічний Фесюк і двадцятирічний Раєвський вчинили крадіжку
продуктів зі складу Галицького гастроном-торгу м. Львова на суму 2108
грн. і їм було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 185 КК України. Пред’явлення обвинувачення Фесюкові
слідчий провів у присутності захисника-адвоката Зайди. Коли Раєвський
довідався про це, він порушив клопотання, щоб йому також негайно
дозволили запросити адвоката як захисника. В клопотанні Раєвський
зазначив, що в нашій країні всі громадяни рівні перед законом і судом.
Слідчий поставив його в нерівне положення з Фесюком, чим допустив
порушення закону. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи
тим, що Раєвський є повнолітнім, а в таких випадках участь захисника не
є обов’язковою.

Чи обґрунтовані вимоги обвинуваченого Раєвського?

У чому полягає принцип рівності громадян перед законом і органом, що
веде процес?

Чи порушив слідчий право на захист Раєвського?

6. Скасувавши вирок суду, яким комбайнера Микитку було засуджено за
вчинення крадіжки 10-ти центнерів зерна на два роки позбавлення волі,
судова палата в кримінальних справах Волинського апеляційного суду в
своїй ухвалі вказала: … „Районний суд не врахував при винесенні
вироку, що комбайнер Микитка є сумлінним виробничником, що правління
колективного господарства „Зоря” просило суд не позбавляти його волі…
Районному судові під час нового розгляду необхідно врахувати вказані
обставини і обрати Микитці міру покарання, непов’язану з позбавленням,
волі…”

Зробіть правовий аналіз описаної ситуації. Оцініть дії апеляційного суду
з точки зору принципів кримінального процесу.

7. 8 жовтня в районному суді м. Львова розглядалась справа про
обвинувачення учня 9-го класу Семенова Петра у вчиненні крадіжки з
кіоску. В судове засідання прийшли класний керівник Петра і п’ять учнів
його класу, щоб бути присутніми на засіданні, а пізніше обговорити
процес з усіма учнями класу. Головуючий в справі суддя Заніздра
запропонував учням залишити зал судового засідання, вказавши, що закон
не дозволяє неповнолітнім бути присутніми на судовому засіданні. Класний
керівник заперечила головуючому, заявивши, що згідно з законом будь-який
судовий процес є відкритим і кожний громадянин незалежно від віку може
бути присутнім при розгляді кримінальної справи.

1. Який принцип кримінального процесу був в основі дискусії класного
керівника і судді?

2. Вирішіть спір у відповідності з вимогами процесуального закону?

8. Розглядаючи кримінальну справу Буряка за ч. 1 ст. 296 КК України, суд
встановив, що підсудний вчинив злочин в день його 18-річчя. Оскільки
справа слухалась з участю прокурора, а підсудний захисника не мав, то
суд викликав адвоката юридичної консультації і запропонував йому взяти
захист підсудного. Однак Буряк категорично, спочатку усно, а потім і в
письмовій заяві, відмовився від захисника. Він заявив, що здійснювати
захист буде сам і сторонньої допомоги не потребує. Суд задовольнив
клопотання підсудного.

В чому полягає суть принципу забезпечення обвинуваченому права на
захист?

Чи правильно поступив суд, задоволивши клопотання підсудного?

Чи зміниться ситуація, коли б підсудний мав 25 років?

9. З’ясувавши думку учасників процесу, суд виніс ухвалу такого змісту:
“Беручи до уваги, що всі свідки, які не з’явилися в суд, допитані під
час досудового розслідування, покази є в справі і їх можна зачитати в
судовому засіданні, а також те, що причина неявки свідків є поважною,
суд вважає можливим продовжувати розгляд справи”?

Суд розглянув справу і постановив обвинувальний вирок? Чи допустив суд
порушення основних начал кримінального процесу?

Якщо так, то яких? В чому їх суть?

10. У районному суді розглядалася справа про обвинувачення Грушовського
в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України. Справа слухалася 5
жовтня, але не була закінчена в зв’язку з захворюванням захисника
підсудного і головуючий оголосив перерву до наступного дня. 6 жовтня
судовий розгляд справи був закінчений і суд постановив обвинувальний
вирок.

У апеляційній скарзі на вирок суду захисник засудженого просив
апеляційний суд пом’якшити міру покарання. На його думку, суд не
врахував ряд пом’якшуючих обставин і це сталося тому, що після
оголошення перерви 5 жовтня він розглядав цивільні справи. Зморені судді
на другий день не звернули увагу на згадані обставини. Потерпілий в
своїх запереченнях на апеляцію стверджував, що вирок суду є законним і
справедливим. Та обставина, що суд під час перерви розглядав інші
справи, не може вплинути на вирішення кримінальної справи, оскільки ті
справи були не кримінальні, а цивільні.

1. Як має: поступити апеляційна інстанція?

2. Чи відомий кримінальному процесу України принцип безперервності
судового розгляду?

Тема 4. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності

План заняття

Заняття перше

Поняття та класифікація суб’єктів кримінального процесу.

Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес, їх
процесуальний статус.

Підстави, які виключають участь у кримінальному процесі судді,
прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання.

Заняття друге

Учасники кримінального процесу, які мають свій власний інтерес у ньому,
їх процесуальний статус.

Участь захисника у кримінальному процесі. Процесуальні обов’язки і права
захисника.

Представники у кримінальному процесі, їх процесуальний статус.

Процесуальне становище перекладача, експерта, спеціаліста, понятих,
секретаря судового засідання.

Підстави, які виключають участь у кримінальному процесі захисника,
перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання і
представників учасників процесу.

Нормативний матеріал та судова практика

КПК України. гл. 3, 4, 9; ст.ст. 32, 75, 77, 114, 114-1, 127, 128,
128-1, 147, 227, 370, 441-443.

Закон України про статус суддів від 15 грудня 1992 із змінами й
доповненнями.

Закон України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 р. із змінами й
доповненнями.

Закон України Про адвокатуру від 19 грудня 1992 р. із змінами й
доповненнями.

Закон України Про судоустрій України від 7 лютого 2002 із змінами й
доповненнями.

Закон України Про попереднє ув’язнення від 30 червня 1993 р. із змінами
й доповненнями.

7. Закон України Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого
1992р. із змінами й доповненнями.

8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного
тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44
Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу
України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного
вибору захисника) від 16.11.2000р.

9. Положення про порядок короткочасного затримання осіб, які
підозрюються у вчиненні злочину від 13 липня 1976р. //Відомості
Верховної Ради СРСР, 1977, N1,ст.2.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування
законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному процесі”
від 24.10. 2003 р.

Додаткова спеціальна література

Бекешко С.П., Матвиенко Е.А Подозреваемый в советском уголовном
процессе. Минск. 1969.

Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в
Украине. Х.,1998.

Бушуев Г.И. Судья в уголовном процессе. М. 1984.

Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. –
К., 2003.

Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий в кримінальному процесі
України. – К.1997.

Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. М. ,1981.

Денежкин В.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе. Саратов,
1982.

Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. – К., 2002.

Івашкович І. Реально забезпечити право на захист // Право України. –
1999. – № 6. – с.85-86

Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування//
Право України. – 1998. – № 2. – с.50-52

Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. Воронеж, 1973.

Корнуков В.М. Конституционные основы положения личности в уголовном
судопроизводстве. Саратов. 1987.

Кузнєцов В. Вдосконалення правового регулювання відносин між особою, яка
проводить дізнання, та начальником органу дізнання //Прокуратура.
Людина. Держава. – 2004. – №8. – С.74-77.

Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. –
К.: Юрінком Інтер, 2001.

Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого
відділу. К., 2004.

Нагорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Експерт і спеціаліст: проблема
розмежування їх функцій і шляхи її вирішення // Право України. – 1998. –
№2. – с.52-57

Нор В.Т. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від злочину та
системи гарантій захисту його прав та законних інтересів // Вісник
Львівського університету. Серія юридична, Вип.36., 2001. – с.524-532

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. Киев.
1989.

Присяжнюк Т. Підсудний у кримінальному процесі // Право України. – 1998.
– №11. – с.51-53

Саркисянц Г.П. Защитник в уголовном процессе. Ташкент. 1971.

Черечукіна Л. Інститут понятих: гарантії додержання законності або
процесуальний архаїзм // Право України. – 1999. – № 6. – с.80-83

Шаповалова Л.Підстави визнання особи потерпілим // Право України. –
2000. – № 7. – с.39-42

Шпилев В.Н. Участники у головного процесса. Минск 1970. Баулін О. До
встановлення правового інституту процесуальної незалежності слідчого //
Право України. – 1997. – № 7. – с.15-16.

Питання для самоконтролю

До заняття першого

1. Кого слід вважати суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності?

Які функції виконує суд в сфері кримінального процесу?

У чому полягає законний склад суду?

Який процесуальній статус судді в кримінальному процесі?

Який процесуальний статус народного засідателя?

Яку функцію виконує прокурор в кримінальному процесі і який його
процесуальний статус?

Які завдання слідчого і його повноваження?

Які повноваження начальника слідчого відділу (управління, відділення) та
його заступника?

Які є органи дізнання за законодавством України?

10. Які процесуальні повноваження органу дізнання та особи, яка
проводить дізнання (дізнавача)?

Які підстави для відводу судді, прокурора, слідчого та особи, яка
проводить дізнання? Який порядок вирішення заявленого відводу?

Який порядок вирішення заявленого відводу?

Які наслідки задоволення заявленого відводу?

До заняття другого

Хто визнається потерпілим і який його процесуальний статус в
кримінальному процесі?

Хто є підозрюваним в кримінальному процесі, які підстави для затримання
особи як підозрюваного?

Хто є обвинуваченим і який його процесуальний статус?

Хто є законним представником неповнолітнього обвинуваченого і який його
процесуальний статус?

Хто з учасників процесу має право мати у ньому свого представника? Який
процесуальний статус останнього?

Хто може бути захисником обвинуваченого (підсудного) і які його права та
обов’язки в кримінальному процесі?

З якого часу захисник допускається в кримінальний процес і в яких
випадках його участь у ньому є обов’язковою?

Які обставини виключають участь у справі особи в якості захисника?

Хто є цивільним позивачем у кримінальній справі, який його процесуальний
статус?

Хто може залучатись в процес як цивільний відповідач і який його статус?

В яких випадках в справі приймає участь перекладач? Які вимоги до нього
ставляться та які він має права і обов’язки в процесі?

Хто може бути експертом у кримінальній справі, які його обов’язки і
права?

Яке процесуальне становище спеціаліста? За яких обставин він приймає
участь у справі?

Хто може бути понятим і який його статус?

Завдання і задачі

До заняття першого

1. Судді Брюховецького районного суду Лавриненку була надана чергова
щорічна відпустка. Оскільки у його провадженні знаходилась кримінальна
справа про обвинувачення Бровчука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 286 КК України, (справа вже була направлена до суду і призначена до
розгляду) він, щоб не допустити порушення встановлених законом строків
розгляду справ, домовився з суддею сусіднього району Мартинюком про те,
що останній вирішить згадану справу. У призначений день суддя Мартинюк
прибув до Брюховецького районного суду, розглянув справу і постановив
обвинувальний вирок.

Захисник підсудного подав до апеляційного суду апеляцію, якою
обґрунтовував необхідність пом’якшити обране його підзахисному
покарання. При цьому він визнав, що, коли б справу розглядав суддя
Лавриненко, то він би обрав покарання незв’язане з позбавленням волі.

1. Що слід розуміти під поняттям “законний склад суду”?

Чи законним є вирок, постановлений в описаній ситуації?

Як має поступити голова районного (міського)суду, коли цей суд
позбавлений можливості розглянути підсудну йому справу?

2. Прокурор району Микитка відповідно до ст. 30 Закону про прокуратуру
та ст. 227 КПК України, здійснюючи нагляд за виконанням законів при
проведенні досудового слідства в справі про обвинувачення Журовського за
ст. 122 та ст. 296 КК України, дав слідчому наступні письмові вказівки:

1. Провести обшук на в квартирі обвинуваченого з метою виявлення
знаряддя (стамески) нанесення потерпілому умисних середньої тяжкості
тілесних пошкоджень.

2. Допитати сусідів обвинуваченого Бровчука, та Волкову про його
взаємовідносини з потерпілим до вчинення злочинів.

3.Змінити обвинуваченому запобіжний захід – тримання під вартою на
підписку про невиїзд.

4.Закрити кримінальну справу в частині обвинувачення Журовського за ч. 2
ст. 296 КК, оскільки тілесні Пошкодження були заподіяні на ґрунті
особистих неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим і в діях
першого не було грубого порушення громадського порядку та вираження
явної неповаги до суспільства.

Ознайомившись з приведеними вказівками, слідчий провів лише обшук, а від
виконання інших відмовився, вважаючи їх безпідставними. За таких
обставин прокурор вважав неможливим продовження досудового слідства
даним слідчим і виніс постанову про усунення його від дальшого ведення
досудового слідства.

1. Чи мав право прокурор давати слідчому перелічені вказівки?

2. Чи відповідно законові діяв слідчий в описаній ситуації?

3. Чи відповідали закону дії прокурора?

3. Начальник слідчого відділення Гаврилко, здійснюючи контроль за ходом
розслідування кримінальної справи про обвинувачення неповнолітнього
Зеленського у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
дав усну вказівку слідчому провести відтворення обстановки та обставин
події для перевірки можливості проникнення обвинуваченого через вікно до
квартири потерпілого, а також допитати матір обвинуваченого для
з’ясування обставин, перелічених в ст. 433 КПК України.

На думку слідчого названі обставини матеріалами справи достатньо
з’ясовані і він категорично відмовився їх виконувати. Начальник
відділення сам провів відтворення обстановки і обставин події, допитав
матір обвинуваченого, не приймаючи справи до свого провадження.
Протоколи названих слідчих дій він передав слідчому для приєднання до
справи, але слідчий відмовився це зробити на тій підставі, він не
приймав участі у проведенні слідчих дій.

1. Які повноваження начальника слідчого відділу (відділення) в процесі
досудового слідства?

2. Чи вправі слідчий не погодитись з вказівками начальника слідчого
відділу і не виконувати їх?

3. Чи у відповідності з законом діяли слідчий і начальник слідчого
відділення в описаній ситуації?

4. Державний ветеринарний інспектор Галицького району Львова Заніздра за
неодноразові і грубі порушення санітарних правил торгівлі продуктами і
сировиною тваринного походження на Галицькому ринку порушив кримінальну
справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 202 КК України. Постанову
про порушення кримінальної справи та первинні матеріали він скерував
начальникові Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова. Начальник
РВВС доручив проведення невідкладних слідчих дій для встановлення і
закріплення слідів злочину дільничому інспектору Галицького ринку.
Останній виконав доручення начальника, після чого надіслав всі матеріали
слідчому прокуратури Галицького району м. Львова.

Які повноваження органів дізнання передбачені чинним законом?

Яке співвідношення між поняттям “орган дізнання” і “особа, яка проводить
дізнання”?

Чи у відповідності із законом діяли посадові особи в описаній ситуації?

5. Одержавши згоду обвинуваченого Зайчука на одноособовий розгляд
кримінальної справи про злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України,
суддя місцевого суду Михайленко призначив її до розгляду на 10 жовтня. В
підготовчій частині судового розгляду підсудний Зайчук заявив судді
відвід, мотивуючи його тим, що дружина судді працює головним бухгалтером
на фірмі, зі складу якої була вчинена крадіжка.

Суддя, керуючись ст. 57 КПК України, на місці виніс постанову, якою
залишив клопотання про відвід без задоволення, і продовжив розгляд
справи, постановивши в ній обвинувальний вирок.

1. Які обставини виключають участь судді в розгляді справи? (випишіть їх
у зошит).

2. Який порядок вирішення заявленого судді (суддям) відводу?

Чи є особливості в порядку відводу і його вирішення, коли справа
розглядається суддею одноособово?

Дайте оцінку діям судді на підставі чинного кримінально-процесуального
закону?

6. Закінчуючи судове слідство, головуючий судового засідання опитав
учасників засідання, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим
саме. Підсудний Гончарук заявив клопотання про відвід державного
обвинувача – прокурора Савчука на тій підставі, що останній проводив
розслідування в справі, давав згоду на направлення до суду подання про
обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, і на його думку, він
не може бути об’єктивним обвинувачем. Суд відхилив клопотання
підсудного.

1 Хто з учасників процесу наділений правом заявляти відводи?

Кому може бути заявлений відвід у кримінальній справі?

Які обставини виключають участь прокурора на досудовому слідстві та в
розгляді кримінальної справи?

Коли мають бути подані заяви про відвід?

Чи правильно суд відхилив клопотання (заяву) підсудного.

До заняття другого

7. З будинку культури с. Підгайці Золочівського р-ну був викрадений
акордеон. На запитання слідчого, хто б міг вчинити крадіжку, директор
будинку культури Неписьменний заявив, що підозра падає на мешканця села
Рябоконя. Останній в день крадіжки брав в руки акордеон і сказав:
“Непогано було б придбати таку річ”. Крім того, він у минулому судився
за крадіжку зерна в колгоспі і взагалі є сумнівною особою.

Одержавши ці відомості, слідчий викликав Рябоконя і запропонував йому
розповісти, як він викрав акордеон. Рябоконь заперечив свою причетність
до крадіжки. Тоді слідчий сказав, що він затримує його за підозрою у
вчиненні крадіжки і дав розпорядження відвезти до камери попереднього
ув’язнення.

Хто визнається підозрюваним у кримінальному процесі?

Які є підстави для затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину?

Як має бути процесуально оформлене затримання?

Дайте оцінку дій слідчого.

8. Під час огляду магазину, з якого було вчинено крадіжку товарів, до
слідчого Гирі підійшов громадянин Хмурий і сказав, що бачив як на
світанку його сусід Співак, який працює продавцем у магазині, щось
закопував у саду. Хмурий підозрює, що там сусід ховав викрадені ним
товари.

Припинивши огляд місця події, слідчий взяв понятих і пішов до
громадянина Співака в сад, де дійсно виявив викрадені у магазині речі.
Присутньому при цьому продавцю Співаку слідчий заявив: “Ви
обвинувачуєтесь у викрадені товарів з магазину. Прошу не лишати без мого
дозволу місце постійного проживання і через день з’явитися в прокуратуру
для допиту”.

Зайшовши до голови сільського споживчого товариства, слідчий заявив
йому, що продавець Співак обвинувачується у вчиненні крадіжки товарів з
магазину і що він усуває його від роботи.

Дайте правову оцінку діям слідчого.

Хто визнається обвинуваченим у кримінальному процесі і який порядок
визнання?

Ким і на яких підставах особа може бути відсторонена від посади?

9. Пушкар обвинувачувався в порушенні правил безпеки руху. Під час
допиту він дізнався від слідчого, що останній буде проводити відтворення
обстановки й обставин події з метою перевірки показів 60-річного свідка
Процик, який стверджував, що бачив автодорожну подію, хоч і знаходився
на значній відстані від неї. Обвинувачений попросив слідчого надати йому
можливість бути присутнім при проведенні вказаної слідчої дії. Слідчий
відмовив у проханні, заявивши, що закон нічого не говорить про
присутність обвинуваченого під час проведення цієї слідчої дії. Коли ж
Пушкар запитав слідчого, чи може він з таким проханням звернутись до
прокурора, слідчий відповів, що незабаром розслідування справи буде
закінчено і він ознайомить обвинуваченого зі всіма матеріалами справи.
Коли у нього під час ознайомлення виникнуть якісь клопотання або скарги,
він вправі їх заявити слідчому або прокуророві.

З’ясуйте процесуальне положення обвинуваченого.

Дайте правову оцінку дій слідчого.

10. Кротову, інваліду Афганської війни (він був без обох рук і сліпий на
одне око), було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Під час пред’явлення
обвинувачення Кротов заявив клопотання слідчому, що він бажає мати
захисником свого старого фронтового товариша Співака. Останній працює
юрисконсультом на підприємстві, вважається висококваліфікованим юристом
і сам виявив бажання його захищати. З Співаком вони разом воювали і
після закінчення війни підтримують дружбу.

Порадившись з прокурором, який здійснював нагляд за досудовим слідством,
слідчий задовольнив клопотання обвинуваченого, призначивши захисником
Співака і в його присутності пред’явив обвинувачення Кротову,

Хто може бути захисником у кримінальному процесі?

Дайте правову оцінку дій слідчого.

Варіант: Кротов заявив клопотання в судовому засіданні про призначення
його захисником професора юридичного інституту Іванця, якого він не
знав, але знає, що Іванець також є інвалідом війни і чув від знайомих,
що останній є чудовим оратором.

Варіант: Під час ознайомлення з матеріалами досудового слідства, Кротов
заявив клопотання про допуск до участі в справі як захисника його сина –
студента 5-го курсу юридичного факультету, відмовившись від захисника –
адвоката Гикавки.

11. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення трьох
підсудних у вчиненні ними розбійного нападу на магазин у селі Брюховичі
адвокат Співак зробив суду заяву, в якій відмовився від захисту
інтересів підсудного Мацюка. Свою заяву адвокат обґрунтував тим, що його
підзахисний не визнає пред’явлених йому обвинувачень, хоч досудовим
слідством зібрано достатньо доказів, які викривають його у вчиненні
злочину, і він (захисник) глибоко переконаний, що підзахисний був
співучасником вчинення злочину, а тепер вкрай цинічно веде себе в
судовому засіданні і навіть допускає нетактовні зауваження в адресу
свого захисника.

Львівський апеляційний суд, який слухав справу як суд першої інстанції,
відхилив прохання адвоката Співака. Наступного дня адвокат вдруге заявив
суду, що він відмовляється від прийнятого на себе захисту, оскільки
внаслідок виникнення у нього до підзахисного глибокої неприязні він
недостатньо активно, а лише формально захищає підсудного Мацюка.
Одержавши і на цей раз відмову в клопотанні, адвокат Співак самовільно
залишив судове засідання.

1.З’ясуйте права і обов’язки захисника у кримінальному процесі?

2.Дайте правову оцінку діям адвоката та судовій колегії апеляційного
суду.

Варіант: Адвокат відмовився бути захисником Мацюка на тій підставі, що
останній своїми показами в судовому засіданні свою вину у вчиненні
злочину перекладає на іншого підзахисного – Швайку.

12. Боркович, Гірний і Стецюк обвинувачувались за ч. 2 ст. 296 КК
України. Суть обвинувачення полягала в тому, що всі трос знаходились у
нетверезому стані в будинку культури залізничників і вчинили злісні
хуліганські дії: розбили стенд передовиків виробництва; в присутності
відпочиваючих затіяли брудну лайку, насильно відібрали у одного з
музикантів ударні інструменти, розірвавши при цьому йому піджак, ходили
по танцювальному залу, б’ючи в барабани. Коли співробітниця будинку
культури Горбачова підійшла до них і сказала: “Такі гарні хлопці, а так
погано себе ведуть! Як вам не соромно!”, Гірний у відповідь на це плюнув
їй в обличчя.

В процесі розслідування справи потерпілим від хуліганських дій слідчий
визнав музиканта Феська, винісши про це відповідну постанову. Клопотання
Горбачової визнати її потерпілою слідчий залишив без задоволення. У
своїй постанові про відхилення клопотання слідчий відзначив, що
хуліганські дії обвинувачених були спрямовані проти громадського порядку
взагалі, а не проти інтересів окремих осіб, присутніх на вечорі. Крім
того, обурена поведінкою обвинувачених була не тільки Горбачова, але й
багато інших. І коли визнавати потерпілою її, то необхідно це зробити і
стосовно інших осіб, які були присутні на вечорі. Заяв же про визнання
потерпілими від інших осіб не надходило. Горбачова оскаржила дії
слідчого прокуророві.

Хто визнається потерпілим у кримінальному процесі і який порядок
визнання?

Чи має право Горбачова оскаржити дії слідчого?

Яке рішення повинен прийняти прокурор?

З’ясуйте права потерпілого у кримінальному процесі?

13. Колективному сільськогосподарському підприємству “Авангард”
Золочівського району злочинними діями бухгалтера підприємства була
заподіяна матеріальна шкода на суму 25000 грн. У процесі розслідування
слідчий виніс постанову, якою визнав підприємство потерпілим. Викликавши
голову підприємства, слідчий оголосив йому постанову і роз’яснив
процесуальні права і обов’язки потерпілого.

У ході їх розмови слідчий заявив, що він міг би підприємство визнати ще
й цивільним позивачем, але не хотів цього робити, оскільки права і
обов’язки потерпілого нічим не відрізняються від прав і обов’язків
цивільного відповідача.

Дайте правову оцінку дій слідчого.

Зробіть порівняльну характеристику процесуальних прав потерпілого і
цивільного позивача.

14. Назаренко наніс тілесні пошкодження середньої тяжкості Сивулі, за що
був відданий до суду. Перед початком судового слідства потерпілий Сивуля
заявив суду клопотання про визнання його цивільним позивачем і просив
стягнути з підсудного 310 гривень, витрачених потерпілим на додаткове
харчування під час лікування.

Висловлюючи свою думку з приводу заявленого клопотання, прокурор заявив,
що він не знаходить підстав для його задоволення. Свою думку прокурор
обґрунтував такими міркуваннями: потерпілий міг заявити своє клопотання
на досудовому слідстві, але цього не зробив; визнання потерпілого ще й
цивільним позивачем значно ускладнить судовий розгляд справи; відхилення
клопотання потерпілого не відіб’ється на його майнових правах, оскільки
відшкодування збитків, завданих злочином можливе і шляхом пред’явлення
позову в порядку цивільного судочинства; клопотання потерпілого не
відіб’ється на його правах у процесі, оскільки права потерпілого значно
ширші, ніж права цивільного відповідача.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Дайте аналіз кожному з аргументів прокурора.

З’ясуйте процесуальні права цивільного позивача.

Якими міркуваннями керувався законодавець, допускаючи можливість
вирішити цивільний позов при розгляді кримінальної справи?

15. У справі про вчинення квартирних крадіжок слідчий притягнув як
обвинуваченого двірника Грицика. З’ясувавши кількість вчинених ним
крадіжок і розмір викраденого, слідчий виніс постанову, якою визнав
Грицика ще й цивільним відповідачем, оскільки він своїми діями заподіяв
трьом сім’ям матеріальні збитки на загальну суму 30 тис. 485 грн.

Дайте правову оцінку діям слідчого.

З’ясуйте процесуальне становище цивільного відповідача.

Варіант: У даній справі в якості обвинуваченого був притягнений
неповнолітній Кравчик.

16. Карпенко обвинувачувався в тому, що він самовільно взяв на вулиці
Львова автомашину “Волга”, яка належала агрооб’єднанню “Винниківське” і
поїхав в м. Стрий. Знаходячись в нетверезому стані і не справившись з
управлінням, він виїхав в одному з населених пунктів на пішохідну
доріжку і збив малолітню Кравець Ліду. Від одержаних ушкоджень Ліда тут
же померла.

У процесі розслідування справи слідчий встановив, що водій “Волги”
залишив машину на вулиці, а сам пішов в кіно, при цьому не замкнув
навіть дверей.

У якості цивільного відповідача слідчий визнав агрооб’єднання
“Винниківське”.

Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

2. Ким і до кого може бути пред’явлений цивільний позов?

Тема 5. Докази (загальні положення)

Ціль, предмет, межі доказування та докази

у кримінальному процесі

План заняття

Встановлення об’єктивної істини – мета доказування у кримінальному
процесі.

Поняття, зміст та характер істини, що підлягає доказуванню.

Поняття предмету доказування у кримінальній справі та його структура.

Межі доказування.

Поняття доказу у кримінальному процесі. Джерела доказів.

Належність і допустимість доказів.

Класифікація доказів. Характеристика їх окремих джерел.

Правила користування непрямими доказами.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст.ст. 22, 23: Глава 5 (ст.ст.
64, 65, ч. 3 ст. 68, ч. 2 ст. 72).

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на
стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування
стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх
використання, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 16 липня
1993 р. Із змінами і доповненнями.

Про додержання судами України процесуального законодавства, яке
регламентує судовий розгляд кримінальних справ: Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. (п. 12). Із змінами і
доповненнями.

Про застосування судами України кримінально-процесуального
законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування:
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. (п.11)Із
змінами і доповненнями.

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного
Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29
червня 1990р. (п. 16) Із змінами і доповненнями.

Проект кримінально-процесуального кодексу України, прийнятий ВР України
у першому читанні. (Реєстр. №3456-1). – К., 2003. — 289 с.

Додаткова спеціальна література

Гмирко В. Легальне визначення загального поняття доказів // Право
України 2003, №11.

Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Воронеж, 1978 (Гл. 2-3).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Капустинський В. А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства //
Вісник Верховного Суду України, 2004, № 11.

Куценко О. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному
судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. №5.

Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев,
1984 (Гл. 3-4).

Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Гл.
2-3).

Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній
справі. — Київ, 2005.

Прилуцький П. Поняття і види істини в кримінальному судочинстві // Право
України 2003, №6.

Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства //
Право України 2004, №4.

Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968, Том 1
(Гл. 10, 12).

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К., 2005 (Розд. І).

Сибилева Н. В. Допустимость доказательств в советском уголовном
процессе. Киев, 1990.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 3-4).

Хмыров А. А. Косвенные доказательства. М., 1979.

Шевченко В. Співвідношення понять “факту”, “фактичних даних”,
“відомостей про факти” та “доказової інформації” // Право України.
—2003. – № 2.

Питання для самоконтролю

1. Пригадайте, які завдання кримінального судочинства (ст.2 КПК)?

Що є метою доказування в кримінальній справі?

Що розуміється під істиною у кримінальному процесі?

Який її характер?

Що складає зміст істини в кримінальній справі?

Що таке предмет доказування в кримінальній справі?

Які елементи складають його структуру?

Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в
окремих категоріях кримінальних справ?

Що собою становить “подія злочину” як обставина, що підлягає
доказуванню?

10. Які вимоги кримінально-процесуального закону щодо встановлення
(доказування) суб’єкта і суб’єктивної сторони злочину?

11. З якою метою закон вимагає встановлення обставин, які характеризують
обвинуваченого як особистість?

В якому законі закріплені пом’якшуючі і обтяжуючі кримінальне покарання
обставини? Знайдіть ці норми.

Яка за своїм характером може бути заподіяна злочином шкода?

Чи підлягає відшкодуванню завдана злочином шкода і яка саме?

Чи підлягає доказуванню в кримінальній справі: а) розмір витрат закладу
охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину; б)
розмір витрат цього ж закладу на стаціонарне лікування обвинуваченого,
шкода здоров’ю якого була завдана в ході оборони від його дій або під
час затримання?

З якою метою законодавець вимагає встановлення (виявлення) причин і
умов, які сприяли вчиненню злочину?

Що слід розуміти під доказом в кримінальній справі? В якій статті КПК
України дається поняття доказу?

Які є джерела доказів у кримінальному процесі? В якій статті КПК дається
їх перелік?

Що таке “належність доказу”?

Що слід розуміти під “допустимістю доказу”?

Яке значення має правильне процесуальне оформлення доказу?

Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх
джерела?

Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх
джерела?

Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?

Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів? Чи
згідні ви з такими, що запропонував М. С. Строгович? (Курс советского
уголовного процесса. 1968. Т І, с, 384-391).

Задачі і завдання

1. Коваленко подав заяву до райвідділу внутрішніх справ про те, що о
двадцять четвертій годині в ніч з 20 на 21 листопада він повертався до
свого дому. На вул. Медовій його зустріли троє молодих хлопців, які,
погрожуючи ножем, забрали у нього гаманець з грошима, годинник і зникли.
На цій підставі слідчим була порушена кримінальна справа за ознаками ч.2
ст.186 КК України.

Під час розслідування обставин справи слідчий з’ясував, що вдень, коли
за заявою Коваленка на нього був вчинений напад, дружина останнього дала
йому гроші для купівлі імпортного костюма, який вони напередодні
приміряли на Коваленка в одному з магазинів міста. Проте, як заявила на
допиті дружина Коваленка, ні костюма, ні грошей додому він не приніс. 21
листопада прийшов додому серед ночі у нетверезому стані і розповів, що
його було пограбовано. Грабіжники забрали гаманець з грошима і наручний
годинник. Ранком вона перевірила кишені його одягу і знайшла там
гаманець, у якому було 12 грн. Дружина також зазначила, що за останній
рік чоловік часто став випивати, почав дружити з Громовим і Фостяком,
які також були любителями спиртного.

Слідчий вирішив допитати останніх. Громов на допиті заявив, що вечором
20 листопада вони дійсно були в ресторані “Молодіжний”, куди його і
Фостяка запросив Коваленко на „50 грамів конь’яку”. Вони цілий вечір
провели у ресторані.

Розрахувався за все сам Коваленко, та ще й дав “на чай” офіціантові. З
ресторану вони вийшли разом і Коваленко відразу ж сів у попутне таксі з
двома пасажирами і поїхав ніби додому. Фостяк на допиті заявив, що вони
дійсно були в ресторані, але хто розраховувався і де пізніше дівся
Коваленко він не пам’ятає, оскільки був дуже п’яним.

Проаналізувавши зібрані докази, слідчий дійшов висновку, що злочину
насправді не було. Коваленко витратив гроші і, щоб уникнути
неприємностей дома, вирішив зробити неправдиву заяву. Справа була
закрита на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

Чи можна за таких обставин вважати, що слідчим була встановлена істина в
кримінальній справі?

Що слід розуміти під істиною у кримінальному процесі?

Який характер істини, що встановлюється в кримінальній справі?

2. 27 жовтня до подружжя Федюків, що проживало в окремій квартирі на
вул. Художня, 81, кв. 15, приїхав погостювати брат дружини. Під час
вечері між ним та Федюком виникла сварка, яка перейшла в бійку. Під час
неї, Федюк перекинув тумбочку в коридорі з телефоном і розбив останній,
кілька разів вдарив свою дружину, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження
з короткочасним розладом здоров’я, а також обмінявся ударами і з братом
дружини.

На гамір до квартири зайшла сусідка Бойченко. Побачивши бійку, вона
вибігла до своєї квартири і викликала міліцію. Наряд міліції затримав
Федюка, а згодом йому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Що складає зміст істини в кримінальній справі?

Чи була встановлена істина в приведеній ситуації?

3. Слідчий слідчого відділення райвідділу внутрішніх справ закінчив
досудове слідство в справі про обвинувачення Сологуба у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і надіслав справу
прокуророві району для затвердження обвинувального висновку і
направлення її до суду.

Перевіривши матеріали справи, прокурор відмовився затвердити
обвинувальний висновок. Він повернув справу слідчому із своїми
письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування. При
цьому він дав такі вказівки слідчому: 1) встановити мотив вчинення
злочину, оскільки ця обставина залишилась у справі нез’ясованою; 2)
витребувати від лікарні довідку про те, скільки часу знаходився на
лікуванні потерпілий і які витрати понесла лікарня на його лікування; 3)
оскільки злочин вчинений способом, що має характер мучення, перевірити,
чи обвинувачений не хворіє психічним захворюванням; 4) зібрати дані, які
характеризують обвинуваченого в побуті і на роботі.

Слідчий оскаржив це рішення прокуророві області. У своїй скарзі він
вказав, що для кваліфікації дій за ст. 121 КК мотив не має жодного
значення. Що торкається даних, які характеризують обвинуваченого як
виробничника, то вони також до справи не належать. Що ж стосується
психічного стану обвинуваченого, то в справі є показання, з яких
вбачається, що хоч він часом і “впадає в нерви”, але психічним
захворюванням ніколи не хворів.

На закінчення своєї скарги слідчий вказав, що своє завдання він вбачає у
“безкомпромісній боротьбі із злочинністю, а не захисті прав та інтересів
злочинців, чим мають займатись адвокати, а не слідчі”.

Зробіть аналіз ситуації, з’ясувавши при цьому і такі питання:

1. Які обставини необхідно встановити в кримінальній справі. Чи були
вони встановлені у даній справі?

Чи потрібно встановлювати розмір витрат закладу охорони, здоров’я на
лікування потерпілого, якщо на час закінчення слідства він ще знаходився
в лікарні?

Чи законними були вказівки прокурора?

4. В ніч з 1 на 2 січня в селі Великі Глібовичі Перемишлянського району
було обкрадено магазин. Ранком, на місце події виїхали працівники
райвідділу внутрішніх справ.

У результаті проведеного розслідування обвинувачення у вчиненні крадіжки
було пред’явлено мешканцю села Гриці.

В кримінальній справі були такі матеріали:

Рапорт дільничного інспектора райвідділу внутрішніх справ, в якому
вказувалось: “Відразу після вчинення крадіжки у магазині підозра впала
на Грицу, який в минулому був два рази засуджений за крадіжку і фактично
є єдиною підозрюваною особою в селі. В селі відразу пішли чутки про те,
що хтось бачив як Грица ховав вкрадені речі у лісі.

Анонімний лист, в якому вказувалось, що крадіжку вчинив тільки Грица.
Автор листа стверджував, що сам бачив, як Грица ніс викрадені речі до
лісу”.

Показання свідка Борковича, в яких стверджувалось, що свідок, проходячи
пізно ввечері повз магазин, бачив біля нього Грицу. Прикуривши у Грици,
Боркович запитав у нього, чого він тут стоїть, на що Грица сердито
відповів: “Діло є, то й стою”.

4. Протокол, в якому вказувалось, що службово-розшуковий пес взяв слід і
вів у напрямку будинку, де проживає Грица. Проте згодом слід був ним
втрачений, але коли Грицу підвели до пса, то останній почав на нього
гавкати.

Фотографія, на якій знято момент, коли службово-розшуковий пес гавкає на
Грицу.

Покази Грици, в яких він категорично заперечує свою причетність до
злочину.

З’ясуйте поняття “доказ” і “джерело доказу” та проведіть розмежування
між ними.

Якими властивостями має бути наділена інформація (відомості), щоб її
можна було використати як доказ в кримінальній справі?

Проаналізуйте в описаній справі джерела відомостей про факти і з’ясуйте
можливість їх використання як доказів.

Яке значення для доказування має інформація, одержана шляхом проведення
оперативно-розшукових дій органів дізнання?

5. У справі про обвинувачення Розкольникова у вбивстві з метою
пограбування гр-ки Лихвар були такі матеріали:

Показання свідка Петрушко, в яких свідок стверджував, що в день вбивства
він бачив, як обвинувачений виходив з будинку, в якому проживала Лихвар.

Протокол огляду речового доказу, в якому було зафіксовано, що на рукаві
піджака Розкольникова є бурі плямі, схожі на кров.

Висновок біологічної експертизи про те, що бурі плями є плямами крові, і
що кров на рукаві відноситься до тієї ж групи, що й кров гр. Лихвар.

Протокол особистого обшуку Розкольникова, з якого видно, що в нього був
вилучений золотий годинник.

Протокол пред’явлення предмету (годинника) для впізнання, в якому
вказувалося, що син загиблої Петро впізнав годинник як такий, що належав
матері.

Покази свідка Гордієнка, в яких він стверджував, що його син товаришував
з сином Розкольникова. Якось син сказав, що чув від сина Розкольникова
про те, що його батько має гарний фінський ніж.

Висновок судово-медичної експертизи, в якому вказувалось: “не виключено,
що проникаючі в грудну клітку рани нанесені фінським ножем”.

Розкольников у своїх показах заперечував наявність у нього фінського
ножа. В дім, де проживала Лихвар, він дійсно заходив, але не до неї, а
до знайомого Зарубіна. Появу крові на рукаві пояснив тим, що порізав
руку. Годинник він придбав на ринку за кілька днів до вбивства Лихвар.

Свідок Зарубін підтвердив показання Розкольникова, але на очній ставці з
останнім, яка проводилась з метою усунення протиріч в їх показаннях,
заявив, що одного разу бачив у Розкольникова фінський ніж.

Проаналізуйте перелічені джерела інформації і з’ясуйте чи передбачені
вони кримінально-процесуальним законом.

Проведіть класифікацію (групування) доказів та їх джерел за такою схемою
і зразком:

п/п Доказ Джерело, з якого він одержаний Класифікація доказів та їх
джерел

Стосовно тези обвинувачення Стосовно обставини, яка підлягає
доказуванню Стосовно джерела одержання відомостей та характеру
формування джерела Стосовно механізму форму-

вання і викорис-тання

1 Золотий годин-ник Протокол особистого обшуку Обвинувальний Прямий
Первісний Речовий

6. Прокуратурою м. Львова була порушена кримінальна справа фактом
вбивства в ніч з 10 на 11 жовтня пострілом з пістолета гр. Кротова.
Допитаний як свідок Краменко зазначив, що ввечері 10 жовтня він разом з
Сологубом і знайомою останнього Ніною (прізвища він її не знав) та
Кротовим були в кафе “Під Левом”. Там між Кротовим і Сологубом виникла
сварка. На думку свідка, сварка виникла внаслідок того, що Кротов
нетактовно повівся з Ніною, сказавши на її адресу образливі слова. Після
цього Сологуб з Ніною вийшли. Виходячи Сологуб сказав до Кротова: “Ти
дорого мені за це заплатиш”.

Сологуб свою причетність до вбивства Кротова категорично заперечував,
але під час обшуку в його квартирі був знайдений пістолет.

З’ясуйте, що в даній справі є джерелами доказів.

Які докази в даній справі є прямими і непрямими, обвинувальними і
виправдувальними?

Які правила користування непрямими доказами виробила наука про докази і
доказування (теорія доказів)?

Тема 6. Процес доказування у кримінальній справі

та його субєкти

План заняття

Поняття процесу доказування та його елементи.

Способи збирання і перевірки доказів у кримінальній справі.

Оцінка доказів у кримінальній справі.

Обов’язок доказування вини обвинуваченого.

Захисник як суб’єкт доказування.

Участь інших учасників процесу у доказуванні.

Версії у процесі доказування.

Планування у процесі доказування.

Використання досягнень науки і техніки в процесі доказування.

Презумпції і преюдиції у доказуванні.

Моральні засади доказування у кримінальному процесі.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. ст. 22, 23, 84, 85 – 85-2,
128-1; Глава 5 (ст. ст. 64-67, 75).

Про практику застосування судами України законодавства, що регулює
повернення справ на додаткове розслідування: Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. №2 (п. 3).

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного
Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29
червня 1990р. (п. 16,17). Із змінами і доповненнями.

Проект кримінально-процесуального кодексу України, прийнятий Верховною
Радою України у першому читанні. (Реєстр. №3456-1). – К., 2003. — 289 с.

Додаткова спеціальна література

Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. –
Харків; 2004. – 176с.

Білоусов О.І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві:
Посібник для слідчих і суддів. – К.,1996.

Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Изд-во Воронеж, ун-та, 1978 (гл. V-VІІ).

Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в
уголовном судопроизводстве. Киев, 1980.

Грошевой Ю., Дідоренко Е., Розовський Б. Кримінально-процесуальні
аспекти оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 2003. – №1.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник .- К., 2006 – 272с.

Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України //
Право України -2000. – № 10. – с. 75-78.

Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. –
Харьков, 2000. – 176с.

Курочка М. Легалізація оперативно-розшукової діяльності у доказуванні //
Право України. – 1999.- №10 .- С.34-56, 53.

Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев,
1984 (Гл.1,2).

Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978
(Розділ 4, 5).

Прилуцький П. Роль і місце учасників кримінального судочинства при
встановленні істини у справі // Право України. – 2003 -№ 10. – с.36-40.

Ревака В. Використання спеціальних знань // Прокуратура. Людина.
Держава. – 2004. – №5. С.65-69.

Стахівський С. Перевірка та оцінка показань свідка // Право України. –
1997. – №12. – С.78-81, 95.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл.
V-VІIІ).

Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. –
Саратов, 1986.

Питання для самоконтролю

Яку питому вагу займає доказування у кримінально-процесуальній
діяльності?

Що собою становить доказування як діяльність суб’єктів кримінального
процесу?

Які елементи (етапи) процесу доказування?

У чому суть регламентації процесу доказування? (Кримінально-процесуальна
форма доказування).

Якими способами здійснюється збирання доказів?

Які слідчі дії проводяться для збирання доказів?

Які Ви ще знаєте інші способи збирання доказів?

Від кого можуть бути прийняті докази?

Які способи засвідчення і закріплення доказової інформації?

Що собою являє перевірка доказів? Які існують способи перевірки доказів?

У чому полягає оцінка доказів?

Яка роль оперативно-розшукової діяльності органів дізнання у процесі
доказування?

Що таке версія у доказуванні у кримінальних справах?

Які є види версій?

У чому полягає планування у процесі доказування?

Що таке правова презумпція?

Які презумпції використовуються у кримінально-процесуальному
доказуванні?

В чому суть презумпції невинуватості обвинуваченого?

Що таке преюдиція і як вона використовується у процесі доказування?

На кому лежить обов’язок доказування вини обвинуваченого?

Які обов’язки лежать на захисникові в процесі доказування?

Яка роль суду у доказуванні?

Які є форми використання спеціальних знань у кримінальному процесі?

Які існують моральні засади доказування у кримінальній справі?

Які вимоги професійної етики використовуються у процесі доказування?

Завдання і задачі

1. У процесі розслідування кримінальної справи про нанесення середньої
тяжкості тілесних пошкоджень громадянинові Гичці слідчий встановив, що
потерпілий виписався з лікарні і поїхав на санаторно-курортне лікування.
Щоб не допустити порушення встановленого строку досудового слідства в
даній справі слідчий вислав на адресу Гички чистий бланк протоколу
допиту і на підставі ст. 170 КПК України просив його написати
власноручні показання. Одночасно він запросив у потерпілого лікарську
довідку про стан його здоров’я. Вказані документи були одержані і
приєднані до справи.

Керуючись ст. 66 КПК, слідчий скерував обвинуваченому в даній справі
Артеменку письмову вимогу про представлення слідству знаряддя злочину –
стамески, якою були завдані тілесні ушкодження Гичці. Артеменко приніс
стамеску і слідчий своєю постановою приєднав її до справи як речовий
доказ. Під час допиту Артеменко не заперечував факту нанесення цією
стамескою тілесних ушкоджень потерпілому, але заявив, що останній першим
напав на нього і він змушений був оборонятись.

Зробіть правовий аналіз ситуації і з’ясуйте такі питання:

Які етапи проходить процес доказування у кримінальній справі?

Якими способами (шляхами) особи, які ведуть кримінальній процес,
одержують докази?

В чому полягає суть процесуальної форми доказування?

4. Що таке версія? Які загальні версії можна висунути в описаній
ситуації?

5. Дайте правову оцінку діям слідчого.

1.збирання, перевірка, оцінка

2.Версія:Аретменко захищався від Гички.2)нанесення сер. Тяжкості
ушкоджень.Слідчі та судові дії, інші проц. Дії,подання доказів може
пожати бужьяка ін.особа

3.Законом чітко визначено порядок збирання доказів, вст. Вимога щодо
перевірки та оцінки

Було порушено правил складання протоколу ч.5 ст..170.,порушення вимоги
статей ст171,166,167.72,ст118.Він повинен був саи поїхати туда.

2. Бондаренко була притягнена до кримінальної відповідальності за
привласнення 2000 грн. – вартості проданих нею за день товарів у
магазині. Під час допиту як обвинуваченої вона заявила, що гроші були в
неї викрадені у трамваї, коли вона везла їх у банк. Факт крадіжки вона
виявила вже у трамваї і просила пасажирів, а також водія допомогти
знайти злодія, але це не дало ніяких результатів. Слідчий запропонував
обвинуваченій знайти присутніх під час інциденту громадян, а також
виявити водія трамваю і дати йому їх адреси або самій запросити їх до
слідчого. Обвинувачена відмовилась шукати свідків.

Дайте оцінку діям слідчого і обвинуваченої.

Висуніть загальні версії і змоделюйте способи їх перевірки.Вкарала або
не вкрала

Чи може обов’язок доказування невинуватості переходити на
обвинуваченого? Якщо може, то за яких обставин?не може ч.2ст..22,КУ
ст..62

На кому лежить обов’язок доказування вини обвинуваченого у вчиненні
злочину?орган дізнання, досудового слідства та прокурора

На кому лежить обов’язок збирати докази, що виправдовують обвинуваченого
або пом’якшують його відповідальність?на захиснику,ч.1ст22.,ст..64

3. Аналізуючи зібрані докази, слідчий в обвинувальному висновку написав
“Григорчук винним себе не визнає, але чогось суттєвого в своє
виправдання не навів”. Прокурор, який затверджував висновок, наведену
фразу викреслив і запропонував слідчому переробити обвинувальний
висновок. Слідчий це зробив, але оскаржив дії прокурора вищестоящому
прокуророві.

Підготуйте відповідь на скаргу слідчого.Згідно статті 62 КУ ніхто не
зобов’язаний доводити в суді свою не винуватість(),ст22.,ст..74

4. Недалеко від свого будинку у скверику ранком була виявлена громадянка
Трусова. Вона була без свідомості і з багаточисленними слідами побоїв.
По дорозі в лікарню, не приходячи до свідомості, вона померла. В процесі
розслідування кримінальної справи слідчий встановив, що ввечері
напередодні події Трусова була зі своїм знайомим Даниловим. Під час
допиту Данилова слідчий запропонував йому зізнатись у вчиненому злочині,
за що він (слідчий) потурбується про пом’якшення йому покарання. Данилов
заявив, що оскільки його наречена мертва, то йому також “не хочеться
жити і хай слідчий поступає так, як вважає за потрібне”. Одержавши таке
“зізнання”, слідчий виніс постанову про притягнення Данилова як
обвинуваченого, оголосив її обвинуваченому і обрав запобіжний захід щодо
нього – тримання під вартою.

Дайте оцінку діям і рішенням слідчого.

Змоделюйте свою програму дій як слідчого стосовно описаної ситуації,
задіявши всі елементи процесу доказування.Допит свідків, висунення
версій,вбив Андрій або інші особи.,огляд місця події, допит Данила,допит
того хто виявив, хто близько живе,як вони чора зустрічалися, які
стосунки були в них в той день.

Чи має перевагу перед іншими доказами зізнання обвинуваченого у вчиненні
злочину?немає(ст..74)ніякі докази не мають наперед встановленої
сили(ст..67)

Чи може лише воно бути покладено в основу обвинувачення?неможе ст.74.

5. В селі Гаї Пустомитівського району було обкрадено магазин. Інспектор
карного розшуку (оперуповноважений карного розшуку) Мартинюк, який
прибув на місце вчинення злочину, виявив недалеко від магазину сліди
взуття невідомих осіб. Не маючи в своєму розпорядженні необхідних для
виготовлення зліпків слідів матеріалів, він викликав як понятого
місцевого шевця Бідуна і запропонував йому детально вивчити виявлені
сліди та бути готовим для співставлення їх із взуттям підозрюваних осіб,
а також бути готовим дати показання як свідок. Після цього Мартинюк
склав протокол огляду місця події, в якому під диктовку Бідуна описав
також виявлені сліди взуття.

Дайте аналіз і оцінку дій інспектора.інспектор повинен був провести
огляд місця події, повинна бути слідча оперативна група(повинні бути
експерти криміналісти),покази Бідуна не дадуть можливості ідентифікувати
слід ноги із справжнім взуттям, може буде вст. Тільки приблизно,для того
щоб точно ідент. Потріно зробити зліпок або фотокопію

Чи можна Бідуна вважати спеціалістом, якого запрошено до участі у
проведенні слідчої дії?можна

Які форми використання досягнень науки і техніки передбачені
КПК?фото,відео і кінозйомка

6. Слідчий слідчого відділення по ДТП (дорожньо-транспортних подіях)
слідчого відділу управління внутрішніх справ міста Львова за
повідомленням ДАІ виїхав на місце дорожньо-транспортної події. У
результаті її огляду та отримання пояснень очевидців події слідчий
встановив: водій тресту “Промбуд” Климко, керуючи закріпленим за ним
вантажним автомобілем у нетверезому стані (такий стан він визначив за
запахом алкоголю), не забезпечив безпеки руху при обгоні трамваю, вчинив
наїзд на Громову, яка від одержаних травм померла на місці події.

Провівши огляд місця події, слідчий порушив кримінальну справу за цим
фактом і приступив до розслідування справи. Він допитав водія Климка та
свідків події. Водій, зокрема, пояснив: він знаходиться у тверезому
стані; їде за цеглою; коли робив обгін трамваю, з-за нього раптово
вибігла потерпіла на проїжджу частину дороги; гальмувати було вже пізно
і тому стався наїзд. Аналогічну інформацію про поведінку потерпілої дав
також свідок Гальперін. Він, крім того, повідомив, що потерпіла вийшла
на дорогу з-за трамваю і дивилась в протилежний від руху автомашини бік.
На його думку потерпіла з’явилась раптово перед автомобілем приблизно на
віддалі біля 3-х метрів. Перевіркою показань водія Климка на місці було
встановлено, що відстань від місця, де водій побачив потерпілу, до місця
наїзду на неї становила 16 метрів.

Назвіть елементи процесу доказування.

Оцініть дії слідчого, спрямовані на виявлення і збір доказової
інформації.потріна експертиза для визначення алкоголю,

3. Які на Вашу думку необхідно вчинити дії з метою одержання доказів в
даній справі?автотехнічна автотехніч(тормозний шлях, чи була технічна
можливість у водія запобігти аварії,чи був авто в справному стані.,час
вчинзлочину,допитати всі можливих свідків, очна ставка,свідки)

Тема 7. Показання осіб як докази в кримінальному процесі

План заняття

Поняття показань свідка, потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого та
їх предмет.

Процесуальне становище свідка і потерпілого за КПК України: права,
обов’язки, відповідальність.

Свідоцький імунітет: сучасний стан і перспектива законодавчого
врегулювання.

Особливості показань неповнолітнього свідка. Процесуальні гарантії
одержання правдивої інформації від нього.

Особливості оцінки показань потерпілого від злочину.

Види показань підозрюваного і обвинуваченого. Зміцнення процесуальних
гарантій їх прав.

Показання експерта за КПК України.

Нормативний матеріал та судова практика

КПК України. Глава 5, ст. ст. 43, 43-1, 49, 61, 143: Глава 14.

Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права
потерпілих від злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від
02.07.2004 N 13

Про додержання судами України процесуального законодавства, яке
регламентує судовий розгляд кримінальних справ. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. (п.п. 4,5). Із змінами і
доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Бекешко С. П., Матвиенко В. А. Подозреваемый в советском уголовном
процессе. М., 1969.

Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України. Харків, 2005.
(Розділ 4).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування //
Право України.- 1998. – №2. с.50-52

Калашникова Н. И. Гарантии прав свидетеля, эксперта, переводчика,
понятого в советском уголовном процессе. М., 1966.

Карнеева Л. М. Значение показаний обвиняемого (подсудимого). //
Советская юстиция, 1971, N 23, с. 16.

Нор В.Т. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет
показань та свідоцький імунітет // Вісник Львівського університету.
Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип.37. – С.491 – 498

Смислов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1975.

Соловьев А. В. Допрос свидетеля и потерпевшего. М., 1974.

Стахівський С. Відповідальність свідка у кримінальному процесі// Право
України. – 1997.- №2. – с.39-42

Стахівський С. Особливості формування окремих процесуальних джерел //
Право України. – 1998. №7. – 57-59

Стахівський С. Проблеми імунітету свідків у кримінально-процесуальному
законодавстві // Право України. – 1996. – №9

Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному
процесі. – К.:Олан, 2001.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Якуб М. Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском
уголовном процессе. М., І963.

Якуб М. Л. Показания свидетелей и потерпевших. М.,1968.

Питання для самоконтролю

Який процес формування показань осіб (одержання, сприйняття, фіксація,
збереження, відтворення і передача інформації)?

Які фактори впливають на повноту і достовірність показань свідка і
потерпілого?

Які особи можуть бути допитані в якості свідка?

Які особи не можуть бути допитані в якості свідків? .

Який предмет свідоцьких показань?

Які особливості формування показань неповнолітніх свідків.

Які права має свідок в кримінальному процесі?

Які обов’язки несе свідок за КПК України?

За що і яку саме несе відповідальність свідок за законодавством України?

Які процесуальні гарантії проти лжесвідчень передбачені КПК України?

Чим відрізняється процесуальний порядок одержання показань від свідка і
від потерпілого?

Який предмет показань потерпілого?

Які особливості оцінки показань потерпілого?

Який предмет показань підозрюваного і обвинуваченого?

Які існують види показань обвинуваченого і підозрюваного?

Чи має яку-небудь перевагу зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину
над іншими доказами?

За яких обставин визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину
може бути покладене в основу обвинувачення?

Чи має право захисник приймати участь у допиті підозрюваного чи
обвинуваченого за КПК України?

Які особливості оцінки показань обвинуваченого та підозрюваного?

В яких випадках і з приводу яких обставин може бути допитаний експерт?

Завдання і задачі

1. В справі про обвинувачення Чайки у нанесенні тяжких тілесних
пошкоджень Кривці останній повідомив слідчому, що очевидцями події
злочину були 5-ти річний Юрко Горобець, перестарілий Шорман, глухонімий
Силенко і сестра обвинуваченого Чайка. Він просив викликати і допитати
їх як свідків. Слідчий клопотання потерпілого задоволив лише частково,
відмовивши у допиті малолітнього і сестри обвинуваченого.

Чи правильне рішення слідчого?

В якості кого і з приводу яких обставин можуть бути допитані названі
потерпілим Кривкою особи?

Які процесуальні обов’язки та права названих осіб у випадку, коли вони
будуть допитані як свідки?

Чи допитуватимуться вони як свідки в однаковому процесуальному порядку?

2. Обвинувачений Карбовник – співучасник злочину, передбаченого ч. 2 ст.
142 КК України – ухилився від слідства. Справа про нього була виділена в
окреме провадження і після проведення всіх необхідних і можливих у
відсутності обвинуваченого слідчих дій була зупинена (зупинене
провадження в справі). Після розшуку Карбовника і відновлення
провадження слідчий викликав на допит засудженого співучасника цього
злочину Михальського.

В якості кого і з приводу яких обставин може бути допитаний останній?

Які роз’яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України?

3. Адвокат Березюк – сусід Злобіна, обвинуваченого у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 157 КК України, був викликаний на допит як свідок.
З’явившись на виклик, він заявив, що показань давати не буде, оскільки
до нього звертався за порадою Злобін і він дав свою згоду бути його
захисником після пред’явлення обвинувачення.

Чи підставна заява адвоката?

З приводу яких обставин справи захисник обвинуваченого не може
допитуватись в якості свідка?

4. Адвокат Гикавка, який представляв інтереси потерпілого в справі про
обвинувачення Зюзака в злочині, передбаченому ч. 3 ст. 296 КК України,
був викликаний як свідок. З’явившись на виклик слідчого, він заявив, що
свідком в даній справі бути не може, оскільки про обставини справи йому
стало відомо в зв’язку з виконанням функцій представника потерпілого.

Чи підставна заява адвоката?

Чи можуть бути допитані як свідки представники потерпілого, цивільного
позивача і цивільного відповідача і за яких обставин?

В яких випадках допускається суміщення представника (кого?) і свідка?

5. Підозрювані Варава і Микулик на допитах, визнаючи свою участь у
бійці, розповіли за яких обставин вона виникла, а також про особисту
участь у нанесенні тілесних пошкоджень Скибіцькому. Проте, кожний з них
стверджував, що удар ножем наніс потерпілому не він, а його співучасник.

Які обставини враховуються при оцінці показань?

З допомогою яких процесуальних заходів можуть бути перевірені ці
показання?

Визначіть предмет показань підозрюваного.

6. Абраменко обвинувачувався в тому, що він, знаходячись в неприязних
відносинах з Охріменком, в ніч на 5 травня зробив замах на умисне
знищення його майна шляхом підпалу. Не визнаючи себе винним у підпалі,
Абраменко на допиті як обвинуваченого заявив, що в ніч на 5 травня кін
чергував на фермі і нікуди з неї не відлучався. Про те, що хтось
намагався в ту ніч підпалити будинок Охріменка він довідався лише ранком
5 травня від завідуючого фермою, коли той прийшов на роботу.

Визначте предмет показань обвинуваченого?

Які є види показань обвинуваченого?

3. Визначте можливі способи і процесуальні засоби для перевірки показань
Абраменка.

7. Вироком Завадського районного суду м. Миколаєва Бондаренка М. було
засуджено за ч. 3 ст. 296, ст. 116 і ч. 2 ст. 126 КК України до 13-ти
років позбавлення волі. Постановою судді для участі в судовому засіданні
в цій справі були допущені як захисники Бондаренко 3. і Бондаренко К. –
батько і брат засудженого.

Як видно з матеріалів справи останні під час досудового слідства
допитувались як свідки щодо обставин злочину та обставин, що
характеризують особу засудженого.

За апеляцією прокурора постанову судді та вирок суду було скасовано.

Чи правильно вчинив апеляційний суд, скасувавши названі рішення суду?

Тема 8. Речові докази у кримінальному процесі

Поняття і значення речових доказів як одного з джерел доказів у
кримінальному процесі.

Види речових доказів.

Особливості збирання, оцінки і збереження речових доказів.

Процесуальний порядок оформлення предметів як речових доказів.

Визначення долі речових доказів при вирішенні кримінальної справи по
суті.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. ст. 65, 66, 67, 78-81, 83.

Інструкція “Про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових
доказів по кримінальних справах, цінностей і іншого майна органами
попереднього слідства, дізнання і судами”, затверджена наказом міністра
юстиції СРСР 18 жовтня 1989 р. №34/15 і введене в дію з 1 липня 1990р.
// Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейним матеріалом /
За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.484-500.

Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування
матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно
нажитого майна: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1989 р. №3 (п. п. 19, 20). Із змінами і доповненнями від 3 грудня 1997
р.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної
власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992
р. №12 (п. 37). Із змінами і доповненнями від 3 грудня 1997 р.

Додаткова спеціальна література

Арсеньев В. Д., Вещественные доказательства в советском уголовном
процессе, М., 1957.

Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства. М. , 1980.

Выдря М. М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе.
– М., 1995.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного
процесса. К.,1991.

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве.
К.,1989. Гл. У.

Селиванов Н. А. Вещественные доказательства. М., 1971.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 11).

Питання для самоконтролю

Що слід розуміти під “речовими доказами” у кримінальному процесі?

Яким чином відображається, зберігається і передається інформація
(фактичні дані) “через” матеріальні об’єкти?

Чи є які-небудь переваги речових доказів над іншими доказами?

4. Які існують підстави для віднесення матеріального об’єкту до речових
доказів у справі?

Які види найбільш розповсюджених речових доказів передбачає чинний
кримінально-процесуальний закон?

Що необхідно зрозуміти під “похідними” речовими доказами?

7. За яких умов з’являються у справі похідні речові докази?

Чи можуть бути речовими доказами документи?

Як відмежувати речовий доказ від документа як окремого джерела доказу?

Чи можуть бути речовими доказами відібрані зразки для порівняльного
дослідження?

Яка процесуальна форма речового доказу?

Які науково-технічні засоби використовуються для фіксації речових
доказів і чия допомога при цьому може бути використана?

Чи можна предмети, подані органам розслідування громадянами,
представниками державних, громадських та інших організацій, визнати
речовими доказами?

14. Який загальний порядок зберігання речових доказів?

Який порядок зберігання таких речових доказів як: гроші, цінні папери,
коштовності, наркотичні речовини?

Якими процесуальними документами вирішується доля речових доказів?

Чи можуть бути повернуті і кому об’єкти злочинного посягання – речові
докази до вирішення справи по суті? Як що так, то за яких умов?

Яка доля різних видів речових доказів?

Який порядок вирішення долі речових доказів, які можуть швидко
зіпсуватися?

Завдання і задачі

1. Під час огляду місця події злочину, (крадіжки майна з магазину
способом злому дверей і проникнення через них в приміщення магазину),
слідчий з допомогою експерта-криміналіста знайшов відбитки пальців на
прилавку, закривавлений бинт і відбиток взуття з правої ноги, невідомо
ким залишені.

1. Як має діяти слідчий в даному випадку?

2 Який порядок фіксації речових доказів?

3. До якого виду речових доказів належать знайдені предмети та їх
відбитки?

2. Слідчим райвідділу внутрішніх справ Галицького району м. Львова була
порушена кримінальна справа за фактом незаконної реалізації гр-м
Овсієнком промислових і продовольчих товарів. Під час проведеного в його
квартирі обшуку були виявлені 400 л. оливкового масла в молочних
бідонах, 230 кг. вершкового масла, 120 кг. ковбаси “Сервілат”, 3
телевізори “Електрон”, 20 пар чоловічих штанів-джінсів фірми “Левіс” та
інші товари.

Чи є підстави визнати виявлені предмети речовими доказами в справі?

Який процесуальний порядок визнання предметів речовими доказами?

3. До якого виду речових доказів належать виявлені предмети?

4. Як слід поступити з продуктами, які можуть швидко псуватися?

3. Розглянувши кримінальну справу про обвинувачення завідувача
спортивним магазином Бровка у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК
України, суд в резолютивній частині вироку вказав: 1) 10 пар лиж і 12
комплектів чоловічих і жіночих спортивних костюмів, які привласнив
підсудній і які були вилучені у нього на квартирі та визнані речовими
доказами, підлягають реалізації, а вилучені суми мають бути звернені на
відшкодування завданої шкоди; 2) знайдені на квартирі гроші в сумі 5700
грн.. повернути сім’ї підсудного; 3) чисті бланки накладних на одержання
товарно-матеріальних цінностей, які знайдені в гаражі підсудного –
знищити; 4) п’ять золотих монет царського карбування вартістю 10 крб.
кожна та діамантовий перстень, які є фамільними цінностями і перейшли в
спадщину від батька підсудного, повернути дружині останнього.

Яка доля різних речових доказів при вирішенні кримінальної справи по
суті?

Вирішіть долю названих речей – доказів в справі на підставі чинного
законодавства?

4. Гр-ка Арбузова в зв’язку з сімейними неполадками вирішила покінчити
життя са0могубством і з цією метою перерізала на руці вену. Після цього
залишила записку, написану кров’ю, такого змісту: “Яким ти був, таким і
залишився”. Поранену Арбузову було відправлено до лікарні, а в кімнаті
було проведено огляд, під час якого слідчий виявив: бритву з бурими
плямами, схожими на кров; згадану записку; записну книжку, в якій
Арбузова щоденно занотовувала свої переживання та враження.

Слідчий склав акт вилучення виявлених предметів і приєднав його до
справи. Бритву, записку, записну книжку зберігав в окремому пакеті.

До якого виду джерела доказів належить віднести вилучені предмети?

Чи має доказове значення складений слідчим акт?

Як процесуально оформити вилучення і приєднання до справи названих
предметів?

5. В селищі Брюховичі група грабіжників скоїла напад на Пітухова. Під
загрозою фінського ножа грабіжники запропонували Пітухову зняти плащ і
годинник. Побачивши автомашину, яка наближалась по шосе, злочинці
втекли. В автомашині їхали військовослужбовці, які, дізнавшись про
подію, організували переслідування злочинців і двох з них затримали. В
момент затримання один із злочинців кинув у сніг якийсь блискучий
предмет. Незабаром на місце події прибули працівники міліції. Вважаючи,
що злочинець кинув фінський ніж, вони провели огляд місця події, але
ножа не виявили через велику кількість снігу.

Через три тижні Гусєва, яка живе поблизу місця події, принесла
дільничному інспектору міліції фінський ніж і заявила, що знайшла його
поблизу шосе.

Працівники міліції пригадали про подію і дійшли висновку, що це і є той
ніж, що розшукувався у справі про пограбування Пітухова. Вони передали
ніж слідчому без будь-якого документального оформлення, а останній виніс
постанову про приєднання фінського ножа до справи як речового доказу.

При розгляді справи в суді підсудні категорично заперечували належність
їм ножа. Викликана в суд як свідок Гусєва заявила, що точно вказати
місце, де вона знайшла ніж, не може, оскільки сніг зійшов і місцевість
змінила свій вигляд. Характерних ознак знайденого ножа також назвати не
може, але пам’ятає, що ніж мав різнокольорову ручку.

Чи можна за таких обставин визнати ніж речовим доказом у справі?

Як необхідно було органам дізнання і слідчому процесуально оформити
знайдений ніж?

Яке рішення міг прийняти суд у приведеній ситуації?

7. 3 вересня 2002 р. близько 11 год. ранку троє невідомих, один з яких
був у формі працівника міліції, зупинили таксі, у якому знаходились
головний касир міського вузла зв’язку Доля та інкасатор Василенко з 200
тис. грн., тільки що одержаних у банку. Погрожуючи вогнепальною зброєю
невідомі відібрали гроші та втекли на автомобілі “Жигулі”.

Одержавши повідомлення про це, в УВС області ввели в дію план “Сирена”.
Через 50 хв. екіпаж однієї з патрульних машин виявив грабіжників на
території підприємства “Дружба”. Вони, залишивши машину намагалися
втекти, але були затримані.

У залишеній ними машині виявлено гроші в сумі 199500 грн., два обрізи
мисливських рушниць, патрони до них, комплект міліцейської форми,
гумовий кийок, паспорти на ім’я Попова, Галамаєва і Власова та довідку
про звільнення останнього з місць позбавлення волі.

Оцініть доказове значення виявлених предметів?

Які процесуальні дії потрібно вчинити, щоб закріпити виявлені дані?

Із розподільника Інституту експериментальної патології було викрадено 8
японських мавп – макак, яких виростили для продажу закордоном і мали
намір продати їх приблизно за 100 тис. доларів США. Злочин було
розкрито, мавп вилучено і повернуто законному володільцеві.

До якого виду доказів слід віднести у цьому випадку мавп?

Тема 9. Висновок експерта як джерело доказів

у кримінальному процесі

План заняття

1. Поняття і значення висновку експерта як доказу у кримінальному
процесі.

Процесуальний статус судового експерта: права, обов’язки,
відповідальність.

Предмет судової експертизи та її види.

Права учасників кримінального процесу та їх реалізація при призначенні
та проведенні судової кспертизи.

Постанова про призначення експертизи.

Висновок експерта та його структура.

Особливості оцінки висновку експерта.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 65, 66, 67, 75-77, 91,
92; гл. 18 (ст. 196-205).

Закон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р Із змінами і
доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Башматов Б.М. Эксперт и специалист в уголовном судопоризводстве. –
М.,2003.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006.

Исаева Л.М. Специальные познания в уголовном судопроизводстве. – М.,
2003.

Івакін Е. Державна судова експертиза – гарантія одержання об’єктивних і
достовірних доказів у справі // Право України. – 2000. – №9. – С.45-46.

Крылов И. Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. – М., 1983.

Селина Е.В. Применение специальных познаний в уголовном
судопроизводстве. – М.,2002.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. – М., 1979.

Эйсман А. А. Заключение эксперта: структура и научное обоснование. – М.,
1967.

Экспертизы в судебной практике. – К., 1987.

Питання для самоконтролю

Що таке експертиза?

Які є види експертиз?

Які Ви знаєте експертні установи в Україні?

В яких випадках призначається судова експертиза?

В яких випадках обов’язково призначається судова експертиза?

Що таке предмет і об’єкт експертизи?

Хто може бути експертом в кримінальній справі?

Який зміст поняття “спеціальні знання”?

Що слід розуміти під поняттям “компетенція експерта”?

Що слід розуміти під самостійністю і незалежністю експерта?

Які процесуальні обов’язки експерта?

Які процесуальні права експерта?

Яка відповідальність експерта за неналежне виконання своїх обов’язків:
за злісне ухилення; за відмовлення без поважних причин від виконання
своїх обов’язків; за дачу завідомо неправдивого висновку?

Який порядок призначення експертизи?

Яка структура і зміст постанови про призначення експертизи.

Які права обвинуваченого і потерпілого під час призначення та проведення
експертизи?

Що собою становить висновок експерта як доказ у кримінальному процесі?
Які його суттєві ознаки (властивості)?

Які є види висновків експерта?

Яке доказове значення ймовірного висновку експерта?

Яка структура висновку експерта?

Чи має які-небудь переваги висновок експерта над іншими доказами в
справі?

Який зміст оцінки висновку експерта?

Завдання і задачі

1. У справі, яка була порушена за фактом вбивства Павлова, під час
огляду місця події недалеко від трупа в кущах був знайдений кухонний
ніж, на лезі якого знаходились плями бурого кольору, схожі на плями
крові.

Слідчий написав листа керівництву Львівського НДІСЕ, яке в своїй
структурі має лабораторію по дослідженню речових доказів. В листі
слідчий на вирішення експертів поставив питання: 1) чи бурі плями на
кухонному ножі є плямами крові людини? 2) Якщо вони є кров’ю людини, то
яка її групова приналежність?

Що є підставою для проведення експертизи в кримінальній справі?

Яке співвідношення між поняттям “експерт” і “експерт на установа”?

Дайте оцінку діям слідчого.

2. Кондратенку було пред’явлено обвинувачення в тому, що знаходячись в
нетверезому стані, небезпечним для життя багатьох людей способом –
пострілами з мисливської рушниці, він вбив двох пастухів – Сіренка і
Климчука.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Костовський заявив
клопотання про призначення експертизи з метою вияснення психічного стану
підсудного. Своє клопотання захисник мотивував тим, що Кондратенко був
учасником війни, переніс кілька тяжких поранень, контузію. Крім того,
незрозумілий мотив вбивства. Адже підсудний знаходився в дружніх
стосунках з потерпілими. Необхідно також, на думку захисника,
витребувати довідку з госпіталю, в якому лікувався підсудний, про стан
його здоров’я.

Суд відхилив клопотання захисника, вказавши в ухвалі, що підстав для
призначення експертизи немає, оскільки підсудний визнав вину і заявив
про свою готовність нести відповідальність за свій вчинок.

Вироком суду Кондратенко був визнаний винним у пред’явленому
обвинуваченні і засуджений на 15 років позбавлення волі.

Захисник подав на вирок суду апеляцію, в якій просив скасувати його і
скерувати справу на новий розгляд.

Яке рішення слід прийняти апеляційному суду?

В яких випадках проведення експертизи обов’язкове?

Чи діяв слідчий і суд у відповідності з кримінально-процесуальним
законом?

Якщо є підстави для призначення в справі експертизи то: 1) яку
експертизу слід призначати: 2) які питання необхідно поставити на
вирішення експерта?

3. В готелі “Ювілейний” з п’ятого поверху в проміжку між сходами впав
гр. Валько і розбився. Слідчому, що прибув на місце події, чергова на
поверсі повідомила, що Валько за кілька хвилин (5-7хв. ) до падіння
стояв разом з гр. Ткебучавою на сходах 5-го поверху і про щось голосно
розмовляли. Цю обставину підтвердив і Ткебучава, заявивши що з Валько
він знаходився в дружніх стосунках. Залишив він його на 5 поверсі і
пішов у буфет обідати. Там він почув, що хтось впав з п’ятого поверху і
розбився.

Слідчий вирішив призначити судово-медичну експертизу, на вирішення якої
поставив питання: “Що стало причиною смерті гр. Валька: нещасний випадок
чи самогубство?”

Як би ви діяли в описаній ситуації? З’ясуйте питання про компетенцію
експерта.

4. Під час перевезення робітників-будівельників на обладнаній для цього
вантажній автомашині її водій Штеменко порушив правила вуличного руху,
результатом чого стала автопригода без тяжких наслідків. Встановивши цю
обставину, а також те, що Штеменко вживав на роботі в той день спиртне,
начальник автоцеху Ткачук усунув його від роботи і подав рапорт про
переведення на місяць в автослюсарі. Незадоволений Штеменко кишеньковим
ножем наніс начальнику цеху поранення в груди, від якого він незабаром
помер. Під час допиту як обвинуваченого Штеменко винним визнав себе
повністю, але заявив, що дій своїх не пам’ятає і не може їх пояснити.

Під час досудового слідства була призначена слідчим і проведена
судово-психіатрична експертиза лікарями-психіатрами обласної
психіатричної лікарні Барановим і Гаврищуком, які дали спільний
висновок. З нього вбачалось, що обвинувачений є психічно здоровим. Проте
захисник обвинуваченого заявив клопотання про призначення повторної
стаціонарної експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання:
чи не знаходився Штеменко в момент нападу на Ткачука в стані
паталогічного сп’яніння? Слідчий відмовив у задоволенні клопотання.

Під час розгляду справи в судовому засіданні захисник знову повторив
своє клопотання. Суд задовольнив його, призначивши стаціонарну
судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено лікарям
обласної психіатричної лікарні Баранову і Стеценку. На вирішення
експертів були поставлені питання: чи хворіє Штеменко яким-небудь
психічним захворюванням?; Чи він с осудним стосовно інкримінованого йому
злочину? Чи не є Штеменко холериком за типом темпераменту? Експерти
прийшли до висновку, що підсудний психічним захворюванням не хворіє і є
повністю осудним. За типом темпераменту холерик.

Захисник знову заявив в судовому засіданні клопотання про проведення
додаткової експертизи, оскільки у проведенні експертизи приймав участь
експерт, який проводив попередню експертизу. Суд відхилив клопотання
захисника. В своїй ухвалі він відзначив, що в суді проводилась, власне,
додаткова, а не повторна експертиза. Що ж до участі в проведенні
експертизи лікаря Баранова, то, як відомо, закон не забороняє приймати
участь тому самому експерту при проведенні додаткової експертизи.

В яких випадках призначається додаткова і повторна експертизи?

Чи може бути відведений експерт і якщо так, то які для цього є підстави?

3„ Дайте оцінку діям суду і захисника?

5. У справі про обвинувачення Торчакова за ст. 115 п. “4” КК України
була проведена комплексна психолого-психіатрична експертиза групою
експертів у складі двох психіатрів, лікаря-психолога, судового психолога
і педагога. На питання про осудність і відповідність фізичного та
інтелектуального розвитку обвинуваченого досягнутому віку всі експерти
дали позитивну відповідь, а на питання про усвідомлення значення своїх
дій в момент вчинення вбивства і розуміння їх як особливо жорстоких,
психіатр і педагог відповіли позитивно, лікар психолог – негативно, а
судовий психолог утримався від відповіді. Більшістю голосів була
прийнята позиція психіатрів і педагога. Висновок експертизи підписали
всі експерти, однак в судовому засіданні кожен з них виклав свої
міркування.

Яке доказове значення має висновок експертизи в даному випадку?

Як повинен оцінити суд висновок експертизи і покази експертів?

6. Лозовський Дмитро був притягнутий до відповідальності за ст. 115 КК
України за вбивство своєї дружини Лозовської Марії. Як речовий доказ у
Лозовського була вилучена мисливська рушниця і направлена «в інститут
експертизи для проведення балістичної експертизи”. В результаті
дослідження було встановлено, що Лозовську Марію було вбито з цієї
рушниці і відповідний висновок був направлений слідчому прокуратури. В
зв’язку з переїздом інституту в інше приміщення мисливська рушниця
Лозовського була загублена. У судовому засіданні Лозовський відмовився
від даних ним показів і свою вину заперечував, а його захисник поставив
під сумнів висновок експертизи і заявив клопотання про проведення
повторної експертизи.

Як повинен діяти суд у даному випадку?

Яке значення мас висновок проведеної балістичної експертизи?

Тема 10. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи

як джерело доказів

План заняття

Поняття та види протоколів слідчих дій як джерел доказів.

Процесуальна форма та зміст протоколу слідчої дії. Додатки до нього.

Судові протоколи: види, зміст та порядок складення.

Зауваження на протокол судового засідання: внесення, розгляд і
вирішення.

Поняття документа як джерела доказів. Види документів.

Перевірка і оцінка документів як джерел доказів.

Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за
результатами оперативно-розшукових заходів.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України: п. 20 ст. 32: ст. ст. 64-67,
80, 82, 83; глава 6 (ст. ст. 84 – 88-2): ст.ст. 176, 188 195.

Закон України про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 р.
(ст. 8, 10). Із змінами і доповненнями.

Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою
злочинністю від 30 червня 1993 р. (ст. 15). Із змінами і доповненнями.

Додаткова спеціальна література

Горский Г. Ф,, Кокорев Л. Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в
советском уголовном процессе. Воронеж, 1978 (гл. 4, с. 190-197).

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному
процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.

Дорохов В. Я. Понятие документа в советском праве. – Правоведение. 1982,
N 2.

Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному
судочинстві // Право України. – 1997р. – №2. – С.42-44.

Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду
доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1998р. – №5. –
С.78-81.

Копьева А. Н. Документы как доказательства в советском уголовном
процессе. Иркутск, 1973.

Лисиченко В. К. Криминалистическое исследование документов. Автореферат
диссертации доктора юридических наук. Киев. 1974.

5. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве.
Киев. 1984. с. 92-97.

Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании. Ташкент, 1977.

Погорецький М. Докази у кримінальному процесі. Використання матеріалів
оперативно – розшукової діяльності для отримання доказів // Вісник
прокуратури. – 2002 – №2 (14) – С.61;

Погорецький М.А. Протоколи оперативно – розшукових заходів – новий вид
доказів у кримінальному судочинстві // Теорія та практика застосування
чинного кримінального і кримінально–процесуального законодавства в
сучасних умовах: тези доповідей науково–практичної конференції у 2-ох ч.
– Ч. 1. – К., 2002;

Погорецький М.А., Судовий контроль та прокурорський нагляд за
використанням протоколів оперативно – розшукової діяльності в
кримінальному процесі // Вісник Верховного суду України. – 2003. – №2.
.36;

Прокофьев Ю. Н. Понятие и сущность документов как доказательств в
советском уголовном процессе. Иркутск, 1987.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального
доказування. – К. 2005. – 272с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. 12.
с. 664-699).

Шумило М.Є. Наукові засади використання оперативно–розшукових
матеріалів в доказуванні по кримінальних справах. Судова реформа в
Україні: проблеми і перспективи // Матеріали науково – практичної
конференції. – Х., 2002. – С.188 – 191.

Питання для самоконтролю

Протоколи яких слідчих дій є джерелом доказів у кримінальному процесі?

Які вимоги щодо форми і змісту протоколів слідчих дій передбачені
кримінально-процесуальним законом?

Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації,
зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?

Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії, яке їх
процесуальне значення?

Які є судові протоколи?

Який зміст протоколу судового засідання?

Який порядок внесення, розгляду і вирішення зауважень на протокол
судового засідання?

Що слід розуміти під “документом”, як джерелом доказової інформації у
кримінальному процесі.

Які ознаки документа як джерела доказів?

Які реквізити містять офіційні документи?

В чому полягає відмінність між документом і документом – речовим
доказом?

Протоколи яких оперативно-розшукових заходів можуть бути джерелами
доказів у кримінальній справі?

Які вимоги до протоколів оперативно-розшукових заходів?

Як оцінюються протоколи оперативно-розшукових заходів?

Завдання і задачі

Дайте письмовий перелік слідчих дій, протоколи про проведення яких є
джерелом доказів у кримінальній справі.

Потерпілий Квасницький при проведенні впізнання вказав на Баб’яка як на
чоловіка, який два дні тому, погрожуючи фінським ножем, відібрав у нього
гаманець з грошима і документами та ручний годинник японської фірми
“Орієнт”. Після виконання цієї слідчої дії слідчий прийняв рішення
затримати Баб’яка як підозрюваного.

Чи є в даному випадку підстави для затримання опізнаного?

Які підстави для затримання підозрюваного у вчиненні злочину передбачені
КПК України?

Який процесуальний документ виноситься при затриманні особи як
підозрюваної і який його зміст?

Пригадайте процесуальні права, які має підозрюваний у вчиненні злочину.

Чи може бути протокол затримання джерелом доказу в кримінальній справі?

3. Старший слідчий прокуратури Львівської області допитав як свідка
Харламову О. П. , склавши при цьому такий протокол:

Протокол допиту свідка

19 жовтня 2006 року м. Львів

Допит розпочато о 10 год.

Закінчено о 11 год. 30 хв.

Старший слідчий прокуратури Львівської області радник юстиції
Іваненко П.І. у своєму службовому кабінеті допитав свідка з дотриманням
вимог ст. ст. 85, 167,170 КПК України.

Особа свідка встановлена за даними паспорта громадянина України серії
ІУ-СГN 557582, виданого 26 грудня 1984 року Стрийським міським відділом
внутрішніх справ Львівської області.

Прізвище, ім’я та по батькові – Харламова Ольга Петрівна.

Рік народження – 29 березня 1953 року.

Місце народження.

Громадянство – громадянка України.

Національність – росіянка.

Родинний стан – одружена.

Освіта – вища, закінчила економій факультет Львівського політехнічного
інституту в 1977 році.

Місце роботи – Стрийська меблева фабрика, економіст.

Місце проживання – м. Стрий Львіської області вул. Зелена, буд. 8, кв.
9.

Судимість – не має.

В яких стосунках перебуває з потерпілим та обвинуваченим – в родинних.
Обвинувачений її син.

Харламовій О. П. повідомлено, що вона викликана як свідок в кримінальній
справі про обвинувачення Харламова В. Я. за ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 70 КПК України їй роз’яснено обов’язки свідка і
попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання
показання за ст.. 385 КК України.

На пропозицію розповісти все, що відомо їй про життя і поведінку сина за
останній рік, свідок повідомила:

Мій син, Харламов Валерій Якович, народився в 1986 році від першого
шлюбу у м. Львові, де я в той час працювала. В 1989 році мого чоловіка –
Харламова Якова Овсійовича перевели на роботу до м. Стрия Львівської
області, де він працював головним інженером цегельного заводу. Коли
Валерію було 6 років, помер батько. Через рік син пішов вчитись до
першого класу Стрийської міської середньої школи N 7. Через рік ми
переїхали жити до моєї сестри Федорової Марини у м. Рівне. Але в зв’язку
з незадовільними житловими умовами сім’ї сестри через півтора року
змушені були повернутись назад до Стрия. Коли син пішов до 4-го класу я
вдруге одружилась з Кондратюком Павлом Йосиповичем, з яким і живу в
даний час. Після закінчення 9-го класу син Валерій не захотів навчатись
у школі і вирішив іти працювати. Я не заперечувала, оскільки він
навчався в основному на “задовільно”. В 2002 році син вчинив крадіжку
автомобіля і був засуджений на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, але
звільнений судом від відбування покарання з випробуванням. Поведінка
сина в цей час мене дуже турбувала: він інколи не виходив на роботу без
поважних причин; часом не ночував дома; відчувалось, що він вживає
алкогольні напої. На мої та вітчима прохання змінити спосіб життя не
реагував.

В листопаді 2004 року його призвали на службу до Збройних Сил України.
Службу проходив у м. Котовську Одеської області. Знаходячись в армії,
він на третьому місяці служби з кимось із своїх молодших командирів
побився і самовільно залишив частину. За це він був засуджений
військовим судом до тримання в дисциплінарнарному батальйоні строком на
1 рік. Про це я нічого не знала, а довідалась, коли він відбув покарання
і проходив подальшу службу.

10 жовтня 2006 року він приїхав додому після демобілізації з армії. Я
звернула увагу на те, що він був одягнений у військовий стрій, але, крім
військового, у нього був і цивільний одяг зокрема: куртка нейлонова
сірого кольору; темно-коричневі штани; голуба сорочка та чорні туфлі.
Цей одяг він тримав у своїй валізі. Крім того, я побачила, що особливих
радощів у зв’язку з демобілізацією він не проявив. Більше того, був
мовчазний і подразливий. Я якось його запитала, чи з ним щось не
трапилось. Він помовчав, потім махнув рукою і промовив: “Здається знову
влип”. Більше він мені нічого не повідомив, хоч я і намагалась вивідати
у нього у чому полягають його проблеми.

Питання: Чи Ви не бачили у сина після його приїзду яких-небудь
предметів, що є зброєю?

Відповідь: Ні, таких предметів у нього я не побачила.

Питання: Чи знайомились Ви з тим, що знаходилось у його валізі?

Відповідь: Я одного разу хотіла подивитись туди, і попросила сина
показати, що там знаходиться, але це його тільки розсердило і він
категорично відмовився показати. Більше того, – замкнув валізу.

Питання: Чи не цікавились Ви у сина, як він збирається дальше жити? Адже
він вже два рази був засуджений?

Відповідь: Я про це йому неодноразово говорила і просила як мати, щоб
він змінив свою поведінку, пішов працювати, чесно відносився до праці,
створив свою сім’ю. Проте, такі розмови були йому не до вподоби. Він, як
правило, говорив, що не треба його вчити як жити.

Питання: Де зараз знаходиться Ваш син?

Відповідь: Коли я сьогодні йшла на роботу, то він залишався вдома. А де
пербуває зараз – мені невідомо.

Старший слідчий Іваненко П. І.

Свідок Харламова О.П.

Проведіть аналіз приведеного процесуального документа. При цьому
з’ясуйте:

Як визначено в законі предмет свідоцьких показань?

Які загальні вимоги до складання протоколів слідчих дій?

Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації,
зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?

Чи дотримані слідчим вимоги КПК при допиті свідка і оформленні
результатів слідчої дії?

4. Горбатюк неодноразово вступав у сварку зі своїм сусідом Максютою з-за
межі, що розділяла їх присадибні ділянки. Останній під час чергової
сварки пообіцяв Горбатюку “знести голову”, якщо він ще раз підоре їх
спільну межу. 29 квітня, коли Максюта розпочав знову сварку, Горбатюк
взяв мисливську рушницю і двічі прицільно вистрілив у Максюту,
заподіявши йому тяжкі тілесні пошкодження. Після цього він зник з села,
залишивши дружині записку такого змісту: „Я більше не зміг терпіти.
Пробач і не тримай на мене образи і гніву. Може, дасть Бог, колись ще
побачимось”.

Під час огляду місця події слідчий виявив паперовий пиж, виготовлений з
аркуша учнівського зошита, а дружина Горбатюка передала йому згадану
записку.

Допитуючи дружину як свідка з приводу обставин справи та залишеної
записки, слідчий поцікавився, чи немає, часом, вдома зошита, з якого міг
би бути вирваний аркуш для записки. Свідок підтвердила, що такий зошит
вдома є. Він лежить у книжковій шафі, але чи з нього був вирваний листок
для записки, вона не знає і хати нікого не пустить. Одержавши таку
інформацію, слідчий прийняв рішення про проведення виїмки зошита,
винісши про це відповідну постанову. Про проведення виїмки згаданого
учнівського зашита в лінійку слідчий склав протокол і приєднав його та
зошит до справи. Призначена слідчим криміналістична експертиза дала
висновок, що знайдений на місці вчинення злочину паперовий пиж, записка
і учнівський зошит, вилучений з будинку Горбатюка, раніше складали одне
ціле.

1. Проаналізуйте одержану слідчим доказову інформацію (фактичні дані) і
дайте відповідь: з яких джерел вона одержана?

Протоколи яких слідчих дій виступають як джерело доказів?

Які ознаки документа як джерела доказів?

Чи у відповідності з законом діяв слідчий?

5. Оперативна група по боротьбі з кишеньковими злодіями з метою
одержання доказової інформації використала фотографування. Один з членів
цієї групи прихованою камерою зробив декілька знімків дій групи злодіїв
на трамвайній зупинці. На одержаних фотографіях було чітко видно, як
один із злодіїв (Петренко) витягає гаманець з господарської сумки
громадянки, як він передає його іншому злодію – Федорченку, як вони
втрьох (Петренко, Федорченко та Васюта) про щось весело домовляються між
собою після вчинення крадіжки. Після затримання цієї злочинної групи у
Федорченка був вилучений гаманець з грошима та документами, зокрема,
паспортом громадянина України на ім’я Колесніченко Тетяни Федорівни;
листком непрацездатності, виданим на її ім’я; квитанцією на ім’я її
чоловіка про сплату мита. Про особистий обшук та його результати був
складений відповідний протокол. Після порушення кримінальної справи на
допитах як підозрюваних всі троє затриманих категорично заперечували
свою причетність до вчинення крадіжки індивідуального майна громадян, а
також знайомство між собою.

1. Які докази є в даній справі ?

Чи мають доказове значення одержані фотографії та до якого виду джерел
доказів вони можуть належати?

Чи можуть використовуватись матеріали оперативно-розшукової діяльності
як докази в кримінальній справі?

6. Результати огляду місця події ( автоаварії ) були зафіксовані в
протоколі огляду, до якого додано схему розташування об’єктів та серію
оглядових і детальних фотознімків. На одному з них, підписаному слідчим
і понятими, було видно чітке зображення уламка карданного вала, про який
нічого не було сказано у протоколі огляду місця події.

Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії і яке їх
процесуальне значення?

7. Окунєв, Лещенко і Щукін обвинувачувались у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України. Слідством було встановлено, що
виготовлення і збут підроблених грошей та цінних паперів обвинувачені
здійснювали в будинку, де мешкав Окунєв.

Обвинувачений Лещенко під час допитів неодноразово заявляв про свою
непричетність до злочинної діяльності, стверджуючи, що жодного разу в
будинку Окунєва не був.

Під час обшуку в квартирі Щукіна було виявлено фотознімок, на якому
зображено веселу компанію за столом у кімнаті будинку Окунєва, в якій
був Лещенко. Крім того, було вилучено магнітофонну касету із записом
пісні у виконанні Лещенка.

Чи можуть бути використані названі предмети в процесі доказування і до
яких джерел доказів вони належать?

8. Могилевський, перебуваючи за кермом автомобіля в нетверезому стані,
грубо порушив Правила дорожного руху і вчинив наїзд на пішохода, від
якого останній помер. Наступного дня, після порушення кримінальної
справи до слідчого надійшов лист без зворотної адреси і за підписом
особи, якої, як підтвердила перевірка, в дійсності не існує. В листі
невідомий автор стверджував, що Могилевський – нечесна і непорядна
людина: він має коханку (вказана особа і її адреса), з якою проводить
майже весь свій вільний час, а своїй сім’ї і вихованню дітей уваги не
приділяє; на неї він витрачає переважну частину свого заробітку; будує
їй новий дачний будинок, в той час як своя сім’я терпить нестатки;
нерідко б’є свою дружину.

Слідчий надіслав вимогу за місцем праці Могилевського про надіслання до
нього характеристики останнього. З неї вбачалось, що Могилевський в
цілому зі своїми службовими обов’язками справляється, хоч і не проявляє
ні в чому ініціативи; користується повагою серед членів трудового
колективу, є добрим сім’янином, виховуючи трьох малолітніх дітей.

Беручи до уваги, що в одержаному листі від невстановленої особи
містяться дані, які можуть допомогти встановити обставини, що
характеризують особу обвинуваченого (п. З ст. 64 КПК), слідчий виніс
постанову про приєднання його до матеріалів справи.

Що слід розуміти під “документом” як джерелом доказів?

Які є види документів?

Які реквізити мають містити офіційні документи?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

Тема 11. Запобіжні заходи

План заняття

Загальна характеристика заходів процесуального примусу за
кримінально-процесуальним правом України, їх поняття, види та значення.

Поняття та види запобіжних заходів.

Підстави і мета застосування запобіжних заходів.

Порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу.

Взяття під варту (арешт) як запобіжний захід. Процесуальні гарантії
законності застосування арешту.

Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.

Затримання підозрюваного як тимчасовий запобіжний захід: мета, підстави,
строки, гарантії законності.

Запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну
справу.

Заходи піклування про неповнолітніх дітей заарештованого та щодо охорони
його власності.

Прокурорський нагляд та судовий контроль за законністю застосування
запобіжних заходів.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996р.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Закон України„ Про попереднє ув’язнення” від 30 червня 1993р.

Конвенція про захист прав людини і основоположених свобод від 4
листопада 1950р. (т.зв, “Європейська конвенція”). Протоколи №№1, 2, 4,
6. 7, 11 до неї (Закон України про ратифікацію від 17 липня 1997р.
Набрала чинності для України -11 вересня 1997р.) (Протокол №11 – 1
листопада 1998р.).

Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 березня 1999р. “Про
практику застосування судами застави як запобіжного заходу”.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996р. “Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997р. “Про
посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Додаткова спеціальна література

Батюк В.В. Задержание й заключение под стражу в стадии предварительного
расследования. – К.: 1990. – 162с.

Громов Н.А., Києва Г.Ф., Лисоволенко В.В. Меры пресечения в уголовном
процессе. – Саратов: 1997. – 148с.

Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном
процессе. – К.: 1980. – 52с.

Зинатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное принуждение. -Воронеж. – 1975
-176с.

Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность -Воронеж. – 1984.
-286с,

Корнуков В.Й. Меры процессуального принуждения в уголовном
судопроизводстве. – Саратов: 1978. – 136с.

Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве. -Красноярск: 1985.
-136с.

Питулько К.В.Судебный контроль за применением заключения под стражу и
реализации права обвиняемого (подозреваемого) на защиту.
С.-Пт.-2000.-216с.

Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. –
М.: 1985.-140с.

Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности й принуждение в уголовном
процессе. – М.: Наука, 1989. – 256с.

Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. –
К 2000 – 194с.

Питання для самоконтролю

Чим обумовлюється необхідність застосування заходів процесуального
примусу у кримінальному судочинстві?

Що слід розуміти під заходами процесуального примусу?

Які заходи процесуального примусу передбачені чинним
кримінально-процесульним законодавством України і які з них для
застосування потребують дозволу судді?

Що таке привід, ким, стосовно кого і в яких випадках він може
застосовуватись?

Ким, стосовно кого і в яких випадках може застосовуватись грошове
стягнення?

Ким, стосовно кого і в яких випадках може застосовуватись відсторонення
обвинуваченого від посади?

Ким, стосовно кого і в якому випадку може застосовуватись запобіжне
обмеження щодо особи, відносно якої порушена кримінальна справа?

Що слід розуміти під запобіжними заходами як окремим видом заходів
процесуального примусу? Чим обумовлено виділення їх в окрему групу?

Що є достатньою юридичною підставою для застосування запобіжних заходів?

Яка мета застосування запобіжних заходів? Які обставини враховуються при
їх обранні?

Які запобіжні заходи передбачені Кримінально-процесуальним кодексом
України і до кого вони можуть застосовуватись?

Як забезпечити явку обвинуваченого до органів, що ведуть кримінальний
процес, у випадку, коли підстави для обрання запобіжного заходу
відсутні?

В чому полягає суть підписки про невиїзд і які наслідки її порушення?

В чому полягає суть особистої поруки? Які наслідки недотримання
поручителями взятих на себе зобов’язань? Який порядок притягнення їх до
відповідальності?

В чому полягає суть поруки громадської організації або трудового
колективу?

Чи може громадська організація чи трудовий колектив відмовитись від
поруки?

За яких умов застосовується запобіжний захід у вигляді взяття під
варту?

Як процесуально оформляється застосування як запобіжного заходу взяття
під варту? Кому належить право давання доволу на арешт?

Які існують установи для попереднього ув’язнення?

Які строки тримання під вартою? Чи можна продовжувати їх? Якщо так, то у
якому порядку?

Які заходи піклування про неповнолітніх дітей заарештованого вживаються,
ким і в якому порядку?

Які вживаються заходи щодо охорони майна заарештованого, яке залишається
без нагляду?

Чи орган, що заарештував, підозрюваного або обвинуваченого, зобов’язаний
повідомити про це родичів останнього?

Який порядок надання побачень особам, взятим під варту, та з ким?

Які підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу? Ким і в якому
порядку вони можуть проводитись?

Ким і в яких формах здійснюється контроль за законністю застосування
запобіжних заходів?

Чи можна оскаржити постанову судді про взяття
обвинуваченого(підозрюваного) під варту? Якщо так, то ким, в який строк,
куди і в якому порядку?

Задачі та завдання

1. Які з перерахованих нижче заходів процесуального примусу,
передбачених КПК України, слід віднести до запобіжннх заходів: обшук і
вилучення предметів і документів (ст. 177, 184, 186); виїмка (ст. 178);
освідування (ст. 193); взяття під варту (ст. 155); привід (ст. 70, 72,
136); накладення на свідка грошового стягнення (штрафу) за неявку без
поважних причин на виклик (ст. 70); затримання (ст. ст. 106, 115);
відібрання зразків для експертного дослідження (ст. 199); відібрання
підписки про невиїзд (ст. 151); направлення обвинуваченого на
стаціонарну експертизу (ст. 205); відсторонення від посади (ст. 147);
передача під нагляд командування військової частини (ст. 163); віддання
неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів,
піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436); накладання
арешту на майно обвинуваченого або підозрюваного та його вилучення (ст.
126); видалення підсудного з залу засідання за порушення порядку
судового засідання (ст. 272)?

Для застосування яких з перерахованих заходів процесуального примусу
необхідний дозвіл суду (судді)?

2. Провести класифікацію запобіжних заходів, передбачених КПК України,
за суб’єктом. Накреслити схему за таким зразком:

Запобіжні заходи

Загальні: спеціальні:

1. щодо військовослужбовців;

2. щодо неповнолітніх.

3. Старший слідчий прокуратури м.Львова радник юстиції Дмитренко
пред’явив обвинувачення Парпі Г. за ч. 2 ст. 191 КК України. Беручи до
уваги, що характер пред’явленого обвинувачення (небезпечність вчиненого
злочину) виключає можливість перебування обвинуваченого на волі, а тим
більше на посаді завідуючого базою “Галшкіргалантерея”, старший слідчий
на підставі ст. ст. 147, 155 КПК України одночасно з пред’явленням
обвинувачення в постанові про притягнення як обвинуваченого постановив:
“Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, від посади завбазою Парпу Г. від
сторонити і запропонувати прокурору звернутися з поданням до суду щодо
обрання обвинуваченому запобіжного заходу взяття під варту”.

Які підстави для застосування запобіжного заходу?

2. В чому полягає суть заходів (засобів) процесуального примусу і
запобіжних заходів. Як співвідносяться ці поняття?

3. Який процесуальний порядок застосування такого запобіжного заходу, як
взяття під варту?

4. Дайте правову оцінку процесуальним діям слідчого в описаній ситуації.

4. Уважно прочитайте нижчеприведену постанову слідчого. Зробіть її
аналіз і дайте висновок щодо її обгрунтованості і законності.

“Підписку про невиїзд щодо неповнолітнього

Струтинського М.Г. санкціоную”

Прокурор м. Енська радник юстиції І.ВПетренко

10 грудня 2006 року (Печатка прокуратури)

Постанова

про застосування запобіжного заходу –

підписки про невиїзд

м. Енськ 10 грудня 2004 року

Слідчий слідчою відділення управління внутрішніх справ м. Енська
лейтенант міліції Гиря В. В., розглянувши матеріали кримінальної справи
№ 52 про обвинувачення Струтинського Миколи Григоровича у злочині,
передбаченого ч. З ст. 185 КК України,

Встановив:

2 листопада 2006 року біля 16 години неповнолітній Струтинський М.Г.,
застосувавши раніше виготовлену ним відмичку, проник до квартири гр-на
Гофмана С. М., що проживає у м. Енську, вулиця Вокзальна, буд. 6 кв.
102, і вчинив крадіжку відеомагнітофона фірми “Соні”, золотого годинника
“Польот”, трьох золотих обручок та носильних речей, – всього на суму 22
тис. 650 грн. – тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК
України.

Струтинський М. Г. визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні і
висловив каяття за вчинене. Проте раніше він піддавався заходам
громадського впливу за вчинення крадіжки з учнівської роздягальні школи
№ 8 м. Енська, знаходився на обліку в кримінальній міліції в справах
неповнолітніх як такий, що схильний до правопорушень, характеризується
школою вкрай негативно, вчиненню неповнолітнім злочину сприяла
безконтрольність і бездоглядність за ним з боку батьків. Перелічені
обставини є достатньою підставою вважати, що Струганський М. Г. може
продовжувати займатися злочинного діяльністю, а також ухиляється від
слідства і суду. Тому, керуючись ст. ст. 130, 148, 150 і 151 КПК
України, постановив:

Застосувати щодо обвинуваченого Струтинського Миколи Григоровича, 15
січня 1988 року народження, уродженця м. Енська, що проживає з батьками
за адресою: м. Енськ, вул. Вокзальна, буд. 6, кв. 102, українця, учня
10-го класу середньої загальносвітньої школи N 8 м. Енська, раніше не
судимого, запобіжний захід – підписку про невиїзд.

Оголосити дану постанову обвинуваченому, роз’яснити її суть та наслідки
недотримання зобов’язання про невиїзд з місця постійного проживання без
дозволу слідчого під розписку на постанові.

Слідчий,

лейтенант міліції (підпис) Гиря В. В.

Постанова мені оголошена 10 грудня 2006 року о 12 год. Зобов’язуюсь без
дозволу слідчого не відлучатись з місця свого постійного проживання і
вести себе добре. Я попереджений, що у випадку порушення цього
зобов’язання буду нести тяжке покарання.

Обвинувачений (підпис) Струтинський М. Г.

10 грудня 2006 року.

5. 24 жовтня 2005 року Мартишок був затриманий за підозрінням у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. 28 жовтня стосовно нього
слідчий вніс подання до суду про обрання запобіжного заходу – взяття під
варту, одночасно направивши копію подання прокурору для відома.В той же
день суддя виніс постанову про надання дозволу про обрання запобіжного
заходу – взяття під варту. 9 листопада Мартинюку було пред’явлено
обвинувачення, а 18 грудня слідчий закінчив досудове слідство і справу з
обвинувальним висновком направив прокуророві. Через два дні прокурор
затвердив обвинувальний висновок і направив справу до місцевого суду
району.

Суддя місцевого суду провів попередній судовий розгляд 15 січня 2006
року, і виніс постанову про направлення справи на додаткове
розслідування. Запобіжний захід при цьому був залишений попередній –
перебування під вартою. 25 січня 2006 року справа з суду надійшла до
прокурора району, а 27 січня слідчий, якому було доручено додаткове
розслідування, прийняв справу до свого провадження.

До кого, крім обвинуваченого (підсудного, засудженого), можна
застосовувати запобіжний захід?

Протягом якого часу підозрюваному, щодо якого застосовано запобіжний
захід, повинно бути пред’явлене обвинувачення?

Які строки тримання під вартою передбачені законом?

Чи можна їх продовжити і якщо так, то кому надається таке право і в
якому порядку здійснюється продовження?

Зробіть аналіз вказаних у задачі строків і процесуальних дій суб”єктів
та дайте висновок щодо їх законності.

6. 21 березня 2006 року біля 12 години на території музею народної
архітектури і побуту “Шевченківський гай” у м. Львові був затриманий
Галімзянов. Він, знаходячись у нетверезому стані, чіплявся до
відвідувачів музею та його працівників, брудно лаявся, а потім напав на
гр-на Синельникова, вдарив його перочинним ножем в живіт, спричинивши
тяжкі тілесні ушкодження.

Галімзянов був затриманий працівниками міліції, які здійснювали охорону
парку і доставлений в райвідділ міліції, де після складання протоколу
затримання його о 14 год. ЗО хв. 21 березня помістили до камери
затриманих. Наступного дня о 17 год. ЗО хв. про затримання Галімзянова
телефоном був повідомлений прокурор району, який наступного дня вніс
подання до суду про обрання запобіжного заходу – взяття під варту. Того
ж дня суддя, ознайомившись з матеріалами справи, виніс постанову про
запобіжного заходу – взяття під варту.

1 квітня 2006 року слідчий виніс постанову про притягнення Галімзянова
як обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК
України, але враховуючи, що він затриманий і знаходиться в камері
тримання затриманих райвідділу внутрішніх справ, запобіжних заходів до
нього не вживав. Після допиту Галімзянова як обвинуваченого, під час
якого останній визнав повністю свою вину, слідчий виніс постанову про
переведення його до слідчого ізолятора.

Проаналізуйте описану ситуацію і дайте відповіді на такі питання:

До кого можна застосовувати запобіжні заходи?

Пригадайте, хто є підозрюваним у кримінальному процесі України та
порядок і підстави його затримання.

В чому полягають процесуальні гарантії від незаконного затримання?

Де відповідно до закону мають утримуватись затримані (підозрювані) та
особи, (як правило обвинувачені), щодо яких як запобіжний захід обрано
взяття під варту?

5. Чи були допущені порушення процесуального закону з боку посадових
осіб в описаній ситуації?

7. Слідчий пред’явив обвинувачення Гончаренко Софії у вчиненні нею
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК України. Обвинувачена є інвалідом
3 групи, розведена, має на утриманні малолітню дитину, освіта – середня
спеціальна, проживає на приватній квартирі як піднаймач, раніше не
судилась. Враховуючи ці обставини, слідчий вирішив обрати запобіжний
захід – підписку про невиїзд. Проте проведена за його вказівкою
контрольна закупка продуктів, які продавала обвинувачена, засвідчила, що
вона знову обважила покупця на 300 гр. і перевищила встановлені на них
роздрібні ціни.

Як, на Вашу думку, має поступити слідчий в цій ситуації?

8. Колкера М. Ш. було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.
367 КК України. Слідчий вирішив обрати запобіжний захід – підписку про
невиїзд, про що оголосив особисто обвинуваченому і запропонував йому
дати відповідну підписку. Проте, обвинувачений відмовився дати таку
підписку, мотивуючи тим, що від нього вже було відібрано письмове
зобов’язання, за яким він взяв на себе обов’язок повідомляти про зміну
місця свого перебування та про явку до слідчого і суду за їх викликом.
Крім того, обвинувачений вважав, що слідчому необхідно було при
вирішенні питання: чи є необхідність у застосуванні запобіжного заходу?
врахувати стан його здоров’я та вік, чого слідчий не зробив. Нарешті на
думку обвинуваченого слідчий не виніс відповідного процесуального
документа про застосування запобіжного заходу, без якого останній не
може застосовуватись.

Варіант: слідчий виніс постанову про застосування щодо обвинуваченого
запобіжного заходу – підписки про невиїзд. В постанові він навів
підстави обрання заходу, але Колкер і в цьому разі відмовився дати
підписку про невиїзд та підписатися на постанові про її оголошення. Тоді
слідчий особисто вніс подання до суду щодо необхідності обрання
запобіжного заходу – взяття під варту( копію подання надіслав
прокуророві для відома).

Дайте висновок про законність дій слідчого. При цьому з’ясуйте такі
питання;

Чи є відмінність між підпискою про невиїзд і письмовим зобов’язанням, що
відбирається в порядку, передбаченому ч. 3 ст, 148 КПК України?

Які обставини належить врахувати при вирішенні питання про застосування
запобіжного заходу?

Який процесуальний порядок застосування запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту?

Який .процесуальний порядок скасування і зміни запобіжного заходу?

Тема 12. Порушення кримінальної справи

План заняття

Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.

Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

Органи та посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу.

Обставини, що виключають порушення кримінальної справи.

Процесуальний порядок порушення чи відмови у порушенні кримінальної
справи.

Процесуальні гарантії захисту прав і законних інтересів особи в стадії
порушення кримінальної справи.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст.ст. 6-12; глава 8
(ст.ст. 94-100); ст.430.

2. Закон України про статус народного депутата України від 21 листопада
1992р. (ст. 7). // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 3, ст. 17.

3. Закон України про адвокатуру від 19 грудня 1992р. (ст. 10.) //
Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9 , ст. 62.

4. Закон України про державну контрольно-ревізійну службу в Україні від
26 січня 1993 р. (ст.12) // Відомості Верховної Ради України, 1993 р. №
13, ст. 110.

5.Інструкція про порядок приймання реєстрації і розгляду в органах і
підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що
вчинені або готуються.

6. Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше
як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів
на розгляд товариських судів: постанова Пленуму Верховного Суду України
від 25 січня 1974 р. (в редакції постанов Пленуму від 27 лютого 1981р.
та від 4 червня 1993р.) // Постанови Пленуму… (Бюлетень № 6, 1993), с.
182.

7. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені
права потерпілих від злочинів: постанова Пленуму Верховного Суду України
від 2 липня 2004 р.

Додаткова спеціальна література

1. Гапанович Н. Н. Отказ в возбуждении уголовного дела.- Минск. 1977. –
124 с.

2. Карев Д. С., Савгирова М.Н. Возбуждение и расследованние уголовних
дел. М., 1967. с. 3-45.

3. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном
процессе. Саратов. 1975. – 151 с.

4. Зеленецький В.С. Возбуждение уголовного дела. Харьков: 1998. – 340с.

5. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів з кримінальних справ.
Київ. 1991. С. 32-35.

6. Шимановский В.В. Законность и обоснованность возбуждения уголовного
дела. Л., 1987.- 46 с.

7. Смітієнко З., Назаренко Р. Вдосконалення кримінально-процесуальних
правовідносин на початковому етапі кримінального судочинства// Право
України. – 2000. – №5. – с37-40

Питання для самоконтролю

1. Які завдання стадії порушення кримінальної справи?

2. В чому полягають негативні наслідки несвоєчасного порушення
кримінальної справи?

3. Що слід розуміти під законним приводом до порушення кримінальної
справи?

4. Які приводи до порушення кримінальної справи передбачені законом?

5. Що є підставою (достатньою підставою) для порушення кримінальної
справи?

6. Яким способом і протягом якого часу можна провести перевірку заяв і
повідомлень про злочини?

7. Чи можна проводити слідчі дії до порушення кримінальної справи?

8. Який процесуальний порядок прийняття заяв і повідомлень про злочини?

9. Хто має право приймати, розглядати і вирішувати заяви і повідомлення
про злочини та протягом якого часу?

10. Яким процесуальним документом вирішується питання про порушення або
відмову в порушенні кримінальної справи? Який його зміст?

11. Які обставини виключають порушення кримінальної справи?

12. Які процесуальні гарантії захисту прав і законних інтересів особи
встановлені законом у стадії порушення кримінальної справи?

13. Які права прокурора в процесі здійснення нагляду за законністю
порушення чи відмови в порушенні кримінальної справи і способи їх
реалізації?

Завдання і задачі

1. Тяжко хворий Макарчук П. Ф. заталефонував до прокуратури міста. Коли
телефонну трубку взяв прокурор, він відрекомендувався йому і розповів в
загальних рисах про те, що вбивство, яке мало місце в минулому році в
будинку N 7 на вул. Моховій, було вчинено ним. Оскільки прибути особисто
у зв’язку з тяжким захворюванням він не може, Макарчук просив прислати
до нього слідчого, якому він в деталях розкаже про всі обставини
вчиненого злочину.

Коди слідчий прибув на квартиру Макарчука, він застав останнього в ліжку
з тяжким недугам. Вислухавши детальну розповідь хворого про його “гріх”,
слідчий склав протокол явки з повинною, а повернувшись до прокуратури –
виніс постанову про відновлення досудового слідства у кримінальній
справі, провадження в якій було зупинене у зв’язку з невстановленням
особи, яка вчинила злочин.

Які приводи до порушення кримінальної справи передбачені КПК України?

Що собою становить “явка з повинною” як привід до порушення кришильної
справа?

Які матеріально-правові наслідки явки з повинною?

Як процесуально оформлюється явка з повинною?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

2. 28 листопада 2006р. о 4 год. 30 хв. до міськвідділу внутрішніх справ
надійшло телефоном повідомлення від невідомої особи про те, що до
універмагу на вул. Топольній проникли злодії. На місце події негайно
виїхала оперативна груда, у складі якої був слідчий, але ні в магазині,
ні біля нього вже нікого не було. В результаті проведеного огляду було
встановлено, що невідомі особи дійсно проникли до магазину вирізавши
скло у вікні підсобного приміщення. Викликаний директор магазину
повідомив, що сигналізація зіпсована і він не міг вчора здати магазин
під охорону. В торговельній залі були виявлені явні сліди проникнення до
магазину сторонніх осіб: дверки шаф з товаром були розчинені; багато
товарів розкидано на підлозі; на прилавку лежав великий вузол з різними
товарами. Слідчий провів огляд місця події, склавши про це відповідний
протокол. Директор універмагу висловив припущення, що викрадені, мабуть,
були лише товари, оскільки виручена від продажу товарів готівка щоденно
здається в банк. В цей же день в універмазі була призначена ревізія.
Повернувшись у міськвідділ, слідчий доповів про подію начальнику
слідчого відділення і висловив міркування, що, мабуть, слід би було
порушити кримінальну справу. Начальник відділення порадив цього не
робити до закінчення ревізії, оскільки ще невідомо: по-перше, чи буде
встановлена нестача товарів. По-друге, якщо так, то якого вона розміру,
а отже, і за ознаками якої статті Кримінального кодексу слід порушувати
кримінальну справу.

Через два дні ревізія встановила нестачу товаро-матерільних цінностей на
суму 23600 грн. На підставі одержаного акту ревізії, протоколу огляду
місця події та пояснень директора універмагу слідчий порушив кримінальну
справу за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України.

1. За яких умов може порушуватись кримінальна справа?

2. Що є достатньою підставою для порушення кримінальної справи?

3. Дайте правову оцінку діям слідчого.

4. Складіть постанову про порушення кримінальної справи за викладеними
вище обставинами.

3. У чергову частину райвідділу внутрішніх справ з міської лікарні №8
телефоном надійшло повідомлення про те, що до неї щойно доставлено гр.
Федоренка М.І. з колоторізаною раною, що проникає у грудну порожнину.

Слідчий негайно виїхав до лікарні, але провести допит потерпілого не
зміг внаслідок його тяжкого стану. За поясненням чергового лікаря
Федоренка привіз в лікарню гр. Бородій на своїй автомашині марки
“Москвич-412”, номерні знаки “А 42-12. ОН” біля 0 год. 20 хв. Поранений
був при свідомості і розповів йому, що біля 24 години повертався додому
по вул. Пасічній, зійшовши на кінцевій зупинці з трамваю, що курсує, за
маршрутом № 2. Коли він відійшов від зупинки біля 100-120м його зупинили
двоє невідомих і під загрозою ножа почали вимагати гроші, годинник і
шкіряну куртку. Федоренко вчинив їм опір. Один з нападників вдарив його
ножем у груди, а другий зірвав з руки годинник і зняв куртку. В цей час
на дорозі з’явилася автомашина і світлом фар всіх їх освітила. Нападники
з речами потерпілого побігли в парк, а водій зупинив автомашину, підняв
потерпілого і доставив його до лікарні. Всі ці відомості були занесені
черговим лікарем в історію хвороби Федоренка.

На запитання слідчого черговий лікар відповів, що допит потерпілого
можна провести через 1-2 дні, коли стан його хоч трохи поліпшиться. На
його думку, тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до
тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння,

1. Що буде у наведеному випадку законним приводом до порушення
кримінальної справи?

2. Чи є достатня підстава для порушення кримінальної справи?

3. Які слідчі дії можна проводити до порушення кримінальної справи?

4. Уважно прочитайте нижчеприведений процесуальний документ.
Проаналізуйте ст. ст, 85, 95, 97 КПК України, Чи складений протокол
відповідно до вимог процесуального закону?

Протокол

усної заяви про вчинення злочину

м. Львів 31 грудня 2005 року

Складання протоколу розпочато о 22 год. 45 хв.

Відповідальний черговий райвідділу внутрішніх справ Галицького району м
Львова майор міліції Лободинський П, Г. у відповідності з вимогами ст,
ст. 95, КПК України прийняв у приміщенні чергової частини райвідділу
усну заяву про вчинений злочин від Прохоренко Валентини Петрівни, 1971
року народження, яка мешкає у м, Львові, вул. Квіткова 8. На засвідчення
своєї особи вона пред’явила студентський квиток № 0328671 С, виданий 31
серпня 1990 року Львівським медичним університетом.

Прохоренко В. П. була попереджена про кримінальну відповідальністю за
Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (на підставі ст.
383 КК України).

(Підпис) Прохоренко В. Н.

Прохоренко В. П. заявила: “Сьогодні, 31 грудня 2005 р., мій чоловік,
Прохоренко Михайло Федорович прийшов додому біля 21 гад. 30 хв, у
нетверезому стані. На мої та моєї матері Шимкарук Марії Петрівни
зауваження щодо його поведінки і стану в передноворічну ніч він почав
брудно сваритись. Під час цієї сварки він схопив з газової плити
каструлю і кинув нею в матір. Від удару цим предметом в голову моя мати
впала і втратила свідомість. Я викликала швидку допомогу, яка забрала її
до лікарні, де вона знаходиться в даний час у тяжкому стані. Прошу
притягти мого чоловіка Прохоренка Михайла Федоровича, 1988 року
народження до кримінальної відповідальності за нанесення тяжких
ушкоджень Шинкарук М. П.

Складання протоколу закінчено о 23 год. 20 хв.

Заявник – підпис (Прохоренко В. П.)

Відповідальний черговий Галицького райвідділу внутрішніх справ

майор міліції підпис (Лободинський П. Г.)

5. Ранком до райвідділу внутрішніх справ звернулася з письмовою заявою,
громадянка Бахурська З. П. Вона повідомила про те, що цієї ночі була
зґвалтована невідомим злочинцем недалеко біля свого будинку, коли
поверталась з роботи. Описати зовнішність гвалтівника вона не може,
оскільки було темно, але, мабуть, зможе впізнати його по голосу
(ґвалтівник був з хрипливим і гаркавим голосом). Заявниця просила знайти
гвалтівника і притягти його до кримінальної відповідальності.

Покликаючись на те, що розслідування кримінальних справ про згвалтування
мають право здійснювати лише слідчі прокуратури, заступник начальника
райвідділу внутрішніх справ відмовив у прийнятті заяви і порекомендував
заявниці звернутись до райпрокуратури.

Який порядок прийняття заяв і повідомлень про злочини та порядок їх
розгляду?

Чи ґрунтувалась на законі відмова у прийнятті заяви про злочин?

6. До райвідділу внутрішніх справ звернувся 80 – ти річний гр-н
Ситарчук з заявою, у якій просив порушити кримінальну справу і притягти
до суворої відповідальності свого зятя гр-на Завадського за те, що
останній наніс йому побої і тілесні ушкодження. До заяви була додана
довідка поліклініки, за якою у потерпілого на обличчі, шиї та правому
плечі були виявлені багато численні синці, садна та подряпини. Помічник
чергового райвідділу роз’яснив Ситарчуку, що оскільки йдеться про справу
приватного обвинувачення, то йому необхідно звернутись з заявою до судді
місцевого суду, який і вирішить питання про порушення кримінальної
справи.

Незадоволенний такою відповіддю, заявник звернувся до прокурора району з
скаргою на дії працівника райвідділу,

1. Який порядок порушення кримінальної справи?

Чи відповідно до закону поступив помічник чергового?

Підготуйте відповідь прокурора на скаргу Ситарчука з посиланням на
кримінально – процесуальний закон.

Чи вправі суддя відмовити в прийнятті скарги потерпілого на тій
підставі, що скарга адресована у райвідділ внутрішніх справ?

7. Шофер акціонерного товариства “Сільгосптехніка” Чернов запропонував
покататись на автомобілі своїй знайомій Милокумовій. Виїхавши за місто,
він запропонував вступити їй в статеві зносини. Коли вона відмовилася,
Чсрнов намагався зґвалтувати її, але злочинний намір не довів до кінця в
зв’язку з сильним опором Милокумової. Наступного дня Милокумова подала
начальнику райвідділу внутрішніх справ заяву, в якій просила оштрафувати
Чернова за його вчинок та зобов’язати відшкодувати їй вартість
розірваного одягу. Начальник міліції порушив кримінальну справу за
ознаками ст.15 ч.1 ст.152 КК України ї передав матеріали в прокуратуру
району.

1. Яке рішення слід прийняти у зв’язку з заявою Милокумової?

2, Як поступити в аналогічному випадку, коли потерпіла є неповнолітньою?

Варіант: на другий день після подання заяви про замах на зґвалтування
Милокумова прийшла до прокурора і заявила, що Чернов приходив до неї і
просив пробачення. Вона пробачає і не бажає, щоб до нього вживались
якісь заходи відповідальності.

8.Зробіть правовий аналіз приведеного нижче процесуального документа.

Постанова

про відмову у порушенні кримінальної справи

29 січня 2007 р. м. Львів

Cлідчий слідчого відділення відділу внутрішніх справ Галицького району
м.Львова капітан міліції Коробко Ф. П., розглянувши матеріали
кримінальної справи про обвинувачення Власенко Марії Петрівни у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

Встановив:

9 січня 2007 р, біля 17 години Власенко Марія Петрівна скориставшись
короткочасною відсутністю чергової в роздягальні цеху № 2 ВО “Полярон”,
викрала з шафи своєї співробітниці Білоцинко Зиновії Василівни куртку
вартістю 320 грн., але на виході з цеху була затримана з краденим іншою
співробітницею Гаврищук С. В. За заявою Білоцинко 10 січня 2007 р,
заступником начальника Галицького райвідділу внутрішніх справ м.Львова
майором Незнаним В.В. за цим фактом була порушена кримінальна справа за
ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Проте
Власенко М. П. щиро розкаялась у скоєному і публічно попросила
вибачення. На виробництві вона зарекомендувала себе позитивно, що
засвідчується характеристикою виробничого об’єднання. На своєму
утриманні має двох малолітніх дітей.

Беручи до уваги, що вчинена Власенко М. П. крадіжка індивідуального
майна громадян є незначною, викрадене повернуто власникові, злочин
вчинений нею вперше і вона щиро у цьому розкаюється, має на своєму
утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується на роботі і
може бути виправлена заходами громадського впливу без застосування
кримінального покарання на підставі п. 1 ст. 47 КК України і керуючись
ст, ст. 8, 99, 213, 214 КПК. України,

Постановив:

1. В порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки індивідуального
майна гр. Власенко Марією Петрівною відмовити.

З метою застосування заходів громадського впливу передати гр. Власенко
М.П. на поруки трудовому колективу цеху № 2 ВО “Полярон”

Про відмову у порушенні кримінальної справи повідомити адміністрацію ВО
“Полярон” та прокурора Галицького району м. Львова.

Слідчий капітан міліції (Коробко)

Знайдіть матеріально-правову підставу для звільнення від кримінальної
відповідальності з передачею особи на поруки.

Чи були допущені порушення кримінально-процесуального закону слідчим при
винесенні ним наведеної вище постанови?

Чи є відмінність між відмовою у порушенні кримінальної справи і
закриттям кримінальної справи?

Тема 13. Загальні умови досудового

розслідування кримінальних справ

План заняття

1. Суть, завдання і значення досудового розслідування кримінальних
справ.

2. Особливості реалізації принципів кримінального процесу в стадії
досудового розслідування.

3. Форми досудового розслідування, строки їх провадження.

4. Поняття та види підслідності кримінальних справ.

5. Суб’єкти процесуальної діяльності, які беруть участь в стадії
досудового розслідування. Їх визнання і залучення.

6. Груповий (бригадний) метод досудового слідства у кримінальних
справах.

7. Взаємодія слідчого з органами дізнання.

8. Використання науково-технічних засобів під час провадження досудового
розслідування.

9. Процесуальні документи, що виносяться в стадії досудового
розслідування.

10. Оскарження дій слідчого і особи, яка проводить дізнання.

11. Судовий контроль і нагляд прокурора за дотриманням законів при
проведенні досудового розслідування.

Нормативний матеріал та судова практика

1. КПК України. Ст. ст. 25, 26; глава 6 (ст. ст. 84-85?); глави 10, 11
(ст. ст. 103-130); глава 22 (ст. ст. 234-2368).

2. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 p. (ст. ст.
30-32) // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст. 793 (зі
змінами)

3. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого
1992 р. (ст.ст. 1-8, 10) // Відомості Верховної Ра ди України, 1992, №
22, ст. 303. (зі змінами)

4. Наказ Генерального прокурора України № 4 від 19 вересня 2005 р. „ Про
організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які
проводять дізнання та досудове слідство”.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1
„Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг
на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення
кримінальної справи”.

Додаткова спеціальна література

Биховский И. Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском
уголовном процессе. М., 1961,- 77 с.

Бринцев В. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – № 12.
– с. 99-101

Викторов Б. А. Общие условия предварительноro расследования. М., 1971. –
126 с.

Власов В. И. Расследование преступлений: проблемы качества. Саратов,
1988, – 199 с.

Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике.
К., 1984, 150 с.

Горбачов В. Підслідність кримінальних справ // Вісник прокуратури. –
2003. – № 11. – с.46-50

Джига М. В., Бауліна О. В., Лук’янець С. І., Стахівський С. М.
Провадження дізнання в Україні: Навчально – практичний посібник. – К.,
1999.

Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами
внутренних дел. К., 1987, – 84 с.

Зеленецький В., Денисюк П. Поняття дізнання та його види // Право
України. – 2001. – № 9. – с. 48-50

Зинатуллин 3. 3., Салахов М. С., Чулюкин Л. Д. Подследственность
уголовных дел. Казань, 1986, – 103 с.

Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур
при провадженні розслідування // Право України. – 2000. – № 3. – с.
60-64

Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які
допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право
України. – 2001. – № 3. – с. 15-20

Михайлов А. И. Отдельные поручения следователя. М., 1971, – 67 с.

Павлюкова Т. Розгляд скарг на дії та рішення слідчого у стадії
попереднього розгляду справи суддею // Право України. – 2005. – № 10. –
с. 71

Панюшкин В. А. Научно-технический прогресс и уголовное судопроизводство.
– Воронеж, 1988, – 151 с.

Погорецький М. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення
оперативно-розшукових заходів // Право України. – 2000. – № 9. – с.
47-49

Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ: деякі
питання // Право України. — 2003. — № 1. — С. 55-57.

Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу // Право
України. – 2005. – № 1. – с. 63

Шимановскцй В. В. Общие условия производства предварительного следствия.
– Л., 1983. – 67с.

Юркова Г. Досудове слідство: шляхи його прискорення // Право України. –
2000. – № 4. – с. 51-53

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає суть досудового розслідування кримінальних справ?

2. Чи у всіх кримінальних справах проводиться досудове розслідування?

3. Що складає зміст стадії досудового розслідування, які її завдання і
структура?

4. В яких формах відбувається досудове розслідування?

5. Що таке підслідність і які її види?

6. В чому особливості предметної підслідності кримінальних справ?

6. В якому обсязі і протягом якого строку проводиться досудове
розслідування у формі дізнання?

7. Які необхідні процесуальні передумови для початку провадження
досудового слідства?

8. В чому полягає процесуальна самостійність слідчого?

9. Які вказівки і доручення вправі давати слідчий органам дізнання у
справі, що ним розслідується?

10. В чому полягає суть окремого доручення слідчого іншим слідчим чи
органам дізнання?

11. Чим окреме доручення відрізняється від вказівок і доручень,
передбачених ч. 3 ст. 114 КПК України.

12. Які строки проведення досудового слідства.

13. Хто, на який строк і в якому порядку може продовжити строк
досудового слідства?

14. Як обчислюється строк досудового слідства?

15. У яких процесуальних формах здійснюється взаємодія слідчого з
органом дізнання під час розкриття та розслідування злочинів?

16. У яких випадках і в якому процесуальному порядку застосовується
груповий (бригадний) метод досудового слідства?

17. Які підстави для об’єднання справ в одне провадження?

18. Що є підставою для виділення справи в окреме провадження?

19. В чому полягає обмеження принципу гласності на досудовому слідстві?

20. Коли і в якому порядку застосовуються звукозапис, відеозапис і
фотографування при проведенні слідчих дій?

21. В яких формах приймає участь громадськість у провадженні досудового
слідства?

22. Якими процесуальними документами оформляє слідчий свої рішення щодо
процесуальних дій та результати реалізації цих рішень?

23. Кому оскаржуються дії слідчого та в якому порядку?

24. Кому оскаржуються дії прокурора, який безпосередньо брав участь у
проведенні досудового слідства?

25. Які процесуальні акти органу дізнання і слідчого підлягають
оскарженню до суду?

26. В чому суть судового контролю за діями і рішеннями органів дізнання
та досудового слідства і в яких формах він здійснюється?

Задачі і завдання

1. Мандрик, Крохмалюк і Жигунов були затримані під час спроби вивезти з
м’ясокомбінату 123 кг м’яса. Начальник позавідомчої охорони з участю
понятих провів огляд машини, в якій вказані особи намагалися вивезти
крадене м’ясо з підприємства, обшукав кожного з них і допитав. Вжиті
заходи були зафіксовані в протоколах огляду місця події, обшуку і
допиту.

1. Чи є начальник позавідомчої охорони підприємства органом
розслідування?

2. Дайте оцінку діям начальника позавідомчої охорони.

3. Яке процесуальне значення мають складені ним документи?

2. Під час проведення дізнання Личаківським райвідділом внутрішніх справ
м. Львова в справі про крадіжку речей з квартири гр-на Вовка С. І. (ч. 3
ст. 185 КК) було встановлено, що злочин вчинили неповнолітні Братусь і
Федорчак. Після спливу 15 діб з часу порушення кримінальної справи вона
була передана безпосередньо в слідче відділення Личаківського райвідділу
внутрішніх справ. Через два дні до начальника цього райвідділу з’явився
з повинною неповнолітній Заремба і заявив, що він також брав участь у
крадіжці. Начальник райвідділу дав розпорядження оперуповноваженому
карного розшуку негайно допитати Зарембу як підозрюваного. Після допиту,
на якому Заремба розповів обставини вчинення злочину і повідомив, де
знаходиться частина викрадених речей, оперуповноважений провів їх
виїмку. Протоколи затримання Заремби, його допиту та виїмки речей були
направлені слідчому для приєднання до справи. Проте слідчий відмовився
прийняти ці документи і повернув їх начальнику райвідділу. В
супровідному листі радив йому порушити кримінальну справу за фактом
вчинення злочину Зарембою та провести дізнання і лише після пред’явлення
йому обвинувачення надіслати справу до слідчого відділення для
об’єднання з справою про обвинувачення Братуся і Федорчака.

1. Дайте правону оцінку діям начальника райвідділу внутрішніх справ.

2. В яких формах здійснюється досудове розслідування кримінальних справ?

З. Кому підслідна дана кримінальна справа?

4. Який порядок об’єднання і виділення справ?

5. В якому порядку надсилається кримінальна справа слідчому після
проведення дізнання?

6. Які порушення КПК були допущені в описаній ситуації?

3. До начальника райвідділу внутрішніх справ звернулася Іщенко Дарія з
скаргою на свого чоловіка Іщенка Григорія. Після проведення попередньої
перевірки цієї скарги начальник райвідділу виніс постанову про порушення
кримінальної справи проти Іщенка Григорія за ч. 1 ст. 126 КК України і
направив матеріали справи начальнику слідчого відділення райвідділу
внутрішніх справ для проведення досудового слідства.

1. Дайте оцінку діям начальника райвідділу внутрішніх справ.

2. Досудове розслідування яких злочинних діянь є обов’ язковим?

4. В складі групи осіб, обвинувачених за ч. 2 ст. 185 та ст. 189 КК
України, був менгрел (народність на Закавказзі) Ахметілі, який не
володів українською мовою, погано володів російською. Слідчий домовився
з Ахметілі, що допит йоro вестиме на грузинській мові, яку і слідчий і
обвинувачений знають добре, але запис показів в протоколі буде вестись
російською мовою. Після закінчення допиту і складення протоколу, слідчий
зробив його усний переклад на грузинську мову і обвинувачений підписав
протокол.

1. Дайте оцінку діям слідчого.

2. Які принципи кримінального процесу України реалізуються під час
проведення досудового розслідування?

5. Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши кримінальну справу
про обвинувачення Радченка за ч. 5 ст. 191 КК України, засудив його до
10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Для виконання вироку в частині конфіскації майна державний виконавець
Тюкалов разом з дільничним інспектором міліції Соколюком і практикантом
Климківим, що навчається у Юридичному інституті МВС, прибули на вул.
Пропелерну, де знаходилися на праві особистої власності Радченка
будинок, автомашина “Лада” та інше майно.

Дружина засудженого Радченка разом із своїм братом Лазаренком вчинила
опір державному виконавцю: не давала перевірити наявність описаного
майна; порвала акт опису майна; ображала його. Коли дільничний інспектор
Соколюк попередив Радченко і Лазаренка про недопустимість їх дій, то
вони накинулись на нього, зірвали погони, подряпали обличчя, ображали
непристойними словами. Дільничний інспектор заявив, що Радченко і
Лазаренко вчинили злочин, і він негайно приступає до огляду місця події.
Тюкалова і Климківа він запросив як понятих. В результаті – проведених
дій був складений протoкол, який підписали Соколюк, Тюкалов і Климків.
Радченко і Лазаренко підписати цей документ відмовилися. На підставі
даного протоколу начальник райвідділу внутрішніх справ порушив
кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 342 КК
України, за фактом вчинення опору представникам влади.

1. Чи вправі був дільничний інспектор проводити огляд місця подіі?

2. Чи могли Тюкалов і Климків бути понятими?

3. Чи можна проводити розслідування до порушення кримінальної справи?

6. 8 грудня до прокурора району з райвідділу внутрішніх справ
Богданівського району надійшла кримінальна справа № 106, порушена 27
листопада 2006 р. за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України за фактом
виявлення трупа гp-нa Остапенка Василя Григоровича. Підсумковим
документом в матеріалах справи була така постанова.

Постанова

про направлення справи за підслідністю

м. Богданівка 8 грудня 2006 р.

Старший дізнавач відділення ДАІ Богданівського райвідділу внутрішніх
справ лейтенант міліції Федоряко С В., розглянувши матеріали
кримінальної справи № I06, порушеної за фактом виявлення трупа гр-на
Остапенка В. Г., за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України,

в с