Мусiєнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. 2004 – Екологiя. Тлумачний словник (книга)

Мусiєнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. 2004 – Екологiя. Тлумачний
словник

Як користуватися словником

Статті в словнику розміщено в порядку українського алфавіту.

Усі терміни основного реєстру слів із синонімами (їх зазначено в дужках)
російською мовою подано в предметному покажчику наприкінці книги.

Назви статей набрано великими літерами напівжирним шрифтом.

Усі терміни й поняття дано з наголосами, іноді з двома, якщо слово
вимовляється з подвійним наголосом, наприклад: АВТОХОРІЯ.

Заголовки статей подано переважно в однині. У випадках, коли це
відповідає загальновживаній науковій термінології, назви статей наведено
в множині, наприклад: АЕРОБИ; СОЛОНЧАКИ; БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ.

Якщо назва статті (термін) складається з кількох слів, то їх, як
правило, дано в прямому (загальновживаному) порядку, наприклад:
МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА; ОЗОНОВА «ДІРА». Зворотний порядок слів (інверсія)
застосовується в тих випадках, коли на перше місце доцільно винести
головне за змістом слово, наприклад: АСОЦІАЦІЯ РОСЛИННА; ВИД РІДКІСНИЙ
(це пояснюється групуванням близьких термінів у «гнізда») або якщо
заголовок статті становить власну назву, наприклад, ЕЛТОНА ПІРАМІДА, а
також у назвах законів, правил тощо: ЛІБІХА ЗАКбН; ЕКОЛОГІЧНОЇ
ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ПРАВИЛО.

Уточнення до назв статей (ремарки) набрано відразу після них урозрядку,
наприклад: ВУГЛЕВбДНІ шкідливі; ЦАРСТВО в біології.

Синоніми основного терміна наведено слідом за ним (або після
етимологічної довідки) через кому (набрано напівжирними малими
літерами), наприклад: ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ ВІТРОВА, дефляція; ПГРОФІТИ [від
гігро… та фіт(и)], вологолюбні рослини.

Якщо зміст поняття-синоніма, включеного до алфавітного списку, пояснено
в іншій статті, то цю статтю зазначено через слова «те саме, що й»,
наприклад: УМБРО-ПАТІЄНТИ — те саме, що й Тіньовитривалі рослини.

Статті про поняття, які мають антоніми, доповнено відсилкою «Пор.».

Якщо в тексті статті згадуються терміни, описані в даному словникові, то
їх виділено курсивом, чим полегшується пошук додаткових і
роз’яснювальних понять. Якщо необхідно залучити додаткову інформацію,
застосовуються посилання через слова «Див.» і «Див. також».

Терміни, які пояснюються в тексті самої статті, набрано врозрядку.

До термінів, безперечно запозичених з іноземних мов, наведено
етимологічні довідки, наприклад: АРЙДНІСТЬ (від лат. агісшБ — сухий).

Іншомовні слова в етимологічних довідках набрано латинськими літерами.

Етимологічна довідка може складатися з посилань на назви інших статей,
де дано відповідну етимологію, наприклад: ТЕРМОФІЛИ [від термо… та
…філ(и)].

Аби уникнути численних повторень В етимологічних довідках, словотворчі
елементи, що найчастіше вживаються, дано як окремі статті, наприклад:
БІО…; ЕКО…; ТРОФ(О)…, …ТРОФІЯ.

Якщо термін має кілька значень, то їх об’єднано в одній статті, але їхні
тлумачення виділено арабськими цифрами з дужкою: 1); 2) й т. д.

У тексті статей застосовуються як загальноприйняті в літературі
скорочення слів, так і скорочення, встановлені для даного видання (див.
«Прийняті скорочення»).

Якщо слова, що становлять назву статті, повторюються в її тексті, то їх
позначено першими літерами, наприклад: М. (МІКРОЕЛЕМЕНТИ); Е. а.
(ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ).

Как пользоваться словарем

Статьи в словаре размещены в порядке украинского алфавита.

Все термины основного словника с синонимами (они указаны в скобках) на
русском языке представлены в предметном указателе в конце книги.

Названия статей набраны прописными буквами полужирным шрифтом.

Все термины и понятия даны с ударениями, иногда с двумя, если слово
произносится с двойным ударением, например: АВ-ТОХбРЙЯ.

Заглавия статей поданы преимущественно в единственном числе. В случаях,
когда это отвечает общеупотребительной научной терминологии, названия
статей приведены во множественном числе, например: АЭРбБЫ; СОЛОНЧАКИ;
БИОГЕННЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ.

Если название статьи (термин) состоит из нескольких слов, то они, как
правило, даны в прямом (общеупотребительном) порядке, например:
МИНЕРАЛЬНЫЕ УДОБРЕНИЯ; ОЗбНОВАЯ «ДЫРА». Обратный порядок слов (инверсия)
применяется в тех случаях, когда на первое место целесообразно вынести
главное по смыслу слово, например: АССОЦИАЦИЯ РАСТИТЕЛЬНАЯ; ВИД РЕДКИЙ
(это объясняется группированием близких терминов в «гнезда») или если в
название входит имя собственное, например: ЭЛТОНА ПИРАМИДА, а также в
названиях законов, правил и т. д.: ЛЙБИ-ХА ЗАКбН; ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ
ИНДИВИДУАЛЬНОСТИ ПРАВИЛО.

Уточнения к названиям статей (ремарки) набраны сразу после них
вразрядку, например: УГЛЕВОДОРбДЫ вредные; ЦАРСТВО в биологии.

Синонимы основного термина приведены вслед за ним (или после
этимологической справки) через запятую (набраны полужирными строчными
буквами), например: ЭРОЗИЯ ПОЧВЫ ВЕТРОВАЯ, дефляция; ГИГРОФИТЫ [от
гигро… и фит(ы)], влаголюбивые растения.

Если содержание понятия-синонима, включенного в алфавитный список,
объяснено в другой статье, то дано указание на эту статью посредством
слов «то же, что», например: УМБРОПАТИЁНТЫ — то же, что Теневыносливые
растения.

Статьи о понятиях, имеющих антонимы, дополняются отсылом «Ср.».

Если в тексте статьи упоминаются термины, описанные в данном словаре, то
они выделены курсивом, чем облегчается поиск дополнительных и
разъясняющих понятий. При необходимости привлечения дополнительной
информации применяются ссылки посредством слов «См.» и «См. также».

Термины, поясняющиеся в тексте самой статьи, набраны вразрядку.

К терминам, несомненно позаимствованным из иностранных языков, приведены
этимологические справки, например: АРЙД-НОСТЬ (от лат. апс!и8 — сухой).

Иностранные слова в этимологических справках набраны латинскими буквами.

Этимологическая справка может состоять из ссылок на названия других
статей, где дана соответствующая этимология, например: ТЕРМОФИЛЫ [от
термо… и …фия(ы)].

Чтобы избежать многочисленных повторений в этимологических справках,
наиболее часто употребляемые словообразовательные элементы даются как
отдельные статьи, например: БИО…; ЭКО…; …ТРОФ(О), …ТРОФИЯ.

Если термин имеет несколько значений, то они объединены в одной статье,
но их толкования выделены арабскими цифрами со скобкой: 1); 2) и т. д.

В тексте статей применяются как общепринятые в литературе сокращения
слов, так и сокращения, установленные для данного издания (см. «Принятые
сокращения»).

Если слова, составляющие названия статьи, повторяются в ее тексте, то
они обозначаются начальными буквами, например: М. (МИКРООРГАНИЗМЫ); Э.
а. (ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АУДИТ).

Прийняті скорочення

абс. — абсолютний грунт. — ґрунтовий

агротехн. — агротехнічний держ. — державний

адмш. — адміністративний див. — дивись

акт. — активний евол. — еволюційний

амер. — американський екол. — екологічний

англ. — англійський екон. — економічний

антроп. — антропогенний експерим. — експериментальний

ар. — арабський енергет. — енергетичний

атм. — атмосферний зовн. — зовнішній

бюл. — біологічний зх. — західний

бютехнол. — біотехнологічний ін. — інший

б1оф1з. — біофізичний істор. — історичний

6ioxiM. — біохімічний іт. — італійський

бл. — близько кг — кілограм

ботан. — ботанічний кельт. — кельтський

букв. — буквальний кит. — китайський

внутр. — внутрішній клімат. — кліматичний

в (у) т. ч. — в (у) тому числі км — кілометр

г — грам конц. — концентрація

га — гектар к-сть — кількість

генет. — генетичний лат. — латинський

геогр. — географічний лісотехн. — лісотехнічний

геол. — геологічний м — метр

геоморфол. — геоморфологічний макс. — максимальний

геоф1з. — геофізичний мед. — медичний

reoxiM. — геохімічний мех. — механічний

пдрол. — гідрологічний міжнар. — міжнародний

пдротехн. — гідротехнічний мікробіол. — мікробіологічний

гол. чин. — головним чином мікроскоп. — мікроскопічний

госп. — господарський мін. — мінімальний

госп-во — господарство мінер. — мінеральний

гр. — грецький міс. — місяць

млн — мільйон радіоакт. — радіоактивний

млрд — мільярд рац. — раціональний

молек. — молекулярний р-н — район

морфол. — морфологічний р-ція — реакція

морфофізіол. — морфофізіол огічни й с. г. — сільське господарство

МПа — мегапаскаль с.-г. — сільськогосподарський

наз. — називається синт. — синтетичний

напр. — наприклад соц. — соціальний

наук. — науковий соц.-екон. — соціально-економічний

нац. — національний спец. — спеціальний

неорган. — неорганічний специф. — специфічний

нерадіоакт. — нерадіоактивний ст. — стаття

нерац. — нераціональний ст. — століття

неспециф. — неспецифічний сх. — східний

нім. — німецький т — тонна

нм — нанометр та ін. — та інше

норм. — нормальний т. д. — так далі

обл. — область техн. — технічний

оптим. — оптимальний технол. — технологічний

орган. — органічний т. 3. — так званий

орг-ція — організація тис. — тисяча

осн. — основний т. п. — тому подібний

пд. — південний т. чин. — таким чином

пізньолат. — пізньолатинський ум. — умовний

пн. — північний УФ — ультрафіолетовий

пон. — понад фіз. — фізичний

пор. — порівняти фіз.-геогр. — фізико-географічний

пост. — постійний фізіол. — фізіологічний

прибл. — приблизно фіз.-хім. — фізико-хімічний

прир. — природний фр. — французький

пром. — промисловий хар-ка — характеристика

пром-сть — промисловість хім. — хімічний

р. — рік центр. — центральний

радіац. — радіаційний яп. — японський

Принятые сокращения

абс.

агротехн.

админ.

акт.

амер.

англ.

антроп.

ар.

атм.

биол.

биотехнол.

биофиз.

биохим.

ботан.

букв.

в.

внеш.

внутр.

вост.

в т. ч.

г

г.

га

генет. геогр. геол.

геоморфол.

геофиз.

геохим.

гидрол.

гидротехн.

гл. обр.

абсолютный

агротехнический

административный

активный

американский

английский

антропогенный

арабский

атмосферный

биологический

биотехнологический

биофизический

биохимический

ботанический

буквальный

век

внешний

внутренний

восточный

в том числе

грамм

год

гектар

генетический

географический

геологический

геоморфологический

геофизический

геохимический

гидрологический

гидротехнический

главным образом

гос. гр. др.

естеств. зап. истор.

ит.

кг

кельт, кит. климат, км

кол-во конц. лат.

лесотехн. м

макс, мед.

междунар. мес. мех.

микробиол. микроскоп, мин. минер, млн млрд молек. морфол. морфофизиол. —
МПа государственный

греческий

другой

естественный

западный

исторический

итальянский

килограмм

кельтский

китайский

климатический

километр

количество

концентрация

латинский

лесотехнический

метр

максимальный медицинский международный месяц

механический

микробиологический

микроскопический

минимальный

минеральный

миллион

миллиард

молекулярный

морфологический

морфофизиологический

мегапаскаль

наз. — называется спец.

напр. — например специф.

науч. — научный ср.

нац. — национальный ст.

нем. — немецкий С. X.

неорган. — неорганический с.-х.

нерадиоакт. — нерадиоактивный т

нерац. — нерациональный т. д.

неспециф. — неспецифический т. е.

нм — нанометр техн.

норм. — нормальный технол.

обл. — область т. к.

ок. — около т. н.

оптимальный

оптим. —

т. обр.

органический

орган. —

т. п.

орг-ция — организация тыс.

осн. — основной

позднелатинский усл.

позднелат. —

УФ физ.

пост. — постоянный

почв. почвенный

пр.

прочее физ.-геогр.

—

прибл. — приблизительно физиол.

природный физ.-хим.

прир. —

фр.

пром. — промышленный

специальный специфический сравнить статья

сельское хозяйство сел ьс кохозя й ствен н ы й тонна так далее то есть
технический технологический так как

так называемый

таким образом

тому подобный

тысяча

условный

ультрафиолетовый

физический

физико-географический

физиологический

физико-химический

французский

характеристика

химический

хозяйственный

хозяйство

центральный

эволюционный

экологический

экономический

экспериментальный

энергетический

южный

японский

А…, АН… — префікс (гр.), що означає заперечення, відсутність Чи
недостатність чогось.

АБІОСФЕРА (від а… та біосфера) — частина літосфери, на яку не впливали
раніше й не впливають організми чи біогенні речовини. Пор. Біосфера.

АБІОТИЧНИЙ (від а… та біотичний) — позбавлений життя. Див. Середовище
абіотичне, Фактори абіотичні. Пор. Біотичний.

АБІСАЛЬ (від гр. аЬу$$08 — бездонний) — глибоководна (2000…7000 м)
зона Світового океану. Займає пон. 75 % площі дна океану. Умови життя А.
стійкі, характеризуються відсутністю сонячного світла, слабкою
рухливістю водних мас, високим гідростатичним тиском (20…60 МПа),

А…, АН… — приставка (гр.), означающая отрицание, отсутствие или
недостаточность чего-либо.

АБИОСФЕРА (от а… и биосфера) — часть литосферы, на которую не влияли
ранее и не влияют организмы или биогенные вещества. Ср. Биосфера.

АБИОТИЧЕСКИЙ (от а… и биотический) — безжизненный. См. Среда
абиотическая, Факторы абиотические. Ср. Биотический.

АБИССАЛЬ (от гр. аЬуэ808 — бездонный) — глубоководная (2000…7000 м)
зона Мирового океана. Занимает более 75 % площади дна океана. Условия
жизни А. устойчивы, характеризуются отсутствием солнечного света, слабой
подвижностью водных масс, высоким гидростатическим давлением сталими
температурою (0…+2 °С), солоністю (бл. 35 %о) та густиною води,
обмеженістю джерел харчування, бідністю тваринного світу. Населена
глибоководними (абісальними) тваринами. Більшість мешканців А. —
стенобіонти.

АБОРИГЕНИ (від лат. ab origine — від початку) — корінні жителі (люди,
тварини, рослини) даної місцевості, котрі мешкають у ній із давніх часів
(напр., А. України — дика свиня, сіра сова, дуб звичайний). Див. також
Автохтони.

АБОРИГЕННА ФЛОРА — прир. флора, що сформувалася в процесі еволюції в
даній місцевості.

АБОРИГЕННІ РОСЛИНИ – корінні мешканці місцевої прир. флори.

АБРАЗІЯ (від лат. abrasio — зіскоблювання) — процес розмивання й
руйнування берегів морів, річок і водосховищ під впливом ударів хвиль,
вивітрювання або госп. діяльності людини.

АВАРІЯ екологічна (іт. avaria, від ар. авар — пошкодження, шкода) —
значне пошкодження, вихід із ладу різних механізмів, агрегатів, споруд і
т. д., що спричиняє екстремальне забруднення довкілля й завдає великої
шкоди, збитків. Напр., до А. належать викиди виробничими об’єктами в
атмосферу шкідливих речовин у таких обсягах, що це становить загрозу для
навколишнього середовища, біоти, здоров’я людей та матеріальних
цінностей.

(20…60 M Па), пост, температурой (0…+ 2 °С), соленостью (ок. 35 %о)
и плотностью воды, ограниченностью источников питания, бедностью
животного мира. Населена глубоководными (абиссальными) животными.
Большинство обитателей А. — стено-бионты.

АБОРИГЕНЫ (от лат. ab origine — от начала) — коренные жители (люди,
животные, растения) данной местности, обитающие в ней с давних времен
(напр., А. Украины — дикая свинья, серая сова, дуб обыкновенный). См.
также Автохтоны.

АБОРИГЕННАЯ ФЛОРА — естеств. флора, сформировавшаяся в процессе эволюции
в данной местности.

АБОРИГЕННЫЕ РАСТЕНИЯ – коренные обитатели местной естеств. флоры.

АБРАЗИЯ (от лат. abrasio — соскабливание) — процесс размывания и
разрушения берегов морей, рек и водохранилищ под воздействием ударов
волн, выветривания или хоз. деятельности человека.

АВАРИЯ экологическая (ит. avaria, от ар. авар — повреждение, ущерб) —
значительное повреждение, выход из строя различных механизмов,
агрегатов, сооружений и т. д., влекущее за собой экстремальное
загрязнение окружающей среды и причиняющее большой вред, ущерб. Напр., к
А. относятся выбросы производственными объектами в атмосферу вредных
веществ в таких объемах, что это представляет угрозу для окружающей
среды, биоты, здоровья людей и материальных ценностей.

АВАРІЯ НА ЧАЕС — найбільша техногенна катастрофа в історії людства, що
сталася 26 квітня 1986 р. (І ід час проведення техн. експерименту на
четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС)
унаслідок руйнування системи охолодження перегрілися тепловидільні
елементи, заповнені ядерним паливом (переважно ураном-235). При цьому
виділився водень, що в присутності кисню повітря створило
вибухонебезпечну суміш. Стався вибух, який зруйнував корпус реактора й
сам реактор. Тепловидільні елементи розплавилися, вогняний смерч
підхопив радіоакт. продукти розпаду й викинув їх в атмосферу.
Повітряними течіями радіонукліди (стронцій радіоактивний, цезій-137 та
ін.) розсіялися на величезній території, що спричинило забруднення
ґрунтів, вод і позначилося на здоров’ї сотень тисяч людей. Залишки
зруйнованого четвертого енергоблока локалізовано тепер у т. з. об’єкті
«Укриття», Проте джерелами ядерної й радіац. небезпеки є залишки
ядерного палива в зруйнованому реакторі та численні відходи радіоактивні
різного походження. Жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких
наслідків для довкілля й здоров’я людей, як чорнобильська. Після неї в
багатьох країнах світу розпочався рух за відмову від використання
атомної енергії.

АВІАФАУНА — те саме, що й Орнітофауна.

АВТО…, АУТО… (від гр. autos — сам) — частина складних слів, що
відповідає

АВАРИЯ НА ЧАЭС — самая крупная техногенная катастрофа в истории
человечества, произошедшая 26 апреля 1986 г. Во время проведения техн.
эксперимента на четвертом энергоблоке Чернобыльской атомной
электростанции (ЧАЭС) вследствие разрушения системы охлаждения
перегрелись тепловыделяющие элементы, заполненные ядерным топливом
(преимущественно ураном-235). При этом выделился водород, что в
присутствии кислорода воздуха создало взрывоопасную смесь. Произошел
взрыв, разрушивший корпус реактора и сам реактор. Тепловыделяющие
элементы расплавились, огненный смерч захватил радиоакт. продукты
распада и выбросил их в атмосферу. Воздушными течениями радионуклиды
(стронций радиоактивный, цезий-137 и др.) рассеялись на огромной
территории, что стало причиной загрязнения почв, вод и сказалось на
здоровье сотен тысяч людей. Остатки разрушенного четвертого энергоблока
локализованы сейчас в т. н. объекте «Укрытие».^Однако источниками
ядерной и радиац* опасности являются остатки ядерного топлива в
разрушенном реакторе и многочисленные отходы радиоактивные различного
происхождения. Ни одна катастрофа XX в. не имела таких тяжелых
последствий для окружающей среды и здоровья людей, как чернобыльская.
После нее во многих странах мира началось движение за отказ от
использования атомной энергии.

АВИАФАУНА — то же, что Орнитофауна.

АВТО…, АУТО… (от гр. autos — сам) — часть сложных слов,
соответствующая

поняттям «власний», «свій» або основі «само…».

АВТОТРбФИ [від авто… та …троф(и)], організми автотрофні — організми
(наземні зелені рослини, гриби, водорості, деякі бактерії,
хемосинтезуючі мікроорганізми), які самостійно виробляють усі необхідні
для їхнього життя орган, речовини з неорган. — вуглекислого газу, води й
мінер, солей — за рахунок енергії сонячного світла (фотосинтез) або хім.
перетворень (хемосинтез). А. — первинні продуценти орган, речовини в
біосфері, які утворюють перший трофічний рівень в угрупованнях. їхня
діяльність визначає як існування всіх ін. організмів, так і хід циклів
біогеохімічних та кругообіг речовин на Землі. Див. також Хемотрофи. Пор.
Гетеротрофи, Консументи.

АВТОТРбФІЯ (від авто… та …тро-фія) —* спосіб живлення організмів
(автотрофів) неорган. речовинами (С02, Н20, ТЧ, Р, К та ін.), що
здійснюється шляхом фотосинтезу або хемосинтезу. Завдяки А. створюється
продукція первинна біосфери. Пор. Біотрофія, Сапротрофія.

АВТОХбРІЯ (від авто… та …хорія) — поширення діаспор (плодів,
насіння, спор та ін.) рослин за допомогою пристосувань самої рослини без
участі зовн. факторів: розкиданням насіння з тріснутого стиглого плоду
(механохорія), зануренням плодів у ґрунт (геокарпія) або спонтанним
падійням плодів і насіння лише під дією сили ваги (барохорія). Такі
рослини наз. автохорами (напр., квасоля, люпин, розрив-трава, понятиям
«собственный», «свой» или основе «само…».

АВТОТРбФЫ [от авто… и …троф(ы)], организмы автотрофные — организмы
(наземные зеленые растения, грибы, водоросли, некоторые бактерии,
хе-мосинтезирующие микроорганизмы), которые самостоятельно производят
все необходимые для их жизни орган, вещества из неорган. — углекислого
газа, воды и минер, солей — за счет энергии солнечного света
(фотосинтез) или хим. превращений (хемосинтез). А. — первичные
продуценты орган, вещества в биосфере^ образующие первый трофический
уровень в сообществах. Их деятельность определяет как существование всех
др. организмов, так и ход циклов биогеохимических и круговорот веществ
на Земле. См. также Хемотрофы. Ср. Гетеро-трофы, Консументы.

АВТОТРбФИЯ (от авто… и …тро-фия) — способ питания организмов
(автотрофов) неорган, веществами (С02, Н20, 1М, Р, К и др.),
осуществляемого посредством фотосинтеза или хемосинтеза. Благодаря А.
создается продукция первичная биосферы. Ср. Биотрофия, Сапротрофия*

АВТОХбРЙЯ (от авто… и …хория) — распространение диаспор (плодов,
семян, спор и др.) растений с помощью приспособлений самого растения без
участия внеш. факторов: разбрасыванием семян из лопнувшего зрелого плода
(механохория), внедрением плодов в почву (геокар-пия) или
самопроизвольным падением плодов и семян под действием только силы
тяжести (барохория). Такие растения наз. автохорами

АГРОБІОЦЕНОЗ

фіалка, огірок-пирскач). Пор. Алло-хорія.

АВТОХТбНИ (від авто… та гр. сгіїгібп — місце, земля) — організми, які
виникли та еволюціонували в даній місцевості й мешкають тут постійно
(напр., мурахоїд та дика картопля — А. Пд. Америки). Див. також
Аборигени. Пор. Алохтони.

АГЛОМЕРАЦІЯ (від лат. а^іотего — приєдную, нагромаджую) — 1) спільне
зростання кількох видів рослин (одно- й багатолітніх), однорідних
екологічно; 2) просторово й функціонально єдина група населених пунктів
міського типу, що становить соц.-екон. і екологічну систему (напр., А.
Донецьк—Макіївка).

АГРО… (від гр. ^хб^ — поле) — частина складних слів, що відповідає
поняттям «земля», «землеробський».

АГРОБІОГЕОЦЕНбЗ (від агро… та біогеоценоз), агроекосистема —
екосистема зі штучно створеним біотичним угрупованням (біогеоценозом),
що дає с.-г. продукцію. А. перебуває в безпосередньому взаємозв’язку з
прир. умовами середовища — ґрунтом, ґрунт, та атм. вологою, ґрунт,
мікроорганізмами. Основа А. — штучний фітоценоз (с.-г. культури).
Характеризується нестійкістю, нездатністю до тривалого існування без
пост, підтримання людиною. Див. також Агробіоценоз.

АГРОБІОЦЕНбЗ (від агро… та біоценоз) — вторинний, змінений людиною
біоценоз; штучно створене людиною угруповання рослин, тварин, грибів і
мікроорганізмів у вигляді (напр., фасоль, люпин, недотрога, фиалка,
бешеный огурец). Ср. Алло-хория.

АВТОХТбНЫ (от авто… и гр. сгПпоп — место, земля) — организмы,
возникшие и эволюционировавшие в данной местности и обитающие здесь
постоянно (напр., муравьед и дикий картофель — А. Юж. Америки). См.
также Аборигены. Ср. Аллохтоны.

АГЛОМЕРАЦИЯ (от лат. а^1отего — присоединяю, накопляю) — 1) совместное
произрастание нескольких видов растений (одно- и многолетних),
однородных экологически; 2) пространственно и функционально единая
группа населенных пунктов городского типа, составляющая соц.-экон. и
экологическую систему (напр., А. Донецк—Макеевка).

АГРО… (от гр. — поле) — часть

сложных слов, соответствующая понятиям «земля», «земледельческий».

АГРОБИОГЕОЦЕНбЗ (от агро.., и биогеоценоз), агроэкосистема — экосистема
с искусственно созданным биотическим сообществом (биогеоценозом), дающим
с.-х. продукцию. А. находится в непосредственной взаимосвязи с естеств.
условиями среды — почвой, почв, и атм. влагой, почв, микроорганизмами.
Основа А. — искусственный фитоценоз (с.-х. культуры). Характеризуется
неустойчивостью, неспособностью к длительному существованию без пост,
поддержания человеком. См. также Агробиоценоз.

АГРОБИОЦЕНбЗ (от агро… и биоценоз) — вторичный, измененный человеком
биоценоз; искусственно созданное человеком сообщество растений,
животных, грибов и микроорга

посівів або насаджень культурних рослин. Від біогеоценозу А.
відрізняється незначною видовою різноманітністю, слабко розгалуженими
(вкороченими) ланцюгами живлення, нездатністю до саморегуляції.
Внаслідок цього людина повинна пост, втручатись у функціонування А., щоб
запобігти небажаним сукцесіям.

АГРОЕКОЛбГІЯ (від агро.., та екологія), екологія сільськогосподарська —
розділ техноекологщ що вивчає взаємозв’язки с.-г. рослин, тварин та
довкілля, інакше кажучи, досліджує складні динамічні системи, створені
на земній поверхні людиною (агробіо-геоценози, агробіоценози та
агроланд-шафти, в які вони об’єднуються). А. вивчає зв’язки між
організмами в агробіоценозах, вплив на них факторів біотичних і факторів
абіотичних середовища, їхню структуру, типи, а також районування з метою
використання біоценотичних* закономірностей для підвищення 1
продуктивності агробіоценозів та якості одержуваної продукції.

АГРОЕКОСИСТЁМА — те саме, що й Агробіогеоценоз.

АГРОКУЛЬТУРА (від агро… та культура), агрикультура — сукупність
заходів, спрямованих на поліпшення культури землеробства й підвищення
його ефективності.

АГРОЛАНДШАФТ (від агро… та ландшафт), ландшафт агрокультурний — 1)
ландшафт антропогенний із переважанням угруповань організмів, штучно
сформованих людиною (агробіогеоце-нозів), які замінили прир. фітоценози
низмов в виде посевов или насаждений культурных растений. От
биогеоценоза А. отличается незначительным видовым разнообразием, слабо
разветвленными (укороченными) цепями питания, неспособностью к
саморегуляции. Вследствие этого человек должен пост, вмешиваться в
функционирование А., чтобы предотвратить нежелательные сукцессии.

АГРОЭКОЛбГИЯ (от агро… и экология) } экология сельскохозяйственная —

раздел техноэкологии, изучающий взаимоотношения с.-х. растений, животных
и окружающей среды, иначе говоря, исследующий сложные динамические
системы, созданные на земной поверхности человеком (агро-биогеоценозы,
агробиоценозы и агро-ландшафты, в которые они объединяются). А. изучает
связи между организмами в агробиоценозах, влияние на них факторов
биотических и факторов абиотических среды, их структуру, типы, а также
районирование с целью использования биоценотических закономерностей для
повышения продуктивности агробиоценозов и качества получаемой продукции.

АГРОЭКОСИСТЁМА — то жо, что

Агробиогеоценоз.

АГРОКУЛЬТУРА (от агро… и культура), агрикультура — совокупность
мероприятий, направленных на улучшение культуры земледелия и повышение
его эффективности.

АГРОЛАНДШАФТ (от агро… и ландшафт), ландшафт агрокультурный — 1)
ландшафт антропогенный с преоб-

• ладанием сообществ организмов, искусственно сформированных человеком
(агробиогеоценозов) и заменивших

АГРОЦЕНОЗ

й зооценози на значній частині території; 2) пейзаж сільської
місцевості. У вужчому розумінні А. — ландшафт, на більшій частині якого
прир. рослинність замінено посівами й насадженнями польових, садових та
лісових культур.

АГРОСФЕРА (від агро… та гр. sphдira — куля) — частина біосфери, яку
становлять культурні рослини, свійські тварини й оброблений під с.-г.
культури ґрунт. А. охоплює всі типи агробіогео-ценозів.

АГРОФІТОЦЕНОЗ (від агро… та фітоценоз) — сукупність рослинних
популяцій, які створені людиною й перебувають під її інтенсивним впливом
(посіви, плантації). До складу А* входять як культурні рослини, такі і
бур’яни. А. — частина складніших систем —- агробіогеоценозів.

АГРОХІМІКАТИ (від агро… та нім. Chemikalien) — загальна назва хім.
препаратів (мінеральних добрив, засобів захисту рослинчощо), які
застосовуються в с. г. Необгрунтоване використання А. спричинює
забруднення довкілля.

АГРОЦЕНОЗ (від агро… та ценоз) — нестійке біотичне угруповання, штучно
створене людиною на більш чи менш тривалий час для одержання с.-г.
продукції (напр., поле, штучне пасовище, сад, город). А. — одна з
найпоширеніших форм штучного біоценозу, тимчасова стійкість якого
підтримується регулярною діяльністю людини. Див. також Агробіогео-ценоз.

естеств. фитоценозы и зооценозы на значительной части территории; 2)
пейзаж сельской местности. В более узком понимании А. — ландшафт, на
большей части которого естеств. растительность заменена посевами и
насаждениями полевых, садовых и лесных культур.

АГРОСФЁРА (от агро… и гр. sphдira — шар) — часть биосферы, которую
составляют культурные растения, домашние животные и обработанная под
с.-х. культуры почва. А, включает в себя все типы агробиогерценозов.

АГРОФИТОЦЕНОЗ (от агро… и фитоценоз) — совокупность растительных
популяций, созданных человеком и находящихся под его интенсивным
влиянием (посевы, плантации). В состав А. входят как культурные, так и
сорные растения. А. — часть более сложных систем — агробиогеоценозов.

АГРОХИМИКАТЫ (от агро… и нем. Chemikalien) — общее название хим.
препаратов (минеральных удобрений, средств защиты растений и т. п.),
применяемых в с. х. Необоснованное использование А. становится причиной
загрязнения окружающей среды.

АГРОЦЕНОЗ (от агро… и ценоз) — неустойчивое биотическое сообщество,
искусственно созданное человеком на более или менее продолжительное
время для получения с.-х. продукции (напр., поле, искусственное
пастбище, сад, огород). А. — одна из самых распространенных форм
искусственного биоценоза, временная устойчивость которого поддерживается
регулярной деятельностью человека. См. также Агробиогеоценоз.

АДАПТАЦІЯ (від лат. асіаріо — пристосовую) — процес пристосування
організмів, популяцій та угруповань до мінливих умов проживання;
сукупність морфол., фізіол., популяційних, поведінкових та ін.
особливостей даного біол. виду, яка забезпечує можливість специф.
способу життя в певних умовах довкілля. А. наз. також сам процес
вироблення пристосувань організмів до умов існування. А. виникає й
розвивається під впливом прир. або штучного добору в конкретних умовах
довкілля за участі факторів мінливості й спадковості. А. до нестійких
умов проживання формується також на основі неспадкових змін —
модифікацій. А. забезпечує пристосування до різних екол. умов протягом
онтогенезу й визначає можливість існування окремих особин і збереження
виду.

АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА — спадкова пристосовуваність організмів до умов
довкілля (клімату, живлення, ворогів і т. д.), яка формується в ході
еволюції.

АДАПТАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА — те саме, що й Аклімація.

АДАПТАЦІЯ МОРФОЛОГІЧНА — пристосування, які виникають на рівні клітин,
тканин та цілого організму й забезпечують його існування в мінливих
умовах довкілля.

АДАПТАЦІЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – пристосування, які виникають у процесі
формування популяції в даних умовах довкілля. Дослідження цих пристосу-

АДАПТАЦИЯ (от лат. ас!арЮ — прилаживаю) — процесс приспособления
организмов, популяций и сообществ к изменяющимся условиям обитания’,
совокупность морфол., физиол., по-пуляционных, поведенческих и др.
особенностей данного биол. вида, обеспечивающая возможность специф.
образа жизни в определенных условиях окружающей среды. А. наз. также сам
процесс выработки приспособлений организмов к условиям существования. А.
возникает и развивается под воздействием естеств. или искусственного
отбора в конкретных условиях окружающей среды при участии факторов
изменчивости и наследственности. А. к неустойчивым условиям обитания
формируется также на основе ненаследственных изменений — модификаций. А.
обеспечивает приспособление к различным экол. условиям в течение
онтогенеза и определяет возможность существования отдельных особей и
сохранения вида.

АДАПТАЦИЯ БИОЛОГИЧЕСКАЯ — наследственная приспособляемость организмов к
условиям окружающей среды (климату, питанию, врагам и т. д.),
формирующаяся в ходе эволюцци.

АДАПТАЦИЯ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ — то же, что Акклимация.

АДАПТАЦИЯ МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ -приспособления, возникающие на уровне клеток,
тканей и целого организма и обеспечивающие его существование в
изменчивых условиях окружающей среды.

АДАПТАЦИЯ ПОПУЛЯЦИбННАЯ -приспособления, возникающие в процессе
формирования популяции в данных условиях окружающей среды.

вань має велике значення в екології, оскільки вони характеризують
поведінку виду в різних умовах проживання.

АДАПТАЦІЯ РОСЛИН — процес пристосування рослин до різноманітних умов
довкілля, який забезпечує численність їхніх життєвих форм.

АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА – комплекс фізіол. р-цій, що лежать в основі
пристосування організму до змін умов існування; забезпечує сталість
внутр. середовища організму — гомеостаз. Вивчення А. ф. має велике
практичне значення у зв’язку з польотами людини в космос.

АДАПТАЦІЯ ХРОМАТИЧНА — здатність водоростей спрямовано змінювати склад
своїх пігментів залежно від глибини й відповідно до умов освітлення
місцеперебування.

АДАПТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВИДУ -міра пристосувальних можливостей виду в
мінливих умовах довкілля.

АДВЕНТИВНІСТЬ (від лат. асІуеіПісік — зайшлий, чужий) — переміщення
(імміграція) виду з одного біоценозу або обл. поширення (ареалу) в ін. з
наступною акліматизацією. А. — результат випадкового занесення
організмів людиною чи тваринами, водними або повітряними течіями тощо в
нові регіони (цьому сприяють світовий товарообмін, туризм і т. ін.).
Основа А. — адаптивні механізми обміну речовин. Див. Вид адвентивний.

Исследование этих приспособлений имеет большое значение в экологии, т.
к. они характеризуют поведение вида в различных условиях обитания.

АДАПТАЦИЯ РАСТЕНИЙ — процесс приспособления растений к разнообразным
условиям окружающей среды, обеспечивающий множество их жизненных форм.

АДАПТАЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -комплекс физиол. р-ций, лежащих в основе
приспособления организма к изменениям условий существования;
обеспечивает относительное постоянство внутр. среды организма
гомео-стаз. Изучение А. ф. имеет большое практическое значение в связи с
полетами человека в космос.

АДАПТАЦИЯ ХРОМАТИЧЕСКАЯ -способность водорослей направленно изменять
состав своих пигментов в зависимости от глубины и в соответствии с
условиями освещения местообитания.

АДАПТИВНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ВИДА — мера приспособительных возможностей вида в
изменяющихся условиях окружающей среды.

АДВЕНТЙВНОСТЬ (от лат. Ъ(\\ъг\\\-с\\$> — пришлый, чуждый) — перемещение
(иммиграция) вида из одного биоценоза или обл. распространения (ареала)
в др. с последующей акклиматизацией. А. — результат случайного занесения
организмов человеком или животными, водными или воздушными течениями и
т. д. в новые регионы (этому способствуют мировой товарообмен, туризм и
пр.). Основа А. — адаптивные механизмы обмена веществ. См. Вид
адвентивный.

АЕРАЦІЯ (фр. aeration, від гр. аег — повітря) — прир. (різними ґрунт,
організмами) або штучне (людиною) насичення водойм, ґрунту повітрям
атмосферним. А. — спосіб ліквідації заморів та інтоксикації водойм.

АЕРО… (від гр. аег — повітря) — частина складних слів, що означає
«повітряний».

АЕРбБИ (від аеро… та гр. bios — життя), організми аеробні — організми,
здатні жити й розвиватися лише за наявності в середовищі вільного
мо-лек. кисню. А. є майже всі рослини й гриби, переважна більшість
тварин і багато мікроорганізмів. Пор. Анаероби.

АЕРбБИ ФАКУЛЬТАТИВНІ (від лат* facilitates — можливість), умовні аероби
— мікроорганізми, здатні жити й розвиватися за дуже малої конц. у
середовищі вільного молек. кисню (напр., дріжджі, денітрифікуючі
бактерії).

АЕРОБібНТИ [від аеро… та біонт(и)] — організми, що живуть на суходолі
(тіло яких оточене повітрям), тобто наземні організми, мешканці
аеробіо-сфери. Пор. Гідробіонти.

АЕРОБЮСФЕРА (від аеро… та біосфера) — приземний шар атмосфери (від
поверхні Землі до 6…7 км над нею), в якому пост, присутні організми,
здатні норм, жити й розмножуватись у відповідних екологічних нішах.

АЕРОЗбЛІ (від аеро… та нім. Solum — колоїдний розчин) — тонкодисперсні
рідкі або тверді компоненти, що перебувають у завислому стані в газо-

АЭРАЦИЯ (фр. aeration, от гр. аёг — воздух) — естеств. (различными почв.
организмами) или искусственное (человеком) насыщение водоемов, почвы
воздухом атмосферным. А. — способ ликвидации заморов и интоксикации
водоемов.

АЭРО… (от гр. аёг — воздух) — часть сложных слов, означающая
«воздушный».

АЭРбБЫ (от аэро… и гр. bios — жизнь), организмы аэробные — организмы,
способные жить и развиваться только при наличии в среде свободного
молек. кислорода. А. являются почти все растения и грибы, подавляющее
большинство животных и многие микроорганизмы. Ср. Анаэробы.

АЭРбБЫ ФАКУЛЬТАТИВНЫЕ (от лат. facultatis — возможность), условные
аэробы — микроорганизмы, способные жить и развиваться при очень малой
конц. в среде свободного молек. кислорода (напр., дрожжи,
денитрифицирующие бактерии).

АЭРОБИбНТЫ [от аэро… и бионт(ы)] — организмы, живущие на суше (тело
которых окружено воздухом), т. е. наземные организмы, обитатели
аЬробио-сферы. Ср. Тидробионты.

АЭРОБИОСФЁРА (от аэро… и биосфера) — приземный слой атмосферы (от
поверхности Земли до 6…7 км над ней), в котором пост, присутствуют
организмы, способные норм, жить и размножаться в соответствующих
экологических нишах.

АЭРОЗбЛИ (от аэро… и нем. Solum — коллоидный раствор) —
тонкодисперсные жидкие или твердые компоненты, находящиеся во взвешенном
подібному середовищі. Якщо дисперсна фаза рідка, суміш наз. туманом, а
якщо тверда — пилом або димом. А. спостерігаються як у тропосфері, так і
у верхніх шарах атмосфери. Ант-роп. А. беруть акт. участь в утворенні
туману фотохімічного (смогу)Л в руйнуванні озонового шару. А. виникають
унаслідок забруднення атмосфери пилом земної поверхні, пром. димами,
вулканічними викидами та космічним пилом. Дуже шкідливі техн. А. з
радіоактивними речовинами, свинцевим та хромовим пилом, краплями кислот.
А. мають канцерогенні властивості, спричинюють алергії, захворювання
різних органів.

АЕРОФІТИ [від аеро… та …фіт(и)] — рослини, які одержують усі
необхідні поживні речовини тільки з атмосфери. До А. належать епіфіти,
деякі мохи, окремі лишайники, нечисленні водорості.

АЕС — див. Атомна електростанція.

АЗБЕСТ (гр. asbestos, букв, — невгасимий) — узагальнена назва
тонковолокнистих мінералів класу силікатів. Містить домішки заліза,
алюмінію, в незначних к-стях — кальцію. На основі А. виготовляється
багато виробів, зокрема азбоцементні труби, ущільнювачі, шпаклівки,
замазки, во-гнезахисні засоби. Під час переробки А., а також у процесі
використання мікрочастинки А. проникають у легені людини, викликаючи
цілий «букет» захворювань, у т. ч. онкологічні. За даними амер.
дослідників, А. — причина 20 % випадків розвитку раку.

состоянии в газообразной среде. Если дисперсная фаза жидкая, смесь наз.
туманом, а если твердая — пылью или дымом. А. наблюдаются как в
тропосфере, так и в верхних слоях атмосферы. Антроп. А. акт. участвуют в
образовании тумана фотохимического (смога), в разрушении озонового слоя.
А. возникают вследствие загрязнения атмосферы пылью земной поверхности,
пром. дымами, вулканическими выбросами и космической пылью. Очень вредны
техн. А. с радиоактивными веществами, свинцовой или хромовой пылью,
каплями кислот. А. обладают канцерогенными свойствами, вызывают
аллергии, заболевания различных органов.

АЭРОФИТЫ [от аэро… и …фит(ы)\ — растения, получающие все необходимые
питательные вещества только из атмосферы. К Д. относятся эпифиты,
некоторые мхи, отдельные лишайники, очень немногие водоросли.

АЭС — см. Атомная электростанция.

АСБЕСТ (гр. asbestos, букв. — неугасимый) — обобщенное название
тонковолокнистых минералов класса силикатов. Содержит примеси железа,
алюминия, в незначительных кол-вах — кальция. На основе А. производится
множество изделий, в частности асбоцементные трубы, шпатлевки,
уплотнители, замазки, огнезащитные средства. При переработке А., а также
в процессе использования микрочастицы А. проникают в легкие человека,
вызывая целый «букет» заболеваний, в т. ч, онкологические. По данным
амер.* исследователей, А. — причина 20 % случаев развития рака.

АЗОТОБАКТЕРІЇ

АЗОТОБАКТЕРІЇ (від я…, гр. zцos — живий та бактерії), азотобактер —
рід аеробних бактерій (населяють ґрунт і водойми), здатних фіксувати
(зв’язувати) молек. азот повітря й перетворювати його в доступну для
рослин форму. Див. також Азотофіксація.

АЗОТОФІКСАЦІЯ (від а.,., гр. zцos — живий та лат. fixatio — закріплення)
— процес зв’язування молек. азоту атмосфери з утворенням азотовмісних
сполук, що здійснюється азотофіксу-вальними організмами
(азотобактеріями, деякими грибами й водоростями, переважно
синьозеленими), внаслідок чого вільний азот повітря стає доступним для
рослин.

АКАРИЦИДИ [від гр. дkarj — кліщ та …цид(и)] — хім. засоби захисту
рослин, що застосовуються для знищення шкідливих кліщів. Див. також
Пестициди.

АКВАКУЛЬТУРА (від лат. aqua — вода та культура) — система заходів зі
штучного розведення в спец, водоймах, басейнах, ставках або морських
госп-вах різних господарсько цінних водяних організмів (риб, молюсків,
ракоподібних, водоростей) для поповнення їхніх запасів у прир. водоймах,
використання в їжу, в техн. і мед. цілях (напр., вирощування мідій та
устриць у сіткових сажах, які розміщують в узбережних ділянках морів).

АКВАТОРІЯ [від лат. aqua — вода та (територія] — ділянка водного
простору водойми чи моря, що має певні прир., штучні або умовні межі. А.
в екології розглядається як об’ємне

АЗОТОБАКТЕРИИ (от а…, гр. zцos — живой и бактерии), азотобактер — род
аэробных бактерий (населяют почву и водоемы), способных фиксировать
(связывать) молек. азот воздуха и превращать его в доступную для
растений форму. См. также Азотфик-сация.

АЗОТФИКСАЦИЯ (от а…, гр. zцos -живой и лат. fixatio — закрепление) —
процесс связывания молек. азота атмосферы с образованием азотсодержащих
соединений, осуществляемый азотфиксирующими организмами
(азотобактериями, некоторыми грибами и водорослями, преимущественно
си-незелеными), вследствие чего свободный азот воздуха становится
доступным для растений.

АКАРИЦЙДЫ [от гр. дkari — клещ и …цид(ы)] — хим. средства защиты
растений, применяемые для уничтожения вредных клещей. См. также
Пестициды.

АКВАКУЛЬТУРА (от лат. aqua — вода и культура)’— система мероприятий по
искусственному разведению в спец. водоемах, бассейнах, прудах или
морских хоз-вах различных хозяйственно ценных водных организмов (риб,
моллюсков, ракообразных, водорослей)

‘для пополнения их запасов в естеств. водоемах, использования в пищу, в
техн. и мед. целях (напр., выращивание мидий и устриц в сеточных садках,
размещаемых в прибрежных участках морей).

АКВАТОРИЯ [от лат. aqua —- вода и (территория] — участок водного
пространства водоема или моря, имеющий определенные естеств.,
искусственные или условные границы. А. в

АКУМУЛЯЦІЯ

утворення, що охоплює не лише водну товщу від дна до поверхні, а й
атмосферу над нею.

АКЛІМАТИЗАЦІЯ (від лат. асі — до, для та клімат) — пристосування
організмів до нових умов проживання (клімат., фіз.-хім., ґрунт, і т.
д.), в які вони • потрапили прир. шляхом або (частіше) свідомо чк
випадково перенесені людиною. Такими, що акліматизувалися, вважаються
організми, які в нових умовах норм, розвиваються й дають життєздатне
потомство. Роботу з А. рослин проводять ботанічні сади й дендропарки, а
тварин — деякі заповідники (напр., Асканія-Нова), зоопарки. Напр., в
Україні акліматизовано: із с,-г. культур — кукурудзу, соняшник,
картоплю; з декоративних рослин — кінський каштан, бузок; із ссавців —
ондатру, плямистого оленя; з птахів — фазана, даурську куріпку; з риб —
товстолобика, амура.

АКЛІМАЦІЯ, адаптація експериментальна — пристосування організму до
штучно створених умов (напр., у ході експерименту, у фітотронах). Див.
також Адаптація.

АКУМУЛЯЦІЯ (від лат. ассипшіаіїо — нагромадження) — процес нагромадження
в екосистемах, організмах, інженерних спорудах і т. д. мінер.,
органомінер. та орган, речовин — продуктів ерозії та абразії, солей,
орган, решток, забруднювачів тощо — унаслідок діяльності вітру, вод,
льодовиків, вулканів, моря, а також ін. факторів, у т. ч. факторів
антропогенних.

экологии рассматривается как объемное образование, включающее в себя не
только водную толщу от дна до поверхности, но и атмосферу над ней.

АККЛИМАТИЗАЦИЯ (от лат. гй — к, для и климат) — приспособление
организмов к новым условиям обитания (климат., физ.-хим., почв, и т.
д.), в которые они попали естест. путем или (чаще) сознательно или
случайно перенесены человеком. Акклиматизировавшимися считаются
организмы, которые в новых условиях норм, развиваются и дают
жизнеспособное потомство. Работу по А. растений проводят ботанические
сады и дендропар-ки, а животных — некоторые заповедники (напр.,
Аскания-Нова)? зоопарки. Напр., в Украине акклиматизированы: из с.-х.
культур — кукуруза, подсолнечник, картофель; из декоративных растений —
конский каштан, сирень; из млекопитающих — ондатра, пятнистый олень; из
птиц — фазан, даурская куропатка; из рыб — толстолобик, амур.

АККЛИМАЦИЯ, адаптация экспериментальная — приспособление организма к
искусственно созданным условиям (напр., в ходе эксперимента, в
фитотронах). См. также Адаптация.

АККУМУЛЯЦИЯ (от лат. ассити1аИо — накопление) — процесс накопления в
экосистемах, организмах, инженерных сооружениях и т. д. минер.,
органо-минер. и орган, веществ — продуктов эрозии и абразии^ солей,
орган, остатков, загрязнителей и пр. — вследствие деятельности ветра,
вод, ледников, вулканов, моря, а также др. факторов, в т. ч. факторов
антропогенных.

АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНЮВАЧІВ ОРГАНІЗМАМИ — поступове нагромадження
організмами шкідливих хім. речовин унаслідок проживання в забрудненому
середовищі; при цьому на кожному наступному трофічному рівні створюється
багаторазово вища конц. забруднювача.

АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН у біосфері — нагромадження
радіоактивних речовин компонентами біосфери — живими (мікроорганізмами,
рослинами, тваринами, людиною) та неживими (грунтом^ водами суходолу й
океанів). Особливо інтенсивно А. р. р. відбувається в організмах (у т.
ч. людини), що може викликати їх опромінення й як наслідок — розвиток
променевої хвороби, злоякісних пухлин, генет. пато-логій і навіть
загибель.

АЛАРМЇЗМ (від фр. alarme — тривога, неспокій) — наук, течія,
представники якої акцентують увагу на катастрофічності наслідків впливу
людини на природу й необхідності прийняття негайних рішень для
оптимізації системи «природа—суспільство».

АЛЕЛОГОНІЯ (від гр. allйlon — один одного, взаємно та gone — породження)
— взаємозв’язки організмів при спільному проживанні в біоценозах, що
супроводжуються перенесенням енергії та речовини від продуцентів до
консументів і від них до редуцентів.

АЛЕЛОПАТІЯ (від гр. allйlon — один одного, взаємно та pathos — біль,
страждання) — взаємний хім. вплив рослинних організмів, які спільно
проживають, через виділення ними в довкілля біологічно активних речовин

АККУМУЛЯЦИЯ ЗАГРЯЗНИТЕЛЕЙ ОРГАНИЗМАМИ — постепенное накопление
организмами вредных хим. веществ вследствие обитания в загрязненной
среде; при этом на каждом следующем трофическом уровне создается
многократно более высокая конц. загрязнителя.

АККУМУЛЯЦИЯ РАДИОАКТИВНЫХ ВЕЩЕСТВ в биосфере — накопление радиоактивных
веществ компонентами биосферы — живыми (микроорганизмами, растениями,
животными, человеком) и неживыми (почвой, водами суши и океанов).
Особенно интенсивно А. р. в. происходит в организмах (в т. ч. человека),
что может вызвать их облучение и как следствие — развитие лучевой
болезни, злокачественных опухолей, генет. патологий и даже гибель.

АЛАРМЙЗМ (от фр. alarme — тревога, беспокойство) — науч. течение,
представители которого акцентируют внимание на катастрофичности
последствий влияния человека на природу и необходимости принятия
незамедлительных решений для оптимизации системы «природа—общество».

АЛЛЕЛОГОНИЯ (от гр. allйlon j- друг друга, взаимно и gone — порождение)
— взаимоотношения организмов при совместном обитании в биоценозах,
сопровождающиеся переносом энергии и вещества от продуцентов к
консументам и от них к редуцентам.

АЛЛЕЛОПАТИЯ (от гр. allйlon — друг друга, взаимно и pathos — боль,
страдание) — взаимное хим. влияние совместно обитающих растительных
организмов путем выделения ими в окружающую среду биологически активных
(колінів, ефірних олій, антибіотиків, фітонцидів та ін.). А. — один з
осн. каналів зв’язку й авторегуляції біоценозів. Явище А. слід
ураховувати під час вирощування с.-г. культур (напр., пирій та ін,
бур’яни витісняють або пригнічують культурні рослини).

АЛЕРГЕНИ [від алергія та …ген(и)] — речовини (як орган., так і
неорган. походження), що викликають алергію (напр., білки,
мікроорганізми, пил, пилок рослин, продукти харчування, ліки, продукти
хім. виробництва).

АЛЕРГІЯ (від гр. alios — інший та ergon — дія) — підвищена чутливість
організму людини та тварин до впливу алергенів. Останнім часом алергічні
захворювання почастішали у зв’язку із забрудненням довкілля, внаслідок
вимушеного контакту людини зі шкідливими хім. речовинами в побуті й на
виробництві.

АЛКАЛбїДИ (від пізньолат. alkali — луг та гр. eidos — вигляд) — орган,
азотовмісні речовини переважно рослинного походження, що мають виражену
біол. активність. Багато А. є сильними отрутами (напр., курарини,
стрихнін), проте в малих дозах вони виявляють цінні лікувальні
властивості.

АЛЛЕНА ПРАВИЛО — правило, яке відображує закономірність зміни розмірів
поверхні тіла теплокровних тварин зі зміною клімат, умов. У тварин, які
населяють холодні ділянки ареалу, виступні частини тіла (кінцівки,
хвіст, вушні раковини та ін.) менші, ніж у представників того савеществ
(колинов, эфирных масел, антибиотиков, фитонцидов и др.). А. — один из
осн. каналов связи и авторегуляции биоценозов. Явление А. следует
учитывать при выращивании с.-х. культур (напр., пырей и др. сорняки
вытесняют или угнетают культурные растения).

АЛЛЕРГЕНЫ [от аллергия и …ген(ы)\ — вещества (как орган., так и
неорган, происхождения), вызывающие аллергию (напр., белки,
микроорганизмы, пыль, пыльца растений, пищевые продукты, лекарства,
продукты хим. производства).

АЛЛЕРГИЯ (от гр. alios — другой и ergon — действие) — повышенная
чувствительность организма человека и животных к влиянию аллергенов. В
последнее время аллергические заболевания участились в связи с
загрязнением окружающей среды, вследствие вынужденного контакта человека
с вредными хим. веществами в быту и на производстве.

АЛКАЛбИДЫ (от позднелат. alkali — щелочь и гр. eidos — вид) — орган,
азотсодержащие вещества преимущественно растительного происхождения,
обладающие выраженной биол. активностью. Многие А. являются сильными
ядами (напр., курарины, стрихнин), однако в малых дозах они имеют ценные
лечебные свойства*

АЛЛЕНА ПРАВИЛО — правило, отражающее закономерность изменения размеров
поверхности тела теплокровных животных с изменением климат, условий. У
животных, населяющих холодные участки ареала, выступающие части тела
(конечности, хвост, ушные раковины и др.)

мого виду (або близьких видів) тепліших місцеперебувань. Див. також
Бергмана правило.

АЛОХОРІЯ (від гр. alios — інший та …хорія) — поширення плодів, насіння
й спор рослин за допомогою зовн. факторів: вітру (анемохорія), води
(гідрохорія), тварин (зоохорія) та людини (антропохорія). Рослини, яким
властива А., наз. алохорами. Пор. Автохорія.

АЛОХТОНИ (від гр. alios — інший та chthon — місце, земля), види місцеві
— організми, що населяють певну місцевість, але виникли в процесі
еволюції в ін. місцевості. В обл. сучасного поширення А. потрапили в
результаті розселення. Так, А. Пн. Америки є опосум (сумчастий пацюк) і
кілька видів колібрі, які переселилися з Пд. Америки. Пор. Автохтони.

АЛЬБЕДО (пізньолат. albedo, від лат. albus — білий) — відношення к-сті
відбитої променистої енергії сонячної до к-сті енергії, яка падає на
об’єкт, що вивчається (виражається в процентах). Найбільше А. (90 %) має
сухий сніг, середнє — рослинність, найменше (10…20 %) — водні об’єкти.

АЛЬГОЛОГІЯ (від лат. alga — водорость, морська трава та гр. logos —
учення, наука), фікологія — розділ ботаніки, що вивчає водорості: їх
поширення, видовий склад, фізіологію, життєві цикли, роль у біоценозах
та шляхи їх практичного використання. А. тісно взаємодіє з екологією.

меньше, чем у представителей того же вида (или близких видов) более
теплых местообитаний. См. также Бергмана правило.

АЛЛОХОРЙЯ (от гр. alios — другой, иной и …хория) — распространение
плодов, семян и спор растений при помощи внеш. факторов: ветра
(ане-мохория), воды (гидрохория), животных (зоохория) и человека
(антропохо-рия). Растения, которым свойственна А, наз. аллохорами. Ср.
Автохо-рия.

АЛЛОХТОНЫ (от гр. alios — другой, иной и chthon — место, земля), виды
местные — организмы, населяющие определенную местность, но возникшие в
процессе эволюции в др. местности. В обл. современного распространения
А. попали в результате расселения. Так, А. Сев. Америки являются опоссум
(сумчатая крыса) и несколько видов колибри, переселившиеся из Юж.
Америки. Ср. Автохтоны.

АЛЬБЕДО (позднелат. albedo, от лат. albus — белый) — отношение кол-ва
отраженной лучистой энергии солнечной к кол-ву падающей на изучаемый
объект (выражается в процентах). Наибольшее А. (90 %) имеет *сухой снег,
среднее — растительность, наименьшее (10…20 %) — водные объекты*

АЛЬГОЛОГИЯ (от лат. alga — водоросль, морская трава и гр. logos —
учение, наука), фикология — раздел ботаники, изучающий водоросли: их
распространение, видовой состав, физиологию, жизненные циклы, роль в
биоценозах и пути их практического использования. А. тесно
взаимодействует с экологией.

АЛЬПІЙСЬКІ ЛУКИ (від кельт, аїр -висока гора), матти — високогірні луки,
що піднімаються вище за межу лісу, рослинність яких представлена
переважно злаками й осоками. Поширені в Центр, та Пд. Європі (в Україні
— в Карпатах).

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЗЕМЛЕРбБСТВО (від лат. акегпо — чергую, змінюю) — форма
землеробства, орієнтованого на екологічно чисті агротехн. прийоми
(відмова від застосування синт. мінеральних добрив, пестицидів,
регуляторів росту). Всі поживні речовини, які виносяться розом із
урожаєм, мають бути знову повернені в грунт через унесення «натуральних»
добрив: компосту, гною, кісткового борошна, золи водоростей, рибної
емульсії тощо. Для боротьби зі шкідниками й хворобами рослин також
застосовують лише прир. засоби (часник, піре-трум та ін.) і біол. методи
(розведення комах, бактерій, вірусів — ворогів шкідників). Аби запобігти
ущільненню ґрунту, його ерозії, порушенню ґрунт, мікрофлори, за А. з.
проводять мех. культивації із застосуванням полегшеного с.-г. реманенту.
Головна мета А. з. — якнайдовше зберегти родючість ґрунту.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ — збірне поняття, що охоплює відновлювані
джерела енергії: енергію вітру, морів та океанів (припливів і відпливів,
морських течій, різниці температур у різних шарах води), внутр. тепла
Землі, енергію сонячну.

АЛЬПИЙСКИЕ ЛУГА (от кельт. а1р -высокая гора)* матты — высокогорные
луга, поднимающиеся выше границы леса, растительность которых
представлена преимущественно злаками и осоками. Распространены в Центр,
и Юж. Европе (в Украине — в Kapпafax).

АЛЬТЕРНАТИВНОЕ ЗЕМЛЕДЕЛИЕ (от лат. аКегпо — чередую, изменяю) — форма
земледелия, ориентированного на экологически чистые агротехн. приемы
(отказ от применения синт. минеральных удобрений, пестицидов,
регуляторов роста). Все питательные вещества, которые выносятся вместе с
урожаем, должны быть вновь возвращены в почву путем внесения
«натуральных» удобрений: компоста, навоза, костной муки, золы
водорослей, рыбной эмульсии и пр. Для борьбы с вредителями и болезнями
растений также применяют только прир. средства (чеснок, пиретрум и др.)
и биол. методы (разведение насекомых, бактерий и вирусов — врагов
вредителей). Чтобы избежать уплотнения почвы, ее эрозии, нарушения почв,
микрофлоры при А. з. проводят мех. культивации с применением
облегченного с.-х. инвентаря. Главная цель А. з. — как можно дольше
сохранить плодородие почвы.

АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ИСТбЧНИКИ ЭНЕРГИИ — сборное понятие, охватывающее
возобновимые источники энергии: энергию ветра, морей и океанов (приливов
и отливов, морских течений, разницы температур в разных слоях воды),
внутр. тепла Земли, энергию солнечную.

АМЕНСАЛІЗМ (від а… та лат. тегка — стіл, трапеза) — форма
взаємозв’язків організмів, за якої один із них продуктами своєї
життєдіяльності чи присутністю пригнічує ін., не маючи користі для себе
й не зазнаючи зворотного негативного впливу. Напр., взаємозв’язок між
плісеневими грибами роду Репісіїїіит, які продукують антибіотик
пеніцилін, і бактеріями, ріст яких при цьому пригнічується.

АМІАК (від лат. (sal) ammoniacus, букв. — амонова сіль) — безбарвний газ
із різким задушливим запахом. Утворюється під час гниття орган, речовин.
У пром-сті А. добувають синтезом із азоту й водню. Застосовується для
виробництва азотної кислоти, добрив (сечовини), соди, вибухових речовин;
рідкий А. використовується в холодильних установках. Водний розчин А.
наз. нашатирним спиртом. А. може становити загрозу для здоров’я людини:
спричиняє запалення шкіри й слизових оболонок, захворювання легень і
дихальних шляхів.

АМОНІФІКАЦІЯ (від лат. ammonia-cum — аміак та …фікація) — процес
розкладання мікроорганізмами білків та ін. азотовмісних орган, речовин
до кінцевого продукту — аміаку. А. — Один із найважливіших етапів
кругообігу азоту в природі: внаслідок А. важкозасвоюваний азот орган,
сполук рослинних і тваринних решток переходить у доступну для рослин
форму.

АНАБібЗ (від гр. anabiosis — повернення до життя) — стан організму, за
яко-

АМЕНСАЛЙЗМ (от а… и лат. mensa — стол, трапеза) — форма
взаимоотношений между организмами, при которой один из них продуктами
своей жизнедеятельности или присутствием угнетает др., без извлечения
пользы для себя и не испытывая ответного отрицательного влияния. Напр.,
взаимоотношения между плесневыми грибами рода Pйnicillium,
продуцирующими антибиотик пенициллин, и бактериями, рост которых при
этом угнетается.

АММИАК (от лат. (sal) ammoniacus, букв. — аммонова соль) — бесцветный
газ с резким удушливым запахом. Образуется при гниении орган, веществ. В
пром-сти А. получают синтезом из азота и водорода. Применяется для
производства азотной кислоты, удобрений (мочевины), соды, взрывчатых
веществ; жидкий А. используется в холодильных установках. Водный раствор
А. наз. нашатырным спиртом. А. может представлять опасность для здоровья
человека: вызывает воспаление кожи и слизистых оболочек, заболевания
легких и дыхательных путей.

АММОНИФИКАЦИЯ (от лат. ajnmonia-cum — аммиак и …фикация) — процесс
разложения микроорганизмами белков и др. азотсодержащих орган, веществ
до конечного продукта — аммиака. А. — один из важнейших этапов
круговорота азота в природе: вследствие А. трудноусваиваемый азот орган,
соединений растительных и животных остатков переходит в доступную для
растений форму.

АНАБИОЗ (от гр. anabiosis — оживление) — состояние организма, при кого
відсутні всі видимі прояви життя внаслідок значного зниження
інтенсивності процесів метаболізму. А. — одна з форм пристосування
організмів до несприятливих умов існування, виробленого в ході еволюції.
В А., напр., упадають спори багатьох рослин, сухе насіння, гриби,
гризуни під час літньої та зимової сплячки.

АНАБОЛІЗМ (від гр. алаЬоІе — підйом) — сукупність хім. процесів в
організмі, спрямованих на засвоєння поживних речовин для утворення й
поновлення структурних елементів клітин і тканин. А. — один із циклів
обміну речовин; взаємопов’язаний із протилежним процесом — катаболізмом.
Процеси А, що відбуваються в зелених рослинах із поглинанням
випромінювання сонячного (див. Фотосинтез), мають основоположне значення
в синтезі орган, речовин із неорган. Див. також Асиміляція.

АНАЕРбБИ (від ан… та аероби), організми анаеробні — організми, здатні
жити й розвиватися за відсутності вільного кисню (багато видів бактерій,
молюски, деякі гриби, водорості, найпростіші та ін.). Пор. Аероби.

АНАЕРбБИ ФАКУЛЬТАТИВНІ (від лат. ГасиНа^ — можливість), умовні анаероби
— організми, здатні жити й розвиватись як за відсутності, так і за
наявності вільного кисню (дріжджі, кишкова паличка, деякі донні черви й
молюски та ін.). Відіграють важливу роль продуцентів у евтрофованих або
забруднених водоймах.

тором отсутствуют все видимые проявления жизни вследствие значительного
снижения интенсивности процессов метаболизма. А. — одна из форм
приспособления организмов к неблагоприятным условиям существования,
выработанного в ходе эволюции. В А., напр., впадают споры многих
растений, сухие семена, грибы, грызуны во время летней и зимней спячки.

АНАБОЛИЗМ (от гр. апаЬо1ё — подъем) — совокупность хим. процессов в
организме, направленных на усвоение питательных веществ для образования
и обновления структурных элементов клеток и тканей. А. — один из циклов
обмена веществ; взаимосвязан с противоположным процессом — катаболизмом.
Процессы А., происходящие в зеленых растениях с поглощением излучения
солнечного (см. Фотосинтез), имеют основополагающее значение в синтезе
орган, веществ из неорган. См. также. Ассимиляция.

АНАЭРбБЫ (от ан… и аэробы), организмы анаэробные — организмы,
способные жить и развиваться при отсутствии свободного кислорода (много
видов бактерий, моллюски, некоторые грибы, водоросли, простейшие и др.).
Ср. Аэробы.

АНАЭРбБЫ ФАКУЛЬТАТИВНЫЕ (от лат. ЛасиНа^ — возможность), условные
анаэробы — организмы, способные жить и развиваться как при отсутствии,
так и при наличии свободного кислорода (дрожжи, кишечная палочка,
некоторые донные черви, моллюски и др.). Играют важную роль продуцентов
в эвтрофированных или загрязненных водоемах.

АНАЛІЗ УГРУПбВАННЯ (від гр. analysis — розкладання) — 1) якісний А. у.
— визначення систематичної належності окремих організмів даного
угруповання; 2) кількісний А. у. — визначення к-сті або біомаси
організмів на одиницю простору в межах угруповання.

АНЕМОФІЛІЯ (від гр. anemos — вітер та …філія) — запилення рослин за
допомогою вітру. А. властива більшості голонасінних рослин (сосна,
ялина), багатьом покритонасінним (злаки, осоки). Такі рослини наз.
анемо-фітами або анемофілами.

АНЕМОХОРІЯ (від гр. anemos — вітер та …хорія) — поширення діаспор
(плодів, насіння, спор) рослин повітряними течіями. Спостерігається в
тополі, верби, клена, берези, кульбаби та ін. Такі рослини наз.
анемо-хорами.

АНТАГОНЇЗМу біології (від гр. anta-gonisma — суперечка, боротьба) — тип
суперечності між організмами, що виражається в боротьбі за існування.
Найчіткіше проявляється між хижаком і його здобиччю, між паразитом і
хазяїном.

АНТИБібТИКИ (від гр. anti — проти та biote — життя) — речовини
мікробного, рослинного або тваринного походження та їхні синт. аналоги й
похідні, здатні вибірково пригнічувати ріст і розмноження бактерій,
вірусів та ін. мікроорганізмів. Описано пон. 3000 А. (напр.,
стрептоміцин, тетрациклін, пеніцилін).

АНТИДбТИ (від гр. antidotos — протиотрута) — речовини, здатні
нейтралізувати отрути через пряму хім. або

АНАЛИЗ СОбБЩЕСТВА (от гр. analysis — разложение) — 1) качественный А. с.
— определение систематической принадлежности отдельных организмов
данного сообщества; 2) количественный А. с. — определение кол-ва или
биомассы организмов на единицу пространства в пределах сообщества.

АНЕМОФИЛИЯ (от гр. anemos — ветер и …филия) — опыление растений с
помощью ветра. А. свойственна большинству голосеменных растений (сосна,
ель), многим покрытосеменным (злаки, осоки). Такие растения наз.
анемо-фитами или анемофилами.

АНЕМОХбРЙЯ (от гр. anemos — ветер и …хория) — распространение диаспор
(плодов, семян, спор) растений воздушными течениями. Наблюдается у
тополя, ивы, клена, березы, одуванчика и др. Такие растения наз.
анемохорами.

АНТАГОНИЗМ в биологии (от гр. ап-tagonisma — спор, борьба) — тип
противоречия между организмами, выражающегося в борьбе за существование.
Наиболее четко проявляется между хищником и его добычей, между паразитом
и хозяином^

АНТИБИбТИКИ (от гр. anti — против и biote — жизнь) — вещества
микробного, растительного или животного происхождения и их синт. аналоги
и производные, способные избирательно угнетать рост и размножение
бактерий, вирусов и др. микроорганизмов. Описано св. 3000 А. (напр.,
стрептомицин, тетрациклин, пенициллин).

АНТИДбТЫ (от гр. antidotos — противоядие) — вещества, способные
нейтрализовать яды посредством прямого фіз.-хім. взаємодію з ними в
організмі. Відомі А. для хребетних і рослин (А. гербіцидів).

АНТИСЕПТИКИ (від гр. anti — проти та septikos — гнильний) — хім.
речовини, що запобігають розвиткові бактерій в організмі; застосовуються
для боротьби з патогенними мікроорганізмами (напр., йод, хлор,
перманганат калію).

АНТИЦИКЛбН (від гр. anti — проти та циклон) — обл. підвищеного тиску в
атмосфері діаметром від кількох сотень до кількох тисяч кілометрів із
циркуляцією повітря за годинниковою стрілкою в Пн. півкулі й проти — у
Пд. півкулі. В обл. розвитку А. спостерігається малохмарна, мало- або
безвітряна погода.

АНТРОПО… (від гр. anthropos — людина) — частина складних слів, що
означає: такий, що стосується людини, людський.

АНТРОПОГЕНЕЗ (від антропо… та гр. genesis — походження, виникнення) —
1) походження людини, становлення її як виду в процесі формування
суспільства; 2) зміни в саморозвитку прир. об’єктів (напр., ландшафтів
природних), явищ під впливом діяльності людини (факторів антропогенних).

АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ — реєстрований рівень прямого чи
опосередкованого впливу діяльності людини на природу в цілому або її
екол. компоненти чи елементи (ландшафти, ресурси природні, види рослин і
тварин і т. д.).

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ, антропічний вплив — будь-який вплив техн. і хим.
или физ.-хим. взаимодействия с ними в организме. Известны А. для
позвоночных и растений (А. гербицидов).

АНТИСЕПТИКИ (от гр. anti — против и septikos — гнилостный) — хим.
вещества, препятствующие развитию бактерий в организме; применяются для
борьбы с патогенными микроорганизмами (напр., йод, хлор, перман-ганат
калия).

АНТИЦИКЛбН (от гр. anti — против и циклон) — обл. повышенного давления в
атмосфере диаметром от нескольких сотен до нескольких тысяч километров с
циркуляцией воздуха по часовой стрелке в Сев. полушарии и против — в Юж.
полушарии. В обл. развития А. наблюдается малооблачная, мало- или
безветренная погода.

АНТРОПО… (от гр. anthropos — человек) — часть сложных слов,
означающая: относящийся к человеку, человеческий.

АНТРОПОГЕНЕЗ (от антропо… и гр. genesis — происхождение,
возникновение) — 1) происхождение человека, становление его как вида в
процессе формирования общества; 2) изменения в саморазвитии прир.
объектов (напр., ландшафтов природных), явлений под влиянием
деятельности человека (факторов антропогенных).

АНТРОПОГЕННАЯ НАГРУЗКА — регистрируемый уровень прямого или косвенного
влияния деятельности человека на природу в целом либо ее экол.
компоненты или элементы (ландшафты, ресурсы природные, виды растений и
животных и т. д.).

АНТРОПОГЕННОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ, антропическое воздействие — любое

госп. діяльності людини на довкілля, що зазвичай спричиняє необоротне
порушення складу й структури екосистем. А. в. уже призвів до деградації
та руйнування багатьох із них, напр. тропічних лісів, зникнення багатьох
видів рослин і тварин. Див. також Фактори антропогенні, Забруднення
антропогенне.

АНТРОПОХбРЇЯ (від антропо… та …хорія) — свідоме або випадкове
поширення людиною спор, насіння, плодів та ін. зачатків рослин у процесі
її госп. діяльності. Такі рослини наз. антропохорами (напр., бур’яни —
волошка синя, амброзія). Див. також Акліматизація, Інтродукція.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (від антропо… та гр. kentron — центр) —
релігійно-ідеалістичне вчення, згідно з яким людина є центром всесвіту,
створеного для неї Богом, і кінцевою метою світобудови.

АРБОРЕТУМ — те саме, що й Дендрарій.

АРЕАЛ (від лат. area — площа, простір) — обл. (територія або акваторія)
поширення виду чи ін. систематичної групи (таксона) тварин або рослин, а
також угруповань організмів. В екології осн. поняттям є А. виду.
Індивідуальний А. — ділянка, біотоп, зайнятий родиною тварин, іноді —
однією особиною. А. має межі й часто охороняється від ін. особин того
самого виду.

АРЙДНІСТЬ (від. лат. aridus сухий) — сухість клімату, що призводить до
нестачі вологи, необхідної воздействие техн. и хоз. деятельности
человека на окружающую среду, обычно вызывающее необратимое нарушение
состава и структуры экосистем. А. в. уже привело к деградации и
разрушению многих из них, напр. тропических лесов, исчезновению многих
видов растений и животных. См. также Факторы антропогенные, Загрязнение
антропогенное.

АНТРОГЮХбРЙЯ (от антропо… и …хо-рия) — сознательное или случайное
распространение человеком спор, семян, плодов и др. зачатков растений в
процессе его хоз. деятельности. Такие растения наз. антропохорами
(напр., сорняки — василек синий, амброзия). См. также Акклиматизация,
Интродукция.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (от антропо… и гр. kentron — центр) —
религиозно-идеалистическое учение, согласно которому человек является
центром вселенной, созданной для него Богом, и конечной целью
мироздания.

АРБОРЁТУМ — то же, что Дендрарий.

АРЕАЛ (от лат. area — площадь, пространство) — обл. (территория или
акватория) распространения вида или др. систематической группы (таксона)
животных или растений, а также сообществ организмов. В экологии осн.
понятием является А. вида. Индивидуальный А. — участок, биотоп, занятый
семьей животных, иногда — одной особью. А. имеет границы и часто
охраняется от др. особей того же вида.

АРЙДНОСТЬ (от лат. aridus — сухой) — сухость климата, приводящая к
недостатку влаги, необходимой для жизни

АТМОСФЕРА

для життя організмів. Див. Вид арид-ний, Ландшафт аридний.

АСИМІЛЯЦІЯ (лат. азвітПаНо — уподібнення, засвоєння) — 1) процес
засвоєння організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять
до нього ззовні. А. та нерозривно пов’язаний із нею протилежний процес —
дисиміляція — протягом усього життя організму підтримують безперервний
обмін речовин між організмом та навколишнім середовищем; 2) в етнографії
— поступове злиття одного народу з ін., серед якого він живе, через
засвоєння його культури, мови, звичаїв.

АСОЦІАЦІЯ РОСЛИННА (від лат. а5$о-сіаіїо — з’єднання) — сукупність
фітоценозів (рослинних угруповань), що склалася в межах якогось ареалу в
однорідних умовах існування. Характеризується схожими структурою,
видовим складом, наявністю видів домінантних, певним кількісним
співвідношенням між окремими видами й життєвими формами, а також
функціональними зв’язками, типом кругообігу речовин, продуктивністю. А.
р. — осн. одиниця класифікації рослинного покриву.

АТМОСФЕРА Землі (від гр. г\то$ — пара та зрЬаіга — куля) — газова
оболонка, що оточує Землю й обертається разом із нею. Осн. компоненти
А.: азот (78,084 %), кисень (20,946 %) та аргон (0,934 %). Важливу роль
відіграють також вуглекислий газ, гелій, неон, криптон, метан та ін.
домішки. Маса А. — 5,15 1015т. А. складається з таких шарів (знизу
вгору): тропосфера (до висоти 18 км), организмов. См. Вид аридный,
Ландшафт аридный.

АССИМИЛЯЦИЯ (лат. актНайо — уподобление, усвоение) — 1) процесс усвоения
организмом необходимых для его развития веществ, поступающих в него
извне. А. и неразрывно связанный с ней противоположный процесс —
диссимиляция — на протяжении всей жизни организма поддерживают
непрерывный обмен веществ между организмом и окружающей средой; 2) в
этнографии — постепенное слияние одного народа с др., среди которого он
живет, путем усвоения его культуры, языка, обычаев.

АССОЦИАЦИЯ РАСТИТЕЛЬНАЯ (от лат. авБоаа^о — соединение) — совокупность
фитоценозов (растительных сообществ), сложившаяся в пределах какого-либо
ареала в однородных условиях существования. Характеризуется сходными
структурой, видовым составом, наличием видов доминантных, определенным
количественным соотношением между отдельными видами и жизненными
формами, а также функциональными связями, типом круговорота веществ,
продуктивностью. А. р. — осн. единица классификации растительного
покрова.

АТМОСФЕРА Земл1 (от гр. аКпбз — пар и зрпаЧга — шар) — газовая оболочка,
окружающая Землю и вращающаяся вместе с ней. Осн. компоненты А: азот
(78,084 %), кислород (20,946 %) и аргон (0,934 %). Важную роль играют
также углекислый газ, гелий, неон, криптон, метан и др. примеси. Масса
А. — 5,15 1015 т. А. состоит из таких слоев (снизу вверх): тропосфера
(до высоты 18 км), стра-

АТМОСФЕРА

стратосфера (до 50), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера
(1900), геокорона (ум. до 20 тис. км). У тропосфері зосереджено 90 %
повітря атмосферного. Тут міститься осн. маса водяної пари, формуються
хмари, виникають опади атмосферні. В тропосфері зосереджене все наземне
життя планети. Температура тропосфери, особливо її нижніх шарів,
не-пост. (знижується прибл. на 6 °С із підйомом на кожні 1000 м).
Стратосфера характеризується майже сталою температурою й включає в себе
озоновий шар (макс. конц. озону — на висоті 20…30 км), що захищає все
живе на Землі від «жорсткого» випромінювання ультрафіолетового Сонця.
Мезосфера характеризується зниженням температури від 0 °С на нижній межі
до —90 °С — на верхній, що сприяє розвитку турбулентності. Термосфера —
розріджений шар верхньої А., для якого характерне швидке підвищення
температури з висотою (до 1500 °С). В екзосфері ще виявляються гази А. і
відбувається поступовий перехід до міжпланетного простору. Геокорона —
зовн. частина А., звідки атоми, в основному водню й гелію, розсіюються в
космічний простір. Порушення хім. складу А. через викиди забруднювальних
речовин може призвести до зміни клімату. Найважливішою змінною складовою
А. є вуглекислий газ, к-сть якого за останні 100 років унаслідок
антропогенного впливу значно збільшилася. Вуглекислий газ поглинає
довгохвильове випромінювання Землі, створюючи парниковий ефект.

тосфера (до 50), меюсфера (до 80), термосфера (1000), экзосфера (1900),
геокорона (усл. до 20 тыс. км). В тропосфере сосредоточено 90 % воздуха
атмосферного. Здесь содержится осн. масса водяного пара, формируются
облака, возникают осадки атмосферные. В тропосфере сосредоточена вся
наземная жизнь планеты. Температура тропосферы, особенно ее нижних
слоев, непост, (понижается прибл. на 6 °С с подъемом на каждые 1000 м).
Стратосфера характеризуется почти пост, температурой и включает в себя
озоновый слой (макс, конц. озона — на высоте 20…30 км), защищающий все
живое на Земле от «жесткого» излучения ультрафиолетового Солнца.
Мезосфера характеризуется понижением температуры от 0 °С на нижней
границе до —90 °С — на верхней, что способствует развитию
турбулентности. Термосфера — разреженный слой верхней А., для которого
характерно быстрое увеличение температуры с высотой (до 1500 °С). В
экзосфере еще обнаруживаются газы А. и происходит постепенный переход к
межпланетному пространству. Геокорона — внеш. часть А, откуда атомы,«в
основном водорода и гелия, рассеиваются в космическое пространство.
Нарушение хим. состава А. из-за выбросов загрязняющих веществ может
привести к изменению климата. Наиболее важной переменной составляющей
*А. является углекислый газ, кол-во которого за последние 100 лет в
результате антропогенного воздействия значительно возросло. Углекислый
газ поглощает длинноволновое излучение Земли, создавая парниковый
эффект.

АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ – див. Повітря атмосферне.

АТМОСФЕРНИЙ ФАКТОР — див. Фактор атмосферний.

АТМОСФЕРНІ ОПАДИ – див. Опади атмосферні.

АТОЛ (англ. atoll) — кораловий риф (острів) невеликої висоти,
кільцеподібної форми, що обрамляє мілководну лагуну. Основою для коралів
зазвичай слугує вершина підводного вулкана. А. поширені в тропічних
широтах Тихого та Індійського океанів. Характеризуються різноманітним
рослинним світом і особливо тваринним світом, що створює
високопродуктивні екосистеми.

АТОМНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (АЕС) -пром. підприємство, де атомна (ядерна)
енергія перетворюється на електричну. Порівняно з ін. типами
електростанцій АЕС екологічно відносно чисті, тобто менше забруднюють
довкілля (зокрема, не викидають в атмосферу продуктів згоряння).
Енергоємність ядерного палива більша, ніж ін. видів палива; виробництво
атомної енергії не потребує використання кисню (якого на енергетичні
потреби спалюється в 5 разів більше, ніж споживають усі організми). Осн.
нерадіоакт. забруднення від АЕС — забруднення теплове, яке особливо
шкідливе для гідросфери. Можуть відбуватися незначні викиди
радіоактивних речовин за норм, роботи АЕС, які потрапляють в атмосферу,
забруднюють ґрунт, воду й усе довкола, нагромаджуються організмами.
Серйозну проблему становить також переробка й поховання відходів
радіоактивних, де-

АТМОСФЕРНЫЙ ВОЗДУХ – см. Воздух атмосферный.

АТМОСФЕРНЫЙ ФАКТОР – см. Фактор атмосферный.

АТМОСФЕРНЫЕ ОСАДКИ – см. Осадки атмосферные.

АТОЛЛ (англ. atoll) — коралловый риф (остров) небольшой высоты,
кольцеобразной формы, обрамляющий мелководную лагуну. Основанием для
кораллов обычно служит вершина подводного вулкана. А. распространены в
тропических широтах Тихого и Индийского океанов. Характеризуются
разнообразным растительным миром и особенно животным миром, создающим
высокопродуктивные экосистемы.

АТОМНАЯ ЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ (АЭС) -пром. предприятие, где атомная (ядерная)
энергия преобразуется в электрическую. По сравнению с др. типами
электростанций АЭС экологически относительно чистые, т. е. меньше
загрязняют окружающую среду (в частности, не выбрасывают в атмосферу
продуктов сгорания). Энергоемкость ядерного топлива большая, чем у др.
видов топлива; производство атомной энергии не требует использования
кислорода (которого на энергетические нужды сжигается в 5 раз больше,
чем потребляют все организмы). Осн. нерадиоакт. загрязнение от АЗС —
загрязнение тепловое, которое особенно опасно для гидросферы. Могут
происходить незначительные выбросы радиоактивных веществ при норм,
работе АЭС, которые попадают в атмосферу, загрязняют почву, воду и все
окружающее, накапливаются организмами. Серьезную

АТОМНА ЕНЕРГІЯ

монтаж обладнання АЕС і т. ін. Та все ж найбільша загроза полягає в
імовірності непередбачуваних аварій (див. Аварія на ЧАЕС), спричинених
техн. неполадками, помилками обслуговуючого персоналу, диверсіями чи
воєнними діями, які можуть мати катастрофічні наслідки не лише для
довкілля та біосфери, а й для цивілізації взагалі. Тому майбутнє людства
— за альтернативними джерелами енергії

АТОМНА ЕНЕРГІЯ, ядерна енергія — внутр. енергія атомного ядра, пов’язана
з рухом і взаємодією нуклонів, що утворюють ядро. На АЕС виділяється в
результаті ланцюгових ядерних р-цій ділення (розщеплення) важких ядер.
Джерело А. е. — ядерне паливо (зазвичай уран-235). Ланцюгові р-ції
ділення відбуваються в акт. зоні ядерного реактора. В усьому світі
застосовують переважно водо-водяні реактори, в яких вода виконує ролі й
теплоносія, і сповільнювача. Теплота, що виділяється під час розщеплення
ядер, надходить у систему теплопередачі першого контуру реактора. В
теплообміннику вона передається воді другого контуру, яка перетворюється
на пару. Пара надходить у турбіну, що надає руху електрогенератору,
котрий і перетворює мех. енергію на електричну. Див. також Атомна
електростанція.

АТОМНИЙ ВИБУХ, ядерний вибух — потужний вибух, спричинений вивільненням
атомної енергії в результаті швидкоплинної ланцюгової р-ції проблему
представляет также переработка и захоронение отходов радиоактивных,
демонтаж оборудования АЭС и т. п. И все же наибольшая угроза заключается
в вероятности непредсказуемых аварий (см. Авария на ЧАЭС), вызванных
техн. неполадками, ошибками обслуживающего персонала, диверсиями или
военными действиями, которые могут иметь катастрофические последствия не
только для окружающей среды и биосферы, но и для цивилизации вообще.
Поэтому будущее человечества — за альтернативными источниками энергии.

АТОМНАЯ ЭНЕРГИЯ, ядерная энергия — внутр. энергия атомного ядра,
связанная сдвижением и взаимодействием образующих ядро нуклонов. На АЭС
выделяется в результате цепных ядерных р-ций деления (расщепления)
тяжелых ядер. Источник А. э. — ядерное топливо (обычно уран-235). Цепные
р-ции деления происходят в акт. зоне ядерного реактора. Во всем мире
применяют преимущественно водо-водяные реакторы, в которых вода
выполняет роли и теплоносителя, и замедлителя. Теплота, выделяющаяся при
делении ядер, поступает в систему теплопередачи первого контура
реактора. В теплообменнике она передается воде второго контура,
превращающейся в пар. Пар поступает в турбину, приводящую в движение
электрогенератор, который и преобразует мех. энергию в электрическую.
См. также Атомная электростанция.

АТОМНЫЙ ВЗРЫВ, ядерный взрыв — мощный взрыв, вызванный высвобождением
атомной энергии в результате быстро развившейся цепной р-ции

поділу важких ядер урану-235 або плутонію-239 чи термоядерного синтезу.
Забруднення радіоактивне середовища природного в результаті А. в. — один
із головних факторів ураження, що діють на величезній відстані й
викликають серйозні екол^наслідки: масове радіаційне ураження біоти,
можливі зміни погоди й клімату, руйнування озонового шару Землі тощо.

АУТЕКОЛОГІЯ (від ауто… та екологія), екологія видів — розділ
біоекології, що вивчає пристосовуваність окремих видів рослин і тварин
до умов проживання та спосіб життя виду на рівні організмів і популяцій.
Пор. Синекологія.

АЦИДОФІЛИ [від лат. асісіиБ — кислий та …філ(и)], організми
ацидофільні — організми, здатні жити й розвиватися лише в кислому
середовищі — воді або грунті (напр., молочнокислі бактерії, з рослин —
сфагнум, верес).

деления тяжелых ядер урана-235 или плутоНия-239 либо термоядерного
синтеза. Загрязнение радиоактивное среды природной в результате А. в. —
один из главных поражающих факторов, действующих на огромном расстоянии
и вызывающих серьезные экол. последствия: массовое радиационное
поражение биоты, возможные изменения погоды и климата, разрушение
озонового слоя Земли и пр.

АУТЭКОЛОГИЯ (от ауто… и экология), экология видов — раздел
биоэкологии, изучающий приспособляемость отдельных видов растений и
животных к условиям обитания и образ жизни вида на уровне организмов и
популяций. Ср. Синэкология.

АЦИДОФЙЛЫ [от лат. аасИдо — кислый и …фил(ы)], организмы ацидофильные
— организмы, способные жить и развиваться только в кислой среде — воде
или почве (напр., молочнокислые бактерии, из растений — сфагнум,
вереск).

БАГАТОЇДИ — те саме, що й Поліфаги.

БАКТЕРИЦИДИ [від бактерії та …цид(и)]

речовини, здатні вбивати бактерії та ін. мікроорганізми (напр., хім.
сполуки — фенол, спирт, формалін, перекис водню, а також антибіотики,
фітонциди тощо). Застосовуються для стерилізації, дезинфекції (посуду,
приміщень, продуктів), як антисептичні засоби, для хіміотерапії.

БАКТЕРІЇ (від гр. Ьакіегіоп — паличка)

мікроскоп., переважно одноклітинні, організми, поширені в природі: вони
завжди присутні в ґрунті, водоймах, повітрі, в організмах людей, тварин
і рослин, тобто є обов’язковим компонентом будь-якого біоценозу. Б. —
акт. учасники кругообігу речовин

МНОГОЯДЫ — то же, что Полифаги.

БАКТЕРИЦИДЬ1 [от бактерии и …цид(ы)] — вещества, способные убивать
бактерии и др. микроорганизмы (напр., хим. соединения — фенол, спирт,
формалин, перекись водорода, а также антибиотики, фитонциды ^ др.).
Применяются для стерилизации, дезинфекции (посуды, помещений,
продуктов), как антисептические средства, для химиотерапии.

БАКТЕРИИ (от гр. Ьак1ёпоп — палочка) —^микроскоп., преимущественно
одноклеточные, организмы, широко распространенные в природе: они всегда
есть в почве, водоемах, воздухе, в организмах людей, животных и
растений, т. е. являются обязательным компонентом любого биоценоза. Б. —
акт.

на Землі: численні ключові його р-ції {нітрифікація, денітрифікація,
азотофік-сація, окиснення та відновлення сірки) здійснюються лише Б. Для
одержання енергії Б. використовують орган, та неорган. сполуки
(хемотрофи), сонячне світло (фототрофи). Вони відіграють важливу роль у
геохім. процесах, самоочищенні середовища природного, підвищують
родючість ґрунту, впливають на урожайність с.-г. культур,
використовуються для одержання амінокислот, антибіотиків, вітамінів,
ферментних препаратів, вакцин, сироваток, деяких продуктів харчування
тощо. Багато видів Б. спричиняють захворювання людини, тварин і рослин.

БАЛАНС ВОДНИЙ (від фр. balance, букв. — терези) — співвідношення між
к-стю води, що надходить, і тією, що витрачається, на будь-якому етапі
кругообігу води на планеті.

БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ — кількісне співвідношення екол.
компонентів, що забезпечує стійку рівновагу екосистеми (напр., для
зростання лісу потрібні певні вологість і грунт, умови, які, своєю
чергою, залежать від наявності лісової рослинності).

БАЛАНС ТЕПЛОВИЙ — співвідношення між надходженням і витратою тепла в
різних середовищах природних (ґрунті, атмосфері та ін.).

БАРОХбРЇЯ — див. у ст. Автохорія.

БАТІАЛЬ (від гр. bathys — глибокий) — зона материкового схилу в море, що
простягається від нижнього краю шельфу (200…500 м) до глибини 3…4
тис. м.

участники круговорота веществ на Земле: многие ключевые его р-ции
(нитрификация, денитрификация, азот-фиксация, окисление и восстановление
серы) осуществляются только Б. Для получения энергии Б. используют
орган, и неорган, соединения (хе-мотрофы), солнечный свет (фото-трофы).
Они и фа ют важную роль в геохим. процессах, самоочищении среды
природной, повышают плодородие почвы, влияют на урожайность с.-х.
культур, используются для .получения аминокислот, антибиотиков,
витаминов, ферментных препаратов, вакцин, сывороток, некоторых пищевых
продуктов и пр. Многие виды Б. вызывают заболевания человека, животных и
растений.

БАЛАНС ВОДНЫЙ (от фр. balance, букв. — весы) — соотношение между кол-вом
поступающей и расходующейся воды на любом этапе круговорота воды на
планете.

БАЛАНС ЭКОЛОГИЧЕСКИХ КОМПОНЕНТОВ — количественное соотношение экол.
компонентов, обеспечивающее устойчивое равновесие экосистемы (напр., для
произрастания леса нужны определенные влажность и почв, условия,
которые, в свою очередь, зависят от наличия лесной растительности).

БАЛАНС ТЕПЛОВОЙ — соотношение между приходом и расходом тепла в
различных средах природных (почве, атмосфере и др.).

БАРОХбРЙЯ — см. в ст. Автохория.

БАТИАЛЬ (от гр. bathys — глубокий) — зона материкового склона в море,
простирающаяся от нижнего края шельфа (200…500 м) до глубины 3…4 тыс
м.

Б. оточує всі материки й займає бл. 15 % площі дна океану.
Характеризується швидким наростанням глибини, підвищенням
гідростатичного тиску, відсутністю світла, пост, зниженням температури.
Фотосинтезуючі органами відсутні, є лише бактерії та гриби. На протязі
Б. вигляд фауни змінюється з мілко- на глибоководний.

БЕЗВІДХОДНЕ ВИРОБНИЦТВО — процес створення кінцевого продукту, що
передбачає повну комплексну переробку сировини за відсутності шкідливих
для природи відходів виробництва у замкненому технол. циклі.

БЕНЗбЛ — основа хім. структури всіх речовин класу ароматичних
вуглеводнів. Б. — високотоксична безбарвна горюча рідина, слабкорозчинна
у воді, важко піддається розкладанню; суміш Б. із повітрям
вибухонебезпечна. Забруднення довкілля відбувається внаслідок викидів Б.
в атмосферу (напр., із газами вихлопними автомобілів) та скидів
бензоловмісних пром. вод стічних. Однозначно встановлено канцерогенність
Б. для людини: спричиняє захворювання крові (лейкоз) і ушкоджує
хромосоми.

БЕНЗПІРЕН — найвідоміша речовина з групи поліциклічних ароматичних
вуглеводнів (ПАВ). Б. — дуже поширений канцердген: міститься в газах
вихлопних автомобілів, у тютюновому диму, в диму коптилень, у харчових
продуктах, обсмажених на решітці, в неочищених газах коксохім.
підприємств, у відпрацьованих моторних оливах. Потрапивши в організм
людини, спричиняє захворювання на рак

Б. окаймляет все материки и занимает ок. 15 % площади дна океана.
Характеризуется быстрым нарастанием глубины, повышением
гидростатического давления, отсутствием света, пост, понижением
температуры. Фо-тосинтезирующие организмы отсутствуют, есть только
бактерии и грибы. На протяжении Б. облик фауны изменяется с мелко- на
глубоководный.

БЕЗОТХОДНОЕ ПРОИЗВОДСТВО –

процесс создания конечного продукта, предусматривающий полную
комплексную переработку сырья и отсутствие вредных для природы отходов
производства в замкнутом технол. цикле.

БЕНЗОЛ — основа хим. структуры всех веществ класса ароматических
углеводородов. Б. — высокотоксичная бесцветная горючая жидкость,
слаборастворимая в воде, трудно поддающаяся разложению; смесь Б. с
воздухом взрывоопасна. Загрязнение окружающей среды происходит
вследствие выбросов Б. в атмосферу (напр., с газами выхлопными
автомобилей) и сброса бензол-содержащих пром. вод сточных. Однозначно
установлена канцероген-ность Б. для человека: вызывает заболевания крови
(лейкоз) и повреждает хромосомы.

БЕНЗПИРЁН — наиболее известное вещество из группы полициклических
ароматических углеводородов (ПАУ). Б. — широко распространенный
Канцероген: содержится в газах выхлопных автомобилей, в табачном дыме,
дыме коптилен, в пищевых продуктах, обжаренных на решетке, в неочищенных
газах коксохим. предприятий, в отработанных моторных маслах. При
попадании в организм

БІОАКУМУЛЯЦІЯ

легень. Конц. Б. береться за еталонну одиницю в разі оцінювання
сукупного канцерогенного забруднення довкілля всіма ПАВ.

БЕНТАЛЬ (від гр. benthos — глибина) — донна зона водойми та -прилеглі
шари води, що є місцем проживання бентосу. Див. також Батіаль. Пор.
Пелагіаль.

БЕНТОС (від гр. benthos — глибина), організми бентосні — сукупність
організмів, які мешкають на дні водойм або в товщі донного ґрунту. Б.
складається з автотрофів (водорості, рідше — вищі рослини) та
гетеро-трофів (найпростіші, черви, п’явки, молюски, ракоподібні та ін.).
Розрізняють фітобентос та зообентос.

БЕРГМАНА ПРАВИЛО — у теплокровних тварин одного виду або однорідної
групи близьких видів розміри тіла більші в холодних частинах ареалу й
менші — в тепліших (розмір тіла збільшується з геогр. широтою). Б. п.
відбиває адаптацію тварин до підтримання пост, температури тіла в різних
клімат, умовах. Б. п. справедливе також для залежності розмірів тіла від
висоти місцевості.

…БІО… (від гр. bios — життя) — частина складних слів, що означає:
біол., пов’язаний із життям, організмами або життєвими процесами.

БІОАКУМУЛЯЦІЯ (від біо… та акумуляція) — 1) процес нагромадження з
часом в організмі (або окремих органах) певних речовин, які надходять із
довкілля (напр., багато видів їстівних грибів здатні до нагромадження
важких металів, зокрема кадмію); 2) начеловека вызывает развитие рака
легких. Конц. Б. принимается за эталонную единицу при оценке совокупного
канцерогенного загрязнения окружающей среды всеми ПАУ.

БЕНТАЛЬ (от гр. benthos — глубина) — донная зона водоема и прилегающие к
ней слои воды, являющиеся местом обитания бентоса. См. также Батиаль.
Ср. Пелагиаль.

БЕНТОС (от гр. benthos — глубина), организмы бентосные — совокупность
организмов, обитающих на дне водоемов или в толще донного фунта. Б.
состоит из автотрофов (водоросли, реже — высшие растения) и
гете-ротрофов (простейшие, черви, пиявки, моллюски, ракообразные и др.).
Различают фитобентос и зообентос.

БЕРГМАНА ПРАВИЛО – у теплокровных животных одного вида или однородной
группы близких видов размеры тела больше в холодных частях ареала и
меньше — в более теплых (размер тела увеличивается с геогр. широтой). Б.
п. отражает адаптацию животных к поддержанию пост, температуры тела в
различных климат, условиях. Б. п. справедливо также для зависимости
размеров тела от высоты местности.

…БЙО… (от ф. bios — жизнь) — часть сложных слов, означающая: биол.,
связанный с жизнью, организмами или жизненными процессами.

БИОАККУМУЛЙЦИЯ (6т био… и аккумуляция) — 1) процесс накопления со
временем в организме (или отдельных органах) определенных веществ,
поступающих из окружающей среды (напр., многие виды съедобных фибов
способны к накоплению тяжелых

БІОГАЗ

громадження в ґрунті хім. елементів, орган, і неорган. речовин у
результаті розкладання решток тварин і рослин. Сприяє збільшенню к-сті
гумусу.

БІОГАЗ — газ, що утворюється в результаті анаеробного розпаду орган,
решток на дні водойм, у гної, в спец, установках за участі специф.
мікроорганізмів. Б. складається з метану, пропану, вуглекислого газу,
аміаку та ін. газів і без очищення може використовуватись як паливо.

БІОГЕНЕТИЧНИЙ ЗАКбН (від біо… та гр. Fепёико5 — той, що стосується
народження, походження) — закономірність повторення в онтогенезі
будь-якого організму філогенезу даного виду, інакше кажучи, організм за
індивідуального розвитку повторює в стислій формі евол. розвиток свого
виду.

БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ (від біо… та …генний) — хім. елементи, що постійно
входять до складу всіх організмів, необхідні для їхньої життєдіяльності
й вибірково поглинаються з довкілля. Найважливіші Б. е. — кисень
(становить 70 % маси організмів), вуглець (18 %), водень (10 %), азот,
фосфор, калій, ‘кальцій, магній, сірка, хлор, натрій, залізо та ін.

БІОГЕННІ РЕЧОВИНИ — 1) речовини, що утворюються в процесі
життєдіяльності й у результаті розкладання решток організмів і
становлять осадові породи (напр., крейда, вапняк, сапропель та ін.); 2)
розчинні солі, життєво необхідні для організмів (солі металлов, в
частности кадмия); 2) накопление в почве хим. элементов, орган, и
неорган, веществ в результате разложения остатков животных и растений.
Способствует увеличению кол-ва гумуса.

БИОГАЗ — газ, образующийся в результате анаэробного распада орган,
остатков на дне водоемов, в навозе, в спец. установках при участии
специф. микроорганизмов. Б. состоит из метана, пропана, углекислого
газа, аммиака и др. газов и без очистки может использоваться как
топливо.

БИОГЕНЕТИЧЕСКИЙ ЗАКОН (от био… и гр. §епё^ко8 — относящийся к
рождению, происхождению) — закономерность повторения в онтогенезе любого
организма филогенеза данного вида, др. словами, организм при
индивидуальном развитии повторяет в сжатой форме эвол. развитие своего
вида.

БИОГЕННЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ (от био… и …генный) — хим. элементы, постоянно
входящие в состав всех организмов, необходимые для их жизнедеятельности
и избирательно поглощающиеся из окружающей среды. Важнейшие Б. э. —
кислород (составляет 70 % массы организмов), углерод (18 %), водород (10
%), азот, фосфор, калий, кальций, магний, сера, хлор, натрий, железо и
др.

БИОГЕННЫЕ ВЕЩЕСТВА — 1) вещества, образующиеся в процессе
жизнедеятельности, в результате разложения остатков организмов и
составляющие осадочные породы (напр., мел, известняк, сапропель и др.);
2) растворимые соли, жизненно необходимые

фосфору, азоту, калію, кальцію, сірки, магнію).

БІОГЕННІ ФАКТОРИ — див. Фактори біогенні

БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ –

виділення на Землі прир. р-нів на підставі особливостей і
закономірностей поширення організмів (царства, або геї, підцарства,
обл., підобл. та ін. дрібніші одиниці).

БІОГЕОГРАФІЯ (від біо…, гео… та гр. %трЬо — пишу) — наука, що вивчає
закономірності поширення й розподілу на земній кулі біоценозів та
організмів, які їх утворюють. Включає зоогеографію та ботан. географію
(фітогеографію).

БІОГЕОСФЕРА (від біо…, гео… та гр. Бріїаіга — куля), плівка життя —
най-діяльніший горизонт біосфери, де зосереджена осн. маса організмів і
відбувається акт. взаємодія всіх екол. компонентів. Б. поділяється на
екосистеми різних рангів.

БІОГЕОХІМІЧНИЙ ЦИКЛ – те саме, що й Кругообіг речовин біогеохімічний.

БІОГЕОХІМІЯ (від б’ю…, гео… та лат. спетіа — хімія) — наука, яка
вивчає геохім. процеси, що відбуваються в біосфері за участі організмів.
Б. досліджує хім. склад живої речовини, її роль в утворенні, еволюції та
руйнуванні гірських порід, формуванні осадових порід, ґрунтоутворенні,
кругообігу, перерозподілі, розсіянні та концентруванні хім. елементів у
земній корі.

для организмов (соли фосфора, азота, калия, кальция, серы, магния).

БИОГЕННЫЕ ФАКТОРЫ – см. Факторы биогенные.

БИОГЕОГРАФЙЧЕСКОЕ РАЙОНИРОВАНИЕ — выделение на Земле прир. р-нов на
основании особенностей и закономерностей распространения организмов
(царства, или геи, полцарства, обл., подобл. и др. более мелкие
единицы).

БИОГЕОГРАФИЯ (от био…, гео… и гр. §гарЬо — пишу) — наука, изучающая
закономерности распространения и распределения на земном шаре биоценозов
и организмов их образующих. Включает в себя зоогеографию и ботан.
географию (фитогеографию).

БИОГЕОСФЁРА (от био…, гео… и БрпаЧга — шар), пленка жизни — наиболее
деятельный горизонт биосферы, где сосредоточена осн. масса организмов и
происходит акт. взаимодействие всех экол. компонентов. Б. подразделяется
на экосистемы разных рангов.

БИОГЕОХИМЙЧЕСКИЙ ЦИКЛ – то

же, что Круговорот веществ биогеохимический.

БИОГЕОХЙМИЯ (от био…, гео… и лат. спегта — химия) — наука, изучающая
геохим. процессы, происходящие в биосфере при участии организмов. Б.
исследует хим. состав живого вещества, его роль в образовании, эволюции
и разрушении горных пород, формировании осадочных пород,
почвообразовании, круговороте, распределении, рассеянии и
концентрировании хим. элементов в земной коре.

БІОГЕОЦЕНбЗ (від біо…, гео… та ценоз) — однорідна ділянка земної
поверхні з певним складом організмів, що населяють її (бактерій, рослин,
тварин, грибів), та комплексом абіотичних компонентів (ґрунтом,
повітрям, енергією сонячною та ін.), пов’язаних між собою обміном
речовин та енергії в єдину природну систему. Сукупність живих
компонентів Б. становить біоценоз, неживих — біотоп. Б. можуть бути
наземними та водними (біогідроценози). Сукупність Б. утворює біосферу, а
окремі Б. являють собою її елементарні рдиниці, комірки.

БЮГЕОЦЕНОЛбПЯ (від біогеоценоз та гр. logos — учення, наука) — наука, що
вивчає біогеоценози (їхні функціонування, саморегуляцію, саморозвиток)
та їх сукупність, тобто біосферу.

БІОЕКОЛбГІЯ (від біо… та екологія) — основа загальної екології,
материнський субстрат і головна складова сучасної екології. Вивчає
найзагальніші закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань
із зовн. середовищем у прир. умовах, формує уявлення про екологію як
економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та
інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та біол. систем.

БІОЕНЕРГЕТИКА — розділ біології, що вивчає сукупність процесів
перетворення енергії в біол. системах та механізми її перетворення в
процесах життєдіяльності організмів. Особливий розділ Б., що межує з
екологією, вивчає обмін речовин і перетворення

БИОГЕОЦЕНбЗ (от био…, гео… и ценоз) — однородный участок земной
поверхности с определенным составом населяющих его организмов (бактерий,
растений, животных, грибов) и комплексом абиотических компонентов
(почвой, воздухом, энергией солнечной и др.), связанных между собой
обменом веществ и энергии в единую природную систему. Совокупность живых
компонентов Б. составляет биоценоз, неживых — биотоп. Б. могут быть
наземными и водными (биогидроценозы). Совокупность Б. образует биосферу,
а отдельные Б. представляют собой ее элементарные единицы, ячейки.

БИОГЕОЦЕНОЛбГИЯ (от биогеоценоз и гр. logos — учение, наука) — наука,
изучающая биогеоценозы (их функционирование, саморегуляцию,
саморазвитие) и их совокупность, т. е. биосферу.

БИОЭКбЛОГИЯ (от био… и экология) — основа общей экологии, материнский
субстрат и главная составляющая современной экологии. Изучает самые
общие закономерности взаимоотношений организмов и их сообществ с внешн.
средой в естеств. условиях, формирует представления об экологии как
экономике природы на основе изучения потоков вещества, энергии и
информации в жизнедеятельности организмов, их групп и биол. систем.

БИОЭНЕРГЕТИКА — раздел биологии, изучающий совокупность процессов
преобразования энергии в биол. системах и механизмы ее превращения в
процессах жизнедеятельности организмов. Особый раздел Б., граничащий с
экологией, изучает обмен веществ и

енергії в біол. системах високого рівня — від біоценозів до біосфери в
цілому.

БІОІВДИКАТОРИ (від біо… та пізньо-лат. indicator — покажчик), вид
індикаторний — організми, види або угруповання, наявність, к-сть або
інтенсивний розвиток яких є показником певних прир. процесів або умов
довкілля. Напр., хвощі — індикатори кислих ґрунтів. За допомогою Б.
можна оцінити ступінь забруднення довкілля, здійснювати пост, контроль
(екологічний моніторинг) його якості та змін. Напр., за складом фауни та
флори водойми, чисельним співвідношенням їх представників судять про
характер забруднень, придатність води для пиття й госп. цілей,
ефективність роботи очисних споруд.

БІОКОНВЕРСІЯ (від біо… та лат. соп-уєгбіо — перетворення) —
перетворення одних речовин в ін. з участю організмів. Як правило, Б.
піддають малоцінні та кінцеві технол. продукти рослинництва й
тваринництва. Напр., солому та ін. целюлозовмісні рослинні рештки
конверсують у техн. спирт і гумус, відходи побутові, соковиті відходи
рослинництва, гній тощо—в біогаз і гумус з одночасним їх знезараженням.

БІОКОНСЕРВАЦІЯ (від біо… та лат. сотегуаіїо — збереження) — система
заходів, спрямованих на збереження генет. та видової різноманітності
через збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза
прир. місцеперебуваннями — в зоопарках, преобразование энергии в б’иол.
системах высокого уровня — от биоценозов до биосферы в целом.

БИОИНДИКАТОРЫ (от био… и позд-нелат. indicator — указатель), вид
индикаторный — организмы, виды или сообщества, наличие, кол-во или
интенсивное развитие которых является показателем определенных прир.
процессов или условий окружающей среды. Напр., хвощи — индикаторы кислых
почв. С помощью Б. можно оценить степень загрязнения окружающей среды,
осуществлять пост, контроль (экологический мониторинг) ее качества и
изменений. Напр., по составу фауны и флоры водоема, численному
соотношению их представителей судят о характере загрязнений, пригодности
воды для питья и хоз. целей, эффективности работы очистных сооружений.

БИОКОНВЁРСИЯ (от био… и лат. соп-versio — превращение) —
преобразование одних веществ в др. с участием организмов. Как правило,
Б. подвергают малоценные и конечные технол. продукты растениеводства и
животноводства. Напр., солому и др. цел-люлозосодержащие растительные
остатки конверсируют в техн. спирт и гумус; отходы бытовые, сочные
отходы растениеводства, навоз и пр. — в биогаз и гумус с одновременным
их обеззараживанием.

БИОКОНСЕРВАЦИЯ (от био… и лат. conservatio — сохранение) — система
мероприятий, направленных на сохранение генет. и видового разнообразия
путем сохранения популяцион-ных и видовых генотипов отдельных особей вне
естеств. местообитаний —

БІОКОРОЗІЯ

ботанічних садах, колекціях культур тощо.

БІОКОРбЗІЯ (від біо… та лат. согго-біо — роз’їдання), біоруйнування —
процес пошкодження (руйнування) металів, бетону та ін. субстратів у
результаті життєдіяльності організмів, переважно мікроорганізмів. Див.
також Біопошкодження.

БІОКбСНА СИСТЕМА — єдина природна система, що утворюється організмами та
їх середовищем проживання. Часто використовується як синонім екосистеми.

БІОКбСНЕ ТІЛО — речовина, що утворюється в результаті спільної
діяльності організмів і фіз.-хім. прир. процесів (вода, ґрунт,
атмосфера, кора вивітрювання).

БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК – властивість організмів орієнтуватися в часі.
Ґрунтується на строго періодичних фіз. і хім. процесах, які відбуваються
в організмі. Б. г. відіграє важливу роль у пристосуванні організмів до
змін умов довкілля. Див. також Біологічні ритми.

БІОЛОГІЧНИЙ НУЛЬ — температура довкілля, нижче за яку припиняється ріст
і розвиток організмів.

БІОЛОГІЧНІ РИТМИ (від гр. гЬ^Ь-гпоб — розмірність, узгодженість),
біоритми — циклічні коливання інтенсивності й характеру біол. процесів
та явищ. Спостерігаються майже в усіх тварин, рослин, мікроорганізмів.
Значною мірою відповідають циклічним змінам напруженості факторів
довкілля. Є важливою пристосув зоопарках, ботанических садах, коллекциях
культур и т. д.

БИОКОРРОЗИЯ (от био… и лат. согго-— разъедание), биоразрушение —
процесс повреждения (разрушения) металлов, бетона и др. субстратов в
результате жизнедеятельности организмов, преимущественно
микроорганизмов. См. также Биоповреждение.

БИОКбСНАЯ СИСТЕМА – единая природная система, образуемая организмами и
‘их средой обитания. Часто используется как синоним экосистемы.

БИОКбСНОЕ ТЕЛО — вещество, образующееся в результате совместной
деятельности организмов и физ.-хим. прир. процессов (вода, почва,
атмосфера, кора выветривания).

БИОЛОГИЧЕСКИЕ ЧАСЬ1 – свойство организмов ориентироваться во времени.
Основано на строго периодических физ. и хим. процессах, происходящих в
организме. Б. ч. играют важную роль в приспособлении организмов к
изменениям условий окружающей среды. См. также Биологические ритмы. ь

БИОЛОГИЧЕСКИЙ НОЛЬ — температура окружающей среды, ниже которой
прекращается рост и развитие организмов.

БИОЛОГИЧЕСКИЕ РИТМЫ (от гр.

гЬу^тбв — размерность, согласованность)”, биоритмы —- циклические
колебания интенсивности и характера биол. процессов и явлений.
Наблюдаются почти у всех животных и растений, микроорганизмов. В
значительной степени соответствуют циклическим изменениям напряженности
факторов

БІОМ

вальною властивістю організмів. Розрізняють Б. р. добові, припливні,
місячні та ін.

БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ (від гр. kyklos — круг) — періодично повторювані зміни
біол. явищ в угрупованнях (популяціях, біоценозах), що виникли в процесі
еволюції внаслідок пристосування до циклічних змін умов довкілля. Б. ц.
можуть бути добовими, сезонними (розмноження, сплячка тощо),
багаторічними (сукцесії, масове розмноження комах та ін.). Див. також
Життєвий цикл.

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ —

всі значущі для організмів сполуки, здатні регулювати реалізацію
адаптивного потенціалу.

БІОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від б’ю…, лат. lumen — світло та …escent — суфікс,
що означає слабку дію), світіння організмів — видиме світіння організмів
(або їхніх окремих тканин), пов’язане з процесами їхньої
життєдіяльності. Б. виникає в спец, світлоносних органах унаслідок
ферментативного окис-нення певних ліпідів (люциферинів). Б.
спостерігається в деяких бактерій, грибів, безхребетних тварин, риб.
Найпоширеніша серед морських організмів.

БібМ (англ. biom, від гр. bios — життя та лат. …omat, …ота —
закінчення, що означає сукупність) — сукупність біогеоценозів зі схожими
хар-ками (насамперед — рослинністю)^ що займають значну територію й
розвиваокружающей среды. Являются важным приспособительным свойством
организмов. Различают Б. р. суточные, приливные, месячные и др.

БИОЛОГИЧЕСКИЕ ЦИКЛЫ (от гр. kyklos — круг) — периодически повторяемые
изменения биол. явлений в сообществах (популяциях, биоценозах),
возникшие в процессе эволюции вследствие приспособления к циклическим
изменениям условий окружающей среды. Б. ц. могут быть суточными,
сезонными (размножение, спячка и т. д.), многолетними (сукцессии,
массовое размножение насекомых и др.). См. также Жизненный цикл.

БИОЛОГИЧЕСКИЕ АКТИВНЫЕ ВЕЩЕСТВА — все значимые для организмов
соединения, способные регулировать реализацию адаптивного потенциала.

БИОЛЮМИНЕСЦЕНЦИЯ (от био…, лат. lumen — свет и …escent — суффикс,
означающий слабое действие), свечение организмов — видимое свечение
организмов (или их отдельных тканей), связанное с процессами их
жизнедеятельности. Б. возникает в спец. светоносных органах вследствие
ферментативного окисления определенных липидов (люциферинов). Б.
наблюдается у некоторых бактерий, грибов, беспозвоночных животных, рыб.
Наиболее распространена среди морских организмов.

БИОМ (англ. biom, от гр. bios — жизнь и лат. …omat, …oma —
окончание, означающее совокупность) — совокупность биогеоценозов со
сходными хар-ками (прежде всего — растительностью), занимающих
значительную

БІОМАСА

ються в схожих клімат, умовах (напр., тундра, степ, пустеля, тайга).

БІОМАСА (від біо… та лат. massa — грудка, шматок) — к-сть живої
речовини на одиниці площі або об’єму місцеперебування в момент
спостереження. Загальна Б. визначається сумою Б. усіх популяцій, що
населяють даний біогеоценоз. Найчастіше за одиницю Б. беруть 1 г сухої
(рідше — сирої) орган, речовини на 1 м2. У біосфері Б. рослин (фітомаса)
становить 97…99 %, Б. тварин (зоомаса) — лише 1…3 %. Визначення Б.
необхідне під час вивчення біол. продуктивності, а також прогнозування
результатів госп. діяльності людини.

БІОМЕТРІЯ (від біо… та гр. metrйo — вимірюю) — наука про застосування
математичних методів (варіаційної статистики) для вивчення явищ життя
або організмів.

БІОНТ [від гр. bion (bfontos) — той, що живе] — окремий організм
(індивід, або особина), що в ході еволюції пристосувався до життя в
певному середовищі (біотопі). Розрізняють аеро-біонтів (населяють
суходіл і повітря), гідробіонтів (мешканці водойм), геобіонтів (живуть у
грунті), паразитів (живуть в ін. організмах) і т. д. Організми, здатні
жити в різних умовах, наз. еврибіонтами; тих, які мешкають лише в строго
певних умовах, — стенобіонтами.

БІОПОШКОДЖЕННЯ — небажана з погляду людини зміна (погіршення)
властивостей та якостей різних матеріалів, споруд, кормів, продуктів
харчування під впливом організмів, які территорию и развивающихся в
сходных климат, условиях (напр., тундра, степь, пустыня, тайга).

БИОМАССА (от био… и лат. massa — ком, кусок) — кол-во живого вещества
на единице площади или объема местообитания в момент наблюдения. Общая
Б. определяется суммой Б. всех популяций^ населяющих данный биогеоценоз.
Чаще всего за единицу Б. берут 1 г сухого (реже — сырого) орган,
вещества на 1 м2. В биосфере Б. растений (фитомасса) составляет 97…99
%, Б. животных (зоомасса) — только 1…3 %. Определение Б. необходимо
при изучении биол. продуктивности, а также прогнозировании результатов
хоз. деятельности человека.

БИОМЕТРИЯ (от био… и гр. metrйo — измеряю) — наука о применении
математических методов (вариационной статистики) для изучения явлений
жизни или организмов.

БИОНТ [от гр. bion (biontos) — живущий] — отдельный организм (индивид,
или особь), приспособившийся в ходе эволюции к жизни в определенной
среде (биотопе). Различают аэробион-тов (населяют сушу и воздух),
гидро-бионтов (обитатели водоемов), геоби-онтов (живут в почве),
паразитов (живут в др. организмах) и т. д. Организмы, способные жить в
разнообразных условиях, наз. эврибионтами; обитающих -только в строго
определенных условиях, — стенобионтами,

БИОПОВРЕЖДЕНИЕ — нежелательное с точки зрения человека изменение
(ухудшение) свойств и качеств различных материалов, сооружений, кормов,
продуктов питания под влиянием

БІОСФЕРА

поселяються в (на) них. До Б. належать пошкодження тканин, паперу,
деревини грибами й комахами, пліснявіння продуктів, руйнування цегляних
і бетонних споруд коренями рослин, обростання каналів, днищ суден і т.
д.

БЮРІЗНОМАНІТНІСТЬ – сукупність типів відмінностей об’єктів органічного
світу (універсуму) будь-якого простору (території, акваторії, планети),
що визначаються на підставі вибраного критерію. Б. видова — сукупність
усіх видів організмів, що населяють нашу планету, тобто загальний
генофонд Землі. Б. генетична — сукупність генофондів різних популяцій
одного виду. Б. екосистемна — сукупність екосистем планети на всіх
рівнях, починаючи з біогеоценотич-ного. Б. — найбільша цінність з екол.,
генет., соц., екон., наук., освітніх, рекреаційних та естетичних
позицій. Б. — найважливіша умова еволюції і збереження систем
життєзабезпечення біосфери.

БІОРУЙНУВАННЯ — те саме, що й Біокорозія.

БІОСФЕРА (від біо… та гр. БрИаіга — куля) — обл. існування живої
речовини (за В. І. Вернадським), оболонка земної кулі, що охоплює верхні
шари літосфери, гідросферу та нижню частину атмосфери, скіїад, структура
й енергетика якої значною мірою зумовлені минулою або сучасною
діяльністю організмів. Це сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина
глобальна екосистема вищого рангу. Жива речовина Б. (сукупність
організмів нашої планети) забезпечує пост, кругообіг поселяющихся в (на)
них организмов. К Б. относят повреждение тканей, бумаги, древесины
грибами и насекомыми, плесневение продуктов, разрушения кирпичных и
бетонных сооружений корнями растений, обрастание каналов, днищ судов и
т. д.

БИОРАЗНООБРАЗИЕ — совокупность типов отличий объектов органического мира
(универсума) любого пространства (территории, акватории, планеты),
определяемых на основании выбранного критерия. Б. видовое — совокупность
всех видов организмов, населяющих нашу планету, т. е. общий генофонд
Земли. Б. генетическое — совокупность генофондов разных популяций одного
вида. Б. эко-системное — совокупность экосистем планеты на всех уровнях,
начиная с биогеоценотического. Б. — наибольшая ценность с экол., генет.,
соц., экон., науч., образовательных, рекреационных и эстетических
позиций. Б. — важнейшее условие эволюции и сохранения систем
жизнеобеспечения биосферы.

БИОРАЗРУШЁНИЕ — то же, что Био-корозия.

БИОСФЕРА (от био… и гр. Брпшга — шар) — обл. существования живого
вещества (по В. И. Вернадскому), оболочка земного шара, включающая в
себя верхние слои литосферы, гидросферу и нижнюю часть атмосферы,
состав, структура и энергетика которой в значительной степени
обусловлены прошлой или современной деятельностью организмов. Это
совокупность всех биогеоценозов Земли, единая глобальная экосистема
высшего ранга. Живое вещество Б. (совокупность

БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ

речовин і потік енергії, здійснює значні біогеохім. перетворення
геосфер.

БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ, еталонні заповідники — охоронювані,
найхарактерніші еталонні ділянки біосфери (території, акваторії) в
різних зонах географічних світу, де діє режим абс. заповідання. Б. з.
призначені для збереження прир. екосистем та їхнього генофонду, пост,
здійснення екологічного моніторингу. Концепцію Б. з. розроблено в рамках
Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» для формування міжнар. мережі
територій, що підлягають особливій охороні, обміну інформацією щодо
охорони природи та рац. використання екосистем, а також для забезпечення
можливості зіставлення результатів досліджень аналогічних проблем і
прир. комплексів у різних регіонах світу. На нашій планеті бл. 350 Б.
з., і три з них розташовані на території України: Асканія-Нова,
Чорноморський і Карпатський.

БІОСФЕРОЛОГІЯ (від біосфера та гр. logos — учення) — наука, що вивчає
виникнення, еволюцію, структуру й механізми функціонування біосфери;
вчення про біосферу. В основу Б. покладено біосферологічні постулати В.
І. Вернадського.

БібТА (від гр. biote — життя) — живе населення екосистеми будь-якого
рангу; історично складена сукупність організмів, об’єднаних спільною
обл. поширення. На відміну від біоценозу, види, що входять до складу Б.,
можуть не мати екол. зв’язків. Проте здебільорганизмов нашей планеты)
обеспечивает пост, круговорот веществ и поток энергии, осуществляет
значительные биогеохим. превращения геосфер.

БИОСФЕРНЫЕ ЗАПОВЕДНИКИ, эта-лонные заповедники — охраняемые, наиболее
характерные эталонные участки биосферы (территории, акватории) в
различных зонах географических мира, где действует режим абс.
заповедания. Б. з. предназначены для

‘сохранения прир. экосистем и их генофонда, пост, осуществления
экологического мониторинга. Концепция Б. з. разработана в рамках
Программы ЮНЕСКО «Человек и биосфера» с целью формирования междунар.
сети территорий, подлежащих особой охране, обмена информацией
относительно охраны природы и рац. использования экосистем, а также для
обеспечения возможности сравнения результатов исследований аналогичных
проблем и прир. комплексов в разных регионах мира. На нашей планете ок.
350 Б. з., и три из них расположены на территории Украины: Аскания-Нова,
Черноморский и Карпатский.

БИОСФЕРОЛОГИЯ (от биосфера и гр. logos — учение) — наука, изучающая
возникновение, эволюцию, структуру и механизмы функционирования
биосферы; учение о биосфере. В основу Б. положены биосферологические
постулаты В. И. Вернадского.

БИбТА (от гр. biote — жизнь) — живое население экосистемы любого ранга;
исторически сложившаяся совокупность организмов, объединенных общей обл.
распространения. В отличие от биоценоза, виды, входящие в Б., могут не
иметь экол. связей. Однако

шого одну й ту саму сукупність організмів можна розглядати і як Б. (з
позицій біогеографії), і як біоценоз (з позицій екології). Див. також
Біом.

БІОТЕХНОЛОПЯ (від біо…, гр. tech-пе — вміння, майстерність та Togos —
учення) — напрям сучасної науки й техніки, головне завдання якого —
використання фундаментальних біол. процесів (генет., біохім., фізіол.)
для створення різних технологій (напр., біосинтезу, виробництва
ферментів, амінокислот). Кінцева мета Б. — поліпшення умов життя людини:
її здоров’я, харчування, довкілля.

БІОТИП (від біо… та тип) — група особин у межах місцевої популяції з
однаковим генотипом, які різняться деякими особливостями способу життя
або поведінки, але не мають різких морфол. відмінностей від ін. особин
того самого виду. Часто як синонім Б. вживають термін життєва форма.
Див. також Екотип.

БІОТИЧНИЙ (від гр. biote — життя) — життєвий. Див. Середовище біотичне,
Фактори біотичні. Пор. Абіотичний.

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ (від лат. ро-tentia — сила, міць), репродуктивний
потенціал — найважливіший ум. показник для даного виду теоретично макс.
швидкості збільшення чисельності особин його популяцій за відсутності
факторів лімітувальних. Б. п. характеризує потенційну плодючість
популяції, її здатність до виживання й розвитку за оптим. екол. умов.

во многих случаях одну и ту же совокупность организмов можно
рассматривать и как Б. (с позиций биогеографии), и как биоценоз (с
позиций экологии). См. также Биом.

БИОТЕХНОЛОГИЯ (от био…, гр. tech-пе — умение, мастерство и logos —
учение) — направление современной науки и техники, главная задача
которого — использование фундаментальных биол. процессов (генет.,
био-хим., физиол.) при создании различных технологий (напр., биосинтеза,
производства ферментов, аминокислот). Конечная цель Б. — улучшение
условий жизни человека: его здоровья, питания, окружающей среды.

БИОТИП (от био… и тип) — группа особей в пределах местной популяции с
одинаковым генотипом, различающихся некоторыми особенностями образа
жизни или поведения, но не имеющих резких морфол. отличий от др. особей
того же вида. Часто как синоним Б. употребляют термин жизненная форма.
См. также Экотип.

БИОТИЧЕСКИЙ (от гр. biote — жизнь) — жизненный. См. Среда биотическая,
Факторы биотические. Ср. Абиотический.

БИОТИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ (от лат. potentia — сила, мощь), репродуктивный
потенциал — важнейший усл. показатель для данного вида теоретически
макс, скорости увеличения численности особей его популяций при
отсутствии факторов лимитирующих. Б. п. характеризует потенциальную
плодовитость популяции, ее способность к выживанию и развитию при оптим.
экол. условиях.

БІОТИЧНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ

БІОТИЧНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ – різні форми відносин між організмами в
біоценозі. Б. в. можна поділити на дві групи: квартирантство —
відносини, що не супроводжуються передаванням речовини й енергії, та
біо-трофію — відносини, що супроводжуються таким передаванням. Виділяють
різні форми Б. в.: конкуренція, хижацтво, паразитизм, аменсалізм,
симбіоз, коменсалізм та ін. Усі ці форми можна розділити на позитивні
(симбіоз, протокооперація, коменсалізм, мутуалізм) і негативні
(конкуренція, паразитизм, хижацтво, аменсалізм). У ході еволюції і
розвитку екосистеми існує тенденція до зменшення ролі негативних
взаємодій за рахунок позитивних, які сприяють виживанню видів, що
взаємодіють, проте в нових, молодих асоціаціях імовірність виникнення
сильних негативних взаємодій більша, ніж у старих.

БІОТОП (від біо… та гр. topos — місце) — однорідний за факторами
абіотичними середовища простір у межах біоценозу з усім комплексом
абіотичних компонентів (ґрунтом, повітрям, кліматом та ін.). Б. —
неорган. компонент біогеоценозу. Подібні Б. об’єднують у біохори,
сукупності яких утворюють біоцикли, що входять до складу біосфери.

БІОТРОФИ [від біо… та …троф(и)], біо-фаги — організми, які
харчуються ін. організмами. Належать до гетеро-трофів. Пор. Сапротрофи.

БІОТРОФІЯ (від біо… та …трофія) — живлення одних організмів біомасою

БИОТИЧЕСКИЕ ВЗАИМООТНОШЕНИЯ — различные формы отношений между
организмами в биоценозе. Б. в. можно разделить на две группы:
квартирантство — отношения, не сопровождающиеся передачей вещества и
энергии, и биотрофию — отношения, сопровождающиеся такой передачей.
Выделяют различные формы Б. в.: конкуренция, хищничество, паразитизм,
аменсализм, симбиоз, комменсализм и др. Все эти формы можно разделить на
положительные (симбиоз, протокооперация, комменсализм, мутуализм) и
отрицательные (конкуренция, паразитизм, хищничество, аменсализм). В ходе
эволюции и развития экосистемы существует тенденция к уменьшению роли
отрицательных взаимодействий за счет положительных, способствующих
выживанию взаимодествующих видов, однако в новых, молодых ассоциациях
вероятность возникновения сильных отрицательных взаимодействий больше,
чем в старых.

БИОТОП (от био.. и гр. topos — место) — однородное по факторам
абиотическим среды пространство *в пределах биоценоза со всем комплексом
абиотических компонентов (почвой, воздухом, климатом и др.). Б. —
неорган, компонент биогеоценоза. Подобные Б. объединяют в биохоры,
совокупности которых образуют биоциклы, входящие в состав биосферы.

БИОТРОФЫ [от био… и …троф(ы)], биофаги — организмы, питающиеся др.
организмами. Относятся к гетеро-трофам. Ср. Сапротрофы.

БИОТРОФИЯ (от био… и …трофия) — питание одних организмов биомассой

ін. організмів; одна з форм біотичних взаємозв ‘язків у біоценозі, що
забезпечує перенесення енергії та речовин від продуцентів до консументів
і реду-центів. Розрізняють такі форми Б. (властиві як фітофагам, так і
зоофагам): хижацтво у паразитизм і мутуалізм. Пор. Сапротрофія.

БІОФАГИ — те саме, що й Біотрофи.

БІОФІЛЬТР (від біо… та лат. filtrum — повсть) — споруда для біол.
очищення стічних вод або шкідливих газів (за допомогою
організмів-очищувачів).

БІОХОР (від біо… та …хор) — підрозділ біосфери, що являє собою
сукупність подібних біотопів. Б. об’єднують у біоцикли: суходіл, море,
внутр. водойми.

БІОЦЕНбЗ (від біо… та ценоз) — історично складена сукупність популяцій
різних видів рослин, тварин, мікроорганізмів, які населяють певний
біотоп. Організми в Б. — рослини (продуценти), тварини (консументи) та
мікроорганізми (редуценти) — пов’язані складними біотичними
взаємозв’язками. У взаємодії із середовищем проживання Б. утворюють
біогеоценоз. Сукупність рослин, що населяють Б., становить фіщрценоз,
тварин — зооценоз. Приклади Б. — сукупність організмів ділянки лісу,
струмка, ставка. Див. також Агробіоценоз.

БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ (від гр. endemos — місцевий) — біоценоз, що
трапляється лише на обмеженій ділянці земної поверхні.

БІОЦЕНОЛОГІЯ (від біоценоз та гр. logos — учення) — розділ екології, що
др. организмов; одна из форм биотических взаимоотношений в биоценозе,
обеспечивающая перенос энергии и веществ от продуцентов к консумен-там и
редуцентам. Различают такие формы Б. (свойственные как фитофагам, так и
зоофагам): хищничество, паразитизм и мутуализм. Ср. Сапро-трофия.

БИОФАГИ — то же, что Биотрофы.

БИОФИЛЬТР (от био… и лат. filtrum — войлок) — сооружение для биол.
очистки сточных вод или вредных газов (с помощью
организмов-очистителей).

БИОХОР (от био… и …хор) — подразделение биосферы, представляющее
собой совокупность подобных биотопов. Б. объединяют в биоциклы: суша,
море, внутр. водоемы.

БИОЦЕНОЗ (от био… и ценоз) — исторически сложившаяся совокупность
популяций различных видов растений, животных, микроорганизмов,
населяющих определенный биотоп. Организмы в Б. — растения (продуценты),
животные (консументы) и микроорганизмы (редуценты) — связаны сложными
биотическими взаимоотношениями. Во взаимодействии со средой обитания Б.
образуют биогеоценоз. Совокупность растений, населяющих Б., составляет
фитоценоз, животных — зооценоз. Примеры Б. — совокупность организмов
участка леса, ручья, пруда. См. также Агробиоценоз.

БИОЦЕНОЗ ЭНДЕМИЧНЫЙ (от гр.

endemos — местный) — биоценоз, встречающийся только на ограниченном
участке земной поверхности.

БИОЦЕНОЛОГИЯ (от биоценоз и гр. logos — учение) — раздел экологии,

БІОЦИД

вивчає біоценози, їх виникнення, розвиток, структуру, розподіл,
взаємозв’язки різних біоценозів та їхніх компонентів — рослин, тварин і
мікроорганізмів. Див. також Синекологія, Біогеоценологія.

БІОЦЙД (від біо… та …цид) — цілковите знищення всього живого та
екосистем на великій території (отрутами, гербіцидами, напалмом,
бомбардуваннями, як було, напр., в Індокитаї). Див. також Екоцид.

БІОЦЙДИ [від біо… та …цид(и)] — загальна назва хім. препаратів, які
використовуються для боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками с.-г.
рослин. Розрізняють: акарициди (засоби проти кліщів); альгіциди (проти
водоростей); бактерициди (проти бактерій); фунгіциди (проти грибів);
гербіциди (проти бур’янів); інсектициди (проти комах); нематоциди (проти
червів); родентициди (проти гризунів); віри цид и (проти вірусів). їх
застосування завжди негативно впливає на екосистеми та здоров’я людини.
Див. Пестициди.

БІОЦИКЛ (від біо… та гр. кукІоБ — круг), життєва область — найбільший
екол. підрозділ біосфери. Виділяють три Б.: море, суша та внутр.
(внутрішньоматерикові) водойми. Кожний Б. поділяється на біохори, що
включають біотопи. Напр., біотопи піщаних, глинистих, кам’янистих
пустель об’єднуються в біохор пустель, який разом із біохорами лісів,
степів та ін. становить Б. суші.

БОЛбТО — надмірно зволожена ділянка земної поверхні, частково або цілком
поросла вологолюбною рослинніизучающий биоценозы, их возникновение,
развитие, структуру, распределение, взаимоотношения разных биоценозов и
их компонентов — растений, животных и микроорганизмов. См. также
Синэкология, Биогеоценология.

БИОЦИД (от био… и …цид) — полное уничтожение всего живого и
экосистем на большой территории (ядами, гербицидами, напалмом,
бомбардировками, как было, напр., в Индокитае). См. также Экоцид.

БИОЦИДЫ [от био… и …цид(ы)] — общее название хим. препаратов,
используемых для борьбы с сорняками, болезнями и вредителями с.-х.
растений. Различают: акарициды (средства против клещей); альгициды
(против водорослей); бактерициды (против бактерий); фунгициды (против
грибов); гербициды (против сорняков); инсектициды (против насекомых);
не-матоциды (против червей); роден-тициды (против грызунов); вири-циды
(против вирусов). Их применение всегда отрицательно влияет на экосистемы
и здоровье человека. См. Пестициды.

БИОЦИКЛ (от био… и гр. куМоБ — круг), жизненная область — самое
крупное экол. подразделение биосферы. Выделяют три Б.: море, суша и
янутр. (внутриматериковые) водоемы. Каждый Б. делится на биохоры,
включающие в себя биотопы. Напр., биотопы песчаных, глинистых,
каменистых пустынь oбieдиняютcя в биохор пустынь, который вместе с
биохорами лесов, степей и др. составляет Б. суши.

БОЛОТО — избыточно увлажненный участок земной поверхности, частично или
полностью заросший влаго

стю, з нерозкладених орган, решток якої утворюється торф. Б. виникає в
результаті заростання й заторфову-вання водойм, перезволоження ґрунту
лісів і лісових згарищ, лук тощо. За рельєфними умовами, характером
рослинності й забезпеченістю ЇЇЧ-водно-мінер. живленням Б. поділяються
на низинні, верхові та перехідні. Низинні (евтрофні) Б. утворюються в
пониззях (долинах річок, місцях виходу джерел) і живляться водами
ґрунтовими. Верхові (оліготрофні) Б. розвиваються в межах лісової зони,
майже виключно на вододілах і живляться переважно опадами атмосферними.
Перехідні (мезотрофні) Б. є проміжними між низинними та верховими. Б. —
важливі компоненти середовища природного — належать до біотопів, яким
загрожує зникнення. Головна причина цього — осушення значних площ Б. для
їх с.-г. використання. В Україні налічується пон. 50 великих Б., з яких
14 — рідкісні та 2 — реліктові. Див. також Угіддя водно-болотні.

БОТАНІЧНИЙ САД — територія, призначена для вирощування й вивчення
рослинних організмів та їхніх угруповань у типових екол. умовах. Тут
зберігаються колекції рослин, у т. ч. інтродукованих, здійснюється наук,
й просвітня робота, створюється насіннєвий фонд. В Україні налічується
24 Б. с, головні серед яких — Нац. бо-тан. сад ім. акад. М. М. Гришка
НАН України та Ботан. сад ім. О. В. Фо-міна Київського нац.
університету. Найбільше видів рослин (бл. 15 тис.) — у любивой
растительностью, йз нераз-ложившихся орган, остатков которой образуется
торф. Б. возникает в результате зарастания и заторфовыва-ния водоемов,
переувлажнения почвы лесов и лесных гарей, лугов и т. п. По рельефным
условиям, характеру растительности и обеспеченности ее водно-минер.
питанием Б. делятся на низинные, верховые и переходные. Низинные
(эвтрофные) Б. образуются в низких местах (долинах рек, местах выхода
источников) и питаются водами грунтовыми. Верховые (олиготрофные) Б.
развиваются в пределах лесной зоны, почти исключительно на водоразделах
и питаются преимущественно осадками атмосферными. Переходные
(мезотрофные) Б. являются промежуточными между низинными и верховыми. Б.
— важные компоненты среды природной — относятся к биотопам, находящимся
под угрозой исчезновения. Главная причина этого — осушение значительных
площадей Б. с целью их с.-х. использования. В Украине насчитывается св.
50 больших Б., из которых 14 — редкие и 2 — реликтовые. См. также Угодья
водно-болотные.

БОТАНИЧЕСКИЙ САД – территория, предназначенная для выращивания и
изучения растительных организмов и их сообществ в типичных экол.
условиях. Здесь сохраняются коллекции растений, в т. ч.
интродуцированных, осуществляется науч. и просветительская работа,
создается семенной фонд. В Украине насчитывается 24 Б. с, главные из
которых — Нац. ботан. сад им. акад. Н. Н. Гришко НАН Украины и Ботан.
сад им. А. В. Фомина Киевского нац. университета. Наиболь

колекції Наук, центру «Нікітський бо-тан. сад».

БРОДІННЯ — процес анаеробного ферментативного розкладання орган, речовин
(насамперед вуглеводів), що здійснюється різними мікроорганізмами
(дріжджами, бактеріями, деякими грибами), за якого виділена енергія
використовується для біосинтезу життєво важливих білків, амінокислот
тощо. Процеси Б. відбуваються також у рослин, тварин і людей. Б.
відіграє обов’язкову роль у кругообігу речовин і перетворенні енергії в
природі.

БУФЕРНІСТЬ ҐРУНТУ (від англ. ЬиАГ-пом’якшувати поштовхи) — здатність
ґрунту зберігати практично сталою р-цію середовища (рН) у разі дії
кислот і лугів. Так, чорноземи мають буфер-ність 5…8 (пісок — усього
1). Б. п. — один із важливих показників стабільності та продуктивності
екосистеми.

шее кол-во видов растений (ок. 15 тыс.) — в коллекции Науч. центра
«Никитский ботан. сад».

БРОЖЕНИЕ — процесс анаэробного ферментативного разложения орган, веществ
(прежде всего углеводов), осуществляемый различными микроорганизмами
(дрожжами, бактериями, некоторыми грибами), при котором выделенная
энергия используется для биосинтеза жизненно важных белков, ‘аминокислот
и т. д. Процессы Б. происходят также у растений, животных и человека. Б.
играет обязательную роль в круговороте веществ и превращении энергии в
природе.

БУФЕРНОСТЬ ПбЧВЫ (от англ. buff -смягчать толчки) — способность почвы
сохранять практически пост, р-цию среды (рН) при действии кислот и
щелочей. Так, черноземы имеют буфер-ность 5…8 (песок — всего 1). Б. п.
— один из важных показателей стабильности и продуктивности экосистемы.

ВАЖКІ МЕТАЛИ — метали з великою густиною (пон. 8000 кг/м3). До них
належать свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, сурма, олово,
вісмут, ртуть. Деякі В. м. в певних к-стях необхідні для людського
організму (цинк, мідь), ін. — високотоксичні (кадмій, ртуть, свинець).
В. м. потрапляють у довкілля з водами стічними, газами вихлопними
автомобілів, унаслідок процесів горіння й т. д. Залучаючися до
кругообігу речовин і нагромаджуючися в середовищі природному,
спричиняють його забруднення й становлять серйозну загрозу для здоров’я
людини. Отруєння В. м. посідають третє місце після отруєнь пестицидами й
нітратами.

ТЯЖЕЛЫЕ МЕТАЛЛЫ — металлы с большой плотностью (св. 8000 кг/м3). К ним
относятся свинец, медь, цинк, никель, кадмий, кобальт, сурьма, олово,
висмут, ртуть. Некоторые Т. м. в определенных кол-вах необходимы для
человеческого организма (цинк, медь), др. — высокотоксичны (кадмий,
ртуть, свинец). Т. м. попадают в окружающую среду с водами сточными,
газами выхлопными автомобилей, вследствие процессов горения и т. д.
Включаясь в круговорот веществ и накапливаясь в среде природной, ведут к
ее загрязнению и представляют серьезную опасность для здоровья человека.
Отравления Т. м. занимают третье место после отравлений пестицидами и
нитратами.

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД (від лат. ує-getatio — збудження, оживлення) — час,
протягом якого рослина акт. росте й проходить повний цикл розвитку
(вегетує).

ВЗАЄМОДІЯ ФАКТОРІВ — процес одночасного або послідовного впливу на
організм різних факторів екологічних, у результаті чого послаблюється,
посилюється або змінюється дія окремого фактора. Напр., підвищення
температури повітря сприяє прискоренню випаровування вологи, зниження
освітленості зумовлює зменшення потреб рослин у цинку, що міститься в
грунті, тварини погано переносять високі температури за підвищеної
вологості.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ВНУТРІШНЬОВИДОВІ — прямий та опосередкований взаємовплив
особин одного виду, що характеризується передаванням інформації або
водночас із нею ще й речовини та енергії.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМІВ – вплив організмів один на одного. Розрізняють
В. о., що не супроводжуються передаванням речовин та енергії (си-нойкія)
та які супроводжуються таким передаванням від одного організму до ін.
(алелогонія).

ВИВІТРЮВАННЯ — основа ґрунтоутворювального процесу — руйнування твердих
мінер, і гірських порід під впливом фіз. (мех. дроблення), хім. (дія
компонентів води й повітря) та біол. (життєдіяльність організмів)
факторів.

ВИВІТРЮВАННЯ БІОЛОГІЧНЕ — мех. дроблення й біол. зміна гірських по-

ВЕГЕТАЦИОННЫЙ ПЕРИОД (от лат. vegetatio — возбуждение, оживление) —.
время, на протяжении которого растение акт. растет и проходит полный
цикл развития (вегетирует).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ФАКТОРОВ –

процесс одновременного или последовательного воздействия на организм
различных факторов экологических, в результате чего ослабляется,
усиливается или изменяется действие отдельного фактора. Напр., повышение
температуры воздуха способствует ускорению испарения влаги, снижение
освещенности обусловливает уменьшение потребностей растений в цинке,
содержащемся в почве, животные плохо переносят высокие температуры при
повышенной влажности.

ВЗАИМООТНОШЕНИЯ ВНУТРИВИ-ДОВБ1Е — прямое и опосредованное взаимовлияние
особей одного вида, характеризующееся передачей информации или
одновременно с ней еще вещества и энергии.

ВЗАИМООТНОШЕНИЯ ОРГАНИЗМОВ

влияние одних организмов на др. Различают В. о., не сопровождающиеся
передачей вещества и энергии (синойкия) и сопровождающиеся такой
передачей (аллелогония).

ВЫВЕТРИВАНИЕ — основа почвообразовательного процесса — разрушение
твердых минер, и горных пород под влиянием физ. (мех. дробление), хим.
(воздействие компонентов воды и воздуха) и биол. (жизнедеятельность
организмов) факторов.

ВЫВЕТРИВАНИЕ БИОЛОГИЧЕСКОЕ

мех. дробление и биол. изменение рід у результаті життєдіяльності
рослин, тварин і мікроорганізмів.

ВИД біологічний — осн. одиниця (таксон) біол. систематики; територіально
й репродуктивно ізольована сукупність популяцій, здатних до схрещування
й обміну генами, що має єдину спадкову основу й характеризується низкою
якісно специф. ознак. Ознаки В. успадковуються. Для диференціації В.
використовуються морфол., фізіолого-біохім., генет., геогр. та екол.
критерії. Наука, що вивчає В., — ейдологія.

ВИД АДВЕНТИВНИЙ (від лат. adventi-cus — зайшлий, випадковий ) — вид, що
імігрував (за допомогою людини) з ін. ареалу, пристосувався до нових
умов проживання й самостійно поширюється на новій території (напр., із
бур’янів — амброзія, зі шкідників — колорадський жук, із організмів
синантропних — амер. тарган).

ВИД АРЙДНИЙ (від лат. aridus — сухий) — вид, який проживає в умовах
сухого та жаркого клімату (в пустелях, напівпустелях).

ВИД ДОМІНАНТНИЙ – те саме, що й Домінант.

ВИД ЕВРИТОПНИЙ (від еври… та гр. topos — місце) — вид із високою
екологічною валентністю (широкою зоною екологічного оптимуму), що
заселяє різні біотопи, тобто поширений у різних місцеперебуваннях, без
якоїсь строгої пристосованості. Див. Еври-біонти. Пор. Вид стенотопний.

горных пород в результате жизнедеятельности растений, животных и
микроорганизмов.

ВИД биологический — осн. единица (таксон) биол. систематики;
территориально и репродуктивно изолированная совокупность способных к
скрещиванию и обмену генами популяций, имеющая единую наследственную
основу и характеризующаяся рядом качественно специф. признаков. Признаки
В. наследуются. Для дифференциации В, используются морфол.,
физиолого-биохим., генет., геогр. и экол. критерии. Наука, изучающая В.,
— эйдология.

ВИД АДВЕНТИВНЫЙ (от лат. adventi-cus — пришлый, случайный) — вид,
иммигрировавший (при помощи человека) из др. ареала, приспособившийся к
новым условиям обитания и самостоятельно распространяющийся на новой
территории (напр,, из сорняков — амброзия, из вредителей — колорадский
жук, из организмов синантропних — амер. таракан).

ВИД АРИДНЫЙ (от лат. aridus — сухой) — вид, обитающий в условиях сухого
и жаркого климата (в пустынях, полупустынях).

ВИД ДОМИНАНТНЫЙ — то же, что

Доминант.

ВИД ЭВРИТОПНЫЙ (от эври… и гр. topos — место) — вид с высокой
экологической валентностью (широкой зоной экологического оптимума),
заселяющий различные биотопы, т. е. распространенный в различных
местообитаниях, без какой-либо строгой приуроченности. См* Эврибионты.
Ср. Вид стенотопный.

ВИД ЕНДЕМІЧНИЙ

ВИД ЕНДЕМІЧНИЙ (від гр. йndemos — місцевий), ендемік(и) — вид,
поширення якого обмежене певним, зазвичай порівняно невеликим, р-ном.
Особливо багато В. е. у географічно або екологічно відокремлених
місцевостях (на океанічних островах, у гірських р-нах, ізольованих
водоймах).

ВИД ІНДИКАТОРНИЙ — те саме, що й Біоіндикатори.

ВИД КАРАНТИННИЙ (від іт. quaranta giorni — сорок днів) — вид, що
становить загрозу для даного угруповання. Береться під карантинний
нагляд.

ВИД МІСЦЕВИЙ — те саме, що й Алохтони.

ВИД ОХОРОНЮВАНИЙ — вид, навмисне завдання шкоди особинам якого (збирання
колекцій, гербаріїв, відстріл, вилов і т. д.) і порушення його
середовища проживання (нори, місцеперебування тощо) заборонені
відповідними місцевими, нац. (держ.) чи міжнар. юридичними актами й
угодами, а також моральними нормами, звичаями або релігійними канонами.

ВИД ПІОНЕРНИЙ (від фр. pionnier — першопроходець) — вид, що першим
заселяє вільні від життя ділянки прир. або антроп. простору (напр.,
поява рослинності, а потім і тварин у місці виверження вулкану після
охолодження лави).

ВИД РЕЛІКТОВИЙ (від лат. relictum — залишок), релікт(и) —- вид, що
зберігся в певній місцевості як пережиток флори чи фауни минулих геол.
епох (напр*, секвойя, тис ягідний, вихухіль,

ВИД ЭНДЕМИЧНЫЙ (от гр. йndemos — местный), эндемик(и) —- вид,
распространение которого ограничено определенным, как правило,
относительно небольшим, р-ном. Особенно много В. э. в географически или
экологически обособленных местностях (на океанических островах, в горных
р-нах, изолированных водоемах).

ВИД ИНДИКАТОРНЫЙ — то же, что ^Биоиндикаторы.

ВИД КАРАНТИННЫЙ (от ит. quaranta giorni — сорок дней) — вид,
представляющий опасность для данного сообщества. Берется под карантинный
надзор.

ВИД МЕСТНЫЙ — то же, что Аллохтоны.

ВИД ОХРАНЯЕМЫЙ — вид, преднамеренное нанесение вреда особям которого
(сбор коллекций, гербариев, отстрел, отлов и т. д.) и нарушение его
среды обитания (норы, местообитания и т. п.) запрещены соответствующими
местными, нац. (гос.) или меж-дунар. юридическими актами № соглашениями,
а также моральными нормами, обычаями или религиозными канонами.

ВИД ПИОНЕРНЫЙ (от фр. pionnier — первопроходец) — вид, первым заселяющий
свободные от жизни участки прир. или антроп. пространства (напр.,
появление растительности, а затем и животных в месте извержения вулкана
после охлаждения лавы).

ВИД РЕЛИКТОВЫЙ (от лат. relictum — остаток), реликт(ы) — вид,
сохранившийся в определенной местности как пережиток флоры и фауны
прошлых геол. эпох (напр., секвойя, тис ягодный,

вид шкідливий

живородна ящірка, жужелиці). Часто є водночас видом рідкісним і видом,
що вимирає.

ВИД РІДКІСНИЙ — вид, що перебуває під загрозою вимирання й трапляється в
дуже малій к-сті особин або попу-ля цій на обмеженій території, у
спе-циф. місцеперебуваннях (напр., тушканчик жирнохвостий, вовк
червоний, кит сірий). Заноситься до Червоної книги як «білі сторінки».

ВИД СТЕНОТЕРМНИЙ (від стено… та гр. therme — тепло) — вид, що
пристосований до відносно пост, температурних умов довкілля й не
витримує їх коливань. До В. с. належать усі організми, які мешкають у
підземних та глибоководних умовах, гарячих джерелах, високих широтах.
Див. Стено-терми.

ВИД СТЕНОТОПНИЙ (від стено… та гр. topos — місце) — вид із низькою
екологічною валентністю (вузькою зоною екологічного оптимуму), що
населяє певний біотоп, тобто поширений тільки в певних місцеперебуваннях
зі строгою пристосованістю. Див. Організми стенотопні. Пор. Вид
евритопний.

ВИД ХОЛОДОСТІЙКИЙ – вид, для існування якого оптим. є низькі плюсові
температури (+ 1…+ 10 °С), напр., бактерії, лишайники* мохи,
членистоногі. Див. також Холодостійкість рослин.

ВИД ШКІДЛИВИЙ — вид, що завдає людині госп. збитків або спричиняє в неї
захворювання. Поняття «В. в.» — відносне, оскільки один і той самий вид
може бути економічно, морально выхухоль, живородящая ящерица, жужелицы).
Нередко представляет собой одновременно вид редкий и Яud вымирающий.

ВИД РЕДКИЙ — вид, находящийся под угрозой вымирания и встречающийся в
очень малом кол-ве особей или популяций на ограниченной территории, в
специф. местообитаниях (напр., тушканчик жирнохвостый, волк красный, кит
серый). Заносится в Красную книгу как «белые страницы».

ВИД СТЕНОТЕРМНЫЙ (от стено… И гр. therme — тепло) — вид,
приспособленный к относительно пост, температурным условиям окружающей
среды и не выносящий ш колебаний. К В. с. относятся все организмы,
обитающие в подземных й глубоководных условиях, горячих источниках,
высоких широтах. См. Стенотермы.

ВИД СТЕНОТОПНЫЙ (от стено… и гр. topos место) — вид с низкой
экологической валентностью (узкой зоной экологического оптимума),
населяющий определенный биотоп, т. е, распространенный лишь в
определенных местообитаниях со строгой приуроченностью. См. Организмы
стенотопные. Ср. Вид эвритопный.

ВИД ХОЛОДОУСТОЙЧИВЫЙ – вид, для существования которого оптим. являются
низкие плюсовые температуры (+ 1…+ 10 °С), напр., бактерии, лишайники,
мхи, членистоногие. См. также Холодоустойчивость растений.

ВИД ВРЕДНЫЙ — вид, наносящий человеку хоз. урон или вызывающий у него
заболевания. Понятие «В. в.» — относительное, поскольку один и тот же
вид может быть экономически,

ВИД, ЩО ВИМИРАЄ

чи соціально небажаним в одному місці й корисним — в ін.

ВИД, ЩО ВИМИРАЄ – вид, морфо-фізіол. або поведінкові особливості якого
не дають змоги йому адаптуватися в сучасних умовах довкілля, а ге-нет.
можливості подальшого пристосування вичерпані. Запобігти його вимиранню
можна лише в штучних умовах. В. в. заноситься до Червоної книги.

ВИД, ЩО ЗНИКАЄ – вид, що перебуває ПІД загрозою вимирання, чисельність
особин якого нрдостатня для са-мопідтримання популяції в прир. умовах.
Заноситься ар Червоної книги. Потрібні термінові заходи з його охорони й
відновлення чисельності.

ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ — загальна к-сть дидів у трофічній групі,
біотичному угрупованні або екосистемі, що визначає можливість екол.
дублювання в проведенні потоку енергії ланками ланцюга живлення.
Показником В. р. вважають співвідношення між к-стю видів та їхнім
питомим значенням (чисельністю, біомасою, продуктивністю й т. д.), а
також відношення їх числа до одиниці площі.

ВИДОУТВбРЕННЯ — мікроевол. процес виникнення й становлення нових видів у
результаті поступового нагромадження нових ознак, збільшення їхньої
к-сті шляхом гібридизації або в ході генет. мутацій.

ВИЖИВАНІСТЬ — середня для виду (популяції) імовірність збереження особин
кожного покоління за певний інтервал часу. В. виражається відноморально
или социально нежелательным в одном месте и полезным — в др.

ВИД ВЫМИРАЮЩИЙ — вид, морфо-физиол. и поведенческие особенности которого
не позволяют ему адаптироваться в современных условиях окружающей среды,
а генет. возможности дальнейшего приспособления исчерпаны. Предотвратить
его вымирание можно лишь в искусственных условиях. Вшенням к-сті дорослих особин, що беруть участь у розмноженні, до числа особин, що народилися в кожному поколінні. Зазвичай В. визначається для різних вікових і статевих груп за різні роки, сезони, періоди підвищеної смертності, в т. ч. внаслідок антропогенного впливу або дії несприятливих факторів. Як правило, В. обернено пропорційна плодючості й є показником адаптивної цінності даного генотипу. В ширшому розумінні В. — ступінь збереження популяції або виду в істор. аспекті. ВИКИД — те саме, що й Емісія. Див. також Гранично допустимий викид. ВИКИДИ ПРОМИСЛОВІ — відходи виробництва, які забруднюють довкілля й створюють несприятливі умови існування організмів. ВИМИРАННЯ — явище часткового або повного зникнення окремих видів, груп рослин і тварин або цілих флор і фаун із певної території чи акваторії, що відбувається в процесі розвитку живої природи впродовж геол. історії Землі. Серед багатьох факторів, що спричиняють В. організмів на планеті, дедалі більше значення набуває діяльність людини (фактори антропогенні), яка призводить до зміни прир. умов існування рослин і тварин. ВИНИЩЕННЯ — зникнення частини або всієї сукупності особин, популяції або виду в результаті переслідування чи надмірного використання (напр., перепромисел тварин, неправильне збиражается отношением кол-ва взрослых особей, участвующих в размножении, к числу родившихся особей в каждом поколении. Обычно В. определяется для различных возрастов и половых групп за разные годы или сезоны, периоды повышенной смертности, в т. ч. вследствие антропогенного воздействия или влияния неблагоприятных факторов. Как правило, В. обратно пропорциональна плодовитости и является показателем адаптивной ценности данного генотипа. В более широком смысле В. — степень сохранения популяции или вида в истор. аспекте. ВЙБРОС — то же, что Эмиссия. См. также Предельно допустимый выброс. ВЙБРОСЫ ПРОМЙШЛЕННЫЕ — отходы производства, загрязняющие окружающую среду и создающие неблагоприятные условия существования организмов. ВЫМИРАНИЕ — явление частичного или полного исчезновения отдельных видов, групп растений и животных либо целых флор и фаун с определенной территории или акватории, происходящее в процессе развития живой природы на протяжении геол. истории Земли. Среди многих факторов, вызывающих В. организмов на планете, все большее значение приобретает деятельность человека (факторы антропогенные), ведущая к изменению естеств. условий существования растений и животных. ИСТРЕБЛЕНИЕ — исчезновение части или всей совокупности особей, популяции или вида в результате преследования либо чрезмерного использования (напр., перепромысел животных, ВИПРОМІНЮВАННЯ рання дикорослих рослин), а також навмисного — прямого або опосередкованого — впливу на них через їхнє середовище проживання (напр., унаслідок його забруднення). ВИПРОМІНЮВАННЯ, радіація - передавання енергії у вигляді електромагнітних коливань різної частоти. Особливе значення для організмів мають короткохвильове ультрафіолетове, видиме, довгохвильове інфрачервоне та йонізуюче (радіоакт.) В. Пон. 99 % енергії В. Сонця перебуває в діапазоні довжин хвиль від 1000...80 до 0,17 мкм. Рослини використовують В. видиме (світло) як джерело енергії для фотосинтезу, фотоморфо-генезу; воно відіграє першорядну роль в орієнтації тварин у просторі. В. інфрачервоне несе теплову енергію. Частина В. (В. йонізуюче, В. ультрафіолетове) в певних дозах справляє ушкоджувальну дію на організми. ВИПРОМІНЮВАННЯ ВИДИМЕ, світло — електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 780...380 нм, яке здатне безпосередньо викликати зорове відчуття. Становить бл. половини всієї променистої енергії сонячної, що надходить на Землю. З В. в. пов'язані найважливіші біол. процеси живих систем; у рослин забезпечує процес фотосинтезу. ВИПРОМІНЮВАННЯ ІНФРАЧЕРВОНЕ (від лат. infra — нижче, під), теплове випромінювання — електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 770...31 нм. Джерело В. і. — нагріті тіла. На В. і. припадає бл. 50 % енергії випромінювання сонячного. В певних дозах позитивно впливає на неправильный сбор дикорастущих растений), а также преднамеренного — прямого или косвенного — воздействия на них через их среду обитания (напр., вследствие ее загрязнения). ИЗЛУЧЕНИЕ, радиация — передача энергии в виде электромагнитных колебаний различной частоты. Особое значение для организмов имеют коротковолновое ультрафиолетовое, видимое, длинноволновое инфракрасное и ионизирующее (радиоакт.) И. Св. 99 % энергии И. Солнца находится в диапазоне длин волн от 100...80 до 0,17 мкм. Растения используют И. видимое (свет) как источник энергии для фотосинтеза, фотоморфогенеза; оно играет первостепенную роль в ориентации животных в пространстве. И. инфракрасное несет тепловую энергию. Часть И. (И. ионизирующее, И. ультрафиолетовое) в определенных дозах оказывает повреждающее действие на организмы. ИЗЛУЧЕНИЕ ВИДИМОЕ, свет — электромагнитное излучение в диапазоне длин волн 780...380 нм, которое способно непосредственно вызывать зрительное ощущение. Составляет ок. половины всей лучистой энергии солнечной, поступающей на Землю. С И. в. связаны важнейшие биол. процессы живых систем; у растений обеспечивает процесс фотосинтеза. ИЗЛУЧЕНИЕ ИНФРАКРАСНОЕ (от лат. ГпГга — ниже, под), тепловое излучение — электромагнитное излучение в диапазоне длин волн 770...31 нм. И. и. испускают нагретые тела. На И. и. приходится ок. 50 % энергии излучения солнечного. В определенных дозах положительно влияет на ряд жиз- ВИПРОМІНЮВАННЯ СОНЯЧНЕ низку життєво важливих процесів (напр., обмін речовин) і функціонування різних систем організму (нервової, ендокринної та ін.). Надлишок В. і. може спричинити опіки, захворювання шкіри, очей тощо. ВИПРОМІНЮВАННЯ ЙОНІЗУЮЧЕ, радіація йонізуюча — електромагнітне (випромінювання ультрафіолетове, рентгенівське й гамма-випромінювання) та корпускулярне (альфа-, бета-випромінювання, нейтронне та ін.) випромінювання, що спричиняє йонізацію середовища. В. й. великої інтенсивності небезпечне для життя людини та ін. організмів. Викликає мутації, променеву хворобу тощо. Від В. й. космічних променів біосферу захищає озоновий шар. ВИПРОМІНЮВАННЯ СОНЯЧНЕ, радіація сонячна — електромагнітне випромінювання Сонця широкого частотного діапазону, що досягає Землі. Біля верхньої межі атмосфери В. с. має довжину хвиль 3000... 150 нм. Промені з довжиною хвилі менш як 290 нм поглинаються на висоті 30...40 км озоновим шаром. Землі досягають в основному випромінювання інфрачервоне (бл. 50 % сумарної радіації) та випромінювання видиме (45 %). На випромінювання ультрафіолетове з довжиною хвилі більш як 290 нм припадає лише 5 % променистої енергії. В. с. — осн. джерело енергії для всіх процесів, що відбуваються на земній кулі (для метеорологічних і екзогенних біол. процесів — єдине). Частина В. с. доходить до земної поверхні у вигляді розсіяної радіації. Впродовж року максимум В. с. припадає на весну— літо, мінімум — на зиму. ненно важных процессов (напр., обмен веществ) и функционирование различных систем организма (нервной, эндокринной и др.). Избыток И. и. может вызвать ожоги, заболевания кожи, глаз и т. д. ИЗЛУЧЕНИЕ ИОНИЗИРУЮЩЕЕ, радиация ионизирующая электромагнитное (излучение ультрафиолетовое, рентгеновское и гамма-излучение) и корпускулярное (альфа-, бета-излучение, нейтронное и др.) излучение, вызывающее ионизацию среды. И. и. большой интенсивности опасно для жизни человека и др. организмов. Становится причиной мутаций, лучевой болезни и пр. От И. и. космических лучей биосферу защищает озоновый слой. ИЗЛУЧЕНИЕ СОЛНЕЧНОЕ, радиация солнечная — электромагнитное излучение Солнца широкого частотного диапазона, достигающее Земли. У верхней границы атмосферы И. с. имеет длину волн 3000...150 нм. Лучи с длиной волны менее 290 нм поглощаются на высоте 30...40 км озоновым слоем. Земли достигают в основном излучение инфракрасное (ок. 50 % суммарной радиации) и излучение видимое (45 %). На излучение ультрафиолетовое с длиной волны более 290 нм приходится лишь 5 % лучистой энергии. И. с. — осн. источник энергии для всех процессов, происходящих на земном шаре (для метеорологических и экзогенных биол. процессов — единственный). Часть И. с. доходит до земной поверхности в виде рассеянной радиации. На протяжении года максимум И. с. приходится на весну—лето, минимум — на зиму. ВИПРОМІНЮВАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ (від лат. ultra — понад, за межами), УФ-випромінювання — електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 400... 10 нм. Головне прир. джерело В. у. — Сонце. Весь потік В. у. Сонця, що досягає земної атмосфери, поділяють на три діапазони: УФ(А) (довжина хвилі 400..315 нм), УФ(В) (315...280 нм) та УФ(С) (280... 100 нм). УФ(В)- та УФ(С)-ви-промінювання — «жорсткий ультрафіолет» — надзвичайно шкідливі для всього живого: призводять до порушення структури білків і нуклеїнових кислот і зрештою — до загибелі клітин. Від їхнього згубного впливу біосферу захищає озоновий шар. В. у. інтенсивно діє на живу речовину, поглинається верхніми шарами тканин рослин, шкіри людини й тварин, спричиняючи хім. р-ції. У великих дозах В. у. викликає ураження очей, опіки шкіри, в деяких випадках діє як канцероген. У фізіологічно оптом, дозах В. у. благотворно впливає на організми — поліпшує імунобіол. властивості, у ссавців сприяє утворенню вітаміну D. Має також значну біол. активність (напр., бактерицидну дію). ВИСНАЖЕННЯ ВОД - зменшення мінімально допустимого стоку вод поверхневих або скорочення запасів вод підземних. В. в. відбувається внаслідок забруднення антропогенного річок, морів та океанів, а також у результаті посиленого споживання води для пром. і госп. потреб, ВИСНАЖЕННЯ ҐРУНТУ - зниження родючості ґрунту внаслідок неправильних агротехніки, сівозмін тощо. ИЗЛУЧЕНИЕ УЛЬТРАФИОЛЕТОВОЕ (от лат. ultra — сверх, за пределами), УФ-излучение — электромагнитное излучение в диапазоне длин волн 400... 10 нм. Главный естеств. источник И. у. — Солнце. Весь поток И. у. Солнца, доходящий до земной атмосферы, делят на три диапазона; УФ(А) (длина волны 400...315 нм), УФ(В) (315...280 нм) и УФ(С) (280...100 нм). УФ(В)- и УФ(С)-излучения — «жост-Fий ультрафиолет» — чрезвычайно вредны для всего живого: приводят к нарушению структуры белков и нуклеиновых кислот и в итоге к гибели клеток. От их губительного влияния биосферу защищает озоновый слой. И. у. интенсивно действует на живое вещество; поглощается верхними слоями тканей растений, кожи человека и животных, вызывая хим. р-ции. В больших дозах И. у. вызывает поражение глаз, ожоги кожи, в некоторых случаях действует как канцероген. В физиологически оптим. дозах И. у. благотворно влияет на организмы — улучшает иммунобиол. свойства, у млекопитающих способствует образованию витамина D. Обладает также значительной биол. активностью (напр., бактерицидным действием). ИСТОЩЕНИЕ ВОД — уменьшение минимально допустимого стока вод поверхностных или сокращение запасов вод подземных. И. в. происходит вследствие загрязнения антропогенного рек, морей и океанов, а также в результате усиленного потребления воды для пром. и хоз. нужд. ИСТОЩЕНИЕ ПОЧВЫ — снижение плодородия почвы вследствие неправильных агротехники, севооборотов и пр. ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ — результат дедалі більшої невідповідності між доступними запасами ресурсів природних або безпечними нормами їх вилучення з природних систем та потребами суспільства. В. п. р. — одна з осн. екол. хар-к сучасного природокористування. ВИТІСНЕННЯ — заміщення одного екологічно близького виду ін. в результаті зміни умов проживання. В. може призвести до вимирання витісненого виду. ВИТОПТУВАННЯ — процес ущільнювання ґрунту й мех. пошкодження (знищення) рослинності тваринами та людьми. Спостерігається в разі пере-випасу худоби, великого рекреаційного навантаження. ВІДВАЛ — штучний насип, що утворюється внаслідок розміщення пустих порід під час розробок корисних копалин, а також не використовуваних побічних продуктів (зола, шлак, щебінь, бруд) на спец, відведених відкритих місцях. ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ — повернення землям колишньої родючості, порушеної діяльністю людини або прир. катастрофами. ВІДНОВЛЕННЯ ЛІСІВ — комплекс заходів, що забезпечує появу лісової рослинності в місцях, де ліс цілком або частково знищений людиною чи внаслідок прир. катастрофи. ВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ — створення необхідних умов (за допомогою штучних заходів і цілеспрямованої госп. діяльності) для ИСТОЩЕНИЕ ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ —- результат возрастающего несоответствия между доступными запасами ресурсов природных или безопасными нормами их изъятия из природных систем и потребностями общества. И. п. р. — одна из осн. экол. хар-к современного природопользования. ВЫТЕСНЕНИЕ — замещение одного экологически близкого вида др. в результате изменения условий обитания. В. может привести к вымиранию вытесненного вида. ВЫТАПТЫВАНИЕ — процесс уплотнения почвы и мех. повреждения (уничтожения) растительности животными и людьми. Наблюдается при перевыпасе животных, большой рекреационной нагрузке. ОТВАЛ — искусственная насыпь, образующаяся вследствие размещения пустых пород при разработках полезных ископаемых, а также не используемых побочных продуктов (зола, шлак, щебень, грязь) на спец. отведенных открытых местах. ВОССТАНОВЛЕНИЕ ЗЕМЕЛЬ — возврат землям былого плодородия, нарушенного деятельностью человека или прир. катастрофами. ВОССТАНОВЛЕНИЕ ЛЕСОВ — комплекс мероприятий, обеспечивающий появление лесной растительности в местах, где лес полностью или частично уничтожен человеком либо в результате прир. катастрофы. ВОССТАНОВЛЕНИЕ ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ — создание необходимых условий (с помощью искусственных мер и целенаправленной хоз. деятель- макс. відтворення відповідних ресурсів природних після їх виснаження в результаті антропогенного впливу (напр., реінтродукція рослин, реакліматизація тварин, відновлення лісів тощо). Пор. Поновлення природних ресурсів. ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ — прир. або щтучне відтворення рослинності (фітоценозів, що існували раніше) на території, де з різних причин вона зникла. ВІДНОСНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АДАПТАЦІЙ ПРАВИЛО — добра пристосованість організмів до певного фактора екологічного не означає такої самої адаптованості до ін. факторів. ВІДХОДИ ВИРОБНИЦТВА - залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, що утворилися в процесі виготовлення продукції і втратили цілком або частково корисні чи фіз. властивості: продукти, що утворилися в результаті фіз.-хім. переробки сировини, добування й збагачення корисних копалин, одержання яких не є метою даного виробничого процесу, речовини, що вловлюються під час очищення газів, що відходять, вод стічних. В. в. — серйозна екол. проблема. ВІДХОДИ ПОБУТОВІ — всі відходи сфери споживання, які утворюються в житлових кварталах, орг-ціях і установах, торговельних підприємствах і т. д., відходи опалювальних установок у житлових будинках, сміття з вулиць, будівництв, ремонтованих будинків тощо, Існує тенденція збільности) для макс* воспроизводства соответствующих ресурсов природных после их истощения в результате антропогенного воздействия (напр., реинт-родукция растений, реакклиматиза-ция животных, восстановление лесов и т. д.). Ср. Возобновление природных ресурсов. ВОССТАНОВЛЕНИЕ РАСТИТЕЛЬНОГО ПОКРОВА — естеств. или искусственное воспроизводство растительности (ранее существовавших фитоце-нозов) на территории, где по разным причинам она исчезла. ОТНОСИТЕЛЬНОЙ НЕЗАВИСИМОСТИ АДАПТАЦИИ ПРАВИЛО — хорошая приспособленность организмов к определенному фактору экологическому не означает такой же адаптированное™ к др. факторам. ОТХОДЫ ПРОИЗВОДСТВА - остатки сырья, материалов или полуфабрикатов, образовавшиеся в процессе изготовления продукции и утратившие полностью или частично полезные или физ. свойства: продукты, образовавшиеся в результате физ.-хим, переработки сырья, добычи и обогащения полезных ископаемых, Получение которых не является целью данного производственного процесса, вещества, улавливаемые при очистке отходящих газов и вод сточных. О. п. — серьезная экол. проблема. ОТХОДЫ БЫТОВЙЕ — все отходы сферы потребления, образующиеся в жилых кварталах, орг-циях и учреждениях, торговых предприятиях и т. д., отходы отопительных установок в жилых домах, мусор с улиц, строек, ремонтируемых зданий и пр. Существует тенденция увеличения кол-ва шення к-сті В. п., що загострює проблему їх вивезення, поховання або утилізації на сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводах. ВІДХОДИ РАДІОАКТИВНІ - побічні продукти, що утворюються під час роботи з радіоактивними речовинами, з умістом радіоакт. ізотопів понад норми радіаційної безпеки. В. р. бувають рідкими (утворюються в разі регенерації ядерного палива), тверди-м и (нагромаджуються в ядерних реакторах, установках та ін., утворюються на АЕС під час обробки вод стічних) та аерозольними (викиди з ядерних реакторів у атмосферу); з високим, середнім і низьким рівнями радіоактивності Тверді й рідкі В. р. заховують у могильниках у спец, контейнерах, аби радіоактивні речовини не потрапили в довкілля і їхнє випромінювання не досягало людини й живої природи. Аерозольні В. р. очищують до ГДК радіоакт. ізотопів, а потім виводять в атмосферу. ВІДХОДИ ТВЕРДІ — пром.-побутові відходи, котрі не можна видалити системами каналізації і які підлягають вивезенню з подальшим похованням або частковою утилізацією (напр., пакувальні матеріали, вже непридатні побутові й пром. прилади, папір, консервні банки, бите скло, сміття, старий одяг і взуття, уламки будматеріалів тощо). В містах В. т. щороку становлять пон. 1000 кг на душу населення. ВІРУСИ (лат. virus — отрута) — неклітинні форми життя — найдрібніші збудники багатьох інфекційних хвороб, здатні проникати майже в усі О. б., что усугубляет проблему их вывоза, захоронения либо утилизации на мусороперерабатывающих или му-соросжигающих заводах* ОТХОДЫ РАДИОАКТИВНЫЕ — побочные продукты, образующиеся при работе с радиоактивными веществами, с содержанием радиоакт. изотопов выше норм радиационной безопасности. О. р. бывают жидкими (образуются при регенерации ядерного топлива), твердыми (накапливаются в ядерных реакторах, установках и др., образуются на АЭС при обработке вод сточных) и аэрозольны-м и (выбросы из ядерных реакторов в атмосферу); с высоким, средним и низким уровнями радиоактивности. Твердые и жидкие О. р. захоранивают в могильниках в спец. контейнерах, чтобы радиоактивные вещества не попали в окружающую среду и их излучение не достигало человека и живой природы. Аэрозольные О. р. очищают до ПДК радиоакт. изотопов, а затем выводят в атмосферу. ОТХОДЫ ТВЁРДЫЕ — пром.-бытовые отходы, которые нельзя удалить системами канализации и подлежащие вывозу с последующим захоронением или частичной утилизацией (напр., упаковочные материалы, пришедшие в негодность бытовые и пром. приборы, бумага, консервные банки, битое стекло, мусор, старая одежда и обувь, обломки стройматериалов и пр.). В городах О. т. ежегодно составляют св. 1000 кг на,душу населения. ВИРУСЫ (лат. virus — яд) — неклеточные формы жизни — мельчайшие возбудители многих инфекционных болезней, способные проникать почти живі клітини й розмножуватися лише всередині них. У природі поширені повсюдно; уражують усі групи організмів. В екології В. відводиться роль фактора, що спричиняє патогенні процеси в екосистемах різного рівня. Не виключена роль В. у формуванні потоків інформації в екосистемах, зокрема генет. інформації, яка посідає особливе місце в еволюції біокомпо-нентів і цілих екосистем. ВІТЕР — переміщення повітряних мас відносно земної поверхні внаслідок нерівномірного розподілу атм. тиску. Значення В. як фактора екологічного надзвичайно різноманітне. В. — найважливіший показник погоди й клімату, акт, стимулювальний, лімітуваль-ний, руйнівний і творчий фактор середовища. В. зумовлює переміщення й перемішування повітря та перенесення домішок, що містяться в ньому, сприяє обміну вологою, теплом та енергією між земною поверхнею та атмосферою й т.д. Сильні В. спричиняють ерозію ґрунту, пилові бурі, шторми, руйнування й затоплення берегів. ВМО — див. Всесвітня метеорологічна організація, ВОДА — найважливіший елемент глобальної екосистеми й фактор екологічний для всього живого на Землі. В. — невід'ємна й осн. складова будь-яких організмів, що забезпечує обмін речовин (живлення, виділення, дихання). За участі В. відбуваються численні процеси в екосистемах (обмін речовин, тепла). В. Світового океану — осн. кдіматоутворювальний фактор, во все живые клетки и размножаться только внутри них. В природе распространены повсеместно; поражают все группы организмов. В экологии В. отводится роль фактора* вызывающего патогенные процессы в экосистемах разного уровня. Не исключена роль В. в формировании потоков информации в экосистемах, в частности генет. информации, занимающей особое место в эволюции биокомпо-йентов и целых экосистем. ВЕТЕР — перемещение воздушных масс относительно земной поверхности вследствие неравномерного распределения атм. давления. Значение В. как фактора экологического чрезвычайно разнообразно. В. — важнейший показатель погоды и климата, акт. стимулирующий, лимитирующий, разрушительный и созидательный фактор среды. В. обусловливает перемещение и перемешивание воздуха и перенос содержащихся в нем примесей, способствует обмену влагой, теплом и энергией между земной поверхностью и атмосферой и т. д. Сильные В. являются причиной эрозии почвы, пыльных бурь, штормов, разрушения и затопления берегов. ВМО — см. Всемирная метеорологическая организация. ВОДА — важнейший элемент глобальной экосистемы и фактор экологический для всего живого на Земле. В. — неотъемлемая и осн. составляющая любых организмов, обеспечивающая обмен веществ (питание, выделение, дыхание). При участии В. происходят многочисленные процессы в экосистемах (обмен веществ, тепла). В. Мирового океана — осн. климатообразующий головний акумулятор енергії сонячної. В. — головний біотоп Землі — займає пон. 70 % її площі. В. — один із найважливіших видів мінер, сировини, осн. ресурс природний, що споживається людством. Запаси В. на земній кулі величезні — 1,46 • 109 км3. Проте це переважно гірко-солона морська В. Прісна В. становить лише 2 % загальної її к-сті, причому 85 % її зосереджено в льодовиках, і тільки 1 % прісної В. містять річки, озера й води підземні. За відношенням до В. рослини й тварини поділяються на: вологолюбних {гігрофіти й гігрофіли), таких, що живуть в умовах помірної вологості (мезофіти й мезофіли), посухо-любних (ксерофіти й ксерофіли) та водяних (гідрофіти й гідробіонти). ВОДИ ҐРУНТОВІ — води підземні верхнього водоносного горизонту, що залягають над першим водоупорним шаром гірських порід. В. ґ. — одне з джерел водопостачання. Утворюються гол. чин. за рахунок просочування вологи опадів атмосферних, надходження вод річок, озер, ставків, каналів, штучних водосховищ. ВОДИ ПІДЗЙМНІ — води, що містяться у верхній частині земної кори в рідкому, твердому й газоподібному стані. Заповнюють пори й проміжки уламкових порід (пісків, галечників), Л іщини в скельних породах (ґратах, пісковиках), карстові порожнини в розчинних породах (вапняках, доломітах, гіпсах). Є напірні й безнапірні В. п. За мінералізацією В. п. поділяються на прісні, мінералізовані й розсоли. В. п. — джерело водопостачання; в посушливих р-нах викорифактор, главный аккумулятор энергии солнечной. В. — главный биотоп Земли — занимает св. 70 % ее площади. В. — один из важнейших видов минер, сырья, осн. ресурс природный, потребляемый человечеством. Запасы В. на земном шаре огромны — 1,46 • 109 км3. Однако это преимущественно горько-соленая морская В. Пресная В. составляет всего 2 % общего ее кол-ва, причем 85 % ее сосредоточено в ледниках, и только 1 % пресной В. содержат реки, озера и воды подземные. По отношению к В. растения и животные делятся на: влаголюбивых (гигрофиты и гигрофилы), живущих в условиях умеренной влажности (мезофиты и мезофилы), засухолюбивых (ксерофиты и ксерофилы) и водных (гидрофиты и гидробионты). ВОДЫ ГРУНТОВЫЕ — воды подземные верхнего водоносного горизонта, залегающие над первым водоупорным слоем горных пород. В. г. — один из источников водоснабжения. Образуются гл. обр. за счет просачивания влаги осадков атмосферных, поступления вод рек, озер, прудов, каналов, искусственных водохранилищ. ВОДЫ ПОДЗЕМНЫЕ — воды, находящиеся в верхней части земной коры в жидком, твердом и газообразном состоянии. Заполняют поры и промежутки обломочных пород (песков, галечников), трещины в скальных породах (гранитах, песчаниках), карстовые полости в растворимых породах (известняках, доломитах, гипсах). Есть напорные и безнапорные В. п. По минерализации В. п. делятся на пресные, минерализованные и рассолы. В. п. — источник водоснабжения; стовуються для зрошення; мають лікувальні властивості. За характером використання поділяються на питні, техн., пром., мінер, і термальні. В. п. — важливий фактор екологічний: спричиняють заболочування й підтоплення територій, зсуви, осідання ґрунтів під інженерними спорудами, ускладнюють гірські виробки тощо. ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ — води, які пост, або тимчасово знаходяться на земній поверхні в різному вигляді: річки й тимчасові водотоки, озера, водосховища, болота, льодовики, а також сніговий покрив. ВбДИ СТІЧНІ — води, які були у виробничо-побутовому або с.-г. використанні, а також ті, що пройшли забрудненою територією; пром., с.-г., комунально-побутові, зливові й т. п. стоки. В Україні більш як половину загального скиду таких вод становлять В. с. житлово-комунальних підприємств, що містять, крім залишків їжі, також фекалії, мийні засоби, які важко піддаються очищенню й знезараженню. Пром. В. с. залежно від галузі виробництва мають різний хім. склад. В. с. становлять велику загрозу здоров'ю людини й мешканцям водного середовища. Для їх знезараження й очищення застосовують різні методи: мех., хім., біол. ВОДОДІЛ — межа між басейнами суміжних водних систем, що поділяє стоки води по двох протилежних схилах. ВОДбЙМА — пост, або тимчасове скупчення безстічних або з уповільненим • стоком вод у прир. (озера, в засушливых р-нах используются для орошения; имеют лечебные свойства. По характеру использования делятся на питьевые, техн., пром., минер, и термальные. В. п. — важный фактор экологический: вызывают заболачивание и подтопление территорий, оползни, осадку грунтов под инженерными сооружениями, затрудняют горные выработки и т. д. В0ДЫ ПОВЕРХНОСТНЫЕ — воды, пост, или временно находящиеся на земной поверхности в различном виде: реки и временные водотоки, озера, водохранилища, болота, ледники, а также снежный покров. ВОДЫ СТОЧНЫЕ — воды, бывшие в производственно-бытовом или с.-х. использовании, а также прошедшие через загрязненную территорию; пром., с.-х., коммунально-бытовые, ливневые и т. п. стоки. В Украине более половины общего сброса таких вод составляют В. с. жилищно-коммунальных предприятий, содержащие, кроме остатков пищи, также фекалии, моющие средства, трудно поддающиеся очистке и обеззараживанию. Пром. В. с. в зависимости от отрасли производства имеют различный хим. состав. В. с. представляют большую угрозу здоровью человека и обитателям водной среды. Для их обеззараживания и очистки применяют различные методы: мех., хим., биол. ВОДОРАЗДЕЛ — граница между бассейнами смежных водных систем, разделяющая стоки воды по двум противоположным склонам. ВОДОЁМ — пост, или временное скопление бессточных или с замедленным стоком вод в естеств. (озера, струмки, річки) або штучних (водосховища, ставки тощо) пониженнях рельєфу. Пор. Водотік. ВОДООЧИЩЕННЯ — комплекс тех-нол. процесів, спрямованих на очищення води, що надходить у водопровідну мережу з лрир, джерел, рід час В. з води вилучаються сторонні домішки (в т. ч. мікроорганізми), що досягається мех., фіз., хім. і біол. методами. ВОДОСХОВИЩЕ — водойма з практично стоячою водою, зазвичай значних розмірів, штучно створена в руслі річки або в пониженні земної поверхні шляхом будівництва греблі, перемички, виймання ґрунту тощо. В. має важливе значення з погляду охорони ресурсів водних, удається досягти рац. водокористування, регулювати річковий стік. До негативних явищ належить знижена здатність В. до самоочищення порівняно з проточними водами. В. сприяє заболочуванню й засоленню ґрунтів унаслідок піднімання вод ґрунтових. ВОДОТІК — вода, що переміщується руслом (струмок, річка тощо). В. буває пост, і тимчасовий. Пор. Водойма. ВОДЯНІ РОСЛИНИ — рослинні організми, що живуть у воді. Серед вищих В. р. розрізняють: гідрофітів — рослини, занурені у воду тільки нижньою частиною, й гідатофітів — рослини, занурені у воду цілком або більшою своєю частиною (напр., наяда, кушир, водяний горіх, елодея, латаття). В. р. відіграють значну роль у самоочищенні водойм. ВОДЯНІ ТВАРИНИ, гідробіонти — тварини, що пост, живуть у водному ручьи, реки) или искусственных (водохранилища, пруды и пр.) понижениях рельефа. Ср. Водоток. ВОДООЧИСТКА — комплекс технол. процессов, направленных на очистку воды, поступающей в водопроводную сеть из естеств. источников. При В. из воды устраняются пос7оронние примеси (в т. ч. микроорганизмы), что достигается мех., физ., хим. и биол. методами. ВОДОХРАНИЛИЩЕ - водоем с практически стоячей водой, обычно значительных размеров, искусственно созданный в русле реки или в понижении земной поверхности путем строительства плотины, перемычки, выемки грунта и пр. В. имеют важное значение с точки зрения охраны ресурсов водных, удается достичь рац. водопользования, регулировать речной сток. К отрицательным явлениям относится сниженная способность В. к самоочищению по сравнению с проточными водами. В. способствует заболачиванию и засолению почв вследствие подъема вод грунтовых. ВОДОТОК — перемещающаяся в русле вода (ручей, река и т. п.). В. бывает пост, и временным. Ср. Водоем. ВОДНЫЕ РАСТЕНИЯ — растительные организмы, Живущие в воде. Среди высших В. р. различают: гидрофитов — растения, погруженные в воду только нижней частью, и гидатофитов — растения, погруженные в воду целиком или большей своей частью (напр., наяда, роголистник, рогульник, элодея, кувшинка). В. р. играют значительную роль в самоочищении водоемов. ВОДНЫЕ ЖИВОТНЫЕ, гидробионты -животные, пост, живущие в водной середовищі. Поділяються на дві осн. групи: морських і прісноводних. За місцем проживання розрізняють В. т. планктонних (див. Планктон), нектон-них (див. Нектон), бентосних (див. Бентос), плейстонних (див. Плейстон). ВОЛОГОЛІОБНІ РОСЛИНИ — те саме, щб й Гігрофіти. ВООЗ — див. Всесвітня організація охорони здоров 'я. ВСЕЇДНІ — те саме, що й Еврифаги. ВСЕСВІТ, космос — весь існуючий матеріальний світ, безмежний у часі й просторі, безкінечно різноманітний за формою, якої набирає матерія в процесі свого розвитку. ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ охорОни на-ВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА -затверджений Конференцією ООН із довкілля (Стокгольм, 1972) і відзначається щорічно 5 червня, аби привернути увагу світової спільноти до проблем охорони довкілля. ВСЕСВІТНІЙ ФОНД ОХОРОНИ ПРИРОДИ (ВФОП) — міжнар. орг-ція, яка опікується проблемами охорони живої природи та екосистем. ВСЕСВІТНЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ВМО) — орг-ція, що вивчає стан і використання ресурсів кліматичних планети. ВМО виконує велику програму з визначення ступеня забруднення довкілля за допомогою мережі фонових станцій, поширює знання про охорону природи, готує фахівців із контролю за забрудненням повітряного й водного басейнів. среде. Делятся на две осн. группы: морских и пресноводных. По месту проживания различают В. ж. планктонных (см. Планктон), нектонных (см. Нектон), бентосных (см. Бентос), плейстонных (см. Плейстон). ВЛАГОЛЮБИВЫЕ РАСТЕНИЯ - то же, что Гигрофиты. ВОЗ —? см. Всемирная организация здравоохранения. ВСЕЯДНЫЕ — то же, что Эврифаги. ВСЕЛЁННАЯ, космос — весь существующий материальный мир, безграничный во времени и пространстве, бесконечно разнообразный по форме, которую принимает материя в процессе своего развития. ВСЕМИРНЫЙ ДЕНЬ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДИ — утвержден Конференцией ООН по окружающей среде (Стокгольм, 1972) и отмечается ежегодно 5 июня с целью привлечения внимания мировой общественности к проблемам охраны окружающей среды. ВСЕМИРНЫЙ ФОНД ОХРАНЫ ПРИРОДЫ (ВФОП) — междунар. орг-ция, занимающаяся проблемами охраны живой природы и экосистем. ВСЕМИРНАЯ МЕТЕОРОЛОГИЧЕСКАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ (ВМО) - орг-ция, изучающая состояние и использование ресурсов климатических планеты. ВМ(Хвыполняет широкую программу по определению степени загрязнения окружающей среды с помощью сети фоновых станций, распространяет знания об охране природы, готовит специалистов по контролю за загрязнени- * ем воздушного и водного бассейнов. ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я (ВООЗ) — спеціалізована установа ООН, осн. завдання якої — досягнення всіма народами високого рівня здоров'я. ВООЗ організовує боротьбу з хворобами, їх ліквідацію, здійснює епідеміологічний^нагляд, опікується підготовкою й удосконаленням наук. мед. працівників тощо. ВООЗ розглядає екологічну освіту як важливу частину програми з оздоровлення довкілля. ВУГЛЕВОДНІ шкідливі — орган, сполуки, молекули яких побудовані з атомів вуглецю й водню. В. — осн. структури орган, хімії. В результаті заміщення атомів водню атомами хлору утворюються хлоровані вуглеводні (напр., інсектицид ДДТ). В. — горючі речовини, здатні утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші. В. з невеликим числом атомів вуглецю мають наркотичну дію й можуть призвести до звикання (токсикоманії). Численні циклічні В. є сильними канцерогенами (напр., циклогексан, бензол). Дуже шкідливі також сажа (оскільки добре адсорбує забруднювачі), ненасичені (олефінові) В. (етилен та ін.), що становлять 35 % загальної к-сті вуглеводневих викидів і є однією з причин утворення смогів. Ароматичні В., парафіни, нафтени, бензпірен містяться в газах вихлопних автомобілів, випарах бензинів. Гексан може викликати важкі ураження нервової системи. В групі ненасичених В| виражені канцерогенні властивості має бутадієн. Насичені В. (переважно метан) є продуктом метаболізму де- ВСЕМЙРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ (ВОЗ) - специализированное учреждение ООН, осн. задача которого — достижение всеми народами высокого уровня здоровья. ВОЗ организует борьбу с болезнями, их ликвидацию, осуществляет эпидемиологический надзор, занимается подготовкой и усовершенствованием науч. мед. работников и пр. ВОЗ рассматривает экологическое образование как важную часть программы по оздоровлению окружающей среды. УГЛЕВОДОРОДЫ вредные — орган, соединения^ молекулы которых построены из атомов углерода и водорода. У. — осн. структуры орган, химии. В результате замещения атомов водорода атомами хлора образуются хлорированные углеводороды (напр., инсектицид ДДТ). У. — горючие вещества, способные образовывать с воздухом взрывоопасные смеси. У. с небольшим числом атомов углерода обладают наркотическим действием и могут привести к привыканию (токсикомании). Многочисленные циклические У. являются сильными канцерогенами (напр., циклогексан, бензол). Очень вредны также сажа (поскольку хорошо адсорбирует загрязнители), ненасыщенные (олефиновые) У. (этилен и др.), составляющие 35 % общего кол-ва углеводородных выбросов и являющиеся одной из причин образования смогов. Ароматические У., парафины, нафтены, бензпирен содержатся в газах выхлопных автомобилей, испарениях бензинов. Гексан может вызывать тяжелые поражения нервной системы. В группе ненасыщенных У. яких мікроорганізмів, що використовується для добування біогазу. ВУЛКАН (лат. УиІкапиБ) — геол. утворення, що виникає під час піднімання з надр Землі та виверження на її поверхню магми. Розрізняють діючі В., виверження яких спостерігаються тепер або відбувалися в істор. минулому, та згаслі В., виверження яких відбувалися в доістор. часи. ВУЛКАНІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ - потужний фактор екологічний, що спричиняє різкі, часто катастрофічні, зміни в екосистемах: у глобальному масштабі — це вплив на клімат (потрапляння в атмосферу великої к-сті вулканічного пилу й газів змінює її оптичні й хім. властивості); у регіональному й місцевому — вплив факторів фізичних і біологічно акт. сполук на водойми, ґрунти, рослинний світ, тваринний світ, людину та середовище проживання. ВФОП — див. Всесвітній фонд охорони природи. выраженными канцерогенными свойствами обладает бутадиен. Насыщенные У. (преимущественно метан) являются продуктом метаболизма некоторых микроорганизмов, что используется для получения биогаза. ВУЛКАН (лат. Уи1капи$) — геол. образование, возникающее при подъеме из недр Земли и извержении на ее поверхность магмы. Различают действующие В., извержения которых наблюдаются в настоящее время или происходили в истор. прошлом, и потухшие В., извержение которых происходили в доистор. времена. ВУЛКАНИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ - мощный фактор экологический, вызывающий резкие, часто катастрофические, изменения в экосистемах, в глобальном масштабе — это влияние на климат (попадание в атмосферу большого кол-ва вулканической пыли и газов изменяет ее оптические и хим. свойства); в региональном и местном — воздействии факторов физических и биологически акт. соединений на водоемы, почвы, растительный мир, животный мир, человека и среду обитания. ВФОП — см. Всемирный фонд охраны природы. ГАБІТУС (від лат. habitus — зовнішність) — зовн. вигляд організму, сукупність його морфоструктурних ознак, що характеризують загальний тип будови тіла. ГАЗИ ВИХЛОПНІ — автомобільні гази, що містять бл. 200 шкідливих для біоти компонентів, найнебезпечніші з яких — чадний газ, бензпірен, оксиди азоту й діоксид сірки, сполуки свинцю та ртуті, альдегіди. В разі систематичного впливу Г. в. у рослин, напр., порушується процес фотосинтезу, в людей і тварин підвищується сприйнятливість до різних хвороб (у т. ч. ракових). ГАЗИ ДИМОВІ — гази, що утворюються під час спалювання різних видів ГАБИТУС (от лат. habitus — внешность) — внеш. облик организма, совокупность его морфоструктурных признаков, характеризующих общий тип телосложения. ГАЗЫ ВЫХЛОПНЙЕ — автомобильные газы, содержащие ок. 200 вредных для биоты компонентов, самые опасные из которых — угарный газ, бензпирен, оксиды азота и диоксид серы, соединения свинца и ртути, альдегиды. При систематическом воздействии Г. в. у растений, напр., нарушается процесс фотосинтеза, у людей и животных повышается восприимчивость к различным болезням (в т. ч. раковым). ГАЗЫ ДЫМОВЙЕ — газы, образующиеся при сжигании различных ви- ГАЗИ ОПТИЧНО АКТИВНІ палива (вугілля, нафта, торф, гази природні). Містять багато шкідливих речовин, у т. ч. радіоакг. елементи, тому їх необхідно піддавати очищенню. Викиди Г. д. в атмосферу — причина кислотних дощів. ГАЗИ ОПТИЧНО АКТИВНІ — гази прир. і штучного походження, які вибірково поглинають промені оптичного діапазону (від ультрафіолетових до інфрачервоних). Містячись в атмосфері Землі, Г. о. а. істотно впливають на температурний режим газової оболонки і, відповідно, поверхні планети. Добре відомі оптичний ефект озону в озоносфері, який поглинає «жорстке» випромінювання ультрафіолетове Сонця, поглинання вуглекислим газом довгохвильового теплового випромінювання нагрітої Сонцем земної поверхні. Парниковий ефект можуть спричинити оксиди азоту, ді-оксид сірки, метан, бутан, хлорфтор-вуглеводні та ін. за прогресуючого збільшення їхньої конц. в атмосфері. Періодично багато різних газів (вуглекислий, сірчистий, оксиди азоту, вуглецю, сірководень, аміак, сполуки фтору, хлору, метан, шкідливі вуглеводні та ін.) надходить в атмосферу з діючих вулканів, гейзерів, під час лісових і степових пожеж, спалювання викопного палива. ГАЗИ ПРИРбДНІ — невідновлювані горючі вуглеводневі гази, що утворюються в земній корі. Осн. компонент Г. п. — метан (бл. 98 %); до складу входять також бутан, пропан, ізобутан і пентан. дов топлива (уголь, нефть, торф, газы природные). Содержат большое кол-во вредных веществ, в т. ч. ра-диоакт. элементы, поэтому их необходимо подвергать очистке. Выбросы Г. д. в атмосферу — причина кислотных дождей. ГАЗЫ ОПТИЧЕСКИ АКТИВНЫЕ - газы прир. и искусственного происхождения, избирательно поглощающие лучи оптического диапазона (от ультрафиолетовых до инфракрасных). Находясь в атмосфере Земли, Г. о. а. существенно влияют на температурный режим газовой оболочки и, соответственно, поверхности планеты. Хорошо известны оптический эффект озона в озоносфере, поглощающего «жесткое» излучение ультрафиолетовое Солнца, поглощение углекислым газом длинноволнового теплового излучения нагретой Солнцем земной поверхности. Парниковый эффект могут вызвать оксиды азота, диоксид серы, метан, бутан, хлорфторуглеводороды и др. при прогрессирующем увеличении их конц. в атмосфере. Периодически большое кол-во различных газов (углекислый, сернистый, оксиды азота, углерода, сероводород, аммиак, соединения фтора, хлора, метан, вредные углеводороды и др.) поступает в атмосферу из действующих вулканов, гейзеров, при лесных и степных пожарах, сжигании ископаемого топлива. ГАЗЫ ПРИРОДНЫЕ — невозобнови-мые горючие углеводородные газы, образующиеся в земной коре. Осн. компонент Г. п. — метан (ок. 98 %); в состав входят также бутан, пропан, изобутан и пентан. ГАЗООЧИЩЕННЯ — вловлювання з викидів промислових шкідливих твердих, рідких і газоподібних домішок. Тверді (напр., пил) і рідкі (у вигляді бризок, туману) домішки видаляють за допомогою мех. або електричних фільтрів, газоподібні — фіз.-тгім. методами. Розрізняють промислове Г. для утилізації викидів, включаючи повернення у виробництво продукту, виділеного з газу й переведеного в нешкідливий стан, а також санітарне Г. від залишкового вмісту в газах шкідливих інгредієнтів, що забезпечує їхню високу технол. якість (газ природний у газопроводі), дотримання ГДВ, захист атмосфери від забруднення пром. газами, охорону довкілля. ГАЗОСТІЙКІСТЬ — властивість організмів та їхніх угруповань зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища проживання шкідливими газами (фтор, хлороводень, сірчистий ангідрид та ін.), які зазвичай не входять до складу повітря. ГАЛОБІОНТИ [від гр. hals — сіль та біонт(и)] — мешканці вод із підвищеною солоністю, що вища за солоність морської води (напр., зелена водорость дуналієла, рачок артемія, гало-бактерії). Ніколи не трапляються в прісних водах. ГАЛОФІЛИ [від гр. hals — сіль та ...філ(и)], солелюби — організми, які існують переважно в середовищі з підвищеним умістом солей (напр., корали, голкошкірі та ін. мешканці моря, мікроорганізми, що живуть у засоленому ґрунті). Див. також Галобіонти, Галофіти. ГАЗООЧИСТКА — улавливание из выбросов промышленных вредных твердых, жидких и газообразных примесей. Твердые (напр., пыль) и жидкие (в виде брызг, тумана) примеси удаляют с помощью мех. или электрических фильтров, газообразные — физ.-хим. методами. Различают промышленную Г. для утилизации выбросов, включая возврат в производство продукта, выделенного из газа и переведенного в безвредное состояние, атакже санитарную Г.отостаточ-ного содержания в газах вредных ингредиентов, что обеспечивает их высокое технол. качество (газ природный в газопроводе), соблюдение ПДВ, защиту атмосферы от загрязнения пром. газами, охрану окружающей среды. ГАЗОУСТОЙЧИВОСТЬ - свойство организмов и их сообществ сохранять жизнеспособность в условиях загрязнения среды обитания вредными газами (фтор, хлороводород, сернистый ангидрид и др.), которые обычно не входят в состав воздуха. ГАЛОБИОНТЫ [от гр. hals — соль и бионт(ы)] — обитатели вод с повышенной соленостью, превышающей соленость морской воды (напр., зеленая водоросль дуналиелла, рачок ар-темия, галобактерии и др.). Никогда не встречаются в пресных водах. ГАЛОФЙЛЫ [от гр. hals — соль и ...фил(ы)], солелюбы — организмы, существующие преимущественно в среде с повышенным содержанием солей (напр., кораллы, иглокожие и др. обитатели моря, микроорганизмы, живущие в засоленной почве). См. также Галобионты, Галофиты. ГАЛОФІТИ ГАЛОФІТИ [від гр. hals — сіль та ...фіт(и)], солевитривалі рослини — рослини, що пристосувалися до життя на сильно засолених ґрунтах — берегах морів, солончаках та ін. (напр., солянки, кермек, полин). Г. — індикатори засолених ґрунтів. ГАЛОФОБИ [від гр. hals — сіль та ...фоб(и)] — водяні організми, які не витримують підвищеної солоності середовища й мешкають лише в прісних або слабкосолоних (до 5 %о) водоймах (напр., багато водоростей, найпростіші, більшість червів, прісноводних риб, усі земноводні), ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ - електромагнітне випромінювання (потік фотонів) із дуже високою частотою, що відповідає короткій довжині хвилі (10~10 м), яке виникає під час розпаду радіоакт. ядер та елементарних частинок. Г.-в. — одне з найпроникні-ших; може мати летальний, мутагенний, канцерогенний, тератогенний та ін. ефекти. ГАР, згарище — площа (найчастіше лісова), на якій рослинність пошкоджена або знищена пожежею. Г. із рештками рослин стає осередком масового розмноження шкідників, погіршує водоохоронні й ґрунтозахисні властивості території, пожежонебезпечна. В разі близького залягання вод ґрунтових Г. заболочується. ГАУЗЕ ЗАКОН — те саме, що й Конкурентного виключення принцип. ГДВ — див. Гранично допустимий викид. ГДЦ — див. Гранично допустима доза. ГДЗК — див. Гранично допустима залишкова кількість. ГАЛОФЙТЫ [от гр. hals — соль и ...фит(ы)], солеустойчивые растения — растения, приспособившиеся к жизни на сильно засоленных почвах — берегах морей, солончаках и др. (напр., солянки, кермек, полынь). Г. — индикаторы засоленных почв. ГАЛОФОБЫ [от гр. hals — соль и ...фоб(ы)] — водные организмы, не переносящие повышенной солености среды и обитающие только в пресных или слабосоленых (до 5 %о) водоемах (напр., многие водоросли, простейшие, большинство червей, пресноводных рыб, все земноводные). ГАММА-ИЗЛУЧЕНИЕ — электромагнитное излучение (поток фотонов) с очень высокой частотой, что соответствует короткой длине волны (10~10 м), возникающее при распаде радиоакт. ядер и элементарных частиц. Г.-и. — одно из самых проникающих; может иметь летальный, мутагенный, канцерогенный, тератогенный и др. эффекты. ГАРЬ — площадь (чаще лесная), на которой растительность повреждена или уничтожена пожаром. Г. с остатками растений становится очагом массового размножения вредителей, ухудшает водоохранные и почвозащитные свойства территории, пожароопасна. При близком залегании вод грунтовых Г. заболачивается. ГАУЗЕ- ЗАКОН — то же, что Конкурентного исключения принцип. ПДВ — см. Предельно допустимый выброс. ПДЦ — см. Предельно допустимая доза. ПДОК — см. Предельно допустимое остаточное количество. ГДК — див. Гранично допустима концентрація. ГДН — див. Гранично допустиме навантаження. ГДР — див. Гранично допустимий рівень. ГДС — див. Гранично допустимий скид. ГЕЛІОФІЛЬШСТЬ (від гр. пеііов — Сонце та ...фільність) — ставлення організмів до світла. Розрізняють світлолюбні рослини (геліофіти), тіньолюбні рослини (сціофіти), тіньовитривалі рослини (умбропатієнти) й такі, що не потребують світла (агеліофіти). Особливо широкий діапазон освітленості витримують морські водорості. Тварини також мають різну Г. Більшість із них — геліофіли, проте є й сціофіли, а також мешканці позбавлених світла печер (напр., печерна саламандра) й глибин^ океану. ГЕЛІОФІТИ [від гр. Ьєііоб — Сонце та ...фіт(и)], світлолюбні рослини — рослини, яким для розвитку необхідно багато сонячного світла й у яких навіть за дуже незначного затінення з'являються ознаки пригнічення (напр., сосна, береза, дуб, пшениця). ГЕЛІОФОбИ [від гр. пеііов — Сонце та ...фоб(и)] — організми, які не витримують прямого сонячного світла (мешканці печер, глибоководних зон моря та ін.). Див. також Тіньолюбні рослини. ГЕЛОФІТИ [від гр. Ьєіоб — болото та ...фіт(и)] — болотяні трав'янисті рослини (напр., очерет, рис, осоки). Більшість Г. — гігрофіти. ПДК — см. Предельно допустимая концентрация. ИДИ — см. Предельно допустимая нагрузка. ПДУ — см. Предельно допустимый уровень. НДС — см. Предельно допустимый сброс. ГЕЛИОФЙЛЬНОСТЬ (от гр. ЬёИоБ -Солнце и ...фильность) — отношение организмов к свету* Различают светолюбивые растения (гелиофиты), тенелюбивые растения (сциофиты), теневыносливые (умбропатиенты) и не нуждающиеся в свете (агелиофиты). Особенно широкий диапазон освещенности выдерживают морские водоросли. Животные также имеют разную Г. Большинство из них — гелио-филы, но есть и сциофилы, а также обитатели лишенных света пещер (напр., пещерная саламандра) и глубин океана. ГЕЛИОФИТЫ [от гр. ЬёИоБ — Солнце и ...фит(ы)], светолюбивые растения — растения, которым для развития необходимо много солнечного света и у которых при даже незначительном затенении появляются признаки угнетения (напр., сосна, береза, дуб, пшеница). ГЕЛИОФбБЫ [от гр. ЬёНоБ — Солнце и ...фоб(ы)] — организмы, не переносящие прямого солнечного света (обитатели пещер, глубоководных зон моря и др.). См. также Тенелюбивые растения. ГЕЛОФИТЫ [от гр. Ьё1оз — болото и ...фит(ы)] — болотные травянистые растения (напр., камыш, рис, осоки). Большинство Г. — гигрофиты. ...ГЕН..., ...ГЕНІЯ, ...ГЕННИЙ (від. гр. genфs — рід, народження, походження) — частина складних слів, що означає: походження, утворення. ГЕНОТИП (від ...ген... та тип) — сукупність генів даного конкретного організму, носій генет. інформації, що передається від покоління до покоління. Г. визначає норму р-ції організму на всі можливі умови середовища проживання. ГЕНОФОНД (від ...ген... та фр. fond — основа, фонд) — сукупність усіх генів даної популяції, групи популяцій або виду в цілому. Збереження Г. прир. та штучних популяцій рослин і тварин — одне з головних завдань охорони природи. ГЕО... (від гр. gй — земля) — частина складних слів, що означає: земний, такий, що належить Землі, тощо. ГЕОБІОНТИ [від гео... та біонт(и)] — організми, що населяють ґрунт (напр., черви, кроти). Див. також Ґрунтова фауна. ГЕОБОТАНІКА (від гео... та ботаніка) — наука про рослинний покрив Землі як сукупність фітоценозів. Екологічна Г. досліджує взаємозв'язки рослин із середовищем природним. ГЕОЕКОЛОГІЯ (від гео... та екологія) — розділ екології, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів до біосфери включно. ГЕОКАРПІЯ — див. у ст. Автохорія. ГЕОСФЕРИ (від гео... та гр. sphвira — куля) — відносно концентричні обо- . лонки, з яких складається наша планета: атмосфера, гідросфера, літосфе- ...ГЕН..., ...ГЕНИЯ, ...ГЕННЫЙ (от гр. genos — род, рождение, происхождение) — часть сложных слов, означающая: происхождение, образование. ГЕНОТИП (от ...ген... и тип) — совокупность генов данного конкретного организма, носитель генет. информации, передающейся из поколения в поколение. Г. определяет норму р-ции организма на все возможные условия среды обитания. ГЕНОФОНД (от ...ген... и фр. fond — основание, фонд) — совокупность всех генов данной популяции, группы популяций или вида в целом. Сохранение Г. естеств. и искусственных популяций растений и животных — одна из главных задач охраны природы. ГЕО... (от гр. gй — земля) — часть сложных слов, означающая: земной, относящийся к Земле и т. д. ГЕОБИОНТЫ [от гео... и бионт(ы)] — организмы, населяющие почву (напр., черви, кроты). См. также Почвенная фауна. ГЕОБОТАНИКА (от гео... и ботаника) — наука о растительном покрове Земли как совокупности фитоцено-зов. Экологическая Г. исследует взаимоотношения растений со средой природной. ГЕОЭКОЛОГИЯ (от гео... и экология) — раздел экологии, исследующий экосистемы (геосистемы) высоких иерархических уровней до биосферы включительно. ГЕОКАРПИЯ — см. в ст. Автохория. ГЕОСФЕРЫ (от гео... и гр. sphвira — шар) — относительно концентрические оболочки, из которых состоит наша планета: атмосфера, гидросфера, ра, мантія та ядро Землі. З атмосферою, гідросферою й літосферою тісно взаємодіє біосфера. ГЕОФЇЛИ [від гео... та ...філ(и)] — о/ь ганізми, що мешкають у ґрунті, мулі, а іноді й у щільніших породах (дощові черви, деякі молюски та-ін.). ГЕРБІЦИДИ [від лат. ИегЬа — трава та ...цид(и)\ — хім. речовини з групи пестицидів, що застосовуються для знищення небажаної рослинності (бур'янів). Багато з Г. (атразин, симазин, ерадикан) високотоксичні: потрапляючи в ґрунт і водойми, можуть спричинити загибель тварин, рослин, людей. ГЕС — див. Гідроелектростанція. ГЕТЕРОТРОФИ [від гр. — ін- ший та ...троф(и)], організми гетеротрофні — організми, які не здатні самостійно синтезувати орган» речовини з неорган., тому живляться Готовими орган, сполуками, виробленими ін. організмами. До Г. належать людина, всі тварини, деяк) рослини, гриби, багато мікроорганізмів. У ланцюгах живлення екосистем становлять групу консументів. ГЕТЕРОТРОФЇЗМ — тип живлення тварин і рослин готовими орган, речовинами. Розрізняють біотрофію та сапротрофію. ГІГРОФІЛИ [від гр. І^гоз — вологий та ,.,філ(и)] — наземні організми, норм, життєдіяльність яких можлива тільки в умовах високої вологості. Живуть на заболочених територіях, у вологих лісах, заплавах, сирому ґрунті (мокриці, черви та ін.) або у вологій литосфера, мантия и ядро Земли. С атмосферой, гидросферой и литосферой тесно взаимодействует биосфера. ГЕОФЙЛЫ [от гео... и ...фил(ы)] — организмы, обитающие в почве, иле, а иногда и в более плотных породах (дождевые черви, некоторые моллюски и др.). ГЕРБИЦИДЫ [от лат. пегЬа — трава и ...цид(ы)] — хим. вещества из группы пестицидов, применяемые для уничтожения нежелательной растительности (сорняков). Многие из Г. (атразин, симазин, эрадикан) высокотоксичны: попадая в почву и водоемы, могут привести к гибели животных, растений, людей. ГЭС — см. Гидроэлектростанция. ГЕТЕРОТРбФЫ [от гр. Ьё!его5 — другой и ...троф(ы)], организмы гетеротрофные — организмы, не способные самостоятельно синтезировать орган, вещества из неорган., поэтому питающиеся готовыми орган, соединениями, произведенными др. организмами. К Г. относятся человек, все рки+ вотные? некоторые растения, грибы, многие микроорганизмы. В цепях питания экосистем составляют группу консументов. ГЕТЕРОТРОФЙЗМ — тип питания животных и растений готовыми орган, веществами. Различают биотрофию и сапротрофию. ГИГРОФИЛЫ [от гр. Ьуегоб — влажный и ...фил(ы)] — наземные организмы, норм, жизнедеятельность которых возможна только в условиях высокой влажности. Живут на заболоченных территориях, во влажных лесах, поймах, в сырой почве (мокрицы, деревині, що гниє (комахи, багатоніжки та ін.). ГІГРОФІТИ [від гр. ЬуFг05 — вологий та ...фіт(и)], вологолюбні рослини — рослини, які живуть в умовах надмірної вологості — на болотах, сирих луках, берегах річок, у вологому лісі (напр., гриби, рис, аїр, бальзамін, зозулячий льон). Див. також Гідрофільність. ГІГРОФбБИ [від гр. і^гоб — вологий та ...фоб(и)] — наземні організми, які уникають надмірної вологості в межах конкретних біотопів. Напр., деякі комахи на вологих луках — Г., проте в степу поводяться як гігрофіли. ГІДАТОФІТИ — див. у ст. Водяні рослини. ГІДАТОХбРИ, гідрохори — див. у ст. Гідрохорія. ГІДРО... (від гр. Ьусіог — вода) — частина складних слів, що вказує на зв'язок із водою, з водним середовищем. ГІДРОБІОЛОГІЯ (від гідро... та біологія) — наука, що вивчає водні екосистеми та їхні компоненти. ПДРОБібНТИ [від гідро... та біонт(и)] — організми, що Живуть у водному середовищі. Див. Водяні рослини, Водяні тварини. ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (ГЕС) - електростанція, оснащена гідроагрегатами, які перетворюють енергію водного потоку в електричну. Порівняно з ТЕС і ЛЕС мають низку техн. переваг, не забруднюють атмосферу, проте спорудження великих ГЕС, особливо на рівнинах, завдає величезної шкоди довкіллю': водосховищами затоплюються черви и др.) или в гниющей влажной древесине (насекомые, многоножки и др.). ГИГРОФИТЫ [от гр. HYPERLINK "file:////ygxos" \\ygxos — влажный и ...фит(ы)], влаголюбивые растения — растения, обитающие в условиях чрезмерной влажности — на болотах, сырых лугах, по берегам рек, в сыром лесу (напр., грибы, рис, аир, бальзамин, кукушкин лен). См. также Гидрофильность. ГИГРОФОБЫ [от гр. HYPERLINK "file:////ygvos" \\ygvos — влажный и ...фоб(ы)] — наземные организмы, которые избегают чрезмерной влажности в пределах конкретных биотопов. Напр., некоторые насекомые на влажных лугах — Г., но в степи ведут себя как гигрофилы. ГИДАТОФЙТЫ — см. в ст. Водные растения. ГИДАТОХОРЫ, гидрохоры — см. в ст. Гидрохория. ГИДРО... (от гр. Ьудог — вода) — часть сложных слов, указывающая на связь с водой, водной средой. ГИДРОБИОЛОГИЯ (от гидро... и биология) — наука, изучающая водные экосистемы и их компоненты* ГИДРОБИОНТЫ [от гидро... и бионт(ы)] — организмы, живущие в водной среде. См. Водные растения, Водные животные. ГИДРОЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ (ГЭС) -электростанция, оснащенная гидроагрегатами, преобразующими энергию водного потока в электрическую. По сравнению с ГЭС и АЭС имеют ряд техн. преимуществ, не загрязняют атмосферу, однако сооружение крупных ГЭС, особенно на равнинах, причиняет огромный вред окружающей значні площі родючих земель, істор. і ландшафтні пам'ятки, руйнуються території з унікальним рослинним світом і тваринним світом, змінюється місцевий клімат тощо. ГІДРОПОНІКА (від гідро... та гр. рб-поб — робота) — вирощування рослин без ґрунту на рідких поживних розчинах (метод водних культур) або на штучних замінниках ґрунту (гравій, керамзит, щебінь), які періодично зволожують водним розчином мінеральних добрив. ГІДРОСФЕРА (від гідро... та гр. Брпаі-га — куля) — переривчаста водна оболонка Землі, що охоплює океани, моря, озера, річки, болота, льодовики, сніговий покрив, води підземні. Г. вкриває бл. 71 % земної поверхні. Товщина Г.' мінлива й у деяких місцях досягає пон. 11 км. ГІДРОФІЛИ [від гідро... та ...філ(и)] — організми, пристосовані до життя у водному середовищі (напр., риби).. ГІДРОФІТИ [від гідро... та ...фіт(и)] — вищі водяні рослини, прикріплені до ґрунту й занурені у воду лише нижньою частиною (напр., комиш, очерет). Г. ростуть на узбережжі й на мілководді водойм, рідше — на болотах і заболочених ґрунтах. ГІДРОФбБИ [від гідро... та ...фоб(и)] — організми, що уникають обводнених місць (напр., кактусові, пустельні й напівпустельні злакові, скорпіони, сарана). ГІДРОХбРИ, гідатохори — див. у ст. Гідрохорія. среде: водохранилищами затапливаются значительные площади плодородных земель, истор. и ландшафтные памятники, разрушаются территории с уникальным растительным миром и животным миром, изменяется местный климат и т. д. ГИДРОПбНИКА (от гидро... и гр. ропов — работа) — выращивание растений без почвы на жидких питательных растворах (метод водных культур) или на искусственных заменителях почвы (гравий, керамзит, щебенка), которые периодически увлажняют водным раствором минеральных удобрений. ГИДРОСФЕРА (от гидро... и гр. врпаь га — шар) — прерывистая водная оболочка Земли, включающая в себя океаны, моря, озера, реки, болота, ледники, снежный покров, воды подземные. Г. покрывает ок. 71 % земной поверхности. Толщина Г. изменчива и в некоторых местах достигает св. 11 км. ГИДРОФЙЛЫ [от гидро... и ...фил(ы)] — организмы, приспособленные к жизни в водной среде (напр., рыбы). ГИДРОФИТЫ [от гидро... и ...фит(ы)] — высшие водные растения, прикрепленные к грунту и погруженные в воду только нижней частью (напр., камыш, тростник). Г. растут на побережье и на мелководье водоемов, реже — на болотах и заболоченных почвах. ГИДРОФбБЫ [от гидро... и ...фоб(ы)] — организмы, избегающие обводненных мест (напр., кактусовые, пустынные и полупустынные злаковые, скорпионы, саранча). ГИДРОХбРЫ, гидатохоры — см. в ст. Гидрохория. ГІДРОХОРІЯ ГІДРОХбРЇЯ (від гідро... та ...хорія) — поширення діаспор (плодів, насіння та ін. зачатків) рослин водними течіями. Характерна переважно для болотяних і водяних рослин, водоростей і деяких грибів. Такі рослини наз. гідатохорами, або гідрохорами (напр., кокосова пальма, осока^ частуха). ГІЛЕЯ (від гр. Ьуіе — ліс) — вічнозелені вологі тропічні ліси (поширені в Пд. Америці, Центр. Африці й Пн.-Зах. Азії). Г. — один з осн. постачальників кисню на планеті. ГНИТТЙ — розкладання азотовмісних орган, сполук (переважно білків) мікроорганізмами; відіграє важливу роль у круговороті речовин у природі. ГОЛОВНІ БІОЦЕНОТЙЧНІ ПРИНЦИПИ — принципи, які поширюються на всі місцеперебування Землі. Перший і другий принципи встановив А. Тіннеман: 1) чим різноманітніші умови проживання в межах біотопу, тим більше видів у даному біоценозі; 2) чим більше відхиляються від норми (оптимуму) умови проживання в межах біотопу, тим біднішим видами й специфічнішим стає біоценоз і тим більша чисельність окремих видів. Третій принцип сформулював Г. Франц: чим повільніше змінюються умови проживання в межах біотопу, тим довше він залишається незмінним, тим багатший видами біоценоз, тим він зрівноваженіший і стабільніший. Четвертий принцип запропонував Й. Іллієс: близь-коспоріднені види, як правило, не трапляються водночас в одному місцепере- ГИДРОХОРЙЯ (от гидро... и ...хория) — распространение диаспор (плодов, семян и др. зачатков) растений водными течениями. Характерна в основном для болотных и водных растений, водорослей и некоторых грибов. Такие растения наз. гидатохора-ми, или гидрохорами (напр., кокосовая пальма, осока, частуха). ГИЛЁЯ (от гр. Ьу1е — лес) — вечнозеленые влажные тропические леса (распространены в Юж. Америке, Центр. Африке и Сев.-Зап. Азии). Г. — один из осн. поставщиков кислорода на планете. ГНИЕНИЕ — разложение азотсодержащих орган, соединений (преимущественно белков) микроорганизмами; играет важную роль в круговороте веществ в природе. ГЛАВНЫЕ БИОЦЕНОТЙЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ — принципы, распространяющиеся на все местообитания Земли. Первый и второй принципы установил А. Тиннеман: 1) чем разнообразнее условия обитания в пределах биотопа, тем больше видов в данном биоценозе; 2) чем больше отклоняются от нормы (оптимума) условия обитания в пределах биотопа, тем беднее видами и более специфическим становится биоценоз и тем больше численность отдельных видов. Третий принцип сформулировал Г. Франц: чем ^медленнее изменяются условия обитания Ь пределах биотопа, тем дольше он остается неизменным, тем богаче видами биоценоз, тем он уравновешеннее и стабильнее. Четвертый принцип предложил И. Иллиес: близкородственные виды, как правило, не встречаются одновременно в буванні, тобто не займають однакових екологічних ніш у межах біотопу, тому багаті видами роди зазвичай представлені в біоценозах тільки яким-небудь одним видом. ГОМЕОСТАЗ (від гр. homoios —^подібний, однаковий та stasis — нерухомість, стояння) — здатність біол. систем протистояти змінам і зберігати відносну динамічну сталість складу й властивостей. Явище спостерігається на різних рівнях біол. орг-иії. Поняття Г. широко використовується, в екології для хар-ки стану екосистем та їхньої стійкості. Завдяки Г. підтримується сталість видового складу й чисельності особин у біоценозах. ГОМЕОСТАЗ ПОПУЛЯЦІЇ - здатність популяції підтримувати відносну стабільність і цілісність генотипної структури в мінливих умовах довкілля. Популяції мають риражену тенденцію еволюціонувати т. чин., аби досягти стану саморегуляції, тобто відновити чисельність популяції, що відповідає стану рівноваги, на відміну від стабільності популяції, котра визначається як її прагнення зберегти пост, свій розмір. ГОМОЙОТЕРМНІ ТВАРИНИ (від гр. пб-тоіо5 — подібний, однаковий та іїіег-гпе — тепло), теплокровні тварини — тварини з відносно сталою температурою тіла, що практично не залежить від температури довкілля. Го-мойотермність забезпечується власними механізмами терморегуляції. одном местообитании, т. е. не занимают одинаковых экологических ниш в пределах биотопа, поэтому богатые видами роды обычно представлены в биоценозах только каким-нибудь одним видом. ГОМЕОСТАЗ (от гр. homoios — подобный, одинаковый и stasis — неподвижность, стояние) — способность биол. систем противостоять изменениям и сохранять относительное динамическое постоянство состава и свойств. Явление наблюдается на разных уровнях биол. орг-ции. Понятие Г. широко используется в экологии при хар-ке состояния экосистем и их устойчивости. Благодаря Г. поддерживается постоянство видового состава и численности особей в биоценозах. ГОМЕОСТАЗ ПОПУЛЙЦИИ — СПОС96-ность популяции поддерживать относительную стабильность и целостность генотипической структуры в изменяющихся условиях окружающей среды. Популяции имеют выраженную тенденцию эволюционировать т. обр., чтобы достичь состояния саморегуляции, т. е. восстановить численность популяции, соответствующую состоянию равновесия, в отличие от стабильности популяции, определяемой как ее стремление сохранить пост, свой размер. ГОМОЙОТЕРМНЫЕ ЖИВбТНЫЕ (от гр. homoios — подобный, одинаковый и therme — тепло), теплокровные животные — животные с относительно пост, температурой тела, практически не зависящей от температуры окружающей среды. Гомойотермность обеспечивается собственными меха- До Г. т. належать птахи й ссавці. Пор. Пойкілотермні тварини. ГРАД — опади атмосферні у вигляді щільних льодяних кульок або шматочків (градин) неправильної форми, які випадають у теплу пору року*з потужних купчасто-дощових хмар, зазвичай разом зі зливою, під час грози. Небезпечний для рослин, і тварин. ГРАНИЦЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ - те саме, що й Екологічна амплітуда. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА ДбЗА (ГДД) -к-сть шкідливої речовини, поглинання або вплив якої не має згубних наслідків для організму або екосистеми. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА ЗАЛИШКОВА КІЛЬКІСТЬ (ГДЗК) - певна к-сть шкідливих речовин у харчових продуктах і організмах, що здатні до кумуляції в ланках ланцюга живлення. Чітко нормуються відповідними інстанціями. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) — макс. к-сть шкідливої речовини (забруднювача) в одиниці об'єму або маси водного, повітряного або ґрунт, середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив. Останнім часом, нормуючи ГДК, виходять не лише з впливу конц. забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, прир. угруповання в цілому, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя. низмами терморегуляции. К Г. ж. относятся птицы и млекопитающие. См. Пойкилотермные животные. ГРАД — осадки атмосферные в виде плотных ледяных шариков или кусочков (градин) неправильной формы, выпадающие в теплое время года из мощных кучево-дождевых облаков, обычно вместе с ливнем, при грозе. Опасен для растений и животных. ПРЕДЕЛ ТОЛЕРАНТНОСТИ ±- то же, что Экологическая амплитуда. ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМАЯ ДбЗА (ПДЦ) — кол-во вредного вещества, поглощение или воздействие которого не имеет пагубных последствий для организма или экосистемы. ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМОЕ ОСТАТОЧНОЕ КОЛИЧЕСТВО (ПДОК) -определенное кол-во вредных веществ в пищевых продуктах и организмах, способных к кумуляции в звеньях цепи питания. Четко нормируются соответствующими инстанциями. ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМАЯ КОНЦЕНТРАЦИЯ (ПДК) - макс, кол-во вредного вещества (загрязнителя) в единице объема или массы водной, воздушной или почв, среды, практически не влияющее на здоровье человека. Устанавливается в законодательном порядке или рекомендуется как норматив. В последнее время при нормировании ПДК исходят не только воздействия конц. загрязнителей на здоровье человека, но также из их влияния на диких животных, растения, грибы, микроорганизмы, ес-теств. сообщества в целом, а также на климат, прозрачность атмосферы и санитарно-бытовые условия жизни. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ НАВАНТАЖЕННЯ (ГДН) — макс. значення госп. чи рекреаційного навантаження на середовище природне, що встановлюються з урахуванням ємності середовища, його ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції та відтворення з метою охорони довкілля від забруднення, виснаження й руйнування. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ викид (ГДВ) — обсяг (к-сть) забруднювачів, що надходять в атмосферу, водойми, ґрунт за одиницю часу з виробничо-госп. об'єктів, перевищення якого негативно впливає на довкілля й загрожує здоров'ю людини. Екологічно доцільно встановлювати ГДВ для кожного підприємства або джерела забруднений. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ (ГДР) — вплив на людину факторів довкілля — шуму, вібрації, забруднювачів, температури тощо — періодично або протягом усього її життя (прямо чи опосередковано — через екосистеми), який не спричиняє соматичних або психічних розладів, а також змін стану здоров'я, працездатності, поведінки, що виходять за межі пристосувальних р-цій. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ скид (ГДС) — макс. маса забруднювачів, що дозволена до надходження у водний об'єкт із водами стічними й наступного відведення з нього за одиницю часу для забезпечення норм якості води в контрольному пункті. Встановлюється з урахуванням ГДК забруднювальної речовини в місцях водокористування, асимілювальної здатності ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМАЯ НАГРУЗКА (ПДН) — макс, значение хоз. или рекреационной нагрузки на среду природную, устанавливаемые с учетом емкости среды, ее ресурсного потенциала, способности к саморегуляции и воспроизводству с целью охраны окружающей среды от загрязнения, истощения и разрушения. ПРЕДЕЛЬНО-ДОПУСТИМЫЙ ВЫБРОС (ПДВ) — объем (кол-во) загрязнителей, поступающих в атмосферу, водоемы, почву за единицу времени из производственно-хоз. объектов, превышение которого отрицательно влияет на окружающую среду и угрожает здоровью человека. Экологически целесообразно устанавливать ПДВ для каждого предприятия или источника загрязнения. ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМЫЙ УРОВЕНЬ (ПДУ) — воздействие на человека факторов окружающей среды — шума, вибрации, загрязнителей, температуры и т. д. — периодически или в течение всей его жизни (прямо или опосредовано — через экосистемы), не вызывающее соматических или психических расстройств, а также изменений состояния здоровья, работоспособности, поведения, выходящих за пределы преспособительных р-ций. ПРЕДЕЛЬНО ДОПУСТИМЫЙ СБРОС (ПДС) — макс, масса загрязнителей, разрешенная к поступлению в водный объект с водами сточными и последующему отведению из него за единицу времени с целью обеспечения норм качества воды в контрольном пункте. Устанавливается с учетом ПДК загрязняющего вещества в местах водопользования, ассимиливодного об'єкта та оптим. розподілу маси забруднювачів, що скидаються водокористувачами разом із водами стічними. «ГРІНПІО (англ. green peace — зелений світ) — незалежна позапартійна міжнар. екол. орг-ція, учасники якої виступають за охорону довкілля шляхом проведення різноманітних мирних акцій протесту. ГРОЗА — атм. явище, результат утворення електричних розрядів між хмарами або хмарою та поверхнею Землі. Супроводжується громом, дощем, часто зливою, градом, сильним вітром. ГУМІФІКАЦІЯ (від гумус та ...фіка-ція) — процес біохім. розкладання мертвого орган, матеріалу (решток рослинних і тваринних організмів) з утворенням високомолекулярних гумінових речовин (гумінових кислот, гуміну, фульвокислот) за участі ґрунт, мікроорганізмів. ГУМУС (від лат. humus — земля, грунт), перегній — орган, темнозабарвлена речовина, що утворюється в результаті розкладання рослинних і тваринних решток або продуктів життєдіяльності організмів. П має унікальну здатність утримувати воду й біогенні елементи. Від к-сті Г. залежить родючість ґрунту. ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ - 1) середня к-сть особин виду або групи систематично чи екологічно близьких видів на одиницю площі або об'єму простору; 2) ступінь населеності конкретної території; число жителів на одиницю площі (зазвичай 1 км2). рующей способности водного объекта и оптим. распределения массы загрязнителей, сбрасываемых водопользователями вместе с водами сточными. «ГРИНПИС» (англ. green peace — зеленый мир) — независимая внепартийная междунар. экол. орг-ция, участники которой выступают за охрану окружающей среды путем проведения различных мирных акций протеста. ГРОЗА — атм. якпение, результат образования электрических разрядов между облаками или облаком и поверхностью Земли. Сопровождается громом, дождем, чаато ливнем, градом, сильным ветром. ГУМИФИКАЦИЯ (от гумус и ...фика-ция) — процесс биохим. разложения мертвого орган, материала (остатков растительных и животных организмов) с образованием высокомолекулярных гуминовых веществ (гуминовых кислот, гумина, фульвокислот) при участии почв, микроорганизмов. ГУМУС (от лат. humus — земля, почва), перегной — орган, темноокрашен-ное вещество, образующееся в результате разложения растительных и животных остатков или продуктов жизнедеятельности организмов. Г. обладает уникальной способностью удерживать воду и биогенные элементы. От кол-ва Г. зависит плодородие почвы. ПЛОТНОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ - 1) среднее ""кол-во особей вида или группы систематически или экологически близких видов на единицу площади или объема пространства; 2) степень населенности конкретной территории; число жителей на единицу площади (обычно 1 км2). ГУСТОТА ПОПУЛЯЦІЇ — число особин (або біомаса) популяції на одиницю площі чи об'єму. Визначає ступінь освоєння території представниками даного виду. Істотно залежить від факторів довкілля. ПЛбТНОСТЬ ПОПУЛЯЦИИ - число особей (или биомасса) популяции на единицу площади или объема. Определяет степень освоения территории представителями данного вида. Существенно зависит от факторов окружающей среды. ҐРУНТ — органомінер. продукт багаторічної спільної діяльності різних організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Найпридатніший для життя рослин і багатьох тварин верхній родючий шар літосфери. Ґ. складається з мінер., орган., органомінер. елементів, що перебувають у хім. взаємозв'язку. Ґ. — один із найважливіших ресурсів природних нашої планети, гігантська екосистема, що справляє, поряд зі Світовим океаном, вирішальний вплив на біосферу. Ґ. бере акт. участь у кругообігу речовин та енергії в природі, підтримує газовий склад атмосфери Землі. Ґ. — біотичний адсорбент і нейтралізатор забруднювачів. Збереження Ґ. — найважливіша умова забезпечення й підтримання екологічної рівноваги в біосфері. ПбЧВА — органоминер. продукт многолетней совместной деятельности различных организмов, воды, воздуха, солнечного тепла и света. Наиболее пригодный для жизни растений и многих животных верхний плодородный слой литосферы. П. состоит из минер., орган., органоминер. элементов, находящихся в хим. взаимосвязи. П. — один из важнейших ресурсов природных нашей планеты, гигантская экосистема, оказывающая, наряду с Мировым океаном, решающее влияние на биосферу. П. акт. участвует в круговороте веществ и энергии в природе, поддерживает газовый состав атмосферы Земли. П. — биотический адсорбент и нейтрализатор загрязнителей. Сохранение П. — важнейшее условие обеспечения и поддержания экологического равновесия в биосфере. ҐРУНТОВА ФАУНА (від лат. Fauna — богиня лісів і полів, покровителька тварин у римській міфології), тваринний світ грунтів — сукупність тварин, які населяють ґрунт (найпростіші, членистоногі, безхребетні, рийні хребетні). Відіграє важливу роль у. підтриманні самоочишувальної здатності біосфери, бере участь у кругообігу речовин та енергії в природі. ПбЧВЕННАЯ ФАУНА (от лат. Раипа -богиня лесов и полей, покровительница животных в римской мифологии), животный мир почв — совокупность животных, населяющих почву (простейшие, членистоногие, беспозвоночные, роющие позвоночные). Играет важную роль в поддержании самоочищающей способности биосферы, участвует в круговороте веществ и энергии в природе. ДДТ (дихлородифенілтрихлорометил-метан) — широко відомий інсектицид із групи хлороорган. пестицидів, синтезований іще 1874 р. Масове застосування ДДТ (з 1943 р.) — типовий приклад непродуманого впровадження нових технологій без урахування всіх можливих наслідків. З'ясувалося, що ДДТ — хім. стійка сполука з періодом прир. напіврозпаду 49 років, здатна нагромаджуватися в ґрунті й воді. З ґрунту й із водою пестицид надходив у ланцюги живлення. На кожному наступному трофічному рівні його конц. збільшувалася в десятки й тисячі разів. Потрапляючи в таких дозах до людини, ДДТ спричиняв у неї захворювання нервової системи, серця, печінки. Підвищений уміст препарату виявляли навіть у жіночому ДДТ (дихлородифенилтрихлорометил-метан) — широко известный инсектицид из группы хлороорган. пестицидов, синтезированный еще в 1874 г. Массовое применение ДДТ (с 1943 г.) — типичный пример непродуманного внедрения новых технологий без учета всех возможных последствий. Выяснилось, что ДДТ — хим. стойкое соединение с периодом прир. полураспада 49 лет, способное накапливаться в почве и воде. Из почвы и с во-дой^естицид поступал в цепи пита-нияГНа каждом последующем трофическом уровне его конц. увеличивалась в десятки и тысячи раз. Попадая в таких дозах к человеку, ДДТ вызывал у него заболевания нервной системы, сердца, печени. Повышенное содержание препарата обнаруживали даже молоці. Т. чин., ДЦТ виявився токсичним довгоіснуючим пестицидом із вираженою кумулятивною дією, мутагеном і здогадно канцерогеном. Хоча ДЦТ було заборонено практично в усьому світі, проте й нині його знаходять навіть у полярному льоду, а вміст препарату в тканинах людини в середньому вдвоє перевищує ГДК. ДЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. сіеFепего — вироджуюсь) — 1) спрощення структури органів і тканин організмів у процесі онтогенезу, напр., зникнення хвоста в пуголовка при перетворенні його в жабу; 2) редукція окремих органів і цілих систем у процесі філогенезу; 3) погіршення від покоління до покоління біол. пристосувальних і госп. ознак організму, популяції або екосистеми внаслідок несприятливих умов проживання, близькоспорідненого схрещування чи хвороб. ДЕГРАДАЦІЯ (від лат. сіеFгааагіо — зниження, рух назад) — 1) спрощення будови й функцій організмів унаслідок зміни умов існування; 2) збіднення, виродження, погіршення, втрата якості (напр., зниження родючості грунту, необоротні зміни ландшафту). ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ — поступове погіршення властивостей ґрунту, що супроводжується зниженням умісту гумусу, порушенням ґрунт, структури та зниженням родючості. Може зумовлюватися прир. причинами (напр., зміною клімату, насуванням лісу чи сухого степу на чорнозем) або госп. діяльністю людини (недотримання правил агротехніки). в женском молоке. Т. обр., ДДТ оказался токсичным долгоживущим пестицидом с выраженным кумулятивным действием, мутагеном и предположительно канцерогеном. Хотя ДДТ был запрещен практически во всем мире, но и сейчас его находят даже в полярном льду, а содержание препарата в тканях человека в среднем вдвое превышает ПДК. ДЕГЕНЕРАЦИЯ (от лат. ДЕГРАДАЦІЯ ПРИРОДИ ДЕГРАДАЦІЯ ПРИРОДИ — порушення екологічної рівноваги, що спричиняється прир. факторами (землетруси, урагани, тайфуни, повені, виверження вулканів, пожежі й т. д.) або факторами антропогенними (забруднення атмосфери, водойм, ґрунту, вирубування лісів, браконьєрство, пере-випас тощо). ДЕЗАКТИВАЦІЯ (фр. des... - від... -префікс, що означає видалення, знищення або відсутність чогось, та лат. activus — діяльний) — видалення (адсорбцією, з використанням детергентів тощо) радіоактивних речовин (забруднень) із поверхні різних предметів, споруд і т. д. ДЕЗІНФЕКЦІЯ (фр. des... - від... -префікс, що означає видалення, знищення або відсутність чогось, та лат. inficere — псувати, заражати) — знищення хвороботворних мікроорганізмів спец, засобами й методами (фіз., хім., біол.). ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДОВКІЛЛЯ Й РОЗВИТОК — документ, прийнятий Конференцією ООН із питань довкілля й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), в якій брали участь глави 179 держав світу. Це сукупність принципів, які визначають права народів на розвиток та їхні обов'язки щодо збереження нашого спільного дому — Землі. В документі заявлено, що єдиний шлях забезпечення довгострокового екон. прогресу — його узгодженість з охороною довкілля. Це може бути досягнуто лише в тому разі, якщо країни світу розпочнуть нове й рівноправне співробітництво, укладуть міжнар. договори, які захистять ДЕГРАДАЦИЯ ПРИРОДЫ - нарушение экологического равновесия, вызываемое естеств. факторами (землетрясения, ураганы, тайфуны, наводнения, извержения вулканов, пожары и т. д.) или факторами антропогенными (загрязнение атмосферы, водоемов, почвы, вырубка лесов, браконьерство, перевыпас и т. п.). ДЕЗАКТИВАЦИЯ (фр. des... - от... -приставка, означающая удаление, Уничтожение или отсутствие чего-либо, и лат. activus — действенный) — удаление (адсорбцией, с использованием детергентов и пр.) радиоактивных веществ (загрязнений) с поверхности различных предметов, сооружений и т. д. ДЕЗИНФЕКЦИЯ (фр. des... - от... -приставка, означающая удаление, уничтожение или отсутствие чего-либо, и лат. inficere — портить, заражать) — уничтожение болезнетворных микроорганизмов спец. средствами и методами (физ., хим., биол.). ДЕКЛАРАЦИЯ ОБ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЕ И РАЗВИТИИ — документ, принятый Конференцией ООН по вопросам окружающей среды и развития (Рио-де-Жанейро, 1992), в которой принимали участие главы 179 государств мира. Это совокупность принципов, определяющих права народов на развитие и их обязанности по сохранению нашего общего дома — Земли. В документе заявлено, что единственный путь обеспечения долгосрочного экон. прогресса — его согласованность с охраной окружающей среды. Это может быть достигнуто только в том случае, если страны мира начнут новое и равноправное со цілісність навколишнього середовища в глобальних масштабах і системи екон. розвитку. Люди мають право на здорове й плідне життя в гармонії з природою. Мир, екон. розвиток і охорона довкілля взаємопов'язані й неподільні. ДЕМЕКОЛОГІЯ (від гр. dйmos — народ та екологія), екологія популяційна — розділ загальної екології, що вивчає структурні й функціональні хар-ки, динаміку чисельності популяцій, внут-рішньопопуляційні угруповання та їхні взаємозв'язки. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ - періодичне різке збільшення чисельності населення, пов'язане з певними соц. або загальноекол. факторами. Неке-роване зростання населення планети — одна з головних причин розвитку глобальної екологічної кризи. Лише за останні 50 років населення Землі збільшилося вдвоє, причому гол. чин. за рахунок держав, що розвиваються. Напр., народжуваність у країнах Африки (найвища у світі) — 46 чоловік на тисячу населення, тоді як у Зах. Європі — 14. За прогнозами вчених, до 2030 р. населення Землі досягне 9 млрд чоловік. ДЕНДРАРІЙ (від гр. dйndron — дерево), арборетум — спец, відведена територія, на якій розміщена колекція дерев і чагарників, що культивуються у відкритому ґрунті. Одна з форм охорони рідкісних рослин і тих, що зникають. Може бути самостійним або входити до складу ботанічного саду. В Д. рослини розміщують за систрудничество, заключат, междунар. договоры, которые защитят целостность окружающей среды в глобальных масштабах и системы экон. развития. Люди имеют право на здоровую и плодотворную жизнь в гармонии с природой. Мир, экон. развитие и охрана окружающей среды взаимосвязаны и неразделимы. ДЕМЭКОЛОГИЯ (от гр. dйmos — народ и экология), экология популяцион-ная — раздел общей экологии, изучающий структурные и функциональные хар-ки, динамику численности популяций, внутрипопуляционные группировки и их взаимоотношения. ДЕМОГРАФИЧЕСКИЙ ВЗРЫВ - периодическое резкое увеличение численности населения, связанное с определенными соц. или общеэкол. факторами. Неуправляемый рост населения планеты — одна из главных причин развития глобального экологического кризиса. Только за последние 50 лет население Земли увеличилось вдвое, причем гл. обр. за счет развивающихся государств. Напр., рождаемость в странах Африки (наивысшая в мире) — 46 человек на тысячу населения, тогда как в Зап. Европе — 14. По прогнозам ученых, к 2030 г. население Земли достигнет 9 млрд человек. ДЕНДРАРИЙ (от гр. dйndron — дерево), арборетум — спец. отведенная территория, на которой размещена коллекция деревьев и кустарников, культивируемых в открытом фунте. Одна из форм охраны редких и исчезающих растений. Может быть самостоятельным или входить в состав ботанического сада. В Д. растения разтематичними, геогр., екол., декоративними та ін. принципами. Має наук., навчальне, культурно-освітнє значення. Широко використовується для екологічного виховання населення. ДЕНДРОПАРК (від гр. dendron — дерево та англ. park) — ландшафтний парк, створений на базі прир. ділянок лісу та штучного дендрарію. Зазвичай у Д. є мальовничі водойми, печери, гроти, споруди садово-паркової архітектури (павільйони, альтанки) тощо. В Україні знаходяться відомі Д. «Олександрія» (Біла Церква), «Софіївка» (Умань), «Тростянець» (Чернігівська обл.) та ін. ДЕНІТРИФІКАЦІЯ (від лат. de... -префікс, що тут означає завершення дії, та нітрифікація) — мікробіол. процес відновлення денітрифікуючи-ми бактеріями окиснених сполук азоту (нітратів, нітритів) до газоподібних азотистих продуктів (молек. азоту, оксиду азоту й діоксиду азоту). Д. замикає цикл азоту й перешкоджає нагромадженню його оксидів, які у високих конц. токсичні. ДЕНУДАЦІЯ (від лат. denudatio — оголення) — процес руйнування, перенесення водою, вітром, льодом або під дією сили ваги продуктів вивітрювання гірських порід на понижені ділянки, що призводить до вирівнювання земної поверхні й утворення вторинного рельєфу. Процеси Д. створюють на поверхні ландшафту серії прир.-територіальних комплексів, що поступово змінюють один одного. мещаются по систематическому, геогр., экол., декоративному и др. принципам. Имеет науч., учебное, культурно-просветительское значение. Широко используется с целью экологического воспитания населения. ДЕНДРОПАРК (от гр. dendron — дерево и англ. park) — ландшафтный парк, созданный на базе естеств. участков леса и искусственного дендрария. Обычно в Д. есть живописные водоемы, пещеры, гроты, сооружения садово-парковой архитектуры (павильоны, альтанки) и т. д. В Украине находятся известные Д. «Александрия» (Белая Церковь), «Софиевка» (Умань), «Тростянец» (Черниговская обл.) и др. ДЕНИТРИФИКАЦИЯ (от лат. de... -приставка, здесь означающая завершение действия, и нитрификация) — микробиол. процесс восстановления денитрифицирующими бактериями окисленных соединений азота (нитратов, нитритов) до газообразных азотистых продуктов (моле*, азота, оксида азота и диоксида азота). Д. замыкает цикл азота и препятствует накоплению его оксидов, которые в высоких конц. токсичны. ДЕНУДАЦИЯ (от лат. denudatio — обнажение) — процесс разрушения и переноса водой, ветром, льдом или под действием силы тяжести продуктов выветривания горных пород на пониженные участки, приводящий к сглаживанию земной поверхности и образованию вторичного рельефа. Процессы Д. создают на поверхности ландшафта серии прир.-территори-альных комплексов, постепенно сме- Д. перериває генет. ряди розвитку ґрунтів і рослинності. ДЕСТРУКЦІЯ БІОЛОГІЧНА (від лат. destructio — руйнування) — процес розкладання орган, речовин відмерлих організмів, який здійснюють реду-центи (бактерії, гриби, дощові черви та ін.). В наземних екосистемах особливо важливе значення має Д. б. в грунті, в результаті чого до кругообігу речовин залучаються орган, рештки, що піддаються мінералізації та знову використовуються продуцентами. ДЕТЕРГЕНТИ (від лат. detergeo — перу) — синт. поверхнево-активні речовини, що широко використовуються як мийні засоби, емульгатори. Д. — небезпечні для людини, тварин і рослин хім. забруднювачі водойм, ґрунту, токсичні, стійкі проти деструкції біологічної. ДЕТРИТ (від лат. detritus — стертий) — сукупність завислих у воді та осілих на дно водойми нерозкладених орга-номінер. частинок (утворюється з відмерлих рослин, тварин та їхніх виділень). Бере участь в утворенні донних відкладів. Д. відіграє важливу роль у кругообігу орган, речовини й слугує їжею для багатьох пелагічних і донних тварин. ДЕТРИТОФАГИ [від детрит та ...фаг(и)\ — організми, які харчуються детритом. Д. — важлива ланка кругообігу речовин у водних екосистемах. До Д. належать лин, бички, двостулкові молюски, коловертки, планктонні ракоподібні, деякі черви та ін. няющих друг друга. Д. прерывает генет. ряды развития почв и растительности. ДЕСТРУКЦИЯ БИОЛОГИЧЕСКАЯ (от лат. destructio — разрушение) — процесс разложения орган, веществ отмерших организмов, осуществляемый редуцентами (бактерии, грибы, дождевые черви и др.). В наземных экосистемах особо важное значение имеет Д. б. в почве, в результате чего в круговорот веществ вовлекаются орган, остатки, которые подвергаются минерализации и вновь используются продуцентами. ДЕТЕРГЕНТЫ (от лат. detergeo — стираю) — синт. поверхностно-активные вещества, широко используемые как моющие средства, эмульгаторы. Д. — опасные для человека, животных и растений хим. загрязнители водоемов, почвы; токсичны, устойчивы к деструкции биологической. ДЕТРИТ (от лат. detritus — истертый) совокупность взвешенных в воде и осевших на дно водоема неразложив-шихся органоминер. частиц (образуется из отмерших растений, животных и их выделений). Принимает участие в образовании донных отложений. Д. играет важную роль в круговороте орган, вещества и служит пищей многим пелагическим и донным животным. ДЕТРИТОФАГИ [от детрит и ...фаг(и)] организмы, питающиеся детритом. Д. — важное звено круговорота веществ в водных экосистемах. К Д. относятся линь, бычки, двустворчатые моллюски, коловратки, планктонные ракообразные, некоторые черви и др. ДЕФЛЯЦІЯ — те саме, що й Ерозія ґрунту вітрова. ДЕФОЛІАНТИ (від лат. de... — префікс, що означає зворотний процес, та folium — листок) — хім. речовини, які викликають у рослин передчасне опадання листків. Зазвичай застосовуються для полегшення механізованого збирання врожаю, напр. бавовни. Без найсуворішого дотримання доз і застережних заходів становлять серйозну небезпеку для людини й тварин. Високотоксичний Д. «оранж» застосовувався армією СІНА для масового знищення рослинності під час воєнних дій у 60-ті роки XX ст. у В'єтнамі. ДЕФОЛІАЦІЯ — штучне знелистіння рослин за допомогою дефоліантів для полегшення механізованого збирання врожаю або (у воєнних цілях) для варварського знищення рослинності на території противника. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД — місця зберігання й транспортування пром. продукції та відходів виробництва; місця акумуляції відходів побутових і комунальних; с.-г. та ін. угіддя, на яких застосовуються мінеральні добрива, пестициди та ін. хім. речовини; забруднені ділянки поверхневих водних об'єктів, що живлять води підземні; забруднені ділянки водоносного горизонту, суміжні з ін. водоносними горизонтами; ділянки інфільтрації забруднених опадів атмосферних; пром. майданчики підприємств, поля фільтрації, бурові свердловини тощо. Виділяють за- ДЕФЛЙЦИЯ — то же, что Эрозия почвы ветровая. ДЕФОЛИАНТЫ (от лат. de... — приставка, означающая обратный процесс, и folium — лист) — хим. вещества, вызывающие у растений преждевременное опадение листьев. Обычно применяются для облегчения механизированной уборки урожая, напр. хлопка. Без строжайшего соблюдения доз и мер предосторожности представляют серьезную опасность для человека и животных. Высокотоксичный Д. «оранж» применялся армией США для массового уничтожения растительности при проведении военных действий в 60-е годы XX в. во Вьетнаме. ДЕФОЛИАЦИЯ — искусственное удаление листьев растений с помощью дефолиантов для облегчения механизированной уборки урожая или (в военных целях) для варварского уничтожения растительности на территории противника. ИСТОЧНИКИ ЗАГРЯЗНЕНИЯ ПОДЗЕМНЫХ ВОД — места хранения и транспортировки пром. продукции и отходов производства; места аккумуляции отходов бытовых и коммунальных; с.-х. и др. угодья, на которых применяются минеральные удобрения, пестициды и др. хим. вещества; загрязненные участки поверхностных водныхЪбъектов, питающих воды подземные; загрязненные участки водоносного горизонта, смежные с др. водоносными горизонтами; участки инфильтрации загрязненных осадков атмосферных; пром. площадки предприятий, поля фильтрации, буровые дисиміляція бруднення мікробіологічне й забруднення хімічне вод підземних. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД — об'єкти природи, прир. й штучні процеси та явища, які спричиняють забруднення поверхневих водойм. Осн. Д. з. п. в. є неочищені або погано очищені води стічні з мінер., орган., бактеріальними, біол. забруднювачами, поверхнево-активні речовини, пестициди, що надходять до водойм із дощовими й талими водами, тваринницькі комплекси та ін. ДЖЕРЕЛб — прир. вихід вод підземних на земну поверхню. Зазвичай утворюється в пониззях, де залягають водоносні горизонти. Розрізняють Д. низхідні (живляться безнапірними водами) та висхідні (живляться напірними водами — артезіанські Д.), холодні та гарячі (терми), прісні й мінеральні (з пост, умістом у воді значної к-сті розчинених солей та газів). ДИКА ПРИРбДА — сукупність неодо-машнених тварин і некультивованих рослин, а також незайманий ландшафт (якого не торкнулася людська діяльність). ДИСИМІЛЯЦІЯ (від лат. сНззітіІаіїо — розподібнення) — розкладання орган, речовин (білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот тощо) в організмі на простіші речовини. Одна зі сторін обміну речовин і перетворення енергії. Д. — процес, протилежний асиміляції, скважины и др. Выделяют загрязнение микробиологическое и загрязнение химическое вод подземных. ИСТОЧНИКИ ЗАГРЯЗНЕНИЯ ПОВЕРХНОСТНЫХ ВОД — объекты природы, естеств. или искусственные процессы и явления, вызывающие загрязнение поверхностных водоемов. Осн. И. з. п. в. являются неочищенные или плохо очищенные воды сточные с минер., орган., бактериальными, биол. загрязнителями, поверхностно-активные вещества, пестициды, поступающие в водоемы с дождевыми и талыми водами, животноводческие комплексы и др. ИСТбЧНИК, ключ, родник — естеств. выход вод подземных на земную поверхность. Обычно образуется в пониженных местах, где залегают водоносные горизонты. Различают И. нисходящие (питаются безнапорными водами) и восходящие (питаются напорными водами — артезианские И.), холодные и горячие (термы), пресные и минеральные (с пост, содержанием в воде значительного кол-ва растворенных солей и газов). ДИКАЯ ПРИРбДА — совокупность неодомашненных животных и некуль-тивируемых растений, а также нетронутый ландшафт (которого не коснулась человеческая деятельность). ДИССИМИЛЯЦИЯ (от лат. (НкнтЫю — расподобление) — разложение орган, веществ (белков, жиров, углеводов, нуклеиновых кислот и др.) в организме на более простые вещества. Одна из сторон обмена веществ и преобразования энергии. Д. — процесс, про хоча нерозривно пов'язаний із нею. Осн. форми Д. — дихання й бродіння. ДІАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТІ (від гр. сііа разбп — через усе) — інтервал значень фактора екологічного, в межах якого вид здатний існувати. Див. також Толерантність. ДІАПАУЗА (від гр. (ЛараизІБ — перерва, зупинка) — період тимчасового відносного фізіол. спокою в розвитку тварин, який характеризується призупиненням росту й формотворчих процесів та різким зниженням обміну речовин (у вигляді глибокого сну, сплячки, заціпеніння тощо). Д. — евол. пристосування до переживання періодів із несприятливими умовами існування. Властива багатьом класам тварин, особливо комахам, а також деяким ссавцям (гризунам, окремим хижакам) та ін. ДІЛЯНКА ПРОЖИВАННЯ - частина простору, обмежена крайніми точками пост, відвідувань даною особиною або парою (для тварин), яка маркується певними мітками й акт. охороняється та захищається «володарями» від сторонніх тварин. ДІОКСЙД СІРКИ — безбарвний газ із різким запахом. Потрапляючи в атмосферу, напр. із викидами ТЕС та автомобільних двигунів, сполучається з атм. вологою й утворює дрібні краплини сірчистої кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами, що спричиняють загибель лісів, деградацію рослинності, отруєння водойм, як наслідок — збіднення тваринного світу, захворювантивоположный ассимиляции, хотя неразрывно связан с ней. Осн. формы Д. — дыхание и брожение. ДИАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТИ (от гр. шення функцій центр, нервової системи; за сумарної дози 1,5 Гр розвивається хронічна променева хвороба; дози пон. 6 Гр — летальні. ДбЛЛО ЗАКбН, необоротності еволюції закон — закон, сформульований бельгійським палеонтологом Л. Дол-ло (1893): організм (популяція, вид) не може повернутися до колишнього стану, вже реалізованого в ряду його предків. ДОМЕСТИКАЦІЯ (від лат. сіотевії-сш — домашній), одомашнення — тривалий процес перетворення диких тварин у домашніх (свійських) (шляхом добору, приручання, утримання й розведення в штучних умовах), а також дикорослих рослин — у культурні. При цьому в організму виникають і розвиваються нові ознаки в поведінці, анатомії, морфології, фізіології та ін. Див. також Окультурення. ДОМІНАНТ [від лат. сіотіпат (сіоті-папіїз) — панівний], вид домінантний — вид, що значно переважає в головних ярусах фітоценозу й визначає його характер у цілому (напр., ковила в ковиловому степу, дуб у діброві тощо). Осн. значення Д. полягає у створенні найбільшої частини продукції первинної. Д. утворюють назви одиниць фітоценозів. Див. також До-мінантність. ДОМІНАНТНІСТЬ, домінування — 1) здатність деяких видів посідати в біотичному угрупованні панівне положення й справляти осн. вплив на хід біоценотичних процесів, у т. ч. перетворення екосистем і біосфери; 2) переважання дії певного гена в процесі крови и нарушения функций центр, нервной системы; при суммарной дозе 1,5 Гр развивается хроническая лучевая болезнь; дозы св. 6 Гр — летальные. ДОЛЛО ЗАКОН, необратимости эволюции закон — закон, сформулированный бельгийским палеонтологом Л. Долло (1893): организм (популяция, вид) не может вернуться к прежнему состоянию, уже осуществленному в ряду его предков. ДОМЕСТИКАЦИЯ (от лат. dornesti-cus — домашний), одомашнивание — длительный процесс превращения диких животных в домашних (путем отбора, приручения, содержания и разведения в искусственных условиях), а также дикорастущих растений — в культурные. При этом у организма возникают и развиваются новые признаки в поведении, анатомии, морфологии, физиологии и др. См. также Окультуривание. ДОМИНАНТ [от лат. dominans (domi-nantis) — господствующий], вид доминантный — вид, который значительно преобладает в главных ярусах фитоценоза и определяет его характер в целом (напр., ковыль в ковыльной степи, дуб в дубраве и т. д.). Осн. значение Д. заключается в создании наибольшей части продукции первичной. Д. образуют название единиц фи-тоценоздв. См. также Доминантность. ДОМИНАНТНОСТЬ, доминирование — 1) способность некоторых видов занимать в биотическом сообществе главенствующее положение и оказывать осн. влияние на ход биоценотических процессов, в т. ч. преобразование экосистем и биосферы; 2) преобладание індивідуального розвитку особини (реалізація генотипу у фенотипі). Виражається в тому, що домінантний ген більшою чи меншою мірою пригнічує в гетерозиготі дію ін. (рецесивного) гена. Поняття «Д.» у генетику ввів Г. Мендель. Воно широко використовується в медицині, с. г., екології. ДОМІНУВАННЯ (від лат. dominor — паную) — в етології — ієрархічні взаємовідносини між особинами невеликих угруповань, напр. серед птахів, ссавців, що виражаються в різних проявах агресивності. ДОННА ФЛбРА — те саме, що й Фіто-бентос. ДРЕНАЖ (фр. drainage, від англ. drain — осушувати) — спосіб осушення земель за допомогою спец, гідротехн. споруд — дренів (каналів, свердловин та ін.). Д. — обов'язковий прийом у разі осушення боліт, боротьби з ерозією грунтів водною, їх заболочуванням і засоленням, необхідності аерації ґрунтів, захисту транспортних комунікацій від повеней, зсувів тощо. действия определенного гена в процессе индивидуального развития особи (реализация генотипа в фенотипе). Выражается в том, что доминантный ген в большей или меньшей степени подавляет в гетерозиготе действие др. (рецессивного) гена. Понятие «Д.» в генетику ввел Г. Мендель. Оно широко используется в медицине, с. x., экологии. ДОМИНИРОВАНИЕ (от лат. dominor -главенствую) — в этологии — иерархические взаимоотношения между особями небольших сообществ, напр. среди птиц, млекопитающих, выражающиеся в разнообразных проявлениях агрессивности. ДбННАЯ ФЛбРА — то же, что Фито-бентос. ДРЕНАЖ (фр. drainage, от англ. drain — осушать) — способ осушения земель с помощью спец. гидротехн. сооружений — дрен (каналов, скважин и др.). Д. — обязательный прием при осушении болот, при борьбе с эрозией почв водной, их заболачиванием и засолением, при необходимости аэрации почв, защите транспортных коммуникаций от наводнений, оползней и т. д. ЕВОЛЮЦІЯ в живій природі (від лат. evolutio — розгортання) — необоротний процес істор. розвитку живої природи на Землі шляхом перетворення одних орган, форм в якісно ін. внаслідок їх адаптації до умов існування, що неперервно змінюються. Результат Е. — величезна різноманітність організмів земної кулі. ЕВРИ... (від гр. eurys — широкий) — частина складних слів, що означає: широкий, великий, різноманітний. ЕВРИБАТНІ ТВАРИНИ (від еври... та bathos — глибина), еврибати — водяні тварини з широким діапазоном вертикального поширення (від узбережних зон до великих глибин), які витримують значні коливання тиску води ЭВОЛЮЦИЯ в живой природе (от лат. evolutio — развертывание) — необратимый процесс истор. развития живой природы на Земле путем преобразования одних орган, форм в качественно др. вследствие иэц адаптации к непрерывно изменяющимся условиям существования. Результат Э. — огромное разнообразие организмов земного шара. ЭВРИ... (от гр. eurys — широкий) — часть сложных слов, означающая: широкий, обширный, разнообразный. ЭВРИБАТНЫЕ ЖИВбТНЫЕ (от эври... и гр. bathos — глубина), эврибаты — водные животные с широким диапазоном вертикального распространения (от прибрежных зон до больших глубин), выдерживающие значитель- но (напр., губки, кільчасті черви, голкошкірі, кити, деякі види риб). Пор. Стенобатні тварини. ЕВРИБЮНТИ [від еври... та біонт(и)] — організми (види), здатні існувати за значних змін умов довкілля. Так, напр., багато наземних тварин і рослин помірних широт можуть витримувати великі сезонні коливання температури, вологості та ін. факторів екологічних. Пор. Стенобіонти. ЕВРИГАЛІННІ ТВАРИНИ (від еври... та гр. hals — сіль) — водяні тварини або грунт., здатні існувати за широкого діапазону солоності середовища (напр., прохідні риби, рачок артемія, багато мешканців літоралі). Пор. Стеногалінні тварини. ЕВРИТЕРМОБІОНТИ [від еври..., гр. therme — тепло та біонт(и)], евритер-ми, організми евритермні — організми, здатні жити в умовах значних коливань температури зовн. середовища. До Е. належать багато видів птахів (напр., сокіл), ссавців (напр., вовк) — мешканців високих і помірних широт, морська водорость ульва тд ін. Пор. Стенотерми. ЕВРИФАГИ [від еври... та ...фаг(и)], всеїдні — тварини, що живляться найрізноманітнішою рослинною й тваринною їжею (напр., таргани, терміти, сарана, свині, бурий ведмідь, ворони). Пор. Стенофаги. ЕВТРОФИ (від гр. eutrophia — добре живлення) — рослини, що норм, розвиваються лише на родючих ґрунтах, багатих на гумус та елементи мінер, живлення (напр., дуб, граб, ясен, кульбаба, медунка, майже всі культурні ные колебания давления воды (напр., губки, кольчатые черви, иглокожие, киты, некоторые виды рыб). Ср. Сте-нобатные животные. ЭВРИБИОНТЫ [от эври... и бионт(ы)] — организмы (виды), способные существовать при значительных изменениях условий окружающей среды. Так, напр., многие наземные животные и растения умеренных широт могут выдерживать большие сезонные колебания температуры, влажности и др. факторов экологических. Ср. Стенобионты. ЭВРИГАЛЙННЫЕ ЖИВОТНЫЕ (от эври... и гр. hals — соль) — водные животные или почв., способные существовать при широком диапазоне солености среды (напр., проходные рыбы, рачок артемия, многие обитатели литорали). Ср. Стеногалинные животные. ЭВРИТЕРМОБИОНТЫ [от эври..., гр. therme — тепло и бионт(ы)], эвритер-мы, организмы эвритермные — организмы, способные жить в условиях значительных колебаний температуры внеш. среды. К Э. относятся многие виды птиц (напр., сокол), млекопитающих (напр., волк) — обитателей высоких и умеренных широт, морская водоросль ульва и др. Ср. Стенотермы. ЭВРИФАГИ [от эври... и ...фаг(и)], всеядные — животные, питающиеся самой разнообразной растительной и животной пищей (напр., тараканы, термиты, саранча, свиньи, бурый медведь, вороны). Ср. Стенофаги. ЭВТРОФЫ [от гр. eutrophia — хорошее питание] — растения, норм, развивающиеся только на плодородных почвах, богатых гумусом и элементами минер, питания (напр., дуб, граб, ясень, одуванчик, медуница, почти все кульрослини). Пор. Оліготрофи, Мезотро-фи. ЕВТРОФІКАЦІЯ (від гр. еіЛгорЬіа — добре живлення та ...фікація), евтро-фування водойм — перехід водойм від оліготрофного стану, що характеризується низьким умістом біогенних елементів, до евтрофного стану, який характеризується високим, умістом біогенних речовин (в основному азоту й фосфору) та високою біол. продуктивністю під впливом факторів антропогенних (скидання вод стічних) або прир. Призводить до «цвітіння» води, різкого погіршення її якості, замору риби. ЕЙКУМЕНА (гр. оікитепе — населена земля), ойкумена — 1) у Стародавній Греції — назва відомої грекам частини населеної землі з Елладою в центрі; 2) сукупність населених людиною обл. нашої планети. ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ (від гр. ехо -ззовні, поза та ...генний) — геол. процеси (вивітрювання, ерозія, абразія та ін.), що відбуваються на поверхні Землі та у верхніх шарах земної кори. Зумовлені енергією сонячною, гравітаційними силами й життєдіяльністю організмів. ЕКЗОМЕТАБОЛҐГИ (від гр. ехо — ззовні, поза та теїаЬоІе — зміна, перетворення) — біологічно активні речовини, що виділяються (за життя й посмертно) організмами в довкілля й відіграють важливу роль у функціонуванні багатовидових угруповань. Див. також Алелопатія. ЕКЗОСФЕРА — див. у ст. Атмосфера. ЕКЗбТИ (від гр. ехо — ззовні, поза) — рослини й тварини, завезені з ін. країн турные растения). Ср. Олиготрофы, Мезотрофы. ЭВТРОФИКАЦИЯ (от гр. еШгорЫа — хорошее питание и ...фикация), эвтро-фирование водоемов — переход водоемов от олиготрофного состояния, характеризующегося низким содержанием биогенных элементов, к эвт-рофному, которое характеризуется высоким содержанием биогенных веществ (в основном азота и фосфора) и'высокой биол. продуктивностью под влиянием факторов антропогенных (сброс вод сточных) или естеств. Приводит к «цветению» воды, резкому ухудшению ее качества, замору рыбы. ЭЙКУМЁНА (гр. oikumene — обитаемая земля), ойкумена — 1) в Древней Греции — название известной грекам части населенной земли с Элладой в центре; 2) совокупность населенных человеком обл. нашей планеты. ЭКЗОГЕННЫЕ ПРОЦЕССЫ (от гр. ёхо — снаружи, вне и ...генный) — геол. процессы (выветривание, эрозия, абразия и др.), происходящие на поверхности Земли и в верхних слоях земной коры. Обусловлены энергией солнечной, гравитационными Силами и жизнедеятельностью организмов. ЭКЗОМЕТАБОЛЙТЫ (от гр. ёхо — снаружи, вне и те1аЬо1ё — перемена, превращение) — биологически активные вещества, выделяемые (при жизни и посмертно) организмами в окружающую среду и играющие важную роль в функционировании многовидовых сообществ. См. также Аллелопатия. ЭКЗОСФЁРА — см. в ст. Атмосфера. ЭКЗбТЫ (от гр. ёхо — снаружи, вне) — растения и животные, завезенные из у геогр. місцевості, де раніше їх не було (напр., кипарис, магнолія, лавр, цитрусові, ондатра, норка, нутрія). ЕКО... (від гр. бікоз — дім, житло) — частина складних слів, що означає: дім, середовище. _ ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА - удосконалення існуючих і створення нових технол. процесів, які повніше задовольняють принцип непорушен-ня екологічної рівноваги. Осн. напрями Е. в. — розробка й наук, обґрунтування нових технол. процесів, оптимі-зація експлуатації ресурсів природних, їх комплексне й багаторазове використання, а також рекультивація середовища природного. ЕКОЛОГІЧНА АВАРІЯ — див. Аварія екологічна. ЕКОЛОГІЧНА АМПЛІТУДА (від лат. атрШисіа — величина), границя толерантності — межі пристосовуваності виду (угруповання) до мінливих умов довкілля. ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. уаіетіа — сила), екологічна пластичність — просторово-функціональна хар-ка здатності певного виду існувати в різних умовах довкілля. Свідчить про ступінь- пристосовуваності організмів до змін зовн. факторів (напр., температури). Види з широкою Е. в. наз. еврибіонтами, космополітами, з вузькою — сте-нобіонтами. Див. також Екологічна ніша. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА (від лат. ехрегик — дослідний) — оцінка вплидр. стран в геогр. местности, где раньше их не было (напр., кипарис, магнолия, лавр, цитрусовые, ондатра, норка, нутрия). ЭКО... (от гр. 61ко$ — дом, жилище) — часть сложных слов, означающая: дом, среда. ЭКОЛОГИЗАЦИЯ ПРОИЗВОДСТВА - совершенствование существующих и создание новых технол. процессов, которые полнее удовлетворяют принципу ненарушения экологического равновесия. Осн. направления Э. п. — разработка и науч. обоснование новых технол. процессов, оптимизация эксплуатации ресурсов природных, их комплексное и многоразовое использование, а также рекультивация среды природной. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ АВАРИЯ - см. Авария экологическая. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ АМПЛИТУДА (от лат. атрНШс1а — величина), предел толерантности — пределы приспособляемости вида (сообщества) к изменяющимся условиям окружающей среды. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ВАЛЕНТНОСТЬ (от лат. уа1епйа — сила), экологическая пластичность — пространственно-функциональная хар-ка способности определенного вида существовать в разных условиях окружающей среды. Свидетельствует о степени приспособляемости организмов к изменениям внеш. факторов (напр., температуры). Виды с широкой Э. в. наз. эври-бионтами, космополитами, с узкой — стенобионтами. См. также Экологическая ниша. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА (от лат. ехрегНк — опытный) — оценка вів на довкілля й здоров'я людей усіх видів госп. діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам про охорону природи, вимогам екол. безпеки суспільства. Діють держ., громадські, відомчі, змішані Е. е. За призначенням вони бувають первинні та вторинні, за масштабами — локальні (об'єктні), районні, регіональні (обласні й міжобласні), держ., міждерж. Процес Е. е. передбачає оцінку й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров'я людей, якості повітряного середовища, води, продуктів харчування, виявлення аномалій фіз. полів тощо. Закон України про екол. експертизу прийнято в 1995 р. ЕКОЛОГІЧНА ІНСПЕКЦІЯ (від лат. іпзресіїо — огляд) — 1) держ. органи, що здійснюють нагляд і контроль за використанням ресурсів природних, їх охорону, збереження (напр., водна, мисливська, рибна Е. і.); 2) система нагляду й контролю за правильністю дій і дотриманням підприємствами й установами, а також фіз. особами встановлених державою правил, еколого-правових норм, законодавчих актів щодо природокористування. Положення про Головну екол. інспекцію Міністерства охорони навколишнього прир. середовища України затверджено в 1993 р. Є також громадські Е. і. ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА (від лат. каїазІгорЬе — переворот) — надзвичайна кризова екол. ситуація (локального, регіонального або глобального влияний на окружающую среду и здоровье людей всех видов хоз. деятельности и соответствия этой деятельности действующим нормам и законам об охране природы, требованиям экол. безопасности общества. Действуют гос., общественные, ведомственные, смешанные Э. э. По назначению они бывают первичными и вторичными, по масштабам — локальными (объектными), районными, региональными '(областными и межобластными), гос., межгос. Процесс Э. э. предусматривает оценку и анализ технологий, техники, проектов предприятий, проектов преобразования природы, состояния здоровья людей, качества воздушной среды, воды, продуктов питания, выявление аномалий физ. полей и т. д. Закон Украины об экол. экспертизе принят в 1995 г. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ИНСПЕКЦИЯ (от лат. шБресИо — осмотр) — 1) гос. органы, осуществляющие надзор и контроль за использованием ресурсов природных, их охрану, сохранение (напр., водная, охотничья, рыбная Э. и.); 2) система надзора и контроля за правильностью действий и соблюдением предприятиями и орг-циями, а также физ. лицами установленных государством правил, эколого-право-вых норм, законодательных актов, касающихся природопользования. Положение о Главной экол. инспекции Министерства охраны окружающей прир. среды Украины утверждено в 1993 г. Есть также общественные Э. и. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КАТАСТРОФА (от лат. ка1а$1горИе — переворот) — чрезвычайная кризисная экол. ситуация (локального, регионального или гломасштабу). Бувають природні Е. к., що спричиняються зовн. навколоземними або космічними факторами (напр., урагани, цунамі, сильні посухи тощо) та внутр. силами Землі (напр., землетруси, виверження вулканів), а також антропогенні, тобто пов'язані з людською діяльністю (Е. к. хім., фіз., інженерно-геол., мілітаристичного й комплексного характеру). Е. к. призводять до повного порушення екологічної рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають несприятливі екол., екон. та соц. наслідки для регіонів. Див. також Аварія на ЧАЕС. ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА (від лат. кгі^ -поворотний пункт, кінець) — 1) ситуація, що виникає в екосистемах через порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних прир. явищ (повені, посухи тощо) або факторів антропогенних (забруднення атмосфери, гідросфери, вирубування лісів і т. д.); 2) напружені взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно-екол. можливостям біосфери. Сучасна Е. к., напр., пов'язана з інтенсифікацією виробництв і порушенням рівноваги в екосистемах унаслідок надмірного забруднення пром. відходами. ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА (лат. сиІШ-га) — поведінка й життя суспільства (окремого індивіда) на основі пізнання та рац. використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін скубального масштаба). Бывают природные Э. к., вызываемые внеш. околоземными или космическими факторами (напр., ураганы, цунами, сильные засухи и т. д.) и внутр. силами Земли (напр., землетрясения, извержения вулканов), а также антропогенные, т. е. связанные с человеческой деятельностью (Э. к. хим., физ., инженерно-геол., милитаристического и комплексного характера). Э. к. приводят к полному нарушению экологического равновесия в экосистемах, массовой гибели организмов, имеют неблагоприятные экол., экон. и соц. последствия для регионов. См. также Авария на ЧАЭС. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ КРИЗИС (от лат. кг^ — поворотный пункт, исход) — 1) ситуация, возникающая в экосистемах из-за нарушения экологического равновесия под воздействием стихийных прир. явлений (наводнения, засухи и пр.) или факторов антропогенных (загрязнение атмосферы, гидросферы, вырубка лесов и т. д.); 2) напряженные взаимоотношения между человеком и природой, характеризующиеся несоответствием развития производства в обществе ресурсно-экол. . возможностям биосферы. Современный Э. к., напр., связан с интенсификацией производств и нарушением равновесия в экосистемах вследствие чрезмерного загрязнения пром. отходами. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА (лат. си!Шга) — поведение и жизнь общества (отдельного индивида) на основе познания и рац. использования законов развития природы с учетом ближних и отдаленных последствий измедовища природного під впливом людської діяльності. ЕКОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ - здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватися й саморегулюватися в межах певних, прир. для неї коливань факторів екологічних протягом сукцесійного або евол. періоду її існування. ЕКОЛОГІЧНА НАДСИСТЕМА — екосистема вищого ієрархічного рівня. Біосфера є Е. н. щодо біогеоценозів; біогеоценоз — Е. н. щодо його біотичних та абіотичних компонентів; біоценоз — Е. н. щодо популяцій; популяція — Е. н. щодо окремих організмів. ЕКОЛОГІЧНА НІША (від фр. niche -гніздо) — функціональне місце виду в екосистемі, яке визначається його біотичним потенціалом та сукупністю факторів довкілля, до яких він пристосований і в межах яких можливе його існування в природі. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА — система навчання, спрямованого на засвоєння основ екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх прир. і соц. процесів, необхідності захисту довкілля та його поліпшення, природокористування раціонального. Е. о. нині — один з осн. факторів екологізації всіх видів людської діяльності та необхідний елемент загальної культури. нений среды природной под влиянием человеческой деятельности. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ НАДЁЖНОСТЬ - способность экосистемы безотказно выполнять энергопродукционную работу, самовосстанавливаться и саморегулироваться в пределах определенных, естеств. для нее колебаний факторов экологических на протяжении сукцессионного или эвол. периода ее существования. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ НАДСИСТЁМА — экосистема более высокого иерархического уровня. Биосфера является Э. н. по отношению к биогеоценозам; биогеоценоз — Э. н. по отношению к его биотическим и абиотическим компонентам; биоценоз — Э. н. по отношению к популяциям; популяция — Э. н. по отношению к отдельным организмам. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ НИША (от фр. niche — гнездо) — функциональное место вида в экосистеме, определяемое его биотическим потенциалом и совокупностью факторов окружающей среды, к которым он приспособлен и в пределах которых возможно еГо существование в природе. ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ - система обучения, направленного на усвоение основ экологии для формирования у каждого члена общества осознания тесной взаимосвязи всех прир. и соц. процессов, необходимости защиты окружающей среды и ее улучшения, природопользования рационального. Э. о. сегодня — один из осн. факторов экологизации всех видов человеческой деятельности и необходимый элемент общей культуры. ЕКОЛОГІЧНА ПЛАСТИЧНІСТЬ - те саме, що й Екологічна валентність. ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА (від гр. роїі-іїке — державна діяльність) — система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу. Е. п.^невід-дільна від соц.-екон. політики держави. Завдання Е. п. — задоволення дедалі більших потреб населення в довкіллі, якість якого відповідала б цим потребам. Одна з важливих складових Е. п. — охорона природи (охорона окремих прир. об'єктів, експлуатація природних ресурсів раціональна, захист довкілля). Важливий елемент Е. п. — екологічне виховання. ЕКОЛОГІЧНА ПОМИЛКА - те саме, що й Екологічний прорахунок. ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА — баланс прир. або змінених людиною компонентів, що утворюють середовище, та прир. процесів, який забезпечує тривале (умовно-нескінченне) існування даної екосистеми; стан екосистеми, за якого її видовий склад, чисельність популяцій, продуктивність, розподіл у просторі, сезонні зміни й, як наслідок, баланс речовин та енергії протягом достатньо великого періоду часу коливаються навколо деякого середнього значення. При цьому йдеться про динамічну рівновагу, що регулюється пост, змінами ємності екосистеми. Підтримання Е. р. — одне з осн. завдань екологічного моніторингу. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ПЛАСТИЧНОСТЬ — то же, что Экологическая валентность. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА (от гр. ро1Шкё -1 государственная деятельность) — система мероприятий, связанных с воздействием общества на природу. Э. п. неотделима от соц.-экон. политики государства. Задачи Э. п. — удовлетворение постоянно возрастающих потребностей населения в окружающей среде, качество которой соответствовало бы этим потребностям. Одна из важных составляющих Э. п. — охрана природы (охрана отдельных прир. объектов, эксплуатация природных ресурсов рациональная, защита окружающей среды). Важный элемент Э. п. — экологическое воспитание. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОШИБКА - то же, что Экологический просчет. ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ РАВНОВЕСИЕ -баланс естеств. или измененных человеком средообразующих компонентов и прир. процессов, обеспечивающий длительное (условно-бесконечное) существование данной экосистемы; состояние экосистемы, при котором ее видовой состав, численность популяций, продуктивность, распределение в пространстве, сезонные изменения и, как следствие, баланс веществ и энергии на протяжении достаточно продолжительного периода времени колеблятся вокруг какого-то среднего значения. При этом речь идет о динамическом равновесии, которое регулируется пост, изменениями емкости экосистемы. Поддержание Э. р. — одна из осн. задач экологического мониторинга. ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ - глибоке, доведене до автоматизму розуміння нерозривного зв'язку людини з Природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності їхнього середовища проживання. В світоглядному плані Е. с. — вищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери у зв'язку з бурхливим розвитком науки й технологій. Формування Е. с. — осн. завдання екологічної освіти. ЕКОЛОГІЧНА СИСТЕМА — див. Екосистема. ЕКОЛОГІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ (від лат. stabilis — стійкий) — здатність екосистеми та її окремих частин протистояти змінам (факторам абіотичним і факторам біотичним довкілля, в т. ч. антропогенним впливам), тобто зберігати свою структуру й функціональні особливості завдяки саморегуляції або пост, впливу регулювального фактора. Е. с. можна розглядати як екологічну рівновагу в будь-яких прир. угрупованнях. ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ (англ. standard) — комплекс юридичних, екон., техн. заходів, спрямованих на дотримання певних стандартів якості довкілля (чистоти вод, повітря атмосферного, ґрунтів та ін.). Е. с. — важлива складова природоохоронної діяльності. Екологічні стандарти — єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог стосовно ставлення до навколишнього середовища природного. Недотримання стандартів карається за- ЭКОЛОГЙЧЕСКОЕ СОЗНАНИЕ - глубокое, доведенное до автоматизма понимание неразрывной связи человека с Природой, зависимости благополучия людей от целостности и сравнительной неизменности их среды обитания. В мировоззренческом плане Э. с. — более высокий уровень осознания человеком своего места и значения в эволюции биосферы в связи С бурным развитием науки и технологий. Формирование Э. с. — осн. задача экологического образования. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА - см. Экосистема. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ СТАБИЛЬНОСТЬ (от лат. stabilis — устойчивый) — способность экосистемы и ее отдельных частей противостоять изменениям (факторам абиотическим и факторам биотическим окружающей среды, включая антропогенные воздействия), т. е. сохранять свою структуру и функциональные особенности благодаря саморегуляции или пост, влиянию регулирующего фактора. Э. с. можно рассматривать как экологическое равновесие в любых естеств. сообществах. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНДАРТИЗАЦИЯ (англ. standard) — комплекс юридических, экон., техн. мероприятий, направленных на соблюдение определенных стандартов качества окружающей среды (чистоты вод, воздуха атмосферного, почв и др.). Э. с. — важная составляющая природоохранной деятельности. Экологические стандарты — единые и обязательные для всех объектов данного вида и уровня системы норм и требований, касающихся отношения к коном. Є стандарти міжнар., держ., галузеві й стандарти підприємств. ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ - формування в людини свідомого сприйняття навколишнього світу, почуття особистої відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов'язана з перетворенням навколишнього середовища природного, впевненості в необхідності дбайливого ставлення до Природи, розумного використання її багатств. Див. також Екологічна освіта. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО — комплексна галузь юриспруденції; сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з рац. використання, відтворення ресурсів природних та охорони довкілля для задоволення потреб суспільства з урахуванням інтересів теперішнього й майбутніх поколінь. Осн. законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі — Закон України про навколишнє прир. середовище (1991). ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ (англ. audit, від лат. auditus — слухання, вислуховування) — екол. обстеження підприємства, визначення екол. ефективності управління ним з метою збереження навколишнього середовища природного; перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно безпечної продукції. Характерні особливості Е. а. — його незалежність, конфіденційність, об'єктивність, компетентність, ліцен-зійність та відповідність цілям, що визначаються замовником під час окружающей среде природной. Несоблюдение стандартов карается законом. Есть стандарты междунар., гос., отраслевые и стандарты предприятий. ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ - формирование у человека осознанного восприятия окружающего мира, чувства личной ответственности за деятельность, которая так или иначе связана с преобразованием окружающей среды природной, убежденности в необходимости бережного отношения к Природе, разумного использования ее богатств. См. также Экологическое образование. ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ПРАВО - комплексная отрасль юриспруденции; совокупность правовых норм, регулирующих общественные отношения по рац. использованию, воспроизводству ресурсов природных и охране окружающей среды для удовлетворения потребностей общества с учетом интересов настоящего и будущих поколений. Осн. законодательный акт в обл. охраны природы в нашем государстве — Закон Украины об окружающей прир. среде (1991). ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АУДИТ (англ. audit, от лат. auditus — слушание, выслушивание) — экол. обследование предприятия, определение экол. эффективности управления им для сохранения окружающей среды природной; проверка способности производственных систем к самоочищению и выпуску экологически безопасной продукции. Характерные особенности Э. а. — его независимость, конфиденциальность, объективность, компетентность, лицензионность и соответствие целям, определяемым заказукладання договору на проведення Е. а. Організовується з ініціативи керівника чи власника об'єкта, має характер самоконтролю й сприяє здійсненню природоохоронних заходів та узгодженню дій держ. і громадських органів, місцевих органів влади та підприємств. ЕКОЛОГІЧНИЙ МАКСИМУМ (від лат. maximum — найбільший) — верхня границя толерантності організму до певного фактора екологічного. ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ (англ. marketing, від market — ринок, збут) — управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб т. чин., щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдавати шкоди здоров'ю людей. У завдання Е. м. входить вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, технології створення нових очисних об'єктів, освоєння ресурсів природних, установлення цін на товари та послуги екол. призначення тощо. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (від англ. management — управління, завідування, організація) — підсистема загальної системи управління будь-яким об'єктом, діяльністю, виробництвом, котра гармонізує роботу й розвиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі та екол. правовому полі. Е. м. є частиною загальної системи менеджменту, яка передбачає організаційну структуру, планучиком при составлении договора на проведение Э. а. Организуется по инициативе руководителя или владельца объекта, имеет характер самоконтроля и способствует осуществлению природоохранных мероприятий и согласованию действий гос. и общественных органов, местных органов власти и предприятий. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МАКСИМУМ (от лат. maximum — наибольший) — верхний предел толерантности организма к определенному фактору экологическому. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МАРКЕТИНГ (англ. marketing, от market — рынок, сбыт) — управленческая функциональная деятельность в составе общей системы менеджмента предприятия, направленная на определение, прогнозирование и удовлетворение потребительских нужд т. обр., чтобы не нарушать экологического равновесия в окружающей среде и не причинять вреда здоровью людей. В задачи Э. м. входит изучение спроса на экологически безопасную продукцию, технологии создания новых очистных объектов, освоение ресурсов* природных, установление цен на товары и услуги экол. назначения и пр. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (от англ. management — управление, заведывание, организация) — подсистема общей системы управления любым объектом, деятельностью, производством, которая гармонизирует работу и развитие предприятия, отрасли в окружающей среде и экол. правовом поле. Э. м. является частью общей системы менеджмента, предусматривающей организационную структуру, вання, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури, процеси й ресурси, необхідні для розробки, впровадження й досягнення осн. цілей екологічної політики, її коригування, оновлення, розширення (залежно від змін екол. ситуації). Це не лише ринковий інструмент, що сприяє розвиткові виробництва, а й фактор сучасної екологічної культури. екологічний мінімум (від лат. minimum — найменше) — нижня границя толерантності організму до певного фактора екологічного. екологічний моніторинг (англ. monitoring, від лат. monitor — той, що попереджає, остерігає) — комплексна система спостережень, оцінки й прогнозу стану довкілля (на локальному, регіональному або глобальному рівні) для вироблення заходів на його захист, експлуатацію природних ресурсів раціональну, передбачення критичних екол. ситуацій та запобігання їм, прогнозування масштабів можливих змін. екологічний оптимум (від лат. optimum — найліпше) — 1) стосовно виду — умови, в яких вид має найвищу життєвість — здатність до розмноження, виграш за міжвидових відносин і пристосованість до факторів абіотичних; 2) стосовно біотичного угруповання — умови, в яких дане угруповання має переваги над ін.; 3) стосовно екосистеми — динамічно збалансоване сполучення компоненпланирование, распределение ответственности, практическую деятельность, процедуры, процессы и ресурсы, необходимые для разработки, внедрения и достижения осн. целей экологической политики, ее корректирования, обновления, расширения (в зависимости от изменений экол. ситуации). Это не только рыночный инструмент, способствующий развитию производства, но и фактор современной экологической культуры. экологический минимум (от лат. minimum — наименьшее) — нижний предел толерантности организма к определенному фактору экологическому. экологический мониторинг (англ. monitoring, от лат. monitor — предупреждающий, предостерегающий) — комплексная система наблюдений, оценки и прогноза состояния окружающей среды (на локальном, региональном или глобальном уровне) с целью выработки мер для ее защиты, эксплуатации природных ресурсов рациональной, предвидения и предотвращения критических экол. ситуаций, прогнозирования масштабов возможных изменений. экологический Оптимум (от лат. optimum — наилучшее) — 1) относительно вида — условия, в которых вид имеет наивысшую жизненность — способность к размножению, выигрыш при межвидовых отношениях и приспособленность к факторам абиотическим; 2) относительно биотического сообщества — условия, в которых данное сообщество имеет преимущества перед др.; тів, що утворюють середовище, оптим. густота популяцій та їх поєднання. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПАСПОРТ (фр. passeport) — 1) розгорнута хар-ка певної території, ділянки, прир. об'єкта; 2) складова частина осн. проектно-технол. докуме нтації, комплексний документ, що містить хар-ку взаємовідносин будь-якого об'єкта (підприємства, ферми, підстанції, навчального закладу) з навколишнім середовищем: загальні відомості про об'єкт, використовувану сировину (її вид, обсяги, екологічність), споживану енергію, займану площу, к-сть працівників, про технол. схеми виробництва (роботи), види продукції, про схеми охорони природи (очищення викидів і скидів забруднювальних речовин), про зберігання відходів (їхню токсичність, к-сть, утилізацію) тощо; 3) розгорнута хар-ка для кожного сорту с.-г. культур, де вказано екол. особливості, які забезпечують оптим. або прийнятні умови для виробничого вирощування (поняття введено M. t. Вавіловим у 1935 p.). Е. п. розробляються також для видів рідкісних. До них заносять дані про ареал виду, чисельність популяцій, їхню структуру, особливості розмноження, трофічні зв'язки, наявність шкідників, паразитів та ворогів, чутливість до різних антропогенних впливів. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОРАХУНОК, екологічна помилка — екологічно необгрунтовані шляхи або розміри використання екосистем і ресурсів природних, 3) относительно экосистемы — динамически сбалансированное сочетание средообразующих компонентов, оптим. плотность популяций и их сочетание. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ПАСПОРТ (фр. passeport) — 1) развернутая хар-ка определенной территории, участка, прир. объекта; 2) составная часть осн. проект-но-технол. документации; комплексный документ, содержащий хар-ку взаимоотношений любого объекта (предприятия, фермЫ, подстанции, учебного заведения) с окружающей средой: общие сведения об объекте, используемом сырье (его видах, объемах, экологичности), потребляемой энергии, занимаемой площади, кол-ве работников, о технол. схемах производства (работах), видах продукции, о схемах охраны природы (очистке выбросов и сбросов загрязняющих веществ), хранении отходов (их токсичности, кол-ве, утилизации) и др.; 3) развернутая хар-ка для каждого сорта с.-х. культур, где указаны экол. особенности, обеспечивающие оптим. или приемлемые условия для производственного выращивания (понятие введено Н. И. Вавиловым в 1935 г.). Э. п. разрабатываются также для видов редких. В них заносят данные об ареале вида, численности популяций и их структуре, особенностях размножения, трофических связях, наличии вредителей, паразитов и врагов, чувствительности к разным антропогенным воздействиям. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ПРОСЧЕТ, экологическая ошибка — экологически необоснованные пути или размеры использования экосистем и ресурсов шо призводять до екол. або екон. збитків, утрати планованої вигоди (напр., повсюдне застосування пестицидів, масові вирубування лісів, у т. ч. тропічних). ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК - імовірність навмисних або випадкових, поступових чи катастрофічних антроп. змін прир. об'єктів, ресурсів або факторів із несприятливими екол. наслідками. ЕКОЛОГІЧНИЙ СПАЛАХ, спалах чисельності — невпинне зростання чисельності якогось одного виду адвентивного, іноді й виду місцевого, для розселенця якого склалися сприятливі умови, переважно через стійкі антроп. зміни середовища проживання. ЕКОЛОГІЧНІ ЛІЦЕНЗІЇ (від лат. Іісеп-іїа — право, дозвіл) — цінні папери, що дають право на викиди конкретного забруднювача на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Е. л. можуть продаватися держ. органом підприємствам і одним підприємством ін. Ціна Е. л. залежить від добового часу, сезону, обстановки в регіоні. Торгівля квотами на забруднення — найгнучкіший з усіх відомих методів екон. регулювання якості природного середовища. Додатком до Е. л. є страхування екол. невизначеності. Останнім часом уводяться ліцензії на родовища — цінні папери, що дають право на видобування й продаж корисних копалин. ЕКОЛОГІЧНІ ПІРАМІДИ [гр. ругапш (ругатісіоБ)] — графічні моделі (зазвичай у вигляді трикутників), що відображають к-сть особин (піраміда природных, приводящие к экол. или экон. ущербу, потере планируемой выгоды (напр., повсеместное применение пестицидов, массовые рубки лесов, в т. ч. тропических). ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ РИСК - вероятность преднамеренных или случайных, постепенных или катастрофических антроп. изменений прир. объектов, ресурсов или факторов с неблагоприятными экол. последствиями. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ВСПЙШКА, вспышка численности — безудержное возрастание численности какого-то одного вида адвентивного, иногда и вида местного, для расселения которого сложились благоприятные условия, преимущественно из-за устойчивых антроп. изменений среды обитания. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ЛИЦЕНЗИИ (от лат. Нсепйа — право, разрешение) — ценные бумаги, дающие право на выбросы конкретного загрязнителя на конкретный промежуток времени и в конкретных объемах. Э. л. могут продаваться гос. органом предприятиям и одним предприятием др. Цена Э. л. зависит от суточного времени, сезона, обстановки в регионе. Торговля квотами на загрязнение — самый гибкий из всех методов экол. регулирования качества природной среды. Дополнением к Э. л. является страхование экол. неопределенности. В последнее время вводятся лицензии на месторождения — ценные бумаги, дающие право на добычу и продажу полезных ископаемых. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПИРАМИДЫ [гр. ругапш (ругагтсЗоБ)] — графические модели (обычно в виде треугольников), отражающие кол-во особей чисел, або Елтона піраміда), їхню біомасу (піраміда біомас) або к-сть енергії, що міститься в них (піраміда енергій), на кожному трофічному рівні екосистеми й указують закономірне зниження (в 5... 10 разів) усіх показників із підвищенням трофічного рівня. Бувають також харчові піраміди — співвідношення різних трофічних рівнів. ЕКОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ - див. Ресурси екологічні. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ — див. Фактори екологічні. ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ПРАВИЛО — кожен вид рослин або тварин специф. за своїми екол. можливостями: навіть у близьких за способами адаптації до умов довкілля видів є відмінності щодо якихось окремих факторів. Напр., кріт (ряд комахоїдних) і сліпак (ряд гризунів) адаптовані до проживання в ґрунті, одначе кріт риє ходи передніми кінцівками, а сліпак — за допомогою різців, виштовхуючи ґрунт головою. ЕКОЛОГІЯ (від еко... та гр. logos — слово, вчення, наука) — комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої — пізнання законів розвитку й функціонування біосфери як цілісної системи під впливом прир. і, головне, факторів антропогенних, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери. Об'єкти досліджень Е. — екосистеми планети та їхні елементи; головний предмет досліджень — взаємозв'язки (їхні особливості й розвиток) (пирамида чисел, или Элтона пирамида), их биомассу (пирамида биомасс) или кол-во заключенной в них энергии (пирамида энергий) на каждом трофическом уровне экосистемы и указывающие закономерное понижение (в 5... 10 раз) всех показателей с повышением трофического уровня. Бывают также пищевые пирамиды — соотношения разных трофических уровней. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ - см. Ресурсы экологические. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ - см. Факторы экологические. ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ИНДИВИДУАЛЬНОСТИ ПРАВИЛО — каждый вид растений или животных специф. по своим экол. возможностям: даже у близких по способам адаптации к условиям окружающей среды видов существуют различия в отношении к каким-либо отдельным факторам. Напр., крот (отряд насекомоядных) и слепыш (отряд грызунов) адаптированы к обитанию в почве, однако крот роет ходы передними конечностями, а слепыш — при помощи резцов, выталкивая почву головой. ЭКОЛОГИЯ (от эко... и гр. logos — слово, учение, наука) — комплексная наука о выживании в окружающей среде, задание которой — познание законов развития и функционирования биосферы как целостной системы под* воздействием прир. и, главное, факторов антропогенных, а также определение путей эффективного сосуществования техносферы и биосферы. Объекты исследований Э. — экосистемы планеты и их элементы; главный предмет исследований — взаиорганізмів, їхніх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характеру впливу прир. і факторів антропогенних на функціонування екосистем і біосфери в цілому. ЕКОЛОГІЯ БАКТЕРІЙ — розділ біоеко-логїї, що вивчає роль бактерій у довкіллі та їх взаємозв'язки з ним і між собою. ЕКОЛОГІЯ ВИДІВ — те саме, що й Аутекологія. ЕКОЛОГІЯ ВІРУСІВ — розділ біоеко-логії, що вивчає роль вірусів у довкіллі та їх взаємозв'язки з ним, ЕКОЛОГІЯ ГЛОБАЛЬНА, мегаекологія — розділ екології, що вивчає біосферу, тобто екосистему, яка охоплює земну кулю. Осн. завдання Е. г. — дослідження антроп. змін довкілля, обґрунтування методів його збереження, з'ясування закономірностей еволюції біосфери. ЕКОЛОГІЯ ГРИБІВ — розділ біоеко-логії, що вивчає взаємозв'язки між грибами та з ін. організмами, а також їхню роль у довкіллі й процеси, що відбуваються в їхніх популяціях. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА - розділ біоекології, що вивчає еволюцію видів і надвидових біосистем (екосистем, біосфери в цілому) у зв'язку зі змінами умов довкілля під впливом факторів екологічних. ЕКОЛОГІЯ ЕТНІЧНА, етноекологія — розділ екології соціальної, що вивчає становлення й розвиток етноекосисмоотношения (их особенности и развитие) организмов, их групп разных рангов, живых и неживых компонентов экосистем, а также характера влияния прир. и факторов антропогенных на функционирование экосистем и биосферы в целом. ЭКОЛОГИЯ БАКТЕРИЙ - раздел биоэкологии, изучающий роль бактерий в окружающей среде и их взаимоотношения с ней и между собой. ЭКОЛОГИЯ ВИДОВ — то же, что Аут-экология. ЭКОЛОГИЯ ВИРУСОВ — раздел биоэкологии, изучающий роль вирусов в окружающей среде и их взаимоотношения с ней. ЭКОЛОГИЯ ГЛОБАЛЬНАЯ, мегаэкология — раздел экологии, изучающий биосферу, т. е. экосистему, охватывающую земной шар. Осн. задачи Э. г. — исследование антроп. изменений окружающей среды, обоснование методов ее сохранения, выяснение закономерностей эволюции биосферы. ЭКОЛОГИЯ ГРИБОВ — раздел биоэкологии, изучающий взаимоотношения грибов между собой и с др. организмами, а также их роль в окружающей среде и процессы, происходящие в их популяциях. ЭКОЛОГИЯ ЭВОЛЮЦИОННАЯ — раздел биоэкологии, изучающий эволюцию видов и надвидовых биосистем (экосистем, биосферы в целом) в связи с изменениями условий окружающей среды под действием факторов экологических. ЭКОЛОГИЯ ЭТНИЧЕСКАЯ, этноэколо- гия — раздел экологии социальной, изучающий становление и развитие тем, взаємозв'язки етнічних угруповань із довкіллям. ЕКОЛбГІЯ ЗАГАЛЬНА — розділ екології, що досліджує загальні закономірності взаємозв'язків організмів із довкіллям. Головною складовою Е. з. вважають теоретичну екологію, яка визначає загальні закони функціонування екосистем. Див. також Екологія. ЕКОЛбГІЯ КОМАХ — розділ біоеко-логії, що вивчає взаємозв'язки комах із довкіллям. Зокрема досліджує методи боротьби зі шкідниками біологічні. ЕКОЛбГІЯ ЛАНДШАФТНА - розділ геоекології, що вивчає пристосування організмів до геогр. середовища, формування біоценотичних комплексів різних зон ландшафтних, біол. особливості цих комплексів, їх зворотний вплив на середовище проживання організмів. ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ — міждисциплінарна комплексна наука, що вивчає закономірності взаємозв'язків людей із довкіллям, динаміку народонаселення, вплив на здоров'я людини факторів екологічних. Е. л. можна розглядати як екологію популяційну виду Homo sapiens. Див. також Екологія соціальна. ЕКОЛбГІЯ МЕДИЧНА — екол. напрям, що розвивається водночас у різних галузях медико-біол. науки останніми роками й розробляє гол. чин. питання морфофізіол. та генет. форм адаптації людини до середовища природно-антропогенного. Опікується проблемою здоров'я людини на популяційному рівні. Див. також Екологія людини.. этноэкосистем, взаимоотношения этнических сообществ с окружающей средой. ЭКОЛбГИЯ бБЩАЯ — раздел экологии, исследующий общие закономерности взаимоотношений организмов с окружающей средой. Главной составляющей Э. о. считают теоретическую экологию, определяющую общие законы функционирования экосистем. См. также Экология. ЭКОЛбГИЯ НАСЕКбМЫХ - раздел биоэкологии, изучающий взаимоотношения насекомых с окружающей средой. В частности исследует методы борьбы с вредителями биологические. ЭКОЛбГИЯ ЛАНДШАФТНАЯ - раздел геоэкологии, изучающий приспособление организмов к геогр. среде, формирование биоценотических комплексов различных зон ландшафтных, биол. особенности этих комплексов, их обратное влияние на среду обитания организмов. ЭКОЛбГИЯ ЧЕЛОВЕКА — междисциплинарная комплексная наука, изучающая закономерности взаимоотношений людей с окружающей средой, динамику народонаселения, влияние на здоровье человека факторов?экологических. Э. ч. можно рассматривать как экологию популяционную вида Homo sapiens. См. также Экология социальная. ЭКОЛбГИЯ МЕДИЦИНСКАЯ - екол. направление, развивающееся одновременно в различных обл. медико-биолГнауки в последние годы и разрабатывающее гл. обр. вопросы мор-фофизиол. и генет. форм адаптации человека к среде природно-антропоген-ной. Занимается проблемой здоровья человека на популяционном уровне. См. также Экология человека. ЕКОЛбПЯ МІКРООРГАНІЗМІВ - розділ біоекології, що вивчає взаємозв'язки мікроорганізмів з їхнім середо-вищем проживання. Досліджує розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів та їхніх угруповань (мікробоценозів) у середовищіцірирод-ному. ЕКОЛОГІЯ ПОПУЛЯЦІЙНА - те саме, що й Демекологія. ЕКОЛОГІЯ ПРИКЛАДНА - розділ екології, що опікується розв'язанням практичних проблем охорони довкілля: вивчення механізмів руйнування біосфери, ^розробка методів запобігання йому та способів природокористування раціонального. Складається з трьох осн. блоків: геоекологія, техноекологія, соціо-екологія. ЕКОЛОГІЯ РАДІАЦІЙНА - розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин на організм, популяцію, угруповання, екосистему, розподіл і міграцію їх в екосистемах (наземних, водних). Опікується проблемами забруднення радіоактивного й боротьби з ним. ЕКОЛОГІЯ РЕКРЕАЦІЙНА - розділ екології загальної, що вивчає можливості рекреаційних об'єктів і прир. комплексів витримувати відвідування їх відпочивальниками й забезпечувати останнім належний рівень відпочинку без істотної шкоди довкіллю. Е. рт досліджує ємність середовища природного, його здатність до саморегуляції та відновлення рекреаційного потенціалу. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН — розділ біоеко-логії, що вивчає взаємозв'язки рослинних організмів, асоціацій рослинних або фітоценозів із середовищем проживання. ЭКОЛОГИЯ МИКРООРГАНИЗМОВ - раздел биоэкологии, изучающий взаимоотношения микроорганизмов с их средой обитания. Исследует развитие и функционирование отдельных видов микроорганизмов и их сообществ (микробоценозов) й среде природной. ЭКОЛОГИЯ ПОПУЛЯЦИОННАЯ — то же, что Демэкология. ЭКОЛОГИЯ ПРИКЛАДНАЯ - раздел экологии, занимающийся решением практических проблем охраны окружающей среды: изучение механизмов разрушения биосферы, разработка методов его предотвращения и способов природопользования рационального. Состоит из трех осн. блоков: геоэкология, техноэкология, социоэкология. ЭКОЛОГИЯ РАДИАЦИОННАЯ - раздел экологии, изучающий влияние радиоактивных веществ на организм, популяцию, сообщество, экосистему, распределение и миграцию их в экосистемах (наземных, водных). Занимается проблемами загрязнения радиоактивного и борьбы с ним. ЭКОЛОГИЯ РЕКРЕАЦИОННАЯ - раздел экологии общей, изучающий возможности рекреационных объектов и прир. комплексов выдерживать посещение их отдыхающими и обеспечивать последним должный уровень отдыха без существенного вреда окружающей среде. Э. р. исследует емкость среды природной, ее способность к саморегуляции и восстановлению рекреационного потенциала. ЭКОЛОГИЯ РАСТЕНИЙ - раздел биоэкологии, изучающий взаимоотношения растительных организмов, ассоциаций растительных или фитоценозов со средой обитания. ЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА — те саме, що й Агроекологія. ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА, соціоеколо- гія — розділ екології, що досліджує специф. роль людини в довкіллі не як біол. виду, а як соц. істоти, відмінності цієї ролі від функції ін. живих істот, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, формує екологічну свідомість, екологічну культуру за допомогою нових методів і підходів екологічної освіти та екологічного виховання, формулює закони природокористування раціонального, принципи й критерії екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, здійснює екологічний моніторинг, закладає основи локальної, регіональної та глобальної екологічної політики. Е. с. тісно пов'язана з етнографією та соціологією. ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН — розділ біоеко-логії, що вивчає спосіб життя тварин у зв'язку з умовами проживання та вплив факторів довкілля на їхню життєдіяльність (живлення, розмноження, виживання, коливання чисельності тощо). ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ — нова галузь науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу, експлуатації природних ресурсів раціональної для підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому. ЭКОЛОГИЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННАЯ — то же, что Агроэкология. ЭКОЛОГИЯ СОЦИАЛЬНАЯ, социоэкология — раздел экологии, исследующий специф. роль человека в окружающей среде не как биол. вида, а как соц. существа, отличия этой роли от функций др. живых существ, изучает пути оптимизации взаимоотношений человеческого общества с природой, фррмирует экологическое сознание, экологическую культуру с помощью новых методов и подходов экологического образования и экологического воспитания, формулирует законы природопользования рационального, принципы и критерии экологического менеджмента, контроля и бизнеса, осуществляет экологический мониторинг, закладывает основы локальной, региональной и глобальной экологической политики. Э. с. тесно связана с этнографией и социологией. ЭКОЛОГИЯ ЖИВОТНЫХ — раздел биоэкологии, изучающий образ жизни животных в связи с условиями обитания и влияние факторов окружающей среды на их жизнедеятельность (питание, размножение, выживание, колебание численности и т. п.). ЭКОНОМИКА ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ — новая обл. науки, изучающая методы самого эффективного воздействия человека на природу, оксплуата-ции природных ресурсов рациональной для-поддержания динамического равновесия, круговорота веществ в природе. Расходы, связанные с поддержанием этого равновесия, идут на сохранение экономически самых благоприятных условий воспроизводства материальных благ как в настоящее время, так и в будущем. ЕКОСИСТЕМА (від еко... та гр. з^е-та — сполучення, поєднання), екологічна система — сукупність організмів, які спільно проживають, та умов їх існування, що перебувають у закономірному взаємозв'язку й утворюють систему взаємозумовлених біотичних і абіотичних явищ та процесів. Це відкриті, цілісні й стійкі системи, які склались історично й мають одно-напрямлений потік енергії, зовн. і внутр. кругообіги речовин і здатні регулювати всі ці процеси. Е. — елементарна функціональна одиниця біосфери. Див. та*кож Біогеоценоз. ЕКОСФЕРА (від еко... та гр. БрЬаіга — куля) — глобальна система, що об'єднує екосистеми Землі. Е. — сукупність усього живого на планеті з його безпосереднім оточенням та ресурсами. Просторово Е. охоплює атмосферу, біосферу, гідросферу та біофункціо-нальну частину літосфери. Верхня межа Е. проходить на висоті не більш як ЗО м над поверхнею рослинного покриву на суходолі або рівнем океану. Нижня межа в наземних умовах визначається глибиною першого водотривкого горизонту в ґрунт, товщі або макс. глибиною проникнення коренів рослин і ходів рийних тварин. У водному середовищі нижня межа Е. відповідає макс. глибині збереження біол. активності в донних відкладах. Е. неперервною оболонкою обгортає Fземну кулю; її протяжність по вертикалі змінюється від часток метра в Ьбл. украй бідного життя (арктичні й антарктичні пустелі та ін.) до десятків метрів у лісах на суходолі та ЭКОСИСТЕМА (от эко... и гр. б^е-та — сочетание, объединение), экологическая система — совокупность совместно обитающих организмов и условий их существования, находящихся в закономерной взаимосвязи и образующих систему взаимообусловленных биотических и абиотических явлений и процессов. Это открытые, целостные и устойчивые системы, которые сложились исторически и имеют однонаправленный поток энергии, внеш. и внутр. круговороты веществ и обладают способностью регулировать все эти процессы. Э. — элементарная функциональная единица биосферы. См. также Биогеоценоз. ЭКОСФЕРА (от эко... и гр. 8рЬа!га — шар) — глобальная система, объединяющая экосистемы Земли. Э. — совокупность всего живого на планете с его непосредственным окружением и ресурсами. Пространственно Э. включает в себя атмосферу, биосферу, гидросферу и биофункциональную часть литосферы. Верхняя граница Э. проходит на высоте не более 30 м над поверхностью растительного покрова на суше или уровнем океана. Нижняя граница в наземных условиях определяется глубиной первого водоупорного горизонта в грунт, толще или макс, глубиной проникновения корней растений и ходов роющих животных. В водной среде нижняя граница Э. соответствует макс, глубине сохранения биол. активности в донных отложениях. Э. непрерывной оболочкой окутывает земной шар; ее протяженность по вертикали изменяется от долей метра в обл. чрезвычайно скудной жизни (арктические и антарктивід одиниць до тисячі метрів — у морях і океанах. ЕКОТИП (від еко... та тип) — сукупність особин будь-якого виду, котрі пристосовані до умов певного місцеперебування й відрізняються від ін. особин того самого виду спадково закріпленими морфол. та фізіол. особливостями (напр., Е. деяких трав у різних місцеперебуваннях — на луці, в лісу тощо). Е. — початкова стадія видоутворення. Розрізняють клімати-пи — клімат Е., едафотипи — ґрунт. Е. та біотичні Е., що визначаються факторами біотичними. ЕКОТОКСИКОЛОГ (від еко... та гр. tц-xikon — отрута) — фахівець, який вивчає вплив орган, і неорган, токси-кантів на організми (популяції, біоценози), що входять до складу екосистем. EKOTЦH (від еко... та гр. tцnos — напруження) — перехідна зона між сусідніми клімаксними угрупованнями, де відбувається їх взаємопроникнення (напр., узлісся, лиман, лісостеп). Зазвичай має підвищену чисельність видів. ЕКОТОП (від еко... та гр. topos — місце) — пост, місцеперебування певного біотичного угруповання, що охоплює сукупність умов та факторів екологічних середовища. Див. також Біотоп. ЕКОЦИД (від еко... та ...цид) — навмисне руйнування, знищення людиною (за допомогою хім. або ін. засобів) середовища проживання організмів. Див. також Біоцид. ческие пустыни и др.) до десятков метров в лесах на суше и от единиц до тысяч метров — в морях и океанах. ЭКОТЙП (от эко... w тип) — совокупность особей любого вида, приспособленных к условиям определенного местообитания и отличающихся от др. особей этого же вида наследственного закрепленными морфол. и фи-зиол. особенностями (напр., Э. некоторых трав в различных местообитаниях на лугу, в лесу и т. д.). Э. — начальная стадия видообразования. Различают климатипы — климат. Э., эдафотипы — почв. Э. и биотические Э., определяемые факторами биотическими. ЭКОТОКСИКОЛОГ (от эко... и гр. toxikon — яд) — специалист, изучающий влияние орган, и неорган, токсикантов на организмы (популяции, биоценозы), входящие в состав экосистем. ЭКОТОН (от эко... и гр. tцnos — Напряжение) — переходная зона между соседствующими климаксными сообществами, где происходит их взаимопроникновение (напр., опушка леса, лиман, лесостепь). Как правила, имеет повышенную численность видов. ЭКОТОП (от эко... и гр. topos — место) — пост, местообитание определенного биотического сообщества, включающее в себя совокупность условий и факторов экологических среды. См. также Биотоп. ЭКОЦИД (от эко... и ...цид) — преднамеренное разрушение, уничтожение человеком (с помощью хим. или др. средств) среды обитания организмов. См. также Биоцид. ЕКСПАНСІЯ (від лат. ехрапБІо — розширення, поширення) — масове розмноження (або імміграція) видів на чужих територіях (напр., нашестя сарани, колорадського жука, гризунів, бур'янів). Е. може бути наслідком акліматизації Див. також Інвазія. ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ РАЦІОНАЛЬНА — макс. повне й багатоцільове використання прир. благ із мін. вилученням нових ресурсів із природи, що передбачає реутилізацію, найвищу екон. віддачу за збереження екологічної рівноваги, яка забезпечує тривалий еколого-екон. баланс між динамічною системою госп-ва та необхідними йому ресурсами природними. ЕКСТРЕМАЛЬНІ УМОВИ (від лат. ехігетиз — крайній, кінцевий) — граничні (мін. або макс), явно жорсткі умови існування організмів. Е. у. визначають діапазон толерантності виду до факторів екологічних (напр., до крайніх значень температури, вологості, солоності води). ЕЛТОНА ПІРАМІДА — те саме, що й Піраміда, чисел. ЕМІГРАНТИ в біології [від лат. еп^гаш (еті§гапії5) — той, що виселяється] — тварини, які кидають р-н звичного проживання й виходять за межі свого ареалу. Таке виселення часто має масовий характер і пов'язане з надмірним розмноженням, що призводить до нестачі корму й пошуків нових придатних територій. Е. часто масово гинуть на шляхах міграції (напр., лемінги, білки, кедрівки). ЭКСПАНСИЯ (от лат. ехратю — расширение, распространение) ~+ массовое размножение (или иммиграция) видов на чужих территориях (напр., нашествие саранчи, колорадского жука, грызунов, сорных растений). Э. может произойти в результате акклиматизации. См. также Инвазия. ЭКСПЛУАТАЦИЯ ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ РАЦИОНАЛЬНАЯ — макс, полное и многоцелевое использование прир. благ с мин. изъятием новых ресурсов из природы, предусматривающее реутилизацию, наивысшую экон. отдачу при сохранении экологического равновесия, обеспечивающего длительный эколого-экон. баланс между динамической системой хоз-ва и необходимыми ему ресурсами природными. ЭКСТРЕМАЛЬНЫЕ УСЛОВИЯ (от лат. ех!гети$ — крайний, конечный) — предельные (мин, или макс), заведомо жесткие условия существования организмов. Э. у. определяют диапазон толерантности вида к факторам экологическим (напр., к крайним значениям температуры, влажности, солености воды). ЭЛТОНА ПИРАМИДА — то же, что Пирамида чисел. ЭМИГРАНТЫ в биологии [от лат. еп^гапз (еп^гапНв) — выселяющийся] — животные, покидающие р-н обычного обитания и выходящие за пределы своего ареала. Такое выселение часто носит массовый характер и связано с чрезмерным размножением, приводящим к недостатку корма и поискам новых пригодных территорий. Э. часто массово погибают на путях миграции (напр., лемминги, белки, кедровки). ЕМІГРАЦІЯ в біології (від лат. еті-gro — виселяюся) — масове виселення особин із зазвичай займаної території, переміщення надлишку дорослих особин та їх потомства, насіння, спор, личинок і т. д. у пошуках нових місцеперебувань. Е., як правило, має катастрофічні наслідки через загибель більшості особин від шкідників, хижаків та непридатних умов проживання. ЕМІСІЯ (від лат. emissio — випуск), викид — надходження з пром. підприємств, транспортних засобів, під час виверження вулканів і т. д. різних забруднювальних речовин або енергії (шуму, тепла, випромінювання радіоактивного тощо) в довкілля. ЕНВАЙРОНМЕНТАЛІСТ (від англ. environment — довкілля), інвайронмен-таліст — 1) фахівець із довкілля (еколог, гігієніст та ін.); 2) прихильник дбайливого ставлення до навколишнього середовища, учасник руху за охорону природи. ЕНДЕМІКИ — див. Вид ендемічний. ЕНДОЙКІЯ (від гр. endon —% усередині та oikia — дім, родина) — співжиття (симбіоз) тварин різних видів у формі квартирантства, за якого квартирант оселяється всередині тіла хазяїна, не завдаючи йому істотної шкоди (напр., деякі види нематод живуть у кишечнику коней, живлячися мікроорганізмами). ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА (від гр. krisis -поворотний пункт, кінець) — гостра нестача енергоносіїв, насамперед нафти.. ЭМИГРАЦИЯ в биологии (от лат. emigro — выселяюсь) — массовое выселение особей с обычно занимаемой территории, перемещение избытка взрослых особей и их потомства, семян, спор, личинок и т. д. в поисках новых местообитаний. Э., как правило, имеет катастрофические последствия из-за гибели большинства особей от вредителей, хищников и неподходящих условий обитания. ЭМИССИЯ (от лат. emissio — выпуск), выброс — поступление из пром. предприятий, транспортных средств, при извержении вулканов и т. д. разнообразных загрязняющих веществ или энергии (шума, тепла, излучения радиоактивного и т. п.) в окружающую среду. ЭНВАЙРОНМЕНТАЛЙСТ (от англ. environment — окружающая среда), ин-вайронменталист — 1) специалист по окружающей среде (эколог, гигиенист и др.); 2) сторонник бережного отношения к окружающей среде, участник движения за охрану природы. ЭНДЕМИКИ — см. Вид эндемичный. ЭНДбЙКИЯ (от гр. endon — внутри и oikia — дом, семья) — сожительство (симбиоз) животных разных видов в форме квартирантства, при котором квартирант поселяется внутри тела хозяина, не причиняя ему существенного ^вреда (напр., некоторые виды нематод живут в кишечнике лошадей, питаясь микроорганизмами). ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЙ КРИЗИС (от гр. krisis — поворотный пункт, исход) — острая нехватка энергоносителей, прежде всего нефти. ЕНЕРГІЯ СОНЯЧНА (від гр. energeia -дія, діяльність) — електромагнітна й корпускулярна енергія, що надходить на Землю від Сонця. Один з осн. і незамінних факторів екологічних, без яких неможливе існування життя на планеті. ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ - заходи, спрямовані на заощадження теплової та електричної енергії, а також використання альтернативних джерел енергії. ЕНТАЛЬПІЯ екосистеми (від гр. enthalpy — нагріваю) — функціональний стан екосистеми, що визначає її тепломісткість. ЕНТРОПІЯ екосистеми (відгр.еп — у, всередину та trope — поворот, перетворення) — необоротне розсіяння енергії екосистемою. Міра безладу в екосистемі: чим більший показник Е., тим менш стійка екосистема в часі й у просторі. Макс. ступінь Е. характерний для деградованих екосистем, мін. — для клімаксових. ЕПІДЕМІЯ (від гр. epidemia — пошесна хвороба) — масове поширення інфекційного захворювання серед населення певної місцевості. На виникнення та розвиток Е. впливають фактори довкілля й соц.-екон. потрясіння. ЕПІЗООТІЯ (від гр. ері — на, над та zoon — тварина) — масове поширення інфекційного захворювання серед тварин на значній території (ящур, чума та віспа свиней, чума й холера птахів та ін.). Е. небезпечна для людини. ЕПІОЙКІЯ (від гр. ері — на, над та oikia — дім, родина) — форма комен- ЭНЁРГИЯ СОЛНЕЧНАЯ (от гр. energeia — действие, деятельность) — электромагнитная и корпускулярная энергия, поступающая на Землю от Солнца. Один из осн. и незаменимых факторов экологических, без которых невозможно существование жизни на планете. ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЕ — мероприятия, направленные на экономию тепловой и электрической энергии, а также использование альтернативных источников энергии. ЭНТАЛЬПИЯ экосистемы (от гр. enthalpo — нагреваю) — функциональное состояние экосистемы, определяющее ее теплосодержание. ЭНТРОПИЯ экосистемы (от гр. en — в, внутрь и trope — поворот, превращение) — необратимое рассеяние энергии экосистемой. Мера беспорядка в экосистеме: чем больше показатель Э., тем менее устойчива экосистема во времени и пространстве. Макс, степень Э. характерна для деградированных экосистем, мин. — для климаксовых. ЭПИДЕМИЯ (от гр. epidemia — повальная болезнь) — массовое распространение инфекционного заболевания среди населения определенной местности. На возникновение и развитие Э. влияют факторы окружающей среды и соц.-экон. потрясения. ЭПИЗООТИЯ (от гр. epi — на, над и zoon — животное) — массовое распространение инфекционного заболевания среди животных на значительной территории (ящур, чума и оспа свиней, чума и холера птиц и др.). Э. опасна для человека. ЭПИОЙКИЯ (от гр. epi — на, над и oikia — дом, семья) — форма комменсалізму, за якої один організм оселяється на поверхні тіла ін., не завдаючи йому шкоди (прикріплення деяких морських організмів до тіла плавних тварин, гніздування на деревах, обростання стебла чи листків водоростями тощо). ЕПІФІЛИ (від гр. ері — на, над та рЬуІ-Іоп — листок) — рослини, що оселяються на листках (але не на гілках і стовбурах) ін. рослин, гол. чин. вічнозелених (водорості, мохи, рідко — квіткові). Пор. Епіфіти. ЕПІФІТИ [від гр. ері — на, над та ...фіт(и)] — рослини, які оселяються на ін. рослинах (переважно на стовбурах і гілках дерев) і одержують поживні речовини з навколишнього середовища (орхідні, мохи, лишайники, папороті). Пор. Епіфіли. ЕПІФІТбТІЯ (від гр. ері — на, най та рЬкоп — рослина) — масове поширення інфекційних хвороб рослин, спричинених паразитичними грибами, бактеріями, вірусами. ЕРОЗІЯ (від лат. его$іо — роз'їдання) — руйнування гірських порід, грунту чи будь-яких ін. утворень зі зміною властивостей і цілісності їхньої поверхні. Причинами Е. можуть бути прир. агенти (вода, вітер, льодовики) та фактори антропогенні (забруднення довкілля, знищення лісу, перевипас худоби та ін.). Е. — один із головних факторів формування й зміни рельєфу. ЕРбЗІЯ ҐРУНТУ ВІТРОВА, дефляція -розвіювання верхніх горизонтів грунту сильними вітрами. При цьому грунт втрачає найдрібніші частинки, з якими виносяться найважливіші для родючості компоненти (гумус та його сализма, при которой один организм поселяется на поверхности тела др., не причиняя ему вреда (прикрепление некоторых морских организмов к телу плавающих животных, гнездование на деревьях, обрастание стеблей или листьев водорослями и т. п.). ЭПИФЙЛЛЫ (от гр. ерF — на, над и рЬуИоп — лист) — растения, поселяющиеся на листьях (но не ветвях и стволах) др. растений, гл. обр. вечнозеленых (водоросли, мхи, редко — цветковые). Ср. Эпифиты. ЭПИФИТЫ [от гр. ер1 — на, над и ...фит(ы)] — растения, поселяющиеся на др. растениях (преимущественно на стволах и ветвях деревьев) и получающие питательные вещества из окружающей среды (орхидные, мхи, лишайники, папоротники). Ср. Эпифиллы. ЭПИФИТбТИЯ (от гр. ер1 — на, над и рИкоп — рослина) — массовое распространение инфекционных болезней растений, вызванных паразитическими грибами, бактериями, вирусами. ЭРОЗИЯ (от лат. его$ю — разъедание) — разрушение горных пород, почвы или каких-либо др. образований с; изменением свойств и целостности их поверхности. Причинами Э. могут быть прир. агенты (вода, ветер, ледники) и факторы антропогенные (загрязнение окружающей среды, уничтожение леса, перевыпас скота и др.). Э. — один из главных факторов формирования и изменения рельефа. ЭРбЗИЯ ПОЧВЫ ВЕТРОВАЯ, дефляция — развеивание верхних горизонтов почвы сильными ветрами. При этом почва теряет мельчайшие частицы, с которыми выносятся важнейшие для плодородия компоненты (гу- мінер, складові). При Е. ґ. в. оголюються корені рослин (насамперед культурних), через що вони гинуть. Крім того, перенесені вітром частинки ґрунту відкладаються товстим шаром в укритих від вітру місцях, засипаючи рослинність. Е. ґ. в.^нерідко відбувається й узимку, коли вітром здувається сніговий покрив. Найката-строфічніші втрати ґрунту при Е. ґ. в. в окремі роки становлять 400 т/га. Е. ґ. в. особливо інтенсивно проявляється в степових і лісостепових р-нах. ЕРбЗІЯ ^ҐРУНТУ ВОДНА — процес руйнування ґрунту водними потоками (талими, зливовими й дощовими водами). Зазвичай виникає на пересіченій місцевості; найінтенсивні-ше проявляється в гірських р-нах. Розрізняють Е. ґ. в. поверхневу, або площинну (змивання з положистих схилів), що сприяє згладжуванню нерівностей рельєфу, та лінійну (утворення вибоїн, яругів, балок, долин), що призводить до розчленування земної поверхні. Швидкість утворення яругів залежить від крутизни схилу, характеру ґрунту, прир.-клімат. умов. Найнебезпечніші форми Е. ґ. в. у горах — селі та зсуви, що виникають унаслідок знищення гірських лісів, перевипасу худоби, яка своїми копитами розбиває рослинний і ґрунт, покрив. При Е. ґ. в. урожайність на змитих ґрунтах знижується в 10... 12 разів, погіршується якість зерна; відбуваються замулювання водойм, їх евтрофікація тощо. ЕСТУАРІЇ (лат. ае$Піагіит, від ае$Ш8 — кипіння, хвилювання) — затоплювані лійкоподібні гирла річок, що розширюються, впадаючи в моря й океани. мус и его минер, составляющие). При Э. п. в. обнажаются корни растений (прежде всего культурных), из-за чего они погибают. Кроме того, перенесенные ветром частицы почвы откладываются толстым слоем в укрытых от ветра местах, засыпая растительность. Э. п. в. нередко происходит и зимой — при сдувании ветром снежного покрова. Наиболее катастрофические потери почвы при Э. п. в. в отдельные годы составляют 400 т/га. Э. п. в. особенно интенсивно проявляется в степных и лесостепных р-нах. ЭРбЗИЯ ПбЧВЫ ВОДНАЯ - процесс разрушения почвы водными потоками (талыми, ливневыми и дождевыми водами). Обычно возникает на пересеченной местности; особенно интенсивно проявляется в горных р-нах. Различают Э. п. в. поверхностную, или плоскостную (смыв с пологих склонов), способствующую сглаживанию неровностей рельефа, и линейную (образованиерытвин, оврагов, балок, долин), приводящую к расчленению земной поверхности. Скорость образования оврагов зависит от крутизны склона, характера почвы, прир.-клим. условий. Самые опасные формы Э. п. в. в горах — сели и оползни, возникающие вследствие уничтожения горных лесов, перевыпаса скота, разбивающего копытами растительный и почв, покров. При Э. п. в. урожайность на смытых почвах снижается в 10... 12 раз, ухудшается качество зерна; происходят заиливание водоемов, их эвтрофика-ция и т. д. ЭСТУАРИИ (лат. аеБШагшт, от аезгш — кипение, волнение) — затопляемые воронкообразные устья рек, расширяющиеся при впадении в моря и океа- Перехідні зони (екотопи) між морськими та прісноводними місцеперебуваннями. Характеризуються унікальними фіз. і біол. ознаками, тому виокремлюються в особливий клас біомів. Див. також Лиман. ЕТАЛОННІ ЗАПОВІДНИКИ - те саме, що й Біосферні заповідники. ЕТНОЕКОСИСТЕМА (від гр. ethnos -суспільство, народ та екосистема) — комплекс усіх соц.-екон. та екологічних факторів разом із народом, на який ці фактори впливають, що становить динамічну систему; територіально обмежений комплекс елементів середдвища, що оточує людину, на який впливає людина й від якого залежить. ЕТОЛбГІЯ (від гр. ethos — характер, вдача та logos — слово, вчення) — наука, що вивчає біол. основи поведінки тварин і р-ції організмів у середовищі проживання. Тісно пов'язана з екологією. ЕУКАРібТИ (від гр. еи — добре, цілком та karyon — ядро) — організми, клітини яких мають сформовані й відокремлені від цитоплазми ядра. До Е, належать усі вищі тварини й рослини, одноклітинні й багатоклітинні водорості, гриби, найпростіші. Пор. Прокаріоти. ЕФЕМЕРИ (від гр. ephemeras — одноденний, короткочасний) — однорічні трав'янисті рослини з дуже коротким, як правило, весняним вегетаційним періодом (напр., крупка весняна, арабідопсис). Характерні для пустель, напівпустель, почасти . для степів. Є важливою ланкою трофічних ланцюгів у бідних екосистемах. ны. Переходные зоны (экотоны) между морскими и пресноводными местообитаниями. Характеризуются уникальными физ. и биол. признаками, поэтому выделяются в особый класс биомов. См. также Лиман. ЭТАЛОННЫЕ ЗАПОВЕДНИКИ — то же, что Биосферные заповедники. ЭТНОЭКОСИСТЕМА (от гр. ethnos -общество, народ и экосистема) — комплекс всех соц.-экон. и экологических факторов в совокупности с народом, на который эти факторы влияют, составляющий динамическую систему; территориально ограниченный комплекс элементов среды, окружающей человека, на который он оказывает влияние и от которого зависит. ЭТОЛОГИЯ (от гр. ethos — характер, нрав и logos — слово, учение) — наука, изучающая биол. основы поведения животных и р-ции организмов в среде обитания. Тесно связана с экологией. ЭУКАРИОТЫ (от гр. ёи —хорошо, полностью и karyon — ядро) — организмы, клетки которых имеют оформленные и отделенные от цитоплазмы ядра. К Э. относятся все высшие животные и растения, одноклеточные и многоклеточные водоросли, грибы, простейшие. Ср. Прокариоты. ЭФЕМЕРЫ (от гр. ephemeras — однодневный, скоропроходящий) — однолетние травянистые растения с очень коротким, как правило, весенним вегетационным периодом (напр., крупка весенняя, арибидопсис). Характерны для пустынь, полупустынь, отчасти для степей. Являются важным звеном трофических цепей в скудных экосистемах. ЄМНІСТЬ БІОЛОГІЧНОГО КРУГООБІГУ — макс. к-сть хім. елементів, що водночас входять до складу живої речовини або залучені в кругообіг речовин біологічний у даній екосистемі. бМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА — 1) к-сть особин, потреби яких можуть бути задоволені ресурсами даного місцеперебування без істотної шкоди для його подальшого існування; 2) здатність середовища природного або середовища природно-антропогенного зазнавати соц.-екон. навантаження без істотного порушення виконуваних ним функцій життєзабезпечення. ЄМНІСТЬ УГІДЬ — здатність угідь забезпечувати норм, існування певної к-сті людей чи тварин (свійських або диких) протягом невизначено тривалого часу. Див. також Ємність середовища. ЁМКОСТЬ БИОЛОГИЧЕСКОГО КРУ-ГОВОРОТА — макс, кол-во хим. элементов, одновременно находящихся в составе живого вещества либо вовлеченных в круговорот веществ биологический в данной экосистеме. ЁМКОСТЬ СРЕДИ — 1) кол-во особей, потребности которых могут быть удовлетворены ресурсами данного местообитания без существенного ущерба для его дальнейшего существования; 2) способность среды природной или среды природно-антропогенной претерпевать соц.-экон. нагрузку без существенного нарушения выполняемых ею функций жизнеобеспечения. ЁМКОСТЬ УГОДИЙ — способность угодий обеспечивать норм, существование определенного кол-ва людей или животных (домашних либо диких) в течение неопределенно длительного времени. См. также Ёмкость среды. ЖИВА ПРИРОДА — те саме, що й Органічний світ. ЖИВА РЕЧОВИНА — сукупність організмів нашої планети. Поняття «Ж. р.» ввів у науку В. І. Вернадський. Ж. р. виконує найважливіші функції: протидіє хаосу й ентропії, концентрує в земній корі, руйнує й агрегує неживу матерію, окиснює, відновлює й перерозподіляє хім. сполуки. Суха маса Ж. р. оцінюється в 2...3 трлн т — приблизно в 1 млрд разів менше за масу Землі. Проте Ж. р. відрізняється від неживої надзвичайно високою активністю, зокрема дуже швидким кругообігом речовин. Осн. властивості Ж. р.: високоорганізована внутр. структура; здатність уловлювати із зовн. середовища й трансформувати речовини та ЖИВАЯ ПРИРОДА — то же, что Органический мир. ЖИВОЕ ВЕЩЕСТВО — совокупность организмов нашей планеты. Понятие «Ж. в.» ввел в науку В. И. Вернадский. Ж. в. выполняет важнейшие функции: противодействует хаосу и энтропии, концентрирует хим. элементы, перераспределяет их в земной коре, разрушает и агрегирует неживую материю, окисляет, восстанавливает и перераспределяет хим. соединения. СухаЯГмасса Ж. в. оценивается в 2... 3 трлн т — приблизительно в 1 млрд раз меньше массы Земли. Однако Ж. в. отличается от неживого чрезвычайно высокой активностью, в частности очень быстрым круговоротом веществ. Осн. свойства Ж. в.: высокоорганизо енергію, забезпечуючи ними процеси своєї життєдіяльності; здатність підтримувати сталість власного внутр. середовища попри коливання умов довкілля; здатність до самовідтворення шляхом розмноження. Ж. р. існує у формі організмів (індивідів), які, своєю чергою, групуються у види. ЖИТТЄВА ФОРМА рослин — зовн. ътлш ^габітус)' організмів (як систематично близьких, так і далеких), що відображує їхню пристосованість до умов середовища проживання (напр., дерево, чагарник, ліана, стелюх, трава). Один вид рослин у різних умовах може мати різні Ж. ф. (напр., дуб, ялина та ін. у лісовій зоні — дерева, а на пн. межі ареалу — чагарники). Загальноприйнятою є класифікація Ж. ф. рослин, запропонована К. Ра-ункієром (1905). Утварин Ж. ф. — група особин, що мають схожі мор-фоекол. пристосування для проживання в однаковому середовищі. До однієї Ж. ф. можуть належати різні види, іноді систематично далекі (напр., «землериї» кріт і цокор), В основу класифікації Ж. ф. можуть бути покладені способи пересування, добування їжі та її характер (напр., рослиноїдні, хижаки, трупощи, детритоїдні), ступінь активності (напр., повзаючі, плавні, сидячі) та ін. ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР — середня площа, що припадає на організм даної популяції чи виду, як правило, в межах екологічної ніші або місцеперебування ванная внутр. структура; способность улавливать из внеш. среды и трансформировать вещества и энергию, обеспечивая ими процессы своей жизнедеятельности; способность поддерживать постоянство собственной внутр. среды, несмотря на колебания условий окружающей среды; способность к самовоспроизводству путем размножения. Ж. в. существует в форме организмов (индивидов), которые, в свою очередь, группируются в виды. ЖИЗНЕННАЯ ФбРМА растений -внеш. облик (габитус) организмов (как систематически близких, так и далеких), отражающий их приспособленность к условиям среды обитания (напр., дерево, кустарник, лиана, стланик, трава). Один вид растений в разных условиях может иметь разные Ж. ф. (напр., дуб, ель и др. в лесной зоне — деревья, а на сев. границе ареала — кустарники). Общепринятой является классификация Ж. ф. растений, предложенная К. Раункиером (1905). У животных Ж. ф. — группа особей, имеющих сходные морфоэкол. приспособления для обитания в одинаковой среде. К одной Ж. ф. могут относиться разные виды, иногда систематически далекие (напр., «землерои» крот и цокор). В основу классификации Ж. ф. могут быть положены способы передвижения, добывания пищи и ее характер (напр., растительноядные, хищники, трупоеды, детрито-ядные), степень активности (напр., ползающие, плавающие, сидячие) и др. ЖИЗНЕННОЕ ПРОСТРАНСТВО - средняя площадь, приходящаяся на организм данной популяции или вида, как правило, в пределах экологической життєвий цикл (зазвичай ідеться про мінімум простору, що забезпечує норм, існування організму). ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ, цикл розвитку — сукупність фаз розвитку організму, пройшовши які, зазвичай від зиготи, він досягає статевої зрілості й стає здатним давати початок наступному поколінню. У тварин розрізняють простий Ж. ц. — за прямого розвитку особин: зигота—личинка (ембріоні—нова особина (напр,, у більшості хребетних, у павуків) — і складний — із метаморфозом або чергуванням поколінь; яйце—личинка—лялечка—комаха. Тривалість Ж. ц. визначається числом поколінь (генерацій), котрі розвиваються протягом року, або к-стю років, протягом яких здійснюється один Ж. ц. У рослин розрізняють одно-, дво- й багаторічний Ж. ц. У мікроорганізмів Ж. ц. завершується утворенням спор, цист або поділом клітин. ЖИТТЄВІСТЬ — ступінь стійкості організмів до змін умов довкілля й хвороб. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ — 1) здатність особин будь-якого виду, в т. ч. й людини, вижити до певного моменту життєвого циклу, напр. до початку періоду розмноження; 2) генотипно зумовлена здатність певної особини (популяції) будь-якого виду, в т. ч. й людини, жити й давати потомство. ЖИТТЙ — найвища форма існування матерії, що закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку. Найхарактернішими рисами Ж. є ниши или местообитания (обычно имеется в виду минимум пространства, обеспечивающий норм, существование организма). ЖИЗНЕННЫЙ ЦИКЛ, цикл развития - совокупность фаз развития организма, пройдя которые, обычно от зиготы, он достигает половой зрелости и становится способным давать начало следующему поколению. У животных различают простой Ж. ц. — при прямом развитии особей: зигота—личинка (эмбрион)—новая особь (напр., у большинства позвоночных, у пауков) — и сложный — с метаморфозом или с чередованием поколений: яйцо—личинка—куколка—насекомое. Продолжительность Ж. ц. определяется числом поколений (генераций), которые развиваются в течение года, или кол-вом лет, в течение которых осуществляется один Ж. ц. У растений различают одно-, двух- и многолетний Ж. ц. У микроорганизмов Ж. ц. заканчивается образованием спор, цист или делением слеток. ЖИЗНЕННОСТЬ — степень устойчивости организмов к изменениям условий окружающей среды и болезням. ЖИЗНЕСПОСОБНОСТЬ - 1) способность особей любого вида, в т. ч. и человека, выжить до определенного момента жизненного цикла, напр. до начала периода размножения; 2) ге-нотипически обусловленная способ-ностьопределенной особи (популяции) любого вида, в т. ч. человека, жить и давать потомство. ЖИЗНЬ — высшая форма существования материи, закономерно возникающая при определенных условиях в процессе ее развития. Наиболее ха- життя обмін речовин, самооновлення, самовідтворення, еволюція, нагромадження й передавання інформації. Ж. існує у формі незліченної к-сті різноманітних організмів, які відрізняються від неживих об'єктів здатністю до розвитку, росту, розмноження, обміну речовин, регулювання власного складу й функцій, різних форм руху, пристосування до середовища та ін. Ж. забезпечується тісним і пост, зв'язком із середовищем проживання завдяки єдності осн. протилежних процесів — асиміляції та дисиміляції. Досі Жг відоме лише на Землі, де виникло бл. 4,5 млрд років тому. рактерными чертами Ж. являются обмен веществ, самообновление, самовоспроизведение, эволюция, накопление и передача информации. Ж. существует в форме бесчисленного кол-ва разнообразных организмов, которые отличаются от неживых объектов способностью к развитию, росту, размножению, обмену веществ, регулированию собственного состава и функций, разным формам движения, приспособления к среде и др. Ж. обеспечивается тесной и пост, связью со средой обитания благодаря единству осн. противоположных процессов — ассимиляции и диссимиляции. До сих пор Ж. известна лишь на Земле, где возникла ок. 4,5 млрд лет назад. ЗАБОЛОЧУВАННЯ ҐРУНТУ — процес, пов'язаний зі змінами водного режиму ґрунту внаслідок застою вод поверхневих або підняття вод ґрунтових. Супроводжується зміною рослинного й тваринного складу, режиму хім. р-цій, погіршенням агрономічних властивостей ґрунтів, зниженням продуктивності лісів. 3. ґ. часто є наслідком неправильної агротехніки. ЗАБРУДНЕННЯ середовища — привнесення в якесь середовище природне чи середовище антропогенне або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фіз., хім. чи біол. речовин, агентів, що шкідливо впливають на організми, або перевищення прир. середньобагаторічного рівня ЗАБОЛАЧИВАНИЕ ПОЧВЫ - процесс, связанный с изменениями водного режима почвы вследствие застоя вод поверхностных или поднятия вод грунтовых. Сопровождается изменением растительного и животного состава, режима хим. р-ций, ухудшением агрономических свойств почв, снижением продуктивности лесов. 3. п. нередко является следствием неправильной агротехники. ЗАГРЯЗНЕНИЕ среды — привнесение йг какую-либо среду природную или среду антропогенную или возникновение в ней новых, не характерных для нее физ., хим. или биол. веществ, агентов, оказывающих вредное воздействие на организмы, либо превышение естеств. среднемноголетнего конц. зазначених агентів у середовищі. 3. класифікують так: за походженням — 3. природне, 3. фонове й 3. антропогенне; 3. матеріальне, 3. енергетичне; за об'єктами — 3. водойм, 3. атмосфери, 3. біосфери, 3. ґрунту й т. д.; за джерелами — 3. біологічне, 3. механічне, 3. фізичне, 3. хімічне; за тривалістю дії — тимчасове, пост.; за масштабом поширення — 3. регіональне, глобальне, локальне; за характером — 3. навмисне, 3. супутнє, 3. аварійно-випадкове. ЗАБРУДНЕННЯ АВАРІЙНО-ВИПАД-КбВЕ — забруднення антропогенне (викид пром. забруднювальних речовин, скидання шкідливих вод стічних і т. д.), яке сталося в результаті аварійної ситуації на якомусь об'єкті з причини техн. безграмотності або злочинного недогляду персоналу. ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ - забруднення, яке виникає в результаті госп. діяльності людей, у т. ч. їх прямого або опосередкованого впливу на склад та інтенсивність забруднення природного, що в сукупності призводить до порушення рівноваги в природі. Рівень 3. а. не завжди можна контролювати ГДК, ГДВ та ін. нормативами. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ - надходження в * атмосферу різних за походженням і хім. складом забруднювачів у к-стях і конц., що змінюють склад і властивості значних об'ємів повітряних мас і шкідливо впливають на організми. 3. а. може бути локальним і глобальним, прир. (надходженуровня конц. перечисленных агентов в среде. 3. классифицируют так: по происхождению — 3. естественное (природное), 3. фоновое и 3. антропогенное; 3. материальное, 3. энергетическое; по объектам — 3. водоемов, 3. атмосферы, 3. биосферы, 3. почвы и т. д.; по источникам — 3. биологическое, 3. механическое, 3. физическое, 3. химическое; по продолжительности действия — временное, пост.; по масштабу распространения — 3. региональное, глобальное, локальное; по характеру — 3. умышленное, 3. сопутствующее, 3. аварийно-случайное. ЗАГРЯЗНЕНИЕ АВАРИЙНО-СЛУЧАЙНОЕ — загрязнение антропогенное (выброс пром. загрязняющих веществ, сброс вредных вод сточных и т. д.), которое произошло в результате аварийной ситуации на каком-либо объекте по причине техн. безграмотности или преступного недосмотра персонала. ЗАГРЯЗНЕНИЕ АНТРОПОГЕННОЕ - загрязнение, возникающее в результате хоз. деятельности людей, в т. ч. их прямого или косвенного влияния на состав и интенсивность загрязнения естественного, что в совокупности приводит к нарушению равновесия в природе. Уровень 3. а. не всегда можно контролировать ПДК, ПДВ и др. нормативами. ЗАГРЯЗНЕНИЕ АТМОСФЕРЫ - поступление в атмосферу различных по происхождению и хим. составу загрязнителей в кол-вах и конц., изменяющих состав и свойства значительных объемов воздушных масс и оказывающих вредное влияние на организмы. 3. а. может быть локальным и ня космічного пилу, наслідок вулканічної діяльності, вивітрювання гірських порід, ерозії ґрунту вітрової, лісових пожеж) та антроп. (пов'язане зі спалюванням твердого, рідкого й газоподібного палива, роботою пром. підприємств, особливо металургійних і хім., авто- й авіатранспорту, космічних апаратів, госп.-побутовою діяльністю людей, палінням і т. д.). Одне з головних джерел викидів у атмосферу — енергет. установки. До найпоширеніших і найнебезпечніших забруднювачів атмосфери належать оксид вуглецю, оксиди азоту, діоксид сірки, вуглеводні (шкідливі), сполуки хлору, фтору, свинець, ртуть. У глобальному масштабі шкідливим для атмосфери стає забруднення радіоактивне. ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ - випадкове або пов'язане з діяльністю людини проникнення в експлуатовані екосистеми й біотехнол. установки чужорідних для них видів тварин, рослин і мікроорганізмів, які справляють на них пригнічувальну або деструктивну дію (особливо в разі масового розмноження). ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ - комплекс різноманітних антропогенних впливів на біосферу, що спричиняють збільшений рівня вмісту в ній шкідливих речовин, появу нових хім. сполук, частинок і чужорідних агентів (у т. ч. трансгенних організмів), надмірне підвищення температури, рівня шуму, радіоактивності тощо. Причини 3. б. — незбалансований розвиток пром-сті, енергетики, транспорту, шиглобальным, естеств. (поступление космической пыли, следствие вулканической деятельности, выветривания горных пород, эрозии почв ветровой, лесных пожаров) и антроп. (связано с сжиганием твердого, жидкого и газообразного топлива, работой пром. предприятий, особенно металлургических и хим., авто- и авиатранспорта, космических аппаратов, хоз.-бытовой деятельностью людей, курением и т. д.). Один из главных источников выбросов в атмосферу — энергет. установки. К самым распространенным и опасным загрязнителям атмосферы относятся оксид углерода, оксиды азота, диоксид серы, углеводороды (вредные), соединения хлора, фтора, свинец, ртуть. В глобальном масштабе опасным для атмосферы становится загрязнение радиоактивное. ЗАГРЯЗНЕНИЕ БИОЛОГИЧЕСКОЕ - случайное или связанное с деятельностью человека проникновение в эксплуатируемые экосистемы и био-технол. установки чуждых им видов животных, растений и микроорганизмов, которые оказывают на них угнетающее или деструктивное воздействие (особенно при массовом размножении). ЗАГРЯЗНЕНИЕ БИОСФЕРЫ — комплекс разнообразных антропогенных воздействий на биосферу, приводящих к увеличению уровня содержания в ней вредных веществ, появлению новых хим. соединений, частиц и чужеродных агентов (в т. ч. трансгенных организмов), чрезмерному повышению температуры, уровня шума', радиоактивности и т. д. Причины 3. б. — несбалансированное развитие пром-сти, рока хімізація с. г., побуту, швидке зростання народонаселення й урбанізація планети. 3. б. загрожує здоров'ю людей і стану довкілля, обмежує можливості розвитку людського суспільства. Масштаби 3. б. настільки великі, що прир. процеси в окремих р-нах неспроможні нейтралізувати шкідливий вплив госп. діяльності людини: прир. комплекси втрачають здатність до саморегуляції та самоочищення. Боротьба із 3. б. полягає в еко-логізації економіки, права й свідомості людей. Глобальний характер 3. б. потребує укладання міжнар. угод щодо забезпечення стійкого розвитку й охорони довкілля. ЗАБРУДНЕННЯ ВІБРАЦІЙНЕ - форма забруднення фізичного, зумовленого підвищеним рівнем низькочастотних мех. коливань (вібрацій), що виникають під час роботи різних техн. пристроїв (напр., трансформаторів), вузлів, агрегатів (штампувальних, холодильних та ін.), на транспорті. Потужні вібрації негативно впливають на довкілля й біоту, в т. ч. й на людину (спричиняють передчасну втомлюваність, зниження розумової активності, безсоння, судинні захворювання тощо). ЗАБРУДНЕННЯ ВОДбЙМ — надходження у водойми різних забруднювачів у к-стях і конц., здатних порушити норм, умови середовища. Серед 3. в. розрізняють забруднення фізичне, забруднення хімічне, забруднення біологічне, забруднення теплове. До найстійкі-ших і найпоширеніших забруднювачів энергетики, транспорта, широкая химизация с. х., быта, быстрый рост народонаселения и урбанизация планеты. 3. б. угрожает здоровью людей и состоянию окружающей среды, ограничивает возможности развития человеческого общества. Масштабы 3. б. столь велики, что естеств. процессы в отдельных р-нах не в состоянии нейтрализовать вредное влияние хоз. деятельности человека: прир. комплексы утрачивают способность к саморегуляции и самоочищению. Борьба с 3. б. заключается в экологизации экономики, права и сознания людей. Глобальный характер 3. б. требует заключения междунар. соглашений по обеспечению устойчивого развития и охраны окружающей среды. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ВИБРАЦИОННОЕ - форма загрязнения физического, обусловленного повышенным уровнем низкочастотных мех. колебаний (вибраций), возникающих во время работы различных техн. устройств (напр., трансформаторов), узлов, агрегатов (штамповочных, холодильных и др.), на транспорте. Сильные вибрации отрицательно влияют на окружающую среду и биоту, в т. ч. и на человека (вызывают преждевременную утомляемость, снижение умственной активности, бессонницу, сосудистые заболевания и пр.). ЗАГРЯЗНЕНИЕ ВОДОЁМОВ — поступление в водоемы различных загрязнителей в кол-вах и конц., способных нарушить норм, условия среды. Среди 3. в. различают загрязнение физическое, загрязнение химическое, загрязнение биологическое, загрязнение тепловое. К самым стойким и распространенводойм належать нафтопродукти, води стічні целюлозно-паперової пром-сті, відходи хім., гірничодобувної пром-сті, пестициди, нітрати, фосфати, калійні добрива, синт. мийні засоби. Найбільшу небезпеку становить забруднення радіоактивне. Див. також Забруднення морів та океанів. ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ — надходження в грунт різних забруднювачів (нагромадження пестицидів, незасво-єних мінеральних добрив, відходів тваринництва, рільництва, пром-сті, патогенних організмів, нафтопродуктів та ін.), що не розкладаються в процесі самоочищення ґрунту й змінюють його фіз.-хім. і біол. властивості. Це значно знижує родючість ґрунту, тех-нол., поживну й санітарно-гігієнічну цінність вирощуваних рослин та якість ін. прир. об'єктів. ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - надходження в середовище природно-антропогенне будь-яких забруднювачів у к-стях, що спричиняють зміну властивостей компонентів природи та (або) шкідливо впливають на біоту, в т. ч. на людину. Див. також Забруднення. ЗАБРУДНЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ -форма забруднення фізичного (антроп. чи прир.), що виникає в разі зміни електромагнітних властивостей середовища й призводить до місцевих або глобальних геофіз. аномалій і негативних змін у біол. процесах як усередині організму, так і в прир. та антроп. угрупованнях. Головні джерела 3. е. — радіо-, теле- й радіолокаційні станції та центри, високовольтні лінії ным загрязнителям водоемов относятся нефтепродукты, воды сточные целлюлозно-бумажной пром-сти, отходы хим.,. горнодобывающей пром-сти, пестициды, нитраты, фосфаты, калийные удобрения, синт. моющие средства. Наибольшую опасность представляет загрязнение радиоактивное. См. также Загрязнение морей и океанов. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ПбЧВЫ - поступление .в почву различных загрязнителей (накопление пестицидов, неусвоенных минеральных удобрений, отходов животноводства, полеводства, пром-сти, патогенных организмов, нефтепродуктов и др.), которые не разлагаются в процессе самоочищения почвы и изменяют ее физ.-хим. и биол. свойства. Это значительно снижает плодородие почвы, технол., питательную и санитарно-гигиеническую ценность выращиваемых растений и качество др. прир. объектов. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДИ — поступление в среду природно-антропогенную любых загрязнителей в кол-вах, вызывающих изменение свойств компонентов природы и (или) оказывающих вредное воздействие на биоту, вт. ч. на человека. См. также Загрязнение. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ЭЛЕКТРОМАГНИТНОЕ — форма загрязнения физического (антроп. или естеств.), возникающего при изменении электромагнитных свойств среды и приводящего к местным или глобальным геофиз. аномалиям и отрицательным изменениям в биол. процессах как внутри организма, так и в естеств. и антроп. сообществах. Главные источники 3. э. — радио-, теле- и радиолокациелектропередач, електротранспорт, телевізори, комп'ютери; серед прир. явищ — магнітні бурі. ЗАБРУДНЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНЕ -теплові викиди, шуми, вібрації, електромагнітні поля, ультра- та інфразвукове, світлове, лазерне випромінювання, випромінювання інфрачервоне, випромінювання ультрафіолетове, випромінювання йонізуюче та ін. ЗАБРУДНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНЕ -різні ,дтм. забруднення, води стічні, відходи тверді та ін. ЗАБРУДНЕННЯ МЕХАНІЧНЕ - засмічення довкілля агентами, що справляють негативний мех. вплив власне на середовище й на організми, що мешкають у ньому (напр., сміття, пластмасові вироби, скло, цегла та ін. інертні матеріали). ЗАБРУДНЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНЕ — поява в середовищі аномально великої к-сті мікроорганізмів, що пов'язане з масовим їх розмноженням на антроп. субстратах або в середовищах^ змінених у ході госп. діяльності людини. ЗАБРУДНЕННЯ МОРІВ ТА ОКЕАНІВ — процес нагромадження у водах морів та океанів різних речовин, як властивих прир. водам, так і не властивих (нафтопродукти, ДДТ, феноли, важкі метали та ін.), унаслідок діяльності людини. До головних забруднювачів належать нафта (у результаті нафтового забруднення продуктивність Світового океану знизилася на 10...20 %), а також фосфати, нітрати, пестициди. Серйозну небезпеку для морських тварин і людини становить забрудненонные станции и центры; высоковольтные линии электропередач, электротранспорт, телевизоры, компьютеры; среди прир. явлений — магнитные бури. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЕ — тепловые выбросы, шумы, вибрации, электромагнитные поля, ультра- и инфразвуковое, световое, лазерное излучение, излучение инфракрасное, излучение ультрафиолетовое, излучение ионизирующее и др. ЗАГРЯЗНЕНИЕ МАТЕРИАЛЬНОЕ -различные атм. загрязнения, воды сточные, отходы твердые и др. ЗАГРЯЗНЕНИЕ МЕХАНИЧЕСКОЕ -засорение окружающей среды агентами, оказывающими отрицательное мех. воздействие на саму среду и на обитающие в ней организмы (напр., мусор, пластмассовые изделия, стекло, кирпич и др. инертные материалы). ЗАГРЯЗНЕНИЕ МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ — появление в среде аномально большого кол-ва микроорганизмов, связанное с массовым их размножением на антроп. субстратах или в средах, измененных в ходе хоз. деятельности человека. ЗАГРЯЗНЕНИЕ МОРЕЙ И ОКЕАНОВ -процесс накопления в водах морей и океанов различных веществ, как свойственных прир. водам, так и не свойственных (нефтепродукты, ДДТ, фенолы, тяжелые металлы и др.), вследствие деятельности человека. К главным загрязнителям относятся нефть (в результате нефтяного загрязнения продуктивность Мирового океана снизилась на 10...20 %), а также фосфаты, нитраты, пестициды. Серьезную опасность для морских животных и ня мікробіологічне. Надходження забруднювачів зазвичай перевищує здатність морів та океанів до швидкого самоочищення, тому ці полютанти нагромаджуються із загрозою порушення прир. процесів. ЗАБРУДНЕННЯ НАВМИСНЕ — заплановані (заборонені) протизаконні викиди й скиди шкідливих відходів виробництва у водні об'єкти, повітря атмосферне й на земельні ділянки, цілеспрямоване знищення лісів, пасовищ, браконьєрство, утворення кар'єрів, неправильне використання земель, прир. вод тощо. ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРбДНЕ - забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок прир. процесів та явищ (вулканічна діяльність, урагани, селі, пилові бурі тощо) без впливу людини. ЗАБРУДНЕННЯ РАДІАЦІЙНЕ — те саме, що й Забруднення радіоактивне. ЗАБРУДНЕННЯ РАДІОАКТИВНЕ, забруднення радіаційне — поява в середовищі радіоактивних речовин у к-стях, що перевищують рівень фону радіоактивного природного. Може бути наслідком атомного вибуху, витоку радіоактивних речовин (у результаті аварії на АЕС або ін. підприємствах, під час розробки радіоакт. руд тощо). Радіоактивні речовини можуть нагромаджуватися вибірково організмами до рівня, небезпечного або власне для організму, або для тих, які харчуються ним. Найбільше їх нагромаджують водорості й водяні тварини. 3. р. спричиняє в людини й тварин смертельні й человека представляет загрязнение микробиологическое. Поступление загрязнителей обычно превышает способность морей и океанов к быстрому самоочищению, поэтому эти поллю-танты накапливаются с угрозой нарушения естеств. процессов. ЗАГРЯЗНЕНИЕ УМЙШЛЕННОЕ - запланированные (запрещенные) противозаконные выбросы и сбросы вредных отходов производства в водные объекты, воздух атмосферный и на земельные участки, целенаправленное уничтожение лесов, пастбищ, браконьерство, образование карьеров, неправильное использование земель, прир. вод и т. д. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ЕСТЕСТВЕННОЕ (ПРИРОДНОЕ) — загрязнение среды и ее компонентов, возникающее вследствие естеств. процессов и явлений (вулканическая деятельность, ураганы, сели, пыльные бури и т. д.) без влияния человека. ЗАГРЯЗНЕНИЕ РАДИАЦИОННОЕ - то же, что Загрязнение радиоактивное. ЗАГРЯЗНЕНИЕ РАДИОАКТИВНОЕ, загрязнение радиационное — появление в среде радиоактивных веществ в кол-вах, превышающих уровень фона радиоактивного естественного. Может быть следствием атомного взрыва, утечки радиоактивных веществ (в результате аварии на АЭС или др. предприятиях, при разработке радиоакт. руд и т. д.). Радиоактивные вещества могут накапливаться избирательно организмами до уровня, опасного либо для самого организма, либо для питающихся им. Особенно много их накапливают водоросли и водные животные. 3. р. вызывает у человека и живажковиліковні захворювання, шкідливі мутації, а також деградацію прир. і штучних екосистем. ЗАБРУДНЕННЯ СУПУТНЄ — поступова зміна стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери в окремих р-нах, регіонах і на планеті в цілому в результаті діяльності людини (спусте-лення, висихання боліт, зникнення малих річок, поява кислотних дощів, парникового ефекту, руйнування озонового шару та ін.). ЗАБРУДНЕННЯ ТЕПЛОВЕ, забруднення термальне — різновид забруднення фізичного (зазвичай антроп.), що виникає в результаті підвищення температури середовища, гол. чин. у зв'язку з викидами промисловими нагрітого повітря, гарячих газів і теплої води з охолоджувальних систем. 3. т. може бути й вторинним — результатом зміни хім. складу середовища. 3. т. спричиняє перегрівання водойм, порушуючи функціонування їхніх екосистем, а також зміну видового складу ? чисельності особин і популяцій тварин і рослин. 3. т. впливає на вологість і тепловий режим, якість води й навіть погодні умови міст і агломерацій. 3. т. особливо небезпечне для водних біоценозів. ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРМАЛЬНЕ - те саме, що й Забруднення теплове. ЗАБРУДНЕННЯ ФІЗИЧНЕ - забруднення, яке за своєю природою пов'язане зі змінами фіз. параметрів середовища: температурно-енергет. (забруднення теплове), хвильових (забруднення електромагнітне, забруднення шумове, вотных ряд смертельных или трудноизлечимых заболеваний, вредные мутации, а также приводит к деградации естеств. и искусственных экосистем. ЗАГРЯЗНЕНИЕ СОПУТСТВУЮЩЕЕ — постепенное изменение состояния атмосферы, гидросферы, литосферы и биосферы в отдельных р-нах, регионах и на планете в целом в результате деятельности человека (опустынивание, высыхание болот, исчезновение малых рек, появление кислотных дождей, парникового эффекта, разрушение озонового слоя и др.). ЗАГРЯЗНЕНИЕ ТЕПЛОВбЕ, загрязнение термальное — разновидность загрязнения физического (обычно антроп.), возникающего в результате повышение температуры среды, гл. обр. в связи с выбросами промышленными нагретого воздуха, горячих газов и теплой воды из охладительных систем. 3. т. может быть и вторичным — результатом изменения хим. состава среды. 3. т. вызывает перегрев водоемов, нарушая функционирование их экосистем, а также изменение видового состава, численности особей и популяций животных и растений. 3. т. оказывает влияние на влажность и тепловой режим, качество воды и даже погодные условия городов и агломераций. 3. т. особенно опасно для водных биоценозов. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ТЕРМАЛЬНОЕ - то же, что Загрязнение тепловое. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ФИЗИЧЕСКОЕ - загрязнение, по своей природе связанное с изменением физ. параметров среды: температурно-энергет. (загрязнение тепловое), волновых (загрязнение электромагнитное, загрязнение шусвітлове), радіац. (забруднення радіоактивне) тощо. ЗАБРУДНЕННЯ ФбНОВЕ — фактичний уміст забруднювачів у певному об'ємі середовища за відсутності конкретних джерел забруднення. ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ — зміна прир. хім. властивостей середовища, а також проникнення в нього речовин, які зазвичай відсутні в ньому, або в конц., що перевищують норму. ЗАБРУДНЕННЯ ШУМОВЕ - форма забруднення фізичного (хвильового) — перевищення звичайного рівня шуму й аномальна зміна характеристик звуку (періодичності, гучності, сили звуку, звукового тиску та ін.) на робочих місцях, у населених пунктах і т. д. унаслідок роботи транспорту, механізмів, пром. об'єктів та обладнання, побутових приладів тощо. 3. ш. шкідливо впливає на здоров'я людей і тварин; спричиняє підвищення втомлюваності людини, зниження розумбвої активності, ефективності праці, фіз. і нервові захворювання, поступову втрату слуху, значне скорочення тривалості життя. ЗАБРУДНЮВАЧ, полютант — будь-який (прир. чи антроп.) фіз. агент, хім. речовина або біол. вид (гол. чин. мікроорганізми), котрий потрапляє в довкілля чи виникає в ньому в к-стях, що виходять за межі звичайної наявності — граничних прир. коливань або середнього фону природного. В найзагальнішому вигляді 3. класифікуються так: за походженням — мех., хім., фіз., біол.; 3. первинні, 3. вторинні; матеріальні, енергетичні; за мовое, световое), радиац. (загрязнение радиоактивное) и т. д. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ФОНОВОЕ - фактическое содержание загрязнителей в определенном объеме среды при отсутствии конкретных источников загрязнения. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ХИМИЧЕСКОЕ - изменение естеств. хим. свойств среды, а также проникновение в нее веществ, обычно отсутствующих в ней, или в конц., превышающих норму. ЗАГРЯЗНЕНИЕ ШУМОВОЕ - форма загрязнения физического (волнового) — превышение обычного уровня шума и аномальное изменение характеристик звука (периодичности, громкости, силы звука, звукового давления и др.) на рабочих местах, в населенных пункта^ и т. д. вследствие работы транспорта, механизмов, пром. объектов и оборудования, бытовых приборов и пр. 3. ш. вредно влияет на здоровье людей и животных; вызывает повышение утомляемости человека, снижение умственной активности, эффективности труда, физ. и нервные заболевания, постепенную потерю слуха, значительно сокращает продолжительность жизни. ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ, поллютант — любой (прир. или антроп.) физ. агент, хим. вещество или биол. вид (гл. обр. микроорганизмы), попадающий в окружа-ющую^среду или возникающий в ней в кол-вах, выходящих за рамки обычного наличия — предельных естеств. колебаний или среднего фона природного. В самом общем виде 3, классифицируются так: по происхождению — мех., хим., физ., биол.; 3. первичные, 3. вторичные; материальные, энерге- тривалістю дії — 3. стійкі, 3. нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості; за впливом на біоту — 3. прямої дії та 3. непрямої дії. Нині довкілля забруднюють більш як 7 тис. хім. сполук, що виділяються в процесі пром. виробництва, багато з яких токсичні, мутагенні й канцерогенні. До найпоширеніших і найнебезпечніших 3. довкілля належать оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні (шкідливі), діоксид сірки, сірководень, сірковуглець, сполуки хлору, фтору, свинець, кадмій, ртуть. ЗАБРУДНЮВАЧ ВТОРИННИЙ — забруднювач, що утворюється в результаті хім. р-цій між забруднювачами первинними та прир. агентами або в ході хім. розкладання забруднювача первинного. ЗАБРУДНЮВАЧ НЕПРЯМОЇ ДІЇ - фіз., хім. або біол. забруднювач, який, потрапляючи в довкілля, опосередковано впливає на нього з можливим наступним забрудненням (напр., мінеральні добрива в разі надмірного використання). ЗАБРУДНЮВАЧ НЕСТІЙКИЙ — забруднювач, що залучається у прир. кру-гообіги речовин і тому швидко розкладається, розчиняється, нейтралізується в середовищі природному під впливом різних факторів і процесів або біол. агентів у штучних системах очищення (напр., на станціях водоочищення). ЗАБРУДНЮВАЧ ПЕРВИННИЙ — забруднювач, що надходить у довкілля безпосередньо із джерела забруднення. тические; по продолжительности действия — 3. стойкие, 3. нестойкие, полустойкие, средней стойкости; по влиянию на биоту — 3. прямого действия и 3. непрямого действия. В настоящее время окружающую среду загрязняют более 7 тыс. хим. соединений, выделяющихся в процессе пром. производства, многие из которых токсичны, мутагенны и канцерогенны. К самым распространенным и опасным 3. окружающей среды относятся оксид углерода, оксиды азота, углеводороды (вредные), диоксид серы, сероводород, сероуглерод, соединения хлора, фтора, свинец, кадмий, ртуть. ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ ВТОРИЧНЫЙ - загрязнитель, образующийся в результате хим. р-ций между загрязнителями первичными и прир. агентами или в ходе хим. разложения загрязнителя первичного. ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ НЕПРЯМбГО ДЕЙСТВИЯ — физ., хим. или биол. загрязнитель, который при попадании в окружающую среду опосредованно влияет на нее с возможным последующим загрязнением (напр., минеральные удобрения при чрезмерном использовании). ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ НЕСТбЙКИЙ — загрязнитель, который вовлекается в ес-теств. круговороты веществ и потому быстро разлагается, растворяется, нейтрализуется в среде природной под влиянием разных факторов и процессов или биол. агентов в искусственных системах очистки (напр., на станциях водоочистки). ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ ПЕРВИЧНЫЙ — загрязнитель, поступающий в окружающую среду непосредственно йз источника загрязнения. ЗАБРУДНЮВАЧ ПРЯМОЇ ДІЇ - фіз., хім. або біол. забруднювач, який, потрапляючи в довкілля, безпосередньо впливає на його компоненти й спричиняє реальне забруднення. ЗАБРУДНЮВАЧ СТІЙКИЙ — хімічно стійкий забруднювач, що не залучається в прир. кругообіги речовин, а тому дуже повільно руйнується в середовищі (напр., пластмаси, поліетилени, скло, деякі метали, радіоактивні речовини з великим періодом напіврозпаду). 3. с. часто акумулюються організмами й передаються ланцюгами живлення (напр., ДДТ). ЗАКАЗНИК — територія або акваторія, на якій охороняються окремі види рослин або тварин чи прир. комплекси (озера, болота, ділянки лісу або степу з видами рідкісними рослин чи тварин, печери, унікальні геол. утворенйя та ін.). На території 3. дозволяється обмежена госп. діяльність, що не завдає шкоди охоронюва-ним об'єктам (напр., заготівля сіна, збирання трав, регламентоване полювання). ЗАКОНИ ЕКОЛОГІЇ - закони, сформульовані амер. екологом Б. Коммо-нером (1974): 1) «Усе пов'язане з усім»; 2) «Усе має кудись діватися»; 3) «Природа знає краще»; 4) «Нічого не дається задарма» (цей закон об'єднує три попередніх). За Б. Коммонером, «глобальна екосистема становить одне ціле, в межах якої нічого не може бути виграно або втрачено; все, що було вилучено з неї людською працею, має бути відшкодовано». ЗАКОНИ ПРО ОХОРОНУ ПРИРОДИ — найвищі законодавчі акти (держ. і ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ ПРЯМОГО ДЕЙСТВИЯ — физ., хим. или биол. загрязнитель, который при попадании в окружающую среду непосредственно влияет на ее компоненты и вызывает реальное загрязнение. ЗАГРЯЗНИТЕЛЬ СТОЙКИЙ - химически стойкий загрязнитель, не входящий в естеств. круговороты веществ, а потому очень медленно разрушающийся в среде (напр., пластмассы, полкэтилены, стекло, некоторые металлы, радиоактивные вещества с большим периодом полураспада). 3. с. нередко аккумулируются организмами и передаются через цепи питания (напр., ДДТ). ЗАКАЗНИК — территория или акватория, на которой охраняются отдельные виды растений или животных или прир. комплексы (озера, болота, участки леса или степи с видами редкими растений или животных, пещеры, уникальные геол. образования и др.). На территории 3. разрешается ограниченная хоз. деятельность, не причиняющая вреда охраняемым объектам (напр., заготовка сена, собирание трав, регламентированная охота). ЗАКОНЫ ЭКОЛОГИИ — законы,*сфор-мулированные амер. экологом Б. Коммонером (1974): 1) «Все связано со всем»; 2) «Все должно куда-то деваться»; 3) «Природа знает лучше»; 4) «Ничто не дается даром» (этот закон объединяет три предыдущих). По Б. Ком-монеду, «глобальная экосистема представляет собой единое целое, в рамках которой ничего не может быть выиграно или потеряно; все, что было извлечено из нее человеческим трудом, должно быть возмещено». ЗАКОНЫ ОБ ОХРАНЕ ПРИРОДЫ -высшие законодательные акты (гос. и ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ міжнар.), що становлять правову основу охорони природи й відображають комплексний підхід до правового регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства з довкіллям. Містять обов'язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпеченню норм, умов функціонування екосистем та експлуатацію природних ресурсів раціональну. Див. також Законодавство природоохоронне. ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРбН- НЕ — сукупність нормативно-правових актів (законів), що визначають порядок та умови охорони природи, діяльність у цьому напрямі держ. і громадських орг-цій, права та обов'язки природокористувачів, їхню відповідальність за порушення природоохоронних норм і правил. 3. п. є юридичною основою системи правової охорони природи та екол. безпеки біосфери. Осн. законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі — Закон України про навколишнє прир. середовище (1991). До важливих держ. документів належать також: Земельний кодекс України (1992), Водний кодекс України (1995), Лісовий кодекс України (1994), кодекси «Про надра» (1994), «Про використання ядерної енергії та радіац. безпеку» (1995), закон «Про прир.-заповідний фонд України» (1992). На підставі цих документів відповідні відомства створюють підзаконні акти (напр., правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування ресурсами природними. междунар.), составляющие правовую основу охраны природы и отражающие комплексный подход к правовому регулированию отношений в сфере взаимодействия общества с окружающей средой. Содержат обязательные для всех граждан требования, нацеленные на обеспечение норм, условий функционирования экосистем и эксплуатацию природных ресурсов рациональную. См. также Законодательство природоохранное. ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО ПРИРОДООХРАННОЕ — совокупность нормативно-правовых актов (законов), определяющих порядок и условия охраны природы, деятельность в этом направлении гос. и общественных орг-ций, права и обязанности приро-допользователей, их ответственность за нарушение природоохранных норм и правил. 3. п. является юридической основой системы правовой охраны природы и экол. безопасности биосферы. Осн. законодательный акт в области охраны природы в нашем государстве — Закон Украины об окружающей прир. среде (1991). К важным гос. документам относятся также: Земельный кодекс Украины (1992), Водный кодекс Украины (1995), Лесной кодекс Украины (1994), кодексы «О недрах» (1994), «Об использовании ядерной энергии и радиац. безопасности» (1995), закон «О прир.-за-поведном фонде Украины» (1992). На основе этих документов соответствующие ведомства создают подзаконные акты (напр., правила охоты, правила ведения буровых работ и т. п.), в которых устанавливаются конкретные требования относительно пользования ресурсами природными. ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ - заходи щодо запобігання руху пісків, які переносяться вітром. Здійснюються шляхом сівби чи висаджування рослин або сприяння росту прир. рослинності на пісках. ЗАЛІЗОБАКТЕРІЇ — мікроорганізми, що дістають необхідну для життя енергію за рахунок окиснення двовалентного заліза до тривалентного. При цьому в процесі утворення 1 г біомаси 3. окиснюється до 500 г солей двовалентного заліза. Кінцеві продукти — солі тривалентного заліза — утворюють болотну руду. 3. спричиняють біокорозію металевих споруд, у т. ч. нафто- й газопроводів. Можуть оселятись у водопровідних трубах, що призводить до їх закупорювання. ЗАЛІСНЕННЯ — створення штучних лісонасаджень шляхом сівби насіння лісових порід і висаджування саджанців на раніше безлісих площах (піски, яруги, береги річок, не придатні для с. г. ділянки території тощо) чи сприяння прир. відновленню лісу. ЗАМбР — масова загибель водяних організмів (у т. ч. риб) унаслідок зниження (рідше — збільшення) вмісту кисню у воді (5...ЗО % норм, насичення) або забруднення водойм отруйними речовинами. ЗАПИЛЕНІСТЬ — завись в атмосфері найдрібніших сухих твердих частинок різного походження. В разі сполучення 3. із туманом утворюється смог. 3., що прогресує, порушує оптичні властивості атмосфери, призводить до непередбачуваного підвищення її температури. ЗАКРЕПЛЕНИЕ ПЕСКОВ - мероприятия по предотвращению движения песков, переносимых ветром. Осуществляются путем посева или посадки растений либо содействия росту ес-теств. растительности на песках. ЖЕЛЕЗОБАКТЕРИИ — микроорганизмы, получающие необходимую для жизни энергию за счет окисления двувалентного железа до трехвалентного. При этом в процессе образования 1 г биомассы Ж. окисляется до 500 г солей двувалентного железа. Конечные продукты — соли трехвалентного железа — образуют болотную руду. Ж. вызывают биокоррозию металлических сооружений, в т. ч. нефте- и газопроводов. Могут поселяться в водопроводных трубах, что приводит к их закупорке. ОБЛЕСЕНИЕ — создание искусственных лесонасаждений путем посева семян и высаживания саженцев лесных пород на ранее безлесых площадях (пески, овраги, берега рек} не пригодные для с. х. участки территории и т. д.) или содействия естеств. восстановлению леса. ЗАМОР — массовая гибель водных организмов (в т. ч. рыб) вследствие снижения (реже — увеличения) содержания кислорода в воде (5...30 % норм, насыщения) или загрязнения водоемов отравляющими веществами. ЗАПЫЛЁННОСТЬ — взвесь в атмосфере мельчайших сухих твердых частиц различного происхождения. При сочетании 3. и тумана образуется смог. Прогрессирующая 3. нарушает оптические свойства атмосферы, приводит к непредсказуемому повышению ее температуры. ЗАПЛАВА — горизонтальна частина дна річкової долини, що вкрита рослинністю й періодично затоплюється під час паводка. Ґрунти 3., багаті на відклади мулу, мають високу родючість. У. 3. формуються заплавні луки й ліси. ЗАПОВІДАННЯ — вилучення в установленому порядку певного простору в природі (чи будь-якого об'єкта) зі сфери звичайної госп. діяльності (аж до цілковитої заборони відвідування людьми) для досягнення особливих природоохоронних, екон., соц., наук., культурних та ін. цілей (напр., для підтримання екологічної рівноваги в найуразливіших місцях, збереження еталонів незайманої природи, охорони й відтворення генофонду видів рідкісних і видів, що зникають, рослин і тварин). 3. буває абсолютним і обмеженим. Див. також Заповідний режим. ЗАПОВІДНА СПРАВА — теорія і практика орг-ції й збереження заповідних територій різних рангів. ЗАПОВІДНА СТАДІЯ (від лат. БІаНо — місцеперебування) — ділянка різної протяжності, де природа зберігається в більш-менш незайманому* стані. До 3. с. належать ліси, що не вирубуються, прир. високогірні луки, береги річок та морські узбережжя, лісосмуги та ін. ЗАПОВІДНА ТЕРИТбРІЯ (від лат. Іеггі-Іогіит) — просторовий прир. об'єкт, що має свої статус, призначення та використання. На 3. т. охороняються як окремі об'єкти природи (популяції, види, екосистеми), так і середовище проживання в цілому. 3. т. є еталона- ПбЙМА — горизонтальная часть дна речной долины, покрытая растительностью и периодически затопляемая в паводок. Почвы П., богатые отложениями ила, отличаются высоким плодородием. В П. формируются пойменные луга и леса. ЗАПОВЁДАНИЕ — изъятие в установленном порядке определенного пространства в природе (или любого объекта) из сферы обычной хоз. деятельности (вплоть до полного запрета посещения людьми) для достижения особых природоохранных, экон., соц., науч., культурных и др. целей (напр., для поддержания экологического равновесия в наиболее уязвимых местах, сохранения эталонов нетронутой природы, охраны и воспроизводства генофонда видов редких и видов исчезающих растений и животных). 3. бывает абсолютное и ограниченное. См. также Заповедный режим. ЗАПОВЕДНОЕ ДЕЛО — теория и практика орг-ции и сохранения заповедных территорий различных рангов. ЗАПОВЕДНАЯ СТАЦИЯ (от лат. ьЫю — местопребывание) — участок различной протяженности, где природа сохраняется в более или менее нетронутом состоянии. К 3. с. относятся леса, не подвергающиеся вырубке, естеств. высокогорные луга, берега рек и морские побережья, лесополосы и др. ЗАПОВЕДНАЯ ТЕРРИТбРИЯ (от лат. 1еггиогшт) — пространственный прир. объект, имеющий свои статус, назначение и использование. На 3. т. охраняются как отдельные объекты природы (популяции, виды, экосистемы), так и среда обитания в целом. ми певних ландшафтів та їхніх екол. компонентів. Ранг 3. т. визначається наук, значущістю охоронюваних об'єктів і площею. Серед 3. т. найвищий ранг мають заповідники, заповідні стації та національні природні парки, потім — заказники, заповідно-мисливські господарства, заповідні урочища, а також пам'ятки природи. 3. т. вилучаються з госп. користування й є центрами акліматизації рослин і тварин. ЗАПОВІДНЕ УРбЧИЩЕ — охороню-ваний об'єкт природи (гай, озеро, ділянка долини, узбережжя), що становить безперечну наук., пізнавальну й екол. цінність. 3. у. посідають проміжне положення між заказниками та пам 'ятками природи. ЗАПОВІДНИЙ ПАРК — територія з прир. або частково зміненою рослинністю, що перебуває під охороною держави, напр., ботанічний сад, дендропарк, лісопарк та ін. Див. також Національний природний парк. ЗАПОВІДНИЙ РЕЖИМ (фр. regime) -цілковите невтручання людей у прир. процеси (абсолютне заповідання) або часткове втручання (обмежене заповідання), за якого допускається здійснення певних біотехнол. заходів (напр., вилов тварин, які надмірно розмножилися, протиерозійний захист тощо) для підтримання екологічної рівноваги й макс. збереження екосистем та їхніх компонентів. 3. т. являются эталонами определенных ландшафтов и их экол. компонентов. Ранг 3. т. определяется науч. значимостью охраняемых объектов и площадью. Среди 3. т. высший ранг имеют заповедники, заповедные стации и национальные природные парки, затем — заказники, заповедно-охотничьи хозяйства, заповедные урочища, а также памятники природы. 3. т. исключаются из хоз. пользования и являются центрами акклиматизации растений и животных. ЗАПОВЕДНОЕ УРбЧИЩЕ - охраняемый объект природы (роща, озеро, участок долины, побережья), представляющий несомненную науч., познавательную и экол. ценность. 3. у. занимает промежуточное положение между заказниками и памятниками природы. ЗАПОВЕДНЫЙ ПАРК — территория с естеств. или частично измененной растительностью, находящаяся под охраной государства, напр., ботанический сад, дендропарк, лесопарк и др. См. также Национальный природный парк. ЗАПОВЕДНЫЙ РЕЖИМ (фр. regime) — полное невмешательство людей в прир. процессы (абсолютное заповедание) или частичное вмешательство (ограниченное заповедание), при котором допускается осуществление определенных биотехнол. мероприятий (напр., отлов чрезмерно размножившихся животных, проти-воэрозионная защита и т. д.) для поддержания экологического равновесия и макс, сохранения экосистем и их компонентов. ЗАПОВІДНИК — виділена державою територія або акваторія, в межах якої охороняються прир. об'єкти, шо становлять особливу екол., генет., наук, чи культурну цінність (тапові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки середовища природного, рідкісні геол. утворення, угруповання рослин і тварин із характерним генофондом та ін.). 3. беруться під охорону закону. На території 3. категорично забороняються всі види госп. діяльності (полювання, риболовля, вилов тварин, заготівлі* сіна, збирання трав, грибів, плодів), туризм, застосування будь-яких хім. засобів, шумові дії. В .Україні налічується 24 3. Див. також Біосферні заповідники. ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ — див. Біосферні заповідники. ЗАПОВІДНИК ЕТАЛОННИЙ, резерват некерований — див. Біосферні заповідники. ЗАПОВІДНО-МИСЛЙВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО — територія, створена для охорони й розмноження цінних видів диких тварин, де заборонено полювання на звірів і птахів, проте дозволено її госп. використання й регулювання (відстрілом) чисельності деяких видів. ЗАСбЛЕННЯ ҐРУНТУ — процес нагромадження у верхніх шарах ґрунту надлишку шкідливих для організмів легкорозчинних солей. У результаті утворюються солонці й солончаки. В землеробстві велику небезпеку становить вторинне засолення зрошуваних земель. Засолення зазнає 50 % площі всіх зрошуваних земель світу. ЗАПОВЕДНИК — выделенная государством территория или акватория, в пределах которой охраняются прир. объекты, представляющие особую экол., генет., науч. или культурную ценность (типичные или редкие ландшафты, эталонные участки среды природной, редкие геол. образования, сообщества растений и животных с характерным генофондом и др.). 3. берутся под охрану закона. На территории 3. категорически запрещены все виды хоз. деятельности (охота, рыбалка, отлов животных, заготовка сена, сбор трав, грибов, плодов), туризм, применение любых хим. средств, шумовые действия. В Украине насчитывается 24 3. См. также Биосферные заповедники. ЗАПОВЕДНИК БИОСФЕРНЫЙ - см. Биосферные заповедники. ЗАПОВЕДНИК ЭТАЛОННЫЙ, резерват неуправляемый — см. Биосферные заповедники. ЗАПОВЕДНО-ОХОТНИЧЬЕ ХОЗЯЙСТВО — территория, созданная для охраны и размножения ценных видов диких животных, где запрещена охота на зверей и птиц, но разрешены ее хоз. использование и регулирование (отстрелом) численности некоторых видов. ЗАСОЛЕНИЕ ПОЧВЫ — процесс накопления в верхних слоях почвы избытка вредных для организмов легкорастворимых солей. В результате образуются солонцы и солончаки. В земледелии большую опасность представляет вторичное засоление орошаемых земель. Засолению подвержено 50 % площади орошаемых земель мира. ЗАХВОРЮВАНІСТЬ — статистичний показник стану популяцій людини, що характеризує їхнє здоров'я: к-сть зареєстрованих випадків захворювань за певний інтервал часу на конкретній території; відсоток осіб із даним захворюванням відносно загальної чисельності населення. 3. відображує ступінь пристосованості популяції до умов довкілля. ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ — одна з осн. проблем сучасної екології в галузі охорони довкілля. Передбачається насамперед поліпшення технологій виробництва й спалювання палива, розробка безвідходних (або маловідходних) пром. і с.-г. технологій (див. Безвідходне виробництво). Радикальні заходи — створення замкнених технол. циклів, за яких унеможливлюються викиди шкідливих речовин в атмосферу, відбуваються утилізація та повернення у виробництво цінних продуктів, сировини й матеріалів, а також використання альтернативних джерел енергії. Важливий захід — будівництво газоочисних споруд. ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ — комплекс між-нар., нац. (держ.), регіональних і локальних адмін., правових, технол., екон., соц., політичних та громадських заходів, спрямованих на охорону довкілля загалом або середовища проживання людини. Див. також Охорона довкілля. ЗАХИСТ ПРИРОДИ — те саме, що й охорона природи, але з акцентом на адмін.-правовий її аспект або на технол. заходи. ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ — статистический показатель состояния популяций человека, характеризующий их здоровье: кол-во зарегистрированных случаев заболеваний за определенный промежуток времени на конкретной территории; процент лиц с данным заболеванием по отношении? к общей численности населения. 3. отражает степень приспособленности популяции к условиям окружающей среды. ЗАЩИТА АТМОСФЕРЫ ОТ ЗАГРЯЗНЕНИЯ — одна из осн. проблем современной экологии в обл. охраны окружающей среды. Предусматривается в первую очередь улучшение технологий производства и сжигания топлива, разработка безотходных (или малоотходных) пром. и с.-х. технологий (см. Безотходное производство). Радикальные меры — создание замкнутых технол. циклов, при которых исключаются выбросы вредных веществ в атмосферу, происходят утилизация и возвращение в производство ценных продуктов, сырья и материалов, а также использование альтернативных источников энергии. Важная мера — строительство газоочистных сооружений. ЗАЩИТА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДИ -комплекс междунар., нац. (гос.), региональных и локальных админ. правовых технол., экон., соц., политических и общественных мероприятий, направленных на охрану окружающей средьГъ целом или среды обитания человека. См. также Охрана окружающей среды. ЗАЩИТА ПРИРОДЫ — то же, что охрана природы, но с акцентом на ад-мин.-правовой ее аспект или на технол. мероприятия. ЗАХИСТ РОСЛИН — комплекс заходів, спрямованих на боротьбу із хворобами й шкідниками рослин (агротехн., хім., фіз., мех., біол., інтегрованими та ін. методами). ЗЕЛЕНА КНИГА — списки рідкісних екосистем і тих, що зникають,-які потребують особливої охорони. Як відомо, до Червоних книг заносяться рідкісні таксони рослинного світу й тваринного світу. Проте життєвість біол. видів можна забезпечити лише в разі збереження всіх угруповань, компо-нентами/яких вони є, а також ландшафтів, з якими ці угруповання пов'язані екологічно. Видавати 3. к. вперше запропонували українські ботаніки. Вони встановили й критерії виділення ценозів, які потребують охорони, мотиви й категорії їх охорони. Роботу зі створення 3. к. України було розпочато в 1987 р.; в 1997 р. вона набула статусу законодавчого акта. До першого видання включено пон. 120 рослинних угруповань. 3. к. України сприяє розширенню мережі природно-заповідного фонду держави. ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО — система планових заходів зі створення, збереження й збільшення площ зелених насаджень у містах, населених пунктах, що сприяє поліпшенню якості середовища проживання міських і сільських мешканців. ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ — використання земельних угідь у різних госп. цілях (під с.-г. чи лісові культури, будівництво, пасовища, сіножаті, торфорозробки, гірські виробки, мисливські чи рекреаційні угіддя тощо). Порядок і правила 3. регламентують- ЗАЩЙТА РАСТЕНИЙ - комплекс мероприятий, направленных на борьбу с болезнями и вредителями растений (агротехн., хим., физ., мех., биол., интегрированными и др. методами). ЗЕЛЁНАЯ КНИГА — списки редких и исчезающих* экосистем, требующих особой охраны. Как известно, в Красные книги включаются редкие таксоны растительного мира и животного мира. Однако жизненность биол. видов можно обеспечить лишь при сохранении всех сообществ, компонентами которых они являются, а также ландшафтов, с которыми эти сообщества связаны экологически. Издавать 3. к. впервые предложили украинские ботаники. Они установили критерии выделения нуждающихся в охране ценозов, мотивы и категории их охраны. Работа по созданию 3. к. Украины была начата в 1987 г.; в 1997 г. она приобрела статус законодательного акта. В первое издание включено св. 120 растительных сообществ. 3. к. Украины способствует расширению сети природно-заповедного фонда государства. ЗЕЛЁНОЕ СТРОИТЕЛЬСТВО — система плановых мероприятий по созданию, сохранению и увеличению площадей зеленых насаждений в городах, населенных пунктах, что способствует улучшению качества среды обитания городских и сельских жителей. ЗЕМЛЕПОЛЬЗОВАНИЕ — использование земельных угодий в различных хоз. целях (под с.-х. или лесные культуры, строительство, пастбища, сенокосы, торфоразработки, горные выработки, охотничьи или рекреационные угодья и т. д.). Порядок и прави- ся Земельним законодавством, у т. ч. Земельним кодексом України та ін. актами. В основу 3. покладено право держ. (загальнонародної) і приватної власності на землю. Відповідно до цього 3. здійснюється шляхом надання землі в користування держ., кооперативним орг-ціям чи установам, а також громадянам. Осн. завдання 3. — задоволення потреб суспільства в с.-г. продукції, рац. розміщенні підприємств, житлових та ін. споруд. ЗЕМЛЕТРУС — підземні поштовхи й коливання земної поверхні більшої чи меншої сили, що виникають унаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або у верхній частині мантії та передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Місце виникнення поштовхів наз. осередком (гіпоцентром) 3., розташовану над ним ділянку земної поверхні — епіцентром. 3. — грізне й зазвичай непередбачуване стихійне лихо, важливий фактор екологічний, що порушує формування середовища, змінює структури й місцеперебування біоценозів, часто має катастрофічні наслідки для людей. ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ — санітарно-техн. заходи, спрямовані на знищення в питній воді хвороботворних мікроорганізмів. Залежно від якості води, її хім. складу, техн. умов водогінних споруд, санітарної та епідеміологічної ситуації використовують той чи ін. метод 3. в. Найчастіше воду хлорують, озонують, обробляють іонами міді, ла 3. регламентируются Земельным законодательством, в т. ч. Земельным кодексом Украины и др. актами. В основе 3. лежит право гос. (общенародной) и частной собственности на землю. В соответствии с этим 3. осуществляется путем предоставления земли в пользование гос., кооперативным орг-циям или учреждениям, а также гражданам. Осн. задача 3. • — удовлетворение потребностей общества в с.-х. продукции, рац. размещении предприятий, жилых и др. сооружений. ЗЕМЛЕТРЯСЕНИЕ — подземные толчки и колебания земной поверхности большей или меньшей силы, возникающие вследствие внезапных смещений и разрывов в земной коре или в верхней части мантии и передающиеся на большие расстояния в виде упругих колебаний. Место возникновения толчков наз. очагом (гипоцентром) 3., расположенный над ним участок земной поверхности — эпицентром. 3. — грозное и обычно непредсказуемое стихийное бедствие, важный фактор экологический, нарушающий формирование среды, изменяющий структуры и местообитания биоценозов, часто имеющий катастрофические последствия для людей. ОБЕЗЗАРАЖИВАНИЕ ВОДИ — сани-тарно-техн. мероприятия, направленные на уничтожение в питьевой воде болезнетворных микроорганизмов. В зависимости от качества воды, ее хим. состава, техн. условий водогон-ных сооружений, санитарной и эпидемиологической ситуации используют тот или иной метод О. в. Чаше срібла, ультразвуком, випромінюванням ультрафіолетовим та гамма-випромінюванням. ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ — обробка відходів виробництва (пром. та с.-г.) з утворенням порівняно нешкідливих сумішей, що не справляють токсичної дії на організми та їхнє середовище проживання. ЗНИКНЕННЯ ВИДІВ — вимирання певних видів тварин і рослин унаслідок безпосереднього винищення, руйнування їхніх місцеперебувань, забруднення довкілля тощо. В другому тисячолітті з лиця Землі зникло лон. 40 видів ссавців (напр., дикий бик — тур, дикий кінь — тарпан, сумчастий вовк), бл. 100 видів птахів (напр., нелітаючий голуб — дронт), а к-сть зниклих видів безхребетних тварин, рослин і грибів взагалі важко підрахувати. Нині майже 25 тис. видів рослин, більш як 200 видів ссавців, 250 видів птахів, десятки тисяч видів безхребетних тварин перебувають на меікі зникнення. Зникнення будь-якого виду — непоправна втрата видової різноманітності, що веде до збіднення генофонду Землі. ЗОНА (від гр. zone — пояс) — територіально-класифікаційна категорія, одиниця ландшафтно-геогр. класифікації земної поверхні, що характеризується певними якісними ознаками (клімат, грунт, рослинність і т. д.); певна смуга, простір, пояс. ЗОНА АРЙДНА (від лат. aridus — сухий) — 1) на суходолі — зона із сухим всего воду хлорируют, озонируют, обрабатывают ионами меди, серебра, ультразвуком, излучением ультрафиолетовым и гамма-излучением. ОБЕЗВРЕЖИВАНИЕ ОТХОДОВ - обработка отходов производства (пром. и с.-х.) с образованием относительно безвредных смесей, не оказывающих токсического воздействия на организмы и их среду обитания. ИСЧЕЗНОВЕНИЕ ВИДОВ - вымирание определенных видов животных и растений вследствие непосредственного истребления, разрушения их местообитаний, загрязнения окружающей среды и т. д. Во втором тысячелетии с лица Земли исчезло более 40 видов млекопитающих (напр., дикий бык — тур, дикий конь —тарпан, сумчатый волк), ок. 100 видов птиц (напр., нелетающий голубь — дронт), а кол-во исчезнувших видов беспозвоночных животных, растений и грибов вообще сложно подсчитать. В настоящее время почти 25 тыс. видов растений, более 200 видов млекопитающих, 250 видов птиц, десятки тысяч видов беспозвоночных животных находятся на грани исчезновения. Исчезновение любого вида — непоправимая утрата видового разнообразия, что ведет к обеднению генофонда Земли. ЗОНА (от гр. zone — пояс) — территориально-классификационная категория, единица ландшафтно-геогр. классификации земной поверхности, характеризующаяся определенными качественными признаками (климат, почва, растительность и т. д.); определенная полоса, пространство, пояс. ЗОНА АРИДНАЯ (от лат. aridus — сухой) — 1) на суше — зона с сухим теплим або жарким континентальним кліматом (пустелі, напівпустелі, сухі степи), де землеробство можливе тільки в разі штучного зрошення; 2) над океаном — зона кліматична, в межах якої випаровування з водної поверхні переважає над випаданням опадів атмосферних. ЗОНА АФОТИЧНА (від а... та гр. photos — світло) — глибинна (від 200 м до 11 км) зона Світового океану, куди не проникає сонячне світло. Пор. Зона евфотична. ЗОНА БУФЕРНА (від англ. buff - пом'якшувати поштовхи), зона охоронна — простір навколо охоронюваної прир. території (напр., заповідника), в межах якого регламентується госп. діяльність для поліпшення охорони й підтримання стійкішої екологічної рівноваги на осн. охоронюваній території. ЗОНА ВІДПОЧИНКУ - те саме, що й Зона рекреаційна. ЗОНА ВОДООХОРОННА — територія, що виділена для охорони вод підземних або вод поверхневих від забруднення, на якій зазвичай забороняється або обмежується госп. діяльність і проводяться лісовідновлювальні роботи. ЗОНА ДИСФОТЙЧНА (від лат. dis... — префікс, що означає ускладнення, порушення чогось, та photos — світло) — проміжна зона Світового океану між зоною евфотичною та зоною афотичною, що розташована на глибинах 200... 1500 м, куди проникає незначна к-сть сонячного світла (сутінкова зона). теплым или жарким континентальным климатом (пустыни, полупустыни, сухие степи), где земледелие возможно только при искусственном орошении; 2) над океаном — зона климатическая, в пределах которой испарение с водной поверхности преобладает над выпадением осадков атмосферных. ЗОНА АФОТИЧЕСКАЯ (от а... и гр. photйs — свет) — глубинная (от 200 м до 11 км) зона Мирового океана, куда не проникает солнечный свет. Ср. Зона эвфотическая. ЗОНА БУФЕРНАЯ (от англ. buff -смягчать толчки), зона охранная — пространство вокруг охраняемой прир. территории (напр., заповедника), в пределах которого ограничивается хоз. деятельность для улучшения охраны и поддержания более устойчивого экологического равновесия на осн. охраняемой территории. ЗОНА ОТДЫХА — то же, что Зона рекреационная. ЗОНА ВОДООХРАННАЯ — территория, выделенная для охраны вод подземных или вод поверхностных^ загрязнения, на которой обычно запрещается или ограничивается хоз. деятельность и проводятся лесовосстано-вительные работы. ЗОНА ДИСФОТИЧЕСКАЯ (от лат. dis... -приставка, означающая затруднение, нарушение чего-либо, и photos — свет) — промежуточная зона Мирового океана между зоной эвфотической и зоной афотической, расположенная на глубинах 200... 1500 м, куда проникает незначительное кол-во солнечного света (сумеречная зона). ЗОНА ЕВФОТЙЧНА (від гр. ёи - добре та photos — світло) — верхня зона Світового океану, куди проникає достатня для фотосинтезу к-сть сонячного світла. Пор. Зона афотична. ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ - ділянки на поверхні суходолу та в акваторіях Світового океану, де людська діяльність може спричинити небезпечні екол. ситуації з катастрофічними наслідками (напр., шельфові зони підводного видобування нафти). ЗОНА ЗАХИСНА — частина прир. земельного чи водного простору, в якому дотримується режим особливої охорони для запобігання шкідливому впливові на прир. об'єкти й здоров'я людини наслідків госп. діяльності та стихійних явищ природи. Найпоширеніші зони санітарно-захисні, що охоплюють території навколо пром. підприємств. Див. також Зона зелена, Зона курортна. ЗОНА ЗЕЛЕНА — 1) територія за межами міста, зайнята лісами й лісопарками, які виконують захисні й санітарно-гігієнічні функції і слугують місцем відпочинку населення; 2) широкий (50...80 км) пояс зелених насаджень навколо міста (населеного пункту), де охороняються рослинність і тваринний світ з метою створення умов для очищення довкілля від забруднення, збагачення повітря атмосферного киснем. ЗОНА КЛІМАТИЧНА - найбільша одиниця клімат, районування; великий регіон земної кулі зі схожими клімат, умовами. ЗОНА ЭВФОТЙЧЕСКАЯ (от гр. eu -хорошо и photos — свет) — верхняя зона Мирового океана, куда проникает достаточное для фотосинтеза кол-во солнечного света. Ср. Зона афотическая. ЗОНА ЭКОЛОГИЧЕСКОГО РИСКА - участки на поверхности суши и в акваториях Мирового океана, где человеческая деятельность может привести к опасным экол. ситуациям с катастрофическими последствиями (напр., шельфовые зоны подводной добычи нефти). ЗОНА ЗАЩИТНАЯ — часть естеств. земельного или водного пространства, в котором соблюдается режим особой охраны с целью предупреждения вредного воздействия на прир. объекты и здоровье человека последствий хоз. деятельности и стихийных явлений природы. Наиболее распространены зоны санитарно-защитные, включающие в себя территории вокруг пром. предприятий. См. также Зона зеленая, Зона курортная. ЗОНА ЗЕЛЁНАЯ — 1) территория за пределами городской черты, занятая лесами и лесопарками, выполняющими защитные и санитарно-гигиенические функции и являющимися местом отдыха населения; 2) широкий (50...80 км) пояс зеленых насаждений вокруг города (населенного пункта), где охраняются растительность и животный мир с целью создания условий для очистки окружающей среды от загрязнения, обогащения воздуха атмосферного кислородом. ЗОНА КЛИМАТИЧЕСКАЯ - самая крупная единица климат, районирования; большой регион земного шара со сходными климат, условиями. ЗОНА КУРОРТНА (від нім. Kur — лікування та Ort — місце) — різновид зони захисної, частина земельного чи водного простору, яка включає в себе зону відпочинку (власне курорт) і суміжну зону, обмежену в установленому законом порядку й наділену режимом особливої охорони для створення необхідних курорту санітарно-оздоровчих і рекреаційних умов. ЗОНА ЛАНДШАФТНА — див. Зони географічні. ЗОНА ЛЕТАЛЬНА (від лат. letalis — смертельний) — діапазон значень факторів середовища, в якому виживання даного організму (виду) неможливе. ЗОНА НАПІВАРЙДНА — те саме, що й Зона посушлива. ЗОНА ОПТИМУМУ (від лат. optimum — найкраще) — діапазон найсприятливіших для існування виду значень факторів середовища. ЗОНА ОХОРОННА — 1) те саме, що й Зона буферна; 2) смуга землі вздовж ліній електропередач, транспортних комунікацій, яка охоплює певну відстань від них. ЗОНА ПЁСИМУМУ (від лат. pessimum — найгірше) — діапазон несприятливих для існування виду значень факторів середовища, за яких він, проте, ще не гине. ЗОНА ПОСУШЛИВА, зона напіварид- на — 1) територія в межах зон степу й лісостепу, де періодично настають посухи; 2) територія з напівсухим, напіваридним кліматом (пустелі помірних широт). ЗОНА КУРОРТНАЯ (от нем. Kur - лечение и Ort — место) — разновидность зоны защитной, часть земельного или водного пространства, включающая в себя зону отдыха (собственно курорт) и сопредельную зону, ограниченную в установленном законом порядке и наделенную режимом особой охраны для создания необходимых курорту санитарно-оздорови-тельных и рекреационных условий. ЗОНА ЛАНДШАФТНАЯ — см. Зоны географические. ЗОНА ЛЕТАЛЬНАЯ (от лат. letalis — смертельный) — диапазон значений факторов среды, в котором выживание данного организма (вида) невозможно. ЗОНА ПОЛУАРЙДНАЯ — то же, что Зона засушливая. ЗОНА ОПТИМУМА (от лат. optimum — наилучшее) — диапазон самых благоприятных для существования вида значений факторов среды. ЗОНА ОХРАННАЯ - 1) то же, что Зона буферная; 2) полоса земли вдоль линий электропередач, транспортных коммуникаций, охватывающая определенное расстояние от них. ЗОНА ПЁССИМУМА (от лат. pessimum — наихудшее) — диапазон неблагоприятных для существования вида значений факторов среды, при которых он, однако, еще не погибает. ЗОНА ЗАСУШЛИВАЯ, зона полуаридная — 1) территория в пределах зон степи и лесостепи, где периодически наступают засухи; 2) территория с полусухим, полуаридным климатом (пустыни умеренных широт). ЗОНА РЕКРЕАЦІЙНА (від лат. гесге-аіїо — відновлення), зона відпочинку — частина простору середовища природного, призначена для відпочинку й туризму. 3. р. зазвичай розташовані в межах зон зелених. ЗОНА САНІТАРНО-ЗАХИСНА — простір із рослинністю (завширшки від 50 м до кількох кілометрів), що відділяє пром. об'єкти від житлових масивів, передбачений для охорони здоров'я людей. ЗОНА СрЛІТЕБНА, житлова зона — р-н населеного пункту, в межах якого розміщено Житлові будинки й де заборонено будівництво будь-яких підприємств, що забруднюють довкілля. ЗОНАЛЬНІСТЬ — закономірність диференціації земної поверхні на зони за клімат., біогеогр. та ін. особливостями у зв'язку з переважно широтним розподілом сонячного тепла. 3. притаманна більшості компонентів і процесів прир. комплексів — клімат., гідрол., геохім., геоморфол. процесам, ґрунту й рослинному покриву, тваринному світові. Див. також Зональність географічна. ЗОНАЛЬНІСТЬ ГЕОГРАФІЧНА - осн. закономірність диференціації геогр. оболонки Землі, що проявляється в певній послідовній зміні поясів природних і зон географічних від екватора до полюсів, яка пов'язана з нерівномірним розподілом сонячного тепла залежно від геогр. широти. На 3. г. впливають також розташування материків та океанів, характер рельєфу. Розрізняють 3. г. горизонтальну — широтний розподіл зон географіч- ЗОНА РЕКРЕАЦИОННАЯ (от лат. гесгеайо — восстановление), зона отдыха — часть пространства среды природной, предназначенная для отдыха и туризма. 3. р. обычно находятся в пределах зон зеленых. ЗОНА САНИТАРНО-ЗАЩЙТНАЯ - пространство с растительностью (шириной от 50 м до нескольких километров), отделяющее пром. объекты от жилых массивов, предусмотренное для охраны здоровья людей. ЗОНА СЕЛИТЕБНАЯ, жилая зона — р-н населенного пункта, в пределах которого размещены жилые дома и где запрещено строительство любых предприятий, загрязняющих окружающую среду. ЗОНАЛЬНОСТЬ — закономерность дифференциации земной поверхности на зоны по климат., биогеогр. и др. особенностям в связи с преимущественно широтным распределением солнечного тепла. 3. присуща большинству компонентов и процессов прир. комплексов — климат., гидрол., геохим., геоморфол. процессам, почве и растительному покрову, животному миру. См. также Зональность географическая. ЗОНАЛЬНОСТЬ ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ -осн. закономерность дифференциации геогр. оболочки Земли, проявляющаяся в определенной последовательной смене поясов природных и зон географических от экватора к полюсам, связанной с неравномерным распределением солнечного тепла в зависимости от геогр. широты. На 3. г. влияют также расположение материков и океанов, характер рельефа. Различают 3. г. горизонтальную — них — та вертикальну (вертикальну поясність) — розподіл зон у гірській місцевості залежно від висоти. Див. також Зони географічні ЗОНИ ГЕОГРАФІЧНІ, зони ландшафтні, природні зони суші — великі територіальні підрозділи геогр. оболонки Землі, що характеризуються переважанням одного спільного типу ландшафту й формуються під впливом здебільшого одного типу клімату. Простягаються у вигляді широких смуг, які закономірно змінюють одна одну в межах поясів фізико-географічних. Кожній 3. г. притаманні певні типи ґрунтів, водний режим, рослинність і тваринний світ. Найхарактернішою ознакою 3. г. є рослинний покрив, за яким більшість зон дістали свої назви. На суходолі виділяють такі 3. г.: в арктичному й антарктичному поясах — зони арктичних та антарктичних пустель; у субарктичному й субантарктичному поясах — тундрову, лісотундрову й океанічних лук; у помірних поясах — зони океанічних лук; лісові, лісостепові, степові, напівпустель і пустель; у субтропічних поясах — лісові, лісів і чагарників, лісостепові, степові, напівпустель і пустель; у тропічних поясах — зони вологих лісів, рідколісся, сухих лісів і саван, напівпустель і пустель; у субекваторіальних поясах — лісові, саван і рідколісся; в екваторіальному поясі — лісову зону. Для гірських р-нів характерна поясність висотна. широтное распределение зон географических—к вертикальную (вертикальную поясность) — распределение зон в горной местности в зависимости от высоты. См. также Зоны географические. ЗОНЫ ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ, зоны ландшафтные, природные зоны суши — большие территориальные подразделения геогр. оболочки Земли, характеризующиеся преобладанием одного общего типа ландшафта и формирующиеся под влиянием преимущественно одного типа климата. Простираются в виде широких полос, закономерно сменяющих друг друга в пределах поясов физико-географических. Каждой 3. г. присущи определенные типы почв, водный режим, растительность и животный мир. Самым характерным признаком 3. г. является растительный покров, по которому большинство зон получили свои названия. На суше выделяют такие 3. г.: в арктическом и антарктическом поясах — зоны арктических и антарктических пустынь; в субарктическом и субантарктическом поясах — тундровую, лесотундровую и океанических лугов; в умеренных поясах — зоны океанических лугов, лесные, лесостепные, степные, полупустынь и пустынь; в субтропических поясах — лесные, лесов и кустарников, лесостепные, степные, полупустынь и пустыне в тропических поясах — зоны влажных лесов, редколесья, сухих лесов и саванн, полупустынь и пустынь; в субэкваториальных поясах — лесные, саванн и редколесья; в экваториальном поясе — лесную зону. Для горных р-нов характерна поясность высотная. 300... (від гр. гбоп — тварина, жива істота) — частина складних слів, що вказує на зв'язок із тваринним світом. ЗООБЕНТОС (від зоо... та бентос) — сукупність тварин, що мешкають на дні або в ґрунті водойм. До складу 3. входять представники майже всіх груп водяних тварин — від найпростіших до риб. ЗООМАСА — див. у ст. Біомаса. ЗООПАРК, зоологічний парк — культурно-просвітня й наук.-дослідна установа, призначена для утримання, показу, вивчення й розведення, як правило, диких тварин. У 3. ведеться також робота зі збереження генофонду видів рідкісних і видів, що зникають. Історично 3. передували звіринці. ЗООПЛАНКТОН (від зоо... та планктон) — тваринний компонент планктону — сукупність тварин, що населяють товщу води, які зазвичай не здатні протистояти перенесенню течіями (напр., найпростіші, коловертки, медузи). ЗООФАГИ [від зоо... та ...фаг(и)] — організми, котрі харчуються тваринами (напр., комахоїдні рослини, деякі комахи, риби, більшість плазунів і земноводних, хижі птахи й звірі). ЗООФІЛІЯ (від зоо... та ...філія) — запилення рослин різними групами тварин. Відбувається тоді, коли тварини навідуються до квіток, переважно заради їжі (нектару або пилку). Розрізняють ентомофілію — запилення комахами, орнітофілію — запилення птахами, малакофі- 300... (от гр. гбоп — животное, живое существо) — часть сложных слов, указывающая на отношение к животному миру. ЗООБЁНТОС (от зоо... и бентос) — совокупность животных, обитающих на дне либо в грунте водоемов. В состав 3. входят представители почти всех групп водных животных — от простейших до рыб. ЗООМАССА — см. в ст. Биомасса. ЗООПАРК, зоологический парк — культурно-просветительное и научно-исследовательское учреждение, предназначенное для содержания, показа, изучения и разведения, как правило, диких животных. В 3. ведется также работа по сохранению генофонда видов редких и видов исчезающих. Исторически 3. предшествовали зверинцы. ЗООПЛАНКТОН (от зоо... и планктон) — животный компонент планктона — совокупность животных, населяющих толщу воды, которые, как правило, не способны противостоять перенесению течениями (напр., простейшие, коловратки, медузы). ЗООФАГИ [от зоо... и ...фаг(и)\ — организмы, питающиеся животными (напр., насекомоядные растения, некоторые насекомые, рыбы, большинство пресмыкающихся и земноводных, хищные птицы и звери). ЗООФИЛИЯ (от зоо... и ...филия) — опыление растений различными группами животных. Происходит тогда, когда животные посещают цветки преимущественно ради пищи (нектара или пыльцы). Различают энтомофилию — опыление насекомыми, орнитофилию — опыление лію — запилення молюсками, хі-роптерофілію — запилення кажанами. зоохорія (від зоо... та ...хорія) — поширення плодів, насіння або спор рослин тваринами. зооценоз (від зоо... та ...ценоз) — сукупність усіх тварин-консументів біогеоценозу. зооциди [від зоо... та ...цид(и)] — хім. препарати з групи пестицидів, що ви* користовуються для боротьби зі шкідливими хребетними тваринами, переважно гризунами. Багато із 3. є сильними отрутами й становлять небезпеку для людей і свійських тварин. зрошення, іригація — штучне зволоження ґрунтів будь-яких агроценозів, котрим бракує вологи для збільшення запасів води в зоні кореневих систем. Може бути регулярним (цілорічним) і періодичним (один чи кілька разів на рік), а за способом подавання води — самопливним і машинним. Особливо велике значення 3. має в посушливих регіонах і для освоєння пустель і напівпустель. зсув — ковзне зміщення перезволожених ґрунт, мас або гірських порід додолу вздовж схилу під впливом сили ваги. 3. часто завдають великої шFоди дорогам, будівлям, шляхопроводам тощо. птицами, малакофилию — опыление моллюсками, хироптеро-филию — опыление летучими мышами. зоохорйя (от зоо... и ...хория) — распространение плодов, семян или спор растений животными. зооценоз (от зоо... и ...ценоз) — совокупность всех животных-консумен-тов биогеоценоза. зооциды [от 300... и ...цид(ы)] — хим. препараты из группы пестицидов, используемые для борьбы с вредными позвоночными животными, преимущественно грызунами. Многие 3. являются сильными ядами и представляют опасность для людей и домашних животных. орошение, ирригация — искусственное увлажнение почв любых агроцено-зов, испытывающих недостаток влаги для увеличения запасов воды в зоне корневых систем. Может быть регулярным (круглогодичным) и периодическим (один или несколько раз в год), а по способу подачи воды — самотечным и машинным. Особенно большое значение О. имеет в засушливых регионах и для освоения пустынь и полупустынь. Оползень — скользящее смещение переувлажненных грунт, масс или горных пород вниз по склону под влиянием силы тяжести. О. часто наносят большой вред дорогам, постройкам, путепроводам и т. п. ІДІОАДАПТАЦІЯ (від гр. idios — власний, своєрідний та адаптація) — напрям еволюції організмів, що полягає у виникненні в них пристосувань до певних умов середовища проживання без зміни загального рівня їх орг-ції (напр., захисне забарвлення тварин, пристосування насіння й плодів рослин до поширення). ІЄРАРХІЯ в живій природі (від гр. hierфs — священний та arche — влада) — одна з найголовніших властивостей природних систем та принципів керування; структурна й функціональна супідрядність рівнів організації (елементів) у природній системі, за якої наступний рівень є домінуючим щодо попереднього. ИДИОАДАПТАЦИЯ (от гр. idios — собственный, своеобразный и адаптация) — направление эволюции организмов, заключающееся в возникновении у них приспособлений к определенным условиям среды обитания без изменения общего уровня их орг-ции (напр., защитная окраска животных, приспособления семян и плодов растений к распространению). ИЕРАРХИЯ в живой природе (от гр. hierфs — священный и arche — власть) — одно из главнейших свойств природных систем и принципов управления; структурное и функциональное соподчинение уровней организации (элементов) в природной системе, при котором следующий уровень является доминирующим по отношению к предыдущему. ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ — структурна й функціональна супідрядність екосистем різного рівня організації в ряду: біогеоценоз—біогеоценотичний комплекс— біом, або ландшафтна провінція— пояс фізико-географічний— зона географічна—екосистеми (суходолу, океану, атмосфери, літосфери)— біосфера. Екосистеми різних рівнів організації мають власні кругообіги речовин. Систематизувальним фактором для біосфери є екосфера планети в цілому. ІЄРАРХІЯ ЕТОЛОГІЧІІА (від гр. ethos -характер, вдача та logos — учення, наука) — домінування одних особин над ін., які, своєю чергою, можуть домінувати над наступними й т. д.; спостерігається у зграях, стадах, де є абсолютно домінуюча особина або група особин та абсолютно підпорядкована особина або група ocq6uh. ІЗОЛ5ІЦІЯ (від фр. isolation — відокремлення, роз'єднання) — виникнення будь-яких перешкод (бар'єрів), що обмежують можливість вільного схрещування організмів. 1. — один із факторів еволюції. Тривала І. сприяє появі й закріпленню відмінностей між популяціями та окремими внутрішньовидовими групами, а тим самим — видоутворенню. Розрізняють біол. і геогр. І. Біологічна І. виникає в разі обмеження вільного схрещування між особинами різних популяцій, спричиненого екол. умовами (екологічна І.), зміною фізіол. і морфол. особливостей організмів (фізіологічна 1.), наявністю ворогів, конкурентів, відсутністю кормів тощо. Г е о - ИЕРАРХИЯ ЭКОСИСТЕМ - структурное и функциональное подчинение экосистем разного уровня организации в ряду: биогеоценоз—биогеоценотиче-ский комплекс—биом, или ландшафтная провинция—пояс физико-географический—зона географическая—экосистемы (суши, океана, атмосферы, литосферы)—биосфера. Экосистемы разных уровней организации имеют собственные круговороты веществ. Систематизирующим фактором для биосферы является экосфера планеты в целом. ИЕРАРХИЯ ЭТОЛОГЙЧЕСКАЯ (от гр. ethos — характер, нрав и logos — учение, наука) — доминирование одних особей над др., которые, в свою очередь, могут доминировать над следующими и т. д.; наблюдается в стаях, стадах, где имеется абсолютно доминирующая особь или группа особей и абсолютно подчиненная особь или группа особей. ИЗОЛЯЦИЯ (от фр. isolation — отделение, разъединение) — возникновение любых препятствий (барьеров), ограничивающих возможность свободного скрещивания организмов. И.'—- один из факторов эволюции. Длительная И. способствует появлению и закреплению отличий между популяциями и отдельными внутривидовыми группами, а тем самым — видообразованию. Различают биол. и геогр. И. Биологическая И. возникает при ограничении свободного скрещивания между особями разных популяций, вызванного экол. условиями (экологическая И.), изменением физиол. и морфол. особенностей организмов (физиологическая И.), наличиграфічна (просторова) І. виникає в межах ареалу виду й спричинена прир. (гори, пустелі тощо) або антроп. (шосе, газопровід) перешкодами. ІЗОТОПИ (від гр. isos — рівний, однаковий та topos — місце) — різновиди хім. елемента, в атомних ядрах яких міститься однакове число протонів, але різне число нейтронів. І. можуть бути стабільними й радіоакт. Чим вища енергія радіоакт. І., тим більша потенційна небезпека для біол. матеріалу. ІММІГРАНТИ (від лат. immigrantis — той, що вселяється ) — тварини (їхні види, роди й т. д.), які входять до складу фауни даної території, але переселилися туди (або перенесені людиною) з ін. місцевості, де вони виникли в процесі еволюції. ІММІГРАЦІЯ (від лат. immigro — вселяюся) — вселення в якесь середовище організмів, які раніше в ньому не мешкали. Може здійснюватися прир. або штучними шляхами (напр., акліматизація в Україні ондатри, батьківщина якої — Америка). ІМУНІТЕТ (від лат. immunitas — звільнення, позбавлення) — прояв спрямованих на збереження сталості внутр. середовища захисних р-цій організму на генетично чужорідні речовини — антигени. Найчастіше поняття «t.» означає несприйнятливість організмів до збудників хвороб або отрут. Розрізняють 1. природний, зумовлений уродженими біол. особливостями, які передаються спадково, й набутий, що буває прир. — ем врагов, конкурентов, отсутствием кормов и т. д. Географическая (пространственная) И. возникает в пределах ареала вида и вызвана естеств. (горы, пустыни и т. д.) или антроп. (шоссе, газопровод) препятствиями. ИЗОТОПЫ (от гр. isos — равный, одинаковый и topos — место) — разновидности хим. элемента, в атомных ядрах которых содержится одинаковое число протонов, но разное число нейтронов. И. могут быть стабильными и радиоакт. Чем выше энергия ра-диоакт. И., тем больше потенциальная опасность для биол. материала. ИММИГРАНТЫ (от лат. immigrantis — вселяющийся) — животные (их виды, роды и т. д.), входящие в состав фауны данной территории, но переселившиеся туда (или перенесены человеком) из др. местности, где они возникли в процессе эволюции. ИММИГРАЦИЯ (от лат. immigro — вселяюсь) — вселение в какую-либо среду организмов, ранее в ней не обитавших. Может осуществляться естеств. или искусственными путями (напр., акклиматизация в Украине ондатры, родина которой — Америка). ИММУНИТЕТ (от лат. immunitas — освобождение, избавление) — проявление направленных на сохранение постоянства внутр. среды защитных р-ций организма на генетически чужеродные вещества — антигены. Чаще всего понятие «И.» означает невосприимчивость организмов к возбудителям болезней или ядам. Различают И. естествен ный, обусловленный врожденными биол. особенностями, передающимися по наследству, и при- унаслідок перенесеного захворювання — та штучним — унаслідок щеплень. І. — одна із захисно-пристосувальних властивостей усіх організмів, що допомагає їм зберігати свої фізіол. функції та життєздатність за зміни умов існування. ІМУНІТЕТ РОСЛИН — несприйнятливість або часткова стійкість рослин до хвороб і шкідників та продуктів їхньої життєдіяльності. Проявом І. р. є їхні стійкість і витривалість. Розрізняють І. р. природний, або вроджений (виникає й закріплюється в процесі еволюції), та набутий, або штучний (виникає після перенесення рослиною хвороби або внаслідок введення ослабленої чи вбитої культури збудника, а також у разі застосування антибіотиків і фітогормонів, що інактивують збудників хвороб). ІНВАЗІЯ (від лат. іпуазіо — вторгнення, напад) — 1) зараження організму тва-рннши-паразитами; 2) проникнення в угруповання нових, не характерних для нього видів. ІНГІБІТОРИ (від лат. іпЬіЬео — затримую, зупиняю) — прир. або синт. речовини, що пригнічують ферментативні р-ції та ін. клітинні процеси (перенесення речовин, передавання нервових імпульсів, біосинтез білків тощо). Прир. І. в організмі є продукти обміну речовин. У широкому розумінні І. — речовини, що гальмують складні біол. процеси (напр., І. росту рослин) або хім. р-ції (напр., І. корозії меобретенный, который бывает ес-теств. — вследствие перенесенного заболевания — и искусственным вследствие прививок. И. — одно из защитно-приспособительных свойств всех организмов, помогающее им сохранять свои физиол. функции и жизнеспособность при изменении условий существования. ИММУНИТЕТ РАСТЕНИЙ - невосприимчивость или частичная устойчивость растений к болезням и вредителям и продуктам их жизнедеятельности. Проявлением И. р. являются их устойчивость и выносливость. Различают И. р. естественный, или врожденный (возникает и закрепляется в процессе эволюции), и приобретенный, или искусственный (возникает после перенесения растением болезни или вследствие введения ослабленной или убитой культуры возбудителя, а также при применении антибиотиков и фито-гормонов, инактивирующих возбудителей болезней). ИНВАЗИЯ (от лат. туазю — вторжение, нападение) — 1) заражение организма животными-паразитами; 2) внедрение в сообщество новых, не характерных для него видов. ИНГИБИТОРЫ (от лат. тЫЬео — задерживаю, останавливаю) — прир. или синт. вещества, угнетающие ферментативные р-ции и др. клеточные процессы (перенос веществ, передачу нервных импульсов, биосинтез белков и т. д.). Естеств. И. в организме являются продукты обмена веществ. В широком понимании И. — вещества, тормозящие сложные биол. процессы (напр., И. роста растений) или хим. інсоляція талів). Деякі забруднювачі довкілля також можуть бути І. (напр., пестициди, важкі метали). ІНДИВІД — те саме, що й Особина. ІНДИКАТОР (від пізньолат. indicator — покажчик) — фіз. явище, хі\Гречови-на або організм, наявність, к-сть чи зміна стану, що свідчать про характер або зміну властивостей довкілля. ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ - фіз., хім. 4и біод. індикатор, що сигналізує про наявність* кількісну чи якісну зміну складу забруднювачів у довкіллі. ІНСЕКТАРІЙ (від лат. insectum — комаха) — приміщення для розведення й утримання комах, які використовуються в наук, дослідженнях і для боротьби зі шкідниками с.-г. культур. ІНСЕКТИЦИДИ [від лат. insectum — комаха та ...цид(и)] — хім. препарати, що призначені для боротьби з комахами — шкідниками с.-г. рослин і паразитами тварин (напр., хлорофос, карбофос). За ступенем токсичності для людини й тварин поділяються на сильнодійні, високо-, середньо- й малотоксичні. ІНСОЛЯЦІЯ (від лат. insolo — виставляю на сонце) — опромінення земної поверхні радіацією сонячною. Залежить від висоти стояння Сонця над горизонтом, висоти місцевості над рівнем моря, її експозиції. Залежно від стану довкілля, тривалості та інтенсивності І. її прояви можуть бути як позитивними, так і негативними для людини. р-ции (напр., И. коррозии металлов). Некоторые загрязнители окружающей среды также могут быть И. (напр., пестициды, тяжелые металлы). ИНДИВИД — то же, что Особь. ИНДИКАТОР (от позднелат. indicator — указатель) — физ. явление, хим. вещество или организм, наличие, кол-во или перемена состояния, указывающие на характер или изменение свойств окружающей среды. ИНДИКАТОР ЗАГРЯЗНЕНИЯ - физ., хим. или биол. индикатор, сигнализирующий о наличии, количественном или качественном изменении состава загрязнителей в окружающей среде. ИНСЕКТАРИЙ (от лат. insectum — насекомое) — помещение для разведения и содержания насекомых, используемых в науч. исследованиях и для борьбы с вредителями с.-х. культур. ИНСЕКТИЦИДЫ [от лат. insectum — насекомое и ...цид(ы)] — хим. препараты, предназначенные для борьбы с насекомыми — вредителями с.-х. растений и паразитами животных (напр., хлорофос, карбофос). По степени токсичности для человека и животных делятся на сильнодействующие, высоко-, средне- и малотоксичные, ИНСОЛЯЦИЯ (от лат. insolo — выставляю на солнце) — облучение земной поверхности радиацией солнечной. Зависит от высоты стояния Солнца над горизонтом, высоты местности над уровнем моря, ее экспозиции. В зависимости от состояния окружающей среды, продолжительности и интенсивности И. ее проявления могут быть как положительными, так и отрицательными для человека. ІНТОКСИКАЦІЯ (від лат. іп — у, всередину та гр. Іохікоп — отрута) — патологічний стан (отруєння), спричинений загальною дією на організм токсикантів, до яких, зокрема, належать свинець, хлор, ртуть, арсен, манган, фосфор, фтор та їхні сполуки. Розрізняють І. гострі та хронічні. ІНТРОДУКЦІЯ (від лат. іпІгосіисНо — введення) — переселення окремих видів тварин і рослин за межі їхнього прир. ареалу та адаптація їх до нових умов проживання. І. може бути цілеспрямованою — здійснюється для введення в культуру нових видів (напр., кукурудза, картопля інтроду-ковані в Європу з Америки) та спонтанною, коли організми заносяться в нові р-ни випадково й, акліматизувавшися тут, стають шкідниками або бур'янами. І. — початковий етап акліматизації рослин і тварин. ІНТРОДУЦЕНТ — новий для даного регіону організм (вид), цілеспрямова- . но або випадково внесений людиною, який успішно проник у прир. чи антроп. комплекси. ІРИГАЦІЯ — те саме, що й Зрошення. ІХТІОФАУНА (від гр. ісШЬуз — риба та фауна) — сукупність видів риб якоїсь водойми або водотоку. ИНТОКСИКАЦИЯ (от лат. т - в, внутрь и гр. 1хшк6п — яд) — патологическое состояние (отравление), вызванное общим действием на организм токсикантов, к которым, в частности, относятся свинец, хлор, ртуть, мышьяк, марганец, фосфор, фтор и их соединения. Различают И. острые и хронические. ИНТРОДУКЦИЯ (от лат. ЫюдисИо — введение) — переселение отдельных видов животных и растений за границы их естеств. ареала и их адаптация к новым условиям обитания. И. может быть целенаправленной — осуществляется для введения в культуру новых видов (напр., кукуруза, картошка интродуцированы в Европу из Америки) и спонтанной, когда организмы заносятся в новые р-ны случайно и, акклиматизировавшись тут, становятся вредителями или сорняками. И. — начальный этап акклиматизации растений и животных. ИНТРОДУЦЁНТ — новый для данного региона организм (вид), целенаправленно или случайно привнесенный человеком и успешно внедрившийся в прир. или антроп. комплексы*" ИРРИГАЦИЯ — то же, что Орошение. ИХТИОФАУНА (от гр. HYPERLINK "file:///oh/hys" \oh\hys — рыба и фауна) — совокупность видов рыб какого-либо водоема или водотока. ЙОД РАДІОАКТИВНИЙ - штучні радіонукліди йоду (ізотопи 129І і 1311), які потрапляють у довкілля з опадами радіоактивними після випробувань ядерної зброї, аварій на ядерних реакторах та А ЕС, а також виділяються під час дії установок з переробки ядерного палива. Період напіврозпаду ,29І - 1,6 • 107 років, 131І - 8,07 діб. У разі аварій на ядерних реакторах саме 131І здебільшого є причиною макс. радіоактивного зараження й тому використовується як індикатор радіоактивності. Й. р., потрапляючи в організм людини, нагромаджується насамперед у щитоподібній залозі, спричиняючи утворення пухлин. Найчастіше шлях радіоактивного зараження такий: опади атмосферні— ЙОД РАДИОАКТИВНЫЙ — искусственные радионуклиды йода (изотопы 1291 и ш попадающие в окружающую среду с осадками радиоактивными после испытаний ядерного оружия, аварий на ядерных реакторах и АЭС, а также выделяющиеся при работе установок по переработке ядерного топлива. Период полураспада 1291 — 1,6 • 107 лет, 1311 — 8,07 сут. При авариях на ядерных реакторах именно 1311, как правило, является причиной макс, радиоактивного заражения и поэтому используется как индикатор радиоактивности. Й. р., попадая в организм человека, накапливается прежде всего в щитовидной железе, вызывая образование опухолей. Чаще всего путь радиоактивного заражения ґрунт—рослини—корова—молоко— людина. ЙОНІЗАЦІЯ (від гр. ion — той, що йде) — утворення легких і важких іонів з електрично нейтральних частинок середовища під впливом на них факторів фізичних (електричний розряд, нагрівання, фотойонізація, випромінювання ультрафіолетове, випромінювання йонізуючі). Здатність до И. повітря мають рослини. Напр., у лісовому повітрі ступінь Й. в 2...З рази вищий, ніж у житлових приміщеннях. Утворенню корисних для організму людини легких іонів (зарядженні комплекси молекул атм. газів) сприяють дуб, акація, ялина, сосна. Деякі рослини (евкаліпт, магнолія, гвоздика садова, тис ягідний), навпаки, знижують уміст у повітрі легких іонів і підвищують конц. важких (частинки рідких і твердих домішок, завислих в повітрі атмосферному), що негативно впливає на самопочуття людей. ЙОНІЗУЮЧА РАДІАЦІЯ - див. Випромінювання йонізуюче. ЙОНОСФЕРА — див. у ст. Атмосфера. таков: осадки атмосферные — почва — растения — корова — молоко — человек. ИОНИЗАЦИЯ (от гр. ion — идущий) — образование легких и тяжелых ионов из электрически нейтральных частиц среды под воздействием разных факторов физических (электрический разряд, нагревание, фотоионизация, излучение ультрафиолетовое, излучения ионизирующие). Способностью к И. воздуха обладают растения. Напр., в лесном воздухе степень И. в 2...3 раза выше, чем в жилых помещениях. Образованию полезных для организма человека легких ионов (заряженные комплексы молекул атм. газов) способствуют дуб, акация, ель, сосна. Некоторые растения (эвкалипт, магнолия, гвоздика садовая, тис ягодный), наоборот, снижают содержание в воздухе легких ионов и повышают конц. тяжелых (частицы жидких и твердых примесей, взвешенных в воздухе атмосферном), что отрицательно влияет на самочувствие людей. ИОНИЗИРУЮЩАЯ РАДИАЦИЯ — см. Излучение ионизирующее. ИОНОСФЕРА — см. в ст. Атмосфера. КАДАСТР (від фр. cadastre — реєстр) — систематизоване зведення відомостей про об'єкти чи явища. Містить фіз.-геогр. хар-ку, класифікацію, дані про динаміку, картографічні й статистичні матеріали, екол.-соц.-екон. оцінку об'єкта чи явища, рекомендації щодо його використання, охорони тощо. К. складають періодично або шляхом неперервних спостережень за відповідним об'єктом. Розрізняють К. водний, К. детеріораційний, К. земельний, клімат., К. лісовий, грунт., ландшафтний, мінер, ресурсів, мед.-геогр., К. особливо охоронюваних природних об'єктів і територій, рекреаційний, промисловий, тваринного світу, рослинного світу та ін. КАДАСТР (от фр. cadastre — реестр) — систематизированный свод сведений об объектах или явлениях. Содержит физ.-геогр. хар-ку, классификацию, данные о динамике, картографические и статистические материалы, екол.-соц.-экон. оценку объекта или явления, рекомендации по его использованию, охране и т. д. К. составляют периодически или путем непрерывных наблюдений за соответствующим объектом. Различают К. водный, К. детериорационный, К. земельный, климат., К. лесной, почв., ландшафтный, минер, ресурсов, мед.-геогр., К. особо охраняемых природных объектов и территорий, рекреационный, промысловый, животного мира, растительного мира и др. КАДАСТР ВОДНИЙ — систематизоване зведення відомостей * про ресурси водні регіону, що включає їхні осн. гідрол. хар-ки. Містить дані про струмки, річки, озера, болота, моря, льодовики та води підземні, а також результати обліку використання вод. КАДАСТР ДЕТЕРІОРАЦІЙНИЙ - систематизоване зведення відомостей про погіршення умов довкілля — за-бруднення повітря, водойм, ґрунтів, знищення рослинності, тварин тощо. Складається на підставі картографічних матеріалів даного регіону з урахуванням усіх джерел забруднення, їх взаємодії, поширення, а також форм впливу на прир. комплекси й людину. КАДАСТР ЗЕМЕЛЬНИЙ — систематизоване зведення даних про прир., госп. і правовий стан земель, необхідних для орг-ції рац. використання й охорони земель. КАДАСТР ЛІСОВИЙ — систематизоване зведення даних про ресурси лісові (в т. ч. про їх використання), детальна хар-ка різних лісових масивів. КАДАСТР ОСОБЛИВО ОХОРОїІЮВА-НИХ ПРИРОДНИХ ОБ'ЄКТІВ І ТЕРИТОРІЙ — систематизоване зведення відомостей про всі території та прир. об'єкти, що мають охоронну цінність. Крім загальних кадастрових показників, містить такі дані, як дата надання статусу, ступінь охорони та ін. КАДМІЙ — сріблясто-білий м'який метал, який добувається попутно з цинкових руд. Належить до важких металів. Застосовується для виготов- КАДАСТР ВОДНЫЙ — систематизированный свод сведений о ресурсах водных региона, включающий в себя их осн. гидрол. хар-ки. Содержит данные о ручьях, реках, озерах, болотах, морях, ледниках и водах подземных, а также результаты учета использования вод. КАДАСТР ДЕТЕРИОРАЦИОННЫЙ - систематизированный свод сведений об ухудшении условий окружающей среды — загрязнении воздуха, водоемов, почв, уничтожении растительности, животных и т. д. Составляется на основе картографических материалов данного региона с учетом всех источников загрязнения, их взаимодействия, распространения, а также форм влияния на прир. комплексы и человека. КАДАСТР ЗЕМЕЛЬНЫЙ - систематизированный свод данных о естеств., хоз. и правовом состоянии земель, необходимых для орг-ции рац. использования и охраны земель. КАДАСТР ЛЕСНОЙ — систематизированный свод данных о ресурсах лесных (в т. ч. об их использовании), детальная хар-ка различных лесных „массивов. КАДАСТР ОСОБО ОХРАНЯЕМЫХ ПРИРОДНЫХ ОБЪЕКТОВ И ТЕРРИТОРИЙ — систематизированный свод сведений о всех территориях и прир. объектах, имеющих охранную ценность. Кроме общих кадастровых показателей, содержит такие данные, как дата присвоения статуса, степень охраны и др. КАДМИЙ — серебристо-белый мягкий металл, получаемый попутно из цинковых руд. Относится к тяжелым металлам. Применяется для изготовлелення захисних покриттів, в акумуляторах, ядерній енергетиці. К. та його сполуки справляють мутагенну, тера-тогенну та канцерогенну дію на організми. Біол. період напіврозпаду К. — 19 років. Його ГДК— 0,001 мг/л. Підвищений уміст К. спостерігається в морських фосфоритах, морських рослинах і кістках риб, у деяких поліметалічних рудах, а також у сигаретах. КАЛІЦТВА — див. Уроджені аномалії. КАНАЛІЗАЦІЯ (від лат. canalis — труба, жолоб) — комплекс інженерних споруд, обладнання й санітарних заходів, що забезпечують збирання й відведення вод стічних населеного пункту або підприємства до очисних споруд, а також їх очищення й знезараження перед утилізацією або скиданням у водойму чи водотік. Належить до екологічно небезпечних об'єктів (у разі аварії). КАНІБАЛІЗМ [від фр. cannibale — людожер] — 1) поїдання тваринами особин свого виду; один із проявів внутрішньовидової конкуренції організмів. Тимчасовий К. спостерігається за несприятливих умов проживання (брак їжі, переущільнення популяції тощо). К. відомий у більш як 1300 видів тварин; 2) людожерство. КАНЦЕРОГЕНИ [від лат. cancer — рак та ...ген(и)] — речовини або фіз. агенти, що спричиняють за певних умов утворення злоякісних пухлин. Відомо більш як 500 речовин із канцерогенним ефектом. Осн. джерелами викидів, що містять К., є підприємства термічної переробки вугілля й нафти, авто- й авіатранспорт та ін. ния защитных покрытий, в аккумуляторах, ядерной энергетике. К. и его соединения оказывают мутагенное, тератогенное и канцерогенное действие на организмы. Биол. период полураспада К. — 19 лет. Его ПДК — 0,001 мг/л. Повышенное содержание К. наблюдается в морских фосфоритах, морских растениях и костях рыб, в некоторых полиметаллических рудах, а также в сигаретах. УРОДСТВА — см. Врожденные аномалии. КАНАЛИЗАЦИЯ (от лат. canalis — труба, желоб) — комплекс инженерных сооружений, оборудования и санитарных мер, обеспечивающих сбор и отведение вод сточных населенного пункта или предприятия к очистным сооружениям, а также их очистку и обеззараживание перед утилизацией или сбросом в водоем или водоток. Относится к экологически опасным объектам (в случае аварии). КАННИБАЛИЗМ [от фр. cannibale — людоед] — 1) поедание животными особей своего вида; одно из проявлений внутривидовой конкуренции организмов. Временный К. наблюдается при неблагоприятных условиях обитания (недостаток нищи, переуплотнение популяции и т. д.). К. известен у более чем 1300 видов животных; 2) людоедство. КАНЦЕРОГЕНЫ [от лат. cancer — рак и ...ген(ы)] — вещества или физ. агенты, вызывающие при определенных условиях образование злокачественных опухолей. Известно более 500 веществ с канцерогенным эффектом. Осн. источниками выбросов, содержащих К., являются предприятия термической переработки угля и нефти, авто- и авиатранспорт и др. КАРАНТИН (від іт. quaranta giorni — сорок днів) — система держ. і місцевих запобіжних заходів, які дають змогу не допустити проникнення на територію держави, регіону й поширення в їхніх межах інфекційних захворювань із осередка епідемії, а також небажаних видів (шкідників, бур'янів, збудників хвороб рослин і тварин), що становлять небезпеку для видів місцевих і людей. До карантинних захворювань належать чума, холера, віспа, малярія, сибірка, ящур та ін. КАРБОЛІН — червоно-бура рідина із запахом дьогтю, яку добувають із кам'яновугільного дьогтю; нерозчинна у воді. Містить феноли, антрацен, фенантрен та ін. сполуки. Застосовується як засіб захисту деревини від гниття й у садівництві — для обприскування фруктових дерев. К. — канцероген, сильно подразнює шкіру й дихальні шляхи. КАРСТ (нім. Karst, за назвою плато Крас на Балканах) — сукупність явищ, пов'язаних із розчиненням водою гірських порід (вапняки, пісковики, доломіти, крейда, гіпси, кам'яна сіль) та утворенням у них порожнин (проваль, печер, улоговин, вирв тощо). К. негативно впливає на циркуляцію й режим вод підземних і вод поверхневих. Антроп. порушення поверхні літосфери посилюють карстові явища. КАТАБОЛІЗМ (від гр. katabole — скидання) — одна зі сторін внутрішньоклітинного обміну речовин; на відміну від анаболізму характеризується сукупністю р-цій, які супроводжуються КАРАНТИН (от ит. quaranta giorni — сорок дней) — система гос. и местных предупреждающих мероприятий, которые позволяют не допустить проникновение на территорию государства, региона и распространение в их пределах инфекционных заболеваний из очага эпидемии, а также нежелательных видов (вредителей, сорняков, возбудителей болезней растений и животных), представляющих опасность для видов местных и людей. К карантинным заболеваниям относятся чума, холера, оспа, малярия, сибирская язва, ящур и др. КАРБОЛЙН — красно-бурая жидкость с запахом дегтя, получаемая из каменноугольного дегтя; нерастворима в воде. Содержит фенолы, антрацен, фенантрен и др. соединения. Применяется как средство защиты древесины от гниения и в садоводстве — для опрыскивания фруктовых деревьев. К. — канцероген, сильно раздражает кожу и дыхательные пути. КАРСТ (нем. Karst, по названию плато Крас на Балканах) — совокупность явлений, связанных с растворением водой горных пород (известняки, песчаники, доломиты, мел, гипсы, каменная соль) и образованием в них пустот (провалов, пещер, котловин, воронок и т. д.). К. отрицательно влияет на циркуляцию и режим вод подземных и вод поверхностных. Антроп. ^нарушения поверхности литосферы усиливают карстовые явления. КАТАБОЛИЗМ (от гр. katabole — сбрасывание) — одна из сторон внутриклеточного обмена веществ', в отличие от анаболизма характеризуется совокупностью р-ций, сопровождающих- кислотні дощі розпадом (дисиміляцією) складних орган, сполук клітин. КАТАКЛІЗМ (від гр. kataklysmos — повінь, потоп, загибель) — раптовий руйнівний переворот, катастрофа, лихо; стрибкоподібна раптова зміна структури угруповання (зазвичай із катастрофічними наслідками) під впливом факторів антропогенних або прир.; одна з форм динаміки біоценозів. КАТАСТРбФА ЕКОЛОГІЧНА - див. Екологічна катастрофа. КВОТА (від пізньолат. quota — частина, частка) — встановлений законодавчо або міжнар. угодою ступінь використання ресурсу природного або норма якогось впливу на довкілля (напр., забруднення певною речовиною). Обчислюється для кожного користувача (підприємства або країни) як частка від загальної суми такого використання або впливу всіма країнами, підприємствами й т. д. КИСЛОТИ —- хім. сполуки, що дисоціюють у водному розчині з утворенням іонів водню. Чим вища конц. цих іонів, тим сильніша К. (сірчана, нітратна, соляна) й тим менше значення рН. К. можуть спричинити сильні хім. опіки шкіри та очей. У газах димових, що утворюються під час спалювання палива, містяться оксиди азоту й діоксид сірки, які реагують із водою, що присутня в повітрі атмосферному, утворюючи нітратну й сірчану К. Див. Кислотні дощі, Опади кислотні. КИСЛОТНІ ДОЩІ - опади атмосферні, що містять значну к-сть сірчаної кислоти, менше — нітратної, хлося распадом (диссимиляцией) сложных орган, соединений клеток. КАТАКЛИЗМ (от гр. kataklysmos — наводнение, потоп, гибель) — внезапный разрушительный переворот, катастрофа, бедствие; скачкообразное внезапное изменение структуры сообщества (обычно с катастрофическими последствиями) под влиянием факторов антропогенных или прир.; одна из форм динамики биоценозов. КАТАСТРбФА ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ - см. Экологическая катастрофа. КВбТА (от позднелат. quota — часть, доля) — установленная законодательно либо междунар. соглашением степень использования ресурса природного или норма какого-либо влияния на окружающую среду (напр., загрязнения определенным веществом). Рассчитывается для каждого пользователя (предприятия или страны) как доля от общей суммы такого использования или влияния всеми странами, предприятиями и т. д. КИСЛОТЫ — хим. соединения, диссоциирующие в водном растворе с образованием ионов водороДа. Чем выше конц. этих ионов, тем сильнее К. (серная, нитратная, соляная) и тем меньше значение рН. К. могут вызывать сильные хим. ожоги кожи и глаз. В газах дымовых, образующихся при сжигании топлива, содержатся оксиды азота ц диоксид серы, которые реагируют с водой, присутствующей в воздухе атмосферном, образуя нитратную и серную К. См. Кислотные дожди, Осадки кислотные. КИСЛбТНЫЕ ДОЖДИ - осадки атмосферные, содержащие значительное кол-во серной кислоты, меньше — роводень та ін. Утворюються в результаті забруднення атмосфери діок-сидом сірки, оксидами азоту та ін. речовин унаслідок спалювання кам'яного вугілля, мазуту на ТЕС та ін. пром. підприємствах. Хім. речовини, взаємодіючи з краплинами дощу, утворюють кислоти, потім солі кислот, що ще більше посилює їхню токсичну дію. К. д. негативно впливають на довкілля: значно збільшується кислотність ґрунту, води, що спричиняє загибель лісів, мешканців водойм; руйнуються споруди, архітектурні пам'ятки тощо. Щорічні викиди оксидів азоту й діоксиду сірки у світі досягають 300 млн т. Див. також Опади кислотні. КИСЛбТНІ 6ПАДИ — див. Опади кислотні. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАБРУДНЕНЬ - див. у ст. Забруднення середовища. КЛІМАКС (від гр. кіітах — драбина) — стан динамічної рівноваги біогеоценозу, що характеризується відсутністю сукцесійних змін. Необхідно враховувати при експлуатації лісових і степових угідь. КЛІМАТ [від гр. кііта (кіітаїоз) — нахил (земної поверхні до сонячних променів)] — багаторічний режим погоди в даній місцевості, що визначається геогр. умовами (широтою, висотою над рівнем моря, віддаленістю від океану, рельєфом суші, характером підстильної поверхні), а також антропогенним впливом та ін. факторами. Ці фактори визначають широтну зональність і сприяють формуванню місцевих варіантів К. В основу клімат, районування Землі покладено поділ тенитратной, хлороводород и др. Образуются в результате загрязнения атмосферы диоксидом серы, оксидами азота и др. веществ вследствие сжигания каменного угля, мазута на ТЭС и др. пром. предприятиях. Хим. вещества при взаимодействии с каплями дождя образуют кислоты, затем соли кислот, что еще больше усиливает их токсическое действие. К. д. отрицательно^ влияют на окружающую среду: значительно увеличивается кислотность почвы, воды, что вызывает гибель лесов, обитателей водоемов; разрушаются строения, архитектурные памятники и т. д. Ежегодные выбросы оксидов азота и диоксида серы в мире достигают 300 млн т. См. также Осадки кислотные. КИСЛбТНЫЕ ОСАДКИ - см. Осадки кислотные. КЛАССИФИКАЦИЯ ЗАГРЯЗНЕНИЙ -см. в ст. Загрязнение среды. КЛИМАКС (от гр. кНтах — лестница) — состояние динамического равновесия биогеоценоза, характеризующееся отсутствием сукцессионных изменений. Необходимо учитывать при эксплуатации лесных и степных угодий. КЛИМАТ [от гр. кНта (кИтаКк) — наклон (земной поверхности к солнечным лучам)] — многолетний режим погоды в данной местности, определяемый геогр. условиями (широтой, высотой над уровнем моря, отдаленностью от океана, рельефом суши, характером подстилающей поверхности), а также антропогенным воздействием и др. факторами. Эти факторы определяют широтную зональность и способствуют формированию местных вариантов К. В основе климат. риторії на пояси, зони та обл. з більш або менш однорідними клімат, умовами. К. — один із визначальних факторів екологічних, факторів середовища, що істотно впливають на водний режим, ґрунт, рослинний покрив та ін. прир. компоненти* всі без винятку організми. У зв'язку з глобальними антроп. змінами К. на планеті необхідне співробітництво всіх країн світу в реалізації глобальної стратегії захисту К., викладеної в Конвенції ООН про зміни клімату (1992), суть якої зводиться до такого: треба стабілізувати конц. газів, що спричиняють парниковий ефект в атмосфері, на рівні, який не створював би загрозливого дисбалансу в світовій клімат, системі. КЛІМАТ ПРИМІЩЕННЯ — мікроклімат внутр. приміщень будівель. К. п. визначається температурою (комфортною вважається 18...26 °С), вологістю повітря (35...65 %), рухом повітря, особливо за наявності кондиціонера (зі швидкістю не вищою за 1 м/с), а також радіоактивністю середовища, електромагнітними полями, вмістом у повітрі шкідливих речовин (від лакофарбових матеріалів, мийних засобів, меблів та ін.). КЛІМАТРбН (від клімат та гр. іЬгбпов — місцеперебування) — складна інженерна споруда, оснащена обладнанням для відтворення в штучних умовах різних кліматів; оранжерея зі штучним кліматом. КОЕВОЛЮЦІЯ (від лат. со — спільний та еволюція) — спільна еволюція двох районирования Земли лежит разделение территории на пояса, зоны и обл. с более или менее однородными климат, условиями. К. — один из определяющих факторов экологических, факторов среды, оказывающих существенное влияние на водный режим, почву, растительный покров и др. прир. компоненты, все без исключения организмы. В связи с глобальными антроп. изменениями К. на планете необходимо сотрудничество всех стран мира в реализации глобальной стратегии защиты К., изложенной в Конвенции ООН об изменениях климата (1992), суть которой сводится к следующему: нужно стабилизировать конц. газов, вызывающих парниковый эффект в атмосфере, на уровне, который не создавал бы угрожающего дисбаланса в мировой климат, системе. КЛИМАТ ПОМЕЩЕНИЯ - микроклимат внутр. помещений строений. К. п. определяется температурой (комфортной считается 18...26 °С), влажностью воздуха (35»..65 %), движением воздуха, особенно при наличии кондиционера (со скоростью не выше 1 м/с), а также радиоактивностью среды^ электромагнитными полями, содержанием в воздухе вредных веществ (от лакокрасочных материалов, моющих средств, мебели и др.). КЛИМАТРОН (от климат и гр. Лгб-по$ — местопребывание) — сложное инженерное сооружение, оснащенное оборудованием для воспроизведения в искусственных условиях различных климатов; оранжерея с искусственным климатом. КОЭВОЛЮЦИЯ (от лат. со — совместный и эволюция) — совместная эволю- колонія або більше видів, які об'єднані тісними екол. зв'язками, але не обмінюються генами. У вужчому розумінні К. — евол. взаємозв'язки будь-якого організму та його найближчих партнерів у біоценозі, напр. рослин і тварин, які харчуються ними, паразитів та їхніх хазяїв, квіткових рослин і тварин, котрі запилюють їх. Наслідком К. є взаємні адаптації двох видів, що забезпечують можливість їх спільного існування та підвищення стійкості біоценозу як цілісної біол. системи. КОЛбНІЯ (від лат. colonia — поселення) — групове поселення осідлих тварин. Може існувати тривалий час або виникати лише на період розмноження, як, напр., у багатьох птахів — граків, чайок. Найскладніший тип К. характерний для гуртосімейних комах (термітів, мурашок, бджіл, ос та ін.). Див. також Популяція. КОМЕНСАЛІЗМ (від пізньолат. сот-mensalis — співтрапезник) — тип співжиття особин різних видів, за якого один організм (коменсал) існує за рахунок ін. (хазяїна), не завдаючи йому шкоди. Проявляється у формі квартирантства (використання коменсалом для оселення організму хазяїна або частини його середовища проживання) або нахлібництва (живлення залишками їжі хазяїна). К. дуже поширений у природі. КОМПбСТ (англ., фр. compost, від лат. compositus — складений) — орган, добриво, що утворюється в результаті розкладання рослинних і тваринних ция двух или более видов, которые объединены тесными экол. связями, но не обмениваются генами. В более узком смысле К. — эвол. взаимосвязи любого организма и его ближайших партнеров в биоценозе, напр. растений и питающихся ими животных, паразитов и их хозяев, цветковых растений и опыляющих их животных. Следствием К. являются взаимные адаптации двух видов, обеспечивающие возможность их совместного существования и повышение устойчивости биоценоза как целостной биол. системы. КОЛбНИЯ (от лат. colonia — поселение) — групповое поселение оседлых животных. Может существовать длительное время или возникать только на период размножения, как, напр.,' у многих птиц — грачей, чаек. Наиболее сложный тип К. характерен для общественных насекомых (термитов, муравьев, пчел, ос и др.). См. также Популяция. КОММЕНСАЛИЗМ (от позднелат. commensalis — сотрапезник) — тип сожительства особей разных §идов, при котором один организм (комменсал) существует за счет др. (хозяина), не нанося ему вреда. Проявляется в форме квартирантства (использование комменсалом для поселения организма хозяина или части его среды обитания) или нахлебни-честв-а (питание остатками пищи хозяина). К. очень распространен в природе. КОМПОСТ (англ., фр. compost, от лат. compositus — составной) — орган, удобрение, образующееся в результате разложения растительных и жи решток, госп. і і побутових відходів різними деструкторами (насамперед безхребетними) та ґрунт, мікроорганізмами (грибами, бактеріями). КОНВЕНЦІЯ ПРО БІОРІЗНОМАНІТ-НІСТЬ — один з осн. документів, ухвалених Конференцією ООН із питань довкілля й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). Конференція вперше проголосила збереження біорізноманітності спільним завданням і пріоритетним напрямом діяльності всього людства, оскільки воно'усвідомлює екол., ге-нет., соц., екоц"., наук., виховну, культурну, рекреаційну та естетичну цінність біорізноманітності, її величезне значення для еволюції та збереження систем біосфери, які підтримують життя. Біорізноманітність істотно зменшується внаслідок діяльності людини, тому необхідно передбачити можливість її втрати, запобігти небезпеці й усунути причини цього. К. про б. було створено пост, орган, що визначає стратегію й системи конкретних правових, наук., фінансових, техн., технол. та ін. заходів зі збереження біорізноманітності, — Конференцію Сторін. У К. про б. зазначено також, що збереження біорізноманітності пов'язане як із комплексними заходами для забезпечення виживання людства, так і з конкретними діями заради збереження біорізноманітності певного рівня — генет., видової, еко-системної. КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ПРИНЦИП, Гаузе закон — відкрита Г. Ф. Гаузе (1934) закономірність, вотных остатков, хоз. и бытовых отходов различными деструкторами (прежде всего беспозвоночными) и почв, микроорганизмами (грибами, бактериями). КОНВЕНЦИЯ О БИОРАЗНООБРАЗИИ — один из осн. документов, принятых Конференцией ООН по вопросам окружающей среды и развития (Рио-де-Жанейро, 1992). Конференция впервые провозгласила сохранение биоразнообразия общей задачей и приоритетным направлением деятельности всего человечества, поскольку оно осознает экол., генет., соц., экон., науч., воспитательную, культурную, рекреационную и эстетическую ценность биоразнообразия, его огромное значение для эволюции и сохранения систем биосферы, поддерживающих жизнь. Биоразнообразие существенно уменьшается в результате деятельности человека, поэтому необходимо предвидеть возможность его потери, предотвратить опасность и устранить причины этого. К. о б. был создан пост, орган, определяющий стратегию и системы конкретных правовых, науч., финансовых, техн., технол. и др. мер по сохранению биоразнообразия, — Конференция Сторон. В К. о б. отмечено также, что сохранение биоразнообразия связано как с комплексными мероприятиями для обеспечения выживания человечества, так и с конкретными действиями ради сохранения биоразнообразия определенного уровня — генет., видового, экосистемного. КОНКУРЕНТНОГО ИСКЛЮЧЕНИЯ ПРИНЦИП, Гаузе закон — открытая Г. Ф. Гаузе (1934) закономерность, згідно з якою в прир. біогеоценозах (особливо клімаксових) к-сть екологічних ніш збігається з к-стю видів, що населяють цей біогеоценоз. Якщо ніші, зайняті різними популяціями, частково перекриваються, то такі види починають конкурувати між собою за той ресурс, за яким відбувається перекривання (напр., за їжу), що призводить до поступового витіснення менш конкурентоспроможного виду. Див. також Конкуренція організмів. КОНКУРЕНЦІЯ ОРГАНІЗМІВ (від лат. сопсиггепНа — змагання, суперництво) — форма взаємовідносин між організмами та їхніми угрупованнями, що проявляється у змаганні за засоби існування й умови розмноження (їжа, місцеперебування, світло, вода тощо). Один із важливих компонентів боротьби за існування. Розрізняють К. о. внутрішньовидову (в межах популяції та між популяціями одного виду) та міжвидову (між різними видами). К. о. відіграє важливу роль у видоутворенні як один із факторів прир. добору. КОНСбРТИ (від лат. сотого — співучасник) — члени (компоненти) кон-сорції, які залежать безпосередньо від видів-домінантів. КОНСбРЦІЯ (від лат. сопбоіііо — співучасть, спільність) — група видів тварин, рослин і мікроорганізмів у біогеоценозі, більш або менш тісно пов'язаних (просторово чи трофічно) з однією з особин або цілою популяцією певного виду (ядром К.). Напр., у дубовому лісі до К. дуба входять: шапкові гриби, які утворюють согласно которой в еЬтеств. биогеоценозах (особенно климаксных) кол-во экологических ниш совйадает с кол-вом видов, населяющих Зтот биогеоценоз. Если ниши, занимаемые разными популяциями, частичное перекрываются, то такие виды начинают конкурировать между собой за Трт ресурс, по которому происходит" перекрывание (напр., за пищу), чтср приводит к постепенному вытеснению менее конкурентоспособного вида. См. также Конкуренция организмов. КОНКУРЕНЦИЯ ОРГАНИЗМОВ (от лат. сопсиггепНа — состязание, сопер- ничество) — форма взаимоотноше- ний между организмами и их сообще- ствами, проявляющаяся в состязании за средства существования и условия размножения (пища,, местообитание, свет, вода и т. д.). Один из важных компонентов борьбы за существова- ние. Различают К. о. внутривидо- вую (в пределах популяции и между популяциями одного вида) и межви- довую (между разными видами). К. о. играет важную роль в видообра- зовании как один из факторов ес- теств. отбора. . " КОНСбРТЫ (от лат. сороге — соучастник) — члены (компоненты) консор-ции, зависящие непосредственно от видов-доминантов. КОНСбРЦИЯ (от лат. сошойю — соучастие, общность) — группа видов животных, растений и микроорганизмов в биогеоценозе, более или менее тесно связанных (Пространственно или трофически) с одной из особей или целой популяцией определенного вида (ядром К.). Напр., в дубовом лесу в К. дуба входят: шляпочные мікоризу, паразитичні гриби-трутови-ки, лишайники, що оселяються на корі, птахи, котрі гніздяться на кроні, гусінь і довгоносики, що поїдають листя, бактерії^ що розкладають листовий опад, кабани, які поїдають жолуді, й т. д. КОНСУМЕНТИ (від лат. соїтанпо — споживаю) — організми (всі тварини, частина мікроорганізмів, сапрофіти й паразитичні рослини), які живляться безпосередньо або через ін. організми готоврю орган, речовиною, синтезованою автотрофами. Розрізняють К. первинні (рослиноїдні організми) та К. вторинні (м'ясоїдні організми). К. відіграють велику роль у кругообігу речовин біологічному, передаючи нагромаджену продуцентами частину енергії сонячної ланцюгами живлення. КОНТИНЕНТ — те саме, що й Материк. a p d d d#y ¤71$^„’ `„py hO;–0JV . d&y ¤21$^„—`„iy A EhEcIe?xNoO*OeLOe?*RO&UnaN1/2©¦?’‚re d!y ¤ 1$^„?`„fy Ae oe x ? c Ae ??Uf ? O oe oaeUaeo?Uaeo?Uaeo?oaeUaeUaeUaeUaeEaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoA1/4A1/4 ¶1/4A1/4A1/4A1/4A1/4A1/4A1/4A1/4?1/4A1/4 y ¤>1$^„?`„ry

–

(

@

P

?

c

:JT

d

?

?

hO;–0J^

(

H

p

–

o

?

?

`

`„py

?

¶

hO;–0J_@?-

`„py

y1$]„^„„`„|y

r

t

0 ? ? d-y ¤.1$^„?`„ry d&y ¤:1$^„‹`„uy `„py d(y ¤>1$^„—`„iy

^„?`„ry

&

–

L

P

?

E

ae

d

?

i

? A ?

ae

d-y ¤)1$^„‹`„uy

–

\

^„‹`„uy

–

?

c

P

`

?

1/4

3/4

I

`„py

y1$]„ ^„„`„|y

d&y ¤71$`„

^„?`„ry

u

@

A

O

th

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

&

?

D

Z

?

?

O

t

?-

?-

”

?#

¬#

–%

‘

???????y???????????y?????z?????y???????y?????y???????y?????y????????.?ue
??????Z

?

?

~

e

i

F

t

AE

ae

?

U

?

E

I

†-

?-

L

\

o

D

d

?

¤

r!

‚!

?”

°”

?#

¬#

a$

i$

,%

@%

N%

IN%

R%

?%

–%

Oe%

i%

z&

„&

Ae&

e&

D’

X’

u’

(

“(

.(

?(

 (

ue(

)

?)

E)

l*

?*

A*

ae*

+

(+

oe+

,

–

2-

p/

v/

x/

z/

?/

?/

20

>0

|0

”0

21

0

Oe1

I3

„5

?9

p:

???????????y???????????????y??????????5

 5

6

6

O7

th7

n8

?8

¬8

a8

ae8

9

?9

?9

O9

O9

(:

R:

;

,;

¬;

?;

>

B>

x>

„>

?>

e>

?

F?

d?

–?

 ?

AE?

a?

@

$@

(@

4@

L@

P@

I@

TH@

‚B

?B

.C

BC

tC

¤C

?C

IC

XD

|D

?D

 D

?D

-E

xE

„E

oeE

F

–F

cF

G

G

Jp:

x

4@

|D

BE

rG

JI

LI

lL

G

-G

&G

PG

fG

3/4H

I

I

8I

LI

`I

vI

‚J

3/4J

AeJ

ueJ

K

’K

cK

AEK

.L

JL

lL

nL

AL

?L

UeL

eL

?M

N

N

8N

:N

^N

rN

®N

EN

-O

XO

?O

EO

EO

oO

P

`P

tP

vP

P

3/4P

OP

iP

R

LR

rR

?R

?R

S

S

T

ZT

^T

?T

?T

(U

8U

^U

OeU

oU

nV

~V

?V

hO;–0J_FlL

nL

8N

:N

EO

EO

?R

-V

thW

cY

U\

?????????????y?????”?????????????y???”??????V

?V

¶W

IW

OW

thW

“X

8X

~X

 X

oX

6Y

hY

cY

IY

THY

BZ

ZZ

tZ

®Z

EZ

EZ

eZ

H\

|\

c\

¶\

U\

]

,]

4]

J]

L^

b^

„^

?^

ae^

th^

>_

T_

¬_

A_

ca

?a

Oa

b

:b

?b

Ib

c

.c

‚c

?c

?d

Ad

2e

@e

ne

„e

ae

oe

oee

f

$g

pg

†g

?g

¤g

®h

AEh

eh

i

@i

Vi

?i

°i

hO;–0JVK?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

°i

j

j

ek

l

Pl

?l

ael

m

Zm

rm

Em

Om

in

un

fo

ro

?o

°o

p

“p

&p

“

“

®“

O“

”

”

.”

› f› |› F? T? ?? ¤? ?? Ue? hO;–0J_L?’ ?? ¦? ?? ?? Ue? TH? a? V¤ X¤ Z¤ v? "? $? d&y ¤01$]„ ^„„`„|y Ue? a? c c c .c ”c ?c *F TF ?F ?F AF ueF V¤ Z¤ o¤ th¤ Y @Y fY rY D¦ H¦ ?¦ ?¦ a¦ °¬ 1/4¬ 3/4¬ U¬ J ` ae ® B® R® ?® ¶® Ue? e? ° (° \° h° |± ?± i± o± $? &? h? ’? T? h? x? ¦? E? TH? i? u? N? d? ?? Oe? Hµ Tµ oµ thµ r¶ ~¶ &· 2· hO;–CJ aJ H$? &? ¦? ? ? ? o? oe? ?1/4 3/4 oA ???????????y???????????????y?????????????y?????}?????????y?????????????? ?y???????2· ^· j· „· · 1/4· E· \? f? ?? A? i? ? ? ? .? 8? p? ?? o? oe? » .» j» t» „» ’» ?» ,1/4 f1/4 j1/4 ?1/4 Oe1/4 1/2 O1/2 e1/2 o1/2 3/4 >3/4

T3/4

n3/4

z3/4

TH3/4

o3/4

?

p?

e?

oe?

?A

?A

&A

2A

thA

A

2A

>A

fA

rA

?A

¦A

DA

NA

|A

?A

OeA

eA

Ae

Ae

vA

?A

FAE

TAE

?AE

HoA

AE

cAE

¤AE

°E

?E

?E

4I

?I

BI

DI

?AE

’AE

°AE

?AE

AEAE

eAE

*C

4C

DC

¤C

¶C

1/4C

3/4C

AEC

OC

OC

ueC

?E

°E

?E

OE

aE

iE

thE

E

E

E

2E

:E

DE

JE

TE

‚E

?E

AE

AeE

IE

IE

?E

E

-E

(E

,E

|E

?E

EE

UE

UeE

eE

iE

E

AeE

oE

oeE

I

I

I

4I

RI

VI

tI

?I

?I

3/4I

AI

OeI

oeI

“I

*I

JI

RI

lI

BI

DI

vI

„I

?I

oI

I

I

I

I

0I

^I

fI

?I

?I

°I

aeI

thI

V?

d?

z?

|?

??

??

N

-N

.N

’N

¬N

?N

oN

O

1/4O

aeO

?O

ueO

O

ZO

†O

3/4O

EO

OO

oO

&O

;DI

??

1/4O

oO

POe

¬Oe

dO

EU

$Ue

&Ue

\Ue

TH

d!y ¤+1$^„‹`„uy

&O

0O

AO

OO

eO

O

THO

Oe

8Oe

POe

‚Oe

¬Oe

OOe

iOe

*

8*

@*

‚*

?O

?O

-U

,U

^U

?U

–U

1/4U

AU

aeU

?U

¤U

?U

1/4U

EU

aeU

?U

U

$U

(U

8U

ae ae "ae Hae Aae uae oec e "e 2e e ,e ^e e ¶e Ie TH Uea ae ae aeae Hae ?ae 2e Pe °i ¬i ®i d&y ¤i1$]„^„†`„zy Ie e Pe te ?e Oee aee ?i ?i ®i Ei i 8i >i

Xi

ni

?i

¶i

Uei

aei

ei

?

?

?

-?

“?

6?

V?

I?

i?

“n

.n

fo

ho

†o

?o

–o

?o

eo

oo

tho

o

o

>o

ho

?o

3/4o

oeo

uo

o

8o

fo

vo

|o

?o

’o

hO;–0J_7?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

’o

aeo

?o

o

*o

Do

No

lo

†o

?o

?o

?o

foe

xoe

?oe

?oe

¤oe

¶oe

?oe

/

/

/

J/

I/

O/

U/

i/

th/

o

o

,o

Zo

ho

jo

no

„o

?o

THo

&u

0u

8u

Ru

Zu

u

®u

,u

Du

?u

?u

aeu

ue

>ue

Fue

Zue

lue

6u

aeu

>ue

Zy

?y

°th

oey

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

V

8

V

a

ae

d#y ¤??????????????????????????????????? ???????????????????? ?   O e ? hO;–0JV=????????? ? ? ???????y???? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? d-y ¤ 1$ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? y ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? 8? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? d#y1$ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? d#y ¤1$? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? hO;–CJ aJ ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? d#y ¤:1$^„?`„ry . ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? j v c D X Z hO;–0JVHКОНТРбЛЬ ЗА НАВКбЛИШНІМ СЕ-РЕДбВИЩЕМ — система заходів (глобального, регіонального й локального рівня), що передбачає спостереження за станом і зміною хар-к особливо важливих для біоти й людини компонентів середовища (повітря, води, фону радіоактивного тощо), зіставлення добутих даних із нормативами, стандартними хар-ками, виявлення джерел і факторів негативних змін та інформування керівних органів про стан довкілля. КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ІЗ ПИТАНЬ ДОВКІЛЛЯ Й РбЗВИТКУ - зустріч глав 179 держав світу за участі 18 тис. представників громадських, урядових, наук., ділових та ін. орг-цій, що грибы, образующие микоризу, паразитические грибы-трутовики, лишайники, поселяющиеся на коре, птицы, гнездящиеся на кроне, гусеницы и долгоносики, поедающие листья, бактерии, разлагающие опавшие листья, кабаны, поедающие жолуди, и т. д. КОНСУМЁНТЫ (от лат. со^шпо — потребляю) — организмы (все животные, часть микроорганизмов, сапрофи-ты и паразитические растения), питающиеся непосредственно или через др. организмы готовым орган, веществом, синтезированным автотрофами. Различают К. первичные (растительноядные организмы) и К. вторичные (плотоядные организмы). К. играют большую роль в круговороте веществ биологическом, передавая накопленную продуцентами часть энергии солнечной по цепям питания. КОНТИНЕНТ — то же, что Материк. КОНТРбЛЬ ЗА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕ-ДбЙ — система мероприятий (глобального, регионального и локального уровня), предусматривающая наблюдение за состоянием и изменением хар-к особо важных для биоты и человека компонентов среды (воздуха, воды, фона радиоактивного и т. п.), сравнение полученных данных с нормативами, стандартными хар-ками, выявление источников и факторов отрицательных изменений и информирование руководящих органов о состоянии окружающей среды. КОНФЕРЕНЦИЯ ООН ПО ВОПРбСАМ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДИ И РАЗВИТИЯ — состоявшаяся в 1992 г. в Рио-де-Жанейро (Бразилия) встреча глав 179 государств мира при участии відбулася в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) й на якій було прийнято п'ять осн. документів: Декларацію про довкілля й розвиток; Порядок денний XXI століття; Заяву про принципи управління, захисту й пост, розвитку всіх видів лісів; Рамкову конвенцію про зміни клімату; Конвенцію про біо-різноманітність. Ці документи є проектом стійкого екон., соц. та екол. розвитку світової спільноти, який має забезпечити безпечне майбутнє планети в третьому тисячолітті. КОРбЗІЯ (від пізньолат. соптеіо — роз'їдання) — 1) руйнування металів унаслідок хім. або електрохім. взаємодії їх із зовн. середовищем; 2) руйнування гірських порід під впливом хім. агентів або внаслідок розчинення їх у воді з утворенням карстових форм рельєфу. КОСМІЧНА РОЛЬ ЗЕЛЕНИХ РОСЛИН — засвоєння зеленими рослинами в ході фотосинтезу енергії випромінювання сонячного й утворення орган, сполук, при споживанні яких ця енергія стає джерелом усіх життєвих процесів тварин і людини. Величезні запаси цієї енергії використовуються також у формі викопного палива (торф, вугілля, нафта). Крім того, за допомогою зелених рослин здійснюється в космічних масштабах газообмін (02, С02). КОСМОПОЛІТИ (від гр. коБтороШеБ — громадянин світу) —- види рослин і тварин (найчастіше ряди, класи, родини), поширені по всій (майже по 18 тыс. представителей общественных, правительственных, науч., деловых и др. орг-ций, на которой были приняты пять осн. документов: Декларация об окружающей среде и развитии; Повестка дня на XXI столетие; Заявление о принципах управления, защиты и пост, развития всех видов лесов; Рамочная конвенция об изменениях климата; Конвенция о биоразнообразии. Эти документы являются проектом устойчивого экон., соц. и экол. развития мирового сообщества, которое должно обеспечить безопасное будущее планеты в третьем тысячелетии. КОРРОЗИЯ (от позднелат. соггобю — разъедание) — 1) разрушение металлов вследствие хим. или электрохим. взаимодействия их с внеш. средой; 2) разрушение горных пород под влиянием хим. агентов или вследствие растворения их в воде с образованием карстовых форм рельефа. КОСМИЧЕСКАЯ РОЛЬ ЗЕЛЁНЫХ РАСТЕНИЙ — усвоение зелеными растениями в ходе фотосинтеза энергии излучения солнечного и образование орган, соединений, при потреблении которых эта энергия становится источником всех жизненных процессов животных и человека. Огромные запасы этой энергии используются также в форме ископаемого топлива (торф, уголь, нефть). Кроме- того, с помощью зеленых растений осуществляется в космических масштабах газообмен (02, С02). КОСМОПОЛИТЫ (от гр. козтороШеэ — гражданин мира) — виды растений и животных (чаще отряды, классы, семьи), распространенные по всему всій) земній кулі (напр., водяні рослини, бур'яни, тварини, що сусідять із людиною). Див. також Убіквісти. КОСМОС — те саме, що й Всесвіт. КРИВА ВИЖИВАННЯ - графічне зображення виживання популяції, що використовується для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смертності й народжуваності в ній. Для побудови К. в. певної популяції пост, реєструють к-сть народжених у ній особин і зміну їхньої к-сті в часі. Потім по осі абсцис відкладають вік особин, & по осі ординат — процент особин, що вижили, до вихідної чисельності популяції. К. в. зводяться до трьох осн. типів: 1) дуже опуклі, що відповідають популяціям, де головний фактор смертності — старіння (в природі трапляються нечасто, проте характерні для популяцій людей у розвинених країнах); 2) дуже угнуті, характерні для популяцій із високою смертністю на ранніх стадіях розвитку (типові для молюсків, ракоподібних, риб, амфібій, а також деяких рослин, напр. дуба); до причин смертності при цьому належать хвороби, нестача поживних речовин та ін., а в популяціях людей — також війни; 3) плавні, що відповідають популяціям із високим рівнем смертності протягом усього життя, зазвичай у результаті випадкової загибелі з різних причин (типові для багатьох рослин, риб, птахів, мишей, кроликів). КРУГОбБІГ ВОДИ на Землі — неперервний циклічний процес перетворення й переміщення води на (почти по всему) земному шару (напр., водные растения, сорняки, животные, соседствующие с человеком). См. также Убиквисты. КбСМОС — то же, что Вселенная. КРИВАЯ ВЫЖИВАНИЯ - графическое изображение выживания популяции, используемое для анализа причин, обусловливающих соотношение смертности и рождаемости в ней. Для построения К. в. определенной популяции пост, регистрируют кол-во рожденных в ней особей и изменение их кол-ва во времени. Затем по оси абсцисс откладывают возраст особей, а по оси ординат — процент выживших особей к исходной численности популяции. К. в. сводятся к трем осн. типам: 1) сильно выпуклые, соответствующие популяции, где главный фактор смертности — старение (в природе встречаются редко, однако характерны для популяций людей в развитых странах); 2) сильно вогнутые, характерные для популяций с высоким уровнем смертности на ранних стадиях развития (типичны для моллюсков, ракообразных, рыб, амфибий, а также некоторых растений, напр. дуба); к причинам смертности при этом относятся болезни, недостаток питательных веществ и др., а в популяциях людей — также войны; 3) плавные, соответствующие популяциям с высоким уровнем смертности в течение всей жизни, как правило, в результате случайной гибели по разным причинам (типично для многих растений, рыб, птиц, мышей, кроликов). КРУГОВОРОТ ВОДЬ'1 на Земле — непрерывный циклический процесс превращения и перемещения воды на нашій планеті, що включає в себе її випаровування із земної поверхні, конденсацію, перенесення повітряними потоками водяних парів, випадіння опадів, стік (поверхневий і підземний), інфільтрацію на суші. В процесі К. в. відбувається перехід води з одного агрегатного стану в ін. Розрізняють загальний (зовнішній) К. в., що охоплює всю Землю й здійснюється за схемою океани—атмосфера—суша—океани, та малий (внутрішній), який забезпечує вологообмін над окремими океанами й морями, материками та їхніми частинами. Щороку з поверхні Землі випаровується бл. 577 тис. км3 води, з яких 505 тис. км3 утворюється над Світовим океаном і лише 72 тис. км3 — над суходолом. Річна сума опадів, які випадають в океани й моря, становить 458 тис. км3, що на 47 тис. км3 менше від випаровування з їхньої поверхні. Цей надлишок вологи переноситься повітряними масами на материки й острови, формуючи річки, озера, льодовики та води підземні, що створює умови для розвитку середовища природного й госп. діяльності людини. К. в. — частина загального кругообігу речовин на Землі, а сама вода — найважливіший фактор екологічний. КРУГОбБІГ РЕЧОВИН на Землі -закономірний процес багаторазової участі абіогенних і біогенних речовин в явищах циклічного характеру, що відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері, тобто в тих їхніх частинах, які входять у біосферу планети. Речовина, що залучається в кругообіг, не тільки переміщується, а й трансформується, часто змінюючи свій фіз. і нашей планете, включающий в себя ее испарение с земной поверхности, конденсацию, перенос воздушными потоками водяных паров, выпадение осадков, сток (поверхностный и подземный), инфильтрацию на суше. В процессе К. в. происходит переход воды из одного агрегатного состояния в др. Различают общий (внешний) К. в., охватывающий всю Землю и. осуществляющийся по схеме океаны—атмосфера—суша—океаны, и малый (внутренний), обеспечивающий влагообмен над отдельными океанами и морями, материками и их частями. Ежегодно с поверхности Земли испаряется ок. 577 тыс. км3 воды, из которых 505 тыс. км3 образуется над Мировым океаном и только 72 тыс. км3 — над сушей. Годовая сумма осадков, выпадающих в океаны и моря, составляет 458 тыс. км3, что на 47 тыс. км3 меньше испарения с их поверхности. Этот избыток влаги переносится воздушными массами на материки и острова, формируя реки, озера, ледники и воды подземные, что создает условия для развития среды природной и хоз. деятельности человека. К. в. — часть общего круговорота веществ на Земле, а сама вода — важнейший фактор экологический. КРУГОВОРбТВЕЩЕСТВ на Земле — закономерный процесс многократного участия абиогенных и биогенных веществ в явлениях циклического характера, протекающих в атмосфере, гидросфере, литосфере, т. е. в тех их частях, которые входят в биосферу планеты. Вещество, вовлекаемое в круговорот, не только перемещается, но и трансформируется, нередко мехім. стан. Особливо акт. роль у прискоренні К. р. і трансформації відіграють організми. К. р. підтримується енергією .сонячною та силами гравітації. Величезною силою нині стала діяльність людини. Див. також Кругообіг речовин біогеохімічний. КРУГОбБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ, біогеохімічний цикл — обмін речовиною та енергією між різними компонентами біосфери, який зумовлений .життєдіяльністю організмів і має циклічний характер. Усі К. р. б. у природі взаємопов'язані й становлять динамічну основу існування життя, а деякі з циклів (вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, калію, мангану, кальцію, тобто біогенних елементів) є ключовими для розуміння еволюції та сучасного стану біосфери. Рушійними силами К. р. б. є потоки енергії сонячної та діяльність живої речовини. Вони зумовлюють переміщення величезних мас хім. елементів, концентрування й перерозподіл акумульованої в процесах фотосинтезу енергії. Завдяки фотосинтезу та неперервним кругообі-гам біогенних елементів створюється стійка організованість біосфери нашої планети. КРУГОбБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ — послідовна неперервна циркуляція хім. елементів в екосистемах різного рівня організації — від біогеоценозу до біосфери, що відбувається за рахунок поглинутої рослинами енергії сонячної й підтримується організмами. Зумовлений існуванням в екосистемі няя свое физ. и хим. состояние. Особенно акт. роль в ускорении К. в. и трансформации играют организмы. К. в. поддерживается энергией солнечной и силами гравитации. Огромной силой ныне стала деятельность человека. См. также Круговорот веществ биогеохимический. КРУГОВОРбТ ВЕЩЕСТВ БИОГЕОХИ-МЙЧЕСКИЙ, биогеохимический цикл — обмен веществом и энергией между различными компонентами биосферы, обусловленный жизнедеятельностью организмов и имеющий циклический характер. Все К. в. б. в природе взаимосвязаны и составляют динамическую основу существования жизни, а некоторые из циклов (углерода, кислорода, водорода, азота, серы, фосфора, калия, магния, кальция, т. е. биогенных элементов) являются ключевыми для понимания эволюции и современного состояния биосферы. Движущими силами К. в. б. являются потоки энергии солнечной и деятельность живого вещества. Они обусловливают перемещение огромных масс хим. элементов, концентрирование и перераспределение аккумулированной в процессах фотосинтеза энергии. Благодаря фотосинтезу и непрерывным круговоротам биогенных элементов создается устойчивая организованность биосферы нашей планеты. КРУГОВОРбТ ВЕЩЕСТВ БИОЛОГИЧЕСКИЙ — последовательная непрерывная циркуляция хим. элементов в экосистемах различного уровня организации — от биогеоценоза до биосферы, происходящая за счет поглощенной растениями энергии солнечной и поддерживаемая организмами. Обусловпродуцентів, консументів, редуцентів, пов'язаних ланцюгами живлення. К. р. б. проявляється в процесах живлення, дихання, розмноження, смерті, розкладання, в складній взаємодії живих істот, які перебувають на різних щаблях орг-ції. К. р. б. включає в себе процеси утворення орган, речовин із біогенних елементів, що містяться в повітрі, ґрунті, воді, та наступного розкладання цих речовин з утворенням мінер, елементів. Кругообіг усіх біогенних елементів здійснюється за участі організмів. КРУГООБІГ РЕЧОВИН ГЕОЛОГІЧНИЙ — неперервна циркуляція речовин між Світовим океаном та сушею. За К. р. г. частина води разом із деякими розчиненими в ній речовинами випаровується й випадає у вигляді опадів на сушу, руйнуючи гірські породи й роблячи їх доступними для життя рослин, розмиває верхній ґрунт, шар і разом із розчиненими сполуками та завислими орган, частинками виноситься в океани й моря. Принесені потоком із суші солі залишаються в морі, вода ж знову повторює свій шлях. КСЕНОБібТИКИ (від гр. хєпоб - чужий та Ьіоіе — життя) — будь-які чужорідні для організмів і біосфери речовини (пестициди, важкі метали, пластмаси, препарати побутової хімії та ін. забруднювачі), які, потрапляючи в довкілля в значних к-стях, можуть порушити норм, перебіг прир. процесів у біосфері, в т. ч. спричинити захворювання й загибель організмів. лен существованием в экосистеме продуцентов, консументов, редуцентов, связанных цепями питания. К. в. б. проявляется в процессах питания, дыхания, размножения, смерти, разложения, в сложном взаимодействии живых существ, находящихся на разных ступенях орг-ции. К. в. б. включает в себя процессы образования орган, веществ из биогенных элементов, содержащихся в воздухе, почве, воде, и последующего разложения этих веществ с образованием минер, элементов. Круговорот всех биогенных элементов осуществляется при участии организмов. КРУГОВОРОТ ВЕЩЕСТВ ГЕОЛОГИЧЕСКИЙ — непрерывная циркуляция веществ между Мировым океаном и сушей. При К. в. г. часть воды вместе с некоторыми растворенными в ней веществами испаряется и выпадает в виде осадков на сушу, разрушая горные породы и делая их доступными для жизни растений, размывает верхний почв, слой и вместе с растворенными соединениями и взвешенными орган, частицами выносится^в океаны и моря. Принесенные потоком с суши соли остаются в море, вода же, снова повторяет свой путь. КСЕНОБИОТИКИ (от гр. хепо8 - чужой и Ъ\о\& — жизнь) — любые чужеродные для организмов и биосферы вещества (пестициды, тяжелые металлы, пластмассы, препараты бытовой химии и др. загрязнители), которые, попадая в окружающую среду в значительных кол-вах, могут нарушить норм, ход естеств. процессов в биосфере, в т. ч. вызвать заболевания и гибель организмов. КСЕРОФІЛИ [від гр. хєгоб — сухий та ...філ(и)] — організми (рослини, тварини), які пристосовані до життя в місцеперебуваннях зі зниженою вологістю (напр., саксаул, ковила, багато гризунів і комах, верблюди). КСЕРОФІТИ [від гр. хега — су5Гий та ...фіт(и)] — рослини посушливих місцевостей, які здатні переносити тривалу атм. й ґрунт, посуху. Ростуть переважно в степах, пустелях, напівпустелях (напр., ковила, типчак, верблюжа колючка). КУЛЬТУРА біологічна (від лат. сиі-Шга — догляд, розвиток) — 1) одержана в експерим. умовах група організмів для якихось наук, або ін. цілей; 2) с.-г. (окультурена) рослина. КУМУЛЯТИВНА ОТРУТА — отрута (напр., ДДТ), що нагромаджується в ланцюгах живлення. КУМУЛЯТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ -здатність хім. речовин нагромаджуватися в тканинах і органах рослин і тварин, підсилюючи свій негативний вплив на організм. КУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНЕННЯ (від лат. ситиіаііо — збільшення, скупчення) — додавання шкідливого ефекту від дроб-ного багаторазового впливу забруднювачів (напр., збільшення конц. пестицидів у ланцюгах живлення). КУМУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА - прогресуюче наростання функціональних змін окремих органів або систем організму, що спричинені дією отрутохімікатів (пестицидів). Для гігієнічної класифікації отрутохімікатів як один із показників використовують коефіцієнт кумуляції — КСЕРОФЙЛЫ [от гр. хегбБ — сухой и ...фил(ы)] — организмы (растения, животные), приспособленные к жизни в местообитаниях с пониженной влажностью (напр., саксаул, ковыль, многие грызуны и насекомые, верблюды). КСЕРОФИТЫ [от гр. хегбБ — сухой и ...фит(ы)] — растения засушливых местностей, которые способны переносить длительную атм. и почв, засуху. Растут преимущественно в степях, пустынях, полупустынях (напр., ковыль, типчак, верблюжья колючка). КУЛЬТУРА биологическая (от лат. сиИига — уход, развитие) — 1) полученная в эксперим. условиях группа организмов для каких-либо науч. или др. целей; 2) с.-х. (окультуренное) растение. КУМУЛЯТИВНЫЙ ЯД - яд (напр., ДДТ), накапливающийся в цепях питания. КУМУЛЯТИВНЫЕ СВбЙСТВА — способность хим. веществ накапливаться в тканях и органах растений и животных, усиливая свое отрицательное воздействие на организм. КУМУЛЯЦИЯ ЗАГРЯЗНЕНИЯ (от лат. сштшМю — увеличение, скопление) — сложение вредного эффекта от дробного многократного воздействия загрязнителей (напр., увеличение конц. пестицидов в цепях питания). КУМУЛЯЦИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ — прогрессирующее нарастание функциональных изменений отдельных органов или систем организма, вызванных действием ядохимикатов (пестицидов). Для гигиенической классификации ядохимикатов в качестве одного из показателей используют відношення сумарної дози речовини (препарату), що спричинила загибель 50 % піддослідних тварин за багаторазового її введення, до дози, яка спричинила загибель 50 % піддослідних тварин за одноразового застосування препарату. За ступенем кумуляції розрізняють речовини, яким властива: надкумуляція (коефіцієнт кумуляції менший від одиниці), виражена кумуляція (1...3), помірна (3...5) та слабко виражена (більший за 5). коэффициент кумуляции — отношение суммарной дозы вещества, вызвавшей гибель 50 % подопытных животных при многократном его введении, к дозе, вызвавшей гибель 50 % подопытных животных при однократном применении препарата. По степени кумуляции различают вещества, которым свойственна: сверхкумуляция (коэффициент кумуляции меньше единицы), выраженная кумуляция (1...3), умеренная (3...5) и слабо выраженная (более 5). ЛАБІЛЬНІСТЬ (від лат. labilis — нестійкий, мінливий) — нестійкість організму проти змін внутр. та зовн. середовища. ЛАВИНА — стрімкий (20...30 м/с) потік? що швидко збільшується, якоїсь маси (напр., ґрунт, або снігової), котрий спричиняє величезні руйнування й завдає шкоди довкіллю. ЛАНДШАФТ (нім. Landschaft) - 1) загальний вигляд місцевості; 2) як екосистема — середовище життя й різноманітної діяльності людини; 3) геогр. — однорідна за походженням та умовами розвитку, неподільна за зональними ознаками територіально цілісна ділянка земної поверхні, якісно відмінна від ін. закономірно, ЛАБИЛЬНОСТЬ (от лат. labilis — нестойкий, изменчивый) — неустойчивость организма к изменениям внутр. и внеш. среды. ЛАВИНА — стремительный (20...30 м/с), быстро увеличивающийся поток какой-либо массы (напр., грунт, или снежной), влекущий за собой огромные разрушения и причиняющий вред окружающей среде. ЛАНДШАФТ' (нем. Landschaft) -1) общий вид местности; 2) как экосистема — среда жизни и разнообразной деятельности человека; 3) геогр. — однородный по происхождению и условиям развития, неделимый по зональным признакам территориально целостный участок земной поверхности, качественно внутрішньо взаємопов'язаною сукупністю прир. компонентів {рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний покрив, тваринний світ тощо) та ін. структурними особливостями. Осн. одиниця фіз.-геогр. районування. Залежно від походження розрізняють Л. природний, геохім., культурний, Л. антропогенний, Л. агрокультурний, болотний, геогр., елементарний та ін. ЛАНДШАФТ АГРОКУЛЬТУРНИЙ - те саме, що й Агроландшафт. ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННИЙ - значно змінений або штучно створений людиною (в результаті госп. діяльності) ландшафт. Зміни ландшафту природного іноді такі, що відбувається заміна його екол. компонентів. Л. а. займають майже половину площі суходолу планети. На відміну від ландшафтів природних, де прир. процеси саморегулюються, розвиток Л. а. контролюється людиною. ЛАНДШАФТ АРЙДНИЙ — ландшафт, що сформувався в умовах сухого, жаркого континентального клімату, напр., пустеля, напівпустеля. Див. також Зона аридна. ЛАНДШАФТ ОХОРбНЮВАНИЙ - ландшафт, в якому в установленому порядку регламентовано або заборонено деякі чи всі види госп. діяльності. ЛАНДШАФТ ПОРУШЕНИЙ - тип ландшафту антропогенного, який виник унаслідок нерац. використання ресурсів природних. отличный от др. закономерно, внутренне взаимосвязанной совокупностью прир. компонентов (рельеф, климат, вода, почвы, растительный покров, животный мир и т. д.) и др. структурными особенностями. Осн. единица физ.-геогр. районирования. В зависимости от происхождения различают Л. природный, геохим., культурный, Л. антропогенный, Л. агрокультурный, болотный, геогр., элементарный и др. ЛАНДШАФТ АГРОКУЛЬТУРНЫЙ - то же, что Агроландшафт. ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННЫЙ - значительно измененный или искусственно созданный человеком (в результате хоз. деятельности) ландшафт. Изменения ландшафта природного иногда таковы, что происходит замена его экол. компонентов. Л. а. занимают почти половину площади суши планеты. В отличие от ландшафтов природных, где естеств. процессы саморегулируются, развитие Л. а. контролируется человеком. ЛАНДШАФТ АРИДНЫЙ - ландшафт, сформировавшийся в условиях сухого, жаркого континентального климата, напр., пустыня, полупустыня. См. также Зона аридная. ЛАНДШАФТ ОХРАНЯЕМЫЙ - ландшафт, в котором в установленном порядке регламентированы либо запрещены некоторые или все виды хоз. деятельности. ЛАНДШАФТ НАРУШЕННЫЙ - тип ландшафта антропогенного, возникшего вследствие нерац. использования ресурсов природных. ланцюги живлення.. ЛАНДШАФТ ПРИРбДНИЙ — ландшафт, що сформувався тільки під впливом прир. факторів і не перетворений госп. діяльністю людини. ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ, трофічні (харчові) ланцюги — групи яид/я-рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, пов'язаних між собою відносинами типу їжа—споживач, унаслідок чого створюється певна послідовність передавання речовин та енергії від одних груп організмів до ін. Л. ж. формувалися в процесі істор. розвитку органічного світу. Основу кожного Л. ж. становлять продуценти, або автотрофи (переважно зелені рослини й хемосинтезуючі мікроорганізми). Наступні ланки Л. ж. — гетеротрофи, або консументи, яких поділяють на первинних (тварини, котрі живляться переважно або виключно рослинами) та вторинних (тварини, які живляться їжею тваринного походження). Ланки третього трофічного рівня в Л. ж. становлять сапротрофи (гриби й бактерії), які дістають необхідну енергію шляхом розкладання мертвої орган, речовини. К-сть ланок у Л. ж., як правило, не перевищує 4— 5. Складна структура Л. ж. забезпечує цілісність і динамічність біоценозу. Л. ж. відображують осн. етапи біогенного кругообігу речовин у природі, на них ґрунтуються піраміди чисел. ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ДЕТРЙТНО-ГО ТИПУ, ланцюги розкладання — трофічні ланцюги, що починаються з мертвої орган, речовини (решток організмів або продуктів їхньої життє- ЛАНДШАФТ ПРИРбДНЫЙ — ландшафт, сформировавшийся исключительно под влиянием прир. факторов и не преобразованный хоз. деятельностью человека. ЦЕПИ ПИТАНИЯ, трофические (пищевые) цепи — группы видов растений, животных, грибов и микроорганизмов, связанных между собой отношениями типа еда—потребитель, вследствие чего создается определенная последовательность передачи веществ и энергии от одних групп организмов к др. Ц. п. формировались в процессе ис-тор. развития органического мира. Основу каждой Ц. п. составляют продуценты, или автотрофы (преимущественно зеленые растения и хемосин-тезирующие микроорганизмы). Следующие званья Ц. п. — гетеротрофы, или консументы, которых делят ца первичных (животные, питающиеся преимущественно или исключительно растениями) и вторичных (животные, питающиеся пищей животного происхождения). Звенья третьего трофического уровня в Ц. п. составляют сапротрофы (грибы и бактерии), получающие необходимую энергию путем разложения мертвого орган, вещества. Кол-во звеньев в Ц. п., как правило, не превышает 4—5. Сложная структура Ц. п. обеспечивает целостность и динамичность биоценоза. Ц. п. отражают осн. этапы биогенного круговорота веществ в природе, лежат в основе пирамиды чисел. ЦЕПИ ПИТАНИЯ ДЕТРЙТНОГО ТИПА, цепи разложения — трофические цепи, начинающиеся с мертвого орган, вещества (остатков организмов или продуктов их жизнедеятельное - ланцюги живлення. діяльності) й продовжуються безпосередньо редуцентами. ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ПАСОВИЩНОГО ТИПУ, ланцюги виїдання — трофічні ланцюги, що починаються із зелених рослин (продуцентів) і продовжуються послідовно через ланки рослиноїдних тварин (консументи першого порядку) та хижаків (консументи другого порядку). ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД [від лат. latens (latentis) — прихований, невидимий] — часовий інтервал між дією на організм хім. речовини, випромінювання йонізу-ючого або ін. фактора та проявом його впливу. ЛАТЕНТНИЙ СТАН — стан організмів, за якого обмін речовин знижений до мінімуму. Див. також Анабіоз. ЛЕТАЛЬНІ УМОВИ (від лат. letalis — смертельний) —- екстремальні умови, які здатні спричинити цілковите порушення найважливіших біол. функцій організму, що призводить до його загибелі. ЛИМАН (від гр. limen — гавань, бухта) — напівзамкнена узбережна водойма, що вільно сполучається з морем. Морська вода в Л. змішується з прісною водою материкових стоків, що визначає його екол. специфіку. Л. — високопродуктивна, але уразлива екосистема, особливий тип біому. ЛИСТОПАД — масове прир. опадання листків, що відбувається водночас у певний період року (напр., у листопадних дерев) або поступово по одному протягом тривалого часу (у вічнозелених рослин). Л. може спричинятися дефоліантами. ти) и продолжающиеся непосредственно редуцентами. ЦЕПИ ПИТАНИЯ ПАСТБИЩНОГО ТИПА, цепи выедания — трофические цепи, начинающиеся с зеленых растений (продуцентов) и продолжающиеся последовательно через звенья растительноядных животных (консумен-ты первого порядка) и хищников (консументы второго порядка). ЛАТЕНТНЫЙ ПЕРИОД [от лат. latens (latentis) — скрытый, невидимый] — отрезок времени между воздействием на организм хим. вещества, излучения ионизирующего или др. фактора и проявлением его влияния. ЛАТЕНТНОЕ СОСТОЯНИЕ - состояние организмов, при котором обмен веществ снижен до минимума. См. также Анабиоз. ЛЕТАЛЬНЫЕ УСЛОВИЯ (от лат. letalis -смертельный) — экстремальные условия, способные вызывать полное нарушение важнейших биол. функций организма, что приводит к его гибели. ЛИМАН (от гр. limen — гавань, бухта) — полузамкнутый прибрежный водоем, свободно соединяющийся с морем. Морская вода в Л. смешивается с пресной водой материковых стоков, что определяет его экол. специфику. Л. — высокопродуктивная, но уязвимая экосистема, особый тип биома. ЛИСТОПАД — массовое естеств. опадение листьев, происходящее одновременно в определенный период года (напр., у листопадных деревьев) или постепенно по одному в течение длительного времени (у вечнозеленых растений). Л. может быть вызван дефолиантами. ліс ЛІБІХА ЗАКбН, мінімуму правило — відкритий Ю. Лібіхом (1840) екол. закон, за яким найбільшу лімітувальну дію на організм, популяцію або угруповання справляють ті життєво важливі фактори зовн. середовища, к-сть (конц.) яких близька до мін. криіичного рівня. Напр., у період посухи за ін. сприятливих умов різко зменшується чисельність гігрофілів. ЛІС — прир. комплекс, у фітоценозах якого ^переважають дерева одного або багатьох видів, що ростуть близько одне до одного. В лісових угрупованнях зазвичай формуються кілька ярусів: деревинний, чагарниковий, напівчагарниковий, трав'яний, мохово-лишайниковий, ґрунт. За складом розрізняють Л. хвойні, листяні, змішані листопадні, вічнозелені, мангрові, мусонні, тропічні (найбагатші за к-стю видів). Л. — один із найпотужніших акумуляторів живої речовини на планеті, що втримує в біосфері багато хім. елементів і воду. Л, акт. взаємодіє з атмосферою й визначає рівень обміну 02 і С02, істотно впливає на клімат, ґрунтоутворення. Л. — середовище життя численних звірів, птахів, комах, постачальник цінних матеріалів (деревини, сировини для хім. пром-ті, продуктів харчування та ін.), поглинач забруднень атмосфери, захисник поверхні Землі від ерозії водної та суховіїв; має величезне оздоровче значення. Л. потребує пост, турботи про своє збереження й відновлення. Згідно з нормами лісового законодавства Л. поділяються на три групи: 1) такі, що виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі функції; 2) захисного й ЛЙБИХА ЗАКбН, минимума правило — открытый Ю. Либихом (1840) экол. закон, согласно которому наибольшее лимитирующее действие на организм, популяцию или сообщество оказывают те жизненно важные факторы внеш. среды, кол-во (конц.) которых близко к мин. критическому уровню. Напр., в период засухи при др. благоприятных условиях резко уменьшается численность гигрофилов. ЛЕС — прир. комплекс, в фитоценозах которого преобладают деревья одного или многих видов, растущие близко друг к другу. В лесных сообществах обычно формируются несколько ярусов: древесный, кустарниковый, полукустарниковый, травяной, мохово-лишайниковый, почв. По составу различают Л. хвойные, лиственные, смешанные листопадные, вечнозеленые, мангровые, муссонные, тропические (самые богатые по кол-ву видов). Л. — один из самых мощных аккумуляторов живого вещества на планете, удерживающий в биосфере много хим. элементов и воду. Л. акт. взаимодействует с атмосферой и определяет уровень обмена 02 и С02, существенно влияет на климат, почвообразование. Л. — среда жизни многочисленных зверей, птиц, насекомых, поставщик ценных /материалов (древесины, сырья для хим. пром-сти? продуктов питания и др.), поглотитель загрязнений атмосферы, защитник поверхности Земли от эрозии водной и суховеев; имеет огромное оздоровительное значение. Л. требует пост, заботы о своем сохранении и восстановлении. В соответствии с нормами лесного законодательства Л. делятся на три группы: 1) выполняю обмежено експлуатаційного значення; 3) експлуатаційні. В Л. першої та другої груп заборонено заготовляння деревини. ЛІС ЗАХИСНИЙ — прир. або штучні насадження дерев і чагарників для захисту ґрунту, угідь, водойм, шляхів, населених пунктів тощо від забруднень, стихійних лйх, а також для поліпшення клімат, і гідрогеол. умов місцевості. За призначенням поділяються на вітрозахисні, протиерозійні, водорегулювальні та ін. ЛІСЙСТІСТЬ — відношення покритої лісом площі до загальної площі р-ну, обл., території країни, континенту, світу (виражається в процентах). В Україні ліс займає 14,3 % площі території Найбільша Л. у Карпатах (40 % площі регіону) та в Поліссі (29 %). ЛІСОВА СМУГА — те саме, що й Лісосмуга. ЛІСОСМУГА, лісова смуга — штучні захисні насадження дерев і чагарників у вигляді стрічки. ЛІСОСМУГА ПОЛЕЗАХИСНА - прир. або штучні лісові насадження у вигляді смуг» призначені для створення сприятливого мікроклімату й захисту с.-г. полів від ерозії вітрової, пилових бур, суховіїв, зсувів та ін. ЛІСОСТЕП — зона географічна помірного й субтропічного поясів, характерною особливістю ландшафту якої щие водоохранные, защитные, санитарно-гигиенические и оздоровительные функции; 2) защитного и ограниченно эксплуатационного значения; 3) эксплуатационные. В Л. первой и второй групп запрещена заготовка древесины. ЛЕС ЗАЩИТНЫЙ — естеств. или искусственные насаждения деревьев и кустарников для защиты почвы, угодий, водоемов, дорог, населенных пунктов и т. д. от загрязнений, стихийных бедствий, а также для улучшения климат, и гидрогеол. условий местности. По назначению делятся на ветрозащитные, противоэрозионные, водорегулирующие и др. ЛЕСИСТОСТЬ — отношение покрытой лесом площади к общей площади р-на, обл., территории страны, континента, мира (выражается в процентах). В Украине лес занимает 14,3 % площади территории. Наибольшая Л. в Карпатах (40 % площади региона) и в Полесье (29 %). ЛЕСНАЯ ПОЛОСА — то же, что Лесополоса. 4 ЛЕСОПОЛОСА, лесная полоса — искусственные защитные насаждения деревьев и кустарников в виде ленты. ЛЕСОПОЛОСА ПОЛЕЗАЩИТНАЯ -естеств. или искусственные лесные насаждения в виде полос, предназначенные для создания благоприятного микроклимата и защиты с.-х. полей от эрозии ветровой, пыльных бурь, суховеев, оползней и др. ЛЕСОСТЕПЬ — зона географическая умеренного и субтропического поясов, характерной особенностью ландшафє чергування на вододілах лісових та лукостепових ділянок. ЛІТбПИС ПРИРОДИ - 1) щорічний перелік строків настання сезонних явищ природи в певному пункті або на певній території Цим терміном користуються у фенології, а в метеорології його замінено на «щорічник» («щомісячник»). Л. п. — документальне джерело даних для побудови клімат, карт, прогнозування погоди та клімату, 2) щорічний наук, звіт про діяльність заповідника. ЛІТОРАЛЬ (від лат. Шогаїіз — узбережний) — припливно-відпливна зона моря (океану), що займає узбережну або донну частину мілководдя. Характеризується дуже високою насиченістю життєвими формами. ЛІТОСФЕРА (від гр. 1іШо5 — камінь та зрЬаіга — куля) — зовн. тверда оболонка Землі, що включає в себе земну кору й верхню частину мантії. Верхня частина Л. входить до складу біосфери. Потужність Л. — 50...200 км. Складається з тонкого шару осадових порід (вапняки, крейда, кремнезем), що формуються за участі живих істот, під яким залягає товща осн. порід (граніт, базальт). З Л. пов'язане життя й діяльність людини, вона є джерелом ресурсів мінеральних. ЛІТОФІТИ — те саме, що й Петрофіти. ЛУКА — біогеоценоз, в якому домінують угруповання багаторічних трав'янистих рослин. Л. бувають прир. та штучні. Поширені в річкових долинах (заплавні Л., які затопляються під час та которой является чередование на водоразделах лесных и лугостепных участков. ЛЕТОПИСЬ ПРИРбДЫ - 1) ежегодный перечень сроков наступления сезонных явлений природы в определенном пункте или на определенной территории. Этим термином пользуются в фенологии, а в метеорологии он заменен на «ежегодник» («ежемесячник»). Л. п. — документальный источник данных для построения климат, карт, прогнозирования погоды и климата; 2) ежегодный науч. отчет о деятельности заповедника. ЛИТОРАЛЬ (от лат. ШогаНв — прибрежный) — приливно-отливная зона моря (океана), занимающая прибрежную или донную часть мелководья. Характеризуется очень высокой насыщенностью жизненными формами. ЛИТОСФЕРА (от гр. НЙЮ8 — камень и БрИана — шар) — внеш. твердая оболочка Земли, включающая в себя земную кору и верхнюю часть мантии. Верхняя часть Л. входит в состав биосферы. Мощность Л. — 50...200 км. Состоит из тонкого слоя осадочных пород (известняки, мел, кремнезем), формирующихся при участии живых существ, под которым располагается толща осн. пород (гранит, базальт). С Л. связаны жизнь и деятельность человека, она является источником ресурсов минеральных. ЛИТОФЙТЫ — то же, что Петрофиты. ЛУГ — биогеоценоз, в котором доминируют сообщества многолетних травянистых растений. Л. бывают естеств. и искусственные. Распространены в долинах рек (пойменные Л., за- льодовик повені), на межиріччях або вододілах (суходільні, або материкові, Л., що зрошуються лише за рахунок опадів) і в горах, вище за межу лісу (субальпійські та альпійські Л.). Л. часто використовуються для випасання худоби й як сіножаті. ЛЬОДОВИК — утворення з льоду, що зберігається цілорічно, живиться гол. чин. за рахунок снігу й рухається вниз по схилу під дією власної ваги. Л. бувають гірські й материкові. Займають бл. 11 % площі суходолу. ЛЮМБРИЦЙДИ [від лат. ІшпЬгісш — глист, дощовий черв'як та ...цид(и)] — загальна назва препаратів для боротьби з червами, насамперед паразитичними, що застосовуються як з профілактичною метою, так і для ліквідації паразитів у заражених особин. топляемые во время половодья), на междуречьях или водоразделах (суходольные, или материковые, Л., орошаемые только за счет осадков) и в горах, выше границы леса (субальпийские и альпийские Л.). Л. часто используются для выпаса скота и сенокоса. ЛЕДНИК — круглогодично сохраняющееся образование из льда, питающееся гл.* обр. за счет снега и движущееся вниз по склону под действием собственной тяжести. Л. бывают горные и материковые. Занимают ок. 11 % площади суши. ЛЮМБРИЦЙДЫ [от лат. 1итЬпсиз — глист, дождевой червь и ...циды(ы)] — общее название препаратов для борьбы с червями, прежде всего паразитическими, применяемых как с профилактической целью, так и для ликвидации паразитов у зараженных особей. МАГНІТНА БУРЯ — короткочасна зміна магнітного поля Землі під впливом корпускулярного випромінювання сонячного, що різко змінює добовий хід елементів земного магнетизму. Істотно впливає на життєдіяльність організмів. МАГНІТНЕ ПбЛЕ ЗЕМЛІ — прир. електромагнітне силове поле, виникнення якого зумовлене джерелами, що знаходяться в Землі та навколоземному просторі. Під його впливом відбувалася багатовікова еволюція організмів на нашій планеті. МАКРОЕЛЕМЕНТИ (від гр. такга — великий та лат. еІетепШт — стихія, первісна речовина) — група біологічно значущих хім. елементів, які ви- МАГНЙТНАЯ БУРЯ — кратковременное изменение магнитного поля Земли под воздействием корпускулярного излучения солнечного, резко изменяющего суточный ход элементов земного магнетизма. Существенно влияет на жизнедеятельность организмов. МАГНИТНОЕ ПбЛЕ ЗЕМЛИ - прир. электромагнитное силовое поле, возникновение которого обусловлено источниками, находящимися в Земле и околоземном пространстве. Под его воздействием происходила многовековая эволюция организмов на нашей планете. МАКРОЭЛЕМЕНТЫ (от гр. такга -большой и лат. ектепШт — стихия, первоначальное вещество) — группа биологически значимых хим. элемен користовуються живою речовиною в порівняно великих к-стях і становлять не менше ніж 0,1 % загальної маси тіла: вуглець, кисень, водень, азот, фосфор, сірка, калій, магній, кальцій, натрій, залізо та ін. Надходять в організми у вигляді йонів із ґрунт, розчину (рослини), з їжею або з навколишнього середовища (тварини, людина). М. беруть участь у побудові практично всіх орган, сполук і неор-ган. речовин організмів, становлячи осн. масу їхньої золи та сухої речовини. Серед М. є також елементи-орга-ногени (кисень, водень, вуглець, азот), з яких переважно побудовані орган, речовини. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ екологічна (фр. modele, від лат. modulus — міра) — числове (у вигляді рівнянь) вираження парних зв'язків (напр., залежності чисельності популяції рослиноїдної тварини від чисельності популяції хижака). Змінюючи числове значення одного з показників, уведених у М. м., можна спостерігати, як змінюватимуться ін., тобто як поводитиметься змодельована система в певних умовах. Передумовою створення правильної М. м. слугують накопичені дані й точна інформація про модельовані явища чи процеси. МАТЕРИК, континент — велика ділянка земної кори, осн. частина якої виступає над рівнем Світового океану у вигляді суші, оточеної шельфом. Виділяють шість М.: Євразія, Африка, Пн. Америка, Пд. Америка, Австралія, Антарктида. тов, используемых живым веществом в относительно больших кол-вах и составляющих не менее 0,1 % общей массы тела: углерод, кислород, водород, азот, фосфор, сера, калий, магний, кальций, натрий, железо и др. Поступают в организмы в виде ионов из почв, раствора (растения), с пищей либо из окружающей среды (животные, человек). М. участвуют в построении практически всех орган, соединений и неорган, веществ организмов, составляя осн. массу их золы и сухого вещества. Среди М. есть элементы-органогены (кислород, водород, углерод, азот), из которых преимущественно построены орган, вещества. МАТЕМАТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ экологическая (фр. modele, от лат. modulus — мера) — числовое (в виде уравнений) выражение парных связей (напр., зависимости численности популяции растительноядных животных от численности популяции хищника). Изменяя числовое значение одного из показателей, введенных в М. м., можно наблюдать, как будут изменяться др., т. е. как будет вести себя смоделированная система в определенных условиях. Предпосылкой создания правильной М. м. служат накопленные данные и точная информация о моделируемых явлениях или процессах. МАТЕРИК, континент — большой участок земной коры, осн. часть которого выступает над уровнем Мирового океана в виде суши, окруженной шельфом. Выделяют шесть М.: Евразия, Африка, Сев. Америка, Юж. Америка, Австралия, Антарктида. МАТЕРИКОВА ОБМІЛИНА — те саме, що й Шельф. МАТТИ — те саме, що й Альпійські луки. МЕГАЕКОЛОГІЯ — те саме, що й Екологія глобальна. МЕГАПОЛІС (від гр. mйgas —^великий та polis — місто), «надмісто» — величезне місто (як за площею, так і за чисельністю населення), Іцо утворилося в результаті об'єднання кількох сусідніх міст і населених пунктів (напр зеленые мхи, ель, черника, брусника).
Занимают промежуточное положение между эвтрофами и олиготрофами.

МЕЗОФЙЛЫ [от гр. mйsos — средний, промежуточный и …фил(ы)] —
организмы, живущие в условиях умеренной влажности (напр., горностай,
листопадные деревья и кустарники). См. также Мезофиты.

МЕЗОФИТЫ [от грМЕЛІОРАЦІЯ (від лат. melioratio — поліпшення) — комплекс організа-ційно-госп. і техн. заходів, спрямованих на поліпшення властивостей прир.-територіальних комплексів (зазвичай с.-г. угідь) для оптим. використання природного потенціалу земель, вод, клімату, рельєфу, рослинності. Розрізняють осушувальну, обводнювальну, земельну, водну, рекульти-ваційну, хім., лісомеліорацію та ін. МЕТАБОЛІЗМ (від гр. metabole — зміна), обмін речовин — сукупність процесів біохім. перетворень речовин та енергії в організмах. Складається з двох протилежних за результатами процесів — асиміляції та дисиміляції. У вужчому розумінні М. — проміжний обмін, який охоплює всі р-ції перетворення речовин, що відбуваються в клітинах. МЕТОД БІОЛОГІЧНОЇ БОРОТЬБИ ЗІ ШКІДНИКАМИ — екологічно безпечний спосіб регулювання чисельності видів шкідників за рахунок їхніх прир. ворогів — хижаків або паразитів. МЕХАНОХбРІЯ — див. у ст. Автохорія. МІГРАНТИ (від лат. migrans — той, що переселяється) — тварини, які здійснюють міграції; у вузькому розумінні—те саме, що й алохтони. МІГРАЦІЯ тварин (від лат. migra-tio — переселення, пересування) — закономірні й спрямовані переміщення особин на більш або менш значні відстані за межі ділянки проживання цієї особини або популяції в певний сезон чи рік. Може мати характер пост, або одноразових далеких переміщень (із поверненням до початкових місце- МЕЛИОРАЦИЯ (от лат. melioratio — улучшение) — комплекс организаци-онно-хоз. и техн. мероприятий, направленных на улучшение свойств прир.-территориальных комплексов (обычно с.-х. угодий) для оптим. использования природного потенциала земель, вод, климата, рельефа, растительности. Различают осушительную, обводнительную, земельную, водную, рекультивационную, хим., лесомелиорацию и др. МЕТАБОЛИЗМ (от гр. metabole — перемена), обмен веществ — совокупность процессов биохим. превращений веществ и энергии в организмах. Состоит из двух противоположных по результатам процессов — ассимиляции и диссимиляции. В более узком смысле М. — промежуточный обмен, охватывающий все р-ции преобразования веществ, протекающие в клетках. МЕТОД БИОЛОГИЧЕСКОЙ БОРЬБЙ С ВРЕДИТЕЛЯМИ — экологически безопасный способ регулирования численности видов вредителей за счет их естеств. врагов — хищников или паразитов. ^ МЕХАНОХОРЙЯ — см. в ст. Автохория. МИГРАЙТЫ (от лат. migrans — переселяющийся) — животные, совершающие миграции; в узком смысле — то же, что аллохтоны. МИГРАЦИЯ животных (от лат. migratio — переселение, перемещение) — закономерные и направленные перемещения особей на более или менее значительные расстояния за пределы участка обитания этой особи или популяции в определенный сезон или год. Могут иметь характер пост, или однократных дальних переперебувань або без). М. бувають регулярними (пов'язані з періодичною зміною умов існування в місцеперебуванні тварин або з певними стадіями життєвого циклу) та нерегулярними (відбуваються з якихось причин, напр. посухи, пожежі, повені). МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ - перенесення й перерозподіл хім. елементів у земній корі та на поверхні Зем^іі. До хім. елементів із дуже високою міграційною здатністю належать хлор, бром, натрій, йод, азот, бор, радій^ із високою — калій, кальцій, германій, уран, залізо; із середньою — алюміній, кремній, магній; із низькою — цирконій, ніобій, тантал; із дуже низькою — платинові елементи. Прир. М. х* е. вирівнює їхню конц., яка антропогенно збільшується в окремих місцях (напр., уздовж шляхів — конц. свинцю, заліза). Проте вона не може цілком компенсувати цей процес, тому нагромадження багатьох металів спричиняє геохім. аномалії, іноді екологічно небезпечні. Деякі антроп. явища підсилюють М. х. е. (напр., кислотні дощі — міграції алюмінію та ін. металів). МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ АБІОГЕННА — глобальний процес переміщення хім. елементів, що відбувається без участі організмів. МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА — переміщення хім. елементів у ґрунті та в організмах за участі мікроорганізмів, вищих рослин, мещений (с возвратом к первоначальным местообитаниям или без). М. бывают регулярными (связаны с периодической сменой условий существования в местообитании животных или с определенными стадиями жизненного цикла) и нерегулярными (происходят по каким-либо причинам, напр. засухи, пожара, наводнения). МИГРАЦИЯ ХИМИЧЕСКИХ ЭЛЕМЕНТОВ — перенос и перераспределение хим. элементов в земной коре и на поверхности Земли. К хим. элементам с очень высокой миграционной способностью относятся хлор, бром, натрий, йод, азот, бор, радий; с высокой — калий, кальций, германий, уран, железо; со средней — алюминий, кремний, магний; с низкой — цирконий, ниобий, тантал; с очень низкой — платиновые элементы. Прир. М. х. э. выравнивает их конц., которая антропогенно увеличивается в отдельных местах (напр., вдоль дорог — конц. свинца, железа). Однако она не может полностью компенсировать этот процесс, поэтому накопление многих металлов приводит к геохим. аномалиям, иногда экологически опасным. Некоторые антроп. явления усиливают М. х. э. (напр., кислотные дожди — миграции алюминия и др. металлов). МИГРАЦИЯ ХИМИЧЕСКИХ ЭЛЕМЕНТОВ АБИОГЕННАЯ — глобальный процесс перемещения хим. элементов, происходящий без участия организмов. МИГРАЦИЯ ХИМИЧЕСКИХ ЭЛЕМЕНТОВ БИОГЕННАЯ — перемещение хим. элементов в почве и в организмах при участии микроорганизмов, безхребетних тварин та ін., що приводить до малого кругообігу речовин у біогеоценозах. Поживні речовини ґрунту, вода, вуглець акумулюються в речовині рослин, які, своєю чергою, використовуються тваринами й мікроорганізмами, розкладаються до мінер, компонентів, доступних рослинам, котрі знову залучають їх у кругообіг речовин. Відбувається в природі на рівні біогеоценозів. МІЖНАРбДНА СПІЛКА ОХОРбНИ ПРИРбДИ ТА ПРИРбДНИХ РЕСУРСІВ (МСОП) — неурядова наук.-консультативна орг-ція, осн. мета якої — сприяти збереженню природних багатств та їх рац. використанню. Створена з ініціативи ЮНЕСКО в 1948 р. Видає міжнар. Червону книгу. МІКОРИЗА (від гр. тукез — гриб та гЬіга — корінь) — симбіоз міцелію гриба й коренів вищої рослини, що забезпечує їм одержання частини поживних речовин один одного. МІКРО... (від гр. тіїата — малий) — частина складних слів, що вказує на малі розміри чогось. МІКРбБРІ — те саме, що й Мікроорганізми. МІКРОБОЦЕНбЗ (від мікроб та ценоз) — сукупність усіх редуцентів (бактерій та тридіь-сапротрофів) — обов'язкових компонентів біогеоценозу. МІКРОЕЛЕМЕНТИ (від мікро... та лат. еІетепШт — стихія, первісна речовина) — хім. елементи, що використовуються живою речовиною в малих к-стях і, як правило, становлять менше ніж 0,1 % загальної маси тіла: высших растений, беспозвоночных животных и др., которое приводит к малому круговороту веществ в биогеоценозах. Питательные вещества почвы, вода, углерод аккумулируются в веществе растений, которые, в свою очередь, используются животными и микроорганизмами, разлагаются до минер, компонентов, доступных растениям, которые вновь вовлекают их в круговорот веществ. Происходит в природе на уровне биогеоценозов. МЕЖДУНАРбДНЫЙ СОЮЗ ОХРАНЫ ПРИРбДЫ И ПРИРбДНЫХ РЕСУРСОВ (МСОП) — неправительственная науч.-косультативная орг-ция, осн. цель которой — способствовать сохранению природных богатств и их рац. использованию. Создана по инициативе ЮНЕСКО в 1948 г. Издает междунар. Красную книгу. МИКОРИЗА (от гр. тукез — гриб и г1ша — корень) — симбиоз мицелия гриба и корней высшего растения, обеспечивающий им получение части питательных веществ друг друга. МИКРО... (от гр. гткгб5 — малый) — часть сложных слов, указывающая на малые размеры чего-либо. МИКРбБЫ — то же, что Микроорганизмы. МИКРОБОЦЕНбЗ (от микроб и ценоз) — совокупность всех редуцентов (бактерий и гридоъ-сапротрофов) — обязательны^ компонентов биогеоценоза. МИКРОЭЛЕМЕНТЫ (от микро... и лат. е1етепШт — стихия, первоначальное вещество) — хим. элементы, используемые живым веществом в малых кол-вах и, как правило, составляющие менее 0,1 % общей массы тела: манган, бор, кобальт, молібден, бром, мідь, цинк, йод, силіцій та ін. Багато М. абс. необхідні для норм, життєдіяльності організмів, оскільки входять до складу різних біологічно акт. сполук — більшості ферментів, гормонів, вітамінів, пігментів та ін»- МІКРОКЛІМАТ (від мікро... та клімат) — клімат невеликої території або штучно створеного комплексу прир. елементів (узліску, берега озера, парку, лісопосадки тощо). МІКРООРГАНІЗМИ [від мікро... та організм^)], мікроби — найдрібніші живі істоти (розміром 50...500 мкм), яких видно лише під мікроскопом: бактерії, в т. ч. актиноміцети, міко-плазми, рикетсії, дріжджі, плісеневі гриби, мікроскопічні водорості, віруси, найпростіші. Беруть акт. участь у кругообігу речовин на Землі. Розкладаючи рослинні й тваринні рештки, здійснюють мінералізацію орган, речовини. М. — фактор родючості ґрунту й продуктивності водойм. Серед М. є патогенні види, що спричиняють інфекційні захворювання людини, тварин і рослин. МІКРОФЛОРА (від мікро... та флора) — сукупність рослинних мікроорганізмів, які живуть у девному середовищі — грунті, воді, повітрі, організмах, продуктах харчування тощо. МІКСОТРОФИ [від гр. гліхіб — змішування та ...троф(и)], організми міксо-трофні — організми, які здатні залежно від умов проживання суміщати водночас різні типи живлення — автотрофне й гетеротрофне: синтезувати марганец, бор, кобальт, молибден, бром, медь, цинк, йод, кремний и др. Многие М. абс. необходимы для норм, жизнедеятельности организмов, т. к. входят в состав разных биологически акт. соединений — большинства ферментов, гормонов, витаминов, пигментов и др. МИКРОКЛИМАТ (от микро... и климат) — климат небольшой территории или искусственно созданного комплекса прир. элементов (опушки леса, берега озера, парка, лесопосадки и т. п.), МИКРООРГАНИЗМЫ [от микро... и организм^)], микробы — мельчайшие живые существа (размером 50... 500 мкм), которые видны только под микроскопом: бактерии, в т. ч. акти-номицеты, микроплазмы, рикетсии, дрожжи, плесневые грибы, микроскопические водоросли, вирусы, простейшие. Принимают акт. участие в круговороте веществ на Земле. Разлагая растительные и животные остатки, осуществляют минерализацию орган, вещества. М. — фактор плодородия почвы и продуктивности водоемов. Среди М. есть патогенные виды, вызывающие инфекционные заболевания человека, животных и растений. МИКРОФЛОРА (от микро... и флора) — совокупность растительных микроорганизмов, живущих в определенной среде — почве, воде, воздухе, организмах, продуктах питания и пр. МИКСОТРОФЫ [от гр. тЫв — смешивание и ...троф(ы)], организмы миксотрофные — организмы, способные в зависимости от условий обитания сочетать одновременно различные типы питания — автотрофное и орган, сполуки з неорган. речовин і споживати готові орган, сполуки (евглена, багато синьозелених водоростей, комахоїдні рослини, хламідомонада та ін.). МІКСОТРОФНІСТЬ [від гр. mixis — змішування та ...троф] — змішаний тип живлення, який полягає в тому, що організм, споживаючи неорган. речовини, засвоює й готові орган, сполуки. МІНЕРАЛІЗАЦІЯ (від пізньолат. minera — руда) — 1) процес розкладання орган, сполук до неорган. (мінер.) речовин, що відбувається з участю мікроорганізмів; 2) підвищений вміст у воді мінер, компонентів і газів, що надають їй специф. фіз.-хім. властивостей. МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА, туки —мінер, речовини прир. або переважно синт. походження, що містять необхідні для рослин поживні елементи. Залежно від діючих речовин М. д. поділяють на азотні, калійні, фосфорні та мікродобрива. Останнім часом найпоширенішими є гранульовані комплексні (складні) М. д. — амофоска, нітрофоска. Правильне застосування М. д. у поєднанні з ін. агротехн. заходами сприяє значному підвищенню врожаю с.-г. культур і поліпшенню його якості. В разі недотримання норм та умов застосування М. д. вони, акумулюючися в органах рослин, можуть справляти токсичну дію на людину й тварин. Забруднення довкілля й с.-г. продуктів М. д. — глобальна екол. проблема. гетеротрофное: синтезировать орган, соединения из неорган, веществ и потреблять готовые орган, соединения (эвглена, многие синезеленые водоросли, насекомоядные растения, хламидомонада и др.). МИКСОТРОФНОСТЬ [от гр. mixis -смешивание и ...троф] — смешанный тип питания, заключающийся в том, что организм, потребляя неорган, вещества^ усваивает и готовые орган, соединения. МИНЕРАЛИЗАЦИЯ (от позднелат. minera — руда) — 1) процесс разложения орган, соединений до неорган, (минер.) веществ, происходящий при участии микроорганизмов; 2) повышенное содержание в воде минер, компонентов и газов, придающих ей специф. физ.-хим. свойства. МИНЕРАЛЬНЫЕ УДОБРЕНИЯ, туки -минер, вещества прир. или преимущественно синт. происхождения, содержащие необходимые для растений питательные элементы. В зависимости от действующих веществ М. у. делят на азотные, калийные, фосфорные и микроудобрения. В последнее время наиболее распространены гранулированные комплексные (сложные) М. у. — амофоска, нитрофоска. Правильное применение М. у. в сочетании с др. агротехн. мероприятиями способствует значительному повышению урожая с.-х, культур и улучше-нию^его качества. При несоблюдении норм и условий применения М. у. они, аккумулируясь в органах растений, могут оказывать токсическое действие на человека и животных. Загрязнение окружающей среды и с.-х. продуктов М. у. — глобальная экол. проблема. МІНІМУМУ ПРАВИЛО — те саме, що й Лібіха закон. МІНЛИВІСТЬ — різноманітність властивостей та ознак організмів; властивість організмів набувати нових морфофізіол. або біохім. ознак або втрачати попередні під впливам різних факторів. Залежно від природи М. поділяють на дві осн. форми: ге-нотипну, або спадкову (зумовлена зміною генотипу й тому зберігається в поколіннях; є наслідком мутацій або результатом комбінації ознак у разі схрещування) та фено-типну, або неспадкову (не зачіпає генотипу й не зберігається за статевого розмноження, якщо немає умов, у яких вона виникла). Один із видів фенотипної М. — модифікаційна М., що виникає в генотипно однорідних особин, які перебувають у різних умовах середовища; спричиняє зміни певних ознак у певних напрямах і має масовий характер (групова М.). Наслідком невизна-ченого впливу умов існування на кожний окремий індивід є індивідуальна неспадкова М. — поява різних відмінностей в особин одного виду, які живуть у схожих умовах. Спадкова М. є основою орган, еволюції та джерелом матеріалу для селекції. Неспадкова М. забезпечує пристосування організмів до мінливих умов довкілля. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ - місце на земній • поверхні (геогр. пункт), де МИНИМУМА ПРАВИЛО - то же, что Либиха закон. ИЗМЕНЧИВОСТЬ — разнообразие свойств и признаков организмов; свойство организмов приобретать новые морфофизиол. или биохим. признаки или утрачивать предыдущие под влиянием различных факторов. В зависимости от природы И. делят на две осн. формы: генотипическую, или наследственную (обусловлена изменением генотипа и поэтому сохраняется в поколениях; является следствием мутаций или результатом комбинации признаков при скрещивании) и фенотипическую, или ненаследственную (не затрагивает генотипа и не сохраняется при половом размножении, если нет условий, в которых она возникла). Один из видов фенотипической И. — модификаЦионная И., возникающая у генотипически однородных особей, находящихся в разных условиях среды; вызывает изменения определенных признаков в определенных направлениях и имеет массовый характер (групповая И.). Следствием неопределенного влияния условий существования на каждый отдельный индивид является индивидуальная ненаследственная И^ — появление разнообразных отличий у особей одного вида, живущих в сходных условиях. Наследственная И. является основой орган, эволюции и источником материала для селекции. Ненаследственная И. обеспечивает приспособление организмов к изменяющимся условиям окружающей среды. МЕСТОНАХОЖДЕНИЕ - место на земной поверхности (геогр. пункт), трапляється або траплявся певний вид рослин або тварин. МІСЦЕ ІСНУВАННЯ, місцеположення — ділянка суші або акваторії з певними екол. умовами, де існує даний вид тварин або рослин. Близьке до поняття місцеперебування. МІСЦЕПЕРЕБУВАННЯ - ділянка суходолу чи водойми, яку займає частина популяції особин одного виду й яка має необхідні для їхнього існування умови (клімат, рельєф, ґрунт, їжа та ін.). М. виду (чи популяції) — сукупність ділянок у межах ареалу виду, які відповідають його екол. вимогам; важливий компонент його екологічної ніші. За широтою використання М. розрізняють організми стенотопні й організми евритопні. Щодо наземних тварин як синонім М. частіше використовують терміни «стація» (М. виду) та «біотоп» (М. угруповання). У багатьох видів М. змінюється залежно від стадій розвитку: напр., личинки земноводних зазвичай живуть у воді, дорослі тварини — на суші. МІСЦЕПОЛОЖЕННЯ — те саме, що й Місце існування. МОДЕЛЮВАННЯ екологічне (від лат. modulus — міра, зразок) — метод вивчення складних екол. об'єктів, явищ і процесів шляхом їх спрощеного імітування — лабораторного, логічного (математичного) або натурного. Застосовується тоді, коли з якихось причин важко або неможливо вивчати об'єкт у прир. умовах. МОДИФІКАЦІЇ (від лат. modificatio — зміна)'— неспадкові фенотипні відгде встречается или встречался определенный вид растений или животных. МЕСТО СУЩЕСТВОВАНИЯ, местоположение — участок суши или акватории с определенными экол. условиями, где существует данный вид животных или растений. Близок к понятию местообитание. МЕСТООБИТАНИЕ — участок суши или водоема, занятый частью популяции особей одного вида и обладающий необходимыми для их существования условиями (климат, рельеф, почва, пища и др.). М. вида (или популяции) — совокупность отвечающих его экол. требованиям участков в пределах ареала вида; важный компонент его экологической ниши. По широте использования М. различают организмы сте-нотопные и организмы эвритопные. По отношению к наземным животным как синоним М. чаще используют термины «стация» (М. вида) и «биотоп» (М. сообщества). У многих видов М. изменяется в зависимости от стадий развития: напр., личинки земноводных обычно обитают в воде, взрослые животные — на cyuij. МЕСТОПОЛОЖЕНИЕ — то же, что Место существования. МОДЕЛИРОВАНИЕ экологическое (от лат. modulus — мера, образец) — метод изучения сложных экол. объектов, явлений и процессов путем их упрощенного имитирования — лабораторного, логического (математического) или натурного. Применяется тогда, когда по каким-либо причинам трудно или невозможно изучать объект в естеств. условиях. МОДИФИКАЦИИ (от лат. modificatio — изменение) — ненаследственные фемінності, що спричинюються факторами довкілля, в однакових за генотипною структурою організмів. М. — корисна пристосувальна (адаптивна) р-ція організму на вплив факторів довкілля, які неодноразово траплялися раніше в процесі тривалої еволюції даного виду. Див. також Мінливість. МОНОКУЛЬТУРА (від гр. тбікя — один, єдиний та культура) — єдина с.-г. культура, що вирощується в госп-ві; тривале вирощування одного виду рослин на одному полі без додержання сівозміни. Як правило, М. має негативні екол. та екон. наслідки (поширення шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, нематод, паразитних грибів, бур'янів тощо в складі грунт. організмів). МОРЕ — екосистема частини Світового океану, яка більш або менш відокремлена суходолом і відрізняється від відкритої частини океану фіз.-геогр. особливостями, зокрема клімат, і гідрол. режимом. М. наз. також деякі великі озера (Аральське, Мертве та ін.) або водосховища (напр., Каховське, Київське). МСОП — див. Міжнародна спілка охорони природи та природних ресурсів. МУЛ — донні осади водойм різного походження, складу, щільності, рухливості тощо. М. — початкова стадія формування багатьох осадових порід. Розрізняють М. морський і континентальний (болотний, озерний). МУЛ АКТИВНИЙ — пластівці, що складаються з великої к-сті аеробних нотипические отличия, вызываемые факторами окружающей среды, у одинаковых по генетической структуре организмов. М. — полезная приспособительная (адаптивная) р-ция организма на воздействие факторов окружающей среды, которые неоднократно встречались ранее в процессе длительной эволюции данного вида. См. также Изменчивость. МОНОКУЛЬТУРА (от гр. шопоб — один, единственный и культура) — единственная с.-х. культура возделываемая в хоз-ве; длительное выращивание одного вида растений на одном поле без соблюдения севооборота. Как правило, М. имеет отрицательные экол. и экон. последствия (широкое распространение вредителей и болезнетворных микроорганизмов, нематод, паразитных грибов, сорняков и т. д. в составе почв, организмов). МбРЕ — экосистема части Мирового океана, более или менее обособленная сушей и отличающаяся от открытой части океана физ.-геогр. особенностями, в частности климат, и гид-рол, режимом. М. наз. также некоторые крупные озера (Аральское, Мертвое и др.) или водохранилища (напр., Каховское, Киевское). МСОП — см. Международный союз охраны природы и природных ресурсов. ИЛ — донные осадки водоемов различного происхождения, состава, плотности, подвижности и т. д. И. — начальная стадия формирования многих осадочных пород. Различают И. морской и континентальный (болотный, озерный). ИЛ АКТИВНЫЙ — хлопья, состоящие из большого кол-ва аэробных бакте- бактерій, грибів та ін. мікроорганізмів, які здійснюють біохім. процес (руйнування розчинних орган, сполук) під час очищення вод стічних. МУЛ РАДІОАКТИВНИЙ - донні відклади завислих у водній товщі частинок орган, і неорган. походження (клітини водоростей, рослинні рештки, пил, продукти ерозії та ін.), які захопили із собою радіонукліди опадів атмосферних, аварійних викидів АЕС тощо. Переважання в мулі орган, речовин перешкоджає вимиванню й міграції радіонуклідів, тому М. р. є джерелом забруднення радіоактивного довкілля, особливо після аварії на Чорнобильській АЕС. МУЛЬЧУВАННЯ — вкривання поверхні ґрунту між с.-г. рослинами різними матеріалами — мульчею (торфом, соломою, тирсою, перегноєм) для боротьби з бур'янами, захисту ґрунту від пересихання й перегрівання. МУТАГЕНИ [від мутації та ...ген(и)] — будь-які агенти (фактори), які в разі впливу на організм збільшують частоту генних і хромосомних мутацій. До М. належать кілька тисяч хім. сполук (напр., пестициди, формалін, компоненти газів вихлопних), багато факторів фізичних (напр., випромінювання йонізуюче, високі й низькі температури), ін. агенти (напр., деякі віруси). МУТАГЕННІСТЬ — здатність якогось агента (фактора) спричиняти раптові спадкові зміни організму — мутації. Див. Мутагени. рий, грибов и др. микроорганизмов, осуществляющих биохим. процесс (разрушение растворимых орган, соединений) при очистке вод сточных. ИЛ РАДИОАКТИВНЫЙ - донные отложения взвешенных в водной толще частиц орган, и неорган, происхождения (клетки водорослей, растительные остатки, пыль, продукты эрозии и др.), захзативших с собой радионуклиды осадков атмосферных, аварийных выбросов АЭС и т. д. Преобладание в иле орган, веществ препятствует вымыванию и миграции радионуклидов. Поэтому И. р. является источником загрязнения радиоактивного окружающей среды, особенно после аварии на Чернобыльской АЭС. МУЛЬЧИРОВАНИЕ — покрытие поверхности почвы между с.-х. растениями различными материалами — мульчей (торфом, соломой, тырсой, перегноем) для борьбы с сорняками, защиты почвы от пересыхания и перегревания. МУТАГЕНЫ [от мутации и ...ген(ы)] — любые агенты (факторы), которые при воздействии на организм увеличивают частоту генных и хромосомных мутаций. К М. относятся несколько тысяч хим. соединений (напр., пестициды, формалин, компоненты газов выхлопных), многие факторы физические (напр., излучение ионизирующее, высокие и низкие температуры), др. агенты (напр., некоторые вирусы). МУТАГЕННОСТЬ — способность какого-либо агента (фактора) вызывать внезапные наследственные изменения организма — мутации. См. Мутагены. МУТАЦІЇ (від лат. тиіаіїо — зміна) — раптові прир. або штучно спричинені (мутагенами) зміни генотипу, що призводять до змін тих чи ін. спадкових ознак організму. Являють собою матеріал для прир. та штучного добору. МУТУАЛІЗМ (від лат. тиШію — взаємний) — форма симбіозу, вигідного для обох організмів різних видів, за якого жодна зі сторін не може існувати без ін. (н^пр., жуйні тварини й мікроорганізми їхнього рубця). МУТАЦИИ (от лат. гтЛа^о —изменение) — внезапные естеств. или вызванные искусственно (мутагенами) изменения генотипа, приводящие к изменению тех или иных наследственных признаков организма. Представляют собой материал для естеств. и искусственного отбора, МУТУАЛИЗМ (от лат. тиШиз — взаимный) — форма симбиоза, выгодного для обоих организмов разных видов, при котором ни одна из сторон не может существовать без др. (напр., жвачные животные и микроорганизмы их рубца). НАВКОЛИШНЄ СЕРВДОВИЩЕ, довкілля — сукупність елементів неживої та живої природи, що оточує організм. Див. також Середовище природне, Середовище природно-антропогенне. НАГРОМАДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ. Рослини, тварини й людина дістають необхідні для життєдіяльності хім. речовини насамперед за рахунок живлення й накопичують їх в організмі. Оскільки радіонукліди не відрізняються за своїми хім. властивостями від нерадіоакт. ізотопів того самого елемента, вони так само нагромаджуються в організмі. Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини з їжею, питною водою, а також за рахунок інгаляції у складі повітря й нагромаджу- ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА — совокупность элементов неживой и живой природы, окружающей организм. См. также Среда природная, Среда природ-но-антропогенная. НАКОПЛЕНИЕ РАДИОАКТИВНЫХ ВЕЩЕСТВ В ОРГАНИЗМЕ. Растения, животные и человек получают необходимые для жизнедеятельности хим. вещества прежде всего за счет питания и накапливают их в организме. Поскольку радионуклиды не отличаются своими хим. свойствами от не-радиоакт. изотопов того же элемента, они точно так же накапливаются в организме. Радиоактивные вещества, попадая в организм человека с пищей, питьевой водой, а также за счет ингаляции в составе воздуха и накап ючися там, спричиняють внутр. опромінення — радіац. навантаження на певні органи та їх патологічні зміни та (чи) захворювання. НАДЗВИЧАЙНИЙ ФОНД, ДОПОМОГИ ДІТЯМ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ЮНІСЕФ) - *гіжнар. орг-ція, один із напрямів діяльності якої — природоохоронна освіта й пропаганда дбайливого ставлення до природи серед жінок, дітей та юнацтва. Наук, програми ЮНІСЕФ спрямовану на вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я підростаючого покоління. НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ — здатність природної системи типу біогеоценозу практично безконечно функціонувати без різких змін її структури та функцій. НАДРА — верхня частина земної кори, що охоплює глибину від нижньої межі гумусного шару до рівня проникнення техн. засобів, де ще можливе видобування корисних копалин. Н. містять ресурси мінеральні — основу провідних галузей світового госп-ва. Із Н. дістають вугілля, нафту, газ, руди, лікувальні води тощо. Останнім часом загострюється проблема рац. використання й охорони Н. НАПІВПУСТЕЛЯ — перехідна обл. між степом та пустелею, яка формується в умовах аридного клімату з властивим для неї поєднанням степових і пустельних екосистем, що зумовлює існування доволі різноманітних біоценозів. Н. використовують як пасовища. В разі зрошення в Н. можливе ефективне землеробство. ливаясь там, вызывают внутр. облучение — радиац. нагрузку на определенные органы и их патологические изменения и (или) заболевания. ЧРЕЗВЫЧАЙНЫЙ ФОНД ПОМОЩИ ДЕТЯМ ПРИ ОРГАНИЗАЦИИ ОБЪЕДИНЁННЫХ НАЦИЙ (ЮНИСЕФ) -междунар. орг-ция, одно из направлений деятельности которой — природоохранное просвещение и пропаганда бережного отношения к природе среди женщин, детей и юношества. Науч. программы ЮНИСЕФ направлены на изучение влияния окружающей среды на здоровье подрастающего поколения. НАДЁЖНОСТЬ ПРИРОДНОЙ СИСТЕМЫ — способность природной системы типа биогеоценоза практически бесконечно функционировать без резких изменений ее структуры и функций. НЕДРА — верхняя часть земной коры, охватывающая глубину от нижней границы гумусного слоя до уровня проникновения техн. средств, где еще возможна добыча полезных ископаемых. Н. содержат ресурсы минеральные — основу ведущих отраслей мирового хоз-ва. Из Н. извлекают уголь, нефть, газ, руды, лечебные воды и т. д. В последнее время обостряется проблема рац. использования и охраны Н. ПОЛУПУСТЬШЯ — переходная обл. между степью и пустыней, формирующаяся в условиях аридного климата со свойственным для нее совмещением степных и пустынных экосистем, обусловливающим существование довольно разнообразных биоценозов. П. используют как пастбища. При орошении в П. возможно эффективное земледелие. НАРОДЖУВАНІСТЬ — інтенсивність поповнювання популяції за рахунок розмноження. Виділяють.Н. максимальну (абс, або фізіол.) — поява теоретично макс. можливої к-сті особин за ідеальних умов довкілля — та Н. екологічну — збільшення популяції за фактичних умов довкілля за одиницю часу. Разом зі смертністю Н. відіграє важливу роль у процесах росту й динаміки чисельності популяції. НАРОДОНАСЕЛЕННЯ — сукупність людей, які живуть на Землі (людство) або в межах певної території, континенту, країни, р-ну, міста, населеного пункту. Процеси формування чисельності й складу Н., його розміщення відбуваються під впливом факторів біологічних, факторів географічних, соц.-екон., факторів екологічних (останні мають вирішальне значення). НАРОДОНАСЕЛЕННЯ ТА СТІЙКИЙ РОЗВИТОК. Неконтрольоване збільшення населення Землі та ріст виробництва й споживання, які не забезпечують стійкого розвитку, призводять до підвищення антропогенного навантаження на повітря, грунт, води, енергетичні та ін. необхідні ресурси. За прогнозом, до 2020 р. населення планети досягне 8 млрд чоловік. Усі країни повинні мати уявлення про реальні можливості життєзабезпечення свого населення. Стратегії їхнього розвитку мають передбачати розв'язання комплексу проблем: зростання населення, розвитку технологій, доступу до ресурсів та підтримання екологічної рівноваги. РОЖДАЕМОСТЬ — интенсивность восполнения популяции за счет размножения. Выделяют Р. максимальную (абс, или физиол.) — появление теоретически макс, возможного кол-ва особей при идеальных условиях окружающей среды — и Р. экологическую — увеличение популяции при фактических условиях окружающей среды за единицу времени. Вместе со смертностью Р. играет важную роль в процессах роста и динамики численности популяции. НАРОДОНАСЕЛЕНИЕ — совокупность людей, живущих на Земле (человечество) либо в пределах определенной территории, континента, страны, р-на, города, населенного пункта. Процессы формирования численности и состава Н., его размещения происходят под воздействием факторов биологических, факторов географических, соц.-экон., факторов экологических (последние имеют решающее значение). НАРОДрНАСЕЛЕНИЕ И УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ. Неконтролируемое увеличение населения Земли и рост производства и потребления, не обеспечивающие устойчивого развития, приводят к повышению антропогенной нагрузки на воздух, почву, воды, энергетические и др. необходимые ресурсы. По прогнозу, к 2020 г. население планеты достигнет 8 млрд человек. Все страны должны иметь представление о реальных возможностях жизнеобеспечения своего населения. Стратегии их развития должны предусматривать решение комплекса проблем: роста населения, развития технологий, доступа к ресурсам и поддержания экологического равновесия. НАФТА — рідка горюча копалина, складна суміш вуглеводнів. Н. — найважливіше енергет. паливо сучасної пром-сті. З неї дістають бензин, лігроїн, гас, оливи, парафін та ін. Проте Н. й нафтопродукти належать до найшкідливіших забруднювачів Світового океану, куди щорічно їх потрапляє 5...10 млн т., здебільшого в результаті втрат під час видобування Н. з морських родовищ, аварій танкерів, берегового стоку та з ін. причин. Наслідок цього — довготривала шкода, що завдається тваринному світу й рослинному світові морів та океанів. На суходолі витікання з нафтопроводів спричиняють забруднення грунтів і вод ґрунтових* НАФТОВА ПЛЯМА — ділянка поверхні води, вкрита шаром нафти, який перешкоджає норм, аерації водойми та випаровуванню води, спричиняє загибель гідробіонтів. За даними космічного екологічного моніторингу, бл. чверті Світового океану тією чи ін. мірою забруднено нафтою та нафтопродуктами. НАЦІОНАЛЬНИЙ ОХОРОНЮВАНИЙ ПРОСТІР — сукупність прир. та прир.-істор. територій держави, що охороняються законом. НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРбДНИЙ ПАРК — охоронювана територія (акваторія), на якій збереглися прир., істор.-культурні комплекси, що становлять особливу екол., естетичну або істор. цінність завдяки поєднанню прир. і культурних ландшафтів. У Н. п. п. проводиться робота з відновлення ландшафтів, охорони видів рідкісних і НЕФТЬ — жидкое горючее ископаемое, сложная смесь углеводородов. Н. — важнейшее энергет. топливо современной пром-сти. Из нее получают бензин, лигроин, керосин, масла, парафин и др. Однако Н. и нефтепродукты относятся к самым вредным загрязнителям Мирового океана, куда ежегодно их попадает 5... 10 млн т., в основном в результате потерь при добыче Н. из морских месторождений, аварий танкеров, берегового стока и по др. причинам. Следствие этого — долговременный урон, наносимый животному миру и растительному миру морей и океанов. На суше утечки из нефтепроводов приводят к загрязнению почв и вод грунтовых. НЕФТЯНОЕ ПЯТНб — участок поверхности воды, покрытый слоем нефти, который препятствует норм. аэрации водоема и испарению воды, вызывает гибель гидробионтов. По данным космического экологического мониторинга, ок. четверти Мирового океана в той или иной степени загрязнено нефтью и нефтепродуктами. НАЦИОНАЛЬНОЕ ОХРАНЯЕМОЕ ПРОСТРАНСТВО — совокупность прир. и прир.-истор. территорий государства, охраняемых законом. НАЦИОНАЛЬНЫЙ ПРИРОДНЫЙ ПАРК — охраняемая территория (акватория), на которой сохранились прир., истор.-культурные комплексы, представляющие особую экол., эстетическую или истор. ценность благодаря сочетанию естеств. и культурных ландшафтов. В Н. п. п. проводится работа по восстановлению ландшафвидів, що зникають, та ін. На відміну від заповідників, уся або значна частина площі Н. п. п. відкрита для регулярного відвідування. Із додержанням заповідного режиму на території Н. п. п. можуть здійснюватись організований туризм і різні форми відпочинку. В Україні є 11 Н. п. п. (Карпатський, Шацький, Азово-Си-васький, Вижницький, Синевир, Подільські Товтри, Святі гори, Яво-рівський, Сколівські Бескиди, Дес-нянсько-Старогутський, Ужанський). НЕЙСТОН (від гр. пешіебп — здатний плавати) — сукупність організмів, які мешкають біля поверхневої плівки води, прикріплюються до неї або пересуваються по ній зверху чи знизу. До Н. належать найпростіші, одноклітинні водорості, клопи — водоміри, личинки комарів, мальки риб та ін. НЕЙТРАЛІЗМ (від лат. пеШгаІіз — нічийний) — форма співіснування двох видів, коли жоден із них не зазнає впливу ін. (напр., види рослиноїдних і хижих комах, які мешкають в одному біоценозі й не пов'язані один з одним відносинами харчування або конкуренції). НЕКРОФАГИ [від гр. пєісгоб — мертвий та ...фаг(и)], трупоїди — тварини, які живляться трупами ін. тварин (напр., грифи, ворон, гієни, шакали, жуки-могильники). Н. — необхідна ланка в кругообігу речовин біологічному. НЕКТОН (від гр. пеіабз— плавний) — сукупність пелагічних тварин, які тов, охране видов редких и видов исчезающих и др. В отличие от заповедников, вся или значительная часть площади Н. п. п. открыта для регулярного посещения. С соблюдением заповедного режима на территории Н. п. п. могут осуществляться организованный туризм и разные формы отдыха. В Украине есть 11 Н. п. п. (Карпатский, Шацкий, Азово-Сивашский, Выжницкий, Синевир, Подольские Товтры, Святые Горы, Яворивский, Сколевские Бескиды, Деснянско-Старогутский, Ужанский). НЕЙСТбН (от гр. пеи51еоп — способный плавать) — совокупность организмов, обитающих у поверхностной пленки воды, прикрепляющихся к ней или передвигающихся по ней сверху или снизу. К Н. относятся простейшие, одноклеточные водоросли, клопы — водомерки, личинки комаров, мальки рыб и др. НЕЙТРАЛИЗМ (от лат. петгаНв — ничей) — форма сосуществования двух видов, когда ни один из них не испытывает влияния др. (напр., обитающие в одном биоценозе виды растительноядных и хищных насекомых, не связанные друг с другом отношениями питания или конкуренции). НЕКРОФАГИ [от гр. пекгоз — мертвый и ...фаг(и)], трупоеды — животные, питающиеся трупами др. животных (напр., грифы, ворон, гиены, шакалы, жуки-могильщики). Н. — необходимое звено в круговороте веществ биологическом. НЕКТбН (от гр. пе^об— плавающий) — совокупность пелагических живот- здатні акт. плавати, протистояти течії і долати значні відстані (риби, китоподібні, головоногі молюски та ін.). До Н. належать також тварини, які розмножуються на суші, а живляться у воді (напр., ластоногі, пінгвіни, водяні черепахи). Пор. Планктщ. НЕМАТОЦЙДИ [лат. Nematoda — власне круглі черви та ...цид(и)\ — хім. речовини (пестициди), призначені для знищеАня нематод — паразитів рослин. НЕОБОРОТНОСТІ ЕВОЛКЩІЇ ЗАКОН — те саме, що й Долло закон. НЕОФІТИ [від гр. neos — новий та ...фіт(и)] — рослини, що ненавмисно занесені людиною або мігрували самі до місцевої флори в порівняно недавній істор. час і трапляються як в агроценозах (напр., бур'яни), так і в прир. фітоценозах (подорожник, елодея та ін.). Поява Н. найчастіше пов'язана з госп. діяльністю людини й недотриманням карантинних заходів. НЕРЕСТ — викидання рибами статевих продуктів — дозрілої ікри та молок із наступним заплідненням. Кожний вид риб пристосувався до Н. в певну пору року й у певних умовах (температура й солоність води, характер ґрунту тощо) на нерестовищах. НЕРЕСТОВИЩЕ — водойма або її ділянка, де відбувається нерест риби. Гідротехн. споруди на річках ускладнюють підхід цінних промислових ных, способных акт. плавать, противостоять течению и преодолевать значительные расстояния (рыбы, китообразные, головоногие моллюски и др,). К Н. относятся также животные, которые размножаются на суше, а питаются в воде (напр., ластоногие, пингвины, водяные черепахи). Ср. Планктон. НЕМАТОЦЙДЫ [лат. Nematoda — собственно круглые черви и ...цид(ы)\ — хим. вещества (пестициды), предназначенные ддя уничтожения нематод — паразитов растений. НЕОБРАТИМОСТИ ЭВОЛЮЦИИ ЗАКОН — то же, что Долло закон. НЕОФИТЫ [от гр. neos — новый и ...фит(ы)] — растения, непреднамеренно занесенные человеком или мигрировавшие сами в местную флору в сравнительно недавнее истор. время и встречающиеся как в агроценозах (напр., сорняки), так и в естеств. фи-тоценозах (подорожник, элодея и др.). Появление Н. чаще всего связано с хоз. деятельностью человека и несоблюдением карантинных мероприятий. НЕРЕСТ — выметывание рыбами половых продуктов — дозревшей икры и молок с последующим оплодотворением. Каждый вид рыб приспособился к Н. в определенный сезон года и в определенных условиях (температура и соленость воды, характер почвы и т. д.) на нерестилищах. НЕРЕСТИЛИЩЕ — водоем или его участок, где происходит нерест рыбы. Гидротехн. сооружения на реках усложняют подход ценных промыс- нікотин риб до прир. Н. Тому часто влаштовують штучні Н. з гальки, гілок дерев, закріплюваних на дні річок, та ін. НІКОТИН (фр. nicotine, за ім'ям фр. дипломата Ж. Ніко, який ввіз у 1560 р. тютюн у Францію) — алкалоїд, шо міститься в листках та насінні тютюну й махорки. Сильна отрута; гальмує діяльність нервової системи; за ступенем токсичності порівнянний із синильною кислотою. Тривале поглинання Н. невеликими дозами під час паління спричиняє хронічне отруєння. К-сть Н., що міститься у водній витяжці з 4—6' сигарет, — смертельна доза для людини. Підвищена частота захворювання на рак легень у курців зумовлена вмістом у тютюновому димі смол та кадмію. Особливої шкоди Н. завдає жіночому організмові. Щороку на Землі від хвороб, пов'язаних із палінням", помирає бл. 1,5 млн людей. НІТРАТИ (від гр. nitron — азотнокисла сіль) — солі нітратної кислоти; сильні окиснювачі. Використовуються як мінеральні добрива. Екол. проблемою Н. стали у зв'язку з надмірним застосуванням азотних добрив. Надлишковий уміст Н. у живій речовині спричиняє зниження якості товарної продукції та отруєння людей і тварин. Можливий також ендогенний синтез із Н. канцерогенів в організмі тварин і людини. ГДД Н. для людини — 265 мг/добу. НІТРИТИ (від гр. nitron — азотнокисла сіль) — солі азотистої кислоти, що мають як окисні, так і відновні власловых рыб к прир. Н. Поэтому часто создают искусственные Н. из гальки, веток деревьев, закрепляемых на дне рек, и др. НИКОТИН (фр. nicotine, от имени фр. дипломата Ж. Нико, который ввез в 1560 г. табак во Францию) — алкалоид, содержащийся в листьях и семенах табака и махорки. Сильный яд; тормозит деятельность нервной системы; по* степени токсичности сравним с синильной кислотой. Длительное поглощение Н. небольшими дозами при курении вызывает хроническое отравление. Кол-во Н., содержащееся в водной вытяжке из 4— 6 сигарет, — смертельная доза для человека. Повышенная частота заболевания раком легких у курильщиков обусловлена содержанием в табачном дыме смол и кадмия. Особый вред Н. причиняет женскому организму. Ежегодно на Земле от болезней, связанных с курением, умирает ок. 1,5 млн людей. НИТРАТЫ (от гр. nitron — азотнокислая соль) — соли нитратной кислоты; сильные окислители. Используются как минеральные удобрения. Экол. проблемой Н. стали в связи с чрезмерным применением азотных удобрений. Избыточное содержание Н. в живом веществе — причина значительного снижения качества товарной продукции и отравлений людей и животных. Возможен также эндогенный синтез из Н. канцерогенов в организме животных и человека. ПДД Н. для человека — 265 мг/сут. НИТРИТЫ (от гр. nitron — азотнокислая соль) — соли азотистой кислоты, имеющие как окислительные, так и тивості. В разі потрапляння в організм справляють не лише токсичну, а й канцерогенну дію. Тяжкі отруєння Н. настають за дози 2 г, НІТРИФІКАЦІЯ (від лат. піИт«епіит — азот та ...фікація) — процес мікробіол. перетворення в ґрунті й воді відновлених сполук азоту (аміаку, амонійних солей) в окиснені неорган, (нітрати) — осн. форму азотного живлення рослин. Н. — осн. шлях утворення нітратів у природі; відіграє першорядну роль у кругообігу азоту в біосфері Н. свідчить про завершення процесів мінералізації в екосистемі. НІТРИФІКУЮЧІ БАКТЕРІЇ - група автотрофних мікроорганізмів, які здатні діставати енергію для своєї життєдіяльності за рахунок окиснен-ня неорган. сполук азоту (аміак та амонійні солі) до нітратів (напр., нітрозомонас, нітробактер). НІТРОЗАМІНИ — речовини, що можуть утворюватися в шлунково-кишковому тракті з нітратів та амінів або від початку містяться в певних продуктах, напр. у м'ясних виробах, які оброблено засолювальною сумішшю. Н. виявлено також у деяких косметичних засобах, у тютюновому димі. Багато Н. містять сигарети, машинні оливи, ракетне паливо. Н. належать до найсильніших канцерогенів. НООСФЕРА (від гр. пбос — розум та Брпаіга — куля) — якісно новий стан біосфери, за якого розумова діяльність і праця людини стають визначальним восстановительные свойства. При попадании в организм оказывают не только токсическое, но и канцерогенное действие. Тяжелые отравления Н. происходят при дозе 2 г. НИТРИФИКАЦИЯ (от лат. пйгс^еш-ит — азот и ...фикация) — процесс микробиол. превращения в почве и воде восстановленных соединений азота (аммиака, аммонийных солей) в окисленные неорган, (нитраты) — осн. форму азотного питания растений. Н. — осн. путь образования нитратов в природе; играет первостепенную роль в круговороте азота в биосфере. Н. свидетельствует о завершении процессов минерализации в экосистеме. НИТРИФИЦИРУЮЩИЕ БАКТЕРИИ - группа автотрофных микроорганизмов, способных получать энергию для своей жизнедеятельности за счет окисления неорган, соединений азота (аммиак и аммонийные соли) до нитратов (напр., нитрозомонас, нитробактер). НИТРОЗАМЙНЫ — вещества, которые могут образовываться в желудочно-кишечном тракте из нитратов и аминов либо изначально содержатся в определенных продуктах, напр. в мясных изделиях, обработанных посолочной смесью. Н. обнаружены также в некоторых косметических средствах, табачном дыме. Много Н. содержат сигареты, машинные масла, ракетное топливо. Н. относятся к самым сильным канцерогенам. НООСФЕРА (от лат. пбос — разум и 8рпшга — шар) — качественно новое состояние биосферы, при котором умственная деятельность и труд челове- НОРМА РЕАКЦІЇ фактором її розвитку. В. І. Вернадсь-кий — основоположник учення про Н. — висунув гіпотезу про те, що біосфера Землі, перероблена, перебудована розумом людини та його працею, закономірно й неминуче перейде в Н.; людина перебере на себе керування всіма процесами в біосфері, спрямує її розвиток у потрібне для себе русло. Нині біосфера насправді різко змінюється під впливом діяльності людини, дедалі більше замінюється техносферою, що супроводжується такими змінами середовища природного, які вже загрожують власне існуванню людини. Тому, якщо людство не почне регулювати свій тиск на природу і зважати на її закони, біосфера може зберегтись, а цивілізація загине. НбРМА РЕАКЦІЇ (від лат. norma — керівне правило, початок, зразок) — амплітуди адаптації, що визначають межі мінливості організму, яка виникає під впливом факторів середовища й контролюється його генотипом; спосіб реагування організму на зміни умов довкілля. Передається спадково й проявляється у формі модифікацій (напр., колір квіток льону змінюється залежно від температури повітрі. Знання Н. р. організмів дає змогу керувати їхнім ростом і розвитком. НбРМА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА - якісно-кількісний показник стану навколишнього середовища, дотримання якого гарантує безпечні або оптим. ка становятся определяющим фактором ее развития. В. И. Вернадский — основоположник учения о Н. — выдвинул гипотезу о том, что биосфера Земли, переделанная, перестроенная разумом человека и его трудом, закономерно и неминуемо перейдет в Н.; человек возьмет на себя управление всеми процессами в биосфере, направит ее развитие в нужное для себя русло. (Сегодня биосфера действительно резко изменяется под влиянием деятельности человека, все более заменяется техносферой, что сопровождается такими изменениями среды природной, которые уже угрожают самому существованию человека. Поэтому, если человечество не начнет регулировать свое давление на природу и считаться с ее законами, биосфера может сохраниться, а цивилизация погибнет. НОРМА РЕАКЦИИ (от лат. norma — руководящее правило, начало, образец) — амплитуды адаптации, которые определяют границы изменчивости организма, возникающей под влиянием факторов среды и контролируемой его генотипом; способ реагирования организма на изменения условий окружающей среды. Передается наследственно и проявляется в форме модификаций (напр., цвет цветков льна изменяется в зависимости от температуры воздуха). Знание Н. р. организмов позволяет управлять их ростом и развитием. НбРМА САНИТАРНО-ГИГИЕНИЧЕСКАЯ — качественно-количественный показатель состояния окружающей среды, соблюдение которого гарантаумови існування людини (напр., норма якості питної води, повітря). НУКЛІДИ (від лат. nucleus — ядро) — атоми хім. елементів із різним числом протонів і (або) нейтронів у ядрі. Відомо бл. 1700 Н., з яких 200 —стабільні, тобто мають стійке ядро, що визначає їхню пост. масу. В решти Н. ядра перебувають у нестійкому стані, спонтанно розпадаються, спричиняючи випромінювання радіоактивне. Нестійке Н. наз. радіонуклідами. рует безопасные или оптим. условия существования человека (напр., норма качества питьевой воды, воздуха). НУКЛИДЫ (от лат. nucleus — ядро) — атомы хим. элементов с разным числом протонов и (или) нейтронов в ядре. Известно ок. 1700 Н., из которых 200 — стабильные, т. е. имеют устойчивое ядро, определяющее их пост, массу. У остальных Н. ядра находятся в неустойчивом состоянии, спонтанно распадаются, вызывая излучение радиоактивное. Неустойчивые Н. наз. радионуклидами. ОБВАЛ ГІРСЬКИЙ — раптове відривання й падіння великих мас гірських порід, що трапляється на крутих та обривистих схилах гір унаслідок процесів вивітрювання, під впливом вод, землетрусів тощо. ОБВОДНЕННЯ — комплекс гідротехн. заходів, спрямованих на підвищення водозабезпеченості госп. і побутових об'єктів шляхом освоєння місцевих ресурсів водних (стоків і вод підземних), будівництва водосховищ або підведення води каналами з ін. р-нів. Особливо велике значення О. має для посушливих територій. 6БМІН РЕЧОВИН — те саме, що й Метаболізм. ОБВАЛ ГбРНЫЙ — внезапный отрыв и падение больших масс горных пород, происходящие на крутых и обрывистых склонах гор вследствие процессов выветривания, под действием вод, землетрясений и пр. ОБВОДНЕНИЕ — комплекс гидротехн. мероприятий, направленных на повышение водообеспеченности хоз. и бытовых объектов путем освоения местных ресурсов водных (стоков и вод подземных), строительства водохранилищ или подведения воды по каналам из др. р-нов. Особенно большое значение О. имеет для засушливых территорий. ОБМЕН ВЕЩЕСТВ — то же, что Метаболизм. ОБРОСТАННЯ, перифітон — поселення водяних організмів (бактерій, водоростей, губок, мідій, асцидій та ін.) на предметах, що стикаються з водою: підводних каменях, частинах суден, гідротехн. споруд, усередині водозабірних труб тощо. О. перешкоджають потоку води у вирах, спричиняють корозію підводних металевих споруд. Екол. значення О. полягає у створенні сприятливих умов для вільно-плавних видів (схованки, місця для відкладання ікри, вигулу молоді). ОДОМАШНЕННЯ — те саме, що й Доместикація. ОЗЕЛЕНЕННЯ — культивування рослин на вільних від будівель і шляхів територіях населених пунктів, пром. підприємств для поліпшення якості довкілля. ОЗЕРО — водойма зі сповільненим водообміном, розташована в заглибленні суші (улоговині). О. займають бл. 1,8 % площі суходолу земної кулі. За водним режимом поділяються на стічні й безстічні; за хім. складом — на прісні, солонуваті, солоні та мінер.; за ступенем розвитку орган. життя — на три біол. типи: оліго-трофні — низькопродуктивні, бідні на поживні речовини й зі слабким розвитком флори та фауни; евтрофні — високопродуктивні, з великими вмістом солей і к-стю планктону; дис-трофні — з невеликими конц. солей і к-стю планктону, часто порослі, з майже цілковитою відсутністю фауни. О. мають велике госп. значення. В промислово розвинених і густона-селених країнах відбувається інтенсивне забруднення О., унаслідок чого вони деградують. ОБРАСТАНИЯ, перифитон — поселения водных организмов (бактерий, водорослей, губок, мидий, асцидий и др.) на предметах, соприкасающихся с водой: подводных камнях, частях суден, гидротехн. сооружений, внутри водозаборных труб и т. д. О. препятствуют потоку воды в водоворотах, вызывают коррозию подводных металлических сооружений. Экол. значение О. заключается в создании благоприятных условий для свободноплавающих видов (укрытия, места для откладывания икры, выгула молодняка). ОДОМАШНИВАНИЕ - то же, что Доместикация. ОЗЕЛЕНЕНИЕ — культивирование растений на свободных от построек и дорог территориях населенных пунктов, пром. предприятий для улучшения качества окружающей среды. ОЗЕРО — водоем с замедленным водообменом, расположенный в углублении суши (котловине). О. занимают ок. 1,8 % площади суши земного шара. По водному режиму делятся на сточные и бессточные; по хим. составу — на пресные, солоноватые, соленые и минер.; по степени развития орган, жизни — на три биол. типа: олиготрофные — низкопродуктивные, бедные питательными веществами и со слабым развитием флоры и фауны; эвтрофные — высокопродуктивные, с большими содержанием солей и кол-вом планктона; дистрофные — с небольшими конц. солей и кол-вом планктона, часто заросшие, с почти полным отсутствием фауны. О. имеют большое хоз. значение. В промышленно развитых и густонаселенных странах происходит интенсивное загрязнение О., вследствие чего они деградируют. озон ОЗбН (від гр. бюп — пахучий) — модифікація кисню (03), синій газ із різким запахом, сильний окисник, добре розчинний у воді; вибухонебезпечний і токсичний. У природі утворюється в стратосфері з кисню (02) під час грозових розрядів та під впливом випромінювання ультрафіолетового Сонця. Осн. маса О. зосереджена на межі тропосфери й стратосфери (в озоносфері) на висотах 10...50 км із максимумом конц. на висоті 20...25 км. Озоновий шар захищає біосферу від згубної дії «жорсткого» ультрафіолету (довжина хвилі 315... 100 нм). ОЗбНОВА «ДІРА» — локальна ділянка озоносфери, де конц. озону (густина озонового шару) істотно (на 40...50 %) менша за звичайну. Однією уЗ осн. причин зменшення густини озонового шару є руйнування молекул озону внаслідок хім. р-цій з атомами хлору й брому, що вивільняються під час фо-тохім. розпаду молекул фреонів, які широко використовуються в багатьох галузях пром-сті й у побуті (хладаген-ти в холодильниках, аерозолі тощо), а також з оксидами азоту (продуктами спалювання ракетного палива). Поява О. «д.» становить реальну екол. небезпеку для відповідного регіону у зв'язку з послабленням захисту всього живого від згубної дії «жорсткого» випромінювання ультрафіолетового. В разі підвищення УФ-фону пригнічується ріст рослин, знижується врожайність багатьох культур, розвиваються серйозні захворювання в тварин і людей, збільшується к-сть шкідливих мутацій тощо. ОЗбН (от гр. бюп — пахнущий) — модификация кислорода (03), синий газ с резким запахом, сильный окислитель, хорошо растворимый в воде; взрывоопасен и токсичен. В природе образуется в стратосфере из кислорода (02) при грозовых разрядах и под воздействием излучения ультрафиолетового Солнца. Осн. масса О. сосредоточена на границе тропосферы и стратосферы (в озоносфере) на высотах 10...50 км с максимумом конц. на высоте 20...25 км. Озоновый слой защищает биосферу от губительного воздействия «жесткого» ультрафиолета (длина волны 315... 100 нм). ОЗбНОВАЯ «ДЫРА» — локальный участок озоносферы, где конц. озона (плотность озонового слоя) существенно (на 40...50 %) меньше обычной. Одной из осн. причин уменьшения плотности озонового слоя является разрушение молекул озона вследствие хим. р-ций с атомами хлора и брома, освобождающимися при фотохим. распаде молекул фреонов, которые широко используются во многих отраслях пром-сти и в быту (хладагенты в Холодильниках, аэрозоли и т. п.), а также с оксидами азота (продуктами сжигания ракетного топлива). Появление О. «д.» представляет реальную экол. опасность для соответствующего региона в связи с ослаблением защиты всего живого от губительного воздействия «жесткого» излучения ультрафиолетового. При повышении УФ-фона угнетается рост растений, снижается урожайность многих культур, развиваются серьезные заболевания у животных и людей, увеличивается кол-во вредных мутаций и т. д. ОЗбНОВИЙ ЕКРАН — те саме, що й Озоновий шар. ОЗбНОВИЙ ШАР, озоновий екран, озо-носфера — шар стратосфери на висоті 10...50 км із максимумом конц. озону (03) на висоті 20...25 км (тут вона в 10 разів більша, ніж^біля поверхні Землі). О. ш. затримує проникнення до земної поверхні «жорсткого» випромінювання ультрафіолетового, згубного для всього живого, тому має виняткове значення для розвитку життя на Землі. Спостереження за загальним умістом озону над територією України здійснюються на шести озонометричних станціях. Ці спостереження свідчать, що за останні 10 років товщина О. ш. зменшилася приблизно на 5 %, а це стає реальною загрозою здоров'ю населення й біосфері України. Див. Озонова «діра». ОЗОНОСФЁРА — те саме, що й Озоновий шар. ОЙКУМЕНА — те саме, що й Ейкумена. ОКЕАН — див. Світовий океан. ОКСИД ВУГЛЕЦІО - чадний газ (СО); утворюється в результаті неповного згоряння викопного палива в умовах нестачі кисню й за низької температури. В повітрі О. в. перетворюється на вуглекислий газ, У разі вдихання він блокує надходження кисню в кров, спричиняє головний біль, а за вищих конц. — навіть смерть. Такі екстремальні конц. часто спостерігаються в р-нах підвищеного антропогенного навантаження на довкілля, в години пік на транспорті, за наявності смогу та ін. ОЗбНОВЫЙ ЭКРАН - то же, что Озоновый слой. ОЗбНОВЫЙ СЛбЙ, озоновый экран, озоносфера — слой стратосферы на высоте 10...50 км с максимумом конц. озона (03) на высоте 20...25 км (здесь она в 10 раз больше, чем у поверхности Земли). О. с. задерживает проникновение к земной поверхности «жесткого» излучения ультрафиолетового, губительного для всего живого, поэтому имеет исключительное значение для развития жизни на Земле. Наблюдения за общим содержанием озона над территорией Украины осуществляются на шести озонометриче-ских станциях. Эти наблюдения показывают, что за последние 10 лет толщина О. с. уменьшилась приблизительно на 5 %, а это становится реальной угрозой здоровью населения и биосфере Украины. См. Озоновая «дыра». ОЗОНОСФЁРА — то же, что Озоновый слой. ОЙКУМЕНА — то же, что Эйкумена. ОКЕАН — см. Мировой океан. ОКСИД УГЛЕРОДА — угарный газ (СО); образуется в результате неполного сгорания ископаемого топлива в условиях недостатка кислорода и при низкой температуре. В воздухе О. у. превращается в углекислый газ. При вдыхании он блокирует поступление кислорода в кровь, вызывает головную боль, а в более высоких конц. — даже смерть. Такие экстремальные конц. часто наблюдаются в р-нах повышенной антропогенной нагрузки на окружающую среду, в часы пик на транспорте, при наличии смога и др. ОКСИДИ АЗОТУ — газоподібні моно-ксид (N0) та діоксид (N0^ азоту; утворюються під час усіх процесів горіння в результаті сполучення азоту й кисню повітря. З діоксиду азоту утворюється нітратна кислота, що бере участь у формуванні опадів кислотних. Під впливом сонячного світла О. а. утворюють фотооксиданти, до яких належить озон, токсичний пе-роксиацетилнітрат та ін. О. а. спричиняють гострі захворювання органів дихання. ОКУЛЬТУРЕННЯ — процес уведення певного виду рослин у с.-г., садово-паркову (а також кімнатну) культуру або поліпшення прир. фітоценозів відповідно до потреб людини. О. зазвичай здійснюється протягом багатьох поколінь і супроводжується штучним добором найпридатніших для досягнення поставленої мети форм. ОЛІГОТРОФИ [від гр. oligos — нечисленний, незначний та ...троф(и)] — рослини, які розвиваються на неродючих ґрунтах (овес, верес, журавлина, сфагнові мохи, сосна та ін.). Див. також Мезотрофи, Евтрофи. ОНТОГЕНЕЗ [від гр. on (ontos) — живе та genesis — походження, виникнення] — індивідуальний розвиток організму з моменту запліднення до смерті. Див. також Біогенетичний закон. 6ПАДИ АТМОСФЕРНІ - вода в рідкому чи твердому стані (дощ, роса, сніг, град, туман), яка випадає з хмар або осаджується з повітря на земній поверхні: О. а. вимірюють товщиною ОКСИДЫ АЗбТА — газообразные мо-ноксид (N0) и диоксид (N02) азота; образуются лри всех процессах горения в результате соединения азота и кислорода воздуха. Из диоксида азота образуется нитратная кислота, участвующая в формировании осадков кислотных. Под воздействием солнечного света О. а. образуют фотооксидан-ты, к которым относятся озон, токсичный *пероксиацетилнитрат и др. О. а. вызывают острые заболевания органов дыхания. ОКУЛЬТУРИВАНИЕ — процесс введения определенного вида растений в с.-х., садово-парковую (а также комнатную) культуру или улучшение ес-теств. фитоценозов в соответствии с потребностями человека. О. обычно осуществляется на протяжении многих поколений и сопровождается искусственным отбором наиболее подходящих для достижения поставленных целей форм. ОЛИГОТРОФЫ [от гр. oligos — немногий, незначительный и ...троф(ы)] — растения, развивающиеся на неплодородных почвах (овес, вереск, клюква, сфагновые мхи, сосна и др.). См. также Мезотрофы, Эвтрофы. ОНТОГЕНЕЗ [от гр. on (ontos) — сущее и genesis — происхождение, возникновение] — индивидуальное развитие организма с момента оплодотворения до смерти. См. также Биогенетический закон. ОСАДКИ АТМОСФЕРНЫЕ - вода в жидком или твердом состоянии (дождь, роса, снег, град, туман), выпадающая из облаков или осаждающаяся из воздуха на земной поверх- шару води, що випала (в міліметрах). Часто разом з О. а. на землю потрапляють забруднювальні речовини, які шкідливо впливають на довкілля. На земній кулі випадає бл. 1000 мм опадів на рік, у середніх широтах — 500...800 мм, у пустелях і ^високих широтах — менш як 250 мм на рік. О. а. — одна з ланок*кругообігу води в природі. ОПАДИ КИСЛОТНІ — опади атмосферні (доіЬ, сніг, туман), кислотність яких перевищує норм, значення (рН фізіол. стану організму. Розрізняють О. о. гостре (за короткий часовий інтервал), фракціоноване (сумарну дозу організм дістає кількома порціями), пролонговане (в разі значної' тривалості), хронічне (пост.). ^ бПТИМУМ (від лат. optimum — найкраще) — сукупність найсприятливіших умов для чогось. Див. Екологічний оптимум. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ІЗ ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ Й КУЛЬТУРИ (ЮНЕСКО) - міжурядова орг-ція, спеціалізований підрозділ ООН, до найважливіших напрямів роботи якої належать охорона довкілля й пам'яток культури, співробітництво в розв'язанні глобальних наук, проблем у галузі океанографії, геології тощо. ЮНЕСКО розробила й реалізує відому у світі наук, програму «Дю-дина й біосфера» (МАБ). ОРГАНІЗМ (від лат. Organismus) — будь-яке живе тіло (істота або рослина), індивід, особина. Кожний О. має унікальну генет. структуру. Більшість О. мають клітинну будову. Кожний О. взаємодіє з довкіллям, виступаючи як цілісна система. Всі О. поділяються на еукаріотів та прокаріотів. Осн. властивості О.: неперервний обмін речовин із довкіллям, подразливість, здатність рости, розмножуватися, мінливість, спадковість та ін. ОРГАНІЗМИ АВТОТРОФНІ - те саме, що й Автотрофи. ОРГАНІЗМИ АЕРОБНІ — те саме, що й Аероби. О.о. острое (за короткий промежуток времени), фракционированное (суммарную дозу организм получает несколькими порциями), пролонгированное (при значительной продолжительности), хроническое (пост.). ОПТИМУМ (от лат. Optimum — лучшее) — совокупность наиболее благоприятных условий для чего-либо. См. Экологический оптимум. ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ ПО ВОПРОСАМ ОБРАЗОВАНИЯ, НАУКИ И КУЛЬТУРЫ (ЮНЕСКО) -межправительственная орг-ция, специализированное подразделение ООН, к важнейшим направлениям работы которой относятся охрана окружающей среды и памятников культуры, сотрудничество в разрешении глобальных науч. проблем в обл. океанографии, геологии и т. д. ЮНЕСКО разработала и реализует известную в мире науч. программу «Человек и биосфера» (МАБ). ОРГАНИЗМ (от лат. Organismus) — любое живое тело (существо или растение), индивид, особь. Каждый О. имеет уникальную генет. структуру. Большинство О. имеет клеточное строение. Каждый О. взаимодействует с окружающей средой, выступая как целостная система. Все О. делятся на эукариотов и прокариотов. Осн. свойства О.: непрерывный обмен веществ с окружающей средой, раздражимость, способность расти, размножаться, изменчивость, наследственность и др. ОРГАНИЗМЫ АВТОТРОФНЫЕ - то же, что Автотрофы. ОРГАНИЗМЫ АЭРОБНЫЕ - то же, что Аэробы. ОРГАНІЗМИ АНАЕРОБНІ - те саме, що й Анаероби. ОРГАНІЗМИ АЦИДОФІЛЬНІ - те саме, що й Ацидофіли. ОРГАНІЗМИ БЕНТОСНІ - те саме, що й Бентос. ОРГАНІЗМИ ГЕТЕРОТРбФНІ — те саме, що й Гетеротрофи. ОРГАНІЗМИ ЕВРИТЕРМНІ — те саме, що й Евритермобіонти. ОРГАНІЗМИ ЕВРИТбПНІ (від еври... та гр. topos — місце) — рослини або тварини, які живуть у різноманітних умовах довкілля й мають широкий діапазон екол. витривалості. Див. також Еврибіонти, Вид евритопний. ОРГАНІЗМИ ЕКТОТРбФНІ (від гр. ektos — поза, ззовні та ...трофниії) — паразити, що живуть і живляться на поверхні тіла ін. організмів (як тварин, так і рослин). Див. також Паразити. Пор. Організми ендотрофні. ОРГАНІЗМИ ЕНДОТРОФНІ (від гр. endon — усередині та ...трофний) — організми, що живуть усередині тіла ін. організмів (хазяїв). Див. також Паразити. Пор. Організми ектотрофні. ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ (від пізньо-лат. indicator — покажчик) — організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. р-цій або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі проживання або певні його хар-ки. Див. Біоіндикатори. ОРГАНІЗМИ КОЛОНІАЛЬНІ (від лат. colonia — поселення) — рослини й ОРГАНИЗМЫ АНАЭРОБНЫЕ - то же, что Анаэробы. ОРГАНИЗМЫ АЦИДОФИЛЬНЫЕ - то же, что Ацидофилы. ОРГАНИЗМЫ БЁНТОСНЫЕ - то же, что Бентос. ОРГАНИЗМЫ ГЕТЕРОТРОФНЫЕ - то же, что Гетеротрофы. ОРГАНИЗМЫ ЭВРИТЕРМНЫЕ - то же, что Эвритермобионты. ОРГАНИЗМЫ ЭВРИТОПНЫЕ (от эв-ри.„ и гр. topos — место) — растения или животные, живущие в разнообразных условиях окружающей среды и имеющие широкий диапазон экол. выносливости. См. также Эврибион-ты, Вид эвритопный. ОРГАНИЗМЫ ЭКТОТРОФНЫЕ (от гр. ektos — вне, снаружи и ...трофный) — паразиты, живущие и питающиеся на поверхности тела др. организмов (как животных, так и растений). См. также Паразиты. Ср. Организмы эндотрофные. ОРГАНИЗМЫ ЭНДОТРОФНЫЕ (от гр. endon — внутри и ...трофный) — организмы, обитающие внутри дгела др. организмов (хозяев). См. также Паразиты. Ср. Организмы эктотрофные. ОРГАНИЗМЫ ИНДИКАТОРНЫЕ (от позднелат. indicator — указатель) — организмы с узкими границами экол. приспособленности (стенобионты), которые своим поведением, изменением" физиол. р-ций или самим своим присутствием свидетельствуют об изменениях в среде обитания или определенных ее хар-ках. См. Биоиндикаторы. ОРГАНИЗМЫ КОЛОНИАЛЬНЫЕ (от лат. colonia — поселение) — растения тварини, які за нестатевого розмноження лишаються з'єднаними з особинами наступних поколінь, утворюючи колонії. До О. к. належать одно-й багатоклітинні організми, зокрема деякі водорості, джгутикові, кишковопорожнинні та ін. безхребетні тварини. ОРГАНІЗМИ МІКСОТРОФНІ - те саме, що й Міксотрофи. ОРГАНІЗМИ ПЕЛАГІЧНІ (від гр. реіа-gos — море) — організми, які живуть у товшд води (більшість риб, медузи, вільноплавні водорості). Пор. Організми бентосні. ОРГАНІЗМИ САПРОБНІ - те саме, що й Сапробіонти. ОРГАНІЗМИ СИНАНТРОПНІ (від гр. syn — разом та дnthropos — людина) — рослинні або тваринні організми, шо живуть поряд із людиною (напр., таргани, міль, муха кімнатна, горобець домовий, бур'яни), ОРГАНІЗМИ рГЕНОТОПНІ (від сте-но... та гр, topos — місце) — тварини й рослини, які можуть жити лише в специф., дуже обмежених умовах довкілля (напр., рослини пустель, сфагнових боліт, серед тварин піщаний удавчик, вівця дика). Див. Вид стено-топний. Пор. Організми евритопні. ОРГАНІЗМИ ТЕРМОФІЛЬНІ - те саме, що й Термофіли. ОРГАНІЗМИ ТЕРМОФОБНІ - те саме, що й Термофоби. ОРГАНІЧНИЙ СВІТ, жива природа — сукупність усіх організмів, що населяють біосферу Землі. Відомо більш як 1 млн видів тварин і бл. 500 тис. видів рослин, що мешкають у воді, на земи животные, которые при неполовом размножении остаются соединенными с особями следующих поколений, образуя колонии. К О. к. относятся одно- и многоклеточные организмы, в частности некоторые водоросли, жгутиковые, кишечнополостные и др. беспозвоночные животные. ОРГАНИЗМЫ МИКСОТРОФНЫЕ - то же, что Миксотрофы. ОРГАНИЗМЫ ПЕЛАГИЧЕСКИЕ (от гр. pelagos — море) — организмы, живущие в толще воды (большинство рыб, медузы, свободноплавающие водоросли). Ср. Организмы бентосные. ОРГАНИЗМЫ САПРОБНЫЕ - то же, что Сапробионты. ОРГАНИЗМЫ СИНАНТРОПНЫЕ (от гр. syn — вместе и дnthropos — человек) — растительные или животные организмы, живущие рядом с человеком (напр., тараканы, моль, муха комнатная, воробей домовой, сорняки). ОРГАНИЗМЫ СТЕНОТОПНЫЕ (от стено... и гр. topos — место) — животные и растения, которые могут жить лишь в специф., очень ограниченных условиях окружающей среды (напр., растения пустынь, сфагновых болот, среди животных — песчаный удавчик, овца дикая). См. Вид стено-топный. Ср. Организмы эвритопные. ОРГАНИЗМЫ ТЕРМОФИЛЬНЫЕ - то же, что Термофилы. ОРГАНИЗМЫ ТЕРМОФОБНЫЕ - то же, что Термофобы. ОРГАНИЧЕСКИЙ МИР, живая природа — совокупность всех организмов, населяющих биосферу Земли. Известно более 1 млн видов животных и ок. 500 тыс. видов растений, живущих в лі, в ґрунті, повітрі, а також в ін. організмах. ОРНІТОФАУНА [від гр. omis (фrni-thos) — птах та фауна], авіафауна — сукупність птахів, що населяють певну територію або трапляються за будь-який відтинок часу. За характером перебування на даній території розрізняють птахів, що гніздяться, осілих, пролітних і зимуючих. ОРНІТОФІЛІЯ [від гр. omis (фrnithos) — птах та ...філія] — запилення квіткових рослин птахами, які живляться нектаром (колібрі, медососи); вид зоофілії. Відомо бл. 2000 видів таких птахів. О. властива тропічним росли-нам-орнітофілам. ОРНІТОХОРІЯ [від гр. omis (фrnithos) — птах та ...хорія] — поширення спор, насіння й плодів рослин птахами. Організм, поширений т. чин., наз. ор-нітохором. ОСВІТЛЕНІСТЬ — світловий потік, що падає на одиницю поверхні; виражається в люксах (лк). Макс. О. відкритих місцеперебувань у літній безхмарний полудень становить у середньому від 80 тис. (помірні широти) до 95...110 тис. лк (екватор). При цьому частка прямої радіації сонячної становить у середньому 70 %, а розсіяної — 30 %. Обернене співвідношення між прямою та розсіяною радіаціями спостерігається влітку в полярних і заполярних широтах (40 та 60 % відповідно). ОСИП — скупчення несортованих кутастих уламків гірських порід біля підніжжя та в нижній частині крутих гірських схилів. Утворюється внаслідок вивітрювання гірських порід. воде, на земле, в почве, воздухе, а также в др. организмах. ОРНИТОФАУНА [от гр. omis (фrnithos) — птица и фауна], авиафауна — совокупность птиц, населяющих определенную территорию или встречающихся за какой-либо отрезок времени. По характеру пребывания на данной территории различают гнездящихся, оседлых, перелетных и зимующих птиц* ОРНИТОФИЛИЯ [от гр. omis (фrnithos) — птица и ...филия] — опыление цветковых растений птицами, питающимися нектаром (колибри, медососы); вид зоофилии. Известно ок. 2000 видов таких птиц. О. свойственна тропическим растениям-о рнитофи-лам. ОРНИТОХОРЙЯ [от гр. omis (фrnithos) — птица и ...хория] — распространение спор, семян и плодов растений птицами. Организм, распространенный т. обр., наз. орнитохором. ОСВЕЩЕННОСТЬ — световой поток, падающий на единицу поверхности; выражается в люксах (лк). Макс. О. открытых местообитаний в летний безоблачный полдень составляет в среднем от 80 тыс. (умеренные широты) до 95...110 тыс. лк (экватор). При этом доля прямой радиации солнечной составляет в среднем 70 %, а рассеянной — 30 %. Обратное соотношение между прямой и рассеянной радиаци-ями наблюдается в летнее время в полярных и заполярных широтах (40 и 60 % соответственно). ОСЫПЬ — скопление несортированных угловатых обломков горных пород у основания и в нижней части крутых горных склонов. Образуется при выветривании горных пород. ОСОБИНА, індивід, індивідуум — елементарна одиниця життя, окремий організм. О. властиві всі ознаки виду, до якого вона належить, а також власні морфол. і фізіол. особливості, що відрізняють її від ін. О. того самого виду. Для організмів колоніальних, а також тих, які розмножуються вегетативно, й симбіонтів поняття «О.» відносне. Див. також Організм. ОТРУТИ — те саме, що й Токсини. ОТРУТОХІМІКАТИ - те саме, що й Пестициди. ОХОРбНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ — система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню повітря атмосферного вище за допустимі норми в процесі госп. діяльності й на відновлення та збереження його якості. Передбачається контроль за викидами промисловими, транспортними й комунальними в атмосферу. Нормовано пон. 400 забруднювачів повітря. Низка проблем О. а. п. потребує міжнар.-правового регулювання у зв'язку з перенесенням забруднень атм. потоками з території однієї держави на територію ін. або в міжнар. простір. Ця проблема не має кордонів, тому для її розв'язання необхідні величезні ресурси й скоординовані довготривалі зусилля всієї світової спільноти. ОХОРбНА БОЛІТ — комплекс науково й економічно обґрунтованих заходів щодо збереження прир. умов існування болотних біоценозів з огляду на їхню особливу ботан., гідрол., ресурсну, госп. та ландшафтну цінність, велике значення в збереженні біорізно- бСОБЬ, индивид, индивидуум — элементарная единица жизни, отдельный организм. О. свойственны все признаки вида, к которому она принадлежит, а также собственные морфол. и физиол. особенности, отличающие ее от др. О. того же вида. Для организмов колониальных, а также размножающихся вегетативно и симбионтов понятие «О.» относительно. См. также Организм. ЙДЫ — то же, что Токсины. ЯДОХИМИКАТЫ — то же, что Пестициды. ОХРАНА АТМОСФЕРНОГО ВбЗДУХА -система мероприятий, направленных на предотвращение загрязнения воздуха атмосферного выше допустимых норм в процессе хоз. деятельности и на возобновление и сохранение его качества. Предусматривается контроль за выбросами промышленными, транспортными и коммунальными в атмосферу. Нормированы св. 400 загрязнителей воздуха. Ряд проблем О. а. в. требует междунар.-правового регулирования в связи с переносом загрязнений атм. потоками с территории одного государства на территорию др. или в междунар. пространство. Эта проблема не знает границ, поэтому для ее решения необходимы огромные ресурсы и скоординированные долгосрочные усилия всего мирового сообщества. ОХРАНА БОЛбТ — комплекс научно и экономически обоснованных мероприятий по сохранению естеств. условий существования болотных биоценозов ввиду их особой ботан., гидрол., ресурсной, хоз. и ландшафтной ценности, большого значения в сохранеманітності та в циркуляції вуглекислого газу в глобальних масштабах. ОХОРбНА ВОД — система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню й виснаженню вод та Ліквідацію наслідків цього, на відновлення й самовідновлення якості води відповідно до її початкових властивостей, які відповідали б потребам екосистем. О. в. у нашій державі регулюється Водним кодексом України (1995). ОХОРбНА ДОВКІЛЛЯ - система міжнар., держ., регіональних і локальних наук., техн., правових, адмін.-госп.> соц.-політичних і громадських
заходів щодо забезпечення оптим. фіз., хім. і біол. параметрів
функціонування природних систем. У промислово розвинених країнах у
поняття «О. д.» входить система держ. заходів, спрямованих на поліпшення
умов довкілля, боротьбу з його забрудненням та ін. негативними явищами.
Головне для О. д. — управління якістю середовища, що визначається
санітарно-гігієнічними, будівельними та ін. нормативами, врегульованими
правом у процесі госп. діяльності підприємств, установ та орг-цій. О. д.
— необхідний елемент соц. та екон. розвитку. Вона зумовлена не Лише
екол., а й соц.-екон. інтересами суспільства, що тісно взаємопов’язані.
Світова соц.-екол. ситуація загострилася внаслідок того, що зростання
виробни-чо-госп. і соц.-культурної діяльності людства не поєднувалося з
адекватними природоохоронними заходами. Історично в діяльності
суспільства не враховувалися фактори екологічні, й нии биоразнообразия и
в циркуляции углекислого газа в глобальных масштабах.

ОХРАНА ВОД — система мероприятий, направленных на предотвращение и
устранение последствий загрязнения, засорения и истощения вод,
возобновление и самовозобновление качества воды в соответствии с ее
исходными свойствами, удовлетворяющими потребностям экосистем. О. в. в
нашем государстве регулируется Водным кодексом Украины (1995).

ОХРАНА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДИ -система междунар., гос., региональных и
локальных науч., техн., правовых, админ.-хоз., соц.-политических и
общественных мероприятий по обеспечению оптим. физ., хим. и биол.
параметров функционирования природных систем. В промышленно развитых
странах в понятие «О. о. с.» входит система гос. мероприятий,
направленных на улучшение условий окружающей среды, борьбу с ее
загрязнением и др. отрицательными явлениями. Главное в О. о. с. —
управление качеством среды, которое определяется
санитарно-гигиеническими, строительными и др. нормативами,
урегулированными правом в процессе хоз. деятельности предприятий,
учреждений и орг-ций. О. о. с. — необходимый элемент соц. и экон.
развития. Она рбусловлена не только экол., но и соц.-экон. интересами
общества, находящимися в тесной взаимозависимости. Мировая соц.-экол.
ситуация обострилась вследствие того, что рост производственно-хоз. и
соц.-куль-турной деятельности человечества не сочетался с адекватными
природобіосфера розглядалась як невичерпне джерело матеріально-енергет.
ресурсів.

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ — комплекс правових, агротехн., екон. та ін. заходів,
спрямованих на охорону ґрунтів від виснаження, забруднення, руйнування
їхнього родючого шару, рац. використання ресурсів земельних. О. з. та
рац. використання ґрунтів — важливі глобальні проблеми й складова
частина охорони природи. Осн. нормативним документом, що регулює О. з. у
нашій державі, є Земельний кодекс України (1992).

ОХОРбНА ЛІСІВ — система науково обґрунтованих біол., лісотехн., адмін.,
правових та ін. заходів, які закріплені в лісовому законодавстві й
спрямовані на збереження, рац. використання й відтворення ресурсів
лісових для підсилення їхніх природоохоронних, середовищезахисних,
кліматорегулкувальних, госп. та ін. корисних властивостей. Різні види О.
л. передбачають протипожежну, санітарну О. л. від виснаження,
забруднення, винищення та нерац. використання ресурсів лісових.

ОХОРбНА МАЛИХ РІЧбК – важливий напрям охорони початкових ланок ресурсів
водних. Передбачає розчищення джерел, струмків та русел річок,
укріплення їхніх берегів, регулювання водного стоку, що дає змогу
відродити річкові заплави, поліпшити водний режим полів, зберегти ліси,
забезпечити повноцінне живлення великим річкам. На території України
охранными мероприятиями! Исторически в деятельности общества не
учитывались факторы экологические, и биосфера рассматривалась как
неисчерпаемый источник материально-энергет. ресурсов.

ОХРАНА ЗЕМЕЛЬ — комплекс правовых, агротехн., экон. и др. мероприятий,
направленных на охрану почв от истощения, загрязнения, разрушения их
плодородного слоя, рац. использование ресурсов земельных. О. з. и рац.
использование почв — важные глобальные проблемы и составная часть охраны
природы. Осн. нормативным документом, регулирующим О. з. в нашем
государстве, является Земельный кодекс Украины (1992).

ОХРАНА ЛЕСбВ — система научно обоснованных биол., лесотехн., ад-мин.,
правовых и др. мер, закрепленных в лесном законодательстве и
направленных на сохранение, рац. использование и воспроизводство
ресурсов лесных для усиления их природоохранных, средозашитных,
клима-торегулирующих, хоз. и др. полезных свойств. Различные виды О. л.
предусматривают противопожарную, санитарную О. л. от истощения,
загрязнения, истребления и нерац. использования ресурсов лесных.

ОХРАНА МАЛЫХ РЕК – важное направление охраны начальных звеньев ресурсов
водных. Предусматривает расчистку истоков, ручьев и русел рек,
укрепление их берегов, регулирование водного стока, что позволяет
возродить речные поймы, улучшить водный режим полей, сохранить леса,
обеспечить полноценное питание крупным рекам. На территории Украины
налічується бл. 22 тис. малих річок протяжністю 170 тис. км.

ОХОРбНА ПРИРбДИ — система між-нар., держ. та громадських заходів,
спрямованих на рац. використання, відтворення й охорону ресурсів
природних, захист середовища природного від забруднень і руйнувань на
благо як теперішнього, так і прийдешніх поколінь. Як комплексна наука О.
п. на базі досліджень екології та ін. наук, напрямів розробляє
теоретичні засади й практичні заходи найефективнішого й різностороннього
використання й охорони всіх природних багатств. О. п. передбачає екол.,
техн., виробничі, екон. та адмін. заходи, спрямовані на збереження
чистоти повітря атмосферного, вод, ґрунтів, охорону рослинного світу,
охорону тварин, пам’яток неживої та живої природи з вихованням
дбайливого ставлення до ресурсів природних. О. п. — глобальна проблема,
актуальна для всіх країн світу.

ОХОРбНА РОСЛИННОГО СВІТУ –

комплекс міжнар., держ. та регіональних адмін.-госп. і громадських
заходів, спрямованих на збереження як усієї різноманітності рослинних
угруповань, так і їхнього видового й популяційного складу та підтримання
чисельності видів рослин на рівні, який забезпечуй їхнє існування.

ОХОРбНА ТВАРИН — комплекс міжнар., держ. та регіональних адмін.-госп. і
громадських заходів, спрямованих на збереження видового й популяційного
складу фауни й підтримання оптим. чисельності диких тванасчитывается ок.
22 тыс. малых рек протяженностью 170 тыс. км.

ОХРАНА ПРИРбДЫ — система между-нар., гос. и общественных мероприятий,
направленных на рац. использование, воспроизводство и охрану ресурсов
природных, защиту среды при-родной от загрязнений и разрушений на благо
настоящего и будущих поколений. Как комплексная наука О. п. на базе
исследований экологии и др. науч. направлений разрабатывает
теоретические основы и практические меры наиболее эффективного и
разностороннего использования и охраны всех природных богатств. О. п.
предусматривает экол., техн., производственные, экон. и админ.
мероприятия, направленные на сохранение чистоты воздуха атмосферного,
вод, почв, охрану растительного мира, охрану животных, памятников
неживой и живой природы с воспитанием бережного отношения к ресурсам
природным. О. п. — глобальная проблема, актуальная для всех стран мира.

ОХРАНА РАСТИТЕЛЬНОГО МИРА -комплекс междунар., гос. \и региональных
админ.-хоз. и общественных мероприятий, направленных на сохранение как
всего разнообразия растительных сообществ, так и их видового и
популяционного состава и поддержание численности видов растений на
уровне, обеспечивающем их существование.

ОХРАНА ЖИВбтНЫХ — комплекс междунар., гос. и региональных админ.-хоз. и
общественных мероприятий, направленных на сохранение видового и
популяционного состава фауны и поддержание оптим. численрин. Осн. мета
О. т. — збереження й відновлення їхніх місцеперебувань (створен ня
заповідників, заказників тощо). О. т. сприяють зменшення за-бруднення
довкілля або запобігання йому, рац. експлуатація диких тварин, утримання
й розведення їх у зоопарках, розплідниках та ін.

ОХОРбНЮВАНІ ОБ’ЄКТИ ПРИРОДИ — будь-які об’єкти середовища природного,
котрі взято під охорону. Згідне із законодавством природоохоронним
охороні підлягають земля, надра, води, повітря атмосферне, ліси, типові
або рідкісні ландшафти, унікальні геол. утворення, тваринний світ,
рослинний світ тощо.

ОЦІНКА ПРИРбДНИХ РЕСУРСІВ -1) еколого-економічна — визначення
екол.-екон. цінності ресурсів природних із погляду доцільності й
ефективності їх екон. використання та впливу госп. і рекреаційної
експлуатації на стан, якість і перспективи довкілля’, 2) кадастрова —
визначення грошової ціни ресурсу природного на підставі теоретичних
досліджень і підрахунків; 3) соціальна — визначення соц. цінності
ресурсів природних із погляду їхнього екон., екол., культурного,
естетичного, оздоровчого, психологічного значення для суспільства.

ОЧИЩЕННЯ — видалення небажаних (шкідливих для середовища) речовин із
поверхні або об’єму певного об’єкта (повітря, води, ґрунту тощо) або
знешкодження відходів твердих, рідких чи газоподібних.

ности диких животных. Осн. цель О. ж. — сохранение и восстановление их
местообитаний (создание заповедников, заказников и т. д.). О. ж.
способствуют уменьшение или предотвращение загрязнения окружающей среды,
рац. эксплуатация диких животных, содержание и разведение их в
зоопарках, питомниках и др.

ОХРАНЯЕМЫЕ ОБЪЕКТЫ ПРИРб-

ДЫ — любые объекты среды природной, взятые под охрану. Согласно
законодательству природоохранному охране подлежат земля, недра, воды,
воздух атмосферный, леса, типичные или редкие ландшафты, уникальные
геол. образования, животный мир, растительный мир и пр.

ОЦЕНКА ПРИРбДНЫХ РЕСУРСОВ -1) эколого-экономическая — определение
экол.-экон. ценности ресурсов природных с точки зрения целесообразности
и эффективности их экон. использования и влияния хоз. и рекреационной
эксплуатации на состояние, качество и перспективы окружающей среды; 2)
кадастровая — определение денежной цены ресурса природного на основании
теоретических исследований и подсчетов; 3) с о -циальная — определение
соц. ценности ресурсов природных с точки зрения их экон., экол.,
культурного, эстетического, оздоровительного, психологического значения
для общества.

ОЧИСТКА — удаление нежелательных (вредных для среды) веществ с
поверхности или из объема определенного объекта (воздуха, воды, почвы и
т. д.) или обезвреживание отходов твердых, жидких или газообразных.

ОЧИЩЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ – видалення сторонніх або шкідливих агентів
(забруднювачів) за допомогою організмів, які сприяють фільтрації чи
розкладанню їх, а також відновленню первісних властивостей середовища.

ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ — видалення з повітря пилу, рідких і газоподібних
шкідливих домішок. Очищенню піддають забруднене повітря, яке відводиться
з виробничих приміщень або від пром. обладнання, повітря, що подається в
приміщення або ін. об’єкти системами припливної вентиляції та
кондиціонування, а також повітря, що використовується в тех-нол.
процесах (напр., у виробництві кисню, азоту, інертних газів,
напівпровідників, харчових продуктів, у доменному та мартенівському
виробництвах). О. п. — важливий захід, спрямований на охорону довкілля,
насамперед атмосфери в містах і пром. центрах. О. п. забезпечує
необхідні санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях і на підприємствах.
Найпоширеніші пристрої для О. п. в приміщеннях — повітряні фільтри,
пиловловлювачі, а на пром. підприємствах — скрубери, циклони,
електрофільтри та ін.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД – один із найважливіших заходів охорони природи й
охорони довкілля від наймас-штабнішого забруднення, який передбачає
видалення з вод стічних забруднювачів (шкідливих речовин,
мікроорганізмів) мех., хім., фіз.-хім. та біол. способами. Механічне О.
с. в. забезпечує видалення зі стоків нерозчи-нених мінер, та орган,
домішок за ДО-

ОЧИСТКА БИОЛОГИЧЕСКАЯ – удаление посторонних или вредных агентов
(загрязнителей) с помощью организмов, способствующих фильтрации или
разложению их, а также восстановлению первоначальных свойств среды.

ОЧИСТКА ВбЗДУХА – удаление из воздуха пыли, жидких и газообразных
вредных примесей. Очистке подвергают загрязненный воздух, отводимый из
производственных помещений или от пром. оборудования, воздух, подаваемый
в помещения или др. объекты системами приточной вентиляции и
кондиционирования, а также используемый в технол. процессах (напр., при
производстве кислорода, азота, инертных газов, полупроводников, пищевых
продуктов, в доменном и мартеновском производствах). О. в. — важное
мероприятие, направленное на охрану окружающей среды, прежде всего
атмосферы в городах и пром. центрах. О. в. обеспечивает необходимые
санитарно-гигиенические условия в помещениях и на предприятиях. Наиболее
распространенные устройства для О. в. в помещениях — воздушные фильтры,
пылеуловители, а на пром. предприятиях — скрубберы, циклоны,
электрофильтры и др.

ОЧИСТКА СТбЧНЫХ ВОД – одно из важнейших мероприятий охраны природы и
охраны окружающей среды от наиболее масштабного загрязнения,
предусматривающее удаление из вод сточных загрязнителей (вредных
веществ, микроорганизмов) мех., хим., физ.-хим. и биол. способами.
Механическая О. с. в. обеспечивает удаление из стоков нерастворе иных ми

помогою вловлювачів, відстійників, фільтрів (це попереднє очищення, що
полягає в розділенні води на рідку й тверду фази). Хімічне О. с. в.
ґрунтується на додаванні у води стічні спец, реагентів, які, вступаючи в
р-цію із забруднювачами, утдррюють нешкідливі сполуки або такі, що
випадають в осад. Фізико-хімічне О. с. в. — комбінований спосіб очищення
стоків від різнорідних домішок (використовуються процеси коагуляції,
сорбції, екстракції, йонного обміну ^гощо). Після хім. очищення рідка
фаза вод стічних іще містить багато шкідливих компонентів. Для їх
знезараження використовують біологічне О. с. в., яке ґрунтується на
окис-ненні орган, сполук, що містяться в них, за допомогою
мікроорганізмів, котрі сприяють фільтрації або розкладанню у водах
стічних орган, домішок і відновленню первісних властивостей середовища.
Біол. О. с. в. може бути прир. (на полях фільтрації, полях зрошення, в
біол. очисних ставках) та штучним (використовуються спец, споруди,
заселені аеробними мікроорганізмами, крізь які повільно пропускаються
води стічні, а також аеротенки).

нер. и орган, примесей с помощью уловителей, отстойников, фильтров (это
предварительная очистка, заключающаяся в разделении воды на жидкую и
твердую фазы). Химическая О. с. в. основана на добавлении в воды сточные
спец. реагентов, которые, вступая в р-цию с загрязнителями, образуют
безвредные или выпадающие в осадок соединения. Физико-химическая О. с.
в. — комбинированный способ очистки стоков от разнородных примесей
(используются процессы коагуляции, сорбции, экстракции, ионного обмена и
т. д.). После хим. очистки жидкая фаза вод сточных еще содержит много
вредных компонентов. Для их обеззараживания используют биологическую О.
с. в., основанную на окислении содержащихся в них орган, соединений с
помощью микроорганизмов, которые способствуют фильтрации либо разложению
в водах сточных орган, примесей и восстановлению первоначальных свойств
среды. Биол. О. с. в. может быть естеств. (на полях фильтрации, полях
орошения, в биол. очистных прудах) и искусственной (используются спец.
сооружения, заселенные аэробными микроорганизмами, через которые
медленно пропускают воды сточные, а также аэротенки).

ПАВОДОК — нерегулярне нетривале підвищення рівня й витрати води в річці
внаслідок швидкого танення снігу (під час відлиг), злив, пропускань води
з водосховищ та ін. На відміну від повені, П. може відбуватися в
будь-яку пору року. П. становлять серйозну небезпеку для багатьох
регіонів України; найчастіше спостерігаються на річках Карпат (протягом
року) та Кримських гір (узимку й навесні).

ПАЛ — 1) випалювання трав’янистої рослинності та чагарників для знищення
небажаних рослин і поліпшення пасовищного травостою; 2) лісова пожежа
антроп. чи прир. походження, іноді навмисна — для перетворення лісової
ділянки на пасовище або ріллю.

ПАВОДОК — нерегулярное кратковременное повышение уровня и расхода воды в
реке вследствие быстрого таяния снега (при оттепелях), ливней, пропусков
воды из водохранилищ и др. В отличие от половодья, П. йюжет происходить
в любое время года. П. представляют серьезную опасность для многих
регионов Украины; чаще всего наблюдаются на реках Карпат (в течение
года) и Крымских гор (зимой и весной).

ПАЛ — I) выжигание травянистой растительности и кустарников для
уничтожения нежелательных растений и улучшения пастбищного травостоя; 2)
лесной пожар антроп. или прир. происхождения, иногда умышленный —- для
превращения лесного участка в пастбище или пашню.

ПАЛЕОЕКОЛбГІЯ (від гр. palaios — стародавній та екологія) — розділ
палеонтології, що вивчає взаємозв’язки між організмами геол. минулого та
їхнім середовищем проживання.

ПАЛЕОНТОЛОГІЯ [від гр. palaios — стародавній, on(ontos) — живе та logos
— учення] — наука, що вивчає рослинні й тваринні організми минулих геол.
епох в їх істор. розвиткові та взаємозв’язку з довкіллям за викопними
рештками та слідами їхньої життєдіяльності. П. тісно пов’язана з
екологією, багатьма біол. і геол. науками. Див. також Палеоекологія.

ПАМ’ЯТКА ПРИРбДИ – окремий прир. об’єкт, що має наук., істор. або
культурно-естетичну цінність (напр., водоспад, печера, дуже старе
дерево, геол. відслонення, джерело). На території П. п. заборонено
будь-яку діяльність, що може зашкодити їй. До П. п. віднедавна відносять
також невеликі території, зайняті популяціями видів рідкісних і видів
реліктових. В Україні налічується 124 П. п. держ. значення й бл. З тис.
— місцевого.

ПАНДЕМІЯ (від гр. pandemia — весь народ) — епідемія, що охоплює
населення всього світу або більшої його частини (напр., П. грипу,
СНІДу).

ПАР — див. Поверхнево-активні речовини.

ПАРАЗИТИ (від гр. parasitos —- нахлібник, дармоїд) — організми, які
живуть на поверхні тіла (ектопаразити) або в тілі (ендопаразити) ін.
живих істот (хазяїв), живляться за їхній рахунок і здебільшого завдають
їм

ПАЛЕОЭКОЛбГИЯ (от гр. palaios — древний и экология) — раздел
палеонтологии, изучающий взаимоотношения между организмами геол.
прошлого и их средой обитания.

ПАЛЕОНТОЛбГИЯ [от гр. palaios — древний, on(ontos) — сущее и logos —
учение] — наука, изучающая растительные и животные организмы прошлых
геол. эпох в их истор. развитии и взаимосвязи с окружающей средой по
ископаемым остаткам и следам их жизнедеятельности. П. тесно связана с
экологией, многими биол. и геол. науками. См. также Палеоэкология.

ПАМЯТНИК ПРИРбДЫ – отдельный прир. объект, имеющий науч., истор. или
культурно-эстетическую ценность (напр., водопад, пещера, очень старое
дерево, геол. обнажение, источник). На территории П. п. запрещена любая
деятельность, которая может повредить ему. К П. п. с недавнего времени
относятся также небольшие территории, занятые популяциями видов редких и
видов реликтовых. В Украине насчитывается 124 П. п. гос. значения и ок.
3 тыс. — местного.

ПАНДЕМИЯ (от гр. pandemia — весь народ) — эпидемия, охватывающая
население всего мира или большей его части (напр., П. гриппа, СПИДа).

ПАВ — см. Поверхностно-активные вещества.

ПАРАЗИТЫ (от гр, parasitos — нахлебник, дармоед) — организмы, которые
живут на поверхности тела (эктопаразиты) или в теле (эндопаразиты) др.
живых существ (хозяев), питаются за их счет и в большинстве

паразитизм

шкоди. П. поділяють на зоопара-зитів (найпростіші, гельмінти, комахи та
ін.) і фітопаразитів (бактерії, гриби, деякі вищі рослини та ін.).
Багато П. — збудники низки захворювань людини, тварин і рослин. Див.
також Паразитизм.

ПАРАЗИТИЗМ — специф. форма співжиття (симбіозу) організмів різних видів,
з яких один (паразит) використовує ін. (хазяїна) як середовище
проживання та джерело живлення, по-кладаючи на нього (частково або
цілком) регуляцію відносин із довкіллям. П. — надзвичайно поширене в
природі явище; його можна виявити в будь-якому біоценозі.

ПАРНИКбВИЙ ЕФЕКТ, тепличний ефект — нагрівання нижніх шарів атмосфери
внаслідок того, що порівняно короткохвильове випромінювання сонячне
видимого діапазону проникає в атмосферу й поглинається в основному
тільки на поверхні Землі, нагріваючи її. Вторинне теплове
випромінювання, що йде від Землі, поглинається компонентами атмосфери
(вуглекислий газ, водяна пара) значно більшою мірою, ніж те, що
надходить. Тому збільшення конц. в повітрі зазначених компонентів
перешкоджає тепловому випромінюванню Землі вночі, проте не впливає на
поглинання енергії сонячної \і поверхнею вдень. У результаті порушується
баланс тепловий, що проявляється в підвищенні температури поверхні Землі
та приземного шару повітря. Цей феномен і наз. «П. е.» за аналогією з
парником, скляний дах якослучаев причиняют им вред. П. делятся на
зоопаразитов (простейшие, гельминты, насекомые и др.) и фитопаразитов
(бактерии, грибы, некоторые высшие растения и др.). Многие П. —
возбудители ряда заболеваний человека, животных и растений. См. также
Паразитизм.

ПАРАЗИТИЗМ — специф. форма сожительства (симбиоза) организмов разных
видов, из которых один (паразит) использует др. (хозяина) как среду
обитания и источник питания, возлагая на него (частично или полностью)
регуляцию отношений с окружающей средой. П. — чрезвычайно
распространенное в природе явление; его можно обнаружить в любом
биоценозе.

ПАРНИКОВЫЙ ЭФФЕКТ, тепличный эффект — нагревание нижних слоев атмосферы
вследствие того, что сравнительно коротковолновое излучение солнечное
видимого диапазона проникает в атмосферу и поглощается в основном только
на поверхности Земли, нагревая ее. Вторичное тепловое излучение, идущее
от Земли, поглощается компонентами атмосферы (углекислый газ, водяной
пар) в значительно большей степени, чем приходящее. Поэтому увеличение
конц. в воздухе указанных компонентов препятствует тепловому излучению
Земли в ночное время, однако не влияет на поглощение энергии солнечной
ее поверхностью днем. В результате нарушается баланс тепловой, что
проявляется в повышении температуры поверхности Земли и приземного слоя
воздуха. Этот феномен и наз. «П. э.» по аналогии с парником, стеклянная

пвх

го пропускає всередину більше сонячних променів видимого діапазону, ніж
назовні довгохвильового випромінювання з парника. Збільшення конц.
вуглекислого газу в атмосфері (внаслідок спалювання вугілля, торфу,
нафти, газу природного, знищення лісів) може призвести до підсилення П.
е. з наступним глобальним підвищенням температури Землі. Так, за останні
200 років уміст вуглекислого газу в атмосфері зріс майже на 25 %, а
температура підвищилася на 0,5 °С. Якщо цей процес триватиме, то вже до
середини XXI ст. температура на Землі може зрости ще на 5 °С. Це
спричинить танення льодовиків і полярних шапок, підйом рівня Світового
океану на 1…2 м, затоплення низовин, а ураганний суховій перетворить
значну частину суходолу на пустелі. З’ясувалося також, що, крім
вуглекислого газу, П. е. спричиняють ще й ін. гази — метан, оксиди
азоту, фреони, вміст яких в атмосфері через людську діяльність стрімко
зростає.

ПАТОГЕНИ [від гр. pathos — страждання, хвороба та …ген(и)] — організми
(як правило, мікроорганізми), що спричиняють захворювання ін.
організмів.

ПАТОЛОГІЧНИЙ — хворобливо ненормальний, із відхиленням від норми.

ПАТОЛбГІЯ (від гр. pathos — страждання, хвороба та logos — учення) —
розділ медицини, що вивчає причини й еволюцію хвороб і способи
запобігання їм та лікування. Поняття «П.» вживається в екотоксикології.

ПВХ — див. Полівінілхлорид.

крыша которого пропускает вовнутрь больше солнечных лучей видимого
диапазона, чем наружу длинноволнового излучения из парника. Увеличение
конц. углекислого газа в атмосфере (вследствие сжигания угля, торфа,
нефти, газа природного, уничтожения лесов) может привести к усилению П.
э. с последующим глобальным повышением температуры Земли. Так, за
последние 200 лет содержание углекислого газа в атмосфере возросло почти
на 25 %, а температура повысилась на 0,5 °С. Если этот процесс будет
продолжаться, то уже к середине XXI в. температура на Земле может
увеличиться еще на 5 °С. Это приведет к таянию ледников и полярных
шапок, подъему уровня Мирового океана на 1…2 м, затоплению
низменностей, а ураганный суховей превратит значительную часть суши в
пустыни. Выяснилось также, что, кроме углекислого газа, П. э. вызывают и
др. газы — метан, оксиды азота, фреоны, содержание которых в атмосфере
из-за человеческой деятельности стремительно растет.

ПАТОГЕНЫ [от гр. pathos — страдание, болезнь и …ген(ы)] — организмы
(как правило, микроорганизмы), вызывающие заболевания др. организмов.

ПАТОЛОГИЧЕСКИЙ — болезненно ненормальный, с отклонением от нормы.

ПАТОЛбГИЯ (от гр. pathos — страдание, болезнь и logos — учение) — раздел
медицины, изучающий причины и эволюцию болезней и способы их
предупреждения и лечения. Понятие «П.» употребляется в экотоксикологии.

ПВХ — см. Поливинилхлорид.

ПЕДОСФЕРА (від гр. ресіоп — ґрунт та БрИаіга — куля) — ґрунт, покрив
Землі, частина біосфери — продукт спільного впливу клімату, рослинності,
тварин і мікроорганізмів на поверхневі шари гірських порід; середовище
проживання ґрунт, організмів.

ПЕЛАГІАЛЬ (від гр. ре^ОБ — море) — водна товща (від поверхні до дна)
озер, морів, океанів, що населена організмами пелагічними. Пор. Бенталь.

ПЕРЕВЙПАС — надмірний випас, що призводить до деградації рослинності
пасовищ та зниження їхньої продуктивності внаслідок безконтрольного
збільшення поголів’я домашньої худоби (напр., у зонах аридних і
суб-аридних спричиняє спустелення) або чисельності диких копитних тварин
у заповідниках і національних природних парках (тягне катастрофічні
наслідки, глибокі порушення екологічної рівноваги).

ПЕРЕГНІЙ — те саме, що й Гумус.

ПЕРЕНАСЕЛЕНІСТЬ — тимчасовий стан екосистеми, за якого к-сть особин
якогось виду перевищує ємність середовища. П., як правило,
супроводжується інтенсивною загибеллю особин унаслідок саморегуляції
чисельності популяції.

ПЕРЕПРбМИСЕЛ — вилучення з прир. популяцій тварин і рослин такої к-сті
особин, яка перевищує віднов-лювальні здатності цих популяцій.

ПЕРИФІТбН — те саме, що й Обростання.

ПЕСТИЦИДИ [від лат. реБ^ — зараза та …цид(и)], отрутохімікати —
загальна назва хім. препаратів для боротьби

ПЕДОСФЕРА (от гр. рёпил зі шкідниками й хворобами с.-г. рослин, бур'янами, різними переносниками інфекційних захворювань людини й тварин. За призначенням П. поділяють на бактерициди, фунгіциди, нематоциди, інсектициди, акарициди, зооциди, гербіциди. В разі використання П. неминучий їхній негативний вплив на екосистеми та здоров'я людини. Осн. їхні властивості — леткість, здатність проникати крізь шкіру, нагромаджуватися в тканинах рослин, стаючи джерелом отруєння тварин і людийи, зберігатися в середовищі природному. Тому застосування П. регламентується законодавством. ПЕТРОФІТИ [від гр. р&гоз — камінь та ...фіт(и)], літофіти — рослини, пристосовані до життя на скелях і каменях (напр., деякі лишайники, мохи, папороті, водорості). Беруть участь у процесі ґрунтоутворення. ПИЛ — сукупність завислих у повітрі дрібних твердих частинок різного походження, здатних осідати за відсутності вітру. Джерела П.: виверження вулканів, вивітрювання гірських порід, ерозія ґрунту вітрова, викиди пром. підприємств, транспорту, с.-г. роботи тощо. П. — один із небезпечних забруднювачів атмосфери. Осн. його к-сть зосереджена до висоти 500 м над поверхнею Землі. Частинки П. можуть бути ядрами конденсації та ініціювати утворення смогу. Збільшення запиленості, що прогресує, істотно змінює оптичні властивості атмосфери, підвищує її температуру, сприяє перенесенню мікроорганізмів, спричиняє захворювання людей і тварин. вредителями и болезнями с.-х. растений, сорняками, разными переносчиками инфекционных заболеваний человека и животных. По назначению П. делят на бактерициды, фунгициды, нематоциды, инсектициды, акарици-ды, зооциды, гербициды. При использовании П. неизбежно их отрицательное влияние на экосистемы и здоровье человека. Осн. их свойства — летучесть, способность проникать сквозь кожу, накапливаться в тканях растений, становясь источником отравления животных и человека, сохраняться в среде природной. Поэтому применение П. регламентируется законодательством. ПЕТРОФЙТЫ [от гр. рё^ОБ — камень и ...фит(ы)], литофиты — растения, приспособленные к жизни на скалах и камнях (напр., некоторые лишайники, мхи, папоротники, водоросли). Участвуют в процессе почвообразования. ПЫЛЬ — совокупность зависших в воздухе мелких твердых частиц разнообразного происхождения^ способных оседать при отсутствии ветра. Источники П.: извержения вулканов, выветривание горных пород, эрозия почвы ветровая, выбросы пром. предприятий, транспорта, с.-х. работы и др. П. — один из опасных загрязнителей атмосферы. Осн. ее кол-во сосредоточено до высоты 500 м над поверхностью Земли. Частички П. могут быть ядрами конденсации и инициировать образование смога. Прогрессирующее увеличение запыленности существенно изменяет оптические свойства атмосферы, повышает ее температуру, способствует переносу микроорганизмов, вызывает заболевания людей и животных. ПИЛОВА БУРЯ — перенесення великої к-сті пилу та піску сильними (25...ЗО м/с) і тривалими вітрами, що видувають верхні шари висушеного ґрунту. Типове явище для розораних степів, пустель і напівпустель. Бувають у пд. р-нах України. П. б. завдають великих збитків с. г., в одних місцях видуваючи, в ін. — засипаючи посіви, руйнуючи родючий шар ґрунту. Часто П. б. — наслідок безгосподарності, порушення екологічної рівноваги. ПІДВИД — те саме, що й Популяція географічна. ПІДСТИЛКА — багаторічні злежані відклади відмерлих і опалих частин рослин (листя, квітки, плоди, кора, невеликі гілки тощо) на поверхні ґрунту. П. охороняє ґрунт від висихання, створює сприятливі умови для розвитку грибів та мікробіол. процесів. У П. за участі безхребетних, грибів, бактерій відбуваються процеси мінералізації — перетворення орган, речовин у неорган. з одночасним синтезом орган, сполук гумусу. ПІДТбПЛЕННЯ — підйом рівня вод ґрунтових, як правило, зумовлений госп. діяльністю людини (будівництво водосховищ, гідротехн. споруд, неправильне зрошення тощо), внаслідок чого посилюється проникнення води в прилеглі верхні горизонти ґрунту. П. часто спричиняє засолення й заболочування ґрунтів; при цьому знижується продуктивність луків, полів і лісів, погіршується стан місцевості, руйнуються будівлі тощо. ПЬ'ШЬНАЯ (ПЫЛЕВАЯ) БУРЯ — перенесение большого кол-ва пыли и песка сильными (25...30 м/с) и продолжительными ветрами, выдувающими верхние слои иссушенной почвы. Типичное явление для распаханных степей, пустынь и полупустынь. Бывают в юж. р-нах Украины. П. б. наносят большой ущерб с. х., в одних местах выдувая, в др. —- засыпая посевы, разрушая клодородный слой почвы. Часто П. б. — следствие бесхозяйственности, нарушения экологического равновесия. ПОДВИД — то же, что Популяция географическая. ПОДСТИЛКА — многолетние слежавшиеся отложения отмерших и опавших частей растений (листья, цветки, плоды, кора, небольшие ветки и др.) на поверхности почвы. П. предохраняет почву от высыхания, создает благоприятные условия для развития грибов и микробиол. процессов. В П. при участии беспозвоночных, грибов, бактерий происходят процессы минерализации — превращения орган, веществ в неорган, с одновременным синтезом орган, соединений гумуса. ПОДТОПЛЕНИЕ — подъем уровня вод грунтовых, как правило, обусловленный хоз. деятельностью человека (строительство водохранилищ, гидро-техн. сооружений, неправильное орошение и т. д.), вследствие чего усиливается проникновение воды в прилегающие верхние горизонты почвы. П. часто вызывает засоление и заболачивание почв; при этом снижается продуктивность лугов, полей и лесов, ухудшается состояние местности, разрушаются строения и т. д. ПІРАМІДА БІОМАС [гр. ругапш (руга-тісІ05)] — графічна модель, що відображує послідовність розташування біомас популяцій екосистеми (біогеоценозу), основою якої слугує перший трофічний рівень — біомаса продуцентів. Біомаса може бути представлена у вигляді загальної маси сухої речовини, енергоємності або ін, міри загальної к-сті живої речовини продуцентів, консументів (першого та другого порядків) і редуцентів. Параметри продуцентів зазвичай вищі, ніж консу-менпіів (звідси й форма піраміди), але в деяких екосистемах (напр., водних) може бути й навпаки (обернена піраміда). ПІРАМІДА ВІКОВА — графічна модель розподілу вікових груп у прир. популяціях, в якій число особин або їх частка (процент) у вікових групах зображується у вигляді розташованих за рангом один над одним горизонтальних прямокутників. ПІРАМІДА ЕНЕРГІЙ — графічна модель передавання (потоку) енергії та (або) продуктивності в екосистемі (біогеоценозі) від одного трофічного рівня до ін. П. е. завжди звужується догори. Показує швидкість проходження маси їжі ланцюгом живлення. ПІРАМІДА ЧИСЕЛ, Елтона піраміда — графічна модель розподілу чисельності популяцій у ланцюгах живлення екосистеми (біогеоценозу), основою якої слугує перший трофічний рівень, тобто чисельність продуцентів; на кожному наступному рівні консументів (першого, другого й т. д. порядку) чисельність популяцій зменшується. Іноді ПИРАМИДА БИОМАСС [гр. рупнтв (ругат1с1о5)1 — графическая модель, отображающая последовательность расположения биомасс популяций экосистемы (биогеоценоза), основанием которой служит первый трофический уровень — биомасса продуцентов. Биомасса может быть представлена в виде общей массы сухого вещества, энергоемкости или др. меры общего кол-ва живого вещества продуцентов, консументов (первого и второго порядков) и редуцентов. Параметры продуцентов, как правило, выше, чем консументов (отсюда и форма пирамиды), но в некоторых экосистемах (напр., водных) может быть наоборот (обращенная пирамида). ПИРАМИДА ВОЗРАСТНАЯ - графическая модель распределения возрастных групп в естеств. популяциях, в которой число особей или их доля (процент) в возрастных группах изображается в виде расположенных по рангу друг над другом горизонтальных прямоугольников. ПИРАМИДА ЭНЕРГИЙ — графическая модель передачи (потока) энергии и (или) продуктивности в экосистеме (биогеоценозе) от одного трофического уровня к др. П. э. всегда сужается кверху. Показывает скорость прохождения массы пищи через цепь питания. ПИРАМИДА ЧИСЕЛ, Элтона пирамида — графическая модель распределения численности популяций в цепях питания экосистемы (биогеоценоза), основанием которой служит первый трофический уровень, т. е. численность продуцентов; на каждом последующем уровне консументов (первого, второго и т. д. порядка) численность П. ч. можуть бути оберненими (так, улітку в лісах помірних широт к-сть особин рослин набагато менша, ніж їх споживачів). ПІРАМІДИ БІОМАС ПРАВИЛО - сумарна маса рослин більша, ніж біомаса фітофагів і травоїдних, а маса останніх перевищує масу хижаків. У деяких випадках (у морях, океанах) піраміда біомас може бути оберненою — маса фітопланктону значно менша від маси зоопланктону. ПІРАМІДИ ЕНЕРГІЙ ПРАВИЛО - під час переходу з нижчого трофічного рівня на вищий втрачається бл. 90 % енергії. Більша частина енергії йде на підтримання процесів життєдіяльності на кожному трофічному рівні, а до вищих рівнів надходить мінімум продукції первинної валової. ПІРАМІДИ ЧИСЕЛ ПРАВИЛО — загальна к-сть особин, які беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшується. Відхилення від класичної піраміди чисел можна спостерігати у водних біоценозах та за умови включення в ланцюги живлення паразитів. Такі піраміди — найтиповіші в природі. ПЛАНЕТАРНА РОЛЬ РОСЛИННОСТІ -роль рослинного покриву в житті планети, що полягає в акумуляції енергії сонячної, утилізації вуглекислого газу та збагаченні атмосфери киснем завдяки фотосинтезу, участі рослин у ґрунтоутворенні, міграції хімічних елементів земної кори. популяций уменьшается. В некоторых случаях П. ч. могут быть обращенными (так, летом в лесах умеренных широт кол-во особей растений намного меньше, чем их потребителей). ПИРАМИДЫ БИОМАСС ПРАВИЛО - суммарная масса растений больше, чем биомасса фитофагов и травоядных, а масса последних превышает массу хищников. В некоторых случаях (в морях, океанах) пирамида биомасс может быть обращенной — масса фитопланктона значительно меньше массы зоопланктона. ПИРАМИДЫ ЭНЕРГИЙ ПРАВИЛО -при переходе с нижнего трофического уровня на высший теряется ок. 90 % энергии. Большая часть энергии идет на поддержание процессов жизнедеятельности на каждом трофическом уровне, а к высшим уровням поступает минимум продукции первичной валовой. ПИРАМИДЫ ЧИСЕЛ ПРАВИЛО - общее кол-во особей, участвующих в цепях питания, с каждым звеном уменьшается. Отклонение от классической пирамиды чисел можно наблюдать в водных биоценозах и при условии включения в цепи питания паразитов. Такие пирамиды — наиболее типичны в природе. ПЛАНЕТАРНАЯ РОЛЬ РАСТИТЕЛЬНОСТИ — роль растительного покрова в жизни планеты, заключающаяся в аккумуляции энергии солнечной, утилизации углекислого газа и обогащении атмосферы кислородом благодаря фотосинтезу, участии растений в почвообразовании, миграции химических элементов земной коры. ПЛАНКТбН (від гр. рІапІабБ — ширяючий, блукаючий та 6п — живе) — сукупність мікроскоп, організмів, які населяють водну товщу морів та прісноводних водойм і не здатні протистояти перенесенню їх течіями. До складу П. входять рослини — фітопланктон і тварини — зоопланктон (водорості, найпростіші, деякі ракоподібні, молюски). Див. також Бентос, Нектон, Плейстон. ПЛЕЙСТбН (від гр. рІеуБИкоз — плавний їа 6п — живе) — сукупність водяних організмів, які населяють поверхневий (до глибини 15 м) шар води; можуть триматися на поверхні води або перебувати в1 напівзануреному стані (напр., саргасові водорості, ряска, деякі медузи). ПЛОДЮЧІСТЬ тварин — 1) еволюційно сформована здатність тварин давати властивий кожному виду приплід, який у норм, умовах компенсується прир. смертністю; 2) репродуктивний потенціал; 3) величина приплоду в с.-г. тварин. П. залежить не лише від спадкових властивостей організму, а й від екол. умов: забруднення середовища пестицидами, ін. стійкими хім. сполуками, забруднення шумове та світлове, фактори неспокою істотно знижують П. домашніх і диких тварин. ПОВЕРХНЕВО-АКТЙВНІ РЕЧОВИНИ (ПАР) — хім. сполуки, переважно синт., здатні нагромаджуватися в місцях зіткнення двох середовищ (води й повітря) і значно знижувати їхній поверхневий натяг. Молекули ПАР вод- ПЛАНКТбН (от гр. р1ап1аб5' — парящий, блуждающий и 6п — сущее) — совокупность микроскоп, организмов, населяющих водную толщу морей и пресноводных водоемов и не способных противостоять перенесению их течениями. В состав П. входят растения — фитопланктон и животные — зоопланктон (водоросли, простейшие, некоторые ракообразные, моллюски). См. также Бентос, Нектон, Плейстон. ПЛЕЙСТбН (от гр. рку^Нсбв — плавающий и 6п — сущее) — совокупность водных организмов, населяющих поверхностный (до глубины 15 м) слой воды; могут держаться на поверхности воды или находиться в полупогруженном состоянии (напр., саргассо-вые водоросли, ряска, некоторые медузы). ПЛОДОВИТОСТЬ животных — 1) эволюционно сложившаяся способность животных давать свойственный каждому виду приплод, который в норм, условиях компенсируется ес-теств. смертностью; 2) репродуктивный потенциал; 3) величина приплода у с.-х. животных. П. зависит не только от наследственных свойств организма, но и от экол. условий: загрязнение среды пестццидами, др. стойкими хим. соединениями, загрязнения шумовое и световое, факторы беспокойства существенно снижают П. домашних и диких животных. ПОВЕРХНОСТНО-АКТИВНЫЕ ВЕЩЕСТВА (ПАВ) — хим. соединения, преимущественно синт., способные накапливаться в местах соприкосновения двух сред (воды и воздуха) и значительно снижать их поверхностное повінь ночас містять ліпофільні й ліпофобні групи, що різняться за інтенсивністю взаємодії з мембранами клітин і компонентами навколишнього середовища. ПАР широко застосовуються в пром-сті, с. г., медицині, побуті, їх використовують у виробництві мийних засобів — детергентів, у зв'язку з чим вони є одним із найпоширеніших хім. забруднювачів водойм, у т. ч. джерел госп.-питного водокористування. У зв'язку з цим особлива увага приділяється виробництву ПАР із лінійною структурою молекул, які легко піддаються біол. деградації в прир. умовах. ПбВІНЬ — щорічне регулярне підвищення рівня води у водотоках під час танення снігу й льодовиків або внаслідок тривалих дощів. Розрізняють П. весняні, весняно-літні та літні. На більшості річок України П. весняні. Іноді П. є руйнівним для біоценозів екстремальним фактором. ПОВІТРЯ — фіз. суміш газів різної хім. природи; матеріальне середовище, з яким пов'язана життєдіяльність практично всіх організмів. П. не лише утворює газову оболонку Землі, а й є газовим компонентом ґрунту, прир. вод, тканинних рідин організмів. Газовий склад П. відносно сталий як протягом доби, так і в різні пори року: азот (78,01 %), кисень (20,95 %), вуглекислий газ (0,03 %), ін, інертні гази, водяна пара, ефірні олії тощо. Для абс. більшості організмів кисень жит- -тєво необхідний. У безкисневому середовищі розвиваються лише організнатяжение. Молекулы ПАВ одновременно содержат липофильные и ли-пофобные группы, различающиеся по интенсивности взаимодействия с мембранами клеток и компонентами окружающей среды. ПАВ широко применяются в пром-сти, с. х., медицине, быту, их используют при производстве моющих средств — детергентов, в связи в чем они являются одним из самых распространенных хим. загрязнителей водоемов, в т. ч. источников хоз.-питьевого водопользования. В связи с этим особое внимание уделяется производству ПАВ с линейным строением молекул, легко подвергающихся биол. деградации в естеств. условиях. НАВОДНЕНИЕ, половодье — ежегодное регулярное повышение уровня воды в водотоках во время таяния снега и ледников или вследствие длительных дождей. Различают П. весенние, весенне-летние и летние. На большинстве рек Украины П. весенние. Иногда П. являются разрушительным для биоценозов экстремальным фактором. ВбЗДУХ — физ. смесь газов -разной хим. природы; материальная среда, с которой связана жизнедеятельность практически всех организмов. В. не только образует газовую оболочку Земли, но и является газовым компонентом почвы, прир. вод, тканевых жидкостей организмов. Газовый состав В. относительно пост, как в течение суток, так и в разные времена года: азот (78,01 %), кислород (20,95 %), углекислый газ (0,03 %), др. инертные газы, водяной пар, эфирные масла и т. д. Для абс. большинства организмов кислород жизненно необходим. ми анаеробні. Вуглекислий газ є субстратом для фотосинтетичної діяльності рослин. Азот хім. інертний газ, проте завдяки азотфіксації стає доступним для рослин і залучається в кругообіг. Опосередкований вплив П. як фактора екологічного* відбувається за допомогою вітру. Крім шкідливого впливу (вітровал, ерозія ґрунту вітрова та ін.), повітряні потоки відіграють певну позитивну роль, напр., у вирівнюванні газового складу атмосфери, поширенні рослин і тварин, міграціях деяких тварин тощо. ПОВІТРЯ АТМОСФЕРНЕ — суміш газів, що утворюють атмосферу Землі й є життєво необхідними для всіх сухопутних організмів, які використовують їх для дихання. П. а. — прир. об'єкт, що охороняється законом і виконує середовищетвірну, екол., екон., оздоровчу функції. П. а. необхідно охороняти від забруднення, виснаження запасів кисню, руйнування озонового шару, шкідливих випромінювань. П. а. впливає на організми газовим складом, рухом, вологістю. ПОГбДА — стан атмосфери в конкретному місці в певний момент або за обмежений проміжок часу (доба, місяць). Є наслідком атм. процесів, що неперервно змінюються. Відіграє вирішальну роль у формуванні довкілля, особливо в наземних умовах. Багаторічний режим П. наз. кліматом. В бескислородной среде развиваются только организмы анаэробные. Углекислый газ является субстратом для фотосинтетической деятельности растений. Азот — хим. инертный газ, но благодаря азотфиксации становится доступным для растений и вовлекается в круговорот. Опосредованное влияние В. как фактора экологического происходит при помощи ветра. Кроме вредного воздействия (бурелом, эрозия почвы ветровая и др.), воздушные потоки играют определенную положительную роль, напр., в выравнивании газового состава атмосферы, распространении растений и животных, миграциях ряда животных и т. д. ВбЗДУХ АТМОСФЕРНЫЙ - смесь газов, образующих атмосферу Земли и являющихся жизненно необходимыми для всех сухопутных организмов, использующих их для дыхания. В. а. — прир. объект, охраняемый законом и выполняющий средообразующую, экол., экон., оздоровительную функции. В. а. необходимо охранять от загрязнения, истощения запасов кислорода, разрушения озонового слоя, вредных излучений. В. а. влияет на организмы газовым составом, движением, влажностью. ПОГбДА — состояние атмосферы в конкретном месте в определенный момент или за ограниченный промежуток времени (сутки, месяц). Является следствием непрерывно изменяющихся атм. процессов. Играет решающую роль в формировании окружающей среды, особенно в наземных условиях. Многолетний режим П. наз. климатом. ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ - хім. сполуки, необхідні для росту й розвитку організмів і доступні їм. Серед П. р. розрізняють макроелементи, тобто хім. елементи, що потрібні в значних к-стях (вуглець, кисень, водень, азот, калій, кальцій, фосфор, залізо, сірка, магній), та мікроелементи, необхідні в малих або навіть мін. к-стях (бор, йод, кобальт, силіцій, нікель, мідь, цинк, молібден, манган). Рослини та ін. автотрофи поглинають неорган. речовини, з яких синтезують такі орган, сполуки, як білки, жири, вуглеводи. Тварини та ін. гетеротрофи використовують готові орган, речовини. ПОЙКІЛОТЕРМНІ ТВАРИНИ (від гр. роікіІОБ — різний та Меїте — тепло), холоднокровні тварини — тварини, температура тіла яких змінюється залежно від температури довкілля й регулюється зовн. фіз.-хім. механізмами (всі безхребетні, риби, земноводні й плазуни). Пор. Гомойотермні тварини. ПбЛЕ ЗРбШЕННЯ — ділянка землі, що використовується водночас для прир. біол. очищення стічних вод і вирощування с.-г. культур. ПбЛЕ ФІЛЬТРАЦІЇ (фр. filtration, від лат. filtrum — повсть) — ділянка землі (споруда), пристосована для прир. біол. очищення стічних вод шляхом фільтрації їх крізь грунт, горизонти. На П. ф., на відміну від полів зрошення, с.-г. культури не вирощують. ПОЛІВІНІЛХЛОРИД (ПВХ) - синт. полімер; що виробляється шляхом по- ПИТАТЕЛЬНЫЕ ВЕЩЕСТВА - хим. соединения, необходимые организмам для роста и развития и доступные им. Среди П. в. различают макроэлементы, т. е. хим. элементы, требуемые в значительных кол-вах (углерод, кислород, водород, азот, калий, кальций, фосфор, железо, сера, магний), и микроэлементы, необходимые в малых или даже мин. кол-вах (бор, йод, кобальт, кремний, никель, медь, цинк, молибден, марганец). Растения и др. автотрофы поглощают неорган, вещества, из которых синтезируют такие орган, соединения, как белки, жиры, углеводы. Животные и др. гетеротро-фы используют готовые орган, вещества. ПОЙКИЛОТЕРМНЫЕ ЖИВбТНЫЕ (от гр. poikilos — различный и therme — тепло), холоднокровные животные — животные, температура тела которых изменяется в зависимости от температуры окружающей среды и регулируется внеш. физ.-хим. механизмами (все беспозвоночные, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся). Ср. Го-мойотермные животные. j ПбЛЕ ОРОШЕНИЯ — участок земли, используемый одновременно для ес-теств. биол. очистки сточных вод и выращивания с.-х. культур. ПбЛЕ ФИЛЬТРАЦИИ (фр. filtration, от лат. filtrum — войлок) — участок земли (сооружение), приспособленный для^естеств. биол. очистки сточных вод путем фильтрации их через почв, горизонты. На П. ф., в отличие от полей орошения, с.-х. культуры не выращивают. ПОЛИВИНИЛХЛОРЙД (ПВХ) — синт. полимер, производимый путем поли- лімеризації вінілхлориду. З ПВХ виготовляють різноманітні вироби: труби, жалюзі, віконні рами, скатертини, настили для підлог, пакувальний матеріал, іграшки тощо. Особливу небезпеку становить спалювання ПВХ, оскільки при цьому утворюються діоксини та хлористий водень. Важкі метали, присутні в ПВХ як стабілізатори, утворюють у процесі спалювання леткі сполуки, що забруднюють ґрунти. ПОЛІФАГИ [від гр. polys — численний та ...фа$(и)], багатоїди — організми гетеротрофні, які харчуються різноманітними кормами, проте вони не всеїдні, а віддають перевагу певним їхнім видам (напр., комахи, пацюки, бурий ведмідь, свині, риби). Пор. Олігофаги. ПОЛОНИНИ (букв. — гори) — безлісі плоскі вершини й згладжені схили гірських хребтів Українських Карпат, Балкан, зайняті субальпійськими луками. Нижня частина схилів покрита буковими та хвойними лісами, а на висоті пон. 1600... 1700 м над рівнем моря панують гірські луки. В зоні П. випадає багато опадів атмосферних, літо прохолодне й сонячне, зима сувора, снігова. П. використовуються під літні пасовища й сіножаті. ПОЛЬОВИЙ МЕТОД — один з осн. методів екології тварин та екології рослин, за якого піддослідні екземпляри вивчаються в їхньому прир. середовищі. ПОЛЮТАНТ — те саме, що й Забруднювач. ПОНбВЛЕННЯ ПРИРбДНИХ РЕСУРСІВ — самовідновлення прир. об'єкмеризации винилхлорида. Из ПВХ изготавливают различные изделия: трубы, жалюзи, оконные рамы, скатерти, настилы для полов, упаковочный материал, игрушки и пр. Особую опасность представляет сжигание ПВХ, т. к. при этом образуются диоксины и хлористый водброд. Тяжелые металлы, присутствующие в ПВХ в качестве стабилизаторов, образуют в процессе сжигания летучие соединения, загрязняющие почвы. ПОЛИФАГИ [от гр. polys — многий, многочисленный и ...фаг(и)], много-яды — организмы гетеротрофные, питающиеся разнообразными кормами, но не всеядные, а отдающие предпочтение определенным их видам (напр., насекомые, крысы, бурый медведь, свиньи, рыбы). Ср. Олигофаги. ПОЛОНЙНЫ (букв. — горы) — безлесные плоские вершины и сглаженные склоны горных хребтов Украинских Карпат, Балкан, занятые субальпийскими лугами. Нижняя часть склонов покрыта буковыми и хвойными лесами, а на высоте более 1600... 1700 м над уровнем моря господствуют горные луга. В зоне П. выпадает много осадков атмосферных, лето прохладное и солнечное, зима суровая, снежная. П. используются под летние пастбища и сенокосы. ПОЛЕВбЙ МЕТОД — один из осн. методов экологии животных и экологии растений, при котором подопытные экземпляры изучаются в их естеств. среде. ПОЛЛЮТАНТ — то же, что Загрязнитель. ВОЗОБНОВЛЕНИЕ ПРИРбДНЫХ РЕСУРСОВ — самовосстановление прир. тів, що входять до складу біосфери. Пор. Відновлення природних ресурсів. ПОПУЛЯЦІЙНІ ХВИЛІ — те саме, що й Хвилі життя. ПОПУЛЙЦІЯ (від лат. рориііи — народ, населення) — 1) сукупність особин одного виду з єдиним генофондом, яка формується в результаті взаємодії потоку генів (схрещування, міграцій, запилення, запліднення, поширення зачатків) та умов довкілля, протягом тривалого часу (багатьох поколінь) населяє певну територію й частково або цілком ізольована від ін. П. того самого виду. П. — елементарна евол. одиниця існування виду. Порівняно з видом П. фенотипно й генотипно однорідніша. Кожний вид представлений сукупністю П. Групи просторово суміжних П. можуть утворювати расу географічну, або підвид. Екол. показниками П. є мін. чисельність, густота, розподіл особин за віком, статтю, тип росту, приріст, характер розміщення особин у межах екосистеми чи угруповання та ін. Ієрархія П. залежить від розміру території, яку вони займають. Будь-яка П. залежить не лише від генет. різноманітності, а й від факторів довкілля; 2) все населення певної території (країни, провінції й т. ін.). ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА, підвид, раса географічна — група особин одного виду, що населяють простір із географічно однорідними умовами проживання, в межах якого спостерігаобъектов, входящих в состав биосферы. Ср. Восстановление природных ресурсов. ПОПУЛЯЦИбННЫЕ ВбЛНЫ — то же, что Волны жизни. ПОПУЛЯЦИЯ (от лат. рорШью — народ, население) — 1) совокупность особей одного вида с единым генофондом, формирующаяся в результате взаимодействия потока генов (скрещивания, миграций, опыления, оплодотворения, распространения зачатков) и условий окружающей среды, в течение длительного времени (многих поколений) населяющая определенную территорию и частично или полностью изолированная от др. П. того же вида. П. — элементарная эвол. единица существования вида. По сравнению с видом П. фенотипически и генотипически более однородна. Каждый вид представлен совокупностью П. Группы пространственно смежных П. могут образовывать расу географическую, или подвид. Экол. показателями П. являются мин. численность, плотность, распределение особей по возрастам, полу, тил роста, прирост, характер размещения особей в пределах экосистемы или сообщества и др. Иерархия П. зависит от размера занимаемой ими территории. Любая П. зависит не только от генет. разнообразия, но и от факторов окружающей среды; 2) все население определенной территории (страны, провинции и т. д.). ПОПУЛЙЦИЯ ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ, подвид, раса географическая — группа особей одного вида, населяющих пространство с географически однородными условиями обитания, в пределах ються єдиний ритм життєвих явищ та ін. функціональні особливості, що створюють морфол. тип, який відрізняє дану популяцію від тих, що перебувають в ін. геогр. умовах. ПОПУЛЙЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА — сукупність особин одного виду, які проживають у межах одного біогеоценозу. ПОПУЛЯЦІЯ ЕЛЕМЕНТАРНА — сукупність особин одного виду, що займають якусь невелику ділянку однорідної території. ПОРЯДОК ДЕННИЙ XXI століття - програмний документ, ухвалений Конференцією ООН із питань довкілля й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), в якій брали участь глави та повноважні представники 179 держав світу. Це програма всесвітнього співробітництва, спрямованого на гармонійне досягнення двох цілей — високої якості довкілля та здорової економіки для всіх народів планети. В документі сформульовано основоположні принципи стійкого розвитку із соц., екон. та екол. поглядів. Наголошується, що рушійними силами глобальних негативних змін у стані довкілля є ріст народонаселення, споживання й розвиток технологій. Передбачаються варіанти запобігання погіршенню стану ґрунтів, повітря, води, збереження лісів та біорізноманітності. Запропоновано програму досягнення стійкої рівноваги між споживанням, населенням та здатністю Землі підтримувати життя; зазначено деякі методи й технології, які необхідно розробити й упровадити для задоволення потреб людства за експлуатації природних рекоторого наблюдаются единый ритм жизненных явлений и др. функциональные особенности, создающие морфол. тип, отличающий данную популяцию от находящихся в др. геогр. условиях. ПОПУЛЯЦИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ - совокупность особей одного вида, обитающих в пределах одного биогеоценоза. ПОПУЛЯЦИЯ ЭЛЕМЕНТАРНАЯ - совокупность особей одного вида, занимающих какой-либо небольшой участок однородной территории. ПОВЕСТКА ДНЯ XXI СТОЛЕТИЯ - программный документ, принятый Конференцией ООН по вопросам окружающей среды и развития (Рио-де Жаней-ро, 1992), в которой участвовали главы и полномочные представители 179 государств мира. Это программа всемирного сотрудничества, направленного на гармоническое достижение двух целей — высокого качества окружающей среды и здоровой экономики для всех народов планеты. В документе сформулированы основополагающие принципы устойчивого развития с соц., экон. и экол. точек зрения. Подчеркивается, что движущими силами глобальных негативных изменений в состоянии окружающей среды являются рост народонаселения, потребления и развитие технологий. Предусматриваются варианты предотвращения ухудшения состояния почв, воздуха, воды, сохранения лесов и биоразнообразия. Предложена программа достижения устойчивого равновесия между потреблением, населением и способностью Земли поддерживать жизнь; указаны некоторые сурсів раціональної Документ закликає уряди всіх країн прийняти нац. стратегії стійкого розвитку; наголошується, що тільки партнерство в глобальному масштабі може забезпечити всім народам безпечніше й благополучніше майбутнє. ПОСУХА — тривала (багатоденна, бага-томісячна або навіть багаторічна) суха, часто з підвищеною температурою повітря, без опадів атмосферних (або з дуже незначною їх к-стю) погода, що спричиняє виснаження запасу води в ґрунті та істотне зниження відносної вологості повітря. Різко негативно впливає на грунти, водойми, рослини, тварин. ПОСУХОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН - здатність рослин переносити значне зневоднення й перегрівання без істотних необоротних порушень життєвих функцій, а с.-г. рослин — без різкого зниження врожайності. П. визначається гол. чин. спадковими властивостями, що виникли в процесі еволюції, та адаптивними р-ціями, виробленими протягом онтогенезу під впливом умов існування. Найбільш посухостійкими є ксерофіти, а також деякі мезофіти; з культурних рослин — просо, сорго, кукурудза. ПОТІК ЕНЕРГІЇ в біосфері — надходження енергії сонячної та космічних променів на поверхню Землі, засвоєння її в ході фотосинтезу рослиметоды и технологии, которые необходимо разработать и внедрить для удовлетворения потребностей человечества при эксплуатации природных ресурсов рациональной. Документ призывает правительства всех стран принять нац. стратегии устойчивого развития; подчеркивается, что только партнерство в глобальном масштабе может обеспечить всем народам более безопасное и благополучное будущее. ЗАСУХА — длительная (многодневная, многомесячная или даже многолетняя) сухая, часто с повышенной температурой воздуха, без осадков атмосферных (или при крайне незначительном их кол-ве) погода, приводящая к истощению запаса воды в почве и существенному снижению относительной влажности воздуха. Резко отрицательно влияет на почву, водоемы, растения, животных. ЗАСУХОУСТбЙЧИВОСТЬ РАСТЕНИЙ -способность растений переносить значительное обезвоживание и перегревание без существенных необратимых нарушений жизненных функций, а с.-х. растений — без резкого* снижения урожайности. 3. определяется гл. обр. наследственными свойствами, возникшими в процессе эволюции, и адаптивными р-циями, выработанными на протяжении онтогенеза под воздействием условий существования. Наиболее засухоустойчивы — ксерофита, а также некоторые мезофиты; из культурных растений — просо, сорго, кукуруза. ПОТбК ЭНЕРГИИ в биосфере -поступление энергии солнечной и космических лучей на поверхность Земли, усвоение ее в ходе фотосинтеза, ПОЯСНІСТЬ ВИСОТНА нами, передавання від одного трофічного рівня до ін., перерозподіл і, нарешті, розсіяння у світовому просторі. П. е. в екосистемі однонапрямле-ний і необоротний. Під час кожного перенесення енергії на наступний трофічний рівень бл. 90 % порозсіюється у вигляді тепла. ПОТІК РЕЧОВИНИ — переміщення речовини у формі хім. елементів та їхніх сполук в екосистемі від продуцентів до редуцентів (через консу-ментів або без них). П. р., як правило, циклічний, оборотний. Див. також Кругообіг речовин. ПОЯСИ ПРИРбДНІ — те саме, що й Пояси фізико-географічні. ПОЯСИ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ, пояси природні — найбільші^зональні (широтні, висотні) підрозділи геогр. оболонки. Кожний П. ф.-г. характеризується особливим режимом тепла й вологи, циркуляції повітряних мас, своєрідністю біогеохім. і геоморфол. процесів та ін. Зміна поясів, зон широтних і вертикальних відбувається від екватора до полюсів і від підніжжя гір до вершин. Виділяють 13 П. ф.-г.: екваторіальний, по два (відповідно в кожній півкулі) субекваторіальних, тропічних, субтропічних, помірних, а також субарктичний і субантарктичний, арктичний і антарктичний. У межах П. ф.-г. виокремлюють різні зони географічні. ПбЯСНІСТЬ ВИСбТНА - осн. закономірність вертикального розміщення рослинності, ґрунтів, біоти, біоценозів у горах у вигляді окремих поясів, що змінюють один одного. растениями, передача от одного трофического уровня к др., перераспределение и, наконец, рассеивание в мировом пространстве. П. э. в экосистеме однонаправленный и необратимый. При каждом переносе энергии на следующий трофический уровень ок. 90 % ее рассеивается в виде тепла. ПОТбК ВЕЩЕСТВА — перемещение вещества в форме хим. элементов и их соединений в экосистеме от продуцентов к редуцентам (через консумен-тов или без них). П. в., как правило, циклический, обратимый. См. также Круговорот веществ. ПОЯСА ПРИРбДНЫЕ — то же, что Пояса физико-географические. ПОЯСА ФИЗИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ, пояса природные — самые крупные зональные (широтные, высотные) подразделения геогр. оболочки. Каждый П. ф.-г. характеризуется особым режимом тепла и влаги, циркуляции воздушных масс, своеобразием биоге-охим. и геоморфол. процессов и др. Смена поясов, зон широтных и вертикальных происходит от экватора к полюсам и от подножия гор к вершинам. Выделяют 13 П. ф.-г.: экваториальный, по два (соответственно в каждом полушарии) субэкваториальных, тропических, субтропических, умеренных, а также субарктический и субантарктический, арктический и антарктический. В пределах П. ф.-г. выделяют разные зоны географические. ПбЯСНОСТЬ ВЫСбТНАЯ - осн. закономерность вертикального размещения растительности, почв, биоты, биоценозов в горах в виде отдельных поясов, сменяющих друг друга. ПОЯСНІСТЬ ГЛИБИННА - осн. закономірність вертикального розподілу організмів у гідросфері {океанах, морях, внутр. водоймах), зумовлена градієнтами температури, тиску/ солоності, радіації сонячної та ін. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕКОЛОГІЇ -взаємозв'язки (їхні структура, особливості й розвиток) організмів, їх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характер впливу факторів антропогенних і прир. на функціонування екосистем і біосфери в цілому. ПРИПЛИВИ Й ВІДПЛИВИ — періодичні коливання рівня моря (морські П. й в.), зумовлені силами гравітації. Під впливом цих сил відбуваються також деформація твердого тіла Землі (земні П. й в.) та коливання атм. тиску (атмосферні П. й в.). За періодичністю П. й в. поділяються на півдобові (найпоширеніші), добові та змішані. їхні амплітуда й характер залежать від взаємного розташування Землі, Сонця й Місяця, від геогр. широти, глибини моря та ін, Енергія П. й в. — джерело електроенергії. ПРИРІСТ БІОМАСИ — кількісне збільшення живої речовини організму, популяції, угруповання чи біоценозу, віднесене до одиниці часу. Виражається в одиницях маси на одиницю площі. ПРИРІСТ НУЛЬОВИЙ — практична рівність народжуваності та смертності, що зумовлює стабільність чисельності популяції. ПОЯСНОСТЬ ГЛУБИННАЯ — осн. закономерность вертикального распределения организмов в гидросфере {океанах, морях, внутр. водоемах), обусловленная градиентами температуры, давления, солености, радиации солнечной и др. ПРЕДМЕТ ИССЛЕДОВАНИЙ ЭКОЛОГИИ — взаимосвязи (их структура, особенности и развитие) организмов, их групп разных рангов, живых и неживых компонентов экосистем, а также характер влияния факторов антропогенных и прир. на функционирование экосистем и биосферы в целом. ПРИЛИВЫ И ОТЛИВЫ - периодические колебания уровня моря (морские П. и о.), обусловленные силами гравитации. Под влиянием этих сил происходят также деформация твердого тела Земли (земные П. и о.) и колебания атм. давления (атмосферные П. и о.). По периодичности П. и о. делятся на полусуточные (наиболее распространены), суточные и смешанные. Их амплитуда и характер зависят от взаимного, расположения Земли, Солнца и Луны, от геогр. широты, глубины моря и др. Энергия П. и о. — источник электроэнергии. ПРИРОСТ БИОМАССЫ — количественное увеличение живого вещества организма, популяции, сообщества или биоценоза, отнесенное к единице времени. Выражается в единицах массы на единицу площади. ПРИРбСТ НУЛЕВбЙ — практическая равность рождаемости и смертности, обусловливающая стабильность численности популяции. ПРИРІСТ ПОПУЛЯЦІЇ - різниця між народжуваністю та смертністю в популяції. Може бути як додатним, так і від'ємним (зменшення). ПРИРбДА — 1) у широкому розумінні (П. — з великої літери) — весь ма-теріально-енергет. та інформаційний світ Всесвіту; об'єктивна реальність, результат евол. розвитку матеріального світу, що існує незалежно від свідомості людини. Людство — також частина П., хоча традиційно протиставляєтеся їй; 2) (П. — з малої літери) — сукупність прир. умов існування людського суспільства; об'єкт правової охорони; 3) сукупний об'єкт природознавства. ПРИРбДНА СИСТЕМА (від гр. Б^е-та — ціле, складене з частин) — система, що складається з прир. структур та утворень (напр., популяція, біогеоценоз, біом, біосфера). ПРИРбДНЕ СЕРЕДбВИЩЕ - див. Середовище природне. ПРИРОДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ (від лат. роїепіїа — сила) — міра потенційної здатності якоїсь природної системи (біогеоценозу, прир. об'єкта й т. д.) задовольняти окремі чи взяті в комплексі екол.-соц. та соц.-екон. потреби суспільства. Про П. п. тієї чи ін. території судять в основному за ступенем різноманітності її природних умов, набором, кількісним і якісним складом та доступністю ресурсів природних, відповідністю показників якості середовища природного чинним нормам і стандартам. ПРИРбДНІ БАГАТСТВА - в широкому розумінні — блага природи, що ПРИРбСТ ПОПУЛЯЦИИ — разница между рождаемостью и смертностью в популяции. Может быть как положительным, так и отрицательным (убыль). ПРИРбДА — 1) в широком понимании (П. — с большой буквы) — весь мате-риально-энергет. и информационный мир Вселенной; объективная реальность, результат эвол. развития материального мира, существующая независимо от сознания человека. Человечество — также часть П., хотя традиционно противопоставляется ей; 2) (П. — с малой буквы) — совокупность естеств. условий существования человеческого общества; объект правовой охраны; 3) совокупный объект естествознания. ПРИРбДНАЯ СИСТЕМА (от гр. зуйе-та — целое, составленное из частей) — система, состоящая из естеств. структур и образований (напр., популяция, биогеоценоз, биом, биосфера). ПРИРбДНАЯ СРЕДА — см. Среда природная. ПРИРОДНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ (от лат. ро1еп^а — сила) — мера потенциальной способности какой-либо природной системы (биогеоценоза, прир. объекта и т. д.) удовлетворять отдельные или взятые в комплексе экол.-соц. и соц.-экон. потребности общества. О П. п. той или иной территории судят в основном по степени разнообразия ее природных условий, набору, количественному и качественному составу и доступности ресурсов природных, соответствию показателей качества среды природной действующим нормам и стандартам. ПРИРбДНЫЕ БОГАТСТВА - в широком смысле — блага природы, служа- слугують інтересам і потребам людини; у вузькому — сукупність ресурсів природних як джерела матеріального виробництва. ПРИРОДНІ ЗОНИ СУШІ - те саме, що й Зони географічні. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ — див. Ресурси природні. ПРИРОДНІ УМОВИ — сукупність організмів, факторів, сил, прир. тіл та явищ, що існують поза діяльністю людини і впливають на ін. прир. тіла, явища та життєдіяльність ін. організмів і людського суспільства. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД (від фр. fond — основа) — сукупність прир. об'єктів та комплексів, вилучених із госп. або рекреаційного використання й наділених режимом заповідання. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ — ділянки суходолу й водойм, прир. комплекси та об'єкти яких мають особливу екол., наук., естетичну та ін. цінність для збереження різноманітності ландшафтів, генофонду видів, підтримання екологічної рівноваги. Відтворення й використання територій, які є нац. надбанням, здійснюються згідно із Законом України про природно-заповідний фонд (1992). Мережа П.-з. ф. У. налічує 728 територій та об'єктів загальною площею 2354 тис. га (3,3 % територіїУкраїни). ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ — сукупність усіх форм експлуатації ресурсів природних для задоволення екол., екон., культурно-оздоровчих потреб тепещие интересам и потребностям человека; в узком — совокупность ресурсов природных как источника материального производства. ПРИРОДНЫЕ ЗОНЫ СУШИ - то же, что Зоны географические. ПРИРОДНЫЕ РЕСУРСЫ - см. Ресурсы природные. ПРИРОДНЫЕ УСЛОВИЯ — совокупность организмов, факторов, сил, прир. тел и явлений, существующих помимо деятельности людей и влияющих на др. прир. тела, явления и жизнедеятельность др. организмов и человеческого общества. ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНЫЙ ФОНД (от фр. fond — основание) — совокупность прир. объектов и комплексов, изъятых из хоз. или рекреационного использования и наделенных режимом заповедания. ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНЫЙ ФОНД УКРАИНЫ — участки суши и водоемов, прир. комплексы и объекты которых имеют особую экол., науч., эстетическую и др. ценность для сохранения разнообразия ландшафтов, генофонда видов, поддержания экологического равновесия. Воспроизводство и использование территорий, являющихся нац. достоянием, осуществляются в соответствии с Законом Украины о при-родно-заповедном фонде (1992). Сеть П.-з. ф. У. насчитывает 728 территорий и объектов общей площадью 2354 тыс. га (3,3 % территории Украины). ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЕ - совокупность всех форм эксплуатации ресурсов природных для удовлетворения экол., экон., культурно-оздоровитель- ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НЕРАЦІОНАЛЬНЕ рішнього і майбутніх поколінь з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін довкілля під впливом госп. діяльності й росту населення. Головним принципом П. в наш час має стати екол.-екон.: одержання макс. матеріальних благ із мін. витратами й мін. порушеннями середовища природного. Див. також Експлуатація природних ресурсів раціональна. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НЕРАЦІОНАЛЬНЕ — господарювання, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегуляції, порушується екологічна рівновага, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні хар-ки ландшафтів, умови проживання загалом. Це екстенсивне, хижацьке господарювання, пе-репромисел, перевипас, перезабруднен-ня повітря, води й ґрунтів викидами промисловими, транспортними, енер-гет. та отрутохімікатами. П. н. може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (напр., спустошення, зруйнування чи пожежі, пов'язані з воєнними діями). П. н. може бути зумовлене стихійними лихами, плано-во-екон. й проектними прорахунка-ми, недбалими обліком та оцінкою ресурсів природних, недосконалістю законодавства природоохоронного, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою та ін. ных потребностей настоящего и будущих поколений с учетом ближайших и отдаленных последствий изменений окружающей среды под влиянием хоз. деятельности и роста населения. Главным принципом П. в наше время должен стать экол.-экон.: получение макс, материальных благ с мин. затратами и мин. нарушениями среды природной. См. также Эксплуатация природных ресурсов рациональная. ПРИРОДОПбЛЬЗОВАНИЕ НЕРАЦИОНАЛЬНОЕ — хозяйствование, в результате которого природа утрачивает способность к самовоспроизводству, самоочищению и саморегуляции, нарушается экологическое равновесие, исчерпываются материальные ресурсы, ухудшаются рекреационные, оздоровительные и курортные условия, эстетические хар-ки ландшафтов, условия обитания в целом. Это экстенсивное, хищническое хозяйствование, перепромысел, перевыпас, перезагрязнение воздуха, воды и почв выбросами промышленными, транспортными, энергет. и ядохимикатами. П. н. может быть как умышленным, так и случайным, или сопутствующим (напр., опустошение, разрушения или пожары, связанные с военными действиями). П. н. может быть обусловлено стихийными бедствиями, планово-экон. и проектными просчетами, небрежными учетом и оценкой ресурсов природных, несовершенством законодательства природоохранного, узковедомственными подходами в развитии экономики, несовершенством технологий производств, браконьерством, самовольной застройкой и др. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНЕ — високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, що не призводить до різких змін прир.-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність і привабливість прир. комплексів або окремих об'єктів, спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ. ПРИРОДООХОРбННА ОСВІТА - система навчання, спрямована на засвоєння осн. положень теорії та практики охорони природи, на формування в людини екол. світогляду, природоохоронної свідомості. П. о. починається в середній школі, де її елементи включено практично в усі дисципліни й продовжується у вищих навчальних закладах. У багатьох із них є кафедри охорони природи. ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХОВАННЯ - процес систематичного й цілеспрямованого формування в людини екол. світогляду» що базується на свідомому, дбайливому ставленні до середовища природного, знанні теоретичних основ і практичних способів охорони природи. ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО — див. Законодавство природоохоронне. ПРИРОДООХОРбННІ ЗАХОДИ - науково обґрунтована планова діяльність держ. органів, держ., громадських підприємств, орг-цій, установ, що здійснюється в галузі охорони природи, рац. використання ресурсів природних, захисту довкілля з метою запобігання шкідливим наслідкам рекреаційної та ПРИРОДОПбЛЬЗОВАНИЕ РАЦИОНАЛЬНОЕ — высокоэффективное, экологически обоснованное хозяйствование, не приводящее к резким изменениям прир.-ресурсного потенциала, а поддерживающее и повышающее продуктивность и привлекательность прир. комплексов или отдельных объектов, направленное на обеспечение условий существования человечества и стабильного получения материальных благ. ПРИРОДООХРАННОЕ ОБРАЗОВАНИЕ система обучения, направленная на усвоение осн. положений теории и практики охраны природы, на формирование у человека экол. мировоззрения, природоохранного сознания. П. о. начинается в средней школе, где его элементы включены практически во все дисциплины и продолжается в вузах. Во многих из них есть кафедры охраны природы. ПРИРОДООХРАННОЕ ВОСПИТАНИЕ процесс систематического и целенаправленного формирования у человека экол. мировоззрения, базирующегося на сознательном, бережливом отношении к среде природной, знании теоретических основ и практических способов охраны природы. ПРИРОДООХРАННОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО — см. Законодательство природоохранное. ПРИРОДООХРАННЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ — научно обоснованная плановая деятельность гос. органов, гос., общественных предприятий, орг-ций, учреждений, проводимая в обл. охраны природы, рац. использования ресурсов природных, защиты окружающей среды с целью предупреждения и продуктивність госп. діяльності людини й усунення їх і відтворення ресурсів природних. ПРИСТОСбВУВАНІСТЬ — здатність організмів до адекватних змін відповідно до змін умов проживання (для окремих особин — через морфофїзіол. та поведінкові зміни в межах норми реакції, а для груп особин — шляхом виникнення в процесі еволюції нових пристосувань — адаптацій). ПРОГНОЗУВАННЯ (від гр. pr6gnosis — передбачення) — наук, передбачення або дослідження перспектив розвитку, зокрема прир. явищ, напр., П. змін умов довкілля та екосистем унаслідок виробничої діяльності людини. ПРОГРАМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ІЗ ДОВКІЛЛЯ (ЮНЕП) -спеціалізована установа ООН, створена за рекомендацією Стокгольмської конференції ООН із довкілля (1972). Програма координує зусилля держав щодо боротьби із забрудненням і деградацією довкілля, спустелюванням, втратою родючості грунту, погіршенням якості води тощо. З ініціативи ЮНЕП створюється всесвітня система екологічного моніторингу. Здійснюється просвітня діяльність у галузі охорони природи. ПРОДУКТИВНІСТЬ біологічна (від лат. ргосіисгіо — вироблення) — здатність живої речовини створювати, трансформувати й нагромаджувати орган, речовину, тобто відтворювати устранения вредных последствий рекреационной и хоз. деятельности человека и воспроизводства ресурсов природных. ПРИСПОСОБЛЯЕМОСТЬ - способность организмов к адекватным изменениям в соответствии с переменами условий обитания (для отдельных особей — посредством морфофизиол. и поведенческих изменений в пределах нормы реакции, а для групп особей — путем возникновения в процессе эволюции новых приспособлений — адаптации). ПРОГНОЗИРОВАНИЕ (от гр. prognosis — предвидение) — науч. предвидение или исследование перспектив развития, в частности прир. явлений, напр., П. изменений условий окружающей среды и экосистем вследствие производственной деятельности человека. ПРОГРАММА ОРГАНИЗАЦИИ ОБЪЕДИНЁННЫХ НАЦИЙ ПО ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЕ (ЮНЕП) — специализированное учреждение ООН, созданное по рекомендации Стокгольмской конференции ООН по окружающей среде (1972). Программа координирует усилия государств по борьбе с загрязнением и деградацией окружающей среды, опустыниванием, утратой плодородия почв, ухудшением качества воды и т. п. По инициативе ЮНЕП создается всемирная система экологического мониторинга. Осуществляется просветительская деятельность в обл. охраны природы. ПРОДУКТИВНОСТЬ биологическая (от лат. productio — производство) — способность живого вещества создавать, трансформировать и накапливать орган, вещество, т. е. вос біомасу. На відміну від біомаси, П. — динамічний показник біогеоценозу. Так, планктонні водорості на одиницю площі синтезують за рік стільки орган, речовини, скільки й високопродуктивні ліси, однак біомаса останніх у сотні тисяч разів більша. Мірою П. слугує продукція, що створюється за сезон, за рік, тобто за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму). Отже, П. — це відтворення біомаси на 1 м2 площі (або в 1 м3 об'єму) за одиницю часу, що виражається найчастіше в грамах вуглецю чи сухої орган, речовини. Матеріально-енергет. основа П. — продукція первинна. П. відображує ефективність роботи біогеоценозів, швидкість потоку енергії та речовини в їхніх ланцюгах живлення. ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ, продуктивність живої речовини — загальний приріст біомаси біЬсфери впродовж року. ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ - біомаса, що продукується організмами біоценозу за певний період часу (місяць, рік) на (в) одиниці площі (об'єму). ПРОДУКТИВНІСТЬ ВТОРИННА - швидкість утворення продукції гете-ротрофами. П. в. екосистем включає в себе масу або енергію, що міститься в ній, орган, речовини, утвореної консументами різних порядків і трофічних рівнів при поїданні ними первинних продуцентів (зелених рослин і водоростей) на (в) одиниці площі (об'єму) за одиницю часу. производить биомассу. В отличие от биомассы, П. — динамический показатель биогеоценоза. Так, планктонные водоросли на единицу площади синтезируют в год столько орган, вещества, сколько и высокопродуктивные леса, однако биомасса последних в сотни раз больше. Мерой П. служит продукция, создаваемая за сезон, за год, т. е. за единицу времени на (в) единице пЛощади (объема). Следовательно, П. — это воспроизводство биомассы на 1 м2 площади (или в 1 м3 объема) за единицу времени, выраженной чаще всего в граммах углерода или сухого орган, вещества. Мате-риально-энергет. основа П. — продукция первичная. П. отражает эффективность работы биогеоценозов, скорость потока энергии и вещества в их цепях питания. ПРОДУКТИВНОСТЬ БИОСФЕРЫ, продуктивность живого вещества — общий прирост биомассы биосферы в течение года. ПРОДУКТИВНОСТЬ БИОЦЕНбЗА - биомасса, продуцируемая организмами биоценоза за определенный период времени (месяц, год) на (в) единице площади (объема). ПРОДУКТИВНОСТЬ ВТОРИЧНАЯ — скорость образования продукции ге-теротрофами. П. в. экосистем включает в себя массу или заключенную в ней энергию орган, вещества, образованного консументами разных порядков и трофических уровней при поедании ими первичных продуцентов (зеленых растений и водорослей) на (в) единице площади (объема) за единицу времени. продукція вторинна ПРОДУКТИВНІСТЬ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ — те саме, що й Продуктивність біосфери. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА - швидкість, з якою енергія сонячна або ін. засвоюється продуцентами (гол. чин. зеленими рослинами) в процесі фотосинтезу й хемосинтезу, нагромаджуючись у формі біомаси надземних і підземних органів рослин, а також біогенних речовин, вироблених автотрофами й хемотрофами екосистеми на (в) одиниці площі (об'єму) за одинице часу. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ЧИСТА — швидкість нагромадження орган, речовини в тканинах рослин без урахування тієї його частини, яка використовувалася під час дихання рослин за досліджуваний період. ПРОДУКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС — сукупність процесів утворення, нагромадження й трансформації орган, речовини, поглинання й проходження енергії через біо- та екосистеми різних рівнів організації, результатом яких є реальна продукція біоценозу. ПРОДУКЦІЯ ВТОРИННА (від лат, рго-сіисііо — вироблення) — швидкість трансформації та нагромадження орган, речовини консументами й реду-центами. Оцінюють П. в. за к-стю орган, речовини, нагромадженої за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму) або за к-стю енергії, запасеної в цій речовині. П. в. завжди менша від продукції первинної, оскільки створюється в результаті трансформації орган, речовини продуцентів після поїдання їх консументами або реду-центами. ПРОДУКТИВНОСТЬ ЖИВбГО ВЕЩЕСТВА — то же, что Продуктивность биосферы. ПРОДУКТИВНОСТЬ ПЕРВИЧНАЯ -скорость, с которой энергия солнечная или др. усваивается продуцентами (гл. обр. зелеными растениями) в процессе фотосинтеза и хемосинтеза, накапливаясь в форме биомассы надземных и подземных органов растений, а также биогенных веществ, произведенных автотрофами и хемотрофами экосистемы на (в) единице площади (объема) за единицу времени. ПРОДУКТИВНОСТЬ ПЕРВИЧНАЯ ЧИСТАЯ — скорость накопления орган, вещества в тканях растений без учета той его части, которая использовалась при дыхании растений за исследуемый период. ПРОДУКЦИОННЫЙ ПРОЦЕСС - совокупность процессов образования, накопления и трансформации орган, вещества, поглощения и прохождения энергии через био- и экосистемы разных уровней организации, результатом которых является реальная продукция биоценоза. ПРОДУКЦИЯ ВТОРИЧНАЯ (от лат. рго-с!исИо — производство) — скорость трансформации и накопления орган, вещества консументами и редуцентами. Оценивают П. в. по кол-ву орган, вещества, накопленного за единицу времени на (в) единице площади (объема) или по кол-ву энергии, запасенной в этом веществе. П. в. всегда меньше продукции первичной, т. к. создается в результате трансформации орган, вещества продуцентов после поедания их консументами или редуцентами. ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА — швидкість засвоєння енергії сонячної у вигляді орган, речовин, синтезованих продуцентами. Оцінюють П* п. за к-стю орган речовини, синтезованої за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму), або за к-стю енергії, запасеної в цій речовині. Чим більша П. п., тим більша й продукція вторинна. Розрізняють П. п. валову та П. п. чисту. ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА ВАЛОВА, брутто-продукція — загальна к-сть утворених автотрофами продуктів фотосинтезу й хемосинтезу у формі орган, речовини з розрахунку на одиницю площі (об'єму) за одиницю часу, включаючи ті речовини, які за період вимірювань були витрачені на дихання. ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА ЧИСТА, нет-то-продукція — к-сть синтезованої орган, речовини або зв'язаної в ній енергії на (в) одиниці площі (об'єму) за одиницю часу з вирахуванням витрат на дихання й спожитої фітофагами. П. п. ч. можна реально зважити як кінцевий результат продукційного процесу. ПРОДУЦЕНТИ [від лат. ргосіисеш (рго-сіисепІЇБ) — той, що виробляє, створює] — організми автотрофні й хемо-трофні (рослини та деякі бактерії), які синтезують орган, речовини з простих неорган, за допомогою процесів фотосинтезу або хемосинтезу. Осн. П. у водних і наземних екосистемах — зелені рослини. Становлять основу екологічної піраміди. ПРОДУКЦИЯ ПЕРВИЧНАЯ - скорость усвоения энергии солнечной в виде орган, веществ, синтезированных продуцентами. Оценивают П. п. по кол-ву орган, вещества, синтезированного за единицу времени на (в) единице площади (объема) или по кол-ву энергии, запасенной в этом веществе. Чем больше П. п., тем больше и # продукция вторичная. Различают П. п. валовую и П. п. чистую. ПРОДУКЦИЯ ПЕРВИЧНАЯ ВАЛОВАЯ, брутто-продукция — общее кол-во образованных автотрофами продуктов фотосинтеза и хемосинтеза в форме орган, вещества из расчета на единицу площади (объема) за единицу времени, включая те вещества, которые в период измерений были израсходованы на дыхание. ПРОДУКЦИЯ ПЕРВИЧНАЯ ЧИСТАЯ, нетто-продукция — кол-во синтезированного орган, вещества или связанной в нем энергии на (в) единице площади (объема) за единицу времени с вычетом расходов на дыхание и потребленного фитофагами. П. п. ч. можно реально взвесить как конечный результат продукционного процесса. ПРОДУЦЕНТЫ [от лат. ргоаисепБ (рго-с1исепи5) — производящий, создающий] — организмы автотрофные и хе-мотрофные (растения и некоторые бактерии), синтезирующие орган, вещества из простых неорган, с помощью процессов фотосинтеза или хемосинтеза. Осн. П. в водных и наземных экосистемах — зеленые растения. Составляют основание экологической пирамиды. ПРОКАРібТИ (від лат. pro — перед, раніше та гр. karion — ядро), доядерні організми — надцарство органічного світу, до якого входять бактерії та синьозелені водорості. Клітини П. не мають обмежених мембраною ядер. П. позбавлені більшості органоїдів (хлоропластів, мітохондрій, комплексу Гольджі та ін.), у них відсутні мітоз, мейоз і статевий процес. П. належать до найдавніших організмів. Пор. Еукаріоти. ПРОМЕНЕВА ХВОРбБА — див. у ст. Променеве ураження. ПРОМЕНЕВЕ УРАЖЕННЯ, радіаційне ураження — ураження клітин, тканин, органів, системи органів або цілісного організму, спричинене впливом випромінювань іонізуючих та деяких ін. (напр., випромінювання інфрачервоного, випромінювання ультрафіолетового, рентгенівського). Ушкодження, що виникають за П. у., спричиняють розвиток променевої хвороби, яка в людини проявляється гол. чин. ураженням органів кровотворення, а за дуже великих доз — шлунково-кишкового тракту, нервової системи. ПРОТОКА — вузький водний простір, що сполучає суміжні водні басейни (океани, море з океаном, два моря). П. впливає на екол. ситуацію відповідного регіону, оскільки відокремлює дві частини суші (напр., материки, два острови, материк та острів). ПСАМОБІОНТИ [від гр. psammos — пісок та ...біонт(и)] — організми, що мешкають у сипких пісках (сірий варан, деякі оси, ящірки та ін.). ПРОКАРИбТЫ (от лат. pro — перед, раньше и гр. karion — ядро), доядерные организмы — надцарство органического мира, в которое входят бактерии и синезеленые водоросли. Клетки П. не имеют ограниченных мембраной ядер. П. лишены большинства органоидов (хлоропластов, митохондрий, комплекса Гольджи и др.), у них отсутствуют митоз, мейоз и половой процесс. П. относятся к древнейшим организмам. Ср. Эукариоты. ЛУЧЕВАЯ БОЛЕЗНЬ — см. в ст. Лучевое поражение. ЛУЧЕВОЕ ПОРАЖЕНИЕ, радиационное поражение — поражение клеток, тканей, органов, системы органов или целостного организма, вызванное воздействием излучений ионизирующих и некоторых др. (напр., излучения инфракрасного, излучения ультрафиолетового, рентгеновского). Повреждения, возникающие при Л. п., вызывают развитие л у ч е в о й болезни, у человека проявляющейся гл. обр. поражением органов кроветворения, а при очень больших дозах — желудочно-кишечного тракта, нервной системы. ПРОЛИВ — узкое водное пространство, соединяющее смежные водные бассейны (океаны, море с океаном, два моря). П. влияет на экол. ситуацию соответствующего региона, т. к. разделяет две части суши (напр., материки, два острова, материк и остров). ПСАММОБИбНТЫ [от гр. psammos — песок и...бионт(ы)] — организмы, обитающие в сыпучих песках (серый варан, некоторые осы, ящерицы и др.). ПУСТЕЛЯ — територія з украй посушливим кліматом у помірних, субтропічних і тропічних широтах. П. займають третину поверхні суші, їхня площа щороку збільшується на 50...70 тис. км2. Річна сума опадів атмосферних не перевищує 150...200 мм. Води ґрунтові часто солоні. Рослинний покрив дуже розріджений, частка вкритої рослинністю площі в П. не перевищує 10...20 %, до 75 % її біомаси міститься в ґрунті Поширена ксерофільна, су-кулентна та галофільна рослинність. Пустельна фауна представлена гол. чин. гризунами, копитними, хижаками, плазунами, комахами. За едафіч-ною ознакою розрізняють кам'янисті, глинисті, піщані, солончакові та ін. П. Окремо виділяють арктичні П., де осн. фактор — не сухість клімату, а низькі температури. На ділянках суші, вільної від льоду, в арктичній П. домінують лишайники та мохи. ПУСТЕЛЯ АНТРОПОГЕННА — пустеля, що виникає внаслідок прямого чи непрямого впливу людини на природу. Площа П. а. пост, збільшується й нині перевищує 10 млн км2, що становить бл. 7 % поверхні суші. ПУСТИЩЕ — безлісі простори з бідними підзолистими ґрунтами в лісовій зоні й лісотундрі, що формуються в умовах прохолодного й вологого клімату, переважно на місці лісів, гол. чин. після їх вирубок або згарищ. За ПУСТЬШЯ — территория с крайне засушливым климатом в умеренных, субтропических и тропических широтах. П. занимают треть поверхности суши, их площадь ежегодно увеличивается на 50...70 тыс. км2. Годовая сумма осадков атмосферных не превышает 150...200 мм. Воды грунтовые часто соленые. Растительный покров сильно разреженный, доля покрытой растительностью площади в П. не превышает 10...20 %, до 75 % ее биомассы находится в почве. Широко распространена ксерофильная, сукку-лентная и галофильная растительность. Пустынная фауна представлена гл. обр. грызунами, копытными, хищниками, пресмыкающимися, насекомыми. По эдафическому признаку различают каменистые, глинистые, песчаные, солончаковые и др. П. Отдельно выделяют арктические П., где осн. фактор — не сухость климата, а низкие температуры. На участках суши, свободной от льда, в арктической П. доминируют лишайники и мхи. л ПУСТЙНЯ АНТРОПОГЕННАЯ — пустыня, возникающая вследствие прямого или косвенного воздействия человека на природу. Площадь П. а. пост, увеличивается и в настоящее время превышает 10 млн км2, что составляет ок. 7 % поверхности суши. ПУСТОШЬ — безлесные пространства с бедными подзолистыми почвами в лесной зоне и лесотундре, формирующиеся в условиях прохладного и влажного климата, преимущественно на месте лесов, гл. обр. после их вы- характером рослинності розрізняють П. трав'янисті, папоротеві, лишайникові (борові), мохові й чагарникові (вересовники). П. займають великі площі в Зх. Європі. ПУСТИР ПРОМИСЛОВИЙ - ділянка суші зі зруйнованим фунт, покривом, позбавлена рослинності, що виникла внаслідок госп. діяльності людини (гірничі розробки, будівництво тощо). рубок или пожарищ. По характеру растительности различают П. травянистые, папоротниковые, лишайниковые (боровые), моховые и кустарниковые (вересковники). П. занимают большие площади в Зап. Европе. ПУСТЙРЬ ПРОМЙШЛЕННЫЙ - участок суши с разрушенным почв, покровом, лишенный растительности, возникший вследствие хоз. деятельности человека (горные разработки, строительство и пр.). РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА (від лат. гасііа-іїо — випромінювання) — комплекс заходів, що гарантують безпечну роботу з радіоактивними речовинами та ін. джерелами випромінювань іонізуючих. РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ — див. Забруднення радіаційне. РАДІАЦІЙНЕ УРАЖЕННЯ - те саме, що й Променеве ураження. РАДІАЦІЙНИЙ ФОН - див. Фон радіоактивний. РАДІАЦІЙНІ ПОЯСИ ЗЕМЛІ - обл. магнітосфери, в яких магнітне поле Землі утримує заряджені частинки високих енергій. Походження Р. п. 3. пов'язане зі складними процесами взаємодії магнітосфери із «сонячним вітром» та космічними променями. РАДИАЦИбННАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ (от лат. тасКа^о — излучение) — комплекс мероприятий, обеспечивающих безопасную работу с радиоактивными веществами и др. источниками излучений ионизирующих. * РАДИАЦИбННОЕ ЗАГРЯЗНЕНИЕ - см. Загрязнение радиационное. РАДИАЦИбННОЕ ПОРАЖЕНИЕ — то же, что Лучевое поражение. РАДИАЦИбННЫЙ ФОН - см. Фон радиоактивный. РАДИАЦИОННЫЕ ПОЯСА ЗЕМЛИ -обл. магнитосферы, в которых магнитное поле Земли удерживает заряженные частицы высоких энергий. Происхождение Р. п. 3. связано со сложными процессами взаимодействия магнитосферы с «солнечным вет- Є й штучні Р. п. 3., утворені, напр., висотними термоядерними вибухами. Вивчення Р. п. 3. пов'язане з багатьма наук, та практичними проблемами (наддалекий радіозв'язок, вибір безпечних орбіт космічних польотів та ін.). РАДІАЦІЯ — те саме, що й Випромінювання. РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА - те саме, що й Випромінювання йонізуюче. РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА - те саме, що й Випромінювання сонячне. РАДІО... (від лат. radius — промінь, radio — випромінюю) — частина складних слів, що вказує на зв'язок із поняттям «радіоактивність». РАДІОАКТИВНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ — див. Випромінювання радіоактивне. РАДІОАКТИВНЕ ЗАРАЖЕННЯ (від радіо... та activus — дійовий) — концентрування штучних радіоактивних речовин в організмах, продовольчих і фуражних продуктах та в ґрунті. Небезпека Р. з. полягає в тому, що радіоактивні речовини своїм випромінюванням зумовлюють складні зміни в організмах унаслідок іонізації та радіо-акт. перетворень. Воно руйнує хім. зв'язки (молекули) та спричиняє в клітинах організмів різноманітні біо-хім. р-ції. За високих доз опромінення поглинутих загибель клітин настає в результаті руйнування клітинних мембран; втрачається контроль за ростом клітин, унаслідок чого можуть розвинутися ракові захворювання. Може змінитися навіть генет. код, тоді наром» и космическими лучами. Есть и искусственные Р. п. 3., образуемые, напр., высотными термоядерными взрывами. Изучение Р. п. 3. связано со многими науч. и практическими проблемами (сверхдальняя радиосвязь, выбор безопасных орбит космических полетов и др.). РАДИАЦИЯ — то же, что Излучение. РАДИАЦИЯ ИОНИЗИРУЮЩАЯ - то же, что Излучение ионизирующее. РАДИАЦИЯ СОЛНЕЧНАЯ — то же, что Излучение солнечное. РАДИО... (от лат. radius — луч, radio — излучаю) — часть сложных слов, указывающая на связь с понятием «радиоактивность». РАДИОАКТИВНОЕ ИЗЛУЧЕНИЕ — см. Излучение радиоактивное. РАДИОАКТИВНОЕ ЗАРАЖЕНИЕ (от радио... и activus — действенный) — концентрирование искусственных радиоактивных веществ в организмах, продовольственных и фуражных продуктах и в почве. Опасность Р. з. заключается в том, что радиоактивные вещества своим излучением обусловливают сложные изменения в организмах вследствие ионизации и радио-акт, превращений. Оно разрушает хим. связи (молекулы) и вызывает в клетках организмов разнообразные биохим. р-ции. При высоких дозах облучения поглощенных гибель клеток наступает в результате разрушения клеточных мембран; утрачивается контроль за ростом клеток, вследствие чего могут развиться раковые заболе- РАДІОАКТИВНИЙ ЙОД слідки Р. з. проявлятимуться й у наступних поколіннях. РАДІОАКТИВНИЙ ЙОД — див. Йод радіоактивний. РАДІОАКТИВНИЙ РбЗПАД — самочинне (спонтанне) перетворення нестійких атомних ядер радіоакт. елементів {радіонуклідів) або їхніх ізотопів в ядра ізотопів тих самих або ін. хім. елементів, що супроводжується різними випромінюваннями йонізуючи-ми — випромінюваннями а-, р-части-нок, протонів, рентгенівських, у- променів та ін. Як фіз. процес Р. р. пост, відбувається в довкіллі й, подібно до ін. факторів, безперервно впливає не тільки на мертву, а й на живу природу планети, В разі значної к-сті джерел Р. р. організми зазнають серйозних радіаційних уражень. РАДІОАКТИВНІ ВІДХбДИ - див. Відходи радіоактивні. РАДІОАКТИВНІ ОПАДИ — див. Опади радіоактивні. РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ - нестійкі ізотопи хім. елементів, які зазнають спонтанного радіоактивного розпаду з утворенням ін. радіонуклідів. Відомо бл. 50 прир. та пон. 1000 штучних Р. р., які здобувають у результаті ядерних р-цій в атомних реакторах та під час атомних вибухів. Важливою властивістю, що характеризує їхній біол. та екол. ефекти, є період напіврозпаду, який залежно від виду Р. р. може бути коротким (частки секунди) та дуже тривалим (тисячоліття). Найнебезпечніші Р. р., вания. Может измениться даже генет. код, тогда последствия Р. з. будут проявляться и в последующих поколениях. РАДИОАКТИВНЫЙ ЙОД — см. Йод радиоактивный. РАДИОАКТИВНЫЙ РАСПАД - самопроизвольное (спонтанное) превращение неустойчивых атомных ядер радиоакт. ^элементов (радионуклидов) или их изотопов в ядра изотопов тех же или др. хим. элементов, сопровождающееся различными излучениями ионизирующими — испусканием а-, р-частиц, протонов, рентгеновских, у-лучей и др. Как физ. процесс Р. р. пост, происходит в окружающей среде и, подобно др. факторам, непрерывно воздействует не только на мертвую, но и на живую природу планеты. При значительном кол-ве источников Р. р. организмы подвергаются серьезным радиационным поражениям. РАДИОАКТИВНЫЕ ОТХбДЫ - см. Отходы радиоактивные. РАДИОАКТИВНЫЕ ОСАДКИ - см. Осадки радиоактивные. А РАДИОАКТИВНЫЕ ВЕЩЕСТВА - неустойчивые изотопы хим. элементов, которые подвергаются спонтанному радиоактивному распаду с образованием др. радионуклидов. Известно ок. 50 естеств. и св. 1000 искусственных Р. в., получаемых в результате ядерных р^ий в атомных реакторах и при атомных взрывах. Важным свойством, характеризующим их биол. и экол. эффекты, является период полураспада, который в зависимости от вида Р. в. может быть коротким (доли секунды) и очень длительным (тысяче що мають період напіврозпаду від кількох діб (йод радіоактивний) до десятків років (радіоакт. ізотопи цезію). Розвиток атомної енергетики призводить до збільшення видобутку й переробки урану та торію, а отже, к-сті відходів радіоактивних. РАДІОАКТИВНІСТЬ ПРИРбДНА - наявність у земній корі, ґрунті, повітрі, рослинних і тваринних організмах радіоакт. ізотопів прир. походження, а також радіонуклідів, що неперервно утворюються під час взаємодії космічних випромінювань з ядрами атомів. У гірських породах міститься більша частина прир. радіоакт. ізотопів. На земній кулі є р-ни зі значно підвищеною Р. п. (Бразилія, Франція, Індія та ін.). РАДІОЕКОЛОГІЯ (від радіо... та екологія) — розділ екології, що вивчає роль випромінювань іонізуючих як фактора екологічного, взаємозв'язок радіоакт. середовища, організмів та їхніх угруповань. Досліджує розподіл, концентрування й міграцію радіоактивних речовин в організмах, ланцюгах живлення та біосфері в цілому. Р. визначає засоби гарантування радіаційної безпеки в масштабах біосфери та розробляє способи й шляхи акт. профілактики забруднення радіоактивного. РАДІОЗАХИСНІ РЕЧОВИНИ — те саме, що й Радіопротектори. РАДІОНУКЛІДИ (від радіо... та нукліди) — загальна назва радіоакт. атомних ядер, які спонтанно розпадаються (зі швидкістю, котра визначається періодом напіврозпаду), що супроволетия). Наиболее опасны Р. в., имеющие период полураспада от нескольких суток (йод радиоактивный) до десятков лет (радиоакт. изотопы цезия). Развитие атомной энергетики ведет к увеличению добычи и переработки урана и тория, а значит, и кол-ва отходов радиоактивных. РАДИОАКТИВНОСТЬ ЕСТЕСТВЕННАЯ — наличие в земной коре, почве, воздухе, растительных и животных организмах радиоакт. изотопов естеств. происхождения, а также радионуклидов, непрерывно образующихся при взаимодействии космических излучений с ядрами атомов. В горных породах содержится большая часть естеств. радиоакт. изотопов. На земном шаре есть р-ны со значительно повышенной Р. е. (Бразилия, Франция, Индия и др.). РАДИОЭКОЛОГИЯ (от радио... и экология) — раздел экологии, изучающий роль излучений ионизирующих как фактора экологического, взаимосвязь радиоакт. среды, организмов и их сообществ. Исследует распределение, концентрирование и миграцию активных веществ в организмах, цепях питания и биосфере в целом. Р. определяет средства гарантирования радиационной безопасности в масштабах биосферы и разрабатывает способы и пути акт. профилактики загрязнения радиоактивного. РАДИОЗАЩЙТНЫЕ ВЕЩЕСТВА - то же, что Радиопротекторы. РАДИОНУКЛИДЫ (от радио... и нуклиды) — общее название радиоакт. атомных ядер, которые спонтанно распадаются (со скоростью, определяемой периодом полураспада), с испусканиджується випромінюванням радіоактивним. Р. у розсіяному стані містяться в земній корі, воді, повітрі, зумовлюючи фон радіоактивний природний, який можна вважати прир. фактором екологічним. К-сть Р. у довкіллі пост, зростає у зв'язку з випробуваннями ядерної зброї, внаслідок аварій на АЕС та ін., що становить серйозну небезпеку для біосфери. РАДІОПРОТЕКТОРИ (від радіо... та лат. protector — захисник), радіозахисні речовини — хім. сполуки, що застосовуються для захисту біол. об'єктів від випромінювань іонізуючих. Р. вводять до або під час опромінення організму, напр. у разі променевої терапії. До ефективних Р. належать речовини, що містять сульфгідрильні групи, деякі аміни, гідросульфіт, флавоноїди. РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ — те саме, що й Радіостійкість. РАДІОСТІЙКІСТЬ, радіорезистентність — міра стійкості клітин і тканин або організму до дії випромінювань іонізуючих. Характеризується дозою випромінювання йонізуючого, яка спричиняє загибель певної частини опромінених клітин чи організмів. У цілому Р. зменшується з ускладненням органічного світу: нижчі організми (напр., синьозелені водорості, бактерії) мають макс. P., вищі (в т. ч. людина) — мін. Р. організмів можна дещо підвищити введенням перед опроміненням радіопротекторів. Див. також Радіочутливість. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ — чутливість біол. об'єктів до дії випромінювань іонізуючи излучения радиоактивного. Р. в рассеянном состоянии находятся в земной коре, воде, воздухе, обусловливая фон радиоактивный естественный, который можно считать прир. фактором экологическим. Кол-во Р. в окружающей среде пост, возрастает в связи с испытаниями ядерного оружия, вследствие аварий на АЭС и др., что представляет серьезную опасность для биосферы. РАДИОПРОТЕКТОРЫ (от радио... и лат. protector — защитник), радиозащитные вещества — хим. соединения, применяемые для защиты биол. объектов от излучений ионизирующих. Р. вводят до или во время облучения организма, напр. при лучевой терапии. К эффективным Р. относятся вещества, содержащие сульфгидриль-ные группы, некоторые амины, гидросульфит, флавоноиды. РАДИОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ - то же, что Радиоустойчивость. РАДИОУСТбЙЧИВОСТЬ, радиорезистентность — мера устойчивости клеток и тканей или организма к воздействию излучений ионизирующих. Характеризуется дозой излучения ионизирующего, вызывающей гибель определенной части облученных клеток или организмов. В целом Р. уменьшается с усложнением органического мира: низшие организмы (напр., синезеленые водоросли, бактерии) имеют макс. Р., высшие (в т. ч. человек) — мин. Pt организмов можно несколько повысить введением перед облучением радиопротекторов. См. также Радиочувствительность. РАДИОЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ - чувствительность биол. объектов к воз- чих, які спричиняють в органах, тканинах і клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. слугує летальна доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних організмів ЛД50 може відрізнятися в сотні й тисячі разів; зменшується з ускладненням біол. об'єктів. Див. також Радіостійкість. РАСА ГЕОГРАФІЧНА — те саме, що й Популяція географічна. РАСА'ЕКОЛОГІЧНА (фр. гасе) - група особин одного виду, що відрізняються своїми життєвими ритмами від ін. групи, яка існує в тій самій екологічній ніші. РЕГІОНАЛЬНИЙ . ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК — природоохоронна установа місцевого значення, за статусом близька до національного природного парку. РЕДУЦЕНТИ [від лат. гесіисеш (гесіи-сетіБ) — той, що повертає назад, відновлює] — організми (переважно бактерії та гриби), які в процесі своєї життєдіяльності розкладають мертві орган, речовини до мінер., котрі потім використовуються продуцентами. В наземних екосистемах особливе значення мають фунт. Р., які залучають у кругообіг речовин рештки відмерлих рослин і тварин. Р. беруть участь у процесі самоочищення середовища природного, використовуються в разі біол. очищення стічних вод. РЕЗЕРВАТ (від лат. геБегуаШз — збережений) — охоронювана прир. територія з режимом заповідника або заказника, де осн. об'єктом охорони є один з елементів природоохоронного действию излучений ионизирующих, вызывающих в органах, тканях и клетках организмов изменения, степень проявления которых разная. Мерой Р. служит летальная доза облучения, вызывающая гибель 50 % клеток или организмов (ЛД50). Для разных организмов ЛД50 может отличаться в сотни и тысячи раз; уменьшается с усложнением биол. объектов. См. также Радиоустойчивость. РАСА ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ - то же, что Популяция географическая. РАСА ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ (фр. гасе) — группа особей одного вида, отличающихся своими жизненными ритмами от др. группы, существующей в той же экологической нише. РЕГИОНАЛЬНЫЙ ЛАНДШАФТНЫЙ ПАРК — природоохранное учреждение местного значения, по статусу близкое к национальному природному парку. РЕДУЦЕНТЫ [от лат. геаисет (гес!и-сеп^) — возвращающий, восстанавливающий) — организмы (преимущественно бактерии и грибы), в процессе своей жизнедеятельности разлагающие мертвые орган, вещества до минер., которые затем используются продуцентами. В наземных экосистемах особое значение имеют почв. Р., вовлекающие в круговорот веществ остатки отмерших растений и животных. Р. участвуют в процессе самоочищения среды природной, используются при биол. очистке сточных вод. РЕЗЕРВАТ (от лат. гезегуаШБ — сохраненный) — охраняемая прир. территория с режимом заповедника или заказника, где осн. объектом охраны является один из элементов природокомплексу (напр., запаси мисливсько-промислових птахів, звірів або риб, види рідкісні та види, що зникають). Термін «Р.» застосовується переважно до зарубіжних охоронюваних територій. Іноді Р. наз. заповідники чи заказники, аби наголосити на їхній ролі в збереженні певного виду рослин або тварин. За призначенням Р. поділяються на ботан., лісові, болотні, мисливські, орнітологічні та ін. РЕКРЕАЦІЙНА ЗбНА - див. Зона рекреаційна. РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТбРІЯ — територія, що використовується для оздоровлення, масового відпочинку людей, туризму та екскурсій. За призначенням виділяють дві групи Р. т.: для короткотермінової рекреації (лісопарки, зони зелені, приміські ліси, водойми тощо) та тривалої (приморські р-ни, лікувально-санаторні території, курорти й курортні р-ни, туристичні комплекси). РЕКРЕАЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ - ступінь безпосереднього впливу відпочивальників, їхніх транспортних засобів, тимчасових житлових та ін. споруд на прир. територіальні або рекреаційні об'єкти (витоптування, ущільнювання й забруднення ґрунту, ламання рослин, засмічення водойми та ін.). Виражається к-стю людей (або людино-днів) на одиницю площі за певний проміжок часу (добу, рік і т. д.). Розрізняють оптим. та деструктивне Р. н. РЕКРЕАЦІЙНИЙ ОБ'бКТ - ділянка середовища природного обмеженої площі (озеро, ставок, лісова галявина, паохранного комплекса (напр., запасы охотничье-промысловых птиц, зверей или рыб, виды редкие и виды исчезающие). Термины «Р.» применяется преимущественно к зарубежным охраняемым территориям. Иногда Р. наз. заповедники или заказники, чтобы подчеркнуть их роль в сохранении определенного вида растений или животных. По назначению Р. делятся на ботан./лесные, болотные, охотничьи, орнитологические и др. РЕКРЕАЦИбННАЯ ЗбНА - см. Зона рекреационная. РЕКРЕАЦИбННАЯ ТЕРРИТбРИЯ - территория, используемая для оздоровления, массового отдыха людей, туризма и экскурсий. По назначению выделяют две группы Р. т.: для краткосрочной рекреации (лесопарки, зоны зеленые, пригородные леса, водоемы и т. д.) и продолжительной (приморские р-ны, лечебно-санаторные территории, курорты и курортные р-ны, туристические комплексы). РЕКРЕАЦИбННАЯ НАГРУЗКА - степень непосредственного воздействия отдыхающих, их транспортных средств, временных жилых и др. сооружений на прир. территориальные или рекреационные объекты (вытаптывание, уплотнение и загрязнение почвы, поломка растений, засорение водоема и др.). Выражается кол-вом людей (или человеко-дней) на единицу площади за определенный промежуток времени (сутки, год и т. д.). Различают оптим. и деструктивную Р. н. РЕКРЕАЦИбННЫЙ ОБЪЕКТ - используемый для отдыха участок среды природной ограниченной площади (озеро, м 'ятка природи та ін.), що використовується для відпочинку. РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ (від лат. роїепіїа — сила) — сукупність прир., культурно-істор. та соц.-екон. передумов орг-ції рекреаційної діяльності на певній території. Важлива -складова Р. п. — ресурси рекреаційні. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ - див. Ресурси рекреаційні. РЕКРЕАЦІЯ (від лат. гесгеаіїо — відпочинок, відновлення) — система заходів, пов'язаних із використанням вільного часу людей для оздоровлення, культурно-пізнавальної діяльності на спеціалізованих територіях поза місцями їх пост, проживання; вплив людини на довкілля під час відпочинку. Інтенсивність впливу оцінюється як рекреаційне навантаження. Необхідна умова 'Р. — наявність рекреаційного потенціалу. РЕКУЛЬТИВАЦІЯ земель (від лат. ге... — префікс, що означає зворотну або протилежну дію, та сиШуо — обробляю, вирощую) — штучне відновлення ґрунт, й рослинного покриву після техногенного його порушення (відвали відкритих родовищ, кар'єри, терикони та ін.). Передбачає комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності, родючості, госп. цінності порушених земель, а також на поліпшення умов довкілля. РЕКУПЕРАЦІЯ (від лат. гесирегагіо — зворотне одержання) — повернення частини матеріалів та енергії для повторного використання в тому самопруд, лесная поляна, памятник природы и др.). РЕКРЕАЦИОННЫЙ ПОТЕНЦИАЛ (от лат. ро1епйа — сила) — совокупность прир., культурно-истор. и соц.-экон. предпосылок орг-ции рекреационной деятельности на определенной территории. Важная составляющая Р. п. — ресурсы рекреационные, РЕКРЕАЦИОННЫЕ РЕСУРСЫ - см. Ресурсы рекреационные. РЕКРЕАЦИЯ (от лат. гесгеаНо — отдых, восстановление) — система мероприятий, связанных с использованием свободного времени людей для оздоровления, культурно-познавательной деятельности на специализированных территориях за пределами мест их пост, проживания; влияние человека на окружающую среду во время отдыха. Интенсивность влияния оценивается как рекреационная нагрузка. Необходимое условие Р. — наличие рекреационного потенциала. РЕКУЛЬТИВАЦИЯ земель (от лат. ге... — приставка, означающая обратное или противоположное действие, и сиЦш) — обрабатываю, возделываю) — искусственное восстановление почв, и растительного покрова после техногенного его нарушения (отвалы открытых месторождений, карьеры, терриконы и др.). Предусматривает комплекс мероприятий, направленных на восстановление продуктивности, плодородия, хоз. ценности нарушенных земель, а также на улучшение условий окружающей среды. РЕКУПЕРАЦИЯ (от лат. гесирегаНо — обратное получение) — возвращение части материалов и энергии для повторного использования в том же техму технол. процесі. Передбачається роздільне збирання компонентів побутового сміття (макулатури, склотари, металолому, текстилю, пластмас) та його рециклінг (повторне використання). Р. — основа безвідходного виробництва. РЕЛІКТИ — див. Вид реліктовий. РЕЛЬеФ (фр. relief, від лат. relevo — піднімаю) — сукупність форм (нерівностей) земної поверхні, різноманітних за обрисами, розмірами, віком, походженням та історією розвитку. Форми можуть бути позитивними (підняття) й негативними (западини). Окремі форми Р. змінюються або створюються в результаті діяльності людини (яри, терикони, дамби та ін.). РЕПЕЛЕНТИ [від лат. repelles (repellen-tis) — такий, що відштовхує, відганяє] — речовини прир. або штучного походження, що застосовуються для відлякування комах, гризунів та ін. тварин. Використовуються для захисту людей, тварин і рослин. РЕПРОДУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ - те саме, що й Біотичний потенціал. РЕПРОДУКЦІЯ (від лат. ге... — префікс, що означає зворотну або протилежну дію, та produco — виробляю) — відтворення особин у процесі розмноження. Органи, що беруть участь у розмноженні організму, наз. репродуктивними. РЕСУРСИ (від фр. ressource — допоміжний засіб) — речовини або об'єкти, необхідні організму, популяції, угрупованню для підтримання норм. нол. процессе. Предусматривается раздельный сбор компонентов бытового мусора (макулатуры, стеклотары, металлолома, текстиля, пластмасс) и его рециклинг (повторное использование). Р. — основа безотходного производства. РЕЛИКТЫ — см. Вид реликтовый. РЕЛЬЕФ (фр. relief, от лат. relevo — поднимаю) — совокупность форм (неровностей) земной поверхности, разнообразных по очертаниям, размерам, возрасту, происхождению и истории развития. Формы могут быть положительными (возвышения) и отрицательными (впадины). Отдельные формы Р. изменяются или создаются в результате деятельности человека (овраги, терриконы, дамбы и др.). РЕПЕЛЛЕНТЫ [от лат. repelles (repel-lentis) — отталкивающий, отгоняющий] — вещества прир. или искусственного происхождения, применяемые для отпугивания вредных насекомых, грызунов и др. животных. Используются для защиты людей, животных и растений. РЕПРОДУКТИВНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ - то же, что Биотический потенциал. РЕПРОДУКЦИЯ (от лат. ге... — приставка, означающая обратное или противоположное действие, и produco — произвожу) — воспроизводство особей в процессе размножения. Органы, принимающие участие в размножении организма, наз. репродуктивными. РЕСУРСЫ (от фр. ressource — вспомогательное средство) — вещества или объекты, необходимые организму, популяции, сообществу для поддержания існування, росту й розмноження. Будь-яке джерело одержання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за існуючих соц.-екон. відносин. Розрізняють три головні групи Р.: матеріальні, трудові та Р. природні РЕСУРСИ БІОЛОГІЧНІ — біол. компоненти біосфери, створені життєдіяльністю продуцентів, консументів і реду-центів. Р. б. — це продукти харчування людей, корм тварин, сировина та корисні копалини орган, походження. Належать до вичерпних відновлюваних ресурсів природних. РЕСУРСИ ВИЧЕРПНІ — ресурси природні, безпосередня чи непряма експлуатація яких може призвести до їх виснаження (викопні ресурси мінеральні, багато видів промислових тварин, лікарські рослини тощо). РЕСУРСИ ВІДНОВЛЮВАНІ - ресурси природні, здатні до самовідновлення в процесі кругообігу речовин у біосфері за терміни, порівнянні з темпами їх використання в процесі госп. діяльності людини. До Р. в. належать вода, кисень атмосфери, грунт, рослинний світ, тваринний світ та ін., здатні поновлюватися в прир. процесах і підтримуватися в певній пост, к-сті. Стан Р. в. істотно залежить від госп. діяльності людини. Розрізняють кількісну та якісну відновлюваність ресурсів, хоча й не абс: вид живого кількісно відновлюється шляхом розмноження, але не відновлюється якісно в разі його втрати. норм, существования, роста и размножения. Любой источник получения необходимых людям материальных и духовных благ, которые можно реализовать при существующих соц.-экон. отношениях. Различают три главные группы Р.: материальные, трудовые и Р. природные. РЕСУРСЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ - биол. компоненты биосферы, созданные в процессе жизнедеятельности продуцентов, консументов и редуцентов. Р. б. — это продукты питания людей, корм животных, сырье и полезные ископаемые орган, происхождения. Относятся к исчерпаемым возобновимым ресурсам природным. РЕСУРСЫ ИСЧЕРПАЕМЫЕ - ресурсы природные, непосредственная или косвенная эксплуатация которых может привести к их истощению (ископаемые ресурсы минеральные, много видов промысловых животных, лекарственные растения и пр.). РЕСУРСЫ ВОЗОБНОВИМЫЕ — ресурсы природные, способные к самовозобновлению в процессе круговорота веществ в биосфере за сроки, соизмеримые с темпами их использования в процессе деятельности человека. К Р. в. относятся вода, кислород атмосферы, почва, растительный мир, животный мир и др., способные возобновляться в прир. процессах и поддерживаться в определенном пост, кбл-ве. Состояние Р. в. значительно зависит от хоз. деятельности человека. Различают количественную и качественную возобновимость ресурсов, хотя и не абс: вид живого количественно возобновим путем размножения, но не возобновим качественно в случае его утраты. РЕСУРСИ ВбДНІ — придатні для використання в народному гос-ві води річок, озер, каналів, водосховищ, морів та океанів, води підземні, грунт, волога, льодовикова вода, водяні пари атмосфери, загальні запаси яких становлять 1454,3 млн км3 (із них менш як 2 % належать до прісних вод, а доступні для використання тільки 0,3 %). Тенденція до зменшення Р. в. зумовлена не лише збільшенням потреб у воді, а й зменшенням водоносності річок, обмілінням і висиханням озер унаслідок вирубування лісів та ін. госп. діяльності, а також забрудненням водойм водами стічними. Теоретично Р. в. невичерпні, оскільки за рац. їх використання вони безперервно відновлюються в процесі прир. кругообігу. РЕСУРСИ ЕКОЛОГІЧНІ - сукупність компонентів, що утворюють середовище й забезпечують екологічну рівновагу в природі. До них належать енергія, газовий склад, вода, субстрати, продуценти, консументи, редуценти. РЕСУРСИ ЗАМІННІ — ресурси природні, які в процесі госп. діяльності можна замінити ін., не завжди рівнозначними за ефективністю, але екологічно прийнятнішими (напр., використання альтернативних джерел енергії — енергії вітру або Сонця). РЕСУРСИ ЗЕМЕЛЬНІ - ресурси всіх с.-г. угідь (ріллі, сіножаті, пасовища та ін.) або всього ґрунт* покриву незалежно від форми його використання. Р. з. — одна з необхідних передумов забезпечення життя на Землі, РЕСУРСЫ ВбДНЫЕ — пригодные для использования в народном хоз-ве воды рек, озер, каналов, водохранилищ, морей и океанов, воды подземные, почв, влага, ледниковая вода, водяные пары атмосферы, общие запасы которых составляют 1454,3 млн км3 (из них менее 2 % относятся к пресным водам, а доступные для использования только 0,3 %). Тенденция к уменьшению Р. в. обусловлена не только увеличением потребностей в воде, но и уменьшением водоносности рек, обмелением и высыханием озер вследствие вырубки лесов и др. хоз. деятельности, а также загрязнением водоемов водами сточными. Теоретически Р. в. неисчерпаемы, поскольку при рац. их использовании они непрерывно возобновляются в процессе естеств. круговорота. РЕСУРСЫ ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ - совокупность средообразующих компонентов, обеспечивающих экологическое равновесие в природе. К ним относятся энергия, газовый состав, вода, субстраты, продуценты, консументы, редуценты. РЕСУРСЫ ЗАМЕНИМЫЕ - ресурсы природные, которые в процессе хоз. деятельности можно заменить др., не всегда равнозначными по эффективности, но экологически более приемлемыми (напр., использование альтернативных источников энергии — энергии ветра или Солнца). РЕСУРСЫ ЗЕМЕЛЬНЫЕ — ресурсы всех с.-х. угодий (пашни, сенокосы, пастбища и др.) или всего почв, покрова независимо от формы его использования. Р. з. — одна из необходимых предпосылок обеспечения жиз- складова довкілля та найважливіша умова існування й відтворення поколінь людей, головний засіб виробництва в с. г. РЕСУРСИ КЛІМАТИЧНІ - сукупність прир.-клімат. факторів, діапазон значень яких забезпечує успішну життєдіяльність організмів, дає змогу функціонувати всім ланкам біосфери. РЕСУРСИ КОСМІЧНІ - частина ресурсів природних, що мають космічне походження: енергія Сонця, вітру, припливів та відпливів, опади атмосферні, повітря атмосферне, глибинне тепло Землі. РЕСУРСИ ЛІСОВІ — лісові багатства, в т. ч. запаси деревини, а також продукти побічного користування лісом (промислові тварини, лісове госп-во) у поєднанні із суспільно корисними й захисно-ресурсоохоронними функціями лісу, зокрема рекреаційними. Ліси Землі належать до найбільших, найскладніших екосистем, здатних са-мозберігатися й саморегулюватися. РЕСУРСИ МІНЕРАЛЬНІ - ресурси надр Землі у вигляді корисних копалин або мінер, сировини, які становлять основу сучасної індустрії та енергетики. Багато галузей пром-сті цілком або частково базуються на мінер, сировині: чорна й кольорова металургія, хім. пром-сть, енергетика та ін. Нині всі копалини (тверді, рідкі, газоподібні) та геотермальна енергія використовуються людиною й належать до джерел значного забруднення біосфери. ни на Земле, составляющая окружающей среды и важнейшее условие существования и воспроизводства поколений людей, главное средство производства в с. х. РЕСУРСЫ КЛИМАТИЧЕСКИЕ - совокупность прир.-климат, факторов, диапазон значений которых обеспечивает успешную жизнедеятельность организмов, позволяет функционировать всем звеньям биосферы. РЕСУРСЫ КОСМИЧЕСКИЕ - часть ресурсов природных, имеющих космическое происхождение: энергия Солнца, ветра, приливов и отливов, осадки атмосферные, воздух атмосферный, глубинное тепло Земли. РЕСУРСЫ ЛЕСНЙЕ — лесные богатства, в т. ч. запасы древесины, а также продукты побочного пользования лесом (промысловые животные, лесное хоз-во) в сочетании с общественно полезными и защитно-ресурсоохран-ными функциями леса, в частности рекреационными. Леса Земли относятся к наиболее крупным, сложным самосохраняющимся и саморегулирующимся экосистемам. РЕСУРСЫ МИНЕРАЛЬНЫЕ - ресурсы недр Земли в виде полезных ископаемых или минер, сырья, составляющие основу современной индустрии и энергетики. Многие отрасли промети полностью или частично базируются на минер, сырье: черная и цветная металлургия, хим. пром-сть, энергетика и др. Ныне все ископаемые (твердые, жидкие, газообразные) и геотермальная энергия используются человеком и относятся к источникам значительного загрязнения биосферы. РЕСУРСИ НЕВИЧЕРПНІ - кількісно невичерпна частина ресурсів природних (випромінювання сонячне, повітря атмосферне, води, клімат, морські припливи та відпливи). В разі необоротного забруднення атмосфери, гідросфери можуть переходити в категорію ресурсів вичерпних. РЕСУРСИ НЕВІДНбВЛЮВАНІ - частина ресурсів природних, які не са-мовідновлюються в процесі кругообігу речовин у біосфері або відновлюються в сотні й тисячі разів повільніше, ніж використовуються (кам'яне вугілля, нафта, більшість ін. корисних копалин, багато осадових порід, видовий склад організмів). Р. н. мають скінченні запаси й практично невідновлювані на Землі; їх поповнення неможливе через відсутність умов, у яких вони виникли мільйони років тому. Використання Р. н. неминуче веде до їх виснаження. РЕСУРСИ НЕЗАМІННІ - ресурси природні, які не можна замінити ін. (вода, світло, ґрунт тощо). РЕСУРСИ ПРИРОДНІ - природні багатства (об'єкти й сили природи), що використовуються (або потенційно придатні для використання) як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення), джерела енергії (гідроенергія, атомне паливо, запаси горючих копалин), сировина й матеріали (мінерали, ліси, вода), безпосередньо для споживання (дикорослі ягоди, плоди, питна вода), рекреації (місця відпочинку й оздоровлення), як банк генофонду, джерела інформації про довколишній світ (керівні палеонтологічні форми, біоіндикатори та ін.). РЕСУРСЫ НЕИСЧЕРПАЕМЫЕ - количественно неиссякаемая часть ресурсов природных (излучение солнечное, воздух атмосферный, воды, климат, морские приливы и отливы). При необратимом загрязнении атмосферы, гидросферы могут переходить в категорию ресурсов исчерпаемых. РЕСУРСЫ НЕВОЗОБНОВЙМЫЕ — часть ресурсов природных, которые не самовосстанавливаются в процессе круговорота веществ в биосфере или восстанавливаются в сотни и тысячи раз медленнее, чем используются (каменный уголь, нефть, большинство др. полезных ископаемых, многие осадочные породы, видовой состав организмов). Р. н. имеют конечные запасы и практически невосстановимы на Земле; их пополнение невозможно из-за отсутствия условий, в которых они возникли миллионы лет назад. Использование Р. н. неизбежно ведет к их истощению. РЕСУРСЫ НЕЗАМЕНИМЫЕ — ресурсы природные, которые не могут быть заменены др. (вода, свет, почва и пр.). РЕСУРСЫ ПРИРОДНЫЕ - природные богатства (объекты и силы природы), использующиеся (или потенциально пригодны для использования) в качестве средств труда (земля, водные пути, вода для орошения), источников энергии (гидроэнергия, атомное топливо, ^запасы горючих ископаемых), сырья и материалов (минералы, леса, вода), непосредственно для потребления (дикорастущие ягоды, плоды, питьевая вода), рекреации (места отдыха и оздоровления), как банк генофонда, источники информации об окружающем мире (руководящие па- Р. п. поділяються на ресурси вичерпні та ресурси невичерпні, ресурси замінні та ресурси незамінні Вичерпні Р. п. підрозділяються на ресурси відновлювані та ресурси невідновлювані, невичерпні — на ресурси водні, ресурси кліматичні та ресурси космічни РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ - об'єкти та явища прир. й антроп. походження, що використовуються для оздоровлення людей, відпочинку й туризму. Розрізняють Р. р. прир. (прир.-тери-торіальні комплекси, їхні компоненти й окремі властивості) та культурно-істор. (різні пам 'ятки природи, історії, архітектури, археології, мистецтва тощо). РЕФУГІУМ (від лат. геЛ^іит — притулок) — ділянка земної поверхні, де вид або ціла група форм живого пережили несприятливий період геол. часу, впродовж якого на великих просторах ці форми життя зникли. Типові приклади льодовикового Р. — Кримські гори, Карпати, Закавказзя. РИЗОБіОНТИ [від гр. гЬіга — корінь та біонт(и)] — організми, що живуть у прикореневій зоні рослин і грибів. РИЗОСФЕРА (від гр. гЬіга — корінь та БрЬаіга — куля) — сфера кореня, середовище, ґрунт, що безпосередньо оточує кореневу систему рослин і характеризується значною біол. активністю. В Р. містяться кореневі виділення, відмерлі кореневі волоски та ін. орган, речовини, що сприяють розвитку мікроорганізмів. Це обл. найактивнішого впливу рослин на ґрунт і процеси ґрунтоутворення. леонтологические формы, биоиндикаторы и др.). Р. п. делятся на ресурсы исчерпаемые и ресурсы неисчерпаемые, ресурсы заменимые и ресурсы незаменимые. Исчерпаемые Р. п. подразделяются на ресурсы возобновимые и ресурсы невозобновимые, неисчерпаемые — на ресурсы водные, ресурсы климатические и ресурсы космические. РЕСУРСЫ РЕКРЕАЦИОННЫЕ - объекты и явления прир. и антроп. происхождения, использующиеся для оздоровления людей, отдыха и туризма. Различают Р. р. прир. (прир.-терри-ториальные комплексы, их компоненты и отдельные свойства) и куль-турно-истор. (различные памятники природы, истории, архитектуры, археологии, искусства и т. п.). РЕФУГИУМ (от лат. гейщшт — убежище) — участок земной поверхности, где вид или целая группа форм живого пережили неблагоприятный период геол. времени, на протяжении которого на обширных просторах эти формы жизни исчезли. Типичные примеры ледникового Р. — Крымские горы, Карпаты, Закавказье. РИЗОБИОНТЫ [от гр. гЫга — корень и бионт(ы)] — организмы, живущие в прикорневой зоне растений и грибов. РИЗОСФЕРА (от гр. гЫга — корень и Брпаиа — шар) — сфера корня, среда, почва, непосредственно окружающая корневую систему растений и характеризующаяся значительной биол. активностью. В Р. содержатся корневые выделения, отмершие корневые волоски, др. орган, вещества, способствующие развитию микроорганизмов. Это обл. наиболее акт. влияния растений на почву и процессы почвообразования. РИМСЬКИЙ КЛУБ — міжнар. наук, неурядова орг-ція, заснована в 1968 р. у Римі з ініціативи групи зх. учених на чолі з іт. економістом А. Печчеї для дослідження розвитку людства в епоху наук.-техн. прогресу. Об'єднує бл. 100 чоловік, у т. ч. видатних учених із більш як 30 країн світу, політичних і громадських діячів, представників ділових кіл зх. та деяких країн, що розвиваються. Р. к. здійснює глобальні наук, дослідження, заохочує й фінансує дослідні проекти та публікує доповіді Р. к., що привертають увагу до планетарних проблем (виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, нестачі продовольства тощо). РИТМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМІВ (гр. гЬуНітбз — розмірність, узгодженість) — циклічні коливання життєдіяльності організмів, пов'язані з циклічними ритмами в зовн. середовищі. Розрізняють добову ритміку, зумовлену зміною дня й ночі, та річну, пов'язану з циклами сонячної активності. РІВЕНЬ РАДІОАКТИВНОСТІ - сумарна інтенсивність спонтанного розпаду ядер радіоакт. елементів у довкіллі; залежить як від фону радіоактивного природного, так і від к-сті антроп. радіоакт. забруднювачів середовища. РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ живого - уявлення про ієрархічну структурність живої матерії: молекули—клітини— тканини—органи—організми—попу- РЙМСКИЙ КЛУБ — междунар. науч. неправительственная орг-ция, основанная в 1968 г. в Риме по инициативе группы зап. ученых во главе с ит. экономистом А. Печчеи с целью исследования развития человечества в эпоху науч.-техн. прогресса. Объединяет ок. 100 человек, в т. ч. выдающихся ученых из более чем 30 стран мира, политических и общественных деятелей, представителей деловых кругов зап. и некоторых развивающихся стран. Р. к. осуществляет глобальные науч. исследования, поощряет и финансирует исследовательские проекты и публикует доклады Р. к., привлекающие внимание к планетарным проблемам (истощения природных ресурсов, загрязнения окружающей среды, недостатка продовольствия и т. д.). РИТМЫ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОРГАНИЗМОВ (гр. гЬугЬтбБ — размеренность, согласованность) — циклические колебания жизнедеятельности организмов, связанные с циклическими ритмами во внеш. среде. Различают суточную ритмику, обусловленную сменой дня и ночи, и годовую, связанную с циклами солнечной активности. УРОВЕНЬ РАДИОАКТИВНОСТИ - суммарная интенсивность спонтанного распада ядер радиоакт. элементов в окружающей среде; зависит как от фона радиоактивного естественного, так и от кол-ва антроп. радиоакт. загрязнителей среды. УРОВНИ ОРГАНИЗАЦИИ живого -представление об иерархической структурности живой материи: молекулы— клетки—ткани—органы—орга- ляції—угруповання—біоценози—біогео -ценози (екосистеми)—біоми—біосфера. Відповідно виокремлюють такі Р. о. біол. систем: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організ-мовий, популяційний, видовий, біоце-нотичний, екосистемний, біосферний. РІЧКА, ріка — водотік значних розмірів, що тече по усталеному руслу в межах утвореної ним долини й наповнюється за рахунок поверхневого та підземного стоків. Разом із притоками утворює річкову систему, характер і розвиток якої зумовлені геол. будовою, рельєфом, кліматом і розмірами басейну. Р. поділяються на гірські й рівнинні, що мають свої гідрол. і екол. особливості. РОДІОЧІСТЬ грунту — сукупність властивостей ґрунту (вміст у ньому гумусу, доступних для рослин пожив-них речовин, кисню, вологи тощо), які забезпечують урожай с.-г. рослин. Високій Р. сприяють правильна агротехніка, відсутність забруднювальних речовин, ерозії, зсувів, засолення та ін. РОСЛИННЕ УГРУПОВАННЯ — сукупність рослин, що зростають на однорідній ділянці земної поверхні й перебувають у тісному взаємозв'язку як між собою, так і з умовами довкілля. Див, також Фітоценоз. РОСЛИННИЙ СВІТ — сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі в цілому, що становлять флору й рослинність. низмы—популяц ии— сообщест ва—биоценозы—биогеоценозы (экосистемы)— биомы—биосфера. Соответственно выделяют сле]^ующие У. о. биол. систем: молекулярный, клеточный, тканевый, органный, организменный, популяци-онный, видовой, биоценотический, экосистемный, биосферный. РЕКА, речка — водоток значительных размеров, протекающий по устоявшемуся руслу в пределах образованной им долины и наполняющийся за счет поверхностного и подземного стоков. Вместе с притоками образует речную систему, характер и развитие которой обусловлены геол. строением, рельефом, климатом и размерами бассейна. Р. делятся на горные и равнинные, имеющие свои гидрол. и экол. особенности. ПЛОДОРОДИЕ почвы — совокупность свойств почвы (содержание в ней гумуса, доступных для растений питательных веществ, кислорода, влаги и пр.), обеспечивающих урожай с.-х. растений. Высокому П, способствуют правильная агротехника, отсутствие загрязняющих веществ, эрозии, оползней, засоления и др. РАСТИТЕЛЬНОЕ СООБЩЕСТВО - совокупность растений, произрастающих на однородном участке земной поверхности и находящихся в тесной взаимосвязи как между собой, так и с условиями окружающей среды. См. также Фитоценоз. РАСТИТЕЛЬНЫЙ МИР - совокупность всех растительных организмов на определенной территории или на земном шаре в целом, составляющих флору и растительность. 10 289 РОСЛИННІСТЬ — сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей. Розрізняють прир. та ан-троп. Р., а також сучасну Р. та Р. минулих геол. періодів. Сучасна Р. сформувалася внаслідок еволюції рослинного світу. Планетарні клімат.-зональні особливості зумовлюють зональний, розподіл Р. на планеті. Осн. зони Р. представлені Р. тропічних лісів, саван, пустель, напівпустель, степів, широколистяних та хвойних лісів, тундри, полярних пустель. На відміну від флори, Р. характеризується не лише видовим складом, а й величезною к-стю видів, певним поєднанням рослинних угруповань та екол. зв'язками. РОСЛИННІСТЬ АЗОНАЛЬНА - рослинність, що не утворює самостійної зони, а трапляється як включення в рослинність зональну кількох зон. Пор. Рослинність зональна. РОСЛИННІСТЬ ЗОНАЛЬНА - рослинність, що утворює самостійну зону (тундра, лісова, степова та ін.). Прикладом Р. з. є деревна рослинність у лісовій зоні чи трав'янисті рослини степової зони. Пор. Рослинність азональна. РТУТЬ — рідкий важкий метал, високотоксична речовина. Солі Р. практично нелеткі, тому становлять небезпеку лише в разі їх потрапляння в організм — з їжею або крізь шкіру. Вони роз'їдають шкіру й слизові оболонки, спричиняють запалення ротової порожнини, біль у животі, колапс РАСТИТЕЛЬНОСТЬ — совокупность растительных сообществ (фитоцено-зов) планеты в целом или ее отдельных регионов и местностей. Различают естеств. и антроп. Р., а также современную Р. и Р. прошлых геол. периодов. Современная Р. сложилась вследствие эволюции растительного мира. Планетарные климат.-зональные особенности обусловливают зональное распределение Р. на планете. Осн. зоны Р. представлены Р. тропических лесов, саванн, пустынь, полупустынь, степей, широколиственных и хвойных лесов, тундры, полярных пустынь. В отличие от флоры, характеризуется не только видовым составом, но и обилием видов, определенным сочетанием растительных сообществ и экол. связями. РАСТИТЕЛЬНОСТЬ АЗОНАЛЬНАЯ - растительность, не образующая самостоятельной зоны, а встречающая как включение в растительность зональную нескольких зон. Ср. Растительность зональная. РАСТИТЕЛЬНОСТЬ ЗОНАЛЬНАЯ - растительность, образующая самостоятельную зону (тундра, лесная, степная и др.). Примером Р. з. является древесная растительность в лесной зоне или травянистые растения степной зоны. Ср. Растительность азональная. РТУТЬ — жидкий тяжелый металл, высокотоксичное вещество. Соли Р. практически нелетучие, поэтому представляют опасность лишь при их попадании в организм — с пищей или через кожу. Они разъедают кожу и слизистые оболочки, вызывают воспаление полости рта, боли в животе, кровообігу і шок. Високотоксичними й підступними є орган, сполуки Р., оскільки їхня дія проявляється лише за кілька тижнів. Вони легко проникають у мозок, мають кумулятивний ефект. Високі дози Р. призводять до смерті від гострої серцево-судинної недостатності. Р. сама по собі ні в організмі, ні в біотопах не дезактивується. Вона нагромаджується в ґрунтах або водоймах і потім мігрує ланцюгами живлення, поступово нагромаджуючися. З кругообігу речовин біологічного виключається тільки в результаті її винесення у Світовий океан і поховання в донних відкладах. РЯСНІСТЬ — к-сть особин того чи ін. виду або угруповання, що припадає на одиницю площі або об'єму й визначається за певний період кількісними показниками або в балах спец, методами. Р. характеризує ступінь участі кожного виду в угрупованні. коллапс кровообращения и шок. Высокотоксичными и коварными являются орган, соединения Р., т. к/ их действие проявляется только спустя несколько недель. Они легко проникают в мозг, обладают кумулятивным эффектом. Высокие дозы Р. приводят к смерти от острой сердечно-сосудистой недостаточности. Р. сама по себе ни в организме, ни в биотопах не дезактивируется. Она накапливается в почвах или водоемах и затем мигрирует по цепям питания, постепенно накапливаясь. Из круговорота веществ биологического исключается только в результате ее выноса в Мировой океан и захоронения в донных отложениях. ОБИЛИЕ — кол-во особей того или иного вида либо сообщества, приходящееся на единицу площади или объема и определяемое за конкретный период количественными показателями или в баллах спец. методами. О. характеризует степень участия каждого вида в сообществе. САВАНА (фр. savane) — тип тропічної, субтропічної та субекваторіальної рослинності, що характеризується поєднанням трав'янистого покриву з поодинокими деревами, групами дерев або чагарниками. С. поширені в Африці, Пд. Америці, Пд. і Сх. Азії та Австралії. САЖА, технічний вуглець — твердий високодисперсний продукт неповного згоряння вуглеводнів, що є компонентами газів природних і пром., нафти, вугілля. Містить канцерогенні речовини, добре адсорбує забруднювачі. Належить до небезпечних і шкідливих забруднювачів довкілля. САВАННА (фр. savane) — тип тропической, субтропической и субэкваториальной растительности, характеризующейся сочетанием травянистого покрова с одиночными деревьями, группами деревьев или кустарниками. С. распространены в Африке, Юж. Америке, Юж. и Вост. Азии и Австралии. САЖА, технический углерод — твердый, высокодисперсный продукт неполного сгорания углеводородов, являющихся компонентами газов природных и пром., нефти, угля. Содержит канцерогенные вещества, хорошо адсорбирует загрязнители. Относится к опасным и вредным загрязнителям окружающей среды. САПРО. САМООЧИЩЕННЯ — сукупність прир. процесів знешкодження забрудню-вачів, що надходять у середовище природне або в організми. САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД — сукупність взаємопов'язаних процесів, що ведуть у прир. умовах до відновлення первісного стану водойми. Механізми С. п. в. поділяються на фіз., хім. та біол. У С. п. в. беруть участь усі гідробіонти, але головну роль відіграють бактерії, потім гриби, найпростіші, водорості. Вони залучають забруднювальні речовини до обмінних процесів, руйнують або переводять в ін., не токсичні форми сполук. САМОРЕГУЛЯЦІЯ — здатність біол. системи (на всіх рівнях організації живого) до відновлення стабільного рівня тих чи ін. функцій після їхньої зміни. САНАЦІЯ (від лат. Бапаіїо — лікування, оздоровлення) — заходи з модернізації екологічно брудних підприємств та (або) очищення забруднених територій. Необхідність С. зумовлена перевищенням гранично допустимих норм викидів забруднювальних речовин або їхньої конц. в довкіллі. САНІТАРНИЙ НАГЛЯД (від лат. запі-їаь — здоров'я) — форма адмін. нагляду, що здійснюється держ. санітарною інспекцією, яка спостерігає за гігієнічним станом атмосфери, водойм, населених пунктів і т. д. САПРО... (від гр. Баргоз — гнилий) — частина складних слів, що вказує на зв'язок із гниттям, розкладанням. САМООЧИЩЕНИЕ — совокупность естеств. процессов обезвреживания загрязнителей, поступающих в среду природную или в организмы. САМООЧИЩЕНИЕ ПРИРОДНЫХ ВОД — совокупность взаимосвязанных процессов, ведущих в естеств. условиях к восстановлению первоначального состояния водоема. Механизмы С. п. в. делятся на физ., хим. и биол. В С. п. в. принимают участие все гидробионты, но главную роль играют бактерии, затем грибы, простейшие, водоросли. Они включают загрязняющие вещества в обменные процессы, разрушают или переводят в др., не токсические формы соединений. САМОРЕГУЛЯЦИЯ — способность биол. системы (на всех уровнях организации живого) к восстановлению стабильного уровня тех или иных функций после их изменения. САНАЦИЯ (от лат. запало — лечение, оздоровление) — мероприятия по модернизации экологически грязных предприятий и (или) очистка загрязненных территорий. Необходимость С. обусловлена превышением предельно допустимых норм выбросов загрязняющих веществ или их конц. в окружающей среде. САНИТАРНЫЙ НАДЗОР (от лат. ьат-№ — здоровье) — форма админ. надзора, осуществляемого гос. санитарной инспекцией, которая следит за гигиеническим состоянием атмосферы, водоемов, населенных пунктов и т. д. САПРО... (от гр. Баргоз — гнилой) — часть сложных слов, указывающая на отношение к гниению, разложению. САПРОБИ САПРбБИ — те саме, що й Сапробіонти. САПРОБібНТИ [від сапро... та біонт(и)], сапроби, організми сапробні — організми, які проживають у водоймах, забруднених орган, речовинами. Зав* дяки здатності мінералізувати орган, речовини забруднень відіграють важливу роль у самоочищенні водойм. С. — біоіндикатори: їхній видовий склад і чисельність є показниками ступеня забруднення водойми. САПРОБНІСТЬ — 1) насиченість прир. води та донних відкладів водойм орган, речовинами, здатними розкладатися; 2) сукупність фізіол.-біохім. властивостей водяних організмів, що дають їм змогу жити в середовищі з підвищеним умістом орган, речовин. САПРОТРОФИ [від сапро... та ...трофей)] організми, які живляться орган, речовинами мертвих тіл або продуктами життєдіяльності організмів (екскрементами, різними виділеннями). Відіграють величезну роль у кругообігу речовин, виконуючи функцію реду-центів. До С. належать бактерії, актиноміцети, гриби, а також сапрофіти й сапрофаги. САПРОТРОФІЯ (від сапро... та ...тро-фія) — живлення організмів (сапро-трофів) мертвою орга^. речовиною. Пор. Автотрофія, Біотрофія. САПРОФАГИ [від сапро... та ...фаг(и)] тварини, які живляться орган, речовинам, що розкладаються (черви, молюски, трупоїди, копрофаги та ін.). Знищуючи рештки, що гниють, виконують роль санітарів. САПРбБЫ — то же, что Сапробионты. САПРОБИбНТЫ [от сапро... и бионт(ы)], сапробы, организмы сапробные — организмы, обитающие в водоемах, загрязненных орган, веществами. Благодаря способности минерализовать орган, вещества загрязнений играют важную роль в самоочищении водоемов. С. — биоиндикаторы: их видовой состав и численность являются показателями степени загрязнения водоема. САПРОБНОСТЬ — 1) насыщенность прир. воды и донных отложений водоемов орган, веществами, способными разлагаться; 2) совокупность физи-ол.-биохим. свойств водных организмов, позволяющих им жить в среде с повышенным содержанием орган, веществ. САПРОТРбФЫ [от сапро... и ...троф(ы)] — организмы, питающиеся орган, веществами мертвых тел или продуктами жизнедеятельности организмов (экскрементами, различными выделениями). Играют огромную роль в круговороте веществ, выполняя функцию редуцентов. К С. относятся бактерии, актиномицеты, грибы, а также сапрофиты и сапрофаги. САПРОТРбФИЯ (от сапро... и ...тро-фия) — питание организмов (сапро-трофов) мертвым орган, веществом. Ср. Автотрофия, Биотрофия. САПРОФАГИ [от сапро... и ...фаг(и)] — животные, которые питаются разлагающимися орган, веществами (черви, моллюски, трупоеды, копрофаги и др.). Уничтожая гниющие остатки, выполняют роль санитаров. САПРОФІТИ [от сапро... та ...фіт(и)] — рослинні організми, які живляться орган, сполуками решток мертвих рослин і тварин або виділеннями живих. С. відіграють важливу роль у кругообігу речовин біологічному. До С. належать деякі види водоростей ^і вищих рослин. СВИНЕЦЬ — токсичний важкий метал. У природі трапляється повсюдно. Міститься в газах вихлопних автомобілів, свинцевих фарбах, матеріалах покриттів, ізоляцій та ін. Рівень конц. С. *у довкіллі пост, підвищується у зв'язку з антропогенними навантаженнями. Внаслідок глобального забруднення довкілля С. став стабільним компонентом будь-якої рослинної та тваринної їжі й кормів. Особливу загрозу це становить для ще не народжених і маленьких дітей. В організм людини потрапляє в основному з їжею та повітрям, що вдихається. В середньому в організмі людини міститься бл. 120 мг С, який розподілений по всіх органах, тканинах, кістках. Найбільша конц. С. — в кістках (90 %), звідки він виводиться дуже повільно (десятками років). Отруєння С. спричиняє тяжке захворювання — сатурнізм, за якого у хворого з'являються кволість, апатія, порушується пам*ять, відбувається фіз. та розумова деградація. СВІТІННЯ ОРГАНІЗМІВ — те саме, що й Біолюмінесценція. СВІТЛО — те саме, що й Випромінювання видиме. СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ РОСЛИН — умови освітлення рослин, джерелом якого є випромінювання сонячне або штуч- САПРОФЙТЫ [от сапро... и'...фит(ы)] — растительные организмы, питающиеся орган, соединениями остатков мертвых растений и животных либо выделениями живых. С. играют важную роль в круговороте веществ биологическом. К С. относятся некоторые виды водорослей и высших растений. СВИНЕЦ — токсичный тяжелый металл. В природе встречается повсеместно. Содержится в газах выхлопных автомобилей, свинцовых красках, материалах покрытий, изоляций и др. Уровень конц. С. в окружающей среде пост, повышается в связи с антропогенными нагрузками. Вследствие глобального загрязнения окружающей среды С. стал стабильным компонентом любой растительной и животной пищи и кормов. Особую угрозу это представляет для еще не рожденных и маленьких детей. В организм человека попадает в основном с пищей и вдыхаемым воздухом. В среднем в организме человека содержится ок. 120 мг С, который распределен по всем органам, тканям, костям. Самая большая конц. С. — в костях (90 %), откуда он выводится очень медленно (десятками лет). Отравление С. вызывает тяжелое заболевание — сатурнизм, при котором у больного появляются вялость, апатия, нарушается память, происходит физ. и умственная деградация. СВЕЧЕНИЕ ОРГАНИЗМОВ - то же, что Биолюминесценция. СВЕТ — то же, что Излучение видимое. СВЕТОВОЙ РЕЖИМ РАСТЕНИЙ -условия освещения растений, источником которого является излучение ні електросвітильники. С. р. р. характери зується: і нте нс и вн істю випромінювання, спектральним складом світла, тривалістю денного освітлення, співвідношенням довжини дня й ночі та ін. Найсприятливіший режим для культурних рослин створюють регулюванням щільності їх стояння, відповідним доглядом (викорчовувану ням чагарників, формуванням крон дерев, рубками догляду тощо). СВІТЛОЛЮБНІ РОСЛИНИ — те саме, що й Геліофіти. СВІТОВИЙ ОКЕАН — неперервна водна оболонка Землі, що має самостійну систему циркуляції вод та спе-циф. особливості гідрол. режиму; осн. частина гідросфери (94 %). С. о. поділяється материками на окремі океани — Тихий, Атлантичний, Індійський, Пн. Льодовий. Ресурси природні С. о. — \1інер., енергет., особливо біол. (нектон, планктон, бентос, ней-стон) мають величезне значення для сучасного світового госп-ва. Захист С. о. нині став однією з найактуальніших глобальних проблем у зв'язку з дедалі більшим забрудненням його вод. СЕЛЬ (від ар. сайль — бурхливий потік), сельовий потік — грязьовий або грязьокам'яний потік, що швидко формується в руслі гірської річки; виникає раптово в результаті різкого наводку, спричиненого сильними зливами або інтенсивним таненням снігу в умовах нагромадження пухких продуктів вивітрювання на схилах. Має велику швидкість і величезну руйнівну силу..До причин С. належить знисолнечное или искусственные электросветильники. С. р. р. характеризуется: интенсивностью излучения, спектральным составом света, продолжительностью дневного освещения, соотношением длительности дня и ночи и др. Наиболее благоприятный режим для культурных растений создают регулированием плотности их стояния, соответствующим уходом (корчеванием кустарников, формированием крон деревьев, рубками ухода и пр.). СВЕТОЛЮБИВЫЕ РАСТЕНИЯ — то же, что Гелиофиты. МИРОВбЙ ОКЕАН — непрерывная водная оболочка Земли, обладающая самостоятельной системой циркуляции вод и специф. особенностями ги-дрол. режима; осн. часть гидросферы (94 %). М. о. делится материками на отдельные океаны — Тихий, Атлантический, Индийский, Сев. Ледовитый. Ресурсы природные М. о. — минер., энергет., особенно биол. (нектон, планктон, бентос, нейстон) имеют огромное значение для современного мирового хоз-ва. Защита М. о. ныне стала одной из самых актуальных глобальных проблем в связи в возрастающим загрязнением его вод. СЕЛЬ (от ар. сайль — бурный поток), селевой поток — быстро формирующийся в русле горной реки грязевой или грязекаменный поток; возникает внезапно в результате резкого паводка, вызванного сильными ливнями или интенсивным таянием снега в условиях скопления рыхлых продуктов выветривания на склонах. Имеет большую скорость и огромную разрушительную силу. К причинам С. отно- щення лісової рослинності В Україні С. спостерігаються в Карпатах і Криму. СЕРЕДОВИЩЕ — сукупність зовн. умов, у яких існують організми та їхні угруповання. Окремі елементи С. — фактори екологічні — поділяються на фактори абіотичні, фактори біотичні та фактори антропогенні. Взаємодія організму із С, тобто їхня єдність, має істор. характер і забезпечує кругообіг речовин на Землі. СЕРЕД ОВИЩЕ АБІОТИЧНЕ — сукупність елементів неживої природи, що створюють умови проживання організмів і справляють на них прямий чи непрямий вплив: хім. (склад грунтів, води, повітря), фіз. (температура, вологість, тиск, фон радіоактивний природний), геогр. та ін. Пор. Середовище біотичне. СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ - середовище природне, яке прямо чи непрямо, навмисно або ненавмисно змінене людиною (відкриті родовища, магістральні канали, зони будівництва тощо). СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ - середовище організмів (тварин, рослин, мікроорганізмів), які своєю життєдіяльністю впливають на ін. організми та середовище абіотичне. Пор. Середовище абіотичне. СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНЕ — сукупність прир. тіл, речовин, умов, які оточують організми; середовище, що оточує людину незалежно від безпосередніх контактів із нею. СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНО-АНТРО-ПОГЕННЕ — всі модифікації середосится уничтожение лесной растительности. В Украине С. наблюдаются в Карпатах и Крыму. СРЕДА — совокупность внеш. условий, в которых существуют организмы и их сообщества. Отдельные элементы С. — факторы экологические — делятся на факторы абиотические, факторы биотические и факторы антропогенные. Взаимодействие организма со С, т. е. их единство, имеет истор. характер и обеспечивает круговорот веществ на Земле. СРЕДА АБИОТИЧЕСКАЯ — совокупность элементов неживой природы, создающих условия обитания организмов и оказывающих на них прямое или косвенное влияние: хим. (состав почвы, воды, воздуха), физ. (температура, влажность, давление, фон радиоактивный естественный), геогр. и др. Ср. Среда биотическая. СРЕДА АНТРОПОГЕННАЯ — среда природная, прямо или косвенно, намеренно или ненамеренно измененная человеком (открытые месторождения, магистральные каналы, зоны строительства и пр.). СРЕДА БИОТИЧЕСКАЯ — среда организмов (животных, растений, микроорганизмов), своей жизнедеятельностью оказывающих влияние на др. организмы и среду абиотическую. Ср. Среда абиотическая. СРЕДА ПРИРОДНАЯ — совокупность прир. тел, веществ, условий, окружающих организмы, окружающая человека среда вне зависимости от непосредственных контактов с ним. СРЕДА ПРИРОДНО-АНТРОПОГЁН- НАЯ — все модификации среды привища природного внаслідок цілеспрямованого та опосередкованого впливу діяльності людини. СЕРЕДбВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ - частина природи, що безпосередньо оточує організми (тобто все те, серед чого вони живуть) і справляє на них прямий або непрямий вплив. С. п. організму або біоценозу охоплює сукупність факторів абіотичних та факторів біотичних, які впливають на його ріст і розвиток. На Землі є чотири С. п. організмів: водне, повітряне (наземне), ґрунт, та ін. організми. СЗЗ — див. Зона санітарно-захисна. СИДЕРАЦІЯ (фр. sideration) — агро-техн. захід, що полягає в заорюванні в ґрунт спец, вирощених на зелене добриво рослин (боби, люпин та ін.) для його збагачення орган, поживними речовинами й азотом. Рослини, що використовуються для С, наз. сидератами. СИМБібЗ (від гр. symbiosis — співжиття) — поширене в живій природі явище закономірного, невипадкового співжиття організмів (симбіонтів), які належать до різних систематичних груп (напр., раки-самітники та краби — з актиніями, паразитичні гриби — з рослинами). На відміну від вільних організмів, симбіонти залежать не тільки від умов середовища біоценозу в цілому, а й один від одного. Осн. форми С. — мутуалізм, коменсалізм та паразитизм. СИМБІОНТИ [від гр. syn — разом та біонт(и)] — організми, що беруть участь у симбіозі (напр., гриби та родной вследствие целенаправленного и опосредованного влияния деятельности человека. СРЕДА ОБИТАНИЯ — часть природы, непосредственно окружающая организмы (т. е. все то, среди чего они живут) и оказывающая на них прямое или косвенное воздействие. С. о. организма или биоценоза включает в себя совокупность факторов абиотических и факторов биотических, влияющих на его рост и развитие. На Земле есть четыре С. о. организмов: водная, воздушная (наземная), почв, и др. организмы. СЗЗ — см. Зона санитарно-защитная. СИДЕРАЦИЯ (фр. sideration) — агро-техн. мероприятие, заключающееся в запахивании в почву спец. выращенных на зеленое удобрение растений (бобы, люпин и др.) для ее обогащения орган, питательными веществами и азотом. Растения, используемые для С, наз. сидератами. СИМБИбЗ (от гр. symbiosis — сожительство) — распространенное в живой природе явление закономерного, неслучайного сожительства организмов (симбионтов), принадлежащих к разным систематическим группам (напр., раки-отшельники и крабы — с актиниями, паразитические грибы — с растениями). В отличие от свободных организмов, симбионты зависят" не только от условий среды биоценоза в целом, но и друг от друга. Осн. формы С. — мутуализм, комменсализм и паразитизм. СИМБИОНТЫ [от гр. syn — вместе и бионт(ы)] — организмы, участвующие в симбиозе (напр., грибы и водоросли водорості в угрупованні лишайників, водорості в угрупованні коралових рифів). СИНЕЙКІЯ — те саме, що й Синойкія. СИНЕКОЛбГІЯ (від гр. Буп — разом та екологія) — розділ екології, що вивчає багатовидові угруповання 'організмів (біоценози, екосистеми), шляхи їх формування та взаємозв'язки з довкіллям. Пор. Аутекологія. СИНОЙКІЯ (від гр. Буп — разом та бікрБ — дім, житло), синейкія — один із видів співжиття організмів в угрупованнях, що часто обмежується спільним місцеперебуванням без передавання речовини та енергії (напр., проживання мохів та лишайників на стовбурах дерев, деяких тварин — у схованках ін. тварин). СИНУЗІЯ (від гр. зупіша — спільне перебування, угруповання) — екологічно й просторово відокремлена частина фітоценозу, що складається з рослин однієї або кількох близьких життєвих форм (напр., дерева, чагарники, мохи, водорості на стовбурах), пов'язаних між собою спільними вимогами до середовища проживання, яке часто створюється самою сукупністю організмів, котрі утворюють С. СИСТЕМА БІОКбСНА — див. Біокосна система. СИСТЕМА ПРИРОДНА — див. Природна система. СИСТЕМА ПРИРОДНИХ охорОню-ВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (від гр. фіеть — ціле, з'єднане, сукупність) — мережа особливо охоронюваних прир. територій, що забезпечує підтримання екологічної рівноваги в межах великого регіону. в сообществе лишайников, водоросли в сообществе коралловых рифов). СИНЭЙКЙЯ — то же, что Синойкия. СИНЭКОЛОГИЯ (от гр. 8уп — вместе и экология) — раздел экологии, изучающий многовидовые сообщества организмов (биоценозы, экосистемы), пути их формирования и взаимоотношения с окружающей средой. Ср. Аут-экология. СИНОЙКИЯ (от гр. Буп — вместе и 61ко5 — дом, жилище), синэйкйя — один из видов сожительства организмов в сообществах, часто ограничивающегося совместным местообитанием без передачи вещества и энергии (напр., обитание мхов и лишайников на стволах деревьев, некоторых животных — в убежищах др. животных). СИНУЗИЯ (от гр. 8упи51а — совместное пребывание, сообщество) — экологически и пространственно обособленная часть фитоценоза, состоящая из растений одной или нескольких близких жизненных форм (напр., деревья, кустарники, мхи, водоросли на стволах), связанных между собой общими требованиями к среде обитания, нередко создаваемой самой совокупностью организмов, составляющих С. СИСТЕМА БИОКОСНАЯ - см. Биокосная система. СИСТЕМА ПРИРОДНАЯ — см. Природная система. СИСТЕМА ПРИРОДНЫХ ОХРАНЯЕМЫХ ТЕРРИТОРИЙ (от гр. Б^ета — целое, соединение, совокупность) — сеть особо охраняемых прир. территорий, обеспечивающая поддержание экологического равновесия в пределах большого региона. СИСТЕМА САПРбБНОСТІ — групування організмів (бактерій, водоростей, личинок комах, рачків) у водоймах за їхнім видовим складом та к-стю, що дає змогу судити про ступінь забруднення води. С. с. виконує, т. чин., функцію біоіндикації і використовується поряд із хім. та біохім. індикаторами для хар-ки якості води. СИСТЕМА СТАНДАРТІВ У ГАЛУЗІ ОХОРбНИ ПРИРбДИ — комплекс взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на збереження, відновлення та експлуатацію природних ресурсів раціональну. СЛАНИКИ, стелюхи — низькорослі форми дерев, рідше — чагарників, що адаптовані до несприятливих умов довкілля. Поширені в тундрі, на морських узбережжях і т. д. СМЕРТНІСТЬ — число особин, які померли або загинули в популяції за одиницю часу. СМЕРТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА — загибель особин у даних умовах середовища. Змінюється залежно від умов довкілля та стану популяції. Часто С. е. наводиться в порівнянні з теоретичною мін. смертністю — сталою величиною, що характеризує загибель особин в ідеальних (оптим.) умовах, коли макс. тривалість життя збігається з фізіол. тривалістю. СМЕРЧ — атм. вихор, що обертається (з віссю, близькою до вертикалі) зі швидкістю 50... 100 м/с. Виникає в грозовій хмарі й поширюється до земної поверхні. Має вигляд стовпа з лійкоподібним розширенням знизу вгору. Утворюється в умовах сильної СИСТЕМА САПРОБНОСТИ - группирование организмов (бактерий, водорослей, личинок насекомых, рачков) в водоемах по их видовому составу и кол-ву, что позволяет судить о степени загрязнения воды. С. с. выполняет, т. обр., функцию биоиндикации и используется наряду с хим. и биохим. индикаторами для хар-ки качества воды. СИСТЕМА СТАНДАРТОВ В 6БЛАСТИ ОХРАНЫ ПРИРОДЫ — комплекс взаимосвязанных стандартов, направленных на сохранение, восстановление и эксплуатацию природных ресурсов рациональную. СТЛАНИКИ — низкорослые формы деревьев, реже — кустарников, адаптированные к неблагоприятным условиям окружающей среды. Распространены в тундре, на морских побережьях и т. д. СМЕРТНОСТЬ — число особей, умерших или погибших в популяции за единицу времени. СМЕРТНОСТЬ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ — гибель особей в данных условиях среды. Изменяется в зависимости от условий окружающей среды и состояния популяции. Часто С. э. приводится в сравнении с теоретической мин. смертностью — пост, величиной, характеризующей гибель особей в идеальных (оптим.) условиях, когда макс, продолжительность жизни совпадает с физирл. продолжительностью. СМЕРЧ — атм. вихрь, вращающийся (с осью, близкой к вертикали) со скоростью 50... 100 м/с. Возникает в грозовом облаке и распространяется до земной поверхности. Имеет вид столба с воронкообразным расширением снизу вверх. Образуется в условиях нестійкості стратифікації в атмосфері в жарку пору року й переміщується зі швидкістю 10...20 м/с. Супроводжується грозою, дощем, градом; спричиняє величезні руйнування, особливо в населених пунктах, лісах. Розрізняють пилові, піщані та водяні С. СМОГ (англ. smog, від smoke — дим та fog — туман), туман фотохімічний — видиме сильне забруднення повітря, що характеризується поєднанням частинок пилу, краплин туману, газоподібних полютантів і диму. Гранично шкідливий ступінь забруднення атмосфери. Головне джерело С. — Продукти згоряння вугілля, мазуту, солярової оливи, вихлопи автотранспорту. С. викликає подразнення очей, горла, ядуху, розвиток бронхіальної астми, емфіземи легень та ін., часто спричиняє передчасну смерть міських жителів. СОЗОЛОГІЯ (від гр. sozo — зберігаю, захищаю та logos — учення) — галузь загальної екології, що розробляє наук, засади охорони та використання середовища природного, його екосистем, окремих популяцій рослин і тварин, включаючи всі форми взаємовідносин природи й суспільства. СОЛЕВИТРИВАЛІ РОСЛИНИ - те саме, що й Галофіти. СОЛЕВИТРИВАЛІСТЬ РОСЛИН - здатність рослин жити в умовах засоленості ґрунт, або водного середовища. Солевитривалими є морські водорості та вищі наземні рослини — галофіти. СОЛЕЛЮБИ — те саме, що й Галофіли. сильной неустойчивости стратификации в атмосфере в жаркое время года и перемещается со скоростью 10...20 м/с. Сопровождается грозой, дождем, градом; производит огромные разрушения, особенно в населенных пунктах, лесах. Различают пыльные, песчаные и водяные С. СМОГ (англ. smog, от smoke — дым и fog — туман), туман фотохимический — видимое сильное загрязнение воздуха, характеризующееся сочетанием частиц пыли, капель тумана, газообразных поллютантов и дыма. Предельно опасная степень загрязнения атмосферы. Главный источник С. — продукты сгорания угля, мазута, солярового масла, выхлопы автотранспорта. С. вызывает раздражение Глаз, горла, удушье, развитие бронхиальной астмы, эмфиземы легких и др., часто бывает причиной преждевременной смерти городских жителей. СОЗОЛбГИЯ (от гр. sozo — берегу, защищаю и logos — учение) — отрасль общей экологии, разрабатывающая науч. основы охраны и использования среды природной, ее экосистем, отдельных популяций растений и животных, включая все формы взаимоотношений природы и общества. СОЛЕУСТбЙЧИВЫЕ РАСТЕНИЯ - то же, что Галофиты. СОЛЕУСТбЙЧИВОСТЬ РАСТЕНИЙ -способность растений жить в условиях засоленности почв, или водной среды. Солеустойчивыми являются морские водоросли и высшие наземные растения — галофиты. СОЛЕЛЮБЫ — то же, что Галофилы. солоність води СОЛОНІСТЬ ВОДИ — вміст розчинних солей у прир. водах (виражається в проміле %о), тобто десятих частках процента): прісна вода — 0,5...2 %о, солонувата — 1...3, слабкосолона — 3...10, солона — 10...50, ропа — пон. 50 %,. СОЛОНЦІ — 1) засолені (насичені мінер, солями) ґрунти, що утворились із солончаків. Поширені в лісостепових, степових зонах і напівпустелях; 2) місця споживання солі дикими тваринами в прир. умовах. СОЛОНЧАКИ — засолені ґрунти, у верхньому шарі яких міститься більш як 1 % легкорозчинних солей. Поширені в степовій, напівпустельній та пустельній зонах. СОРБЕНТИ [від лат. Sorbens (sorbentis) — той, що поглинає] — тверді тіла або рідини, здатні поглинати гази, пару та розчинені речовини. До С. належать силікагель, активоване вугілля та ін. СОЦІОЕКОЛОГІЯ — те саме, що й Екологія соціальна. СПАДКОВІСТЬ — здатність організмів передавати через генет. матеріал особинам наступного покоління морфо-анатомічні, фізіол., біохім. особливості своєї орг-ції, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онтогенезу. С. — одна з головних хар-к живої речовини. С. тісно пов'язана з мінливістю, й вони разом забезпечують збереження різноманітності органічного світу на Землі та його еволюцію. СОЛЁНОСТЬ ВОДЙ — содержание растворимых солей в прир. водах (выражается в промилле (%о), т. е. десятых долях процента): пресная вода — 0,5...2 %о, солоноватая — 1...3, слабосоленая — 3...10, соленая — 10...50, рапа — св. 50 %о. СОЛОНЦЙ — 1) засоленные (насыщенные минер, солями) почвы, образовавшиеся из солончаков. Распространены в лесостепных, степных зонах и полупустынях; 2) места потребления соли дикими животными в естеств. условиях. СОЛОНЧАКИ — засоленные почвы, в верхнем слое которых содержится более 1 % легкорастворимых солей. Распространены в степной, полупустынной и пустынной зонах. СОРБЕНТЫ [от лат. Sorbens (sorbentis) — поглощающий] — твердые тела или жидкости, способные поглощать газы, пар и растворенные вещества. К С. относятся силикагель, активированный уголь и др. СОЦИОЭКОЛОГИЯ - то же, что Экология социальная. НАСЛЕДСТВЕННОСТЬ — способность организмов передавать посредством генет. материала особям следующего поколения морфоанатомические, фи-зиол., биохим. особенности своей орг-ции, а также характерные черты становления этих особенностей в процессе онтогенеза. Н. — одна из главных хар-к живого вещества. Н. тесно связана с изменчивостью, и они вместе обеспечивают сохранение разнообразия органического мира на Земле и его эволюцию. СПАЛАХ ЧИСЕЛЬНОСТІ — те саме, що й Екологічний спалах. СПЕЛЕОФАУНА (від гр. зреіаіоп — печера та фауна) — сукупність тварин, які мешкають у печерах, тріщинах гірських порід і т. д. (безхребетні — ракоподібні, комахи, молюски, черви та хребетні — земноводні, кажани, риби). СПЛЙЧКА — фізіол. стан деяких тварин, переважно дрібних, ссавців, у якому вони переживають несприятливі сезони року. Під час С. різко знижуються життєдіяльність організму, обмін речовин, температура тіла, сповільнюється дихання, серцебиття, гальмуються нервові процеси. СПОКІЙ У РОСЛИН - стан майже цілковитого припинення життєдіяльності; пристосування рослин до несприятливих умов довкілля (зимових холодів, літніх посух та ін.), що виникло в ході еволюції. СПОСІБ ЖИТТЯ — вся різноманітність взаємозв'язків особин якогось виду з абіотичними умовами існування, особинами свого та ін. видів, що визначається наявністю специф. для виду пристосувань, котрі виникли в ході його еволюції. СПУСТЕЛЕННЯ — процес, що призводить до втрати прир. комплексом суцільного рослинного покриву в результаті істотного погіршення властивостей ґрунтів із подальшою неможливістю його відновлення без участі людини. Як правило, С. спостерігається в посушливих, але не обов'язково жарких регіонах і є наслідком як ВСПЙШКА ЧИСЛЕННОСТИ - то же, что Экологическая вспышка. СПЕЛЕОФАУНА (от гр. 5рё1аюп — пещера и фауна) — совокупность животных, обитающих в пещерах, трещинах горных пород и т. д. (беспозвоночные — ракообразные, насекомые, моллюски, черви и позвоночные — земноводные, летучие мыши, рыбы). СПЯЧКА — физиол. состояние некоторых животных, преимущественно мелких, млекопитающих, в котором они переживают неблагоприятные сезоны года. Во время С. резко снижаются жизнедеятельность организма, обмен веществ, температура тела, замедляются дыхание, сердцебиение, тормозятся нервные процессы. ПОКОЙ У РАСТЕНИЙ - состояние почти полного прекращения жизнедеятельности; приспособление растений к неблагоприятным условиям окружающей среды (зимних холодов, летних засух и др.), возникшее в ходе эволюции. ОБРАЗ ЖИЗНИ — все разнообразие взаимосвязей особей какого-либо вида с абиотическими условиями существования, особями своего и др. видов, определяемое наличием специф. для вида приспособлений, возникших в процессе его эволюции. ОПУСТЬШИВАНИЕ — процесс, приводящий к потере прир. комплексом сплошного растительного покрова в результате существенного ухудшения свойств почв с дальнейшей невозможностью его восстановления без участия человека. Как правило, О. наблюдается в засушливых, но не обязательно жарких регионах и является прир., так і (переважно) факторів антропогенних (аридизація клімату, перевипас, витоптування, погана агротехніка й т. ін.). Площа пустель становить бл. 10 млн км2, або 7 % поверхні суші. Під загрозою С. перебуває ще бл. 30 млн км2 поверхні Землі (19 % суходолу). СТАБІЛЬНІСТЬ — див. Екологічна стабільність. СТАДІЯ (від лат. $\дХ\о -— місцеперебування) — 1) частина території або акваторії з просторово обмеженою, порівняно однорідною сукупністю факторів абіотичних і факторів біотичних довкілля, що забезпечують цикл розвитку особин певної популяції; 2) ділянка простору (місце оселення), яка використовується тваринами або в обмежений період часу (сезонно, частину доби), або з певної потреби — для живлення, розмноження, як схованка та ін. СТЕНО... (від гр. stйnos — вузький, тісний) — частина складних слів, що означає: вузький, обмежений, дрібний, бідний, слабкий. СТЕНОБАТНІ ТВАРИНИ (від стено... та гр. bathos — глибина) — водяні тварини, існування яких можливе тільки на певній глибині (за певного тиску води). До С. т. належать літоральна фауна, нейстон та абісальні тварини. Пор. Еврибатні тварини. СТЕНОБІОНТИ [від стено... та біонт(и)], організми стенобіонтні — тварини й рослини, які можуть жити лише в певних умовах середовища, за незначних коливань температури, вологості, следствием как прир., так и (преимущественно) факторов антропогенных (аридизация климата, перевыпас, вытаптывание, плохая агротехника и др.). Площадь пустынь составляет ок. 10 млн км2, или 7 % поверхности суши. Под угрозой О. находится еще ок. 30 млн км2 поверхности Земли (19 % суши). СТАБИЛЬНОСТЬ — см. Экологическая стабильность. СТАЦИЯ (от лат. statio — местопребывание) — 1) часть территории или акватории с пространственно ограниченной, сравнительно однородной совокупностью факторов абиотических и факторов биотических окружающей среды, обеспечивающих цикл развития особей определенной популяции; 2) участок пространства (место поселения), используемый животными либо в ограниченный период времени (сезонно, часть суток), либо при определенной потребности — для питания, размножения, как укрытие и др. СТЕНО... (от гр. stйnos — узкий, тесный) — часть сложных слов, означающая: узкий, ограниченный, мелкий, скудный, слабый. СТЕНОБАТНЫЕ ЖИВОТНЫЕ (от стено... и гр. bathos — глубина) — водные животные, существование которых возможно только на определенной глубине (при определенном давлении воды). К С. ж. относятся литоральная фаунаГнейстон и абиссальные животные. Ср. Эврибатные животные. СТЕНОБИОНТЫ [от стено... и бионт(ы)], организмы стенобионтные — животные и растения, которые могут жить только в определенных условиях среды, при незначительных колебаниях тем- тиску, солоності, кислотності та ін. Серед С. є симбіонти, мешканці великих морських глибин, печер, вологих тропічних лісів високогір'я. Пор. Ев-рибіонти. СТЕНОГАЛИ — те саме, що й Стеногалінні тварини. "* СТЕНОГАЛІННІ ТВАРИНИ, стеногали (від стено... та гр. hals — сіль) — водяні тварини, які живуть в умовах дуже незначних змін солоності води (напр., головоногі молюски, карась, річкова гідра). Пор. Евригалінні тварини. СТЕНОТЕРМИ — див. Вид стенотермний. СТЕНОФАГИ [від стено... та фаг(и)] — тварини, які харчуються небагатьма видами корму (олігофаги) або лише одним (монофаги). Типові С. — колібрі, осоїди, багато видів комах. Пор. Поліфаги. СТЕП — тип рослинності, що об'єднує трав'яні угруповання, в складі яких переважають ксерофіти, зокрема ковили, типчаки, житняки, келерії, з домішкою кореневищних злаків та посухостійкого різнотрав'я. С. формуються в умовах помірного клімату й займають бл. 15% поверхні суші. СТИХІЙНЕ ЛИХО — руйнівне, потенційно небезпечне прир. явище або процес {ураган, землетрус, повінь, виверження вулкана, посуха й т. д.), пов'язане з певним регіоном і зоною географічною, яке істотно впливає на середовище та його мешканців і, як правило, завдає великих матеріальних збитків і супроводжується людськими жертвами. пературы, влажности, давления, солености, кислотности и др. Среди С. есть симбионты, обитатели больших морских глубин, пещер, влажных тропических лесов высокогорья. Ср. Эврибионты. СТЕНОГАЛЫ — то же, что Стенога-линные животные. СТЕНОГАЛЙННЫЕ ЖИВОТНЫЕ, сте-ногалы (от стено... и гр. hals — соль) — водные животные, живущие в условиях очень незначительных изменений солености воды (напр., головоногие моллюски, карась, речная гидра). Ср. Эвригалинные животные. СТЕНОТЕРМЫ — см. Вид стенотерм-ный. СТЕНОФАГИ [от стено... и фаг(и)] — животные, питающиеся немногими видами корма (ол и го фаги) или только одним (монофаги). Типичные С. — колибри, осоеды, многие виды насекомых. Ср. Полифаги. СТЕПЬ — тип растительности, объединяющей травяные сообщества, в составе которых преобладают ксерофиты, в частности ковыли, типчаки, житняки, тонконоги, с примесью корневищных злаков и засухоустойчивого разнотравья. С. формируются в условиях умеренного климата и занимают ок. 15 % поверхности суши. СТИХИЙНОЕ БЕДСТВИЕ - разрушительное, потенциально опасное прир. явление или процесс (ураган, землетрясение, наводнение, извержение вулкана, засуха и т. д.), приуроченное к определенному региону и зоне географической, существенно влияющее на среду и ее обитателей и, как правило, наносящее большой материальный ущерб и сопровождающееся человеческими жертвами. стійкість СТІЙКІСТЬ екологічна — здатність екосистеми та її окремих частин зберігати свою структуру й функціональні особливості за коливань зовн. факторів. СТОКИ КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВІ - води стічні населених пунктів (усі рідкі відходи сфер побуту й споживання, деяких пром. підприємств). Системами каналізації С. к.-п. перекачуються на поля зрошення, поля фільтрації для очищення та знезараження. СТРАТИСФЕРА (від лат. stratum — шар та гр. sphaira — куля) — шар літосфери, де можливе існування деяких форм життя; складений осадовими породами. СТРАТОСФЕРА — див. у ст. Атмосфера. СТРЕС (від лат. stress — напруження) — неспециф. р-ція організму на сильний вплив подразників, що супроводжується перебудовою його захисних систем. Залежно від факторів екстремальних виокремлюють різні форми С: шумовий, тепловий, антроп. За будь-якого впливу стресових факторів в організмі виникають однотипні біохім. зміни, спрямовані на подолання їхньої дії шляхом адаптації до вимог, що ставляться. СТРбНЦІЙ РАДІОАКТИВНИЙ - ра-діоакт. ізотопи 89Sr і 90Sr, які утворюються в ядерних реакторах і належать до найнебезпечніших штучних радіонуклідів, їхній фіз. період напіврозпаду — відповідно 50,5 доби та 28,5 року, біол. — 11 років. Обидва ізотопи розпадаються, що супроводжується бета-випромінюванням. С. р. за хім. властивостями подібний до кальцію й УСТОЙЧИВОСТЬ экологическая — способность экосистемы и ее отдельных частей сохранять свою структуру и функциональные особенности при колебании внеш. факторов. СТОКИ КОММУНАЛЬНО-БЫТОВЙЕ - воды сточные населенных пунктов (все жидкие отходы сфер быта и потребления, некоторых пром. предприятий). Системами канализации С. к.-б. перекачиваются на поля орошения, поля фильтрации для очистки и обеззараживания. СТРАТИСФЕРА (от лат. stratum — слой и гр. sphaira — шар) — слой литосферы, где возможно существование некоторых форм жизни; сложен осадочными породами. СТРАТОСФЕРА — см. в ст. Атмосфера. СТРЕСС (рт лат. stress — напряжение) — неспециф. р-ция организма на сильное воздействие раздражителей, сопровождающаяся перестройкой его защитных систем. В зависимости от факторов экстремальных выделяют различные формы С: шумовой, тепловой, антроп. При любом воздействии стрессовых факторов в организме возникают однотипные биохим. изменения, направленные на преодоление их действия путем адаптации к предъявляемым требованиям. СТРОНЦИЙ РАДИОАКТИВНЫЙ - образующиеся в ядерных реакторах радиоакт. изотопы 89Sr и 90Sr, которые относятся к наиболее опасным искусственным радионуклидам. Их физ. период полураспада — соответственно 50,5 суток и 28,5 лет, биол. — 11 лет. Оба изотопа распадаются, испуская бета-излучение. С. р. по хим. свойствам подобен кальцию и замещает его заміщує його в кістковій тканині. Проходячи ланцюгами живлення (напр., грунт—рослина—корова—молоко— людина), С. р. нагромаджується в кістках, опромінюючи кістковий мозок. Наслідки — рак крові (лейкемія) та рак кісток. СУБДОМІНАНТ (від лат. sub — під та домінант) — 1) панівний вид — другий за рангом; 2) у зоології — другий за чисельністю вид після найчисель-нішого; 3) вид рослин, що переважає у другорядних ярусах рослинного угруповання. СУБЛІТОРАЛЬ (від лат. sub — під та літораль) — мілководна узбережна зона моря (океану), що простягається від нульового рівня води до нижньої межі поширення фотосинтезуючих рослин (до глибини 200 м, рідше — 500 м). Екол. умови в С. найопти-мальніші для морських організмів. СУКУЛЕНТИ (від лат. succulentus — соковитий) — багаторічні посухостійкі рослини, які здатні нагромаджувати воду в сильно розвиненій паренхімі листків або стебел (напр., алое, агави, кактуси). Зростають переважно в зонах аридних. СУКЦЕСІЯ (від лат. successio — спадкоємність, успадкування ) — послідовна необоротна зміна складу й структури біогеоценозу, що зумовлена зовн. (напр., засолення, підтоплення, заселення чужих видів) та внутр. (напр., утворення нових видів) факторами. Приклад С. — заростання озера й перетворення його на болото. Як правило, С. відбувається внаслідок складної взаємодії факторів антропогенних і прир. С. можуть бути повільними в костной ткани. Проходя по цепям питания (напр., почва—растение-корова— молоко—человек), С. р. накапливается в костях, облучая костный мозг. Последствия — рак крови (лейкемия) и рак костей. СУБДОМИНАНТ (от лат. sub — под и доминант) — 1) господствующий вид — второй по рангу; 2) в зоологии — второй по численности вид после наиболее многочисленного; 3) вид растений, преобладающий во второстепенных ярусах растительного сообщества. СУБЛИТОРАЛЬ (от лат. sub — под и литораль) — мелководная прибрежная зона моря (океана), простирающаяся от нулевого уровня воды до нижней границы распространения фотосинтезирующих растений (до глубины 200 м, реже — 500 м). Экол. условия в С. наиболее оптим. для морских организмов. СУККУЛЕНТЫ (от лат. succulentus — сочный) — многолетние засухоустойчивые растения, способные накапливать воду в сильно развитой паренхиме листьев или стеблей (напр., алоэ, агавы, кактусы). Произрастают преимущественно в зонах аридных. СУКЦЕССИЯ (от лат. successio — преемственность, наследование) — последовательное необратимое изменение состава и структуры биогеоценоза, обусловленное внеш. (напр., засоление, подтопление, заселение чужих видов) и внутр. (напр., образование новых видов) факторами. Пример С. — зарастание озера и превращение его в болото. Как правило, С. происходит вследствие сложного взаимодействия факторов антропогенных и прир. (тривають тисячоліттями), середніми (століттями) та швидкими (десятиліттями); прогресуючими (супроводжуються збільшенням продуктивності та видового складу) або регресуючими. Кінцевим результатом С, як правило, є біогеоценоз, що перебуває в клімаксному стані. СУКЦЕСІЯ ВТОРИННА - відновлення прир. рослинності після певних порушень (напр., відновлення лісу після пожежі); відновні зміни рослинності, що виникають на ґрунті, який залишився після первинного клімаксово-го угруповання. СУКЦЕСІЯ ПЕРВИННА - поява й розвиток рослинних угруповань у місцеперебуваннях, де раніше рослинності не було (оселення лишайників на скельних породах, вищих рослин — на пісках і т. д.). СУПРАЛІТОРАЛЬ (від лат. super — зверху, над та літораль) — верхня частина літоралі; узбережна морська смуга, що зволожується бризками прибою та рідко (лише під час найвищих припливів) заливається водою. В С. стикаються морські й наземні флора та фауна. СУХОВІЙ — сухий гарячий вітер, зона дії якого характеризується низькою відносною вологістю (менше ніж ЗО %) та високою температурою повітря (+ 25 °С). Зазвичай триває кілька діб. Шкідливий або згубний для с.-г. культур вплив С. пом'якшують лісосмуги полезахисні. СЦИОФІТИ — те саме, що й Тіньолюбні рослини.' С. могут быть медленными (продолжаются тысячелетиями), средними (столетиями) и быстрыми (десятилетиями); прогрессирующими (сопровождаются увеличением продуктивности и видового состава) или регрессирующими. Конечным результатом С, как правило, является биогеоценоз, находящийся в климаксном состоянии. СУКЦЕССИЯ ВТОРИЧНАЯ - возобновление естеств. растительности после определенных нарушений (напр., восстановление леса после пожара); восстановительные изменения растительности, возникающие на почве, которая осталась после первичного климаксового сообщества. СУКЦЕССИЯ ПЕРВИЧНАЯ — появление и развитие растительных сообществ в местообитаниях, где раньше растительности не было (поселение лишайников на скальных породах, высшей растительности — на песках и т. д.). СУПРАЛИТОРАЛЬ (от лат. super — сверху, над и литорали) — верхняя часть литорали; прибрежная морская полоса, увлажняемая брызгами прибоя и редко (только во время самых высоких приливов) заливаемая водой. В С. соприкасаются морские и наземные флора и фауна. СУХОВЕЙ — сухой горячий ветер, зона действия которого характеризуется низкой относительной влажностью (менее 30 %) и высокой температурой воздуха (+ 25 °С). Обычно длится несколько суток, Вредное или губительное для с.-х. культур действие С. смягчают лесополосы полезащитные. СЦИОФЙТЫ — то же, что Тенелюбивые растения. ТАЙГА — 1) зона географічна помірного поясу; 2) тип рослинності, що об'єднує хвойні ліси (ялина, сосна, ялиця та ін.). Займає бл. 10 % суші. Характеризується порівняно коротким безморозним періодом (4 міс), холодною зимою зі стійким сніговим покривом. Т. бідна на види й життєві форми. ТАЙФУН (від кит. тай фин — великий вітер) — тривалий штормовий циклон значної інтенсивності; буря, ураган; сильний порив вітру з дощем. Екстремальний фактор екологічний. Характерні для Пд. і Сх. Азії, Д. Сходу. ТАКСОН (від rp. taxis — розташування та on — живе) — група об'єктів органічного світу, які пов'язані спіль- ТАЙГА — 1) зона географическая умеренного пояса; 2) тип растительности, объединяющей хвойные леса (ель, сосна, пихта и др.). Занимает ок. 10 % суши. Характеризуется относительно коротким безморозным периодом (4 мес.) и холодной зимой с устойчивым снежным покровом. Т. бедна видами и жизненными формами. ТАЙФУН (от кит. тай фын — большой ветер) — продолжительный штормовой циклон значительной интенсивности; буря, ураган; сильный порыв ветра с дождем. Экстремальный фактор экологический. Характерны для Юж. и Вост. Азии, Д. Востока. ТАКСбН (от гр. taxis — расположение и on — сущее) — группа объектов органического мира, связанных общнос- ністю властивостей та ознак, що дає підставу для присвоєння їм певної таксономічної категорії. Елементарним Т. є вид, потім ідуть рід, родина, ряд, клас, тип і царство. ТВАРИННИЙ СВІТ — тваринне населення земної кулі — історично сформована сукупність особин одного або багатьох видів тварин у межах якоїсь території (акваторії). Характеризу-ється видовим складом (фауна) й чисельністю особин. ТЕМПЕРАТУРА (лат. ІетрегаШга) — фіз. величина, що характеризує тепловий стан тіла або системи. Границі Т., за яких можливе існування мешканців Землі, невеликі — від — 200 до + 100 °С. Т. — один із найважливіших факторів абіотичних довкілля, що прямо чи непрямо впливають на організми. Будь-який організм здатний жити лише в певному інтервалі Т., обмеженому макс. і мін. значеннями, між якими лежить зона оптимуму, що сприяє найбільшому прояву життєдіяльності організму. Температурний фактор на Землі зазнає різко виражених добових і сезонних коливань, що, своєю чергою, зумовлює відповідний біологічний ритм явищ у природі. Разом з ін. факторами екологічними Т. визначає існування поясів фізико-географічних та поясність вертикальну. ТЕПЛИЧНИЙ ЕФЕКТ - те саме, що й Парниковий ефект. ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (ТЕС) -підприємство, що виробляє електричтью свойств и признаков, что дает основание для присвоения им определенной, таксономической категории. Элементарным Т. является вид, затем идут род, семейство, отряд, класс, тип и царство. ЖИВбТНЫЙ МИР — животное население земного шара — исторически сложившаяся совокупность особей одного или многих видов животных в пределах какой-либо территории (акватории). Характеризуется видовым составом (фауна) и численностью особей. ТЕМПЕРАТУРА (лат. 1етрегаШга) — физ. величина, характеризующая тепловое состояние тела или системы. Пределы Т., при которых возможно существование обитателей Земли, невелики — от - 200 до + 100 °С. Т. — один из важнейших факторов абиотических окружающей среды, прямо или косвенно влияющих на организмы. Любой организм способен жить лишь в определенном интервале Т., ограниченном макс, и мин. значениями, между которыми лежит зона оптимума, способствующая наибольшему проявлению жизнедеятельности организма. Температурный фактор на Земле подвержен резко выраженным суточным и сезонным колебаниям, что, в свою очередь, обусловливает соответствующий биологический ритм явлений в природе. Совместно с др. факторами экологическими Т. определяет существование поясов физико-географических и поясность вертикальную. ТЕПЛИЧНЫЙ ЭФФЕКТ - то же, что Парниковый эффект. ТЕПЛОВАЯ ЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ (ТЭС) — предприятие, вырабатывающее элекну й теплову енергію в результаті спалювання орган, палива. Експлуатація ТЕС супроводжується тепловим та ін. забрудненнями довкілля, шо змінює його тепловий і біол. режими. ТЕПЛОКРОВНІ ТВАРИНИ --те саме, що й Гомойотермні тварини. ТЕРАСА (фр. terrasse) — 1) горизонтальна або трохи похила площинка у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір; 2) /ірир. або штучно створена площинка (уступ) на схилі, яка використовується під с.-г. або лісові культури, а також для боротьби з ерозією ґрунту. ТЕРАТОГЕНИ [від гр. tйras (tйratos) — чудовисько, потвора та ...ген(и)] — численні хім. речовини або фактори фізичні (випромінювання йонізуюче), вплив яких на зародок у період вагітності призводить до уродженої аномалії (каліцтва) або загибелі плоду. ТЕРИКОН (від фр. terri — породний відвал та conique — конічний) — конусоподібний насип із пустої (без корисних копалин) породи біля шахти або рудника. Джерело забруднення довкілля. В. с.-г. зонах Т. підлягають рекультивації. ТЕРИТОРІЯ (від лат. territorium) — частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. міста, парку, держави). ТЕРИТОРІЯ ЗАПОВІДНА - див. Заповідна територія. ТЕРИТОРІЯ ОСОБИНИ — індивідуальна ділянка проживання особини або родини тварин, що акт. захищається нею. трическую и тепловую энергию в результате сжигания орган, топлива. Эксплуатация ТЭС сопровождается тепловым и др. загрязнениями окружающей среды, что изменяет ее тепловой и биол. режимы. ТЕПЛОКРОВНЫЕ ЖИВОТНЫЕ - то же, что Гомойотермные животные. ТЕРРАСА (фр. terrasse) — 1) горизонтальная или слегка наклонная площадка в форме уступа вдоль склона речной долины, морского берега, озера, гор; 2) естеств. или искусственно созданная площадка (уступ) на склоне, используемая под с.-х. или лесные культуры, а также для борьбы с эрозией почвы. ТЕРАТОГЕНЫ [от гр. tйras (tйratos) — чудовище, урод и ...ген(ы)] — многочисленные хим. вещества или факторы физические (излучение ионизирующее), воздействие которых на зародыш в период беременности приводит к врожденной аномалии (уродству) или гибели плода. ТЕРРИКОН (от фр. terri — породный отвал и conique — конический) — конусообразная насыпь из пустой (без полезных ископаемых) породы ок. шахты или рудника. Источник загрязнения окружающей среды. В. с.-х. зонах Т. подлежат рекультивации. ТЕРРИТОРИЯ (от лат. territorium) — часть земной поверхности с определенными границами или пределами (напр., Т. города, парка, государства). ТЕРРИТОРИЯ ЗАПОВЕДНАЯ - см. Заповедная территория. ТЕРРИТОРИЯ ОСОБИ — акт. защищаемый индивидуальный участок обитания особи или семьи животных. ТЕРИТОРІЯ РЕКРЕАЦІЙНА - див. Рекреаційна територія. ТЕРМО... (від гр. Шеппе — тепло) — частина складних слів, яка означає: 1) той, що стосується теплоти, температури; 2) той, що одержується, обробляється за допомогою теплоти. ТЕРМОПЕРІОДЙЗМ (від термо... та гр. регіосіов — обхід, кругообертання) — р-ції рослин на періодичну зміну підвищених і понижених температур, що проявляються в змінах процесів росту й розвитку та пов'язані з пристосуванням організму до закономірних змін температурних умов. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ (від термо... та лат. regulo — спрямовую, впорядковую) — здатність організмів підтримувати на пост, рівні температуру тіла незалежно від змін температури довкілля. Т. розвинулася в процесі еволюції як пристосувальна р-ція організму на зміни температурних умов існування. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ ФІЗИЧНА — забезпечення зміни тепловіддачі за рахунок судинних р-цій шкіри, потовиділення, сезонних змін теплоізолю-вальних властивостей хутра, транспірації в рослин тощо. Т. ф. можлива й завдяки зміні поведінки тварин, які збираються докупи, ховаються в нори, печери. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ ХІМІЧНА - забезпечення зміни рівня загальних енер-говитрат і теплопродукції тканин (терморегуляційний тонус м'язів, теплопродукція міокарда, мозку тощо) внаслідок змін інтенсивності окисних ТЕРРИТОРИЯ РЕКРЕАЦИОННАЯ - см. Рекреационная территория. ТЕРМО... (от гр. ^ёггпе — тепло) — часть сложных слов, означающая: 1) относящийся к теплоте, температуре; 2) получаемый, обрабатываемый с помощью теплоты. ТЕРМОПЕРИОДЙЗМ (от термо... и гр. репос1б5 — обход, круговращение) — р-ции растений на периодическую смену повышенных и пониженных температур, проявляющиеся в изменениях процессов роста и развития и связанные с приспособлением организма к закономерным изменениям температурных условий. ТЕРМОРЕГУЛЯЦИЯ (от термо... и лат. regulo — направляю, упорядочиваю) — способность организмов поддерживать на пост, уровне температуру тела независимо от изменений температуры окружающей среды. Т. развилась в процессе эволюции как приспособительная р-ция организма на изменения температурных условий существования. ТЕРМОРЕГУЛЯЦИЯ ФИЗИЧЕСКАЯ -обеспечение изменения теплоотдачи за счет сосудистых р-ций кожи, потоотделения, сезонных изменений теплоизолирующих свойств меха, транс-пирации у растений и т. д. Т. ф. возможна и благодаря изменению поведения животных, собирающихся вместе, прячущихся в норы, пещеры. ТЕРМОРЕГУЛЯЦИЯ ХИМИЧЕСКАЯ -обеспечение изменения уровня общих энергозатрат и теплопродукции тканей (терморегуляционный тонус мышц, теплопродукция миокарда, мозга и др.) вследствие изменения процесів пропорційно К-СТІ спожитого кисню. ТЕРМОСТІЙКІСТЬ — здатність рослин переносити досить низькі температури (морозостійкість) або сильну жару (жаростійкість) без, необоротних ушкоджень. ТЕРМОСФЕРА — див. у ст. Атмосфера. ТЕРМОФІЛИ [від термо... та ...філ(и)], організми термофільні (теплолюбні) — організми, які існують за температури пон? 45 °С (згубної для більшості організмів). До Т. належать деякі риби, безхребетні, мікроорганізми, квіткові рослини. Окремі бактерії, ціанели, членистоногі гарячих джерел витримують навіть температури пон. 80 °С. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ — пристосованість виду до біотопів із підвищеною температурою (40 °С і вище). Розрізняють пойкілотермні організми, температура тіла яких залежить від навколишнього середовища й меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну й значніший теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи). ТЕРМОФбБИ [від термо... та ...фоб(и)], організми термофобні — організми, які можуть норм, існувати й розмножуватися лише за відносно низьких температур (не вищих від 10 °С), напр., білий ведмідь, пінгвіни, антарктичний комар, гренландський кит, різні водорості, бактерії, гриби, мохи. интенсивности окислительных процессов пропорционально кол-ву потребленного кислорода. ТЕРМОУСТбЙЧИВОСТЬ - способность растений переносить довольно низкие температуры (морозоустойчивость) или сильную жару (жароустойчивость) без необратимых повреждений. ТЕРМОСФЁРА — см. в ст. Атмосфера. ТЕРМОФИЛЫ [от термо... и ...фил(ы)], организмы термофильные (теплолюбивые) — организмы, существующие при температуре св. 45 °С (губительной для большинства организмов). К Т. относятся некоторые рыбы, беспозвоночные, микроорганизмы, цветковые растения. Отдельные бактерии, цианеллы, членистоногие горячих источников выдерживают даже температуры св. 80 °С. ТЕРМОФЙЛЬНОСТЬ - приспособленность вида к биотопам с повышенной температурой (40 °С и выше). Различают пойкилотермные организмы, температура тела которых зависит от окружающей среды и в меньшей мере от внутр. теплообмена (все растения, микроорганизмы, холоднокровные животные), и гомойо-термные организмы, имеющие регуляцию внутр. теплообмена и более значительный теплообмен с Внеш. средой (млекопитающие, птицы). ТЕРМОФбБЫ [от термо... и ...фоб(ы)], организмы термофобные — организмы, которые могут норм, существовать и размножаться только при относительно низких температурах (не выше 10 °С), напр., белый медведь, пингвины, антарктический комар, гренландский кит, разные водоросли, бактерии, грибы, мхи. TEC — див. Теплова електростанція. ТЕХНОГЕНЕЗ (від гр. techne — мистецтво, майстерність та genesis — походження) — процес зміни прир. комплексів під впливом виробничої діяльності людини. Полягає в перетворенні біосфери, що зумовлюється сукупністю геохім. процесів, пов'язаних із техн. і технол. діяльністю людини, вилученням із довкілля, конц. та перерозподілом низки хім. елементів, мінер, та орган, сполук. ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ -ступінь впливу техногенних факторів на довкілля. З антропогенних впливів найбільшої шкоди завдають скидання вод стічних, викиди твердих і газоподібних забруднювальних речовин в атмосферу, складування відходів твердих, хімізація аграрного виробництва, розробка родовищ корисних копалин, звалища побутового сміття, відстійники, поля фільтрації, поля зрошення тощо. Про рівень Т. н. свідчить значення такого інтегрального показника, як модуль Т. н. — річний об'єм вод стічних і відходів твердих, віднесений до площі конкретної території. ТЕХНОЕКОЛбГІЯ (від гр. techne -мистецтво, майстерність та екологія) — прикладний екол. напрям, пов'язаний із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, пром-сть, с. г., транспорт, військова справа, наука, космос. Т. визначає обсяги, механізми й наслідки впливів на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів, особливості використання ними ресурсів природних, розробляє ТЭС — см. Тепловая электростанция. ТЕХНОГЕНЁЗ (от rp. techne — искусство, мастерство и genesis — происхождение) — процесс изменения прир. комплексов под влиянием производственной деятельности человека. Заключается в преобразовании биосферы, обусловленном совокупностью геохим. процессов, связанных с техн. и технол. # деятельностью человека, изъятием из окружающей среды, конц. и перераспределением ряда хим. элементов, минер, и орган, соединений. ТЕХНОГЕННАЯ НАГРУЗКА - степень влияния техногенных факторов на окружающую среду. Из антропогенных воздействий наибольший вред наносят сбросы вод сточных, выбросы твердых и газообразных загрязняющих веществ в атмосферу, складирование отходов твердых, химизация аграрного производства, разработка месторождений полезных ископаемых, свалки бытового мусора, отстойники, поля фильтрации, поля орошения и т. д. Об уровне Т. н. свидетельствует значение такого интегрального показателя, как модуль Т. н. — годовой объем вод сточных и отходов твердых, отнесенный к площади конкретной территории. ТЕХНОЭКОЛбГИЯ (от гр. techne -искусство, мастерство и экология) — прикладное экол. направление, связанное с такими объектами человеческой ^деятельности, как энергетика, пром-сть, с. х., транспорт, военное дело, наука, космос. Т. определяет объемы, механизмы и последствия воздействий на окружающую среду и здоровье человека разных отраслей и объектов, особенности использования регламентації природокористування й техн. засоби охорони природи, опікується проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем, екологізацією виробництв. ТЕХНОСФЕРА (від гр. techne — мистецтво, майстерність та sphaira — куля, сфера) — частина біосфери, охоплена впливом діяльності людини, її техн. засобів, об'єктів, що діють або споруджуються (міста, села, заводи, фабрики, залізниці, водойми тощо). Т. — неприродний стан біосфери, що характеризується прогресуючим забрудненням усіх компонентів довкілля. ТИП (від гр. typos — відбиток, форма, зразок) — найвища систематична категорія (таксон), що об'єднує близькі класи тварин (напр., членистоногі, хордові). Деякі Т. поділяють на підтипи, що об'єднують класи. В ботаніці Т. відповідає відділ. Розрізняють також Т. виду — зразок, за яким установлюється вид рослини або тварини, Т. роду — найтиповіший вид даного роду. ТИСК ЖИТТЙ — ступінь впливу біотичного потенціалу на довкілля, яке, своєю чергою, діє як фактор ліміту-вальний, що перешкоджає необмеженому розмноженню організмів. ТІНЬОВИТРИВАЛІ РОСЛИНИ, умбро-патієнти — рослини, що здатні існувати в затінених місцях із недостатнім сонячним освітленням (напр., дуб, клен, липа, бузок). ими ресурсов природных, разрабатывает регламентации природопользования и техн. средства охраны природы, занимается проблемами утилизации отходов производства и восстановления разрушенных экосистем, экологизацией производств. ТЕХНОСФЕРА (от гр. techne — искусство, мастерство и sphaira — шар, сфера) — часть биосферы, охваченная влиянием деятельности человека, его техн. средств, работающих или сооружаемых объектов (города, села, заводы, фабрики, железные дороги, водоемы и т. д.). Т. — неестественное состояние биосферы, характеризующееся прогрессирующим загрязнением всех компонентов окружающей среды. ТИП (от гр. typos — отпечаток, форма, образец) — высшая систематическая категория (таксон), объединяющая близкие классы животных (напр., членистоногие, хордовые). Некоторые Т. делят на подтипы, объединяющие классы. В ботанике Т. соответствует отдел. Различают также Т. вида — образец, по которому устанавливается вид растения или животного, Т. рода — самый типичный вид данного рода. ДАВЛЕНИЕ ЖИЗНИ - степень влияния биотического потенциала на окружающую среду, которая, в свою очередь, действует как фактор лимитирующий, препятствующий неограниченному размножению организмов. ТЕНЕВЫНОСЛИВЫЕ РАСТЕНИЯ, умбропатиенты — растения, способные существовать в затененных местах с недостаточным солнечным освещением (напр., дуб, клен, липа, сирень). ТІНЬОЛЮБНІ (ТІНЬОВІ) РОСЛИНИ, сциофіти — рослини, які не переносять повного освітлення; норм, розвиваються лише в умовах затінення (напр., ялина, конвалія, купина лікарська, копитняк). ТОКСИКАНТИ (від гр. toxikon — отрута) — речовини, які, потрапивши в організм, можуть спричинити захворювання або відхилення в життєдіяльності. ТОКСИНИ (фр. toxine, від гр. toxikon — отрута), отрути — отруйні речовини (поліпептиди й білки), що їх виділяють отруйні рослини, паразити, патогенні бактерії, скорпіони, деякі змії, павуки; спричиняють токсикоінфек-ційні захворювання людини й тварин. ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia — терпіння) — 1) здатність організмів успішно протистояти дії зовн. ^факторів (напр., високої температури, підвищеної конц. солей) у певному інтервалі даного біотопу; 2) адаптованість видів до певних умов довкілля. ТОЛЕРАНТНОСТІ ЗАКОН - те саме, що й Шелфорда закон. ТОРФ (нім. Torf) — продукт неповного розкладання рослинних решток в умовах надлишкового зволоження, низької температури й дефіциту кисню, за яких ці рештки муміфікуються з частковою гуміфікацією. Т. утворюється в болотах. Нагромадження Т. може відбуватися тисячоліттями. Т. використовується як добриво, паливо, сировина для хім. пром-сті та ін. ТЕНЕЛЮБИВЫЕ (TEHEBb'lE) РАСТЕНИЯ, сциофиты — растения, не переносящие полного освещения; норм, развиваются только в условиях затенения (напр., ель, ландыш, купена аптечная, копытень). ТОКСИКАНТЫ (от гр. toxikon — яд) -вещества, которые, попав в организм, могут вызвать заболевание или отклонение в жизнедеятельности. ТОКСИНЫ (фр. toxine, от гр. toxikon — яд), яды — ядовитые вещества (полипептиды и белки), выделяемые ядовитыми растениями, паразитами, патогенными бактериями, скорпионами, некоторыми змеями, пауками; вызывают токсикоинфекционные заболевания человека и животных. ТОЛЕРАНТНОСТЬ (от лат. tolerantia — терпение) — 1) способность организмов успешно противостоять действию внеш. факторов (напр., высокой температуры, повышенной конц. солей) в определенном интервале данного биотопа; 2) адаптированность видов к определенным условиям окружающей среды. ТОЛЕРАНТНОСТИ ЗАКОН - то же, что Шелфорда закон. ТОРФ (нем. Torf) — продукт неполного разложения растительных остатков в условиях избыточного увлажнения, низкой температуры и дефицита кис-лороДа, при которых эти остатки мумифицируются с частичной гумификацией. Т. образуется в болотах. Накопление Т. может происходить тысячелетиями. Т. используется в качестве удобрения, топлива, сырья для хим. пром-сти и др. туман токсичний Й ТРАНСПІРАЦІЯ (від лат. trans — крізь та spiro — дихаю, видихаю) — фізіол. випаровування води листками та ін. частинами рослин. ТРОПОСФЕРА — див. у ст. Атмосфера. ...ТРОФ(О)..., ...ТРОФІЯ, ...ТРОФНИЙ (від rp. trophe — живленнягїжа) — частина складних слів, яка означає: той, що стосується живлення, пов'язаний із живленням; вигодовування, ріст. ТРОФІЧНА МЕРЕЖА — система переплетених між собою ланцюгів живлення в межах біогеоценозу. ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ — сукупність організмів, об'єднаних схожим типом живлення {автотрофи, рослиноїдні, м'ясоїдні та ін.). Перший Т. р. займають продуценти — рослини, другий — рослиноїдні тварини, третій — хижаки, які живуть за рахунок рослиноїдних організмів, четвертий — організми, що споживають хижаків третього Т. р. Деякі організми можуть перебувати на різних Т. р. Див. також Ланцюги живлення. ТРОФІЧНІ (ХАРЧОВІ) ЛАНЦЮГИ - те саме, що й Ланцюги живлення. ТУКИ — те саме, що й Мінеральні добрива. ТУМАН — скупчення продуктів конденсації водяної пари в приземному шарі атмосфери. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні або випаровування з поверхні теплих водойм в охолоджене повітря. ТУМАН ТОКСИЧНИЙ - скупчення газоподібних забруднювачів, частинок ТРАНСПИРАЦИЯ (от лат. trans -сквозь, через и spiro — дышу, выдыхаю) — физиол. испарение воды листьями и др. частями растений. ТРОПОСФЕРА — см. в ст. Атмосфера. ...ТРОФ(0)..м ...ТРОФИЯ, ...ТРОФНЫЙ (от гр. trophe — питание, пища) — часть сложных слов, означающая: относящийся к питанию, связанный с питанием; вскармливание, рост. ТРОФИЧЕСКАЯ СЕТЬ — система переплетенных между собой цепей питания в пределах биогеоценоза. ТРОФИЧЕСКИЙ УРОВЕНЬ - совокупность организмов, объединенных схожим типом питания {автотрофы, растительноядные, мясоядные и др.). Первый Т. у. занимают продуценты — растения, второй — растительноядные животные, третий — хищники, живущие за счет растительноядных организмов, четвертый — организмы, потребляющие хищников третьего Т. у. Некоторые организмы могут находиться на разных Т. у. См. также Цепи питания. ТРОФИЧЕСКИЕ (ПИЩЕВЙЕ) ЦЕПИ -то же, что Цепи питания. ТУКИ — то же, что Минеральные удобрения. ТУМАН — скопление продуктов конденсации водяного пара в приземном слое атмосферы. Возникает вследствие охлаждения воздуха от земной поверхности или испарения с поверхности теплых водоемов в охлажденный воздух. ТУМАН ТОКСИЧЕСКИЙ - скопление газообразных загрязнителей, частиц пилу та крапель туману в приземному шарі атмосфери. ТУМАН ФОТОХІМІЧНИЙ - те саме, що й Смог. ТУНДРА (від фр. ПіпШгі — безліса височина) — біом, поширений в арктичному поясі Землі, в рослинному покриві якого переважають мохи, лишайники, багаторічні трави та чагарники й немає лісів. ТРУПОХЦИ — те саме, що й Некрофаги. пыли и капель тумана в приземном слое атмосферы. ТУМАН ФОТОХИМИЧЕСКИЙ - то же, что Смог. ТУНДРА (от фр. ШпШгі — безлесная возвышенность) — биом, распространенный в арктическом поясе Земли, в растительном покрове которого преобладают мхи, лишайники, многолетние травы и кустарники и отсутствуют леса. ТРУПОЁДЫ — то же, что Некрофаги. УБІКВІСТИ (від лат. иЬіяие — повсюди, всюди) — види рослин і тварин із широкою екологічною валентністю, які здатні норм, розвиватися в різноманітних умовах довкілля (напр., очерет звичайний, що росте від тропіків до Арктики у водоймах і на суші, глинистому й піщаному ґрунтах; вовк, який мешкає від тундри до пустелі). УГІДДЯ сільськогосподарське — ділянка території, що планомірно й систематично використовується для виробництва с.-г. продукції або в ін. цілях (рілля, сіножать, пасовище, сад, виноградник тощо). УГІДДЯ ВбДНО-БОЛбТНІ - р-ни узбережних низовин, заплавні ліси, болота, торфовища, вологі луки, водойми — УБИКВИСТЫ (от лат. иЪщиъ — повсюду, везде) — виды растений и животных с широкой экологической валентностью, способные норм, развиваться в разнообразных условиях окружающей среды (напр., тростник обыкновенный, растущий от тропиков до Арктики в водоемах и на суше, глинистом и песчаном грунтах; волк, обитающий от тундры до пустыни). УГбДЬЕ сельскохозяйственное — участок территории, планомерно и систематически используемый для производства с.-х. продукции или в др. целях (пашня, сенокос, пастбище, сад, виноградник и т. д.). УГбДЬЯ ВбДНО-БОЛОТНЫЕ - р-ны прибрежных низменностей, пойменные леса, болота, торфяники, влаж прир. або штучні, пост, або тимчасові, стоячі або проточні, прісні, солонуваті або солоні. У. в.-б. — унікальні екосистеми, від стану яких залежать добробут людини та її госп. діяльність. Вони виконують багато функцій як у природі (регуляція водного балансу річок та озер, підтримання рівня вод трутових, біол. продуктивності, збереження біорізноманіт-ності, регуляція клімату й т. ін.), так і в житті людини (рекреація, водопостачання, забезпечення ресурсами мінеральними та ресурсами біологічними тощо). Нерозуміння цього призвело до осушення більшості У. в.-б. для розширення посівних площ, що мало негативні наслідки. Так, із числа занесених до Червоного списку птахів, що опинилися під загрозою зникнення, пон. 80 % — мешканці У. в.-б. Із 581 виду рідкісних рослин — 175 перебувають під загрозою зникнення внаслідок осушення боліт. У 1971 р. в м. Рамсар (Іран) було підписано між-нар. Конвенцію про охорону У. в.-б., до якої Україна приєдналася в 1997 р. УГРУПОВАННЯ — сукупність видів, об'єднаних певними екол. взаємозв'язками, однією територією проживання та впливом комплексу умов існування. Іноді У. наз. сукупність усіх організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), які населяють певну ділянку суші або водойми, тобто термін «У.» вживають як синонім біоценозу. У. являють собою форми орг-ції населення Землі, які склались історично й виникли в процесі розвитку кругообігу речовин біологічного. Виділяють У. росные луга, водоемы — естеств. или искусственные, пост, или временные, стоячие или проточные, пресные, солоноватые или соленые. У. в.-б. — уникальные экосистемы, от состояния которых зависят благополучие человека и его хоз. деятельность. Они выполняют множество функций как в природе (регуляция водного баланса рек и озер, поддержание уровня вод грунтовых, биол. продуктивности, сохранение биоразнообразия, регуляция климата и др.), так и в жизни человека (рекреация, водоснабжение, обеспечение ресурсами минеральными и ресурсами биологическими и т. д.). Непонимание этого привело к осушению большинства У. в.-б. с целью расширения посевных площадей, что имело негативные последствия. Так, из числа занесенных в Красный список птиц, которые оказались под угрозой исчезновения, св. 80 % — обитатели У. в.-б. Из 581 вида редких растений — 175 находятся по угрозой исчезновения вследствие осушения болот. В 1^71 г* в г. Рамсар (Иран) была подписана междунар. Конвенция об охране У. в.-б., к которой Украина присоединилась в 1997 г. СООБЩЕСТВО — совокупность видов, объединенных определенными экол. взаимосвязями, одной территорией проживания и воздействием комплекса условий существования. Иногда С^ наз. совокупность всех организмов (растений, животных, микроорганизмов), населяющих определенный участок суши или водоема, т. е. термин «С.» употребляют как синоним биоценоза. С» представляет собой формы орг-ции населения Земли, которые сложились исторически и возлин (фітоценоз), У. тварин (зооценоз), У. мікроорганізмів (мікробоценоз). УЛЬТРААБІСАЛЬ (від лат. ultra — далі, більше, понад та абісаль), хадаль — зона найбільших океанічних глибин (6... 11 км). Займає менш як 1,5 % площі дна океану. За умовами життя У. майже не відрізняється від абісалі, за винятком високого гідростатичного тирку (60...110 МПа), який зумовлює екол. ізоляцію У. від довколишнього простору ложа океану та своєрідність її фауни: бл. 60 % видів — єн-деміки (актинії, голотурії, бокоплави, морські лілії та ін.). Рослинні організми відсутні (є лише сапрофітні водорості). Див. також Абісаль. УЛЬТРАМІКРОЕЛЕМЕНТИ (від лат. ultra — далі, більше, понад та мікроелементи) — хім. елементи, вміст яких не перевищує 0,000001 % маси тіла. Фізіол. роль У. в організмах тварин і рослин остаточно ще не з'ясовано. До У. належать уран, радій, золото, ртуть, берилій, цезій, селен та ін. розсіяні й рідкісні елементи, вилучення яких із середовища достовірно впливає на деякі властивості організмів. УМБРОПАТІЙНТИ — див. Тіньовитривалі рослини. УМбВИ ДОВКІЛЛЯ — те саме, що й Умови проживання. УМбВИ ЖИТТЙ — те саме, що й Умови існування. УМбВИ ІСНУВАННЯ, умови життя — сукупність необхідних для організму никли в процессе развития круговорота веществ биологического. Выделяют С. растений (фитоценоз), С. животных (зооценоз), С. микроорганизмов (микробоценоз). УЛЬТРААБИССАЛЬ (от лат. ultra — далее, более, сверх и абиссаль), хадаль — зона наибольших океанических глубин (6... 11 км). Занимает менее 1,5 % площади дна океана. По условиям жизни У. почти не отличается от абиссали, за исключением высокого гидростатического давления (60...110 МПа), обусловливающего экол. изоляцию У. от окружающего пространства ложа океана ;и своеобразие ее фауны: ок. 60 % видов — эндемики (актинии, голотурии, бокоплавы, морские лилии и др.). Растительные организмы отсутствуют (есть лишь сапрофитные водоросли). См. также Абиссаль. УЛЬТРАМИКРОЭЛЕМЁНТЫ (от лат. ultra —далее, более, сверх и микроэлементы) — хим. элементы, содержание которых не превышает 0,000001 % массы тела. Физиол. роль У. в организмах животных и растений окончательно еще не выяснена. К У. относятся уран, радий, золото, ртуть9 бериллий, цезий, селен и др. рассеянные и редкие элементы, изъятие которых из среды достоверно сказывается на некоторых свойствах организмов. УМБРОПАТИЁНТЫ — см. Теневыносливые растения. УСЛбВИЯ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЬ1 - то же, что Условия обитания. УСЛбВИЯ ЖИЗНИ - то же, что Условия существования. УСЛбВИЯ СУЩЕСТВОВАНИЯ, условия жизни — совокупность необходи- елементів середовища, з якими він нерозривно пов'язаний і без яких не може існувати й норм, розвиватися. УМбВИ ПРОЖИВАННЯ, умови довкілля — сукупність прир. особливостей існування організму (факторів абіотичних і факторів біотичних) та антропогенних впливів, УРАГАН — вітер руйнівної сили й значної тривалості, швидкість якого становить ЗО м/с і більше. Як правило, У. супроводжуються інтенсивними зливами й грозами, спричиняють великі руйнування, людські жертви. УРАЗЛИВІСТЬ ландшафту, екосистеми — нездатність протистояти зовн. впливам або стресовим факторам', властивість, протилежна стійкості. УРБАНІЗАЦІЯ (від лат. игЬапік — міський) — соц.-демографічний процес, що полягає в рості чисельності міського населення, к-сті та розмірів міст. У санітарно-гігієнічному аспекті У. породжує складні екол. проблеми: довкілля насичується негативними факторами сучасної цивілізації (шум, вібрації, забруднення атмосфери тощо). УРБАНІЗАЦІЯ ПРИРбДИ - перетворення ландшафтів природних на штучні, ландшафти антропогенні під впливом міської забудови. Урбанізований ландшафт — один із найперетвореніших, оскільки значна частина території міст укрита асфальтом, бетоном, каменем, зайнята будівлями, пром. підмых для организма элементов среды, с которыми он неразрывно связан и без которых не может существовать и норм, развиваться. УСЛбВИЯ ОБИТАНИЯ, условия окружающей среды — совокупность прир. особенностей существования организма (факторов абиотических и факторов биотических) и антропогенных воздействий. УРАГАН — ветер разрушительной силы и значительной продолжительности, скорость которого составляет 30 м/с и более. Как правило, У. сопровождаются интенсивными ливнями и грозами, вызывают большие разрушения, человеческие жертвы. УЯЗВИМОСТЬ ландшафта, экосистемы — неспособность противостоять внеш. влияниям или стрессовым факторам; свойство, противоположное устойчивости. УРБАНИЗАЦИЯ (от лат. игЬапиэ — городской) — соц.-демографический процесс, заключающийся в росте численности городского населения, кол-ва и размеров городов, В санитарно-гигиеническом аспекте У. порождает сложные экол. проблемы: окружающая среда насыщается отрицательными факторами современной цивилизации (шум, вибрации, загрязнения атмосферы и т. п.). УРБАНИЗАЦИЯ ПРИРбДЫ -% превращение ландшафтов природных в искусственные, ландшафты антропогенные под влиянием городской застройки. Урбанизированный ландшафт — один из самых преобразованных, поскольку значительная часть территории городов покрыта асфальтом, приємствами, транспортними магістралями тощо. УРБОЕКОЛбГІЯ (від лат. игЬапш — міський та екологія) — розділ екології, що вивчає проблеми міст і їхніх мешканців у взаємозв'язку з довкіллям. У. опікується також питаннями рац. проектування й пошуками екологічно оптим. варіантів будівництва міських структур, проблемами виживання людини в умовах наступу міст на середовище природне та прогресуючого погіршення його якості. УРбДЖЕНІ АНОМАЛІЇ (гр. апотаїіа — відхилення), каліцтва — вади розвитку, уроджені морфол., а також стійкі біохім. й функціональні порушення онтогенезу, гол. чин. ембріогенезу. Напр., у людини до У. а. належать уроджені пороки серця, близнюки, які не розділилися, заяча губа (незро-щення бічних частин верхньої губи з її середньою частиною) та ін. У вищих рослин У. а. проявляються в аномальному розвиткові коренів, листків, бруньок, пагонів, квіток, суцвіть, плодів та ін. Причиною У. а. може бути вірусне або грибкове захворювання, вплив хім. регуляторів росту, добрив, пестицидів, мутації та ін. Фактори, що спричиняють У. а., наз. тератогенами (найвідоміший із них — нікотин). Майже всі канцерогени та багато токсикантів мають тератоген-ні властивості. УРбЧИЩЕ — однорідна ділянка місцевості, відокремлена прир. межами (напр., поле, ліс, пагорб, болотний масив, балка). бетоном, камнем, занята строениями, пром. предприятиями, транспортными магистралями и т. п. УРБОЭКОЛбГИЯ (от лат. игЬатю — городской и экология) — раздел экологии, изучающий проблемы городов и их обитателей во взаимосвязи с окружающей средой. У. занимается также вопросами рац. проектирования и поисками экологически оптим. вариантов строительства городских структур, проблемами выживания человека в условиях наступления городов на среду природную и прогрессирующего ухудшения ее качества. ВРОЖДЁННЫЕ АНОМАЛИИ (гр. апо-таНа — отклонение), уродства — пороки развития, врожденные морфол., а также устойчивые биохим. и функциональные нарушения онтогенеза, гл. обр. эмбриогенеза. Напр., у человека к В. а. относятся врожденные пороки сердца, неразделившиеся близнецы, заячья губа (несращение боковых частей верхней губы с ее средней частью) и др. У высших растений В. а. проявляются в аномальном развитии корней, листьев, почек, побегов, цветков, соцветий, плодов и др. Причиной В. а. может быть вирусное или грибковое заболевание, воздействие хим. регуляторов роста, удобрений, пестицидов, мутации и др. Факторы, вызывающие В. а., наз. тератогенами (самый известный из них — никотин). Почти все канцерогены и многие токсиканты имеют тератогенные свойства. УРбЧИЩЕ — однородный участок местности, обособленный естеств. границами (напр., поле, лес, холм, болотный массив, балка). УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ — див. Заповідне урочище. УТИЛІЗАЦІЯ (від лат. иШІБ — корисний) — використання чогось для переробки, зокрема господарсько цінних речовин або ресурсів, які йдуть у відходи. УТИЛІЗАЦІЯ ПОБУТбВИХ ВІДХОДІВ - вилучення з відходів побутових цінних (метали) та негорючих (скло) компонентів із наступним спалюванням або зброджуванням орган, речовин з метою добування енергії (біогаз), а також сировини для виробництва будматеріалів, компостів і т. д. УТИЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛбВИХ ВІДХОДІВ -— залучення відходів виробництва в нові технол. цикли або використання їх в ін. корисних цілях (як вторинну сировину, паливо, добрива тощо). УРОЧИЩЕ ЗАПОВЕДНОЕ - см. Заповедное урочище. УТИЛИЗАЦИЯ (от лат. ЩШб — полезный) — использование чего-либо для' переработки, в частности хозяйственно ценных веществ или ресурсов, которые идут в отходы. УТИЛИЗАЦИЯ БЫТОВЙХ отхбдов - изъятие из отходов бытовых ценных (металлы) ц негорючих (стекло) компонентов с последующим сжиганием или сбраживанием орган, веществ с целью получения энергии (биогаз), а также сырья для производства стройматериалов, компостов и т. д. УТИЛИЗАЦИЯ ПРОМЫШЛЕННЫХ ОТХОДОВ — вовлечение отходов производства в новые технол. циклы или использование их в др. полезных целях (как вторичное сырье, топливо, удобрения и пр.). ...ФАГ(О)..., ...ФАГІЯ (від гр. phagos — пожирач) — частина складних слів, що означає: поїдання, поглинання. ФАКТОР (від лат. factor — той, що робить, виробляє) — рушійна сила, причина якогось процесу або явища; істотна обставина в якомусь процесі або явищі. ФАКТОР АТМОСФЕРНИЙ - фактор, пов'язаний із фіз. станом і хім. складом атмосфери (температурою, ступенем розрідженості, наявністю забруднювачів). ФАКТОР ВОЛбГОСТІ — водний сере-довищетвірний компонент, що впливає на організм або екосистему (вологість повітря, ґрунт, волога, води поверхневі). ...ФАГ(О)..., ...ФАГИЯ (от гр. phagos — пожиратель) — часть сложных слов, означающая: поедание, поглощение. ФАКТОР (от лат. factor — делающий, производящий) — движущая сила, причина какого-либо процесса или явления; существенное обстоятельство в каком-либо процессе или явлении. ФАКТОР АТМОСФЕРНЫЙ - фактор, связанный с физ. состоянием и хим. составом атмосферы (температурой, степенью разреженности, наличием загрязнителей). ФАКТОР ВЛАЖНОСТИ - водный сре-дообразующий компонент, влияющий на организм или экосистему (влажность воздуха, почв, влага, воды поверхностные). ФАКТОР ГЕОГРАФІЧНИЙ — фактор, джерелом (або регулятором) якого слугує геогр.-просторове положення. ФАКТОР ГЕОФІЗИЧНИЙ - 1) фактор, що визначається фіз. особливостями геосфер; 2) фактор, зумовлений фіз. особливостями певної ділянки поверхні або глибин Землі (сейсмічність, вулканізм, напруженість магнітного поля), а також атмосфери й антроп. змінами середовища природного. ФАКТОР ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ — будь-який фактор, сила впливу якого перевищує пристосувальні р-ції живої системи, але не настільки, щоб сталося миттєве руйнування (для особини — смерть). За наявності Ф. е. створюються екстремальні умови проживання. ФАКТОР КОСМІЧНИЙ - фактор, джерелами якого є процеси, що відбуваються в космічному просторі {радіація сонячна й космічна, місячне світло, космічний пил та ін.). ФАКТОР ЛЕТАЛЬНИЙ - фактор, вплив якого спричиняє загибель живого. ФАКТОР ЛІМІТУВАЛЬНИЙ, фактор обмежувальний — фактор зовн. середовища, що обмежує розвиток і можливість норм, існування організму або популяції, перевищуючи в більший чи менший бік допустимі для виду границі (температура, світло, вода, хім. речовини, ґрунт, пожежа, забруднення середовища). ФАКТОР НЕСПОКОЮ — фактор антропогенний, що порушує норм, життє- ФАКТОР ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ - фактор, источником (или регулятором) которого служит геогр.-пространст-венное положение. ФАКТОР ГЕОФИЗИЧЕСКИЙ - 1) фактор, определяемый физ. особенностями геосфер; 2) фактор, обусловленный физ. особенностями определенного участка поверхности или глубин Земли (сейсмичность, вулканизм, напряженность магнитного поля), а также атмосферы и антроп. изменениями среды природной. ФАКТОР ЭКСТРЕМАЛЬНЫЙ - любой фактор, сила воздействия которого превышает приспособительные р-ции живой системы, но не настолько, чтобы произошло мгновенное разрушение (для особи — смерть). При наличии Ф. э. создаются экстремальные условия обитания. ФАКТОР КОСМИЧЕСКИЙ - фактор, источниками которого являются процессы, происходящие в космическом пространстве (радиация солнечная и космическая, лунный свет, космическая пыль и др.). ФАКТОР ЛЕТАЛЬНЫЙ — фактор, воздействие которого приводит к гибели живого. ФАКТОР ЛИМИТИРУЮЩИЙ, фактор ограничивающий — фактор внеш. среды, ограничивающий развитие и возможность норм, существования организма" \\ш популяции, превышая в большую или меньшую сторону допустимые для вида пределы (температура, свет, вода, хим. вещества, почва, пожар, загрязнение среды). ФАКТОР БЕСПОКОЙСТВА - фактор антропогенный, нарушающий норм. ФАКТОРИ БІОТИЧНІ діяльність диких тварин (напр., шум, безпосереднє вторгнення людини в природну систему). ФАКТОР ОБМЕЖУВАЛЬНИЙ — те саме, що й Фактор лімітувальний. ФАКТОР РЕГУЛЮВАЛЬНИЙ - фактор середовища, що сприяє норм, життєдіяльності організму. ФАКТОРИ АБІОТИЧНІ — компоненти й властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на окремі організми та їхні угрупован-ня$(температура, освітленість, вологість, рельєф, вітер, фон радіоактивний, газовий склад повітря, атм. тиск, солоність води, мех. властивості поверхні). ФАКТОРИ АНТРОПІЧНІ — те саме, що й Фактори антропогенні. ФАКТОРИ АНТРОПОГЕННІ, фактори антропічні — сукупність впливів госп. діяльності людини на органічний світ, що змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, у тому числі й самої людини (вирубування лісу, обробіток земель, викиди в атмосферу, забруднення водойм відходами виробництва тощо). ФАКТОРИ БІОГЕННІ — фактори, породжені життям, організмами. ФАКТОРИ БІОЛОГІЧНІ - група факторів, пов'язаних із впливом організмів на середовище. ФАКТОРИ БІОТИЧНІ — фактори, пов'язані з впливом живих істот одна на одну; різні форми взаємозв'язків між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях. Ці взаємозв'язки бувають антагоністичними (конкуренція, паразитизм, хижацтво), жизнедеятельность диких животных (напр., шум, непосредственное вторжение человека в природную систему). ФАКТОР ОГРАНИЧИВАЮЩИЙ - то же, что Фактор лимитирующий. ФАКТОР РЕГУЛИРУЮЩИЙ - фактор среды, способствующий норм, жизнедеятельности организма. ФАКТОРЫ АБИОТИЧЕСКИЕ - компоненты и свойства неживой природы, прямо или косвенно влияющие на отдельные организмы и их сообщества (температура^ освещенность, влажность, рельеф, ветер, фон радиоактивный, газовый состав воздуха, атм. давление, соленость воды, мех. свойства поверхности). ФАКТОРЫ АНТРОПЙЧЕСКИЕ - то же, что Факторы антропогенные. ФАКТОРЫ АНТРОПОГЕННЫЕ, факторы антропические — совокупность воздействий хоз. деятельности человека на органический мир, изменяющих состояние среды существования разных видов живых существ, в том числе и самого человека (вырубка леса, возделывание земель, выбросы в атмосферу, загрязнение водоемов отходами производства и т. д.). ФАКТОРЫ БИОГЕННЫЕ — факторы, порожденные жизнью, организмами. ФАКТОРЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ - группа факторов, связанных с влиянием организмов на среду. ФАКТОРЫ БИОТИЧЕСКИЕ - факторы, связанные с влиянием живых существ друг на друга; разнообразные формы взаимоотношений между особями в популяциях и между популяциями в сообществах. Эти взаимоотношения бывают антагонистическими (кон взаємовигідними (мутуалізм) або нейтральними. Кожен з організмів постійно взаємодіє з особинами свого виду (внутрішньовидові зв'язки) та ін. видів (міжвидові зв'язки). ФАКТОРИ ГЕОХІМІЧНІ - особливості мінер, складу ґрунтів, грунт, розчинів і води у водоймах, що впливають на організми й біоценози. ФАКТОРИ ЕВОЛЮЦІЇ — фактори, що зумовлюють адаптивні зміни організмів, популяцій і видів. На кожному рівні організації живого є свої Ф. е., які проявляються у взаємодії. ФАКТОРИ ЕДАФІЧНІ - комплекс факторів, що зумовлені хім. і фіз. особливостями ґрунту й істотно впливають на життя організмів (мех. склад, вологість, рН, аерація тощо). ФАКТОРИ ЕКОЛОГІЧНІ - компоненти й умови довкілля, що впливають на організми, їхні угруповання та на саме середовище (температура, вологість, освітленість, вітер, склад ґрунту чи повітря, рельєф місцевості та ін.). Ф. е. поділяються на фактори абіотичні, фактори біотичні та фактори антропогенні. ФАКТОРИ КЛІМАТИЧНІ - 1) осн. елементи клімату: енергія сонячна, що надходить на поверхню Землі, газовий склад і циркуляція повітряних мас, температура й вологість повітря, атм. тиск, опади та ін. метеорологічні процеси; 2) особливості клімату, що впливають на госп., біол. та ін. процеси. куренция, паразитизм, хищничество), взаимовыгодными (мутуализм) или нейтральными. Каждый из организмов постоянно взаимодействует с особями своего вида (внутривидовые связи) и др. видов (межвидовые связи). ФАКТОРЫ ГЕОХИМИЧЕСКИЕ - особенности минер, состава почв, почв, растворов и воды в водоемах, влияющие на организмы и биоценозы. ФАКТОРЫ ЭВОЛЮЦИИ - факторы, обусловливающие адаптивные изменения организмов, популяций и видов. На каждом уровне организации живого имеются свои Ф. э., проявляющиеся во взаимодействии. ФАКТОРЫ ЭДАФЙЧЕСКИЕ — комплекс факторов, обусловленных хим. и физ. особенностями почвы и существенно влияющих на жизнь организмов (мех. состав, влажность, рН, аэрация и т. п.). ФАКТОРЫ ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ - компоненты и условия окружающей среды, влияющие на организмы, их сообщества и на саму среду (температура, влажность, освещенность, ветер, состав почвы или воздуха, рельеф местности и др.). Ф. э. делятся на факторы абиотические, факторы биотические и факторы антропогенные. ФАКТОРЫ КЛИМАТИЧЕСКИЕ - 1) осн. элементы климата: энергия солнечная, поступающая на поверхность Земли, газовый состав и циркуляция воздушных масс, температура и влажность воздуха, давление, осадки и др. метеорологические процессы; 2) особенности климата, влияющие на хоз., биол. и др. процессы. ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА - орган, і неорган. елементи довкілля, що зумовлюють зміни стану біол. системи. ФАУНА (від лат. Fauna — богиня лісів і полів, покровителька тварин у римській міфології) — сукупність усіх видів тварин, що сформувалась історично в певному зоогеогр. р-ні суходолу або акваторії чи на всій земній кулі. Поняття «Ф.» застосовують і щодо окремих таксонів тварин (орнітофауна, ентомофауна й т. д.). Залежно від місцеперебування тварин розрізняють водяну Ф. (морську, прісноводну) та Ф. суші (грунт., наземну, лісову, степову й т. д.). Розрізняють також Ф. сучасні й викопні. Ф. України представлена бл. 45 Тис. видами тварин. ФЕНбЛИ — орган, сполуки ароматичного ряду; вихідний продукт для виробництва синт. смол та ін. хімікатів. Ф. застосовують також як дезінфіку-ючі, антисептичні засоби, антиоксиданти. Ф. — небезпечні забруднювачі середовища природного. Хронічне отруєння Ф. спричиняє ураження печінки та нирок, впливає на спадковість. ФЕНОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ - спостереження за сезонними явищами в неживій і живій х природі, реєстрація термінів їх перебігу (напр., початку й закінчення безморозного періоду). ФЕНОЛбГІЯ (від гр. phainomena — явище та logos — учення) — наука, що вивчає закономірності перебігу сезонних явищ у природі, пов'язаних зі змінами пір року (терміни настан- ФАКТОРЫ СРЕДИ — орган, и неорган, элементы окружающей среды, обусловливающие изменение состояния биол. системы. ФАУНА (от лат. Fauna — богиня лесов и полей, покровительница животных в римской мифологии) — совокупность всех видов животных, сформировавшаяся исторически . в определенном зоогеогр. р-не суши или акватории или же на всем земном шаре. Понятие «Ф.» применяют и по отношению к отдельным таксонам животных (орнитофауна, энтомофауна и т. д.). В зависимости от местообитания животных различают водную Ф. (морскую, пресноводную) и Ф. суши (почв., наземную, лесную, степную и т. д.). Различают также Ф. современные и ископаемые. Ф. Украины представлена ок. 45 тыс. видами животных. ФЕНОЛЫ — орган, соединения ароматического ряда; исходный продукт для производства синт. смол и др. химикатов. Ф. применяют также в качестве дезинфицирующих, антисептических средств, антиоксидантов. Ф. — опасные загрязнители среды природной. Хроническое отравление Ф. приводит к поражению печени и почек, влияет на наследственность. ФЕНОЛОГИЧЕСКИЕ НАБЛЮДЕНИЯ - наблюдения за сезонными явлениями в неживой и живой природе, регистрация сроков их протекания (напр., начала и окончания безморозного периода). ФЕНОЛОГИЯ (от гр. phainomena — явление и logos — учение) — наука, изучающая закономерности протекания сезонных явлений в природе, связанных со сменами времен года (сро- ня, взаємозв'язок одних явищ з ін. і т. д.), а також причини, що їх зумовлюють. Дані Ф. використовуються в екології ФЕНОТИП (від гр. phaino — являю, виявляю та тип) — сукупність властивостей та ознак організму (зовн. вигляд, особливості фізіології, поведінки та ін.), що склалися на основі взаємодії генотипу з довкіллям. Ф. відображує лише ту частину генотипу, яка реалізується в даних умовах онтогенезу. В процесі розвитку організму Ф. змінюється. ...ФІКАЦІЯ (лат. ...ficatio, від facio — роблю) — частина складних слів, що означає: здійснення, втілення. ФІКОЛбГІЯ — те саме, що й Альгологія. ...ФІЛ, ...ФІЛЬНИЙ, ...ФІЛЬНІСТЬ, ...ФІЛІЯ (від гр. phileo — люблю, philia — дружба, схильність) — частина складних слів, що означає: любов, схильність, прихильність до чогось. ФІЛОГЕНЕЗ (від гр. phylon — рід, плем'я та genesis — походження, виникнення) — істор. розвиток як світу організмів у цілому, так і окремих таксономічних груп: царств, типів, класів, рядів, родин, родів, видів. ФІЛЬТРАТОРИ (від лат. filtrum — букв, повсть) — водяні тварини (багато молюсків, риб, ракоподібних та ін.), котрі добувають їжу шляхом акт. проціджування великої к-сті води, в якій у завислому стані знаходяться планктонні організми та детрит. ки наступления, взаимосвязь одних явлений с др. и т. д.), а также причины, их обусловливающие. Данные Ф. используются в экологии. ФЕНОТИП (от гр. phaino — являю, обнаруживаю и тип) — совокупность свойств и признаков организма (внеш. вид, особенности физиологии, поведения и др.), сложившихся на основе взаимодействия генотипа с окружающей средой. Ф. отражает только ту часть генотипа, которая реализуется в данных условиях онтогенеза. В процессе развития организма Ф. изменяется. ...ФИКАЦИЯ (лат. ...ficatio, от facio — делаю) — часть сложных слов, означающая: осуществление, воплощение. ФИКОЛбГИЯ — то же, что Альгология. ...ФИЛ, ...ФИЛЬНЫЙ, ...ФИЛЬНОСТЬ, ...ФИЛИЯ (от гр. phileo — люблю, philia — дружба, склонность) — часть сложных слов, означающая: любовь, наклонность, расположение к чему-либо. ФИЛОГЕНЕЗ (от гр. phylon — род, племя и genesis — происхождение, возникновение) — истор. развитие как мира организмов в целом, так и отдельных таксономических групп: царств, типов, классов, отрядов, семейств, родов, видов. ФИЛЬТРАТОРЫ (от лат. filtrum — букв, войлок) — водные животные (многие моллюски, рыбы, ракообразные и др.), добывающие пищу путем акт. процеживания большого кол-ва воды, в которой во взвешенном состоянии находятся планктонные ор- Ф. (напр., мідії) відіграють велику роль в очищенні забруднених вод. ...ФЩО)... (від гр. рЬ^оп — рослина) — частина складних слів, що вказує на зв'язок із рослинами або наукою про рослини — ботанікою. Ф1ТОБЁНТОС (від фіто... та бентос), донна флора — сукупність рослин, що живуть на дні водойм (діатомові водорості, ламінарія, зостера, морська капуста та ін.). ФІТОЕКОІНДИКАТОРИ [від фіто..., еко... та індикатор(и)] — рослинні індикатори екол. режимів прир. комплексів. До фітоіндикаційних ознак належать морфол. будова, розміри, життєвість, фенологічний цикл рослин тощо. ФІТОІНДИКАЦІЯ — визначення умов довкілля за характером і станом рос-линності. ФІТОМАСА — загальна маса всіх рослинних організмів, окремих рослин або їхніх груп у будь-якому прир. угрупованні', складова частина біомаси (виражається в тих самих одиницях). ФІТОНЦИДИ [від фіто... та ...цид(и)] — біологічно активні речовини, що виділяються деякими рослинами (цибуля, часник, хрін, сосна, ялівець, цитрусові та ін.) і мають бактерицидні властивості. ФІТОПЛАНКТбН (від фіто... та планктон) — сукупність рослинних організмів, в основному водоростей, які вільно плавають у товщі води. Різноманітність видів, що входять до складу Ф., а також його кількісний склад ганизмы и детрит. Ф. (напр., мидии) играют большую роль в очистке загрязненных вод. ...ФИТ(О)... (от гр. рЬ^оп — растение) — часть сложных слов, указывающая на отношение к растениям или науке о растениях — ботанике. ФИТОБЁНТОС (от фито... и бентос), донная флора — совокупность растений, живущих на дне водоемов (диатомовые водоросли, ламинария, зостера, морская капуста и др.). ФИТОЭКОИНДИКАТОРЫ [от фито..., эко... и индикатор(ы)] — растительные индикаторы экол. режимов прир. комплексов. К фитоиндикационным признакам относятся морфол. строение, размеры, жизненность, фенологический цикл растений и пр. ФИТОИНДИКАЦИЯ — определение условий окружающей среды по характеру и состоянию растительности. ФИТОМАССА — общая масса всех растительных организмов, отдельных растений или их групп в любом естеств. сообществе; составная часть биомассы (выражается в тех же единицах). ФИТОНЦИДЫ [от фито... и ...цид\ы)\ — биологически активные вещества, выделяемые некоторыми растениями (лук, чеснок, хрен, сосна, можжевельник, цитрусовые и др.) и имеющие бактерицидные свойства. ФИТОПЛАНКТбН (от фито... и планктон) — совокупность растительных организмов, в основном водорослей, свободно плавающих в толще воды. Разнообразие видов, входящих в состав Ф., а также его количественный є індикаторами умов довкілля Див. Планктон. ФІТОТРОН (від фіто... та гр. Нігопоб — місцеперебування, осередок) — станція чи камера (або їх комплекс) штучного клімату, що являє собою повністю автоматизовану установку, в якій, регулюючи всі осн. фактори росту й розвитку рослин, можна створити умови для дослідження їхньої життєдіяльності за заданою програмою. ФІТОФАГИ [від фіто... та ...фаг{и)У — рослиноїдні тварини (консументи першого порядку). В разі порушення стабільності екосистеми Ф. (за спала-ху їхньої чисельності) можуть завдати великої шкоди рослинам. ФІТОЦЕНбЗ (від фіто... та ценоз) — сукупність усіх продуцентів біоценозу; стійка сукупність рослинних організмів на порівняно однорідній ділянці, що перебувають у складних взаємозв'язках між собою, з тваринами та довкіллям. Усі Ф. якоїсь місцевості створюють її рослинність. Див. також Рослинне угруповання. ФІТОЦЕНОЛбГІЯ (від фітоценоз та гр. logos — учення) — наука, що вивчає рослинні угруповання (фітоценози). ФЛбРА (від лат. Flora — богиня квітів і весни в римській міфології) — історично складена сукупність усіх видів рослин на певній території [акваторії) чи ділянок рослинності (напр., Ф. України, Карпат, Криму). Розрізняють Ф. окремих континентів, морів, океанів, озер, річок, країн, регіонів і т. д. Ф. України налічує бл. 25 тис. состав являются индикаторами условий окружающей среды. См. Планктон. ФИТОТРОН (от фито... и гр. thronos — местопребывание, средоточие) — станция или камера (либо их комплекс) искусственного климата, представляющая собой полностью автоматизированную установку, в которой, регулируя все осн. факторы роста и развития растений; можно создать условия для исследования их жизнедеятельности по заданной программе. ФИТОФАГИ [от фито... и фаг(и)] — растительноядные животные (консу-менты первого порядка). При нарушении стабильности экосистемы Ф. (при вспышке их численности) могут нанести большой вред растениям. ФИТОЦЕНбЗ (от фито... и ценоз) совокупность всех продуцентов биоценоза; устойчивая совокупность растительных организмов на относительно однородном участке, находящихся в сложных взаимоотношениях между собой, с животными и окружающей средой. Все Ф. какой-либо местности создают ее растительность. См. также Растительное сообщество. ФИТОЦЕНОЛОГИЯ (от фитоценоз и гр. logos — учение) — наука, изучающая растительные сообщества (фито-ценозы). ФЛбРА (от лат. Flora — богиня цветов и весны в римской мифологии) — исторически сложившаяся совокупность всех видов растений на определенной территории (акватории) или участков растительности (напр., Ф. Украины, Карпат, Крыма). Различают Ф. отдельных континентов, морей, океанов, озер, рек, стран, регионов видів рослин, із них майже 4,5 тис. видів вищих (у т. ч. пон. 700 видів лікарських), 800 видів мохоподібних, приблизно 6 тис. видів грибів і водоростей та пон. 1 тис. видів лишайників. ...ФОБ, ...ФОБНИЙ, ... ФОБІЯ (від гр. phфbos — страх, боязнь) — частина складних слів, що означає: нетерпимий, ворожий, противник чогось. ФОН ПРИРОДНИЙ (фр. fond, від лат. fun&us — дно, основа) — прир. конц. або ступінь впливу прир. речовин чи агентів на організми. ФОН РАДІОАКТИВНИЙ - інтенсивність випромінювань іонізуючих на певній території. Ф. р. зумовлений наявністю в земній корі, ґрунті, повітрі, воді, організмах радіоакт. ізотопів прир. й штучного походження, а також радіонуклідів, які безперервно утворюються під час взаємодії космічних променів з ядрами атомів середовища проживання. Останніми десятиріччями внаслідок потрапляння в довкілля відходів радіоактивних підприємств атомної пром-сті, аварій на АЕСФ. р. значно зріс на всій планеті, що позначається на екол. властивостях середовища. ФОН РАДІОАКТИВНИЙ ПРИРОДНИЙ — інтенсивність випромінювань іонізуючих, які утворюються розсіяними в природі численними прир. радіонуклідами, що містяться в земній корі, приземних шарах повітря, ґрунті, воді, рослинах, продуктах харчування, організмах тварин і людини, а також космічних випромінювань. и т. д. Ф. Украины насчитывает ок. 25 тыс. видов растений, из них почти 4,5 тыс. видов высших (в т. ч. св. 700 видов лекарственных), 800 видов мохообразных, примерно 6 тыс. видов грибов и водорослей и св. 1 тыс. видов лишайников. ...ФОБ, ...ФОБНЫЙ, ...ФОБИЯ (от гр. phфbos — страх, боязнь) -— часть сложных слов, означающая: нетерпимый, враждебный, противник чего-либо. ФОН ПРИРОДНЫЙ (фр. fond, от лат. fundus — дно, основание) — естеств. конц. либо степень воздействия прир. веществ или агентов на организмы. ФОН РАДИОАКТИВНЫЙ — интенсивность излучений ионизирующих на определенной территории. Ф. р. обусловлен наличием в земной коре, почве, воздухе, воде, организмах радиоакт. изотопов естеств. и искусственного происхождения, а также радионуклидов, непрерывно образующихся при взаимодействии космических лучей с ядрами атомов среды обитания. В последние десятилетия вследствие попадания в окружающую среду отходов радиоактивных предприятий атомной пром-сти, аварий на АЭС Ф. р. значительно возрос на всей планете, что сказывается на экол. свойствах среды. ФОН РАДИОАКТИВНЫЙ ЕСТЕСТВЕННЫЙ -— интенсивность излучений ионизирующих, создаваемых рассеянными в природе многочисленными прир. радионуклидами, которые содержатся в земной коре, приземных слоях воздуха, почве, воде, растениях, продуктах питания, организмах животных и человека, а также космических излучений. ФОРМАЛЬДЕГІД (від лат. formica — мурашка) — безбарвний газ із різким подразливим запахом; вихідний продукт для одержання синт. смол; використовується для обробки тканин у текстильній пром-сті, як дезінфіку-вальний засіб, як консервант. Міститься в газах вихлопних і тютюновому димі. Ф. здатний спричиняти алергічні р-ції, припускають також його канцероген ність. ФОТО... [від гр. phos (photos) — світло] — частина складних слів, що вказує на зв'язок зі світлом, дією світла. ФОТООКСИДАНТИ (від фото... та гр. oxys — кислий) — загальна назва хім. сполук, що утворюються в атмосфері під впливом сонячного світла з оксидів азоту та вуглеводнів. Ф. уражують систему дихання тварин і людини, поряд з ін. сполуками спричиняють загибель лісів. ФОТОПЕРІОД (від фото... та гр. регіо-dos — обхід, кругообертання) — тривалість світлового періоду доби або штучного освітлення, яка відповідає фізіол. потребам організму на даному етапі розвитку. Ф. — часовий параметр фотоперіодизму. ФОТОПЕРІОДИЗМ — р-ції організмів на співвідношення між довжиною дня й ночі. У тварин Ф. контролює настання й припинення парувального періоду, плодючість, линяння, міграції та ін. Ф. у рослин — потреба в певному співвідношенні світлого й темного періодів доби для переходу до цвітіння. ФОТОСИНТЕЗ (від фото... та гр. synthesis — з'єднання, складання) — утво- ФОРМАЛЬДЕГЙД (от лат. formica — муравей) — бесцветный газ с резким раздражающим запахом; исходный продукт для получения синт. смол; используется при обработке тканей в текстильной пром-сти, в качестве дезинфекцирующего средства, как консервант. Содержится в газах выхлопных и табачном дыме. Ф. способен вызывать аллергические р-ции, предполагают также его канцероген-ность. ФОТО... [от гр. phos (photos) — свет] — часть сложных слов, указывающая на отношение к свету, действию света. ФОТООКСИДАНТЫ (от фото... и гр. oxys — кислый) — общее название хим. соединений, образующихся в атмосфере под влиянием солнечного света из оксидов азота и углеводородов. Ф. поражают систему дыхания животных и человека, наряду с др. соединениями вызывают гибель лесов. ФОТОПЕРЙОД (от фото... и гр. perio-dos — обход, круговращение) — продолжительность светового периода суток или искусственного освещения, соответствующая физиол. потребности организма на данном этапе развития. Ф. — временной параметр фотопериодизма. ФОТОПЕРИОДИЗМ — р-ция организмов на соотношение между длиной дня и ночи. У животных Ф. контролирует наступление и прекращение брачнбго периода, плодовитость, линьки, миграции и др. Ф. у растений — потребность в определенном соотношении светлого и темного периодов суток для перехода к цветению. ФОТОСИНТЕЗ (от фото... и гр. synthesis — соединение, составление) — обрення з простих неорган. сполук (напр., вуглекислого газу й води) складних орган, речовин зеленими рослинами, водоростями та деякими бактеріями з використанням енергії сонячного світла, яка поглинається хлорофілом та ін. фотосинтетично акт. пігментами. В результаті Ф. на Землі щороку утворюється до 200 млрд т сухої орган, речовини (бл. половини припадає на фітопланктон морів та океанів), засвоюється до 200 млрд т вуглекислого газу й виділяється в довкілля 145 млрд т вільного кисню. Гектар зелених насаджень у середньому за 1 год очищує повітря від 8 кг вуглекислого газу. Доросле дерево за добу виділяє 180 л кисню. За рахунок Ф. утворюється 90 % біомаси рослин. ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНА РАДІАЦІЯ (ФАР) -— частина енергії сонячної (в діапазоні довжин хвиль 380...750 нм), яка може використовуватися рослинами для фотосинтезу. Становить бл. 50 % сумарної енергії випромінювання сонячного. ФРЕбНИ, хладони — фторо- та хло-ровмісні ненасичені вуглеводні, що широко застосовуються як хладагенти в холодильній техніці й наповнювачі аерозольних упаковок. Відомо більш як 40 Ф. Вони мають складний механізм впливу на довкілля: досягаючи стратосфери, Ф. руйнуються випромінюванням ультрафіолетовим; атоми хлору, що вивільнюються при цьому, взаємодіють з озоном і знижують його вміст в атмосфері. Ф. також перешкоджають розсіянню випромінювання інфрачервоного Землі в космічний разование из простых неорган, соединений (напр., углекислого газа и воды) сложных орган, веществ зелеными растениями, водорослями и некоторыми бактериями с использованием энергии солнечного света, которая поглощается хлорофиллом и др. фотосинтетически акт. пигментами. В результате i Ф. на Земле ежегодно образуется до 200 млрд т сухого ор-' ган. вещества (ок. половины приходится на фитопланктон морей и океанов), усваивается до 200 млрд т углекислого газа и выделяется в окружающую среду 145 млрд т свободного кислорода. Гектар зеленых насаждений в среднем за 1 ч очищает воздух от 8 кг углекислого газа. Взрослое дерево за сутки выделяет 180 л кислорода. За счет Ф. образуется 95 % биомассы растений. ФОТОСИНТЕТИЧЕСКИ АКТИВНАЯ РАДИАЦИЯ (ФАР) — часть энергии солнечной (в диапазоне длин волн 380...750 нм), которая может использоваться растениями для фотосинтеза. Составляет ок. 50 % суммарной энергии излучения солнечного. ФРЕбНЫ, хладоны — фторо- и хлоро-содержащие ненасыщенные углеводороды, широко применяемые как хладагенты в холодильной технике и наполнители аэрозольных упаковок. Известно более 40 Ф. Они имеют сложный механизм воздействия на окружающую среду: достигая стратосферы, Ф. разрушаются излучением ультрафиолетовым; высвобождающиеся при этом атомы хлора взаимодействуют с озоном и снижают его содержание в атмосфере. Ф. также препятствуют рассеянию излучения простір, що негативно впливає на клімат планети. ФТОР (від гр. phthoros — загибель, руйнування) — газ із їдким запахом та сильною роз'їдаючою дією, надзвичайно реакційно акт., існує тільки у вигляді сполук, переважно мінер, (флюорит, кріоліт та ін.). Підприємства алюмінієвої, цементної шром-сті часто роблять викиди сполук Ф., істотно забруднюючи повітря. Ці забруднення досить токсичні, насамперед для рослин, а також спричиняють подразнення дихальних шляхів, хім. опіки шкіри. ФУНГІЦИДИ [від лат. fungus — гриб та ...цид(и)] — хім. препарати для боротьби з патогенними грибами. инфракрасного Земли в космическое пространство, что негативно влияет на климат планеты. ФТОР (от гр. phthoros — гибель, разрушение) — газ с едким запахом и сильным разъедающим действием, чрезвычайно реакционно акт., существует только в виде соединений, преимущественно минер, (флюорит, криолит и др.). Предприятия алюминиевой, цементной пром-сти часто производят выбросы соединений Ф., существенно загрязняя воздух. Эти загрязнения весьма токсичны, прежде всего для растений, а также вызывают раздражение дыхательных путей, хим. ожоги кожи. ФУНГИЦИДЫ [от лат. fungus — гриб и ...цид(ы)] — хим. препараты для борьбы с патогенными грибами. ХАДАЛЬ — те саме, що й Ультра-абісаль. ХВИЛІ ЖИТТЯ, популяційні хвилі — коливання чисельності особин, що притаманні будь-якій популяції. X. ж. можуть бути сезонними (періодичними), що зумовлені генетично, а також несезонними (аперіодичними), які відбуваються Під впливом факторів абіотичних і факторів біотичних. ХЕМОСИНТЕЗ (від лат. chemia — хімія та гр. synthesis -— з'єднання) — автотрофний тип живлення багатьох видів бактерій, який ґрунтується на засвоєнні вуглекислого газу за рахунок окиснення неорган, сполук без участі світла. Хемосинтезуючим бактеріям (сіркобактерії, нітрифікуючі бактерії, ХАДАЛЬ — то же, что Ультраабиссаль. ВОЛНЫ ЖИЗНИ, популяционные волны — колебания численности особей, присущие любой популяции. В. ж. могут быть сезонными (периодическими), генетически обусловленными, а также несезонными (апериодическими), происходящими под влиянием факторов абиотических и факторов биотических. ХЕМОСИНТЕЗ (от лат. chemia — химия и гр. synthesis — соединение) — автотрофный тип питания многих видов бактерий, основанный на усвоении углекислого газа за счет окисления неорган, соединений без участия света. Хемосинтезирующим бактериям (серобактерии, нитрифицирующие залізобактерії) належить надзвичайно важлива роль у біогеохімічних циклах азоту, сірки та ін. елементів у біосфері. ХЕМОТРбФИ [від лат. сЬетіа — хімія та ...троф(и)] — мікроорганізми, які синтезують орган, речовини з неор-ган. за рахунок окиснення сірководню, аміаку, солей заліза та ін. речовин, що містяться в середовищі — у воді, ґрунті (нітрифікуючі бактерії, водневі, сірко- та залізобактерії). ХИЖАК-ЖЕРТВА — тип біотичних взаємозв'язків між організмами (хижацтво). ХИЖАЦТВО — форма взаємозв'язків між організмами різних видів, з яких один (хижак) поїдає ін. (жертву), на якого спочатку нападає, а потім убиває. X. відіграє важливу роль у регулюванні кількісного складу популяцій. ХІМІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА — комплекс заходів із використанням досягнень агрохім. науки й хім. пром-сті, спрямованих на широке й планомірне застосування хім. засобів і методів для підвищення врожаю, поліпшення властивостей ґрунту та якості с.-г. продукції, підвищення продуктивності тваринництва, захисту господарсько корисних рослин і тварин від шкідників, хвороб і несприятливих умов існування. Порушення технології застосування хімікатів (нітратів, добавок до кормів, пестицидів) призвели до того, що X. с. г. стала надзвичайно небезпечним джерелом забруднення довкілля (ґрунтів, водойм, атмосфери) та с.-г. продуктів. Тому останніми десятиліттями почали переходити до вирощування екобактерии, железобактерии) принадлежит чрезвычайно важная роль в биогеохимических циклах азота, серы и др. элементов в биосфере. ХЕМОТРбФЫ [от лат. сЬепиа — химия и ...троф(ы)] — микроорганизмы, синтезирующие орган, вещества из неорган, за счет окисления сероводорода, аммиака, солей железа и др. веществ, которые содержатся в среде — в воде, почве (нитрифицирующие бактерии, водородные, серо- и железобактерии). ХИЩНИК-ЖЕРТВА - тип биотических взаимоотношений между организмами (хищничество). ХИЩНИЧЕСТВО — форма взаимоотношений между организмами разных видов, из которых один (хищник) поедает др. (жертву), на которого сначала нападает, а затем убивает. X. играет важную роль в регулировании количественного состава популяций. ХИМИЗАЦИЯ СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА — комплекс мероприятий с использованием достижений агрохим. науки и хим. пром-сти, направленных на широкое и планомерное применение хим. средств и методов для повышения урожая, улучшения свойств почвы и качества с.-х. продукции, повышения продуктивности животноводства, защиты хозяйственно полезных растений и животных от вредителей, болезней и неблагоприятных условий существования. Нарушения технологии применения химикатов (нитратов, добавок к кормам, пестицидов) привели к тому, что X. с. х. стала чрезвычайно опасным источником загрязнения окружающей среды (почв, водоемов, атмосферы) и с.-х. продуктов. Поэтому в последние делогічно чистої с.-г. продукції без застосування хім. засобів. ХЛАДбНИ — те саме, що й Фреони. ХЛОР (від гр. сМогоб — блідо-зелений) — жовто-зелений газ із їдким запахом. Використовується для виготовлення розчинників, деяких неор-ган. хімікатів, як акт. речовина у відбілювальних засобах, для очищення та знезараження води (хлорування). X. фтруйний; сильно подразнює слизові оболонки й дихальні шляхи. Наслідки гострого отруєння X. — запалення легень, легеневі кровотечі, набряк легень. ГДК у повітрі — 1 мкг/м3. ХЛОРбВАНІ ВУГЛЕВбДНІ - загальна назва великого класу орган, хім. сполук, до складу яких, крім вуглецю та водню, входить також хлор. X. в. широко застосовуються в пром-сті, в побуті, зокрема як розчинники (напр., чотирихлористий вуглець), засоби захисту рослин (ДДТ, ліндан та ін.). Тому X. в. нині трапляються повсюди в довкіллі: в питній воді, продуктах харчування, повітрі. В організмі людини вони нагромаджуються в головному мозку, печінці, нирках, серці, статевих залозах і спричиняють (попри порівняно низький ступінь токсичності в разі гострого отруєння) хронічні порушення. Зумовлені X. в. захворювання посідають друге місце серед професійних захворювань. Багато X. в. є канцерогенами й, можливо, мутагенами. Особливу проблему становить знищення X. в., напр. використаних розчинників у металообробній сятилетия начали переходить к выращиванию экологически чистой с.-х. продукции без применения хим. средств. ХЛАДбНЫ — то же, что Фреоны. ХЛОР (от гр. сЫогоб — бледно-зеленый) — желто-зеленый газ с едким запахом. Используется для изготовления растворителей, некоторых неорган, химикатов, как акт. вещество в отбеливающих средствах, для очистки и обеззараживания воды (хлорирование). X. ядовит; сильно раздражает слизистые оболочки и дыхательные пути. Последствия острого отравления X. — воспаление легких, легочные кровотечения, отек легких. ПДК в воздухе — 1 мкг/м3. ХЛОРИРОВАННЫЕ УГЛЕВОДОРОДЫ — общее название большого класса орган, хим. соединений, в состав которых, кроме углерода и водорода, входит также хлор. X. у. широко применяются в пром-сти, в быту, в частности в качестве растворителей (напр., четыреххлористый углерод), средств защиты растений (ДДТ, лин-дан и др.). Поэтому X. у. в настоящее время встречаются повсюду в окружающей среде: в питьевой воде, пищевых продуктах, воздухе. В организме человека они накапливаются в головном мозге, печени, почках, сердце, половых железах и приводят (несмотря на сравнительно низкую степень токсичности при остром отравлении) к хроническим нарушениям. Обусловленные X. у. заболевания занимают второе место среди профессиональных заболеваний. Многие X. у. являются канцерогенами и, воз- пром-сті, а також поліхлорованих біфенілів із трансформаторів. ХОЛОДНОКРОВНІ ТВАРИНИ - те саме, що й Пойкілотермні тварини. ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН — здатність рослин без шкоди для їхнього розвитку витримувати тривалий вплив низьких плюсових температур довкілля (від 0 до +10 °С). До холодостійких рослин належать ячмінь, овес, льон та ін. Див. Вид холодостійкий. ХОМІНГ (англ. homing, від home — дім) — інстинкт дому, поведінкова р-ція тварин, що проявляється в прив'язаності їх до території проживання й у прагненні повернутися «додому» (в разі вимушеного переселення). ...ХОР, ...ХОРІЯ (від гр. choreo — йду вперед, просуваюся, поширююся) — частина складних слів, що означає: поширення, місце поширення. ХРЕБЕТ гірський — лінійно витягнута позитивна форма макрорельєфу, обмежена схилами, напрямленими в протилежні боки. Залежно від висоти й напряму X. справляють різний вплив на екол. властивості прилеглих територій. можно, мутагенами. Особую проблему представляет уничтожение X. у., напр. использованных растворителей в металлообрабатывающей пром-сти, а также полихлорированных бифени-лов из трансформаторов. ХОЛОДНОКРОВНЫЕ ЖИВОТНЫЕ - то же, что Пойкилотермные животные. ХОЛОДОУСТОЙЧИВОСТЬ РАСТЕНИЙ — способность растений без ущерба для их развития выдерживать длительное воздействие низких плюсовых температур окружающей среды (от 0 до + 10 °С). К холодоустойчивым растениям относятся ячмень, овес, лен и др. См. Вид холодоустойчивый. ХОМИНГ (англ. homing, от home — дом) — инстинкт дома, поведенческая р-ция животных, проявляющаяся в привязанности их к территории проживания и в стремлении вернуться «домой» (в случае вынужденного переселения). ...ХОР, ...ХОРИЯ (от гр. choreo — иду вперед, продвигаюсь, распространяюсь) — часть сложных слов, означающая: распространение, место распространения. ХРЕБЕТ горный — линейно вытянутая положительная форма макрорельефа, ограниченная склонами, направленными в противоположные стороны. В зависимости от высоты и направления X. оказывают различное влияние на экол. свойства прилегающих территорий. ЦАРСТВО в біології — найвища таксономічна категорія в системі організмів, офіційно визнана Міжнар. кодексами ботан. та зоологічної номенклатур, а також Міжнар. кодексом номенклатури бактерій. У біогеографії Ц. — найвищий ранг флористичного й фауністичного районування суші та Світового океану. Від стародавніх часів усі організми поділяли на два Ц.: рослини й тварини. Нині вважають за необхідне виділити таксони вищого рангу, ніж Ц., — надцар-ства: прокаріоти й еукаріоти. Надцар-ство прокаріот включає в себе два Ц.: архебактерії та бактерії; надцарство еукаріот — три Ц.: гриби, рослини й тварини. ЦАРСТВО в биологии — высшая таксономическая категория в системе организмов, официально признанная Междунар. кодексами ботан. и зоологической номенклатур, а также Междунар. кодексом номенклатуры бактерий. В биогеографии Ц. — высший ранг флористического и фаунистиче-ского районирования суши и Мирового океана. С древних времен все организмы делили на два Ц.: растения и животные. Сегодня считают необходимым выделить таксоны более высокого ранга, чем Ц., — надцарства: прокариоты и эукариоты. Надцарство прокариот включает в себя два Ц.: ар-хебактерии и бактерии; надцарство эукариот — три Ц.: грибы, растения и животные. «цвітіння» води «ЦВІТІННЯ» ВОДИ — прир. явище, що зовні проявляється в зміні забарвлення й прозорості води у водоймах унаслідок інтенсивного розмноження мікроскоп, водоростей. Слабке та помірне «Ц.» в. корисне (водорості поглинають із води розчинені в ній орган, й неорган. сполуки, насичують її киснем, слугують їжею для водяних тварин). Інтенсивне «Ц.» в. (т. з. забруднення біологічне) значно погіршує умови проживання у водоймах, особливо кисневий режим, негативно впливає на якість води й біол. продуктивність водойми. Осн. причина надмірного «Ц.» в. — порушення екологічної рівноваги у водних екосистемах унаслідок впливу факторів антропогенних та прир., серед яких найбільшої шкоди завдає надходження у водойми орган, забруднювачів і синт. мийних засобів. ЦЕЗІЙ-137 — найнебезпечніший радіонуклід, період напіврозпаду якого становить ЗО років. Бета-розпад супроводжується гамма-випромінюванням. ЦЕНбЗ (від гр. коіпоз — разом, спільно, гуртом) — будь-яке біотичне угруповання. Розрізняють зооценози, фітоценози, мікробоценози. Зазвичай термін «Ц.» замінюють терміном біоценоз. ЦЕНОФІЛИ [від ценоз та ...філ(и)] — види, з популяцій яких складаються стабільні біоценози. Вони здебільшого високоспеціалізовані до існування в певних типах біогеоценозів, тобто екологічно та еволюційно непластичні. ЦЕНОФОБИ [від ценоз та ...фоб(и)] — види, що беруть участь у ранніх сук- «ЦВЕТЁНИЕ» ВОДЫ — прир. явление, внешне проявляющееся в изменении окраски и прозрачности воды в водоемах вследствие интенсивного размножения микроскоп, водорослей. Слабое и умеренное «Ц.» в. полезно (водоросли поглощают из воды растворенные в ней орган, и неорган, соединения, насыщают ее кислородом, служат пищей для водных животных). Интенсивное «Ц.» в. (т. н. загрязнение биологическое) значительно ухудшает условия обитания в водоемах, особенно кислородный режим, отрицательно влияет на качество воды и биол. продуктивность водоема. Осн. причина чрезмерного «Ц.» в. — нарушение экологического равновесия в водных экосистемах вследствие влияния факторов антропогенных и прир., среди которых наибольший вред причиняет поступление в водоемы орган, загрязнителей и синт. моющих средств. ЦЕЗИЙ-137 — опаснейший радионуклид, период полураспада которого составляет 30 лет. Бета-распад сопровождается гамма-излучением. ЦЕНбЗ (от гр. котоз — совместно, вместе, Сообща) — любое бионическое сообщество. Различают зооценозы, фи-тоценозы, микробоценозы. Обычно термин «Ц.» заменяют термином биоценоз. ЦЕНОФЙЛЫ [от ценоз и ...фил(ы)] — виды, из популяций которых состоят стабильные биоценозы. Они в большинстве случаев высокоспециализи-рованы к существованию в определенных типах биогеоценозов, т. е. экологически и эволюционно непластичные. ЦЕНОФОБЫ [от ценоз и ...фоб(ы)] — виды, участвующие в ранних сукцес- циклон цесіях і характеризуються високою екологічною валентністю, малоспеціа-лізовані й не трапляються в зрілих біогеоценозах. ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis — громадянський) — 1) у широкому розумінні — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; синонім культури, сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства (античні Ц., сучасні Ц.); етап суспільного розвитку, що прийшов на зміну варварству. ...ЦИД, ...ЦИДНИЙ (від лат. caedo — вбиваю) — частина складних слів, яка означає: речовина (процес, дія), що вбиває, знищує. ЦИКЛ БІОГЕОХІМІЧНИЙ - те саме, що й Кругообіг речовин біогеохімічний. ЦИКЛ РОЗВИТКУ — те саме, що й Життєвий цикл. ЦИКЛІЧНІСТЬ (від гр. kyklos - круг) -закономірне повторення процесів у середовищі абіотичному (напр., Ц, коливань земної кори, припливи й відпливи, циркуляція атмосфери, води в океанах і т. д.). ЦИКЛОН (від гр. kyklon — той, що обертається) — обл. пониженого тиску в атмосфері, охоплена вихровим рухом повітряних мас, що обертаються проти годинникової стрілки в Пн. півкулі й за нею — в Пд. Діаметр цієї обл. становить від кількох сотень до кількох тисяч кілометрів, швидкість переміщення — ЗО...40, іноді — пон. 80 км/год. Ц. супроводжується тривалими й рясними опадами атмосферними. Ц. — важливий (іноді деструксиях и характеризующиеся высокой экологической валентностью, мало-специализированы и не встречаются в зрелых биогеоценозах. ЦИВИЛИЗАЦИЯ (от лат. civilis — гражданский) — 1) в широком понимании — любая форма существования живых существ, наделенных разумом; 2) синоним культуры, совокупность материальных и духовных достижений общества (античные Ц., современные Ц.); 3) этап общественного развития, пришедший на смену варварству. ...ЦИД, ...ЦИДНЫЙ (от лат. caedo — убиваю) — часть сложных слов, означающая: вещество (процесс, действия), которое убивает, уничтожает. ЦИКЛ БИОГЕОХИМЙЧЕСКИЙ - то же, что Круговорот веществ биогеохимический. ЦИКЛ РАЗВИТИЯ — то же, что Жизненный цикл. ЦИКЛИЧНОСТЬ (от гр. kyklos — круг) — закономерное повторение процессов в среде абиотической (напр., Ц. колебаний земной коры, приливы и отливы, циркуляция атмосферы, воды в океанах и т. д.). ЦИКЛОН (от гр. kyklon — вращающийся) — обл. пониженного давления в атмосфере, охваченная вихревым движением воздушных масс, вращающихся против часовой стрелки в Сев. полушарии и по ней — в Юж. Диаметр этой обл. составляет от нескольких сотен до нескольких тысяч километров, скорость перемещения — 30...40, иногда — св. 80 км/ч. Ц. сопровождается продолжительными и обильными осадками атмосфер- тивний) фактор екологічний; може спричинити значні руйнування, людські жертви; завдає великої шкоди довкіллю. ЦІЛИНА — вкрита переважно прир., трав'янистою рослинністю земля, яка ніколи або тривалий час не розорювалася; характеризується високою родючістю ґрунту. ЦІНА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ - екон., соц.-екон., культурна вартість ресурсів, що визначається сумою екон. и позаекон. оцінок, які базуються переважно на затратах різної к-сті праці щодо обмежених ресурсів природних різних якості й місцезнаходження. ЦУНАМІ (яп.) — хвилі великої довжини, що утворюються в морях та океанах унаслідок підводних землетрусів або вивержень вулканів на морському дні чи поблизу берегів. Швидкість поширення Ц. — 50... 100 км/год, висота хвиль біля узбережжя — 10...50 м. Ц. супроводжується катастрофічними руйнуваннями на узбережжі. ными. Ц. — важный (иногда деструктивный) фактор экологический; может повлечь за собой значительные разрушения, человеческие жертвы; наносит большой вред окружающей среде. ЦЕЛИНА — покрытая преимущественно естеств. травянистой растительностью земля, которая никогда или длительное время не распахивалась; характеризуется высоким плодородием почвы. ЦЕНА ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ -экон., соц.-экон., культурная стоимость ресурсов, определяемая суммой экон. и внеэкон. оценок, которые основываются преимущественно на затратах разного кол-ва труда относительно ограниченных ресурсов природных разных качества и местонахождения. ЦУНАМИ (яп.) — волны большой длины, образующиеся в морях и океанах вследствие подводных землетрясений или извержений вулканов на морском дне или вблизи берегов. Скорость распространения Ц. — 50... 100 км/ч, высота волн у побережья — Л0...50 м. Ц. сопровождается катастрофическими разрушениями на побережье. ЧЕРВОНА(І) КНЙГА(И) - список видів рідкісних і видів, що зникають, тварин і рослин, які потребують охорони. Ч. к. — офіційні документи неурядових міжнар. і нац. адмін. орг-цій, що містять систематизовані відомості про тварин і рослин світу або окремих регіонів, стан яких викликає побоювання за їхнє майбутнє. На підставі Ч. к. розробляють наук, й практичні заходи, спрямовані на збереження, охорону, відтворення й рац. використання цих видів. Першу Міжнар. Ч. к. було видано МСОП у 1966 р. Вже вийшло 5 томів. Робота над книгою триває. Види, занесені до Міжнар. Ч. к., мають охорогіятися на території всіх без винятку держав. Види, які потребують охорони в межах певної країни, вносять до Нац. Ч. к. КРАСНАЯ(ЫЕ) КНЙГА(И) — список видов редких и видов исчезающих животных и растений, требующих охраны. К. к. — официальные документы неправительственных междунар. и нац. админ. орг-ций, содержащие систематизированные сведения о животных и растениях мира или отдельных регионов, состояние которых вызывает опасение за их будущее. На основании К. к. разрабатываются науч. и практические мероприятия, направленные на сохранение, охрану, воспроизводство и рац. использование этих видов. Первая Междунар. К. к. была издана МСОП в 1966 г. Уже вышло пять томов. Работа над книгой продолжается. Виды, занесенные в Междунар. К. к., должны охраняться на территории всех без исключения 12 345 окремих держав. Крім видів, занесених до Міжнар. Ч. к., до Нац. Ч. к. включають і такі, які мають значну чисельність і поширені в ін. регіонах планети, але є видами рідкісними або видами, що зникають, у даній країні. Види, що потребують охорони на те-риторії країн Європи, вносять до Європейського Червоного списку видів. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ - держ. документ, що характеризує сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення, й містить заходи щодо їх збереження, охорони та науково обґрунтованого відтворення. Положення про Ч. к. У. затверджено в 1992 р. відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». До Ч. к. У. заносяться види тварин і рослин, які пост, чи тимчасово проживають у прир. умовах на території України або в межах її територіальних вод. Ч. к. У. вперше було видано в 1980 р.; в незалежній Україні здійснено ще два випуски, присвячені видам рідкісним і видам, що зникають: тварин (1994), а також рослин і грибів (1996). Про кожний вид, занесений до Ч. к. У., наведено такі дані: характерні риси будови, поширення, екол. особливості/ чисельність, ужиті або заплановані заходи охорони тощо. До Ч. к. У. внесено 409 видів судинних рослин, 28 — мохоподібних, 17 — водоростей, 27 — лишайників і 30 — грибів; 382 види тварин: гідроїдні поліпи — 2, круглі черви — 2, кільчасті черви — 7, ракогосударств. Виды, нуждающиеся в охране в пределах определенной страны, вносятся в Нац. К. к. отдельных государств Кроме видов, занесенных в Междунар. К. к., в Нац. К. к. включаются и такие, которые имеют значительную численность и распространены в др. регионах планеты, но являются видами редкими или видами исчезающими в данной стране. Виды, требующие охраны на территории стран Европы, вносятся в Европейский Красный список видов. КРАСНАЯ КНИГА УКРАИНЫ - гос. документ, характеризующий современное состояние видов животных и растений Украины, находящихся под угрозой исчезновения, и содержащий мероприятия по их сохранению, охране и научно обоснованному воспроизводству. Положение о К. к. У. утверждено в 1992 г. в соответствии с Законом Украины «Об охране окружающей природной среды». В К. к. У. заносятся виды животных и растений, пост, или временно обитающих в ес-теств. условиях на территории Украины или в пределах ее территориальных вод. К. к. У. впервые была издана в 1980 г.; в независимой Украине осуществлены еще два выпуска, посвященные видам редким и видам исчезающим: животных (1994), а также растений и грибов (1996). О каждом виде, занесенном в К. к. У., приведены такие данные: характерные черты строения, распространение, экол. особенности, численность, предпринятые или планируемые мероприятия охраны и пр. В К. к. У. внесено 409 видов сосудистых растений, 28 — мохообразных, 17 — водорослей, 27 — лишайников и 30 — грибов; 382 вида подібні — 26, павукоподібні — 2, багатоніжки — 3, комахи — 173, молюски — 12, круглороті — 2, риби — 32, земноводні — 5, плазуни —* 8, птахи — 67, ссавці — 41. Види, занесені до Ч. к. У., залежно від стану їхніх популяцій та ступеня загрози^їх зникнення, поділено на такі категорії: зниклі (види, не виявлені в дикій природі після неодноразових пошуків, проведених у місцях їхнього можливого проживання); такі, що зникають (види, які перебувають під загрозою зникнення, збереження яких малоймовірне, якщо триватиме вплив факторів, котрі негативно позначаються на стані їхніх популяцій); уразливі (види, які в недалекому майбутньому можуть бути віднесені до категорії видів, що зникають, якщо не вжити екстрених заходів для їх збереження); рідкісні (види, яким нині не загрожує зникнення, хоча внаслідок їхньої незначної чисельності або обмеженого ареалу така загроза може виникнути через несприятливі зміни середовища проживання); невизначені (види маловідомі, які, вочевидь, потребують охорони, але відсутність достовірної інформації про них не дає змоги оцінити стан їхніх популяцій); відновлені (види, стан популяцій яких, завдяки вжитим заходам охорони, не викликає занепокоєння, проте вони не підлягають використанню й потребують пост, контролю). животных: гидроидные полипы — 2, круглые черви — 2, кольчатые черви — 7, ракообразные — 26, паукообразные — 2, многоножки — 3, насекомые — 173, моллюски — 12, круглоротые — 2, рыбы — 32, земноводные — 5, пресмыкающиеся — 8, птицы — 67, млекопитающие — 41. Виды, занесенные в К. к. У., в зависимости от состояния их популяций и степени угрозы их исчезновения, разделены на такие категории: исчезнувшие (виды, не выявленные в дикой природе после неоднократных поисков, проведенных в местах их возможного обитания); исчезающие (виды, находящиеся под угрозой исчезновения, сохранение которых маловероятно, если будет продолжаться воздействие факторов, отрицательно влияющих на состояние их популяций); уязвимые (виды, которые в недалеком будущем могут быть отнесены к категории видов исчезающих, если не предпринять экстренных мероприятий для их сохранения); редкие (виды, которым в настоящее время не угрожает исчезновение, хотя вследствие их незначительной численности или ограниченного ареала такая угроза может возникнуть из-за неблагоприятных изменений среды обитания); неопределенные (виды малоизвестные, очевидно, требующие охраны, но отсутствие достоверной информации о них не позволяет оценить состояние их популяций); восстановленные (виды, состояние популяций которых, благодаря принятым мерам охраны, не вызывает обеспокоенности, однако они не подлежат использованию и требуют пост, контроля). ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ — к-сть особин, які належать до однієї популяції, на даній території або в даному об'ємі. Ніколи не буває пост, і, як правило, залежить від співвідношення інтенсивності розмноження, народжуваності та смертності. «ЧОРНИЙ СПИСОК» — міжнар. перелік видів рослин і тварин, які зникли з лиця Землі, починаючи з 1600 р. Підставою для введення певного виду до «Ч. с.» є відсутність достовірних відомостей про його існування принаймні протягом останніх 50 років. ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА - див. Аварія на ЧАЕС. ЧУТЛИВІСТЬ — здатність організму реагувати на зміни факторів внутр. і зовн. середовища. Характеризується порогом відчуття: чим нижчий поріг, тим вища Ч. ЧИСЛЕННОСТЬ ПОПУЛЙЦИИ - кол-во особей, относящихся к одной популяции, на данной территории или в данном объеме. Никогда не бывает пост. И, как правило, зависит от соотношения интенсивности размножения, рождаемости и смертности. «ЧЁРНЫЙ СПИСОК» — междунар. перечень видов растений и животных, которые исчезли с лица Земли, начиная с 1600 Г. Основанием для введения определенного вида в «Ч. с.» является отсутствие достоверных сведений о е^о существовании по крайней мере на рротяжении последних 50 лет. ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ КАТАСТРОФА - см. Авария на ЧАЭС. ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ — способность организма реагировать на изменения факторов внутр. и внеш. среды. Характеризуется порогом ощущения: чем ниже порог, тем выше Ч. ШЁЛФОРДА ЗАКОН, толерантності закон — екол. закон, згідно з яким фактором лімітувальним процвітання будь-якого організму (виду) в даному місцеперебуванні може бути як мінімум (Лібіха закон), так і максимум фактора екологічного, діапазон між якими визначає толерантність (витривалість) організму до даного фактора. Ступінь толерантності організмів в екології зазвичай позначають за допомогою префіксів: «еври...ь — широкий та «стено...» — вузький (напр., еврибіонти, стенобіонти). ШЕЛЬФ (англ. shelf), материкова обмілина — поверхня та надра дна Світового океану до глибини 200 м, які примикають до берегів у межах кордонів морської держави. Природні ба- ШЁЛФОРДА ЗАКОН, толерантности закон — экол. закон, согласно которому фактором лимитирующим процветания любого организма (вида) в данном местообитании может быть как минимум (Либиха закон), так и максимум фактора экологического, диапазон между которыми определяет толерантность (выноблнвость) организма к данному фактору. Степень толерантности организма в экологии обычно обозначая^ с помощью приставок: «эври...» — широкий и «стено...» — узкий (напр., эврибионты, стенобионты). ШЕЛЬФ (англ. бЬєіО, материковая отмель — поверхность и недра дна Мирового океана до глубины 200 м, примыкающие к берегам в пределах границ морского государства. Природные гатства та ресурси мінеральні Ш. є власністю відповідної держави. Для континентальних Ш. характерна висока біол. продуктивність, зумовлена підвищеною освітленістю та дрогрі-ванням води. ШКОДА —- умовне поняття, фактичні або ймовірні екон., соц. або екол. втрати внаслідок певних подій, явищ, у т. ч. забруднення середовища природного, діяльності живих істот (напр., Ш. від гризунів, забруднень хімічних і т. д.). ШТАМ (нім. Stamm — стовп, плем'я, рід) — чиста культура мікроорганізмів одного виду, виділена з будь-якого середовища. Різні Ш. одного виду, виділені з різних середовищ або з одного середовища в різний час, можуть відрізнятися, напр. чутливістю до антибіотиків, випромінювання ультрафіолетового й т. д. ШУМ — одна з форм забруднення фізичного (хвильового) довкілля, адаптація до якого практично неможлива. Ш. — стресовий фактор, що спричиняє погіршення слуху аж до глухоти. У зв'язку з цим сьогодні Ш. розглядається як небезпечний забруднювач біосфери. До джерел Ш. належать усі види транспорту (80 % генерованого Ш.), машини та механізми, пром. об'єкти й т. д. В людини шумове подразнення є однією з причин безсоння, а тривалий вплив Ш. спричиняє різке зниження працездатності, захворювання органів слуху, нервової, ендокринної, серцево-судинної систем. богатства и ресурсы минеральные Ш. являются собственностью соответствующего государства. Для континентальных Ш, характерна высокая биол. продуктивность, обусловленная повышенной освещенностью и прогреванием воды. ВРЕД — условное понятие, фактические или вероятные экон., соц. или экол. потери вследствие определенных событии, явлений, в т. ч. загрязнения среды природной, деятельности живых существ (напр., В. от грызунов, загрязнений химических и т. д.). ШТАММ (нем. Stamm — столб, племя, род) — чистая культура микроорганизмов одного вида, выделенная из любой среды. Разные Ш. одного вида, выделенные из разных сред или из одной среды в разное время, могут отличаться, напр. чувствительностью к антибиотикам, излучению ультрафиолетовому и т. д. ШУМ — одна из форм загрязнения физического (волнового) окружающей среды, адаптация к которому практически невозможна. Ш. — стрессовый фактор, приводящий к ухудшению слуха вплоть до глухоты. В связи с этим в настоящее время Ш. рассматривается как опасный загрязнитель биосферы. К источникам Ш. относятся все виды транспорта (80 % генерируемого Ш.), машины и механизмы, пром. объекты и т. д. У человека шумовое раздражение является одной из причин бессоницы, а длительное воздействие Ш. вызывает резкое снижение трудоспособности, становится причиной заболеваний органов слуха, нервной, эндокринной, сердечно-сосудистой систем. ЮНЕП (UNЕР — United Nations Environment Programme) — див. Програма Організації Об'єднаних Націй із довкілля. ЮНЕСКО (UNESKO — United Nations Educationals, Scientific and Cultural Organization) — див. Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки й культури. ЮНІСЕФ (UNISEF — United Nations Children's Emergency Fund) — див. Надзвичайний фонд допомоги дітям при 00Н ЮНЕП (UNEP — United Nations Environment Programme) — см, Программа Организации Объединенных Наций по окружающей среде. ЮНЕСКО (UNESKO — United Nations Educational Scientific and Cultural Organization) — см. Организация Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры. ЮНИСЕФ (UNISEF — United Nations Children's Emergency Fund) — см. Чрезвычайный фонд помощи детям при ООН. Явище взаємодії екологічних ФАКТОРІВ — оптимум та границі толерантності організмів щодо буДь-якого фактора середовища можуть зміщатися в певний бік залежно від того, 3 якою силою і в якій комбінації діють ін. фактори. - ДДЕРНА ВІЙНА — війна із застосуванням ядерної зброї, яка може мати непередбачені катастрофічні наслідки планетарного масштабу: масове радіаційне ураження біотичних компонентів усіх екосистем, руйнування озонового шару, зміни погоди й клімату в цілому, радіац. та екол. властивостей тропосфери тощо. Екол. наслідки такої війни призведуть до знищення цивілізації. Народи світу не повинні ЯВЛЕНИЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ г- оптимум и пределы толерантности организмов относительно любого фактора среды могут смещаться в определенную сторону в зависимости оттого, с какой силой и в какой комбинации действуют др. факторы. >

ДДЕРНАЯ ВОЙНА — война с применением ядерного оружия, которая может иметь
непредвиденные катастрофические последствия планетарного масштаба:
массовое радиационное поражение биотических компонентов всех экосистем,
разрушение озонового слоя, изменение погоды и климата в целом, радиац. и
экол. свойств тропосферы и пр. Экол. последствия такой войны приведут к
уничтожению

допускати будь-яких воєн, тим паче ядерних.

ддерна енергія — те саме, що й Атомна енергія.

ддерний вибух — те саме, що й Атомний вибух.

якість життй — суб’єктивний показник задоволеності особини довкіллям. я.
ж. розглядається в прир., прир.-соц. та соц.-екон. аспектах. Цей
показник має важливе значення в демографічних процесах (напр., за
низької я. ж., як правило, збільшується народжуваність).

Якість природного середовища — стан прир. і перетворених людиною
екосистем, що зберігає їхню здатність до пост, обміну речовин та енергії
й відтворення життя. в прир. екосистемах я. п. с. забезпечується дією
законів розвитку природи, в перетворених — дотриманням міри
відповідності довкілля потребам організмів та екол. інтересам
суспільства.

ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – ступінь відповідності якісних показників прир. умов
потребам людини або ін. організмів.

ЙРУС — структурна частина фітоценозу, відокремлена від ін. не лише
морфологічно, флористично, екологічно, а й фітоценотично.

ЯРУСНІСТЬ — вертикальне розшарування рослинних угруповань на структурні
частини — яруси. Розрізняють надземну й підземну Я. Надземна Я.
визначається розшаруванням надцивилизации. Народы мира не должны
допускать любые войны, тем более ядерные.

ДДЕРНАЯ ЭНЕРГИЯ — то же, что

Атомная энергия.

ДДЕРНЫЙ ВЗРЙВ — то же, что Атомный взрыв.

КАЧЕСТВО ЖИЗНИ — субъективный показатель удовлетворенности особи
окружающей средой. К. ж. рассматривается в прир., прир.-соц. и
соц.-экон. аспектах. Этот показатель имеет важное значение в
демографических процессах (напр., при низком К. ж., как правило,
увеличивается рождаемость).

КАЧЕСТВО ПРИРОДНОЙ СРЕДИ -состояние естеств. и преобразованных человеком
экосистем, сохраняющее их способность к пост, обмену веществ и энергии и
воспроизводству жизни. В естеств. экосистемах К. п. с. обеспечивается
действием законов развития природы, в преобразованных — соблюдением меры
соответствия окружающей среды потребностям организмов и экол. интересам
общества.

КАЧЕСТВО СРЕДИ — степень соответствия качественных показателей прир.
условий потребностям человека или др. организмов.

ЙРУС — структурная часть фитоценоза, обособленная от др. не только
морфологически, флористически, экологически, но и фитоценотически.

ЙРУСНОСТЬ — вертикальное расслоение растительных сообществ на
структурные части — ярусы. Различают надземную и подземную Я. Надземная
Я. определяется расслоени

земних частин різних видів рослин за висотою, а підземна —
взаємороз-ташуванням кореневих систем за глибиною проникнення в ґрунт.
Найчіткіше Я. проявляється в лісах помірної зони, де розрізняються
деревинний, чагарниковий, трав’яний, моховий або лишайниковий надземні
яруси та кілька ярусів кореневої системи.

ем надземных частей разных видов растений по высоте, а подземная —
взаиморасположением корневых систем по глубине проникновения в почву.
Наиболее четко Я. проявляется в лесах умеренной зоны, где различаются
древесный, кустарниковый, травяной, моховый или лишайниковый надземные
ярусы и несколько ярусов корневой системы.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Биологический энциклопедический словарь. — 2-е изд. — M.: Сов. энцикл.,
1989. — 864 с. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С, Костіков І. Ю. Основи
екології. — К.: Либідь, 2004. — 408 с.

*Білявський Г. О., Фурдуй Р. С, Костіков І. Ю. Основи екологічних знань.
— К.: Либідь, 2000. – 336 с.

Біологічний словник / За ред. К. М, Ситника, О. П. Топачевського. — 2-ге
вид. — К.: Голов, ред. У РЕ, 1986. – 679 с.

Будыко М. И. Глобальная экология. — М.: Мысль, 1977. — 327 с. Вернадский
В. И. Биосфера. — М.: Мысль, 1967. — 376 с.

Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука,
1991. — 271 с. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. — М.:
Наука, 1988. — 519 с. Гідролого-екологічний тлумачний словник / А. В.
Яцик, О. Д. Антонов, М. В. Корбутяк та ін. — К.: Урожай, 1995. — 155 с.

Голубець M. А. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Полл і, 1997. — 256
с. Горышина Т. К. Экология растений. — М.: Высш. шк., 1979. — 368 с.
Дажо Р. Основы экологии. — М.: Прогресс, 1975. — 416 с.

Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Молд.
сов. энцикл., 1989. – 408 с.

Екологія I M. M. Мусієнко, О. В. Брайон, В. В. Серебряков та ін. — К.:
Візаві, 2003. — 278 с.

Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998. — 248 с.

Киреев Д. М. Эколого-географические термины в лесоведении:
Словарь-справочник. — Новосибирск: Наука, 1984. — 181 с.

Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.:
Урожай, 1987. — 147 с.

Культиасов П. М. Экология растений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. —
384.

Мазур И. И., Молдованов О. Я. Введение в инженерную экологию. — М.:
Наука, 1989. — 375 с.

Миркин Б. М., Розенберг Г С. Толковый словарь современной фитоценологии.
— М.: Наука, 1983. – 130 с.

Мусієнко Л/. Л/., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія. Охорона
природи: Словник-довідник. — К.: Знання, 2002. — 550 с.

Мусієнко M. M. Фотосинтез. — К.: Вища шк., 1995. — 246 с.

Надточій П. П., Вольвач Ф. В., Ирмашенко В. Г. Екологія грунту та його
забруднення. — К.: Аграрна наука, 1997. — 285 с.

Одум Ю. Экология: В 2 т. — М.: Мир, 1986. Т. 1—2.

Охрана ландшафтов: Толковый словарь. — М.: Прогресс, 1982. — 270 с.

Пианка Э. Эволюционная экология. — М.: Мир, 1981. — 400 с.

Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. — М.: Мысль, 1990.
— 637 с.

Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с
охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.

Словарь ботанических терминов / Под. ред. И. А. Дудки. — К.: Наук,
думка, 1984. — 308 с.

Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В.
Гордецкий и др. — К.: Наук, думка, 1994. — 663 с.

Словарь физиологических терминов. — М.: Наука, 1987. — 446 с.

Советский энциклопедический словарь. — М.: Сов. энцикл., 1984. — 1600 с.

Сытник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана
природы. — К.: Наук, думка, 1987. — 523 с.

Терминологический словарь по загрязнению атмосферного воздуха. —
Копенгаген: ВОЗ, 1982. – 156 с.

Український радянський енциклопедичний словник: У 3 т. — 2-ге вид. — К.:
УРЕ, 1986— 1987. Т. 1-3.

Філософія ноосфери / М. О. Булатов, К. С. Малеев, В. П. Загороднюк та
ін. — К.: Наук, думка, 1995. — 150 с.

Чернова Н. М., Вылова А. М. Экология. — 2-е изд. — М.: Просвещение,
1988. — 272 с. Экологическая антология. — М., 1992. — 267 с.

Экология и экономика / Под ред. К* М. Сытника. — К.: Политиздат Украины,
1986. — 308 с.

Энциклопедический словарь-справочник. Окружающая среда. — М.: Прогресс,
1993. — 594 с

предметный указатель

а

А…, ан… 15 Абиосфера 15 Абиотический 15 Абиссаль 15 Аборигенная
флора 16 Аборигенные растения 16 Аборигены 16 Абразия 16

Авария экологическая 16 – на ЧАЭС 17

Авиафауна — см. Орнитофауна Авто…, ауто… 17 Автотрофия 18

Автотрофы (организмы автотрофные) 18 Автохория 18 Автохтоны 19
Агломерация 19 Агро… 19

Агробиогеоценоз (агроэкосистема) 19 Агробиоценоз 19 Агрокультура 20

Агроландшафт (ландшафт агрокультур*

ный) 20 Агросфера 21 Агрофитоценоз 21 Агрохимикаты 21 Агроценоз (21

Агроэкология (экология сельскохозяйственная) 20

Агроэкосистема — см. Агробиогеоценоз Адаптация 22

биологическая 22

морфологическая 22

популяционная 22

растений 23

физиологическая 23

хроматическая 23

экспериментальная — см. Акклимация Адаптивный потенциал вида 23
Адвентивность 23

Азотобактерии 26 Азотфиксация 26 Акарициды 26 Аквакультура 26 Акватория
26 Акклиматизация 27

Акклимация (адаптация экспериментальная) 27 Аккумуляция 27

загрязнителей организмами 28

радиоактивных веществ в биосфере 28 Алармизм 28

Алкалоиды 29 Аллелогония 28 Аллелопатия 28 Аллена правило 29 Аллергены
29 Аллергия 29 Аллохория 30

Аллохтоны (виды местные) 30 Альбедо 30

Альгология (фикология) 30

Альпийские луга (матты) 31

Альтернативное земледелие 31

Альтернативные источники энергии 31

Аменсализм 32

Аммиак 32

Аммонификация 32

Анабиоз 32

Анаболизм 33

Анализ сообщества 34

Анаэробы (организмы анаэробные) 33

факультативные 33 Анемофилия 34 Анемохория 34

Антагонизм в биологии 34 Антибиотики 34 Антидоты 34 Антисептики 35
Антициклон 35 Антропо… 35 Антропогенез 35 Антропогенная нагрузка 35
Антропогенное воздействие 35 Антропохория 36 Антропоцентризм 36
Арборетум — см. Дендрарий

Б

Бактерии 42 Бактерициды 42 Баланс водный 43

тепловой 43

экологических компонентов 43 Барохория — см. в ст. Автохория Батиаль 43

Безотходное производство 44 Бензол 44 Бензпирен 44 Бенталь 45

Бентос (организмы бентосные) 45 Бергмана правило 45 Био… 45

Ареал 36 Аридность 36 Асбест 25 Ассимиляция 37 Ассоциация растительная
37 Атмосфера Земли 37

Атмосферные осадки — см. Осадки атмосферные

Атмосферный воздух — см. Воздух атмосферный

фактор — см. Фактор атмосферный Атолл 39

Атомная электростанция (АЭС) 39

энергия (ядерная энергия) 40 Атомный взрыв (ядерный взрыв) 40
Аутэкология (экология видов) 41 Ацидофилы (организмы ацидофильные) 41
Аэрация 24

Аэро… 24 Аэробионты 24 Аэробиосфера 24

Аэробы (организмы аэробные) 24

факультативные 24 Аэрозоли 24 Аэрофиты 25

АЭС — см. Атомная электростанция

Биоаккумуляция 45 Биогаз 46

Биогенетический закон 46 Биогенные вещества 46

факторы — см. Факторы биогенные

элементы 46

Биогеографическое районирование 47 Биогеография 47 Биогеосфера 47

Биогеохимический цикл — см. Круговорот

веществ биогеохимический Биогеохимия 47 Биогеоценоз 48 Биогеоценология
48

Биоиндикаторы (вид индикаторный) 49

Биоконверсия 49

Биоконсервация 49

Биокоррозия (биоразрушение) 50

Биокосная система 50

Биокосное тело 50

Биологически активные вещества 51

Биологические ритмы 50

циклы 51

часы 50

Биологический ноль 50

Биолюминесценция (свечение организмов) 51 Биом 51 Биомасса 52 Биометрия
52 Бионт 52

Биоповреждение 52 Биоразнообразие 53 Биоразрушение — см. Биокоррозия
Биосфера 53

Биосферные заповедники (эталонные заповедники) 54 Биосферология 54 Биота
54

В

Вегетационный период 62 Ветер 74

Взаимодействие факторов 62 Взаимоотношения внутривидовые 62

организмов 62

Вид биологический 63

адвентивный 63

аридный 63

вредный 65

вымирающий 66

доминантный — см. Доминант

индикаторный — см. Биоиндикаторы

исчезающий 66

карантинный 64

местный — см. Аллохтоны

Биотехнология 55 Биотип 55

Биотические взаимоотношения 56 Биотический 55

— потенциал (репродуктивный потенциал) 55

Биотоп 56

Биотрофия 56

Биотрофы (биофаги) 56

Биофаги — см. Биотрофы

Биофильтр 57

Биохор 57

Биоценоз 57

—’ эндемичный 57

Биоценология 57

Биоцид 58

Биоциды 58

Биоцикл 58

Биоэкология 48

Биоэнергетика 48

Болото 58

Ботанический сад 59 Брожение 60 Буферность почвы 60

охраняемый 64

пионерный 64

редкий 65

реликтовый [реликт(ы)] 64

стенотермный (стенотермы) 65

стенотопный 65

холодоустойчивый 65

эвритопный 63

эндемичный [эндемик(и)] 64 Видовое разнообразие 66 Видообразование 66

Вирусы 73

Влаголюбивые растения — см. Гигрофиты В МО — см. Всемирная
метеорологическая организация

Вода 74

Водные животные 77

растения 77 Водоем 76 Водоочистка 77 Водораздел 76 Водоток 77
Водохранилище 77 Воды грунтовые 75

поверхностные 76

подземные 75

сточные 76

ВОЗ — см. Всемирная организация здравоохранения Воздух 254

атмосферный 255 Возобновление природных ресурсов 257 Волны жизни
(популяционные волны) 337 Восстановление земель 71

лесов 71

природных ресурсов 71

растительного покрова 72

Вред 350

Врожденные аномалии (уродства) 323 Вселенная (космос) 78 Всемирная
метеорологическая организация (ВМО) 78

Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) 79.

Всемирный день охраны окружающей среды 78 Всемирный фонд охраны природы
(ВФОП) 78 Всеядные — см. Эврифаги Вспышка численности — см.
Экологическая

вспышка Вулкан 80

Вулканическая деятельность 80

ВФОП — см. Всемирный фонд охраны природы

Выброс — см. Эмиссия

Выбросы промышленные 67

Выветривание 62

— биологическое 62

Выживаемость 66

Вымирание 67

Вытаптывание 71

Вытеснение 71

Габитус 81 Газоочистка 83 Газоустойчивость 83 Газы выхлопные 81

дымовые 81

оптически активные 82

природные 82 Галобионты 83 Галофилы (солелюбы) 83

Галофиты (солеустойчивые растения) 84 Галофобы 84 Гамма-излучение 84
Гарь 84

Гаузе закон — см. Конкурентного исключения

принцип Гелиофильность 85

Гелиофиты (светолюбивые растения) 85

Гелиофобы 85 Гелофиты 85

…ген, …гения, …генный 86 Генотип 86 Генофонд 86 Гео… 86
Геобионты 86 Геоботаника 86

Геокарпия — см. в ст. Автохория

Геосферы 86

Геофилы 87

Геоэкология 86

Гербициды 87

Гетеротрофизм 87

Гетеротрофы (организмы гетеротрофные) 87 Гигрофилы 87

Гигрофиты (влаголюбивые растения) 88 Гигрофобы 88

Гидатофиты — см. в ст. Водные растения

Гидатохоры (гидрохоры) — см. в ст. Гидрохория

Гидро… 88

Гидробиология 88

Гидробионты 88

Гидропоника 89

Гидросфера 89

Гидрофилы 89

Гидрофиты 89

Гидрофобы 89

Гидрохория 90

Гидрохоры (гидатохоры) — см. в ст. Гидрохория

д

Давление жизни 315 ДДТ98

Дегенерация 99 Деградация 99

почвы 99

природы 100 Дезактивация 100 Дезинфекция 100

Декларация об окружающей среде и развитии 100 Демографический взрыв 101
Демэкология (экология популйционная) 101 Дендрарий (арборетум) 101
Дендропарк 102 Денитрификация 102 Денудация 102

Деструкция биологическая 103 Детергенты 103 Детрит 103 Детритофаги 103

Ё

Гидроэлектростанция (ГЭС) 88 Гилея 90

Главные биоценотические принципы 90 Гниение 90 Гомеостаз 91 — популяции
91

Гомойотермные животные (теплокровные животные) 91 Град 92 «Гринпис» 94
Гроза 94 Гумификация 94 Гумус (перегной) 94 ГЭС — см.
Гидроэлектростанция

Дефляция — см. Эрозия почвы ветровая Дефолианты 104 Дефолиация 104
Диапазон толерантности 106 Диапауза 106 Дикая природа 105 Диоксид серы
106 Диоксины 107 Диссимиляция 105 Доза облучения поглощенная 107 Долло
закон (необратимости эволюции закон) 108

Доместикация (одомашнивание) 108 Доминант (вид доминантный) 108
Доминантность 108 Доминирование 109 Донная флора — см. Фитобентос Дренаж
109

Ёмкость биологического круговорота 137 — угодий 137

— среды 137

Ж

Железобактерии 154

Живая природа — см. Органический мир

Живое вещество 138

Животный мир 310

Жизненная форма растений 139

3

Заболачивание почвы 142 Заболеваемость 158 Загрязнение среды 142

аварийно-случайное 143

антропогенное 143

атмосферы 143

биологическое 144

биосферы 144

вибрационное 145

водоемов 145

естественное (природное) 148

материальное 147

механическое 147

микробиологическое 147

морей и океанов 147

окружающей среды 146

почвы 146

радиационное — см. Загрязнение радиоактив-

ное

радиоактивное (загрязнение радиацион-

ное) 148

сопутствующее 149

тепловое (загрязнение термальное) 149

термальное — см. Загрязнение тепловое

умышленное 148

физическое 149

фоновое 150

химическое 150

шумовое 150

электромагнитное 146

энергетическое 147 Загрязнитель (поллютант) 150

Жизненное пространство 139 Жизненность 140

Жизненный цикл (цикл развития) 140 Жизнеспособность 140 Жизнь 140

вторичный 151«

непрямого действия 151

нестойкий 151

первичный 151

прямого действия 152

стойкий 152 Заказник 152

Законодательство природоохранное 153 Законы об охране природы 152

экологии 152 Закрепление песков 154 Замор 154 Заповедание 155 Заповедная
стация 155

территория 155 Заповедник 157

биосферный — см. Биосферные заповедники

эталонный — см. Биосферные заповедники Заповедное дело 155

урочище 156

Заповедно-охотничье хозяйство 157 Заповедный парк 156

режим 156 Запыленность 154 Засоление почвы 157 Засуха 260

Засухоустойчивость растений 260 Защита атмосферы от загрязнения 158

окружающей среды 158

природы 158

растений 159 Зеленая книга 159

Зеленое строительство 159 Землепользование 159 Землетрясение 160 Зона
161

аридная 161

афотическая 162

буферная (зона охранная) 162

водоохранная 162

дисфотическая 162

засушливая (зона полуаридная) 164

защитная 163

зеленая 163

климатическая 163

курортная 164

ландшафтная — см. Зоны географические

летальная 164

оптимума 164

отдыха — см. Зона рекреационная

охранная (зона буферная) 164

пессимума 164

И, Й

Идиоадаптация 169

Иерархия в живой природе 169

экосистем 170

этологическая 170 Излучение (радиация) 68

видимое (свет) 68

инфракрасное 68

ионизирующее (радиация ионизирующая) 69

солнечное (радиация солнечная) 69

ультрафиолетовое 70 Изменчивость 211 Изоляция 170 Изотопы 171

Ил 213

активный 213

радиоактивный 214 Иммигранты 171 Иммиграция 171 Иммунитет 171

полуаридная — см. Зона засушливая

рекреационная (зона отдыха) 165

санитарно-защитная 165

селитебная 165

эвфотическая 163

экологического риска 163 Зональность 165

географическая 165

Зоны географические (зоны ландшафтные, природные зоны суши) 166 Зоо…
167 Зообентос 167

Зоомасса — см. в ст. Биомасса

Зоопарк 167

Зоопланктон 167

Зоофаги 167

Зоофилия 167

Зоохория 168

Зооценоз 168

Зооциды 168

растений 172 Инвазия 172 Ингибиторы 172 Индивид — см. Особь Индикатор
173

загрязнения 173 Инсектарий 173 Инсектициды 173 Инсоляция 173
Интоксикация 174 Интродукция 174 Интродуцент 174 Ионизация 176

Ионизирующая радиация — см. Излучение

ионизирующее Ионосфера — см. в ст. Атмосфера Ирригация — см. Орошение

Источник 105

Источники загрязнения поверхностных вод 105

подземных — 104

Истощение вод 70

почвы 70

К

Кадастр 177

водный 178

детериорационный 178

земельный 178

лесной 178

особо охраняемых природных объектов и тер-

риторий 178 Кадмий 178 Канализация 179 Каннибализм 179 Канцерогены 179
Карантин 180 Карболин 180 Карст 180 Катаболизм 180 Катаклизм 181

Катастрофа экологическая — см. Экологическая катастрофа Качество жизни
353

природной среды 353

среды 353 Квота 181

Кислотные дожди 181

осадки — см. Осадки кислотные Кислоты 181

Классификация загрязнений — см. в ст. Загрязнение среды Климакс 182
Климат 182

помещения 183 Климатрон 183 Колония 184 Комменсализм 184

— природных ресурсов 71 Истребление 67 Исчезновение видов 161 Ихтиофауна
174 Йод радиоактивный 175

Компост 184

Конвенция о биоразнообразии 185 Конкурентного исключения принцип (Гаузе

закон) 185 Конкуренция организмов 186 Консорты 186 Консорция 186
Консументьг 187 Континент — см. Материк Контроль за окружающей средой
187 Конференция ООН по вопросам окружающей

среды и развития 187 Коррозия 188

Космическая роль зеленых растений 188 Космополиты 188 Космос — см.
Вселенная Коэволюция 183 Красная (ые) книга (и) 345

Украины 346

Кривая выживания 189

Круговорот веществ н а Земле 190

— — биогеохимический (биогеохимический цикл) 191

биологический 191

геологический 192

воды на Земле 189 Ксенобиотики 192 Ксерофилы 193 Ксерофиты 193

Культура биологическая 193 Кумулятивные свойства 193 Кумулятивный яд 193
Кумуляция загрязнения 193

функциональная 193

Л

Лабильность 195 Лавина 195 Ландшафт 195

агрокультурный — см. Агроландшафт

антропогенный 196

аридный 196

нарушенный 196

охраняемый 196

природный 197 Латентное состояние 198 Латентный период 198 Ледник 202

Лес 199

защитный 200 Лесистость 200

Лесная полоса — см. Лесополоса М

Магнитная буря 203 Магнитное поле Земли 203 Макроэлементы 203

Математическая модель экологическая 204 Материк (континент) 204
Материковая отмель — см. Шельф Матты — см. Альпийские луга Мегаполис 205

Мегаэкология — см. Экология глобальная Международный союз охраны природы
и природных ресурсов (МСОП) 208 Мезосфера — см. в ст. Атмосфера
Мезотрофы 205 Мезофилы 205 Мезофиты 205 Мелиорация 206 Местонахождение
211 Местообитание 212

Местоположение — см. Место существования Место существования
(местоположение) 212 Метаболизм (обмен веществ) 206 Метод биологической
борьбы с вредителями 206

Лесополоса (лесная полоса) 200

— полезащитная 200

Лесостепь 200

Летальные условия 198

Летопись природы 201

Либиха закон (минимума правило) 199

Лиман 198

Листопад 198

Литораль 201

Литосфера 201

Литофиты — см. Петрофиты

Луг 201

Лучевая болезнь — см. в ст. Лучевое поражение Лучевое поражение
(радиационное поражение) 271

Люмбрициды 202

Механохория — см. в ст. Автохория

Мигранты 206

Миграция животных 206

— химических элементов 207

абиогенная 207

биогенная 207

Микориза 208 Микро… 208 Микробоценоз 208 Микробы — см. Микроорганизмы
Микроклимат 209 Микроорганизмы (микробы) 209 Микрофлора 209
Микроэлементы 208 Миксотрофность 210

Миксотрофы (организмы миксотрофные) 209

Минерализация 210

Минеральные удобрения (туки) 210

Минимума правило — см. Либиха закон

Мировой океан 296

Многояды — см. Полифаги

Моделирование экологическое 212

Модификации 212 Монокультура 213 Море 213

МСОП — см. Международный союз охраны природы и природных ресурсов

Н

Наводнение (половодье) 254 Надежность природной системы 217

— экологическая — см. Экологическая надежность

Накопление радиоактивных веществ в организме 216 Народонаселение 218

— и устойчивое развитие 218 Наследственность 302

•Национальное охраняемое пространство 219 Национальный природный парк
219 Недра 217 Нейстон 220 Нейтрализм 220 Некрофаги (трупоеды) 220 Нектон
220 Нематоциды 221

О

Обвал горный 226

Обводнение 226

Обезвреживание отходов 161

Обеззараживание воды 160

Обилие 291

Облесение 154

Облучение организма 232

Обмен веществ — см. Метаболизм

Образ жизни 303

Обрастания (перифитон) 227

Одомашнивание — см. Доместикация

Озеленение 227

Озеро 227

Озон 228

Озоновая «дыра» 228

Мульчирование 214 Мутагенность 214 Мутагены 214 Мутации 215 Мутуализм
215

Необратимости эволюции закон — см. Долло

закон Неофиты 221 Нерест 221 Нерестилище 221 Нефть 219 Нефтяное пятно
219 Никотин 222 Нитраты 222 Нитриты 222 Нитрификация 223 Нитрифицирующие
бактерии 223 Нитрозамины 223 Ноосфера 223 Норма реакции 224 —
санитарно-гигиеническая 224 Нуклиды 225

Озоновый слой (озоновый экран, озонв-

сфера) 229 — экран — см. Озоновый слой Озоносфера — см. Озоновый слой
Ойкумена — см. Эйкумена Океан — см. Мировой океан Окружающая среда 107,
216 Оксид углерода 229 Оксиды азота 230 Окультуривание 230 Олиготрофы
230 Онтогенез 230 Оползень 168 Оптимум 233 Опустынивание 303

Организация Объединенных Наций по вопросам

образования, науки и культуры

(ЮНЕСКО) 233 Организм 233

Организмы автотрофные — см. Автотрофы

анаэробные — см. Анаэробы

ацидофильные — см. Ацидофилы

аэробные — см. Аэробы

бентосные — см. Бентос

гетеротрофные — см. Гетеротрофы

индикаторные 234

колониальные 234

миксотрофные — см. Миксотрофы

Аелагические 235

сапробные — см. Сапробионты

синантропные 235

стенотопные 235

термофильные — см. Термофилы

термофобные — см. Термофобы

эвритермные — см. Эвритермобионты

эвритопные 234

эктотрофные 234

эндотрофные 234

Органический мир (живая природа) 235 Орнитофауна (авиафауна) 236
Орнитофилия 236 Орнитохория 236 Орошение (ирригация) 168 Осадки
атмосферные 230

П

ПАВ — см. Поверхностно-активные вещества Паводок 244 Пал 244

Палеонтология 245 Палеоэкология 245 Памятник природы 245 Пандемия 245
Паразитизм 246 Паразиты 245

Парниковый эффект (тепличный эффект) 246 Патогены 247

кислотные 231

радиоактивные 232 Освещенность 236

Особь (индивид, индивидуум) 237 Осыпь 236 Отвал 71

Относительной независимости адаптации правило 72 Отходы бытовые 72

производства 72

радиоактивные 73

твердые 73

Охрана атмосферного воздуха 237

болот 237

вод 238

животных 240

земель 239

лесов 239

малых рек 239

окружающей среды 238

природы 240

растительного мира 240 Охраняемые объекты природы 241 Оценка природных
ресурсов 241 Очистка 241

биологическая 242

воздуха 242

сточных вод 242

Патологический 247 Патология 247

ПВХ — см. Поливинилхлорид

ПДВ — см. Предельно допустимый выброс

ПДД — см. Предельно допустимая доза

ПДК — см. Предельно допустимая концентрация

ПДН — см. Предельно допустимая нагрузка

ПДОК — см. Предельно допустимое остаточное

количество ПДС — см. Предельно допустимый сброс ПДУ — см. Предельно
допустимый уровень

Педосфера 248 Пелагиаль 248 Перевыпас 248 Перегной — см. Гумус
Перенаселенность 248 Перепромысел 248 Перифитон — см. Обрастания
Пестициды (ядохимикаты) 248 Петрофиты (литофиты) 249 Пирамида биомасс
251

возрастная 251

чисел (Элтона пирамида) 251

энергий 251

Пирамиды биомасс правило 252

чисел — 252

энергий — 252 Питательные вещества 256 Планетарная роль растительности
252 Планктон 253

Плейстон 253

Плодовитость животных 253 Плодородие почвы 289 Плотность населения 94

популяции 95

Поверхностно-активные вещества (ПАВ) 253 Повестка дня XXI столетия 259
Погода 255

Подвид — см. Популяция географическая Подстилка 250 Подтопление 250

Пойкилотермные животные (холоднокровные жи

вотные) 256 Пойма 155

Покой у растений 303 Поле орошения 256

фильтрации 256 Полевой метод 257 Поливинилхлорид (ПВХ) 256 Полифаги
(многояды) 257 Поллютант — см. Загрязнитель Полонины 257 Полупустыня 217

Популяционные волны — см. Волны жизни Популяция 258

географическая (подвид, раса географичес-

кая) 258

экологическая 259

элементарная 259 Поток вещества 261

энергии в биосфере 260 Почва 96

Почвенная фауна 97

Пояса природные — см. Пояса физико-географические

физико-географические (пояса природ-

ные) 261 Поясность высотная 261

глубинная 262

Предел толерантности — см. Экологическая

амплитуда Предельно допустимая доза (ПДЦ) 92

концентрация (ПДК) 92

нагрузка (ПДН) 93

допустимое остаточное количество

(ПДОК) 92

допустимый выброс (ПДВ) 93

сброс (ПДС) 93

уровень (ПДУ) 93

Предмет исследований экологии 262 Приливы и отливы 262 Природа 263
Природная система 263

среда — см. Среда природная Природно-заповедный фонд 264

Украины 264

Природные богатства 263

зоны суши — см. Зоны географические ресурсы —~см. Ресурсы природные

условия 264 Природный потенциал 263

фон — см. Фон природный Природоохранное воспитание 266

— законодательство — см. Законодательство природоохранное

образование 266

Природоохранные мероприятия 266 Природопользование 264

нерациональное 265

рациональное 266 Прирост биомассы 262

нулевой 262

популяции 263 Приспособляемость 267 Прогнозирование 267

Программа Организации Объединенных Наций

по окружающей среде (ЮНЕП) 267 Продуктивность биологическая 267

биосферы (продуктивность живого

вещества) 268

биоценоза 268

вторичная 268

живого вещества — см. Продуктивность био-

сферы

Р

Радиационная безопасность 274 Радиационное загрязнение — см. Загрязнение
радиационное

поражение — см. Лучевое поражение Радиационные пояса Земли 274
Радиационный фон — см. Фон радиоактивный Радиация — см. Излучение

— ионизирующая — см. Излучение ионизирующее

солнечная — см. Излучение солнечное Радио,.. 275

Радиоактивное заражение 275

излучение — см. Излучение радиоактивное Радиоактивность естественная 277
Радиоактивные вещества 276

осадки — см. Осадки радиоактивные

отходы — см. Отходы радиоактивные Радиоактивный йод — см. Йод
радиоактивный

распад 276

Радиозащитные вещества — см. Радиопротекторы Радионуклиды 277

Радиопротекторы (радиозащитные вещества) 278

первичная 269

чистая 269

Продукционный процесс 269 Продукция вторичная 269

первичная 270

валовая 270

чистая 270

Продуценты 270 Прокариоты 271 Пролив 271 Псаммобионты 271 Пустошь 272
Пустыня 272

антропогенная 272 Пустырь промышленный 273 Пыль 249

Пыльная (пылевая) буря 250

Радиорезистентность — см. Радиоустойчивость Радиоустойчивость
(радиорезистентность) 278 Радиочувствительность 278 Радиоэкология 277

Раса географическая — см. Популяция географическая

экологическая 279 Растительное сообщество 289 Растительность 290

азональная 290

зональная 290 Растительный мир 289 Региональный ландшафтный парк 279
Редуценты 279

Резерват 279 Река 289

Рекреационная зона — см. Зона рекреационная

нагрузка 280

территория 280

Рекреационные ресурсы — см. Ресурсы рекреационные Рекреационный объект
280

потенциал 281 Рекреация 281

Рекультивация земель 281

Рекуперация 281

Реликты — см. Вид реликтовый

Рельеф 282

Репелленты 282

Репродуктивный потенциал — см. Биотический

потенциал Репродукция 282 Ресурсы 282

биологические 283

водные 284

возобновимые 283

заменимые 284

земельные 284

исчерпаемые 283

климатические 285

С

Саванна 292 Сажа 292 Самоочищение 293

природных вод 293 Саморегуляция 293 Санация 293 Санитарный надзор 293
Сапро… 293

Сапробионты (сапробы, организмы сапроб-

ные) 294 Сапробность 294 Сапробы — см. Сапробионты Сапротрофия 294
Сапротрофы 294 Сапрофаги 294 Сапрофиты 295

Свет — см. Излучение видимое Световой режим растений 295 Светолюбивые
растения — см. Гелиофиты Свечение организмов — см. Биолюминесценция
Свинец 295 –

космические 285

лесные 285

минеральные 285

невозобновимые 286

незаменимые 286

неисчерпаемые 286

природные 286

рекреационные 287

экологические 284 Рефугиум 287 Ризобионты 287 Ризосфера 287 Римский клуб
288

Ритмы жизнедеятельности организмов 288 Родник — см. Источник Рождаемость
218 Ртуть 290

Сель 296

СЗЗ — см. Зона санитарно-защитная Сидерация 298 Симбиоз 298 Симбионты
298 Синойкия (синэйкия) 299 Синэйкия — см. Синойкия Синузия 299
Синэкология 299

Система биокосная — см. Биокосная система

природная — см. Природная система

природных охраняемых территорий 299

сапробности 300

стандартов в области охраны природы 300 Смертность 300

экологическая 300 Смерч 300

Смог (туман фотохимический) 301 Созология 301 Солелюбы — см. Галофилы
Соленость воды 302

Солеустойчивость растений 301 Солеустойчивые растения — см. Галофиты
Солонцы 302 Солончаки 302 Сообщество 320 Сорбенты 302

Социоэкология — см. Экология социальная Спелеофауна 303 Спячка 303 Среда
297

абиотическая 297

антропогенная 297

биотическая 297

обитания 298

природная 297

природно-антропогенная 297 Стабильность — см. Экологическая стабильность

Стация 304 Стено… 304

Стенобатные животные 304

Стенобионты (организмы стенобионтные) 304

Т

Тайга 309 Тайфун 309 Таксон 309 Температура 310

Теневыносливые растения (умбропатиенты) 315 Тенелюбивые (теневые)
растения (сцио-фиты) 316

Тепличный эффект — см. Парниковый эффект Тепловая электростанция (ТЭС)
310 Теплокровные животные — см. Гомойотермные животные

Теплолюбивые организмы — см. Термофилы Тератогены 311 Термо… 312
Термопериодизм 312 Терморегуляция 312

физическая 312

Стеногалинные животные (стеногалы) 305 Стеногалы — см. Стеногалинные
животные Стенотермы — см. Вид стенотермный Стенофаги 305 Степь 305

Стихийное бедствие 305 Стланики 300

Стоки коммунально-бытовые 306 Стратисфера 306

Стратосфера — см. в ст. Атмосфера Стресс 306

Стронций радиоактивный 306 Субдоминант 307 Сублитораль 307 Суккуленты
307 Сукцессия 307

вторичная 308

первичная 308 Супралитораль 308 Суховей 308

Сциофиты — см. Тенелюбивые растения

химическая 312 Термосфера — см. в ст. Атмосфера Термоустойчивость 313

Термофилы [организмы термофильные (тепло

любивые)] 313 Термофильность 313

Термофобы (организмы термофобные) 313 Терраса 311 Террикон 311
Территория 311

заповедная — см. Заповедная территория

особи 311

— рекреационная — см. Рекреационная территория

Техногенез 314 Техногенная нагрузка 314 Техносфера 315

Техноэкология 314 Тип 315

Токсиканты 316 Токсины (яды) 316

Толерантности закон — см. Шел форда закон

Толерантность 316

Торф 316

Транспирация 317

Тропосфера — см. в ст. Атмосфера

…троф(о)…, …трофия, …трофный 317

Трофическая сеть 317

У

Убиквисты 319

Углеводороды вредные 79

Угодье сельскохозяйственное 319

Угодья водно-болотные 319

Ультраабиссаль (хадаль) 321

Ультрамикроэлементы 321

Умбропатиенты — см. Теневыносливые растения

Ураган 322

Урбанизация 322

природы 322 Урбоэкология 323 Уровень радиоактивности 288 Уровни
организации живого 288

Ф

…фаг(о)…, …фагия 325 Фактор 325

атмосферный 325

беспокойства 326

влажности 325

географический 326

геофизический 326

космический 326

летальный 326

лимитирующий (фактор ограничиваю-

щий) 326

ограничивающий — см. Фактор лимитирующий

регулирующий 327

Трофические (пищевые) цепи г- см. Цепи питания

Трофический уровень 317 Трупоеды — см. Некрофаги Туки — см. Минеральные
удобрения Туман 317

токсический 317

фотохимический — см. Смог Тундра 318

ТЭС — см. Тепловая электростанция Тяжелые металлы 61

Уродства — см. Врожденные аномалии Урочище 323

заповедное — см. Заповедное урочище Условия жизни — см. Условия
существования

обитания (условия окружающей среды) 322

окружающей среды — см. Условия обитания

существования (условия жизни) 321 Устойчивость экологическая 306
Утилизация 324

бытовых отходов 324

промышленных — 324 Участок обитания 106

Уязвимость ландшафта, экосистемы 322

экстремальный 326 Факторы абиотические 327

— антропические — см. Факторы антропогенные

антропогенные (факторы антропические) 327

биогенные 327

биологические 327

биотические 327

геохимические 328

климатические 328

среды 329

эволюции 328

эдафические 328

— экологические 328 Фауна 329 5 Фенол 329

Фенологические наблюдения 329 Фенология 329 Фенотип 330 …фикация 330

…фил, …фильный, …фильность, …филия 330 Фикология — см.
Альгология Филогенез 330 Фильтраторы 330 …фит(о)… 331

Фитоб*нтос (донная флора) 331 Фитоиндикаторы 331 Фитоиндикация 331
Фитомасса 331 Фитонциды 331 Фитопланктон 331 Фитотрон 332

X

Хадаль — см. Ультраабиссаль Хемосинтез 337 Хемотрофы 338

Химизация сельского хозяйства 338 Хищник—жертва 338 Хищничество 338
Хладоны — см. Фреоны

Фитофаги 332 Фитоценоз 332 Фитоценология 332 Фитоэкоиндикаторы 331 Флора
332

…фоб, …фобный, …фобия 333 Фон природный 333 — радиоактивный 333

естественный 333

Формальдегид 334 Фото… 334 Фотооксиданты 334 Фотопериод 334
Фотопериодизм 334 Фотосинтез 334

Фотосинтетически активная радиация 335 Фреоны (хладоны) 335 Фтор 336
Фунгициды 336

Хлор 339

Хлорированные углеводороды 339 Холоднокровные животные — см. П ой кило-

термные животные Холодоустойчивость растений 340 Хоминг 340 …хор,
…хория 340 Хребет горный 340

ц

Царство в биологии 341 «Цветение» воды 342 Цезий-137 342 Целина 344

Цена природных ресурсов 344 Ценоз 342 Ценофилы 342 Ценофобы 342

Цепи питания [трофические (пищевые) цепи] 197

детритного типа 197

пастбищного — 198

Цивилизация 343 …цид, …цидный 343

Цикл биогеохимический — см. Круговорот веществ биогеохимический —
развития — см. Жизненный цикл Цикличность 343 Циклон 343 Цунами 344

ч

Чернобыльская катастрофа — см. Авария на

ЧАЭС «Черный список» 348 Численность популяции 348

Ш

Шелфорда закон (толерантности закон) 349 Шельф (материковая отмель) 349

Э

Эволюция в живой природе ПО Эври… 110

Эврибатные животные ПО Эврибионты 111 Эвригалинные животные 111
Эвритермобионты (организмы эвритерм-

ные) 111 Эврифаги (всеядные) 111 Эвтрофикация 112 Эвтрофы 111 Эйкумена
(ойкумена) 112 Экзогенные процессы 112 Экзометаболиты 112 Экзосфера —
см. в ст. Атмосфера Экзоты 112 Эко… 113

Экологизация производства 113 Экологическая авария — см. Авария
экологическая

амплитуда (предел толерантности) 113

валентность (экологическая пластич-

ность) 113

вспышка (вспышка численности) 123

инспекция 114

катастрофа 114

культура 115

надежность 116

надсистема 116

ниша 116

ошибка — см. Экологический просчет

пластичность — см. Экологическая валентность

политика 117

Чрезвычайный фонд помощи детям при Организации Объединенных Наций
(ЮНИСЕФ) 217

Чувствительность 348

Штамм 350 Шум 350

система — см. Экосистема

стабильность 118

стандартизация 118

экспертиза ИЗ Экологические лицензии 123

пирамиды 123

ресурсы — см. Ресурсы экологические

факторы — см. Факторы экологические Экологический аудит 119

кризис 115

максимум 120

маркетинг 120

менеджмент 120

минимум 121

мониторинг 121

оптимум 121

паспорт 122

просчет (экологическая ошибка) 122

риск 123

Экологическое воспитание 119

образование 116

право 119

равновесие 117

сознание 118

Экологической индивидуальности правило 124 Экология 124

бактерий 125

видов — см. Аутэкология

вирусов 125

глобальная (мегаэкология) 125

грибов 125

животных 128

ландшафтная 126

медицинская 126

микроорганизмов 127

насекомых 126

общая 126

популяционная — см. Демэкология

прикладная 127

радиационная 127

растений 127

рекреационная 127

сельскохозяйственная — см. Агроэкология

социальная (социоэкология) 128

человека 126

эволюционная 125

этническая 125

Экономика природопользования 128

Экосистема (экологическая система) 129

Экосфера 129

Экотип 130

Экотоксиколог 130

Экотон 130

Экотоп 130

Экоцид 130

Экспансия 131

Эксплуатация природных ресурсов рациональная 131 Экстремальные условия
131

Элтона пирамида — см. Пирамида чисел

Эмигранты в биологии 131

Эмиграция в биологии 132

Эмиссия (выброс) 132

Энвайронменталист 132

Эндемики — см. Вид эндемичный

Эндойкия 132

Энергетический кризис 132

Энергия солнечная 133

Энергосбережение 133

Энтальпия экосистемы 133

Энтропия экосистемы 133

Эпидемия 133

Эпизоотия 133

Эпиойкия 133

Эпифиллы 134

Эпифитотия 134

Эпифиты 134

Эрозия 134

— почвы ветровая (дефляция) 134

водная 135

Эстуарии 135

Эталонные заповедники — см. Биосферные заповедники Этноэкосистема 136
Этология 136 Эукариоты 136 Эфемеры 136

ЮНЕП — см. Программа Организации Объединенных Наций по окружающей среде

ЮНЕСКО — см. Организация Объединенных Наций по вопросам образования,
науки и культуры

ЮНИСЕФ — см. Чрезвычайный фонд помощи детям при Организации Объединенных
Наций

Явление взаимодействия экологических факторов 352 Ядерная война 352 —
энергия — см. Атомная энергия Ядерный взрыв — см. Атомный взрыв

Ядохимикаты — см. Пестициды Яды — см. Токсины Ярус 353 Ярусность 353

Довідкове видання

Мусієнко Микола Миколайович Серебряков Валентин Валентинович Брайон
Олександр Володимирович

ЕКОЛОГІЯ Тлумачний словник

Українською та російською мовами

Художнє оформлення О. Г. Григора Художній редактор Т. О. Щур Технічний
редактор Л. І. Швець Коректори А. І. Бараз, А. В. Дрожжина, Л. Іванова
Комп’ютерна верстка О. В. Новоселі

Підп. до друку 22.07.04. Формат 70 х 90/16. Папір офс. № 1. Гарнітура
Тайме. Офсетний друк. Умов.-друк. арк. 27,5 Умов, фарбовідб 28,09.
Обл.-вид. арк. 25. Вид. № 3982. Зам. № 4-367.

Видавництво «Либідь» 01004 Київ, Пушкінська, 32

Свідоцтво про державну реєстрацію № 404 від 06.04.2001

Віддруковано на ВАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”, 09117, м. Біла
Церква, вул. Леся Курбаса, 4.

PAGE 6

АВТОТРОФИ

АВТОТРОФИ

PAGE 8

PAGE 9

АГРОЕКОЛОГІЯ

PAGE 10

PAGE 11

АДАПТАЦІЯ

АДАПТАЦІЯ

PAGE 12

PAGE 13

АЕРАЦІЯ

АЕРАЦІЯ

PAGE 14

PAGE 15

PAGE 16

PAGE 15

АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНЮВАЧІВ ОРГАНІЗМАМИ

АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНЮВАЧІВ ОРГАНІЗМАМИ

PAGE 18

PAGE 17

АЛОХОРІЯ

АЛОХОРІЯ

PAGE 20

PAGE 19

АМЕНСАЛІЗМ

АМЕНСАЛІЗМ

PAGE 20

PAGE 21

АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ

АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ

PAGE 22

PAGE 23

АНТРОПОХОРІЯ

АНТРОПОХОРІЯ

PAGE 24

PAGE 23

PAGE 24

PAGE 25

АТОМНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ

PAGE 26

PAGE 27

АЦИДОФІЛИ

АЦИДОФІЛИ

PAGE 28

PAGE 29

БАТІАЛЬ

БАТІАЛЬ

PAGE 30

PAGE 29

PAGE 32

PAGE 31

БІОГЕОХІМІЯ

БІОГЕОХІМІЯ

PAGE 34

PAGE 33

БІОКОНСЕРВАЦІЯ

БІОКОНСЕРВАЦІЯ

PAGE 36

PAGE 35

PAGE 38

PAGE 37

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

PAGE 40

PAGE 41

БІОЦЕНОЛОГІЯ

БІОЦЕНОЛОГІЯ

PAGE 42

PAGE 43

PAGE 44

PAGE 43

БОТАНІЧНИЙ САД

БОТАНІЧНИЙ САД

PAGE 44

PAGE 45

БРОДІННЯ

БРОДІННЯ

PAGE 46

PAGE 47

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

PAGE 48

PAGE 47

3

PAGE 50

PAGE 49

ВИНИЩЕННЯ

ВИНИЩЕННЯ

PAGE 52

PAGE 51

PAGE 52

PAGE 53

ВИПРОМІНЮВАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ

ВИПРОМІНЮВАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ

PAGE 54

PAGE 55

ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

PAGE 56

PAGE 57

ВІТЕР

ВІТЕР

PAGE 58

PAGE 57

ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ

ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ

PAGE 60

PAGE 59

ВОЛОГОЛЮБНІ РОСЛИНИ

ВОЛОГОЛЮБНІ РОСЛИНИ

PAGE 60

PAGE 61

ВУЛКАН

ВУЛКАН

PAGE 64

PAGE 63

ГАЛОФІЛИ

PAGE 66

PAGE 65

ГЕЛОФІТИ

ГЕЛОФІТИ

PAGE 68

PAGE 67

ГІГРОФІЛИ

ГІГРОФІЛИ

PAGE 70

PAGE 69

ГІДРОХОРИ

ГІДРОХОРИ

PAGE 70

PAGE 71

PAGE 72

PAGE 71

ГОМОЙОТЕРМНІ ТВАРИНИ

ГОМОЙОТЕРМНІ ТВАРИНИ

PAGE 72

PAGE 73

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ скид

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ скид

PAGE 74

PAGE 75

ГУСТОТА ПОПУЛЯЦІЇ

ГУСТОТА ПОПУЛЯЦІЇ

ҐРУНТОВА ФАУНА

4

PAGE 77

ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ

ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ

PAGE 80

PAGE 79

PAGE 80

PAGE 81

ДЕНДРАРІЙ

ДЕНДРАРІЙ

PAGE 82

PAGE 81

ДЕТРИТОФАГИ

ДЕТРИТОФАГИ

PAGE 84

PAGE 83

PAGE 84

PAGE 85

ДІАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТІ

ДІАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТІ

PAGE 86

PAGE 85

ДОЛЛО ЗАКОН

ДОЛЛО ЗАКОН

PAGE 88

PAGE 87

ДРЕНАЖ

ДРЕНАЖ

ЕВТРОФИ

ЕВТРОФИ

PAGE 90

PAGE 91

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

PAGE 94

PAGE 95

ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ

ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ

PAGE 98

PAGE 99

ЕКОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ

ЕКОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ

PAGE 100

PAGE 101

ЕКОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНА

ЕКОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНА

PAGE 102

PAGE 101

ЕКОСФЕРА

ЕКОСФЕРА

PAGE 104

PAGE 103

ЕМІГРАНТИ

ЕМІГРАНТИ

PAGE 106

PAGE 105

ЕПІОЙКІЯ

ЕПІОЙКІЯ

PAGE 106

PAGE 107

ЕСТУАРІЇ

ЕСТУАРІЇ

PAGE 108

PAGE 107

ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР

PAGE 112

PAGE 111

PAGE 114

PAGE 113

ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

PAGE 118

PAGE 119

ЗАБРУДНЮВАЧ ПЕРВИННИЙ

ЗАБРУДНЮВАЧ ПЕРВИННИЙ

PAGE 120

PAGE 121

PAGE 122

PAGE 123

ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ

ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ

PAGE 124

PAGE 123

ЗАПОВІДНЕ УРОЧИЩЕ

ЗАПОВІДНЕ УРОЧИЩЕ

PAGE 126

PAGE 125

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

PAGE 126

PAGE 127

ЗЕМЛЕТРУС

ЗЕМЛЕТРУС

PAGE 128

PAGE 129

ЗОНА АФОТИЧНА

ЗОНА АФОТИЧНА

PAGE 130

PAGE 129

ЗОНА КУРОРТНА

ЗОНА КУРОРТНА

PAGE 130

PAGE 131

ЗОНИ ГЕОГРАФІЧНІ

ЗОНИ ГЕОГРАФІЧНІ

PAGE 132

PAGE 133

ЗООХОРІЯ

ЗООХОРІЯ

PAGE 134

PAGE 135

ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ

ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ

PAGE 136

PAGE 135

ІМУНІТЕТ РОСЛИН

ІМУНІТЕТ РОСЛИН

PAGE 138

PAGE 137

ІНТОКСИКАЦІЯ

PAGE 140

ЙОНІЗАЦІЯ

ЙОНІЗАЦІЯ

PAGE 142

PAGE 141

КАДАСТР ВОДНИЙ

КАДАСТР ВОДНИЙ

PAGE 142

PAGE 143

КАРАНТИН

КАРАНТИН

PAGE 144

PAGE 145

PAGE 146

PAGE 145

КИСЛОТНІ ОПАДИ

КИСЛОТНІ ОПАДИ

PAGE 146

PAGE 147

PAGE 148

PAGE 149

КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ПРИНЦИП

КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ПРИНЦИП

PAGE 150

PAGE 149

КОНФЕРЕНЦІЯ ООН.

КОНФЕРЕНЦІЯ ООН.

PAGE 152

PAGE 151

КРУГООБІГ ВОДИ

КРУГООБІГ ВОДИ

PAGE 154

PAGE 155

КУМУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА

КУМУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА

ЛАНДШАФТ АГРОКУЛЬТУРНИЙ

PAGE 160

PAGE 157

PAGE 164

PAGE 161

ЛІС ЗАХИСНИЙ

ЛІС ЗАХИСНИЙ

PAGE 162

PAGE 163

PAGE 168

PAGE 165

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ

PAGE 166

PAGE 167

МЕЛІОРАЦІЯ

МЕЛІОРАЦІЯ

PAGE 168

PAGE 171

міжнародна спілка…

міжнародна спілка…

PAGE 170

PAGE 169

МІКСОТРОФНІСТЬ

МІКСОТРОФНІСТЬ

PAGE 174

PAGE 171

МІСЦЕ ІСНУВАННЯ

МІСЦЕ ІСНУВАННЯ

PAGE 172

PAGE 173

мул радіоактивний

мул радіоактивний

PAGE 214

PAGE 175

мутуалізм

мутуалізм

PAGE 178

PAGE 175

НАПІВПУСТЕЛЯ

НАПІВПУСТЕЛЯ

PAGE 176

PAGE 177

національний природний парк

національний природний парк

PAGE 178

PAGE 181

НЕРЕСТОВИЩЕ

НЕРЕСТОВИЩЕ

PAGE 182

PAGE 179

НООСФЕРА

PAGE 182

PAGE 181

ОЗЕРО

PAGE 184

PAGE 185

ОКСИД ВУГЛЕЦЮ

ОКСИД ВУГЛЕЦЮ

PAGE 186

PAGE 187

ОПАДИ КИСЛОТНІ

ОПАДИ КИСЛОТНІ

PAGE 188

PAGE 191

ОРГАНІЗМИ АЕРОБНІ

ОРГАНІЗМИ АЕРОБНІ

PAGE 190

PAGE 189

ОРГАНІЧНИЙ СВІТ

ОРГАНІЧНИЙ СВІТ

PAGE 194

PAGE 191

ОХОРОНА БОЛІТ

ОХОРОНА БОЛІТ

PAGE 194

PAGE 195

ОЧИЩЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ

ОЧИЩЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ

PAGE 242

PAGE 242

очищення стічних вод

очищення стічних вод

паразити

PAGE 198

PAGE 199

ПЕДОСФЕРА

PAGE 202

PAGE 201

пилова буря

пилова буря

PAGE 204

PAGE 203

ПІРАМІДИ БІОМАС ПРАВИЛО

ПІРАМІДИ БІОМАС ПРАВИЛО

PAGE 208

PAGE 205

PAGE 206

PAGE 209

ПОГОДА

ПОГОДА

PAGE 208

PAGE 207

ПОНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

ПОНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

9

PAGE 212

9

PAGE 209

порядок денний xxi століття

порядок денний xxi століття

PAGE 210

PAGE 211

PAGE 212

PAGE 215

ПОЯСНІСТЬ ГЛИБИННА

ПОЯСНІСТЬ ГЛИБИННА

PAGE 214

PAGE 213

ПРИРОДНІ ЗОНИ СУШІ

ПРИРОДНІ ЗОНИ СУШІ

PAGE 218

PAGE 215

PAGE 216

PAGE 217

ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ

PAGE 218

PAGE 219

PAGE 220

PAGE 223

ПСАМОБІОНТИ

ПСАМОБІОНТИ

PAGE 222

PAGE 221

ПУСТИР ПРОМИСЛОВИЙ

ПУСТИР ПРОМИСЛОВИЙ

РАДІОАКТИВНЕ ЗАРАЖЕННЯ

PAGE 226

PAGE 225

РАДІОНУКЛІДИ

РАДІОНУКЛІДИ

PAGE 228

PAGE 227

резерват

резерват

PAGE 232

PAGE 229

рекуперація

рекуперація

PAGE 230

PAGE 231

РЕСУРСИ ВІДНОВЛЮВАНІ

РЕСУРСИ ВІДНОВЛЮВАНІ

PAGE 232

PAGE 235

РЕСУРСИ МІНЕРАЛЬНІ

РЕСУРСИ МІНЕРАЛЬНІ

PAGE 234

PAGE 233

РИЗОСФЕРА

РИЗОСФЕРА

PAGE 238

PAGE 235

РОСЛИННИЙ СВІТ

РОСЛИННИЙ СВІТ

РОСЛИННИЙ СВІТ

РОСЛИННИЙ СВІТ

РОСЛИННІСТЬ

РОСЛИННІСТЬ

PAGE 240

PAGE 237

РЯСНІСТЬ

РЯСНІСТЬ

PAGE 240

PAGE 241

СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ РОСЛИН

СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ РОСЛИН

PAGE 242

PAGE 243

середовище природно-антропогенне

середовище природно-антропогенне

PAGE 244

PAGE 247

СИСТЕМА ПРИРОДНИХ ОХОРОНЮВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

СИСТЕМА ПРИРОДНИХ ОХОРОНЮВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

PAGE 246

PAGE 245

СОЛЕЛЮБИ

СОЛЕЛЮБИ

PAGE 301

PAGE 301

PAGE 250

PAGE 247

СПУСТЕЛЕННЯ

СПУСТЕЛЕННЯ

PAGE 248

PAGE 249

стихійне лихо

стихійне лихо

PAGE 250

PAGE 253

PAGE 254

PAGE 251

СУКЦЕСІЯ

СУКЦЕСІЯ

PAGE 252

PAGE 253

PAGE 254

PAGE 257

тваринний світ

тваринний світ

PAGE 256

PAGE 255

територія рекреаційна

територія рекреаційна

PAGE 260

PAGE 257

TEC

TEC

PAGE 258

PAGE 259

ТІНЬОЛЮБНІ (ТІНЬОВІ) РОСЛИНИ

ТІНЬОЛЮБНІ (ТІНЬОВІ) РОСЛИНИ

PAGE 260

PAGE 263

ТУМАН ФОТОХІМІЧНИЙ

PAGE 262

угруповання

угруповання

PAGE 264

PAGE 263

умови проживання

умови проживання

PAGE 268

PAGE 265

УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ

УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ

ФАКТОР ГЕОГРАФІЧНИЙ

PAGE 268

PAGE 269

ФАКТОРИ ГЕОХІМІЧНІ

ФАКТОРИ ГЕОХІМІЧНІ

PAGE 270

PAGE 271

ФЕНОТИП

ФЕНОТИП

PAGE 272

PAGE 275

ФІТОТРОН

ФІТОТРОН

PAGE 274

PAGE 273

ФОРМАЛЬДЕГІД

ФОРМАЛЬДЕГІД

PAGE 278

PAGE 275

ФТОР

ФТОР

PAGE 280

PAGE 277

ХЕМОТРОФИ

ХЕМОТРОФИ

PAGE 278

PAGE 279

ХОЛОДНОКРОВНІ ТВАРИНИ

ХОЛОДНОКРОВНІ ТВАРИНИ

PAGE 282

PAGE 281

ЦІЛИНА

ЦІЛИНА

червона книга україни

червона книга україни

PAGE 284

PAGE 285

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ

PAGE 290

PAGE 287

ШКОДА

ШКОДА

ЯРУСНІСТЬ

ЯРУСНІСТЬ

PAGE 294

PAGE 291

ЯРУСНІСТЬ

ЯРУСНІСТЬ

PAGE 294

предметный указатель

предметный указатель

PAGE 296

PAGE 295

ПРЕДМЕТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ

ПРЕДМЕТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ

PAGE 300

PAGE 297

предметный указатель

ПРЕДМЕТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ

PAGE 304

PAGE 305

предметный указатель

ПРЕДМЕТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ

PAGE 306

PAGE 307

предметный указатель

предметный указатель

предметный указатель

предметный указатель

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter