Головатий С., Юзьков Л. 1995 – Конституцiя незалежної України, Кн.1
ЗМІСТ
С Головатий. Конституційне утвердження свободи для України 1
Л. Юзьков, Від Декларації про державний суверенітет України до
Концепті нової Конституції України 7
П. Юзьков. Проект нової Конституції України (в редакції від 1 липня 1992
року), винесений на всенародне обговорення . із
Л. Юзьков. Проект нової Конституції України (в редакції від 27 травня
1993
року) після всенародного обговорення 23
Л. Юзьков. Проект Конституції України (в редакції від 26 жовтня 1993
року) після обговорення на сесії Верховної Ради України у вересні —
жовтні
1993 року 31
37
С Головатий. Конституційний Договір як складова новітнього конститу
ційного процесу в Україні
Декларація про державний суверенітет України.
53
Утіш і» П«Г”ПЧІ»Л Гцщп Угр«ІигчпІ ГТГ Ifl пилин Iflttfl ршпг
Постанова Верховної Ради Української РСР
59
«Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР»
63
Концепція нової Конституції України.
Гшііщ»»П»|»і»»и»іГ»і>і«.іУ«р»іііг»»п1ГТГ 19 чарам 1991 року
79
Постанова Верховної Ради Української РСР •Про проголошення незалежності
України»
Акт проголошення незалежності України.
79
СмчпошП Оер’ючіоп Радою УИр«Ьм 2* оарли» 1991 року
Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної
Республіки. ПішіЬз*чфО**сьомЛсвс*Веріа»но>Р*А> липни 1992року)
Розділ І. Загальні засади конституційного ладу
Розділ II. Права і свободи людини і громадянина
Глава 1. Загальні положення
Глава 2. Громадянство
Глава 3. Громадянські і політичні права
Глава 4. Економічні, соціальні, екологічні і культурні права Глава Я.
Гарантії прав і свобод
Глава в. Основні обов’язки людини і громадянина
Розділ III. Громадянське суспільство і держава
Глава 7. Загальні положення
Глава 8. Власність
Глава 9. Підприємництво Глава 10. Екологічна безпека
Глава 11. Сім’я
Глава 12. Освіта, наука і культура
Глава 13. Громадські об’єднання ,
Глава 14. Свобода інформації ..
Розділ IV. Територіальний устрій
Глава 15. Принципи територіального устрою
144 145 145
Глава їв. Система адміністративно-територіального поділу 143
Глава 17. Республіка Крим
Розділ V. Державна влада
Глава 18. Загальні положення
147 149 157 159 161 161 166
Глава 19. Законодавча влада. Національні Збори України 146
A. Склад і формування Національних Зборів
B. Повноваження і організація роботи Національних Зборів
В. Законодавчий процес
Г. Бюджет Фінансовий контроль
Глава 20. Виконавча влада
A. Президент України
B. Кабінет Міністра України
XI
В. Місце» органи державної виконавчої влади 167
Глава 2?. Судова влада , 168
А. Органи правосуддя 168
Б. Прокуратура 171
Розділ VI. Місцеве і регіональне самоврядування 172
Розділ VII. Державка оборона і безпека 174
Розділ VIII. Охороно Конституції 175
179
180 180
182 182 184 190 192
Розділ IX. Державні символи
Роаділ X. Порядок внесення змін і доповнень до Конституції і
конституційних законів
Перехідні положення
Варіант однопалатних Національних Зборів
Глава 19′. Законодавча влада. Національні Збори
A. Склад і формування Національних Зборів
Б. Повноваження і організація роботи Національних Зборів
B. Законодавчий процес
Г. Бюджет. Фінансовий контроль
Конституція України. Проект.
Внесений Комісією Верховної Ради України по розробці нової Конституції
України,
Розділ І. Загальні засади конституційного ладу 197
Розділ II. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина 200
Глава 1. Загальні положення 200
Глава 2. Громадянство 200
Глава 3. Громадянські і політичні права 201
Глава 4. Економічні, соціальні, екологічні і культурні права 204
Глава 5. Гарантії прав і свобод 207
Глава в. Основні обов’язки 209
Розділ III. Громадянське суспільство і держава 210
Глава 7. Загальні положення 210
Глава 8, Власність 210
Глава 9. Підприємництво 211
211
Глава 10. Екологічна безпека
Глава 11. Сім я Л 2
Глава 12. Освіта, наука і культура 213
Глава 13. Громадські об’єднання
Глава 14. Свобода інформації
Розділ IV. Пряме народовладдя . 215
Розділ V. Всенародна Рада України 217
Глава 15. Склад і формування Всенародної Ради 217
Глава їв. Повноваження і організація роботи Всенародної Ради
219
Глава 17. Законодавчий процес 225
Глава 18. Бюджет фінансовий контроль 227
Роаділ VI. Президент України 229
Роаділ VII. Кабінет Міністрів України 233
Роаділ VIII. Судова влада 235
А. Органи правосуддя 235
Б. Прокуратура
238
Розділ IX. Територіальний устрій і територіальна організація влади в
Україні 239
Глава 19. Принципи та система територіального устрою 239
Глава 20. Республіка Крим 239
Глава 21. Області (землі) 242
Глава 22. Місцеве самоврядування 245
Розділ X. Конституційний Суд 247
Розділ XI. Державні символи 250
Розділ XII. Порядок внесення змін і доповнень
до Конституції і конституційних законів 251
Варіант однопалатної Всенародної Ради
Розділ V*. Всенародна Рада України 2S1
Глава 15′. Склад і формування Всенародної Ради 252
Глава 10′. Повноваження і організація роботи Всенародної Ради 253
Глава 17″. Законодавчий процес
260
Глава 18′. Бюджет фінансовий контроль 261
Авторський колектив проекту нової Конституції Украіни
(Врсд*ч»ішя27’ршш>~ І993р) 264
213
214
XII
Конституція України. Проект. (BpaMwiaXmoanm t9S3pay)
Розділ І. Загальні засади конституційного ладу 267
Розділ II. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина 270
Г паша 1. Загальні положення . 270
Глава 2. Громадянство
270
Глава Э. Громадянські і політичні права
271
Гпава 4. Економічні, соціальні, екологічні і культурні права 274
Глава 5. Ґараитіі прав і свобод 277
Глава в. Основні обов’язки 279
Розділ III. Громадянське суспільство і держава 280
Глава 7. Загальні положення
280
Глава 8. Власність 280
Глава 10. Екологічна безпека Г паша 11. Сім я
Глава 12. Освіта, наука і культура Глава 13. Громадські об’єднання Глава
14. Свобода інформації
Глава 9. Підприємництво 281
281
282
282
283
284
286 286 287 293 294 296 300 302 302 304 305 305 306 308 311
Розділ IV. Пряме народовладдя 285
Розділ V. Верховна Рада
Глава 15. Склад і формування Верховної Ради
Глава 16. Повноваження і організація роботи Верховної Ради
Глава 17. Законодавчий процес
Глааа 18. Бюджет. Фінансовий контроль
Розділ VI. Президент України
Розділ VII. Кабінет Міністрів України
Розділ VIII. Судова влада
A. Органи правосуддя .
B. Прокуратура
Розділ IX. Територіальний устрій і територіальна організація влади в
Україні
Глава 19. Принципи та система територіального устрою
Глава 20. Республіка Крим
Глааа 21. Області (землі)
Глааа 22. Місцеве самоврядування
Розділ X. Охорона Конституції 313
Розділ XI. Державні символи 31в
Розділ XII. Порядок внесення змін і доповнень
до Конституції і конституційних законів Зів
Авторський колектив проекту нової Конституції України
(В радми) ма 26 жоатмя 1993 року) 318
Постанова Верховної Ради України
•Про проект конституційного Закону України
про державну владу І місцеве самоврядування в Україні» 319
Склад Узгоджувальиої комісії,
створеної Верховною Радою України та Президентом України
для погодження проекту Закону України -Про державну владу
і місцеве самоврядування в Україні» 320
Конституційний Договір
між Президентом України та Верховною Радою України
про основні засади організації та функціонування державної
влади і місцевого самоврядування в Україні на період
до прийняття нової Конституції України (від 8 червня 1995 року) 321
| 324
Розділ І. Загальні положення 324
Розділ II. Верховна Рада України 325
Розділ Ні. Президент України 331
Розділ IV. Уряд України — Кабінет Міністрів України 334
Розділ V. Суди України 336
Розділ VI. Прокуратура України 337
Розділ VII. Місцеві органи державної виконавчої влади
та місцеве самоврядування в Україні 338
Розділ VIII. Заключні положення 342
II 342
III 343
IV 343
Індекс (Алфавітний покажчик) 345
XIV
Сергій ГОЛОВАТИЙ
КОНСТИТУЦІЙНЕ УТВЕРДЖЕННЯ
СВОБОДИ ДЛЯ УКРАЇНИ
262003
Кінець XX століття позначився історичними змінами на політичній карті
Європи, оскільки цілий реґюн, скинувши ярмо комуністичного деспотизму,
пристав до ідеалів свободи та демократії. Мільйони людей, які живуть
майже у двох десятках країн Східної та Центральної Європи, звільнились
від деспотичних режимів і стали господарями своєї долі, власноруч
визначаючи стратегії свого розвитку в рамках конституційних моделей, що
базуються на засаді «держава — для людини, а не людина — для держави».
Однією з останніх країн цього регіону, якій вдалося позбавитись від
колоніального режиму московського комунізму, є Україна. Вона, внаслідок
чергової спроби кремлівських тиранів нав’язати силою народам радянської
імперії модель їхнього існування, скинула пута комунізму і совєтизму,
проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність та обравши демократію
стратегічною моделлю свого розвитку.
У такий спосіб український народ приєднався до інших європейських націй,
які відкинули комунізм, переконавшись, що він не здатен задовольнити
потреби людини в свободі. Здобувши свободу, наш народ став творцем нової
долі власної країни Хоча варто зауважити, що йому відразу ж забракло
досвіду щодо конституційного оформлення та утвердження процесу вільного
розвитку.
І постало питання: як, не маючи досвіду конституційного будівництва.
Україна впорається із цим першочерговим завданням? Чи не призведе брак
такого досвіду до втрати свободи і державності України?
Спадає на думку той факт, що український народ в утвердженні своїх
суверенних прав, навіть за браком конституційно оформленої державності,
дещо випередив не тільки європейські країни, а й навіть американців.
Адже ідеї визволення України від «чужого панування» (Конституція Пилипа
Орлика), ідеї •людського і природного права» козаків на свободу, права
народу «протестувати проти гніту» (політичний меморіал Пилипа Орлика
«Вивід прав України»), матеріалізовані в українських політико-юридичиих
документах вже на початку XVIII століття, були найбільш співзвучними
(випереджаючи у часі) ідеям «природного права» народу на «самостійне і
рівне положення» серед інших націй світу, ідеям права народу «змінити
або скасувати» уряд, «повалити такий уряд», який підкорив людей
«абсолютному деспотизмові», тобто тим ідеям, що були матеріалізовані •
Декларації незалежності США лише в другій половмні XVIII століття.
Ставши на шлях свободи, український народ відразу ж розпочав процес
конституційного оформлення свого незалежного стану, з тим щоб із носія
суверенітету перетворитися на його володаря і з тим, щоб українська
правна держава посіла серед держав світу чільне і рівне становище, на що
їй дають право закони Природи і закони Бога.
Державницький дух української нації та Л прагнення здобути свободу
піднесла Декларація про державний суверенітет України (від 16 липня 1990
p.). в якій
утверджувалося здійснення українським народом його невід’ємного права на
самовизначення. Цією Декларацією фактично було започатковано новітній
кон-ституїйний процес в Україні, який триває уже понад п’ять років.
Суттєвим внеском у зміст новітнього конституційного процесу стала
діяльність Комісії з опрацювання нової Конституції України, утвореної
Верховною Радою Української РСР 24 жовтня 1990 року Прикінцевим
наслідком роботи цієї Комісії є проект нової Конституції України,
датований 26 жовтня 1993 року. Це остання версія нового проекту, над
яким Комісія працювала впродовж двох років після ухвалення нею ж
Концепціі новоі Конституції України 19 червня 1991 року.
Період від 16 липня 1990 року до 26 жовтня 1993 року можна вважати
першим етапом новітнього конституційного процесу в Україні
Ключовою особою конституційного процесу на цьому етапі був професор
Леонід Юзьков. який очолював робочу групу Конституційної комісії Він мав
визначальний вплив на зміст та організацію усієї роботи, пов’язаної з
підготовкою та апробацією проекту Конституції. Вагомим був його вплив і
на зміст проекту. Професорові Леоніду Юзькову належить також ініціатива
міжнародної експертизи проекту, здійсненої в рамках двох міжнародних
симпозіумів, організованих і проведених Українською Правничою Фундацією
3—5 липня 1992 р. та 20—22 червня 1993 р. Матеріали першого симпозіуму
вийшли друком окремою книжкою1. Істотну роль та визначальний внесок
професора Юзькова до характеру та змісту новітнього конституційного
процесу в Україні, до процесу здійснення демократичних реформ та
створення новоі Конституції України підтверджує також ціла низка
наукових статей та інших його публікацій протягом цього часу*.
Через політичні обставини, що виникли пюля 26 жовтня 1993 p.,
конституційний процес в Україні практично загальмувався. Впродовж кінця
1993-го — початку 1994 pp. Україна була втягнута в низку дострокових
виборів — спочатку Верховної Ради (березень 1994 p.), а згодом — і
Президента (червень 1994 р.). У цей час конституційний процес зовсім не
мав свого розвитку.
Відновлення новітнього конституційного процесу в Україні відбулося пюля
завершення виборів, коли Верховна Рада України спочатку (20 вересня 1994
р.) ухвалила рішення про чисельний склад Комісії, а потім (10 листопада
1994 р.) затвердила новий склад Комюіі. Це був початок другого етапу
новітнього конституційного процесу, який 8 червня 1995 року завершився
встановленням нового тимчасового конституційного правопорядку в Україні
завдяки укладенню Конституційного Договору між Президентом України і
Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого
самоврядування на
? Міжмршш* «ижпіу* .КвктитуиІ» «еіммшоі У.».!…: Клі*. 3-S man
IW2 p. – К.: Уіщікиі llpimim ФритШш. l*»2.
*™ и шжхшж Ко-стеочЮ. // Ніуи І сгмітстм. – 1*1. – М». – С. .1-».
ІІморльгі имому-чтобы tun псЛлмлт // Кмшлшст У«)« – IWI. – МТ.-
Я.
Я. Юта*.
С. 14-22.
комі Коиспггу»*! У.ріЬш // Ппм Уірііт. – 199» .-
Я. Юпм*. (Opwwwl копті n
С 3—5
А /0мм. Осявані ішюжсяи* проекту (toaoi Koncntrjntft У.р»’»” // Роїбгаои
дерлим. – 1*92. –
MS. – С. 34- З».
Я. Юмам. Вшижич* иш ? «кто* рсыЬмЛ мгшжтХ ми* // ЮрмапесмИ мгшт.-lfU –
№4. – С. 4-І.
період до прийняття нової Конституції України Конституційний Договір за
своєю суттю став особливим джерелом конституційного права.
Укладаючи Конституційний Договір, Президент і Верховна Рада визнали за
необхідне і домовились створити належні умови для прискорення та
успішного завершення конституційного процесу в Україні, з тим щоб
прийняти нову Конституцію України в термін не пізніше одного року з дня
підписання Конституційного Договору, тобто не пізніше 8 червня 1996
року.
З метою прискорення процесу доопрацювання проекту нової Конституції на
основі узагальнення матеріалів альтернативних проектів та текстів
розділів, підготовлених секціями Конституційної комісії, співголови
Конституційної комісії — Президент України та Голова Верховної Ради
України — Розпорядженням від 19 червня 1995 року утворили нову робочу
групу Конституційної комісії. Цим було покладено початок третього етапу
новітнього конституційного процесу в Україні, який триватиме до
остаточного схвалення тексту нової Конституції України, узгодженого
сторонами Конституційного Договору, всеукраїнським референдумом.
Таким чином, майже через 300 років пюля першої спроби закріпити
українську державність конституційно (здійснену Пилипом Орликом 1710
року) український народ нарешті має нагоду сказати остаточне «Так!»
конституційному оформленню свого поступу від Київської держави X
століття до новітньої Української держави кінця XX століття. І в такий
спосіб мають бути закладені міцні конституційні підвалини на самому
початку шляху до реальної свободи і демократи
Немає сумніву, що конституційне утвердження свободи для України буде
здійснене на засадах нової філософії державознавства, Йдеться, зокрема,
про те, що наша держава виходитиме в усіх своїх діях із пріоритету
соціального буття людини. її свободи і природних прав. П честі і
гідності, ставлячи загальнолюдські цінності над класовими Йдеться також
про те, що наша держава буде конституційно утверджена як правна. тобто
така, що стає органом українського народу, визнаючи принцип верховенства
права Саме народ має визначити засади організації влади і механізм
функціонування держави. Саме народ доручить державі в особі її органів
влади виконувати ті загальні справи суспільства, які він не в змозі
здійснювати засобами безпосередньої демократії1.
Хотілося б також сподіватися, що із завершенням конституційного процесу
в Україні буде утверджено стан верховенства Конституції та закладено
вимогу конституційності законів. Обов’язковим елементом завершального
етапу конституційного процесу, на наше переконання, має стати механізм
надання новій Конституції України конституційності Мова йде про
коиституційиість Конституції, тобто про народну леґітимиість
Конституції, про те. щоб Конституція відбивала справжню волю народу, як
свого часу зазначав професор Леонід Юзьков’.
Отже, завершальний етап конституційного процесу в Україні має бути
зорганізований у такий спосіб, щоб безпосередню участь народу в
конституційному
Am.: С. Лимм*. Я. НЫ*~ Кокттггаі» щуимкт» І фишш // ІІрио
У*р«1«і.-І9*2.-М|.-С. *.
Ля».: Я. Юшиш. Прааои снопа Уірііт: теорії І цюш: Тпи moatar* І имідоомт
мримо-
ІИМ» Jt чиі»іЦіііііГ. Киї*. 7-І кот» 1*93 р.-К..І993.-С.П-2».
процесі можна було забезпечити не тільки через його участь у
всеукраїнському референдумі Однією із форм надання Конституції народної
леґітимності має бути публічний розгляд проекту1, що може відкрити
можливості для подальшого його вдосконалення. Мова не йде про формальне
обговорення опублікованого проекту шляхом надсилання до Конституційної
комісії відгуків громадян, як це було під час всенародного обговорення
проекту Конституції у 1993 році Мова йде про організацію всеукраїнських
публічних конституційних слухань, які варто було б провести в головних
регіональних центрах України — Харкові. Донецьку. Одесі. Сімферополі,
Дніпропетровську, Львові та Києві Це стало б нагодою для безпосереднього
висловлення волі народу на публічних слуханнях
Враховуючи необхідність передумови передачі заключного проекту документа
для обговорення на всеукраїнські публічні слухання, на наш погляд, перед
його остаточним схваленням обов’язковими складовими елементами процедури
третього етапу конституційного процесу в Україні мають бути:
1) Робоча група > 2) Конституційна комісія > 3)
Венеціанська
Комісія Ради Європи —> 4) Верховна Рада України > 5;
всеукраїнські
публічні конституційні слухання > в; всеукраїнський
референдум.
На наше переконання, саме така процедура відповідала б вимогам надання
Конституції України високої народної леґітимиості. через що стало б
можливим забезпечити конституційність нової КонституцП України
ВІД ДЕКЛАРАЦІЇ
ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
ДО КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
і! ди MfMy чи рмяу&яіи. кі иобул ^шшш Op—., ті. – СМ.
Задум прийняти принципово нову Конституцію України виник ще у середині
80-х років, тобто на початку так званої перебудови. Але в практичну
площину ця ідея була поставлена лише після ухвалення Верховною Радою
України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет
України’.
Декларація піднесла державницький дух української нації, вселила віру в
її відродження на ґрунті повного здійснення свого невід’ємного права на
самовизначення Вона стала провісником Акту проголошення незалежності
України 24 серпня 1991 року7, підтвердженого всеукраїнським референдумом
1 грудня 1991 року3
Декларація проголосила державний суверенітет України як верховенство,
самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах Гі
території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Вона
визначила фундаментальні засади реальної (безпосередньої і
представницької) демократії, організації і здійснення державної влади в
Україні, утвердження м громадянства, територіального верховенства,
економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку
тощо.
У прикінцевій частині Декларації міститься положення про те. що вона
(Декларація) с «основою для нової Конституції, законів України і
визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод». Це
положення виявилося надто привабливим у плані прискорення
державно-правної розбудови України Чимало народних депутатів у цьому
зв’язку навіть ставили питання про надання Декларації статусу
Конституційного закону Перемогла ж ідея, що Декларація мас залишитись у
якості, зумовленій її сутністю саме як декларації — документа урочистого
проголошення державного суверенітету України Керуючись Гі засадами,
необхідно створити принципово нову Конституцію, яка відповідала б кращим
світовим стандартам, ґрунтувалася на теоретичних засадах і практичному
досвіді національного і міжнародного конституціоналізму
24 жовтня 1990 року постановою Верховної Ради України було створено
Комісію з розробки нової Конституції України (Конституційна комісія) у
складі 59 осіб під головуванням тодішнього Голови Верховної Ради України
Л Кравчука4 Згодом Верховна Рада України співголовою Конституційної
комісії обрала свого нового Голову — І.Плюща*.
Комісія спочатку випрацювала Концепцію нової Конституції України, яка
після досить тривалих дебатів на сесії Верховної Ради 19 червня 1991
року була схвалена Парламентом і опублікована в широкій пресі*.
Відомості Верышго! Рив УкраЬт. – І9М. – МЛ. – С 4».
Ты сыо. – 1991. – ММ, – С. 5М.
Тыеыв. – 1991. – MSI.
Ты шшл – 199». – М45. – С мяиі Ршт Уараііт. – 1*92. —
НіУІ. — С 550.
15
ситет). У семінарі взяли участь провідні фахівці в галузі
конституційного права з Німеччини (А.Бланкеннагель). Сполучених Штатів
Америки (С Холмс, Г Шварц, К.Санстіи), Франції (М Тропер), Угорщини (А.
Шайо).
У ролі зарубіжних експертів перших варіантів проекту нової Конституції
України виступили М Девідсон, Г Стентон. Б Футей (США), С Палмер (Велика
Британія). В Тарнопольський (Канада), К.Абмаєр, В Гайде, Г.Гірш
(Німеччина). Згодом (3—5 липня 1992 р.) вони взяли участь у міжнародному
симпозіумі на тему: •Конституція незалежної України», організованому в
Києві Українською Правничою Фундацією та Асоціацією Українських
Правників’.
Чимало конструктивних думок і пропозицій з приводу ідей і змісту проекту
новоі Конституції України висловили науковці юридичних факультетів
Київського. Львівського й Одеського університетів, Української юридичної
академії (м.Харків), Інституту держави і права НАН України, Української
академії внутрішніх справ.
Зрештою проект Конституції України як цілісний документ був
підготовлений. Він тричі обговорювався на засіданнях Конституційної
комісії. Його основні положення було проголосовано. Стосовно
фундаментальних положень проекту досягнуто згоди, хоча були і
залишаються розходження (іноді досить суттєві) між окремими членами
Конституційної поміси
Наскільки проект Конституції, винесений на всенародне обговорення,
відповідає чи, навпаки, не відповідає Концепції нової Конституції
України? Цо питання неодноразово поставало на засіданнях Конституційної
комісії. Звучало воно і на Верховній Раді. Очевидно, і в майбутньому
буде ставитись. Відповідаючи на нього, необхідно звернути увагу на
декілька важливих моментів.
Насамперед, Концепція і проект Конституції — це документи різного
функціонального профілю. Перший визначає основні методологічні позиції,
найважливіші засади майбутньої Конституції, є свого роду її науковою
моделлю. Другий цю модель (методологічні позиції і засади) втілює, якщо
можна так сказати, у нор-мативно-правну «матерію» Зрозуміло, що між цими
двома документами не може бути буквальної тотожності. Можна вести мову
лише про те, наскільки проект Конституції відбиває суть, головну лінію,
квінтесенцію Концепції.
Неупереджений і виважений аналіз дає підстави зробити висновок, що
принципових розбіжностей між Концепцією і проектом Конституції немає.
Далі. Концепція, незважаючи навіть на те, що вона ухвалена Парламентом,
на відміну від Закону, не стає загальнообов’язковою. Вона залишається
саме Концепцією, яка уточнюється, а іноді навіть змінюється із зміною
самого життя. Оскільки з моменту ухвалення Концепції в державотворенні
України і формуванні її правної системи відбулися суттєві зміни
(включаючи і зміни чинної Конституції), то вони не могли не вплинути на
зміст проекту Конституції, який в ряді нюансів не збігається з
Концепцією, має з нею розбіжності.
Одні розбіжності виникли в результаті того, що сама Верховна Рада
змінила свій погляд на деякі положення, які вона відстоювала, ухвалюючи
Концепцію. Так. приймаючи 5 липня 1991 року Закон про Президента
України2, Верховна Рада відмовилася від запровадження посади
віце-Президента. передбаченої
Концепцією. Відмінною від зафіксованої у Концепції стала також точка
зору на правний статус місцевих Рад народних депутатів. У Концепції вони
визначаються як місцеві органи державної влади і самоврядування. В новій
редакції Закону про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і
регіональне самоврядування від 26 березня 1992 року ці органи віднесені
до системи місцевого та регіонального самоврядування1.
Певна частина розбіжностей зумовлена загальною логікою формування
норма-тивно-правного матеріалу проекту Конституції. Так, у Концепції
органи прокуратури не ввійшли до жодної із систем державних органів,
збудованих за принципом розподілу влад на законодавчу, виконавчу і
судову. В проекті Конституції, виходячи із функціонального призначення
прокуратури, вона віднесена до судової влади.
Логіка викладу иорматиено-правного матеріалу, пов’язаного з
функціонуванням регіонального самоврядування, потребою вираження і
захисту його інтересів на законодавчому рівні, привела до необхідності
змоделювати двопалатний Парламент — Національні Збори України. В
Концепції, як відомо. Парламент України — Верховна Рада — подається як
однопалатний законодавчий орган. Вважаючи цю розбіжність суттєвою,
Конституційна комісія запропонувала альтернативу — двопалатний і
однопалатний варіанти Парламенту. Цим Конституційна комісія ще раз
спонукала до роздумів, дала змогу оцінити викладені варіанти з
урахуванням іх наповненості конкретними лравними нормами’.
Якими є головні юридичні аспекти і новели проекту Конституції України,
опублікованого для всенародного обговорення?
іх можна згрупувати навколо таких найважливіших конституційних
інститутів:
»» правний статус людини і громадянина;
** громадянське суспільство;
•> територіальний устрій;
*? державна влада;
•* місцеве і регіональне самоврядування;
> охорона і зміна Конституції, Правний статус людини і громадянина
Його визначення в проекті Конституції ґрунтується на тому
загальновизнаному у цивілізованому світі постулаті, що усі люди
народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах (CT.Kf). Вони
мають широкі права і свободи не тому, що ці права і свободи закріплені в
Конституції Конституція лише фіксує (має фіксувати) іх, оскільки людина
наділена ними від природи. Саме тому конституційні права і свободи не
можуть бути скасовані владою. Можливе лише обмеження у здійсненні
(реалізації) конституційних прав і свобод. Але таке обмеження повинно
встановлюватися виключно законом в інтересах збереження загального
добробуту, охорони державної або громадської безпеки, здоров’я і
суспільної моралі Воно, крім того, має бути мінімальним і відповідати
засадам демократичної держави (ст. 14).
1992 року.
Міжнародна* сштокум «КоиочуцІ» кгіжмаюоі України»: Ирмпіічі
Фуіииаі, 1992.
Мломот ВгрммаоІ Рам України. – 1991. – М 33. – С 44а.
1
26
27
• Збори можуть усунути Президента з посади в порядку імпічменту (ст у
свою чергу, має право розпустити Національні Збори і і іх мові вибори
тоді, коли Національні Збори протягом трьох місяців не запропоновану
Президентом кандидатуру Прем’єр-міністра або оклад Кабінету Міністрів;
або якщо протягом року Національні Збори висловлять недовіру Кабінетові
Міністрів більше двох разів (ст. 148).
Відповідно до зауважень і конкретних пропозицій внесено багато коректив
у розділ про права, свободи і обов’язки людини і громадянина.
Найсуттєвішим є те. що:
*? усунені певні елементи декларативності при формулюванні прав і
свобод, насамперед так званих позитивних (багатьох економічних,
соціальних і культурних) прав. При нормативному визначенні змісту
зазначених прав предметніше враховані загальновизнані міжнародні
стандарти (виміри);
*? зміцнені ґарантіі реалізації і захисту прав і свобод, зокрема
розширені права профспілок і можливості їх участі в соціальному захисті
трудящих;
•» дещо уточнені обов’язки громадян.
Багато змін і доповнень внесено також до інших розділів та глав проекту
нової Конституції України. Особливо варто сказати про ті частини
проекту, в яких ішлося про територіальні основи організації влади в
Україні.
Велика кількість громадян, чимало політичних партій та інших громадських
об’єднань, місцевих органів влади різко критикували попередній проект за
надмірну централізацію влади в державі, недостатню демократичність
територіальних основ формування органів державної влади і самоврядування
в областях і районах. Враховуючи це, а також висновки і пропозиції
науково-практичної конференції з проблем територіального устрою і
організації влади на місцях, організованої Верховною Радою і
Адміністрацією Президента України1, відповідні розділи проекту докорінно
перероблені Розділ «Територіальний устрій і територіальна організація
влади в Україні- (X розділ) викладений на новій концептуальній основі.
У ньому є чимало новел, які сприймаються неоднозначно, потребують
додаткового обговорення. Насамперед, у ст. 185 йдеться про те, що
«Територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання
загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів». Це означає, що
територіальна організація, а відтак і форма державного устрою покликані
утримувати певний баланс між централізацією і децентралізацією влади.
Централізація не може виливатися у диктат центру, а децентралізація не
повинна породжувати сепаратизм У цьому ж розділі (ст. 186)
стверджується, що «систему територіального устрою України складають
області, Республіка Крим, міста, райони, селища і села». На перше місце,
таким чином, поставлені області, а не Республіка Крим. Дехто вбачає в
цьому порушення субординаційного рівня певних територіальних структур,
зокрема Республіки Крим.
проблмі )»мі«1»»« території
У«М«|.
лнетояш IW2 »»•.- К..ІМЗ.
Укладачі проекту, певна річ, не мали будь-якого негативного наміру в
цьому сенсі. Вони хотіли лише сказати, що основною структурною одиницею
на вищому рівні територіальної організації України є саме область. А щоб
не ущемити інтереси Криму, у ст. 187 говориться, що «Республіка Крим має
спеціальний правовий статус».
Винятково гостро обговорювалось питання про статус областей. Після
тривалої дискусії, з урахуванням багатьох пропозицій з місць укладачі
проекту вирішили запропонувати Конституційній комісії формулу про те. що
«області (землі) і Республіка Крим діють на засадах адміністративної
автономії…» (ст. 187), мають досить широкі повноваження, в тому числі
й у сфері локальної нормотвор-чості. Ця формула не відкриває прямий шлях
до федералізму України, оскільки адміністративна (по суті управлінська)
автономія не є безпосередньою ознакою федерації, а властива багатьом
унітарним державам. Але і не виключаються при цьому певні елементи
федеративного устрою України, які в межах Конституції могли б
забезпечити необхідну децентралізацію влади, розвиток самоврядних
процесів у регіонах.
У запропонованому варіанті проекту Конституції України по-новому
вирішується питання про організацію державної влади в областях. Схема
цієї організації така Обласна Рада народних депутатів є представницьким
органом державної влади. За характером своїх повноважень вона виступає
квазі-парламентом області, в межах Конституції і відповідного
конституційного закону здійснює нор-мотворчі, установчі і контрольні
функції (ст. 198—201). Органом державної виконавчої влади області є
виконавчий комітет. Він підконтрольний і підзвітний обласній Раді і
Кабінету Міністрів. Очолює виконавчий комітет області голова виконкому,
який обирається і звільняється з посади обласною Радою за поданням
Прем’єр-міністра України (варіант: за погодженням із Прем’єр-міністром).
Склад виконавчого комітету затверджується обласною Радою за поданням
голови виконавчого комітету (ст. 202—203). У містах, районах, селищах і
селах функціонують відповідні Ради народних депутатів, які є органами
місцевого самоврядування. Проект Конституції відмовився від такого
інституту, як регіональне самоврядування, а також базового рівня
місцевого самоврядування.
У новому варіанті проекту Конституції України суттєво змінено
державно-прав-ний статус представників Президента. Такі представники
призначаються Президентом у Республіці Крим, а також в областях. Вони
здійснюють контроль за реалізацією Конституції і законів України, указів
Президента, декретів і постанов Кабінету Міністрів України, а також
координують і здійснюють контроль за діяльністю відповідних органів
внутрішніх справ, національної безпеки, оборони та інших органів, що
підпорядковані центральним органам державної виконавчої влади. Для
виконання зазначених повноважень у районах і містах представники
Президента за погодженням із Президентом України призначають своїх
уповноважених (ст. 204).
У запропонованому варіанті проекту Конституції є також багато інших
нових положень. Так. замість поняття «народ України» введено поняття
«український народ, який складають громадяни України усіх
національностей» (ст. 3). На конституційному рівні визначено статус
української мови як державної. Разом з тим
28
встановлено, що в місцях компактного проживання однієї або декількох
національних груп разом із державною мовою може функціонувати як
офіційна мова, прийнятна для всього населення цієї місцевості (ст 7).
Отже, проект Конституції України, який складено з урахуванням
результатів всенародного обговорення, зазнав багатьох змін і доповнень.
Але в головному він залишився незмінним, стабільним. Проект послідовно
проводить лінію на утвердження України як незалежної держави, держави,
яка визнає людину. її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю.
Леонід ЮЗЬКОВ
ПРОЕКТ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
(в редакції від 26 жовтня 1993 року)
ПІСЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА СЕСІЇ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
У ВЕРЕСНІ – ЖОВТН11993 РОКУ
Цей проект є модифікацією проекту Конституції України від 27 травня 1993
року, випрацюваного після всенародного обговорення проекту Конституції
від 1 липня 1992 року Він є результатом обговорення попереднього
варіанту проекту Конституції на восьмій сесії Верховної Ради України.
Зазначене обговорення розпочалося 24 вересня 1993 року доповіддю
співголо-еи Конституційної комісії. Голови Верховної Ради України Івана
Плюща «Про проект нової Конституції України» і продовжувалось (знову ж
таки на сесії Верховної Ради) 5—8 жовтня 1993 року. У ньому взяло участь
46 народних депутатів України. Було висловлено майже 190 пропозицій і
зауважень. За результатами обговорення Верховна Рада України прийняла
постанову, у якій вказувалося, що необхідно «проект нової Конституції
України доопрацювати за результатами всенародного обговорення та
обговорення у Верховній Раді України і опублікувати в пресі у жовтні
1993 року».
Проект Конституції було доопрацьовано і опубліковано в пресі 26 жовтня
1993р. Його текст значно скоротився; вилучено 40 статей, уточнено
(редакційно чи по суті) понад ЗО статей Відбулися певні зміни
нормативного матеріалу в усіх розділах і главах проекту. Вони стосуються
сутності й форми Української держави. Гарантій реалізації та захисту
прав і свобод людини та громадянина, побудови та функціонування
громадянського суспільства, організації державної влади і місцевого
самоврядування тощо. Не з усіма із них можна погодитись. Але зміни
сталися, і про них необхідно сказати
Насамперед дещо змінена преамбула проекту. Йдеться про ту позицію
преамбули, яка проголошує, що український народ дбає «про забезпечення
усіх прав і свобод людини…». У попередньому варіанті проекту
наголошувалося на забезпеченні свободи і природних прав людини, Така
зміна, виходячи із засад демократії, є виправданою і доцільною, оскільки
акцентується увага на захисті не лише природних, а усіх прав і свобод
людини. Природні права і свободи не покривають увесь спектр
конституційних прав і свобод
Внесено окремі зміни до розділу, присвяченого загальним засадам
конституційного ладу. Ці зміни стосуються порядку викладу матеріалу (ст.
1—2), уточнення сутності принципів «розподілу влади» (ст. 3), виборів
(ст. 5), захисту різних форм власності (ст. 9) тощо. Вони не викликають
суттєвих заперечень. Але все ж виникає одне запитання: чи варто було
переносити із першої статті до другої положення про те. що
«конституційний лад України ґрунтується на визнанні людини. її життя і
здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою
соціальною цінністю…»? А положення, що «Україна є демократичною
правовою соціальною державою» — із другої статті до першої? За такої
модифікації проекту певним чином зміщуються акценти. На перше місце
ставиться держава, а не людина Крім того, порушується і логіка викладу
нормативного матеріалу, оскільки статті проекту, що стосуються суті
держави і форми її правління, «розриваються» (ст. 1 і 2).
Тугішії
*лм стате* цмп КочтиііиІІ Уіраіш • аслиаП аи 16 *ютяа 1*4.1 ро«>
46-2003
33
Розділ про права, свободи й обов’язки людини і громадянина поповнився
новелами, які стосуються Гарантій здійснення економічних, соціальних і
культурних прав. Цей проект Конституції посилює, зокрема, державні
гарантії реалізації права на охорону здоров’я (ст. 44), передбачає
загальнодоступність і безоплатність дошкільної, середньої загальної,
середньої професійної та вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах (ст. 45). звужує коло осіб, яким забороняється
страйк (ст. 41). У розділі змінено підхід до визначення під-. став, за
яких можуть бути обмежені конституційні права і свободи. Тепер
відповідна норма звучить так. що конституційні права не можуть бути
обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією і законами, з метою
захисту прав і свобод інших осіб, охорони здоров’я та громадської
безпеки (ст. 59). Із переліку відповідних підстав, що можуть вплинути на
обмеження прав і свобод, вилучена «суспільна мораль» У цьому ж розділі
відновлена норма про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (ст.
59).
Деякі незначні зміни, уточнення та доповнення внесені до третього і
четвертого розділів проекту Конституції. Ці розділи присвячені
відповідно громадянському суспільству і прямому народовладдю. Так, у
третьому розділі чіткіше визначені суб’єкти приватної власності, якими,
відповідно до статті 65 проекту Конституції, є громадяни та їх
об’єднання. Попередній варіант проекту Конституції України, крім цих
суб’єктів, передбачав ще й трудові колективи
У четвертому розділі повніше викладені суть, зміст і форми народного
волевиявлення, тобто безпосередньої (прямої) демократії. У етапі 92
проекту йдеться, зокрема, про те, що народне волевиявлення здійснюється
через референдуми, вибори, народну законодавчу ініціативу, всенародні й
місцеві обговорення найважливіших питань державного і громадського життя
та інші форми безпосередньої демократії
Найбільших і. очевидно, найсуттєвіших змін зазнав п’ятий розділ проекту
Конституції, який стосується органу законодавчої влади — Верховної Ради
України Цьому, безперечно, сприяв Закон України від 7 жовтня 1993 року
«Про назву, структуру і кількісний склад нового Парламенту України” Якщо
зробити спробу виділити найважливіші із цих змін, то необхідно
відзначити такі моменти:
* проект Конституції відмовився від двопалатного Парламенту,
передбачивши, зрозуміло, однопалатний законодавчий орган;
»? змінено назву Парламенту: замість Всенародної Ради України
запропоновано залишити існуючу назву — Верховна Рада України;
*? встановлено новий строк повноважень Верховної Ради — 4 роки і
збережено її нинішній кількісний склад — 450 народних депутатів;
*• ліквідовано Президію Верховної Ради як орган, що здійснював функції
організатора роботи Верховної Ради, й постійних комісій, народних
депутатів;
•? уточнено повноваження Верховної Ради, її Голови;
*? встановлено інститут комітетів Верховної Ради, покликаних замінити
існуючі постійні комісії,
*• спрощено законодавчий процес, включаючи процедуру реалізації
законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону,
його промульгацію тощо.
Перелік цих моментів дає підстави зробити висновок, що механізм
здійснення законодавчої влади, яка моделюється новим проектом
Конституції, спрощується. Зовнішньо він виглядає досить мобільним Хоча
заради справедливості варто відзначити, що не всі питання організації
законодавчої влади у запропонованому варіанті проекту Конституції
розв’язані найкращим чином Зокрема ще варто подумати над назвою
Парламенту України — Верховна Рада України, оскільки існує і Верховна
Рада Республіки Крим (ст 176). Чи є виправданим встановлений кількісний
склад (450 депутатів) Парламенту, якщо він діє на постійній основі? Чи
варто так нормативно спрощено подавати законодавчий процес (глава 17),
якщо врахувати той факт, що законотворчість — основна функція
Парламенту?
Змачні зміни внесено й до інших розділів проекту Конституції.
Користуючись лапідарним стилем викладу матеріалу, доцільно відзначити
такі новели:
У проекті Конституції послідовніше розкриті функції Президента саме як
глави держави, чіткіше закріплені його відносини з Верховною Радою і
Кабінетом Міністрів України, предметніше визначений механізм можливого
застосування до Президента імпічменту (розділ VI).
Лаконічніше, але й предметніше зафіксовані положення, що стосуються
Кабінету Міністрів як вищого органу державної виконавчої влади. Вилучені
(можливо, цілком обґрунтовано) положення про міністерства (відомства) як
органи центральної влади (розділ VII).
До судової влади рішуче віднесена прокуратура. Чіткіше визначений по
рядок призначення суддів усіх рівнів. Конкретизовані гарантії
незалежності
суду і суддів (розділ VIII).
Чіткіше визначений державно-правний статус Республіки Крим і облас
тей (земель), предметніше закріплені їхні повноваження На рівні
районів
ліквідований інститут державної адміністрації, що зміцнює становище і
під
вищує рівень самостійності місцевого самоврядування (розділ IX).
Виходячи із основної функції Конституційного Суду — охорони Консти
туції (ст 195). відповідний (десятий) розділ проекту Конституції
озаглав
лено «Охорона Конституції».
Отже, в проекті нової Конституції в редакції від 26 жовтня 1993 року є
цілий ряд змін, уточнень, доповнень, які зробили його, скажемо ще раз,
зовнішньо лаконічнішим. Але не всі із них сприймаються однозначно.
Завдяки тому, що цей проект опубліковано, люди мають змогу висловити
своє ставлення до нього.
34
Сергій ГОЛОВАТИЙ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ДОГОВІР
ЯК СКЛАДОВА НОВІТНЬОГО
КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
Конституційний процес в Україні практично загальмувався після 26
жовтня
року. З кінця 1993-го і до середини 1994 року він зовсім не мав свого
роз
витку, оскільки Україна була втягнута в низку дострокових виборів: у
березні
р. — до Верховної Ради, а у червні 1994 р. — Президента.
Новітній конституційний процес в Україні відновився після завершення
виборів, коли Верховна Рада України 20 вересня 1994 р. ухвалила рішення
про чисельний склад Конституційної комісії, а 10 листопада 1994 р.
затвердила її новий склад.
Комісія провела п’ять засідань (26 листопада. 27 грудня 1994 р . 6
березня, 18 вересня та 23 листопада 1995 p.). Проте, крім організаційних
питань, за більше ніж півроку свого існування Комісія не ухвалила
жодного рішення стосовно змісту проекту нової Конституції України
Головною причиною малопродуктивної діяльності нової Комісіі на початку
стало загострення політичної кризи в державі, викликаної політичним
протистоянням між Верховною Радою України та Президентом України, що
виникло відразу ж після нових виборів Стратегія Президента на здійснення
радикальних економічних реформ не набувала законодавчого забезпечення з
боку чітко сформованої лівої більшості (соціалісти, комуністи та група
аграріїв) у Верховній Раді України Правовим підґрунтям деструктивної
ролі Верховної Ради України в таких умовах слугувала Конституція
України, ухвалена ще Верховною Радою Української РСР у 1978 році, яка за
своєю суттю заперечувала принцип розподілу влад.
Виходячи з того, що здійснення реформ в Україні неможливе без
організації державної влади на засадах її розподілу. Президент — саме з
метою реформування передовсім організації державної влади — вніс 2
грудня 1994 року до Верховної Ради України законопроект під назвою
-Конституційний закон України про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні». Цілком зрозуміло, що в умовах, коли чинна
Конституція 1978 року не повністю відповідала не тільки нагальним
потребам реформування державного і соціально-економічного життя, але й
новому законодавству Украіни. а ухвалення нової Конституції затягувалося
через цілий ряд об’єктивних та суб’єктивних чинників, виникла потреба
звернутись до варіанту «малої Конституції», яка врегулювала б принаймні
владні відносини, визначила б механізм взаємодії Президента. Кабінету
Міністрів. Верховної Ради, а також територіальну організацію влади.
Внесений Президентом України Конституційний закон про владу заздалегідь
був приречений на отримання статусу -непрохідного» у Верховній Раді,
оскільки його ухвалення вимагало кваліфікованої більшості голосів.
«Непрохідний» законопроект Президента тільки посилив і загострив
політичне протистояння двох гілок влади: законодавчої та виконавчої.
Почався пошук виходу з глибокої політичної та конституційної кризи
Як один із варіантів виходу з кризи ще на першому засіданні нової
Конституційної комісії (28 листопада 1994 р ) була висунута ідея
укладення Конституційного Договору між трьома (законодавчою, виконавчою
та судовою) або принаймні між двома (законодавчою та виконавчою) гілками
влади. На розвиток ціеі ідеї Украін-
ська Правнича Фундація 14 грудня 1994 року організувала і провела
«круглий стіл». Ідея Конституційного Договору була в цілому схвалена.
28 грудня 1994 року Президент України звернувся до Верховної Ради з
пропозицією продовжити пошук прийнятних для обох сторін рішень Узгодити
позиці! між Президентом і Верховною Радою пропонувалося Узгоджувальній
комісії, утвореній відповідно Президентом і Верховною Радою на
паритетних засадах. Тоді ж (28 грудня 1994 р.) Верховна Рада України
своїм рішенням (постанова N» 332) погодилася з пропозицією Президента
про утворення Узгоджувальної комісії. склад якої від Верховної Ради
вирішено було сформувати за принципом: один представник від депутатської
групи (фракції) Одночасно внесений Президентом України 2 грудня 1994
року проект Конституційного закону про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні було схвалено в першому читанні.
У наслідку своє? праці Узгоджувальна комісія після тривалого пошуку
взаємоприйнятних компромісів 9 березня 1995 року подала до Верховної
Ради погоджений проект Закону України «Про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні» для розгляду його у другому читанні та проект
Закону України «Про зміни у застосуванні окремих положень Конституції
(Основного Закону) України»
Як свідчить історичний досвід, потреба в укладанні конституційних
договорів виникала у країнах, які перебували на переломному
(перехідному) етапі свого розвитку, корінним чином міняли спосіб
суспільного життя, організацію своєї державності. Тривале перебування в
стані економічної кризи, зволікання з політичними і правними реформами
зумовило виникнення в Україні такого явища, як політичне протистояння
влад. Воно потенційно могло набути не меншої гостроти, ніж це було в
Росії, коли Президент використав Збройні Сили для припинення діяльності
Парламенту Зважаючи на це, Україна мала унікальні можливості для
використання Конституційного Договору з метою виходу з кризової
ситуації.
Укладення Конституційного Договору, на мій погляд, давало можливість:
*? уникнути протистояння між Президентом України і Верховною Радою
України (подібна ситуація у жовтні 1993 року в Росії призвела до
трагічних наслідків);
? протиставити конституційному хаосові, нігілізмові і навіть
конституційному цинізмові обов’язковість Конституційного договору для
всіх гілок влади, надаючи йому вищої юридичної сили на засадах взаємної
доброї волі, взаємної згоди та взаємних поступок;
•» не скасовувати чинну Конституцію, зберегти її як атрибут (нехай
формальний) української національної державності;
•» не зупиняти конституційний процес, продовжувати роботу над новою
Конституцією і готувати «політико-правний ґрунт» для П прийняття;
*? створити необхідні юридичні умови для здійснення програми економічних
реформ, запропонованої виконавчою владою (Президент України) і
підтриманої законодавчою владою (Верховна Рада України)
Закон «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні», проект
якого в порядку реалізації своєї законодавчої ініціативи Президент
України виню на роз-
гляд Верховної Ради 2 грудня 1994 року, став основою для випрацювання
одного з варіантів Конституційного Договору.
Формально-юридичним чинником, що дозволив впровадити ідею укладення
Конституційного Договору, став факт схвалення Верховною Радою України 18
травня 1995 року більшістю голосів народних депутатів Закону «Про
державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Цим рішенням
Верховна Рада зафіксувала готовність Парламенту до зміни існуючого
конституційного устрою в Україні. Для того щоб цей Закон набрав
чинності, Узгоджувальна комісія внесла на розгляд Верховної Ради проект
Закону -Про застосування Закону України •Про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні» та зміни Конституції (Основного Закону)
України у зв’язку з його прийняттям». Але цей законопроект не набрав
необхідної кваліфікованої більшості (двох третин) голосів і, відповідно,
не був схвалений
Виникла ситуація, коли одним рішенням Верховна Рада зафіксувала
наявність волі вищого органу законодавчої влади до зміни існуючого
конституційного ладу України, а іншим — задемонструвала формальну
відсутність змоги здійснити таку зміну Крім того, схвалення навіть
простою більшістю голосів народних депутатів Закону «Про державну владу
і місцеве самоврядування в Україні» спричинило виникнення
неузгодженостей між положеннями Конституції 1978 року та положеннями
цього Закону. В системі правних актів та правних норм, що визначали та
складали конституційний лад України, виник дуалізм Правовий дуалізм вів
до загострення політичної конфронтації
За таких умов обидві сторони — Верховна Рада і Президент — погодилися на
укладення між ними Конституційного Договору.
8 червня 1995 року Верховна Рада голосуванням (240 — «за» і 81 —
«проти») схвалила пропозицію народних депутатів депутатських груп
(фракцій) «Аграрники України». «Державність», «Єдність». «МДГ».
«Незалежні». «Реформи». «Рух». •Центр» укласти Конституційний Договір
між Президентом і Верховною Радою та схвалила сам текст Конституційного
Договору. Таким чином. Верховна Рада України «друге зафіксувала свою
волю до зміни конституційного ладу в Україні й одночасно дала згоду, зі
свого боку, на те. що на перюд до прийняття нової Конституції України
організація та функціонування органів державної влади і місцевого
самоврядування в Україні буде здійснюватися на засадах, визначених
Законом «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» від 18
травня 1995 року. За Договором, положення Конституції 1978 року діють
лише в частині. що узгоджується з Конституційним Договором. 9 червня
1995 року Конституційний Договір було підписано Президентом України і
від імені Верховної Ради України — більшістю народних депутатів та
Головою Верховної Ради. З того ж дня Договір набрав чинності.
Конституційний Договір за своею суттю є особливим джерелом
конституційного права. У творенні цього джерела взяли участь одночасно
законодавча і виконавча влада. Він (Конституційний Договір)
характеризується цілим рядом ознак. Розкриваючи ці ознаки, варто
наголосити, що об’єкт Конституційного Договору становлять суспільні
відносини, виникнення і розвиток яких пов’язані з найважливішими
(фундаментальними) аспектами побудови та функціонування держави як
організації влади. Йдеться, зокрема, про статус різних гілок влади, про
принцип розподілу влад, механізм його здійснення тощо.
40
41
(ефектами) Конституційного Договору виступають найви-мтоеідних гілок
державної влади: Президент України та Рада України.
^листктуційний Договір ухладено на час до прийняття нової Консти-
туцн України. Він є тимчасовим актом, тимчасовою угодою.
На період дії Конституційного Договору призупиняється чиннють прав-
них. у тому числі й конституційних, норм, які суперечать відповідним
положенням цього Договору.
•» Діюча Конституція як така не скасовується.
Наведені ознаки розкривають суть Конституційного Договору як свого роду
юридичного явища.
Питання конституційного правопорядку в Украіні, що склався після
ухвалення Конституційного Договору, стало предметом окремого обговорення
8—9 вересня 1995 р. на засіданні Європейської комісії «За Демократію —
через право» (Венеціанської комісії Ради Європи), яке відбулося в
зв’язку з виконанням необхідних процедур щодо розгляду заяви України про
набуття членства в Раді Європи, включення цього питання до порядку
денного 25-го засідання Венеціанської комісії стало можливим після
звернення до неї Комітету в питаннях юридичних та прав людини
Парламентської Асамблеї Ради Європи. Комітет, із свого боку, мав дати
висновок стосовно готовності України стати членом Ради Європи до того,
як Парламентська Асамблея розгляне заяву України на пленарному засіданні
26 вересня 1995 року
Венеціанська Комісія прийняла рішення з цього питання у формі Висновку1
на підставі доповідей, які подали експерти Комісії із Болгарії (Анна
Міленкова). Італії (Серджю Бартоле). Нідерландів (Ґодерт В Маас
Ґеестеранус). Роси (Микола Вітрук). Чеської Республіки (Сиріл Свобода) У
Висновку Венеціанської Комісії зазначалося, зокрема, що органи влади
Української держави -вдалися до незвичного кроку», уклавши між собою
Конституційний Договір, який за багатьма завданнями «виконує роль
тимчасової Конституції».
Оскільки Конституційний Договір було схвалено Законом, то, на думку
Венеціанської Комісії, «його слід вважати не просто конституційною
угодою; це є політична угода між найвищими виборними органами влади в
країні про шляхи застосування діючої Конституції. Невдача при спробі
ухвалити Закон необхідною більшістю голосів за своім наслідком
унеможливила заміну старої Конституції новим Законом. Проте метою
Парламенту та Президента було і лишається наступне: на період
опрацювання та ухвалення нової Конституції вони, на основі своєї доброї
волі та йдучи на взаємні поступки й компроміси, домовились про
застосування нових принципів, викладених у Законі «Про державну владу та
місцеве самоврядування в Україні».
їм. Doc. COL («5) 4*. Opinion їм II» PrrwM СояМіїаІмміІ Sitaalio*. ш
Uknint Votowtog Ни /Uaatt» of Ike СочЗЙЫкжа! Аагмгмпі btt»rm ibr VuMgiiu
Raaa ..I I krainr ana ikr Prraanl of thrtbt м Ike
I PrtmaalH of ta* ОцаиІІІІкм «aa° Kanclloning of Ike Slat» Pawn ana
Ілсаі Stlf-bon Ik» Aafeftion of Ik* Nr» (.’олкКаІккі in t krafcw
Prrparrt ay tto StcrrtariM af tk» Vcatet Coaaartadoa/
І t l U-
На думку експертів Венеціанської Комісії, ситуація з конституційним
правопорядком в Україні після укладення Конституційного Договору являла
собою «тимчасове рішення», яке «базувалося на політичній угоді», але не
було «розв’язанням, відповідним до конституційної ієрархії джерел права,
передбаченої Українською Конституцією 1978 року Однак це розв’язання
відповідає принципу законності, оскільки воно зобов’язує українські
органи влади дотримуватися визначеного та стабільного статусу,
схваленого Парламентом, а не ґрунтуватися на неофіційних політичних
домовленостях, які перебували під постійною загрозою змін Відверто
кажучи, ми маємо визнати, що відбувся перелом в українському
конституційному процесі, але це є перехідний перелом, який триватиме до
того часу, поки повна законність правопорядку не буде відновлена шляхом
прийняття нової Конституції». (Підкреслено мною. —С.Г.)
Розділ другий документу CDL (95) 40 Венеціанської Комісії містив оцінку
конституційної ситуації в Україні після укладення Конституційного
Договору, у ньому проаналізовано стан та зміст частини Конституції 1978
р. та самого Конституційного Договору 1995 р.
А. Стосовно Конституції 1978 року зазначалося, що Конституційним
Договором було «призупинено дію лише частини старої Конституції» Той
факт, що глави 5 та 6 лишалися чинними й застосовувалися тією мірою,
якою вони не суперечили Конституційному Договорові, або що певні статті
повністю відповідали йому. — визнавалося «важливою рисою поточного
конституційного порядку в Україні», оскільки Верховна Рада не
спромоглася ухвалити новий закон стосовно прав людини від часу прийняття
Декларації про державний суверенітет України.
Зазначалося, що конституційні положення про основні права, свободи та
обов’язки громадян України сформульовані «застарілим методом відповідно
до засад соціалістичного права і — особливо — за теорією матеріальних
гарантій прав і свобод». Це означало, на думку авторів Висновку, що
владні структури «зосереджували свою діяльність більше на матеріальному
захисл, аніж на прав-них чи судових Гарантіях прав та свобод», а також
те, що «користування такими правами і свободами та їхніми матеріальними
гарантіями зводилося лише до тих. хто за соціалістичного режиму
виконував політичні обов’язки». Прикладом такого підходу до формулювання
основних свобод наводилася стаття 48 Конституції 1978 р . згідно з якою
можна було запровадити жорсткі обмеження свободи слова чи зборів.
Водночас у документі підкреслювалося, що збереження юридичної сили за
положеннями цих глав (навіть при тому, що вони сформулював «згідно із
соціалістичною теорією права») було позитивним моментом, оскільки у
такий спосіб конституційні положення про основні права і свободи
«складали основу для можливого судового застосування» в цій ділянці Мова
йшла про те, що такі права і свободи були «доступними» навіть за умов
слабкого та тимчасового «латання» конституційної системи, а саме
«латання» визнавалось як таке, що здатне стати містком для прийняття
нових законів стосовно прав і свобод людини та стосовно рецепції їх в
українському законодавстві шляхом підписання і ратифікації відповідних
міжнародних інструментів
Б. Стосовно Конституційного Договору 1995 року містився докладний аналіз
Преамбули, шістнадцяти статей та прикінцевих положень.
42
43
До Преамбули було висловлено зауваження з приводу того, що метою Закону
було спрямування «реформувати державну владу на засадах чіткого
розмежування функцій між законодавчою та виконавчою гілками влади як
необхідної передумови для подолання економічної, суспільної і
конституційної кризи», проте жодним словом не обмовлено про судову
владу, хоча -зрозуміло, що реформа судової влади є визначальною
передумовою для економічних, політичних та суспільних змін».
Початок статті 2, де йдеться про те, що «вся повнота влади належить
народові» і що «народ є єдиним джерелом влади», відповідає класичній
доктрині конституційного права. Стаття продовжується твердженням про те,
що народ здійснює владу як безпосередньо (тобто шляхом референдуму), так
і через систему органів державної влади і місцевого самоврядування
«Таким чином, наголос зроблено на формі прямої демократії, яка йде
слідом за доктриною самоврядування, що превалює в часи «перестройки».
Такий підхід, — на думку експертів, — може стати загрозою
конституційному характеру системи правління та призвести до порушення
політичної стабільності». Тому рекомендовано, щоб структури
представницької політичної системи були визначені однозначно, а також
були передбачені різні форми прямої участі народу у здійсненні влади.
Зазначалося, що частина 1 статті 5 встановлює принцип пріоритетності
прав людини, але, на жаль, йому не відповідає зміст статей 24, 31. 43.
На думку експертів, досвід Росії довів, що формула частини І статті 5
може мати велике значення для роботи Конституційного Суду України
(особливо при застосуванні положень пункту 17 статті 17).
Низка зауважень стосувалася розділу «Верховна Рада України».
Зазначалося, що Договір містить «суміш різних форм правління» В той час
коли частково «зберігаються певні риси радянської системи», деякими
положеннями «запроваджуються засади та конституційні елементи,
притаманні таким країнам, як Франція та США» Немає чіткого визначення
щодо парламентської чи президентської форми правління Якщо навіть
допустити, що «елементи президентиалізму будуть переважувати»,
президентська форма правління «є далекою від того, щоб бути реалізованою
в чистому вигляді». Тому рекомендовано, щоб при встановленні нової
конституційної системи особлива увага була приділена саме формі
державного правління. Тільки завдяки чіткому визначенню стосовно цього
питання стає можливим уникнення різних суперечностей.
Відносно виборчої системи, передбаченої в статті 6. зауваження зводилося
до того, що незрозуміло, у який спосіб мають проводитися вибори за
змішаної мажоритарно-пропорційної системи. Річ у тому, що на практиці
кожна виборча система є або мажоритарно-пропорційною, або
пропорційно-мажоритарною. Взагалі кожна система має в собі деякі
елементи іншої, але одна домінує над другою. Тому рекомендовано було
чітко визначитись стосовно того, яка з двох систем буде прийнята, або чи
будуть прийняті елементи обох систем, наприклад, шляхом запровадження
другої палати Парламенту (Сенату).
У зауваженнях стосовно статті 7 зазначається, що не дається визначення
тривалості сесій, хоча вказано, що Верховна Рада працює сесійно — шляхом
проведення чергових та позачергових сесій. «Це, — на погляд експертів. —
створює можливості для застосування старої радянської практики
скорочення
тривалості сесій органів представницької влади, щоб лише
перештамповувати тільки-но прийняті рішення».
Досвід показує, що порядок денний законодавчих органів у перехідні
періоди переобтяжується і, таким чином, стає придатним для організації
довготривалих сесій. Це уможливлює виконання Парламентом функцій
ефективного форуму для публічного обговорення головних проблем
суспільства. Показовою в цьому сенсі є політична практика Болгарії.
Конституція визначає, що Національна Асамблея працює постійно і. таким
чином, сесія Асамблеї триває весь рік, за винятком коротких свят з
приводу Різдва та Великодня, а також одномісячноі відпустки влітку.
Зауваження стосовно статті 9 ? наступних зводились до того, що
передбачено два види органів на чолі Верховної Ради:
Президія Верховної Ради, яка складається з Голови та заступників Голови
Верховної Ради України, голів постійних комісій та голів депутатських
груп і
фракцій Верховної Ради України;
Голова Верховної Ради, якому допомагають заступники з розширеними
повноваженнями.
Це, на думку експертів, занадто. Бажано зробити вибір між двома
класичними системами очолення Парламенту: колективний орган (Президія)
чи спікер. У першому випадку Президія має бути менш чисельною задля
досягнення більшої ефективності праці, В другому випадку необхідно
заснувати консультативний орган, що складається з голів парламентських
груп (фракцій) та постійних комітетів
У Конституційному Договорі передбачені такі повноваження Голови
Верховної Ради, які не повинні належати особі, що обіймає цю посаду. Це.
зокрема, стосується права подання разом із Президентом України
пропозицій щодо призначення Голови та половини суддів Конституційного
Суду. Тим самим Голові Верховної Ради надається занадто багато влади, що
може спонукати його втрутитись до компетенції Президента Було б краще,
якби Голова Верховної Ради виконував лише посередницькі функції,
ініціатива у цьому випадку повинна виходити від представників
парламентських груп
Положення про правний статус депутатів, передбачені статтями 13 та 14,
на думку експертів, мають міститись у окремому законі. Проте такі
питання, як депутатська недоторканність та характер депутатського
мандату повинні бути викладені безпосередньо в самій Конституції.
Істотними є зауваження стосовно статті 15. яка регламентує право
законодавчої ініціативи у Верховній Раді України і згідно з якою воно
надається народним депутатам, постійним комісіям Верховної Ради,
Президенту України, Кабінету Міністрів, Верховному Суду та Вищому
арбітражному суду України. На переконання експертів Венеціанської
Комісії, депутати повинні мати такі права Але сумнівним є те. що ці
повноваження потрібно надавати Верховному Суду та Вищому арбітражному
суду України. «Законотворча діяльність є політичною за своєю природою, а
судочинство має перебувати осторонь від політики й зосереджуватись на
проблемі застосування законів». — таким є висновок експертів
44
45
Не кращим розв’язанням проблеми є надання права законодавчої ініціативи
як Президентові, так і Кабінетові Міністрів Це може призвести до
розходження дій всередині самої виконавчої влади стосовно здійснюваної
нею політики Взагалі принцип узгодженості дій виконавчої влади вимагає,
щоб лише один орган подавав проекти законодавчих актів до Парламенту.
Найкраще, щоб це право належало Урядові, оскільки він несе політичну
відповідальність перед Верховною Радою. Як компромісне рішення можна
передбачити, що Уряд розроблятиме проекти законодавчих актів, а
подаватиме їх до Верховної Ради після схвалення Президентом.
Процедура позачергового розгляду певних законопроектів, про що йдеться в
другому абзаці статті 15, є вдалим розв’язанням проблеми, що надає
виконавчій владі змогу визначати пріоритети та проводити стабільну й
ефективну політику.
Ціла низка зауважень стосується статті 17. Одним із найсуттєвіших є те,
що у пункті 1 не робиться розмежування між законодавчими повноваженнями
та установчими повноваженнями, тобто повноваженнями ухвалювати
Конституцію. Це дає можливість одному державному органові провести
односторонню зміиутіра-вил гри. Тут принаймні повинні міститись
положення щодо різних процедур та визначатись вимоги до більшості
процедур, необхідних для прийняття Конституції.
Верховна Рада згідно з нормами, встановленими в пункті 19 статті 97
Конституції 1978 p., має повноваження давати офіційне тлумачення
Конституції, законів, кодексів та інших кодифікованих актів 3 іншого
боку, суди є незалежними установами і мають керуватися лише нормами
законодавства Проблема полягає в тому, чи повинні суди керуватися
офіційним тлумаченням Верховної Ради, і невже це є початком і одночасно
кінцем судової незалежності? Вважається недоцільним надавати Верховній
Раді повноваження здійснювати офіційне тлумачення законів у разі
затвердження Конституційного Суду.
Зауваження до пункту 7 статті 17 полягало в тому, що надання Верховній
Раді повноваження оголошувати проведення виборів Президента та приймати
його відставку є спірним питанням. Глава держави отримує право на
здійснення влади безпосередньо від народу в цілому і, таким чином, не
повинен залежати від законодавчої влади Перша функція має бути надана
Центральній виборчій комісії, а друга — Конституційному Судові.
Зміст зауважень стосовно пункту 10 статті 17 зводився до того, що
статтею 6 передбачений чотирирічний депутатський мандат, а цей пункт
надає Верховній Раді право на саморозпуск та проведення дострокових
виборів. Це. на думку експертів, може призвести до можливості
застосування тиску на Парламент, у тому числі з боку неконституційних
органів. У разі виникнення спірного питання з приводу того, чи обумовлює
розмежування повноважень необхідність надання сталого мандату, чи есе ж
таки припускає достроковий розпуск, останній не повинен залежати від
суперечок між різними органами влади. Якщо вважатиметься за доцільне
зберегти можливість дострокового розпуску, то засади такого кроку мають
бути принаймні перераховані.
На думку експертів, потребують роз’яснення функції Ради оборони (пункт
15 статті 17) з метою уникнення неузгодженостей із положеннями стосовно
Ради Національної безпеки, очолюваної Президентом (див. пункт 9 статті
24)
Спірним вважалося положення пункту 17 статті 17 про те, що Голова
Конституційного Суду обирається Верховною Радою. Досвід посттоталі
гарних держав, — на переконання експертів, — свідчить, що це може
політизувати (й затримати) не лише заснування, а й усю роботу Суду; це
також ставить Голову Суду в складне становище, несумісне із статусом та
призначенням самого Конституційного Суду
Призначення вищих суддів є дуже важливою функцією. Але зміст пунктів 18
та 20 статті 17 був поставлений експертами під сумнів, оскільки орган,
уповноважений призначати вищих суддів (Парламент), має також право зняти
їх із посади. У пункті 20 додається; «у встановленому законом порядку»,
але ця фраза відсутня у пункті 18, де йдеться про Голову Верховного
Суду.
Надзвичайно важливим у будь-якій демократичній державі є той факт, що
судді виконують свої обов’язки, перебуваючи в повній незалежності як від
уряду, так і від парламенту. Надання можливості зняття суддів, яку
органи виконавчої чи законодавчої влади можуть застосувати у випадку
незадоволення певним судовим рішенням, перешкоджає незалежності суддів.
Необхідним є подальший розгляд процедури відсторонення суддів від
виконання ними обов’язків
Надання Верховній Раді згідно з пунктом 24 статті 17 права на ініціативу
щодо проведення референдумів експерти визнали недоцільним, оскільки при
застосуванні цього права законодавчий орган може відмовитись від своїх
власних функцій. Краще надати таку можливість главі держави, який може
використати її при здійсненні функцій арбітра. Така практика була
характерна для Французької П’ятої Республіки.
Право Верховної Ради застосовувати вето щодо указів Президента,
передбачене пунктом 27 статті 17. було визнане експертами невиправданим.
Оцінку конститу-ційності указів має давати Конституційний Суд
Окремо проаналізовано відносини між Верховною Радою та Урядом,
відповідно до положень пункту 23 статті 17. а також статей 22 та 23.
Згідно з рекомендаціями експертів, наголос має бути зроблено на
колективній відповідальності Уряду, в тому числі на можливості винесення
рішення про недовіру деяким його членам Винесення рішення про недовіру
вимагає наявності абсолютної, а не простої більшості. Необхідно
передбачити механізми парламентського контролю (наприклад, подання
запитів) Вони мають бути відокремлені від механізму санкцій, зокрема
механізму винесення рішення про недовіру.
Необхідно розглянути питання про надання Урядові права на запит стосовно
підтвердження Верховною Радою довіри до Уряду в зв’язку з конкретними
його діями — такими, наприклад, як подання законопроектів. Це дозволить
виконавчій владі впливати на депутатів з метою здійснення сталої та
ефективної політики.
Питання, чи повинен Президент мати право на розпуск Верховної Ради, якщо
вона висловлює недовіру Урядові, без сумніву, є дуже суперечливим. За
повідомленнями, які з’явились у пресі, експерти зробили висновок, що
саме відсутність
46
47
такої можливості стала передумовою для прийняття Верховною Радою
Конституційного Договору.
На думку експертів, двозначна ситуація склалася в зв’язку з
неузгодженістю статей 22 та 33. З одного боку, після схвалення Верховною
Радою Програми діяльності Уряду перша може висловити свою недовіру
Урядові не раніше, ніж через рік Але, з іншого боку, стаття 33 визначає,
що кожного разу, коли проект державного бюджету України не подається
протягом визначеного періоду. Верховна Рада може прийняти рішення про
недовіру усім чи окремим членам Кабінету Міністрів. Таким чином, виникає
ситуація, коли Верховна Рада може прийняти рішення про недовіру навіть
протягом «безпечного періоду» діяльності Уряду. Рекомендацією експертів
є необхідність визначити, чи повинна стаття 33 бути винятком із статті
22. чи стаття 33 має бути додана до статті 22.
Низку зауважень було зроблено і стосовно розділу «Президент України»
Так, на думку експертів, регламентована в статті 23 двотретинна
більшість членів Верховної Ради, необхідна для зняття президентського
вето щодо законопроектів, є занадто високим бар’єром у перехідний для
України період. Це,— на їхнє переконання, — може призвести до блокування
законодавчої діяльності та до конфліктів між органами державної влади.
Рекомендувалося розглянути можливість скасування вето абсолютною
більшістю народних депутатів.
Згідно з пунктом 6 статті 24 Президент України уповноважений скасовувати
акти органів центральної та місцевої державної виконавчої влади, в тому
числі акти органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, якщо
вони суперечать Конституції та законам України. Це, на думку експертів,
означає, що Президент виконує ті ж функції, що й суд вищої інстанції
Проблема полягає в тому, що в такому разі не встановлюється судовий
контроль над Президентом (тобто над виконавчою владою) Конституції країн
традиційної демократії надають таке право судовій владі, тобто
конституційному судові або судам загальної юрисдикції.
Експерти піддали критиці положення статті 25. за якими Президентові
України надається право тлумачити укази, що є обов’язковими на всій
території України. Такий варіант експерти визнали прийнятним у разі,
коли це стосується лише виконавчої влади. Право охоплювати інтереси
приватного сектору (тобто громадян України) повністю належить судовій
владі.
Ряд зауважень і пропозицій стосувався розділу «Суди України»
Стосовно статті 38 експерти наголосили на необхідності бути дуже
обережними із визначенням майбутньої ролі Конституційного Суду України.
Висновок був такий: «із суто юридичної точки зору Судові не можна
доручати контроль за дотриманням положень Конституційного Договору. Це
поставило б Суд у скрутну ситуацію, тому що йому довелося б мати справу
з актом, який суперечить діючій Конституції і який не прийнятий
більшістю голосів, необхідною для прийняття поправки до Конституції
Більше того, очевидним є той факт, що втручання Конституційного Суду а
питання організації та функціонування державної влади та місцевого
самоврядування в Україні є немислимим». Положення Договору встановлюють
між вищими державними органами конституційну рівновагу, яка базується на
пошуці політичних компромісів з метою уникнення небезпеки суперечок між
ними. Це було підтверджено інформаційним
агентством РІА, яке наголосило, що Верховна Рада прийняла Договір,
вилучивши статті, які «давали Президентові право розпускати Парламент, а
Верховній Раді — право розпочати процедуру імпічменту Президента».
Оцінка української ситуації була б зовсім іншою, якби ми визнали, що у
зв’язку з неможливістю швидкого прийняття нової Конституції ухвалення
Конституційного Договору мало на меті повну заміну старої Конституції У
такому випадку застосування Конституційного Договору не залежало б від
компромісу між вищими органами державної влади, але зацікавлені сторони
вдавали б. що цьому документові надано юридичної сили, якої він не має.
У такому разі Конституційний Договір можна було б читати як нову
Конституцію України, і тоді Конституційному Судові не потрібно було б
дотримуватися старої ієрархії джерел права й визнавати верховенство
старої Конституції
Але навіть за такого припущення Конституційному Судові можна доручати
юридичний перегляд законодавства стосовно основних прав та свобод людини
тільки у межах старої Конституції. В будь-якому випадку зміст
Конституційного Договору не містить положень, в яких би чітко говорилося
про скасування вищезгаданих статей старої Конституції.
Експерти піддали критиці статтю 42, в якій йдеться про призначення
суддів Одним із чітких принципів незалежності судових органів є строк,
на який призначаються судді. Строк повинен бути досить тривалим для
того, щоб сприяти незалежності суддів та захищати її. За висновком
експертів, Конституційний Договір не дає такого захисту.
Стосовно статті 43 було зазначено, що в демократичному суспільстві
Генеральна прокуратура є єдиним повноважним органом обвинувачення, яке
здійснюється від імені держави. Генеральна прокуратура не відіграє
ніякої ролі у приватному праві. Тому, на думку експертів, пункт 7 цієї
статті не відповідає цьому принципові. Повноваження прокурора повинні
зводитися до захисту матеріальних та інших інтересів держави. Як
правило, суди є уповноваженими захищати права громадян та юридичних осіб
(включаючи державу).
Пункт 2 статті 43 оцінений як нечіткий стосовно об’єму повноважень
Генерального прокурора: його повноваження зводяться до того, щоб
виступати перед судом з приводу порушення законодавства, чи до його
повноважень належить контроль судових рішень? «Зі статті 43 видно, що
правний статус та повноваження Генерального прокурора є в основному тими
самими, якими вони були при тоталітарному режимі». — такий висновок
Венеціанської Комісіі
Статти 45. на думку експертів, суперечить статті 43 в тому, що
стосується незалежності прокурорів. З одного боку, вони не можуть бути
незалежними, а з іншого — підпорядковуватися Генеральному прокуророві.
Стосовно положень розділу про місцеве самоврядування (стаття 47) у
експертів склалося враження, що місцеві органи залишилися на тих же
позиціях, які вони мали в роки радянської влади, тобто залишилися
частиною виконавчої влади. Зроблено висновок, що питання, пов’язані з
місцевим самоврядуванням у колишніх республіках СРСР, не були
опрацьовані в теорії конституційного права і здійснення місцевого
самоврядування в цих країнах йде важко через брак досвіду.
48
5 6 2003
49
У кінці Документа Венеціанської Комісії містився заключний загальний
висновок. Конституційна ситуація в Україні визнавалася двозначною.
Водночас визнавалося, що єдиним можливим рішенням були встановлення
перехідного порядку з частковим скасуванням старих конституційних
органів та політична згода вищих конституційних органів дотримуватися
тимчасових положень, прийнятих Верховною Радою без необхідної
кваліфікованої більшості голосів
•Укладення Конституційного Договору та тривале дотримання його положень
в умовах політичної боротьби в період переходу до ринкової економіки, що
характеризується конфронтацією між виконавчою та законодавчою владою, с
прикладом спроби досягти цивілізованого правного вирішення проблем
відповідно до цілей, викладених у преамбулі», — такий висновок
Венеціанської комісії є більш ніж красномовним у визначенні місця та
ролі Конституційного Договору в новітньому конституційному процесі в
Україні.
Враховуючи ту обставину, що Конституційний Договір за своїм змістом
віддзеркалював сутність перехідного періоду і являв собою
політико-правний компроміс, що позначилося на його якості як правного
документа. Венеціанська Комісія зазначила також, що майбутня Конституція
України забезпечить розв’язання принципових проблем та стабільність,
якщо:
*• положення розділу про права людини будуть приведені до
відповідності з міжнародними стандартами,
•>• незалежність судової влади буде гарантована і судові функції
будуть здійснюватися виключно судами.
повноваження прокурорів будуть обмежені до рівня, прийнятого в За
хідній Європі;
будуть випрацювані стабільні правила, які не можуть бути змінені в
односторонній спосіб учасниками політичного процесу.
Слід зауважити, що Висновок Венеціанської Комісії стосовно
Конституційного Договору був покладений в основу загального рішення
Парламентської Асамблеї Ради Європи з питання про заяву України на
членство в Раді Європи. Свідченням цього передовсім є оцінка
Конституційного Договору з боку Комітету в питаннях юридичних та прав
людини, зроблена напередодні розгляду українського питання на пленарному
засіданні Асамблеї. Так, зокрема, згаданий Комітет визнає
•[Конституційний] Договір можна легко розглядати як міиі-Коиституцію.
Саме його існування є доказом того, що політичні конфлікти в Україні
знайшли своє інституціине та мирне розв’язання. Договір, визначаючи
взаємостосунки між різними державними органами, може відіграти
вирішальну роль у Конституційному процесі розподілу влад*’
Водночас Комітет зазначав, що «Договір є більш політичним, ніж юридичним
документом, який відбивав наявні конфлікти та існуючий баланс
повноважень
1>ос. 7 WS. ОрМол on ІЬг Лр**пІІоп ky Ukntae for MmkrrxlUp of Ik»
Council of Europe of Ikr ( wIIIk on Ufal Л/Ьіп м4 Ними Might*
Наррміпм: Mr Nrmrth. 23 Stftnniw IWS.
Президент, спікер Верховної Ради та Генеральний прокурор володіють
надзвичайно широкими повноваженнями (на зразок права офіційного
тлумачення законів), в той час коли судова система і місцеве
самоврядування видаються надзвичайно слабкими». За висновком Комітету,
подальше уточнення такої •крихкої системи влади- є неминучим. Подібні
висновки були зроблені відповідно Політичним Комітетом (Doc. 7370) та
Комітетом у стосунках з країнами, що не є членами Ради Європи (Doc.
7396).
Без усякого сумніву, можна твердити, що Конституційний Договір (сам факт
його укладення та його змют) став своєрідною перепусткою для України до
Ради Європи. Україна стала практично першою і єдиною країною, яка
здобула членство в Раді Європі, не маючи нової Конституції Це ще раз
свідчить про унікальність та самобутність поступу України до свободи,
демократи’ та загальноєвропейського простору демократичної безпеки
Одним із позитивних ознак Конституційного Договору та наслідків його
укладення стало уможливлення безперервності конституційного процесу
Укладаючи Конституційний Договір, Президент і Верховна Рада визнали за
необхідне створити належні умови для прискорення та успішного завершення
конституційного процесу в Україні, з тим щоб прийняти нову Конституцію
України в термін не пізніше одного року з дня підписання Конституційного
Договору.
З метою прискорення доопрацювання проекту нової Конституції України на
основі узагальнення матеріалів альтернативних проектів та текстів
розділів, підготовлених секціями Конституційної комісії, співголови
Конституційної комісії — Президент України та Голова Верховної Ради
України — Розпорядженням від 19 червня 1995 року утворили Робочу групу
Конституційної комісії
Наслідком творчої праці цієї групи став новий проект Конституції
України, поданий на розгляд Конституційній комісії в редакції від 15
листопада 1995 року Конституційна комісія на своєму черговому засіданні
23 листопада розглянула цей проект і ухвалила рішення про створення
нової робочої групи із членів Конституційної комісії, на яку було
покладено завдання доопрацювати проект у редакції від 15 листопада і
внести його на розгляд Конституційної комісії
50
ДЕКЛАРАЦІЯ
ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
Ухвалена Верховною Радою Української РСР
16 липня 1990 року
Верховна Рада Української РСР.
ВИРАЖАЮЧИ волю народу Украіни.
ВИХОДЯЧИ ШАНУЮЧИ ДБАЮЧИ
ПРАГНУЧИ створити демократичне суспільство.
з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини.
національні права всіх народів,
про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток
народу УкраТни,
ВИЗНАЮЧИ необхідність побудови правової держави.
МАЮЧИ на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу Украіни,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет Украіни як верховенство, самостійність, повноту і
неподільність влади Республіки в межах її території та незалежнють і
рівноправність у зовнішніх зносинах.
I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих
кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного
права на самовизначення.
Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності
українського народу.
Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку
політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих
осіб переслідуються за законом.
II. НАРОДОВЛАДДЯ
Громадяни Республіки всіх національностей ставновлять народ України
Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці
Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки
як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховноі і
місцевих Рад Української РСР.
Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада
Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше
угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу
України.
55
III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА
Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого
державного життя.
Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки
на своїй території
Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на
законодавчу, виконавчу та судову.
Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється
Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною
Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.
IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Українська РСР має своє громадянство і Гарантує кожному громадянину
право на збереження громадянства СРСР.
Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються
Законом Української РСР про громадянство.
Всім громадянам Української РСР Гарантуються права і свободи, які
передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права,
визнаними Українською РСР
Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян
Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану,
расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних
поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця
проживання та інших обставин.
Українська РСР регулює імміграційні процеси.
Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту
інтересів громадян Української РСР. які перебувають за межами
Республіки.
V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО
Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.
Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною і не може
бути змінена іа використана без її згоди.
Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій
Республіки та порядок утворення нацюнально-адміністративних одиниць
VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює
його в законах.
Народ України має виключне право на володіння, користування і
розпорядження національним багатством України
Земля. її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які
знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її
континентального
шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і
науково-технічний потенціал, що створений на території України, є
власністю П народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і
використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її
громадян.
Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві,
зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому
запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки
Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всех
республік) здійснюється на договірній основі між республіками —
суб’єктами цієї власності
Підприємства, установи, організації та об’єкти інших держав і їхніх
громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території
Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з
законами Української РСР.
Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи
зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи,
формує державний бюджет. а при необхідності впроваджує свою грошову
одиницю.
Вищою кредитною установою Української РСР є Національний банк України,
підзвітний Верховній Раді Української РСР.
Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на
території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших
природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а
також сплачують податки до місцевих бюджетів.
Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.
VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи
на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.
Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту
населення
Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити
функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших
об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.
Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд
народу, його молодого покоління
Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології
України діями союзних органів
VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК
Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти,
культурного і духовного розвитку української нації. Гарантує всім
національностям, що проживають на території Республіки, право їх
вільного національно-культурного розвитку.
Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського
народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних
особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного
життя.
56
Українська РСР виявляє піклування про задоволення
національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що
проживають за межами Республіки
IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА
Національні, культурні та історичні цінності на території Української
РСР є виключно власністю народу Республіки
Українська РСР має право на повернення у власність народу України
національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за
межами Української РСР
Українська РСР має право на власні Збройні Сили,
Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки,
підпорядковані Верховній Раді Української РСР.
Українська РСР визначає порядок проходження військової служби
громадянами Республіки.
Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило,
на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях
за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.
Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому
постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і
дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не
набувати ядерно! зброї.
X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
Українська РСР як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні
зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється
дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере
участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для
ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній,
економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній
і спортивній сферах
Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування,
активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки,
безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та
європейських структурах.
Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими,
пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами
внутрішньодержавного права.
• ? •
Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на
основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і
невтручання у внутрішні справи.
кларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає
позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації
про суверенітет України використовуються для укладання союзного
договору.
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
постановляє
1. Утворити Комісію по розробці нової Конституції Української РСР у
такому складі:
Кравчук Леонід Макарович, народний депутат Української РСР. Голова
Верховної Ради Української РСР (Голова Комісії).
Артеменко Микола Михайлович, народний депутат Української РСР,
генеральний директор науково-виробничого об’єднання «Сад*. Черкаська
область.
Багров Микола Васильович, народний депутат Української РСР. голова
Кримської обласної Ради народних депутатів.
Ведь Віктор Васильович, народний депутат Української РСР, адвокат
Тячівської юридичної консультації Закарпатської області Бойко Віталій
Федорович. Міністр юстиції Української РСР.
Бондарчук Андрій Іванович, народний депутат Української РСР, власний
кореспондент газети «Правда Украины» по Волинській і Ровенській областях
Буї енно Георгій Андрійович, голова Київського міського суду.
Василенко Володимир Андрійович, доктор юридичних наук,
професор
Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
Василішин Андрій Володимирович. Міністр внутрішніх справ Української
РСР.
Волощук Михайло Юрійович, народний депутат Української РСР, голова
Закарпатської обласно! Ради народних депутатів.
Гайсінський Юрій Олександрович, народний депутат Української РСР.
прокурор Московського району м Харкова.
Головатий Сергій Петрович, народний депутат Української РСР, старший
науковий співробітник Інституту соціальних та економічних проблем
зарубіжних країн АН УРСР, м. Київ.
Голубець Михайло Андрійович, народний депутат Української РСР. керівник
Львівського відділення Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР
Гопей Іван Олександрович, народний депутат Української РСР, голова
виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів.
58
Гуренко Станіслав Іванович, народний депутат Української РСР. перший
секретар ЦК Компартії України.
Дем’яное Володимир Васильович, народний депутат Української РСР, голова
виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів.
Демидов Григорій Вікторович, народний депутат Української РСР. прокурор
відділу загального нагляду Азово-Чорноморської природоохоронної
прокуратури. Кримська область.
Дідич Микола Анатолійович, народний депутат Української РСР. голова
виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів
Дмитріев Євген Іванович, народний депутат Української РСР. голова
Чернівецької обласної Ради народних депутатів
Дорогунцов Сергій Іванович, народний депутат Української РСР. голова
Ради по вивченню продуктивних сил Української РСР АН УРСР, м. Київ.
Драч Іван Федорович, народний депутат Української РСР, голова Руху.
Духов Борис Інокентійович. народний депутат Української РСР, начальник
Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені
Маршала Радянського Союзу ОМ. Василевського, м. Київ.
Ємоць Олександр Іванович, народний депутат Української РСР, Голова
Комісії Верховноі Ради Української РСР у правах людини.
Єршов Аркадій Віталійович, народний депутат Української РСР. голова
виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів.
Жепіба Володимир Іванович, народний депутат Української РСР. голова
Кіровоградської обласної Ради народних депутатів.
Захарук Дмитро Васильович, народний депутат Української РСР. секретар
Комісії Верховноі Ради Української РСР з питань планування, бюджету,
фінансів і цін.
Карпенко Віталій Опанасович, народний депутат Української РСР, редактор
газети «Вечірній Київ», м. Київ.
Козюбра Микола Іванович, завідуючий кафедрою теорії держави і права
Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, доктор юридичних
наук, професор.
Корнеев Альберт Васильович, народний депутат Української РСР, заступник
Голови Комісії Верховноі Ради Української РСР з питань державного
суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин.
Коцюба Олександр Павлович, народний депутат Української РСР, Голова
Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і
законності
Лісоаенко Василь Трохимоеич, народний депутат Української РСР. голова
Чернігівської обласної Ради народних депутатів.
Лукінов Іван Іларіонович. директор Інституту економіки АН УРСР.
віце-президент Академії наук УРСР, академік АН УРСР. м. Київ.
Лук’яненко Левко Григорович, народний депутат Української РСР, голова
Української республіканської партії.
Любенчук Микола Іванович, народний депутат Української РСР, голова
колгоспу імені Котовського Кам’янець-Подільського району Хмельницької
області.
Марченко Володимир Романович, народний депутат Української РСР,
начальник відділу Роменського заводу автоматичних телефонних станцій.
Сумська область.
Мацюк Анатолій Романович, керівник групи наукових консультантів
Секретаріату Верховної Ради Української РСР, доктор юридичних наук.
Мороз Олександр Володимирович, народний депутат Української РСР,
заступник Голови Комісії Верховноі Ради Української РСР з питань
правопорядку та боротьби із злочинністю.
Некрасов Владилен Петрович, народний депутат Української РСР, член
Військової ради — начальник політуправління Червонопрапорного
Чорноморського флоту, м. Севастополь.
Носов Владислав Васильович, народний депутат Української РСР, член
Комісії Верховноі Ради Української РСР у питаннях законодавства і
законності.
Пааличко Дмитро Васильович, народний депутат Української РСР, Голова
Ко-мюіі Верховної Ради Української РСР у закордонних справах.
Пахомов Юрій Миколайович, директор Інституту соціології АН УРСР, м.
Київ.
Потебенько Михайло Олексійович, народний депутат Української РСР.
Прокурор Української РСР.
Следнев Володимир Петрович, народний депутат Української РСР. директор
Донецького металургійного заводу імені В І. Леніна.
Сметанін Володимир Ілліч, народний депутат Української РСР, заступник
Голови Комісії Верховноі Ради Української РСР у правах людини.
Тацій Василь Якович, ректор Харківського юридичного інституту, доктор
юридичних наук, професор.
Федоров Володимир Григорович, народний депутат Української РСР. голова
Житомирської обласної Ради народних депутатів
Фокін Вітольд Павлович, народний депутат СРСР. заступник Голови Ради
Міністрів Української РСР.
Хананов Едуард Ахатович, народний депутат Української РСР. голова
виконавчого комітету Луганської обласної Ради народних депутатів
Хомснко Микола Григорович, народний депутат Української РСР, керівник
Секретаріату Верховноі Ради Української РСР.
Червоній Василь Михайлович, народний депутат Української РСР, апаратник
Ровенського виробничого об’єднання «Азот».
Черненко Віталій Григорович, народний депутат Української РСР, головний
лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату. Донецька область.
60
61
В ячеслав Максимович, народний депутат Української РСР. голова і
обласної Ради народних депутатів.
Чумак Аркадш Степанович, народний депутат Української РСР. член Комісії
Верховної Ради Української РСР з питань правопорядку та боротьби із
зло-чинністю.
Чумаченко Микола Григорович, академік Академії наук УРСР. директор
Інсти-гуту економіки промисловості АН УРСР, м Донецьк.
Шемшученко Юрій Сергійович, директор Інституту держави і права АН УРСР
член-кореспондент АН УРСР. м Київ.
Заступник Голови Комісії Верховної Ради Українсько) РСР у питаннях
законодавства І законності.
Шульга Микола Олександрович, народний депутат Української РСР. Голова
Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету,
міжреспубліканських і міжнаціональних відносин.
Юзькоа Леонід Петрович, доктор юридичних наук, професор Київського
державного університету імені Т.Г. Шевченка.
Южновський Ігор Рафаїлович. народний депутат Української РСР, голова
Народної ради. Голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань
народної освіти і науки
КОНЦЕПЦІЯ
НОВОЇ
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Схвалена Верховною Радою Української РСР
2. Доручити Комісії по розробці нової Конституції Української РСР
створити робочі групи по підготовці окремих розділів проекту
Конституції, залучивши до них провідних вчених і фахівців з відповідних
галузей знань.
19 червня 1991 року
3. Президії Верховної Ради УРСР внести на розгляд сесії Верховної Ради
Української РСР в грудні 1990 року концепцію нової Конституції
Української РСР
Голова Верховної Ради Української РСР
Л.КРАВЧУК
м. Київ, 24 жовтня 1990 року № 405-ХІІ
ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ КОНЦЕПЦІЇ
Нова Конституція Республіки має грунтуватися на Декларації про державний
суверенітет України, закріпити, розвивати і конкретизувати її положення
Через
всю Конституцію мають бути проведені ідеали правової держави
В центрі уваги нової Конституції мас бути людина як найвища соціальна
цін
ність, її права і свободи та їх Гарантії.
Основним об’єктом конституційного регулювання є відносини між
громадянином, державою і суспільством. Регулювання Конституцією цих, а
також інших відносин спрямоване на забезпечення умов життя, гідних
людини, формування громадянського суспільства.
Конституція має визначити пріоритет загальнолюдських цінностей,
закріпити
принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і
гуманістичний
вибір народу України, чітко показати прихильність України
загальновизнаним
нормам міжнародного права.
Норми нової Конституції – норми прямої дії. Неприпустимою є відмова
від їх
застосування внаслідок відсутності конкретизуючих законів або інших
норма
тивних актів.
Нова Конституція мас бути стабільною. Для цього передбачається жорсткий
механізм її змін і доповнень.
Для забезпечення стабільності та ефективності Конституції має бути запро
ваджений інститут конституційних законів, посилання на які міститимуться
в
тексті самої Конституції.
СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЇ
Преамбула
РОЗДІЛ І. Засади конституційного ладу
Україна — суверенна держава
Людина. її права, свободи і обов’язки
Верховенство права. Конституції і конституційних законів
Народовладдя, форми його здійснення
Громадянство
Розподіл влад
Президентська республіка
Політичний, ідеологічний та економічний плюралізм
Багатопартійність
Влада і самоврядування
6 8 2003
65
Територія, територіальне верховенство, єдність держави Принципи
зовнішньої політики
Пріоритетність загальновизнаних норм міжнародного права
Державна мова
Державна символіка. Столиця
Україна в Союзі Суверенних Держав РОЗДІЛ II. Права людини і громадянина
Глава 1. Загальні положення
Глава 2. Право на громадянство
Глава 3. Громадянські і політичні права
Глава 4. Економічні, екологічні, соціальні і культурні права
Глава 5. Гарантії прав. Єдність прав і обов’язків РОЗДІЛ III.
Громадянське суспільство і держава
Глава 6. Загальні положення
Глава 7. Власність. Принципи господарювання
Глава 8, Соціальний захист
Глава 9. Екологічна безпека
Глава 10. Сім’я
Глава 11. Охорона здоров’я
Глава 12. Виховання, освіта, культура і наука
Глава 13. Громадські об’єднання
Глава 14. Засоби масової інформації РОЗДІЛ IV. Територіальний устрій
Г пава 15 Принципи територіального устрою
Глава 16. Система адміністративно-територіального поділу РОЗДІЛ V.
Державний лад
Глава 17. Верховна Рада
Глава 18. Президент. Віце-Президент
Глава 19. Кабінет Міністрів
Глава 20. Державна адміністрація
Глава 21. Суд і правосуддя
Глава 22. Організація державної влади і самоврядування на місцях РОЗДІЛ
VI Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
РОЗДІЛ VII Національна безпека
Глава 23. Збройні Сили України
Глава 24. Неучасть у військових блоках. Постійно нейтральний і
без’ядерний статус
РОЗДІЛ VIII. Охорона Конституції
Глава 25 Засади конституційного контролю
Глава 26. Конституційний Суд РОЗДІЛ IX. Порядок змін і доповнень
Конституції і конституційних законів
Робоча назва Конституції КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Ця назва дає необхідне уявлення про природу і форму Української держави.
Використання нейтральної, позбавленої зайвої ідеологізації назви
відповідає світовій практиці конституційного будівництва, практиці
більшості Республік Союзу, назві і меті Декларації про державний
суверенітет України.
Така назва буде зручною в користуванні, оскільки дозволяє вживати
рівнозначні терміни як у внутрішньому житті, так і в сфері міжнародного
спілкування
ПРЕАМБУЛА
У преамбулі буде проголошено, що нова Конституція України є Основним
Законом суспільства і держави, на якому ґрунтуватиметься вся її правова
система.
Преамбула мас підтвердити волю і рішучість народу України забезпечити
умови життя, гідні людини, утвердити соціальну справедливість,
побудувати суверенну, миролюбну демократичну правову державу, відкриту
для міжнародного співробітництва.
У преамбулі закріплюється соціалістичний вибір як намір побудувати
засноване на праці суспільство соціальної справедливості.
Розділ і ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Мета цього розділу — закріпити найголовніші принципи організації
суспільного і державного ладу України Передбачається включити до розділу
положення таких частин Декларації про державний суверенітет України, які
безпосередньо стосуються самовизначення української нації, народовладдя,
державної влади, громадянства України, територіального верховенства,
економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку,
зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин
Відповідно до Декларації про державний суверенітет Украіна, зокрема,
визначається як суверенна національна держава, суть якої становить влада
народу
66
67
України, спрямована на забезпечення і захист прав людини і громадянина
Повновладдя народу здійснюється на основі Конституції Республіки як
безпосередньо, так і через депутатів, обраних до Верховної Ради
Української РСР і місцевих Рад народних депутатів.
Від імені всього народу України може виступати виключно Верховна Рада
України,
У розділі має бути також закріплене положення, згідно з яким народ
України становлять громадяни України, які є рівними перед законом
незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до політичних
партій і рухів, релігії, роду і характеру занять, місця і часу
проживання в межах республіки та інших обставин
Україна є демократичною державою, механізм якої функціонує відповідно до
принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову
Форма державного правління — президентська республіка. Президент
виступає виключно від імені держави.
Форма державного устрою — унітарна держава, до складу якої входить
Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.
Основою суспільного і державного ладу України є економічний, політичний
та ідеологічний плюралізм, багатопартійність, розвиток самоврядування.
У розділі утверджується верховенство права. Конституції і законів
Республіки.
Україна забезпечує верховенство влади на всій своїй території. її
єдність і цілісність.
Територія Республіки є недоторканною і неподільною. Вона не може бути
змінена або використана без її згоди. Питання територіальної цілісності
України є виключним правом народу України
Як суб’єкт міжнародного права Україна відповідно до своїх національних
інтересів бере безпосередню участь у міжнародному спілкуванні, керуючись
принципами міжнародного права та визнаючи пріоритетність його
загальновизнаних міжнародно-правових норм.
У розділі міститимуться положення про державну мову, символіку, столицю
Республіки.
Завершуватиметься розділ визначенням позиції Республіки щодо Союзу
Суверенних Держав. Тут, зокрема, буде зафіксовано те, що відповідно до
волі народу, Україна самостійно вирішує питання про утворення разом з
іншими державами Союзу Суверенних Держав на основі Декларації про
державний суве-ренгтет України і насамперед таких принципів:
добровільність входу і виходу, суверенна рівність і взаємовигідність;
відмова від застосування сили або загрози застосування сили чи будь-яких
інших засобів тиску; територіальна цілісність; непорушність існуючих
кордонів; мирне врегулювання спорів і конфліктних ситуацій, невтручання
у внутрішні справи, повага прав людини, національних меншин і народів;
рівноправність і право народу вирішувати свою долю, співробітництво і
взаємоповага; сумлінне виконання договірних зобов’язань.
здійснення спільної діяльності за взаємною згодою і в прийнятному для
кожної держави обсязі; ненанесення шкоди інтересам одне одного і Союзу в
цілому
Україна як суверенна держава укладає міжнародні договори, вступає в
політичні та економічні союзи, вільно з них виходить.
Розділ II ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Мета цього розділу — створити надійну правову основу для всебічного
забезпечення прав людини і громадянина Громадяни Республіки всіх
національностей становлять народ України.
Найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, честь, гідність,
особиста недоторканність та інші права і свободи, закрпілені у Загальній
декларації, міжнародних пактах та Інших документах про права людини. Ці
права розглядаються не як даровані державою, а як природні,
невідчужувані і недоторканні. Порядок їхнього здійснення і захисту
встановлюється Законом Права і свободи людини і громадянина не можуть
бути обмеженими, окрім випадків, передбачених Конституцією у
відповідності з загальновизнаними нормами міжнародного права. Всі права
і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією і законами,
підлягають захисту у судовому порядку. Держава несе відповідальність за
забезпечення прав людини і громадянина.
Всі державні органи і посадові особи зобов’язані поважати права людини і
громадянина, сприяти іх реалізації. Громадяни рівні перед Законом і
мають рівне право на захист. Ніякі соціальні верстви і групи населення
не можуть бути обмежені в своїх правах, так само як і неприпустимим є
користування перевагами і привілеями, що не встановлені Законом і
суперечать принципам соціальної справедливості.
У цьому розділі встановлюються засади та загальний порядок набуття і
втрати громадянства України, які визначаються в Законі про громадянство
Республіки
У новій Конституції України будуть закріплені права людини, які вже
проголошені діючою Конституцією (право на працю, право на матеріальне
забезпечення в старості, у зв’язку з хворобою, повною або частковою
втратою працездатності, право на освіту, право на охорону здоров’я,
право на житло та ін). а також ті, які раніше не проголошувалися
Конституцією, зокрема: право на життя; право на належний життєвий рівень
для кожної окремої особи та для її сім’ї; право на свободу та особисту
(фізичну і моральну) недоторканність, право захисту від катувань та
інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів
примусу і покарання, право на свободу думки та переконань; право на
інформацію і її вільне поширення без будь-яких форм цензури; право
пересування, вибір місця проживання, право залишати будь-яку країну і
право повертатися до своєї країни; право володіти майном одноособово або
спільно з іншими та займатися підприємництвом; право на відшкодування
державою шкоди, заподіяної громадянину, право знати свої права і
поводитися відповідно до них.
Разом з цим у Конституції слід передбачити таку категорію прав, як право
громадян на приватну власність, екологічні права людини, зокрема право
на еко-
68
логічно чисте навколишнє середовище, продукти харчування, безпечні
предмети повсякденного вжитку; право на екологічно нешкідливі умови
праці; право на одержання та поширення об’єктивної інформації про стан
навколишнього середовища; право на участь в ухваленні рішень щодо
розміщення промислових підприємств та використання технологій, які
можуть створити загрозу життю та здоров’ю людини тощо
Завершувати цей розділ мають норми про ґараитії прав людини. Серед них
чільне місце повинні зайняти положення про обов’язок кожної особи діяти
так. щоб не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, а також
про обов’язок держави здійснювати захист прав і свобод и громадян як на
території України, так і поза її межами Передбачається, крім того,
закріпити такі Гарантії, як право кожного громадянина відмовитися
виконувати будь-який наказ, який порушує Закон і завдає шкоди правам і
свободам людини; право на судовий захист своїх прав і свобод, право
народу на ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу; право на
матеріальну компенсацію моральної шкоди, завданої громадянину
незаконними діями держави, державних органів і посадових осіб, право на
матеріальну і моральну компенсацію у випадку незаконного затримання,
арешту, засудження, безпідставного поміщення у психіатричну установу.
З урахуванням особливої важливості проблеми забезпечення прав і свобод
громадян встановлюється посада Уповноваженого з питань захисту прав
людини, якого призначає Верховна Рада
Розділ III ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
Конституція Республіки має закріпити основи формування, розвитку і
захисту громадянського суспільства, визначити засади його взаємозв’язків
з державою. Вона, зокрема, повинна проголосити пріоритет громадянського
суспільства наддержавою, яка забезпечує умови нормального його
функціонування
Економічна організація суспільства базується на тому, що народ України
має виключне право власності на все національне багатство Республіки.
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси в
межах території України, природні ресурси її континентального шельфу і
виключної (морської) економічної зони, весь економічний і
науково-технічний потенціал, створений на території України і який є
власністю П народу, становлять матеріальну основу суверенітету
Республіки і використовуються для забезпечення матеріальних і духовних
потреб її громадян
Конституція гарантує економічну свободу, багатоманітність,
рівноправність і недоторканність форм власності, рівний їх захист з боку
держави. Кожний власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається об’єктами своєї власності для задоволення своїх власних
потреб і всього суспільства.
Плюралізм та рівноправність форм власності обумовлюють зміст основних
принципів господарювання: господарська самостійність промислових і
сільськогосподарських підприємств; неприпустимість монополізації
економіки; захист
державою діяльності власників від адміністративно-командних методів
керівництва; свобода підприємництва і сумлінної конкуренті на основі
ринкових відносин: захист прав та інтересів споживача.
У розділі будуть зафіксовані основні положення фінансової, цінової,
бюджетної, банківської, грошової і податкової, інвестиційної і митної
систем України Вищою кредитною установою є Національний банк України,
підзвітний Верховній Раді Республіки. Він забезпечує єдність правового
регулювання діяльності комерційних банків
У розділі будуть закріплені положення, які спрямовані на безпосередню
реалізацію принципів гуманізму і соціальної справедливості, виключають
зрівнялівку, нейтралізують утриманські настрої. Передбачаються положення
щодо соціального забезпечення багатодітних сімей, інвалідів, громадян
старшого віку, одиноких матерів, дітей-сиріт.
Конституція проголосить свободу і добровільність праці, закріпить
принцип вільного вибору виду трудової діяльності. Основний Закон України
буде виходити з того, що Україна створює умови для зайнятості
працездатного населення і здійснює соціальний захист громадян шляхом
проведення ефективної соціально-економічної політики, забезпечує охорону
праці, достатній рівень гідного людини життя різних верств населення на
основі індексації заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат,
допомог
Виходячи з того, що сім’я є головним осередком громадянського
суспільства, Конституція покладає на державу обов’язок піклуватися про
сім’ю, проводити таку молодіжну, демографічну політику, яка сприяє
стабільності шлюбів, забезпечує охорону материнства і дитинства
У Конституції мають бути закріплені принципи та державні гарантії
екологічноі безпеки і раціонального природокористування.
У цьому розділі Конституції будуть визначені система охорони здоров’я,
форми і принципи медичного обслуговування населення, зокрема принципи
високоефективного, своєчасного, повного, рівноправного і доступного
медичного обслуговування населення, поєднання різних видів медичної
допомоги, професійної і народної медицини.
У Конституції закріплюються також основні положення про організацію
науки, освіти, культури і духовного розвитку народу України. Держава
забезпечує національно-культурне відродження і розвиток українського
народу, його історичної свідомості і традицій, нацюнально-етнічних
особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного
життя, виявляє піклування про задоволення національно-культурних,
духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.
Держава гарантує всім національностям, що проживають на території
України, право їх вільного національно-культурного розвитку
Передбачається необхідне конституційне закріплення визначальних засад
створення і діяльності громадських об’єднань (політичних партій,
громадських організацій, рухів тощо). Держава створює рівні умови для їх
діяльності. Буде проголошено принцип багатопартійності і різноманітності
форм реалізації гро-
70
71
ктеоесів Разом з тим Основний Закон буде містити положення про ру
створення і діяльності партій, інших громадських об’єднань і рухів, що
за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу і територіальної
цякиосл Республіки, а також підрив її безпеки, розпалювання
національної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права людини,
національних меншин та української нації, порушують права людини.
Мас діяти принцип — політична влада досягається тільки через вільні
демократичні вибори.
Буде також проголошено, що держава забезпечує гласність в усіх сферах
жит-тсдіяльності суспільства, свободу слова і друку, вільне
функціонування засобів інформації, виходячи з принципів політичного та
ідеологічного плюралізму Державні засоби інформації є незалежними від
політичних партій, громадських організацій і масових рухів
Розділ IV ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Цей розділ має закріпити принципи територіального устрою України з
врахуванням економічної цілісності, національно-культурних й сторичних
традицій, природно-географічних умов, розвитку самоврядування певної
території.
У розділі має бути закріплений адміністративно-територіальний поділ
України, який охоплює області, райони, міста, райони у містах, селища,
сільради.
У ньому буде закріплене також положення про те, що у складі України
знаходиться Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.
РозділУ ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
В основі побудови розділу про державний лад є фундаментальний принцип
народовладдя та ідея громадянської злагоди. Народ України є єдиним
джерелом державної влади в Республіці.
Виходячи з цього, організація державного ладу має бути здійснена
відповідно до таких засад:
*- розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чітке
визначення функцій цих влад та компетенції відповідних органів;
створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю і взаємодії:
*• розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами та
іншими органами самоврядування на основі верховен- ства Конституції та
законів Республіки.
В конкретно-історичних умовах розвитку України прийнятною формою
організації і? державної влади є президентська республіка.
За тривалий час свого існування президентська республіка як форма
організації державної влади виробила чіткі механізми розподілу влади,
розмежування
компетенції відповідних органів і здійснення ними взаємоконтролю,
запобігання узурпації влади будь-якими окремими партіями, угрупованнями
чи особами.
Впровадження цієї форми дає можливість позбутися тих механізмів влади,
які не витримали випробування часом: поєднання законодавчої і виконавчої
функцій, відсутності незалежного суду і самостійності місцевих Рад та
інших органів самоврядування, недостатності контролю за дотриманням ними
законів, неефективності виконавчої влади в Республіці тощо.
У розділі визначаються демократичні засади виборчої системи, зокрема
загальний, рівний, прямий характер виборів за умови таємного
голосування. Передбачається також, що порядок підготовки і проведення
виборів у Республіці регулюється Конституційним законом.
Цим же законом будуть визначені форми реалізації принципу
багатопартійності при обранні народних депутатів різних рівнів
У розділі фіксуються також основні положення, які розкривають статус,
форми, методи та гарантії діяльності народних депутатів. Зокрема
встановлюється, що народні депутати України є відповідальними
представниками свого виборчого округу і всього народу, повноважними
членами колегіального представницького органу законодавчої влади України
— Верховної Ради.
Депутат місцевої Ради є відповідальним представником виборців свого
виборчого округу, повноважним членом колегіального представницького
органу місцевого самоврядування
Народні депутати всіх рівнів діють на основі імперативного мандата.
ОРГАНИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ
Законодавча влада здійснюється народом України шляхом референдуму і
Верховною Радою України
її функції визначає Конституція (прийняття законів, вирішення питань
бюджету і фінансів, державного і територіального устрою, ратифікація
міжнародних договорів, контроль за коиституційністю дій Президента і
використанням республіканського бюджету, формування Уряду та інших
державних органів, участь у призначенні суддів, інших посадових осіб
Республіки та ін ) Разом з тим передбачаються відповідно до моделі
президентської республіки конституційні обмеження законодавчої влади.
Цій владі забороняється: приймати закони, що суперечать Конституції,
делегувати будь-яку із своїх функцій іншим владам чи брати на себе
функції інших влад, вирішувати питання, які є предметом обов’язкового
народного референдуму тощо
Верховна Рада України (Парламент) є однопалатним постійно діючим на
професійних засадах органом законодавчої влади. Вона формує із числа
народних депутатів постійні комісії і комітети для попереднього розгляду
і підготовки всіх питань, віднесених Конституцією до відання Верховної
Ради.
На час виконання депутатських обов’язків усі народні депутати переходять
на постійну роботу до Верховної Ради.
72
73
ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Передбачається створення принципово нової системи виконавчої влади, яка
має здійснюватися Президентом, Віце-президентом Республіки. Кабінетом
Міністрів і державною адміністрацією.
Президент і Віце-президент обираються безпосередньо населенням (шляхом
прямих виборів), але не більше ніж на два терміни підряд
Президент є найвищою посадовою особою в державі, главою виконавчої влади
в республіці. Президент як вища посадова особа в державі виступає від
імені держави
Президент видає укази і постанови у межах повноважень, встановлених
Конституцією, підписує закони Республіки, користується щодо них правом
відкла-дального вето. Верховна Рада вправі накласти вето на нормативні
укази Президента.
Президент здійснює функції по виконанню законів, веденню переговорів та
укладенню міжнародних договорів, керує діяльністю Кабінету Міністрів і
державної адміністрації.
Президент виконує свої функції і повноваження за допомогою Кабінету
Міністрів, відповідного апарату і консультативних органів та державної
адміністрації на місцях
Повноваження Президента обмежуються виключно функціями виконавчої влади.
Конституція забороняє будь-які форми його тиску на Верховну Раду (право
на її розпуск, на делегування йому надзвичайних повноважень, самостійне
вирішення бюджетних питань).
За порушення Конституції і законів Президент несе відповідальність (в
порядку імпічменту) перед Верховною Радою, а також відповідальність
безпосередньо перед народом (вияв недовіри і дострокове припинення
повноважень шляхом ініціативного референдуму народу).
Як кінцевий спосіб розв’язання кризи у взаємодії законодавчої і
виконавчої влади закріплюється право Верховної Ради оголосити референдум
з питання дострокового припинення повноважень Президента; при цьому у
разі, коли за наслідками референдуму народ висловить довіру Президенту.
Верховна Рада підлягає розпуску.
Президент систематично підтримує зв’язки з Верховною Радою. У випадках
прийняття найбільш важливих рішень він обов’язково радиться з Головою
Верховної Ради, головами відповідних комісій. Зустрічі й консультації
Президента з Верховною Радою за Конституцією мають бути постійними, що
урівноважуватиме законодавчу і виконавчу влади. Президент щорічно
виступає на Верховній Раді з доповіддю про політичний і
соціально-економічний стан у Республіці
Кабінет Міністрів керує міністерствами, державними комітетами та іншими
органами державного управління.
Склад Кабінету Міністрів та його Прем’єр-міністра пропонує Президент з
наступним затвердженням Верховною Радою. Діяльність Кабінету Міністрів
регулюється окремим Законом.
Державна адміністрація як складова частина виконавчої влади здійснює
функціональне і галузеве управління.
Державну адміністрацію складають:
а) центральна адміністрація (міністерства, комітети та інші відомства);
б) місцева адміністрація.
До державної адміністрації належать, зокрема, органи освіти, охорони
здоров’я, фінансів, соціального забезпечення, державної безпеки,
внутрішніх справ, юстиції, попереднього розслідування, оборони,
закордонних справ та ін.
Система, порядок формування, функції і повноваження органів і посадових
осіб державної адміністрації визначаються окремими законами.
ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Судова влада здійснюється від імені Республіки. Судді є незалежними і
підкоряються тільки Закону
Незалежність судової влади забезпечується незмінністю суддів, які
обираються на строк 10 років, високим рівнем їхніх соціальних і
матеріальних гарантій.
Судами України є Верховний Суд, обласні, районні (міські) суди Верховний
Суд України є вищою інстанцією судового контролю та нагляду
Для вирішення господарських спорів у Республіці діють Вищий арбітражний
суд України та обласні арбітражні суди, статус яких визначається
Конституційним законом Окремі категорії кримінальних справ розглядаються
судами присяжних
Судоустрій України, статус суддів визначаються Конституційним законом
Держава забезпечує громадянину право на захист. Громадяни вільні у
виборі захисника або представника їх інтересів
ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ
Відповідно до Декларації про державний суверенітет України нагляд за
точним і однаковим виконанням законів міністерствами, державними
комітетами, відомствами, іншими органами державного управління,
підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями, місцевими
Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами,
політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами,
службовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором
України і підлеглими йому прокурорами
На органи прокуратури покладаються функції державного звинувачення в
суді, нагляду за попереднім слідством і дізнанням, звернення до суду про
скасування судових вироків, рішень, ухвал, постанов, які суперечать
Закону, нагляду за виконанням судових вироків, місцями позбавлення волі,
а також за додержанням прав, свобод і інтересів громадян в усіх сферах
суспільного життя.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури регулюються
Конституційним законом
74
ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І САМОВРЯДУВАННЯ НА МІСЦЯХ
На всіх рівнях адміністративно-територіального поділу Республіки діє
система місцево! державної влади і самоврядування, яка здійснюється
через відповідні Ради народних депутатів, органи територіального
громадського самоврядування, збори і сходи, місцеві референдуми та інші
форми безпосередньої демократії.
Найвищою посадовою особою на території області, району, міста, селища,
сільради виступає голова відповідної Ради народних депутатів, який є
одночасно головою виконавчого комітету і повноважним представником
Президента Республіки.
Президент затверджує або визнає повноваження голови Ради, надаючи йому
цим актом статусу свого уповноваженого.
Голови місцевих Рад обираються безпосередньо населенням.
Розділ VI КРИМСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
В цьому розділі будуть закріплені основні положення про правовий статус
Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Кримська АРСР
має свою Конституцію, яка відповідає Конституції Української РСР.
Розділ VII НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА
Глави цього розділу: «Збройні Сили України» та «Неучасть у військових
блоках. Постійно нейтральний і без’ядерний статус» конкретизують
відповідні положення частини IX Декларації про державний суверенітет
України «Зовнішня та внутрішня безпека».
Розділ IX ПОРЯДОК ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ І КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
У цьому розділі доцільно передбачити такий порядок змін і доповнень
Конституції
** ініціатива внесення змін і доповнень до Конституції вноситься за
рішенням не менш як 1/3 всього складу депутатів або у порядку народної
ініціативи — петицією, підтриманою не менш як двома мільйонами громадян:
•» рішення про внесення змін і доповнень до Конституції приймаються
кваліфікованою більшістю всього складу депутатів або простою більшістю в
ході всенародного голосування (референдуму).
Прийняття конституційних законів, внесення змін і доповнень до
конституційних законів ставляться з ініціативи 1/3 депутатського
корпусу, а вирішуються кваліфікованою більшістю всього складу депутатів.
Обговорення і прийняття нової Конституції України передбачає:
•» обговорення і прийняття за основу проекту нової Конституції Верховною
Радою Украіни;
•» винесення на всенародне обговорення схваленого Верховною Радою
проекту нової Конституції;
*? підбиття підсумків всенародного обговорення і прийняття Верховною
Радою остаточного варіанту проекту нової Конституції, який виноситься на
референдум:
•*• проведення референдуму по ухваленню нової Конституції;
•» прийняття Верховною Радою України Конституційного закону про введення
в дію Конституції України.
Розділ VIII ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ
З метою неухильного дотримання Конституції, посилення контролю за
консти-гуційиютю законів, а також конституційнютю підзаконних актів
необхідно:
•» визначити основоположні принципи конституційного контролю, встановити
межі, форми, юридичні наслідки його здійснення;
»» створити Конституційний Суд Республіки;
? наділити Конституційний Суд широкими повноваженнями, зокрема надати
йому право припиняти дію законів, актів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, оголошувати їх юридично недійсними, ухвалювати
рішення про незаконність дій. розпоряджень несудових державних влад за
скаргами окремих громадян про порушення їх конституційних прав і свобод.
76
Акт
Верховної Ради Української РСР про прогсяяшшхп иазвлавмості
ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
оіСо
? nlv fiyf. ->,.
Проголосити 24 оарлия 1991 року Укрі
..у і
З моменту проголс
4 на іармторЯ Уцааііч в тільки Я Комституча. з а» очі, поста-
>Y\°
Виражаючи во*» народу України ло життя в нмллажній
державі.
гтродоя
и:*?дсрвавотоороітя Уявваи
а*ад Маїніи ыш r ?нпіртіїїуіоіпГіТ——
ДекларацТ
mntna оРМранітвт Уіраїмн
Верховна Рада УРСР урочисто
ноаи Ураду ta Інші акти законодавства республіки
І грудня 1991 року про—сти распуряивіїсмгий рафврвіюум на пщтварджеиия
акту просо лоша ч» иамм»-мост)
Л КРАВЧУК
Голова Варковіюі Ради Української РСР
» *Ма. ?4 серпня 1991 року
ПРОГОЛОСУЄ
І незалежність Украін І
Украін^в»-плиостійио1
•WmuiU’Jl СЛЦАліе-НМІМ РоопуHBB8W»gH^/i і.)І це г ими не) х« території
і-поп7Ллііш УкраТна^^о-ХЧ їі^а^4^.
р р Укрсіт, та иушчмушаг» 2.1 rtpna І9ЧІ року
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в
зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими
міжнародно-правовими документами,
здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України. Верховна Рада
Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
та створення самостійної української держави —
УКРАЇНИ Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і
закони України
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року
79
КОНСТИТУЦІЯ (ОСНОВНИЙ ЗАКОН)
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ Прийнята на
позачерговій сьомій сесії
Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня І 978 року
13 змінами і доповненнями, внесеними законами Української РСР від
27 жовтня 1989 року.
24 жовтня 1990 року,
18 квітня, 21 травня, 19 червня 15 липня 1991 року,
17 вересня 1991 року (Ні 1554-12),
5пистопада 1991року(№ 1791-12),
14 лютого 1992 року (Ні 2113-12),
З червня 1992poKy(Ng 2401а-І2).
17 червня 1992 року(Ns 2462-12),
17 червня 1992 року (Ni 2463-12),
19 червня 1992 року(Nt 2480-12),
27 жовтня 1992 року(Nt 2734-12),
27 жовтня 1992 року (Nt 2735-12).
762003
Преамбула Конституції виключена.
І. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ І ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Глава 1 Політична система
Стаття 1
Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси
робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх
національностей
Стаття 2
Вся влада в Україні належить народові
Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які
становлять політичну основу України.
Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних
депутатів
Стаття З
Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх
органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності
кожного державного органу і службової особи за доручену справу,
обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих згідно з
розподілом їх повноважень
Стаття 4
Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують
охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.
службові особи зобов’язані додержувати
Державні і громадські організації, Конституції і законів України.
Стаття 5
Найважливіші питання державного життя виносяться на всенародне
обговорення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум).
Стаття 6
Виключена.
Стаття 7
Політичні партії, громадські організації і рухи через своїх
представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах
беруть участь у розробці і здійсненні політики республіки, в управлінні
державними і громадськими справами на основі іх програм і статутів,
відповідно до Конституції України і чинних законів.
83
Не допускається створення і діяльність партій, інших громадських
організацій і рухів, що ставлять за мету зміну шляхом насильства
конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної
цілісності держави, а також підрив її безпеки, розпалювання національної
і релігійної ворожнечі
Стаття 8
Трудові колективи беруть участь в обговоренні і вирішенні державних і
громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в
підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань
управління підприємствами й установами, поліпшення умов праці і побуту,
використання коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на
соціально-культурні заходи і матеріальне заохочення.
Стаття 9
Основним напрямом розвитку політичної системи суспільства є дальше
розгортання демократії дедалі ширша участь громадян в управлінні
справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату,
підвищення активності громадських організацій, зміцнення правової основи
державного і суспільного життя, утвердження свободи слова, постійне
врахування громадської думки.
Глава 2
(Дію глави припинено Законом України від 24 жовтня 1990 року)
Економічна система
Стаття 10
Основу економічної системи України становить соціалістична власність на
засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і
колгоспно-кооперативної власності.
Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших
громадських організацій, необхідне ім для здійснення статутних завдань.
Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її
примноження.
Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою
особистої наживи та в інших корисливих цілях.
Стаття 11
Державна власність — спільне надбання всього радянського народу, основна
форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави є: земля. її надра, води. ліси. Державі
належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві та
сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку, банки, майно
організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств,
основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для
здійснення завдань держави
Стаття 12
Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об’єднань є
засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних
завдань
Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і
безстрокове користування.
Держава сприяє розвиткові колгоспно-кооперативної власності та її
зближенню з державною. Колгоспи, як і інші землекористувачі, повинні
ефективно використовувати землю, бережно ставитися до неї, підвищувати
її родючість.
Стаття 13
Основу особистої власності громадян України становлять трудові доходи. В
особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання,
комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові
заощадження. Особиста власність громадян і право Гі спадкоємства
охороняються державою.
У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються в
установленому законом порядку для ведення підсобного господарства
(включаючи тримання худоби і птиці), садівництва та городництва, а також
для індивідуального житлового будівництва. Громадяни зобов’язані
раціонально використовувати надані їм земельні ділянки Держава і
колгоспи сприяють громадянам у веденні підсобного господарства.
Майно, що є в особистій власності або в користуванні громадян, не
повинно служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на
шкоду інтересам суспільства.
Стаття 14
Джерелом зростання суспільного багатства, добробуту народу і кожної
радянської людини є вільна від експлуатації праця радянських людей
Відповідно до принципу соціалізму «Від кожного — за здібностями, кожному
— за працею» держава здійснює контроль за мірою праці і споживання. Вона
визначає розмір податку на доходи, які підлягають оподаткуванню.
Суспільно корисна праця та її результати визначають становище людини в
суспільстві Держава, поєднуючи матеріальні і моральні стимули,
заохочуючи новаторство, творче ставлення до роботи, сприяє перетворенню
праці в першу життєву потребу кожної радянської людини.
Стаття 15
Найвища мета суспільного виробництва при соціалізмі — найповніше
задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей.
Спираючись на творчу активність трудящих, соціалістичне змагання,
досягнення науково-технічного прогресу, вдосконалюючи форми і методи
керівництва економікою, держава забезпечує зростання продуктивності
пращ, підвищення ефективності виробництва і якості роботи, динамічний,
планомірний і пропорційний розвиток народного господарства.
85
Стаття 16
Економіка України є складовою частиною єдиного народногосподарського
комплексу, що охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу і
обміну на території СРСР
Керівництво економікою здійснюється на основі державних планів
економічного і соціального розвитку, з урахуванням галузевого і
територіального принципів, при поєднанні централізованого управління з
господарською самостійністю й ініціативою підприємств, об’єднань та
інших організацій При цьому активно використовуються господарський
розрахунок, прибуток, собівартість, інші економічні підойми і стимули
Стаття 17
В Україні відповідно до закону допускаються індивідуальна трудова
діяльність у сфері кустарно-ремісничих промислів, сільського
господарства, побутового обслуговування населення, а також інші види
діяльності, що ґрунтуються виключно на особистій праці громадян і членів
їх сімей Держава регулює індивідуальну трудову діяльність, забезпечуючи
її використання в інтересах суспільства.
Стаття 18
В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні здійснюються
необхідні заходи для охорони і науково обґрунтованого, раціонального
використання землі та н надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного
світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення
природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину.
Глава З
Соціальний розвиток і культура
Стаття 19 Виключена.
Стаття 20
Держава ставить собі за мету розширення реальних можливостей для
застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для
всебічного розвитку особи.
Стаття 21
Держава дбає про поліпшення умов і охорону праці. Гї наукову
організацію, про скорочення, а надалі і повне витіснення важкої фізичної
праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробничих
процесів у всіх галузях народного господарства.
Стаття 22
В Україні послідовно втілюється в життя програма перетворення
сільськогосподарської праці в різновид індустріальної; розширення в
сільській місцевості ме-
режі закладів народної освіти, культури, охорони здоров я, торгівлі і
громадського харчування, побутового обслуговування і комунального
господарства, перетворення сіл у благоустроєні селища.
Стаття 23
На основі зростання продуктивності праці держава неухильно здійснює курс
на підвищення рівня оплати пращ, реальних доходів трудящих
З метою повнішого задоволення потреб радянських людей створюються
суспільні фонди споживання. Держава за широкою участю громадських
організацій і трудових колективів забезпечує зростання і справедливий
розподіл цих фондів.
Стаття 24
В Україні діють і розвиваються державні системи охорони здоров’я,
соціального забезпечення, торгівлі і громадського харчування, побутового
обслуговування і комунального господарства.
Держава заохочує діяльність кооперативних та інших громадських
організацій у всіх галузях обслуговування населення. Вона сприяє
розвиткові масової фізичної культури і спорту.
Стаття 25
В Україні існує і вдосконалюється єдина система народної освіти, яка
забезпечує загальноосвітню і професійну підготовку громадян, служить
духовному і фізичному розвиткові молоді, готує її до праці і громадської
діяльності
Стаття 26
Відповідно до потреб суспільства держава забезпечує планомірний розвиток
науки і підготовку наукових кадрів, організує впровадження результатів
наукових досліджень у народне господарство та інші сфери життя
Стаття 27
Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних
цінностей для морального й естетичного виховання громадян, підвищення їх
культурного рівня. В Україні всемірно заохочується розвиток
професіонального мистецтва і народної художньої творчості.
Глава 4
Зовнішньополітична діяльність України і захист Вітчизни
Стаття 28
Україна у зовнішньополітичній діяльності керується цілями, завданнями та
принципами зовнішньої політики, визначеними Конституцією України.
В Україні пропаганда війни забороняється.
86
87
Стаття 29
Відповідно до Конституції України захист Вітчизни належить до
найважливіших функцій держави і є справою всього народу.
Порядок проходження військової служби громадянами Украіни визначається
законодавством України.
Стаття ЗО
Обов’язки державних органів, громадських організацій, службових осіб і
громадян щодо забезпечення безпеки країни та зміцнення П
обороноздатності визначаються законодавством Украіни.
II. ДЕРЖАВА 1 ОСОБА
Глава 5
Громадянство України. Рівноправність громадян
Стаття ЗІ
В Україні існує єдине громадянство. Підстави і порядок набуття і втрати
українського громадянства визначаються Законом «Про громадянство
Украіни»
На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне
громадянство
заступництвом дер-
Громадяни України за кордоном користуються захистом жави
Стаття 32
Громадяни України є рівними перед законом незалежно від походження,
соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі,
освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця
проживання та інших обставин.
Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях
економічного, політичного, соціального і культурного життя.
Стаття 33
Жінка і чоловік мають в Україні рівні права.
Здійснення цих прав забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками
можливостей у здобутті освіти і професійної підготовки, у праці,
винагороді за неї і просуванні по роботі, у громадсько-політичній і
культурній діяльності, а також спеціальними заходами щодо охорони праці
і здоров’я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість
поєднувати працю з материнством, правовим захистом, матеріальною і
моральною підтримкою материнства та дитинства, включаючи надання
оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям,
поступове скорочення робочого часу жінок, які мають малолітніх дітей.
Стаття 34
Громадяни України різних рас і національностей мають рівні права.
Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи
непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само
як і всяка проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі
або зневаги — караються за законом.
Стаття 35
Іноземним громадянам і особам без громадянства в Україні гарантуються
передбачені законом права і свободи, в тому числі право на звернення до
суду та інших державних органів для захисту належних їм особистих,
майнових, сімейних та інших прав.
іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на
території України, зобов’язані поважати та додержувати Конституції та
законів України
Стаття 36
Україна надає право притулку іноземцям, яких переслідують за захист
інтересів трудящих і справи миру, за участь у революційному і
національно-визвольному русі, за прогресивну громадсько-політичну,
наукову або іншу творчу діяльність.
Глава 6
Основні права, свободи і обов’язки громадян України
Стаття 37
Громадяни України мають усю повноту соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією та
законами Украіни. Використання громадянами прав і свобод не повинно
завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян.
Стаття 38
Громадяни Украіни мають право на працю, — тобто на одержання
Гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості
і не нижче встановленого державою мінімального розміру, — включаючи
право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання,
здібностей, професійної підготовки, освіти та з урахуванням суспільних
потреб.
Це право забезпечується системою господарства, неухильним зростанням
продуктивних сил, безплатним професійним навчанням, підвищенням трудової
кваліфікації і навчанням нових спеціальностей, розвитком систем
професійної орієнтації і працевлаштування.
Стаття 39
Громадяни Украіни мають право на відпочинок.
Це право забезпечується встановленням для робітників і службовців
робочого тижня, що не перевищує 4) години, скороченим робочим днем для
ряду про-
88
89
фесій і виробництв, скороченою тривалістю роботи в нічний час: наданням
щорічних оплачуваних відпусток, днів щотижневого відпочинку, а також
розширенням мережі культурно-освітніх і оздоровчих закладів, розвитком
масового спорту, фізичної культури і туризму; створенням сприятливих
можливостей для відпочинку за місцем проживання та інших умов
раціонального використання вільного часу.
Тривалість робочого часу і відпочинку колгоспників регулюється
колгоспами
Стаття 40
Громадяни України мають право на охорону здоров’я.
Це право забезпечується безплатною кваліфікованою медичною допомогою, що
подається державними закладами охорони здоров’я; розширенням мережі
закладів для лікування і зміцнення здоров’я громадян; розвитком і
вдосконаленням техніки безпеки і виробничої санітарії; проведенням
широких профілактичних заходів, заходами щодо оздоровлення навколишнього
середовища; особливим піклуванням про здоров’я підростаючого покоління,
включаючи заборону дитячої пращ, не зв’язаної з навчанням і трудовим
вихованням, розгортанням наукових досліджень, спрямованих на запобігання
та зниження захворюваності, на забезпечення довголітнього активного
життя громадян.
Стаття 41
Громадяни України мають право на матеріальне забезпечення в старості, в
разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати
годувальника
Це право гарантується соціальним страхуванням робітників, службовців і
колгоспників, допомогою по тимчасовій непрацездатності; виплатою за
рахунок держави і колгоспів пенсій за віком, інвалідністю і в зв’язку з
втратою годувальника; працевлаштуванням громадян, які частково втратили
працездатність; піклуванням про громадян похилого віку і про інвалідів;
іншими формами соціального забезпечення.
Стаття 42
Громадяни України мають право на житло.
Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського
житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому
будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої
площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва
благоустроєних жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні
послуги Громадяни України повинні дбайливо ставитись до наданого їм
житла.
Стаття 43
Громадяни України мають право на освіту.
Це право забезпечується безплатністю всіх видів освіти, здійсненням
загальної обов’язкової середньої освіти молоді, широким розвитком
професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти на основі
зв’язку навчання з життям, з
виробництвом; розвитком заочної і вечірньої освіт; наданням державних
стипендій та пільг учням і студентам; безплатною видачею шкільних
підручників; можливістю навчання в школі рідною мовою, створенням умов
для самоосвіти.
Стаття 44
Громадяни України мають право на користування досягненнями культури.
Це право забезпечується загальнодоступністю цінностей вітчизняної та
світової культури, які є в державних і громадських фондах: розвитком і
рівномірним розміщенням культурно-освітніх закладів; розвитком
телебачення і радіо, книговидавничої справи і періодичної преси, мережі
безплатних бібліотек; розширенням культурного обміну з зарубіжними
державами.
Стаття 45
Громадянам України гарантується свобода науковоі. технічної і художньої
творчості. Вона забезпечується широким розгортанням наукових досліджень,
винахідницької та раціоналізаторської діяльності, розвитком літератури і
мистецтва Держава створює необхідні для цього матеріальні умови, подає
підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам, організує
впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій у народне
господарство та інші сфери життя.
Права авторів, винахідників і раціоналізаторів охороняються державою.
Стаття 46
Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними і
громадськими справами, в обговоренні і прийнятті законів та рішень
загальнодержавного й місцевого значення
Це право забезпечується можливістю обирати і бути обраними до Рад
народних депутатів та інших виборних державних органів, брати участь у
всенародних обговореннях і голосуваннях, у народному контролі, у роботі
державних органів, громадських організацій та органів громадської
самодіяльності, у зборах трудових колективів і за місцем проживання.
Стаття 47
Кожний громадянин України має право вносити в державні органи і
громадські організації пропозиції про поліпшення їх діяльності,
критикувати недоліки в роботі
Службові особи зобов’язані у встановлені строки розглядати пропозиції та
заяви громадян, давати на них відповіді і вживати необхідних заходів.
Переслідування за критику забороняється Особи, які переслідують за
критику, притягаються до відповідальності.
Стаття 48
Відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення та розвитку
конституційного ладу громадянам України Гарантуються свободи: слова,
друку, зборів, мітингів. вуличних походів і демонстрацій
91
Здійснення цих політичних свобод забезпечується наданням трудящим та іх
організаціям громадських будинків, вулиць і площ, широким
розповсюдженням інформації, можливістю використання преси, телебачення і
радіо.
Стаття 49
Громадяни України мають право об’єднуватись у політичні парти, інші
громадські організації, брати участь у рухах, що сприяють задоволенню їх
законних інтересів.
Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які
передбачаються законом і є необхідними для інтересів державної чи
суспільної безпеки, громадського порядку або захисту прав та свобод
громадян.
Політичним партіям і громадським організаціям Гарантуються умови для
виконання ними своїх статутних завдань.
Стаття 50
Громадянам України гарантується свобода совісті, тобто право сповідувати
будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні
культи, висловлювати релігійні або атеїстичні погляди. Розпалювання
ворожнечі і ненависті у зв’язку з релігійними віруваннями забороняється.
Церква в Україні відокремлена від держави, і школа — від церкви
Стаття 51
Сім’я перебуває під захистом держави
Шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка: подружжя є
повністю рівноправним у сімейних відносинах
Держава виявляє піклування про сім’ю шляхом створення і розвитку широкої
мережі дитячих закладів, організації і вдосконалення служби побуту та
громадського харчування, виплати допомоги в разі народження дитини,
надання допомоги і пільг багатодітним сім’ям, а також інших видів
допомоги сім’ї.
Стаття 52
Громадянам України Гарантується недоторканність особи. Ніхто не може
бути арештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції
прокурора.
Стаття S3
Громадянам України Гарантується недоторканність житла Ніхто не має права
без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають у
ньому
Стаття 54
Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і
телеграфних повідомлень охороняються законом.
Стаття 55
Поважання особи, охорона прав і свобод громадян — обов’язок усіх
державних органів, громадських організацій і службових осіб.
Громадяни України мають право на судовий захист від посягань на честь і
гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу та майно.
Стаття 56
Громадяни України мають право оскаржити дії службових осіб, державних і
громадських органів. Скарги повинні бути розглянуті в порядку і в
строки, встановлені законом.
Дн службових осіб, які вчинені з порушенням закону, з перевищенням
повноважень і які ущемляють права громадян, можуть бути у встановленому
законом порядку оскаржені до суду.
Громадяни України мають право на відшкодування втрати, заподіяної
незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових
осіб при виконанні ними службових обов’язків.
С таття 57
Здійснення прав і свобод є невіддільним від виконання громадянином своїх
обов’язків.
Громадянин України зобов’язаний додержувати Конституції та законів
України.
Стаття 58
Обов’язок і справа честі кожного здатного до праці громадянина України —
сумлінна праця в обраній ним галузі суспільно корисної діяльності,
додержання трудової дисципліни
Стаття 59
Виключена.
Стаття 60
Громадянин України зобов’язаний оберігати інтереси держави, сприяти
зміцненню її могутності й авторитету.
Захист Вітчизни є священний обов’язок кожного громадянина України. Зрада
Батьківщини — найтяжчий злочин перед народом
Стаття 61
Військова служба в рядах Збройних Сил — почесний обов’язок громадян
України.
Стаття 62
Обов’язок кожного громадянина України — поважати національну гідність
інших
і ромадян. зміцнювати дружбу націй і народностей України.
Стаття 6.1
Громадянин України зобов’язаний поважати права і законні інтереси інших
осіб, бути непримиренним до антигромадських вчинків, всемірно сприяти
охороні громадського порядку
92
93
Стаття 64
Громадяни України зобов’язані піклуватися про виховання дітей, готувати
їх до суспільно корисної праці, ростити гідними членами соціалістичного
суспільства Діти зобов’язані піклуватися про батьків і надавати їм
допомогу.
Стаття 65
Громадяни України зобов’язані берегти природу, охороняти її багатства.
Стаття 66
Турбота про збереження юторичних гюм’яток та інших культурних цінностей
— обов’язок громадян України
Стаття 67
Інтернаціональний обов’язок громадянина України — сприяти розвиткові
дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню
загального миру.
8 роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ
і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших
національностей, можуть використовуватися поряд з державною мовою і інші
національні мови.
Україна виявляє державну турботу про вільний розвиток і вживання усіх
національних мов, якими користується населення республіки.
Порядок застосування української та інших мов в Україні визначається
законом.
Стаття 74
Україна вступає у відносини з іноземними державами, укладає з ними
договори і обмінюється дипломатичними і консульськими представниками,
бере участь у діяльності міжнародних організацій.
Стаття 75 Виключена.
III. ДЕРЖАВНИЙ І ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
Глава 7
Україна — незалежна держава
Стаття 68
Україна — незалежна демократична правова держава.
Стаття 69
Виключена.
Стаття 70
Територія України є єдиною, неподільною, недоторканною і цілісною.
Будь-які зміни території і державних кордонів України без згоди народу
України не дозволяються.
Стаття 71
На території України забезпечується верховенство законів республіки
Стаття 72 Виключена.
Стаття 73
Державною мовою України є українська мова.
Україна забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови
в усіх сферах суспільного життя.
Глава 7-1 Кримська АРСР
Стаття 75-1
Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка є складовою
частиною України і самостійно вирішує питання, віднесені до її відання.
Глава 8
Адміністративно-територіальний устрій України
Стаття 76
Віданню України підлягає визначення обласного, районного поділу і
вирішення інших питань адміністративно-територіального устрою республіки
Стаття 77
В Україні є Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка і
області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька. Житомирська.
Закарпатська. Запорізька. Івано-Франківська, Київська. Кіровоградська.
Луганська. Львівська. Миколаївська. Одеська. Полтавська. Рівненська,
Сумська, Тернопільська. Харківська. Херсонська. Хмельницька. Черкаська,
Чернівецька і Чернігівська.
Містами республіканського підпорядкування в Україні є Київ і
Севастополь.
95
ПОРЯДОК ЇХ ОБРАННЯ
IV. РАДИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
Глава 9
Система і принципи діяльності Рад народних депутатів
Стаття 78
Ради народних депутатів — Верховна Рада України, Верховна Рада Кримської
АРСР і місцеві Ради народних депутатів — обласні, районні, міські,
районні п містах, селищні та сільські Ради народних депутатів —
становлять єдину систему представницьких органів державної влади України
Стаття 79
Строк повноважень Рад народних депутатів — п’ять років.
Вибори народних депутатів призначаються не пізніш як за чотири місяці до
закінчення строку повноважень відповідних Рад.
Стаття 80
Найважливіші питання республіканського і місцевого значення вирішуються
на сесіях Верховної Ради України. Верховної Ради Кримської АРСР,
місцевих Рад народних депутатів або виносяться ними на референдуми
Верховна Рада України, Верховна Рада Кримської АРСР і місцеві Ради
народних депутатів обирають голів Рад, утворюють постійні комісіі.
створюють відповідно органи державного управління виконавчі і
розпорядчі, а також інші підзвітні їм органи
Службові особи, які обираються або призначаються Радами народних
депутатів, за винятком суддів і арбітрів арбітражних судів, не можуть
займати свої посади більш як два строки підряд.
Будь-яка службова особа може бути достроково звільнена з посади, яку
вона займає, в разі неналежного виконання нею своїх службових
обов’язків.
Стаття 81
Ради народних депутатів утворюють органи народного контролю, який
поєднує державний контроль з громадським контролем трудящих на
підприємствах, в установах і організаціях
Органи народного контролю перевіряють виконання вимог законодавства,
державних програм і завдань, ведуть боротьбу з порушеннями державної
дисципліни, проявами місництва, відомчого підходу до справи, з
безгосподарністю і марнотратством, тяганиною і бюрократизмом,
координують роботу інших контрольних органів, сприяють удосконаленню
структури і роботи державного апарату.
Стаття 82
Ради народних депутатів безпосередньо і через створювані ними органи
керують усіма галузями державного, господарського, соціального і
культурного будівництва, приймають рішення, забезпечують їх виконання,
здійснюють контроль за проведенням рішень у жиггя
Стаття 83
Діяльність Рад народних депутатів будується на основі колективного,
вільного, ділового обговорення і вирішення питань, гласності, регулярної
звітності виконавчих і розпорядчих органів, інших створюваних Радами
органів перед ними та населенням, широкого залучення громадян до участі
в їх роботі.
Ради народних депутатів і створювані ними органи враховують громадську
думку, виносять на обговорення громадян найважливіші питання
загальнодержавного і місцевого значення, систематично інформують
громадян про свою роботу і прийняті рішення.
Глава 10 Виборча система
Стаття 84
Вибори народних депутатів проводяться по одномандатних або
багатомандатних виборчих округах на основі загального, рівного і прямого
виборчого права при таємному голосуванні
Стаття 85
Вибори народних депутатів є загальними: право обирати і бути обраними
мають громадяни України, які досягли 18 років.
Громадянин України не може бути одночасно народним депутатом більш як у
двох Радах народних депутатів
Особи, які входять до складу Ради Міністрів України, виконавчих
комітетів місцевих Рад народних депутатів, за винятком голів цих
органів, керівники відомств, відділів і управлінь виконавчих комітетів
місцевих Рад, судді і державні арбітри не можуть бути депутатами в Раді,
якою еони призначаються або обираються. Судді і арбітри арбітражних
судів не можуть бути народними депутатами.
У виборах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом
недієздатними, особи, які тримаються в місцях позбавлення волі, а також
особи, які знаходяться за рішенням суду в місцях примусового лікування.
Стаття 86
Вибори народних депутатів є рівними: кожний виборець має один голос;
виборці беруть участь у виборах на рівних засадах.
8 6 2003
Ї7 І
Стаття 87
Вибори народних депутатів є прямими: народні депутати обираються
громадянами безпосердньо.
Стаття 88
Голосування на виборах народних депутатів є таємним: контроль за
волевиявленням голосуючих не допускається.
Стаття 89
Право висування кандидатів у народні депутати належить трудовим
колективам, громадським організаціям, колективам професійно-технічних,
середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборам виборців за
місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах
Кожний учасник передвиборних зборів може пропонувати для обговорення
будь-які кандидатури, в тому числі і свою.
До виборчих бюлетенів може бути включено будь-яку кількість кандидатів
Кандидати в депутати беруть участь у виборчій кампанії на рівних
засадах.
Витрати, пов’язані з підготовкою і проведенням виборів народних
депутатів, проводяться виборчими комісіями з єдиного централізованого
фонду, створюваного за рахунок державних коштів, коштів підприємств,
громадських та інших організацій з метою забезпечення рівних умов для
кожного кандидата в народні депутати
Стаття 90
Підготовка до виборів народних депутатів здійснюється відкрито і гласно.
Проведення виборів організують виборчі комісії, які утворюються з
представників трудових колективів, громадських організацій, колективів
професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів,
зборів за місцем проживання і військовослужбовців по військових
частинах.
Громадянам України, трудовим колективам і громадським організаціям
Гарантується можливість вільного і всебічного обговорення політичних,
ділових і особистих якостей кандидатів у народні депутати, а також право
агітації’ за чи проти кандидата на зборах, у пресі, по телебаченню,
радіо.
Порядок проведення виборів народних депутатів визначається законами
Украіни
Стаття 91
Виборці /шють накази своїм депутатам.
Відповідні Ради народних депутатів розглядають накази, враховують їх при
розробленні планів економічного і соціального розвитку та складанні
бюджету, а також при підготовці рішень в інших питаннях, організують
виконання наказів та інформують громадян про їх реалізацію.
Глава 11 Народний депутат
Стаття 92
Депутати є повноважними представниками народу в Радах народних
депутатів.
Беручи участь в роботі Рад. депутати вирішують питання державного,
господарського і соціально-культурного будівництва, організують
проведення рішень Рад у життя, здійснюють контроль за роботою державних
органів, підприємств, установ і організацій.
У своїй діяльності депутат керується загальнодержавними інтересами,
враховує запити населення виборчого округу, добивається втілення в життя
наказів виборців
Стаття 93
Депутат здійснює свої повноваження, як правило, не пориваючи з
виробничою або службовою діяльністю.
На час сесії Верховної Ради України, Верховної Ради Кримської АРСР,
місцевих Рад народних депутатів, а також для здійснення депутатських
повноважень в інших випадках, передбачених законом, депутат звільняється
від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням
витрат, пов’язаних з депутатською діяльністю, за рахунок коштів
відповідно республіканського або місцевого бюджету.
Стаття 94
Депутат має право запиту до відповідних державних органів і службових
осіб, які зобов’язані дати відповідь на запит сесії Ради.
Депутат має право звертатися до всіх державних і громадських органів,
підприємств, установ, організацій у питаннях депутатської діяльності і
брати участь у розгляді поставлених ним питань. Керівники відповідних
державних і громадських органів, підприємств, установ і організацій
зобов’язані невідкладно приймати депутата і розглядати його пропозиції у
встановлені строки
Стаття 95
Депутатові забезпечуються умови для безперешкодного й ефективного
здійснення його прав і обов’язків.
Недоторканність депутатів, а також інші Гарантії депутатської діяльності
встановлюються законодавством Украіни.
Стаття 96
Депутат зобов’язаний звітувати про свою роботу і роботу Ради перед
виборцями, а також перед колективами та громадськими організаціями, які
висунули його кандидатом у депутати.
Депутат, який не виправдав довір’я виборців, може бути в будь-який час
відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом
порядку.
99
V. ОРГАНИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
Глава 12
Верховна Рада України
Стаття 97
Єдиним органом законодавчої влади України с Верховна Рада України.
Верховна Рада України правомочна розглядати і вирішувати будь-яке
питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів
державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що
вирішується виключно всеукраїнським референдумом.
До виключного відання Верховноі Ради України належить:
прийняття Конституції України, внесення до неї змін;
прийняття рішень з питань державного устрою України;
вирішення питань, пов’язаних із зміною державних кордонів України;
визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики Украї
ни;
виключений;
визначення засад державного регулювання економічного і соціального
розвитку України, затвердження найважливіших загальнодержавних прог
рам економічного, соціального і національно-культурного розвитку, охоро
ни навколишнього середовища, затвердження державного бюджету Украї
ни, здійснення контролю за ходом виконання загальнодержавних програм і
бюджету і затвердження звіту про їх виконання; внесення змін до держав
ного бюджету України;
призначення виборів народних депутатів України і затвердження складу
Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України; при
значення виборів депутатів місцевих Рад народних депутатів України;
в) обрання Голови Верховної Ради України. Першого заступника і
заступника Голови Верховноі Ради України:
9) затвердження за пропозицією Президента України Прем’єр-міністра Ук
раїни;
9-1) утворення Ради оборони України і визначення переліку посадових
осіб, які входять до Л складу;
10) обрання Верховного Суду України, суддів обласних і Київського місь
кого судів, призначення арбітрів Вищого арбітражного суду України, арбіт
ражних судів областей, міста Києва, Генерального прокурора України,
Голови Служби національної безпеки України. Голови Правління Національ
ного банку України, головного редактора газети Верховної Ради України;
затвердження Президії Вищого арбітражного суду України, колеги Генера
льної прокуратури України;
10-1) затвердження запропонованих Президентом України кандидатур на
посади міністрів закордонних справ, оборони, фінансів, юстиції,
внутрішніх справ та голів Державного комітету у справах охорони
державного кордону і Державного митного комітету;
обрання Конституційного Суду України;
заслуховування звітів органів, які вона утворює або обирає, а також
посадових осіб, яких вона призначає, обирає або затверджує їх канди
датури;
здійснення законодавчого регулювання відносин власності, підприєм
ницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної
митної,
науково-технічної політики, бюджетної і кредитно-фінансовоі систем, опо
даткування, державної політики оплати праці і ціноутворення, охорони нав
колишнього середовища, використання і відтворення природних ресурсів
України, інших відносин, які потребують законодавчого врегулювання.
вирішення питань про використання території та природних ресурсів
України, забезпечення екологічної безпеки, затвердження програм охо
рони навколишнього середовища, національних програм ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи.
здійснення законодавчого регулювання відносин громадянства України;
законодавче регулювання і контроль за забезпеченням конституційних
прав, свобод і обов’язків громадян України;
розгляд питань забезпечення рівноправності громадян всіх националь
ностей, що проживають на території України;
прийняття рішень про проведення всеукраїнських референдумів,
тлумачення Конституції України і законів України;
визначення порядку вирішення питань адміністративно-територіального
устрою України, утворення і ліквідація областей, районів, районів у
містах,
затвердження кордонів Кримської АРСР; встановлення і зміна меж облас
тей та міст (крім міст Кримської АРСР); віднесення населених пунктів до
категорії міст (крім населених пунктів Кримської АРСР); найменування і
пе
рейменування міст, районів, районів у містах (крім міст, районів,
районів у
містах Кримської АРСР);
21) визначення порядку організації і діяльності органів державної вико
навчої влади, місцевого самоврядування, суду, арбітражного суду та про
куратури, визначення загальних правових засад утворення і діяльності гро
мадських об’єднань;
21-1) дострокове припинення повноважень місцевих Рад народних депутатів
у разі, якщо вони порушують Конституцію і закони України, і призначення
нових виборів депутатів цих Рад;
спрямування діяльності місцевих Рад народних депутатів:
встановлення доходів, що надходять на утворення державного бюджету
України;
101
24) вирішення питань про відкриття дипломатичних представництв, кон
сульств, представництв при міжнародних організаціях, торговельних пред
ставництв України,
ратифікація і денонсація міжнародних договорів України;
здійснення контролю за наданням Україною позик, економічної та іншої
допомоги іноземним державам, а також за укладенням угод про державні
позики і кредити, одержувані з іноземних джерел;
26-1) введення в разі необхідності надзвичайного стану на території
України,
27) заснування державних нагород та встановлення почесних звань Ук
раїни;
27-1) встановлення військових звань, дипломатичних рангів, інших
спеціальних звань і класних чинів;
виключений;
накладення вето на укази Президента України та постанови Кабінету
Міністрів України у разі, якщо вони суперечать Конституції та законам Ук
раїни; звернення до Конституційного Суду України з пропозицією дати ви
сновок про конституційність та законність зазначених актів.
скасування постанов Президії Верховної Ради України, розпоряджень
Голови Верховної Ради України,
З І) зупинення дії правових актів Верховної Ради Кримської АРСР в разі
невідповідності їх Конституції і законам України; скасування рішень
обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів,
якщо вони прийняті з порушенням Конституції і законів України;
виключений;
виключений;
затвердження указів Президента України про оголошення війни, вве
дення воєнного і надзвичайного стану;
35; порушення перед Президентом Украіни питання про виступ з
позачерговою доповіддю на пленарному засіданні Верховної Ради Украіни з
найбільш важливих питань життя суспільства і держави; Верховна Рада
України приймає закони України, постанови, декларації, звернення, заяви.
Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування,
якщо інше не передбачено самим законом, але не ранние дня його
опублікування
Стаття 98
Верховна Рада Украіни складається з 450 народних депутатів Украіни, що
обираються по виборчих округах з приблизно рівною кількістю виборців
Стаття 99
Верховна Рада України скликається на першу сесію Президією Верховної
Ради України не пізніш як через два місяці після виборів.
Перше після виборів засідання Верховної Ради України відкриває Голова
Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів Украіни і до
обрання Голови Верховної Ради та його заступників веде обрана Верховною
Радою президія. Далі засідання Верховноі Ради України веде Голова
Верховної Ради України або його заступники.
Стаття 100
Верховна Рада України за поданням Мандатної комісії, яку вона обирає,
приймає рішення про визнання повноважень народних депутатів Украіни, а в
разі порушення законодавства про вибори — про визнання виборів окремих
народних депутатів недійсними
Стаття 101
Верховна Рада Украіни проводить свою роботу сесійно
Сесії Верховноі Ради Украіни складаються з пленарних засідань Верховної
Ради України, а також засідань постійних та інших комісій Верховноі
Ради, що проводяться у період між ними
Чергові сесії скликаються Президією Верховноі Ради України.
Позачергові сесії скликаються Головою Верховноі Ради Украіни. Президією
Верховної Ради Украіни з їх ініціативи, або за пропозицією не менш як
третини складу Верховної Ради України, або з ініціативи Президента
Украіни.
Стаття 102
Верховна Рада України зберігає своі повноваження до обрання нового
складу Верховноі Ради Украіни
Стаття 103
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді Украіни належить народним
депутатам України. Президії Верховної Ради Украіни. Голові Верховної
Ради Украіни, постійним комісіям Верховної Ради України, Президенту
Украіни. Конституційному Суду Украіни, Кабінету Міністрів України.
Верховному Суду України. Генеральному прокурору України. Верховній Раді
Кримської АРСР. Академії наук України.
Стаття 104
Проекти законів та інші питання, внесені на розгляд Верховноі Ради
Украіни, обговорюються на її засіданнях.
Верховна Рада України правомочна приймати рішення, якщо на засіданні
присутні не менш як дві третини від фактичної кількості народних
депутатів Украіни. повноваження яких визнані і не припинені в
установленому законом порядку, але більше половини її конституційного
складу.
Закон України і постанова Верховноі Ради України вважаються прийнятими,
якщо за них проголосувала більшість від фактичної кількості народних
депутатів Украіни. повноваження яких визнані і не припинені достроково в
установленому законом порядку.
102
103
Народний депутат України голосує особисто.
Закон України підписує Голова Верховної Ради України і передає його
Президенту України
Президент України підписує закони України протягом десяти днів з дня
одержання закону. В цей же термін Президент України може скористатися
правом відкладального вето і повернути закон із зауваженнями до
Верховної Ради України для повторного розгляду.
Якщо при повторному розгляді закон буде прийнято більшістю голосів від
фактичної кількості народних депутатів, повноваження яких визнані і не
припинені достроково в установленому законом порядку. Президент Украіни
зобов’язаний підписати його протягом семи днів
Проекти законів та інші найважливіші питання державного життя рішенням
Верховної Ради України можуть бути винесені на народне обговорення.
Стаття 105
Президія Верховної Ради України є підзвітним Верховній Раді Украіни
органом, який забезпечує організацію роботи Верховної Ради України та
здійснює інші повноваження в межах, передбачених Конституцією Украіни і
законами Украіни.
До складу Президії Верховної Ради Украіни входять Голова Верховноі Ради
Украіни, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України,
голови постійних комісій Верховної Ради України.
Президію Верховної Ради України очолює Голова Верховноі Ради України.
Стаття 106
Президія Верховноі Ради України:
скликає сесії Верховноі Ради України:
організує підготовку сесій Верховноі Ради Укаїни;
виключений,
координує діяльність постійних комісій Верховноі Ради України.
5; сприяє народним депутатам Украіни у здійсненні ними своїх повноважень
і забезпечує їх необхідною інформацією;
6; здійснює контроль за додержанням Конституції Украіни:
7) організує підготовку і проведення всенародних голосувань
(референдумів), а також народних обговорень проектів законів Украіни та
інших найважливіших питань державного життя республіки;
в) проводить найменування та перейменування селищ міського типу, сіл; п
п 9-16 виключені;
17) публікує українською і російською мовами закони Украіни та інші
акти, прийняті Верховною Радою Украіни, Президією Верховної Ради
Украіни. Головою Верховноі Ради Украіни; сприяє публікації зазначених
актів у по-
рскладі іншими мовами, якими користується більшість населення
відповідних місцевостей республіки
Президія Верховної Ради України приймає постанови.
Стаття 107
Голова Верховної Ради України обирається Верховною Радою України з числа
народних депутатів України таємним голосуванням строком на п’ять років і
не більш як на два строки підряд Він може бути в будь-який час шляхом
таємного голосування відкликаний верховною Радою України.
Голова Верховної Ради України підзвітний Верховній Раді України
Стаття 10S
Голова Верховної Ради України:
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають роз
глядові Верховною Радою України, підписує акти, прийняті Верховною Ра
дою України і Президією Верховної Ради України;
виключений;
представляє Верховній Раді Украіни кандидатури для обрання на посади
Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, а також
пропозиції про персональний склад Конституційного Суду України;
А) представляє Верховній Раді України кандидатури для обрання або
призначення на посади Голови Конституційного Суду України, Голови
Верховного Суду Украіни, Голови Вищого арбітражного суду Украіни.
Генерального прокурора України, Голови правління Національного банку
України, головного редактора газети Верховної Ради України;
5) виключений:
6; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України, міністерств України,
інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів у разі їх
невідповідності Конституції Украіни і законам України з одночасною
постановкою перед Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів
Украіни питання про скасування цих актів
Голова Верховної Ради України видає розпорядження.
Перший заступник Голови Верховноі Ради України і заступник Голови
Верховноі Ради України виконують за уповноваженням Голови Верховної Ради
України окремі його функції і заміщають Голову в разі його відсутності
або неможливості здійснення ним своїх обов’язків.
Стаття 109
Верховна Рада Украіни обирає з числа народних депутатів Украіни постійні
комісії для ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і
підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради України, а
також для сприяння проведенню в життя законів України та інших рішень,
прийнятих Верховною Радою Украіни, контролю за діяльністю державних
органів і організацій
104
105
Верховна Рада України створює, коли визнає за необхідне, слідчі,
ревізійні та інші комісії в будь-якому питанні.
Стаття ПО
Закони та інші рішення Верховної Ради України приймаються, як правило,
після попереднього обговорення їх проектів відповідними постійними
комісіями Верховної Ради України. Обрання і призначення посадових осіб
до складу Конституційного Суду України. Кабінету Міністрів України,
Верховного Суду України. Вищого арбітражного суду України, суддів
обласних і Київського міського судів, арбітрів арбітражних судів
Кримської АРСР. областей, міста Києва, а також затвердження президії
Вищого арбітражного суду України, Колегії Генеральної прокуратури
України провадяться при наявності висновку відповідних постійних комісій
Верховної Ради України
Усі державні і громадські органи, організації і службові особи
зобов’язані виконувати вимоги комісій Верховної Ради України, подавати
їм необхідні матеріали і документи.
Рекомендації комісій підлягають обов’язковому розглядові державними і
громадськими органами, установами і організаціями. Про результати
розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений
ними строк.
Стаття 111
Народний депутат України на сесії Верховної Ради України має право
звернутись із запитом до Президента України, до Кабінету Міністрів
України, до керівників інших органів, що їх утворює або обирає Верховна
Рада України, а також до керівників розташованих на території України
підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування.
Орган або службова особа, до яких звернуто запит, зобов’язані дати усну
чи письмову відповідь на даній сесії Верховної Ради України.
Народні депутати України звільняються від виконання службових або
виробничих обов’язків на певний строк, необхідний для здійснення
депутатської діяльності у Верховній Раді України, її комісіях, а також
серед населення. Вони можуть звільнятись від виконання службових або
виробничих обов’язків на весь період своїх повноважень у Верховній Раді
України.
Народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної
відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного
стягнення, які накладаються в судовому порядку, без згоди Верховної Ради
України, а в перюд між її сесіями — без згоди Президії Верховної Ради
України
Стаття 112
Конституційний Суд України обирається Верховною Радою України на десять
років з числа спеціалістів у галузі права у складі Голови, двох
заступників Голови і 12 членів Суду.
Особи, обрані до Конституційного Суду України, не можуть одночасно
входити до складу інших державних органів, діяльність і акти яких є
піднаглядними Конституційному Суду, а також бути народними депутатами
України чи належати до будь-яких політичних партій і рухів
Особи, обрані до Конституційного Суду України, при виконанні своїх
обов’язків є незалежними і підкоряються тільки Конституції України.
Організація і порядок діяльності Конституційного Суду Украіни
визначаються Законом про Конституційний Суд Украіни.
Стаття 113
Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю всіх підзвітних їй
державних органів.
Стаття 114
Порядок діяльності Верховної Ради України та П органів визначається
Регламентом Верховної Ради Украіни та іншими законами України, що
видаються на основі Конституції України.
Глава 12-1 Президент України
Стаття 114-1
Президент Украіни є главою держави і главою виконавчої влади України.
Повноваження Президента України визначаються Конституцією Украіни.
Стаття 114-2
Президентом України може бути обраний громадянин Украіни. не молодший
тридцяти п’яти років
Одна й та ж особа не може бути Президентом України більше двох строків
підряд. Президент України не може бути народним депутатом, займати
будь-яку посаду у державних органах і громадських об’єднаннях, а також в
інших організаціях та займатися комерційною діяльністю.
Стаття 114-3
Президент України обирається громадянами України на основі загального,
рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на
п’ять років Порядок проведення виборів Президента Украіни визначається
Законом «Про вибори Президента Украіни».
Стаття 114-4
Президент України при вступі на посаду приносить присягу на пленарному
засіданні Верховної Ради Украіни. Текст присяги і порядок її принесення
визначаються Законом «Про Президента Украіни».
106
107
Стаття 114-5
Президент України:
1) виступає Гарантом забезпечення прав і свобод громадян, державного
суверенітету України, додержання Конституції і законів України;
U І) проводить у життя Конституцію і закони України через систему
органів державної виконавчої влади:
2) представляє Україну у міжнародних відносинах;
2-1) є Головнокомандуючим Збройними Силами України:
З; вживає заходів до забезпечення обороноздатності, національної безпеки
та територіальної цілісності України.
3-1) здійснює керівництво і спрямовує виконавчу діяльність Кабінету
Міністрів України;
4) очолює систему органів державної виконавчої влади, забезпечує їх вза
ємодію з Верховною Радою України;
4- /; подає на розгляд Верховної Ради України проект державного бюджету
України та звіт про його виконання;
4-2) здійснює управління державним майном у випадках, передбачених
законом;
5) звертається з посланнями до народу України, подає на розгляд Вер
ховної Ради України щорічні доповіді про виконання прийнятих Верховное
Радою України соціальио-економічних та інших програм, про становище
України та програми внутрішньополітичної і зовнішньополітичної
діяльності
Президента і Уряду України. Верховна Рада України більшістю голосів від
фактичної кількості народних депутатів України, повноваження яких
визнані і
не припинені достроково в установленому законом порядку, вправі зажа
дати від Президента України позачергової доповіді з найбільш важливих
питань державного і суспільного життя:
5-1) виступає з ініціативою про скликання позачергової сесії Верховної
Ради України;
6; пропонує для затвердження Верховній Раді України кандидатуру
Прем’єр-міністра України, вносить до Верховної Ради України пропозицію
про звільнення з посади Прем’єр-міністра України;
7) пропонує на затвердження Верховній Раді України кандидатури для
призначення ним на посади міністрів закордонних справ, оборони,
фінансів, юстиції, внутрішніх справ та голів Державного комітету в
справах охорони державного кордону і Державного митного комітету;
звільняє цих осіб з посад;
7-1) для забезпечення виконання Конституції і законів України утворює,
реорганізує і ліквідує міністерства, відомства та інші органи державної
виконавчої влади в межах коштів бюджету, затверджених Верховною Радою
Украіни. призначає та звільняє з посад керівників цих органів;
7-2) скасовує акти Кабінету Міністрів України, акти міністерств та інших
центральних органів державноі виконавчої влади у разі невідповідності їх
Конституції і законам Украіни та указам Президента України;
7-3) встановлює додаткові заходи адміністративної відповідальності за
порушення режиму, встановленого у зв’язку з стихійним лихом, епідеміями
та епізоотіями.
7-4) на період до прийняття нової Конституції України ухвалює укази з
питань економічної реформи, не врегульованих законами України, з
наступним їх затвердженням Верховною Радою України:
7-5) виходить з поданням до Верховної Ради України про дострокове
припинення повноважень окремих місцевих Рад народних депутатів у разі
порушення ними Конституції і законів України та про призначення нових
виборів депутатів цих Рад; 7-6) вживає заходів до захисту інтересів
громадян Украіни поза її межами;
7-7) сприяє задоволенню національно-культурних, духовних і мовних потреб
українців, що проживають в інших державах;
веде переговори і підписує міждержавні і міжнародні договори України,
які набирають чинності після ратифікації Верховною Радою України; при
значає і відкликає дипломатичних представників України в іноземних дер
жавах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти
ак
редитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
нагороджує державними нагородами України, присвоює почесні звання
України;
9-І) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранґи, інші спеціальні
звання і класні чини;
9-2) засновує президентські відзнаки і нагороджує ними;
10) вирішує питання прийняття до громадянства Украіни і виходу з грома
дянства Украіни. надання притулку іноземним громадянам та особам без
громадянства;
/1) здійснює помилування осіб, засуджених судами Украіни; 11-1) видає
укази про амністію;
12) приймає рішення про оголошення стану війни, введення воєнного ста
ну на всій території Украіни чи в окремих її місцевостях у разі
збройного
нападу на Україну. Порядок введення і режим воєнного стану визначаються
законом;
12-1) приймає рішення у випадках введення воєнного стану про загальну
або часткову мобілізацію на території Украіни.
12-2) вводить в разі необхідності надзвичайний стан на території України
відповідно до Закону про надзвичайний стан;
13) оголошує в разі необхідності зонами надзвичайних екологічних ситуа
цій окремі місцевості України:
14) дає тлумачення прийнятих ним актів.
108
109
Стаття 114-6
Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України
в межах своєї компетенції видає укази та розпорядження, які є
обов’язковими до виконання.
У разі визнання Конституційним Судом України указів чи розпоряджень
Президента такими, що суперечать Конституції і законам Украіни, вони
вважаються нечинними.
Стаття 114-7
Виключена
Стаття 114-8
Виключена.
Стаття 114-9
Президент України користується правом недоторканності.
У разі порушення Президентом Конституції і законів Украіни Президент
може за висновком Конституційного Суду України бути зміщений з посади
Верховною Радою України. Рішення про зміщення Президента в такому
випадку приймається більшістю не менш як дві третини від фактичної
кількості народних депутатів Украіни, повноваження яких визнані і не
припинені достроково в установленому законом порядку.
Верховна Рада України може призначити всеукраїнський референдум з
питання про дострокове припинення повноважень Президента за ініціативою
громадян України. При достроковому припиненні повноважень Президента
Украіни за результатами референдуму нові вибори проводяться відповідно
до Закону -Про вибори Президента України».
Стаття 114-10
В разі смерті, дострокового припинення повноважень Президента України
або усунення його з посади у випадках, передбачених статтею 114-9
Конституції Украіни. виконання обов’язків Президента на період до
обрання і вступу на посаду нового Президента за рішенням Верховної Ради
України покладається на Голову Верховної Ради України. В цих випадках
вибори нового Президента мають відбутися не пізніш як за 90 днів.
Глава 13
Кабінет Міністрів України
Стаття 115
Кабінет Міністрів Украіни (Уряд України) є органом державної виконавчої
влади України.
Стаття 116
Кабінет Міністрів України утворюється у складі Прем’єр-міністра України,
Першого віце-Премєр-мімістра. віце-Прем’єр-міністрів Украіни. міністрів
України, Міністра Кабінету Міністрів Украіни, голів Служби безпеки
Украіни, правління Національного банку Украіни, Фонду державного майна
України, Антимонопольного комітету Украіни, Державного комітету у
справах охорони державного кордону Украіни та Державного митного
комітету України
Президент може ввести до складу Кабінету Міністрів України й інших
керівників центральних органів державної виконавчої влади України: у
роботі Кабінету Міністрів Украіни може брати участь з правом
вирішального голосу Голова Уряду Кримської АРСР.
Стаття 117
Кабінет Міністрів України підпорядковується Президенту Украіни і є
підзвітним і відповідальним перед Верховною Радою Украіни.
Новоутворений Кабінет Міністрів України подає на розгляд Президента
України і Верховної Ради України програму наступної діяльності на строк
своїх повноважень.
Верховна Рада Украіни може виразити недовір’я Прем’єр-міністру України,
окремим членам Кабінету Міністрів Украіни або Кабінету Міністрів Украіни
в цілому, що тягне за собою їх відставку
Стаття 118
Кабінет Міністрів України вирішує питання державного управління на
основі Конституції і законів Украіни, указів та розпоряджень Президента
України
Стаття 119
Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень:
створює умови для забезпечення державного суверенітету і економічної
самостійності Украіни;
розробляє державні програми соціально-економмного розвитку України,
3) здійснює державне регулювання економічного і соціального розвитку
Украіни:
4) забезпечує проведення фінансової політики України, державної політики
в
галузі ціноутворення та оплати праці; складання й виконання державного
бюджету Украіни; здійснення загальнодержавних і міждержавних економіч
них програм, створення загальнодержавних фондів розвитку, фондів для
ліквідації наслідків стихійного лиха й катастроф, проведення політики в
га
лузі охорони природи, екологічної безпеки й природокористування;
здійснює загальнодержавні програми економічного, соціального і куль
турного розвитку;
вживає заходів до забезпечення національної безпеки і обороноздат
ності Украіни;
110
111
забезпечує здійснення зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної дія
льності України, митної справи,
здійснює заходи щодо захисту інтересів України, забезпечення закон
ності, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку,
боротьби із злочинністю;
9; утворює у разі необхідності державні комітети України, головні
управління, державні інспекції та інші підвідомчі йому органи;
10) координує діяльність виконавчих комітетів місцевих Рад народних
депутатів по виконанню державних програм.
Стаття 120
Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, організує їх
виконання.
Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов’язковими до
виконання на території України.
Стаття 121
Кабінет Міністрів України має право скасовувати акти міністерств
України, інших підвідомчих йому органів.
Стаття 122
Кабінет Міністрів України об’єднує і спрямовує роботу міністерств
України, інших підвідомчих йому органів.
Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади
України здійснюють керівництво дорученими сферами управління, несуть
відповідальність за їх розвиток; у межах своєї компетенції видають акти,
організують і контролюють іх виконання.
Стаття 123
Структура і компетенція Кабінету Міністрів України визначаються
Конституцією України. Законом про Кабінет Міністрів України, іншими
законами України
Порядок діяльності Кабінету Міністрів України та його відносин з іншими
державними органами визначається Законом про Кабінет Міністрів України.
VI. МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
Глава 14
Місцеві Ради народних депутатів
Стаття 124
Органами державної впади в областях, районах, містах, районах у містах,
селищах і селах України є обласні, районні, міські, районні в містах,
селищні, сільські Ради народних депутатів.
Стаття 125
Місцеві Ради народних депутатів у межах своєї компетенції вирішують усі
питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян, які
проживають на їх території, та державних інтересів, проводять у життя
рішення вищестоящих органів державної влади, координують діяльність
нижчестоящих Рад народних депутатів, забезпечують додержання законності
і правопорядку, беруть участь в обговоренні питань республіканського
значення, вносять з цих питань свої пропозиції
Стаття 126
Місцеві Ради народних депутатів забезпечують комплексний
соціально-еконо-мінний розвиток на своїй території, здійснюють
керівництво підприємствами (об’єднаннями), організаціями і установами,
які є їх комунальною власністю
Відносини місцевих Рад народних депутатів з підприємствами
(об’єднаннями), організаціями і установами, які не належать до
комунальної власності, будуються на податковій і договірній основі в
інтересах задоволення потреб населення та соціально-економічного
розвитку території.
Стаття 127
Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення в межах своїх
повноважень, наданих їм законодавством України.
Рішення місцевих Рад є обов’язковими для виконання всіма розташованими
на території Ради підприємствами, установами й організаціями, а також
службовими особами і громадянами
Стаття 128
Роботу обласних, районних, міських, районних у мютах, селищних і
сільських Рад народних депутатів організують голови цих Рад. які
одночасно є головами іх виконавчих комітетів.
Сесії місцевих Рад народних депутатів скликаються головами цих Рад в
міру необхідності, але не менш як чотири рази на рис.
Коло питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях Рад,
встановлюється Законом «Про місцеві Ради народних депутатів України та
місцеве самоврядування».
Стаття 129 Виключена.
Стаття 130
Місцеві Ради народних депутатів обирають з числа депутатів постійні
комісії для попереднього розгляду та підготовки питань, що належать до
відання місцевих Рад, а також для здійснення контролю за виконанням іх
рішень.
Призначення і обрання посадових осіб до складу виконавчих комітетів
місцевих Рад, інших створюваних ними органів, а також керівників
відділів і управлінь ви-
112
9 6 3003
113
конавчих комітетів провадиться при наявності висновку відповідних
постійних комісій Рад народних депутатів.
Рекомендації постійних комісій місцевих Рад народних депутатів
підлягають обов’язковому розглядові відповідними державними і
громадськими органами, підприємствами (об’єднаннями), організаціями і
установами. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути
повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
Стаття 131
Місцеві Ради народних депутатів здійснюють свою діяльність у тісному
зв’язку з трудовими колективами і громадськими організаціями, виносять
найважливіші питання місцевого значення на обговорення громадян і
ставлять їх на референдум, вживають заходів до розширення участі
громадян у роботі Рад та підзвітних їм органів
Глава 15
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів
Стаття 132
Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів є
виконавчі комітети, які обираються ними
Виконавчі комітет не рідше одного разу на рік звітують перед Радами, які
їх обрали, а також на зборах трудових колективів і за місцем проживання
громадян.
Стаття 133
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів є безпосередньо
підзвітними Радам, що їх обрали.
Стаття 134
Компетенція виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів і
порядок їх діяльності визначаються на основі цієї Конституції Законом
-Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве самоврядування».
Стаття 135
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів приймають рішення і
видають розпорядження в межах повноважень, наданих їм законодавством
України.
Стаття 136
Виключена.
Стаття 137
Після закінчення повноважень місцевих Рад народних депутатів їх
виконавчі комітети зберігають свої повноваження аж до обрання Радами
народних депутатів нового скликання виконавчих комітетів.
Стаття 138
Відділи і управління виконавчих комітетів утворюються місцевими Радами
народних депутатів.
Відділи і управління виконавчих комітетів Рад народних депутатів керують
дорученими їм галузями управління і підпорядковуються у своїй діяльності
відповідній Раді та її виконавчому комітетові.
VII. ДЕРЖАВНИЙ ПЛАН ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
(Дію глав 16117 VII розділу припинено Законом України від 24 жовтня 1990
року)
Глава 16
Державний план економічного
і соціального розвитку України
Стаття 139
Державний план економічного і соціального розвитку України є складовою
частиною державного плану економічного і соціального розвитку СРСР.
Поточні і перспективні державні плани економічного і соціального
розвитку України мають на меті забезпечення комплексного економічного і
соціального розвитку на території республіки відповідно до основних
завдань і напрямів економічного і соціального розвитку СРСР.
Стаття 140
Державні плани економічного і соціального розвитку України визначають
завдання в галузі економіки і соціально-культурного будівництва, містять
цільові комплексні програми, плани розвитку галузей народного
господарства і економічних районів на території України, включають в
себе плани економічного і соціального розвитку областей та міст
республіканського підпорядкування.
Стаття 141
Державний план економічного і соціального розвитку України розробляється
Радою Міністрів України, виходячи із державного плану економічного і
соціального розвитку СРСР, на основі проектів планів міністерств,
державних комітетів та інших органів державного управління України,
місцевих Рад народних депутатів.
До державного плану економічного і соціального розвитку України
включаються основні показники планів підприємств, установ і організацій
союзного підпорядкування, які знаходяться на території України.
114
115
Розробка планів економічного і соціального розвитку здійснюється з
урахуванням пропозицій колективів підприємств, установ і організацій, а
також громадських організацій.
Стаття 142
Рада Міністрів України вносить державний план економічного і соціального
розвитку України на розгляд Верховної Ради України.
Верховна Рада України по доповіді Ради Міністрів України і висновку
Планово-бюджетної та інших постійних комісій Верховної Ради України
обговорює і затверджує державний план економічного і соціального
розвитку України
Стаття 143
Рада Міністрів України організує виконання державного плану економічного
і соціального розвитку України та вживає заходів щодо зміцнення планової
дисципліни.
Стаття 144
Звіти про виконання державних планів економічного і соціального розвитку
України розглядаються і затверджуються Верховною Радою України. Загальні
показники виконання планів публікуються для загального відома.
Глава 17
Державний бюджет України
Стаття 145
Державний бюджет України є складовою частиною єдиного державного бюджету
СРСР
Стаття 146
Державний бюджет України об’єднує республіканський бюджет України і
місцеві бюджети. Розмежування доходів і видатків державного бюджету
України між республіканськими і місцевими бюджетами визначається Законом
України про бюджетні права України і місцевих Рад народних депутатів.
Стаття 147
Державний бюджет України розробляється Радою Міністрів України на основі
державних планів економічного і соціального розвитку Союзу і України,
державного бюджету СРСР і затверджується Верховною Радою України по
доповіді Ради Міністрів Украіни і висновку Планово-бюджетної та інших
постійних комісій Верховної Ради України.
Стаття 148
Звіт про виконання державного бюджету України затверджується Верховною
Радою України. Загальні показники виконання бюджету публікуються для
загального відома
VIII. ПРАВОСУДДЯ, АРБІТРАЖ І ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
Глава 18 Суд і арбітраж
Стаття 149
Судами України є Верховний Суд Украіни. обласні суди, Київський міський
суд, міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) народні суди.
Найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів
республіки здійснюються Верховним Судом Украіни.
Організація і порядок діяльності судів Украіни визначаються законами
Украіни
Стаття 150
Всі суди Украіни утворюються на засадах виборності суддів і народних
засідателів.
Народні судді районних (міських) народних судів обираються відповідно
обласними. Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного
Суду Украіни, а також обласних судів, Київського міського суду
обираються Верховною Радою України.
Народні засідателі районних (міських) народних судів обираються на
зборах громадян за місцем їх проживання або роботи відкритим
голосуванням, а народні засідателі вищестоящих судів — відповідними
Радами народних депутатів
Судді всіх судів обираються строком на десять років. Народні засідателі
всіх судів обираються строком на п’ять років,
Судді і народні засідателі є відповідальними перед органами або
виборцями, які іх обрали, звітують перед ними і можуть бути ними
відкликані у встановленому законом порядку
Судді не можуть бути народними депутатами і на час виконання своїх
обов’язків припиняють членство у будь-яких політичних партіях і рухах.
Стаття 151
Верховний Суд України складається з Голови, його заступників, членів і
народних засідателів.
Стаття 152
Розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах здійснюється
колегіально чи суддею одноособово. Колегіальність здійснення правосуддя
забезпечується шляхом розгляду справ колегією суддів та судом у складі
двох суддів і трьох народних засідателів.
Народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються всіма правами
судді
116
117
Суд* і народні засідателі с незалежними і підкоряються тільки законові
Суддям і народним засідателям забезпечуються умови для безперешкодного і
ефективного здійснення їх прав та обов’язків. Будь-яке втручання в
діяльність суддів і народних засідателів по здійсненню правосуддя є
неприпустимим і тягне за собою відповідальність за законом.
Недоторканність суддів і народних засідателів, а також інші ґарантіі їх
незалежності встановлюються законодавством України.
Стаття 154
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед
законом і судом.
Стаття 155
Розгляд справ у всіх судах є відкритим. Слухання справ у закритому
засіданні суду допускається лише у випадках, встановлених законом, з
додержанням при цьому всіх правил судочинства.
Стаття 156
Обвинуваченому забезпечується право на захист.
Стаття 157
Судочинство в Україні провадиться українською мовою або мовою більшості
населення даної місцевості Особам, що беруть участь у справі і не
володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право
повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через
перекладача і право виступати в суді рідною мовою.
Стаття 158
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий
кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до
закону.
Стаття 159
Для подання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колеги
адвокатів. У випадках, передбачених законодавством, юридична допомога
громадянам подається безплатно. Організація і порядок діяльності
адвокатури визначаються законодавством України.
Стаття 160
У судочинстві в цивільних і кримінальних справах допускається участь
представників громадських організацій і трудових колективів.
Стаття 161
Вирішення господарських спорів в Україні здійснюється Вищим арбітражним
судом України, арбітражними судами Кримської АРСР. областей, міста
Києва.
Втручання будь-яких органів, організацій і посадових осіб у діяльність
арбітрів арбітражних судів щодо вирішення спорів не допускається
Глава 19 Прокуратура
Стаття 162
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом
Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами,
іншими органами державного і господарського управління та контролю,
урядом Кримської АРСР. місцевими Радами народних депутатів. їх
виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними
партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами,
установами і організаціями, незалежно від форм власності,
підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами.
Стаття 163
Генеральний прокурор Украіни призначається Верховною Радою України,
відповідальний перед нею і тільки ій підзвітний. Прокурорів Кримської
АРСР, областей, міста Києва, міських, районних та міжрайонних прокурорів
призначає Генеральний прокурор України.
Стаття 164
Виключена,
Стаття 165
Прокурори у здійсненні своїх повноважень є незалежними і керуються
Конституцією та законом Украіни.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури на території
України визначається Законом України «Про прокуратуру».
IX. ГЕРБ, ПРАПОР, ПМН І СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ
Стаття 166
Символами України як незалежної держави є її Державний герб. Державний
прапор та Державний гімн.
Державний герб України. Державний прапор Украіни та Державний гімн
Украіни затверджуються Верховною Радою України.
Стаття 167
Виключена
118
119
Стаття 168
Виключена.
Стаття 169
Столицею України є місто Київ.
X. ДІЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ І ПОРЯДОК її ЗМІНИ
Стаття 170
Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і
відповідно до цієї Конституції.
Стаття 171
Зміна Конституції України провадиться рішенням Верховної Ради України,
прийнятим більшістю не менш як дві третини від загальної кількості
народних депутатів України.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
ПРОЕКТ
Винесений Верховною Радою України
на всенародне обговорення
В редакції від 1 липня 1992 року
НАРОД УКРАЇНИ
ВИРАЖАЮЧИ
ЗДІЙСНЮЮЧИ
СПИРАЮЧИСЬ
ВИЗНАЮЧИ
ДБАЮЧИ
ПРАГНУЧИ
ПІКЛУЮЧИСЬ
БАЖАЮЧИ
КЕРУЮЧИСЬ
свою суверенну волю,
невід’ємне право на самовизначення,
на тисячолітню історію українського державотворення.
свободу і природні права людини найвищою соціальною цінністю,
про забезпечення умов життя, гідних людини, до збереження і зміцнення
соціальної злагоди, про розбудову і розвиток громадянського суспільства,
вільно жити в незалежній демократичній /«ержаві,
Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,
підтвердженим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
УСВІДОМЛЮЮЧИ відповідальність перед нинішніми і прийдешніми поколіннями,
ПРИЙМАЄ цю Конституцію і проголошує її
ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Стаття І
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою.
Стаття 2
Конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і
свобод людини й громадянина.
Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність.
Стаття З
Україна — республіка.
Вся повнота влади в Украіні належить народові.
Народ, який складають громадяни усіх національностей, є єдиним джерелом
державної влади, місцевого і регіонального самоврядування.
Державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу,
виконавчу і судову.
123
Віа «єні народу України можуть виступати виключно Національні Збори
України
Жодна частина народу, жодна політична партія, організація, інше
угруповання чи окрема особа не можуть присвоювати право здійснювати
державну владу.
Стаття 4
Держава визнає, підтримує місцеве і регіональне самоврядування, не
втручається у його сферу.
Стаття 5
В Україні діє принцип верховенства права.
Найвищу юридичну силу має Конституція. Норми Конституції є нормами
прямої дії Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції
України.
Громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволене все. що не
заборонене законом».
Державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування і їхні
посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом «дозволене лише
те, що визначене законом*.
Стаття 6
Суспільне життя в Україні базується на засадах політичного, економічного
та ідеологічного плюралізму.
Держава Гарантує рівне право громадян і їхніх об’єднань на участь у
державних справах.
Держава визнає різноманітність форм власності, створює рівні правові
умови для їхнього захисту
Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів,
думок і не може визнаватись офіційною державною ідеологією.
Стаття 7
Територія України є єдиною, неподільною, недоторканною і цілісною.
Питання про зміни території і державних кордонів України вирішуються
лише загальноукраїнським референдумом.
Стаття 8
Україна визнає прюритет загальнолюдських цінностей, виявляє повагу до
загальновизнаних принципів міжнародного права.
Належним чином ратифіковані або схвалені й офіційно опубліковані
міжнародні договори України становлять частину її законодавства і є
обов’язковими для виконання державними органами, юридичними і фізичними
особами.
Стаття 9
Громадяни України мають право чинити опір будь-кому, хто намагатиметься
протиправно ліквідувати демократичний конституційний лад України,
встановлений цією Конституцією, якщо інші засоби не можуть бути
використані.
Розділ II
ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
ГЛАВА 1
Загальні положення
Стаття 10
Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.
Природні права і свободи людини є невід’ємними
Стаття II
Перелік прав і свобод людини і громадянина, закріплений цією
Конституцією, не є вичерпним і становить основу будь-яких інших прав і
свобод особи
Стаття 12
Громадяни України є рівними у користуванні конституційними правами і
свободами без будь-якої різниці щодо походження, соціального і майнового
стану, посади, статі, раси, національності, мови, релігії, політичних та
інших переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших
обставин.
Здійснення особою її прав і свобод, передбачених Конституцією і
законами, не повинно порушувати прав і свобод інших людей.
Стаття IS
Кожний має право на збереження і захист своєї національної належності.
Громадяни України, що належать до національних меншин, мають право
вільно виявляти, зберігати і розвивати свою етнічну, мовну і релігійну
самобутність, підтримувати і розвивати свою культуру. Належність до
національної меншини є справою вільного вибору особи.
Держава захищає етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність усіх
національних меншин та піклується про забезпечення умов для її
самовиявлення.
Стаття 14
Конституційні права і свободи особи ніким не можуть бути скасовані
Здійснення конституційних прав і свобод особи може бути обмежене лише в
інтересах захисту прав і свобод інших осіб, збереження загального
добробуту, охорони державної або громадської безпеки, здоров’я і моралі.
Такі обмеження
124
125
лише законом, мають бути мінімальними ? відповідати засадам
демократично! держави
Здійснення прав і свобод, які закріплені в статтях 24, 25, 26, 29. 32,
36. 37, 38. 41. 42. 45 цієї Конституції, може бути тимчасово обмежене
лише у випадках введення воєнного або надзвичайного стану на той термін
і в тій мірі, які обумовлюються гостротою відповідного стану.
ГЛАВА 2 Громадянство
Стаття 15
В Україні існує єдине громадянство.
Громадянин України не може одночасно мати громадянство іншої держави
Громадянин України не може бути вигнаний за її межі, позбавлений
іромадян-ства і права на вихід із громадянства України.
Підстави набуття і втрати громадянства України визначаються
Конституційним законом про громадянство України.
Стаття 16
Громадянин України не може бути виданий іноземній державі, за винятком
випадків, передбачених міжнародними угодами України.
Стаття 17
Громадянину України держава забезпечує захист і покровительство за її
межами
Стаття 18
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які
перебувають на території України, визначається законом у відповідності з
нормами міжнародного права і міжнародних угод України
Стаття 19
Іноземним громадянам та особам без громадянства може бути наданий
політичний притулок. Порядок і умови надання та позбавлення притулку
визначаються законом
Стаття 20
Кожний, хто перебуває на території України, має поважати і дотримуватись
її Конституції та законів.
ГЛАВА З
Громадянські і політичні права
Стаття 21
Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно
позбавлений життя.
Держава захищає життя людини від будь-яких протиправних зазіхань.
Смертна кара до й відміни може застосовуватися відповідно до закону як
виняткова міра покарання за найтяжчі злочини і лише за вироком суду.
Стаття 22
Кожна людина має право на свободу, особисту недоторканність та повагу до
її гідності.
Арешт, тримання під вартою або інше обмеження особистої свободи у
будь-якій формі не допускаються інакше, як на підставі вмотивованого
судового рішення і тільки у випадках та порядку, передбачених законом.
У невідкладних випадках, зумовлених необхідністю припинення або
розкриття злочинів, уповноважені на те органи можуть затримувати
підозрілих осіб, про що протягом 48 годин повідомляється в суд.
Якщо суд протягом наступних 24 годин не прийме вмотивованого рішення про
тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється.
Кожному затриманому чи заарештованому повинно бути негайно і в
зрозумілій формі повідомлено про мотиви затримання чи арешту та
роз’яснені його права.
Стаття 23
Ніхто не може піддаватись тортурам або жорстокому, такому, що принижує
людську гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна особа не може бути без її вільної згоди піддана медичним, науковим
чи іншим дослідам.
Особи, позбавлені волі, мають право на гуманне ставлення до себе і на
повагу їхньої гідності. Держава відповідальна за їхню безпеку в місцях
позбавлення волі
Стаття 24
Кожній людині Гарантується недоторканність житла Забороняється проникати
в житло і законні володіння, проводити в них обшук і огляд майна.
Винятки допускаються за рішенням суду В рішенні суду повинні бути чітко
визначені місце проведення обшуку або огляду, а також перелік осіб чи
предметів, які підлягають розшуку чи арешту.
У невідкладних випадках, пов’язаних із безпосереднім переслідуванням
осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, можливий інший, встановлений
законом, порядок входження в житло людини, проведення обшуку та огляду
майна. Такий порядок обов’язково має передбачати процедуру судового
контролю за законністю і обгрунтованістю дій службових осіб.
126
127
Стаття 25
Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної
та іншої кореспонденції. Винятки можуть допускатися за рішенням суду для
запобігання злочинів чи з’ясування істини в ході розслідування і
розгляду кримінальних справ на підставах та в порядку, передбачених
законом.
Стаття 26
Кожному, хто перебуває в Україні на законних підставах, забезпечується
свобода пересування і вибір місця проживання, а також право вільно
виїздити з України в інші країни та повертатися до неї на умовах,
визначених у законі.
Стаття 27
Ніхто не може зазнавати свавільного втручання у його особисте і сімейне
життя.
Не допускається збирання, зберігання, використовування і поширення
конфіденційної інформації про особу без и згоди. Винятки можуть
допускатися за попереднім рішенням суду у випадках і в порядку,
передбачених законом.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати невірогідну
інформацію, яка завдає шкоди його інтересам і гідності, а також вимагати
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої обнародуванням
або використанням такої інформації.
Стаття 28
Кожний має право на свободу думки і свободу совісті. Це право включає
свободу змінювати свою релігію чи переконання, свободу сповідувати чи не
сповідувати релігію, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно
релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну або атеїстичну
діяльність.
Ніхто не може бути примушений до розголошення таємниці сповіді. Віруючі
різних сповідань рівні перед законом. Розпалювання ворожнечі й ненависті
на ґрунті релігійних вірувань карається згідно з законом
Кожний має право виховувати своїх дітей у релігійному або атеїстичному
дусі.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або
відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань
Якщо виконання військової повинності суперечить релігійним переконанням
громадянина, вона може бути замінена виконанням альтернативної
(невійськової) служби на такий же термін.
Стаття 29
Кожному Гарантується свобода слова і вільне виявлення в будь-якій формі
своїх поглядів і переконань.
Кожний має право вільно і незалежно від державних кордонів шукати,
одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку
інформацію усно, письмово чи за допомогою друку або іншими способами на
свій вибір.
Обмеження цього права визначається лише в законі з метою охорони
особистої, сімейної, професійної, комерційної або державної таємниці,
забезпечення державної і громадської безпеки, територіальної цілісності,
поважання моралі, захисту прав і свобод інших осіб
Стаття ЗО
Кожний громадянин має право у порядку, визначеному в законі, знайомитися
з відомостями про нього, а також з офіційними документами, які
зберігаються в державних органах і установах, органах місцевого і
регіонального самоврядування.
Це право може бути обмежене законом з метою охорони державної та
комерційної таємниці.
Стаття 31
Кожна людина має право на свободу об’єднання з іншими для здійснення і
захисту своїх прав і свобод та задоволення інших інтересів, включаючи
право створювати та добровільно вступати до професійних спілок для
забезпечення і захисту економічних і соціальних інтересів
Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якого об’єднання або
обмежений у правах за належність чи неналежнють до нього.
Стаття 32
Кожному забезпечується право збиратися мирно, без зброї і проводити
збори, мітинги, походи і демонстрації
Державні органи мають бути повідомлені не пізніше як за 3 доби до
проведення в публічних місцях зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
Збори в приміщеннях проводяться без попереднього повідомлення.
Державні органи і органи місцевого та регіонального самоврядування
зобов’язані забезпечити належні умови для проведення відповідного заходу
й гарантувати громадський порядок та безпеку громадян.
Закон встановлює мінімально необхідні вимоги до порядку здійснення цього
права з метою забезпечення громадського порядку, безпеки, прав і свобод
інших людей
Заборона в здійсненні цього права оскаржується через суд.
Стаття 33
Громадяни мають право направляти індивідуальні й колектионі письмові
звернення до державних органів, органів місцевого і регіонального
самоврядування та їхніх посадових осіб, вносити пропозиції про
поліпшення іхньої діяльності, критикувати недоліки в роботі.
Державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, їхні
посадові особи зобов’язані всебічно й неупереджено розглядати звернення
громадян, давати вмотивовані, юридично обгрунтовані відповіді у
встановлений законом термін і вживати щодо цих звернень необхідних
заходів.
128
1062003
129
Переслідування за критику забороняється.
Стаття 34
Кожному громадянинові, який має право голосу. Гарантується право брати
участь в управлінні державою, у місцевому та регіональному
самоврядуванні як безпосередньо, так і через вільно обраних ним
представників
Стаття 35
Кожний громадянин, який має право голосу, користується рівним правом
доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах місцевого і
регіонального самоврядування. Вимоги до професійної підготовки
кандидатів на ці посади визначаються законом відповідно до особливостей
посади та службових функцій. Заміщення цих посад здійснюється, як
правило, за конкурсом.
ГЛАВА 4
Економічні, соціальні, екологічні і культурні права
Стаття 36
Кожний має право на приватну власність, тобто право володіти,
користуватися і розпоряджатися своїм майном та іншими цінностями як
одноособово, так і
СПІЛЬНО З ІНШИМИ.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений своєї власності.
Здійснення права власності не повинно суперечити інтересам суспільства
та правам окремих фізичних і юридичних осіб.
Недоторканність приватної власності і право її успадкування Гарантуються
законом і забезпечуються судовим захистом.
Кожний має право охороняти свою власність усіма законними засобами.
Стаття 37
Кожний має право користуватися природними об’єктами публічної власності
для задоволення своіх потреб відповідно до законів України.
Стаття 38
Кожний має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом
і має за мету одержання прибутку, об’єднуватися з іншими для досягнення
цієї мети.
Стаття 39
Кожний має право на працю, включаючи можливість заробляти собі на життя
працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується
Кожна людина без будь-якої дискримінації мас право на рівну оплату за
працю рівної цінності у відповідності з Л кількістю і якістю.
Кожний, хто сумлінно працює, має право на справедливу і задовільну
винагороду, яка забезпечувала б гідні умови життя йому і його сім’ї Ця
винагорода
визначається трудовим договором (контрактом), виходячи із тривалості
робочого часу не більше встановленої законом норми на тиждень; вона не
може бути нижчою встановленого державою мінімального розміру.
Держава створює умови для зайнятості працездатного населення, рівні
можливості для громадян у виборі професії і роду трудової діяльності,
здійснює програми професійно-технічного навчання і підготовки,
перепрофілювання працівників у відповідності з їхніми інтересами і
потребами суспільства
У випадках незайнятості з незалежних від особи причин їй Гарантується
право на матеріальне забезпечення у відповідності з законом.
Стаття 40
Кожний має право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки та
гігієни праці і не є шкідливими
Загальні умови праці визначаються законом. Ці умови можуть доповнюватися
колективними й індивідуальними трудовими договорами та угодами, які
укладаються внаслідок вільних переговорів сторін.
Стаття 41
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою
працею військова або альтернативна їй невійськова служба, а також робота
або служба, яка визначається для особи за вироком суду або у
відповідності з законами про надзвичайний і воєнний стан.
Стаття 42
Визнається право на страйк, тобто на повне або часткове припинення
роботи на підприємстві, в установі чи організації з метою захисту
професійних, економічних і соціальних інтересів працівників.
Страйк не допускається, якщо він може створити безпосередню загрозу
життю і здоров’ю людей
Забороняється страйк суддів, службових осіб прокуратури, слідства,
державного нотаріату, органів державної адміністрації, місцевого і
регіонального самоврядування, служби безпеки, органів внутрішніх справ,
митних органів, військовослужбовців
Забороняються будь-які обмеження прав працівника та його звільнення з
роботи за участь у страйку, проведеному згідно з законом.
Стаття 43
Кожний має право на соціальне забезпечення в старості, у разі хвороби,
повної або часткової втрати працездатності, інвалідності, нещасного
випадку, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього
обставин.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням за рахунок страхових внесків державних і приватних установ,
інших джерел соціального забезпечення
130
131
Пенси та інші види соціальної допомоги повинні забезпечувати рівень
життя людини, не нижчий встановленого державою прожиткового рівня.
Держава здійснює захист осіб похилого віку та інвалідів, сприяє їхній
участі в житті суспільства.
Стаття 44
Кожний має право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла без
законних підстав
Держава та органи місцевого самоврядування сприяють задоволенню житлових
потреб громадян, безоплатно або на пільгових умовах надають житло
особам, які потребують соціального захисту.
Стаття 45
Кожний має право на відпочинок і дозвілля.
Усім, хто працює за наймом, Гарантуються встановлені законом мінімальна
тривалість щодобового вільного часу, щотижневі вихідні дні, святкові
дні, щорічна оплачувана відпустка, скорочений робочий день для певних
професій і робіт, для неповнолітніх, осіб з обмеженою працездатністю, а
також для жінок (одного із батьків), які мають малолітніх дітей.
Стаття 46
Кожний має право на охорону фізичного і психічного здоров’я.
Охорона здоров’я забезпечується створенням належних умов життя і праці,
системою соціально-економічних, медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних заходів, розширенням мережі комунальних
(муніципальних) і приватних медичних установ і підприємств, розвитком
медичної промисловості і науки, досконалою підготовкою
висококваліфікованих спеціалістів у галузі охорони здоров’я і державним
контролем за їхнім фаховим рівнем
Держава створює умови для високоефективного і рівнодоступного для всіх
медичного обслуговування, поєднання безплатних і платних форм медичної
допомоги.
Кожний має право на незалежну експертизу у разі застосування до нього
заходів примусового лікування.
Держава забезпечує надання кваліфікованих безплатних медичних послуг
особам, які потребують соціального захисту
Стаття 47
Кожний має право на екологічно безпечне для життя і здоров’я навколишнє
середовище, а також безпечні продукти харчування і предмети побуту.
Держава Гарантує кожному право вільного доступу і поширення вірогідної
інформації про стан природного середовища, умови життя і праці, якість
продуктів харчування і предметів побуту.
Кожний має право на відшкодування державою матеріальної і моральної
шкоди, яка спричинена його здоров’ю чи майну екологічними
правопорушеннями, а також на компенсацію витрат, пов’язаних з усуненням
шкідливого впливу цих правопорушень.
Приховування або спотворення службовими особами інформації про факти, що
завдають шкоди здоров’ю людей, забороняються законом.
Стаття 48
Кожний має право на освіту.
Гарантується доступність і безплатність обов’язкової освіти, рівень якої
визначається законом.
Держава поважає свободу батьків або законних опікунів обирати для своїх
дітей вид навчання і тип навчальних закладів.
Стаття 49
Кожний має право брати участь у культурному житті, користуватися
досягненнями культури і результатами науково-технічного прогресу
Кожному гарантується свобода наукової, літературної, художньої,
технічної, викладацької та іншої творчоі діяльності й досліджень,
забезпечується загальнодоступність надбань вітчизняної і світової науки
та культури, які є у публічних фондах
Права громадян на інтелектуальну власність, їхні матеріальні і моральні
інтереси, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної
творчості, охороняються законом.
ГЛАВА 5
Гаранти прав і свобод
Стаття 50
Кожний має право на рівний захист законом.
Кожний має право самостійно законними засобами реагувати на порушення
своїх прав і свобод, аж до безпосереднього звернення до суду.
Усі права і свободи людини і громадянина захищаються незалежним,
справедливим і неупередженим судом.
Стаття 51
Держава забезпечує право кожного знати свої права й обов’язки. З цією
метою держава публікує і робить доступними усі закони та інші нормативні
акти.
Неопубліковані закони та інші нормативні акти є нечинними і не
підлягають виконанню і застосуванню
132
133
Стаття 52
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази
навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу наступає
юридична відповідальність
Стаття 53
Юридична відповідальність фізичних осіб за правопорушення має
індивідуальний характер.
Ніхто не може бути притягнений двічі до відповідальності за одне і те ж
правопорушення
Стаття 54
Принцип презумпції невинуватості гарантується.
Підозрюваний, звинувачуваний або підсудний не зобов’язаний доводити свою
невинуватість: всі сумніви у справі тлумачаться на його користь.
Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним
шляхом
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний вважається невинуватим, поки
його вина не буде доведена в судовому порядку і встановлена судовим
вироком, який набрав чинності.
Ніхто не може бути засуджений інакше, як за вироком суду.
У випадку відміни судового рішення як неправосудного держава відшкодовує
матеріальну і моральну шкоду тим, кому вона заподіяна
Стаття 55
Особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення щодо себе чи
близьких родичів, коло яких визначене законом; не несе відповідальності
також один із подружжя за відмову давати свідчення проти іншого.
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має право на захист,
адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу, на ознайомлення з
документами звинувачення і розслідування щодо нього; має право вимагати
очноі ставки з особами, які свідчать проти нього, примусового виклику
свідків, проведення експертизи, знайомитись з питаннями, поставленими
перед експертами, ставити експертам запитання й одержувати письмовий
висновок на них
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має також інші гарантії,
встановлені законом.
Стаття 56
Метою покарання за злочин є не спричинення страждань, а виправлення,
соціальне перевиховання та запобігання скоєнню злочинів у майбутньому.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком
обмежень, які випливають із вироку суду і закону, що регулює виконання
покарань.
Особі, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, надається
оплачувана робота. Гарантується соціальний захист, створюються умови для
духовного і фізичного розвитку, удосконалення своєї особистості.
Стаття 57
Закон, який встановлює або посилює відповідальність особи, не має
зворотної
сили
Ніхто не може нести відповідальності за діяння, які під час іх вчинення
не визнавалися законом правопорушеннями.
Якщо після вчинення правопорушення відповідальність за нього відмінена
або пом’якшена новим законом, застосовується новий закон
Стаття 58
Кожному гарантується право на оскарження в судовому порядку дій органів
державної адміністрації, органів місцевого і регіонального
самоврядування та об’єднань громадян, їхніх посадових та службових осіб,
які порушують чи обмежують права та свободи людини і громадянина.
Кожний має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і
моральної шкоди, заподіяної незаконними діяннями державних органів та
їхніх посадових і службових осіб під час виконання ними службових
обов’язків, а також внаслідок злочинних посягань на життя, здоров’я і
майно людини іншими особами. За державою зберігається право реґресного
позову.
Посадові та службові особи державної адміністрації, органів місцевого і
регіонального самоврядування та об’єднань громадян особисто відповідають
за діяння, які порушують права і свободи громадян, у порядку
кримінального, адміністративного і цивільного судочинства
Стаття 59
Кожному гарантується право на кваліфіковану юридичну допомогу У
випадках. передбачених законом, ця допомога надається безплатно.
Кожний затриманий, взятий під варту чи звинувачений у скоєнні злочину,
має право користуватися допомогою адвоката чи іншого захисника його
інтересів відповідно з моменту затримання, взяття під варту або
пред’явлення звинувачення.
Кожний вільний у виборі захисника своїх інтересів.
134
135
ГЛАВА 6
Основні обов’язки людини і громадянина
Стаття 60
Кожний зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції і законів
України, поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Громадяни, яким довірене здійснення державних функцій, зобов’язані
виконувати їх дисципліновано, чесно і сумлінно.
Стаття 61
Захист Вітчизни є обов’язком кожного громадянина України
Стаття 62
Кожний зобов’язаний платити державні податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом
Стаття 63
Кожний зобов’язаний не завдавати шкоди природі. її багатствам,
історичній і культурній спадщині, пам’яткам історії і культури.
РОЗДІЛ III
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
ГЛАВА7
Загальні положення
Стаття 64
Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і
спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як
основи соціальної справедливості.
Стаття 65
Держава не втручається у справи людини і суспільства.
Державне регулювання суспільних відносин здійснюється в межах,
визначених цією Конституцією,
Законодавча влада обмежена засадами конституційного ладу, природними
правами і свободами людини, загальновизнаними принципами міжнародного
права.
Виконавча і судова влади, окрім того, обмежені законом.
ГЛАВА 8 Власність
Стаття 66
Власність в Україні є публічною і приватною.
Публічною власністю є державна і комунальна (муніципальна) власність.
Уся інша власність — приватна.
Держава підтримує соціальну функцію власності.
Стаття 67
Надра, води, узбережжя, повітряний простір, ліси, тваринний світ,
природні ресурси континентального шельфу і виключної (морської)
економічної зони України знаходяться лише у публічній власності.
Стаття 6S
Земля може бути у публічній і приватній власності.
Право приватної власності на землю набувається на підставах і в межах,
визначених законом. Закон покладає відповідні обов’язки на власника
землі, визначає граничні розміри приватної власності на землю, стимулює
заходи, спрямовані на збереження якості й родючості грунтів
Стаття 69
У приватній власності відповідно до закону можуть бути засоби
виробництва, інше майно будь-якого призначення, а також результати
виробничої та інтелектуальної пращ
Стаття 70
В Україні відповідно до закону можуть бути об’єкти права власності
іноземних фізичних і юридичних ос»б. спільних підприємств, а також інших
держав і міжнародних організацій
Стаття 71
Усім власникам гарантується рівний правовий захист.
Власник зобов’язаний відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, завдану
фізичним чи юридичним особам при здійсненні ним права власності.
Стаття 72
Примусове відчуження власності може мати місце лише з мотивів суспільної
необхідності і за умови попереднього і повного відшкодування його
ринкової вартості у порядку, встановленому законом.
Примусове відчуження майна з наступним відшкодуванням його вартості
допускається лише за умов воєнного чи надзвичайного стану з урахуванням
особливостей та гостроти відповідного стану.
136
137
Конфіскація майна може мати місце у випадках, обсязі і порядку,
встановлених законом, лише у зв’язку із скоєнням кримінального чи
адміністративного правопорушення
Стаття 73
Права власника можуть бути обмежені лише у випадках і в порядку,
встановлених законом Такі обмеження визначаються положеннями,
викладеними у частині другій статті 14 цієї Конституції.
ГЛАВА 9 Підприємництво
Стаття 74
Держава гарантує свободу підприємництва, договорів і сумлінної’ та
ненадмір-ної конкуренції, створює економічні передумови для їхнього
розвитку, використовуючи для цього економічний механізм регулювання,
формуючи валютно-фінансову, податкову, цінову, інвестиційну, кредитну
політику.
Забороняється втручання державних органів у безпосередню господарську
діяльність підприємців, за винятком випадків введення воєнного або
надзвичайного стану.
Обмеження свободи підприємництва, договорів і конкуренції допускається
лише у випадках і в порядку, встановлених у законі, за умови дотримання
положень, викладених у частині другій статті 14 шєі Конституції.
Стаття 75
З метою забезпечення соціальної справедливості підприємництва визнається
право трудових колективів брати участь в управлінні підприємствами в
формах і межах, встановлених законом.
Стаття 76
Забороняється будь-яка монополістична діяльність, яка має на меті або
призводить до обмеження чи усунення вільної конкуренції і є зловживанням
домінуючим становищем на ринку
Стаття 77
Не допускається підприємницька діяльність членів Національних Зборів
України, посадових осіб державної адміністрації, місцевого і
регіонального самоврядування, суду, прокуратури, слідства, державного
нотаріату, служби безпеки, органів внутрішніх справ, митних органів і
військовослужбовців
Стаття 78
Держава захищає інтереси споживачів, здійснює контроль за якістю і
безпекою продукції, усіх видів обслуговування, забезпечує доступність і
вірогідність інформації про кількість, якість й асортимент продукції.
ГЛАВА 10 Екологічна безпека
Стаття 79
Держава здійснює екологічну політику, спрямовану на забезпечення
екологічної безпеки шляхом охорони навколишнього середовища, збереження
генетичного фонду живої природи.
Стаття 80
Держава здійснює заходи, необхідні для охорони і науково обґрунтованого,
раціонального використання землі, водних ресурсів, рослинного і
тваринного світу, для збереження в чистоті ґрунту, повітря і води,
відтворення природних ресурсів, а також організовує відселення людей із
зон екологічного лиха, а в разі потреби — їх лікування. Держава заохочує
раціональну переробку і використання вторинної сировини, відходів
виробництва та споживання.
Стаття 81
В Україні діє система державного і громадського контролю за станом
природного середовища, будівництвом, розміщенням та діяльністю
екологічно небезпечних об’єктів, постачанням населенню продуктів
харчування і предметів побуту, за додержанням умов життя і праці
відповідно до встановлених державою екологічних стандартів.
Стаття 82
В Україні здійснюється державна, громадська та інші види екологічної
експертизи.
Проведення екологічної експертизи є обов’язковим у процесі
законотворчої, проектної, інвестиційної, управлінської, господарської та
іншої діяльності, яка впливає на стан навколишнього середовища Порядок
проведення екологічної експертизи визначається законом.
Стаття 83
Будь-які порушення екологічних стандартів, приховування екологічної
інформації або її спотворення є суспільно небезпечними і тягнуть за
собою кримінальну відповідальність.
ГЛАВА 11 Сім’я
Стаття 84
Держава визнає сім’ю природним основним соціальним осередком
громадянського суспільства і захищає її права
138
139
Стаття 85
Шлюб ґрунтується на добровільній і вільній згод* чоловіка та жінки.
Подружжя є повністю рівноправним у сімейних відносинах.
Стаття 86
Материнство і дитинство охороняються державою, їм ґарантується правовий
захист, матеріальна і моральна підтримка.
Держава розробляє і здійснює програми соціальної допомоги молодим,
багатодітним і неповним сім’ям.
Держава забезпечує соціальний захист дитини, створює умови для її
фізичного і духовного розвитку. Будь-яке насильство над дитиною і її
експлуатація переслідуються за законом.
Охорона здоров’я матері і дитини забезпечується організацією широкої
мережі жіночих консультацій, пологових будинків, санаторіїв, будинків
відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, дитячих ясел, садків
та інших дитячих установ Жінкам надаються відпустки по вагітності і
пологах та для догляду за малолітньою дитиною з виплатою допомоги по
соціальному страхуванню. Забороняється застосування праці жінок на
важких і шкідливих для здоров’я виробництвах
Стаття 87
Діти рівні перед законом незалежно від походження, громадянського стану
батьків, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Стаття 88
Батьки зобов’язані утримувати, виховувати і розвивати своїх дітей до їх
повноліття, а також в інших випадках, передбачених законом.
Батьки, що відмовилися від утримання своїх дітей, зобов’язані сплачувати
державі кошти у розмірі, встановленому у законі.
Усі турботи, пов’язані з утриманням, вихованням і розвитком дітей-сиріт
і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.
Держава заохочує і підтримує громадську благодійницьку діяльність щодо
цих дітей.
ГЛАВА 12
Освіта, наука і культура
Стаття 89
Держава забезпечує умови для вільного і всебічного розвитку освіти,
науки і культури, освоєння духовної спадщини народу України, всієї
світової культури та її примноження
Стаття 90
Державна система освіти, науки і культури незалежна від політичних
партій, релігійних організацій та інших громадських об’єднань
Науковим установам та учбовим закладам надається автономія відповідно до
закону.
Стаття 91
Освіта в Україні спрямована на всебічний розвиток людини та усвідомлення
її гідності, виховання поваги до прав і свобод людини.
Держава забезпечує необхідний розвиток професійно-технічної, середньої
спеціальної і вищої освіти, дошкільного і позашкільного виховання через
систему державних і муніципальних навчальних закладів.
Держава й органи місцевого та регіонального самоврядування утримують
достатню кількість навчальних закладів.
Дозволяються приватні навчальні і виховні заклади.
Держава встановлює загальні норми з питань освіти та єдині вимоги для
одержання документів про освіту, які дають право на професійну
діяльність, здійснює контроль за їхнім дотриманням.
Стаття 92
Держава забезпечує умови для розвитку фундаментальних наукових
досліджень, підготовки наукових кадрів.
Стаття 93
Держава дбає про збереження та охорону пам’яток історії й архітектури,
творів мистецтва та інших культурних цінностей незалежно від того, хто є
їхнім власником.
В Україні заохочується і підтримується розвиток професійного мистецтва і
народної художньої творчості.
Стаття 94
Держава вживає заходів до повернення Україні історичних і культурних
цінностей народу, які знаходяться за її межами
Держава не допускає вивезення за межі України об’єктів історичної,
культурної і художньої спадщини
ГЛАВА 13
Громадські об’єднання
Стаття 95
Громадськими об’єднаннями визнаються політичні партії, масові рухи,
професійні спілки, релігійні організації, добровільні товариства, фонди,
асоціації та інші об’єднання громадян, які не мають за мету одержання
прибутку.
Стаття 96
Діяльність громадських об’єднань повинна ґрунтуватися на демократичних
засадах, відповідати вимогам відкритості і гласності.
140
141
Повноваження громадських об’єднань не можуть бути підставою для
обмеження конституційних прав і свобод членів цих об’єднань та інших
осіб.
Стаття 97
Держава створює рівні можливості для діяльності громадських об’єднань.
Стаття 98
Не допускаються утворення і діяльність партій, інших громадських
об’єднань і рухів, що ставлять за мету зміну шляхом насильства
конституційного ладу, протиправне захоплення державної влади і порушення
територіальної цілісності України, а також підрив П безпеки, пропаганду
війни, насильства, розпалювання національної, расової, релігійної
ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров’я та мораль.
Об’єднання громадян можуть бути заборонені і розпущені лише в судовому
порядку.
Забороняються утворення і діяльність будь-яких структурних підрозділів
політичних партій у державних органах (крім партійних фракцій в
Національних Зборах України), органах місцевого і регіонального
самоврядування, Збройних Силах, Національній гвардії та Прикордонних
військах, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях
та навчальних закладах.
ГЛАВА 14 Свобода інформації
Стаття 99
В Україні гарантується свобода інформації.
Засоби інформації повинні правдиво висвітлювати події і справедливо
відображати різноманітність поглядів на них.
Засоби інформації не піддаються цензурі.
Стаття 100
Право на заснування засобів інформації належить фізичним і юридичним
особам. Не допускається монополізація будь-якого виду засобів
інформації.
Стаття 101
Засоби інформації мають право на одержання інформації від державних
органів, об’єднань громадян, органів місцевого і регіонального
самоврядування, підприємств, установ й організацій, посадових осіб, а
також вірогідних даних про їхню діяльність.
Стаття 102
Чинити заборону або перешкоди з боку державних органів, підприємств,
установ і організацій, об’єднань громадян, органів місцевого і
регіонального само-
врядування, їхніх службових осіб законній професійній діяльності
журналістів або інші форми тиску на них забороняється
Стаття 103
Забороняється використання засобів масової інформації для розголошення
відомостей, що становлять державну чи іншу таємницю, яка охороняється
законом, для закликів до повалення конституційного ладу чи захоплення
влади, до порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни,
насильства, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі,
зазіхання на права і свободи людини та мораль
РОЗДІЛ IV ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
ГЛАВА 15
Принципи територіального устрою
Стаття 104
Україна є унітарною державою. Територіальний устрій Ураіни ґрунтується
на засадах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності
державної територіі, комплексності економічного розвитку і керованості
окремих її частин з урахуванням загальнодержавних і регіональних
інтересів, національних і культурних традицій, географічних і
демографічних особливостей, природних і кліматичних умов.
Стаття 105
При вирішенні питань територіального устрою України враховуються думка
громадян, які проживають на відповідній територіі, потреби розвитку
місцевого та регіонального самоврядування.
Стаття 106
Не допускається укладення будь-яких політичних договорів і союзів між
окремими адміністративно-територіальними одиницями в особі їхніх органів
місцевого і регіонального самоврядування. Угоди між ними можуть
укладатися лише з питань, які віднесені до їхньої власної компетенції.
ГЛАВА 16
Система адміністративно-територіального поділу
Стаття 107
Адміністративно-територіальними одиницями України є: область (земля),
район, місто, селище і село.
У місцевостях традиційного компактного проживання національних меншин за
волевиявленням населення даної місцевості з метою задоволення нацюналь-
142
143
но-культурних, духовних і мовних потреб громадян утворюються національні
адміністративно-територіальні одиниці.
Стаття 108
Утворення, укрупнення, ліквідація чи зміна меж
адміністративно-територіальних одиниць проводяться за ініціативою
відповідних органів місцевого і регіонального самоврядування з
урахуванням думки зацікавленого населення через проведення дорадчого
опитування.
Рішення з цього питання ухвалює Рада Послів Національних Зборів України.
Стаття 109
Статус адміністративно-територіальних одиниць, а також порядок їх
утворення, змін та ліквідації визначаються Конституційним законом.
ГЛАВА 17 Республіка Крим
Стаття ПО
Республіка Крим є державно-територіальною організацією влади і
самоврядування населення Криму.
Республіка Крим є автономною складовою частиною України
Стаття III
Республіка Крим самостійно вирішує питання, віднесені до її відання
Конституцією та законами України.
Республіка Крим має свою Конституцію, яка узгоджується з Національними
Зборами України.
Стаття 112
Республіка Крим бере участь у вирішенні питань, віднесених до відання
України, у Національних Зборах України, Кабінеті Міністрів України та
інших центральних державних органах України. Форми і квота
представництва Республіки Крим в центральних органах державної влади
України визначаються Конституцією та законами України.
Стаття 113
Закони України, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для
виконання на території Республіки Крим.
Розділ V ДЕРЖАВНА ВЛАДА
Глава 18
Загальні положення
Стаття 114
Державну владу здійснює народ в особі громадян України, які мають право
голосу.
Стаття 115
Народ здійснює державну владу шляхом всенародного голосування
(референдуму), виборів, а також через систему державних органів.
Стаття 116
Всеукраїнський референдум — конституційний спосіб прийняття
безпосередньо народом України законів та інших державних рішень
Стаття 117
Проведення всеукраїнського референдуму є обов’язковим для вирішення
питань про входження України в державні союзи і військово-політичні
об’єднання, зміни її території
Питання, з якого проводиться референдум, має бути сформульоване
максимально чітко і не допускати двозначності при відповіді на нього.
Проекти закону чи рішення вважаються ухваленими громадянами, якщо за них
було подано більшість голосів виборчого корпусу
Не допускається референдум з питань ціноутворення, оподаткування, витрат
з державного бюджету, призначення і звільнення державних посадових осіб,
введення і припинення воєнного та надзвичайного стану, амністії,
помилування, а також з питань, віднесених до відання судової влади.
Стаття 118
Вибори до Національних Зборів України і Президента України відбуваються
періодично і проводяться за принципом загального, рівного і прямого
виборчого права, при таємному голосуванні та вільному і рівноправному
висуненні кандидатів.
Не допускається одночасне проведення виборів до Національних Зборів і
Президента.
Стаття 119
Право голосу мають усі громадяни України, яким на час голосування
виповнилося 18 років.
Права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними
144
11 6 2003
145
Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які утримуються за
вироком суду в місцях позбавлення волі
Порядок здійснення виборчих прав громадян, які перебувають за межами
України, визначається законом.
Стаття 120
Виборчий процес здійснюється на таких засадах:
/; вільне і рівноправне висунення претендентів і кандидатів;
гласність;
безпристрасність до кандидатів з боку державних органів, установ і ор
ганізацій, органів місцевого і регіонального самоврядування.
рівність можливостей для всіх кандидатів;
свобода агітації;
контроль за джерелами фінансування та витратами на виборчу кампа
нію.
Стаття 121
Проведення виборів в Україні здійснюється по одномандатних виборчих
округах. Кожний виборець має один голос.
Стаття 122
Обраним вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини
голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Вибори є такими, що відбулися, якщо в голосуванні взяло участь більше
половини виборців
Порядок організації і проведення виборів визначається Конституційним
законом.
Стаття 123
Делегування функцій від однієї влади до іншої забороняється, крім
випадків. передбачених цією Конституцією.
Кожна влада при виконанні своїх функцій є автономною і діє у
встановлених Конституцією межах
Органи, до компетенції яких належить здійснення функцій відповідних
влад, співробітничають між собою у вирішенні завдань, що стоять перед
державою.
Глава 19
Законодавча влада. Національні Збори України
Стаття 124
Законодавча влада в Україні належить Національним Зборам України.
Стаття 125
Національні Збори правомочні вирішувати будь-які питання державного
життя України, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським
референдумом або віднесені згідно з Конституцією до відання Президента
України. Уряду України, інших державних органів Республіки Крим, а також
органів місцевого і реґю-нального самоврядування.
А. Склад і формування Національних Зборів
Стаття 126
Національні Збори складаються з двох палат: Ради Депутатів і Ради
Послів, які є постійно діючими органами
Стаття 127
Рада Депутатів, до складу якої входить 350 депутатів, обирається
терміном на 5 років по одномандатних виборчих округах з приблизно рівною
кількістю виборців.
Депутатом може бути громадянин України, який має право голосу, не
молодший двадцяти п’яти років на день виборів, постійно проживає на
території України і має рівень освіти, не нижчий загальнообов’якового.
Стаття 128
Рада Послів як орган територіального представництва обирається по
одномандатних округах терміном на 5 років на основі рівного
представництва — по 5 Послів від кожної області. Республіки Крим і міста
Києва.
Послом може бути громадянин України, який має право голосу, не молодший
тридцяти п’яти років на день виборів, проживає на відповідній території
но менше 10 років і має рівень освіти, не нижчий загальнообов’язкового.
Стаття 129
Депутати і Посли — члени Національних Зборів — представляють народ
України і є відповідальними перед виборцями.
Ніхто не може бути одночасно членом обох палат Національних Зборів або
мати інший представницький мандат.
Спори про дійсність мандатів членів Національних Зборів вирішує
Конституційний Суд України.
Стаття 130
Держава забезпечує умови для безперешкодного та ефективного здійснення
членами Національних Зборів своїх повноважень.
Члени Національних Зборів виконують свої функції на постійній основі. На
час виконання своіх повноважень еони звільняються з попереднього місця
роботи Розміри винагороди членам Національних Зборів та інших виплат,
пов’язаних з виконанням їхніх повноважень, а також умови їхньої оплати
визначаються Національними Зборами.
146
147
Члени Національних Зборів підзвітні палаті, до якої вони обрані В разі
неучасті без поважних причин члена Національних Зборів у засіданнях
палати або її органів, до яких його обрано, палата може виступити з
ініціативою про його відкликання виборцями.
Членам Національних Зборів забороняється займатися підприємницькою
діяльністю, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і
викладацької, у вільний від депутатської діяльності час.
Інші випадки несумісності мандата члена Національних Зборів з метою
забезпечення його незалежності та принципу розподілу влад встановлюються
Конституційним законом про статус члена Національних Зборів.
Стаття 131
Члени Національних Зборів мають право виступу на засіданнях Національних
Зборів і палат з усіх питань, які розглядаються, право запиту і запитань
до будь-яких державних органів і посадових осіб (крім Президента та
органів судової влади), вимагати і одержувати від них інформацію, яка є
необхідною для здійснення своїх повноважень, а також інші права,
визначені цією Конституцією і Конституційним законом про статус члена
Національних Зборів України.
Стаття 132
Члени Національних Зборів користуються парламентською недоторканністю.
Вони юридично невідловідальні за голосування або висловлювання в
Національних Зборах і їхніх органах
Члени Національних Зборів мають право не свідчити проти осіб, які
довірили їм як депутатам чи послам відомості про будь-які факти, а також
не повідомляти про ці факти.
Повноваження членів Національних Зборів та їхні права і свободи як
громадян України не можуть бути обмежені в разі введення воєнного чи
надзвичайного стану.
Члени Національних Зборів не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності, арештовані або піддані будь-яким іншим заходам, що
обмежують їхні права і свободи, а також заходам адміністративного
стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попередньої згоди на
це відповідної палати.
Подання про позбавлення члена Національних Зборів парламентської
недоторканності вносить до відповідної палати Генеральний прокурор
України.
Стаття 133
Повноваження члена Національних Зборів припиняються одночасно з
припиненням повноважень палати, до якої його обрано, або в разі його
смерті.
Дострокове припинення повноважень члена Національних Зборів за рішенням
відповідної палати може бути у випадках:
/; невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги щодо
несумісності мандата члена Національних Зборів;
складення повноважень за особистою заявою;
обвинувального вироку суду, що набрав чинності:
визнання судом члена Національних Зборів недієздатним або безвісно
відсутнім;
втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі
України.
Рішення палати про дострокове припинення повноважень члена Національних
Зборів може бути оскаржене ним в Конституційний Суд України.
Повноваження члена Національних Зборів припиняються достроково в разі
відкликання його виборцями
Б. Повноваження і організація роботи Національних Зборів
Стаття 134
Національні Збори ухвалюють Конституцію України, вносять до неї зміни і
доповнення.
Національні Збори ухвалюють Конституційні закони України, які
передбачені статтями 15, 109, 122, 130. 174, 191, 201, 203. 223. 229,
236 цієї Конституції.
Стаття 135
Національні Збори ухвалюють закони України. Виключно законами України
визначаються:
права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;
громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців й осіб без
громадянства:
основні обов’язки людини і громадянина:
права національних меншин;
5; статус мов;
б; демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і
еміграційна) політика;
7) принципи бюджетної, фінансової, цінової, кредитної, податкової, інвес
тиційної політики; засади побудови системи оподаткування; види податків,
зборів та обов’язкових платежів; платники податків і об’єкти оподаткуван
ня; валюта, проби, вартість і типи національних монет, порядок і
санкціону
вання емісії банкнот,
одиниці ваги, міри і часу:
принципи та основні напрями зовнішньої політики, організації оборони,
основи керівництва Збройними Силами та їхнього використання;
148
149
оі безпеки і забезпечення громадського по-
t) яряттп* зоамшмьоекоиомічної і митної політики;
правовий режим державних кордонів;
засади територіального устрою України;
основи організації місцевого і регіонального самоврядування, співро
бітництво регіонів, утворення вільних економічних зон;
загальні правила використання природних ресурсів, освоєння косміч
ного простору, організації та експлуатації енергосистем, повітряного,
мор
ського, річкового, залізничного, автомобільного, трубопровідного транс
порту і зв’язку.
правовий режим власності, порядок захисту майнових прав фізичних і
юридичних осіб; порядок оподаткування майна;
основні засади і гарантії підприємництва;
екологічна політика, екологічні стандарти;
основи соціально-економічної політики, соціального захисту, шлюбу, сі
м’ї, материнства і дитинства, охорони здоров’я, виховання, освіти,
науки,
техніки і культури;
основи формування і діяльності об’єднань громадян та засобів масової
інформації;
організація і порядок проведення виборів і референдумів;
організація і діяльність Національних Зборів, правовий статус членів
Національних Зборів;
основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади, за
гальні засади державної служби, здійснення державної статистики та ін
форматики;
кваліфікація злочинів й адміністративних правопорушень та визначення
покарань за них, амністія:
судоустрій і судочинство, прокуратура, слідство, адвокатура і нотаріат;
виправно-трудові установи;
порядок використання та захисту державного прапора, герба і гімну;
статус столиці,
правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
встановлення державних нагород і звань.
До виключних повноважень Національних Зборів належать також ухвалення
кодексів з усіх галузей законодавства, внесення до них змін і доповнень,
тлумачення законів
Національні Збори ухвалюють закони і з інших питань, у тому числі
передбачених цією Конституцією.
Стаття 136
Національні Збори:
затверджують державний бюджет та звіт про його виконання.
обирають і призначають державних посадових осіб у випадках, передба
чених цією Конституцією;
здійснюють парламентський контроль за виконавчою і судовою владою у
формах і межах, встановлених цією Конституцією;
дають згоду на укладення міжнародних договорів про державні союзи,
економічні і військово-політичні об’єднання та міжнародні організації,
дер
жавні кордони, а також угод, які стосуються конституційних прав і свобод
людини і громадянина, громадянства чи потребують фінансових витрат
держави;
ратифікують, денонсують, призупиняють і анулюють дію міжнародних до
говорів
Національні Збори можуть проводити розслідування і слухання з будь-яких
питань, що стосуються суспільних інтересів.
Стаття 137
Національні Збори працюють сесійно.
Сесії Національних Зборів проводяться у формі спільних і роздільних
засідань Національних Зборів — Ради Депутатів і Ради Послів, їхніх
постійних і тимчасових комісій.
Стаття 138
На спільні засідання Рада Депутатів і Рада Послів збираються для
вирішення
таких питань:
відкриття і закриття сесій Національних Зборів;
внесення змін чи доповнень до Конституції і Конституційних законів Ук-
раіни;
оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах;
ратифікації, денонсації, призупинення і анулювання міжнародних дого
ворів України;
призначення виборів Президента України; проголошення акта його об
рання І прийняття від нього присяги; прийняття чи відхилення відставки
Президента України;
оголошення розпуску Національних Зборів чи окремої палати; призна
чення чергових і позачергових виборів Національних Зборів чи їхніх
палат;
7) ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про
дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не
менше 2 мільйонів виборців або за ініціативою самих Національних Зборів:
150
151
і звільнення з посади за поданням Президента Прем’єр-мі-
•астра України,
9) заслуховування доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє стано
вище України;
10) призначення Голови Конституційного Суду України і прийняття від суд
дів Конституційного Суду присяги, прийняття чи відхилення відставки Голо
ви Конституційного Суду Украіни;
/1) визначення структури та чисельності Збройних Сил Украіни,
Національної гвардії Украіни, Служби безпеки України, Прикордонних
військ Украіни;
оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення
Президента про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань у разі збройного нападу на неї;
затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзвичай
ного стану в Україні або в окремих П місцевостях, загальну або часткову
мобілізацію:
повторного розгляду закону, на який було накладене вето Президента,
накладення парламентського вето на нормативні укази Президента, які су
перечать законам України;
заслуховування звітів і пропозицій утворених спільно палатами тим
часових слідчих комісій, обговорення та прийняття рішень з них,
застосування імпічменту у випадках, передбачених цією Конституцією,
прийняття постанов, заяв, декларацій і звернень;
заслуховування відповідей на запити членів Національних Зборів з пи
тань, які розглядаються на їхніх спільних засіданнях.
повторного розгляду законопроекту, внесеного погоджувальною комі
сією палат
Усі інші питання, віднесені до повноважень Національних Зборів,
вирішуються, як правило, на роздільних засіданнях палат.
Стаття 139
Рада Депутатів і Рада Послів здійснюють повноваження Національних Зборів
на засадах рівності і розподілу функцій.
Палата може брати до свого розгляду будь-які питання, віднесені до
повноважень Національних Зборів, за винятком тих, які відповідно до
статей 140 і 141 цієї Конституції належать до виключних повноважень
іншої палати.
Стаття 140
До виключних повноважень Ради Депутатів належать:
парламентський контроль у сфері захисту прав і свобод людини і гро
мадянина; призначення Уповноваженого Національних Зборів у правах лю
дини (Народного правозахисника);
парламентський контроль за діяльністю Національного банку і Держав-
ного контрольного комітету; призначення Голови Національного банку,
Голови Державного контрольного комітету і державних контролерів;
надання попередньої згоди на укладання міжнародних договорів, які
стосуються прав і свобод людини, громадянства або вимагають фінансо
вих витрат держави;
надання згоди на призначення і звільнення Президентом Украіни Мініст
ра фінансів Украіни, Міністра закордонних справ Украіни. Міністра
юстиції
України. Міністра внутрішніх справ України. Міністра оборони України. Го
лови Служби безпеки України, глав дипломатичних представництв України в
інших державах та глав представництв Украіни при міжнародних орга
нізаціях;
призначення заступника Голови та 11 членів Конституційного Суду;
б; пред’явлення звинувачення у разі застосування імпічменту за наявністю
підстав для порушення кримінальної справи проти Президента.
Прем’єр-міністра та посадових осіб, які обираються, призначаються чи
затверджуються палатами Національних Зборів, що тягне за собою усунення
з посади відповідної особи.
Стаття 141
До виключних повноважень Ради Послів належать:
/; утворення, укрупнення чи ліквідація адміністративно-територіальних
одиниць, їх найменування та перейменування;
затвердження статутів регіонального самоврядування;
призначення за пропозицією Голови Ради Послів голів і членів Верхов
ного Суду. Вищого господарського суду і призначення Генерального про
курора України;
призначення заступника Голови та 11 членів Конституційного Суду;
5; утворення Вищої атестаційноі і дисциплінарної комісії суддів;
надання попередньої згоди на укладання міжнародних договорів про
державні союзи і військово-політичні об’єднання, міжнародні організації
та
державні кордони,
ухвалення рішень про достатність підстав для усунення з посади по
садових осіб у разі застосування імпічменту.
Стаття 142
Рада Депутатів і Рада Послів з питань, які віднесені до їхніх виключних
повноважень, ухвалюють постанови.
Стаття 143
Кожна палата Національних Зборів збирається на першу сесію не пізніше
тридцятого дня після виборів.
152
153
> за умови обрання не менше чотирьох п’ятих визначено-?ісжлвду
ти збираються першого вівторка лютого і першого вівторка
року
і сесії і засідання палат із зазначенням порядку денного скликаються
палат з їхньої ініціативи або за вимогою не менше третини визнало
Конституцією складу кожної із палат чи за пропозицією Президента. Такі
сесії чи засідання закриваються відразу після вичерпання порядку денного
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих
і’і місцевостях палати збираються у дводенний строк без скликання.
Стапигр 144
Засідання палат правомочні в разі наявності не менше двох третин від
визначеного Конституцією їхнього складу і проводяться у відповідності до
реґламен-пв палат.
Стаття 145
Засідання палати веде її Голова, а у випадках, передбачених Регламентом,
інша визначена в ньому особа.
Перше засідання палати відкриває Голова відповідної палати Національних
Зборів попереднього скликання. До обрання Голови палати нового скликання
її засідання веде обрана палатою Президія засідання.
Спільні засідання палат ведуть почергово Голова Ради Депутатів і Голова
Ради Послів відповідно до загального Регламенту Національних Зборів
Стаття 146
На першому засіданні кожна палата обирає Мандатну і Лічильну комісії.
За поданням відповідних Мандатних комісій кожна із палат приймає рішення
про визнання повноважень депутатів і послів, а в разі порушення Закону
про вибори — про визнання виборів окремих депутатів і послів недійсними
Стаття 147
Спільні і роздільні засідання палат проводяться гласно і відкрито. Для
проведення закритого засідання вимагається рішення палат.
Голосування на засіданнях палат є персональним і здійснюється відкрито,
якщо інше не визначене цією Конституцією і регламентами.
Стаття 148
Рада Депутатів і Рада Послів ухвалюють акти на засіданнях після їхнього
обговорення більшістю голосів від визначеного Конституцією їхнього
складу, якщо інше не встановлене в цій Конституції або 8 регламентах.
На спільних засіданнях палат акти ухвалюються роздільним голосуванням
Стаття 149
Кожна палата обирає із свого складу Голову, заступників Голови, а також
голів постійних комісій палат.
Рішенням палати еони можуть бути зміщені Голови палат:
здійснюють загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають
розгляду на спільних і роздільних засіданнях палат, підписують акти,
ухва
лені палатами;
представляють палати у відносинах з органами та організаціями усе
редині держави та за кордоном;
формують секретаріати палат й організують їхню роботу;
розпоряджаються бюджетними асигнуваннями, які ви/дляються на утри
мання палат і їхнє функціонування;
здійснюють інші функції, передбачені цією Конституцією.
Заступники голів палат виконують за повноваженням голів палат окремі
їхні функції, заміщують голів палат у разі їхньої відсутності або
неможливості здійснення ними своїх обов’язків
Стаття ISO
Кожна палата утворює свою Президію у складі Голови палати, який є
Головою Президії, заступників Голови палати і Секретаря палати. Секретар
палати призначається не з числа депутатів або послів.
Президія палати є підзвітним палаті робочим органом, який забезпечує
співробітництво палат, організацію роботи палати та її органів, здійснює
інші повноваження
Головою Національних Зборів є Голова Ради Депутатів ex offiao (за
посадою), а його заступником — Голова Ради Послів.
Голова Національних Зборів представляє Національні Збори поза їхніми
межами, виконує інші функції, передбачені цією Конституцією.
Стаття 151
Палати створюють із свого складу постійні комісії.
Постійні комісії ведуть законопроекти! роботи, готують і попередньо
розглядають питання, які віднесені до повноважень відповідних палат,
здійснюють контроль за виконанням законів та інших актів Національних
Зборів і їхніх палат.
Постійні комісії з питань, які віднесені до їхніх повноважень, ухвалюють
постанови. Постанови комісій підлягають негайному розгляду відповідними
органами, організаціями і посадовими особами з повідомленням про
результати розгляду.
Палати можуть утворювати, коли визнають за необхідне, тимчасові
спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань з своєї
компетенції
154
155
Зборів можуть обирати із свого складу спільні або окремі комісії для
проведення розслідування з будь-яких конкретно ними питань, що
становлять суспільний інтерес.
і палати про утворення тимчасової слідчої комісії і визначення її
завдання вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше третини
від визначеного Конституцією складу палати.
Тимчасові слідчі комісії здійснюють збір, вивчення та оцінку інформації
з тими ж повноваженнями й обмеженнями, що й органи слідства і судової
влади; подають звіти і пропозиції відповідно на розгляд спільних чи
роздільних засідань палат.
Тимчасові слідчі комісії припиняють свою діяльність після прийняття
відповідними палатами остаточного рішення щодо проведеного
розслідування.
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для
суду.
Стаття 153
Члени Національних Зборів мають право утворювати в палатах парламентські
групи для надання допомоги в організації роботи палат, сприяння
депутатам і послам у здійсненні повноважень, а також для узгодження
їхніх позицій у питаннях, що розглядаються відповідними палатами та
їхніми органами
Зареєстровані парламентські групи мають право на пропорційне
представництво в органах відповідних палат, на гарантований виступ свого
представника з будь-якого питання порядку денного, на
матеріально-технічне забезпечення їхньої діяльності і допомогу
технічного персоналу, а також інші права, визначені законом
Стаття 154
Повноваження Національних Зборів та їхніх палат припиняються в день
відкриття першої сесії Національних Зборів нового скликання.
Повноваження Національних Зборів або однієї з палат можуть бути
припинені в порядку саморозпуску або за рішенням всеукраїнського
референдуму, який проводиться на вимогу не менше 2 мільйонів виборців.
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір’я
Національним Зборам чи одній з палат, Національні Збори оголошують свій
розпуск чи розпуск відповідної палати і призначають день виборів нових
Національних Зборів чи палати Новообрані палати мають повноваження на
повний термін, визначений відповідно в статтях 1271 128 цієї
Конституції.
Стаття 155
Організація роботи Ради Депутатів і Ради Послів визначається їхніми
регламентами, які приймаються ними, мають силу закону і набувають
чинності з дня їхньої публікації без скріплення підписом Президента.
В. Законодавчий процес
Стаття 156
Право законодавчої ініціативи у Національних Зборах належить народу
України, депутатам і послам, палатам Національних Зборів, їхнім
президіям і постійним комісіям, Президенту України. Верховній Раді
Республіки Крим.
Члени Національних Зборів, президії і постійні комісії палат здійснюють
законодавчу ініціативу шляхом внесення у свої палати пропозицій про
підготовку законопроектів чи текстів відповідних законопроектів, а також
змін і доповнень до
них,
Стаття 157
Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення до Національних
Зборів відповідного законопроекту, який розглядається у пріоритетному
порядку.
Законопроект вноситься від імені не менше 300 тисяч виборців.
Законопроект про зміни та доповнення Конституції вноситься від імені не
менше 2 мільйонів виборців.
Порядок здійснення законодавчої ініціативи народу регулюється законом.
Стаття 158
Законопроекти подаються до Президій палат, поширюються серед депутатів і
послів, попередньо обговорюються у відповідних постійних або тимчасових
спеціальних комісіях.
Попередньо розглянутий комісіями законопроект з їхніми висновками
передається на розгляд палат. Розгляд законопроекту в палаті
організовується у такий спосіб, щоб з”ясувати дійсне волевиявлення
більшості її членів.
Розгляд і прийняття законопроекту палатою передбачає:
схвалення основних положень у принципі;
схвалення постатейно і в цілому.
Стаття 159
Закон після його обговорення і голосування постатейно і в цілому
вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість від
встановленого Конституцією складу кожної палати, якщо інше не
передбачене цією Конституцією.
Стаття 160
Законопроект, який потребує фінансових витрат, виноситься на засідання
палат за умови, що до нього додаються необхідні розрахунки Державного
контрольного комітету й обгрунтування відповідної постійної комісії про
шляхи їхнього покриття.
В ухваленому законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають
бути визначені шляхи їхнього покриття.
156
‘ закону після ухвалення в цілому однією палатою передається відразу на
розгляд мшоі палати. У разі схвалення законопроекту в цілому цією
палатою або юсутмості щодо нього іі заперечень (вето) протягом місяця
закон вважається прийнятим Національними Зборами
Вето палати щодо законопроекту приймається тією ж більшістю голосів, що
вимагається для прийняття відповідного законопроекту в цілому.
У разі схвалення палатою законопроекту в цілому, але з внесенням до
нього змін чи доповнень, він відразу повертається в палату, яка ухвалила
його першою. Згода з такими змінами чи доповненнями палати, яка ухвалила
закон першою, означає прийняття закону Національними Зборами.
Для усунення розбіжностей, що виникають між палатами при розгляді
законопроекту, на паритетних засадах утворюється погоджувальна комісія
палат. Законопроект, внесений погоджувальною комісією, розглядається на
спільному засіданні палат. Якщо на спільному засіданні палат
законопроект не буде ухвалений, він вважається відхиленим Національними
Зборами
У разі виникнення розбіжностей між палатами при розгляді
бюджетно-фінансових питань, питань територіального устрою, демографічної
та міграційної політики погоджувальна комісія не утворюється. Остаточне
рішення з питань бюджетно-фінансової діяльності ухвалюється повторним
голосуванням Радою Депутатів, а з питань територіального устрою,
демографічної та міграційної політики — Радою Послів.
Стаття 162
Ратифікація, денонсація, призупинення чи анулювання міжнародних
договорів здійснюються шляхом прийняття відповідного закону, якщо інше
не передбачене в самому договорі
Проект закону про ратифікацію, денонсацію, призупинення чи анулювання
міжнародних договорів готується Радою Послів, обговорюється й
ухвалюється в загальному порядку
Стаття 163
Закон підписують голови палат Національних Зборів і відразу передають
його Президенту.
Президент прочитує закон, приймає його до виконання, скріплює своїм
підписом та офіційно публікує протягом 15 дню з дня отримання закону. До
закінчення цього терміну Президент може скористатися своїм правом вето і
повернути закон зі своїми зауваженнями до Національних Зборів для
повторного розгляду
Якщо під час повторного розгляду закон буде прийнятий більшістю голосів
від встановленого Конституцією складу кожної палати (варіант: двома
третинами). Президент зобов’язаний його підписати і опублікувати
протягом 10 днів.
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон
на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом.
Якщо Президент подає не скріплений ним закон з мотивів його
неконституційності до Конституційного Суду, то визначений для скріплення
закону термін відповідно продовжується.
Закони, акти палат, які не підлягають скріпленню Президентом,
публікуються відповідними палатами
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії
Національних Зборів, має бути негайно скликана позачергова сесія для
повторного розгляду закону.
Стаття 164
За рішенням Національних Зборів або однієї з їхніх палат закон до його
скріплення Президентом може бути винесений на всеукраїнський референдум.
Закон, ухвалений на всеукраїнському референдумі, скріпленню Президентом
не підлягає.
Стаття 165
Зміни, доповнення чи скасування законів та їхнє тлумачення здійснюються
у тому ж порядку, як і їхнє прийняття.
Стаття 166
Закон набуває чинності після 10 днів з моменту його опублікування, якщо
інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування
Г. Бюджет. Фінансовий контроль
Стаття 167
Національні Збори здійснюють виключні повноваження по розпорядженню всім
майном, що знаходиться у державній власності і є державною казною.
Правовий режим державного майна визначається законом.
Оперативне управління державним майном на основі і в рамках закону
здійснює виконавча влада та інші визначені законом державні органи.
Загальний контроль за дотриманням режиму державного майна здійснюють
Національні Збори.
Стаття 168
Державний бюджет України становлять прибутки і видатки держави. Прибутки
і видатки держави мають бути конкретно визначені і збалансовані.
У Законі про державний бюджет не можуть бути відмінені чи скорочені
видатки, які були передбачені іншими чинними законами.
Національні Збори можуть здійснити нове обчислення державних прибутків,
а також змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний
бюджетний рік у додатковому бюджеті.
Будь-які видатки, не передбачені державним бюджетом, є порушенням закону
158
159
j встановлює граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття бюджетного
дефіциту за рахунок емісії недопустиме без дозволу Національних Зборів.
У разі прийняття Національними Зборами державного бюджету з перевищенням
видатків над прибутками в Законі про державний бюджет передбачаються
джерела і засоби покриття дефіциту. Закон про державний бюджет не може
встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені
відповідним законом.
Національні Збори з урахуванням рівня економічного розвитку різних
регіонів України, їхнього природного потенціалу, екологічного і
демографічного стану визначають загальні принципи формування і
здійснення місцевих і регіональних бюджетів.
Стаття 169
Державний бюджет України приймається у формі закону щорічно на період з
1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Президент протягом перших 15 днів осінньої сесії подає до Ради Депутатів
проект Закону про державний бюджет на наступний рік
У цей же термін Рада Депутатів подає на розгляд свій проект Закону про
державний бюджет
Проект бюджету попередньо розглядається Державним контрольним комітетом,
а також відповідними комісіями палат.
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею
161 цієї Конституції, набирає чинності з 1 січня наступного року і не
підлягає скріпленню Президентом
Якщо Президент або Рада Депутатів не подадуть проект Закону про
державний бюджет до ЗО листопада або якщо проект Закону про державний
бюджет до 31 грудня не буде схвалений, то Закон про державний бюджет
поточного року залишається чинним на перший квартал наступного року.
Порядок складення і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
Стаття 170
Президент подає до Ради Депутатів постатейний звіт про виконання
державного бюджету не пізніше як через три місяці після звітного
бюджетного року.
Поданий звіт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комісіями палат Національних Зборів. Звіт затверджується з
урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 171
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком.
який має виключне право емісії грошей
Національний банк підзвітний Раді Депутатів.
Стаття 172
Фінансовий контроль аа здійсненням державного бюджету покладається на
Раду Депутатів
Рада Депутатів здійснює фінансовий контроль як безпосередньо, так і
через Державний контрольний комітет.
Стаття 173
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за
фінансовою діяльністю держави, органів місцевого і регіонального
самоврядування і використання рухомого й нерухомого майна та інших
цінностей, що є публічною власністю.
Державний контрольний комітет підпорядкований і підзвітний Раді
Депутатів.
Стаття 174
Державний контрольний комітет складається з державних контролерів, які
призначаються Радою Депутатів із числа фахівців у галузі фінансів і
права терміном на 5 років. На державних контролерів поширюються умови
несумісності, які встановлені статтею 208 цієї Конституції,
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного
комітету Голова Державного контрольного комітету та його заступник
призначаються за поданням Голови Ради Депутатів на засіданні Ради
Депутатів
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити
розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісії
палат.
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного
комітету визначаються Конституційним законом.
Глава 20 Виконавча влада
А. Президент України
Стаття 175
Главою держави і виконавчої влади є Президент України Президент виступає
від імені держави.
Президент є політично відповідальним перед народом України.
Президент обирається терміном на 5 років на основі загального, рівного і
прямого виборчого права при вільному висуненні претендентів і таємному
голосуванні.
Президентом може бути обраний громадянин України, який має право голосу,
не молодший тридцяти п’яти років на день виборів, проживає на території
України не менше 10 років, володіє державною мовою, має рівень освіти,
не нижчий загальнообов’язкового, і за станом здоров’я може виконувати
обов’язки Президента.
160
1262003
161
Одна й та ж особа не може бути Президентом більше двох термінів підряд
Президент не може бути членом Національних Зборів, мати інший
представницький мандат, займати будь-яку посаду в державних органах і
об’єднаннях громадян, в інших організаціях і установах чи займатися
іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. На час виконання своїх
обов’язків Президент призупиняє свою партійну і профспілкову
приналежність.
Чергові вибори Президента проводяться не раніше 60 і не пізніше 10 днів
до закінчення терміну повноважень Президента.
Порядок проведення виборів Президента визначається Законом про вибори
Президента України.
Стаття 176
Президент вступає на посаду з моменту прийняття присяги на засіданні
Національних Зборів
Приведення Президента до присяги здійснює Голова Національних Зборів.
Президент приносить присягу такого змісту:
•Урочисто присягаю народу України при здійсненні повноважень Президента
суворо дотримуватися Конституції і законів України, поважати й охороняти
права і свободи людини і громадянина, захищати незалежність України,
сумлінно виконувати покладені на мене високі обов’язки».
Присяга приноситься Президентом не пізніше як у п’ятнадцятиденний термін
після офіційного оголошення результатів виборів. Дату принесення присяги
визначають Національні Збори.
Стаття 177
На особу Президента поширюється парламентська недоторканність,
встановлена статтею 132 цієї Конституції,
Стаття 178
Президент:
/; виступає гарантом забезпечення прав і свобод громадян, державної
незалежності України, дотримання і виконання Конституції і законів
України;
представляє Україну у міжнародних відносинах;
звертається з посланнями до народу і подає на розгляд Національних
Зборів щорічні доповіді про внутрішнє і зовнішнє становище України;
має право законодавчої ініціативи,
за рішенням Національних Зборів ухвалює нормативні укази з економіч
них та інших питань, не врегульованих законами України, з наступним
Тхнім
затвердженням Національними Зборами.
6/ сносить проект державного бюджету на розгляд і затвердження
Національних Зборів; подає на розгляд і затвердження Національних Зборів
звіт про виконання державного бюджету,
на засіданні Національних Зборів та їхніх палат дає відповідь у зв’язку
з
запитами, які прийняті рішеннями Національних Зборів чи палат відповідно
до їхньої компетенції;
накладає вето на схвалені Національними Зборами закони і повертає їх на
повторний розгляд Національних Зборів;
здійснює управління державним майном у випадках, передбачених за
коном;
10) очолює систему органів виконавчої влади України, проводить через них
у
життя Конституцію і закони України, забезпечує реалізацію актів судової
влади;
1І) здійснює загальне керівництво Кабінетом Міністрів України і
спрямовує
його виконавчу діяльність,
представляє Національним Зборам кандидатуру для призначення на
посаду Прем’єр-міністра України: вносить пропозицію Національним Збо
рам про звільнення з посади Прем’єр-міністра України;
за погодженням з Радою Депутатів призначає і звільняє Міністра фі
нансів України. Міністра закордонних справ України. Міністра юстиції
Укра
їни, Міністра внутрішніх справ України, Міністра оборони України, Голову
Служби безпеки України, глав дипломатичних представництв України в ін
ших державах та глав представництв України при міжнародних орга
нізаціях;
призначає і звільняє з посади інших міністрів та посадових осіб вико
навчої влади; визначає повноваження посадових осіб виконавчої влади,
повноваження яких не визначені законом;
призначає і звільняє з посади голів обласних (земельних) і міських
(міста
Києва і Севастополя) управ, а також свого представника в Республіці
Крим;
затверджує рішення голів обласних управ про призначення чи звільнення з
посади голів районних управ;
вживає необхідних заходів щодо забезпечення державної і громадської
безпеки, недоторканності державних кордонів та територіальної цілісності
України;
керує здійсненням зовнішньої політики і зовнішніми зносинами Украї
ни; веде переговори і підписує міжнародні договори України, які
підлягають
ратифікації Національними Зборами, і приймає вірчі і відкличні грамоти
акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
є Верховним Головнокомандуючим Збройними Сипами України; очо
лює Раду національної оборони України; за погодженням з Радою Послів
призначає і звільняє вище командування Збройних Сил України.
присвоює вищі військові звання і дипломатичні ранґи. інші спеціальні
звання і класні чини;
приймає рішення про оголошення стану війни та використання Зброй
них Сил України в разі збройного нападу на Україну з затвердженням цього
рішення Національними Зборами в наступні два дні;
162
163
у випадку загрози нападу на Україну, небезпеки державній незалеж
ності України приймає рішення, з наступним затвердженим його Націона
льними Зборами в найближчі два дні, про загальну або часткову мобіліза
цію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місце
востях;
оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами еколо
гічного лиха з затвердженням цього рішення Національними Зборами в на
ступні два дні;
оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих місцевостях над
звичайний стан з затвердженням цього рішення Національними Зборами в
наступні 2 дні;
скасовує акти міністрів, керівників інших центральних і місцевих органів
виконавчої влади. Уряду Республіки Крим у разі невідповідності їх Консти
туції і законам України та указам Президента;
вирішує питання про прийняття до громадянства і виходу з грома
дянства України, надання притулку, депортації іноземних громадян й осіб
без громадянства;
входить з поданням до Національних Зборів про дострокове припи
нення повноважень окремих органів місцевого і регіонального самовряду
вання в разі порушення ними Конституції, законів України, указів Прези
дента та про призначення до них нових виборів;
встановлює додаткові заходи адміністративної відповідальності за по
рушення режиму, встановленого у зв’язку з стихійним лихом, епідеміями та
епізоотюми.
вживає заходів до захисту інтересів громадян України за кордоном;
сприяє задоволенню національно-культурних, духовних і мовних потреб
українців, що проживають в інших державах;
здійснює помилування осіб, засуджених судами України, крім випадків
засудження осіб у зв’язку із застосуванням до них імпічменту;
нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання Укра
їни, засновує президентські відзнаки і нагороджує ними,
дає тлумачення прийнятих ним актів:
здійснює інші повноваження, передбачені цією Конституцією.
Стаття 179
Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Стаття 180
Для здійснення своїх повноважень Президент утворює необхідні
управлінські і консультативні органи в межах коштів, передбачених на
утримання апарату державної виконавчої влади
Стаття 181
Президент не може розпустити Національні Збори, крім випадку,
передбаченого статтею 187 Конституції.
Стаття 182
Президент на основі і на виконання Конституції і законів України в межах
своїх повноважень видає укази і розпорядження.
Стаття 183
Президент України виконує свої обов’язки до вступу на посаду
новообраного Президента.
Повноваження Президента припиняються достроково у випадках:
? порушення ним вимог несумісності посади Президента з іншими
видами діяльності, які встановлені частиною 6 статті 175 Конституції;
?• задоволення його прохання про відставку.
?• неможливості виконувати своі повноваження за станом здоров’я;
? недовіри народу, висловленої на всеукраїнському референдумі;
*? усунення з посади в порядку імпічменту;
*? втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за
межі України.
Стаття 184
Відставка Президента приймається і набирає чинності за умови, коли заява
про відставку буде ним особисто проголошена і розглянута на пленарному
засіданні Національних Зборів і задоволена простою більшістю голосів від
встановленого Конституцією складу кожної із палат.
Стаття 185
Неможливість виконання Президентом повноважень за станом здоров’я має
бути встановлена на засіданні Національних Зборів на підставі письмового
подання Верховного Суду України, обґрунтованого медичним висновком та
висновком спеціально створеної тимчасової парламентської комісії, і
підтверджена більшістю голосів від встановленого Конституцією складу
кожної палати.
Стаття 186
Рішення про проведення всеукраїнського референдуму про відкликання
Президента, якщо цього вимагають не менше двох мільйонів виборців,
приймають Національні Збори більшістю голосів від встановленого
Конституцією складу кожної палати.
Стаття 187
Рішення про проведення всеукраїнського референдуму про дострокове
припинення повноважень Президента за ініціативою Національних Зборів
прийма-
164
165
ється не менше ніж двома третинами голосів від встановленого
Конституцією складу кожної палати
Якщо за наслідками референдуму, проведеного за ініціативою Національних
Зборів, народ України висловить довіру Президенту. Національні Збори
можуть бути розпущені Президентом у двотижневий термін після офіційного
оголошення наслідків референдуму.
Стаття 188
У випадку злочинного порушення Президентом України Конституції і законів
України під час виконання ним службових обов’язків справу про його
усунення з посади в порядку імпічменту порушує Рада Депутатів перед
Радою Послів. Рада Послів приймає рішення про усунення Президента з
посади не менше ніж двома третинами голосів встановленого Конституцією
її складу.
Особа, усунена з посади Президента, підлягає відповідальності за скоєний
злочин у загальному порядку.
Стаття 189
У разі смерті, дострокового припинення повноважень Президента або
усунення його з посади відповідно до статей 183 і 188 цієї Конституції
виконання обов’язків Президента на перюд до обрання і вступу на посаду
нового Президента за рішенням Національних Зборів покладається на
Прем’єр-міністра України Обрання нового Президента має відбутися не
пізніше, ніж за 90 днів від дня відкриття вакансії. Новообраний
Президент має повноваження на термін, визначений у статті 175
Конституції.
Б. Кабінет Міністрів України
Стаття 190
Кабінет Міністрів (Уряд) України підпорядковується Президенту, перед ним
відповідальний і в своїй діяльності керується його програмою і рішеннями
До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр, заступники
Прем’єр-міністра, мінстри, а також інші посадові особи, визначені
Президентом
Очолює Кабінет Міністрів Прем’єр-міністр України. Прем’єр-міністр за
посадою є заступником Президента.
Стаття 191
Прем’єр-міністр здійснює безпосереднє керівництво Кабінетом Міністрів та
його апаратом, контролює і координує діяльність міністерств та інших
органів виконавчої влади.
Прем’єр-міністр відповідальний перед Президентом, йому підпорядкований і
підзвітний
Повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів визначаються
Конституційним законом.
Стаття 192
Припинення повноважень Президента тягне за собою відставку Уряду.
Уряд, який іде у відставку, продовжує виконувати свої повноваження до
формування нового Уряду.
Стаття 193
Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади
здійснюють керівництво дорученими сферами управління і несуть
відповідальність перед Президентом за стан справ у цих сферах.
Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади на
основі і на виконання Конституції і законів України, а також указів
Президента в межах своїх повноважень видають накази та інші акти.
Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади,
діяльність якого визнана Національними Зборами або однією із палат
незадовільною, підлягає звільненню з посади указом Президента.
Члени Уряду та керівники інших центральних органів виконавчої влади
мають право брати участь у засіданнях Національних Зборів, палат і їхніх
комісій.
Посадові особи виконавчої влади, до яких звернені запити членів
Національних Зборів, дають відповіді на них на засіданні Національних
Зборів чи їхніх палат не пізніше як у двадцятиденний термін.
Стаття 194
На посадових осіб Кабінету Міністрів та інших органів державної
виконавчої впади поширюються вимоги несумісності, які встановлені
статтею 208 цієї Конституції.
В. Місцеві органи державної виконавчої влади
Стаття 195
Місцевими органами державної виконавчої влади є обласні (земельні) і
районні управи.
Стаття 196
Обласні (земельні) і районні управи у межах своїх повноважень
впроваджують у життя Конституцію, закони й укази Президента, інші акти
законодавчої і виконавчої влад, забезпечують дотримання правопорядку,
захист прав і свобод громадян, контролюють і координують діяльність
підприємств, установ й організацій, органів місцевого і регіонального
самоврядування, а також місцевих державних органів, які безпосередньо
підпорядковані міністерствам та іншим центральним відомствам, здійснюють
інші функції державного управління відповідною територією.
Обласні (земельні) і районні управи не мають права вирішувати питання,
що належать до відання органів місцевого і регіонального самоврядування.
166
167
Стаття 197
Обласну (земельну) і районну управу очолюють голови відповідних управ,
які здійснюють свої повноваження на засадах одноособовості і
персональної відповідальності.
Голова обласної (земельної) управи призначається і звільняється з посади
Президентом.
Голова районної управи призначається і звільняється з посади головою
обласної (земельної) управи з наступним затвердженням Президентом.
Голови обласних і районних управ підпорядковані Президенту.
Голови обласних (земельних) і районних управ можуть бути звільнені
Президентом за пропозицією не менше двох третин від загального числа
радників, обраних до обласної (земельної), районної Ради.
Стаття 198
Голови управ для забезпечення ефективного здійснення своїх повноважень
утворюють відділи, управління й інші служби, призначають і звільняють з
посад їхніх керівників
Стаття 199
На голів обласних (земельних) і районних управ, їхніх заступників,
керівників відділів, управлінь та інших служб поширюються вимоги
несумісності, які встановлені статтею 208 цієї Конституції.
Стаття 200
Голови управ у межах своїх повноважень, на основі і на виконання
Конституції, законів та указів Президента видають розпорядження.
районних управ можуть бути ска-
Розпоряджеиня голів обласних (земельних) совані Президентом.
Розпорядження голів районних управ можуть бути також скасовані головами
обласних (земельних) управ.
Стаття 201
Структура, повноваження, порядок діяльності та джерела фінансування
обласних (земельних) і районних управ визначаються Конституційним
законом.
Глава 21 Судова влада
А. Органи правосуддя
Стаття 202
Правосуддя здійснюється виключно судами у формах конституційного,
цивільного, кримінального та адміністративного судочинства Присвоєння
функцій правосуддя будь-ким іншим, а також делегування цих функцій не
допускається.
Правосуддя здійснюється від імені України
Стаття 203
Судову систему України складають Конституційний Суд України, загальні і
господарські суди.
Створення надзвичайних та особливих судів, а також спеціальних
позасудових органів, наділених судовою владою, забороняється.
Організація, порядок діяльності і повноваження судів визначаються
Конституційними законами.
Стаття 204
Конституційний Суд України здійснює правосуддя у межах, визначених цією
Конституцією.
Стаття 205
Правосуддя з цивільних, адміністративних і кримінальних справ
здійснюється загальними судами — мировими суддями, районними
(окружними), міськими, обласними (земельними) судами, Верховним Судом
Республіки Крим і Верховним Судом України.
Судовий нагляд за діяльністю загальних судів здійснює Верховний Суд
України.
Стаття 206
Вирішення господарських спорів здійснюється обласними (земельними)
господарськими судами, Київським міським господарським судом,
Господарським судом Республіки Крим, Вищим господарським судом України.
Стаття 207
Судді незалежні і підкоряються тільки Конституції і закону.
Недоторканність суддів гарантується законом.
Судді незмінювані. В разі досягнення віку, встановленого законом, вони
йдуть у відставку. До досягнення цього віку суддя без його згоди може
бути звільнений з посади лише за підставами і в порядку, визначеними в
Конституційному законі.
Держава забезпечує належні умови роботи судів і суддів.
Стаття 208
Судді не можуть бути членами політичних партій, рухів і професійних
спілок, брати участь у політичній діяльності, мати будь-який
представницький мандат, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової
і викладацької, у вільний від роботи час. Інші вимоги несумісності посад
та діяльності суддів визначаються законом.
Стаття 209
Судді призначаються безстроково
168
169
Мирові судді, судді загальних і господарських судів, крім випадків,
передбачених статтями 140 і 141 цієі Конституції, призначаються Радою
Послів за результатами конкурсу.
Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються терміном на
п’ять років.
( таття 210
Для проведення конкурсів на заміщення посад мирових суддів, суддів
загальних і господарських судів, а також для розгляду питань про
проходження судової служби, накладання дисциплінарних стягнень на суддів
та припинення їхніх повноважень Рада Послів створює Вищу атестаційну і
дисциплінарну комюію суддів із числа суддів та інших фахівців у галузі
права.
Закон визначає повноваження, порядок організації і діяльності Вищої
атеста-ційної і дисциплінарної комісії суддів.
Стаття 211
Правосуддя здійснюється колеґаїльно і суддею одноособово.
Колегіальність правосуддя забезпечується через розгляд справ колегією
суддів і судом присяжних.
Підсудність справ судам, порядок визначення і залучення присяжних до
здійснення правосуддя визначаються законом.
Стаття 212
Розгляд справ у всіх судах усний і відкритий Слухання справи в закритому
засіданні допускається з додержанням усіх правил судочинства лише у
випадках, коли суд вирішить, що гласний розгляд може призвести до
розголошення державної, професійної або комерційної таємниці чи фактів
особистого або сімейного життя громадян.
Стаття 213
Судочинство здійснюється на засадах змагальності та забезпечення
рівноправності сторін.
Стаття 214
Судочинство провадиться державною мовою або національною мовою більшості
населення тієї чи іншої місцевості. Особам, які беруть участь у справі і
не володіють державною мовою, забезпечується право повного ознайомлення
з матеріалами справи, участь у судовому розгляді через перекладача і
право виступати в суді рідною мовою.
Стаття 215
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи в тому суді, який
визначений законом.
Стаття 216
Судове рішення повинно бути вмотивованим, неупередженим і грунтуватися
на всебічно розглянутих та об’єктивно доведених фактах й оголошене
публічно.
Судове рішення суду першої’ інстанції може бути оскаржене в касаційному
та апеляційному порядку
Стаття 217
Судді не повинні застосовувати закон або його окреме положення, що не
відповідає Конституції.
Якщо суд під час розгляду конкретної справи дійде висновку, що закон або
його окреме положення, що належало застосувати, не відповідає
Конституції, він зупиняє провадження у справі і вносить до
Конституційного Суду подання про визнання цього закону або його окремого
положення неконституційним.
Стаття 2 IS
Судові рішення, що набули чинності, є обов’язковими для всіх державних
органів, підприємств, установ й організацій, органів місцевого і
регіонального самоврядування, громадян та їхніх об’єднань, посадових та
інших осіб і підлягають виконанню (в тому числі і в примусовому порядку)
на всій території України.
Стаття 219
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна внаслідок судової помилки чи
незаконних дій органів суду, прокуратури, дізнання і слідства, має бути
відшкодована за рахунок держави відповідно до закону.
Б. Прокуратура
Стаття 220
На Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів
покладаються:
нагляд за дотриманням законів органами державної виконавчої влади,
місцевого і регіонального самоврядування при прийнятті ними актів, які
стосуються інтересів держави;
нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-
розшукову діяльність, дізнання і попереднє розслідування,
досудове розслідування кримінальних справ у випадках, передбачених
законом;
підтримування державного обвинувачення в суді;
нагляд за дотриманням законів у місцях застосування заходів примусо
вого характеру;
б; захист майнових та інших інтересів держави.
170
171
ОвашшПІ
Генеральний прокурор України призначається Радою Послів за поданням
Голови Ради Послів строком на 5 років. Прокурорів областей (земель),
районів (округів) і міст призначає Генеральний прокурор України строком
на 5 років.
Прокурор Республіки Крим призначається Генеральним прокурором за
поданням Верховної Ради Республіки Крим. У разі недосягнення протягом
трьох місяців згоди між Генеральним Прокурором України і Верховною Радою
Республіки Крим питання про призначення прокурора Республіки Крим
вирішує Рада Послів Національних Зборів України за поданням
альтернативних кандидатур Верховною Радою Республіки Крим і Генеральним
прокурором України.
Стаття 222
Прокурор має право вимагати та одержувати від будь-яких органів,
організацій і службових осіб документи і достовірну інформацію,
необхідну для виконання ним своїх повноважень
Стаття 223
На прокурорів й інших посадових осіб прокуратур поширюються вимоги
несумісності, які встановлені статтею 208 цієї Конституції.
Організація, повноваження і порядок діяльності прокуратури України
визначаються Конституційним законом.
Розділ VI
МІСЦЕВЕ І РЕГІОНАЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 224
Місцеве самоврядування здійснюється населенням міст, селищ і сіл
(територіальними громадами) безпосередньо або через обрані ним органи.
Система місцевого самоврядування включає міські, селищні і сільські
Ради, місцеві референдуми та інші форми територіальної самоорганізації
населення
Органами місцевого самоврядування є міські, селищні, сільські Ради.
Міські, селищні і сільські Ради наділяються компетенцією, яка не може
бути змінена інакше як законом або договором. У межах своєї компетенції
органи місцевого самоврядування діють самостійно
Стаття 225
Міські, селищні і сільські Ради складаються із радників, які обираються
терміном на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого
права при таємному голосуванні, вільному і рівноправному висуненні
кандидатів.
Радники є відповідальними за певну сферу самоврядування відповідної’
територіальної громади.
Очолює міську, селищну, сільську Раду голова, який обирається радниками
або безпосередньо виборцями.
Голова Ради є одночасно головою відповідної територіальної громади.
Стаття 226
Міські, селищні і сільські Ради для здійснення своїх повноважень
створюють необхідні виконавчі органи, які очолюють відповідні радники
Стаття 227
Міські, селищні і сільські Ради у межах своїх повноважень розробляють,
затверджують і виконують бюджети відповідних населених пунктів,
встановлюють передбачені законом місцеві податки і збори, здійснюють
управління і розпоряджаються комунальною власністю, вирішують інші
питання, що випливають з колективних потреб відповідної територіальної
громади.
Відносини місцевих Рад з підприємствами, організаціями та установами,
кооперативами та іншими організаціями й особами, майно яких не належить
до комунальної власності, будуються на податковій і договорній основі.
У порядку і в межах, встановлених законом, органи місцевого
самоврядування можуть здійснювати делеговані їм повноваження державної
адміністрації
( таття 228
Регіональне самоврядування здійснюється населенням в межах областей
(земель) і районів безпосередньо шляхом регіональних референдумів та
через обласні (земельні) і районні Ради.
Обласні (земельні) і районні Ради складаються із радників, які
обираються терміном на 5 років міськими, селищними і сільськими Радами.
Варіант: Радники обласних (земельних) і районних Рад обираються
виборцями областей (земель) і районів терміном на 5 років.
Стаття 229
Обласні (земельні) і районні Ради здійснюють нормотворчу, виконавчу,
контрольну, координаційну та іншу діяльність у сферах і межах,
визначених Конституційним законом.
Стаття 230
Очолює обласну (земельну), районну Раду її голова.
Голови обласних (земельних) і районних Рад обираються Радами з числа
їхніх радників на термін повноважень Рад.
Голови обласних (земельних) і районних Рад організують роботу Рад, їхніх
органів і радників, забезпечують виконання ухвалених рішень,
представляють Ради у відносинах з державними органами, об’єднаннями
громадян, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
організаціями, установами і громадянами, а також у зовнішніх відносинах.
172
173
Облаем (земельні), районні, міські, селищні і сільські Ради ухвалюють
рішення
Рішення обласних (земельних), районних, міських, селищних і сільських
Рад не повинні суперечити Конституції, законам України, іншим правовим
актам і є обов’язковими для виконання на відповідній території
Рішення обласних (земельних), районних, міських, селищних і сільських
Рад, які порушують Конституцію, закони України чи інші правові акти,
призупиняються головою обласної (земельної) управи до прийняття рішення
відповідним судом.
Стаття 232
Повноваження органів місцевого і регіонального самоврядування можуть
бути припинені достроково Національними Зборами за поданням Президента,
якщо ці органи порушують Конституцію, закони України і укази Президента
України Порядок дострокового припинення повноважень органів місцевого і
регионального самоврядування визначається законом
Стаття 233
Повноваження органів місцевого самоврядування міста Києва визначаються
Законом про столицю України — місто Київ.
Розділ VII
ДЕРЖАВНА ОБОРОНА І БЕЗПЕКА
Стаття 234
Оборона України, збройний захист її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Загальне керівництво Збройними Силами здійснюється Національними
Зборами. Президентом і Радою національної оборони України
Безпосереднє керівництво Збройними Силами здійснюється Міністром оборони
України,
Структура Збройних Сил. їхня чисельність, озброєння, економічне,
фінансове та матеріально-технічне забезпечення визначаються законом.
Стаття 235
Питання використання Збройних Сил для виконання завдань, не пов’язаних з
обороною держави, вирішується Національними Зборами
Стаття 236
Рада національної оборони створюється Президентом. Вона є вищим
державним органом колегіального керівництва питаннями оборони і безпеки
України.
Рада національної оборони утворюється з метою вироблення воєнної
доктрини України у сфері оборони і державної безпеки, здійснення
контролю за виконанням завдань держави щодо підтримання обороноздатності
України.
Рада національної оборони у своїй діяльності підзвітна Національним
Зборам.
Повноваження, склад, організація і порядок діяльності Ради національної
оборони визначаються Конституційним законом.
Стаття 237
Національна гвардія України є державним військовим формуванням,
покликаним захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а
також життя та особисту гідність громадян. їхні конституційні права і
свободи від злочинних посягань та інших антигромадських дій.
Національна гвардія підпорядкована Президенту Безпосереднє керівництво
Національною гвардією здійснюється її командуючим.
Стаття 238
Збройні Сили, Національна гвардія, Служба безпеки та органи внутрішніх
справ не можуть бути використані будь-ким з метою повалення
конституційного ладу і усунення законно обраних органів влади, для
протизаконного обмеження прав і свобод громадян, а також в інших цілях,
які не відповідають цій Конституції.
РОЗДІЛ VIII Охорона Конституції
Стаття 239
Питання про відповідність (конституційність) законів та інших правових
актів Конституції України вирішує Конституційний Суд України.
Стаття 240
Конституційний Суд України складається з Голови, двох заступників Голови
та 22 членів Конституційного Суду.
До складу Конституційного Суду може бути обраним громадянин України,
який має право голосу, досяг на день обрання не менше 40 років, є
кваліфікованим юристом, має стаж практичної, наукової або педагогічної
роботи в галузі права не менше 10 років.
Голова Конституційного Суду призначається таємним голосуванням на
спільному засіданні Ради Депутатів і Ради Послів Національних Зборів
Кандидатуру на посаду Голови Конституційного Суду вносять у Національні
Збори спільно Голова Національних Зборів і Президент. У разі коли Голова
Національних Зборів і Президент не дійдуть згоди щодо кандидатури на
посаду Голови Конституційного Суду, запропоновані ними кандидатури
вносяться у Національні Збори як альтернативні.
Заступники Голови і члени Конституційного Суду в однаковій кількості — 1
заступник Голови і 11 членів Конституційного Суду — призначаються в
індивідуаль-
174
175
ному порядку таємним голосуванням на роздільних засіданнях Ради
Депутатів і Ради Послів Нацюнальних Зборів.
Кандидатури на посади заступників Голови Конституційного Суду вносять у
Раду Депутатів і Раду Послів спільно з Президентом відповідно Голова
Ради Депутатів або Голова Ради Послів. У разі коли Президент і Голова
Ради Депутатів чи Голова Ради Послів не дійдуть згоди щодо кандидатур на
посади заступників Голови Конституційного Суду, запропоновані ними
кандидатури вносяться відповідно у Раду Депутатів чи Раду Послів як
альтернативні.
Кандидатури на посади членів Конституційного Суду пропонуються головами
Ради Депутатів і Ради Послів.
Голова, заступники Голови і члени Конституційного Суду України є суддями
Конституційного Суду і призначаються терміном на 10 років; їхнє повторне
призначення не допускається.
Стаття 241
Судді Конституційного Суду при виконаний своїх обов’язків с незалежними
і підкоряються тільки Конституції України.
На суддів Конституційного Суду поширюються вимоги несумісності їхніх
посад, які встановлені статтею 208 цієї Конституції
Судді Конституційного Суду користуються парламентською недоторканністю,
встановленою статтею 132 цієї Конституції
Суддя Конституційного Суду при вступі на посаду приносить перед
Національними Зборами присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і
сумлінно виконувати високий обов’язок судді Конституційного Суду
України, охороняти Конституцію України, забезпечувати П верховенство,
поважати і захищати права і свободи людини і громадянина*.
Стаття 242
Повноваження судді Конституційного Суду припиняються після закінчення
терміну повноважень До призначення нового судді він продовжує виконувати
свої обов’язки, але не більше 4 місяців
Повноваження судді Конституційного Суду припиняються достроково у
зв’язку з:
а) його проханням про відставку;
б) втратою громадянства України або виїздом на постійне проживання за
межі України;
в) станом здоров’я, який перешкоджає виконанню ним своїх обов’язків;
г) досягненням граничного віку, встановленого законом;
д) порушенням ним вимог несумісності, які встановлені статтями 77 1208
цієї
Конституції,
ж) порушенням присяги;
з) усуненням з посади в порядку імпічменту.
Рішення про дострокове припинення повноважень суддів Конституційного
Суду ухвалюють Національні Збори
Стаття 243
Конституційний Суд розглядає справи про відповідність Конституції
(конститу-ційність):
/; чинних законів та інших актів Нацюнальних Зборів та їхніх палат;
Конституції та законів Республіки Крим;
указів Президента;
актів міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади
України;
актів голів обласних (земельних), районних і міських управ;
актів місцевого і регіонального самоврядування.
Ці справи розглядаються за поданням Президента, Голови Ради Депутатів,
Голови Ради Послів, не менше однієї п’ятої від загального складу Ради
Депутатів чи Ради Послів. Голови Верховного Суду, Голови Вищого
господарського суду, Генерального прокурора, Уповноваженого Нацюнальних
Зборів у правах людини, Верховної Ради Республіки Крим, обласних
(земельних) Рад. а також загальних судів у випадку, передбаченому
статтею 217 цієї Конституції.
Конституційний Суд розглядає справи про конституційність законів та
інших правових актів за скаргою громадянина, якщо справа, з приводу якої
він скаржиться, розглядалася загальними судами і по ній прийняте
остаточне судове рішення і якщо він вважає, що закон чи інший правовий
акт, який було застосовано при вирішенні цієї справи, суперечить
Конституції. Скарги громадян подаються до Конституційного Суду через
Уповноваженого Національних Зборів у правах людини.
З питань, визначених цією статтею. Конституційний Суд ухвалює рішення,
які є обов’язковими на всій території України для законодавчих,
виконавчих і судових органів, органів місцевого і регіонального
самоврядування, посадових осіб, громадян та їхніх об’єднань.
Стаття 244
За поданням Нацюнальних Зборів і їхніх палат Конституційний Суд дає
висновки про:
відповідність Конституції міжнародних договорів України, внесених у На
ціональні Збори для ратифікації,
межі компетенції органів законодавчої і виконавчої влади України, дер
жавних органів України та Республіки Крим, органів державної влади, міс
цевого і регіонального самоврядування в разі виникнення відповідних спо
рів між ними.
3; додержання Конституції України Президентом;
176
13 6 2003
177
додержання Конституції України Прем’єр-міністром, іншими посадовими
особами, які обираються, призначаються чи затверджуються Національни
ми Зборами та іхніми палатами (за винятком суддів Конституційного Суду);
дійсність мандатів членів Національних Зборів у спірних випадках
Конституційний Суд дає висновки і з інших питань, визначених цією
Конституцією.
Стаття 245
Питання, віднесені до відання Конституційного Суду, розглядаються на
його пленарних засіданнях і засіданнях колегій Колегії Конституційного
Суду утворюються Головою Конституційного Суду у складі трьох суддів.
На пленарному засіданні Конституційного Суду розглядаються справи з
питань, визначених у пунктах 1, 2. З статті 243, пунктах 1. 2. З статті
244 цієї Конституції На засіданнях колегій Конституційного Суду
розглядаються справи з питань, визначених у пунктах 4. 5, 6 і частині 3
статті 243. пунктах 4 і 5 статті 244 цієї Конституції.
Стаття 246
Рішення і висновки Конституційного Суду ухвалюються відкритим
голосуванням на пленарному засіданні більшістю голосів від встановленого
цією Конституцією загального складу суду, а на засіданні колегії —
більшістю членів колегії.
Засідання Конституційного Суду правомочне, якщо присутні не менше 2/3
складу Суду.
Утримання суддів від голосування при ухваленні рішень і висновків
забороняється.
Стаття 247
Рішення і висновки, ухвалені на пленарному засіданні Конституційного
Суду, є остаточними.
Рішення і висновки, ухвалені на засіданні колегії, за поданням Голови
Конституційного Суду можуть бути переглянуті на пленарному засіданні
Конституційного Суду
Стаття 248
Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду визнаються
неконституційними повністю або в певній частині, якщо була порушена
передбачена цією Конституцією процедура їхнього розгляду, ухвалення або
надання чинності.
Рішення Конституційного Суду про невідповідність законів чи інших
нормативних актів або іхніх окремих положень Конституції, законам чи
належним чином укладеним і ратифікованим міжнародним угодам України
припиняє чинність цих актів з моменту введення їх в дію. якщо вони
введені в дію після дня початку Конституційним Судом судочинства, а тих,
що введені в дію до дня початку здійснення Конституційним Судом
судочинства, — з дня прийняття Конституційним Судом цього рішення.
Правовідносини, які виникли внаслідок неправочинного акта, регулюються
органом, який прийняв такий акт. а в разі неспроможності — за його
клопотанням компетентним вищестоящим органом.
Матеріальна і моральна шкода, завдана фізичним і юридичним особам
неконституційними актами і діями, відшкодовується державою.
Стаття 249
Компетенція Конституційного Суду не поширюється на судові рішення, акти
органів дізнання, попереднього розслідування і прокуратури з конкретних
справ
Розділ IX
ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ
Стаття 250
Символами державності України є герб, прапор і гімн.
Стаття 251
Державним гербом України є тризуб золотої барви на синьому тлі
Стаття 252
Державним прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з
двох рівношироких горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього
кольору, нижньої — жовтого кольору, які символізують чисте небо і хлібні
лани, з зображенням тризуба золотої барви у верхній частині на відстані
однієї третини від древка.
Співвідношення ширини прапора до його довжини — 2:3.
Стаття 253
Державним гімном України є мелодія національного гімну «Ще не вмерла
Україна».
Стаття 254
Столицею України є місто Київ.
Стаття 255
Національним святом України є День Незалежності — 24 серпня 1991 року.
178
із-
179
Розділ X
ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ
ДО КОНСТИТУЦІЇ І КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
Стаття 256
Зміни і доповнення до Конституції можуть вноситися за ініціативою не
менше однієї третини складу кожної палати Національних Зборів або у
порядку народно! ініціативи, підтриманої підписами не менше двох
мільйонів виборців
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
народної ініціативи приймається всеукраїнським референдумом.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
парламентської ініціативи приймається Національними Зборами не менше ніж
двома третинами голосів від встановленого Конституцією складу кожної
палати.
( таття 257
Не можуть бути внесені зміни і доповнення до Конституції, якщо вони
спрямовані проти національної незалежності і територіальної цілісності
України, на зміну конституційного ладу, обмеження закріплених
Конституцією форм власності, проти прав людини або приймаються в умовах
надзвичайного стану.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції не підлягає
скріпленню Президентом.
Стаття 258
Закони, які у цій Конституції іменуються конституційними, приймаються,
змінюються і доповнюються не менше ніж двома третинами голосів від
встановленого Конституцією складу кожної палати Національних Зборів.
Конституційні закони можуть бути прийняті, змінені чи доповнені при
наявності висновку Конституційного Суду про конституційнють проектів цих
законів, змін чи доповнень до них.
Конституційні закони, зміни і доповнення до них не підлягають скріпленню
Президентом.
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття І
Закони, посилання на які містяться в Конституції України, мають бути
прийняті протягом року після набрання нею чинності. Якщо такі закони
були прийняті раніше, вони до їх перегляду протягом вказаного строку
застосовуються в частині, що не суперечить цій Конституції
Інші закони та нормативні акти мають бути приведені у відповідність до
Консти-іуци України протягом одного року з моменту набрання нею
чинності. До цього вони можуть застосовуватись в частині, що не
суперечить Конституції України
Стаття 2
Норми цієї Конституції є нормами прямої дії і безпосередньо регулюють
відносини у разі відсутності відповідного закону.
Стаття З
Територіальний устрій України залишається незмінним до вивчення і
вирішення питання про перехід до нової системи
адміністративно-територіального поділу України згідно з конституційними
принципами
Стаття 4
Не пізніше 3-х місяців після набрання Конституцією України чинності
проводяться вибори Ради Послів
До обрання Ради Послів Верховна Рада України XII скликання має
повноваження обох палат Національних Зборів України, проводить свої
засідання спільно і приймає рішення спільним голосуванням визначеною
кількістю голосів від повного складу Верховної Ради України.
Після обрання Ради Послів Верховна Рада України набуває статусу Ради
Депутатів до виповнення строку її нинішніх повноважень.
Стаття 5
Протягом двох місяців з дня набрання Конституцією України чинності
утворюється Державний контрольний комітет та обирається Уповноважений
Національних Зборів України у правах людини (Народний правозахисник).
Стаття 6
Протягом місяця з дня набрання Конституцією України чинності Президент
України подає Національним Зборам для затвердження і погодження вищих
посадових осіб виконавчої влади, формує центральну і місцеву державну
адміністрацію згідно з цією Конституцією.
Стаття 7
Протягом року з дня набрання Конституцією України чинності у
відповідності з цією Конституцією проводиться судова реформа.
До прийняття відповідних законів, що регламентуватимуть організацію і
діяльність суду і прокуратури, слідчих органів і проведення судової
реформи, зберігають чинність закони про ці органи, які діяли на момент
набрання Конституцією України чинності, а самі органи зберігають свої
повноваження до виповнення строку, на який вони обрані.
Стаття S
Протягом року з дня набрання Конституцією України чинності формуються
органи регіонального і місцевого самоврядування.
180
ВАРІАНТ ОДНОПАЛАТНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБОРІВ
Глава 19*
Законодавча влада. Національні Збори
Стаття 1*
Законодавча влада в Україні належить Національним Зборам України, які є
постійно діючим органом
У випадках, визначених цією Конституцією, законодавча влада може
реалізуватися шляхом всеукраїнського референдуму.
А. Склад і формування Національних Зборів
Стаття 2*
Національні Збори складаються із 450 депутатів України, які обираються
безпосередньо народом по одномандатних виборчих округах терміном на 5
років
Депутатом може бути громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років
на день виборів, який має право голосу і рівень освіти, не нижчий
загальнообов’язкового.
Стаття З*
Депутати представляють народ України і є відповідальними перед
виборцями.
Спори про дійсність мандатів депутатів України вирішує Конституційний
Суд Ук-раіни.
Стаття 4*
ефективного здійснення де-
???
.
0
>
B
D
F
V
X
^
f
r
~
†
?
”
–
®
°
AE
Oe
ae
e
e
i
?
-?
ue
$
&
*
,
.
0
B
F
b
b
d
r
t
x
z
?
?
c
¶
Ae
AE
O
Oe
O
U
e
i
?
o
???
???
ph
???
???
AE
???
???
???
7c7(8?8&9n9Ae9 :iUI¶ ?t
???
???
???
??
???
AE
ph
?????
ph
??????
??????
@?
@?
@?
@?
ph
???????
?????
?????
&
(
8
:
R
T
h
j
t
v
?
”
3”
–
¦
?
3/4
A
O
O
a
a
e
i
?
o
”
8
J
L
Z
\
j
l
t
x
~
?
‚
„
’
?
?
?
E
I
a
a
ue
th
?????
???
???
???
?????
?????
?????
?????
D v
?????
6
8
N
`
d
p
t
v
|
?
+?
?
?
?
¶
?
?
E
E
O
O
Oe
O
ae
e
oe
o
(?c?°?AAeIIOeOeeiou
*
,
6
8
H
J
Z
\
`
b
j
l
z
|
?
?
®
?
A
Ae
I
?
TH
a
ae
e
i
i
ue
th
???
?????
?????
???????
?????
&
???
z
?????
–
&
(
8
:
L
N
Z
\
v
x
z
?
?
?
?
¬
°
E
E
I
I
U
a
oe
o
–
(
*
:
H
J
L
N
T
V
l
n
†
?
’
?
?
A
AE
O
Oe
a
a
?
o
o
u
ue
th
?????
?????
???
???
???
?????
?????
?????
?????
O
n
?????
$
4
6
D
F
\
^
d
h
t
v
‚
’
c
¤
¬
1¬
®
3/4
A
O
O
e
e
oe
o
”
0
2
H
J
P
T
`
b
j
l
n
n
x
z
„
†
¤
?
¶
Ae
AE
Ue
TH
ae
e
u
ue
-n
?????
?M???
???
&
F
???
???
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
v
?????
”
&
(
0
2
Z
\
f
r
.r
t
v
†
?
?
?
?
?
®
°
A
Ae
O
Oe
a
ae
?
o
,
6,
@
B
D
V
X
l
n
t
v
‚
„
?
?
?
¬
?
?
AE
E
O
O
U
ae
ae
o
oe
?????
???????
???????
???
???
aJph
?????
???
?????
?????
?????
???
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
???
???
?????
&
(
,
.
:
>
@
B
b
d
h
„
?
?
?
?
?
3/4
O
Oe
a
ae
i
?
o
”
*
,
8
:
J
L
*L
V
X
h
j
~
‚
?
c
?
?
1/4
3/4
O
Oe
i
o
?????
?????
?????
???
?????
?????
?????
&
?????
?????
?????
?????
?????
???
???
?????
?????
$>
U
0
TH
’ ? ? j
&
???
,
.
0
@
B
b
d
t
v
?
’
?
?
¬
®
?
E
E
U
Ue
TH
TH
e
i
u
ue
’ ? ? ? ° ? AE E i ? o oe –
*
(*
8
:
H
L
X
Z
f
h
j
z
|
?
?
’
”
c
¤
¶
?
AE
E
a
ae
o
ue
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
???
???
???
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
)
,
.
0
2
F
H
N
P
Z
\
l
n
p
t
v
?
‚
?
?
?
¶
Ae
AE
O
U
i
?
th
p
u
?????
&
(
8
:
H
J
d
f
r
t
?
%?
?
”
–
c
¤
3/4
A
?
O
e
i
oe
o
u
?????
?????
?????
?????
?????
???
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
???
???
?????
?????
???
+”
Oe
Ue TH a a e i o oe L
°
?????
(
*
B
D
H
J
L
R
^
b
?
?
?
?
?
?
?
¬
®
°
A
A
I
I
a
a
o
o
oe
°
oe
&
F!
???
???
?????
gd??
???
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
?????
&
?????
???
?????
4
?
?
c
?????
0
2
4
6
-6
8
:
P
R
Z
\
l
n
t
v
?
?
?
?
’
?
¬
A
A
E
I
ae
ae
e
i
o
u
$
&
,
.
:
Ae
Oe
Oe
e
?????
*
,
4
@
B
D
F
N
P
f
h
?
?
?
?
?
0’
c
¤
A
A
I
?
TH
a
oe
o
*
,
0?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
4
6
B
P
R
^
`
n
p
r
t
?
‚
?
’
c
¤
0¤
3/4
A
Ae
O
Oe
ae
e
o
oe
o
u
&
(
2
6
B
D
X
Z
\
^
l
n
~
?
?
?
?
¬
®
°
?
?
O
O
Oe
ae
e
o
u
–
”
&
(
L
N
d
f
h
j
?
‚
?
?
?
¦
?
?
?
E
E
I
I
a
.a
ae
o
o
-
.
0
>
D
F
J
L
X
\
b
d
n
p
t
v
‚
„
”
–
3/4
A
?
O
Oe
O
a
a
i
?
(
*
.
0
R
V
Z
\
d
f
n
p
|
~
?
?
’
?
’
O
e
|
$
8
?????
??????’
c
¤
¬
®
°
?
?
?
E
I
ae
ae
o
oe
–
.
0
>
B
J
L
R
T
^
`
l
n
p
r
~
?
?
”
–
c
¤
3/4
A
?
O
O
ae
e
o
u
”
0
2
4
6
8
:
X
Z
d
f
x
z
|
†
?
?
c
¤
?
¶
E
E
O
U
e
e
”
$
6
8
N
)N
P
d
f
j
l
n
|
~
’
”
?
¦
?
E
O
U
e
e
o
oe
8
n
?????
????повноважень.
Депутати України виконують свої функції на постійній основі. На час
виконання своїх повноважень вони звільняються з попереднього місця
роботи Розміри винагороди депутатам України, інших виплат, пов’язаних з
виконанням їхніх повноважень, та умови їхньої оплати визначаються
Національними Зборами
Депутати Украіни підзвітні Національним Зборам. В разі неучасті без
поважних причин депутата України у засіданнях Національних Зборів або
їхніх органів, до яких його обрано. Національні Збори можуть виступити з
ініціативою про його відкликання виборцями.
Депутатам Украіни забороняється займатися підприємницькою діяльністю,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької, у
вільний від депутатської діяльності час
Інші випадки несумісності мандата депутата України з метою забезпечення
його незалежності та принципу розподілу влад встановлюються
Конституційним законом про статус депутата України.
Стаття 5*
Депутати Украіни мають право виступу на засіданнях Національних Зборів з
усіх питань, які розглядаються, право запиту і запитань до будь-яких
державних органів і посадових осіб (крім Президента України і органів
судової впади), вимагати і одержувати від них інформацію, яка є
необхідною для здійснення своїх повноважень, а також інші права,
визначені цією Конституцією і Конституційним законом про статус депутата
України.
Стаття 6*
Депутати Украіни користуються парламентською недоторканністю.
Вони юридично невідповідальні за голосування або висловлювання в
Національних Зборах і їхніх органах.
Депутати Украіни мають право не свідчити проти осіб, які довірили їм як
депутатам відомості про будь-які факти, а також не повідомляти про ці
факти.
Повноваження депутатів Украіни та їхні права і свободи як громадян
України не можуть бути обмежені в разі введення воєнного чи
надзвичайного стану.
Депутати України не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності, арештовані або піддані будь-яким іншим заходам, що
обмежують їхні права і свободи, а також заходам адміністративного
стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попередньої згоди на
це відповідної палати
Подання про позбавлення депутата України парламентської недоторканності
вносить до відповідної палати Генеральний прокурор Украіни.
Стаття 7*
Повноваження депутата Украіни припиняються одночасно з припиненням
повноважень Національних Зборів або в разі його смерті.
Дострокове припинення повноважень депутата України за рішенням
Національних Зборів може бути у випадках:
1) невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги
щодо несумісності депутатського мандата;
складення повноважень за особистою заявою,
обвинувального вироку суду, що набрав чинності;
визнання судом депутата України недієздатним або безвісно відсутнім.
втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі
Украіни.
Рішення Національних Зборів про дострокове припинення повноважень
депутата України може бути оскаржене ним в Конституційний Суд Украіни.
Повноваження депутата України припиняються достроково в разі відкликання
його виборцями.
182
Б. Повноваження і організація роботи Національних Зборів
Стаття 8*
Національні Збори ухвалюють Конституцію України, вносять до неї зміни і
доповнення.
Національні Збори ухвалюють Конституційні закони України, які
передбачені статтями 15. 109. 122, 4*. 43*. 191. 201. 203. 223. 229. 236
цієї Конституції
Національні Збори узгоджують Конституцію Республіки Крим, зміни і
доповнення до неї.
Стаття 9*
Національні Збори ухвалюють закони України. Виключно законами України
визначаються:
/; права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;
громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців і осіб без
громадянства,
основні обов’язки людини і громадянина;
права національних меншин;
5; статус мов;
демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і еміграційна) полі
тика;
принципи бюджетної, фінансової, цінової, кредитної, податкової, інвес
тиційної політики, засади побудови системи оподаткування; види податків,
зборів й обов’язкових платежів; платники податків і об’єкти
оподаткування;
валюта, проби, вартість І типи національних монет, порядок і
санкціонуван
ня емісії банкнот;
одиниці ваги, міри і часу;
принципи та основні напрями зовнішньої політики, організації оборони,
основи керівництва і використання Збройних Сил;
основи організації державної безпеки і забезпечення громадського по
рядку;
принципи зовнішньоекономічної і митної політики,
правовий режим державних кордонів:
засади територіального устрою України;
основи організації місцевого і регіонального самоврядування, співро
бітництво регіонів, утворення вільних економічних зон;
/5; загальні правила використання природних ресурсів, освоєння
космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,
повітряного, морського, річкового, залізничного, автомобільного,
трубопровідного транспорту і зв’язку;
правовий режим власності, порядок захисту майнових прав юридичних і
фізичних осіб, порядок оподаткування майна;
основні засади і гарантії підприємництва;
екологічна політика, екологічні стандарти;
/9; основи соцшльно-економічноі політики, соціального захисту, шлюбу,
сім’ї, материнства і дитинства, охорони здоров’я, виховання, освіти,
науки, техніки і культури;
основи формування і діяльності громадських об’єднань та засобів ма
сової інформації;
організація і порядок проведення виборів і референдумів;
організація і діяльність Національних Зборів, правовий статус депутатів
України;
основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади, за
гальні засади державної служби, здійснення державної статистики та ін
форматики;
кваліфікація злочинів й адміністративних правопорушень та визначення
покарань за них, амністія;
судоустрій і судочинство, прокуратура, слідство, адвокатура і нотаріат,
виправно-трудові установи;
порядок використання та захисту державного прапора, герба і гімну.
статус столиці;
правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
встановлення державних нагород і звань.
До виключних повноважень Національних Зборів належить також ухвалення
кодексів з усіх галузей законодавства, внесення до них змін і доповнень.
Національні Збори ухвалюють закони і з інших питань, у тому числі
передбачених цією Конституцією.
Стаття 10*
До повноважень Національних Зборів належить:
внесення змін чи доповнень до Конституції і конституційних законів Ук
раїни, узгодження Конституції Республіки Крим, змін і доповнень до неї;
оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах,
затвердження державного бюджету та звіту про його виконання;
надання згоди на укладення міжнародних договорів про державні союзи,
економічні і військово-політичні об’єднання та міжнародні організації,
дер
жавні кордони, а також угод, які стосуються конституційних прав і свобод
громадян, громадянства чи потребують фінансових витрат держави;
184
185
5; ратифікація, денонсація, призупинення і анулювання дії міжнародних
договорів.
Стаття 11*
Національні Збори збираються на засідання також для вирішення таких
питань:
/; призначення виборів Президента України, проголошення акта його
обрання і прийняття від нього конституційної присяги; прийняття чи
відхилення відставки Президента України;
оголошення розпуску Національних Зборів; призначення чергових і по
зачергових виборів Національних Зборів;
ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про
дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не
менше 2 мільйонів виборців або за ініціативою самих Національних Зборів;
призначення і звільнення з посади за поданням Президента Прем’єр-
міністра України;
заслуховування доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє стано
вище України;
призначення Голови, заступника Голови і суддів Конституційного Суду
України і прийняття від них конституційної присяги, прийняття чи
відхилен
ня відставки Голови, заступника Голови і суддів Конституційного Суду Ук
раїни;
визначення структури та чисельності Збройних Сил України, національ
ної гвардії України, Служби національної безпеки України, Прикордонних
військ України;
оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення
Президента про використання Збройних Сил у разі збройного нападу на неї;
затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзвичай
ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, загальну або часткову
мобілізацію;
повторного розгляду закону, на який було накладене вето Президента;
накладення парламентського вето на нормативні укази Президента, які
суперечать законам України;
заслуховування звітів і пропозицій утворених Національними Зборами
тимчасових слідчих комісій, обговорення та прийняття рішень з них.
застосування імпічменту у випадках, передбачених цією Конституцією;
прийняття постанов, заяв, декларацій і звернень:
заслуховування відповідей на запити депутатів України;
парламентський контроль у сфері захисту прав і свобод людини і гро
мадянина в Україні; призначення Уповноваженого Національних Зборів у
правах людини (Народного правозахисника);
парламентський контроль за діяльністю Національного банку України і
Державного контрольного комітету; призначення Голови Національного
банку. Голови Державного контрольного комітету і державних контролерів,
надання попередньої згоди на укладення міжнародних договорів Укра
їни, які стосуються прав і свобод людини, громадянства або вимагають фі
нансових витрат держави; договорів про державні союзи і військово-полі
тичні об’єднання, міжнародні організації та державні кордони;
надання згоди на призначення і звільнення Президентом України Мі
ністра фінансів України. Міністра закордонних справ України, Міністра юс
тиції України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра оборони
України,
Голови Служби безпеки України, глав дипломатичних представництв Укра
їни в інших державах та глав представництв України при міжнародних ор
ганізаціях;
застосування імпічменту при наявності підстав для порушення кримі
нальної справи проти Президента, Прем’єр-міністра та посадових осіб, які
обираються, призначаються чи затверджуються Національними Зборами,
що тягне за собою відсторонення від посади відповідної особи;
утворення, укрупнення чи ліквідація адміністративно-територіальних
одиниць, їх найменування та перейменування;
затвердження статутів регіонального самоврядування;
призначення за пропозицією Голови Національних Зборів голів і членів
Верховного Суду, Вищого господарського суду і призначення Генерального
прокурора України;
утворення Вищої атестаційної і дисциплінарної комісії суддів.
Національні Збори можуть проводити розслідування і слухання з будь-яких
питань, що стосуються суспільних інтересів.
Національні Збори правомочні також вирішувати будь-які інші питання,
крім тих, які відповідно до цієї Конституції вирішуються всеукраїнським
референдумом або віднесені до повноважень Президента України. Кабінету
Міністрів. Конституційного Суду України, інших органів державної
виконавчої чи судової влади. Республіки Крим, органів регіонального і
місцевого самоврядування.
Стаття 12*
Національні Збори працюють сесійно.
Сесії Національних Зборів проводяться у формі засідань Національних
Зборів, їхніх постійних і тимчасових комісій.
Стаття 13*
Національні Збори збираються на першу сесію не пізніше тридцятого дня
після
виборів.
Національні Збори є правомочними за умови обрання не менше чотирьох
п’ятих
депутатів України від визначеного Конституцією їхнього складу.
186
187
На чергові сесії Національні Збори збираються першого вівторка лютого і
першого вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії і засідання Національних Зборів із зазначенням порядку
денного скликаються Головою Національних Зборів з його ініціативи або за
вимогою не менше третини визначеного Конституцією складу Національних
Зборів чи за пропозицією Президента Такі сесії чи засідання закриваються
відразу після вичерпання порядку денного.
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих
її місцевостях Національні Збори збираються у дводенний строк без
скликання.
Стаття 14*
Засідання Національних Зборів правомочні в разі наявності не менше двох
третин від визначеного Конституцією їхнього складу і провадяться у
відповідності до Регламенту Національних Зборів.
Стаття 15*
Засідання Національних Зборів веде їх Голова, а у випадках, передбачених
Регламентом, інша визначена в ньому особа.
Перше засідання Національних Зборів відкриває Голова Національних Зборів
попереднього скликання До обрання Голови Національних Зборів нового
скликання їх засідання веде обрана Національними Зборами президія
засідання.
Стаття 16*
На першому засіданні Національні Збори обирають Мандатну і Лічильну
комісії
За поданням Мандатної комісії Національні Збори приймають рішення про
визнання повноважень депутатів України, а в разі порушення Закону про
вибори — про визнання повноважень окремих депутатів недійсними.
Стаття 17*
Засідання Національних Зборів проводяться гласно і відкрито Для
проведення закритого засідання вимагається рішення не менше двох третин
від визначеного Конституцією складу Національних Зборів.
Голосування на засіданнях Національних Зборів є персональним і
здійснюється відкрито, якщо інше не визначене цією Конституцією і
Регламентом.
Стаття IS*
Національні Збори ухвалюють акти на засіданнях після їхнього обговорення
більшістю голосів від визначеного Конституцією їхнього складу, якщо інше
не встановлене в цій Конституції або в Регламенті.
Стаття 19*
Національні Збори обирають із свого складу Голову, заступників Голови і
Секретаря, а також голів постійних комісій Національних Зборів. Рішенням
Національних Зборів вони можуть бути усунені з посади.
Голова Національних Зборів:
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають роз
гляду на засіданнях Національних Зборів та їх Президії, підписує акти,
ух
валені Національними Зборами та їх Президією;
представляє Національні Збори у зносинах з органами та організаціями
усередині держави та за кордоном;
формує секретаріат Національних Зборів й організує його роботу;
розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утри
мання Національних Зборів і їхнє функціонування;
здійснює інші функції, передбачені цією Конституцією.
Заступники Голови Національних Зборів виконують за дорученням Голови
Національних Зборів окремі його функції, заміщують Голову Національних
Зборів у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх
обов’язків.
Стаття 20*
Національні Збори утворюють свою Президію у складі Голови Національних
Зборів, який є Головою Президії, заступників Голови Національних Зборів,
Секретаря Національних Зборів і голів постійних комісій Національних
Зборів.
Президія Національних Зборів є підзвітним ім органом, який забезпечує
організацію роботи Національних Зборів та їхніх органів, здійснює інші
повноваження.
Стаття 21*
Національні Збори створюють із свого складу постійні комісії.
Постійні комісії ведуть законопроектні роботи, готують і попередньо
розглядають питання, які віднесені до повноважень Національних Зборів,
здійснюють контроль за виконанням законів та інших акте Національних
Зборів і їхніх органів,
Постійні комісії з питань, які віднесені до їхніх повноважень, ухвалюють
постанови. Постанови комісій підлягають негайному розгляду відповідними
органами, організаціями і посадовими особами з повідомленням про
результати розгляду.
Національні Збори можуть утворити, коли визнають за необхідне, тимчасові
спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань з своєї
компетенції.
Стаття 22*
Національні Збори можуть обирати із свого складу тимчасові слідчі
комісії для проведення розслідування з будь-яких конкретно визначених
ними питань, що становлять суспільний інтерес.
Рішення Національних Зборів про утворення тимчасової слідчої комісії і
визначення її завдання вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не
менше третини від визначеного Конституцією складу Національних Зборів.
188
189
Тимчасові слідчі комісії здійснюють збір, вивчення і оцінку інформації з
тими ж повноваженнями й обмеженнями, що й органи слідства і судової
влади; подають звіти і пропозиції на розгляд Національних Зборів.
Тимчасові слідчі комісії припиняють свою діяльність після прийняття
Національними Зборами остаточного рішення щодо проведеного
розслідування.
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для
суду.
Стаття 23*
Депутати України мають право утворювати парламентські групи для надання
допомоги в організації роботи Національних Зборів, сприяння депутатам
України у здійсненні повноважень, а також для узгодження їхніх позицій у
питаннях, що розглядаються Національними Зборами та їхніми органами.
Зареєстровані парламентські групи мають право на пропорційне
представництво в органах Національних Зборів, на Гарантований виступ
свого представника з будь-якого питання порядку денного, на
матеріально-технічне забезпечення їхньої діяльності і допомогу
технічного персоналу, а також інші права, визначені законом.
Стаття 24*
Повноваження Національних Зборів припиняються в день відкриття першої
сесії Національних Зборів нового скликання.
Повноваження Національних Зборів можуть бути припинені в порядку
саморозпуску або за рішенням всеукраїнського референдуму, який
проводиться на вимогу не менше як 2-х мільйонів виборців
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір’я
Національним Зборам. Національні Збори оголошують свій розпуск і
призначають день виборів нових Національних Зборів. Новообрані
Національні Збори мають повноваження на повний термін, визначений в
статті 2 цієї Конституції.
Стаття 25*
Організація роботи Національних Зборів визначається їхнім Регламентом,
який приймається ними, має силу закону і набуває чинності з дня його
пулікаціі без скріплення підписом Президента України
В. Законодавчий процес
Стаття 26*
Право законодавчої ініціативи у Національних Зборах належить народу
України, депутатам України. Президії Національних Зборів. їхнім
постійним комісіям. Президенту України, Верховній Раді Республіки Крим
Законодавча ініціатива здійснюється шляхом подання до Національних
Зборів пропозицій про підготовку законопроектів чи текстів
законопроектів, а також змін і доповнень до них
Стаття 27*
Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення до Національних
Зборів відповідного законопроекту, який розглядається у пріоритетному
порядку.
Законопроект вноситься від імені не менше 300 тисяч виборців.
Законопроект про зміни та доповнення Конституції вноситься від імені не
менше 2 мільйонів виборців.
Порядок здійснення законодавчої ініціативи народу регулюється законом.
Стаття 2S*
Законопроекти подаються до Президії Національних Зборів, поширюються
серед депутатів України, попередньо обговорюються у відповідних
постійних чи тимчасових спеціальних комісіях
Попередньо розглянутий комісіями законопроект з їхніми висновками
передається на розгляд Національних Зборів. Розгляд законопроекту на
засіданні Національних Зборів організується у такий спосіб, щоб
з’ясувати дійсне волевиявлення більшості депутатів України.
Розгляд і прийняття законопроекту Національними Зборами передбачає: *?
схвалення основних положень в принципі; *? схвалення постатейно і в
цілому.
При необхідності Національні Збори приймають закон чи постанову про
порядок введення прийнятого закону в дію.
Стаття 29*
Закон після його обговорення і голосування постатейно і в цілому
вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість від
встановленого Конституцією складу Національних Зборів, якщо інше не
передбачене цією Конституцією.
Стаття ЗО*
Законопроект, який потребує фінансових витрат, виноситься на засідання
Національних Зборів за умови, що до нього додаються необхідні розрахунки
Державного контрольного комітету й обґрунтування відповідної постійної
комісії про шляхи їхнього покриття.
В ухваленому законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають
бути визначені шляхи їхнього покриття.
Стаття 31*
Ратифікація, денонсація, призупинення чи анулювання міжнародних
договорів здійснюються шляхом прийняття відповідного закону, якщо інше
не передбачене в самому договорі.
( таття 32 *
Закон підписує Голова Національних Зборів і відразу передає його
Президенту.
190
191
Президент прочитує закон, приймає його до виконання, скріплює своїм
підписом та офіційно публікує протягом Т5 днів з дня отримання закону До
виповнення цього терміну Президент може скористатися своїм правом
відкладально-го вето і повернути закон зі своїми зауваженнями до
Національних Зборів для повторного розгляду. Якщо під час повторного
розгляду закон буде прийнятий більшістю голосів від встановленого
Конституцією складу Національних Зборів (варіант: двома третинами),
Президент зобов’язаний його підписати і опублікувати протягом 10 днів
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон
на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом.
Якщо Президент подає не скріплений ним закон з мотивів його
неконституційності до Конституційного Суду, то визначений для скріплення
закону термін відповідно продовжується.
Закони, акти Національних Зборів, які не підлягають скріпленню
Президентом, публікуються Національними Зборами.
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії
Національних Зборів, має бути негайно скликана позачергова сесія для
повторного розгляду закону.
Стаття 33*
За рішенням Нацюнальних Зборів закон до його скріплення Президентом може
бути винесений на всеукраїнський референдум.
Закон, ухвалений на всеукраїнському референдумі, не підлягає скріпленню
Президентом.
Стаття 34*
Зміни, доповнення, скасування законів та їхнє тлумачення здійснюються у
тому ж порядку, як і їхнє прийняття.
Стаття 35*
Закон набуває чинності після to днів з моменту його опублікування, якщо
інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Г. Бюджет. Фінансовий контроль
Стаття 36*
Національні Збори здійснюють виключні повноваження по розпорядженню всім
майном, що знаходиться у державній власності і є державною казною.
Правовий режим державного майна визначається законом.
Оперативне управління державним майном на основі і в рамках закону
здійснює виконавча влада та інші визначені законом державні органи.
Загальний контроль над додержанням режиму державного майна здійснюють
Національні Збори.
Стаття 37*
Державний бюджет Украіни становлять прибутки і видатки держави.
Прибутки і видатки держави мають бути конкретно визначені і збалансовані
У Законі про державний бюджет не можуть бути відмінені чи скорочені
видатки, які були передбачені іншими чинними законами.
Національні Збори можуть здійснити нове обчислення державних прибутків,
а також змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний
бюджетний рік у додатковому бюджеті.
Будь-які видатки, не передбачені державним бюджетом, є порушенням
закону.
Закон встановлює граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття дефіциту
за рахунок емісії неприпустиме без дозволу Нацюнальних Зборів.
У разі прийняття Національними Зборами державного бюджету з перевищенням
видатків над прибутками в Законі про державний бюджет передбачаються
джерела і засоби покриття дефіциту. Закон про державний бюджет не може
встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені
відповідними законами.
Національні Збори з урахуванням рівня економічного розвитку різних
регіонів Украіни, їхнього природного потенціалу, екологічного і
демографічного стану визначають загальні принципи формування і
здійснення місцевих регіональних бюджетів.
Стаття 38*
Державний бюджет України приймається у формі закону щорічно на перюд з 1
січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Президент України протягом перших 15 днів осінньої сесії подає до
Нацюнальних Зборів проект Закону про державний бюджет на наступний рік.
У цей же термін Національні Збори подають на розгляд свій проект Закону
про державний бюджет.
Проект бюджету попередньо розглядається Державним контрольним комітетом,
а також відповідними комісіями Нацюнальних Зборів
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею
37* цієї Конституції, набирає чинності з першого січня наступного року і
не підлягає скріпленню підписом Президента.
Якщо Президент або Національні Збори не подадуть проект Закону про
державний бюджет до ЗО листопада або якщо проект Закону про державний
бюджет до 31 грудня не буде схвалений, то Закон про державний бюджет
поточного року залишається чинним на перший квартал наступного року.
Порядок складення і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
192
14 6 2003
193
Стаття .19*
Президент подає до Національних Зборів постатейний звгт про виконання
державного бюджету не пізніше 3-х місяців після виповнення звітного
бюджетного року.
Поданий звгт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комісіями Національних Зборів. Звіт затверджується з
урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 40*
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком
Ук-раіни, який має виключне право емісії грошей.
Національний банк України підзвітний Національним Зборам України
Стаття 41*
Фінансовий контроль за здійсненням державного бюджету покладається на
Національні Збори України, які здійснюють фінансовий контроль як
безпосередньо, так і через Державний контрольний комітет.
Стаття 42*
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за
фінансовою діяльністю держави, органів місцевого і регіонального
самоврядування та використанням рухомого й нерухомого майна, що є
публічною власністю.
Державний контрольний комітет підпорядкований і підзвітний Національним
Зборам України.
Стаття 43*
Державний Контрольний Комітет складається з державних контролерів, які
призначаються Національними Зборами із числа фахівців у галузі фінансів
і права строком на 5 років. На державних контролерів поширюються умови
несумісності, передбачені статтею 208 цієї Конституції
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного
комітету. Голова Державного контрольного комітету та його заступник
призначаються за поданням Голови Національних Зборів на їх засіданні
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити
розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісії
Національних Зборів.
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного
комітету визначаються Конституційним законом.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
ПРОЕКТ
Внесений Комісією Верховної Ради України
по розробці нової Конституції України
В редакції від 27 травня 1993 року
14-
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
ВИРАЖАЮЧИ свою суверенну волю.
СПИРАЮЧИСЬ на багатовікову історію українського національного
державотворення,
ДБАЮЧИ про забезпечення свободи і природних прав людини, гідних
ПРАГНУЧИ ПІКЛУЮЧИСЬ БАЖАЮЧИ КЕРУЮЧИСЬ
умов її життя,
до збереження і зміцнення соціальної злагоди,
про побудову і розвиток громадянського суспільства,
вільно жити в демократичній правовій державі.
Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,
підтвердженим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням.
УСВІДОМЛЮЮЧИ відповідальність перед нинішніми і прийдешніми поколіннями,
ЗАТВЕРДЖУЄ цю Конституцію і проголошує її ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ
УКРАЇНИ
РОЗДІЛІ
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Стаття 1
Конституційний лад України ґрунтується на визнанні людини, її життя !
здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою
соціальною цінністю, прю-риіеті її прав і свобод.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком
держави.
Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність.
Стаття 2
Україна є демократичною правовою соціальною державою.
Стаття З
Україна є республікою. Вся влада в Україні належить народові.
Український народ, який складають громадяни України усіх
національностей, є єдиним джерелом влади.
Влада народу (народовладдя) здійснюється на основі Конституції України
безпосередньо і через систему державних органів і органів місцевого
самоврядування
Державна влада здійснюється за принципом Ті розподілу на законодавчу,
виконавчу і судову.
Єдність державної влади забезпечується шляхом взаємодії усіх влад.
Кожна влада при виконанні своїх функцій діє у встановлених Конституцією
межах.
Від імені народу в межах Конституції України виступає виключно
Всенародна Рада України
Жодна частина народу, жодна політична партія, громадська організація,
інше угруповання чи окрема особа не можуть присвоювати право здійснювати
державну владу
Стаття 4
Конституція визнає і Гарантує місцеве самоврядування.
Відносини органів державної влади і місцевого самоврядування регулюються
законом.
С ‘таття 5
Вибори до державних органів і органів місцевого самоврядування,
передбачені Конституцією України, є вільними, відбуваються періодично і
проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права при
таємному голосуванні.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 6
В Україні діє принцип верховенства права, на якому грунтується ця
Конституція.
Конституція має найвищу юридичну силу. Норми Конституції є нормами
прямої дії. Закони та інші правові акти не повинні суперечити
Конституції та конституційним законам України
Громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволене все, що не
заборонене законом».
Державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи
здійснюють повноваження за принципом «дозволене лише те, що визначене
законом.
Стаття 7
Державною мовою в Україні є українська мова
В місцях компактного проживання однієї або декількох національних груп
поряд з державною мовою може вживатись як офіційна в державних органах,
організаціях та установах мова, прийнятна для більшості жителів даного
населеного пункту.
Стаття S
Держава сприяє консолідації і розвитку української нації. її історичної
свідомості, традицій і культури, розвитку етнічної, культурної, мовної
та релігійної самобутності усіх національних меншин.
Україна виявляє піклування про задоволення національно-культурних,
духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами держави.
Стаття 9
Суспільне життя в Україні базується на засадах політичної, економічної
та ідеологічної багатоманітності.
В Україні Гарантується рівне право громадян і громадських об’єднань на
участь у державних справах і політичному житті.
видів господарювання, со-
Закон Гарантує рівноправність усіх форм власності і ціальну
спрямованість економіки
Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів,
думок і не може визнаватись офіційною державною ідеологією.
Стаття 10
Територія України є єдиною, недоторканною і цілісною.
Стаття II
Україна визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, дотримується
загальновизнаних принципів міжнародного права.
Зовнішня політика України спрямована на забезпечення її національних
інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного
співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі
неухильного додержання принципів поваги до державного суверенітету і
суверенної рівності; незастосування сили чи погрози силою; непорушності
кордонів і територіальної цілісності держав; невтручання у внутрішні
справи, поваги прав людини і основних свобод, співпраці між державами;
сумлінного виконання міжнародних зобов’язань; мирного врегулювання
спорів
Належним чином ратифіковані або схвалені й офіційно опубліковані
міжнародні договори України становлять частину її законодавства і є
обов’язковими для виконання
Стаття 12
Громадяни України мають право чинити опір і перепони будь-кому, хто
здійснює спробу насильницької ліквідації української державності,
демократичного конституційного ладу, встановленого цією Конституцією,
порушення територіальної цілісності чи чинить дії. спрямовані на
захоплення державної влади.
198
РОЗДІЛ II
ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ’ЯЗКИ
ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 13
Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.
Природні права і свободи людини є невід’ємними
Стаття 14
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є
вичерпними і становлять основу будь-яких інших прав і свобод особи.
Конституційні права і свободи не можуть бути скасовані.
Стаття 15
Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та рівні
перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану,
посади, статі, раси, національності, мови, релігії, політичних та інших
переконань, роду і характеру занять, місця проживання, участі в
об’єднанні громадян та інших обставин.
Ніхто не може користуватися перевагами і пільгами, не встановленими
законом.
Здійснення особою своїх прав і свобод не повинно порушувати прав і
свобод інших осіб.
Стаття 16
Кожний має право на збереження і захист своєї національної належності.
Глава 2 ГРОМАДЯНСТВО
Стаття 17
В Україні існує єдине громадянство.
Громадянин України не може одночасно мати громадянство іншої держави.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права на
вихід з громадянства України
Підстави набуття і втрати громадянства України визначаються
Конституційним законом про громадянство України
Стаття IS
Громадянин України не може бути вигнаний за її межі або виданий
іноземній державі.
Стаття 19
Україна гарантує своїм громадянам піклування та захист за и межами.
Стаття 20
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які
перебувають на території України, визначається законом.
Іноземним громадянам та особам без громадянства може бути наданий
політичний притулок.
Глава З
ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА
Стаття 21
Кожна людина має невід’ємне право на життя і не може бути свавільно його
позбавлена.
Закон захищає життя людини від будь-яких протиправних посягань.
Кожний має право захищати своє життя і життя інших осіб усіма законними
засобами від будь-яких протиправних посягань.
Смертна кара до П повної відміни може застосовуватися відповідно до
закону як виняткова міра покарання за навмисне вбивство і лише за
вироком суду.
Стаття 22
Кожна людина має право на свободу, особисту недоторканність та повагу Л
гідності.
Арешт, тримання під вартою або інше обмеження особистої свободи у будь-
якій формі не допускаються інакше, як на підставі вмотивованого рішення
суду чи санкції прокурора, яка може бути оскаржена до суду, і тільки у
випадках, передбачених законом.
У невідкладних випадках, зумовлених необхідністю попередження або
припинення злочинів, уповноважені на те органи можуть затримувати
підозрюваних осіб, про що протягом 24 годин вони повинні повідомити
мирового суддю.
Якщо мировий суддя протягом наступних 24 годин не прийме вмотивованого
рішення про тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється.
Кожному затриманому чи заарештованому повинно бути невідкладно
повідомлено про мотиви затримання чи арешту та роз’яснені його права.
Стаття 23
Ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських або таких,
що принижують його гідність, поводження чи покарання.
200
201
Жодна особа не може бути без П вільної згоди піддана медичним, науковим
чи іншим дослідам.
Стаття 24
Кожній людині Гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення в житло й інші володіння людини, проведення
в них обшуку та огляду інакше, як за вмотивованим рішенням суду
У невідкладних випадках, пов’язаних із безпосереднім переслідуванням
осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, врятуванням життя та майна,
можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення в житло і Інші
володіння людини, проведення в них обшуку і огляду.
Стаття 25
Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної
та іншої кореспонденції. Винятки можуть допускатися за рішенням суду чи
санкцією прокурора для запобігання злочинів чи з’ясування істини r ході
роз- слідування і розгляду кримінальних справ.
Стаття 26
Громадянам України гарантується свобода пересування і вільного вибору
місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом в
інтересах охорони здоров’я, боротьби з епідеміями і стихійним лихом,
попередження
ЗЛОЧИНІВ
Кожний громадянин має право вільно покинути територію України і
повернути- ся до неї при умові виконання обов’язків, що накладаються
законом.
Стаття 27
Ніхто не може зазнавати свавільного втручання у його особисте і сімейне
життя.
Не допускаються збирання, зберігання, використовування і поширення
конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати невірогідну
інформацію, а також відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
спричиненої оприлюдненням або використанням такої інформації.
Стаття 28
Кожний має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право включає
свободу сповідувати чи не сповідувати релігію, змінювати її.
безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і
ритуальні обряди, вести релігійну або атеїстичну діяльність.
Забороняється вимагати від священнослужителів відомості, одержані ними
при сповіді віруючих
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або
відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань, за
винятком виконання військового обов’язку. У разі коли виконання
військового обов’язку
суперечить релігійним переконанням громадянина, він має бути замінений
виконанням альтернативної (невійськової) служби.
Стаття 29
Кожному Гарантується свобода слова та вільне виявлення в будь-якій формі
своїх поглядів і переконань.
Кожний має право вільно і незалежно від державних кордонів шукати,
одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію усно, письмово чи за допомогою друку або іншими способами на
свій вибір.
Обмеження цього права визначається лише в законі з метою охорони
державної та іншої захищеної законом таємниці, а також захисту прав і
свобод інших осіб.
Стаття ЗО
Кожний громадянин має право у порядку, визначеному в законі, знайомитися
з відомостями про нього та будь-якою інформацією в державних органах і
установах, органах місцевого самоврядування, яка зачіпає його права і
інтереси і не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
( таття ЗІ
Громадяни України мають право на свободу об’єднання для здійснення і
захисту
своїх прав і свобод та задоволення економічних, політичних,
соціальних,
культурних та інших інтересів.
Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке об’єднання, обмежений
у
правах або мати переваги у зв’язку з належністю чи неналежністю до
нього.
Не допускається об’єднання громадян у випадках, передбачених статтею 86
цієї Конституції.
Стаття 32
Громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до відповідних
органів державної влади і самоврядування на основі загального, рівного,
прямого виборчого права при таємному голосуванні
Стаття 33
Кожний громадянин має право брати участь у вирішенні суспільних і
державних справ як безпосередньо, так і через своїх представників,
обраних до органів влади. Безпосередня участь громадян в управлінні
справами суспільства і держави реалізується шляхом проведення
референдумів, обговорення проектів законів і важливих питань державного
і місцевого значення, участі в роботі органів місцевого самоврядування,
іншими встановленими законом способами.
( ‘таття 34
Визнається право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити
збори, мітинги, походи і демонстрації.
202
203
Про проведення зборів, мітингів і демонстрацій в громадських місцях
повідомляються державні органи чи органи місцевого самоврядування.
Закон встановлює вимоги до порядку здійснення цього права з метою
забезпечення громадського порядку, безпеки, прав і свобод інших осіб.
Стаття 35
Кожний громадянин, який має право голосу, користується рівним правом
доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах місцевого
самоврядування.
Кваліфікаційні та інші вимоги до кандидатів на відповідні посади
визначаються законом. Заміщення цих посад здійснюється, як правило, за
конкурсом.
Стаття 36
Усі мають право направляти індивідуальні й колективні письмові звернення
до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх
посадових осіб, вносити пропозиції про поліпшення іхньоі діяльності,
критикувати недоліки в робот*.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи
зобов’язані розглядати звернення громадян, давати вмотивовані, юридично
обґрунтовані відповіді в установлений законом термін і вживати щодо цих
звернень необхідних заходів. Переслідування за критику карається законом
Глава 4
ЕКОНОМІЧНІ,СОЦІАЛЬНІ, ЕКОЛОГІЧНІ І КУЛЬТУРНІ ПРАВА
(‘таття 37
Громадяни України мають право на приватну власність, тобто право
володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, засобами
виробництва, природними ресурсами, що їм належать відповідно до чинного
законодавства, та результатами інтелектуальної праці.
Ніхто і ні за яких обставин не може бути протиправно позбавлений своєї
власності.
Здійснення громадянами права власності не повинно порушувати прав інших
осіб.
Недоторканність приватної власності і право П успадкування гарантуються
законом і забезпечуються судовим захистом
Кожний має право охороняти свою власність усіма законними засобами
( таття 38
Громадяни України мають право користуватися природними та іншими
об’єктами публічної власності для задоволення своїх потреб відповідно до
законів України.
Стаття 39
Громадяни України мають право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом і спрямована на одержання прибутку.
Забороняється підприємницька діяльність депутатів Всенародної Ради
України, депутатів Верховної Ради Республіки Крим, обласних (земельних)
Рад. посадових осіб органів державної виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, суду, прокуратури, слідства, служби безпеки,
внутрішніх справ і військовослужбовців.
Стаття 40
Громадяни України мають право на працю, яку еони вільно обирають або на
яку погоджуються.
Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення,
рівні можливості для громадян у виборі професії і роду трудово!
діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки
і перепідготовки працівників Наймодавець зобов’язаний забезпечити умови
праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є
шкідливими. Відповідні стандарти умов праці встановлюються законом.
Використання примусової праці забороняється Не вважається примусовою
працею військова, альтернативна ій невійськова служба, а також робота чи
служба, яка виконується особою за вироком суду або у відповідності з
законами про надзвичайний і воєнний стан.
Заробітна плата не може бути нижчою мінімального розміру, який
встановлюється державою за участю професійних спілок, і має
забезпечувати такий прожитковий мінімум для працівника і його сім’ї,
який відповідає науково обґрунтованим фізіологічним і
соціально-культурним потребам людини.
Кожному Гарантується захист від незаконного звільнення та матеріальне
забезпечення у випадку безробіття з незалежних від нього причин не нижче
прожиткового мінімуму.
Стаття 41
Громадяни України мають право на відпочинок і дозвілля. Максимальна
тривалість робочого часу і мінімальна тривалість відпочинку та
оплачуваної щорічної відпустки, а також інші основні умови здійснення
цього права визначаються законодавством
Стаття 42
Визнається право працюючих на страйк з метою захисту їхніх колективних
економічних і соціальних прав і інтересів.
Страйк не допускається, якщо він може створити реальну загрозу життю і
здоров’ю людей.
Ніхто не може бути примушений до участі у страйку.
Забороняються будь-які обмеження прав і переслідування працівника та
його звільнення з роботи за участь у страйку, проведеному згідно з
законом.
204
205
Забороняється страйк суддів, працівників державної адміністрації,
прокуратури, попереднього слідства, служби зв’язку і транспорту,
безпеки, внутрішніх справ і військовослужбовців.
Стаття 43
Громадяни України мають право на соціальне забезпечення в старості, у
разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, інвалідності,
нещасного випадку, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
обставин та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням за рахунок страхових внесків державних і приватних установ,
бюджетних та інших джерел соціального забезпечення
Пенсії та інші види соціальної допомоги, які є основним джерелом
існування, повинні забезпечувати рівень життя людини, не нижчий
прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 44
Громадяни України мають право на житло.
Держава і органи місцевого самоврядування здійснюють житлове
будівництво, заохочують і підтримують будівництво приватного житла,
створюють інші умови для здійснення права на житло.
Особам, які потребують соціального захисту, житло надається безоплатно
або за доступну для них плату з державних, комунальних та інших житлових
фондів у відповідності з встановленими законом нормами
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла без законних на те
підстав і не інакше, як за рішенням суду.
Стаття 45
Громадяни України мають право на охорону здоров’я.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних
соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних
програм, розширенням мережі державних і комунальних медичних установ і
підприємств.
В установленому законом порядку дозволяється заснування приватних
медичних установ.
В державних і комунальних установах охорони здоров’я медична допомога
надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів, страхових внесків та
інших надходжень.
Стаття 46
Громадяни України мають право на освіту.
Гарантується загальнодоступність і безоплатність дошкільної, середньої
загальної та середньої професійно! освіти в державних і комунальних
учбових закладах.
Рівень обов’язкової освіти встановлюється законом.
Держава забезпечує безоплатне здобуття вищої освіти дітям із
малозабезпечених сімей, дітям-сиротам і надання їм державних стипендій.
Стаття 47
Кожний має право на екологічно безпечні для життя і здоров’я навколишнє
середовище, продукти харчування і предмети побуту.
Закон гарантує кожному право вільного доступу до вірогідної’ інформації
про стан природного середовища, умови життя і праці, якість продуктів
харчування і предметів побуту, а також право на поширення такої
інформації.
Приховування або спотворення службовими особами інформації про факти, що
завдають шкоди здоров’ю людей, караються законом.
Стаття 4S
Громадянам України гарантується свобода наукової, художньої, технічної,
викладацької та іншої творчої діяльності й досліджень, забезпечується
загальнодоступність надбань вітчизняної і світової науки та культури,
які є у публічних фондах.
Глава 5
Гарантії прав і свобод
Стаття 49
Громадянам України Гарантується рівний захист законом.
Усі права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожний має право законними засобами реагувати на порушення своїх прав і
свобод.
Стаття 50
Гарантується право кожного знати свої права й обов’язки. З цією метою
держава у встановлений законом термін публікує і робить
загальнодоступними усі закони та інші нормативні акти
Не доведені належним чином до відома населення закони та інші нормативні
акти є нечинними і не підлягають виконанню і застосуванню.
Стаття 51
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази
навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
За видання і виконання очевидно злочинного розпорядження чи наказу
наступає юридична відповідальність.
Стаття 52
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
206
»и* може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне і
те ж
53
Принцип презумпції невинуватості Гарантується.
Особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена в законному
порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної
сили.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість
Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним
шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви у справі тлумачаться на
користь підозрюваної, звинувачуваної чи підсудної особи.
Ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню інакше, як за
вироком суду
У випадку відміни судового вироку як неправосудного держава відшкодовує
повну матеріальну і моральну шкоду тим, кому вона заподіяна.
Стаття 54
Особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення чи пояснення
щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначене
законом.
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має право на захист,
адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу, на ознайомлення з
документами звинувачення і розслідування щодо нього, вимагати очної
ставки з особами, які свідчать проти нього, примусового виклику свідків,
проведення експертизи, знайомитись з питаннями, поставленими перед
експертами, ставити експертам запитання й одержувати письмовий висновок
на них.
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має також інші ґарантії,
встановлені законом.
Стаття 55
Засуджений користується усіма правами людини і громадянина, за винятком
обмежень, які випливають із вироку суду і закону, що регулює виконання
покарань.
Держава забезпечує гуманне ставлення до осіб, які відбувають покарання в
місцях позбавлення волі, відповідає за їхню безпеку.
Стаття 56
Закон не має зворотної сили, за винятком випадків, коли він поліпшує
становище, пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які під час іх вчинення
не визнавалися законом правопорушеннями. Якщо після вчинення
правопорушення відповідальність за нього відмінена або пом’якшена новим
законом, застосовується новий закон.
Стаття 57
Кожному Гарантується право на оскарження в судовому порядку дій
державних органів і органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян
та будь-яких посадових осіб, які порушують чи обмежують його права та
свободи.
Кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної
незаконними діяннями державних органів і органів місцевого
самоврядування чи їхніх посадових осіб підчас виконання ними службових
обов’язків.
Відшкодуванню за рахунок держави підлягає також шкода, заподіяна
громадянину внаслідок злочинних посягань, якщо не встановлений злочинець
або якщо він неплатоспроможний.
Стаття 58
Кожний має право на юридичну допомогу. У випадках, передбачених законом,
ця допомога надається безоплатно.
Кожний затриманий, взятий під варту чи звинувачений у скоєнні злочину
має право чорисі/ватися допомогою адвоката відповідно з моменту
затримання, взяття під варту або пред’явлення звинувачення.
Стаття 59
Конституційні права і свободи особи не можуть бути обмежені, крім
випадків, передбачених цією Конституцією і прийнятими на її основі
законами, з метою захисту прав і свобод інших осіб, охорони здоров’я,
громадської безпеки та суспільної моралі.
Такі обмеження мають бути мінімальними і відповідати засадам
демократичної держави
У випадках введення воєнного або надзвичайного стану можуть бути
обмежені права, передбачені статтями 24. 25. 26, 29. 34. 37, 38, 39. 40,
41. 42 Конституцій і лише на той термін і в тій мірі, які обумовлюються
гостротою відповідного стану.
Глава 6
ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ
Стаття 60
Кожний зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції і законів
України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності за виконання
обов’язків.
Стаття 61
Захист Батьківщини є обов’язком кожного громадянина України.
Громадяни України несуть військову службу відповідно до закону.
208
15 в 2003
209
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, вста-
( таття 63
Кожний зобов’язаний не завдавати шкоди природі, історичній і культурній
спадщині, пам’яткам історії і культури і відшкодовувати збитки за
нанесену їм шкоду.
РОЗДІЛ НІ
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
Глава 7
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 64
Громадянське суспільство ґрунтується на засадах свободи і рівноправності
людей, самоорганізації і саморегулюванні.
Стаття 65
Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і
спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як
основи соціальної справедливості. Держава покликана служити
громадянському суспільству.
Правове регулювання в громадянському суспільстві здійснюється в межах,
визначених цією Конституцією, і спрямоване на забезпечення інтересів
людини.
Глава 8 ВЛАСНІСТЬ
Стаття 66
Власність в Україні є приватною і суспільною.
Приватною є власність окремих громадян, їх об’єднань і трудових
колективів
Суспільною є державна і комунальна (муніципальна) власність.
Законом гарантується соціальна функція власності.
З метою забезпечення загальнодержавних інтересів закон встановлює
вичерпний перелік об’єктів власності, які можуть знаходитись виключно у
державній власності.
Стаття 67
В Україні відповідно до закону можуть бути об’єкти права власності
іноземних держав, їхніх громадян і міжнародних організацій.
Право приватної власності на землю надається лише громадянам України на
підставах і в межах, визначених у законі.
Стаття 68
Примусове відчуження приватної власності може мати місце лише з мотивів
суспільної необхідності як виняток і за умови попереднього і повного
відшкодування державою и ринкової вартості.
Примусове відчуження приватної власності з наступним повним
відшкодуванням и ринкової вартості допускається лише за умов воєнного чи
надзвичайного стану.
порядку, встановлених
Конфіскація майна може мати місце у випадках, обсязі законом, лише у
зв’язку із скоєнням правопорушення.
Глава 9 ПІДПРИЄМНИЦТВО
Стаття 69
Закон Гарантує свободу підприємництва, договорів і сумлінної та
ненадмірноі конкуренції.
Забороняється втручання державних органів у безпосередню господарську
діяльність підприємців, за винятком випадків введення воєнного або
надзвичайного стану.
Стаття 70
Закон гарантує право трудових колективів брати участь в управлінні
державними і комунальними підприємствами, створювати для цього необхідні
контрольні та інші громадські (крім політичних) органи та організації
Стаття 71
Забороняється монополістична діяльність, яка спрямована або призводить
до обмеження чи усунення вільної конкуренції і є зловживанням домінуючим
становищем на ринку.
Межі і види державної монополії встановлюються законом
Стаття 72
Держава захищає інтереси споживачів, підтримує громадські форми їх
охорони, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції, усіх видів
обслуговування.
Глава 10 ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Стаття 73
В Україні визнається пріоритет екології над економікою Держава здійснює
екологічну політику, спрямовану на забезпечення екологічної безпеки
шляхом ра-
210
16*
211
доиальмого природокористування, охорони навколишнього природного
се-редобища, збереження генетичного фонду живої природи, здійснення
екологічно» освіти населення.
Стаття 74
В Україні здійснюється державна та заохочується громадська та інші види
еко-логічноі експертизи.
Проведення екологічної експертизи є обов’язковим у процесі
законотворчої, проектної, господарської та іншої діяльності, наслідки
якої впливають на стан навколишнього середовища.
Стаття 75
Будь-які порушення екологічних стандартів, приховування екологічної
інформації або її спотворення є суспільно небезпечними і караються
законом
Глава 11 СІМ’Я
Стаття 76
Закон визнає сім’ю природним, основним соціальним осередком
громадянського суспільства.
Стаття 77
Шлюб грунтується на вільній згоді чоловіка і жінки
Чоловік і дружина у сімейних відносинах мають рівні права і обов’язки.
Стаття 78
Сім’я, материнство, батьківство і дитинство знаходяться під охороною
закону.
Стаття 79
Діти рівні перед законом незалежно від походження, громадянського стану
батьків, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Батьки зобов’язані утримувати, виховувати і розвивати своїх дітей до їх
повноліття, а також в інших випадках, передбачених законом
Будь-яке насильство над дитиною і і? експлуатація переслідуються за
законом.
Повнолітні працездатні діти зобов’язані піклуватися про своїх
непрацездатних батьків і надавати їм матеріальну допомогу.
Усі турботи, пов’язані з утриманням, вихованням і розвитком дітей-сиргг
і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.
Держава заохочує і підтримує громадську благодійницьку діяльність щодо
цих дітей.
Глава 12
ОСВІТА, НАУКА І КУЛЬТУРА
Стаття 80
Держава забезпечує умови для вільного, всебічного розвитку освіти, науки
і культури, освоєння духовної спадщини українського народу, світової
культури та її примноження.
Закон Гарантує усім національним меншинам право на користування й
навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних
закладах або через національні культурні товариства, розвиток
національних культурних традицій, відзначення національних свят,
сповідування своєї релігії, створення національних культурних і
навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність у національно-культурній
сфері, що не суперечить закону.
Стаття 81
Державні і комунальні заклади освіти, науки і культури незалежні від
політичних партій та інших громадських об’єднань, мають світський
характер.
Стаття 82
Держава здійснює необхідний розвиток усіх видів освіти та виховання
через систему державних, комунальних та приватних навчальних та виховних
закладів
Закон встановлює загальні норми з питань освіти та єдині зразки
документів про освіту Держава здійснює контроль за їхнім дотриманням.
Стаття 83
Держава забезпечує умови для розвитку фундаментальних наукових
досліджень, підготовки наукових кадрів
Стаття 84
Законом охороняються пам’ятки історії та культури незалежно від того,
хто є їхнім власником.
Глава 13
ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ
Стаття 85
Громадськими об’єднаннями визнаються політичні партії, масові рухи,
професійні спілки, релігійні організації, добровільні товариства, фонди,
асоціації та інші об’єднання громадян, які не мають за мету одержання
прибутку
Діяльність громадських об’єднань Грунтується на демократичних засадах,
дотриманні конституційних прав і свобод членів цих об’єднань та інших
осіб, має відповідати вимогам відкритості і гласності.
Усі громадські об’єднання рівні перед законом. Жодне громадське
об’єднання не може користуватися пільгами і перевагами, не встановленими
законом.
212
213
Стаття 86
Не допускається утворення і діяльність громадських об’єднань, що
ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу,
встановлення тоталітарного режиму та диктатури будь-якого класу чи
партії, захоплення державно! влади, порушення територіальної цілісності
України, підрив її безпеки, утворення незаконних воєнізованих формувань,
пропаганду війни, насильства, розпалювання національно!, расової,
релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров’я та
суспільну мораль.
розпущені лише в судовому
Громадські об’єднання можуть бути заборонені порядку.
Стаття 87
Партії та інші політичні об’єднання громадян сприяють вираженню
політичної волі народу, беруть участь у виборах.
Забороняються утворення і діяльність будь-яких структурних підрозділів
політичних партій у державних органах і органах місцевого самоврядування
(крім партійних фракцій у Всенародній Раді України та представницьких
органах місцевого самоврядування), військових формуваннях, а також на
підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах.
Рішення громадських об’єднань не є обов’язковими для населення,
державних органів і органів місцевого самоврядування.
Стаття 88
Професійні спілки утворюються для захисту економічних і соціальних прав
та інтересів трудящих.
Професійні спілки здійснюють свою діяльність на підприємствах і в
установах незалежно від форм власності.
Стаття 89
Закон захищає права та інтереси релігійних організацій.
Усі віросповідання, релігійні організації та конфесії є рівними перед
законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії,
віросповідання, релігійної організації чи конфесії щодо інших не
допускається,
Глава 14
СВОБОДА ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 90
В Україні Гарантується свобода інформації Законом забезпечуються рівні
права і можливості доступу до інформації.
Стаття 91
Засоби масової інформації є вільні. Цензура засобів масової інформації
забороняється.
Засновниками засобів масової інформації можуть бути фізичні та юридичні
особи.
Не допускається монополізація будь-якого виду засобів масової інформації
Стаття 92
Засоби масової інформації мають право на одержання будь-яких відомостей
від державних органів, об’єднань громадян, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ й організацій, посадових осіб, а
також вірогідних даних про їхню діяльність.
Засоби масової інформації повинні правдиво висвітлювати події і
справедливо відображати різноманітність поглядів на них.
Забороняється використання засобів інформації для розголошення
відомостей, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю,
для закликів до повалення конституційного ладу чи захоплення влади, до
порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни,
насильства, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі,
зазіхання на права і свободи людини та суспільну мораль.
Стаття 93
Будь-які перешкоди законній професійній діяльності журналістів та інших
працівників засобів масової інформації забороняються.
Примусове призупинення діяльності або ліквідація засобів масової
інформації здійснюються в судовому порядку.
РОЗДІЛ IV
ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ
Стаття 94
Основою народовладдя в Україні є суверенна воля П народу, яку він вільно
виявляє через референдуми, вибори, здійснення народної законодавчої
ініціативи та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 95
Право голосу на референдумах і виборах мають громадяни України, що
досягли 18 років на час їх проведення.
Права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними.
Стаття 96
Референдум і вибори призначаються Всенародною Радою України, Верховною
Радою Республіки Крим, обласними (земельними) Радами і органами
місцевого самоврядування за власною або народною ініціативою у
відповідності з конституційними законами про референдум і вибори.
214
215
Всеукраїнський референдум призначається за вимогою не менше двох
мільйонів громадян України, які мають право голосу, або не менше
половини депутатів кожної палати Всенародної Ради.
У випадку, передбаченому статтею 146 цієї Конституції, референдум
призначається Президентом України.
Обласні і місцеві референдуми призначаются за вимогою не менше однієї
десятої частини громадян України, які постійно проживають на відповідній
території і мають право голосу, або на вимогу не менше половини
депутатів обласної (земельної) Ради або радників органу місцевого
самоврядування.
Стаття 97
Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміни
території України та вступ її до міждержавних союзів
Обласні (земельні) і місцеві референдуми є обов’язковими при вирішенні
питань про зміни в адміністративно-територіальному поділі та
перейменування адміністративних одиниць.
Не допускається проведення референдуму з питань ціноутворення,
оподаткування, витрат з державного бюджету, призначення і звільнення
державних посадових осіб, введення і припинення воєнного та
надзвичайного стану, амністії, а також з питань, віднесених до відання
судової влади
Стаття 98
Виборчий процес здійснюється на засадах:
вільного і рівноправного висунення претендентів та кандидатів;
гласності і відкритості;
неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і ор
ганізацій, органів місцевого самоврядування;
рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кам
панії,
свободи агітації;
контролю за джерелами фінансування та витратами на виборчу кампа
нію.
Стаття 99
Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення до Всенародної
Ради законопроекту.
Законопроект вноситься від імені не менше 300 тисяч громадян, які мають
право голосу.
Законопроект про зміни та доповнення Конституції вноситься від імені не
менше 1 мільйона громадян, які мають право голосу.
РОЗДІЛ V
ВСЕНАРОДНА РАДА УКРАЇНИ
Стаття 100
Органом законодавчої влади України є Всенародна Рада України.
Стаття 101
Всенародна Рада правомочна вирішувати будь-які питання державного життя
України, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом
або віднесені згідно з цією Конституцією до відання Президента України,
Уряду України, інших державних органів, Республіки Крим, а також органів
місцевого самоврядування.
Глава 15
СКЛАД І ФОРМУВАННЯ ВСЕНАРОДНОЇ РАДИ
Стаття 102
Всенародна Рада складається з двох палат’: Державної Ради і Ради
Територій, які є постійно діючими органами.
Стаття 103
Державна Рада складається з 200 депутатів, які обираються терміном на 5
років по виборчих округах з приблизно рівною кількістю виборців.
Депутатом Державної Ради може бути громадянин України, який має право
голосу, не молодший двадцяти п’яти років на день виборів, постійно
проживає на території України.
Стаття 104
Рада Територій складається з депутатів, які обираються по виборчих
округах терміном на 5 років на основі рівного представництва — по 3
депутати від кожної області (землі). Республіки Крим і міста Києва.
(Варіант: і міста Севастополя). Депутатом Ради Територій може бути
громадянин України, який має право голосу, не молодший двадцяти п’яти
років на день виборів, проживає на відповідній території не менше 5
років.
Стаття 105
Депутати Всенародної Ради представляють український народ і є
відповідальними перед виборцями
Ніхто не може бути одночасно депутатом обох палат Всенародної Ради або
мати інший представницький мандат.
216
217
Стаття 106
Депутати Всенародної Ради виконують свої функції на постійній основі. На
період дії депутатського мандата вони звільняються з попереднього місця
роботи.
Депутатам Всенародної Ради забороняється займатися підприємницькою
діяльністю, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,
викладацької та іншої творчоі роботи.
Інші випадки несумісності депутатського мандата встановлюються
Конституційним законом про статус депутата Всенародної Ради.
Стаття 107
Депутати Всенародної Ради користуються парламентською недоторканністю.
Вони юридично невідповідальні за голосування або висловлювання у
Всенародній Раді і її органах, за винятком звинувачення у наклепі та
образах.
Депутати мають право не свідчити проти осіб, які довірили ім як
депутатам відомості про будь-які факти, а також не повідомляти про ці
факти
Повноваження депутатів Всенародної Ради не можуть бути обмежені навіть у
разі введення воєнного чи надзвичайного стану.
Депутати Всенародної Ради не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності, арештовані або піддані заходам адміністративного
стягнення, що накладаються у судовому порядку, без попередньої згоди на
це відповідної палати.
Подання про позбавлення депутата Всенародної Ради парламентської
недоторканності вносять до відповідної палати Генеральний прокурор
України або Голова Верховного Суду України.
Стаття 108
Повноваження депутата Всенародної Ради припиняються з припиненням
повноважень палати, до якої його обрано, або в разі його смерті.
Дострокове припинення повноважень депутата Всенародної Ради за рішенням
відповідної палати може бути у випадках:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги
щодо несумісності депутатського мандата;
обвинувального вироку суду щодо нього, що набрав чинності;
визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
5; втрати ним громадянства України або його виїзду на постійне
проживання за межі України;
б; у разі відкликання його виборцями.
Рішення палати про дострокове припинення повноважень депутата
Всенародної Ради може бути оскаржене ним у Конституційний Суд України.
Глава 16
ПОВНОВАЖЕННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ
ВСЕНАРОДНОЇ РАДИ
Стаття 109
Всенародна Рада вносить зміни і доповнення до Конституції України з
наступним їх затвердженням всеукраїнським референдумом
Всенародна Рада ухвалює конституційні закони України, які передбачені
статтями 17. 97, 106, 141. 157. 169, 183. 184. 194 Конституції, а також
інші закони України, вносить до них зміни і доповнення, здійснює їхнє
офіційне тлумачення.
Стаття ПО
Виключно Конституцією і законами України визначаються:
права і свободи людини і громадянина, Гарантії цих прав і свобод.
громадянство, правосуб’єктнють громадян, статус іноземців й осіб без
громадянства;
основні обов’язки людини і громадянина;
права національних меншин;
5; статус мов.
б; демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і еміграційна)
політика;
основи бюджетної, фінансової, цінової, кредитної, податково!, інвестиці
йної політики: засади побудови системи оподаткування; види податків,
зборів та обов’язкових платежів; платники податків і об’єкти оподаткуван
ня; валюта, проби, вартість і типи національних монет, порядок і
санкціону
вання емісії банкнот;
одиниці ваги, міри і часу;
засади та основні напрями зовнішньої політики;
10) основи організації оборони, державної безпеки і забезпечення грома
дського порядку;
1І) засади зовнішньоекономічної і митної політики;
правовий режим державних кордонів;
засади державно-територіального устрою України, основи регіональної
політики;
основи організації місцевого самоврядування.
утворення вільних економічних зон:
основи використання природних ресурсів, освоєння космічного просто
ру, організації та експлуатації енергосистем, повітряного, морського,
річ
кового, залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту і
зв’язку:
218
219
правовий режим власності, порядок захисту майнових прав;
засади і гарантії підприємництва:
19) екологічна політика, екологічні стандарти;
основи соціальної політики, соціального захисту громадян, шлюбу, сі
м’ї, охорони здоров’я, виховання, освіти і культури; основи
науково-техніч
ної політики;
основи формування і діяльності громадських об’єднань та засобів ма
сової інформації;
організація і порядок проведення виборів і референдумів;
організація і діяльність Всенародної Ради, правовий статус депутатів
Всенародної Ради;
основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади, за
сади державної служби; здійснення державної статистики та інформатики;
визначення діянь, які є злочинами або адміністративними правопору
шеннями, та покарань за них; амністія;
судоустрій, судочинство, судова експертиза, прокуратура, слідство і
нотаріат; органи і установи виконання покарань; основи організації і
діяль
ності адвокатури;
встановлення і порядок використання та захисту державного прапора,
герба і гімну; статус столиці;
правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
встановлення державних нагород і звань.
До виключних повноважень Всенародної Ради належать ухвалення основ,
кодексів та інших кодифікаційних актів з усіх галузей законодавства,
внесення до них змін і доповнень Всенародна Рада може ухвалювати закони
і з інших питань своєї компетенції.
Стаття 111
Всенародна Рада:
затверджує державний бюджет та звіт про його виконання;
обирає, призначає і затверджує державних посадових осіб у випадках,
передбачених Конституцією та законами України;
здійснює парламентський контроль за виконавчою владою і органами
місцевого самоврядуваня у формах і межах, встановлених цією Конститу
цією:
ратифікує, приймає, затверджує, денонсує чи призупиняє міжнародні
міждержавні договори або виносить рішення про приєднання України до
них.
Всенародна Рада може проводити розслідування і слухання з будь-яких
питань, що стосуються інтересів держави і суспільства.
Стаття 112
Сесії Всенародної Ради проводяться у формі спільних і роздільних
засідань Державної Ради і Ради Територій, їхніх постійних і тимчасових
комюій.
Стаття 113
На спільні засідання Державна Рада і Рада Територій збираються для
вирішення таких питань:
1) відкриття і закриття сесій Всенародної Ради;
2) внесення змін чи доповнень до Конституції і конституційних законів
України;
оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах;
ратифікації, прийняття, затвердження, денонсації чи призупинення між
народних міждержавних договорів або прийняття рішення про приєднання
України до таких договорів;
призначення виборів Президента України; проголошення акта його об
рання і прийняття від нього присяги; прийняття чи відхилення відставки
Президента України;
оголошення розпуску Всенародної Ради чи окремої палати; призначення
чергових і позачергових виборів Всенародної Ради чи Л палат;
ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про
дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не
менше 2 мільйонів виборців або за ініціативою самої Всенародної Ради;
затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України;
9; заслуховування доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє
становище України;
10) призначення Голови та 7 суддів Конституційного Суду України,
прийняття від Голови та суддів Конституційного Суду присяги: прийняття
чи відхилення відставки Голови та суддів Конституційного Суду, які
призначаються Всенародною Радою; призначення голови і членів Верховного
Суду, Вищого господарського суду, Генерального прокурора України,
/ /; визначення структури, чисельності та порядку використання Збройних
Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України,
Прикордонних військ України,
оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення
Президента про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань в разі збройного нападу;
затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзви
чайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, загальну або
часткову
мобілізацію;
повторного розгляду закону, на який було накладене вето Президента;
накладення парламентського вето на нормативні укази Президента, які су
перечать законам України;
220
і пропозицій спільних тимчасових слідчих комісій та ухвалення
відповідних рішень:
»з посади в порядку імпічменту Президента, Прем’єр-міністра та t осй.
які призначаються чи затверджуються Всенародною Радою у випадім
злочинного порушення ними Конституції та законів України;
ухвалення постанов, заяв, декларацій і звернень:
заслуховування відповідей та ухвалення рішень по запитах депутатів
Всенародної Ради з питань, які розглядаються на спільних засіданнях
їхніх
палат:
повторного розгляду законопроекту, внесеного погоджувальною комі
сією палат;
помилування осЛ, засуджених судами України у зв’язку з застосуван
ням до них імпічменту
Усі інші питання, віднесені до повноважень Всенародної Ради,
вирішуються, як правило, на роздільних засіданнях палат.
Стаття 114
Державна Рада і Рада Територій здійснюють законодавчі повноваження на
засадах рівності, повноваження з питань установчої і контрольної
діяльності — на засадах розподілу цих повноважень
Кожна палата може брати до свого розгляду будь-які питання, віднесені до
повноважень Всенародної Ради, крім тих. які відповідно до статей 115 і
116 цієї Конституції належать до спеціальних повноважень іншої палати.
Стаття 115
До спеціальних повноважень Державної Ради належать: /; контроль у сфері
захисту прав і свобод людини;
контроль за здійсненням державного бюджету, діяльністю Національного
банку і Державного контрольного комітету;
призначення і звільнення, а також прийняття відставки Голови Націона
льного банку. Голови Державного контрольного комітету і державних конт
ролерів;
надання попередньо! згоди на призначення Президентом України глав
дипломатичних представництв України в інших державах та глав представ
ництв України при міжнародних організаціях;
5; порушення справ про усунення з посад в порядку імпічменту Президента.
Прем’єр-міністра та посадових осіб, які призначаються чи затверджуються
Всенародною Радою.
Стаття 116
До спеціальних повноважень Ради Територій належать:
прийняття остаточних рішень з питань зміни правового статусу Рес
публіки Крим, областей (земель) і їхніх територій (укрупнення,
ліквідація
тощо):
надання згоди на зміну меж між областями (землями), областями (зем
лями) і Республікою Крим,
призначення суддів обласних (земельних) та господарських судів; усу
нення їх з посади в порядку імпічменту,
дострокове припинення повноважень окремих обласних (земельних) Рад
та органів місцевого самоврядування за поданням Президента України у
разі порушення ними Конституції і законів України, указів Президента,
постанов Кабінету Міністрів України; призначення до них нових виборів.
Стаття 117
Кожна палата Всенародної Ради збирається на першу сесію не пізніше
тридцятого дня після виборів.
Палата є правомочною за умови обрання не менше чотирьох п’ятих
визначеного Конституцією її складу.
На чергові сесії палати збираються першого вівторка лютого і першого
вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії і засідання палат із зазначенням порядку денного
скликаються головами палат за їхньою ініціативою або за вимогою не менше
третини визначеного Конституцією складу кожної із палат чи за
пропозицією Президента. Такі сесії чи засідання закриваються відразу
після вичерпання порядку денного
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих
її місцевостях палати збираються у дводенний строк без скликання.
Стаття US
Засідання палат правомочні в разі присутності не менше двох третин від
визначеного Конституцією складу палат.
Порядок проведення роздільних засідань палат визначається регламентами
палат, які ухвалюються ними, а спільних засідань — Регламентом
Всенародної Ради.
Стаття 119
На першому засіданні кожна палата обирає Мандатну і Лічильну комюії.
За поданням відповідних Мандатних комісій кожна із палат приймає рішення
про визнання повноважень депутатів, а в разі порушення закону про вибори
— про визнання виборів окремих депутатів недійсними.
Спори про дійсність депутатських мандатів вирішує Конституційний Суд
України.
Стаття 120
відкрито. Для прове-
Спільні і роздільні засідання палат проводяться гласно дення закритого
засідання вимагається рішення палат.
222
і палат є персональним і здійснюється відкрито, якщо і і*ею Конституцією
і регламентами.
121
Державна Рада і Рада Територій на своїх засіданнях ухвалюють акти
більшістю голосів від визначеного Конституцією їхнього складу, за
винятком випадків, передбачених статтями 133, 152,153, 229, 231
Конституції.
На спільних засіданнях палат акти ухвалюються роздільним голосуванням.
Стаття 122
Кожна палата обирає із свого складу Голову, заступників Голови, а також
голів постійних комісій палати.
Голови палат:
/; здійснюють загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають
розгляду на спільних і роздільних засіданнях палат, підписують акти,
ухвалені палатами;
2) представляють палати у відносинах з органами та
організаціями
усередині держави та за кордоном;
формують секретаріати палат й організують їхню роботу,
розпоряджаються бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утри
мання палат;
5; ведуть засідання палат; спільні засідання палат ведуть почергово
Голова Державної Ради і Голова Ради Територій;
б) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та регламентами
палат і Всенародної Ради.
Заступники голів палат виконують функції, які визначаються регламентами
палат та головами палат.
Стаття 123
Кожна палата утворює свою Президію у складі Голови палати, який є
Головою Президії, заступників Голови палати, голів постійних комісій і
Секретаря палати. Секретар палати призначається не з числа депутатів.
Президія палати є підзвітним палаті робочим органом, який забезпечує
співробітництво палат, організацію роботи палати та її органів, здійснює
інші повноваження, передбачені регламентами палат.
Функції Голови Всенародної Ради виконує за посадою Голова Державної
Ради, Він представляє Всенародну Раду поза П межами, виконує інші
повноваження, передбачені цією Конституцією, Регламентом Всенародної
Ради.
Стаття 124
Палати створюють із свого складу постійні комісії, а також, коли
визнають за необхідне, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і
попереднього розгляду питань своєї компетенції.
Палати можуть обирати із свого складу спільні або окремі тимчасові
слідчі комісії для проведення розслідування з будь-яких конкретно
визначених ними питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за їх
утворення проголосувало не менше третини від визначеного Конституцією
складу палати.
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для
суду.
Стаття 125
Депутати Всенародної Ради мають право утворювати в палатах парламентські
групи для сприяння депутатам у здійсненні повноважень, узгодження їхніх
позицій з питань, що розглядаються відповідними палатами та їхніми
органами.
Стаття 126
Повноваження Всенародної Ради та її палат припиняються в день відкриття
першої сесії Всенародної Ради нового скликання.
Повноваження Всенародної Ради або однієї із палат можуть бути припинені
достроково:
/; в порядку саморозпуску;
2) за рішенням всеукраїнського референдуму про недовір’я Всенародній
Раді або одній з палат;
3; в результаті розпуску Всенародноі Ради Президентом у випадку,
передбаченому статтею 152 цієї Конституції
Саморозпуск Всенародноі Ради або однієї із палат проводиться за рішенням
Всенародноі Ради або відповідної палати, якщо за таке рішення подано не
менше двох третин голосів від встановленого Конституцією складу
Всенародної Ради або палати, яка оголошує саморозпуск.
Всеукраїнський референдум про недовір’я Всенародній Раді або одній з
палат проводиться відповідно до статті 96 цієї Конституції.
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір’я
Всенародній Раді чи одній із палат, Всенародна Рада оголошує свій
розпуск чи розпуск відповідної палати і призначає день виборів нової
Всенародної Ради чи палати. Новообрані палати мають повноваження на
повний термін, визначений відповідно в статтях 102 і 103 Конституції.
У випадках розпуску Всенародної Ради Президентом день виборів нової
Всенародної Ради призначається Президентом не пізніше двох місяців після
розпуску Всенародної Ради.
Глава 17 ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС
Стаття 127
Право законодавчої ініціативи у Всенародній Раді належить народу,
депутатам, постійним комісіям, Президенту України, Кабінету Міністрів
України, Верховній Раді Республіки Крим
224
16 6 2003
225
Законопроект, внесений до Всенародної Ради України в порядку народної
ініціативи, розглядається у пріоритетному порядку.
Законодавча ініціатива здійснюється шляхом внесення у відповідні палати
вмотивованих пропозицій про підготовку законопроектів чи текстів
законопроектів, а також змін і доповнень до них.
Стаття 128
Законопроекти подаються до палат, попередньо обговорюються у відповідних
постійних або тимчасових спеціальних комісіях, пюля чого передаються на
розгляд палат. Обговорення питань організовується у такий спосіб, щоб
чітко визначити дійсне волевиявлення більшості депутатів.
Розгляд і прийняття законопроекту палатою передбачає: *? схвалення
основних положень в принципі; *? схвалення постатейно і в цілому.
Стаття 129
Законопроект, який потребує фінансових витрат, виноситься на засідання
палат за умови, що до нього додаються необхідні розрахунки Державного
контрольного комітету й обґрунтування відповідної постійної комісії про
шляхи їхнього покриття.
В законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають бути
визначені шляхи їхнього покриття
Стаття 130
Закон пюля його обговорення і голосування постатейно і в цілому
ухвалюється кількістю голосів, визначеною статтею 121 цієї Конституції
Стаття 131
Проект закону пюля ухвалення в цілому однією палатою передається відразу
на розгляд іншої палати. У разі схвалення законопроекту в цілому цією
палатою або відсутності щодо нього її заперечень (вето) протягом місяця
закон вважається прийнятим Всенародною Радою.
Вето палати щодо законопроекту приймається тією ж кількістю голосів, що
вимагається для прийняття відповідного законопроекту в цілому.
У разі схвалення палатою законопроекту в цілому, але з внесенням до
нього змін чи доповнень він відразу повертається в палату, яка ухвалила
його першою. Згода з такими змінами чи доповненнями палати, яка ухвалила
закон першою, означає прийняття закону Всенародною Радою.
Для усунення розбіжностей, що виникають між палатами при розгляді
законопроекту, на паритетних засадах утворюється погоджувальна комісія
палат. Законопроект, внесений погоджувальною комісією, розглядається на
спільному засіданні палат. Якщо на спільному засіданні палат
законопроект не буде ухвалений, він вважається відхиленим Всенародною
Радою.
У разі виникнення розбіжностей між палатами при розгляді
бюджетно-фінансових питань остаточне рішення ухвалюється повторним
голосуванням Державною Радою, а з питань змін правового статусу і
території областей (земель) і Республіки Крим — повторним голосуванням
Радою Територій.
Стаття 132
Ратифікація, прийняття, затвердження міжнародних міждержавних договорів
або приєднання до них, а також іх денонсація чи призупинення
здійснюються шляхом прийняття відповідної постанови, якщо інше не
передбачене в самому договорі.
Проект постанови про ратифікацію, прийняття, затвердження, денонсацію чи
призупинення міжнародних міждержавних договорів готується Радою
Територій, обговорюється й ухвалюється в загальному порядку.
Стаття 133
Закон підписують голови палат Всенародної Ради і відразу передають його
Президенту.
Президент приймає його до виконання, скріплює своїм підписом та офіційно
публікує протягом 15 днів від дня отримання закону. До закінчення цього
терміну Президент може скористатися правом вето і повернути закон з
пропозиціями до Всенародної Ради для повторного розгляду.
Якщо під час повторного розгляду закон буде прийнятий двома третинами
голосів від встановленого Конституцією складу кожної палати, Президент
зобов’язаний його підписати й опублікувати протягом 10 днів.
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон
на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом.
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії
Всенародної Ради, має бути негайно скликана позачергова сесія для
повторного розгляду закону.
Закон набуває чинності після 10 днів з моменту його опублікування, якщо
інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Глава 18
БЮДЖЕТ. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 134
Бюджетна система України складається з державного бюджету, бюджетів
Республіки Крим і областей (земель), а також місцевих бюджетів
Стаття 135
Державний бюджет України становлять доходи і видатки держави, які мають
бути реальними, конкретно визначеними і збалансованими
Видатки держави, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно
Законом про державний бюджет України.
226
16-
227
граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття бюджет-за рахунок емісії
можливе лише як виняток і тільки за дозволом іРади
Всенародна Рада може здійснити нове обчислення державних доходів, а
також змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний
бюджетний рік у додатковому бюджеті.
У разі прийняття Всенародною Радою державного бюджету з перевищенням
видатків над доходами в Законі про державний бюджет передбачаються
джерела і засоби покриття дефіциту. Закон про державний бюджет не може
встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені
спеціальним законом
Загальні принципи формування і виконання бюджетів областей (земель) і
Республіки Крим, а також місцевих бюджетів визначаються Законом про
бюджетну систему України.
Стаття 136
Державний бюджет України приймається щорічно на період з 1 січня по 31
грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Президент подає до Народної Ради проект Закону про державний бюджет на
наступний рік не пізніше 15 дня осінньої сесії.
Проект бюджету розглядається Державним контрольним комітетом, а також
відповідними комісіями палат.
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею
131 Конституції, набирає чинності з першого січня наступного року і не
підлягає скріпленню Президентом.
Порядок складання і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
Стаття 137
Президент подає до Державної Ради постатейний звіт про виконання
державного бюджету не пізніше 3 місяців після закінчення звітного
бюджетного року.
Поданий звіт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комісіями палат Всенародної Ради. Звіт затверджується з
урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 138
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком,
який має виключне право емісії грошей.
Національний банк підзвітний Державній Раді.
Стаття 139
Фінансовий контроль за здійсненням державного бюджету покладається на
Державну Раду.
Державна Рада здійснює фінансовий контроль як безпосередньо, так і через
Державний контрольний комітет.
Стаття 140
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за
фінансовою діяльністю держави, органів місцевого самоврядування і
використанням рухомого й нерухомого майна та інших цінностей, що є
суспільною власністю.
Державний контрольний комітет підпорядкований і підзвітний Державній
Раді.
Стаття 141
Державний контрольний комітет складається з державних контролерів, які
призначаються Державною Радою із числа фахівців у галузях фінансів і
права терміном на 5 років На державних контролерів поширюються умови
несумісності, які встановлені статтею 169 цієї Конституції.
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного
комітету. Голова Державного контрольного комітету, його заступник і
державні контролери призначаються за поданням Голови Державної Ради на
засіданні Державної Ради.
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити
розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісії
палат.
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного
комітету визначаються Конституційним законом.
РОЗДІЛ VI ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 142
Президент України є главою держави і виступає від Гі імені.
Президент України обирається громадянами України на основі загального,
рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на
п’ять
років
Порядок проведення виборів Президента України визначається Законом «Про
вибори Президента України».
Президентом може бути громадянин України, який має виборче право, не
молодший тридцяти п’яти років, проживає на території України не менше 10
років, володіє державною мовою і за станом здоров’я може виконувати
обов’язки Президента.
Одна й та ж особа не може бути Президентом більше двох термінів підряд.
Президент не може бути депутатом Всенародної Ради, мати інший
представницький мандат, займати будь-яку посаду в державних органах і
об’єднаннях громадян чи займатися іншою оплачуваною або підприємницькою
діяльністю.
228
229
Стаття 143
Президент вступає на посаду з моменту прийняття присяги на спільному
засіданні обох палат Всенародної Ради не пізніше як у п’ятиадцятиденний
термін після офіційного оголошення результатів виборів.
Приведення Президента до присяги здійснює Голова Всенародно! Ради.
Президент приносить присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю українському народу вірно служити Україні, суворо
дотримуватися Конституції і законів України, поважати й охороняти права
і свободи людини І громадянина, захищати незалежність України, сумлінно
виконувати покладені на мене високі обов’язки».
На особу Президента поширюється парламентська недоторканність,
встановлена статтею 107 Конституції.
Стаття 144
Президент:
1) виступає гарантом державної єдності і незалежності України; вживає
заходів до забезпечення обороноздатності, національної безпеки та тери
торіальної цілісності України;
представляє Україну у міжнародних відносинах;
звертається з посланнями до народу і подає на розгляд Національних
Зборів щорічні доповіді про здійснення внутрішньої і зовнішньої політики
України, виконання державних програм;
накладає вето на схвалені Всенародною Радою закони і повертає їх на
повторний розгляд Всенародної Ради:
здійснює загальне керівництво Кабінетом Міністрів України і спрямовує
його виконавчу діяльність;
б; призначає Прем’єр-міністра України і за його поданням формує склад
Кабінету Міністрів України; подає на затвердження Всенародної Ради
України склад Кабінету Міністрів України; звільняє з посад міністрів і
керівників відомств та інших органів державної виконавчої влади,
призначає і звільняє за попереднім погодженням з Державною Радою
глав дипломатичних представництв України в інших державах, глав пред
ставництв України при міжнародних організаціях та інших посадових осіб,
визначених Конституцією;
керує здійсненням зовнішньої політики, веде переговори і підписує між
народні договори України, приймає вірчі і відкличні грамоти
акредитованих
при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами України; очолює
Раду Національної безпеки України; призначає і звільняє вище команду
вання Збройних Сил України;
10) присвоює вищі військові звання і дипломатичні ранґи, інші спеціальні
звання і класні чини;
у випадку загрози нападу на Україну, небезпеки державній незалеж
ності України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та
запровадження воєнного стану в Україні або в окремих и місцевостях, яке
в
дводенний термін затверджується Всенародною Радою;
приймає рішення про оголошення стану війни та використання Зброй
них Сил України в разі збройного нападу на Україну з затвердженням цього
рішення Всенародною Радою в наступні 2 дні;
оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами еколо
гічного лиха з затвердженням цього рішення Всенародною Радою в нас
тупні 2 дні;
оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих місцевостях над
звичайний стан з затвердженням цього рішення Всенародною Радою в на
ступні 2 дні;
скасовує акти міністрів, керівників інших центральних органів виконав
чої влади і Уряду Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції
і за
конам України та указам Президента;
вирішує питання про прийняття до громадянства і виходу з грома
дянства України, надання притулку, депортації іноземних громадян й осіб
без громадянства;
входить з поданням до Ради Територій про дострокове припинення
повноважень обласної (земельної) Ради і окремих органів місцевого само
врядування, згідно зі статтями 201 і 212 цієї Конституції, та про призна
чення до них нових виборів;
здійснює помилування осіб, засуджених судами України, крім випадків
засудження осіб у зв’язку із застосуванням до них імпічменту;
нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання Укра
їни;
здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами
України.
Стаття 145
Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Для здійснення своїх повноважень Президент утворює необхідні
управлінські, контрольні й консультативні органи у межах коштів,
передбачених на утримання апарату державної виконавчої влади.
Стаття 146
Президент має право призначити всеукраїнський референдум про недовір’я
Всенародній Раді України
Якщо за наслідками референдуму народ України не проголосує за недовір’я
Всенародній Раді, Всенародна Рада може на спільному засіданні прийняти
рішення про відставку Президента України у двотижневий термін після
офіційного оголошення наслідків референдуму.
230
231
і і на виконання Конституції і законів України в межах своїх зи і
розпорядження.
Президент України виконує свої обов’язки до вступу на посаду
новообраного Президента
Повноваження Президента припиняються достроково у випадках:
порушення ним вимог несумісності посади Президента з іншими видами
діяльності, які встановлені частиною 6 статті 142 Конституції;
задоволення його прохання про відставку.
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
відкликання його народом шляхом всеукраїнського референдуму;
усунення з посади в порядку імпічменту;
б; втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі
України;
7) прийняття Всенародною Радою рішення відповідно до частини 2 статті
146 цієї Конституції.
Стаття 149
Відставка Президента приймається і набирає чинності за умови, коли заява
про відставку буде ним особисто проголошена і розглянута на пленарному
засіданні Всенародної Ради і задоволена простою більшістю голосів від
встановленого Конституцією складу кожної палати.
Стаття 150
Неможливість виконання Президентом повноважень за станом здоров’я має
бути встановлена на засіданні Всенародної Ради на підставі письмового
подання Верховного Суду України, обґрунтованого медичним висновком та
висновком спеціально створеної тимчасової парламентської комісії, і
підтверджена більшістю голосів від встановленого Конституцією складу
кожної палати.
Стаття 151
Рішення про час проведення всеукраїнського референдуму про відкликання
Президента, якщо цього вимагають не менше 2 мільйонів виборців, приймає
Всенародна Рада більшістю голосів від встановленого Конституцією складу
кожної палати.
Стаття 152
Рішення про проведення всеукраїнського референдуму про дострокове
припинення повноважень Президента за ініціативою Всенародної Ради
приймається не менше ніж двома третинами голосів від встановленого
Конституцією складу кожної палати.
Якщо за наслідками референдуму, проведеного за ініціативою Всенародної
Ради, народ України не проголосує за відкликання Президента. Всенародна
Рада може бути розпущена Президентом у двотижневий термін після
офіційного оголошення наслідків референдуму.
Стаття 153
У випадку злочинного порушення Президентом України Конституції і законів
України під час виконання ним службових обов’язків справу про його
усунення з посади в порядку імпічменту порушує Державна Рада. Рішення
про усунення Президента з посади в порядку імпічменту приймається на
спільному засіданні Всенародної Ради двома третинами голосів від
встановленого Конституцією її складу.
Стаття 154
У разі смерті, дострокового припинення повноважень Президента або
усунення його з посади відповідно до статей 148 і 153 Конституції,
виконання обов’язків Президента на період до обрання і вступу на посаду
нового Президента за рішенням Всенародної Ради покладається на
Прем’єр-міністра України. Обрання нового Президента має відбутися не
пізніше 90 днів від дня відкриття вакансії. Новообраний Президент має
повноваження на термін, визначений у статті 142 Конституції.
РОЗДІЛ VII
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 155
Кабінет Міністрів (Уряд) України є вищим органом державної виконавчої
влади України
Кабінет Міністрів України підпорядковується Президенту і в своїй
діяльності керується його програмою і рішеннями.
Кабінет Міністрів відповідальний перед Всенародною Радою.
Стаття 156
До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр, заступники
Прем’єр-міністра, міністри, а також керівники інших органів виконавчої
влади, визначені Президентом.
Президент призначає Прем’єр-міністра України і за його поданням формує
склад Кабінету Міністрів України.
Персональний склад Кабінету Міністрів затверджується на спільному
засіданні палат Всенародної Ради.
Новоутворений Кабінет Міністрів подає на розгляд Президента і
Всенародної Ради програму діяльності на строк своїх повноважень
232
233
Всенародна Рада може виражати недовір’я Прем’єр-міністру, окремим членам
Кабінету Міністрів або Кабінету Міністрів у цілому, що тягне за собою їх
відставку.
Рішення про недовір’я Прем’єр-міністру, Кабінету Міністрів у цілому або
окремим членам Кабінету Міністрів приймаються більшістю голосів від
встановленого Конституцією складу кожної палати.
Президент України з власної ініціативи може порушити перед Всенародною
Радою питання про довір’я Уряду України. Якщо Кабінет Міністрів не
одержить довір’я Всенародної Ради, він йде у відставку.
Стаття 157
Кабінет Міністрів в межах своїх повноважень:
забезпечує державний суверенітет і економічну самослйність України;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, соці
ального і культурного розвитку України та регіональну політику з цих пи
тань;
забезпечує проведення фінансової, грошової, цінової, кредитної та по
даткової політики України, складання й виконання державного бюджету Ук
раїни, створення загальнодержавних та інших фондів розвитку, фондів лік
відації наслідків стихійного лиха та катастроф, проведення політики в
галузі
освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і при
родокористування;
вживає необхідних заходів до забезпечення національної безпеки і обо
роноздатності України;
організує і забезпечує здійснення зовнішньополітичної та зовнішньоеко
номічної діяльності України, митної справи;
здійснює заходи щодо захисту державних інтересів України, забез
печення прав і свобод громадян, охорони власності і громадського поряд
ку, боротьби зі злочинністю;
об’єднує і спрямовує роботу міністерств, Уряду Республіки
Крим,
обласних (земельних) державних адміністрацій, інших підвідомчих йому
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади;
виконує інші повноваження, визначені у Конституційному законі про
Кабінет Міністрів України
Стаття 158
Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження
Акти Кабінету Міністрів є обов’язковими до виконання на всій території
України.
Стаття 159
Прем’єр-міністр здійснює безпосереднє керівництво Кабінетом Міністрів та
його апаратом, контролює і координує діяльність міністерств та інших
органів державної виконавчої влади.
Стаття 160
Прем’єр-міністр безпосередньо відповідальний перед Президентом, йому
підпорядкований, а також підзвітний Всенародній Раді.
Припинення повноважень Президента тягне за собою відставку
Прем’єр-міністра і всього складу Уряду.
Уряд, який іде у відставку, продовжує виконувати свої повноваження до
сформування нового Уряду.
Стаття 161
Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади
забезпечують розвиток відповідних сфер управління.
Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади на
основі і на виконання Конституції і законів України, а також указів
Президента, актів Кабінету Міністрів у межах своїх повноважень видають
накази та інші акти.
Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади,
діяльність якого визнана Всенародною Радою або однією із палат
незадовільною, підлягає звільненню з посади указом Президента.
Члени Уряду мають право брати участь у засіданнях Всенародної Ради, Ті
палат і комісій.
Посадові особи виконавчої влади, до яких звернені запити депутатів
Всенародної Ради, дають відповіді на них на засіданні Всенародної Ради
чи її палат не пізніш як у двадцятиденний термін.
Стаття 162
Ма посадових осіб Кабінету Міністрів та інших органів державної
виконавчої влади поширюються вимоги несумісності, які встановлені
статтею 169 цієї Конституції.
РОЗДІЛ VIII СУДОВА ВЛАДА
А. ОРГАНИ ПРАВОСУДДЯ
Стаття 163
Правосуддя здійснюється виключно судами у формах конституційного,
цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. Присвоєння
функцій правосуддя будь-ким іншим, а також делегування цих функцій не
допускаються.
Правосуддя здійснюється від імені України.
Стаття 164
Судову систему України складають Конституційний Суд України, загальні і
господарські суди.
234
235
Створення надзвичайних та особливих судів, а також спеціальних
позасудових органів, наділених судовою владою, забороняється.
Організація, повноваження і порядок діяльності судів визначаються
законами України
Стаття 165
Конституційний Суд України здійснює правосуддя у межах, визначених
Конституцією
Стаття /66
Правосуддя з цивільних, адміністративних і кримінальних справ
здійснюється загальними судами: мировими суддями, районними (окружними),
міськими, обласними (земельними) судами, Верховним Судом Республіки Крим
і Верховним Судом України.
Судовий нагляд за діяльністю загальних судів здійснює Верховний Суд
України Стаття 167
Вирішення господарських спорів здійснюється обласними (земельними)
господарськими судами, Київським міським господарським судом.
Господарським судом Республіки Крим, Вищим господарським судом України.
Судовий нагляд за діяльністю господарських судів здійснює Вищий
господарський суд України.
Стаття 168
Судді незалежні при розгляді справ і прийнятті рішень і підкоряються
тільки Конституції і закону.
Недоторканність суддів Гарантується законом.
Судді незмінювані. Суддя без його згоди може бути звільнений з посади
лише за підставами і в порядку, визначеними в законі.
Держава забезпечує належні умови роботи судів і суддів.
У державному бюджеті обов’язково визначаються видатки на утримання
судових органів, що Гарантують матеріальну незалежність судів та
належний рівень соціального захисту суддів. Розмір видатків на утримання
судів не може бути змінений без згоди Конституційного Суду України,
Верховного Суду України, Вищого господарського суду України.
Стаття 169
Судді не можуть бути членами політичних партій і рухів, брати участь у
політичній діяльності, мати будь-який представницький мандат, виконувати
іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької.
Статус суддів визначається Конституційним законом.
Стаття 170
Мирові судді, судді районних, окружних і міських судів обираються
населенням на основі прямого, загального, рівного виборчого права при
таємному голосуванні терміном на 5 років.
Судді Верховного Суду та Вищого господарського суду України
призначаються на спільному засіданні палат Всенародної Ради
Судді обласних (земельних) та господарських судів призначаються
безстроково на засіданні Ради Територій Всенародної Ради України
Судді Конституційного Суду призначаються відповідно до етапі 215
Конституції
Стаття 171
Для розгляду питань про проходження судової служби, накладання
дисциплінарних стягнень на суддів та припинення їхніх повноважень
створюються кваліфікаційні і атестаційні комісії Порядок формування цих
комісій визначається законом.
Стаття 172
Правосуддя здійснюється суддею одноособово, колегією суддів і судом
присяжних
Підсудність справ судам, порядок визначення і залучення присяжних до
здійснення правосуддя визначаються законом.
Стаття 173
Розгляд справ у всіх судах усний і відкритий. Слухання справи в
закритому засіданні допускається з додержанням усіх правил судочинства і
лише у випадку, коли суд вирішить, що гласний розгляд може призвести до
розголошення державної або іншої охоронюваноі законом таємниці чи фактів
особистого або сімейного життя громадян. Судове рішення оголошується
публічно Судочинство здійснюється на засадах змагальності та
рівноправності сторін
Стаття 174
Судочинство провадиться державною мовою. В місцях компактного проживання
однієї або декількох національних груп судочинство може провадитися
мовою, прийнятною для більшості населення даної місцевості.
Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою ведеться
судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами
справи, участь у судовому розгляді через перекладача і право виступати у
суді рідною мовою.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у тому суді, який
визначений законом
236
237
Стаття 175
Судове рішення повинно бути вмотивованим, неупередженим і ґрунтуватися
на всебічно розглянутих та об’єктивно доведених фактах.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному та апеляційному
порядку.
Судові рішення, що набули чинності, є обов’язковими для всіх державних
органів, підприємств, установ й організацій, органів місцевого
самоврядування, іромадян та їхніх об’єднань, посадових та інших осіб і
підлягають виконанню на всій території України
Стаття 176
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна внаслідок судової помилки чи
незаконних дій органів суду, прокуратури, дізнання і слідства, має бути
повністю відшкодована за рахунок держави відповідно до закону.
Б. ПРОКУРАТУРА
Стаття 177
На Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів
покладаються:
нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів та
дій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядуваннн.
нагляд за забезпеченням конституційних прав і свобод громадян;
нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-
розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство;
розслідування злочинів по справах, які віднесені до компетенції органів
прокуратури;
5^ підтримування державного обвинувачення в суді;
нагляд за дотриманням законів у місцях виконання заходів кримінально
го покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру;
захист майнових та інших інтересів держави.
Стаття 178
Генеральний прокурор України призначається на спільному засіданні палат
Всенародної Ради за поданням Голови Ради Територій строком на 10 років.
Прокурори областей (земель), районів (округів) і міст призначаються
Генеральним прокурором України строком на 10 років.
Прокурор Республіки Крим призначається Генеральним прокурором України за
поданням Верховної Ради Республіки Крим У разі недосягнення протягом
трьох місяців згоди між Генеральним прокурором України і Верховною Радою
Республіки Крим питання про призначення прокурора Республіки Крим
вирішує Рада Територій Всенародної Ради України за поданням
альтернативних кандидатур Верховною Радою Республіки Крим і Генеральним
прокурором України.
238
Стаття 179
Прокурор при виконанні своїх повноважень має право вимагати та
одержувати від будь-яких органів, організацій і посадових осіб необхідні
документи та інформацію.
Стаття ISO
На прокурорів й інших посадових осіб прокуратур поширюються вимоги
несумісності, які встановлені статтею 169 Конституції
Організація, повноваження і порядок діяльності Прокуратури України
визначаються законом.
РОЗДІЛ IX
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Глава 19
ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
Стаття 181
Україна є єдиною соборною державою. Територіальний устрій України
ґрунтується на засадах цілісності державної території, комплексності
соціально-економічного розвитку і керованості Л частин з урахуванням
економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей,
етнічних і культурних традицій
Стаття 182
Територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання
загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.
Стаття 183
Систему територіального устрою України складають Республіка Крим,
області (землі), міста, райони, селища і села.
Статус міст, районів, селищ і сіл в Республіці Крим та областях (землях)
визначається Конституційним законом.
Глава 20 РЕСПУБЛІКА КРИМ
Стаття 184
Республіка Крим має спеціальний правовий статус, який визначається цією
Конституцією, конституційним законом України та Конституцією
Республіки
Крим.
Конституція Республіки Крим відповідає Конституції і законам України.
239
Зміна правового статусу Республіки Крим та її території можлива лише за
поданням Верховної Ради Республіки Крим, якщо за таке рішення на
консультативному референдумі висловилась більшість населення Республіки
Крим.
Остаточне рішення з цього питання приймає Рада Територій Всенародної
Ради,
Стаття 185
Республіка Крим у межах повноважень, встановлених цією Конституцією і
Конституційним законом Украіни, самостійно вирішує питання, віднесені до
її відання, створює і визначає порядок діяльності своїх органів
законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Стаття 186
Органи державної влади Республіки Крим діють на основі цієї Конституції
і законів Украіни, указів Президента України, постанов і розпоряджень
Кабінету Міністрів України, а також власних повноважень.
Стаття 187
Республіка Крим, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку
своєї території, при дотриманні основ законодавства України,
загальнодержавних інтересів, а також інтересів областей (земель)
здійснює нормативне регулювання з наступних питань:
сільське господарство і ліси;
початкова освіта, ремісниче і професійно-технічне навчання;
кар’єри, торфорозробки;
меліорація;
5; громадські роботи; громадська благодійність та благодійницькі
заклади; ремесла і народні промисли;
містобудування і житлове господарство;
туризм, готельна справа; ярмарки і базари;
5; музеї і бібліотеки місцевого значення.
9) місцева, міська і сільська міліція;
транспорт загального користування, автомобільні шляхи республікан
ського значення; озерне судноплавство; водопровід,
мисливство у внутрішніх лісах і рибальство у внутрішніх водах;
санітарна і лікарняна служба.
Стаття 188
Республіка Крим здійснює розпорядчі і контрольні повноваження з
наступних питань:
/; здійснення права власності на об’єкти, що належать Республіці Крим;
2) прийняття рішень з питань територіального устрою Республіки Крим
(встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населе
них пунктів до категорії міст; найменування і перейменування міст,
районів,
селищ міського типу, сіл) з наступним затвердженням Радою Територій;
організація і проведення республіканських виборів і референдумів;
надання згоди на призначення посадових осіб відомств і установ, що
безпосередньо підпорядковані центральним органам;
складання і затвердження бюджету на основі єдиної податкової політики
України; встановлення доходів, що складають доходну частину бюджету
Республіки Крим;
розробка і реалізація у відповідності з загальнодержавними програмами
програм розвитку економіки Республіки Крим, науково-технічного прогре
су, програм соціального і культурного розвитку, раціонального природоко
ристування, охорони навколишнього середовища; створення і функціо
нування вільних економічних зон згідно з законодавством Украіни;
визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітар
ної охорони курортів та їх правового режиму.
оголошення карантину і зон стихійного лиха;
реалізація державної політики в галузі культури, розвитку мови і націо
нальних традицій, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, а також
використання і охорона пам’яток історії та культури, участь у розробці і
реалізації програм Украіни в сфері демографічної і міграційної політики;
10) охорона правопорядку і громадської безпеки;
/1) участь (в межах її повноважень) у зносинах Украіни з іншими
державами та міжнародними організаціями;
утворення і формування органів судової влади відповідно до судової
системи України;
встановлення почесних звань Республіки Крим та заснування інших
нагород.
В Республіці Крим є представництво Президента України.
Представництво Президента здійснює контроль за реалізацією Конституції і
законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень
Кабінету Міністрів Украіни
Уряд Республіки Крим має постійне представництво в столиці України
Стаття 189
Конституційним законом Украіни Республіці Крим можуть бути додатково
делеговані й інші повноваження.
Республіка Крим здійснює свої повноваження в повному обсязі, за винятком
тих питань, які законами України передані органам місцевого
самоврядування.
240
1762003
Стаття 190
Республіка Крим користується фінансовою самостійністю в межах,
встановлених законами України.
У розпорядження Республіки Крим надходять місцеві податки і збори, а
також відрахування з загальнодержавних податків, розмір яких
визначається в залежності від П потреб.
Республіка Крим має власність згідно з законодавством України.
Стаття 191
Республіка Крим не має права встановлювати мито на ввезення або транзит
товарів. Не можуть також застосовуватись будь-які інші заходи, які
перешкоджають вільному пересуванню осіб і майна на її території.
Стаття 192
Республіка Крим може укладати з областями (землями) угоди, окрім
політичних, при умові дотримання законів України
Стаття 193
Законодавча влада в Республіці Крим належить Верховній Раді Республіки
Крим Виконавча влада в Республіці Крим належить Уряду Республіки Крим
Повноваження, порядок формування і діяльність Верховної Ради і Уряду
Республіки Крим визначаються Конституційним законом України і
Конституцією Республіки Крим.
З питань, віднесених до її повноважень. Верховна Рада Республіки Крим
приймає закони, а Уряд Республіки Крим — постанови і розпорядження, які
є обов’язковими до виконання на її території
Глава 21 ОБЛАСТІ (ЗЕМЛІ)
Стаття 194
Області (землі) самостійно вирішують питання, віднесені до їх відання
Конституцією та законами України
Правовий статус областей (земель) визначається цією Конституцією і
Конституційним законом України.
Зміна правового статусу областей (земель), а також їх територій можлива
лише за поданням обласних (земельних) Рад, якщо за таке рішення на
консультативному референдумі висловилась більшість громадян, які мають
право голосу, відповідної області (землі).
Остаточне рішення з цього питання приймає Рада Територій Всенародної
Ради
Межі між областями (землями), областями (землями) і Республікою Крим
можуть бути змінені угодами між ними за згодою Ради Територій
Стаття 195
Області (землі) здійснюють нормативне регулювання, а також розпорядчі і
контрольні повноваження в обсязі і на умовах, передбачених для
Республіки Крим в статтях 187 і 188, за винятком п,п. 11—13 статті 188
цієї Консигуцп і питань, переданих законами України органам місцевого
самоврядування
Конституційним законом України областям (землям) можуть бути додатково
делеговані й інші повноваження.
На області (землі) поширюються також права та вимоги, передбачені
статтями 190— 192 цієї Конституції.
Стаття 196
Органи державної влади області (землі) діють на основі Конституції і
законів Украіни. указів Президента, постанов і розпоряджень Кабінету
Міністрів, а також власних повноважень.
Стаття 197
В областях (землях) для вирішення питань, віднесених Конституцією і
конституційними законами України до їх відання, утворюються обласні
(земельні) Ради і обласні (земельні) державні адміністрації, які діють
за принципом розподілу влад.
Стаття 19S
Обласна (земельна) Рада складається з депутатів, які обираються терміном
на 5 років по виборчих округах з приблизно рівною кількютю виборців.
Кількісний склад обласних (земельних) Рад визначається самими Радами,
але не повинен перевищувати 50 депутатів.
Стаття 199
Обласна (земельна) Рада із числа депутапв обирає голову обласної
(земельної) Ради.
Голова обласної Ради організує роботу Ради. її органів, забезпечує
виконання ухвалених нею рішень, представляє Раду у відносинах з
державними органами, об’єднаннями громадян, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, організаціями, установами і громадянами,
а також у відносинах з іншими областями та Республікою Крим.
Стаття 200
Обласна (земельна) Рада здійснює нормотворчі, установчі і контрольні
функції у межах і порядку, визначених конституційним законом України
З питань, віднесених до її компетенції, обласна (земельна) Рада ухвалює
рішення, які є обов’язковими для виконання на території області (землі).
Стаття 201
Повноваження обласної (земельної) Ради можуть бути достроково припинені
у випадках:
242
17-
243
якщо вона прийняла рішення, спрямоване на порушення терито
ріальної цілісності України, самочинну зміну її державно-територі
ального устрою;
грубо порушила Конституцію і закони України та не бажає привести
своє рішення у відповідність з ними;
?? не може приймати рішення через неможливість сформувати протягом
двох місяців депутатську більшість у своєму складі.
Рішення про дострокове припинення повноважень і призначення нових
виборів обласної (земельної) Ради приймає Рада Територій за поданням
Президента.
Стаття 202
Обласна (земельна) державна адміністрація є органом виконавчої влади
Очолює обласну (земельну) державну адміністрацію глава обласної
(земельної) державноі адміністрації, який обирається населенням області
(землі) на основі загального, рівного і прямого виборчого права при
таємному голосуванні і затверджується указом Президента України.
Склад обласної (земельної) державноі адміністрації затверджується
обласною (земельною) Радою за поданням глави обласної (земельної)
державної адміністрації.
Обласна (земельна) державна адміністрація підконтрольна і підзвітна
обласній (земельній) Раді, а також підпорядкована Кабінету Міністрів та
Президенту України.
Стаття 203
Глава обласної (земельної) державноі адміністрації здійснює виконавчу
владу в області (землі), контролює реалізацію Конституції і законів
України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і
розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також координує і контролює
діяльність відповідних органів внутрішніх справ, національної безпеки,
оборони та інших органів, що підпорядковані центральним органам
державноі виконавчої влади.
Стаття 204
У містах загальнодержавного значення Президентом України, а в районах —
главами обласних (земельних) державних адміністрацій за погодженням з
відповідними Радами призначаються глави районних (міських) державних
адміністрацій,
Глава районної (міської) державної адміністрації здійснює контроль за
реалізацією Конституції і законів України, указів і розпоряджень
Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів Украіни.
актів обласної (земельної) Ради і обласної (земельної) державної
адміністрації, а також координує і здійснює контроль за діяльністю
відповідних державних органів
Стаття 205
Обласна (земельна) Рада двома третинами голосів від загальної кількості
депу-
татів може виразити недовір’я главі обласної (земельної) державної
адміністрації, що тягне за собою відставку усього її складу
У випадку грубого порушення Конституції, законів України, указів і
розпоряджень Президента, постанов чи розпоряджень Кабінету Міністрів
Украіни глава обласної (земельної) державної адміністрації може бути
усунутий з посади указом Президента України.
Глава 22
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 206
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними колективами громадян
сіл, селищ, міст і районів безпосередньо і через обрані ними органи.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, районні і міські
Ради.
Система місцевого самоврядування включає також місцеві референдуми та
інші форми територіальної самоорганізації громадян.
Стаття 207
Органи місцевого самоврядування мають право юридичної особи і
наділяються власною компетенцією, яка не може бути змінена інакше як
законом або договором. У межах своєї компетенції ці органи діють
незалежно і самостійно. Не допускається втручання з боку державних
органів і їхніх посадових осіб в законну діяльність місцевого
самоврядування.
Органи місцевого самоврядування різних рівнів за взаємною згодою, на
підставі договорів, можуть перерозподіляти між собою окремі повноваження
з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов і
національних особливостей.
Органи місцевого самоврядування можуть делегувати частину своїх
повноважень органам самоврядування, які створюються за місцем проживання
громадян (будинках, вулицях, кварталах, мікрорайонах, житлових
комплексах і т.п.), передавати їм відповідні кошти, а також
матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих
повноважень.
Стаття 208
Районні, міські (міст обласного і загальнодержавного значення) Ради
координують роботу сільських, селищних, міських (міст районного
значення) Рад при проведенні ними міжтериторіальних заходів),
забезпечують збалансування сільських, селищних і міських бюджетів.
Міські Ради міст обласного і загальнодержавного значення мають право
вирішувати питання про ліквідацію існуючих або створення нових районів у
місті, про поділ міста на інші одиниці з метою утворення там своїх
територіальних органів управління.
244
245
(таття 209
Сільські, селищні, районні, міські Ради складаються із радників, які
обираються виборцями терміном на 2,5 роки.
(Варіант: Районні Ради складаються з радників, які обираються за певними
квотами сільськими, селищними, міськими (міст районного значення Радами.
Кількісний склад Рад визначається самими Радами, але не більше ЗО
радників).
Очолює сільську, селищну, районну, міську Раду голова, який обирається
на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні.
Голова Ради є одночасно головою виконавчого органу сільсько!, селищної,
районної, міської Ради
Стаття 210
Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень вирішують
питання господарського, соціального, культурного, природоохоронного
значення, розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, встановлюють передбачені законом
місцеві податки і збори, розпоряджаються комунальною власністю,
вирішують інші питання, що випливають з потреб відповідного
територіального колективу громадян
Майно, доходи і комунальні підприємства є виключною власністю
територіальних колективів, на яку поширюються ті ж гаранти, що і на інші
форми власності, закріплені цією Конституцією.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами
та організаціями, а також особами, майно яких не належить до комунальної
власності, будуються на податковій і договірній основі.
У порядку і в межах, встановлених законом, органи місцевого
самоврядування здійснюють делеговані їм повноваження органів державної
виконавчої влади.
Стаття 211
Органи місцевого самоврядування ухвалюють рішення.
Рішення органів місцевого самоврядування доводяться до відома тих, кою
вони стосуються, і є обов’язковими для виконання на відповідній
території. Вони не повинні суперечити Конституції, законам України,
іншим правовим актам.
Рішення органів місцевого самоврядування у разі їх невідповідності
Конституції, законам України чи іншим правовим актам призупиняються
обласною (земельною) Радою або виконавчим комітетом області (землі) до
прийняття рішення відповідним судом, до компетенції якого належить
розгляд цих справ.
Стаття 212
Повноваження органів місцевого самоврядування можуть бути припинені
достроково Радою Територій за поданням Президента, якщо ці органи
порушують Конституцію, закони України та укази Президента України.
У встановлених законом випадках і порядку на території самоврядування
Радою Територій може бути тимчасово введене пряме управління
Стаття 213
Повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Законом
України «Про місцеве самоврядування»
Повноваження органів місцевого самоврядування міста Києва визначаються
Законом про столицю України — місто Київ.
РОЗДІЛ X КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД
Стаття 214
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність
(конституцій-ність) законів та інших правових актів Конституції України
та конституційним законам України.
Стаття 215
Конституційний Суд України складається з 15 суддів, включаючи Голову
Конституційного Суду.
Суддею Конституційного Суду може бути призначений громадянин України,
який має виборче право, досяг на день обрання не менше 35 років, має
стаж практичної, наукової або педагогічної роботи в галузі права не
менше 10 років
Голова Конституційного Суду призначається таємним голосуванням на
спільному засіданні Державної Ради і Ради Територій Всенародної Ради.
Кандидатуру на посаду Голови Конституційного Суду вносять у Всенародну
Раду спільно Голова Всенародної Ради і Президент. У разі коли Голова
Всенародної Ради і Президент не дійдуть згоди щодо кандидатури на посаду
Голови Конституційного Суду, запропоновані ними кандидатури вносяться у
Всенародну Раду як альтернативні.
Судді Конституційного Суду в однаковій кількості — по 7 суддів
Конституційного Суду — призначаються Президентом України і Всенародною
Радою України. Кандидатури на посади суддів Конституційного Суду
пропонуються головами палат Всенародної Ради. Всенародна Рада приймає
рішення по кожній кандидатурі в індивідуальному порядку таємним
голосуванням на спільному засіданні Державної Ради і Ради Територій.
Голова і судді Конституційного Суду України призначаються терміном на 10
років, їхнє повторне призначення не допускається.
Стаття 216
Судді Конституційного Суду при виконанні своїх обов”язків є незалежними
і підкоряються тільки Конституції України, законам про Конституційний
Суд і конституційне судочинство.
На суддів Конституційного Суду поширюються вимоги несумісності їхніх
посад, які встановлені статтею 169 цієї Конституції
246
247
Суд» Конституційного Суду користуються парламентською недоторканністю,
•становленою статтею 107 цієї Конституції.
Суддя Конституційного Суду при вступі на посаду приносить перед
Всенародною Радою присягу такого змісту «Урочисто присягаю чесно і
сумлінно виконувати високий обов’язок судді Конституційного Суду
України, охороняти Конституцію України, забезпечувати її верховенство,
поважати і захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси
суспільства І держави
Стаття 217
Повноваження судді Конституційного Суду припиняються достроково у
зв’язку з:
його проханням про відставку;
втратою громадянства Украіни або виїздом на постійне проживання за
межі України,
неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
досягненням граничного віку, встановленого законом;
5; порушенням ним вимог несумісності, які встановлені статтею 169
Конституції;
порушенням присяги;
усуненням з посади в порядку імпічменту.
Рішення про дострокове припинення повноважень суддів Конституційного
Суду ухвалює Всенародна Рада.
Суддя Конституційного Суду продовжує виконувати свої обов’язки до
призначення нового судді, але не більше 4 місяців
(‘таття 218
Конституційний Суд розглядає справи про відповідність Конституції і
конституційним законам України (конституційність):
/; чинних законів та інших актів Всенародної Ради і її палат,
Конституції та законів Республіки Крим;
указів Президента, актів Кабінету Міністрів;
актів міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади
України;
5; актів обласних (земельних) Рад і обласних (земельних) державних
адміністрацій;
б; актів місцевого самоврядування.
Ці справи розглядаються за поданням Президента, Голови Державної Ради,
Голови Ради Територій, не менше однієї п’ятої від загального складу
Державної Ради чи Ради Територій, Голови Верховного Суду, Голови Вищого
господарського суду, Генерального прокурора, Верховної Ради Республіки
Крим, обласних (земельних) Рад.
248
Конституційний Суд розглядає справи про конституційність законів та
інших правових актів за скаргою громадянина, якщо справа, з приводу якої
він скаржиться, розглядалася загальними судами і по ній прийнято
Верховним Судом остаточне судове рішення, і якщо він вважає, що закон чи
інший правовий акт, який було застосовано при вирішенні цієї справи,
суперечить Конституції.
З питань, визначених цією статтею, Конституційний Суд ухвалює рішення,
які є обов’язковими на всій території Украіни для законодавчих,
виконавчих і судових органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій посадових осіб, громадян та їхніх
об’єднань.
Стаття 219
За поданням Всенародної Ради і її палат Конституційний Суд дає висновки
про:
відповідність Конституції міжнародних міждержавних договорів Украіни.
внесених у Всенародну Раду для ратифікації;
межі компетенції органів законодавчої і виконавчої влади України, дер
жавних органів України та Республіки Крим, органів державної влади, міс
цевого і регіонального самоврядування в разі виникнення відповідних спо
рів МІЖ НИМИ.
дотримання Конституції України Президентом;
дотримання Конституції України Прем’єр-міністром, іншими посадовими
особами, які обираються, призначаються чи затверджуються Всенародною
Радою та її палатами (за винятком суддів Конституційного Суду);
5) дійсність мандатів депутатів у випадку незгоди депутата з рішенням
Всенародної Ради.
Конституційний Суд дає висновки і з інших питань, визначених цією
Конституцією. З питань, передбачених цією статтею. Конституційний Суд
має право прийняти рішення за своєю ініціативою.
С таття 220
Рішення і висновки, ухвалені на пленарному засіданні Конституційного
Суду, є остаточними.
Рішення і висновки, ухвалені на засіданні колегії, за поданням Голови
Конституційного Суду можуть бути переглянуті на пленарному засіданні
Конституційного Суду.
Стаття 221
Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду визнаються
неконституційними повністю або в певній частині, якщо вони не
відповідають Конституції або була порушена передбачена Конституцією
процедура їхнього розгляду, ухвалення або надання чинності.
Рішення Конституційного Суду про невідповідність законів чи інших
нормативних актів або їхніх окремих положень Конституції, законам чи
належним чином укладеним і ратифікованим міжнародним угодам Украіни
припиняє чим-
249
ність цих актів з моменту введення їх в дію, якщо вони введені в дію
після дня початку Конституційним Судом судочинства, а тих. що введені в
дію до дня початку здійснення Конституційним Судом судочинства. — з дня
прийняття Конституційним Судом цього рішення.
Правовідносини, які виникли внаслідок неправочинного акта, регулюються
органом, який прийняв такий акт. а в разі неспроможності цього органу —
за його клопотанням компетентним вищестоящим органом.
Матеріальна і моральна шкода, завдана фізичним і юридичним особам
неконституційними актами і діями, відшкодовується державою.
Стаття 222
Компетенція Конституційного Суду не поширюється на судові рішення, акти
органів дізнання, попереднього розслідування і прокуратури з конкретних
справ.
РОЗДІЛ XI ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ
Стаття 223
Символами державності України є герб, прапор і гімн
Стаття 224
Державним гербом України є тризуб золотої барви на синьому щиті.
Стаття 225
Державним прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з
двох рівношироких горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього
кольору, нижньої — жовтого кольору, з зображенням тризуба золотої барви
у верхній частині на відстані однієї третини від древка
Співвідношення ширини прапора і його довжини — 2 3
Стаття 226
Державним гімном України є національний гімн «Ще не вмерла Україна».
Стаття 227
Столицею України є місто Київ
Стаття 228
Національним святом України є День Незалежності — 1 грудня.
РОЗДІЛ XII
ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ
ДО КОНСТИТУЦІЇ І КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
Стаття 229
Зміни і доповнення до Конституції можуть вноситися за ініціативою не
менше однієї третини складу кожної палати Всенародної Ради або у порядку
народної ініціативи, підтриманої підписами не менше 1 мільйона виборців
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
народної ініціативи приймається всеукраїнським референдумом.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
парламентської ініціативи приймається Всенародною Радою не менше ніж
двома третинами голосів від встановленого Конституцією складу кожної
палати і затверджується всеукраїнським референдумом
Стаття 230
Не можуть бути внесені зміни і доповнення до Конституції, якщо вони
спрямовані проти національної незалежності і територіальної цілісності
України чи мають на меті зміну конституційного ладу, обмеження
закріплених Конституцією форм власності й скасування прав людини. Не
допускається внесення змін і доповнень до Конституції в умовах
надзвичайною стану.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції не підлягає
скріпленню Президентом.
Стаття 231
Закони, які у Конституції іменуються конституційними, приймаються,
змінюються і доповнюються не менше ніж двома третинами голосів від
встановленого Конституцією складу кожної палати Всенародної Ради.
Конституційні закони можуть бути прийняті, змінені чи доповнені при
наявності
висновку Конституційного Суду про конституційність проектів цих законів,
змін чи
доповнень до них.
Конституційні закони, зміни і доповнення до них не підлягають скріпленню
Президентом
ВАРІАНТ ОДНОПАЛАТНОЇ ВСЕНАРОДНОЇ РАДИ
РОЗДІЛ V*
ВСЕНАРОДНА РАДА УКРАЇНИ
Стаття І*
Органом законодавчої влади України є Всенародна Рада України.
250
251
Стаття 2*
Всенародна Рада правомочна вирішувати будь-які питання державного життя
України, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом
або віднесені згідно з цією Конституцією до відання Президента України.
Уряду України, інших державних органів, областей (земель). Республіки
Крим, а також органів місцевого самоврядування.
Глава 15*
СКЛАД І ФОРМУВАННЯ ВСЕНАРОДНОЇ РАДИ
Стаття J*
Всенародна Рада складається із 350 депутатів України, які обираються
безпосередньо народом по одномандатних виборчих округах терміном на 5
років.
Депутатом може бути громадянин України, який має право голосу, не
молодший двадцяти п’яти років на день виборів, постійно проживає на
території України.
Стаття 4*
Депутати представляють український народ і є відповідальними перед
виборцями.
Спори про дійсність мандатів депутатів України вирішує Конституційний
Суд України.
Стаття 5*
Держава забезпечує умови для безперешкодного і ефективного здійснення
депутатами України своїх повноважень.
Депутати України виконують свої функції на постійній основі. На період
дії депутатського мандата вони звільняються з попереднього місця роботи.
Депутатам Украіни забороняється займатися підприємницькою діяльністю,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької.
Інші випадки несумісності мандата депутата України встановлюються
Конституційним законом про статус депутата Украіни,
Стаття 6*
Депутати України користуються парламентською недоторканністю.
Вони юридично невідповщальні за голосування або висловлювання у
Всенародній Раді і її органах, за винятком звинувачення у наклепі та
образах.
Депутати України мають право не свідчити проти осіб, які довірили їм як
депутатам відомості про будь-які факти, а також не повідомляти про ці
факти.
Повноваження депутатів України не можуть бути обмежені навіть в разі
введення воєнного чи надзвичайного стану.
Депутати України не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності.
арештовані або піддані будь-яким іншим заходам, що обмежують їхні права
і свободи, а також заходам адміністративного стягнення, що накладаються
в судовому порядку, без попередньої згоди на це Всенародної Ради.
Подання про позбавлення депутата Украіни парламентської недоторканності
вносить до Всенародної Ради Генеральний прокурор України або Голова
Верховного Суду Украіни.
Стаття 7*
Повноваження депутата Украіни припиняються одночасно з припиненням
повноважень Всенародної Ради або в разі його смерті.
Дострокове припинення повноважень депутата України за рішенням
Всенародної Ради може бути у випадках:
1) невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги
щодо несумісності депутатського мандата;
складення повноважень за його особистою заявою;
обвинувального вироку суду щодо нього, що набрав чинності;
визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
втрати ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за
межі України;
відкликання його виборцями.
Рішення Всенародної Ради про дострокове припинення повноважень депутата
Украіни може бути оскаржене ним в Конституційний Суд Украіни.
Глава 16*
ПОВНОВАЖЕННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВСЕНАРОДНОЇ
РАДИ
Стаття 8*
Всенародна Рада вносить зміни і доповнення до Конституції України з
наступним затвердженням всеукраїнським референдумом.
Всенародна Рада ухвалює Конституційні закони Украіни, які передбачені
статтями 17,97. 106. 5*. 38*. 157. 169. 183, 184, 194 цієї Конституції
Стаття 9*
Всенародна Рада ухвалює закони Украіни.
Виключно Конституцією і законами України визначаються:
права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
громадянство. правосуб”єктність громадян, статус іноземців і осіб без
громадянства;
3; основні обов’язки людини і громадянина; 4) права національних меншин;
252
253
9 статусно*.
в) демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і еміграційна)
полі-
7) основи бюджетної, фінансової, цінової, кредитної, податкової,
інвести-ційноі політики, засади побудови системи оподаткування; види
податків, зборів та обов’язкових платежів; платники податків і об’єкти
оподаткування; валюта, проби, вартість і типи національних монет,
порядок і санкціонування емісії банкнот;
в) одиниці ваги, міри і часу;
9) засади та основні напрями зовнішньої політики;
10) основи організації оборони, державної безпеки і забезпечення громад
ського порядку;
‘ І) засади зовнішньоекономічної і митної політики;
правовий режим державних кордонів;
засади державно-територіального устрою України, основи раціональної
політики;
основи організації місцевого самоврядування;
утворення вільних економічних зон;
основи використання природних ресурсів, освоєння космічного прос
тору, організації та експлуатації енергосистем, повітряного,
морського,
річкового, залізничного, автомобільного, трубопровідного
транспорту і
зв’язку;
правовий режим власності, порядок захисту майнових прав;
засади і гарантії підприємництва;
екологічна політика, екологічні стандарти;
основи соціальної політики, соціального захисту громадян, шлюбу, сім’ї.
охорони здоров’я, виховання, освіти і культури, основи науково-технічної
політики;
основи формування і діяльності громадських об’єднань та засобів ма
сової інформації.
організація і порядок проведення виборів і референдумів.
організація і діяльність Всенародної Ради, правовий статус депутатів
України;
основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади, за
сади державної служби, здійснення державної статистики та інформатики;
визначення діянь, які є злочинами або адміністративними правопору
шеннями, та покарань за них. амністія;
судоустрій, судочинство, судова експертиза, прокуратура, слідство і
нотаріат; органи і установи виконання покарань, основи організації і
діяльності адвокатури;
встановлення і порядок використання та захисту державного прапора,
герба і гімну, статус столиці,
правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
встановлення державних нагород і звань,
До виключних повноважень Всенародної Ради належать ухвалення основ,
кодексів та інших кодифікаційних актів з усіх галузей законодавства,
внесення до них змін і доповнень.
Всенародна Рада може ухвалювати закони і з інших питань своєї
компетенції.
Стаття 10*
До повноважень Всенародної Ради належить:
/; внесення змін і доповнень до Конституції і конституційних законів
України;
оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах;
затвердження державного бюджету та звіту про його виконання.
здійснення парламентського контролю за виконавчою і судовою владою у
формах і межах, встановлених цією Конституцією;
5^ ратифікація, прийняття, затвердження міжнародних міждержавних
договорів або приєднання України до них. а також денонсації чи
призупинення таких договорю.
Стаття II*
Всенародна Рада збирається на засідання також для вирішення таких
питань:
/; призначення виборів Президента України, проголошення акта його
обрання і прийняття від нього конституційної присяги; прийняття чи
відхилення відставки Президента України;
2) оголошення розпуску Всенародної Ради, призначення чергових і
позачергових виборів Всенародної Ради;
3; ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про
дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не менше
2 мільйонів виборців або за ініціативою самої Всенародної Ради;
затвердження персонального складу Кабінету Міністрів;
заслуховування доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє стано
вище України;
призначення Голови та 7 суддів Конституційного Суду України; прийнят
тя від Голови та суддів Конституційного Суду України присяги; прийняття
чи
відхилення відставки Голови та суддів Конституційного Суду, які
при-
254
255
змачаються Всенародною Радою; призначення Голови і членів Верховного
Суду, Вищого господарського суду, Генерального прокурора України;
визначення структури, чисельності та порядку використання Збройних
Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, При
кордонних військ України;
оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення
Президента про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань в разі збройного нападу;
9; затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзвичайного
стану в Україні або в окремих її місцевостях, загальну або часткову
мобілізацію:
10) повторного розгляду закону, на який було накладене вето Президента;
накладення парламентського вето на нормативні укази Президента, які
суперечать законам України;
/1) заслуховування звітів і пропозицій утворених Всенародною Радою
тимчасових слідчих комісій, обговорення та прийняття рішень з них,
усунення з посади в порядку імпічменту Президента, Прем’єр-міністра та
посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються Все
народною Радою у випадках злочинного порушення ними Конституції та
законів України;
ухвалення постанов, заяв, декларацій і звернень;
заслуховування відповідей та ухвалення рішень по запитах депутатів
України;
контроль у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні;
контроль за здійсненням державного бюджету, діяльністю Національ
ного банку України і Державного контрольного комітету;
призначення і звільнення, а також прийняття відставки Голови Націо
нального банку. Голови Державного контрольного комітету і державних
контролерів, заслуховування їх звітів; обрання, призначення або затвер
дження інших державних посадових осіб у випадках, передбачених цією
Конституцією;
надання попередньої згоди на призначення Президентом України глав
дипломатичних представництв України в інших державах та глав представ
ництв України при міжнародних організаціях,
прийняття остаточних рішень з питань зміни правового статусу облас
тей (земель) і Республіки Крим та їхніх територій (укрупнення,
ліквідація
тощо); надання згоди на зміну меж між областями (землями), областями
(землями) і Республікою Крим;
призначення суддів обласних (земельних) господарських судів, усунен
ня їх в порядку імпічменту;
дострокового припинення повноважень окремих обласних (земельних)
Рад та органів місцевого самоврядування за поданням Президента України у
разі порушення ними Конституції та законів України, указів Президента,
постанов Кабінету Міністрів; призначення до них нових виборів.
Всенародна Рада може проводити розслідування і слухання з будь-яких
питань, що стосуються інтересів держави і суспільства.
Стаття 12*
Всенародна Рада працює сесійно.
Сесії Всенародної Ради проводяться у формі засідань Всенародної Ради, П
постійних і тимчасових комісій.
Стаття 13*
Всенародна Рада збирається на першу сесію не пізніше тридцятого дня
після виборів.
Всенародна Рада є правомочною за умови обрання не менше чотирьох п’ятих
депутатів України від визначеного Конституцією їхнього складу.
На чергові сесії Всенародна Рада збирається першого вівторка лютого і
першого вівторка вересня кожного року
Позачергові сесії і засідання Всенародної Ради із зазначенням порядку
денного скликаються Головою Всенародної Ради з його ініціативи, або за
вимогою не менше третини визначеного Конституцією складу Всенародної
Ради, чи за пропозицією Президента. Такі сесії чи засідання закриваються
відразу після вичерпання порядку денного.
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих
її місцевостях Всенародна Рада збирається у дводенний строк без
скликання.
Стаття 14*
Засідання Всенародної Ради правомочні в разі наявності не менше двох
третин від визначеного Конституцією їхнього складу і проводяться у
відповідності до Регламенту Всенародної Ради.
Стаття 15*
а у випадках, передбачених
Засідання Всенародної Ради веде її Голова, Регламентом, інша
визначена в ньому особа
Перше засідання Всенародної Ради відкриває Голова Всенародної Ради
попереднього скликання. До обрання Голови Всенародної Ради нового
скликання їх засідання веде обрана Всенародною Радою президія засідання.
Стаття 16*
На першому засіданні Всенародна Рада обирає Мандатну і Лічильну комісії.
За поданням Мандатної комісії Всенародна Рада приймає рішення про
визнання повноважень депутатів України, а в разі порушення Закону про
вибори — про визнання повноважень окремих депутатів недійсними.
256
3009
257
Стаття 17*
Засідання Всенародної Ради проводяться гласно і відкрито. Для проведення
закритого засідання вимагається рішення не менше двох третин від
визначеного Конституцією складу Всенародної Ради.
Голосування на засіданнях Всенародної Ради є персональним і здійснюється
відкрито, якщо інше не визначене цією Конституцією і Регламентом.
Стаття 18*
Всенародна Рада ухвалює акти на засіданнях після обговорення більшістю
голосів від визначеного Конституцією їхнього складу, за винятком
випадків, передбачених статтями 24. ЗО. 153. 229. 231 цієї Конституції
Стаття 19*
Всенародна Рада обирає із свого складу Голову, заступників Голови, а
також голів постійних комісій Всенародної Ради Рішенням Всенародної Ради
вони можуть бути усунені з посади
Голова Всенародної Ради:
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають роз
гляду на засіданнях Всенародної Ради та її Президії, підписує акти, ухва
лені Всенародною Радою та її Президією;
представляє Всенародну Раду у зносинах з органами та організаціями
усередині держави та за кордоном;
3; формує Секретаріат Всенародної Ради й організує його роботу;
розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утри
мання Всенародної Ради і її функціонування:
здійснює інші функції, передбачені цією Конституцією.
Заступники Голови Всенародної Ради виконують функції, які визначаються
Головою Всенародної Ради.
Стаття 20*
Всенародна Рада утворює свою Президію у складі Голови Всенародної Ради,
який є Головою Президії, заступників Голови Всенародно! Ради, голів
постійних комісій Всенародної Ради і Секретаря Всенародної Ради.
Секретар Всенарод-ноі Ради призначається не з числа депутатів.
Президія Всенародної Ради є підзвітним ім органом, який забезпечує
організацію роботи Всенародної Ради та її органів, здійснює інші
повноваження.
Стаття 21*
Всенародна Рада створює із свого складу постійні комісії.
Постійні комісії ведуть законопроекіні роботи, готують і попередньо
розглядають питання, які віднесені до повноважень Всенародно! Ради,
здійснюють контроль за виконанням законів та інших актів Всенародної
Ради і її органів
Постійні комісії з питань, які віднесені до їхніх повноважень, ухвалюють
постанови. Постанови комісій підлягають негайному розгляду відповідними
органами, організаціями і посадовими особами з повідомленням про
результати розгляду.
Всенародна Рада може утворити, коли визнає за необхідне, тимчасові
спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань своєї
компетенції.
Стаття 22*
Всенародна Рада може обирати із свого складу тимчасові слідчі комісії
для проведення розслідування з будь-яких конкретно визначених ними
питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за їх утворення
проголосувало не менше третини від визначеного Конституцією складу
Всенародної Ради.
Рішення Всенародної Ради про утворення тимчасової слідчої комісії і
визначення Гі завдання вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не
менше третини від визначеного Конституцією складу Всенародної Ради
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для
суду.
Стаття 23*
Депутати України мають право утворювати парламентські групи для надання
допомоги в організації роботи Всенародної Ради, сприяння депутатам
України у здійсненні повноважень, а також для узгодження іхніх позицій у
питаннях, що розглядаються Всенародною Радою та П органами
Стаття 24*
Повноваження Всенародної Ради припиняються в день відкриття першої сесії
Всенародної Ради нового скликання.
Повноваження Всенародної Ради можуть бути припинені достроково:
в порядку саморозпуску:
за рішенням всеукраїнського референдуму про недовір’я Всенародній
Раді;
в результаті її розпуску Президентом у випадку, передбаченому статтею
152 цієї Конституції
Саморозпуск Всенародної Ради проводиться за рішенням Всенародної Ради,
якщо за таке рішення подано не менше двох третин голосів від
встановленого Конституцією складу Всенародної Ради
Всеукраїнський референдум про довіру Всенародній Раді проводиться
відповідно до статті 96 цієї Конституції
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір’я
Всенародній Раді, вона оголошує свій розпуск і призначає день виборів
нової Всенародної Ради. Новообрана Всенародна Рада має повноваження на
повний термін, визначений в статті 3* Конституції.
258
18-
У випадку розпуску Всенародної Ради Президентом день виборів нової
Всенародної Ради призначається Президентом не пізніше двох місяців після
розпуску Всенародної Ради.
Глава 17* ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС
Стаття 25*
Право законодавчої ініціативи у Всенародній Раді належить народу,
депутатам, постійним комісіям. Президенту України. Кабінету Міністрів
України. Верховній Раді Республіки Крим
Законопроект, внесений до Всенародної Ради УкраТни в порядку народної
ініціативи, розглядається у пріоритетному порядку.
Законодавча ініціатива здійснюється шляхом внесення у Всенародну Раду
вмотивованих пропозицій про підготовку законопроектів чи текстів
законопроектів, а також змін і доповнень до них
Стаття 26*
Законопроекти подаються до Президії Всенародної Ради, поширюються серед
депутатів України, попередньо обговорюються у відповідних постійних чи
тимчасових спеціальних комісіях, після чого передаються на розгляд
Всенародної Ради.
Розгляд законопроекту на засіданні Всенародної Ради організовується у
такий спосіб, щоб чітко визначити дійсне волевиявлення депутатів.
Розгляд і прийняття законопроекту Всенародною Радою передбачає: »
схвалення основних положень в принципі; *• схвалення постатейно і в
цілому.
( таття 27*
Закон після його обговорення і голосування постатейно і в цілому
ухвалюється кількістю голосів, визначеною статтею 18’ цієї Конституції
Стаття 28*
Законопроект, який потребує фінансових витрат, виноситься на засідання
Всенародної Ради за умови, що до нього додаються необхідні розрахунки
Державного контрольного комітету й обґрунтування відповідної постійної
комісії про шляхи їхнього покриття.
В ухваленому законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають
бути визначені шляхи їхнього покриття.
Стаття 29*
Ратифікація, прийняття, затвердження, денонсація, призупинення або
приєднання до міжнародних договорів здійснюються шляхом прийняття
відповідної постанови, якщо інше не передбачене в самому договорі.
260
Стаття ЗО*
Закон підписує Голова Всенародної Ради і відразу передає його Президенту
Президент прочитує закон, приймає його до виконання, скріплює своїм
підписом та офіційно публікує протягом 15 днів з дня отримання закону.
До виповнення цього терміну Президент може скористатися своїм правом
відкладань-ного вето і повернути закон зі своїми зауваженнями до
Всенародної Ради для повторного розгляду. Якщо під час повторного
розгляду закон буде прийнятий двома третинами голосів від встановленого
Конституцією складу Всенародної Ради. Президент зобов’язаний його
підписати і опублікувати протягом 10 днів.
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон
на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом Якщо
Президент подає не скріплений ним закон з мотивів його
неконституційності до Конституційного Суду, то визначений для скріплення
закону термін відповідно продовжується.
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії
Всенародної Ради, має бути негайно скликана позачергова сесія для
повторного розгляду закону.
Закон набуває чинності після 10 днів з моменту його опублікування, якщо
інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.
ГЛАВА 18*
бюджет, фінансовий контроль
Стаття ЗІ*
Бюджетну систему України складають загальнодержавний бюджет, бюджети
областей (земель) і Республіки Крим, а також місцеві бюджети.
Стаття 32*
Державний бюджет України становлять доходи і видатки держави, які мають
бути реальними, конкретно визначеними і збалансованими
Видатки держави. їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно
Законом про державний бюджет України.
Закон встановлює граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття
бюджетного дефіцігу за рахунок емки можливе лише як виняток і тільки за
дозволом Всенародної Ради.
Всенародна Рада може здійснити нове обчислення державних доходів, а
також змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний
бюджетний рік у додатковому бюджеті
У разі прийняття Всенародною Радою державного бюджету з перевищенням
видатків над доходами в Законі про державний бюджет передбачаються
джерела і засоби покриття дефіциту Закон про державний бюджет не може
встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені
спеціальним законом.
261
Загальні принципи формування і виконання бюджетів областей (земель) і
Республіки Крим, а також місцевих бюджетів визначаються Законом про
бюджетну систему України.
Стаття 33*
Державний бюджет України приймається щорічно на період з 1 січня по 31
грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Президент не пізніше перших 15 днів осінньої сесії подає до Державної
Ради проект Закону про державний бюджет на наступний рік.
Проект бюджету розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комісіями Всенародної Ради.
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею
27* Конституції, набирає чинності з першого січня наступного року і не
підлягає скріпленню Президентом
Порядок складення і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
Стаття 34*
Президент подає до Всенародної Ради постатейний звіт про виконання
державного бюджету не пізніше 3 місяців після закінчення звітного
бюджетного року.
Поданий звіт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комісіями Всенародної Ради. Звіт затверджується з
урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 35*
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком
України, який має виключне право емісії грошей.
Національний банк України підзвітний Всенародній Раді України.
( таття 36 *
Фінансовий контроль за здійсненням державного бюджету покладається на
Всенародну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль як
безпосередньо, так і через Державний контрольний комітет.
Стаття 37*
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за
фінансовою діяльністю держави, органів місцевого і регіонального
самоврядування та використанням рухомого й нерухомого майна, що є
публічною власністю
Державний контрольний комітет підпорядкований і підзвітний Всенародній
Раді України
Стаття 38*
Державний контрольний комітет складається з державних контролерів, які
призначаються Всенародною Радою із числа фахівців у галузі фінансів і
права
строком на 5 років. На державних контролерів поширюються умови
несумісності, передбачені статтею 169 цієї Конституції,
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного
комітету. Голова Державного контрольного комітету, його заступник та
державні контролери призначаються за поданням Голови Всенародної Ради на
її засіданні.
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити
розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісії
Всенародної Ради
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного
комітету визначаються Конституційним законом.
262
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ ПРОЕКТУ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
(В редакції від 27 травня 1993 р)
1. Голубець Михайло Андрійович — народний депутат України, академік
AM України.
Грошевий Юрій Михайлович — доктор юридичних наук, професор Україн
ської юридичної академії
Василенко Володимир Андрійович — Надзвичайний і Повноважний Посол
України у Королівстві Бельгія, доктор юридичних наук, професор.
Заєць Анатолій Павлович — головний науковий консультант Секретаріату
Верховної Ради України, кандидат юридичних наук.
Кампо Володимир Михайлович — заступник Міністра культури України,
кандидат юридичних наук
Козюбра Микола Іванович — завідувач кафедри теорії держави і права
Київського державного університету їм Тараса Шевченка, доктор
юридичних
наук, професор.
Копейчиков Володимир Володимирович — доктор юридичних наук, про
фесор Української академії внутрішніх справ.
Корніснко Микола Іванович — заступник керівника групи наукових кон
сультантів Секретаріату Верховної Ради України, професор.
Мартииенко Петро Федорович — професор Київського державного уні
верситету ім Тараса Шевченка.
10. Мацюк Анатолій Романович — керівник групи наукових консультантів
Секретаріату Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор.
Носов Владислав Васильович — народний депутат України.
Тихонова Євгенія Антонівна — доктор юридичних наук, професор Київсь
кого державного університету їм. Тараса Шевченка.
Чумак Аркадій Степанович — народний депутат України.
Шишкін Віктор Іванович — народний депутат України, кандидат юридич
них наук
Цвік Марк Веніамінович — доктор юридичних наук, професор Української
юридичної академії.
10, Юзьков Леонід Петрович — Голова Конституційного Суду України, доктор
юридичних наук, професор Київського державного університету ім. Тараса
Шевченка
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ПРОЕКТ
в редакції від 26 жовтня 1993 року
264
Посад* muno u пана на 27 т»»ии I99.1 ро«>
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД,
ВИРАЖАЮЧИ свою суверенну волю,
СПИРАЮЧИСЬ на багатовікову історію українського національного
державотворення,
ДБАЮЧИ про забезпечення усіх прав і свобод людини, гідних умов її
ПРАГНУЧИ ПІКЛУЮЧИСЬ БАЖАЮЧИ КЕРУЮЧИСЬ
до збереження і зміцнення соціальної злагоди,
про побудову і розвиток громадянського суспільства.
вільно жити в демократичній правовій державі,
Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,
підтвердженим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
УСВІДОМЛЮЮЧИ відповідальність перед нинішніми нями,
ЗАТВЕРДЖУЄ цю Конституцію і проголошує її ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ
УКРАЇНИ
прийдешніми поколін-
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Стаття І
Украіна є демократичною правовою соціальною державою.
Стаття 2
Конституційний лад України ґрунтується на визнанні людини, Л життя і
здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою
соціальною цінністю, пріоритеті її прав і свобод.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком
держави.
Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльнють.
Стаття З
Україна є республікою. Вся влада в Україні належить народові.
Український народ, який складають громадяни України yew національностей,
є єдиним джерелом влади.
267
Влада народу (народовладдя) здійснюється на основі Конституції Украіни
безпосередньо і через систему державних органів і органів місцевого
самоврядування.
Державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу,
виконавчу і судову.
Кожна влада при виконанні своїх функцій діє у встановлених Конституцією
межах.
Від імені народу в межах Конституції України виступає виключно Верховна
Рада України.
Жодна частина народу, жодна політична партія, громадська організація,
інше угруповання чи окрема особа не можуть присвоювати право здійснювати
державну владу.
Стаття 4
Конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування.
Відносини органів державної влади і місцевого самоврядування регулюються
законом.
Стаття 5
Вибори в Україні є вільними, відбуваються періодично і проводяться на
основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 6
В Україні діє принцип верховенства права, на якому ґрунтується ця
Конституція.
Конституція має найвищу юридичну силу. Норми Конституції є нормами
прямої дії. Закони та інші правові акти не повинні суперечити
Конституції та конституційним законам Украіни.
Громадяни здійснюють свої права за принципом ‘дозволене все, що не
заборонене законом».
Державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи
здійснюють повноваження за принципом «дозволене лише те. що визначене
законом».
Стаття 7
Державною мовою в Україні є українська мова.
В місцях компактного проживання однієї або декількох національних груп
поряд з державною мовою може вживатись як офіційна в державних органах
та установах мова, прийнятна для більшості жителів даного населеного
пункту.
Стаття 8
Держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної
свідомості, традицій і культури, розвитку етнічної, культурної, мовної
та релігійної самобутності усіх національних меншин.
Україна виявляє піклування про задоволення національно-культурних
духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами держави.
Стаття 9
Суспільне життя в Україні базується на засадах політичної, економічної
та ідеологічної багатоманітності.
В Україні гарантується рівне право громадян і громадських об’єднань на
участь у державних справах і політичному житті.
Закон гарантує рівний захист усіх форм власності і видів господарювання,
соціальну спрямованість економіки.
Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів,
думок і не може визнаватись офіційною державною ідеологією.
Стаття 10
Територія України є єдиною, недоторканною і цілісною.
Стаття 11
Україна визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, дотримується
загальновизнаних принципів міжнародного права.
Зовнішня політика України спрямована на забезпечення її національних
інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного
співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі
неухильного додержання принципів поваги до державного суверенітету і
суверенної рівності: незастосу-вання сили чи погрози силою; непорушності
кордонів і територіальної цілісності держав; невтручання у внутрішні
справи; поваги прав людини і основних свобод: співпраці між державами;
сумлінного виконання міжнародних зобов’язань; мирного врегулювання
спорів.
Належним чином ратифіковані або схвалені й офіційно опубліковані
міжнародні договори України становлять частину її законодавства і є
обов’язковими для виконання.
Стаття 12
Громадяни Украіни мають право чинити опір і перепони будь-кому, хто
здійснює спробу насильницької ліквідації української державності,
конституційного ладу, встановленого цією Конституцією, порушення
територіальної цілісності чи чинить дії, спрямовані на захоплення
державної влади.
268
269
РОЗДІЛ II
ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ
І ГРОМАДЯНИНА
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 13
Усі люди народжуються вільними і рівними у своій гідності та правах.
Природні права і свободи людини є невід’ємними
Стаття 14
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією,
становлять основу будь-яких інших прав і свобод особи і не є вичерпними.
Конституційні права і свободи не можуть бути скасовані
Стаття 15
Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та рівні
перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану,
посади, статі, раси, національності, мови, релігії, політичних та інших
переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин
Ніхто не може користуватися перевагами і пільгами, не встановленими
законом.
Здійснення особою своїх прав і свобод не повинно порушувати прав і
свобод інших осіб.
Стаття 16
Кожний має право на збереження і захист своєї національної належності.
Глава 2 ГРОМАДЯНСТВО
Стаття 17
В Україні існує єдине громадянство.
Громадянин України не може одночасно мати громадянство іншої держави
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права на
вихід з громадянства України
Підстави набуття і втрати громадянства України визначаються
Конституційним законом про громадянство України
Стаття IS
Громадянин України не може бути вигнаний за П межі або виданий іноземній
державі.
Стаття 19
Україна гарантує своїм громадянам піклування та захист за Ті межами.
Стаття 20
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які
перебувають на території України, визначається законом, який не може
суперечити загальновизнаним принципам міжнародного права.
Іноземним громадянам та особам без громадянства може бути наданий
політичний притулок
Глава З
ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА
Стаття 21
Кожна людина має невід’ємне право на життя і не може бути свавільно його
позбавлена.
Закон захищає життя людини від будь-яких протиправних посягань
Кожний має право захищати своє життя і життя інших осіб усіма законними
засобами від будь-яких протиправних посягань.
Смертна кара до її повної відміни може застосовуватися відповідно до
закону як виняткова міра покарання за навмисне вбивство і лише за
вироком суду присяжних
(‘таття 22
Кожна людина має право на свободу, особисту недоторканність та повагу її
гідності.
Арешт, тримання під вартою або інше обмеження особистої свободи у
будь-якій формі не допускаються інакше, як на підставі вмотивованого
рішення суду чи санкції прокурора, яка може бути оскаржена до суду, і
тільки у випадках, передбачених законом
У невідкладних випадках, зумовлених необхідністю попередження або
припинення злочинів, уповноважені на те органи можуть затримувати
підозрюваних осіб, про що протягом 24 годин вони повинні повідомити
мирового суддю.
Якщо мировий суддя протягом наступних 24 годин не прийме вмотивованого
рішення про тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється
Кожному затриманому чи заарештованому повинно бути невідкладно
повідомлено про мотиви затримання чи арешту та роз’яснені його права
270
271
Нетто не повинен зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських або таких,
що принижують його гідність, поводження чи покарання
Жодна особа не може бути без її вільної згоди піддана медичним, науковим
чи іншим дослідам.
Стаття 24
Кожній людині Гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення в житло й інші володіння людини, проведення
в них обшуку та огляду інакше, як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із безпосереднім переслідуванням
осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, врятуванням життя та майна,
можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення в житло і інші
володіння людини, проведення в них обшуку і огляду.
Стаття 25
Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної
та іншої кореспонденції. Винятки можуть допускатися за рішенням суду чи
санкцією прокурора для запобігання злочинам чи з’ясування істини в ході
розслідування і розгляду кримінальних справ
Стаття 26
Громадянам України Гарантується свобода пересування і вільного вибору
місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом в
інтересах охорони здоров’я, боротьби з епідеміями і стихійним лихом,
попередження злочинів.
Кожний громадянин має право вільно покинути теориторію Украіни і
повернутися до неї при умові виконання обов’язків, що накладаються
законом
Стаття 27
Ніхто не може зазнавати свавільного втручання у його особисте і сімейне
життя.
Не допускаються збирання, зберігання, використовування і поширення
конфіденційної інформації про особу без її згоди
Кожному гарантується судовий захист права спростувати невірогідну
інформацію, а також відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
спричиненої оприлюдненням або використанням такої інформації.
Стаття 28
Кожний має право на свободу думки, совісті і релігії.
Це право включає свободу сповідувати чи не сповідувати релігію,
змінювати П, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно
релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Забороняється вимагати від священнослужителів відомості, одержані ними
при сповіді віруючих.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або
відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань, за
винятком виконання військового обов’язку. У разі коли виконання
військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина,
він має бути замінений виконанням альтернативної (невійськової) служби
Стаття 29
Кожному гарантується свобода слова та вільне виявлення в будь-якій формі
своїх поглядів і переконань.
Кожний має право вільно і незалежно від державних кордонів шукати,
одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію усно, письмово чи за допомогою друку або іншими способами на
свій вибір.
Обмеження цього права визначається лише в законі з метою охорони
державної та іншої захищеної законом таємниці, а також захисту прав і
свобод інших осіб.
Стаття ЗО
Кожний громадянин має право у порядку, визначеному в законі, знайомитися
з відомостями про нього та будь-якою інформацією в державних органах і
установах, органах місцевого самоврядування, яка зачіпає його права і
інтереси і не є державною або іншою захищеною законом таємницею
Стаття ЗІ
Громадяни України мають право на свободу об’єднання для здійснення і
захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, політичних,
соціальних, культурних та інших інтересів.
Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке об’єднання, обмежений
у правах або мати переваги у зв’язку з належністю чи неналежністю до
нього.
Не допускається об’єднання громадян у випадках, передбачених статтею 86
цієї Конституції.
Стаття 32
Громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до відповідних
органів державної влади і самоврядування
Стаття 33
Визнається право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити
збори, мітинги, походи і демонстрації.
Про проведення зборів, мітингів і демонстрацій в громадських місцях
повідомляються державні органи чи органи місцевого самоврядування.
Закон встановлює вимоги до порядку здійснення цього права з метою
забезпечення громадського порядку, безпеки, прав і свобод інших осіб.
272
18 62003
273
Стаття 34
Кожний громадянин, який має право голосу, користується рівним правом
доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах місцевого
самоврядування.
Кваліфікаційні та інші вимоги до кандидатів на відповідні посади
визначаються законом Заміщення цих посад здійснюється, як правило, за
конкурсом
Стаття 35
Усі мають право направляти індивідуальні й колективні письмові звернення
до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх
посадових осіб, які зобов’язані розглядати їх, давати вмотивовані,
юридично обґрунтовані відповіді в установлений законом термін і вживати
щодо цих звернень необхідних заходів.
Глава 4
ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ЕКОЛОГІЧНІ І КУЛЬТУРНІ ПРАВА
Стаття 36
Громадяни України мають право на приватну власність, тобто право
володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, засобами
виробництва, природними ресурсами, що їм належать відповідно до чинного
законодавства, та результатами інтелектуальної праці
Ніхто і ні за яких обставин не може бути протиправно позбавлений своєї
власності
Здійснення громадянами права власності не повинно порушувати прав інших
осіб.
Недоторканність приватної власності і право П успадкування гарантуються
законом і забезпечуються судовим захистом.
Кожний має право охороняти свою власність усіма законними засобами.
Стаття 37
Громадяни України мають право користуватися природними та іншими
об’єктами суспільної власності для задоволення своїх потреб відповідно
до законів України.
Стаття 38
Громадяни України мають право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом.
Забороняється підприємницька діяльність депутатів Верховної Ради
України, депутатів Верховної Ради Республіки Крим, обласних (земельних)
Рад, посадових осіб органів законодавчої і виконавчоі влади, органів
місцевого самоврядування, суду, прокуратури, слідства, служби безпеки,
внутрішніх справ і військовослужбовців.
Стаття 39
Громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають або на
яку погоджуються.
Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення,
рівні можливості для громадян у виборі професії і роду трудової
діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки
і перепідготовки працівників
Наймодавець зобов’язаний забезпечити умови праці, що відповідають
вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими. Відповідні стандарти
умов праці встановлюються законом
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою
працею військова, альтернативна їй невійськова служба, а також робота чи
служба, яка виконується особою за вироком суду або у відповідності з
законами про надзвичайний і воєнний стан.
Заробітна плата не може бути нижчою мінімального розміру, який
встановлюється державою за участю професійних спілок, і має
забезпечувати такий прожитковий мінімум для працівника і його сім’ї,
який відповідає науково обґрунтованим фізіологічним і
соціально-культурним потребам людини
Кожному гарантується захист від незаконного звільнення та матеріальне
забезпечення у випадку безробіття з незалежних від нього причин не нижче
прожиткового мінімуму
Стаття 40
Громадяни України мають право на відпочинок і дозвілля
Максимальна тривалість робочого часу і мінімальна тривалість відпочинку
та оплачуваної щорічної відпустки, а також інші основні умови здійснення
цього права встановлюються законом.
Стаття 41
Визнається право працюючих на страйк з метою захисту їхніх колективних
економічних і соціальних прав і інтересів
Страйк не допускасться, якщо він може створити реальну загрозу житло і
здоров’ю людей.
Ніхто не може бути примушений до участі у страйку.
Забороняються будь-які обмеження прав і переслідування працівника та
його звільнення з роботи за участь у страйку, проведеному згідно з
законом
Забороняється страйк суддів, посадових осіб органів законодавчої і
виконавчої влади, прокуратури, попереднього слідства, працівників служби
зв’язку і транспорту, безпеки, внутрішніх справ і військовослужбовців.
Стаття 42
Громадяни України мають право на соціальне забезпечення в старості, у
разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, інвалідності,
нещасного
274
275
-. втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин та в
випадках, передбачених законом.
Це право Гарантується загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням за рахунок страхових внесків державних і приватних установ,
бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Пенсії та інші види соціальної допомоги, які є основним джерелом
існування, повинні забезпечувати рівень життя людини, не нижчий
прожиткового мінімуму, встановленого державою за участю профспілок.
Стаття 43
Громадяни України мають право на житло.
Особам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та
органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них
плату у відповідності з встановленими законом нормами.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла без законних на те
підстав і не інакше, як за рішенням суду
Стаття 44
Громадяни України мають право на охорону здоров’я.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних
соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних
програм, розширенням мережі державних і комунальних медичних установ і
підприємств. Гарантується медичне страхування.
В державних і комунальних установах охорони здоров’я медична допомога
надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів, страхових внесків та
інших надходжень.
Стаття 45
Громадяни України мають право на освіту.
Гарантується загальнодоступність і безоплатність дошкільної, середньої
загальної, середньої професійної та вищої освіти в державних і
комунальних учбових закладах.
Рівень обов’язкової освіти встановлюється законом.
Стаття 46
Кожний має право на екологічно безпечні для життя і здоров’я навколишнє
середовище, продукти харчування і предмети побуту.
Закон гарантує кожному право вільного доступу до вірогідної інформації
про стан природного середовища, умови життя і праці, якість продуктів
харчування і предметів побуту, а також право на поширення такої
інформації.
Приховування або спотворення службовими особами інформації про факти, що
завдають шкоди здоров’ю людей, караються законом
Стаття 47
Громадянам України Гарантується свобода викладацької та іншої творчої
діяльності й досліджень в галузі науки, техніки, культури і
забезпечується загальнодоступність надбань національної і світової науки
та культури, які є у публічних фондах.
Глава 5
Гаранти прав і свобод
Стаття 48
Громадянам України гарантується рівний захист законом.
Усі права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожний має право законними засобами реагувати на порушення своїх прав і
свобод.
Стаття 49
Гарантується право кожного знати свої права й обов’язки. З цією метою
держава у встановлений законом термін публікує і робить
загальнодоступними усі закони та інші нормативні акти
Не доведені належним чином до відома населення закони та інші нормативні
акти є нечинними і не підлягають виконанню і застосуванню
Стаття 50
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази
навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
За видання і виконання очевидно злочинного розпорядження чи наказу
наступає юридична відповідальність.
Стаття 51
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за
одне і те ж правопорушення.
Стаття 52
Принцип презумпції невинуватості гарантується.
Особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена в законному
порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної
сили.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість.
Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним
шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви у справі тлумачаться на
користь підозрюваної, звинувачуваної чи підсудної особи.
Ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню інакше, як за
вироком суду
276
277
У випадку відміни судового вироку як неправосудного держава відшкодовує
повну матеріальну і моральну шкоду тим, кому вона заподіяна.
Стаття 53
Особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення чи пояснення
щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається
законом.
Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має право на захист,
адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу.
Кожний затриманий, взятий під варту чи звинувачений у скоєнні злочину
має право користуватися допомогою адвоката відповідно з моменту
затримання, взяття під варту або пред’явлення звинувачення.
Стаття 54
Засуджений користується усіма правами людини і громадянина, за винятком
обмежень, які випливають із вироку суду і закону, що регулює виконання
покарань
Держава забезпечує гуманне ставлення до осіб, які відбувають покарання в
місцях позбавлення волі, відповідає за їхню безпеку.
Стаття 55
Закон не має зворотної сили, за винятком випадків, коли він поліпшує
становище, пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які під час їх вчинення
не визнавалися законом правопорушеннями Якщо після вчинення
правопорушення відповідальність за нього відмінена або пом’якшена новим
законом, застосовується новий закон.
Стаття 56
Кожному гарантується право на оскарження в судовому порядку дій
державних органів і органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян
та будь-яких посадових осіб, які порушують чи обмежують його права та
свободи.
Кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної
незаконними діяннями державних органів і органів місцевого
самоврядування чи їхніх посадових осіб під час виконання ними службових
обов’язків
Відшкодуванню за рахунок держави підлягає також шкода, заподіяна
громадянину внаслідок злочинних посягань, якщо не встановлений злочинець
або якщо він неплатоспроможний.
Стаття 57
Кожний має право на юридичну допомогу. У випадках, передбачених законом,
ця допомога надається безоплатно. З метою надання юридичної допомоги
діють незалежні об’єднання юристів, а також окремі особи, які мають
право надавати таку допомогу.
Стаття 5S
Державний контроль за законністю дій посадових осіб, що стосуються прав
і свобод громадян, покладається на Уповноваженого Верховної Ради України
у правах людини (Народного правозахисника).
Статус і порядок діяльності Уповноваженого Верховної Ради України у
правах людини визначаються Конституційним законом.
Стаття 59
Конституційні права і свободи особи не можуть бути обмежені, крім
випадків, передбачених цією Конституцією і прийнятими на її основі
законами, з метою захисту прав і свобод інших осіб, охорони здоров’я та
громадської безпеки.
Такі обмеження мають бути мінімальними і відповідати засадам
демократичної держави.
У випадках введення воєнного або надзвичайного стану можуть бути
обмежені права, передбачені статтями 24, 25. 26. 29, 33. 36, 37, 38. 39.
40, 41 Конституції, і лише на той термін і в тій мірі, які обумовлюються
гостротою відповідного стану.
Нагляд за дотриманням умов обмеження конституційних прав і свобод
громадян покладається на Уповноваженого Верховної Ради України у правах
людини.
Глава 6
ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ
Стаття 60
Кожний зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції і законів
України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності за виконання
обов’язків.
Стаття 61
Захист Батьківщини є обов’язком громадянина України. Громадяни України
несуть військову службу відповідно до закону
Стаття 62
Кожний зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Стаття 63
Кожний зобов’язаний не завдавати шкоди природі, історико-культурній
спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки.
278
279
POUL1 III
ПЧЛІ UHHCbKE СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
Глава 7
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 64
Громадянське суспільство ґрунтується на засадах свободи і рівноправності
людей, самоорганізації і саморегулювання
Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і
спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як
основи соціальної справедливості.
Правове регулювання в громадянському суспільстві здійснюється в межах,
визначених цією Конституцією, і спрямоване на забезпечення інтересів
людини.
Глава 8 ВЛАСНІСТЬ
Стаття 65
Власність в Україні є приватною і суспільною.
Приватною є власність окремих громадян і їх об’єднань
Суспільною є державна і комунальна (муніципальна) власність
Законом Гарантується соціальна функція власності.
З метою забезпечення загальнодержавних інтересів закон встановлює
вичерпний перелік об’єктів власності, які можуть знаходитись виключно у
державній власності.
Стаття 66
В Україні відповідно до закону можуть бути об’єкти права власності
іноземних держав, їхніх громадян і міжнародних організацій.
Право приватної власності на землю надається лише громадянам України на
підставах і в межах, визначених у законі.
Стаття 67
Примусове відчуження приватної власності може мати місце лише з мотивів
суспільної необхідності як виняток і за умови попереднього і повного
відшкодування державою П ринкової вартості.
Примусове відчуження приватної власності з наступним повним
відшкодуванням П ринкової вартості допускається лише за умов воєнного чи
надзвичайного стану.
Конфіскація майна може мати місце у випадках, обсязі і порядку,
встановлених законом, лише у зв’язку із скоєнням правопорушення.
Глава 9 ПІДПРИЄМНИЦТВО
Стаття 68
Закон гарантує свободу підприємництва, договорів і сумлінної та
ненадмірноі конкуренції.
Забороняється безпосереднє втручання державних органів у господарську
діяльність приватних та комунальних підприємств, за винятком випадків
введення воєнного або надзвичайного стану.
Стаття 69
Закон Гарантує право трудових колективів брати участь в управлінні
державними і комунальними підприємствами, створювати для цього необхідні
контрольні та інші громадські (крім політичних) органи та організації.
Стаття 70
Забороняється монополістична діяльність, яка спрямована або призводить
до зловживання домінуючим становищем на ринку.
Межі і види державної монополії встановлюються законом.
Стаття 71
Держава захищає інтереси споживачів, підтримує громадські форми їх
охорони, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції, усіх видів
обслуговування.
Глава 10 ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Стаття 72
В Україні визнається пріоритет екології над економжою.
Держава здійснює екологічну політику, спрямовану на забезпечення
екологічної безпеки шляхом раціонального природокористування, охорони
навколишнього природного середовища, збереження генетичного фонду живої
природи, здійснення екологічної освіти населення.
Стаття 73
В Україні здійснюється державна та заохочується громадська та інші види
екологічної експертизи.
Проведення екологічноі експертизи є обов’язковим у процесі
законотворчої, проектної, господарської та іншої діяльності, наслідки
якої впливають на стан навколишнього середовища
Стаття 74
Будь-які порушення екологічних стандартів, приховування екологічиоі
інформації або її спотворення є суспільно небезпечними і караються
законом.
280
281
г
Глава 11 СІМ’Я
Стаття 75
Закон визнає сім’ю природним, основним соціальним осередком
громадянського суспільства.
Стаття 76
Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки
Чоловік і дружина у сімейних відносинах мають рівні права і обов’язки.
Стаття 77
Сім’я, материнство, батьківство і дитинство знаходяться під охороною
закону.
Стаття 78
Діти рівні перед законом незалежно від походження, громадянського стану
батьків, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним
Батьки зобов’язані утримувати, виховувати і розвивати своїх дітей до іх
повноліття, а також в інших випадках, передбачених законом.
Будь-яке насильство над дитиною і її експлуатація переслідуються
законом.
Повнолітні працездатні діти зобов’язані піклуватися про своїх
непрацездатних батьків і надавати їм матеріальну допомогу.
Усі турбот, пов’язані з утриманням, вихованням і розвитком дітей-сиріт і
дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу
Держава заохочує і підтримує громадську благодійницьку діяльність щодо
цих дітей.
Глава 12
ОСВІТА, НАУКА І КУЛЬТУРА
Стаття 79
Держава забезпечує умови для вільного, всебічного розвитку освіти, науки
і культури, освоєння духовноі спадщини українського народу, світової
культури та її примноження
Закон гарантує усім національним меншинам право на користування й
навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних
закладах або через національні культурні товариства, розвиток
національних культурних традицій, відзначення національних свят,
сповідування своєї релігії, створення національних культурних і
навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність у національно-культурній
сфері.
Стаття 80
Державні і комунальні заклади освіти, науки і культури незалежні від
політичних партій та інших громадських об’єднань, мають світський
характер.
Стаття 81
Держава здійснює необхідний розвиток усіх видів освіти та виховання
через систему державних, комунальних та приватних навчальних та виховних
закладів.
Закон встановлює загальні норми з питань освіти та єдині зразки
документів про освіту. Держава здійснює контроль за їхнім дотриманням.
Стаття 82
Держава забезпечує умови для розвитку фундаментальних наукових
досліджень, підготовки наукових кадрів
Стаття 83
Законом охороняється історико-культурна спадщина незалежно від того, хто
є власником її об’єктів.
Глава 13
ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ
Стаття 84
Громадськими об’єднаннями визнаються політичні партії, масові рухи,
професійні спілки, релігійні організації, добровільні товариства, фонди,
асоціації та інші об’єднання громадян, які не мають за мету одержання
прибутку
Усі громадські об’єднання рівні перед законом. Жодне громадське
об’єднання не може користуватися пільгами і перевагами, не встановленими
законом.
Стаття 85
Не допускається утворення і діяльність громадських об’єднань, що
ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу,
встановлення тоталітарного режиму та диктатури будь-якого класу чи
партії, захоплення державної влади, порушення територіальної цілісності
України, підрив її безпеки, утворення незаконних воєнізованих формувань,
пропаганду війни, насильства, розпалювання національної, расової,
релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров’я та
суспільну мораль.
Громадські об’єднання можуть бути заборонені і розпущені лише в судовому
порядку
Стаття 86
Партії та інші політичні об’єднання громадян сприяють вираженню
політичної волі народу, беруть участь у виборах.
Забороняються утворення і діяльність будь-яких структурних підрозділів
політичних партій у державних органах і органах місцевого самоврядування
(крім партійних фракцій у Верховній Раді України та представницьких
органах місцевого самоврядування), військових формуваннях, а також на
підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах.
282
283
Ріимммя громадських об’єднань не є обов’язковими для населення,
державних органів місцевого самоврядування.
Стаття 87
Професійні спілки утворюються для захисту економічних і соціальних прав
та інтересів трудящих.
Професійні спілки здійснюють свою діяльність на підприємствах і в
установах незалежно від форм власності.
Стаття 88
Закон захищає права та інтереси релігійних організацій.
Усі віросповідання, релігійні організації та конфесії с рівними перед
законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієГ релігії,
віросповідання, релігійної організації чи конфесії щодо інших не
допускається.
Глава 14
СВОБОДА ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 89
В Україні гарантується свобода інформації Законом забезпечуються рівні
права і можливості доступу до інформації.
Стаття 90
Засоби масової інформації є вільні. Цензура засобів масової інформації
забороняється
Засновниками засобів масової інформації можуть бути фізичні та юридичні
особи.
Не допускається монополізація будь-якого виду засобів масовоі інформації
Стаття 91
Засоби масової інформації мають право на одержання відомостей від
державних органів, об’єднань громадян, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ й організацій, посадових осіб, а також вірогідних
даних про їхню діяльність.
Забороняється використання засобів інформації для розголошення
відомостей, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю,
для закликів до повалення конституційного ладу чи захоплення влади, до
порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни,
насильства, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі,
зазіхання на права і свободи людини та суспільну мораль.
Примусове призупинення діяльності або ліквідація засобів масової
інформації здійснюються в судовому порядку
РОЗДІЛ IV
ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ
Стаття 92
Основою народовладдя в Україні є суверенна воля її народу.
Народне волевиявлення здійснюється через референдуми, вибори, народну
законодавчу ініціативу, всенародні і місцеві обговорення найважливіших
питань державного і громадського життя та інші форми безпосередньої
демократії
Стаття 93
Право голосу на референдумах і виборах мають громадяни України, що
досягли
18 років на час їх проведення
Права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними.
Стаття 94
Референдум і вибори призначаються Верховною Радою України, Верховною
Радою Республіки Крим, обласними (земельними) Ралами і органами
місцевого самоврядування за власною або народною ініціативою у
відповідності з конституційними законами про референдум і вибори.
Всеукраїнський референдум призначається за вимогою не менше двох
мільйонів громадян України, які мають право голосу, або не менше
половини депутатів Верховної Ради України.
У випадку, передбаченому статтею 135 цієї Конституції, референдум
призначається Президентом України
Обласні (земельні) і місцеві референдуми призначаються за вимогою не
менше однієї десятої частини громадян України, які постійно проживають
на відповідній території і мають право голосу, або на вимогу не менше
половини депутатів обласної (земельної) Ради або радників органу
місцевого самоврядування.
Стаття 95
Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміни
території України та вступ її до міждержавних союзів
Обласні (земельні) і місцеві референдуми є обов’язковими при вирішенні
питань про зміни в адміністративно-територіальному поділі та
перейменуванні адміністративних одиниць.
Стаття 96
Виборчий процес здійснюється на засадах:
гласності і відкритості;
вільного і рівноправного висунення претендентів та кандидатів грома
дянами, громадськими об’єднаннями та політичними партіями,
3) неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і
організацій, органів місцевого самоврядування;
284
285
забезпечення державою рівних можливостей всім кандидатам у прове
денні виборчої кампанії;
свободи агітації;
б; контролю за джерелами та встановленими законом обмеженнями
фінансування та витратами на виборчу кампанію.
Стаття 97
Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення до Верховної Ради
законопроекту.
Законопроект вноситься від імені не менше 300 тисяч громадян, які мають
право голосу.
Законопроект про зміни та доповнення до Конституції вноситься від імені
не менше 1 мільйона громадян, які мають право голосу.
РОЗДІЛ V ВЕРХОВНА РАДА
Стаття 98
Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України
Стаття 99
Верховна Рада згідно з Конституцією України правомочна вирішувати
будь-які питання державного і суспільного життя України, крім тих, що
вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені до
відання Президента України, виконавчої та судової влади, областей
(земель), Республіки Крим, а також органів місцевого самоврядування.
Глава 15
СКЛАД І ФОРМУВАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Стаття 100
Верховна Рада складається із 450 депутатів України, які обираються
безпосередньо народом терміном на 4 роки.
Депутатом України може бути громадянин України, який має право голосу,
не молодший двадцяти п’яти років на день виборів, постійно проживає в
Україні
Стаття 101
Депутати представляють український народ і є відповідальними перед
виборцями.
Стаття 102
Закон гарантує умови для безперешкодного і ефективного здійснення
депутатами України своїх повноважень.
Депутати України виконують свої функції на постійній основі. На період
дії депутатського мандата вони звільняються з попереднього місця роботи.
Депутатам України забороняється займатися підприємницькою діяльністю,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької.
Інші випадки несумісності мандата депутата України встановлюються
Конституційним законом про статус депутата України.
Стаття 103
Депутатам України Гарантується парламентська недоторканність.
Депутати України юридично не відповідальні за голосування або
висловлювання у Верховній Раді і її органах, за винятком звинувачення у
наклепі та образах.
Повноваження депутатів України не можуть бути обмежені навіть в разі
введення воєнного чи надзвичайного стану.
Депутати України не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності, арештовані або піддані заходам адміністративного
стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попередньої згоди на
це Верховної Ради.
Подання про позбавлення депутата України парламентської недоторканності
вносить до Верховної Ради Генеральний прокурор України.
Стаття 104
Повноваження депутата України припиняються одночасно з припиненням
повноважень Верховної Ради.
Дострокове припинення повноважень депутата України за рішенням Верховної
Ради може бути у випадках:
невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги
щодо несумісності депутатського мандата;
складення повноважень за його особистою заявою;
обвинувального вироку суду щодо нього, що набрав чинності;
визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
втрати ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за
межі України.
Повноваження депутата України достроково припиняються також відповідно
до закону про відкликання депутата України виборцями.
Глава 16
ПОВНОВАЖЕННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Стаття 105
Верховна Рада вносить зміни і доповнення до Конституції України з
наступним затвердженням всеукраїнським референдумом.
286
287
Верховна Рада ухвалює конституційні закони України, які передбачені
статтями 17. 58. 94. 102. 130. 145. 153. 167, 177 цієї Конституції, а
також інші закони України, вносить до них зміни і доповнення, здійснює
їх офіційне тлумачення.
Стаття 106
Виключно Конституцією і законами України визначаються:
громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців і осіб без
громадянства:
права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод: ос
новні обов’язки людини і громадянина,
права національних меншин:
статус мов:
5; державний бюджет, основи фінансової, цінової, кредитної інвестиційної
політики: засади побудови системи оподаткування: види податків, зборів
та обов’язкових платежів: платники податків і об’єкти оподаткування:
валюта, проби, вартість і типи національних монет, порядок і
санкціонування емісії банкнот,
одиниці ваги, міри і часу:
правовий режим власності:
в) засади і гарантії підприємницва:
9) екологічна політика, екологічні стандарти:
основи використання природних ресурсів, освоєння космічного прос
тору, організації та експлуатації енергосистем, повітряного,
морського,
річкового, залізничного, автомобільного, трубопровідного
транспорту і
зв’язку:
основи соціальної політики, соціального захисту громадян, шлюбу, сі
м’ї, охорони здоров’я, виховання, освіти і культури:
демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і еміграційна) по
літика:
13) основи формування і діяльності громадських об’єднань та засобів
масової інформації:
14) організація і порядок проведення виборів і референдумів.
організація і діяльність Верховної Ради, правовий статус депутатів
України:
основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади,
засади державної служби, здійснення державної статистики та інформатики:
судоустрій, судочинство, судова експертиза, прокуратура, слідство і
нотаріат: органи і установи виконання покарань, основи організації і
діяль
ності адвокатури.
18) засади територіального устрою України, основи регіональної політики:
основи організації місцевого самоврядування:
засади утворення і функціонування вільних економічних зон:
статус міст загальнодержавного значення:
засади та основні напрямки зовнішньої політики:
основи організації і оборони державної безпеки і забезпечення гро
мадського порядку.
засади зовнішньоекономічної і митної політики:
25; правовий режим державних кордонів:
встановлення і порядок використання та захисту державного прапора,
герба і гімну:
статус столиці,
правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
встановлення державних нагород і звань:
30) визначення діянь, які є злочинами, адміністративними і дисциплінар
ними правопорушеннями, і встановлення відповідальності за них: амністія.
До виключних повноважень Верховної Ради належать ухвалення основ,
кодексів
та інших кодифікаційних актів з усіх галузей законодавства, внесення до
них змін і
доповнень.
Верховна Рада може ухвалювати закони і з інших питань своєї компетенції.
Стаття 107
До повноважень Верховної Ради належить:
оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах:
затвердження державного бюджету та звіту про його виконання:
здійснення парламентського контролю у формах і межах, встановлених
цією Конституцією:
ратифікація, прийняття, затвердження міжнародних міждержавних дого
ворів або приєднання України до них. а також денонсація чи призупинення
таких договорів:
5) призначення виборів Президента України: проголошення акта його об
рання і прийняття від нього конституційної присяги: прийняття відставки
Президента України.
б; оголошення розпуску Верховної Ради за рішенням всеукраїнського
референдуму та прийняття рішення про саморозпуск; призначення чергових і
позачергових виборів Верховної Ради (крім випадку, передбаченого ч. 6
ст. 116 цієї Конституції);
7) ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про
дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не менше
2 мільйонів виборців або за ініціативою самої Верховної Ради;
288
206-2003
289
8) затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України;
9; заслуховування щорічних доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє
становище України;
10) призначення Голови та 7 суддів Конституційного Суду України;
прийняття від Голови та суддів Конституційного Суду України присяги;
прийняття чи відхилення відставки Голови та суддів Конституційного Суду,
які призначаються Верховною Радою; призначення Голови і членів
Верховного Суду, Вищого господарського суду, Генерального прокурора
України;
/1) визначення структури, чисельності та порядку використання Збройних
Сил України. Національної гвардії України. Служби безпеки України,
Прикордонних військ України,
оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення
Президента про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань в разі збройного нападу;
затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзви
чайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, загальну або
часткову
мобілізацію;
повторний розгляд закону, на який було накладене вето Президента,
заслуховування звітів і пропозицій утворених Верховною Радою тим
часових слідчих комісій, обговорення та прийняття рішень з них;
усунення з посади Президента в порядку імпічменту.
прийняття постанов, ухвалення заяв, декларацій і звернень;
заслуховування відповідей по запитах депутатів України та ухвалення по
них рішень;
/9; контроль у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина в
Україні; призначення і звільнення, а також прийняття відставки
Уповноваженого Верховної Ради України у правах людини, заслуховування
його доповідей про стан захисту прав і свобод людини в Україні.
призначення і звільнення, а також прийняття відставки Голови Держав
ного контрольного комітету;
надання попередньої згоди на призначення Президентом України глав
дипломатичних представництв України в інших державах та глав представ
ництв України при міжнародних організаціях;
прийняття остаточних рішень з питань зміни правового статусу облас
тей (земель) і Республіки Крим та їхніх територій (укрупнення,
ліквідація
тощо); надання згоди на зміну меж між областями (землями), областями
(землями) і Республікою Крим;
дострокове припинення повноважень окремих обласних (земельних) Рад
та органів місцевого самоврядування за поданням Президента України у
разі порушення ними Конституції та законів України, указів Президента,
постанов Кабінету Міністрів: призначення до них нових виборів.
Верховна Рада може проводити розслідування і слухання з будь-яких
питань, що стосуються інтересів держави і суспільства.
Стаття 108
Верховна Рада працює сесійно
Сесії Верховної Ради проводяться у формі пленарних засідань Верховної
Ради і засідань її комітетів та комісій.
Стаття 109
Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше тридцятого дня після
виборів.
Верховна Рада є правомочною за умови обрання не менше чотирьох п’ятих
депутатів України від визначеного Конституцією їхнього складу
На чергові сесії Верховна Рада збирається першого вівторка лютого і
першого вівторка вересня кожного року
Позачергові сесії і засідання Верховної Ради із зазначенням порядку
денного скликаються Головою Верховної Ради з його ініціативи або за
вимогою не менше третини визначеного Конституцією складу Верховної Ради
чи за пропозицією Президента. Такі сесії чи засідання закриваються
відразу після вичерпання порядку денного
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих
її місцевостях Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання
Стаття ПО
Засідання Верховної Ради веде її Голова, а у випадках, передбачених
Регламентом, інша визначена в ньому особа.
Перше засідання Верховної Ради відкриває Голова Верховної Ради
попереднього скликання До обрання Голови Верховної Ради нового скликання
її засідання веде обрана Верховною Радою Президія засідання.
Стаття 111
На першому засіданні Верховна Рада із свого складу обирає Мандатну і
Лічильну комісії та затверджує їх голів.
За поданням Мандатної комісії Верховна Рада приймає рішення про визнання
повноважень депутатів України, а в разі порушення Закону про вибори —
про визнання повноважень окремих депутатів недійсними.
Стаття 112
Засідання Верховної Ради проводяться гласно і відкрито Для проведення
закритого засідання вимагається рішення не менше двох третин від
визначеного Конституцією складу Верховної Ради.
Голосування на засіданнях Верховної Ради є персональним і здійснюється
відкрито, якщо інше не визначене Конституцією і Регламентом Верховної
Ради України.
290
291
Стаття 113
Верховна Рада обирає із свого складу Голову Верховної Ради України та
його заступників.
Голова Верховної Ради:
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають роз
гляду на засіданнях Верховної Ради, підписує акти, ухвалені Верховною
Радою;
представляє Верховну Раду у зносинах з органами та організаціями
усередині держави та за кордоном;
формує секретаріат Верховної Ради й організує його роботу; призначає
його керівника, керівників підрозділів Секретаріату та їх заступників,
розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утри
мання Верховної Ради і її функціонування;
5^ здійснює інші функції, передбачені цією Конституцією.
Заступники Голови Верховної Ради виконують функції, які визначаються
Головою Верховної Ради
Стаття 114
Верховна Рада затверджує перелік комітетів Верховної Ради та їх склад,
обирає голів цих комітетів.
Комітети здійснюють законопроекти! роботи, готують і попередньо
розглядають питання, які віднесені до повноважень верховної Ради,
контролюють виконання законів та інших актів Верховної Ради і її
органів.
Комітети з питань, які віднесені до їхніх повноважень, ухвалюють
рішення. Рішення комітетів підлягають негайному розгляду відповідними
органами, організаціями і посадовими особами з повідомленням про
результати розгляду
Верховна Рада може утворити, коли визнає за необхідне, тимчасові
спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань своєї
компетенції
Стаття 115
Верховна Рада може обирати із свого складу тимчасові слідчі комісії для
проведення розслідування з будь-яких конкретно визначених ними питань,
що становлять суспільний інтерес, якщо за їх утворення проголосувало не
менше третини від визначеного Конституцією складу Верховної Ради.
Рішення Верховної Ради про утворення тимчасової слідчої комісії і
визначення її завдання вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не
менше третини від визначеного Конституцією складу Верховної Ради.
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для
суду.
Стаття 116
Повноваження Верховної Ради припиняються в день відкриття першої сесії
Верховної Ради нового скликання.
Повноваження Верховної Ради можуть бути припинені достроково:
в порядку саморозпуску;
за рішенням всеукраїнського референдуму про недовір’я Верховній Раді;
З; в результаті ії розпуску Президентом у випадку, передбаченому статтею
135 цієї Конституції.
Саморозпуск Верховної Ради проводиться за рішенням Верховної Ради, якщо
за таке рішення подано не менше двох третин голосів від встановленого
Конституцією складу Верховної Ради.
Всеукраїнський референдум про довіру Верховній Раді проводиться
відповідно до статті 94 цієї Конституції
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір’я
Верховній Раді, вона оголошує свій розпуск і призначає день виборів
нової Верховної Ради. Новообрана Верховна Рада має повноваження на
повний термін, визначений в статті 100 Конституції.
У випадку розпуску Верховної Ради Президентом день виборів нової
Верховної Ради призначається Президентом не пізніше двох місяців після
розпуску Верховної Ради.
Глава 17 ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС
Стаття 117
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить народу,
депутатам, комітетам Верховної Ради. Президенту України, Кабінету
Міністрів України і Верховній Раді Республіки Крим
Законопроект, внесений до Верховної Ради України в порядку народної
ініціативи, розглядається у пріоритетному порядку.
Стаття 118
Законопроекти подаються до Секретаріату Верховної Ради, поширюються
серед депутатів України, попередньо обговорюються у відповідних
комітетах чи тимчасових спеціальних комісіях, після чого передаються на
розгляд Верховної Ради згідно з Регламентом Верховної Ради України.
Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою передбачає: *?
схвалення основних положень проекту в принципі; * схвалення його
постатейно і в цілому.
Стаття 119
Верховна Рада ухвалює закони, постанови та інші акти на засіданнях
простою більшістю голосів від визначеного Конституцією їхнього складу,
за винятком випадків, передбачених статтями 115. 116, 121. 140, 141, 209
цієї Конституції.
Стаття 120
До законопроекту, який потребує фінансових витрат, додаються необхідні
розрахунки Державного контрольного комітету й обґрунтування відповідного
комітету про шляхи їхнього покриття.
В ухваленому законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають
бути визначені шляхи їхнього покриття.
Стаття 121
Закон підписує Голова Верховної Ради і відразу передає його Президенту.
Президент приймає закон до виконання, скріплює своїм підписом та
офіційно публікує протягом 15 днів з дня отримання закону. До виповнення
цього терміну Президент може скористатися своїм правом еідкладального
вето і повернути закон зі своїми зауваженнями до Верховної Ради для
повторного розгляду Якщо під час повторного розгляду закон буде
прийнятий двома третинами голосів від встановленого Конституцією складу
Верховної Ради, Президент зобов’язаний його підписати і опублікувати
протягом 10 днів.
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон
на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом.
Якщо Президент подає не скріплений ним закон з мотивів його
неконституційності до Конституційного Суду, то визначений для скріплення
закону термін відповідно продовжується.
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії
Верховної Ради, має бути негайно скликана позачергова сесія для
повторного розгляду закону.
Закон набуває чинності після 10 днів з моменту його опублікування, якщо
інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування
Стаття 122
Ратифікація, прийняття, затвердження, денонсація чи призупинення
міжнародних договорів, а також приєднання до них здійснюються шляхом
прийняття відповідної постанови, якщо інше не передбачене в самому
договорі.
Глава 18
БЮДЖЕТ. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 123
Бюджетну систему України складають загальнодержавний бюджет, бюджети
областей (земель) і Республіки Крим, а також місцеві бюджети
Стаття 124
Державний бюджет України становлять доходи і видатки держави, які мають
бути реальними, конкретно визначеними і збалансованими.
Видатки держави, іх розмір і цільове спрямування визначаються виключно
Законом про державний бюджет України
Закон встановлює граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття
бюджетного дефіциту за рахунок емісії можливе лише як виняток і тільки
за дозволом Верховної Ради
Верховна Рада може здійснити нове обчислення державних доходів, а також
змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний бюджетний рік
у додатковому бюджеті.
У разі прийняття Верховною Радою державного бюджету з перевищенням
видатків над доходами в Законі про державний бюджет передбачаються
джерела і засоби покриття дефіциту. Закон про державний бюджет не може
встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені
спеціальним законом.
Загальні принципи формування і виконання бюджетів областей (земель) і
Республіки Крим, а також місцевих бюджетів визначаються Законом про
бюджетну систему України.
Стаття 125
Державний бюджет України приймається щорічно на період з 1 січня по 31
грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Президент не пізніше перших 15 днів осінньої сесії подає до Верховної
Ради проект Закону про державний бюджет на наступний рік.
Проект бюджету розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комітетами Верховної Ради.
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею
119 Конституції, набирає чинності з першого січня наступного року і не
підлягає скріпленню Президентом.
Порядок складення і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
Стаття 126
Президент подає до Верховної Ради постатейний звіт про виконання
державного бюджету не пізніше 3 місяців пюля закінчення звітного
бюджетного року
Поданий звіт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і
відповідними комітетами Верховної Ради. Звіт затверджується з
урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 127
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком
України, який має виключне право емісії грошей.
Національний банк України підзвітний Верховній Раді України.
Стаття 128
Фінансовий контроль за здійсненням державного бюджету покладається на
Верховну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль як
безпосередньо, так і через Державний контрольний комітет.
294
295
Стаття 129
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за
фінансовою діяльністю держави, органів місцевого і регіонального
самоврядування та використанням рухомого й нерухомого майна, що є
суспільною власністю.
підзвітний Верховній Раді
Державний контрольний комітет підпорядкований України.
Стаття 130
Державний контрольний комітет складається з державних контролерів, які
призначаються Верховною Радою із числа фахівців у галузі фінансів і
права строком на 4 роки. На державних контролерів поширюються умови
несумісності, передбачені статтею 153 цієї Конституції
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного
комітету. Голова державного контрольного комітету, його заступник та
державні контролери призначаються за поданням Голови Верховної Ради на
її засіданні.
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити
розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісіі
Верховної Ради.
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного
комітету визначаються Конституційним законом.
РОЗДІЛ VI ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 131
Президент України є главою держави і виступає від н імені.
Президент України обирається громадянами України на основі загального,
рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на
п’ять років.
Порядок проведення виборів Президента України визначається Законом «Про
вибори Президента України».
Президентом може бути громадянин України, який має виборче право, не
молодший тридцяти п’яти років, проживає в Україні не менше 10 років,
володіє державною мовою і за станом здоров’я може виконувати обов’язки
Президента.
Одна й та ж особа не може бути Президентом більше двох термінів підряд.
Президент не може бути депутатом Верховної Ради, мати інший
представницький мандат, займати будь-яку посаду в державних органах і
об’єднаннях громадян чи займатися іншою оплачуваною або підприємницькою
діяльністю.
Стаття 132
Президент вступає на посаду з моменту прийняття присяги на засіданні
Верховної Ради не пізніше як у п’ятнадцятиденний термін після офіційного
оголошення результатів виборів.
Приведення Президента до присяги здійснює Голова Верховної Ради.
Президент приносить присягу такого змісту:
•Урочисто присягаю українському народу вірно служити Україні, суворо
дотримуватися Конституції і законів України, поважати й охороняти права
і свободи людини і громадянина, захищати незалежність України, сумлінно
виконувати покладені на мене високі обов’язки*.
На особу Президента поширюється парламентська недоторканність,
встановлена статтею 103 Конституції.
Стаття 133
Президент:
виступає гарантом державної єдності, незалежності, національної без
пеки та територіальної цілісності України;
представляє Україну у міжнародних відносинах;
звертається з посланнями до народу і подає на розгляд Верховної Ради
щорічні доповіді про внутрішнє і зовнішнє становище України;
4) накладає вето на схвалені Верховною Радою закони і повертає їх на
повторний розгляд Верховної Ради;
5^ подає на затвердження Верховній Раді кандидатуру Прем’єр-міністра
України; за поданням Прем’єр-міністра формує склад Кабінету Міністрів
України і представляє його на затвердження Верховній Раді; звільняє за
поданням Прем’єр-міністра з посад міністрів і керівників відомств та
інших органів державної виконавчої влади;
67 призначає і звільняє, за попередньою згодою Верховної Ради, глав
дипломатичних представництв України в інших державах, глав представництв
України при міжнародних організаціях; призначає і звільняє інших
посадових осіб, визначених Конституцією;
керує здійсненням зовнішньої політики; веде переговори і підписує між
народні договори України, приймає вірчі і відкличні грамоти
акредитованих
при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами України, очолює
Раду Національної безпеки України, призначає і звільняє вище команду
вання Збройних Сил України;
9; присвоює вищі військові звання і дипломатичні ранґи. інші спеціальні
звання і класні чини;
296
297
W) у випадку загрози нападу на Україну, небезпеки державній незалежності
України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та
запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, яке
в дводенний термін затверджується Верховною Радою;
/1) приймає рішення про оголошення стану війни та використання Збройних
Сил України в разі збройного нападу на Україну з затвердженням цього
рішення Верховною Радою в наступні 2 дні:
12) оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами еколо
гічного лиха з затвердженням цього рішення Верховною Радою в наступні 2
дні;
оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих місцевостях над
звичайний стан з затвердженням цього рішення Верховною Радою в нас
тупні 2 дні;
скасовує акти міністрів, керівників інших центральних органів виконав
чої влади і Уряду Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції
і за
конам України та указам Президента;
/5^ вирішує питання про прийняття до громадянства України, надання
притулку, депортації іноземних громадян й осіб без громадянства;
входить з поданням до Верховної Ради про дострокове припинення
повноважень обласної (земельної) Ради і окремих органів місцевого само
врядування згідно зі статтями 184 і 194 цієї Конституції та про
призначення
до них нових виборів;
здійснює помилування осіб, засуджених судами України, крім випадків
засудження осіб у зв’язку із застосуванням до них імпічменту;
нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання Ук
раїни,
здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами
України.
Президент на основі і на виконання Конституції і законів України в межах
своїх повноважень видає укази і розпорядження, які мають підзаконний
характер і обов’язкові до виконання на всій території України.
Стаття 134
Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам
Для здійснення своїх повноважень Президент утворює необхідні контрольні
й консультативні органи у межах коштів, передбачених на утримання
органів виконавчої влади у державному бюджеті.
Стаття 135
Президент має право призначити всеукраїнський референдум про недовір’я
Верховній Раді України.
Якщо за наслідками референдуму народ України не проголосує за недовір’я
Верховній Раді, Верховна Рада може прийняти рішення про відставку Прези-
дента України у двотижневий термін після офіційного оголошення наслідків
референдуму.
Стаття 136
Президент України виконує свої обов’язки до вступу на посаду
новообраного Президента.
Повноваження Президента припиняються достроково у випадках:
/; порушення ним вимог несумісності посади Президента з іншими видами
діяльності, які встановлені частиною 6 статті 131 Конституції;
2) задоволення його прохання про відставку;
З; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) на підставі рішення, прийнятого всеукраїнським референдумом відпо
відно до статті 139 цієї Конституції.
5) усунення з посади в порядку імпічменту;
6; втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі
України;
7) прийняття Верховною Радою рішення відловщио до частини 2 статті 135
цієї Конституції.
Стаття 137
Відставка Президента приймається і набирає чинності за умови, коли заява
про відставку буде ним особисто проголошена і розглянута на пленарному
засіданні Верховної Ради і задоволена простою більшістю голосів від
встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Стаття 138
Неможливість виконання Президентом повноважень за станом здоров’я має
бути встановлена на засіданні Верховної Ради на підставі письмового
подання Верховного Суду України, обгрунтованого медичним висновком та
висновком спеціально створеної тимчасової парламентської комісії і
підтверджена більшю-тю голосів від встановленого Конституцією складу
Верховної Ради.
Стаття 139
Рішення про час проведення всеукраїнського референдуму про дострокове
припинення повноважень Президента, якщо цього вимагають не менше 2
мільйонів виборців, приймає Верховна Рада простою більшістю голосів від
встановленого Конституцією її складу.
Стаття 140
Рішення про проведення всеукраїнського референдуму про дострокове
припинення повноважень Президента за ініціативою Верховної Ради
приймається не менше ніж двома третинами голосів від встановленого
Конституцією складу Верховної Ради.
298
299
Якщо за наслідками референдуму, проведеного за ініціативою Верховної
Ради, народ України не проголосує за дострокове припинення повноважень
Президента, Верховна Рада може бути розпущена Президентом у двотижневий
термін після офіційного оголошення наслідків референдуму,
Стаття 141
Президент може бути усунутий з посади в порядку імпічменту у випадку
злочинного порушення ним Конституції або законів під час виконання ним
службових обов’язків
Питання про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту
порушується за ініціативою не менше однієї третини депутатів України від
встановленого Конституцією складу Верховної Ради України.
Рішення про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту
ухвалюється не менше ніж трьома четвертинами голосів депутатів України
від встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Рішення Верховної Ради про усунення Президента з посади в порядку
імпічменту може бути оскаржене Президентом до Конституційного Суду
України.
Стаття 142
У разі смерті, дострокового припинення повноважень Президента або
усунення його з посади відповідно до статей 136 і 141 Конституції
виконання обов’язків Президента на період до обрання і вступу на посаду
нового Президента покладається на Прем’єр-міністра України Вибори нового
Президента мають відбутися не пізніше 90 днів від дня відкриття
вакансії. Новообраний Президент має повноваження на термін, визначений у
статті 131 Конституції.
РОЗДІЛ VII
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 145
Кабінет Міністрів (Уряд) України є вищим органом державної виконавчої
влади України.
Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується програмою
Президента. Кабінет Міністрів підзвітний і відповідальний перед
Верховною Радою.
Стаття 144
До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр, заступники
Прем’єр-міністра, міністри, а також керівники інших органів виконавчої
влади.
Прем’єр-міністр подає на розгляд Президента і Верховної Ради програму
діяльності Кабінету Міністрів.
Верховна Рада більшістю голосів від встановленого Конституцією її складу
може виражати недовір’я Прем’єр-міністру, окремим членам Кабінету
Міністрів або Кабінету Міністрів у цілому, що тягне за собою їх
відставку.
Уряд, який йде у відставку, продовжує виконувати свої повноваження до
сформування нового Кабінету Міністрів.
Стаття 145
Кабінет Міністрів в межах своїх повноважень:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність Украіни;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, соці
ального і культурного розвитку Украіни та регіональну політику з цих пи
тань;
забезпечує проведення фінансової, грошової, цінової, кредитної та по
даткової політики України, складання й виконання державного бюджету Ук
раїни, створення загальнодержавних та інших фондів розвитку, фондів лік-
підаци наслідків стихійного лиха та катастроф, проведення політики в
галузі
освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і приро
докористування;
вживає необхідних заходів до забезпечення національної безпеки і обо
роноздатності України;
організує і забезпечує здійснення зовнішньополітичної та зовнішньоеко
номічної діяльності України, митної справи;
здійснює заходи щодо захисту державних інтересів Украіни, забезпе
чення прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку,
боротьби зі злочинністю;
об’єднує і спрямовує роботу міністерств. Уряду Республіки Крим, облас
них (земельних) виконавчих комітетів, інших підвідомчих йому органів дер
жавної виконавчої влади;
виконує інші повноваження, визначені у Конституційному законі про Ка
бінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів є обов”язковими до виконання на всій території
України.
Стаття 146
На посадових осіб Кабінету Міністрів та інших органів державної
виконавчої влади поширюються вимоги несумісності, які встановлені
статтею 153 цієї Конституції.
РОЗДІЛ VIII СУДОВА ВЛАДА
А. Органи правосуддя
Стаття 147
Правосуддя здійснюється виключно судами у формах конституційного,
цивільного, кримінального та адміністративного судочинства Присвоєння
функцій правосуддя будь-ким іншим, а також делегування цих функцій не
допускаються.
Правосуддя здійснюється від імені України
Стаття 148
Судову систему України складають Конституційний Суд України, загальні і
господарські суди.
Створення надзвичайних та особливих судів, а також спеціальних
позасудових органів, наділених судовою владою, забороняється.
Організація, повноваження і порядок діяльності судів визначаються
законами України.
Стаття 149
Конституційний Суд України здійснює правосуддя у межах, визначених
Конституцією.
Стаття 150
Правосуддя з цивільних, адміністративних і кримінальних справ
здійснюється загальними судами мировими суддями, районними (окружними),
міськими, обласними (земельними) судами, Верховним Судом Республіки Крим
і Верховним Судом України.
Судовий нагляд за діяльністю загальних судів здійснює Верховний Суд
України.
Стаття 151
Вирішення господарських спорів здійснюється обласними (земельними)
господарськими судами, Київським міським господарським судом.
Господарським судом Республіки Крим, Вищим господарським судом України.
Судовий нагляд за діяльністю господарських судів здійснює Вищий
господарський суд України.
Стаття 152
Судді незалежні при розгляді справ і прийнятті рішень і підкоряються
тільки Конституції і закону.
Недоторканність суддів Гарантується законом.
Судді незмінювані. Суддя без його згоди може бути звільнений з посади
лише за підставами і в порядку, визначеними в законі.
Держава забезпечує належні умови роботи судів і суддів.
У державному бюджеті обов’язково визначаються видатки на утримання
судових органів, що гарантують матеріальну незалежність судів та
належний рівень соціального захисту суддів. Розмір видатків на утримання
судів не може бути змінений без згоди Конституційного Суду України,
Верховного Суду України. Вищого господарського суду України,
Стаття 153
Судді не можуть бути членами політичних партій і рухів, брати участь у
політичній діяльності, мати будь-який представницький мандат, виконувати
іншу оплачувану роботу, крім науково! і викладацької.
Статус суддів визначається Конституційним законом
Стаття 154
Судді, крім мирових і суддів Конституційного Суду України, призначаються
безстроково за результатами конкурсу.
Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються терміном на З
роки.
Мирові судді обираються населенням на основі загального, рівного і
прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на 5 років
Судді Верховного Суду України та Вищого господарського суду України
призначаються Верховною Радою України
Судді Верховного Суду Республіки Крим призначаються Верховною Радою
Республіки Крим
Судді районних, окружних, міських, обласних (земельних) судів та
господарських обласних (земельних) судів призначаються Президентом
України.
Судді Конституційного Суду України призначаються відповідно до статті
196 Конституції
Вимоги до кандидатів у судді визначаються законом.
Стаття 155
Для розгляду питань про проходження судової служби, накладання
дисциплінарних стягнень на суддів та припинення їхніх повноважень
створюються кваліфікаційні і атестаційні комісії
Повноваження та порядок формування цих комісій визначаються законом.
Стаття 156
Правосуддя здійснюється суддею одноособово, колегією суддів і судом
присяжних
Підсудність справ судам, порядок визначення і залучення присяжних до
здійснення правосуддя визначаються законом.
302
303
Організація, повноваження ються законом.
Стаття 157
Розгляд справ у всіх судах усний і відкритий. Слухання справи в
закритому засіданні допускається з додержанням усіх правил судочинства і
лише у випадку, коли суд вирішить, що гласний розгляд може призвести до
розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці чи фактів
особистого або сімейного життя громадян. Судове рішення оголошується
публічно
Судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності
сторін.
Стаття 158
Судочинство провадиться державною мовою В місцях компактного проживання
однієї або декількох національних груп судочинство може провадитися
мовою, прийнятною для більшості населення даної місцевості.
Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою ведеться
судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами
справи, участь у судовому розгляді через перекладача і право виступати у
суді рідною мовою.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у тому суді, який
визначений законом.
Стаття 159
Судове рішення повинно бути вмотивованим, неупередженим і Грунтуватися
на всебічно розглянутих та об’єктивно доведених фактах.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному та апеляційному порядку
Судові рішення, що набули чинності, є обов’язковими для всіх державних
органів, підприємств, установ й організацій, органів місцевого
самоврядування, громадян та їхніх об’єднань, посадових та інших осіб і
підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 160
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна внаслідок судової помилки чи
незаконних дій органів суду, прокуратури, дізнання і слідства, має бути
відшкодована за рахунок держави відповідно до закону.
Б. Прокуратура
Стаття 161
На Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів
покладаються:
нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів та
дій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
нагляд за забезпеченням конституційних прав і свобод громадян;
3) нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-
розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство;
А) розслідування злочинів по справах, які віднесені до компетенції
органів прокуратури,
5; підтримування державного обвинувачення в суді;
6) нагляд за дотриманням законів у місцях виконання заходів криміналь
ного покарання, а також застосування інших заходів примусового харак
теру;
7) захист майнових та інших інтересів держави.
Стаття 162
Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою України за
поданням Голови Верховної Ради України терміном на 10 років. Прокурори
областей (земель), районів (округів) і міст призначаються Генеральним
прокурором України строком на 10 років.
Прокурор Республіки Крим призначається Генеральним прокурором України за
поданням Верховної Ради Республіки Крим У разі недосягнення протягом
трьох місяців згоди між Генеральним прокурором України і Верховною Радою
Республіки Крим питання про призначення прокурора Республіки Крим
вирішує Верховна Рада України за поданням альтернативних кандидатур
Верховною Радою Республіки Крим і Генеральним прокурором України.
Стаття 163
На прокурорів й інших посадових осіб прокуратур поширюються вимоги
несумісності, які встановлені статтею 153 Конституції.
порядок діяльності прокуратури України визнана-
РОЗДІЛ ЇХ
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ І ТЕРИТОРІАЛЬНА
ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Глава 19
ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
Стаття 164
Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності і
цілісності державної території, комплексності соціально-економічного
розвитку, децентралізації і керованості їі частин з урахуванням
економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей,
етнічних і культурних традицій
Стаття 165
Територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання
загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.
304
гіб 2003
305
Стаття /66
Систему територіального устрою України складають Республіка Крим,
області (землі), міста, райони, селища і села.
Глава 20 РЕСПУБЛІКА КРИМ
Стаття 167
Республіка Крим має правовий статус автономії, який визначається цією
Конституцією, Конституційним законом України та Конституцією Республіки
Крим,
Конституція Республіки Крим відповідає Конституції і законам України.
Стаття 168
Республіка Крим у межах повноважень, встановлених цією Конституцією і
Конституційним законом України, самостійно вирішує питання, віднесені до
її відання, створює і визначає порядок діяльності своїх органів
законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Стаття 169
Органи державної влади Республіки Крим діють в межах власних повноважень
на основі цієї Конституції і законів України, указів Президента України,
постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Стаття 170
Республіка Крим, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку
своєї території, при дотриманні основ законодавства України,
загальнодержавних інтересів, а також інтересів областей (земель)
здійснює нормативне регулювання з наступних питань:
сільське господарство і ліси,
початкова освіта, ремісниче і професійно-технічне навчання;
кар’єри;
меліорація,
5; громадські роботи, громадська благодійність та благодійницькі
заклади; ремесла і народні промисли;
містобудування і житлове господарство;
туризм, готельна справа; ярмарки і базари;
музеї, бібліотеки, театри, історико-культурні заповідники та інші
заклади
культури,
9; міська, селищна і сільська міліція:
10) транспорт загального користування, автомобільні шляхи
республіканського значення; водопровід,
1 1) мисливство у внутрішніх лісах і рибальство у внутрішніх водах; 12)
санітарна і лікарняна служба.
Стаття 171
Республіка Крим здійснює розпорядчі і контрольні повноваження з
наступних питань:
1) здійснення права власності на об’єкти, що належать Республіці Крим;
2) прийняття рішень з питань територіального устрою Республіки Крим
(встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населе
них пунктів до категорії міст; найменування і перейменування міст,
районів,
селищ міського типу, сіл) з наступним затвердженням Верховною Радою
України;
організація і проведення республіканських виборів і референдумів;
надання згоди на призначення посадових осіб відомств і установ, що
безпосередньо підпорядковані центральним органам;
складання і затвердження бюджету на основі єдиної податкової політики
України; встановлення доходів, що складають доходну частину бюджету
Республіки Крим;
розробка і реалізація у відповідності з загальнодержавними програмами
програм розвитку економіки Республіки Крим, науково-технічного прогре
су, програм соціального і культурного розвитку, раціонального природоко
ристування, охорони навколишнього середовища; створення і функціону
вання вільних економічних зон згідно з законодавством України:
визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітар
ної охорони курортів та їх правового режиму;
в) оголошення карантину і зон стихійного лиха.
9; реалізація державної політики в галузі культури, розвитку мови і
національних традицій, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, а
також використання і охорона історико-культурної спадщини; участь у
розробці і реалізації програм України в сфері демографічної і
міграційної політики;
10) охорона правопорядку і боротьба із злочинністю;
/1) участь (в межах її повноважень) у зносинах України з іншими
державами та міжнародними організаціями.
утворення і формування органів судової влади відповідно до судової
системи Украіни;
встановлення почесних звань Республіки Крим та заснування інших на
город
В Республіці Крим є представництво Президента Украіни.
Представництво Президента здійснює контроль за реалізацією Конституції і
законів України, указів Президента Украіни. постанов і розпоряджень
Кабінету Міністрів Украіни
306
21*
307
Уряд Республіки Крим має постійне представництво в столиці України.
Стаття 172
Конституційним законом України Республіці Крим можуть бути додатково
делеговані й інші повноваження.
Республіка Крим здійснює свої повноваження в повному обсязі, за винятком
тих питань, які законами України передані органам місцевого
самоврядування
Стаття 173
Республіка Крим користується фінансовою самостійністю в межах,
встановлених законами України.
У розпорядження Республіки Крим надходять її республіканські податки і
збори, а також відрахування з загальнодержавних податків, розмір яких
визначається в залежності від її потреб. Республіка Крим має власність
згідно з законодавством України.
Обсяг повноважень Республіки Крим, встановлений цією Конституцією, не
може бути змінений без згоди на те Верховної Ради України та Верховної
Ради Республіки Крим.
Стаття 174
Республіка Крим не має права встановлювати мито на ввезення або транзит
товарів. Не можуть також застосовуватись будь-які інші заходи, які
перешкоджають вільному пересуванню осіб і майна на її території.
Стаття 175
Республіка Крим може укладати з областями (землями) угоди, окрім
політичних, при умові дотримання законів України.
Стаття 176
Законодавча влада в Республіці Крим належить Верховній Раді Республіки
Крим Виконавча влада в Республіці Крим належить Уряду Республіки Крим.
Повноваження, порядок формування і діяльність Верховної Ради і Уряду
Республіки Крим визначаються Конституційним законом України і
Конституцією Республіки Крим.
З питань, віднесених до її повноважень. Верховна Рада Республіки Крим
приймає закони, а Уряд Республіки Крим — постанови і розпорядження, які
є обов’язковими до виконання на Л території.
Глава 21 ОБЛАСТІ (ЗЕМЛІ)
Стаття 177
Області (землі) самостійно вирішують питання, віднесені до іх відання
Конституцією та законами України.
Правовий статус областей (земель) визначається цюю Конституцією і
Конституційним законом України.
Межі між областями (землями), областями (землями) і Республікою Крим
можуть бути змінені угодами між ними за згодою Верховної Ради України
Стаття 178
Області (землі) здійснюють нормативне регулювання, а також розпорядчі і
контрольні повноваження в обсязі і на умовах, передбачених для
Республіки Крим в статтях 170 і 171, за винятком пп. 11 — 13 статті 171
цієї Конституції, питань, переданих законами України органам місцевого
самоврядування.
Конституційним законом України областям (землям) можуть бути додатково
делеґовані й інші повноваження.
На області (землі) поширюються також права та вимоги, передбачені
статтями 174 і 175 цієї Конституції.
Стаття 179
Органи державної влади області (землі) діють в межах власних повноважень
на основі Конституції і законів України, указів Президента, постанов і
розпоряджень Кабінету Міністрів.
Стаття 180
В областях (землях) для вирішення питань, віднесених Конституцією і
конституційними законами України до іх відання, створюються обласні
(земельні) Ради і обласні (земельні) виконавчі комітети, які діють за
принципом розподілу влад.
Стаття 181
Обласна (земельна) Рада складається з депутатів, які обираються терміном
на 4 роки по виборчих округах з приблизно рівною кількістю виборців.
Кількісний склад обласних (земельних) Рад визначається самими Радами,
але не повинен перевищувати 75 депутатів.
Стаття 182
Обласна (земельна) Рада із числа депутатів обирає голову обласної
(земельної) Ради.
Голова обласної (земельної) Ради:
організує роботу Ради, веде П засідання;
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають роз
гляду на засіданнях Ради, підписує акти, ухвалені Радою;
представляє Раду у зносинах з державними органами, громадськими
об’єднаннями, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
організаціями, установами і громадянами;
формує секретаріат Ради і організує його роботу;
308
309
розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утри
мання Ради і Л функціонування;
здійснює інші функції, передбачені законом.
Стаття 183
Обпасна (земельна) Рада здійснює нормотворчі. установчі і контрольні
функції у межах і порядку, визначених Конституційним законом України. З
питань, віднесених до й компетенції, обласна (земельна) Рада ухвалює
рішення, які є обов’язковими для виконання на території області (землі).
Стаття 184
Повноваження обласної (земельної) Ради можуть бути достроково припинені
у
випадках:
*? якщо вона прийняла рішення, спрямоване на порушення
територіальної цілісності України, самочинну зміну її
державно-територіального устрою; *? грубо порушила Конституцію і
закони України та не бажає привести
своє рішення у відповідність з ними;
*• не може приймати рішення через неможливість сформувати протягом
двох місяців депутатську більшість у своєму складі.
Рішення про дострокове припинення повноважень і призначення нових
виборів обласної (земельної) Ради приймає Верховна Рада України за
поданням Президента.
Стаття 185
Обласний (земельний) виконавчий комітет є органом державної виконавчої
влади.
Очолює обласний (земельний) виконавчий комітет голова обласного
(земельного) виконавчого комітету, який обирається населенням області
(землі) на основі загального, рівного і прямого виборчого права при
таємному голосуванні і затверджується указом Президента України.
Склад обласного (земельного) виконавчого комітету затверджується
обласною (земельною) Радою за поданням голови обласного (земельного)
виконавчого комітету.
Обласний (земельний) виконавчий комітет підконтрольний і підзвітний
обласній (земельній) Раді, а також підпорядкований Кабінету Міністрів та
Президенту Украіни.
Стаття 186
Голова обласного (земельного) виконавчого комітету організує роботу
обласного (земельного) виконавчого комітету, здійснює керівництво його
апаратом, контролює дотримання Конституції, забезпечує реалізацію
законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і
розпоряджень Кабінету Міні-
стрів України, а також координує і контролює діяльність органів
внутрішніх справ, національної безпеки, оборони та інших органів в
областях (землях), що підпорядковані центральним органам державної
виконавчої влади.
Стаття 187
Обласна (земельна) Рада двома третинами голосів від загальної кількості
депутатів може виразити недовір’я голові обласного (земельного)
виконавчого комітету, що тягне за собою відставку усього його складу.
У випадку грубого порушення Конституції, законів України, указів і
розпоряджень Президента, постанов чи розпоряджень Кабінету Міністрів
Украіни голова обласного (земельного) виконавчого комітету може бути
усунутий з посади Указом Президента Украіни.
Глава 22
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 188
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними колективами сіл,
селищ, міст і районів безпосередньо і через обрані ними органи.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, районні і міські
Ради.
Система місцевого самоврядування включає також місцеві референдуми та
інші форми територіальної самоорганізації громадян.
Стаття 189
Сільські, селищні, районні, міські Ради складаються із радників, які
обираються виборцями терміном на 2 роки
(Варіант: Районні Ради складаються з радників, які обираються за певними
квотами сільськими, селищними, міськими (міст районного значення)
Радами)
Кількісний склад Рад визначається самими Радами, але не більше ЗО
радників).
Очолює сільську, селищну, районну, міську Раду голова, який обирається
на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні.
Голова Ради є одночасно головою виконавчого органу сільської, селищної,
районної, міської Ради.
Стаття 190
Органи місцевого самоврядування мають право юридичної особи і
наділяються власною компетенцією, яка не може бути змінена інакше як
законом або договором, У межах своєї компетенції ці органи діють
незалежно і самостійно. Не допускається втручання з боку державних
органів і їхніх посадових осіб 8 законну діяльність місцевого
самоврядування. Органи місцевого самоврядування різних рівнів за
взаємною згодою, на підставі договорів можуть перерозподіляти між собою
окремі повноваження з урахуванням місцевих демографічних,
територіальних, економічних умов і національних особливостей.
311
Органи місцевого самоврядування можуть делегувати частину своїх
повноважень органам самоврядування, які створюються за місцем проживання
громадян (будинках, вулицях, кварталах, мікрорайонах, житлових
комплексах і т.п.), передавати їм відповідні кошти, а також
матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих
повноважень.
У порядку і в межах, встановлених законом, органи місцевого
самоврядування здійснюють делеговані їм повноваження органів державної
виконавчої влади.
Стаття 191
Районні, міські (міст обласного і загальнодержавного значення) Ради
координують роботу сільських, селищних, міських (міст районного
значення) Рад при проведенні ними міжтериторіальних заходів,
забезпечують збалансування сільських, селищних і міських бюджетів.
Міські Ради міст обласного і загальнодержавного значення мають право
вирішувати питання про ліквідацію існуючих або створення нових районів у
місті, про поділ міста на інші одиниці з метою утворення там своїх
територіальних органів управління
Стаття 192
Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень вирішують
питання господарського, соціального, культурного, природоохоронного
значення, розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, встановлюють передбачені законом
місцеві податки і збори, розпоряджаються комунальною власністю,
вирішують інші питання, що випливають з потреб відповідного
територіального колективу громадян.
Майно, доходи і комунальні підприємства є виключною власністю
територіальних колективів, на яку поширюються ті ж гарантії, що і на
інші форми власності, закріплені цією Конституцією
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами
та організаціями, а також особами, майно яких не належить до комунальної
власності, будуються на податковій і договірній основі.
Стаття 193
Органи місцевого самоврядування ухвалюють рішення.
Рішення органів місцевого самоврядування доводяться до відома тих, кого
вони стосуються, і є обов’язковими для виконання на відповідній
території Вони не повинні суперечити Конституції, законам України, іншим
правовим актам
Рішення органів місцевого самоврядування у разі їх невідповідності
Конституції, законам України чи іншим правовим актам призупиняються
обласною (земельною) Радою або виконавчим комітетом області (землі) до
прийняття рішення відповідним судом, до компетенції якого належить
розгляд цих справ.
Стаття 194
Повноваження органів місцевого самоврядування можуть бути припинені
достроково Верховною Радою за поданням Президента, якщо ці органи
порушують Конституцію, закони України та укази Президента України.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Законом
України «Про місцеве самоврядування».
Повноваження органів місцевого самоврядування міста Києва визначаються
також Законом про столицю України — місто Київ
РОЗДІЛ X
ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ
Стаття 195
Охорону Конституції здійснює Конституційний Суд України,
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність
(конституцій-ність) законів та інших правових актів Конституції України
та конституційним законам України.
Повноваження і порядок розгляду справ визначаються законами про
Конституційний Суд України і конституційне судочинство.
Стаття 196
Конституційний Суд України складається з 15 суддів, включаючи Голову
Конституційного Суду.
Суддею Конституційного Суду може бути призначений громадянин України,
який має виборче право, досяг на день обрання не менше 35 років, має
стаж практичної, наукової або педагогічної роботи в галузі права не
менше 10 років
Голова Конституційного Суду призначається таємним голосуванням на
засіданні Верховної Ради.
Кандидатуру на посаду Голови Конституційного Суду вносять у Верховну
Раду спільно Голова Верховної Ради і Президент.
У разі коли Голова Верховної Ради і Президент не дійдуть згоди щодо
кандидатури на посаду Голови Конституційного Суду, запропоновані ними
кандидатури вносяться у Верховну Раду як альтернативні.
Судді Конституційного Суду в однаковій кількості — по 7 суддів
Конституційного Суду — призначаються Президентом України і Верховною
Радою України.
Голова і судді Конституційного Суду України призначаються терміном на 10
років їхнє повторне призначення не допускається.
312
313
Стаття 197
Судді Конституційного Суду при виконанні своїх повноважень є незалежними
і підкоряються тільки Конституції України, законам про Конституційний
Суд і конституційне судочинство.
На суддів Конституційного Суду поширюються вимоги несумісності їхніх
посад, які встановлені статтею 153 цієї Конституції.
Судді Конституційного Суду користуються парламентською недоторканністю,
встановленою статтею 103 цієї Конституції.
Стаття 198
Повноваження судді Конституційного Суду припиняються достроково у
зв’язку з:
його проханням про відставку;
втратою громадянства України або виїздом на постійне проживання за
межі України,
неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
досягненням граничного віку, встановленого законом;
5; порушенням ним вимог несумісності, які встановлені статтею 153 цієї
Конституції;
порушенням присяги;
усуненням з посади в порядку імпічменту
Рішення про дострокове припинення повноважень суддів Конституційного
Суду ухвалює Верховна Рада.
Стаття 199
Конституційний Суд розглядає справи про відповідність Конституції і
конституційним законам України (конституційнють):
чинних законів та інших актів Верховної Ради;
Конституції та законів Республіки Крим;
указів Президента, актів Кабінету Міністрів;
А) актів міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої
влади України.
5; актів обласних (земельних) Рад і обласних (земельних) виконавчих
комітетів;
6) актів місцевого самоврядування.
Ці справи розглядаються за поданням Президента, Голови Верховної Ради
України, не менше однієї п’ятої депутатів України, Голови Верховного
Суду. Голови Вищого господарського суду, Генерального прокурора.
Верховної Ради Республіки Крим, обласних (земельних) Рад.
Конституційний Суд розглядає справи про конституційнють законів та інших
правових актів за скаргою громадянина, якщо справа, з приводу якої він
скаржиться, розглядалася загальними судами і по ній прийнято Верховним
Судом остаточне судове рішення і якщо він вважає, що закон чи інший
правовий акт, який було застосовано при вирішенні цієї справи,
суперечить Конституції.
З питань, визначених цією статтею, Конституційний Суд ухвалює рішення,
які є обов’язковими на всій території України для законодавчих,
виконавчих і судових органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій, посадових осіб, громадян та іхніх
об’єднань.
Стаття 200
За поданням верховної Ради Конституційний Суд дає висновки про:
відповідність Конституції міжнародних міждержавних договорів України,
внесених у Верховну Раду для ратифікації;
дотримання Конституції України Президентом;
дотримання Конституції України Прем’єр-міністром, іншими посадовими
особами, які призначаються чи затверджуються Верховною Радою (за ви
нятком суддів Конституційного Суду).
Стаття 201
Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду визнаються
неконституційними повністю або в певній частині, якщо еони не
відповідають Конституції або була порушена передбачена Конституцією
процедура їхнього розгляду, ухвалення або надання чинності.
Рішення Конституційного Суду про невідповідність законів чи інших
нормативних актів або їхніх окремих положень Конституції, законам чи
належним чином укладеним і ратифікованим міжнародним угодам України
припиняє чиннють цих актів з моменту введення їх в дію, якщо вони
введені в дію після дня початку Конституційним Судом судочинства, а тих,
що введені в дію до дня початку здійснення Конституційним Судом
судочинства, — з дня прийняття Конституційним Судом цього рішення.
Правовідносини, які виникли внаслідок неправочинного акта, регулюються
органом, який прийняв такий акт, в разі неспроможності цього органу — за
його клопотанням компетентним вищестоящим органом.
Матеріальна і моральна шкода, завдана фізичним і юридичним особам
неконституційними актами і діями, відшкодовується державою.
Стаття 202
Компетенція Конституційного Суду не поширюється на судові рішення, акти
органів дізнання, попереднього розслідування і прокуратури з конкретних
справ
314
315
РОЗДІЛ XI ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ
( таттн 203
Символами державності України є герб, прапор і гімн.
Стаття 204
Державним гербом України є тризуб золотої барви на синьому щиті
Стаття 205
Державним прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з
двох рівношироких горизонтально розташованих смуг верхньої — синього
кольору, нижньої — жовтого кольору, з зображенням тризуба золотої барви
у верхній частині на відстані однієї третини від древка.
Співвідношення ширини прапора і його довжини — 2 3
Стаття 206
Державним гімном України є національний гімн «Ще не вмерла Україна».
Стаття 207
Столицею України є місто Київ.
Стаття 208
Національним святом України є День Незалежності — 1 грудня.
на меті зміну конституційного ладу, обмеження закріплених Конституцією
форм
власності й скасування прав людини. Не допускається внесення змін і
доповнень
до Конституції в умовах надзвичайного стану.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції не підлягає
скріпленню
Президентом.
Стаття 211
Закони, які у Конституції іменуються конституційними, приймаються,
змінюються і доповнюються не менше ніж двома третинами голосів від
встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Конституційні закони можуть бути прийняті, змінені чи доповнені при
наявності висновку Конституційного Суду про конституційність проектів
цих законів, змін та доповнень до них
Конституційні закони, зміни чи доповнення до них не підлягають
скріпленню Президентом.
РОЗДІЛ XII
ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ ДО
КОНСТИТУЦІЇ І КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
Стаття 209
Зміни і доповнення до Конституції можуть вноситися за ініціативою не
менше однієї третини складу Верховно? Ради або у порядку народної
ініціативи, підтриманої підписами не менше 1 мільйона виборців.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
народної ініціативи приймається всеукраїнським референдумом.
Закон про внесення змін і доповнень до Конституції в порядку здійснення
парламентської ініціативи приймається Верховною Радою не менше ніж двома
третинами голосів від встановленого Конституцією П складу і
затверджується всеукраїнським референдумом.
Стаття 210
Не можуть бути внесені зміни і доповнення до Конституції, якщо вони
спрямовані проти національної незалежності і територіальної цілісності
України чи мають
316
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
ПРОЕКТУ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
(В редакції «ід 26 жовти» 1993 р)’
1. Голубець Михайло Андрійович — народний депутат України, академік
АН України
Грошевий Юрій Михайлович – доктор юридичних наук, професор Україн
ської юридичної академії
Василенко Володимир Андрійович — Надзвичайний і Повноважний Посол
України у Королівстві Бельгія, доктор юридичних наук, професор.
Заєць Анатолій Павлович — головний науковий консультант Секретаріату
Верховної Ради України, кандидат юридичних наук.
Кампо Володимир Михайлович — заступник Міністра культури України,
кандидат юридичних наук
в. Козюбра Микола Іванович – завідувач кафедри теорії держави і права
Київського державного університету їм Тараса Шевченка, доктор юридичних
наук, професор.
Копейчиков Володимир Володимирович — доктор юридичних наук, про
фесор Української академії внутрішніх справ.
Корнісико Микола Іванович — заступник керівника групи наукових кон
сультантів Секретаріату Верховної Ради України, професор.
Мартиненко Петро Федорович — професор Київського державного уні
верситету їм. Тараса Шевченка
10. Мацюк Анатолій Романович — керівник групи наукових консультантів
Секретаріату Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор.
Носов Владислав Васильович — народний депутат України.
Пухтинськии Микола Олександрович — помічник Президента України,
кандидат юридичних наук
Тихонова Євгенія Антонівн* — доктор юридичних наук, професор Київсь
кого державного університету їм, Тараса Шевченка.
Чумак Аркадій Степанович — народний депутат України.
Шишкін Віктор Іванович — народний депутат України, кандидат юридич
них наук
Цвік Марк Веніамінович — доктор юридичних наук, професор Української
юридичної академії.
Юзьков Леонід Петрович — Голова Конституційного Суду України, доктор
юридичних наук, професор Київського державного університету ім.
Тараса
Шевченка.
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про проект конституційного Закону України про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні
Верховна Рада України постановляє
О.МОРОЗ
Внесений Президентом України на розгляд Верховної Ради України проект
конституційного Закону про державну владу і місцеве самоврядування в
Україні
схвалити в першому читанні.
Погодитися з пропозицією Президента України щодо утворення Узгоджу-
вальної комісії, склад якої від Верховної Ради України сформувати за
принципом;
один представник від депутатської групи (фракції).
Голова Верховної Ради України
м Київ, 28 грудня 1994 року Ы» 332/94-ВР
Поема Ішим м цмин м 26 жмтаа |9*.1 рос?.
318
СКЛАД УЗГОДЖУВАЛ ЬНОЇ КОМІСІЇ, створеної Верховною Радою України та
Президентом України для погодження проекту закону України «Про державну
владу і місцеве самоврядування в Україні»
Від Верховної Ради України:
БЕЗСМЕРТНИЙ Роман Петрович – депутатська група -Державність»
ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович — депутатська група -Реформи»
ДУРДИНЕЦЬ Василь Васильович — депутатська група «Центр»
ЗАПОРОЖЕЦЬ Юрій Михайлович — Міжрегіональна депутатська група
ЛАВРИНОВИЧ Олександр Володимирович — фракція Народного руху
України
КОРНЕЛЮК Василь Миронович — депутатська група -Аграрники України»
ОМЕЛІЧ Віктор Семенович — депутатська група -Єдність»
ЛАВРИНЕНКО Микола Федорович — соціалістична фракція
ДОЛЖЕНКО Геинадій Петрович — фракція «Комуністи України за народо
владдя та соціальну справедливість»
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ДОГОВІР
між Президентом України та Верховною Радою України про основні засади
організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування
в Україні на період до прийняття нової Конституції України
Від Президента України:
БУРЧАК Федір Глібович
ГАЛЬЧИНСЬКИЙ Анатолій Степанович
ГОРБУЛІН Володимир Павлович
ГРИНЬОВ Володимир Борисович
РАЗУМКОВ Олександр Васильович
ПІДПАЛОВ Леонід Васильович
ТАБАЧНИК Дмитро Володимирович
ТИМЧЕНКО Іван Артемович
ЯЦУБА Володимир Григорович
320
22 6 2003
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
як глава держави і глава виконавчої влади — з одного боку, та
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
як єдиний законодавчий орган — з другого боку, тобто
СТОРОНИ,
що є суб’єктами конституційного права, які одержали свої повноваження
безпосередньо від народу,
виходячи з того, що
•*? відсутність нової демократичної Конституції України є гальмівним
чинником на шляху здійснення економічних, а також політичних і
державно-правових реформ.
* відхилення Закону України «Про застосування Закону України «Про
державну владу і місцеве самоврядування в Україні» та зміни Конституції
(Основного Закону) України у зв’язку з його прийняттям», спрямованого на
реалізацію положень Закону України «Про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні», унеможливлює належне функціонування всього
державного механізму як у центрі, так і на місцях, стримує проведення
економічних реформ, веде до подальшого зубожіння переважної більшості
населення, загострення соціальних конфліктів,
»> наявність глибокої економічної, а також політичної кризи призводить
до соціальної напруги в суспільстві, його криміналізаціі та до
політичного протистояння владних структур.
з метою
уникнення неузгодженостей між чинними нормами Конституції (Основного
Закону) України і нормами Закону «Про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні» та введення цього Закону в систему правових
актів, що визначають конституційний лад України;
подальшого забезпечення розвитку та успішного завершення
конституційного процесу в Україні.
прагнучи до
забезпечення належного захисту прав і свобод людини і громадянина в
умовах кризового стану;
створення надійних Гарантій існування суверенної Украіни, збереження
цілісності та недоторканності її території;
реформування державноі влади на засадах чіткого розподілу функцій між її
законодавчою і виконавчою гілками як необхідної передумови подолання
економічної, соціальної та конституційної кризи;
•*? створення політико-правових умов для здійснення економічних реформ,
підтримання виробництва, забезпечення фінансової стабільності та
соціального захисту населення;
*• запобігання політичному протистоянню владних структур з його
можливими руйнівними наслідками для долі всієї країни і суспільства;
•* забезпечення громадянського миру і спокою в Україні та створення умов
для гідного життя і праці людини, консолідації всіх здорових сил
суспільства.
враховуючи
позитивні надбання, здобуті в тривалому процесі узгодження позицій
Президента України та Верховної Ради України під час роботи над проектом
Закону «Про державну владу та місцеве самоврядування в Україні».
на основі
доброї волі Сторін, взаємних поступок та компромісу дійшли згоди про
таке:
І
На період до прийняття нової Конституції України організація та
функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування
здійснюються на засадах, визначених Законом «Про державну владу і
місцеве самоврядування в Україні», який Верховна Рада України схвалила
18 травня 1995 року більшістю голосів народних депутатів України, а
саме:
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття І
Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на
основі здійснення українським народом свого суверенного права на
самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян
В Україні діє принцип верховенства Права,
Стаття 2
Вся повнота влади в Україні належить народові Народе єдиним джерелом
влади і здійснює її як безпосередньо — шляхом референдумів, так і через
систему державних органів та органів місцевого самоврядування.
Ніхто не може привласнити право здійснювати державну владу
Стаття З
Державна влада в Україні будується на засадах її розподілу на
законодавчу, виконавчу і судову.
324
Стаття 4
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється через територіальну
самоорганізацію громадян безпосередньо та через органи місцевого
самоврядування. Органи місцевого самоврядування обираються безпосередньо
громадянами України, які проживають на території відповідно міста,
селища, села.
Стаття 5
Всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування в Україні
здійснюють свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод
людини Забезпечення цих прав і свобод, охорона життя, честі і гідності
людини — обов’язок держави.
Суспільне життя в Україні базується на засадах політичної, економічної
та ідеологічної багатоманітності.
Власність в Україні є загальнодержавною, комунальною, колективною і
приватною.
Закон Гарантує рівний захист усіх форм власності, соціальну
спрямованість ринкової економіки.
Розділ II
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Стаття 6
Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади України, до
складу якого входять 450 народних депутатів, обраних на чотири роки на
основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні.
Чергові вибори народних депутатів України проводяться в першу неділю
квітня після закінчення чотирирічного строку повноважень попереднього
складу Верховної Ради України.
Наступні вибори народних депутатів України проводяться за змішаною
мажоритарно-пропорційною системою.
Порядок проведення виборів народних депутатів України, визначення їх
результатів та визнання повноважень здійснюється відповідно до Закону
України «Про вибори народних депутатів України».
Статус народного депутата України визначається Законом України «Про
статус народного депутата України».
Стаття 7
Верховна Рада України проводить свою роботу сесійно.
Сесіі Верховної Ради України складаються з пленарних засідань Верховної
Ради України, а також засідань постійних та інших комісій, що
проводяться у псрюд між пленарними засіданнями.
Верховна Рада України збирається на першу сесію на тридцятий день пюля
проведення виборів за повідомленням Голови Центральної виборчої комісії
Чергові сесії скликаються Президією Верховної Ради України Позачергові
сесії скликаються Головою Верховної Ради України, Президією Верховної
Ради України з їх ініціативи, або за пропозицією не менш як 1/3 складу
Верховної Ради України, або з ініціативи Президента України.
Верховна Рада України працює відповідно до Регламенту Верховної Ради
України, який має силу Закону.
Стаття 8
Верховна Рада України обирає з числа народних депутатів України постійні
комісії, які відповідно до Закону України «Про постійні комісіі
Верховної Ради України» та Регламенту Верховної Ради України ведуть
законопроекту роботу, здійснюють попередній розгляд і підготовку питань,
що належать до відання Верховноі Ради України, а також контроль за
виконанням законів та постанов Верховної Ради України Верховна Рада
України може створювати, коли визнає за необхідне, депутатські слідчі,
ревізійні та інші комісії з питань, що належать до відання Верховноі
Ради України.
Стаття 9
Голова Верховної Ради України, його заступники, голови постійних комісій
і керівники депутатських груп, фракцій Верховноі Ради України утворюють
Президію Верховноі Ради України.
Президія Верховноі Ради України є підзвітним Верховній Раді України
органом, який здійснює свої повноваження в межах, передбачених цим
Законом.
Стаття 10
Президія Верховноі Ради України:
скликає чергові сесії Верховної Ради України;
організує підготовку сесій Верховноі Ради України;
координує діяльність постійних комісій Верховної Ради України;
сприяє народним депутатам України у здійсненні ними своїх повнова
жень і забезпечує їх необхідною інформацією;
організує проведення всенародних обговорень проектів законів України
та інших актів Верховноі Ради України;
організує видання українською і російською мовами законів України та
інших актів, прийнятих Верховною Радою України. Президією Верховноі
Ради України, сприяє виданню зазначених актів у перекладі іншими мова
ми, якими користується більшість населення відповідних місцевостей Ук
раїни.
Президія Верховної Ради України приймає постанови з питань, віднесених
до її відання.
Стаття 11
Голова Верховної Ради України та його заступники обираються з числа
народних депутатів України таємним голосуванням на строк повноважень
Верховноі Ради України. Вони можуть бути в будь-який час шляхом таємного
голосування відкликані Верховною Радою України.
Стаття 12
Голова Верховної Ради України:
здійснює загальне керівництво підготовкою питань, що розглядаються
Верховною Радою України;
представляє Верховну Раду України у відносинах з посадовими особа
ми, державними органами і об’єднаннями громадян в Україні та за кордо
ном:
представляє Верховній Раді України кандидатури для обрання на посади
заступників Голови Верховної Ради України, головного редактора газети
Верховної Ради України Спільно з Президентом України подає кандида
тури для призначення Верховною Радою України Голови Конституційного
Суду України. Вносить пропозиції щодо кандидатур для призначення поло
вини складу суддів Конституційного Суду України;
веде засідання Верховної Ради України. Президії Верховноі Ради Укра
їни, підписує акти Верховної Ради України та її Президії, видає розпоря
дження;
здійснює загальне керівництво апаратом Верховної Ради України.
Заступники Голови Верховної Ради України виконують за його дорученням
окремі функції Один із них заміщає Голову в разі його відсутності або
неможливості здійснення ним своїх обов’язків.
Стаття 13
Народні депутати України працюють у Верховній Раді України на постійній
основі. Вони не можуть поєднувати депутатську діяльність з іншою, крім
викладацької, наукової та іншої творчої роботи.
Стаття 14
Народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної
відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного
стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди Верховної Ради
України.
Стаття 15
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить народним
депутатам України, постійним комісіям Верховноі Ради України, Президенту
України, Кабінету Міністрів України, Верховному Суду України. Вищому
арбітражному суду України
Президент України, виходячи з невідкладності законодавчого врегулювання
певної сфери суспільних відносин, може ставити питання про позачерговий
326
327
розгляд внесених ним законопроектів. Такі законопроекти включаються до
порядку денного засідань Верховно! Ради України зразу ж після їх
внесення і розглядаються згідно з Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 16
Верховна Рада України розглядає і вирішує питання державного і
суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також
здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією
України та цим Законом.
Верховна Рада України, крім законів України, в межах своїх повноважень
приймає постанови, заяви, декларації, звернення.
Стаття 17
Верховна Рада України
приймає Конституцію України, закони України, кодекси та інші кодифі
ковані акти, вносить до них зміни і доповнення, дає їх офіційне
тлумачення;
здійснює контроль за виконанням Конституції України, законів Украіни та
постанов Верховної Ради України;
здійснює контроль у сфері захисту прав людини;
4) розглядає та приймає рішення щодо Програми діяльності новосфор-
мованого Уряду України;
5; розглядає, вносить зміни і затверджує поданий Президентом Украіни
Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням;
затверджує загальнодержавні програми економічного, соціального і на
ціонально-культурного розвитку, а також щодо охорони навколишнього
природного середовища;
призначає вибори Президента Украіни, проголошує акт про його обран
ня, приймає відставку Президента України;
розглядає щорічні та позачергові доповіді Президента Украіни про внут
рішню і зовнішню політику України;
ратифікує, денонсує міжнародні договори Украіни чи оголошує про їх
укладення або приєднання Украіни до них;
10) приймає рішення про свій саморозпуск та одночасно призначає до
строкові вибори народних депутатів України,
11) призначає вибори до місцевих Рад;
12) затверджує загальну структуру, чисельність Збройних Сил Украіни,
Прикордонних військ Украіни, Національної гвардії Украіни, Служби безпе
ки України, інших військових формувань, утворених відповідно до законо
давства України;
13) затверджує укази Президента України про оголошення стану війни, за
провадження воєнного стану на всій території Украіни чи в окремих її
місцевостях у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на
Україну.
рішення про їх припинення або скасування, укладення миру і про загальну
або часткову мобілізацію на території України у разі оголошення стану
війни;
14) затверджує укази Президента України про запровадження на всій
території України або в окремих Ті місцевостях надзвичайного стану;
(5; утворює Раду оборони Украіни і визначає перелік посадових осіб, які
входять до її складу;
затверджує за поданням Президента України склад Центральної ви
борчої комісії по виборах народних депутатів Украіни та Президента
України.
призначає за спільним поданням Голови Верховної Ради Украіни і
Президента України Голову Конституційного Суду України.
Призначає
половину складу суддів Конституційного Суду України. Приймає присягу
суддів Конституційного Суду Украіни;
(в; призначає за поданням Президента Украіни Голову Верховного Суду
України. Голову Вищого арбітражного суду України. Голову Правління
Національного банку Украіни та звільняє їх;
/9; призначає та звільняє Генерального прокурора України за поданням
Президента Украіни;
призначає за поданням Президента України суддів Верховного Суду
Украіни та Вищого арбітражного суду Украіни та звільняє їх у встанов
леному законом порядку;
повторно розглядає закон, щодо якого Президентом Украіни застосо
вано вето;
приймає рішення з питань адміністративно-територіального устрою Ук
раіни, проводить найменування та перейменування населених
пунктів
Украіни;
може оголосити вотум недовіри усьому складові Уряду Украіни чи
окремим його членам, що тягне за собою іх відставку,
приймає з власної ініціативи або з ініціативи не менш як трьох мільйонів
виборців рішення про проведення всеукраїнських референдумів, оголошує
результати всеукраїнських референдумів;
здійснює контроль за наданням Україною позик, економічної та іншої
допомоги іноземним державам, а також за укладенням угод про державні
позики і кредити та за використанням позик і кредитів,
одержуваних
Україною від іноземних держав;
скасовує правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим у
разі їх невідповідності Конституції і законам України;
застосовує вето щодо указів Президента України у разі невідповідності їх
Конституції і законам України з одночасним зверненням до Конституційного
Суду Украіни.
Верховна Рада Украіни передає на підпис Президентові Украіни прийняті
нею закони для наступного обнародування.
328
329
Верховна Рада України розглядає і вирішує питання, що не належать згідно
з чинними нормами Конституції України та цим Законом до компетенції
органів державної виконавчої чи судової влади, представницьких органів
та органів місцевого самоврядування, а також не є такими, що вирішуються
виключно всеукраїнським референдумом.
Верховна Рада України не може делегувати свої повноваження іншим
органам, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим
Законом.
Стаття IS
Виключно законами визначаються.
І) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина,
громадянство, статус осіб без громадянства, біженців та іноземців;
засади внутрішньої і зовнішньої політики, оборони та державної безпеки;
основи соціального захисту і охорони здоров’я громадян, охорони
навколишнього природного середовища, виховання, освіти і культури,
науки, охорони прав інтелектуальної власності, шлюбу і сім’ї; права
національних меншин; питання демографії і міграції; статус мов;
діяльність об’єднань громадян, засобів масової інформації;
загальнодержавні податки, види зборів і платежів, фінансове, цінове і
кредитне регулювання, митна справа; правовий режим власності, майнові
відносини; засади правового регулювання економічного та соціального
розвитку держави, підприємництва, праці, природо- і землекористування,
питання видів, типів, вартості і карбування монет; затвердження Державно
го бюджету України, а також зміни і звіт про його виконання, державний
кредит; статус спеціальних (вільних) економічних зон; випуск державних
цінних паперів; валюта та проби;
організація та діяльність Верховної Ради України, статус народних депу
татів України, органів державної виконавчої влади та органів місцевого
са
моврядування, основні засади державної служби, судоустрою, судочинст
ва, адвокатури, нотаріату, прокуратури та органів виконання покарань; ді
яння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушення
ми, відповідальність за них,
порядок використання природних ресурсів, енергосистем, усіх видів
транспорту та зв’язку, освоєння космосу;
встановлення одиниць ваги, міри, часу, стандартів і засади державної
статистики та інформатики.
6j організація і порядок проведення виборів і референдумів;
статус столиці, міст загальнодержавного значення;
правила здійснення дипломатичних і консульських відносин, укладення,
денонсації, приєднання до міжнародних договорів;
правовий режим державного кордону;
10) статус іноземних військ на території України, порядок використання
Збройних Сил України за межами України;
/1) правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
12) встановлення державної символіки та П використання; заснування
державних нагород, військових, почесних та інших спеціальних звань.
До законодавчого регулювання можуть бути віднесені також інші питання,
визначені Конституцією України.
Розділ III ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 19
Президент України є главою держави і главою державної виконавчої влади
України.
Президент України як глава держави представляє Україну як у
внутрішньодержавних, так і у зовнішніх відносинах.
Президент України як глава державної виконавчої влади здійснює цю владу
через очолювані ним Уряд — Кабінет Міністрів України — та систему
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.
( таття 20
Президентом України може бути обраний громадянин України віком від 35 до
65 років, який проживає в Україні не менш як 10 останніх років перед
обранням і володіє державною мовою.
Стаття 21
Президент України обирається громадянами України строком на 5 років на
основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні.
Порядок проведення виборів Президента України визначається Законом
України «Про вибори Президента України».
Чергові вибори Президента України проводяться в першу неділю листопада
після закінчення п’ятирічного строку з дня його обрання
Президент України вступає на посаду не пізніш як через п’ятнадцять днів
з часу оголошення результатів виборів. При вступі на посаду
Президент України приносить Присягу на пленарному засіданні Верховної
Ради України, текст і порядок проголошення якої визначаються законом.
Одна і та ж особа не може бути Президентом України більше двох строків
підряд.
Стаття 22
Президент України у місячний строк після вступу на посаду або з дня
відставки попереднього складу Уряду призначає Прем’єр-міністра України,
формує новий склад Уряду України — Кабінет Міністрів України.
330
33)
У двомісячний строк від дня сформування Кабінет Міністрів України
представляє Програму своєї діяльності на розгляд Верховної Ради України,
У разі незгоди з поданою Програмою Верховна Рада України може виразити
Кабінету Міністрів України недовіру.
Після схвалення Верховною Радою України Програми діяльності Уряду
України Верховна Рада України може виразити недовіру Уряду України не
раніше ніж після однорічного строку його роботи.
Стаття 23
Президент України за своїм підписом обнародує закони України, які були
прийняті Верховною Радою України
Обнародування законів має бути здійснено у двотижневий строк з часу,
коли тексти законів надійшли від Верховної Ради України до Президента
України
У цей же строк Президент України в разі незгоди Із змістом закону,
прийнятого Верховною Радою України, може використати щодо цього закону
право вето і повернути його із своїми зауваженнями для повторного
розгляду Верховною Радою України
Якщо під час повторного розгляду Верховна Рада України більшістю у 2/3
голосів від фактичного її складу знову схвалить цей закон. Президент
України в tO-денний строк має його підписати і обнародувати.
Стаття 24 Президент України:
виступає гарантом державного суверенітету, незалежності, недоторкан
ності кордонів, національно! безпеки, територіальної цілісності
України,
додержання Конституції і законів України, прав та свобод людини і гро
мадянина;
звертається з посланнями до народу України;
подає Верховній Раді України щорічні та позачергові доповіді про внут
рішню і зовнішню політику України;
очолює систему органів державної виконавчої влади України;
5,1 створює, реорганізує і ліквідує міністерства, відомства, інші
центральні та місцеві органи державної виконавчої влади в межах коштів
Державного бюджету України, призначає (затверджує) і звільняє з посад
керівників цих органів;
б; скасовує акти центральних і місцевих органів державної виконавчої
влади України, а також акти органів виконавчої влади Автономної
Республіки Крим у разі їх невідповідності Конституції та законам
України, а також указам і розпорядженням Президента України;
7) здійснює в межах, встановлених законом, управління майном, що
перебуває у загальнодержавній власності;
є Верховним Головнокомандувачем Збройними Силами України, при
значає і звільняє вище командування Збройних Сил України, вживає захо
дів щодо забезпечення обороноздатності держави;
очолює Раду Національної безпеки України та затверджує її персона
льний склад,
подає на розгляд Верховної Ради України проект Державного бюджету
України та звіт про його виконання,
спільно з Головою Верховної Ради України подає кандидатуру для при
значення Верховною Радою України Голови Конституційного
Сулу;
призначає половину складу суддів Конституційного Суду України;
подає кандидатури для призначення Верховною Радою України на по
сади Голови Верховного Суду України, Голови Вищого арбітражного суду
України, Генерального прокурора України, Голови Правління Національною
банку України, а також для призначення суддів Верховного Суду України і
Вищого арбітражного суду України;
призначає за поданням Міністерства юстиції України, погодженим з
Верховним Судом України та Вищим арбітражним судом України, суддів
загальних та арбітражних судів;
здійснює зовнішню політику України, веде переговори і підписує між
народні договори України, призначає і відкликає дипломатичних представ
ників України в іноземних державах та при міжнародних організаціях; прий
має вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних
представників іноземних держав;
15) подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо персо
нального складу Центральної виборчої комісії по виборах народних депу
татів України та Президента України;
приймає рішення про визнання іноземних держав;
нагороджує державними нагородами України, присвоює почесні звання
України; засновує президентські відзнаки і нагороджує ними,
присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранги, інші спеціальні
звання і класні чини та військові звання суддям військових судів;
вирішує питання прийняття до громадянства і виходу з громадянства
України, надання притулку іноземним громадянам та особам без грома
дянства; вживає заходів щодо захисту інтересів громадян України поза П
межами;
здійснює помилування осіб, засуджених судами України; видає укази
про амністію,
21) приймає рішення про оголошення стану війни, запровадження воєн
ного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях у разі
воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну, рішення про іх
припинення або скасування, укладення миру і невідкладно вносить ці пи-
332
333
таиня на розгляд Верховної Ради Украіни. а також оголошує загальну або
часткову мобілізацію на території Украіни у разі оголошення стану війни;
оголошує в разі необхідності окремі місцевості Украіни зонами еколо
гічного лиха;
оголошує на всій території України або в окремих П місцевостях над
звичайний стан відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан»;
здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів Украіни.
Президент Украіни не може передавати свої повноваження іншим особам та
органам.
Стаття 25
Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження,
які є обов’язковими для виконання на всій території Украіни, дає їх
тлумачення
Президент України видає укази з питань економічної реформи, не
врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття
відповідних законів
Стаття 26
Президент Украіни може призначити всеукраїнський референдум Призначення
Президентом України всеукраїнського референдуму здійснюється на
підставах і в порядку, передбаченому Законом України «Про всеукраїнський
та місцеві референдуми»
Стаття 27
Президент Украіни подає Верховній Раді Украіни щорічні і за зверненням
Верховної Ради України позачергові, не частіше одного разу на рік.
доповіді про внутрішню і зовнішню політику України
Президент України може звертатися до народу України і Верховної Ради
Украіни з посланнями з актуальних питань суспільного і державного життя.
Стаття 28
Президент України користується правом недоторканності. Президент Украіни
виконує свої обов’язки до вступу на посаду новообраного Президента
Украіни.
Розділ IV
УРЯД УКРАЇНИ – КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 29
Уряд України — Кабінет Міністрів України є центральним колегіальним
органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Президентові Украіни
і відповідальним перед ним
Уряд України у своій діяльності керується Конституцією, законами
України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями
Президента України, Програмою діяльності Уряду, схваленою Верховною
Радою України.
Стаття ЗО
Прем’єр-міністр України організує і координує роботу Уряду — Кабінету
Міністрів України, діючи в межах, визначених Президентом України.
Стаття ЗІ
Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень:
1) забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання
Конституції і законів України, постанов Верховної Ради України, указів і
розпоряджень Президента Украіни;
вживає заходів щодо забезпечення державного суверенітету, національ
ної безпеки і обороноздатності України, Ті територіальної
цілісності і
економічної самостійності;
здійснює заходи щодо забезпечення прав і свобод громадян, законності і
правопорядку, боротьби із злочинністю, охорони прав власності;
А) забезпечує проведення економічних реформ, становлення, розвиток і
стабільність ринкової економіки, и соціальну орієнтованість, розробляє і
виконує загальнодержавні програми соціально-економічного і культурного
розвитку Украіни;
5; здійснює управління майном, що перебуває у загальнодержавній
власності, та визначає форми взаємодії із суб’єктами інших форм
власності;
б; забезпечує проведення державної політики у галузі фінансів, податків,
цін та оплати праці, митній справі;
створює загальнодержавні та інші фонди розвитку, фонди ліквідації
наслідків стихійного лиха та катастроф;
здійснює державну політику в галузі освгти. науки, культури і охорони
здоров’я;
9; відповідає за складання проекту Державного бюджету Украіни та
виконання Державного бюджету України;
Ю) відповідає за проведення державної політики соціального захисту
громадян;
/1) відповідає за стан навколишнього природного середовища, екологічну
безпеку і раціональне природокористування, за випуск і реалізацію
екологічно чистих та якісних продуктів харчування, високоякісних
предметів побуту та об’єктивну поінформованість населення у цій сфері;
12) спрямовує і координує роботу міністерств, інших підпорядкованих йому
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади;
/3^ здійснює інші повноваження, передбачені законами України.
334
335
Стаття 32
Президент України подає не пізніше 1 вересня проект Державного бюджету
України на розгляд Верховної Ради України разом з концепцією бюджету,
показниками кредитної емісії Національного банку України, прогнозом
економічного розвитку України на наступний рік, показниками балансу
фінансових ресурсів України Проект Державного бюджету України має бути
розроблений з додержанням вимог бюджетної резолюції, прийнятої Верховною
Радою України.
Стаття 33
У разі несвоєчасного подання проекту Державного бюджету України верховна
Рада України може прийняти рішення про вотум недовіри Кабінету Міністрів
України в цілому чи окремим його членам.
Стаття 34
У питаннях, пов’язаних з проведенням грошової кредитної політики,
Кабінет Міністрів України погоджує свої дії з Національним банком
України, на який покладаються функції визначення і проведення цієї
політики.
Стаття 35
Кабінет Міністрів Украіни на підставі Конституції та законів України,
постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента
України видає у межах своїх повноважень постанови і розпорядження, які є
обов’язковими для виконання на всій території України.
Міністри, керівники інших центральних органів державної виконавчої
влади, керівники органів державної виконавчої влади Автономної
Республіки Крим та областей, міст Києва та Севастополя здійснюють
керівництво дорученими їм сферами і несуть відповідальність перед
Президентом Украіни за стан справ у цих сферах. Нормативно-правові акти
центральних міністерств і відомств підлягають реєстрації у Міністерстві
юстиції України.
Розділ V
СУДИ УКРАЇНИ
Стаття 36
Судову владу в Україні здійснюють виключно суди.
Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди складають судову
систему Украіни.
Судові рішення ухвалюються іменем України
Стаття 37
Суди захищають права і законні інтереси громадян, юридичних осіб і
держави
шляхом здійснення правосуддя.
Суди є незалежними. Усі державні та інші установи і громадяни
зобов’язані поважати незалежність судів.
Суди у своїй діяльності підкоряються тільки закону. Суди Украіни мають
самостійне бюджетне фінансування.
Стаття 38
Конституційний Суд України є незалежним органом судової влади, що
забезпечує відповідність законів, інших нормативних актів законодавчої і
виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав та
свобод людини і громадянина.
Стаття 39
Правосуддя в Україні здійснюється у формі судочинства в цивільних,
господарських, адміністративних і кримінальних справах, а також у формі
прийняття рішень з питань відповідності чинному законодавству правових
актів посадових осіб, місцевих органів державної виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування.
Будь-яке втручання у здійснення правосуддя забороняється. Судові рішення
не підлягають перегляду інакше як судом і у встановленому законом
порядку Створення надзвичайних або особливих судів у мирний час не
допускається. Створення та діяльність таких судів у воєнний час
регулюється законом.
Стаття 40
Судді є недоторканними, незалежними і підкоряються тільки закону. Статус
суддів, порядок їх призначення визначаються Конституцією Украіни і
законами Украіни.
Стаття 41
Судовий нагляд за законністю судових рішень загальних і арбітражних
судів здійснюється відповідно Верховним Судом Украіни та Вищим
арбітражним судом України.
Стаття 42
Судді усіх судів, крім суддів Верховного Суду Украіни, Вищого
арбітражного суду України та Конституційного Суду України, призначаються
Президентом Украіни за поданням Міністерства юстиції Украіни. погодженим
відповідно з Верховним Судом України і Вищим арбітражним судом Украіни.
Розділ VI ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
Стаття 43
Прокуратура України є органом державного обвинувачення, здійснення
загального нагляду та нагляд, за виконанням покарань у місцях
позбавлення волі
і підпорядкованих йому прокурорів покла-
На Генерального прокурора України дається:
336
гзв гооз
1) нагляд за додержанням Конституції та законів України органами та
посадовими особами державної виконавчої влади, представницькими ор
ганами та органами місцевого самоврядування, підприємствами, устано
вами та організаціями усіх форм власності, а також громадянами України,
особами без громадянства,
нагляд за додержанням законодавства з питань прав і свобод громадян;
нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-
розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство:
розслідування злочинів у справах, які віднесені до компетенції органів
прокуратури;
підтримання державного обвинувачення в суді;
нагляд за додержанням законів у місцях виконання кримінальних пока
рань, а також за застосуванням інших заходів примусового характеру;
захист майнових та інших інтересів громадян, юридичних осіб і держави.
Стаття 44
Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з
посади Верховною Радою України за поданням Президента України.
Стаття 45
керуються тільки
Прокурори у здійсненні своїх повноважень є незалежними Конституцією та
законами України.
Організація, повноваження, порядок діяльності Прокуратури України
визначаються Законом України «Про прокуратуру».
Розділ VII
МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ
ВЛАДИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Стаття 46
Органами державної виконавчої влади в областях, містах Києві та
Севастополі (як містах загальнодержавного значення) і районах (крім
районів у містах, за винятком мют Києва та Севастополя) є відповідно
обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах
Києві та Севастополі державні адміністрації, які очолюють голови цих
адміністрацій.
Головами обласних, Київської та Севастопольської міських і районних
державних адміністрацій Президент України призначає осіб, обраних
головами відповідно обласних, Київської та Севастопольської міських і
районних Рад.
У здійсненні своїх повноважень органи місцевої державної влади
підпорядковані вищим органам державної виконавчої влади.
Правовий статус та обсяг повноважень обласних, Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій визначається
цим Законом та Положенням, яке затверджується Президентом України
Президент України може делегувати державній адміністрації повноваження
щодо управління розташованим на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці майном, що перебуває в
загальнодержавній власності.
Особливості організації і функціонування органів державної виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі
визначаються окремими законами.
Стаття 47
Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право
територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого
самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в
межах Конституції і законів України.
Територіальною основою місцевого самоврядування є село (сільрада),
селище, місто. Райони в містах з районним поділом є складовою частиною
місцевого самоврядування міст. Питання організації управління районами в
мютах належать до компетенції міських Рад.
Первинними суб’єктами місцевого самоврядування є територіальні колективи
громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, мютах.
Територіальні колективи громадян здійснюють свої повноваження
безпосередньо та через обрані ними органи.
Фінансово-економічну основу місцевого самоврядування становлять:
комунальна власність і фінансові ресурси села (сільради), селища, міста,
джерелом яких є доходи місцевих бюджетів та позабюджетні надходження.
Стаття 48
Формами безпосереднього здійснення місцевого самоврядування
територіальними колективами громадян є референдуми та інші способи
участі громадян в обговоренні та вирішенні питань, віднесених законом до
компетенції місцевого самоврядування.
Стаття 49
Органами місцевого самоврядування в селах (сільрадах), селищах, містах є
відповідно сільські, селищні та міські Ради, що обираються згідно з
законодавством України громадянами України, які проживають на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці
До компетенції органів місцевого самоврядування належать:
*? розробка, затвердження і виконання бюджетів відповідних
адміністративно-територіальних одиниць згідно з чинним законодавством;
* встановлення передбачених законом місцевих податків і зборів, *•
розпорядження комунальною власністю;
339
» організація та проведення місцевих референдумів;
*• сприяння додержанню Конституції та законів України, указів і
розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Уряду України;
*? здійснення інших повноважень, встановлених чинним законодавством.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і
особливостей можуть за взаємною угодою перерозподіляти між собою на
підставі договорів окремі самоврядні повноваження.
Порядок формування, організації та обсяги власних повноважень органів
місцевого самоврядування визначаються окремим законом.
Стаття 50
Виконавчими органами сільських, селищних і міських Рад є виконавчі
комітети Персональний склад виконавчого комітету відповідної Ради формує
голова Ради одноособово.
Голови сільської, селищної, міської Рад обираються громадянами України,
які проживають на території села (сільради), селища, міста. Голова Ради
за посадою очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної,
міської Ради.
Голови сільської, селищної, міської Рад здійснюють загальне керівництво
роботою відповідної Ради як самоврядного органу і керують діяльністю
комунальних та інших служб відповідних виконавчих органів місцевого
самоврядування.
Стаття 51
Голови та очолювані ними виконавчі комітети сільських, селищних і
міських Рад, крім власної компетенції Рад, здійснюють також делеговані
їм повноваження державної виконавчої влади, обсяг яких визначається
Президентом України.
Голови Рад та очолювані ними виконавчі комітети з питань самоврядних
повноважень підзвітні та підконтрольні відповідним Радам.
Голови Рад та очолювані ними виконавчі комітети з питань здійснення
делегованих їм повноважень державної виконавчої влади підпорядковуються
Президенту України, Кабінету Міністрів України, а також головам
державних адміністрацій вищого рівня.
Стаття 52
Рішення Рад. їх голів та виконавчих комітетів з питань місцевого
самоврядування, якщо еони суперечать Конституції та законам України, до
їх вирішення судом відповідно до чинного законодавства України
зупиняються:
*? сільських, селищних, міських (мют районного значення) —
розпорядженням голови відповідної районної державної адміністрації;
*? міських (міст обласного значення) — розпорядженням голови обласної
державної адміністрації.
Стаття 53
Представницькими органами в областях, в містах Києві та Севастополі,
районах (крім районів у містах, за винятком міст Києва та Севастополя) є
обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах
Києві та Севастополі Ради. Ці Ради в межах своїх повноважень:
*? затверджують бюджет та здійснюють контроль за його виконанням;
*? схвалюють програми соціально-економічного розвитку відповідних
адміністративно-територіальних одиниць;
*? заслуховують щорічні звіти голів місцевих державних адміністрацій з
питань виконання програм соціально-економічного розвитку територій та
бюджету.
Інші повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських,
районних Рад. передбачені чинним законодавством, передаються обласним.
Київській, Севастопольській міським та районним державним
адміністраціям.
Порядок формування, функціонування та обсяг повноважень обласних і
районних Рад визначається окремим законом.
Стаття 54
Рішення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних Рад з
питань власних повноважень, якщо вони суперечать Конституції та законам
України, до їх вирішення судом відповідно до чинного законодавства
зупиняються:
*? районних — розпорядженням голови відповідно обласної. Київської та
Севастопольської міської державної адміністрації;
*? обласних. Київської та Севастопольської міських — розпорядженням
Кабінету Міністрів України.
( таття 55
До складу сільських, селищних, міських, районних та обласних Рад входять
депутати, загальна чисельність яких, залежно від кількості населення, що
проживає на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці, не може бути меншою семи і бльшою 75.
Стаття 56
Рішення голів та очолюваних ними виконавчих комітетів сільських,
селищних. районних у місті (там. де вони будуть створені), міських Рад,
прийняті з питань здійснення делеґованих їм повноважень державної
виконавчої влади, у разі порушення ними Конституції та законів України,
указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень
Уряду України можуть бути скасовані головами обласних державних
адміністрацій.
Стаття 57
Рішення голів районних державних адміністрацій у разі порушення ними
Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента
України, постанов і
340
341
розпоряджень Уряду України можуть бути скасовані головами відповідно
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рішення голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій у разі порушення ними Конституції та законів України,
указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Уряду
України можуть бути скасовані Президентом України.
Стаття 5S
У разі порушення Конституції та законів України, указів і розпоряджень
Президента України, постанов і розпоряджень Уряду України голови
обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних
адміністрацій можуть бути достроково звільнені Президентом України
Звільнення з посад голів обласних. Київської та Севастопольської
міських, районних державних адміністрацій тягне за собою припинення їх
повноважень як голів обласних, Київської та Севастопольської міських і
районних Рад.
Повноваження голів сільських, селищних, міських Рад можуть бути за
висновком суду достроково припинені Президентом України у разі порушення
ними Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента
України, постанов і розпоряджень Уряду України.
Стаття 59
Автономна Республіка Крим є адміністративно-територіальною автономією у
складі України.
Автономна Республіка Крим самостійно вирішує питання, віднесені до її
відання Конституцією України та законами України.
Розділ VIII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
III
Визнати за необхідне створення належних умов для прискорення та
успішного завершення конституційного процесу в Україні з тим, щоб
прийняти нову Конституцію України в строк не пізніше одного року з дня
підписання цього Конституційного Договору.
IV
До прийняття нової Конституції України Сторони суворо дотримуватимуться
положень цього Конституційного Договору і діятимуть у повній
відповідності до нього.
До прийняття нової Конституції Сторони не виноситимуть на всеукраїнський
референдум, консультативний референдум та опитування громадської думки
інших питань, крім прийняття нової Конституції України, текст якої буде
узгоджений Сторонами
Сторони усвідомлюють, що невиконання положень цього Конституційного
Договору призведе до хаосу в суспільному житті, розвалу економіки,
виникнення загрози громадянського конфлікту і поставить під сумнів саме
існування суверенної демократичної України.
Цей Конституційний Договір набирає чинності з моменту його підписання
Президентом України та Головою Верховної Ради України і є відкритим для
підписання народними депутатами України
Конституційний Договір укладено 8 червня 1995 року в місті Києві у двох
примірниках, тексти яких с рівно автентичними.
Стаття 60
Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування і діє до
прийняття нової Конституції України
Стаття 61
Законодавство України діє в тій частині, що не суперечить нормам цього
Закону
II
До прийняття нової Конституції України положення чинної Конституції
України діють лише в частині, що узгоджується з цим Конституційним
Договором.
342
ІНДЕКС
(АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК)
Де-?лавам* Про»
КомсчстуШ • рмаиаїші 107 |«2р Сіромі
• PMwutMa 77 0619UP Праам
Кахллуї* IWtH
122.170 » 11.1ЖІІ. 1*» •40(11. 191. 163.
ІЯМЩ їм
ІИ.ТШІІ.ПІ.
?ж мац. 4, Я, м». г«. и чі і. іб\і»-(іі.гг,
Ї2- 6.60. 110 KM) 1?I.1444ISI. IS* 161.177(11.204. 211 214.
2I«1.1-6).22I.
ггг.с ii’in.
!••. ІГЦ). 21*(H « «в «0*. І07ІЯ. ПЛІ). 114. IIS. 13*14) 146. 161(1)
ItJfJI 1*3. 1»9(I.J-«). 201.202
АммкґтМ 114-ХІІ’П 117 ІМО4). ••(241 17.110(25).
Г(2і) 10H JO)
Апарат (ттсомюШ г» N.J
160 14» 1*6
АрбггриГарбУтршпмхсуо»; •О.«*7(10|. 110.1(1
«діїит (амитоауат) ? 22,14.1». 6′ 22.107.6- 29.109
Асои^цК
И 6» 64
Б
Bar*
*
* •
Вана мм
uem.rm пот. »Ч7) 106(9)
Вара А шпон
751.7*2 734 .279 204.709
Baft
7» 77
?овчина (Вггмаиа) 60 61
61 61
Ватъ М 64 4*. «7. И
7* 7*
Вам ?оме мясугми
133)4). 7-(4| 1OK4I. 7Ч«1 104(41
347
Термін (поняття) Беэоллапистъ (безплатність)
-двфктг
ІЯ
їм
-per
ібб чп м і в
14- 124. і»
т ятмамм
149(41. І9-І4) ? 27(4). 19Ч4І 113(41.167(9)
г,.(.,,ш1И бЮДЯ 10X5)
Верховний Гояоажжомацдую’Ч* 114-90-1) 17*11*) 144(91 133(6)
Верховемстю права
9 • 6
Верховна Рада Республіки Крим (Кримсько» АРСР) 76 60. (3. 97(31). 103
196.221.243. 26- 39.9». 127 176. 164.193 716.75- 36 «4 194. 167.
173.17*. ЇМ
Верховна Рада Украй» 79.60.93. 97-114, 114-4. 114-9(4. 4-І. 9-1.6.7. 1 4
7-9. *). 114 9. 117.147.144. 147. 14*. 190. 163 ЇМ. 171
3.3*. 94.97-100. 103—119. 121. 124.177-130. 137. 193(4.5.*. 10-13.
1*1.139. 137-141 162. 173.177.164. ЇМ, ЇМ-700.209 211
Верховний Суд Республіки Крим
2OS їм 190.154
Дюн. KoncnnyuM Про». Коиспітуі* • рмииіИй 107 1997Р Upoett Koncnnyv*
• рмашИяа
27OS1993P Проотт
Каисппук* • рмкніаівіа 26Ю199ЭР
Термін (поняття)
Ст ИИ
Вяр>оам«и Суд У прати 149. 191 141(3) 1*9.209. 1Г(22І вкеуду 196 21.41.94.9*.
119.133(31.7ЧЭ1 21.40.93.99.
106(3). 7-ОЇ 21.3*. 92.94. 104(3)
Вища атестаціииа 1 дисциплінарна «OMtchi суддів
14(51.210. 1Г(23)
176(16) 144(91 ?33(6)
ЗврвйиижСмлУкраИмм
Вищий арбітражний суд України 97(101.106(4). 110.161
Вищий господарський суд України
141(31.706. Н 422) 167. 1*6. 170. 11′(61 191.197 194
Оіл«л««а»и. Пр«>ид«и.а
ЇМ 131.192
348
349
Скт Кенстгуиш Прмет
КтспггуиЯ • ршо.
11* ів. М. 97 107. 117. 14401) Є*. 9*(2*|. 1 ??(•). 13* МИ. I07IU). ‘
109.133(10)
И И
Всенародна Рада Упраяч
З.М.М. •9-102.
104-119.117. 11*. 122.121. 125-127.111. 133. 139 137. 142-144. 14*.
14*-І5в І*-3*. ••-*»’. 2*-. ЗО*. ЗГ-3*4
97| III. II4-9 II*. 117.12S. 139(7). ЇМ 164 1*9.29*. 1*. 10*(2І. 11*13).
24*. S3* 86.97.ТОЇ 10» 11*3). 126(21. 14*. І4М4І. 151 192.229.2*.**.
ІО*(2). 11*(3). 2442.31 94.96.106. 107(11.136(4). 119.140.209
Г
Гвнаралытй прокурор У«раіни 103. 10*141 1*2 1*3 112.141(31.220.
221.243.6*. І1Ч2Я 107. 11*101. 177. 171.21* «’. 1І*(*І 103. 107(10).
1(1. 1*2. ЇМ
55*2 10.22.21. 27.60.91 1.11. 22.23.*0 2.22.23.(0
Дам* Клмстгуи» Проап Комсічгумі ? Г1—ГИ» В»
107 ІМ2Р Про» ?Сшкплмі • римв^аш 27 08 1 «Зр Про-. Комсплуигі
• PMWWtMB 2* 10 1993 р
Термін (поняття)
Ст атті
Глави представництв
140(41.17*1131. It’ll*) 1ІЯ4І. 144(71. ІГІ11) І0’І21). 133(6)
Гласність (гласим*, гласно) 13.90 М. 120(2). 147. 212. 17* 19.9112).
120. 173.17* 9*1) 112. 157
– вархоамого Суду Yuptbm
107 243 211. S* ЇМ
– вао«овмо»Р»ди УЦраімг 9711). Я. 101. 103-10*1171. 107 10*.114.10
109.110.113 121. 112. ЇМ. ЇМ
– всанародмоУ Рим Уцміхм
123.141.13*. 15*. 1Г. 1ГІ5І. 2О*.ЗО*.1**
-даржаам 114-1 ITS 142 131
– Лвржаамого гонфольиого «мМгату
140(2). 174. 11*116) 43* 119.141. ІГ(І7)
3** 110
– Коис гигуиймого Суду І0К4І 13КІО).24О. 243 247. 11*|t) 11*101.219.
11*1*1 107(10). ЇМ
– Нмвналкмю Зворт УчмШ
190.11422). 13*. 19′. 19*. 20* 12*. 43*
140(2). 11*11*1 11*211. 11*117) 1071201 130
Укрвкт
– обласного 1 момльхого/ амгомаачого
• ‘« » 12*
1*5—1*7
– ойтсмЫ(*—штмоГ)Р*а»
230 ЇМ 1*2
– ойяас)«оі7»а««а/і»т*р«ам1
231 202-2О9
-палати
143.149.149. 1(3 12».123 215
– РндхДапутагір
190.174.240. 243
— ПИИ(МІСМ«Х. СвЛИЩМОІ. ClflkCMOj;
229 209 ЇМ
-РалиЛосла
14113) 190 221. 240.243
– Служт> овзпаю >Чра«м
140(41. 176(11). 11*11*1
Голос (голоси) ‘виборча, аиборчого гарпусу. громалакмна ты) (більшість
голосів, право голосу) •6 104 II* 34 39 117. 121. 141. 161. 1*3. 1*4.
ЇМ. ЇМ. 24*. 256.29* 2*. 1**. 12* 12*. 130. 131 133 149-191, 19ft.
209.229. 231.3*. 11*. 24* 27*. ЗО* 11*. 119. 121. 137-141 144
117.209.211
Голосування
1І9.**.І7* 107.**. 17* 103
-всенародна 3 46 106(7) 119
-atoXPH та 190 24*
– персомдліма
147 120 112
350
351
Дам Комсптуиа Лромі
КоисплуиІ
• маашЯм
1.07 1992 р Практ КокіотущІ
? pmkuIw
77О5 1993р Проші Koncrarytd
? ритм г* іо ідеї р
Термін (поняття)
Статті
– ПОФТОрнв
131
– лосгагайхоіашлому
іаЬаГ 130.27-
їм 121
– rxrnt М.М. 107. 114-3 III. ITS 775, 240 S.». 147. 170. 2O2.2O9.21S S.
131. ЇМ. I9S.
їм. іде
Гааабмарсьаим суд Гоеподареыояя суд РаслубяЬт Крмм
70S ІІ«|3). 11′(ЗОЇ
1(7 МІ
141
Грпмалгт
-6mm*
гщщ
-сепюицш 4. 7,9. >0. 23.
3 1
ЗО. М. 47.49.
•9.90. 131.1«0.
1*2
Громадсма об’сдмаии*
90 9S-M. e.as-s7. 9.S4-417. 10SIII)
f(20) 110171). 9-(7І)
Громадсмкй порадо.
135(10) »•( 10) 110(101 ISf(6|. 106(73). 145(8)
9410)
Громадам (громадянин) 9.29-90. 3.S-9. 11, 12 З.в. 7.12. IS. 17. 3.«.9.
12. 14
42-96.60-67. IS. 29-30 29-13. 9S. 103. 17-70.26.2в.
S3. К. S7.90. 33-39 3»-4в. 104.109,110. 30-33.38—40.
SI.97(17), 114 44.105 117 119. 142. 143.144. 42-4S.47.4S.S4.
114-Я101 127,129. ЇМ. 194. ЇМ. 58 Ы 59.61 86
119(91. I2S, 131. 1Ж10). 139(4). 2O7.2IS-21». М. S3.94. М. 97.
1X2. ISO. IM, I7S. 179(1 251 Э-.9Ч1. 3.201. 100 104 106(1).
159. 1S2 163.212-730 11-(IS) 107.
240-747(41.
131-133(15).
243(32). 7-. «V
136. 145.137.159.
941.3). 10-14).
1*1. IM. ISO. 196,
irosi
196(2) ЇМ
Громадянство 31.35.97(19». 15
Статті
Прмп КамституїМ
Термін (поняття)
ДашіарачНі 67(35) 136(171. 11-113) 113(17). ІГ(ІЗ) 107(17)
123.202.227 163. ЇМ. 195. 207.710 147.172.176.190
139(6). 161.9-М) 110(8). 169(9). 9*(6) 106(17). 17119)
М 1 14 2.59 І.М
Дгмонораиі* (демон. 11, ли.) м 32 34 33
Денонсувати (дамонсацМ) 97(75) 136(51.136(4) 162.10-15). ЗІ- 1 Н|4І
113141. 132. 10-15). 29- 107(4). 172
Дат НаіапаююгП
75S 226 70S
176(751 І44(І«) 133(15)
Далугат (далутатн) 2.7.46.76-98. 97(7 21-1 22. 126.127.129. 130.132. 39.
М. 103-106. 110(73). 113(18) 36.94.100-104, 106415). 107(18).
311.96—100. 137-140.142. I1S. 123, 125. 108.111.117. IIS.
103 104. 106(51. 14S. ЇМ. ЇМ. 127.126.142.
107 109 111 190. 153. ISS. 161. ЇМ. 199 117.190(8)
112.1142. 15S. 196. 161. 701(3). 70S.
114-9(4. 7-і). 169-174. 219(5). 3–7-.
114-9 119)10). 176(131. ЇМ. 11-114) ІЗ- 16-.
124-179 740 243(61. 2О-.73-.2в\2в-
130—135.137. 2*-7\ 1І'(І4І.
ЇМ НІ. 148. ІЗ-. 16′. 73-.
ISO 162.171 76-. »•
7-11) 106.10647). 119. 102.104
S-.741)
Двряшш 1.3.4. 7.». 11. 13—15.17 20. 1.2.4.6.13-17, 71.23.26.34.39.
1-3.6.11.17. 16.2*. 33.40.44. 1.2.6. II.17.11. 26.36.42.43.49.
?І 73 74 76 43.44.46-М. М. 50. S3.55.57. 42.54.56. М. 64.
77.79,31.37. 41.54.64-66, 50.65.67 М. 79.
36.41.45.50. 70. 74. 76-61. 60.62.63 111(4).
51.60. М. 74. 64. МММ. 115(41.135.140.
97I3SI ПІІ 91-94.97.104. 142.144(7.81.
М4- 5(1) 123.130.13614). ЇМ. 177(7). 161. 131.133(6.7).
I4OJ3 4) 14*Л 169(111.216.221. 152.160.161(7).
166.173 175. 5-. Ч-ВП. 201
176(13.17.29). І9-(2). 32-
207.209.219.
770U.6I.73S.
2М.751.4-.
10-(4). 1 Г|І7),
19-.J2-
42.46.77.227
42. І57(7|. 167,
202.703.204.
705
352
24 6 2003
353
Дкм Про» І0М992Р Проет Комсплуї*
? рммм
27 Об 1993 р Про». Кокетуй!
79 10І993Р
Термін (поняття)
Статті
-вттт МО 14 29 1»10). 2Х.9-(І0» 110(101 9*(10) І ?•.. і; ! ,
1,
– мгаиігл шладш •тон.
114-3(1.1 4. 7-І. 72). 1IV lit.172 133(23) 190 ЇМ. 19». 22011). Г(3) Я.
110(74). 144(6). I4S. IS6. 137(7). 139. 192. 177(1). 203,210. 9-124)
109(19). 133(3). 143. 143(7). 149. 191(1). 193. 196 190
-им» 2.3 .79 174. 125 3 9» 112.114. 113.244(2) 3.4. 17 32. 99.
199.199.719121 1.4.12.32.96. 199.179
-шплаясп 10 11 92. 197. М* 99 Я
-«а**-»
144(1) 130(11
-«молотії
9 9 9
-мам 7J.7» 173.214 7.142.174 7.131,159
— ПОМИМЛ •7(1]). 119(4)
137(3). 199(9) 72.143(31.171(9)
-ПОСЛА*
IS ? М
– статистки
1 JStTJ) 9-I73I 110(24). 9-(24) 109(191
— тшпічиия
29 ЗО 103 212 79. Х.92. 173 10.91. 137
-припар*) 70 7. 104 МІ 11.93 164
– ycmiomt 92.94 X. 41.99.102. 12013). ITS 7.Х. 43 92. 99(31 199 X. 44.
99(3). ІЗв 192
— жили 3.9.104.106(7). 114 3(31 173 9.101 }•
?
-піапрмчстю 92.94. IX. 141. 1(2 И. 10? 730 92. •« 44. 99.91 IV*
– соцттне стршхушлмнч 41 43
«і
а
— оюажтт 9716.23) 117.13611). 97 111(1). 109Т5І. 107(2).
114-3(4 1) 169-170. 172. 113(7). 134. 1ЭЗ. 173-129. 114.
119(41 143-149 1791*1 10-131 ЇХ 137. ЇХ. 143(3). 132
ЗТ*-ЗГ.4Г 137(3). 169.
ІО-(З). 11-(16).
11–Э4-.Х*
-гвоО 199 133(79) 790. 110(77). 271.224. 109(261. 2S3. 704
ЯІ.ГСМІ 9-(27І
-гшт т 133(76). 250. 11017/) 723.276 109(76). 703. 706
233.9-176) Г(27І
– гактролер
14017). 174. 113(3). 141. IX
І1-(І« 43- 11*117). Я*
— «ОКірОЛк 91 49.91
X
«о» Кехсттуии промт
«оиеппуч*
«РМИНІ —
І07 1992Р Прмп
• Pwau^M*
77 06 1993Р Профіт
Конгалукі • PMoaaiM
29 10 1993 р
Термін (поняття)
Ст «ТТ1
– гонгрольммй коШтті
140(71.190.199. 170.172-174. 1Г(І9І.Х\Х\ Х-.41-.411 11312.31.179. IX.
137. 139-141. 1І'(16). 29MS-. Э4-.Х–Х- 107(701. 120 173 126 179-1»
-арвпор 199 139(761.252. 9Ч79І 110(77). 22». Г (27| 109(261.206
-мг«р«си •23
157(6) 143(6)
-КврЛОИИ 70 97(3. 10-1) 114-9(7). 116 7.29.13X121. 1Х|4). 141(61
179(16). 9412). 10-(4). 1ГЦТ) 29.110(17). 9Ч17І 29.106(23)
– нагороди’ зтшшт 97(27). 114-3(9) 13V2II 179(911. 9-179) 110(29).
144(191. в-{29) 109(29). 193(І9|
-аргтт 2.30.46.47 35 92.94.109.117. ПЗ. 114-2.123. 170 5.9.Х. 32.99.
39.74.99.101. 102.112.115. 120131.123.131. 173.199.219. 2». 236, 3\ Xі
3.5- 7.Х. 34. X. 37.69.97.92. 99(3). Ю1 142. 175.199.704 207 7-
1.6.7.Х. 33.35. 36 69 96 96(3). 131.139.192.190
— союзи
117.1X14). 141(6) 10-141 І1′(І7)
110(13) 201(1). 9-113) яМ
ДІаиаиия
219.220(7) 249 179.177(31.222 160.161(31 202
ДІТИ. ДИТИНСТВО Я. 94 29 45.49.
96-99.9*1191 49.79 79
Дипломати* пралсгаам* 74.97.114-5(9) 179(17) 144(9) 107(21) 1*3(7)
Дипломатичні ранги •7(27-1). 114-9(9-1) 179(19) 144(101 131(9)
Д…..М ГГ^мандвнгоаі ввріоамМ Рад» Ар»ми т» и)
197 139.24- 116(3)
Дод«р»иііи (лотримаииа) »а«оіиа 1143(1) 70.90.179. 179(1). 770(1.2.5) 60
143.177(3.61. 192 16113 6) 173
Е
ЕколоПчиа полгтмка
79 133(191 9*(19) 79.110(191. 157(3). 9′(19) 72,109(9)
ЕкологічиІ стандарти
91.93.113(19). 9-119) 75 110( 19). 9*|19) 74.109(9)
Солона
79 72
Есоиомяса 13. 19. 140
9.73.199(9) 9.72.171(9)
24′
355
10.11.12. М «2.
144(1), іаі.
701(1) ?М
Д«»а Консплуїаі Проект Комстмтуїйі
• рмаоаіма
107 !«№« Про.» Кшаеплуи* • раявки>м 27 05 19*3 р «вИСТ«ПЦ»Т
• рмма^ма
MlOIMp
Термін (поняття)
Сталі
Економічна зона
67 135(141 ••(14) lit» 8*1151 ? 084301 І7І|в|
ЕжономічмІ Інт#р#си
31.42. 31 42.М 31 41 87
експлуатація 14 И. 135(141 79 110(1*1 7а. іохіоі
?МґрацМма політика
13VH.9-I6] IIOt«l.rc6l 10X121
Ы*
135)7). ЇМ. 171. 9Ч7) 37*40* ? •0(7). IIS. 13*. 9-І 71.32V»- 106(5).
124. 127
П45(7.3| 17К27) ? »
7.1145(3)
7.2». вв. 103.
104. 734 737.
257
io-7.as.ei
133(1). 164.1(4. 210
Єдність і цілісність даршаіюі території
Ж
24.43
Житло
Життя
— лкщини
21.43 1.21.43 2.21.24.42
– особнеїв 54 27.212 27.173 27. 157
-самим*
27.212 27.173 27. 157
– лрішіс*обванаатт(ірои*аш) 4.114-5(4.
ііяаі 2.і7*(і) іва.
241 1.34.64.110(1). 115(1). І57ІЄІ. 177171.2іа 2.11.33.106(21.
132.145(6). 16117)
– соціальне
«3 43 42
Загальна виборча право М 114(31 На. 175 725 5.37.147.170. 202.20» 5
131.154.1*5. 1**
Загальні суди
2Ol.2O5.24am 164. ібе гінеї 14*. 150. 199(61
(.(5 и 11.20
92 104 66. 187.187 65. 165, 170
Загальнодоступність 44 4S 46 4*. 50 45,47 49
Прмк* Прмкі Промт
коиегитуа* КоасгаіхМ Комсппуі* Констищаі
? |IK)W іИ ШЛ • praiKutwi ? |і>імиір*вщ
1 07 І9Є2р 37 05 ІМЗр теюімар
Термін (поняття)
Статті
Закон(закони) 4 7. 13.17.31. 5.12. 14. 18-77. 4.6,». 15.20.21. ? ?
S.2O.2I
37.34.35 37 74-30.33.33. 22.24.26. 22 24.2*. 2*— 30.
4*. 4*. 53. 54. 15-47.45. 2*- ЗО. 33-41. 33-43.49.44.4*.
56.57*3.71. 47-51.55-57. 43—47.49.50. 4». 53-55.57.
73.90 93.96. Se.60.67.6S. 53-5*.58-*7. 59-62 65-70.
97(19.21-1.2». Є*-70. 77-75. 6Є-71.75-Ю. 74 75. 77-Єї. 63
31.351. Ю.М-М 90. 82, (4-М. (Є. *4. •*.**, 91.94.
104-106(7.17). 103. 103. 90.92.98. 106 96(6). 103.
І0Ц6І І0Є. ПО. 111 — 113.11*. 109 11012»). 104-10*130).
112.114 114 3 117.119. 11112). 113(7, 14 107(14.73). НІ.
114-4. 135(28). 138(141, 16) 116(4). 119. 114 119—121.
114 511.1-1. 14*. 151.153. 129-131.133. 124 175.
42 5.7 17 ? 159. 1ST. 135 138. 130-133(4 14.
7 4. 7 5. 12). І5Є-І69. I7S. 142-144(4.15. 19). 141. 145(8)
114-6 114 9 176. 17*|І.5.* 20). 147.193. 14*. 1S7-I58
116.123.128. 9.10.14.24.26). 157(81.161. 1*4. 1Є0 161(1 3 6).
134.146.14*. 1*2.186 193. 16*. 171-174. 163. 167- 16»
ISO 1 S3-155. 198.700. 17». 177(1.3 61. 171.175—160.
15*.162.165. 206— 208.210. 1*0—1*6. 1*2-1*4. І*в.
170 211.213 217, 1*8(13). 1*9. 190. 1*7. 1*0.
21». 22011.2.3. 192-197 201(2). 197-195. 197.
SI. 224.237. 203-705.207, 198(4).
231-234.238. 210-214 216 199(1.2 61.201
739.243. 217(4). 709—711
243(1.2.61.24*. 21*11.2.61,221.
256-256.4-. 5-, 229-231.5*. **.
9*1781 11-110). 9-12*1.10*.
16-.21-.2Э*. 11-110 12.21)
75-.27–S0* 16*. 71*. 27-. 26*.
ЗО*. 32*. 33-. З*-
Законні засоби
3*,50 21.37.4» 21 36.46
Законність 4.*7(29). Н»І»І
58
125
Законний порядок 13 5*. 73.90. 1». 22.24,25 27. 24.34.45.53.**. 24
30.33.53.67.
Є*. 104. 112. 30. «3.72. (2. 164.16*. 171. 125.130.131.14*.
114(3 4. 5. Є) 10». 11». 122. 177 1*0.200 159.15*.163.1*3
150 174.175. 191
19»
201.303.207
310.211.223.
727.232 236
Законодавство 2». 30.(1. «б. Є. 139(2*1.9-12*) II.37.41. 11.36 106(30).
100.127.135
1101791.1(7, 170. 171(6). 173
153.15*
1*М61.190.
9*12*1
-атт (7 3.65.124.196. 244(2). 1* 100. 1*Є. 193. 21917). 1- 3.3*. 41.9*.
16*. 17*
– 44-UUrMaU 103 156. 157. І7Н4) 26-. 27- 94.99. 127.25- 97.«7.117
3 дЖОИрвПР О # КГТ 109 138(191. НІ. 156-158 160 161 76–Э0* 99.113(191
127-12*. 131. 25-.2Є*.?** 97 114 117.11». 120
356
357
?? продер*»»»»» боажат 14» Ш. Ш ЇМ. 1» 124.I2S
– пром«вааичЫ)мм) сгам 114-9412-3) 41 40 И
Засади
– держимо/ служби
13X23). Г|23) 110124). f[24l ioxhi
– лотрисммиигм
136)17), Г(І7| 110)1»). »-(1») 106(11
Вщяотмо» Рчди 97(35) вв 101 104.114(4)
lOt-IIXD 130. 132. 137. ЇМ. ЇМ
– всенародно/Яадм
14в. 14». ISO. 1SS.1ЄІ. If—ІГШМ*. Я’.эг
– Іпшпшт) МеДОмальмш ЗОорШ
131.137.17», 17*7). ЇМ. 1*5.
m.4»,r, И*— ігоі.гг.
30\4Г
•
Am Ko-cmtyu. Про«« КаистетумІ
107 1М2р Про». Каистмт»* • ршиїм 27 05 1»93р Пр»4.1
квитпум» • ршашйна ТІІОІМвр
Термін (помигти)
Статті
Здоров”* 22.24.33.3t. 40. М U 42 46.47.5». И.И 11*191.
irs.itnii.it>.
242 1 2в. 42 45 47 і». М. 110(201 142. I4W1I. ISO. ІМв). 217(3) 2 2*41
44 46 U.tt. 10*111). 131. ІЗЄО). 13*. ? ‘?(«І. ІШЗІ
Злочин (ілочини) во їм 21.22.24.2S.se. 59 11X24). ЇМ ••124) 22.24-2Є.
St.
110(251.177(41. ••(25) 22.24-24 S0 41. 10*001. l*1|4)
inp-tTiinr пргпгинітг
5*. 237 57 5*
ЭМВ*а TepMTOpV УіфвалИ 70 7 «7 95
Зміни до Конституції •7-1.171 114. I3t(2) 197. 24*.257.»\ 1041). 27-
»». 10». 11X21. 22». 230. Г.
1041) «7.1OS.2Oa.210
— «хто
••(11) 110(11). ПИ) 10*124)
-дяльтсгь 11*7)
157(51 145(51
Зоаиіши* політика 2».*7(4| 133401.17*117).
»•(»] 11 ПС»»! 144(1. tl.rtt) 11.10X221.133(71
-аиробниигм
10-12 П 37
3»
/засоби ««форм»
(•-101. 103. 115(20) в-120) «1-Ю, 110)21).
»*(21| •О.ві 10X11)
Засуджений
1145(11) S4.M. І7М30І 55. II * 201 I44(1t) S4 133(17)
Затриманий
22. в* 22.51
22.53
– віпмхи (Bttbtmumm) 2*.*0 •1 «1 • 1
-алкмосп ? 1«І| 3*. 13X11) 17 110)17). 1S7I*) • 3». 14Л6І
— праа і свобод громадянина 4» Я 31.50. 140)1). 1П. 11*|І5І Я. МІ 1X1)
157(«). 1Г115І Я 9*. 107(1»)
– супртювгу
234
Захопленні мржааноТ ш«ИИ
а».іоа 12. М «2 17. *tS. 91
Збройні Сили Украв» t1.l14-5t2.1l п. ізхи.
13*111.12). 11(1» 201 234. 21S 23» »•(»] ІГ(7») НЭП1. 12|. 144(9. 121
ІГГ7.») 107(11.121. 13X1.11)
54.55.50. 140(61 53.54.5» 52.53
іхіііііш» піша іаашіїї
57 56 59
2 3 114.115 3 3
3.*4 З.В2
Ідеолог**
• 9 1
ІмміґрецИиа поМттш
••(•) НПО. »•(») 10X12)
Імпічмент
13X1*1. 140(61. І4Ц7).17Х30). ІІ>5). ІИ. 242») 1П12. і») 11МК.20).
115(51.11X11 144(1»| 14X91. 151.217(7). ? ??(12.201 10711*1.133(17).
13X5). 141. І«Х7)
Іиаалідмість 41 43 41 43
ІиаеетичИиа полНмса
Г4. 1И(7). 9Ч7І ІМЩГТЛ 10X91
-неродм»
15*. 187.25*. 94. 9». 9». 11X7). *2.*4.97. 117.
27′ 127 152.2Я 25- 140 209
– ладлеменісмаї
22» 200
Іноземна держава 74.97ІМ) 1*. 70. 17X17) 1». 67 144(11 1». в* 113(71
114 X»)
ІиоаемиІ громадами (Ывими!) 39.1*. 114X101 1». 1». 11X2). 17X251 20
144(1*1 Я. 10X11.13X19)
1.4.13.17.1*. 27 31.36.19.42. 11. Я. 30.11.42. 11.2*31.41.64.
Гдерхааи. люпини, спакншшчт га к ) 4». 4». «0.(3. 49 5» 7» 104
М.П.72.К.М. M.7I.I7.U.
92 114-5(7.») 13X51. 152. 111(41. 124. 107121) 14X6).
11«tl. 12» 17ХЯ). 220(1. IS7I*). 177(7). 1*1(71 1*S. 170
•). 11Ч13І 22* 1(2. 1(7.21».
11М2П.22*
Щ»ормацЫ 41. 10X9) 27. Я. 47 7». »3. 27. Я. ЗО 47. 79 27. Я. ЗО. 4*. 74
Ill 11X21) 90.179
152.222.5’. 22і
359
В/от ПрМЛ
Комсплуї** ? DUnUM 1.07 imp Пром. Kevcnnyuf
• рмашат }7«іавзр ?Трои-Ko«ciiriyu> іршанм
г* ю iwip
Термін (поняття)
Статті
Іс-ормга-культурна спадщина
nu«m ы м S3. U.I 7011). 171(9)
103.10X61.110. III. 1». 101.113)61 137. 107(6.73). 117
І1І.1І4-МЗ-1. |7»|11| 190. 144(5 61 133)5)
імі. іімгг 1«1.1М. 11*(23| IS»- IS» 161. 143-14S.;
Каннура-іцМ
74.7* 69.71 6*
Гпигоідація
6 6
136(101.241. 11*11.6) 113)10)216. 1144) 107(5 10)
IS. 109.123. 130. 131. 134. 136(2). 174.191.301. 203. 207,323. 729 736
343(61 356.4*. S*. Г. І0*(І|.43* 6.17.96.106. 109 113(2). 141 15716).
16*. 1*3-1*5. 1*9. 193— I«S, 197. TOO. 31*. 231. і*. •*. 10*11). 3** 6.
17. 56 M. 102. I0S. 130 ЧЫ11 153,1*7.169.173. 17*—17». 1*0. Ill
136(3). 140(1 7). 11113). 140. 107(3). 17»
173. ІГЦ5 16). 47* І0*(4) 37*
-аМмамеоаия
170(6). 172. 173. 41′ 136. 140 36* 96(6). 136. 179
Конфесія
6» 6*
27 27 27
360
361
Лат
Kencmrywa Прмп Комсіигучгі
• рчакнИма
107 І992Р Проа.? KoHcnnyaf іпшгі 2». 166 75.150
Пімманпии ишагиііи І»
Ы 57. 161(6)
Культура 77.24.44 U 49.63. W. 90. 13*191 S-llfll 6.46.61.60.61.
64 110(70). 157|Э|.166(9| 9-170) 6. 47. 79. 90. 109(111.145(31. 170(6).
171(9»
Л
ЛНилымммМа
146. 16- 119.16- НІ
54 25 2» 25
16 2. Ю. II 71 72. III 1) 14 21 2.Н. 13. 14 21
24 ЗІ.» 43.50 22 24 40 43 49, 27. 24. 39. 4? 46.
56 56 65 91 96. 55.66 66.92 54.56.59.64 65
103.135(1.3). паї.зі. п5(і). 91. 106(7).
13614). 140(1.31 143 216.230. •071191.132.210
176 241 24*61. 9-11.3). ІІ-Ц5)
757 9*(І.З).
“•(15.17)
м
Маймо 10-13 55 1145(4.2) 116 24.36 47 56.69
77. 136(161. 167. 17J. 179(9). 227. 9-ІІ6І.Ж-.47- 24.37.66.140.
iei.J10.J7- 24 36.67.129. 174.193
Маяпдапя етап ? 12 IS 15
23016) 177(7) 161(7)
Мандат
Мапупгсыов), прщспншциал»)
179.175.20*. З*. 4- 741) 105. 106 10К2І 119. 142 169. 219(5). 4-. 5-.
7-01 102.104.131.153
Мандаїма ко*ие*а 100 146. 16- 119. ІГ III
МкоНруїн 49.112.150.162 95 96 706 65.169 64.153
Матеріальна допомога
79 7*
77.47.54.56.71. 219.246 27. 53. »7. 176. 721 77.52.5*. 1*0. 174.201
Матеріальна 41 39 153.734 40 3*
МмрааиМ судка
306.209,210 22. 166. 170 гг. їм. і54
Мітшіястао
167(11) 170)11)
Митне ftoiwwmtM
135(11) 9-(И| 110(111.9*111) 106(741
ДГ«на ?Сомсттучм Проект
• Р*ама4м 107 1993 с Проап ХонсплуїЛ • рмаиа-м 27 05 1969 р Прмп Каст***
• риниІМа 76 10І993Р
Термін (поняття)
Ст • Мі
Міграційна політика
1JV6I 161 9-16) поїв) іаК9)
9*16) 105(171.171(91
МІждержаа* f договори, союз») 11.114-5(6)
97 111(4). 113(4). 1». 219(11 10-(5| 95. 10714) 200
Мгвгивредг»» право
6. И 68 11 11.20
^договори, зовотюжтя) 97(251.114-5(6) 6.136(4 51. 139(4). 14013). 141(61
1*2. 176(17). 244(1) 1О’|4|. 11-116) 11.111(4). 113141.132)31. 144(6).
10-15) 11. 107(41.122. 133(7). 200
Мінімум прожипиммй
40.43 39.42
ММстр (мМстрн) 97(10-1). 114-5(7) 116 140(41.17*113 14 24). 199.
243(4). ||*|1*| 144(6 151. 161. 216(4) 133(5. 141 144. 199(4)
Мінк’ і яре і an (мінісіарсіааі 106(61. 1l4-5f7-1.72). 121. 1». 141. МІ
191.19* 157(7). 15* 14в(7)
97(21). 126. ЇМ S-5.X.3I-3S. 3-*. ЗО. 33-36. 3.4,*. 30. 33-35.
47.44. 5*. 77. «І.
96 101 102 105. 10*. 106. 120)3) 125.135(141. 173. 17*1761
196.216.220(1). 274.227 230. ТЮ 733 24316) 244(7) 9-( І4|. 1Г17Э) 39 44
57,67 92 96-99(3) 101. 110(141. 111(3). 116(4). 140. 144(17). 17*.
177(1). 1*5. 169. 195 199. 30*. 707 210. 211-2І3.2ІМ). 219(21.9-(14|
М.43.56.И.9І 94,9X3). 99. 106(19). 107(231 129.133(1*1.159. 1*1(1). ІМ.
172. 17». 1*2. ЇМ. 1*0. 192-194 199(61
93,146 166. гТ 134.135.210 ЗГ.32- 123.124
Mkmaal податш 1 аборя
237 190.210 1*3
60.131 224 33.96.97.206 94.95. ІМ
Mto«a поаЯааяаіаіа аояі (6 23 56.119 SB S4
М«П4МГ (MtTTMt*t4) 4* 32 34 33
Моаа П. 157 12.13.214 7 15. U2. 174. 1*9(91 7. 15. 79. 106(4).
156.171(9)
вТ.аТ.аЧП, 27.53.57.17*. 27 52.5». 160.
219.24* 221 201
н
II—шаман (ічжродиа) пцидіпапіці 40.97». 13 14) 47. 79.11. «2 47.73.
74 1*6(61 4*. 72.73. 171(6)
НштяшшЛвшшт 99 90 4*. 91.9» •0.67.(7 79.61. М
362
363
Дома Проап Проап Проа*-
КоаспгтуиИ гаиаяяая)
Комсттуиі
• рмтаТгм* epaeeaeiata a paoaualawi
107І907Р 27 08 19вЗр TSIOINSp
Термін (поняття)
Статті
Иадзамчаммий стан 97126-1.34) 14.41 92. 72.74 40 11 59 М 6»
117.1». 97. 107 110(2*1. 103. 10X2*1.
139(771. 13X131. 1131131.117 107(13). 10».
143 17X23) 144(14). 1*4.230. 133(131.210
257**.»*(27| ••.9-(2*). 11491.
1 ІТИ. ІЗ- ІЗ’
Народ 2.3. 11.14.2». з. а», мій. 3*0 «7. М 99 3.7». И. «2 «7.
4*. 60. «7 70. 119.179.19*. 105 143. 144(31. 100 101.117.132.
92. 114- ЯМ 197. 179.178. І4в 14X4). 192. 133(31. 139 140
17X11 1*3(4) 3-.4-
1*7(7)2- 3-2*-.27-
– мтохаамч* тіцтпш*
19*. 197 MM 127 «г в?
-MWWN
Мі •4. И. М. 113(71 127 152. 77» К 94 117 20»
М»(юло»ладд«
З.М ни
17.24.73. *3.
«2. 10MI7t.ni. 12*. ІІ7 за.*і. іо’ їм
40 214 224 27* 40. SO. 73.17. 170 174.1*4. 202 ». 4». тг. и. їм.
19*. 1*9
Насильство 7 МИ. 103 Tt.M.tt 7* «5 91
Натіш и іаи над дтініоіо
а* 7» 7*
Нцая 49 4ЖМ.Ю. І39(І».Г(1») 4*.ао.*і 157(31 47 79 §0 145(31
Инаамямв)
– баэпаш 97(10). 114-5(31. НПО
11.144(1). 157(41.203 11.13311,*). 145(4) IM
-вератят 7.34 И. 103 •в 92 *9.в1
– гшгрдш УкрвЬт
И. 13*(11).237. 23», Iff7) 113(111 11-17) 107(111
—тот 7Ї 214
-мймап
139(71. в-17) 110(71 Г|7) 10X51
-м*Л*ПЯС1к 32 13 м 16 I33OI 210
Наайаматми* баик УМ»«м •7(10). 10»|4|. IM 140(2). 171. 1Г(1*).4О- 13*.
1Г(1«).39- 1J7
ДЮН* Комсмгуїм Про»
Кансплуиі • рмтаиом 107 19ЮР Промг
Консллмі »tm—ii»Hw 27 0в.1Мвр Прв«п
КвМСШТ^Л^І IIWIl’l»
2* ю tan p
Термін (понвгта) Статті
3 77. М. ЇМ.
III.117 11*
124-12*.
12»—140)1.().
143.149.
190-194.15*
157 1*1.1*3.
їм. їв; їв*.
1Г0. 179.17*.
17X3.9-а. 12.
17.20-23.2*1.
1*1.1*4-1*7.
1(9.193.721.
232. 734-73*.
240-242(1).
243(1, «|. 744(1.
4.91.75*. 79*.
Г.Г.»- -9-172.
2*1.10*. ІІ’ІІІ,
19. 1*. 22.23).
І2′-ЗО-.32*. 33*.3*>-43-
-игарвсх
II 11
13 10/. 139(4). (. *О.ІІ0(4|. *. 7». 10X31
9-141 9-14)
– са»г*
м (0.22* 79.7М
– гралица
104 (0. 11*91 7». 171(91
Націоиалаїяіс»^ (иащІРіїая-иііі») 1.34.73 12 3 3.1»
52 93, 70.95 7 22.24 3*. 104 1.10.72.24 37 2. 10 77.24.3*.
(особі, жнгл» га к . «мм л*р/ммвнгсмсо>; 114-9. 193 IS2. 177, 1/X161 JO*
/U ^41 107 143. ЇМ. 21* ЮЗ. 132. 192. 197
“1 Нін ‘ 193 130.17». 143.144(1.111. 1*.132.
17X1.21) 230 133(1.101.210
257.4-
“ІЦІІЙІ ІІ”
130.133(11. ЇМ. 10X2). 141. 102.104 130
(посла, млнмпмпутгщ
174, ЇМ. 199. 14X11 1*7.1*0. 138(11. 14*. 163.
2М. 273.241.4-. 21*21715]. 5*.
7-.43- 7-(І).3»-
Нормятмвиі мсти
JI.24* 50.221 49.201
Ні ііімй
8.1». З*. 11 *.«г (.43. (І
Обамиуипьнмв амрос
13*3), 7-(3) 93. 10X3). 743) 92.104
Ов’ сднаииа громадан
*. 5*. 99. Я. 101. 102.179.21*.
750.24**1
3I.5S.65 *4.М. •1. 19» 1*2.
1 ввів)
364
365
Якм
KMCTMTWi Промі Квнстнтха’ Промі Кежплуиі Промі Капеллу»’
107 І9*9р 27 04 1903 р 7S10 1M9P
Тармяі (поіятті)
Статті
Обласні (*вм*лы. 161 110(6). 166(9) 106(12). 171(91
-МММ 29.97(4) 135(9) 179(171. 11. 110)9). 144(3. 11.10Н22). 133(7)
9*(9( •І. 9-(9)
163 162
98(3) 153
ПоЫтн’нИ об’їдіїаіщ»
117.136(41
м
141.1.1
Політичний щшгупош 36 19 20 70
Помилування 114-5(11) 117.179(30) 113(301. 144(16)
П-д._ІИ.ІЇЇ|И6-ІІІ» 130.161. 117.131.13*»). 97.111(2).
96.91 114
163 140(6). 141(7) 113116). ІІ5П). 13316). 146. 159,
151. 176(14) 144(7). 1*2 175. 1*3.171(41.190.
190. 193. 194. 179.160.198(41. І99(*| 200
243(61.744(41 207 216(6).
S-. 1І-(І9)21- 219(4). Win.
І7).2Г
97(29 30 35) 136(17) 143 113(17) 116(4) 107(17 33). 119
іКшбшлгуМмкгрт п м) 104. 106(17). ІЯ.ЩІЗІ 7Г. IS2.156, 1*6. 177. 145(6),
16*.
106(61. 170 76* 196(131.193.196. 171(13). 176,179.
203-206 11-113 196.1(7
211.2Г.29*
368
26 8 2003
369
Лам Квастаі»* npswt Кднсгати* • рюигіам І07Ів92р Dpowt Комету»! • роям*
Ml 77О5 1в93р Про» і Koacnnvwi
? РИММ М lOISUp
Термін (поняття)
Ствтгі
Постійні «о-*сіі «о Ю1.10Э. los іо*4|. іоа.
110. 110. 142. 147 ЧМ5І 19*. 19*. ІЮ.2Г 11J 122-124. 127-І2в.2Г
ПО—СНІ***
( Ytptnm. РвспуОяжм Кр$ш) 97(27). 114. КН ГТЦІІІ І44|1«|. 1МІІ11 ISMK).
171(1»
-амбар* •4.114-1 lit. 11», 174,- 9 12. 142. 170 S. 111. IM, 1(5.
274 202 JO» 215 ЇМ. «. ЇМ. ГІН.
17*11. 198.21*. 11*1181
341. ЄНІ.
ПЧІ5І
– м>омодва«мі«о М ? 40 ?
— ма страйк
42 42 41
43 41 42
– ма ?ормди^о’допомогу
55. 9в $4.9* Я 57
-даржааа м і
-допомога її* 45.9* S4.9* 91.97
«в м
– режим аласмосгі
1М Ко-спиум* Кмсплумі КоиспгтяМ
і 07 19*2» 77 04І«*Зр 7* 10 1993 р
Термін (поняття)
Ст Ііч
199 1*0410) ? ?? і .
Правосудді 142-144 202.204.208. 211 1*3 1*8. ЇМ. 172 147.140. ЇМ
Президент (України) 9719. 10-1.79. 14.141. Ю1 II* 175.111. I1*S. T-».
99. 101.11*5. 7. ». 12-14. 1*|. 94.99. 107(5. 7 9. 12-14.19.21.
103. 104,111. 17-14). 140(4. 114(4.51. 11*41. 21). 109. 11*3).
117. 12*1) 127. 117.121.125.17*.
114-9 lit їм і«з. «м. іаа. ЇМ. ІЗ*. 117. 111-144.154.
119—119 170. II»-193. 142-14* 1*0.
19*. 197. TOO 1*1.1*9. КМІЗІ. 1*4. 1*7. 194. 199
712.714 М*. 19*. 20111) 19*1 9). 700.
217.740 741(1 202-704 717. 710.711
в). 744(11.247. 714.71*1.*).
759.4-. ||*||. 7191J). 710.211
1-4.9-10.19. 2\ ІРМ.1.4.
71). І1-.24-.2»’ »-І0. 12 1*. 21).
Я*.»*.39М9* 11\24\24V10V
М-.341
Прем’єр-иМетр (України) 97(91.114-41*). 11* 117 11*1(1. 140W). 17*171.
t IK IS). 115(51. |44(*| 154. 15*. 133(8). 1*2.144. 200
1*9—191 244(41 IS*. 1*0. 71*4).
ЧЧІ*) ІІЧІ2)
Приіупммамиа
119.139(91, 111(41 137.211. 91.107(41. 177
11*4). 1*2.731. I045I.J9* 191
ІОЧМ.ЗГ
Пряним
5 а t
S4 S3 ва
1. 110 1.1*7 1.1*0
9.98 11 11.20
Природи! ресурси 97(11.14) 97.90.135)13). 9415) 110) 1*1. Г( 19) Ж
10*10)
Присяга ґа і Дом Кактгуцм Проап ЯВШЯШЯаі цапнем ijr.mtf Прані Коиспгтуї* • РМВамІМ* 27 06 ІГОР Про» Консплуї* цімиИм кіоіизр Термін (поняття) Статті Прямі виборчі првао „4 Hit і- V. 5.12.142.170 202.200 S. 131. Ш. ItS. їм Рада Депутатів 12*. 127. НІ-140 1*5 141 ISO. ISS. 111. ІвО— 174. I7»JIJ1. IM. 240 24* SI Гада Послів IM. І2в. 12*. 137-130.141. 142. I4S. 149. ISO.IIS.111. 1«2.17KI1). IM.209.210. 221.240.24ЭЦ1 Рада теритера* 102. 104. 112-114. 111. 121.122(5) 131 1». 144(17). 170. in їм in». 1*4.201(31. 212. 215.219(91 Радники ІМЮі—шРяДТШШі) I97.22S.229. 22*. 230 M.2oa M.IN •аса 32. М 12. M. 103 IV» ts.9i Річі»!, я.». 9'іиіпті 139(41 l«2. І79ЦГ). 244(1) IO*(SI.3I* 113(4). 132 21*1) IO*(S|. n- 107(41.122.200 PWhiihih (регламенти) 114 144. I4S. 147. 141 IS6, W, IS1.17*. 19*. 25* 111. 120.122191. I2J. I4\ ISM7* 110 112 111 •еяИа^діалмкт. 21 21.(5. MM a 90 а Я 29 -оргамймГ во и «5 М 94. М - лерегомаим* я 15 21 29 Р.ып, 32.90 12 13.2* 1.15.2* (0.15. М.М. «2 • 5.29.М 1.7.71.73.71 lOttT. IT). 139. 14* 3,171 3 3 РкпувлЬш Крми СГрммвша АРСР) 7», 77 110-113. 125 121. 171(15) 243(2) 244(2) II423) 101.104. ПК 12) 191. 134. 13*. 113-105. 19» 219(21.219(2). 2'. 1П19).ЗГ.92- М. 107(22). 121. 124. 199-179, 199(2.91 Яви. Прохт ПрО-1 Про-, Коасплум» КаасллчиІ Квмспго* • кишім 29.10 1999 р 107 І992р 27 OS 1999 р Термін (поняття) Ст атті 5 90.9/ 97(19) 7. ІІ5-11Ї 125. 99.94—97.101. 92 94 95 99. 105. 109(71 114(9) 194(21). 109. 110(221. 109(14). 131 139(3. 71. 144. 11*3. 7). 129(2. 107(1.9. 7). 119(7. «4. 193(4). ЇМ 3). ЇМ. 149(41. 3). 194. 139(4). 197.224.2Я. 151 1S2.194. 139. 140. 171(9). 259,І\9*(2І|. 199(9), 194.709. їм. яв 10*(2). 11-13.231 гя.гзі.2*.9*. 24*. JJ* ran. IOT2). 11*(3|. 24*0.91 72 м 97 П, bjmiiIiti піплі- 94 94 ЩііІИМ 43 157 214 М. 174 79.159 - Вщмо~оІР*т Укімпм 104.109.110 114-10.171 104. ItS. 11MS) 139(11). 19S. 139(7). 141. IM 199(7) - всамароамх Яади Мфаіни 109 111(4). 12X3) 144(12-14) 149. 149(7). 151-154, 21417(71. 219(51. Г. If. гг. 24*13) - «СометгуиМного Ояк Иехти 243(41.249-241 319(9). 219(51. 220 221 190(9). 201 139. ЇМ. 147 149. 153 179|7|. 117. ЇМ. 7\ 19' 22VJ3' РЖвиДвпутагахРЦвяЛослв 109.191. ЇМ. 243(9) -р^арачя»*М9 139(31. 154 24і 113(31. 1Ж2.3). ІО-ВІМ-в) 107(1.9). 119(2.9) ?Мі S2. 191 22.24 2S. 27. S4. 219.219.291 243(9) 249 22 24,25 44 ITS. ITS.211. 219(91.222 23.24,2S. 49.157. 159. 193. 199(91 ?ot гаг - нтЩоюльнЫ 9Сраям+* 7. SO 29. М. 103 М.92 9S.91 - рфсотоі Форах*** М. 103 М.92 9S.91 іюмїЬюі тарами** 7,90 21. М. 103 М.92 М.9І 25.55.139(51. 152. 174.220121. 249.11429). 2Г. 49- Я 54 111(4) 124. 141, 177(41, 222 І!*(2І|.22\ а* 25.107(73) 115 130.191(41.202 РомоАІлалад 3.199.4* 9.197 9.190 372 373 ДМ» Каистмтуї* Прмкт Ксасплуї* • PVMulM І07 1М2Р Проап Коистмтуи* ? сши'м 77 0SIM3p Премії Кометі** 2в 10 1993 р Термін (поняття) Стелі Роаицоа, Вараоамоі Ради України (Нацюиальмн* Зборі* України, Всенародно* Ради Украам) ґоднієї-палат; 11X6). 1Ы. li'Ol.M' "••і'.: -ІГІ2І.24ЧЗІ 107Н). 46(31 Рухи f масову (партії іру.и) 7.4». 112.150. IS2 к.м.гоа «.ЇМ HIS1 с f ?? matn»aaa> II
13 І І
774 «4 гов 64. ІИ
«4 м
Саморозпуск ВераоамоїРади Украамн
154.24′ I2W1.3I.24MH 107І«). ІІвІІ.Зі
палат Всіана-нущім Ради Украіми)
Сшшаі)*(про*ур»гуря. суду) Ы
77. Ті 72.»
Свобода
-аттгацГ
120(5) MIS)
– вибору тещ прожитки
? 26.2* те
– анклад*ш*оі7’**(!). П'(1».
17) 1.11 ІЗ. 14 М ?2.110(11. 115(1) 143 216 ••(1). 11*119) 2.13.14.».
41. «4,15.11, 101(21 1071191. 137
– овслман»
ЗІ ЗІ ЗІ
– особиста 37. М 22 22 22
-лорааюмамк
« • 1
— л«р*еуммм>
? ? гв
– /Цалрисмнмчгм
74 М м
-p«uir#
» 2* 71
– слом в.4і 2* И 79
-COWC’I SO 21 ? 21
– спотв/іспошюч»»)
? 21 7*
14*13). 1»-|3| 122(31. І«*.•!.
130. 111. 115(22)
– члама Ныюнштиш Зборт У*р*тм
76. І4ЛЗ). 171(1)
17X27)
26. 157(31. 16X1)
Стихійна лміо
114-5(7.3). 11X41
Страйк
374
375
Д«о-Кожтотуыа Прмп
? мааи4м
107 івЮр Промі Комсплум» • pUauriWi 27 09 1*93 р Про»! Кожплу* • РМВШЯМД
г* юіввзр
Термін (понята)
Статті
Страхові «маски
43 .? 4 42.44
Сгражуммм* 41 43 И 41 42.44
Cy%#p#twT#T 114-5(1). |1»|1) 234.237 11.157(1) ||.149
СУММ 90.95.87(101 ПО. 150. ЇМ. IS3 42. 13*101 141(4) 205-211. 217
240-2*2. 244(41. 245 24* ІІЧв) 22.42.11300).
чвоі. pi»winri кш комісій
1*9 190 ЇМ
Тимчасові
-слишком**
139(151.152. 174.11-(11). 22*. 43- 113(19). 124 141 11-1111.72- 107(15)
115. 130
— спвцтлші комісй
КІ.1М.2Г.29- 174.129 21*. 26-. З*1 114.11*
Тлум»–*. 97(19). 114-5(14) 94. 13в>»ам
751 757 724 775 204.709
Трудова діальність 17 39 40 3»
Трудові (гармгоралкм г* т. 1 колективи 9.23.49. М 90. 131.132 1*0 75 М.
70 «
ІРУД-U». 1.19.73. М. 49 91
м 97
У
Угоди 97176) 16. 19. 40. 106. 111. 1M44). 1*3. 24*. 10-141 179.
192.1*4. 221 175 177 201
Угруповання
3 3 3
Україна 1 4 MM.73. 74 1.3.9 104.753 2 3.9.11.19 1*1 726 1.3». 11.19.70*
376
377
Дам Проакт Оронст Проап
Коистетуш» ?вшявуа) КоисппуцІ КансппуиІ
107 19*2 р 27ОЗІ9*Зр 2*10 19*Зр
Термін (поняття)
Статгі
Укази Президента •7(29 34| 13X13 14). 113(13. 14). 107(13.23).
114-5(7.2. 7-6). 17X24). 162, 11X4) 144(151. 133(14. 19). 169.
11» 193.196.200. 147. 1*1.1*6. 171(13). 179.
232.243(3). 16X13). 196. 1*5-1(7. 194.
П •19.101 202-206.212. 19X3)
21X3). 1Г|(. 10.
21)
Дми*
Комсттуцм npoeat Комстатуші
іраммівя
107 І99вр (Ьомп КоиспатукІ • римшим 27 05 1 «Зр Прмо KuMcmi>w> • ринміма
М 10 1983 р
Термін (поняття)
Ст«пті
– рштлірьифнмя)
10* 117.13X7). 141(7). 1*1. 17X51.230,231. 242.243М1.24* 247. І1′(31
113(7. 131.199.200. 211.217(7). 21ХЄІ.220. 1143 4) 107| Є). 114
141.1(3,1*3. 1»Х7) І9в(в)
-мов* 73.10*117). 1S7
7
-HU0
6 *
Умоаінеьжий ийки
116.167 3.(0.105.143. 14* 3.79.101 132
Умови
– воснногоГ’ХЛШг.Лмого; ег*«у 97134). 114-9(12) 14.4I.S2. 72. 74.
117.1». 135(27). 13X131. 143.17X21). 257 40.st.S9.aa.м 97.107. НОІМ).
113(13). 117. 144(111.2Х 3» SO. 59. «7. в*. 103 10X291. 107113). 109.210
6.21.33 40 4*47.(1 40 47 38.4*
Уповноважений Веркоаиш Ради
140(11. H-(IS)
59.59.107119)
(Начіональмиї Зборів) України у правах людини (Народний прввоіа«исііик)
Уппвиоявичя щутт
22 22 22
Упрявлвим
/державою, лщприсмстаом та * 1 7-9. 16.46.6S. 114-5(4.2). 122 34. П.
167. 227 S9.7O.212 а*
Уряд Республіки Крим (Кримської АРСР) 116.1*2 17X24) 144(15). 157(7).
іакізі. і*з 133(141 14X7). 171(13). 176
Установи 6.79.61.92. *4. 110. 111.12*. 127. 130.141. X. 42.43. 46 (6
90.99.101.102. 120(3). 136(25) 175. ІИ.гК. 227.2Х 7.Х. 43 44 (7 М.
92.9X3). 110(26). ITS. 19X4). 199 210 21X6). ••(26) 7.Х 42.44. (*.
67.61.9X3). 10X17). IS». І71|4).192,І92. ІП|6)
Усунення* посади /а порядну іиплмвхгу;
141(71. 163(5). 1(9.242. ІГ 113(16). 11S(S|. 116(31.14X5). 153.2)7(7).
11-(12). 19* 107(16). 13X5). 141. 19X7)
іахі4і.*-іі4) 110(151. 19X6). 10X30). І7ІК)
Учасіьу аиборк 4*. 95. (*.*9 122 •7 И
Ухвала
– затма Г «оме пнуцаіми* за«оп«; 1145(741 117.134.135. 139(2*1. 159-162
164. 17X51.231.246. •*.Г(2*) 09. 110(39). ЇХ. 131.21X61.221. 6-9-
105.10X30). 119. 120.201
– осовисгогоабосмаиногожигта
громадян
212 171 IS7
– шозаадиогкииодимороа’слюмй
47 47 4Є
фіаичиа культур* 24 39
19X9) 171(9)
фіаичиаосова
• 3» Ы 70 71. 100.135(1*)
24*. *•(?•) 91.221 90 201
?Іиаиси 97(10-1). 1145(7) 140(41.174 17X131.43* 141.39- ЇХ
-дттансп
1*1,173.42- 140.37- 129
-яолЛик» 11X41 13St7).9*(7| 110(7). 157(3). ••(71 10X51. 149(31
Фімаисоамй контроль
120(81.172-174. 4Г в*ЧЄ) ІЗв- 141
W •X») 12»-IX
Фонд (фонди)
– гвмвппма)
7* 73 72
• ajaMMarl
49 4( 47
– розвитку. п»*ю»ц» с гнмиХоголю» 11X4)
157(3) 145(3)
Цензура
•9 91
Центральні органи виконавчо) влади 114-5(7 2| 116 122 17X24) 1*3.
243(4) 161.203.21X41 133(14). 1*6. 19X41
Цивільна судочинство 160 4* ТО 205 163 147
Цивільні справи 152.1*0 206 166 150
Центральна виборча комМя •7(7). 99
Ціноутворення •7(131.11X4) 117 *7
ш
Шкода (магврольма. мораль»*; 13,37 27. 47. S4. 5». 63. 71.21*. 24*
27.47.53.57.63.
17* 221 27.4*52.5*. «3.
Ш~в 51 •5.67.135(19). 77.7». 110(201. *-(20) 76. 7*. 10X111
378
379
КмсплуиИ Промі
Ко«еппу
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
