.

Комаров 1995 – Захист цивільних прав у суді (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 28814
Скачать документ

Комаров 1995 – Захист цивільних прав у суді

РОЗДiЛ i.

МiЖНАРОДНО-ПРАВОВi АКТИ. ЗАГАЛЬНi

ПОЛОЖЕННЯ ЦИВiЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Глава 1

Права людини у сферi провадження правосуддя

у цивiльних справах

1. Загальна декларацiя прав людини

Прийнята Генеральною Асамблеую 00Н 10 грудня 1948 р.

Витяг

Стаття 8. Кожна людина мау право на ефективне поновлен-

ня у правах компетентними нацiональними судами в разi порушен-

ня єє основних прав, наданих єй конституцiую або законом.

Стаття 28. Кожна людина мау право на соцiальний i мiжна-

родний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй

Декларацiє, можуть бути повнiстю здiйсненi.

2. Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права

Прийнятий Генеральною Асамблеую 00Н 16 грудня 1966 р.2

Витяг

Стаття 14. Всi особи у рiвними перед судами i трибуналами.

Кожен мау право при розглядi будь-якого кримiнального обвинува-

чення, предявленого йому, або при визначеннi його права та

обовязкiв у будь-якому цивiльному процесi на справедливий i

публiчний розгляд справи компетентним, незалежним i безсторон-

нiм судом, створеним на пiдставi закону. Преса i публiка можуть

не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з мiрку-

вань моралi, громадського порядку чи державноє безпеки в демо-

кратичному суспiльствi, або коли того вимагають iнтереси приват-

ного життя сторiн, або-в тiй мiрi, в якiй це, на думку суду, у

строго необхiдним,-при особливих обставинах, коли публiчнiсть

порушувала б iнтереси правосуддя; однак будь-яка судова поста-

нова в кримiнальнiй або цивiльнiй справi повинна бути публiчною,

за винятком тих випадкiв, коли iнтереси неповнолiтнiх вимагають

iншого чи коли справа стосууться матримонiальних спорiв або

опiки над дiтьми.

Права людини. Мiжнароднi договори Украєни. К.., 1992. С. 20, 23.

2 Там же. С. 42-43.

3. Конвенция о гражданстве замужней женщинм

Открьiта для подписания й ратификации резолюций 1040 (XI)

Гснеральной Ассамблеи от 29 января 1957 г.1

Извлечение

Стать я 3. 1. Каждое Договаривающееся государство согла-

шается, что нностранка, состоящая замужем за кем-либо из его

граждан, может приобрести, по своей просьбе, гражданство своего

мужа в специальном упрощенном порядке натурализации. Даро-

ванис такого гражданства может бьiть обiектом ограничений, уста-

иавливаемьiх в интересах государственной безопасности или публич-

ного порядна.

2. Каждос Договаривающееся государство соглашается, что

настоящая Конвенция не будет толковаться как затрагивающая

какос-либо законодательство или судебную практику, согласно ко-

торьiм нностранка, состоящая замужем за кем-либо из его граж-

дан, может по праву приобрести, по своей просьбе, гражданство

своего мужа.

4. Конвенция о статусе апатридов

Прiєнята 28 сентября 1954 г. Конференцией полномочньєх

представителей, созванной в соответствии с резолюцией

526 А (XVII) Зкономического й Социального Совета от

26 апреля 1954 г.2

Извлечение

Стать я 16. Празо обращения в суд

1. Каждьiй апатрид нмеет право свободного обращения в суди

на территорнп всех Договаривающихся государств.

2. На территории Договаривающегося государства, в котором

находится его обьiчное местожительство, кажднй апатрид будет

пользоваться в отношении права обращения в суд тем же поло-

жением, что и граждане, в частности в вопросах юридической по-

мощи и освобожденпя от обеспечения уплатьi судебньєх расходов.

3. Каждому апатриду во всех прочих странах, кроме страньє

его обьiчного проживання, будет в отношении вопросов, упомяну-

тьiх в пункте 2, предоставляться то же положение, что й гражда-

нам странн его обьiчного местожительства.

5. Конвенция о статусе беженцев

Принята 28 июля 1951 г. Конференцией полномочньєх

представителей по вопросу о статусе беженцев й апатридов,

созванной в соответствии с резолюцией 429 (V)

Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1950 г.3

Извлечение

С т а т ь я 16. Право обращения в суд

1 Кажднй беженец имеет право свободного обращения в суди

на тсррнторип всех Договаривающихся государств.

1 Права человека: Сборник межсii/народньєх договоров. 00Н. Нью-

Йорк, 1989. С. 307.

2 Там же. С. 325. . . .. _.. .

3 Там же. С. 342. . :\

2. На территории Договаривающегося государства, в котором

находится его обичное местожительство, каждьiй беженец будет

пользоваться в отношении права обращения в суд тем же поло-

жением, что и граждане, в частностп в воприсах юрпдцчсской по-

мощи й освобожденпя от обеспечсшiя угiлатьi судебньєх расходов.

3. Каждому беженцу во всех прочих странах, кроме страньє

его обьiчного проживання, будет в отношении вопросов, упомяну-

тьiх в пункте 2, предоставляться то же положение, что и гражда-

нам страньє его обьiчного местожительства.

Глава 2

Мiжнародно-правовi стандарти здiйснення правосуддя

1. Основнме принципи, касающиеся независимости

судебньєх органов

Принятьi на седьмом Конгрессе Органазации Обьединенньєх

Наций по предупреждению преступности й обращению с

правонарушителями, проходившем с 26 августа по

сентября 1985 г. в городе Мнлане

_. Извлечение

ПРИЛОЖЕНИЕ

Основньєе принципу независимости судебньєх органов

Учитьiвая, что в Уставе Организации Обьединенньєх Нацпй

народи мира заявляют, в частности, о своей решимости создать

условия, при которьiх может соблюдаться справедливость, с тем

чтоби обеспечить международное сотрудничество в поощренпп п

развитии уважения к правам человека й основним свободам без

каких-либо различий,

учитьiвая, что во Всеобiцей декларации прав человека вопло-

щеньє, в частности, принципьi равенства перед законом, презумпции

невиновности н права на справедливеу й гласное судебное разбп-

рательство компетентним, независимьiм и беспристрастньєм судом,

учрежденним в соответствии с законом,

учитьiвая, что Международннй пакт об зкономических, социаль-

ннх й культурньєх правах й Международннй пакт о гражданскпх

й политических правах гарантируют осуществление зтих прав п

что, кроме того. Пакт о гражданских й политических правах гаран-

тирует также право бьiть судимим без неоправданной задержки,

учитьiвая, что все еще часто имеет место несоответствие меж-

ду представлением об зтих принципах и фактическим положением,

учитьiвая, что при организации и отправленпи правосудця в

каждой стране следует руководствоваться зтими принципами й что

следует предпринимать усилия для их полного претворення в

жнзнь,

учитьiвая,. что норми, касающиеся осуществления функцип

судьи должньє бить нацеленьє на то, чтобьi обеспечивать судьям

возможность действовать в соответствии с зтими принципами,

учитьiвая, что на судей возлагается обязашюсть пришiмать

окончательное решение по вопросам жизнп п смсрти, свсбодьi,

прав, обязанностей й собственности граждан,

1 Сов, юстиция. 1991. № 16, С. 27-

учйтьiвая, чуо шестой Конгресе брганизции ббьединеннУх

Наций по предупреждению преступности й ооращению с право-

нарушителями в своей резолюции 16 просил Комитет по преду-

преждению преступности й борьбе с ней включить в число перво-

очередньєх задач разработку руководящих принципов, касающихся

независимости судей й отбора, профессиональной подготовки й

статуса судей и прокуроров,

учйтьiвая в зтой связи, что надлежит в первую очередь рас-

смотреть вопрос о роли судей в системе правосудия й важности

нх отбора, подготовки й поведения,

правительствам следовало би принять во внимание й уважать

в рамках своего национального законодательства й практики, до-

водить до сведения судей, адвокатов, работников исполнительньєх

й законодательньєх органов й широкой общественности следующие

основньєе принципи, сформулированньєе с тем, чтобьi помочь госу-

дарствам-членам в решении задач обеспечения й укрепления не-

зависимости судебньєх органов. Принципи сформулированьє главньєм

образом для профессиональньєх судей, однако при необходимости

они в равной степени применимьi й к непрофессиональньєм судьям,

если таковьiе имеются в наличии.

Независимость судебньєх огранов

1. Независимость судебньєх органов гарантируется государст-

вом й закрепляется в конституции или законах страньє. Все госу-

дарственньєе й другие учреждения. обязаньє уважать й соблюдать

Независимость судебньєх органов.

2. Судебньєе органи решают переданньєе им дела беспри-

страстно, на основе фактов й в соответствии с законам, без каких-

либо ограничений, неправомерного влияния, побуждения, давлення,

угроз нли вмешательства, прямого или косвенного, с чьей бьi то

ни бьiло сторони й по каким бьi то ни бьiло причинам.

3. Судебньєе органьє обладают компетенцией в отношении всех

вопросов судебного характера й имеют исключительное право ре-

шать, входит ли переданное им дело” в их установленную законом

компетенцию.

4. Не должно иметь места неправомерное или несанкциониро-

ванное вмешательство в процесе правосудия, й судебнне решения,

вьiнесенньєе судами, не подлежат пересмотру. Зтот принцип не

препятствуст осуществляемому в соответствии с законом судеб-

ному пересмотру или смягчению приговоров, вьiнесенньєх судебними

органами.

5. Каждьiй человек имеет право на судебное разбирательство

в обьiчньєх судах или трибуналах, применяющих установленньєе

юридические процедури. Не должно создаваться трибуналов, не

применяющих установленньєх должньєм образом юридических

процедур, в целях подменьє компетенции обьiчньєх судов или су-

дебньєх органов.

6 Принцип независимости судебньєх органов дает судебньєм

органам право й требует от них обеспечения справедливого веде-

ння судебного разбирательства й соблюдения прав сторон.

7. Каждое государетво-член обязано предоетавлять соответ-

ствующие средства, позволяющие судебньєм органам надлежащим

образом вьiполнять своя функции.

Свобода слова й ассоциаций

8. В сротв.етствии со Всеобщей декларациеб прав человека

члени судебньєх органов, как й другие граждане, пользуются сво-

бодой слова, вероисповедания, ассоциаций й собраний; однако,

пользуясь такими правами, судьи должньє всегда вести себя таким

образом, чтобьi обеспечивать уважение к своей должности й сохра-

нить беспристрастность й Независимость судебньєх органов.

9. Судьи обладают свободой организовьiвать ассоциаций судей

или другие организации й вступать в них для защитьi своих

интересов, совершенствования профессиональной подготовки й

сохранения своей судебной независимости.

Профессиональная тайна й иммунитет

15. Судьи обязани хранить профессиональную тайну в от-

ношении своей работьi й конфиденциальной информации, получен-

ной в ходе вьiполнения йми своих обязанностей, за исключением

случаев открьiтого судебного разбирательства, й не должньє при-

нуждаться к даче показаний по таким вопросам.

16. Без ущерба для какой-либо дисциплинарной процедури

или какого-либо права на апелляцию иликомпенсацию со сторони

государства в соответствии с национальннми законами судьям

следует пользоваться личним иммунитетом от судебного пресле-

давания за финансовьiй ущерб, причиненими в результате непра-

вильних действий или упущений, имевших место при осуществлении

йми своих судебньєх функции.

2. Основнме положення о роли адвокатов

Принятьi на 8 Конгрессе 00Н по предупреждению преступлений

в августе 1990 г. в городе Нью-Иорке

Извлечение

Основньєе Положення о Роли Адвокатов, изложеннме ниже,

сформулированьє, чтобьi помочь Государствам-Участникам в их за-

даче содействовать й обеспечить надлежащую роль адвокатов, кото-

рая должна уважаться й гарантироваться Правительствами при

разработке национального законодательства й его применении, й

должньє приниматься во внимание как адвокатами, так й судьями,

прокурорами, членами законодательной и исполнительной властей

й обществом в пелом. Зти принципи должньє также применяться

к липам, которьiе осуществляют адвокатские функции без полу-

чения формального статуса адвоката.

Доступ к адвокатам й юридической помощи

1. Любой человек вправе обратиться за помощью адвоката

по своуму вибору для подтверждения своих прав й защитьi на

всех стадиях уголовной процедури.

2. Правительства должньє гарантировать зффективную процеду-

ру й работающий механизм для реального й равного доступа к

адвокатам всех лиц, проживающих на территории й подчиненньєх

его юрисдикции без разделения расьi, цвета кожи, .зтнического

происхождения, пола, язьєка, религии, политических й иньєх взгля-

дов, национального йлн социального пронсхождения, зкономическо-

го или йного статуса.

1 Сов. юстиция. {99{. № 20. С. 19-20.

3. Стандарти независимости юридической

профессии Международной ассоциации юристов

Прпцятьi на конференции МАЮ в сентябре 1990 г. в городе

Нью-Иорке

\

Извлечение

i

9. Ни суд, нн административньєй орган не должен отказьiвать

в признаний права юриста, имеющего необходимьiй доступ к прак-

тике в данном регионе, представлять в зтом суде или органе инте-

ресьi своего клиента.

10. Юрист должен иметь право на обоснованньєе возражения

против участия или продолжения участия судьи в конкретном

деле, либо против ведення судебного процесса или любого раз-

бирательства.

11. Для надлежащего обеспечения зтих принципов юрист дол-

жен обпадать гражданским й уголовньєм иммунитетом от пресле-

дованпй за соответствующие заявления, сделанньєе им в письмен-

ной или устной формо при добровольном исполнении своего долга

н осуществлении им профессиональньєх обязанностей в суде, три-

бунале или другом юридическом либо административном органе.

18. Задачи Ассоциации юристов й адвокатов по обеспечению

независимости юридической профессии должньє состоять помимо

прочего, в следующем:

а) развивать й поддерживать правосудне, в котором не будет

мсста для страха или покровительства;

б) обеспечивать честь, достоинство, компетентностi>, профес-

сиональньєе стандартьi й зтические нормьi в поведений й дисцип-

лине; а также защищать интеллектуальную й зкономическую не-

зависимость адвоката от его клиента;

в) защищать роль й значение юристов в обществе, а также

их профессиональную независимость;

г) защищать достоинство й независимость суда;

д) способствовать свободному й равному доступу населення к

системо юстиции, включая предоставление юридической помощи;

с) способствовать обеспечению права каждого гражданина на

бьiстрос, справедливое й гласное слушание в компетентном, неза-

виснмом й беспристрастном судебном органе в соответствии с надле-

жащсй и справедливой процедурой по любьiм делам;

19. В случае, сели лицо, участвующее в судебном процессе,

жсласт пригласить юриста из другой страньє, чтобьi он действовал

нмсстс с местньєм юристом, соответствующая Ассоциация должна

сотрудпичать й помогать иностранному юристу в получении необ-

ходимого права на участне в судебном процессе, при условии, что

он имеет квалификацию и вьiполняет условия, требуемьiе для по-

лучения такого права.

1 Сов. юстиция. 1991. № 23-24. С. 19-20.

4. Деонтологiчний кодекс

(кодекс правил здiйснення адвокатськоє дiяльностi)

адвокатiв твропейського спiвтовариства

Прийнятий делегацiую дванадцятiє краєн-учасникiв

на пленарному засiданнi в Страсбурзi в жовтнi 1988 р.

Витяг

1.ВВЕДЕННЯ

1.1. Функцiє адвоката

В суспiльствi, заснованому на правосуддi, адвокат виконуу

важливу роль. Його функцiє не обмежуються тiльки точним вико-

нанням доручень в рамках закону. В правовiй державi адвокат у

необхiдним ланцюгом в системi юстицiє, значить, вiн зобовязаний

захищати права i свободи громадян:, вiн може також, являючись

представником сторони, захищати iнтереси свого клiунта.

Цi функцiє обкладають його чисельними, iнколи зовнiшньо

суперечливими обовязками i зобовязаннями по вiдношенню до:

– клiунта;

– суду i iнших влад, яким адвокат сприяу, чи перед якими

представляу клiунта;

– своує професiє в цiлому i кожного колеги окремо;

– суспiльства, для якого представники лiберальноє i неза-

лежноє професiє, надiленi рядом повноважень, у додатковим за-

собом захисту прав людини перед державою i iншими владами.

2. ЗАГАЛЬНi ПОЛОЖЕННЯ

2.1. Незалежнiсть

2.1.1. Численнiсть обовязкiв, покладених на адвоката, нада-

ють йому повну незалежнiсть, що виключау будь-який тиск, як

внаслiдок його особистих iнтересiв, так i зовнiшнiх впливiв. Ця

незалежнiсть у такою ж необхiдною для забезпечення довiри з

боку суддiв, що у невiдумною властивiстю суду. Адвокат повинен,

отже, вiдхилятися вiд будь-яких замахiв на свою незалежнiсть i

турбуватися про те, щоб не зневажати професiйною етикою, з

метою догодити своуму клiунту, суду чи третiй особi.

2.1.2. Ця незалежнiсть у необхiдною як для консультативноє

дiяльностi, так i для судовоє, постiльки порада, яку дав адвокат

своуму клiунту, не мау нiякоє реальноє цiнностi, коли вона була

дана тiльки, щоб догодити клiунту або з особистого iнтересу, або

пiд дiую зовнiшнього тиску.

2.2. Довiра i моральна недоторканiсть

Вiдношення довiри не можуть iснувати, коли у сумнiви в чес-

ностi, порядностi, справедливостi чи щиростi адвоката. Для цього

названi звичайнi властивостi у професiйно обовязковими.

2.3. Професiйна таумниця

2.3.1. Професiйна таумниця у природним атрибутом для про-

фесiйноє дiяльностi адвоката як у випадку, коли вiн у охоронцем

таумницi свого клiунта, так i в випадку, коли вiн отримуу конфi-

денцiальне повiдомлення.

Без гарантiй конфiденцiальностi адвокат не може користувати-

ся довiрою. Професiйна таумниця, отже, вважауться основним i

первiсним правом i обовязком адвоката.

Юридична деонтологiя. X., 1993. С. 109-122.

11

2.3.2. Адвокат зобовязаний поважати табмйицю будь-якоє кой-

фiденцiальноє iнформацiє, отриманоє ним вiд свого клiунта з при-

воду свого клiунта чи з приводу третьоє особи в рамках справ

свого клiунта. .

2.3.3. Цей обовязок не обмежууться часом.

2.3.4. Адвокат вимагау поваги до професiйноє таумницi вiд

всiх членiв свого персоналу i будь-якоє особи, яка спiвробiтничау

з ним в його професiйнiй дiяльностi.

2.5. Службова несумiснiсть

2.5.1. З метою забезпечення незалежностi адвоката при вико-

наннi ним професiйних функцiй способом, вiдповiдним його обовяз-

кам, визнауться несумiсним з професiую адвоката, коли вiн займау

адмiнiстративну посаду в органах юстицiє, здiйснюу певнi посадовi

обовязки чи функцiє.

2.7. iнтерес клiунта

У вiдповiдностi з деонтологiчними нормами адвокат зобовяза-

ний захищати не скiльки можливо iнтереси свого клiунта також,

як своє особистi iнтереси, iнтереси колеги чи професiє в цiлому.

3. ВiДНОШЕННЯ 3 КЛiтНТАМИ

3.1. Початок i кiнець вiдносин з клiунтом.

3.1.1. Адвокат може не дiяти iнакше, як представником свого

клiунта, коли тiльки вiн не замiнений iншим адвокатом чи компе-

тентним органом.

3.1.2. Адвокат консультуу i захищау свого клiунта швидко,

доброякiсно i старанно. Вiн бере на себе вiдповiдальнiсть за ви-

конання функцiй, якi йому доручили. Вiн iнформуу клiунтiв про

хiд справи, яку йому доручили.

3.1.3. Адвокат не погоджууться брати на себе ведення справи,

коли вiн знав чи повинен був знати, що не мау необхiдноє ком-

петентностi, щоб вести єє; в меншiй мiрi вiн повинен скооперува-

тися з адвокатом, який мау таку компетентнiсть. Адвокат може не

приймати справу, коли вiн не мау можливостi вести єє швидко,

приймаючи до уваги iншi зобовязання.

3.1.4. Реалiзуючи своу право вiдмовитися вiд ведення справи,

адвокат зобовязаний впевнитися, що клiунт в установлений час

зможе використати послуги його колеги i не понесе таким чином

нiяких витрат.

3.2. Конфлiкт iнтересiв

3.2.1. Адвокат не повинен консультувати, нi тим бiльше бути

представником чи захисником декiлькох клiунтiв в однiй i тiй же

справi, коли iснуу конфлiкт iнтересiв цих клiунтiв чи серйозний

риск такого конфлiкту.

3.2.2. Адвокат повинен утримуватися вiд ведення справ всiх,

хто звертауться до нього з клiунтiв, коли виникау конфлiкт iнте-

ресiв, коли може бути порушена професiйна таумниця, чи коли

його незалежнiсть може бути неповною.

3.2.3. Адвокат не може братися за нову справу клiунта, коли

таумниця iнформацiє, наданоє попереднiм клiунтом, може бути по-

рушеною чи коли знання адвокатом справ попереднього клiунта

сприяу необгрунтованим дiям.

3.3. Пакт про цiну позову

3.3.1. Адвокат не може встановлювати своє гонорари на основi

пакта про цiну позову.

3.3.2. Пакт про цiну позову – це угода, яка заключена мiж

12

адвокатом i його клiунтой, перед кiнцевим завершенням справи,

що цiкавить цього клiунта, за якою клiунт зобовязууться внески

адвокату частину результату вiд справи, котра являу собою гро-

шову суму чи iнше майно, цiнностi.

3.3.3. Такий пакт не у основою для угоди, яка передбачау

розмiр гонорару в залежностi вiд вартостi спору, в якому бере

участь адвокат, коли цей розмiр не виходить за рамки офiцiйного

тарифу або коли такий розмiр затверджений компетентним орга-

ном, що контролюу даного адвоката.

3.4. Визначення розмiрiв гонорару

3.4.1. Адвокат зобовязаний надати своуму клiунту всю необ-

хiдну iнформацiю з приводу розмiрiв гонорару, а його пiдвищення

повинно бути обгрунтованим i справедливим.

3.7, Правова допомога

Коли клiунт мау можливiсть отримати користь, завдяки право-

вiй допомозi, адвокат зобовязаний довести до вiдома його про це.

3.9. Страхування професiйноє цивiльноє вiдповiдальностi

3.9.1. Адвокат повинен постiйно страхувати свою професiйну

цивiльну вiдповiдальнiсть в розумних рамках, приймаючи до уваги

характер i обум риску, який вiн бере на себе, виконуючи свою

дiяльнiсть.

3.9.2.4. У випадку, коли адвокат не може отримати страховку,

яка вiдповiдау поперднiм нормам, вiн повинен буде прийняти необ-

хiднi заходи, щоб повiдомити про це своєм клiунтам, якi ризи-

кують понести збитки з-за вiдсутностi страховки.

4. ВiДНОШЕННЯ 3 МАГiСТРАТАМИ

4.1. Деонтологiчнi норми, якi застосовують в судовiй дiяль-

ностi

Адвокат, який представляу себе судовому органу краєни-учас-

ницi чи бере участь в судовiй процедурi в такому органi повинен

дотримуватися деонтологiчних норм, якi застосовують до цього

судового органу.

4.2. Принципи змагальностi процесу

Адвокат повинен при будь-яких обставинах дотримуватися

принципу змагальностi.

Вiн не може вступати в контакт з судом по сутi справи, не

iнформувавши про це попереднього адвоката протилежноє сторони.

Вiн не може передавати папери, замiтки чи iншi документи суддi,

не повiдомивши в зазначений час адвокату протилежноє сторони.

Вищеназванi положення однак не застосовуються, коли норми

процедури у винятком iз принципу змагальностi.

4.3. Повага до суду

Уся дiяльнiсть адвоката доводить повагу i лояльнiсть по вiд-

ношенню до судовоє влади. Адвокат добросовiсно захищау свого

клiунта, виконуючи все, що вiд нього залежить для захисту iнтере-

сiв клiунта в рамках закону.

4.4. Неправдива iнформацiя чи iнформацiя, яка веде до не-

правильних висновкiв

Нi в якому випадку адвокат не повинен навмисне давати суду

неправдиву iнформацiю чи iнформацiю, яка веде до неправильних

висновкiв.

4.5. Застосування по вiдношенню до арбiтрiв i посадових осiб

однакових правил

Норми, якi регулюють вiдношення мiж адвокатом i судом,

13

поширюються в рiвному ступенi на єх вiдношення з арбiтром,

експертом чи iншою особою, зобовязаною у випадку необхiдностi

допомагати суду або арбiтровi.

Глава 3.

Загальнi положення цивiльного процесу

1. Про судоустрiй

Закон Украєни вiд 5 червня 1981 р. з змiнами i

доповненнями вiд 17 червня 1992 р. та 24 лютого 1994 р.1

Витяг

Стаття 1. Здiйснення правосуддя судом

Вiдповiдно до Конституцiє Украєни правосуддя в Украєнi

здiйснюуться тiльки судом.

Стаття 4. Здiйснення правосуддя шляхом разгляду судом

цивiльних i кримiнальних справ

Правосуддя в Украєнi здiйснюуться шляхом:

1) розгляду i вирiшення в судових засiданнях цивiльних справ

по спорах, що стосуються прав та iнтересiв громадян, державних

пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних

органiзацiй, єх обуднань, iнших громадських органiзацiй;

2) розгляду в судових засiданнях кримiнальних справ i за-

стосування встановлених законом мiр покарання до осiб, винних у

вчиненнi злочину, або виправдання невинних.

С а т т я 5. Рiвнiсть громадян перед законом i судом

Правосуддя у Украєнi здiйснюуться на засадах рiвностi гро-

мадян перед законом i судом незалежно вiд походження, соцiально-

о i майнового стану, расовоє i нацiональноє незалежностi, статi,

освiти, мови, ставлення до релiгiє, роду i характеру занять, мiсця

проживання та iнших обставин.

Стаття 6. Право громадян на судовий захист

Громадяни Украєни мають право на судовий захист вiд пося-

гань на честь i гiднiсть, життя i здоровя, на особисту свободу i

майно.

Стаття 7. Здiйснення правосуддя

Правосуддя в Украєнi здiйснюуться у точнiй вiдповiдностi з

законодавством Украєни. У випадках, передбачених мiжнародними

угодами, суди Украєни застосовують законодавство вiдповiдно до

порядку, встановленого цими угодами.

Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1981. Додаток до № 24. Ст. 357;

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № Зо. Ст. 508; 1994.

№ 26. Ст. 204.

14

Стаття 10. Колегiальний i одноособовий розгляд судових

справ

В судi першоє iнстанцiє кримiнальнi .i цивiльнi справи розгля-

даються судом у складi трьох суддiв, двох суддiв i трьох народ-

них засiдателiв або суддею одноособове у випадках, передбачених

Кримiнально-процесуальним i Цивiльним процесуальним кодексами

Украєни.

Розгляд справ у судових колегiях обласних судiв, Києвського

мiського суду в касацiйному порядку, а в судових колегiях Вер-

ховного Суду Украєни у касацiйному порядку i порядку нагляду

здiйснюуться у складi трьох суддiв.

Президiя обласного, Києвського мiського суду розглядау спра-

ви при наявностi бiльшостi членiв президiє.

Пленум Верховного Суду Украєни розглядау справи при наяв-

ностi не менш як двох третин його складу.

Стаття 12. Незалежнiсть суддiв i пiдкорення єх тiльки за-

коновi

Суддi i народнi засiдателi у незалежними i пiдкоряються тiль-

ки законовi.

Стаття 13. Мова, якою провадиться судочинство

Судочинство в Украєнi провадиться украєнською мовою або

мовою бiльшостi населення даноє мiсцевостi. Особам, що беруть

участь у справi i не володiють мовою, якою провадиться судочин-

ство, забезпечууться право повного ознайомлення з матерiалами

справи, участь у судових дiях через перекладача i право виступа-

ти в судi рiдною мовою.

Стаття 14. Вiдкритий розгляд справ у всiх судах

Розгляд справ у всiх судах Украєни у вiдкритим. Слухання

справ узакритому засiданнi суду допускауться лише у випадках,

встановлених законом, з додержанням при цьому всiх правил

судочинства.

Стаття 16. Юридична допомога адвокатури громадянам i

органiзацiям

У судочинствi в цивiльних i кримiнальних справах адвокати по-

дають юридичну допомогу громадянам i органiзацiям.

Порядок подання юридичноє допомоги адвокатами, права i

обовязки адвокатiв, якi беруть участь у судочинствi в цивiль-

них i кримiнальних справах, визначаються Законом Украєни та iншими законодавчими актами Украєни.

Стаття 17. Участь прокурора в розглядi справ у судах

Прокурор, який бере участь в розглядi справ у судах, до-

держуючись принципу незалежностi суддiв i пiдкорення єх тiльки

закону, сприяу виконанню вимог закону про всебiчний, повний i

обуктивний розгляд справ, та постановленню судових рiшень, що

грунтуються на законi.

Прокурор у учасником судового розгляду i користууться рiв-

ними з iншими учасниками правами. Обсяг i межi повноважень

прокурора, який бере участь у судовому засiданнi, визначаються

процесуальним законодавством Украєни.

Стаття 20. Суди Украєни

Верховний Суд Украєни, Верховний Суд Республiки Крим,

обласнi, Києвський i Севастопольський мiськi, районнi (мiськi),

мiжрайоннi (окружнi) суди та вiйськовi суди регiонiв, Вiйськово-

Мореьких Сил i гарнiзонiв становлять судову систему загальних

судiв Украєни.

15

Стаття 34. Порядок роботи президiє Верховного Суду Рес-

публiки Крим, обласного, Києвського i Севасто-

польського мiських судiв

Засiдання президiє Верховного Суду Республiки Крим, облас-

ного, Києвського i Севастопольського мiських судiв проводиться

не менш як два рази на мiсяць.

Засiдання президiє у правомочними при наявностi бiльшостi

членiв президiє.

Постанови президiє приймаються вiдкритим голосуванням бiль-

шiстю голосiв членiв президiє, якi беруть участь у голосуваннi.

Постанови президiє пiдписуються головою суду.

Стаття 35. Судовi колегiє Верховного Суду Республiки

Крим, обласного. Києвського i Севастопольсь-

кого мiських судiв

Судова колегiя в цивiльних справах i судова колегiя в кримi-

нальних справах затверджуються президiую Верховного Суду Рес-

публiки Крим, обласного, Києвського i Севастопольського мiських

судiв з числа суддiв вiдповiдного суду. Судовi колегiє очолюють

заступники голови суду.

Голова Верховного Суду Республiки Крим, обласного, Києвсь-

кого i Севастопольського мiських судiв в необхiдних випадках мау

право своєм розпорядженням залучати суддiв однiує колегiє для

розгляду справ у складi iншоє колегiє.

Стаття 382. Утворення вiйськових судiв

В Украєнi утворюються вiйськовi суди гарнiзонiв, регiонiв i

Вiйськово-Морських Сил.

Вiйськовий суд гарнiзону утворюуться на територiє, на якiй

розташовано один або кiлька вiйськових гарнiзонiв.

Стаття 385. Повноваження вiйськових судiв

Вiйськовi суди розглядають:

<...>

5) справи про адмiнiстративнi правопорушення вiйськовослуж-

бовцiв;

6) справи за скаргами вiйськовослужбовцiв на неправомiрнi дiє

вiйськових службових осiб i органiв вiйськового управлiння;

16

7) справи про захист честi i гiдностi, сторонами у яких т

вiйськовослужбовцi або вiйськовi органiзацiє;

8) iншi справи, повязанi iз захистом прав i свобод вiйськово-

службовцiв та iнших громадян, а також прав i законних iнтересiв

вiйськових частин, установ, органiзацiй.

С т а т. т я 47. Порядок роботи Пленуму Верховного Суду

Украєни

Пленум Верховного Суду Украєни скликауться не менш як

один раз на три мiсяцi. Про час скликання Пленуму i питання,

що вносяться на його розгляд, члени Пленуму, Генеральний про-

курор Украєни i Мiнiстр юстицiє Украєни повiдомляються не пiз-

нiш як за пятнадцять днiв до засiдання.

Проекти постанов Пленуму i копiє протестiв або подань по

судових справах надсилаються членам Пленуму, Генеральному про-

курору Украєни i Мiнiстру юстицiє Украєни не пiзнiш як за десять

днiв до засiдання.

Засiдання Пленуму Верховного Суду Украєни у правомочними

при наявностi не менш як двох третин його складу.

Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни приймаються

вiдкритим голосуванням бiльшiстю голосiв членiв Пленуму, якi

беруть участь у голосуваннi.

Постанови Пленуму пiдписуються Головою Верховного Суду

Украєни i секретарем Пленуму.

Секретар Пленуму Верховного Суду Украєни поряд з виконан-

ням обовязкiв члена Верховного Суду Украєни здiйснюу органi-

зацiйну роботу по пiдготовцi засiдань Пленуму, забезпечуу веден-

ня протоколу i провадить дiє, необхiднi для виконання прийнятих

Пленумом постанов.

Стаття 48. Судовi колегiє Верховного Суду Украєни

Склад судовоє колегiє в цивiльних справах, судовоє колегiє в

кримiнальних справах i вiйськовоє колегiє затверджуються Плену-

мом Верховного Суду Украєни з числа суддiв Верховного Суду

Украєни.

Голова Верховного Суду Украєни у необхiдних випадках мау

право своєм розпорядженням залучати суддiв однiує колегiє для

розгляду справ у складi iншоє колегiє.

;

2. Про Конституцiйний Суд Украєни

Закон Украєни вiд 3 червня 1992 р. з змiнами вiд 4 лютого 1993 р.

Витяг

Стаття 1. Конституцiйний Суд Украєни-орган судовоє

влади

1. Конституцiйний Суд Украєни у незалежним органом в систе-

мi судовоє влади, покликаним забезпечувати вiдповiднiсть законiв,

iнших нормативних актiв органiв законодавчоє влади Конституцiє

Украєни, охорону конституцiйних прав та свобод особи.

2. Конституцiйний Суд Украєни здiйснюу своє повноваження

шляхом розгляду в судовому засiданнi справ щодо конституцiй-

ностi законiв та iнших нормативних актiв, а також дау висновки

з питань, передбачених Конституцiую Украєни i цим Законом.

Вiдомостi Верхов. Ради Укмнм-1992 №. 33. Ст. 47{i 1993,

ЛR є5. Ст. 133. а ,. “. : , . . .

с) ,.,2 9 007 5

17

Стаття 2. Мета i завдання Конституцiйного Суду Украєни

1. Основна мета дiяльностi Конституцiйного Суду Украєни_

забезпечення конституцiйноє законностi i верховенства Конституцiє

Украєни.

2. Завданнями Конституцiйного Суду Украєни у забезпечення

вiдповiдностi Конституцiє Украєни законiв та iнших актiв органiв

законодавчоє i виконавчоє влади, а також дача висновкiв у випад-

ках, передбачених Конституцiую Украєни i цим Законом.

Стаття 4. Основнi принципи дiяльностi Конституцiйного Су-

ду Украєни

Конституцiйний Суд Украєни будуу свою дiяльнiсть на основi

принципiв: законностi, незалежностi, колегiальностi, змагальностi,

гласностi, повноти розгляду справи та обгрунтованостi прийнятих

рiшень.

Стаття 14. Справи, що розглядаються Конституцiйним Су-

дом Украєни

1. Конституцiйний Суд Украєни приймау до свого провадження

справи з питань невiдповiдностi Конституцiє:

1) чинних законiв Украєни та iнших актiв, прийнятих Верхов-

ною Радою Украєни;

2) прийнятих, але не введених в дiю законiв та iнших актiв

Верховноє Ради Украєни.

2. Конституцiйний Суд Украєни розглядау також справи про

невiдповiднiсть Конституцiє i законам Украєни:

1) указiв i розпоряджень Президента Украєни;

2) постанов Президiє Верховноє Ради Украєни;

3) законiв та iнших актiв, прийнятих Верховною Радою Респуб-

лiки Крим та єє Президiую;

4) постанов i розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв Украєни та

Ради Мiнiстрiв Республiки Крим.

3. Конституцiйний Суд Украєни розглядау також справи, повя-

занi 3:

1) порушенням компетенцiє органами i особами державноє

влади, зазначеними в Конституцiє Украєни;

2) порушенням розподiлу встановленоє Конституцiую Украєни

та Конституцiую Республiки Крим компетенцiє мiсцевих Рад рiзно-

го рiвня, а також компетенцiє мiсцевих Рад i органiв державноє

виконавчоє влади;

3) законнiстю призначення виборiв i референдумiв.

4. Предметом розгляду Конституцiйного Суду Украєни можуть

бути справи про визнання нечинними нормативних актiв, прий-

нятих органами законодавчоє i виконавчоє влади, визначеними в

Конституцiє Украєни, з порушенням процедури єх прийняття, пе-

редбаченоє Конституцiую Украєни.

5. До компетенцiє Конституцiйного Суду Украєни належить

розгляд справ про невiдповiднiсть Конституцiє Украєни та мiжна-

родним актам, визнаним Украєною, будь-якого закону або iншого

нормативного акта, що порушуу конституцiйнi права i свободи

людини.

6. Конституцiйний Суд Украєни розглядау також спори мiж

нацiонально-територiальнпмп i територiальними утвореннями Украє-

ни з питань, якi регулюються Конституцiую Украєни та Конститу-

цiую Республiки Крим.

!

1. Конституцiйний Суд Украєни за поданням Верховноє РаДй

Украєни дау висновок про додержання Президентом, Премур-мi-

нiстром та iншими членами Уряду, Головою Верховного Суду, Го-

ловою Вищого арбiтражного суду, Генеральним прокурором Украє-

ни, а також дипломатичними та iншими представниками Украєни

Конституцiє i законiв Украєни у разi порушення питання про

дострокове припинення єх повноважень.

8. Конституцiйний Суд Украєни дау висновок про вiдповiд-

нiсть Конституцiє Украєни мiжнародних договорiв i угод, поданих

до Верховноє Ради Украєни на ратифiкацiю.

9. Конституцiйний Суд Украєни розглядау питання про кон-

ституцiйнiсть дiяльностi i примусовий розпуск (лiквiдацiю) полi-

тичних партiй, мiжнародних та всеукраєнських громадських органi-

зацiй, що дiють в Украєнi.

10. Компетенцiя Конституцiйного Суду Украєни не поширюуться

на рiшення, вироки, ухвали, постанови судових органiв, а також

постанови органiв попереднього розслiдування та прокуратури по

конкретних справах.

;

Стаття 15. Право внесення питань на розгляд Конституцiй-

ного Суду Украєни

Правой вносити питання на розгляд Конституцiйного Суду

Украєни користуються:

Президент Украєни;

Голова Верховноє Ради Украєни;

одна пята народних депутатiв Украєни вiд загального складу

Верховноє Ради Украєни, встановленого Конституцiую Украєни;

постiйна комiсiя Верховноє Ради Украєни;

Верховна Рада Республiки Крим;

Кабiнет Мiнiстрiв Украєни;

Рада Мiнiстрiв Республiки Крим;

Верховний Суд Украєни;

Вищий арбiтражний суд Украєни;

Генеральний прокурор Украєни;

Уповноважений Верховноє Ради Украєни з прав людини.

Стаття 22. Обовязковiсть рiшень Конституцiйного Суду

Украєни

1. Рiшення Конституцiйного Суду Украєни пiдлягають безумов-

ному виконанню всiма державними органами, органами мiсцевого

i регiонального самоврядування, установами, органiзацiями, пiдпри-

умствами, єх посадовими особами, обуднаннями громадян та гро-

мадянами.

2. Конституцiйний Суд Украєни у разi невiдповiдностi законiв

чи iнших нормативних актiв або єх окремих положень Конституцiє

i законам Украєни чи належним чином укладеним i ратифiкова-

ним мiжнародним договорам i угодам визнау єх нечинними з

моменту введення єх у дiю.

3. Правовiдносини, якi виникли внаслiдок неправочинного акта,

регулюються органом, який прийняв такий акт, а в разi неспро-

можностi – за його клопотанням компетентним вищестоящим

органом.

19

3. Арбiтражний процесуальний кодекс Украєни

Прийнятий 6 листопада 1991 р. з змiнами i доповненнями

– ЗО червня 1993 р.

., Витяг

Стаття 1. Право на звернення до арбiтражного суду

Пiдприумства, установи, органiзацiє, в тому числi колгоспи,

iндивiдуальнi, спiльнi пiдприумства, мiжнароднi обуднання органi-

зацiй2 Украєни та iнших держав, а також iншi юридичнi особи,

незалежно вiд форм власностi майна та органiзацiйних форм,

мають право звертатися до арбiтражного суду згiдно з встановле-

ною для нього пiдвiдомчiстю господарських спорiв за захистом

своєх порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом

iнтересiв.

У випадках, передбачених законодавчими актами Украєни, до

арбiтражного суду мають право також звертатися державнi та

iншi органи.

Угода про вiдмову вiд права на звернення до арбiтражного

суду у недiйсною.

Стаття 12. Справи, пiдвiдомчi арбiтражним судам

Арбiтражним судам пiдвiдомчi:

1) справи у спорах, що виникають при укладеннi, змiнi, ро-

зiрваннi i виконаннi господарських договорiв та з iнших пiдстав,

а також у спорах про визнання недiйсними актiв ненормативного

характеру з пiдстав, зазначених у законодавствi, крiм:

спорiв, що виникають при погодженнi стандартiв та технiчних

умов;

спорiв про встановлення цiн на продукцiю (товари), а також

тарифiв на послуги (виконання робiт), якщо цi цiни i тарифи

вiдповiдно до законодавства не можуть бути встановленi за уго-

дою сторiн;

iнших спорiв, вирiшення яких вiдповiдно до законiв Украєни,

мiждержавних договорiв та угод вiднесено до вiдання iнших

органiв;

2) справи про банкрутство.

Пiдприумства та органiзацiє мають право передати пiдвiдом-

чий арбiтражним судам спiр на вирiшення третейського суду, крiм

спорiв про визнання недiйсними актiв ненормативного характеру

та спорiв, що виникають при укладеннi, змiнi, розiрваннi та вико-

наннi господарських договорiв, заснованих на державному замов-

леннi.

Стаття 13. Справи, що розглядаються арбiтражним судом

Республiки Крим, арбiтражним судом областi,

мiст Киува та Севастополя

Арбiтражний суд Республiки Крим, арбiтражний суд областi,

мiст Киува та Севастополя розглядау всi пiдвiдомчi арбiтражним

судам справи, крiм тих, що вiднесенi до компетенцiє Вищого

арбiтражного суду.

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 6. Ст. 56; 1993. № 33.

Ст. 347.

2 Далi iменуються, як правило, .

20

Стаття 14. Справи, що розглядаються вищим арбiтражним

судом

Вищий арбiтражний суд розглядау справи у спорах:

1) що виникають при укладеннi, змiнi та розiрваннi госпо-

дарських договорiв на суму понад 100000 розмiрiв мiнiмальних

заробiтних плат (без iндексацiє), а також при виконаннi догово-

рiв та з iнших пiдстав при цiнi позову понад 10000 розмiрiв мiнi-

мальних заробiтних плат (без iндексацiє), про визнання недiйсни-

ми договорiв на суму понад 100000 розмiрiв мiнiмальних заробiт-

них плат (без iндексацiє), крiм спорiв мiж сторонами, що знахо-

дяться на територiє Республiки Крим, однiує областi, мiст Киува

та Севастополя;

2) про визнання недiйсними актiв ненормативного характе-

ру, виданих центральними органами державноє виконавчоє влади

та iншими всеукраєнськими органами, обуднаннями i спiлками;

3) про визнання недiйсними актiв ненормативного характеру,

виданих обласними, Києвською та Севастопольською мiськими Ра-

дами народних депутатiв, представниками Президента Украєни в

областях, мiстах Киувi та Севастополi, обласними, Києвською та

Севастопольською мiсцевими державними адмiнiстрацiями;

4) матерiали яких мiстять державну таумницю;

5) що прямо вiднесенi до його компетенцiє законами Украєни,

мiждержавними договорами та угодами.

Вищий арбiтражний суд може в межах пiдвiдомчостi арбiт-

ражних судiв Украєни прийняти до свого провадження будь-яку

справу.

Стаття 15. Територiальна пiдвiдомчiсть справ арбiтражному

суду Республiки Крим, арбiтражному суду об-

ластi, мiст Киува та Севастополя

Справи у спорах, що виникають при укладеннi, змiнi та розiр-

ваннi господарських договорiв, справи у спорах про визнання до-

говорiв недiйсними розглядаються арбiтражним судом за мiсцезна-

ходженням сторони, зобовязаноє за договором здiйснити на ко-

ристь другоє сторони певнi дiє, такi як: передати майно, виконати

роботу, надати послуги, сплатити грошi тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконаннi господарських

договорiв та з iнших пiдстав, а також справи про визнання

недiйсними актiв ненормативного характеру розглядаються арбiт-

ражним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача.

Справи у спорах за участю кiлькох вiдповiдачiв розглядаються

арбiтражним судом за мiсцезнаходженням одного з вiдповiдачiв за

вибором позивача.

Мiсце розгляду справи з господарського спору, в якому однiую

з сторiн у арбiтражний суд Республiки Крим, арбiтражний суд

областi, мiст Киува та Севастополя, визначау Вищий арбiтражний

суд.

Справи про банкрутство розглядаються арбiтражним судом за

мiсцезнаходженням боржника.

Стаття 16. Виключна пiдвiдомчiсть справ

Вiднесенi до компетенцiє арбiтражного суду Республiки Крим,

арбiтражного суду областi, мiст Киува та Севастополя справи у

спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з

.вiдповiдачiв е орган транспорту, розглядаються арбiтражним судом

за мiсцезнаходженням цього органу.

31

Стаття 17. Передача матерiалiв справи або справи За пiдвi-

домчiстю i розгляд розбiжностей, що виникають

при цьому

При непiдвiдомчостi справи даному арбiтражному суду або

змiнi пiдвiдомчостi справи у процесi єє розгляду внаслiдок змiни

пiдстав позову, замiни сторони, подання зустрiчного позову, при-

тягнення iншого позивача або вiдповiдача арбiтражний суд надси-

лау матерiали справи за встановленою пiдвiдомчiстю не пiзнiше

пяти днiв з дня надходження позовноє заяви або винесення ухвали

про передачу справи.

Ухвалу про передачу справи за пiдвiдомчiстю може бути пере-

вiрено в порядку нагляду.

У випадках, коли голова арбiтражного суду або його заступ-

ник визнау, що матерiали справи або справу передано в даний

арбiтражний суд з порушенням встановленоє пiдвiдомчостi, цi

матерiали або справи з вiдповiдним висновком надсилаються для

вирiшення питання про пiдвiдомчiсть до Вищого арбiтражного

суду.

Голова Вищого арбiтражного суду, його заступники мають

право за клопотанням учасникiв арбiтражного процесу або з своує

iнiцiативи витребувати будь-яку справу, що у у провадженнi того

чи iншого арбiтражного суду, i передати єє на розгляд до iншого

арбiтражного суду.

Передача матерiалiв справи або справи з арбiтражного суду

до органу, що вирiшуу господарськi справи в iншiй державi, здiй-

снюуться в порядку, передбаченому законодавчими актами Украєни,

мiждержавними договорами та угодами.

4. Про статус суддiв

Закон Украєни вiд 15 грудня 1992 р. з змiнами вiд 2 лютого

та 24 лютого 1994 р.

Витяг

Стаття 1. Суддя – носiй судовоє влади

1. Суддi та залученi у визначених законом випадках для здiй-

снення правосуддя представники народу у носiями судовоє влади

в Украєнi, якi здiйснюють правосуддя незалежно вiд законодавчоє

та виконавчоє влади.

2. Суддi у посадовими особами державноє влади, якi в консти-

туцiйному порядку надiленi повноваженнями здiйснювати правосуд-

дя i виконувати своє обовязки на професiйнiй основi в Конститу-

цiйному Судi Украєни, Верховному Судi Украєни, Верховному

Судi Республiки Крим, обласних, Києвському i Севастопольському

мiських, районних (мiських), мiжрайонних (окружних), вiйськових

судах, у Вищому арбiтражному судi Украєни, арбiтражному судi

Республiки Крим, обласних, Києвському i Севастопольському

мiських арбiтражних судах.

Стаття 2. Повноваження суддiв

Суддi мають необхiднi для здiйснення правосуддя повноважен-

ня, передбаченi законами Украєни.

Вiдомоостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 8. Ст. 56; Голос Ук-

раєни. 1994. 6 квiтня.

22

Стаття 3. Незалежнiсть суддiв

1. Суддi у своєй дiяльностi щодо здiйснення правосуддя у

незалежними, пiдкоряються тiльки законовi i нiкому не пiдзвiтнi.

2. Гарантiє незалежностi суддiв встановлюються цим Законом,

а також Конституцiую Украєни.

3. Держава гарантуу фiнансове та матерiально-технiчне забез-

печення суддiв i судiв.

Стаття 5. Вимоги, що ставляться до суддi

1. Суддя не може бути народним депутатом, належати до будь-

якоє полiтичноє партiє, руху, входити до складу органiв виконавчоє

влади, iнших державних органiв, органiв мiсцевого та регiональ-

ного самоврядування, пiдприумств, якi мають на метi отримання

прибутку, займатись пiдприумницькою та iншою дiяльнiстю, крiм

викладацькоє, науковоє та iншоє оплачуваноє творчоє дiяльностi у

вiльний вiд роботи час.

Стаття 6. Обовязки суддiв

Суддi зобовязанi:

– при здiйсненнi правосуддя дотримувати Конституцiє та за-

конiв Украєни, забезпечувати повний, всебiчний та обуктивний

розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом

строкiв;

– додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону,

службовоє дисциплiни та розпорядку роботи суду;

– не розголошувати вiдомостi, що становлять державну,

вiйськову, службову, комерцiйну та банкiвську таумницю, таумни-

цю нарадчоє кiмнати, вiдомостi про особисте життя громадян та

iншi вiдомостi, про якi вони дiзналися пiд час розгляду справи у

судовому засiданнi, для забезпечення нерозголошення яких було

прийнято рiшення про закрите судове засiдання;

– не допускати вчинкiв та будь-яких дiй, що порочать звання

суддi i можуть викликати сумнiв у його обуктивностi, неуперед-

женостi та незалежностi.

Стаття 11. Забезпечення незалежностi суддiв

1. Незалежнiсть суддiв забезпечууться:

– встановленим законом порядком єх обрання, зупинення єх

повноважень та звiльнення з посади;

– особливим порядком присвоуння вiйськових звань суддям

вiйськових судiв;

– передбаченою законом процедурою здiйснення правосуддя;

– таумницею прийняття судового рiшення i забороною єє роз-

голошення;

– забороною пiд загрозою вiдповiдальностi втручання у здiй-

снення правосуддя;

– вiдповiдальнiстю за неповагу до суду чи суддi;

– правом суддi на вiдставку;

– недоторканнiстю суддiв;

– створенням необхiдних органiзацiйно-технiчних та iнформа-

цiйних умов для дiяльностi судiв, матерiальним i соцiальним за-

безпеченням суддiв вiдповiдно до єх статусу; _

– особливим порядком фiнансування судiв;

– системою органiв судового самоврядування.

2. Всi державнi органи, установи та органiзацiє, _органи мiсце-

вого регiонального самоврядування, громадяни та єх обуднання

i

зобовязанi поважати незалежнiсть судових органiв i не посягати

на неє.

3. Гарантiє незалежностi суддi, включаючи заходи його пра-

вового захисту, матерiального i соцiального забезпечення, передба-

ченi цим Законом, поширюються на всiх суддiв Украєни i не мо-

жуть бути скасованi чи зниженi iншими нормативними актами

Украєни i Республiки Крим.

Стаття 12. Недопустимiсть втручання у дiяльнiсть суддi

щодо здiйснення правосуддя

1. Будь-яке не передбачене законом втручання в дiяльнiсть

суддi щодо здiйснення правосуддя забороняуться i тягне за собою

вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.

2. Суддя не зобовязаний давати будь-якi пояснення щодо сутi

розглянутих справ або справ, якi знаходяться в його провадженнi,

а також давати єх будь-кому для ознайомлення, iнакше як у

випадках i порядку, передбачених законом.

Стаття 13. Недоторканнiсть суддiв

1. Суддi-недоторканнi. Недоторканнiсть суддi поширюуться

на його житло, службове примiщення, транспорт i засоби звязку,

кореспонденцiю, належне йому майно i документи.

2. Суддi не можуть бути притягнутi до кримiнальноє вiдповi-

дальностi i взятi пiд варту без згоди Верховноє Ради Украєни.

Вони не можуть бути пiдданi заходам адмiнiстративного стягнен-

ня, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу, який

обрав суддю на посаду.

3. Суддя не може бути затриманий за пiдозрою у вчиненнi

злочину, а також пiдданий приводу чи примусово доставлений у

будь-який державний орган в порядку провадження у справах про

адмiнiстративнi правопорушення. Суддя, затриманий за пiдозрою

у вчиненнi злочину чи адмiнiстративного правопорушення, стягнення

за яке накладауться у судовому порядку, повинен бути негайно

звiльнений пiсля зясування його особи.

4. Проникнення в житло чи службове примiщення суддi, в

його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду,

обшуку чи виємки, прослуховування його телефонних розмов,

особистий обшук суддi, а так само огляд, виємка його кореспон-

денцiє, речей i документiв можуть провадитись тiльки з санкцiє

Генерального прокурора Украєни за наявностi порушеноє кримi-

нальноє справи.

5. Кримiнальна справа щодо суддi Конституцiйного Суду Ук-

раєни та будь-якого загального чи арбiтражного суду розгляда-

уться по першiй iнстанцiє обласним, Верховним Судом Республiки

Крим, Києвським, Севастопольським мiським судами.

6. Кримiнальна справа щодо суддi будь-якого вiйськового суду

розглядауться по першiй iнстанцiє вiйськовим судом регiону або

Вiйськово-Морських Сил Украєни.

7. Пiдсуднiсть справи визначауться Головою Верховного Суду

Украєни або його заступником. При цьому справа не може розгля-

датись судом, у якому обвинувачений працював суддею.

Стаття 14. Вiдповiдальнiсть за неповагу до суду або суддi

Прояв неповаги до суду або суддi з боку осiб, якi- беруть

участь у справi або присутнi у судовому засiданнi, а так сама

24

вчинення поза судовим засiданням будь-яких дiй, що свiдчатii при

явну зневагу до суду чи суддi у звязку з єх службовою дiяльнiс-

тю, тягнуть за собою вiдповiдальнiсть згiдно з законом.

5. Про адвокатуру

Закон Украєни вiд 19 грудня 1992 р.

Витяг

Стаття 1. Адвокатура Украєни та єє завдання

Адвокатура Украєни у добровiльним професiйним громадським

обуднанням, покликаним згiдно з Конституцiую Украєни сприяти

захисту прав, свобод та представляти законнi iнтереси громадян

Украєни, iноземних громадян, осiб без громадянства, юридичних

осiб, подавати єм iншу юридичну допомогу.

Стаття 2. Адвокат

Адвокатом може бути громадянин Украєни, який мау вищу

юридичну освiту, стаж роботи за спецiальнiстю юриста або помiч-

ника адвоката не менше двох рокiв, склав квалiфiкацiйнi iспити,

одержав свiдоцтво про право на заняття адвокатською дiяльнiстю

та прийняв Присягу адвоката Украєни.

Адвокат не може працювати в судi, прокуратурi, державному

нотарiатi, органах внутрiшнiх справ, служби безпеки, державного

управлiння. Адвокатом не може бути особа, яка мау судимiсть.

Стаття 5. Види адвокатськоє дiяльностi

Адвокати дають консультацiє та розяснення з юридичних пи-

тань, уснi i письмовi довiдки щодо законодавства; складають зая-

ви, скарги та iншi документи правового характеру; посвiдчують

копiє документiв у справах, якi вони ведуть; здiйснюють представ-

ництво в судi, iнших державних органах, перед громадянами та

юридичними особами; подають юридичну допомогу пiдприумствам,

установам, органiзацiям; здiйснюють правове забезпечення пiдпри-

умницькоє та зовнiшньоекономiчноє дiяльностi громадян i юридич-

них осiб, виконують своє обовязки вiдповiдно до кримiнально-

процесуального законодавства у процесi дiзнання та попереднього

слiдства.

Адвокат може здiйснювати й iншi види юридичноє допомоги,

передбаченi законодавством.

Стаття 6. Професiйнi права адвоката

При здiйсненнi професiйноє дiяльностi адвокат мау право:

представляти i захищати права та iнтереси громадян i юридич-

них осiб за єх дорученням у всiх органах, пiдприумствах, устано-

вах i органiзацiях, до компетенцiє яких входить вирiшення вiдпо-

вiдних питань;

збирати вiдомостi про факти, якi можуть бути використанi

як докази в цивiльних, господарських, кримiнальних справах i

справах про адмiнiстративнi правопорушення, зокрема:

запитувати i отримувати документи або єх копiє вiд пiдпри-

умств, установ, органiзацiй, обуднань, а вiд громадян-за єх

згодою;

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 9. Ст. 62.

25

бзнаiюмлюватпся на пiдприумствах, в установах i органiзацiях

з необхiдними для виконання доручення документами i матерiала-

ми, за винятком тих, таумниця яких охороняуться законом;

отримувати письмовi висновки фахiвцiв з питань, що потребу-

югь спецiальних знань;

застосовувати науково-технiчнi засоби вiдповiдно до чинного

законодавства;

доповiдати клопотання.; скарги на прийомi у посадових осiб

та вiдповiдно до закону одержувати вiд них письмовi мотивованi

вiдповiдi на цi клопотання i скарги;

бути присутнiм при розглядi своєх клопотань i скарг на за-

сiданнях колегiальних органiв i давати пояснення щодо сутi клопо-

тань i скарг;

виконувати iншi дiє, передбаченi законодавством.

Стаття 7. Обовязки адвоката

При здiйсненнi своєх професiйних обовязкiв адвокат зобовя-

заний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, вико-

ристовувати всi передбаченi законом засоби захисту прав i закон-

них iнтересiв громадян та юридичних осiб i не мау права вико-

ристовувати своє повноваження на шкоду особi, в iнтересах якоє

прийняв доручення, та вiдмовитись вiд прийнятого на себе захисту

пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного.

Адвокат не мау права прийняти доручення про подання юри-

дичноє допомоги у випадках, коли вiн у данiй справi подау або

ранiше подавав юридичну допомогу особам, iнтереси яких супе-

речать iнтересам особи, що звернулася з проханням про ведення

справи, або брав участь як слiдчий, особа, що провадила дiзнання,

прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засi-

дання, експерт, спецiалiст, представник потерпiлого, цивiльний

позивач, цивiльний вiдповiдач, свiдок, перекладач, понятий, а та-

кож коли в розслiдуваннi або розглядi справи бере участь посадо-

ва особа, з якою адвокат перебувау в родинних стосунках.

Стаття 9. Адвокатська таумниця

Адвокат зобовязаний зберiгати адвокатську таумницю. Пред-

метом адвокатськоє таумницi у питання, з яких громадянин або

юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацiй, порад,

розяснень та iнших вiдомостей, одержаних адвокатом при здiй-

сненнi своєх професiйних обовязкiв.

Данi попереднього слiдства, якi стали вiдомi адвокату у звяз-

ку з виконанням ним своєх професiйних обовязкiв, можуть бути

розголошенi тiльки з дозволу слiдчого або прокурора. Адвокати,

виннi у розголошеннi вiдомостей попереднього слiдства, несуть вiд-

повiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.

Адвокату, помiчнику адвоката, посадовим особам адвокатських

обуднань забороняуться розголошувати вiдомостi, що становлять

предмет адвокатськоє таумницi, i використовувати єх у своєх iнте-

ресах або в iнтересах третiх осiб.

Стаття 10. Гарантiє адвокатськоє дiяльностi

Професiйнi права, честь i гiднiсть адвоката охороняються

законом. Забороняуться будь-яке втручання в адвокатську дiяль-

нiсть, вимагання вiд адвоката, його помiчника, посадових осiб i

технiчних працiвникiв адвокатських обуднань вiдомостей, що ста-

23

новлять адвокатську таумницю. З цих питань вони не можуть бути

допитанi як свiдки.

Документи, повязанi з виконанням адвокатом доручення, не

пiдлягають оглядовi, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняуться прослуховування телефонних розмов адвокатiв у

звязку з оперативно-розшуковою дiяльнiстю без санкцiє Генераль-

ного прокурора Украєни, його заступникiв, прокурорiв Республiки

Крим, областi, мiста Киува.

Не може бути внесено подання органом дiзнання, слiдчим,

прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правовоє

позицiє адвоката у справi.

Адвокату гарантууться рiвнiсть прав з iншими учасниками

процесу.

Кримiнальна справа проти адвоката може бути порушена тiль-

ки Генеральним прокурором Украєни, його заступниками, прокуро-

рами Республiки Крим, областi, мiста Киува. Адвоката не можна

притягнути до кримiнальноє, матерiальноє та iншоє вiдповiдальностi

або погрожувати єє застосуванням у звязку з поданням юридичноє

допомоги громадянам та органiзацiям згiдно з законом.

6. Про прокуратуру

Закон Украєни вiд 5 листопада 1991 р. з змiнами i доповненнями

вiд 22 квiтня та 26 листопада 1993 р.

Витяг

Стаття 1. Вищий нагляд за додержанням законiв в Ук-

раєнi

Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням

законiв Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни, мiнiстерствами, державними

комiтетами, вiдомствами, iншими органами державного i госпо-

дарського управлiння та контролю, Урядом Республiки Крим, мiс-

цевими Радами народних депутатiв, єх виконавчими i розпорядчи-

ми органами, вiйськовими частинами, полiтичними партiями, гро-

мадськими органiзацiями, масовими рухами, пiдприумствами, уста-

новами i органiзацiями, незалежно вiд форм власностi, пiдпоряд-

кованостi та приналежностi, посадовими особами та громадянами

здiйснюуться Генеральним прокурором Украєни i пiдпорядковани-

ми йому прокурорами.

С т а тт я 4. Завдання вищого нагляду за додержанням за-

конiв

Дiяльнiсть органiв прокуратури спрямована на всемiрне

утвердження верховенства закону, змiцнення правопорядку i мау

своєм завданням захист вiд неправомiрних посягань:

1) закрiплених Конституцiую Украєни назалежностi республi-

ки, суспiльного та державного ладу, полiтичноє та економiчноє

систем, прав нацiональних груп i територiальних утворень;

2) гарантованих Конституцiую, iншими законами Украєни та

мiжнародними правовими актами соцiально-економiчних, полiтич-

них, особистих прав i свобод людини та громадянина;

Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 53. Ст. 93; Вiдомостi

Верхов. Ради Украєни. 1993. № 22. Ст. 229; Голос Украєни. 1993.

22 грудня.

27

3) основ демократичного устрою державноє влади правового

статусу мiсцевих Рад народних депутатiв, органiв територiального

громадського самоврядування. .

Стаття 21. Протест прокурора

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокуро-

ром, його заступником до органу, який його видав, або до вище-

стоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на

незаконнi рiшення чи дiє посадовоє особи.

У протестi прокурор ставить питання про скасування акту або

приведення його у вiдповiднiсть з законом, а також припинення

незаконноє дiє посадовоє особи, вiдновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняу дiю опротестованого акту i пiдля-

гау обовязковому розгляду вiдповiдним органом або посадовою

особою у десятиденний строк пiсля його надходження. Про наслiд-

ки розгляду протесту в цей же строк повiдомляуться прокурору,

У разi вiдхилення протесту або ухилення вiд його розгляду

прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акту

незаконним. Заява до суду може бути подана протягом пятнад-

цати днiв з моменту одержання повiдомлення про вiдхилення

протесту або закiнчення передбаченого законом строку для його

розгляду. Подача такоє заяви зупиняу дiю правового акта.

Стаття 33. Предявлення цивiльного позову про вiдшкоду-

вання заподiяних злочином збиткiв

З метою захисту iнтересiв держави, а також громадян, якi за

станом здоровя та з iнших поважних причин не можуть захистити

своє права, прокурор або його заступник подау чи пiдтримуу по-

даний потерпiлим цивiльний позов про вiдшкодування збиткiв,

заподiяних злочином.

Стаття 34. Завдання прокурора в судовому процесi

Прокурор, який бере участь в розглядi справ у судах, додер-

жуючись принципу незалежностi суддiв i пiдкорення єх тiльки

закону, сприяу виконанню вимог закону про всебiчний, повний i

обуктивний розгляд справ, та постановленню судових рiшень,

що грунтуються на законi.

– Стаття 35. Повноваження прокурора

Прокурор може вступити у справу в будь-якiй стадiiє процесу,

якщо цього вимагау захист конституцiйних прав громадян, iнтере-

сiв держави та суспiльства, i зобовязаний своучасно вжити перед-

бачених зоконом заходiв до усунення порушень закону, хоч би вiд

кого вони виходили. У судовому засiданнi прокурор мау рiвнi з

iншими учасниками права.

Обсяг i межi повноважень прокурора, який бере участь у судо-

вому процесi, визначаються цим Законом та процесуальним законо-

давством Украєни.

Стаття 37. Касацiйне подання прокурора

Право внесення касацiйного i окремого подання на вироки, рi-

шення, ухвали i постанови судiв надауться прокурору i заступнику

прокурора в межах єх компетенцiє, незалежно вiд єх участi в роз-

глядi справи в судi першоє iнстанцiє. Помiчники прокурора, проку-

рори управлiнь i вiддiлiв можуть вносити касацiйнi i окремi по-

дання тiльки у справах, в розглядi яких вони брали участь.

28

Стаття 38. Витребування справ iз суду

Прокурор, його заступник мають право в межах своує компе-

тенцiє витребувати iз суду будь-яку справу або категорiю справ,

по яких вироки, рiшення, ухвали, або постанови набрали законноє

сили. За наявностi пiдстав для перегляду справи в порядку судо-

вого нагляду прокурор приносить протест на вирок, рiшення, ухва-

лу або постанову суду.

Стаття 39. Опротестування судових рiшень, що набрали за-

конноє сили

Право принесення протесту на рiшення, вироки, ухвали i поста-

нови судiв, якi набрали законноє сили, належить:

1) Генеральному прокурору Украєни та його заступникам-

на вироки, рiшення, ухвали чи постанови будь-якого суду Украєни

за винятком постанов Пленуму Верховного Суду Украєни та Пре-

зидiє Вищого арбiтражного суду Украєни;

2) прокурорам Республiки Крим, областей, мiст Киува i Се-

вастополя та єх заступникам – на вироки, рiшення, ухвали i поста-

нови районного, мiського народного суду i ухвали судових коле-

гiй вiдповiдно Верховного Суду Республiки Крим, обласних, Ки-

євського i Севастопольського мiських судiв, а також на рiшення

арбiтражних судiв Республiки Крим, областей i мiст Киува i Сева-

стополя.

Протест на постанову суддi у справi про адмiнiстративне

правопорушення може бути принесений районним, мiським проку-

рорами або вищестоящими прокурорами та єх заступниками.

Стаття 40. Змiна протесiу, касацiйного подання, вiдкликан-

ня справи iз суду

Протест, касацiйне i окреме подання на вирок, рiшення, ух-

валу i постанову суду можуть бути доповненi або змiненi прокуро-

ром, який принiс протест, а також вищестоящим прокурором, його

заступником до початку розгляду справи судом.

Генеральний, прокурор Украєни, прокурори Республiки Крим,

областей, мiст Киува i Севастополя i прирiвнянi до них прокурори,

єх заступники мають право вiдкликати iз суду кримiнальну справу,

по якiй обвинувачений не вiдданий до суду.

Стаття 41. Зупинення виконання судових рiшень

Генеральний прокурор Украєни, його заступники, а також про-

курори Республiки Крим, областей, мiст Киува i Севастополя, при-

рiвнянi до них прокурори при наявностi достатнiх пiдстав, що

свiдчать про порушення закону, мають право одночасно з витре-

буванням кримiнальноє справи зупинити виконання вироку, ухвали

i постанови суду до єх опротестування, але на строк не бiльш як

три мiсяцi або до розгляду протесту в судi.

Прокурори i єх заступники, яким надано право принесення

протесту у цивiльнiй справi, в справi про адмiнiстративне право-

порушення або розглянутих арбiтражним судом, витребувавши

справу, можуть зупинити виконання вiдповiдного рiшення, ухвали

i постанови суду до закiнчення провадження по справi.

29

Стаття 42. Участь прокурора в засiданнях Пленуму Вер-

ховного Суду Украєни, Пленуму Вищого арбiт-

ражного Суду Украєни, президiє Верховного

Суду Республiки Крим, президiй обласного,

Києвського i Севастопольського мiських судiв

Участь Генерального прокурора Украєни, його заступника в

засiданнi Пленуму Верховного Суду Украєни i Пленуму Вищого

арбiтражного суду Украєни, прокурора Республiки Крим або його

заступника – у засiданнi президiє Верховного Суду Республiки

Крим, прокурора областi, мiст Киува i Севастополя або єх заступ-

никiв у засiданнях президiй обласного, Києвського i Севасто-

польського мiських судiв у обовязковою.

Стаття 43. Подання Генеральноє о прокурора Украєни щодо

розяснень судам з питань застосування законiв

Генеральний прокурор Украєни мау право вносити на розгляд

Пленуму Верховного Суду Украєни подання щодо розяснень су-

дам з питань застосування законiв при розглядi кримiнальних,

цивiльних справ i справ про адмiнiстративнi правопорушення.

7. Про судову експертизу

Закон Украєни вiд 25 лютого 1994 р.

Витяг

Стаття 1. Поняття судовоє експертизи

Судова експертиза – це дослiдження експертом на основi спе-

цiальних знань матерiальних обуктiв, явищ i процесiв, якi мiстять

iнформацiю про обставини справи, що перебувау у провадженнi

органiв дiзнання, попереднього слiдства чи суду.

Стаття 2. Законодавство Украєни про судову експертизу

Законодавство Украєни про судову експертизу складауться з

цього Закону, процесуального законодавства, iнших законодавчих

актiв, мiжнародних договорiв та угод про взаумну правову допо-

могу i спiвробiтництво, що регулюють правовiдносини у сферi су-

дово-експертноє дiяльностi.

: \

Стаття 3. Принципи судово-експертноє дiяльностi

Судово-експертна дiяльнiсть здiйснюуться на принципах закон-

ностi, незалежностi, обуктивностi i повноти дослiдження.

i

Стаття 4. Гарантiє незалежностi судового експерта та пра-

вильностi його висновку

Незалежнiсть судового експерта та правильнiсть його висновку

забезпечуються:

процесуальним порядком призначення судового експерта;

забороною пiд загрозою передбаєеноє законом вiдповiдальностi

втручатися будь-кому в проведення судовоє експертизи;

iснуванням установ судових експертиз, незалежних вiд орга-

нiв дiзнання та попереднього слiдства;

створенням необхiдних умов для дiяльностi судового експерта,

його матерiальним i соцiальним забезпеченням;

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1994. №. 28. Ст. 232.

ЗО

кримiнальною вiдповiдальнiстю судового експерта За дачу

свiдомо неправдивого висновку та вiдмову без поважних причин

вiд виконання покладених на нього обовязкiв;

можливiстю призначення повторноє судовоє експертизи;

присутнiстю учасникiв процесу в передбачених законом випад-

ках пiд час проведення судовоє експертизи.

Стаття 7. Органiзацiя судово-експертноє дiяльностi

Судово-експертну дiяльнiсть здiйснюють державнi спецiалiзо-

ванi установи та вiдомчi служби.

До них належать:

науково-дослiднi та iншi установи судових експертиз Мiнi-

стерства юстицiє Украєни i Мiнiстерства охорони здоровя Украєни;

експертнi служби Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украєни, Мi-

нiстерства оборони Украєни, Служби безпеки Украєни.

Судово-експертна дiяльнiсть може здiйснюватися на пiдприум-

ницьких засадах на пiдставi спецiального дозволу (лiцензiє), а

також громадянами за разовими договорами.

Лiцензiя видауться в порядку, встановленому Кабiнетом Мi-

нiстрiв Украєни.

Стаття 9. Реустр судових експертiв

Мiнiстерство юстицiє Украєни веде Реустр атестованих судових

експертiв державних i пiдприумницьких структур та громадян.

Атестацiя судових експертiв з числа працiвникiв пiдприум-

ницьких структур та громадян проводиться Мiнiстерством юстицiє

Украєни або Мiнiстерством охорони здоровя Украєни вiдповiдно

до єх функцiй.

Органи дiзнання, попереднього слiдства i суди зобовязанi

доручати проведення судових експертиз переважно фахiвцям, вне-

сеним до цього Реустру.

Стаття 10. Особи, якi можуть бути судовими експертами

Судовими експертами можуть бути особи, якi мають необхiднi

знання для давання висновку з дослiджуваних питань.

Фахiвцi державних спецiалiзованих установ i вiдомчих служб,

що проводять судовi експертизи, повиннi мати вищу освiту, пройти

вiдповiдну пiдготовку та атестацiю як судовi експерти певноє

спецiальностi.

Стаття 11. Особи, якi не можуть бути судовими експертами

Не можуть залучатися до виконання обовязкiв судового

експерта особи, визнанi у встановленому законом порядку недiу-

здатними, а також тi, якi мають судимiсть.

iншi обставини, що забороняють участь особи як експерта в

судочинствi, передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 12. Обовязки судового експерта

Незалежно вiд виду судочинства судовий експерт зобовязаний:

1) провести повне дослiдження i дати обгрунтований та обук-

тивний письмовий висновок;

2) на вимогу органу дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi, суду

дати розяснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовiдвiд за наявностi передбачених законодав-

ством пiдстав, якi виключають його участь у справi.

iншi обовязки судового експерта передбачаються процесуаль-

ним законодавством.

31

1

Стаття iЗ. Права судового експерта

Незалежно вiд виду судочинства судовий експерт мау право:

1) ознайомлюватися з матерiалами справи, що стосуються

предмета судовоє експертизи, i подавати клопотання про надання

додаткових матерiалiв;

2) вказувати в актi судовоє експертизи на виявленi в ходi єє

проведення факти, якi мають значення для справи i з приводу

яких йому не були поставленi питання;

3) з дозволу особи або органу, якi призначили судову експер-

тизу, бути присутнiм пiд час проведення слiдчих чи судових дiй

i заявляти клопотання, що стосуються предмета судовоє експер-

тизи;

4) подавати скарги на дiє особи, у провадженнi якоє перебу-

вау справа, якщо цi дiє порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судовоє експертизи,

якщо єє виконання не у службовим завданням.

iншi права судового експерта передбачаються процесуальним

законодавством.

Стаття 15. Фiнансування

Проведення науково-дослiдними установами судових експертиз

наукових розробок з питань органiзацiє та проведення судових

експертиз фiнансууться за рахунок державного бюджету.

Проведення судових експертиз iншими спецiалiзованими уста-

новами та вiдомчими службами фiнансууться за рахунок коштiв,

що видiляються єм на цю мету з державного та мiсцевих бюдже-

тiв, а науково-дослiдними установами – за рахунок замовника.

iншi роботи зазначенi установи та служби проводять па госп-

розрахункових засадах.

Стаття 22. Проведення судовоє експертизи за дорученням

вiдповiдного органу чи особи iншоє держави

У разi проведення судовоє експертизи за дорученням вiдпо-

вiдного органу чи особи iншоє держави, з якою Украєна мау уго-

ду про взаумну правову допомогу i спiвробiтництво, застосовууться

законодавство Украєни, якщо iнше не передбачено зазначеною

угодою.

Оплата вартостi судовоє експертизи здiйснюуться за домовле-

нiстю мiж замовником i виконавцем судовоє експертизи.

Стаття 23. Залучення фахiвцiв з iнших держав для спiльно-

го проведення судових експертиз

Керiвники спецiалiзованих установ та вiдомчих служб, що

Проводять судовi експертизи, у необхiдних випадках мають право

за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу

включати до складу експертних комiсiй провiдних фахiвцiв iнших

держав. Такi спiльнi експертнi комiсiє здiйснюють судовi експерти-

зи за нормами процесуального законодавства Украєни.

Плата iноземним фахiвцям за участь у судовiй експертизi та

вiдшкодування iнших витрат, повязаних з єє проведенням, здiй-

снюуться за домовленiстю сторiн.

32

8. Про державне мито ; .

Декрет Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21 сiчня 1.993 :р.

з змiнами i доповеннями вiд ЗО квiтня., 19 листопада 1993 р.,

25 лютого, 8 липня та 15 липня 1994 р.

Витяг

Стаття 1. Платники державного мита

Платниками державного мита на територiє Украєни у фiзичнi

та юридичнi особи за вчинення в єхнiх iнтересах дiй та видачу

документiв, що мають юридичне значення, уповноваженими на те

органами.

Стаття 3. Розмiри ставок державного мита

Ставки державного мита встановлюються в таких розмiрах:

Найменування документiв i дiй,

за якi справляуться мито

Розмiри ставок

1. iз заяв i скарг, що подаються до ]

суду, та за видачу судом копiй до-

кументiв:

а) iз позовних заяв, при цiнi позову:

до 1000 карбованцiв

понад 1000 карбованцiв

б) iз скарг на неправомiрнi дiє ор-

ганiв державного управлiння i

службових осiб, що ущемлюють

права громадян

в) iз позовних заяв про розiрвання

шлюбу

iз позовних заяв про розiрвання

повторного шлюбу

у разi подiлу майна при розiрван-

нi шлюбу

5 процентiв цiни позову

10 процентiв цiни позо-

ву

0,05 мiнiмальноє заробiт-

ноє плати (без iндекса-

цiє)

0,15

0,25.

мито визначауться вiдпо-

вiдно до цiни позову

згiдно з пiдпунктом

цього пункту

г) iз позовних заяв про розiрвання 0,03 мiнiмальноє заробiт-

—<..- _ i>;

7)органи сцiального страхування та органи соцiального за-

безпечення – за регресними позовами про стягнення з особи, яка

заподiяла шкоду, сум допомоги i пенсiй, виплачених потерпiлому

або членам його сiмє, а органи соцiального забезпечення-також

; за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та

пенсiй;

8) позивачi – за позовами про вiдшкодування матерiальних

збиткiв, завданих злочином;

10) державнi i громадськi органи, пiдприумства, установи, ор-

ганiзацiє та громадяни, якi звернулися у випадках, передбачених

чинним законодавством, iз заявами до суду щодо захисту прав та

iнтересiв iнших осiб, а також споживачi – за позовами, що повя-

занi з порушеннями єх прав;

11) органи мiсцевого та регiонального самоврядування-за

позовами до суду або арбiтражного суду про визнання недiйсними

актiв iнших органiв мiсцевого та регiонального самоврядування,

у мiсцевих державних адмiнiстрацiй, пiдприумств, обуднань, орга-

нiзацiй i установ, якi ущемляють єх повноваження;

органи мiсцевого та регiонального самоврядування – за позо-

вами до суду або арбiтражного суду про стягнення з пiдприумства.

обуднання, органiзацiє, установи i громадян збиткiв, завданих

iнтересам населення, мiсцевому господарству, навколишньому се-

редовищу iншими рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю, а також у

результатi невиконання рiшень органiв мiсцевого та регiонального

самоврядування;

органи мiсцевого та регiонального самоврядування – за позо-

вами до суду або арбiтражного суду про припинення права влас-

ностi на земельну дiлянку;

15) <...> фiнансовi органи та державнi податковi iнспек-

цiє – позивачi й вiдповiдачi – за позовами до суду та арбiтраж-

ного суду;

Органами державного контролю за цiнами – позивачi й видпо-

вiдачi – за позовами до суду та арбiтражного суду;

18) громадяни, вiднесенi до категорiє 1 i 2 потерпiлих внаслi-

док Чорнобильськоє катострофи;

громадяни, вiднесеннi до категорiє 3 потерпiлих внаслiдок Чор-

нобильськоє катострофи,- якi постiйно проживають до вiдселення

чи самостiйного переселення або постiйно працюють на територiє

зон вiдчуження, безумовного (обовязкового) i гарантованого доб-

ровiльного вiдселення, за умови, що вони за станом на 1 сiчня

1993 року прожили або вiдпрацювали у зонi безумовного (обовяз-

нового) вiдселення не менше двох двох рокiв, а у зонi гарантова-

ного добровiльного вiдселення – не менше трьох рокiв;

громадяни, вiднесеннi до категорiє 4 потерпiлих внаслiдок Чор-

нобильськоє катастрофи, якi постiйно працюють i проживають або

постiйно проживають на територiє зони посиленого радiоекологiчно-

го контролю, за умови, що за станом на 1 сiчня 1993 року вони

прожили або вiдпрацювали в цiй зонi не менше чотирьох рокiв;

iнвалiди Великоє Вiтчизняноє вiйни та сiмє воєнiв (партиза-

нiв), якi загинули чи пропали безвiстi, i прирiвнянi до них у вста-

новленному порядку особи;

iнвалiди i та II груп;

2

35

27) позивачi-Мiнiстерство охорони навколишнього природно-

го середовища Украєни, Мiнiстерство лiсового господарства Украєни

та єхнi органи на мiсцях, пiдприумства Укрзалiзницi, що здiйсню-

ють захист лiсонасаджень, органи рибоохорони – у справах про

стягнення коштiв На покриття шкоди, заподiяноє державi забруд-

неннями навколишнього середовища, порушенням лiсового законо-

давства та нерацiональним використанням природних ресурсiв i

рибних запасiв;

28) украєнськi добровiльнi товариства ,

Украєнська Спiлка ветеранiв Афганiстану (воєнiв-iнтернацiоналiстiв),

громадськi органiзацiє iнвалiдiв, єхнi пiдприумства та установи,

республiканське добровiльне громадське обуднання -за позовами, з якими вони звер-

таються до суду та арбiтражного суду, а також за вчинення всiх

нотарiальних дiй;

ЗО) Генеральна прокуратура Украєни та єє органи – за позо-

вами, з якими вони звертаються до суду або арбiтражного суду

й iнтересах громадян i державних юридичних осiб;

32) <...>

Фонд винаходiв Украєни – за дiє, вказанi в пiдпунктi

пункту 6 статтi 3 цього Декрету, а також за позовами, з якими

вiн звертауться до суду або арбiтражного суду;

33) Украєнська державна страхова комерцiйна органiзацiя та

єє установи – за позовами, з якими вони звертаються до суду та

арбiтражного суду, в усiх справах, повязаних з операцiями обовяз-

кового страхування;

34) Пенсiйний фонд Украєни, його пiдприумства, установи й

органiзацiє; Фонд Украєни соцiального захисту iнвалiдiв i його

вiддiлення;

35) державнi органи приватизацiє-за позовами, з якими вони

звертаються до суду та арбiтражного суду, в усiх справах, повя-

заних iз захистом майнових iнтересiв держави, а також за прове-

дення аукцiонiв, за операцiє з цiнними паперами.

Стаття 7. Порядок сплати державного мита

Державне мито сплачууться готiвкою, митними марками i

шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитнiй установi.

З позовiв, що подаються до суду та арбiтражного суду в

iноземнiй валютi, а також за дiє та операцiє в iноземнiй валютi

державне мито сплачууться в iноземнiй валютi. У разi коли розмiр

ставок державного мита передбачено в частинах офiцiйно вста-

новленоє мiнiмальноє заробiтноє плати, державне мито сплачууться

в iнознiй валютi з урахуванням курсу грошовоє одиницi Нацiо

кального банку Украєни, крiм випадкiв, передбачених у частинi

третiй цiує статтi..

Фiзичнi особи та iноземнi юридичнi особи, що вiдповiдно

постiйно проживають або знаходяться за межами Украєни, спла-

чують вказанб в пiдпунктi , пункту 6 статтi 3 мито у вiльно

конвертованiй .валютi, виходячи з розмiру мiнiмальноє заробiтноє

плати,-еквiвалентного : 600 доларiв СiЧА, або в iншiй валютi та

розмiрах, якщо це передбачено угодами з Украєною.

Порядок .сплати державного мита встановлюуться Мiнiстер-

ством фiнансiв Украєни.

36

9. iнструкцiя про порядок обчислення та справлення

державного мита

Затверджена наказом Головноє державноє податковоє iнспекцiє

Украєни вiд ЄЄ квiтня 1993 р. № 5 з змiнами 31 грудня 1993 р.

Витяг

i. ЗАГАЛЬНi ПОЛОЖЕННЯ

1. iнструкцiю видано на пiдставi Декосту Кабiнету Мiнiстрiв

Украєни вiд 21 сiчня 1993 р. № 7-93 2.

Державне мито справляуться за ставками у розмiрах частин

мiнiмальноє заробiтноє плати та в процентному вiдношеннi до вiд-

повiдноє суми документа (суми позову, вартостi вiдчужуваного

майна тощо).

Державне мито сплачууться до подання заяви чи вчинення дiй,

за якi воно справляуться, а у вiдповiдних випадках-при видачi

документiв.

Державне мито сплачууться готiвкою, шляхом перерахувань iз

рахунку платника в кредитнiй установi чи митними марками.

З позовних заяв, що подаються до суду та арбiтражного суду

в iноземнiй валютi, а також за дiє та операцiє в iноземнiй валютi,

державне мито сплачууться в iноземнiй валютi. У разi, коли роз-.

мiр ставок державного мита передбачено в частинах офiцiйно

встановленоє мiн.”-iльноє заробiтноє плати, державне мито спла-

чууться в iноземнiй валютi з урахуванням курсу грошовоє одиницi

Нацiонального банку Украєни. Фiзичнi особи та iноземнi юридичнi

особи, що вiдповiдно проживають або знаходяться за межами

Украєни, сплачують вказане в пiдпунктi пункту 6 статтi З

Декрету мито у вiльно конвертованiй ва-

лютi, виходячи з розмiру мiнiмальноє заробiтноє плати, еквiвалент-

ного 600 доларiв США, або в iншiй валютi та розмiрах, якщо це

передбачено угодами з Украєною.

II. ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ТА СПЛАТИ

ДЕРЖАВНОГО МИТА __.,___”_,_.

1. У всiх органах, якi справляють державне мито, крiм викон-

комiв сiльських Рад народних депутатiв, державне мито сплачу-

уться шляхом безготiвкового розрахунку, митними марками або

готiвкою до кредитноє установи. Приймання кредитними установа-

ми державного мита вiд населення здiйснюуться у всiх випадках

з видачею вiдповiдноє квитанцiє (форма № 0402005).

2. По справах, що розглядаються судами, державне мито спла-

чууться до подання позовноє заяви або касацiйноє скарги на рi-

шення суду i скарг на рiшення, що набрали законноє сили, а

також при впдачi судами копiй документiв.

9. Марки для сплати державного мита (митнi марки) мають

номiнальну вартiсть 1 крб., З крб., 5 крб., 10 крб., 25 крб.,

50 крб., 100 крб., 200 крб. Продаж митних марок проводиться

через кредитнi установи.

Арбiтражний процес. Законодавство та практика 11 Бюлетень

законодавства 1 юоидччноє практики Украєни. 1993. № 5. С.

138-158: Закон i бiзнес. 1994.. № >.

2 Далi – Декрет .

37

10. Митнi марки повиннi бути погашенi пiдписами службових

осiб, якi прийняли чи видали документ, або штемпелем чи печат-

кою вiдповiдного органу.

Порядок розмiщення митних марок на розпорядчих документах

визначауться вiдповiдними мiнiстерствами i вiдомствами з ураху-

ванням вимог частини першоє цього пункту.

11. Платiжнi доручення на безготiвкове перерахування дер-

жавного мита, квитанцiя банку про сплату державного мита до-

даються до позовних заяв, касацiйних скарг i залишених у спра-

вах установ, що справляють державне мито, примiрникiв посвiдче-

них угод, до заяв актiв громадянського стану та iнших вiдповiд-

них матерiалiв про видачу документiв, а також до документiв

реустрацiє укладених на бiржах угод.

IV. ПОВЕРНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА

15. Сплачене державне мито пiдлягау поверненню частково або

повнiстю у випадках, передбачених статтею 8 декрету .

16. Державне мито повертауться фiнансовим органом того

району чи мiста, до бюджету якого воно надiйшло.

17. Повернення державного мита проводиться на пiдставi зая-

ви платника, поданоє ним протягом року з дня зарахування дер-

жавного мита до бюджету, до вiдповiдного органу, що справляу

мито.

На пiдставi заяви платника вiдповiдний орган подау до фiнан-

сового вiддiлу району чи мiста, до бюджету якого надiйшло

державне мито i де знаходиться другий примiрник документа про

його сплату, разом з заявою платника свiй висновок (ухвалу суду,

арбiтражного суду, в iнших випадках – довiдку установи, яка

справляла мито,- нотарiальноє контори, ВВiР, ЗАГСу тощо) про

обставини, що у пiдставою для повного або часткового повернення

державного мита, а також оригiнали документiв, що пiдтверджу-

ють сплату державного мита, якщо воно пiдлягау поверненню в

повному розмiрi, iз зазначенням номера квитанцiє, суми держав-

ного мита та дати його сплати.

Заяву платника про повернення державного мита, сплаченого

в iноземнiй валютi, та свiй висновок з цього питання орган, до

якого було сплачено це мито, подау до Експортно-iмпортного бан-

ку Украєни, який вирiшуу питання повернення мита платнику в

iноземнiй валютi.

18. Для повернення державного мита, сплаченого митними

марками, у вiдповiдний фiнансовий вiддiл подауться заява, до

якоє додаються оригiнали документiв, на яких при зверненнi до

установи, яка справляла державне мито, були наклеунi цi марки,

погашенi у встановленому порядку, крiм випадкiв, коли документи,

щодо яких вчинюуться вiдповiдна дiя, залишаються в установ},

яка справляла державне мито, або коли марки наклеунi в книгах

(реустрах) цiує установи.

19. Для повернення мита по справах, що залишаються в уста-

новах, якi справляють мито, в довiдцi цiує установи вказууться,

що вiдповiднi документи (позовнi заяви, платiжнi доручення, кви-

танцiє, митнi марки) знаходяться в справi даноє установи.

21. Повернення державного мита проводиться за умови, якщо

заяву подано до вiдповiдного органу, що справляу мито, протя-

гом року з дня зарахування його до бюджету.

38

Примiтка. Державне миєо, Що надходить 3 iнiiiйх Держав i,

зокрема, держав СНД та зараховууться до державного бюджету

Украєни на рахунок Мiнiстерства фiнансiв Украєни, в разi необ-

хiдностi повертауться Мiнiстерством фiнансiв Украєни.

V. СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА iЗ ОКРЕМИХ 1

ВИДiВ ДiЙ i ДОКУМЕНТiВ

Справляння мита iз заяв, скарг, що подаються до суду, i

i за видачу судом копiй документiв

22. З поданих до суду заяв, скарг i за видачу ним копiй

документiв мито справляуться в розмiрах, встановлених пунктом 1

статтi 3 Декрету .

Примiтка. До позовних заяв, за якi справляуться державне

мито, вiдносяться,- зокрема, позови про присудження вiдповiдноє

суми грошей, заяви про право власностi на будiвлi чи iнше майно,

про визнання права одного iз подружжя на частку у спiльному

майнi (будiвлi), нажитому за час шлюбу, що належала помер-

лому чоловiковi чи дружинi, про видiлення частки iз загального

майна, заяви про витребування частки майна, про встановлення

фактiв знаходження осiб на утриманнi, перебування у фiктивних

шлюбних стосунках, про визнання недiйсними договорiв купiвлi-

продажу або дарування чи заповiту майна, iншi заяви, що пода-

ються особами для захисту свого порушеного права чи iнтересу,

який охороняуться законом, хоч i не повязаного зi стягненням на

користь цих осiб грошових сум або майна.

Необхiдно мати на увазi, що деякi заяви i скарги, що пода-

ються до суду, не можуть бути вiднесенi до позовних заяв та

касацiйних скарг, у звязку з чим не пiдлягають оплатi державним

митом. До них, зокрема, вiдносяться заяви про скасування ухвали

суду про закiнчення справи або залишення єє без розгляду, про

вiдстрочення чи розстрочку виконання рiшення, змiну способу i

порядку виконання рiшення, про забезпечення позову чи про змiну

одного виду забезпечення iншим; заяви про перегляд рiшення, ухва-

ли чи постанови суду за нововиявленими обставинами; заяви про

скасування чи зменшення штрафу, накладеного судом; про змiну

виконання рiшення суду; про вiдновлення пропущеного строку;

заяви на дiє судового виконавця; приватнi заяви на ухвалу суду

про вiдмову скасування штрафу та iншi приватнi заяви на ухвалу

суду.

23. Позовнi заяви колективних сiльськогосподарських пiдпри-

умств, селянських (фермерських) господарств до громадян, якi

займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, до iнших громадян про

визнання договорiв недiйсними або про змiни i доповнення єх

умов, оплачуються державним митом за ставками пiдпункту

пункту 1 статтi 3 Декрету, незалежно вiд того, оспорюуться до-

говiр у цiлому чи лише в якiй-небудь частинi.

24. iз зустрiчних позовних заяв, а також iз заяв про вступ

у справу третiх осiб з самостiйними позовними вимогами мито

справляуться на загальних пiдставах.

У випадках вибуття iз справи первiсного позивача i зiмiiп

його правонаступником мито сплачууться правонаступником, якщо

воно не було сплачено первiсним позивачем.

У випадках видiлення судом однiує або кiлькох iз зуднаних

позовних вимог в окреме провадження державне мито, сплачене

39

за иоаааня позову, не повертауться i перерахунок його розмiру

не _ проводиться. По -видiленiй окремо справi мито повторно- -не

сплачууться. .; г

25. За повторно поданi позови, якi ранiше були залишенi без

розгляду, мито сплачууться знову на загальних пiдставах. При

цьому, коли в звязку iз залишенням позову без розгляду мито

пiдлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно подано.

го позову може бути доданиГi первiсний документ при сплату

мита, якщо не минув рiк з дня зарахування його до бюджету.

26. Державне мито сплачууться до подання позовноє заяви до

суду в розмiрi залежно вiд цiни позову, вказаноє заявником. Якщо

зазначена цiна позову явно не вiдповiдау дiйснiй вартостi майна,

що вiдшукууться, то цiну позову i розмiр мита мау визначити

суддя, постановивши про це вiдповiдну ухвалу. Якщо на момент

подання позову неможливо встановити його точну цiну, поперед-

нiй розмiр мита визначау суддя. В такому випадку остаточна цiна

позову визначауться при вирiшеннi справи.

Це положення поширюуться як на позовну заяву, так i на

касацiйну скаргу. При цьому по справах про стягнення алiментiв

на утримання дiтей та утримання матерi, яка перебувау у вiдпустцi

в звязку з народженням дитини, мито визначауться iз сукупноє

суми алiментiв за 12 мiсяцiв, обчисленоє iз суми сукупного доходу,

за вирахуванням прибуткового податку та рiчноє суми на утри-

мання матерi.

Для нарахуваня суми державного мита суди повиннi вима-

гати подання вiдповiдачем довiдки про суму середньомiсячного

заробiтку вiдповiдача за мiнусом утриманого пiдприумством, уста-

новою чи органiзацiую, в якiй вiн працюу, прибуткового податку.

Довiдка повинна бути погоджена в державнiй податковiй iнспек-

цiє за мiсцем проживання вiдповiдача.

Середньомiсячна заробiтна плата повинна бути показана пiд-

приумством, установою чи органiзацiую за останнiй рiк роботи

або за фактично вiдпрацьованi мiсяцi, якщо робiтник чи служ-

бовець пропрацював не повний рiк, включаючи всi види заробiткiв,

з яких утримуються алiменти.

У справах про стягнення алiментiв з членiв колективних сiль-

ськогосподарських пiдприумств, членiв селянських (фермерських)

господарств, осiб, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю,

цiна позову для обчислення мита з вiдповiдача обчислюуться на

пiдставi довiдки колективного сiльгосппiдприумства або податковоє

iнспекцiє про рiчну суму готiвкового i натурального доходу, одер-

жаного зазначеною особою за минулий рiк, зменшеному на суму

прибуткового податку.

Якщо в перiод пiдготовки справи до розгляду позивач подав

заяву про припинення справи про стягнення алiментiв, то в цьому

випадку мито з вiдповiдача не стягууться.

При зменшеннi позивачем позовних вимог сплачене мито не

повертауться. При збiльшеннi позову недобiр мита доплачууться,

виходячи iз збiльшеноє суми позову.

27. У разi, коли позивач звiльняуться вiд сплати державного

мита, при задоволеннi позову воно стягууться з вiдповiдача (якщо

вiдповiдач також не звiльнений вiд сплати мита) вiдповiдно до

iадоволених вимог. Якщо позов аалишепо без задоволення, дер-

жене мито яе сплачууться.

40

28. За подання позову разом кiкькома позивачами до одного

або кiлькох вiдповiдачiв державне мито обчислюйтьоя вихддячза з

загальноє сум.и позову i сплачууться позивачем пропорцiйно долi

поданих кожним вимог.

Виходячи iз загальноє суми позову, державне мито справляуть-

ся також у таких випадках:

поданнi позову одним позивачем до кiлькох вiдповiдачiв;

обуднаннi суддею в одне провадження кiлькох однорiдних

справ.

При повному або частковому задоволеннi позову, поданого до

кiлькох вiдповiдачiв одним або кiлькома позивачами, звiльненими

вiд сплати державного мита, стягнення його провадиться за рiшен-

ням суду окремо з кожного вiдповiдача виходячи з присудженоє

йому суми позову. Якщо такий позов подано кiлькома позивачами

до одного вiдповiдача, державне мито стягууться з вiдповiдача

виходячiє iз загальноє суми позову.

У випадках притягнення судом iншоє особи як другого вiдпо-

вiдача, якщо при цьому позивач звiльнений вiд сплати державного

мита, мито обчислюуться iз загальноє задоволеноє суми позову i

стягууться з кожного вiдповiдача пропорцiйно розмiру присудженоє

з нього суми позову.

У випадку, коли позивач, звiльнений вiд сплати державного

мита, не наполягау на своєх вимогах внаслiдок добровiльного пов-

ного або часткового задоволення єх вiдповiдачем пiсля поданого

позову, сума мита пiдлягау стягненню з вiдповiдача за ухвалою

суду.

29. У випадку, коли позивач у заявi не вказуу суму позову

або встановити точно його цiну неможливо, суддя, приймаючи

позовну заяву, попередньо встановлюу розмiр належного до сплати

мита, виходячи з приблизноє цiни позову. Якщо при винесеннi су-

дом рiшення загальна сума позову збiльшууться, мито обчислюуть-

ся виходячи зi збiльшеноє суми позову. При цьому рiзниця, що

утворилася, пiдлягау стягненню з позивача або при повному за-

доволеннi позову з вiдповiдача.

У такому ж порядку обчислюуться мито, коли суд у встанов

лених випадках, залежно вiд обставин справи, виходить за межi

заявлених позивачем вимог.

При частковому задоволеннi позову мито стягууться з вiдпо-

вiдача вiдповiдно до задоволеноє частини позову, а решта мита

пiдлягау стягненню з позивача.

30. Правила, викладенi в пунктах 28 i 29 цiує iнструкцiє,

застосовуються також при прийняттi i розглядi касацiйних скарг.

31. При прийняттi судом рiшення про право спадкоумцiв на

майно державне мито обчислюуться судом виходячи iз загальноє

вартостi майна i стягууться судом з кожного спадкоумця про-

порцiйно видiленiй йому частки у спадковому майнi. У випадках,

коли спадкове майно одночасно оформляють рiзнi категорiє спад-

коумцiв, мито обчислюуться з частки спадкового майна, що нале-

жить кожному спадкоумцю. При цьому для обчислення мита не

беруться до уваги:

суми заробiтноє плати та iншi суми, якi випливають з трудо-

вих правовiдносин;

суми якi випливають з авторського права, в тому числi суми

винагород авторам вiкрпттiв, винаходiв, рацiоналiзаторських про-

позииiii та промислових зразкiв.

41

32. З позовних заяв про право власностi на майно, про виз-

нання недiйсними договорiв вiдчуження майна, про визнання

права на частку в майнi, Про видiлення частки iз загального майна

i про витребування спадкоумцями належноє єм частки майна дер-

жавне мито сплачууться виходячи iз вартостi розшукуваного

майна або його частки. / .у а иiи

33. З позовних заяв, що носять одночасно майновий i немай-

новии характер, державне мито сплачууться за ставками, встанов-

леними для позовних заяв майнового характеру, i за ставками

встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

34. З позовних заяв про розiрвання шлюбу з одночасним по-

дiлом майна державне мито справляуться одночасно як за розiр-

вання шлюбу, так i за подiл майна.

10. iнструкцiя про порядок i розмiри вiдшкодування витрат

та виплати винагороди особам у звязку з єх викликом до

органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури, суду

або до органiв (службових осiб), у провадженнi яких

перебувають справи про адмiнiстративнi правопорушення

Затверджена постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 22 лютого

1991 р. з змiнами i доповненнями, внесеними постановами

Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 грудня 1991 р. та вiд

7 травня 1993 р.1

i. ЗАГАЛЬНi ПОЛОЖЕННЯ

1. Свiдки, потерпiлi, законнi представники потерпiлих, експер-

ти, спецiалiсти, перекладачi та понятi, якi викликаються до особи,

що провадить дiзнання, слiдчого, прокуратури, суду або до органу

(службовоє особи), у провадженнi якого перебувау справа про

адмiнiстративне правопорушення2, для дачi показань, висновкiв,

перекладiв, участi в проведеннi слiдчоє дiє, судовому розглядi

цивiльних i кримiнальних справ, а також у провадженнi справи

про адмiнiстративне правопорушення, мають право на вiдшкоду-

вання понесених ними витрат по явцi (вартiсть проєзду до мiсця

виклику i назад, витрати по найму житлового примiщення, добовi).

Вiдшкодування зазначених витрат провадиться, якшо мiсце

проживання викликаноє особи знаходиться в iншому населеному

пунктi.

2. За особою, яка викликауться як свiдок, потерпiлий, закон-

ний представник потерпiлого, експерт, спецiалiст, перекладач i

понятий, вiдповiдно до статтi 92 Кримiнально-процесуального ко-

дексу УРСР, статтi 74 Цивiльного процесуального кодексу УРСР,

статтi 275 Кодексу УРСР про адмiнiстративнi правопорушення

зберiгауться середнiй заробiток за мiсцем єє роботи за весь час,

затрачений нею у звязку з явкою за викликом до органу (служ-

бовоє особи). Середнiй заробiток зберiгауться за всi робочi днi

тижня за графiком, установленим за мiсцем постiйноє роботи.

Особам, якi не у працiвниками пiдприумств, установ, органi-

зацiй, виплачууться винагорода за вiдрив єх вiд роботи або зви-

чайних занять.

ЗП УРСР. 1991. № 3. Ст. 16; ЗП У краєни. 1992. № є. Ст. 24;

1993. № 10. Ст. 208.

1 Надалi – ! ставок на 25 процентiв;

б) за уснi переклади:

з розрахунку 4 вiдсотки мiнiмального розмiру заробiтноє пла-

ти на годину iз збiльшенням цiує погодинноє ставки до 5 вiдсоткiв

мiнiмального розмiру заробiтноє плати при застосуваннi рiдкiсних

увропейських i схiдних мов.

IV. ПОРЯДОК ВiДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ ПО ЯВЦi

i ВИПЛАТИ ВИНАГОРОДИ

11. Суми, передбаченi пунктами 5-10 цiує iнструкцiє, випла-

чуються органом (службовою особою), що провадить виклик: у

кримiнальних справах i справах про адмiнiстративнi правопору-

. шення – з коштiв, якi спецiально вiдпускаються за кошторисом на

вказанi цiлi, а у цивiльних справах-з сум, що вносяться сторо-

нами, крiм випадкiв, коли сторони звiльненi вiд сплати судових

витрат по справi (в цих випадках оплата провадиться з коштiв,

що вiдпускаються за кошторисом).

12. Виплата винагороди свiдкам, потерпiлим i понятим за вiд-

рив єх вiд роботи або звичайних занять, експертам, спецiалiстам

i перекладачам за виконану ними роботу, а також вiдшкодування

зазначеним особам витрат по явцi провадиться за постановою

особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, органу (служ-

бовоє особи), в провадженнi якоє перебувау справа про адмiнi-

-стративне правопорушення, або за ухвалою суду.

13. Загальна сума винагороди експертам, спецiалiстам i пе-

рекладачам визначауться органом (службовою особою), що єх

викликав, виходячiє з розмiрiв винагороди, встановлених пунктами

9 i 10 цiує iнструкцiє.

14. Суми, що пiдлягають виплатi свiдкам, потерпiлим, закон-

ним представникам потерпiлих, експертам, спецiалiстам, переклада-

чам i понятим, виплачуються негайно пiсля виконання цими особа-

ми своєх обовязкiв.

15. Вiдшкодування витрат вiйськовослужбовцiв, якi виклика-

ються до органу (службовоє особи) як свiдки, потерпiлi, законнi

представники потерпiлих, експерти, спецiалiсти, перекладачi та

понятi (вартiсть проєзду до мiсця виклику i назад, витрати по

найму житлового примiщення, добовi), провадиться за вимогою

вiйськових частин за встановленими нормами. Самим вiйськово-

службовцям нiякi витрати не вiдшкодовуються.

11. Кодекс Украєни

про адмiнiстративнi правопорушення

i

Витяг

Стаття 1853. Прояв неповаги до суду

Неповага до суду, що виразилась у злiсному ухиленнi вiд

явки в суд свiдка, потерпiлого, позивача, вiдповiдача або в не-

пiдкореннi зазначених осiб та iнших громадян розпорядженню

45

єйЯовуючого чи в порушеннi порядку пiд час судового засiдання,

а так само вчинення будь-ким дiй, якi свiдчать про явну зневагу

до суду або встановлених у судi правил,-

тягнуть за собою накладення штрафу в розмiрi до ста карбо-

ванцiв або адмiнiстративний арешт на строк до пятнадцяти дiб.

Злiсне ухилення експерта, перекладача вiд явки в суд –

тягне за собою накладення штрафу в розмiрi до ста карбо-

ванцiв.

i –

Стаття 1856. Невжиття заходiв по окремiй ухвалi (постано-

вi) суду або поданню суддi, прокурора, слiд-

чого, органу дiзнання

Залишення службовою особою без розгляду окремоє ухвали

(постанови) суду або подання суддi чи невжиття заходiв до усу-

нення зазначених у них порушень закону, а так само несвоучасна

вiдповiдь на окрему ухвалу (постанову) або подання суддi –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмiрi до ста карбо-

ванцiв.

Залишення службовою особою без розгляду протесту, подання

чи припису прокурора або подання слiдчого, органу дiзнання чи

невжиття заходiв до усунення зазначених у ньому причин i умов,

якi сприяли вчиненню правопорушень, або несвоучасна вiдповiдь

на нього –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмiрi до ста кар-

бованцiв.

12. Про порядок застосування кримiнальних покарань

i заходiв адмiнiстративного стягнення у виглядi штрафу

Закон Украєни вiд 17 червня 1992 р.1

Витяг

i

1. Встановити, що надалi до прийняття Верховною Радою

Украєни нових Кримiнального, Кримiнально-процесуального, Ци-

вiльного процесуального кодекса Украєни та кодексу Украєни про

адмiнiстративнi правопорушення встановленi чинним законодав-

ством штрафи як мiра кримiнального покарання i захiд адмiнi-

стративного стягнення, крiм передбачених статтями 121, 121, 122,

122, 1222, 123, 124, 1241, 125, 126, 127, 128, 128, частинами

першими i другими статей 129, 130 i 131, частиною другою статтi

132, статтями 139, 140, 186 Кодексу Украєнськоє РСР про адмi-

нiстративнi правопорушення та статтею 62, частинами першою i

другою статтi 66, частинами першими статей 68 i 75, статтею 76,

частиною другою статтi 77, частиною першою статтi 80, -статтею

1872, частиною першою статтi 215, статтями 2152, 2153, 2154 Кри-

мiнального кодексу Украєнськоє РСР, пiдлягають застосуванню у

десятикратному розмiрi. <...>

2. Встановити, що спiввiдношення мiж визначеними у статтi

1 цього Закону розмiри штрафiв та iснуючим на день його прий-

няття мiнiмальним розмiром заробiтноє плати у постiйним i у

разi наступноє змiни цього розмiру зберiгауться.

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 35. Ст. 510.

46

13. Про дiю мiжнародних договорiв на територiє Украєни

Закон Украєни вiд 10 грудня 1991 р.

Виходячи з прiоритету загальнолюдських цiнностей, загально-

визнаних принципiв мiжнародного права, прагнучи забезпечити

непорушнiсть прав i свобод людини, включитись у систему право-

вих вiдносин мiж державами на основi взаумноє поваги державно-

го суверенiтету i демократичних засад мiжнародного спiвробiт-

ництва, Верховна Рада Украєни постановляу:

Встановити, що укладенi i належним чином ратифiкованi

Украєною мiжнароднi договори становлять невiдумну частину на-

цiонального законодавства Украєни i застосовуються у порядку,

передбаченому для норм нацiонального законодавства.

РОЗДiЛ II

ПРОЦЕСУАЛЬНi ОСОБЛИВОСТi РОЗГЛЯДУ

ПОЗОВНИХ СПРАВ

Глава 4.

Справи, що виникають iз цивiльних правовiдносин

А. ЗАХИСТ ЧЕСТi, ГiДНОСТi ТА ДiЛОВОЄ РЕПУТАЦiЄ

1. Цивiльний кодекс Украєнськоє РСР

Витяг

Стаття 7. Громадянин або органiзацiя вправi вимагати по

суду спростування вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або

викладенi неправдиво, якi порочать єх честь, гiднiсть чи дiлову

репутацiю або завдають шкоди єх iнтересам, якщо той, хто по-

ширив такi вiдомостi, не доведе, що вони вiдповiдають дiйсностi.

Якщо вiдомостi зазначенi в частинi першiй цiує статтi, були

поширенi через засоби масовоє iнформацiє (друкованоє або аудiо-

вiзуальноє), вони повиннi бути спростованi у тому ж друкованому

виданнi, аналогiчнiй радiо- чи телепередачi або iншим адекватним

способом. Якщо вiдомостi, якi не вiдповiдають дiйсностi i завдають

шкоди iнтересам, честi, гiдностi або дiловоє репутацiє громадяни-

на чи органiзацiє, мiстить документ, що виходить вiд органiзацiє,

такий документ пiдлягау змiнi або вiдкликауться. Порядок спросту-

вання в iнших випадках встановлюуться судом.

Громадянин або органiзацiя, вiдносно яких поширенi вiдомостi,

що не вiдповiдають дiйсностi i завдають шкоди єх iнтересам,

честi, гiдностi або дiловоє репутацiє, вправi поряд iз спростуванням

таких вiдомостей вимагати вiдшкодування майновоє i моральноє

(немайновоє) шкоди, завданоє єх поширенням. Щодо вимог про

стосування цих вiдомостей та компенсацiю моральноє шкоди вста-

новлюуться строк позовноє давностi в один рiк.

1 Вiдомостi Верхов. Ради. Украєни. 1992. Л:> 10. Ст. 137.

47

2. Про друкованi засоби масовоє iнформацiє (пресу) в Украєнi

Закон Украєни вiд ,16 листопада 1992р. з змiнами i доповненнями

вiд 11 листопада 1993 р.

Витяг

Стаття 41. Пiдстави вiдповiдальностi

Редакцiє, засновники, видавцi, розповсюджувачi, державнi ор-

гани, органiзацiє та громадськi обуднання несуть вiдповiдальнiсть

за порушення законодавства про друкованi засоби масовоє iнфор-

мацiє.

Порушеннями Закону Украєни про друкованi засоби масовоє

iнформацiє у:

1) порушення, передбаченi статтею 47 Закону Украєни ;

2) незаконне вилучення або знищення тиражу або його час-

тини;

3) про порушення прав журналiста, встановлених цим За-

коном;

4) порушення положень статтi 3 цього Закону;

5) зловживання правами журналiста;

6) одержання свiдоцтва про державну реустрацiю шляхом

обману;

7) незаконне виготовлення i розповсюдження продукцiє дру-

кованого засобу масовоє iнформацiє без його реустрацiє або пiсля

припинення його дiяльностi, ухилення вiд перереустрацiє;

8) порушення порядку вмiщення даних, надсилання контроль-

них примiрникiв;

9) порушення права вимоги щодо публiкацiє спростування та

порядку його публiкацiє, передбачених статтею 37 цього Закону.

За цi порушення виннi особи притягаються до дисциплiнарноє,

цивiльно-правовоє, адмiнiстративноє або кримiнальноє вiдповiдаль-

ностi згiдно з чинним законодавством Украєни.

До вiдповiдальностi за зловживання свободою дiяльностi дру-

кованих засобiв масовоє iнформацiє нарiвнi з авторами -iнформа-

цiйних матерiалiв, що порушують цей Закон, притягаються журна-

лiст редакцiє, єє редактор (головний редактор) або iншi особи, з

дозволу яких цi матерiали було поширено.

i

Стаття 42. Звiльнення вiд вiдповiдальностi

Редакцiя, журналiст не несуть вiдповiдальностi за публiкацiю

вiдомостей, якi не вiдповiдають дiйсностi, принижують честь i

гiднiсть громадян i органiзацiй, порушують права i iнтереси гро-

мадян або являють собою зловживання свободою дiяльностi дру-

кованих засобiв масовоє iнформацiє i правами журналiста, якщо:

1) цi вiдомостi одержано вiд iнформацiйних агентств або вiд

засновника (спiвзасновника);

2) вони мiстяться у вiдповiдi на iнформацiйний запит щодо

доступу до офiцiйних документiв i запит щодо надання письмовоє

або усноє iнформацiє, наданоє вiдповiдно до вимог Закону Ук-

раєни ;

3) вони у дослiвним вiдтворенням офiцiйних виступiв посадо-

вих або державних .органiв, органiзацiй або громадських обуднань;

! Вiдомостi Вгрхов. Ради Украєни. 1993. № 1. Ст. Г

4) вони у дослiвним вiдтворенням матерiалiв, опублiкованих

iншими друкованими з.асойами масавдє щформяiш з. посддщiям нд

нього;

5) в них розголошууться таумниця, яка спецiально охороняуть-

ся Законом, проте цi вiдомостi не було отримано журналiстом

незаконним шляхом.

Стаття 43. Захист i охорона журналiста при виконаннi

службових обовязкiв

Професiйний журналiст редакцiє при виконаннi службових

обовязкiв перебувау перед єє правовим i соцiальним захистом.

Честь, гiднiсть, недоторканiсть журналiста охороняуться законом.

3. Про телебачення i радiомовлення

Закон Украєни вiд 21 грудня 1993 р.

Витяг

Стаття 42. Недопустимiсть перекручення iнформацiє

Особа, в якоє беруть iнтервю або особа, яка надала iнформа-

цiю для телерадюорганiзацiє, мау право вимагати у письмовiй

формi перегляду чи прослуховування готового матерiалу перед

його трансляцiую, а в разi незгоди – вилучення матерiалу з пе-

редачi.

Спори у звязку з порушеннями норм, викладених у частинi

першiй цiує статтi, розглядаються судом,

Стаття 43. Право на вiдповiдь, спростування чи влсане тлу-

мачення обставин справи

Телерадiоорганiзацiя зобовязана надавати громадянам чи пред-

ставникам органiзацiй, iнтересам яких заподiяно шкоди розпов-

сюдженою iнформацiую, можливiсть вiдповiдi, спростування чи

власного тлумачення обставин справи.

В разi розповсюдження в радiопередачi даних, якi прини-

жують честь, гiднiсть громадян або не вiдповiдають дiйсностi,

вони повиннi бути на прохання зацiкавлених осiб в мiсячний строк

спростованi телерадiоорганiзацiую, яка розповсюдила цi вiдомостi.

Змiст i час спростування визначауться за угодою зацiкавлених

сторiн.

Справи про реалiзацiю вказаних прав розглядаються судом.

Стаття 47. Вiдшкодування моральних збиткiв

Моральна (немайнова) шкода, заподiяна громадяниновi в ре-

зультатi розповсюдження телерадiоорганiзацiую даних, що не вiд-

повiдають дiйсностi, принижують честь, i гiднiсть громадянина

або завдають йому iншоє немайновоє шкоди, компенсууться за

рiшенням суду цiую телерадiоорганiзацiую, а також винними поса-

довими особами i громадянами.

Розмiр вiдшкодування моральноє (немайновоє) шкоди в гро-

шовому виразi визначауться судом.

Стаття 48. Звiльнення вiд вiдповiдальностi за розповсюд-

ження даних, що не вiдповiдають дiйсностi

Тслерадiуорганiзацiя та телерадiопрацiвники не несуть вiдпо-

вiдальностi за розповсюдження по телебаченню i радiо даних, що

не вiдповiдають дiйсностi у випадках:

вiдомостi Верхое. Ради Украєни. 1994. № 10. .Ст. 43

49

а) якщо цi данi мiстились в офiцiйних повiдомленнях;

б) якщо єх одержано вiд iнформацiйних агентств або прес-

служб державних органiв та органiв обуднань громадян;

в) якщо вони у дослiвним цитуванням виступiв народних де-

путатiв, а також офiцiйних виступiв посадових осiб державних

органiв;

г) якщо вони мiстились в авторських виступах, якi передають-

ся в ефiр без попереднього запису.

Б. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТi

i

4. Про власнiсть

Закон Украєни вiд 7 лютого 1991 р. з змiнами i доповненнями

вiд 7 липня, 14 жовтня, 31 грудня 1992 р., 21 сiчня i

5 травня 1993 р.1

Витяг

Стаття 48. Загальнi положення

1. Украєна законодавче забезпечуу громадянам, органiзацiям

та iншим власникам рiвнi умови захисту права власностi.

2. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його

права, хоч би цi порушення i не були в поуднаннi з позбавленням

володiння i вiдшкодування завданих цим збиткiв.

3. Захист права власностi здiйснюуться судом, арбiтражним

або третейським судом.

4. У разi прийняття Украєною законодавчого акта, який припи-

няу право власностi, держава вiдшкодовуу власнику заподiянi

збитки. Збитки вiдшкодовуються в повному обсязi вiдповiдно до

реальноє вартостi майна на момент припинення права власностi,

включаючи й одержанi доходи.

5. Положення щодо захисту права власностi поширюються

також на особу, яка хоч i не у власником, але володiу майном на

правi повного господарського вiдання, оперативного управлiння,

дiючого успадковуванного володiння або на iншiй пiдставi, перед-

баченiй законом чи договором. Ця особа мау право на захист

свого володiння також вiд власника.

Стаття 49. Правомiрнiсть володiння майном

Володiння майном вважауться правомiрним, якщо iнше не буде

встановлено судом, арбiтражним або третейським судом.

Стаття 50. Витребування майна з чужого незаконного во-

лодiння

1. Власник мау право вимагати повернення (вiндикацiє) свого

майна з чужого незаконного володiння.

2. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного

володiння встановлюуться трирiчна позовна давнiсть.

Стаття 51. Захист права власностi на землю

1. Громадянин не може бути позбавлений права власностi на

земельну дiлянку поза його волею iнакше ,як на пiдставi рiшення

суду, у випадках, передбачених законодавчими актами Украєни.

Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 20. Ст. 249; Вiдомостi

Верхов. Ради Украєни. 1992. № 38. Ст. 562; № 48. Ст. 660;

99, № 11. Ст. 94; №13. Ст. 115; №26. Ст. 277.

Є. У разi вилучення за рiшенням суду зеМеЛьйоЄ дiлянки ДЛЯ

задоволення державних i громадських потреб колишньому власни-

ку передауться взамiн iнша рiвноцiнна за якiстю земельна дiлянка.

3. Збитки, заподiянi власнику землi, пiдлягають вiдшкодуван-

ню на загальних пiдставах.

4. Власник земельноє дiлянки мау право на компенсацiю, повя-

зану iз зниженням якостi, викликаним дiяльнiстю пiдприумств,

органiзацiй, що призвела до зниження рiвня екологiчноє захище-

ностi територiє. Спори з приводу пiдстав виникнення права на ком-

пенсацiю та єє розмiру вирiшуються судом.

Стаття 52. Захист права власника у разi вилучення зе-

мельноє дiлянки, на якiй розташовано належне

йому майно

Припинення права власностi на будинок, iншi будiвлi, споруди

або насадження у звязку з вилученням земельноє дiлянки, на якiй

вони розташованi, допускауться лише у випадках i порядку, вста-

новлених законодавчими актами Украєни, i з попереднiм вiдшко-

дуванням збиткiв в обсязi, передбаченому п. 4 статтi 48 цього

Закону.

У разi незгоди власника з рiшенням, що тягне за собою при-

пинення права власностi, воно не може бути виконано до вирiшен-

ня спору судом, арбiтражним або третейським судом. При розгля-

дi спору вирiшуються також усi питання вiдшкодування власнико-

вi завданих збиткiв.

Стаття 53. Захист права власника жилого будинку

Власник жилого будинку мау право на компенсацiю, повязану

iз зниженням цiнностi будинку, викликаним дiяльностю пiдприумств,

органiзацiй, у тому числi такою, що призвела до зниження рiвня

шумовоє та екологiчноє захищенностi територiє.

Стаття 54. Захист iнтересiв власника у разi аварiй та за

iнших обставин надзвичайного характеру

У разi технологiчних та екологiчних катастроф та за iнших

обставин надзвичайного характеру, що виключають можливiсть

здiйснення власником його прав щодо володiння, користування i

розпорядження майном, йому вiдшкодовууться у порядку, вста-

новленому законодавством Украєни, вартiсть майна в обсязi, перед-

баченому п. 4 статтi 48 цього Закону, або передауться у власнiсть

iнше рiвноцiнне майно.

Стаття 55. Випадки позбавлення права власностi

1. Власник не може бути позбавлений права власностi на своу

майно, крiм випадкiв, передбачених цим Законом та iншими за-

конодавчими актами Украєни.

2. Вилучення майна у власника допускауться при зверненнi

стягнення на це майно за зобовязаннями власника у випадках i

порядку, передбачених цим Законом, а також Цивiльним i Цивiль-

но-процесуальним кодексами Украєни.

3. За ообставин надзвичайного характеру: у випадках стихiй-

ного лиха, аварiй, епiдемiй, епiзоотiй майно в iнтересах суспiльства

за рiшенням органiв державноє влади може бути вилучено (реквi-

зовано) у власника в порядку i умовах, встановлених законодав-

чими актами Украєни з виплатою йому вартостi майна в обсязi,

передбаченому п. 4 статтi 48 цього Закону.

51-

.. ” 4. У. випадках, передбачених Законодавчими актами Украєни

має1н0. може бутч безоплатно вилучено (конфiсковано) у власника

за “рiшенням (вироком) суду, арбiтражного суду iи iншого

компетентного органу (службовоє особи) як санкцiя за” вчинення

правопорушення,

Стаття 56. Вiдповiдальнiсть державних органiв за втручан-

ня у здiйснення власником ного правомочностей

Жодний державний орган не мау права втручатися у здiйснен-

ня власником, а також особами, перелiченими у п. 5 статтi 48

цього Закону, єх правомочностеi! щодо володiння, користування й

розпорядження своєм майном або встановлювати не передбаченi

законодавчими актами Украєни додатковi обовязки чи обмеження.

Державнi органи несуть майнову вiдповiдальнiсть за шкоду,

заподiяну єх неправомiрним втручанням у здiйснення власником i

зазначеними особами правомочностеi! щодо володiння, користу-

вання й розпорядження майном в обсязi, передбаченому п. 4

статтi 48 цього Закону.

i.

Стаття 57. Вiдповiдальнiсть державших органiв за видання

актiв, якi порушують права власника

Якщо в результатi видання акта органом державного управлiн-

ня або мiсцевим органом державноє влади, що не вiдповiдау за-

коновi, порушуються права власника та iнших осiб щодо володiн-

ня, користування та розпорядження належним єм майном, такий

акт визнауться недiйсним за позовом власника або особи, права

якоє порушено.

Збитки, завданi громадянам, органiзацiям та iншим особам у

результатi видання зазначених актiв, пiдлягають вiдшкодуванню

в обсязi, передбаченому п. 4 статтi 48 цього Закону, за рахунок

коштiв, якi у в розпорядженнi вiдповiдного органу влади або

управлiння.

5. Про охорону прав на знаки для товарiв i послуг

Закон Украєни вiд 23 грудня 1993 р.

Витяг

\

;

Стаття 20. Порушення прав власника свiдоцтва

1. Будь-яке посягнення на права власника свiдоцтва, передба-

ченi статтею 16 цього Закону, вважауться порушенням прав влас-

ника свiдоцтва, що тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно з чин-

ним законодавством Украєни.

2. На вимогу власника свiдоцтва таке порушення повинно бути

припинено, а порушник зобовязаний вiдшкодувати власнику свi-

доцтва заподiянi збитки.

Власник свiдоцтва також може вимагати усунення з товару,

його упаковки незаконно використаного знака або позначення схо-

жого з цим настiльки, що єх можна сплутати, або знищення ви-

готовлених зображень знака або позначення, схожого з ним на-

стiльки, що єх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свiдоцтва мо-

же також особа, яка придбала лiцензiю, якщо iнше не передбачено

лiцензiйним договором.

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1994. № 7. Ст. 36.

52

Стаття 21. Спори, що розвязуються у судовому порядку

1. Спори, повязанi iз -застосуванням . цього. .Закону, розвязу-

ют.нся : судом,. арбiтражним або третейським судом у порядку,

встановленому чинним законодавством Украєни.

2. Суди. вiдповiдно до єх компетенцiє розглядають спори про:

встановлення власника свiдоцтва;

укладання та виконання лiцензiйних договоiв;

порушення майнових прав власника свiдицтна.

Суди розглядають також iншi спори, повязанi з охороною

прав, що надаються цим Законом.

i

i

6. Про оренду майна державних пiдприумств та органiзацiй

Закон Украєни вiд 10 квiтня 1992 р. з змiнами i доповненнями

вiд 15 грудня, 4 травня 1993 р. i 26 сiчня 1994 р.

Витяг

Стаття 31. Захист права орендаря на орендоване майно

1. Орендаревi забезпечууться захист його права на майно,

одержане ним за договором оренди, нарiвнi iз захистом, установ-

леним цивiльним законодавством щодо права власностi.

2. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з

будь-якого незаконного володiння .усунення перешкод у користу-

ваннi ним, вiдшкодування шкоди, заподiяноє майну громадянами

i юридичними особами, включаючiє орендодавця.

Стаття 32. Вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання обовяз-

кiв за договором оренди

За невиконання обовязкiв за договором оренди, в тому числi

за змiну або розiрвання договору в односторонньому порядку, сто-

рони несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законодавчими актами

Украєни та договором.

Стаття 33. Вiдповiдальнiсть орендаря у разi банкрутства

створеного ним пiдприумства, товариства

Орендар у разi банкрутства створеного ним орендного пiдпри-

умства, товариства тощо вiдповiдау по боргах пiдприумства, това-

риства майном, яке належить йому на правi власностi згiдно iз

статтею 25 цього Закону, вiдповiдно до законодавства Украєни.

7. Про приватизацiю майна державних пiдприумств

Закон Украєни вiд 4 березня 1992 р. з змiнами i доповненнями

вiд 7 липня, 18 вересня, 15 грудня 1992 р., 19 лютого 1993 р.

та 22 лютого 1994 р.2

Витяг

Стаття 29. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства

про приватизацiю

1. За порушення законодавства про приватизацiю до винних

осiб застосовууться кримiнальна, адмiнiстративна, дисциплiнарна,

цивiльно-правова вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства

Украєни.

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № ЗО. Ст. 416; 1993. № 7.

Ст 53; № 24. Ст: 253; 1994. № 18. Ст. 103.

г Вiдомостi Веохов. Ради Украєни. 1992. № 24. Ст. 348; № 42.

Ст. 603; 1994. № 24. Ст. 183,

53

2. Посадовi особи Державних оганiв приватизацiє, iнiiiих ОрГа-

нiв державноє-влади, та, управлiння при наявностi в єх дiях ознак

злочину, повязаного з порушеннями законодавства про привати-

зацiю, пiдлягають притягненню до кримiнальноє вiдповiдальностi, у

порядку, передбаченому Кримiнальним кодексом Украєни.

3. Посадовi особи державних органiв приватизацiє, iнших ор-

ганiв державноє влади та управлiння несуть адмiнiстративну вiд-

повiдальнiсть у виглядi штрафу за:

безпiдставну вiдмову у прийняттi заяви про приватизацiю; по-

рушення строкiв розгляду заяви про приватизацiю; порушення

умов i порядку проведення конкурсiв, аукцiону, продажу часток

(акцiй, паєв)-вiд чотирьох до восьми встановлених на день вчи-

нення порушення розмiрiв мiнiмальноє заробiтноє плати;

необгрунтовану вiдмову вiд продажу пiдприумства (майна,

акцiй); безпiдставну вiдмову у видачi приватизацiйних паперiв

громадянам Украєни – вiд пяти до десяти встановлених на день

вчинення порушення розмiрiв мiнiмальноє заробiтноє плати.

Штрафи стягуються з винних осiб за рiшенням суду в порядку,

передбаченому Кодексом Украєни про адмiнiстративнi правопору-

шення.

4. Покупцi, що вiдмовились вiд сплати за обукт приватизацiє,

придбаний на аукцiонi, за конкурсом протягом 60 днiв з моменту

укладення вiдповiдноє угоди сплачують на користь органу прива-

тизацiє неустойку в розмiрi 20 вiдсоткiв вiд цiни купленого

обукту.

Результати аукцiону, конкурсу пiдлягають у таких -випадках

анулюванню.

5. Збитки, заподiянi порушенням законодавства Украєни про

приватизацiю, пiдлягають вiдшкодуванню за позовами заiнтересо-

ваних осiб у порядку, передбаченому цивiльним законодавством

Украєни.

Стаття ЗО. Спори, що виникають у процесi приватизацiє

Спори, що виникають у процесi приватизацiє, вирiшуються су-

дом або арбiтражним судом у встановленому порядку вiдповiдно

до єх компетенцiє.

8. Про приватизацiю державного житлового фонду

Закон Украєни вiд 19 червня 1992 р. з змiнами i доповненнями

вiд 22 лютого 1994 р.

Витяг

Стаття 1. Поняття приватизацiє державного житлового

фонду

Приватизацiя державного житлового фонду (далi – приватиза-

цiя) – це вiдчуження квартир (будинкiв) та належних до них

господарських споруд i примiщень (пiдвалiв, сараєв _ i т. iн.) дер-

жавного житлового фонду на користь громадян Украєни.

С т а т т я 2. Обукти приватизацiє

1. До обуктiв приватизацiє (далi-квартири (будинки) на-

лежать:

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 36. Ст. 524; 1994.

№ 24. Ст. 182.

54

квартири багатоквартирних будинкiв та одноквартирнi будин-

ки, якi використовуються громадянами на умовах найму;

незаселенi квартири, частини будинкiв, одноквартирнi будинки

пiсля закiнчення єх будiвництва, реконструкцiє, ремонту та поточ-

ного звiльнення.

2. Не пiдлягають приватизацiє квартири-музеє, квартири в бу-

динках закритих вiйськових поселень, кiмнати в гуртожитках,

квартири, вiднесенi у встановленому порядку до непридатних для

мешкання або службових квартир (кiмнат), квартири, в яких

мешкають два або бiльше наймачiв, при вiдсутностi згоди всiх на

приватизацiю займаноє квартири.

3. Приватизацiя кварiир у будинках, включених до плану ре-

конструкцiє, здiйснюуться пiсля “єє проведення власником (воло-

дiльцем) будинку. Наймачi, якi проживали у квартирах до почат-

ку реконструкцiє, пiсля проведення реконструкцiє мають прiоритет-

не право на приватизацiю цих квартир.

4. Одноквартирнi будинки, а також квартири в будинках,

включених до планiв ремонту, можуть бути приватизованi до

його проведення за згодою наймачiв з наданням єм вiдповiдноє

компенсацiє у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни.

Стаття 8. Органiзацiя проведення приватизацiє та оформлен-

ня права власностi

11. Спори, що виникають при приватизацiє квартир (будин-

кiв) державного житлового фонду, вирiшуються судом або арбiт-

ражним судом вiдповiдно до єх компетенцiє.

9. Про приватизацiйнi папери

Закон Украєни вiд 6 березня 1992 р. з змiнами i доповненнями

вiд 7 липня 1993 р.1

Витяг

Стаття 8. Державнi гарантiє власникам приватизацiйних

паперiв

1. Держава гарантуу власникам приватизацiйних паперiв право

придбання за цi папери обуктiв приватизацiє вiдповiдно до зако-

нодавства Украєни про приватизацiю.

2. Приватизацiйнi папери, одержанi громадянами Украєни, а

також платежi, здiйсненi з приватизацiйних депозитних рахункiв,

приймаються вiдповiдними органами держави у сплату за частку

майна державних пiдприумств, iнших обуктiв, державного житло-

вого фонду, земельного фонду, якi приватизуються.

3. Права та обовязки щодо приватизацiйних паперiв вини-

кають з моменту єх передачi емiтентом або його уповноваженою

особою одержувачу паперiв, якщо iнше не передбачено законо-

давством Украєни.

4. Вiдмову у видачi приватизацiйних паперiв та єх прийняттi у

рахунок платежу за придбанi громадянами обукти приватизацiє

може бути оскаржено до суду у встановленому порядку.

5. Вiдповiдальнiсть за порушення норм цього Закону _ визнача-

уться в порядку, передбаченому статтею 2 Закону Украєни .

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 24. Ст. 352; № 3,

Ст. 562. ;

i.

55

В. ЗАХИСТ ПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В СИЛУ ЗОБОВЯ-

ЗАНЬ

10. Цивiльний кодекс Украєнськоє РСР

Витяг

Стаття 178. Види забезпечення виконання зобовязань

Виконання зобовязань може забезпечуватися згiдно з законом

або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою i поручи-

тельством. Крiм того, зобовязання мiж громадянами або з єх

участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобовязання мiж

соцiалiстичними органiзацiями – гарантiую.

Стаття 179. Неустойка

Неустойкою (штрафом, пенею) визначауться визначена зако-

ном або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторовi в разi невиконання або неналежного виконання зо-

бовязання, зокрема в разi прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею), може забезпечуватися лише

дiйсна вимога.

Кредитор не вправi вимагати сплату неустойки (штрафу, пенi),

якщо боржник не несе вiдповiдальнiсть за невиконання або нена-

лежне виконання зобовязань (стаття 210 цього кодексу).

Стаття 180. Форма угоди про неустойку

Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена н

письмовiй формi. Недодержання письмовоє форми тягне недiйснiсть

угоди про неустойку (штраф, пеню).

i

Стаття 181. Застава

В силу застави кредитор (заставодсржатсль) мау право й разi

невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заста-

вою зобовязання одержати задоволення з вартостi заставленого

майна переважно перед iншими кредиторами.

Застава виникау в силу договора чи закону.

Заставою може бути забезпечена дiйсна вимога. Застава може

мати мiсце також щодо вимог, якi можуть виникнути у майбут-

ньому, за умови, якщо у угода сторiн про розмiр забезпечення

заставою таких вимог.

Вiдносини застави регулюються Законом Украєни , iншими актами законодавства.

Стаття 191. Порука

За договором поруки поручитель зобовязууться перед кредито-

ром iншоє особи вiдповiдати за виконання нею свого зобовязання

в повному обсязi або в частинi.

Порука може забезпечувати лише дiйсну вимогу.

Договiр поруки повинен бути укладений у письмовiй формi.

Недодержання письмовоє форми тягне недiйснiсть договору поруки.

Стаття 192. Вiдповiдальнiсть поручителя

В разi невиконання зобовязання боржник i поручитель вiдпо-

вiдають перед кредитором як солiдарнi бор,i;iiикii, якщо iнше пг”

встановлено договором поруки.

Поручитель вiдповiдау в тому ж обсязi, як i боржник, зокйй-

ма,. вiдповiдау за салату процентiв, за вiдшкодування збиткiв, за

сплату неустойки, якщо iнше не встановлено договором поруки.

Особи, якi разом поручились, вiдповiдають перед кредитором

солiдарне, якщо iнше не встановлено договором поруки,

Стаття 193. Права поручителя, який виконав зобовязання

Поручитель, який виконав зобiєнязапня, набувау всiх пр.iп

кредитора по цьому зобовязанню.

Кожний з кiлькох поручителiв мау право зворотноє вимоги

до боржника в розмiрi виплаченоє цим поручителем суми.

Стаття 194. Припинення поруки

Порука припиняуться з припиненням забезпеченого нею зо-

бовязання.

Порука також припиняуться, якщо кредитор протягом трьох

мiсяцiв з дня настання строку зобовязання не предявить позову

до поручителя. Якщо строк виконання зобовязання не зазначений,

або визначений моментом вимоги, то при вiдсутностi iншоє угоди

вiдповiдальнiсть поручителя припиняуться пiсля закiнчення одного

року з дня укладення договору поруки.

Стаття 195. Завдаток

Завдатком визнауться грошова сума, що видауться однiую з

договорних сторiн в рахунок належних з неє за договором плате-

жiв другiй сторонi в пiдтвердження укладення договору i в за-

безпечення його виконання.

Якщо за невиконання договору вiдповiдальною у сторона, яка

дала завдаток, вiн залишауться у другоє сторони. Якщо за неви-

конання договору вiдповiдальною у сторона, яка одержала завда-

ток, вона повинна сплатити другiй сторонi подвiйну суму завдатку.

Крiм того, сторона вiдповiдальна за невиконання договору,

зобовязана вiдшкодувати другiй сторонi збитки з зарахуванням

суми завдатку, якщо в договорi не передбачено iнше.

Стаття 196. Гарантiя

Правила статтей 191 i 194 цього Кодексу поширюються на

гарантiє, що видаються одними органiзацiями в забезпечення пога-

шення заборгованостi iнших, якщо iнше не встановлено законо-

давством Союзу РСР i Украєнськоє РСР.

Стаття 197. Уступка вимоги

Уступка вимоги кредитором iншiй особi допускауться, якщо

вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не повя-

зана з особою кредитора.

Не допускауться уступка вимог про вiдшкодування майновоє

шкоди, викликаноє ушкодженням здоровя або заподiянням смертi.

До набувача вимоги переходять права, що забезпечують вико-

нання зобовязання.

Стаття 198. Обовязки i вiдповiдальнiсть кредитора, який

уступив вимогу

Кредитор, який уступив вимогу iншiй особi, зобовязаний пе-

редати єй документи, що свiдчать про право вимоги.

Первiсний кредитор вiдповiдау перед новим кредитором за

недiйснiсть переданоє йому вимоги, але не вiдповiдау за виконан-

ня щує вимоги боржником.

57-

Стаття 199. Виконання зобовязання первiсноМу Кредиторовi

при вiдсутностi повiдомлення про уступку ви-

моги

Якщо боржник не був повiдомлений про уступку вимоги, що

вiдбулася, то виконання зобовязання первiсному кредиторовi ви-

знауться виконанням належному кредиторовi.

Стаття 200. Заперечення боржника проти вимоги нового

кредитора

Боржник вправi висувати проти вимоги нового кредитора всi

заперечення, якi вiн мау проти первiсного кредитора на момент

одержання повiдомлення про уступку вимоги.

Стаття 201. Перевiд боргу

Перевiд боржником свого боргу на iншу особу допускауться

лише за згодою кредитора.

Новий боржник вправi висувати проти вимоги кредитора всi

заперечення, основанi на вiдносинах мiж кредитором i первiсним

боржником.

Порука i встановлена третьою особою застава припиняються

з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив

згоди вiдповiдати за нового боржника.

-;

Стаття 202. Форми уступки вимоги i переводу боргу

Уступка вимоги i перевод боргу, основанi на угодi, укладенiй

у письмовiй формi, повиннi бути вчиненi в простiй письмовiй формi.

Стаття 203. Обовязок боржника вiдшкодувати збитки

В разi невиконання або неналежного виконання зобовязання

боржником вiн зобовязаний вiдшкодувати кредиторовi завданi

цим збитки.

Пiд збитками розумiються витрати, зробленi кредитором, втра-

та або пошкодження його майна, а також не одержанi кредитором

доходи, якi вiн одержав би, якби зобовязання було виконано

боржником.

Стаття 204. Неустойка i збитки

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобовязання

встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки вiдшкодовуються

в частинi, не покритiй неустойкою (штрафом, пенею).

Законом або договором можуть бути передбаченi випадки:

коли допускауться стягнення тiльки неустойки (штрафу, пенi), але

не збиткiв; коли збитки можуть бути стягненi в повнiй сумi понад

неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть

бути стягнутi або неустойка (штраф, пеня) або збитки).

Стаття 205. Зменшення неустойки

Якщо належна до уплати неустойка (штраф, пеня) надмiрно

велика порiвняно з збитками кредитора, суд вправi зменшити не-

устойку (штраф, пеню). При цьому повиннi бути взятi до уваги:

ступiнь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторiн,

якi беруть участь у зобовязаннi; не тiльки майновi, але й iншi

iнтереси сторiн, що заслуговують на увагу.

Арбiтраж або третейський суд у виняткових випадках вправi з

урахуванням iнтересiв сторiн, що заслуговують на увагу, зменшити

налеу.ну до уплати кредиторовi неустойку (штраф, пеню).

58

Стаття 206. Обмеження розмiру вiдповiдальностi по зобовя-

занням

По окремих видах зобовязань законодавством Союзу РСР i

Украєнськоє РСР може бути встановлена обмежена вiдповiдальнiсть

за невиконання або неналежне виконання зобовязань.

Не допускауться погодження мiж соцiалiстичними органiзацiя-

ми про обмеження єх вiдповiдальностi, якщо розмiр вiдповiдаль-

ностi для даного виду зобовязань точно визначений законом.

Стаття 207. Обовязок боржника, який сплатив неустойку

або вiдшкодував збитки, виконати зобовязання

в натурi

Сплата неустойки (штрафу, пенi), встановленоє на випадок

прострочення або iншого неналежного виконання зобовязання, i

вiдшкодування збиткiв, завданих неналежним виконанням, не звiль-

няють боржника вiд виконання зобовязання в натурi, крiм випад-

кiв, коли планове завдання, на якому основано зобовязання мiж

соцiалiстичними органiзацiями, втратило силу.

Стаття 208. Наслiдки невиконання зобовязання в натурi

Зобовязання повинно бути виконано в натурi.

В разi невиконання зобовязання передати iндивiдуально визна-

чену рiч у власнiсть або в користування кредиторовi останнiй

вправi вимагати вiдiбрання цiує речi у боржника i передачi єє

йому, кредиторовi.

У зобовязаннях мiж соцiалiстичними органiзацiями кредитор

вправi вимагати вiд боржника передачi речей i в тому разi, коли

речi визначенi родовими ознаками.

В разi невиконання боржником зобовязання виконати певну

роботу кредитор вправi виконати цю роботу за рахунок боржника,

якщо iнше не випливау з закону, або договору, або вимагати вiд-

шкодування збиткiв.

Стаття 209. Вина як умова вiдповiдальностi за порушення

зобовязання

Особа, яка не виконала зобовязання або виконала його не-

належним чином, несе майнову вiдповiдальнiсть лише при наяв-

ностi вини (умислу або необережностi), крiм випадкiв, передбаче-

них законом або договором. Вiдсутнiсть вини доводиться особою,

яка порушила зобовязання.

Стаття 210. Вина кредитора

Коли виконання або неналежне виконання зобовязання обумов-

лено умислом або необережнiстю кредитора, боржник звiльняуться

вiд вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконання

зобовязання, якщо iнше не встановлено законом.

Стаття 211. Наслiдки невиконання зобовязання з вини

обох сторiн

Якщо невиконання або неналежне виконання зобовязання

виникло з вини обох сторiн, суд, арбiтраж, або третейський суд

вiдповiдно зменшують розмiр вiдповiдальностi боржника.

Суд, арбiтраж або третейський суд вправi також зменшити

розмiр вiдповiдальностi боржника, якщо кредитор навмисно або

з необережностi сприяв збiльшенню розмiру збиткiв, завданих не-

59

виконанням або неналежним виконанням зобовязання, або не

вжив заходiв до єх зменшення.

Правила цiує статтi вiдповiдно застосовуються i у випадках,

коли боржник в силу закону або договору (стаття 109 цього Ко-

дексу) несе майнову вiдповiдальнiсть за невиконання або неналеж-

не виконання зобовязання незалежно вiд своує вини.

Стаття 212. Вiдповiднiсть за невиконання грошових зобо-

вязань

Боржник не звiльнюуться вiд вiдповiдальностi за неможливiсть

виконання грошового зобовязання.

Стаття 213. Прострочення боржника

Боржник, який прострочив виконання, вiдповiдау перед креди-

тором за збитки, завданi простроченням, i за неможливiсть вико-

нання, що випадково настала пiсля прострочення.

Якщо внаслiдок прострочення боржника виконання втратило

iнтерес для кредитора, вiн може вiдмовитися вiд прийняття ви-

конання i вимагати вiдшкодування збиткiв. У вiдносинах мiж со-

цiалiстичними органiзацiями вiдмова вiд прийняття простроченого

виконання допускауться тiльки у випадках, i на умовi, встановле-

них законом або договором.

Боржник не визнауться таким, що прострочив, поки зобовя-

зання не може бути виконане внаслiдок прострочення кредитора

(стаття 215 цього Кодексу).

Стаття 214. Прострочення боржника по грошовому зобо-

вязанню

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання. [

повинен сплатити за час прострочення три проценти рiчних з

простроченоє суми, якщо законом або договором не встановлений

iнший розмiр процентiв.

Стаття 215. Прострочення кредитора

Кредитор визнауться таким, що прострочив, якщо вiн вiдмо-

вився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або

не зробив дiй, до вчинення яких боржник не мiг виконати свого

зобовязання.

Прострочення кредитора дау боржниковi право на вiдшкоду-

вання завданих простроченням збиткiв, якщо кредитор не доведе,

що прострочення не викликано умислом або необережнiстю його

самого або тих осiб, на яких в силу закону або доручення креди-

тора було покладено прийняття виконання. Пiсля закiнчення про-

строчення кредитора боржник вiдповiдау на загальних пiдставах.

По грошовому зобовязанню боржник не повинен платити про-

цзнта за час прострочення кредитора.

Стаття 440. Загальнi пiдстави вiдповiдальностi за заподiян-

ня шкоди

Шкода, заподiяна особi або майну громадянина, а також шко-

да. заподiяна органiзацiє, пiдлягау вiдшкодуванню особою, яка

заподiяла шкоду, у повному обсязi, за винятком випадкiв, перед-

бачених законодавством Союзу РСР.

Той, хто заподiяв шкоду, звiльняуться вiд єє вiдшкодування,

якщо доведе, що шкоду заподiяно не з його вини.

Шкода, заподiяна правомiрними дiями, пiдлягау вiдшкодуван-

ню лишг у випадках, передбачених законом.

Стаття 440. Вiдшкодування моральноє (немайновоє) шкоди

Моральна (немайнова) шкода, заподiяна громадянину або

ооганiзацiє дiями iншоє особи, яка порушила єх законнi права,

вiдшкодовууться особою, яка заподiяла шкоду, якщо вона не до-

веде. що моральна шкода заподiяна не з єє вини. Моральна шко-

да вiдшкодовууться в грошовiй або iншiй матерiальнiй формi за

рiшенням суду незалежно вiд вiдшкодування майновоє шкоди.

Розмiр вiдшкодування визначауться судом з урахуванням сутi

позовних вимог, характеру дiяння особи, яка заподiяла шкоду,

фiзичних чи моральних страждань потерпiлого, а також iнших

негативних наслiдкiв, але не менше пяти мiнiмальних розмiрiв за-

робiтноє плати.

11. Про заставу

Закон Украєни вiд 2 жовтня 1992 р. з змiнами i доповненнями

вiд 25 лютого 1994 р.

Витяг

Стаття 56. Незмiннiстд договору застави

У випадках, коли пiсля укладення договору застави законо-

давством встановлено правила, якi погiршують становище заставо-

давця та (або) заставодержателя, умови договору зберiгають силу

на вась строк його дiє.

Стаття 57. Захист iнтересiв заставодержателя при припинен-

нi його прав та прав заставодавця на заставле

не майно на пiдставах, передбачених законом

У разi прийняття Украєною або Республiкою Крим законо-

давчих актiв, якi припиняють заставне право або право заставо-

давця на заставлене майно, збитки, завданi заставодержателю в

результатi прийняття цих актiв, вiдшкодовуються йому в повному

обсязi Украєною або Рспублiкою Крим. Спори про вiдшкодування

збиткiв вирiшуються судом.

У разi вжиття державою заходiв до примусового вилучення

заставленого майна або майнових прав (нацiоналiзацiя, реквiзицiя,

конфiскацiя, накладення секвестру, а також iнших заходiв, ана-

логiчних за своєми наслiдками), держава вiдшкодовуу збитки, за-

подiянi заставодержателю внаслiдок здiйснення цих заходiв.

У разi припинення права власностi на заставлене майно чи

припинання заставлених майнових прав у звязку з рiшенням дер-

жавного органу або органу мiсцевого чи регiонального самовря-

дування, не спрямованих безпосередньо на вилучення заставленого

майна i заставлених майнових прав, в тому числi рiшенням про

вилучення земельноє дiлянки, на якiй розташовано заставленi

будинки, iншi будiвлi, споруд> чи багаторiчнi насадження, збитки,

завданi заставодержателю в результатi цього рiшення, вiдшкодо-

вуються заставодержателю в повному обсязi цими органами. Спори

про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом, арбiтражним судом.

Вiдомостi Верхсв. Ради Украєни. 1992.

Украєни. 1994. 23 березня; 1995. 17 сiчня.

61

№ 47. Ст. 642; Голос

С т а т т я 58. Недiйснiсть актiв, що порушують заставне право

Якщо в результатi видання органом державноє виконавчоє

влади чи органом мiсцевого i регiонального самоврядування акта,

який не вiдповiдау чинному законодавству, порушуються права

заставодержателя або iнших осiб щодо володiння, користування

та розпорядження предметом застави, такий акт визнауться не-

дiйсним судом чи арбiтражним судом.

Збитки, завданi заставодержателю в результатi видання за-

значених актiв, пiдлягають вiдшкодуванню в повному обсязi

органом, який видав цей акт.

12. Про захист прав споживачiв

Закон Украєни вiд 12 травня 1991 р. з змiнами i

нямн вiд 15 грудня 1993 р.

доповцен-

Витяг

Стаття 4. Державний захист прав споживачiв

1. Держава забезпечуу громадянам захист єх iнтересiв як

споживачiв, надау можливiсть вiльного вибору товарiв (робiт, по-

слуг), набуття знань i квалiфiкацiє, необхiдних для прийняття

самостiйних рiшень пiд час придбання та використання товарiв

(робiт, послуг) вiдповiдно до єх потреб, i гарантуу придбання або

одержання iншими законними способами товарiв (робiт, послуг)

в обсягах, що забезпечують рiвень споживання, достатнiй для пiд-

тримання здоровя i життудiяльностi.

2. Державний захист прав громадян як споживачiв здiйснюють

Ради народних депутатiв, єх виконавчi та розпорядчi органи. Рада

Мiнiстрiв Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiє. Дер-

жавний Комiтет Украєни у справах захисту прав споживачiв i

його органи у Республiцi Крим, областях, мiстах Киувi та Се-

вастополi, Державний Комiтет Украєни по стандартизацiє, метро-

логiє та сертифiкацiє та його територiальнi органи, органи i ус-

танови державного санiтарного нагляду Украєни, iншi органи дер-

жавноє виконавчоє влади, на якi покладено контроль за якiстю i

безпекою товарiв (робiт, послуг), призначених для споживачiв, а

також суд.

Стаття 14. Права споживача в разi придбання ним товару

неналежноє якостi

1. Споживач при виявленнi недолiкiв чи фальсифiкацiє товару

протягом гарантiйного або iнших термiнiв, установлених обовяз-

ковими для сторiн правилами чи договором, мау право за своєм

вибором вимагати вiд продавця або виготiвника:

а) безоплатного усунення недолiкiв товару або вiдшкодування

витрат на єх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) замiни на аналогiчний товар належноє якостi;

в) вiдповiдного зменшення його купiвельноє цiни;

г) замiни на такий же товар iншоє моделi з вiдповiдним

перерахуванням купiвельноє цiни;

д) розiрвання договору та вiдшкодування збиткiв, яких вiн

зазнав,

Стосовно непродовольчих товарiв, що були у використаннi та

реалiзованi через роздрiбнi комiсiйнi торгiвельнi пiдприумства, ви-

Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № ЗО. Ст. 379: Вiд-омостi

Верхов. Ради Украєни. 1994. № 1. Ст. 1.

62

Хбгй споживача, зазначенi у цьому пунктi, Задовйльряються i

згодою продавця.

Згiдно з цим пунктом задовольняються вимоги споживача щодо

товарiв, термiн гарантiє на якi не закiнчився.

Стаття 23. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства

про захист прав споживачiв

У разi порушення законодавства про захист прав споживачiв

господарюючi субукти сфери торгiвлi, громадського харчування i

послуг, в тому числi громадяни-пiдприумцi, несуть вiдповiдальнiсть

за:

вiдмову споживачу в реалiзацiє його права, встановленого

пунктом i статтi 14,-у десятикратному розмiрi вартостi цього

товару;

випуск, реалiзацiю товарiв, виконання робiт, надання послуг,

що не вiдповiдають вимогам нормативних документiв,- у розмiрi

25 вiдсоткiв вартостi реалiзованих товарiв, виконаних робiт, на-

даних послуг;

реалiзацiю на територiє Украєни iмпортних продовольчих i

непродовольчих товарiв, якi не вiдповiдають вимогам нормативних

документiв, що дiють в Украєнi, стосовно безпеки для життя, здо-

ровя i майна споживачiв i навколишнього природного середови-

ща – у розмiрi 50 вiдсоткiв вартостi реалiзованих товарiв;

реалiзацiю товарiв, виконання робiт, надання послуг, забо-

ронених до випуску i реалiзацiє вiдповiдними державними орга-

нами,-у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованих товарiв,

виконаних робiт, наданих послуг;

реалiзацiю небезпечних товарiв (отрути, отрутохiмiкати, вибу-

хо- та вогненебезпечнi речовини тощо) без належного попереджу-

вального маркування, а також без iнформацiє про правила та

умови безпечного єх використання – у розмiрi 50 вiдсоткiв вар-

тостi реалiзованих товарiв;

вiдмову в наданнi необхiдноє, доступноє та достовiрноє iнфор-

мацiє про товари, роботи, послуги – у розмiрi ЗО вiдсоткiв вар-

тостi товару, що пропонууться споживачевi для придбання (вико-

нання, надання);

ухилення вiд перевiрки якостi товарiв, виконуваних робiт, на-

даваних послуг-у розмiрi 100 вiдсоткiв реалiзованих товарiв,

виконаних робiт, наданих послуг з моменту ухилення.

iз сум штрафiв 50 вiдсоткiв зараховууться до позабюджетних

фондiв органiв мiсцевого самоврядування, 35 вiдсоткiв-до дер-

жавного бюджету, а 15 вiдсоткiв вiдраховууться державним орга-

нам у справах захисту прав споживачiв для створення матерiаль-

но-технiчноє та науково-дослiдноє бази.

Стаття 24. Судовий захист прав споживачiв

Захист прав споживачiв, передбачених законодавством, здiйс-

нюуться судом.

При задоволеннi вимог споживача суд одночасно вирiшуу пи-

тання про вiдшкодування моральноє (немайновоє) шкоди.

Споживачi за своєм вибором подають позови до суду за мiсцем

свого проживання або за мiсценаходженням вiдповiдача, за мiсцем

заподiяння шкоди або за мiсцем виконання договору.

Споживачi звiльняются вiд сплати державного мита за позо-

вами, що повязанi з порушенням єх прав.

63

Для iноземних iнвестицiй у Прiоритетних галузях економiки

i соцiальноє сфери державними програмами заохочення iноземних

iнвестицiй можуть встановлюватися додатковi пiльги.

Законами Украєни можуть визначатися територiє, на яких дi-

яльнiсть iноземних iнвесторiв та пiдприумвств з iноземними iнвес-

тицiями обмежууться або забороняуться виходячи з вимог забез-

печення нацiональноє безпеки.

Стаття 8. Гарантiє вiд змiни законодавства

У тому разi, коли наступне спецiальне законодавство Украєни

про iноземнi iнвестицiє змiнюу умови захисту iноземних iнвести-

цiй, зазначенi в роздiлi II цього Декрету, до iноземних iнвести-

цiй протягом десяти рокiв з дня набуття чинностi таким законо-

давством на вимогу iноземного iнвестора застосовууться спецiальне

законодавство, що дiяло на момент реустрацiє iнвестицiй.

Стаття 50. Порядок розгляду спорiв за участю iноземних

iнвесторiв

Спори мiж iноземними iнвесторами i державою з питань дер-

жавного регулювання iноземних iнвестицiй та дiяльностi пiд-

приумств з iноземними iнвестицiями пiдлягають розгляду в судах

Украєни, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами Ук-

раєни про захист iноземних iнвестицiй.

Усi iншi спори, не зазначенi в частинi i цiує статтi, пiдлягають

розгляду в судах та/або арбiтражних судах Украєни або за до-

мовленiстю сторiн-у третейських судах, у тому числi за кордо-

ном.

15. Повiтряний кодекс Украєни

Прийнятий 4 травня 1993 р.

Витяг

Стаття 4. Господарська i комерцiйна дiяльнiсть авiацiє Ук-

раєни

Правом на здiйснення господарськоє i комерцiйноє дiяльностi

в галузi авiацiє може володiти будь-яка юридична чи фiзична

особа, яка займауться експлуатацiую, технiчним обслуговуванням,

ремонтом, виробництввом, розробкою та iншою дiяльнiстю в галузi

авiацiйноє технiки та одержала лiцензiю, якщо це передбачено за-

конодавством Украєни.

Стаття 89. Поширення вiдповiдальностi

За протиправнi дiє всi юридичнi i фiзичнi особи, дiяльнiсть

яких повязана з використанням повiтряного простору Украєни;

розробкою, виготовленням, ремонтом та експлуатацiую авiацiйноє

технiки, здiйсненням господарськоє i комерцiйноє дiяльностi, обслу-

говуванням повiтряного руху, забезпеченням безпеки авiацiє Украє-

ни, а також єє управлiнням i наглядом, несуть вiдповiдальнiсть,

передбачену чинним законодавством Украєни.

Стаття 90. Вiдповiдальнiсть пасажира, замовника i працiв-

ника авiацiє при виконаннi повiтряного переве-

зення або авiацiйноє роботи

Пасажир, замовник або працiвник авiацiє за порушеная, не-

виконання або неналежне виконання правил, вимог i норм, що

1 Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993, № 25. Ст. 274.

66

регламентують повiтрянi перевезення i авiацiйнi роботи, а також

порушення законодавства про охорону навколишнього природного

середовища, несуть вiдповiдальнiсть, передбачену чинним законо-

давством Украєни.

Стаття 91. Вiдповiдальнiсть перевiзника за збереження ба-

гажу

Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу або пош-..

кодження багажу з часу прийняття його для перевезення i до

видачi одержувачу або передачi його вiдповiдно до правил iншiй

особi, якщо не доведе, що ним було вжито всiх необхiдних за-

ходiв для запобiгання заподiянню шкоди або що таких заходiв

неможливо було вжити.

Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за збереження речей, що у

у пасажира, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження

цих речей сталися з вини перевiзника.

Стаття 92. Вiдповiдальнiсть перевiзника за збереження ван-

тажу

Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу або пош-

кодження вантажу з часу прийняття його для перевезення i до

видачi одержувачу або передачi його вiдповiдно до правил iншiй

установi (особi), якщо не доведе, що ним було вжито всiх необ-

хiдних заходiв для запобiгання заподiянню шкоди або що таких

заходiв не можливо було вжити.

До того часу, поки перевiзник не доведе iнше, вважауться

що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися пiд час пере-

везення.

Стаття 93. Розмiр вiдповiдальностi перевiзника за втрату,

нестачу або пошкодження вантажу i багажу, а

також речей, якi у у пасажира

За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або

речей, якi у у пасажира, перевiзник несе вiдповiдальнiсть у такому

розмiрi:

1) за втрату або нестачу вантажу або багажу, прийнятого

для перевезення з оголошеною цiннiстю – в розмiрi оголошеноє

цiнностi, а у випадках, коли перевiзник доведе, що оголошена

цiннiсть перевищуу дiйсну вартiсть,-в розмiрi дiйсноє вартостi;

2) за втрату, нестачу або пошкодження вантажу або багажу,

прийнятого для перевезення без оголошеноє цiнностi, а також

речей якi у у пасажира,- в розмiрi вартостi, що не перевищуу

межi, встановленоє вiдповiдним органом державноє виконавчоє

влади за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв Украєни вiдпо-

вiдно до меж, встановлених мiжнародними угодами про вiдповi-

дальнiсть при повiтряних перевезеннях, учасником яких у Ук-

раєна.

Стаття 94. Вiдповiдальнiсть перевiзника за прострочення у

доставцi пасажира, багажу або вадтажу

Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за прострочення у доставцi

пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що ним було

вжито всiх леобхiдних заходiв для запобiгання простроченню або

що таких заходiв неможливо було вжити. Перевiзник звiльняуться

вiд вiдповiдальностi якщо прострочення сталося внаслiдок не-

сприятливих метеорологiчних умов.

67

Стаття 95. Вiдповiдальнiсть перевiзника за втрату, пошкод-

ження i прострочення у доставцi пошти

Перевiзник несе матерiальну вiдповiдалвнiстi> перед органами

звязку за втрату, пошкодження або прострочення у доставцi

пошти з вини перевiзника у розмiрi вiдповiдальностi органiв звяз-

ку перед вiдправниками або адресатами, за мiжнародну пошту –

вiдповiдно до актiв Всесвiтнього поштового союзу, а за внут-

рiшню – згiдно з правилами щодо розмiру матерiальноє вiдповi-

дальностi пiдприумств звязку за нестачу чи пошкодження вкла-

день поштових вiдправлень.

Стаття 96. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну третiм осо-

бам

За шкоду, заподiяну третiм особам та єх майну при виконаннi

перевезень i авiацiйних робiт, експлуатант авiацiйноє технiки несе

вiдповiдальнiсть у порядку i на умовах, передбачених чинним за-

конодавством Украєни.

16. Про забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у

кримiнальному судочинствi

Закон Украєни вiд 23 грудня 1993 р.

Витяг

Стаття 1. Поняття забезпечення безпеки осiб, якi беруть

участь у кримiнальному судочинствi

Забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному

судочинствi, тобто у виявленнi, попередженнi, припиненнi, роз-

криттi або розслiдуваннi злочинiв, а також у судовому розглядi

кримiнальних справ,-це здiйснення правоохоронними органами

правових, органiзацiйно-технiчних та iнших заходiв, спрямованих

на захист життя, житла, здоровя та майна цих осiб вiд проти-

правних посягнень з метою створення необхiдних умов для на-

лежного вiдправлення правосуддя.

Стаття 26. Майнова вiдповiдальнiсть особи, взятоє пiд за-

хист, за втрату майна, виданного для забезпечен-

ня безпеки

Продаж, застава чи передача iншим особам майна, виданого

в особисте користування особi, взятiй пiд захист, для забезпечення

єє безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за

собою вiдповiдальнiсть, передбачену чинним законодавством.

17. Про державний захист працiвникiв суду i

правоохоронних органiв

Закон Украєни вiд 23 грудня 1993 р.2

Витяг

Стаття 1. Завдання Закону

Цей Закон встановлюу систему особливих заходiв державного

захисту працiвникiв суду i правоохоронних органiв вiд перешкод-

ження виконанню покладених на них законом обовязкiв i ядiй-

Вiдомостi Верхое. Ради Украєни. 1994. № 11. Ст. 51.

2 Вiдомостi Верхое. Ради Украєни. 1994. №11. Ст. 50.

68

сненню наданих прав, а так само вiд посягнень на життя, здоровя,

житло i майно зазначених осiб та єх близьких родичiв у звязку

iз службовою дiяльнiстю цих працiвникiв.

Стаття 23. Майнова вiдповiдальнiсть особи, взятоє пiд за-

хист

1. У випадках умисного невиконання або неналежного вико-

нання законних вимог органу, який здiйснюу заходи захисту, осо-

ба, взята пiд захист, зобовязана, вiдшкодувати вiдповiдно до за-

конодавства, завданi внаслiдок цього збитки.

2. Продаж, застава чи передача iншим особам майна, наданого

в особисте користування особi, взятiй пiд захист, для забезпечення

єє безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за

собою вiдповiдальнiсть, передбачену чинним законодавством.

18. Про порядок вiдшкодування шкоди, завданоє громадяниновi

незаконними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдства,

прокуратури i суду

Закон Украєни вiд 1 грудня 1994 р.

Стаття 1. Вiдповiдно до положень цього Закону iiiл.iягас

вiдшкодуванню шкода, завдана громадяниновi внаслiдок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обви-

нуваченого, незаконного взяття i утримання пiд вартого, незаконно-

го проведення в ходi розслiдування чи судового розгляду кримi-

нальноє справи, обшуку, виємки, незаконного накладання арешту

на майно, незаконного вiдсторонення вiд роботи (посади) та iн-

ших процесуальних дiй, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адмiнiстративного арешту чи ви-

правних робiт, незаконноє конфiскацiє майна, незаконного накла-

дення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходiв,

передбачених законами Украєни , та iншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частинi 1 цiує статтi, завдана шкода

вiдшкодовууться в повному обсязi незалежно вiд вини посадових

осiб органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури i суду.

Стаття 2. Право на вiдшкодування шкоди в розмiрах i в по-

рядку, передбачених цим Законом, виникау у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) закриття кримiнальноє справи за вiдсутнiстю подiє злочи-

ну, вiдсутнiстю у дiяннi складу злочину або недоведенiстю участi

обвинуваченого у вчиненнi злочину;

3) вiдмови в порушеннi кримiнальноє справи або закриття

кримiнальноє справи з пiдстав, зазначених у пунктi 2 частини 1

цiує статтi;

4) закриття справи про адмiнiстративне правопорушення.

Право на вiдшкодування шкоди, завданоє зазначеними у стат-

тi 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення

кримiнальноє справи, виникау за умови, то протягом шести мiся-

Голос Украєни. 1995. 17 сiчня.

69

цiв пiсля проведення таких заходiв не було прийнято рiшення

про порушення за результатами цих заходiв кримiнальноє справи

або таке рiшення було скасовано.

Стаття 3. У наведених в статтi 1 цього Закону випадках гро-

мадяниновi вiдшкодовуються (повертаються):

1) заробiток та iншi грошовi доходи, якi вiн втратив внаслi-

док незаконних дiй;

2) майно (в тому числi грошi, грошовi вклади i вiдсотки по

них, цiннi папери та вiдсотки по них, частка у статутному фондi

господарського товариства, учасником якого був громадянин, та

прибуток, який вiн не отримав вiдповiдно до цiує частки, iншi

цiнностi), конфiсковане або звернене в доход держави судом, ви-

лучене органами дiзнання чи попереднього слiдства, органами, якi

здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, а також майно, на

яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнутi на виконання вироку суду, судовi вит-

рати та iншi витрати, сплаченi громадянином;

4) суми, сплаченi громадянином у звязку з поданням йому

юридичноє допомоги;

5) моральна шкода.

Стаття 4. Вiдшкодування шкоди у випадках, передбачених

пунктами 1, 3, 4 i 5 статтi 3 цього Закону, провадиться за раху-

нок коштiв державного бюджету. Розмiр сум, якi передбаченi пунк-

том 1 статтi 3 цього Закону i пiдлягають вiдшкодуванню, визнача-

уться з урахуванням заробiтку, не одержаного громадянином за

час вiдсторонення вiд роботи (посади), за час вiдбування кримi-

нального покарання чи виправних робiт як адмiнiстративного стяг-

нення.

Майно, зазначене в пунктi 2 статтi 3 цього Закону, поверта-

уться в натурi, а в разi неможливостi повернення в натурi його

вартiсть вiдшкодовууться за рахунок тих пiдприумств, установ, ор-

ганiзацiй, яким воно передано безоплатно. Вартiсть жилих будин-

кiв, квартир, iнших споруд вiдшкодовууться лише у разi, якщо за-

значене майно не збереглося в натурi i громадянин вiдмовився

вiд надання йому рiвноцiнного жилого примiщення з безоплатною

передачею у його власнiсть або у разi згоди на це громадянина.

Вартiсть втраченого житла вiдшкодовууться, виходячи з ринко-

вих цiн, що дiють на момент звернення громадянина про вiдшко-

дування шкоди.

У разi лiквiдацiє пiдприумств, установ, органiзацiй, яким май-

но було передано безоплатно, або недостатностi у них коштiв для

вiдшкодування шкоди вартiсть майна (частина вартостi) вiдшко-

довууться за рахунок державного бюджету.

Вартiсть майна визначауться за цiнами, що дiють на момент

прийняття рiшення про вiдшкодування шкоди. У разi пошкоджен-

ня майна завдана шкода вiдшкодовуутся повнiстю.

Вiдшкодування моральноє шкоди провадиться у разi, коли

незаконнi дiє органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокурату-

ри i суду завдали моральноє втрати громадяниновi, призвели до

порушення його нормальних життувих звязкiв, вимагають вiд ньо-

го додаткових зусиль для органiзацiє свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподiянi гро-

мадяниновi внаслiдок фiзичного чи психiчного впливу, .що призве-

70

Ло _до погiршення або. позбавлення можливостей реалiзацiє ним

своєх звичокi бажань; погiршення вiдносин з оточуючими людь-

ми, iнших негативних наслiдкiв морального характеру.

Стаття 5. У разi смертi громадянина право па вiдшкодування

шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 i 4 статтi З

цього Закону, у встановленому законодавством порядку перехо-

дить до його спадкоумцiв.

Стаття 6. Громадянин, звiльнений з роботи (посади) у звязку

з незаконним засудженням або вiдсторонений вiд посади у звязку

з незаконним притягненням до кримiнальноє вiдповiдальностi, мау

бути поновлений на колишнiй роботi (посадi), а в разi неможли-

востi цього (лiквiдацiя пiдприумства, установи, органiзацiє, скоро-

чення посади, а також наявнiсть iнших передбачених законом пiд-

став, що перешкоджають поновленню на роботi (посадi) – йому

мау бути надано державною службою зайнятостi iншу пiдходя-

щу роботу. Робота (посада) надауться громадяниновi не пiзнiше

мiсячного термiну з дня звернення, якщо воно надiйшло протягом

трьох мiсяцiв з моменту набрання законноє сили виправдувальним

вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримi-

нальноє справи за вiдсутнiстю подiє злочину, вiдсутнiстю у дiян-

нi складу злочину або недоведеностi участi обвинуваченого у вчи-

неннi злочину.

У випадках, зазначених у частинi 1 цiує статтi, запис про

звiльнення з роботи (посади), зроблений у трудовiй книжцi, виз-

науться недiйсним. На вимогу громадянина власник або уповнова-

жений ним орган у триденний термiн видау йому дублiкат трудо-

воє книжки без запису, який визнано недiйсним.

Стаття 7. Термiн перебування пiд вартою, термiн вiдбуття по-

карання, а також час, протягом якого громадянин не працюаав у

звязку з незаконним вiдстороненням вiд роботи (посади), зара-

ховууться як до загального трудового стажу, так i до стажу ро-

боти за спецiальнiстю,, стажу державноє служби, безперервного

стажу,

Трудовий стаж робiтникiв i службовцiв, а також стаж роботи

осiб, якi працювали на пiдставi членства (в кооперативi, колгоспi

тощо), обчислений iз зарахуванням перiодiв, зазначених у частинi

1 цiує статтi, враховууться при наданнi робiтникам, службовцям i

зазначеним особам рiзних пiльг i переваг, в тому числi при при-

значеннi пенсiй i допомоги по державному соцiальному страхуван-

ню. Робiтникам i службовцям цей стаж враховууться також при

призначеннi пенсiй на пiльгових умовах i за вислугу рокiв, при

встановленнi розмiрiв мiсячних ставок (службових окладiв) залеж-

но вiд тривалостi роботи за спецiальнiстю, а також при виплатi

разовоє винагороди або вiдсоткових надбавок за вислугу рокiв.

Стаття 8. При призначеннi пенсiє за вiком на пiльгових умо-

вах перiоди, зазначенi в частинi i статтi 7 цього Закону, на вибiр

громадянина, який звернувся за пенсiую, прирiвнюються до робо-

ти, яка передувала незаконному засудженню чи незаконному при-

тягненню до кримiнальноє вiдповiдальностi або яку вiн мав пiсля

звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi чи пiсля вiдбування

покарання.

71

Стаття 9. Мiсцевi органи влади i самоврядування проЄйгоМ

мiсяця з дня звернення повертаються громадяниновi, який втра-

тив єiраво користування жилим примiщенням внаслiдок незаконного

засудження, жиле примiщення, яке вiн займав ранiше, а якщо во-

но н збереглося в натурi, протягом шести мiсяцiв з дня звер-

нення громадянина позачергово надають йому в тому ж насе-

леному пунктi рiвноцiнне впорядковане жиле примiщення з ураху-

ванням складу сiмє та дiючих норм жилоє плоєцi.

Стаття 10. Якщо громадянин у звязку з незаконним засуд-

женням був позбавлений вiйськових або iнших звань, а також дер-

жавних нагород, йому поновлюються звання i повертаються на-

городи.

Стаття 11. У разi постановлення виправдувального вироку,

закриття кримiнальноє справи за вiдсутнiстю подiє злочину, вiдсут-

нiстю у дiяннi складу злочину або недоведеностi участi громадя-

нина у вчиненнi злочину, а також у разi закриття справи про ад-

мiнiстративне правопорушення орган дiзнання, слiдчий, прокурор

або суд зобовязанi розяснити громадяниновi порядок поновлення

його порушених прав i вiдшкодування iншоє шкоди, а також на

його прохання в мiсячний термiн письмово повiдомити про своу

рiшення трудовий колектив або громадськi органiзацiє за мiсцем

проживання.

Якщо вiдомостi про засудження або притягнення громадянина

до кримiнальноє вiдповiдальностi, застосування до нього як запо-

бiжного заходу взяття пiд варту чи накладення на нього адмiнi-

стративного стягнення у виглядi арешту чи виправних робiт були

опублiкованi в пресi, то на вимогу цього громадянина, а в разi

його смертi на вимогу його родичiв чи органу дiзнання, слiдчого,

прокурора або суду редакцiє протягом одного мiсяця роблять по-

вiдомлення про рiшення, що реабiлiтуу громадянина, вiдповiдно до

статтi 37 Закону Украєни .

Стаття 12. Розмiр вiдшкодовуваноє шкоди, зазначеноє в пунк-

тах 1, 3, 4 статтi 3 цього Закону, залежно вiд того, який орган

здiйснявав слiдчi дiє чи розглядав справу, в мiсячний термiн з

дня звернення громадянина визначають вiдповiднi органи дiзнання,

попереднього слiдства, прокуратури i суд, що виносять постанову

(ухвалу). Якщо справу закрито судом при розглядi єє в касацiй-

ному порядку або в порядку нагляду, зазначенi дiє провадить суд,

що розглядав справу у першiй iнстанцiє.

У разi незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про вiд-

шкодування шкоди громадянин вiдповiдно до положень цивiльного

процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду,

а ухвалу суду-до суду вищоє iнстанцiє в касацiйному порядку.

Оскарження до суду не позбавляу громадянина права звернутись

iз скаргою до вiдповiдного прокурора.

Стаття 13. Питання про вiдшкодування моральноє шкоди за

заявою громадянина вирiшууться судом вiдповiдно до чинного за-

конодавства в ухвалi, що приймауться згiдно з частиною 1 статтi

12.

Розмiр моральноє шкоди визначауться з урахуванням обставин

спрлоц в межах, встановлених цивiльним законодавством,

72

Вiдшкодування моральноє шкоди за час перебування пiд слiд-

ством чи судом провадиться виходячи з розмiру не менше одного

мiнiмального розмiру заробiтноє плати за кожен мiсяць перебу-

вання пiд слiдством чи судом.

Стаття 14. Заяву про оскарження постанови про вiдшкоду-

вання шкоди, завданоє незаконними дiями органiв дiзнання, попе-

реднього слiдства чи прокуратури, на вибiр громадянина може

бути подано до суду за мiсцем його проживання або мiсцезнаход-

женням вiдповiдного органу дiзнання, попереднього слiдства чи

прокуратури. Сторони в цих справах звiльняються вiд сплати су-

дових витрат.

Стаття 15. Поновлення службових, пенсiйних, житлових, iн-

ших особистих i майнових прав та вiдшкодування iншоє шкоди,

завданоє вiйськовослужбовцю Збройних Сил Украєни, Прикордон-

них вiйськ Украєни, Нацiональноє гвардiє Украєни, iнших вiйськових

формувань, створюваних вiдповiдно до законодавства Украєни, а

також особам начальницького i рядового складу органiв внут-

рiшнiх справ Украєни, провадиться за правилами, встановленими

цим Законом.

Г. ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

i СУМiЖНИХ ПРАВ

19. Цивiльний кодекс Украєнськоє РСР

Витяг

Стаття 472. Законодавство Украєни про авторське право i

сумiжнi права

Законодавством Украєни охороняються особистi (немайновi)

i майновi права авторiв та єх правонаступникiв, повязанi iз ство-

ренням та використанням творiв науки, лiтератури i мистецтва

(авторське право), i права виконавцiв, виробникiв фонограм та

органiзацiй мовлення (сумiжнi права).

Вiдносини, що складаються у звязу iз створенням i викорис-

танням обуктiв авторського права i сумiжних прав, регулюються

Законом Украєни та iн-

шими законодавчими актами Украєни.

20. Про авторське право i сумiжнi права

Закон Украєни вiд 23 грудня 1993 р.

Витяг

Стаття 1. Права, що охороняються цим Законом

Цей Закон охороняу особистi (неманноцi) i.майновi права

авторiв та єх правовнаступникiв, повязанi iз створенням та вико-

ристанням творiв науки, лiтератури i мистецтва (авторське право),

i права виконавцiв, виробникiв фонограм та органiзацiй мовлення

(сумiжнi права).

> Щдомостi Верхое. Ради Украєни. 1994. № 13. Ст. 1,-є.

73

Стаття 5. Твори, що охороняються

1. Цим Законом охороняються твори у галузi науки, лiтера-

тури i мистецтва, а саме: – .

1) лiтературнi письмовi твори белетристичного, наукового, тех-

нiчного або практичного характеру 1[книги, брошури, статтi, ком-

пютернi програми тощо);

2) виступи, лекцiє, промови, проповiдi та iншi уснi твори;

3) музичнi твори з текстом i без тексту;

4) драматичнi, музично-драматичнi твори, пантомiми, хореогра-

фiчнi та iншi твори, створенi для сценiчного показу;

5) аудiовiзуальнi твори;

6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, лiтографiє та iншi

твори образотворчого мистецтва;

7) твори архiтектури;

8) фотографiє;

9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються

спецiальним законом про промислову власнiсть;

10) iлюстрацiє, карти, плани, ескiзи, пластичнi твори; що сто-

суються географiє, геологiє, топографiє, архiтектури та iнших галу-

зей науки;

11) сценiчнi обробки творiв, зазначених у пiдпунктi i пункту 1

цiує статтi, i обробки фольклору, придатнi для сценiчного показу;

12) переклади, адаптацiє, аранжування, iншi переробки творiв

i обробки фольклору (похiднi твори) без заподiяння шкоди охо-

ронi оригiнальних творiв, на” основi яких створено похiднi твори;

13) збiрники творiв, збiрники обробок фольклору, енциклопедiє

та антологiє, збiрники звичайних даних, включаючи бази даних,

iншi складовi твори за умови, що вони у результатом творчоє.

працi по добору, координацiє або упорядкуванню змiсту без за-

подiяння шкоди охоронi творiв, що входять до них;

14) iншi твори.

2. Пiдлягають охоронi за цим Законом як обнародуванi, так

i необнародуванi твори в галузi науки, лiтератури i мистецтва,

незалежно вiд єх призначення, жанру, достоєнства, обсягу, мети

(освiта, iнформацiя, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також

способу вiдтворення, вираженi в уснiй, письмовiй чи будь-якiй

iншiй Формi.

Стаття 31. Охорона сумiжних прав

1. Цей Закон охороняу сумiжнi права виконавцiв, виробникiв

фонограм i органiзацiй мовлення. Охорона сумiжних прав здiй-

сшоється без шкоди охоронi творiв авторським правом.

2. Виконавцi здiйснюють своє права за умови дотримання ними

прав авторiв виконуваних творiв. Виробники фонограм i органi-

зацiє мовлення повиннi дотримувати прав авторiв i виконавцiв.

Органiзацiє мовлення повиннi дотримувати прав виробникiв фо-

нограм. авторiв i виконавцiв.

3. Виконання i здiйснення сумiжних прав не потребуу вико-

нання будь-яких формальностей. Виробники фонограм i виконавцi

для сповiщення про своє права можуть на всiх примiрниках фо-

нограм або єх упаковках використовувати знак охорони сумiжних

прав, який складауться з латинськоє лiтери Р у колi , iменi

(найменування) особи, що мау сумiжнi права, i зазначення року

першоє публiкацiє фонограми.

74

Стаття 41. Порушення авторського права i сумiжних прав

1. Вiдтворення, розповсюдження та iнше використання, а та-

кож ввезення в Украєну без дозволу осiб, якi мають авторське

право i сумiжнi права, примiрникiв творiв, фонограм, програм мов-

лення у порушенням авторського права i сумiжних прав, що дау

пiдстави для судового захисту.

2. Примiрники творiв, фонограм, виготовлених i розповсюдже-

них з порушенням авторського права i сумiжних прав, у контра-

фактними.

3. Ввезення на територiю Украєни примiрникiв творiв i фоно-

грам, що охороняються на територiє Украєни вiдповiдно до цього

Закону, iз держави, в якiй цi твори i фонограми не охоронялись

або перестали охоронятись, визнауться порушенням авторського

права i сумiжних прав.

Стаття 42. Порядок захисту авторських прав i сумiжних

. прав

Захист особистих i майнових прав осiб, якi мають авторське

право i сумiжнi права, може здiйснюватися в порядку, встановле-

ному адмiнiстративним, цивiльним i кримiнальним законодавством.

Стаття 43. Способи цивiльно-правового захисту авторського

права i сумiжних прав

1. В разi використання чужого твору без договору з особою;

яка мау авторське право i сумiжнi права, недотримання умов

використання творiв i обуктiв сумiжних прав, порушення особис-

тих i майнових прав особи, якi мають авторське право i сумiжнi

права, можуть подати позов до суду або арбiтражного, третейсь-

кого судiв про поновлення порушених прав шляхом внесення вiд-

повiдних виправлень, публiкацiй у пресi про допущене порушення

або iншим способом.

2. Суд, арбiтражний суд мау право постановити рiшення чи

ухвалу про заборону випуску твору, виконання постановки, фо-

нограми, передачi в ефiр i по проводах, про припинення єх роз-

повсюдження, про вилучення, конфiскацiю всiх примiрникiв твору

або фонограми та обладнання i матерiалiв, призначених для єх

виготовлення i вiдтворення, якщо буде достатньо даних про по-

рушення авторського права i сумiжних прав.

3. Суд, арбiтражний суд може постановити рiшення про зни-

щення або вiдчуження всiх примiрникiв твору або фонограми,

щодо яких встановлено, що вони були виготовленi або розпов-

сюдженi з порушенням виключних прав осiб, якi мають авторське

право i сумiжнi права. Це стосууться усiх клiше, матриць, форм,

оригiналiв, магнiтних стрiчок, фотонегативiв та iнших предмегiв,

за допомогою яких вiдтворюються примiрники твору, фонограми,

програми мовлення, а також матерiалiв i обладнання, що вико-

ристовуються для єх вiдтворення.

Стаття 44. Вiдшкодування збиткiв за порушення авторсько-

го права i сумiжних прав

1. Особи, якi мають авторське право i сумiжнi права, можуть

вимагати:

1) вiдшкодування збиткiв, завданих єм у результатi порушення

авторського права i сумiжних прав, включаючи упущену вигоду;

2) вилучення та спрямування на єх користь прибуткiв поруш-

нйка, одержаних ним у результатi порушення авторського права i

сумiжних прав, замiсть вiдшкодування збиткiв; . .

.- 3) виплати компенсацiє, яка визначауться судом,.. у сумi вiд

10 до 50000 мiнiмальних розмiрiв заробiтноє, плати, встановлених

законодавством Украєни, замiсть вiдшкодування збиткiв чи стяг-

нення прибуткiв.

-.. Крiм вiдшкодування збиткiв, стягнення прибуткiв, суд, ар-

бiтражний суд ла порушення авторського права або сумiжних прав

стягуу штраф у розмiрi 10 вiдсоткiв вiд суми, присудженоє судом

на користь позивача. Сума штрафiв направляуться у встановле-

ному законодавством порядку до вiдповiдних бюджетiв.

3. Порушник авторського права i сумiжних прав зобовязаний

вiдшкодувати особам, якi мають авторське право i сумiжнi права,

моральну шкоду в розмiрi, що визначауться судом.

Д. ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ ПРАВ

21. Житловий кодекс Украєнськоє РСР

Витяг

Стаття 57. Оскарження рiшень з питань облiку громадян,

якi потребують полiпшення житлових умов, i

надання єм жилих примiщень

Рiшення виконавчого комiтету районноє, мiськоє, районноє в

мiстi, селищноє, сiльськоє Ради народних депутатiв з питань облiку

громадян, якi потребують полiпшення житлових умов, i надання

єм жилих примiщень може бути оскаржено до виконавчого комi-

тету вищестоящоє Ради.

Скарги на спiльнi рiшення адмiнiстрацiє пiдприумства, уста-

нови, органiзацiє чи органу кооперативноє або iншоє громадськоє

органiзацiє i профспiлкового комiтету з питань, зазначених у час-

тинi першiй цiує статтi, розглядаються виконавчим комiтетом вiд-

повiдноє Ради народних депутатiв. Спори з цих питань мiж адмi-

нiстрацiую (органом громадськоє органiзацiє) i профспiлковим ко-

мiтетом розглядаються єх вищестоящими органами.

Стаття 59. Пiдстави i порядок визнання ордера на жиле

примiщення недiйсним

Ордер па жиле примiщення може бути визнано недiйсним у

судовому порядку у випадках подання громадянами не вiдповi-

даючих дiйсностi вiдомостей про потребу в полiпшеннi житлових

умов, порушення прав iнших громадян або органiзацiй на зазна-

чене в ордерi жиле примiщення, неправомiрних дiй службових

осiб при вирiшеннi питання про надання жилого примiщення, а

також в iнших випадках порушення порядку i умов надання жилих

примiщень.

Вимогу про визнання ордера недiйсним може бути заявлено

протягом трьох рокiв з дня його видачi.

Стаття 72. Порядок визнання особи такою, що втратила

право користування жилими примiщеннями

Визнання особи такою, що втратила право користування жи-

лим примiщенням внаслiдок вiдсутностi цiує особи понад встанов-

ленi строки, провадиться й судовому порядку.

76

.Стаття 94. Наслiдки недодержання встановленого пбрядку

здачi жилого примiщення в пiднайом

.Здача жилого примiщення в пiднайом з порушенням .вимог,

установлених частинами першою, третьою i четвертою статтi 91 i

статтею 93 цього Кодексу, тягне за собою недiйснiсть договору

пiднайому. У цьому разi громадяни, якi незаконно поселилися в

жилому примiщеннi, зобовязанi негайно звiльнити його, а в разi

вiдмовлення – пiдлягають виселенню в судовому порядку без на-

дання iншого жилого примiщення.

Стаття 99-. Виселення пiднаймачiв i тимчасових жильцiв У

разi припинення договору найму жилого примi-

щення

Пiднаймачi i тимчасовi жильцi самостiйного права на займане

жиле примiщення не набувають вiд тривалостi проживання.

У разi припинення дiє договору найму жилого примiщення од-

ночасно припиняуться i дiя договору пiднайму. Пiднаймач i члени

його сiмє, а також тимчасовi жильцi зобовязанi негайно звiль-

нити займане жиле примiщення. У разi вiдмовлення вони пiдля-

гають виселенню> в судовому порядку, а з будинкiв, що загро-

жують обвалом, в адмiнiстративному порядку. Виселення про-

водиться без надання iншого жилого примiщення.

Стаття 100. Переобладнання i перепланування жилого бу-

динку i жилого примiщення

Переобладнання i перепланування жилого будинку i жилого

примiщення провадиться з метою пiдвищення єх благоустрою i

перетворення комунальних квартир в окремi квартири на сiмю.

Переобладнання i перепланування жилого примiщення допуска-

уться за згодою наймача, членiв сiмє, якi проживають разом з

ним, та наймодавця i з дозволу виконавчого комiтету мiсцевоє

Ради народних депутатiв.

У разi вiдмови наймодавця, наймача або членiв його сiмє у

згодi на переобладнання чи перепланування жилого примiщення

спiр може бути вирiшено в судовому порядку, якщо на переоб-

ладнання чи перепланування у дозвiл виконавчого комiтету мiс-

цевоє Ради народних депутатiв.

Наймач, який допустив самовiльне переобладнання чи пере-

планування жилого або пiдсобного примiщення, зобовязаний за

свiй рахунок привести примiщення у попереднiй стан.

Якщо проектом капiтального ремонту жилого будинку перед-

бачено переобладнання чи перепланування квартир, з цим проектом

повиннi бути ознайомленi наймачi та члени єх сiмей. Зауваження

i пропозицiє зазначених осiб, не врахованi проектною органiзацiую,

розглядаються органами, якi здiйснюють управлiння вiдповiдним

житловим фондом, а також виконавчим комiтетом мiсцевоє Ради

народних депутатiв, який затверджуу проект капiтального ремонту

будинку.

Стаття 104. Змiна договору найму жилого примiщення на

вимогу члена сiмє наймача

Член сiмє наймача вправi вимагати, за згодою iнших членiв

сiмє, якi проживають разом з ним, укладення з ним окремого

договору найму, якщо жилу площу, що припадау на нього, може

бути видiлено у виглядi примiщення, яке вiдповiдау вимогам

статтi 63 цього Кодексу.

77

У разi вiдмовлення членiв сiмє дати згоду на укладений ок-

ремого договору найму, а також у разi вiдмови наймода>ця в

укладеннi такого договору спiр може бути вирiшено в судовому

порядку.

Правила, встановленi частиною першою цiує статтi, не поши-

рюються на жилi примiщення в будинках пiдприумств, установ,

органiзацiй найважливiших галузей народного господарства (час-

тина перша статтi 114), крiм випадкiв, коли наймач одержав при-

мiщення не у звязку з трудовими вiдносинами або коли наймо-

давець втратив право на його виселення, а також на примiщення

в будинках колгоспiв.

Стаття 105. Змiна договору найму жилого примiщення на

вимогу наймачiв, якi обудналися в одну сiмю

Громадяни, якi проживають в однiй квартирi i користуються

в нiй жилими примiщеннями за окремими договорами найму, у

разi обуднання в одну сiмю вправi вимагати укладення з ким-

небудь з них одного договору найму на все займане примiщення.

У разi вiдмови наймодавця в укладеннi одного договору найму

спiр може бути вирiшено в судовому порядку.

Стаття 106. Змiна договору найму жилого примiщення

внаслiдок визнання наймачем iншого члена

сiмє

Повнолiтнiй член сiмє наймача вправi за згодою наймача

та iнших членiв сiмє, якi проживають разом з ним, вимагати

визнання його наймачем за ранiше укладеним договором найму

жилого примiщення замiсть попереднього наймача. Таке ж право

у разi смзртi наймача або втрати ним права на жиле примiщення

належить будь-якому членовi сiмє наймача.

У разi вiдмови наймодавця у визнаннi члена сiмє наймачем

за договором найму спiр може бути вирiшено в судовому порядку.

Правила, встановленi частиною першою цiує статтi, не поши-

рюються на жилi примiщення в будинках пiдприумств, установ,

органiзацiй найважливiших галузей народного господарства (час-

тина перша статтi 114), крiм випадкiв, коли наймач одержав жиле

примiщення не у звязку з трудовими вiдносинами або коли най-

модавець втратив право його виселення, а також на примiщення

в будинках колгоспiв.

Стаття 109. Виселення з жилих примiщень

Виселення iз займаного жилого примiщення в будинку дер-

жавнбго або громадського житлового фонду допускауться лише з

пiдстав, установлених законом.

Виселення провадиться в судовому порядку. Допускауться

виселення в адмiнiстративному порядку з санкцiє прокурора лише

осiб, якi самоправне зайняли жиле примiщення або проживають

у будинках, що загрожують обвалом…

Стаття 114. Виселення з наданням громадянам iншого жи-

лого примiщення

З наданням iншого жилого примiщення може бути виселено:

робiтникiв i службовцiв (разом з проживаючими з ними осо-

бами), що припинили трудовi вiдносини з пiдприумствами, устано-

вами, органiзацiями найважливiших галузей народного господар-

78

ства;. якi надали жиле примiщення, у звязку iз звiльненням за

власним бажанням без поважних причин, або за порушеная тру-

довоє .дисциплiни, або за вчинення злочину;

громадян, якi одержали жилi примiщення в будинках колгос-

пiв, якщо вони виключенi з членiв колгоспу або вийшли з колгоспу

за власним бажанням;

громадян, позбавлених батькiвських прав, якщо вони прожи-

вакль разом з дiтьми, вiдносно яких позбавленi батькiвських

прав.

Надаване громадянам у звязку з виселенням iнше жиле при-

мiщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту

i вiдповiдати встановленим санiтарним i технiчним вимогам.

Стаття 116. Виселення без надання громадянам iншого жи-

лого примiщення

Якщо наймач, члени його сiмє або iншi особи, якi проживають

разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле примiщення,

або використовують його не за призначенням, або систематичним

порушенням правил спiвжиття роблять неможливим для iнших

проживання з ними в однiй квартирi чи одному будинку, а заходи

запобiгання i громадського впливу виявились безрезультатними, ви-

селення винних на вимогу наймодавця або iнших заiнтересованих

осiб провадиться без надання iншого жилого примiщення.

Осiб, якi пiдлягають виселенню без надання iншого жилого

примiщення за неможливiстю спiльного проживання, може бути

зобовязано судом замiсть виселення провести обмiн займаного

примiщення на iнше жиле примiщення, вказане заiнтересованою в

обмiнi стороною.

Осiб, якi самоправне зайняли жиле примiщення, виселяють

без надання єм iншого жилого примiщення.

Стаття 124. Виселення з службових жилих примiщено без

надання iншого жилого примiщення

Робiтники i службовцi, що припинили трудовi вiдносини з

пiдприумством, установою, органiзацiую, а також громадяни, якi

виключенi з членiв колгоспу або вийшли з колгоспу за власним

бажанням, пiдлягають виселенню з службового жилого примiщення

з усiма особами, якi з ними проживають, без надання iншого жи-

лого примiщення.

Стаття 132. Виселення з гуртожиткiв

Сезоннi, тимчасовi працiвники i особи, що працювали за стро-

ковим трудовим договором, якi припинили роботу, а також особи,

що вчились у навчальних закладах i вибули з них, пiдлягають

виселенню баз надання iншого жилого примiщення з гуртожитку,

який єм було надано у звязку з роботою чи навчанням.

iнших працiвникiв пiдприумств, установ, органiзацiй, якi посе-

лилися в гуртожитку у звязку з роботою, може бути виселено

без надання iншого жилого примiщення в разi звiльнення за влас-

ним бажанням або поважних причин, за порушення трудовоє дис-

циплiни або вчинення злочину.

Осiб, якi припинили роботу з iнших пiдстав, нiж тi, що за-

значенi в частинi другiй цiує статтi, а також осiб, перелiчених у

статтi 125 .цьог