.

Ковальський В.С. 1995 – Практика суддів України, Кн.1 (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 33979
Скачать документ

Ковальський В.С. 1995 – Практика суддів України, Кн.1

ПРАКТИКА СУДДIВ УКРАIНИ.

Книга перша

Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни, №3,1995 р.

Перiодичне видання Украєни. Виходить шiсть разiв на рiк (украєнською
мовою).

Засноване в 1992 р. Засновники: редакцiя журналу “Право Украєни” i
Юридична

iнформацiйна компанiя. Реустрацiйне свiдоцтво № 723, серiя КВ, видане 20

червня 1994 р.

Передплатний iндекс – 74052

Адреса редакцп: 252047, Киiв-47, вул. Петра Нестерова, 4.

Телефони: (044) 441-82-87, 441-83-78

Головний редактор В.С.КОВАЛЬСЬКИЙ

РЕДАКЦiЙНА КОЛЕГiЯ:

Ю.Г.Вербенко – головний редактор журналу “Право Украєни”;

Я.Ю.Кондратьув – ректор Украєнськоє академiє внутрiшнiх справ;

Л.М.Козаченко – зав. вiддiлом редакцiє журналу “Право Украєни”;

О.Г.Кулик – начальник вiддiлу Науково-дослiдного центру Украєнськоє ака-

демiє внутрiшнiх справ, кандидат юридичних наук;

В.Т.Маляренко – заступник Голови Верховного Суду Украєни;

В.В.Медведчук – президент Спiлки адвокатiв Украєни;

А.Й.Осетинський – заступник Голови Вищого арбiтражного суду Украєни;

А.С.Полушко – вiдповiдальний секретар журналу “Право Украєни”

c УКЛАДАЧi:

ШЕВЧУК П.i. – заступник Голови Верховного Суду Украєни, Голова Судовоє

Колегiє в цивiльних справах Верховного Суду Украєни;

ЯРЕМА А.Г. – заступник Голови Судовоє Колегiє в цивiльних справах
Верхов-

ного Суду Украєни;

ДАВИДЕНКО Г.i. – головний консультант Верховного Суду Украєни, Заслу-

жений юрист Украєни

Над номером працювали:

Ю.Г.Вербенко, Л.М.Козаченко, Т.Г.Мiльто, Н.П.Панчук, А.С.Полушко,

В.П.Рожанський

Вiдповiдальний за випуск С.В.Кононенко

Компютерний набiр О.В.Горб, Л.М.Сисоува

Компютерна верстка Т.М.Виноградова

c О.О.Стеценко, художну оформлення

) ЮРiНКОМ – редакцiя “Бюлетеня

законодавства i юридичноє практики

Украєни”, 1995.

Вiд редакцiє

Судова практика мау надзвичайно важливе зна-

чення для всiує системи правозастосування. Не маючи

нормативного характеру для iнших субуктiв право-

застосування, судовi рiшення акумулюють конкретнi

орiунтири, якi дiють в межах галузi законодавства,

правового iнституту i навiть окремоє норми i, кiнець

кiнцем, – впливають на розвязання юридичних пи-

тань. Обробленi та впорядкованi матерiали судовоє

практики складають методологiю вирiшення спорiв

в межах загальноє юрисдикцiє.

Окрiм того, судова практика у одним iз каналiв

звязку мiж законодавством i бажаним наслiдком

його дiє. Не маючи впорядкованоє практики винесення

i та виконання судових рiшень не можна очiкувати i вiд

законодавства ефективностi, скiльки б його не кри-

тикували i не пiдправляли.

Останнiй раз видання матерiалiв судовоє практи-

ки в цивiльних справах побачило свiт бiльш нiж де-

сять рокiв тому i стало раритетом. За цей вiдрiзок

часу змiнилось законодавство i виросло нове поколiн-

ня юристiв. Але головна змiна вiдбулася внаслiдок су-

веренiзацiє колишньоє радянськоє республiки i виник-

нення незалежноє украєнськоє держави.

В новiй державi повинно утвердитися ставлення

до суду, як до демократичноє i правовоє iнституцiє,

яка не творить законодавство, а лише додержууться

його. Фундаментальна кодифiкацiя, що здiйснюуться

i зараз, повинна враховувати новi вимоги до норм та

\ законодавчих iнститутiв, бо вони перевiряються са-

ме в процесi розгляду та виконання судових рiшень.

Виходячи з цього авторський та видавничий колек-

тиви менш нiж за пiвтора року впорядкували та пiд-

I готували до видання вiдповiдну кiлькiсть судових

рiшень. Завдяки обуднанню творчих та редакцiйних

можливостей були виконанi головнi вимоги до видан-

ня подiбних матерiалiв, а саме: при економiє змiсту

та часу адекватно вiдтворенi форма i стиль рiшень з

конкретних справ.

Впорядкування судових рiшень вiдбувалось за тра-

дицiйною схемою: галузь законодавства – окремий

iнститут – конкретна правова норма. В збiрнику вi-

дображенi матерiали, якi стосуються основ цивiль-

ного законодавства, зобовязального права, питань,

що притаманнi розгляду житлових, кооперативних,

адмiнiстративних справ, а також спорiв, що виника-

ють в галузi сiмейних, авторських, трудових та iнших

вiдносин.

Квiнтесенцiя рiшення зосереджена в стислiй, але

змiстовнiй назвi. У витязi iз рiшення розмiщено аналiз

подiй, фактiв, вiдносин, норм права. Обсяг упорядко-

ваних матерiалiв нараховуу 228 рiшень Верховного су-

ду Украєни, 126 рiшень обласних судiв та Києвського

мiського суду. Значний обсяг цих матерiалiв не дозво-

лив видати єх одним збiрником, тому вони надруко-

ванi в двох номерах “Бюлетеня законодавства i юри-

дичноє практики Украєни” (№ 2 та № 3, 1995 р.).

Сподiваумось, що читачi належним чином сприй-

муть данi збiрки i головну увагу зосередять на єх по-

зитивному значеннi..

СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ

ПРО РОЗГЛЯД ТРУДОВИХ СПОРiВ

Припинення трудового договору з працiвником з непередбаче-

них законом пiдстав належить розглядати як звiльнення з iнi-

цiативи адмiнiстрацiє, i спори з цих питань мають розглядатись

безпосередньо, судом, без попереднього позасудового розгляду

Постанова ПленумуВерховного Суду Украєни

вiд 15 жовтня 1993 р.

(витяг)

У березнi 1989 р. 3. звернулася з позовом до виробничого

обуднання “Прикарпатпромарматура” про поновлення єє на ро-

ботi та стягнення заробiтноє плати за перiод вимушеного про-

гулу i за час вiдпустки – з 17 по 29 липня 1987 р.

Позивачка зазначала, що пiсля закiнчення СПТУ № 57

м. Львова вона була направлена на роботу до виробничого

обуднання “Прикарпатпромарматура”. Наказом № 176 вiд 17

i липня 1987 р. 3. зараховано кранiвницею ливарного цеху. Цим

же наказом єй була надана належна як випускницi СПТУ дво-

тижнева вiдпустка.

1 жовтня 1987 р. адмiнiстрацiя письмово анулювала наказ

про прийняття 3. на роботу.

Посилаючись на незаконнiсть звiльнення, позивачка про-

сила задовольнити єє вимоги.

Справа розглядалася неодноразово.

Ухвалою Червоноармiйського районного народного суду вiд

) вересня 1991 р., залишеною без змiни ухвалою судовоє колегiє

Львiвського обласного суду вiд ЗО вересня 1991 р., заява 3.

про поновлення на роботi i виплату заробiтноє плати за час

iiимушеного прогулу залишена без розгляду.

Постановою президiє Львiвського обласного суду вiд 6 бе-

резня 1992 р. i ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах

Нсрховного Суду Украєни вiд 17 лютого 1993 р. протест за-

ступника Генерального прокурора Украєни, з якому ставилось

питання про перегляд судових рiшень, залишено без задово-

лення.

Пленум Верховного Суду Украєни вважау, що протест пiд-

лягау задоволенню з таких пiдстав.

Червоноармiйський районний народний суд при залишеннi

iiкяви 3. без розгляду, а судова колегiя i президiя Львiвського

обласного суду при залишеннi його ухвали без змiни посила-

лись на те, що позивачка звернулася до суду з позовом про

поновлення на роботi i виплату заробiтноє плати за час виму-

шеного прогулу без додержання встановленого для даноє кате-

горiє справ порядку попереднього позасудового вирiшення спра-

яи, можливiсть застосування якого не втрачена.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни ухвалою вiд 17

Лютого 1993 р., залишаючи судовi рiшення без змiни, вказала,

що в них йшлося не про звiльнення, а про вiдсторонення 3.

вiд роботи.

Згiдно з ст. 197 Кодексу законiв про працю Украєни молодi

робiтники, якi закiнчили професiйно-технiчнi i технiчнi учи-

лища, i молодi спецiалiсти, якi закiнчили вищi i середнi спе-

цiальнi навчальнi заклади, забезпечуються роботою вiдповiдно

до здобутоє спецiальностi та квалiфiкацiє.

3. була направлена на роботу пiсля закiнчення професiйно-

технiчного училища № 57 м. Львова в порядку планового роз-

подiлу i наказом адмiнiстрацiє виробничого обуднання “При-

карпатпромарматура” № 176 вiд 17 липня 1987 р. згiдно з

ст. 24 КЗпП була зарахована кранiвницею ливарного цеху чет-

вертого квалiфiкацiйного розряду з вiдповiдною оплатою працi.

До початку роботи єй була надана вiдпустка тривалiстю два

тижнi.

1 жовтня 1987 р. адмiнiстрацiя виробничого обуднання

“Прикарпатпромарматура” .письмово анулювала наказ вiд 17

липня 1987 р. про прийняття 3. на роботу, припинивши тим

самим дiю укладеного трудового договору з непередбачених

законом пiдстав.

Такi дiє вiдповiдача треба розглядати як звiльнення пози-

вачки з роботи з iнiцiативи адмiнiстрацiє, а тому справа мала

розглядатись без попереднього позасудового розгляду, як це

передбачалось чинною на час залишення заяви без розгляду

ст. 231 КЗпП.

Враховуючи наведене, Пленум Верховного Суду скасував

постановленi рiшення, а справу надiслав на новий розгляд.

Встановивши, що до розгляду справи про поновлення на роботi

органiзацiю, з якоє незаконно звiльнено працiвника, лiквiдовано

i тому поновити його на попереднiй роботi неможливо, суд

обгрунтовано за цих обставин визнав звiльнення неправильним,

а працiвника звiльненим за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про

працю Украєни в звязку з лiквiдацiую органiзацiє

Постанова Пленуму Верховного Суду У крани

вiд 4 червня 1993 р.

(витяг)

У липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-

ного виробничо-комерцiйного пiдприумства “Укрторгбудмате-

рiали” про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати

за час вимушеного прогулу.

.6-

Позивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником

директора рiвненського обласного оптово-роздрiбного

обуднання “Укрторгбудматерiали”, яке було реорганiзоване у

державне виробничо-комерцiйне пiдприумство. Наказом вiд ЗО г

червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи у звязку

з лiквiдацiую пiдприумства i переведений в обуднання “Спорт-

товари”. 22 липня 1992 р. цей наказ було скасовано, але по-

передня робота йому не була надана. 14 вересня 1992 р. Г.

був необгрунтоване звiльнений з роботи за прогули за п. 4

ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що органiзацiя вiдповiдача була реор-

ганiзована, а не лiквiдована, прогулiв без поважних причин у

нього не було, позивач просив поновити його на попереднiй

роботi.

Справа розглядалася неодноразово.

Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду вiд

12 лютого 1993 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-

легiє в цивiльних справах Верховного Суду Украєни вiд 17 бе-

резня 1993 р., позов задоволене частково. Звiльнення Г. з

роботи за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП визнано незаконним i

одночасно його визнано звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП в

звязку з лiквiдацiую обуднання “Укрторгбудматерiали”.

У протестi заступника Генерального прокурора Украєни

Ставиться питання про скасування зазначених судових рiшень

1 передачу справи на новий розгляд у звязку з неповним

зясуванням питання про те, лiквiдовано чи реорганiзовано було

обуднання “Укрторгбудматерiали”, та стягненням заробiтноє

плати не за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду Украєни вважау, що протест за-

доволенню не пiдлягау з таких пiдстав.

| Згiдно з п. 4 ст. 40 КЗпП звiльнення працiвника з роботи

зiнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допу-

скауться у разi вчинення ним нрогулу без поважних причин.

Як встановлено судом, позивач працював заступником ди-

ректора рiвненського обласного оптово-роздрiбного обуднання

“Укрторгбудматерiали”. В звязку з рiшенням республiкансько-

iо обуднання “Укрторгбудматерiали” вiд 20 березня 1992 р.,

прийнятим на виконання Указу Президента Украєни вiд

Ч сiчня 1992 р. № 70 “Про комерцiалiзацiю державноє торгiв-

ii i громадського харчування”, про лiквiдацiю цього обуднання

i утворення на його базi нового пiдприумства – рiвненського

(ержавного виробничо-комерцiйного пiдприумства “Укрторгбуд-

матерiали” наказом вiд ЗО червня 1992 р. позивач був звiль-

нений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП Украєни. 22 липня 1992 р.

i єє-й наказ було скасовано, однак позивач не мiг приступити

по роботи, оскiльки адмiнiстрацiя не забезпечила йому умов

цiя виконання своєх обовязкiв.

Наведене пiдтверджууться поясненнями сторiн, копiями на-

шзiв, показаннями свiдкiв М., К., П., 3., Л.

За таких обставин суд дiйшов правильного висновку, що

– 7 –

позивач прогулiв без поважних причин не вчинив i пiдстав для

його звiльнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП у вiдповiдача

не було.

Судом також встановлено, що на час розгляду справи рiв-

ненське обласне оптово-роздрiбне обуднання “Укрторгбудма-

терiали” було лiквiдоване.

Про те, що дане обуднання було лiквiдоване, а не реор-

ганiзоване, свiдчать наказ генерального директора республiкан-

ського оптово-роздрiбного обуднання “Укрторгбудматерiали”

вiд 20 березня 1992 р. про лiквiдацiю обуднання i створення

на його базi нового пiдприумства, утворення лiквiдацiйноє

комiсiє i акт цiує комiсiє вiд ЗО серпня 1992 р., довiдки про

закриття банкiвських рахункiв обуднання i вiдкриття банкiв-

ських рахункiв новоствореного пiдприумства, реустрацiя ста-

туту нового пiдприумства, затвердження нового штатного

розкладу цього пiдприумства, в якому посада заступника

директора не передбачена, довiдки про реустрацiю як са-

мостiйних -субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi магазинiв в

Здолбуновi, Острозi, Сарнах, якi ранiше входили до складу

обуднання.

Лiквiдацiя державних пiдприумств торгiвлi в процесi єх ко-

мерцiалiзацiє i створення на єх базi нових пiдприумств пере-

дбаченi Указом Президента Украєни вiд 31 сiчня 1992 р. № 70

“Про комерцiалiзацiю державноє торгiвлi i громадського хар-

чування” та Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 15 груд-

ня 1992 р. “Про заходи щодо завершення комерцiалiзацiє пiд-

приумств i органiзацiй державноє торгiвлi, громадського харчу-

вання та сфери послуг”.

Цими доказами спростовуються доводи протесту про непов-

не зясування судом питання про те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя

обуднання була проведена.

Вiдповiдно до розяснень, викладених у п. 18 постанови

№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листопада

1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорiв”, у

разi, коли працiвника звiльнено без законних пiдстав або з

порушенням встановленого порядку звiльнення, але ноновити

його на попереднiй роботi неможливо у звязку з припиненням

дiяльностi пiдприумства, установи, органiзацiє, суд визнау звiль-

нення неправильним, а працiвника звiльненим за п. 1 ст. 40

КЗпП у звязку з лiквiдацiую пiдприумства, установи,

органiзацiє.

Оскiльки обуднання на час розгляду справи було лiквi-

доване, суд обгрунтовано визнав звiльнення позивача з роботи

неправильним, а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Розмiр заробiтноє плати за час вимушеного прогулу пози-

вача судом визначено правильно.

За повiдомленням директора рiвненського державного вй-

робничо-комерцiйного пiдприумства “Укрторгбудматерiали” за-

робiтна плата за час вимушеного прогулу повнiстю виплачена

– 8 –

iвачу. Йому наданi, пiльги та гарантiє, передбаченi ст. 493

Праховуючи, що судовi рiшення вiдповiдають повно дослiд-

им i правильно встановленим обставинам справи, вимогам

ту, Пленум Верховного Суду протест заступника Гене-

iюго прокурора Украєни залишив без задоволення.

разi незаконного звiльнення працiвника з органiзацiє, яка

Гiм була лiквiдована, порушене право може бути поновлене

iДОм шляхом змiни формулювання причини звiльнення на п. 1

i, 40 Кодексу законiв про працю Украєни – в звязку з

рiдацiую органiзацiє, а вимоги про поновлення його на роботi

Органiзацiє, створенiй на базi лiквiдованоє, з якою вiн не

“збував у трудових вiдносинах, не можуть бути задоволенi

iiла судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду

чє ни ви) 17 березня 1993 р.

V липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-

i ииробничо-комерцiйного пiдприумства “Укрторгбудмате-

уiи” про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати

.чиу вимушеного прогулу.

Пiiозивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником

|ктора рiвненського оптово-роздрiбного обуднання “Укр-

рудматерiали”, яке було реорганiзоване в державне вироб-

Ю-комерцiйне пiдприумство “Укрторгбудматерiали”. Нака-

” пiд ЗО червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи

_ переведений в обуднання “Спорттовари”. 22 липня 1992 р.

i наказ був скасований, але попередня робота йому не була

тiє. Наказом вiд 14 вересня 1992 р. Г. був необгрунтоване

iiпiий з роботи за прогули. Пiсля скасування рiшення

iiюiо суду вiд 23 листопада 1992 р., яким вiн був понов-

“i на роботi, наказом вiд 26 сiчня 1993 р. його знову було

i iг i ю з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП.

i iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,

установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що

й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване

по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме

а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-

дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу

звiльняти працiвникiв

хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду

краєни вiд 22 квiтня 1992 р.

и т я г)

У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє

(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення

робiтноє плати за час вимушеного прогулу.

Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з

того 1987 р.

2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником

дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов

вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому

iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав

ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-

пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв

iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-

но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи

п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.

Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов

(онольнити.

Справа розглядалась неодноразово.

Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд

березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити

па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.

юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.

У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове

iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-

iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-

iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового

онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про

Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а

(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала

ЕЛЗ.

Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.

Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною

ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться

розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з

– 11 –

ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-

тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-

ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично

єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що

позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.

Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи

i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду

залишила його без змiни.

Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни

трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-

уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-

довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не

поставила вимогу про єх припинення

Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}

Украєни вiд 15 квiтня 1992 р. \

(витяг)

Л. працював в сумському виробничому обуднаннi “Хiм-

пром” з 1972 р.

Наказом вiд 7 травня 1988 р. вiн був переведений на посаду

оператора котельноє “на час декретноє вiдпустки К.”, а наказом

вiд 11 березня 1991 р. звiльнений з роботи за п. 2 ст. 36

КЗпП – в звязку з закiнченням строку трудового договору.

Вважаючи звiльнення незаконним i посилаючись на те, що

проведено воно з метою звiльнитися вiд нього як вiд небажаного

працiвника, без надання iншоє роботи, в квiтнi 1991 р. Л. подав

до суду позовну заяву, в якiй просив поновити його на роботi

та стягнути з обуднання “Хiмпром” заробiтну плату за час

вимушеного прогулу.

Рiшенням Зарiчного районного народного суду м. Сум вiд

10 травня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє

Сумського обласного суду вiд 17 липня 1991 р., в позовi вiд-

мовлено.

Протест в. о. прокурора Сумськоє областi про скасування

судових рiшень постановою президiє Сумського обласного суду

вiд 27 сiчня 1992 р. залишений без задоволення.

У протестi заступника Генерального прокурора ставиться

питання про скасування всiх постановлених у справi рiшень

передачу й” на новий розгляд з тих пiдстав, що жодна з судовиз

iнстанцiй не звернула уваги на те, що позивач був переведеннi

на роботу оператором котельноє лише ,на час вiдпустки К. пi

– 14 –

Гiтностi i родах. У подальшому ж єй була надана вiдпустка

iншоє пiдстави – по догляду за дитиною. Вiдпустка по ва-

Гностi i родах у К. закiнчилась 21 липня 1988 р. Позивач

продовжував працювати. Тому його трудовий договiр транс-

рмувався в договiр, укладений на невизначений строк, у

язку з чим у адмiнiстрацiє обуднання не було достатнiх

(став для його розiрвання за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Суди не взяли до уваги й те, що в перiод роботи оператором

эивач був звiльнений з iнiцiативи адмiнiстрацiє i поновлений

роботi рiшенням суду без зазначення строку трудового до-

К>ру, що, на думку прокурора, також свiдчить про наявнiсть

паленого з ним трудового договору на невизначений строк.

Крiм того, при звiльненнi адмiнiстрацiя обуднання не вжила

[одiв щодо надання Л. попереднього мiсця роботи.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-

iт не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Вiдповiдно до ст. 23 КЗпП, яка дiяла на час звiльнення Л.

“Яюти, трудовi договори могли укладатись на невизначений

Ж, на визначений строк не бiльше трьох рокiв i на час

Внання певноє роботи.

Згiдно з цiую нормою строковий трудовий договiр в зазна-

IX межах мiг укладатись, зокрема, для замiщення вiдсут-

1 тривалий час працiвника, за яким вiдповiдно до чинного

иодавства зберiгауться-мiсце роботи на час його вiдсутностi,

му числi i на перiод вiдпустки працiвницi по вагiтностi,

К i догляду за дитиною.

|к розяснив Пленум Верховного Суду Украєни в п. 13

“нови вiд ЗО березня 1984 р. “Про деякi питання застосу-

судами Кодексу законiв про працю Украєни”, при по-

ннi вiдсутнього працiвника трудовi вiдносини з прийнятим

Кого замiщення працiвником припиняються в звязку з

саду в данiй органiзацiє. Не зробивши цього, вона порушила

гановленi законом гарантiє при розiрваннi трудового договору

iвязку зi скороченням штату. За таких обставин рiшенням

/ду позов задоволене обгрунтовано.

i ранила ст. 252 Кодексу законiв про працю Украєни про те,

110 звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним

прiпну осiб, обраних до складу профспiлкових органiв, допу-

> мк ться, крiм додержання загального порядку, лише за згодою

и|м>фспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв

профспiлкових органiв пiдприумств, крiм того, – лише за зго-

дою вiдповiдного обуднання профспiлок (вищестоящого-проф-

спiлкового органу), поширюються як на пiдприумства, так i на

установи, органiзацiє, в тому числi на навчальнi заклади

Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 22 вересня 1993 р.

(витяг)

У червнi 1992 р. С. предявив позов до липненськоє серед-

ньоє школи Волинськоє областi про поновлення на роботi та

стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача вчителем

трудового навчання: Наказом вiд 13 червня 1992 р. йото нео-

бгрунтоване було звiльнено з роботи за вчинення аморального

проступку (нанесення побоєв дiтям) за п. З ст. 41 КЗпП.

Посилаючись на те, що звiльнення здiйснено без поперед-

ньоє згоди райкому галузевоє профспiлки i що справжньою його

причиною у помста за написання у квiтнi 1992 р. листа до

Волинського обкому галузевоє профспiлки про неправомiрнi, дiє

керiвництва школи, який перевiрявся на мiсцi комiсiую у складi

представникiв райвно, райкому та обкому галузевоє профспiлки

i правового iнспектора працi, позивач просив суд задовольнити

лого вимоги.

Рiшенням Луцького окружного суду вiд 9 жовтня 1992 р.,

залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Волинського об-

ласного суду вiд 17 грудня 1992 р., в позовi вiдмовлено.

Постановою президiє Волинського обласного суду вiд 28

липня 1993 р. залишено без задоволенняпротест першого за-

. ступника Голови Верховного Суду Украєни.

У протестi в.о. Голови Верховного Суду Украєни ставиться

питання про скасування всiх судових рiшень i передачу справи

на новий розгляд.

Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Вiдмовляючи в позовi С., суд виходив з того, що факт

нанесення ним побоєв дiтям доведено показаннями ряду свiдкiв.

Показання ж вчителiв, якi заперечували це, не було взято до

– уваги, оскiльки, на думку суду, вони спростовуються пояснен-

нями учнiв та єх батькiв. Суд також вказав, що посилання

позивача на упереджене ставлення до нього керiвництва школи

не пiдтверджуються та що звiльнення проведене з додержанням

вимог закону.

З цими висновками погодилися судова колегiя та президiя

обласного суду.

Проте з ними погодитися не можна.

Обгрунтовуючи своє вимоги, позивач посилався на те, що

– 18 –

його, як члена профкому школи, звiльнено без попередньоє

згоди вищестоящого профспiлкового органу, чим порушено га-

рантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП.

Окружний суд у своуму рiшеннi не дав вiдповiдi на цей

довод, хоч i встановив, що такоє попередньоє згоди не було. Єє

було дано лише 9 жовтня 1992 р., тобто в день постановления

судового рiшення. Суд касацiйноє iнстанцiє не звернув уваги

на таке порушення ст. 203 ЦПК Украєни судом першоє iн-

станцiє. Президiя обласного суду, залишаючи протест без за-

доволення, вважала, що попередня згода вищестоящого проф-

спiлкового органу вiдповiдно до ст. 252 КЗпП вимагауться лише

при звiльненнi членiв профкомiв виробничих пiдприумств. Про-

те така позицiя у помилковою. Адже ст. 252 КЗпП викладена

в редакцiє ст. 2 Закону СРСР вiд 10 грудня 1990 р. “Про

профспiлки, права та гарантiє єх дiяльностi”, що набрав чин-

ностi з 1 сiчня 1991 р.

Закону про профспiлки в Украєнi немау. Тому вiдповiдно

до постанови Верховноє Ради Украєни вiд 12 вересня 1991 р.

“Про порядок тимчасовоє дiє на територiє Украєни окремих актiв

i.iконодавства Союзу РСР” Закон СРСР вiд 10 грудня 1990 р.

єє Украєнi дiу. А у примiтках до ст. 2 даного Закону у тлума-

и пня, вiдповiдно до якого пiд пiдприумством в данiй нормi

розумiються пiдприумства (обуднання), установи, органiзацiє

iи належно вiд форм власностi та господарювання, а отже, й

пiнцi та середнi спецiальнi навчальнi заклади.

Тому гарантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП, поширюються й

и.i членiв профкомiв середнiх шкiл. Неправильно застосувавши

i. iкон, президiя обласного суду не дала вiдповiдi на довод про-

ii ч ту щодо цього порушення.

У матерiалах справи у лист позивача, адресований обкому

i .пузевоє профспiлки, а також вiдповiдь останнього, з якоє вид-

iiч, що саме напередоднi збирання пояснень учнiв вiдбулися

iiiори трудового колективу школи з приводу листа С.

Цим обставинам окружний суд i президiя обласного суду

дали будь-якоє оцiнки.

Пiд час розгляду справи суд допитав як свiдкiв вчителiв

, М. та iн., якi категорично заперечували факти побиття

чнiв позивачем i заявили, що С. звiльнений з роботи внаслiдок

передженого ставлення до нього керiвництва школи. Не взяв-

[iи до уваги показання цих свiдкiв, суд всупереч вимогам

“г. 203 ЦПК не навiв у своуму рiшеннi доводiв, за якими вiн

чiдхилив.

Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду

сувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий

iгляд. – , .

При вирiшеннi позову про поновлення на роботi працiвника,

звiльненого з iнiцiативи власника або уповноваженого ним ор-

гану, мау зясовуватись як додержання вимог ст. 43 Кодексу

законiв про працю Украєни про допустимiсть розiрвання тру-

дового договору з цих пiдстав лише за попередньою згодою

профспiлкового органу пiдприумства, установи, органiзацiє, так

i обгрунтованiсть кожноє з пiдстав, з яких його розiрвано

Постанова президiє Миколаєвського обласного суду

вiд 24 грудня 1993 р.

(витяг)

31 серпня 1992 р. П. звернувся з позовом до вiдгодiвельного

радгоспу “Плавнi” про поновлення на роботi та стягнення за-

робiтноє плати за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з серпня 1990 р. вiн працював у

вiдповiдача ветеринарним лiкарем. Наказом вiд 7 липня 1992 р.

його звiльнено з роботи за пп. 4 та 7 ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що вiн звiльнений незаконно, оскiльки

18 березня 1992 р. безпiдставно був переведений на посаду

ветфельдшера, прогулу не вчиняв, медичний огляд не проходив,

П. просив задовольнити його позов.

Рiшенням Очакiвського окружного суду вiд 23 вересня

1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Мико-

лаєвського обласного суду вiд 3 березня 1993 р., в позовi вiд-

мовлено.

У протестi заступник Голови Верховного Суду Украєни по-

ставив питання про скасування постановлених рiшень i пере-

дачу справи на новий розгляд.

Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Постановляючи рiшення, з яким погодилась судова колегiя

обласного суду, суд виходив з того, що 7 липня 1992 р. П.

перебував на робочому мiсцi в нетверезому станi, а не вико-

навши розпорядження директора радгоспу- щодо вивезення на

мясокомбiнат худоби, вчинив ще й прогул.

Однак з такими висновками погодитись не можна.

Як вбачауться з матерiалiв справи, трудовий договiр з по-

зивачем був розiрваний за пп. 4 .i 7 ст. 40 КЗпП, тобто з двох

передбачених законом самостiйних пiдстав, кожна з яких мау

своє особливостi застосування. Тому судовоє перевiрки потребуу

звiльнення як за п. 4, так i за п. 7 ст. 40 КЗпП.

Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП та до розяснень Пленуму

Верховного Суду Украєни, даних у п. 24 постанови № 9 вiд 6

листопада 1992 р. “Про практику розгляду судами трудових

спорiв”, прогулом визнауться вiдсутнiсть працiвника на роботi

як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин

безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних

причин. Вiдсутнiсть працiвника на роботi в звязку з його.не-

– 20 –

законим переведенням на iншу посаду не можна

гулом без поважних причин.

Ставлячи за провину позивачу вчинення прогулу, адi

страцiя радгоспу виходила не з того, що вiн був вiдсутнiй на

роботi без поважних причин, а з того, що не виконав розпо-

рядження директора радгоспу щодо вивезення худоби на мясо-

комбiнат.

Незважаючи на це, суд не вник у суть цього звинувачення,

механiчно погодився з ним i не дав йому нiякоє правовоє оцiнки.

Крiм того, як в позовнiй заявi, так i в судi позивач посилався

на те, що в березнi 1992 р. (про що йому стало вiдомо лише

в липнi того ж 1992 р.) вiн незаконно та з порушенням його

трудових прав був переведений на посаду ветфельдшера, в

звязку з чим невиконання доручення директора радгоспу не

може квалiфiкуватись як ухилення вiд виконання трудових

обовязкiв, а тим бiльше – як прогул.

Що ж до звiльнення П. за п. 7 ст. 40 КЗпП, то вiдповiдно

до п. 25 вищезазначеноє постанови Пленуму Верховного Суду

Украєни нетверезий стан працiвника може бути пiдтверджений

як медичним висновком, так й iншими видами доказiв, пере-

дбачених ст. 27 ЦПК Украєни. Однак у будь-якому разi вони

мають бути дослiдженi в установленому порядку в судовому

засiданнi та пiдданi вiдповiднiй оцiнцi.

У даному разi на пiдтвердження факту перебування пози-

вача на роботi в нетверезому станi суд послався на пояснення

директора радгоспу К., показання свiдкiв В. – голови проф-

спiлкового комiтету, водiя С., члена профспiлкового комiтету

С.Л. та на акт вiд 7 липня 1992 р.

Однак, як вбачауться з протоколу судового засiдання, вони

були допитанi поверхово. Жоден з них не дав конкретних по-

яснень щодо обставин i часу виявлення перебування П. в не-

тверезому станi. Єх показання зводились лише до констатацiє

цього факту. -З позивачем же це питання не зясовувалось,

подати з цього приводу докази йому не було запропоновано.

За таких обставин висновок суду про доведенiсть факту

перебування П. на роботi в нетверезому станi 7 липня 1992 р.

не можна вважати цiлком обгрунтованим.

Крiм того, недостатньо перевiреним залишилось питання

про додержання вiдповiдачем вимог ст. 43 КЗпП щодо ро-

зiрвання ним трудового договору лише за попередньою згодою

профспiлкового комiтету.

З копiє наказу про звiльнення вбачауться, що як на факт

отримання такоє згоди адмiнiстрацiя радгоспу послалась на про-

токол засiдання профспiлкового комiтету вiд 8 липня 1992 р.

Але цей протокол судом не дослiджувався, в матерiалах справи

вiн вiдсутнiй. Судне зясував, чи мау прийняте на засiданнi

рiшення юридичне значення.

Усi цi питання мають iстотне значення для правильного

вирiшення справи. Однак вони належним чином судом не

зясованi.

Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала

постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.

Суд визнав законним звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40

Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки встановив, що

трудовий договiр розiрвано в звязку з скороченням штату, вiд

запропонованоє iншоє наявноє роботи працiвник вiдмовився i

не мав перед iншими працiвниками, якi займали таку ж посаду

(виконували таку ж роботу), переважного права щодо зали-

шення на роботi

Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 16 червня 1993 р.

(витяг)

У березнi 1991 р. С. предявила позов до радгоспу “Чер-

воноармiуць” про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє

плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона пра-

цювала бухгалтером розрахункового вiддiлу цього радгоспу i

наказом вiд 22 лютого 1991 р. була звiльнена за п. 1 ст. 40

КЗпП, хоч справжньою причиною цього було не скорочення

штату, а переслiдування за критику.

Рiшенням Бiлокуракiнського районного народного суду вiд

20 березня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє

колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i

постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у

позовi вiдмовлено.

У протестi заступника Генерального прокурора Украєни

ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i

надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно

зясував обставини, що мають значення для правильного ви-

рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-

ки i переважного права на залишення єє на роботi.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-

тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-

хункового вiддiлу радгоспу “Червоноармiуць”. В звязку з його

переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд

12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-

кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень

радгоспу.

Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,

єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого

вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-

– 22 –

бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-

мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє

було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням

норм законодавства про працю.

Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує

ообставини, що С. мала переважне право на залишення на

роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-

оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники

мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi

ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.

Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-

вати на посаду бухгалтера кооперативу “Сервiс”, то вони не

грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною

органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише

у 1992 р.

Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення

позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-

вати на них.

Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє

керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона

. пiддавалась за це переслiдуванню, немау.

Беручи до уваги, що-суд достатньою мiрою i всебiчно зясу-

вав обставини справи i постановленi рiшення вiдповiдають за-

кону, судова колегiя Верховного Суду залишила єх без змiни.

Голова виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, звiль-

нений з цiує посади в звязку з поуднанням вiдповiдно до

закону в однiй посадi посад голови виконкому i голови мiсцевоє

Ради народних депутатiв, вважауться звiльненим за-п. 1 ст. 40

Кодексу законiв про працю Украєни внаслiдок реорганiзацiє i

мау право на передбаченi законодавством для таких випадкiв

компенсацiє

Постанова президiє Чернiгiвського обласного суду

вiд 9 листопада 1992 р.

(витяг)

У квiтнi 1992 р. прокурор Нiжинського району та Р. предя-

вили до виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради народних де-

путатiв позов про стягнення на користь Р. компенсацiє в розмiрi

трьох посадових окладiв, посилаючись на те, що рiшенням сесiє

вказаноє Ради вiд 11 березня 1991 р. вона була звiльнена з

посади голови виконкому за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з

реорганiзацiую апарату .Ради, однак компенсацiє не одержала.

Рiшенням Нiжинського районного народного суду вiд 21

травня 1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє

обласного суду вiд 23 червня 1992 р., в позовi вiдмовлено.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни

ставиться питання про скасування цих судових рiшень.

Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за>-

доволенню з таких пiдстав.

Постановляючи рiшення про вiдмову в позовi, суд виходив

з того, що Р. була звiльнена не в звязку з реорганiзацiую

апарату селищноє Ради народних депутатiв, а в звязку з не-

обранням єє головою Ради. Тому й пiдстав для виплати єй ком-

пенсацiє не було.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

З матерiалiв справи вбачауться, що в 1990 р. Р. була обрана

головою виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради, а головою ос-

танньоє був обраний М., який був i головою колгоспу “Ле-

нiнський шлях”.

У звязку з прийняттям 7 грудня 1990 р. Верховною Радою

Закону “Про мiсцевi Ради народних депутатiв Украєнськоє РСР

та мiсцеве самоврядування” на VI сесiє Лосинiвськоє селищноє

Ради, що вiдбулася 11 березня 1991 р., головою Ради був

обраний i., який згiдно зi ст. 51 вказаного Закону став i го-

ловою виконкому. Позивачка ж була звiльнена з посади за п. 1

ст. 40 КЗпП. .

За таких обставин висновок суду про те, що Р. була звiль-

нена з роботи не в звязку з реорганiзацiую апарату селищноє

Ради, а в звязку з необранням єє головою Ради, не можна

визнати обгрунтованим.

Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала

постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.

Розглядаючи позови про поновлення н> роботi осiб, трудовий

договiр з якими розiрвано за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про

працю Украєни, суд зобовязаний перевiрити, з якими змiнами

в органiзацiє виробництва i працi повязане звiльнення, зокрема

те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя пiдприумства, установи, орга-

нiзацiє мала мiсце. .

У разi реорганiзацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (єх

злиття, приуднання, подiлу, видiлення, перетворення) звiль-

нення за п. 1 ст. 40 цього Кодексу може мати мiсце, якщо це

супроводжууться скороченням чисельностi або штату працiв-

никiв, змiнами у складi працiвникiв за посадами, спецiальнiстю,

квалiфiкацiую, професiями

Постанова президiє Черкаського обласного суду

вiд 24 листопада 1994 р.

(витяг) .

У вереснi 1992 р. К; предявив позов до виробничого обуд-

нання “Лiсбудкомплекс” про поновлення на роботi i стягнення

заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.

24

Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим

механiком i наказом вiд 26 серпня 1992 р. був звiльнений за

п. 1 ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-

ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.

Справа розглядалася неодноразово.

Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-

ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним

наказ вiд 26 серпня 1992 р. i постановлено вважати К. звiль-

неним за п. 1 ст. 40 КЗпП -в звязку з реорганiзацiую пiд-

приумства. З вiдповiдача на користь позивача стягнуто також

заробiтну плату за час вимушеного прогулу i понесенi ним

витрати по оплатi послуг адвоката.

Ухвалою судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд З

листопада 1993 р. рiшення суду залишено без змiни.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни

ставиться питання про скасування рiшень у справi i передачу

справи на новий судовий розгляд.

Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за-

доволенню з таких пiдстав.

Постановляючи рiшення, суд виходив з того, що позивач

був звiльнений незаконно i його слiд визнати звiльненим з

роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з реорганiзацiую пiд-

приумства.

Залишаючи рiшення без змiни, судова колегiя обласного

суду зазначила в ухвалi, що фактично у вiдповiдача мала мiсце

не реорганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства, i тому рiшення

суду у правильним.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Пленум Верховного Суду Украєни в п. 19 постанови № 9

вiд 6 листопада 1992 р. “Про практику розгляду судами тру-

дових спорiв” розяснив, що у випадках реорганiзацiє пiдпри-

умства, установи, органiзацiє (злиття з iншим пiдприумством,

приуднання одного пiдприумства до iншого, подiлу пiдприум-

ства, видiлення з пiдприумства одного або кiлькох нових пiд-

приумств або перетворення державного пiдприумства в орендне,.

орендного-чи iншого пiдприумства в господарське товариство

або його перепрофiлювання) звiльнення за п. 1 ст. 40 КЗпП

може мати мiсце, якщо це супроводжууться скороченням чи-

сельностi або штату працiвникiв, змiнами в складi працiвникiв

за посадами, спецiальнiстю, квалiфiкацiую, професiями. Пра-

цiвник, який був незаконно звiльнений до реорганiзацiє, по-

новлюуться на роботi на тому пiдприумствi, де залишилась його

попередня робота.

, колега в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 29 серпня 1990 р.

(в и т:я г)

Г. предявила позов до Томашпiльського комбiнату мiсцевоє

промисловостi про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє

плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що

вона працювала у вiдповiдача робiтницею ковбасного цеху з

1978 р. Наказом вiд 3 липня 1990 р. була звiльнена з роботи

за п. 8 ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що при розiрваннi трудового договору””

адмiнiстрацiя комбiнату порушила встановлений порядок звiль-

нення, не врахувала тривалий час єє роботи на пiдприумствi та

сумлiнне ставлення до, працi (за що неодноразово заохочува-

лася), вона просила задовольнити єє вимоги.

Рiшенням Томашпiльського районного народного суду, за-

лишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Вiнницького облас-

ного суду, у позовi вiдмовлено. –

Судова колегiя Верховного Суду Украєни задовольнила про-

тест заступника Голови Верховного Суду i в ухвалi про ска-

сування судових рiшень вказала на таке.

Вiдмовляючи у позовi, народний суд виходив з того, що

адмiнiстрацiя комбiнату розiрвала з позивачкою трудовий до-

говiр вiдповiдно до вимог п. 8 ст. 40 КЗпП. Такий висновок

судова колегiя обласного суду визнала обгрунтованим, залиша-

ючи рiшення .без змiни. . ,

. Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до вимог

ст. 43 КЗпП при звiльненнi з пiдстав, зазначених у п. 8 ст. 40

КЗпП, адмiнiстрацiя мау право розiрвати трудовий договiр у

мехах одного мiсяця вiд дня винесення постанови органу, до

компетенцiє якого входить накладення адмiнiстративного стяг-

нення або застосування заходiв громадського впливу.

Як пояснила позивачка (i це встановлено судом), до адмi-

нiстративноє вiдповiдальностi за дрiбну крадiжку вона була при-

тягнута 11 жовтня,-а наказ про єє звiльнення з 23 жовтня

директор комбiнату пiдписав пiсля 11 листопада, чого вiв не

заперечував у судовому засiданнi, пояснюючи це намiром пе-

ревести Г. на iншу роботу.

Цим обставинам суд всупереч вимогам ст. 203 ЩiК Украєни

оцiнки не дав i у рiшеннi,не зазначив, чому вони не взятi до

уваги. Зясування ж часу фактичного видання наказу мау iстаг-

– 45 – 1 . ,

У касацiйнiй скарзi позивач просить рiшення скасувати,

справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що с

дав неправильну оцiнку зiбраним доказам, в тому числi пок

занням свiдкiв, якi пiдтверджували його доводи.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що

сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Вiдповiдно до п. 7 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiя мау пр

розiрвати трудовий договiр з працiвником у разi появи його

роботi у нетверезому станi.

Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на|

роботу в нетверезому станi i в звязку з цим командиром вiй-д

ськовоє частини був вiдсторонений вiд неє. Факт. появи Ф. на,

роботi у нетверезому станiпiдтверджууться актом вiд 20 вересня,||

1991 р., показаннями свiдкiв К., Ш., Н., Б. та Щ., якi пiд-;”

писали цей ахт i показали у судовому засiданнi, що в ньомуi

зафiксовано справжнiй стан Ф, (запах алкоголю; нечленороз-

дiльна мова, нетвереза хода), рапортами цих осiб, показаннями ;

командира вiйськовоє частини М. i безпосереднього начальника,!

Ф. капiтана судна Б.Д., рапортом останнього, записом у вах- .;

товому журналi. У ньому зазначено, що 20 вересня 1993 р. о |

9-й год.- 45 хв. Ф. прийшов на роботу у нетверезому станi i]

був вiдсторонений- вiд виконання своєх обовязкiв капiтаном

судна за вказiвкою вищестоящого командира пiсля того, коли

той, зайшовши до радiорубки, пересвiдчився в тому, що позивач,

перебував у нетверезомустанi. ;

Свщок Б.В. – черговий лiкар госпiталю показав, що коли

приблизно об 11-й – 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього

прийшов Ф. з проханням оглянута його на предмет алкоголь-

ного спянiння, вiд нього виходив запах алкоголю. Лiкар не

став проводити огляду без документа про особу i направлення |

командира. Вдруге в той хе день, вже з документом, що пiд-;

тверджуе особу> Ф. звернувся до лiкаря десь близько 18-є год.

Б.В. дав висновок, в якому зазначив, що встановлено факт.

вживання Ф. алкоголю, однак ознак спянiння у нього не;

виявлено. ”

Посилання Ф. на те, iпо допитанi свiдки узацiкавленими ,

особами, не пiдтверджуються матерiалами справи. Так, капiтан

судна Б.Д. був. призначений на цю посаду лише за девять днiв

до випадку, що стався.

Суд дав вiдповiдну оцiнку показанням свiдкiв з боку

позивача. .

Вiдповiдно до розяснень, даних Пленумом Верховного Суду

Украши у п. 25 постанови № 9 вiд б листопада 1992 р. “Про

практику розгляду судами трудових спорiв”, нетверезий стан

працiвника або наркотичне .чи токсичне, спянiння можуть бути

пiдтвердженi -як медичним висновком, так в iншими видами

доказiв (ст. 27 ЦПК Украши), яким суд мау дати вiдповiдну

оцiнку.

Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду

залишила рiшення без змiни. . –

– 44 – .:

Вiдповiдно до ст. 43 Кодексу законiв про працю Украєни адмi-

нiстрацiя з пiдстав, зазначених-у п. 8 ст. 40 цього Кодексу,

мау право розiрвати трудовий договiр у межах одного мiсяця

вiд дня винесення постанови органу, до компетенцiє якого вхо-

дить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування

заходiв громадського впливу

Ухвала судова, колеги в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 29 серпня 1990 р.

(витяг)

Г. предявила позов до Томапшiльськбго комбiнату мiсцевоє

промисловостi про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє

плати за час вимушеного прогуду. Позивачка зазначала, що

вона працювала у вiдповiдача робiтницею ковбасного цеху з

1978 р. Наказом вiд 3 липня 1990 р. була звiльнена з роботи

за п. 8 ст. 40 КЗпП.

.Посилаючись на те, що при розiрваннi трудового договору

адмiнiстрацiя комбiнату порушила встановлений порядок звiль-

нення, не врахувала тривалий час ЄЄ роботи на Пiдприумствi та

сумлiнне ставлення до працi (за що неодноразовозаохочува-

лася), вона просила задовольнити. Й вимоги.

Рiшенням Томапшiльського районного народного суду, за-

лишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Вiнницького облас-

ного суду, у позовi вiдмовлено. \

Судова колегiя Верховного Суду Украєни задовольнила про-

тест заступника Голови Верховного Суду i в ухвалi про ска-

сування судових рiшень вказала на таке.

Вiдмовляючи у позовi, народний суд виходив з того, що

адмiнiстрацiя комбiнату розiрвала з позивачкою трудовий до-

говiр вiдповiдно до вимог п. 8 ст. 40 КЗпП. Такий висновок

судова колегiя обласного суду визнала обгрунтованим, залиша-

ючи рiшення .без змiни. –

Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до вимог;

ст. 43 КЗпП при звiльненнi з пiдстав, зазначених у п. 8 ст. 40

КЗпП, адмiнiстрацiя мау право розiрвати трудовий договiр у

межах Одного мiсяця вiд дня винесення постанови органу, до

компетенцiє якого входить накладення адмiнiстративного стяг-

нення або застосування заходiв громадського впливу.

Як пояснила позивачка (i. це встановлено судом), до адмi-

нiстративноє вiдповiдальностi за дрiбну крадiжку вона була при-

тягнута 11 жовтня, -а наказ про єє звiльнення з 23 жовтня

директор комбiнату пiдписав пiсля 11 листопада, чого вiн не

заперечував у судовому засiданнi, пояснюючи це намiром пе-

ревести Г. на iншу роботу. . –

Цим обставинам суд всупереч вимогам ст. 203 ЦПК Украєни

оцiнки не дав i у рiшеннi,не зазначив, чому вони не взятi до:

уваги. Зясування ж часу фактичного видання наказу мау iстоi-

– 45 – ! .

Будинку композиторiв було прийняте колегiальними органа-

ми – правлiнням i секретарiатом Спiлки композиторiв при

вiдсутностi доказiв вини в цьому С. Тому рiшення суду в цiй

частинi не вiдповiдау вимогам закону i пiдлягау скасуванню.

Керуючись статтями 310, 312 ЦПК Украєни, судова колегiя

Верховного Суду касацiйну скаргу задовольнила частково –

скасувала рiшення в частинi стягнення з третьоє особи С. на

користь Спiлки композиторiв 2 825 481 крб.

При розiрваннi трудового договору за п. 1 ст. 41 Кодексу

законiв про працю Украєни з мотивiв одноразового грубого

порушення .трудових обовязкiв мають також додержуватись

передбаченi ст. 149 цього Кодексу вимоги про необхiднiсть

враховувати при обраннi виду дисциплiнарного стягнення сту-

пiнь тяжкостi вчиненого проступку, заподiяну ним шкоду, об-

ставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу пра-

цiвника

Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни

вiд 25 грудня 1992 р.

(витяг) .

С. працював головним iнженером заводу “Свiтязь”, який у

фiлiалом києвського заводу “Маяк”. Наказом директора заводу

“Маяк” вiд 13 грудня 1991 р. його звiльнено з роботи за п. 1

ст. -41 КЗпП у звязку з несвоучасним виготовленням заводом

сердечникiв електромагнiтiв, простоум складального цеху та

неодержанням планового прибутку.

Посилаючись на те, що грубого порушення своєх обовязкiв

вiн не допускав, оскiльки виготовлення сердечникiв було не-

можливим через поставку заводом “Маяк” сталi, яка не пiд-

давалась обробцi i не вiдповiдала нормативно-технiчнiй доку-

ментацiє, С. просив задовольнити його позов.

Рiшенням Любомльського районного народного суду вiд 2

березня 1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє

Волинського обласного суду вiд 2 квiтня 1992 р., позов задо-

волене. Постановою президiє обласного суду вiд 10 червня

1992 р. протест на цi рiшення залишено без задоволення.

Ухвалою судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 23

вересня 1992 р. протест заступника Генерального прокурора

Украєни задоволений частково – виключено з судових рiшень

вказiвку на те, що для звiльнення позивача необхiдна була

згода профспiлкового комiтету заводу.

У протестi заступника Генерального прокурора Украєни

– 48 –

ставиться питання про скасування всiх судових рiшень у звяз-

ку з єх необгрунтованiстю та передачу справи на новий розгляд.

Зокрема, зазначауться, що висновок про вiдсутнiсть грубого

порушення трудових обовязкiв позивачем зроблено судом без

залучення до участi у справi спецiалiстiв та без зясування єх

думки щодо виконання позивачем трудових обовязкiв.

Пленум Верховного Суду Украєни вважау, що протест не

. пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

З матерiалiв справи вбачауться, що позивач працював го-

ловним iнженером любомльського заводу i за посадовими

обовязками був першим заступником директора.

Наказом директора заводу “Маяк” вiд 13 грудня 1991 р.

його звiльнено з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП на пiдставi грубого

порушення трудових обовязкiв, що виявилось, як зазначено в

наказi, у незабезпеченнi технологiчного супроводження виго-

товлення сердечникiв електромагнiтiв, неоперативному вирi-

шеннi питання про налагодження виготовлення виробiв, що

призвело до простою складального цеху i втрати заводом пла-

нового прибутку. Цей наказ у звязку зi звiльненням позивача

в перiод його тимчасовоє непрацездатностi наказом вiд 8 сiчня

1992 р. було змiнено – визнано, що днем звiльнення С. у 8

сiчня 1992 р.

Як вбачауться з письмових i усних пояснень представника

заводу “Маяк”, зазначене в наказi про звiльнення порушення

позивачем трудових обовязкiв полягало в тому, що вiн без

достатнiх пiдстав визнав одержану заводом “Свiтязь” 24 жовтня

1991 р. сталь непридатною для виготовлення сердечникiв елек-

тромагнiтiв i тому 18 листопада 1991 р. розпорядився припи- ,

нити єх виробництво.

Згiдно з п. i ст. 41 КЗпП трудовий договiр з керiвним

працiвником може бути розiрваний у разi одноразового грубого

порушення ним трудових обовязкiв. Звiльнення з цiує пiдстави

може проводитись з додержанням передбаченого ст. 149 КЗпП

порядку застосування дисциплiнарного стягнення. Зокрема, при

обраннi виду стягнення Власник або уповноважений ним орган

повиннi враховувати не тiльки заподiяну проступком шкоду,

на наявнiсть якоє робиться наголос у протестi, а й ступiнь

тяжкостi вчиненого проступку, обставини, за яких його вчине-

но, i попередню роботу працiвника. Обставини справи, вста-

новленi судом, i додатковi матерiали, на якi у посилання у

протестi, не свiдчать про те, що позивач вчинив грубе пору-

шення трудових обовязкiв i що до нього мiг бути застосований

передбачений цiую нормою закону крайнiй захiд дисциплiнар-

ного стягнення.

Встановлено, що 24 жовтня 1991 р. завод “Свiтязь” одержав

без сертифiката вiд заводу “Маяк” 4150 кг сталi марки СТ-т

для виготовлення сердечникiв електромагнiтiв, яка i була пере-

дана цеху № 1 для запуску в технологiчний процес. Робiтники

цеху виявили, що сталь не пiддауться обробцi. Про це 11 ли-

стопада 1991 р. начальник цеху на оперативнiй нарадi доповiла

директору заводу, який тут же доручив позивачу перевiрити

можливiсть виготовлення сердечникiв з одержаноє сталi. Оскiль-

ки на заводi “Свiтязь” хiмлабораторiя вiдсутня, позивач домо-

вився провести аналiз якостi сталi на заводi “Ковельсiльмаш”.

12 листопада 1991 р. центральна лабораторiя останнього дала

висновок, що за хiмiчним складом стальналежить до сталi

марки СТ-0. Про невiдповiднiсть сталi нормативно-технiчнiй

документацiє комiсiую вхiдного контролю в складi фахiвцiв було

складено акт.

Про цi обставини С. телеграмою повiдомив керiвництво за-

воду “Маяк”, а сам вжив заходiв до виготовлення сердечникiв

з iншого металу. Однак керiвництво заводу “Маяк” на теле-

граму вiдповiдi не дало. –

Пiсля цього директор заводу “Свiтязь” розпорядився повер-

нути привезену сталь заводу “Маяк”.

Про невiдповiднiсть сталi норматйвно-технiчнiй докумен-

тацiє, вiдсутнiсть сертифiката та значнi труднощi при виготов-

леннi з неє сердечникiв електромагнiтiв вказано в актi вiд 27

листопада 1991 р.,-складеному за участю представника заводу

“Маяк” (iнженера-технолога) i фахiвцiв вхiдного контролю за-

воду “Свiтязь”.

Зазначенi обставини пiдтверджуються також поясненнями

сторiн, показаннями ряду свiдкiв.

Як вбачауться з матерiалiв справи, завод “Свiтязь” вiд-

правив на адресу заводу “Маяк” 19листопада 1991 р. 353

сердечники, 20-го – 100, 22-го – 974, 25-го – 2000, 26-го –

700, 27-го – 2100.

Завод “Маяк” 18 листопада виготовив 1004 магнiтофони,

19-го – 930, 20-го – 935, 21-го – 164, 22-го – 763, 25-го –

950, 26-го – 480,27-го – 815.

Цi докази свiдчать про те, що позивач вживав можливих

заходiв для випуску продукцiє. Вони спростовують доводи про-

тесту, що внаслiдок його безвiдповiдальностi був допущений

простiй складального цеху та не одержанi плановi прибутки.

Виходячи з зазначених обставин, наявнiсть яких не оспо-

рюуться у протестi, не було пiдстав вважата, щопозивачем

допущене грубе порушення трудових обовязкiв.

Зазначенi висновки не спростовуються також листом голо-

вного iнженера заводу “Ковельсiльмаш” i актом комiсiє, на. якi

у посилання у протестi. Справдi, листом вiд 11 лютого 1992 р.

головний iнженер заводу “Ковельсiльмаш”; лабораторiя якого

12 листопада 1991 р. робила хiмiчний аналiз якостi одержаноє

заводом “Свiтязь” сталi i визнала, що вона належить до~сталi

марки СТ-0 повiдомив, що через вiдсутнiсть нормативно-тех-

нiчиоi документацiє дати висновок про марку сталi не мау мож-

ливостi> Проте це спростування надiйшло не на час-вирiшення

питання про придатнiсть сталi для виготовлення сердечникiв,

а.через декiлька мiсяцiв.

В актi комiсiє вiд 16 iяипня 1992 р., з яким у протестi

повязууться висновок про необхiднiсть залучення-до участi в

– 50 –

справi спецiалiстiв, зазначауться, що, .виходячи з iснуючих

стандартiв, позивач мав призначити повторний аналiз якостi

сталi. –

Судом встановлеио, що 24 жовтня 1991 р. всупереч стан-

дарту i технiчним умовам сталь була вiдправлена без сер-

тифiката. Тому провести єє повторний аналiз позивач не мiг у

звязку з вiдсутнiстю на заводi хiмлабораторiє. Сам же по собi

зазначений вище акт з врахуванням встановлених судом об-

ставин не свiдчить про безвiдповiдальне ставлення С. до вико-

нання своєх обовязкiв.

Оскiльки обставини, що мають значення для вирiшення

Справи, зясовано повно i наявнiсть єх пiдтверджууться зiбра-

ними у справi доказами, Пленум Верховного Суду протест

заступника Генерального прокурора залишив без задоволення..

За п, 2 ст. 41 Кодексу законiв про працю Украєни може бути

розiрвано трудовий договiр з працiвником, який безпосередньо

обслуговуу грошовi або товарнi цiнностi (зайнятий єх прий-

манням> зберiганням, транспортуванням, озподiлом тощо) i

вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi дають власнику

або уповноваженому ним органу пiдстави для втрати до нього

довiря, зокрема порушення правил проведення операцiй з ма-

терiальними цiнностями

Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 6 липня 1994 р.

С. предявила позов до Тисменецького районного обуднання

промислових пiдприумств про поновлення на роботi та стягнен-

ня заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача на

посадi майстра-пекаря пятого розряду. Наказом вiд 20 сiчня

1989 р. була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку

з втратою довiря.

Посилаючись на те, що єє звiльнення здiйснено незаконно,

оскiльки адмiнiстрацiя не мала пiдстав виразити єй недовiря i

пiд час єє звiльнення було допущено порушення вимог ст. 252

КЗпП, С. просила задовольнитр єє позов.

Справа розглядалася неодноразово.

Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-

ду вiд б травня 1994 р. позов задоволене. .

У касацiйнiй скарзi Тис

пiдприумств просить рiшеная суду i

на новий розгляд, посилаючись на те,

оцiнку доказам у, справi, в звязку з .ч

ваного висновку про те, що не було пiд

позивачцi. : ая-й

Судова колегiя Верховного Суду УкрашиЩ

сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких

Пленум Верховного Суду Украєни в п. 28 постанови № 9

вiд 6 листопада 1992 р. “Про практику розгляду судами тру-

дових спорiв” розяснив, що звiльнення з пiдстав втрати довiря

(п. 2 ст. 41) суд може визнати обгрунтованим, якщо працiвник,

який безпосередньо обслуговуу, грошовi або товарнi цiнностi

(зайнятий єх прийманням, зберiганням, транспортуванням, роз-

подiлом тощо), вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi

дають власнику або уповноваженому ним органу пiдстави для

втрати до нього довiря (зокрема, порушення правил проведен-

ня операцiй з матерiальними .цiнностями).

Вирiшуючи спiр, суд повно .й всебiчно перевiрив обставини,

за яких С. була звiльнена з роботи за втратою довiря, i об-

грунтовано дiйшов висновку, що у вiдповiдача не було пiдстав

для .розiрвання з нею трудового договору за п. 2 ст, 41 КЗпП.

Такий висновок у правильним. Вiн пiдтверджууться доказа-

ми, якi у в справi.

Зокрема, з рiшення Тисменецького районного суду Вiд 20

серпня 1.992 р. вбачауться, що вiдповiдачу було вiдмовлено в

позовi до С. про вiдшкодування збиткiв в сумi 665 крб. 31 коп.

через вiдсутнiсть винних дiй.

– Постановою слiдчого прокуратури Тисменецького району

вiд 26 сiчня 1994 р. було закрито кримiнальну справу щодо

С. через вiдсутнiсть в єє дiях складу злочину.

Що ж до нестачi в С. олiє та дрiжджiв, ти вiдповiдно до

звiту М. вiд 6 сiчня 1989 р. у С. були лишки олiє, а не нестача.

Нестача ж дрiжджiв утворилася внаслiдок неправильного єх

облiку.

З урахуванням стану облiку матерiальних цiнностей та ве-

дення документацiє у вiдповiдача суд обгрунтовано дiйшов вис-

новку, що останнiм не доведено, що С. за власною iнiцiативою

умисно пiдписала накладнi на сироватку, завiренi технологом,

i єй було вiдомо про єх безтоварнiсть.

Рiшення суду у правильним й обгрунтованим, а касацiйна

скарга безпiдставною i не спростовуу викладених у ньому вис-

новкiв. Керуючись статтями 310, 311 ЩiК Украєни, судова

колегiя Верховного Суду залишила рiшення судовоє колегiє об-

ласного суду без змiни.

\ – —- – – Тує.

Звiльнення у звязку з втратою довiря не у заходом дис-

циплiнарного стягнення i може бути проведено незалежно вiд

притягнення особи до дисциплiнарноє вiдповiдальностi за вчи-

нений проступок

Ухвала судовт колеги, в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд 14 липня 1982 р.

М. предявила позов до житомирського районного унiвер-

магу про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати

за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона з

1978 р. працювала експедитором унiвермагу. Наказом вiд 29

вересня 1981 р. Й звiльнено за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку з

втратою довiря, оскiльки вона несвоучасно вiдзвiтувала про

одержанi вiд реалiзацiє 20 пляшок шампанського 155 крб. За

цi дiє єй була оголошена догана, ранiше стягнень вона не мала,

тому просила суд задовольнити єє вимоги.

Рiшенням Богунського районного народного суду м. Жито-

мира вiд 25 грудня 1981 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє

колегiє Житомирського обласного суду вiд 20 сiчня 1982 р.

рiшення залишено без змiни, а постановою його президiє вiд

24 квiтня 1982 р. залишено без задоволення протест прокурора

областi про перегляд судових рiшень.

У протестi заступника Прокурора УРСР ставиться питання

про скасування постановлених судових рiшень i передачу спра-

ви на новий розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких

пiдстав. Задовольняючи позов про поновлення на роботi, на-

родний суд виходив з того, що адмiнiстрацiя унiвермагу пору-

шила вимого, ст.-149 КЗпП – за один i той же проступок

застосувала два дисциплiнарнi стягнення: 9 вересня 1981 р. М-

оголошено сувору догану, а наказом вiд 29 вересня 1981 р.

вона була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП. Судова

колегiя i президiя обласного суду висновки народного супу .

. визнали правильними. ; ,.

Проте з нимв погодитися не можна. Перелiк дисциплiнар-

них стягнень за порушення, трудовоє дисциплiни визначений у

ст. 40, п. 1 ст. 41 i ст. 147 КЗпП. Вiн не передбачау такого

дисциплiнарного стягнення, як звiльнення з роботи за втратою

довiря до Працiвника, який обслуговуу грошовi або товарнi

цiнностi.

Народний суд не перевiрив також належним чином пояснень

позивачки з приводу несвоучасного звiту за одержане для ре-

алiзацiє шампанське та єє тверджень про те, що це викликано

поважними причинами- хворобою i перебуванням у вiдпустцi.

Судова колегiя та президiя обласного суду не звернули уваги

на недолiки, допущенi народним судом при розглядi справи.

Керуючись, статтями 336 i 337 ЦПК; судова колегiя Вер-

задоволь-

прогулу., ,

Позввч зазначав, що вiя працював викладачем iсторiє. На-

казом вiд 1 жовтня 1973 р. його звiльнено з роботи за п. З

ст. 41 КЗпП. Ввважаючи звiльнення-незаконним, просив по-

новити його на роботi. . —

Рiшенням Сумського обласного суду вiд 22 листопада

1973 р. в позовi вiдмовлено. .

У касацiйнiй скарзi X. просить рiшення суду скасувати та

задовольнити його позов, оскiльки суд без достатнiх пiдстав дiйшов

висновку про необгрунтованiсть ваго вимог, не взяв до уваги

показання свiдкiв, якi позитивно характеризують його по роботi,

а також те, що вiн провадив велику громадську роботу.

Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.

Вiдповiдно до п. З ст. 41 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи

адмiнiстрацiє може бути розiрваний у разi вчинення працiв-

ником, який виконуу виховнi функцiє, аморального проступку,

не сумiсного з продовженням даноє роботи.

Як вбачауться з матерiалiв справи,18 серпня 1973 р. по-

зивач знаходився бiля бiлопiльського ресторану в станi сильного

спянiння. Це пiдтверджууться протоколом начальника район-

ного вiддiлу мiлiцiє, який своую постава1вЯ№>1|1(йДО

1973 р. вiдповiдно до чинного законодак iЮ(Я|i4i)п X. на

Євхрб. за те, шо вiн знаходився у гроаддНiЯПР МiСТi .в станi,

що ображау людську гiднiсть. Про цей випадок було

опублiковано в районнiй газетi. Позивач i ранiше зловживав

алкоголем, за що до нього вживались заходи впливу.

Факти появи X. у нетверезому станi в громадських мiсцях,

у тому числi при виконаннi посадових обовязкiв, пiдтвердили

свiдки М.., П., Ч” Т.

Таку поведiнку X. суд правильно оцiнив як аморальну i не

сумiсну з продовженням роботи викладачем.

Та обставина, що деякi Свiдки позитивно характеризували

позивача як педагога, не може бути пiдставою для визнання

неправильним його звiльнення за п. З ст. 41 КЗпП, оскiльки

вiн себе скомпрометував як вихователь.

Враховуючи наведене.суд Правильно вiдмовив X. в позовi.

Судова колегiя Верховного Суду касацiйну скаргу X. зали-

шила без задоволення, а рiшення обласного суду без змiни.

Суд правильно визнав, що адшнiстрацiя мала пiдстмм вира-

зити недовiря водiувi автобуса, осжiдмсявiягдацускає безквит-

ковий проєзд пасахирiя i ухилявся iя перев4iек автобуса кон-

тролерами .: :i,i – i,.11.111;:1 ;111 : . .. ..- -.

Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд 22 грудня 1976 р. “~

(в и т я г) – ”

У серпнi 1976 р. С. предявив позов до Львiвського авто-

транспортного пiдприумства про поновлення на роботi та стяг-

нення заробiтнеє шцiти за час вимушеного прогулу. . ,

Позивач зазначав, що вiн працював у зiдповiдача водiум

автобуса. Наказом вiд 6 серпня 1976 р. його незаконно звiль-

нено за п. 2 от. 41 КЗпП з мотивiв втрати до нього довiря.

Справа розглядалася неодноразово

Рiшеннямсудовоє колегiє Львiвського обласного суду вiд 19

листопада 1976 р.у позовi вiдмовлено.

У касацiйнiй скарзi С. просить скасувати рiшення, посила-

ючись на те, що актiв контролерiв, на пiдставi яких проведено

звiльнення, вiн не пiдписував i що при звiльненнi адмiнiс-

трацiую не додержано вимог ст. 149КЗпП. -:i”

Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдсткж

Судомвстановлено, що 26 березня 1976 р. пiд чабi””-

снення рейсу Львiв-Шепетiвка позивач провозив ВiтiЗМЕЙ

жирiв без квиткiв, а 28 травня того ж року, здй””-”

– . – 55 –

Хуст-Львiв – шiсть. Крiм того, 7 сiчня, 15 травня i 12 серпня

1976 р. вiн не зупинив автобус на вимогу лiнiйних контролерiв,

ухилившись тим самим вiд контролю.

Факт перевезення пасажирiв без квиткiв пiдтверджууться

приуднаними до справи актами контролерiв i вiдмiтками в кон-

трольних листах водiя, якi позивач здавав адмiнiстрацiє разом

з путьовими листами пiсля повернення з рейсiв, а також по-

казаннями свiдкiв С., М. i В.

Пiдпису С. в зазначених актах немау. Однак це не свiдчить

про те, що факти, вказанi в них, не вiдповiдають дiйсностi.

Змiст актiв С. був вiдомий, оскiльки про це робилися вiдмiтки

,у. контрольних листах водiя, однак, єх i дiй контролерiв вiн не

оскаржував. Те, що/С. не зупиняв автобус на вимогу контро-

лерiв, пiдтверджууться актами, складеними контролерами авто-

управлiнь рiзних областей, i показаннями свiдкiвМ., Б., Б.О.,

Б.С. i Т.

Суд перевiрив посилання позивача на те, що 7 сiчня i 15

травня 1976 р. вiн не помiтив контролера в звязку з поганою

погодою, а 12 серпня того ж року не змiг своучасно зупинити

автобус, оскiльки було слизько. Цi показання обгрунтовано

визнанi непереконливими, оскiльки вони нiчим не пiдтвердженi.

Свiдки, про яких згадувалося, вище, показували, що погода

була гарна 1 водiй не мiг не бачити пiднятого в установленому

порядку контролером жезла. Спростовууться посилання на по-

гану погоду i довiдкою Львiвськоє гiдрометеообсерваторiє. Пра-

вильнiсть акта вiд 12 серпня 1976 р. також пiдтверджууться

листом начальника контрольно-ревiзiйного управлiння Мiнiс-

терства автомобiльного транспорту вiд 17 вересня 1976 р.

З матерiалiв справи видно, що С. i ранiше перевозив паса-

жирiв без квиткiв i не зупиняв автобус на вимогу контролерiв,

що обгрунтовано розцiнюуться як ухилення вiд контролю. За

1975-1976 рр. складено девять актiв з приводу таких пору-

шень, допущених позивачем.

Враховуючи наведене, слiд дiйти-висновку, що адмiнiстрацiя

мала пiдстави виразити недовiря С. i звiльнити його за п. 2

ст. 41 КЗпП.

Звiльнення з цих пiдстав може мати мiсце, незалежно вiд

застосування дисциплiнарних стягнень чи заходiв громадського

впливу, за проступки працiвника, щовикликали втрату довiря

до нього. Тому посилання позивача на недодержання

адмiнiстрацiую передбачених ст. 149 КЗпП правил застосуван-

ня дисциплiнарних стягнень не спростовують висновкiв суду

щодо його звiльнення. На пiдставi наведеного судова колегiя

Верховного Суду касацiйну скаргу С. залишила без задоволен-

ня, а рiшення судовоє колегiє обласного суду без змiни.

-56-

Особа, Трудовий договiр з якою було припинено у звязку з

єє обранням на виборну посаду, пiсля закiнчення повноважень

за цiую посадою мау право вимагати вiд власника пiдприумства,

установи, органiзацiє (уповноваженого ним органу), де вона

працювала перед переходом на виборну посаду/укладення з

нею трудового договору на виконання попередньоє роботи, а

при єє вiдсутностi – iншоє рiвноцiнноє роботи (посади).

.При вiдмовi у наданнi роботи за позовам цiує особи спiр щодо

виконання обовязку укласти трудовий договiр може бути ви-

рiшено судом

Ухвала судовсi колеги в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 23 листопада 1994 р.

(в и т.я г)

У травнi 1994 р. К. звернувся з позовом до тернопiльського

заводу “Сатурн” про укладення трудового договору пiсля

закiнчення строку повноважень виборного працiвника.

Позивач зазначав, шо з 27дипая 188 р, вiн працював у

вiдповiдача начальником дiльницi фарбування, аз 3 червня

1991 р. – начальником лакофарбувального цеху.

У звязку з обранням членом профкому заводу, а потiм

заступником його голови вiдповiдно до спiльного рiшення, ад-

мiнiстрацiє та профкому вiд 19 сiчня 1993 р. у порядку пере-

ведення К. був прийнятий на роботу в профкомi.

Пiсля .закiнчення строку повноважень, 19 квiтня 1994 р.

позивач звернувся до вiдповiдача з проханням надати йому

попередню або iншу рiвноцiнну роботу.

Оскiльки йому було вiдмовлено, К. просив про задоволення

. вимог..11 , : ., 1 , , ,..,. : ;..”::/ ,:-… …;

Справа розглядала> деєдйрайРiао.- –. є;1.”-1.,1.-1; . :

РiшеннЖгЄИЙЯiєiвЙi >iД 11 вересня,

1994р.,.вд1NИо(вII<.1 . i..:. : .- i> йозв> ДО Киуво-Святошин-

ськоє райспоживспiлкд про поновлення на роботi та стягнення

заробiтноє плати за час вимушеного прогулу,

Вона зазначала, що 19 липня 1991 р. зборами уповнова-

жених пайовикiв Боярського мiського споживчого товариства

була обрана головою його правлiння.

Постановою правлiння Киуво-Святошинськоє райспожив-

спiлки вiд 29 червня 1993 р. Й звiльнено з робота за система-

тичне невиконання трудових обовязкiв на пiдставi п. З ст. 40

КЗпП. .

Посилаючись на те, що накладення дисциплiнарних стяг-

нень та звiльнення проведенi правлiнням райспоживспiлки з

перевищенням його повноважень, позивачка просила задоволь-

нити єє вимоги. . , .

У процесi розгляду справи. Б, доповнила своє вимоги. Вона

стала просити визнати незаконними рiшення правлiння райс-

похивспiлки вiд 28 липня 1993 р. про проведення дострокових

виборiв керiвних органiв Боярського споживчого товариства,

переобрання складу його уповноважених пайовикiв, а також

рiшення зборiв цього товариства вiд 12 серпня 1993 р., яким

було переобрано голову його правлiння.

Справа розглядалася неодноразово.

Рiшенням судовоє колегiє Києвського обяасяого суду вiд 28

вересня 1994 р. позов задоволене частюяо.

Визнано незаконним звiльненая Б. за п. З ст. 40 КЗпП i

Змiнено формулювання. иогО причин з зазначених пiдстав на

звiльненая з виборноє посади голови правлiння споживчого то-

вариства у звязку з достроковим переобранням з 12 серпня

1993 р.

Стягнуто з Боярського споживчого товариства на користь

позивачки 1 млн. 860 тис. крб. заробiтноє плати за час єє

вимушеного прогулу.

У касацiйнiй скарзi Б. просить рiшення суду скасувати, а

справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд

–59-

дiйшов неправильного висновку про звiльнення єє з посади до-

строково, оскiльки збори уповноважених його не приймали.

Крiм того, суд неправильно вирахував єй середнiй заробiток

i не вирiшив питання-про стягнення заробiтноє плати за за-

тримку видачi трудовоє книжки та за час до змiни формулю-

вання причин звiльнення.

Судова кйлегiя Верховного Суду Украєни ввахау, що ка-

сацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.

Судом встановлено, що 19 липня 1991 р. зборами уповно-

важених пайовикiв Боярського мiського споживчого товариства

Б. була обрана головою його правлiння на .пять рокiв.

– Постановою правлiння Киуао-Святопшнськоє. райсцожив-

спiлки вiд 29 червня 1993 р. вона була звiльнена з цiує посади

за п. З ст. 40 КЗпП.

Визнаючи звiльнення незаконним, обласний суд обгрунто-

вано виходив з того, що вiдповiдно до п. З ст, 147 КЗпП

працiвники, якi займають виборнi посади, можуть бути звiль-

ненi тiльки за рiшенням органу, який єх обрав. Б. ж була

звiльнена не зборами уповноважених пайовикiв, а правлiнням

райспоживспiлки. Є вже це було б достатньою, пiдставою для

поновлення єє .на роботi. Однак, як вбачауться з протоколу

звiтно-виборних зборiв уповноважених пайовикiв Боярського

споживчого товариства вiд 12 серпня 1993 р., робота його

правлiння, яке очолювала позивачка, була визнана неза-

довiльною. Постановлено звiльнити Б. з посади достроково. На

цих же зборах було обрано нового голову правлiння. Доводи

позивачки про те, що збори не можна вважати правомочними,

оскiльки не було кворуму, та про те, що рiшення про єє

звiльнення вони не приймали, судом перевiрялись, однак не

дiстали пiдтвердження. Тому єх не можна визнати такими, що

заслуговують на увагу.

Виходячи з цього та беручи до уваги, що вiдповiдно до ч. З

ст. 221 КЗпП спори про дострокове звiльнення з виборноє

платноє посади членiв громадських та iнших обуднань громадян

за рiшенням органiв, що єх обрали, судам непiдвiдомчi, облас-

ний суд обгрунтовано обмежився лише визнанням звiльнення

незаконним. . – . ,

При цьому вiн правильно вирiшив питання”про стягнення

заробiтноє плати за час вимушеного прогулу- з моменту

звiльнення до рiшення зборiв уповноважених i в основу роз-

рахункiв поклав постанову Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21

березня 1992 р. № 140 “Про додатковi захопи у звязку з

пiдвищенням заробiтноє плати”, згiдно з якою, зокрема, розмiр

виплат, який вiдповiдно до чинного законодавства обчислюуться

з середньогозаробiтку, у бюджетних органiзацiях визначауться

виходячи з установлених посадових окладiв (тарифних ставок)

з урахуванням доплат i надбавок, якщо середнiй заробiток,

визначений у встановленому порядку, менший за пi оклади.-В

звязку з цим посилання позивачки на неправильнiсть пiд-

рахунку єє заробiтноє плати у необгрунтованими. Що ж до

– 60 –

стягнення заробiтноє плати за затримку видачi трудовоє книж-

ки, а також щодо неправильностi запису в останнiй, то пi

питання не були предметом позову в данiй справi i тому пра-

вильно судом не розглядались. –

Керуючись статтями 310> 311 ЦПК Украєни, судова колегiя

Верховного Суду залишила рiшення без змiни.

При обраннi виду дисциплiнарного стягнення, в тому числi i

звiльненнi з цих пiдстав, необхiдно додержувати вимог ст. !49

Кодексу законiв про працю Украєни, згiдна з якими власник

або уповноважений ним орган у цьому разi повинен врахову-

вати ступiнь тяжкостi тмииеноге проступку i заподiяну ним

шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню

роботу працiвника –

Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 14 квiтня 1993 р, ~ i

(в и т яг) ;

Б. працювала в хавцизькому кiнотеатрi “Батькiвщина” ху-

дожником-оформлювачем. Наказом вiд ЗО березня 1991 р. вона-

була звiльнена з роботи за п. З ст. 40 КЗпП у звязку з

систематичним невиконанням без поважних причин обовязкiв,

покладених на неє трудовим договором i посадовою iнструкцiую.

Вважаючи звiльнення незаконним, Б. у квiтнi 1991 р.

предявила позов до кiнотеатру про поновлення на роботi i

стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася неодноразово. ..

Рiшенням судовоє колегiє Донецького обласного суду вiд 22

лютого 1993 р. позов задоволене. –

У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати це рi-

шення, оскiльки при його постновленнi не враховано, що пот-

зивачка неналежним чином виконувала своє трудовi обовязки

та те,- що дисциплiнарнi стягнення яр неє застосовувались з

додержанням встановленого порядку. .

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що. ка-

сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

З матерiалiв справи видно, що позивачка з 1.983 р. працю-

вала у вiдповiдача художником-оформлювачем; а наказом вiд

ЗО березня 1991 р. звiльнена за п. З ст. 40 КЗпП. Перед ця>

вона вже звiльнялась з роботи i була поновлена на нiй наказом

вiд 28 сiчня 1991 р. як. незаконно звiльнена. Пiсля цього ;

казом вiд 1 лютого 1991 р. єй було оголошено зауваж

те, що 29 сiчня 1991. р. вона пiдготувала рекламу на

– 61 –

щитi, а ЗО сiчня того ж оку запiзнилась з обiдньоє перерви

на ЗО хв” наказом вiд 7 лютого 1991 р. оголошено сувору

догану за зрив рекламування фiльму, а наказом вiд 20 березня

1991 р. – сувору догану за орфографiчну помилку на фасаднiй

рекламi. Приводом до звiльнення Б. згiдно знаказом вiд ЗО

березня 1991 р. стало те, що вона 29 березня запiзнилась з

обiдньоє перерви на 13 хв. i не помiняда стару рекламу на

нову. .

При вирiшеннi справи суд визнав, що позивачка допустила

зазначенi порушення. Разом з тим вiн встановив, що кiнотеатр

потребуу капiтального ремонту, його примiщення не опа-

люуться, в звязку з чим Б. не мала належних умов для роботи,

особливо для сушiння рекламних щитiв. Не вживались належнi

– заходи до органiзацiє єє роботи.

Розриваючи трудовий договiр з позивачкою, вiдповiдач не

взяв до уваги зазначених обставин i не врахував, що застосу-

вання до працiвника такого дисциплiнарного стягнення, як

звiльнення, у крайнiм заходом. Вiдповiдачем не виконано вимог

. ст. 149 КЗпП, згiдно з якими Вид дисциплiнарного стягнення

мау обиратись з врахуванням ступеня тяжкостi вчиненого про-

ступку, заподiяноє ним шкоди, обставин, за яких вчинено про-

ступок, i попередньоє роботи працiвника.

Беручи до уваги, що рiшення суду вiдповiдау встановленим

обставинам, вимогам п. З ст. 40, статтям 149, ,235 КЗпП, розяс-

ненням Пленуму Верховного Суду Украєни, даним у п. 22 його

постанови № 9 вiд 6 листопада 1992 р. “Про практику розгляду

судами трудових спорiв”, судова колегiя Верховного Суду за-

лишила рiшення без змiни.

Оскiльки звiльнення з роботи проведено з порушенням чинного

законодавства, а в ходi судового розгляду виявлено iстотнi

недолiки в дiяльностi вiдповiдача, суд обгрунтовано постановив

окрему ухвалу про необхiднiсть усунути виявленi порушення

закону

Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 23сiчня 1991 р.

(витяг).

Судова колегiя в цивiльних справах Сумського обласного

суду, розглянувши справу за позовом Г. до Сумського облас-

-62 – . ” –

ного товариства мисливцiв i рибалок, постановила рiшення про

задоволення його позову щодо поновлення на роботi та стяг-

нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.

У ходi судового розгляду встановлено, що позивача за су-

довими рiшеннями вже тричi поновлювали на роботi. Основною

причиною трудових спорiв, якi протягом кiлькох рокiв тривають

у Кролiвецькiй районнiй радi Товариства мисливцiв i рибалок,

у неналежний облiк та контроль за роботою угерiв. Незважаючи

на те, що Украєнська рада товариства мисливцiв i рибалок ще

в 1985 р. затвердила i надiслала обласним радам Правила внут-

рiшнього трудового розпорадку, Сумська обласна рада не ви-

конала вимог п. З цього документа i не розробила власних

правил внутрiшнього трудового розпорядку. Немау таких пра-

вил i в районних радах..

Адмiнiстрацiя обласноє ради товариства, постановляючи

рiшення про звiльнення, а профспiлковий комiтет – про дачу

згодг на нього, порушили встановленi ст. 148 КЗпП Украєни

строки, передбаченi для притягнення до- дисциплiнарноє

вiдповiдальностi та розiрвання трудового договору. Так, за

вiдстрiл дикого кабана, який мав мiсце 9 грудня 1989 р. i про

який адмiнiстрацiє стало вiдом> наступного дня, дисциплiнарне

стягнення на позивача було накладено лише ЗОсiчня 1990 р.,

тобто з пропуском встановленого мiсячного строку. З пропуском

цього строку накладалися й iншi дисциплiнарнi стягнення.

Крiм того, саме звiльнення з роботи проведено з порушен-

ням вимог закону, оскiльки у наказi про це не зазначено, який

же саме дисциплiнарний -проступок став пiдставою для розiр-

вання трудового договору. До того позивач не дав пояснень

з приводу проступкiв, що ставляться йому в вину, як того

вимагау ст. 149 КЗвП. ,

Встановлено також, що адмiнiстрацiя товариства при офор-

мленнi прийняття на роботу, звiльнення, накладення дисцип-

лiнарних стягнень видау розпорядження; тодi як згiдно з пп. 6

та 9 затверджених Украєнською радою товариства Правил внут-

рiшнього трудового розпорядку такi дiє мають оформлятися

наказами.

Виявивши зазначенi .порушення законодавства про працю

та недолiки в дiяльностi адмiнiстрацiє обласного товариства мис-

ливцiв i рибалок, судова колегiя обласного суду вiдповiдно до

ст. 235 ЦПК, Украєни постановила окрему ухвалу, якою довела

про це-до вiдома президiє Украєнськоє республiканськоє рад>

товариства мисливцiв i рибалок. “iдтЙ

Судова колегiя Верховного Суду, розглянувши справу ДiЕiС> “”

сацiйному порядку, залишила скаргу на ухвалу без задовояв

ня, а окрему ухвалу без змiни. , й|

. – 63- :

Вiдповiдно до ст. 239 Кодексу законiв про працю i ст. 422

Цивiльного процесуального кодексу Украєни -у разi скасування

виконаного рiшення про стягнення заробiтноє плати чи iнших

виплат, що випливають з трудових правовiдносин, поворот ви-

конання допускауться лише тодi, коли скасоване рiшення грун-

тувалось на повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях

або поданих ним пiдроблених документах

Ухвала судовоє колеги в цивiльних, справах Верховного Суду

Укрфни вiд 12 лютого 1992 р.

(витяг).

У сiчнi 1991 р. К., предявив позов до тернопiльського ви-

робничого обуднання “Текстерно” про стягнення 690 крб., по-

силаючись на те, що вiн був безпiдставно позбавлений премiє

на вказану суму нiбито за крадiжку тканини.

Справа розглядалася неодноразово.

Рiшенням судовоє колегiє Тернопiльського обласного оуду

вiд 25 грудня 1991 р, в позовi вiдмовлено.

У порядку повороту виконання скасованого рiшення з К.

стягнуто на користь обуднання 690 крб.

У касацiйнiй скарзi К. зазначау, що крадiжка тканини вiн

не вчиняв i що суд не дав належноє оцiнки показанням свiдкiв,

якi спростували факт єє вчинення ним, а тому просить рiшення

скасувати, а справу передати на новий розгляд;

Судова колегiя Верховного Буду Украєни вважау, що

касацiйна скарга пiдлягау частковому задоволенню з таких

пiдстав.

Вiдповiдно до положень про премiювання, що дiють в обуд-

наннi, працiвникам, якi вчинили замах на крадiжку або кра-

дiжку майна, премiє та винагороди за пiдсумками роботи за рiк

не виплачуються. Судом встановлено, .що 17 липня Г990 р.

позивач вчинив крадiжку 26 м тканини в одному з цехiв

обуднання. –

Це пiдтвердили свiдки Г. та К.Л., якi показали, що 17 липня

1990 р. вони затримали К. з викраденою тканиною. .

Свiдки О. i Т. пiдтвердили, що з викраденою тканиною був

затриманий саме К.

Показання свiдкiв Д. та С., якi, на думку позивача, спро-

стовують висновки суду про вчинення ним крадiжки, супере-

чать наведеним доказам, а свiдок Б. не змiг пояснити, хто був

затриманий з викраденою тканиною. За них обставин суд дав

правильну оцiнку цим- показанням.

Повно й всебiчно дослiдивши всi обставини Справи, вiн

обгрунтовано вiдмовив у позовi. . , –

Разом з тим суд допустив неправильний поворот виконання

скасованого рiшення, –

Вiдповiдно до вимог ст. 239 КЗпП i ст. 422 ЦПК поворот

,. – 64 —

виконання рiшень у справах .про стягнення -заройтйЙЦЩИр

та iнших грошових сум по вимогах, що випливають зйЙвйЦ

правовiдносин, не допускауться. – ,:. ;.йАэд%|

У даному разi суд розглядав саме такi вимоги позамйЩ”

Тому судова колегiя Верховного Суду рiшення суду в чжаявй

вирiшення питання про поворот його виконання скасувала я

Рiшення про лоаввлення деiбоiаамє> >1вв||)! них штйвк

поста>єв>абii Явйiховi заходи у звязку з iидiоденяям; за-

робив яйiаєи i лирйиив ще питаинубез притягнейня до учае-И

; у справi посадовоє особи, за розiкфядхенням якоє здйсвено

.незаконне.звiльнення / л-1…– :\ 1–:; :.-

Ухвала судовоє, колегiє в цивiлiЛих справах Верховного Суду

Украєни вiд II листопада 1992 р.

– Г. працював головним зоотехнiком радгоспу “Артемiвськийi”.

Наказом генерального .директора.агропромислового комбi-

нату “Чугуєвський, до складу-,яхего аходая> радгосп; вiд 26

грудня 1990 р. мн звiльнений а. роботи за п, 3 сi, 40 КЗiЙi

Украєни.- / -.. ,-. . .А /1:. “1. .у1.

Не догодхуючнсь з пнм 25 сiчня 1991р, Р.. яакЗДявив-до

радгоспу та комбiнату пивав Щопонввввх.яа, йвбогi та стяг-

.иеиня .йробiтвоС.iОдаадiЙЙ-1>

:чзвс..аI;i;єй>iЙф :,

.ЄЬiюявii ыд

17 каiтвя 1992 р.Г. тюйанй1в1оиа -роботi. На його корветь

постановлене йярвути зафобiтву шиту за тас вимушеного про-

гулу всумi 12062 крб. ;

У касацiйнiй скарзi представник позивача просить скасу

вати рiшечвя судовоє ковегєє в частин> стяйаеиня заробиш>

плати за час вкмушенотй пригулу, восилаючйсь яа те, яэд Я

розмiрг визначiеииє судiiпєоез врахуваняя яваоге законоййй

Судова колегiя Верховиого -Суду Украєни вважау, -щ >

сацiйна скарга пiдлягау задовояеняю з таких вiдстав. -.>-

Вiдiвовзднодоп.З ст—.:.–i– –

Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Вер:ковного Суду

Украєни вiд 29 вересня 1993 р.

(в и т я г) .,.,-,.. /1 . \, 1 \. ,.-, – ,..1 .

У вереснi 1992 р.Жовятивсыеий вiддiлок Пiвденно-захiдноє

залiзницi предявив позоь до профспiлкового та страйкового

комiтетiв локомотивного депо ст. Козятин про визнання страйку

незаконним, посилаючись на те, що 2 вересня 1992 р. ма-

шинiсти фото депо розпочали страйк, пiд час якого його ло-

комотивнi бригаде залишили поєзди i блокували рух на лiнiях,

чим, порушили вимоги ст. 12 Закону СРСТ”Яре порядок ви-

рiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)”.

Рiшенням судовоє колегiє Вiнницького Обласного суду вiд

21 черяваЄ993р. позов задоволено.

У касацiйнiй скарзi профспiлковий комiтет Козятинського

локомотивного депо просить рiшення скасувати, а справу за-

крити, посилаючись на те, в> суд неповно Уясуваи,обставини

справи, не дав належноє оцiнки доказам 1 не врахував, пю

машинiсти локомотивного депо 2 вересня 1992 р. не страйку-

вали. Не працювали х вони тому, що страйкували машинiсти

локомотивних депо стандiй Дарниця, Жмеринка, Киа, якi за-

блокували лiнiє. Профспiлковий комiтет органiзатором страйку

не був. . <. .>

\ . Судом встановлено, що всупереч вимогам зазначеного За-

кону машинiсти локомотивного депо ст. Козятин 2 вересня

1992 рє о 8-йi год. розпочали страйк, внаслiдок.якого локомо-

тивнi бригади залишили поєзди, вiдмовившись отримувати мар-

шрутнi листи. – , ,/ . .; .. ” -” 1 V

Викладенi в касацiйнiй скарзi доведи про те.що вони СТВЕФ-

ку не оголошували, а де нрацювали тому, iцб страикуваак

локомогяхш дено станцiй Дарниця, Жмеринка,Кий; якi |Й>-

блокували рух на лiнiях, неперекойяив] i спростовуються яиь-

тамн начальника локомотивного .депо йт; Козятив та iЙЙЙi

його профкому, маршрутними листами, показаннями свiдкiв, ;>,

в7 –

яких вбачауться, що за iнiцiативою профспiлкового та страй-

кового комiтетiв цього депо 2 вересня 1992 р. було оголошено

страйк, внаслiдок якого машинiсти вiдмовилися отримувати

маршрутнi листи i працювати як 2, так i 3 вересня.

Адмiнiстрацiя депо,. вимушена буйа залучити до роботи

iнструкторiв-машинiстiв, якiпiд час страйку водили поєзди, що

Спростовуу твердження вiдповiдачiв про те, що залiзничнi лiнiє

були заблокованi. “”

-Судом -дано належну оцiнку показанням свiдкi> Л, та К.

> Оскiльки рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи i ви-

могам ст, 12 Закону СРСР “Про порядок вирiшення колектив-

них трудових спорiв: гога .ХiЯняприпиневого i

вiдновленого 21 листопада 1991 р., незаконним, посилаючись

на те, що вiн створюу загрозу життю та здоровю людей. Крiм

того, рiшення про проведення страйку приймалось на зборах

.не усього колективу станпiЄ, а лише водiєв, i

. Рiшенням судовоє колегiє Чернiгiвського обласного суду вiд .

12.грУЯВЯ 1991 Р. драв> задрводено. .

.i У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати рiшення

суду i закрити справу, посилаючись на те, що такий схир не

пiддягау розглядовi в судак, оскiльки в Украєнi не .прийнято

” вiдповiдного закону. “” ..:, -, ;… :”. / ,- : -…,,

;; Оii V Украєни вважау, що ка-

сацiйна скарга не; пзддягае .задовояеаню з таких пiдстав.

7 |йгвю з ст. 9 iЬiк(СРСУ9жота1989р.

1 , ; -68- 10 i 12 вказанего. Закону.

.Судом встановлено, що рiшення про проведення страйку з

2Ужовтия та його вiдновлення з 21 листопада 1991 р. прий-

малось не на загальних зборах (конференцiє) трудового колек-

тиву станцiє, а на зборах водив. У-письмовiй формi вимоги

викладеш не були. АдмiВiстрапiєо з ними не ознайомили. Не

рiжзддавiйлИйвЙЕiЙiiЙЕН i:иередйого-вiд-

новленням iп)имири1та т аєбiтражем.

Шведене шдтверджуетьеядiо>ааа)етямє( св

казами i не оспорювалось представниками вiдповiдача.

: до-

Крiм того, страяк водiєв станцiє швидкоє медичноє допомоги,

що тривав понад сiм днiв, порушив режим роботи цiує установи,

чим створив реальну загрозу житло i здоров1> людей.

За такккобставин-суд обгрунтовано визнав страйк неза-

конним, оскiльки водiє станцiє швидкоє медичноє допомоги, при-

пинивши роботу, допустили ворушеная вимог статей З>. 4, 5 i

12 Закону ежеi “Про порядок вирiшення колективних трудо-

вих спорiв (Еоафлiктiв)”. — є -. : : \”

Доводи, що мiстяться в касацiйнiй скарзi, про те, що спiр

не-пiддавав: розвЙдЯЙЗ>>

вздакийдасфо заiсйву- ЙЙа, ДЙЮЙв11 Вейй>юоє:, Ради

Укрйня.Уд 12вересня 1991р. “При порядок тимчасовоє дiє

на тервторiЄ Украєни окремих актi> йаконiздавства Союзу РСi”-

встановлено, що до прийняття вiдповiдних актiв законодавства

Украєни на iє територiє застосовуються акти. законодавства Со-

юзу РСР з питань, якi не врегульованi законодавством Украєни.

Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду

залишила рiшення без змiни. .

Вiдповiдно до ст. 222 Кодексу законiв лро працю Украєни

особливостi розгляду iндивiдуальних трудових спорiв можуть

бути встановленi законодавствомщодо суддiв прокурорсьто-

слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових

та iнших установ прокурату]>), якi мають класнi чини. Трудовi

спори зазначених працiвникiв з питань, для яких законодавст-

вом не встановлено особливого порядку розгляду, вирiшуються

за загальними правилами глави XV КЗпП .-, / ,

Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах

Укрйнк вiд 27 квiтя> 1994 р. ,

(витяг) :, .. . ” 1,; -… \

У iуудш 1994 р. Т. предявив позов до iє

обласноє Ради народних депутатiв i управлiння

.-. . . “-в9 ” –

державноє адмiнiстрацiє, в якому зазначав, що рiшенням облас-

ноє Ради вiд 2 грудня 1993 р. вiн незаконно звiльнений з

посади голове районного суду. На пiдставi цього рiшення на-

чальник управлiння юстицiє того ж дня видав наказ про його

звiльнення з посади голова суду та залишення на посадi суддi

топ> тк” суду.. Посилаючись на те, що його звiльнено ,не в ус-

тановленому порядку, Т. просив суд скасувати вказанi рiшення

та стягнути на його користь 120 млн. крб. на вiдшкодування

моральноє шкоди. ..

\ Ухвалою суддi .Тернопiльського обласного суду вiд 2 березня

1994 р.позовна заява Т. залишена без розйiяду,

Т. подав ва ухвалу скаргу, в якiй просить скасувати и, а

позовну заяву передати на новий розгляд, посилаючись на те,

що при винесеннi ухвали не було додержано вимог пропесу-

ального та трудового законодавства. Зокрема, при звiльненнi

його.з Фосаяи були порушена норми Закону Украєни “Про

статус суддiв”, питання про звiльнення не розглядала квалi-

фiкацiйна колегiя суддiв. ,.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що скарга .

пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. – . –

Залишаючи позовну заяву i. без розiмяду, суддя, керую-

чись ст. 136. ИПК Украєни та пославшись на статтi 222, 232

КЗпП, виходив з того, що трудовi саори суддiв 3 питань звiль-

нення не розглядаються в судах i що стосовно таких категорiй

справ встановлюуться особливий порядок розгляду, врегульова-

ний Законом “Про статус суддiв”. 1

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Вiдповiдна ДО ст. 111 КЗлП особливостi розгляду трудових

спорiв Суддiв, прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також пра-

цiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури,

якi мають класнi чини, встановлюються законодавством.

Постановляючи ухвалу, суддя не зясував, чи пiдлягау да-

ний спiр розглядовi в судi, не вказав, якi вiн мав .на увазi

особливостi розгляду трудових спорiв працiвникiв зазначеноє

категорiє. Цi данi вiдсутнi єв матерiалах. До справи не додана

копiя рiшення обласноє Ради народних депутатiв. При вирi-

шеннi питання про залишення позовноє заяви Т. без розгляду

не врахованi положення Закону “Про статус суддiв” ви 15

грудин 1992 р. (зi змiнами та доповненнями вiд 24 лютого

i994 р.) Залишаючи заяву без розгляду, суддя послався на

п. 1 ст. 136 ЙИК, хоч пя норма закону регулюу дитаВня.

вiдмови в прийняттi .заяви. Пiдстави ж залишення заяви без

розгляду судом зазначенi в ст. 229 ЩiК.

Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду-

ухвалу скасувала, а справу надiслала на новий розгляд.

. “. . , -№- : ;-

Стягнувши на пiдставi ч. 2 ст. 235 Кодея|

Украєни заробiтну плату за час вимушеногоi

до уваги, що вiн стався не з вини працiвник> ;|

Ухвала судове колег в цивiльних справах

Украєни вiд 4 вересня 1991 р.

(в и тяг)

.Р. предявив позов до iнституту пiдвищення

працiвникiв культури про поновлення на роботi та стягйв(|||

заробiтноє платя за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав,

що вiн був звiльнений за п. 1 ст. 40 КЗпП необгрунтовазвй

оскiльки скорочення штатуфахтичво не було. ; i

Рiшенням Радянського районного народного суду м; Йвец;

позов було задоволене, оскiльки суд визнав, що звiльвеайя ;;;я

проведено з порушенням вимог закону. Проте “iйдповiдає.Йii.,

допустив його до роботи, запропонував iншi вакантнi посада, .

а коли иiн.вiд них вiдмовився, ->-. знову звiльнив за п. 1 бт.Дйй

КЗпП. Вважаючи i це .звiльнення необгрунтованим, ..аозивалiйii

просив задовольнити його вимоги. . / , .,1 , , Щ

.”.Справа розглядалася неодноразово. – .. .:1: . . ;. ” :;11-.,

Рiшенням судовоє колегiє Києвського мiського суду авзовА;|

задоволене, позивача поновлено на роботi i стягнуто найопр. ;|!|

користь заробiтну штату за весь час вимушеного прогулу.

У касацiйнiй скарзi iнститут просив зменшити розмiр авi-

робiтнйi плати, що пiдлягау стяiяенню, обмеживши йото три- ”

мiсячним1 строком.. . ,. . -. ;1. . . … й.;уй|Щ

.Судова-колегiя Верховного Суду. Украши-касапйву.екэдяу М115″1

залишила без .задоволення i в ухвалi вказала на таке |

. Судом встановлено, що фактично в iнститутi на, час звиєi- :ХЦ

нення Р. з роботи скорочення плату не було. Пiсля звiдьиедна| |й

3-лiдповiдача заробiтноє плати Р. за весь час його ~

прогулу у обгрунтованим, оскiльки вiн стався-.

прапiвнияа. ..,-. – :_, ..,….1 ::”

Справа в судi може бути закрита лише з пiдстав, передбачених

законом , . . ., :

.. ;- , /

У хват, судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд 27 квiтГня 1966р.

(вит яг) -. . .: ;-,/ ,~- ” .,

Д. подав до ужгородськоє школи-iнтернату №:\2 та- Закар-

патського обласного вiддiлу народноє освiти позрвпро понов-

лення на роботi. ~ \,

У ньому вiн зазначав, що наказом по Ужгородському мiсь-

кому вiддiлу народноє освiти вiд 19 жовтня 1965 р. був зара-

хований на роботу вчителем трудового навчання школи-iнтер-

нату № 2. . , . .-:.: -.,., ” : ,1. . ;1 ,.,:_. .

; 16 листопада 1965 р. завiдуючий Закарпатським обласним

вiддiлом народноє освiти скасував цей наказ на тiє пiдставi, що

питання про прийняття та звiльнення вчителiв 5-Ю класiв яе

належить до компетенцiє мiського вiдцiлу народноє освiти, а

вирiшууться обласним вiддiлом. 18 листопада 1965 р., тобто

пiсля того як Д. приступив до роботи, директор школи-iнтер-

нату звiльнив його, посилаючись на наказ обласного вiддiлу

нарокиоє оовiтв. _ “:,11–. йС-/ – ..1 .;-. .

Вважаючи звiльнення неправильним, Д. предявив позов про

поновлення на рвоогi. Ухвалою народного суду, м. Ужгорода

вiд 15 грудня 1965 р. справа закрита. Судова колегiя Закар-

патського обласного суду ухвалою вiд И сiчня Є966 р. ухвалу

нйродаого еу заявляла .без. змiни. –

Протест заступника ЩюкурораУРСР иривесено на пред-

мет скасування зазначених ухвал та передачi справи для роз-

гляду пр еугi. Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

Закриваюча справу, народний суд посилався на те, що на-

каз про првзшчевнхД. схасоа

на роботу непiдвiдомче судовi. Судова хояегiя обласного суду

погодилась з мотивом народного суду, доповнивши його тим,

що оскiльки вiдсутнiй, наказ про звiльнення Д. з роботи, немау )

й.спору-.юж-сюроиаый.,-” ,1″; :-;сi)фажi. , ; ,

На пiдставi наведеного су дова колегiя Верховного Суду яро-

тестзаетуняйка Прокурора УРСР задовольнила, ухвали народ-

ного суду м. Ужгорода 4 СУДОiЮЄ кадети облауаогосудускасу>

ала, а справу повернула до народного суду на новий розгляд

по сутi в iншому складi суддiв. ” . .; :

\ . , -Тє- . ” \ ”

Постанова президiє обласного суду про змiну судових рiшень

i зменшення розмiру стягнутих з вiдповiдача на вiдшкодування

збиткiв сум скасована, оскiльки юна постановлена без враху-

вання того, що збитки завданi злочинними дiями i матерiальне

становище вiдповiдача не давало пiдстав для висновкiв про

можливiсть зменшення розмiру вiдшкодування

,,, . ; , ,Ч>i.. ., 1. .: ,11. . ., . – -1 . ,, .”

Ухвала будоаоi колега в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд єв червня 1981 р.

Гвх.Ж-11,,,,,.;;,,;;.,1. , :.:.:: – – 1.”,.

.:

предявила позо> до коягоспу i>;

ууязяЛ АРСР

.-“. ,…>iЙiЦЙИ№Квго. раи-

ону.Те|шопiльсй1й 17 тис.

649 хрб. Позивач зазначав, що завiдуючи матерiально-госпо-

ону Т каси-45 тис. крб., за рахунок яхих колгосн опла-

чував виставленi Р. рахунки. Крiм того, а мстою забезпечення

Р. готiвкою керiвництво колгоспу пiд виглядом, закупiвлi худоби

оформило видачу йому банкiвськоє позики.

Посилаючись на те, що внаслiдок незаконних дiй Р. та

посадових осiб колгоспу експедицiє завдано збиткiв, позивач

просив задовольнити його вимога. У процесi розгляду спраги

суд притавяув до- участi в яЦiис вiдповiдачаi Р. –

Рiшенням Збаразького районного народного суду вiд 24

~ травня 1977 р. постановлено стягнути з Р. на користь Янськоє

геологорозвiдувальноє експедицiє 15 тис. крб. Судов> колегiя

Тернопiльського обласного суду ухвалою вид 12 лЩшя 1977 р.

залишила це рiшення без змши. Постааоао.пвевядцобласного

Красуй11є ухвала

.,еi>9йiяй.

.iiЙЕВiВДЙДоТ.тие. 5 сумлiнне виконання ввм

посадових обовязкiв. Не мскке бутипiдставою для зменшення

розмiру -вiдшкодування у даному разi i матерiальне становище ,

вiдповiдача, який працюу на високоонлачуванiй посадi.

Враховуюча, iдо судом тершоє iнстанцiє обставини справи

встановленi повно i правильно, прийняте ним рiшення вiдпо-

вiдау вимогам п. З ст. 134 т> йт. 137 КЗнП, а постанова президiє

обласного суяусуоеречят> ввиотм статей 319 i 341 ЦПК

судова колегiя ВерховногоСуду, керуючись статтями 336 i 337

ЦПК, протест заступндаса Голови Верхоиаего Суду задоволь-

нила, постанову президiє обласного суду вiд 12 липня 1979р.

скасувала, залишивши без змiни рiшення Збаразького район-

ного народного суду вiд 24 травня Є 977 р. та ухвалу судовоє

,колегiє обласного суду вiд 12 липня того х року. , :–1

Рiшення суду скасовано. Оскiльки при розглядi справи, не було

встановлено/якою нормою матерiального права-трудового

чи цивiльного – слiд керуватися нрк вирiшеннi справи

Постанова президiє Запорiзького обласного суду ,

вiд 23 грудня 1981 р.

{витяг) ,л 1..11-;-.,-. ,-… 1 ,-,./

У сiчи> 1981 р. запорiзьке обласне управлiння “Спортлото”

предявило позов до В. про стягнення з нього 980 крб. Позивач

: -7- – .

– -. -::

. . . . : iЩ

зазначав, що Б. на пiдставi угоди, уi

1978 р.> одержав для розповсюдження

суму 1400 єрб.,/ проте звiт про реалiзацiю

420 крб. Оскiльки погасити заборгованiсть д(

мовився, .позивач просив задовольнити його

Рiшенням Ленiнського районного народного

ворiххя вiд 1 червня 1981 р. позов задоволене ч

вiдповiдача стягнуто 490 крб. У касацiйному порядку

не розглядалася.

.Хiрогесй заступника Голови Верховного Суду

питання про скасування рiшення народного суду i

справи на новий розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з

пiясiав.:,1;..-:;… Сч- -:;. -..”. . ..:.йЗi

Задовольняючи позов частково, народний суд врахував маг

терiальне становище вiдповiдача. Прдеь в такими моян|вiдiй|

зменшення розмiру шкоди, що пiдлягау вiдшкодуванню, нога- :

дитвся не можна, оскiльки судом на- порушевня мiмег сє.;,4!

ЩiК не зясованi справжнi обставини справи, правова природа

взаумовiдносин сторiн за укладеною мiж ними угодою, не азва>-

зано на закон, що передбачау можливiсть зменшення розмiру

боргу при даних правовiдносинах. у .,у

При предявленнi лозову позивач послався на закон, що

регулюу вiдносини робiтникiв i службовцiвза трудовим дого-

вором. Погоджуючись з цим, народний суд не звернув уiваває; Й

иа гi. 16 уклайеасЭ мiх сторонами упади, де Зазнячейви

вiдповiдач не у працiвником управлiння “Спортлото”, а дф8;||

бувау з ним у цивiльно-правових вiдносинах, мiх ними уйєi

дено договiр доручення, за яким позивач доручав, а вiдп6Й)|

як “розповсюджувач” брав на;сёбе1обовязокреалiзуватйкау0№|i|

лотереє, одержуючи за це певну винагороду. Суя не .переву)д||

чивiдаовiдау цяугода-змiсту визначеного ст. 21 КЗиП твуйй1|

вого ДОГОВОЕУ та чи у у звязку, здим пiдстави для змев

з урахуванням матерiального становища вiдповiдача

заподiяно! ним шкоди.

При новому -розглядi справи треба врахувати

бiльш повно зясувати характер правовiдносин, що iснували и

сторонами, можливiсть врахування матерiального станвi

вiдповiдача i залежно вiд цього вирiшити спiр. ,

, Керуючись статтямв-ЗЗб, 337 ЙПК,президiя

суду протесi заступника Голови Верховного Суду

ла, рiшення народного суду скасувала, а справу

новий розгляд. – . : . .,..- :IЦ1.i,-,

Суд обгрунтовано поклав на директора та головного бухгал-

тера консервного заводу матерiальну вiдповiдальнiсть у мехах

середнього мiсячного заробiтку кожного у звязку з тим,: що

внаслiдок безконтрольностi з єх боку за станом збереження

матерiальних цiнностей на складi виникла нестача

Ухваласудоваколегiє в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд 12 травня 1982р.

(вим я г) . ,” /111- ,,.,”. . .-1. . . : ;

Прокурор Бердичiвського райоау ЖитрмиреькоГ областi

предявив в iнтересах Житомирського виробничого аграрного

обуднання консервноєпромисловостi позов до С. про стягнення

суми нестачi, посилаючись на те, що юр> передачi матерiальних

цiнностей на склотарному складi Бердичiвського консервного

заводу, де вiдповiдачка працювала комiрником, виявлено не-

стачу склотари та ящикiв. Оскiльки вiд добровiльного вiдшко-

дуваннясуми нестачi вона вiдмовилась, прокурор просив задо-

вольнити позовнi вимоги. :.” . ,::. ii~/ “._ . , 1::. – ч

У процесi розгляду справи судомщштяєрутояк вiдповiдачiв

колишнього: директора консервного заводу Т. i головного

бухгалтера. Я.:,… ;:- .,. : , ; , “.”:. :: :

Рiшенням судовоє колегiє Житомирського обласного суду iвiд

8 квiтня 1982 р. позов до т, задоволене частково, а на дирек-

тора та головного бухгалтера покладена вiдповiдальнiсть по

вiдшкодуванню шкоди > ййжйс єх середнього мiсячного

заробiтку.; -, 11,1\ .””;”:- ..::-,-” ., \. ..;.– ;

“У касацiйкiй скарзi Я. просить зшцдати ноговiд вiдхю-

вiдальностi, посилаючись на яiдсутшсть вини у йеетачi, вдо

утв не

складала актiв на пошкоджений посуд та ящики, порушувала

праявяа єх зберваяшг. : г .

Разом з тим нестача у також наслiдком.того, що колишнiй

директор заводу Т. не контролював правильнiсть перевезення

та зберiгання склотари i, знаючи про Складування єє на вiд-

критому i неогородженому майданчику, належних заходiв до

усунення цього не вживав. Не здiйснював вiн i контролю за

облiком матерiальних цiнностей на складi.

Головний бухгалтер Я. як керiвник структурного пiдроздiлу

не рргаиєзував правильного облiку тари наскладi, не здiй-

снював контролю за ставом 5 зберiгання, iнвентаризацiя тари

. /- ” – 71;>1

. . ii . й

:. 1-

станом на 1 червня та 1 листопада, як це передбачвав!

струкпiую, .не- провадилася. 11 1 .- . – ,/г – –.й

Викладене пiдтверджууться поясненнями сторiн у судак

засiданнi., актом передачi матерiальних цiнностей, постановявИ

слiдчого прокуратури Бердичiвського району,; i;}ЙЙЦ

кримiнальна справа щодо С. закрита у звязку з амнiстiувi, iвц є

iншими матерiалами. _ . . 1. ,- .. \ . . . -г..ЗЙii

За таких обставин суд дiйшов правильного висновку, що

вiдповiдно до оп. 1 1 3 ст. 134 КЗпiЄ С. повинна вести е :,

терiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, а Т. Та Я.

на пiдставi п. 2 ст. 133 КЗпП – у розмiрi середнього мiсячисН

заробiтку.. \ // ;”” ; 1, .11 –:-. : 1 ! ~

При цьому суд, врахувавши матерiальне становище С. i

конкретну обстановку, за якоє було заподiяно шкоду, зменпшв

розмiр П покритг>. —

Керуючись статммяЕ 31, ЗiН ЦПК, судоваколегiя Єеє>-

ховного Суду касацiйну скаргу Я. залишила без задоволення,

а рiшення судовоє колеги обласного суду вiд 8 липня 1982 р.

без 9мшл, . .., .: . . ….

Визнавши, що працiвника було звiльнено за п. З ст. 40 Кодексу

законiв про працю Украєни з порушенням правил застосування

дисциплiнарних стягнень, суд при його поновлемйi иа роботi

зобовязав посадову особу> за розпорядженням якоє було про-

ведено звiльнення, вiдшкодувати шкоду, заподiяну пiдприум-

ству оплатою вимушеного прогулу незаконно звiльненого пра-

цiвника, вiдповiдно до ст, 237 цього х Кодексу г

Ухвала-судовоє колега в цивiльних справах Веряеiвмвго Суду

Украєни вiд 20 жовтня 1993 р.;

ЄуЙЙ4

1 .i;-.- i.гйiИiИi .-”

.. ..Уiвд-iЗЗЖЙЙа

приумства виробничого i матерiально-технiчного забезпечення

“Раиагрвнромтехнiєка” про поновлення аа добой та стягяендя

заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав,

що вiв бiльш як девять роки> працював головним бухгалтером

пiдприумства. Наказами вiд .iЄ квiтня 1992р. i22 лютейi

199Э р. на нього накладено дисциплiнарнi стягнення, а нака-

зом вiд 16 березня 1993 р. його звiльнене засистемаєєрвя

невиконання трудових, обовязкiв, ХОЧiПХКЙЕГОМ уiрьоге чяв1

роботи на зазначеному пiдприумствi на”посадi гояiоiiааi>

гквтера вiв нiяких зауважень, не мав. 1 ” i.:1,1;.1.

Посилаючись на незаконнiсть притягнення до дисцинлнау

. .- ;., .”- – -77-

ноє вiдповiдальностi i звiльнення, позивач просив поновити його

на попередньому мiсцi роботи.

Рiшенням судовоє колегiє Миколаєвського обласного суду вiд

14 вересня 1993 р. позов задоволено. К. поновлено на роботi,

з вiдповiдача на його користь стягнуто 243 тис. крб. за виму-

шений прогул i 50 тис. крб. на вiдшкодування витрат, повяза-

них з. юридичною допомогою. Одночасно на директора пiд-

приумства У. покладено обовязок вiдшкодувати пiдприумству

шкоду, заподiяну оплатою вимушеного прогулу К. у звязку з

його незаконним звiльненням.

У касацiйнiйскарзi”Райагропромтехнiка” i У. просять ска-

сувати зазначене рiшення, посилаючись на те, що звiльнення

позивача проведене вiдповiдно до закону i не будр наслiдком

ЙОГО Критичних ВИСТУПiВ. ;

Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-

сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.

На пiдставi п, 3 ст. 40 КЗпП трудовий договiр мехе бути

розiрваний власником пiдприумства {установи, органiзацiє) або

уповноваженим ним органому випадках систематичного неви-

конання працiвником без поважних причин обовязкiв, покла-

дених на нього -трудовим договором або правилами внутрiш-

нього трудового розпорядку, якщо ранiше до цього працiвника

застосовувались заходи дисциплiнарного стягнення або громад-

ського впливу у встановленому для цього порядку.

Виходячи з цього, при звiльненнi працiвника за п. З ст. 40.

КЗпП адмiнiстрацiя повинна навести конкретнi факти допуще-

ного вик невиконання вказаних обовязкiв, зазначити, коли

саме вони мали мiсце, якi i коля проступки вчинив працiвник

пiсля застосування до ньогостягнень. ;

У даному ж разi вiдповiдач обмежився лише загальним по-

силанням на систематичне невиконання К. трудових обовязкiв

при застосуваннi такого крайнього заходу, як звiльнення, не

врахував положень ст. 149 КЗпП, згiдно в якими при обраннi

виду дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений

ним орган зобовязаний враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого

проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено

проступок i попередню роботу працiвника.

Перевiряючи доводи К. i аналiзуючи причини конфлiктних

стосункiв мiх ним i адмiнiстрацiую пiдприумства, суд встановив,

зло з приходом у травнi 1992р.;-аасюсаду директора пiд-

приумства У. мiж ним i К. склались донфлiктнi стосунки через

безпiдставнi вимоги першого щодо премiювання працiвникiв,

використання кредитiв тощо. У. намагався позбавитись неба-

ханого головного бухгалтера. . . ;. . . / ./ ../ ; ;”\1- ;

Оскiльки звiльнення К. за наведених обставин було неза-

конним, суд поклав на У, обовязок вiдшкодувати пiдприумству

. ; -78- , \ ., –

шкоду, заподiяну оплатою вимушеного прогулу

до п. 8 ст. 134 i ст. 137 КЗпП.

Так як рiшення у справiвiдповiдау ста>

обставинам i. закону, судова колегiй Верховного тУЄ

його без змiни.

Трудовi спори, вирiшенi у встановленому законом порядахвЙ

вiднесення розi-.ямду тай> iй1#в яй >о>вiетениiє еу

розгляду заново не iй.пргiИєйотiг 1″:: х1)\ -. -;./. -. ;.. ./”, .

У лисяэпадГ 1990 р. Б. предявила позов до Марiупояьсьiюйй

трейгуєдалень i ресторавiв № 1 про аоиовдения йа рвН>

посилаючись на те, в>наказом аад 22 листопада1939. и

безпiдставно звiльнено з посади директора комбiйату iшсiльнов,

харчування за п. 1 ст. 41 КЗпП Украєни у звязку з груби>>

порушенням посадових обовязкiв. За правилами, що iснували

в той г час, вона скаржилася вищестоящим керiвникам, ах

до ; Мiнiстерства- торгiвлi УРСР, але налехжЯ вiдповiдi ае

одержала.

21 червня i990 р. Комiтет ституєцйного натяаду СРСiР

скасував ПередiК № 1, до якого входила заямана возявачiЕо|>у;

посада,” i тому вона просила розглянути єє позов у судааЙЦг

1. передку.– .- — :” :”-:”\”V . “1,-.” 1./;; -“i.

Справа розглядалася; неодноразово. є , ,;;

Ухвалою Жовтневого районного народного суду м. 1ю|-

пйяя вiд 26 червв> 192 р” залишеною без змiни ухвайадв :

“Доненького обласного суду вiд 17 серпня 1992р. та постановок>

йоге президiє вiд 28 ховтня 1992 р., справу закрято зааяi” i:,

iидвєдомчiетю.суду. . , . :, ,. . , .,.-..А,…

У, протестi заетушниса Генерального прокурора., Уiiздi

ставяiься пнясання про скасування всiх судових рипеиь iд|р

.дануйфамГнайовай!,/,-;, .:,,” .. ,;.,”.;-яєйє||

.. Протест ие пiдлягау задовоявнню- з. таких пiдстав.; .айй

Зверйиочясьдосуду,псвивачiсаиоейлал

про звiльйення єє -з робив воаа оекаржизд з>йвiЙ”

пiдяегаостi.але вiяповiдiне одерхаяа. -.. “Уi!

Постановляючи ухвалу про закритгя еправвєяй

до ст. 34Є ЦНК. Уiфйни А на вшЕввашя

обласного суду вiд 4 березня 1992 р..всебiдв рь № Э-704/6 на адресу Президiє Верховно! Раде Ук-

раєнськоє РСР, пiдписаних мiнiстром торгiвлi, де зазначено,

що пiдстав для поновлення Б. на роботi векау, про що єй

новiдаюiеiО. .у–.-. ,- \ -1.- , ; , 1 . .;1/

Тому не можна погодитися з викладеними у протестi дово-

дами про те, що в згаданих листах не йдеться- про остаточне

вирiшення питання щодо поновлення Б. на роботi до прийняття

Комiтетом конституцiйного нагляду СРСР висновку вiд 21 чер-

вня 1990 р. ; :, , “;,:. ….у1-:,:,.1,,

Таким чином, суд дiйшов обгрунтованого висновку про те,

од> спiр про поновлення позивачки на роботi був остаточно

вирiшений до 21 червня 1990 р. вiдповiдна до законодавства,

що дiяло на той час, тобто в порядку пiдлеглостi. –

Суд обгрунтовано закрив справу на пiдставi п. 1 ст. 227

ЦПК. ., : -.- , . ” – . . – : – ,

Що ж до листа Мiнiстерства торгiвлi вiд 14 червня 1990 р.

№ 24/16-145 i згадування в ньому про розпочату перевiрку

дiяльностi тресту єдалень i ресторанiв, то вiн не спростовуу

вищезгаданих листiв тiчяяьнина упрйтйияу кадрiв i мiнiстрi!

торгiвлi про вiдмову в поновленнi Б. на роботi, надiсланих

позивачцi до прийняття висновку Комiтетом конституцiйного

вагияду СРСР, , “”.1 1 Г:, .;.,:.,:,,..;. .” ” , -.;:-.:: ; . -.

Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду

протест заступника Генерального прокурора залишила без за-

доволення. ,,-,. -“-.,,” : “. – ;,,-: ,;;, ,,;, —:.. ,\., , ;-,.

-в0-

Пропуск без поважних причин передбаченого ст. й

тримiсячного строку звернення до комiсiє по трудових,

може бути пидставою для вiдмови судом у задоволеннi Ш

з якими працiвник звернувся до цiує комiсiє iл суд 1 – є

i”- ” : \;1:: ;1 – “”””У

Ухвала судовсИ колегiє в цивiльних справах ВерховногоiЙ1

Укрiйш вiд 14 вересня 1994 р. .

, . . . _ , /

(в и тяг) , ;.;. . . ;:, : :. ,.

Р. предявив позов до радгоспу “Унавський” про стягнення,

утриманих з його заробiтноє плати на пiдставi наказу директорi

радгоспу грошей, для вiдшкодування заподiяноє шкоди.

Своє вимоги позивач вбвДйВД|> тав>, здо зазначену суму

стягнуто без його згоди i безпiдставно, що протирiчить вимогам

1 заквну.- \ -..м”.. ,” ” .-1. .. ,

.,, Справа розгаададасьсудани неодноразово. -“..,../ , ,..,:; . ;.:.:.

Останнiм .рiшенням Києвського обласною суду вiд 3 червня

1994 р. в задоволеннi вимог позивачу вiдмовлено в звязку з

пропуском строку звернення за вирiшенням трудового спору.

В касацiйнiй скарзi Г. просить скасувати рiшення як таке,

що протярєчмть вимогам закону.

Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що ка-

сапiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. .

Вiдповiдно до ст. 225 КЗпП працiвник; може звернутись до

комiсiє по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли

вiд дiзнався або повинен був дiзнатись про порушення свого

справа. – 1 ,:- 1″….1″. . -,, .- ;111 1;– – ..”

. Постановляючи рiшення, суд визнав встановленим, що по-

зивач, ознайомившись з наказом про стягнення з нього сум 20

сєчвя 1989 р., бiльше двох рокiв в КТС з цього приводу; ае

звертався, установлений тримiсячний строк пропустив без по-

важних иОк43КНв ” “..,. . . -” .. :-” .:-,.

Такi висновки суду стверджуються даними огл>)! журналiв

вхiдноє кореспонденцiє профкому за час з Є989 р. по квiтень

1991 р., .иоказаннямв -свiдкiв,:!!. i:.в- iКi V

Псхялаєпм в кагапiйi

мало мiсиi ,рнiв;]Йii|ЙiИii ШД-1

твей iвени>зва 500 крб- Ухвалою судовеє кодегаГ

Запорiзького обласного суду вiд 21 квiтня 1981р. рiшення

народного суду захшоево еззмiии.

1;Ж:1фох1:зжяу1ШЯII!9Л Суду. УрСР ста-

виться питання про скасування судових рiшень i направлення

справи на новий розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких

ПiДСiЯВ. .:; i”,-1-,.;..;-.1-” :-. ; –

Постановляючи рiшення про часткове вiдшкодування вiд-

повiдачкою завданих позивачу збиткiв, народний суд виходив

з того, що з нею був укладений договiр про повну матерiальну

вiдповiдальнiсть, а також з того, що збитки завданi як з 5

вини, так i з вини позивача, який не забезпечив належних

умов для збереження бджолосiмей.

Однiую з умов покладеная матерiальноє вiдповiдальностi за

-завданi пiдприумству збитки у наявнiсть вини працiвника та

причинного звязку мiх:його протиправними дiями (бездiяль-

нiстю) та завданими збитками. Проте з рiшення суду не видно,

в чому конкретно полягау вина вiдповiдачки у заподiяннi збит-

кiв та чи е причинний звязок мiх єє бездiяльнiстю i завданими

позивачузбипЕамiь ” —“” я-.;. ” 11\:1.1.

В актi вказууться, що масовий падiж бджiл стався вiд єх

захворювання на кароатоз внаслiдок нерегулярноє обробки хi-

мiчними засобами i теплообробки. У цьому х актi зазначауться,

що пасiка радгоспу була неблагонолучгiою щодо захворювання

бджiл кароатозом ще з “1978 р.; а вiдвоЩачху врвйвяши ва

ренухяВ№ у-

не зроблено, суд не дослiджував. Не перевiрялося також пи-

тання про те, що у причиною захворювання бджiл i чи можливо

було щему запобiгти в]> тiу сєаш пасi у якому вона

знах.

колегiя обласного суду не мала пiдстав погоджуватися з поста-

новленим рiшенням. – -:- ,\– -.i. ,У\:. .:.1 – .,

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, президiя обяасвого

суду постановила протест заступника Голови Верховного Суду

УРСР задовольнити. Рiшення Приазовського районного народ-

ного суду вiд 24 березня 1981р. й ухвалу судовоє квавгiє

Запорiзького обласного суду вiд 21 квiтня 1981 р. скасувати,

а справу направити на новий розгляд.

Працiвник може бути звiльнений з роботи, якщо вiн вчинив

прогул, без поважних причин ,

Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Судє

УРСР гй 1971 р. вчинила без

поважних причин прогул та ранiше допускала яоруєиеиня тру-

довоє дисциплiни i не виконувала покладених на неє обовязкiв.

В судовому засiданнi встановлено, що М.Б. 9 жовтня 1971 р.

весь день, а Ю жовтня 1971 р. з i 3 де 18 РОДИН не була ва

роботi. Це, зокрема, стверджууться табелем виходу на роботу,

актом перевiрки, яка проводилася головою та секретарем сiль-

ськоє Радита показанням свiдка С. – – ; ;

Оспорюючи правильнiсть звiльненая, позивачка вказувала,

що 9 г 10 жовтня 1971 р. була на роботi i видавала в цi днi

книжки, що стверджууться П записами в формулярах читачiв.

Проте вд доводи спростовуються табелем виходу на роботу,

актом перевiрки та показаннями свiдкiв. У формулярах читачiв

Т; та К. дiйсно е записи, що 9 жовтня 1971 р. єм були виданi

книжки, але самi К. i Т., допитанi як свiдки, показали, що в

цей день в бiблiотецi не були.

За наведених обставин обласний суд правильно дiйшов вис-

новку про необгрунтованiсть позову.

Посилання М.Б. на те, що наказ вiд ЗО вересня 1971 р.,

яким єй було оголошено сувору догану, виданий з порушенням

трудового законодавства, не у пiдставою для скасування

рiшення, оскiльки П звiльнено за прогул, вчинений пiсля ви-

дання цього наказу, i невихiд на роботу 9 жовтня 1971 р. без

поважних причин стверджууться вищезазначеними доказами.

На пiдставi викладеного судова колегiя ухвалила касацiйну

скаргу М.Б. залишити без задоволення, а рiшення Одеського

обласного суду вiд 31 березня 1972 р. без змiни1

– , i (ШРАВИ, .п виншсАєйавйжйй

З ШЛЮБрО-СПИЕЙНИХ ЙД>АВОВi|[Й0тiii|Я

,. – .,- – ..–“Є-iЖi

, 1 1 – . . .. . ! . -Асi;-Ri

Розглядаючи вимоги одного з подружжя про компенсацiю ;

належну частку в нажитiй в перiод шлюбу iноземнiй ва.iяпi. “1 ;i “/аi.,,

Л.В. предявив зустрiчний позов про подiл грошового вклаДУ

на iмя позивачки в сумi 5453 крб. 48 коп., посилаючись на

те, що цей вклад у єх спiльною сумiсною власнiстю. .У”-

Рiшенням Мiнського районного народного суду м. Киува

вiд 16 сiчня 1992 р. позовнi вимоги сторiн задоволено.

З Л.В. на користь ЛЛ. стягнуто 235926 крб. i ябржмито а

сумi 23502 крб.; а зоетанньоГна його користь — 2726 квв.

В касацiйному порядку справа не розглядалась.

Постановою президiє Києвського мiського суду вiд 28 серпня

1992р. та ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного

СУкрввiiдЄєрудая 1992 р. йвотест заступника Генераль-

його прокурора Украєни про скасування судових рiшень вiдносно

подiлу валютник вкладiв залишенi без задоволення.

У протестi заступника Генерального прокурора Украйя

ставиться питання про скасування постановлених рiшень у ча-

стинi спору про подiл валютних вкладiв i направлення справи

на новий розгляд з пiдстав, що при визначеннi розмiру гро-

шовоє компенсацiє, стягнутоє на юристь позивачки, суд вє

бiруитоваяо застосував курс долара до карбованця, щ уя;а|

час “розгаядусправи. / – 1 . . -1- -. ; . є.-;”

Пленум Верховного Суду Украєни знаходить, що щюй

. не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. : “-Й

Як встiшовлею> судом i пiдверджууться матерiаяамж;”

вклади ва iмя Л.В. в сумi 4749 доларiв США були –

. … . ->5-

пiд час перебування сторiн в зареустрованому шлюбi i спiльного

сумiсного проживання, коли цi кошти були нажито.

.У листопадi 1990 р. вiдповiдач без вiдома позивачки закрив

рахунок на суму 3431 долар, а у груднi 1990 р. i рахунок на

1318 доларiв i без вiдома позивачки розпорядився ними на свiй

” розсуд. ,., – .. . .- ;. . ; . , “-..- –

Ж судовому засiданнi вiдповiдач цього не заперечував.

За таких обставин суд вiдповiдно до ст. 22 КпШС Украєни

дiйшов правильного висновку про необхiднiсть покладення на

вiдповiдача обовязкiв сплатити позивачцi за iє частку в спiль-

ному майнi грошову компенсацiю.

Визначаючи конкретну суму грошовоє компенсацiє, суд ви-

. ходив з розяснень Пленуму Верховного Суду Украєни, даних

в постановi № 4 вiд 25 березня 1988 р., “Про практику роз-

гляду судами справ про розiрвання шлюбу”, згiдно з якими

при вирiшеннi спорiв про подiл спiльного майна вартiсть його

визначауться за пiнами, що дiяли на день постановления

рiфенвя. у. ..”у,,. \.\\,:.- \\-\:::: “.:.. -\

При цьому .суд обгрунтовано виходив з купiвельного спiв-

вiдношення долара США до украєнського карбованця, яке було

на день розгляду справи – 16 сiчня 1.992 р., тобто врахував

дiйсну вартiсть долара США в розрахунках громадян iдержави.

Йосияання и протестi ва те, що суд був зобовязаний на

пiдставi “iнструкцiє про разрахункв iвклади в iноземнiй валютi

i в рублях”, затвердженоє Зовнiшекономбанком СРСР

Жє2>7 р., моюдапви > >урсу долара, до дiя> ва день

. здiйснення овдiпацiє по айiмтю валютних рахункiв, в, груднi

;,.199 .р.; iебiЙСЗДЙи.єiлЙи11 . предметом

подiлу у iноземна валюта, котрою вiдповiдач розпорядився на

свiй розсуд, у звязку з чи> суд> виходячи з вартостi належноє

позивачцi частини валюти ва день розгляду справи, обгрунто-

вано стягнув з вiдповiдача зазначену в рiшеннi суду грошову

суму. .:–; – . “-.-” _ ..– -:- ;

Враховуюча наведене, Пяенум ВерховноєR Суду Украєна

протест заступника Генерального прокурора Украєни залишив

без задоволення. ; .”.” .., /.,-/ -::-1″ ,—

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, у єх спiльною су-

мiсною власнiстю. В разi подiлу цього майна мiх подружжям

Ж у. 1960 Р. ВСТУПИЛ!> згвiдооiвiдаєем у факстявi шлюбнi

вiдносини, а.в 1962 р. зареуструвала шлюб. Пiд час сумiсного

. 1- .- . -М- -/ , .

проживання ВОВЕ придбали майно та

1967 р. в звязку з припиненням шлюбних

вовн подiлили добровiльно. За воловину будi

гроюойу компенсацiю в сумi 2000 крб. Однак у i

вони примирились та знову сталивестиспiльне _”._,

Посилаючись на те, що у 1970 р; знову иришйiи

вiдносини i поновлювати єх вона не бажау, позивачка i

подiлити майно i видiлити єй його на суму 2111 крб. та с

з вiдповiдача судовi витрати. Вiдповiдач просив подiлитш

iiОО-крб. . \.1 / :1″/1 1.”:1/ -11; _, – “-/

Рiшенням Черкаського обласного суду постановлено

лита позивачцi в натурi майна на суму 2026 крб., вiдаоИНR

видiлено в натурi майна ва 2050 хрб. Стягнуто з вiдпоiйдiйii

на користь позивачки грошову компенсацiю за частину належ-

, ного єй майна 12 крб. та 142 крб.-Судоввхвєгiгр.ВаувтрйаЙЙЕ;

позовi про подiл вкладу М. вiдмовлено. ; i;йiiС

: В касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить рiшення обласного

суду змiнити та зменшити суму стягнень на користь позивачки

уа 204 крб. i судовi витрати до 20 крб. з мотивiв, що суд не

врахував пре вирiшеннi справи того, що 350 крб. для купiвлГ ;з|

автомашини йому да> батько i позивачка да 1579 крб. забрала .|

майна. Тому суд зобовязаний був видiлити єй майна не на ;,>!!;;.

подружжям за час шлюбу, у Гх спiльною власнiстю. З матерiалi>

справи вбачауться, що все майно, про яке йде спiр мiж сторо- ;

нами, було придбане за час перебування в шлюбi та сумiсного

проживання. Тому суд правильно визнав, що воно становить єх й

спiльну сумiсну власнiсть, та вважав рiвне право кожного З

них на це майно, бо ст. 28 зазначеного Кодексу передбачавi, ;

що в разi подiлу майна, яке е спiльною сумiсною власнiстю

подружжя, єх частки визнаються рiвнями. У зваджу гз iДв

видiлив позивачцi в натурi майна на суму 2026 крб,, купiвлi i ремонтх

автомашини, не може бути пiдставою для змiни рiля

ласного суду, оскiльки з матерiалiв справи видно, пю єє

були данi не для особистих Потреб вiдповiдача, а для 1

сторiн, яка складалась з чотирьох осiб. Нiчим не пй

доводи вiдповiдача про те, що позивачка забрала де

. справи, бiльше майна, нiж встановив суд- “є1i

Що стосууться стягнення з вiдповiдача

вони визначенi вiдповiдно до вимог статей 63, 75, 76 ЦПК

У~К\лЧ> .,-“” ; . . ,

Вiдмовляючи М. в зустрiчному возовi про подiл вкладу,

В 3 заеiДанш позивачка посиаалась на те, що пiд

час щдкюубуда) притвао даигув, люльку та iнпй запчастини,

вд що витрачено спiльнi копiти, , ,

Иа ЯЭрушерня вимог сж;4 ЦПК Украйп> “еуд ащс доводiв

\; : . . . “, -№ .

належним чином не перевiрив. Вiдмовивши в лозовi, суд вихо-

див з того, що мотоцикл вiдповiдач придбав до реустрацiє шлюбу

з позивачкою, а тому подiлу вiн не пiдлягау. Однак суд не

врахував, що вартiсть мотоцикла ва день подiлу значно збiль-

шилася пiд час шлюбу, що ве виключау можливiсть визнати

його,за таких обставин вiдповiдно да ст. 53 зазначеного Ко-

дексу спiльною сумiсною власнiстю подружжя.

Президiя Вiнницького обласного суду задовольнила протест

заступника Голови Верховного Суду Украєни про скасування

судових- рiшень i навравхла исвраву аа вовий розгляд. “-

. , – ,::. ..л.:;>.1!! ,

1 ./;\..л..”” “1 ;I.IЛ;.!1!Р иа-

лежною йому машиною “Жигулi”, в якiй знаходились його

дружина 1 двоу дiтей, допустив и-орушення правил руху, .ще

призвело до зiткнення з автомашиною “Москвич”, належною

позивачам. Внаслiдок автоаварiє подружжязагинуло, а єх дiтям

та позивачам у справi заподiяно тiлеснi ушкодження. Пiсля

смертi М. залишилось спадкове майно, спадкоумцями якого у

неповволiтнi дiти. Опiкуном призначена В, -вiдповiдачка в

справi. Винними дiями М. позивачам завдано збитки, якi скла-

даються з вартостi ремоиту машини “Москвич” i втраченого

заробiтку узвязкуз тимчасовою аепрецездатацстю. ;

Справа вирiшувалася неодноразово.

Останнiм рiшенням Кримського обласного судупозов задо-

волено частково. Стягнуто на користь Т. i Т. 1313 крб. врiвнвхє

частинах кожному. Стягнення звернуто на частку в майнi,

належєюмуiМ.,якеперебуяаувувраж!гiнн1опiкуиєБ.,ата>

на одержав! нею зарплату i премiю М. та на вараховануУ””

не витребувану з радгоспу грошову компенсацiю за ае

стану вiдпустку i на страхову суму.

В жжячНi скарзi подружжя Т- просять змiнити ;

суду, еуму колегiя ухвалила: касацiйну скаргу Т. задовольнити.

Рiшеная Кримського обласного суху змiнити. Суму стягнення .

збiльшити да 1444 крб. i звернути Ж на частку майна, належну

М., а також на одержану Б. його зарплату i премiю 120 крб.

та компеисаццв за вевикоряставу вiаздуетку 141 кнб. В рештi

рiшення залишити без змiн. ->

Сам по собi факт внесення до ощадноє каси вкладу в перiод

шлюбу без зясування джерел коштiв, за рахунок яких зроб-

лено вклад, не може бути безспiрно> пiдставою для висновку,

що вi> у спiльною сумiсною власнiстю подружжя

Ухвала судова колегiє в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд листрiюЗа i97! р.

(ви/а.яг) , -/. i . ,. ., . 1: .. ,.,-;.-. ….

1.Ф. предявив позов до Ф. про подiл грошового вкладу. Вiв

зазначив, що з 1968 р. перебував у шлюбi з вiдповiдачкою i

остання прв спiльному проживаннi за рахунок його заощаджень

жвесла на своу iмя вклад у сумi 800 крб. до ощадноє каси, а

. . 1. 1 “-96- ” .

при припиненнi шлюбних вiдносин у лютому 1973 р. забрала

цi грошi собi. Посилаючись на те, що вклад внесено у”перiiад

шлюбу, а осте, пiдлягау подiлу порiвну мiхним та вiдпо-

вiдачкою, позивач просив стягнутв з неє воловину одержаного

нею вкладу. . 1-1,- 1.. . 1 .. . ” :\ ;/ ,

Рiшенням Мукачiвського мiського народного суду позов за-

доволено. Ухвалою судовоє колегiє Закарпатського обласного

суду це рiшення залишено без змiни.

В протестi заступника Голови Верховного Суду Украййi

. ставиться, питання лро скасуазвя зазначених яоввхрИiейь–

“та

протягом: трвохАййиа> “-ЯЙiГiфКЖ

порушення ЄЖ у судi тйра>игй||iйЙi

мчи,- що вклади1 на iмя вiдповздачки буА впйВДiвр

подружжя, суд послався на те, що єх було вiiВстаЙИ

каси в перiод щяюВу i що вiдповiдачка не, довела i,-, -_

сеиня єх за рахунокособисто єйналежних11 К|йIГоЫ|iЙ6:iI

кувань виходила i судова колегiя обласного суду iфи залхiаевЙ –

рiшення без змiни. ,- ; 1 – / – – 1 ~.1 ,-1” -“; уя.

чйда1i

ii жiезйюi

i T. ;iи> ”

вяЫюа>.>

Проте до такого висновку суд дiйшов без достатньоє пе-

ревiрки дiйсних обставин справи.

Згiдноз iяатгями 15, ЗО ЦПК УРСР кожна а єторiн iад>-

винна довести тi обставини, на якi вона посилауться як .на

пiдставу своєх вимог чи заперечень. Разом з тим суд зобовяза-

ний, не обмежуючись поданими матерiалами i поясненнями,

вживати всiх передбачених законом заходiв до всебiчного, по-

вного й обуктивного зясування дiйсних обставив справи, прав

i обовязкiв сторiн. Якщо поданих стороною доказiв недостат-

ньо, вiн пропонуу подати додатковi докази або збирау єх з своує

iнiцiативи.-/:1. . –

УРСР 1 п. б постанови Пленуму Верховного Суду УРСР Нв,;.;

15 червюi 1973 р. “Про деяй питаная, ню йяняклк 1962-1969 рр. збудували новий. Оскiльки вiдносини мiж

нею та вiдповiдачем погiршились i вiн не визнау єє права на

будинок, позивачка просила визнати за нею право власностi

на половину будинку i вицiдити ш кiмнату, кухню, iншi

примiщення та половину земельноє дiлянки. ;

Останнiмрiшенням шфсвиию судуЧервiгiвського раДову

за М. визнано право власностi на половину будинку, Єй видiлено

кiмнату, кухню та iншi примiщення, крiм сараю, разом на

970 крб. iнша половина будинку, що складауться з кiмнати,

-92-

аайй

кухнi та iнших примiщеяь, вартiстю 992 крЙi4

вiдповiдачу. Здiйснення переобладнання в з;

будинку покладено на обидвi сторони. Рiшенням ii

лено також порядок користування земельною дiл

Ухвалою судовоє колегiє Чернiгiвського обласногв

10 квiтня 1973 р. зазначене рiшення залишено без ЗЙЙ

У протестi заступника Голови Верховного Суду УРЕ

виться питання поо скасування судових рiшень i надiсл

справи на новий розгляд; Протест пiдлягау задоволенню з ч

пiдстав. Визнаючи за позявачхой право власностi на полсяяжу

будинку, иародвйб суд дзслався ,у рiшеннi на те, що будианзиЕ ”

збудовавбзаспiльнi кошти сторiн пiд час єх деребуиания у

шлюбi, а тому далий будинок у спiльною власнiстю подруялЕi

i кожний з них мау рiвне право на нього, 3 цими мотивами

погодилася судова колегiя обласного суду, залишаючи рiшення

без змiн. – 1- 111 , / 1 : – . ! /”;

будiвельного матерiалу. За таких обставив не мiжна iаяедипвея

з висновком суду про те, що новий будинок i спiльною су-

мiсною власнiстю подружжя на умовах рiвностi часток.

Вiдповiдно до вимог ст.2i Кодексу про шлюб та сiмю УРСР

принцип рiвностi часток у майнi подружжя застосовууться отдо

манна, яке е єх спiльноюсумiсноювласнiстю. Майно,яке ирй-

дбане кожним з подружжя до шлюбу, а у:

iиккбяачуiая

В>Я6ГО

(ачем особистого

майна суперечить виiвгам ст. 28 Вддексу йра шлюб та сiмк>

УРСР. Посилання пфивачки на те, щю вона внесла есрбдсп

кошти в спорудження будинку, не пiдтверджено матерiалами

справи…,- ,”;,.. : , , ; ._1,..1-;”. ; -…-i;

Президiя обласного суду постановила: протест застуавэда

Гiжояя Верховвого Суду УРСР задовольнити. Рiшення вароя-

ногоеуду Чериiгiвсаю> району! ухвалу судовоє колеги Дерней

йвського обласного :суду скасувати,, а~ справу iфийняткдя8

вадження обласного суду для рiюгавду по “першiє вкйайiвєй4

-93-

Майно, одержане у дар гiд шлюбу, суд може визнати спiльною

власнiстю подружжя, якщо встановить, що воно було подаро-

ване подружжю, а не одному з них

Постанова президiє Закарпатського обласногосуду

вiд 2,7 березня1981 р. .

(в и тяг)

З.Г. предявив позов до т.Г. про розiрваная шлюбу, Зу-

стрiчний позов про подiл майна предявила т.Г., зазначаючи,

що пiд час шлюбу за спiльнi кошти, якi подарувала єх сiмє

бабка чоловiка Є.К.,. була придбана автомашина “Жигулi” вар-

тiстю 7500 крб. Одночасно вона просила стяяиути з З.Г. алi-

менти на утримання дитини.

Рiшенням Ужгородського районного народного суду Закар-

патськоє областi шлюб мiж сторонами розiрвано, стягнуто з З.Г.

алiменти на утримання дитини i половину вартостi автомашини

в сумi 3750 крб. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах

Закарпатського обласного суду рiшення народного суду зали-

шено без змiни. : : -, . :”: ; ..-/; ;. –

У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ета-

виться питання про скасування постановлених судових рiшень

у частинi спору про автомашину i направлення справи на новий

розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких вiястая.

Задовольняючи позов у частинi стягнення половини вартостi

автомашини, народний суд виходив з того, що 8 тис. крб. бабка

З.Г. подарувала яе особисто йому, а для всiує його сiмє. На

пiдтвердження такого висновку суд послався на свiдкiв П.Г. i

М.К. У мотивувальнiй частинi рiшення суд також зазначив, що

розписка, складена Є.К. 7 ляпнг 1979 р. про передачу додав засвiдчену головою

сiльськоє Ради розписку ара те, що Є.К. 8 тис. крб. подарувала

йому, а не яого сiмє. У судовому засiданнi голова цiує сiльськоє

Ради пояснив, що грошi в його присутностi були подарованi

. – -94- .

саме З.Г. Причин розбiжностей у показаннях допитаних свiдкiв

суд належним чином не зясував. За таких обставин судовi

рiшення в частиш спору про подiл автомашини пiдлягають

скасуванню: ,

Президiя Закарпатського обласного суду постановила: про-

тест заступника Голови Верхояйво СудуУРСР задоволжнитв.

Рiшення Ужгородського районного народного суду в частинi

спору про по-iйтайiВийЙєйИ

вiльних справах Закарпатського !-“1-” ”

Згiдно з ст. 22 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР подружжя

мають рiвнi права лише на те майно, яке нажите ними за час

иивобу, ; ,,,,;..111 /.-:.,. – ;.; — “11- \

Постанова президiє Черкаського обласного суду

-в39.серпня1912-..,.-.;\…. -. …- ,,,- – :-!,; ../1 – .

(витяг) ” -.. .: ;.- .;;,…-., :- ::-11

Г.Ш. предявила позов до А.Ш. про подiл майна. Позивачка

зазначала, що з 1962 р. перебувала з вiдповiдачем у фактичних

шлюбних вiдносинах, а у 1969 р. Йтлй, ДО якоє входить

веранда, загальною вартiспа 922 єрб., а також пральну маши-

ну, газову плиту з балоном, а разом майна — йа1952 крб.

Решту майна, загальною вартiстю 962 крб., в тому числi пв>-

левину будинкуг мотоощкл, радiолу, баяв, присудити

вiдповiдачевi. -.-,, ;л/ -“” – .;1,: , \, ” –

: В судовому засiданнi позивачка просила весь будинок за-

лишити єв, вiдповiдачевi присудити грошову компенсацiю, а

рея/мааiдiюiiiйiанти-аорiвйу.-1 ;,,;1 7:; 1i.IiI,;1 “Ж1

Рiшенням народного суду Смiлянського (вйову єер—-1″

областi майно подiлено мiж сторонами та присуджено; i

недсудоааннй будивок, пральну машину, газову пй>в(у.

– ., ,” , . ,, ,, . -1 ;.._:.”,я

” : .: -95-

лобом i радiолу, А.Ш. – мотоцикл “ИЖ-56″, .баян, двигун до

циркулярноє iшли тагропюву компенсацiю в сумi 651 крб.

> У касацiйному порядку справа не розглядалася.

В протестi ставиться питання про скасування рiшення суду

№ направленая справи на новий розгляд. Постановлюючи рi-

шення про присудження всього будинку позивачцi, народний

суд виходив з того, що будинок недобудований i його подiл

можливо здiйснити лише так, щоб однiй з сторiн присудити

грошову компенсацiю. : . 1

Проте зазначенi мотиви не можна визнати обгрунтованими.

З матерiалiв справи видно, що спiрний будинок дiйсно недобу-

дований. Однах ця обставина сама по собi ще не означав, що

подiлити його неможливо. Суд же цього питання не перевiрив,

а висновок про неможливiсть подiлу зробив за власним розсу-

дом. Вiдповiдачем до скарги порядком нагляду поданi докази

про те, що будинок недобудований лише на 25%, його подiл

можливий i наведенi можливi варiанти подiлу.

Не можна визнати обгрунтованим 1 висновок суду щодо

вартостi спiрного будинку. В рiшеннi з цього приводу вiдсутнi

буд-як1мотиви, чим порушено вимоги саг. 203 ЦПК УРСр> У

матерiалах справи е акт, складений депутатом сiльськоє Ради,

в якому зазначено, що вартiсть спiрного будинку становить

1503 крб. Очевидно, суд i прийняв саме цей ахт до уваги. До

скарги порядком нагляду вiдповiдач додав кошторис про вар-

тiсть спiрних будiвель, складений компетентними особами, з

якого видно, що вода дорiвнюу 4181 хрб., тобто майже утричi

бiльше вiд зазначеноє судом. у

Усi да документи, доданi до скарги порядком нагляду, не

були предметом перевiрки й оцiнки судом першоє, iнстанцiє.

Крiм того, висновок суцу про те, що спiрний будинок побудо-

вано подружжям пiд час шлюбу на спiльнi кошти, не можна

визнати достатньо обгрунтованим. Як видно з матерiалiв справи

i доказiв, доданих до скарги, свiрие домоволодiння ранiше на-

лежало матерi вiдповiдача К. i пiсля єє смертi за спадщиною

перейшло до вiдповiдача. В наступному подружжя розiбрали

старий будинок i на його мiсцi почали будувати новий. Вiд-

повiдач зазначау, що в новому будiвництвi вихористано значну

кiлькiсть будiвельного матерiалу iз знесеного будинку, а такi

споруда, ях льох вартiстю 236 крб. i паркан–434 крб”

залишилися вiд старого домоволодiння.

Згiдно з ст. 22 Кодексупро шлюб та сiмю УРСР майно,

нажите подружжям за час .шлюбу, у єх спiльною сумiсною

власнiстю. Кожен з подружжя мас рiвнi права на володiння,

користування i розпорядження цим майном. Проте ст. 24 того

ж Кодексу передбачау, що майно, яке належало кожному з

подружжя до одруження, а також одержане лим пiд час шлю-

бу та дар або в порядку успадкуваняя, у. власнiстю кожного

..внвх.. .. /- : .,-;;/.- ,:; i:i[/- …….-. .;1,-..-

Отже,9змiсту статей 22 i 24 Кодексу про шлюб-та сiмю

УРСР вбачауться, що подружжя мають рiвнi права лише на

96-

майно, нажите ними пiд час шлюбу. Те ж майно, ще належало

кожному з-них до шлюбу або одержане кожним з подружжя

пiд -час шлюбу в дар або в порядку успадкування, е власнiстю

кожного з них. – ,1;– – . У _: ;:;..–

Якщо на спорудження спiрного будинку було використано

будiвельний матерiал вiд будинку, що належав вiдповiдачевi на

правах особистоє власностi за умов збереження окремих бу-

дiвель з домоволодiння, належного вiдповiдачевi, ця обставина

повинна враховуватися при подiлi майна мiж сторонами. .- . . .. , .г-.i. ..<:.>дайя домвволодiєвня.1

Рiшенням народного суду м. Черкаси позовнi вимоги П.

задоволенi., , , } , , , – “/ \ … :.

В касацiйному порядку справа не розглядалася.

В протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-

виться питання про скасування рiшення народного суду в ча-

стинi визнання за позивачем права власностi на 1/5 частину

ДОМОВОЛОДiННЯ.,1. . ,,:. . ,\… , : – ;. .::0\,1-;.i

Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Стаття 28

Кодексу про шлюб та сiмє>, яка встановлюу, що в-разi “-”

майна, яке у спiльною сумiсною власнiстю подружжя, йi

визнаються рiвними; також передбачено, що в окремих

ках суд може вiдступити вiд начала рiвностi часна:

91

4 Бюл. законодавства, № У95

враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей або iнтереси одного з

годружжя, що заслуговують на увагу. _-

Визнаючи частiй-кожноє з сторiн рiвними, народний суд в

порушення вимог ст. 203 ЦПК УРСТ у рiшеннi не мотивував

.чему вiй не ваяв до увагите, одо з вiдiщiвiдачкоюзалишялосiь

проживати двоу неповнолiтнiх дiтей та чому не знайшов за

можливе вiдступити вiд начала рiвностi часток подружжя.

Вiдповiдачка в скарзi порядком нагляду посилауться на те, що

площа спiрноє частини домоволодiння становить всього 34 кв. м

i подiя 8 на двi частини зваяие утеплюу iатереси дйеи,

оскiльки площа 17 кв. м дая проживання трьох осiб не е

даяатвьою. Позивач жепроживау в комунальнiйгааряр!: i не

мау нетреби в житлi. Цi вбставиив народний суд не перевiрив,

належноє оцiнки єм не дав, хоч: воам мають iстотне знамення

для iпiанияьного вирiшеняя сярави. .

Ш -пiдставi викладеного президiя Черкаського облаеавго

суду постановила: протест заступника Голови Верховного Суду

УРСР задоиолiдаєтя. Рiшення народного суду м. Черкаси в

частячi тiйяявг за, М.Єi. права власностi на 1/5 частину,

домоволодiння скасувати, а справув пАтiастинi надiслатина

новийрозгляд яр того ж суду, алев iвшоху скларi суддiв.

Вирiшуючи спори про подiл мiж подружжям майна> що буж>

нажите до розiрвання шлюбу, суд вiдповiдно до частини другоє

ст. 28 Кодексу про шлюб та сiмю Украєни- може визнати

майно власнiстю одного з них, якщо воно було нажите ним

пiд час роздiльного проживання подружжя при фактичному

припиненнi шлюбу

iiостсм0т9реаш)iєВiнницьiсогрчоб

вiд 25 червня 1992 р. .;:;:-1,;;\. –

нипького обласного суду знайшла, що протест

воленню з таких пiдстав.

Постановляючи рiєлення про часткове задовi

суд виходив з того, що спiрний будинок у спiльною

сторiн, оскiльки вiн був побудований пiд час єк даздюбу.у.,

зсвач брав участь у будiвництвi. З таким висновком погадалась :

судова коюгiя, обласного суду,, залишаючи рЄшенаябез-зiiНiЗДiк.-

що не можна визнати обгрунтованим. Згiдво-зл.. є сг:Жє№5.

Украiни суп-маже визнати майно, нажите кожним з подружжя

пiд час єх роздiльного проживання при фактичному припиЕВтв№ ;рш,.->йИiйЙ9;1 В ,.-:-;-

порушення вимог статев 15. ЗО, 40 ЦПК Украєни народив>

суд належним чяаом цих пояснень вiдповiдачка не перевiрив,

не давлячись на те, що вони мають iстотне значення для пра-

вильного вирiшення спору по сутi. . .

Судом встановлено, що будинок був побудований в 1966- :

1967 рр, 3 копiй вирокiв вiд 28 вересня 1966 р., 21 червня

1968 р. та 11 вересня 1975 р. вбачауться, що позивач знахо-

дився в мiсцях позбавлення волi з 5 вересня 1966 р. по 11 .

квiтня 1968 р. iз 24 травня 1968 р. по 24 вересня Г97i р.

Допитанi в судовому засiданнi свiдки Ж., К. та iншi показали,

що позивач брав участь у будiвництвi фундаменту та виготов4

леннi саману. Всупереч правилам статей 62, 203 ЦПК Украєни

суд цим доказам належноє оцiнки не дав i не встановив, яку

ж уласть -9 будiввивтвi спiрного будинку брав позивач. ,

За таких обставин президiя Вiнницького обласного суду виз-

нала, щд постановленi по справi судовi рiшення пiдлягають

скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. – i i

До прийняття жилого будинку в експлуатапiюi його реустрацiє

у виконкомi мiсцевоє Ради нарооикх депутатiв су д вправi про-

вести його подiя лише :,Ц(а|йц> Украєни обгрунтовано

лення дiтей i врахував єхнi iнтереси

автомобiля ., . -./є

Ухвала судомi колегiє в цивiльних справах Вхн Е

УРСР вiд17сiчня 1990р. . 1 i1;г”\.

(витяг) 1 – . -\ ” “;. \ . є..

т.С. предявила позов до А.С. про розiрвання шлюбу ю

подiл майна- Позивачка зазначала, що вiд зареустрованого

шлюбу у них у троу дiтей. Пiд час шлюбу було придбано майно,

у тому числi й автомобiль “Волга М-%4”. Посилаючись на те,

що сiмя розпалась, вона просила розiрвати лшюб i подiднтв

майно, видiливши єй автомобiль. . – . –

А.С. також предявив позов про розiрвання шлюбу та гкййд

майна дє залишенням йому автомобiля, враховуючи, шо ос>,

таннiй був придбаний за позиченi грошi i борг ще не повернут

Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах ВолйнськвгоЦi

ласного суду шлiоб мiж сторонами розiрвано, подiяено маiЮ

з видiленням позивачцi автомобiля i стягненням на користь

вiдповiдача грошовоє компенсацiє. ЙЙ

У касацiйнiй скарзi А.С., вважаючи неправильним рiпiенн>

суду, просив його скасувати, оскiльки”суд безпiдставно .ц

врахував боргу за автомобiль i необгрунтовано видiли> ~

позивачцi.

Судова кояерiя Верховного Суду УРСР касацiйну

залишила без задоволення i в ухвалi про залишення i

без змiни вказала на таке. Постановляючи рiшення

зiрвання шлюбу, суд виходив з того, що сiмя фав

палася, дальше спiльне проживання i збереження i

неможливим, сторони наполягають на розлученнi, то>

щодо цього вiдповiдау ст. 40 КлiЩС. i-й;Й

Проводячи аойзд

суд 1 ту авбставвну, здо вiдаовiдач вирiiиеня1i., ве погзджуючясь з рiшенням

суду, посияалася на те, ще частки у майнi келгоспаогодвору,

. . , -1т2 – .

належнi позивачам, визначенi неправильно, а також безпiд-

ставно подiлено суми належних ш страхових внескiв. i

Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРбР

касацiйну скаргу залишила без задоволення i > ухвалi вказала ;

на таке. : . . .. : 1 -. -/. …1,;,, :,1.;.1

i Судом встановлено, що сторони з 1962 р. да 1988 р. пере-

бували у шлюбi, мають сива та дочку. Позивачка прийшла до

колгоспного двору вiдповiдача i як член цього двору протягом

багатьох рокiв брала участь у веденнi господарства пiд час

шлюбу, в тому числi у ремонтi будiвель, зведеннi господарських

споруд, вирощуваннi худоби i т. ш,, тому вiдповiдно до ст. 120

Цивiльного кодексу набула рйве а головою дворк право на

його1- майно. Виходячи з вимог Зазааiгеноє норми закону, суд

правильно визначив належну кожному члену двору частку у

його майнi, :.

визнанаяправа власностi ви частiшу будинку. Поз

значала, що з листопада 1973 р. перебувау з вiдп

зареустрованому шлюбi i однiую сiмую проживау у.

йому будинку. За час спiльного проживання вон

жилу 3 пiдсобними примiщеннями прнбудовУєйЯ

пiдсобнi примiщення, але користуватись всiую,;

решкоджае син вiдповiдача. Посилаючись на викладене, Г.Н.

просила задовольнити и позовнi вимога i врахувати, зокрема,

свiдоцтво про право на спадщину за законом з визнанням за

нею права власностi на 1/2 частину прибудови до будинку,а

також на сарай, басейн, душ, погрiб.

Рiшенням Центрального районного суду м. Миколаува по-

зов задоволено. Визнано право власностi на спiрний хилий

будинок: за Г.Н. на 15/199, за вiдповiдачем -на 13/100

частин. Визнано за позивачкою i вiдповiдачем право власностi

за кожним по 1/2 частинi жилоє прибудови i сiней.

– В касацiйному порядку справа не розглядалась.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни

ставиться питання про скасування рiшення. Протест пiдлягау

задоволенню, а рiшення скасуванню з таких пiдстав.

Вiдповiдно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сiмю Украєни,

статей 112, 113 та 115 Цивiльного кодексу Украєни хилий

, будинок може бути предметом подiлу, якщо вiн УЖХС)й> йййС

того шлюбi, i кожен з

видiленою в такий спосiб частиною

– ,.,-.:- . ,:.:.- -.:.-.;;/1Їй1.:й8.лiауу-.,.

Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 17 березня i993 р. ; ;

(витяг) ; .. “, . .: : -: ,,,- “.–ч”

У червнi 1980 р. X. предявив позов до X. про розiрвання

шлюбу i подiл спiльного майна. , ” ,

Рiшенням Ленiнського райнарсуду м. Донецька вiд 17 чер-

вня 1980 р. шлюб розiрвано, а спiр у частинi подiлу майва

розглядався судами, неодноразово.

У Червнi 1989 р. X. предявила позов до X. про визнання

праха ва най в ЖБК “Машинобудiвельник” i залишення в єє

користуваннi двокiмнатноє кооперативноє квартири, оскiльки X.

створив нову сiмю 1 проживау у трикiмнатнiй квартирi дружи-

ни. Вона домовилась з X., що вiн забирау набутий пiд час

шлюбу автомобiль “Волга”, а кооперативну квартиру залишау

єй. Останнiй з 1980 р. у квартирi не проживау, але тiе бахау

квартиру переоформити на неє. : ”

X. предявив зустрiчний позов пре визнання X. такою,, що

втратила право на спiрну квартиру, посилаючись на те, н ;

вона з 1983 р. працюу i постiйно проживау в Олександрiйському

районi.-\-. ..”-1- “.. ., 1-1-;–” :.. . /.. ./ Нй-i!

У червнi 1992 р. X. предявив позов до X. i С. про визнання ;|

недiйсним договору купiвлi-продажу квартири, посилаючись а>

те, що договiр укладено без його вiдома i коли спiр пре квар-,>

тиру був на вирiшеннi суду. Одночасно просив визнати i”””

ковкими рiшення Ленiнського райвиконкому вiд 28 бе;

1990 р., яким затверджено рiшення загальних зборiв ч

ЖБК про прийняття X. у члене кооперативу, рипенняi

членiв ЖБК вiд 27 лютого 1992 р., котрим пiдгi

рiшення зборiв членiв ЖБК вiд 21 вересня 1980 р. i

нягiжХ. в членя ЖБК i передачу паю. 1 .,Узйi:й|

Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справаа

обласного суду позовнi вимоги сторiн задоволеєйiЩ

репа, про визнання Х- такою, що втратила право на спiрну

квартиру, про водiл квартири, про визнання договору купiвлi-

продаху квартири недiйсним- вiдмовлено, а iнше манно ко-

лишнього подружжя X. подiлено: за позивачкою визнано право

на паунагромадження в сумi 1278 крб.

у касацiйних скаргах X. i X. просять скасувати рiшення,

посилаючись на помилковiсть висновкiв суду.

Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-

раєни визнала, що ясЧ8″” скарга не пiдлягають задоволенню,

зокрема, з таких пiдстав.

Судам встановлено, що колишну подружжя X. в перiод

щлюбу нахили автомобiль “Волга”, двокiмнатну кооперативну

квартиру i предмети домашимОТ ижитку, Членов ЖБКНа-

шинобудiвельник” був X., автомобiль у державнiй автоiнспекцiє

був, зареустрояайай иа нього.

Оскiльки подружжя домовилось про добровiльний подiл май-

на: чоловiку аятомйбЬо>, а друхягi – кооперативна квартира

i домашну майно, X. 2 вересня 1980 р. подав заяву про вихiд

його з членiв ЖБК, переведения паю на дружину. 25 серпня,

1980 р. вони зареустрували розiрваная шлюбу, т5 “вересня

1980 р. X: виписався з спiрноє квартири, а 26 вересня 1980 р.

вступив у новий шлюб. 21 вересня 1980 р. йоге колишня дру-

жина X. була прийнята в члени ЖБК. Враховуючи, що у

загальних зборах членiв ЖБК 21 вересня 1980 р. взяло участь

менше 2/3 його членiв, загальнi збори членiв цього ж коопе-

ративу вже у аравомочиому складi 27 чериая 1992 р.вiд-

твердили попередну рiшення. X. фактично здiйснювала права

i обовязки члена ЖБК з часу прийняття зборами членiв ЖБК

першого рiшення i повнiстю сплатила пайовий внесок. Наве-

дене пiдтверджууться матерiалами справи, я тому числi даними

книг ЖБК по виплатi паунагромадження i витрат на утримання

УiЬЯiТТИТОЄ ” . .- : — . – , ” \ …- ” .,. : . .

Пiсля прийняття ЗакойуСРСР “Про власнiсть в СРСР” X.

стала власником кооперативноє квартири i .вiдповiдно до повно-

важень власника продала єє С. “- л

Суд дiйшов правильного висновку, що оскiльки X. не одер-

жав з кооперативу паунагромадження у звязку з домовленiстю

з колишньою дружиною про порядок подiлу майна, його член

ство у ЖБК припинилось з часу подачi заяви про вибуття з

кооперативу. Посилання на вiдсутнiсть рiшення загальних збо-

рiв членi> ЖБК иро виключеная X. з кооперативу не сиро-

стовуу цього висновку, Статут ЖБК не передбачау правила, за

яким при вибуттi з ЖБК за волевиявленням його члена було

б необхiдним рiшення про виключення з членiв кооперативу.

У матерiалах справи у, заява X>про вибуття з членiв ЖБК

1 заява його колишньоє дружини X. про прийняття И в члени

кооперативу , .- : “i/ Л” 1 , : “:

Перевiривши законнiсть укладення договору купiвлi-прода-

жу квартири, суд встановив, що порушень закону при йото

укладеннi не допущено. –, -” ” ” :-

: Виходячи з наведеного, су дова колегiя в цивiльних справах

Верховного Суду Украєни залишила без змiни рiшення облас-

ного суду. . … , . , ,-. – .,\.;-..:.- .

Частка того 9 подружжя, збiльшена на суму вартостi єудинку до його по-”

ЛВИИИЙВiЯ>1.,– .:- .;.,:”;

СУД може не погодитись

мiсцевоє Ради народних

є перепланування х 1

подружжю на правi

,-: .[.:~[.;. “.. –є\ -к””,:

Постанова президiє Вiнницького обласного суду

вiй 14мимя1994ц. ; .

(витяг) 1 : -\.. : : ;;1 .,–

Уквiтнi 1988 р. ША. звернулась з позовом до ЄП.Т. про

подiл майна подружжя. Позивачка зазначала, щоз вiдповi-

дачем перебувала в шлюбi з 1961 р. по 1968 р., в перiод якого

побудували будинок та придбали автомобiль. Посилаючись на

те, що шлюб розiрвано, просила видiлити єй в натурi 1/2 ча-

стиву будинку Г стягнути компенсацiю за 1/2 частину авто-

мобiля. В процесi розгляду справи позивачка змiнила своє ви-

моги i просила видiлити єй в натурi 1/2 частину будинку.

Справа судами розглядалась неодноразово. Рiшенням Бершад-

ського районного суду позов задоводено часткова Стягнуто на

и корясть грошову компенсацiю за належну єй частину будинку

в сумi 2-524.812 крб. Визнано за вiдповiдачем право власностi

про скасування рiшення суду, осшнаiiiруитум

неповно зясованих обставинах, то мають значення дай справи.

Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що протест

обгрунтований i пiдлягау до задоволення з таких пiдставi

Задовольняючи вимоги, суд виходив з того, що кожнiй iз

сторiн належить по 1/2 частинi збудованого разом будинку,

вартiстю 5049625 крб. Проте з такими висновками суду Пого-

дитись не можна, оскiльки вiн зроблений на ведостапаогау-1″1.1

ревiрених обставинах справи. Як вбачауться з матерiалiв спра- , ,

ви, згiдно з договором дарування будинок вартiстю на тсА. чхиа : ,:;:

(\959р.є 10ТО крв. був.дедаровашДвiдадачу.й./єєй:

-:1. ;. -ш-” : ..-ДiєЙє

– .- .. 1\ : ,, : . :.:111-;

i№.;:..-

iуш :,

Вiдповiдно до ст. 24 КлШС Украєни майно, належне одному

з подружжя до укладення шлюбу, а також отримане ним в

перiод шлюбу в дар чи в порядку спадкування, у власнiстю

кожного з них. Вартiсть будинку на.час розгляду справи ста-

новила 5049625 крб. За перiод шлюбу вартiсть будинку збiль-

шилась на2474773 крб. в звязку з його полiпшенням подруж-

жям. Виходячи з наведеного, суд на пiдставi ст. 25 КпШС

Украєни визнав будинок спiльним майном подружжя, але ори

визначеннi єх часток у спiльнiй власностi не врахував, пнi на

суму вартостi будинку до його полiпшення мала бути збiльшена

частка того з подружжя, якому вiн належав. .

Суд не обговорив 6 питання про можливiсть подiлу будинку

в натурi, хоча експерт дав висновок еро можливiсть такого

подiлу.. – ,.1,.-, ; …1 :;”:.”- ;::/ -,\ 1-.\.–

У п. Т иоставови Пленуму Верховного Суду Украєни № 7

вiд 4 жовтня 1991 р. (з наступними змiнами) “Про практику

застосування судами законодавства, що регулюу право влас-

ностi громадян на жилий будинок” розяснено, що коди сторона

оспорюу рiшення виконкому щодо дозволу на переобладнання

та перепланування i воно у обгрунтованим,-суд маже не.пего-

дитнсь з ним, мотивуючи це в рiшеннi, але судом це розяс-

нення не взято до уваги.

Крiм того, суд не врахував, що ША. пiсля задоволення

попереднiм рiшенням Е вимог подарувала належну єй частину

39/100 дочцi i останню-до участi в справi не притягнув та не

зясував, чи не визнавався цей договiр дарування недiйсним. )

Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала

рiшення, а справу направила на довийрозгляд.

Вiдповiдно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сiмю Украєни при

вирiшеннi справи про подiл жилого будинку, належного

подружжю, суд повинен обговорити, питання- про можливiсть

вiдступити вiд начала рiвностi часток подружжя з врахуванням

iнтересiв двох неповнолiтнiх дiтей, якi залишились з пози-

вачкою

Постанова президiє Рiвненського обласного суду

.вiд 1вересня. 1993 р. … ..

(ви т я г) –

Рiшенням Сарненського районного народного суду подiлено

спiльне майно мiж подружжям Ж. –

Позивачцi 1 вiдповiдачу видiлено на правi власностi по по-

– 108-

ловинi жилого будинку, У-покладенням на останнього-зєсаєйi

рахунок провести роботи по iзоляцiє видiленюс частин, iйяєйуi

з вiдповiдача на користь позивачки 3483 крб. – ларАяЗД!

ловини будiвельних матерiалiв вiд розборкя будинку, одерэвй-

ного останньою в порядку спадкування. Подiлено й iнше майво:

позивачцi – на 232.крб., вiдповiдачевi – на 729 крб. Тчй”

Ухвалою Рiвненського обласного суду це рiшення залишено

без змiни. . . , ” . . \ \ .;V

У протестi в.о; Голови Верховного Суду Украєни ставит>с#

питання про скасування судових рiшень i направленая справи

на новий розгляд.

Протест задоволений з таких пiдстав.

Визнаючи за сторонами рiвне право власностi ва слiдив

майю>, районний суд не врахував вимог ст. 28 КпШС УкрШвК

про право суду вiдступити вiд начала рiвностi Часток подружжя.

враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей або iнтереси одного з

подружжя, пн) заслуговуюсь на увагу. ; 1″1 1 / “./Ж”” 1

Судом встановлено, що пiсля розiрвання шлюб

кою на єє вихованнi i утриманнi залишилися си;

1985

стат1

кiмнату, а ,вiдповiдачевг на, одного двi.кiмнатА.)

повiдачевi – на 729 крб. . л

Президiя Рiвненського обласного суду скасувала судей

шення, а справу направила ва новий розгляд.

– i09-

При визначеннi розмiру частки одного з подружжя у спiльному

майнi, нажитому в перiод шлюбу, суд мау враховувати, що

майно, одержане ним у дар або в порядку спадкування, у його

роздiльною власнiстю i якщо за рахунок цього майна зробленi

вкладення для придбання спiльного майна, часты цього з по-

дружжя мау бути вiдповiдно збiльшена

Постанова президiє Херсонського обласного суду ,

вiд II листопада 1994 р.

(витяг) . . . .,,,.:” – , , .-_, .,;

/ У вереснi 1991 р. подружжя- К. звернулось до суду а по-

зовом до К., дружини Єх сина, померлого у листопадi 1989 р.,

про подiл спадкового майна. Позивачi зазначали, що пiд час

шлюбу вiдповiдачко та єх сяноцбу збудовано жилий буди-

нок, який зареустровано на правi власностi за вiдповiдачкою.

Посилаючись на те, що вони, як спадкоумцi за законом, мають

право на 1/3 частину будинку, просили задовольнити єх вимога.

~ У лютому 1993 i>. зпозовною заявою до вадпоиiдачки заер-

нудись Й .батьки Й., “якi зазначали, що земельна дйвппЕа була

видiлена єх дочцi, де вови мали намiр i кошти збудувати жилий

будинок для себе i сiмє дочки, з якою була домовленiсть про.

ив, а будинок, в якому вови проживають, -залишити сину. По-

силаючись иа те, що спiрний будинок побудовано, в основному,

за iх кошти та з єх учасаю у будiвництвi, просили визнати за

ними право власностi вв 1/2 частiшу будинку.

Рiшенням Голоприставсьхого районного суду позивачам К.

видiлено в натурi Зi/100 частин.будинку, а вiдповiдачцi зали-

шено 69/190 i встааовлеив ворядок користування земельною

дiлянкою. У позовi про визнання права власностi на 1 /-2 час-

тину будинку вiдмовлено. ;

У, єiроєестi заступника Голови Верховного Суду Украши

ставиться питання про скасування рiшення i направлення спра-

ви на новий розгляд. . –

Президiя Херсонського обласного судузнайшла, щотiротест

пiдлягау задоволенню з” таких пiдстав;

– Постановляючи рiшення про визнання права власностi за

позивачами К. на 1/3 частину будинку та- вiдмовляючи у позовi

П., суд виходив-з рiвностi часток, вiдповiдачкиК. та єє помер-

лого чоловiха в спiльнiй власностi i визнав вкладення колiтiв

та працi батьками вiдповiдачки П. безплатною допомогою сiмє

дочки. ,”,.:- ” , . ” , С ,

Згiдно з ст. 28 Кодексу про шлюб та сiмю Украиш частки

кожного подружжя визнаються рiвними. Разом з тим, вiдпвиiднб

до розяснень, даних у Д. 6 постановиПленуму Верховного

Суду Украєни вiд 15 червня 1973 р. 1 6; (з-наступним> змiиа-

миє “Про деякi питання, що виникли в судовiй практицi по

застосуванню Кодексу нро шлюб та сiмю Украйоє”, якщоза

. – по –

рахунок майна (коштiв), переданих одному з подружжя в дар

або в порядку спадкування, цим подружжям зробленi вкладення

для придбання спiльного майна, те цi вкладення мають врахо-

вуватись при визначеннi часток подружжя у спiльнiй сумiснiй

власностi. .: ” . .. \.i.\.\ Г:: i.1-;,

Як вбачауться з матерiалiв справи, вiдповiдачка перебуваа

в шлюбi з сином позивачiв К. з 1982 р. У 1984 р. на єє iмя

видiлено земельну дуиивiу ;.пiд явЦуюу.У 199и”

прийнято в ексалуахiпИ-iЖ i11 1-111-1-11 – 1–.11-1.1-

ностi на- будшiоiМ-Уi11

посилалась ва те, що вiв>.у якi мали намiр проживати в цьому будивку з

Зазначенi доводи були пiдтриманi П батьками – подi

П. при подачi позовноє заяви про визнання за агарi,,,,,_

власностi, як за спiвзабудовнщсами, на частину будинку. На

пiдтвердження цього П. подали судовi квитанцiє та iниЦ даясу-

менти про купiвлю ними будiвельних матерiалiв i передачу Єх

дочцi для будiвництва. Суд не .дав належноє оцiнхи цим пояс-

ненням i без зясування вищенаведедах обставин дiйшов вис-

У

д1юи:мадаI.~1ЭДМЯРВ Жодева до-

пнтаних судом свiджi>, ве зддтвевди здо допомога батькiв

иiдврвiйiа.булiбезо того,; свiдки ;К,. 3., К,:

та П. посилались на те, що єм було вiдомо про те, що батьки

брали участь у будiвництвi, маючи намiр проживати з дочкою.

Свiдки, допитанi з боку позивачiв також не показували, що

допомога безоплатно надавалась сiмє вiдповiдачки.

За таких обставин суд, визнавши факт придбання батьками

вiдповiдачки будiвельних матерiалiв для будiвництва, повинен

був бiльш повно зясувати єх намiри i мету вкладення коштiв

i у разi недоведеностi факту домовленостi з обома подружжями

про створення спiльноє власноетi зясувати, чи вкладались ними

хошєяудййiязвiМiа.вiйш увазi пере-

дачу цих коппiв особисто дi> дочки дяя збiльшення розмiру

ц частки у спiльнiй сумiснiй власiвосii (ях зазначено у скарзi

в порядку нагляду), або ж “при ндсдевосШ факту домовле-

ностi щодо спiльноє власностi – чи ве претендують вони на

вiдшкодування понесених витрат. – ;;

При наявностi доказiв, поданих вiдповiдачкою та П., е%;

необхiдно було також визначити розмiр вкладених подру

i П. коштiв у будiвництво, виходячи з дiйсноє вартостi щ

ного ними будiвельного матерiалу на день розгляду снр УРСР питання

про стягнення коштiв на утримання одного з подружжя мохе

бутя вирiшено в судовому порядку в тому разi, коли другий

з подружжя вiдмовляуться вiд надання такоє пiдтримки

.Постанова президВ Кримського обласного суду

вiд є грудня 1972 р.

(ви тяг)

К. Предявiи> позов до Я. яро розiрвання шлюбу, посилаю-

чись на те, що всi роки спiльного життя взаумовiдносини з

вiдповiдачкою були ненормальними, у звязку з чим останнi

пять рокiв вони спiльно не проживають. Залишивши квартиру

та все схильне майно, вiн проживау у Ленiнградi, а-вiдповiдачка

— в Севастополi, л”.-. :””: .-: . 1 -“\ . . “11 ,. .

: Рiшенням народного суду Ленiнського району м. Севасто-

поля тозоя задоволено, постановлено шлюб мiж сторонами ро-

зiрвати. Одночасно цим же рiшенням постановлено стягнути з

К. на утримання Я. на стороний досвад за двею по 80 крб.

щоюеяiдозмiйєiмiперiашдйяостащ

У протестi заступника Голови Верховного Суду-УРСР ста-

виться питання про скасування рiшення суду в частиш стяг-

нення з К. алiментiв на утримання Я.

Президiя вважау , вда-протест пiддягау задоволенню. Вiд-

повiдно до ст. 4 ЩiК УРСР будь-яка заiнтересована особа мау

право у встановленому законов порядку звернутися до суду за

захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюва-

ного законом iщересу. Проте Я., на користь якоє стягнуто

алiменти, нi письмово, нi усно (справу розглянуто в ц в(д-

еутяостi) ве звергалася до суду з вимогами про стягнення з

: К. алiментiв. . -, -:,- -. – –“..-

Наобiрутоуванвянеобхiдаеста.сiяиюнвяалймеипiiвсудпо-

слався на ге, адо К. равiшеу добровiямйому порядку йиввчував

: дружинi по 75 крб. та наперед погоджувався з i фсая 1971 у.

платити по 80 крб. щомiсяця. Якщо де так, то вказанi обставини

свiдчили про вiдсутнiсть спору мiж сторонами щодо виконання

обовязкiв по взаумному утриманню. У судовому порядку пи-

тання про стягнення коштiв ва утримання подружжя може бути

вирiшеним, як це передбачено ст. 32 Кодексу про шлюб та

сiмю УРСР, у разi вiдмови одного з подружжя матерiально

пiдтримати другого, якщо вiв потребуу йцийдопомоги; Крiм

того/визначаючи розмiр алiментiв, що пiдлягають стягненню,

суд у порушення .ст. 33 Кодексу про шлюб та еiйю УРСР -яе.

… зясував матерiального та сiмейного ставу обох сторiн. За таких

обставин судове рiшення в частинi стягнення алiментiв не може

залишатися в силi. :.; – \-1:– -: “-.: .-.”.::”.: .

Президiя постановила: протест заступника Голови Верхов-

ного Суду УРСР задовольнити.

” ” ,”, -ЛiЄ- . ~ .

Вирiшуючи спiр про розiрваная шлюбу, вiдповiдно до вимог

ст. 40 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР суд зобовязаним

встановити дiйснi мотиви розлучення, зясувати фактичнi взау-

мини подружжя i вжити заходiв .до iх примирення

Постанова президiє Києвського мiського суду

(в и т я г) . ; . –

У березнi 187,>. ..Ё:,1!!)>>

шлюбу ..-;Паi|ачIIзазвiМйв,;ах>.адживя-стрi-В>єiiюЙЙiС

вказала на iаже.1- -..л:-!.: “IiДI””1

– ~- – i,-є iг ii”.

ст. 15,; ,30; ЩiК; УiфйЙКЖ!Еоєi>т#[iЕii

неповно перевiрених обставин спору.

Вiдповiдно до вимог сi. 40 Кодексу про

УРСЕ та в. .5 постанови Пленуму Верховного

31 серпня 1979 р. N2 8 “Про судову практику >

розiрвання шлюбу” суд при вирiшеннi справ про ]

шлюбу зобовязаний, ве обмежуючись поясненнями ….

вживати всiх передбачених законом заходiв для всебiчного,- авi;

вного i обуктивного засування єх взаумия та iнших обставят

справи, а також вживати заходiв до примирення. Розiрваннi >

шлюбу може мати мiсце дише в тому раяi, колi пiсля засто-й :;

сування заходiв до примирення суд на шдсi 18 вересня 1987 р.

(ви.тяг) , … ..:,. , .. . , ,” ,,:- . ,

Ш. звернулася з позовом до Ш. про стягнення алiментiв

на сина i на себе, посилаючись на те, що а вiдповiдачем у

березнi 1981 р. .зареуструвала шлюб, а до цього перебувала у

фактичних шлюбних вiдносинах з ним i народила № вересня

1981 р. вiд нього свва С., батьком якого при реустрацiє народ-

ження записано вiдповiдача.

Вiдповiдач предявив зустрiчний позов про оспорення бать-

кiвства, зазначаючи, що оскiльки дитина народилась доноше-

ною “через 8 мiсяцiв пiсля реустрацiє щлюбу вiн не у єє батьком.

“”-“епраяiаi судами фоаюаяй Чiатхiвства, суя першоє iнстаядiє, з

яким погодилась судова колегiя Верховного Суду УРСР, вихо-

диш з того, що хоча сторони шлюб зареустрували 7 березня

1981 р., iнтимнi вiдносини вони пiдтримували з 9 сiчня 1981 р.,

i експерти не виключають можливостi народження позивачкою

10 вересня 1981 р. дитини з встановленими антропометричними

даними. Суд не взяв до уваги висновки додатковоє експертизи

я 2Э–26 вересня 1985 р. i вiя .2 грудиа 1982 р. -1Т лютого

. . – 114- “-

1983 р. про зачаття дитини у груднi 1989 р., пославшись на

те, що викладене в них не вiдображау дiйсних обставин.

Однак такi висновки не можна визнати достатньо обгрун-

тованими, оскiльки вони зробленi на суперечливих доказах що-

до походження дитини вiд вiдповiдача.

3 матерiалiв справи видно, що сторони 7 березня 1981 р.

зареустрували шлюб, а 10 вересня 1981 р. позивачка народяла

сина С., батьком якого записано вiдповiдача. На пiдтвердження

доводiв про батькiвство вiдповiдача позивачка посилалась ц

вд-д0 в.ii

ШЗЬ№1!Й>111 Ю

– , заз>йствй11ст.,ав;1-1р

оспорюу батькiвство, поввива

дитини, при реустрацiє народження

ко. Оспорююча своу батькiвство> Ш. послався

народилася через 8 мiсяцiв пiсля реустрацiє шлюбу є

пологiв

При розглядi справи про розiрвання шлюбу й про визнання

шлюбу недiйсним суд зобовязаний Зясувати фактичнi взау-

мини подружхя, перевiрити доводи, що при укладеннi шлюбу

один з подружжя не мав намiру створити сiмю

Постанова президiє Києвського мiського суду

вiд 28 травня 1992 р.

(в и т яг) . ” , , ” ” , , 1 . “\” .;

В листопадi 1991 р. К. предявив позов-до Щ. пре -ро-

зiрванiм шлюбу, в якому вказував, що шлюб вовн уклали 15

. травня 1991 р., а в червнi мiсяцi того ж року вони припинили

шлюбно-сiмейнi вiдносини через ненормальнi вiдносини з вiд-

повiдачкою i втруєiання в сiмейне життя и матерi. Посилаючись

на неможливiсть продовження шлюбних вiдносин, позивач про-

сив задовольнити позов.

Пi. предявила зустрiчних позов про визнання шлюбу не-

дiйсним, обгрунтовуючи його тим, цю у К. не було намiру

створювати з нею сiмю, бо вже в червнi 1991 р. вiн припинив

з нею шлюбно-сiмейнi вiдносини, задовольнившись пропискою

вм, Киувi та вселенням в квартиру.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни

ставиться питання про скасування судових рiшень як поста-

новлених з порушенням вимог ЩiК Украєни.

Вiдмовляючи у задоволеннi позовiв, народний суд виходив

з того, що сторони тривалий час перебували у фактичних

шлюбних вiдносинах, а пiсля реустрацiє шлюбу вели спiльне

господарство до червня 1991 р. i Що в єх сiмє стався тимчасовий

/розлад. , ; 1. / . : .. -…. ..- ..

Судова колегiя Києвського мiського суду з такими виснов-

ками народного суду погодилась. Проте пi висновки не можна

вязвати обгрунтованими, оскiльки вони зробленi без. повного

зясування дiйсних обставин справи, належноє перевiрки позовiв

i заперечень сторiн.

Згiдно з ст. 12 -Кодексу про шлюб та сiмю Украєни шлюб

вважауться укладеним пiсля його реустрацiє в державних орга-

нах реєстрацii актiв громадянського стану. Свiдоцтвом про од-

руження сторiн пiдтверджууться, що така реустрацiя здiйснена

15- травня 1991 р., а поясненнямисторiн пiдтверджууться, що

вони пiдтримували шлюбно-сiмейнi вiдносини ляше до червня

1991 року. За таких обставин посилання суду на те, що сторони

перебували у шлюбi, не вiдповiдають обставинам; аграви.

Згiдно з ст; 45 Кодексу про шлюб та сiмю Укранш шлюб

може бути визнаний недiйсним, зокрема, тодi, коля реустрацiю

його проведено без намiру етворита сiмю.

Обгрунтовуючи свiй позов, Ш. посилалася на те, що К.

зареустрував з нею шлюб без намiру створити сiмю, а ддя

того, щоб прописатися в м. Киувi i вселитися в єє квартиру, бо

1И5

вже в червнi 1991 року вся припинив з нею шлюбно-сiмейнi

вiдносини. ” .

. Факт припинення шлюбно-сiмейних вiдносин з Ш. в червнi

1991 року К. пiдтвердила своєм позовом i своєми поясненнями

в судовому засiданнi. Проте суд цим обставинам -не давопшхи,

як гаго вимагау ст. 62 ЩiК Украєни.

В позовi i в своєх поясненнях в судi К; посилався

що вiн припиняв шлюбно-сiмейнi вiдносини з7 Ш. >

199;р

новив, яка св>а(

стали-iiсрешЮЯЯУЙв

До-зсуГй

сiмє сторiн стався ТiЛЬЕВ

.. ., ,,., , Д.i ;,М . . и,R ,)

у>Я!в%iАi

– 1: ч/ йь є

Й.!R!”!>!>81-

Виходячи з наведеного, президiя

визнала, що поверхово зясувавши обi

Суд постановив рiшення, яке не вiдповiдау вимогам

208 ЦПК Украєни i тому шдлягау скасуванню з направлениям

справи на новий розгляд. 111-.. . ;” .. .:1г;”1″.,.1

Суд виключив з опису як частку в спiльному майнi подружжя

половину вартостi автомобiля, що звернута в доход держави

за рiшенням суду про визнання на пiдставi ст. 49 Цивiльного

кодексу Украєни недiйсноє угоди по його придбанню, хоча

переданий за таких обставин у доход держави автомобiль не

мiг бути визнаний спiльною сумiсною власнiстю подружжя

Ухвала судовоє- колега i направлення справи на новий

розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Вих-

лючаючи з опису половину вартостi автомобiля, народний суд

виходив з того, що вiн придбаная подружжям у шлюбi i-у єх

спiльною власнiстю. Такi висновки вважала правильними i су-

дова колепд в цивiльних справах обласного суду.

Проте погодитися з цим не можна. Судом встановлено, що

в списки-на одержання на пiльгових умовах автомобiля 1.0.

був включений за хабар, що стверджууться вироком Вороши-

ловградського обласного суду. У, звязку з незаконним при-

дбанням автомобiля рiшенням Жовтневого районного народного

суду м. Ворошиловграда договiр купiвлi-продажу на пiдставi

ст. 49 Цивiльного кодексу Украєни визнано недiйсним i авто-

мобiль звернутий в доход держави. ;

Висновок суду про те, пщ позивачка мау право на 1/2

частину автомобiля як частку в спiльнiй сумiснiй власностi, не

можна вважати, обгрунтованим,- оскiльки переданий за таких

обставин в доход держави автомобiль не становить спiльну су-

мiсну власнiсть подружжя. ,

Судова колегiя в: цивiльних справах Верховного Суду Ук-

раєни ухвалила: протест заступника Прокурора УРСР задоволь-

нити. Рiшення Жовтневого районного народного суду м. Воро-

шиловграда та ухвалу судовоє колегiє в цивiльних справах об-

ласного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Згiдно зст. 49 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР визнання

шлюбу недiйсним тягне за собою припинення всiх прав 1

обовязкiв, що виникли ранiше i передбаченi законом для осiб,

якi перебувають у шлюбi До вiдносин щодо.майна, нажитого

за час недiйсного шлюбу, застосовуються -травила Цивiльного

кодексуУРСР”, “_”.. ;- .,” ,-./ “,,1″1 \

Ухвала судова колега в- цивiльних справах Верховного Суду

Украєни уiд 15травня 1974 р.

(в и пi яг) . _ . ..- 1 – .,,. /. –

С. звернувся до суду з позовом до О. про визнання права

власностi ва 1/8 частину будинку, а в жовтнi того ж року

доповнив позовнi вимоги тим, що просяй суд подiлити спiльне

мавво загальною вартiстю 1000 крб. Позивач зазначив, що

КОВДИЯЕ> у зареустрований шлюб з вiдповiдачкою у груднi

iiУ дйистопадi 1967 рвоии на-ептаыакоипя купиии1/4

,”” . -418 -. 1 ”

частину хилого будинку й. оформили договiр купiвлi-продажу

ва iмя вiдповiдачки. Крiм того, за час сумiсного життя при-

дбали б iнше майно. У звязку з тим, що у червнi 1970 р.

рiшенням суду єх шлюб визнано недiйсним, вiдповiдачка не

визнау права С. на половину придбаного майна.

Останнiм .рiшенням Кримського обласного суду позов задо-

волене частково: у визнаннi права власностi на 1/8 частину

будинку вiдмовлено, з вiдповiдачки на користь С. стягнуто

471 крб. для вiдшкодування витрат на придбання будiвельних

матерiалiв i.ва,1 -робi.ЯiйфИай

4(Ю хрб;.гроай1Йв|Й||111″-

i 52 жуб. – повернешяюГО

чем. В репггi позову- вЗдмовлежЙУа

Позивач у своєй скарзi проехт>

скасувати, а справу надiслати ва вея

на те, що вiн довiв факт вкладення коштiв на

частини будинку, а суд безпiдставно керувався при

справи нормами цивiльного, а не шлюбно-сiмеаного законодав-

ства й однобiчно оцiнив зiбранi у справi докази.

Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстяв.

З матерiалiв справи вбачауться, що шлюб, зареустрований

мiж сторонами у груднi 1966 р., рiшенням народного суду

Ленiнського району м. Севастополя визнано недiйсним. Згiдно

з ст. 48 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР шлюб, визнаний

судом недiйсним, вважауться таким з часу його укладення. В –

звязку з дим обласний суд правильно дiйшов висновку, що

спiр, у частинi подiлу майна мау вирiшуватися за нормами

Цивiльного кодексу УРСР (ст. 49 Кодексу про шлюб та: сiмю

УРСР).

Посилання позивача у скарзi на те, що шлюб судом виз-

наних недiйсним тiльки внаслiдок обману з боку О., що вiн не

знав про те, що вона перебувау в iншому зареустрованому

шлюбi, не переконливе, оскiльки йому було вiдомо про ва-

явнiсть у вiдповiдачки дитини вiд першого шлюбу на прiзвище

А., а також першого чоловiка вiдповiдачки. Крiм того, вступа-

ючи в зареустрований шлюб з вiдповiдачкою, С. сам перебував

у шлюбi з т.i який розiрвано лише 10 березня 1970рг Таким

чином, i з боку позивача були перешкоди до вступу в за-

реустрований Шлюб з вiдповiдачкою- Тому суд не мав пiдстав

до застосування правил ст. 49 Кодексу про шлюб та СiМ>У

УРСР, якими допускауться визнання за правилами цього

дексу за особою, що не знау про перешкоду укладення i

рiвного права на майно, придбане за час недiйсного

Вiдмовляюче С. в позовi про визнання права вл.

1/8 частину спiрного домоволодiння, обласний суд

того, що позивач не довiв своує участi .коштамиу

спiрноi частини будинку. Такий висновок су;

могам ст. 112 Цивiльного кодексу УРСР i о

доказах справи. Як- вбачауться з нотарiально

дойнюру вiд 14 листопада 1967 ;р., сiйрйу

володiння О. купила у К. за 2000 крб., якi продавець одержав

у покупця, тобто у вiдповiдачки в справi. Вiдповiдачка подала

судовi переконливi докази про наявнiсть у неє достатнiх гро-

шових заощаджень для -придбання спiрноє частини будинку.

Позивач же не довiв, що вiн вклав будь-якi кошти у єє

придбання. –

Щодо витрат на купiвлю позивачем будiвельних матерiалiв

на полiпшення спiрноє частини будинку, обласпий суд правиль-

но оцiнив єх на пiдставi зiбраних доказiв i стягнув на користь

С. грошову компенсацiю. Суд також правильно вирiшив спiр у

частинi подiлу спiльного майна сторiн та розподiлу судових

витрат. ! , ,. –i, 1 /-, . ” .!.: : ,,- ,,_-

Судова колегiя ухвалила: касацiйну скаргу С. залишити без

задоволення, а рiшення судам> колегiє у цивiльних справах

Кримського обласного суду без змiни.

Суд може встановити батькiвство з мотивiв його визнання

вiдповiдачем у тому разi, коли факт визнання батькiвства

пiдтверджууться достовiрними доказами ,

Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного .Суду.

Укрсанивiд24 листопада 1976 р.-

(в и т я г) > ;

М. предявила позов да В. про встановлення батькiвства i

стягнення алiментiв на дитину. Позивачка зазначила, що пе-

ребувала у близьких стосунках з. вiдповiдачем i у травнi 1975 р.

народила вiд нього дачку. Пiд час И вагiтностi вiдповiдач виз-

навав своу батькiвство, але пiсля народження дитини вiдмовився

зареуструвати себе батьком i не подау матерiальноє допомоги

на утримання дитини. Посилаючись на цi обставини, позивачка

просила встановити, що вiдповiдач е батьком дитини i стягнути

з нього алiменти на єє утримання. “” . , –

Рiшенням Чернiвецького обласного суду у позовi вiд-

мовлено.

У касацiйнiй скарзi М. просить скасувати рiшення облас-

ного суду, вказуючи на те, що суд безпiдставно не взяв до

уваги висновок судовомедичноє експертизи, та показання

свiдкiв,, у присутностi яких вiдповiдач не заперечував свого

батькiвства.1 1 1 -,, .- . 1.- – “11:IiI,

Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню.

Згiдно з ст. 53 Кодексу про -шлюб та сiмю УРСР у разi

народження дитини у осiб, якi не перебувають у шлюбi, ири

встановленнi батькiвства суд бере до уваги спiльне проживания

i ведення спiльного господарства матiрю дитини i вiдповiдачем

. . . . . -120- 1

да народження дитини, або спiльне виховання чи утримання

ними дитини, або докази, що з достовiрнiстю пiдтверджують

.визнання вiдповiдачем батькiвства. Позивачка не оспорювала.

тога, що з вiдповiдачем разом не проживала, спiльного госпо-

дарства не вела, спiльно з ним дитини не виховувала i-не

утримувала. Посилалася вона лише на те, що вiдповiдач виз-

навав себе батьком дитини, яку вона мала народит. Вiдповiдно ,

до сг. 27 ЦПК УРСР доказами визнання вiдповiдачем бать-

кiвства можуть бути листи, анкети, заяви вiдповiдача та iншi

фактичнi данi, якi з достовiрнiстю пiдтверджують факт визнан-

ня вiдповiдачем батькiвства. .. .;-… -.:-1.. -Д-ЄiЙ-,

Однак таких доказiв у справi не зiбрано.

на яких посилалася позивачка, не

присутностi вiдповiдач вазяавав

мала народити. Єфших1, авриЦ.-“1

\|У своуму розпорядж 1 ” ” 1″”1″

iуiiччуi.”.! иАдДiюiiьу

Йii ,” ЄАМiiрЗДйЖiДМЙ

йiгiтдйiмгА.Автаєми

на перiод зайЙЯЙЯ

позивачка, мiснеаос

Що ж до висновку

батькiвство вiдповiдача не виключауться, то вiв-

х, вiя виєхав на постiйне мiсце -проживання да гапк>

Вiдповiдачка у сiннi 1975 р. народила сина Василя-i

якою зареуструвала його, позивача у справi.

те, що вiн не у батьком цiй дитини, позивач i

неправильним запис про його батькiвство.

. . , ,. -Ш

Рiшенням народного суду Деражнянського району позов

.iадоволено.

У протестi заступник Голови Верховного Суду УРСР по-

ставка питання про скасування рiшення народного суду i на-

правлення справи на новий розгляд. –

Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно з

п. 11-постанови Пленуму Верховного Суду УРСР вiд 15 червня

1973 р. “Про деякi питання, що виникли в судовiй практицi

по застосуванню Кодексу про шлюб та сiмкг УРСР” суди не

повиннi приймати до свого провадження позови про оспорю-

вання батькiвства, коли Б рiшення суду, що набрало чинностi,

про стягнення алiментiв на дитину. Як вбачауться з протоколу

судового засiдання, вiдповiдачка заявила суду, що рiшенням

народного суду Барського району постановлено стягувати алi-

менти з позивача на утримання сина Василя. Суд не звернув

уваги на це, не перевiрив всiх обставин i вирiшив зазначену

справу по сутi. .;.–

З справи про стягненая алiментiв, витребуваноє з народного

суду Барського району Вiнницькоє областi, вбачауться, що дiй-

сно рiшенням суду вiд 9 червня 1975 р. позов про стягнення

алiментiв з П. на утримання трьох дiтей, в тому числi сина

Василя, задоволене. За таких обставин суд не вправi був ви-

рiшувати позов про оспорювання батькiвства. Судове рiшення

у_частинi стягнення алiментiв на сина Василя опротестовано.

Справу направлено на новий розгляд. При новому розглядi

справа суд мау повнiше перевiрити фактичнi обставини i ви-

рiшити єх вiдповiдно до вимог закону.

Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР

ухвалила; ~ .. ..

протест заступника Голови Верховного Суду УРСР задо-

вольнити. Рiшення народного суду Деражнянського району

Хмельницькоє областi скасувати. Дану справу обуднати в одне

провадження зi справою про стягнення алiментiв i направити

на новий розгляд Хмельницькому обласному суду по першiй ,

iнстанцiє. . – . . .

При встановленнi батькiвства суд бере до уваги сумiсне про-

живання i спiльне ведення господарства матiрю дитини i вiд-

повiдачем до народження дитини або сумiсне виховання чи ут-

римання ними дитини та iншi докази про визнання батькiвства

Ухвала судовсi колегiє в цивiльних справах Верховного Суд

УРСР вiд єє березня 1970 р.

(я а Мя г) . – . .,,. :

С, предявила позов до 3. про визнання батькiвства та стяг-

нення алiментiв. Вона зазначала, що з кiнця 1966 р. перебу-

вала з вiдповiдачем у ”

В протеста застуанiйi;

про скасування всiх судовях рiшав> 1

бовий розгляд. Протест цiяляєв задвi

Задовольняючи позовнi вимога С., иародш суяуй

то вiдповiдач приєжджав до позивачки, обiцяв с

нею, тримав дитину на руках па. мав намiр кудитiй, уiаiР

колиску. При пвому суд послався на. поясненнА щзвиэар

показання свiдкiв Є., М. та В. З цього х виходам .i, йi

колегiя та президiя, обласного суду, залишаючи ррпеаня

змiни. Проте з таким висновком погодитися не можна- .

iЙЙ

Згiдно з ст. 16 Основ законодавства Союзу РСР i союзнах

республiк, про шлюб та сiмю при встановленнi батькiвства суй

бере до уваги сумiсне проживання 1 спiльне ведення госiаой

стває матiрю дитини i вiдповiдачем до народження дитини, гйй>

сумiсне виховання чи утримання ними дитини яй .дкуяч- мЯ

здостовiрнiстю пiдтверджують визнання батькiвства. . |

Заперечуючи проти позову,. вiдповiдач вказував, шо ,вй||

дiйсно.стрiтався з Щйивачкою.але в Ддизькнх вiдносинах а 1

нею не перебував. Пiсля 2 переєзду на прогвивання-.др “Хе-1

сонськоє областi вони бiльше не зустрiчались i вш вде баiькйi>;;|р

дитини. ; -: ..”, ” “:, ,”:-, / :;”;

Позивачка також пiдтвердила, що разом з вiдповiдачем вс

не проживала 1 спiльного господарства не вела, дитину на :

рнмання вiдповiдач не брав. – N

Свiдки Т. та М. показали, що пiд час проживання позйввч

в м. Хмiльнику Вiнницькоє областi вiдповiдач зустрiчався з й(

приходив на роботу, а за твердженнямсвiдка В. вiдповiл

у позивачки пiсля 5 приєзду з Херсонськоє областi i брав;

на рухи. Про Те, чи вели сторони спiльно господар

брав вiдповiдач дитину, на своу утримання щ -.адкэ

себе П батьком, з показань свiдкiв не випливау

iнших доказiв щодо цього позивачка: ае ” –є

таких обставин судовi рiшення не можна

.вайимв– “\ 1 . 1 /-: .:й;

При новому розглядi справи суд мау врахувати наведене,

бiльш повно перевiрити обгрунтованiсть позову i в залежностi

вiд встановленого постановити вiдповiдно рiшення.

Протест заступника Прокурора УРСР судова колегiя задо”

вольнила, рiшення народного суду Хмiльницького району, ух-

валу судовоє колегiє та постанову президiє Вiнницького облас-

ного суду скасувала, а справу направила до народного суду на

новий розгляд в iншому складi суддiв.

Суд визнав вiдповiдача батькам дитини, оскiльки доведено, що

сторони хили разом i вел> спiльне господарство да народжен-

ня дитини, а пiсля народження вiдповiдач визнав себе батьком

дитини ;.” .1. , – 11 : – ,

.” -“” – .” >

Ухвала судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду

УРСР вiд 14 листопада 1973-р.

(в и тяг)

В. предявила-позо> до Ц. про встановлення батькiвства i

стягнення алiментiв. Позивачка зазначила, що з 28 квiтня

1968 р. по сiчень Є969 р. перебувала з вiдповiдачем у фактнч-

, них шлюбних вiдносинах, вiд яких у сiчнi 1969 р. народила

дочку. До народження дитини вони з. вiдповiдачем i його

матiрю жили в квартирi Ц. i вели спiльне господарство. Пiсля

повернення з пологового будинку вона також деякий час жила

у вiдповiдача, але у звязку авiдсутйiсно необхiдних умов

змушена була перейти проживати в свою квартиру. Вiдповiдач

вiдвiдував єє i дитину протягом трьох мiсяцiв, купував дитинi

деякi речi, визнавав себе Я батьком. Оскiльки вiдповiдач

вiдмовився зареуструвати дитину на себе, В. оросила суд виз-

нати Ц. батьком П дочки та зобовязати ного сплачувати

алiменти на П утримання.

В процесi розгляду справи позивачка уточнила своє позовнi

вимоги i пояснила, що була знайома з вiдповiдачем ще до 28

квiтня: 1968 р., зустрiчалася з ним, вiв приходив до неє на

квартиру, а з 28 квiтня 1968 р. перейшла жити до нього. Крiм.

того, вiдповiдач надавав кошти на утримання дитини до серпня

1972 р. , ,: . , , . – /.. , . . – . ,

Справа вирiшувалася судами неодноразово.

Останнiм рiшенням судовоє колегiє у цивiльних справах iва-

но-Франкiвського обласного суду позов задоволене: Ц. визнано

– т

батькам В.Г. i на й утримання з вiдповiдача стягнуто алiменти

у розмiрi 16,5% заробiтноє плати до поваояiтгя дитини.

В касацiйнiй скарзi вiдповiдач проситьскасувати зазначенi

дгiшення i. справу повернути ваноiвйрозвя3 тих пiдстав,

що обласний суд порушив вимоги ст. 319 ЦПК УРСР, без-

пiдставно яе взявши до уваги показання свiдкiв, а також вимоги

ст. 62 ЦПК УРСР, бо оцiнка показань iнших свiдкiв дана не

в сукупностi з усiма доказами, що у у справi.

Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.

Вiдповiдно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сiмю Украiнськоє

– РСР єiрн,-жяаноiйеяййR (

в показаннях ряду

ДО.иаВаiЙi”

.”ьюиiйi – Є. -ШiШН

“й% ТiМРiЯ

готувала Єжу, прi

вiдповiдача хвалила невiстку

тим, що син мау сiмю. – ;i-

Свiдок Б. показала, що в звязку з хворобою

вона супроводжувала позивачку у пологовий удинок ” , ”

– дiльничний педiатр показала, що навеснi 19б8″,р.Жвв1спiЙ;;;:IаI;;i:||й

кали до хвороє дитини В. Вдома з дитиною був вiдповiдач, ЯiЕИii,:;,..

назвавсебе батьком .дитини.1 Суд перевiрив покайазДясяД.

Ю., допитаноє в двох перших засiданнях суду. Ю. ааказЩ,

-що коли вона працювала у медпунктє, вiдповiдач вихлика>Щ>11||

до хвороє В., у якоє був токсикоз вагiтностi. Наявнiсть сiмеД(Й .

вiдносин мiж сторонами пiдтвердили в судовому засiданнi також11″1

свiдки 3. i Р. Суд дав належну, оцiнку показанням свiдкiв йєЙi

боку вiдповiдача. / /-. , ” -.iiЯ

Не ПОГОДИТИСЯ 3 ОЦiНКОЮ СУДУ ПерШОЄ iНСТаНПiЄ СУДОВ> >!|Й

лепя Верховного Суду.УРСРне мау пiдстав, . – /У

Посилання у касацiйнiй скарзi на порушення вимог сЯє :ЯЩ||

ЦiЄК УРСР” матерiалами справи не пiдтверджууться, i>!двд|

всi докази судом перевiренi i належним чином оцiненi.

Судова колегiя ухвалила: рiшення судовоє колеги у,

вiльних справах iвано-Франкiвського обласного суду ЗЛЛЭД

без змiн, а касацiйну скаргу И;- без задовеяайвйкв,

При задоволеннi позову про оспорювання батькiвства судам не

враховано, що вiдповiдно до су. 56 Кодексу про шлюб 19 сiмю

Украєни особа, записана батьком дитини в актовому записi

про народження за єє заявою або за спiльною заявою з матiрю

дитини, знаючи, що вона не у батьком, не мау права оспорю-

вати своу-батькiвство ,

Ухвала судове> колега в цивiльних справах Верховного Суду

Украєни вiд 2 червня 1993 р.

(витяг) , , – ,, \ ,.-. .: .,,\.1

В червнi 1991р. П-к звернулась до П-м з позовом про

стягнення алiментiв на сива С., 6 сiчня 1991 року народження,

де у свiдоцтвi про народження вiдповiдач вказаний його бать-

ком, але матерiальноє допомоги на його утримання єй ие надау.

П-м предявив зустрiчний позов про оспорювання батькiв-

ства, зазначивши про те, що з вiдповiдачкою кiн спiльно не

проживав, заяву про реустрацiю дитини вiн подав в порядку

ст. 55 Код