.

Кочетов В.І. 2001 – Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції (книга)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 12380
Скачать документ

Кочетов В.І. 2001 – Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції

Зміст TOC \o “1-3”

Тема 1

Предмет спеціальної тактики підрозділів податкової міліції. Сили та
засоби податкової міліції ДПА України

1. Актуальні питання дисципліни “Спеціальна тактика підрозділів
податкової міліції” PAGEREF _Toc516020409 \h 5

2. Створення і розвиток служби податкової міліції ДПА України PAGEREF
_Toc516020410 \h 7

3. Предмет, теорія і мета дисципліни PAGEREF _Toc516020411 \h 9

4. Завдання, принципи і система спецтактики ППМ PAGEREF _Toc516020412
\h 11

Тема 2

Чергові частини підрозділів податкової міліції, їх основне завдання та
організація роботи

1. Основні завдання чергових частин податкової міліції PAGEREF
_Toc516020416 \h 19

2. Принципи роботи чергових частин PAGEREF _Toc516020417 \h 20

3. Організація роботи чергової частини PAGEREF _Toc516020418 \h 22

4. Функцiональні обов’язки працівників чергової частини PAGEREF
_Toc516020419 \h 23

5. Правила прийому в пiдроздiлах податкової мiлiцiї заяв, повiдомлень та
iншої iнформацiї про злочини (відповідно до Iнструкцiї про порядок
прийому, ресстрацiї, облiку та розгляду в пiдроздiлах податкової мiлiцiї
заяв та повiдомлень про злочини, затвердженої наказом ДПА України № 304
від 24.06.98) PAGEREF _Toc516020420 \h 29

6. Перелiк термінових повідомлень, які негайно передаються до чергової
частини ГУПМ ДПА України, затверджений наказом ДПА України № 407 від
25.08.98 PAGEREF _Toc516020421 \h 36

Тема 4

Організація збору та аналізу інформації з офіційних джерел щодо ухилення
від сплати податків

1. Загальна характеристика “тіньових операцій” суб’єктів підприємницької
діяльності PAGEREF _Toc516020425 \h 39

2. Поняття непрямих методів визначення доходів СПД. Нормативна база
здійснення податкових перевірок шляхом непрямих методів PAGEREF
_Toc516020426 \h 41

3. Вибір об’єкта податкової перевірки PAGEREF _Toc516020427 \h 43

4. Податкові перевірки із застосуванням непрямих методів, які
використовуються у практиці світових податкових служб PAGEREF
_Toc516020428 \h 47

5. Джерела інформації Податкового управління США. Архіви федеральних
податкових органів PAGEREF _Toc516020429 \h 50

ТЕМА 5

Тактика проведення опитувань та бесід оперативними працівниками при
розкритті злочинів та розслідуванні податкових злочинів

1. Мета проведення оперативних опитувань та їх види PAGEREF
_Toc516020433 \h 61

2. Планування оперативних опитувань PAGEREF _Toc516020434 \h 63

3. Основні елементи оперативного опитування PAGEREF _Toc516020435 \h
65

ТЕМА 6

Тактика документування протиправної діяльності розроблюваних осіб за
допомогою оперативно-технічних засобів

1. Правова основа застосування спеціальної техніки під час здійснення
оперативно-розшукових заходів PAGEREF _Toc516020439 \h 72

2. Класифікація спеціальної техніки. Мета та значення застосування
оперативно-технічних засобів PAGEREF _Toc516020440 \h 75

3. Основні тактичні прийоми проведення негласної фотозйомки та
відеозапису PAGEREF _Toc516020441 \h 77

Тема 7

Планування та організація виконання окремих слідчих дій при
розслідуванні злочинів у сфері оподаткування

1. Завдання та значення планування слідчих дій PAGEREF _Toc516020445
\h 83

2. Збір інформації для планування (попереднє планування) PAGEREF
_Toc516020446 \h 86

3. Процес планування PAGEREF _Toc516020448 \h 89

4. Організація розслідувань та контроль PAGEREF _Toc516020449 \h 92

Тема 9

Тактика проведення обшуків працівниками податкової міліції

1. Завдання та значення обшуку при розслідуванні податкових злочинів
PAGEREF _Toc516020456 \h 102

2. Правові основи та підстави для проведення обшуку у справах про
ухилення від сплати податків PAGEREF _Toc516020457 \h 103

3. Порядок і особливості проведення обшуку за податковими злочинами
PAGEREF _Toc516020458 \h 105

4. Документальне оформлення результатів обшуку PAGEREF _Toc516020459
\h 108

Тема 10

Тактика проведення виїмки при розслідуванні податкових злочинів, слідчий
огляд документів

1. Завдання та правові основи слідчої дії виїмки PAGEREF _Toc516020463
\h 111

2. Особливості виїмки при розслідуванні податкових злочинів. Підготовчий
етап виїмки PAGEREF _Toc516020464 \h 113

3. Організація і тактика виїмки при розслідуванні податкових злочинів
PAGEREF _Toc516020465 \h 115

4. Організація огляду документів PAGEREF _Toc516020466 \h 119

5. Проблемні питання виїмки при розслідуванні ухилень від сплати
податків PAGEREF _Toc516020467 \h 121

Тема 11

Тактика проведення допитів працівниками податкової міліції

1. Завдання допиту при розслідуванні ухилень від сплати податків
PAGEREF _Toc516020471 \h 123

2. Етап підготовки до проведення допиту PAGEREF _Toc516020472 \h 124

3. Порядок і особливості допиту свідків PAGEREF _Toc516020473 \h 129

4. Тактичні прийоми і форми допиту PAGEREF _Toc516020474 \h 132

5. Порядок проведення допиту обвинувачуваного PAGEREF _Toc516020475 \h
136

6. Основні недоліки проведення допитів у справах про ухилення від сплати
податків PAGEREF _Toc516020476 \h 139

Тема 12

Тактика розкриття і розслідування

податкових злочинів, скоєних із

застосуванням комп`ютерних технологій

1. Поняття та основні ознаки підготовки та скоєння комп’ютерних злочинів
PAGEREF _Toc516020480 \h 142

2. Обставини, які підлягають встановленню і підтвердженню в справах про
КЗ PAGEREF _Toc516020481 \h 144

3. Програмно-технічна експертиза та завдання, які вона вирішує PAGEREF
_Toc516020482 \h 147

4. Особливості проведення обшуку та вилучення засобів комп’ютерної
техніки PAGEREF _Toc516020483 \h 150

5. Можливі перешкоди при вилученні ЗКТ та рекомендації щодо їх подолання
PAGEREF _Toc516020484 \h 151

6. Тактика вилучення ЗКТ PAGEREF _Toc516020485 \h 153

7. Основні недоліки та проблеми, що виникають при розслідувані
комп’ютерних злочинів PAGEREF _Toc516020486 \h 156

Література PAGEREF _Toc516020487 \h 159

Тематичний план курсу

Спеціальна тактика підрозділів

податкової міліції

п/п

Назва теми Усього ауд. год. У тому числі Самост. робота

лекції семін. практ.

1 2 3 4 5 6 7

1. Предмет спеціальної тактики підрозділів податкової міліції. Сили і
засоби податкової міліції ДПА України 4 2 2

2

2. Чергові частини підрозділів податкової міліції, їх основні завдання
та організація роботи 6 2 2 2 4

3. Підрозділи фізичного захисту податкової міліції, їх призначення та
організація роботи 4

2 2 4

4. Організація збору та аналізу інформації з офіційних джерел щодо
ухилення від сплати податків 6 2 2 2 4

5. Тактика проведення опитувань та бесід оперативними працівниками при
розкритті та розслідуванні податкових злочинів 8 2 2 4 2

6. Тактика документування протиправної діяльності осіб, які
розробляються, за допомогою оперативно-технічних засобів 8 2

6 2

1 2 3 4 5 6 7

7. Планування та організація розслідувань злочинів у сфері оподаткування
6 2 2 2 4

8. Тактика огляду місця події оперативними працівниками податкової
міліції 6

2 4 4

9. Тактика проведення обшуків працівниками податкової міліції 6 2 2 4 2

10. Тактика проведення виїмки та огляду документів 6

4 2

11. Тактика проведення допитів працівниками податкової міліції 6 2 2 2 2

12. Тактика розкриття і розслідування податкових злочинів, скоєних із
застосуванням комп’ютерних технологій 6 2

4 4

Усього: 72 18 18 36 36

Тема 1

Предмет спеціальної тактики

підрозділів податкової міліції. Сили та засоби податкової міліції ДПА
України

Навчальні питання

Актуальні питання дисципліни “Спеціальна тактика підрозділів податкової
міліції (ППМ)”.

Створення і розвиток служби податкової міліції ДПА України.

Предмет, теорія і мета дисципліни.

Завдання, принципи і система спеціальної тактики ППМ.

Література

Закони України:

1.1. “Про міліцію” від 20.12.90.

1.2. “Про державну податкову службу” від 05.02.98.

1.3. “Про надзвичайний стан” від 26.06.92.

Статут ППСМ України (1995 р). Типові дії працівників податкової поліції
(міліції): Підручник. – Ірпінь, 1997.

Тактико-специальная підготовка: Підручник. – М., 1989.

Вісник податкової служби України. – 1999. – № 33.

1. Актуальні питання дисципліни “Спеціальна тактика

підрозділів податкової міліції”

Спеціальна тактична підготовка є важливою складовою спеціального
навчання та виховання курсантів факультету податкової міліції,
невід’ємною частиною їх професійної освіти. Під організацією спеціальної
тактичної підготовки розуміється цілеспрямований, планомірний,
спеціалізований та поетапний процес навчання і виховання, який
здійснюється з метою здобуття курсантами спеціальних знань, умінь і
практичних навичок, необхідних для їх подальшої професійної та
оперативно-службової діяльності.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в України” в
редакції від 5 лютого 1998 року № 83/98 ВР на працівників податкової
міліції поширюються права, передбачені Законом України “Про міліцію”. У
зв’язку з цим програма підготовки курсантів факультету податкової
міліції побудована як на базі теорії і практики діяльності підрозділів
податкової міліції ДПА України, так і органів міліції МВС України.

Ряд завдань підрозділи податкової міліції вимушені вирішувати в
екстремальних умовах або в умовах складної оперативної обстановки.
Прикладом цього може бути затримання неплатників податків, які
переховуються у законспірованих місцях, або, навіть, озброєних
злочинців. Крім того, це дії підрозділів при групових порушеннях
громадського порядку чи в умовах надзвичайного стану.

Сфера використання і застосування сучасних можливостей різних наук з
метою боротьби із злочинністю постійно розширюється. Питання тактики дій
підрозділів податкової міліції в екстремальних умовах і в складній
оперативній обстановці включається в орбіту інтересів такої навчальної
дисципліни, як “Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції”.
Проблема раціонального, ефективного використання тих чи інших способів
спеціальної тактики у боротьбі з економічною злочинністю привертає увагу
наукових і практичних працівників податкової служби. Їх актуальність
сьогодні обумовлена розвитком нашої державності й демократії, яка надає
більш широкі права та можливості громадянам, у тому числі і в галузі
приватного підприємництва. Але демократизація не означає послаблення
боротьби із злочинністю, особливо в системі оподаткування. До того ж не
можна не враховувати підвищення технічного оснащення правопорушників,
рівень їх знань у галузі економіки, бухгалтерського обліку, комп’ютерної
техніки тощо.

Тому значення спеціальної тактики, тактичних способів проведення
оперативно-розшукових і слідчих дій, прийомів застосування спеціальних
технічних засобів, спеціального озброєння, маневрів силами і засобами –
ось далеко не повний перелік вимог забезпечення успішної боротьби
підрозділів податкової міліції в екстремальних умовах. Виконання цього
завдання потребує від курсантів оволодіння знаннями з теорії спеціальної
тактики, які є методичними для спеціальних дисциплін і лежать в основі
практичних заходів, які застосовують підрозділи податкової міліції в
екстремальних умовах.

Лекція присвячена змісту спецтактики, розкриттю закономірностей, що
діють у межах цієї навчальної дисциплін, з’ясуванню предмета, мети та
завдань спецтактики, а також розгляду її як цілісної системи.

Крім того, розглядається питання створення і розвитку служби податкової
міліції ДПА України в нинішніх соціально-економічних та історичних
умовах.

2. Створення і розвиток служби податкової

міліції ДПА України

Податкова служба в Україні створювалась, власне кажучи, на порожньому
місці. Її не існувало в Радянському Союзі, бо політична система
соціалізму не передбачала ринкових відносин, приватної власності.
Створена у 1993 році податкова служба почала реально працювати лише в
1996 році після того, як були передбачені відповідні джерела її
фінансування. На момент створення були відсутні податкова міліція (у
тому розумінні, в якому вона існує в цивілізованих країнах),
матеріально-технічна база податкової служби, не були чітко визначені в
законодавчому порядку взаємовідносини із суб’єктами підприємницької
діяльності та державним інститутами.

Державна податкова адміністрація України була створена Указом Президента
України 30 жовтня 1996 року. До її складу увійшли податкова інспекція
(виведена із Міністерствами фінансів) та податкова поліція. Основу
податкової поліції склали підрозділи по боротьбі з кримінальним
приховуванням прибутків від оподаткування (БКППО) із системи
Міністерства внутрішніх справ.

Спочатку податкова поліція була укомплектована в основному оперативними
працівниками, які проходили службу в системі МВС. Крім зазначеної служби
БКППО, це були співробітники державної служби боротьби з економічною
злочинністю, карного розшуку, підрозділів по боротьбі з організованою
злочинністю, експертно-криміналістичної служби.

Але лише оперативний склад не може вирішити всі завдання, які
покладаються не податкову поліцію. Оскільки це вже була окрема служба,
назріло нагальне питання – створити необхідну інфраструктуру на зразок
системи МВС, бо оперативні працівники не можуть обійтися без координації
і узгодження дій, силової підтримки тощо.

Для вирішення таких питань у системі податковій поліції були створені
чергові частини, підрозділи фізичного захисту, відділи
матеріально-технічного забезпечення, штаби та організаційно-аналітичні
відділи та ін.

Але існувала й інша проблема – податкова поліція як правоохоронний орган
не була визначена законодавчо. Тому під сумнівом знаходилось здійснення
нею оперативно-розшукової діяльності, а кримінально-процесуальна функція
(попереднє слідство) взагалі не дозволялась.

За матеріалами податкової поліції про умисне ухилення від сплати
податків кримінальні справи порушувались слідчими органами системи МВС.
Такий стан справ не міг влаштовувати новостворену службу і на першому
плані було питання законодавчого врегулювання цієї проблеми.
Неодноразово на засіданнях Верховної Ради розглядалось питання про
внесення змін та доповнень до Закону України “Про державну податкову
службу в Україні”. Остаточно вони були прийняті 5 лютого 1998 року. В
останній редакції Закону розділом V визначено, що даний правоохоронний
орган буде називатись “Податкова міліція” і діяти він буде у складі ДПА
України.

Згідно з даним Законом на податкову міліцію покладено контроль за
дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності
податкового законодавства держави. Для забезпечення дієвості такого
контролю податкова міліція виконує оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну та охоронну функції.

3. Предмет, теорія і мета дисципліни

У вирішенні загальнодержавного завдання боротьби із злочинністю у сфері
оподаткування велике значення мають зусилля підрозділів податкової
міліції, які спрямовані на профілактику, попередження, розкриття та
розслідування податкових правопорушень. Для цього використовуються різні
методи переконання, а у випадку необхідності – і примусові заходи.
Примус застосовується з метою підкорення поведінки особи волі держави,
яка виражена у правових нормах. Державні примусові заходи здійснюються
за допомогою психологічного, фізичного або матеріального впливу на
особу, основи і порядок використання якого закріплюються нормативними
актами.

Якщо уявити собі весь спектр застосування сил податкової міліції, то
можна відмітити, що нерідко вони діють в екстремальних ситуаціях, які
викликані економічними, політичними, регіональними та іншими проблемами.
Мова йде також про умови, які характерні для надзвичайного стану,
стихійних лих, великих виробничих аварій, катастроф, дій підрозділів,
які беруть участь в охороні громадського порядку.

Проблема спеціальної підготовки особового складу податкової міліції,
який залучається до дій в екстремальних ситуаціях, зумовлює необхідність
вивчення тактичних способів і прийомів застосування спецзасобів,
озброєння, спорядження, оперативної техніки, маневру силами і засобами.

При загостренні оперативної обстановки, в екстремальних ситуаціях, а
також при проведенні спеціальних податкових операцій податкова міліція
може використовувати силові дії в якості надзвичайної міри, коли всі
інші заходи не дали очікуваного результату. Тому керівний і
начальницький склад системи податкової міліції повинен бути озброєний
спеціальними знаннями, вмінням щодо ведення спеціальних податкових
операцій силами підрозділів фізичного захисту та управління ними.

Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції в усіх своїх методах і
засобах в якості навчальної дисципліни склалась на основі творчого
осмислення і переробки спецтактики органів внутрішніх справ і логічного
наповнення основними елементами службової, адміністративної,
оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності податкової
міліції.

І не потрібно змішувати спецтактику ОВС і спецтактику підрозділів
податкової міліції (ППМ), яка має зовсім іншу природу та свій власний
предмет.

Отже, предметом спеціальної тактики ППМ є вивчення теорії і практики
тактичних способів проведення оперативно-розшукових і слідчих дій,
методів виявлення умисних ухилень від сплати податків, прийомів
застосування спеціальних технічних засобів і оперативної техніки,
спеціального озброєння, маневрів силами і засобами під час проведення
спецоперацій.

Основною теорії спецтактики ППМ є наукове узагальнення правових аспектів
діяльності податкової міліції, нормативної бази оперативно-розшукової,
кримінально-процесуальної та охоронної функції податкової міліції,
осмислення норм, що регламентують дії податкової міліції в умовах
надзвичайного стану, організацію і тактику їх здійснення.

Ця теорія вивчає також принципи спецтактики, характер екстремальних
ситуацій, причини їх виникнення та умови, які їм сприяють; можливості
сил податкової міліції щодо локалізації і ліквідації надзвичайних
обставин та їх наслідків; методи роботи оперативного керівника з
планування й організації дій особового складу, управління силами в
різних екстремальних ситуаціях; структуру та організацію підрозділів
податкової міліції.

Таким чином, визначається мета спеціальної тактики підрозділів
податкової міліції.

Мета дисципліни полягає в оволодінні теоретичними знаннями та
практичними навичками, які необхідні для глибокого розуміння теорії
спеціальної тактики, типових способів, методів і прийомів дій
працівників податкової міліції в умовах службової діяльності.

Програмою дисципліни “Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції”
передбачається вивчення проблем виконання підрозділами податкової
міліції оперативно-службових завдань з виявлення, документування та
розкриття податкових злочинів, а також дій в екстремальних умовах із
застосуванням зброї та спеціальних засобів.

Крім того, необхідно дати уявлення про те, що ми розуміємо під поняттями
“сили” та “засоби” з точки зору спеціальної тактики ППМ.

Сили податкової міліції – це весь наявний особовий склад підрозділів
податкової міліції ДПА України, починаючи від найнижчої районної ланки і
закінчуючи працівниками усіх структурних підрозділів Головного
управління податкової міліції, які можуть залучатися до виконання
завдань різного ступеня складності.

Засоби податкової міліції – це бойова техніка та озброєння, спеціальні
та оперативно-технічні засоби, автотранспорт і системи радіозв’язку,
комп’ютерна та організаційна техніка, різноманітне спорядження, яке
знаходиться на балансі підрозділів податкової міліції і застосовується
для вирішення службово-оперативних і спеціальних завдань працівниками в
різних умовах оперативної обстановки та при надзвичайному стані.

4. Завдання, принципи і система спецтактики ППМ

У вирішенні загальнодержавних завдань боротьби зі злочинністю в системі
оподаткування велике значення мають зусилля податкової міліції, які
безпосередньо спрямовані на викриття та затримання неплатників податків,
попередження злочинів, які вони скоюють.

У цих зусиллях важлива роль належить формуванню у працівників високих
моральних, вольових якостей, необхідних при виконанні ними
службово-оперативних завдань в екстремальних ситуаціях.

Можливість вибору того чи іншого прийому спецтактики з урахуванням
ситуації, яка склалась, є обов’язковою властивістю кожного тактичного
прийому, без якого він перестає бути таким.

Оскільки змістом спецтактики в основному є тактика викриття та
затримання злочинців у різних ситуаціях, то важливим завданням її
розвитку є вироблення у співробітників системного підходу до прийняття
рішення на виконання поставлених завдань у різних умовах оперативної
обстановки.

Розглядаючи більш повно предмет спеціальної тактики ППМ, можна сказати,
що завданнями цієї дисципліни є вивчення:

1) структури, організації, озброєння і завдань підрозділів податкової
міліції;

2) правових основ боротьби із злочинністю у сфері оподаткування;

3) планування та організації розкриття податкових злочинів;

4) тактичних прийомів проведення огляду місця події, допитів, обшуків та
вилучень;

5) методик виявлення умисних ухилень від сплати податків;

6) організації збору та аналізу інформації про податкові злочини;

7) організації охорони та оборони службових приміщень підрозділів
податкової міліції.

З’ясування поняття принципу спецтактики нерозривно пов’язане з поняттям
принципу науки взагалі. Принципом спецтактики слід вважати основу, на
якій базується певна сукупність знань у цій галузі як навчальній
дисципліні, яка має власну загальнотеоретичну конструкцію.

Тут, як і в питаннях методології наукового пізнання, представленого
окремими науками, існують загальні, часткові та спеціальні принципи, які
стосуються окремих розробок спецтактики, наприклад, тактики затримання
озброєного злочинця в різних умовах.

Так, до загальних принципів, які знаходять своє вираження у спецтактиці,
належать:

1) принцип єдності науки й практики;

2) історизму;

3) невідворотності покарання;

4) творчого використання в спецтактиці досягнень загальної тактики,
адміністративної діяльності, оперативно-розшукової діяльності,
технічних, природничих наук;

5) відповідності змісту спецтактики змісту суміжних юридичних наук.

Ці принципи названі загальними, бо вони, відображаючи зміст спецтактики,
у той же час властиві і групам інших юридичних наук.

Часткові принципи спецтактики характерні, в основному, для данної науки,
породжені її потребами, а названі таким чином, бо відображають інтереси
однієї навчальної дисципліни.

До них належать наступні принципи:

1) єдності правової природи спецтактики;

2) єдності системи навчальної прикладної дисципліни – спецтактики;

3) законності практичних рекомендацій, які розробляються спецтактикою;

4) оптимальності практичних рекомендацій;

5) раціональної організації службової діяльності податкової міліції.

Спеціальні принципи спецтатктики покладені в основу розробки окремих
типових спецоперацій. До їх числа належать наступні:

1) пппринцип цілеспрямованості, який полягає в концентруванні основних
зусиль на досягненні головної мети – підготовки підрозділів і всього
особового складу до дій в екстремальних ситуаціях;

2) постійної бойової готовності сил і засобів податкової міліції,
призначених для вирішення завдань в екстремальних ситуаціях;

3) системи підпорядкування, який полягає в чіткому розподілі
відповідальності, обов’язків з наданням певних прав керівникам, які
очолюють підрозділи податкової міліції.

Спецтактика тісно пов’язана з багатьма науками, у тому числі і
суспільно-політичного характеру. Це виражається в тому, що всі вони в
теоретичному аспекті базуються на основних законах логіки, філософії,
воєнної історії.

У силу зворотного зв’язку спецтактика бере участь у розробці форм і
методів морально-психологічнної роботи, які забезпечують підтримання
високих вольових і моральних якостей в особового складу, який бере
участь у виконанні службово-оперативних завдань в екстремальних
ситуаціях.

Тісний зв’язок спецтактики як навчальної дисципліни з адміністративною
діяльністю зумовлений тим, що кожна з них у своєму обсязі та мірі, з
урахуванням предмета вивчають і розробляють наукові основи
виконавчо-розпорядчої діяльності. Це і зумовлює їх взаємозв’язок.
Відповідні прийоми спецтактики розробляються, втілюються у практику і
використовуються тільки в повній відповідності з нормами, які регулюють
виконавчо-розпорядчу діяльність податкової міліції.

Крім того, спецтактика вивчає таку якісну сторону виконавчо-розпорядчої
діяльністі, як тактична спрямованість дій податкової міліції, які
викликали необхідність використання державного примусу до
правопорушників, наприклад, при примусовому стягненні податків.

Зв’язок спецтактики з правовими юридичними дисциплінами базується на
дотриманні принципів законності на всіх етапах розробки, організації і
проведення спецоперацій за участю оперативних працівників та підрозділів
фіззахисту.

На практиці реалізація положень спецтактики породжує питання, вирішення
яких неможливе без звернення до загальновійськової тактики, а також
оперативно-розшукової діяльності.

Так, при організації і проведенні спецоперацій із затримання неплатників
податків використовуються методи і прийоми загальновійськової тактики, а
з метою спостереження – оперативні прийоми ОВС.

У сфері спецтактики чітко проявляється її зв’язок з криміналістикою.
Наприклад, при проведенні огляду місця події використовуються прийоми
пошуку слідів, розроблених цією наукою. Крім того, обшуки, виїмки,
дослідження документів також тісно пов’язані з криміналістикою.

Важливим завданням спецтакткики є вивчення і розробка питань
ефективності проведення спецоперацій щодо затримання озброєних
злочинців. Очевидно, що ці питання повинні вивчатись на базі певного
статистичного аналізу, щоб вироблені рекомендації тактичного характеру
відображали відповідні положення і потреби практики.

При підході до розгляду системи спецтактики важливо мати на увазі
взаємозв’язок системи як цілого (структура) та елементів, що її
складають. У цьому аспекті предмет спецтактики як навчальної дисципліни
є системою багатьох елементів – характеристик екстремальних ситуацій і
умов складної оперативної обстановки, причин їх виникнення та умов, що
їм сприяють; тактичних прийомів підрозділів в умовах екстремальних
ситуацій і складної оперативної обстановки; особливостей планування та
організації слідчих дій і управління силами підрозділів податкової
міліції.

За внутрішніми зв’язками спецтактика містить у собі системи одноосібної
підготовки співробітників, дії нарядів при виконанні
службово-оперативних завдань, роботи оперативних начальників щодо
керівництва при проведенні спецоперацій.

Усі ці системи взаємопов’язані всередині загальної системи спецтактики і
є її елементами.

Очевидним є зв’язок одноособової підготовки співробітника як елемента
предмета спецтактики з іншим її елементом – дією нарядів при виконанні
службово-оперативних завдань. Прийоми спецтактики є стимулом для
розвитку теоретичної бази спеціальної тактики. На цьому положенні
взаємозв’язку елементів структури спецтактики особливо яскраво виступає
прямий і зворотний вплив елементів цілого, обов’язкового для будь-якого
виду системи. Це взаємозв’язок упорядкованої множини елементів, які
створюють цілісну систему предмета спецтактики.

Програма курсу “Спеціальна тактика працівників податкової міліції” має
два розділи.

Перший розділ передбачає вивчення курсантами правових основ діяльності
працівників податкової міліції, порядок, тактику несення служби, правила
застосування зброї, спеціальних засобів і техніки, що знаходиться на
озброєнні підрозділів податкової міліції, основи планування та
організації розкриття податкових злочинів. Після закінчення вивчення
першого розділу курсанти складають залік.

У другому розділі програми розглядаються питання:

– відпрацювання тактичних прийомів проведення огляду місця події,
оперативних опитувань, обшуку та вилучень, допитів підозрюваних осіб та
свідків;

– вивчення методик виявлення умисних ухилень від сплати податків;

– організації службової діяльності підрозділів податкової міліції щодо
збору та аналізу інформації про податкові правопорушення;

– тренування щодо управління оперативними групами на місцевості,
виконання практичних завдань.

Вивчення курсу “Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції”
закінчується складанням екзамену, який сприяє перевірці та закріпленню
теоретичних знань курсантів.

При обробці тематики щодо спеціальної тактики необхідно широко
використовувати позитивні приклади із практики діяльності податкової
міліції, особливо при обробці спеціальних тактичних задач.

Для забезпечення високого рівня тактико-спеціальної підготовки курсантів
практичні заняття із спеціальної тактики проводяться на різноманітній
місцевості за будь-яких погодних умов. Обстановка на заняттях повинна
бути максимально наближеною до реальних умов, без будь-яких спрощень.
Умови занять мають сприяти веденню активних оперативних і слідчих дій,
максимальному використанню можливостей озброєння, оперативної техніки та
спеціальних засобів, виявлення курсантами самостійності в прийнятті
рішень і розумної ініціативи.

Вивчення спеціальної тактики повинне бути тісно пов’язане в структурній
і логічній послідовності з іншими дисциплінами: кримінальним правом,
кримінальним процесом, оперативно-розшуковою діяльністю, спеціальною
технікою.

На всіх заняттях необхідно навчати курсантів швидко оцінювати обстановку
та приймати доцільне рішення, уміло організовувати дії особового складу
щодо виконання службово-оперативних завдань, чітко та ясно ставити
задачі виконавцям. Особливу увагу необхідно приділяти обізнаності
курсантів з обов’язками і правами посадової особи, коли вони виконують
її функції в ході занять.

На практичних заняттях тактичну обстановку необхідно доводити до
курсантів різними способами: усно – керівником занять, у вигляді ввідних
слів; шляхом доповідей курсантів, які виступають у ролі старших
слідчо-оперативних груп.

З метою перевірки та вдосконалення знань і навичок курсантів в оцінці
обстановки, прийнятті рішень, організації оперативно-розшукових і
слідчих дій, оформленні відповідних документів, групові вправи потрібно
завершувати підведенням підсумків тривалістю до 10 – 15 хвилин.

Контроль за якістю засвоєння програми курсантами здійснюється на кожному
семінарському й практичному занятті та під час передбачених навчальним
планом контрольних робіт, заліків, екзаменів з виставленням оцінок.

У результаті вивчення курсу “Спеціальна тактика підрозділів податкової
міліції” курсанти повинні:

а) знати:

– основи теорії спеціальної тактики, її мету і завдання;

– структуру сил податкової міліції, їх призначення і можливості;

– види галузевих підрозділів податкової міліції, їх склад і призначення;

– тактику дій співробітників при виконанні службових завдань у різних
умовах оперативної обстановки;

– основи організації і проведення огляду місця події, опитувань, обшуків
та вилучень під час розслідувань податкових злочинів;

– тактику дій з виявлення умисних ухилень від сплати податків;

б) уміти:

– узагальнювати дані оперативної обстановки, приймати доцільні рішення,
грамотно ставити підлеглим завдання, організовувати їх взаємодію і
управляти в реальних умовах;

– застосовувати спеціальні засоби, засоби спостереження і
документування, а також зв’язку при розслідуванні податкових злочинів;

в) бути ознайомленими:

– з основами забезпечення спеціальних операцій правоохоронних органів;

– з тактикою дій поліцейських підрозділів зарубіжних країн та
правоохоронних органів країн близького зарубіжжя при виконанні
оперативно-службових завдань в умовах екстремальних ситуацій.

Тема 2

Чергові частини підрозділів

податкової міліції, їх основне завдання та організація роботи

Навчальні питання

Основне завдання чергових частин податкової міліції.

Принципи роботи чергових частин.

Організація роботи чергової частини. Інформація, що зосереджується у
черговій частині податкової міліції.

Функціональні обов’язки працівників чергової частини.

Правила прийому в пiдроздiлах податкової міліції заяв, повідомлень та
іншої інформації про злочини.

Перелік термінових повідомлень, які негайно передаються до чергової
частини ГУПМ ДПА України.

Література

Наказ ДПА України № 304 від 24.06.98.

Наказ ДПА України № 407 від 25.08.98.

Положення про чергові частини УПМ ДПА м. Київ.

1. Основні завдання чергових частин податкової міліції

Чергова частина управління (відділу) податкової міліції є органом
оперативного управлiння, який повинен забезпечити:

– постiйне оперативне керiвництво пiдлеглими пiдроздiлами податкової
мілiцiї;

– контроль за їх дiяльнiстю;

– надання практичної та методичної допомоги, спрямованої на викриття
кримiнального приховування прибуткiв вiд оподаткування та приховування
валютної виручки.

Основні завдання чергової частини

1. Приймання заяв та повiдомлень про злочини у сферi оподаткування, iншi
правопорушення, подiї, органiзацiя негайного реагування на них.

2. Забезпечення оперативного управлiння силами та засобами, що
знаходяться у розпорядженнi пiдпорядкованих пiдроздiлiв податкової
мілiцiї, при скоєннi злочинiв, масових безпорядках, стихiйних лихах та
iнших надзвичайних подiях.

3. Органiзацiя контролю за дiями пiдпорядкованих пiдроздiлiв податкової
мілiцiї, пiдтримання взаємодiї мiж ними, а також із черговими частинами
МВС, СБУ при введенi ступенiв готовностi особового складу.

4. Пiдготовка та передача у встановленому порядку вiдповiдної iнформацiї
до зацiкавлених вiдомств та органiзацiй.

5. Збирання, обробка iнформацiї для доповiдi керiвництву управління
(відділу) про оперативну обстановку в пiдроздiлах податкової міліції.

6. Виконання довідкової роботи при зверненні посадових осiб та громадян
з питань роботи податкової міліції.

7. Забезпечення збереження службової документацiї, озброєння,
спецiальних засобiв захисту та iншого майна, закрiпленого за черговою
частиною.

8. Пiдтримання внутрiшнього порядку в черговiй частинi. Забезпечення
контролю за станом охорони примiщення управління (відділу).

2. Принципи роботи чергових частин

1. Висока бойова готовнiсть, оперативнiсть, глибоке знання оперативної
обстановки, суворе дотримання законностi, збереження державної та
службової таємницi, чiтке виконання вимог нормативних актiв, ввiчливе та
поважне ставлення до громадян.

2. У своїй роботi добовий наряд чергової частини керується законами
України, постановами Верховної Ради України, Указами i розпорядженнями
Президента України, постановами та розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв
України, нормативними актами ГУПМ ДПА України та Iнструкцiєю про
органiзацiю роботи чергової частани Управління податкової міліції ДПА.

3. Чергова частина управління ПМ перебуває у прямому пiдпорядкуваннi
начальника УПМ, у безпосередньому – начальника штабу. Використовувати
штатних працiвникiв чергової частини не за призначенням не дозволяється.

4. В оперативному пiдпорядкуваннi чергової частини управління податкової
міліції перебувають черговi частини районних відділів ПМ.

5. Начальник чергової частини, старший оперуповноважений-черговий
призначаються на посаду, пересуваються i звiльняються з посади
начальником УПМ на пiдставi подання начальника штабу. Цi посади
комплектуються з числа осiб середнього та старшого начальницького
складу, якi позитивно характеризуються, мають юридичну освiту i досвiд
роботи в податковiй мілiцiї на посадi начальницького складу.

6. Для виконання покладених на чергову частину завдань призначається
добовий наряд у складi старшого оперуповноваженого-чергового та
помiчника оперуповноваженого-чергового.

Старший оперуповноважений-черговий є старшим добового наряду чергової
частини i несе вiдповiдальнiсть за його роботу. У разi тимчасової
вiдсутностi штатних працiвникiв чергової частини (у зв’язку з хворобою,
вiдпусткою, навчанням тощо) забезпечується їх замiна працiвниками iнших
служб податкової мілiцiї, якi мають необхiдну підготовку, досвiд роботи
та склали залiки iз знання нормативних актiв, що регламентують роботу
чергової частини та податкової міліції.

7. При ускладненнi оперативної обстановки, переходi на посилений режим
несення служби, за рiшенням начальника управління (відділу) склад
добового наряду чергової частини може збiльшуватия за рахунок
співробітників інших служб податкової міліції, підготовлених до роботи у
черговiй частинi.

8. Начальницький склад добового наряду зобов’язаний нести службу у
повсякденнiй формi одягу, мати при собi службове посвiдчення, а особи
середнього та старшого начальницького складу – і жетони з особистим
номером. Старший оперуповноважений-черговий також носить нагрудний знак
“Черговий”. При виконаннi службових обов’язкiв атестованi спiвробiтники
добового наряду озброюються табельною зброєю.

9. Чергова частина забезпечуюється автотранспортом, зброєю,
боєприпасами, спецiальними засобами, засобами зв’язку та iншим майном
згiдно iз штатною та табельною належнiстю, а також службовою
документацiєю.

10. Черговій частинi видiляється спецiально обладнане примiщення для
розташування добового наряду, озброєння, технiчних засобiв та вживання
їжi.

3. Організація роботи чергової частини

1. Роботу чергової частини органiзовує начальник пiдроздiлу або особа,
яка його замiщує.

2. Служба добових нарядiв чергової частини органiзовується в чотири
змiни тривалiстю 24 години кожна. Особам добового наряду пiд час
чергування почергово надається перерва для вживання їжi та короткого
вiдпочинку, загальною тривалiстю чотири години кожна (2 години в денний
i 2 години в нiчний час).

Пiсля змiни штатним працiвникам чергової частини надається відпочинок на
72 години (3 доби).

3. Час змiни добових нарядiв чергових частин управлінь та
пiдпорядкованих районних пiдроздiлів податкової мілiцiї призначається,
як правило, на 9 годину ранку.

У черговiй частинi підрозділу податкової міліції зосереджується наступна
iнформацiя

1. Про скоєнi та розкритi злочини у сферi оподаткування, а також пригоди
й порушення законностi особовим складом УПМ (РВПМ).

2. Про розшукуваних злочинцiв, якi скоїли злочини у сферi оподаткування.

3. Про спецiальнi заходи, якi проводяться УПМ та їх пiдроздiлами, схема
оголошення збору особового складу.

4. Про оперативну обстановку у пiдлеглих пiдроздiлах.

4. Функцiональні обов’язки працівників

чергової частини

Функцiональні обов’язки начальника чергової частини

Начальник чергової частини є безпосереднiм начальником для всiх
спiвробiтникiв чергової частини (на правах начальника вiддiлу).

У своїй повсякденнiй роботi начальник чергової частини користується
постановами Верховної Ради України, указами i розпорядженнями Президента
України, постановами та розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв України,
вiдомчими нормативними актами та Iнструкцiєю про органiзацiю роботи
чергової частини. Вiн повинен сприяти утвердженню у роботi особового
складу частини високої культури, органiзованостi i виконавчої
дисциплiни, суворому дотриманню ними законностi.

Начальник ЧЧ здiйснює вiдбiр кадрiв до чергової частини на конкурснiй
основi серед спiвробiтникiв пiдроздiлiв податкової мілiцiї, а також їх
розстановку та виховання.

Вiдповiдно до цих завдань начальник чергової частини зобов’язаний:

1. Органiзовувати роботу чергової частини, нести персональну
вiдповiдальнiсть за якiсне виконання пiдлеглими покладених на них
завдань, стан дисциплiни особового складу чергової частини, дотримання
законностi та режиму таємностi.

2. Контролювати збiр iнформацiї, що надходить до ЧЧ, додаткових
матерiалiв до неї, готувати спецiальнi повiдомлення про надзвичайнi
подiї керiвництву та у відповідні iнстанцiї.

3. Начальник ЧЧ є матерiально вiдповiдальною особою за майно, засоби
зв’язку і спеціальні засоби, що знаходяться у черговiй частинi. Разом із
комiсiєю проводить iнвентаризацiю матерiальних цiнностей, списує у
встановленому порядку майно, що вийшло з ладу, подає заявки на нове.

4. Вносити керiвництву управління (відділу) пропозицiї щодо заохочення
чи покарання спiвробiтникiв чергової частини.

5. Забезпечувати у черговiй частинi роботу з удосконалення
автоматизованої iнформацiйної системи, впровадження органiзацiйної,
обчислювальної та iншої новiтньої технiки, засобiв зв’язку.

6. Контролювати ведення службової документацiї. Вести облiк робочого
часу працівників чергової частини та складати табель. Органiзовувати
роботу чергового наряду з пiдготовки оперативних зведень.

7. Здiйснювати контроль за виконанням доручень керiвницва, а також за
своєчаснiстю i достовiрнiстю iнформацiї про злочини у сферi
оподаткування та надзвичайнi подiї, що надходять до чергової частини.

8. Разом із штабом Управлiння податкової мілiцiї розробляти графiки
чергувань вiдповiдальних чергових по УПП.

9. Контролювати дiяльнiсть чергових частини пiдлеглих пiдроздiлiв
податкової мілiцiї.

10. Щомiсяця органiзовувати службову та бойову пiдготовку особового
складу чергової частини. Контролювати та надавати допомогу в органiзацiї
навчання та виховання особового складу чергової служби підпорядкованих
пiдроздiлiв податкової мілiцiї.

11. Органiзовувати вивчення, узагальнення i впровадження передового
досвiду в дiяльнiсть служби. Контролювати правильнiсть використання та
збереження матерiально-технiчних засобiв у черговiй частинi,
органiзовувати своєчасну замiну документiв, що застарiли, та поповнення
новими даними.

12. Розв’язувати питання господарського та побутового забезпечення
чергової частини, органiзацiї харчування та вiдпочинку добових нарядiв.

13. Проводити облiк та щомiсяця пiдводити пiдсумки роботи чергової
частини.

Функцiональнi обов’язки старшого

оперуповноваженого-чергового чергової частини

Старший оперуповноважений-черговий чергової частини призначається на
посаду i звiльняється з посади наказом начальника управлiння податкової
мілiцiї на пiдставi подання начальника штабу. Ця посада комплектується з
числа осiб середнього начальницького складу, якi позитивно
характеризуються по службi, мають юридичну освiту, досвiд роботи в
податковiй мілiцiї.

Старший оперуповноважений-черговий обласного управління є старшим
оперативним начальником для чергових усiх чергових частин РВПМ. Старший
оперуповноважений-черговий УПМ пiд час несення служби є старшим добового
наряду чергової частини, несе персональну вiдповiдальнiсть за його
роботу, має право вiддавати обов’язковi до виконання розпорядження
черговим пiдроздiлiв РВПП.

У своїй повсякденнiй роботi старший оперуповноважений-черговий
користується постановами Верховної Ради України, указами i
розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями
Кабiнету Мiнiстрiв України, вiдомчими нормативними актами та Iнструкцiєю
про органiзацiю роботи чергової частини. Безпосередньо пiдпорядковується
начальнику органу (особi, яка його замiщує) та начальнику чергової
частини УПМ, знаходиться в оперативному пiдпорядкуваннi вiдповiдальному
черговому по УПМ та оперативному черговому ГУПМ ДПА, несе службу у
встановленiй формi одягу.

Для успiшного вирiшення покладених на добовий наряд чергової частини
завдань старший оперуповноважений-черговий зобов’язаний:

1. Забезпечити належну готовнiсть добового наряду до несення служби.

2. Особисто знати та неухильно виконувати всі вимоги нормативних актiв,
якi регламентують дiяльнiсть чергових частин, умiло використовувати їх
на практицi, досконало володiти методами управлiння силами та засобами,
табельною зброєю, спецзасобами, спецiальною технiкою, уміти надавати
першу медичну допомогу громадянам.

3. Перед заступанням на службу ознайомитись iз запланованими на добу
заходами, орiєнтуваннями та вказiвками керiвництва та обсягом виконаної
за ними роботи.

4. Перевiрити працездатність закрiплених за черговою частиною засобiв
зв’язку та охоронної сигналiзацiї, при виявленнi пошкоджень зробити
вiдповiдний запис у книзi облiку пошкоджень i перевiрки справностi
зв’язку, сигналiзацiї i вжити заходiв для усунення пошкоджень.

5. Зробити записи про всi виявленi недолiки у книзi прийому-здачi
чергувань i спiльно з нарядом, який змiнюється, вжити заходiв для їх
усунення.

6. Прийняти службову документацiю, а також озброєння, боєприпаси,
спецiальнi засоби, засоби зв’язку та iнше майно згiдно з описом.
Озброєння перевiряти поштучно (у присутностi старшого
оперуповноваженого-чергового, який змiнюється та вiдповiдального
чергового УПМ), звертати увагу на його комплектнiсть.

7. Про готовнiсть добового нараду що заступає до служби, i про виявленi
пiд час його пiдготовки недолiки та вжиті заходи для їх усунення
доповiсти начальнику чергової частини, а також вiдповiдальному черговому
УПМ.

8. Пiсля iнструктажу розподiлити обов’язки спiвробiтникiв добового
наряду, встановити час вiдпочинку i харчування, порядок взаємозамiни.

9. Забезпечити оперативне управлiння силами та засобами, якi знаходяться
на чергуваннi.

10. Забезпечити прийом заяв про злочини, здiйсненi у сферi
оподаткування, при необхiдностi вживати першочерговi заходи для їх
припинення, а також своєчасну передачу iнформацiї в пiдлеглi пiдроздiли
податкової мілiцiї для оперативного реагування i при отриманнi заяви чи
повiдомлення про iншi злочини передати їх до відповідних органів.

11. Здiйснювати збiр, обробку iнформацiї про обстановку в пiдлеглих
пiдроздiлах податкової мілiцiї та доповiдати про неї керiвництву УПМ.

12. Знати план оборони примiщення УПМ, порядок евакуацiї i вимоги щодо
здiйснення пропускного режиму, правила користування засобами
пожежогасiння, систему аварiйного включення електроенергiї, вiдключення
водопостачання, порядок зв’язку з аварiйними службами та пожежними
частинами.

13. Органiзовувати затримання осiб, якi намагаються проникнути до
примiщення УПМ, та проводити розгляд обставин, пов’язаних iз
затриманням.

14. Пiсля закiнчення робочого дня перевiряти вiдключення електроприладiв
та освiтлення у службових кабiнетах, iнших примiщеннях, їх опечатування,
а також здачу спiвробiтниками ключiв вiд службових кабiнетiв до чергової
частини.

15. Силами добового наряду перiодично (не менше двох разiв протягом
ночi) перевiряти справнiсть запорiв, дзвiнкiв, сигналiзацiї і засобiв
зв’язку, стан несення служби добовими нарядами пiдлеглих пiдроздiлiв.

16. Проводити видачу спiвробiтникам підрозділу закрiпленої за ними
табельної зброї, боєприпасiв, спецзасобів згiдно з установленими
правилами.

При прийомi вiд спiвробiтникiв зброї, боєприпасiв, спецiальних засобiв,
засобiв зв’язку звiрити їх номери та кiлькiсть, перевiрити стан і
справнiсть, розкласти по встановлених для зберiгання шафах i мiсцях.

17. Щоденно підводити пiдсумки чергування добового складу наряду
чергової частини.

Функцiональнi обов’язки помiчника

оперуповноваженого-чергового

1. Помiчник чергового входить до складу добового наряду чергової частини
та безпосередньо підпорядковується старшому
оперуповноваженому-черговому, начальнику чергової частини,
вiдповiдальному черговому по УПМ i покликаний надавати всебiчну допомогу
названим посадовим особам у вирiшеннi службових завдань. Несе службу у
встановленому одязi та екіпіровці.

2. Помiчник чергового призначається на посаду наказом начальника УПМ. Ця
посада комплектується з числа найбiльш пiдготовлених осiб молодшого
начальницького складу, якi позитивно характеризуються по службi та мають
середню освiту.

3. Особисто знати та безумовно виконувати всi вимоги нормативних
документiв, якi регламентують дiяльнiсть чергових частин,
використовувати їх у повсякденнiй роботi, досконало володiти табельною
зброєю, спецзасобами, засобами зв’язку, умiти надавати першу медичну
допомогу громадянам.

4. Перевiряти наявнiсть закрiпленого за черговою частиною майна (згiдно
з описом), засобiв зв’язку, їх технiчний стан та комплектнiсть, про що
доповідати старшому оперуповноваженому-черговому, а при виявленнi
недолiкiв – доповiсти рапортом.

5. Доповiдати старшому оперуповноваженому-черговому про готовнiсть до
несення служби.

6. Постiйно знаходитись у примiщеннi чергової частини, вiдлучатись
тiльки з дозволу старшого оперуповноваженого-чергового.

7. Збирати, оброблювати та доповiдати старшому оперуповноваженому
черговому iнформацiю, яка надходить до чергової частини.

8. Контролювати постових міліціонерів фізичного захисту щодо підтримання
ними належного пропускного режиму в адміністративне примiщення УПМ,
дотримання особовим складом правил пожежної безпеки та санiтарiї.

9. За дорученням старшого оперуповноваженого-чергового надавати
довiдкову iнформацiю громадянам.

10. У разі вiдсутності старшого оперуповноваженого-чергового виконувати
його обов’язки.

5. Правила прийому в пiдроздiлах податкової мiлiцiї

заяв, повiдомлень та iншої iнформацiї про злочини

(відповідно до Iнструкцiї про порядок прийому,

ресстрацiї, облiку та розгляду в пiдроздiлах податкової мiлiцiї заяв та
повiдомлень про злочини, затвердженої наказом ДПА України № 304 від
24.06.98)

1. Заяви, повiдомлення та iнша iнформацiя громадян, представникiв
пiдприємств, установ, громадських та iнших органiзацiй, посадових осiб
про злочин або підготовку до нього приймаються цiлодобово черговими
частинами пiдроздiлiв податкової мiлiцiї незалежно вiд мiсця вчинення
злочину.

Поза черговими частинами прийом iнформацiї про злочини зобов’язанi
здiйснювати всi особи начальницького складу пiдроздiлiв податкової
мiлiцiї, якi перебувають при виконаннi службових обов’язкiв. Вони не
мають права вiдмовити в її прийманнi пiд приводом обслуговування iншої
територiї, недостатностi даних для вирiшення питання про порушення
кримiнальної справи або з будь-яких iнших причин.

2. Згiдно з вимогами кримiнально-процесуального законодавства України,
заяви i повiдомлення про злочини можуть бути як усними, так i
письмовими.

Уснi заяви записуються до протоколу, в якому повиннi вказуватися:

– мiсце i час прийняття заяви;

– посада, прiзвище особи, яка прийняла заяву, та iншi необхіднi данi про
неї;

– пiдпис заявника пiд роз’ясненням про те, що за свiдомо неправдивий
донос вiн несе кримiнальну вiдповiдальнiсть за ст. 177 КК України;

– змiст заяви, викладений вiд першої особи;

– вiдмiтка про те, що протокол прочитаний заявником i все записано з
його слiв правильно, а також пiдписи заявника i посадової особи, яка
прийняла заяву.

Письмова заява повинна бути пiдписана особою, яка її подає. До порушення
кримiнальної справи слiд переконатися в особi заявника, попередити його
про вiдповiдальнiсть за неправдивий донос i вiдiбрати у нього вiдповiдну
пiдписку.

Повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй i службових осiб повиннi
бути викладенi в письмовiй формi.

3. У випадку явки з повинною з’ясовується особа того, хто з’явився,
пiсля чого складається протокол, у якому детально викладається зроблена
заява (ст. 96 КПК України). Протокол пiдписують особа, яка з’явилася з
повинною, i посадова особа, яка його склала. Однак попереджати особу про
вiдповiдальнiсть за неправдивi показання не слiд.

4. За заявою або повiдомленням про злочин у термiн не бiльше ніж 3 доби,
а у разi необхiдностi проведення додаткової перевiрки – у термiн не
бiльше ніж 10 дiб вiд дня надходження до пiдроздiлу податкової мiлiцiї,
повинно бути прийняте одне з таких рiшень:

– про порушення кримiнальної справи;

– про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи;

– про направлення заяви або повiдомлення за належнiстю.

5. Подавати заяви та iншу iнформацiю про злочини та подiї нарiвнi з
громадянами України можуть також iноземнi громадяни та особи без
громадянства.

6. Заявник має право:

– викладати заяву мовою, якою ведеться дiловодство в пiдроздiлi
податкової мiлiцiї, або iншою мовою, якою вiн володiє;

– одержувати письмове повiдомлення про рiшення, прийняте за його заявою;

– оскаржувати дiї працiвникiв податкової мiлiцiї, якi розглядали його
заяву, керiвниковi податкової мiлiцiї або вiдповiдному прокуроровi.

Основні положення Iнструкцiї про порядок прийому, реїстрацiї, облiку та
розгляду в пiдроздiлах податкової мiлiцiї заяв та повiдомлень про
злочини

1. Загальнi положення

1.1. Ця Iнструкцiя визначає єдиний для податкової мiлiцiї порядок
приймання, реєстрацiї, облiку i розгляду заяв, повiдомлень та іншої
iнформацiї про злочини (далi – iнформацiя про злочини), контролю за їх
проходженням i обгрунтованiстю прийнятих рiшень.

1.2. Iнформацiя про злочини, яка надходить до податкової мiлiцiї,
залежно вiд форми подання, порядку розгляду подiляється на двi групи:

– iнформацiя про злочини, що є приводом до порушення кримiнальної справи
(ст. 94 Кримiнально-процесуального кодексу України, далi – КПК);

– iнша iнформацiя про злочини.

1.3. До iнформацiї, яка є приводом до порушення кримiнальної справи,
належать:

а) заяви i повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових
осiб, представникiв влади, громадськостi або окремих громадян, оформлені
згiдно з вимогами ст. 95 КПК.

До iнформацiї, зазначеної в цьому пунктi, належать також висновки
документальних ревiзiй, повiдомлення податкових iнспекцiй,
контрольно-ревiзiйних, фiнансових i митних органiв, якi мiстять
вiдомостi про порушення податкового законодавства з ознаками злочину;

б) повiдомлення представникiв влади, громадськостi або окремих громадян,
якi затримали пiдозрювану особу на мiсцi вчинення злочину або з речовими
доказами;

в) явка з повинною, що оформлена згiдно зi ст. 96 КПК;

г) повiдомлення, опублiкованi в пресi;

д) безпосереднє виявлення органом дiзнання, слiдчим, прокурором або
судом ознак злочину.

1.4. Iнша iнформацiя про злочини – повiдомлення, що надiйшли з iнших
джерел i потребують проведення негайної перевiрки з метою встановлення
ознак злочину або їх вiдсутностi.

До неї належить iнформацiя громадян, представникiв громадськостi та
посадових осiб, що надiйшла телефоном (телефаксом), телеграфом, по радiо
i телебаченню.

1.5. Застосованi у цiй Iнструкцiї термiни мають таке значення:

– приймання – дiї вказаних в Iнструкцiї посадових осiб пiдроздiлiв
податкової мiлiцiї при одержаннi iнформацiї про злочини;

– реєстрацiя – фiксацiя та документування у передбачених Iнструкцiєю
облiкових документах стислих даних про заяви, повiдомлення та iншу
iнформацiю про злочини та присвоєння кожному з них вiдповiдного
порядкового номера;

– облiк – вiдображення в установленiй формi статистичного звiту про
кiлькiсть i характер iнформацiї, що надiйшла i зареєстрована в КОЗП, та
результатiв її опрацювання;

– розгляд – дiяльнiсть з перевiрки вiдомостей про злочин, про який
повiдомляється у заявi, повiдомленнi або iншiй iнформацiї для прийняття
у визначений законом термiн рiшення згiдно з вимогами КПК.

2. Приймання iнформацiї про злочини.

2.1. Iнформацiя про злочини, незалежно вiд мiсця i часу їх вчинення та
повноти одержаних вiдомостей, приймається в Головному управлiннi
податкової мiлiцiї Державної податкової адмiнiстрацiї України,
управлiннях податкової мiлiцiї державних податкових адмiнiстрацiй в
Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi,
вiддiлах податкової мiлiцiї вiдповiдної державної податкової інспекції в
районах, мiстах, районах у мiстах, мiжрайонних та об’єднаних державних
податкових iнспекцiй (далi – пiдроздiли податкової мiлiцiї) цiлодобово
штатними черговими, їхнiми помiчниками або працiвниками, призначеними на
чергування у встановленому порядку.

2.2. Прийняття, документування такої iнформацiї та негайне реагування на
неї є обов’язком усiх осiб начальницького складу податкової мiлiцiї.

Вони не мають права вiдмовлятися вiд її приймання пiд приводом
обслуговування iншої територiї, недостатностi даних для вирiшення
питання про порушення кримiнальної справи або з будь-яких iнших причин.
Пiсля її одержання вони негайно вживають заходiв, передбачених законом i
вiдповiдними нормативними актами, якнайшвидше передають її будь-якими
каналами зв’язку у найближчу чергову частину пiдроздiлу податкової
мiлiцiї, а потiм дiють вiдповiдно до вказiвок чергового.

2.3. При зверненнi громадян до чергової частини, приймальнi пiдроздiлу
податкової мiлiцiї, слiдчого або iншого працiвника податкової мiлiцiї з
усною заявою про злочин складається протокол з дотриманням вимог
Кримiнально-процесуального кодексу України.

Посадова особа, яка отримала усну заяву, зобов’язана з’ясувати особу
заявника, попередити його про вiдповiдальнiсть за неправдивий донос, про
що вiдмiчається в протоколi, який пiдписують заявник та посадова особа
податкової міліції.

У разi явки з повинною, згiдно з вимогами КПК, встановлюється особа
того, хто з’явився, пiсля чого складається протокол, у якому детально
викладається зроблена заява. Протокол пiдписують: особа, яка з’явилася з
повинною, i посадова особа, яка склала протокол.

2.4. При поданнi заяви чи повiдомлення про злочин заявник може
користуватися мовою, якою ведеться дiловодство в пiдроздiлi податкової
мiлiцiї, або iншою мовою, якою вiн володiє.

3. Реєстрацiя iнформацiї про злочини.

3.1. Iнформацiя про злочини реєструється в чергових частинах пiдроздiлiв
податкової мiлiцiї черговими або їх помiчниками одразу пiсля її
надходження, що вiдображається в Книзi облiку iнформацiї про злочини
(далi – КОЗП). Черговий реєструє iнформацiю самостiйно, без погодження з
керiвництвом пiдроздiлу податкової мiлiцiї.

3.2. КОЗП є документом суворої звiтностi та зберiгається в черговiй
частинi пiдроздiлу податкової мiлiцiї. Вона повинна бути пронумерована,
прошнурована, скрiплена печаткою i зареєстрована в канцелярiї (у
секретаря) пiдроздiлу податкової мiлiцiї. Усi реквiзити КОЗП
заповнюються черговим згiдно з правилами, надрукованими на зворотi її
титульного аркуша.

Запис про кожну iнформацiю повинен мiстити стислi та водночас повнi данi
про те, що i коли трапилось, хто, коли i в якiй формi повiдомив про
злочин, якi вказiвки одержано щодо порядку розгляду, яких заходiв вжито
для її перевiрки, хто брав участь у розглядi, яке рiшення, коли i ким
прийняте та iншi вiдомостi згiдно з реквiзитами Книги.

3.3. При реєстрацiї заяв, повідомлень та iншої iнформацiї про злочини,
що надiйшла у письмовiй формi, на її першій сторiнці проставляється
спецiальний штамп, що мiстить назву пiдроздiлу податкової мiлiцiї, дату
реєстрацiї, порядковий номер реєстрацiйного запису та прiзвище
чергового. Записи здiйснює черговий пiдроздiлу податкової мiлiцiї.

3.4. У разi встановлення в процесi розслiдування ранiше невiдомого
пiдроздiлам податкової мiлiцiї злочину спiвробiтник, який проводить
дiзнання або слiдство, складає рапорт, який реєструється в КОЗП, з
позначкою “Додатково виявлено пiд час розслiдування кримiнальної справи
№ __”. Цi документи розглядаються як безпосереднє виявлення органом
дiзнання або слiдчим ознак злочину.

3.5. Якщо реєстрацiю iнформацiї про злочини з будь-яких причин було
затримано, то у графi 2 КОЗП поряд з часом надходження до чергової
частини зазначається дата i точний час її початкового одержання
працiвником податкової мiлiцiї. У таких випадках термiн прийняття
рiшення за нею обчислюється саме з цього моменту. За фактом затримання
реєстрацiї iнформацiї керiвником пiдроздiлу призначається службова
перевiрка, за результатами якої приймається рiшення про вину та
вiдповiдальнiсть посадових осiб.

3.6. Iнформацiя про злочини, що надiйшла до канцелярiї пiдроздiлу
податкової мiлiцiї поштою, телеграфом, телефаксом тощо, реєструється як
вхiдна кореспонденцiя; про неї доповiдається начальниковi пiдроздiлу
податкової мiлiцiї або особi, яка виконує його обов’язки. Керiвник дає
письмовi вказiвки щодо реєстрацiї заяви чи повiдомлення у черговiй
частинi та приймає рiшення про порядок її перевiрки.

Передавання такої iнформацiї для її розгляду без реєстрацiї у черговiй
частинi забороняється.

Анонiмнi листи, що мiстять вiдомостi про скоєння злочину, приготування
чи спробу вчинити його, не реєструються, а передаються у вiдповiднi
служби пiдроздiлу податкової мiлiцiї для використання при розкриттi
злочинiв або для запобiгання злочинам.

3.7. Забороняється приймати та реєструвати в канцелярiї (у секретаря)
письмовi заяви чи повiдомлення про злочини, поданi в пiдроздiл
податкової мiлiцiї особисто заявником або посадовою особою.

Вони реєструються тiльки у черговiй частинi.

3.8. Коли розгляд iнформацiї про злочини не входить до компетенцiї
пiдроздiлу податкової мiлiцiї або вона свiдчить про вчинок, скоєний на
територiї, що обслуговується iншим пiдроздiлом податкової мiлiцiї, така
інформація пiсля реєстрацiї пересилається за належнiстю, про що робиться
вiдповiдний запис у КОЗП.

Разом з цим, обов’язково вживаються заходи, потрiбнi для запобiгання або
припинення злочину, а також збереження його доказiв.

При направленнi iнформацiї про злочин для розгляду за територiальнiстю
або пiдслiднiстю вiдмiтка про це в КОЗП робиться тільки працiвником, на
якого покладено вiдповiдальнiсть за облiково-реєстрацiйну роботу. Ця
відмітка проставляється на пiдставi копiї супровiдного листа з вихiдним
номером канцелярiї пiдроздiлу податкової мiлiцiї, що потiм зберiгається
у справi з документами про листування за заявами та повiдомленнями про
злочини.

3.9. Iнформацiя про злочини, що надiйшла з інших пiдроздiлiв податкової
мiлiцiї, реєструється та облiковується згiдно з вимогами цiєї
Iнструкцiї. При цьому термiни її розгляду вiдраховують з часу її
останньої реєстрацiї.

6. Перелiк термінових повідомлень, які негайно

передаються до чергової частини ГУПМ ДПА України, затверджений наказом
ДПА України № 407 від 25.08.98

1. Протиправнi дiї вiдносно посадових осiб ДПА у зв’язку з виконанням
ними службових повноважень або їх близьких родичiв:

– вбивство, умисне нанесення тiлесних ушкоджень, захват або погрози
вчинення iнших насильницьких дiй.

Протиправнi дiї щодо матерiальних об’єктiв органiв державної податкової
служби:

– напад, несанкцiоноване проникнення на об’єкти, їх захват;

– пошкодження, знищення, викрадення майна.

Вищенаведенi факти повиннi пiдтверджуватися достатнiми даними, якi
потребують вжиття невiдкладних заходiв щодо запобiгання вказаним дiям.

2. Викрадення, втрата зброї, спецзасобiв, спецтехнiки й технiчних
документiв (матерiалiв).

3. Розголошення, втрата, викрадення, передача iнформацiї, документiв,
носiїв iнформацiї, якi становлять державну або службову таємницю, у тому
числi оперативних джерел, оперативно-розшукової дiяльностi пiдроздiлiв
податкової мiлiцiї.

4. Виявлення на об’єктах органiв державної податкової служби i на лiнiях
зв’язку пристроїв прихованого зняття iнформацiї, а також фактiв
неправомiрного доступу до захисних iнформацiйних ресурсiв
автоматизованих обчислювальних систем.

5. Надзвичайнi подiї в органах державної податкової служби:

– загибель або поранення працiвника;

– дача хабара працiвнику;

– органiзацiя страйкiв, участь у їх проведеннi;

– застосування працiвниками зброї та спецзасобiв, яке спричинило
загибель або поранення чи калiцтво людей;

– подiї, пов’язанi з автотранспортом або iншими транспортними засобами,
якими керували працiвники, внаслiдок чого наступила смерть, поранення чи
калiцтво людей, а також завдано значної матерiальної шкоди.

6. Порушення кримiнальної справи щодо працiвникiв, їх затримання, взяття
пiд варту, вiдсторонення обвинуваченого вiд займаної посади.

7. Грубi порушення службової дисциплiни, допущенi працiвниками системи
органiв державної податкової служби, за якими проводиться службове
розслiдування.

8. Подiї, що стосуються службової дiяльностi посадових осiб:

а) передача, надання до засобiв масової iнформацiї службових вiдомостей
без дозволу керiвництва;

б) втрата службових посвiдчень i перепусток;

в) використання службових посвiдчень, документiв органiв державної
податкової служби посадовими особами та iншими особами всупереч своїм
службовим повноваженням;

г) перевищення влади або службових повноважень при вiдсутностi пiдстав
для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi;

д) заняття пiдприємницькою дiяльнiстю безпосередньо чи через
посередникiв, а також виконання роботи на умовах сумiсництва (крiм
наукової, викладацької, творчої дiяльностi та медичної практики).

Тема 4

Організація збору та аналізу

інформації з офіційних джерел щодо ухилення від сплати податків

Навчальні питання

Загальна характеристика “тіньових операцій” суб’єктів підприємницької
діяльності (СПД).

Поняття непрямих методів визначення доходів СПД. Нормативна база
здійснення податкових перевірок шляхом непрямих методів.

Вибір об’єкта податкової перевірки:

а) основні ознаки приховування об’єктів від оподаткування;

б) офіційні джерела інформації для непрямих методів розслідування;

в) збір і аналіз інформації з метою встановлення дійсного стану
фінансово-господарських справ СПД.

Податкові перевірки із застосуванням непрямих методів, які
икористовуються у практиці світових податкових служб.

Джерела інформації Податкового управління США. Архіви федеральних
податкових органів.

Література

Закон Українни “Про державну податкову службу в Україні” від 5 лютого
1998 р.

Методичні рекомендації щодо використання непрямих методів для визначення
доходів платників податків. – К.: ДПА України, 1997.

Методи фінансових розслідувань. Методичні рекомендації Служби внутрішніх
прибутків Податкового управління США (Internal Revenue Service ).

Прогноз розвитку криміногенної ситуації у сфері оподаткування. – К.:
Управління оперативно-економічного аналізу ГУПМ, 1998.

1. Загальна характеристика “тіньових операцій”

суб’єктів підприємницької діяльності

Серйозною проблемою для податкових органiв України стало виявлення та
залучення до оподаткування доходiв, отриманих вiд так званої “тiньової
дiяльностi” рiзноманiтних суб’єктiв пiдприємництва та приватних осiб.
Несплата податкiв такими суб’єктами призводить до значних втрат
державного бюджету.

Практика показує, що заходи щодо викриття податкових правопорушень,
врешті-решт, стикаються з iснуванням фiктивних фiрм, на рахунках яких
залишаються податки легальних платникiв, або сфабрикованими документами,
за допомогою яких вуалюються сумнiвнi операцiї. Забагато випадкiв, коли
розрахунки у справжнiх цiнах мiж господарюючими суб’єктами вiдбуваються
готiвковими коштами, а формально (по бухгалтерiї) вiдображаються в
надуманих показниках.

Основні причини використання фіктивних фірм

легальними платниками

Необхiдно пiдкреслити важливiсть вивчення та опрацювання руху коштiв на
рахунках фiктивних структур. Крім того, важливо проаналiзувати сфери
сучасного бiзнесу як джерела додаткової iнформацiї. Ці заходи потрібно
здійснити, оскiльки “послугами” фiктивних фiрм користуються чимало
легальних платникiв, якi переслiдують реалiзацiю таких власних намiрiв,
як:

1) зменшення податкових зобов’язань, перш за все, за ПДВ, податком на
прибуток, акцизним збором;

2) легалiзацiя товару (продукцiї, сировини), придбаного за “тiньову”
готiвку;

3) легалiзацiя майнових сертифiкатiв, придбаних за готiвку у населення;

4) здобуття права на податковий кредит при покупцi товарiв у населення
за готiвку шляхом їх оприбуткування нiбито вiд фiктивної структури та
iнше.

Для “тiньового” сектора характерне перекручення звiтностi, неоформлення
операцiй документально або приховування документiв про проведенi
господарськi операцiї, невiдображення їх у бугалтерськiй звiтностi.

У зазначених випадках виявити прихованi доходи традицiйними методами
документальних перевiрок (тобто на пiдставi первинних документiв та
звiтностi) неможливо. Формально правильно оформленi та проведенi в
облiку господарськi операцiї не дають податковому iнспектору пiдстав
зробити висновки про приховування об’єктiв оподаткування. Тим бiльше,
вiдсутнiсть облiку таких об’єктiв або фальсифiкацiя документiв
позбавляють можливостi вiдновити справжню картину дiяльностi платника.

Для успiшної протидiї таким негативним явищам у свiтовiй практицi
застосовується наступний пiдхiд: шукаються дiйснi джерела походження
невiдображених прибуткiв та, враховуючи, що прихованi вiд оподаткування
кошти акумулюються у виглядi приватної власностi окремих громадян,
розглядається питання про вiдповiднiсть задекларованих такими
громадянами доходiв витратам на власнi споживчi та господарськi потреби.

Сучаснi умови розвитку економiчних процесiв та загальнi тенденцiї
кримiналiзацiї сфери оподаткування вимагають вiд податкових органiв саме
таких пiдходiв у визначеннi дiйсних податкових зобов’язань громадян.
Тому якщо бухгалтерськi записи платника не носять регулярного характеру
або iснуючi записи не визначають доходу платника в повному обсязi,
визначення доходу, що пiдлягає оподаткуванню, повинно проводитись на
пiдставi тих методiв, за допомогою яких можливо визначити розмiр
дiйсного доходу платника податкiв.

2. Поняття непрямих методів визначення доходів СПД. Нормативна база
здійснення податкових перевірок

шляхом непрямих методів

Органам податкової служби, з метою пiдвищення ефективностi податкових
перевiрок та максимального залучення до оподаткування “тiньових
доходiв”, необхiдно опанувати та застосовувати в роботi методи. Вони
широко розповсюдженi в мiжнароднiй практицi для визначення об’єктiв
оподаткування господарюючих суб’єктiв та, вiдповiдно, їх податкових
зобов’язань.

Мета застосування непрямих методів полягає у виявленні усiх доходiв
суб’єкта підприємницької діяльності – вiдображених i не вiдображених у
наданих для перевiрки документах.

Для цього потрібно вивчити:

– непрямi ознаки фактичної дiяльностi та дохідностi пiдприємства;

– рiвень життя фiзичних осiб, причетних до дiяльностi такого
пiдприємства, їх особистi доходи та витрати.

При цьому (у разi встановлення перевищення витрат над доходами)
необхідно з’ясувати джерело доходiв, за рахунок яких здійснені
встановленi витрати. Якщо платник не взмозi документально та
аргументовано довести, що цi кошти не пiдлягають оподаткуванню,
необхiдно залучати їх до оподаткування.

Отже, непрямі методи визначення об’єктiв оподаткування – це комплекс
заходiв, спрямованих на отримання детальної iнформацiї про дiяльність
платника податків. Така інформація збирається з різних офіційних джерел,
окрім звiтності та бухгалтерських документів платника. Ретельний аналiз
та вивчення здобутих вiдомостей дозволяють встановити фактичні обсяги
господарської діяльності СПД і обчислити його дiйсні податкові
зобов’язання.

Нормативна база

При оглядi дiючого податкового законодавства України стає зрозумiлим, що
воно надає право працiвникам податкових адмiнiстрацiй збирати
інформацiю, визначати дохід платника та iншi об’єкти оподаткування i
проводити вiдповiднi донарахування.

Згiдно зі ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” – платники
податкiв i зборiв зобов’язанi допускати посадових осiб державних
податкових органiв до обстеження примiщень, що використовуються для
одержання доходiв чи пов’язанi з утриманням об’єктiв оподаткування, а
також для перевiрок з питань обчислення i сплати податкiв та зборiв
(обов’язкових платежiв); керiвники й вiдповiднi посадовi особи юридичних
осiб та фiзичнi особи пiд час перевiрки, що проводиться державними
податковими органами, зобов’язанi давати пояснення з питань
оподаткування у випадках, передбачених законами, i виконувати вимоги
державних податкових органiв щодо усунення виявлених порушень законів
про оподаткування.

Згiдно зі ст. 12 цього ж Закону банки та iншi фiнансово-кредитнi
установи зобов’язанi подавати державним податковим органам на їх запит
вiдомостi про наявнiсть i рух коштiв на розрахункових та iнших рахунках
платникiв податкiв клiєнтiв цих установ.

Згiдно із Законом України “Про державну податкову службу в Українi” вiд
5.02.98 Державна податкова адмiнiстрацiя України розробляє основнi
напрями, форми й методи проведення перевiрок дотримання податкового та
валютного законодавства.

Органи державної податкової служби мають право використовувати
вiдповiднi методи для контролю за дотриманням податкового законодавства,
i ст. 10 Закону надає повноваження мiським та районним ДПА на перевiрку
вiрогiдностi поданих документiв та проведення всебiчних перевiрок фактiв
приховування i заниження сум податкiв.

Ст. 11 Закону дозволяє одержувати вiд службових осiб i громадян у
письмовiй формi пояснення, довiдки та вiдомостi з питань, що виникають
пiд час перевiрки, пояснення щодо джерел отримання доходiв, а також
одержувати вiд пiдприємств i громадян вiдомостi та довiдки про отриманi
доходи, видатки, про закритi, вiдкритi розрахунковi, валютнi та iншi
рахунки, iнформацiю про наявнiсть та обiг коштiв на цих рахунках, iншi
вiдомостi, пов’язанi з обчисленням та сплатою податкiв.

Працiвники податкової служби мають право обстежувати будь-якi виробничi,
складськi та iншi примiщення пiдприємств, установ i огранiзацiй
незалежно вiд форм власностi та громадян, що використовуються для
одержання доходiв чи пов’язанi з утриманням об’єктiв оподаткування.

У разi вiдмови керiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян
допустити службових осiб ДПА до обстеження зазначених примiщень,
неподання документiв про отриманi доходи й витрати, державнi податковi
iнспекцiї мають право визначати оподатковуваний дохід (прибуток) таких
пiдприємств на пiдставi документiв, що свiдчать про одержанi ними
доходи, а стосовно громадян – з урахуванням оподаткування осiб, які
займаються аналогiчною дiяльнiстю.

Таким чином, положення податкового законодавства надають можливiсть
податковим органам здiйснювати перевiрку вiдповiдних документiв,
вилучати їх, отримувати вiдповiдi на запитання та обчислювати дохід на
пiдставi наявної iнформацiї. При визначеннi доходу громадян дозволяється
навiть враховувати оподаткування осiб, якi займаються аналогiчною
дiяльнiстю (згiдно з Декретом Кабiнету Мiнiстрiв вiд 26.12.92 “Про
прибутковий податок з громадян”).

3. Вибір об’єкта податкової перевірки

Важливо зрозумiти, що вiд характеру здобутих вiдомостей, щодо того чи
iншого платника податкiв значною мiрою залежить вибiр методiв, за
допомогою яких необхiдно обчислювати податковi зобов’язання такого
об’єкта.

При цьому про ухилення від оподаткування, а також про вчинення інших
економічних правопорушень можна зробити висновок тільки тоді, коли є
впевненість у здобутій інформації.

Передбачити факт податкового правопорушення можливо, базуючись на рядi
ознак.

Основні ознаки приховування об’єктів від оподаткування

1. Дохід, задекларований платником, не вiдповiдає середнiм нормам
рентабельностi обраної сфери дiяльностi.

2. Задекларований дохід не вiдповiдає рiвню витрат посадових осiб,
засновникiв, матеріально відповідальних осіб, близьких родичів
керівництва (що, як правило, ніде не працюють) з урахуванням iнших
джерел їх доходiв.

3. У фінансово-господарській дiяльностi платника переважають готiвкові
або товарообмiнні (бартерні) операцiї.

4. Здійснення розрахунків і постійні стосунки з фiктивними фiрмами.

5. Документи, необхiднi для перевiрки платника, вiдсутнi.

6. Якiсть бухгалтерського облiку, як правило, незадовiльна.

7. Платник постiйно звiтує про збитки.

8. Оперативна iнформацiя пiдроздiлiв податкової мiлiцiї щодо
приховування об’єктiв оподаткування.

У випадках, коли мають місце декілька із вищенаведених ознак
приховування прибутків, працівники податкової міліції мають достатньо
підстав проводити подальший збір інформації про даного суб’єкта
підприємницької діяльності. У деяких випадках при цьому може заводитися
оперативно-розшукова справа, проводитися збір необхідної інформації
гласними методами з офіційних джерел.

Офіційні джерела інформації для непрямих методів

розслідування

Джерелами такої iнформацiї про юридичних осіб можуть виступати:

1) рух коштiв по рахунках банкiвських установ;

2) аналiз банкiвських депозитiв;

3) результати “зустрiчних перевiрок” інших СПД;

4) вiдомостi постачальникiв або споживачiв;

5) результати вивчення ринкової кон’юктури;

6) аналiз показникiв дiяльностi платника залежно вiд галузi
господарства, у якiй вiн працює;

7) опрацювання руху коштiв фiктивних пiдприємств.

Данi щодо витрат платника-фiзичної особи працівники податкової міліції
отримують з наступних джерел:

1) райдержадмiнiстрацiї, Фонд держмайна та податковi адмiнiстрацiї –
щодо викупу пiдприємств у процесi приватизацiї, створення акцiонерних
товариств i приватних фiрм шляхом внескiв значних сум до статутних
фондiв;

2) бюро технiчної iнвентарiзацiї – перевiряєтья кiлькiсть об’єктiв
нерухомостi;

3) державтоiнспекцiя – проводиться перевiрка щодо реєстрацiї
автотранспортних засобiв;

4) митна служба – щодо кiлькостi та вартості автотранспортних засобiв та
матерiальних цінностей, що були розмитненi однiєю особою;

5) нотарiальна контора – щодо операцiй купiвлi-продажу нерухомостi;

6) Комiсiя з цiнних паперів – щодо придбання значних пакетiв акцiй
пiдприємств;

7) вiддiли реєстрацiї вiз – щодо осiб, дiти яких здобувають освiту за
кордоном;

8) туристичнi фiрми – щодо придбання путiвок на елітарні курорти;

9) правоохороннi органи – щодо фактiв викрадення з приватних квартир
майна та коштовностей на значнi суми;

10) органи мiсцевої влади – щодо власникiв земельних дiлянок, на яких
розташованi будинки, що мають значну вартiсть;

11) міжміські телефонні вузли – щодо кількості й вартості міжміських
телефонних розмов.

Збір і аналіз інформації з метою встановлення дійсного стану
фінансово-господарських справ СПД

Таким чином, якщо аналiз даних рiзноманiтних iнформацiйних баз, наявних
у пiдроздiлах ДПА, не дозволяє зробити висновок про отримання тих чи
iнших доходiв суб’єктом пiдприємництва, слiд звернути увагу на рiвень
життя посадових осiб СПД, особливо керiвникiв та засновникiв,
проаналiзувати їх витрати, спiвставленi з доходами. При цьому
дебетово-кредитовi обороти коштiв по рахунках можуть вiдповiдати
показникам декларацiй, АРМ “МИТНИЦЯ” не давати пiдстав стверджувати про
ввезення чи експорт неврахованої продукцiї, аналiз АРМу “КРП” – не
показувати придбання невiдображених у звiтностi товаро-матеріальних
цінностей тощо.

На цьому етапi спiвставляються звiтнi данi платникiв податкiв (юридичних
осiб, пiдприємцiв та громадян, якi повиннi декларувати власні доходи) з
показниками баз даних та оперативною iнформацiєю.

Справі суттєво допомагає встановлення фактiв розрахункiв легального
платника з фiктивною фiрмою, що також дозволяє припустити приховування
об’єктiв оподаткування.

Крiм того, до уваги беруться основнi фiнансово-економiчнi показники тiєї
чи iншої галузi пiдприємницької дiяльностi, аналiз яких дозволить
зробити висновки про достовiрнiсть поданих декларацiй.

Аналiз галузi пiдприємницької дiяльностi, рiвня попиту та пропозицiй,
цiн на послуги, товари, продукцiю, сировину, обсягiв рекламного часу
тощо дозволяє зробити висновок про дiйсний стан справ того чи іншого
суб’єкта пiдприємництва.

Наведемо декілька прикладів. За офiцiйними даними, корпорація
“Український мобільний зв’язок” (UMC) спрацювала у 1997 роцi з
13-вiдсотковим рiвнем рентабельностi. Але вартiсть придбаного
устаткування для налагодження мобiльного та кабельного зв’язку, вартiсть
послуг за цей зв’язок, якiсть та обсяги рекламних компанiй, рiвень
заробiтної платнi персоналу та iншi показники дозволяють зробити
висновок про невiдповiднiсть звiтних даних з реальними прибутками
суб’єктiв цього ринку. Наприклад, частина доходiв приховується через
завищення закупiвельної вартостi телефонних апаратiв та iншого
обладнання шляхом проплат на фiктивнi пiдприємства, розрахункiв за
нiбито виконанi послуги та роботи тощо. У результатi таких дiй
досягається зменшення податкових зобов’язань.

Зрозумiло, що при проведеннi документальної перевiрки довести факти
порушення прямими методами, посилаючись на конкретнi норми податкових
законiв та iнших нормативних актiв, неможливо, оскiльки формально всi
вимоги виконуються. У даному випадку необхідно застосовувати непрямi
методи визначення дiйсного отриманого доходу та вiдповiдних податкових
зобовязань.

Таким чином, вибір об’єкта для податкової перевiрки полягає у:

– виявлені ознак порушення податкового законодавства;

– встановленні підстав для проведення оперативно-розшукових заходів;

– визначенні офіційних джерел, з яких можна отримати необхідну
інформацію гласними методами;

– зборі та аналізі даних, які відображають реальний стан справ СПД;

– прийнятті рішення про проведення податкової перевірки СПД, якщо
зібрана інформація свідчить про приховування доходiв вiд оподаткування.

Вагомим аргументом при виборi об’єкта повинен бути факт невiдповiдностi
рiвня витрат на утримання господарських механiзмiв або на власнi потреби
із задекларованими доходами.

4. Податкові перевірки із застосуванням непрямих

методів, які використовуються у практиці світових

податкових служб

Наступний етап – безпосередньо податкова перевiрка із застосуванням
непрямих методiв визначення податкових зобов’язань. Податковi перевiрки
з використанням непрямого методу обов’язково повиннi плануватись.
Головна мета плану – визначення цiлей та обсягів перевiрки. Вiн повинен
мiстити заходи, що мають бути виконані:

– збiр iнформацiї з рiзноманiтних джерел (банк, митниця, ДАI);

– опитування платника;

– обстеження виробничих примiщень та потужностей;

– проведення “зустрiчних перевiрок” постачальникiв чи споживачiв;

– перевірка кредиторiв та дебіторiв;

– оперативно-розшукові заходи.

Свiтовий досвiд свiдчить, що найбiльш поширеними та вдалими є заходи з
викриття податкових правопорушень та вiдшкодування збиткiв бюджету у
випадках, коли перевiряються фiзичнi особи-платники податкiв. Зрозумiло,
що для фiзичної особи складнiше приховувати витрати на власнi потреби,
нiж доходи.

Застосування непрямих методiв перевiрки обумовлює обов’язкове
вiдстеження зв’язкiв:

– фiзична особа як отримувач тiньових доходiв;

– пiдприємство або приватний бiзнес як джерело цих доходiв, і навпаки;

– пiдприємство або приватний бiзнес як джерело формування тiньових
доходiв;

– фiзична особа, у якої вони накопичуються.

У багатьох країнах, як правило, застосовуються наступнi непрямi методи:

– метод банкiвського депозиту – аналiз джерел походження усiх
банкiвських депозитiв;

– метод джерел походження i використання фондiв – порiвняння доходу та
iнших джерел надходження з витратами;

– метод оцiнки чистої вартостi – аналiз активiв і пасивiв платника для
визначення збiльшення чистої вартостi порiвняно з доходом,
задекларованим за попереднiй звiтний перiод;

– метод вiдсоткiв – розрахунок показникiв на пiдставi iнформацiї, що
iснує за аналогiчними видами господарчої дiяльностi, або даних,
отриманих пiсля вiдповiдного розслiдування;

– метод розрахунку цiни за одиницю товару i загального обсягу
виробництва – порiвняння цiни i прибутку, виходячи з загального обсягу
виробництва платника податку.

Застосування методу джерел походження i використання фондiв, при
перевiрках платникiв-фiзичних осiб є найбiльш доцiльним в умовах чинного
податкового законодавства України та дiючих вимог до порядку ведення
бухгалтерського облiку.

При застосуваннi зазначеного методу необхідно враховувати основний
принцип: фонди платника на початок звiтного перiоду (грошi на
банкiвських рахунках, депозити, готiвковi грошi, заощадження) разом із
доходами (прибутками), отриманними з рiзноманiтних джерел протягом
звiтного перiоду, повиннi дорiвнювати фондам на кiнець звiтного перiоду
разом з витратами, якi здiйснювались протягом цього перiоду.

Законодавством про оподаткування доходiв громадян передбачено
декларування сукупного рiчного доходу для певної категорiї громадян.

Визначено також доходи, якi не оподатковуються, та ставки податку, якi
застосовуються для визначення податкових зобов’зань. Витрати на власнi
потреби, фонди платника та його активи декларуванню не пiдлягають i тому
повиннi з’ясовуватись та документуватись при проведеннi податкової
перевiрки. Як уже зазначалося, механiзми збору доказiв та право
проводити такi заходи закрiпленi законодавчо.

У процесi збору iнформацiї необхiдно документувати факти витрат
платника, вимагати пояснення вiд осiб, які мають вiдношення до
зазначених питань.

Отриманi вiдомостi про фактичнi витрати платника порiвнюються з даними
про доходи, зазначені в декларацiї (якщо така подавалась до ДПА), або з
сумою заробiтної плати (якщо декларацiя не подавалась).

У разi встановлення перевищення фактичних витрат над задекларованими
доходами проводиться опитування платника, яке повинно допомогти
з’ясувати джерела, за рахунок яких робились витрати, та фонди, що були в
наявностi на початок звiтного перiоду.

5. Джерела інформації Податкового управління США. Архіви федеральних
податкових органів

У Сполучених Штатах Америки збір та аналіз інформації про ухилення від
сплати податків і визначеня дійсного фінансового стану юридичних та
фізичних осіб здійснюється із трьох основних офіційних джерел:

1) Служби внутрішніх прибутків Податкового управління США (ПУС);

2) мережі розвідувальних служб федеральних органів;

3) архівів штатів та місцевих органів влади.

Податкове управління США

Під юрисдикцією Податкового управління США знаходяться декілька
правоохоронних органів:

– Управління кримінальних розслідувань ПУС;

– Інспекторська служба ПУС;

– Бюро з алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї (БАТВЗ).

Крім того, певну корисну інформацію можна отримати від підзвітних
Міністерству фінансів Митної служби США (Відділ розслідувань) і Таємної
служби США.

Так, наприклад, працівники ПУС можуть звернутися до архівів БАТВЗ, у
яких зосереджується інформація про діяльність лікеро-горілчаних та
пивоварених заводів, а також фірм і приватних осіб, що займаються
виготовленням і розлиттям алкогольних напоїв. Від цього Бюро можна
отримати дані про запаси, які зберігаються у приватних підприємців, що
займаються роздрібною торгівлею алкогольними і тютюновими виробами, а
також про кількість таких товарів, які були придбані за конкретними
торговими марками.

БАТВЗ веде архіви реєстрації вогнепальної зброї, здійснюється суворий
облік підприємств і організацій, які виготовляють, продають та
імпортують її за межі Сполучених Штатів. Відносно зброї, яка була
виготовлена або імпортована після 1968 року, БАТВЗ може відслідкувати
будь-яку одиницю зброї від її виробника або імпортера до роздрібного
реалізатора.

Митна служба США веде архіви за імпортерами, експортерами, брокерами
торгових організацій, які здійснюють операції з товарами, що проходять
митницю. Ця служба здійснює облік осіб, які перевозять через митний
кордон США грошові суми більше 10 тис. доларів одноразово. Цей вид
обліку називається “Звіт за міжнародними перевезеннями грошей або
грошових інструментів”. Записи здійснюються митною службою на момент
від’їзду особи, відправлення поштою або перевезення.

Таємна служба США здійснює облік виготовлення фальшивих грошових знаків,
підробки державних документів та порушень безпеки Сполучених Штатів.
Центральний архів Таємної служби у Вашінгтоні, Округ Колумбія, містить
зразки “почерку”, основні характерні риси роботи відомих
злочинців-виробників підробних документів та грошей, які можна знайти
для подальшої ідентифікації за допомогою автоматизованої
електронно-пошукової системи.

Джерела інформації про окремих осіб

Інформація, яку можна одержати з джерел, що знаходяться у розпорядженні
ПУС, допомогає знайти та ідентифікувати подозрюваних осіб та потенцiйних
свідків, надати оперативним працівникам данi про попередню діяльність та
минуле окремих осіб, а також підказати майбутній хід розслідування. У
тому, що стосується конкретних осіб, інформацію із джерел ПУС можна
використати для:

– перевірки записів за поданими документами, включаючи податкові
декларації та проведенi особою, яка перевіряється, платежі;

– встановлення сум і джерел одержаних прибутків, як вони відображенi у
звітності щодо заробітної плати або за службовими окладами.

– одержання задокументованих доказів, які можуть пред’являтися у суді;

– одержання консультацій з питань, які відносяться до законодавства або
бухгалтерської практики.

Архіви федеральних податкових органів

Федеральний уряд вимагає організації архівного збереження податкових
декларацій, а також будь-яких інших документів, подання яких необхідне у
зв’язку з податками. Ці архіви є цінним та комплексним джерелом
інформації. Важливість вихідних податкових декларацій полягає у тому, що
вони містять оригінальнi викладки відповідної особи, повну інформацію
відносно її доходів та витрат, а також особистий підпис цієї особи. У
Сполучених Штатах вимагається, щоб податкові декларації були підписанi
особисто, а невиконання цієї вимоги прирівнюється до неправдивого
свідчення. Податковий бухгалтер, який готує податкову декларацію для
конкретної особи, також зобов’язаний розписатися і вказати своє прізвище
у декларації, що складається спільно.

У Сполучених Штатах уся інформація, що зазначається у податковій
декларації, вводиться в комп’ютерну систему. Це дає можливість
оперативним працівникам податкової поліції (у США вони називаються
агентами) дослідити звітність підозрюваної особи для визначення:

– наданих нею податкових декларацій;

– часу надання декларацій;

– доходів, які повинні обкладатися податком;

– сплачених податків;

– виплат, які було зроблено при поданні декларації;

– зворотних виплат, що призначаються особам;

– усіх джерел доходів, що оподатковуються;

– кримінальних діянь особи.

Якщо проти особи порушено кримінальну справу, в її податкову справу в
комп’ютерній системі вводиться так званий “заморожуючий код”, який
звертає увагу агентів на факт розслідування, а також виключає висунення
претензій до даної особи по лінії цивільного права на період розгляду
кримінальної справи. Це робиться тому, що у США цивільний позов може
суттєво ускладнити кримінальне розслідування. Таким чином, “заморожуючий
код” забороняє пред’явлення цивільного позову.

Дослідження проводиться з термінального робочого місця, підключеного до
центральної комп’ютерної системи, для забезпечення можливості місцевого
доступу. З терміналу можливо одержати роздрукований варіант справи
підозрюваної особи, а також вибрати конкретні данi із загального обсягу
інформації за податковими деклараціями (без необхідності запиту
оригіналу декларації).

У США обов’язковим є подання (на додаток до персональних податкових
декларацій) багатьох інших звітних документів, у яких міститься різного
роду фінансова інформація. До таких звітних податкових документів
належать:

– довідки про зарплату та інші доходи;

– довідки про операції з готівкою;

– довідки про цінні папери;

– довідки про рахунки в зарубіжних банках;

– довідки про ділових партнерів.

Мережі федеральних розвідувальних служб

Федеральний уряд створив розгалужену мережу розвідувальних служб для
організації декількох банків даних, у яких зосереджується інформація,
необхідна федеральним правоохоронним органам. У цих мережах зібрано
широкий спектр інформації від описів кримінальних злочинів до
розпізнання літаків, які використовуються для перевезення наркотиків.

Вказані мережі розвідувальної інформації не тільки доступні агентам, але
й організованi таким чином, що порядок користування ними порівняно
простий і займає небагато часу.

Система правоохоронного зв’язку Міністерства фінансів

Система правоохоронного зв’язку Міністерства фінансів (СПЗМФ) є
комп’ютерною інформаційною системою, яка розрахована на розпізнання
окремих осіб або підприємств і організацій, що обгрунтовано підозрюються
в порушенні фінансових законів. Це також система зв’язку правоохоронних
органів, яка дозволяє здійснювати моментальну передачу повідомлень між
термінальними пунктами на місцях і месцевими та центральними
відділеннями правоохоронних органів Міністерства фінансів. Крім того,
СПЗМФ забезпечує можливість прямого звернення до Національного центру
кримінальної інформації (НЦКІ) ФБР.

Більш розгалуженою є Національна система правоохоронного дальнього
зв’язку (НСПДЗ), яка дозволяє виходити на прямий зв’язок з
правоохоронними органами штатів або місцевих органів через термінали
СПЗМФ. НСПДС забезпечує прямий автоматизований доступ до архівів
відділів автотранспорту штатів, може надати інформацію про реєстрацію
автотранспорту, посвідчення водіїв, кримінальні справи, пов’язані з
автотранспортом.

Інші архіви та СПЗМФ

1. Облік осіб, які знаходяться у розшуку.

2. Данi про відомих та підозрюваних торгівців наркотиками.

3. Дані про автомашини, повітряні та морські судна, власники яких
підозрюються у використанні суден з метою контрабанди.

4. Облік ділових підприємств і організацій, щодо яких існують відомості
про їх відношення до контрабанди.

5. Данi про осіб, щодо яких є інформація про їх участь в організованій
злочинній діяльності та рекеті.

6. Облік готівки та грошових інструментів, до якого вносяться дані про
всіх осіб, які ввозять або вивозять із США грошові суми більше $10000
готівкою.

7. Облік осіб, які підозрюються у порушенні законів, віднесених до
юрисдикції Бюро з алкоголю, тютюну й вогнепальної зброї.

8. Данi про дрібних правопорушників або звільнених ветеранів, які
зверталися за дозволом на володіння вогнепальною зброєю або
вибухонебезпечними речовинами на підставі Закону про контроль за зброєю
(1968 р.).

9. Данi про осіб, які були заарештованi за підозрою у вчиненні злочинів.

10. Довідки про операції з готівкою, подання яких вимагається від
фінансових організацій при проведенні всіх операцій з готівкою на суму
більше ніж $10000.

11. Облік за іноземними банками та фінансовими рахунками.

12. Система обліку Інспекції приватних повітряних та морських суден.

Національний центр кримінальної інформації

Національний центр кримінальної інформації (НЦКІ) є найбільшим у США
архівом даних про кримінальні злочини та злочинців, матеріали щодо яких
були зібранi місцевими, штатними й федеральними правоохоронними органами
для боротьби із злочинністю в масштабі всієї держави. Термінали для
зв’язку з цим фондом інформації та радіодиспетчер, що знаходиться при
терміналах, знаходяться по всій країні у відділеннях поліції, відділах
шерифів, у поліцейських органах штатів та у відділеннях федеральних
правоохоронних органів.

Із існуючої бази даних НЦКІ можливо одержати інформацію про:

1) викрадені, оголошені загубленими або знайденi одиницi зброї;

2) викрадені цінні речі;

3) осіб, які знаходяться у розшуку за здійснені злочини;

4) викраденi транспортнi засоби й такі, що знаходяться у розшуку;

5) викраденi автомобільнi номернi знаки;

6) викраденi (привласненi) ціннi папери, акції, готівку і т. д., які
були оголошені загубленими;

7) викраденi малі судна й такі, що знаходяться у розшуку.

Федеральне бюро розслідувань (ФБР)

ФБР має автоматизовані бази даних загального користування для
правоохоронних органів. Найбільш цікавими для податкової служби є:

1) архіви кримінальних злочинів та відбитків пальців;

2) національний перелік викраденої власності, до якого включається
державне та військове спорядження;

3) інформація необмеженого використання про кримінальні злочини;

4) національний перелік підробних чеків;

5) облік анонімних листів.

Комітет із цінних паперів та бірж (КЦПБ)

КЦПБ веде облік корпорацій, які реєструють ціннi папери, що можуть
пропонуватися до публічного продажу. Як правило, вказуються наступні
данi.

1. Опис власності корпорації, що реєструється, та її ділових
підприємств.

2. Опис основних положень щодо цінних паперів, які пропонуються до
публічного продажу, та їх взаємозв’язків з іншим капітальним
забезпеченням корпорації.

3. Інформація відносно структури керівництва реєструючих корпорацій.

4. Сертифіковані фінансовi звіти реєструючих корпорацій.

Справи про порушення, пов’язані із цінними паперами

Відділ порушень, пов’язаних із цінними паперами, КЦПБ веде комплекснi
справи відносно осіб та фірм, про якi було заявлено Комітету як про
порушників федеральних законів або законів штатів щодо цінних паперів.

Зареєстрована інформація належить до відмов, тимчасової або повної
відміни реєстрації цінних паперів; до висунутих звинувачень, рішень про
шахрайство; до арештів, порушення кримінальних справ, винесення вироків,
а також до інших офіційних дій.

Управління малого бізнесу (УМБ)

УМБ сприяє та безпосередньо надає кредити на створення, розширення або
перебудову ділових підприємств, на придбання устаткування, виробничих
об’єктів, придбання виробів та матеріалів, а також на розширення
оборотного капіталу. У штаб-квартирі УМБ у Вашингтоні (округ Колумбія) є
вісім регіональних відділів, а ще більше 100 місцевих відділень
розміщено у різних точках Сполучених Штатів.

Міжнародна організація кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ)

ІНТЕРПОЛ є міжнародним поліцейським органом, локальнi бюро якого
розташовані в різних державах для зв’язку з усіма країнами-членами.
Національне центральне бюро ІНТЕРПОЛу в США знаходиться під спільним
контролем і керівництвом Міністерств юстиції та фінансів.

Національне центральне бюро в США може надавати допомогу в перевірках
за кримінальними справами, у перевірках, пов’язаних з автомобільними
номерними знаками та посвідченнями водіїв; а також у пошуку підозрюваних
осіб або осіб, які знаходяться у розшуку, а також свідків.

Архіви штатів та місцевих органів влади. Архіви нерухомої власності

У Сполучених Штатах місцеві органи влади мають у своєму розпорядженні
переліки нерухомості, що зосереджені у автоматизованих базах даних, до
яких можна звернутися через відділи секретаря графства або через суди
графств. Запит у такій системі здійснюється за конкретним прізвищем,
відповідно до якого комп’ютер видає дані про всю нерухому власність, що
зареєстрована на вказану особу на території даного міста чи графства.
Таким чином, можна одержати копії свідоцтв про купівлю-продаж
нерухомості, звернення стягнення на майно, майнові права осіб та інші
документи про нерухомість конкретних осіб.

Крім того, у відділах секретаря графства зберігаються архіви наступних
цивільних справ:

– рішення суду про боргові зобов’язання;

– рішення про арешт на власність та нерухоме майно;

– рішення про право утримання або реалізації майна боржника;

– апробація заповіту (юридичне доведення дійсності заповіту);

– документи про розторгнення шлюбу подружжя.

Графства ведуть також архіви, в яких відображені суми сплачених податків
на нерухомість та дані на осіб, які їх сплатили. Агенти можуть отримати
цю інформацію за адресою нерухомості, за прізвищем підозрюваної особи
або за юридичним описом власності.

У графствах зосереджена інформація про оцінку приватної власності для
спрощення процедури оподаткування. Крім того, такі архіви
використовуються для встановлення осіб, які володіють відповідними
активами або ж контролюють їх.

Інші публічні архіви

На рівні штату, графства або муніципальних органів влади можна
звернутися до наступних публічних архівів, з яких агенти можуть вибрати
для себе необхідну інформацію:

– зміна прізвищ, імен;

– заповіти;

– податкові декларації на спадщину та подарунки;

– документи органів соціального забезпечення;

– ліцензії на пільги;

– описи приватної власності;

– документи Торгової палати;

– документи штату про виплату допомоги безробітним,

– ліцензії на відкриття місцевих ділових підприємств.

Кримінальні архіви місцевих правоохоронних органів

У таких архівах реєструються усі пред’явлені звинувачення у порушенні
законів під місцевою, штатною або федеральною юрисдикцією, на підставі
яких особи були заарештовані та засуджені. Більшість інформації про
злочини, відповідальність за які не виходить за межі штату,
зосереджується у відділеннях поліції та управліннях шерифів у штатах,
містах, графствах і селищах.

Поліція штату (Центральний архівний відділ):

– кримінальні справи;

– реєстрація вогнепальної зброї;

– дактилоскопічні архіви та автоматизовані бази даних;

– фотографії злочинців;

– оперативна кримінальна інформація;

– інформація про порушення правил дорожнього руху та авіаційних правил.

Міська поліція :

– архіви викрадених або загублених речей;

– інформація про арешти осіб;

– інформація про підробки та шахрайства;

– архіви бюро по боротьбі з наркотиками;

– архіви відділу по боротьбі з організованою злочинністю;

– архів преси.

Поліція графства (шериф):

– інформація про нанесення тілесних ушкоджень;

– інформація про крадіжки власності;

– реєстр власників ділових підприємств графства;

– інформація про осіб, що стоять на профілактичному обліку.

Джерела інформації в системі Податкового управління США можна
використовувати для знаходження фактичних даних та проведення
оперативної роботи відносно підозрюваних осіб і потенційних свідків
скоєння податкового злочину, а також для оцінки фінансового стану
фізичних осіб та розробки нових шляхів розкриття злочинів у сфері
оподаткування.

ТЕМА 5

Тактика проведення опитувань та

бесід оперативними працівниками при розкритті злочинів та

розслідуванні податкових злочинів

Навчальні питання

Мета проведення оперативних опитувань та їх види.

Планування оперативних опитувань.

Основні елементи опитувань.

Література

Методи фінансових розслідувань. Методичні рекомендації Служби внутрішніх
прибутків податкового управління США (Internal Revenue Service).

Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – Киев,
1989.

Таранов П.С. Интриги, мошенничество, трюки. – Симферополь, 1997.

Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М., 1990.

Ночевник М. Человеческое общение. – М., 1988.

Проведення бесіди є процесом, у ході якого двоє або більше осіб
обговорюють конкретні теми. Оперативні працівники використовують бесіду
для отримання певної інформації про факти або осіб, які в даний час їх
цікавлять. По суті, вони здійснюють оперативне опитування, яке може мати
форму бесіди.

Проведення оперативних опитувань потребує відповідного вміння та
розумової концентрації оперативних працівників. Отримання ними від інших
осіб усних свідчень є результатом ретельного планування, організації та
документування бесіди.

У даній лекції особливу увагу приділено меті та формам оперативних
опитувань, плануванню і тактичним прийомам проведення бесід, а також
основним елементам опитувань та деяким проблемам, які виникають під час
їх здійснення.

1. Мета проведення оперативних опитувань та їх види

Оперативне опитування є дієвим інструментом отримання конкретної
інформації про діяльність посадових осіб суб’єктів підприємницької
діяльності та фізичних осіб, які цікавлять органи податкової міліції і
знаходяться в оперативній розробці.

Працівники оперативних підрозділів податкової міліції приділяють значну
увагу опитуванням інформаторів, а також працівників підприємств, установ
та організацій і, у першу чергу, бухгалтерів, осіб, які складають
податкові документи, матеріально відповідальних осіб і т. д.

Проведення оперативних опитувань здійснюється як гласно (коли працівник
не приховує свою належність до податкової міліції), так і негласно (коли
працівник конспірується і працює під якою-небудь легендою). При гласному
і негласному опитуванні бесіда може проводитися двома тактичними
способами:

а) без зашифровки мети;

б) із зашифровкою мети.

Перший спосіб характеризується тим, що оперативний працівник не приховує
від співрозмовника, яку саме мету він переслідує і які саме питання його
найбільше цікавлять.

При використанні другого тактичного способу оперативний працівник
починає бесіду з другорядних питань, але спонукає при цьому свого
співрозмовника поступово перейти до висвітлення основного питання, яке і
є головною метою бесіди.

Проведення опитувань та бесід потребує відповідного вміння, необхідних
акторських, ораторських та психологічних даних, а також значної
концентрації розумової діяльності. Тільки досвідчений оперативний
працівник може без попередньої підготовки якісно та дієво провести
оперативну бесіду з людиною, яку вперше бачить і знає про неї досить
мало або зовсім не має про неї ніякої інформації. Співробітники, які
тільки починають працювати на оперативній роботі, можуть отримати
позитивні результати від опитування громадян тільки завдяки ретельному
попередньому плануванню бесіди, а також правильній організації ходу
такого опитування.

Уміння якісно проводити оперативні опитування вдосконалюється завдяки
оволодінню оперативними працівниками відпрацьованими методиками й
тактичними прийомами проведення бесід.

У кожній новій оперативній розробці співробітники податкової міліції
відшліфовують свою майстерність та підвищують здатність точно, логічно і
комплексно оброблювати значні обсяги отриманої усної інформації. Крім
того, цю інформацію потрібно правильно та швидко задокументувати та
прийняти за нею відповідне рішення.

Дуже часто для документування бесіди використовуються технічні засоби.
Найбільш поширеним методом є звукозапис бесіди на диктофон, який може
здійснюватися гласно або негласно. Його тактику оперативний працівник
вибирає самостійно, виходячи із ситуації, яка склалася.

Виходячи з вищенаведеного, можна визначити мету проведення оперативних
опитувань при розкритті та розслідуванні податкових злочинів.

Мета оперативних опитувань полягає у зборі та встановленні інформації
про факти та конкретних осіб, причетних до скоєння податкових
правопорушень і злочинів, а також документування такої інформації для
подальшого розкриття та розслідування ухилень від сплати податків.
Оперативні дані, які були отримані в ході опитувань певних категорій
осіб, можуть скласти основу для подальшого розвитку розслідування
податкового злочину, а також можуть дати уявлення, яких саме свідчень
можна очікувати від підозрюваних та свідків у даній справі.

2. Планування оперативних опитувань

У попередньому розділі було сказано, що кваліфікована підготовка до
проведення опитування є запорукою досягнення успішного результату.
Головний етап при цьому – це планування оперативного опитування, яке
включає:

– загальні організаційні питання;

– вибір місця проведення та оточення;

– застосування певних тактичних прийомів.

Потрібно сказати, що висвітлення даних питань (крім суто спеціальної
літератури) ретельно досліджується і у працях відомих психологів і
знавців людських відносин Д. Карнегі, З. Фрейда,

П. Таранова та інших.

Розглянемо безпосереднє планування оперативних опитувань і бесід.

1. Загальна організація. Перед проведенням опитувань оперативні
працівники повинні сформувати завдання, тобто вирішити, яку інформацію
необхідно отримати. Після цього готується загальний зміст бесіди,
визначаються найважливіші теми, перелік яких допомагає оперативним
працівникам сконцентруватися на суттєвих питаннях і дозволяє уникнути
стереотипних, другорядних питань.

Оперативні працівники приймають рішення про певну послідовність питань,
яка дозволить їм зібрати максимальний обсяг інформації.

2. Місце проведення та оточення. Для проведення бесід доцільно вибирати
такі місця, у яких зведено до мінімуму:

– сторонні шуми та інші відволікаючі фактори;

– значне скупчення і переміщення людей;

– можливість розкриття особи інформатора;

– потенційну небезпеку для життя і здоров’я учасників бесіди.

3. Тактичні прийоми. Дуже часто деякі оперативні працівники у різних
ситуаціях користуються однією методикою проведення опитувань та бесід. У
той же час кожна людина, що надає інформацію, має індивідуальні
особливості. Час, обстановка, місце та інші фактори також можуть суттєво
вплинути на перебіг бесіди. Тому оперативним працівникам потрібно
критично оцінювати ці обставини і при проведенні опитувань дотримуватись
наступних тактичних прийомів.

1. З самого початку бесіди поводити себе ввічливо, приязно.

2. Розпочати бесіду в товариській, неофіційній формі, але без
панібратства.

3. До основної теми опитування переходити поступово, без зайвої
настирливості.

4. Поводити себе професійно, по-діловому, при суттєвих повідомленнях
інформатора проявляти зацікавленість, але слідкувати за своїми
висловлюваннями та мімікою.

5. Бути уважним слухачем та із співчуттям ставитися до проблем
інформатора.

6. Бути терплячим і заохочувати співрозмовника до бесіди, але не
підганяти його своїми запитаннями.

7. Бути готовим до сприйняття різної інформації, незалежно від її
характеру. Тільки коли бесіда явно пішла невірним шляхом, тактовно, але
наполегливо запропонувати інформатору змінити тему розмови.

8. Уникати ходіння кімнатою або демонстрації ознак знервованості та
роздратування. Бесіду вести в спокійній манері, не підвищувати голос і
не кричати на інформатора.

9. Оперативний працівник повинен говорити правду і давати обіцянки
співрозмовнику тільки тоді, коли вони можуть бути виконані.

10. Намагатися бути справедливим та уникати упередженості щодо
інформатора, не допускати недооцінки його інтелектуальних, емоційних та
фізичних здібностей.

Таким чином, дотримання цих основних вимог на етапі планування
опитування може дати оперативному працівнику певні переваги над його
майбутнім опонентом, оскільки перший буде підготовленим до проведення
бесіди. Але, крім цього, йому потрібно дотримуватися певних рекомендацій
і у ході самого опитування.

3. Основні елементи оперативного опитування

Величезний досвід, що накопичений оперативно-розшуковою практикою,
свідчить про вдале проведення оперативних опитувань за умов дотримання
їх основних елементів. Приклади із світової та вітчизняної практики
дають підстави стверджувати, що успішне вирішення оперативно-розшукового
завдання залежить, у першу чергу, від досягнутого порозуміння між
оперативним працівником та його співрозмовником. Крім того, багато що
залежить від того, яким чином відрекомендував себе оперативний
працівник, як він вміє гнучко та дипломатично вести бесіду та тримати її
хід під контролем, а також як він реагує та вміє знайти оптимальне
рішення для спрямування бесіди у необхідному руслі і т. д.

Доцільно розглянути кожен із цих елементів окремо та у взаємозв’язку
один із одним. Спочатку розглянемо один із найголовніших елементів, а
саме: яким чином оперативному працівнику досягти порозуміння із своїм
візаві.

І. Порозуміння. Між учасниками бесіди повинне досягатися порозуміння, бо
інакше оперативний працівник не зможе розраховувати на позитивний
результат опитування. Найбільше шансів отримати від співрозмовника
необхідну інформацію у тому випадку, якщо між присутніми сторонами
встановлено ділові відносини.

В окремих випадках оперативні працівники планомірно створюють відкриту
та дружню атмосферу під час бесіди. Разом з тим, вони можуть спеціально
проводити опитування в жорсткій манері, якщо це краще сприяє досягненню
поставленої мети.

Встановлення порозуміння з інформаторами повинне починатися з першого
контакту. Після цього оперативні працівники цілеспрямовано підтримують
це порозуміння у ході всієї бесіди.

ІІ. Рекомендування. У тому випадку, коли оперативні працівники діють не
“під легендою”, однією з основних умов досягнення порозуміння є
рекомендування оперативними працівниками своєї особи та встановлення
особи співрозмовника.

Та манера, в якій оперативний працівник рекомендується, може суттєво
вплинути на подальше порозуміння між учасниками бесіди. Важливо провести
рекомендування в тій манері, яка була б прийнятною співрозмовнику. Це
дуже важливий момент, тому що атмосферу бесіди та характер інформатора
оперативний працівник повинен “відчути” і одразу ж відреагувати на це.
Оперативні працівники діють у прямому контакті з інформаторами і тому
повинні бути готовими до різних проявів емоцій з їх боку, зміни теми
бесіди і т. д.

ІІІ. Гнучкість (дипломатичність). Оперативні працівники повинні уникати
упередженості та сприймати будь-яку інформацію, незалежно від її
характеру, а також вивчати її, аналізувати та вибирати найбільш цінні
факти для розслідування. Оперативним працівникам потрібно проявляти
гнучкість при проведенні опитування, при необхідності змінювати хід
бесіди, її тему, знімати напругу заради отримання і використання
оптимальної інформації.

Час опитування потрібно використовувати економно, не ставити інформатору
другорядних запитань. Звичайно, оперативним працівникам було б краще
дотримуватися переліку питань, які були ними розроблені на етапі
планування. Але попередньо розроблені питання повинні служити
оперативному працівнику в якості допомоги, а не заміняти його
оригінального мислення та адекватної реакції на інформацію, що
одержується під час опитування.

ІV. Контроль. Контроль за ходом бесіди включає:

а) спрямування запитань за тими темами, які потребують висвітлення;

б) формулювання запитань у ясній і чіткій формі, яка не допускає
двозначного розуміння;

в) урівноважений стан оперативного працівника та позитивний вплив з його
боку на психологію співрозмовника.

Оперативні працівники роз’яснюють інформатору його роль у даній бесіді
та роблять це в переконливій манері. Коли співрозмовник розуміє рівень
своєї відповідальності або зацікавленості, оперативному працівнику
набагато легше здійснювати контроль за ходом опитування.

Ніколи не потрібно вживати брутальних, образливих фраз, кричати та
висміювати співрозмовника. Такі дії однозначно можуть завести бесіду в
глухий кут, і оперативний працівник остаточно втратить контроль за її
перебігом.

Коли бесіда виходить з-під контролю не з вини оперативного працівника,
він не повинен її обривати, а точно задокументувати, чому бесіда не
знайшла необхідного продовження, з яких причин.

Деякі проблемні питання оперативних опитувань, які потребують особливого
контролю з боку оперативних працівників

1. Відхилення від основної теми. Часто мають місце випадки, коли під час
опитування інформатор переходить від однієї теми до іншої, порушуючи при
цьому логічну послідовність ходу опитування.

Не завжди легко визначити, робиться це свідомо чи у нього така манера
викладення інформації. Разом з тим, інколи подібні відхилення можуть
домогти співрозмовнику розговоритися і розкрити інформацію, яка не могла
бути отримана шляхом постановки прямих запитань.

Однак якщо інформатор заглиблюється і продовжує висвітлювати другорядну
тему, оперативний працівник повинен зробити відповідні зауваження для
повернення бесіди в необхідне русло.

2. Несуттєві питання. Іноді в ході опитування інформатор починає
обговорення несуттєвих питань. Їх обмежене обговорення може домогти
визначити нові шляхи вирішення справи або надати деяку додаткову
інформацію.

Оперативні працівники використовують такі дані в ході своєї роботи.
Разом з тим, вони повинні запобігати докладному обговоренню непов’язаних
із справою другорядних питань, коли створюється враження, що ігнорується
основна тема бесіди.

3. Переривання ходу бесіди. Перерви під час бесіди можуть бути
внутрішнього (коли вони спричинені учасниками бесіди) або зовнішнього
характеру (коли вони спричинені особами, які до цього не брали участі у
бесіді).

Оперативні працівники повинні утримуватись від переривання суттєвих
відповідей на поставлені запитання навіть у тих випадках, коли потрібно
з’ясувати окремі факти чи деталі. Уточнюючі запитання ставляться
оперативними працівниками після того, як співрозмовник повністю
висловиться з даної теми.

V. Основні сфери, які потребують висвітлення. Оперативні працівники
спочатку ставлять запитання загального характеру, а потім визначають
сфери подальшої розробки та формулюють запитання більш конкретного
спрямування.

Загальні й конкретизуючі запитання повинні бути точними та повністю
охоплювати тему, яка є предметом бесіди. Оперативні працівники повинні
переконатися, чи має інформатор достатньо відомостей про всі деталі
комерційних операцій або методику ведення бухгалтерського обліку та інші
важливі питання.

Оперативні працівники формулюють запитання таким чином, щоб інформатор
зміг повністю висвітити наступні основні сфери.

1. Хто? Визначити всіх осіб, які входять до кола інтересів податкової
служби: їх прізвища, імена, по батькові, псевдоніми, адреси, репутацію,
колег або співучасників, професію, громадянство, а також опис
зовнішності (портрет).

2. Що? Необхідно встановити повні подробиці події, відслідкувати всі
фінансові операції і факти ухилення від сплати податків. Оперативні
працівники повинні отримати точні відповіді за кожним документом або
неофіційними записами, які є у їх розпорядженні.

3. Де? У ході опитування оперативним працівникам необхідно отримати всі
деталі про місця знаходження бухгалтерських книг, облікової документації
офіційного та неофіційного характеру, рахунків із банків, місць
збереження товарів та сировини, а також інших активів і нерухомості.

4. Коли? Мається на увазі період вчинення податкових правопорушень. Час
потрібно встановити хоча б орієнтовний, з прив’язуванням до якоїсь іншої
події чи фінансової операції.

5. Як? Потрібно зібрати всі детальні свідчення про те, як саме була
проведена фінансова операція і який спосіб укриття об’єктів від
оподаткування використовувався. Цей аспект дуже важливий для
усвідомлення системи ведення бухгалтерського обліку та механізму
ухилення від оподаткування.

6. Чому? Це питання стосується причин вчинення податкового
правопорушення і особливо важливе, коли спрямоване на встановлення
злочинної мети (умисності скоєння злочину).

Отже, для оперативних працівників податкової міліції оперативне
опитування є одним із основних методів отримання інформації про
протиправну діяльність посадових осіб-суб’єктів підприємницької
діяльності та фізичних осіб.

Оскільки спілкування шляхом бесіди є невід’ємною частиною людських
відносин, дуже важливо знати принципи та закони переконання і впливу на
інших осіб.

У процесі оперативного опитування необхідно досягти взаємопорозуміння із
співрозмовником та схилити його до своєї точки зору. Це може досягатися
шляхом використання наступних тактичних способів.

1. Виявіть щиру зацікавленість до співрозмовника.

2. Запам’ятайте і не плутайте його ім’я.

3. Будьте уважним слухачем.

4. Ведіть бесіду у колі інтересів вашого співрозмовника.

5. Дайте людині відчути її значимість.

6. Поважайте думку співрозмовника.

7. Намагайтесь не вступати у суперечки.

8. Надайте можливість більше говорити вашому співрозмовнику.

9. Проявляйте співчуття до співрозмовника.

10. Не давайте обіцянок, які не зможете виконати.

Дотримання цих тактичних рекомендацій у поєднанні з іншими оперативними
методами дозволяє працівникам податкової міліції успішно вирішувати
складні завдання щодо контролю за дотриманням податкового законодавства,
виявлення фактів підготовки та вчинення податкових злочинів, розшуку
неплатників податків.

ТЕМА 6

Тактика документування

протиправної діяльності

розроблюваних осіб за допомогою оперативно-технічних засобів

Навчальні питання

Правова основа застосування спеціальної техніки під час здійснення
оперативно-розшукових заходів.

Класифікація спеціальної техніки. Мета та значення застосуваня
оперативно-технічних засобів.

Основні тактичні прийоми проведення негласної фотозйомки та відеозапису.

Література

Конституція України. – К., 1996.

Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92.

Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою
злочинністю” від 30.07.93.

Закон України “Про міліцію” від 20.12.90.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 5.05.98.

Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України.

1. Правова основа застосування спеціальної техніки під час здійснення
оперативно-розшукових заходів

Законодавчо визначено, що оперативні підрозділи податкової міліції мають
право використовувати різноманітні технічні засоби для отримання
конфіденційної інформації з метою попередження та розкриття злочинів у
сфері оподаткування для розшуку неплатників податків, які переховуються
від слідства та судових органів.

У більшості економічно розвинених країн діяльність, пов’язана зі збором
конфеденційної інформації відносно юридичних та фізичних осіб, чітко
регламентована законами і реалізована у чіткому механізмі їх виконання.
Законодавство України визначає, що таким збором інформації в нашій
країні можуть займатися тільки державні інститути (МВС, СБУ, податкова
міліція, Держкомкордон).

Під час проведення оперативно-розшукових заходів працівники оперативних
підрозділів податкової міліції використовують різноманітні спеціальні
технічні засоби, спираючись на наступну законодавчу базу.

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого
1992 р.

3. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю” від 30 липня 1993 р.

4. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 5 лютого
1998 р.

5. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.

6. Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України.

7. Інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори,
учасниками яких є Україна.

Ст. 8 Закону “Про ОРД” визначає права підрозділів, які здійснюють
оперативно-розшукові заходи.

Пункт 9 надає можливість знімати інформацію з каналів зв’язку
(телефонних, радіоканалів, комп’ютерних мереж), а також застосовувати
інші технічні засоби для отримання необхідної інформації про осіб, які
підозрюються у вчиненні злочинів (у нашому випадку – злочинів у сфері
оподаткування).

Пункт 11 надає право здійснювати візуальне спостереження за особами, які
розробляються, у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-,
відеозйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів.

Пункт 17 дозволяє створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні
системи, тобто накопичувати і використовувати комп’ютерні бази даних, в
яких зосереджується оперативна інформація про ухилення від сплати
податків юридичними і фізичними особами-суб’єктами підприємницької
діяльності.

Відповідно до вимог Закону “Про ОРД” та Конституції України негласне
проникнення в жилі приміщення та візуальне спостереження в них
працівники правоохоронних органів можуть здійснювати лише за дозволом
суддіі, до компетенції якого входить вирішення даних питань.

Зняття інформації з каналів зв’язку, застосування інших технічних
засобів отримання інформації та контроль поштово-телеграфних відправлень
проводиться аналогічно, якщо іншим способом неможливо здобути фактичні
дані для забезпечення захисту суспільства і держави від злочинних
посягань.

Ст. 9 Закону “Про ОРД” встановлює гарантії законності під час здійснення
оперативно-розшукової діяльності.

Підрозділи, які використовують автоматизовані інформаційні системи в
оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість
видавати дані про особу на запит органів розслідування, прокуратури,
суду.

У місцях зберігання інформації повинна гарантуватися її достовірність та
надійність охорони.

Візуальне спостереження може проводитися з метою встановлення даних про
особу та її зв’язки у випадках, коли є факти, які підтверджують, що нею
готується або вчинено тяжкий злочин, а також отримання інформації, яка
вказує на ознаки такого злочину.

Відповідно до статті 5 (п. 3) Закону “Про органіаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю” до державних органів, які беруть
участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать і органи
державної податкової служби.

Ст. 15 даного Закону регламентує використання спеціальних технічних
засобів у боротьбі з організованою злочинністю.

1. У боротьбі з організованою злочинністю спеціальним підрозділам
надається право за попередньою санкцією прокурора додатково
використовувати спеціальні технічні засоби у випадках:

а) контролю, фіксації і документування розмов та інших дій осіб за
наявності підстав вважати їх причетними до організованої злочинної
діяльності;

б) фіксації та документування факту телефонної розмови між громадянами,
надсилання листа або телеграфного повідомлення без порушення таємниці
змісту телефонної розмови, листа або телеграфного повідомлення;

в) забезпечення особистої безпеки і безпеки житла, майна співробітників
спеціальних підрозділів, учасників кримінального судочинства, їх
близьких родичів у разі загрози заподіяння їм шкоди у зв’язку з їх
участю в боротьбі з організованою злочинністю.

2. Фактичні дані, одержані та зафіксовані співробітниками спеціальних
підрозділів із застосуванням технічних засобів, можуть використовуватися
як докази в судочинстві.

Останнє положення ст. 15 Закону “Про боротьбу з організованою
злочинністю” дуже важливе, оскільки надає працівникам податкової міліції
право оперувати в суді матеріалами оперативно-технічних заходів.

Крім того, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України
інформація, одержана оперативними підрозділами податкової міліції із
застосуванням спеціальних технічних засобів, може використовуватися при
проведенні слідства у кримінальних справах та при судочинстві.

Використання оперативно-технічних засобів під час здійснення ОРД має
процесуалльне підгрунття, регламентоване ст. 103 КПК.

2. Класифікація спеціальної техніки. Мета та значення застосування
оперативно-технічних засобів

Усі існуючі на сьогоднішній день спеціальні технічні засоби, які
використовуються працівниками правоохоронних органів, можна умовно
розділити на 7 основних класів.

1. Засоби зв’язку.

2. Засоби сігналізації та промислового телебачення.

3. Оперативно-технічні засоби.

4. Засоби розвідки та технічного захисту інформації.

5. Криміналістична техніка.

6. Інформаційні системи.

7. Засоби індивідуального захисту та активної оборони.

Кожний ОТЗ та їх сукупність можуть застосовуватися тільки з метою
боротьби із злочинністю – для попередження злочинів, що готуються, та
розкриття скоєних злочинів, для розшуку злочинців та інших осіб, які
мають оперативний інтерес для правоохоронних органів.

Порядок застосування ОТЗ і використання одержаних результатів повинні
повністю відповідати вимогам чинного законодавства та відомчих
нормативних актів.

Усі оперативно-технічні засоби, у свою чергу, можна класифікувати на
декілька груп за їх функціональним призначенням та фізичними принципами
роботи.

1. Засоби негласної фотозйомки та відеозапису.

2. Засоби негласного звукозапису.

3. Пошукові прилади.

4. Прилади нічного спостереження.

5. Спеціальні хімічні речовини.

Кожний оперативно-технічний засіб потрібно розглядати з позицій його
використання у практичній діяльності правоохоронних органів, а також
можливості застосування у процесі проведення того чи іншого
оперативно-розшукового заходу.

У зв’язку з цим дуже важливим моментом є глибоке усвідомлення правових
засад застосування оперативно-технічних засобів, які базуються на
вимогах кримінально-процесуального законодавства (ст. 103 КПК України).

Відповідно до Закону “Про оперативно-розшукову діяльність” та
Кримінально-процесуального кодексу працівники податкової міліції можуть
використовувати оперативно-технічні засоби з метою:

1) проведення оперативних заходів для попередження та розкриття
злочинів, а також розшуку осіб, які вчинили злочини;

2) документування протиправних дій юридичних та фізичних осіб;

3) використання результатів застосування технічних засобів в якості
доказів у суді.

Значення застосування оперативно-технічних засобів

при здійсненні ОРД

Завдяки застосуванню оперативно-технічних засобів при проведенні ОРД
можуть одержуватися предмети й документи, відомості, які мають важливе
інформаційне значення і допомагають намітити слідчі версії, виявити
свідків і потерпілих, осіб, причетних до вчинення злочину, встановити
місця зберігання предметів і документів, важливих для слідства і суду.

При цьому потрібно враховувати, що одержані в результаті проведення
оперативно-технічних заходів фактичні дані можуть набути доказового
значення тільки у тому разі, якщо вони будуть оформлені і перевірені в
порядку, визначеному КПК.

На підрозділи податкової міліції, які застосовують у своїй практичній
діяльності ОТЗ, покладаються наступні функції:

1. Здійснювати негласний аудіоконтроль переговорiв у примiщеннях,
транспортних засобах, на земельних дiлянках та в iнших мiсцях з
використанням технiчних засобiв.

2. Знімати інформацію з каналів телефонного та радіозв’язку,
застосовувати інші технічні засоби отримання інформації з
телекомунікаційних мереж.

3. Здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із
застосуванням фото-, кіно-, відеозйомки, оптичних і радіоприладів, іших
технічних засобів.

4. Здійснювати негласне проникнення в примiщення (приватний будинок,
квартиру, на дачу, у садовий будинок, кiмнату готелю, офiс, примiщення
пiдприємства, органiзацiї, установи), у транспортнi засоби та iншi мiсця
з метою:

– виявлення слiдiв i ознак злочинiв;

– негласного огляду предметiв, матерiалiв i документiв;

– документування та фіксації знайдених слідів за допомогою технічних
засобів.

5. Створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи з
метою збору, накопичення і збереження інформації про події і факти, що
свідчать про злочинну діяльність у сфері оподаткування, її причини та
умови, про осіб, які причетні до податкових злочинів.

3. Основні тактичні прийоми проведення негласної

фотозйомки та відеозапису

У ході здійснення оперативно-розшукових заходів працівникам податкової
міліції важливо задокументувати окремі факти, що свідчать про
протиправну діяльність осіб, які розробляються, у вигляді фотографій або
відеоряду. Це моменти зустрічей осіб, перевозу вантажів, передачі
окремих речей або документів. З цією метою оперативникам у нагоді
стануть саме засоби негласної фотозйомки та відеозапису.

Вказані засоби в ОРД застосовуються для:

1) документування окремих епізодів або фактів підготовки до скоєння
злочину чи вже здійсненого злочину;

2) фіксації фактів зустрічей співучасників підготовки або здійснення
злочину;

3) зйомки дійсних або підробних документів, які мають доказове значення,
коли існують побоювання, що їх можуть знищити підозрювані особи, а
негласне вилучення цих документів неможливе або недоцільне з тактичних
міркувань;

4) закріплення результатів оперативного або зашифрованого огляду
приміщень, предметів та документів;

5) виготовлення фотографій осіб, які перевіряються або знаходяться у
розробці, а також злочинців, які розшукуються;

6) отримання фотокопій почерку або підпису підозрюваної особи чи
злочинця, коли це необхідно для оперативних цілей або для
криміналістичних досліджень.

Розглянемо декілька основних умов проведення негласної фотозйомки та
відеозапису.

Зйомка на місцевості

Існує три способи проведення негласних зйомок на місцевості.

1. Зйомка з використанням серійної апаратури шляхом зашифровки своїх
дій.

Така фото- або відеозйомка може проводитися оперативними працівниками
або негласними співробітниками під виглядом проведення планових
топографічних робіт, зйомок професійних фотографів або ж операторів
телекомпаній, любительських або туристських фотозйомок та ін. Дуже часто
для цього потрібно розроблювати оперативні комбінації і залучати
випадкових сторонніх осіб нібито для участі у масовках та інших заходах.

Як недолік слід зазначити, що така зйомка може проводитися протягом
короткого часу, щоб не викликати підозри в осіб, які розробляються.

2. Зйомка з використанням різноманітного прикриття апаратури.

Така зйомка може проводитися малогабаритними фото- та відеокамерами із
автомобілей (бажано із тонованим склом) або ж камерами, вмонтованими у
кейси, сумки, портфелі, папки, сигаретні пачки тощо.

До переваг такого способу зйомки слід віднести його мобільність та
несподіваність у застосуванні, хоча точність дій оперативних працівників
залежить від їх досвіду та правильного тактичного використання наявної
апаратури.

3. Зйомка зі сховищ із застосуванням телеоб’єктивів.

Цей спосіб фото- та відеозйомки є найбільш безпечним для оперативних
працівників і найбільш тривалим у часі. Із добре законспірованих сховищ
можна вести спостереження за об’єктами, що розробляються, протягом
багатьох годин і діб.

Як правило, це може бути спостереження:

– за яким-небудь об’єктом, де відбуваються зустрічі осіб, які
представляють оперативний інтерес для правоохоронних органів;

– за житлом чи службовим приміщенням підозрюваної особи з метою
встановлення її зв’язків;

– за об’єктом, де очікується поява злочинця, який знаходиться в розшуку;

– за проведенням оперативних комбінацій із залученням агентурного
апарату та ін.

В умовах конспірації найбільш доцільно використовувати стаціонарну фото-
та відеоапаратуру, яку розміщують під найвигіднішими ракурсами,
вибирають оптимальні режими освітлення, проводять зйомку із декількох
точок одночасно.

Ця апаратура кріпиться на штативах, має потужні елементи живлення,
змінні комплекти акумуляторів, фото- та відеоплівки різної
світо-чутливості, системи змінної оптики та світлофільтрів.

Зйомка в умовах приміщень

Використання фото- та відеоапаратури при проведенні ОРД у закритих
приміщеннях переслідує ту ж мету, що і зйомка на місцевості із сховища
та інших спостережних пунктів.

Але для проведення таких заходів всередині приміщень потрібно
заздалегідь в усіх тонкощах розробити тактичний план проведення операції
та більш винахідливо підійти до маскування апаратури.

F

?

r4

ae

?????X?@

B

D

AE

E

E

I

I

02fhjnpr?c

¤

O

U

Ue

a

a

j?

j;

j/

j

hvqX

\

^

?

o

|

z

\^ei????????????????????????????????????????????????>-@-3/4-A-?.¶.4060¬1
®133|3~3„5†5‚6„6¬:®:?OAOeA”C–Cooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooooooeoooooooooooooooooooooooooooooooooo

>

?.

>???1/4?u…ue…|†~†uouououououeuoueuoueuouououououououououououououououou
ouououauououououououououUuouououo

µ
µUµUeµZ¶\¶:?(»*»?»1/4».1/201/2e1/2i1/2f3/4h3/4\?uououououououououououo uouououououououououououououououououououououeuououououououououououououou i°i?i¤i¦i????2n4n?o?o0o2o?o?odoefoe^/ooooooooooooooooooooooooooooooooooo oooooooooooeoaOaoooooooooNooooooooooooooooooooo >

I

8

a

uouuuuuuuuu??uuuuuuuuuuuae

p

r

e

e

??X?рювати інтершум у приміщенні, яке вона знімає. Крім того, апаратура
повинна управлятися дистанційно.

Як правило, фото- та відеоапаратуру камуфлюють під радіоприймачі,
звичайну для даного приміщення побутову техніку, або маскують її у
меблевих стінках, шафах, антресолях тощо.

Слід зазначити, що необхідність застосування фото- та відеотехніки при
проведенні кожного конкретного оперативного заходу у закритому
приміщенні потрібно всебічно зважити, обгрунтувати, оцінити ступінь
ризику розшифровки задіяних в операції оперативних працівників та
негласних співробітників, а також реальність небезпеки та ймовірної
загрози їх життю з боку злочинного світу.

Тільки після моделювання оперативної комбінації та всебічного аналізу
криміногенної ситуації керівнику підрозділу можна приймати рішення про
застосування апаратури у закритому приміщенні.

Останнім часом з такою метою часто застосовують аудіо-відеозаписуючі
системи, які монтуються в суміжних приміщеннях із тим, за яким ведеться
спостереження. Контроль здійснюється за допомогою відеооб’єктивів, які
з’єднуються із самою системою світловолоконним кабелем.

Зйомка окремих документів та предметів

Така фото- та відеозйомка проводиться під час ОРД з урахуванням усіх
вищеназваних обставин і при визначенні найменшого ступеня ризику для
співробітників правоохоронних органів.

Як правило, ці заходи пов’язані із негласним проникненням до жилих або
службових приміщень, якщо іншим способом неможливо здобути фактичні дані
для забезпечення захисту суспільства і держави від злочинних посягань.
При цьому можливе використання як серійної, так і малогабаритної
спеціальної апаратури.

Остаточно повинна досягатися головна мета ОРД – отримання фотознімків чи
відеоматеріалів дійсних або підробних документів, які мають доказове
значення, особливо, коли є побоювання, що їх можуть знищити підозрювані
особи, а негласне вилучення цих документів неможливе або недоцільне з
тактичних розрахунків, використання матеріалів негласної фотозйомки та
відеозапису.

Якщо виникає необхідність використовувати при розслідуванні якихось
злочинів окремі фото- та відеоматеріали, вони повинні відправлятися із
супроводжувальним листом слідчому із вказівкою, що ці матеріали отримані
у порядку виконання вимог ч. 1 ст. 103 КПК України.

Слідчий відповідно до ст. 65, 66, 85 КПК України вирішує питання про
приєднання їх до матеріалів кримінальної справи.

Тема 7

Планування та організація

виконання окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів у сфері

оподаткування

Навчальні питання

Завдання та значення планування слідчих дій.

Збір інформації для планування (попереднє планування).

Процес планування:

а) визначення необхідної інформації;

б) переваги та недоліки попередніх опитувань;

в) найкращі джерела інформації.

Організація розслідування та контроль:

а) систематизація зібраних документів;

б) список свідків;

в) картотека документів;

г) показник відеоматеріалів;

д) схеми механізму виникнення податкового злочину.

Література

Методи фінансових розслідувань: Методичні рекомендації Служби внутрішніх
прибутків США (Internal Revenue Service).

Дубровицкая Л.П., Лузин И.М. Планирование расследования. – М., 1972.

Образцов В.А. Организация и планирование расследования: Криминалистика.
– М., 1988.

Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. – Харьков, 1997.

Вирішення завдань кримінального процесу та судочинства, які виникають
під час розслідувань ухилень від сплати податків, можливе лише за умови
виконання різного роду організаційних заходів. У багатьох випадках
напрями розслідування вказаних злочинів, виконання організаційних,
процесуальних, оперативно-розшукових заходів визначається специфікою
економічних злочинів, а також тією інформацією, яку має слідчий на
попередньому етапі.

Специфіка розслідувань ухилень від сплати податків полягає у тому, що
слідчому необхідно ознайомитися з характером і обсягами операцій
суб’єкта підприємницької діяльності, організацією документообігу за
ними.

Крім того, необхідно знайти та вилучити необхідні документи, що
характеризують фінансово-господарську діяльність та сприяють виявленню і
доведенню фактів порушення податкового законодавства.

Фінансові розслідування вимагають від оперативних працівників та слідчих
податкової міліції складання деталізованих запитів для збору всіх
суттєвих свідчень та доказів, які можуть довести або виключити наявність
злочинних діянь з боку суб’єктів підприємницької діяльності.

Правильне планування та використання оптимальних організаційних підходів
дозволяє працівникам міліції, які займаються фінансовими питаннями,
найбільш ефективно використати їх особистий час, кошти, що виділяються
на розслідування, та зібрані докази.

1. Завдання та значення планування слідчих дій

Планування процесу попереднього слідства визначає чітку організацію
діяльності слідчого, взаємодію з іншими службами податкової міліції та
ДПА і є однією з умов успішного розслідування ухилень від сплати
податків.

У криміналістичній літературі планування розслідування представлено як
складний розумовий процес, що полягає у визначенні завдань слідства,
шляхів та способів їх вирішення відповідно до чинного законодавства.

Планування включає в себе елементи організаційного характеру. Його
використання необхідне як на початковому, так і на наступних етапах
розслідування. Підставою для планування є інформація про податкове
правопорушення та його складові частини (елементи). Вказана інформація
може отримуватися з різних джерел:

– матеріали документальних перевірок;

– оперативно-розшукові заходи;

– слідчі дії за іншими СПД тощо.

Планування розслідування зосереджується не тільки на складанні
письмового плану. До його змісту входить також діяльність слідчого з
вивчення та аналізу фактичних даних про податкове правопорушення,
визначення завдань, шляхів та засобів для їх вирішення.

Планування розслідування, як і інша розумова діяльність, визначається як
об`єктивними, так і суб`єктивними факторами.

Об`єктивний фактор полягає у тому, що планування базується на фактичних
даних про здійсненний податковий злочин.

Суб`єктивний фактор проявляється в індивідуальних особливостях слідчого
як людини. Залежно від рівня освіти, досвіду практичної діяльності,
життєвого досвіду, психологічних та моральних особливостей планування
може вестись різними шляхами. Від слідчого вимагається швидке реагування
на зміни ситуації, в яких проходить впровадження слідчих дій. Це
означає, що запланована діяльність щодо розкриття та розслідування
податкового злочину не є незмінною, а повинна гнучко реагувати на зміни
обставин, появу нової інформації про дане діяння та його елементи.

Кримінально-процесуальне законодавство має певний вплив на процес
планування розслідування і його безпосереднє виконання. Перш за все,
закон встановлює завдання розслідування, зміст предмета доказової бази,
які повинні ставитися і вирішуватися у ході попереднього слідства.

Крім того, закон визначає шляхи і засоби, які дозволяють вирішити
завдання процесу попереднього розслідування та одержати необхідні
фактичні дані.

Додаток № 1

Завдання планування слідчих дій при розслідуванні податкових злочинів

Розглядаючи злочин у сфері оподаткування, можна сказати, що завданням
планування слідчих дій є:

– визначення версій і шляхів розсідування;

– аналіз змісту висунутих версій і визначення питань, які підлягають
перевірці;

– визначення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів
за найбільш реальними версіями;

– встановлення предмета доказової інформації (факт умисного ухилення від
сплати податків та інших обов`язкових платежів);

– визначення конкретних виконавців запланованих заходів, термінів та
послідовності їх виконання.

Значною перевагою планування є можливість правильно організувати,
спрямувати та контролювати розслідування.

Крім того, планування дозволяє оперативним і слідчим працівникам почати
і завершити розслідування, правильно задокументованого злочину протягом
найкоротшого часу.

Значення планування

Вміле планування може дозволити уникнути:

1) проблем, пов`язаних із хибним напрямом розслідування;

2) небезпеки того, що свідки виявляться недосяжними або ненадійними;

3) можливості того, що певні записи, документи та інші докази виявляться
недосяжними, втраченими або знищеними;

4) запізнілих висновків, які можуть вплинути на сплату податків або
вилучення активів (останні можуть бути проданими або переведеними, а
встановлений законом строк давності за позовом вичерпається).

Планування забезпечує ретельність розслідування, при якому виявляються
всі суттєві факти, що належать до податкового злочину.

2. Збір інформації для планування

(попереднє планування)

На початку розслідування оперативні та слідчі працівники:

а) розглядають та обговорюють усю наявну інформацію;

б) визначають цілі розслідування, які можуть включати:

– визначення, який саме закон порушується, а також отримання відповіді
на питання: ким, коли, де і яким чином?

– визначення складових частин правопорушення;

– отримання підстав для порушення кримінальної справи за фактом ухилення
від оподаткування, “відмивання” грошей, шахрайства та інших зловживань.

Якщо дане розслідування за підпорядкованістю передане з одного відділу
до іншого, тоді оперативні та слідчі співпрацюють із інформаторами даної
справи.

Слідчому необхідно встановити діловий контакт з оперативними
працівниками, які першими виявили факт порушення податкового

законодавства, та одержати докладну інформацію про першоджерела цих
порушень.

Доречно з’ясуватити, з ким проводилась бесіда, що було повідомлено
працівникам правоохоронних органів, які є наявні документи, записи та
інші свідчення.

Працівники, яким доручено ведення справи, знову опитують осіб, від яких
була одержана первинна інформація.

Оперативні та слідчі працівники податкової міліції збирають додаткову
інформацію, намагаючись при цьому:

1) одержати якомога більше усної інформації про осіб, які розробляються;

2) перевірити наявність документів та інших даних на цих осіб за
обліками свого підрозділу;

3) перевірити справи та оперативну інформацію інших підрозділів
податкової міліції, автоматизовані банки даних національних
правоохоронних служб;

4) одержати всі вихідні податкові декларації в ДПІ;

5) вивчити матеріали документальної перевірки фінансово-господарської
діяльності СПД.

3. Процес планування

Після закінчення стадії попереднього планування оперативні та слідчі
працівники розпочинають фактичний процес планування, у результаті якого
має бути одержаний обгрунтований робочий план розслідування.

При підготовці робочого плану потрібно вирішити:

1) що повинно бути зроблено?

2) чому це необхідно зробити?

3) коли це потрібно зробити?

4) хто це зробить?

5) як це буде зроблено?

6) де це буде зробленно?

У міру підготовки робочого плану оперативні працівники складають графік
виконання послідовних етапів розслідування. Це дуже важливо, тому що
попередньо встановлені дати виконання окремих етапів розслідування
дозволяють визначити методику контролю за процесом розслідування.

Планування розслідування складається із визначення:

1) необхідної інформації про СПД та посадових осіб;

2) важливості даних, які потрібно встановити;

3) найкращих джерел інформації;

4) оптимальної послідовності виконання слідчих дій та запитів офіційної
інформації.

Визначення необхідної інформації

Потреба в інформації та відносна важливість необхідної інформації
залежать від характеру конкретної справи та специфіки звинувачень, які
висуваються проти конкретних осіб.

Рішення про те, які саме слідчі дії повинні виконуватися першими,
приймається, виходячи з аналізу наступної необхідної інформації:

1. Які фактори на початку розслідування можуть найбільш переконливо
довести факт податкового порушення?

2. Від кого можна очікувати найбільш повної інформації про загальні
аспекти даного злочину?

3. Чи існує вірогідність отримати інші докази даного злочину або
інформацію про інші правопорушення підозрюваними особами?

4. Які дані можуть довести, що існує потреба в додаткових документальних
перевірках або експертизах?

5. Чи не призведе опитування підозрюваних осіб і свідків до розкриття
особи інформатора?

6. Чи не призведуть опитування до розшифровки подальшого ходу
розслідування перед підозрюваними особами?

7. Які конкретні заходи потрібно вжити для того, щоб справа була
завершена (обшук, виїмка, допит, очна ставка)?

Як правило, оперативні працівники можуть отримати відповіді на ці
питання після першого опитування підозрюваної особи, ознайомлення з її
податкової декларацією та аналізу вихідних джерел звинувачення.

Переваги та недоліки попередніх опитувань

Перевагами проведення опитувань підозрюваних осіб на попередній стадії
розслідування є:

1) неофіційна атмосфера спілкування;

2) велика ймовірність добровільної видачі підозрюваною особою ділових
записів, звітів та заяв;

3) можливість обмеження або виключення прийомів юридичного захисту
підозрюваною особою;

4) можливість попередження змови між підозрюваними і свідками;

5) можливість попередження заходів приховування підозрюваними особами
фактичних даних про скоєння податкових злочинів.

Основний недолік проведення опитувань на попередній стадії розслідування
полягає у тому, що на цей момент оперативні працівники мають недостатньо
відомостей для правильної побудови опитувань.

Найкращі джерела інформації

Коли основні слідчі дії вже сплановані слідчим та розміщені за
пріоритетними напрямами, оперативні працівники вивчають можливі джерела
інформації для визначення найкращих з них. Ідеальні джерела інформації
існують досить рідко. Це стосується обсягів та якості інформації, а
також того негативного впливу, який може нести в собі спеціально
спрямована дезінформація осіб, зацікавлених у заплутуванні справи. У
даному випадку під джерелом інформації розуміємо як документи і
матеріальні об`єкти, так і певних осіб, які можуть повідомити цінні
відомості.

Оперативні працівники при визначенні найкращого джерела інформації
враховують наступні фактори.

1. Чи можливо з цього джерела одержати повну, стислу і точну інформацію?

2. Чи можна одержати інформацію негайно?

3. Чи достатньо близько (територіально, географічно) розміщене джерело
інформації?

4. Чи економічно вигідно використання цього джерела?

5. Чи не спричинить опитування негативної реакції у інформатора?

6. Чи потребує опитування особи-інформатора мінімального законного
примушення?

При визначенні найкращих можливих джерел інформації потрібно уникати
наступних негативних наслідків:

1) розкриття особи інформатора;

2) несвоєчасного розкриття наміченого ходу розслідування злочину
підозрюваним та іншим особам;

3) необгрунтованого розкриття державних справ або намірів працівників
податкової міліції та іншої конфіденційної інформації.

4. Організація розслідувань та контроль

Організація розслідувань та контроль за їх проведенням передбачає
реагування на ситуацію з фактами, що постійно змінюється і притаманна
кожному розслідуванню.

Слідчі та оперативні працівники періодично аналізують зібрані матеріали
у справі для відтворення подій, які раніше відбулися і мають відношення
до справи. Цей аналіз потрібен для коригування робочого плану
розслідування відповідно до встановленого фактичного матеріалу.

Шляхом використання ефективних організаційних заходів оперативні та
слідчі працівники можуть уникнути дублювання своїх зусиль щодо розкриття
даного злочину.

При правильній організації розслідування необхідно завжди знати, що вже
було зроблено, а що ще потрібно зробити.

Організаційні питання

На початковому етапі розслідування ухилень від сплати податків доцільно
спрямувати діяльність слідчих та оперативних працівників на організацію
наступних заходів.

1. Підбір відповідних фахівців. Під час розслідування податкових
злочинів дуже часто необхідна допомога фахівців із різних галузей знань,
що визначається характером діяльності того чи іншого підприємства,
способами скоєння злочину, порядком проведення розрахунків і т.д.

Допомога таких фахівців може використовуватися за кількома напрямами:

а) для підготовки матеріалів та формування завдань працівникам, які
здійснюють документальну перевірку чи експертизу;

б) для участі в якості експерта при проведенні окремих слідчих дій
(обшук, виїмка та слідчий огляд документів, товарів, сировини, допити і
т.д.);

в) для отримання рекомендацій та порад з різних питань
фінансово-господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського
обліку та звітності;

г) для отримання висновків за матеріалами документальних перевірок або
судово-бухгалтерських експертиз.

2. Створення слідчо-оперативних груп. Виходячи із аналізу матеріалів
кримінальної та оперативно-розшукової справи, а також у випадках
виконання значного обсягу слідчих дій і пошукових заходів, може
прийматися рішення про створення слідчо-оперативної групи, склад якої
визначається в кожному випадку окремо. При цьому враховується характер і
обсяги заходів, які потрібно здійснити, заходи безпеки на випадок
активної протидії з боку підозрюваних, технічне і спеціальне
забезпечення СОГ та ряд інших факторів.

3. Організація проведення оперативно-розшукових заходів. Вказані заходи
здійснюються з метою оперативного супроводження провадження у справі.
Вони мають конкретний характер:

а) збір додаткової інформації про підозрюваних осіб та їх зв`язки;

б) встановлення місць знаходження осіб, товарів, документів і т.д.;

в) виявлення всіх СПД та фізичних осіб, які брали участь у певних
фінансово-господарських операціях.

4. Організація проведення документальних перевірок та необхідних
експертиз. Документальна перевірка фінансово-господарської діяльності
СПД є одним із основних заходів для визначення дійсного стану справ
господарюючого суб`єкта та його фінансових зобов’язань.

Документальна перевірка є дієвим інструментом визначення факту
податкового правопорушення. Як правило, вона проводиться до порушення
кримінальної справи, але якщо слідчий має певні сумніви щодо її
правильності, він може призначити повторну документальну перевірку або
судово-бухгалтерську експертизу.

5. Організація обшуків, виїмки та слідчого огляду документів. Такі
слідчі дії необхідно запланувати і провести на початковому етапі
проведення слідства. На додаток до документів, які були вилученні під
час документальної перевірки, виїмці підлягають усі інші документи і
матеріальні об`єкти, що свідчать про скоєння податкового злочину,
доводять умисність і провину підозрюваних осіб.

6. Підбір та вивчення спеціальної літератури. Спрямування розслідувань
ухилень від сплати податків орієнтує слідчого на ознайомлення та
глибокий аналіз значної кількості нормативних актів, інструкцій, а також
інших документів, які регламентують і визначають систему та види
податків, порядок їх обчислення і сплати.

7. Обмін інформацією між учасниками СОГ та кримінального процесу.
Вказаний організаційний захід дозволяє слідчому отримати різнобічну
інформацію про податковий злочин, зважити оперативні дані, оцінити
висновки експертів. Це дасть можливість прийняти оптимальні рішення за
кожним питанням.

Безперечно, всі ці питання повинні знайти своє відображення в плані
проведення розслідування. Форма такого плану може бути довільною, але є
декілька практичних рекомендацій щодо складання плану розслідування.

По-перше, всі заходи, які планує провести слідчий, повинні бути
систематизовані за окремими розділами (організаційні,
оперативно-розшукові, робота із свідками, проведення експертиз і т.д.).

По-друге, за кожним заходом завжди повинен чітко визначатися виконавець,
термін виконання та відмічатися результат роботи.

Додаток № 3

План проведення розслідування

п/п Назва

заходів Виконавець Термін виконання Результати роботи Примітка

Розділи

1. Організаційні заходи.

2. Виявлення джерел інформації.

3. Робота з підозрюваними.

4. Робота із свідками.

5. Оперативно-розшукові та технічні заходи.

6. Проведення експертиз.

7. Одержання доказової інформації.

8. Взаємодія з іншими правоохоронними та державними органами.

Крім того, під час проведення розслідування дуже важливо точно знати,
які документи вже зібрані та яка інформація в них міститься, а які ще
необхідно додатково вилучити; кого із свідків уже допитали, а кого ще
потрібно допитати і встановити нову необхідну інформацію тощо.

Таким чином, слідчий повинен мати механізм здійснення контролю за ходом
розслідування. У тому випадку, коли обсяги слідчих дій значні, слідчому
можуть допомогти декілька тактичних інструментів здійснення контролю.

Систематизація зібраних документів

Зібрані матеріали у кожній кримінальній справі потребують систематизації
та розподілу за окремими напрямами.

Індивідуальні погляди та приоритети визначають, як слідчі працівники
фактично оформлюють і ведуть свої папки розслідування у справі.

Єдина вимога, яка до них висувається, – це щоб папки велись у логічній
послідовності і містили деякі обов`язкові матеріали.

При дотриманні такої вимоги слідчий може в будь-який момент знайти
потрібну інформацію та визначити, яких саме документів не вистачає для
подальшого розслідування.

Один із позитивних прийомів забезпечення такого положення – вести окремі
папки або підшивки для:

1) адміністративних та реєстраційних документів;

2) матеріалів допитів осіб, які підозрюються у скоєнні злочину;

3) матеріалів допитів кожного із свідків;

4) податкових декларацій, актів документальних перевірок;

5) документів бухгалтерського обліку;

6) доказів відносно умисності скоєння злочину;

7) матеріалів слідчих дій;

8) висновків експертиз.

Папки у справі можуть розміщуватися за алфавітом, предметним чи
нумераційним принципом.

Правильно організовані папки у справі допомагають слідчим контролювати
хід розслідування завдяки легкості знаходження необхідної інформації.

Якщо в таких папках матеріали відносно доказів та навмисності скоєння
злочину відповідним чином скомпоновані, це суттєво полегшує хід
розслідування та складання звітів.

Список свідків

Ще одним корисним інструментом для контролю за ходом розслідування є
список свідків. До нього вносять свідків з обов`язковим позначенням про
їх відношення до справи.

Список поповнюється у ході розслідування відповідно до того, як
встановлюються нові люди, що мають певне відношення до даної справи.

Після кожного контакту з ким-небудь із свідків слідчий вносить корективи
до списку:

– викреслює прізвища свідків, до яких вже не потрібно звертатись;

– доповнює список новими прізвищами, які встановлюються у ході слідства;

– поповнює і додає нові записи до існуючих прізвищ, якщо встановлюються
які-небудь суттєві фактори, що можуть вплинути на хід слідства.

Для підготовки і ведення списку свідків слідчий може використовувати
будь-які методики. Однією з найбільш наочних є наступна (додаток № 4).

Додаток № 4

Список свідків

п/п П.І.П.

(псевдонім) Установчі дані Родичі, друзі Відношення до справи

1. Рабінович Менахем Мойсейович (”Сутулый”) Вул. Нижній Вал, 7 кв. 2

д.т. 417-56-41

кооп “Ремонтник”

р.т. 212-44-96

(нач. дільниці паркетників) Дружина – Хайя Ізраїлевна, мати – Фаїна
Абрамівна, дочка – Олена Керував бригадою паркетників, які виконували
роботи в офісі кооп. “Заря”, на дачах Османова та Стеклова

Стандартний аркуш паперу (формат А4) розділяється на три частини:

– в першу чергу записують прізвище та ім`я свідків, прізвисько (якщо він
має таке);

– у другу – установчі дані про свідка (домашня адреса, місце роботи,
номери контактних телефонів, імена членів родини та ін);

– у третю – інформацію про відношення свідка до даної справи, до
підозрюваних осіб, про взаємозв`язок з іншими свідками, іншу суттєву
інформацію.

Посилаючись на список свідків, а не тільки на свою пам`ять, слідчі та
оперативні працівники значно підвищують вірогідність проведення
всебічного і ретельного розслідування. Особливо важливо і корисно
ведення такого списку при розслідуванні об`ємних справ, за якими
проходить велика кількість підозрюваних та свідків.

Картотека документів

Картотека – ще один корисний інструмент правильної організації слідства.
Відповідно до того, як слідчі вивчають кожний виявлений у ході слідства
документ, вони вирішують для себе, чи є він суттєвим і таким, що дійсно
заслуговує уваги.

Якщо це рішення позитивне, тоді слідчі готують за цим документом картку
для картотеки. У картотеці вказується наступна інформація:

– назва документа;

– його дата і номер (якщо вони є);

– автор документа;

– джерело одержання;

– загальна характеристика тієї інформації в документі, що є суттєвою і
такою, що має відношення до справи.

Додаток № 5

Картотека документів

Приклад картотеки

Османов, Рудниченко, Стеклов

(підозрювані особи)

Кооператив

”Заря”

(автор документа) № 183

25.02.97

(реквізити документа)

Рахунок на технічне обладнання

(назва документа)

ТОВ “Мир” – Данилов

(джерело отримання) Постійний постачальник

кооперативу “Заря”

(відношення до підозрюваних)

Загальна характеристика інформації

Придбання технічного обладнання на загальну суму

29,000 доларів США

(основні фонди)

Слідчі заносять цю картку до картотеки документів за відповідною
тематикою (наприклад, банківські рахунки, займи, точки відліку, замисел,
свідчення та ін.).

Переваги використання картотеки

1. Картотека спрощує доступ до значних обсягів свідоцтв або доказів,
звільняє від необхідності покладатися на пам`ять оперативних чи слідчих
працівників, які проводили розслідування.

2. Слідчі можуть відібрати всі суттєві свідоцтва за даною темою, а також
уточнити ті проблеми, які відмічені у картках.

3. Свідчення накопичуються за конкретними темам чи фазами розслідування,
завдяки чому на стадії складання звіту слідчі можуть розкривати
відповідну тему з мінімальними затратами часу.

Слід зазначити, що крім ведення на папері списку свідків та картотеки
документів, слідчі можуть вводити таку інформацію та оброблювати її на
персональному комп`ютері. При цьому значно підвищується швидкість пошуку
необхідної інформації, крім того, можливо одночасно оброблювати великі
масиви даних.

Але при використанні комп`ютеру потрібно дотримуватися заходів режиму
таємності, щоб виключити можливість несанкціонованого доступу сторонніх
осіб до інформаційних масивів слідчого.

Показчики відеоматеріалів

Якщо виникає необхідність у відеозйомці речових доказів, документів та
записів підозрюваної особи, слідчі готують показник відеоматеріалів.

Це перелік документів, які були зафіксовані на відео. Такий показник
допомагає в роботі слідчого, коли записи і документи підозрюваної особи
значні за обсягом і потребують для їх зйомки великої відеокасети (180
або 240 хвилин) або навіть кількох відеокасет.

При складанні показника доцільно зазначити, яка тривалість у хвилинах
того чи іншого сюжету. Маючи ретельно складений показник, можна дуже
швидко знайти необхідні відеоматеріаали про ті чи інші документи або
інші цінні свідчення.

Схеми механізму вчинення податкового злочину

З метою чіткого визначення елементів податкового злочину, встановлення
механізму здіснення ухилень від сплати податків, наступних завдань
розслідування доцільно відобразити дії злочинців за допомогою графічних
схем.

Схематичне зображення дозволяє встановити зв`язки між усіма учасниками
злочинного діяння, рух документів, грошових коштів, товарів.

Таким чином, наочно видно, які саме СПД вступали в ту чи іншу
фінансово-господарську операцію. Виходячи із цього, можна більш чітко
спланувати конкретні слідчі дії, визначитися із свідками та
підозрюваними особами, які на початковому етапі не потрапили до кола
розслідування.

Отже, планування є механізмом організації розслідування і контролю за
його ходом.

При правильному плануванні забезпечується:

1) чітке формулювання завдань;

2) передумови для ретельного розслідування;

3) можливість ведення контроль за ходом розслідування;

4) ефективність використання часу і ресурсів.

Тема 9

Тактика проведення обшуків

працівниками податкової міліції

Навчальні питання

Завдання та значення обшуку при розслідуванні податкових злочинів.

Правові основи та підстави для проведення обшуку у справах про ухилення
від сплати податків.

Підготовчі та організаційні заходи перед проведенням обшуку.

Порядок і особливості проведення обшуку за податковими злочинами.

Документальне оформлення результатів обшуку.

Література

Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. –
Київ, 1997.

Методи фінансових розслідувань: Методичні рекомендації Служби внутрішніх
прибутків США (Internal Revenue Service).

Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. – Харьков, 1997.

Мирский Д.Я. Тактика обыска, осмотра и допроса при расследования
фальшивомонетчества. – Москва, 1969.

Самойлов О.Г.Особености производства обыска по делам о хищении: Труды
КВШ МВД СССР. – М., 1964.

Пащенко А.Б.Квалифицированный обыск – залог успеха: Информационный
бюлетень МВД УССР. – 1978. – № 39.

1. Завдання та значення обшуку при розслідуванні

податкових злочинів

У справах про ухилення від сплати податків до першочергових слідчих дій
відноситься проведення обшуку. До завдань, які вирішуються шляхом
проведення даної слідчої дії, належить виявлення необхідних документів,
предметів, цінностей, що мають відношення до здійснення вказаної
категорії злочинів. Шляхом проведення обшуку у справах про ухилення від
сплати податків встановлюються різноманітні неофіційні документи,
чорнові записи, які стосуються здійснення фінансово-господарської
діяльності, розрахунків та сплати податків до бюджету.

Дослідження матеріалів кримінальних справ свідчить про незначний обсяг
використання можливостей обшуку в процесі попереднього слідства у
справах відносно податкових злочинів (приблизно 30–40% від загальної
кількості вивчених кримінальних справ).

Потрібно зазначити, що виявлені при обшуку документи, матеріали
“подвійної бухгалтерії” в окремих випадках дозволяють визначити зміст,
характер і обсяги здійснених операцій. Це також сприяє розширенню
доказової бази у справах даної категорії.

Так, наприклад, у ході розслідування фактів ухилення від сплати податків
від реалізації більш ніж 120 тонн цукру посадовими особами МП
“Созидатель” у процесі обшуку були вилучені чорнові записи – звіти про
виконану роботу. У зазначених записах було відмічено, хто безпосередньо
реалізовував товар, його кількість, ціну, а також місце реалізації та
виконавців, які підтвердили факти, зазначені у знайдених записах.

Проведення обшуку у справах про ухилення від оподаткування є дієвим
засобом виявлення предметів, речей, цінностей, придбаних злочинним
шляхом, забезпечення задоволення заявленого цивільного позову та
можливої конфіскації майна.

2. Правові основи та підстави для проведення обшуку у справах про
ухилення від сплати податків

Кримінально-процесуальним законодавством (ст. 177 КПК України) визначено
підстави, за яких можливе проведення вказаної слідчої дії. Ними є
обгрунтовані дані про те, що в якому-небудь приміщенні або іншому місці
або у якої-небудь особи знаходяться знаряддя злочину, предмети,
цінності, придбані злочинним шляхом, а також інші предмети та документи,
які мають відношення до справи.

Слідчий повинен проводити обшук і в тому випадку, коли має достатні дані
про певне місце переховування підозрюваної особи або злочинця.

Обшук проводиться за постановою слідчого із санкції прокурора. У
невідкладених випадках – без санкції прокурора, але з наступним
повідомленням прокурора протягом доби про зроблений обшук і його
результати.

Такими випадками можуть бути затримання злочинця “на гарячому”, тобто на
місці злочину, з речовими доказами або при одержанні оперативної
інформації про те, що підозрювані особи вживають заходів для
переховування або знищення предметів і документів, які доводять їх
злочинну діяльність.

Відповідно до ст. 180 КПК обшук повинен проводитись вдень, коли
забезпечені кращі можливості для виявлення необхідних предметів і
документів, але при зазначених вище невідкладних обставинах обшук можна
проводити у будь-який час доби.

Під час проведення обшуку повинні бути присутніми двоє понятих, особа,
яка займає дане приміщення, чи представник організації (ст. 181 КПК
України). Крім членів СОГ, які займаються виявленням, вилученням,
документуванням та упаковуванням предметів і документів, при проведенні
обшуку може бути присутнім прокурор або начальник слідчого підрозділу
податкової міліції.

Проведення обшуку необхідне в тому разі, коли слідчий має інформацію про
ведення “подвійного обліку”, наявність “чорнової бухгалтерії”,
підроблених печаток, штампів, бланків, що використовуються для
приховування злочинної діяльності.

У більшості випадків такого роду інформація може отримуватися з
оперативних джерел, шляхом вивчення та аналізу документів, показань
свідків (наприклад, осіб, які здійснюють реалізацію товару в малих
торгових формах, на базарах тощо.).

Результативність проведення обшуку забезпечується наявністю комплексу
інформації про осіб, в яких планується проведення обшуку, а також про
місця його проведення. Потрібно зазначити, що на етапі порушення
кримінальної справи за даною категорією злочинів оперативні підрозділи
податкової міліції, як правило, мають таку інформацію.

Підготовчі та організаційні заходи перед проведенням обшуку

Обшук є досить складною слідчою дією хоча на перший погляд складається
протилежне враження.

Результативність проведення обшуку залежить від виконання слідчим
підготовчих та організаційних заходів.

Підготовка до обшуку включає наступні елементи:

прийняття рішення про проведення обшуку;

його процесуальне оформлення;

отримання й аналіз необхідної інформації, яка стосується:

а) особи підозрюваного;

б) місця обшуку;

в) предметів, які орієнтовано потрібно знати;

розробку тактичного плану проведення обшуку:

а) визначення часу обшуку;

б) відбір учасників обшуку та розподіл обов’язків між ними;

в) підготовка оперативно-технічних засобів;

г) визначення охорони місця обшуку;

д) підготовка транспортних засобів;

е) визначення способів зв’язку;

ж) заходи попередження опору;

з) вирішення питання про використання службово-розшукової собаки;

і) відбір заходів, які виключають можливість зв’язку підозрюваної особи
з іншими до завершення слідчих дій.

Прийняття рішення про проведення обшуку проводиться на основі вивчення
та аналізу матеріалів кримінальної справи. Зазначені вище елементи
підготовки до проведення обшуку не є допомогою кожному конкретному
випадку. Важливим є елемент своєчасності, оскільки від цього залежить
повнота доказів, які необхідно зібрати.

При розслідуванні ухилень від сплати податків обшук не є несподіваним
для осіб, діяльність яких перевіряється. Кримінальні справи порушуються
після проведення документальних перевірок, і посадові особи суб’єкта
підприємницької діяльності, як правило, готові до проведення слідчих дій
з боку правоохоронних органів.

3. Порядок і особливості проведення обшуку за податковими злочинами

Обшуки у справах про ухилення від сплати податків проводяться в місцях
розташування суб’єкта підприємницької діяльності, місцях проживання
посадових і матеріально відповідальних осіб, а також інших осіб, які
мають відношення до діяльності суб’єкта, що перевіряється.

Безпосереднє проведення обшуку в практичній діяльності не викликає
значних ускладнень. Як правило, проведення обшуку при розслідуванні
податкових злочинів доручається органу дізнання.

Відповідно до ст. 183 КПК України перед проведенням обшуку слідчий
пред’являє постанову особам, які займають приміщення, або представнику
організації, де проводиться обшук, і пропонує їм видати зазначені в
постанові предмети і документи або вказати місце, де переховується
підозрювана особа. У разі відмови СОГ проводить обшук у примусовому
порядку.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і
сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити. Слідчий має право за
діючим кримінально-процесуальним законодавством заборонити особам, які
перебувають у приміщенні або увійшли під час обшуку, виходити з нього і
спілкуватися один з одним до завершення обшуку. Цих осіб можна обшукати
без винесення спеціальної постанови, якщо є підстави вважати, що вони
ховають при собі предмети та документи, які мають значення для справи
(ст. 184 КПК України).

При обшуку особи проводиться огляд її одягу, взуття, вмісту кишень,
наявних при ній сумки, портфеля, гаманця та ін. Після цього необхідно
ретельно оглянути місце проведення обшуку з метою виявлення викинутих
предметів або документів. Результати фіксуються в протоколі обшуку
приміщення.

У процесі обшуку дії працівників податкової міліції повинні
спрямовуватися на пошук різного роду документів, які відображають або
підтверджують виконання фінансово-господарських операцій, предметів, за
допомогою яких було підготовлено або приховано злочин (печатки, штампи,
бланки документів тощо). Під час обшуку необхідно вилучати записники,
листи, робочі щоденники та інші документи, які мають відношення до
справи.

При проведенні даної слідчої дії необхідно також вилучати і документи,
які, на перший погляд, не мають відношення до даної справи, але можуть
використовуватися в якості довільних або умовно-довільних зразків
почерку при проведенні експертних досліджень.

У ході проведення обшуку також можуть бути знайдені і вилучені предмети,
які не мають безпосереднього відношення до скоєння податкового злочину,
але можуть характеризувати особу та її причетність до скоєння інших
злочинів. Так, наприклад, під час проведення обшуку за місцем проживання
посадових осіб АТЗТ “Центр-Україна-Сервіс” крім бухгалтерських
документів були вилучені револьвер зразка 1889 р., пістолет кустарного
виробництва, патрони до газового пістолету та ряд інших предметів.

У необхідних випадках для участі у проведенні обшуку на підставі ст.
128-1 КПК України можна залучати відповідних спеціалістів (бухгалтерів,
товарознавців, медичних працівників, науковців з різних галузей знань,
банківських працівників), а також використовувати необхідні технічні
засоби (фото- та відеозйомки, аудіозапис, пошукові прилади, спеціальні
хімічні речовини).

Обшук будівлі

Обшук у будинку повинен бути методичним, ретельним та дієвим. Він
проводиться з метою пошуку і вилучення речових доказів, документів і
предметів, які можуть мати важливе значення для розслідування. Під час
проведення такого роду обшуків потрібно, якщо можливо, уникати нанесення
збитків майну. Необхідно забезпечити збереження всіх виявлених у
приміщеннях цінностей, документів, предметів.

Потрібно сфотографувати інтер’єр приміщень як до, так і після проведення
обшуку, а також визначити найменші збитки і скласти опис пошкоджень,
завданих приватній власності або самій будівлі. До проведення обшуку
всередні будинку співробітникам СОГ потрібно оглянути його ззовні,
особливо приміщення, розташовані безпосередньо біля підконтрольного.
Такі заходи необхідні для пошуку предметів та документів, які
підозрювані особи могли викинути до чи під час обшуку.

Одному із членів СОГ доручається охорона знайдених доказів. Його
основний обов’язок полягає у збереженні і записі повної інформації про
знайдені документи та предмети (що? хто? де? коли?). Доцільно скласти
детальний план будинку або приміщень, де було проведено дану слідчу дію.
На такому плані позначаються місця, де були знайдені предмети, і
відстані точки.

Віднайдені речові докази повинні знаходитись у цього працівника до того
часу, поки вони не будуть передані на дослідження до лабораторії або до
сховища речових доказів.

Обшук будинків, як і огляд місця події, повинен бути методичним і
планомірним. Кожну кімнату обшукають не менше двох співробітників. Коли
хто-небудь із членів СОГ знаходить предмет або документ, який може
відноситись до даного податкового злочину, обшук призупиняють. Даний
доказ показують слідчому та понятим, передають працівнику,
відповідальному за збереження знахідок під час обшуку, а потім
документують.

Працівникам, які проводять обшук у складських та виробничих приміщеннях,
потрібно бути особливо уважними на предмет знайдення вибухових пристроїв
та мін-сюрпризів. Необхідно ретельно перевіряти всі предмети, які
викликають підозру. У разі знайдення вибухових пристроїв необхідно
одразу ж припинити пошук, викликати на місце спеціалістів із
вибухо-технічної служби. Обшук продовжується тільки після того, як
спеціально навчений персонал не знешкодить знайдені пристрої.

4. Документальне оформлення результатів обшуку

Відповідно до вимог статті 188 КПК України провадження слідчої дії –
обшуку – слідчий оформлює протоколом.

Слідчим і оперативним працівникам, які проводять дану слідчу дію,
необхідно враховувати, що в окремих випадках потрібно проводити
особистий обшук підозрюваних з метою виявлення чорнових записів, окремих
документів і предметів, які можуть служити доказами. Результат
особистого обшуку може бути оформлений у протоколі обшуку приміщення або
окремим протоколом.

У випадках проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного чи
звинуваченого іноді доцільно накласти арешт на майно, нерухомість та
цінності даної особи. Така дія застосовується з метою забезпечення
цивільного позову та можливої конфіскації майна.

Вивчення матеріалів кримінальних справ за податковими злочинами показує,
що накладання арешту на майно проводиться рідко, незважаючи на те, що
ухилення від сплати податків завдає значних матеріальних збитків
державним інтересам. Вкрай рідко застосовуються інші заходи забезпечення
виконання заявлених цивільних позовів:

– накладання арешту на майно – 64 %;

– арешт на внески – 7 %;

– припинення операцій щодо використання коштів, що знаходяться на
рахунках підприємств, – 13 %;

– арешт матеріальних цінностей суб’єкта підприємницької діяльності – 1
%.

Приблизно в 30 % випадків такі заходи не застосовувались взагалі. Деякою
мірою вказане пов’язане з добровільним відшкодуванням завданого державі
матеріального збитку. Дані аналізу показують, що такі збитки повністю
компенсуються тільки в 70 % випадків податкових злочинів.

Тема 10

Тактика проведення виїмки при

розслідуванні податкових злочинів, слідчий огляд документів

Навчалні питання

Завдання та правові основи виїмки як слідчої дії.

Особливості виїмки при розслідуванні податкових злочинів. Підготовчий
етап виїмки.

Організація і тактика виїмки при розслідуванні податкових злочинів.

Організація огляду документів.

Проблемні питання виїмки при розслідуванні ухилення від сплати податків.

Література

Лысенко В.В. Расследование уклонения от уплаты налогов, совершенных
должностными лицами организаций, предприятий, учреждений. – Харьков,
1997.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях от 22.01.93.

Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 27.

Инструкция о порядке изъятия в предприятиях, организациях, учреждениях и
у граждан должностными лицами Государственной налоговой инспекции
документов, которые свидетельствуют о сокрытии (занижении) доходов (1995
г.).

Курко Н.Н., Чернего В.П. Процессуальные особенности расследования
преступлений: Методические пособия МВД Украинской ССР. – Киев, 1974.

Податкова адміністрація працює в рамках визначеного правового поля,
тобто законів, прийнятих Верховною Радою України. Таких законодавчих
актів, які регулюють питання оподаткування в Україні, щорічно
створюється близько 150–200.

Зрозуміло, що через законодавство, яке постійно змінюється, виникає
чимало проблем у роботі як підприємця, так і податкової адміністрації.
Адже кожен законодавчий акт потребує зміни існуючих і створення нових
нормативних документів. Щоб ефективно працювати, підприємець, закладаючи
основні показники діяльності, повинен планувати не тільки прибуток, а й
податки. Укладаючи контракт, він повинен знати, яку саме суму податків
має сплатити.

Злочини, пов’язані з ухиленням від сплати податків, хоча і носять
прихований характер, але дії правопорушників відображаються в
різноманітних фінансово-господарських документах. Вони, як правило,
складаються з порушенням вимог ведення бухгалтерської звітності.

Тому якщо в ході розслідування кримінальної справи буде встановлено, що
під час перевірки вилучено не всі необхідні документи, на перший план
виходять проблеми тактики проведення виїмки при розслідуванні податкових
злочинів.

1. Завдання та правові основи слідчої дії виїмки

Досягнення позитивних результатів розслідування ухилень від сплати
податків можливе лише при своєчасному, повному і тактично вірному
проведенні виїмки та слідчого огляду документів.

Характерною особливістю податкових злочинів є те, що особи, які їх
скоїли, повинні використовувати різноманітні види документів, що
відображають характер і зміст операцій, які виконуються. Відповідно, це
визначає характер і зміст спрямованості дій оперативних підрозділів та
органів попереднього слідства на виявлення, вилучення, огляд і
дослідження документів, а також використання отриманих результатів.

Всебічний аналіз конкретного способу вчинення податкового злочину
дозволяє визначити перелік необхідних документів, які підлягають виїмці
та подальшому огляду.

Своєчасному та повному виявленню документів сприяє знання
документального обігу, який використовує у своїй діяльності
господарюючий суб’єкт. При цьому необхідно мати чітке уявлення про те,
якими документами найчастіше оперують злочинці при здійсненні даних
злочинів, використовуючи той чи інший спосіб злочинної діяльності.

Таким чином, завданням виїмки як слідчої дії є виявлення, вилучення та
дослідження документів, речей та предметів, які мають відношення до
податкового злочину.

Підстави, процесуальний порядок й особливості проведення виїмки
визначені кримінально-процесуальним законодавством України (ст. 178–183,
186, 188–189 КПК України).

Виїмка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані, що
предмети чи документи, які мають значення у справі про ухилення від
сплати податків, знаходяться у певної особи чи в певному місці.

Для проведення виїмки слідчий складає мотивовану постанову. Санкція
прокурора при цьому не потрібна. Виїмка документів, які становлять
державну таємницю, проводиться тільки з санкції прокурора або його
заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Під певним місцем, про яке зазначено у ч. 1 ст. 178 КПК, потрібно
розуміти не тільки конкретне місце, а й установу, підприємство,
організацію, будинок або квартиру.

У постанові про виїмку повинно бути зазначено:

які предмети і документи підлягають вилученню;

які відомості є у слідчого про їх місце знаходження;

яке значення вони мають для розслідування справи.

Особливим видом є виїмка кореспонденції в поштово-телеграфних установах.
Вона може проводитися у виняткових випадках, передбачених чинним
законодавством, і тільки за рішенням суду.

Оскільки постанови слідчого і рішення суду є обов’язковими для виконання
всіма посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також
громадянами, ніякі обставини не можуть бути поважними для відмови
пред’явити або добровільно видати документи та предмети, які вимагає
слідчий під час виїмки. При відмові добровільно видати предмети і
документи, які можуть бути джерелами доказів за податковими злочинами,
вони вилучаються у примусовому порядку. У цьому випадку замість виїмки
може бути проведено обшук без санкції прокурора або його заступника.

Виїмка як слідча дія проводиться у присутності понятих і особи, яка
займає дане приміщення, або представника організації, установи чи
підприємства. Понятим та особам, у приміщеннях яких проводиться виїмка,
повинно бути роз’яснено їх право бути присутнім при всіх діях
слідчо-оперативної групи і робити заяви з приводу цих дій. Такі заяви
підлягають занесенню до протоколу.

Як і при проведенні обшуку як слідчої дії, при виїмці можуть бути
присутніми прокурор, коли він вважає це за потрібне, а також начальник
слідчого підрозділу податкової міліції. Ці особи мають право взяти на
себе керівництво слідчо-оперативною групою при проведенні виїмки.

Крім членів СОГ, слідчий може запросити до участі при провадженні даної
слідчої дії фахівців із різних галузей знань для надання
консультативної, технічної або іншої допомоги.

2. Особливості виїмки при розслідуванні податкових злочинів. Підготовчий
етап виїмки

Специфічною особливістю розслідувань ухилень від сплати податків є те,
що документи первинного обліку та бухгалтерські реєстри вилучаються або
вимагаються на стадії порушення кримінальної справи органом дізнання чи
слідчим. Вилучення документів може проводитися посадовими особами ДПА у
зв’язку із здійсненням перевірки діяльності господарюючого суб’єкта.

Документи, що не були вилучені на етапі документальної перевірки
первинних матеріалів або не були витребувані до порушення кримінальної
справи, підлягають виїмці в процесі розслідування.

Підстави витребування документів до порушення кримінальної справи у
суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності,
визначені у ч. 4 ст. 97 КПК України.

В якості підстав для вилучення документів посадовими особами ДПА
виступають положення відомчих нормативних актів.

Одним із таких документів є Інструкція про порядок вилучення на
підприємствах, організаціях, установах та у громадян посадовими особами
державної податкової інспекції документів, які свідчать про приховування
(заниження) прибутків або інших об’єктів оподаткування від 1995 року.
Керуючись цією Інструкцією, представники податкової адміністрації мають
право під час проведення документальних перевірок
фінансово-господарської діяльності СПД вилучати документи
бухгалтерського обліку, реєстраційні, договірні матеріали, якщо є
підстави вважати, що в них містяться відомості, які свідчать про
податкові правопорушення.

Вивчення матеріалів кримінальних справ показало, що в окремих випадках
слідчі замість проведення виїмки витребовують документи шляхом
направлення відповідного запиту.

Такий метод не виправдовує себе, бо може призвести до втрати,
фальсифікації або знищення документів.

Результативному проведенню виїмки документів сприяє виконання слідчим
комплексу заходів на підготовчому етапі.

1) Перш за все, слідчому необхідно визначити найменування та перелік
документів, що підлягають виїмці.

З цією метою слідчий знайомиться із спеціальною літературою,
використовує свій особистий досвід або допомогу відповідного спеціаліста
в непроцесуальній формі шляхом отримання консультацій та порад. У таких
випадках доречним є складання списку документів, які підлягають виїмці.

2) При підготовці до проведення вказаної дії підлягають визначенню
звітні періоди, за які повинні бути вилученні документи. У даному
випадку слідчі зобов’язані знати положення нормативних актів, що
регламентують порядок та строки зберігання документів бухгалтерського
обліку.

3) На стадії підготовки слідчим повинно прийматися рішення про те, в
яких саме організаціях підлягають виїмці документи. Специфічними для
даної категорії злочинів є вилучення документів у різних організаціях.

Повному та об’єктивному дослідженню обставин здійснення злочинів, що
розглядаються, сприяє вилучення документів у різних суб’єктів
підприємницької діяльності, які між собою вступили у
фінансово-господарські відносини. У більшості випадків з використанням
тільки методу зустрічної перевірки можна встановити механізм здійснення
ухилень від сплати податків та інших обставин, що мають значення для
вірного розв’язання справи.

4) Крім того, на підготовчий стадії слідчий повинен скласти мотивовану
постанову про проведення виїмки, керуючись вимогами
кримінально-процесуального законодавства.

3. Організація і тактика виїмки при розслідуванні

податкових злочинів

Виїмка може проводитися слідчим, що є найбільш доречним для даної
категорії злочинів. Проведення виїмки може доручатися і органам
дізнання. При цьому слідчий повинен роз’яснити мету і зміст майбутньої
слідчої дії. З метою повного вилучення слідчий складає список
документів, що підлягають виїмці. Вказаний список може відображатися в
окремому дорученні слідчого або ж виступати як додаток до нього.

У практичній діяльності з розслідування ухилень від сплати податків дуже
часто виїмці підлягають документи організацій, що знаходяться в інших
населених пунктах України, а також в містах інших країн. У вказаних
випадках, залежно від деяких обставин, її проведення може здійснюватися
шляхом безпосереднього виїзду слідчого, співробітника органу дізнання
або ж шляхом надання доручення територіальним органам ДПА, МВС,
прокуратури.

У практиці розслідувань податкових злочинів особливу складність викликає
вилучення документів у країнах далекого зарубіжжя. У таких випадках
повинні складатися необхідні документи, які направляються в ДПА України
для вирішення відповідного питання. Порядок складання і перелік
необхідних документів передбачені нормативними актами.

До організаційних заходів проведення виїмки відноситься також
забезпечення транспортними засобами (для транспортування документів у
випадку їх значної кількості), оперативно-технічними та
криміналістичними засобами.

Документи первинного обліку та бухгалтерські реєстри на підприємствах
зберігаються в архівах або спеціально відведених для цього місцях.
Посадові особи суб’єкта підприємницької діяльності повинні забезпечити
надійне і відповідне їх зберігання.

Документи, що вилучаються на вимогу слідчого, повинні бути сформовані за
визначеними тематиками в папки або підшивки та пронумеровані.

У протоколі виїмки повинно вказуватися найменування документів, їх
кількість та стан. Якщо необхідно, до протоколу виїмки може бути
складений додаток із зазначенням цих даних.

Узагальнення практики розслідувань ухилень від сплати податків свідчить
про наявність недоліків при проведенні даної слідчої дії.

1) По-перше, іноді слідчі податкової міліції замість проведення
своєчасної і повної виїмки надсилають офіційний запит до відповідної
інстанції з метою витребування необхідних документів. Це пов’язано, як
правило, із великим завантаженням слідчих поточними питаннями щодо
розслідування кримінальних справ. Але при такому підході найбільш
суттєві документи можуть бути підроблені або знищені, що в наступному не
дозволить виявити необхідні джерела доказів.

2) Але основний недолік полягає в тому, що виїмка документів проводиться
через значний проміжок часу після порушення кримінальної справи. Аналіз
розслідувань податкових злочинів 1995-1999 рр. свідчить, що виїмка
проводилась одразу ж після порушення кримінальної справи – тільки в 5 %
випадків; протягом 10 днів після порушення кримінальної справи – в 52 %
випадків; протягом місяця і більше – в 43 % випадків.

Посадові особи суб’єкта підприємницької діяльності на цей час уже
поінформовані про розслідування і можуть вжити заходів щодо знищення або
фальсифікації документів.

3) Погана підготовка до проведення вказаної слідчої дії зумовлює
необхідність у повторній виїмці документів в одних і тих же
підприємствах. Цьому сприяє незнання документообігу, переліку
документів, які підлягають вилученню у зв’язку із розслідуванням ухилень
від сплати податків. І у першу чергу документів, що регламентують
бухоблік та звітність.

За даними 1995–1999 рр., виїмка документів за податковими злочинами
проводилась у 26% випадків слідчими, у 63% – органом дізнання. При цьому
повторна виїмка документів проводилась у 17% випадків (із них у 84% –
після проведення виїмки органом дізнання).

4) Наступним недоліком є те, що при проведенні даної слідчої дії не
складається список документів, які підлягають виїмці. В окремих
випадках, при дорученні проведення виїмки органу дізнання, замість
протоколу виїмки складається протокол вилучення, що не відповідає
діючому кримінально-процесуальному законодавству.

Крім того, встановлено, що в окремих випадках у справах про злочини
даної категорії документи були вилучені до порушення кримінальної справи
під час документальних перевірок. У подальшому при проведенні
попереднього слідства необхідні документи додатково не вилучались.

Перелік документів, що підлягають виїмці та огляду

За категорією податкових злочинів у процесі виїмки вилученню підлягають
документи різного характеру, які дозволяють провести документальне
дослідження діяльності суб’єкта підприємницької діяльності та сприяють
якісному проведенню попереднього слідства. Це реєстраційні документи;
документи первинного обліку; бухгалтерські реєстри; ділова переписка;
документи, що відображають розрахунки податків; податкові декларації;
документи, що свідчать про обіг грошових коштів на розрахунковому
рахунку господарюючого суб’єкта; чорнові записи тощо.

Узагальнення та аналіз практики розслідувань ухилень від сплати податків
дозволяє визначити перелік документів, що підлягають вилученню при
виїмці. Найчастіше це:

– рішення виконавчого комітету про реєстрацію суб’єкта підприємницької
діяльності;

– статут, установчий договір, протокол загальних зборів засновників;

– список посадових осіб, співробітників, які працюють на даному
підприємстві;

– ліцензії (дозвіл) на проведення визначеного виду діяльності;

– документи, що відображають відомості про відкриття розрахункових та
інших рахунків господарюючим суб’єктом в установах банків;

– документи, що відображають право власності чи оренди на приміщення, де
розташований суб’єкт підприємницької діяльності, а також на виробничі
приміщення чи основні засоби виробництва;

– договори, угоди, контракти та інші зобов’язання щодо реалізації товару
(продукції), виконання робіт, надання послуг;

– прибутково-видаткові документи;

– документи, що підтверджують відвантаження, транспортування,
розвантаження товарів;

– журнал обліку товарно-матеріальних цінностей (у разі ведення
спрощеного обліку товарно-матеріальних цінностей);

– журнали-ордери рахунків бухгалтерського обліку;

– бухгалтерські звіти про фінансово-господарську діяльність із
додаванням необхідних документів;

– баланс підприємства;

– звіт про фінансові результати та їх використання;

– дані із банку про обіг грошових коштів на розрахунковому рахунку
підприємства;

– відомості про виплату заробітної плати;

– ділова переписка;

– розрахунок податку з власника транспортного засобу;

– довідка про фактично отриманий прибуток за I і II місяці поточного
кварталу та розмір авансового внеску;

– податкові декларації;

– повідомлення територіальних податкових адміністрацій про види, строки
та порядок виплати податків та інших обов’язкових платежів, а також
повідомлення про надання в строк податкових декларацій та розрахунків
податків та інші документи залежно від характеру діяльності, виконаної
господарюючим суб’єктом.

4. Організація огляду документів

Процес розслідування ухилень від сплати податків пов’язаний із
використанням письмових актів облікового та звітного характеру, які в
тій чи іншій мірі відображають фінансово-господарську та організаційну
діяльність СПД.

У зв’язку з цим виникає необхідність у визначенні поняття “документ” і
порядку використання інформації, яка міститься в документах, при
кримінальному судочинстві.

Документ є діловим папером, що підтверджує певний факт або право на
що-небудь, письмовим свідченням про певне діяння.

Отримані під час слідчого огляду документів результати дозволяють
встановити під час попереднього слідства, чи будуть дані документи
визначатись як речові або письмові докази. Вказані результати можуть
використовуватися для висунення версій про спосіб вчинення податкового
злочину, а також для призначення необхідних експертиз з метою визначення
достовірності документів або, навпаки, встановлення підробок, підчисток,
дописів тощо.

За допомогою даних огляду документів слідчий складає поепізодний план
розслідування і визначає, які документи можуть використовуватися при
допитах підозрюваних, свідків, звинувачених.

На етапі підготовки до проведення слідчого огляду документів необхідно
виконати наступні заходи.

1. Скомпонувати документи за відповідними тематиками.

2. Ознайомитись із літературою, яка дає уявлення про те, як правильно
повинні оформлятися дані документи, а також із криміналістичною
літературою, яка визначає способи підробки документів.

3. Отримати консультацію у відповідних спеціалістів (бухгалтерія,
діловодство, товарознавство та ін.).

4. Отримати консультацію у криміналістів, які займаються дослідженням
документів.

5. Підготувати необхідні технічні засоби, які використовуються для
знаходження підробок на документах.

Виходячи із тлумачення ст. 78 КПК України, документи можуть виступати в
якості доказів у тому разі, коли вони зберегли на собі сліди злочину.

Письмовими доказами вважаються документи, в яких криміналістичному
дослідженню піддався їх зміст.

Речовими доказами називають документи, в яких досліджується їх форма.

У справах про ухилення від сплати податків в якості письмових доказів
можуть виступати: 1) акти документальних перевірок; 2) письмові
пояснення осіб, відповідальних за обчислення та сплату податків; 3)
висновки спеціалістів ДПА за результатами перевірок господарської
діяльності СПД; 4) довідки, таблиці, які ілюструють діяльність СПД.

Речовими доказами є, як правило, ті документи, які містять ознаки
шахрайства та підробок. Це може бути заниження кількості придбаного
товару, завищення ціни придбання, заниження обсягів реалізації.

Оцінка документа як джерела доказів полягає у тому, що слідчий вирішує
питання про достовірність документа і визначає силу, значення та
переконливість даних, що містяться у ньому.

У процесі огляду документів необхідно перевіряти і встановлювати:

1) чи складені ці документи відповідно до тих вимог, які існують до
документів даного типу;

2) чи правильно заповнені всі реквізити і чи є даний документ оригіналом
або копією;

3) чи повністю зберігся документ до виїмки;

4) чи є в даному документі відомості, які можна перепровірити за іншими
документами;

5) чи підписаний цей документ особами, які уповноважені на це;

6) який повний зміст документа;

7) на якому матеріалі виконано документ і який спосіб виготовлення;

8) чи є в документі виправлення, дописування, підчистки, особливі
позначення.

Після проведення огляду документів необхідно вирішити питання, чи
відносяться вони до матеріалів скоєного податкового злочину. Документи,
що відповідають вимогам ст. 78 КПК, повинні бути визнані речовими
доказами і приєднані до матеріалів кримінальної справи.

Про проведений огляд документів відповідно до ст. 195 КПК України
складається протокол.

5. Проблемні питання виїмки при розслідуванні ухилень від сплати
податків

У зв’язку із викладеним виникає ряд проблемних питань, вирішення яких
потребує знаходження додаткових відповідей на тактичному рівні.

1. Вилучення окремих документів шляхом виїмки при дотриманні
процесуальних норм потрібно здійснювати не тільки в організації, за якою
ведеться розслідування, але і у вищих організаціях, страхових компаніях,
а також в установах і фірмах, з якими підозрюваними здійснювалась
спільна господарська діяльність.

2. Вилучати потрібно оригінали документів, оскільки тільки вони мають
силу доказів. У кожному конкретному випадку потрібно процесуально
вирішувати, яким чином залучати до справи в якості доказів копії тих
документів, виїмку яких здійснити неможливо.

3. Оскільки в оперативному плані найбільшу цінність має неофіційна
облікова документація та різноманітні чорнові записи (у ділових
щоденниках, блокнотах, записниках, які офіційно не зареєстровані), існує
процесуальна проблема, чи можуть вони виступати в якості доказів.

4. Суттєвою проблемою на сьогоднішній день є тактика виявлення та
вилучення інформації про фінансово-господарську діяльність тих
підприємств і установ, в яких ведення та обробка бухгалтерських обліків
та звітів здійснюється на персональних комп’ютерах, а повний обсяг такої
інформації зберігається в серверах локальних мереж чи на окремих
магнітних носіях.

Проблема полягає не тільки в достатньо високій технічній кваліфікації
працівників податкової міліції, але і у необхідності залучення сторонніх
спеціалістів для подолання систем захисту інформації, які створені
програмістами організацій, що підлягають податковому розслідуванню.

Тема 11

Тактика проведення допитів

працівниками податкової міліції

Навчальні питання

Завдання допиту при розслідуванні ухилень від сплати податків.

Етап підготовки до проведення допиту.

Порядок і особливості допиту свідків.

Тактичні прийоми і форми допиту.

Порядок проведення допиту обвинувачених.

Основні недоліки проведення допитів у справах про ухилення від сплати
податків.

Література

Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. – Харьков, 1997.

Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании
преступлений. – Киев, 1978.

1. Завдання допиту при розслідуванні ухилень

від сплати податків

При розслідуванні ухилень від сплати податків найчастіше зустрічається
така слідча дія, як допит свідків і обвинувачуваних. Це обумовлено самою
діяльністю, яку виконує господарюючий суб’єкт. У даному випадку особи,
які підлягають допиту, тією або іншою мірою пов’язані з виконанням
різноманітних доручень, послуг, визначеного роду робіт, мають обов’язки
з ведення бухгалтерського обліку та упорядкування звітності, обчислення
і сплати податків до бюджету та надання до територіальних податкових
адміністрацій податкових декларацій. У зв’язку із встановленням фактів
ухилень від сплати податків допиту підлягають також особи, які за родом
своєї діяльності здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів
підприємницької діяльності, перевіряють правильність обчислення і сплати
податків,

Одержана від даних категорій осіб у процесі розслідування інформація,
разом з іншими доказами, дозволяє вирішити завдання, що стоять перед
процесом попереднього слідства.

Дані, що одержують слідчі в процесі допиту, не завжди відносяться
безпосередньо до елементів об’єктивної сторони ухилень від сплати
податків. Проте за допомогою одержаної інформації може бути встановлений
характер і обсяг виконаних господарських операцій, канали реалізації
продукції та інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення справи.

За допомогою допитів досліджуються питання ведення бухгалтерського
обліку та упорядкування звітності, документального відображення
конкретних господарських операцій та інші питання, що є предметом
дослідження в даній категорії злочинів.

У ході проведення зазначеної слідчої дії встановлюються методи, які
застосовуються спеціалістами у процесі проведення документальних
перевірок, роз’яснюються окремі положення даного дослідження і
результати, отримані при перевірці діяльності суб’єкта підприємницької
діяльності щодо питань дотримання податкового законодавства.

Таким чином завдання допиту у справах про ухилення від сплати податків –
одержати від осіб, які проходять у справі, усну чи документальну
інформацію про характер і обсяг фінансово-господарських операцій, канали
реалізації продукції, способи укриття одержаних доходів і заниження
об’єктів оподаткування, а також одержання доказів умислу при ухиленні
від оплати податків.

2. Етап підготовки до проведення допиту

Досягненню позитивних результатів у процесі допиту за зазначеною
категорією злочинів багато в чому сприяє ретельна підготовка слідчого до
проведення даної слідчої дії і визначення предмета дослідження
майбутнього допиту.

Етап підготовки допиту включає чотири взаємопов`язаних елементи:

а) вивчення матеріалів кримінальної справи;

б) вивчення спеціальних питань;

в) вивчення даних про особу допитуваного;

г) складання плану допиту.

Виділені елементи впливають на ефективність і результативність
проведення допиту осіб, що займають різноманітне процесуальне становище
і мають відношення до розслідування різних видів злочинів, у тому числі
й ухилень від сплати податків.

Підготовка до проведення допиту осіб за даною категорією злочинів
починається з вивчення і ретельного аналізу матеріалів кримінальної
справи. На різних етапах розслідування та у різноманітних слідчих
ситуаціях існує різний набір доказів.

Вивчення й аналіз наявних матеріалів кримінальної справи дозволяють
правильно і результативно застосувати їх у процесі допиту і попереднього
слідства. Зазначене допомогає визначитися з обставинами, що складають
предмет допиту, формулюванням і постановкою питань, які необхідно
вирішити при проваджені даної слідчої дії.

Сутність вирішення розумових завдань у процесі підготовки до допиту
полягає в аналізі вихідного матеріалу та складанні програми провадження
цієї слідчої дії. Слідчий заздалегідь визначає схему майбутнього допиту
свідка або обвинуваченого: планує певним чином використовувати доказовий
матеріал, прогнозує можливий результат застосування тактичних прийомів
допиту.

Підготовка до допиту різних категорій осіб вимагає від слідчого дій щодо
постановки задань, які підлягають вирішенню в ході проведення слідчої
дії: методів, прийомів і засобів, які використовуються при цьому,
визначення черговості проведення допитів.

Процес діяльності суб’єктів підприємницької діяльності знаходить
відображення у відповідних документах. Таким чином, при провадженні
попереднього слідства вивченню й аналізу підлягають документальні дані,
що відображають різноманітні фінансово-господарські операції. Значну
частину інформації слідчий отримує саме з таких джерел. Зазначене вище
відповідним чином впливає на встановлення тих обставин, які підлягають
з’ясуванню у процесі допиту.

Змістом аналізованого елементу підготовки до проведення допиту є також
добір або збір необхідних матеріалів. Зазначене означає, що до різних
категорій осіб, які підлягають допиту, слідчий повинен підібрати, а в
разі потреби – зібрати (наприклад, провести вилучення, витребувати
документи і т.п.) матеріали, що надалі будуть використовуватися при
проведенні слідчої дії. Ці матеріали повинні відповідати роду діяльності
допитуваних осіб і конкретних фінансово-господарських операцій, у
виконанні яких вони брали участь.

Наприклад, при допиті осіб, що зробили відпуск товару, необхідно
використовувати всі документи, що стали підставою для виконання угоди
(наприклад, комерційна пропозиція, договір, рахунок-фактура, платіжне
доручення, виписка з банку про рух коштів на розрахунковому рахунку
підприємства, накладна на відпуск товару зі складу, сертифікати якості,
документи санітарного, технічного контролю, товарно-транспортні накладні
та інші документи, що мають відношення до виконання угоди).

З цим пов’язана і підготовка питань, які необхідно з’ясувати у процесі
допиту різноманітних категорій осіб. Вивчення того або іншого документа,
що відображає виконання фінансово-господарської операції, ставить перед
слідчим питання, які необхідно вивчити і з’ясувати. Слідчий робить
відповідні виписки з документів або позначки у плані про
місцезнаходження джерела (документа, пояснення, акта документальної
перевірки тощо). На підставі аналізу документів визначається коло осіб,
які підлягають допиту, характер і обсяг майбутніх спеціальних досліджень
(наприклад, документальних перевірок, судово-бухгалтерських експертиз,
криміналістичних досліджень документів).

Змістом наступного елементу є діяльність слідчого щодо ознайомлення з
різного роду спеціальними питаннями, що виникають при розслідуванні
ухилень від сплати податків. Специфіка розслідування даної категорії
злочинів виявляється у вивченні й аналізі нормативних актів, що
регламентують підстави, порядок обчислення і сплати податків, правила
ведення бухгалтерського обліку та надання звітності і податкових
декларацій, порядку призначення проведення документальних перевірок і
різного роду експертиз. Постійна зміна чинного законодавства у сфері
оподаткування певною мірою впливає на якість розслідування даної
категорії злочинів. На зазначеній стадії підготовки до допиту потрібно
підібрати і вивчити необхідну нормативну базу, а у разі потреби –
зробити відповідні виписки для використання положень нормативних актів у
ході допиту.

В окремих випадках слідчий може одержати кваліфіковану консультацію у
спеціаліста-бухгалтера. На етапі підготовки до допиту спеціаліст надасть
допомогу в роз’ясненні окремих положень законодавства про податки,
змісту спеціальних термінів, що використовуються у зазначеній сфері.
Крім зазначеного, спеціаліст допоможе також у визначенні обставин, що
виступають предметом допиту тієї або іншої особи, у доборі необхідних
для допиту документів, у роз’ясненні змісту акта документальної
перевірки і формулюванні питань допитуваним.

Володіння слідчим знаннями спеціальних питань, які зустрічаються у
практиці розслідувань ухилень від сплати податків, є гарантією
проведення успішного розслідування.

Вивчення особи, яку планується допитувати, на етапі підготовки до допиту
дозволяє виробити визначену лінію поведінки слідчого і використати при
цьому різноманітні тактичні прийоми. Дані про особу допитуваного можуть
отримуватися з матеріалів кримінальної справи, допитів інших осіб,
документів, що характеризують особу за обліками правоохоронних органів
та оперативних матеріалів. В окремих випадках більш цілеспрямовано
вивчається особистість обвинувачуваних, їх взаємозв’язок з іншими
посадовими особами, наявність злочинного досвіду, каналів підтримки і
прикриття злочинної діяльності.

Елемент планування проведення слідчої дії є вирішальним на етапі
підготовки до допиту. Упорядкування плану може провадиться в
різноманітних формах. Зміст плану передбачує визначення категорії особи,
яка підлягає допиту, її установчих даних. У плані відображається
наявність фактичного матеріалу і його місцезнаходження у справі.
Основним розділом у плані є питання, які підлягають з`ясуванню у ході
допиту, а також наявність і порядок пред`явлення речових доказів.
Доцільним є поетапне упорядкування плану. У даному випадку необхідно
використовувати положення загального плану розслідування у справі, де
висвітленні фактичні дані про факт ухилення від сплати податків і їх
місце у матеріалах справи. У таких випадках у плані допиту вказуються
номери епізодів, за якими необхідно допитати, а також конкретні питання,
які підлягають з`ясуванню. Необхідні дані про речові докази і документи
слідчий одержує із загального плану розслідування у кримінальній справі.

На етапі підготовки до допиту слідчий повинен вирішити питання часу і
способу виклику конкретної особи для допиту.

У разі потреби слідчий може запланувати участь у допиті спеціаліста,
захисника.

Залежно від характеру змісту слідчої дії, що аналізується, на етапі
підготовки потрібно розглянути питання про застосування необхідних
технічних засобів.

У зв’язку з розглядом заходів з підготовки до допиту, обґрунтованою
вважається думка А.А. Закатова, який рекомендує слідчим на етапі
підготовки до допиту передбачити конкретні заходи, спрямовані на
попередження неправдивих показань.

На етапі підготовки необхідно вирішити питання черговості виклику для
допиту.

3. Порядок і особливості допиту свідків

При розслідуванні економічних злочинів для полегшення роботи слідчого
під час підготовки до допиту осіб у якості свідка і прогнозування
характеру одержаної від них інформації, обґрунтовано виділяються чотири
групи свідків залежно від наступних чинників: а) вид злочину; б)
відношення до виду господарської діяльності або об’єкта злочину; в)
службове становище (керівник, підлеглий, особа, яка не має відношення до
службової діяльності); г) характер відношень із злочинцями.

Виділення зазначених груп свідків дозволяє використовувати їх при
розслідуванні інших злочинів, у тому числі й ухилень від сплати
податків. Так, можливим є виділення категорій свідків даного СПД залежно
від місця їхньої роботи. Такими особами при розслідуванні ухилень від
сплати податків є:

1) обслуговуючий персонал (секретар, офіс-менеджер, друкарка, водій,
реалізатор, касир та інші);

2) особи, які займаються питаннями бухгалтерського обліку, обчислення та
сплати податків;

3) фундатори суб’єкта підприємницької діяльності;

4) юристи, що надають допомогу у веденні господарської діяльності
суб`єкта;

5) вищі керівники, які здійснюють прийом на роботу осіб, відповідальних
за обчислення і сплату податків та інших обов’язкових платежів;

6) особи, які здійснюють прийом товару для наступної реалізації
(посередники);

7) особи, які здійснюють оформлення різноманітних угод (договір
купівлі-продажу, транспортне обслуговування, страхування і т.д.).

Зазначений вище перелік осіб, які можуть допитуватися в якості свідків
при рослідуванні податкових злочинів, є умовним. Залежно від структури
підприємства, що перевіряється, форми власності, характеру та обсягу
діяльності, що виконується, а також участі різноманітних осіб, які
забезпечують виконання цього процесу, слідчим може визначатися коло
осіб, які підлягають допиту.

Наступний різновид категорій свідків у справах про ухилення від сплати
податків складають особи, які працюють на даному підприємстві:

1) посадові особи суб’єктів підприємницької діяльності, із якими
посадові особи СПД, що перевіряються, вступали у взаємовідносини різного
роду (придбання товару (продукції), здійснення транспортування вантажу,
реалізація продукції, надання посередницьких послуг і т.п.);

2) особи, які безпосередньо робили відпуск товару, його транспортування,
реалізацію, збереження;

3) особи, які здійснюють послуги з охорони товарно-матеріальних
цінностей (співробітники Державної служби охорони, приватних структур,
що надають такого роду послуги);

4) посадові особи Державної податкової адміністрації, що виконують
обов’язки з контролю за здійсненням господарської діяльності суб`єкта, а
також здійснюють ведення податкової (юридичної) справи, направляють
повідомлення про необхідність і терміни надання декларацій, контрольюють
правильність обчислення і сплати податків до бюджету;

5) посадові особи Державної податкової адміністрації, які проводили
документальні перевірки дотримання суб’єктом податкового законодавства;

6) особи, які здійснюють аудиторські перевірки діяльності суб’єкта за
звітний період.

Зазначений перелік категорій свідків не є вичерпними і залежить,
насамперед, від характеру й обсягу діяльності суб`єкта підприємницької
діяльності, а також від конкретної участі осіб у зазначеному процесі.

Обставини, які підлягають встановленню у процесі допиту свідків при
розслідуванні ухилень від сплати податків, можуть мати різносторонній
характер. При допиті осіб, які брали участь у здійсненні господарської
діяльності, підлягають з’ясуванню питання про характер, зміст і обсяги
операцій, що виконувалися. При цьому повинні використовуватися
документи, які підтверджують здійснення фінансово-господарських
операцій.

У випадку допиту осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку
і надання звітності, підлягають з’ясуванню питання про реальні масштаби
діяльності підприємства, порядок ведення бухгалтерського обліку та
упорядкування звітності, порядок надання для звітів первинних
документів, складання податкових декларацій. Крім зазначеного,
підлягають з’ясуванню обставини вчинення злочинів за кожним фактом
ухилень від сплати податків.

У процесі допиту посадових осіб Державної податкової адміністрації
можуть встановлюватися наступні обставини:

1) характер і зміст виявлених порушень податкового законодавства у
процесі проведеної документальної перевірки діяльності суб’єкта
підприємницької діяльності; роз’яснення окремих положень акта
документальної перевірки та отриманих результатів; результати
дослідження, що не знайшли відображення в акті;

2) роз’яснення окремих положень відомчих нормативних актів про порядок,
терміни обчислення і сплати податків, надання розрахунку податків і
податкових декларацій;

3) характер і зміст дій посадових осіб Державної податкової
адміністрації у ході проведених раніше перевірок дотримання
законодавства про податки даним суб’єктом. Зазначена категорія осіб
підлягає допиту у випадках установлення фактів ухилень від сплати
податків у звітних періодах, за якими раніше були проведені перевірки;

4) порядок реєстрації конкретного суб’єкта підприємницької діяльності і
наявність у податковій справі необхідного переліку документів.

Крім зазначеного, встановлюються обставини надсилання попереджень,
повісток про термін та необхідність сплати податків і надання податкових
декларацій.

5) характер і зміст діяльності з усунення причин і умов, що сприяють
ухиленню від сплати податків та інші питання.

За даною категорією злочинів допит свідків проводиться, в основному, на
початковому етапі розслідування. Вказане дозволяє одержати необхідну
інформацію, що буде використана при допиті підозрюваних,
обвинувачуваних, а також із метою доказування фактів ухилень від сплати
податків. Допит кожної групи свідків специфічний, обумовлюється їхнім
відношенням до справи, характером функціональних обов’язків,
взаємовідносинами з обвинувачуваними.

Свідки підлягають допиту на початковому етапі, оскільки особи, які
ухилились від сплати податків, можуть вдатися до протидії слідству
шляхом підкупу, залякування, шантажу по відношенню до свідків.

Особливості вчинення податкового злочину, сукупність доказів, що були
зібрані, відносини між учасниками судочинства, протидія органам
попереднього слідства з боку осіб, які ухилялися від сплати податків,
мають значний вплив на вибір тактики й окремих тактичних прийомів при
проведенні допиту (свідка, підозрюваного, обвинуваченого).

4. Тактичні прийоми і форми допиту

У практиці розслідувань ухилень від сплати податків потрібно
використовувати комплекс тактичних прийомів і методичних рекомендацій
щодо їхнього використання, розроблених наукою криміналістикою.

На початку допиту, з метою встановлення з допитуваним контакту, слідчим
використовуються такі тактичні прийоми, як бесіда, усунення емоційної
напруги. Крім цього, з’ясовуються демографічні дані, відносини з
обвинуваченим, відношення допитуваного до злочину, який розслідується,
та інші загальні питання.

Після виконання дій із заповнення анкетної частини протоколу свідку або
обвинуваченому пропонується повідомити у формі вільної розповіді про
факти, які цікавлять слідство. З метою одержання найбільш повної
інформації на даній стадії допиту можливе застосування таких прийомів,
як нагадування, зіставлення, роз’яснення сутності майбутньої слідчої
дії.

У практичній діяльності щодо розслідування ухилень від сплати податків
можливе використання таких видів вільної розповіді:

1. Встановлення обставин у хронологічній послідовності. Зазначений вид
вільної розповіді застосовується, як правило, при допитах свідків, що
виконували ті або інші дії при здійсненні господарських операцій
суб`єктом. Використання даного виду розповіді можливе при допиті
обвинувачених із метою встановлення обставин державної реєстрації СПД,
відкриття розрахункових рахунків в установах банків, постановки на облік
у Державній податковій адміністрації і загальній характеристиці
діяльності, що виконується.

2. За виконаними господарськими операціями і, відповідно, за епізодами
вчинення ухилень від сплати податків.

3. За окремими звітними періодами і виявленими фактами порушень
податкового законодавства в зазначені періоди.

4. За окремими суб`єктами підприємницької діяльності. У практиці
розслідувань ухилень від сплати податків часто зустрічаються випадки,
коли предметом дослідження є діяльність декількох суб’єктів
підприємницької діяльності. Зазначене викликане тим, що в окремих
випадках до кримінальної відповідальності притягуються особи, які
займають аналогічні посади в декількох підприємствах, де установлені
факти ухилень від сплати податків. В окремих випадках до кримінальної
відповідальності притягуються особи, які займають відповідні посади в
різних організаціях, але виявлені порушення податкового законодавства
взаємозалежні і досліджуються в одній справі (наприклад, заниження
об’єктів оподаткування за однією угодою покупцем і продавцем).

Дослідження справ про злочини аналізованої категорії показують широке
використання зазначеної форми допиту (у 47 % при допиті свідків, у 68 %
при допиті обвинувачених).

Особливості вчинення ухилень від сплати податків та необхідність
використання при допиті речових доказів і документів не дозволяють
одержати повну інформацію при проведенні даної слідчої дії, застосовуючи
форму вільної розповіді.

У практиці розслідувань ухилень від оплати податків застосування
запитально-відповідна форма одержання інформації (у 31 % при допиті
свідків і 19 % при допиті обвинувачуваних). Форма “запитання-відповідь”
може використовуватися і як самостійний спосіб одержання інформації, так
і в якості додаткової форми вільної розповіді. Аналізована форма
одержання інформації (коли вона виступає в якості самостійної) являє
собою постановку питань особі, яку допитують. Сформульоване питання
знаходить повне відображення у протоколі допиту. Після чого повинна бути
отримана відповідь на поставлене запитання. Питання (при постановці їх
допитуваному) повинні бути конкретними, точними.

Точна постановка запитання, а також розуміння їх допитуваним впливають
на результативність аналізованої слідчої дії. При цьому питання повинні
ставитися в логічній послідовності, оскільки зазначене сприяє посиленню
цілеспрямованості допиту.

Основними вимогами, які висуваються до постановки питань допитуваному,
є:

1) запитання повинне бути конкретним, стосуватись якоїсь першої
обставини, лаконічним і без подвійного тлумачення;

2) необхідно обходити питання, на які можливо дати відповіді з
припущеннями;

3) формулювання питань повинне цілком виключати можливість вилучення з
його змісту інформації, необхідної для відповіді;

4) необхідно визначити послідовність, у якій будуть ставитися питання;

5) запитання формулюється з урахуванням розвитку (розумового,
інтелектуального і культурного) особи, яку планується допитати.

З метою доповнення, уточнення, деталізації і перевірки свідчень
допитуваної особи їй можуть ставитися відповідні питання.

Але найбільш оптимальною є змішана форма, при якій після вільної
розповіді особі, яка допитується, ставлять питання для доповнення та
перевірки свідчень. Зазначена форма дозволяє використовувати в процесі
допиту документи.

Однак матеріали практики розслідування ухилень від сплати податків
говорять про незначне використання змішаної форми одержання інформації
(в 22 % при допиті свідків, в 13 % при допиті обвинувачуваних). При
використанні змішаної форми можливе одержання інформації про такі
обставини, про які до проведення допиту слідчому не було відомо. При
запитально-відповідній формі допитуваний може зорієнтуватися про обсяг
відомостей, які має у своєму розпорядженні слідчий.

Переваги змішаної форми допиту

1) Змішана форма дозволяє постійно підтримувати на необхідному рівні
психологічний контакт між слідчим і допитуваним.

2) При використанні вказаної форми допитуваному важче формулювати
неправдиві свідчення, оскільки його розповідь повинна стосуватися різних
обставин, які можуть перевірятися слідчим і щодо яких у розпорядженні
слідчого є речові або письмові докази.

3) Зазначені обставини дозволяють провести вивчення особистості
допитуваного, правдивість свідчень і його особисті інтереси.

По відношенню до допиту свідків зазначена форма одержання інформації
щодо справ про ухилення від сплати податків може мати наступний прояв.
Слідчий пропонується свідку (залежно від його участі в діяльності даного
суб’єкта, а також відповідно до посадового положення у контролюючих
органах) повідомити про відомі йому обставини, які мають відношення до
події, що розслідується. Свідок у формі вільної розповіді викладає
відомі йому факти і у випадку необхідності робить посилання на наявні
документи, речові докази. Слідчий при цьому робить відмітки: про зміст
свідчень, неточності у свідченнях, про питання, що виникли у зв`язку з
даними свідченнями, про уточнюючі, контролюючі питання для перевірки
свідчень. Якщо необхідно, після закінчення вільної розповіді, можуть
ставитися питання з’ясування обставин, що є предметом допиту свідка.

Вказаний порядок дозволяє стежити за поведінкою свідка і контролювати
випадки формулювання неправдивих свідчень. З метою одержання найбільш
повної інформації від свідка на стадії вільної розповіді, слідчий
уточнюючими запитаннями спрямовує відповідь у необхідному для слідства
напрямі. Це означає одержання не взагалі інформації, а тих свідчень, що
мають відношення до події, що розслідується.

Одержанню повної інформації в процесі допиту свідків, установленню
фактів неправдивих свідчень сприяє використання певних тактичних
прийомів. У криміналістичній літературі за даною проблемою виділяються
наступні групи тактичних прийомів:

1) прийоми актуалізації засвідченого факту свідком;

2) прийоми, що сприяють відтворенню (мовному) відомого свідку факту;

3) прийоми, спрямовані на виявлення неправди і встановлення мотивів
замовчування в показаннях свідка;

4) прийоми, спрямовані на встановлення помилок у показаннях та їхнє
усунення.

5. Порядок проведення допиту обвинувачуваного

Допит обвинувачуваного має деякі відмінності від допиту свідка.
Використання тих або інших тактичних інших прийомів визначаться, перш за
все, встановленням психологічного контакту, визнанням винного у вчиненні
ухилень від сплати податків, а також змістом і спрямованістю його
показань при допиті.

Навіть у випадках повного визнання обвинуваченим своєї провини у скоєнні
податкового правопорушення слідчим повинні повністю досліджуватися
обставини, що є предметом допиту.

Первинному допиту обвинувачуваного передує пред’явлення для ознайомлення
постанови про притягнення його в якості обвинувачуваного.

На даній стадії повинні виконуватися дії і використовуватися
тактико-психологічні прийоми для встановлення психологічного контакту і
роз’яснення сутності майбутнього допиту. Найбільш поширеними прийомами
встановлення психологічного контакту є:

1) звернення до логіки мислення допитуваного;

2) переконання допитуваного у доцільності співпраці зі слідством та
наданні достовірних свідчень;

3) стимулювання позитивних властивостей особистості;

4) впливів на допитуваного позитивними якостями особистості слідчого.

Для даної категорії злочинів звинувачений, як правило, знає про характер
і обсяг доказів, які має слідчий. Зазначене випливає з того, що
обвинувачуваний раніше знайомився із матеріалами документальної
перевірки і знає, які факти ухилень від сплати податків виявлені
слідством. Він також інформований про документи, що підтверджують
виявлені порушення податкового законодавства і є в розпорядженні
слідчого.

З самого початку допиту обвинувачуваного повинні бути встановлені
питання організації, реєстрації підприємства, ведення бухгалтерського
обліку та упорядкування звітності щодо підприємницької діяльності
суб’єкта. В подальшому у свідченнях обвинувачуваного повинна знайти
відображення інформація про виявлені факти ухилень від сплати податків
із посиланням на документи первинного обліку і бухгалтерські реєстри.

У протоколі допиту необхідно вказувати найменування документа й зміст
відображених у ньому операцій, а також його місцезнаходження в
матеріалах кримінальної справи. У протоколі допиту повинні
відображатися показання, що стосуються змісту і результатів
документальних перевірок, судово-бухгалтерських та інших експертиз.

Найчастіше при допиті обвинувачуваних застосовуються наступні тактичні
прийоми:

1) до певного часу обвинувачуваному не пред`являють наявних доказів і
спонукають допитуваного до надання достовірних свідчень;

2) пред’явлення письмових речових доказів;

3) встановлення у свідченнях протиріч і використання їх з метою
уточнення або викриття неправдивих свідчень;

4) постановка допитуваному питань, що дозволяють проконтролювати
свідчення і виявити хибність показань обвинуваченого;

5) використання позитивних якостей особистості допитуваного з метою
виключення хибних показань;

6) у випадку виявлення неправдивих показань – звертати увагу
допитуваного на ці показання і переконання його в тому, що вони
підлягають аналізу і контролю, що відповідно потребує достовірних
свідчень від допитуваного.

Для аналізованої категорії злочинів у якості одного з прийомів виступає
використання допомоги спеціаліста в проведенні допиту обвинувачуваного.
Специфіка використання спеціальних знань у даному випадку доповнюється
певним психологічним впливом на допитуваного. Перед обвинувачуваним
постає питання про те, чи варто давати хибні показання на допиті, якщо
вони можуть бути виявлені спеціалістом шляхом аналізу документальних
даних.

З метою виявлення хибних показань у криміналістичній літературі
виділяються наступні симптоми неправди: 1) протиріччя свідчень іншим
доказам, зібраним у цій справі; 2) неконкретність свідчень, що є в
показаннях; 3) опис подій, фактів із надмірною точністю; 4) збіг у
дрібних деталях показань декількох осіб; 5) відсутність у показаннях
невагомих деталей; 6) різне пояснення тих самих подій на різних допитах;
7) повідомлення в показаннях тільки позитивної інформації, що має
відношення до особистості допитуваного; 8) наполегливе, неодноразове
повторення допитуваним за власною ініціативою яких-небудь стверджень; 9)
мимовільне виказування достовірної інформації; 10) ухилення від
відповідей на прямі запитання;11) приховування фактів які за даними
слідчого, добре відомі допитуваному; 12) зовнішній прояв змін психічного
стану допитуваного як реакція на поставлені запитання.

6. Основні недоліки проведення допитів у справах про ухилення від сплати
податків

Аналіз і узагальнення матеріалів кримінальних справ про ухилення від
сплати податків свідчить про значні недоліки, які допускають слідчі при
проведенні допиту, особливо обвинувачуваного. Основними з них є:

1) одержання показань, які не розкривають сутності й змісту злочинної
діяльності, а лише в загальних рисах відображають характер
фінансово-господарської діяльності;

2) у процесі допиту (у 67 % вивчених справ) не були використані первинні
документи і бухгалтерські реєстри. У більшості випадків, як правило,
використовується акт документальної перевірки без відображення фактів
ухилень від сплати податків та конкретного механізму іх здійснення, а
лише вказуються суми прихованого (заниженого) податку за певний звітний
період. У цих випадках слідчий обмежується лише свідченнями про характер
діяльності суб’єкта та загальною сумою занижених об’єктів
оподатковування і податків;

3) зміст конкретного договору, обсяги і документи, що підтверджують його
виконання, у більшості випадків взагалі не досліджуються;

4) на жаль, в окремих випадках у ході допитів свідків та обвинувачуваних
слідчі податкової міліції не виходять за рамки інформації, отриманої
органами дізнання у ході перевірок СПД. А такі матеріали, як правило,
містять лише пояснення посадових та матеріально відповідальних осіб.

Слід зазначити, що навіть при ретельній підготовці, складанні та
упорядкуванні плану майбутньої слідчої дії важко передбачити розвиток
подій під час допиту, тактичні і психологічні прийоми, що можуть
використовуватися слідчим.

Вищезазначене означає, що сам процес проведення допиту впливає на вибір
лінії поведінки слідчого, тактико-психологічних прийомів встановлення і
підтримання психологічного контакту з допитуваним, а також прийомів, які
дозволяють отримати необхідну інформацію, та методів викриття
неправдивих свідчень. Успішному проведенню допиту сприяє знання слідчим
правил ведення бухгалтерського обліку, надання відповідної звітності,
документообігу на даній категорії підприємств. Крім того, для слідчих
податкової міліції характерним є знання найбільш типових способів
підготування, здійснення та приховування факту злочину, а також методи
протидії окремих осіб правоохоронним органам при виявленні, розкритті та
розслідуванні податкових злочинів.

Тема 12

Тактика розкриття і розслідування податкових злочинів, скоєних із

застосуванням комп`ютерних

технологій

Навчальні питання

Поняття та основні ознаки підготовки і скоєння комп’ютерних злочинів
(КЗ).

Обставини, які підлягають встановленню і доведенню у справах про КЗ.

Програмно-технічна експертиза та завдання, які вона вирішує.

Особливості проведення обшуку і вилучення засобів комп’ютерної техніки
(ЗКТ).

Можливі перешкоди при вилученні ЗКТ та рекомендації щодо їх подолання.

Тактика вилучення ЗКТ.

Основні недоліки та проблеми, що виникають при розслідуванні КЗ.

Література

Вехов В.Б. Компьютерные преступления. – Москва, 1996.

Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная
безопасность. – Москва, 1997.

Федоров В.И. Компьютерные преступления: выявление, расследование и
профилактика // Законность. – 1994. – № 6.

Борьба с компьютерной преступностью в США // Проблемы преступности в
капиталистических странах. ВИНИТИ, 1986. – № 4.

1. Поняття та основні ознаки підготовки та скоєння комп’ютерних злочинів

Під комп’ютерним злочином слід розуміти передбачені кримінальним
законодавством суспільно небезпечні діяння, скоєні з використанням
засобів електронно-обчислювальної (комп’ютерної) техніки.

Аналіз спеціальної літератури вказує, що існують непрямі ознаки, які
вказують на підготовку або скоєння комп’ютерного злочину.

До них належать:

– розкрадання носіїв інформації;

– неприродний інтерес деяких осіб до того, що знаходиться в смітникових
корзинах, баках та ін.;

– скоєння необгрунтованих маніпуляцій з цінними даними (наприклад,
приватний переказ грошових сум з одного рахунку на інший, наявність в
однієї особи декількох рахунків, проведення операцій з даними, не
підтвердженими відповідними документами або із затриманням такого
підтвердження останніми тощо);

– порушення заданого (нормального) режиму функціонування комп’ютерних
систем або інших ЗКТ;

– прояви вірусного характеру;

– необгрунтована втрата значного обсягу даних;

– показники засобів захисту комп’ютерної техніки;

– необгрунтоване знаходження у приміщеннях організації сторонніх осіб,
включаючи позаплановий огляд приміщень, обладнання, різноманітних
засобів і систем життєзабезпечення представниками певних організацій
(електрик, сантехнік, радіотелемайстер, зв’язківець, інспектор
держпожежнагляду, енергоогляду, служби охорони, санепідстанції,
системотехнік та ін.);

– порушення правил ведення журналів робочого часу комп’ютерних систем
(журналів ЕОМ) або їх повна відсутність (наприклад, виправлення записів,
“підчистки” і “підтирки”, відсутність деяких записів або їх
фальсифікація);

– необгрунтовані маніпуляції з даними (перезапис тиражування,
копіювання), заміна, зміна або стирання без поважних причин, дані не
поповнюються своєчасно у міру їх надходження;

– на особливих документах з’являються підроблені підписи або підпис
відсутній зовсім;

– з’являються підроблені чи фальсифіковані документи або бланки суворої
звітності;

– деякі співробітники організації без достатніх підстав починають
працювати надурочно, проявляють підвищений інтерес до відомостей, що не
належать до їх безпосередньої діяльності (функціональних обов’язків),
або відвідують інші підрозділи та служби організації;

– співробітники заперечують або висловлюють відкрите незадоволення з
приводу здійснення контролю за їх діяльністю;

– у деяких співробітників, безпосередньо пов’язаних з комп’ютерною
технікою, з’являється неприродна реакція на рутинну працю;

– надходять численні скарги клієнтів;

– здійснюється передача інформації особам, які не мають до неї допуску;

– у деяких співробітників з’являється халатність при роботі з засобами
комп’ютерної техніки.

При цьому однією з головних проблем при розслідуванні даного виду
злочинних посягань є встановлення факту скоєння злочину. Особливість
полягає в наступному: для того, щоб обгрунтовано стверджували, що злочин
із використанням ЗКТ було скоєно, необхідно довести той факт, що особою
були реалізовані певні неправомірні дії.

Одночасно з цим повинні бути встановлені і доведені наступні обставини:
мав чи не мав місце факт несонкціанованого доступу до ЗКТ або спроба
отримання такого доступу. Наприклад, необхідно довести, що доступ з
метою скоєння злочину був несонкціанованим. Тоді встановленню і
доказуванню підлягає той факт, що дійсно були скоєні несонкціановані
маніпуляції з ЗКТ, наприклад, із програмним забезпеченням, і що ці
маніпуляції не були дозволені, а особа, яка їх скоїла, знала про це і
діяла з метою здійснення злочинного умислу.

2. Обставини, які підлягають встановленню

і підтвердженню в справах про КЗ

Нами виділяються наступні основні обставини, що підлягають обов’язковому
встановленню і доведенню у справах тієї категорії, що розглядається, а
саме:

чи мав місце злочин або це правопорушення іншого виду;

який об’єкт злочинного посягання (дана обставина має вирішальне значення
для застосування слідчим тієї чи іншої методики розслідування
конкретного злочину або їх сукупності);

який предмет злочинного посягання;

який спосіб здійснення злочину;

місце, час (період) і обставини скоєння злочину;

розмір та вид шкоди, заподіяної потерпілому;

хто скоїв злочин;

якщо злочин скоєно групою осіб, то який склад групи та роль кожного
співучасника;

які обставини сприяли здійсненню злочину.

Для прикладу звернемося до вітчизняної практики розкриття та
розслідування КЗ (за матеріалами МВС СРСР та МВС Росії).

Протягом багатьох років найпоширенішим видом комп’ютерного злочину є
розкрадання, скоєнні з використанням ЗКТ, як правило,
бухгалтерами-розраховувачами у зговорі з касирами-роздавачами або іншими
посадовими особами шляхом вводу в комп’ютерну систему даних з фіктивних
первинних бухгалтерських документів і наступним отриманням нічим не
підтверджених розпечаток грошових сум, що належать до виплати через
касу. Звернемо увагу на те, що подібні дії можливі з тієї причини, що
був відсутній контроль з боку відповідних посадових осіб та ревізійних
органів за достовірністю процесу вводу в ЕОМ інформації, незахищеності
програмного забезпечення від несанкціонованого вводу і виводу
фальсифікованих даних, які застосовуються, наприклад, для нарахування
заробітної плати та інших виплат, а також неповної автоматизації
розрахунків з клієнтами через недосконалість комп’ютерних систем та
програмного забезпечення.

Так, у 1985 році на Л-ому суднобудівному заводі була розкрита злочинна
група чисельністю більш ніж 70 чоловік, до якої входили працівники
розрахункового бюро центральної бухгалтерії заводу, посадові особи та
матеріально відповідальні особи майже всіх структурних підрозділів
підприємства на чолі з начальником бюро розрахунків Б., яка раніше мала
судимість за розкрадання.

Зазначеним вище способом протягом 1981 – 1985 рр. злочинцями було
викрадено і привласнено більше 200 тис. крб. Під час розслідування було
з’ясовано, що злочинці шляхом внесення фіктивних даних у табуляграми
незаконно завищували фактичні кошти до виплат, які знаходяться на
субрахунку збалансованого рахунка 70 (“Розрахунки по оплаті праці”), на
якому розраховувались усі непланові виплати, що видавались працівникам
і службовцям заводу у встановленому порядку (позапланові аванси,
допомоги з тимчасової непрацездатності, премії та ін.). Залишки
нарахованих коштів належали до витрат виробництва. Паралельно
здійснювався ввід у ЕОМ фіктивних (вільних на даний момент) табельних
номерів із зазначенням вигаданих прізвищ їх власників. У результаті
цього з обчислювального центру, який обслуговує бухгалтерію, в
підрозділи заводу надходили розпечатки про нарахування заробітної плати,
які були підставою для виплати грошей через касу. Нараховані на
вигаданих осіб кошти виплачувались за фіктивними довіреностями або за
домовленістю з касиром-роздавачем.

В окремих випадках у платіжних відомостях замість вигаданих осіб
вказувались працівники даного підрозділу, які були відсутні на момент
виплати (відпустка, хвороба, відрядження). При цому надлишково
нараховані суми або не відображались в їх особистих рахунках, або
проходили за шифром “Борг за працюючим”. У подальшому ця сума
переводилась на особистий рахунок звільненого співробітника і
“погашалася” фіктивним нарахуванням додаткової виплати в розмірі, який
дорівнював “боргу”.

Крім того, бухгалтери-роздавачі привласнювали кошти шляхом їх
перерахування в ощадкасу на свій розрахунковий рахунок. У цьому випадку
в ЕОМ здійснювався ввід фіктивного табельного номера із зазначенням
прізвища злочинця і номера його розрахункового рахунка в ощадкасі. До
1988 р. були розкриті злочинні угруповання, які діяли аналогічними
способами і здійснювали розкрадання у великих і особливо великих
розмірах на заводах П-го і “К.С.” м. Горький (Н. Новгород), “Р-во” м.
Ленінград (Санкт-Петербург) та ряді інших.

У подальшому вся фіктивна інформація в пам’яті ЕОМ знищуввалася шляхом
коректування як помилково введена.

Не менш “майстерною” виявилась бухгалтер-розраховувач заводу “К.Л.”
Луганської обл. Ш., яка вводила в ЕОМ фіктивну інформацію про включеня
до платіжних відомостей на виплату відпускних коштів працівникам
заводу, які в дійсності не перебували у відпустці. Водночас вона
здійснювала коригування даних за прибутковим податком як повернення
надлишково утриманого на суму, яка видавалася із каси за платіжними
відомостями. У коригуванні вказувався фіктивний табельний номер і номери
цехів, де відображався “борг по заробітній платі”. Після цього Ш.
зробила коригування для автоматичної комп’ютерної обробки.

Після закінчення операції злочинниця їх знищувала, водночас виправляючи
і в інших облікових документах. Таким чином, у звітах утримань у
подальшому відображались реальні суми. До платіжної відомості на виплату
зарплати суми коригування прибуткового податку як “до видачі на руки” не
заносились, а суми видані із каси як “борг по зарплаті” у розпечатці
боргів не відображались.

Зазначимо, що характерною особливістю цієї категорії розкрадань є те, що
вони здійснюються, як правило, однією людиною. Завдяки цьому виникають
деякі труднощі у їх своєчасному виявлені, такий стан справ потребує
більш кваліфікованої організації розслідування злочинів. З цією метою
спеціалістами пропонується певні напрями та способи організації
перевірок законності введення касових операцій в умовах комп’ютерної
обробки первинних даних бухгалтерського обліку, добре відомі
співробітникам відділів по боротьбі з економічною злочинністю.

3. Програмно-технічна експертиза та завдання,

які вона вирішує

За даними аналізу слідчої практики у справах, що розглядаються, існує
постійна необхідність використання у процесі розслідування спеціальних
знань у галузі нових інформаційних технологій. Дані знання необхідні як
для отримання доказів, так і для процесуального оформлення документів,
які підготовлені засобами комп’ютерної техніки, у подальшому можуть
відігравати роль доказів. На нашу думку, все це повинно оформлюватись як
висновок експерта. Даний вид криміналістичних експертиз з’явився у Росії
на початку 90-х років і отримав робочу назву “програмно-технічна
експертиза”. На даний час за допомогою таких експертиз можуть вирішувати
наступні завдання (тут і в подальшому за тексту використовуються
матеріали узагальнення практики підготовки і призначення
програмно-технічних експертиз, які підготовлені Катовським С.А.,
Собецьким І.В. і Федоровим Ф.П.)

1. Відтворення і роздруковування всієї або частини (за визначеними
темами і ключовими словами та ін.) інформації, яка знаходиться на
фізичних носіях ЗКТ, у тому числі в нетекстований формі (у складних
формах мов програмування), наприклад, у формі електронних таблиць, баз
даних, WINDOWS тощо.

2. Відновлення інформації, яка раніше знаходилась на фізичних носіях ЗКТ
і в подальшому була стертою (знищеною) або була змінена (модифікована) з
різних причин.

3. Встановлення часу вводу, заміщення, знищення або копіювання тієї чи
іншої інформації (документів, файлів, програм та ін.).

4. Розшифровка закодованої інформації, підбір паролів і розкриття
захисту ЗКТ.

5. Встановлення авторства, місця (засобу) підготовки і способу
виготовлення документів (файлів, програм).

6. З’ясування можливих каналів витоку інформації із комп’ютерної мережі
та приміщень.

7. З’ясування технічного стану, справності ЗКТ, відсотка їх зносу,
оцінки їх вартості, а також адаптації ЗКТ під конкретного користувача.

8. Встановлення рівня професійної підготовки окремих осіб, які проходять
у справі, у галузі програмування і в якості користувачів.

Виходячи із вище вказаних завдань, слідчий може постановити на вирішення
наступні основні запитання.

1. Яка інформація знаходиться на фізичних носіях ЗКТ, що пред’явлені на
експертизу?

2. Розшифрувати інформацію, яка записана у складних формах.

3. Які текстові документи (файли) за даною темою знаходяться на
пред’явлених фізичних носіях ЗКТ?

4. Які текстові документи (файли) за темою, що цікавить слідство, були
стерті (знищені), скопійовані, замінені (модифіковані)? Які їх назви,
розміри, час виготовлення (знищення, заміщення)?

5. Як змінювався зміст знайдених документів (файлів) на пред’явлених до
слідства фізичних носіях інформації (вказати параметри попереднього
питання)?

6. Отримати приховану інформацію, яка стосується осіб, причетних до
справи (фізичних і юридичних).

7. Чи були виготовлені та пред’явлені на дослідження документи (файли)
на пред’явленій для дослідження техніці?

8. Дати висновки про справність (відсоток зносу, оцінку вартості та ін.)
ЗКТ, які пред’явлені на дослідження.

9. Зробити дослідження пред’явлених ЗКТ на предмет наявності в них змін
вірусного характеру або інших, які впливають на алгоритм (параметри)
нормального функціонування ЗКТ (які задані виробником) або на кінцеви
результати роботи конкретного програмного продукту. У протилежному
випадку – встановити механізм внесення таких змін, місце, час, характер
та їх наслідки.

Вище вказаний перелік питань, звичайно, не є вичерпним і може бути
розширений, виходячи із обставин конкретної кримінальної справи. При
цьому в складних випадках при постановці запитань необхідно звертатись
за консультацією до самого експерта.

На думку багатьох спеціалістів, назріла необхідність у розробці
наступних методик експертного дослідження:

1. Встановлення відповідності певної комп’ютерної системи або мережі
стандарту і перевірка її роботи за допомогою спеціальних тестів.

2. Дослідження речових доказів, які передбачають:

фіксацію джерела, виду, способу вводу-виводу даних і їх обробку;

виявлення змін і доповнень у програмних засобах;

відтворення пошкоджених або знищених файлів;

відтворення пошкоджених магнітних або інших носіїв інформації;

встановлення давності виконання окремих фрагментів програмних засобів.

3. Ідентифікація автора програмного засобу, його призначення (вірусного
чи іншого), встановлення факту його інтерпретації та меж дозволеної
компіляції.

У цьому напрямі певний науковий інтерес, на наш погляд, мають розробки
А. Комісарова, які базуються на використанні в якості загальної
ідентифікаційної ознаки ступеня напрацювання програмного засобу
професійних навичок, а в якості особливих ознак – використання в
експертизі синтактичних, лексичних особливостей письмової мови,
топографічних ознак тощо.

4. Особливості проведення обшуку та вилучення засобів комп’ютерної
техніки

Дуже часто в процесі розслідування комп’ютерних злочинів виникає
необхідність у встановленні етапів обробки бухгалтерських даних із
використанням ЕОМ, до яких вносились ті чи інші зміни, ознаки
інтелектуальної підробки у первинних та зведених бухгалтерських
документах, складених на ЕОМ, встановленні фактів зменшення
оподатковуваного прибутку, виявленні причетних до здійснення
комп’ютерного злочину бухгалтерських працівників шляхом дослідження
носіїв оперативної інформації, а також осіб, які вводили відповідні дані
в ЕОМ тощо. На нашу думку, з цією метою можна використати вже існуючі
методики проведення судово-бухгалтерських експертиз, які дозволяють
встановити міру додержання тих чи інших вимог положень про документи і
документообіг у бухгалтерському обліку. При оформленні різноманітних
господарських та інших операцій за допомогою первинних документів і
відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та звітності
експертиза допускає, що ці дані можуть бути виражені у формі,
зафіксованій на машинному носія і машинограмі, створеними засобами
комп’ютерної техніки. У випадку виявлення порушень цих нормативних
документів експерт-бухгалтер може встановити їх причини (чи не зроблені
вони з метою скоєння злочину і зловживання, приховування нестачі
матеріальних цінностей, зменшення їх розміру та ін.). Водночас експерт
формулює висновок про те, на скільки порушення положень вплинули на стан
бухгалтерського обліку і виконання функцій особами, відповідальними за
управління господарською та іншою діяльністю. При цому можливе
встановлення осіб, відповідальних за створені або допущені порушення
правил складання первинних документів та облікових реєстрів.

Крім цього, слідчому потрібно знати, що існує багато особливостей, які
повинні враховуватись під час провадження окремих слідчих дій.

Якщо слідчий володіє інформацією, що на об’єкті обшуку знаходяться ЗКТ,
розшифровка даних, з яких можна дати докази у справі, він повинен
заздалегідь підготуватись до їх вилучення. Під час обшуку необхідна
участь як мінімум двох спеціалістів у комп’ютерній техніці: програміста
(системного аналітика) та зв’язника (спеціаліста з мереж).

Після прибуття на місце обшуку слід одразу вжити заходів для
забезпечення збереження ЗКТ та даних, що знаходяться на них, і цінної
інформації. Для цього необхідно:

– не дозволяти будь-кому з працюючих на об’єкті обшуку та іншим особам
доторкатися до ЗКТ з будь-якою метою;

– не дозволяти будь-кому з персоналу вмикати електропостачання об’єкта;

– у випадку, якщо на момент початку обшуку електропостачання вимкнено,
слід вимкнути з електромережі всю комп’ютерну техніку, що знаходиться на
об’єкті;

– самому не проводити жодних маніпуляцій із засобами комп’ютерної
техніки, якщо результат цих маніпуляцій заздалегідь несвідомий;

– при наявності у приміщенні, де знаходяться ЗКТ, небезпечних речовин,
матеріалів і обладнання (вибухових, токсичних, вогненебезпечних,
магнітних та електромагнітних) помістити ЗКТ в інше приміщення;

– при неможливості усунення шкідливих матеріалів із приміщення, а також
при наполегливих спробах персоналу отримати доступ до ЗКТ, застосувати
заходи для усунення (переміщення) персоналу в інше приміщення.

5. Можливі перешкоди при вилученні ЗКТ та

рекомендації щодо їх подолання

Після прийняття вище вказаних невідкладних заходів можна почати
безпосередній обшук приміщення і вилучення ЗКТ. При цьому слід звернути
увагу на наступні несприятливі фактори:

– можливі справи персоналу пошкодити ЗКТ з метою знищення інформації та
інших даних;

– можлива наявність на ЗКТ засобів захисту, у т. ч. спеціальних програм,
які можуть автоматично знищити певний масив даних від несанкціонованого
доступу;

– постійне удосконалення ЗКТ, результатом чого може бути наявність на
об’єкті програмно-технічних засобів, незнайомих слідчому.

З метою недопущення шкідливих наслідків перерахованих факторів слідчий
повинен дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Перед вимкненням електроживлення при можливості коректно закрити всі
програми, що використовуються, а в сумнівних випадках – просто виключити
комп’ютер (у деяких випадках некоректне відключення комп’ютера – шляхом
перезагрузки або виключення живлення без попереднього виходу із програми
і запису інформації на постійний носій – призводить до втрати інформації
в оперативній пам’яті навіть до стирання інформації ресурсів на даному
комп’ютері).

2. При наявності засобів захисту ЗКТ від несанкціонованого доступу
застосувати заходи до встановлення джерел доступу (паролей, алгоритмів
та ін.).

3. Коректно вимкнути живлення усіх ЗКТ, які знаходяться на об’єкті (у
приміщенні).

4. Не намагатись на місці продивлятись інформацію, що знаходиться на
ЗКТ.

5. У складних випадках не звертатися за консультацією (допомогою) до
персоналу, а викликати спеціаліста, не зацікавленого у вирішенні справи.

6. Здійснити вилучення усіх ЗКТ, виявлених на об’єкті.

7. При обшуку не підносити ближче одного метра до ЗКТ металошукачі та
інші джерела магнітного поля, у тому числі потужні освітлювальні прилади
та деяку спецапаратуру.

8. Оскільки чисельні, особливо некваліфіковані користувачі записують
процедуру входу-виходу роботи з комп’ютерною системою, а також паролі
доступу на окремих аркушах паперу, слід вилучити також усі записи, що
стосуються роботи ЗКТ.

9. Так як численні комерційні та державні структури користуються
послугами позаштатних і тимчасово працюючих спеціалістів, що
обслуговують ЗКТ, слід записати дані з паспортів усіх осіб, які
знаходяться на об’єкті, незалежно від їх пояснень мети перебування на
об’єкті.

6. Тактика вилучення ЗКТ

При вилученні засобів комп’ютерної техніки необхідно забезпечити суворе
дотримання кримінально-процесуального законодавства. Для цього необхідно
акцентувати увагу понятих на всіх діях, що проводяться, та їх
результатах. При необхідності понятим дають необхідні пояснення,
оскільки багатьом учасникам слідчої дії можуть бути незрозумілі
маніпуляції, що проводяться. Крім того, опечатувати ЗКТ так, щоб
виключити можливість роботи з ними, розукомплектування та фізичного
пошкодження основних робочих компонентів при відсутності власника чи
експерта. При опечатуванні комп’ютерних засобів слід накласти один аркуш
паперу на роз’єм електроживлення, розміщений на задній панелі, другий –
на передню панель зверху із перекриттям на верхню панель та закрити їх
краї густим клеєм. На аркушах паперу повинні бути підпис слідчого,
понятих та представника персоналу. При вилученні магнітного носія
машинної інформації потрібно пам’ятати, що вони повинні переміщуватись у
просторі і зберігатись тільки у спеціальних опломбованих і екранованих
контейнерах або у стандартних дискретних або інших алюмінієвих футлярах
заводського виготовлення, що виключають руйнівний вплив на різних
електромагнітних та магнітних полів та “наводок”, спрямованих
випромінювань. При вилученні магнітних носіїв найкраще упакувати їх у
пакет із звичайної фольги і опечатати звичайним способом. Недопустимо
наклеювати будь-що безпосередньо до фізичних носіїв інформації та
завдавати їм механічні пошкодження.

У випадку, коли необхідно посилити увагу безпосередньо на певний
фізичний носій, слід вказати у протоколі його серійний (заводський)
номер, тип, назву (якщо є) або провести його точний опис (розміри,
колір, клас, надписи, фізичні пошкодження). При відсутності чітких
зовнішніх ознак фізичного носія його потрібно помістити в окрему коробку
(ящик, конверт), про що обов’язково робиться відмітка у протоколі
проведення слідчої дії.

У випадку неможливості вилучення і залучення до справи в якості речового
доказу засобу комп’ютерної техніки (наприклад, якщо комп’ютер є сервером
або робочою станцією комп’ютерної мережі) в обов’язковому порядку після
його огляду необхідно блокувати не тільки відповідні приміщення. А також
вимикати джерело енергоживлення апаратури або, в крайньому випадку,
створити умови лише для отримання інформації з одночасним опломбуванням
усіх необхідних вузлів, деталей, частин і комп’ютерної системи.

Якщо ж виникла необхідність вилучення інформації з оперативної пам’яті
комп’ютера (безпосередньо із оперативного запам’ятовуючого засобу –
ОЗЗ), то зробити це можливо тільки шляхом копіювання відповідної
машинної інформації на фізичний носій із використанням стандартних
паспортизованих програмних засобів із відповідним документальним
додатком і в порядку, встановленому державними стандартами та іншими
нормативними документами. Тільки у такому випадку машинна інформація
може належати до розряду “документальної інформації”, як цього вимагає
закон. У даному випадку необхідно встановити і зафіксувати у протоколі
проведення слідчої дії:

– програму, що виконується комп’ютером на момент проведення слідчої дії,
або останню виконану ним. Для цього необхідно детально вивчити та
описати зображення, існуюче на екрані дисплея комп’ютера, всі
периферійні засоби, що функціонують при цьому, і результати їх
діяльності. Необхідно знати, що численні сервісні програмні засоби
дозволяють встановити і продивитися найменування усіх раніше викликаних
програм і останню виконану. Наприклад, із використанням NORTON COMMANDER
остання виконана програма встановлюється за положенням курсора;

– результат знайденої програми;

– усі маніпуляції з засобами комп’ютерної техніки (включаючи натиски на
клавіші клавіатури), здійснені у процесі проведення слідчої дії, та їх
результат (наприклад, при копіюванні програми і файлів, встановленні їх
атрибутів, часу і дати створення, а також при вимкнені і включенні
апаратури, порядку відокремлення її частин).

Вилучення апаратури ЗКТ проходить тільки у вимкненому стані. При цьому
повинні виконуватися і відображатися у протоколі наступні дії:

– встановлене увімкнене обладнання та зафіксований порядок його
відключення;

– опис точного місцезнаходження предметів, що вилучаються, та їх
розташування відносно один одного і оточуючих предметів (з додатком
необхідних схем та планів);

– точний опис порядку з’єднання між собою усіх приладів із зазначенням
особливостей з’єднання (колір, кількість, розміри, характерні
індивідуальні ознаки з’єднувальних проводів, кабелів, шлейфів, роз’ємів,
штекерів та їх специфікації);

– визначена відсутність або наявність використаних для потреб ЗКТ каналу
(каналів) зв’язку і телекомунікацій. В останньому випадку – встановлення
типу зв’язку, апаратури, що використовується, абонентський номер,
позивний або робоча частота;

– роз’єднані з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки апаратні
частини (прилади) з одночасним опломбуванням їх технічних входів і
виходів.

Як показує практика, при вилученні засобів комп’ютерної техніки у
слідчого можуть виникнути конфлікти із персоналом. При їх вирішенні
додатково до вищевикладених правил бажано керуватись наступними
рекомендаціями:

1) недопустимо проводити вилучення у декілька прийомів, якщо навіть
слідчий не володіє необхідним транспортом. У цьому випадку слід зробити
декілька рейсів з об’єкта до місця, де зберігаються вилучені матеріали;

2) вилучені матеріали не можуть залишатися на відповідальне збереження
на самому об’єкті або в іншому місті, де до них можуть мати доступ
сторонні особи;

3) недопустиме заміщення на об’єкті частини засобів комп’ютерної техніки
за мотивом її “абсолютної необхідності” для діяльності даної фірми
(організації). Бажання персоналу зберегти від вилучення деякі ЗКТ вказує
на наявність на них важливої для слідства інформації;

4) слід вилучити усі ЗКТ, що знаходяться у приміщені об’єкта, незалежно
від їх юридичної приналежності;

5) якщо персонал наполягає на відображенні у протоколі слідчих дії
певних якостей вилучених ЗКТ (марки процесора, об’єм пам’яті та ін.), то
ці відомості можуть записуватися лише як окремі заяви.

7. Основні недоліки та проблеми, що виникають при розслідувані
комп’ютерних злочинів

Як показує аналіз слідчої практики, основною проблемою при виявлені та
розслідуванні злочинів даної категорії є відсутність у співробітників
мінімально необхідних спеціальних знань у цій галузі. Велика складність
виникає в питаннях термінології, визначенні понять складових частин
комп’ютерної системи та мережі, правильного розміщення загального режиму
їх функціонування у різноманітних технологічних процесах. Усе це
призводить до того, що більшість нормативних документів, які
регламентують правовий режим функціонування засобів комп’ютерної
техніки, залишаються невідомими. Відповідно, вони не враховуються у
процесі проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, що в
кінцевому результаті значно ускладнює виявлення злочинів, відображається
на повному та об’єктивному розслідувані кримінальних справ даної
категорії. Особливо багато помилок виникає при проведені слідчих дій,
які, як правило, проводяться без участі відповідного спеціаліста і без
урахування специфіки злочину, що розслідується.

Так, наприклад, при огляді місця події вилучаються не усі засоби
комп’ютерної техніки (ЗКТ), що несуть у собі ознаки злочинної діяльності
та мають важливе значення для слідства, а ті з них, що вилучаються і не
можуть у подальшому відігравати роль доказів, бо їх вилучення у
більшості випадків проводиться з порушенням встановленого порядку і
правил, що враховують специфіку предмета, у результаті чого втрачається
їх процесуальне значення. Тому в процесі розслідування комп’ютерних
злочинів при провадженні майже всіх слідчих дій вважаємо необхідним в
обов’язковому порядку залучити відповідального спеціаліста
(спеціалістів).

Звернемо увагу на те, що при провадженні будь-яких слідчих дій, що
стосуються безпосередньо комп’ютерних систем і засобів їх захисту, перед
їх початком необхідно в обов’язковому порядку отримувати й аналізувати
інформацію, що стосується їх периферійної приналежності, рівня
приналежності та використаних при цьому телекомунікаційних засобів, щоб
уникнути: їх руйнування або порушення заданого технологічного режиму та
режиму функціонування.

Визначимо також, що при розслідуванні комп’ютерних злочинів дуже часто
важко встановити як об’єктивну, так і суб’єктивну сторону злочину.
Складність для слідства полягає в тому, що дуже часто злочинець не може
повною мірою уявити наслідки своєї діяльності. Така невизначеність часто
виникає, наприклад, при спробах несанкціонованого доступу до
комп’ютерних мереж. Злочинець не завжди правильно уявляє собі цінність
інформації, яка знищується чи змінюється, подальші наслідки, до яких
можуть призвести його дії. Специфіка ЗКТ така, що одні і тіж дії при
різних (і часто зовсім невідомих злочинцю) станах обчислювальної
системи, її загрузки, міри надійності та захищеності. Усе це може
зумовлювати труднощі не лише у встановленні причинно-наслідкових
зв’язків, але і у визначенні всіх наслідків злочину, не кажучи вже про
те, щоб відрізнити умисел від необережності.

Як зазначають закордонні спеціалісти, процес розслідування комп’ютерних
злочинів ускладнює така обставина, як приховування злочинцем слідів
своєї діяльності, наприклад, шляхом “витирання” даних чи введення в
комп’ютерну систему програм, які завдають шкоди типу “логічна бомба”,
“троянський кінь”, комп’ютерний вірус і т.д. Нелегко також установити
причинно-наслідковий зв’язок між фактором здійснення злочину і підозрою,
особливо у випадку наявності великого числа користувачів комп’ютерної
системи.

Крім вищесказаного, діюча в даний час в Україні інфраструктура зв’язку і
телекомунікації, на нашу думку, не забезпечує користувача достатньо
ефективним захистом від спроб отримання персонального доступу до ЗКТ і
не дозволяє встановити особливості злочинця, який користується цим
зв’язком.

Таким чином, робота з розкриття і розслідування комп’ютерних злочинів
має цілий ряд особливостей і потребує спеціальної підготовки
співробітників правоохоронних органів.

Література

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Закони України:

”Про державну податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 р.

”Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.

”Про внесення доповнень і змін до Закону Української РСР “Про міліцію
від 19 червня 1992 р.

”Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 12992 р.

”Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”
від 30 липня 1993 р.

”Про Національну гвардію України” від 4 листопада 1991 р.

”Про оборону України” від 6 грудня 1991 р.

”Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.

”Про надзвичайний стан” від 26 червня 1992 р.

”Про запобіжне затримання особи” від 29 липня 1994 р.

Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. № 49 “Про
затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні
громадського порядку в Українській РСР” (зі змінами та доповненнями,
затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1992
р. № 597 та від 30 липня 1994 р. №583).

Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом
МВС України від 28 липня 1994 р. № 404.

Типові дії працівника податкової поліції (міліції): Навчальний посібник
// За загальною редакцією Білоуса В.Т., Мельника П.В. – Київ, 1997.

Белов Н.Ф. Методика разработки и проведения группового упражнения:
Учебно-методическое пособие КВШ МВД СССР. – К., 1982.

Лисенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов, совершенных
должносными лицами организаций, предприятий, учреждений.– Харьков, 1997.

Методи фінансового раслідування: Методичні рекомендації служби
внутрішніх прибутків США. – Internal Revenue Service, 1996.

Прогноз кримінагенної ситуациї у сфері оподаткування на 1998 рік:
Методичні рекомендації Головного управління податкової міліції. – Київ,
1997.

Мирский Д.Я. Тактика обыска, осмотра и допроса при расследовании
фальшивомонетчества. – Москва, 1969.

Самойлов О.Г. Особенности производства обыска по делам о хищении //
Труды КВШ МВД СССР. – К., 1964.

Пащенко А.Б. Квалифицированный обыск – залог успеха // Информационный
бюллетень МВД СССР. 1978. – № 39.

Калашников А.В. Тактико-специальна подготовка. – Москва, 1989.

Кульчицкий В.М., Демидов Н.А. Задержание вооружонных преступников // РИО
МВД Украины. – К., – 1991.

Рачкаускас А.В. К вопросу о применении специальных средств слезоточивого
действия // Труды Академии МВД СССР. – М., -1991.

Волчков С.М. Оперативно-технические средства “Заря” и “Пламя” // Труды
Академии МВД СССР. – М., 1988.

Горшков В.П. Выбор комплекса технических средств для проведения
специальных операций // Труди Академии МВД СССР. – М., 1988.

Основы борьбы с организованой преступностью: монография // Под редакцией
В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, М.П. Яблокова – Москва, 1996.

Спеціальна підготовка оперуповноваженого, слідчого та ревізора з
основних напрямків діяльності податкової поліції: Навчальний посібник //
Під загальною редакцією В.Т. Білоуса – Віниця, 1997.

Вехов В.А. Компьютерные преступления. – Москва, 1997.

Лысенко В.В. Расследование вимогательств. – Харьков, 1997.

Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – Київ, 1997.

Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования. – Москва,
1972.

Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. – Киев, 1988.

Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с учасниками отдельных
следственных действий. – Киев, 1989.

Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании
преступлений. – Киев, 1978.

Инструкция “О порядке изъятия в проедприятиях, организациях, учреждениях
и у граждан должносными лицами Государственной налоговой инспекции
документов, которые свидетельствують о сокритии (занижениия) дохода или
сокритии других объектов налогооблажения”.

Михайлов А.И., Юрин Г.С. Обыск. – Москва, 1971.

Закатов А.А., Ямпольский А.Е. Обыск. – Волгоград, 1983.

Кутепов Ю.В. Разкрытие тяжкого преступления с помощью опознания
виновного по голосу // Следственная практика. – Кмев, 1994.

Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная
безопасность. – Москва, 1991.

Борьба с компьютерной преступностью в США // Проблеми преступности в
капиталистических странах. – Москва, 1986.

Кашеев В.И Специальная техника контроля и защити информации // Системы
безопасности. – Москва, 1995.

Федоров В.А. Компьютерные преступления: выявление, расследование и
профилактика // Законность. – Москва, 1994.

Шаровар Ф.И. Устройства и системи охоронно-пожарной сигнализации. –
Москва, 1979.

Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями на 29.05.97.). –
Киев, 1997.

Михеєнко М.М, Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України. – Київ, 1997.

Додаток № 2

Завдання оперативних та слідчих працівників на етапі збору інформації

шляхи

Версія 1

Версія 2

Версія 3

Аналіз змісту версій № 1, 2, 3, …n

вирішення

Питання, які підлягають перевірці

Реальна версія № 2

Обшук

Допит

Експертиза

Розшук неплатника податків

Збір конфіденційної інформації

Оперативно-технічні заходи

Встановлення факту умисного ухилення від сплати податків

Слідчі дії

Оперативно-розшукові заходи

Податкова інформація про податкове правопорушення

Усна інформація свідків

Обліки свого (районного) підрозділу

Обліки міських, обласних центральних служб

Вихідні податкові декларації (ДПІ)

Акти документальних перевірок

Попереднє планування

розслідування

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020