Мельник М.І. та ін. 2004 – Науково-практичний коментар ЗУ Про боротьбу з корупцією 1 частина (книга)

Мельник М.І. та ін. 2004 – Науково-практичний коментар ЗУ Про боротьбу з
корупцією 1 частина

ЗАКОН УКРАЇНИ Про боротьбу з корупцією

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, №34, ст. 266)

(Введений в дію Постановою Верховної Ради України № 357/95-ВР від
05.10.95, ВВР, 1995, № 34, ст. 267)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 171/97-ВРвід 03.04.97, ВВР,
1997, № 19, ст. 136, № 85/98-ВР бід 05.02.98, ВВР, 1998, №26, ст. 149, №
460-Х1У (460-14) від 02.03.99, ВВР, 1999, № 16, ст. 97, №
622-ХІУ(622-14) від 05.05.99, ВВР, 1999, № 26, ст. 213, № 1594-111
(1594-14) від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 24, ст. 185,

№ 90-1V (90-15) від 11.07.2002, ВВР, 2002, № 40, ст. 289, № 148-1У
(148-15) від 12.09.2002, ВВР, 2002, № 43, ст. 315).

Цей Закон визначає правові та організаційні засади запобігання корупції,
виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та
інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних
діянь.

Боротьба з корупцією здійснюється на основі чіткої правової
регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених
на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів
фізичних і юридичних осіб.

Закон «Про боротьбу з корупцією» є спеціальним норматмв-но-правовим
актом, який визначає правові та організаційні засади протидії корупції.
При цьому така протидія безпосередньо стосується лише певних видів
корупційних проявів, які у цьому Законі визначені як корупційні діяння
та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Регламентована цим
Законом протидія корупції зводиться до кількох основних моментів, а саме
до: 1) визначення діянь, які вважаються корупційними; 2) встановлення
спеціальних обмежень антикорупційного характеру; 3) визначення заходів
фінансового контролю, спрямованих на запобігання корупції; 4)
встановлення відповідальності за вчинення зазначених корупційних діянь,
порушення спеціальних обмежень та недотримання вимог фінансового
контролю.

Закон «Про боротьбу з корупцією» є одним з основних нормативно-правових
актів у системі антикорупційного законодавства. Разом з тим, таке
законодавство не зводиться лише до цього Закону. Антикорупційне
законодавство України охоплює багато різних нормативно-правових актів.
Аналіз чинного законодавства України показує, що нормативно-правову базу
протидії корупції становлять відповідні положення Конституції України,

З низки законів України постанов Верховної Ради України, указів та
розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету
Міністрів України, відомчих нормативних актів Всьою, за приблизними
підрахунками, в Україні налічується близько 100 нормативно-правових
актів, які тією чи іншою мірою пов я-зані з розв’язанням проблем
протидії корупції Відповідні положення антикорупційної о характеру, які
стосуються певних вимог та обмежень, пов’язаних із статусом особи
(наприклад, положення щодо несумісності), уповноваженої на виконання
функцій держави, містять, зокрема, Конституція України (статті 19, 42,
78, 103, 120, 127), закони України «Про державну службу» (статті 5, 10,
12, 13, 16, 30), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (статті
8, 12, 13, 20), «Про статус народного депутата України» (ст 3), «Про
Вищу раду юстиції» (ст 3), «Про Національний банк України» (ст 65), «Про
Конституційний Суд України» (ст 16), «Про статус суддів» (ст 5), «Про
прокуратуру» (ст 46), «Про міліцію» (ст 18), «Про місцеві державні
адміністрації» (ст 12), «Про службу в’органах місцевого самоврядування»
(статті 8, 12), «Про дипломатичну службу» (статті 31, 32), «Про державну
податкову службу в Україні» (ст 15), «Про міліцію» (ст 18), «Про
підприємництво» (ст 2), «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» (ст 8), «Про аудиторську
діяльність» (ст 19), «Про Центральну виборчу комісію» (ст 7), «Про
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (ст 8), Митний
кодекс України (ст 153)

Велику ірупу актів антикорупційного спрямування становлять кодифіковані
та інші закони, які передбачають кримінальну, адміністративну,
конституційну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність за
корупщйні правопорушення, встановлюють процедури розгляду справ про такі
правопорушення – Кодекс України про адміністративні правопорушення
(статті 184-1, 185-6), Кримінальний кодекс України (статті 368, 364,
370, 372, 375, 423), Закон України «Про вибори народних депугаив
України» (статті 41, 42, 44,49, 56), інші виборчі закони

Під анпгикорупціинилі законодавством сид розмити закони та інші
нормативно-правові акти, якими встановчюються спеціальні законодавчі
положення щодо запобігання корупції виявлення та припинення її проявів
визначаються ознаки корупцтних правопорушень та відповідальність за їх
вчинення регуїюсться діяльність державних органів чи їх спеціальних
підрозділів до компе-тенті яких входить протидія корупції координація
такої діяльності чи контрочь та нагчяд за нею

З Сутність антикорупційного законодавства головним чином полягає в тому,
щоб 1) обмежиш, нейтралізувати чи усунути фактори корупції, запобігти
конфлікту інтересів (особистих і службових), нормативно визначити рамки
правомірної й етичної поведінки особи, уповноваженої на виконання
функцій держави,

зробити вчинення корупційних правопорушень справою невигідною і
ризикованою, а врешті-решг досяіти того, щоб така особа чесно і сумлінно
виконувала свої службові обов’язки; 2) чітко визначити ознаки
корупційних правопорушень, передбачити адекватні заходи відповідальності
за їх вчинення, належним чином врегулювати діяльність органів державної
влади та їх окремих підрозділів, які безпосередньо протидіють корупції.

Існування Закону «Про боротьбу з корупцією», у якому зосереджені
спеціальні антикорупційш положення запобіжного характеру, відносить
Україну до тих небагатьох країн, створених на пострадянському просторі,
в яких діс спеціальний антикорупцій-ний закон, що передбачає спеціальні
обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, інші
вимоги до них, визначає ознаки корупційних правопорушень і
відповідальність за їх вчинення (так званий закон прямої дії), а також
встановлює процесуальні особливості розгляду справ про такі
правопорушення.

Слід також зазначити, що з юридичної точки зору даний Закон є
унікальним. Ця унікальність виявляється, зокрема, у тому, що за деякі
корупційні правопорушення санкції цього Закону можуть одночасно
передбачати кілька видів відповідальності. Наприклад, ст. 7 Закону
України «Про боротьбу з корупцією» за вчинення корупційних діянь,
зазначених у ст. 1 цього Закону, передбачає адміністративну (штраф),
дисциплінарну (звільнення з посади) і конституційну (припинення
депутатських повноважень) відповідальність. Це обумовлено концепцією
даного Закону і не притаманне жодному іншому вітчизняному закону.

4. Положення Преамбули Закону про ге, що боротьба з корупцією
здійснюється на основі чіткої правової регламентації діяльності
відповідних державних органів га посадових осіб, означає, що відповідні
державні органи та їх посадові особи можуть здійснювати таку боротьбу
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений
Конституцією га законами України, у т. ч. Законом «Про боротьбу з
корупцією».

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття корупції та корупційних ^їянь

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених
на виконання функцій держави, спрямовану На протиправне використання
наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг
або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання

функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних

благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи

одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тари-

фом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної”) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконаная функцій дер-

жави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості

або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не

передбачених чинним законодавством.

Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин,
передбачених пунктом «а» частини другої цієї статті, у тому числі
такий,, що надійшов без їх відома, а також ва.оу^ть незаконно одержаних
послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.

Примітка. Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій
держави, слід розуміти і діяльність посадових осіб місцевого
самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого
самоврядування.

(Статтю 1 доповнено приміткою згідно із Законом № 90-ІУ/ від 11.07.2002
р.)

1 Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роКи. Затверджена Указом
Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367.

1. Корупція є складним і багатоаспектним соціальним явищем. Вона може
розглядатися в економічному, політичному, правовому, моральному,
соціально-психологічному та інших аспектах. У правовому відношенні
корупція становить сукупність різних за характером та ступенем
суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних
правопорушень, а також порушень етики поведінки посадових осіб органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з
вчиненням цих правопорушень1. За вказаним критерієм можна виділити такі
^иди корупційних правопорушень: кримінальні, адміністративні,
дисциплінарні, конституційні. Найбільш небезпечними з них є
правопорушення кримінального характеру – корупційні злочини.
Відповідальність за корупційні правопорушення передбачена Конституцією
України та баї атьма законами, у і ч Кримінальним кодексом України (далі
-КК), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі –
КУпАП), законами України «Про державну службу», «Про боротьбу з
корупцією» «Про вибори народних депутатів України», «Про статус суддів»,
«Про Вищу раду юстиції» та ш Таким чином, передбачені Законом «Про
боротьбу з корупцією» корушдійні правопорушення не вичерпують всього
масиву такого роду правопорушень, а становлять лише їх частину

Корупційш правопорушення не є якимось особливим, таким, що не
«вписується» у класичну схему правопорушень, видом правопорушень
Корупщйні правопорушення – це ті ж злочини, адміністративні,
дисциплінарні, конституційні правопорушення, але вони об’єднані в окрему
групу в силу специфічних ознак об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і
суб’єктивної сторони посягання їм, як й іншим правопорушенням,
притаманні ті ж ознаки, що, власне, і роблять їх правопорушеннями –
суспільна небезпечність (шкідливість), прогиправність, винність і
караність (передбачення за їх вчинення юридичної відповідальності)
Корупщйні правопорушення є узагальнюючим терміном, який охоплює всі
форми поведінки особи, що має корупщйний характер

Корупщйні правопорушення можуїь виявлятися у різних формах (одержанні
хабара, неправомірному втручанні у діяльність інших державних органів
або посадових осіб, наданні незаконних переваг фізичним або юридичним
особам під час підготовки і прийняття відповідних рішень тощо), але вони
завжди пов’язані з неправомірним використанням відповідними особами
наданих їм влади або службових повноважень

2 Передбачене Законом «Про боротьбу з корупцією» визначення поняття
«корупція» є особливим у тому аспекті, що воно не є універсальним і не
охоплює всієї сукупності корупщйних проявів, за які чинне законодавство
України передбачає юридичну відповідальність Це визначення призначене
лише для потреб цього Закону

Що стосується суті корупції, яка випливає із законодавчого визначення
цього понят гя, то її відзначає низка моментів

корупція розглядається як діяльність,

ця діяльність може здійснюватися лише особами, уповноваженими на
виконання функцій держави,

вона пов’язується із протиправним використанням службових повноважень,

спеціальною метою такої діяльності є одержання матеріальних благ,
послуг, пільг або інших переваг

Вказані ознаки взаємопов’язані і взаємообумовлені Вони дають підстави
для висновку про іе, що сферою проявів корупції може бути лише публічна
сфера (сфера державного управління)

3 3 системного аналізу положень цьої о Закону випливає, що термін
«діяльність» за допомогою якого дається визначення поняття корупції,
конкретизується шляхом виділення двох видів корупційних проявів: 1)
корупційних діянь і 2) інших правопорушень, пов’язаних з корупцією
(статті 2, 3, 11, 12 цього Закону). Зазначені види правопорушень
доцільно в подальшому позначити узагальнюючим терміном «корупційні
правопорушення».

Корутриними є діяння, названі в пунктах «а» і «б» ч. 2 ст. 1 цього
Закону. Під іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, слід
розуміти передбачені цим Законом порушення спеціальних обмежень (ст. 5),
вимог фінансового контролю (статті 6, 9), невжиття заходів щодо боротьби
з корупцією (ст. 10), невиконання обов’язків по боротьбі з корупцією
(ст. 11). Правопорушення, пов’язані з використанням посадовими особами в
особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у
службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку, техніки
або іншого державного майна, до корупційних діянь у розумінні цього
Закону не належать1. Відповідальність за такі правопорушення передбачена
ст. 184-1 КУпАП, а відповідальність за корупційні діяння, визначені
Законом «Про боротьбу з корупцією», передбачена лише цим Законом. Це ж
стосується й інших правопорушень, які пов’язані з неправомірним
використанням особою владних повноважень або службового становища (мають
корупційний характер) і відповідальність за які встановлена іншими
законами, наприклад, КК (йдеться, зокрема, про діяння, передбачені
статтями 364, 423 КК).

До осіб, уповноважених на виконання функцій держави, цей Закон
відносить: 1) державних службовців; 2) народних депутатів України; 3)
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) депутатів
сільських, селищних, міських, районних, обласних рад; 5) посадових осіб
місцевого самоврядування (детальніше про це див. коментар до ст. 2
Закону).

Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, слід
розуміти діяльність вказаних у ст. 2 цього Закону осіб, здійснювану в
межах, визначених для них повноважень, і спрямовану на практичне
виконання завдань і функцій, які стоять перед державними органами, де
вони працюють. Відповідно до Закону (примітка до ст. 1), під діяльністю
осіб, уповноважених на виконання функцій держави, слід розуміти і
діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на
здійснення повноважень місцевого самоврядування.

1 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. (зі
змінами, внесеними постановою від 3 березня 2000 р.) «Про практику
розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення,
пов’язані з корупцією» (п. 1) – (далі – Постанова Пленуму).

Повноваження, надані особам, уповноваженим на виконання функцій
держави,- це ті конкретні обов’язки, які, відповідно до закону та інших
нормативно-правових актів, вони повинні виконувати, а також права,
надані їм для повного й ефективного виконання своїх обов’язків
Протиправне використання такими особами наданих ш повноважень передбачає
перевищення ними їхніх владних га інших службових прав, а так само інше
умисне зловживання ними, а також умисне невиконання покладених на них
обов’язків

6 У законодавчому визначенні поняття корупції підкреслюється спеціальна
мета корупції, яка свідчить про два важливих моменти суб’єктивної
сторони будь-якого корупційного правопорушення, а саме про його 1)
умисний характер, 2) відповідну спрямованість При цьому, як випливає з
аналізу змісту положень цього Закону, спрямованість корупційних діянь,
передбачених пунктами «а» та «б» ст 1, за своїм характером дещо
відрізняється від спрямованості інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією

Вчиняючи керупщйні діяння, передбачені пунктами «а» та «б» ст 1, особа
має на меті корисливий інтерес Тобто, суб’єктивна сторона цих діянь
характеризується тим, що вони вчинююіься лише з корисливих спонукань та
з прямим умислом Особа, яка вчиняє таке корупційне діяння, усвідомлює,
що, будучи уповноваженою на виконання функцій держави, вона незаконно
одержує у зв’язку з виконанням таких функцій певні матеріальні блаїа
(послуги, шльїи, інші переваги) або одержує кредити чи позички,
придбаває цінні папери, нерухомість або інше майно шляхом використання
пільг чи переваї, які не передбачені чинним законодавством, тобто
усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або
бездіяльності) і бажає діяти саме таким чином

При вчиненні інших правопорушень, пов’язаних з корупцією,
відповідальність за які встановлена цим Законом, інтерес, на задоволення
якого спрямовується таке правопорушення, не обов’язково має бути
корисливим Це може бути й інший особистий інтерес, а також інтереси
третіх осіб, задовольнити які прагне винувата особа, зловживаючи владою
або службовими повноваженнями Про корисливий інтерес як обов’язкову
ознаку іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, слід говорити у
тому випадку, коли це прямо зафіксовано або безпосередньо випливає із
законодавчого описання ознак такого правопорушення Так, це сгосуєіься
порушень обмежень, передбачених п «а» ч 1 та п «а» ч 3 сі 5 цього
Закону, які вчиняються з метою одержання матеріальних блаї, послуг,
пільг або інших переваг Разом з тим, корисливий мотив не є обов’яіковою
ознакою суб’єктивної сторони таких правопорушень, як, скажімо, надання
незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки або
прийняття нормативно-правових актів чи рішень (п «г» ч 3 ст 5 Закону),
умисне нескла-дення протоколу про вчинення корупційного правопорушення
(сі 11) Тобто, вони можуть вчинятися і без мети одержання матеріальних б
aar, іюслуї, пільг або інших переваг

Але за будь-яких обставин при інкримінуванні особі правопорушення,
передбаченого Законом «Про боротьбу з корупцією», обов’язково має
встановлюватися 1) умисний характер вчиненого, 2) наявність особистого
інтересу, на задоволення якого спрямовано вчинене діяння Відсутність у
діянні особи першої із вказаних обставин, а так само не з’ясування її у
процесі адміністративної о провадження виключає притягнення особи до
відповідальності за цим Законом Невстановлення або неправильне
встановлення другої із них тягне за собою помилки, створює труднощі у
кваліфікації корупщйного правопорушення

На практиці часто не враховують як умисного характеру, так і відповідних
мотивів корупційних правопорушень, що породжує помилки у застосуванні
Закону «Про боротьбу з корупцією»

Так, постановою судці Ленінського районного суду м Вінниці від 3 червня
1999 р К визнано винуватим у вчиненні корупцій-ного правопорушення,
передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону від 5 жовтня 1995 р «Про боротьбу з
корупцією» і на підставі ч 1 ст 8 цього Закону піддано адміністративному
стягненню у виді штрафу в розмірі 255 грн

К притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він,
працюючи начальником районного відділу пенсійного фонду і будучи
державним службовцем, повинен був згідно з п 4 ст 20 Закону «Про
зайнятість населення» щомісяця надавати місцевому центру зайнятості
інформацію про наявність вільних робочих місць, але своєчасно цього не
зробив Відповідно до п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією»
умовою відповідальності за передбачене ним правопорушення є умисний
характер вини особи, яка його вчинила Проте з матеріалів справи та
поданих К нових матеріалів видно, що ненадання ним зазначеної інформації
не мало умисного характеру Очо-люваний ним відділ взагалі не був
включений до переліку підприємств, організацій та установ району, які
повинні звітувати перед районним центром зайнятості

Виходячи з наведеного, Голова Верховного Суду України своєю постановою
від 17 лютого 2000 р зазначену постанову судді скасував і справу закрив1

В іншому випадку не було враховано особистої заінтересованості особи,
яка притягалася до відповідальності за Законом «Про боротьбу з
корупцією»

Постановою судді Ворошиловського районного суду м Донецька від 12 червня
2001 р на підставі ч 1 ст 8 Закону «Про боротьбу з корупцією» на П було
накладено штраф у розмірі 350 грн

1 Рішення Верховного Суду України, 2001

П визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи на посаді начальника
відділу відрахування податкової заборгованості державної податкової
інспекції у Ворошиловському районі м Донецька, 11 і 12 квітня 2001 р
підготувала декілька розпоряджень, якими було відновлено операції на
рахунках ряду суб’єктів господарської діяльності за наявності в них
податкової заборгованості Ці дії розцінені суддею як надання особою,
уповноваженою на виконання функцій держави незаконних переваг юридичним
особам під час підготовки рішень і кваліфіковані за п «г» ч 3 ст 5
зазначеного Закону

Голова Верховного Суду України, розглянувши в порядку нагляду скаргу П,
визнав, що це судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а
справа – закриттю з таких підстав

За змістом цього Закону, обов’язковою ознакою, за якою будь-яка
неправомірна поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави,
визнається корупційною, є корисливий або інший особистий їх інтерес або
інтерес третіх осіб Тому при з’ясуванні суб’єктивної сторони будь-якого
з передбачених цим Законом корупційних правопорушень, утчи такого, як
надання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, незаконних
переваг юридичним особам при підготовці і прийнятті рішень, належить
установлювати наявність інтересу, яким керувався правопорушник

Проте, таких даних ні в мотивувальній частині судового рішення, ні в
матеріалах справи немає Залишено суддею без уваги й ту обставину, що
суть надання незаконних переваг полягає в тому, що воно відбувається в
умовах конкурсу, коли особа, котра його проводить, готує чи приймає
рішення на користь того претендента, який фактично не має на це права, і
при цьому порушуються інтереси тих або інших законних претендент/в

Даних про те, що відновленням банківських операцій на рахунках названих
юридичних осіб на підставі зазначених розпоряджень були порушені законні
інтереси інших осіб, які б також на це претендували, в матеріалах справи
також немає

Таким чином, висновок суду про те, що П, підготувавши ці розпорядження,
надала незаконні переваги юридичним особам, є необґрунтованим Самі ж по
собі підготовка і прийняття незаконних рішень ще не можуть свідчити про
корупційний характер дій правопорушника У такому випадку особа може
нести відповідальність (у разі доведеності її вини) за інші види
правопорушень, але не за ті діяння, які передбачені Законом «Про
боротьбу з корупцією»

З урахуванням наведеного Голова Верховного Суду України своєю постановою
від 4 квітня 2002 р постанову судді Воро-шиловського районного суду м
Донецька від 1 червня 2001 р скасував, а справу провадженням закрив за
відсутністю в діях П складу корупційного правопорушення, передбаченого п
«г» ч 3 ст 5 зазначеного Закону*

1 Вісник Верховного Суду України – 2002 – № З

7 Пунктом «а» частини 2 ст. 1 цього Закону передбачено як корупщйне
діяння незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій
держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг,
ппьі або інших переваг, у т ч прийняття чи одержання предметів (послуг)
шляхом ix придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх
фактичної (дійсної) вар юси

Під матеріальними благами слід розуміти матеріальні умови
життєдіяльності, які здатні забезпечити достаток, матеріальне
благополуччя, задовольнити матеріальні інтереси Такі умови створюються
шляхом використання відповідних властивостей майна

Матеріальні послуги – це будь-які дії майнового характеру, тобто дії,
які потребують затрат певної праці для збільшення або поліпшення якості
майна Вони вимаї ають затрат відповідного обсягу та якості праці, а
отже, мають свою грошову оцінку Отримання таких послуг пов’язане з
витратами майнового характеру (певною майна чи праці) При вчиненні ж
корупційного діяння винуватий одержує такі блага без виїрати ним свого
майна і своєї праці Такими послугами можуть бути ремонт квартири,
транспортного засобу, побутової техніки, будівництво будинку, виконання
робіт щодо догляду за дитиною тощо

Постановою судді Нахімовського району м Севастополя начальника
фінансового відділу Севастопольського гарнізону Ч визнано винуватим у
незаконному одержанні у зв’язку з вико-нанням функцій держави
матеріальних послуг, тобто у вчиненні корупційного діяння, передбаченого
п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Його вина полягала у
тому, що він незаконно використав військовослужбовців строкової служби
для роботи на його земельній ділянці

З таких же підстав постановою судді Дніпропетровського районного суду
Дніпропетровської області було визнано винуватим у незаконному одержанні
матеріальних послуг Л Суть вчиненого ним діяння полягала в тому, що,
працюючи головою районної державної адміністрації, Л дав вказівку про
залучення двох солдат строкової служби до виконання певних робіт на його
земельній ділянці замість використання їх для виконання робіт по
благоустрою зеленої зони с Кіровське

10 Пільгами визнаються встановлені законодавством перева-

ги, що надаються особі (групи осіб), порівняно з іншими особами, і

полягають у звільненні тих чи інших осіб від відповідних рівних

для усіх або для певних категорій громадян обов’язків Умови і

порядок надання соціальних пільг в Україні реіулюються Зако-

ном «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні

гаранти» За змістом пільги поділяються на додаткові можливості

майнового чи немайнового характеру До майнових належать

пільги, що надаються у виді додаткових виплат, повного або час-

ткового звільнення окремих категорій тромадян від обов’язкових

платежів Немайновими вважаються пільги, пов’язані з наданням

громадянам додаткових відпусток, скорочення робочою часу та

інших переваг немайнового характеру

За категоріями осіб, яким встановлюються пільги, останні можна поділити
на трудові, пенсійні, житлові, у галузі охорони здоров’я,
фінансово-кредитні

Згідно з чинним законодавством певні категорії громадян України мають
право на іакі, зокрема, пільги, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів
звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги,
електроенергію, газ, паливо, безкоштовний проїзд всіма видами
пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту
безкоштовний капітальний ре*монт житлових приміщень громадян, надання
бюджетних кредитів та позик, безплатне або пільгове встановлення
телефону, безплатне або пільгове користування іелефоном, безплатне або
пільгове санаторно-курортне лікування, безплатне або пільгове
забезпечення автомобілями

При цьому слід мати на увазі, що не всі з перелічених переваг у
юридичному плані визнаються пільгами У своєму Рішенні у справі щодо
пільг, компенсацій і гарантій від 20 березня 2002 р № 5-рп/2002
Конституційний Суд України зазначив, що багато таких «пільг»,
встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є
не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної
діяльності окремих категорій іромадян, ефективного функціонування
відповідних органів

Треба також враховувати гой факт, що особливістю чинного українського
законодавства є те, що воно, по-перше, не має чітких і науково
обґрунтованих критеріїв визначення системи пільг, по-друге, містить як
загальні норми про п чи інші пільги, так і норми, які є похідними,
такими, що доповнюють, деталізують певні пільги Так, Закон «Про міліцію»
поряд із загальними для всіх міліціонерів пільгами, визначає ряд
додаткових пільг для окремих категорій міліціонерів (зокрема тих, що
проживають у сільській місцевості та селищах міського типу)

З огляду на це, у кожному конкретному випадку необхідно з’ясовувати,
яким саме нормативно-правовим актом визначено ті чи інші пільги і на які
категорії громадян вони поширюються Для того, щоб притягнути особу до
відповідальності за п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» за
ознакою незаконного одержання пільг, треба встановити відсутність у
такої особи права на пільгу, яку вона одержала Ігнорування цієї вимоги
призводить до безпідставного притягнення до відповідальності за цим
Законом

Так, постановою судді Луцького міського суду Волинської області від 7
травня 1999 р М В Г було притягнуто до адміністративної відповідальності
за п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про бороть-

Лаврінчук І П Пільги // Юридична енциклопедія В 6 т / Редкол Ю С
Шемчушенко (голова редко т ) та ін – К «Укр енциклоп » 2002-Т 4-С
560-561

бу з корупцією» з накладенням штрафу в розмірі 425 грн та звільненням із
посади секретаря виконавчого комітету Луківсь-кої сільської ради
Постановою судді цього ж суду від 20 вересня 1999 р зазначену постанову
змінено з неї виключено вказівку суду про звільнення М В Г із займаної
посади

Як установлено судом, М В Г зловживаючи своїм посадовим становищем
секретаря виконавчого комітету з ~ноі ради, 1 січня 1997 р з метою
незаконного одержання пільг щодо плати за користування електроенергією
та іншими послугами переоформила будинок який на праві власності належав
п чоловікові М В П, на їм я свекра -МП, котрий користується пільгами як
учасник бойових дій, і внесла в погосподарську книгу дані про те, що
головою вказаного господарства є М П, прописаний в будинку

Голова Верховного Суду України своєю постановою від 27 грудня 1999 р
обидві постанови судді Луцького міського суду визнав незаконними і
скасував із таких підстав

Корупційним діянням згідно з п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з
корупцією» визнається незаконне одержання особою, уповноваженою на
виконання функцій держави, матеріальних благ, послуг пільг або інших
переваг у зв’язку з виконанням таких функцій

Як показують матеріали справи, М В Г прописала М. П у будинку, який
належав на праві власності М В П, на підставі письмової заяви М П Згідно
з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р № 94 «Про
порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус
ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту», передбачені цим
Законом пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються особам,
на яких поширюється чинність Закону, незалежно від того, хто є наймачем,
і від форми власності житлового фонду

Таким чином, М В П прописала М П в зазначений будинок і користувалася
пільгами щодо плати за користування електроенергією та іншими послугами
на законних підставах

Оскільки М В Г, як це видно з матеріалів справи, не вчинила жодної з
дій, передбачених п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», її
визнано винуватою за цим Законом безпідставно1

При визначенні суб’єктів існуючих в Україні пільг слід керуватися також
Положенням «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають
право на пільги», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
29 січня 2003 р № 117

11 Інші переваги – це переваї и (привілеї, додаткові гаранти), які не
охоплюються понят гям «пільїи», але сіавлять певну особу в нерівне
становище з іншими особами Вони можуть полягати,

Рішення Верховного Сулу України 2000 зокрема, у праві на иозачеріове або
першочергове одержання матеріальних блаї чи послуг або пільг, які
належать особі за законом Наприклад, як отримання переваги може бути
розцінене одержання квартири від держави особою, яка хоча і перебувала
на обліку як така що має право на першочергове одержання житла,^ ь. ^ званих цш і тарифів на окремі види продукції товарів і

,^1 4 г 4 в»йснюється в порядку і в строки, що визначаються тими

п кі відповідно до Закону «Про ціни і ціноутворення»

* гуь або регулюють щня (тарифи) Зміна державних

п регульованих цін і тарифів може здійснюватись у і язку ь л ною умов
виробництва і реалізації продукції, що не

іежать від господарської діяльності підприємств

При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через
зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними
партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що
формуються відповідно до цін 1 умов світового ринку

Всі інші ціни та тарифи є вільними, тобто самосийно встановлюються
виробниками товарів і послуг

Той факт, що ціна (гариф) прийнятих предметів чи одержаних послуг є
істотно нижчою, ніж їх фактична (дійсна) вартість, є оціночним, тобто у
кожному конкретному випадку він встановлюється тими правоохоронними
органами, які складають протокол про ко-ругщшне діяння, та судом, який
розглядає справу про таке діяння, на основі відповідних законів
економіки та норм законодавства, які визначають ціни (тарифи) на певні
види та групи товарів (послуг)

Термін «дійсна вартість» вживається у низці рішень Верховного Суду
України, у т ч Постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня
1997 р № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює
право приватної власності громадян на жилий будинок» У п 6 цієї
Постанови сказано «Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова
сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи
місцевості Для її визначення при необхідності призначається експертиза»
Приблизно такий підхід до визначення дійсної вартості житла застосований
і у Законі «Про статус народною депутата України» (ст 35), де сказано,
що грошова компенсація витрат на створення народному депутату України
належних житлових умов виплачується у розмірі вартості житла відповідно
до норм жилої площі, визначених законодавством, виходячи із середньої
ціни одного квадратної о метра житла у м Києві на відповідний період

15 При зас госуванш п «а» ч 2 ст 1 цього Закону за вказаною ознакою
(прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною,
яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості) слід виходити
з гого, що склад корупцшною діяння має місце у випадку, коли фактична
(дійсна) вартість прийнятих юварів чи одержаних послуг с не просто
нижчою а «істотно нижчою» Істотність різниці варгосп встановлюється у
кожному конкретному випадку При п визначенні слід виходити з того, що
різниця між фактичною (дійсною) вартістю предмета чи послуги і вартістю,
за якою вони прийняті (одержані), с значною Наприклад, істотною слід
визнавати різницю у тому випадку, коли фактична вартість предмета
становить 100 гривень, а особа йою придбала за 50 іривень В іншому
випадку така різниця в розмірі 50 іривень може виявитися і неістотною
(скажімо, якщо особа придбала автомобіль за 30 000 гривень, у той час,
коли йото факіична ^вартість становила ЗО 050 гривень) Разом з тим у
певних випадках різниця і в меншому, ніж 50 гривень, розмірі може
виявитися істотною

Якщо ж така різниця є неістотною (незначною), склад коруп-ційного діяння
за п «а» ч 2 ст 1 цього Закону за розі лядуваною ознакою виключається

Неналежне з’ясування на практиці факту одержання предметів (послуг)
шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх
фактичної (дійсної) вартості, призводить до помилок у застосуванні
Закону «Про боротьбу з корупцією» та безпідставного притягнення осіб до
передбаченої ним відповідальності

Так, постановою судці Луганського районного суду Житомир-ської області
від 6 лютого 1998 р спеціаліста першої категорії казначейства у
зазначеному районі Г визнано винуватим у вчиненні корупційного діяння,
передбаченого п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», і на
нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн і звільнено із
займаної посади Г інкриміновано те, що він, використовуючи своє службове
становище, незаконно здійснив обмін належного йому на праві приватної
власності бичка на дійну корову в КСП «Літки» Різницю між вартістю бичка
та дійної корови у протоколі було визначено у сумі 136 гри, що
розцінювалося судом як спричинення КСП шкоди на вказану суму Голова
Верховного Суду України зазначену постанову судді скасував, а справу
закрив констатувавши при цьому, що суддею районного суду не було вжито
всіх необхідних заходів для всебічного, повного і об’єктивного
з’ясування обставин справи, вирішення н в точній відповідності до
законодавства, внаслідок чого поза увагою залишилися обставини, які
мають істотне значення для правильного вирішення справи

Обґрунтовуючи свій висновок про незаконний обмін Г бичка на дійну корову
КСП «Літки», судця залишив поза увагою доводи Г щодо вини працівників
вказаного господарства у проведеному обміні, які не тільки не зважували
обміняного бичка, а навіть не оприбутковували, за що й притягнуті до
кримінальної відповідальності За твердженням Г, його бичок був значно
важчий за корову і через це не КСП, а він зазнав збитків, які йому ніхто
не відшкодував

Таким чином, у рішенні судді не наведено будь яких доказів щодо істотної
різниці між вартістю його бичка та вартістю корови, яка була власністю
КСП, належним чином не доведено, що вартість корови була вищою за
вартість бичка, а отже, не доведено факт придбання Г корови за ціною,
яка є істотно нижчою від и фактичної (дійсної) вартості

16. Як зазначив Пленум Верховного Суду України, потрібно враховувати, що
відповідальність за незаконне одержання особою матеріальних благ,
послуг, пільг або інших переваг (п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону) настає за
умови вчинення зазначених дій у зв’язку з виконанням функцій держави1.
Тобто, склад коруп-ційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1
Закону «Про боротьбу корупцією», має місце лише годі, коли незаконне
одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг,
прийняття чи одержання нею предметів (послуг) шляхом їх придбання за
ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної)
вартості, обумовлене службовим статусом одержувача – здійснюється у
зв’язку з виконанням ним функцій держави. Іншими словами, тим, що він
обіймає певну посаду, здійснює відповідні службові повноваження. Цей
момент для притягнення особи до відповідальності за п. «а» ч. 2 ст. 1
цього Закону є ключовим і встановлення його на практиці є обов’язковим у
кожному конкретному випадку. Як зазначив Пленум Верховного Суду України,
суди мають з’ясовувати наявність причинового зв’язку між коруп-ційним
діянням і виконанням особою, яка його вчинила, функцій держави2. Якщо
зв’язок між описаним у п. «а» ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону одержанням
матеріальних благ, послуг тощо і виконанням їх одержувачем функцій
держави (його службовим статусом) у конкретному випадку не доведено або
встановлено, що таке одержання мало місце не у зв’язку з виконанням
вказаних функцій, то відповідальність такого одержувача за п. «а» ч. 2
ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» виключається. Це потребує у
кожному випадку дослідження такого зв’язку і доведення матеріалами
справи того, у чому саме цей зв’язок виявився.

На практиці не завжди враховується ця обставина і через це допускається
безпідставне застосування ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією».

Так, стосовно інспектора відділу нагляду за станом доріг ДАІ
Деснянського району м. Києва М. був складений протокол про вчинення ним
корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією». Йому інкримінувалося те, що він протягом двох
місяців використовував для стоянки автомобіля, яким керував за
довіреністю, комунальний паркувальний майданчик «Київпарксервіс»,
сплачуючи 1 грн. за добу, тоді як за прейскурантом повинен був
сплачувати по 3 грн. за добу.

1 Постанова Пленуму (п. 7). ” Там само (п. 3).

Постановою судді Деснянського району м. Києва справа була закрита за
відсутністю складу правопорушення в діях М. При цьому суддя зазначив у
постанові, що по справі не встановлено, що отримані М. послуги були
пов’язані з виконанням ним функцій держави, а це є обов’язковою ознакою
корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону. Крім того,
суд за матеріалами справи з’ясував, що М. правильно сплачував за стоянку
автомобіля, оскільки оплата у 3 гри. була визначена за стоянку
автомобіля за добу, а за менший термін (кілька годин) оплата становила 1
гри. Такий висновок суду базувався, зокрема, на тому, що у постанові про
відмову в порушенні кримінальної справи стосовно М., яка була долучена
до матеріалів адміністративної справи, зазначалося про неможливість
встановлення факту заподіяння діями М. будь-якої шкоди підприємству
«Київпарксервіс».

В іншому випадку постановою судді Березанського районного суду
Миколаївської області Г. було притягнуто до відповідальності за вчинення
корупційного діяння. Передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією». Суд визнав його винуватим у тому, що Г., працюючи
головою Коблівської сільської ради і будучи особою, уповноваженою на
виконання функцій держави, звернувся до директора пансіонату «Голубий
факел» з проханням надати йому для проживання кімнату, не вирішивши
питання про його оплату. Адміністрація пансіонату надала Г. кімнату для
тимчасового проживання строком на один місяць. Не уклавши договору найму
жилого приміщення, Г. фактично безоплатно проживав у пансіонаті більш як
два місяці.

Голова Верховного Суду України скасував цю постанову як незаконну,
пославшись на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України (п. З
постанови від 25 березня 1998 р. № 13 «Про практику розгляду судами
справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з
корупцією») щодо того, що суди мають з’ясовувати мотив і характер
вчиненого корупційного діяння, повноваження особи, яка його вчинила,
наявність причинового зв’язку між діянням і виконанням останньою завдань
і функцій держави. Ці обставини суддею районного суду не взяті до уваги.
В його постанові, як бачимо, міститься обґрунтування встановлення самого
факту проживання Г. в пансіонаті, терміну та підстав його проживання.
Разом з тим, питання, які впливають на правову оцінку його дій, не
з’ясовані. Зокрема, суддя не зазначив у постанові, яким чином пов’язане
проживання Г. в пансіонаті, який сільській раді не підпорядкований, з
виконанням ним функцій голови Коблівської сільської ради. Із матеріалів
справи також не вбачається, що Г. не мав наміру розрахуватися за своє
проживання. Тобто, судом не доведено, що Г., використовуючи своє
службове становище, діяв з корисливих мотивів. А це виключає в його діях
наявність складу корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1
Закону «Про боротьбу з корупцією». Крім того, матеріали справи свідчать,
що між Г. і адміністрацією пансіонату склались цивільно-правові
відносини, що випливають з найму жилого приміщення, які належним чином
не були оформлені і які мали бути врегульовані за допомогою
цивільно-правових засобів. За таких обставин,

Голова Верховного Суду України визнав, що висновки судді про вчинення Г.
корупційного діяння не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах
справи.

Не було встановлено причинового зв’язку між незаконним одержанням
матеріальних благ і виконанням функцій держави також у справі П., який,
працюючи спочатку спеціалістом районного відділу земельних ресурсів, а
потім сільським головою незаконно (шляхом неподання довідки про
наявність у нього земельної ділянки площею 0,8 га) одержав субсидії на
загальну суму 100 гривень. Городецький районний суд Хмельницької області
розцінив його дії як корупційне діяння, передбачене п. «а» ч. 2 от. 1
Закону «Про боротьбу з корупцією». Разом з тим, суд не врахував того
факту, що причиною нарахування субсидій П, було те, що працівники
відповідного відділу районної державної адміністрації належним чином не
перевірили його матеріального стану, що повинні були зробити при
нарахуванні і виплаті субсидій. Що стосується П., то в матеріалах справи
відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що нарахування йому та
одержання ним вказаних коштів було пов’язано з виконанням ним функцій
держави.

17, Об’єктивна сторона корунційних діянь, передбачених ч. 2 ст. 1
Закону, полягає в незаконному одержанні матеріальних благ, послуг, пільг
або інших переваг у будь-якому вигляді.

Матеріальні блага чи послуги можуть бути одержані особою як
безпосередньо, «з рук в руки», так і через членів її сім’ї, третіх осіб,
поштою або в інший спосіб. Спосіб і обстановка прийняття предметів і
одержання послуг не мають правового значення для визнання діяння
корупційним. Зазначені в Законі особи несуть відповідальність за
одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг як для себе
особисто, так і для родичів, близьких тощо.

Так, Першотравневим міським судом Дніпропетровської області К. було
притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного діяння,
передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», за
те, що він, виконуючи обов’язки помічника чергового Першотравневого
міського відділу УМВС України в Дніпропетровській області, залучив
приватного телемайстра І. до ремонту телевізора своєї тещі і не сплатив
йому матеріальну винагороду за цю послугу в сумі 10 гри.

Слід зазначити, що в подальшому це рішення суду було змінено –
постановою Голови Верховного Суду України справу стосовно К. було
закрито. Але підставами закриття стало не те, що послуга надавалася не
К., а іншій особі, а те, що міський суд не перевірив доводів К. щодо
його непричетності до корупційного діяння. Не визнаючи свою вину, К. у
суді посилався на те, що і відремонтував телевізор його тещі, а не йому
самому. Теща К. з цього приводу не допитувалася і питання про несплату
нею коштів за одержані послуги не перевірялося. Тобто суд не виконав
вимог ст. 245 КУпАП про всебічне, повне і об’єктивне з псування обставин
справи, виню своє рішення на неперевірених даних і не встановив істину у
справі

Що ж стосується самого факту надання послуг не К, а іншій особі, то за
встановлення безпосереднього зв’язку виконання К службових обов’язків з
ремонтом телевізора, дії К слід визнати корупційними

18 Одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави,
гонорару чи іншої винагороди за наукову, викладацьку, творчу діяльність
або медичну практику Законом не заборонено, а тому корупщйним діянням не
вважається3

39 Оплата незаконно одержаних матеріальних благ, послуг, пільг або інших
переваї, а також компенсація різниці між ціною, за якою було придбано
предмет (отримано послугу), і його дійсною ціною, здійснені у зв’язку з
виявленням корупщйного діяння (так би мовити, постфактум), не звільняє
винувату особу від встановленої цим Законом за таке діяння
відповідальності

20 Як вже зазначалося, вирішуючи питання про правову оцінку діянь
винуватих осіб за п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», слід
мати на увазі, що правопорушення, пов’язані з використанням посадовими
особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих
їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку,
техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать За
такі правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ст
184-1 КУпАП”, а за наявності відповідних підстав — кримінальна
відповідальність за статтями 364 або 423 КК

З огляду на це, Голоспвський районний суд м Києва обґрунтовано закрив
справу про корупційне правопорушення за відсутністю складу корупційного
діяння, передбаченого п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією»,
в діянні В , який, будучи начальником управління Комісії регулювання
енергетики України і маючи в службовому користуванні комп’ютер
(ноутбук), надав його для тимчасового використання своєму синові

В іншому випадку постановою Новомиргородського суду Кіровоградської
області 3 визнано винуватим у вчиненні корупційного діяння,
передбаченого п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Як
зазначено у рішенні суду, 3 , перебуваючи на посаді сільського голови
видав низку незаконних розпоряджень (без згоди сільської ради) про
преміювання себе та надання собі матеріальної допомоги на загальну суму
723 гривні

1 Постанова Пггенуму (пункти 7, 8) ” Там само (п 1)

Скасовуючи це рішення місцевого суду, Г олова Верховного Суду України у
своїй постанові зазначив, що суд дав неправильну оцінку вчиненому 3
діянню 3 матеріалів справи вбачається, що в діях 3 немає об’єктивної
сторони корупційного діяння, передбаченого п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією», а є неправомірне використання державних коштів У
такому разі, за наявності підстав, вчинене мало б бути розці пене як
відповідний злочин у сфері службової діяльності -зловживання службовим
становищем (ст 364 КК)

Дослідження практики свідчить про те, що трапляються також інші випадки,
коли як корупційне діяння розцінюються дп особи, які за своїм змістом
такими не є, а тому потребують правової оцінки не відповідно до Закону
«Про боротьбу з корупцією)), а відповідно до інших законів

Так дії сільського голови П, які полягали у самовільному користуванні
земельною ділянкою, місцевим судом було визнано корупційним діянням,
передбаченим п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Хоча,
виходячи з матеріалів справи, вони мали бути кваліфіковані за ст 53-1
КУпАП як самовільне зайняття земельної ділянки

21 Для наявності складу корупційного діяння, передбаченої о п «а» ч 2 ст
1 цього Закону, необхідно довести, що незаконне одержання особою
матеріальних благ, послуг, пільї або інших переваг було результатом п
незаконних дій Якщо ж особа не вжила жодних заходів (не вчинила діянь
протиправног о характеру) для того, щоб одержати такі блага (пільги
тощо), а це відбулося без й участі в результаті діяльності інших осіб,
склад зазначеного корупційного діяння у її діях відсутній Для ілюстрації
такого висновку наведемо приклад

Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 7
жовтня 1999 р С визнано винуватою в корупційному діянні, передбаченому п
«а» ч 2 ст 1 Закону, «Про боротьбу з корупцією», вчиненому за таких
обставин Наказом ДПІ в Житомирській області від 2 жовтня 1998 р № 212 С,
яка працювала начальником ДПІ Баранівського району Житомирської області,
за незабезпечення належних організації роботи і контролю за надходженням
податків та інших платежів до бюджету протягом восьми місяців 1998 р
було позбавлено права на одержання надбавки до заробітної плати за
виконання особливо важливої роботи Але С було незаконно нараховано та
виплачено зазначену надбавку за останні три місяці 1998 р

Як установлено у справі, зазначений наказ було обговорено на нараді
працівників районної ДПІ, і С на його підставі видала наказ по районній
ДПІ від 12 жовтня 1998 р Проте головний бухгалтер цієї інспекції Б,
усупереч наказу, нарахувала їй зазначену надбавку за жовтень – грудень
1998 р у сумі 204 гри 85 коп із яких С одержала 78 грн Решту суми не
виплачено через недостатнє фінансування на виплату заробітної плати Ці
обставини підтвердили С і головний бухгалтер Б

Такі дії С неправильно розцінено як корупційні У даному випадку
порушення мало місце в діяльності районної ДПІ що вирішується в порядку
трудового законодавства, а не при виконанні особою функцій держави у
сфері податкового законодавства. В діях С. не було встановлено
корисливого мотиву, який є визначальним для такого роду корупційних
діянь.

З огляду на викладене, постановою Голови Верховного Суду України цю
справу було закрито1.

Як свідчить аналіз практики застосування Закону «Про боротьбу з
корупцією», за п. «а» ч. 2 ст. 1 цього Закону кваліфікувалися діяння
осіб, уповноважених на виконання функцій держави, які полягали, зокрема,
в: одержанні послуг по забезпеченню особистої охорони з оплатою їх за
рахунок бюджету органу місцевого самоврядування; проживанні в готелі без
оплати під час перебування у відрядженні; заправленні без оплати пальним
приватного автомобіля; придбанні проїзних квитків за тарифом, значно
нижчим від дійсної їх вартості; придбанні путівки у санаторій за
пільговою ціною за відсутності відповідних пільг; безоплатному
використанні працівників державного органу для виконання роботи у
приватному господарстві.

У пункті «б» ч. 2 ст. 1 цього Закону міститься норма, яка передбачає
другий вид корупційного діяння – одержання особою, уповноваженою на
виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних
паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи
переваг, не передбачених чинним законодавством.

Цю норму можна визнати спеціальною щодо норми, яка міститься у п. «а» ч.
2 зазначеної статті. її окреме виділення обумовлене двома моментами, що
вказують на деяку специфіку: 1) предмета правопорушення (кредит,
позичка, цінні папери, нерухомість) та 2) способу його одержання (шляхом
використання пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством).

При цьому пільги і переваги можуть стосуватися безпроцентних кредитів чи
позичок, безкоштовного чи з частковою оплатою придбання майна, одержання
кредитів чи позичок за заниженими процентними ставками, а також переваг,
пов’язаних з формальними моментами (одержання кредитів, позичок, майна
поза чергою, у першу чергу, в іншому пільговому порядку тощо).

1 Рішення Верховного Суду України, 200].

Так, постановою судді КрюкІвського районного суду м. Кременчука Н. було
притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного діяння,
передбаченого п. «б» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією». Суть
вчиненого нею корупційного діяння полягала в одержанні нею майна з
використанням переваг, не передбачених чинним законодавством. Працюючи
завідуючою фінансовим відділом Кременчуцької міської ради, Н. одержала в
7-й дистанції цивільних споруд Південної залізниці (НГЧ-7) пральну
машину «італелектро» в кредит, хоча в трудових стосунках з цим
підприємством не перебувала.

Голова Верховного Суду України, який розглядав протест заступника
Генерального прокурора України у цій справі пого дився з кваліфікацією
місцевим судом дій Н і визнав що в цьому випадку мало місце одержання
особою уповноваженою на виконання функцій держави майна шляхом
використання переваг не передбачених чинним законодавством За таких
обставин, притягнення Н до відповідальності за вчинення ко~ рупційного
діяння є обґрунтованим

24 Використання для одержання особою кредитів або по-зичоКу придбання
цінних паперів, нерухомості або іншого майна, пільг чи переваг, не
передбачених чинним законодавством, означає, що 1) пільги чи переваги
для одержання особою кредитів або позичок, придбання цінних паперів,
нерухомості або іншого майна взагалі не передбачені чинним
законодавством, 2) ці шлы и передбачені для таких категорій осіб, до
яких конкретний суб’єкт корупційного діяння не належиіь, тобто
передбачені законом пільги чи переваги на нього не поширюються (взагалі
чи у даному конкретному випадку)

З огляду на це, у кожному випадку притягнення особи до відповідальності
за корупщйне діяння, передбачене п «б» ч 2 ст 1 цього Закону, суб’єкти
боротьби з корупцією та суд повинні з’ясовувати, чи передбачає чинне
законодавство відповідні шлы и та переваїи в одержанні вказаних
кредитів, майна тощо і чи мала особа, стосовно якої вирішується питання
про відповідальність за Законом «Про боротьбу з корупцією», право ними
скористатися

Разом з тим, вказані моменти при притягненні осіб до відповідальності за
вчинення корупційного діяння, передбаченою п «б» ч 2 сг 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією», враховуються не завжди, що ставить під сумнів
обґрунтованість застосування цього Закону

Так, Шишацьким районним судом Полтавської області Михайлівський
сільський голова Л був притягнутий до відповідальності за вчинення
корупційного діяння, передбаченого п «б» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з
корупцією», яке полягало у тому, що він, не будучи членом
сільськогосподарського товариства «Обрій>, отримав від цього товариства
з використанням пільг три кредити Єдиним обґрунтуванням такого висновку,
який міститься у протоколі прокурора та постанові суду є констатація то
го факту, що на час надання кредитів процентні ставки у відді леннях
ощадного банку та банку «Україна» були значно вищими від тих, за якими Л
одержав кредит від CAT «Обрій»

Водночас суд, як це випливає з його постанови, не з ясував низку
обставин, які у даному випадку мали істотне значення для притягнення Л
до відповідальності, а саме на яких підставах і кому CAT «Обрій» за
законом мав право надавати кредити хто мав право на одержання від нього
пільгових кредитів чи не попадав Л до тих категорій осіб які мали право
на піль гове одержання кредитів 3 постанови суду також не зрозуміло, чи
дійсно надані Л кредити були пільговими, оскільки не показано різниці
між процентними ставками кредитів, які надавалися на загальних
підставах, і кредитів, які надавалися на пільгових умовах Крім того, не
зрозуміло, чому в основу звинувачення Л було покладено різницю між
процентними ставками, які на той час існували в CAT «Обрій» та Ощадбанку
t банку «Україна»

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у
тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення,
строковості, платності та цільового характеру використання’ Кредит
надається одним суб’єктом (кредитором) іншому суб’єктові (позичальнику)
на відповідних умовах Виділяють такі форми кредиту фінансовий, у т ч
банківський, мгжбан-ківський, комерційний (товарний), державний,
споживчий, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорщумний, кредит під
цінні папери Існують різні види кредитів, у т ч банківського (за
строками користування – короткострокові, середньострокові,
довгострокові, за забезпеченням – забезпечені заставою, гарантовані
банками, фінансами чи майном третьої особи, з іншим забезпеченням
(поручительство, свідоцтво страхової організації), неза-безпечені
(бланкові), за ступенем ризику – стандартні кредити, кредити з
підвищеним ризиком) Кожні форма та вид кредиту мають свої умови надання

Позику можна визначити, взявши за основу ст 374 чинного ЦК Української
PCP, як гроші або речі, визначені родовими ознаками, які передаються
позичальникові позикодавцем у власність (оперативне управління) за умови
повернення першим позикодавцю такої ж суми грошей або рівної кількості
речей тої о ж роду і якості

Під цінними паперами розуміються грошові документи, що засвідчують право
володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою,
яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату
доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі
грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”
Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника

1 Постанова Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р
№246

~ Закон України «Про ціни* папери і фондову біржу» (ст 10)

Відповідно до Закону «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть
випускатися такі види цінних паперів акції, облігації внутрішніх та
зовнішніх державних позик, облпащі місцевих позик, облігації
підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні сертифікати;
інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери

Під нерухомістю розуміють майно, яке складається із земельної ділянки,
будівлі чи його часіини (квартири)

Майно загалом – це річ або сукупність речей (у т ч і роїш і цінні
напери), які є об’єктом права власності і можуть виступати предметом
разних цивільно-правових договорів (дарування, позики, кушвлі-продажу,
майнового найму ющо)

На відміну від корупщйного діяння, передбаченого п «а» ч 2 ст 1 цьою
Закону, одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів,
нерухомості іншої о майна з використанням пільг чи переваг, не
передбачених законодавством (п «б» ч 2 ст 1 Закону), визнається Законом
протиправним незалежно від тою, чи пов’язані ці дії з виконанням особою
функцій держави

Крім того, слід мати на увазі, що відмінність між цими коруп-щйними
діяннями полягає іакож у тому, що у першому випадку (п «а» ч 2 ст 1
Закону) сутність корупщйного діяння становить безпосереднє одержання
особою у зв’язку з виконанням нею функцій держави пільг або інших
переваг, а в другому (п «б» ч 2 ст 1 Закону) – використання особою не
передбачених чинним законодавством пільг чи переваг для одержання
кредитів, позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого
майна

Корупційні діяння, відповідальність за які встановлена ст 1 Закону,
вважаються закінченими з моменту незаконного одержання особою,
уповноваженою на виконання функцій держави, матеріальних благ, послуг
пільг або інших переваг (п «а» ч 2 ст 1) або з моменту одержання такою
особою кредитів або позичок, придбання цінних паперів нерухомості або
іншого майна з використанням при цьому пільї чи переваг, не передбачених
чинним законодавством (п «б» ч 2 ст 1)

Істотним моментом, який обумовлює правильне застосування ст 1 цього
Закону, є відмежування передбачених ним ко-рупційних діянь (пункти «а»
та «б» ч 2 ст 1) від кримінально-караних діянь корупщйного характеру
(корупційних злочинів), зокрема, одержання хабара, одержання незаконної
винагороди працівником державного підприємства, установи чи оріанізацп,
зловживання владою або службовим становищем

Слід зазначити, що поняття «коруиційне діяння» є певною мірою умовним і
його етимолої ічне значення є ширшим від його розуміння, яке
визначається цим Законом Як вже зазначалось, у широкому розумінні до
корупційних діянь слід відносити не лише діяння, передбачені пунктами
«а» та «б» ч 2 ст 1 цього Закону, а й інші правопорушення, передбачені
Законом «Про боротьбу з корупцією», а також всі інші правопорушення, які
мають коруп-ційний характер і відповідальність за які встановлюється
іншими законами Однак у контексті Закону «Про боротьбу з корупцією» (у
вузькому розумінні) під корупщйними діяннями слгд розуміти виключно
діяння, передбачені пунктами «а» та «б» ч 2 сг 1 цього Закону Проблема
розуміння поняття «корупційні діяння» має, так би мовити, термінологічну
обумовленість, оскільки була породжена проблемою вибору для назви
описаних у ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» діянь Поява самих же
діянь у зазначеному Законі пояснюється необхідністю наповнення його ст 1
реальним правовим змістом Термін «корупційні діяння» для назви
зазначених корупційних проявів було обрано для того, щоб відмежувати іх
від інших правопорушень корупційного характеру, які передбачаються як
цим, так і іншими законами.

33 Найбільше ознаки корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч 2 ст. 1
Закону «Про бороіьбу з корупцією», схожі з ознаками такого злочину, як
одержання хабара, відповідальність за який встановлена ст. 368 КК
Зближує ці діяння те, що при вчиненні корупційного діяння (особа,
уповноважена на виконання функцій держави), і при одержанні хабара
(службова особа) незаконно одержує у зв’язку з виконанням таких функцій
(службових обов’язків) матеріальні блага чи послуїи Тобто, в обох
випадках має місце прийняття названими особами матеріальних цінностей
або послуг матеріального характеру У таких випадках зазначені цінності
та послуги надаються, як уже зазначалося вище, не у зв’язку з якимись
особливими особистими стосунками, а у зв’язку з тим, що ця особа займає
певну посаду і виконує певні обов’язки.

Однак, якщо встановлення описаних ознак повністю вистачає для
кваліфікації діяння як корупційного і застосування ст. 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією», то для наявності складу одержання хабара їх
недостатньо. Сг. 368 КК України визначає одержання хабара як одержання
службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання
в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої
дії з використанням наданої їй влади чи службового становища Для
наявності складу одержання хабара недостатньо встановити лише факт
незаконного одержання службовою особою матеріальної винагороди, навіть
якщо це зроблено у зв’язку із зайняттям нею певної посади. Потрібно
обов’язково встановити, що таке одержання було платою службовій особі за
виконання або невиконання в інтересах особи, яка дає хабара, або третьої
особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового
становища, тобто платою за її певну поведінку як службової особи. При
цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи
невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з
використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи
адмшістративно-господарських обов’язків, або хоч і не мала повноважень
вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла
вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами. Ця обставина є
основною відмінною ознакою одержання хабара від корупщйноіо діяння,
передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Для
останнього суттєвим у правовому відношенні є сам факт незаконного
одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави,
матеріальних благ, послуї, пільг або інших переваї. На цю обставину
звернув увагу Пленум Верховного Суду України, відзначивши, що для
відповідальності за п «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про бороіьбу з корупцією»
не має значення, чи вчинила особа певні дії (або бездіяльність) на
користь того, хто надав магеріальні блага, послуги, пільги чи інші
переваги, та чи настали від цих діянь певні наслідки1.

Нерозуміння чи нез’ясування вказаних обставин на практиці призводить до
неправильної оцінки діяння винуватої особи.

Так, відповідними суб’єктами боротьби з корупцією було складено
протоколи на міліціонера Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві Д. і
міліціонера Жовтневого РУ ГУ МВС України в м. Києві Ч. про вчинення ними
корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією». Д. було звинувачено у тому, що він під час
виконання службових обов’язків по охороні громадського порядку незаконно
отримав від підприємця Г. 6 гривень за невжиття заходів до припинення
нею незаконної торгівлі. Вина Ч., згідно з протоколом, полягала у тому,
що він, будучи міліціонером-водієм групи затримання, під час несення
служби разом з іншими членами цієї групи затримав громадян з викраденими
з заводу «Київтрактородеталь» гільзами, не вжив заходів для складання
протоколу про дрібну крадіжку і відпустив затриманих, отримавши за це 20
грн.

При цьому неправильно було оцінено фактичні обставини справи. І в
першому, і в другому випадках незаконну винагороду міліціонери
одержували за невиконання ними в інтересах тих, хто надавав її ним,
певних дій з використанням наданої їм влади – за винагороду вони не
вчинили дій, які мали вчинити за законом (затримати винуватих, оформити
відповідні документи про вчиненні ними правопорушення, доставили
правопорушників у міліцію). Тобто, в їх діях вбачаються не ознаки
корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про
боротьбу з корупцією», а одержання хабара, відповідальність за який
передбачено ст. 368 КК України.

З’ясування відмінностей в об’єктивній стороні вказаних діянь не дає
можливості чітко відмежувати корупційне діяння від одержання хабара.
Суттєвого значення у цьому аспекті набуває суб’єктивна сторона, а саме
мета, яку прагне досягти особа, яка передавала матеріальні цінності чи
надавала послуги матеріального характеру, а також усвідомлення
суб’єктом, який прийняв ці цінності чи скористався наданими послугами,
їх призначення. Встановлення цих моментів набуває особливого значення
при замаху на одержання хабара, коли об’єктивна сторона повністю не
виконана і за зовнішніми ознаками (за об’єктивною стороною) вкрай
складно дати однозначну кваліфікацію того, що сталося.

Корупційне діяння, передбачене п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з
корупцією», відрізняється від одержання хабара ще й за суб’єктом.
Суб’єктом одержання хабара може бути будь-яка службова особа, у т. ч.
службова особа установи, організації, під-

приеме гва недержавної форми власності, навіть іноземець чи особа без
громадянства (див примітки 1 і 2 до ст 364 КК), у той час як суб’єктом
вказаного корупційного діяння може бути службова особа органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, а також державний службовець,
який не є службовою особою

Відмежовуючи корупційне діяння від одержання незаконної винагороди
працівником державного підприємства, установи чи організації (ст 354
КК), слід виходити з такого По-перше, одержання зазначеної винагороди
утворює склад злочину, передбаченого ст 354 КК, за наявності сукупності
ознак, а саме, коли ї) така винаюрода є незаконною, 2) способом п
одержання є вимагання, 3) вона є платою за виконання чи невиконання
винуватим певних дій Склад корупційного діяння, передбаченого п «а» ч 2
сі І Закону «Про боротьбу з корупцією», не передбачає як обов’язкової
ознаки об’єктивної сторони вимагання Крім того, вказані блага, послуги,
пільги та інші переваги у складі корупційного діяння не є платою за
виконання чи невиконання винним певних дій, тобто не с власне
винагородою

Відрізняються вказані діяння і за суб’єктом Суб’єктом злочину,
передбаченої о ст 354 КК, може бути лише працівник державного
підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою
Незважаючи на те, що іакий працівник працює в державному підприємстві,
установі чи організації, він може не бути і державним службовцем
Водночас, суб’єктом корупційного діяння, передбаченого п «а» ч 2 ст 1
Закону «Про боротьбу з корупцією», може бути лише особа, уповноважена на
виконання функцій держави (див сі 2 цьохо Закону) При цьому така особа
може бути службовою (найчастіше так і є)

Питання про відмежування корупційних діянь, передбачених ст 1 Закону
«Про боротьбу з корупцією», від зловживання владою або службовим
становищем (статті 364 1423 КК) виникає у разі, коли одержання особою,
уповноваженою на виконання функцій держави, матеріальних благ, послуї,
пільг чи інших переваг пов’язане з неправомірним використанням нею влади
чи службових повноважень Найчастіше це стосується корупційного діяння,
передбаченого п «б» ч 2 ст 1 цього Закону, оскільки воно полягає в
одержанні особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів
або позичок, придбанні цінних паперів, нерухомості або іншою майна з
використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним
законодавством Таке використання може включати неправомірне застосування
владних повноважень

Іншими словами, вчинення корупційного діяння, передбаченого ч 2 ст 1
Закону «Про боротьбу з корупцією», може вчинюватися шляхом зловживання
владою або службовим становищем, що обумовлює необхідність з’ясування
питання про іе, чи є це зловживання злочином, тобто чи містить воно
ознаки злочину, передбаченого статтями 364 або 423 КК

ЗО

Слід виходити з того що такого роду зловживання може здійснюватися у
формі зловживання владою або зловживання службовим становищем

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою
особою, яка має владні повноваження всупереч інтересам служби своїх прав
щодо пред’явлення вимог а також прийняття рішень, обов язкових для
виконання іншими фізичними чи юридичними особами Зловживати владою може
як представник влади, так і службова особа, яка виконує
організаційно-розпорядчі обов’язки, оскільки остання також має владні
повноваження, що поширюються на підпорядкованих їй осіб

Зловживання службовим становищем – це будь-яке умисне використання
службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей,
пов’язаних з п посадою У цілому зловживання службовим становищем – це
більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки
використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні
права та можливості, якщо вона ними наділена

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність
взаємозв’язку між службовим становищем винуватого і його поведінкою, яка
виражається в незаконних діях або бездіяльності Службова особа при
зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим
становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими
нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов’язків), так і
наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (н
загальновизнана вага, важливість, впливовість)

При цьому кримінально караним зловживання владою або службовим
становищем є лише тоді, коли воно заподіяло істотну шкоду (відповідно до
сг 364 КК – істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та
інтересам окремих іромадян або державним чи громадським інтересам, або
інтересам фізичних осіб) Істотна шкода може полягати у заподіянні як
матеріальної шкоди, так і шкоди нематеріального характеру Відповідно до
п З примітки до ст 364 КК істотною шкодою, якщо вона полягає у
заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а
відповідно до примітки 2 до ст 423 КК істотною шкодою, якщо вона полягає
у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті
п’ятдесят і більше разів перевищуй неоподатковуваний мінімум доходів
громадян Істотною шкодою, якщо вона має нематеріальний вимір, можуть
визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і
свобод людини і громадянина, підрив авторитету іа престижу оріанів
державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення
громадського порядку, створення обстановки, що ускладнює установі
організації підприємству здійснення основних функцій тощо

Разом з тим, істотна шкода не є ознакою корупційних діянь, передбачених
ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Цей момент, у разі вчинення
таких корупційних діянь з неправомірним використанням влади або
службових повноважень, є важливим для відмежування їх від злочинів,
передбачених статтями 364 і 423 КК

Однак ключовим моментом є те, що вчинення корупційних діянь,
передбачених ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», може взагалі не
передбачати використання винуватим владних чи службових повноважень,
тобто службового зловживання як такою може й не бути Матеріальні блага,
послуї и, пільги або інші переваги у таких випадках він одержує не в
результаті зловживання владою або службовим становищем, а у зв’язку з
зайняттям ним певної посади, виконанням певних повноважень Тобто він, не
вчиняючи жодних дій з використанням владних чи службових повноважень,
може одержати від інших осіб вказані блага, послуги, пільги, переваги
При цьому вказані особи надають їх лише тому, що винуватий є особою,
уповноваженою на виконання функцій держави При зловживанні владою або
службовим становищем (етапі 364 і 423 КК) винуватий обов’язково має
використати свої повноваження і це використання має бути неправомірним

Крім того, корупційні діяння і зловживання владою або службовим
становищем відрізняються між собою за суб’єктом, оскільки
відповідальність за ст 364 КК може нести лише службова особа (незалежно
від сфери, де вона працює), за ст 423 – лише військова службова особа, а
за корупційні діяння, передбачені ст 1 Закону «Про боротьбу з
корупцією»,- особа, уповноважена на виконання функцій держави, яка може
й не бути службовою

36 З’ясовуючи питання відмежування корупційних діянь від злочинів у
сфері службової діяльності та злочину, передбаченого ст 354 КК, Пленум
Верховного Суду України зазначив, що адміністративна відповідальність за
ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» настає лише за умови, що дп
(бездіяльність) особи, уповноваженої на виконання функцій держави, не
містять складу злочину1 Фактично це роз’яснення вищої судової інстанції
нашої країни базується на принципі, закріпленому у ч 2 ст 9 КУпАП, де
сказано, що адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером
не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності

Це означає, що складання протоколу про корупційне правопорушення і
вирішення питання про притягнення особи до відповідальності згідно з
Законом «Про боротьбу з корупцією» можливе лише за умови відсутності у
діянні особи ознак злочину Якщо при дослідженні обставин справи буде
з’ясовано, що інкримшо-

ване винуватій особі діяння є за законом кримінально караним, то
притягнення такої особи до відповідальності за Законом «Про боротьбу з
корупцією» виключається Останнє стане можливим лише у випадку відмови в
порушенні кримінальної справи або закритті кримінальної справи, але за
наявності в діях порушника ознак корупційного правопорушення,
передбаченого зазначеним Законом

Стаття 2. Суб’єкти корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних
з корупцією

За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, на
підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи, уповноважені
на виконання функцій держави.

а) державні службовці;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної

Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних,

обласних рад,

в) посадові особи місцевого самоврядування

(Статтю 2 доповнено пунктом «в» згідно із Законом № 90-і\/ від 11.07
2002 р., пункт «б» статті 2 в редакції Закону № 171/97-ВР від 03.04.1997
р., із змінами, внесеними згідно із Законом № 90-1)/ від 11.07 2002 р.)

1 Ця стаття визначає суб’єктів, які несуть відповідальність за
корупційні правопорушення на підставі цього Закону Суб’єкти
відповідальності за інші правопорушення корупщйною характеру
визначаються тими законами, якими встановлюється відповідальність за
такі порушення (наприклад, суб’єкт одержання хабара, зловживання владою
або службовим становищем та інших корупційних злочинів визначається КК)

При цьому ст 2 Закону «Про боротьбу з корупцією» не встановлює
вичерпного кола осіб, які несуть відповідальність за цим Законом У ній
не йдеться про суб’єктів правопорушень, передбачених статтями 10 та 11
цього Закону Ст 10 Закону такими суб’єктами визначає керівників
міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи
їх структурних підрозділів. Вказані особи можуть і не бути державними
службовцями, депута- > тами і посадовими особами місцевого
самоврядування, про які йдеться у ст 2 цього Закону Це стосується і
суб’єкта правопорушення, передбаченої о ст 11 Закону Ним визначено
особу, на яку покладено обов’язок складання протоколу про корупційне
діяння чи інше правопорушення, пов’язане з корупцією Тобто, із змісту ст
11 Закону випливає, що передбачене нею правопорушення не підпадає під
категорію «корупційних діянь іа інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією», про які йдеться у статтях 1, 5-10 Закону Отже, осіб, які
можуть нести відповідальність за статтями 10 іа 11 цього Закону, слід
визнавати спеціальними суб’єктами, які несуть відповідальність за
Законом «Про боро гьбу з корупцією»

2 4—44

33

Виходячи з цього, під вживаним у ст 2 цього Закону поняттям «корупційні
діяння» слід розуміти діяння, передбачені ч 2 ст 1, а під поняттям «інші
правопорушення, пов’язані з корупцією»,-такі правопорушення, як 1)
порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців та інших осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямованих на попередження
корупції (ст 5), 2) порушення вимог фінансового контролю (статті 6 та 9)
Отже, у ст 2 цього Закону визначається коло суб’єктів саме цих
правопорушень

2 Якщо говорити про всіх осіб, які можуть бути притягнуті до
відповідальності за Законом «Про боротьбу з корупцією», то Пленум
Верховного Суду України роз’яснив, що такими є особи, уповноважені на
виконання функцій держави, а саме

державні службовці,

депутати всіх рівнів,

сільські, селищні, міські голови та голови районних і обласних рад,

військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу) та інші
особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до
відповідальності за адміністративні правопорушення на підставі положень
дисциплінарних статутів (ст 2 та ч 2 ст 3 Закону «Про боротьбу з
корупцією»)

Крім названих осіб, до суб’єктів корупційних правопорушень належать
судді, прокурори, слідчі, особи рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи
податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби й інших
правоохоронних органів, перелічених у ч 1 ст 2 Закону «Про державний
захист працівників суду і правоохоронних органів», а також працівники
апарату суду, прокуратури й інших зазначених органів, уповноважені на
виконання функцій держави1

Слід зазначити, що у ч 1 ст 2 Закону «Про державний захист працівників
суду і правоохоронних органів» вказується, що правоохоронні органи – це
органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи,
органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби,
органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної
служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які
здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції

Пленум також привернув увагу до зазначеної вище обставини, відповідно до
якої відповідальність за окремими нормами Закону «Про боротьбу з
корупцією» можуть нести лише спеціальні суб’єкти, а саме

державні службовці, які є посадовими особами,-за ч 3 ст 5,

керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та
організацій чи їх структурних підрозділів – за ст 10,

особи, на яких покладено обов’язок складати протоколи про вчинення
корупційних правопорушень або подавати ці протоколи до суду,- за ст.
11і.

3. Поняття державних службовців випливає зі ст. 1 Закону «Про державну
службу», де сказано, що «державна служба в Україні – це професійна
діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті
щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними
службовцями і мають відповідні службові повноваження».

Однак вказане законодавче положення не дозволяє чітко і однозначно
визначити зміст поняття «державний службовець», що на практиці породжує
істотні складнощі щодо визначення цього суб’єкта корупційних
правопорушень і чисельні помилки у застосуванні Закону «Про боротьбу з
корупцією». Воно лише надає можливість сформулювати три критерії, за
якими до державних службовців можна віднести осіб, які: 1) займають
посади в державних органах та їх апараті; 2) професійно займаються
діяльністю щодо практичного виконання завдань і функцій держави; 3)
одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Аналіз Закону «Про державну службу» та інших законів України дозволяє
зробити висновок про те, що поняття «державний службовець» у чинному
законодавстві вживається у вузькому та широкому значеннях.

У вузькому значенні, поняттям «державні службовці» охоплюються лише ті
особи, на яких прямо поширюється дія Закону «Про державну службу»
(правовий статус яких, у т. ч. категорія, посада, ранг тощо,
визначається цим Законом).

У широкому значенні, «державні службовці» – це особи, які, займаючи
посади в державних органах та їх апараті, професійно займаються
діяльністю щодо практичного виконання завдань і функцій держави і
одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Якщо узагальнити позицію Пленуму Верховного Суду України, то він до
поняття «державні службовці» у контексті ст. 2 Закону включає:

осіб, на яких поширюється дія Закону «Про державну службу», у т. ч.
працівників апарату суду, прокуратури й інших правоохоронних органів;

суддів, прокурорів, слідчих, осіб рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ, співробітників служби безпеки, посадових осіб
податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби,
працівників органів охорони державного кордону, органів і установ
виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони,
державної лісової охорони;

2*

35

3) працівників інших органів, які здійснюють правозастосовні або
правоохоронні функції (проте вичерпною переліку таких органів ні
законодавство України, ні Пленум Верховного Суду України не визначають)

Слід мати на увазі, що особа набуває статусу державного службовця (у
вузькому розумінні цьою поняття) з моменту прийняття рішення про
зарахування її на посаду державного службовця, незалежно від того, чи
прийняла вона присягу, чи присвоєно їй ранг і чи попереджено її про
встановлені ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» обмеження1

Постановою судді Приморського районного суду м Одеси від 5 вересня 1996
р на X на підставі ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» було накладено
штраф у розмірі 400 грн із позбавленням її права працювати в державних
органах протягом трьох років з дня звільнення В постанові також
зазначено, що X підлягає звільненню з посади лаборанта Одеського
міського підприємства державної ветеринарної медицини (далі -Одеське
МПДВМ)

Постановою голови Одеського обласного суду від 20 лютого 1997 р названу
вище постанову судді Приморського районного суду м Одеси змінено – з неї
виключено вказівку на те, що X підлягає звільненню з посади лаборанта
Одеського МПДВМ із позбавленням права працювати в державних органах
протягом трьох років

Як визнав суд, X, працюючи на посаді лаборанта зазначеного підприємства
на ринку «Привоз» у м Одесі, 6 липня 1996 р за сприяння в одержанні
довідок про відсутність захворювань у птиці, що йшла на продаж, одержала
від продавців цього товару як винагороду 900 грамів м’яса курки і 8
кілограмів 300 грамів м’яса свинини

Розглянувши справу, Голова Верховного Суду України визнав, що винесені в
ній постанови підлягають скасуванню, а сама вона ~ закриттю з таких
підстав Як випливає з матеріалів справи, X працювала лаборантом
Одеського МПДВМ з 1971 р Після прийняття Закону від 16 грудня 1993 р
«Про державну службу» вона не була зарахована на посаду державного
службовця, присягу не складала і їй не присвоювався відповідний ранг Про
це свідчать як н пояснення, так і довідка зазначеного підприємства

Згідно ж із чинним Законом «Про боротьбу з корупцією» відповідальність
за вчинення корупційних правопорушень можуть нести лише особи,
уповноважені на виконання функцій держави Отже, суд безпідставно визнав
X суб’єктом такого правопорушення

Крім того, відповідно до ст 268 КУпАП адміністративні справи повинні
розглядатись у присутності особи, яка притягується до адміністративної
відповідальності Розглядаючи справу щодо X, суд ці вимоги Закону порушив
Як видно з пояснень X, вона була викликана в суд повісткою, але справу
вже було заслухано без п участі Те, що X не була завчасно повідомлена

3 вини суду про слухання її справи й остання була розглянута за її
відсутності, що заборонено законом, підтверджується повісткою про виклик
X у суд, а також відміткою на обкладинці справи, з якої очевидно, що
вона викликалася не на 5 вересня, коли було заслухано справу, а на 13
вересня 1996 р Тим самим було істотно порушено право X на захист

Враховуючи наведене та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, Голова
Верховного Суду України постанову судді Приморського районного суду м
Одеси від 5 вересня 1996 р і постанову голови Одеського обласного суду
від 20 лютого 1997 р про притягнення X до адміністративної
відповідальності за ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» своєю
постановою від 25 травня 1998 р скасував і справу провадженням закрив1

Як видно із цього прикладу, X відповідно до Закону «Про державну службу»
не була державним службовцем Крім того, на думку Голови Верховного Суду
України, вона не була і працівником правоохоронного органу У даному
конкретному випадку останнє слід визнати правильним Голова Верховного
Суду України вирішив справу на користь X тому, що визнання її
працівником правоохоронного органу за відсутності у законодавстві
України вичерпного переліку таких органів могло б бути розцінене як
припущення, але побудувати на ньому своє рішення суд не міг

4 Під посадою в державних органах та їх апараті розуміється визначена
структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного
органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами
коло службових повноважень Відповідно посадовими особами вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші
державні службовці, на яких законами або іншими нормативно-правовими
актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій (ст 2 Закону «Про державну службу»)

1 Рішення Верховного Суду України, 1999 р

Посади можуть бути виборними чи такими, на які державні службовці
призначаються При цьому існує певний визначений законом чи іншим
нормативно-правовим актом порядок обрання чи призначення на посаду
державного службовця Останні бувають постійними або тимчасовими
(наприклад, посада голови окружної комісії по виборах народних депутатів
України запроваджується лише на період виборчої кампанії)

Основна ознака посади як службового місця, яке займає державний
службовець,- це притаманні їй юридично-владні повноваження, що включають
право на прийняття (звільнення) працівників, видання обов’язкових актів
правового характеру, здійснення контролю за їх виконанням, стимулювання
реалізації відповідних приписів актів примусовими заходами економічного,
організаційного, правового характеру, вчинення дій, які тягнуть юридичні
наслідки – складення протоколів, актів ревізії, службових і доповідних
записок, проектів нормативних актів Службовими діями державних
службовців є не лише владні розпорядження, а й їх реальне здійснення
(втілення в життя)

Посада як службове місце відрізняється від посади як робочого місця, що
займають службовці, які виконують функції по забезпеченню технічних,
виробничих, інформаційних та інших процесів (друкарки, оператори ЕОМ,
прибиральниці, сторожі тощо), у т ч обслуговуючий персонал

Посади державних службовців відповідним чином класифікуються Згідно з ст
25 Закону «Про державну службу» основними критеріями посад державних
службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на
роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце
посади в структурі державного органу

Залежно від особливостей правового регулювання посад державних
службовців Закон «Про державну службу» визначає чотири групи державних
службовців

державні службовці, категорії посад яких визначені безпосередньо у ст 25
Закону «Про державну службу»,

державні службовці, посади яких не передбачені у ст 25 Закону «Про
державну службу», але які віднесені до відповідної категорії державних
службовців Кабінетом Міністрів України за узгодженням з відповідним
державним органом (прирівняні до існуючих посад державних службовців),

державні службовці, перелік посад яких наведено у ч 1 сі 9 Закону «Про
державну службу» і правовий статус яких регулюється Конституцією та
спеціальними законами України,

державні службовці, які працюють а апараті органів прокуратури, судів,
дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ
та інших і правове становище яких регулюється Законом «Про державну
службу», якщо інше не передбачено законами України

7 Встановлення осіб, які належать до державних службовців першої групи,
полегшується тим, що безпосередньо у ст 25 Закону «Про державну службу»
вказується, які саме посади і в яких конкретно органах є посадами
державних службовців і до якої категорії вони належать Тобто для того,
щоб з’ясувати, чи є та чи інша особа державним службовцем, достатньо
з’ясувати, чи є посада, яку вона займає, в переліку посад, зазначених у
ч 2 ст 25 зазначеної о Закону Хоча при цьому існує одна складність, яка
пов’язана з самим переліком посад та їх назвою Річ у тому, що у
передбаченому ч 2 ст 25 Закону «Про державну службу» переліку посад
державних службовців, по-перше, значаться посади, яких на сьогодні не
існує взагалі або які мають іншу назву (зокрема, це стосується
представників Президента України в районах та областях – таких посад на
сьогодні не існує, працівників Секретаріату Верховної Ради України та
постійних комісій парламенту – ці органи парламенту сьогодні мають іншу
назву), по-друге, не зазначені посади, які на сьогодні існують у
державних органах, у тому числі в новостворених (наприклад, у Вищій раді
юстиції, Рахунковій палаті)

При вирішенні проблеми такого роду слід виходити з того, що
невідповідність існуючих на сьогодні назв органу чи посади в ньому
назвам, зазначеним у ст 25 Закону «Про державну службу», а також
відсутність у законодавчому переліку тієї чи іншої посади, яка на
сьогодні фактично є посадою державного службовця, не є підставою для
невизнання осіб, які займають такі посади, державними службовцями Адже у
даному разі йдеться лише про невідповідність назви посади, або
передбачення посади державного службовця у новому державному органі

При цьому слід враховувати той факт, що про віднесення тієї чи іншої
посади до категорії посад державних службовців може бути вказано у
законі, який регулює діяльність відповідного органу, у підзаконному
нормативно-правовому акті, або ж взагалі цей аспект може не мати
нормативного регулювання Так, в Указі Президента України № 345 від 29
травня 2001 р «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення
адміністративної реформи» зазначено, що Державний Секретар Кабінету
Міністрів України, державні секретарі міністерств, їх перші заступники
та заступники є державними службовцями, а їх посади в установленому
порядку віднесені до відповідних категорій посад державних службовців

8 При визначенні того, чи прирівняна (віднесена) та чи інша посада до
відповідної посади державного службовця (маються на увазі державні
службовці другої групи), слід виходити з того, що таке віднесення має
бути здійснене згідно з ч 3 ст 25 Закону «Про державну службу»
відповідним актом Кабінету Міністрів України

На підставі цієї норми Закону до відповідних категорій посад державних
службовців віднесені, зокрема, посади працівників

органів законодавчої та виконавчої влади Автономної Республіки Крим
(постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р № 284 «Про
віднесення посад працівників органів законодавчої та виконавчої влади
Автономної Республіки Крим до відповідних категорій посад державних
службовців»),

Української Академії державного управління при Президентові України
(постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р № 700 «Про
віднесення посад працівників Української

Академії державного управління при Президентові України до категорій
посад державних службовців та умови оплати їх праці»),

Державного лікувально-оздоровчого управління (постанова Кабінету
Міністрів України від 5 червня 2000 р № 918 «Про умови оплати праці та
віднесення до категорій посад державних службовців працівників апарату
Державного лікувально-оздоровчого управління»),

центрального апарату та відділень в Автономній Республіці Крим та
областях Національної служби посередництва і примирення (постанова
Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р №513 «Про віднесення
посад працівників центрального апарату та відділень в Автономній
Республіці Крим та областях Національної служби посередництва і
примирення до відповідних категорій посад державних службовців),

державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України
(розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 червня 1998 р №461-р
«Про віднесення посад працівників державної виконавчої служби системи
Мін’юсту до категорій посад державних службовців»),

секретаріату Вищої ради юстиції (розпорядження Кабінету Міністрів
України від 29 травня 1998 р № 357-р «Про віднесення посад працівників
секретаріату Вищої ради юстиції до категорій державних службовців»),

Центральної виборчої комісії та працівників секретаріату ЦВК
(розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1998 р № 75-р
«Про віднесення посад членів Центральної виборчої комісії та працівників
секретаріату Комісії до катеї орій посад державних службовців»),

місцевих державних податкових адміністрацій (розпорядження Кабінету
Міністрів України від 12 вересня 1997 р № 503-р «Про віднесення посад
працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних
категорій посад державних службовців»),

Рахункової палати Верховної Ради України (розпорядження Кабінету
Міністрів України від 29 березня 1997 р № 169-р «Про віднесення посад
працівників Рахункової палати Верховної Ради України до відповідних
категорій посад державних службовців»),

апарату Конституційного Суду України (розпорядження Кабінету Міністрів
України від 19 березня 1997 р № 147-р «Про віднесення посад працівників
апарату Конституційного Суду України до відповідних катеї орій посад
державних службовців»),

державних спеціалізованих установ, які проводять судову експертизу
(розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р № 558-р
«Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих
установ до категорій посад державних службовців»)

Крім того, до посад державних службовців відповідних категорій віднесені
посади працівників Фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та
регіонального самоврядування України, працівників і спеціалістів
Національного інституту стратегічних досліджень, працівників Комітету із
Державних премій України імені Тараса Шевченка, спеціалістів
дипломатичних представництв та торговельно-економічних місій у їх
складі, консульських представництв та постійних представництв України
при міждержавних організаціях, що не мають дипломатичних рангів, Голови
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, першого заступника та
заступника Голови, голів постійних комісій Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, представників Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини та працівників його секретаріату, спеціалістів апарату
управлінь військ напрямів Прикордонних військ України, керівних
працівників та спеціалістів апарату органів управління військових
формувань, працівників територіальних органів Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку, керівних працівників та спеціалістів
Інституту законодавства Верховної Ради України, керівних працівників та
спеціалістів апарату виконавчої дирекції Фонду соціального захисту
інвалідів та його обласних відділень, начальників та інших працівників
регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України,
працівників Державного управління справами, працівників державної служби
зайнятості, державних уповноважених Антимонопольного комітету,
заступників голів територіальних відділень Антимонопольного комітету у
областях, містах Києві і Севастополі, працівників урядових органів
державного управління та їх територіальних органів, керівних працівників
Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, працівників Державної
контрольно-ревізійної служби в Україні, працівників територіальних
оріанів Національної комісії регулювання електроенергетики України,
працівників секретаріату Комісії з питань діяльності підприємств та
організацій громадських організацій інвалідів, спеціалістів
кримінально-виконавчої системи, працівників секретаріату регіональної
комісії з питань діяльності підприємств та організацій іромадських
організацій інвалідів в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі, працівників апарату господарських судів,
працівників Секретаріату Комітету із Державної премії України в і алузі
архітектури та ряд інших посад

Усього на сьогодні існує близько 100 постанов та розпоряджень Кабінету
Міністрів України, які регламентують питання віднесення до посад
державних службовців або визначення категорій таких посад

Виходячи з цього, у кожному випадку службова особа, яка складає протокол
про корупційне правопорушення, та суд, який його розглядає, мають
з’ясовувати наявність акта Кабінету Міністрів України про віднесення
посади особи, яка притягається до відповідальності, до категорії
державних службовців

9 У ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу» наведений перелік посадових
осіб, які становлять третю групу державних службовців, а саме тих,
правовий статус яких регулюється Конституцією та спеціальними законами
України У цій статті йдеться про Президента України, Голову Верховної
Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради
України та їх заступників, народних депутатів України, Прем’єр-міністра
України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів
Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України,
Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального
прокурора України та йоі о заступників

При застосуванні положень ч 1 сі 9 Закону «Про державну службу» слід
враховувати кілька моментів, які обумовлені збігом певного часу з дня
набрання чинності зазначеним Законом і тими змінами, які відбулися в
правовій системі, в регулюванні державної служби в Україні тощо

По-перше, необхідно враховувати те, що Закон «Про державну службу» було
прийнято 25 грудня 1993 р , а чинну Конституцію України – 28 червня 1996
р Це говорить про те, що змінилося коло органів, існування яких
передбачено Конституцією України, та коло осіб, правовий стагус яких
регулюється безпосередньо Основним Законом нашої держави Зокрема,
йдеться про такий орган і відповідно посадову особу, як Уповноважений
Верховної Ради України з прав людини, який згідно зі ст 101 Конституції
України здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних
прав і свобод людини і громадянина У ст 4 Закону «Про Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини» вказано, що статус Уповноваженого
«визначається Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про
державну службу» Це стосується також Рахункової палати, яка від імені
парламенту здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету
України (ст 98 Конституції), Вищої ради юстиції, яка є органом,
відповідальним за формування суддівського корпусу (ст 131 Конституції)
Отже, відсутність у передбаченому ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу»
переліку посад вищих державних службовців тієї чи іншої посадової особи
ще не говорить про те, що її статус не регулюється Конституцією чи
спеціальним законом України

Що стосується складу Кабінету Міністрів України, про членів якого
йдеться у ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу», то відповідно до ст 114
Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять
Прем’єр-міністр України, Перший вще-прем’єр-мшістр, три
вще-прем’єр-мішстри, міністри Персональний склад Кабінету Міністрів
України призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра
України

По-друге, змінилася назва окремих органів Так, на сьогодні в Україні не
існує Вищого арбітражного суду, а є Вищий господарський суд До того ж,
крім нього є й інший вищий спеціалізований суд – Адміністративний,
правовий статус якого аналогічний правовому статусу Вищого
господарського суду Сама по собі зміна назви державного органу не
означає зміни правового статусу її керівника чи іншої посадової особи

По-третє, деякі із зазначених у ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу»
категорії посадових осіб чинним законодавством визнані не державними
службовцями Так, відповідно до Указу Президента України № 345 від 29
травня 2001 р «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення
адміністративної реформи», посади прем’єр-міністра України,
віце-прем’єр-мшістрів, міністрів за характером повноважень, порядком
призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не
віднесені до категорії державних службовців, визначених Законом України
«Про державну службу» Тому вони не можуть визнаватися суб’єктами
корупщйних правопорушень, передбачених Законом «Про боротьбу з
корупцією», оскільки вони не визнаються державними службовцями і не
потрапляють під жодну іншу категорію таких суб’єктів, коло яких
визначено ст 2 цього Закону Виняток складає правопорушення, передбачене
ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією», суб’єктом якого прямо визначені
керівники міністерств і відомств

10 Ч 2 ст 9 Закону «Про державну службу» визначає четверту групу
державних службовців, яку становлять державні службовці, що працюють в
апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного
контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, регулювання
правового становища яких здійснюється відповідно до Закону «Про державну
службу», якщо інше не передбачено законами України

Найчастіше дія Закону «Про державну службу» поширюється на таких осіб
шляхом віднесення їх до відповідної категорії державних службовців
постановою чи розпорядженням Кабінету Міністрів України (про що йшлося
вище), в окремих випадках це робиться законом (наприклад, у ст 130
Закону «Про судоустрій України» сказано, що правовий статус службовців,
які працюють в апараті суду, визначається законом про державну службу)

Інколи такі особи визнаються державними службовцями безпосередньо
законом, який регулює діяльність того чи іншого державного органу,
установи, організації Так, ст 1 Закону «Про дипломатичну службу»
державними службовцями визнані дипломатичні працівники (особи, які
виконують дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном
і мають відповідний дипломатичний ранг) і адміністративно-технічні
працівники дипломатичної служби (особи, які здійснюють
адміністративно-технічне обслуговування системи органів дипломатичної
служби) Ст 16 Закону «Про розвідувальні органи» визначено, що така
категорія співробітників розвідувальних органів України, як службовці
кадрового складу розвідувальних підрозділів відповідних центральних
органів виконавчої влади, є державними службовцями Віднесення їх посад
до відповідних категорій посад державних службовців визначається
положенням про розвідувальний орган У ст 125 Закону «Про судоустрій
України» сказано, що посадові особи державної судової адміністрації є
державними службовцями Ст 408 Митного кодексу України встановлено, що
правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та
обов’язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині,
що не регулюється ним,- Законом України «Про державну службу» Зазначене
формулювання (в частині посилання на Закон «Про державну службу») дає
підстави для віднесення посадових осіб митної служби до державних
службовців Ст 39 Закону «Про охорону пращ» передбачено, що посадові
особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
нагляду за охороною праці є державними службовцями і на них поширюється
дія Закону «Про державну службу»

В окремих випадках одна й та сама категорія осіб за одних обставин може
визнаватися державними службовцями, а отже, й суб’єктами корупщйних
правопорушень, за інших – ні Це, зокрема, стосується
помічників-консультантів народного депутата України Закон «Про статус
народного депутата України» (ст 34) встановлює, що народний депутат може
мати до тридцяти одного помічника-консультанта, які працюють 1) за
строковим трудовим договором на постійній основі чи 2) за сумісництвом
3) або на громадських засадах

Згідно зч 3 ст 34 Закону «Про статус народного депутата України», на
чотирьох помічників-консультантів народного депутата України поширюється
дія Закону «Про державну службу», їм присвоюється не вище ніж сьомий
ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для
кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради
України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування

Враховуючи це, суб’єктами корупщйних правопорушень слід визнавати лише
тих помічників-консультантів народного депутата України, які працюють на
таких посадах на постійній основі і на яких поширюється дія Закону «Про
державну службу» Отже, інші категорії помічників-консультантів народного
депутата України не можуть визнаватися суб’єктами таких правопорушень і
не підлягають відповідальності за Законом «Про боротьбу з корупцією» Це
стосується також помічників-консультантів народного депутата, які
працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній
основі, але не є державними службовцями (тобто на них не поширено дію
Закону «Про державну службу»)

Державним службовцям, правовий статус яких регулюється Законом «Про
державну службу», присвоюються ранги державних службовців, а державним
службовцям, правовий статус яких регулюється іншими законами, може
присвоюватися як ранг державної о службовця, так і інше службове звання
– дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання, чин

У контексті з’ясування змісту поняття «державні службовці» окремо слід
розілянути статус військовослужбовців Відповідно до Порядку обчислення
стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 3 травня 1994 р № 283, час військової служби у Збройних
Силах та інших військових формуваннях зараховується до стажу державної
служби

Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у Збройних
Силах України та інших військових формуваннях Військова служба – це
державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній
діяльності придатних для неї за станом здоров’я і віком громадян
України, пов’язаній із захистом Вітчизни Видами військової служби є а)
строкова військова служба, б) військова служба за контрактом солдат і
матросів, сержантів і старшин, в) військова служба за контрактом
прапорщиків і мічманів, г) військова служба (навчання) за контрактом
курсантів, слухачів (вищих військових навчальних закладів, а також вищих
навчальних закладів, що мають кафедри військової підготовки (факультети
військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути
військової підготовки) за програмами підготовки на посади осіб
офіцерського складу, д) військова служба за контрактом осіб офіцерського
складу, е) військова служба осіб офіцерського складу за призовом, ж)
кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до ЗС та
інших військових формувань до введення військової служби за контрактом

Правовий статус курсанта школи прапорщиків залежить від того, був він
зарахований до такої школи під час проходження строкової військової
служби чи військової служби за контрактом, а також від того, чи було
йому до зарахування в школу прапорщиків присвоєно сержантське звання

Як вже зазначалось вище, Пленум Верховного Суду України відніс
військовослужбовців (крім тих, що проходять строкову службу) до осіб,
які можуть бути притягнуті до відповідальності за Законом «Про боротьбу
з корупцією»

Військове формування – це створена відповідно до законодавства
сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління
ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони
України, захисту й суверенітету, державної незалежності і національних
інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у випадку
озброєної агресії, збройного конфлікту або загрози нападу шляхом
безпосереднього ведення військових (бойових) ДІЙ

Крім Збройних Сил, військовими формуваннями слід визнавати Прикордонні
війська, внутрішні війська МВС, війська Цивільної оборони, Головне
управління державної охорони України, війська урядового зв’язку та інші
підрозділи Служби безпеки України Проте крім військовослужбовців, які
входять до складу військових формувань, існують також інші
військовослужбовці Це, зокрема

а) військовослужбовці військових прокуратур і відповідного управління
Генеральної прокуратури, військових судів і військовоі колеги Верховного
Суду України, Державної фельд’єгерської служби Державного комітету
зв’язку та інформатизації України,

б) військовослужбовці, які відповідно до законів України на

час виконання певних завдань працюють на штатних посадах в

інших установах, підприємствах, організаціях, а так само війсь-

ковослужбовці, які за їх згодою відкомандировані до органів ви-

конавчої влади, на підприємства і в організації, що виконують

роботи в інтересах оборони держави та її безпеки (наприклад, до

Національного космічного агентства України),

в) військовослужбовці адміністративного та професорсько-

викладацького складу навчальних закладів, що входять до систе-

ми Міністерства освіти і науки України (Військовий інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

Військово-інженерний інститут при Подільській державній аграр-

но-технічшй академії, військово-юридичний факультет Націо-

нальної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, Львівський

військовий інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного при На-

ціональному університеті «Львівська політехніка»),

г) військовослужбовці, які проходять службу в українських

миротворчих контингентах, у т ч військових підрозділах, котрі

входять до складу об’єднаних військових підрозділів, а також

військовослужбовці військових формувань і цивільних установ

України, які є миротворчим персоналом, направляються Украї-

ною для участі в міжнародних миротворчих операціях і не вхо-

дять до складу миротворчого контингенту (військові спостерігачі,

радники тощо)

Законом «Про державну службу» (статті 25, 26) передбачено встановлення в
державних органах семи категорій посад державних службовців, а також
присвоєння прийнятим на службу в такі органи особам відповідних рангів
державних службовців Оскільки відповідальність за окремими нормами
Закону «Про боротьбу з корупцією» залежить від того, до якої саме
категорії посад державних службовців належить посада конкретного
службовця (зокрема, це має принципове значення для відповідальності за
порушення вимог фінансового контролю, адже обсяг та характер інформації,
яка за законом підлягає декларуванню, безпосередньо обумовлюється
категорією посади державного службовця), суб’єктам, які ведуть боротьбу
з корупцією, та судам у таких випадках належить встановлювати, до якої
саме категорії посад державних службовців віднесена посада особи, яка
притягується до відповідальності за цим Законом

На практиці не завжди враховується цей момент, що призводить до помилок
у застосуванні Закону «Про боротьбу з корупцією», безпідставного
притягнення невинуватої особи до відповідальності за цим Законом чи,
навпаки, непритягнення до такої відповідальності винуватої особи

При визначенні обсягу повноважень конкретного державного службовця слід
виходити з того, що згідно з чинним законодавством конкретні обов’язки
та права державних службовців визначаються на основі Довідника Типових
професшно-кваліфі-каційних характеристик посад державних службовців
(затвердженого наказом Головного управління державної служби України від
1 вересня 1999 р № 65, з доповненнями, внесеними наказом від ЗО
листопада 2001 р № 94) і відображаються у посадових положеннях та
інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів
у межах закону та їх компетенції

Суб’єктами корупщйних діянь та інших правопорушень, передбачених Законом
«Про боротьбу з корупцією», є три категорії депутатів І) народні
депутати України, 2) депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
3) депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад

Народний депутат України – це обраний відповідно до Закону України «Про
вибори народних депутатів України» представник Українського народу у
Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських
повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України
та законами України Повноваження народного депутата України починаються
після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою
України з моменту скріплення присяги особистим підписом шд і”і текстом і
припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради
України нового скликання або у разі дострокового припинення його
повноважень Особливісію статусу народного депутата України є те, що він
здійснює свої повноваження на постійній основі (статті 1, 2 Закону «Про
статус народного депутата України») Це обумовлює низку обмежень для
народного депутата України, які мають важливе значення для визначення
змісту ряду корупщйних правопорушень, суб’єктом яких відповідно до ст 2
Закону «Про боротьбу з корупцією» він є

Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим є особа, яка обрана
у визначеному Законом «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим» порядку, зареєстрована виборчою комісією Автономної
Республіки Крим і одержала від цієї комісії посвідчення депутата
Повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим
припиняються з моменту відкриття першої сесії Верховної Ради Автономної
Республіки Крим нового скликання або достроково в установленому законом
порядку

Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть працювати як
на постійній основі, так і не пориваючи з виробничою або службовою
діяльністю Свої повноваження на постійній основі здійснюють Голова
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його перший заступник і
заступник, голови постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки
Крим На депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які
працюють на постійній основі, поширюються спеціальні обмеження щодо
робота за сумісництвом, зайняття підприємницькою діяльністю тощо

Слід зазначити, що виборні посади Верховної Ради Автономної Республіки
Крим віднесені до відповідних категорій посад державних службовців у
порядку, встановленому Законом України «Про державну службу» (див статті
3, 39, 40 «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим» та статті 22-24 Конституції Автономної Республіки Крим)

Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної,
обласної ради (депутат місцевої ради) є представником інтересів
територіальної громади села, селища, міста чи їх. громад Повноваження
депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії
відповідної ради після офіційного оголошення підсумків виборів
відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день
відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених
законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої
ради або ради, до складу якої його обрано

Депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з
виробничою або службовою діяльністю Депутат місцевої ради, обраний
секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником
голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній
раді на постійній основі За рішенням обласної, Київської та
Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії
з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі (статті 1-6
Закону «Про статус депутатів місцевих рад») Такий статус депутата
місцевої ради обумовлює особливість його відповідальності за Законом
«Про боротьбу з корупцією», яка у ряді випадків залежить від того,
здійснює він свої повноваження на постійній основі чи не пориваючи з
виробничою або службовою діяльністю

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах
місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо
здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій
і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету Сама служба в
органах місцевого самоврядування визначається як професійна, на
постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в
органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію
територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих
повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (статті 1, 2
Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»)

Система місцевого самоврядування в Україні включає територіальну
громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського
голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та
обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад
сіл, селищ, міст, органи самоорі анізацп населення (ст 5 Закону «Про
місцеве самоврядування в Україні»)

Органами місцевого самоврядування є 1) сільський, селищний, міський
голова, 2) сільська, селищна, міська, районна (районна у місті), обласна
рада, 3) виконавчі органи місцевого самоврядування

Сільський, селищний, міський голова с головною посадовою особою
територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну
територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста Він обирається
відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного,
прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири
роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на
постійній основі Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий
комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на й
засіданнях Певні особливості правового статусу має Київський міський
голова, який одночасно є головою Київської міської ради та головою
Київської міської державної адміністрації У м Севастополі на сьогодні
немає Севастопольського міського голови – його функції виконує голова
Севастопольської міської ради

Сільські, селищні, міські, районні ради є представницькими органами
місцевою самоврядування, що представляють відповідні територіальні
громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і
повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України,
цим та іншими законами Обласні та районні ради також є представницькими
органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених
Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень,
переданих їм сільськими, селищними, міськими радами

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у
разі їх утворення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та
інші створювані радами виконавчі оріани У сільських радах, що
представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за
рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради
виконавчий орган ради може не створюватися У цьому випадку функції
виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними
ресурсами) здійснює сільський голова одноособово

Що стосується виконавчих органів районних та обласних рад, то їх
створення Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає На
підставі аналізу положень ст 44 цього Закону, яка передбачає делегування
повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним
адміністраціям, можна зробити висновок, що такими органами фактично є
обласні та районні державні адміністрації

Посадами в органах місцевого самоврядування є

виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою,

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною
радою,

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою,
головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі
чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (ст 3 Закону
«Про службу в органах місцевого самоврядування»)

Посадовими особами органів місцевого самоврядування є сільські, селищні,
міські голови, голови районної, районної у місті, обласної ради та їх
заступники, заступник міського голови – секретар Київської міської ради,
секретарі сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з
питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад,
заступники сільського, селищного, міського голови з питань діяльності
виконавчих органів ради, керуючий справами (секретар) виконавчого
комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, керівник
секретаріату (керуючий справами) районної, обласної ради, керуючий
справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівники
відділів, управлінь та інші працівники органів місцевого самоврядування,
помічники, радники (патронатна служба) голів районних, районних у
містах, обласних рад, Київського та Севастопольського міського голови та
міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній
Республіці Крим значення)

Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування» (статті 14, 15)
передбачено встановлення в органах місцевого самоврядування семи
категорій посад, а також присвоєння прийнятим на службу в такі органи
особам відповідних рангів посадових осіб місцевого самоврядування
Віднесення тих чи інших посад до певної категорії передбачено самим
Законом або здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України (див ,
наприклад, постанову Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р №
1441 «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до
відповідних категорій посад»)

Порядок призначення (обрання) на посади місцевого самоврядування
передбачається законами України «Про службу в органах місцевого
самоврядування» та «Про місцеве самоврядування в Україні»

Не віднесені до посадових осіб місцевого самоврядування технічні
працівники та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування
(ст 2 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»)

Депутати місцевих рад, якщо вони не займають інших посад в органах
місцевого самоврядування та їх апараті, не є посадовими особами
місцевого самоврядування в розумінні законів «Про службу в органах
місцевого самоврядування» та «Про боротьбу з корупцією»

ЗО. При вирішенні питання про те, чи є певна особа, яка вчинила діяння,
що має ознаки корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного
з корупцією, суб’єктом таких правопорушень, у кожному конкретному
випадку необхідно встановлювати, до якої категорії таких суб’єктів вона
належить і чим це підтверджується. Слід мати на увазі, що сам по собі
факт зайняття особою відповідної посади в державному органі чи виконання
нею певних функцій не є достатньою підставою для віднесення її до
суб’єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією. Неврахування цієї обставини на практиці призводить до
безпідставного притягнення до відповідальності за Законом «Про боротьбу
з корупцією» та інших помилок у застосуванні цього Закону.

Так, Комсомольським районним судом м. Херсона було притягнуто до
відповідальності в. о. головного бухгалтера Херсонської обласної
державної телерадіокомпанії Є. за ч. 1 ст. 8 Закону «Про боротьбу з
корупцією». Відповідно до постанови суду, Є., перебуваючи на посаді
державного службовця, відмовила у наданні слідчому прокуратури м.
Херсона бухгалтерських документів, тобто відмовила у інформації, надання
якої передбачено правовими актами.

Голова Верховного Суду України скасував це рішення суду як незаконне, а
справу стосовно Є. закрив провадженням. У своїй постанові він зазначив,
що незаконність рішення суду обумовлюється тим, що Є. за законом не є
суб’єктом корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією. Як випливає із довідки Херсонської обласної державної
телерадіокомпанії, під час вчинення зазначених дій Є. займала посаду,
яка не була віднесена до посад державних службовців, отже, вона не була
державним службовцем. Крім того, за своєю посадою вона не могла бути
віднесена до інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави,
визначених ст. 2 Закону «Про боротьбу з корупцією» суб’єктами
корупційних правопорушень.

Стаття 3. Межі дії Закону

Суб’єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення корупційних
діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть
адміністративну та дисциплінарну відповідальність на підставі цього
Закону. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну
відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з
корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.

Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним законодавством
притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення
відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь
та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть відповідальність,
передбачену цим Законом.

Ця стаття визначає особливості дії Закону «Про боротьбу з корупцією»,
які обумовлені кількома моментами По-перше, специфікою його положень
щодо відповідальності за корупційні правопорушення, про що вже
зазначалося вище Йдеться про унікальність деяких санкцій цьою Закону,
які за вчинення ряду ко-рупщйних правопорушень одночасно передбачають
кілька видів відповідальності – адміністративну, дисциплінарну і
конституційну (у диспозиції ст 3 Закону вона охоплюється терміном
«дисциплінарна відповідальність») відповідальність По-друге, можливістю
настання за вчинення таких діянь інших видів юридичної відповідальності
(кримінальної, цивільно-правової, матеріальної) По-третє, особливим
статусом деяких категорій суб’єктів (зокрема, військовослужбовців), який
передбачає особливий порядок притягнення їх до відповідальності за
адмішс гративні правопорушення Всі ці особливості обумовили необхідність
формулювання положень, викладених у цій статті

Фундаментальним положенням ст 3 Закону є те, що стосовно
адміністративної та дисциплінарної відповідальності суб’єктів
корупційних правопорушень цей Закон є актом прямої дії він передбачає
спеціальні склади зазначених правопорушень, особливий механізм
притягнення винуватих до відповідальності (див коментар до статей 1,
5-12 Закону), регламентує інші пов’язані з цим питання Що стосується
кримінальної відповідальності, яка настає у разі, коли корупцшне
правопорушення місить склад злочину, то питання про її застосування
вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України На
підставі відповідних законів та інших нормативно-правових актів
вирішується також питання про застосування цивільно-правової та
матеріальної відповідальності за корупційні діяння та інші
правопорушення, пов’язані з корупцією

3. Положення ч 1 ст 3 цього Закону про те, що за вчинення корупційних
діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, особи несуть
адміністративну та дисциплінарну відповідальність на підставі цього
Закону, не слід розуміти так, що Закон «Про боротьбу з корупцією» є
єдиним законом, в якому врегульовані всі питання про притягнення
винуватого до такої відповідальності Поняття «на підставі цього Закону»
означає, що Закон «Про боротьбу з корупцією» визначає склад
корупцій-ного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією,
та встановлює конкретний вид відповідальності (вид стягнення, його
розмір тощо) за їх вчинення При цьому воно зовсім не виключає
застосування норм інших законодавчих актів України, які регламентують
загальні положення певного виду відповідальності (адміністративної,
дисциплінарної), питання вини, обставин, що виключають відповідальність,
процедури розгляду справ тощо Навпаки, застосування інших актів ст 3
цього Закону презюмується, оскільки Закон «Про боротьбу з корупцією» не
передбачає особливого регулювання цих питань, а без їх відповідною
реіулювання реалізація загальноправового принципу законності при
притягненні особи до відповідальності за вчинення ко-рупщйною
правопорушення є неможливим Так, притяїнення особи за вчинення
корупційного правопорушення, склад якого визначено Законом «Про боротьбу
з корупцією», передбачає врахування цілої низки положень КУпАП При
цьому, положення інших законодавчих актів, які передбачають підстави та
порядок притягнення осіб до адміністративної та дисциплінарної
відповідальності, можуть застосовуватися лише тією мірою, якою вони не
суперечать цьому Закону Цей постулат, власне, і закріплено у
формулюванні ч 1 ст 3 цього Закону Інше б призвело до такого безпорядку
у застосуванні Закону «Про боротьбу з корупцією», за якого його дія була
б неможливою

4 Якщо говорити про адміністративну відповідальність, яка застосовується
за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією, слід визнати, що при й застосуванні діють загальні та
процесуальні норми, які містяться в главах 1-4, 18-33 КУпАП, а також в
ст 221 КУпАП, які не суперечать Закону «Про боротьбу з корупцією», а
також конкретні норми зазначеного Закону, що встановлюють ознаки
корупційних правопорушень, вид і міру адміністративної відповідальності

Так, відповідно до статей 7, 8 КУпАП

ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним
правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених
законом,

застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів
адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній
відповідності до закону,

додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за
адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з
боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом,
правом оскарження, іншими встановленими законом способами,

особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає
відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення
правопорушення,

закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за
адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і
на правопорушення, вчинені до видання цих законів,

закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за
адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають,

провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на
підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про
правопорушення

Перелічені загальні положення мають значення і для застосування Закону
«Про боротьбу з корупцією» При цьому слід враховувати, що підстави для
застосування заходів впливу за коруп-ційні правопорушення містяться лише
в цьому Законі, застосовувати ці заходи впливу може тільки суд, певні
положення Закону «Про боротьбу з корупцією», які безпосередньо
стосуються адміністративної відповідальності, зазнавали змін, що має
враховуватися в аспекті дії цьої о Закону у часі

Відповідно до ст 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком)
визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і
свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом
передбачено адміністративну відповідальність

За аналогією конструкції цього визначення, корупційним правопорушенням
слід визнавати суспільно шкідливе, протиправне, умисне діяння (дію чи
бездіяльність), яке посягає на встановлений порядок здійснення особами,
уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень, і
за яке Законом «Про боротьбу з корупцією» передбачено адміністративну та
іншу відповідальність

Це поняття розкриває матеріальний зміст, юридичну і соціальну природу
корупційного правопорушення і тим самим визначає такі його ознаки, як
суспільна небезпека, протиправність, караність, винуватість

Конкретні склади корупщйних правопорушень та відповідальність за них
передбачені статтями 1, 5-11 Закону «Про боротьбу з корупцією», в яких
описані конкретні прояви протиправної поведінки, що включають об’єктивні
і суб’єктивні ознаки, а також межі караності (відповідальності)
Поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка не
заборонена нормами, що містяться в зазначених статтях, не має юридичного
значення при застосуванні цього Закону

Склад корупційного правопорушення передбачає наявність чотирьох
взаємообумовлених і взаємопов’язаних елементів об’єкта і об’єктивної
сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони

Загальним об’єктом усіх корупщйних правопорушень, як вже зазначалося, є
встановлений порядок здійснення службових повноважень особами,
уповноваженими на виконання функцій держави Крім того, кожне конкретне
кс?рупщйне правопорушення посягає на певний вид суспільних відносин –
безпосередній об’єкт Наприклад, на встановлений порядок надання особами,
уповноваженими на виконання функцій держави, інформації юридичним та
фізичним особам, встановлений порядок надання цими ж особами сприяння у
здійсненні підприємницької діяльності іншим особам, встановлений порядок
підготовки та прийняття нормативно-правових актів та рішень в органах
державної влади та в органах місцевого самоврядування тощо

Об’єктивна сторона корупщйних правопорушень характеризується дією
(наприклад, здійсненням функцій повіреного третіх осіб) або
бездіяльністю (наприклад, нескладення протоколу про вчинення
корупційного правопорушення)

Наслідки вчинення корупщйного правопорушення в диспозиціях конкретних
норм цього Закону не передбачені і значення для кваліфікації зазначених
дій (бездіяльності) як корупщйних правопорушень не мають

Крім того, для ряду корупщйних правопорушень характерною є така ознака
об’єктивної сторони, як спосіб їх вчинення (наприклад, одержання кредиту
шляхом використання пільг, не передбачених чинним законодавством)

Суб’єктивна сторона корупщйних правопорушень характеризується прямим
умислом, винувата особа усвідомлює суспільну небезпечність і
протиправшсть свого діяння і бажає його вчинити Для деяких складів
корупщйних правопорушень характерні мотив і мета

Жодне з корупщйних правопорушень не вчинюється з необережності

Всі корупщйш правопорушення передбачають вчинення їх спеціальним
суб’єктом. Так, правопорушення, визначені статтями 1 і 7, 5 і 8, 6 і 9
Закону «Про боротьбу з корупцією», можуть бути вчинені лише особою,
уповноваженою на виконання функцій держави (див ст 2 Закону та коментар
до неї) В окремих статтях передбачені особливі види спеціальних
суб’єктів у ст 10 -керівники, у ст 11- особи, уповноважені на складання
протоколу про корупційні правопорушення, в ч 3 ст 5 – державні
службовці, які є посадовими особами) Тільки вони можуть бути суб’єктами
описаних у цих статтях корупщйних правопорушень

При вирішенні питання про застосування адміністративної відповідальності
за вчинення корупщйного правопорушення можуть застосовуватися положення
ст 22 КУпАП, яка передбачає можливість звільнення від адміністративної
відповідальності при малозначності правопорушення Ст 22 КУпАП встановлює
при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган
(посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити
порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним
зауваженням Це положення КУпАП стосується і корупщйних правопорушень,
відповідальність за які встановлена Законом «Про боротьбу з корупцією»,
оскільки всі вони є адміністративними – у санкціях усіх статей цього
Закону застосовуються формулювання «тягне за собою адміністративне
стягнення» чи «тягне за собою адміністративну відповідальність» Питання
про малозначність вчиненого корупщйного правопорушення є питанням факту
і має вирішуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх
обставин справи

Звільнення від адміністративної відповідальності суб’єкта корупщйного
діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, є проявом
гуманізму і виховним заходом, і.можливе лише у випадку, коли факт
вчинення такого правопорушення зафіксовано у протоколі про вчинення
правопорушення При цьому правопорушення не втрачає своєї сутності

Виходячи із змісту ст 22 КУпАП> право на визнання коруп-цшного
правопорушення малозначним належить виключно суду З огляду на це, цього
права позбавлеН1 посадові особи, уповноважені на виконання функцій
держави навіть за умови, коли у вчиненому діянні очевидно проглядаються
ознаки його малозначно-стл, ці особи мають скласти протокол “Р° вчинення
такого правопорушення і направити справу до суДУ> який і вирішить
питання про відповідальність винуватої особи, У т ч через призму
застосування ст 22 КУпАП

Питання про те, чи с правопорушення малозначним, у кожному конкретному
випадку вирішується з урахуванням того, яку шкоду спричинено
охоронюваним законом суспільним відносинам, і чи не є ця шкода вкрай
незначною У випадку відносної малозначності шкоди вирішальною обставиною
є наявність чи відсутність у особи стійких корупційнкіх поведінковнх
установок, наявність або відсутність обставин, як* пом’якшують чи
обтяжують його відповідальність Однак на#вність пом’якшуючих обставин
сама по собі не може бути підставою для визнання діяння малозначним

Звільнення від адміністративної відповідальності за малознач-ністю
правопорушення є не обов’язком, а правом суду, і може бути застосоване
лише після об’єктивного, повною і всебічного з’ясування обставин справи,
які мають значення для п вирішення Таке звільнення у будь-якому випадку
повинно супроводжуватися усним зауваженням суду на адресу порушника про
недопустимість подібного діяння і його повторення у майбутньому, що мас
виховне і профілактичне значення Одночасно виноситься постанова про
закриття справи про корупцшнс правопорушення

Звільнення особи, яка вчинила корупшйне правопорушення, від
адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення,
передбачає також звільнення п від інших видів впливу (видів
відповідальності), передбачених санкцією статті Закону «Про боротьбу з
корупцією», за якою кваліфіковано вчинене винуватою особою

Такий висновок базується на конструкції санкцій статей цього Закону, які
не передбачають альтернативності у призначенні різних видів
адміністративного стягнення чи інших видів впливу Вище вже зазначалося
про те, що поряд з адміністративною відповідальністю санкції низки
статей Закону передбачають дисциплінарну (звільнення державного
служборпя із займаної посади) та конституційну (заборона займати певні
посади, балотуватися у депутати та на інші виборні посади, дострокове
припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади
(наприклад, сільського, селищного чи міського голови)) відповідальність*
Отже, звільнення від адміністративної відповідальності за корупційне
правопорушення унеможливлює застосування інших видів відповідальності
(дисциплінарної, конституційної), які можуть застосовуватися за його
вчинення лише у сукупності з адміністративною відповідальністю У даному
випадку остання виступає передумовою для застосування інших вказаних
видів відповідальності

Правила накладення адміністративного стягнення за корупщйш
правопорушення регулюються главою 4 КУпАП Відповідно до них

стягнення за корупційне правопорушення накладається у межах,
установлених санкціями статей 7-11 Закону «Про боротьбу з корупцією»,

при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення,
особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що
пом’якшують і обтяжують відповідальність,

при вчиненні однією особою двох або більше корупційних правопорушень
адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за
більш серйозне правопорушення з числа вчинених При цьому мають
застосовуватися також інші (крім адміністративної) види юридичної
відповідальності, передбачені санкціями цих норм (див коментар до ст 7
Закону)

Що стосується строку, в який може бути накладено адміністративне
стягнення, то це питання з 1 жовтня 2002 р , коли набрав чинності Закон
№ 148 від 12 вересня 2002 р , вирішується відповідно до ч 5 ст 12 Закону
«Про боротьбу з корупцією» У ній зазначено, що адміністративне сіягнення
за корупщйш діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, може
бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення До
цього питання про строк накладення адміністративного стягнення за
вчинення корупщйноіо правопорушення вирішувалося відповідно до ст 38
КУпАП

Дисциплінарна відповідальність за вчинення корупцій-ного діяння або
іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, є похідною від
адміністративної відповідальності за такі правопорушення Вона, а також
конституційна відповідальність, про яку йшлося вище, застосовуються на
підставі постанови суду про притягнення особи до адміністративної
відповідальності за ці правопорушення у випадках, передбачених Законом
«Про боротьбу з корупцією»

Підстави та порядок притягнення особи до дисциплінарної відповідальності
за вчинення корупцшного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з
корупцією, визначаються нормами інших нормативно-правових актів України
в частині, що не суперечить Закону «Про боротьбу з корупцією»

До таких норм слід віднести окремі норми, які містяться у статтях
139-142, 147-149 КЗпП, статтях 5, 10, 12-14, 16, 30-32 Закону «Про
державну службу», статтях 5, 6, 31-38 Закону «Про статус суддів», ст 48
Закону «Про прокуратуру» і в Дисциплінарному статуті прокуратури
України, ст 25 Закону «Про міліцію» і в Дисциплінарному статуті органів
внутрішніх справ, Дисциплінарному статуті Збройних Сил України

Аналіз перелічених нормативно-правових актів свідчить про те, що
підстави дисциплінарної відповідальності державних службовців, види
дисциплінарних стягнень, які можуть бути до них застосовані, органи і
посадові особи, які мають право накладати дисциплінарні стягнення,
строки їх накладення і застосування, порядок застосування і виконання
дисциплінарних стягнень, а також порядок їх оскарження, встановлені в
основному нормами КЗпП, а також Закону «Про державну службу» Стосовно
окремих категорій осіб, таких, як судді, працівники міліції, прокурори,
військовослужбовці, зазначені питання регулюються спеціальними
нормативно-правовими актами, які вказані вище

Слід зазначити, що Закон «Про боротьбу з корупцією» передбачає лише один
можливий і обов’язковий вид дисциплінарного стягнення, яке накладається
на винуватого у випадку вчинення ним певних корупційних правопорушень –
звільнення з посади (інше усунення від виконання функцій держави)
Будь-яке інше дисциплінарне стягнення не може бути застосоване за
корупщйне правопорушення, за вчинення якого Закон «Про боротьбу з
корупцією» передбачає відповідальність у виді звільнення з посади або
іншого усунення від виконання функцій держави Однак це не означає, що не
діють порядок і строки притягнення до дисциплінарної відповідальності,
встановлені зазначеними вище нормативно-правовими актами їх дія
обмежується лише специфікою вказаного єдиного виду дисциплінарного
стягнення

Підставою дисциплінарної відповідальності службовців взагалі є порушення
ними трудових обов’язків Закон «Про державну службу» (ст 14) виділяє
такі порушення трудових обов’язків, як невиконання чи неналежне
виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення
обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також вчинення
вчинку, який порочить державного службовця або дискредитує державний
орган, в якому він працює

Специфічні підстави дисциплінарної відповідальності передбачені
відповідними нормативно-правовими актами для суддів, працівників
міліції, працівників прокуратури, військовослужбовців

Так, відповідно до статей 5, 6, 31 Закону «Про статус суддів» підставами
їх дисциплінарної відповідальності є, зокрема недотримання при
здійсненні правосуддя Конституції та законів України, незабезпечення
повного, всебічного та об’єктивного розгляду судових справ з дотриманням
встановлених законом строків, недодержання службової дисципліни, а також
заборон мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані
посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької
та творчої, вчинення вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді
і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та
незалежності

Підставами дисциплінарної відповідальності прокурорів і слідчих
прокуратури, як це випливає з ст 48 Закону «Про прокуратуру» та ст 2
Дисциплінарного статуту прокуратури України, можуть бути порушення
закону, неналежне виконання службових обов’язків чи вчинення ганебного
вчинку

Відповідно до ст 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ для
осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ такими
підставами є, зокрема недодержання законодавства, невиконання вимоги
присяги, статутів і наказів начальників, недодержання норм професійної
етики, вчинення дій, що можуть призвести до втрати незалежності й
об’єктивності при виконанні службових обов’язків

Аналогічні підстави дисциплінарної відповідальності військовослужбовців
передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України

Такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади,
передбачений п «а» ч 1 ст 347 КЗпП, ст ЗО Закону «Про державну службу»
Звільнення як вид дисциплінарного стягнення для прокурорів та слідчих
прокуратури передбачено пунктами 5 і 6 ст 9 Дисциплінарного статуту
прокуратури України Звільнення з органів внутрішніх справ і з військової
служби за службовою невідповідністю в порядку дисциплінарного стягнення
передбачені відповідно ст 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх
справ і п «є» ст 62, п «є» ст 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил
України

Закон «Про статус суддів» (ст 32) не передбачає такого виду
дисциплінарного стягнення, як звільнення судді з посади Таке звільнення
судді може мати місце з підстав, передбачених ст 126 Конституції
України, у т ч за порушення ним присяги та за порушення вимог щодо
несумісності Однак звільнення з таких підстав є не дисциплінарною, а
конституційною відповідальністю

Органами (посадовими особами), які мають право накладати дисциплінарне
стягнення у виді звільнення з посади, згідно з 147-1 КЗпП, є ті органи
(посадові особи), яким надано право приймати на роботу (обрання,
затвердження і призначення на посаду) даного працівника, а стосовно
працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за
дисциплінарними статутами, положеннями та іншими актами законодавства
про дисципліну,-також вищестоящі органи (посадові особи)

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за
рішенням органу, який їх обрав, або у інший передбачений законом спосіб

Про особливості звільнення з посади (іншого усунення від виконання
функцій держави) осіб, які не підлягають дисциплінарній
відповідальності, див коментар до ст 7 Закону

Загальні строки накладення дисциплінарного стягнення встановлені ст 148
КЗпП Відповідно до неї, дисциплінарне стягнення застосовується
безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з
дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у
зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці
При цьому дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести
місяців з дня вчинення проступку

Нормативно-правові акти, які регламентують питання дисциплінарної
відповідальності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання
функцій держави (працівників органів внутрішніх справ, працівників
податкової міліції, прокурорів, військовослужбовців) можуть визначати
інші строки накладення дисциплінарного стягнення Так, відповідно до ст
87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення
має бути накладене не пізніше ніж через 10 діб, починаючи з дня, коли
командирові стало відомо про правопорушення, а у разі провадження
службового розслідування – з дня його закінчення

Ст 149 КЗпП порядок застосування і виконання дисциплінарних стягнень
регламентовано у найбільш загальному вигляді до їх застосування від
винуватого вимагається пояснення, стягнення оголошується в наказі
(розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку

Виконання дисциплінарних стягнень, утчу виді звільнення з посади,
стосовно деяких категорій службовців має певні особливості, які
встановлені відповідними нормативно-правовими актами

Закон «Про боротьбу з корупцією» не виключає можливості притягнення
державного службовця до дисциплінарної відповідальності, утчу виді
звільнення з посади, до початку адміністративного провадження і
винесення судом відповідної постанови за фактом вчинення корупщйного
правопорушення Це можливо за умови, що вчинене правопорушення становить
підставу для дисциплінарної відповідальності Таке звільнення може
відбутися, коли керівник на підставі закону застосовує заходи
дисциплінарного впливу за результатами службового розслідування За таких
обставин порушник може бути звільнений з посади навіть у тому випадку,
коли передбачена Законом «Про боротьбу з корупцією» санкція не
передбачає такого виду відповідальності, як звільнення з посади
(наприклад, ч 1 ст 8 Закону), однак вчинене утворює склад
дисциплінарного правопорушення, за вчинення якого можливе звільнення з
посади

Адміністративна і кримінальна відповідальність за коруп-ційні
правопорушення взаємно виключають одна одну При цьому за законом (ч 2 ст
9 КУпАП) особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності
лише у тому випадку, коли відсутні підстави для притягнення й до
кримінальної відповідальності Підставою кримінальної відповідальності
(ст 2 КК) за корупшйне правопорушення може лише бути вчинення особою
суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого
КК України Це можуть бути злочини, передбачені статтями 351, 364, 365,
368, 372, 376, 423, 424 КК

Якщо при розгляді справи, порушеної за нормами Закону «Про боротьбу з
корупцією», в діянні суб’єкта будуть виявлені ознаки злочину, справа про
адміністративне правопорушення підлягає закриттю, а матеріали мають
направлятися за підслідністю для вирішення питання про порушення
кримінальної сщрави

Цивільно-правова та матеріальна відповідальність за коруп-ційні
правопорушення є додатковими видами юридичної відповідальності і можуть
застосовуватися лише за наявності відповідних підстав, передбачених
законом

Цивільно-правову відповідальність за вчинення корупщйного правопорушення
державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій
держави, зобов’язана нести, наприклад, у випадку заподіяння нею
фізичної, моральної або майнової шкоди фізичним або юридичним особам
(див коментар до статей 13, 15 Закону)

Матеріальну відповідальність особа, уповноважена на виконання функцій
держави, у випадку вчинення нею корупщйного правопорушення, може нести,
якщо, наприклад, це правопорушення пов’язано із заподіянням шкоди
установі зайвими грошовими виплатами, або неприйняттям керівником
заходів щодо запобігання викраденню майна (ст 133 КЗпП), з незаконним
звільненням підлеглого (ст 134КЗпІ1)

Частина 2 ст 3 Закону «Про боротьбу з корупцією» встановлює виняток із
загального правила щодо притягнення військовослужбовців та осіб рядового
і начальницького складу органів внутрішніх справ до адміністративної
відповідальності, яке встановлено ч 1 ст 15 КУпАП і згідно з якою вони
несуть таку відповідальність за дисциплінарними статутами У ч 2 ст 3
цього Закону підкреслено, що військовослужбовці та інші особи, які
згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за
адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у
разі вчинення коруиційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією, несуть відповідальність, передбачену цим Законом Ці положення
відображено також у ст 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,
в якій зазначено, що «за вчинення корупційних діянь чи інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією, військовослужбовці несуіь
відповідальність згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» Ст
3 цього Закону не передбачає якихось особливостей щодо притягнення
вказаних категорій осіб до дисциплінарної, цивільно-правової та
матеріальної відповідальності

Таким чином, жодних винятків у порядку притягнення до відповідальності і
виборі видів та заходів відповідальності при вчиненні корупційних
правопорушень для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького
складу органів внутрішніх справ законодавство України не передбачає

Це, зокрема, означає, що щодо зазначених осіб не може бути застосовано
положення ч 3 ст 35 КУпАП, відповідно до якої органи (посадові особи),
яким надано право накладати адміністративне стяїнення, можуть замість
накладених стягнень передавати матеріал про правопорушення відповідним
органам для вирішення питання про притягнення винуватих до
дисциплінарної відповідальності

Зазначені положення стосуються також інших, крім військовослужбовців та
осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ,
суб’єктів корупщйних правопорушень, на яких поширюється дія
дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну
(зокрема, прокурорів, слідчих прокуратури, працівників податкової
міліції) Виходячи з ч 2 ст 15 КУпАП та ст 3 Закону «Про боротьбу з
корупцією», за вчинення корупщйних правопорушень вони мають нести
відповідальність за Законом «Про боротьбу з корупцією»

24 У протоколі про вчинення корупщйного правопорушення та постанові суду
про притягнення особи до відповідальності за порушення Закону «Про
боротьбу з корупцією» необхідно констатувати, у чому саме знайшло вираз
правопорушення, якими доказами підтверджується вина особи, яка його
вчинила, зазначати формулу кваліфікації вчиненого з посиланням на
відповідні пункти, частину певної статті цього Закону, якою
встановлюється відповідальність за вчинене правопорушення При цьому слід
враховувати певні особливості конструкції норм цього Закону, маючи на
увазі, що статті 1, 5 та 6 розділів І та II Закону визначають лише,
відповідно, склад корупщйного діяння, суть антико-рупщйних обмежень і
вимог Вони не визначають конкретного виду та розміру стягнення чи іншого
заходу відповідальності, а тому посилання у постанові суду лише на ці
статті без вказівки на відповідні статті розділу III Закону є
недостатнім

Аналіз практики застосування Закону «Про боротьбу з корупцією»
засвідчує, що посадові особи, які складають протоколи, та судді не
завжди дотримуються цих вимог, обмежуючи текст своїх протоколів та
постанов лише посиланням на статті 1, 5 чи 6 цього Закону, а інколи
взагалі не вказуючи статтю, за якою кваліфікується вчинене діяння

Так, прокурор Шишацького району Полтавської області у протоколі про
порушення Михайлівським сільським головою Л Закону «Про боротьбу з
корупцією», що виразилося в одержанні останнім кредитів з використанням
пільг, не передбачених законодавством, не вказав, за якою статтею
зазначеного Закону кваліфікуються дії Л Суддя при розгляді справи
самостійно кваліфікував діяння Л за п «б» ч 2 ст 1 зазначеного Закону

В іншому випадку суддя Первомайського районного суду Автономної
Республіки Крим, встановивши факт незаконного одержання головним
контролером-ревізором КРУ Автономної Республіки Крим Г пільг на оплату
проживання у готелі, прийняв рішення про накладення на нього штрафу,
керуючись п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Однак вказана
стаття взагалі не передбачає санкції а тому посилання на неї* як на
нормативно-правову підставу накладення штрафу є помилковим
Кваліфікувавши вчинене Г за п «а» ч 2 ст 1 зазначеного Закону, суддя у
постанові мав також послатися на ч 1 ст 7, яка визначає відповідальність
за корупційне діяння, передбачене ст 1 цього Закону

Разом з тим статті 9, 10 та 11 цього Закону передбачають як ознаки
правопорушення, так і відповідальність за нього (тобто вони є класичним
видом правової норми, яка встановлює юридичну відповідальність) Тому
посилання суддею лише на них у постанові як на нормативну основу
застосування певного виду відповідальності та розміру стягнення за
корупційне правопорушення, передбачене цими статтями, є з правової і
очки зору достатнім Виняток становить притягнення до відповідальності за
порушення вимог фінансового контролю (ст 9), оскільки ст 6 Закону «Про
боротьбу з корупцією» встановлює загальне правило щодо фінансового
контролю (декларування доходів), ознаки недотримання якого визначені у
ст 9 цього Закону У такому разі посилання має здійснюватися на статті 6
та 9 Закону

25 Визначаючи міру відповідальності за корупційне правопорушення,
передбачене Законом «Про боротьбу з корупцією», слід виходити із
загальних положень накладення стягнення за адміністративне
правопорушення, встановлених ст 33 КУпАП У цій статті сказано, що
«стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах,
установлених цим Кодексом та іншими законами України» 3 цього випливає,
що стягнення за корупційне правопорушення накладається у межах,
установлених Законом «Про боротьбу з корупцією»

Вирішуючи питання про призначення стягнення за корупційне
правопорушення, слід враховувати кілька моментів, які мають принципове
значення для правильного застосування санкцій цього Закону Передусім те,
що адміністративному праву не відомий такий інститут, як призначення
більш м’якого адміністративного стягнення, ніж передбачено законом Це
означає, що суд не може вийти за межі санкції статті, яка передбачає
відповідальність за вчинене корупційне правопорушення Суд також не може
не призначити того адміністративного стягнення чи іншого виду
примусового впливу, які визначені в санкції статті як безальтернативні
Іншими словами, якщо санкція ст 7 Закону передбачає притягнення до
адміністративної відповідальності у виді штрафу і звільнення з посади
або інше усунення від виконання функцій держави, а також заборону
займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років,
то винувата особа має зазнати усіх вказаних негативних наслідків, а не
якогось одного з них Крім того, суд не може перейти до іншого, у т ч
менш суворого виду стягнення, яке не передбачено санкцією статті

Суди на практиці часто не дотримуються зазначених правил, що призводить
до неправильного застосування закону і безпідставного призначення або
непризначення певного виду адміністративного стягнення чи іншого виду
примусового впливу на особу правопорушника

Так, суддя Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим у
згаданій вище справі кваліфікувавши дії головного контролера-ревізора
КРУ Г за п «а» ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», постановив
піддати Г штрафу у сумі 255 грн

Разом з тим, ч 1 ст 7 цього Закону передбачає, що вчинення корупційного
діяння, передбаченого ст 1 Закону, тягне за собою адміністративну
відповідальність у виді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доход/в громадян і звільнення з посади або
інше усунення від виконання функцій держави Таким особам забороняється
займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з
дня їх звільнення

26 Оскільки вид такого адміністративного стягнення, як

штраф, у всіх санкціях Закону «Про боротьбу з корупцією» не є

абсолютно визначеним, а передбачає нижню і верхню межу, то

визначення у кожному конкретному випадку розміру штрафу є

прерогативою суду При визначенні розміру штрафу (в межах

санкції) суд має керуватися положеннями ч 2 ст 33 КУпАП, яка

передбачає, що при накладенні стягнення враховуються характер

вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини,

майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відпо-

відальність Такі обставини визначені статтями 34 та 35 КУпАП

При цьому слід мати на увазі, що якщо ст 35 КУпАП наводить

вичерпний перелік обставин, що обіяжують відповідальність за

адміністративне правопорушення, то ст 34 КУпАП передбачає

лише орієнтовний перелік обставин, що пом’якшують відпові-

дальність за адміністративне правопорушення У і “і ч 2 зазначено,

що орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністра-

тивне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обста-

вини, не зазначені в законі Про такі обставини має бути зазначе-

но у постанові про накладення стягнення за корупщйне правопо-

рушення

27 На відміну від кримінального права адміністративне право

не передбачає інституту співучасті Адміністративну відпові-

дальність несуть лише особи, які безпосередньо виконують

об’єктивну сторону адміністративної о правопорушення Тобто

можна говорити про те, що суб’єктами адмшісіративної відпові-

дальності можуть бути лише виконавці адміністративних право-

порушень, але не організатори, пособники і підбурювачі За діян-

ня, які мають організаційний, підбурювальний чи пособницький

характер, адміністративна відповідальність може наставати лише

у тому випадку, коли ознаки цього діяння (ознаки його об’єктивної
сторони) саме так сформульовані у законі Наприклад, ч 3 ст 181 КУпАП
встановлює відповідальність за незаконну організацію азартних и ор на
гроші, речі та інші цінності Таким чином, щоб виконати об’єктивну
сторону цього правопорушення, необхідно вчинити дії організаційного
характеру, тобто організувати азартну гру Власне, зробити те, що
класично робить організатор Однак з юридичної точки зору особа, яка
вчиняє таке правопорушення, виступає не як організатор, а як виконавець,
оскільки саме вона, а не інша особа, виконує об’єктивну сторону цього
правопорушення

На практиці не завжди враховуються ці принципові для адміністративної
відповідальності положення, що призводить до помилок у застосуванні
Закону «Про боротьбу з корупцією»

Так, старший оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій
області К склав протокол про корупційне правопорушення, передбачене п
«г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», стосовно Г Як
зазначається у протоколі, суть вчиненого Г правопорушення полягає у
тому, що вона, працюючи головним контролером-ревізором КРУ в
Білопрському районі, спонукала головного бухгалтера Сивковєцької
сільської ради до подач/ недостовірної інформації до
контрольно-ревізійного відділу Білопрського району шляхом заповнення
фіктивних корінців до прибуткових касових ордерів про сплату штрафу в
розмірі 136 гри , а також повернення незаконно виплаченої допомоги
працівникам Сивковєцької сільської ради на суму 325 гри

Розглянувши цю справу, Білогірський місцевий суд закрив її за
відсутністю в діях Г складу правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5
Закону «Про боротьбу з корупцією» При цьому суд у своїй постанові
зазначив, що стосовно Г складено протокол про порушення нею обмеження,
відповідно до якого «державний службовець не має права відмовляти
фізичним та юридичним особам в інформації, умисно затримувати її,
надавати недостовірну чи неповну інформацію» Як роз’яснив Пленум
Верховного Суду України у постанові № 13 від 25 травня 1998 р «Про
практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші
правопорушення, пов’язані з корупцією», при вирішенні питань щодо
винуватості особи в ненаданш, затриманні або наданні недостовірної чи
неповної інформації суди повинні керуватися вимогами Закону «Про
інформацію», а також відповідними правовими актами, які регулюють
інформаційні відносини в державі Разом з тим, Г вимог законодавства, яке
регулює інформаційні відносини, не порушувала Крім того, суд підкреслив,
що загальна частина КУпАП не передбачає можливості притягнення до
адміністративно/ відповідальності підбурювача, який схилив виконавця до
вчинення адміністративного правопорушення

З 4—^14

65

Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією

Боротьбу з корупцією ведуть відповідні підрозділи:

а) Міністерства внутрішніх справ України,

а-1) податкової міліції,

б) Служби безпеки України,

в) органів прокуратури України,

інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією
згідно з чинним законодавством.

(Статтю 4 доповнено пунктом «а-1» згідно із Законом № 85/98-ВР від
05.02.1998 р.)

Під боротьбою з корупцією у Законі «Про боротьбу з корупцією» слід
розуміти діяльність відповідних суб’єктів (державних органів чи їх
окремих підрозділів) щодо виявлення корупційних діянь та інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією, їх документування (фіксація, збір
доказів), складання протоколів про вчинення таких правопорушень, вжиття
відповідних заходів щодо усунення наслідків зазначених правопорушень, а
також здійснення контролю та нагляду за застосуванням положень цього
Закону. За змістом ст 4 зазначеного Закону поняттям «боротьба з
корупцією» не охоплюється діяльність суду щодо розгляду справ про
корупщйні правопорушення, що є цілком обґрунтованим не лише з формальної
точки зору (суд не включений до кола органів, які згідно з сі 4 ведуть
боротьбу з корупцією»), а передусім за сутнісним моментом – основне
призначення суду поляїає у здійсненні правосуддя

Закон «Про боротьбу з корупцією» визначив дві категорії органів, які
ведуть боротьбу з корупцією До першої з них належать відповідні
підрозділи Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС),
податкової мітци, Служби безпеки України (далі – СБУ), органів
прокуратури До другої групи належать інші органи та підрозділи, що
створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством

Вжиття терміна «відповідні підрозділи» означає, що таку боротьбу можуть
здійснювати не всі підрозділи зазначених вище органів, а лише певні –
ті, до компетенції яких віднесено вжиття передбачених законом заходів
щодо запобігання, виявлення, припинення, а також процесуальне фіксування
ознак корупційних проявів тощо При цьому Закон не визначив, про які саме
підрозділи вказаних органів йдеться Таким чином, при визначенні таких
підрозділів слід виходити з положень інших законів, які регламентують
діяльність того чи іншою оріану або окремого його підрозділу, а також
положень відомчих актів зазначених органів, якими боротьбу з корупцією
віднесено до компетенції певних підрозділів

Вирішення питання про те, які саме підрозділи того чи іншого відомства є
«відповідними» (тобто такими, що мають право вести боротьбу з
корупцією), для застосування цього Закону є принци-

пово важливим Ця важливість у контексті розглядуваної о Закону
обумовлюється не стільки загальними повноваженнями конкретного
підрозділу у сфері боротьби з корупцією (хоча і це, безумов но, є
важливим), скільки конкретним правом – правом складати протоколи про
корупщйні діяння та інші правопорушення, пов я-зані з корупцією

Відповідно до с г 12 цього Закону посадові особи державних органів
першої категорії відповідних підрозділів МВС, податкової міліції, СБУ та
прокуратури (прокурори), крім всього іншого, наділені правом складати
протоколи про вчинення корупцій-них діянь та інших правопорушень,
пов’язаних з корупцією, відповідальність за які встановлюється цим
Законом Такого права не мають посадові особи жодного іншого державного
органу (за винятком слідчих, яким ст 12 цього Закону також надано право
у певному випадку складати протоколи про вчинення корупшйних
правопорушень у разі, коли факт такого правопорушення встановлено
досудовим слідством)

Тобто, нормативно-правове визначення змісту поняття «відповідні
підрозділи» це фактично визначення повноважних посадових осіб, які мають
право складати протоколи про корупщйні правопор} шення

Слід зазначити, що на сьогодні питання про визначення змісту терміна
«відповідні підрозділи МВС, податкової міліції та СБУ» не мають чіткого
і однозначного нормативно-правового вирішення

4 Якщо виходити із чинного законодавства, то у Міністерстві внутрішніх
справ України боротьбу з корупцією (в розумінні ст 4 цього Закону) мають
вести кілька різних підрозділів

По-перше, Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з
оріанізованою злочинністю» дає підстави віднести до таких підрозділів
спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС
України (УБОЗи)

По-друге, відповідно до Положення «Про Державну службу боротьби з
економічною злочинністю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 5 липня 1993 р № 510, на цю службу (ДСБЕЗ) покладається
обов’язок виявляти факти хабарництва, корупції та інших посадових
зловживань і вживати заходів до запобігання їм 3 цього можна зробити
висновок, що боротьбу з корупцією (у т ч складання протоколів про
корупщйні правопорушення) мають здійснювати також підрозділи ДСБЕЗ

По-третє, свою часу наказом МВС України від 14 березня 1996 р № 160
обов’язки по боротьбі з корупційними діяннями та іншими
правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, серед особового складу
органів, підрозділів, установ внутрішніх справ були покладені на
підрозділи Управління внутрішньої безпеки МВС України Керівників
галузевих служб МВС України, ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, начальників
міськрайорга-

3*

67

нів, підрозділів внутрішніх справ цим наказом було зобов’язано у разі
виявлення факпв вчинення працівниками органів внутрішніх справ
корупційних правопорушень проводити службові перевірки і матеріали
надсилати до відповідних підрозділів Управління внутрішньої безпеки МВС
України для вивчення та складання протоколів про адміністративне
правопорушення

Водночас, як свідчить практика застосування Закону «Про боротьбу з
корупцією», працівники ДСБЕЗ у даний час не складають протоколи про
вчинення корупційних правопорушень, а матеріали про виявлені ними факти
таких правопорушень передають для складання протоколів до підрозділів
УБОЗ

Виходячи з того, що нормагивно-правове визначення підрозділів, які
ведуть боротьбу з корупцією, має вирішальне значення для визначення
компетенції відповідних підрозділів щодо складання протоколів про
корупційні правопорушення, наказом МВС України має бути чітко визначено
підрозділи МВС та категорії їх працівників, яким надасться право
складати протоколи В іншому випадку у с>ду, а також заінтересованих у
справі сторін виникатимуть підстави для порушення питання про складення
протоколів про вчинення правопорушень, передбачених Законом «Про
боротьбу з корупцією», неповноважними особами з усіма правовими
наслідками, які з цього випливають

5 Підрозділами податкової міліції, які ведуть боротьбу з корупцією, є
Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної
податкової служби ДПА України та відділи по боротьбі з корупцією та
безпеки в органах державної податкової служби ДПА в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (статті 19, 20
Закону «Про державну податкову службу в Україні», наказ ДПА України від
8 листопада 2000 р № 590)

Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної
податкової служби ДПА України і відділи по боротьбі з корупцією та
безпеки в органах державної податкової служби ДПА в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є складовою
частиною податкової міліції системи державної податкової служби

Зазначене Управління є самостійним структурним підрозділом податкової
міліції ДПА України, який підпорядковується безпосередньо Голові ДПА
України Вказані відділи безпосередньо підпорядковуються Управлінню по
боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби
ДПА України

Законом «Про державну податкову службу в Україні» (ст 19) до завдань
податкової міліції віднесено запобігання корупції в органах державної
податкової служби та виявлення п фактів Відповідно до п 2 Потоження про
управління по боротьбі з корупцією та безпеки в орі анах державної
податкової служби ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від 8
листопада 2000 р № 590, основними завданнями підрозділів по боротьбі з
корупцією та безпеки в органах державної подаїкової служби, зокрема, є

попередження корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією в органах державної податкової служби України, виявлення,
припинення її проявів та забезпечення адміністративної о провадження у
справах про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з
корупцією,

попередження посадових та інших злочинів, які пов’язані із службовою
діяльністю працівників державної податкової служби, їх виявлення та
розкриття

Працівники управління і відділів по бороіьбі з корупцією та безпеки в
органах державної податкової служби з метою виконання зазначених вище
завдань мають право, зокрема

проводити в установленому чинним законодавством порядку
оперативно-розшукові заходи,

організовувати перевірки з питань діяльності органів податкової служби,
брати участь у документальних та інших перевірках, що проводяться
працівниками державної податкової служби,

безперешкодно знайомитися з документами органів державної податкової
служби, у т ч податкової міліції, знімати копи або вилучати при
необхідності документи,

отримувати в кадрових підрозділах необхідні для службової діяльності
відомості, у т ч і особові справи працівників державної податкової
служби,

витребувати та безперешкодно отримувати від відповідних підрозділів
інформацію про діяльність суб’єктів господарювання,

організовувати або здійснювати перевірки дотримання податкового
законодавства суб’єктами підприємницької діяльності, щодо яких є
відомості про сприяння їм у роботі з боку працівників податкової служби,

отримувати пояснення від працівників органів державної податкової служби
та від громадян (за згодою останніх)

Керівникам підрозділів по боротьбі з корупцією та безпеки в органах
державної податкової служби щодо виявлених порушень чинного
законодавства і правопорушень з боку працівників державної податкової
служби, причин і умов їх вчинення, надано право вносити керівникам
органів державної податкової служби і податкової міліції подання для
вжиття заходів реагування, які є обов’язковими для розгляду Про вжиті
заходи керівники органів державної податкової служби і податкової
міліції повинні повідомляти підрозділ по боротьбі з корупцією та безпеки
в органах державної податкової служби в місячний термін (див наказ ДПА
України від 8 листопада 2000 р № 590 «Про додаткові заходи щодо
вдосконалення дгяльносп підрозділів по боротьбі з корупцією та безпеки в
органах державної податкової служби України»)

6 До відповідних підрозділів Служби безпеки України, які

ведуть боротьбу з корупцією, згідно із Законом «Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»
належать управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю
Центрального управління СБУ та відділи по боротьбі з корупцією і
організованою злочинністю органів СБУ в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі

Чи покладено обов’язки по боротьбі з корупцією, у т ч в частині
складання протоколів про вчинення корупційних правопорушень, на інші
підрозділи СБУ, в результаті аналізу чинного законодавства встановити не
вдалося 3 огляду на це, відповідним відомчим нормативно-правовим актом
(який не мав би обмежувального грифа) мають бути чітко визначені
підрозділи СБУ, до повноважень яких віднесена боротьба з корупцією, та
категорії їх співробітників, які наділені правом складати протоколи про
вчинення корупційних правопорушень Цей акт, як і відповідні акти МВС іа
ДПА, мають бути зареєстровані у встановленому порядку у Міністерстві
юстиції України і оприлюднені, оскільки вони безпосередньо зачіпають
права громадян

7 Інші підрозділи зазначених органів, які не мають права складати
протоколи про вчинення корупційних правопорушень, в межах своїх
повноважень можуть виявляти факти таких правопорушень, документувати їх,
вживати заходів щодо забезпечення притягнення винуватих осіб до
відповідальності та запобігання новим проявам корупції тощо (тобто,
здійснювати заходи, які також охоплюються поняттям «боротьба з
корупцією») Однак зібрані в результаті такої діяльності матеріали, які
свідчать про наявність у діянні особи ознак корупщйного діяння чи іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією, вони повинні направляти до
підрозділів, які наділені правом складати зазначені протоколи

Це ж стосується й інших, крім МВС, податкової міліції та СБУ державних
органів, які в межах своїх повноважень також здійснюють боротьбу з
корупцією Зібрані ними матеріали про корупщйні правопорушення мають бути
спрямовані до одного з органів, зазначених у пунктах «а», а-1» і «б» ст
4 цього Закону Саме таким чином це питання регламентовано відомчими
нормативно-правовими актами ряду міністерств та відомств Так, у
Державному департаменті України з питань виконання покарань функція
боротьби з корупцією покладена на відділ внутрішньої безпеки та
розслідувань (в обласних управліннях цього органу -на уповноважених
працівників цієї служби) До повноважень цього відділу віднесено
проведення профілактичної роботи, виявлення та документування
корупційних проявів За виявленими фактами корупції працівники підрозділу
внутрішньої безпеки та розслідувань проводять перевірки і направляють
матеріали про корупщйні правопорушення, вчинені представниками особового
складу цього Департаменту, до органів прокуратури (у відділи по нагляду
за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з орі
ашзованою злочинністю) для вирішення питання про складання протоколу про
вчинення корупщйного правопорушення, передбаченого Законом «Про боротьбу
з корупцією» Останній момент дозволяє визнати іаку практику не зовсім
правильною, оскільки, як це випливає з ч 2 ст 12 цього Закону, прокурор
може скласти протокол про корупщйне правопорушення лише за результатами
власної прокурорської перевірки, у той час як відповідні підрозділи МВС
та СБУ це можуть зробити і за матеріалами перевірки, зробленої іншими
суб єктами

8 До інших органів та підрозділів, що створюються для боротьби з
корупцією згідно з чинним законодавством, слід віднести Комітет
Верховної Ради України з питань боротьби з орі анізованою злочинністю і
корупцією та Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і
організованою злочинністю при Президентові України Повноваження цих
органів у сфері боротьбі з корупцією визначені відповідно статтями 24,
25 та ст 8 Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю»

Деякі повноваження по боротьбі з корупцією надані прокурорам, слідчим і
органам дізнання, а також керівникам міністерств і відомств, державних
підприємств, установ і організацій чи їх структурних підрозділів (див
коментар до статей 10, 12 цього Закону)

Певні повноваження в сфері боротьби з корупцією мають державні органи,
перелічені в ч 3 ст 5, ч 1 ст 17 та ст 18 Закону «Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»
(наприклад, Національний банк України, Фонд державного майна України,
Антимонопольний комітет України, Головне контрольно-ревізійне управління
України, Державна митна служба України), які повинні взаємодіяти з
органами, що безпосередньо ведуть боротьбу з корупцією

Певні завдання щодо запобігання корупції покладаються також на І оловне
управління державної служби України Так, відповідно до Положення «Про
Головне управління державної служби України», затверджене Указом
Президента України від 2 жовтня 1999 року № 1272, цей центральний орган
виконавчої влади із спеціальним статусом управління, зокрема

здійснює заходи, спрямовані на запобігання проявам корупції серед
державних службовців, узагальнює звітність центральних і місцевих
оріанів виконавчої влади з питань додержання вимог Закону «Про боротьбу
з корупцією» та подає п Кабінету Міністрів України,

перевіряє в державних органах та органах місцевого самоврядування
додержання вимог Законів «Про державну службу», «Про боротьбу з
корупцією» та інших актів законодавства з питань державної служби,

у встановленому порядку проводить службові розслідування з питань
додержання державними службовцями законодавства про державну службу, про
боротьбу з корупцією, а також фактів порушення етики поведінки державних
службовців

9. На відміну від питань боротьби з організованою злочинністю, де
розмежування повноважень спеціальних підрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю МВС та спеціальних підрозділів по боротьбі з
корупцією та організованою злочинністю СБУ здійснюється відповідно до
підслідності кримінальних справ, визначених ст. 112 КПК, Закон «Про
боротьбу з корупцією» не встановлює чітких меж повноважень відповідних
підрозділів, які ведуть боротьбу з корупцією. Законом «Про державну
податкову службу в Україні» чіткі межі повноважень у цій сфері визначені
лише для підрозділів по боротьбі з корупцією та безпеки в органах
державної податкової служби ДПА України, повноваження яких обмежуються
сферою діяльності державної податкової служби – завданням цих
підрозділів є запобігання корупції та виявлення її фактів в органах
державної податкової служби.

Розділ II ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ

Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження
корупції

Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій
держави, не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і

юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а

так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з

метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг

або інших переваг;

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи че-

рез посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у

справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати

роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої

діяльності, а також медичної практики);

в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службо-

вець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що

належать державі, та представляє інтереси держави в раді товарист-

ва (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товарис-

тва), через представника або підставних осіб до складу правління чи

інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових уста-

нов, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань,

кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;

г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, на-

дання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її,

надавати недостовірну чи неповну інформацію.

Обмеження, передбачені у пунктах «б» і «в» частини першої цієї статті,
не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних,
обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з
виробничою чи службовою діяльністю.

Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:

а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним

та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кре-

дитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання

за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове ста-

новище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з

метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

в) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяль-

ність якого він контролює;

г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам

під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або
на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо
них обмеження

(Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом № 171/97-ВР від 03
04 1997 р , пункт «в» частини першої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом № 622-ХІУ від 05 05 1999 р )

Положення цієї статті та сі 6 Закону мають переважно профілактичний
характер – вони спрямовані на запобігання корупції Відповідальнісіь за
порушення спеціальних обмежень (ст 5) та вимог фінансового контролю (ст
6), які за своїм характером є також корупщйними правопорушеннями,
виступає запобіжним заходом щодо більш небезпечних корупцшних проявів,
передусім корупцшних злочинів Що сюсується спеціальних обмежень,
передбачених ст 5 цього Закону, то у більшості випадків їх основне
завдання можна визначити ще більш конкретно воно полягає у запобіганні
конфлікту інтересів – державних (суспільних) та особистих (приватних)

Передбачені у цій статі обмеження визнаються спеціальними, оскільки вони
1) стосуються певної категорії осіб (державних службовців та інших осіб,
уповноважених на виконання функцій держави), 2) мають чпко визначену
спрямованість – запобігання корупції

Передбачений ст 5 цього Закону перелік спеціальних анти-корупщйних
обмежень для вказаної категорії осіб не є вичерпним Подібні обмеження
містяться також у багатьох інших законах, які регулюють правовий статус
певних категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або
певні види діяльності

Так, ст 46 Закону «Про прокуратуру» встановлено, що сумісництво служби в
органах прокуратури з будь-яким підприємництвом не допускається Таку ж
заборону стосовно працівників міліції містить ст 18 Закону «Про міліцію»
Згідно зі ст 5 Закону «Про статус суддів» суддя не може мати
представницький мандат, обіймати будь-які иші оплачувані посада,
виконувати щщу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої
Ст 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» забороняє
посадовим особам органів державної податкової служби займатися
підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на
підприємствах, установах, організаціях (крім наукової та викладацької
діяльності)

Згідно зі ст 3 Закону «Про статус народного депутата України» народний
депутат не має права бути членом Кабінету Міністрів України, керівником
центрального органу виконавчої влади, мати інший представницький мандат
чи одночасно бути на державній службі, обіймати посаду міського,
сільського, селищного голови, займатися будь-якою, крім депутатської,
оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої
діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків
народного депутата час, залучатись як експерт органами досудового
слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю,
входи ги до складу керівництва, правління чи ради підприємства,
установи, організації, що має на меті одержання прибутку

Ст 2 Закону «Про підприємництво» встановлено, що не допускається заняття
підприємницькою діяльністю таких категорій громадян військовослужбовців,
службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх
справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і
управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств
При цьому у деяких законах, у т ч Законі «Про державну службу»,
містяться відсильні норми, які встановлюють, що державний службовець не
має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 та 5 Закону «Про боротьбу
з корупцією»

Багато обмежень антикорупщйного характеру, які передбачені згаданими
вище та іншими законами України, за змістом збігаюіься з обмеженнями,
передбаченими ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», а за їх порушення
цими законами передбачено дисциплінарну або іншу юридичну
відповідальність Так, відповідно до ст 126 Конституції України та статей
ЗО, 32-34 Закону «Про Вищу раду юстиції» суддя звільняється з посади у
разі порушення ним вимог щодо несумісності Згідно з ст 4 Закону «Про
статус народного депутата України» повноваження народного депутата
України припиняються достроково у разі порушення ним вимог несумісності
депутатського мандата з іншими видами діяльності

У зв’язку з цим виникає питання про те, яку відповідальність у такому
разі має нести винувата у порушенні відповідних вимог особа,
уповноважена на виконання функцій держави, і чи не є притягнення й,
скажімо, до дисциплінарної чи конституційної відповідальності перешкодою
для притягнення й до відповідальності, передбаченої Законом «Про
боротьбу з корупцією» Видається, що така особа має підлягати
відповідальності як за Законом «Про боротьбу з корупцією», так і за тими
законами, які встановлюють за вказане правопорушення іншу юридичну
відповідальність Цей висновок базується на положеннях ч 1 ст 61
Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі
притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме
правопорушення

Ст 5 цьою Закону передбачає два переліки спеціальних обмежень

обмеження, які поширюються на всіх осіб, уповноважених на виконання
функцій держави (ч 1 ст 5),

обмеження, які поширюються лише на державних службовців, які є
посадовими особами (ч 3 ст 5)

При цьому щодо першого переліку обмежень існує один виняток – деякі з
обмежень, що в ньому містяться, не поширюються на таку категорію остб,
як депутати місцевих рад, які здійснюють депутатські повноваження, не
пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.

Пункт «а» ч. 1 ст. 5 Закону містить заборону сприяти, використовуючи
своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними
підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Таким чином,
порушення цього обмеження матиме місце за наявності сукупності трьох
ознак: 1) особа має сприяти у здійсненні підприємницької діяльності або
в отриманні фізичними або юридичними особами субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг; 2) при цьому вона має використовувати своє
службове становище і 3) мати спеціальну мету – незаконного одержання за
це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Відсутність хоча
б однієї з вказаних ознак виключає підстави для складення протоколу про
вчинення корупційного правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 5
Закону, а справа підлягає закриттю за відсутністю складу цього
правопорушення.

Сприяння – це надання допомоги, підтримки, яке стає причиною, допомагає
виникненню чи розвитку певних зв’язків, відносин, діяльності. Так, у
результаті сприяння підприємницькій діяльності здійснюється позитивний
вплив на розвиток такої діяльності, створюються відповідні умови для її
здійснення.

Сприяння підприємницькій діяльності може полягати, наприклад, у діях,
спрямованих на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід
встановленого законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи
перереєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в
організації технічного забезпечення (засобами транспорту, зв’язку), в
інформаційному (комп’ютерному) обслуговуванні підприємця, прийнятті
нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків
збуту товарів і надання послуг1.

У протоколі про вчинення корупційного правопорушення та постанові суду
має бути зазначено: у яких саме діях знайшло вираз сприяння
підприємницькій діяльності чи сприяння в отриманні субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг; у чому виявився умисний характер таких дій;
наявність (з підтвердженням відповідними доказами) мети особи на
незаконне одержання за це сприяння матеріальних благ, послуг, пільг або
інших переваг.

Аналіз судової практики свідчить про те, що у багатьох випадках ці
моменти не відображаються у матеріалах справи, що є підставою для її
закриття. Найбільш типовими помилками при застосуванні на практиці п.
«а» ч. 1 ст. 5 цього Закону є: 1) неправильне розуміння змісту поняття
«сприяння», 2) кваліфікація за п «а» ч І ст 5 сприяння не
підприємницькій діяльності, а також не отриманню субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг, а іншій діяльності, 3) визнання корупційним
правопорушенням сприяння зазначеній у п «а» ч 1 ст 5 діяльності, яке
здійснювалося без мети одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг
або інших переваг

Так, Калуським міським судом Івано-Франківської області абсолютно
обґрунтовано закрита справа стосовно директора управління
житлово-комунального господарства Н у зв’язку з тим що незаконна виплата
окремим працівникам управління та особисто йому премій не є сприянням
підприємницькій діяльності, а може розглядатися як використання в
особистих та інших неслужбових цілях державних коштів (ст 184-1 КУпАП),
а у разі завдання істотної шкоди – як зловживання владою або службовим
становищем (ст 364 КК)

В іншому випадку постановою судді Коростенського міського суду
Житомирської області В визнана винуватою в тому, що вона, перебуваючи на
посаді спеціаліста першої категорії відділу економіки і власності
Коростенського міськвиконкому, сприяла, використовуючи своє службове
становище, у здійсненні юридичною особою підприємницької діяльності і
сама займалась такою діяльністю Суд кваліфікував дії В за п «а» ч 1 ст 5
Закону «Про боротьбу з корупцією» Суть констатованого судом
правопорушення полягала в тому, що В разом із сімнадцятьма іншими
особами була засновником TOB «Буддеталь», а також сприяла цьому
господарському товариству в оформленні установчих документів та
реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності

Скасовуючи рішення судді / закриваючи справу провадженням, Голова
Верховного Суду України у своїй постанові зазначив, що дії В , які
полягали у коригуванні статуту TOB «Буддеталь», самі по собі не можуть
визнаватися корупційними і кваліфікуватися за п «а» ч 1 ст 5 Закону «Про
боротьбу з корупцією» Адже В у цьому випадку діяла не як стороння особа
із статусом державного службовця, яка, використовуючи своє службове
становище, сприяла у здійсненні зазначеним товариством підприємницької
діяльності з метою одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або
інших переваг Навпаки, вона як засновник цього TOB зобов’язана була
здійснити юридично правильний процес оформлення документів і реєстрації
товариства

8 Пунктом «а» ч 1 ст 5 цьої о Закону охоплюється сприяння у здійсненні
підприємницької діяльності як юридичним, так і фізичним особам

Поняття юридичної особи дано у ст 23 ЦК, де сказано, що юридичними
особами визнаються організації, які маюіь відокремлене майно, можуть від
свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести
обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в
третейському суді Зовнішніми ознаками юридичної особи, відповідно до
статей 23-40, 567 ЦК, є наявність статуту (положення), на підставі якого
вона діє, найменування, печатки, юридичної адреси і розрахункового
(кореспондентського) рахунку у банківській установі, а також
відособленого від інших юридичних та фізичних осіб майна

Під фізичними особами, відповідно до статей 9-22, 565, 566-1 ЦК, слід
розуміти громадян України, іноземців та осіб без громадянства При цьому
вони повинні володіти цивільною правоздатністю, яка виникає у момент
народження і припиняється в момент смерті особи Наявність повної
дієздатності цих осіб має значення у даному випадку лише тому, що
фізичні особи, чия дієздатність частково обмежена або повністю скасована
судом, а так само ті, які не досягли віку, з якого вони своїми діями
можуть набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки
(в Україні – при досягненні 18 років), обмежені у праві на
підприємницьку діяльність

Поняття підприємницької діяльності випливає з ст 1 Закону «Про
підприємництво», виходячи з якої підприємництво -це безпосередня
самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву
продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку,
яка здійснюєі ься фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як
суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому
законодавством

Самостійність діяльності при цьому слід розуміти як п незалежність,
здійснення власними силами і за допомогою власних або орендованих
засобів, систематичність – як її безперервність з моменту реєстрації
підприємства або громадянина як підприємця, а здійснення на власний
ризик – як прийняття на себе можливих економічних невдач

Субсидії, субвенції, дотації – це види допомоги, яка надається в
грошовій (рідше – в натуральній) формі державою в особі відповідних
органів за рахунок коштів державною та місцевих бюджетів

Дотація полягає у наданні допомоіи, як правило, збитковим підприємствам
з метою покриття витрат, які не покриваються прибутком від реалізації
виробленої продукції (наданих послуг) Дотація застосовується в нашій
державі не лише як допомога, що надається підприємствам для покриття
збитків від їх господарської діяльності, а і як метод бюджетного
регулювання у разі перевищення видатків нижчих бюджетів над їхніми
доходами (наприклад, дотації вирівнювання місцевим бюджетам)

Субсидією визнається допомога у грошовій або натуральній формах, яка
подається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним
особам, у т ч господарюючим суб’єктам, і спрямовується на фінансування
конкретних заходів, напрямів економічної і соціальної діяльності,
бажаних для сусшльсіва (наприклад, створення нових робочих місць,
перепідготовку кадрів, виробництво певного виду продукції)

Субвенція – вид грошової допомоги, яка спрямовується на фінансування
певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню у разі
нецільового використання коштів

Кредит — це надання одним суб’єктом (кредитором) позички у грошовій або
натуральній формах іншому суб’єктові (позичальникові) на умовах
повернення п у встановлений термін і, за загальним правилом, поєднане зі
сплатою відсотків Чинне законодавство розрізняє такі форми кредиту
фінансовий, у т ч банківський, міжбанківський, комерційний (товарний),
державний, споживчий, лізинговий, іпотечний, консорщумний, кредит під
цінні папери (див також п 24 коментарю до ст 1 цього Закону)

Кредит може надаватися суб’єкта підприємницької діяльності іншим
суб’єктом підприємницької діяльності (у і ч державним підприємством) або
банком (у т ч некомерщйним)

Під пільгами у цій статті слід розуміти передусім податкові пільги –
повне або часткове звільнення від сплати податку залежно від
особливостей платника податку або характеру здійснюваної ним діяльності,
а також пільги, пов’язані з повним або частковим звільненням юридичних
або фізичних осіб від інших обов’язкових платежів, умов державного
замовлення, виконання невигідних договорів і поставок для державних
потреб, виконання екологічних норм та нормативів

16 Оскільки багато з перелічених вище дій є прямим

обов’язком державних службовців та інших осіб, уповноважених

на виконання функцій держави, слід враховувати, що такі дії на-

лежать до корупційних правопорушень лише за умови, що вони

вчинені з метою незаконного одержання за це матеріальних благ,

послуг, пільг або інших переваг (про ці ознаки див коментар до

ст 1 цього Закону) За відсутності такої мети, у т ч за п недове-

деності відповідними доказами, протокол про вчинення правопо-

рушення, передбаченого п «а» ч 1 ст 5 цього Закону, складений

бути не може, а справа про таке діяння, що надійшла до суду, має

бути закрита за відсутністю складу правопорушення

З огляду на це, обґрунтованим є рішення Центрального районного суду м
Миколаєва, який закрив провадженням справу стосовно Б – начальника
валютної інспекції, оскільки у справі не було встановлено, що за
сприяння реєстрації фірми «Саул-Сервіс» він мав мету одержати якусь
матеріальну вигоду (матеріальні блага, послуги, пільги або інші
переваги)

17 Не можуть розглядатися як правопорушення, передбачене

п «а» ч 1 ст 5 цього Закону, випадки, коли особа, уповноважена

на виконання функцій держави, вчиняє перелічені дії без викори-

стання службовою становища

Використання службового становища означає, що державний службовець або
інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, вчиняє ту чи іншу
дію (або не вчиняє обов’язкової дії) по службі в межах кола її службових
повноважень, а також з використанням нею авторитету свого міністерства,
відомства, установи, державною органу, в якому працює, або з
використанням своїх службових зв’язків Останнє має місце у тому випадку,
коли в інтересах фізичних або юридичних осіб чи інша дія по службі (або
бездіяльність) в межах кола його ^ бових повноважень вчиняє не гой
державний службовець, до якого надійшло відповідне звернення, а інший –
при цьому перший став посередником

Суди не завжди враховують цей момент, безпідставно притягуючи осіб до
відповідальності за корупщйш правопорушення

Так, постановою Олександрійського районного суду Кіровоградської області
на голову Приютівської сільради Г було накладено штраф згідно з ст 8
Закону «Про боротьбу з корупцією» за те, що Г у вільний від роботи час
на власному автомобілі інколи підвозив своїй дружині товари до місця
продажу При цьому суд не врахував тих обставин що Г безпосередньо
підприємницькою діяльністю не займався, його дружина суб’єктом
підприємницької діяльності не була, а він, сприяючи їй у продажу товарів
власного виробництва, не використовував свого службового становища

В іншому випадку Шосткінським районним судом Сумської області
корупційним правопорушенням було визнано дії податкового інспектора К,
який у вільний від роботи час здійснив одноразову доставку товару для
своєї дружини, яка була зареєстрована як суб’єкт підприємницької
діяльності Але незважаючи на останній момент, у діях К немає складу
незаконного сприяння підприємницькій діяльності, оскільки він,
здійснюючи доставку товару до необхідного місця, також не використовував
свого службового становища

18 Сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні ними
підприємницької діяльності утворює склад корупщйного правопорушення,
передбаченого п «а» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», лише у
тому випадку, коли така підприєхмницька діяльність є офіційною (гобто,
фізичні особи відповідно до чинного законодавства мають статус
підприємців, а юридичні особи здійснюють таку діяльність відповідно до
зареєстрованих у передбаченому законом порядку статутів) Отже, наявність
такого складу правопорушення виключається у разі сприяння особі
(фізичній або юридичній), яка не зареєстрована як суб’єкт
підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством Такі
дії винуватої особи можуть бути кваліфіковані як порушення порядку
заняття підприємницькою діяльністю (ст 164 КупАП) Водночас у певних
випадках, коли посадова особа з використанням свого посадового становища
сприяє у здійсненні незаконної підприємницької діяльності, то вчинене
може бути кваліфіковано і за п «а» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з
корупцією», але не за ознакою сприяння у здійсненні фізичними або
юридичними особами підприємницької діяльності, а за ознакою сприяння в
отриманні ними пільг

Так, постановою Попаснянського районного суду Луганської області К
визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи на ^осаді секретаря
сільради і одночасно виконуючи обов’язки

I
ItIzI?I”IR?f?r?v?”N&N6N@N¤N?N?NANBOFO¶O1/4OEOOO$O(Od*h*p*Ae*rUvU?U¶Uoeeo
eeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeUeEeEeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoeeoee?
U??Y????

&

&

„

]„

&

&

„

]„

&

&

F

–

–

&

F

&

„

]„

&

&

&

&

F

&

„

]„

&

&

&

&

??????$???????????????????????????y???????????y?????-?????????????y???

&

„

?

&

F-

„

]„

&

„

]„

&

&

&

F!

&

F

&

F

&

F

c 

&

F’

&

F&

&

F%

„

]„

&

F%

d!y ¤+1$`„:

&

F*

d”y?????? ?-?????????????y???

&

F,

&

F+

d&y ¤?1$^„$`„O

–

d”y1$`„C-

d”y ¤01$

&

F-

„

]„

&

F-

&

F.

„

]„

&

F.

„

d”y1$]„

&

F.

„

d”y1$]„

&

F.

1$`„>E

1$E

„

d”y1$]„

??????$???????????y??? ?????????????y?????

?????????????y?????

&

F3

&

F3

&

F2

&

F1

&

F4

&

F4

„

d”y1$]„

c 

4

„

d”y1$]„

&

F8

&

F7

&

F6

&

F5

c 

???????y?????%?????????y???

?????????y?????

???????y?????

?????y???

???? ???y???4?????????????y???

&

Fби оріану державної влади у наданні народному депутатові України необхідної для його депутатської діяльності інформації з посиланням на те, що вона є конфіденційною чи таємною, утворює склад корупщйного правопорушення, передбаченого «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією». Разом з цим, це не означає, що народний депутат України може отримати будь-яку інформацію у будь-якій сфері Зокрема, народний депутат України не може витребувати, а, отже, і одержати інформацію з питань, пов'язаних з вирішенням конкретних судових справ Це випливає з правової позиції Конституційного Суду України, який у своєму рішенні у справі про запити народних депутатів України від 19 травня 1999 р № 4-рп зазначив, що «за змістом частини першої статті 86 Конституції України народний депутат України не може адресувати свої вимоги та пропозиції до суду, судді, органів служби безпеки, а може у такий спосіб звертатися лише до керівників цих органів, зокрема до голів судів як керівників органів державної влади, причому з питань, не пов'язаних з конкретними судовими справами» 44 Відмова в інформації полягає в умисному ненаданні інформації фізичній чи юридичній особі, які мають право на одержання цієї інформації за законом чи на підставі іншого нормативно-правовою акта Відмова в інформації - це невиконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, свого обов'язку щодо надання відповідної інформації Відмова може проявитися у відкритому або завуальованому небажанні надавати інформацію Про факт відмови може свідчити, зокрема, відповідне письмове повідомлення (наприклад, відповідь на запит про надання інформації), ненадходження інформації у визначений строк (наприклад, коли відповідним нормативно-правовим актом встановлено строк подання такої інформації) При цьому слід мати на увазі, що сам факт ненадходження інформації до адресата у встановлений строк не є підставою для визнання його відмовою у наданні інформації А тому у кожному випадку ненадходження інформації має бути з'ясовано причину такого ненадходження Склад цього правопорушення (відмови у інформації) буде лише у тому випадку, якщо ненадходження інформації було результатом умисного н ненадання Так, Ставищанським міським судом Київської області виконуючу обов'язки сільського голови с Красилівки 3 визнано винуватою у тому, що вона відмовила у наданні інформації на запит Ставищанського РВ ГУ МВС України в Київській області її дії судом було кваліфіковано за п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Голова Верховного Суду України своєю постановою визнав зазначене рішення місцевого суду незаконним і скасував його, зазначивши при цьому, що за змістом п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» відповідальність за порушення вказаного у цьому спеціального обмеження настає лише у тому 4 4—44 97 раз/, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави, умисно відмовляє фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримує п, надає недостовірну чи неповну інформацію Під час судового розгляду справи встановлено, що на ім'я в о сільського голови 3 дійсно надійшов запит місцевого відділу внутрішніх справ про необхідність надання інформації щодо наявності на території сільради суб'єктів підприємницької діяльності, а 3 відповіді з такою інформацією не надіслала вказаному адресату Однак причиною ненадання інформації була не відмова 3, а те, що вона забула підготувати і надіслати відповідь до райвідділу внутрішніх справ Будь-яких даних, які б свідчили про те, що 3 відмовила РВ ГУ МВС в Київській області в наданні вказаної інформації чи умисно затримала її, в матеріалах справи немає За таких обставин приймати рішення про умисний характер дій 3 , які складають суб'єктивну сторону складу корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», підстав не було Вирішуючи питання про відповідальність особи за відмову в наданні інформації, слід виходити з того, що самого по собі факту такої відмови для висновку про наявність у діях особи складу цього корупційного правопорушення недостатньо За наявності факту відмови в інформації необхідно з'ясовувати яким саме нормативно-правовим актом передбачено надання інформації, чи мав суб'єкт запиту право на отримання витребуваної інформації, чи не мала особа, уповноважена на виконання функцій держави, права відмовити у даному випадку в наданні інформації, виходячи з повноважень суб'єкта запиту інформації, її виду та порядку надання, що послужило причиною відмови в інформації, чи мала особа можливість надати запитувану інформацію тощо Постановою Ленінського районного суду м Вінниці від 3 червня 1999 р начальника районного відділу пенсійного фонду К визнано винуватим у порушенні п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» і на підставі ч 1 ст 8 зазначеного Закону накладено 255 гри штрафу За висновком суду, К усупереч п 4 ст 20 Закону України «Про зайнятість населення» своєчасно не надав місцевому центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць Скасовуючи це рішення, Голова Верховного Суду України зазначив у постанові, що судом не враховано той факт, що очолювана К структура взагалі не була включена до переліку підприємств, організацій та установ, які мали звітувати перед районним центром зайнятості Крім того, у справі не здобуто будь-яких доказів, які б свідчили про умисні дії порушника В іншому випадку, суддя Корольовського районного суду м Житомира постановою від 21 березня 2001 р обґрунтовано закрив провадженням справу щодо І, яка притягалась до відповідальності за п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», визнавши її дії про відмову в наданні Корольовському районному суду інформації про баланс фабрики «Трикотажниця» правомірними, оскільки така інформація підприємства є конфіденційною і надається за спеціальною процедурою Будь-яких даних про заінтересованість І в результатах вирішення цивільної справи (у якій і був зроблений судом запит) у матеріалах справи немає Постанову ж судді Первомайського міського суду від 6 березня 2000 р про визнання першого заступника міського голови Я винуватим у ненаданні ним на запит військового прокурора інформації, що стосувалась рішення міськвиконкому щодо реорганізації місцевого житлово-експлуатаційного об'єднання, і накладенні на нього на підстав/ ч 1 ст 8 Закону «Про боротьбу з корупцією» 255 грн штрафу слід визнати правильним Бо, як встановлено в суді, запит прокурора відповідав вимогам закону, стосувався інформації, яка не є конфіденційною Сам заступник міського голови не тільки відмовився давати відповідь на запит, але й дав вказівку своїм підлеглим не надавати будь-якої інформації на запит військової прокуратури Тобто дії винуватого були незаконними і мали умисний характер 45 Затримання інформації передбачає невчасне й надання особі чи органу, якому ця інформація мала бути надана відповідно до законодавства На відміну від відмови, при затриманні інформації винувата особа не відмовляє в наданні інформації взагалі, а лише не подає п вчасно За наявності факту затримання інформації необхідно з'ясовувати обставини, які стосуються підстав та порядку надання (отримання) запитуваної інформації, а також обставини, безпосередньо пов'язані з її невчасним поданням (строк подання такої інформації, причини й затримання, винуватість у затриманні інформації особи, стосовно якої ставиться питання про відповідальність за таке затримання, тощо) Так, Деснянський районний суд м Києва, дослідивши обставини справи стосовно В , обґрунтовано закрив за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Згідно з протоколом про вчинення корупційного правопорушення В було звинувачено в тому, що вона, працюючи податковим інспектором ДПІ Ватутінського району м Києва, 1 березня 2001 р отримала запит УБЕЗ ГУ МВС України в м Києві про надання інформації щодо фінансових документів певної фірми, але відповідь надіслала лише 5 квітня 2001 р Це було розцінено як умисне затримання інформації, надання якої передбачено ст 11 Закону «Про міліцію» та ст 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» Як зазначив суд у своєму рішенні, при складанні протоколу був взятий до уваги сам факт затримання інформації, але не з'ясовані дані щодо наявності у В можливості надання такої інформації та умислу на її затримання Разом з тим, зі справи вбачалося, що затримка в наданні інформації була пов'язана 4* 99 з хворобою В та великим обсягом виконуваної нею роботи, що підтверджувалося відповідними документами За таких обставин вона об'єктивно не могла вчасно надати інформацію, щодо якої надійшов запит від спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю МВС До спливу визначеного законом чи іншим нормативно-правовим актом строку надання інформації говорити про її затримання немає підстав Так, якщо за законом відповідна інформація має бути надати у десятиденний строк, то до його спливу підстав для притягнення особи за затримання інформації не виникає Цей момент є важливим також для визначення строку давності відповідальності за це правопорушення, який починає спливати з того моменту, коли закінчився строк надання інформації Надання недостовірної інформації має місце у випадку, коли надана інформація повністю або частково не відповідає дійсності Склад цього правопорушення є лише тоді, коли особа умисно надавала недостовірну інформацію, тобто вона усвідомлювала, що надана нею інформація не відповідає дійсності, і бажала таку інформацію надати відповідному адресатові Так, стосовно сільського голови с Погреби Броварського району Київської області Г було складено протокол про вчинення ним корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Йому інкримінувалося те, що на запит УБОЗ ГУ МВС України в м Києві він надав недостовірну інформацію про несплату орендної плати за 4,7 га землі АППБ «Аваль», тоді як насправді така оплата здійснювалася У суді Г пояснив факт надання ним недостовірної інформації тим, що на той час, коли йому працівники УБОЗу пред'явили запит і вимагали негайної відповіді, на роботі був відсутнім працівник, що займався обліком орендної плати, а всі документи з цього питання знаходилися у зачиненому сейфі цього працівника Тому він видав довідку про несплату оренди АППБ «Аваль» по пам'яті, попередивши про це посадову особу, яка надала йому запит Ці пояснення Г знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді За таких обставин, у діях Г відсутній склад корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», оскільки він не мав умислу на надання недостовірної інформації - у даному разі він добросовісно помилявся Надання неповної інформації - це надання достовірної інформації, але у меншому від існуючого обсязі чи за змістом, який повною мірою не відображає конкретну подію чи явище У кожному випадку встановлення ознак відмови в інформації, її затримання, надання недостовірної чи неповної інформації, має детально з'ясовуватися режим доступу до конкретної інформації, тобто передбачений правовими нормами порядок її одержання, використання, поширення і зберігання І лише після дослідження такого режиму з урахуванням всіх обставин конкретної справи має робитися висновок про наявність чи відсутність корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 цього Закону Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 цього Закону (відмова в інформації, умисне затримання п, надання недостовірної чи неповної інформації) характеризується умисною формою вини Інше психічне ставлення особи до цих діянь виключає склад зазначеного правопорушення Згідно з постановою суду сільського голову Г визнано винуватим у наданні суду недостовірної інформації про розмір вилучених земельних ділянок у місцевих жителів Разом з тим із матеріалів справи видно, що Г у своїй довідці на вимогу суду зазначив той розмір земельних ділянок, який вилучався і в нього самого Тобто він не звірив дані довідки з архівними даними За таких обставин робити висновки про умисні дії Г, як про це стверджується в судовому рішенні, підстав не було Такі ж висновки були зроблені і прокурорською перевіркою, результатом якої стала відмова в порушенні кримінальної справи щодо Г Враховуючи наведене та беручи до уваги преюдиційність постанови прокурора, Голова Верховного Суду України своєю постановою скасував рішення місцевого суду, а справу провадженням закрив за відсутністю в діях Г складу корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» При правовій оцінці відмови в інформації, умисному затриманні її, наданні недостовірної або неповної інформації, слід мати на увазі, що у ряді випадків за такі дії чинне законодавство передбачає іншу, ніж це передбачено Законом «Про боротьбу з корупцією», відповідальність Так, згідно зі ст 230 КК склад такого злочину, як порушення антимонопольного законодавства, утворює умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах Відповідно до ст 351 КК, склад перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради утворює невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради (у т ч шляхом ненадання їм відповідно до закону інформації), надання їм завідомо неправдивої інформації Склад цього злочину має місце також у разі невиконання службовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, надання недостовірної інформації Згіднозі ст 238 КК службова особа несе кримінальну відповідальність за приховування або умисне перекручення відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в рійонах з підвищеною екологічною небезпекою Ст 366 КК передбачає відповідальність за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів Ст 209-1 КК передбачає відповідальність за повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторшгу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу Ст 166-9 КУпАГЇ передбачено адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу КУпАП також передбачає ряд інших складів адміністративних правопорушень, пов'язаних із зловживанням інформацією Так, ст 185-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несвоєчасну відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді, а ст 186-3 КУпАП - за неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням Тому у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати, чи не містить діяння, пов'язане із відмовою в інформації, її затриманням або поданням недостовірної чи неповної інформації, складу злочину чи іншого правопорушення Якщо зазначені дії містять склад злочину, то, виходячи з положень ч 2 ст 9 КупАП, а також ч 1 ст 8 Закону «Про боротьбу з корупцією», особа має нести кримінальну відповідальність Якщо ж такі дії одночасно містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП чи іншим Законом, і склад корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 1 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», то питання про відповідальність такої особи слід вирішувати за правилами ст 36 КУпАП - виходячи із суворості санкцій відповідних норм у разі, коли санкція ст 8 Закону «Про боротьбу з корупцією» є більш суворою, має застосовуватися цей Закон Положення ч 2 ст 5 цьою Закону встановлює виняток щодо суб'єктів корупцшних правопорушень, передбачених пунктами «б» та «в» ч 1 цієї статті Йдеться про депутатів місцевих рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю За загальним правилом, закріпленим у ст 6 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю Отже, заборона займатися підприємницькою діяльністю, входити до керівних органів суб'єктів підприємницької діяльності тощо фактично означала б заборону таким депутатам здійснювати виробничу або службову діяльність, що суперечило б Закону «Про статус депутатів місцевих рад», а зрештою ігнорувало б їхній правовий статус Закон «Про статус депутатів місцевих рад» визначає коло депутатів місцевих рад, які працюють у відповідній раді на постійній основі До них належать депутати місцевих рад, обрані секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, також може працювати в раді на постійній основі Для таких депутатів Закон «Про статус депутатів місцевих рад» встановлює відповідні заборони, зокрема, щодо суміщення своєї службової діяльності з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), зайняття підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток На цих депутатів положення ч 2 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» не поширюються, отже, вони несуть відповідальність за цим Законом за порушення всіх обмежень, встановлених ч 1 ст 5 Частина 3 ст 5 цього Закону встановлює додаткові обмеження для державних службовців, які є посадовими особами У цій частині йдеться не про всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави, як це має місце стосовно інших корупцшних правопорушень, а лише про державних службовців Системний аналіз положень Закону «Про боротьбу з корупцією», які стосуються суб'єктів корупцшних правопорушень, дозволяє зробити висновок, що передбачені ч 3 ст 5 цього Закону обмеження поширюються виключно на одну категорію осіб - державних службовців, які до того ж є посадовими особами Водночас вони не поширюються на інших суб'єктів корупщйних правопорушень, зазначених у ст 2 цього Закону, а саме на депутатів та посадових осіб місцевого самоврядування Вони також не поширюються на посадових осіб, які не є державними службовцями Ці моменти не завжди враховуються при застосуванні закону «Про боротьбу з корупцією» Так, це було проігноровано при складанні протоколу про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого п «а» ч 3 ст 5 цього Закону, стосовно директора школи С Йому інкримінували неправомірне сприяння підприємницькій діяльності, що виявилося в наданні ним як директором школи одній з підприємницьких фірм без укладення договору оренди приміщення школи для роботи комп ютерного клубу За це фірма надала школі декілька комп'ютерів і зробила ремонт приміщення При складанні протоколу не було враховано що 1) як директор школи С є посадовою особою але не є державним службовцем, 2) він не мав за мету одержання для себе матеріальних благ, послуг, пільг чи інших переваг З огляду на це, Мінський районний суд м Києва абсолютно обґрунтовано закрив справу стосовно С за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого п «а» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» 54 Відповідно до ст 2 Закону «Про державну службу», посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих га консультативно-дорадчих функцій У юридичній літературі ще однією ознакою посадових осіб називається владно-розпорядчий характер їх діяльності, яка спрямовується на організацію і забезпечення ефективної пращ підпорядкованих їм органів, структурних підрозділів, службовців Особливістю правового статусу посадових осіб є їх право видавати акти, у дисциплінарному порядку заохочувати або накладати стягнення стосовно підлеглих їм службовців, а також здійснювати в межах своїх повноважень інші дії, що породжують правові наслідки1 Цими особливостями, а не поняттям «посада» (під яким розуміється визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень) і обумовлюється зміст терміна «посадова особа» Організаційно-розпорядчі функції - це повноваження щодо безпосереднього керівництва людьми, ділянкою роботи, виробничим або технологічним процесом Ці повноваження можуть виражатися в правах і обов'язках по підбору і розстановці кадрів, прийнятті на роботу та звільненні з неї працівників, організації їх діяльності та керівництву ними Відмітим показником наявності у особи організаційно-розпорядчих функцій може служити факт перебування у неї в підпорядкуванні інших працівників або самостійної відповідальності за доручену ділянку роботи, пов'язану з виконанням функцій держави Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 26 квітня 2002 р «Про судову практику у справах про хабарництво» (п 1) роз'яснив, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, Малиновсъкий В Я Державна служба теорія і практика Навч посібник - К Атіка, 2003 - С 64 виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири та ш ) Консультативно-дорадчі функції полягають у наданні порад, висловленні пропозицій щодо вирішення певних питань, підготовці проектів нормативно-правових актів та інших рішень, які приймаються (схвалюються) відповідними особами, що здійснюють організаційно-розпорядчі функції, чи органами Консультативно-дорадчі функції виконують, наприклад, помічники та радники Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, інших керівників відомств, голів місцевих адміністрацій тощо Для визнання особи суб'єктом корупцшних правопорушень, передбачених пунктами «а»-«г» ч 3 ст 5 цього Закону, у кожному конкретному випадку необхідно довести, що особа, яка їх вчинила, є державним службовцем - посадовою особою Для визнання державного службовця посадовою особою не має значення, постійно чи тимчасово він займає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи консультатив-но-дорадчих функцій Під постійним виконанням таких функцій слід розуміти здійснення їх без формально встановленого строку чи в межах строку повноважень такої посадової особи, яка займає виборну посаду (наприклад, голови, заступник Голови чи секретаря секції Вищої ради юстиції) Під тимчасовим виконанням цих функцій розуміється здійснення їх в межах певного строку (на період відпустки, хвороби або відрядження керівника тощо) Головне, щоб особа займала відповідну посаду (як посаду за призначенням, так і виборну посаду) в порядку, передбаченому законом чи іншими нормативно-правовими актами для заміщення відповідних посад Пункт «а» ч 3 ст 5 цього Закону забороняє державному службовцеві, який є посадовою особою, сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Про поняття «сприяння» та «використання свого посадового становища» див вище коментар до цієї статті Випадки, коли посадові особи сприяють фізичним або юридичним особам у здійсненні ними зазначеної діяльності без використання свого посадового становища, а шляхом, наприклад, надання консультацій з використанням своїх знань та досвіду, не можуть визнаватися правопорушеннями, передбаченими п «а» ч 1 чи п «а» ч З ст 5 цього Закону Вони можуть тягнути юридичну відповідальність тільки у разі, якщо такі консультації самі по собі містять підбурювання до злочину, пособництва у злочині, організації злочину чи ознаки іншого правопорушення Відповідно до ст 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами У свою чергу, господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару Під товаром розуміється будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) Сприяння посадових осіб у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності може полягати, наприклад, у необгрунтованому розширенні в інтересах певних юридичних або фізичних осіб квот (експортних, імпортних, антидемпінгових, компенсаційних, групових, індивідуальних, спеціальних), видачі імпортних чи експортних ліцензій, звільненні від митних зборів, їх зменшенні тощо, необгрунтованому спрощенні встановлених нормативно-правовими актами процедур митного контролю, наданні допомоги у переведенні валютних коштів за межі України, транзиті товарів через територію України тощо Кредитно-банківська діяльність охоплює собою всю банківську діяльність, у т ч пов'язану з наданням фізичним або юридичним особам банківських кредитів Відповідно до ст 2 Закону «Про банки та банківську діяльність» під банківською діяльністю розуміється залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб Банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми Інша діяльність (у п «а» ч 3 ст 5) - це передусім будь-яка господарська діяльність, крім таких її видів, як підприємницька, зовнішньоекономічна і кредитно-банківська Цим поняттям охоплюється також будь-яка інша врегульована нормативно-правовими актами діяльність (у сфері приватизації державного майна, землі, житлового фонду, соціального страхування, міграційна робота, працевлаштування за кордоном тощо). Як зазначив Пленум Верховного Суду України, під іншою діяльністю, передбаченою п. «а» ч. З с'г. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», треба розуміти, зокрема, діяльність у сфері приватизації, організації виборчого процесу, юридичної реєстрації політичних партій чи об'єднань громадян, відзначення державними нагородами, присвоєння почесних та спеціальних звань, визначення правового статусу певних груп державних службовців, здійснення паспортного контролю, спеціаїльного страхування, а також епізодичну шсио&афську &ітьщсть олтшє фондів,, об'єдаан.ьтошд'. Сприяння посадової особи у здійсненні будь-якого із перелічених у п. «а» ч. З ст, 5 цього Закону виду діяльності з використанням свого посадового становища утворює склад корупційного правопорушення лише за умови, що ці дії учинялися нею з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (про їх поняття див. коментар до ст. 1 цього Закону). Законним одержання зазначених благ, послуг та переваг посадовою особою може бути лише у випадках, коли вищевказані дії здійснюваться нею в порядку виконання службових обов'язків, за що посадова особа одержує заробітну плату та інші виплати за рахунок державних коштів, або у випадках, коли такі блага, послуги та переваги надаються посадовій особі на підставі договору (угоди) з юридичною або фізичною особою, укладення якого передбачено чинним законодавством. Так, посадова особа вправі укласти авторський договір з комерційним видавництвом про складення, у т. ч. в інтересах видавництва, збірника нормативно-правових актів про видавничу справу, використати для виконання цієї роботи своє посадове становище і одержати відповідний гонорар за виданий збірник. Пункт «б» ч. З ст. 5 цього Закону містить заборону посадовій особі неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, У діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними 2 Там само (п. 15). Втручання посадової особи в діяльність інших державних органів чи посадових осіб утворює склад цього правопорушення, якщо воно: 1) є неправомірним; 2) здійснюється з використанням такою особою свого посадового становища; 3) має за мету перешкодити виконанню іншими посадовими особами чи державними органами своїх повноважень. Під втручанням слід розуміти умовляння, шантажування, залякування, погрози, заяви про розголошення відомостей, що компрометують особу, тощо . Втручанням слід визнавати будь-які інші форми впливу на посадову особу чи державний орган, які спроможні здійснити на них відповідний вплив і перешкодити виконанню ними своїх повноважень Наприклад, це може мати форму вказівки, наказу, підкупу або полягати у позбавленні певних прав, благ чи переваг, втручанні в особисте життя При цьому слід мати на увазі, що втручання не обмежується сферою діяльності посадової особи, а завжди передбачає зовнішній вплив через використання нею свого посадового становища на діяльність іншої посадової особи чи державного органу Якщо такого впливу не було, немає підстав говорити про наявність складу правопорушення, передбаченого п «б» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Так, Татарбунарським районним судом Одеської області заступника Татарбунарського міського голови Б було притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого п «б» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Як неправомірне втручання в діяльність іншої посадової особи, а саме головного спеціаліста-державного інспектора Південно-західної міжрайонної екологічної інспекції по Татарбунар-ському району, судом було розцінено його дії, які полягали у видачі ним громадянці Л дозволу на знесення дерева, яке росло на вулиці біля Сі будинку Як зазначив суд у своїй постанові у цій справі, відповідно до Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29 липня 1994 р № 70), до компетенції місцевих органів з охорони навколишнього природного середовища входить погодження матеріалів для отримання дозволу на вирубку дерев Знесення та пересадка дерев може здійснюватись лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера), який видається на підставі обстеження зелених насаджень, погодження з місцевими органами з охорони навколишнього природного середовища, і рішення місцевого органу державної виконавчої влади На думку суду, Б, видавши дозвіл Л на вирубку дерева і завіривши його печаткою виконкому Татарбунарської міської ради і своїм підписом, не дав можливості провести перевірку обґрунтованості знесення дерева без заподіяння екологічної шкоди, тим самим неправомірно втрутився у діяльність іншої посадової особи Голова Верховного Суду України визнав цю постанову незаконною, скасував її, а справу стосовно Б закрив за відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення, передбаченого п «б» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», з таких підстав У справі немає жодних матеріалів, які б свідчили про втручання Б у діяльність головного спеціаліста - державного інспектора Південно-західної міжрайонної екологічної інспекції по Татарбунарському району На той час посаду такого спеціаліста займав Г, який, згідно з його поясненням, не лише не брав участі у вирішенні питання щодо знесення вказаного дерева, а навіть не був обізнаний про існування такої проблеми За таких обставин робити висновок про неправомірне втручання заступника міського голови Б у діяльність головного спеціаліста -державного інспектора Г не має підстав, оскільки втручання як такого не було Можна говорити про перевищення Б своїх посадових повноважень, але такого в якому відсутні ознаки незаконного впливу на діяльність іншої посадової особи Втручання утворює склад розглядуваного корупційного правопорушення лише у тому випадку, коли воно є неправомірним Неправомірним буде втручання, що здійснюється особою, яка не має права на таке втручання, або у протиправний спосіб Вплив на діяльність іншої посадової особи чи державного органу, здійснений посадовою особою в межах своїх повноважень і в передбачений законом спосіб, не утворює складу цього правопорушення Інші посадові особи - це посадові особи як інших державних органів, так і органу, в якому працює винний, у т ч особи, які є підлеглими йому по службі чи діяльність яких вш контролює Вказівку закону про втручання в діяльність державних органів слід розуміти так, що неправомірне втручання в діяльність недержавних органів (установ, підприємств, організацій) не утворює складу правопорушення, передбаченого п «б» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Перешкоджання виконанню іншими посадовими особами та державними органами своїх повноважень передбачає створення перепон для здійснення правомірної діяльності іншими посадовими особами чи державними органами, ускладнення чи навіть унеможливлення виконання ними своїх повноважень, функцій, а також домагання від них прийняття незаконних рішень Не можуть визнаватися втручанням за змістом п «б» ч 3 ст 5 цього Закону пропозиції, прохання або подібні за змістом дії посадової особи, які хоча і не базувалися на чинному законодавстві, але не були спрямовані на перешкоджання виконанню іншими посадовими особами та державними орі анами своїх повноважень Наприклад, на начальника Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки України С було складено протокол про вчинення ним неправомірного втручання в діяльність Міністерства закордонних справ України Він обвинувачувався у тому, що всупереч своїм повноваженням, направив листа до Департаменту консульської служби МЗС з проханням визнати чинними бланки запрошень на навчання іноземних студентів в Україні, які були отримані Київським національним університетом їм Т Шевченка від підприємства, що не мало ліцензії на виготовлення цих бланків Шевченківський районний суд м Києва закрив цю справу за відсутністю в діях С складу корупційного правопорушення, пославшись на те, що дії по написанню листа з вказаним проханням не можуть бути визнані втручанням, С не мав за мету перешкодити МЗС виконанню ним своїх функцій, листа він направив після аналогічного звернення Міністра освіти і науки України до Міністра закордонних справ України Перевищення С своїх повноважень у даному випадку не утворює складу корупційного правопорушення, а може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення Заборона втручатися в діяльність певних органів чи посадових осіб передбачається й іншими законами (наприклад, законами «Про статус суддів» (ст 12), «Про міліцію» (ст 20)) Незаконне втручання з використанням посадового становища у ряді випадків утворює склад злочину Так, ст 343 КК передбачає відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, ст 344 КК - втручання у діяльність державного діяча, ст 376 КК - втручання у діяльність судових органів, ст 397 КК - втручання в діяльність захисника чи представника особи За наявності підстав незаконне втручання посадової особи може утворювати склад перешкоджання здійсненню виборчого права (ст 157 КК), перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст 170 КК), перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст 351 КК) чи склад іншого злочину Пунктом «в» ч 3 ст 5 цього Закону державному службовцеві, який є посадовою особою, забороняється бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює. Як і у п «б» ч 1 ст 5 цього Закону, у даному пункті під повіреним слід розуміти особу, яка виконує від імені довірителя або від свого імені юридичні чи фактичні дії за винагороду чи без такої Відмінність цього складу правопорушення від складу правопорушення, передбаченого п «б» ч 1 ст 5 Закону, полягає у тому, що його суб'єкт працює не у тому державному органі, у справах якого він виступає повіреним третіх осіб, а у тому державному органі, який контролює діяльність першого Наприклад, це може бути державний службовець, який працює у державній контрольно-ревізійній службі і виступає повіреним третіх осіб у справах державного акціонерного підприємства, на якому він проводив ревізію чи перевірку, або державний службовець, який працює у Кабінеті Міністрів України і виступає повіреним третіх осіб у справах певного міністерства, діяльність якого він контролює за своїми службовими обов'язками, тощо На контролера ОКПП «Київ» М було складено протокол про вчинення ним корупційного правопорушення, передбаченого п «в» ч 3 ст 5 цього Закону, за те, що він на прохання свого колеги прапорщика прикордонних військ П провів без черги паспортний контроль Т, не проставивши в паспорті відмітки про перевірку останнього за спеціальним обліком Святошинський районний суд м Києва закрив цю справу за відсутністю в діях М складу корупційного правопорушення, зазначивши, що М при вчиненні зазначених дій не виступав повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює До державних органів^ які мають функції контролю за діяльністю інших державних органів, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу торговель- но ного мореплавства України, Повітряного кодексу України, законів України «Про міліцію», «Про Прикордонні війська», «Про пожежну безпеку», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про державну контрольно-ревізійну службу», «Про державну податкову службу», «Про Національний банк України», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про Службу безпеки України», «Про об'єднання громадян», «Про політичні парти», «Про прокуратуру», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», зокрема, належать органи внутрішніх справ (міліція), Прикордонні війська України, органи державного пожежного нагляду, органи залізничного транспорту, органи морського і річкового транспорту, органи повітряного транспорту, органи автомобільного транспорту та електротранспорту, органи Міністерства пращ та соціальної політики України, органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони пращ, органи державного геологічного контролю, органи державної контрольно-ревізійної служби, органи державної податкової служби України, Національний банк України, військові комісаріати, Військова інспекція безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, органи державного ветеринарного контролю, органи земельних ресурсів, органи Державної служби з карантину рослин України, органи державного контролю у насінництві, спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин, органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства, органи рибоохорони, органи лісового господарства, органи мисливського господарства, органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екологи та природних ресурсів, органи Державної інспекції електрозв'язку Адміністрації зв'язку України, органи державного нагляду за технічним станом машин і обладнання у сільському господарстві, органи, які здійснюють державний пробірний контроль, органи Пенсійного фонду України, органи Фонду соціального страхування України, органи державної статистики, органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, органи державного контролю за цінами, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органи виконавчої влади у сфері стандартизації, метрологи та сертифікації, органи державного контролю якості лікарських засобів, СБУ, Міністерство юстиції України, прокуратура, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Проте не усі державні службовці - посадові особи перелічених органів контролюють діяльність інших державних органів Відповідний обов'язок чи право здійснювати такий контроль вони мають лише на підставі прямої вказівки закону чи іншого нормагивно-правового акта, на який обов'язково треба робити посилання при складанні протоколу про правопорушення, передбачене п «в» ч 3 ст 5 Закону Пунктом «г» ч 3 ст 5 цього Закону державному службовцеві, який є посадовою особою, забороняється надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень. У даному контексті термін «незаконні» слід розуміти як такі, що суперечать Конституції та законам України Отже, незаконні переваги можуть буїи надані фізичним або юридичним особам шд час шдіотовки або прийняття як шдзаконних правових актів, тобто таких, які приймаються на підставі закону, у відповідності до закону і на його виконання, так і законів, які мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч 2 ст 8 Конституції України) Незаконні переваги можуть надаватися не лише окремим фізичним або юридичним особам, а й їх групам, об'єднанням Слід відзначити, що правовий акт - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин За своєю правовою (владно-регулятивною) природою акти поділяються на нормативно-правові (пра-вотворчі), правотлумачні (правороз'яснювальш, штерпретацшні) і правозастосовні (індивідуально-правові) Останні не мають нормативного характеру, оскільки не є загальнообов'язковими (вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані Форми, найменування і порядок прийняття правових актів державними чи іншими органами, їх посадовими особами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України, шдзаконними актами та положенням (статутом) про такий орган Нормативно-правовий акт ~ це прийнятий уповноваженим органом держави у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норму права, має загальний, спеціальний чи локальний характер, застосовується неодноразово та забезпечується за допомогою заохочувальних інструментів права або шляхом встановлення санкцій Від інших правових актів нормативно-правовий акт відрізняється тим, що він, по-перше, включає норми права, які встановлюють, змінюють або скасовують права і обов'язки певних суб'єктів, по-друїе, ці норми мають загальний характер Ці ознаки не притаманні іншим правовим актам У теорії юриспруденції прийнято класифікувати нормативно-правові акти за різними критеріями Так, за юридичною силою нормативно-правові акти поділяють на закони та шдзаконш акти За сферою ди вони можуть бути загальними, спеціальними і локальними За суб'єктами видання можна виділити нормативно-правові акти Верховної Ради України (закони та постанови), Кабінету Міністрів України (постанови), Президента України (укази), керівників міністерств, відомств, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування (накази, розпорядження, інструкції, рішення, положення, статути) Під рішеннями слід розуміти будь-які шдзаконш право-роз'яснювальні або правозастосовні письмові або усні акти компетентних органів держави або їх посадових осіб Таким рішенням Кам'янець-Подільський міський суд Хмельницької області визнав рішення завідувача фінансового відділу Кам'янець-Подільського міськвиконкому А , який дав дозвіл на проведення взаємозаліку між міською лікарнею і підприємством «Електроприлад» Незаконна перевага у даному випадку, на думку суду, полягала в тому, що міську лікарню було безпідставно звільнено від платежів підприємству «Теплокомуненер-го» за користування тепловою енергією До зазначених нормативно-правових актів та рішень слід віднести закони і постанови Верховної Ради України, постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі правові акти (рішення, накази, інструкції), рішення і розпорядження місцевих органів виконавчої влади та оріанш місцевого самоврядування, судові рішення, накази та інструкції державних установ, підприємств та організацій тощо Підготовка нормативно-правових актів та рішень включає в себе процес внесення пропозицій про їх розробку або зміну, підготовку відповідних проектів (попередніх та доопрацьованих), пояснювальних записок та фінансових обґрунтувань до них і внесення змін до цих проектів Підютовка нормативно-правового акта та рішення здійснюється з дотриманням спеціальної процедури, яка у багатьох випадках регламентована відповідними правовими актами Прийняття нормативно-правових актів та рішень передбачає процес голосування і подальшого підписання (якщо вони приймаються таким шляхом) або їх простого підписання чи оюло-шення посадовою особою, а також їх державної реєстрації, якщо вона передбачена законодавством Так, прийняттям рішення, яким надавалися незаконні переваги юридичній особі, Ордженікщзівський районний суд м Запоріжжя визнав умисне невжиття заходів першим заступником начальника Бердянської ДПІ П щодо проведення аукціону з продажу сільгосппродукції, яка перебувала у податковій заставі П, знаючи про вимоги законодавства щодо обов'язкової реалізації такого майна на конкурсній основі і про наявність пропозицій щодо придбання його з боку кількох юридичних осіб, дала вказівку ігнорувати такі пропозиції, не проводити торгів на конкурсній основі і оформити придбання зазначеної продукції TOB «Деметра» Таким чином, в результаті дій П вказане TOB отримало незаконні переваги у придбанні сільгосп продукції Відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р № 731, перелічені нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності Зазначена державна реєстрація нормативних актів може включати в себе проведення їх правової експертизи, повернення на доопрацювання і приведення у відповідність до чинного законодавства, а також безпосередню реєстрацію (присвоєння нормативному акту реєстраційного номера та внесення його в державний реєстр) Державну реєстрацію здійснюють нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України, нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції Указом Президента України від 27 червня 1996 р № 468 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» в Україні запроваджено Єдиний державний реєстр нормативних актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, до якого включаються чинні, опубліковані та не-опубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України Ряд питань, які стосуються підготовки проектів нормативно-правових актів, регламентується Положенням про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, затвердженим указом Президента України від ЗО березня 1995 р № 270, Указом Президента України від 29 квітня 1994 р № 198 «Про вдосконалення роботи з підготовки законопроектів та проведення правової реформи» Слід мати на увазі, що процедура прийняття нормативно-правового акта, як правило, регламентована відповідним правовим актом (законом, указом Президента, постановою Кабінету Міністрів України, регламентом діяльності відповідного органу тощо) Переваги, про які йдеться у п «г» ч з ст 5 цього Закону,— це матеріальні або інші вигоди, привілеї, виключні права на що-небудь, пільги Так, перевагою за змістом п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Дарницький районний суд м Києва визнав оголошення заступником голови районної державної адміністрації переможцем тендера на поставку молока в навчальні заклади району ВАТ «Галактон», тоді як тендер виграло ПП «Ніка» Овідюпільський районний суд Одеської області розцінив як незаконну перевагу рішення заступника начальника районного відділу Пенсійного фонду України Б про застосування до Г, який притягувався до адміністративної відповідальності за ч 1 ст 165-1 КУпАП, такого виду стягнення, як попередження, у той час, як санкція зазначеної статті передбачає стягнення у виді штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Наданням незаконної переваги Московський районний суд м Харкова визнав дії головного податкового ревізора Харківсько/ ОДПІ Д, яка на порушення чинного законодавства умисно не передала до державної виконавчої служби матеріали щодо примусового стягнення штрафу стосовно директора TOB «Блок-Сервіс», у результаті чого було пропущено строк виконання такого стягнення При вирішенні питання про наявність у діях особи складу корупщйного правопорушення, яке полягає у наданні незаконних переваг під час підготовки чи прийняття нормативно-правових актів чи рішень, слід виходити з того, що підготовка і прийняття зазначених актів та рішень у більшості випадків здійснюється різними суб'єктами Це обумовлено тим, що підютовка нормативно-правового акта і рішення їх прийняття є різними за змістом процедурами З'ясування такого змісту є важливим також з огляду на те, що певні дії, спрямовані на забезпечення процесу підготовки чи прийняття рішення, самі по собі не можуть розцінюватися власне як підготовка чи прийняття нормативно-правового акта чи рішення (збирання чи надання довідкової інформації, узагальнення практики тощо) Так, Борівським районним судом Тернопільської області П визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи на посаді завідуючої відділом у справах сім'ї та молоді Борщівської рай-держадміністрацп, надала незаконні переваги К і Б при підготовці рішення про виділення ним бюджетних путівок на поїздку до МДК «Артек» Вона внесла цих п'ятнадцятирічних дітей до списків претендентів (на таку поїздку могли претендувати лише діти віком до 14 років) і надіслала ці дані до обласного управління в справах сім'ї та молоді Тернопільської обласної держадміністрації Ці дії судом кваліфіковано за п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Постановою Голови Верховного Суду України рішення місцевого суду скасовано, а справу закрито за відсутністю в діях П складу цього корупційного правопорушення Як зазначено у постанові Голови Верховного Суду України, за змістом п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» підготовка рішення передбачає процедуру внесення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, пропозицій щодо його розробки, змін чи доповнень, підготовку відповідних проектів, пояснювальних записок, фінансових обґрунтувань, також внесення змін чи доповнень у ці проекти З матеріалів справи видно, що П не брала участі у підготовці рішення про виділення бюджетних путівок дітям Процес підготовки цього рішення та його прийняття мав місце не в районному відділі, а в обласному управлінні у справах сім'ї та молоді і його здійснювали працівники саме цього управління У зв'язку з цим, дії П щодо надання інформації нею про претендентів на безоплатну поїздку до МДК «Артек» не можуть бути розцінені як надання незаконних переваг фізичним особам при підготовці рішення, оскільки сама процедура відбору претендентів проведена посадовими особами не районного відділу, а вищестоящого рівня - зазначеного управління Тому, у разі порушення спеціального обмеження, передбаченого п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», саме ці працівники мали бути притягнуті до відповідальності відповідно до цього Закону ТІ Слід мати на увазі, що прийняття нормативно-правових актів та рішень може здійснюватися як одноособово (відповідною посадовою особою), так і колегіально (наприклад, сесією, правлінням, колегією, палатою) У останньому випадку притягнення до юридичної відповідальності за прийняття нормативно-правового акта чи рішення, якими надаються незаконні переваги фізичним чи юридичним особам, має певні особливості, обумовлені правовою природою колегіального рішення Неврахування таких особливостей може призвести до помилок у застосуванні Закону «Про боротьбу з корупцією» Так, Київським районним судом м Харкова секретаря Кос-тянтинівськоі сільська ради Краснокутського району Ж було визнано винуватим у наданні незаконних переваг фізичним особам при прийнятті відповідного рішення і притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Суть справи полягала в тому що Ж як секретар сільської ради брав участь у прийнятті сесією сільської ради рішення щодо надання місцевим громадянам 374 га землі державного фонду Таке рішення було прийнято всупереч статтям 22-24 Земельного кодексу України, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету 5848 гривень Зазначене судове рішення скасоване постановою Голови Верховного Суду України з тих підстав, що дане рішення приймалось не секретарем сільської ради Ж, а колегіальним органом - сесією місцевої ради 78 3 суб'єктивної сторони правопорушення, передбачені частинами 1 та 3 ст 5 цього Закону, характеризуються умисною формою вини (прямий умисел) - державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, усвідомлює, що порушує спеціальні обмеження, спрямовані на попередження корупції, і бажає діяти саме таким чином, тобто неправомірно Таке бажання обумовлюється відповідним інтересом - особистим чи інтересом третіх осіб огляду на це, не буде складу корупційного правопорушення у тих випадках, коли особа порушує визначені ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» спеціальні обмеження, але діє при цьому неумисно Так, начальник Суворовського управління соціального захисту населення м Херсона Ч прийняла підготовлене спеціалістами цього органу розпорядження про виплату М пенсії на утримання двох його дітей, хоча законним опікуном цих неповнолітніх був їх старший брат В, який у цей час тимчасово перебував за межами свого постійного місця проживання Ці дії Ч Комсомольським районним судом м Херсона розцінені як порушення нею спеціального обмеження, передбаченого п «г» 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Постановою Голови Верховного Суду України це судове рішення було скасовано з підстав відсутності в діянні Ч суб'єктивної сторони складу зазначеного правопорушення 3 матеріалів справи видно, що Ч прийняла вказане розпорядження про виплату пенси М, оскільки той не був позбавлений батьківських прав і на законних підставах звернувся до управління з цього питання, стверджуючи, що опікун дітей виїхав на тривалий час за межі міста, а діти проживають з ним (з Ч.) Про цей факт свідчать достовірні дані, які перевірені спеціалістами управління до компетенції яких входить з ясування підстав щодо призначення пенсій Ці дані у справі нічим не спростовані Таким чином, Ч і інші працівники управління не усвідомлювали при прийнятті рішення про призначення пенси М, що вони надають останньому незаконні переваги по відношенню до законного опікуна неповнолітніх дітей і не бажали діяти в неправомірний спосіб Мета і мотиви порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, спеціальних обмежень можуть бути різними корисливість, кар'єризм, помста, прагнення надати послугу родичам або знайомим тощо Для кваліфікації діяння за ст 5 цього Закону мета і мотиви значення не мають, за винятком вчинення особою правопорушень, передбачених п «а» ч 3 та пунктами «а» і «б» ч 3 ст 5 цього Закону У зазначених пунктах мета, з якою особа порушує встановлені для неї обмеження, передбачена у диспозиції, тому її відсутність у особи виключає підстави для притягнення її до встановленої за такі порушення відповідальності У п «а» ч 1 та п «а» ч 3 ст 5 Закону прямо передбачена корислива мета - незаконне одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, а у п «б» ч 3 ст 5 Закону мета - перешкодити виконанню державними органами чи посадовими особами своїх повноважень Постановою Голови Верховного Суду України визнана незаконною і скасована постанова Татарбунарського районного суду Одеської області стосовно міського голови м Татарбунар Г, який звинувачувався у вчиненні правопорушення, передбаченого п «г» ч 3 ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Г інкримінувалося надання незаконної переваги громадянинові П при оформленні останнім квартири у приватну власність, а саме надання дозволу на приватизацію квартири Скасовуючи постанову районного суду і закриваючи справу за відсутністю у діях Г складу правопорушення, Голова Верховного Суду України у своїй постанові зазначив, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони зазначеного правопорушення є наявність у особи відповідного особистого інтересу Однак, як видно з мотивувальної частини постанови місцевого суду, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що Г, приймаючи зазначене рішення, керувався корисливим або іншим особистим інтересом, або діяв в інтересах третіх осіб Встановлення самого по собі факту незаконності рішення без з'ясування психічного ставлення Г до такого діяння є недостатнім для висновку про наявність у його діях складу коруп-ційного правопорушення 79 Відповідно до ч 4 ст 5 цього Закону, особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження Закон не визначає того, у якій формі має бути зроблене таке попередження Видається, що для того, щоб мати відповідні юридичні наслідки, воно має бути зроблене письмово На сьогодні письмова форма попередження про зазначені обмеження нормативно визначена, зокрема, для осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця в органах державної виконавчої влади Так, згідно з Порядком ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р № 731), в особовій справі державного службовця серед інших документів повинні міститися підписані претендентом попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу та п проходженням А відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади (затверджені наказом Головдержслужби України від 5 липня 1998 року № 24), текст попередження про встановлені законодавством України обмеження для державних службовців підписується претендентом на посаду власноручно Претендент на зайняття посади державного службовця також знайомиться із Загальними правилами поведінки державного службовця (затверджені наказом Головдержслужби України від 23 жовтня 2000 р № 58), про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі - він власноручно підписує документ про ознайомлення із такими Правилами (див постанову Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р № 731 та наказ Головдержслужби України № 73 від 12 грудня 2000 р ) Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності державних службовців Вони ґрунтуються на Конституції України та визначених законами України принципах державної служби, спрямовані на створення умов для підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців Загальні правила поведінки встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до певних категорій посад державних службовців відповідно до Закону «Про державну службу» Для державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб, Національного банку України, служби безпеки, внутрішніх справ, управління Збройних Сил та інших військових формувань, відповідними органами можуть затверджуватись правила поведінки з урахуванням особливостей роботи в цих органах Порушення цих Правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також законами «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» У цьому зв'язку слід зазначити, що відповідальність за Законом «Про боротьбу з корупцією» може настати лише тоді, коли в діях державного службовця є склад корупщйного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого цим Законом Закон зобов'язує відповідних посадових осіб органу, на зайняття посади чи виконання інших функцій держави в якому претендує особа, попередити й про встановлені щодо неї обмеження антико-рупційного характеру Разом з тим неознайомлення такого претендента з цими обмеженнями не є підставою для звільнення від його відповідальності у разі вчинення ним корупщйного правопорушення Оскільки підстави відповідальності за такі правопорушення встановлені Законом, ач 2 сг 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності Тому закриття справ провадженням щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, через те, що ці особи не були ознайомлені з встановленими законодавством щодо них обмеженнями, є необгрунтованим Це, зокрема стосується рішення Слав'янського суду Донецької області, який закрив справу щодо Б, котрий поєднував державну службу (перебував на посаді начальника держінспек-цп екологічної безпеки) з підприємницькою діяльністю (був директором TOB «Орфей»), пославшись у постанові на необізнаність Б з положеннями Закону «Про боротьбу з корупцією» В іншому випадку, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області закрив провадженням шість справ щодо державних службовців К, М, Т, Л , Д та В з мотиву, що вони не були попереджені про встановлені Законом «Про боротьбу з корупцією» обмеження 80 Згідно з Положенням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р № 199, до осіб, з яких формується кадровий резерв для державної служби, а, отже, які претендують на зайняття посад у системі такої служби, віднесені керівники і спеціалісти підприємств, установ, організацій, працівники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державні службовці, які підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або за результатами атестації рекомендовані для роботи на більш високих посадах, особи, рекомендовані конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву, випускники вищих навчальних закладів, у тому числі ті, що зараховані на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки маї істрів державного управління Відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р № 169, кандидатами на зайняття вакантної посади державного службовця є особи, які подали необхідні документи до державного органу для участі у такому конкурсі Одним із етапів такого конкурсу є проведення іспиту кандидатів на заміщення посад державних службовців, метою якого є перевірка та оцінка, зокрема, знань кандидатів Конституції України, законів України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» Загальний порядок проведення такого іспиту затверджений наказом Головдержслужби України та Української академії державного управління при Президентові України від 24 травня 2002 р. № 30/84. До осіб, які претендують на виконання функцій держави, слід відносити кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати місцевих рад, кандидатів на посади сільських, селищних та міських голів Стаття 6. Фінансовий контроль Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу». В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку. Відомо^тмпро_доходи, цінні папери, нeJpJyx^^^тa_ЦJHJle_r^^^мe майно Изклади у банках посадових о_сІб^зазначених у частині першій статті. 9 Зшоиу^ІфаІнІ^Лро державну службу», та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання або призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання або призначення на ці посади. (Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 171/97-ВР від 03.04.1997 р.) Фінансовий контроль має своїм завданням 1) запобігання корунцшним правопорушенням, які мають за мету незаконне збагачення, 2) виявлення такого роду правопорушень шляхом встановлення відповідності між задекларованими і реальними доходами та майновим станом конкретної особи Ст 6 цього Закону передбачає три види фінансового контролю 1) декларування доходів; 2) повідомлення про відкриття валютною рахунку в іноземному банку, 3) щорічну публікацію відомостей про доходи, цінні папери, майно та вклади у банках При цьому, якщо за порушення вимог перших двох видів такого контролю передбачено відповідальність (ст 9 Закону), то за невиконання вимог щодо публікації зазначених відомостей цей Закон відповідальності не передбачає Декларування - це заявления за встановленою письмовою формою відомостей про доходи та майновий стан особи, необхідних для контролю правомірності їх отримання (набуття) Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є одним з обмежень, які вправі встановлювати держава, як сказано у ст 29 Загальної декларації прав людини, «з метою задоволення справедливих вимог моралі у демократичному суспільстві» Ст 6 цього Закону не визначає порядку декларування доходів особами, уповноваженими на виконання функцій держави її ч І містить відсильну норму, яка встановлює, що таке декларування здійснюється у порядку та на підставах, передбачених ст 13 Закону «Про державну службу» Отже, ст 13 Закону «Про державну службу» є базовою правовою нормою для з'ясування порядку та підстав декларування доходів особами, уповноваженими на виконання функцій держави При цьому слід зазначити, що питання щодо декларування доходів посадових осіб органів місцевою самоврядування регламентовані ст 13 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» Відповідно до ст 13 Закону «Про державну службу» особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої -сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам й сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України Таким чином, ст 13 Закону «Про державну службу» не лише встановлює підстави та загальний порядок декларування доходів та майна, а й диференціює обсяг відомостей про доходи, які підлягають декларуванню, залежно від категорії посади державного службовця Останній момент слід враховувати при визначенні ознак складу порушення вимог фінансового контролю, передусім такого його виду, як подання неповних відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 11 серпня 1995 р «Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу» особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, та державні службовці подають відомості про доходи, зобов'язання фінансового характеру та належне їм майно, передбачені ст 13 Закону України «Про державну службу», у вигляді декларації Форму декларації державних службовців про доходи затверджує Міністерство фінансів України. Державні службовці подають декларації про доходи за місцем служби щорічно до 15 квітня за попередній звітний рік. Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, подають декларації за місцем майбутньої служби разом із заявою про прийняття на роботу або про участь у конкурсі. Декларації про доходи державних службовців та осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, зберігаються в їхніх особових справах за місцем служби (майбутньої служби)1. Відомості, що містяться в деклараціях, є конфіденційними. Головдержслужба України 1 березня 1999 р. в газеті «Урядовий кур'єр» надала роз'яснення щодо декларування доходів державних службовців, в яких, зокрема, визначені рекомендації щодо заповнення таких декларацій". Міністерство фінансів України своїм наказом від 9 квітня 2001 р. № 175 затвердило Методичні рекомендації щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, «Декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї» (декларація форми № 001-ДС). 6. Положення ч. 1 ст. 6 цього Закону сформульовані таким чином, що на їх підставі можна зробити висновок про визнання суб'єктами декларування всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави, тобто всіх осіб, перелічених у ст. 2 Закону «Про боротьбу з корупцією» як суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією (див. коментар до ст. 2 цього Закону). Не змінює такого висновку і певна неузгодженість, яка існує між положеннями ч. 1 ст. 6 цього Закону та ст. 13 Закону «Про державну службу». У ч. 1 ст. 6 цього Закону сказано, що «декларування доходів... здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу». А в ст. 13 Закону «Про державну службу» передбачено декларування лише для державних службовців, а саме осіб, на яких поширюється дія Закону «Про державну службу». У даному випадку положення ч. 1 ст. 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» коригує положення ст. 13 Закону «Про державну службу». Див. Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 731; Методичні рекомендації щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади. Затверджені наказом Головдержслужби від 5 липня 1998 р. №24. 2 Див.: Урядовий кур'єр - 1999 - 27 березня. Отже, суб'єктами декларування доходів, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону «Про боротьбу з корупцією», слід визнавати: державних службовців, на яких поширюється дія Закону «Про державну службу», інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, правовий статус яких регулюється спеціальними законами і щодо яких у законі є посилання на їх обов'язок декларувати доходи у порядку, передбаченому Законом «Про державну службу», або законом передбачено подання ними за місцем роботи відомостей про доходи в іншому порядку Так, ст 32 Закону «Про дипломагичну службу» передбачено, що декларування доходів працівників дипломатичної служби (дипломатичних працівників та адміністративно-технічних працівників системи органів дипломатичної служби) здійснюється відповідно до Закону «Про державну службу» Відповідно до ст 13 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої - сьомої категорій, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, у т ч за кордоном, стосовно себе та чтенів своєї сім'ї Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої - другої категорій, повинна надати також відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і а цінні папери Зазначені відомості надаються посадовою особою органів місцевого самоврядування щорічно в порядку, встановленому законом, інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, стосовно яких закон не містить вказівки щодо подання ними відповідних відомостей про доходи за місцем роботи (служби), але які є суб'єктами корупщйних правопорушень і на яких поширюється дія ч 1 ст 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» Це, зокрема, стосується суддів, працівників міліції, прокуратури, СБУ, військовослужбовців Наказом Міністерства фінансів України № 175 від 9 квітня 2001 р встановлено, що подавати декларацію за формою № 001-ДС зобов'язані, зокрема військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), уповноважені на виконання функцій держави, судді, прокурори, слідчі, особи рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи податкової міліції 7 Не визнаються суб'єктами передбаченого ч 1 ст 6 цьою Закону декларування претенденти на зайняття посад державного службовця, посад в органах місцевого самоврядування, кандидати у народні депутати України, депутати місцевих рад, на посади сільських, селищних та міських голів Невиконання ними вимог щодо подання декларацій за місцем майбутньої служби чи роботи або до виборчої комісії не утворює складу корупційного правопорушення, передбаченого ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією», а є підставою для відмови такому претенденту (кандидату) у призначенні на відповідну посаду чи реєстрації кандидатом у депутати або на іншу виборну посаду в органах державної владичи органах місцевого самоврядування Це обумовлюється тим, що такі особи не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а лише претендують на такий статус, а подання відомостей про доходи при цьому виступає однією з обов'язкових умов набуття такого статусу Не охоплюється передбаченим у ч 1 ст 6 цього Закону поняттям «декларування» обов'язок осіб, перелічених у ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу», щорічно оприлюднювати в офіційних виданнях відомості про доходи та майно Безумовно, що таке оприлюднення вимагає точної інформації про майновий стан цих осіб, але якщо вони подають для публікації неправдиві відомості щодо доходів та майна, то такі їх дії не утворюють складу корупційного правопорушення Чинне законодавство не має єдиного підходу щодо визначення поняття «сім'я», а отже, і визначення й членів Так, відповідно до ст 3 Сімейного кодексу України «сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки» Згідно зі ст 1 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», «сім'я - одинока особа чи кілька осіб, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання» До членів сім'ї, відомості про доходи та майно яких державний службовець має подати за місцем своєї роботи разом з такими відомостями про себе, Головдержслужба України рекомендує відносити чоловіка (дружину), батьків та неодружених дітей декларанта, які проживають спільно із ним на житловій площі Приблизно таке саме розуміння членів сім'ї міститься у затвердженій Мінфіном України формі декларації державного службовця, де зазначено, що для цілей цієї декларації «до членів сім'ї відносяться чоловік (дружина), батьки та неодружені діти, що проживають з ними» Відповідно до затверджених наказом Мінфіну України Методичних рекомендації щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функції держави, зазначеної декларації, до членів сім'ї декларанта належать чоловік (дружина), батьки та неодружені діти декларанта, які проживають спільно із ним на житловій площі, що належить йому на праві приватної власності, або на іншій житловій площі, що наймається/орендується У разі одруження дітей декларанта відомості щодо отримання ними доходів не враховуються Відомості щодо членів сім'ї, які прописані (зареєстровані) разом з декларантом, а мешкають окремо і не виконують обов'язків із взаємного утримання, у декларації про доходи не відображаються Відомості щодо членів сім'ї, які прописані окремо, але проживають разом на спільній житловій площі та виконують обов'язки із взаємного утримання, враховуються у декларації Цими рекомендаціями і слід користуватися нри застосуванні відповідних положень Закону «Про боротьбу з корупцією» 10 Під доходами, які підлягають декларуванню, слід розуміти сукупний чистий дохід, а саме гроші та матеріальні цінності, які особа отримує в результаті своєї діяльності, за винятком витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу У системі бух- галтерського обліку дохід визначається як збільшення економіч- них вигод у вигляді надходження активів або зменшення зо- бов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за ви- нятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) 11 Відповідно до затвердженої наказом Мінфіну України №58 від 6 березня 1997 р форми декларації про доходи, зо- бов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державно- го службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї, та Методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, «Де- кларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та май- новий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї», затверджених наказом Мінфіну України від 09 квітня 2001 р № 175, доходами визнаються заробітна плата - основна і додаткова заробітна плата, премії, надбавки (за суміщення посад, роботу в позаурочний час, роботу у святкові та вихідні дні, роботу у нічний час, інші надбавки), винагороди, передбачені законодавством, матеріальна допомога - включає будь-яку матеріальну допомогу, передбачену законодавством Зокрема, це подарунки, благодійна допомога, пожертвування, безповоротна позика (у грошовій та натуральній формі), у тому числі одержані під час перебування за кордоном або з іноземних держав безоплатно отримані чи успадковані у власність квартири, земля, будівлі чи інші споруди, інші основні фонди (бібліотечні), рухоме майно, велика рогата худоба, свині - за договірними цінами, згідно з нотаріально засвідченими документами, але не нижчими за звичайні ціни Подарунки (крім подарунків від членів сім'ї), якщо їх вартість перевищує 5 мінімальних заробітних плат на рік, відображаються у сумі такого перевищення Якщо подарунки отримані у вигляді цінних паперів, вони враховуються за ціною не нижчою за звичайні ціни Подарунки у вигляді творів мистецтва, історичних цінностей, антикваріату включаються до суми доходів на підставі нотаріально засвідченої копи експертизи щодо визначення вартості подарунків, вартість безоплатно наданих платних медичних послуг, у тому числі за рахунок цільової благодійної допомоги, яка надається благодійними організаціями на оплату косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики, штучних запліднень, аборт (за винятком абортів, які проводяться за медичними показаннями), операцій з переміни статі, лікування венеричних захворювань (за винятком лікування СНІДу), послуг санаторно-курортного лікування, крім спеціалізованих санаторіїв, які перебувають на бюджетному фінансуванні (для лікування туберкульозу), відпочинку, послуг туризму, вартість навчання фізичної особи або членів й сім'ї в навчальних закладах, крім навчання за рахунок бюджетного фінансування, а також суми кредитів, наданих без установлених термінів їх повернення, 3) страхове відшкодування включає суми страхового відшкодування і страхові суми, одержані декларантом внаслідок настання страхового випадку за договорами добровільного та обов'язкового страхування, а також суми страхових внесків, сплачених за громадянина іншими особами, крім внесків із обов'язкового державного страхування, дохід від наукової, викладацької, творчої діяльності, авторська винагорода (гонорар), дохід від підприємницької і незалежної професійної діяльності - включає оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької і незалежної професійної діяльності, а також суми доходів, отриманих від продажу більше одного разу на рік власного майна (рухомого та нерухомого), включаючи речі особистого вжитку, вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав Корпоративні права - це права власника майна, переданого у статутний фонд підприємства або іншого суб'єкта господарювання, що включають повноваження на управління суб'єктом господарювання, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього суб'єкта, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства (ст 167 прийнятого Верховною Радою України Господарського кодексу України) Про цінні папери див коментар до ст 1 цього Закону та п 16 коментарю до цієї статті, дивіденди, проценти, роялті. Дивіденд - платіж, який провадиться юридичною особою на користь декларанта (члена сім'ї декларанта) - власника корпоративних прав (довірених осіб власника), емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини й прибутку До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язані із зворотним викупом акцій, часток (паш), раніше емітованих такою юридичною особою Ці виплати відображаються у доходах від відчуження цінних паперів та корпоративних прав. Проценти - платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора (декларанта, членів сім'ї декларанта) у виглядіплати за залучені кошти або майно у користування на визначений термін До процентів також включається платіж на користь декларанта за використання його майна, отриманого позичальником від декларанта в користування (орендні, у тому числі лізингові операції) Проценти нараховуються на основну суму заборгованості у вигляді відсотків або у вигляді фіксованих сум Якщо залучення коштів позичальником було здійснено шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (розмір дисконту) Проценти, нараховані декларанту (вкладнику) на суми коштів, що внесені ним на депозитні рахунки банків, а також проценти, нараховані недержавними пенсійними фондами на іменні пенсійні рахунки за умовами договорів додаткового пенсійного забезпечення (за рахунок інвестиційних прибутків, одержаних недержавними пенсійними фондами внаслідок управління фінансовими ресурсами вкладників) Роялті ~ платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, визначених як об'єкт права власності фізичної особи, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права на винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення, моделі або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретних формул або процесів, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) Сума доходу визначається згідно з умовами укладених угод, виходячи з договірної ціни, але нижчої за звичайні ціни, та на підставі первинних платіжних документів 12 Не вважаються доходами кошти, які були одержані особою для здійснення витрат під час відрядження, в тому числі за кордон, а також кошти, отримані нею в рахунок відшкодування витрат на відрядження (вартість проїзду, проживання у готелі, витрати на харчування) безпосередньо від установ, організацій чи осіб, які приймали декларанта (членів його сім'ї) за кордоном, включаючи суми одержаних стипендій під час стажування за кордоном Це саме стосується інших компенсаційних виплат, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України польове забезпечення військовослужбовцям, компенсації у зв'язку з переводом на роботу у другу місцевість, компенсації за амортизацію інструментів або автотранспортних засобів, які належать працівникам і використовуються ними для службових цілей, компенсації витрат для проїзду у відпустку, компенсації за шднайом житла військовослужбовцями та іншими особами, які не мають житла, а іакож інші компенсації, що виплачуються у передбачених законом випадках особі, яка витратила власні кошти, які підлягають поверненню за рахунок державних коштів 13 До зобов'язань фінансового характеру, відомості про які мають бути відображені у декларації, належать зобов'язання щодо сплати внесків (платежів), виконані (здійснені) декларантом у звітному році на користь інших юридичних і фізичних осіб внаслідок укладання договорів (прийняття і виконання зобов'язань), у тому числі за договорами добровільного страхування - вказується розмір сплачених внесків (за власні кошти) за такими договорами За необхідності розмір цих внесків можна уточнити в страховій організації, яка видала страховий поліс відповідно до укладеного договору, за договорами на додаткове пенсійне забезпечення - вказується розмір внесків, спрямованих у звітному році на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення (платежі на іменні пенсійні рахунки) відповідно до укладених договорів з недержавними пенсійними фондами Згідно з п 1 постанови Верховної Ради України від 22 грудня 1995 р № 491/95-ВР «Про усунення зловживань в процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян» забороняється залучення грошових коштів громадян суб'єктами підприємницької діяльності, для яких цей вид діяльності не передбачений спеціальним законодавством України Постанова зобов'язує зазначених суб'єктів підприємницької діяльності виконувати зобов'язання відповідно до умов договорів, укладених з громадянами до набрання чинності цією Постановою При цьому право власності на кошти, що знаходяться на іменних пенсійних рахунках, фондам не переходять Таким чином, недержавні пенсійні фонди зобов'язані виконувати умови договорів, укладених до 22 грудня 1995 р , за договорами позики - повідомляється про сплачені протягом звітного періоду платежі за договорами позики (за одержані декларантом кошти або майно у позику (тимчасове користування), у т ч про основну суму позики, а також проценти або фіксовану суму на цю позику, незалежно від того, чи отримані вони від банківських установ, чи від інших юридичних або фізичних осіб, за договорами найму (оренди) - зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду за договорами найму (оренди) будь-якого майна у юридичних чи у фізичних осіб, зокрема, плата за користування житлом (квартиргіа плата) і плата за комунальні послуги згідно з договором найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, якщо квартира не приватизована До комунальних послуг 5 4—44 129 належать водопостачання, включаючи постачання привізної води для господарсько-побутових потреб, гаряче водопостачання, користування тепловою енергією, вивезення побутових відходів, водо-відведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків, газ, у т ч зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають центрального гарячого водопостачання, користування електроенергією, 5) на утримання нерухомого майна та транспортних засобів, що знаходяться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї) - зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду юридичним і фізичним особам за зобов'язаннями щодо утримання нерухомого майна та цінного рухомого майна, яке знаходиться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї) Наприклад, членські внески і платежі за зберігання автомобіля у гаражному кооперативі, платежі (плата за користування жилим приміщенням і комунальні послуги) згідно з договором на утримання приватизованої квартири 14 Нерухоме майно, яке підлягає декларуванню,- це земельні ділянки, житловий будинок, квартира, садовий (дачний) будинок, гараж, які знаходяться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї) внаслідок купівлі (приватизації, успадкування, дарування, міни, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками) Записи про таке майно здійснюються на підставі відповідних правовстановлюючих документів У декларації вказується загальна площа вказаних об'єктів Площа будинків (квартир) зазначається на підставі даних бюро технічної інвентаризації Якщо громадянину на правах власності належить лише частина житлової площі, то в декларації враховується лише належна йому частина та частка на неповнолітніх дітей (у матері або батька за згодою сторін) Площа земельної ділянки зазначається на підставі документів (актів) про п відведення Цінне рухоме майно, яке підлягає декларуванню,- це автомобілі легкові, автомобілі вантажні, спеціальні і автобуси, мотоцикли, трактори, водні транспортні засоби, які декларант (члени його сім'ї) має у приватній власності внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками) У декларації вказуються марка, модель та об'єм двигуна кожного транспортного засобу Відомості про транспортні засоби записуються на підставі даних технічних паспортів Уточнення можна зробити в органах, де зареєстровані транспортні засоби 15 Вклад у банку - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст 2 Закону «Про банки і банківську діяльність») У декларації вказується сума грошових коші їв на рахунку (ощадних, депозитних, поточних, анонімних) у банках та інших фінансово-кредитних установах як в Україні, так і за її межами станом на 1 січня року, що настає за звітним При цьому не зазначається назва банку (установи), його адреса та види і номери рахунків (вкладів) До цінних паперів належать акції, облігації державних та місцевих позик, облігації підприємств (організацій), державні скарбничі (казначейські) зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні майнові сертифікати У декларації зазначається загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, які були придбані (куплені або одержані як подарунок, або внаслідок персоніфікації) декларантом протягом звітного періоду Номінальна вартість цінних паперів (вартість, зафіксована на бланку цінного паперу) зазначається з урахуванням здійсненої індексації, про що повідомляє емітент цінного папера (див також п 26 коментарю до ст 1 цього Закону) Згідно з затвердженою Міністерством фінансів України формою декларації державного службовця, у ній окремо вказується розмір внесків (паїв) декларанта до статутних (пайових) фондів підприємств, установ, організацій, тобто розмір його корпоративного права, включаючи суми, які були відчужені ним (продані) у цей період Внесення певних коштів до статутного фонду акціонерного товариства засвідчується цінним папером -акцією, яка дає право на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації товариства Відомості про доходи та майно подаються за місцем роботи у вигляді декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 6 березня 1997 р № 58 (форма № 001-ДС) 39 Відповідно до ст 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, а також члени його сім'ї, які мають постійне місце проживання в Україні (резиденти), мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться за межами України При цьому згідно з ст 5 цього Декрету, вони можуть відкривати валютні рахунки в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном без ліцензії Національного банку України Але у разі повернення фізичної особи - резидента України в Україну рахунок у закордонному банку має бути закритий В інших випадках такий рахунок може бути відкритий лише за наявності зазначеної ліцензії Порядок і умови видачі такої ліцензії визначаються Положенням про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України 5* 131 та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 2 листопада 2000 р № 431 Ліцензія видається фізичним особам - резидентам України відповідним територіальним управлінням Національного банку України після подання ними відповідних документів та проведення необхідної перевірки Ліцензія дає право на відкриття тільки одного рахунку, тільки в одному банку (філії) та в певній країні При цьому для здійснення контролю за рухом коштів на рахунках фізичних осіб - резидентів України за межами України відповідне територіальне управління Національного банку надсилає копію ліцензії на адресу податкового органу за місцем проживання заявника Члени сім'ї державного службовця або іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави, які мають постійне місце проживання за кордоном України (нерезиденти) у праві відкривати валютні рахунки в іноземних банках не обмежуються Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або членом її сім'ї - громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст 208 КК 20 Згідно з вимогами ч 2 ст 6 цього Закону, незалежно від підстав відкриття валютного рахунку в іноземному банку, особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку Аналогічна вимога зафіксована у п 4 згаданого вище Положення про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, де зазначено, що після відкриття рахунку фізична особа - резидент України повинна в 10-денний строк подати до вгдповщного територіального управління Національного банку України та до місцевого податкового органу копію повідомлення закордонного банку про відкриття рахунку Міністерство фінансів України наказом від 23 грудня 1995 р № 207 затвердило форму Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами За цією формою вказані цінності, доходи та майно зобов'язані декларувати лише суб'єкти підприємницької діяльності Відповідно до Указу Президента України 18 червня 1994 р №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально Дія ч 2 ст 6 цього Закону не поширюється на валютні рахунки, відкриті в уповноважених банках України, зокрема на підставах та в порядку, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р «Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України» У ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу» перелічені вищі посадові особи України Відомості про їх доходи та доходи членів їхніх сімей, цінних паперах, нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках не є конфіденційними, на відміну від відомостей, що стосуються інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України Такими офіційними виданнями, зокрема, є газети «Голос України» (засновник - Верховна Рада України), «Урядовий кур'єр» (засновник - Кабінет Міністрів України) До обрання чи призначення на посади такі особи подають зазначені відомості органу або посадовій особі, які здійснюють обрання чи призначення на ці посади Такими органами є для претендентів на посади Голови Верховної Ради України, його заступників, голів парламентських комітетів - Верховна Рада України, Прем'єр-міністра України - Президент України та Верховна Рада України, членів Кабінету Міністрів України - Президент України, Голови Конституційного Суду України - Конституційний Суд України, суддів Конституційного Суду України - Верховна Рада України, з'їзд суддів України, Президент України, Голови Верховного Суду України - Пленум Верховного Суду України, суддів Верховного Суду України - Верховна Рада України, суддів Вищого господарського суду - Верховна Рада України, Генерального прокурора України - Президент України та Верховна Рада України, заступників Генерального прокурора України - Генеральний прокурор України Кандидати на посаду Президента України подають декларації про майно та доходи до Центральної виборчої комісії, а кандидати у народні депутати України - до Центральної виборчої комісії (кандидати у депутати в багатомандатному окрузі, включені до виборчого списку парти (блоку) або до окружної виборчої комісії (кандидати у відповідному одномандатному окрузі) Слід зазначити, що закон не передбачає конкретного строку, у який мають бути опубліковані зазначені у ч 3 ст 6 цього Закону відомості Виходячи з того, що закон вказує на те, що вони підлягають щорічній публікації, така публікація має відбутися до спливу наступного за тим, відомості про який оприлюднюються, року Розділ III ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ДІЯННЯ ТА ІНШІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ Стаття 7. Відповідальність за вчинення корупційних діянь Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 1 цього Закону корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення. Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом або головою місцевої Ради народних депутатів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади. Рішення про дачу згоди на притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади приймається відповідною Радою на пленарному засіданні. Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України «Про статус народного депутата України». Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади. Примітка. Під іншим усуненням від виконання функцій держави в цьому Законі розуміється дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби). (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 171/97-ВР від 03.04.1997 р.). І. Ця стаття фактично є гіпотезою і санкцією норми про відповідальність за корупційні діяння, передбачені Законом «Про боротьбу з корупцією». Нею встановлюється відповідальність і визначаються її види за діяння, ознаки яких описані у ч. 2 ст. 1 цього Закону (санкція). Вона застосовується за умови, що зазначені діяння не містять складу злочину (гіпотеза). Диспозицією цієї норми є положення ч 2 ст 1 цього Закону, яка описує озн їм і діянь, які за цим Законом визнаються корупційними Отже, положення цієї статті застосовуються у випадку вчинення корупційного діяння а) незаконною одержання особою, уповноваженою на виконання функцій дер жави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних блаї послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одер жання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством, за умови, що це діяння не містить складу злочину Особливістю цієї статті як санкції є те, що вона передбачав три різних види юридичної відповідальності 1) адміністративну (штраф), 2) дисциплінарну (звільнення з посади), 3) конституційну (дострокове припинення депутатських повноважень, звільнення з виборної посади, заборона займати посади в державних органах та їх апараті та заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи) Ця особливість обумовлена характером корупщйних діянь, їх безпосереднім зв'язком з виконуваними винуватими у їх вчиненні особами повноваженнями щодо виконання функцій держави, необхідністю здійснення стосовно них запобіжного впливу Кожна особа, яка притягується до відповідальності за вчинення корупщйних діянь, відповідно до ст 7 цього Закону підлягає штрафу, звільненню з посади або іншому усуненню від виконання функцій держави, а також забороні в майбутньому на певний строк виконувати функції держави Тобто, до неї застосовуються всі зазначені види відповідальності - весь комплекс передбачених цією статтею негативних наслідків (з урахуванням особливостей правового статусу винуватої особи) У резолютивній частині постанови суду про притягнення особи до відповідальності за корупщйне діяння, передбачене ч 2 ст 1 цього Закону, вказується про накладення на неї відповідної суми штрафу та заборону займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня й звільнення, а якщо це рішення прийнято стосовно депутата чи голови місцевої ради - про накладення штрафу та заборону балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади У постанові суду не зазначається про звільнення притягнутої за вчинення корупційного діяння особи з посади або інше усунення від виконання функцій держави, оскільки таке рішення має приймати орган чи посадова особа, до компетенції яких закон відносить звільнення такої особи з посади чи інше її усунення від виконання функцій держави Разом з тим, постанова про притягнення особи до відповідальності є підставою для прийняття повноважним органом чи посадовою особою такого рішення Тому вона, згідно зч 6 ст 12 цього Закону, у триденний строк направляється судом відповідному державному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади чи інше усунення від виконання нею функцій згідно з чинним законодавством 5 Адміністративна відповідальність за вчинення корупшй-них діянь, передбачених ч 2 ст 1 цього Закону, полягає у застосуванні до осіб, які їх вчинили, штрафу у розмірі від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на момент підготовки цього коментарю такий мінімум відповідно до указів Президента України від 3 лютого 1995 р № 1082 та від 25 серпня 1996 р № 762 становив 17 гривень) Отже, у ст 7 цього Закону штраф визначається у відносно-визначеному розмірі, тобто з вказівкою на мінімально та максимально можливих сум стягнення З огляду на це, конкретну суму штрафу у межах від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян суд визначає у кожному конкретному випадку за загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначеними ч 2 ст 33 КУпАП (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність) При цьому, виходячи зч 1 ст 33 КУпАП, суд не може вийти за межі розміру штрафу, встановлених ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією», тобто визначити розмір штрафу менший 25 або більший 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Разом з тим, відповідно до ст 22 КУпАП при малозначності вчиненого корупційного діяння суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням У такому разі він не вважається притягнутим до адміністративної відповідальності, а тому до нього не застосовуються й інші види відповідальності, передбачені ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» Такий висновок базується на системному аналізі положень цього Закону, зокрема його статей 7 та 12 Як випливає з частин 1 та 2 ст 7 Закону, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення нею корупційного діяння є неодмінною умовою для застосування до такої особи стягнення у виді звільнення з посади чи іншого усунення від виконання функцій держави та встановлення для неї відповідної заборони щодо подальшого перебування на певних посадах Про це свідчить застосування з'єднувального сполучника «і» між притягненням особи до адміністративної відповідальності та застосуванням до неї інших заходів примусового характеру Зазначене підтверджується також положенням ч бет 12 Закону, у якій звільнення особи з посади чи інше її усунення від виконання функцій держави прямо ставиться в залежність від наявності постанови суду про притягнення й до адміністративної відповідальності - як вже зазначалося, така постанова направляється судом відповідному органу для прийняття зазначених рішень У разі ж застосування ст 22 КУпАП виноситься постанова про звільнення особи від відповідальності і на таку особу адміністративне стягнення не накладається (усне зауваження не передбачене законом як вид адміністративного стягнення взагалі (ст 24 КУпАП) і ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» зокрема) За такими правилами вирішується питання про адміністративну та іншу відповідальність і у випадках застосування статей 8-11 цього Закону При вчиненні особою двох корупшйних діянь, передбачених одним або двома пунктами (п «а» і п «б») ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», адміністративний штраф має накладатися в межах, передбачених ст 7 цього Закону Це положення випливає з ст 36 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (у даному випадку -судом), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (у даному випадку - санкції рівні) Положення ч 2 ст 7 цього Закону про особливості адміністративної відповідальності депутатів не повною мірою враховують положення чинного законодавства про порядок притягнення депутатів до адміністративної відповідальності - вони формулювалися при прийнятті Закону «Про боротьбу з корупцією» у 1995 р , виходячи з існуючої на той час особливої процедури притягнення депутата до такої відповідальності Відповідно до Закону «Про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності», який був чинним до лютого 1998 р , застосування до депутата заходів адміністративної відповідальності, що накладалися в адміністративному порядку, необхідна була згода відповідної ради Після втрати чинності зазначеним Законом ситуація щодо особливого порядку притягнення їх до адміністративної відповідальності змінилися Так, ст 27 Закону «Про статус народного депутата України», як і ст 80 Конституції України, передбачає необхідність згоди Верховної Ради України лише на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності, його затримання та арешт Вона також встановлює, що особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначаються Конституцією України, цим Законом та законом про регламент Верховної Ради України Вказані нормативно-правові акти (закон про регламент Верховної Ради України на сьогодні не прийнято) якихось особливостей притягнення народних депутатів України до адміністративної відповідальності не встановлюють Однак чинний на сьогодні Регламент Верховної Ради України (сі 9 6 1) передбачає надання Верховною Радою України згоди на притягнення народного депутата України до відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння (злочину) або адмшістра-і ивного проступку, за які стягнення накладаються у судовому порядку Питання про таку згоду вирішується на підставі подання Генерального прокурора України чи Голови Верховного Суду України Таким чином, згідно із Регламентом Верховної Ради України притягнення народного депутата України до відповідальності за корупщйне діяння або інше правопорушення, пов'язане з корупцією, які передбачені Законом «Про боротьбу з корупцією», можливе лише за наявності згоди на це Верховної Ради України Однак, на наш погляд, це положення зазначеної о Регламенту не може застосовуватися, оскільки воно не базується на Конституції України та Законі «Про статус народного депутата України», який не встановлює якихось особливостей щодо порядку притягнення народного депутата України до адміністративної відповідальності Що стосується депутатів місцевих рад, то Закон «Про статус депутатів місцевих рад» не передбачає будь-яких особливостей щодо їх притягнення до адміністративної відповідальності Ст 31 зазначеного Закону встановлює лише певні процедурні особливості щодо порушення кримінальної справи стосовно депутата місцевої ради та застосування до нього таких запобіжних заходів, як взяття під варту та підписка про невиїзд Не передбачає таких особливостей законодавство і стосовно депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим За таких обставин притягнення депутатів цих двох категорій до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь (а так само інших правопорушень, пов'язаних з корупцією) здійснюється на загальних підставах 3 огляду на це, відповідні положення ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» потребують законодавчого коригування - приведення у відповідність до законодавчих приписів щодо порядку притягнення таких депутатів до адміністративної відповідальності Закон не передбачає імунітету від адміністративної відповідальності чи особливого порядку притягнення до неї сільських, селищних та міських голів Відповідно до ст 12 зазначеного Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гаранти депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом Дисциплінарна відповідальність за вчинення корупційних діянь полягає у звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з посади чи іншому усуненні її від виконання функцій держави (за винятком голів місцевих рад, стосовно яких у ч 2 ст 7 цього Закону передбачено спеціальне формулювання -«звільнення з виборної посади») Таке звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави здійснюється на основі постанови суду про притягнення особи до відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону. Правовими підставами звільнення державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з посади за вчинення корупційного діяння (а так само іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією) є ст. 147 Кодексу законів про працю України (КЗпП), ст. 16 та пункти 2 і 7 ч. 1 ст. ЗО Закону «Про державну службу», а також відповідні положення спеціальних нормативно-правових актів (законів, статутів, положення), які регламентують підстави та порядок звільнення певних категорій державних службовців (зокрема, ст. 15 Закону «Про статус суддів», ст. 32 Закону «Про Вищу раду юстиції»; ст. 20 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»; пунктів 2 і 6 ч. 2 ст. 41 Закону «Про дипломатичну службу»; статті 8 і 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 p. № 1796-ХІІ; ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114). Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни (яка, взагалі, відповідно до ст. 139 КЗпП включає обов'язок чесно і сумлінно працювати, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, берегти власність тощо) до працівника можуть бути застосовані такі види стягнення, як догана та звільнення (для окремих категорій працівників - й інші, якщо вони передбачені спеціальними законами, статутами або положеннями про дисципліну). На підставі п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону «Про державну службу» державний службовець звільняється у разі недотримання ним пов'язаних з проходженням служби вимог, передбачених ст. 16 зазначеного Закону. Відповідно до ст. 16 Закону «Про державну службу» державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону «Про боротьбу з корупцією». Порушення вимог фінансового контролю (неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів) Закон «Про державну службу» (п. 7 ч. 1 ст. 30) передбачає як самостійну підставу припинення державної служби. Аналогічно регулюються питання припинення служби посадових осіб місцевого самоврядування Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування». Статтею 14 Закону «Про державну службу» встановлені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення до них застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують державний орган, в якому вони працюють. За загальним правилом, дисциплінарне стяїнення у виді звільнення з посади застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження на посаду) цього державного службовця, а також вищестоящим органом Саме до такого органу судом має направлятися постанова про притягнення особи до відповідальності за вчинення корупційного діяння Дисциплінарним стягненням визнається також звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби), хоча змістовно за термінологією цього Закону воно охоплюється поняттям «інше усунення від виконання функцій держави» Правовою підставою звільнення таких військових посадових осіб з військової служби є ст 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 7 листопада 2001 р № 1053 Вказівку закону про те, що під іншим усуненням від виконання функцій держави в цьому Законі розуміється звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби), слід розуміти так, що військові посадові особи, які є військовослужбовцями строкової служби, за вчинення корупційного діяння не можуть бути звільнені з військової служби, адже таке звільнення суперечило б правовій природі інституту строкової військової служби, перешкоджало б виконанню громадянами України конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни (ст 65 Конституції України) Разом з тим, це не значить, що військовослужбовці строкової служби, які є військовими посадовими особами, не підлягають відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією Відповідно до ч 2 ст 3 цього Закону вони є суб'єктами таких правопорушень, але з одним обмеженням, яке встановлюється приміткою до ст 7 Закону,- до них не може бути застосовано такий вид стягнення, як звільнення з військової служби Вони можуть підлягати штрафу, в дисциплінарному порядку бути звільнені з військової посади, на них може поширюватися заборона щодо зайняття посад в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення з посади Під військовими посадовими особами в контексті цього Закону слід розуміти військових начальників, а також інших військовослужбовців, які обіймають штатні посади в апараті органів управління військових формувань (Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Головного управління державної охорони України, управління командувача прикордонними військами України, управління командувача військами цивільної оборони України, управління командувача внутрішніми військами МВС України, штабів оперативного командування, загонів, бригад, батальйонів, рот тощо), професійно займаються діяльністю з практичного виконання функцій держави, пов'язаних з обороною і захистом суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, забезпеченням державної безпеки, захистом державного кордону, і одержують за це винагороду (утримання) у грошовій та натуральній формі. 14. Конституційна відповідальність включає в себе такі за- ходи примусу, як дострокове припинення депутатських повнова- жень, звільнення з виборної посади, інше усунення від виконання функцій держави (крім звільнення з військової служби військової посадової особи), заборона займати посади в державних органах та їх апараті та заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи. Ці специфічні заходи державного при- мусу запропоновано об'єднувати поняттям «конституційна від- повідальність», оскільки вони базуються на конституційних по- ложеннях щодо засад функціонування конституційних органів та реалізації державної служби і не підпадають під жодний інший вид відповідальності (адміністративну, дисциплінарну, кримі- нальну, цивільно-правову). За своїм змістом деякі з них лише схожі з відповідними адміністративним стягненнями та кримі- нальними покараннями. Так, заборона займати посади в держав- них органах та їх апараті та заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи нагадують такий вид адмі- ністративного стягнення, як позбавлення спеціального права, на- даного громадянинові, та такий вид кримінального покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 15. Дострокове припинення депутатських повноважень передбачає припинення повноважень депутата до закінчення визначеного законом їх строку у зв'язку з вчиненням депутатом корупційного діяння. Поняттям «депутатські повноваження» охоплюються повноваження народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутатів місцевих рад. Спеціальні закони, які регламентують статус цих депутатів, не передбачають такої підстави дострокового припинення їх повноважень, як вчинення корупційного діяння, передбаченого Законом «Про боротьбу з корупцією». Так, відповідно до ст. 4 Закону «Про статус народного депутата України», яка базується на положеннях ст. 81 Конституції України, повноваження народного депутата України припиняються достроково за рішенням Верховної Ради України у разі: 1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України; 5) смерті; 6) порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону (ця стаття встановлює вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності). Ст. 24 Конституції Автономної Республіки Крим передбачає, Що повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються достроково в порядку і випадках, передбачених законами України Згідно з ст 6 Закону «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються достроково за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим у випадках 1) складення повноважень за його особистою заявою, 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім, 4) припинення громадянства України або вибуття на постійне місце проживання за межі України, 5) відкликання виборцями, 6) смерті, 7) в інших випадках, передбачених чинним законодавством Згідно з ст 5 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за рішенням відповідної місцевої ради за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі 1) його відкликання виборцями у встановленому цим Законом порядку, 2) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України, 3) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень, 4) обрання його депутатом іншої місцевої ради, 5) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім, 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, 7) його смерті Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв'язку 1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, 2) з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень Разом з тим, відсутність у зазначених законах вказівки на вчинення корупщйного діяння як підставу для дострокового припинення депутатських повноважень не означає, що таке припинення не є можливим На наш погляд, воно є можливим, оскільки як спеціальна підстава дострокового припинення депутатських повноважень прямо передбачено Законом «Про боротьбу з корупцією», який має таку ж юридичну силу, що й інші закони У такому разі рішення відповідного органу щодо дострокового припинення депутатських повноважень буде відповідати вимогам ч 2 ст 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Якщо на момент розгляду судом справи про вчинення депутатом корупщйного діяння його депутатські повноваження закінчилися, застосовування такого заходу відповідальності, як дострокове припинення депутатських повноважень, виключається, оскільки за вказаних обставин воно позбавлене будь-якою сенсу Однак це, за умови, що не спливли строки накладення адміністративного стягнення, не є перешкодою для накладення судом на таку особу визначеного ч 2 ст 7 цього Закону штрафу га встановлення їй заборони балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади Строк такої заборони має починатися з моменту фактичного закінчення повноважень депутата Викладене стосується також вирішення аналогічної ситуації при закінченні строку перебування особи на виборній посаді в державному органі 16 Як випливає з аналізу ч 2 ст 7 цього Закону, звільнення з виборної посади як один з видів усунення від виконання функцій держави стосується лише голів місцевих рад Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» головами місцевих рад є голови районної в місці, районної та обласної ради, які обираються на ці посади сесією відповідної ради з числа депутатів ради У сільських, селищних та міських радах голови рад таким чином не обираються Згідно зі ст 12 зазначеного Закону, очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради та головує на й засіданнях сільський, селищний, міський голова, який не є депутатом цієї ради Отже, зазначені посадові особи не є головами місцевих рад у розумінні цього поняття в контексті ч 2 ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» Судова практика також дотримується цієї позиції Так, Октябрським районним судом м Полтави було притягнуто до відповідальності Кременчуцького міського голову Н за вчинення ним корупційного діяння При цьому суд, визначаючи Н стягнення, застосував положення ч 2 ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» Голова Верховного Суду України не оспорюючи доведеності вини Н у корупційному діянні, своєю постановою змінив постанову судді Октябрського районного суду м Полтави в частині застосування санкцій У своєму рішенні він вказав, що оскільки ч 2 ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» встановлює відповідальність спеціальних суб'єктів, серед яких міські голови не значаться, то Н підлягає відповідальності на підставі ч 1 ст 7 цього Закону Проте, таке термінологічне розмежування голів рад і сільських, селищних та міських голів у даному випадку є штучним і при подальшому удосконаленні положень ст 7 цього Закону має бути усунуте Рішення про дострокове припинення повноважень голови місцевої ради приймається сесією відповідної ради 17 Інше усунення від виконання функцій держави, про яке йдеться у ч 1 ст 7 цього Закону, передбачає позбавлення повноважень осіб, які не призначені, а обрані на посаду, і в силу особливостей свого правового статусу не перебувають у становищі підпорядкування іншим посадовим особам, а тому не можуть бути звільнені з посади вищестоящою посадовою особою в дисциплінарному порядку чи відповідно до КЗП При цьому, як це випливає зч 2 ст 7 цього Закону, до цієї категорії осіб не належать голови місцевих рад, стосовно яких застосовується «дострокове звільнення з виборної посади» У всіх інших статтях цього Закону (статті 8-11) поняття «інше усунення від виконання функцій держави» має дещо інший зміст, а саме той, що визначено у примітці до ст 7 цього Закону Так, як вже зазначалося вище, не «звільняються з виборної посади», а «іншим чином усуваються від виконання функцій держави» сільські, селищні та міські голови Рішенням Конституційного Суду України у справі про місцеве самоврядування від 9 лютого 2000 р № 1-рп визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч 3 ст 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови за рішенням відповідної ради «в інших випадках», тобто з підстав, не передбачених частиною другою цієї статті У ч 2 ст 79 зазначеного Закону не передбачено вказаної підстави дострокового звільнення з посади цих посадових осіб місцевого самоврядування Однак це не є підставою для поширення зазначеного рішення Конституційного Суду України на ситуацію дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону «Про боротьбу з корупцією» Обґрунтовується це тим, що ч 2 ст 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень Тобто, порушення вимог Закону «Про боротьбу з корупцією» (а відповідно до ст 2 цього Закону сільські, селищні, міські голови є суб'єктами корупщйних правопорушень) охоплюється визначеними ч 2 ст 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» випадками дострокового припинення їх повноважень Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених ч 2 ст 79 зазначеного Закону (у т ч за вчинення корупційного правопорушення), можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми Заборона займати посади в державних органах та їх апараті є спеціальним примусовим заходом, який обмежує реалізацію особою, визнаною винуватою у вчиненні корупційного діяння і притяі нутою за це до встановленої законом відповідальності, права на державну службу та на зайняття інших посад в системі державних органів України Вона обумовлена тим, що вчинення корупційного діяння завжди безпосередньо пов'язано з посадовим статусом винуватої особи і має за мету унеможливити в майбутньому неправомірне використання нею такого статусу у сфері діяльності державних органів Разом із звільненням з посади (іншим усуненням від виконання функцій держави) ця заборона становить комплекс ефективних заходів анти корупційного спрямування, один з яких є відповідним стягненням за вчинене діяння (особа позбавляється роботи, яка полягає у виконанні функцій держави), другий - має профілактичний характер (виключаючи можливість набуття такою особою протягом певного періоду відповідних повноважень, закон унеможливлює вчинення нею корупцшних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією) Зазначена заборона має тимчасовий характер, про що свідчить вказівка закону на конкретний строк й дії (протягом трьох років з дня звільнення) Державні органи - це структурно організовані елементи державного механізму, наділені владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов'язаних з реалізацією тієї або іншої функції держави Система цих органів утворює апарат держави Поняття «державні органи» є ширшим від поняття «органи державної влади» За місцем або напрямом державної діяльності розрізняють такі види державних органів 1) органи законодавчої влади, 2) глава держави, 3) органи виконавчої влади, 4) органи судової влади, 5) контрольно-наглядові органи До державних оріанів включаються і органи місцевого самоврядування, які на локальному рівні виконують низку владних державних функцій Апарат державного органу включає сукупність внутрішньо-організованих структурних служб та підрозділів, діяльність яких спрямована на забезпечення діяльності державного органу щодо виконання завдань, які перед ним стоять Заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи є спеціальним примусовим заходом, який обмежує пасивне виборче право особи, визнаної винуватою у вчиненні корупційного діяння і притягнутої за це до встановленої законом відповідальності За своєю правовою природою та призначенням вона є аналогічною забороні займати посади в державних органах та їх апараті Як і остання, вона також має тимчасовий характер (встановлюється на п'ять років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади) По суті ця заборона є різновидом заборони займати посади в державних органах та їх апараті Заборона займати посади в державних органах та їх апараті фактично охоплює й своїм змістом, оскільки балотування у депутати чи на інші виборні посади в державні органи є способом зайняття посади в державному органі Таким чином, притягнення особи до відповідальності за ч 1 ст 7 цього Закону і встановлення їй заборони займати посади в державних орі анах та їх апараті включає в себе заборону балотуватися їй в депутати та інші виборні посади в державних органах Слід зазначити, що саме таким є розуміння положень ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» при застосуванні їх на практиці Це можна проілюструвати на прикладі справи Н , розглянутій Верховним Судом України під час парламентських виборів 2002 р Постановою окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 147 від 28 січня 2002 р було зареєстровано Н кандидатом у народні депутати України в цьому виборчому окрузі Центральна виборча комісія, розглянувши скаргу і депутатське звернення про незаконність реєстрації Н кандидатом у народні депутати України, постановою № 663 від 26 березня 2002 р скасувала зазначену постанову окружної виборчої комісії в частині реєстрації Н кандидатом у народні депутати України як таку, що суперечить законодавству України, а саме - ч 1 ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» 27 березня 2002 р И подав до Верховного Суду України скаргу на вказану постанову ЦВК, в якій, посилаючись на порушення ЦВК вимог статей 8, 38, 64, 75, 76 Конституції України, статей 29, 49 Закону «Про вибори народних депутатів України», статей 4, 14, 25 Закону «Про Центральну виборчу комісію», просив скасувати постанову ЦВК від 26 березня 2002 р № 663 В судовому засіданні Н. і його представник підтримали доводи скарги і просили задовольнити н, оскільки притягнення до відповідальності за ч 1 ст 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» не позбавляє його права балотуватися в народні депутати та бути обраним Представник ЦВК, не погоджуючись з доводами скарги, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ЦВК, скасовуючи постанову окружної виборчої комісії про реєстрацію Н кандидатом у депутати, діяла в межах своїх повноважень і виходила з вимог Закону «Про боротьбу з корупцією» В судовому засіданні встановлено, що Н постановою судді Октябрського районного суду м Полтави 15 березня 2002 р був визнаний винуватим у корупційному діянні та порушенні спеціального обмеження і притягнутий до адміністративної відповідальності із застосуванням санкцій, передбачених ч. 2 ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією». Постановою Голови Верховного Суду України від 6 травня 2000 р. вказану постанову судді місцевого суду в частині застосування санкцій змінено і відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» на Н. накладено штраф в сумі 425 гривень, а також йому заборонено займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення. Верховний Суд України, розглядаючи цю справу, зазначив, що за наявності зазначеного обмеження, яке передбачено спеціальним законом України, він вважає, що ЦВК мала право скасувати постанову окружної виборчої комісії в частині реєстрації Н. кандидатом у народні депутати України. Застосовані до Н. обмеження за ч. 1 ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» не дають йому права протягом 3-х років бути депутатом і виконувати депутатські обов'язки, оскільки ця посада є посадою в державному органі. При цьому діями ЦВК не були порушені конституційні права Н., оскільки відповідно до положень ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються організація і порядок проведення виборів; засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Суд визнав також, що ЦВК при прийнятті вказаного рішення діяла на підставі закону І в межах своїх повноважень. Виходячи з викладеного, Верховний Суд України постановою від 29 березня 2002 р. вирішив скаргу Н. залишити без задоволення1. В результаті Н. був знятий з балотування у народні депутати України і таким чином позбавлений можливості стати народним депутатом України через обмеження, застосовані до нього судом відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією». 20. Заборона займати посади в державних органах та їх апараті та заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи мають імперативний характер - вони застосовуються судом у кожному разі притягнення винуватої у вчиненні корупційного діяння особи до відповідальності на підставі ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією». Закон не передбачає обставин, які б давали можливість не застосовувати ці заборони до особи, яка притягнута до зазначеної відповідальності. Вказані заборони не можуть бути застосовані до неї лише у одному випадку - коли рішення про притягнення до такої відповідальності скасовано у встановленому законом порядку. Збірник рішень судів за результатами скарг суб'єктів виборчого процесу по виборах народних депутатів України в 2002 році.- К.: Центральна виборча комісія, 2002.- С. 58-59. 21 Відповідальність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за вчинення корупційних діянь, що не містять складу злочину і не тягнуть кримінальної відповідальності, не обмежується адміністративною та пов'язаними з нею дисциплінарною та конституційною відповідальністю, передбаченими цією статтею Як відомо, цивільно-правова та матеріальна відповідальність є, стосовно до корупційних правопорушень, самостійними видами відповідальності і питання про притягнення до них винуватих осіб за наявності для того підстав вирішуються відповідно до чинного законодавства Крім того, законодавством України передбачені додаткові негативні наслідки для осіб, які вчинили корупщйні діяння Відповідно до ч 5 ст 37 Закону «Про державну службу», ч 4 ст 43 Закону «Про статус суддів», ч 10 ст 50-1 Закону «Про прокуратуру», ч 2 ст 5 Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», державні службовці, прокурори, судді, прокурори і слідчі прокуратури, військовослужбовці, особи начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції та особи начальницького і рядового складу кримшально-виконавчої системи України, усунуті від виконання функцій держави за вчинення умисного злочину, вчиненого з використанням свого службового становища, або у зв'язку з вчиненням корупцшного діяння (саме корупцшного діяння, передбаченого ч 2 ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», а не іншого корупцшного правопорушення), та члени їх сімей позбавляються права на одержання пільгових пенсій, передбачених переліченими законами, і пенси призначаються їм на загальних підставах Стаття 8. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави 1 Конструктивні особливості цієї статті, які мають значення для нормативного визначення підстав відповідальності за нею, в принципі збігаються з конструктивними особливостями ст 7 цього Закону, які висвітлені в коментарі до неї Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону, порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у ст. 5 цього Закону обмежень, на відміну від вчинення корупційних діянь, передбачених ч. 2 ст. 1 Закону, тягне лише адміністративну відповідальність у виді штрафу. Таким чином, за загальним правилом, особа, притягнута за ч. 1 ст. 8 цього Закону до відповідальності, не підлягає звільненню з посади чи іншому усуненню від виконання від функцій держави. Тобто, після притягнення до відповідальності за вказані коруп-ційні правопорушення вона може продовжувати працювати на посаді, перебуваючи на якій вона допустила порушення спеціальних обмежень антикорупційного характеру. Разом з тим, це не означає, що така особа взагалі не може бути усунута за таке правопорушення від виконання функцій держави. Останнє є можливим у разі, коли порушення зазначених обмежень визнається іншим законом підставою (зокрема, містить склад відповідного дисциплінарного правопорушення) для звільнення з посади чи іншого усунення від виконання функцій держави. Йдеться, зокрема, про випадки, коли це може бути розцінено як порушення присяги або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на відповідній посаді. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону, дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи іншого усунення від виконання функцій держави обов'язково настає лише у разі повторного протягом року порушення будь-якого із зазначених у ст. 5 цього Закону обмежень. Вказівка закону на те, що відповідальність за ч. 2 ст. 8 Закону «Про боротьбу з корупцією» настає у разі повторного вчинення «будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень», свідчить про те, що для наявності такої повторності не має значення, яке із цих обмежень було вчинено раніше. Тобто, таку повторність утворюють як порушення одного і того самого обмеження (наприклад, неодноразова відмова в інформації, надання якої передбачено правовими актами), так і порушення різних обмежень (наприклад, зайняття підприємницькою діяльністю та надання незаконних переваг певній особі при прийнятті рішення). Не утворюють зазначеної у ч. 2 ст. 8 цього Закону повторності вчинення корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 1 цього Закону, та одноразове порушення спеціального обмеження, визначеного ст. 5 цього Закону. Це саме стосується реальної сукупності порушення вимог фінансового контролю (ст. 9 Закону) та порушення спеціального обмеження, передбаченого ст. 5 цього Закону. Для визнання порушення спеціальних обмежень повторним не обов'язково, щоб за вчинення першого порушення таких обмежень особа була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 8 цього Закону. Закон у даному випадку не обумовлює визнання повторності фактом попереднього притягнення до відповідальності особи за порушення зазначених обмежень. Отже, преюдиціальне значення має сам факт вчинення особою такого порушення При цьому необхідно, щоб перше і друге порушення були вчинені протягом одного року Крім того, порушення обмежень не може кваліфікуватися як повторне, якщо на момент вчинення другого порушення минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинене порушення, а також, якщо особа за перше порушення була звільнена від відповідальності у встановленому законом порядку Про порядок застосування заходів адміністративного стягнення та дисциплінарного впливу див коментар до статей 3, 7, 12 цього Закону При застосуванні положень цієї статті необхідно мати на увазі, що певні обмеження, передбачені у ч 1 ст 5 цього Закону, не поширюють на окремі категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави (див ч 2 ст 5 цього Закону та коментар до зазначеної статті) За певних обставин порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, обмежень, передбачених частинами 1 та 3 ст 5 цього Закону, може одночасно містити ознаки коруп-ційного діяння Такими обставинами є а) фактичне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій, матері- альних благ, послуг, пільг та інших переваг, б) фактичне одержання гакою особою кредитів, позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна в ре- зультаті надання їй іншими особами і прийнятих нею пільг або переваг, не передбачених (взагалі чи для цієї особи) чинним законодавством Перелічені матеріальні блага особа, уповноважена на виконання функцій держави, може одержати, наприклад, в результаті сприяння нею юридичним чи фізичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, або в результат сприяння, з використанням посадового становища, фізичним або юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності тощо У таких випадках вчинене за наявності для того підстав повинно кваліфікуватися і як порушення відповідного спеціального обмеження, і як відповідне корупційне діяння Однак відповідальність має визначатися за відповідною частиною ст 7 цього Закону, як це передбачають визначені ст 36 КУпАП правила накладення стягнень при вчиненні кількох правопорушень (див також коментар до ст 7 Закону) При вчиненні особою двох і більше діянь, які являють собою порушення різних спеціальних обмежень, встановлених ст 5 цього Закону, має накладатися один штраф у розмірах, передбачених ст 8 цього Закону 10 Частина 2 ст 8 Закону визначає як міру відповідальності лише звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави. При цьому вона не передбачає застосування для притягнутої до такої відповідальності особи заборони займати у майбутньому посади в державних органах та їх апараті, балотуватися в депутати та на виборні посади в державні органи. Тому передбачене ч. 2 ст. 8 Закону звільнення може стати перешкодою для зайняття такою особою в майбутньому посад у державних органах тільки у разі, якщо відповідним законом притягнення її до відповідальності за зазначене діяння та/або застосування до неї такого заходу, як звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, визначене як обставина, що перешкоджає зайняттю відповідної посади у державному органі. Стаття 9. Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи. Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави. Норми цієї статті безпосередньо пов'язані з нормами ст. 6 цього Закону, які визначають для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, обов 'язок декларування доходів та майна, а також вчинення інших дій, обумовлених необхідністю здійснення фінансового контролю за їх майновим станом. Частина 1 цієї статті встановлює відповідальність за порушення вимог щодо декларування доходів, а саме за «неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру». Слід зазначити, що таке формулювання певною мірою не узгоджується із загальними положеннями щодо декларування доходів особами, уповноваженими на виконання функцій держави, які передбачені ч. 1 ст. 6 цього Закону. Як зазначено у ч. 1 ст. 6 Закону, декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється у порядку і на підставах, передбачених ст. 13 Закону «Про держав- ну службу» У свою чергу ст 13 Закону «Про державну службу» передбачає декларування як відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру (для осіб, які займають посаду державного службовця третьої - сьомої категорій), так і відомостей про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери (для осіб, які займають посаду державного службовця першої - другої категорій) Таким чином, ст 13 Закону «Про державну службу» передбачає більш широкий предмет декларування, ніж ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» Виходячи з того, що юридична відповідальність може наставати лише за діяння, яке визначено законом як правопорушення, відповідальність за ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» може наставати тільки за неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов 'язання фінансового характеру Неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про нерухоме та цінне рухоме майно, особами, які займаюіь посаду державного службовця першої - другої категорій, не утворює складу правопорушення, передбаченого ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» (оскільки не підпадає під його ознаки) і може тягти лише дисциплінарну відповідальність на підставі ст 14 Закону «Про державну службу» чи інших законів, які регламентують статус певної категорії державних службовців, або бути підставою для припинення державної служби (п 7 ч 1 ст ЗО Закону «Про державну службу») Це обумовлює необхідність вдосконалення законодавчого описання ознак правопорушення, передбаченого ч 1 ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» Що стосується подання неповних чи неправдивих відомостей про вклади у банках і цінні папери, то це охоплюється поняттям «зобов'язання фінансового характеру» і потребує кваліфікації за ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» Неподання відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру передбачає як неподання їх взагалі за місцем роботи (служби), так і подання не за формою, визначеною Міністерством фінансів України (форма декларації затверджена наказом Мінфіну України від 6 березня 1997 р № 58 - декларація форми № 001-ДС) Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р № 641 «Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу» визначено строк щорічної подачі державними службовцями декларації про доходи за попередній звітний рік за місцем служби - до 15 квітня, то не поданими такі відомості можуть вважатися у разі ненадходження їх до кадрової служби органу, де працює декларант, до 15 квітня включно (16 квітня є першим днем, коли ці відомості вважаються не поданими) Не може визнаватися правопорушенням, передбаченим ч 1 ст 9 цього Закону, несвоєчасне подання декларації (затримка в поданні декларації) з поважних причин (через хворобу, відрядження, неможливість здати декларацію до кадрової служби через відсутність відповідного працівника цієї служби, з причини недолучення декларації до особової справи державного службовця через неналежне виконання працівником кадрової служби своїх обов'язків тощо) Так, цілком обґрунтовано Голосивський районний суд м Києва закрив справу стосовно Ч за відсутністю в н діях складу правопорушення, передбаченого ч 1 ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією», оскільки було встановлено і документально підтверджено факт своєчасного подання нею декларації до відділу кадрів установи, яка (декларація) працівником відділу кадрів помилково була долучена до особової справи іншого державного службовця При цьому слід мати на увазі, що не виконання особою своїх службових обов'язків протягом певного часу через перебування у відпустці, утчу зв'язку з вагітністю та по догляду за дитиною, на лікарняному, у довгостроковому відрядженні тощо не звільняє її від обов'язку щодо декларування доходів та майна у встановленому законом порядку Подання неповних відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру означає, що ці відомості подані не у вичерпному вигляді, вони не відповідають тому обсягу, у якому мають бути задекларованими винуватою особою (подані у меншому обсязі) У цьому разі частина таких відомостей не відображається у декларації Так, постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області К було притягнуто до відповідальності за ч 1 ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» за те, що у декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця за 1999 р він як державний виконавець не вказав отриману ним у цьому році винагороду в розмірі 15540 гривень за виконання ним судових рішень за виконавчими провадженнями, яка згідно з чинним законодавством підлягала декларуванню Оскільки Закон «Про державну службу» (ст 13) диференціює відомості, які підлягають декларуванню, залежно від категорії посади державного службовця, яку займає декларант, у кожному конкретному випадку має бути з'ясовано обсяг відомостей, які мають бути задекларовані певною особою Нез'ясування цих обставин може призвести до неправильного застосування ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» Так, Голова Верховного Суду України розглянув у порядку нагляду адміністративну справу за скаргою Н на постанову судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 1998 р, якою на заявницю на підставі ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» було накладено штраф у розмірі 260 грн Згідно з цією постановою, Н, працюючи на посаді секретарявиконавчого комітету Савчинської сільської ради Крижопільсько-го району, станом на 16 вересня 1998 р не подала декларацію про доходи, зобов'язання фінансового характеру, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках за попередній рік Рішення районного суду постановою Голови Верховного Суду України від 28 липня 1999 р визнано незаконним і скасовано з таких підстав За змістом ст 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» суть фінансового контролю, порушення вимог якого є одним з видів ко-рупційних правопорушень, полягає в декларуванні у відповідному порядку різними за своїм правовим статусом особами, уповноваженими на виконання функцій держави, своїх доходів Таким чином, уповноважені особи при складанні протоколу про таке корупщйне правопорушення та суд при розгляді справ даної категорії мають з'ясовувати насамперед належність тих чи інших осіб до суб'єктів цього правопорушення, а також вид декларування та порядок останнього, якого вони не додержали Як видно з матеріалів справи та судового рішення, ні судом, ні прокурором, який склав протокол про це правопорушення, зазначені вимоги Закону виконані не були Визнаючи Н винуватою в порушенні вимог фінансового контролю та накладаючи на неї на підставі ст 9 цього Закону адміністративне стягнення, суд не визначив вид декларування та порядок останнього, який вона порушила Поза увагою суду залишилось і питання щодо суб'єкта даного правопорушення Внаслідок цього дії Н за конкретною частиною ст 6 зазначеного Закону кваліфіковано не було Згідно з ч 3 ст 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» обов'язок подавати відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади в банках до обрання або призначення на відповідні посади покладається лише на посадових осіб, зазначених у ч 1 ст 9 Закону «Про державну службу» Н як секретар виконавчого комітету сільської ради до цієї категорії осіб не належить Вона має декларувати доходи в порядку і на підставах, передбачених ст 13 Закону «Про державну службу», яка визначає для неї відповідний обсяг відомостей, що підлягають декларуванню При цьому дія Закону «Про боротьбу з корупцією» в частині відповідальності за попереднє неподання до обрання або призначення кандидата на відповідні посади не поширюється на посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави 7 При правовій оцінці порушення вимог фінансового контролю за ознакою подання неповних відомостей слід виходити з того, що повнота відомостей визначається у кожному конкретному випадку, виходячи не тільки зі статусу декларанта, а й особливостей правового режиму майна, яким він володіє чи користується, зобов'язань фінансового характеру тощо Якщо за встановленою Мінфіном України формою декларації декларуванню підлягають, наприклад, відомості про нерухоме майно, що перебуває у приватній власності, то недекларування будинку чи квартири, в якій мешкає декларант, але яка не належить йому на праві приватної власності, не утворює складу цього правопорушення. При цьому такою особою мають бути задекларовані зобов'язання фінансового характеру за договорами найму (оренди) цього майна. Так, Голосіївський районний суд м. Києва закрив провадження у справі В., стосовно якого було складено протокол про вчинення корупційного правопорушення, яке виразилось у тому, що він не вказав у декларації свої витрати на оплату житла. Це рішення він обґрунтував тим, що у декларації мають зазначатися відомості про платежі на утримання нерухомого майна, що перебуває у приватній власності декларанта чи членів його сім'ї. Таке рішення суду видається сумнівним, оскільки у справі відсутні дані про те, що квартира, в якій мешкає В., перебувала у приватній власності його чи членів його сім'ї. Крім того, суд не врахував того, що в декларації відображаються відомості про зобов'язання фінансового характеру за договорами найму (оренди) саме квартири, яка не належить декларанту на праві приватної власності. Стосовно Г. було складено протокол про порушення вимог фінансового контролю за те, що в декларації державного службовця вона не вказала витрати на утримання приватного майна -квартплати. Суд закрив справу за відсутністю у діях Г. складу правопорушення, оскільки Г. у 2000 р. (за який подала декларацію) взагалі квартплату не платила. З огляду на те, що в розділі НІ декларації державного службовця вказуються лише фактично сплачені, а не нараховані платежі за зобов'язаннями фінансового характеру, Г. не зобов'язана була відображати у своїй декларації не сплачені нею за квартплату платежі. 8. Відповідно до ст. 13 Закону «Про державну службу» декларуванню підлягають доходи та зобов'язання фінансового характеру як самого декларанта, так і членів його сім'ї. Отже, неповними слід визнавати відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, які стосуються лише особи, уповноваженої на виконання функцій держави, і не враховують доходів та зобов'язань фінансового характеру членів його сім'ї (за наявності таких). Про поняття членів сім'ї див. коментар до ст. 6 цього Закону. Однак особам, які складають протокол про корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 9 цього Закону, та судам при визначенні повноти зазначених відомостей в аспекті врахування доходів та зобов'язань фінансового характеру членів сім'ї декларанта слід з'ясовувати, відомості про чиї саме доходи та зобов'язання фінансового характеру мали бути відображені у декларації і якщо цього не зроблено, то з якої саме причини. Ці обставини мають важливе значення для правової оцінки діяння за ознаками подання неповних відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру. Так, на О було складено протокол про вчинення корупцій-ного правопорушення, передбаченого ч 1 ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією», за те, що в декларації він не зазначив доходи своїх батьків Голоспвським районним судом м Києва справа стосовно О була закрита за відсутністю в його діях складу правопорушення оскільки судом було встановлено, що батьки О проживають окремо від нього за іншою адресою, не ведуть з ним спільного господарства а тому відсутні підстави для визнання їх членами сім'ї О В іншому випадку, Фастівським міським судом Київської області за вчинення правопорушення, передбаченого ч 1 ст 9 Закону «Про боротьбу з корупцією», до відповідальності було притягнуто сільського голову Малоснітинської сільради Д Йому інкриміновано не зазначення у декларації доход/в його дружини Голова Верховного Суду України таке рішення суду скасував і справу закрив за відсутністю у діях Д складу правопорушення При цьому він зазначив, що, визнаючи Д винуватим у порушенні вимог фінансового контролю, суд залишив без уваги та належно не оцінив долучені до матеріалів справи пояснення дружини Д про те, що вона не веде з ним спільного господарства, має окремий банківський рахунок, на якому зберігає свої доходи, і не бажає інформувати чоловіка про свої доходи Сам Д ці обставини підтвердив і зазначив, що у декларації в повному обсязі вказав відомості стосовно своїх доходів, але був позбавлений можливості зробити це стосовно доходів дружини через вказану вище причину Виходячи з цього, Голова Верховного Суду України у своїй постанові констатував, що у даній конкретній ситуації дії Д щодо декларування доходів повною мірою відповідають чинному законодавству Подання неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру - це внесення до декларації таких відомостей, які повністю або частково не відповідають дійсності Подання неправдивих відомостей може виразитися у зменшенні або збільшенні одержаних доходів, заниженні вартості майна, яке належить декларантові чи членам його сім'ї (будинку, квартири, автомобіля), тощо Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч 1 ст 9 цього Закону, в усіх його формах характеризується умисною формою вини Якщо ж ставлення особи до неподання нею у встановлений строк відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру, неповноти або неправдивості таких відомостей є не умисним, а іншим (необережним), помилковим, склад цього правопорушення відсутній Наприклад, це може бути тоді, коли особа помилково вважала декларовані нею неправдиві відомості такими, що відповідають дійсності Так, Голоспвським районним судом м Києва було закрито справу стосовно В за відсутністю складу правопорушення, оскільки суд встановив що В ненавмисно занизила дохід свого чоловіка на 250 гривень Вносячи до декларації відповідну суму доходу чоловіка з його слів, В., незважаючи на відсутність документального підтвердження, була переконана в правильності названої ним суми одержаних за рік доходів. За змістом закону сутність порушення фінансового контролю полягає у тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи та майновий стан, прагне уникігути цього і таким чином досягти певної мети (приховати доходи, одержані незаконним шляхом, ухилитися від сплати податків тощо). Саме з огляду на це закон передбачає такі суворі санкції за порушення вимог фінансового контролю. Виходячи з цього, передбачене ч. 1 ст. 9 цього Закону діяння може бути визнане малозначним, а отже, таким, що не вимагає застосування суворих санкцій, якщо буде встановлено, що воно, наприклад, було наслідком несумлінного ставлення винуватого до підрахунку своїх доходів чи було обумовлено іншими обставинами, які свідчать про його незначну суспільну шкідливість. Передбачені статтями 6 і 9 Закону «Про боротьбу з корупцією» заходи фінансового контролю за доходами та майновим станом осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та відповідальність за їх порушення у правовому плані не є тотожними іншим видам фінансового контролю за доходами особи та відповідальністю за їх порушення. Це стосується, зокрема, обов'язку певних категорій осіб (у т. ч. уповноважених на виконання функцій держави) подавати декларації про доходи до органів державної податкової служби за місцем проживання. За невиконання цього обов'язку (ухилення від подання декларації, несвоєчасне її подання чи включення до неї завідомо перекручених даних) передбачається адміністративна відповідальність за ст. 164-1 КУпАП. Притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави, до відповідальності за ст. 164-1 КУпАП не виключає притягнення її до відповідальності за неподання декларації, подання неповних або неправдивих відомостей за Законом «Про боротьбу з корупцією», оскільки йдеться про два різних обов'язки, два різних види правопорушення. Як зазначається у Методичних рекомендаціях щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, «Декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї», такі декларації про доходи не використовуються для цілей визначення податкових зобов'язань. Дана ситуація не підпадає під обмеження щодо юридичної відповідальності, яке визначене ч. 1 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Так, стосовно С. у 2001 р. було складено протокол про порушення ним вимог фінансового контролю, що виразилося в тому, що він в декларації про доходи державного службовця не зазначив 72 гривні свого доходу Голоспвський районний суд м Києва закрив справу провадженням, обґрунтувавши своє рішення тим, що за ці дії С вже був притягнений до адміністративної відповідальності - інспектором ДПІ на нього було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 гривень, який С сплатив У постанові суду зазначено, що особа не може двічі притягатись до адміністративної відповідальності за одні і л ж дії З таким рішенням суду не можна погодитися, оскільки ним не враховано існування двох видів декларування доходів одного - на підставі Закону «Про державну службу» та Закону «Про боротьбу з корупцією» (за цим видом декларування державний службовець до 15 квітня зобов'язаний подати декларацію про доходи та майновий стан за місцем роботи), другого - на підставі податкового законодавства (за цим видом декларування особа має подати декларацію про доходи за минулий рік до ДПІ за місцем свого проживання до 1 березня) Порушення вимог закону щодо декларування доходів у кожному з цих випадків утворює самостійний склад правопорушення, за які передбачено різну відповідальність, різний порядок складення протоколу про порушення та його розгляд різними органами Тому подання С декларації з неповними даними до ДПІ, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності, не виключає притягнення його до відповідальності за Законом «Про боротьбу з корупцією» за подання неповних відомостей в декларації державного службовця за місцем роботи Під неподанням особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку (ч 2 ст 9) слід розуміти неповідомлення про це податкову службу зовсім, повідомлення її про це не у письмовій формі, а також повідомлення про відкриття такого рахунку без зазначення його номера та місцезнаходження іноземного банку Невчасне подання відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку - це таке належним чином оформлене повідомлення про цей факт, яке було зроблене після спливу 10-денною строку з дня відкриття зазначеного рахунку Порушення вимог фінансового контролю особою, уповноваженою на виконання функцій держави, може бути вчинене у сукупності з іншим корупщйним правопорушенням Така сукупність може бути лише реальною, оскільки порушення вимог статей 6 і 9 цього Закону про декларування доходів і про повідомлення про відкриття валютного рахунку в іноземному банку саме по собі не має ознак інших правопорушень, передбачених Законом «Про боротьбу з корупцією», і найчастіше може виступати способом приховування матеріальних благ, одержаних в результаті ко-рупщйних правопорушень, у т ч кримінального характеру У випадку зазначеної сукупності адміністративне стягнення має бути накладено за правилами, визначеними ст 36 КУпАП,- в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених Крім цього, для такої особи настають інші негативні наслідки, передбачені санкцією відповідної статті (у г ч ст 9) Закону «Про боротьбу з корупцією» Йдеться, зокрема, про звільнення її з посади чи інше усунення від виконання функцій держави Стаття 10. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корулційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 цього Закону. Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави. (Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 148-М від 12.09.2002 р.) На відміну від статей 7-9 Закону «Про боротьбу з корупцією» ця стаття є не відсильною, а описовою безпосередньо у ній повністю визначено ознаки правопорушення, що полягає у невжитті заходів по боротьбі з корупцією, а також межі відповідальності за його вчинення Частина 1 ст 10 Закону зобов'язує керівників міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій, а також їх структурних підрозділів сприяти відповідним державним органам у боротьбі з корупцією На зазначених осіб покладається конкретний обов'язок у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупшйного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5 цього Закону, в межах своєї компетенції вони зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 цього Закону Невиконання цього обов'язку розцінюється як умисне невжиття відповідних антикорупщйних заходів і тягне за собою відповідальність, передбачену частинами 1 або 2 цієї статті Під керівниками у цьому Законі слід розуміти саме міністрів, голів державних комітетів, Керівників інших центральних органів виконавчої влади, у тому числі зі спеціальним статусом, керівників таких відомств, як Національний банк України, прокуратура України, СБУ та інших, Главу Адміністрації Президента України, Керівника апарату Верховної Ради України, Керівника Секретаріату Конституційного Суду України, голів місцевих державних адміністрацій, керівників прокуратури, обласних управлінь СБУ, управлінь МВС України в областях, обласних управлінь (відділів) інших міністерств та відомств, які мають аналогічну структуру (наприклад, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна тощо), генеральних директорів територіальних, галузевих та інших об'єднань державних підприємств, директорів підприємств, заснованих на державній формі власності (загальнодержавній власності або комунальній), керівників державних установ і організацій, керівників будь-яких структурних підрозділів зазначених органів, підприємств, установ, організацій Структурними підрозділами є департаменти, управління, відділи, сектори, відділення, секції, групи тощо Слід зазначити, що формальними ознаками керівників є притаманні їм права вирішення питань про прийом на посаду та звільнення з неї (у т ч в порядку дисциплінарного стягнення) працівників, видання управлінських рішень, обов'язкових для виконання працівниками міністерства, відомства, підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів (підрозділу), контролю за їх виконанням, іншими словами, здійснення організаційно-розпорядчих функцій (див коментар до ст 5 Закону) Заступники керівника, які мають таке право, також повинні визнаватися керівниками, про які йдеться у ст 10 Закону Часто заступники керівників одночасно є керівниками структурних підрозділів Крім того, заступники керівників можуть визнаватися керівником у розумінні ст 10 Закону у тому випадку, коли вони відповідно до законодавства призначені виконуючими обов'язки таких керівників До категорії керівників необхідно відносити також голів судів (їх заступників), які відповідно до закону (зокрема, ст 24 Закону «Про судоустрій України») наділені певними організаційно-розпорядчими функціями За змістом Закону «Про боротьбу з корупцією» суб'єктами правопорушення, передбаченого його ст 10, можуть бути лише керівники, яким підпорядковані особи, перелічені у ст 2 Закону 4 Підлеглі ~ це особи, які працюють у зазначених міністерствах, відомствах, державних підприємствах, установах та організаціях, стосовно яких відповідні керівники мають право прийому на посаду та звільнення з неї, давати обов'язкові для виконання вказівки, а також право застосовувати дисциплінарну владу (накладати дисциплінарні стягнення) Підлеглими у розумінні ст 10 Закону можуть бути лише особи, які підпадають під одну з категорій, перелічених у ст 2 Закону, тобто можуть бути суб'єктами корупщйних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією 5 Як це передбачено ст 10 Закону, керівники несуть відповідальність за невжиття заходів щодо припинення та негайного повідомлення про вчинення підлеглими таких двох катеюрій правопорушень 1) корупційних діянь, передбачених ст 1 Закону, 2) порушень спеціальних обмежень, передбачених ст 5 Закону З огляду на це, за невжиття зазначених заходів щодо порушення підлеглими вимог фінансового контролю (статті 6, 9 Закону) керівники відповідальності за ст 10 Закону не несуть Закон не передбачає способу та джерела виявлення або отримання керівником інформації про вчинення його підлеглим корупщйного діяння або порушення спеціальних обмежень, передбачених ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» Отже, інформація про вчинення підлеглим корупщйного правопорушення може бути отримана відповідним керівником від посадових осіб інших міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій, представників об'єднань громадян, окремих громадян, із повідомлень засобів масової інформації, від самого винуватого, а також інших джерел, крім анонімних Така інформація може бути виявлена керівником у результаті службового або іншого розслідування, інвентаризації, відомчої експертизи, перевірки, ревізії, слідства, дізнання Незалежно від способу та джерела отримання інформації про вчинення підлеглим корупщйного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», керівник зобов'язаний вжити заходів, передбачених ст 10 цього Закону, а саме в межах своєї компетенції вжити заходів до припинення таких діянь, негайно повідомити про їх вчинення спеціальний підрозділ МВС, податкової міліції чи СБУ Безумовно, що вжити заходів до припинення таких діянь, тобто припинити своїм втручанням, керівник може лише у тому випадку, коли їх вчинення особою ще не закінчене, коли вони мають тривалий або продовжуваний характер Тривалим, наприклад, може бути діяння державною службовця, яке полягає у одержанні ним незаконних матеріальних послуї по будівництву його дачі, перебуванні його на відпочинку на підставі незаконно отриманої путівки га в інших діях, що характеризуються тривалістю і безперервністю певної поведінки державного службовця, який має за мету незаконно одержати матеріальні блага, послуги, пільги та інші переваги у зв'язку з виконанням функцій держави Що стосується спеціальних обмежень, передбачених ст 5 Закону, то тривалий характер мають такі з них, як, скажімо, зайняття підприємницькою діяльністю, робота за сумісництвом (крім дозволеної законом), незаконне входження до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів що здійснюють підприємницьку діяльність Продовжуваний характер мають такі корупцшні правопорушення, що складаються з ряду ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово із спільною метою, однаковим способом ди, тим же суб'єктом і в сукупності становлять одиничне правопорушення 9 Незакшченими корупцшні діяння та інші правопорушення можуть бути у випадку, коли особа вчинює підготовчі дії до них (наприклад, домовляється з третьою особою про виконання послуг повіреного у справах державного органу, в якому вона працює) або вчинює замах на правопорушення, тобто вчинює до, безпосередньо спрямовані на вчинення правопорушення, які не доведені до кінця з причин, що не залежать від волі винуватого (наприклад, державний службовець намагається через свого начальника надати сприяння певній особі у здійсненні останньою підприємницької діяльності або в одержанні нею субсидії, кредиту тощо або сам намагається зареєструватися як підприємець) Відповідно до загальних правил законодавства України про адміністративні та дисциплінарні правопорушення відповідальність за готування та замах на правопорушення застосовується лише у тих випадках, коли підготовчі дії чи ди, що становлять замах на правопорушення, безпосередньо описані у законі як правопорушення Аналіз статей 1, 5-11 Закону «Про боротьбу з корупцією» свідчить про те, що відповідальність за готування та за замах на вчинення корупцшних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, суб'єкти цих правопорушень нести не можуть Отже, у разі виявлення чи отримання інформації про готування чи замах на вчинення таких правопорушень з боку підлеглого, відповідний керівник зобов'язаний припинити такі дії підлеглого. У разі необхідності він може провести службове розслідування або іншу перевірку, застосувати до підлеглого відповідні заходи впливу (наприклад, попередити його про недопустимість продовження протиправної поведінки, п негативні наслідки, розглянути питання про його поведінку на службовій нараді тощо) і повідомити про вжиті заходи будь-який з органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 цього Закону Поняття «в межах своєї компетенції» необхідно розуміти так, що заходи, передбачені ч 1 ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією», зобов'язані вживати як ті керівники, яким безпосередньо підпорядкована винувата особа, так і всі вищестоящі керівники, у прямому підпорядкуванні яких вона перебуває Відповідальність за невжиття зазначених заходів у тому випадку, коли вищестоящий керівник був поінформований про факт вчинення корупщйного правопорушення нижчестоящим керівником, перший має нести нарівні з другим, якщо тільки вищестоящим керівником не були дані нижчестоящому керівникові однозначні вказівки про вжиття останнім конкретних заходів, що випливають з ситуації Посилання посадової особи на те, що вона не вжила заходів, передбачених ч 1 ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією», у зв'язку із забороною це робити з боку вищестоящого керівника, не є підставою для звільнення її від відповідальності У ст 10 Закону «Про державну службу» зазначено, що державний службовець зобов'язаний діяти в межах своїх повноважень У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу 13 Який саме із державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» та «б» ст 4 Закону «Про боротьбу з корупцією», повинен повідомити відповідний керівник закон не визначає Він встановлює для керівника альтернативу щодо вибору органу такого звернення, яка обумовлена альтернативною підвідомчістю складення протоколу про вчинення корупщйного правопорушення Отже, керівник може звернутися з таким повідомленням до відповідного підрозділу МВС, податкової міліції чи СБУ До якого саме з цих з цих органів звертатися, має вирішувати сам керівник у кожному конкретному випадку При цьому такий вибір керівника не залежить від таких формальних обставин, як вид вчиненого підлеглим корупщйного правопорушення, службовий статус цього підлеглого тощо Слід мати на увазі, що у певних випадках керівник може й не вирішувати проблему зазначеного вибору, оскільки це вирішується відповідним нормативно-правовим актом або іншим правовим приписом і він має діяти відповідно до них Так, згідно з наказом ДПА України від 8 листопада 2000 р № 590 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності підрозділів по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби України» (п 5), начальники головних управлінь, управлінь та самостійних відділів ДПА України, голови ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники державних податкових інспекцій, управлінь (відділів) податкової міліції та слідчих підрозділів податкової міліції зобов'язані при отриманні відомостей про протиправні дії працівників податкової служби негайно надсилати про це спец-повідомлення заступникові начальника податкової міліції - начальникові Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України або начальникам відділів по боротьбі з корупцією та безпеки за місцем розміщення податкових органів Наказом МВС України від 14 березня 1996 р № 160 «Про додаткові заходи щодо виконання Законів України «Про боротьбу з корупцією» та «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про боротьбу з корупцією» (п 2) керівників галузевих служб МВС України, ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, 6* 163 начальників міськрайорганів, підрозділів внутрішніх справ зобов'язано у разі виявлення фактів вчинення працівниками органів внутрішніх справ корупційних правопорушень проводити службові перевірки і матеріали надсилати до відповідних підрозділів Управління внутрішньої безпеки МВС України для вивчення та складення протоколів про адміністративне правопорушення При цьому слід мати на увазі, що закон не передбачає повідомлення керівником про факт вчинення його підлеглим корупційно-го правопорушення органів прокуратури Закон не встановлює порядку та способу повідомлення керівником відповідних підрозділів МВС, податкової міліції та СБУ про факт вчинення його підлеглим корупційного правопорушення 3 ч 1 ст 10 Закону випливає, що зазначене повідомлення керівником може бути зроблене у будь-якій формі (усній, письмовій тощо) Важливим при цьому є те, щоб форма повідомлення забезпечувала безсшрність доказів факту такого повідомлення Повідомлення керівника про вчинення його підлеглим корупційного правопорушення може бути направлено до відповідного підрозділу МВС, податкової міліції чи СБУ будь-якого рівня - як до підрозділів центрального апарату цих відомств (наприклад, безпосередньо до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України), так і до їх структурних підрозділів на місцях (наприклад, міського чи районного відділу по боротьбі з організованою злочинністю) У тому випадку, коли зазначений у ч 1 с г 10 Закону керівник виявив факт вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених ст 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», або отримав інформацію про такий факт, умисно не вживе в межах своєї компетенції заходів до припинення такого правопорушення, не повідомить про його вчинення зазначені вище державні органи, він підлягає адміністративній відповідальності у виді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Як вже зазначалося вище, таку відповідальність керівник не може нести, якщо він вжив заходи до припинення корупційного правопорушення, яке не було закінченим, і застосував стосовно підлеглого необхідні, на його думку, заходи впливу, але не повідомив про це один з державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 цього Закону Не підлягає відповідальності за сі 10 Закону керівник, який, не вживаючи жодних заходів стосовно підлеглого, що вчинив чи вчинює тривале або продовжуване корупщйне правопорушення, негайно при отриманні інформант повідомив про це віддовгдний державний орі ан, що веде боротьбу з корупцією Таке рішення керівника може бути викликане, наприклад, тим, що він не вправі чи неспроможний був припинити незаконну діяльність свого підлеглої о Таким чином, за невжиття заходів до припинення корупційного правопорушення керівник може нести відповідальність за ст 10 Закону лише у тому випадку, коли він мав реальну можливість вжити такі заходи 3 суб'єктивної сторони розглядуваного правопорушення необхідно, щоб керівник, не вживаючи передбачених ч 1 ст 10 Закону заходів, усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності, зокрема, усвідомлював факт достовірності інформації про вчинення шдаегчим корупщйного правопорушення, реальну можливість вжити такі заходи, свій та винуватого статус (керівник-підлеглий), і при цьому бажав діяти саме таким чином або байдуже ставився до того, що відбувається Мета і мотив такої поведінки керівника можуть бути різними (жалість до шдлепого, кар'єризм, корисливість тощо) і значення для кваліфікації діяння за ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією» не мають Повторність вчинення цього правопорушення Закон (ч З ст 10) не обумовлює обов'язковим притягненням керівника до адміністративної відповідальності за перше правопорушення цього виду Встановлена ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією» відповідальність (адміністративна, дисциплінарна) за такого роду потурання керівника не заміняє його кримінальної відповідальності у випадках, коли воно утворює відповідний склад злочину Невжиття керівником заходів по боротьбі з корупцією за певних обставин може бути кваліфіковано як корупційне діяння, передбачене ст 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» Такі обставини пов'язані з отриманням керівником матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг, а також з іншими діями, зазначеними у ч 2 с г 1 цього Закону У такому разі керівник несе відповідальність за ст 7 Закону Діяння керівника, що полягає у невжитті заходів щодо боротьби з корупцією може утворювати ідеальну сукупність правопорушень-правопорушення, передбаченого ст 10 Закону «Про боротьбу з корупцією», та правопорушення, передбаченого ст 185-6 КУпАП Відповідно до ст 185-6 КУпАП, адміністративна відповідальність нас і аг у разі залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених у них порушень закону, а так само залишення посадовою особою без розгляду подання органу дізнання чи слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, або протесту, припису чи подання прокурора Зазначена сукупність правопорушень матиме місце у тому разі, якщо в перенчених документах йдеться про вчинення конкретними підлеглими посадової особи діянь, які мають ознаки корупщйних правопорушень Така інформація зобов'язує керівника провести стужбове розс цілування чи іншу перевірку, при виявленні факіу вчинення підлеглим корупщйного правопорушення вжиги заходів до його припинення і повідомити про це один з органів, які ведуть бороіьбу з корупцією (зазначені у пунктах «а», «а-1» «б» статті 4 цього Закону) Підприємницьке право Навч посіб / Ніко іаєва Л В Старцев О В Пальчик П М ІваненкоЛ М-К Тетина, 2001 - С ПО Постанова Верховної Ради України від 27 червня 1995 р № 247 «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподат кування прибутку підприємств» Підприємницьке право Навч посіб / Ніко іаєва Л В Старцев О В ПаїьчикП М Іваненко Л М - С 61 Постанова Пленуму (п 13) Постанова Пленуму (п 12) " Рішення Конституційного Суду України у справі щодо сумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України від 4 липня 2002 р № 14-рп, справі щодо статусу депутатів рад від 13 травня 1998 р № 6-рп, справі про сумісництво посад народного депутата України і міського голови від 6 липня 1999 р № 7-рп, справі про поєднання посади в місцевій державній адміністрації з мандатом депутата місцевої ради від 4 грудня 2001 р № 16-рп Ст 209-1 КК та ст 166-9 КУпАП набирають чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» Постанова Пленуму (п. 11). Див Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 р «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» Урядовий кур'єр - 1999 - 27 березня Положення (стандарти) бухгалтерського обліку Затверджені наказом Міністерства фінансів України Х 87 від 31 березня 1999 р

Урядовий кур’єр- 1999- 27 березня, Наказ Мінфіну України № 175 від 9
квітня 2001 р

Рабгнович П М Орган держави // Юридична енциклопедія – Т 4/ Редкол Ю С
Шемшученко (голова редкол ) та ш – К Укр енцнкл , 2002 -С 286 287

Рішення Верховного Суду України – 2000

PAGE 2

Постанова Пленуму (п 5)

PAGE 16

Постанова Пленуму (п 5)

PAGE 21

1 Постанова Пленуму (п. 5).

1 Постанова Пленуму (п. 5).

1 Постанова Пленуму (п 5)

PAGE 30

1 Постанова Пленуму (п 5)

PAGE 29

PAGE 32

PAGE 45

PAGE 50

PAGE 59

PAGE 68

PAGE 73

PAGE 114

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter