.

Кузнєцов Ю.М. 2005 – Патентознавство та авторське право (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
32 66854
Скачать документ

Кузнєцов Ю.М. 2005 – Патентознавство та авторське право

Зміст

Мета і завдання курсу 9

Розділ 1. Система охорони інтелектуальної власності 14

Глава 1. Система інтелектуальної власності в Україні 14

Основні поняття і визначення 14

Роль інтелектуального капіталу в соціально-

економічному розвитку України 31

Структура державного управління системою

інтелектуальної власності 33

Законодавча діяльність в системі інтелектуальної

власності ., , 42

Глава 2. Міжнародне співробітництво у сфері

інтелектуальної власності 46

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОШ) …. 46

Міжнародні угоди з охорони промислової власності 53

Паризька конвенція з охорони промилової

власності 54

Договір про патентну кооперацію (РСТ) 57

2.3. Міжнародні угоди з охорони авторського права

і суміжних прав 58

Бернська конвенція про охорону літературних

і художніх творів 58

Договір ВОШ з авторського права (ДАП) 60

Договір про міжнародну реєстрацію

аудіовізуальних творів (РИТ) 61

Міжнародні угоди у сфері суміжних прав 61

Угоди про торгові аспекти прав на інтелектуальну

власність 62

Інші міжнародні договори й угоди 63

Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) 64

Міжнародне співробітництво України

з питань інтелектуальної власності 64

Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні

дослідження об’єктів промислової власності 67

Глава 3. Методологічні основи створення об’єктів

промислової власності 67

Поняття “системи” і системний підхід у творчому

процесі 67

Методологічна основа і соціальні аспекти науково-

технічної творчості 78

Рівні творчої діяльності і винахідницьких завдань 81

Етапи розробки винаходу 87

Психологічні особливості науково-технічної творчості 88

Роль творчого колективу і особи в процесі

створення об’єктів промислової власності 96

Етика творчості та історія деяких відкриттів,

винаходів і винахідників 100

Методи розв’язання винахідницьких завдань 106

Метод морфологічного аналізу 110

Метод фокальних об’єктів 117

Алгоритм вирішення винахідницьких завдань

(АРВЗ) 122

Функціонально-вартісний аналіз 131

3.9. Основи інженерної психології і дизайну 138

Актуальність питання 138

Загальні положення 138

Практичні питання конструювання обладнання

і робочих місць 140

Поняття “дизайн” і його історичне підґрунтя 142

Методичні принципи дизайну 144

3.10.Основи художнього конструювання 146

Основні види композиції і їхні категорії 146

Ергономіка 149

Глава 4. Патентна інформація та документація 154

Патентна документація і нормативна база

патентно-інформаційної діяльності 154

Державна система патентної інформації 161

Система класифікацій 164

Міжнародні класифікації об’єктів промислової

власності 167

Пошук патентної інформації 174

Глава 5. Патентні дослідження 180

Зміст і порядок патентних досліджень

за ДСТУ 3575-97 180

Життєвий цикл об’єкта господарської діяльності 191

Патентний формуляр 194

Нові інформаційні технології 197

Документування етапів правової охорони об’єктів

промислової власності 199

Використання патентної інформації

при створенні і засвоєнні нової техніки 202

Розділ 3. Охорона і захист об’єктів промислової

власності 206

Глава 6. Охорона прав на винаходи і корисні моделі 206

Основні поняття і положення 206

Об’єкти винаходів і їхні ознаки 212

Автори і володарі охоронних документів 215

Дата подання і пріоритет заявки 217

Експертиза заявки і реєстрація патенту 219

Авторська винагорода 222

Особливості подання і експертизи міжнародної

заявки на винахід 223

Глава 7. Оформлення заявки на винахід (корисну модель) 227

Перелік матеріалів при поданні заявки на винахід

в Україні 227

Формула винаходу 231

Опис винаходу 237

Ілюстративні матеріали 242

Реферат 244

Оформлення міжнародної заявки на винахід 245

Приклади формул винаходів на пристрій,

спосіб, речовину, штам, застосування 246

Приклади оформлення опису винаходів 252

Приклад оформлення винаходу на пристрій 252

Приклад оформлення винаходу на спосіб 255

Приклад оформлення винаходу на спосіб 258

Приклад оформлення винаходу на речовину 260

Приклад оформлення винаходу на штам 265

Глава 8. Охорона прав на промислові зразки 268

Основні поняття і положення 268

Оформлення промислового зразка 270

Експертиза заявки і реєстрація патенту 278

Приклад оформлення заявки на промисловий

зразок в Україні 279

Оформлення міжнародної заявки на промисловий

зразок 284

Приклади публікацій відомостей про промисловий

зразок 285

Об’ємні промислові зразки 285

Площинні промислові зразки 287

Комбіновані промислові зразки 290

Глава 9. Охорона прав на фірмові найменування та знаки

для товарів і послуг 291

Основні поняття і положення 291

Захист права на фірмові найменування та знаки 294

Оформлення знака для товарів і послуг 295

Перелік класів товарів і послуг за МКТП 299

Експертиза і реєстрація свідоцтва на знаки

для товарів і послуг 304

Приклади публікацій відомостей про зареєстровані

знаки 305

Оформлення міжнародної заявки на товарний знак

та її експертиза 306

Глава 10. Охорона прав на топографії інтегральних

мікросхем (ШС) 307

Основні поняття і положення 307

Оформлення заявки на топографію інтегральної

мікросхеми 309

Експертиза і реєстрація заявки 313

Глава 11. Охорона прав на раціоналізаторські пропозиції

і науково-технічну інформацію 314

Поняття та ознаки раціоналізаторської пропозиції 314

Оформлення раціоналізаторської пропозиції 318

Види та зміст науково-технічної інформації 319

Особливості конфіденційної (нерозкритої) інформації …. 320

Заходи щодо збереження комерційної таємниці

та конфіденційної інформації 323

Оформлення і реєстрація “ноу-хау” 324

Реалізація “ноу-хау” 827

Приклади опису “ноу-хау” 320

“Ноу-хау” на пристрій 329

“Ноу-хау” на технологію 331

“Ноу-хау” на метод 333

“Ноу-хау” на алгоритм 334

“Ноу-хау” ва програмний продукт 335

“Ноу-хау” на методику …..336

Розділ 4. Охорона і захист авторського права

та суміжних прав 338

Глава 12. Авторське нраво 338

Види результатів творчої діяльності, що охороняються

авторським правом ^38

Об’єкти авторського права 346

Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі 349

Оформлення заявки на державну реєстрацію

прав автора 351

Авторські договори 354

Глава 13. Суміжні права • 356

Поняття суміжних прав 356

Суб’єкти суміжних прав 357

Суб’єктивні суміжні права, їх зміст і межі 358

Захист авторських і суміжних прав 361

Розділ 5. Організація і економіка інтелектуальної власності …365

Глава 14. Ліцензування і передача технологій 365

Основні поняття про ліцензування і класифікація

ліцензійних договорів 365

Оформлення ліцензійного договору 368

Види ліцензійних платежів 370

Порядок розгляду ліцензійних договорів 373

ФраячаЙзннг — один із способів реалізації

інтелектуальної власності °’ °

Трансфер технологій 379

Глава 15. Економічна ефективність використання об’єктів

інтелектуальної власності 380

15.1. Випробування і сертифікація об’єктів промислової

власності 380

Ефективність використання об’єктів промислової

власності 382

Способи вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної

власності 391

Оцінка вартості прав на об’єкти промислової власності … 394

Оцінка вартості авторських прав та товарних знаків 408

Методики визначення вартості науково-

технічної інформації 408

Методики визначення вартості комп’ютерних

програм 410

Вартість знака для товарів і послуг

та фірмового найменування 412

Інноваційні процеси і конкурентоспроможність

об’єктів промислової власності у ринкових умовах 415

Представники у справах інтелектуальної власності 416

Література 418

Про автора 426

Мета і завдання курсу

У всьому світі дедалі більшого значення набуває інтелектуальна
власність, тому що питома вага прав на інтелектуальні продукти
(інтелектуальний капітал) у внутрішньому і зовнішньому товарному обігу
не припиняє збільшуватись. Практично будь-який товар і будь-яка послуга,
так чи інакше, як одну зі своїх складових мають інтелектуальну
власність.

Міжнародне право інтелектуальної власності постійно гармонійно
розвивається одночасно з розвитком техніки, технології, людських знань і
умінь. Сьогодні значення інтелектуальної власності велике, як ніколи.
Більше того, є всі підстави сподіватися, що значення інтелектуальної
власності буде і далі зростати.

Бурхливий розвиток техніки і технологій, інтенсифікація розробки
інженерних об’єктів, необхідність створення в короткий термін принципово
нових технічних систем, підвищення вимог до них, а також входження
України в систему ринкових відносин вимагають вивчення питань з правової
охорони і використання об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі,
промислової власності.

(Марк Твен — “Країна без державного патентного відомства і без добрих
законів, які захищають винахідників, подібна до рака, котрий може
рухатися вбік або назад.”)

Останнім часом в Україні спостерігається така ситуація, коли ті чи інші
нові технології, в тому числі й інформаційні, які розроблені
українськими вченими, визнаються іншими державами, стають їх надбанням,
а Україна від цього нічого не отримує. Це пояснюється передусім
відсутністю чіткого розуміння того, що використання правових механізмів
захисту прав інтелектуальної власності не менш важливе, аніж власне
розробка нових технологій, створення якісних товарів, надання потрібних
послуг або вічних творів літератури і мистецтва.

Сфера інтелектуальної власності — це цілий комплекс прав і відносин, з
котрого неможливо відокремити будь-яку частину без шкоди для всіх інших.
Так, наприклад, авторське право пов’язане з правом на товарні знаки,
патентне право дуже часто стикається з авторським правом тощо.

Винахідницька і патентно-ліцензійна робота є невід’ємною частиною
діяльності наукових та інженерно-технічних робітників в усіх сферах
народного господарства, тому що сьогодні суспільство, як ніколи, зазнає
потреби в корисних винаходах: природні ресурси вичерпуються, а одна
третина швидкозроста-ючого на Землі населення страждає від голоду.

Сучасні інженер і вчений повинні володіти не тільки глибокими знаннями у
сфері науки і техніки, але також основами правової охорони
інтелектуальної власності, не віддаючи своє науково-технічне досягнення
іншим через незнання методів його оформлення, охорони і захисту.

(З історії КПІ, т. 1 (1998-1917 рр.). Вид-во КДУ, 1961, з. 22, № 16,
1898 р., серпня 31. З промови першого ректора КПІ В. Л. Кірпічова на
відкритті КПІ.

“Політехнічний інститут є вищий навчальний заклад, призначений для
підготовки інженерів, тобто, як показує сама назва, людей-геніїв,
здатних придумувати і робити нове. З поняттям про діяльність інженера
обов’язково поєднується вимога творчої спроможності і творчої
діяльності, уміння робити щось нове. Якщо хтось пропонує тільки рутинно
копіювати старовину, тому не потрібно закінчувати вищого навчального
закладу: його діяльністю буде робота ремісника, а не інженера”.)

Курс “Патентознавство та авторське право” вже сім років викладається
автором магістрантам Національного технічного університету України
“Київський політехнічний інститут”, для яких на основі багатолітнього
досвіду був написаний навчальний посібник “Основи патентознавства та
авторського права” з періодичним доповненням і переробками. Курс і
навчальний посібник, а згодом підручник “Патентознавство та авторське
право” пройшли апробацію в багатьох вищих навчальних закладах

України і довели ефективність та необхідність викладання дисципліни не
тільки магістрантам, а й усім студентам вищих навчальних закладів під
назвою “Інтелектуальна власність”.

Предмет курсу — правове регулювання відносин, що складаються у зв’язку
зі створенням, охороною та використанням результатів творчої діяльності.

Мета курсу — набуття:

знань системи інтелектуальної і промислової власності в винахідницькій і
патентно-ліцензійній діяльності, методологічних основ створення об’єктів
промислової власності та інженерної психології, захисту патентних прав,
міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності,
авторського права і суміжних прав, а також системи патентної інформації;

уміння використати на практиці нормативно-правові акти при забезпеченні
правової охорони науково-технічних досягнень і творчої продукції,
провести патентно-інформаційні дослідження в певній галузі техніки,
знайти аналоги і оформити заявку на об’єкт промислової власності,
використати патентну інформацію і документацію при проведенні
науково-дослідних (НДР), дослідно-конструкторських (ДКР) та інших
науково-технічних робіт з метою створення конкурентоспроможної
продукції;

навиків практичної роботи з нормативно-правовими актами, патентною
документацією, в оформленні “ноу-хау” і матеріалів заявки на об’єкт
промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак
для товарів і послуг, топографію інтегральної мікросхеми тощо), а також
складання ліцензії та інших договорів на створення, використання і
комерційну реалізацію об’єктів інтелектуальної власності.

Основні теми:

Система інтелектуальної власності в Україні.

Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності.

Методологічні основи створення об’єктів промислової власності.

Патентна інформація та документація.

Патентні дослідження.

Охорона прав на винаходи (корисні моделі).

Оформлення винаходу (корисної моделі).

Охорона прав на промислові зразки.

Охорона прав на фірмові найменування та знаки для товарів і послуг.

Охорона прав на топографію інтегральних мікросхем.

Охорона прав на раціоналізаторські пропозиції і науково-технічну
інформацію.

Авторське право.

Суміжні права.

Ліцензування і передача технологій.

Економічна ефективність використання об’єктів інтелектуальної власності.

Для підкріплення лекційного матеріалу доцільно проводити практичні
заняття відразу після розглянутої теми, а для отримання навичок і
поглиблення матеріалу слід виконувати самостійну домашню роботу, бажано,
пов’язану з темою магістерської роботи.

Практичні заняття (за вибором викладача):

Добір прикладів, що ілюструють п’ять рівнів винаходів.

Вивчення стандарту про проведенню патентних досліджень (ДСТУ 3575-97).

Проведення патентного дослідження.

Вивчення стандарту зі складання патентного формуляра (ДСТУ 3574-97).

Вибір аналогів і прототипу.

Складання формули винаходу.

7-10. Оформлення заявки на пристрій, спосіб, речовину, штам.

Оформлення заявки на промисловий зразок.

Оформлення заявки на топографію інтегральної мікросхеми.

Оформлення заявки на знак для товарів та послуг.

Оформлення “ноу-хау” на пристрій, технологію, програмний продукт,
алгоритм або метод.

Складання ліцензійного договору.

16-19. Оцінка прав на винахід, промисловий зразок, товарний знак,
програму для ЕОМ.

Оформлення раціоналізаторської пропозиції.

Оформлення заявки на державну реєстрацію прав автора на твори науки,
літератури та мистецтва.

Найкращою формою атестації студентів з даного курсу на основі
багаторічного досвіду автора є залік за оформленими заявками на об’єкти
промислової власності — патентного права (винахід, промисловий зразок,
товарний знак, топографія інтегральної мікросхеми) і об’єкти авторського
права (комп’ютерна програма, база даних, технічна документація тощо), за
оформленими документами для реєстрації і реалізації “ноу-хау” і
складеним ліцензійним договором з комерційної реалізації одного з вище
вказаних об’єктів інтелектуальної власності. Бажана активна участь у цій
роботі не тільки викладачів, які читають курс і ведуть практичні
заняття, але і керівника випускної роботи (дипломного проекту,
магістерської атестаційної роботи), що повинно реєструватися в
спеціальній картці.

Замість передмови. У підручнику, в основному, використані інформація,
офіційні видання та нормативні акти за станом на 01.01.2003 р., коли
готувався його основний текст і де з часових і технічних причин
неможливо було оперативно відслідковувати безперервні зміни і
розбіжності в законодавчій діяльності і системі інтелектуальної
власності в Україні. Безумовно при викладанні і вивченні дисципліни під
назвою “Патентоз-навство та авторське право” (або “Інтелектуальна
власність”) необхідно враховувати останню і наступну поточну офіційну
інформацію з юридичних питань у відповідності до Цивільного кодексу
України із змінами і доповненнями (Книга четверта. Право інтелектуальної
власності), інших законодавчіх актів, положень, міжнародних угод тощо.

Розділ 1.

Систеліа охорони інтелектуальної власності

Людський геній є джерелом всіх творів і винаходів. Ці твори є гарантією
життя, гідного людини. Обов’язок держави — забезпечити надійну охорону
всіх видів мистецтва і винаходів.

А. Богш

(напис на куполі будинку штаб-квартири ВОШ у Женеві).

Глава 1. СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. Основні поняття і визначення

Поява терміну “інтелектуальна власність” відноситься до кінця XVIII ст.
Він уперше з’явився у Французькому законодавстві.

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом
права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій,
літературній, художній і промисловій галузях.

14.07.1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної
власності (ВОІВ або по-англійськи WIPO), що з грудня 1976 р. набула
статусу спеціалізованої установи ООН. Однак фактично зародження цієї
організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20.03.1883 р. була
заснована Паризька конвенція з охорони промислової власності.

Конвенція, яка засновує ВОІВ, у ст.2 зазначає, що інтелектуальна
власність містить права, які відносяться до: літературних, художніх і
наукових творів; виконавської діяльності артистів, радіо і телевізійних
передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових
відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування,
фірмових найменувань та комерційних позначень; захисту проти
недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які відносяться до
інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і
художній галузях.

Отже, інтелектуальна власність — це результат творчої діяльності,
об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, міркування,
образи, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних
матеріальних носіях (“інтелект” у перекладі з латинської означає
пізнання, розуміння, розум).

Згідно з Законом України “Про власність” від 7.02. 1991 p., розділ VI
“Право інтелектуальної власності”, ст. 41: “Об’єктами права
інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва,
відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати
науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці”.

Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в ст.420 Цивільного
кодексу України, яка називається “Об’єкти права інтелектуальної
власності”, але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими
результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини. Наприклад, до
інтелектуальної діяльності відносяться результати, які становлять значну
комерційну цінність — секрети виробництва (“ноу-хау” від англ. “know
how” — “знаю як”).

У правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три
самостійні підсистеми об’єктів (рис. 1.1):

авторського права і суміжних прав;

промислової власності;

нетрадиційних. Розглянемо основні визначення.

Авторське право — частина цивільного права, яка визначає правовідносини
(права і обов’язки), що виникають у зв’язку зі

створенням і використанням (виданням, виконанням, показом і т. ін.)
творів літератури, науки і мистецтва (© — знак охорони авторських прав
із вказівкою імені (найменування) особи, що має авторське право, і року
першої публікації твору).

Вираз “авторське право” вживається у двох значеннях. Перше —
вищеназване. В таких відносинах беруть участь автор — творець твору та
юридична або фізична особа — користувач (авторське право в об’єктивному
розумінні). Друге — вираз “авторське право” часто вживається для
позначення прав, належних автору якого-небудь твору. До них відносяться
особисті немайнові і майнові права (авторське право в суб’єктивному
розумінні або суб’єктивне авторське право).

Отже, авторське право дається на такі об’єкти інтелектуальної власності:

Твори науки — письмові твори наукового, технічного, прикладного
характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми); твори в галузі
географії, геології, топографії, архітектури; усні твори (виступи,
лекції і доповіді); переклади; бази даних.

Твори літератури — письмові твори белетристичного характеру; збірки
обробленого фольклору; усні твори.

Твори мистецтва — музичні твори з текстом і без; драматичні,
хореографічні, аудіовізуальні твори, твори образотворчого і прикладного
мистецтва, архітектури, фотографії; сценічні обробки, аранжировки,
обробка і переклади творів.

Автор отримує свідоцтво про державну реєстрацію своїх прав на твір (рис.
1.2).

Суміжні права — права на результати творчої діяльності виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення, пов’язані з використанням
творів літератури і мистецтва, на що авторські права належать іншим
особам (@) — знак наявності суміжних прав із вказівкою імені
(найменування) особи, що має суміжні права, і вказівки року першої
публікації фонограми).

Таким чином, істотною особливістю більшості суміжних прав є їх
похідність і залежність від прав авторів творів. Лише в тих випадках,
коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір або по
кабелю твір, що не охороняється законом, або об’єкт, який не є
результатом творчої діяльності, суміжні права мають самостійний
характер. Охорона об’єктів суміжних прав здійснюється без шкоди охороні
творів авторським правом. Суб’єкти суміжних прав мають самостійний
характер. Суб’єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на
використання своїх об’єктів у будь-якій формі.

Об’єктами суміжних прав є:

а) виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за

допомогою технічних засобів;

б) записи виконання (фонограми, відеограми) та інші запи-

си за допомогою технічних засобів;

в) трансляція в ефір або по кабелю.

Більш вузьким стосовно “інтелектуальної власності” є поняття “промислова
власність” як результат науково-технічної творчості.

Промислова власність — це вид інтелектуальної власності, який охоплює
права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові
найменування та географічні зазначення про походження товарів, а також
припинення недобросовісної конкуренції, передбачені Паризькою конвенцією
з охорони промислової власності. Промислова власність розуміється в
найбільш широкому значенні і поширюється на промисловість, торгівлю,
сільське господарство, добувну промисловість, медицину, на всі продукти
промислового чи природного походження, наприклад: вино, зерно, тютюновий
лист, фрукти, худобу, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно
тощо.

Є окрема група об’єктів, які можна назвати нетрадиційними результатами
інтелектуальної власності: наукові відкриття, топографії (компонування)
інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, селекційні
досягнення у рослинництві (сорти рослин, породи тварин), комерційні
таємниці тощо.

Серед об’єктів промислової власності далі будуть розглянуті:

винаходи (корисні моделі);

промислові зразки;

знаки для товарів і послуг (торговельні марки);

топографії інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

“ноу-хау” тощо.

Наведемо деякі поняття і визначення.

Винахід — це рішення утилітарного завдання (продукт творчої діяльності)
в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільнокорисної
діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам
надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним
органом.

Корисна модель — результат творчої діяльності людини в галузі
технології, яка пов’язана з конструктивним виконанням пристрою.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі
художнього конструювання.

Товарний знак (знак для товарів і послуг, торговельна марка) — це один
із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне
відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої
особи.

Наукове відкриття — встановлення невідомих раніше, але об’єктивно
існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які
вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Право на наукове
відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку,
встановленому законом. На географічні, археологічні і палеонтологічні
відкриття, також на відкриття корисних копалин і в галузі суспільних
наук дипломи не видаються.

Топографія інтегральної мікросхеми (ІМС) — зафіксоване на матеріальному
носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів
інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Раціоналізаторська пропозиція — визнана юридичною особою пропозиція, яка
містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій
сфері діяльності (наприклад, вона передбачає зміну або удосконалення
конструкції виробу, технології виробництва, складу матеріалу).

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт рослин — окрема
група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що
незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умов і надання
правової охорони за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною
комбінацією генотипів.

Селекційним досягненням у тваринництві є створена внаслідок
цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода,
породний тип, лінія, сім’я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки,
що стійко передаються їх нащадкам.

“Ноу-хау” — це конфіденційна інформація наукового, технічного,
виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого
характеру, що практично застосовується у діяльності, яка ще не стала
загальним надбанням.

Фірмове (комерційне) найменування — це позначення, що відноситься до
розрізняльних знаків і включає в себе назву, терміни або найменування,
що служать для того, щоб розпізнати фірму та її ділову діяльність і
відрізнити її від інших виробників.

У той час, як товарні знаки (або торговельні марки) відрізняють товари і
послуги одного виробника від іншого, найменування фірми ідентифікує все
підприємство безвідносно до товарів або послуг, що реалізовуються нею на
ринку, і є символом репутації і реноме відповідної фірми. Таким чином,
фірмове найменування є її цінним активом, а також джерелом корисної
інформації для споживачів. Тобто, охорона найменувань відповідає
інтересам як виробників, так і споживачів, у рівній мірі зацікавлених у
тому, щоб були передбачені правові інструменти, що запобігають
використанню фірмового найменування способами, що призводять до помилки
або до сплужування. Фірмові найменування є об’єктом охорони
законодавства більшості країн, однак правові режими, що регулють їх
використання, змінюються в широких межах від країни до країни. Як
правило, вони визначаються комбінацією положень цивільного, торгового
законодавства, а також законів, що регулюють діяльність компаній,
використання товарних знаків і/або законів в області несумлінної
конкуренції і/або спеціальних законів з фірмових найменувань. У багатьох
країнах передбачена система реєстрації фірмових найменувань, хоча між
ними є значні відмінності за територіальним обхватом (місцеве і/або
національне), а також з точки зору правових наслідків реєстрації.

Назва місця походження товару (географічне зазначення) — назва
географічного місця (країни, регіону, місцевості), що служить для
позначення товару, який походить з вказаного географічного місця, і
особливі властивості якого пов’язані з природними і людськими факторами,
притаманними даному місцю. В Україні правова охорона надається на
підставі реєстрації згідно із Законом України “Про охорону прав на
зазначення походження товарів”. “Champagne”, “Cognac”, “Chianti”,
“Pilsen”, “Havana”, “Tequila” — ось деякі добре відомі приклади назв, що
асоціюються у всьому світі з виробами певного характеру і якості. Однією
загальною відмітною ознакою всіх цих назв є їх функція позначення
існуючих місцевостей, міст, районів або країн. Однак коли сьогодні ми
чуємо “Champagne”, ми швидше думаємо про ігристе вино, ніж про район
Франції, “Cognac” ми асоціюємо з алкогольним напоєм, витриманим у
дубових бочках, а не з маленьким французьким містом, “Chianti” примушує
нас думати про червоне італійське вино, а не про район на півдні
Флоренції, “Pilsen” нагадує нам про пиво, але не про місто в Чеській
Республіці і “Tequila” про спиртний напій, перегнаний з кактуса, а не
про місто в штаті Джаліско, Мексіка. Ці приклади показують, що
географічні вказівки можуть набувати високої репутації і тому бути
цінними комерційними активами. Саме з цієї причини вони часто зазнають
незаконного привласнення, контрафакції або фальсифікації, і їх охорона
національна, а також міжнародна надзвичайно бажана.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії господарюючих суб’єктів, які
суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відповідно до міжнародних правових норм, зокрема Паризької конвенції з
охорони промислової власності, актами недобросовісної конкуренції
вважаються всі дії, що можуть будь-яким чином викликати сплутування
стосовно підприємства, продукції або промислової чи торговельної
діяльності конкурента; неправдиві твердження при здійсненні комерційної
діяльності, що дискредитують підприємство, продукцію або промислову чи
торговельну діяльність конкурента; інформація, використання якої при
здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману стосовно
характеру, способу виготовлення, якості та кількості товарів.

Відповідно до Закону України “Про захист від недобросовісної
конкуренції” недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:

неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,
упаковки, в тому числі фірмових найменувань, знаків для товарів і
послуг;

неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання
зовнішнього вигляду виробу;

дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);

купівля-продаж товарів, виконання робіт;

надання послуг із примусовим асортиментом;

схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з
конкурентом;

досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

розголошення комерційної таємниці;

схилення до розголошення комерційної таємниці;

• неправомірне використання комерційної таємниці тощо. У системі охорони
інтелектуальної власності з’явилися такі

поняття, як гудвіл і франчайзинг.

Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення
прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій,
включаючи використання кращого управлінського хисту, що мають домінуючу
позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій.

Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця
між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю
як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання
кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів
(робіт, послуг), нових технологій тощо.

Франчайзинг — це особливе право спеціальних привілегій, пільга (у
широкому розумінні слова). За договором франчайзингу одна сторона
(правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за
винагороду на строк або без визначення строку право використання в
підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, які
належать право-власнику, в тому числі на фірмове найменування і/або
комерційне позначення правовласника, на комерційну інформацію, що
охороняється, а також інші передбачені договором об’єкти виключних прав
— знак для товарів і послуг тощо.

Заявляються і одержують правову охорону в Україні (з видаванням
охоронного документа) у формі патентів — винаходи (корисні моделі) і
промислові зразки (рис. 1.3, 1.4), у формі свідоцтва — на знаки для
товарів і послуг (рис. 1.5), на твори науки, літератури і мистецтва
(рис. 1.2), у формі посвідчення або свідоцтва — на раціоналізаторські
пропозиції.

У колишньому СРСР і державах РЕВ на винаходи видавалися авторські
свідоцтва (рис. 1.6, 1.7), а в правонаступника СРСР — Росії теж
видаються патенти (рис. 1.8).

Патент — це юридично-технічний документ, що видається компетентним
державним органом і яким держава засвідчує виключне право власника на
створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель,
промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки
закріплює за власником патенту визначені законом права. Водночас це
технічний документ, оскільки він дає технічний опис об’єкта.

Патент засвідчує від імені держави:

що заявлена пропозиція є охороноспроможним об’єктом;

встановлення права авторства на об’єкт;

визнання права власності на об’єкт;

визнання пріоритету на об’єкт.

Патенти, видані на один об’єкт у різних країнах, є незалежними. Патент
завжди має територіальний характер, тобто видається і діє відповідно до
вимог національного (регіонального) законодавтства. Патент надає його
власнику виключне право на використання об’єкта на власний розсуд.

Рис. 2.4. Зразок патенту України на промисловий зразок

Ямс. 2.5. Зразок свідоцтва України на знак для товарів і послуг

4«,

В Україні права, що засвідчуються патентом, діють від дати публікації
відомостей про його видачу і не зачіпають будь-які інші особисті майнові
чи немайнові права винахідника (автора).

Термін дії патенту:

на винахід — 20 років з дати подання заявки (патент без проведення
експертизи по суті називається деклараційним* і діє 6 років);

на корисну модель — 10 років з дати подання заявки;

на промисловий зразок — 10 років з дати подання заявки;

на сорти рослин — 20 років з дати подання заявки (для винограду і
плодових культур — ЗО років) і може бути продовжений, але не більше ніж
на 10 років.

(У США Томас Джефферсон, один із президентів країни, керував розробкою
державного Патентного акта (1789 р.), а 31.07.1790 р. був виданий перший
патент на винахід Самюєлю Хопкінсу на “Засіб отримання поташу з золи
рослин” (поташ, або вуглекислий калій, — миючий засіб, що є основним
ком-понетом мила).

Право на об’єкти промислової власності охороняється державою.

(Над дверима управління департаменту торгівлі в Вашингтоні, федерального
штату Колумбія, накреслені слова Авраама Лінкольна, президента США і
володаря патенту: “Патентна система підливає масла зацікавленості в
вогонь таланту”, тобто винахідникам гарантується право на отримання
винагороди за їх творіння).

* За заявками на винаходи, які подані в Укрпатент після 01.01.2004 р.,
деклараційні патенти но видаються.

Це право охороняється в Україні і державах, які підписали тимчасову
угоду про створення Міжнародної організації з охорони промислової
власності. Таке саме право мають іноземні фізичні і юридичні особи.

1.2. Роль інтелектуального капіталу в соціально-економічному розвитку
України

Без перебільшення можна констатувати той факт, що добробут суспільства і
велич країни значною мірою залежать від ефективності і рівня творчої
діяльності людей, яка є найпотужнішою рушійною силою розвитку
цивілізації.

Останнім часом інтелектуальна власність набуває дедалі більшого значення
для культурного і науково-технічного розвитку будь-якої країни.

У країнах з високорозвинутою ринковою економікою першочергову увагу
приділяють трьом основним напрямкам інтелектуальної діяльності —-
освіті, науці і культурі. Країна, де занепадає хоча б один із напрямків
інтелектуальної діяльності, переходить до групи “слаборозвинутих” і
навпаки, країна, де глибоко усівдомлюють значення і роль цих трьох
чинників і приділяють їм належну увагу, стає державою із
високорозвинутою економікою. Прикладом можуть бути Південна Корея,
Тайвань та інші країни Східної і Південної Азії, які, не маючи ні своєї
сировини, ні власних енергоносіїв, спрямували всі свої зусилля і кошти
саме на розвиток освіти, науки і культури, що сприяло швидкому розвитку
економіки, створенню і раціональному використанню досягнень науки і
техніки, підйому мистецтва і виробництва, матеріально-технічного
забезпечення побуту людей і розвитку виробничої інфраструктури.

Країни з високим рівнем виробництва і добробуту людей (США, Канада,
Японія, Швеція, Великобританія, Франція, Німеччина та інші країни
Західної Європи) приділяють багато уваги формуванню інтелектуальної
еліти.

Провідна країна світу — США, створивши могутній потенціал, протягом XX
століття зберігає лідерство в галузі науки, техніки і виробництва
завдяки виділенню великих коштів на потреби освіти (6,5-7 % сум валового
національного продукту). Зокрема відомо, що за весь час існування
Нобелівських премій, більше половини з них у галузі науки і техніки
отримали американські вчені. За період з початку XIX століття й донині в
США було видано більше 5 млн патентів, приблизно стільки, скільки у
Великобританії, Франції і Німеччині разом узятих.

Патентні служби США в середньому видають більше 80 тис. патентів на рік.

Творча діяльність людини і суспільства (духовна, науково-технічна,
соціально-економічна), яка пов’язана зі створенням і повсякденним
використанням найрізноманітніших об’єктів інтелектуальної власності,
привела до виникнення нового поняття — інтелектуальний капітал.

Сучасний ринок стимулює розвиток творчої інтелектуальної праці,
впровадження у суспільне виробництво новітніх технологій, винаходів,
корисних моделей, програмних продуктів тощо. Сьогодні, наприклад,
світова промислова економіка поступається місцем інтелектуальній
економіці, де найбільш міцною рухомою силою стає сила ідей. Світовий
досвід показує, що в економіці, яка найбільш спирається на ідеї, а менше
— на фізичний капітал, різко зростає вірогідність реалізації успішних
проривів. Так, наприклад, у США частка капіталовкладень в інформаційні
технології зросла в три рази порівняно з 1960 роком.

Сьогодні інтенсивно розвиваються наукомісткі галузі, такі як
біотехнологія, генна інженерія, комп’ютерне програмування тощо.

Об’єкти інтелектуальної власності як товар дають значний прибуток, тому
в динамічному ринковому середовищі стосовно результатів інтелектуальної
праці використовують терміни “інтелектуальна власність”,
“інтелектуальний потенціал”, “інтелектуальний капітал”, “комерціалізіція
інтелектуальної власності” тощо.

Інтелектуальний капітал — це ресурс, який характеризує знання,
інтелектуальний потенціал організації та один із критеріїв визначення
конкурентоспроможності організації. Він є сумою трьох складових:

Людський капітал — сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а
також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати
вимогам і завданням компанії.

Структурний капітал — програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази
даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі
організаційні механізми, які забезпечують продуктивність та
функціонування компанії.

3. Споживчий капітал — майбутні споживачі продукції компанії та її
спроможність задовольнити їх запити.

Інтелектуальний капітал має надзвичайно складну сутність та
багатовекторність прояву, що визначається механізмом його функціонування
(рис. 1.9.) і потребує різних методів його вартісної оцінки.

Світовий досвід свідчить: прогресу досягають там, де цінують
інтелектуальну власність і вміло використовують її як інтелектуальний
капітал.

Україна має досить потужний інтелектуальний потенціал (багато досягнень
світового рівня), але ці досягнення поки що раціонально не спрямовані на
підвищення добробуту свого народу.

1.3. Структура державного управління системою інтелектуальної власності

До незалежності України, яка була у складі Радянського Союзу до 1991 р.,
для державного управління системою інтелектуальної власності в 1955 р.
(вперше в 1920 р.) був створений Державний комітет у справах винаходів і
відкриттів (Держко-мітет) при Раді Міністрів СРСР. Ще в 1941 р. для
проведення експертизи новизни винаходів було створено Бюро експертизи і
реєстрації винаходів Держплану при Раднаркомі СРСР. У затверджених у
1959 р. “Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські
пропозиції” та “Інструкції щодо винагороди за відкриття, винаходи і
раціоналізаторські пропозиції” з наступними змінами і доповненнями
вперше були дані визначення винаходу і раціоналізаторської пропозиції,
регламентації порядку подавання і розглядання заявок на відкриття. Цим
Положенням введені нові заохочування і пільги, а указами Президій
Верховних Рад союзних республік встановлені почесні звання “Заслужений
винахідник” і “Заслужений раціоналізатор” з нагородними знаками.

При Держкомітеті були створені Всесоюзний науково-дослідний інститут
державної патентної експертизи (ВНДІДПЕ), котрий приймав і розглядав
заявки на винаходи, організовував їх експертизу, Центральний
науково-дослідний інститут патентної

інформації і техніко-економічних досліджень (ЦНДІПІ) — підприємство
“Патент”, Обчислювальний центр Держкомітету, Всесоюзна патентно-технічна
бібліотека (ВПТБ) з патентним фондом, Всесоюзний центр патентних послуг
(ВЦПП).

Підготовка патентознавців та спеціалістів для органів з винахідництва і
раціоналізації, а також керівних працівників і спеціалістів народного
господарства у сфері винахідництва і патентної роботи в основному
здійснювалася двома навчальними закладами при Держкомітеті: Центральним
інститутом підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів
народного господарства в ділянці патентної роботи (ЦІПК), Вищими
державними курсами підвищення кваліфікації керівних, інженерно-технічних
і наукових працівників з питань патентознав-ства та винахідництва
(ВДКПІ).

На підприємемтвах і організаціях були створені відділи винахідництва і
раціоналізації (ВВіР) і патентні відділи.

В 1958 р. була створена Всесоюзна спілка винахідників і раціоналізаторів
(ВСВР) на громадських засадах, як юридична особа з затвердженим
статутом, з багатьма філіями республіканського, регіонального і
обласного рівнів на всій території СРСР чисельністю більше 7 млн членів.

Після здобуття незалежності Україна отримала лише окремі фрагменти
системи охорони інтелектуальної власності колишнього СРСР, що вимагало
докоріннної перебудови системи з врахуванням принципів ринкової
економіки та стратегії входження країни до світового економічного,
політичного і соціально-культурного простору.

Перший етап становлення системи охорони інтелектуальної власності в
Ураїні (1991-1994 рр.) став періодом закладання найнеобхідніших
законодавчих основ та створення базових організаційних структур.

Другий етап становлення (1995-1999 рр.) був обумовлений запровадженням
курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ у країні (жовтень
1994 р.) і прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов’язань.
Останні безпесеред-ньо включали заходи із впровадження міжнародних
стандартів охорони інтелектуальної власності, — укладанням Угоди про
партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995 р. пе

реговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій
організації торгівлі.

Третій етап становлення (розпочався у 2000 р.) у зв’язку із завершенням
кризового періоду економіки України та проголошеними в посланні
Президента України до Верховної Ради і Законі України “Про пріоритетні
напрями розвитку науки і техніки” на період до 2006 р. охоплював:

фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих,
суспільних і гуманітарних наук;

проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та
формування громадянського суспільства;

збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток;

новітні біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших
захворювань;

нові комп’ютерні засоби та інформатизація суспільства;

новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці,
промисловості та аграрнопромисловому комплексі;

нові речовини і матеріали.

У процесі становлення і розвитку системи охорони інтелектуальної
власності в Україні відбувався прогресуючий процес її внутрішньої
диверсифікації та якісного вдосконалення — відповідно до швидких змін в
об’єктах регулювання авторського права та промислової власності.

Система охорони інтелектуальної власності в Україні (за станом 2002 р.)
регулювала завдяки 37 законам і 100 підзаконним актом:

16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та
мистецтва;

3 види суміжних прав;

9 видів промислової власності;

захист від недобросовісної конкуренції.

Протягом останніх років в Україні сформулювалася досить розгалужена
організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано
забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності (рис.
1.10).

Держдепартамент інтелектуальної власності (ДДІВ) створений у квітні 2000
р. (вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035, WEB-сторінка http: //
www/spou/kiev/ua) в складі Міністерст-

ва освіти і науки України (рис. 1.11, 1.12). Його основними завданнями є
такі: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері
інтелектуальної власності; прогнозування та визначення перспектив і
напрямків розвитку в сфері інтелектуальної власності; розроблення
нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони
інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на
об’єкти інтелектуальної власності.

Важливу роль у структурі органів регулювання охорони інтелектуальної
власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності
в цій сфері:

Український інститут промислової власності (Укрпатент, вул. Глазунова,
1, м. Київ, 01601, тел/факс 494-05-68, E-mail: [email protected] org) —
державне підприємство, основа інфраструктури охорони промислової
власності в Україні. Він здійснює такі функції:

приймання заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової
власності;

проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання
правової охорони;

забезпечення державної реєстрації об’єктів промислової власності, змін
їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей;

здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності
на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та
договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання;
інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони
промислової власності;

забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією на об’єкти
промислової власності;

формування фондів національної патентної документації в органах
державної системи науково-технічної інформації України та ін.

Українське агентство з авторських та суміжних прав (вул. Б.
Хмельницького, 34, м. Київ, 01300, тел. 244-22-38, E-mail: [email protected]
kiev. ua: — державне підприємство, основна ланка охорони авторських
прав. Воно виконує такі функції:

забезпечення охорони авторських та суміжних прав право-власників України
та інших країн і їх правонаступників на території України та за її
межами;

державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури і мистецтва;

забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти
авторських і суміжних прав;

управління майновими правами авторів або їх правонаступників на
колективній основі;

надання допомоги авторам та іншим правовласникам авторських і суміжних
прав в управлінні їх майновими правами та ін.

Інститут інтелектуальної власності і права (вул. Глазунова, 1, м. Київ,
01601, тел/факс 494-05-13, 494-05-14 E-mail: [email protected] com. ua) — ЗАТ,
перший спеціалізований навчальний заклад, створений на початку листопада
1999 р. Він надає можливість отримати другу вищу освіту за спеціальністю
“Інтелектуальна власність” та підвищити кваліфікацію інженерів з
винахідницької і раціоналізаторської роботи, кандидатів у патентні
повірені, юристів, економістів, викладачів.

Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг (філія
Укрпатенту, бул. Лесі Українки, 26, 01133, м. Київ, тел. 295-33-44,
E-mail: n. [email protected] spou. kiev. ua) — створений у 2001 p. з метою
сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам
інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери
промислової власності. В центрі на комерційній основі за плату згідно з
тарифами виконуються роботи за замовленнями, надаються консультації та
інші види послуг, включаючи:

складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової
охорони об’єкта промислової власності в Україні та за її межами;

даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками;

надається допомога в дотриманні інтересів правовласників при складанні
договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності,
ліцензійних договорів на їх використання тощо.

З квітня 2001 р. у склад Центру (з тією самою адресою) увійшов Фонд
патентної документації громадського користування (тел. 295-82-77), який
постійно поповнюється і налічує понад 14 млн. примірників документів із
54 країн світу, а також колекцію повних описів до патентів на CD-ROM та
DVD-ROM.

1.4. Законотворча діяльність у системі інтелектуальної власності

Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об’єкти
інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

Загальне законодавство:

Конституція України;

Цивільний кодекс України;

Цивільний процесуальний кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Кримінально-процесуальний кодекс України;

Арбітражний процесуальний кодекс України;

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Соціальне
законодавство у сфері охорони інтелектуальної

власності:

Закон України “Про охорону прав на винаходи”;

Закон України “Про корисні моделі, промислові зразки”;

Закон України “Про знаки для товарів та послуг”;

Закон України “Про топографії інтегральних мікросхем”;

Закон України “Про сорти рослин”;

Закон України “Про охорону авторського права і суміжних прав”;

Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” тощо.

Митне законодавство:

Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з цих питань. Крім
того, діють різні підзаконні акти. Особливою сферою турботи ДДІВ є
удосконалення національного законодавства України, що регулює відносини
у сфері інтелектуальної власності.

У структурі законодавчої гілки влади — Верховної Ради України, у складі
Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань
інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.

Серед нормативно-правових актів з охорони інтелектуальної власності є:

постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та укази
Президента України;

• підзаконні акти: правила, інструкції, положення, тощо. Усі нормативні
акти (закони України і підзаконні акти) можна поділити на три основних
блоки:

Закони, які декларують, охороняють і регламентують права на
інтелектуальну власність.

Закони, які захищають права на інтелектуальну власність.

Закони, які стимулюють отримання прав на інтелектуальну власність.

Найбільший розвиток і вдосконалення чинного законодавства має місце для
декларуючого блоку законів, де залишилось розробити нормативні акти на
охорону:

порід тварин;

фірмових найменувань;

комерційних таємниць;

“ноу-хау” тощо.

Потребують подальшої розробки і вдосконалення закони захисного блоку,
тобто реальні і діючі організаційні механізми захисту прав на
інтелектуальну власність (патентні суди та ін.). Особливо це стосується
винаходів, про застосування (впровадження) яких на різних підприємствах
і установах повинні знати державні органи і заявник.

Тут доречно ще раз навести слова А. Богша, які записані на куполі
будівлі штаб-квартири ВОІВ (WIPO) в Женеві: “Обов’язок держави —
забезпечити надійну охорону усіх видів мистецтва та винаходів”.

У цьому напрямку Верховною Радою України прийняті Кримінальний кодекс
України, Закони України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти
інтелектуальної власності” та “Про внесення змін до Закону “Про
авторське право та суміжні права”, а також прийняті відповідні постанови
виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.

Доцільно відновити акти застосування (впровадження) подібно формі 4НТ,
за якою підприємства звітують у централізованому порядку перед
державними (виконавчими) органами з обов’язковим дозволом заявника
(авторів) винаходу і попереднім ознайомленням його до початку
застосування.

Інформацію про застосування винаходів та інших об’єктів промислової
власності доцільно надавати в офіційних бюлетенях — розділ у бюлетенях
“Промислова власність” або в спеціальних бюлетенях “Впроваджені
винаходи, корисні моделі, промислові зразки”.

Щодо стимулюючого блоку законів, то така робота розпочалася. ДДІВ, і
зокрема, Укрпатент на його філії зосередили увагу на питаннях
економічного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності (крім
видачі охоронних документів, розповсюдження патентної інформації,
удосконалення патентного права і надання платних послуг і консультацій
при оформленні документів на об’єкти промислової власності) із
залученням громадських організацій винахідників і раціоналізаторів.

Тут доречно нагадати напис над дверима будівлі департаменту торгівлі
СІНА у Вашингтоні (слова президента Авраама Лінкольна, який мав патент
на винахід): “Патентна система підливає олію зацікавленості у вогонь
таланту”.

Відсутність у патентному законодавстві України блоку законів або
розділів в інших законах про державне стимулювання винахідництва і
раціоналізації стримує підвищення винахідницької активності, особливо
серед молоді, при створенні нової техніки і новітніх технологій, що
негативно відображається на вітчизняному виробництві товарів
промисловості, сільському господарстві та інших сферах народного
господарства.

Стимулювання та державна підтримка створення та використання об’єктів
інтелектуальної власності, комерціалізація результатів інтелектуальної
власності та створення цивілізованого ринку інтелектуальної власності
визначені в Програмі розвитку системи охорони інтелектуальної власності
в Україні на 2001-2004 рр., де сформульовані основні напрямки, зокрема:

законодавче регулювання питань щодо розподілу майнових прав, включаючи
права на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів
державного бюджету та коштів інших загальнодержавних центролізованих
фондів, службових винаходів;

запровадження заходів щодо морального та матеріального стимулювання
винахідників та раціоналізаторів;

матеріальне заохочення переможців виставок і конкурсів “Кращий винахід
року”,”Кращий винахідник року” тощо;

нормативне забезпечення оцінки вартості нематеріальних активів та
оціночної діяльності;

запровадження обов’язкової оцінки вартості прав інтелектуальної
власності при приватизації підприємств та розробка відповідних методик
оцінки;

розробка механізму пільгового оподаткування та кредитування підприємств,
які створюють та використовують об’єкти інтелектуальної власності;

забезпечення розвитку нових форм використання об’єктів інтелектуальної
власності (зокрема передача у заставу прав на об’єкти інтелектуальної
власності);

створення “біржі об’єктів інтелектуальної власності”;

стимулювання експортної діяльності власників прав на об’єкти
інтелектуальної власності.

Поки що немає закону про оцінку об’єктів прав інтелектуальної власності,
хоча роботи в цьому напрямку вже почалися, і проект цього закону
попередньо розглядався в комісії Верховної Ради України.

Верховною Радою України прийнято в першому читанні Закон “Про охорону
прав на географічні зазначення походження товарів”.

Передбачаються закони на комерційні таємниці (торговельні таємниці,
“ноу-хау”), фірмові найменування тощо.

При розробці стимулюючого блоку законів доцільно передбачити такі
питання:

• наявність пільгового оподаткування підприємств, які впроваджують
(застосовують) нові винаходи вітчизняних заявників;

державне стимулювання підприємств, організацій і вітчизняних
винахідників;

розширення пільг (що вже було раніше) заслуженим винахідникам України в
наданні щорічних безкоштовних путівок на оздоровлення, на проїзд у
міжміському транспорті, позачергове придбання квартир і диференційованих
надбавок до заробітної плати та пенсії;

відновлення матеріального стимулювання винахідників за винаходи,
зроблені у зв’язку з виконанням службового завдання, у вигляді
заохочувальної винагороди, як це було раніше, розмір якої повинен бути,
наприклад, не менше місячного прожиткового мінімуму, або не менше 20
неоподаткованих мінімумів.

Одним із джерел фінансування (стаття в бюджеті) можуть бути кошти від
надходження зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти
інтелектуальної власності.

Для цього доцільно в тексті загальної частини “Положення про порядок
сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти
інтелектуальної власності”, затвердженого Постановою Кабміну від
22.05.2001 р., № 543, і з урахуванням Постанови Кабміну від 16.06.2003
р., № 901 “Про внесення зміни до Положення…” передбачити використання
коштів не тільки для забезпечення розвитку та функціонування державної
системи правової охорони, а й економічного стимулювання інноваційної
діяльності, перш за все в галузі промислової власності (винаходи,
корисні моделі, промислові зразки).

Глава 2. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

Конвенція про заснування ВОІВ (англійською — WIPO) була прийнята на
Стокгольмській конференції 14.07.1967 р. і набрала чинності 26.04.1970
р. У грудні 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи
Організації Об’єднаних Націй (ООН). Вона координує діяльність союзів з
охорони промислової власності держав-членів Паризької конвенції,
Мадридської конвенції й інших. Членами ВОІВ є 161 держава, у тому числі
Росія, Білорусія, Україна (за станом на 01.11.1999 р.)

Можна вважати, що ВОІВ веде своє походження з 1883 року, коли була
прийнята Паризька конвенція, або з 1886 року, коли була прийнята
Бернська конвенція. Обидві ці конвенції передбачали створення
міжнародних секретаріатів і працювали під контролем федерального уряду
Швейцарії. Усього декілька співробітників, які виконували
адміністративну роботу за обома конвенціями, розтошовувалися в місті
Берні (Швейцарія).

Спочатку в адміністрації двох конвенцій існувало два секретаріати (один
з промислової власності і один з авторського права). У 1893 році обидва
секретаріати були об’єднані. Організація, яка тепер відома як ВОІВ, мала
свого часу різні назви. Перш ніж дістати назву ВОІВ, вона називалася
БІРПІ, що є скороченням від повної французької назви організації
Об’єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. В 1960
році БІРПІ переїхало з Берліна в Женеву.

На дипломатичній Конференції в Стокгольмі в 1967 році, коли була
встановлена ВОІВ, були переглянуті адміністративні і заключні положення
багатосторонніх договорів, що існували на той час, адміністративні
функції яких виконувало БІРПІ. Ці положення повинні були переглянуті,
оскільки країни-члени організації прагнули, щоб ВОІВ, яка, зрозуміло,
була організацією, що об’єднує уряди, стала незалежною від швейцарського
уряду і придбала той же статус, який мали інші міжурядові організації,
для того, щоб стати спеціалізованою установою системи міжнародних
організацій ООН.

Серед спеціалізованих установ ООН найбільш відомі — Міжнародна
організація праці (МОП), Організація Об’єднаних На цій з питань освіти,
науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ),
Продовольча і сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАО).
їх часто нази вають спеціалізованими установами ООН, оскільки кожна з
них володіє специфічними знаннями і досвідом, застосовуючи цей досвід
роботи в конкретній діяльності, що становить вели ку цінність для
міжнародного співтовариства. Так, наприклад, МОП спеціалізується з
питань ринку праці, ЮНЕСКО — у сфері утворення, науки і культур, ВОЗ у
сфері охорони здоров’я, ФАО — з питань освіти, виробництва продуктів
харчування і сільського господарства, а ВОІВ — з питань інтелектуальної
власності.

До Другої світової війни більшості міжнародних організацій, які нині
називаються спеціалізованими установами, не існувало. Вони були створені
з конкретною метою для розв’язання конкретних завдань у певній сфері
діяльності на міжнародному рівні. Однак деякі міжнародні організації,
такі як МОП, Міжнародний поштовий союз, Міжнародний союз радіозв’язку,
які вже існували, перетворилися в серйозні міжурядові організації у
відповідних сферах діяльності задовго до утворення ООН. Після створення
ООН ці організації стали спеціалізованими установами цих організацій.

Подібним чином, задовго до утворення ООН, БІРПІ була міжнародною
організацією, що регулювала питання у сфері інтелектуальної власності.
ВОІВ як правонаступник БІРПІ перетворилася в спеціалізовану установу ООН
після підписання угоди з цього питання між ООН і ВОІВ, яке набрало
чинності 17 грудня 1974 року. Міжурядова організація може стати
спеціалізованою організацією ООН тільки внаслідок підписання такої
угоди.

Спеціалізована установа, хоч і належить до великої сім’ї ООН, зберігає
свою незалежність. Кожна спеціалізована установа має своїх членів. Всі
країни-члени ООН мають право стати членами всіх спеціалізованих установ,
але фактично членами спеціалізованих установ стають не всі країни-члени
ООН. Кожна держава ухвалює власне рішення з приводу того, чи хоче вона
або не хоче стати членом кожної спеціалізованої установи ООН. Так,
наприклад, хоч Швейцарія не є членом ООН, вона є членом ВОІВ. Кожна
спеціалізована установа має власний статут, свої керівні органи, свого
обраного керівника, свій прибуток, свій бюджет, своїх співробітників,
свої програми і види діяльності. Існують механізми координації
діяльності між спеціалізованими установами і ООН. Проте кожна установа
залишається господарем своєї долі і несе відповідальність у
відповідності зі своїм статутом перед керівними органами, які
складаються, зрозуміло, з країн-членів даної організації.

Угода між ООН і ВОІВ визнає, що ВОІВ, в рамках компетенції ООН і її
органів, проводить свою діяльність відповідно до основоположних
документів, договорів і угод, адміністративні функції яких вона виконує,
з метою сприяння розвитку творчої інтелектуальної діяльності і
полегшення передачі технологій, що відносяться до промислової власності
в країнах, що розвиваються, з метою прискорення економічного,
соціального і культурного розвитку.

Статутом ВОІВ, його основоположним документом є Конвенція, підписана в
Стокгольмі в 1967 році. Опис структури ВОІВ включає в найзагальнішому
вигляді відповіді на такі питання: яка мета міжурядової організації?
Адміністративні функції яких союзів виконує ВОІВ? Які держави входять у
ВОІВ? Які завдання ВОІВ? Як здійснюється керівництво і управління
організації? У чому значення існування міжурядової організації
інтелектуальної власності? Права інтелектуальної власності обмежені
територіально. Вони існують і можуть здійснюватися тільки в межах
юрисдикції однієї країни або декількох країн, відповідно до законів яких
вони були надані. Але плоди творчої діяльності, включаючи винахідницькі
ідеї, з легкістю перетинають державні кордони, а враховуючи
взаємозалежність держав, цей процес повинен заохочуватися. Більше того,
враховуючи всезростаючу схожість підходів і процедур у сфері
інтелектуальної власності в різних країнах, було б абсолютно розумним
здійснювати спрощення практичних процедур за допомогою міжнародної
стандартизації і взаємного визнання прав і обов’язків між державами.
Саме тому уряди, використовуючи переговорний процес, прийняли
багатосторонні договори про різні сфери інтелектуальної власності,
кожний з яких засновує союз країн, який приходить до угоди надавати
громадянам інших країн союзу ту ж саму охорону, яку вони надають своїм
громадянам, а також застосовувати певні загальні правила, стандарти і
практичні норми.

Союзи, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, засновані на
договорах. Союз складається з усіх держав, які приєдналися до даного
конкретного договору. Назва договору в більшо-

Кузнєцов Ю. М. Патептознавство та авторське право

сті випадків використовує географічну назву того місця, де уперше був
прийнятий текст договору (наприклад, Паризький союз, Бернський союз і
так далі). В рамках ВОІВ функціонують

три групи договорів і угод: програмні, класифікаційні і регіст-раційні.

Перша група договорів створює міжнародну систему охорони, тобто це
договори, які є джерелом юридичної охорони, узгодженої між країнами на
міжнародному рівні. Наприклад, три договори на промислову власність
відносяться до цієї категорії. Це Паризька конвенція. Мадридська угода
про відповідальність за помилкові або спотворені вказівки місць
походження товарів і Лісабонська угода про охорону найменувань місць
походження товарів та їх міжнародної реєстрації.

До другої групи відносяться договори, метою яких є забезпечення
міжнародної охорони. Сюди можна віднести шість договорів на промислову
власність. Це Договір про патентну кооперацію (РСТ), який забезпечує
подачу міжнародних заявок на патенти, Мадридська угода, що стосується
міжнародної реєстрації товарних знаків, Лісабонська угода, яка вже була
згадана вище, оскільки вона відноситься як до першої, так і до другої
категорії, Будапештський договір з міжнародного депонування штамів
мікроорганізмів для цілей патентної процедури і Гаазька угода, що
стосується міжнародного депонування промислових зразків.

Третя група включає договори, що створюють класифікаційні системи, а
також процедури для їх удосконалення і постійного оновлення. До цієї
категорії відносяться чотири договори, і всі вони мають справу з
промисловою власністю. Це угода про міжнародну патентну класифікацію
(МПК), Ніцтеанська угода, що стосується міжнародної класифікації товарів
і послуг для цілей реєстрації знаків, Венська угода з міжнародної
класифікації образотворчих елементів товарних знаків і Локарнська угода
з міжнародної класифікації промислових зразків.

Робота з періодичного перегляду цих договорів і створення нових вимагає
постійної міжнародної співпраці і організації переговорного процесу,
який забезпечується спеціальним секретаріатом. ВОІВ надає свою структуру
і служби для проведення цієї роботи.

Розділ ]. Система охорони інтелектуальної власності

Діяльність ВОІВ в основному ведеться за трьома напрямами: реєстраційна
діяльність, забезпечення міжурядової співпраці з адміністративних питань
інтелектуальної власності і програмна діяльність. Вся ця діяльність
направлена на досягнення основних завдань ВОІВ, а саме — сприяти
підтримці і зростанню поваги до інтелектуальної власності у всьому світі
для того, щоб створити сприятливі умови для промислового і культурного
розвитку шляхом стимулювання творчої діяльності і полегшення передачі
технологій при поширенні літературних і художніх творів.

Реєстраційна діяльність ВОІВ включає в себе прямі послуги заявникам і
власникам прав на промислову власність. Цей вид діяльності передбачає
отримання і обробку міжнародних заявок відповідно до Договору про
патентну кооперацію (РСТ), має міжнародні реєстрації знаків або надання
для реєстрації промислових зразків. Звичайно ця діяльність фінансується
за рахунок мита, що виплачується заявниками і складає біля трьох

чвертей бюджету ВОІВ.

Діяльність з міжурядової співпраці з адміністративних питань
інтелектуальної власності в основному зосереджена на: керівництві
роботою фондів патентних документів, що використовуються для проведення
пошуку і складання посилань, а також розробки методів полегшення доступу
до інформації цих фондів; роботі з оновлення міжнародних класифікаційних
систем; складанні статистичних даних, що все більш ускладнюються;
складанні регіональних оглядів за станом правових норм у сфері
промислової власності і авторського права.

ВОІВ постійно оновлює свої повний і загальнодоступний фонд законодавчих
актів щодо промислової власності і авторського права, уривки з якого
публікуються в щомісячному Бюлетені ВОІВ і на компакт-диску під назвою
“ІРЬЕХ”.

Основну роботу ВОІВ складає так звана програмна діяльність, яка включає
забезпечення більш широкого визнання існуючих договорів, оновлення в
міру необхідності цих договорів шляхом їх перегляду, включаючи нові
договори, а також організацію співпраці з метою розвитку.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає створення чотирьох різних
органів; Генеральна асамблея; Конференція; Координаційний комітет і
Міжнародне бюро ВОІВ (або Секретаріат).

50

51

Вищим органом ВОІВ є Генеральна асамблея. Крім інших повноважень і
функцій, до завдань Генеральної асамблеї входить призначення
Генерального директора за поданням Координаційного комітету; вона також
розглядає і затверджує доповіді і результати роботи Координаційного
комітету і доповідає Генеральному директору ВОІВ з усіх питань, що
стосуються організації; вона приймає фінансові правила роботи ВОІВ,
схвалює дворічний бюджет з витрат, загальний для всіх союзів; затверджує
заходи, що пропонуються Генеральним директором, керівництвом, стосовно
міжнародних угод, направлених на забезпечення охорони інтелектуальної
власності; визначає робочі мови Секретаріату, беручи до уваги практику
роботи ООН; вона також визначає, які держави, що не є членами ВОІВ, і
які міжурядові і міжнародні неурядові організації можуть бути допущені
як спостерігачі на різні зустрічі і засідання. Генеральна асамблея
складається з усіх держав, які є членами ВОІВ, а також є членами
будь-якого з її союзів.

На відміну від Генеральної асамблеї, Конференція складається з усіх
держав, які є членами ВОІВ, незалежно від того, чи є вони членами
якого-небудь союзу. Функції Конференції можуть бути розбиті на п’ять
груп. По-перше, Конференція є форумом для обміну думками між всіма
країнами-членами ВОІВ з питань, що стосуються інтелектуальної власності,
і в цьому контексті Конференція, зокрема, може робити будь-які
рекомендації з цих питань, з належним урахуванням компетенції і
автономії окремих союзів. По-друге, Конференція є органом, який
розробляє дворічні програми співпраці для країн, що розвиваються.
По-третє, схвалює бюджет для цих цілей. По-четверте, в компетенцію
Конференції входить прийняття поправок Конвенції, що засновує ВОІВ.
Пропозиції з поправок Конвенції можуть висуватися будь-якою
державою-членом ВОІВ, Координаційним комітетом або Генеральним
директором. По-п’яте, Конференція, як і Генеральна асамблея, може
визначати, які державні організації допускаються як спостерігачі на її
засідання.

Координаційний комітет є одночасно консультативним органом з питань, що
становлять спільний інтерес, і виконавчим органом Генеральної асамблеї і
Конференції. Координаційний комітет консультує різні органи союзів і
ВОІВ з питань, що представляють спільний інтерес для двох або більше
союзів або для одного або більше союзів і саму ВОІВ, зокрема з питань
витратної частини бюджету, спільної для всіх союзів. Координаційний
комітет також готує проекти порядків денних Генеральної асамблеї і
Конференції, а також проекти програм і бюджету Конференції.

Четвертим органом ВОІВ є Міжнародне бюро ВОІВ, або Секретаріат. Його
очолює Генеральний директор, і на сьогодні кількість його постійних
співробітників налічує 450 осіб з більш ніж 60-ти країн, які добираються
відповідно до принципів справедливого географічного розподілу,
прийнятого у системі ООН.

У Конвенції, що засновує ВОІВ, вказується, що членом організації може
стати будь-яка держава, яка є членом будь-якого з союзів, а також
держава, яка не є членом якого-небудь союзу, але є членом ООН, будь-якої
спеціалізованої установи ООН або Міжнародного агентства з атомної
енергії, або підписала статут Міжнародного суду справедливості, або була
запрошена Генеральною асамблеєю ВОІВ стати членом ВОІВ. Таким чином,
членами ВОІВ можуть бути тільки держави, як і в інших спеціалізованих
установах ООН.

Для того щоб стати членом ВОІВ, держава повинна здати на зберігання свої
ратифікаційні грамоти або документ про приєднання до ВОІВ Генеральному
директору ВОІВ у Женеві. Держа-ви-члени Паризької або Бернської
конвенцій можуть стати членами ВОІВ, тільки якщо вони вже пов’язані
положеннями або одночасно ратифікували чи приєдналися принаймні до
адміністративних положень Стокгольмського (1967) акта Паризької
конвенції або Паризького (1971) акта Бернської конвенції.

2.2. Міжнародні угоди з охорони промислової власності

Як уже зазначалося, всі міжнародні угоди з охорони промислової власності
прийнято поділяти на три групи:

Угоди, що встановлюють міжнародну систему охорони (програмні);

Угоди, що закладають міжнародні класифікаційні системи (класифікаційні);

3. Угоди, що полегшують отримання охорони промислової

власності в декількох країнах (реєстраційні). До програмних відносяться
угоди (6):

Паризька конвенція з охорони промислової власності;

Найробська про охорону олімпійського символу;

Мадридська про припинення неправдивих (фальшивих) або таких, що можуть
увести в оману, вказівок про походження товару;

Будапештська про депонування мікроорганізмів;

Вашингтонська щодо інтелектуальної власності відносно інтегральних
мікросхем;

• Женевська про закони щодо товарних знаків. До класифікаційних
відносяться угоди (4):

Страсбурзька про Міжнародну патентну класифікацію (МПК);

Ніццька про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації
знаків (МКТП);

Локарнська щодо закладення Міжнародної класифікації промислових зразків
(МКПЗ);

Віденська щодо закладення Міжнародної класифікації зображувальних
елементів знаків (КЗЕ).

До реєстраційних відносяться угоди (7):

про патентну кооперацію (РСТ);

про патентне право (РЬТ);

Будапештська про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для
цілей патентної процедури;

Мадридська про міжнародну реєстрацію знаків;

Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;

Лісабонська про охорону найменувань місць походження товарів та їх
міжнародної реєстрації;

• Гаазька про міжнародне депонування промислових зразків. Розглянемо
більш детально деякі з міжнародних угод.

2.2.1. Паризька конвенція з охорони промислової власності

Ця Конвенція є основною міжнародною угодою, що регулює питання охорони
прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки,
знаки обслуговування, фірмові найменування та зазначення про походження
чи найменування місця походження товарів, а також припинення
недобросовісної конкуренції.

Положення Конвенції діляться на чотири основні групи:

правила, які стосуються матеріального права і гарантують як головне
право — право національного режиму для кожної із держав-учасниць;

норми щодо права пріоритету;

загальні правила в сфері матеріального права, що стосуються прав і
обов’язків фізичних та юридичних осіб;

положення, що відносяться до адміністративної структури, та заключні
положення Конвенції.

Головна мета Конвенції — створення більше пільгових умов для
патентування об’єктів промислової власності фірмами, організаціями і
громадянами одних держав у інших.

Перший проект розглянутий у 1880 р. 20.03.1883 р. проект підписаний
11-ма державами.

Надалі Конвенція переглядалася і доповнювалася на конференціях:

Брюссель 1900 р.

Вашингтон 1911 р.

Гаага 1925 р.

Лондон 1937 р.

Лісабон 1958 р.

Стокгольм 1967 р. (ратифікована в

Україні)

Зміни на сесіях Дипломатичної конференції:

Женева 1980 р.

Найробі 1981 р.

Женева 1882 р.

Учасники Паризької конвенції, куди входили капіталістичні країни, СРСР,
країни соціалістичного табору, ряд країн, що розвиваються, Азії й
Африки, створили міжнародний союз з охорони промислової власності
(Паризький союз). На 15.07.1999 р. — 155 країн були учасниками
конвенції.

СРСР приєднався з 01.07.1965 р., а Стокгольмський текст ратифікував
19.09.1968 р. (конвенційний пріоритет на авторські свідоцтва).

Паризька конвенція не передбачає створення міжнародного патенту, який,
будучи виданий в одній країні-учасниці цієї Конвенції, діяв би у всіх
інших країнах (там він може вільно використовуватися без видачі
винагороди, якщо він там не запатентований).

Основні положення Конвенції:

про національний режим заявки на патент за чинними у країні законами
(однакові права іноземцям);

про конвенційний пріоритет;

спрямовані на запобігання зловживань, пов’язаних із здійсненням
виключного права, наданого патентом.

Право конвенційного пріоритету означає, що заявка, подана в одній
країні-учасниці Конвенції, володіє в інших країнах пріоритетом протягом
року, винятково з моменту подачі в першій країні.

Право попереднього використання означає, що організація, яка до подачі
заявки на винахід незалежно від винахідника застосувала в межах країни,
де заявляється, даний винахід або зроблені всі необхідні до цього
приготування, зберігає право на подальше безкоштовне використання даного
винаходу без поширення обсягу.

Запобігання зловживань передбачає:

видачу примусових ліцензій іншій особі, якщо патенто-власник не дає
можливості застосовувати іншим особам винахід (малоефективне);

охорону винаходів на виставках, якщо заявка буде подана протягом шести
місяців;

застосування винаходу на кораблях, засобах повітряного чи наземного
транспорту, що тимчасово прибули в країну, де отриманий патент (це не
порушення прав);

недопускання до реєстрації знаків, що відтворюють державні герби,
емблеми міжнародних організацій і т. ін.

2.2.2. Договір про патентну кооперацію (РСТ)

Правила Паризької конвенції стали недостатніми для країн, /. що
проводили закордонне патентування в широких масштабах.

Біля половини заявок, власне кажучи, дублюються, тому що % робляться на
ті самі винаходи, але в різні країни. У результаті Ік. великої
підготовчої роботи 17.07.1970 р. на Дипломатичній

конференції у Вашингтоні була укладена інша багатостороння >
угода — РСТ (Великобританія, США, Франція, ФРН, Японія,

СРСР із 01.06.1978 р.). Цей договір був доповнений 02.10.1979 р.

і модифікований 03.02.1984 р. Договір набрав чинності з 1978 р. і
становить собою спеціальну міжнародну угоду в рам-

^ ках Паризької конвенції. Договір регулює права і обов’язки як

держав-учасниць, так і заявників, які подають міжнародні за-

явки. Його основними нормами є положення про міжнародну

заявку, міжнародний пошук, міжнародну попередню експертизу.

… Процедура патентування згідно з РСТ складається з двох

*” фаз — міжнародної і національної. Міжнародна фаза включає

подання міжнародної заявки за єдиною формою відповідно до

F вимог Договору та Інструкції до нього, проведення пошуку,

$ міжнародну публікацію і міжнародну попередню експертизу.

Така експертиза не є обов’язковою і проводиться за бажанням заявника.
Національна фаза становить собою процедуру розгляду міжнародних заявок у
патентних відомствах тих держав, які були зазначені чи вибрані з
урахуванням міжнародного пошу-

ку і міжнародної попередньої експертизи. Станом на 15.07.1999
р. учасницями договору РСТ є 104 країни.

! Таким чином, Договір передбачає можливість складання і

подачі в національне патентне відомство так званої “міжнародної заявки”,
коли заявник бажає забезпечити охорону в декількох країнах. Заявка
подається в Орган, що проводить докумен-таційний пошук зі складанням
переліку документів, що беруться до уваги при проведенні експертизи.
Звіт про пошук і копію поданих документів (за необхідності) направляють
заявнику, що може внести зміни у формулу винаходу. Потім міжнародна
заявка разом із звітом про зроблений пошук направляється в національні
патентні відомства тих країн, у яких заявник хоче одержати охорону
винаходу (до кінця 12-місячного терміну з дати пріоритету у своїй
країні). Розгляд міжнародної заявки починається після 20 місяців з дати
пріоритету для того, щоб до цього часу був підписаний звіт про
міжнародний пошук. Міжнародні заявки публікуються ВОШ через 18 місяців з
дати пріоритету.

Переваги для патентних відомств — непотрібна повторна експертиза, тому
що був міжнародний пошук.

Переваги для заявника — подається одна міжнародна заявка і на одній
мові.

2.3. Міжнародні угоди з охорони авторського права і суміжних прав

2.3.1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

Конвенція, прийнята 9.09.1986 р., базується на трьох основних принципах
і містить ряд положень, які визначають мінімальний рівень охорони, що
надається, а також ряд спеціальних положень щодо країн, які
розвиваються. Три основні принципи такі: твори, країною походження яких
є одна з договірних держав (тобто твори, автор яких є громадянином такої
держави, або твори, вперше опубліковані в такій державі), повинні
користуватися тією ж охороною в кожній з інших договірних держав, яка
надається творам їх власних громадян (принцип національного режиму);
така охорона не повинна обумовлюватися виконанням будь-яких
формальностей (принцип автоматичної охорони); така охорона не залежить
від наявності охорони в країні походження твору (принцип незалежності
охорони). Мінімальні норми охорони поширюються на твори і права, які
підлягають охороні, а також на термін охорони. Стосовно творів, то
охорона повинна поширюватися на “… кожний твір у літературній,
науковій і художній сферах, незалежно від способу або форми його
вираження” (стаття 2 (1) Конвенції). З урахуванням деяких дозволених
застережень, обмежень або виключень правами, які повинні визнаватися як
виключні права давати дозволи, є такі: право на переклад; право на
адаптацію і аранжування твору; право на публічний показ або виконання
драматичних, музично-драматичних і музичних творів; право публічно
декламувати літературні твори; право передачі для публічного
ознайомлення, показу або виконання таких творів; право на мовлення (з
можливістю для договірних держав передбачати лише право на винагороду,
замість права давати дозвіл); право відтворювати будь-яким способом і в
будь-якій формі (з можливістю для договірних держав дозволяти
відтворення без згоди автора в деяких особливих випадках за умови, що
воно не суперечить нормальному використанню твору і не завдає відчутної
шкоди законним інтересам автора; і з можливістю для договірних держав, у
випадку звукового запису музичного твору, встановлювати права лише на
справедливу винагороду); право використовувати твір як основу
аудіовізуального твору, а також право на відтворення, розповсюдження,
публічне виконання або ознайомлення публіки з таким аудіовізуальним
твором. Конвенція також передбачає немайнові права, тобто право автора
вимагати визнання його авторства на твір і протидіяти будь-якому
спотворенню, перекрученню або іншій зміні цього твору, а також
будь-якому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації
автора. Стосовно тривалості охорони загальне правило полягає в тому, що
охорона триває до закінчення п’ятдесятого року після смерті автора.
Однак є виняток з цього загального правила. Для творів, випущених
анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 50 років
після того, як твір став правомірно доступним для публіки, за винятком
тих випадків, коли взятий автором псевдонім не викликає сумнівів у його
особі або якщо автор розкриє свою особу протягом цього терміну. В такому
випадку застосовується загальне правило. Для аудіовізуальних
(кінематографічних) творів мінімальний термін охорони закінчується через
50 років після того, як твір став доступним для публіки (випуск твору),
або — якщо ця подія не настане — термін охорони закінчується через 50
років після створення твору. Для творів прикладного мистецтва і
фотографічних творів мінімальний термін охорони закінчується через 25
років від часу створення такого твору. Країни, які відповідно до
практики, встановленої Генеральною Асамблеєю ООН, вважаються такими,

Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське право

Розділ 1. Система охорони інтелектуальної власності

що розвиваються, стосовно деяких творів і за певних умов можуть не
дотримуватися цих мінімальних рівнів стосовно права на переклад і права
на відтворення. Бернський союз має Асамблею і Виконавчий комітет.
Будь-яка країна — член Союзу, яка приєдналася, принаймні, до
адміністративних і заключних положень Стокгольмського акта, є членом
Асамблеї. Члени Виконавчого комітету вибираються з членів Союзу, за
винятком Швейцарії, яка є членом Комітету. Підготовка дворічної програми
і бюджету Міжнародного бюро стосовно Бернського союзу е завданням
Асамблеї цього Союзу. Конвенція відкрита для всіх держав. Ратифікаційні
грамоти або акти про приєднання повинні подаватися на збереження
Генеральному директору ВОІВ. Станом на 1 листопада 1999 року учасниками
Конвенції були 125 держав.

2.3.2. Договір ВОІВ з авторського права (ДАП)

Цей договір складений у Женеві 20.12.1996 р. і відкритий для участі
держав-членів ВОІВ і Європейської спільноти.

Договір повинен вступити в силу після передання генеральному директору
ВОІВ (депозитарію), на збереження тридцятьма державами документів про
ратифікацію або приєднання. За станом на 01.02.2001 р. Договір в силу не
вступив, хоча підписала його 51 держава, а ратифікували або приєднались
22 держави. Цей договір є розвитком Бернської конвенції і був
підготовлений ВОІВ з метою регулювання нових відносин у зв’язку з
найбільш сучасними технологіями і новими, не відрегульованими раніш
правами.

Щодо об’єктів, які охороняються авторським правом, у ДАП згадані два
таких об’єкти:

1) комп’ютерні програми, незалежно від способу або форми

їх вираження; вони охороняються як літературні твори

згідно зі ст. 2 Бернської конвенції;

2) компеляції даних або іншої інформації (бази даних) в

будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту

є результатом інтелектуальної творчості (ст.5).

Стосовно прав авторів, то в ДАП розглядаються три таких права:

Право на розповсюдження (ст.6), тобто виключне право дозволяє доведення
до широкого ознайомлення оригіналу і екземплярів своїх творів шляхом
продажу або іншої передачі права власності.

Право на прокат (ст.7), тобто виключне право дозволяє комерційний (або
так званий громадянсько-правовий) прокат для загалу оригіналів або
екземплярів трьох видів творів:

а) комп’ютерних програм;

б) кінематографічних творів;

в) творів, втілених у фонограмах, як визначено в національ-

них законодавствах держав.

3. Право на повідомлення для широкого загалу (ст. 8).

Адміністративні функції по Договору виконує Міжнародне

бюро ВОІВ.

2.3.3. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних

творів (ПІТ)

Договір прийнятий у Женеві 18.04.1989 р. для держав-членів ВОІВ і
установлює міжнародний регістр аудіовізуальних творів з метою реєстрації
заяв стосовно аудіовізуальних творів і прав на них, включаючи, зокрема,
права на їх використання.

Договір установлює Союз з міжнародної реєстрації аудіовізуальних творів,
який має Асамблею, що складається з держав, які домовляються і
представлені одним делегатом.

Основне завдання Асамблеї — підтримка і розвиток Союзу та використання
Договору. Союз має свій бюджет. За станом на 15.01.2001 р. учасниками
Договору є 13 держав (України не

має).

2.3.4. Міжнародні угоди у сфері суміжних прав

Поява суміжних прав стала в основному результатом технічного прогресу.
Перші заходи проти недозволеного зняття копій записів музикальних творів
були прийняті індустрією фонограм на національному рівні. Так на
Дипломатичній конференції Бернського союзу з охорони літературних і
художніх творів у Римі (1928 р.) була прийнята резолюція з міжнародної
охоро-

60

61

Розділ 1. Система охорони інтелектуальної власності

ни прав виконавців, виробників фонограм і організації ефірного мовлення
(Римська конвенція).

За станом на 15.01.2001 р. у конвенції взяли участь 67 держав (України
поки що немає). Адміністративні функції цієї конвенції виконує ВОІВ
разом з Міжнародною організацією

праці (МОП) і ЮНЕСКО у складі Секретаріату Міжурядового Комітету.

20.12.1996 р. укладений Договір ВОІВ на виконання і фонограми (ДВФ),
який набере чинності після здачі на зберігання 30-ма державами
документів про ратифікацію або приєднання генеральному директору ВОІВ
(депозитарію).

У 1971 р. була прийнята Женевська конвенція про охорону інтересів
виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція
щодо фонограмам), в якій за станом на 15.01.2001 р. взяли участь 64
держави, в т. ч. Україна.

У 1974 р. була прийнята Брюссельська конвенція щодо розповсюдження
носіями програми сигналів, що передаються через супутники (Конвенція
щодо супутників), до складу якої входять за станом на 2001 р. 24 держави
(України немає).

2.4. Угоди про торгові аспекти прав на інтелектуальну

власність (ТРІПС)

Угода ТРІПС (від англійського Agreement on Trade Related Aspects of
Intellectual Property Rights) набрала чинності 01.01.1995 p. і є
обов’язковою для усіх країн-членів Всесвітньої торговельної організації
(ВТО).

Угода ТРІПС регулює широкий спектр прав, які відносяться до
інтелектуальної власності: авторське право і суміжні права, право на
товарні знаки, географічні вказівки, промислові зразки, патенти,
топології інтегральних мікросхем і закриту інформацію (ст.1). Інші сфери
інтелектуальної власності (наприклад, корисні моделі) не регулюються
цією угодою.

ТРІПС передбачає як принцип національного режиму, так і принцип
найбільшого сприяння.

2.5. Інші міжнародні договори й угоди

Є окремі регіональні угоди, що передбачають уніфікацію законодавства про
винаходи і видачу єдиних патентів.

1962 р. — угода про створення Афро-Мальгашського відомства промислової
власності для групи африканських країн, що були раніше колоніями
Франції.

1977 р. — ця угода була замінена договором про створення Африканської
організації інтелектуальної власності (ОАПІ), у якій беруть участь 12
африканських країн.

1976 р. — групою інших Африканських країн (що були раніше колоніями
Великобританії) була укладена аналогічна угода ЄСАРІПО.

У 1973 р. на конференції в Мюнхені, у якій брала участь 21 європейська
держава, була підписана Конвенція про видачу європейських патентів на
основі уніфікованих для цих цілей правил (виданий патент діє як
національний із правами на основі

національного законодавства).

У 1975 р. країнам загального ринку (ЄЕС) була підписана Люксембурзька
конвенція про європатенти для “Загального ринку” — діє як єдиний патент
на всій території ЄЕС.

У Мюнхені було створено Європейське патентне відомство. Люксембурзька
конвенція передбачала створення єдиного патентного права, загального для
всіх договірних держав. Виданий ЄЕС патент зветься “патент
співтовариства”.

Угоди про товарні знаки за кордоном здійснюються на основі як
національного законодавства, так і положень міжнародних угод.

Ряд країн-учасниць Паризької конвенції в 1891 р. підписали Мадридську
конвенцію про міжнародну реєстрацію товарних знаків (ТРТ) (у Міжнародне
бюро в Женеві подається заявка на товарний знак, потім ця заявка
направляється бюро у відомства країн-учасниць). Національні відомства
можуть відмовити в реєстрації, якщо ні, то охорона у всіх
країнах-учас-ницях. Для широкого числа учасниць 12.06.1973 р. у Відні
підписується нова міжнародна угода (куди входить СРСР).

62

63

2.6. Євразійська патентна конвенція (ЄАПК)

Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) — це міжнародна регіональна угода,
підписана в м. Москві 09.09.1994 р., згідно з якою була заснована
Євразійська патентна система, що передбачає видачу євразійського патенту
(ЄАП), який має дію і регулюється тими самими положеннями, що і
національний патент, виданий у державі-учасниці. Для здійснення положень
ЄАПК, пов’язаних з функціонуванням Євразійської патентної системи, у
тому числі з видачею євразійських патентів, заснована Євразійська
патентна організація (ЄАПО), до складу якої входять Адміністративна Рада
і Євразійське патентне відомство. ЄАПК дає можливість заявнику подати
одну заявку російською мовою до одного одержуючого відомства через
одного патентного повіреного (чи самостійно). Жорстка система експертизи
дозволяє одержати “міцний” патент. Термін дії ЄАП становить 20 років від
дати подання євразійської заявки. Діловодство ведеться російською мовою,
яка є офіційною мовою ЄАПО.

Станом на 15.07.1999 р. учасницями Конвенції є 9 країн (Росія,
Білорусія, Казахстан, Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан,
Узбекистан, Азербайджанська республіка), Україна поки що утрималась.

Основне завдання — координація спільної діяльності зі створення
міжнародної системи охорони об’єктів промислової власності і
гармонізація національних законодавств у цій сфері.

Передбачено приєднання до Конвенції країн Балтії, Східної і Центральної
Європи.

ЄАПК розроблена на основі прийнятих у міжнародній практиці норм і
процедур, пройшла міжнародну експертизу і схвалена Міжнародним бюро
ВОІВ, Європейською патентною організацією, Міжнародною асоціацією з
охорони промислової власності.

2.7. Міжнародне співробітництво України з питань інтелектуальної
власності

Україна є учасницею 17-ти багатосторонніх міжнародних угод та конвенцій,
38-ми двосторонніх, регіональних та 10-ти міжвідомчих міжнародних угод
та договорів.

І Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ)

успішно співробітничає з ВОІВ, беручи активну участь у роботі

її комітетів, з Європейським патентним відомством (ЄПВ), з

І Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН).

f У рамках договору, підписаного Європейською комісією та

І Європейським об’єднанням авторських та композиційних това-

‘ риств (GESAK), почали запроваджувати в Україні з

23.02.1998 р. програму “TASIS” “Інтелектуальна власність” за

І такими стратегічними напрямками співпраці:

? • сприяння реформуванню законодавства України в галузі

авторського права та суміжних прав з огляду на вимоги

Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та

: ЄС, Угоди TRIPS, а також інших міжнародних конвенцій

і договорів у цій сфері;

ефективне застосування чинного законодавства у боротьбі з аудіо- та
відеопіратством;

І • допомога організаціям, що управляють майновими права-

I ми авторів різних категорій на колективній основі (вклю-

I чаючи виконавців та виробників фонограм);

І • підготовка спеціалістів (проведення семінарів, стажувань

•; тощо);

надання технічної допомоги, в т. ч. поставок комп’ютерної техніки;

і • інформування громадськості про проблеми охорони прав

І інтелектуальної власності;

] • видавнича діяльність;

створення центрів підготовки спеціалістів у галузі інтелектуальної
власності.

У рамках програми TASIS європейськими експертами було проведено
експертизу проекту Закону “Про внесення змін і доповнень до Закону
України “Про авторське право і суміжні права”.

У 2001 р. поновив свою роботу Наглядовий комітет (Steering Committee),
метою якого є сприяння ефективному запровадженню в Україні Програми
“TASIS” “Інтелектуальна власність”.

Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(ВОІВ) та учасницею найважливіших угод у цій сфері, зокрема Всесвітньої
конвенції про авторське право, Паризької конвенції з охорони промислової
власності, Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів,
Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про
патентну кооперацію, Міжнародної конвенції з охорони нових сортів
рослин, Договору про закони щодо товарних знаків, Будапештського
договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою
патентної процедури, Найробського договору про охорону Олімпійського
символу.

Підписані міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової
власності з Російською Федерацією, республіками Білорусь, Узбекистан,
Киргизстан, а також Угода про партнерство і співробітництво між Україною
та Європейським Співтовариством (ЄС), Угода про торговельні відносини
між Україною і США, Угода між Урядом України та Урядом США про
співробітництво у сфері науки і технологій та Угода між Україною й США в
дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях, які
містять положення, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної
власності.

Україна прагне вступу до Світової організації торгівлі (COT), що
потребує, в свою чергу, виконання відповідних положень всіх договорів та
угод цієї організації, насамперед Генеральної угоди тарифів і торгівлі
(ГАТТ) та її складової — Договору про торгові аспекти прав
інтелектуальної власності (TRIPS).

Розділ 2.

Створення і патентно-інсрорлшційні дослідження об’єктів пролшслової
власності

Глава 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1. Поняття “системи” і системний підхід у творчому процессі

Будемо називати системою об’єкт будь-якої природи (або сукупність
взаємодіючих об’єктів будь-якої, в тому числі різної природи), який
володіє виразною “системною” властивістю (властивостями), тобто
властивістю системи при будь-якому способі членування або не виникалих з
властивостей частин. Є багато визначень поняття системи, але коротко
система — сукупність елементів, які знаходяться в певних відношеннях і
зв’язках один з одним і утворюють єдність.

Системи за кількістю елементів можуть бути малими і великими, для
характеристики яких користуються деякими первинними поняттями; їх можна
поділяти на детерміновані, сто-хастичні, хаотичні, складні.

Виходячи з поняття системи, їх можна поділити на класи за принципом
походження (рис. 3.1).

При цьому окремі елементи цієї структури визначаються на підставі
загальноприйнятої класифікації галузей знання (на-

Природні

1

1

Біологічні

Неорганічні

Хімічні

Виготовлені

Машинні

Технічні Суспільні

Електричні”] І Будівельні”

Рис. 3.1. Поділ систем за їх походженням

приклад, класи технічних систем (ТС) відповідають відомим галузям
техніки — машинобудування, електротехніка, будівництво і т. ін.). Але
такий підхід до класифікації не дає повного означення навіть до ТС, тому
що в останній час існують різні гібридні системи (наприклад,
біотехнічні, до яких належать людино-машинні складні системи).

Об’єктивний зміст системи пов’язаний з тим, що система володіє, як
правило, функціональною або просторовою замкненістю. Можна провести
деяку межу, по один бік якої знаходиться система, а по другий — зовнішнє
середовище. Тому під системою можна розуміти сукупність взаємопов’язаних
об’єктів, котру виділяють із зовнішнього світу за функціональною (галузь
промисловості, система соціального забезпечення, автоматизована система
управління технологічним процесом, кровоносна система, система
планування народного господарства тощо) або просторовою (сонячна
система, живий організм, промислове підприємство, кримінальний кодекс
тощо) ознаками.

При створенні об’єктів промислової власності необхідно використовувати
знання з теорії ТС.

Залежно від галузі застосування розрізняють:

загальну теорію ТС, яка справедлива для всіх систем (рис. 3.1);

спеціальні теорії, які конкретизують загальну теорію для окремих класів,
типів та видів ТС.

Структура спеціальної теорії ТС може бути ієрархічною (наприклад, теорія
верстатів, теорія металообробних верстатів, теорія токарних верстатів).
Особливе місце займають теорії, які використовуються для декількох
галузей техніки (наприклад, теорія машин, теорія механізмів, теорія
деталей машин тощо).

При вивченні ТС за ступенем організації розрізняють три класи сукупності
об’єктів:

Неорганізовані або хаотичні (наприклад, заготовки, які лежать у
завантажувальному бункерному пристрої навалом);

Організовані з елементами, об’єднаними в стійку структуру, яка має нові
властивості (наприклад, верстати з ЧПК);

Самопристосовувані зі зміною зв’язків або структури під дією зовнішнього
середовища (наприклад, адаптивні системи управління).

Науково-технічна революція призвела до різкого зростання кількості та
складності ТС (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Система — це сукупність, яка створена (і упорядкована за певними
правилами) зі скінченної множини елементів. При цьому між елементами
системи існують певні зв’язки. Можливі також системи, які мають
ізольовані елементи (або групи елементів), котрі не мають зв’язків з
іншими елементами системи.

Елемент і система є відносними поняттями з точки зору системного
підходу, основним принципом якого є концепція цілісного, неможливість
зводити складне до простого, цілого до частини, наявність у цільному
об’єкті таких властивостей і якостей, котрі не можуть бути присутні в
його частинах.

Системний підхід вимагає розглядати систему як частину надсистеми, з
елементами якої вона пов’язана, а окремі елементи системи можна, в свою
чергу, розглядати як підсистеми.

I

порядку

Наприклад, для верстата-автомата, як ТС (рис. 3.2) автоматична лінія є
надсистемою І порядку, автоматичний цех — над-система II порядку, а
завод-автомат — надсистема III порядку.

Завод-автомат

Автоматичний цех

8

& и

Автоматична лінія

Механізм

порядку

порядку

ВЕРСГАТ-АВТОМАТ

Система

Вузол

Е

5 .3

и

порядку

порядку

порядку

Деталь

Рис. 3.2. Ієрархія ТС на прикладі автоматичних металообробних верстатів
(положення системи в ієрархії)

Підсистемами І порядку для верстата-автомата будуть механізми головного
руху, подачі, автоматичної зміни інструменту, тощо. Підсистемами II
порядку, наприклад, для механізму головного руху є шпиндельний вузол,
коробка швидкостей, електродвигун.

Розвиток знань пов’язаний з підвищенням складності принципових підходів
до дослідження та його методів, котрі складають наступну ієрархічну
послідовність наукового опису ТС.

Параметричний — опис властивостей, ознак та відношень об’єкта на
підставі емпіричних спостережень. Це найбільш проста форма і вихідний
рівень дослідження об’єкта.

Морфологічний — перехід до визначення поелементного складу, побудови
об’єкта та взаємовідносин параметрів, які виявлені на попередньому
рівні.

Функціональний — перехід до визначення функціональної залежності між
параметрами (функціонально-параметричний опис), між елементами об’єкта
(функціонально-морфологічний опис) або між параметрами і побудовою
об’єкта.

Фізичний (поведінка об’єкта) — виявлення цілісної картини “життя”
об’єкта і механізмів, які забезпечують зміну напрямків та “режимів”
роботи об’єкта (найбільш складна форма наукового дослідження).

Наприклад, параметричний опис металорізального верстата як ТС це:
основні технічні характеристики (технологічні, розмірні, кінематичні,
силові, динамічні) та показники (продуктивність, точність, жорсткість,
потужність, габарити тощо). Морфологічний опис верстата включає: джерело
енергії, двигуни, передавально-перетворюючі та виконавчі механізми,
систему керування. Функціонально-параметричний опис встановлює,
наприклад: залежність точності обробки від жорсткості пруж-ньої системи
верстата і режимів різання. Прикладом функціонально-морфологічного опису
служить рівняння балансу кінематичного ланцюга. Опис поведінки верстата
може бути виконаний за допомогою таких фундаментальних законів, як закон
збереження енергії, кількості речовини, імпульсу сили тощо.

Можливий і інший підхід до ієрархії опису ТС як технічного об’єкта у
вигляді пристрою, який створений людиною або

автоматом, реально існуючий (що існував) і призначений для задоволення
певної потреби. Загальна ієрархічна структура опису технічного об’єкта
наведена на рис. 3.3, де ТФ — технічна функція; ФС — функціональна
структура; ФПД — фізичний принцип дії; ТР — технічне вирішення.

Життя ТС можна уявити у вигляді еволюційної в-подібної кривої (рис.
3.4), яка запозичена з біології, оскільки в цьому відношенні життя ТС
можна порівняти з живим організмом. Крива показує, як змінюються в часі
головні показники ТС, наприклад, потужність, робочий тиск, маса,
продуктивність, швидкість, точність тощо.

На ділянці 1, яка називається “дитинством”, ТС розвивається повільно
(початковий розвиток). Потім ТС швидко вдосконалюється, настає пора
“зрілості” ТС (ділянка 2). На ділянці З темпи розвитку зменшуються, ТС
вибирає свої можливості, наступає “стиглість”, а далі “старість” ТС.
Далі система А може бути деградована (пунктирна крива 4’ донизу) або на
довгий час утримує досягнуті показники (ділянка 4), або замінюється
принципово іншою системою Б.

“Дитинство” відповідає наводженню основних ідей та реалізації їх у
працездатному зразку нової ТС. На цьому етапі з’являється багато
винаходів високого рівня, але економічний ефект від їх використання
незначний або має негативне значення. В міру удосконалення ТС завдяки
винаходам низького рівня її показники швидко покращуються і вона широко
застосовується. Цей період відповідає переходу від “дитинства” до
“розвитку”. Кількість винаходів на цьому етапі різко зростає.
Розвиваючись, ТС поступово вичерпує можливості покращання, але бажання
продовжити “життя” народжує винаходи, рівень яких найбільш низький.
Проте економічний ефект від застосування таких винаходів найбільший
завдяки масовому використанню ТС. Деградація ТС або зменшення основних
показників викликає зміну середовища надсистеми, в котрій функціонує
система. Таким чином, технічний рівень виробів і ТС з часом підвищується
завдяки впровадженню винаходів. Технічний рівень — це сукупність
технічних властивостей-парамет-рів, які визначають сукупну цінність
виробу.

Цікаво зіставити графік кривих розвитку ТС (рис. 3.4) з графіками, які
характеризуються суто винахідницькими показниками (рис. 3.5). На рис.
3.5, а зображена вже відома (рис. 3.4) в-подібна “життєва крива” ТС. На
рис. 3.5, б показана типова крива зміни кількості винаходів, які
відносяться до даної ТС (А). Перший пік відповідає т. ?: кількість
винаходів збільшується в період переходу до масового застосування
системи. Другий пік на рис. 3.5, б обумовлений прагненням продовжити
життя ТС. На рис. 3.5, в показана зміна рівня винаходів. Пер

ші винаходи, які створюють основу ТС, завжди високого рівня. Поступово
цей рівень знижується. Пік на рис. 3.5, в відповідає винаходам, які
забезпечують системі можливість масового використання. За цим піком
спад: рівень винаходів неухильно знижується, наближаючись до нуля. А тим
часом з’являються нові винаходи високого рівня, які належать до нової ТС
(Б). Нарешті, на рис. 3.5, г показана зміна середньої ефективності
(практичної віддачі, економії, “користі”) від одного винаходу в різні
періоди розвитку ТС. Перші винаходи, незважаючи на їх дуже високий
рівень, не дають прибутків: ТС існує на папері або в одиничних зразках,
у ній багато дрібних недоліків та недоробок. Прибуток починає з’являтись
після переходу до масового використання. В цей період навіть невелике
вдосконалення приносить велику “економію” і відповідно велику винагороду
авторам.

Кожен проектувальник, інженер, підприємець повинні розуміти особливості
“життєвих кривих” ТС, щоб відповідати на запитання: “Треба
вдосконалювати стару ТС чи ні, або краще створити принципово нову ТС?”.
Для цього треба зібрати відомості про хід розвитку даної ТС і

побудувати графік зміни одного з показників системи (швидкість,
продуктивність, робочий тиск, потужність, точність тощо), що дасть
можливість науково прогнозувати тенденції розвитку або створення нової
ТС.

З розвитком техніки підвищується технічний рівень машин, змінюються
виконувані ними функції та удосконалюється принцип їх конструювання. З
точки зору морального зношування машина, як ТС, має певні “цикли життя”
у сферах перевиробництва та експлуатації (рис. 3.6), що впливає на її
рентабельність (досягнутий прибуток) 3 появою нової конкурентоспроможної
машини збут (крива 1, рис. 3.6, а) швидко зростає, досягає максимуму і в
міру насичення споживчого ринку починає скорочуватись. Аналогічно
змінюється прибуток (крива 2, рис. 3.6, б) підприємства-виробника.
Максимум кривих збуту і прибутку, як правило, не збігаються за часом
внаслідок інерції виробництва.

У сфері експлуатації (рис. 3.6, б) типовий “цикл життя” машини
визначається різницею між прибутком (крива 2), який створюється у
споживача, і експлуатаційними витратами (крива 1). Як видно з графіка
(рис. 3.6, б), з часом ця різниця втра

чається (знижується) і з критичного моменту Ткр експлуатація машини
стає збитковою завдяки фізичному спрацюванню.

Г. С. Альтшулер [1,2] пропонує описувати розвиток ТС законами, “статики”
(початок життя), “кінематики” (розвиток) і “динаміки” (головні нинішні
тенденції розвитку).

Закони статики: 1) повнота частин — наявність і мінімальна
працездатність основних частин ТС; 2)” енергетична провідність” —
наскрізний прохід енергії всіма частинами ТС; 3) походження “ритміки”
частин — частоти коливань, періодичності роботи усіх частин.

Закони кінематики: 1) підвищення ступеня ідеальності — витрати на
виготовлення та функціонування ТС прямують до нуля, хоча працездатність
її не зменшується; 2) нерівномірність розвитку частин (чим складніша ТС,
тим нерівномірніший її розвиток; 3) перехід у надсистему — вичерпавши
можливості розвитку, система включається в надсистему як одна з частин.

Закони динаміки: 1) перехід з макрорівня на мікрорівень; 2) підвищення
ступеня вепольності (від російського слова ве-поль — “вещество” +
“поле”, а українською мовою реполь — “речовина” + “поле”) — зростання
кількості елементів і зв’язків між ними.

Головна рушійна сила розвитку ТС — суперечності між зростаючими
потребами суспільства і можливостями теперішніх ТС. Діалектика розвитку
ТС полягає в тому, що в новому об’єкті поєднуються нові та відомі
технічні рішення. Так, на початку розвитку металорізальні верстати мали
рухи від загального приводу — локомобіля за допомогою трансмісійних
валів (складність управління, низька продуктивність, висока небезпека).
Потім з’явились верстати з індивідуальним приводом від електродвигуна
через зубчасті передачі. Тенденція розвитку сучасних верстатів —
постачання кожного вузла власним приводом у вигляді, наприклад,
крокового електродвигуна, високо-моментного двигуна тощо.

Нерівномірність розвитку частин верстата як ТС виявляється, зокрема, у
виникненні регульованих електродвигунів різних типів і збереженні
звичайних зубчастих передач, у швидкому прогресі систем управління та
повільному розвитку власне приводів.

Подальший розвиток ТС вимагав подолання суперечностей між високою
продуктивністю процесу різання і великими витратами часу холостих рухів
та допоміжних операцій. Приводи не забезпечували необхідну точність
позиціювання універсальних верстатів під час роботи в автоматичному
режимі. При цьому в системах управління для досягнення високої точності
використовувались дискретні сигнали, а у приводах аналогові сигнали не
дозволяли одержати достатню точність. Ці суперечності привели до появи
нового класу високоточних приводів, які керуються від пристроїв ЧПК
(числового програмного керування). Прикладом може бути привід, який
включає кроковий електродвигун, гідравлічний підсилювач, гидродвигун та
без-люфтову кулькову гвинтову пару. Такий привід добре пристосований до
дискретних систем керування і має принципово більш високу точність.

Створення нових ТС пов’язане з поняттями “система перетворень”,
“технічний процес”, “технологія”.

Модель технічного процесу будується на відношеннях у системі перетворень
і повинна відповідати на такі запитання: “чим?”, “хто?”, “коли?” і “де?”
виконують технічний процес.

Обробка речовини, енергії або сигналів передбачає виконання за допомогою
технічних об’єктів, деякої чітко певної послідовності операцій. У
зв’язку з цим технологією будемо називати спосіб, метод або програму
перетворення речовини, енергії або інформаційних сигналів із заданого
початкового стану у заданий кінцевий стан за допомогою певних технічних
об’єктів.

Застосування моделі технічного процесу доцільне тільки в тих випадках,
коли в перетвореннях можуть брати участь люди, а ТС, яка
використовується, має характер “машини”, тобто дозволяє досягнути
потрібного результату без участі інших ТС. На рис. 3.7 подано приклад
графічного зображення технічних процесів функціонування на прикладі
заміни шари-копідшипника.

Різноманітність технічних процесів і технологій така ж велика, як і
різноманітність технічних об’єктів, і завдяки інженерному творенню
продовжує швидко підвищуватись. Наприклад, існують різні технології
виготовлення болтів і гайок, переробка руди тощо.

Кузнецов ІО. М. Пашентозпавство та авторське право

Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об’єктів

Зняти старі підшипники

Встановити нові підшипники

Встановити вал

Підшипник

Зібрати вузли кріплення вала

[

Перевірити функціонування

Рис. 3.7. Технічний процес у ТС при заміні шаринопідшипника

Останнього

інструментом

делювання, наприклад, за допомогою математичних моделей.

3.2. Методологічна основа і соціальні аспекти

науково-технічної творчості

Творчість не слід трактувати як результат особливого дару і виключності
людини, осяяння зверху, ірраціональної інтуїції, екстрасенсорного
сприйняття, багатого, розвиненого уявлення або логічного мислення.

Методологічну основу творчості складають два рівні: 1) діалектичний
підхід на основі найбільш загальних законів природи, суспільства і
мислення; 2) системний підхід, як єдиний напрямок у розвитку сучасного
наукового пізнання.

Творчість як процесе створення нового виражає результат взірцевої,
перетворюючої праці людини, яка невід’ємно пов’язана з її пізнавальною
діяльністю і є відображенням об’єктивного світу в свідомості людини. В
цьому зв’язку творчість слід розглядати, як процес складних
об’єктивно-суб’єктивних відносин між творцями і об’єктами творчості, як
єдність пізнання і перетворення.

Слід чітко визначити деякі поняття, які стосуються творчої діяльності
людини: методологія, метод, методика, прийом.

Методологія — вчення про науковий метод взагалі і про методи окремих
наук (методологія історії, методологія конструювання, методологія
літератури…). Методологія творчості дедалі більше перетворюється в
самостійну наукову дисципліну, як теорію, в якій можна виділити чотири
рівні: 1) філософський; 2) загальнонауковий; 3) конкретно науковий; 4)
методика і техніка наукового дослідження.

Метод — спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного житття
(діалектичний, експерементальний, порівняльний…), прийом, система
прийомів у якійсь діяльності (передові методи виробництва, метод
навчання, метод дослідження…).

Методика — сукупність прийомів практичного виконання чогось (методика
експеременту, методика наукового дослідження…), вчення про методи
викладання тієї чи іншої науки.

Прийом — спосіб досягнення, здійснення чогось (прийом інверсії, прийом
аналогій…).

В Україні правову охорону мають такі результати технічної творчості, як
винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції і промислові
зразки. До цього переліку охоронних об’єктів не входять відкриття і
знаки для товарів та послуг, оскільки перші є, як правило, результатом
наукової творчості, а Другі — ближчі до художньої. Головна різниця між
об’єктами технічної творчості — в рівні новизни і суспільної користі.
Іншими словами, вони відрізняються мірою творчого потенціалу і
прогресивності.

Єдність і спільність соціологічних вимог полягає передусім У тому, що
реалізація будь-якої з них дозволяє підвищити ефективність технічних
засобів і людської праці. При цьому оцінка тієї чи іншої вимоги
визначається не абсолютною перевагою або удосконаленням, а її значенням
для певних функцій, пов’язаних із призначенням об’єкта техніки. Слід
сказати про відно-

78

79

Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське право

сну перевагу з урахуванням специфічної природи об’єкта, умов його
функціонування, експлуатації або споживання.

Весь комплекс вимог практично не може бути в одних випадках, задовільним
у силу відсутності в цьому потреби (наприклад, при створенні штучного
супутника Землі необхідно передусім керуватися технічними, економічними
і екологічними вимогами і можна зневажати вимогами фізіологічної,
психологічної та естетичної функціональності), в інших випадках —
зважаючи на те, що існуючий (досягнутий) технічний рівень або економічна
доцільність не дозволяють реалізувати повною мірою ту чи іншу вимогу
(наприклад, виключити вихід в атмосферу шкідливих газів при роботі
двигунів внутрішнього згоряння).

Необхідно пам’ятати, що соціологічні вимоги змінюються і розвиваються
разом із розвитком суспільства і суспільного виробництва.

Таким чином, для творчості завжди треба мати соціальне замовлення.
Англійські професори М. Тринг і Е. Лейтуейт навели кілька проблем
сучасності, серед яких:

перевезення пасажирів в години пік у містах;

економічний автомобільний двигун, який не забруднює навколишнє
середовище;

проблема економічних, екологічних, швидкісних і безпечних дирижаблів
замість літаків;

інші транспортні проблеми;

пристрої для майстерень (широкоуніверсальні лещата, “третя рука” —
затискний пристрій для використання в будь-якому становищі і під
будь-яким кутом);

винаходи для потреб сільського господарства (трактори — всюдиходи,
зрошування пустель і засушливих районів);

отримання дешевої енергії вітру, сонця, моря з мінімальними витратами;

пристрої для поліпшення життя інвалідів;

очищення від забруднень навколишнього середовища;

боротьба з пожежами і рятування людей під час пожеж і землетрусів;

створення оригінальних технологічних машин (ткацького верстата без
механічного човника, бурильних морсь-

Розділ 2. Створення і патентно інформаційні дослідження об’єктів

ких установок з дистанційним управлінням з берега, машин для
автоматичної футерівки дугових пічок);

12) штучні

13) літаки і парашути з 100 % безпечністю.

3.3. Рівні творчої діяльності і винахідницьких завдань

самостійна діяльність людини

ІОи^ІІ^іи ли^-.-х V

(суб’єкта) з постановкою або вибором завданя, пошуком умов і

Творчість у різних сферах діяльності людини залежно від

вирішення

поставленого завдання можи

– Узагальнена

її — Загальна (колективна)

Особиста

педагогічна

ідеологічна соціальна

уявити в певному просторі трьох координат (ЗБ): за суб’єктом (X),
об’єктом (У), адресатом (г) (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Простір творчості

За адресатом творчість можна розглядати на трьох рівнях (рис. З.9.): І —
особистий (для себе); II — колективний (для сім’ї, ланки, бригади,
кафедри, цеху, заводу тощо); НІ — узагальнений (для країни, кількох
країн, всіх людей планети).

80

81

кожному рівні є своє поле творчості (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Результатом творчої діяльності може бути суб’єктивно і об’єктивно нове.

Суб’єктивно нове характеризує такий результат творчої діяльності людини,
котрий є новим тільки для нього самого, а об’єктивно вже відомий. Така
ситуація виникає, коли людина, приступаючи до розв’язання завдання,
наприклад, технічної, не володіє інформацією (знаннями) про те, чи
вирішувалося це завданя до неї і які рішення вже відомі.

Об’єктивно нове є одночасно і суб’єктивно новим і характеризує ту
соціальну новизну результату творчого процесу, котра відповідає
суспільним (громадським) потребам. Прикладом об’єктивно нових творчих
результатів є винаходи. Винахідницька діяльність — це вищий ступінь
технічної творчості, для якої можна виокремити такі основні риси:

технічна творчість — це праця з матеріалізації наукових знань. Якщо
продукт наукової творчості — ідея, думка має ідеальну форму, то продукт
технічної творчості — матеріальний об’єкт або засіб для перетворення
матеріального об’єкта;

технічна творчість — специфічна форма інтелектуальної діяльності, яка
направлена на примноження розуміння про об’єктивний світ, тобто вона має
гносеологічний характер;

результати творчої діяльності утворюють технічне довкілля суспільства,
котре служить матеріальною основою життєдіяльності людей, в процесі якої
в найбільш повній мірі проявляється активність і початкові творчі
здібності людини;

у технічній творчості здійснюється суб’єктивна і об’єктивна ролі в
діяльності людини.

Різним об’єктам творчості відповідають свої результати (табл. 3.4).

Говорячи про технічну творчість, ми маємо на увазі процес, який
характеризується деякою сукупністю понять і визначень. Розглянемо
основні з них.

Технічна потреба — це запит індивідуума або суспільства в цілому на такі
технічні засоби, які були б спроможними задовольнити інтерес суспільства
на даному етапі його розвитку. Треба розрізняти дві форми відображення
технічних потреб:

Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське право

Таблиця 3.4

Творчість за об’єктом

Наукова

Результати творчості

Результат творчості

Відкриття, методології, методи, принципи, витвори науки та ін.

Технічна

Винаходи, корисні моделі, “ноу-хау”, раціоналізатор

ські пропозиції, методики, стандарти, ТУ, ремесла та ін.

Художня

Витвори літератури і мистецтва, промислові зразки, товарні (фірмові)
знаки, фольклор та ін.

Соціальна

економічні і соціальні реформи, конституція підзаконні акти, декрети та
ін.

Ідеологічна

Засоби масової інформації, устави, інструкції, накази та ін.

Педагогічна

Довідники, підручники, навчальні посібники, методичні розробки, методика
викладання, правила та ін.

1. Індивідуальне усвідомлення технічної потреби в процесі

творчої діяльності творців нової техніки, котре є випереджува-

льним відображенням технічної потреби, яка ще не стала пред-

метом суспільної свідомості.

так зване

суперечності між існуючим

2. Відображення технічної потреби в суспільній свідомості,

– “соціальне замовлення”; ця форма відображає різні

^ціалопУ-

економічними потребами суспільства в підвищенні обсягу виробництва,
нових видів продукції і т. ін.

Суперечності, які

між суспільними потребами

Реалізація технічної потреби можлива лише за умови технічної можливості,
як комплексу матеріальних, технічних та інших факторів, які
задовольняють суспільні потреби.

^ ^ ^ ^иииЛШ X

технічними можливостями породжують проблемну ситуацію, тобто технічну
проблему.

При невідповідності технічних можливостей (засобів) технічній потребі
виникає технічна суперечність, яка є обов’язковою

УМОВОЮ РОЗВИТКУ ТеХНІКИ її л/-тґчг»т_-^тто тг^»ттТ~

Розділ 2. Створення і патентно інформаційні дослідження об’єктів

Усю різноманітність технічних суперечностей можна уявити у вигляді таких
груп:

суперечності між предметами праці і технічними засобами;

суперечності між технікою і людиною в процесі праці;

• внутрішні суперечності в технічній системі.

4*

Технічне завдання — це сформульовані умови усунення тех-

нічної суперечності для досягнення поставленої мети.

до її розв я-

Технічна ідея — це принцип усунення технічної суперечності, вираженої в
ідеальній формі. Одні технічні ідеї виникають під час розв’язання
технічного завдання, інші — зання.

Тому технічне рішення — це система засобів, які реалізують технічну
ідею, що спрямована на усунення технічних суперечностей і задоволення
технічних потреб.

Винахідницькі завдання умовно поділяються на 5 рівнів (табл. 3.5), а
творчий процес їхнього вирішення на 6 стадій:

Об’єкт (О)

Вибір завдання.

Вибір пошукової концепції.

Збір інформації.

Пошук ідеї рішення.

Розвиток ідеї у конструкцію (або технологію).

Впровадження.

завдання (проблема); пошукова концепція

(спосіб); інформація; ідея (принцип); варіант зміни конструкції
(алгоритму).

А. с. СРСР № 157356. З метою економії металу ковпак виконаний із
пластмаси з ребрами жорсткості.

А. с. НРБ № 39672. Для підвищення надійності затиску запропоновані
двосторонні клини (затискні елементи) замість односторонніх.

— гайка шляхом усунення тертя, гвинт і гайка розміщені з зазором, що
зберігається під час роботи, а в їх різьби вкладені обмотки для
створення електромагнітного поля, що забезпечує поступовий рух гайки
стосовно гвинта. Гвинтова пара залишилась, але помітно змінилася у
порівнянні з прототипом.

А. с. СРСР № 154459. З метою попередження зносу гвинтової пари гвинт —

84

85

\во

Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське п

К-ть І К-ть винах. І проб

N

Інтелектуальні рівні винахідницьких завдань

‘ „ . І Взаємозв’язок завдання і

^міст рівня І

Р,вня І І засобів його вирішення

Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об’єктів

А. с. СРСР № 105011. Запропонований спосіб отримання високого і
надвисокого тиску шляхом імпульсного електричного розряду всередині
об’єму рідини (практично нестисливої).

Піонерський винахід. Використане відкриття, новий ефект (явище) —
електрогідравлічний удар.

1

32

10

Вибір одного |У межах однієї галузі О з декількох

|Л. с. СРСР№ 157356. Пластмасовий ковпак (замість (металевого) на газові
балони, ш ар ико підшипник

45

10

А. с. СРСР№ 154459. Гвинтова пара без механічного контакту (з
електромагнітним полем)

А. с. НРБ № 39672. Клиновий патрон з двостороннім клином

19

10

ІА. с. СРСР № 260249. Засіб ‘контролю зносу двигуна за допомогою
люмінофора (використовується фізичний ефект)

з

3,7

10

5

0.3

ІА. с. СРСР № 105011. Засіб (отримання високого і Ю4 Інадвисокого тиску
(з використанням ‘електрогідравлічного удару)

(Часткова зміна [У межах однієї науки

[вибраного О [і наприклад, механічне

?завдання вирішується

Імеханічним шляхомі V і ‘ * *

Ідекелькох інших галузях

1 техніки

(Створення [За межами науки

[нового або Г’завдання-ддвальнищ”

[повна зміна [(наприклад, механічне

1 вхідного О [завдання вирішується

Іхімічннм шляхом1)

1

І викор нсто ву ються

І ефекти

Створення ІЗа межами сучасної науки

нового [(спочатку потрібно

комплексу О [зробити відкриття, а

(піонерське [потім, спираючись на

рішення) [нові наукові дані,

(вирішувати

вих часток в лабораторії

проби масла і визначення змісту метале-

— змінений повністю. Застосований маловідомий фізичний ефект.

с’ ьг^ґ № ^ьи^4У. Для контролю зносу двигуна запропоновано додавати в
масло люмінофор і за зміною світла масла (дрібні частки металу гасять
світло) безупинно контролювати концентрацію часток металу. Відомий
спосіб —

3.4, Етапи розробки винаходу

Ці етапи добре викладені в книзі М. Трінга і Е. Лейтуейта “Как
изобретать?”.

Мередіт Трінг — професор кафедри машинобудування в коледжі королеви
Марії Лондонського університету.

Ерік Лейтуейт — професор кафедри електромашинобудування Імперського
науково-технічного коледжу в Лондоні (в 1965 р. нагороджений золотою
медаллю за лінійний електродвигун).

Твердо встановлено, що з 10-ти винахідників лише одному вдається довести
діло до кінця, бо потрібно зіштовхуватися з впровадженням нового в
практику, а це часто складніше, ніж створити винахід (у книзі Трушкіна
В. П. “Записки конструктора” — про одного професора, який зберіг у 80
років студентську бадьорість, бо не намагався, як він жартома казав,
минати всі стадії розробки і впровадження винаходу).

Можна виділити чотири етапи (стадії) розробки винаходу (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Описова наука

— X

ГІПОТЕЗА 86 87 Кузнєцов Ю. М. 11атентознавство та авторське право У багатьох випадках перший етап є або пройденим, або непотрібним, або ж здійснюється згодом багато років після впровадження винаходу, наприклад, використання вогню (реакція горіння) і виготовлення скла (скляні прикраси, зроблені шляхом сплавлення піску з золою і сіллю, були ще у єгипетських фараонів). Роботу над будь-яким по-справжньому великим винаходом на кожному етапі можна порівняти з азартною грою. Кожний наступний етап обходиться принаймні в 10 разів дорожче. Тому запропоновано приблизний критерій переходу до наступного етапу. Якщо А-В/С > 3, то роботу можна продовжувати, де А — очікуваний виграш у
грошах при успішному завершенні роботи над винаходом (визначає директор
організації — “суддя”);

В — ймовірність успіху (гарантує винахідник — “захисник”);

С — розрахункова вартість робіт, що залишалися (розраховує
інженер-проектувальник — “хрещений батько” винахідника, а не сам
винахідник).

3.5. Психологічні особливості науково-технічної творчості

Психологи вважають специфічним для інтелектуальної творчості п’ять
етапів процесу творчості:

Підготовка — накопичення знань з даного питання, формулювання завдання.

Концентрація зусиль — наполеглива робота з метою отримання рішення.

Перепочинок — період мозкового відпочинку, коли відбувається
відволікання від вирішуваного завдання.

Осяяння (інсайт) — отримання нової ідеї або зміна вже відомої, котра є
вихідним рішенням.

Доведення роботи до кінця, узагальнення, оцінка.

Для творчості характерне явище інсайту, тобто охоплення елементів
ситуації в тих зв’язках і відношеннях, які гарантують вирішення
завдання.

психічний стан людини, в якому максимально розкриваються її творчі
здібності.

Осяяння припускає (рис.3.10): 1) емоційний момент (наполегливість і
цілеспрямованість у вирішенні завдання); 2) наукове передбачення як
усві-домлено-логічне мислення (знання законів

винаходу природи, точне фор-

мулювання завдання

і правил гри); 3) вміння “думати руками” як інтуїтивно-практичне
мислення (ознайомлення з реальним світом на основі особистого досвіду).

Таким чином, мислення людини можна умовно розділити на

логічне та інтуїтивно-практичне.

За сучасними науковими дослідженнями, за творчість відповідає права
півкуля мозку, яка відає підсвідомістю, образами, формами і структурами,
орієнтацією в просторі, а ліва півкуля мозку дає завдання правій, а вже
потім, після творчої роботи підсвідомості, відбирає, оцінює та оформляє
ідеї свідомо. В реальному творчому процесі обидва види мислення завжди
взаємодіють в діалектичному єднанні.

Інтуїція винахідника не виявляється, поки в нього в мозку не утворилась
модель проблемної ситуації. їй передують нерідко довгі і напружені
роздуми, пошуки та спроби.

Вагатись у самому собі — найвище мистецтво і сила. Кожен винахідник
відчуває, що у діалозі, у протиборстві з самим собою народжується істина
(правило: немає кращого засобу знайти оцінку думки, ніж вислухати самого
себе, свою мову, звернену до співрозмовника).

Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право

Згідно з сучасною наукою, щоб полегшити роботу підсвідомості у правій
півкулі мозку, необхідно здійснювану роботу виконувати у вигляді схем,
малюнків, образів.

Творчі здібності людини можуть бути умовно поділені на три групи, які
пов’язані відповідно:

з особистою мотивацією (інтереси і покликання);

з темпераментом (емоційність);

з власне розумовими здібностями (здатність до нового погляду, здатність
до згортання (узагальнення) інформації, гнучкість мислення, бокове
мислення (як і бокове бачення водія), швидкість і яскравість мови,
готовність пам’яті зафіксувати, а потім вчасно видати інформацію,
здатність до перейняття досвіду, оцінки, передбачення).

Одним із стримуючих факторів у творчій діяльності людини є психологічна
інерція.

Психологічна інерція — це схильність до якогось конкретного методу і
образу мислення при вирішенні завдання, ігнорування усіх можливостей,
крім єдиної, яка зустрілась на самому початку. Психологічна інерція
включає в себе відсутність гнучкості, силу звички, вузькопрактичний
підхід, страх критики, вплив авторів та інших факторів, які заважають
творчому мисленню.

Психологічна інерція завдає великої шкоди розвитку техніки і є надбанням
минулого досвіду, який часто не дозволяє відійти від звичного,
консервативного і гальмує прояви нового. Повне прийняття нової ідеї —
перший і найбільш шкідливий прояв психологічної інерції.

Прийняття на віру положень, запропонованих авторитетними людьми,- друга
форма прояву психологічної інерції.

Є такий історичний приклад. Великий природознавець Арі-стотель написав в
одному зі своїх творів, що в мухи 8 ніг і цьому вірили майже 2000 років,
поки хтось не перерахував ноги в мухи, і їх виявилось 6!

Серед форм психологічної інерції можна назвати такі:

уперте відстоювання загальноприйнятої, хоча і неправильної, точки зору;

використання старого принципу при переході на нове устаткування;

Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об’єктів

збереження старої форми при переході на новий рівень;

невміння побачити використання рішень, наявних або одержаних в інших
галузях;

розв’язання завдання відомими трафаретними способами;

розв’язання завдання тільки в рамках однієї спеціальності;

• розв’язання завдання тільки за прямим призначенням та ін. Щоб
перебороти психологічну інерцію, необхідно постійно

пам’ятати про існування психологічної інерції і використовувати різні
прийоми її подолання для підвищення творчої активності.

На підставі аналізу багатьох наукових відкриттів і технічних винаходів,
знайдені їх загальні і закономірні риси. В праці “Діалектика природи” Ф.
Енгельс писав: “Усяке дійсне, вичерпне пізнання полягає лише в тому, що
ми в думках піднімаємо одиничне, з одиничності в особливість, а із неї
останній у загальність…” Розкриття Ф. Енгельсом руху наукової думки
від одиничного становить собою рух до пізнання істини. Це складає
предмет логіки (діалектичний).

Навпаки, психологію цікавить якраз ця сторона науково-технічної думки,
її зигзаги та їх причини, виникаючі на її шляху бар’єри і їх подолання.

Так розкриваються співвідношення між логікою і психологією, які з різних
боків вивчають одне й те саме — науково-технічну творчість.

Розглянемо співвідношення двох способів мислення — індуктивного (як
часткового випадку емпіричного) і інтуїтивного (як часткового випадку
абстрактно-теоретичного).

Метод індукції застосовується перш за все для виявлення причин
визначуваних явищ (наприклад, кисень є причина горіння).

Інтуїція означає раптове прозріння істини без необхідних з точки зору
формальної логіки проміжних умовиводів. Саме з тієї причини, що інтуїція
являє собою явище, яке здійснюється поза нашою свідомістю і нашою
пам’яттю, фіксується не вона сама як явище, а тільки результат, що
досягнутий за допомогою інтуїції.

Так, І. П. Павлов розповідав про один епізод із своєї наукової творчості
— яким чином народилась у нього часткова нау-

90

91

кова теорія. Він запам’ятав при цьому тільки два моменти: перший —
початковий стан питання і другий — кінцевий, підсумковий результат у
вигляді теорії, що народилася. А що відбувалося між цими двома
моментами, за його визнанням, він повністю забув. Ось це він і назвав
інтуїцією. Зробимо одну поправку: він не забув, а не зафіксував своєю
свідомістю і пам’яттю, тому що інтуїтивний процес народження нової
теорії здійснився у нього взагалі поза його свідомістю і органом його
пам’яті.

Побудуємо пізнавально-психологічну схему процесів науково-технічної
творчості.

Запровадимо такі літерні позначення: одиничне і одиноч-ність позначимо
літерою Е; особливе і особливість — літерою О; загальне і загальність —
літерою В.

Тоді чисто логічна схема (за Енгельсом) руху думки до істини буде така:
Е —> О —» В, де стрілки показують перехід від нижчого щабля пізнання до
вищого.

Включимо тепер психологічний момент. Він буде складатися, перш за все, з
того, що на шляху від О до В виникає деякий пізнавально-психологічний
бар’єр (ППБ), який зображено у вигляді заштрихованого прямокутника (рис.
3.11, а).

Опинившись на шляху до В, ППБ перешкоджає переходу від О до В і, отже,
розкриттю істини. Тепер треба схематично зобразити, яким чином цей
бар’єр долається за допомогою підка-зки-трампліна. Уявімо такий трамплін
як існуючий у тій же сфері неусвідомлено, де склався і сам ППБ.
Виявляється цей трамплін Т тоді, коли творча думка вченого або
винахідника потрапляє на нього завдяки підказці (рис. 3.11, б). Таким
чином, творча думка, яка рухається від 0 до В, може потрапити на
трамплін Т завдяки підказці С (рис. 3.11, в), яка виникає в точці
перетину двох незалежних необхідних рядів. Один із них — це рух творчої
думки, яка шукає шлях переходу від О до В (позначимо цей ряд літерою X).
Другий ряд У — це зовнішнє стосовно до X явище, яке вклинюється збоку в
работу думки вченого або винахідника, наче перетинаючи собою ряд X у
точці С і наче захоплюючи за собою творчу думку, що до цих пір невдало
пробувала пробитися крізь ППБ. Захоплена процесом У в інший бік, думка X
знаходить для себе новий шлях: вона попадає на трамплін Т і обходить
перешкоду (ППБ), яка стоїть на її шляху. Далі вже без перешкод думка
направляється до В.

Таким чином, перехід від Е до О (рис. 3.9, в) здійснився завдяки
індукції, а перехід від О до В (подолання ППБ) — завдяки інтуїції.

Оскільки таке ППБ, яке запропоновано концепцією Б. М. Кедрова, отримало
широке визнання, хоча не всі автори з цим згодні, розглянемо деякі думки
з цього приводу.

А. В. Антонов виділяє в винахідницький творчості кілька “психологічних
бар’єрів”. Винахідник часто повинен долати бар’єр невіри у свої сили,
свої можливості розв’язати завдання. Цей бар’єр має комплексний характер
і складається з більш часткових:

Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право

бар’єр гіперскладності, коли винахідник спочатку схиляється до
переоцінки об’єктивної складності завдання;

боязливість авторитетів, думок своїх керівників;

укорінення в суспільстві різних заборон і “принципів неможливості”,
наприклад, неможливості перевищення швидкості світла (в даний час
теоретично обґрунтована можливість існування часток (тахіонів), які
можуть перевищувати швидкість світла);

стереотипність мислення — труднощі відмовитись від звичного підходу;

вибір і перенесення знань;

семантичні бар’єри (психологічні інформаційні моделі);

недостатні знання винахідника.

Американські психологи Г. Ліндсей, К. Халл і Р. Томтсон до
“психологічних бар’єрів” відносять:

конформізм — бажання бути схожим на іншу людину (людина лякається
висловити нестандартні оригінальні ідеї через страх видатися смішною або
не зовсім розумною);

цензуру і, особливо, внутрішню (людина не пробує вирішувати виникаючі
проблеми подавляючи усвідомлено свої оригінальні думки);

ригідність (недостатня рухомість і пристосування мислення до змінюваних
вимог), що часто набувається в процесі шкільного навчання.

У роботі А. Холла “психологічні бар’єри” автор називає “перешкодами
творчості”:

перцептуальні (погане сприйняття — людина сприймає те, чого нема, або не
сприймає те, що є);

інтелектуальні (відсутність творчих потенцій, щоб стати генієм, або
небажання застосувати свої здібності);

емоційні, як внутрішні емоційні конфлікти на рівні підсвідомості;

зовнішні (фізичне і соціальне оточення).

Подоланню “психологічних бар’єрів” для активізації творчості сприяють:

сумніви в звичайних способах мислення;

сміливість і прихильність до ризику;

Розділ 2. Створення і патентно інформаційні дослідження об’єктів

різноманітність досвіду;

старанність у підготовці;

напруженість мислення і занурення в проблему;

тимчасовий відхід від проблеми;

релаксація (розслаблення);

письмовий виклад;

обмін думками з колегами, друзями і т. ін.;

відсутність перепон;

підхвачування інтуїтивних догадок;

жорсткі терміни або їх відсутність.

Ці рекомендації можна розширити, додавши такі, як розвиток уяви і
фантазії, тренування пам’яті, активізація творчого мислення шляхом
використання евристичних прийомів і методів.

Коротко зупинимось на деяких прийомах, тому що багатьом прийомам будуть
присвячені подальші розділи.

Розвинута уява — один із важливіших елементів інженерного мислення. Уява
часто приводить до фантазії, яка пов’язана

А.

з бажанням, щоб сталося те, чого хочеться.

лою, яскравістю і незвичайністю уявлень і образів, тобто здатність
створювати нові чутливі або мисленні образи в людській свідомості на
основі отриманих вражень.

Уява і фантазія допомагають вирішувати технічні проблеми, створючи
гіпотези, модельні уявлення, ідеї рішення, використовуючи аналогії та
асоціації.

Тренуванню уяви сприяє зміна думок в широких межах об’єкта, викладення
умов завдання в найширших поняттях. Слід постійно пам’ятати про шкідливу
дію психологічної інерції і

Фантазія — це уява, яка характеризується особливою си-

намагатися

Необхідно враховувати те, що знання спеціаліста мають вузьку
спрямованність, а для розвитку і використання уяви потрібно мати
уявлення про основні досягнення усіх галузей науки і техніки.

Треба сміливо пропонувати “дикі” і неймовірні ідеї, готува-

розум

науково

94

95

Інверсія є одним із засобів отримання нової точки зору, свідомого
переборення психологічної інерції, відмови від традиційних поглядів на
завдання (в перекладі з латинського інверсія — перевертання,
переставлення). Для отримання нових ідей, використовуючи інверсію, можна
об’єкт перевернути догори дном, вивернути навиворіт, поміняти місцями, з
горизонтального зробити вертикальним і, навпаки, поставити під деяким
кутом, зупинити рухомі частини і рухати нерухомі і т. ін.

Багато оригінальних ідей і рішень народжується завдяки аналогіям, які як
підказки можна брати з природи, з художньої літератури, переносити з
інших галузей, ситуацій і життя, для чого треба бути спостережливим і
вміти аналізувати.

Один із прийомів активізації творчості є емпатія — ототожнення
особистості однієї людини з особистістю іншого об’єкта і проникнення її
в почуття іншої особи. Завдання полягає в тому, щоб увійти в образ і
уявити себе у вигляді деталей (підшипника, важеля, поршня) або машини і
з їхніх позицій подивитись, що можна зробити для вирішення проблеми.

3.6. Роль творчого колективу і особи в процесі створення

об’єктів промислової власності

Організацію творчого процесу треба розглядати в двох аспектах:

у творчому колективі — юридичною особою;

окремим науковцем або винахідником — фізичною особою.

Розв’язання складних технічних проблем і створення найбільш визначних,
побудованих на нових принципах, і тих, що мають багатогалузевий характер
винаходів, потребує залучення вчених і спеціалістів різних галузей
знань. При цьому колективна творчість не виключає, а навпаки, передбачає
прояв творчої індивідуальності кожного члена колективу.

Основними передумовами ефективності творчого процесу є: правильне
формування творчого колективу, інформаційне забезпечення творчого
процесу, створення сприятливих для творчості умов і стимулювання творчої
діяльності. Творчі колективи можуть бути дуже різноманітні за
чисельністю та організаційною структурою.

Обмежимо наш розгляд принципів формування первинного творчого колективу,
який може бути постійним, скомплектованим відповідно до штатного
розкладу, або “неформальним”, створеним спеціально для розв’язання
якоїсь творчого завдання. Незалежно від принципу формування,
організаційна структура колективу повина бути достатньо мобільною і
гнучкою, здатною забезпечити оперативне реагування на специфіку проблем,
що розв’язуються.

Правильна організація творчого колективу повина ґрунтуватись на
наукових, перевірених практично принципах:

комплектність (треба залучати спеціалістів різних галузей

знань);

гетерогенність (відповідність різноманітного складу колективу характеру
поставлених перед ним завдань);

обе’днання вчених різного віку;

об’єднаність (інтелектуальна, фізіологічна, психологічна,

морально-етична);

відповідність особистих здібностей займайному місцю в

структурі колективу;

перманентність (періодичне оновлення з метою попередження застійних
тенденцій, самозаспокійливості, егоцентризму, “зіркової хвороби”);

наукова рівність і демократичність керування;

взаємозамінність (частіше тимчасова);

припустимість помилок;

мінімальний контроль;

Таблиця 3.8

• раціональні співвідношення індивідуальної і колективної праці.

У творчому колективі повині бути генератори ідей, експерти,
організатори, виконавці і керівник. Такий функціональний розподіл
звичайно має рольовий характер, тобто на різних етапах роботи члени
колективу можуть виконувати різні функції. Керівник повинен передбачати,
організовувати, координувати, контролювати. Для нього рекомендується
роль генератора ідей і організатора, але не критика. Керівник здійснює
зв’язки творчої групи з іншими колективами, надихає до творчості,
спонукає до обговорення справи, а не взаємовідносин у колективі.

Творчий колектив володіє значно вищою надійністю в роботі, якщо має
можливість тимчасової заміни будь-якого співробітника.

У табл. 3.8. наведені різні структури малих творчих колек-тивів-бригад
(до 10-ти осіб) з точки зору ефективності їх роботи.

При організації творчого колективу слід враховувати індивідуальні
особливості інтелекту дослідників, яких умовно можна поділити на 8 типів
(табл. 3.9.)

Користуючись табл. 3.9, всіх членів творчого колективу можна умовно
поділити на дві групи:

1- ша група — генератори ідей: фанатик, піонер, естет, інди-

відуаліст.

2- га група — експерти: діагност, технік, ерудит, методолог.

Щодо наукової творчості, то кожному науковому керівнику

необхідно намагатися створити наукову школу, в якій ідеалом для учня
повині бути не знання вчителя, а його самовідданість служінню науці,
його риси як особистості. В науковій школі гідний учень повинен не
тільки повторити свого вчителя, а і перевершити його, бо сила вчителя в
його учнях.

Кузнецов К). М. Патентознавство та авторське право

3.7. Етика творчості та історія деяких відкриттів,

винаходів і винахідників

У творчому колективі, де індивідуальна ініціатива не тільки не
виключається, а й ще розвивається, необхідно дотримуватись моральних
норм науково-технічної творчості, тобто науково-технічної етики,
основними рисами якої є:

наукова об’єктивність;

доведеність;

принцип захисту істини;

непривласнювання чужих заслуг, ідей, рішень, висновків тощо.

Успішне здійснення пізнавальної (гносеологічної) функції
науково-технічної творчості можливе лише за умови, якщо дослідник
підходить до предмета вивчення об’єктивно, чесно, тобто маючи установку
пізнати об’єкт таким, яким він є в дійсності.

Доведеність, як етична норма, вимагає від дослідника самокритичності,
аргументовності. До того як подати заявку на винахід, необхідно
підтвердити його всебічним науковим аналізом, провівши
патентно-інформаційні дослідження. Висновки і публікації не повині бути
поспішними, в той же час не треба замовчувати отримані результати до
повного завершення їх доведення. В цьому випадку необхідно публікувати
проміжні результати з об’єктивною їх оцінкою.

Принцип захисту істини полягає в активному відстоюванні положень, якщо
дослідник упевнений в їх правильності (Аріс-тотель казав: “Платон мені
приятель, але істина дорожча”).

Науково-технічна, як і інша форма творчості, є суспільною формою
діяльності за умови використання досягнень попередників і взаємному
обміні інформацією. Дослідник повинен ясно уявляти свої заслуги,
правильно оцінювати себе. Не можна публікувати результати від свого
імені, якщо робота виконувалась спільно, а також використовувати чужі
принципово важливі думки без посилань на первинні джерела.

При одночасному отриманні однакових результатів питання про пріоритет
вирішується як у спорті: хто перший опублікував, сповістив про них
громадськість, тому і належить пріоритет .

Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об’єктів

Історія науки знає багато прикладів наукової етики і її порушення.

Італійський лікар Луїджі Гальвані (1737-1798 рр.) першим спостерігав
появу електрики при дотику різнорідних металів до тіла жаби (1791 р.
вийшла брошура, де джерелом електрики названа жива тканина жаби — теорія
“тваринної електрики”). Алессандро Вольта (1745-1827 рр.) повторив
досвід Гальвані, але прийшов до висновку, електрика міститься не в живій
тканині (електроліті), а в тих різнорідних металах, якими доторкалися до
препарованої жаби. Перше джерело електрики — Вольтів стовп. Вольта
назвав свої елементи гальванічними (в пам’ять Гальвані) — наукова етика.

Герц першим побудував у 1988 р. генератор електромагнітних хвиль у
вигляді елементарного вібратора і здійснив прийом цих хвиль без проводів
(у межах однієї аудиторії), не вірячі в майбутнє — передачу і прийом на
більші відстані. В 1989 р. О. С. Попов заперечив Герцу, а 25.04.(7.05)
1895 р. побудував і випробував перший у світі передавач і приймач на 250
м (передав радіограму “Генріх Герц”- наукова етика).

Ще напочатку 1895 р. видатний український вчений Іван Пулюй спостерігав
дію невидимих променів, однак не поспішав з пріоритетними повідомленнями
про відкриття нового виду променів, яке В. К. Рентген зробив наприкінці
1895 р. (28.12) (порушення наукової етики), через 1,5 — 2 місяці, 13.02
і 05.03.1896 р., І. Пулюй опублікував дві статті про виникнення та
фотографічну дію ікс-променів, і лише 09.03.1896 р. та у травні 1897 р.
з’являються статті Рентгена, присвячені результатам досліджень
властивостей ікс-променів. За допомогою власноручно виготовленої
апаратури І. Пулюй отримав найкращі на той час ікс-променеві видбитки,
які публікували європейські часописи для ілюстрації можливостей
застосування нових променів у медицині.

Можливе об’єднання зусиль кількох дослідників і винахідників і
публікація спільно отриманих результатів. Але не всякий внесок у роботу
дає право на співавторство, навіть коли це була цікава ідея (а не
результат її реалізації).

Для визнання співавторства необхідна наявність двох складових: спільна і
творча праця.

100

101

Ті, хто надавав технічну допомогу або тільки висловлював ідеї, не може
бути співавтором, якщо не було спільної творчої праці. На внески таких
людей, якщо вони істотні, роблять посилання або дякують за допомогу.
Склад авторів винаходу, твору науки, літератури і мистецтва або іншого
науково-технічного досягнення встановлюють самі автори.

Довіра, відвертість, доброзичливість, відсутність самолюбства — дуже
важливі фактори при спільній творчості двох або більше дослідників і
творців.

Нижче наведена коротка інформація про деякі відкриття, винаходи, про їх
авторів та значення в розвитку науки і техніки.

Перша сходинка розвитку техніки — поява у людини зброї і ручних знарядь
праці (дерев’яна рукоятка до кам’яної сокири, наконечник списа або
молота).

Блискучий винахід — лук зі стрілами (накопичування енергії в стійкій
линві і зігнутій дерев’яній пружині).

Уміння поводитися з вогнем дозволило людині плавити мідь, бронзу і,
нарешті, залізо.

Найбільш визначний винахід — колесо (одне — каток з колод, два — вісь з
підшипниками) належить Леонардо да Вінчі (1452-1519 рр.).

Енергія вітру і води Водяне колесо, парус, вітряки.

Початок першої промислової революції

Парові машини, газове освітлення, точні верстати, масове виплавлення
сталі, гребний гвинт, паровоз.

Перехідний період: від XIX ст. до XX ст.

Німецький винахідник — хімік Роберт Бунзен (народився в 1811 р.)
винайшов пальник, який, змішуючи повітря і газ, давав високотемпературне
полум’я.

Разом із німецьким фізиком Густавом Кірхгофом, з’єднавши пальник з
оптичною системою, розробленою Йозефом фон Фра-унгофером, заснували нову
науку — спектроскопію.

Альфред Нобель (народився в 1833 р. у Стокгольмі) винайшов динаміт
(Віктор Гюго називав його мільйонером-бродягою), залишив заповіт, щоб
приблизно 9 млн $ його спадщини використовувались на видавання премій з
літератури, хімії, фізики, фізіології або медицини і за миротворчу
діяльність (у 1968 р. додалась економіка) “… тим особам, що зроблять
найбільш значний вклад на добро людству”.

Чарльз Парсонс — замінив поршневий паровий двигун паровою турбіною.

Т. А. Едісон (1847 — 1941 рр.) за влучним визначенням Норберта Вінера
був перехідною фігурою від доморослих винахідників минулого сторіччя до
кваліфікованих фахівців нашого часу, що засновують свої винаходи на
ретельних і систематичних експериментах. Т. А. Едісон — автор біля 1000
винаходів.

Свій перший патент він отримав у 1869 р. — електрична машина для
голосувань (для конгресу СІПА).

За біржовий телеграф отримав винагороду 40 тис. $.

1874 р. — квадруплексний телеграф (передача двох повідомлень в
зустрічних напрямках по одній парі проводів).

1877 р. — фонограф (запис на циліндр з олов’яної фольги).

р. — перша лампа з платинової ниттю.

р. — відкриття “ефекту Едісона” — рух електричних зарядів у відкачаній
колбі від негативно зарядженої нагрітої нитки до впаяної в колбу
металевої пластини.

1887-1888 рр. — пружинний привід з регулятором обертів

до фонографа.

1889-1904 рр.-кінокамера (ширина стрічки — 35 мм).

Остання значна робота — створення залізо-нікелевого акумулятора.

“Едісоном у спідниці” називали винахідницю Маргарет Найт

(народилася в 1838 р. в Англії), 12 років створила відсі-

каючий пристрій ткацького верстата при випадінні човника, а через 20
років у 1870 р. запатентувала машину, що виробляла паперові пакети з
плоским дном (а не V — подібним).

Багато історичних відомостей про винаходи і винахідників наведено в
книзі академіка П. К. Ощепкова “Жизнь и мечта”.

О. С. Попов запропонував використати електромагнітні хви-

Ф

лі для виявлення суден (приймальник — передавач, а між ними
електромагнітна тінь — ослаблення хвиль).

Ідея радіовиявлення (найкоротші хвилі — основа радіолокації літаків).

Н 106 107 Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право Діалоговий режим (людина-машина). Користування ЕОМ непідготовленим програмістом (людина доручає машині усі проблеми моделювання) — докорінна інтелектуалізація ЕОМ. В інженерно-конструкторській діяльності послідовно вирішуються завдання трьох типів: І — вибір та пошук найбільш ефективного фізичного принципу дії (ФПД); II — вибір та пошук найбільш раціонального технічного рішення (ТР) при певному (заданому) фізичному принципу дії; III — визначення оптимальних значень параметрів заданого технічного рішення. Іншими словами, ми маємо ланцюг задач: ФПД—»ТР—юріТР. Завдання І і II типів не мають точних математичних рішень і потребують застосування евристичних методів, методів пошукового конструювання, які складають послідовність поступів, процедур та прийомів переробки великого обсягу інформації і не завжди дають найкращі рішення. Тільки для завдань III типу (а в останній час і II типу) використовують математичні методи оптимізації, які дають точне рішення і застосовують ЕОМ з великим ефектом. Інженер (конструктор або технолог) повинен бути не стільки спеціалістом (фахівцем), який перебирає відомі варіанти, скільки дослідником і винахідником нових рішень, творцем і втілювачем нових ідей. Процес оптимального проектування ТС, як і прогнозування, є багатоваріантним (багаторівневим (табл.3.10), багатоцикліч-ним, багато-критеріальним, багатоекстремальним в багатоспо-лучній сфері. Ієрархія пошуку нових технічних рішень при проектуванні ТС показана на рис. 3.12. ТС буде оптимальною, якщо для її реалізації вибрана оптимальна (або, принаймні, раціональна) технічна ідея. Будь-яка технічна задача має множину (дерево) конкретних рішень (вершин) (рис.3.12). При створенні нових ТС у другій половині XX сторіччя широко вживаний і відомий метод "проб і помилок" стає дедалі менш надійним, непродуктивним методом мислення і пошуку нових рішень. Він вступив у суперечність з науково-технічною революцією. Тому тепер у XXI сторіччі потрібні нові методологічні підходи і наукова організація розумової праці. Пошук ідей — найбільш високий рівень творчої діяльності людини і поки що неформалізований, пов'язаний в основному з інтуїцією людини. Необхідно сміливо шукати нові ідеї, фан- Розділ 2, Створення і патентно-інформаційні дослідження оо"єктів Параметри конструкції тазувати, тому що вірогідність здійснення сміливих ідей біль-[а, ніж обережних. оптимальний (раціональний) варіант Рис. 3.12. Дерево рішень при створенні ТС від ідеї до конструкції Таблиця 3.10 Ієрархія процесу оптимального проектування ТС і його аналогії Аналогії Земна Зміст Назва Рівень проектування Ідея Космічна Всесвіт Неосяжний океан 1 Принцип дії, метод спосіб Галактика Архіпелаг Структура (Ст) Сузір'я Зірка Острів Гориста місцевість Морфологія, склад блоків, комплектів, вузлів, деталей Схема (Сх) Конструкція (К) Параметри конструкції (Пк) Параметри деталі (Пд) Структура + зв'язки (функціональний опис) Найбільш висока гора Конкретна реалізація схеми Планета Складальні одиниці, механізми. Висота до вершини гори Супутник деталі Розміри, форма, маса, об'єм і т. ін Нижче розглянемо по одному методу пошуку нових технічних рішень з кожної групи, а саме: метод морфологічного аналізу (МА), метод фокальних об'єктів (ФО), алгоритм рішення винахідницьких задач (АРВЗ), функціонально-вартісний аналіз (ФВА). 108 109 Кузнєцов Ю, М. Патентознавстео та авторське право 3.8.1. Метод морфологічного аналізу У творчій діяльності важливе місце займає класифікація за різними ознаками, що дозволяє швидше і точніше орієнтуватись у великій різноманітності понять і фактів. Переконливим прикладом корисності класифікації є періодична система елементів Д. І. Менделєєва, яка побудована на підставі підпорядкування хімічних елементів за атомною вагою і класифікація за валентністю. Морфологічний аналіз (МА) базується на класифікації і відноситься до найбільш поширених методів пошуку нових рішень. Термін "морфологія" (вчення про форму: від грецького morphe — форма і logos — вчення) увів у 1796 р. Ґете — основоположник вчення про форму і будову рослин і тварин — морфології організмів. Це не єдиний випадок, коли словотворчість поета дістала широке визнання і розповсюдження в багатьох науках: у подальшому з'явились морфологія людини, морфологія ґрунтів тощо. Для розв'язання технічних завдань морфологічний аналіз вперше був використаний швейцарським астрономом Ф. Цвік-кі, який у 1942 р. був залучений американською фірмою "Ае-роджент інжінірінг корпорейшен" до участі в ракетних дослідженнях і побудував морфологічну матрицю (ящик) для ракетних двигунів, що працюють на хімічному паливі. Ця матриця містила 576 важливих варіантів, серед яких були схеми секретних тоді німецьких літаків-снарядів ФАУ-1 і ракета ФАУ-2, а в 1951 р. він склав морфологічну матрицю, яка містила вже 36884 типи реактивних двигунів. Метод морфологічного аналізу спрямований на послідовний перебір усіх можливих варіантів рішення і є яскравим прикладом системного підходу до рішення творчих завдань. Мета методу — системно досліджувати усі можливі варіанти рішення завдань, які витікають із закономірностей будови (морфології) об'єкта, що удосконалюється, — ТС, і тим самим врахувати, крім відомих, незвичайні варіанти, котрі при простому переборі могли бути знехтувані. Ідея методу — відійти в зону, далеку від того, що лежить на виду. Розділ 2. Створення і патентно інформаційні дослідження об'єктів Суть методу полягає в тому, що в ТС, яка удосконалюється, виділяють декілька характерних для неї структурних, морфологічних ознак, за кожною з котрих складають максимально повний перелік різних конкретних варіантів (альтернатив) технічного вираження використання цих ознак. Таким чином, кожна ознака може характеризувати якийсь конструктивний вузол (елемент структури) ТС, якусь функцію (або зв'язок між елементами), якийсь режим роботи (або стану) ТС, якусь форму взаємодії вузлів (елементів), тобто параметри, характеристики ТС, від котрих залежить вирішення" проблеми і досягнення основної мети. Ознаки з їх альтернативами розташовують у вигляді таблиці, яка зветься морфологічним ящиком (матрицею, картою або таблицею), що дозволяє краще уявити пошукове поле. Матриці можуть бути записані у буквеному або цифровому вигляді в рядок або стовпчиками: р2 і j «її ? я* 1.1 2.1 .. кЛ р2 • 1 2 • І2 1.2 2.2 . .. к:2 W щ * * * * І або * « ? * * * ' ? або * ? * Pi ? Р1 п а2 І.п{ 2.п к.п Перевага методу — його багатоваріантність. Оскільки метод заснований на використанні морфології об'єктів, він дозволяє організувати простір (обшир) змін об'єкта (морфологічний ящик) і систематично його аналізувати. При цьому на відміну від простого перебору виключається пропущення якихось варіантів, що дозволяє подолати інерцію мислення фахівців, знайти оригінальні рішення на неосяжній (неоглядній) у розумінні повного перебору множини (поля). До недоліків методу належить те, що поряд з реально можливими комбінаціями варіантів характеристик (або ознак) морфологічна матриця має велику кількість несумісних варіантів. Поки що не розроблено апарату вибору допустимих рішень з великої кількості можливих варіантів. У теперішній час для вирішення цього завдання мають місце спроби використання ЕОМ. Коли буде знайдено дійсно практичний і універсальний 110 111 Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право метод оцінки ефективності застосування того чи іншого варіанта, можна буде, виходячи тільки з теоретичних міркувань, обирати оптимальну комбінацію елементів для кожної проектованої ТС. Таким чином, процес винахідництва, по суті, був би замінений безпосередньо аналізом альтернативних варіантів. Найчастіше виявляється, що робочі характеристики ТС, в основу побудови якої покладена невідома раніше комбінація елементів (ознак), більшою чи меншою мірою є невизначеними, що залежить від ступеня відходу від існуючого рівня розвитку техніки. Сфера застосування методу — рішення технічних завдань, які відносяться до об'єкта (ТС) в цілому при наявності повної інформації про об'єкт (ТС) і направлені на удосконалення об'єкта (ТС). Застосовування методу вимагає систематизованого логічного мислення. Найбільш доцільна сфера використання методу — рішення конструкторських завдань загального плану (компонування і проектування машин, їх вузлів, механізмів, технологічного оснащення, інструментів, пошук технологічних принципів, компоновок, схем, способів формоутворення тощо). Метод можна використовувати при прогнозуванні розвитку ТС, при визначенні можливості патентування в тому чи іншому абстрактному вигляді комбінацій основних параметрів з метою "заблокувати" можливі майбутні винаходи. Є п'ять послідовних етапів морфологічного аналізу: 1) точне формулювання завдання(проблеми), яка відображає основну вимогу до об'єкта; 2) розподіл об'єкта на функціональні елементи (ознаки) з складанням списку усіх морфологічних ознак і вимог до них, тобто усіх важливих характеристик об'єкта, його параметрів, від котрих залежать вирішення проблеми і досягнення основної мети; 3) незалежний розгляд усіх елементів (ознак) і вибір для кожного повного набору різних варіантів реалізації, тобто складання усіх можливих варіантів за кожною характеристикою незалежно і побудова морфологічної моделі (таблиці, ящика, матриці); 4) аналіз функціональної цінності рішень, які виникають з матриці з визначенням цінності усіх одержаних варіантів, тобто синтез варіантів об'єкта; 5) вибір найбільш раціональних варіантів конкретних рішень, тобто вибір кращих сполучень згідно з заданим критерієм. Розглянемо особливості виконання кожного етапу. Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об'єктів Етап 1. Формулювання завдання Часто початкове формулювання завдання не містить прямої вказівки про потребу вести конструктивний пошук її компонування. Пряме розуміння завдання буває заховане за багатослівністю її викладення або за невдало обраною термінологією. Метод потребує точного формулювання. Проте цю вимогу нелегко виконати. При аналізі початкового формулювання завдання виясняють, що повинно бути удосконалено, доопрацьовано і т. п. — г спосіб або пристрій. Далі необхідно вилучити спеціальну термінологію, змінити назви елементів об'єкта термінами, які відбивають їх функціональне призначення. Потім слід розглянути вимоги, які пред'являються до результату рішення завдання, виділити з них головну (головні) і пов'язати її з тими елементами об'єкта, котрі повинні забезпечити його виконання. Наприкінці виконують уточнення формулювання завдання. 4 Етап 2. Розподіл об'єкта на морфологічні ознаки Точне формулювання завдання дозволяє виділити коло характеристик об'єктау (структурних елементів, зв'язків і їх ознак), від котрих в основному залежить виконання заданих вимог. У загальному випадку для конструкцій як морфологічних ознак можуть бути обрані: а) функціонально важливі елементи (деталі, вузли, механізми, прилади і т. ін.); б) взаємний зв'язок між елементами; в) взаємне розташування елементів. Необхідність відокремлення функціонально важливих елементів викликана вимогою не створювати в морфологічному ящику великого обсягу неістотної інформації, яка перешкоджає вибору корисної. Наприклад, при виконанні варіантів конструкцій обертового різця можна варіювати такими морфологічними ознаками: ріжуча частина (вид, виконання і розташування осей), опори (виконання, розташування), привід ріжучої частини. При пошуку варіантів конструктивних схем варіюють елементами структури і зв'язками між ними. При пошуку варіантів методів обробки (способів формоутворення) варіюють трьома основними ознаками: оброблюване середовище — заготовка (мета впливу на заготовку, вид і кількість, рухи, стан), середо- 112 113 Кузнщов Ю. М. Патентознавство та авторське право вище, яким обробляють, — ріжучий інструмент (фізичний стан, тип, кількість ріжучих кромок, рухи), взаємодія між середовищами — заготовкою і інструментом (фізико-хімічний ефект процесу перетворення, вид енергії ефекту, характер підводу і розподілу енергії, характер дії в часі, фізичний стан робочого середовища). Етап 3. Складання морфологічної матриці Основна вимога до цього етапу — недопустимість критичної оцінки щодо сформульованих варіантів характеристик об'єкта. Таку критичну оцінку здійснюють на наступному етапі стосовно до одного або декількох варіантів у цілому. При цьому не враховують взаємозв'язки між різними варіантами інших характеристик. Щоб підвищити вірогідність внесених у морфологічну матрицю нових, оригінальних варіантів об'єкта, необхідно використовувати інформацію, яка відноситься не тільки до даного об'єкта або класу об'єктів. Ефективним є функціональний підхід, який дозволяє використовувати інформацію з інших галузей техніки. При цьому слід керуватися слідуючим. Спочатку складають загальний перелік варіантів характеристики, що розглядається. Потім групують їх за принципом близьких властивостей. З кожної групи варіантів відокремлюють найбільш важливі. Скорочений перелік включають в морфологічну таблицю. Ця процедура скорочує неістотну інформацію. При формулюванні варіантів варіювання здійснюють за такими ознаками: геометрична форма, матеріал, особливості конструктивного виконання, характер взаємодій тощо. В залежності від постановки завдання склад ознак змінюється. У деяких випадках ознаки матеріалу вилучають. Для підви- фективне виконують гляді таблиць. Етап 4. Синтез варіантів об'єкта Після заповнення морфологічної матриці переходять до синтезу варіантів. Кількість варіантів може обчислюватись астрономічними числами, тому що кожна з "п" характеристик володіє певним числом К різних варіантів (альтернатив). Сукуп- Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об'єктів ність варіантів морфологічної матриці дає можливість визначи- ти повну кількість рішень: п "=П* 114 115 Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське право варіантів побудови об'єктів (цей метод звучить як метод попа-рних порівнянь). Ефективність використання методу морфологічного аналізу розглянемо на прикладі синтезу швидкохідних подшипників для шпиндельних вузлів. Приклад Запропонувати варіанти виконання швидкохідних підшипників і вибрати краще рішення з урахуванням сприйняття радіального навантаження. Формуємо основні ознаки підшипника (рис. 3.11). Будуємо морфологічну матрицю схем підшипників (табл. 3.11). Аналізуємо деякі варіанти схем підшипників, які отримані як сполучення альтернатив кожної ознаки з табл. 3.9. Результати зведені в табл.3.12. У табл. 3.12 варіанти відомих підшипників, які сприймають радіальне навантаження, розташовані в порядку підвищення максимальних значень частот обертання, а саме: XI — п = (5-100)-103хвл; Х2 — п = (10-15)103 хв1; ХЗ — п - (50-100)-103 хв-х; Х4 — п до 800-103 хв1. і - зовнішнє кільце Кз - проміжне середовище С - внутрішнє кільце Кв - допоміжні елементи Ей - сприйняття навантаження Н З Рис. 3.13. Основні ознаки підшипника Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об'єктів Таблиця 3.11 Морфологічна матриця схем підшипників 1 — Кз 2 С 3 —Кв 4 —Ед 5 —Н 1.1. Циліндр 2.1. Кульки 3.1. Циліндр 4.1. Сепаратор 5.1. Радіальне 1.2. Конічне 2.2. Ролики 3.2. Конічне 4.2. Сепаратор і 5.2. Осьове всередині циліндричні , зовні захисне кільце 5.3. Радіальне і 1.3. Сферичне 2.3. Ролики 3.3. Конічне 4.3. Сепаратор і осьове всередині конічні всередині два захисних 1.4. Немає 2.4. Рідина під 3.4. Немає кільця тиском 4.4. Немає 2.5 Повітря під тиском 2.6. Магнітне поле + 2.7. Немає Загальна кількість варіантів можливих схем підшипників складає: М=4-7-4-4-3=1344. Французька фірма "Сосьє де механік магнетик" виготовила магнітний підшипник вартістю 100 тис. $ і п = 8*105 хв1. За іронією долі одна з перших застосувала магнітні підшипники (муфти) японська фірма "Сейко" в ультрапрецизійних машинах (верстатах) з ЧПК для виготовлення кулькових підшипників (шарикопідшипників) підвищеної точності і швидкохідності. 3.8.2. Метод фокальних об'єктів Цей метод відноситься до асоціативних, потребує мінімальної інформаційної підготовки і дозволяє більше використовувати знання в різних сферах (галузях). Він спрямований на послаблення психологічної інерції шляхом використання асоціацій і метафор у характеристиці об'єкта. Ця ідея лягла в основу методу, коли переносяться раптово обрані об'єкти на той, що удосконалюється, котрий лежить начебто у фокусі переносу. Якщо на ТС або об'єкт, що вдосконалюється, перенести ознаки інших, випадково обраних об'єктів, то число неочікува-них варіантів різко зростає. 116 117 Асоціація — зв'язок, який виникає за певних умов між двома або більше психічними утвореннями (відчуттями, рухаючими актами, ідеями тощо). Метафора — перенесення властивостей одного предмета (явища) на другий на підставі загальної для обох ознаки. Між двома зовсім різними поняттями (словами) можна навести логічний зв'язок, тобто асоціативний перехід в 4-5 етапів (кроків). Візьмемо два різних поняття — "сонце" і "патрон". Здійсним асоціативний перехід: "сонце" — "земля", "земля" — "родовище", "родовище" — "магніт", "магніт" — "патрон". Другий приклад: "ягода" — "шпиндель", асоціативний перехід: "ягода" — "ділянка", "ділянка" — "цех", "цех"- "верстат", "верстат" -"шпиндель". Для виникнення асоціацій і генерування ідей можна використовувати різного виду метафори: бінарні метафори-аналоги ("метал дзвонить"); метафори-катахрези, які містять суперечності ("коловий квадрат"); метафори-загадки ("що сокирою не перерубаєш?"). Серед аналогій розрізняють: пряма — порівняння з аналогічним об'єктом з іншої сфери техніки; емпатія — вживання в образ об'єкта, що вдосконалюється, неначе маленька людина в ньому (почуття, що виникають, відчуття); символічна — об'єкт в узагальненому, абстрактному вигляді (шліфувальний круг — точкова шорсткість, храповик — надійна перервність, затиск-ний патрон -натягнута пружина); фантастична — вводиться фантастична істота, що виконує те, що вимагається умовами задачі ("шапка-невидимка" — неруйнівні види контролю, "чо-боти-швидкоходи" — космічні ракети, "силові потоки" — затискні механізми). Застосування методу фокальних об'єктів включає такі етапи: вибір фокального об'єкта, який удосконалюється; вибір 3-4 об'єктів навмання (із словника, каталогу, технічного журналу, художньої книги тощо) раптових (випадкових) об'єктів; складання переліку (списку) ознак раптових (випадкових) об'єктів; генерування ідей (сполучень) шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак раптових об'єктів; розвиток придбаних сполучень шляхом вільних асоціацій; оцінка придбаних ідей і відбір корисних рішень з притягненням експертів. Сфера застосування методу — рішення технічних завдань з покращанням відомих ТС в умовах мінімальних вихідних да- них і відсутності чітко сформульованих вихідних вимог до рішення, постановка оригінальної конструкторської задачі, тренування фантазії (придумати фантастичне), створення товарів широкого вжитку (розширення асортименту) тощо. Приклад. Необхідно удосконалити електропраску (табл 3.13). Таблиця 3.13 Випадкові об'єкти та їх ознаки Фокальний об'єкт Випадкові об'єкти Ознаки випадкових об'єктів Різець ^ Телевізор електропраска Квітка Люстра Змінна пластина, металевий, плитковий, , прямокутний І Кольорове зображення, регулюється звук, 1 кнопкове перемикання Гарна, жива, запах, росте, пожвавлення, запилення Плафони, підвіска, світло, кришталь, прозора | Розвиваючи ознаки випадкових об'єктів, переносимо їх на електропраску. Електропраска — змінна пластина (насадки на праску для прасування різних виробів). Електропраска — звук (замість лампочки — звуковий сигналізатор роботи чи перегріву). Електропраска — кнопкове переключення (переключення режиму прасування не ручкою, а кнопкою). Електропраска — прозора, скляна. Відбирають 1-2 з розглянутих ідей для докладного конструкторського пророблення. Удосконаленням методу фокальних об'єктів є метод гірлянд раптовостей і асоціацій. Всі розглянуті і нерозглянуті методи пошуку нових технічних рішень спрямовані на подалання суперечностей, які створюють проблемну ситуацію. Суперечності, що виявляються в процесі вирішення наукових і технічних завдань, можна умовно поділити на три типи: адміністративні, технічні і фізичні. Адміністративними називають суперечності, що присутні спочатку в самому факті винахідницького завдання (треба щось зробити, але невідомо як), воно не має мети, що підказувалася. 120 Розділ 2. Створення і патентно-інформаційні дослідження об'єктів Приклад. У годину "пік" станції метро переповнені людьми. З кожним роком кількість пасажирів зростає, зростає потреба збільшити пропускну здатність метрополітену, але як — неясно. Технічні — це суперечності, що виникають між частинами і параметрами системи при спробі їхньої зміни: якщо відомими способами поліпшувати од