Голосніченко І.П., Кондратьєв Я.Ю. 1995 – Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина (книга)

Голосніченко І.П., Кондратьєв Я.Ю. 1995 – Адміністративна діяльність
органів внутрішніх справ. Загальна частина

– 4 –

1. ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА КУРСУ “АДМІНІСТРАТИВНА * виконавчу, охоронну
/на договірних засадах/.» Адміністративна діяльність, яка є одним з
основних напрямків діяльності органір внутрішніх справ, здійшюеться на
основі норм адміністративної*®, права.*

У вІдпШдшсті з Конституцією -України органи внутрішніх справ відй0%й|ІйЖ
до системи органів ‘Щнкавної виконавчої влади. Указом Президента України
від 23 лютш> 1992 р. “Про зміни в системі централ>іих органів виконавчої
влади України” Міністерство внутрішніх ед>§в України віднесено д&дієї
системи органів.ї У законі “Про |ІІЯІЦІЮ” закріплено положення про те,
що міліція є органом виконавчої влади. Виходячи з цих формальних
позицій, а також Із тогб, що органи внутрішніх справ реалізують норми
законодавства України /виконують і функції управління/, адміністративну
діяльність можна розглядати як державну виконавчо-владну діяльність.

Відомо, що державно-управлінські відносини складаються в різних сферах
життя суспільства: економіці, соціально-культурної^ будівництві,
адміністративно-політичній діяльності. Так, ад»&-ністратиш^ /діяльність
органів внутрішніх справ здійснюється в адміністратушеніолітичній сфері
функціонування державних органів /ві&ВІ*ї98Чої влади і охоплює широку
сферу державної діяльності, їшГ^Йі^лІшІється як сукупність функцій щодо
захисту суспільного устроїв, забезпечення державної безпеки, охорони
громадського порядку, функціонування органів юстиції та розвитку

1 Див.:Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. N 4. Ст.20

2 Див.:Голос України. 1992. 20 жовтня

- 5 –

міжнародних і політичних відносин, що виконуються державними органами .

Залежно від тієї або іншої окремої функції її здійснює відповідний
державший орган, наприклад функції охорони країни – Міністерство оборони
України; державної безпеки – служба безпеки; міжнародних відносин –
система органів та установ Міністерства закордонних справ України;
юстиції – Міністерство юстиції України; охорони громадського порядку –
Міністерство внутрішніх справ України. Останнє має своїм призначенням
забезпечення громадської безпеки суспільства, реалізацію державної
лолітики в сфері захисту прав та свобод громадян і держави від
протиправних посягань, організації та координації діяльності органів
внутрішніх справ з боротьби із злочинністю, охорони громадського
порядку.

Управління внутрішніми справами – це особлива сфера державної виконавчої
влади, яка спрямована на забезпечення нормальної діяльності людей. Перед
тим як визначити його поняття, потрібно відповісти на запитання, що є
об’єктом цього управління, Інакше кажучи, визначити саму галузь
внутрішніх справ.

ГТалузь внутрішніх справ – це передусім система суспільних відносин, їх
обов’язковим суб’єктом є орган внутрішніх справ, його підрозділ,
установа або окремий службовець. При визначенні названої галузі
необхідно брати до уваги правову регламентацію закріплення за
відповідними органами внутрішніх справ та їх підрозділами завдань і
функцій зовнішнього впливу. Так, відповідно до Закону “Про міліцію”
основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки, громадян, захист їх прав і свобод,
законних інтересів;

запобігання і припинення правопорушень; Ч охорона і забезпечення
громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

участь у паданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у
межах своєї компетенції державним>органам, підприємствам, установам і
організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

‘ Галузь внутрішніх справ охоплює також деякі інші види діяльності, які
в цілому направлені на попередження злочинів, наприк-

- 6 –

лад забезпечення пожежної охорони, виконання вироків суду /здійснюється
системою виправно-трудових установ/, облік та реєстрація вогнепальної
зброї, автомототранспортних засобів, технічний нагляд за ними та 1н.

Якщо синтезувати названі функції зовнішнього впливу органів та установ
внутрішніх справ, можна зробити висновок, що вони /ці органи та
установи/ здійснюють діяльність, яка зводиться до таких основних
напрямків: а/ забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і
свобод, законних інтересів, участь у наданні їм соціальної та правової
допомоги; б/ охорона громадської безпеки та громадського порядку; в/
боротьба із злочинністю; г/ захист власності та охорона об’єктів від
незаконних посягань та пожежі; д/ сприяння державним органам та іншим
суб’єктам суспільних відносин у виконанні ними обов’язків, передбачених
законом.

ТакаМ чином, враховуючи викладене, галузь внутрішніх спраОв можна
визначиш як систему суспільних відносин, які виникають у зв’язку з
забезпеченням прав та законних інтересів громадян, громадського порядку
і громадської безпеки, виконанням покарань та адміністративних стягнень,
виконанням інших завдань, які випливають із закону України “Про
міліцію” та інших законодавчих актів, де у відповідності з нормами права
одним із суб’єктів е орган або установа внутрішніх справ, їх підрозділ
або службовець.

З курсу адміністративного права відомо, що державне управління – це
діяльність органів виконавчої влади, цілеспрямований організуючий їх
вплив на поведінку учасників управлінських відносин. Управління в
області внутрішніх справ є різновидом державного управління, особливості
його виявляються в тому, що воно обумовлено специфічністю об’єкта
управління, а саме галуззю внутріш-ніхсправ.

^Адміністративна діяльність – це діяльність, яка урегульована нормами
адміністративного права, вони закріплені в законі “Про міліцію” та в
інших правових актах. Більшість напрямків діяльності органів внутрішніх
справ регулюється іншими галузями права. Наприклад,
кримінально-процесуальне право регулює слідство та дізнання,
оперативно-розшукову діяльність; виправно-трудове право регламентує
порядок виконання покарань за скоєні злочини.

Отже, не вся діяльність органів внутрішніх справ відноситься до
виконавчо-владної, як і не всі засоби впливу належать до
адміністративно-правових. Звідси 1 об’єкт управління в галузі внут-

- 7 –

рішніх справ не тотожній з об’єктом адміністративної діяльності. Вони
співвідносяться як загальне та особливе.

З допомогою адміністративно-правових засобів можна впливати на відносини
в сферах громадського порядку, громадської безпеки та боротьби в різними
видами правопорушень, які відносяться до об’єкта адміністративної
діяльності. Сюди також належать відносини щодо захисту життя, здоров’я,
честі та гідності громадян, їх прав 1 свобод.

•Виходячи з особливостей галузі внутрішніх справ , визначених відносин
виконавчо-владної діяльності та теорії адміністративного права, можна
визначити, що адміністративна діяльність органів внутрішніх справ – це
урегульована нормами, адміністративного права гх виконавчо-владна
діяльність, яка спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян,
захист їх прав І свобод, законних Інтересів, громадського порядку,
громадської безпеки та боротьбу з правопорушеннями.»

Адміністративна діяльність має різноплановий характер: 1/ор-ганізаційна
діяльність; 2/ зовнішньо-сисгемна діяльність. Крім організаційної
роботи, спрямованої на виконання визначених завдань і яка може вважатися
адміністративною, органи внутрішніх справ покликані здійснювати
управлінські функції 1 поза системою міністерства внутрішніх справ.
Інакше кажучи, органи внутрішніх справ здійснюють адміністративну
правоохоронну діяльність в об’ємі своєї компетенції по відношенню до
різних суб’єктів правовідносин, зокрема громадян, посадових осіб та
цивільних установ.

Лерший-наярямок адміністративної діяльності прийнятсХ називати
внутрішньосистемним або організаційним. Це діяльність (спрямована на
упорядкування управлінських відносин, які виникають, з питань
організації самої системи та структури органів внутрішніх справ,
забезпечення необхідних умов для її функціонування^]

Другий напрямок – позасистемна адміністративна діяльність /виходить за
межі системи органів внутрішніх справ і пов’язана з регулюванням
відносин у суспільстві/. Цей різновид діяльності називається
правоохоронною адміністративною діяльністю. Така назва обумовлюється
тим, що основний зміст даної роботи зводиться до забезпечення
співробітниками органів внутрішніх справ функцій по ‘охороні
правовідносин. Не дивлячись на те, що міліція також здійснює
правозастосовну адміністративну діяльність, слід підкреслити, що ця
діяльність має обслуговуючий характер- 8 -засобом забезпечення правоохоронної діяльності. В аспекті подальшої деталізації управлінських суспільних відносин можна виділити -З^кі видилрашюхоронної адміністративної діяльності органів внутрішніх справ: охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки /правил дозвільної системи, пожежної охорони, безпеки дорожнього руху/; охорона власності; забезпечення правил паспортної системи; додержання правил в'їзду в Україну та проживання в країні іноземних громадян та осіб без громадянства, а також виїзд громадян за кордон. Управління системою органів внутрішніх справ, або організаційна адміністративна діяльність, охоплює виконання функцій щодо вдосконалення структури служб органів внутрішніх справ, їх апаратів, забезпечення кадрової роботи, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, прийняття управлінських рішень а питань діяльності органів внутрішніх справ та контролю за їх реалізацією. Особливості управлінських відносин у зазначеній галузі складають частину предмету курсу "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ". Крім того, його предметом є правові норми, які регламентують цей вид суспільних відносин, а також досягнення науки адміністративного права і передової практики діяльності органів внутрішніх справ у цій галузі. Ф 2. Завдання та система курсу "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" Підготовка фахівців для органів внутрішніх справ України передбачає урахування особливостей вимог до посад середнього та старшого начальницького складу. Кваліфікаційна характеристика співробітників цієї категорії вимагає від кандидатів на заміщення посад знань правових норм та методики їх застосування. • Як відомо, адміністративна діяльність реалізується на основі застосування норм адміністративного права, які регулюють в основному відносини в галузі громадського порядку та громадської безпеки, а також норм, які захищають життя, здоров'я, права та свободи громадян. Здійснення адміністративної діяльності передбачає необхідний обсяг знань про зміст функцій цього виду діяльності, її засоби та форми, а також про призначення та завдання служб міліції, які — 9 — здійснюють адміністративну діяльність, їх систему та структуру, порядок виконання співробітниками цих служб своїх функціональних обов'язків, застосування ними заходів адміністративно-правового впливу. Систему курсу "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" складають загальна та особлива частини. Загальна частина включає питання управління в органах внутрішніх справ, предмет та систему курсу адмінітстративної діяльності органів внутрішніх справ, його співвідношення з Іншими навчальними курсами та дисциплінами, які вивчаються у вузах міністерства внутрішніх справ. Розглядається також поняття та зміст громадського порядку, основні адміністративно-правові засоби його охо'рони, участь громадян в охороні порядку в громадських місцях. Висвітлюються питання правового положення суб'єктів адміністративно-правових відносин у галузі внутрішніх справ /МВС України, обласних, міських та районних органів внутрішніх справ, міліції як складової частини органів внутрішніх справ, а також рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Детально викладені питання, пов'язані зі змістом та формами адміністративної діяльності, а також з такими її методами, як переконання та примус. Розкриваються характерні риси адміністративної діяльності, акти управління міліції та ін. З'ясовуються роль переконання в адмінітстративній діяльності, заходи адміністративного примусу, визначається їх класифікація та зміст, сутність адміністративного нагляду органів внутрішніх справ, адміністративної юрисдикції. Завершує загальну частину курсу тема: "Забезпечення законності в адміністративній діяльності міліції", в якій розглядаються засоби забезпечення законності в адміністративній діяльності міліції, прокурорський нагляд,^ судовий та внутрішньовідомчий контроль, заяви та скарги громадян, а також основні напрямки зміцнення законності в діяльності міліції. Особливу частину умовно можна поділити на три розділи: І/правове положення та організація служб органів внутрішніх справ, які виконують функції адміністративної діяльності; 2/ пра-возаотосовна діяльність органів внутрішніх справ, яка здійснюється у зв'язку Із скоєнням окремих видів адміністративних правопорушень; з/ окремі напрямки адміністративної діяльності. - 10 - У першому розділі розглядаються правове положення та організація функціональних служб, таких як тилового, фінансового забезпечення, штабів та чергових частин, а також лінійних - охорони громадського порядку, патрульно-постової, дільничних інспекторів міліції, державтоінспекції, пожежної охорони та охорони об'єктів, паспортної роботи, віз і реєстрації. Другий розділ об'єднує теми, в яких розглядається організація і тактика адміністративно-правової боротьби з проституцією та СНІДом, наркоманією, дрібним хуліганством, порушеннями антиалкогольного законодавства, корисливими правопорушеннями, правопорушеннями неповнолітніх. У третьому розділі розглядаються питання охорони громадського порядку, у тому числі на об'єктах транспорту, організації і тактики охорони об'єктів, забезпечення виконання законодавства про релігійні культи, адміністративні дії органів внутрішніх справ в особливих умовах /при масових заходах, у разі стихійного лиха, групових порушеннях громадського порядку та масових безлад-дях/. Ф 3. Співвідношення "Адміністративної діяльності органів внутрішніх справ" з іншими дисциплінами, які вивчаються у вузах МВС Як уже зазначалось, предметом курсу "Адміністративна діяльність" - є суспільні відносини, відповідні дії в боку органів внутрішніх справ, їх співробітників, урегульовані нормами адміністративного права. Система цих норм складає спеціальну частину адміністративного права. Але. виходячи із специфіки підготовки спеціалістів'для органів внутрішніх справ, слід детальніше викласти питання організації 1 функціонування окремих служб міліції, глибже їх дослідити та навчити співробітників виконувати окремі адміністративні дії. Оскільки курс "Адміністративне право" не включає матеріалів щодо глибокого висвітлення проблем управління в органах внутрішніх справ, це дає підстави для виділення самостійного курсу "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ". Ураховуючи тісну взаємодію цих двох курсів, можна вважати, що дисципліна "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" співвідноситься з тими ж дисциплінами і курсами, що й "Ад- - 11 -міністративне право". Адміністративне право, як відомо, найтісніше пов'язане з державним правом, яке є базовим для усіх галузей права України Предметом державного права є суспільні відносини, які складаються у зв'зку із здійсненням народовладдя, діяльністю представницьких органів влади, реалізацією виборчої системи, конституційного статусу громадян. Його конституційні положення закріплюють місце органів державної виконавчої влади, у тому числі органів внутрішніх справ, у системі державного механізму, основи взаємовідносин з органами представницької та судової влади, найважливіші принципи формування та діяльності. Таким чином, вони є першоджерелом для норм адміністративного права, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ. Зміст норм адміністративного права, що встановлюють відповідальність за правопорушення, та порядок їх застосування органами внутрішніх справ, співвідноситься зі змістом ряду норм кримінального права. Є норми кодексу про адміністративні правопорушення і кримінального кодексу, юридичний склад яких майже однаковий. Кримінальна дія часто відрізняється від адміністративного делікту лише ступенем громадської небезпеки, розміром шкоди, заподіяної правопорушеннями, а також характеристикою суб'єкта. Багато складів злочинів, передбачених кримінальним кодексом України, мають адміністративну преюдицію, інакше кажучи, дія є злочином тільки в тому разі, якщо особа притягувалась до адміністративної відповідальності протягом визначеного законом строку. Кримінальний процес і адміністративна діяльність мають також загальні принципи провадження. Це неминучість стягнення за вчинене правопорушення, об'єктивна істина, відкритість процесів та ін. Курс "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" має загальні риси з курсом "Основи управління в органах внутрішніх справ". Як перший, так і другий вивчають особливості управлінської діяльності. Але адміністративна діяльність здійснюється тільки на основі норм права. За змістом її курс включає викладені в певних джерелах норми адміністративного права та порядок їх застосування. Курс управління вивчає сам процес управління, його наукові основи, прядок накопичення інформації, її аналіз, методики та механізм рийняття рішень та контролю за їх виконанням, застосовуючи в*""^"" окремих наук, у тому числі інформатики, статистики, yrvr „ А » і т. ін. - 12 - Визначені зв'язки є також і з трудовим правом, особливо у сфері регулювання службових відносин в органах внутрішніх справ. Норми трудового права визначають статус державних службовців як учасників трудового процесу. Що стосується адміністративно-правових норм, які регулюють діяльність службовців органів внутрішніх справ, то вони закріплені в Законі "Про міліцію", "Положенні про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України" і регулюють державно-службові відносини, зокрема умови вступу до служби в органи внутрішніх справ, порядок її проходження, повноваження осіб рядового та начальницького складу. Курс "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" межує також, з курсом "Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ". Як відомо, предметом цього курсу є вивчення системи гласних і негласних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів з метою розшуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп. Оперативно-розшукова діяльність регулюється в основному нормами кримінального права, адміністративна ж - має організаційний характер і регулюється адміністративно-правовими нормами . Деякі теми курсу, що розглядається, тісно пов'язані в курсом " Цивільне право". Наприклад, окремими нормами цивільного права регулюється діяльність щодо охорони об'єктів, яка здійснюється на основі договорів, матеріальна відповідальність підрозділів охорони, обов'язки власника, які випливають з договору. Курс адміністративної діяльності вивчає порядок здійснення охоронних функцій, систему і структуру Державної служби охорони і т. ін. Деякою мірою адміністративна діяльність співзвучна з курсом фінансового права. Фінансування з бюджету органів внутрішніх справ регулюється саме цією галуззю права. Але структура фінансового' апарату, компетенція його службовців, порядок проходження ними служби визначаються адміністративним правом, і ця діяльність відноситься до внутрішньосистемної адміністративної діяльності. Провадження в справах про адміністративні правопорушення є предметом вивчення спецкурсу "Адміністративна відповідальність", а в курсі "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" з'ясовується поняття 1 зміст громадського порядку, громадської на які посягають ці правопорушення. Цей матеріал викладе- - 13 -но в главі 2 підручника. Таким чином, у цій главі розкрито поняття адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, її зьііст та напрямки, основи адміністративно-правової практики, види організаційної та правоохоронної адміністративної діяльності Розглянута система та завдання курсу адміністративної діяльності4 органів внутрішніх справ, проаналізовано співвідношення цього курсу '^з іншими курсами та навчальними дисциплінами. З'ясовано, що адміністративна діяльність має виконавчо-владний характер, -їй властиві відповідні риси державного управління. Логічно випливає питання про об'єкт цього управління та необхідність його вивчення. Глава 2. ПОНЯТТЯ ТА 'ЗМІСТ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ $ І. Громадський порядок - об'єкт адміністративної діяльності . Поняття громадського, порядку і йог© охорони має як наукове, так і практичне значення:, оскільки зміст громадського порядку, ефективність його охорони певною мірою впливають на стабільність прав громадян, їх працю, всебічне задоволення їх матеріальних та духовних потреб. Тому необхідно насамперед з'ясувати- суть такого складного соціального яваща, як громадський порядок, розкрити зміст його окремих елементів, визначити .напрямки розвитку. Розв'язання цієї проблеми ма$>і чисто прикладну
значення для організації роботи органів держави, на які прі&дадені
завдання щодо охорони та забезпечення громадського цорішк^ Як уже
згадувалось. Закон України “Про міліцію” безпосередньо: визначає одне із
завдань цієї служби органів, внутрішніх справ, а сане* охорона’ та
забезпечення громадського порядку.

Звичайно, від того, який змідт вкидається в поняття “громадський
порядок”, від точного окреслений меж та сфери громадського порядку
залежить визначення компетенції міліції в цілому та відповідних служб
зокрема, їх завдайь та лорядку діяльності.

На жаль, законодавство не має чіткого визначення громадського порядку, і
тому дати його поняття можна лише на основі осмислення суспільних
відносин, окремих галузей права та деяких теоретичних концепцій,
висловлених у спеціальній літературі.

На громадський порядок впливає багато факторів життєдіяльності
суспільства: економічні, політичні, соціально-психологічні,

- 14 –

хоча у своєму зовнішньому прояві він сприймається “як морально-правова
категорія, зміст якої визначається нормами моралі та права”1.

Етимологічне тлумачення слова “порядок” вказує, що громадський порядок,
який не існує сам по собі, є налагодженою системою суспільних відносин.

Для визначення змісту поняття “громадський: порядок”, з’ясування
взаємозв’язку даного феномена з іншими суспільними явищами багато
зробили видатні учені-кримінологи та криміналісти Н.Д.Дурманов, І.Н,
Даньшин. В.Ф. Кириченко, Н.Ф. Кузнецова, а також представники науки
адміністративного права І.І.Веремеєнко, О.П.Дагель. Є.В.Додін. М.
І.Єропкін, А.П. Клшниченко, О.Є Луньов, Л.Л.Попов, І,М.Пахомов.
А.В.Серьогін та ін. Цінність їхніх досліджень визначається внеском у
осмислення системи понять цієї сфери, формулювання найважливіших для
законодавства, теорії та практики дефініцій, визначення переліку та
складів правопорушень ( у тому числі злочинів та адміністративних
деліктів/ у сфері громадського порядку, оскільки у чинному законодавстві
відсутні не лише тлумачення поняття громадського порядку, а й перелік
порушень громадського порядку.

Вчені вважають за необхідне тлумачити поняття громадського порошку в
широкому та вузькому розумінні.

s^J/ У широкому розумінні громадський порядок включає в себе суспільні
відносини, які регулюються нормами права та іншими соціальними нормами.
Суть цих відносин визначається матеріальними умовами життя суспільства,
відношенням громадян до найрізноманітніших сторін співжиття у
суспільстві.

Деякі автори розглядають громадський порядок як систему суспільних
відносин, яка грунтується на засобах виробництва та складається
внаслідок сукупного впливу на процеси суспільного життя усіх соціальних
норм та принципів, які діють у суспільстві.2 Ін-

1 Серегин А. В. Общественный порядок и образ жизни //Сов.гос-во и право.
М., 1978. N 4. С. 35.

2 Див.:Васильєв A.M. Теория государства и права. М.. 1977. С.411;
Денисов А.И. Теория государства и права. М,, 1980. С.400.

- 15 –

ші, формулюючи поняття громадського порядку, акцентують увагу на тому,
що громадський порядок “розглядається як широка категорія, зміст якої
визначається системою Ідеологічних відносин, що складаються в різних
сферах життєдіяльності при регулюючому впливові правових та інших
соціальних норм”1.

На думку окремих авторів, система громадського порядку включає в себе
порядок вольових суспільних відносин, які складаються в процесі
свідомого і добровільного дотримання громадянами встановлених у нормах
права та нормах неюридичного характеру правил у сфері соціальної
поведінки 2

Найбільш повне визначення поняття громадського порядку в широкому
розумінні пропонують М І.Єропкін і Л.Л. Попов 3. Автори розглядають
громадський порядок як злагоджену структурну систему правових суспільних
відносин, що виникають як у громадських місцях, так і поза ними. Але
навіть це тлумачення сфери суспільних відносин, які складають зміст
громадського порядку, далеко не повне. Досліджуючи в такому аспекті
громадський порядок, його важко відрізнити від інших суспільних
категорій, які також регулюються нормами права та іншими соціальними
нормами 1 виконують ті ж самі функції.

Отже, ці визначення характеризують поняття громадського порядку в
широкому розумінні. Проте в цьому випадку громадський порядок виступає
не лише як юридична, а й як соціальна категорія.

Тому, підкреслюючи соціальний зміст відносин громадського порядку, які
складаються не тільки в місцях присутності громадян, але 1 в інших
місцях, у суспільстві в цілому, треба відзначити, \|що він включає всі
існуючі в ньому відносини, які складаються не тільки під впливом дії
права. Отже, громадський порядок у такому змісті можна вважати
категорією “громадський порядок у загальносо-

1 Серегин гос-во и право.

- 16 -Шальному значенні”.

Громадський порядок у вузькому розумінні обмежується визначеним
простором, а також умовами , завдяки яким-складаються та розвиваються
суспільні відносини. Це лише їх частина, яка регулюється нормами права,
моралі, звичаями. Такі відносини, їх порядок сприяють створенню належних
умов для суспільне корисної діяльності людей. Громадський порядок
потрібно розглядати як стан соціальної урегульованості, при якому
забезпечуються життя, здоров’я громадян, їх права та свободи,
громадський спокій, морайь, людська гідність. Відносини громадського
порядку в багатьох випадках установлюються та охороняються нормами
права.

Таким чином, громадський порядок у вузькому розумінні можна визначити як
категорію “громадський порядок у юридичному значенні”.

Поняття громадського порядку потрібно завжди чітко розуміти. Не можна
звужувати або занадто розширювати відносини, що складають його зміст.
Правильне вирішення цього питання має важливе практичне значення.
Розширене тлумачення поняття “громадський порядок” може спричинити
безпідставне втручання міліції у відносини, які не знаходяться під її
охороною.

З одного боку, такий підхід може призвести до втручання у сферу
особистого життя громадян і порушення законності. Небажаний резонанс у
суспільстві, наприклад, викликала в недалекому минулому спроба деяких
співробітників міліції диктувати стиль одягу та зачіску. Місцеві органи
влади іноді розширено тлумачать поняття громадського порядку і ставлять
перед міліцією завдання, виконання яких не відноситься до її компетенції
у сфері охорони громадського порядку. Це стосується, наприклад,
виявлення осіб, які здають у піднайм квартири та інші приміщення
держжитлофонду без належної реєстрації, Таке завдання не повинно
ставитись перед міліцією, оскільки відносини, які виникають між
наймодавцем і наймачем, мають цивільно-правовий характер, їх порушення
повинна виявляти податкова інспекція. Тому не випадково Верховний суд
України і обласні суди неодноразово застерігали судові, слідчі орган* та
органи внутрішніх справ від помилок, які пов’язані з необгрунтованим
розширенням поняття громадського порядку.

З’ясуванню поняття “громадський порядок”, охорона якого серед Інших
державних та громадських формувань є компетенцією мілі-

- 17 -ції, сприяє аналіз елементів, які входять до нього.

У цьому плані, як правило, виділяються такі елементи: мета установлення
та підтримання громадського порядку; засоби регулювання; зміст
громадського порядку; гарантії надійності громадського порядку .

Мета установлення та підтримання громадського порядку полягає в охороні
життя, здоров’я, прав та свобод, гідності громадян, забезпечення
громадського спокою, створенні максимально сприятливих умов для
нормального та безперебійного функціонування державних та громадських
організацій, виховання поваги до суспільства та дотриманні громадської
моралі. Одночасно кожна людина має виробити звичку суворо дотримуватись
правил співжиття, потребу узгоджувати свої дії та вчинки з вимогами
правових і моральних правил.

Способами регулювання громадського порядку є як правові, так і інші
соціальні норми: мораль, звичаї. Але головні – норми права, роль яких у
період переходу до ринкових відносин значно зросла, У правовій державі
відносини, які регулюються нормами права, встановлюються державою,
захищаються її авторитетом, а також правовими засобами. Серед правових
норм основну регулюючу роль виконують норми адміністративного права, і
вони ж разом v з кримінально-правовими нормами установлюють заборони і
визначають відповідальність за порушення громадського порядку. Більшість
відносин як складових громадського порядку установлюється 1 регулюється
законодавством. Так, в Основному Законі України та в інших законах
встановлюються основні права і свободи громадян, у тому числі на
відпочинок, проведення мітингів, зборів, походів та демонстрацій і ін.
При реалізації цих прав і свобод виникають відносини громадського
порядку. Багато їх регулюється на рівні Кабінету Міністрів, а також
інструкціями міністерств та відомста, постановами місцевих органів
впади. Особливо це стосується вічдносин, які установлюються в місцях
масового відпочинку громадян.

Крім того є відносини, які регулюються нормами моралі. Не доцільно в
суспільстві, в якому безліч сторін відносин не урегульованих правом,
проповідувати принцип “що не заборонено законом. те дозволено”. Цей
принцип згубний для суспільних відносин

- 18 –

перевантаженого чергами за товарами першої необхідності, з мінімальною
заробітною платою, нижчою в декілька разів від прожиткового мінімуму.
Тому слідування такому принципу – дорога до бездуховності членів
суспільства. Мораль – це система загальноприйнятих, не санкціонованих
державними або громадськими органами відносин, які домінують у
суспільстві. Під їх впливом виникають різні відносини, багато з яких
пізніше закріплюється в нормах права. Якщо самі відносини громадського
порядку часто регулюються моральними нормами, то захищаються, або,
інакше кажучи, охороняються, вони нормами права. \

Є відносини громадського порядку, які регулюються звичаями. До речі,
дотримування звичаїв – позитивне явище, корисне як для суспільства в
цілому, так і для окремих громадян. Це урочисті весільні обряди, іменини
чи хрестини, проводи на службу в армію і т.ін. Але поряд з ними є
шкідливі звичаї, які пов’язані з надмірним вживанням спиртних напоїв.-
Таких звичаїв потрібно позбавлятись, використовуючи силу закону,
підвищуючи культуру вживання спирших напоїв та спілкування між людьми.

зміст громадського порядку утворює система суспільних які складаються в
результаті суворого виконання і додержання норм права, моральних норм,
правил-звичаїв.

Гарантіями міцності громадського порядку є подальша демократизація
нашого суспільства, науковість та практична обгрунтованість правових
норм, участь в обговоренні проектів правових актів широких верств
населення, прийняття виборним постійно діючим органом – Парламентом
України розумних законів, ефективна діяльність правоохоронних органів, у
тому числі органів внутрішніх справ, зокрема міліції, які найбільш
близькі до населення.

Найважливіше значення для діяльності міліції має з’ясування такого
елемента громадського порядку, як коло суспільних відносин, охорона яких
покладена на цю службу. У Законі України “Про міліцію” зазначено, що
міліція охороняє та забезпечує громадський порядок, особисту безпеку
громадян, захист їх прав та свобод, законних Інтересів, бере участь у
поданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяє в межах своєї
компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям
у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Громадський порядок в якості об’єкта адміністративної діяль-

- 19 –

ності органів внутрішніх справ можна також визначити як систему
суспільних відносин, що регулюються нормами права та іншими соціальними
нормами, які забезпечують спокій населення, повагу до громадської
моралі, честь та гідність у громадських місцях.

До громадських треба віднести, місця1 спілкування лбдей з метою
задоволення різноманітних життєвих потреб. Розрізняють постійні 1
тимчасові громадські місця.

Постійні громадські місця призначені: а/ для постійного користування:
вулиці, бульвари, майдани, автостради, вокзали, станції, аеропорти,
причали, готелі, гуртожитки, лікарні, під’їзди житлових будинків і т.
ін; б/ для постійного функціонування у встановлені години: видовищні,
соціально-культурні заклади, міський транспорт, його стоянки,
стаціонарні підприємства торгівлі та громадського харчування, побутового
обслуговування, комунальні підприємства, відділення зв’язку,
поліклініки, амбулаторії, пляжі, спортивні споруди , парки . сквери 1
т.ін.; в/ для виробничої чи службової діяльності колективів людей.
Громадські місця, призначені для тимчасового користування або
функціонування у визначений період /наприклад, виборча дільниця під час
виборів/.

# 2. Правопорядок і громадська безпека, їх співвідношення з громадським
порядком

Правопорядок – це система суспільних відносин, які урегульовані різниш
галузями права. Обсяг правовідносин охоплює ширше коло питань, ніж обсяг
відносин громадського порядку у вузькому розумінні цієї категорії.
Відрізняється правопорядок від громадського порядку також і засобами
регулювання: правопорядок -лише нормами права, а громадський порядок,
крім цього, регулюється ще й нормами моралі та звичаями.

До суспільних відносин, пов’язаних з громадським порядком, необхідно
віднести громадську безпеку, громадський благоустрій, внутрішній
розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях, охорону
передбачених законом форм власності, безпеку держави. Найбільш близька
до громадського порядку сфера громадської безпеки. Не випадково один із
підрозділів міліції, який здійснює адміністративну діяльність у
відповідності зі ст. 7 Закону України “Про міліцію”, має назву міліції
громадської безпеки. Це говорить про те. що і громадський порядок, і
громадська безпека – це

- 20 –

об’єкти захисту, здійснюваного органами внутрішніх справ за допомогою
адміністративної діяльності.

Проблема правової охорони громадської безпеки в адміністративно-правовій
літературі розроблена ще недостатньо. Нема єдиного розуміння поняття
громадської безпеки, хоча потребу в цьому відчуває не тільки наука, але
й практика правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх
справ. Таким прикладом може служити порушення громадської безпеки в
період катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Не
урегульовані в правовому відношенні питання, які стосуються евакуації
населення у випадках аварії на атомних станціях, забезпечення населення,
що мешкає поблизу АЕС, засобами особистого протирадіаційного захисту.
Так. ситуація призвела до того, що в момент виникнення біди, яку можна
прирівняти до стихійного лиха, люди, які жили в охопленій аварією
місцевості, а також співробітники органів внутрішніх справ виявилися
незахищеними від радіації, одержали великі, небезпечні для здоров’я, а в
багатьох випадках і смертельні дози опромінення. Тому розробки, які
стосуються проблем громадської безпеки, повинні бути активізовані .

Здійснюючи функції щодо забезпечення громадської безпеки, міліція
використовує, зокрема, технічні, у тому числі транспортні, засоби як у
звичайних так і в особливих умовах.

За особливих умов, таких як стихійне лихо . аварія, катастрофа, епідемія
і епізоотія, Верховною Радою України або Президентом України відповідно
до закону України “Про надзвичайний стан” може установлюватись правовий
режим надзвичайного стану у випадках, якщо ці умови загрожують життю і
здоров’ю населення.

Розмежовуючи категорії громадського порядку і громадської безпеки, в
першу чергу потрібно визначити об’єкт правових відносин у сферах, котрі
розглядаються, що дозволить більш чітко виділити відповідні
адміністративні делікти.

Аналізуючи зв’язок лонять та правових інститутів, які характеризують
громадську безпеку, деякі автори називають серед ознак, які впливають на
стан громадської безпеки, зовнішні обставини. Це – нормальна
життєдіяльність людей та усунення” негативних якостей, джерел підвищеної
небезпеки та забезпечення цих відносин законами та іншими правовими
нормами.

^ІІДГрошдська безпека включає такі відносини, які попереджують абонувать
шкіЗливі для життя та здоров’я людини наслідки, кот-

- 21 –

pi можуть бут заподіяні в результаті дій людей або штучним, або
природним джерелом підвищеної небезпека.

Найважливішою рисою громадської безпеки є урегульованість дій конкретних
осіб, що виконують відповідні операції з джерелами підвищеної небезпеки.
Забезпечення громадської безпеки залежить у таких випадках від того,
наскільки є можливість нейтралізувати негативні сторони впливу людини і
техніки /наприклад, при експлуатації автомобільного, залізничного,
водного, морського 1 річкового транспорту, при використанні у
виробництві технологічних процесів, які базуються на застосуванні
електромагнітних та іонізуючих випромінень, хімічних речовин, технічних
пристроїв, котрі мають великі швидкості та потужності/

Не дивлячись на те, що громадський порядок і громадська безпека –
самостійні поняття, категорії, явища, між ними е тісний діалектичний
взаємозв’язок. Так. недопущення масових безладь створює умови, які
перешкоджають можливим порушенням правил дорожнього руху, протипожежних
правил, створенню аварійних ситуацій на транспорті. У той же час
неухильне виконання правил, які сприяють забезпеченню громадської
безпеки, гарантує непорушність громадського порядку. Наприклад, заборона
розпивання спиртних напоїв, гра в азартні ігри на борту літака
попереджують можливі хуліганські вияви в особливих умовах.

Обов’язки міліції щодо охорони громадської безпеки передбачені
нормативними актами МВС /при пожежах, повенях, землетрусах, у період
заметілі, ураганів, при епідеміях і епізоотіях, при виявленні бомб,
снарядів, мін. що не розірвались, вибухових, радіоактивних та інших
речовин, які представляють небезпеку для населення/.

Окрім цього, на службу міліції покладаються завдання щодо охорони
окремих напрямків порядку державного управління /забезпечення паспортної
системи, здійснення правил дозвільної системи, правил проживання та
пересування іноземних громадян на території України, правил
прикордонного режиму та 1н./.

Таким чином, якщо говорити про сферу діяльності міліції, то мається на
увазі не тільки охорона громадського порядку, хоча це є головним її
завданням, але й окремі функції щодо забезпечення сфери громадської
безпеки, порядку державного управління, а також такий важливий напрямок
діяльності, як профілактика правопорушень.

Як було відзначено раніше, громадський порядок регулюється нормами
права та іншими суспільними нормами. Деякою мірою відносини, які
виникають у результаті цього, можна класифікувати в залежності від
напрямку дії права. Відносини, які становлять основу громадського
порядку, складаються відповідно до правових норм, які його регулюють.

Адміністративне право застосовується насамперед для регулювання відносин
у сфері громадського порядку, його механізм включає
адміністративно-правові норми , адміністративно-правові відносини та
акти реалізації цих норм-і відносин.

Таким чином, у даному випадку адміністративне право постає

як засіб управління. З його допомогою держава – суб’єкт управлін

ня справами суспільства – забезпечує свій управлінський вплив. У

нормах адміністративного права закріплюються управлінські цілі,

визначаються засоби і шляхи їх, досягнення, а також компетенція

органів внутрішніх справ, посадових осіб і правомочність грома

дян, і – –

Разом з цим адміністративне право виконує функцію охорони громадського
порядку, яка забезпечена відповідними засобами впливу в разі порушення
відносин у цій сфері: до переліку засобів адміністративно-правової
охорони громадського порядку входять норми адміністративного права, але”
ті, що мають охоронну спрямованість, адміністративно-правові відносини,
які виникають у випадках скоєння правопорушень у сфері громадського
порядку, та акти реалізації цих норм.

Серед норм адміністративного права, які належать до засобів
адміністративно-правової охорони, необхідно виділити норми, які
закріплюють принципи охорони громадського порядку. Охорона громадського
порядку і діяльність міліції базуються на одних і тих самих принципах,
тому що ця служба органів внутрішніх справ у взаємодії з іншими
правоохоронними органами та самодіяльними формуваннями громадськості
покликана охороняти громадський порядок.

У ст. З Закону України “Про міліцію” такими принципами названі
законність, гуманізм, повага до особи, соціальна справедливість,
|взаємодія з трудовими колективами, громадськими організа-

ціями й населенням. Окремо в цій статті викладений зміст принципу
гласності. Охороняючи громадський порядок, міліція суворо дотримується
перерахованих принципів, особливо в практиці застосування заходів
адміністративно-правового примусу /докладно про зміст цих принципів мова
піде в главі 5 підручника/.

У нормах адміністративного права, які згруповані у Кодекс України про
адміністративні правопорушення, законодавець с^орму-лював заборони щодо
визначених порушень суспільних відносин і установив санкції на випадок
їх недодержання.

Норми права є первинними “клітинами” правової матерії. У нормах
адміністративного права встановлюються адміністративна відповідальність,
порядок застосування попереджувальних заходів та спеціальних засобів
міліції. Ці норми містяться в Кодексі України про адміністративні
правопорушення, Законі України “Про міліцію”. Правилах застосування
спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні, Статуті
патрульно-постової служби, інструкціях МВС України , інших джерелах
адміністративного права.

Як адміністративно-правовий засіб слід також розглядати і встановлені
нормами правовідносини. Механізм охоронної функції відрізняється від
механізму регулювання тим. що він включає правовідносини у відповідь на
дії. які посягають на регульовані суспільні відносини. Лише при
наявності цих юридичних фактів виника-^ ють відносини відповідальності
за порушення громадського порядку, чого не можна сказати про
регулювання, спрямоване на організацію нових чи упорядкування існуючих
відносин.

^ Кінцевим елементом механізму адміністративно-правової охорони
громадського порядку є акти реалізації норм адміністративного права.
Міліція використовує всі форми реалізації правових норм. Вона застосовує
норми адміністративного права до правопорушників, використовує їх при
здійсненні провадження по справах про адміністративні правопорушення,
виконує норми-принципи. здійснюючи охорону громадського порядку.

‘Слід також відмітити, що значну роль в охороні громадського порядку
відіграють і засоби адміністративно-правового регулювання. Сама охорона
громадського порядку часто здійснюється шляхом застосування
адміністративної організаційної діяльності органів внутрішніх справ.
Організаційні нооми застосовуються при плануванні охорони
громадськогонпорядку як у ^вичайних, так і в особливих умовах. За
допомогою цих норм визначаються посадові обов’-

- 24 –

язки співробітників міліції, їх права, тобто регулюються відповідні
управлінські відносини. Права та обов’язки співробітників внутрішніх
справ при охороні громадського порядку, їх реалізація також виступають
засобами адміністративно-правової охорони громадського порядку. Саму
адміністративну діяльність міліції, яка спрямована на охорону
громадського порядку, можна розглядати як засіб його охорони.

Враховуючи те, що в охороні громадського порядку значне місце посідають
трудові колективи, громадські організації, населення в цілому, виникає
необхідність розглянути принципи взаємодії органів внутрішніх справ із
цими формуваннями.

глава з. взаємодія органів внутрішніх справ з

ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОХОРОНІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Ф і. Форми участі громадськості в охороні правопорядку

Одним з принципів охорони громадського порядку є участь громадськості у
цій справі. Взаємодія державних правоохоронних органів з громадськістю –
важлива частина процесу демократизації суспільства, побудови в Україні
правової держави, забезпечення законності. Спільна діяльність міліції і
об’єднань населення, які беруть участь у боротьбі з правопорушеннями і
охороні громадського порядку, формує у свідомості трудящих необхідність
рахуватися з загальними інтересами, шанобливо ставитися до правових
приписів, з гідністю виконувати свої громадянські обов’язки.

Уміння працівників міліції будувати взаємовідносини з представниками
конкретних громадських правоохоронних формувань розглядається як
важливий критерій оцінки їх професійного рівня, політичної і правової
культури. Саме тут відкриваються найширші можливості для виховання людей
досвідом практичної участі в перетвореннях, що відбуваються у сфері
правопорядку. Для виконання завдань, які постають, на рівні сучасних
вимог необхідно по-новому осмислити набутий досвід, збагатити усі
напрямки діяльності новим змістом, докорінно обновити арсенал форм,
методів та засобів охорони громадського порядку і громадської безпеки,
боротьби з правопорушеннями. Тільки так можна надати правоохоронній
діяльності в Україні ^загальнонародного характеру, вивести її на яюсно
новий

- 25 -рівень.

В умовах формування України як правової незалежної держави, коли
послідовно скорочується вплив адміністративних методів управління і
директивних розпоряджень, на перший план висувається самоврядування
народу, а державна влада втілюється в стійкі юридичні форми.

Важливою рисою громадського і господарського розвитку стає розширення
поля діяльності громадських формувань, які представляють усі верстви
населення.1

Залучення широких верств населення до правоохоронної діяльності
закономірно і справедливо розглядається як важливий канал

-участі громадян в управлінні справами суспільства і держави, один із
основних факторів зміцнення конституційного режиму, ролі законів,
посилення механізму підтримки правопорядку на грунті розвитку
народовладдя.

Однією з найбільш масових форм участі громадськості в боротьбі з
правопорушеннями є добровільні народні дружини«по охороні громадського
порядку /ДНД/. Рішення про їх створення’ приймається на організаційних
зборах громадян, що бажають вступити в дружину, за
виробничо-територіальним принципом на підприємствах, будовах, у
колгоспах, установах, організаціях, навчальних закладах, ЖЕКах,
домоуправліннях, гуртожитках і т.ін. – –

Діяльністю ДНД керують органи місцевої влади. Державні органи,
громадські організації, посадові особи зобов’язані сприяти ДНД в їх
роботі по охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі з
правопорушеннями, подавати їм всіляку допомогу.

Правоохоронній практиці відомі декілька видів добровільних народних
дружин, які відрізняються за своїм функціональним призначенням. Це
територіальні і спеціалізовані ДНД. зведенї оперативні загони.

1 Слід мати на увазі, що Зачон України “Про об’єднання громадян” (Див. :
Відомості Верховної Ради України. 1992. N 34. Ст. 504) не поширюється на
органи місцевого та регіонального самоуправління, органи громадської
самодіяльності, інші об’єднання громадян, порядок утворення та
діяльності яких визначається йід-

повідним законодавством.

•’^

ч

- 26 –

Територіальні народні дружини закріплюються за меншими територіями
(зонами, дільницями) для постійного їх обслуговування. Такими
територіями найчастіше є мікрорайон, парк, вулиця, території селищної
або сільської Ради народних депутатів.

Спеціалізовані народні дружини організуються з метою підвищення
ефективності боротьби з окремими видами правопорушень. Широкого
розповсюдження набули спеціалізовані ДНЯ (або спеціалізовані групи у
складі дружин) по боротьбі з розкраданням і спекуляцією, по охороні
громадського порядку, попередженню правопорушень з боку неповнолітніх,
дотримання паспортних правил, забезпеченню безпеки дорожнього руху,
дотриманню протиалкогольного законодавства, боротьбі з наркоманією та
ін.

Розширення поля діяльності неформальних об’єднань громадян відкрило
дорогу для її ініціативи в охороні громадського порядку і боротьбі з
правопорушеннями. Виникають нові види добровільних народних дружин,
наприклад робочі загони сприяння міліції (РЗСМ) І асоціації добровільних
народних дружин. Організація цих формувань стала реалізацією ідеї
створення платних загонів дружинників.

Робочі загони сприяння міліції створюються за виробничо-територіальним
принципом рішенням трудових колективів, установ і організацій для
посилення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю у цих
колективах, на прилеглій території, а також у місцях мешкання їх
працівників. Склад РЗСМ затверджується виконкомами міських та районних
Рад народних депутатів. Ці загони формуються з активних членів ДНД.
позаштатних працівників міліції, передових робітників і службовців, які
користуються довірою серед членів колективу та за своїми моральними і
діловими якостями спроможні виконувати поставлені завдання.

Головним завданням РЗСМ є: охорона прав і законних інтересів громадян;
активна участь у попередженні і припиненні правопорушень, профілактика
злочинних посягань на усі види власності, активна участь у роботі по
вихованню населення в дусі поваги до законів.

У системі громадських суб’єктів боротьби з правопорушенням важливу роль
відіграють громадські пункти охорони порядку (ГПОП) 1 їх ради.

Правовий статус громадських пунктів охорони порядку був визначений 24
липня 1980 р.. коли Президія Верховної Ради республіки

- 27 –

відповідним указом затвердила положення про ці формування.1 Згідно з цим
положенням рішення про утворення (ліквідацію) згаданих формувань
приймаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів з
рекомендації громадських організацій, органів громадської самодіяльності
1 трудових колективів.

Ставши центром організаційного об’єднання зусиль громадських організацій
мікрорайону у боротьбі з правопорушеннями, громадські пункти охорони
порядку не підмінили формування населення, які діяли раніше. Органи
громадської самодіяльності, що представлені на громадському пункті,
зберігають свою організаційну самостійність. Для координації їх
правоохоронної діяльності створюється спеціальний орган – рада
громадського пункту охорони” порядку, яка затверджується рішенням
виконавчого комітету відповідної 1>ада народних депутатів. У її складі
голова, його заступники і не менш як шість членів. Рада формується з
осіб, рекомендованих громадськими організаціями, органами громадської
самодіяльності, трудовими колективами, а також державними організаціями,
які беруть участь в охороні порядку і боротьбі з правопорушеннями на
терШФрИ, зак- 28 - У будинках, що обслуговуються житлово-експлуатаційними конторами, будинкоуправліннями або об'єднаними вуличними комітетами, а також у сільских населених пунктах і селищах товариські суди створюються за рішеннями загальних зборів (сходу) мешканців бу^ динків або громадян села, селища за згодою виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів. У великих колективах товариські суди можуть бути створені в цехах підприємств, бригадах та інших підрозділах. Ці громадські формування можуть бути створені в колективах чисельністю не менше як 50 працюючих. В окремих випадках за згодою профспілкового органу, якому підпорядкована профспілка, або виконкому відповідної місцевої Рада народних депутатів вони можуть бути створені і у менш численних колективах. Створення і діяльність товариських судів регламентуються положенням, яке затверджено Указом Президії Верховної Ради УРСР, зі змінами та доповненнями. ' Товариські суда обираються відкритим голосуванням, на загальних зборах (конференціях) трудових колективів строком на два роки. Кількість їх членів установлюються зборами (але не менше п'яти), які відкритим голосуванням із свого складу обирають голову товариського суду, його заступників і секретаря. Не рідше як один раз на рік товариські суда мають звітувати про свою діяльність перед загальними зборами колективів трудящих. Відповідно Положенню про них товариські суда розглядають справи, в тому числі ті. що стосуються охорони громадського порядку (за появу в громадських місцях в стані сп'яніння, що ображає людську г їда їсть і громадську мораль, дрібне хуліганство, дрібне розкрадання та інше). Товариський суд може застосувати до винуватця такі заходи вітливу: зобов'язати публічно вибачитися перед потерпілим або колективом; оголосити товариське попередження; оголосити громадське осудження; Положення про товариські суда // Відомості Верховної 1977. N14. Ст.132; 1988. N4. Ст.51; 1985. N44. - 29 - оголосити громадську догану з опублікуванням у пресі або без цього; накласти штраф; поставити перед керівником підприємства, установи, організації питання про переведення винного в порушенні дисципліни на нижчеоплачувану роботу або про зміщення на лижчу посаду; поставити перед керівником підприємства, установи, організації питання про звільнення з роботи. Одночасно з цими заходами товариський суд може ставити питання про позбавлення винного повністю або частково винагороди за підсумком річної роботи, пільгової путівки до будинку відпочинку, санаторію, а також перенесення черги на одержання житла. Товариський суд може зобов'язати винного відшкодувати заподіяні збитки. Практика свідчить, що нове розуміння сутності зв'язків міліції і населення відкриває великі можливості для пошуку нових форм і методів залучення громадськості до правоохоронної роботи. Але і старі форми можуть бути розвинуті, наповнені змістом, який відповідає вимогам цього часу. Це, зокрема, робота позаштатних співробітників міліції. Інститут позаштатних працівників міліції формується з громадян, не молодших 18 років, які добровільно виявили бажання допомагати міліції, позитивно характеризуються на виробництві, за місцем навчання і проживання, мають, як правило, середню аоо вищу освіту, беруть активну участь у громадському житті, спроможні за своїми діловими і моральними якостями успішно виконувати поставлені перед ними завдання. Рішення про зарахування кандидата позаштатним працівником приймає начальник органу внутрішніх справ або його заступник пЗс-ля попердньої бесіди з ним. Зарахування громадянина позаштатним співробітником оформлюється наказом. Йому видається посвідчення за встановленим зразком, і він знайомиться з особистим складом органу внутрішніх справ або відповідного підрозділу на зборах або службових нарадах. Робота позаштатних співробітників організовується на основі їх спеціалізації за окремими напрямками діяльності міліції: дільничних інспекторів міліції, карного розшуку, боротьби з економічною злочинністю. Державтоінспекції, паспортних відділів, інспекцій у справах неповнолітніх і т.ін. Керівництво позаштатними пра- - зо - цівниками здійснює працівник підрозділу, за напрямком функціонування якого він підбирався. Як правило, цей працівник міліції дає йому доручення і планує роботу, навчає формам, методам і тактиці охорони громадського порядку, попередження і розкриття злочинів, здійснює виховну роботу, інструктує. Ф 2. Форми взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю Взаємодія міліції і громадськості здійснюється в певних формах. Під формами розуміються способи її зовнішнього вираження, в яких виявляється зміст цієї взаємодії. Найчастіше це спільні патрулювання, рейди, обходи, огляди; спільне планування заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з правопорушенням; узгодження конкретних самостійних заходів, таких як: лекції, бесіди, рейди, огляди і т.ін.; інструктаж працівників міліції членів громадської правоохоронної організації; спільний аналіз оперативної обстановки; інформування міліції про виявлені причин та умови, що сприяли порушенням громадського порядку і правопорушенням/ спільні наради, семінари і збори; навчання представників громадськості техніці охорони громадського порядку, профілактичній роботі і т. ін. Перераховані форми за своєю суттю є варіантами численних зв'язків міліції і громадськості, перелік яких можна значно розширити. Існуюча різноманітність контактів, з одного боку, забезпечує можливість використати практично всі соціальні верстви населення в усіх напрямках правоохоронної діяльності, з іншого -оптимальне .визначення засобів, методів, шляхів підвищення ефективності зусиль суб'єктів, що взаємодіють, потребує їх всебічного аналізу, вивчення, пізнання. Таке пізнання, що охоплює усі сторони взаємодії, можливе на основі класифікації відомих правоохоронній практиці варіантів зв'язків і контактів міліції з громадськістю, яка дозволяє розглянути ці зв'язки і контакти у відповідній системі, забезпечити орієнтацію в їх масиві, процес вивчення, швидше знайти ті закономірності, які впливають на їх розвиток і зміну, а в остаточному підсумку визначити шляхи і конкретні заходи покращення правоохоронної роботи. Цим вимогам відповідає розподіл усіх Існуючих між названими - 31 - суб'єктами зв'язків на п'ять груп, що об'єднують зв'язки одного виду або напрямку. Назви цих груп і є по суті формами взаємодії, якими охоплюються всі відомі варіанти контактів між суб'єктами. Це такі групи зв'язків: 1) спільне розроблення та здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями і охорони громадського порядку; 2) узгодження самостійних дій, спрямованих на боротьбу з правопорушеннями і охорону громадського порядку; 3) обмін інформацією (інформаційна взаємодія); 4) проведення громадськими формуваннями заходів з ініціативи міліції; 5) допомога з боку працівників міліції громадським формуванням у проведенні заходів щодо боротьби з правопорушеннями і охорони громадського порядку. Глава 4. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Ф 1. Правове положення Міністерства внутрішніх справ України Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом державної виконавчої влади. Правові основи організації діяльності МВС України визначаються Конституцією України /ст. 119-122/, чинним законодавством України, Указом Президента України від 4 травня 1992 р. "Про міністерство". Загальними -функціями для всіх міністерств України є забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних сферах; сприяння підприємствам 1 організаціям у питаннях установлення 1 стабілізації господарських зв'язків, у тому числі зовнішньоекономічних; міністерство в своїй діяльності взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади, а також з Кабінетом Міністрів, органами місцевого і регіонального самоврядування; здійснює передбачені законодавством контрольні функції за діяльністю підлегла структур, підприємств і організацій. Специфічні завдання, функції і методи діяльності МВС України fІ Іановлюютьоя спеціальним положенням про нього, яке затверджене розпорядженням Президента України 7 жовтня 1992 р. * /Міністерство внутрішніх справ України реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки. Згідно з Конституцією України керівник міністерства входить до складу Кабінету Міністрів. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; узагальнює практику застосування актів законодавства з.питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України. Основними завданнями МВС України є: організація ікоординаціядіяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод громадян, Інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; участь у розробці і реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до .усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень; визначення основних напрямків удосконалення роботи органів внутрішніх справ, подання їм організаційно-методичної та практичної допомоги; забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресо-ціалізації засуджених ; організація роботи, пов'язаної з забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки; забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців системи МВС. Отже, основні завдання МВС України випливають із загальних завдань, покладених на органи внутрішніх справ. У цих основних завданнях програмується зміст керівництва внутрішніми справами, здійснюваного МВС України. 1 головні напрямки діяльності мініс- 1 Див.: Голос України. 1992.. 20 жовтня. - 33 - терства. Зміст діяльності МВС України як: центрального органу державного управління в галузі внутрішніх справ полягає в наступному: розробка загальних проблем підвищення ефективності забезпечення громадського порядку в державі, здійснення кадрової політики, підготовка, навчання і виховання кадрів, їх облік і розподіл у територіальні та транспортні органи, галузеві служби; організація управління очолюваної ним системи, розробка і організаційне забезпечення управлінських рішень, перспективних і поточних планів; здійснення їх чіткого функціонування; оперативне керівництво відповідними підпорядкованими органами, підрозділами і установами, визначення ефективних засобів і методів їх діяльності. * Відповідно до основних оавдань здійснюються і головні напрямки діяльності МВС України. У сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю МВС України забезпечує реалізацію державної політики з цих питань, визначає основні напрямки діяльності підпорядкованих - 34 - чує профілактику правопорушень; вносить до центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організує проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю; організує здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки,забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та ліквідації їх наслідків; разом з органами державної виконавчої влади організує підготовку проектів законодавчих і нормативних актів з питань охорони громадського порядку; забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ і військ внутрішньої та конвойної охорони; бере відповідно до закону участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих .. місцевостях. МВС України також організує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладено на органи внутрішніх справ; безпосередньо проводить роботу по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю та наркобізнесом і злочинами у сфері економіки; організує проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичні дослідження за матеріалами оператив-но-розшукової ..діяльності, "забезпечує у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях; організує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди, оперативно-пошуковий та криміналістичний обліки у межах своїх повноважень веде державну статистику; організує і проводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними угодами. Виконуючи функцію зовнішніх зв'язків з міністерствами внутрішніх справ близького і далекого зарубіжжя, МВС України бере участь у розробці проектів міжнародних договорів /угод/ України з питань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів /угод/ Для забез- - 35 - печення роботи в цьому напрямку при МВС України створене Національне бюро Інтерполу, а у структурі міністерства - відділ зовнішніх відносин. Наприклад, з метою зміцнення та розвитку безпосередніх контактів 'З органами внутрішніх справ інших держав у боротьбі зі злрчинністю наказом МВС України N 241 від 6 травня 1992 р. оголошена Угода про співробітництво між МВС України та МВС Республіки Біларусь, МВС Республіки Польща, МВС Російської Федерації, МВС Угорської Республіки. Разом а іншими державними органами і громадськими організаціями МВС України організує боротьбу а пияцтвом, бродяжництвом, правопорушеннями неповнолітніх та іншими антигромадськими явищами; скеровує діяльність органів внутрішніх справ на здійснення правил дозвільної системи, яка контролює придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються; впроваджує в життя паспортну систему; забезпечує виконання законодавства з питань громадянства України, додержання іноземними громадянами правил перебування на території України, в'їзду в країну і виїзду закордон, проїзду через.країну. МВС України організує роботу апаратів і служб з виконання ухвал судів і постанов прокурорів про арешт, охорони і конвоюванню заарештованих і затриманих, розшуку осіб, які ховаються від слідства і суду, засуджених, що ухиляються від виконання вироку, без вісті зниклих осіб і інших осіб у передбачених законодавством випадках; забезпечує участь органів внутрішніх справ у межах їх повноважень у здійсненні заходів з охорони навколишнього природного середовища, боротьби з браконьєрством і порушеннями правил мисливства та рибальства. У сфері виконання покарань МВС України забезпечує виконання кримінально-виконавчого законодавства, здійснює керівництво та контроль за діяльністю установ з виконання покарань, лікувально-трудових профілакторіїв, слідчих ізоляторів, інспекцій виправних робіт, які застосовуйсь передбачені законом засоби впливу на осіб, засуджених до позбавлення волі; засуджених до виправних робіт без позбавлення волі; Засуджених умовно з випробувальним строком, з відстрочкою виконання вироку /крім неповнолітніх/. Окрім цього відповідні підрозділи з названих виконують постанови - 36 - судів про примусове лікування хронічних алкоголіків та наркомат нів, утримання осіб, взятих під варту, контроль за виконанням вироків судів про заборону займати посади або займатись певною діяльністю. Міністерство забезпечує створення, розвиток і удосконалення' соціальної, матеріально-технічної, виробничої і господарської бази підрозділів системи виконання покарань та додержання єдиного принципу щодо організації виробництва для працевлаштування спецконтингенту на підприємствах установ з виконання покарань, організує загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених, виховну роботу з особами, що відбувають покарання в установах виконання покарань і утримуються в лікувально-трудових профілакторіях, '• слідчих ізоляторах; контролює дотримання вимог щодо режиму, встановленого в місцях відбування покарання , утримання осіб, які знаходяться в слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях; разом з відповідними підрозділами МВС організує нагляд за поведінкою осіб, що засуджені до виправних робіт без позбавлення волі, умовно з випробувальним строком, з відстрочкою виконання вироку, а також за дотриманням ними встановленого порядку і умов відбування покарання; спрямовує діяльність органів внутрішніх справ щодо сприяння особам, звільненим з місць позбавлення волі, в їх ресоціалізації. трудовому і побутовому влаштуванню, а також щодо здійснення в передбачених законом випадках адміністративного нагляду за ними. У сфері забезпечення пожежної безпеки відповідно до Закону України "Іїро пожежну безпеку" на МВС України покладені обов'язки ' у здійсненні державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених Пунктів і об'єктів, координації діяльності міністерств, інших центральних органів державної влади з питань, пов'язаних з удосконаленням справи пожежної охорони. Компетенція МВС України як центрального органу державної виконавчої влади у сфері пожежної безпеки полягає: в проведенні єдиної пблітики у справі пожежної ^безпеки; визначенні основних напрямків розвитку науки і техніки^ участі у координації державних міжрегіональних заходів та наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництві відповідними науково-дослідними установами, розробці та затвердженні Державних стандартів, норм і правил пожежної безпеки; встановленні системи обліку пожеж; організації навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керів-Nництві пожежно-технічними навчальними закладами; оперативному уп- - 37 - равлінні силами і технічними засобами, які залучаються до ліквідації пожеж; участі в координації роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановленні замовлення на їх випуск та постачання; -співробітництві з органами пожежної безпеки інших держав. У сфері охорони об'єктів власності і огнистого майна громадян МВС України здійснює керівництво підрозділами охорони, ^ тому числі спеціальними, подає їм практичну допомогу в службовій діяльності щодо захисту від злочинних посягань особливо важливих та інших об'єктів, приміщень з індивідуальною власністю громадян, майна та вантажів, грошових коштів і цінних паперів, охороні фізичних осіб на договорній основі, охороні громадського порядку в зонах несення служби; організує співробітництво підрозділів охорони з відповідними службами правоохоронних органів інших держав, іноземними фірмами з питань охорони влгоності, фізичних осіб, а також стандартизації технічних засобів охорони; розробляє та здійснює заходи з реалізації єдиної концепції охорони усіх видів власності; узагальнює практику законодавства з питань правоохоронної діяльності, віднесеної до компетенції охорони, надає підлеглим підрозділам методичну допомогу у вдосконаленні організаційно-правового забезпечення їх діяльності; готує нормативні акти з питань організації охорони; погоджує проекти споруд та об'єктів, що будуються, щодо обладнання їх засобами охоронно-пожежної сигналізації; забезпечує ліцензування охоронних послуг суб'єктів' підприємницької діяльності; здійснює комплексний аналіз та планування діяльності охорони, розробляє та реалізує заходи з її удосконалення, вивчає позитивний досвід та сприяє його впровадженню; організує роботу щодо використання в охороні технічних засобів сигналізації та систем централізованого спостереження; провадить єдину технічну політику з розробки, виробництва та впровадження в експлуатацію засобів охоронної сигналізації; розробляє і реалізує заходи в удосконалення роботи по винахідництву та раціоналізації, створює проектні, монтажні підрозділи, що утримуються на принципах самоокупності; створює спільні, у тому числі з залученням іноземного капіталу, підприємства, фірми, компанії щодо здійснення охорони та розвитку інших, пов'язаних з нею, видів діяльності, надає дозвіл на це підрозділам охорони, організує інспектування відомчої охорони та перевірку стану збереження матеріальних цінностей на об'єктах державної власності. - 38 - Підрозділи охорони, у тому числі і МВС України, є бюджетними організаціями в його системі , які відповідають за стан службової діяльності підрозділів охорони при органах внутрішніх справ України 1 утримуються за рахунок коштів, що надходять за договорами по охороні та з інших видів діяльності. У сфері забезпечення безпеки дорожнього руху МВС України організує виконання підвідомчими службами державної автомобільної Інспекції, на основі спеціалізації їх окремих підрозділів. Закону України "Про дорожний рух" та інших нормативних документів з питань боротьби з аварійністю на транспорті; бере участь у створенні законодавчої та нормативної бази, необхідної для ефективної роботи підвідомчих служб щодо забезпечення в межах компетенції державної автомобільної Інспекції безпеки дорожнього руху, забезпечує безперервний контроль за станом оперативної обстановки на автомобільних шляхах України та організує реагування на її зміни.1 МВС України узагальнює та впроваджує у діяльність служб, підрозділів ДАІ досягнень науки і передового досвіду з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, взаємодіє з зацікавленими міністерствами, відомствами, концернами, корпораціями, організаціями, іншими об'єднаннями, Військовою автомобільною інспекцією Міністерства оборони України, спілкою автомобілістів, адміністрацією підприємств, установ і організацій, громадськими об'єднаннями, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки дорожнього руху. В оперативному підпорядкуванні МВС України можуть бути служби нагляду за станом автомобільних шляхів і вулиць, впровадженням автоматизованих систем керування дорожнім рухом, координації діяльності спеціалізованих монтажно-експлуатаційних управлінь /дільниць/, реєстраційно-екзаменаційні, екологічні та інші підрозділи, а також науково-дослідні установи. У науково-дослідній роботі та підготовці кадрів МВС України, виходячи з потреб практики, розробляє та організує реалізацію програм кадрового забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони, вживає заходів 1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1993 p., N 31. ст. 338. - 39 - щодо додержання дисципліни 1 законності в їх діяльності; організує роботу підпорядкованих навчальних закладів, науково-дослідних установ; вживає відповідно до чинного законодавства заходів у забезпеченні правового і соціального захисту працівників, військовослужбовців військ внутрішньої та конвойної охорони, пенсіонерів органів внутрішніх справ, членів їх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів; бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері діяльності органів внутрішніх справ; організує і координує впровадження в практику досягнень науки та передового досвіду, забезпечує розробку озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони. МВС України бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, у розробках на їх основі державних програм боротьби зі злочинністю та охорони правопорядку. Наприклад, на основі таких пропозицій 28 вересня 1992 р. Президентом України було затверджене Розпорядження про додаткові заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні. * Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань при МВС України можуть створюватися відповідні ради і комісії з включенням до їх складу провідник учених і висококваліфікованих фахівців-практи-ків. їх склад та положення про них затверджуються Міністром внутрішніх справ України. У сфері фінансової діяльності МВС України організує в міністерстві і підпорядкованих органах роботу з питань фінансування, праці, заробітної плати, економічного прогнозування, бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійної діяльності; розробляє заходи щодо підвищення ефективності використання грошей, матеріальних ресурсів; забезпечує виконання фінансових зобов'язань перед державою. Щодо матеріально-технічного, військово-технічного, військового та господарського постачання МВС України організує у встановленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності 1 Оголошено наказом МВС України від 7 жовтня 1992 р.. N 577 - 40 - підпорядкованих органів, підрозділів, установ і організацій, військ внутрішньої та конвойної охорони, контролює правильність використання ними ресурсів і коштів; вирішує питання щодо речового постачання особового складу органів внутрішніх справ; організує перевезення, енергозабезпечення, надання засобів зв'язку, житлово-побутове і комунальне обслуговування та інше забезпечення господарських потреб органів внутрішніх справ; вносить до відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо складання планів капітальних вкладень на будівництво об'єктів адміністративного, виробничого, соціально-побутового. військового призначення та житла, здійснює контроль за їх виконанням. У встановленому порядку МВС України вносить подання про присвоєння спеціальних і військових звань вищого керівного складу, установлює згідно з чинним законодавством порядок звільнення у запас або у відставку. Міністерство забезпечує неухильне дотримання законності в діяльності органів, їх підрозділів, підприємств та організацій системи МВС України; організує своєчасний і уважний розгляд заяв, скарг, пропозицій громадян, вживає заходів щодо усунення недоліків у діяльності органів внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ України здійснює керівництво в двох головних формах: 1/ централізоване керівництво; 2/ безпосереднє оперативне управління. Централізоване керівництво полягає в керівній діяльності щодо найважливіших питань роботи органів внутрішніх справ, визначенні головних її напрямків; вдосконаленні системи управління і організації праці; виданні відомчих нормативних актів; веденні обліку та розподілу людських і матеріально-технічних ресурсів; здійсненні координуючих, контролюючих функцій, а також в інспектуванні; вивченні, узагальненні та розповсюдженні позитивного досвіду організації охорони громадського порядку 1 боротьби із злочинністю; установленні на основі законодавства України порядку та методики оперативно-службової і організаційної діяльності органів внутрішніх справ. МВС України скеровує діяльність управлінь внутрішніх справ областей, а через них впливає на підлеглі їм органи; забезпечує взаємодію з генеральною Прокуратурою, Міністерством юстиції, Верховним судом. Службою безпеки. Міністерством оборони та Іншими центральними органами України. При виконанні покладених на нього Функцій взаємодіє з Іншими центральними органами державної вико- - 41 - навчої влади України, органами автономної Республіки Крим, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також з відповідними органами інших держав. МВС України має право одержувати від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для виконання покладених на міністерство завдань; залучати для розробки актуальних проблем боротьби із злочинністю, проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші установи, а також окремих учених і висококваліфікованих фахівців, у тому числі практиків; укладати угоди про співробітництво у сфері боротьби із злочинністю та з інших питань, віднесених до компетенції міністерства, з відповідними органами інших держав; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції. Безпосереднє оперативне управління здійснюється МВС України у випадках його прямого управлінського зв'язку з підлеглими органами внутрішніх справ усіх рівнів. Міністерство управляє на території України органами, службами, організаціями, військами внутрішньої і конвойної охорони, відомчими навчальними закладами, науково-дослідними установами, органами матеріально-технічного забезпечення та іншими установами, які належать до системи міністерства. Функції оперативного управління МВС України реалізує, як правило, відносно безпосередньо підлеглих йому органів, служб, установ і організацій. МВС України як орган управління являє собою систему взаємодіючих елементів. У його організаційну структуру входять такі елементи /підрозділи/: керівництво міністерства, штаб, галузеві головні управління, управління і відділи, функціональні управління та відділи. Серед структурних елементів головна роль належить керівництву міністерства, до складу якого входить міністр, його заступники і колегія. МВС України очолює міністр, який призначається відповідно, до Конституції України і входить до складу Кабінету Міністрів. Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України, розподіляє обов'язки між ними, визначає повноваження підрозділів міністерства. Розподіл обов'язків між міністром і його заступни-ами регламентується відповідними наказами міністра внутрішніх справ Украї- Міністр внутрішніх оправ України несе персональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства. Гранична чисельність і фонд оплати працівників центрального апарату МВС України затверджуються Кабінетом Міністрів, а його структура - віце-прем'єр-міністром України. Штатний розклад апарату міністерства та положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром. Міністр внутрішніх справ України затверджує типові структури, типові штати і штатні нормативи підрозділів, підприємств, установ та організацій системи міністерства; призначає на посаду і звільняє з них визначену категорію керівних працівників міністерства і його служб; присвоює спеціальні та військові звання до полковника включно, у межах фонду заробітної плати встановлює і змінює посадові оклади працівникам міністерства. У межах своїх повноважень 1 компетенції міністр видає накази. Інструкції, віддає вказівки, які обов'язкові для виконання усіма органами підлеглої системи та перевіряє їх виконання. Наказами міністра затверджуються і вводяться в дію статути, настанови, положення, правила, інші нормативні акти, що визначають завдання, обов'язки, права, форми, методи роботи окремих служб органів внутрішніх справ та їх співробітників. МВС України у разі необхідності видає разом в Іншими центральними органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування спільні акти /наприклад, наказ про затвердження інструкції про порядок виїзду за кордон, підготовлений разом v з міністерством оборони. Службою безпеки, управлінням Державної охорони, державним комітетом у справах охорони державного кордону, командуючими прикордонними військами і Національної гвардії, штабом цивільної оборони/. Рішення міністерства з питань безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, діяльності дозвільної системи та інших визначених чинним законодавством питань є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій. Наприклад, вимог виданої міністерством інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення 1 використання вогнепальної зброї, боєприпасів та ви- - - 43 - бухових матеріалів повинні дотримуватися всі міністерства, відомства, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання та громадяни, які у встановленому порядку мають право виконувати ці дії. МВС України організує свою роботу на основі колегіальності та єдиноначальності. Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень МВС України, обговорення його найважливіших напрямків діяльності у міністерстві утворюється колегія в складі Міністра /голова колегії/, заступників Міністра за посадою, а також інших керівних працівників органів внутрішніх справ. Члени колегії міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Міністра. Колегія розглядає основні питання організації і практичної діяльності системи органів внутрішніх справ, обговорює питання перевірки виконання, добору і використання кадрів, проекти найважливіших нормативних актів, • заслуховує доповіді міністра внутрішніх справ Республіки Крим, звіти начальників Управлінь внутрішніх справ областей, ГУВС м.Києва, Севастополя, головних управлінь, управлінь і відділів міністерства та інших установ системи органів внутрішніх справ. Керівництво МВС України в установленому порядку скликає наради керівних та інших працівників системи МВС, -проводить науково-практичні конференції, на яких заслуховуються та обговорюються проблеми зміцнення законності і правопорядку, питання, пов'язані з покращенням діяльності органів внутрішніх справ. Організаційна структура центрального апарату МВС України так само, як і інших органів внутрішніх справ, зумовлена їх завданнями та функціями, які розподіляються на основні, забезпечуючі і організаційно-інспекційні. Основні функції визначають цільове призначення органів внутрішніх справ. Це організація та забезпечення охорони громадського порядку, попередження, припинення і розкриття злочинів, розслідування злочинів, організація виконання покарань,забезпечення пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху і т.ін. Забезпечуючі функції спрямовані на здійснення основних функцій міністерства: комплектування, розподіл, розстановка, виховання та навчання кадрів; медичне обслуговування працівників органів внутрішніх справ; фінансово-планова функція; виробнича і господарська функції; матеріально-технічне забезпечення, поста- - 44 -чання. діловодство та ін. До організаційно-інспекторських функцій належать: інформаційно-аналітична; розробка проектів комплексних рішень; перспективне і поточне планування; контроль за виконанням; узагальнення управлінської діяльності; підготовка проектів інформаційних документів для урядових Інстанцій, Прокуратури України, Верховного Суду України і т.ін. Ці функції виконуються таким підрозділом МВС, як Головний штаб. Структура центрального апарату МВС Украгни - це система головних управлінь, управлінь і відділів, спеціалізованих за основними напрямками діяльності та функціями органів внутрішніх справ. Галузеві головні управління /управління/ і відділи центрального апарату МВС України вивчають стан і узагальнюють досвід роботи на місцях, готують пропозиції для керівництва, організують виконання вказівок міністерства, здійснюють контроль відповідних підлеглих ланок. Ці структурні підрозділи будуються на основі галузевої спеціалізації. До таких підрозділів, які реалізують основні функції належать: ' Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Головне управління карного розшуку, Головне управління Державної служби боротьби, з економічною злочинністю, Головне управління адміністративної служби міліції, Українське бюро Інтерполу (на правах головного управління/, Головне управління кримінального пошуку, Головне слідче управління, Головне управління по виконанню покарань. Головне управління внутрішніх військ та конвойної охорони. Управління по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, Управління внутрішніх справ на транспорті, Управління Державної пожежної охорони, Управління Державної служби охорони, Оперативно-технічне управління, зкспертно-криміналістичний центр, відділ організації роботи дізнання в органах внутрішніх справ, відділ міжнародних зв'язків, відділ військово-мобілізаційної роботи та цивільної оборони, відділ по організації роботи органів внутрішніх справ на закритих об'єктах. Функціональними апаратами МВС України є такі його підрозділи: Штаб /на правах головного управління/,Головне управління кадрів. Головне управління військового та матеріально-технічного забезпечення, Управління оперативного зв'язку. Фінансово-економічне управління, Управління справами. - 45 - На відміну від галузевих підрозділів функціональні підрозділи центрального апарату міністерства здійснюють оперативне керівництво органами внутрішніх справ. Вони, як правило, готують пропозиції щодо покращення реалізації завдань і функцій за своїми напрямками і подають їх для затвердження міністру, його заступникам або для обговорення на колегії. При МВС України функціонують також Інформаційне бюро, Контрольно-ревізійне управління, Господарське управління, Центр громадських зв'язків. Управління капітального будівництва,Редакційно-видавничий відділ, Інспекція технагляду та охорони праці, служба організації роботи службового собаківництва, редакції відомчих газет і деякі інші підрозділи. МВС України як центральний орган виконавчої влади здійснює керівництво МВС Республіки Крим та місцевими органами внутрішніх справ у справі забезпечення громадського порядку та боротьби із злочинністю. Ф 2. Правове положення місцевих органів внутрішніх справ Управління МВС України в областях створюються відповідно до законодавства України. * У своїй діяльності вони підпорядковані центральному апарату МВС. Управління МВС в областях безпосередньо на місцях здійснюють функції виконавчої влади у галузі внутрішніх сщрвв. Вони виконують свої . завдання через відповідні галузеві служби, а також через міські і районні відділи /управління/ внутрішніх справ та інші низові апарати. До складу управління належать відділи /управління/ карного розшуку, боротьби з організованою злочинністю, державної служби боротьби з економічною злочинністю,адміністративної служби міліції, Державної автомобільної інспекції, державної служби охорони, організації ро&оти дільничних інспекторів міліції, слідчі підрозділи і підрозділи дізнання, паспортної, реєстраційної і міграцій-tfbi роботи, пожежної охорони, матеріально-технічного забезпечення, •Імаисмю-ікоиамічна служб© і т. Ін. * Стру*турІ«м« підрозділами УМВС безпосередньо відають начальник управління або одам Із його заступників. Важливе місце в діяльн'н п умес займають штаби. Вони лопома- - 46 - гають керівництву управління в підготовці . прийнятті рішень і впровадженні їх у життя. Штаби постійно аналізують стан оперативної обстановки в області, готують пропозиції щодо проведення конкретних заходів з виконання покладених на УМВС завдань, забезпечують упровадження науково обгрунтованих форм планування роботи в усі ланки апарату, проводять комплексне інспектування органів внутрішніх справ, контролюють виконання вказівок МВС. узагальнюють та розповсюджують позитивні форми організаційної і оперативно-службової діяльності. Управління міністерства внутрішніх справ в області виступає, з одного боку, як керівний центр підлеглих органів, а з іншого -як апарат, який безпосередньо виконує завдання боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку своїми силами та засобами. Організовуючи охорону громадського порядку на території області, управління аналізує оперативну обстановку, стан роботи підлеглих органів, підрозділів і установ; звітує про роботу перед міністерством внутрішніх справ України; інформує підлеглі апарати про вказівки державної влади, особливо МВС України, забезпечує впровадження їх в життя; організує взаємодію служб та органів внутрішніх справ з місцевими органами суду, прокуратури, служби безпеки України, іншими органами управління, а також громадськими організаціями; здійснює загальне керівництво плануванням діяльності підлеглих органів, установ і служб, регулює усі сторони їх роботи; здійснює добір та розстановку керівних кадрів по службах УМВС, низових підрозділах і установах, організує підготовку, перепідготовку особового складу; організує матеріально-технічне забезпечення /транспортом, засобами зв'язку, спеціальною технікою, зброєю/, а також фінансування підлеглих органів і установ; здійснює керівництво апаратом, координацію та взаємодію служб, органів і установ між собою; здійснює оперативний облік. УМВС безпосередньо керує підлеглими йому підрозділами і спеціальними установами. Наприклад, управління /відділ/ адміністративної служби міліції здійснює керівництво стройовими підрозділами міліції, службою охорони і утримання в Ізоляторах тимчасового утримання взятих під варту осіб, діяльністю медичних витверезників, приймальників-розподільник!в, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту. Силами апарату управління забезпечуються, наприклад, оперативне обслуговування - 47 - організацій і підприємств, які розташовані на території об; здійснення дозвільної системи , облік та документування іног громадян 1 осіб без громадянства, облік автомототранспортвд собів. У разі потреби УМВС, використовуючи свої сили, а такс риторіальні органи і підрозділи міліції, забезпечує охорон} мадського порядку при проведенні масових, карантинних заз локалізації та ліквідації стихійних лих., а також за інших нг чайних обставин. Для подання практичної допомоги нижчим j УМВС направляє на місце співробітників свого апарату. Основними формами керівництва УМВС підлеглими апарате видання наказів. Інструкцій і окремих вказівок, затвердженні нів заходів; узагальнення та розповсюдження позитивних форм ти шляхом видання оглядів, проведення семінарів-нарад, зб- 48 - про скоєння злочинів або підготовку до них та вживаються у зв'язку з цим відповідні заходи. З метою боротьби зі злочинністю зазначені органи здійснюють профілактичну роботу, оперативно-розшу-кові заходи для виявлення ознак злочинів та осіб, які їх скоїли, установлюють причини і умови, що сприяли злочинності на обслуговуваній території, а також вживають заходів до їх усунення. Міліція, яка є складовою частиною відділів /управлінь/ внутрішніх справ МВС, виступає як орган дізнання. Про всі виявлені злочини /підслідчі слідчим прокуратури або МВС/ органи міліції повідомляють за підслідністю, а самі діють згідно зі ст. 112-119 кримінально-процесуального кодексу України. Для ведення попереднього слідства в міських, районних і транспортних органах внутрішніх справ створені слідчі підрозділи. Взаємовідносини між слідчими апаратами і міліцією як органом дізнання регулюються кримінально-процесуальним законодавством.Вони грунтуються на принципах співробітництва, взаємної допомоги і координації зусиль по боротьбі із злочинністю. Міські і районні відділи /управління/ внутрішніх справ організують діяльність з виконання вироків судів, керують паспортною і дозвільною системами здійснюють заходи щодо безпеки руху транспорту та пішоходів, нагляду за технічним станом автомототранспор-ту. протипожежної охорони. У межах своїх повноважень вони сприяють посадовим особам при виконанні ними службових обов'язків у тих випадках, коли громадяни відмовляються підкоритися їх законним вимогам. Структура міських і районних відділів /управлінь/ внутрішніх справ відповідає їх основним функціям. Вона визначається штатами, в яких дається найменування посад і їх чисельність, посадові оклади. Міністерство внутрішніх справ України в межах штатної чи1 сельності 1 фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх справ. Начальники міських, районних відділів /управлінь/ призначаються на посаду наказом начальника УВС за узгодженням з МВС України. Міські і районні відділи /управління/ внутрішніх справ у своєму складі можуть мати відділення міліції, які мають самостійну територію обслуговування, а також стройові держбюджетні. місцевого бюджету підрозділи /охорони/. Відділи /управління/ очолюються начальником і його заступни-- .- 49 - ками. До складу відділів /управлінь/ входять штаб, відділи /відділення/ карного розшуку, Державної автомобільної інспекції, слідчі служби, паспортні служби, нагляд, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції. При відділах /управліннях/ внутрішніх справ створюються відділи /управління/ державної служби охорони. З метою забезпечення безперервного виконання функцій охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю в апаратах внутрішніх справ створюються і діють чергові частини, є камери попереднього ув'язнення, можуть бути також медичні витверезники та інші підрозділи. Структура міських і селищних відділень міліції, які підпорядковані міським та районним відділам внутрішніх справ, побудована за галузевим принципом і має групи /окремих співробітників за напрямками роботи. Глава 5. МІЛІЦІЯ - СКЛАДОВА ЧАСТИНА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Ф 1. Призначення, завдання та структура міліції Міліція України є найважливішою складовою частиною орган Іь внутрішніх справ-, в яких створюються відповідні міліцейські підрозділи, частини і установи. Завдання і обов'язки, покладені державою на міліцію, виконують різні апарати загальної /територіальної/, транспортної і спеціальної міліції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами. " Згідно з Законом України "Про міліцію" MjFiFi^_yjcpaiHHj це державний озброєний орган виконавчої влади,який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти держави, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, ратифіковані в установленому порядку міжнародні правові акти. Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і - 50 - населенням. Вона Інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, які являють собою державну або службову таємницю. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які переслідують політичну мету. При виконанні службових обов'язків співробітники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об'єднань. Державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю. Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав 1 свобод, законних інтересів; попередження правопорушень 1 їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб,які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у поданні, соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для-забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого становища, расової і національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, відношення до релігії, статі, політичних і інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами він повинен виявляти високу культуру 1 такт, не розголошувати відомостей, які стосуються особистого життя, принижують честь і гідність, якщо виконання юбов'язків не вимагає іншого. - 51 - Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права 1 свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України 1 відповідними органами Інших держав, міжнародними організаціями поліції будуються на основі міждержавних або міжурядових угод, а також угод мі» МВС України 1 цими органами та організаціями. До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби Із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, -можуть залучатися Інші співробітники органів внутрішніх справ /установ виконання покарань, пожежної охорони, курсанти, слухачі, ад'юнкти, виїсладацький склад навчальних закладів МВС України/, військовослужбовці військ внутрішньої 1 конвойної охорони, Національної гвардії. На них, а також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують ці завдання або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція - надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, але й безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку 1 боротьбу із злочинністю. Правове положення міліції . форми і методи практичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням: її апарати, служби 1 підрозділи здійснюють заходи з попередження 1 припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку 1 затриманню злочинців; її співробітника згідно з законом можуть застосовувати спеціальні засоби фізичного впливу 1 вогнепальну зброю; дисципліна в міліції 1 проходження служби встановлені стосовно до військової: особи рядового 1 начальницького складу міліції приймають Присягу на вірність державі, віддану 1 бездоганну службу своєму народу. Організаційна структура 1 штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України 1 підзвітна відповідним Радам народних - 52 - депутатів з питань. віднесених до їх компетенції. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією держави. Права 1 обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України. Наприклад, положення про Головне управління охорони громадського порядку, Головне управління Державної автомобільної інспекції мвс України. Відповідно до поставлених перед міліцією завдань вона виконує різноманітні за своїм характером і змістом обов'язки, які можуть бути розподілені на чотири основні групи: 1) охорона громадського порядку; 2) боротьба із"злочинністю; 3) охорона власності і фізичних осіб; 4) попередження правопорушень. При охороні громадського порядку міліція здійснює широкий комплекс заходів, спрямованих на попередження і припинення правопорушень,на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, вокзалах, пристанях, в аеропортах та інших громадських місцях; здійснює адміністративний нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами рішень органів державної влади та державного управління з питань охорони громадського порядку, виявляє при цьому правопорушників і забезпечує притягнення винуватців до відповідальності; у межах своїх повноважень сприяє народним депутатам, представникам органів державної влади у виконанні ними своїх обов'язків. Разом з Іншими державними органами та громадськими організаціями міліція веде боротьбу проти пияцтва і алкоголізму, вилучає з громадських місць осіб, що знаходяться у п'яному вигляді, розпивають спиртні напої у невстановлених для-цього місцях, здійснює додержання правил торгівлі спиртними напоями, оформляє, а також подає до суду матеріали на осіб, які хворі, на алкоголізм 1 наркоманію для вирішення питання про їх примусове лікування; веде боротьбу з хуліганством та дрібною спекуляцією; проводить роботу щодо попередження бродяжництва і дитячої безпритульності та боротьби з правопорушеннями неповнолітніх. J Служби міліції впроваджують у життя .правила паспортної 1 дозвільної систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах та Інших населених пунктах, на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за технічним станом автомототранспорту; забезпечують порядок у період надзвичайних обставин /аваріях 1 катастрофах, стихійного лиха, епідеміях, епізоотіях/, під час проведення різних масових міроприємств і заходів цивільної оборони. - 53 - Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оператив-но-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну /на договорних засадах/ функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції; міліції охорони, спеціальної міліції. До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, по боротьбі з організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з економічною злочинністю, слідчої роботи і дізнання. Міліцію громадської безпеки складають служби охорони громадського порядку /патрульно1гюс,тової служби міліції, приймальни-ки-розподільники для затриманих за бродяжництво, медичні витверезники, приймальники-розподільники для неповнолітніх, охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, спецприймальники, підрозділи міліції швидкого реагування "Беркут"/ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дозвільної системи, дільничних інспекторів міліції, забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією. До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку 1 боротьбу із злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті. Державна автомобільна інспекція являє собою сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди і агітації з безпеки руху. Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів /управління, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони "Титан"/. До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об'єктах /наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування/. Для забезпечення громадського порядку на об'єктах 1 територіях, • які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерство внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Мі- - 54 -ністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції. Ф 2. Обов'язки, права та соціальний захист працівників міліції Законодавством України встановлені загальні для усгх працівників міліції обов'язки, згідно з якими співробітник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, установлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, а також повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. У питаннях забезпечення боротьби із злочинністю і громадського порядку на працівників міліції покладений обов'язок виявляти, попереджувати, припиняти та розкривати злочини, використовувати з цією метою оперативно-розшукові і профілактичні заходи; приймати, а також реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісті, та інших осіб; охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб; забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру, виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстанов-лених для цього місцях. Виконуючи адміністративні функції, міліція зобов'язана припиняти адміністративні правопорушення, і здійснювати провадження у справах по них; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил.нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію, облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; давати - 55 - дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлені спеціальні правила, а. також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування згаданих об'єктів; контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію Іноземних громадян та осіб без громадянства. З метою забезпечення громадської безпеки міліція зобов'язана повідомляти відповідальні державні органи і громадські об'єднання про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів до ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у встановленому порядку виявляти і повідомляти заклади охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, та здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я, з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом Імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання та хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування. У сфері боротьби із злочинністю міліція забезпечує прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв, повідомлень про скоєні і ті. що готуються, злочини, а також іншої інформації про події 1 факти, які мають відношення до боротьби із злочинністю. Вона .проводить роботу по попередженню злочинів і вживає необхідних заходів щодо їх припинення, а також оперативно-розшукові та інші передбачені законом заходи з метою розкриття злочинів і виявлення осіб, що їх вчинили; порушує кримінальні справи, здійснює невідкладні слідчі дії для установлення і закріплення слідів злочину; провадить у межах своєї компетенції дізнання по кримінальних справах; охороняє та конвоює затриманих і взятих під варту, виконує вироки судів відносно осіб, засуджених до позбавлення волі умовно з відстрочкою, а також до виправних робіт; у передбачених законом випадках здійснює адміністративний нагляд за особами, які відбули покарання. - 56 - У сфері охорони власності міліція попереджує, припиняє і розкриває посягання на власність у промисловості, будівництві, торгівлі, на транспорті, у сфері економіки; виявляє та викриває осіб, які займаються спекуляцією, забороненим промислом і т. ін. Особлива увага у цій роботі приділяється боротьбі з замаскованим розкраданням власності, порушенням правил заняття підприємницькою діяльністю, незаконними валютними операціями, хабарництвом. Охорону найбільш важливих та інших об'єктів різних форм власності /державної, колективної, кооперативної, громадської і особистої/, а також фізичних сЛб на договірних засадах виконують підрозділи Державної служби охорони при органах внутрішніх справ.Окремі підприємства, споруди та інші найважливіши об'єкти /установ Національного банку України, державні архіви, музеї, водосховища з питною водою, гідровузли і водозабірні станції, метрополітен/ охороняються спеціальними підрозділами міліції також на основі договорів, які укладаються з відповідними відомствами /юридичними особами/. Взаємодіючи з іншими службами міліції, підрозділи охорони виконують також обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю в місцях охорони об'єктів. Дедалі більшого поширення у діяльності служби охорони набувають пункти централізованої охорони, які забезпечують збереження майна або об'єктів від злочинних посягань за допомогою'технічних засобів. Попередження правопорушень /профілактична діяльність/ - важливий напрямок роботи міліції, пов'язаної з попередженням злочинів та Інших правопорушень, виявленням причин і умов, що сприяють їх скоєнню. На цій основі здійснюються заходи профілактичного4 характеру відносно осіб, які займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та неповнолітніх правопорушників. Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використовуючи засоби масової інформації /радіо, телебачення, пресу, кіно/. Багато в чому успіх профілактичної роботи міліцейських служб залежить від зв'язку з громадськістю, взаємодії з правоохоронними 1 іншими державними органами, глибокого аналізу причин правопорушень, цілеспрямованої роботи і правильного використання сил 1 засобів. Значна частка у загальному змісті виконуваних міліцією обов'язків належить патрульно-постовій службі, наряди якої - 57 - попереджують і припиняють злочини та інші правопорушення, охороняють державне майно і особисту власність. Важливу роль в охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю відіграють спеціальні установи міліції /медичні витверезники, спеціальні приймальники для заарештованих в адміністративному порядку, приймаль-тки-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, ізолятори тимчасового утримання затриманих і взятих під варту осіб/. Великий обсяг обов'язків виконують дільничні інспектори міліції. Вони безпосередньо попереджують правопорушення, ведуть боротьбу із злочинністю, здійснюють нагляд за додержанням актів, які регулюють громадський порядок, вживають заходів щодо охорони дерлавної та особистої власності, забезпечують паспортний режим і виконання правил дозвільної системи, здійснюють нагляд за безпекою дорсуснього руху. Це визначає першорядну роль дільничних інспекторів у практичному вирішенні покладених на міліцію завдань. Реалізуючи профілактичні функції, міліція зобов'язана виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати r mpvqv своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; проводити профілактичну роботу перед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов'язана виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення, а також прийняті в установленому законом порядку рішення прокурора, слідчого, суду. Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов'язана здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях. Обов'язки міліції при виконанні охоронної функції полягають у тому, що вона має охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства; забезпечувати захист фізичних осіб, ихоро - 58 - ну свідків, потерпілих та інших осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров'я і майно знаходяться в небезпеці у зв'язку з поданням ними допомоги правоохоронним органам у запобіганні та розкритті злочинів. Інші обов'язки міліції полягають у сприянні забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; здійсненні приводу до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу; поданні у межах наданих прав допомоги народним депутатам, представникам державних'органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; подані у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у небезпечному, для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування; забезпеченні збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вжитті заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей 1 майна. Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю міліції надане право викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, а в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу. Працівники міліції виступають як представники влади. Вони наділені широкими повноваженнями для виконання завдань з охорони громадського порядку 1 боротьби зі злочинністю, мають право пред'являти визначені вимоги до громадян і посадових осіб, обов'язкові для виконання; застосовувати в необхідних випадках заходи державного примусу, їх діяльність в основному відбувається на очах у населення, нерідко пов'язана з необхідністю втручання Ь особисті інтереси людей. Тому їх дії при усій суворості повинні бути завжди виправданими, справедливими і зрозумілими для людей,. Для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надані необхідні державно-владні повноваження, згідно з якими працівники МІЛІПІТ мають Ігоаво вимагати від громадян і посадових осіб припи- - 59 - нення правопорушень та дій. що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, вживати заходів щодо припинення порушень у разі невиконання цих вимог, складати у передбачених законодавством випадках протоколи про адміністративні правопорушення; застосовувати в- межах своєї компетенції заходи адміністративного примусу /адміністративно-попереджувальні заходи, заходи припинення і стягнення/; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень особисті та інші документи; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання; взятих під варту осіб, осіб, що вчинили правопорушення, за які передбачене стягнення у. вигляді адміністративного арешту; неповнолітніх, які залишилися без опікування або вчинили суспільне небезпечні діяння; осіб, які перерували в громадських місцях у нетверезому вигляді; осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом; осіб, які ухиляються чвід виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії; осіб з вираженим психічним розладом; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення. У своїй адміністративній діяльності щодо забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки міліція має право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконання яких покладено на міліцію; складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд, огляд речей, вилучення речей 1 документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд Інших державних органів,товариських судів, громадських об'єднань або грудових колективів; проводити кіно- 1 фотозйомку, звукозапис як - 60 - допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття правопорушень; проводити фотографування, звукозапис, кіно- 1 відеоз-йомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту. З метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей працівники міліції також мають Іфшо тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти; у випадках затримання злочинців, при аваріях. Інших надзвичайних обставинах обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних шляхів. Працівники міліції здійснювати в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства; здійснювати на підставах і в порядку, встановленому законом, гласні та негласні оперативно-роз-шукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухо-вування телефонних розмов з метою розкриття злочинів; проводити кіно-, фотозйомку і звукозапис як допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття правопорушень /наприклад, у випадках проведення несанкціонованих зборів, митингів, вуличних походів і демонстрацій/; проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден. Здійснюючи нагляд за виконанням правил дозвільної системи, міліція має право анулювати виданий підприємству, установі й орга нізації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів та речовин при невиконанні ними встановленого порядку користування і Поводження з ними або недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири, стенди, збройно-ремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю 1 боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил; анулювати дозволи на придбання, зберігання 1 носіння зброї та боєрипасів. видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, *1нш1 одурманюючі засоби, мають психічні захворювання; оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться - 61 - зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а такс* місця їх зберігання. У будь-який час працівники міліції мають право входити в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки; перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території 1 в приміщеннях підприємств, установ 1 організацій з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення 1 затримання осіб, які його вчинили. Виконуючи охоронні функції та функції боротьби з економічною злочинністю, міліція має право проводити з участю адміністрації підприємств,установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ 1 організацій відомості та пояснення з фактів порушення законодавства, проведення документальних 1 натуральних перевірок» Інвентаризацій та ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати 1 при необхідності вилучати документи, зразки сировини і продукції, опечатувати каси, приміщення 1 місця' вберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей. ' ' Виконуючи функції щодо забезпечення безпеки дорожнього' руху, міліція має право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення навколишнього середовища, а також при наявності даних про те. що він використовується з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транс-портним документам; проводити технічний огляд автомототранспорту; організувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; використовувати передбачені нор- - 62 - мдтквними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відпогІдають записам у реєстраційних документах; затримувати 1 доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках; відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних 1 профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах. З метою здійснення профілактичних заходів міліція має право виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний обліки в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію; повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення; вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, організаціям обов'язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин 1 умов, що сприяють вчиненню правопорушень. Окрім зазначених працівники міліції мають й інші права: одержуватибезперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ та організацій, громадських об'єднань відомості, необхідні у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами про правопорушення, що знаходяться у проваджені міліції; користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення /крім таксі/, а також попутним транспортом. Працівники підрозділів на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники Міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службове- - бо - го посвідчення та посвідчення про відрядження. У разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками, на проїзд незалежно від наявності місць; можуть використовувати безпосередньо транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам /крім транспортних засобів дипломатичних, консульских та Інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення/, для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію; користуватися у невідкладних випадках безперешкодно 1 безкоштовно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засоби зв'язку, що належать громадянам - за їх згодою; користуватися безплатно засобами" масової Інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх укоїли, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які продали безвісті, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків. Здійснюючи охорону громадського порядку 1 боротьбу із злочинністю, міліція, керуючись нормами кримінально-процесуальногр законодавства, виконує функції дізнання; порушує кримінальні справи, провадить невідкладні слідчі дії щодо встановлення та закріплення слідів злочину - огляди, обшуки, виїмки, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Це регулює відношення міліції з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, адже у таких випадках міліція виступає як орган дізнання і в межах своєї компетенції бере участь у розслідуванні злочинів. Розглянуті напрямки роботи міліції складають окремі сторони єдиної діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю, охорони власності, профілактики правопорушень які тісно взаємопов'язані. Законодавством установлені загальні для уоіх працівників міліції обов'язки, які вони повинні виконувати незалежно від службового положення і займаної посади: попереджувати 1 припиняти злочини і інші правопорушення, забезпечувати захист особи, прав 1 свобод громадян від протиправних посягань. Крім цього, кожний працівник міліції виконує регламентовані правовими актами конк- - 64 - ретні службові функції, пов'язані з зайняттям відпідповідної посади у міліцейському апараті, підрозділі, стройовій част^стині. Декотрими обов'язками 1 правами законодавство наділяє лише гР посадових осіб. Наприклад, застосовувати адміністративні стягнення*ня за дрібне хуліганство, появу F громадських місцях у нетверезомзрму вигляді, розлиття спиртних напоїв у громадських місцях правомочній! тільки начальники міліції і їх заступники, приймати рішенв^ння про виїзд за кордон і в'їзд в Україну можуть лише працівники підрозділів паспортної, реєстраційної роботи і керівники орга>ганів внутрішніх справ /міліції/.
ЦІ повноваження не можуть бути де делеговані Іншим посадовим особам.

Особовий склад міліції складається з працівничків, які проходять
державну службу в підрозділах міліції, їм відпДповідно до чинного
законодавства присвоюються спеціальні звання м” міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одягіяг. зразки якого
затверджуються Кабінетом Міністрів України, їм видаДається службове
посвідчення.

Порядок та умови проходження служби в міліції ї регламентуються
Положенням про проходження служби особовим с складом органів внутрішніх
справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на
службу до міліції, у тому числі і слухачі й курсанти училищ міліції, які
перебувають на військововому обліку, на час служби знімаються з нього і
перебувають у кадрарах МВС України. Навчання в училищах МВС України
після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової
служби. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України
затверджується Верховною Радою України.

Працівник міліції є представником державного о органу виконавчої в’лади,
1 його законні вимоги обов’язкові для виконання громадянами і службовими
особами. При виконанні покладе^них на нього обов’язків працівник міліції
керується тільки законном, діє в його межах і підпорядковується
начальникам – своєму безпосередньому і прямому. Ніхто інший, за винятком
уповноважених с службових осіб, не вправі втручатися в законну
діяльність працівникіка міліції. Захист життя, здоров’я, честі,
гідності, майна співрфобітника міліції та членів його сім’ї гарантуються
законом.

Образа працівника міліції, опір, погроза, наси’ильство та інші/ дії. які
перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань,
тягнуть За собою встановлену законом відповідальність.

- 65 –

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо
нього^ріиюння службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що
вони ущемлюють його гідність і особисті права, які не пов’язані зі
службовою діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку
з обвинуваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття
звинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника
міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у
призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від
інших осіб або на гарнізонній гаупвахті.

Держававарантує працівникам міліції соціальний захист. Вони користуються
пільгами при розподілі житла, встановлені квартирних телефонів,
влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань
соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому
законодавством України.

Працівникам міліції, у тому числі тим. що працюють у транспортних
підрозділах, житлова площа надається місцевими Радами народних
депутатів, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому
порядку. Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна
знижка з оплати житлової площі, комунальних послуг, а також палива. Тим,
хто живе і працює у сільській місцевості та в селищах міського типу, 1
члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з
опаленням і освітленням. За працівниками міліції, які звільняються зі
служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на
пільги за Законом України “Про міліцію”.

Працівники міліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і
кооперативне житлове будівництво з виплатою на 20 років з погашенням 50%
наданої позики. Місцеві Ради народних депутатів можуть продавати на
пільгових умовах житло працівникам міліції із знижкою до 50% його
вартості.

Тим, хто використовує у службових цілях особистий транспорт,
виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

Для працівників міліції встановлюється 41 годинний робочий тиждень. У
необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу
понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та
святкові дні. Оплата праці за роботу в ці

- 66 –

дні, а також у надурочний час провадиться відповідно до вимог
законодавства.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється
за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів, а також за
рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств,
підприємств, установ, організацій і громадян. Чисельність міліції, що
утримується на кошти республіканського бюджету, і витрати на її
утримання визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням
Міністерства внутрішніх справ України, а чисельність міліції, що
утримується за кошти місцевого бюджету, і витрати на її утримання
визначаються місцевими Радами народних депутатів за поданнями управлінь
/відділів/ внутрішніх справ, погодженими з МВС України. Чисельність
підрозділів міліції, що здійснюють охорону об’єктів, установлюється в
цілому по республиці Кабінетом Міністрів України за поданням
Міністерства внутрішніх справ України.

Підприємства, установи й організації за згодою трудових колективів
можуть виділяти міліції додаткові кошти, транспорт та іншу техніку,
необхідні для охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Працівники міліції у межах повноважень, наданих законом про міліцію та
іншими законодавчими актами, самостійно приймають рішення і несуть за
свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну
відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина
міліція зобов’язана вжити заходів до відновлення цих прав, відшкодування
завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно
вибачитися. На відміну від цього працівники Міліції, які виконують свої
обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та в межах
закону, не несуть відповідальності за завдані збитки, і вони
компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до
органів внутрішніх справ, суду або прокуратури. Службова особа міліції,
яка порушила вимоги закону або неналежне виконує свої обов’язки, несе
відповідальність у встановленому порядку.

- 67 -Глава 6. ПРОХОДЖННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШІХ СПРАВ.

# 1. Поняття та класифікація службовців органів внутрішніх справ

Державні службовці – це суб’єкти адміністративно-правових, відносин. Від
їх роботи значною мірою залежить якість управ-ліньської діяльності
держави.

Співробітники органів внутрішніх справ являють собою різновид державних
службовців. Вони виконують управлінські та правоохоронні функції, мають
певний статус, здійснюють від імені і за дорученням держави
виконавчо-розпорядчі повноваження. Правовою основою діяльності
службовців органів внутрішніх справ є Конституція України, закони
України ” Про міліцію “. “Про державну службу”, Положення про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх
справ України, затверджене Кабінетом Міністрів України 29 липня 1991 р..
положення про органи внутрішніх справ різноманітних рівнів, інші
законодавчі акти, Постанови Уряду України, нормативні акти Міністерства
внутрішніх справ України, рішення місцевих Рад, прийняті в порядку їх
компеїенції. Треба зазначити, що Закон України “Про державну службу”
розповсюджується на співробітників органів внутрішніх справ тільки для
регулювання тих питань, що не регламентуються спеціальними нормативними
актами.

Службовці органів внутрішніх справ – це громадяни, які працюють у цих
органах, апаратах і службах на певних посадах в основному за
призначенням з оплатою за працю із коштів державного бюджету чи за
рахунок підприємств, організацій та громадян за надані послуги.

Вони діють за дорученням і від імені держави відповідно до посадових
повноважень для практичного здійснення покладених Законом України ” Про
міліцію ‘ обов’язків щодо надійної охорони громадського порядку,
боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями.

Стосовно класифікації співробітників органів внутрішніх справ можна
зауважити, що їх службовці як і інші співробітники апарату державшого
управління можуть бути класифіковані залежно від виду обов’язків, які
вони виконують, та компетенції.

Відповідно до Закону України “Про державну службу” всі службовці
поділяються за посадами на сім категорій (від керівництва

- 68 –

центральних органів державної виконавчої влади до посад спеціалістів у
міських 1 районних управлінських структурах виконавчої влади). Відносно
посадових категорій установлено 15 рангів державних службовців. Але щодо
співробітників органів внутрішніх справ діє спеціальне законодавство.
Тому, враховуючи загальні положення класифікації службовців, що даються
вченими – представниками науки адміністративного права, можна зробити
висновок, що службовці органів внутрішніх справ у залежності від
покладених на них повноважень діляться на три види: 1) представники
адміністративної влади; 2) фахівці; 3) допоміжний (обслуговуючий)
персонал.

До представників адміністративної влади можна віднести більшість
службовців органів внутрішніх справ. Це співробітники міліції,
начальницький склад виправно-трудових установ, пожежної охорони та 1н.

Менш численний загін фахівців органів внутрішніх справ – це оператори
електронно-обчислювальних машин інформаційних центрів МВС і управлінь
внутрішніх справ, бухгалтерські працівники, лікарі та інші фахівці з
медицини,які працюють у медичних закладах системи МВС, вихователі
виправно-ярудових установ і дитячих садків, що знаходяться на балансі
МВЄ^

Допоміжний, чи як ще інколи його називають, технічний, обслуговуючий
персонал органів внутрішніх справ складають працівники секретаріатів,
діловоди, секретарі-друкарки, паспортисти, та Інші співробітники, які
виконують функції забезпечення управлінського процесу, в цілому –
нормального функціонування органів внутрішніх справ/4^

/Згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ України1 службовці органів внутрішніх
справ поділяються на дві великі групи : 1) рядовий та начальницький
склад міліції; 2) рядовий та начальницький склад внутрішньої служби.

Відповідно до Закону України ” Про міліцію ” особовий склад міліції
складається із співробітників, які проходять державну службу в
підрозділах міліції і яким згідно з чинним законодавством присвоєні
спеціальні звання міліції. Міліція у відповідності зі ст. 7 цього закону
складається з таких підрозділів : кримі-

t

1 Далі: Положення про проходження служби, якщо Інше не обумовлено.

- 69 –

нальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція;
державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Отже особи, які перебувають на службі в перерахованих підрозділах, мають
звання співробітників міліції і відносяться до кола співробітників
міліції рядового чи начальницького її складу.

До рядового і начальницького складу внутрішньої слу&би відносяться
особи, що мають звання відповідних службовців внутрішньої служби органів
внутрішніх справ, які проходять службу в під-роз’ділах пожежної охорони,
підрозділах виконання покарань, медичних установах та інших, що не
відносяться до міліції, воєнізованих службах органів внутрішніх справ.

Начальницький склад органів внутрішніх справ у свою чергу можна
розділити на чотири підгрупи : 1) молодший начальницький склад; 2)
середній начальницький склад; 3) старший начальницький склад; 4) вищий
начальницький склад.

Цей поділ здійснюється залежно від присвоєного співробітникові
спеціального звання міліції чи внутрішньої служби. Так, до молодшого
начальницького складу міліції відносяться особи, які мають спеціальні
звання “молодший сержант”, “сержант”, “старший сержант”, “старшина
міліції”, “прапорщик міліції”, “старший прапорщик міліції”. Молодший
начальницький склад внутрішньої служби складається з аналогічних звань
внутрішньої служби.

Середній начальницький склад включає осіб, які мають такі спеціальні
звання міліції чи внутрішньої служби : “молодший лейтенант”,
“лейтенант”, “старший лейтенант”, “капітан”.

Старший начальницький склад включає осіб у званнях “майор”,
“підполковник”, “полковник” /міліції чи внутрішньої служби/.

Генерали міліції і внутрішньої служби віднесені до вищого начальницького
складу. У міліції три генеральських звання – “генерал-майор міліції”,
“генерал-лейтенант міліції” та “генерал-полковник міліції”. Генералітет
внутрішньої служби включає чотири звання – “генерал-майор”,
“генерал-лейтенант”, “генерал-полковник” /внутрішньої служби/ та
“генерал внутрішньої служби”.

Слід відзначити , що в органах внутрішніх справ є службовці, фахівці та
робітники, які працюють за трудовими договорами – за вільним наймом, є
підприємства та установи, які укомплектовані тільки такими категоріями
працівників. У цих підрозділах, підори-

- 70 –

ємствах 1 установах (наприклад, управління капітального будівництва)
діють загальні правила прийому і звільнення службовців і проходження
ними державної служби. Не існує і особливостей класифікації службовців
цих підрозділів.

Ф 2. Зарахування на службу в органи внутрішніх справ і порядок її
проходження

Положенням про проходження служби передбачено, що на службу в ці
державні органи України приймаються особи, які досяґли 18-річного віку
та за станом здоров’я, освітою і особистими якостями можуть виконувати
покладені на них обов’язки.

Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ за
винятком випадків, передбачених законодавством. Такі випадки, наприклад,
передбачені постановою Верховної Ради України від 16 листопада 1990 р.,
що передбачає можливість комплектування вищих навчальних закладів МВС
випускниками середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних
училищ, у тому числі і тими, які підлягають призову.

У цілому ж рядовий і молодший начальницький склад органів внутрішніх
справ комплектується громадянами чоловічої статі, які пройшли дійсну
військову службу, іншими особами, що знаходяться в запасі Збройних Сил
України, за винятком офіцерів запасу, У певних випадках на службу в
органи внутрішніх справ приймаються- і жінки. Особливо доцільно
комплектування особами жіночої статі по-* сад, пов’язаних із заповненням
документів, оформленням паспортів та використання на роботах, що
передбачають здійснення доглядів і обшуків правопорушників з числа осіб
жіночої статі, а також при інших схожих обставинах.

Посади середнього, старшого і вищого начальницького складу органів
внутрішніх справ комплектуються особами.,що мають вицу чи спеціальну
середню освіту і відповідають вимогам служби в органах внутрішніх справ.
Крім того, середній начальницький склад може комплектуватися особами
молодшого начальницького складу, що мають вищу чи середню освіту, досвід
роботи в органах внутрішніх справ та позитивно характеризуються.

Військовозобов’язані, зараховані в кадри МВС на посади рядового і
нфіальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі курсанти і
слухачі вищих та середніх спеціальних закладів

- 71 –

MJC України, у встановленому порядку знімаються з військового обліку і
перебувають на спеціальному обліку МВС України.

Посади, які заміщуються особами рядового, молодшого, середнього,
старшого начальницького складу і відповідні цим посадам спеціальні
звання визначаються переліками, що затверджуються Міністром внутрішніх
справ України.

Перелік посад, які заміщуються особами вищого начальницького складу,
затверджується відповідно до штатного розкладу.

Призначення на посаду рядового і начальницького складу провадиться
відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається
Міністром внутрішніх справ України відповідно до його компетенції. При
цьому враховується наступне.

При призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового 1
начальницького складу слід забезпечити використання їх з основної чи
суміжної спеціальності чи відповідно до набутого досвіду, а при
необхідності використання на посадах з нової для них спеціальності
призначенню має передувати відповідна перепідготовка.

Безперервний строк тимчасового виконання обов’язків на вакантній посаді
не повинен перевищувати двох місяців, а на невакант-ній – чотирьох
місяців.

При здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу
можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк
не більш як 15 діб. У виняткових випадках, пов’язаних з особливими
умовами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15
діб, але не більше двох місяців допускається з дозволу Міністра
внутрішніх справ України. До цього строку не відноситься перебування в
черговій відпустці ( крім відпусток по вагітності, пологах і догляду за
дітьми), на лікуванні ( обстеженні ) в лікувальних закладах.

Переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького
складу повинно здійснюватися, як правило, без зарахування їх в
розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Призначення на
посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу,
провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців з моменту
звільнення їх з посади.

При необхідності термінового заміщення вакантної посади дозволяється
прямому начальникові – від начальника органу внутрішніх справ району,
йому рівних і вище, з дозволу начальника, який ко-

- 72 –

ристується правом призначення на цю посаду, тимчасово призначати особу
начальницького складу на вакантну посаду на строк не більш як один
місяць.

Необхідність і терміновість переміщення осіб середнього, старшого і
вищого начальницького складу, які досягли відповідного віку, на інші
посади, на яких вони можуть виконувати обов’язки з урахуванням стану
здоров’я, підготовки і досвіду служби, визначаються відповідними прямими
начальниками на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Переміщення по службі в іншу місцевість у межах держави осіб середнього,
старшого і вищого начальницького складу, які не досягли відповідного
граничного віку, передбаченого Положенням про проходження служби, та
визнані придатними до проходження військової служби чи нестройової
служби в мирний час. але потребують за^ станом здоров’я чи здоров’я
членів сім’ї переміни місця служби (проживання), проводиться за рішенням
начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Особам рядового і начальницького складу, які є між собою близькими
родичами чи свояками ( батьки, подружжя, сестри, діти, а також батьки,
брати, сестри і діти подружжя ) не дозволяється проходити службу в
одному й тому ж органі внутрішніх справ, якщо їх служба пов’язана з
безпосередньою підлеглістю або підконтроль-ністю одного із них іншому.

Переміщення по. службі осіб рядового і молодшого начальницького складу
провадиться :

на вищі посади – в порядку просування по службі;

на рівнозначні посади – в разі необхідності укомплектування інших посад
чи для більш доцільного їх використання з урахуванням ділових і
особистих якостей, стану здоров’я, віку і підготовки з нової
спеціальності; у зв’язку з зарахуванням на навчання до навчальних
закладів МВС України з звільненням зі штатної посади, а також у разі
призначення на посаду після закінчення навчання;

на нижчі посади – при скороченні штатів, за станом здоров’я відповідно
до висновку військово-лікарської комісії; за власним бажанням; за
службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих
якостей; в порядку дисциплінарного стягнення відповідно до
Дисциплінарного статуту.

У наказах про переміщення осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ на нижчі посади оголошуються при-

- 73 -чини переміщення.

Переміщення по службі осіб середнього і старшого начальницького складу
провадиться :

на вищі посади – в порядку просування по службі;

на рівнозначні посади – в разі службової необхідності проведення
планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в
результаті аварії на Чорнобильській АЕС. а також для доцільного
використання з урахуванням ділових і особистих якостей, стану здоров’я,
віку і підготовки з нової спеціальності;

у зв’язку з зарахуванням на навчання до навчальних закладів МВС України
– при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду
після закінчення навчання;

на нижчі посади – при скороченні штатів, за станом здоров’я відповідно
до висновку військово-лікарської комісії; за власним бажанням; за
службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих
якостей; в порядку дисциплінарного стягнення відповідно до
Дисциплінарного статуту.

Рішення про переміщення приймається відповідним начальником з
урахуванням думки безпосереднього начальника і колективу співробітників.

Просування по службі осіб рядового і начальницького складу провадиться,
як правило, на конкурсній основі з урахуванням ділових і особистих
якостей, результатів роботи і проявленої спроможності виконувати
обов’язки на вищій посаді, а також висновків атестації.

Порядок і умови проведення конкурсу на заміщення вищої посади
визначаються МВС України.

Для працівників органів внутрішніх справ, які проходять огіужбу в
районах, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на
Чорнобильській АЕС, строки служби в цих місцевостях встановлюються
Кабінетом Міністрів. При призначенні на вищу посаду, направленні на
навчання і в інших необхідних випадках вони можуть бути переміщені і до
закінчення встановленого строку.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з
вищих посад на нижчі провадиться :

при скороченні штатів;

за станом здоров’я відповідно до висновку військово-лікарсь-кої комісії;

за власним бажанням;

- 74 –

за службовою невідповідністю, виходячи з ділових, особистих 1 моральних
якостей;

у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного
статуту чи за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого
начальницького складу.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на
нижчі посаді при скороченні штатів та за станом здоров’я провадиться
прямими начальниками в рамках наданих їм прав за умови неможливості
призначення на рівнозначну посаду.

Переведення на нижчу посаду в порядку дисциплінарного стягнення
провадиться начальником, якому таке право надане Дисциплінарним статутом
органів внутрішніх справ.

У наказах по особовому складу при переміщенні осіб середнього, старшого
і вищого начальницького складу на нижчі посади оголошуються причини
переміщення.

Подальше просування по службі осіб середнього, старшого 1 вищого
начальницького складу, які були переміщені на нижчі посади, провадиться
в загальному порядку.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переведені по
службі, мають бути відрядженими до нового місця служби після передачі
справ, але не пізніше місячного строку з дня.одержання органом
внутрішніх справ наказу чи письмового повідомлення про переміщення по
службі, крім випадків, коли дана особа знаходиться в черговій відпустці
чи на лікуванні.

Важливою формою адміністративної діяльності органів внутрішніх справ_є
атестація. У Положенні про проходження служби цьому питанню Відведено
розділ 5. Щодо мети атестації у ст.47 Положення зазначено, що вона
проводиться в цілях удосконалення діяльності органів внутрішніх справ,
підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і
виховання кадрів, стимулювання, підвищення кваліфікації, ініціативності,
творчої активності 1 відповідальності працівників за доручену справу .

При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні 1 особисті
якості, рівень культури і спроможність працювати з людьми, робляться
висновки про відповідність займаній посаді, даються рекомендації щодо
подальшої служби.

Атестації осіб рядового і начальницького складу повинна пе- , редувати
підготовча робота, організаційні і виховні заходи. Індивідуальні бесіди
з тими, хто підлягає атестації.

- 75 –

Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу
проводиться раз у.чотири роки по кожній посаді, а також при ‘призначенні
на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів
внутрішніх справ, якщо переміщення по службі чи звільнення проводиться
після закінчення року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках
незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і молодшого начальницького складу визначаються
Міністром внутрішніх справ України.

Якщо Закон України ” Про міліцію ” встановлює службові права 1 обов’язки
співробітників міліції взагалі, положення про відповідні служби органів
внутрішніх справ також встановлюють права і обов’язки їх співробітників,
наприклад Держпожнагляду, паспортних апаратів т.ін.. то Положення про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх
справ України встановлює особисті права і обов’язки співробітників
органів внутрішніх шфав, а також їх відповідальність. Так, пункт’10
цього Положення вказує на те, що особи рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними,
політичними і особистими правами та свободами, виконують усі обов’язки
громадян, передбачені Конституцією України та Іншими законодавчими
актами.

Служба в органах внутрішніх справ відрізняється від служби в інших
державних установах тим, що ті. хто вступає на службу до. органів
внутрішніх справ, приймають присягу на вірність Україні і клянуться
обороняти громадський порядок від злочинних і інших протиправних
посягань.

Прямі начальники зобов’язані дбати про безпечність проходження служби
підлеглими, забезпечувати їх реальними можливостями службового,
культурного і морального зростання, створювати відповідні умови для
побуту і відпочинку. При цьому повинна враховуватися думка колективу
органу внутрішніх справ, забезпечуватися гласність і справедливість.
Співробітники органів внутрішніх справ одержують грошове і речове
забезпечення у відповідності з нормами, установленими законодавством.

Крім того співробітники органів внутрішніх справ і члени їх сімей
користуються відповідно до законодавства правами і пільгами при
пересуванні залізничним, водним та автомобільним транспортом, оплаті
житлових і комунальних послуг, з медичного обслуговування, державного
страхування, та ін.

- 76 –

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ
України, затвердженого 29 червня 1991 р. (оголошений наказом МВС України
N 403 від 18 вересня 1991 р.) передбачено, що при сумлінному відношенні
осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до
виконання службових обов’язків можуть застосовуватися такі заохочення :
оголошення подяки; нагородження цінним подарунком або грішми;
нагородження почесною грамотою; нагородження нагрудними знаками органів
внутрішніх справ, дострокове присвоєння чергового спеціального звання;
присвоєння чергового спеціального звання, вищого на один ступінь від
звання, передбаченого за посадою, що займається.

Як міра заохочення може також застосовуватися зняття ранійе накладеного
стягнення.

У навчальних закладах і навчальних підрозділах системи МВС України
можуть також застосовуватися заохочення, а саме : нагородження особистою
фотокарткою курсанта чи слухача, сфотографованого біля розгорнутого
прапора навчального закладу; надіслання батькам курсанта чи слухача
листа з подякою; дозвіл на позачергове звільнення з розміщення
навчального закладу, підрозділу; надання короткострокової відпустки
тривалістю до 5 діб;

Відповідно до п. 14 Положення про проходження служби 1 ст. 4
Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за мужність і
героїзм, виявлені при виконанні службових обов’язків, та інші особливі
заслуги особи рядового і начальницького складу можуть бути представлені
до нагородження державними нагородами.

Щодо роботи за сумісництвом працівників органів внутрішніх справ, то
акти, які раніше його забороняли відмінені, і відповідно до п.15
Положення про проходження служби особам рядового і начальницького складу
дозволяється робота за сумісництвом, проте з деякими обмеженнями.
Працювати за сумісництвом вони можуть безпосередньо в органах внутрішніх
справ відповідно до порядку і умов, передбачених законодавством про
сумісництво для робітників і службовців. В окремих випадках з дозволу
Міністра внутрішніх справ України, начальників ГУ МВС в Криму, УМВС в
областях. ГУ МВС в м.Києві. УМВС в М.Севастополі. УМВС на транспорті, їм
рівних і вище, допускається робота за сумісництвом на підприємствах, у
закладах 1 організаціях Інших міністерств і відомств згідно з
законодавством.

Що ж до підприємницької діяльності, то особам рядового і на-

— 77 —

чальницького складу органів внутрішніх справ заняття таким родом
діяльності заборонено. Заборонено також страйкувати і організовувати
страйки.

Положенням про проходження служби зафіксовані зміни і щодо навчання
співробітників. Якщо згідно з попереднім законодавством бажаючі
навчатися в навчальному закладі, повинні були отримати на це дозвіл у
відповідного керівника, то п 16 указаного Положення вказує, що особи
рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть
навчатись у вечірніх середніх загальноосвітніх школах, навчальних
закладах системи ЛВС України, а також на заочних 1 вечірніх факультетах
(відділеннях) вищих навчальних закладів інших міністерств і відомств.
При цьому їм надаються пільги, встановлені законодавством для слухачів 1
студентів.

За особами рядового і начальницького складу, звільненими в запас чи
відставку за епіком, по хворобі, по скороченню штатів чи обмеженому
стану здоров’я, що мають вислугу 20 років 1 більше (в пільговому
обчисленні), і членами їх сімей зберігається право на медичне
обслуговування і санаторно-курортне лікування в медзакла-дах. санаторіях
і будинках відпочинку системи МВС України.

Слід сказати, що раніше не було точної вказівки- щодо зарахування до
стажу за спеціальністю часу перебування на службі в органах внутрішніх
справ. У пункті ж п. 20 Положення, від 29 липня 1991 р. сказано, що час
перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах
внутрішніх справ зараховується до загального трудового 1 безперервного
трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з
законодавством.

Крім того, чітко визначена, тривалість робочого часу для осіб рядового і
начальницького складу: 41-годинний робочий тиждень. У необхідних
випадках вони несуть службу понад установлений робочий час, а також у
вихідні і святкові дні. Оплата за роботи понадурочне, нічний час 1
святкові дні здійснюється відповідно до законодавства. Внутрішній
розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах
(навчальних підрозділах), які здійснюють підготовку, перепідготовку і
підвищення кваліфікації начальницького складу МВС України,
встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і
підрозділів.

У випадках змінної роботи встановлюється однакова тривалість денної,
вечірньої та нічної змін. Особи рядового і начальницького складу
зобов’язані проходити службу там, де цього вимагають інте-

- 78 –

реси служби 1 відповідно до наказів прямих начальників. Питання про
проходження служби за межами держави вирішується за згодою з працівником
1 в порядку, встановленому законодавством України.

Положення про проходження служби рядовим 1 начальницьким складом органів
внутрішніх справ України передбачає можливість утворення в органах
внутрішніх справ для захисту прав 1 законних інтересів працівників
громадських організацій. Часто такими є професійні спілки,— —-~^__^

Особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ несуть
дисциплГнарну. адміністративну, матеріальну і
кримі-нага>н^&Шюв1даяьн1сдЗхЛ|І^^ до діючого законодавства. ^.
Дисвдпл1Іїа]?нучЕ^ встановлює Дисциплінарний ст^тутТорРанГв
внутрїшнїїПшраї^України, у главі 3 якого є перелік видів стягнень. На
осіб начальницького і рядового складу відповідно до статті 15 цього
Статуту можуть накладатися такі стягнення: зауваження; догана; сувора
догана; затримка в присвоєнні чергового спеціального звання;
попередження гіро неповну службову відповідність; зниження в посаді;
зниження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів
внутрішніх справ.

У навчальних підрозділах і навчальних закладах МВС України можуть також
бути застосовані як заходи стягнення позбавлення звільнення з розміщення
навчального закладу чи підрозділу на строк до одного місяця, позачергове
призначення в наряд по службі чи на роботу (до 5 нарядів ). Проте
забороняється призначення в караул або чергування по підрозділу як
дисциплінарне стягнення.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ,
нагороджених нагрудними знаками органів внутрішніх справ, можуть бути
накладені дисциплінарні стягнення у вигляді позбавлення цього знака.

Статут передбачає, що дисципліна осіб рядового і начальницького складу в
органах внутрішніх справ полягає в підтриманні порядку 1 правил,
установлених законодавством України, присягою, статутами, нормативними
актами Міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників
органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

У відповідності з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ
України, дисципліна в органах внутрішніх справ зобов’язує кожну особу
рядового і начальницького складу : дотримуватися законодавства,
виконувати вимоги присяги, статутів і наказів на-

- 79 –

Чальників; обороняти життя, здоров’я, права та свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від
протиправних посягань; у службовій діяльності бути чесним, об’єктивним і
вільним від рішень політичних партій та масових громадських рухів;
сумлінно нести службу по охороні громадського порядку; стійко переносити
усі труднощі, пов’язані зі службою, не шкодувати своїх сил. а в разі
необхідності 1 життя при виконанні службових обов’язків; дотримуватися
норм професійної етики, не учиняти дій. які можуть призвести до втрати
самостійності і об’єктивності при виконанні службових обов’язків;
шанувати людську гідність, піклуватися про людей і бути готовим у
будь-який час надати їм допомогу; постійно удосконалювати свою
кваліфікацію, підвищувати рівень культури в роботі; сприяти начальникам
у зміцненні дисципліни і забезпеченні статутного порядку, виявляти
шанування до начальників, старших по службі 1 за званням, бути чемним,
дотримуватися правил носіння установленої форми одягу і віддання честі;
з честю вести себе поза службою, бути прикладом у підтриманні
громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку; суворо
зберігати державну і службову таємницю; берегти доручене- ;маино і
техніку.

^^ШсщшИна^к відзначено у ст. З Дисциплінарного статуту органів
“внутрішніх справ України досягається: вихованням у осіб рядового і
начальницького складу високих моральних і ділових якостей, свідомого
відношення до виконання службових обов’язків; вироблюванням високого
професіоналізму; забезпеченням Додержання законності і статутного
порядку; повсякденною вимогливістю Начальників до підлеглих, постійним
піклуванням про них, виявленням поваги до їх особистого достоїнства,
забезпеченням соціальної справедливості, вмілим поєднанням правильного
застосування засобів заохочення, переконання 1 примусу..

Особливе місце у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ
України відводиться начальницькому складу. Визначається компетенція
начальників в цілому і начальників певних рангів.

Так “начальник несе відповідальність за стан дисципліни серед підлеглих.
Він зобов’язаний постійно бути прикладом у підтриманні законності,
дисципліни, бездоганному виконанні вимог присяги, статутів, наказів і
норм моралі, розвивати та підтримувати у підлеглих свідоме відношення до
службових обов’язків, почуття честі 1 достоїнства, заохочувати розумну
ініціативу, самостій-.

40 -ність, старанність у службі, суворо карати за недбалість”.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних
якостей підлеглих, підтриманню статутних відносин між ними, об’єднанню
колективу, своєчасному виявленню причин скоєння проступків підлеглими і
їх попередженню, створювати обстановку нетерпимого відношення до
порушників дисципліни. При цьому він повинен всіляко використовувати
силу громадського впливу колективу.

У разі порушення підлеглими дисципліни начальник зобов’язаний нагадати
йому про службові обов’язки і попередити про недопустимість таких дій, а
при необхідності, залежно від тяжкості скоєного проступку і міри
винуватості, накласти на винного дисциплінарне стягнення чи порушити
клопотання про накладення стягнення старшим начальником або передати
матеріали про правопорушення на розгляд товариського суду.

Враховуючи те,/ що за один проступок не може бути призначено кілька
стягнень, (забороняється одночасно надсилати матеріали товариському суду
і накладати дисциплінарне стягнення. Проте якщо в діях винних є ознаки
злочину, то притягнення до дисциплінарної відповідальності не звільняє
винного від кримінальної відповідальності. Застосовують заходи стягнення
прямі начальники. Прямими начальниками є начальники, яким особи рядового
і начальницького складу органів внутрішніх справ підпорядковані по
службі, навіть тимчасово. Ближчий до підпорядкованого начальник є
безпосереднім начальником.

Стаття 7 дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України
визначає, що особи рядового 1 начальницького складу, які не
підпорядковані один Іншому по службі, можуть бути старшими 1 молодшими.
Старшинство визначається спеціальними званнями.

Старші за званням в усіх випадках зобов’язані вимагати від молодших
додержання ними дисципліни, правил носіння форменого одягууі віддання
честі.

При сумісному несенні служби особами рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ, які не підпорядковані один одному, коли їх
службові взаємовідносини не визначені начальником, старший з них за
посадою, а при однакових посадах – старший за званням є начальником 1
користується дисциплінарною владою, наданої) йому посадою, яку він
займає.

Дисциплінарною владою користуються також ті, хто тимчасово

- 81 -виконує обов’язки за посадою.

Накази начальників повинні виконуватися без заперечень, точно і
своєчасно. Віддаватися вони повинні розбірливо 1 зрозуміло.

У разі віддання начальником незаконного наказу підлеглий його не виконує
і доповідає про це особі, яка віддала незаконний наказ. Якщо начальник
ще підтверджує наказ, він також не виконується, і про це доповідається
вищому начальникові.

Дисциплінарний статут визначає перелік посад начальників і їх прав щодо
застосування заохочень і накладення стягнень. Для прикладу візьмемо
найбільш важливу одиницю – начальника органу внутрішніх справ. Він має
право застосовувати такі заохочення: оголосити подяку; нагородити цінним
подарунком або грішми; достроково присвоїти чергове спеціальне звання
особам рядового і молодшого начальницького складу; достроково зняти
раніш накладені стягнення.

Мається цілий перелік стягнень, які може накласти начальник органу
внутрішніх справ: оголосити зауваження, догану; сувору догану;
попередити про непорну службову відповідність; затримати присвоєння
чергового спеціального звання на строк до 6 місяців; звільнити з органів
внутрішніх справ осіб рядового і молодшого начальницького складу.

Перелік інших посад начальницького складу 1 заходів, які застосовуються
ними, викладений у наказі МВС України N 403 від 18 вересня 1991 р. “Про
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”.

Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ України передбачає поновлення на роботі
осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі
незаконного їх звільнення. При поновленні на роботі орган, який
розглядав справу ( трудовий спір ), одночасно вирішує питання про
виплату особі рядового чи начальницького складу середнього заробітку за
час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання
нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ
підлягають обов’язковому державному особистому страхуванню за рахунок
коштів відповідного бюджету, а також коштіз, що надходять від
міністерств і відомств, підприємств, установ 1 організацій згідно з
договорами, укладеними між ними і органами внутріш^

- 82 -чіх справ.

Майнові збитки завдані особі рядового чи начальницького складу у зв’язку
з виконанням службових обов’язків відшкодовуються в повному обсязі за
рахунок відповідних джерел утримання. Шкода, завдана особі рядового чи
начальницького складу в разі ушкодження здоров’я під час виконання
службових обов’язків, відшкодовується в повному обсязі незалежно від
розміру пенсії, призначеної на цій підставі, за рахунок коштів
відповідного бюджету чи коштів міністерств, відомств, підприємств,
організацій, які уклали договори з органами внутрішніх справ.

Щодо особливостей проходження служби окремими категоріями осіб
начальницького складу, слід визначити, що особи начальницького складу
органів внутрішніх справ можуть бути прикомандирован! до інших
міністерств 1 відомств або підвідомчих їм підприємств, установ 1
організацій для виконання спеціальних робіт чи обов’язків із залишенням
у кадрах МВС України. Прикомандирування провадиться на основі рішення
Кабінету Міністрів за поданням заінтересованих міністерств і відомств,
погодженим з МВС.

Особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і
відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій,
проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження
служби.

Призначення на посади осіб начальницького складу, вказаних вище, та їх
переміщення провадиться керівниками відповідних міністерств і відомств
або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з
МВС України або його органами. Переміщення цих осіб провадиться в межах
посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню
особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи начальницького складу цієї категорії користуються правами і
пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять
службу в органах внутрішніх справ України. Усі види належного
забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств 1 відомств, у
яких вони працюють. Грошове забезпечення цим особам виплачується в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Первинні та чергові спеціальні звання (до полковника міліції та
полковника внутрішньої служби включно) особам, прикомандировании до
Інших міністерств та відомств, присвоюються за поданням

А

– 83 -відповідних організацій на загальних підставах.

Для атестування зазначених осіб начальницького складу створюються
міжвідомчі атестаційні комісії

Звільнення цих осіб провадиться за поданням відповідних міністерств,
відомств відповідно до Положенням про проходження служби.

Особи начальницького складу, прикомандирован! до інших міністерств,
відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, при
звільненні зі служби, а також члени їх сімей користуються правами і
пільгами нарівні з особами начальницького складу, звільненими
безпосередньо з органів внутрішніх справ України, та членами їх сімей.

Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби
вказаними особами здійснюється Міністерством внутрішніх справ України та
його органами.

Переведення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з
органів внутрішніх справ до Збройних Сил чи Служби безпеки здійснюється
за погодженням відповідно з Міністерством Оборони України або Службою
безпеки з урахуванням їх бажання і оформляється наказами Міністра
внутрішніх справ України, начальників ГУ МВС в Криму. УМВС в областях.
ГУ МВС в м.Києві, УМВС в М.Севастополі, УМВС на транспорті.

Міністр внутрішніх справ має право переводити військовослужбовців і
співробітників Служби безпеки України в органи внутрішніх справ за
погодженням з Міністерством оборони і Службою безпеки.

Особи начальницького складу цієї категорії користуються правами і
пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять
службу в органах внутрішніх справ України. Усі види належного
забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств 1 відомств, у
яких вони працюють. Грошове забезпечення цим особам виплачується в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Первинні та чергові спеціальні звання (до полковника міліції та
полковника внутрішньої служби включно) особам, прикомандирова-ним до
інших міністерств та відомств, присвоюються за поданням відповідних
організацій на загальних підставах.

Для атестування зазначених осіб начальницького складу створюються
міжвідомчі атестаційні комісії.

- 84 –

Звільнення цих осіб провадиться за поданням відповідних міністерств,
відомств відповідно до положенням при пролодження служби

Особи начальницького складу прикомандированІ до Інших міністерств,
відомств або підвідомчих їм підприємств, установ І організацій, при
звільненні зі служби, а також члени їх сімей користуються правами І
пільгами нарівні з особами начальницького складу, звільненими
безпосередньо з органів внутрішніх справ України, та членами їх гІмен

Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби
вказаними особами здійснюється Міністерством внутрішніх справ України та
його органами

Переведення осіб середнього, старшого І вищого начальницького складу з
органів внутрішніх справ до Збройних Сил чи Служби безпеки здійснюється
за погодженням відповідно з Міністерством Оборони України або Службою
безпеки з урахуванням їх бажання І оформляється наказами Міністра
внутрішніх справ України, начальників ГУ МВС в Криму, УМВС в областях,
ГУ МВС в м Києві, УМВС в м Севастополі, УМВС на транспорті

Міністр внутрішніх справ має право переводити військовослужбовців І
співробітників Служби безпеки України в органи внутрішніх справ за
погодженням з Міністерством оборони І Службою безпеки

Ф 3 Особливості підготовки кадрів органів внутрішніх справ

Професійна підготовка працівників рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ – це організований і цілеспрямований процес
оволодіння знаннями, уміннями і навичками, необхідними для успішного
виконання оперативно-службових завдань. Порядок організації професійної
підготовки визначається наказом МВС України N 147 від 16 березня 1992 р
, яким затверджена Настанова по організації професійної підготовки
рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ

У системі професійної підготовки встановлюються такі основні
організаційні види навчання, які забезпечують його безперервність а)
початкова підготовка, б) підвищення кваліфікації; в) перепідготовка, г)
стажування, д) службова 1 бойова підготовка;

- 85 –

ц) самостійна підготовка; ж) навчання в аспірантурі, ад’юнктурі Ні
докторантурі. Працівники, вперше прийняті на службу в органи внутрішіх
справ на посади рядового, молодшого і середнього начальницького складу,
до самостійного виконання службових обов’язків проходять спеціальний
курс навчання – початкову підготовку. Початкова підготовка проводиться
послідовно у два етапи:

1) ознайомлювальний період (навчання за місцем служби) під керівництвом
безпосередніх начальників та наставників з часу призначення працівника
на посаду до направлення на курси початкової підготовки, (не менше як
один місяць);

2) курсове навчання у навчальних закладах МВС України або училищах
професійної підготовки УВС.

Відповідальність за організацію навчання в ознайомлювальний період
покладається на начальника органу внутрішніх справ. Тимчасово за вперше
прийнятим на службу співробітником закріплюється наставник. Наставництво
в органах внутрішніх справ є складовою частиною системи професійної
підготовки та морально-психологічного виховання осіб рядового та
начальницького складу Мета наставництва – прискорення процесу
становлення молодого працівника як фахівця своєї справи» формування у
ньрго морально-психологічних та вольових якостей, необхідних для
виконання завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ.

Порядок організації наставництва в органах внутрішніх справ визначається
наказом МВС України N 367 від 12 червня 1992 р., яким затверджено
Положення про наставництво в органах внутрішніх справ України.
Відповідальність за організацію наставництва несуть начальники органів
внутрішніх справ та їх помічники по роботі з кадрами.

Під час проходження початкової підготовки категорично забороняється
видавати працівникам табельну зброю, а також залучати їх до проведення
оперативно-службових заходів, виконання яких пов’язане з ризиком для
життя і здоров’я або може призвести до неправомірних дій з їх боку.
Табельна зброя закріплюється за пра-цівншшм після закінчення початкової
підготовки.

Курсове навчання осіб середнього начальницького складу здійевдеїься у
навчальних закладах МВС України або спеціалізованих училищах професійної
підготовки УМВС, а рядового 1 молодшого •ямиЬцького складу – в училищах
УМВС та у вузах МВС України.

Тривалість і зміст курсового навчання для кожної категорії

- 86 –

працівників визначаються окремо. Перелік навчальних закладів 1
спеціалізованих училищ, які здійснюють курсове навчання, категорії
працівників, їх кількість, а також тривалість навчання визначаються
щорічним планом, який затверджується МВС України.

Різнопрофільну підготовку працівників органів внутрішня справ різних
рівнів забезпечують головний вуз МВС України – Аиа-демія внутрішніх
справ. Харківський Інститут МВС та Інші навчальні заклади. В академії
внутрішніх справ є факультети підготовим Фахівців вищого рівня
(начальників відділів внутрішніх оправ), слідчих та працівників
оперативних служб. експертно-кримШМІс-тичний та Ін.

Підвищення кваліфікації кадрів здійснюється з метою послідовного
удосконалення професійної майстерності, вивчення наииові-ших досягнень
науки 1 техніки, використання позитивного досвіду в роботі. Працівники
органів внутрішніх справ направляються на навчання в Інститути, на
факультети, курси підвищення кваліфікації (учбові збори) з відривом від
роботи з конкретної спеціалізації або посади один раз у п’ять років.

Перепідготовка осіб рядового 1 начальницького складу органів внутрішніх
справ здійснюється з метою одержання ними нової спеціальності або у
випадках переміщення на Іншу роботу, виконання якої потребує нових
знань, умінь 1 навичок. Вона організустьо* у навчальних закладах МВС
України, училищах УВС та за місцем служби працівників.

Строк перепідготовки у навчальних- закладах системи підвищення
кваліфікації 1 перепідготовки, училищах УМВС для рядового і
начальницького складу – один місяць з відривом від роботи.
Перепідготовка за місцем служби передбачає самостійне освоении
щл-цівниками специфіки роботи на новій посаді протягом двох місяців.

Стажування – це вид підвищення кваліфікації, який дозволяв працівникам
органів внутрішніх справ набути нові знання, практичні навички 1 уміння,
необхідні для успішного виконання службових обов’язків на займаній або
новій посаді. Стажування проходить:

особи, які закінчили вищі навчальні заклади, після врана”* чення на
посади;

працівники, зараховані у резерв кадрів для просувним по службі;

особи, вперше прийняті в органи внутрішніх справ на. воовлй керівного
складу;

- 87 –

новопризначений керівний склад УМВС, УМВС на транспорті,
міськрайорганів;

новопризначений керівний, викладацький 1 науковий склад навчальних
закладів, науково-дослідних установ МВС України.

Тривалість стажування – один місяць.

Службова 1 бойова підготовка – це види підвищення кваліфікації, які
включають вивчення ряду навчальних предметів працівниками органів
внутрішніх справ у системі професійної підготовки з метою успішного
виконання оперативно-службових, виробничих завдань 1 службових
обов’язків.

Службова 1 бойова підготовка здійснюється за рахунок робочого часу у
встановлені день 1 тиждень місяця 1 включає: спеціальну, ‘технічну та
медичну підготовку.

Спеціальна підготовка дає знання з питань роботи з кадрами, зміцнення
дисципліни 1 законності, удосконалення діяльності служб, вивчаються
нормативні акти з різних галузей права та Інші питання.

На заняттях з технічної підготовки вивчаються питання практичного
застосування науково-технічних засобів 1 методів, які використовуються в
охороні громадського порядку 1 боротьбі зі злочинністю.

Програма з медичної підготовки передбачає відпрацювання навичок подання
домедичної допомоги потерпілим.

І Бойова підготовка – це система навчальних заходів з особистої
підготовки рядового 1 начальницького складу, а також органу в цілому,
які мають за мету забезпечення постійної бойової готовності та
вироблення якостей, необхідних для виконання оперативно-службових
завдань.

Бойова підготовка включає: вогневу 1 фізичну підготовку; стройову
підготовку; цивільну оборону; отримання необхідних знань з топографії;
знання статутів.

Самостійне навчання – це один з основних видів підвищення кваліфікації,
яке проводиться з метою безперервного, систематичного поповнення 1
поглиблення знань, умінь 1 навичок. Самостійною підготовкою повинен бути
охоплений увесь рядовий 1 начальницький оклад органів внутрішніх справ
України.

Навчання в аспірантурі, ад’юнктурі 1 докторантурі – це один а рядів
підвищення кваліфікації кадрів органів внутрішніх справ.

- 88 –

Ф 4. Присвоєння спеціальних звань рядовому і н§яаль-ницькому складу
органів внутрішніх справ

Спеціальні звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх
справ присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх
справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної чи військової
освіти, підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених
Положенням про проходження служби.

Особам з числа офіцерів запасу при призначенні на посади середнього,
старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ
присвоюються спеціальні звання у відповідності з їх військовими
званнями.

Особам, прийнятим на посади старшого начальницького складу, перше
військове звання може бути присвоєне не вище звання “майор міліції”,
“майор внутрішньої служби” за винятком осіб, які мають вищі офіцерські
звання запасу.

Перші спеціальні звання середнього і старшого начальницького складу
присвоюються Міністром внутрішніх справ України.

Чергові спеціальні звання середнього і старшого начальницького складу
присвоюються в такому порядку :

до майора міліції (внутрішньої служби) включно – начальниками ГУ МВС
Республіки Крим. УМВС в областях, ГУ МВС в м.Києві. УМВС в
м.СевастопоЛі, УМВС на транспорті;

до полковника міліції (внутрішньої служби) – Міністром внутрішніх справ
України;

Спеціальні звання вищого начальницького складу присвоюються відповідно
до законодавства (як правило вони присвоюються Указами Президента
України).

Чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в
послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному
званню, передбаченому штатною посадою, що займається, після закінчення
встановленого строку вислуги у попередньому званні і при позитивній
атестації.

Встановлюються такі строки вислуги в спеціальних званнях молодшого
начальницького складу :

молодший сержант міліції (внутрішньої служби) – 1 рік;

сержант міліції (внутрішньої служби) – 2 роки;

старший сержант міліції (внутрішньої служби) – 3 роки;

- 89 –

прапорщик міліції (внутрішньої служби) – 5 років;

Не встановлюються строки вислуга у званнях “рядовий міліції,”
(внутрішньої служби), “старшина міліції”, (внутрішньої служби), а також
“старший прапорщик”. Про це вказано в Положенні про проходження служби.

Особам рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу,
переведеним із однієї служби ( Підрозділу ) органів внутрішніх справ в
іншу, для особового складу якої встановлені інші спеціальні звання, ці
звання присвоюються відповідно до Положення про проходження служби. При
цьому спеціальне звання не повинно бути нижчим проти наявного.

Спеціальне звання “молодший лейтенант міліції” (внутрішньої служби)
присвоюється :

особам молодшого начальницького складу, які закінчим курси чи навчальні
заклади системи МВС України за скороченою програмою навчання і
призначені на посади середнього начальницького складу;

особам молодшого начальницького складу, які закінчили середні спеціальні
навчальні заклади інших міністерств, призначені на посади середнього
начальницького складу та пройшли спеціальну підготовку за встановленою
програмою;

особам молодшого начальницького складу, які навчаються на останніх
курсах спеціальних середніх навчальних закладів і призначених на посади
середнього начальницького складу;

студентам, зарахованим слухачами спеціального факультету МВС України при
Українській юридичній академії;

слухачам вищих навчальних закладів системи МВС України при переведенні
їх на п’ятий курс, а тим Із них. які до вступу в вищі навчальні заклади
відслужили встановлені строки дійсної військової служби – при
переведенні на четвертий курс.

Спеціальне звання “лейтенант міліції” (внутрішньої служби) присвоюється
:

молодшим лейтенантам міліції (внутрішньої служби) після закінчення
установленого строку вислуги в спеціальному званні, а тим. хто закінчив
навчальні заклади системи МВС України чи інші вищі навчальні заклади
інших міністерств і відомств – незалежно від строку вислуги років у
цьому званні;

особам молодшого начальницького складу, які закінчили навчальні заклади
системи МВС України чи вищі навчальні заклади інших міністерств і
відомств і призначені на посади середнього на-

- 90 -чалъницького складу;

особам, які закінчили навчальні заклада системи МВС України;

особам, які мають вищу освіту 1 призначені на посади середнього
начальницького складу;

особам, які мають військове звання “лейтенант запасу” 1 призначенім на
посади середнього начальницького складу.

*

–

2

4

>

@

N

R

X

Z

p

r

~

?

”

–

¤

¦

?

¶

?

A

Ae

E

E

I

,I

?

O

e

i

ue

th

&

(

6

:

\

^

r

v

|

~

?

‚

?

?

’

c

¤

¶

?

A

I

I

Ue

TH

o

o

th

„

dyth^„

„

dyth]„

„

dyth]„s^„

„

duth]„ ^„

duth ¤

dy ¤

„

duth]„

„

dyth]„

„

duth]„H^„

„

duth]„D^„

O†®?,?T“V“d“e*CC¶¦’~nnb

„*

^„ `„*

„/]„/a$

„

^„

„

^„

„

duth]„

„A

^„6`„A

h?>TH@?

h?>TH@?

„

duth]„

„U

^„ `„U

?

”

&

D

N

P

T

f

h

|

~

?

?

?

?@??J????????

?

?

?

?

3/4

A

O

O

U

TH

ae

ae

u

ue

”

$

0$

&

(

,

0

4

6

:

@

B

V

X

t

v

z

’

?

c

?

?

E

I

TH

a

i

o

xxl

„

duth]„e^„

duth^„2

?

qee

h?>TH@?

h?>TH@?

„TH

duth]„?^„O`„TH

a$

„

dyth ¤ ]„2^„

„

dyth]„:^„

„

]„$^„

„

^„

h?>TH@?

h?>TH@?

„

dyth^„

`„oey

„

duth]„

„

dyth]„

dyth ¤

„

dyth]„

e*A™…umma

„

dyth]„ ^„

„

^„

„

^„

„

^„

??„

duth^„

„

dyth^„

„a

dyth^„a

„

duth]„

–

6

8

P

R

`

d

l

n

„

?

?

–

?

¤

¦

?

?

A

Ae

?

O

a

ae

e

i

–

(

*

F

H

J

L

`

b

v

x

†

?

’

?

?

¬

3/4

A

Oe

O

U

Ue

i

?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

h?>TH@?

jossOA•sg

„

]„6^„

„

dyth]„

duth ¤

„?

duth^„?

dy ¤

a$

„

dyth^„

„E

`„E

„

^„

„

duth ¤ ^„

„

duth]„

`„n

8

e

–

$

?$

&

4

6

8

J

L

Z

\

^

`

p

r

‚

†

?

?

?

1/4

3/4

O

O

O

U

e

i

ue

*

,

0

4

F

H

L

V

X

l

n

x

z

?

?

?

?

A

Ae

O

U

ae

ae

e

ue

th

„

duth]„

„

duth]„

dyth^„6

„TH

`„TH

h?>TH@?

h?>TH@?

dyth]„2a$

h?>TH@?

h?>TH@?

iia*A?›‡wwk

„

duth]„ ^„

„

duth]„ ^„

„

duth^„

„

]„

duth]„za$

„

dyth]„

&

(

,

4

8

>

H>

N

P

`

b

|

~

?

?

?

c

¶

?

AE

E

O

O

Oe

O

a

a

i

?

–

(

*

,

.

D

F

L

N

j

n

r

t

?

?

?

„i

^„i

„

duth]„+^„

?

¤

¦

?

?

O

O

e

o

o

dyth^„6

?ll`

„

dyth]„Z^„

„

duth]„

„Oe

^„Oe

„

duth]„

„

duth]„

„o

dyth^„o

„k

„°

dyth]„k

^„D`„°

„

^„

„

dyth^„

„

dyth]„

„

dyth]„

„

dyth]„

eOEE1/4¬?„th

„

„

dyth]„

^„

dyth ¤ ]„

„

dyth]„

„

^„

„

^„

^„y

,

0

F

H

d

f

l

n

~

*

,

@

F

H

J

X

Z

^

`

j

l

„

†

’

?

¦

?

Ae

AE

E

E

Ue

TH

i

?

h?>TH@?

h?>TH@?

„

dyth]„

„

„3/4

dyth]„&^„

`„3/4

„

dyth ¤

]„

„?

^„A`„?

dyth ¤

iiaN1/2§‘}i]

„

dyth]„

„

dyth]„

„

dyth]„

„

]„

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

5юнктам присвоюються під час навчання при відповідності чергового
спеціального звання штатній посаді, яку вони займали до навчання.

Чергові спеціальні звання особам середнього і старшого начальницького
складу слухачам навчальних закладів і ад’юнктам присвоюються :

,до підполковника міліції (внутрішньої служби) – після закінчення
встановленого строку вислуги років відповідно до спеціального звання; до
полковника міліції (внутрішньої служби) – після закінчення установленого
строку вислуги років у спеціальному званні підполковника міліції
(внутрішньої служби) при відповідності спеціального звання званню, яке
присвоюється за штатною посадою, яку вони займали до вступу на навчання,
без урахування змін у спеціальному званні (підвищенні чи зниженні) за
цією посадою, що відбулися після початку навчання; після закінчення
навчального закладу (ад’юнктури) – при відповідності спеціального звання
званню за штатним розкладом, посадою, на яку особа середнього чи
старшого начальницького складу призначається після закінчення.

Встановлюються такі строки вислуги в спеціальних званнях осіб середнього
і старшого начальницького складу :

молодший лейтенант міліції (внутрішньої служби) – 1 рік;

лейтенант міліції (внутрішньої служби) – 2 роки;

старший лейтенант міліції (внутрішньої служби) – 3 роки;

капітан міліції (внутрішньої служби) – 3 роки;

майор міліції (внутрішньої служби) – 4 роки;

підполковник міліції (внутрішньої служби) – 5 років;

Строки вислуги в званнях “полковник міліції” (внутрішньої служби) 1 вище
не встановлюються. Для осіб начальницького складу, які закінчили вищі
школи МВС України з строком навчання п’ять років 1 більше, вищі
навчальні заклади інших міністерств 1 відомств

- 91 –

з таким же строком навчання чи військові спеціальні факультети при
цивільних вищих навчальних закладах, строки вислуги в спеціальному
званні “лейтенант міліції” (внутрішньої служби) встановлюються
тривалістю один рік.

Строки вислуги в спеціальному званні обчислюються від дня підписання
наказу про присвоєння цього звання.

Час перебування особи начальницькэго складу в зниженому спеціальному
званні в строк вислуги у відновленому спеціальному званні не
зараховується.

За успішне виконання завдань, а також за досягнення високих результатів
в оперативно-службовій діяльності чергові спеціальні звання
начальницького складу можуть бути присвоєні достроково або на один
ступінь вище спеціального звання, передбаченого посадою, що займається.

Достроково спеціальні звання присвоюються при вислузі в спеціальному
званні не менш як половини установленого строку і відповідності
спеціального звання, що присвоюється, передбаченому займаною штатною
посадою.

Чергове спеціальне звання на один ступінь вище спеціального звання,
передбаченого штатною посадою, присвоюється : після закінчення
установленого строку вислуги в спеціальному званні особам начальницького
складу, що мають наукову ступінь; після закінчення не менш як півтора
строку у попередньому спеціальному званні. Особам начальницького складу,
звільненим зі служби за віком, станом здоров’я чи скороченням штатів і
які мають вислугу 20 і більше років ( у пільговому обчисленні ), чергове
спеціальне звання до підполковника включно може бути присвоєне Міністром
внутрішніх справ України.

Подання для присвоєння чергового спзціального звання особам
начальницького складу, які мають стягнення, накладені в порядку,
установленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України,
-не провадиться до зняття стягнення. Для забезпечення своєчасного
присвоєння чергових спеціальних звань начальницького складу необхідні
для цього документи оформлюються заздалегідь, з •таким розрахунком, щоб
вони прибули на розгляд начальника, який має право присвоювати
відповідне спеціальне звання, до дня закінчення установленого строку
вислуги років у спеціальному званні.

Зниження звання провадиться в порядку, передбаченому Дисциплінарним
статутом органів внутрішніх справ України. Зниження

- 92 -звання на один ступінь є одним з дисциплінарних стягнень.

Особи молодшого, середнього і старшого начальницького складу, знижені в
спеціальному званні, відновлюються в попередньому званні не раніше як
через рік після зниження звання при позитивній атестації незалежно від
займаної посади, наказами начальників, які прийняли рішення про зниження
в званні, їм рівних 1 вище. До поновлення особи начальницького складу в
попередньому званні і присвоєння їй чергового спеціального звання
повторне зниження спеціального звання не допускається.

Особи начальницького складу можуть бути позбавлену спеціальних звань у
випадках і порядку, передбачених законодавством :

молодшого начальницького складу – за вироком суду, що набрав законної
сили, а також у порядку, встановленому МВС України;

середнього і старшого начальницького складу – за вироком суду, що набрав
законної сили, чи рішенням Кабінету Міністрів України;

вищого начальницького складу – відповідно до законодавства.

Ф 5. Відпустки рядового та начальницького складу

Положення про проходження служби визначає такі види відпусток особовому
складу: чергові; короткострокові; у зв’язку з хворобою; канікулярні; у
зв’язку з закінченням навчальних закладів системи МВС України;
додаткові; соціальні ( у зв’язку з вагітністю, післяпологові, по догляду
за дитиною ); творчі; у зв’язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток – добове. Святкові дні. установлені
законодавством неробочими, до відпустки не включаються. При обчисленні
тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до
місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на
дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової чи додаткової відпустки їх тривалість визначається
діленням повного розміру відпустки на 12 1 множенням результату на
кількість повних місяців служби. Додатковий час для проїзду до місця
проведення відпустки і назад не повинен перевищувати 15 діб.

Тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу

- 93 –

визначається залежно від вислуги років ( у календарному обчисленні ),
обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам
ортаыв внутрішніх оправ України І передбачається залежно від вислуги
мені*, як 10 років ЗО діб щорічно, від 10 до 15 років – 35 діО щорічно,
г?;Д 15 де 20 років – 40 діб щорічно, від 20 років і Оільше – 15 до
щорічно

За рішенням Міністра вн/трішніл справ України у виняткових випадках
можуть надаватигя чергові рідтгтки тривалістю 4о діб особам рядового І
начільшщьіо І рац вник оув на їй хчрияному Відпустку

ПРОДОВЖУЄ Hd4dnbriHK, ЯКИЙ І. НаДРсіВ t І F
“аВ\ ВІДПОВІДНОГО

документа, засвідченого лікарю ] І Іча^Іт-г.п S}\ ц олозним лікарем )
лікувальної установи

Тривалість “ерговиі iuajv к. І році jcryny на службу б органи внутрішнє
сгі{,ав оі ос-сім р дороге ± чача^пьницького складу обчислюється
пропорційно кі ько І юбчиу місяців, які прослужен!, з розрахунку І 12
частиш відч^^і.и ^а кожнії місяць служби При цьому чим, хто має гшав^ на
віащ рті v п^рв-5л стю 10 діб і більше, відшкодовуються витрат на проїзд
до м счч проведення відпустки і назад, а також надаться пинад тривалість
відпустки- час на перебування б дорогі

Відпустка тривалістю мг ипр 10 дЮ за оажанням особи рядового чи
начальниць* го wкладу м \е v?n надана одночасно з черговою відпусткою в
іаїтупному році

Особам рчглов( с І ^ачалогіицького окладу, які мають право на відпустку
тривалістю 40 ді^ І більше, дозволяється, за їх бажанням, використати її
в два ^тро.и При цьому одна частина відпустки повинна бути не меншою ЗО
діб

Особам середнього, старшого І вищого начальницького складу в разі
переведення по службі в Іншу місцевість дозволяється за їх

- 94 –

бажанням, об’єднувати дві відпустки, тобто за два роки. Така відпустка
надається за новим місцем служби і її загальна тривалість не повинна
перевищувати трьох місяців (без урахуваня часу, необхідного для проїзду
до місця проведення відпустки 1 назад, але не більше 15 діб). У разі
службової необхідності об’єднана відпустка за новим місцем служби може
бути надана в два строки в межах тривалості і з компенсацією в кожному
випадку витрат на проїзд.

Відкликання осіб рядового і начальницького складу Із відпустки, як
правило, забороняється. У випадку крайньої необхідності відкликання з
чергової відпустки може бути дозволено пряміш начальником ( від
начальника УВС, їм рівного і вище ).

При відкликанні з чергової відпустки невикористана II частина надається,
як правило, у поточному році. Якщо невикористана частина
відпустки”складає 10 діб і більше, особам рядового 1 начальницького
складу оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і
назад, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, а також
надається^ додатковий час на дорогу понад тривалість відпустки.

За бажанням, невикористана частина відпустки може бути приєднана до
чергової відпустки за наступний рік.

Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим
із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан
здоров’я чи за скороченням штатів у році звільнення, за їх бажанням
надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно у
тому ж порядку, що й чергова. Імен звільненим з органів внутрішніх справ
за невикористану відпустку виплачується компенсація.

Короткострокова відпустка особам рядового і начальющмшч) складу органів
внутрішніх справ надається при наявності Поважних причин на строк до 10
діб без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення
відпустки і назад. У тривалість чергової відпустки така відпустка не
включається.

Відпустка через хворобу надається особам рядового і начальницького
складу на підставі висновків військово-лікарської комісії. Тривалість
цієї відпустки визначається характером здівор*-вання. У загальному
обчисленні час безперервного перебувююя у відпустці через хворобу не
повинен перевищувати 4 місяців, кріп випадків, коли законодавством
передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні. Цей строк
може бути продовжений ріми-

- 95 –

ням прямого начальника (від начальника УМВС вище) на підставі висновків
лікувальної установи.

Після закінчення встановленого стрзку безперервного перебування у
відпустці через хворобу особи рядового і начальницького складу
підлягають обстеженню військово-лікарською комісією для вирішення
питання про придатність їх для подальшого проходження служби.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу у
зв’язку з одержанням ними при виконанні службових ©Зв’язків поранень,
контузій чи інвалідності строком не обмежується. На лікарське обстеження
вказані особи направляються після закін-ч&Іня лікування.

Відпустка через хворобу в тривалість чергової віддати ffls включається.

Канікулярна відпустка надається особам рядов^г© і ттль-ницького складу,
які навчаються на очних факультетах аі© відділеннях у навчальних
закладах системи МВС України, один раз протягом навчального року під час
перерви занять на строки, передбачені навчальними планами.

Відпустки випускникам навчальних закладів МВС та інших міністерств і
відомств надаються після закінчення навчальних закладів на строк,
установлений для осіб рядового і начальницьк©го складу.

Додаткові та соціальні відпустки особам рядового і началь-ШЩького складу
надаються відповідно до законодавства.

Ф 6. Порядок звільнення з органів внутрішніх справ

Положенням про проходження служби рядовим і начшіьнадмшм

складом органів внутрішніх справ України встан®влюютьея вшні

Строки служби в органах внутрішніх справ. Причому ці стр&ни ріпні

ДЛЯ осіб рядового і молодшого начальницького складу та ©ередеь-

-0ГО. старшого і вищого начальницького складу. Так, особи рядювго”

ДЛолодшого начальницького складу перебувають на елужбі в ©рганах

Внутрішніх справ: чоловіки – до 45-річного віку; жінки – до

40~річного віку.

За умови згоди зазначених вище осіб безпосередній начальник, Щяає право
пFийому_їх на службу, може продовжити термін служби

- 96 –

на п’ять років. Це допускається у випадках доцільності і ності до служби
цих осіб.

Начальницький склад має різні строки служби. Особи середнього і старшого
начальницького складу органів внутрішніх справ за винятком полковників
міліції (внутрішньої служби) перебувають на службі до 45 років,
полковники міліції (внутрішньої служби) – до 50 років, генерал-майори,
генерал-лейтенанти міліції (внутрішньої служби) – до 55 років,
генерал-полковники міліції (внутрішньої служби) – до 60 років.

Особи, які досягли відповідного віку, підлягають звільненню в запас з
постановкою на військовий облік чи у відставку. Проте часто обставини
складаються так, що на службі в органах внутрішніх справ потрібні
досвідчені працівники. Положенням про проходження служби рядовим 1
начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що при
необхідності співробітники органів внутрішніх справ можуть бути залишені
на службі на строк до п’яти років.

Рішення про подовження строку служби щодо осіб середнього і старшого
начальницького складу до полковника міліції (внутрішню! служби) у
частині продовження строку їх служби на п’ять років приймається
начальником, якому надане право призначення цих эс!б на посаду. У
відношенні генералів (за винятком генерал-полковників) рішення про
продовження строків служби приймається Міністром внутрішніх справ
України. Продовження строків служби генер|иі-пол-ковникам міліції
(внутрішньої служби) здійснюється Кабінетом Міністрів України.

У виняткових випадках особам середнього, старшого чи вищого
начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ ио-97 - вастоп^лі, УМВС на транспорті. Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягнули граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться в таких випадках • за станом здоров'я - відповідно до висновку військово-лікарської комісії; • у зв'язку з скороченням"штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; • за власним бажанням - при наявності причин, що заважають виконанню службових обов'язків; • у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства ( організації, заклади ); • за службовою невідповідністю; «у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду. /Звільнення осіб рядового 1 начальницького складу зі служби проводиться : _y_ja,nac Збройних^ Сил з постановкою на військовий облік, якщо особа не досягла граничного віку, встановленого Законом про загальний військовий обов'язок, для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку^ якщо звільнена особа досягла граничного віку, встановленого Законом про загальний військовий обов'язок для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання чи визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби ( із зняттям з військового обліку). Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас ( з постановкою на військовий облік ) : за віком - при досягненні віку, встановленого для них Положенням про проходження служби; за хворобою - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час ( в військовий час - обмежено придатними 2-го ступня ) за рішенням військово-лікарської комісії; через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час ( у військовий -обмежено придатними 1-го ступеня ) за рішенням військово-лікарської комісії, при неможливості використання їх на службі в зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; - 98 - за вислугою строку служби, передбаченого договором,' якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу; через службову невідповідність; за порушення дисципліни; за власним бажанням - при наявності поважних причин, які перешкоджають виконанню службових обов-'язків; через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за віком - при досягненні віку, встановленого для них Положенням про проходження служби. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні) і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилось 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років. через хворобу - у разі- визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; через обмежений стан здоров'я у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час -обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; через службову невідповідність; за порушення дисципліни; за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації). Особи рядового і начальницького складу звільняються з служби у відставку (із зняттям з військового обліку): за віком - при досягненні граничного віку, передбаченого законодавством для перебування в запасі ос^б, які мають відповідні - 99 -військові звання; через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військове-лікарської комісії. Особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог Положення про проходження служби. Особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі1 служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду. Ті особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим гроханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Звільнення зі служби осіб рядового 1 молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ України. Звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції (внутрішньої служби) - начальниками ГУ МВС у Криму. УМВС в областях, ГУ МВС у м.Києві. УМВр у м.Севастополі, УМВС на транспорті і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ України; до полковника міліції (внутрішньої служби) включно - Міністром внутрішніх справ України; Так записано в Положенні про проходження служби. Але наказом МВС України N 441 від 12 липня 1992 року "Про визначення прав начальників органів (підрозділів) внутрішніх справ" Міністр надав право начальникам ГУ МВС у Криму. ГУ МВС у м.Києві, УМВС в областях. УМВС у М.Севастополі. УМВС на транспорті звільняти працівників до полковника міліції (внутрішньої служби) включно за всіма підставами, передбаченими Положенням про проходження служби. Особи вищого начальницького складу звільняються відповідно до законодавства. Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, крім осіб середнього 1 старшого начальницького складу міліції, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ. Збройних - 100 - силах України, Службі безпеки України 20 і більше років (у пільговому обчисленні), а тим, які мають особливі заслуги, незалежно від вислуги років, при звільненні в запас або відставку наказами начальників, які здійснюють звільнення, може надаватися право носіння встановленої форми одягу. Цими ж начальниками можуть бути позбавлені цього права особи, засуджені за вчинення злочину, або такі, що вчинили проступки та дії, які дискредитують звання особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. ~* Особи рядового і начальницького складу, які померли, загинули, пропали безвісті, а також позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів МВС у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України. ~ Після звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу беруться військкоматами на військовий облік у встановленому порядку. Г Порядок проходження служби особовим складом органів внутріш-Ініх справ у воєнний час визначається Кабінетом Міністрів України. Ф 7. Пенсійне забезпечення працівників органів внутрішніх справ С Пенсійне забезпечення службовців міліції має особливості і )му регулюється окремим законодавством. Як військовослужбовці, так і Fп1врвбітники органів внутрішніх справ мають ряд пільг з^ пе]ю1йногд_забезліе„чення. Тому ці відносини регулює єдиний для обох структур Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", прийнятий 9 квітня 1992 р., оголошений наказом МВС України N 311 від 2 червня 1992 р. У ньому визначені умови і порядок пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей. Г Встановлені такі види пенсійного забезпечення: пенсія за /вислугу років, пенсія за інвалідністю, пенсія в разі втрати году-/вальника. Відповідно до цього Закону пенсії призначаються після звільнення зі служби, пенсії за Інвалідністю та в разі втрати годувальника - незалежно від тривалості служби. Право на пенсію за вислугу років мають: - 101 - осфби рядового 1 начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на службі 20 років і більше; особи середнього, старшого та _вщо-га начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку з хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я 1 на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж(25\календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх -справ. Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу років -50%, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55% відповідного грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення; особам середнього, старшого і^щого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, з яких 12 років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ: за загальний трудовий стаж 25 років -50% і за кожний рік стажу понад 25 років - 1% відповідних сум грошового забезпечення. Збільшений розмір пенсій встановлюється особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, хто визнаний інвалідами та учасниками війни. Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно л° цього Закону особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлений постановою Кабінету Міністрів України N 393 від 17 липня 1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей". Пенсії за Інвалідністю призначаються особам рядового і на-,чальницького складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо Інвалідність настала в період проходження ними служби, або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранен- - 102 - ня, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби. Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи. У залежності від причин інвалідності інваліди з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ поділяються на дві категорії: 1) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, при виконанні інших службових обов'язків або захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час; 2) інші інваліди з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби. Пенсії за інвалідністю особам рядового і начальницького складу призначаються в таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 100 %. 2 групи - 80 %, 3 групи -60 % відповідних сум грошового забезпечення; іншим інвалідам 1 групи - 70 %, 2 групи - 60 %. З групи - 40% відповідних сум грошового забезпечення. Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа осіб начальницького 1 рядового складу - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше п'ять років після припинення її виплати. Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що безвісті пропали, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які перебували на їх утриманні. Указаним Законом установлюються також правила обчислення, - 103 -призначення, виплати та перерахунку пенсій. Глава 7. ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Ф 1. Поняття форм адміністративної діяльності Для правильного розуміння тієї чи іншої категорії недостатньо аналізувати її лише як таку, без зв'язку з іншими категоріями. В об'єктивній дійсності все взаемопов'язано і знаходиться у взаємодії. У світі немає і не може бути змісту взагалі, а є тільки відповідно оформлений зміст. Під формою будь-якого явища розуміється спосіб зовнішнього виразу змісту, відносно стійка визначеність зв'язку елементів змісту та їх взаємодії, тип та структура змісту. Форма і зміст у кожному конкретному явищі невіддільні один від одного. Причому існує форма як цілого, так і форма частини цього цілого. Як було зазначено в попередніх главах. • адміністративна діяльність органів внутрішніх справ похідна від здійснення державної виконавчої влади, але міліція є озброєним органом цієї влади. Адміністративна діяльність міліції є вихідною від названого виду влади як за змістом, так і за формою. Тому доцільним можна вважати насамперед визначення форм державної виконавчої влади, які в свою чергу вихідні від форм управління, але з відповідними особливостями. Звичайно, при побудові держави за принципом розподілу влади державне управління в широкому розумінні цього слова здійснює весь державний механізм, тобто всі органи влади незалежно від того, яку гілку влади вони забезпечують - законодавчу, виконавчу чи судову. Якщо це так. тоді виникає питання, чи можемо ми вважати органи державної виконавчої влади одночасно органами управління? На це питання можна відповісти позитивно. Адже органи виконавчої державної влади здійснюють управління. 13міст їх діяльності - це управління, Форма, законодавче визначення, правов.і рамки, в які їх поставив законодавець. «Тому визначенням форм управління, які наводяться в раніше виданих підручниках з адміністративного права, не треба Ігнорувати. У науковому плані вони правильні. Під формою управління належить розуміти управлінські дії. які мають зовнішній вираз. Те ж саме можна сказати про форми виконавчої влади в плані не її організації, а здійснення. Але на відміну від управлінських форм форми державної виконавчої влади завади мають правову природу. Оскільки форми адміністративної діяльності та Форми державної виконавчої влади співвідносяться як частина та загальне, випливає висновок, що форми адміністративної діяльності органів внутрішніх справ також мають правову природу. Щц Формою адміністративної діяльності органів внутрішніх справ розуміються однорідні за своїм характером та правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішній вираз, з допомогою яких забезпечуються охорона прав громадян, громадський порядок, громадська безпека та здійснюється боротьба з правопорушеннями . Ф 2 Класифікація форм адміністративної діяльності •Основні риси адміністративної діяльності залежно від їх призначення можна поділити на такі групи: видання актів органів внутрішніх справ; укладення договорів; інші юридичне значимі дії; Адміністративні акти органів внутрішніх справ - це прийняті в*процесі виконавчої діяльності, на основі та з метою виконання закону України Одіїобічні владні вказівки, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення конкретних правовідносин, або такі, що мають обов'язкові для підлеглих органів та співробітників ор-'занів внутрішніх справ правила /норми/, з метою організації І ПрйЗспйЧно'го здійснення охорони прав громадян та громадського порядку. В актах міліції знаходить юридичне відображення значна частина роботи цієї служби стосовно практичної організації роботи щодо охорони громадського порядку. З їх допомогою підрозділи органів внутрішніх справ організують та скеровують у правослухняне русло поведінку осіб, які не підкоряються законові.* Адміністративні акти приймаються в кожному конкретному випадку застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Забезпечуючи це, працівники міліції складають протоколи, виносять постанови про адміністративні правопорушення. У багатьох випадках адміністративно-правові норми не можуть бути реалізовані громадянами, державними або громадськими органі- За сферою застосування адміністративні акти поділяються на внутрішні –
організаційні та зовнішні – правоохоронні.

Внутрішні організаційні акти звернені до підлеглих за службою апаратів
та співробітників Вони покликані забезпечити регулювання тієї або іншої
служби органів внутрішніх справ, тих чи інших співробітників цих
органів.

Зовнішні правоохоронні акти спрямовані за межі апарату органів
внутрішніх справ, адресовані громадянам, громадським організаціям,
державним підприємствам та установам, які не знаходяться в підлеглості
органів внутрішніх справ Вони видаються по чітяо визначеному
законодавством колу питань.

За юридичними властивостями адміністративні акти поділяються на
індивідуальні та нормативні.

Акти індивідуального призначення – це основний вид актів органів
внутрішніх справ. До них належать такі, в яких є щжгаси. адресовані
персонально визначеному суб’єкту, вони розраховані на одноразове
виконання.

Нормативні акти в органах внутрішніх справ, як правило, видаються щодо
внутрішніх організаційних питань та завжди адресуються співробітникам
цих органів. У них встановлюються правила службової діяльності, вони
розраховані на неодноразове виконання.

За формою видання адміністративні акти органів внутрішніх справ
поділяються на письмові та усні.

Для більшості з них властива письмова форма, оскільки вона дає
можливість повніше сформулювати волевиявлення, дозволяв адре-

- 106 –

сатам розуміти зміст актів, полегшує здійснення контролю за їх
законністю та оскарження громадянами.4

Письмового оформлення потребують, наприклад, постанови органу внутрішніх
справ при притягненні до відповідальності осіб, які вчинили
адміністративні правопорушення, в рамках повноважень, наданих їм ст. 222
КпАП України: за порушення громадського порядку, правил дорожнього руху,
правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил, спрямованих на
забезпечення охоронності вантажів на транспорті та ін.

У випадках, коли норми права не вимагають обов’язкового письмового
оформлення адміністративних актів органів внутрішніх справ, вони можуть
прийматися в усній формі. Ці акти більш оперативні, тому що при їх
оформленні не потрібно багато часу. Більшість таких актів має форму
розпоряджень. Вони постійно застосовуються для вирішення питань
внутрішньої організаційної діяльності, Але міліція використовує усні
акти і при припиненні правопорушень у громадських місцях.

ІАкти адміністративної діяльності поділяються за назвою на накази,
статути, настанови, інструкції, плани оперативно-сл.уж,бо-вої
діяльності, постанови, дозволи та Ін.

Накази – це акти адміністративної діяльності, які звернені до підлеглих
підрозділів та співробітників і мають у своєму змісті приписи з метою
організації роботи апарату міліції.’ Є також накази, що тлумачать
законодавчі акти або постанови Уряду для забезпечення широкого розуміння
співробітниками міліції змісту цих правових документів.

Статути – це нормативні акти міліції, на основі яких здійснюється окрема
лінія діяльності органів внутрішніх справ.’Наприклад. Статут
патрульно-постової служби міліції регулює діяльність всієї
патрульно-постової служби міліції України відповідного органу внутрішніх
справ, підрозділів цієї служби, зон. дільниць- 1 навіть окремих видів
нарядів. Детальна регламентація цієї служби необхідна для забезпечення
більш чіткого розуміння особовим складом міліції завдань і обов’язків,
надійної охорони громадського порядку та боротьби з правопорушниками.

Настанова – окремий нормативний акт. який відрізняється від

інших адміністративно-правових джерел тим. що його норми містять

не тільки правила поведінки, а й вказівки навчального характеру.»

Як правило, такий підзаконний правовий акт приймається для

Інструкція – це нормативний акт. у якому я сжл -матизованому ВИГЛЯДІ
викладені правила, що визначають порядок застосування норм
законодавства. Указів Президента га постанов Уряду України порядок
діяльності окремих служб та підрозділів, а також службовців органів
внутрішніх справ/ Таким чином, інструкції МВС України залежно від
призначення можна класифікувати на такі групи:

перша – інструкції, прийняті у зв’язку з виданням закону. указу
Президента або акту Уряду – так звана Інструкція, коментар. яка
призначена для детального роз’яснення положень акту законодавчої або
виконавчої влади з метою чіткого його виконання;

Друга – інструкції, прийняті для регулювання діяльності окремої служби
МВС України, наприклад служб дозвільної системи. Державто інспекції,
тилового забезпечення та ін. ;

третя – інструкції, які встановлюють компетенцію окремих службовців
міліції, наприклад інструкції по роботі дільничного інспектора міліції;

четверта – інструкції, які визначають порядок здійснення окремих
адміністративно-процесуальних дій. наприклад інструкція про порядок
здійснення приводу та порядок його застосування.

«Плани оперативно-службової діяльності – це акти внутрішньої
організаційної діяльності, які визначають систему заходів щодо
організації та здійснення охорони громадського порядку на відповідній
період, порядок і терміни їх проведення та виконавців цих заходів.»

Плани розробляються для органу внутрішніх справ у цілому, а також для
окремих служб та підрозділів. Причому вони готуються як на поточний рік,
або півроку чи квартал, так і на перспективу. Складаються плани і на
випадок надзвичайної ситуації, а також для виконання окремих завдань по
охороні громадського порядку.

І Постанови, які видаються органами внутрішніх справ – це індивідуальні
акти, що приймаються для здійснення адміністратив-но-юрис дикції но ї
діяльності, тобто при вирішенні питань про притягнення громадян та
посадових осіб до адміністративної відповідальності*

г Дозволи органів внутрішніх справ – це індивідуальні акти
ад-міністративної діяльності про надання визначеній особі права на
здійснення відповідної дії.* Міліція видає дозволи на придбання

- 108 –

зброї та боєприпасів, а також на їх зберігання. Державтоінспекція дає
дозвіл на перевозки великогабаритних вантажів, орган внутрішніх справ
видає’також дозволи на відкриття таких об’єктів, як склади вибухових
матеріалів, кімнат для зберігання зброї та ін.

Однією з груп форм адміністративної діяльності є адміністративний
договір. Тепер міліція все частіше використовує договірну форму в
охороні громадського порядку та майна.

У відповідності з Положенням про Державну службу охорони її підрозділи
укладають договори з юридичними та фізичними особами на охорону об’єктів
та квартир громадян. За характером відносин, що виникають у разі
підписання такого договору, його можна вважати змішаним –
цивільно-адміністративним. Адже є ряд відомств, які згідно з рішенням
вищих органів державної виконавчої влади не мають права відмовитись від
охорони (наприклад, установи Національного банку України, об’єкти
метрополітену та Ін.).

Заключения договору є обов’язковим, причому органи МВС визначають навіть
вид охорони. Крім того, держава надає охоронцям повноваження щодо
застосування відповідних заходів адміністративного примусу до робітників
та службовців, які працюють на даному об’єкті, а також до інших
громадян. Поряд з цим виникають і цивільно-правові відносини з питань
розрахунків за охорону, інших обов’язків сторін.

Адміністративно-договірні відносини виникають також і в інших випадках.
Так. МВС України і Міністерство сільського господарства та
хлібопродуктів України працюють на договірних засадах при вирішенні
питань, пов’язаних з попередженням епізоотій. Згідно з рішенням Уряду за
рахунок Мінсільгоспу в системі МВС створюються спеціальні органи, які
здійснюють відповідні заходи.

Відомча міліція введена і в систему Мінсільгоспу України. Вона також
функціонує на договірних засадах.

»Інші юридичне значимі дії. До інших юридичне-значимих дій органів
внутрішніх справ належать такі дії. які згідно в законом, Указом
Президента, постановою Уряду або іншим адміністративно-правовим актом
безпосередньо створюють нові юридичні положення, змінюють Існуючі
правові відносини або виступають в якості необхідної умови для настання
правових наслідків/ Сюди відносяться такі внутрішньосистемні
організаційні дії, як прийняття присяги, атестування працівників та ін.

Співробітник міліції, який прийняв присяіу, зобов’язаний

- 109 –

дотримуватись її. Він має право на одержання табельної зброї, набуває
необхідних прав та виконує обов’язки згідно з Законом України “Про
міліцію”.

Атестування є також дією, яка тягне за собою відповідні наслідки. У
результаті цієї дії атестаційна комісія зобов’язана прийняти відповідне
рішення. Висновки агестаційної комісії враховуються керівником органу
внутрішніх справ при проходженні служби рядовим та начальницьким складом
органів внутрішніх справ.

ф 3. Форми управління, які не урегульовані адміністративним правом

Слід відзначити, що крім адміністративної діяльності /яка урегульована
адміністративним правом і є управлінською/ органи внутрішніх справ
уповноважені здійснювати управлінську діяльність, детально не
урегульовану адміністративним правом. Ця діяльність також має свої
форми, які є формами управління. Сюди відносяться проведення
організаційних заходів та здійснення організаційно-технічних дій.
Розглянемо тепер форми управлінської діяльності, не урегульованої
адміністративним правом, але яку співробітники міліції зобов’язані
виконувати, тому що на це вони уповноважені відповідними
адміністративно-правовими нормами.

До організаційних заходів відносяться перш за все заходи, які
здійснюються усередині апарату органів внутрішніх справ. Ними є заходи,
передбачені в планах роботи того чи іншого органу внутрішніх справ на
відповідний період. Це також інструктажі співробітників, вивчення
документів, що регламентують діяльність органу, навчання його особового
складу, стажування молодих працівників, збирання та обробка інформації,
що характеризує роботу та її результати, контроль за виконанням
прийнятих рішень.

Організаційні заходи можуть здійснюватися також і за межами органів
внутрішніх справ. Це роз’яснювальна робота серед населення, правовий
всеобуч, надання організаційної допомоги добровільним народним дружинам
та іншим організаціям, які беруть участь в охороні громадського порядку,
та ін.

Немає потреби детально регламентувати цю роботу нормами права. Вона
регламентована нормами адміністративного права лише в частині визначення
напрямків цієї діяльності. Тому і форми її не можна назвати формами
адміністративної діяльності. Це форми уп-

- 110 –

•равління, які здійснюються на принципах доцільності та якнайвищої
ефективності.

Ще одна група форм управління – організаційно-технічні, або як називають
їх у деяких джерелах, матеріальні дії. Під організаційно-технічними
діями органів внутрішніх справ розуміються врегульовані технічними
нормами дії щодо створення нормальних умов для роботи апарату
управління. Це одержання та обробка інформації, облік діловодства,
адресно-довідкова робота.

Такі дії мають допоміжний характер по відношенню до завдань щодо охорони
громадського порядку, для здійснення яких і створені органи міліції.
Вони виконуються переважно допоміжним складом службовців /секретарями,
операторами ЕОМ та телетайпів, інспекторським складом адресних бюро/.

Ця група дій має матеріально-технічний характер. Порядок їх здійснення
регламентується технічними нормами /наприклад, робота оператора ЕОМ/.
Але обов’язки щодо їх виконання закріплені в нормах адміністративного
права. Ця діяльність спрямована на обслуговування управлінських функцій,
чим вона і відрізняється від матеріально-технічних дій робітників на
виробництві. Організаційні дії необхідні при підготовці актів
управлінського характеру. Від того, як спрацює допоміжний апарат органу
внутрішніх справ, також залежить ефективність його роботи, спрямованої
на забезпечення громадського порядку в місті чи районі.

Глава 8. ПЕРЕКОНАННЯ ТА ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Ф 1. Поняття методів адміністративної діяльності. Форми використання
переконання

Робота органів внутрішніх справ щодо організації та практичного
здійснення охорони громадського порядку реалізується з допомогою
відповідних методів діяльності апаратів та співробітників.

В адміністфатвно-правовому аспекті під методами, адміністративної
діяльності органів внутрішніх справ розуміються способи цілеспрямованого
впливу на поведінку громадян, а також діяльність підприємств і
організацій в інтересах забезпечення громадського порядку. Найбільш
важливими методами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
є переконання та примус.

- Ill –

Переконання є пріоритетним методом здійснення виконавчої влади в сфері
охорони громадського порядку. Найбільш поширеними формами використання
методу переконання е:

проведення систематичної роз’яснювальної роботи про норми
адміністративно-правових актів ;

інформування населення про стан охорони громадського порядку та боротьби
із злочинністю;

організаційна робота з формуваннями громадськості;

прийом громадян, бесіди з ними відносно стану громадського порядку.

За останній час Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів
прийняли ряд правових актів, які регулюють діяльність міліції, а також
питання охорони громадського порядку. У цій кількості
адміністративно-правових норм тяжко розібратись навіть досвідченому
юристові. Населення мало знає про ці акти та норми, що регулюють охорону
громадського порядку, а від знання законодавства у відповідній мірі
залежить правослухняна поведінка громадян та посадових осіб. Тому
працівники міліції повинні своєчасно доводити до відома громадян
прийняті нормативні акти та роз’яснювати їх положення. Цю роботу можна
здійснювати під час виступів перед населенням, прийому громадян на
дільничному пункті міліції і т.ін.

Відповідно до чинного законодавства працівники міліції повинні
інформувати^ населення про стан охорони громадського порядку на
дільниці. Це робить дільничний інспектор міліції. У районі, місті,
області це мають робити відповідні керівники міськрайорганів внутрішніх
справ, начальники обласних управлінь внутрішніх справ та їх заступники.
Про стан охорони правопорядку в республіці населення інформують
керівники МВС України, використовуючи при цьому засоби масової
інформації.

Формою використання методу переконання є організаційна робота з
формуваннями громадськості. Відповідно до законодавчих та відомчих актів
співробітники органів внутрішніх справ надають допомогу штабам
добровільних народних дружин щодо планування їх роботи в охороні
громадського «порядку, беруть участь у проведенні інструктажів нарядів
ДНД, а також інших формах навчання представників громадськості .

Старший дільничний інспектор, як правило, є заступником голови ради
громадського пункту охорони порядку. Він у тісній взає-

І.

- 112 –

модії з членами ради організує роботу громадських організацій на пункті,
безпосередньо допомагає штабам ДНД. товариським судам, квартальним,
вуличним комітетам планувати роботу, складати
адміністративно-процесуальні документи, вести облік правоохоронної
Інформації.

Робота співробітників міліції повинна будуватися так, щоб громадяни
могли спілкуватися з ними, висловити свої пропозиції та зауваження щодо
охорони громадського порядку, зробити заяву в разі порушення
громадського порядку. Тому в кожному органі внутрішніх справ функціонує
чергова частина, її співробітники постійно приймають заяви громадян; у
зручний для громадян час їх приймають керівники горрайліноргану
внутрішніх справ, а також дільничні інспектори міліції.

Ф 2. Адміністративний примус. Адміністративно-попереджувальні заходи

Не завжди заходи переконання достатні для попередження та зупинення
правопорушення. Для більш ефективного впливу на правопорушників або на
обставини, що погрожують порушенням громадського порядку, застосовуються
заходи адміністративного примусу.

~ Адміністративний примус має специфічні особливості, з урахуванням яких
можливе формулювання його поняття. Примус – це метод вольового,
недобровільного забезпечення виконання відповідним* грошЗянажи
відповідної дії або утримання від неї. Заходи адміністративного впливу
застосовуються для охорони відповідних юридичних відносин. Органи
внутрішніх справ уповноважені застосовувати ті чи інші заходи, що є
результатом реаліації їх держав-н«-владних повноважень. Система заходів
адміністративного примусу різноманітна і включає в себе заходи як
матеріального, так 1 пси-хічн®г0 та фізичного впливу. Застосування
заходів адміністративнеє примусу не пов’язане з відносинами службової
підлеглості, ііни застосовуються органами внутрішніх справ відносно
осіб, які не служать в врганах внутрішніх справ 1 не підлеглі їх
керівництву.

Метою адміністративного примусу є спонукання громадян, а та-кю посадових
та юридичних осіб до виконання загальнообов’язкових правил пфведінки в
сфері громадського порядку. Застосування заходів адмініствативніГФ
примусу чітко регламентовано законом.

І

- 113 –

Таким чином, адміністративний примус – це метод вольового забезпечення
відповідної правової норми поведінки громадян, посадових та юридичних
осіб за допомогою застосування заходів впливу, урегульованих
адміністративно-правовиш нормами, з метою досягнення відповідного
порядку, припинення па попередження правопорушень, притягнення до
відповідальності правопорушників.

Адміністративний примус – поняття родове. Залежно від мети призначення
всі заходи адміністративного примусу можуть бути зведені у відповідні
однопорядкові групи. В останні роки вченими адміністративного права
запропонована трьохчленна класифікація цих заходів: 1)
адміністративно-попереджувальні заходи; 2) заходи адміністративного
припинення та забезпечення адміністративного провадження; 3)
адміністративні стягнення.

Одним, з найбільш поширених засобів адміністративного попередження
егпеЪев1рка~документ1в. У відповідності з п. 2 ст. 11 За-

—— —— ————” •

кону України “Про міліцію11” співробітники міліції при підозрі у
вчиненні правопорушення мають право поревіряти у громадян документи, що
засвідчують їх особу, а також інші документи, які необхідні для
з’ясування питання щодо додержання правил, відносно яких міліція має
повноваження контролю або нагляду.

Особливим видом перевірки документів є перевірка працівниками
Державтоінспекції учводіїв автотранспортних засобів посвідчень водія,
дорожних листів і т. ін. Перевірка документів здійснюється також
співробітниками Державної служби охорони на право вивезення продукції з
об’єктів, що охороняються.

Наступним адміністративним заходом попередження є відвідування
підприємств, установ та організацій, житлових та інших приміщень
громадж, ~1~також~Ьс-земельннх ділянок. Цей захід передбачений пунктами
15 та 21 ст/11 Закону України “Про міліцію11. Але вхід на цю територію
або до приміщення можливий лише в окремих випадках. Так. у відповідності
з п. 15 названої статті міліція має право безперешкодно і будь-який час
доби входити на територію і в приміщення підприємств, установ і
організацій, у тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення
злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при
стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах. На таких самих
підставах міліція може входити на земельні ділянки, до житлових та іншик
приміщень громадян. Міліція має також право відвідувати підприємства,
установи і організації для виконання контрольних І профілак-

- 114 –

тичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху /п. 21^ ст. 11
закону України “Про міліцію”/.

Попереджувальними заходами адміиістратнвно-правового характеру є
організація співробітниками Державтоінспекції медичного огляду водіїв
для вяиявлення порушень правил дорожнього руху У -вигляді керування
транспортними засобами в стані сп’яніння; огляд виробничих складських та
іншик службових приміщень і територій з метою перевірки охорони
державного та колективного майна, додержання правил продажу товарів і
надання послуг населенню; обмеження або заборона руху транспорту і
пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів. Цей захід
застосовується лише у випадках, що передбачені п. 21 ст.11 – /затримання
злочинця, аварії та інші обставини, що загрожують життю і здоров’ю
людей/.

З метою попередження правопорушень здійснюється також ^дмі-ністративний
нагляд мідіціїза особами, що звільнені з місць позбавлення волі. Але він
має комплексний адміністративно-правовий характер, оскільки включає
заходи як щодо попередження і припинення правопорушень, так і
адміністративно-правового стягнення. У зв’язку з наявністю великої
кількості особливостей адміністративний нагляд буде розглянуто в окремій
главі.

Ф 3. Заходи адміністративного припинення та забезпечення у справах про
адміністративні правопорушення

Цю групу заходів доцільно розділити на дві групи: 1) передбачені в
кодексі про адміністративні правопорушення; 2) передба-/ чені в законі
“Про міліцію” та інших нормативних актах.

У відповідності зі ст. 260 КпАП України у випадках, визначених
законодавчими актами, з метою припинення адміністративних правопорушень,
коли вичерпані інші заходи впливу, встановлення особи правопорушника,
складення протоколу про адміністративне порушення в разі неможливості
його складення на місці протиправного вчинку і якщо складення його є
обор’язковим для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ
та виконання постанов по справах про адміністративні порушення,
передбачено: адміністративне затримання особи; особистий огляд; огляд
речей 1 вилучення речей та документів; відсторонення водіїв від
керування транспортними засобами.

- 115 –

Порядок здійснення цих заходів визначається Кодексом України про
адміністративні правопорушення. Зокрема, ст. 261 регламентує порядок
адміністративного затримання, а саме: про адміністративне затримання
складається протокол, в якому зазначаються, дата і місце його складання,
посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, що склала протокол;
відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол
підписується службовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі
відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться про це
іапис.

Ця стаття також визначає, що на прохання особи, затриманої за вчинення
адміністративного правопорушення, про місце її перебування
повідомляються родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Про
затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх
замінюють, обов’язкове.

Нерідко буває, що одразу після складання протоколу відповідна посадова
особа /начальник органу, його заступник, співробітник Державтоінспекції
та ін./ розглядає справу по суті. Тут треба зазначити, що у разі
затримання особи, що підозрюється в скоєнні адміністративного
правопорушення, їй необхідно роз’яснити її права. Слід повідомити, що у
відповідності зі ст. 271 КпАП у розгляді справи про адміністративне
правопорушення може брати участь адвокат, який має право знайомитися з
матеріалами справи; порушувати клопотання за дорученням особи, яка його
запросила, від її імені приносити скарги на рішення органу, який
розглядає справу.

Органи внутрішніх справ відповідно до ст. 262 КпАП правомочні
здійснювати затримання у таких випадках^.

при скоєнні дрібного хуліганства;

при злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі працівника
міліції або народного дружинника;

незаконних операціях з іноземною валютою і платіжними документами;

при появі особи на вулиці або в інших громадських місцях у п’яному
вигляді, що ображає людську гідність ‘і громадську мораль або загрожує
її особистій безпеці і безпеці інших громадян;

при порушенні правил дорожнього руху, а також у інших випадках, що
передбачені законодавством.

Важливе значення в справах про адміністративні правопорушення мають
строки адміністративного затримання. Стаття 263 КпАП •містить таке
положення. Адміністративне затримання особи, яка

- 116 –

вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше трьох
годин. Але в цій же статті передбачені винятки з загального правила.
Наприклад, передбачено, що особи, які вчинили злісну непокору законному
розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, а
також військовослужбовця чи їх образу, публічні заклики до невиконання
вимог працівника міліції, дрібне хуліганство, можуть бути затримані до
розгляду справи суддею або начальником /заступником начальника/ органу
внутрішніх справ.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставления
порушника для складення протоколу. Але у випадках, коли особа
знаходиться в стані сп’яніння, законодавець передбачає, що строк
адміністративного затримання починається після її витвереження. У
відповідності до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 3 серпня 1988 р.
внесені зміни та доповнення до КпАП України в частині боротьби з
порушеннями правил проведення зборів, мітингів, вуличних походів і
демонстрацій: особи, що скоїли такі адміністративні проступки, можуть
бути затримані до розгляду справи судом /суддею/. Такий порядок
передбачений і відносно осіб, які виявили неповагу до суду чи торгували
в невстановлених для цього місцях.

^ Важливе значення для забезпечення провадження в справах про
адміністративні правопорушення та припинення проступку має особистий
огляд та огляд речей.

Відповідно до ст. 264 КпАП України ці процесуальні дії компетентні
провадити уповноважені на те службові особи органів внутрішніх справ,
воєнізована охорона. На об’єктах, що охороняються, ці дії можуть
здійснювати представники державної служби охорони.

Законодавець передбачає деякі правила проведення особистого огляду і
огляду речей. Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те
особою одної статі з тим. кого оглядають, у присутності двох понятих
тієї ж статі.

Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби,
добутої продукції та інших предметів здійснюється, як правило, у
присутності особи, у власності /володінні/ якої вони перебувають. У
невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано огляду
з участю двох понятих під час відсутності власника або володільця.
Міліція має право також проводити огляд транспортних засобів.

- 117 –

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це
робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення або в протоколі при адміністративне затримання.

Як засіб припинення адміністративного проступку та забезпечення
провадження в справі розглядається вилучення речей і документів.

Речі 1 документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом
правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або
огляду речей, вилучаються компетентними службовими особами органів
внутрішніх справ або державної служби охорони.

Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про
адміністративне правопорушення в органі внутрішніх справ, а після
розгляду справи, залежно від його результатів, їх у встановленому
порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при
сплатному вилученні речей – реалізують. Вилучені державні нагороди
повертаються після розгляду справи володільцеві, а якщо він невідомий,
то надсилаються до Президії Верховної Ради України.

Міліція зобов’язана після розгляду справи про адміністративне
правопорушення знищити вилучений самогон, інші міцні спиртні напої
домашнього вироблення та апарати для їх вироблення.

При затриманні предметів контрабанди для забезпечення стягнення штрафу
допускається вилучення речей – цінностей в особи, яка вчинила
контрабанду, якщо остання не має постійного місця проживання в Україні.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться
відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

При вчиненні таких правопорушень, як стрільба з вогнепальної зброї в
населених пунктах і у не відведених для цього місцях або з порушенням
установленого порядку, порушення громадянами порядку придбання,
зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної зброї, її
перевезення, строків реєстрації, правил взяття на облік, ухилення від її
реалізації громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано
дозвіл на зберігання зброї і бойових припасів /ст. 190-193 КпАП
України/, працівник міліції має право вилучити вогнепальну зброю, а
також бойові припаси до розгляду справи, про що робиться запис у
протоколі з зазначенням марки або моделі, калібру, серії і номера зброї,
що вилучається, кількості та виду бойових припасів. При відмові
добровільно пред’явити вог-

- 118 –

непальну зброю і бойові припаси працівник міліції має право провести
особистий огляд речей порушника. До особи, яка вчинила правопорушення
під час виконання службових обов’язків /це можуть бути працівники
охорони, лісники і т.ін./. вилучення, особистий огляд і огляд речей
застосовуються лише у невідкладних випадках.

При вчиненні порушення, за яке відповідно до законодавства може бути
накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права
користування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, у
водія чи судоводія вилучається посвідчення /свідоцтво, диплом/ на строк
винесення постанови по справі і видається тимчасовий дозвіл на право
керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, про що
робиться запис у протоколі про правопорушення.

У випадку таких правопорушень, як користування транспортним засобом без
номерного знака, або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи
не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним
знаком, керуванні транспортними засобами в стані сп’яніння, ухиленні від
проходження огляду на стан сп’яніння працівник Державної автомобільної
інспекції вилучає номерні знаки транспортного засобу або затримує
транспортний засіб і доставляє його для тимчасового зберігання на
спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення. При цьому
робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення і про огляд. транспортного засобу.

Водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами,
річковими і маломірними суднами і відносно яких є достатні підстави
вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння, на основі ст. 266 КпАП
України підлягають відстороненню від керування цими транспортними
засобами або суднами та оглядові на стан сп’яніння.

Заходи адміністративного припинення передбачені не тільки Кодексом про
адміністративні правопорушення, а й іншими нормативними актами. Це
передусім заходи, що перелічені в Законі “Про міліцію”, а саме:

затримувати і тримати в приймальнику-розподільнику осіб, що займаються
бродяжництвом, до ЗО діб з санкції прокурора;

тримати в медвитверезниках осіб, які знаходились у громадському місці в
п’яному вигляді, якщо їх вигляд ображає людську гідність і громадську
мораль і вони порушували громадський порядок

- 119 –

або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли
завдати шкоди оточуючим чи особі – до їх витвереження;

затримувати на строк до трьох діб осіб, які ухиляються від виконання
постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного
алкоголізму або наркоманії;

затримувати на строк до 24 годин осіб, які мають ознаки вираженого
психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для
себе і оточуючих з метою передачі їх в лікувальні заклади;

затримувати не більш як на вісім годин неповнолітніх віком до 16 років,
які залишилися без опікування, для передачі їх законним представникам
або влаштування у встановленому порядку, а також утримувати в
приймальниках-розподільниках неповнолітніх, які вчинили суспільно
небезпечні діяння;

компетентні особи органів внутрішніх справ мають право виносити офіційне
застереження особам, що систематично порушують порядок, про
недопустимість протиправної поведінки.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні
засоби і вогнепальну зброю.

Для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам
міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї
обов’язків, міліція має право застосовувати прийо^ ми рукопашного бою.
наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини,
світлозвукові пристрої відволікаючої дії. пристрої для відкриття
приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші
спеціальні 1 транспортні засоби, а також використовувати у таких
випадках собак.

Стаття 14 Закону “Про міліцію” дає перелік випадків, коли застосовуються
засоби фізичного впливу:

для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій. що створюють
загрозу їх життю або здоров’ю;

для припинення масових безладь і групових порушень громадського порядку;

для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди 1 транспортні
засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення
;

для затримання і доставлення до міліції або Іншого службового приміщення
осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання та утримання
осіб, затриманих і підданих арешту, взятих

- 120 –

під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо
є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди
оточуючим або собі;

для припинення масового захоплення землі та інших дій. що можуть
призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують
роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на
громадський спокій, життя і здоров’я людей;

для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують
службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і
боротьбі зі злочинністю; для визволення заложників.

Закон зазначає умови і встановлює межі застосування заходів фізичного
впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно
передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють
обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя
можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і
вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого
віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків
вчинення ними групового нападу, що загрожує життю 1 здоров’ю людей,
працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна
перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію
обов’язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди
здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція
забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник
міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного
впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї
працівник міліції зобов’язаний негайно письмово повідомити своєму
начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, у тому числі спеціальних
засобів1! зброї, тягне за собою відповідальність, ус-

- 121 – : ;

тановлену законом.

Стаття 15 Закону “Про міліцію” встановила порядок застосування
вогнепальної зброї. Зброя застосовується лише як крайній захід у таких
випадках:

для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а
також для звільнення заложників;

для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або
членів його сім’ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров’ю загрожує
небезпека;

для відбиття нападу на об’єкти, що охороняються, конвої, житлові
приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств,
установ і організацій, а також звільнення їх У разі захоплення;

для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка
намагається втекти;

для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під
варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та
інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції;

для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій
своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівника
міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при
значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні
особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброй для подання сигналу
тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує
життю і здоров’ю громадян або працівника міліції. Якщо працівник міліції
вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для
застосування зброї, він має право оголити вогнепальну зброю і привести
її у готовність. Спроби особи, яка затримується працівником міліції з
оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому
визначену ним відстань чи доторкнутися до його зброї дають останньому
право застосовувати вогнепальну зброю. Порядок застосування спеціальних
засобів при охороні громадського порядку в Україні встановлений
спеціальними правилами, що затверджені Урядом України 27 лютого 1991 р.

Адміністративні стягнення – ке правовий наслгЗок скоєного
адміністративного правопорушення, що є відповідним заходом державного
примусу, своєрідним втручанням у сферу правових благ та майновий
Інтересів винного, адекватним абстрактній оцінці иього Зіяння
законодавцем. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і
застосовується, як зазначено в ст. 23 КпАП України, з метою виховання
особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, -в дусі додержання
законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових
правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Органи внутрішніх справ, їх служби та співробітники правомочні
застосовувати такі адміністративні стягнення за вчинення правопорушень:
попередження; штраф; сплатне вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального
права, наданого даному громадянинові /права керування транспортними
засобами/. Кожний вид стягнення буде охарактеризований при розгляді
питань адміністра-тивно-юрисдикційної діяльності міліції. Однак слід
зазначити, що відповідно до тяжкості стягнення, законодавець поділив
/ст. 25 КпАП/ їх на оснрвні та додаткові. Сплатне вилучення та
конфіскація предметів можуть застосовуватись у якості як основних, так і
‘додаткових адміністративних’ стягнень, всі інші перераховані вище
стягнення можуть бути застосовані лише як основні.

‘Система стягнень може бути при необхідності доповнена законодавцем
іншими видами адміністративних стягнень, застосування яких покладається
на органи внутрішніх справ.

Глава 9. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ф 1 . Поняття та сутність адміністративного нагляду Адміністративний
нагляд є одним з способів діяльності мілі-

- 123 –

ції по забезпеченню безпеки громадян і охорони громадського порядку. У
відповідності до чинного законодавства вона здійснює нагляд за
виконанням посадовими особами та громадянами рішень органів державної
законодавчої та виконавчої влади з питань охорони громадського порядку.

Необхідність адміністративного нагляду обумовлена тим, що в Україні
діють суспільні норми (правила поведінки/, які регулюють відносини між
його членами, їх повинні виконувати всі громадяни, а також посадові
особи. Тому держава через систему своїх виконавчих органів влади, у тому
числі і міліції, яка здійснює нагляд та» контроль за виконанням правових
норм, вимушена слідкувати за їх дотриманням.

У залежності від видів адміністративних норм, що регулюють відносини
адміністративного нагляду, такий нагляд можна класифікувати на дві
групи. Це, по-перше, загальний нагляд: по-друге, нагляд, шо здійснюється
за деякими категоріями осіб.

Загальний нагляд, у свою чергу, поділяється на окремі групи: це нагляд
за додержанням громадянами та посадовими особами загальнообов’язкових
правил /наприклад, правил громадського порядку, що встановлюються
органами місцевого самоврядування/; нагляд, який здійснюється щодо
якого-небудь визначеного кола суб’єктів /наприклад, виконання іноземними
громадянами правил перебування на території України/ або за додержанням
норм дозвільної системи, правил придбання, використання та збереження
зброї, вибухових матеріалів, отруйних та радіоактивних речовин.

У п. 7 ст. 10 Закону України “Про міліцію” знаходимо класифікацію
нагляду за окремими категоріями осіб. Так, міліція здійснює нагляд щодо
осіб, які звільнені з місць позбавлення волі, а також контроль за
засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Органи внутрішніх справ здійснюють адміністративний нагляд у суворій
відповідності до закону і в основному охорону громадського порядку і
громадської безпеки. Проведення в життя вимог законодавчих актів
здійснюється за рахунок широкого роз’яснення їх змісту, а також за
допомогою засобів адміністративного примубу.

Адміністративний нагляд – це насамперед систематичне спостереження за
тим, як громадяни та посадові особи додержують правил поведінки, що
визначена в законі, а також за тим. як вони виконують приписи.

- 124 –

За порушення правил, що підпадають під нагляд, відповідні органи влади
застосовують також заходи громадського впливу або адміністративне
стягнення і навіть кримінальну відповідальність.

Таким чином, можна визначити, що адміністративний нагляд -це
систематичне спостереження за точніш і неухильним додержанням посадовими
особами та громадянами правші та застосування норм, шо охороняють життя,
здоров’я, права та свободи громадян, регулють громадський порядок і
безпеку з метою попередження, припинень І порушень цих правил, виявлення
порушників та притягнення гх ^j адміністративної чи кримінальної
відповідальності, застосування до них заходів громадського впливу.

Ф 2. Організація загального нагляду за додержанням громадянами та
посадовими особами загальнообов’язкових правил

Органи внутрішніх справ уповноважені здійснювати адмШстра-тивний нагляд
за виконанням широкого кола правил, що регулюють відносини громадського
порядку та безпеки. Ці відносини регулюються Конституцією України, іншим
законодавством, Указами Президента та постановами Уряду України, а також
інструкціями деяких міністерств та відомств, постановами органів
місцевого .самоврядування.

Адміністративно-правові норми, що регулюють відносини в галузі
внутрішніх справ, можна поєднати в окремі групи:

ті, що регламентують особисту безпеку громадян, їх здоров’я, права і
свободи, законні інтереси;

ті. що регулюють поведінку громадян на вулицях, у парках та інших
громадських місцях при проведенні масових заходів, користуванні
громадським транспортом та ін.;

направлені на охорону всіх видів власності /боротьба з дріо-ними
крадіжками, охорона об’єктів, квартир громадян, вантажів, що
перевозяться, та ін./;

норми, які регулюють забезпечення громадської безпеки /безпеки
дорожнього руху, дозвільної системи/-;

норми, що діють у сфері управління /паспортної системи, прикордонного
режиму, виїзду за кордон та в’їзду в Україну громадян, у тому числі
іноземних/;

направлені на захист громадського благоустрою /охорона від

- 125 –

•знищення або пошкодження паркових чи інших міських насаджень» газонів,
асфальтових покрить/;

направлені на регулювання відносин, що виникають у сфері Лідвриємницької
діяльності.

Для здійснення адміністративного нагляду органи внутрішніх ^йірав
відповідно до Закону “Про міліцію”, Положення про МВС України та інших
нормативних актів наділяються відповідними повноваженнями, що дозволяють
їм здійснювати спостереження за виконанням посадовими особами і
громадянами відповідних правил, виявляти правопорушення, попереджувати
та припиняти їх. забезпечувати притягнення винних до відповідальності.

Безпосередньо адміністративний нагляд здійснюють відповідні служби
органів внутрішніх справ. Так. співробітники патрульно-постової служби
охороняють громадський порядок шляхом безпосереднього спостереження за
додержанням громадянами та посадовими особами в громадських місцях, на
вулицях, у парках, на пляжах, стадіонах та інших місцях
загальнообов’язкових правил поведінки; дільничні инспектори міліції крім
нагляду шляхом спостереження за виконанням відповідними особами правил,
що регулюють порядок у громадських місцях, також перевіряють сигнали,
сдарги та заяви громадян про правопорушення, що мали місце на ділмищі.
перевіряють об’єкти дозвільної системи, виконують інші наглмні функції;
співробітники Державної автомобільної Інспекції здійснюють нагляд за
додержанням посадовими особами автопідприємств, водіями та іншими
громадянами правил дорожнього руху; служба віз та реєстрації відповідає
за додержання відповідних правил іноземцями; співробітники пожежної
охорони здійснюють нагляд за дотриманням правил пожежної безпеки 1 т.ін.

У кожному органі внутрішніх справ є аналітична група або співробітники,
які ведуть облік та аналіз правопорушень з метою їх систематизації,
виявлення місць, часу, причин та умов, а такої осіб, що їх скоюють. На
основі аналізу готується інформація про стан правопорядку для органів
місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування для
реагування та усунення причин і умов правопорушень. Вносяться пропозиції
по усунені» недоліків у роботі культурно-освітніх закладів»
господарських установ, розширенню участі трудящих в охороні громадського
порядку.

Загальний адміністративний нагляд здійснюється на основі законодавчих
норм та інших правових осіб, що регулюють діяльність

- 126 –

сяфвшх служб органів внутрішніх справ. ЦІ акти 1 будуть викладені в
Особливій частині цього курсу.

ф 3. Порядок встановлення та здійснення органами внутрішніх справ
нагляду за -особами, звільненими з місць позбавлення волі

Комплексним заходом примусу є нагляд органу внутрішніх справ за особами,
звільненими з місць позбавлення волі. Він застосовується насамперед для
попередження рецидиву злочинності на основі Закону України “Про
адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
“‘. Цей Закон дає визначення такого виду адміністративного нагляду. “Де
система тимчасових примусових профілактичних заходів спостережень 1
контролю за поведінкою ок-реміх осіб, звільнених з місць позбавлення
волі, що здійснюється органами внутрішніх справ”.

Метою цього виду адміністративного нагляду є запобігання вчиненню
злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі. І
оправлення на них необхідного виховного впливу.

Закон визначив осіб, відносно яких застосовується такий адміністративний
нагляд, тому що цей захід є суворо індивідуальним. Він встановлюється
щодо повнолітніх осіб:

а/ визнаних судами особливо небезпечними рєіш пив 1 пташт Основою для
встановлення адміністративного нагляду є відповідний вирок суду, який
набрав законної силу;

б/ засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або за-

^ суджених два 1 більше разів до позбавлення воді за навмисну зіо-

_чини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила» що

вони вперто не бажають стати на шлях виправлення 1 залишаються

небезпечними для суспільства. Підставою для встановлення адмі-

ністративного нагляду в цьому випадку є матеріали, що свідчать

про вперте небажання стати на шлях виправлення та залучення до

чесного трудового життя в період відбування покарання;

в/ у пункті “в” Закону про адміністративний нагляд значаться ті ж особи,
що й у пункті “б”. Але підставою для встановлення нагляду є факти
систематичного порушення особою громадську

Див. : Голос України. 1995. З січня.

- 127 –

відбування покарання.^ не дивлячись на попередження органу внутрішніх
справ, яка систематично порушує громадський порядок 1 права інших
громадян, вчиняє інші правопорушення.

За особливо небезпечними рецидивістами, а також особами, що вказані в
Іг. “Ьл адміністративний нагляд встановлюється ‘при звільненні їх з
місць позбавлення волі Категорія осіб, що зазначена в п. “в” Закону про
адміністративний нагляд, береться під адміністративний нагляд за місцем
проживання.

Обов’язковим правилом для взяття особи під адміністративний нагляд є те.
що особа, відносно якої він застосовується, повинна досягти повноліття.

Якщо особа звільнилася з виховно-трудової колонії навіть у
неповнолітньому віці та систематично порушує громадський порядок і, не
дивлячись на попередження органу внутрішніх справ, веде антигромадський
спосіб життя при досягненні 18-річного віку, але під час, коли судимість
ще не погашена, до неї можуть бути застосовані ці заходи
адміністративного примусу /адміністративний нагляд/.

Отже, коло осіб, які можуть бути піддані адміністративному нагляду,
обмежене, а саме: це особливо небезпечні рецидивісти, особи, що мають
відповідні судимості та не бажають стати на шлях виправлення.

До прийняття Закону України “Про адміністративний нагляд за особами,
звільненими з місць позбавлення волі” адміністративний нагляд
встановлювався начальниками виправно-трудової установи або органу
внутрішніх справ. Тепер він установлюється судом.

Щодо осіб, зазначених у пунктах “а” 1 “б”, адміністративний нагляд
установлюється в судовому засіданні одноособове суддею районного
/міського/ суду за місцезнаходженням виправно-трудової установи за
поданням начальника виправно-трудової установи;

щодо ‘осіб, зазначених у пункті “в”, адміністративний нагляд
встановлюється в судовому засіданні одноособове суддею районного
/міського/ суду за місцем проживання особи, звільненої з місць
позбавлення волі за поданням начальника органу внутрішніх справ.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що
свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за
відповідною особою.

У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про
встановлення адміністративного нагляду, а за її клопо-

- 128 –

танням – і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс
подання.

Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів,
що надійшли разом з ним. після чого заслуховуються пояснення осіб, які
з’явилися у судове засідання.

Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття
рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про
встановлення адміністративного нагляду.

Постанова судді оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в
порядку нагляду.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику районного
/міського/ відділу /управління/ внутрішніх справ за місцем проживання
особи, щодо якої встановлено нагляд, а у випадках, передбачених пунктами
“а” і “б” статті 3 цього Закону. – начальнику виправно-трудової
установи.

Адміністрація виправно-трудової установи постанову дудці надсилає для
виконання органу внутрішніх справ за вибраним піднаглядним місцем
проживання в день його звільнення.

Адміністративний нагляд встановлюється на строк від одного до двох років
і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або
зняття судимості. .

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено
адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства,
адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ
може бути продовжено у визначеному цим Законом порядку кожного разу ще
на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для
погашення або зняття судимості.

‘ Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі
постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

./• До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за
постановою начальника органу внутрішніх справ застосовуються частково
або у повному обсязі такі обмеження:

а/ заборона виходу з будинку /квартири/ у визначений час. який не може
перевищувати восьми годин на добу; ‘ б/ заборона перебування у
визначених місцях району /міста/;

в/ заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі
району /міста/;

г/ реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на мі-

- 1J39 –

сяць; .. ‘:j’*ks’^д~’ї.-?г

Під час здійснення адміністративного нагляду начальник органу внутрішніх
справ з урахуванням особи піднаглядного, .його ciiq.-собу життя 1
поведінки має право змінювати /зменшувати а^Ц збільшувати/ обсяг
обмежень, ЩО Приведені ВИЩе. ; – ; /; І І

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов’язані вести
законослухняний епосіф життя, не порушувати громадський порядок і
додержувати таких правил: ^

а/ прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране ним
місце проживання 1 зареєструватися в органі внутрішніх справ;– •••.-.••
» . – : ; . , : ••: -…. •:•.•–.• , , ••„, ;-•; *

б/ з’являтися за викликом міліції у вказаний термін Д давати

усні та письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням пра

вил адміністративного нагляду; ?,

в/ повідомляти працівників міліції, які здійснюють адм1н;1ст-ративний
нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі
району /міста/ у службових справах;

Осіб, щодо яких’встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік,4
фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців.
Працівники міліції зобов’язані систематично контролювати поведінку цих
осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та… прав інших
громадян і припиняти,їх. .проводити розшук осіб, які уникають
адміністративного нагляду. iun ^-avc

Співробітники органів внутрішніх справ повинні знати, що тільки суворе
додержання правил адміністративного нагляду піднаглядним може
забезпечити досягнення мети, яку ставив законодавець прийняттям Закону
про цей захід адміністративного примусу.

У відношенні осіб, що знаходяться під адміністративним над1-лядом,
міліція наділена рядом інших повноважень. Згідно з Законом України “Про
міліцію” /п.15 ст.11/ міліція має право безпврецирд-яо у будь-який час
доби входити у житлові приміщення осіб, які перебувають під
адміністративним наглядом, з метою перевірки чи знаходиться ця особа
дома і який спосіб життя вона веде.

Але тут слід зазначити, що це право вільно може здійснюватись лише у
випадках, коли особа, що знаходиться під адміністративним наглядом,
мешкає одна. Коли ж вона має сім’ю, проживає з батьками І т. 1н. .то в
такому випадку треба пам’ятати,, що під наглядом знаходиться лише ця
особа і входити в приміщення треба за узгодженням з Іншими громадянами,
які проживають разом з під-

- 130 -наглядним.

У процесі здійснення адміністративного нагляду працівники міліції мають
право:

витребувати відомості про поведінку піднаглядного від адміністрації
підприємств, установ та організацій за місцем його роботи та мешканки, а
також від громадян:

порушувати клопотання перед відповідними державними, громадськими та
господарськими організаціями про трудове та побутове влаштування
піднаглядного;

викликати піднаглядного для бесід у міліцію, а також проводити при
необхідності такі бесіди в присутності представників адміністрації
підприємств, установ, громадських організацій та родичів піднаглядного;

вимагати від піднаглядного усних та письмових пояснень з питань, які
пов’язані з виконанням правил адміністративного нагляду. Для подання
допомоги органам міліції в проведенні окремих заходів щодо здійснення
адміністративного нагляду можуть використовуватись можливості
позаштатних співробітників міліції, членів спостережних комісій та
добровільних народних дружин.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням
начальника органу внутрішніх справ:

а/ у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під
наглядом;

б/ достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для
суспільства 1 позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду, якщо
судимітсть з нього знята або погашена.

В Інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється:

а/ після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом
внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя
відмовив у продовженні нагляду;

б/ у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення
його до місця відбування покарання;

й/ у разі смерті,піднаглядного. .

Порядок розгляду в суді питанняміро припинення адміністративного нагляду
здійснюється відповідно до вимог частини 3 статті 5 Закону України “Про
адміністративний нагляд за особами» звіль-

- 131 -дерими з місць позбавлення волі”.

Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, увільненими з
місць позбавлення волі” на відміну від раніше існуючих положень, що
закріпим тільки відповідальність піднаглядних sa порушення правил
адміністративного нагляду, визначає, що згідно з законодавством України
відповідають як піднаглядні особи за Іпорушення встановлених відповідно
до них правил, так і посадові особи, винні у порушенні законів України,
які регулюють адміністративний нагляд.

Функції щодо здійснення адміністративного нагляду покладені на різні
служби органів внутрішніх справ, їх повноваження визначаються з
урахуванням форм та методів діяльності тієї чи іншої служби. Питання
розподілу компетенції та здійснення цього виду нагляду висвітлюються у
відповідних темах Особливої частини курсу.

Глава 10. АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ
СПРАВ

Ф 1. Поняття, зміст та ознаки адміністративно-юрисдик-ційної діяльності
органів внутрішніх справ

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ є
однією з важливих складових частин їх адміністративної діяльності в
цілому. У процесі її здійснення правомочними службовими особами органів
внутрішніх справ реалізується визначений законодавством значний обсяг їх
повноважень по боротьбі з адміністративними правопорушеннями, що
виражається, зокрема, у виявленні адміністративних
правопорушень,збиранні та перевірці доказів, оформленні необхідних
процесуальних документів, розглядові підвідомчих справ та винесенню по
них відповідних постанов, направленні окремих справ для розгляду по
підвідомчості, а також у виконавчому провадженні по таких справах.

Слід зауважити, що в адміністративно-правовій науці немає чітко
визначеного підходу відносно суті, змісту та обсягу адміністративної
юрисдикції. Здебільшого вона ототожнюється з діяльністю по розгляду
справ про адміністративні правопорушення та винесенню по них відповідних
постанов в установлених законом формах

* – 132 –

1 порядку1. Цей погляд на проблему відображає звужений підхід до поняття
адміністративної юрисдикції. Існує і більш широкий підхід відносно
розуміння суті та змісту адміністративної юрисдикції, відповідно до
якого її рамками охоплюється значно ширше коло питань. Ці питання, що
виникають у специфічній сфері взаємних правовідносин між державою і
громадянином, перш за все у сфері здійснення державної виконавчої влади.
Вони пов’язані здебільшого з вирішенням адміністративно-правовими
засобами різних правових конфліктів /в т.ч. і адміністративних деліктів/
у названій сфері уповноваженими на те суб’єктами /це, як правило, органи
державної виконавчої влади, їх правомочні службові особи та
адміністративні судді/ Ось, як наприклад, розглядається поняття
адміністративної юрисдикції у одному з довідкових посібників: “Це
установлена законодавчими актами діяльність органів державного
управління і службових осіб по вирішенню індивідуальних адміністративних
справ і застосуванню відповідних юридичних санкцій в адміністративному
порядку /без звертання в суд/. Це виконавчо-розпорядча діяльність по
застосуванню установлених державою нормативних приписів відносно
конкретних випадків, вирішенню конфліктних правових ситуацій при
виникненні спору про право або порушенні установлених законодавством
правил”.2

Враховуючи те. що багато питань, які охоплюються широким поняттям
адміністративної юрисдикції, пов’язаних з виконанням органами внутрішніх
справ специфічних правоохоронних функцій, висвітлюється в інших розділах
цього підручника, доцільним буде розглядати поняття і зміст
адміністративної юрисдикції в більш вузькому розумінні. У практичній
правоохоронній сфері адміністратив-но-юрисдикційну діяльність органів
внутрішніх справ також найчастіше ототожнюють з їх “адміністративною
практикою”.

Для кращого засвоєння суті адміністративної юрисдикції розглянемо
вихідні теоретико-правові ознаки поняття юрисдикції в цілому і
адміністративної юрисдикції зокрема.

Під юрисдикцією /від латинського “юрис” – право, “дико”- кажу/ вбачають
“установлену законом /чи іншим нормативним актом/

1 Див.: Шергин А.П. Административная юрисдикция.- М.,1979.С.9.

2 Юридический энциклопедический словарь. – М., 1984. С.414.

- 133 –

даупність правових повноважень відповідних державних органів ви-Ийнувати
правові спори, у тому числі вирішувати справи про право-вд&ушення. тобто
оцінювати дії особи чи іншого об’єкта права з нічки зору їх
правомірності, застосовувати юридичні санкції до І^авопорушників”.1
Нерідко юрисдикцію ототожнюють з правосуддям . пудовим провадженням, з
підвідомчістю чи підсудністю справ, що вирішуються.

f Характерними ознаками адміністративно-юрисдикційної діяль-|»ості є її
деожавно-‘владна специфіка /юрисдикційний захист суспільних відносин є
перш за все прерогативою компетентних державних органів/, підзаконність
(вона завищи здійснюється в чітко регламентованих законом процесуальних
рамках/, правозастосовний та правоохоронний хайактер /у процесі її
здійснення не установлюються нові норми права, а лише застосовуються
відповідні діючі норми права, характерні своїм правоохоронним
спрямуванням/.

Як різновидність правової діяльності юрисдикція виконує передусім
охоронну, виховну і. частково, регулятивну функції.

Обов’язковими умовами здійснення юрисдикції є необхідність наявності
події правопорушення, специфічний процесуальний регламент вирішення
справи, а також прийняття юрисдикційного акту в установлених законом
формі та порядку. В основі змісту юрисдик-ційної діяльності лежать
збирання, дослідження і оцінка обставин вчиненого правопорушення та
прийняття рішення по справі.

Обов’язковим і досить важливим елементом юрисдикційної діяльності є
правова кваліфікація компетентними органами або їх повноважними
службовими особами тих чи інших протиправних дій, тобто юридична оцінка
наявної Інформації, аналіз конкретних юридичних фактів. Недостатня
кількість чи неповне дослідження таких фактів, неправильна їх оцінка
служать підставою для того, щоб вважати прийняте по справі рішення
незаконним. Слід відмітити, що в цілому застосування до винних осіб
правових санкцій можливе тільки в рамках юрисдикційної діяльності.
Незважаючи на переважну більшість подібних исанкційнихи рішень,
підсумком юрисдикційної діяльності не завжди q винесення рішення про
застосування стягнення.

У залежності від характеру правопорушень, різновидності орга-

1 Юридический зициклопедический словарь.М., 1984.С.16.

- 134 –

нів, що здійснюють юрисдикційну діяльність, особливостей правових
санкцій, які ними застосовуються, виділяють декілька видів юрисдикції, в
тому числі кримінально-правову, цивільно-правову, адміністративну,
дисциплінарну, а також, скажімо, судову, арбітражну, органів внутрішніх
справ, громадську тощо. Звичайно, кожний з цих видів юрисдикції
відрізняється властивими йому специфічними особливостями, зберігаючи в
той же час загальні основоположні ознаки, які характерні для всіх
різновидностей юрисдикції в цілому.

Для адміністративної юрисдикції характерним є те, що, будучи
різновидністю юрисдикційноі діяльності в цілому зі збереженням основних
вищеназваних її ознак, вона в той же час виступає складовою частиною
виконавчо-розпорядчої діяльності відповідних органів державної
виконавчої влади. Тобто, адміністративна юрисдикція є одночасно 1
різновидністю адміністративної /управлінської/ діяльності уповноважених
на те органів державної виконавчої влади в переважній більшості випадків
/слід мати на увазі, що значні повноваження в області адміністративної
юрисдикції мають також судді/.

У процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності відповідні
органи державної виконавчої влади та інші повноважні суб’єкти
забезпечують захист суспільних відносин, що складаються у сфері
державного управління, ведуть боротьбу з найбільш чисельною
різновидністю правопорушень, якими є адміністративні правопорушення.
Таким чином, предметом 1 змістом адміністративно-юрисдикційної
діяльності служить переважно розгляд справ про адміністративні
правопорушення та прийняття по них відповідних рішень.

Слід вказати на тісний, нерозривний зв’язок адміністративної юрисдикції
з адміністративним примусом та провадженням у справах про
адміністративні правопорушення, враховуючи те, що ці поняття близькі,
але не ідентичні.

Порівнюючи поняття адміністративної юрисдикції і адміністративного
примусу, слід відзначити, що друге з них ширше першого. Адміністративний
примус у процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності
реалізується тільки частково – у формі адміністративних стягнень.
Застосування адміністративно-запобіжних заходів, а частково і заходів
адміністративного припинен-!ня. здійснюється, як правило, поза межами
адміністративно-юрисдикційної діяльності.

- 135 –

Певною мірою ці поняття відрізняються і за своєю метою. Порівнюючи
адміністративну юрисдикцію з провадженням у справах про адміністративні
правопорушення, зауважимо, що таке провадження )ййля*є собою перш за все
урегульовану нормами права специфічну Процесуальну діяльність
компетентних суб’єктів, у той час як ад-ціністративна юрисдикція
ототожнюється передусім з повноваженнями цих суб’єктів на здійснення
такої діяльності, з певними сферами і межами її здійснення. Скажімо,
така стадія провадження, як виконання постанов у справах про
адміністративні правопорушення, не є, власне, безпосередньою метою
юрисдикційного процесу, а, швидше, служить необхідною логічною ланкою на
завершальному етапі процесуального провадження. Отже, поняття
адміністративної юрисдикції і провадження в справах про адміністративні
правопорушення не повністю збігаються як за метою і змістом, так і за
обсягом. Причому провадження у цьому співвідношенні завжди виконує
другорядну, обслуговуючу роль.

Як уже відзначалось, головною підставою, що обумовлює весь процес
здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, є факт вчинення
особою адміністративного правопорушення. Стаття 9 Кодексу України про
адміністративні правопорушення визначає, що адміністративним
правопорушенням /проступком/ визнається протиправна, винна /умисна або
необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або
громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на
встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено
адміністративну відповідальність. Як видно з цього визначення,
адміністративному правопорушенню властиві такі загальноправові ознаки,
як дія чи бездіяльність, що характеризуються антигромадською
направленістю / в окремих джерелах цю ознаку поєднують ще з суспільною
небезпечністю або суспільною шкідливістю/, протиправністю. винуватістю
та адміністративною караністю.

Крім цього адміністративним правопорушенням властивий ще ряд характерних
ознак, які утворюють їх юридичні склади. Під юридичним складом
адміністративного правопорушення розуміється установлена нормами права
сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна
кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак,
як відомо, формують чотири традиційних складових елементи, що
характеризують зовнішню та внутрішню сторони правопорушення:х об’єкт,
об’єктивна сторона,

- 136 –

суб’єкт та суб’єктивна сторона адміністративного проступка. З
урахуванням особливостей юридичних складів адміністративних
правопорушень, насамперед їх об’єктів, усі вони систематизовані в
одинадцяти главах Особливої частини Кодексу про адміністративні
правопорушення.

Слід зауважити, що в кримінальному законодавстві України діє норма, яка
передбачає звільнення від кримінальної відповідальності Із застосуванням
заходів адміністративного стягнення за діяння, яким властиві ознаки
злочину, що не становить значної суспільної небезпеки. Такі діяння у
встановлених законом випадках також можуть бути підставою для настання
адміністративної відповідальності, а отже і спонукальною причиною для
здійснення адмі-ніетративно-юрисдикційної діяльності. У подібних
випадках провадження по такій категорії справ здійснюється під час
окремих стадій в межах кримінального процесу, а потім – у рамках
адміністративно-процесуального регламенту, тобто має змішаний характер і
ознаки як кримінально-правового, так і адміністративно-правового видів
юрисдикції.

Адміністративна юрисдикція, як це безпосередньо випливає з вищенаведених
її ознак, нерозривно пов’язана з функціонуванням інституту
адміністративної відповідальності. Уже відзначалось, що адміністративні
стягнення як засіб реалізації адміністративної відповідальності
практично можуть бути застосовані лиш© в процесі здійснення
адміністративно-юрисдикційної діяльності, тобто mm в рамках
адміністративної юрисдикції.

Чинне законодавство не дає визначення поняття адміністративної
відповідальності. По-різному воно трактується і в теорії. Існує два
різновиди визначення цього поняття: через об’єктивний і суб’єктивний
підходи. Перший обумовлений відповідаою негативною реакцією держави на
протиправні прояви з боку окремих закононес-лухняних осіб – шляхом
встановлення окремих заборон, відповідних правил і адекватних санкцій
/заходів покарання/ відносно порушників цих правил. В основі
суб’єктивного підходу лежить особистий обов’язок порунника дати
відповідь перед компетентними держа&ними органами /їх службовими
особами/ за своє протиправне ділиш і понести відповідне покарання згідно
з установленим законом порядком. Отже поєднуючи ці два підходе,
вмэкачеявя моша сформулювати так: адміністративна відповідальність тс
різновид гфаФовоі відповідальності – це специфічна Fорш негативного
реагування двртви

- 137 –

в особі гг компетентних органів на відповідну категорію протиправним
проявів /передусім, адміністративних проступків/, згідно з якою особи,
що скоїли ці правопорушення, повинні дати віЗповідь перед повноважними
аержавниш орзанаш за свої неправомірні дії і понести адміністративні
стягнення в установлених законом формах і порядку.

Адміністративна відповідальність як остання, третя ланка в системі
заходів адміністративного примусу, реалізується через застосування до
винних осіб адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення, як
відзначається в ст. 23 КпАП України, є мірою відповідальності і
застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, у дусі додержання законів, поваги до правил громадського
співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим
правопорушником, так і Іншими особами.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі
адміністративні стягнення: 1/ попередження; 2/ штраф; З/ сплатне
вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення; 4/ конфіскація предмета, який
став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного
правопорушення; 5/ позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові /права керування транспортними засобами, права полювання/;
6/ виправні роботи; 7/ адміністративний арешт. Законодавством може бути
передбачено адміністративне видворення за межі України іноземних
громадян і осіб без громадянства за вчинення адміністративних
правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Законом України “Про внесений змін і доповнень до Кодексу України про
адміністративні правопорушення” від 15 листопада 1994р. глава 3 КпАП
доповнена ст. 24і “Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх”.
Відповідно до цієї статті за вчинення адміністративних правопорушень до
неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі
заходи впливу: 1/ зобов’язання публічно або в іншій формі попросити
вибачення у потерпілого; 2/ застереження; 3/ догана або сувора догана;
4/ передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх
замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за
їх’згодою, а також окремим громадянам за їх проханням. Очевидно, що
названі

- 138 -заходи впливу не можна відносити до адміністративних стягнень.

Адміністративні стягнення, як відомо, діляться на основні і додаткові.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або
основне і додаткове стягнення. Основними адміністративними стягненнями
є: попередження, штраф, позбавлення спеціального права, виправні роботи
і адміністративний арешт. Сплатне вилучення та конфіскація предметів
можуть застосовуватись у якості як основних так і додаткових
адміністративних стягнень.

Слід мати на увазі, що на даний час розмір штрафу як міри
адміністративного стягнення установлюється, виходячи з розміру
мінімальної заробітної плати, та обчислюється з урахуванням положень
Закону України від 17 червня 1992 р. “Про порядок застосування
кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді
штрафу”. Відповідно до цих положень сума штрафу, указана в санкції тієї
чи іншої норми, обчислюється в десятикратному розмірі, помноженому на
коефіцієнт відношення розміру мінімальної заробітної плати на день
застосування штрафу до 900 крб. /60 000 : 900 = 66.6/. Зрозуміло, що
такий порядок застосування штрафу тимчасовий.

Глибше характеристика адміністративного правопорушення та
адміністративної відповідальності висвітлюється у навчальних курсах
адміністративного права і адміністративної відповідальності. Зауважимо
лише, що усі законодавче врегульовані положення, пов’язані з
адміністративним правопорушенням та адміністративною відповідальністю,
повністю стосуються адміністративної юрисдикції і тією чи іншою мірою
реалізуються в процесі адміністративно-юрис-дикційної діяльності.

На відміну від кримінально-правової юрисдикції, яку здійснює» тільки
суд. адміністративно-юрисдикційну діяльність зді’йснює значна кількість
правомочних суб’єктів. До них відносяться адміністративні комісії,
виконкоми селищних і сільських Рад народних депутатів, районні /міські/
суди /судді/, органи внутрішніх справ, органи держінспекцій та інші
органи /службові особи/, уповноважені на те законодавством.

Слід пам’ятати, що законом України від 15 листопада 1994 р. ліквідовані
комісії в справах неповнолітніх як суб’єкти адміністративної юрисдикції.
Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16
до 18 років, розглядаються районними /міськими/ судами /суддями/.

порушення громадського порядку;

незаконні придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих
розмірах;

порушення правил про валютні операції;

порушення правил прикордонного режиму;

порушення правил перебування в Україні 1 транзитного проїзду через
територію України Іноземних громадян 1 осіб без громадянства;

порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху
транспорту, правил користування засобами транспорту;

порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на
транспорті;

незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або Інших

- 140 -ліаливно-мастильних матеріалів;

порушення правил пожежної безпеки;

порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і
норм на об’єктах, підвідомчих Міністерству внутрішніх справ України.

Із семи названих у ст. 24 КпАП України адміністративних стягнень органи
внутрішніх справ правомочні застосовувати п’ять: попередження, штфаф,
сплатне вилучення, конфіскацію та позбавлення права керування
транспортними засобами /крім виправних робіт та адміністративного
арешту/.

Крім того, у разі необхідності органи внутрішніх справ за узгодженням з
іншими зацікавленими відомствами можуть застосовувати передбачену
законодавством можливість адміністративного видворення за межі України
іноземних громадян і осіб без громадянства за вчинення адміністративних
правопорушень, які грубо порушують установлений правопорядок.

Отже, органи внутрішніх справ є одним із основних суб’єктів
адміністративно-юрисдикційної діяльності. Ніякий інший орган
адміністративної юрисдикції не наділений таким великим обсягом
юрисдикційних повноважень. З урахуванням названих параметрів можна
стверджувати, Ідо органи внутрішніх справ є одними із основних
виконавчих і правозастосовних органів щодо законодавства про
адміністративні правопорушення.

Характерною ознакою адміністративно-юрисдикційної діяльності органів
внутрішніх справ є також те, що в їх системі значна кількість службових
осіб має адміністративно-юрисдикційні повноваження. Отже, до її
здійснення тією чи іншою мірою причетна значна кількість співробітників
органів внутрішніх справ.

Правом розгляду справ про адміністративні проступки, застосування до
винних осіб адміністративних стягнень відповідно до чинного
законодавства наділені такі службові особи органів внутрішніх справ:

начальники органів внутрішніх справ та їх заступники /як територіальних,
так і транспортних/;

начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ;

начальники лінійних пунктів міліції;

співробітники Державної автомобільної інспекції, дорожньо-патрульної
служби та дорожньої міліції, а також інші працівники

- 141 -Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання;

державні Інспектори по пожежному нагляду /від головного до Інспектора
ДПН/;

начальники санепідемстанцій МВС України, 1 обласних УВС, а також
начальники санепідемстанцій установ по виконанню покарань.

Крім того, значна частина службових осіб органів внутрішніх справ
виконує великий обояг дій юрисдикційного характеру на підготовчій стадії
провадження, пов’язаних з виявленням події та дослідженням обставин
правопорушення, складенням протоколу про адміністративне правопорушення
та збором необхідних матеріалів для правильного і об’єктивного вирішення
оправи. Як^зазначалось. тією jau iHiiipjoi^pojojiQ^^
птрятйнно-грисдикцІІноТ” діяльності причетна переважна більшість
працівників_|ДІ* ДПС та ‘дорожнШ м1лІцІЇГ~чергови5ГчаЄтин, служби
дільничнюиишимйрорів міліції, патрульно-постової служби, дозвільної
системи* паспортних апаратів. Держпожнагляду, Державної служби охорони
та Інаих підрозділів органів внутрішніх справ.

Закономірно, що в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів
внутрішніх справ спостерігається відповідна спеціалізація. Вона дозволяє
більш якісно 1 диференційовано підходити до планування та організації
цієї діяльності в окремих службах 1 підрозділах органів внутрішніх
справ, деталізувати аналітичну та профілактичну діяльність, у цілому
підвищувати ефективність бо^ ротьби з різними адміністративними
правопорушеннями, правильна юридична оцінка котрих, як правило, вимагає
належного рівня спеціальної та професійної підготовки.

Адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ
властивий і ряд інших характерних ознак, але в цілому за своєю суттю
вона відбиває всі характерні ознаки, властиві юрис-ДИКЦІЙНІЙ діяльності
взагалі 1 адміністративній юрисдикції зокрема.

Передусім адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх
справ у певній мірі обумовлена завданнями, функціями 1 характером
управлінської діяльності органів внутрішніх справ, є частиною їх
виконавчо-розпорядчої діяльності. Останню, як відомо, з урахуванням
конкретизації її завдань 1 змісту в адміністративно-правовій науці
визначають як адміністративну діяльність органів внутрішніх справ.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх-

- 142 –

справ, як 1 будь-яка інша їх діяльність, є підзаконною. Вона грунтується
на суворому дотриманні чинного законодавства. Компетентні посадові особи
органів внутрішніх справ, які реалізують надані їм
адміністративно-юрисдикційні повноваження, зобов’язані діяти в рамках
законів та інших нормативних положень. Відступ від цих положень
призводить, як правило, до порушень законності і відміни постанови в
справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ не
тільки базується на суворому дотриманні норм права, але і реалізується
шляхом застосування таких норм, тобто є діяльністю правозастосовною. За
своїм основним призначенням вона також є діяльністю- правоохоронною.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ
здійснюється в офіційному порядку від імені держави в особі того чи
іншого працівника органу внутрішніх справ.

WПредметом адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ є в
основному розгляд та вирішення підвідомчих їм справ про адміністративні
правопорушення, її зміст характеризує збирання, дослідження та оцінка
інформації щодо події адміністративного правопорушення, а також
прийняття рішення по справі в установлених законом формах і порядку.

Установлення і доказування події та інших обставин правопорушення, їх
юридична оцінка, винесення постанови по справі про адміністративне
правопорушення та її виконання відбуваються в рамках
адміністративно-процесуального регламенту. Тому
адміністративно-юрисдикційні норми, а також адміністративно-юрисдикційні
правовідносини ділять на матеріальні та процесуальні.

Крім викладеного, однією з особливостей адміністратив-но-юрисдикційної
діяльності органів внутрішніх справ є те, що в процесі її здійснення ці
органи реалізують деякі свої юрисдикцій-ні повноваження не тільки щодо
підвідомчих їм справ, . але й виконують у значному обсязі інші
адміністратйвно-процесуальні дії юрисдикційого змісту, які зрештою
дозволяють розглядати і вирішувати по суті справи про адміністративні
правопорушення, підвідомчі Іншим суб’єктам адміністративної юрисдикції.
Тобто в таких випадках органи внутрішніх справ здійснюють тільки певну
частину необхідних юрисдикційних дій, як правило, забезпечуючого
характеру, без яких компетентні суб’єкти не змогли розглядати 1
вирішувати ті чи інші справи.

Л/ -143-

у До подібних дій слід передусім віднести виявлення та установлення
події правопорушення, збирання, дослідження та попередню оцінку обставин
протиправних дій, здійснення заходів забезпечення адміністративного
провадження, складання протоколу про адміністративне правопорушення,
підготовку інших необхідних матеріалів у справі та прийняття рішення
про- її направлення по підвідомчості і, нарешті, виконання постанов про
адміністративні стягнення інших правомочних органів з окремих категорій
справ. Такі дії адмі-ністративно-юрисдикційного призначення органи
внутрішніх справ учиняють, наприклад, у справах про дрібне розкрадання,
дрібну спекуляцію, злісну непокору працівникові міліції або народному
дружиннику, порушення правил адмінісгративного нагляду та ін. Очевидно,
нелогічно не включати ці дії в зміст 1 загальний -обсяг
адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ,
частка яких у цьому обсязі значна.

Отже, підсумовуючи вищесказане, аЭмШстрошвно-юрисЭикцШну діяльність
органів внутрішніх справ можна визначиш як урегульовану нормами
адміністративного права спещіфічну форму їх адміністративної діяльності,
пов’язаної з розглядом та вирішення* по суті підвідомчих їм справ про
адміністративні правопорушення, а також із здійсненням інших
аджіністративно-юрисдиккійних дій забезпечуючого характеру.

Нормативною основою адміністративно-юрисдикційної діяльності органів
внутрішніх справ служить передусім Кодекс України про адміністративні
правопорушення, а також законодавчі та інші нормативні акти, які в тій
чи іншій мірі крім Кодексу, визначають адміністративно-юрисдикційні
повноваження органів внутрішніх справ. До таких джерел слід віднести
окремі закони, зокрема закон України “Про міліцію”, укази Президента
України, постанови Кабінету Міністрів України та рішення місцевих
органів виконавчої влади 1 місцевого самоврядування про встановлення
адміністративної відповідальності за окремі правопорушення.

Крім того, механізм правового регулювання адміністративно-юрисдикційної
діяльності органів внутрішніх справ включає в себе і відомчі нормативні
акти, у тому числі накази, інструкції тощо.

Як приклад можна назвати накази М6С України N 82 від 6 березня 1991 р.
“Про заходи по зміцненню законності при застосуванні органами внутрішніх
справ республіки адміністративного законе,-

- 144 –

давства” та N 254 від 6 червня 1991 р. “Про затвердження зразків
протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про
адміністративне правопорушення”.

Основна ж орієнтація працівників міліції та інших правомочних суб’єктів
органів внутрішніх справ при реалізації своїх
адмі-ністративно-юрисдикційних повноважень повинна бути спрямована пе
редусім на застосування Кодексу України про адміністративні
правопорушення. і

ф 2. Юридична характеристика адміністративних правопорушень, підвідомчих
органам внутрішніх справ

Як відомо, усі види адміністративних правопорушень згруповані в окремих
главах Особливої частини Кодексу України про адміністративні
правопорушення. В основу такого групування покладено об’єктно-галузевий
принцип, тобто склади окремих правопорушень розміщені у відповідних
главах залежно від їх родового об’єкта або сфер державного управління чи
галузей господарства. Особлива частина КпАП України містить одинадцять
глав.

Підвідомчі органам внутрішніх справ адміністративні правопорушення
розміщені в різних главах. Для більш зручної їх характеристики доцільно
умовно об’єднати склади цих правопорушень з декілька груп, а саме:
адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і
громадську безпеку; адміністративні правопорушення на транспорті і в
галузі шляхового господарства; адміністративні правопорушення, що
посягають на встановлений порядок управління; адміністративні
правопорушення в інших галузях. Здійснимо їх загальну групову
характеристику відповідно до цієї класифікації.

1. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і
громадську безпеку.

Статистичні дані свідчать, що адміністративні правопорушення, йкі
посягають на громадський порядок, складають приблизно п’яту частину від
загальної кількості адміністративних правопорушень, що розглядаються
органами внутрішніх справ. Серед них приблизно четверту частину
становлять справи про дрібне хуліганство,

1 Слід зауважити, що зараз проводиться відповідна робота по підготовці
нового Кодексу України про адміністративні проступки.

- U5 –

біля семидесяти відсотків – справи про появу в громадських місцях у
п’яному вигляді та розпивання спиртних напоїв у громадських місцях 1
близько п’яти відсотків – справи про Інші порушення громадського
порядку. Слід зауважити, що боротьба з адміністративними проступками, що
посягають на-громадський порядок 1 громадську безпеку, становить одне з
головних завдань у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ,
які функціонально покликані забезпечувати громадську безпеку та охорону
громадського порядку. Тому в загальній кількості адміністративних
правопорушень цієї категорії майже половина найбільш злісних 1
найпоширеніших з них підвідомча органам внутрішніх справ.

Усі правопорушення, що посягають на громадський порядок 1 громадську
безпеку, розміщені в главі 14 Особливої частини Кодексу України про
адміністративні правопорушення. Серед них органам внутрішніх справ
підвідомчі:

*г дрібне хуліганство /ст. 173/;

^-порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки /ст.
175/;

^виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення /ст.
176/;

^придбання самогону та Інших міцних спиртних напоїв домашнього
вироблення (ст.177/;

^розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських
місцях у п’яному вигляді /ст. 178/;

•V порушення громадського порядку, що виявилось у приставанні до
іноземних громадян з метою придбання речей /ст. 1812/.

Розглянемо деякі загальноправові ознаки, характерні для даної групи
правопорушень.

Родовим об’єктом цих правопорушень виступає в основному громадський
порядок, а також громадська безпека.

Детальне поняття громадського порядку як системи суспільних відносин,
урегульованих різними соціальними нормами / у т.ч. нормами права,
моралі, звичаями / і які пов’язані передусім з дотриманням громадського
спокою, громадської моралі та людської гідності – вже розглядалось у
попередніх главах підручника і тому немає потреби розкривати його
повторно. Це ж стосується поняття громадської безпеки, що як родовий
об’єкт, виступає в основному лише відносно порушення та невиконання
встановлених правил пожежної безпеки.

- 146 –

Безпосередніми об’єктами окремих адміністративних правопорушень названої
групи виступають конкретні суспільні відносини або їх сукупність, що
стосується названих вище складових громбІського порядку, а саме:
громадського спокою, громадської моралі та людської гідності.

З об’єктивної сторони дана група адміністративних правопорушень
характеризується вольовими, активними діями, якими всупереч діючим
нормам права і моралі порушуються правила поведінки у громадських
місцях, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії
носять разовий, епізодичний характер. Шляхом бездіяльності
адміністративні проступки, що посягають на громадський порядок, не
скоюються.

Нерідко на кваліфікацію протиправних виявів суттєвий вплив справляють і
такі ознаки, як час. місце, обставини та характер таких дій. Серед них
важливо чітко визначати поняття “громадського місця”. У діючому
законодавстві немає якогось єдиного чітко визначеного поняття такого
місця.

Під громадськими місцями здебільшого розуміють місця постійного,
періодичного або разового спілкування людей з метою задоволення їх
різноманітних життєвих потреб. До місць постійного спілкування людей
відносяться вулиці, майдани, парки, сквери. стадіони, вокзали, двори,
під’їзди, громадські туалети тощо, тобто такі місця, вільний доступ
людей до яких відкритий у будь-яку пору року чи доби. До місць
періодичного спілкування людей відносяться підприємства торгівлі та
харчування /незалежно від форм власності/, видовищні та комунальні
підприємства, усі види громадського транспорту, інші подібні місця, де
населення обслуговується в межах певного часу.

До тимчасових громадських місць відносяться такі місця, де спілкування
людей носить разовий чи епізодичний характер. Такі місця перестають бути
громадськими при відсутності там людей, їх окремих груп або колективів.
До них можна віднести місця проведення спортивних заходів /поза
спортивними спорудами/, масового виїзду на відпочинок, масових гулянь
/поза парками та скверами/ тощо. Для громадських місць властиві такі
ознаки, як доступність для населення, можливість користуватися належними
громадянам правами з гарантіями безпеки їх життя, здоров’я, майна, честі
та гідності.

” Деякими особливостями характерніується об’єітивна сторона

- 147 –

такого адміністративного проступку цієї групи, як порушення або
невиконання встановлених правил пожежної безпеки. Воно може скоюватись
як шляхом протиправних дій, так 1 шляхом бездіяльності, тобто шляхом
невиконання тих чи інших обов’язкових правил чи приписів. Причому такі
дії чи бездіяльність можуть бути як одноразовими, так і триваючими. Це
важливо враховувати при визначенні строків накладення адміністративного
стягнення /ст. 38 КпАП/.

Для цього правопорушення інколи сутгєве значення мають і такі ознаки
об’єктивної сторони, як характер та розмір заподіяної шкоди. Якщо він
значний, то таке правопорушення може уже кваліфікуватись як злочин.
Інколи це стосується і місця скоєння протиправної дії: наприклад,
паління у вибуховонебезпечному цеху чи в іншому схожому виробничому
місці може каратись кримінальними заходами.

Більшість адміністративних правопорушень цієї групи з урахуванням
особливостей об’єктивної сторони є формальними.

Суб’єктами адміністративних правопорушень, які посягають на громадський
порядок, є фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення
досягли 16-річного віку. Такими особами можуть бути як громадяни
України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства за винятком
осіб, що згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від
адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких
вирішується дипломатичним шляхом.

До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили порушення громадського
порядку, в основному застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24і
КпАП України. За дрібне хуліганство та стрільбу з вогнестрільної зброї в
населених пунктах вони підлягають адміністративній відповідальності на
загальних підставах. Але і в цих випадках з урахуванням характеру
вчиненого правопорушення та особи правопорушника до них можуть бути
застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24і КпАП.

Серед суб’єктів адміністративних правопорушень, які посягають на
громадський порядок, не виділяють посадових /службових/ осіб – вони
несуть у цих випадках відповідальність на загальних підставах.

Дещо Іншими властивостями наділені суб’єкти правопорушення,
передбаченого ст. 175 КпАП /порушення правил пожежної безпеки’/.
Суб’єктами цього правопорушення передусім можуть бути як фізичні.

- 148 –

так 1 юридичні особи, у тому числі підприємства, організації, установи
/незалежно від форм власності/.1 Крім того, серед суб’єктів цього
правопорушення виділяють службових осіб, які. як правило, несуть
підвищену адміністративну відповідальність.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також
особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ та інші
особи, на яких поширюється дія дисципл’нарних статутів або спеціальних
положень про дисципліну, за вчинення адміністративних правопорушень цієї
групи несуть дисциплінарну відповідальність.

Суб’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на
громадський порядок та громадську безпеку характеризується, як правило,
умисною виною, хоча в окремих випадках не виключена і необережна форма
вини /особливо це стосується порушення правил пожежної безпеки/.

2. Адміністративні правопорушення на транспорті і в галузі шляхового
господарства

За кількістю протиправних виявів дана різновидність правопорушень є
найбільш розповсюдженою серед всіх інших адміністративних правопорушень.
Тільки за порушення правил дорожнього руху компетентними підрозділами
органів внутрішніх справ України щорічно притягається до
адміністративної відповідальності понад 5 млн. правопорушників. Ці
справи становлять майже вісімдесят відсотків загального “юрисдикційного
навантаження” органів внутрішніх справ.

Слід зауважити, що забезпечення громадської безпеки в сфері користування
різними видами транспорту і особливо в галузі автомобільного транспорту
та дотримання правил дорожнього руху – одна із найактуальніших проблем
сучасності. Щорічно в світі у автокатастрофах гине понад 250 тис.
чоловік, понад 5 млн. дістають поранення. Наїежне забезпечення безпеки
дорожнього руху – одне з головних завдань органів внутрішніх справ.

Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в
названій сфері є те, що поряд з реалізацією власне

1 Див.:Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р.

- 149 –

правових норм, які передбачають адміністративні стягнення за конкретні
види правопорушень, необхідно постійно звертатись до різних положень та
джерел технічного характеру, до змісту окремих 1технічних норм, які
установлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими видами
транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так звані
техніко-юридичні норми. Отже, диспозиції багатьох правових норм, що
передбачають адміністративну відповідальність за правопорушення на
транспорті і в галузі дорожнього руху, є бланкетними.

Ця група правопорушень міститься в гл. 10 КпАП України, яка називається
“Адміністративні правопорушення на транспорті, у галузі шляхового
господарства і зв’язку”. 7 ній згруповано більш як сорок різновидностей
правопорушень на транспорті.

Родовий об’єкт цієї, групи адміністративних правопорушень, як це
випливає з назви глави 10, досить складний і багатозначний. Безперечно,
що в ролі основного об’єкта для цих посягань служать відносини
громадської безпеки. Однак поряд з ними такими можуть бути 1 відносини
громадського порядку /скажімо, порушення правил поведінки на повітряному
судні – ст.112 КпАП/. і відосини у сфері встановленого порядку
управління /наприклад, порушення правил реєстрації, транспортних
засобів, самовільне використання транспортних засобів з корисливою метою
– ст. 132 КпАП/, майнові відносини /наприклад, порушення правил
користування засобами залізничного транспорту – ст.110 КпАП,
безквитковий проїзд – ст.135 КпАП/ та ін. Очевидно, законодавець
об’єднав різновидності правопорушень у цій главі не стільки за
характером суспільних відносин, на які вони посягають, скільки за
галузевою ознакою. У зв’язку з цим можна відмітити, що родовим об’єктом
даної групи адміністративних правопорушень виступають суспільні
відносини, що складаються в процесі експлуатації та користування різними
видами транспорту /у.т.ч. залізничним, повітряним, морським, річковим,
автомобільним, трубопровідним та міським електротранспортом/, а також у
галузі шляхового господарства і зв’язку. Ці проступки посягають на
нормальну, ритмічну роботу різних видів транспорту, безпеку руху.
створюють загрозу життю та здоров’ю багатьох людей, нерідко спричиняють
значну матеріальну шкоду чи інші шкідливі наслідки.

З об’єктивної сторони вказана група правопорушень характеризується тим.
що вони можуть вчинятися як шляхом протиправних дій /у більшості
випадків/, так і шляхом бездіяльності (наприклад,

- 150 –

нереагування водіїв на окремі дорожні знаки, невиконання ними вимог
зупинки, безквитковий проїзд, ухилення від реєстрації транспортних
засобів тощо/.

Окремі протиправні вияви цієї групи правопорушень можуть
характеризуватись повторністю (наприклад, повторне протягом року
керування транспортними засобами, не зареєстрованими в установленому
порядку, з підробленим номерним знаком або без номерного зна’ку – ч. 5
ст. 121 КпАП, повторне протягом року керування транспортними засобами
оробами, що перебувають у стані сп’яніння, ухилення від проходження
огляду на стан сп’яніння – ч. 2 ст.130 КпАП тощо/.

Більшість з них утворюють формальні склади, деякі ж характеризуються
матеріальними складами /наприклад, пошкодження шляхів, залізничних
переїздів, інших шляхових споруд – ст.139 КпАП/. Інколи суттєвий розмір
заподіяної шкоди може впливати на кваліфікацію вчиненого, як злочину.
При кваліфікації правопорушень з матеріальними складами, як відомо, слід
встановлювати причинний зв’язок між протиправним діянням і наслідками,
що наступили, наприклад, порушення правил дорожнього руху, яке призвело
до дорожньо-транспортної пригоди.

Су б ‘ є к т и даної групи адміністративних правопорушень також не
однорідні. Вони диференціюються на окремі класифікаційні групи. За
загальним правилом ними є особи, що досягли на момент . скоєння
правопорушення 1б-річного віку. Такими можуть бути як * громадяни
України, так і іноземці та особи без громадянства. Надалі серед них
досить важливо виділяти так званий спеціальний суб’єкт, а саме: водіїв,
пішоходів, возіїв, велосипедистів, пасажирів, власників транспортних
засобів та осіб, які” ними керують, судноводіїв, службових осіб, зокрема
відповідальних за,технічний стан та експлуатацію окремих транспортних
засобів, «організацію’ руху та технічний стан шляхів і шляхових споруд
тощо.

За спеціальних суб’єктів даної групи правопорушень слід назвати також
осіб, на яких розповсюджується дія дисциплінарних статутів, у т.ч.
військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ. Якщо за вчинення інших адміністративних правопорушень
вони несуть, як правило, відповідальність у дисциплінарному порядку, то
за порушення правил дорожнього руху останні несуть адміністративну
відповідальність на загальних підставах /особливістю є тільки те, що до
них не можна

- 151 –

застосовувати штраф/. У той же час замість застосування
адміністративного стягнення правомочний орган чи службова особа, що
розглядають справу, можуть направити матеріали про правопорушення для
притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Службові особи, як відомо, за порушення, пов’язані з недотриманням
установлених правил, забезпечення яких входить в їх службові обов’язки,
несуть підвищену адміністративну відповідальність.

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністративних
правопорушень, зв’язаних з порушенням правил дорожнього руху, вони у
більшості випадків підлягають адміністративній відповідальності на
загальних підставах. Кроте до них можуть бути застосовані і заходи
впливу, передбачені ст. 24і КпАП.

Із суб’єктивної сторони дана група адміністративних правопорушень
характеризується як умисною виною, так і виною в формі необережності.
Намір при цьому буває, як правило, непрямим, побічним. Окремі
дослідження свідчать, що близьке третини адміністративних правопорушень
у сфері дорожнього руху і на транспорті скоюється зумисне. У більшості ж
випадків ці правопорушення скоюються з необережності, тобто коли особа
передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх протиправяих
дій. але легковажно сподівалась на їх відвернення, або не передбачала
можливості настання таких наслідків, хоч повинна булр 1 могла їх
передбачити. Ця форма вини характеризується відсутністю належної уваги
та обережності.

Слід зауважити, що законодавство, яке передбачає відповідальність
заворушення правил дорожнього руху, часто міняється. На даний час
основними законодавчими актами в цій галузі є Кодекс України про
адміністративні правопорушення /гл. 10/, закон ‘)Про дорожній рух” від
ЗО червня 1993 р., закон “Про внесення змін і доповнень у деякі
законодавчі акти України про відповідальність за порушення правил, норм
1 стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” від 23
грудня 1993 р. та ін.

Серед адміністративних стягнень, передбачених за скоєння

правопорушень цієї групи, застосовуються попередження, штраф.

позбавлення права.керування всіма видами транспортних засобів, 1

‘Як допоміжне в окремих випадках – сплатне вилучення транспортних

засобів.

Правомочними суб’єктами адміністративно-юрисдикційних повно-

- 152 –

важень у справах цієї категорії, як правило, виступають керівники
органів управління різних видів транспорту /або їх заступники/, а також
начальники органів внутрішніх справ на транспорті /їх заступники/,
начальники /їх заступники/ територіальних органів внутрішніх справ,
начальницький та інспекторський склад окремих підрозділів / у т.ч. ДАЇ.
ДПС. дорожньої міліції/. Окремі правопорушення підвідомчі
адміністративним комісіям.

3. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок
управління

Не зважаючи на багаторазове використання в чинному Кодексі України про
адміністративні правопорушення терміну “встановлений порядок
управління”, законодавче визначення його поняття відсутнє. Інколи це
поняття змішують з поняттям державного управління в цілому, хоч
очевидно, що це неправильно. Державне управління як різновид державної
діяльності – значно ширше від поняття “встановлений порядок управління”.
Останнє – тільки одна із складових частин державного управління.
Установлений порядок управління охоплює систему суспільних відносин, що
забезпечують нормальну діяльність державного апарату, інших державних 1
недержавних організацій у сфері державного управління, а також чітке
дотримання встановлених у цій сфері спеціальних правил / у т. ч.
юридично-технічних, режимного характеру та ін./.

Широке коло суспільних відносин, що стосуються встановленого порядку
управління в самих різноманітних сферах державного управління, і
виступає як родовий об’єкт цієї групи адміністративних правопорушень.

Безпосередніми ж об’єктами окремих правопорушень цієї групи є конкретні
суспільні відносини або їх більш звужене коло в даній сфері /скажімо,
суспільні відносини, пов’язані із здійсненням паспортної системи,
дозвільної системи тощо/.

З об’єктивної сторони ця група правопорушень характеризується тим. що
протиправні діяння можуть скоюватись у найрізноманітніших формах – як
шляхом протиправних дій /наприклад, злісна непокора, самоуправство,
публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції/, так 1
шляхом»бездіяльності /наприклад, окремі й^дення наеаортда правил,
невжиття заходів по окремій ухвалі

- 153 - Більшість правопорушень цієї групи утворюють формальний склад - наявність шкідливих наслідків не потрібна. Інколи ж ця обставина має кваліфікаційне значення /наприклад, порушення митних правил/. Нерідко на кваліфікацію скоєного впливають і такі ознаки об'єктивної сторони, як місце /скажімо, погранзона/. час /наприклад, порушення порядку під час судового засідання, порушення правил адміністративного нагляду, порушення строків реєстрації/, характер та спосіб скоєння правопорушення /наприклад, контрабанда/. Частина проступків цієї групи можуть бути тривалішими /наприклад, проживання без прописки, ухилення від реєстрації/. Загальним суб'єктом даної групи правопорушень є фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку. Проте серед них слід •обов'язково виділяти і спеціальні суб'єкти. Перш за все це посадові осо/и /скажімо, при порушенні паспортних правил, правил перебування в Україні іноземних'громадян та ін./; військовослужбовці /у т.ч. військовозобов'язані/, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ; іноземні громадяни та особи без громадянства; неповнолітні /особи, що не досягли 18-річного віку/; батьки або особи, що їх замінюють. З суб'єктивної сторони ці правопорушення характерні тим. що більша частина з них скоюється умисно, рідше - з необережності. В окремих випадках законодавець безпосередньо вказує на умисність протиправної ж дії /наприклад, умисне зіпсування паспорта/. Слід відмітити, що диспозиції багатьох статей цієї глави носять відсилочний характер, тобто з метою конкретизації окремих обставин правопорушення виникає необхідність звертатись до різних спеціальних правил, встановлених у тій чи іншій галузі даної, сфери правового регулювання. Із числа правопорушень даної групи органам внутрішніх справ підвідомчі справи про порушення, правил в'їзду в прикордонну зону і проживання в ній /ст.202 КпАП/, порушення іноземними громадянами 1 особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України /ст. 203 КпАП/, порушен-43 порядку реєстрації, прописки або виписки іноземних громадян і осіб без громадянства та оформлення для них документів /ст.204 КпАП/. невжиття заходів до зобезпечення своєчасної реєстрації, прописки або виписки іноземних громадян і осіб без громадянства /ст. 205 КпАП/, порушення порядку надання іноземним громадянам і - 154 - особам без громадянства житла, транспортних засобів та інших послуг, /ст.206 КпАП/. 4. Інші адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ До таких перш за все потрібно віднести незаконні придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах /ст.44 КпАП/. незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів /ст. 161 КпАП/, а також порушення правил про валютні операції /ст.162 КпАП/. Характерним для цих трьох складів адміністративних правопорушень є те. що крім Інших юридичних ознак, які в сукупності утворюють юридичний склад правопорушення, обов'язковим має бути 1 предмет правопорушення, у т.ч. наркотичні засоби. Іноземна валюта, бензин чи паливно-мастильні матеріали. Слід зауважити, що в даний час відсутня адміністративна відповідальність за вживання наркотичних засобів без призначення лікаря. Наркотичними засобами, як відомо, є речовини рослинного або синтетичного походження, які справляють одурманюючий вплив або викликають ейфорію.1 Існує спеціальний перелік наркотичних засобів, затверджений міністерством охорони здоров'я, а також кількісне розмежування їх у різних вимірах для визначення розмірів. При кваліфікації незаконного відпуску або придбання бензину чи Інших паливно-мастильних матеріалів слід врахувати, що такий незаконний відпуск може здійснюватись лише на державних АЗС або з інших об'єктів державної форми власності, причому особами, які функціонально зобов'язані цим займатись. Відповідно незаконне придбання може кваліфікуватись за ст. 161 КпАП лише в подібних випадках. Інші ж випадки передачі та придбання пального вірогідніше кваліфікувати як розкрадання. Порушення правил про валютні операції скоюються через незаконні скуповування, продаж, обмін або використання як засобу платежу або застави валютних цінностей. При цьому вартість предмета незаконної операції не повинна перевищувати двадцяти 1 Від грецького "наркотикос" - то, що викликає заціплення. одурманюючий. - 155 - офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати. Спеціальний суб'єкт у цьому правопорушенні не виділяється. Це порушення тягне за особою накладення штрафу в розмірі до пятидесяти мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей. Ф 3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ Адміністративно-юрисдикційна діяльність компетентних суб'єктів здійснюється в регламентованих законом процесуальній формі і порядку. Іншими словами, формою реалізації адміністратив-но-юрисдикційних повноважень органів внутрішніх справ є здійснюване ними провадження в справах про адміністративні правопорушення. Це провадження можна визначити як сукупність здійснюваних компетентними суб'єктами на основі закону процесуальних дій щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення. Отже, слід ще раз відмітити тісний, нерозривний зв'язок між поняттями адміністративно-юрисдикційної діяльності та провадження в справах про адміністративні правопорушення. Провадження є способом і формою здійснення адміністративної .юрисдикції органів внутрішніх справ. Тільки в рамках такого провадження і з його допомогою компетентні посадові особи органів внутрішніх справ можуть реалізовувати свої юрисдикційні повноваження, застосовувати до правопорушників заходи адміністративного примусу, особливо адміністративні стягнення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ можна визначити двояко. З однієї сторони - як урегульований законом порядок здійснення відповідних процесуальних дій, що забезпечують винесення законних і об'єктивних рішень по підвідомчих їм справах про адміністративні правопорушення, з іншої - як основану на законі діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ по розгляду підвідомчих їм справ при адміністративні правопорушення та прийняттю рішень по них в установлених законом формі та порядку, а також діяльність щодо застосування ними заходів, які забезпечують адміністративне провадження. Основні вичерпні положення провадження в справах про адмі- - 156 - ністративні правопорушення містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення /розділи IV і V/. У них сформульовані завдання та принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення, підстави та порядок його здійснення, перелік основних доказів, визначені права і обов'язки осіб, які беруть участь у такому провадженні, а також визначений порядок оскарження чи опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення та порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ здійснюється в рамках основних положень і принципів такого провадження.' закріплених у відповідних статтях розділів IV і V КпАП України. Серед принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення можна назвати такі: законність, охорона інтересів особи і держави, об'єктивна /матеріальна/ істина, публічність /офіційність/, гласність /відкритість/, рівність усіх перед законом, національна мова, широка участь громадськості, двоступінча-тість, змагання сторін, простота та швидкість та ін. Як відомо, провадження в справах про адміністративні правопорушення становить собою сукупність послідовних, взаємозв'язаних, поетапно здійснюваних процесуальних дій, які іменуються стадіями провадження. Кожній з них властивий комплекс відповідних однорідних процесуальних дій, об'єднаних єдиною метою. Такі процесуальні дії детально урегульовані нормами права, зокрема КпАП України. Як правило, у спеціальній літературі виділяють чотири основні стадії провадження 1: 1) порушення_справи про адміністративне іщавопощцення та адміністративне розслідування; 2) розгляд справи по суті та вине- сення по ній постанови; 3) перегляд справи_узв'язк^_1з_оскаржен- ням або опротестуванням постанови" по справі; 4) виконання поста- дюви_по_справ4гг Розглянемо названі стадії детальніше! 1 Слід мати на увазі, що в чинному законодавстві такі стадії спеціально не виділяються. В юридичній літературі ж не має єдиної думки щодо їх кількості та назви. - 157 - Порушення справи про адміністративне правопорушення та алмі-ністративне розслідування - це початкова стадія адміністративного провадження, якою охоплюється комплекс першочергових процесуальних дій, що забезпечують згодом можливість розгляду справи по суті. У рамках цієї стадії установлюється факт протиправної поведінки, особа правопорушника, інші фактичні обставини у справі, збираються 1 аналізуються докази, дається первісна правова оцінка скоєному, тобто здійснюється повне адміністративне розслідування у справі з відповідним процесуальним оформленням результатів такого розслідування з метою підготовки справи для розгляду по суті. Закінчується ця стадія в більшості випадків передачею мате-, ріалів справи для розгляду по підвідомчості. Підставою для nnpyniftHHfl справи, як і підставою для настання адміністративної відповідальності, є скоєння особою /як фізичною. так і юридичною) адміністративного правопорушення. Спеціальної процесуальної дії. як і спеціального процесуального документа про порушення справи про адміністративне правопорушення, чинним законодавством на даний час не передбачено. У правозастосовній практиці, як правило, таким є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 254 КпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до законодавства штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення /ст. 258 КпАП). але при умові, коли порушник не оскаржує стягнення, що накладається на нього за вчинене правопорушення. Протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те службові особи органів внутрішніх справ відповідно до положень, передбачених ст. 255 КпАП. Особи молодшого начальницького складу в більшості випадків такі протоколи не складають, а лише доповідають про виявлені події правопорушень рапортами. Протокол про адміністративне правопорушення як основний процесуальний документ у справі про адміністративне правопорушення повинен містити ряд обов'язкових реквізитів що стосуються насамперед події правопорушення, особи порушника, свідків та потерпі-JWX -ЯКШО ВОНИ наявні обставин, що пом'якшують чи обтяжують від- - 158 - повідальність, відомостей про тих хто склав протокол і хто прийняв по ньому відповідну постанову /як того вимагає ст. 256 КпАП). При груповому скоєнні адміністративних правопорушень протоколи складаються на кожного правопорушника окремо. При скоєнні однією особою декількох адміністративних правопорушень протоколи про кожне з цих правопорушень складаються окремо, а відповідальність у таких випадках настає з урахуванням положень, передбачених ст. 36 КпАП. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Надалі протокол разом з іншими матеріалами, що до нього додаються /у т.ч. з поясненнями, заявами, довідками, висновками спеціалістів тощо/, надсилається органові /службовій особі/, уповноваженому розглядати справу. Л- Розгляд справи по суті та винесення по ній постанови - це основна, центральна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення. Загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення по них постанов визначається КпАП /ст.276-286/. Цей порядок обов'язковий і для органів внутрішніх справ. В органах внутрішніх справ справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем їх вчинення. Окремі справи про порушення водіями правил дорожнього руху можуть розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів. Загальний строк розгляду справ про адміністративні правопо--рушення - протягом 15 днів з дня одержання органом /службовок^ особою/, правомочним розглядати справу, протокол та інші матеріали справи. Інші, більш стислі строки розгляду справ, передбачені ч.2 ст. 277 КпАП. При цьому важливо враховувати строки накладення адміністративного стягнення /ст. 38 КпАП/. Таке стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Відповідно до ст. 280 КпАП правомочна службова особа органу внутрішніх справ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає - 159 - вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстава для передачі матеріалів на розгляд товариського суду або іншого громадського формування, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім названих обставин службова особа, яка розглядає справу, по-винндгв*ясувати причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення і внести у відповідний державний орган чи іншу організацію пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинен бути повідомлений орган, який вніс пропозицію. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, компетентна посадова особа виносить постанову по справі, яка повинна мати визначені ст. 283 КпАП реквізити. По справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 284 КпАП може бути винесено одну з таких постанов: 1/ про накладання адміністративного стягнення; 2/ про закриття справи. Для поліпшення останнього в органах внутрішніх справ можуть бути прийняті постанови: про звільнення особи від адміністративної відповідальності /наприклад, у зв'язку з відсутністю події правопорушення, його недоказаністю, при неосудності особи), а також при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду чи іншого громадського формування; про передачу матеріалів для вирішення питання про порушення кримінальної справи; про передачу матеріалів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності; про надсилання справи для розгляду по підвідомчості та ін. Чинне законодавство /ст. 247 КпАП/ передбачає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адмі- - 160 -ністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП; наявність по тому самому факту щодо винної особи постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення, або нескасованого рішення товариського суду, або нескасованої постанови про закриття справи, а також порушення по даному факту кримінальної справи; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. У постанові по справі повинно бути вирішено питання про вилучені речі і документи. Постанова по справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Така ж копія в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. J» Стадія перегляду справи у зв'язку з оскарженням або опротес-туванням постанови по справі є факультативною, тому, що не кожна постанова по справі оскаржується або опротестовується. У процесі реалізації цієї стадії перевіряється законність і обгрунтованість винесеної постанови, а також дотримання встановленого законом порядку адміністративного провадження в цілому, усуваються допущені порушення, забезпечується застосування до винних справедливих заходів впливу. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова службової особи органу внутрішніх справ про накладення штрафу може бути оскаржена у вищий орган /вищій службовій особі) або в районний суд, рішення якого є остаточним. Постанова про накладення іншого адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищий орган /вищій службовій особі/, після чого скаргу може бути подано в суд. рішення якого є остаточним. Постанова ж про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складення протоколу. - у вищий.орган /вищій службовій особі/. Скарга подається в орган /службовій особі/, який виніс постанову по справі, після чого вона протягом трьох днів надсилається разом із справою органу /службовій особі/, правомочному її - 161 - розглядати. Скаргу на постанову по справі може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. kУ разі недодержання цього строку з поважних причин його за заявою особи може бути поновлено. Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Поданням у встановлений строк скарги чи принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування попередження, адміністративного арешту, а також у випадках стягнення штрафу на місці. Скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами в 10-денний строк з дня їх надходження. Орган /службова особа/ при розгляді скарги або протесту на постадову може прийняти одне з таких рішень: І) залишити постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд; 3) скасувати постанову і закрити справу; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених за дане правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було збільшено. Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Ь\ Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень -заключна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення. Суть і важливість даної стадії - в кінцевий реалізації винесеної по справі постанови про накладення адміністративного стягнення. У КпАП у розділі V / ст. 298-330/ детально регламентується порядок та процедура виконання постанов про накладення всіх видів адміністративних стягнень. Принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних, громадських органів, інших організацій, службових осіб та громадян закріплений у ст. 298 КпАП. Питання, зв'язані з виконанням постанови про адміністративне стягнення, вирішується органом /службовою особою/, який виніс постанову. Кодексом встановлено давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Не підлягає виконанню постанова. - 162 - якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі зупинення виконання постанови або відстрочки її виконання перебіг строку давності зупиняється. Постанова про накладення попередження виконується шляхом оголошення її порушнику /в інших випадках - шляхом надсилання йому копії такої постанови в установленому порядку). При винесенні цього стягнення водіям воно оформляється шляхом відповідної відмітки в талоні до посвідчення водія. Для виконання постанови про накладення штрафу встановлено дві процедури: добровільне і примусове виконання. Добровільно штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження або опротесту-вання такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати порушником штрафу в установлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для відрахування суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії. Якщо порушник не працює або стягнення штрафу таким чином неможливе з інших причин, то виконання постанови здійснюється судовим виконавцем шляхом звернення стягнення на особисте майно порушника, а також на його частку в спільній власності. Виконання постанови про сплатне вилучення предмета здійснюється органом /службовою особою/, який виніс постанову, шляхом реалізації вилучених речей і предметів через торговельні заклади. Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Виконання постанови про конфіскацію предмета, грошей здійснюється компетентними органами /ст. 313 КпАП) шляхом вилучення конфіскованих предметів, грошей і примусового безоплатного повернення їх у власність держави. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія /ч.5 ст. 265 КпАП/. Водії транспортних засобів вважаються позбавленими права керування з дня винесення постанови про це. Якщо водії, позбавлені права керування, ухиляються від здачі посвідчення водія, то строк позбавлення їх такого права обчислюється з дня - 163 - здачі вилучення такого посвідчення. При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої права керування орган /службова особа/, який наклав стягнення, може після закінчення не менш як половини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації, трудового колективу строк позбавлення зазначеного права. Після закінчення призначеного строку вилучене посвідчення водія повертається осо&і після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху в Державтоінспекції. Виконання постанови про застосування виправних робіт здійснюється органом внутрішніх справ шляхом відбуття таких робіт за місцем постійної роботи порушника. Постанова про застосування адміністративного арешту виконується в установленому порядку негайно після її винесення. Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ /в основному спеціальні приймальники/, з використанням на фізичних роботах. На ефективність адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ важливий вплив має належна організація цієї діяльності. Така організація охоплює оптимальний розподіл юрисдикційних повноважень між правомочними посадовими особами органів внутрішніх справ, зміст і якість планомірного здійснення цієї діяльності, стан належної підготовки кадрів, що її здійснюють, відповідне відомче нормативне та технічне забезпечення такої діяльності, контроль та оцінка її результатів. У зв'язку зі спеціалізацією адміністративно-юрисдикційної діяльності основна робота з її організації здійснюється відповідними службами та підрозділами органів внутрішніх справ по лінії ГУОП, ГУДАЇ. ГУПО. ГУВСТ, Медуправління тощо. У відповідних підрозділах органів внутрішніх справ, як правило, виділяються спеціальні посадові особи, на які покладаються обов'язки щодо загального діловодства в сфері адміністративної практики. Важливе значення має також широке використання в цій діяльності засобів електронно-обчислювальної техніки, періодичне навчання особового складу в системі службової підготовки, своєчасне знайомство із змінами та доповненнями в діючому законодавстві про адміністративні правопорушення, вміле і ефективне застосування його на практиці. - 164 - Глава 11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Ф 1, Поняття та форми забезпечення законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ Органи внутрішніх справ, охороняючи громадський порядок, захищаючи в межах своїх повноважень життя, здоров'я та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань, тим самим послідовно забезпечують законність у нашій країні. Разом з тим сама/діяльність органів внутрішніх справ базується на суворому дотриманні Конституції України. Закону України "Про міліцію", інших законодавчих та підзаконних актів./ Діяльність органів внутрішніх справ здійснюється публічно, на очах населення і стосується інтересів багатьох громадян. Тому будь-які порушення законності, де б вони не скоювались, наносять збитки інтересам громадян, отже і всій державі. «Забезпечення законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ - це створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, при якому вся система органів, виконуючи функції щодо охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби із злочинністю, зобов'язана, з однієї сторони, суворо дотримуватись вимог законів, а з другої - вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів здійснювати інші правоохоронні та право-застосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в державі. Найважливішими формами реалізації законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ є: здійснення нагляду за виконанням посадовими особами і громадянами законів та інших нормативних актів, що регулюють питання охорони громадського порядку; точне і неухильне виконання та дотримання співробітниками органів правових актів, що регулюють застосування заходів адміністративного впливу; дотримання службової дисципліни.} Дисципліна в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу I - 165 - рядового та начальницького складу дотримуватись законодавства, виконуючи вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; сприяти начальникам у зміцненні дисципліни та забезпеченні статутного порядку /ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України/. Дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: вихованням у осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей, свідомого відношення до виконання службового обов'язку; виробленням високого професіоналізму, ; забезпеченням дотримання статутного порядку; ' постійною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них. умілим співвідошенням та правильним эастоо^ван-ням заохочення, переконання та примусу. ^дгл ^ Необхідною умовою зміцнення законності в адм1ЙЩ||ШШій діяльності органів внутрішніх справ є систематичне ^Ш'мрння правової культури, спеціальної підготовки, моральних якббYей кожного співробітника. Відсутність такої роботи призводить до помилок і. в кінцевому результаті - до порушень законності. Дисципліна та організованість - це необхідні умови виконання завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ. Забезпечення законності в повсякденній практичній діяльності міліції вимагає такої великої організаційної роботи, системи організаційно-правових методів, що дають можливість попереджувати, виявляти та своєчасно припиняти порушення законодавчих актів. З метою захисту інтересів громадян, суспільства, держави від негативних наслідків порушень законності в Україні юридичне закріплені та діють організаційно-правові способи забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Наприклад, у Законі України "Про міліцію" вказано, що органи державної влади здійснюють контроль за діяльністю міліції і нагляд за станом законності в її роботі. Крім цього визначено, що дії працівника міліції можуть бути оскаржені в установленому порядку в орган внутрішніх справ, суд або прокуратуру. При порушенні працівником органів внутрішніх справ прав і законних інтересів громадян орган внутрішніх справ /міліції/ зобов'язаний вжити заходів до відновлення цих прав, відшкодування матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно принести вибачення. Отже, дотримання законності в адміністративній діяльності - 166 - міліції зокрема і органів внутрішніх справ взагалі забезпечується здійсненням контролю, наглядом прокуратури, контролем судових органів, оскарженням незаконних дій працівників органів внутрішніх справ /міліції/. Розглянемо зміст цих способів забезпечення законності. Ф 2. Здійснення контролю за діяльністю міліції органами державної влади та управління /Основним способом забезпечення законності є контроль Він полягає у перевірці виконання рішень вищих органів та інспектуванні щодр загального стану справ у підконтрольному підрозділі міліЩІХ „ Р®зр$$|$йють контроль державний, громадський та внутрішньовідомчий. ) *' /5Г Ліквідності з Конституцією України право вищого контролю за законністю в діяльності органів внутрішніх справ належать Верховній Раді України як законодавчому органу державної влади./Верховна Рада вибирає з числа депутатів відповідних спеціалістів, які включаються в постійні комісії для попереднього розгляду питань стосовно контролю за діяльністю державних органів і організацій. Для забезпечення такого контролю за діяльністю правоохоронних органів Комісія Верховної Ради України з питань законності і правопорядку прийняла рішення про направлення їй документів з правоохоронних органів. МВС'України має направляти їй такі документи: матеріали, що виносяться на розгляд колегії МВС України за підсумками роботи за квартал, півріччя, рік з питань боротьби зі злочинністю та про заходи, що вживаються для виконання рішень колегії; інформацію про хід виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань боротьби зі злочинністю /раз у півріччя/; інформацію про стан роботи з підбору, розставляння, підготовки, виховання кадрів, зміцнення дисципліни та законності в їх діяльності /раз у півріччя/; статистичні дані МВС України про стан злочинності і результати боротьби з нею /раз у півріччя/. Документи, що надсилаються до комісії Верховної Ради, розглядаються її головою та членами, при необхідності обговорюються - 167 - на засіданнях, де приймаються рішення щодо вдосконалення роботи міліції, обов'язкові для виконання. Усі державні та громадські організації, органи та посадові особи зобов'язані виконувати вимоги комісій Верховної Ради України, надавати їм необхідні матеріали та документи. Президент України здійснює оперативне керівництво органами державної виконавчої влади. Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами. Він видає Укази та розпорядження, що відносяться до питань боротьби Із злочинністю та зміцнення законності. Так, Указом Президента "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" до складу цього комітету та підкомітету включені Міністр внутрішніх справ України, його перший заступник, начальники УВС, Академії внутрішніх справ, інші державні діячі. Координаційний комітет поряд з вирішенням інших питань контролює діяльність органів внутрішніх справ республіки. ^Відповідні функції контролю покладені також на Кабінет Міністрів України, який перевіряє виконання своїх постанов щодо охорони громадського порядку, боротьби Із злочинністю. Функції з координації діяльності правоохоронних органів здійснюється також головами відповідних Рад народних депутатів, та їх виконкомів, які вирішують це питання у межах своєї компетенції./ Вони забезпечують у межах своїх повноважень охорону державного та громадського порядку і організацію боротьби із злочинністю на території, що знаходиться під юрисдикцією відповідної Ради народних депутатів; сприяють судовим органам, прокуратурі, органам внутрішніх справ у їх роботі; контролюють у межах своєї компетенції їх роботу, роботу ДАІ. пожежної охорони.За погодженням із МВС України вирішують питання штатів міліції, що утримуються за рахунок місцевого бюджету, їх матеріально-технічного забезпечення, створення для особового складу умов для служби та відпочинку. Міліція забезпечує виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, що прийняті ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку та правил торгівлі у невстановлених для цього місцях. Важливим способом забезпечення законності є також внутрішнь-овіломчий контроль в органах внутрішніх справ. - 168 - /Правовою основою внутрішньовідомчого контролю є ст.121 Конституції України, згідно з якою міністерства та держкомітети Укра їни несуть відповідальність за стан та розвиток доручених їм сфер, управління; в межах своєї компетенції видають акти з метою виконання законів України, Указів Президента, розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів./ У відповідності із Законом України "Про міліцію" на Міністра внутрішніх справ покладені повноваження по здійсненню керівництва всією міліцією України. Внутрішньовідомчий контроль являє собою найважливіший елемент керівництва, складову частину організаторської роботи органів внутрішніх справ, кожного окремого апарату та підрозділу міліції. Конкретні функції органів внутрішніх справ визначаються виходячи із принципу централізму, одним із виявів якого є під-контрольність нижчих органів вищим. Організатором виконання ухвалених рішень та контролю за їх реалізацією є Штаб МВС України. У процесі внутрішньовідомчого контролю Штаб та його структурні підрозділи перевіряють фактичне виконання міліцією рішень органів державної влади та управління. Внутрішньовідомчий контроль дозволяє дати всебічну та глибоку оцінку стану оперативно-службової діяльності міліції в цілому, її служб, ділових якостей окремих керівників та співробітників. Велике значення мають інспекторські перевірки оперативно-службової діяльності ГУВС, УВС. їх проводять один раз у п'ять років, а також при зміні начальника. У процесі контролю з'ясовується наскільки організовано функціонує підрозділ міліції, якою мірою організація, форми та методи роботи органів внутрішніх справ відповідають сучасним вимогам, виявляють недоліки, резерви та шляхи удосконалення оперативно-службової діяльності. Через рік для вивчення стану реагування на зауваження проводяться контрольні перевірки органів внутрішніх справ, що інспектуються. Результати проведення інспекторських контрольних перевірок доповідаються керівникам, які їх організували. За результатами перевірок приймаються відповідні рішення для покращення службової діяльності органів внутрішніх справ, які перевірялись. Отже,/основне призначення внутрішньовідомчого контролю полягає не лише в тому, щоб на основі вивчення стану сігоав виявити - І69 - недоліки в роботі, але й знайти шляхи їх усунення, при необхідності допомогти розробити плани конкретних заходів щодо її покращення, подати методичну допомогу у виробленні та прийнятті управлінських рішень^ Ф 3. Нагляд органів прокуратури (Відповідно до Конституції України вищий нагляд за додержанням законів в Україні здійснюється прокуратурою./ Прокуратура покликана здійснювати нагляд за додержанням 1 правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, урядом Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості 1 приналежності, посадовими ^особами та громадянами. Ці обов'язки згідно з Законом України "Про прокуратуру" покладені на Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів. / У Законі України "Про міліцію" також закріплено положення про те, що нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами. Нагляд прокуратури за адміністративною діяльністю міліції здійснюється в рамках загального нагляду. Він полягає в спостереженні за точним виконанням законів, Указів Президента, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, всіх актів управління і відповідністю їх Конституції України; за точним виконанням законів усіма працівниками міліції./ / У процесі загального нагляду прокурор має право вимагати для перевірки відповідності закону акти, що видаються органами внутрішніх справ; вимагати у керівників органів внутрішніх справ і служб міліції пред'явлення необхідних документів, матеріалів та відомостей; проводити на місці, у міліції, перевірку виконання законів у зв'язку із заявами, скаргами та Іншими сигналами про правопорушення; перевіряти законність адміністративного затримання громадян 1 застосування органами внутрішніх справ заходів адміністративного стягнення за адміністративне правопорушенняі/^ви- - 170 - магати від керівників органів внутрішніх справ проведення перевірок діяльності окремих служб, підрозділів міліції та окремих пра цівників у зв'язку з надходженням повідомлень про порушення законодавчих актів; вимагати від працівників міліції усних або письмових пояснень з приводу порушення ними закону. Основними формами реагування прокурора на порушення закону є такі юридичні акти: Протест прокурора. У протесті прокурор вимагає терміново анулювати незаконний акт або привести його у відповідність з чинним законодавством, а також негайно припинити протиправні дії посадових осіб і відновити порушені права. Протест, повинен бути розглянутий не пізніше 10 днів з дня його надходження. Про результати його розгляду повідомляється прокурору. Винесення протесту на акт, що порушує права та свободи громадян, а також в інших, передбачених законом випадках, зупиняє дію акта до розгляду протесту. Подання прокурора. Цей документ має підставою узагальнені матеріали про порушення закону і, як правило, не пов'язаний з виданням незаконного акта. Конкретні заходи по усуненню причин та умов, що сприяють порушенню закону, мають бути вжиті не пізніше як у місячний строк. Для усунення порушень закону прокурор /його заступник/ відповідно до ст. 22 Закону України " Про прокуратуру" має право застосовувати таку форму реагування, як письмовий припис. Він виноситься щодо органу внутрішніх справ у цілому або ж щодо відповідних посадових осіб цього органу чи вищих посадових осіб у порядку підпорядкованості органу внутрішніх справ чи службовця. Письмовий припис виноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди державі чи громадянам. Припис вимагає негайного виконання. Якщо порушення закону не можуть бути усунуті органом внутрішніх справ швидко через об'єктивні умови, прокурор або його заступник надсилають в орган внутрішніх справ подання з вимогою в місячний строк вжити заходів щодо усунення порушень, причин та умов, що їм сприяють. Наступною формою реагування є постанова прокурора. В разі порушення закону посадовою особою органу внутрішніх справ прокурор в залежності від характеру порушення закону виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження або про порушення кримінальної справи. - 171 - ^Нагляд прокуратури за законністю в адміністративній діяльності є ефективним важелем у справі додержання вимог закону співробітниками міліції та поновлення порушених прав громадян 1 посадових осіб./ Якщо співробітник, органу внутрішніх справ порушив закон, то прокурор має право винести постанову про порушення дисциплінарного провадження /або порушення кримінальної справи/. ф 4. Контроль судових органів Кримінально-процесуальний та цивільно-процесуальний кодекси України згідно з вимогами діючого законодавства наділяють суди повноваженнями одночасно з винесенням вироку чи рішення по кримінальній або цивільній справі при наявності підстав/звертатись з окремою ухвалою до тих чи інших органів, >у тому числі й органів внутрішніх справ /міліції/.
Ці/акти виносяться також у випадках порушення адміністративно-правових
норму

Суд при наявності підстав виносить окрему ухвалу, звертає увагу
державних органів або посадових осіб на встановлені по справі факти
порушення закону, причини та умови, що сприяли скоєнню правопорушення, з
вимогою вжити відповідних заходів. Не пізніше як у місячний строк за
окремою ухвалою повинні бути вжиті необхідні заходи 1 про результати
повідомлено суд, який виніс ухвалу. /Суди встановлюють контроль за
виконанням окремих ухвал /постанов/.І Для здійснення контролю суди
запрошують громадськість підприємств, організацій, в яких виявлені
недоліки, що сприяли скоєнню правопорушень.

/’При встановленні випадків невиконання окремих ухвал /постанов/ або
формального відношення до усунення недоліків від окремих керівників
органів внутрішніх справ або посадових осіб суди ставлять питання перед
вищими організаціями органів внутрішніх справ про відповідальність таких
керівників або посадових осіб. Вказівки суду, що викладені в окремій
ухвалі, є для працівників міліції обов’язковими./

/Ефективною формою забезпечення законності в діяльності органів
внутрішніх справ є розгляд судами /суддями/ матеріалів про
адміністративні правопорушення, що надсилаються органами внутрішніх
справ^ч/Результатом такого розгляду є обов’язкові для виконання вказівки
судів /суддів/ про усунення виявлених порушень законності.

- 172 – /

Розглядаючи надіслані Із органів внутрішніх справ матеріали на осіб, що
скоїли адміністративні правопорушення, суди /судді/ оцінюють повноту та
підстави зібраних доказів, перевіряють законність дій працівників
міліції та приймають рішення про правомірність притягнення громадянина
до відповідальності. При встановлені порушення закону або інших
недоліків, які не дозволяють винести правильне рішення, суд /суддя/
повертає матеріали в міліцію з вказівкою усунути виявлені порушення або
упущення по справі. Якщо суд /суддя/ виявить у цих матеріалах
відсутність ознак правопорушення в діях того чи іншого громадянина
/особи/, він припиняє справу, повідомляє працівника міліції про допущені
ним порушення законності.

З метою попередження порушень законності в діяльності міліції судові
органи постійно вивчають та узагальнюють практику роботи міліції,
обговорюючи результати цієї роботи на спільних засіданнях колегій,
оперативних зборах працівників суду, прокуратури чи органів внутрішніх
справ.

Важливою формою забезпечення законності є розгляд судами скарг громадян
та посадових осіб на постанови органів внутрішніх справ про накладення
штрафу за адміністративні правопорушення, а також скарг водіїв про
позбавлення їх права на керування транспортними засобами

Розглядаючи такі скарги, суд перевіряє законність та підстави накладення
стягнення, а саме

накладене воно правомочним органом чи співробітником;

чи скоїв громадянин правопорушення, за яке законодавством передбачена
відповідальність у вигляді штрафу або позбавлення спеціального права;

чи винен громадянин у скоєні цього правопорушення;

чи не перевищив працівник міліції установлений законом розмір стягнення;

чи враховані при цьому тяжкість проступку, майнове положення винного;

чи не минув строк давності для накладення стягнення.

Розглянувши скаргу по суті суд /суддя/ приймає одне з рішень:

залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;

відміняє постанову і направляє справу на новий розгляд;

відміняє постанову і припиняє справу;

- 173 –

замінює міру стягнення, але з умовоо, що вона не буде посилена.

Прийняте рішення суду є остаточним.

/ Міліція зобов’язана виконувати прийняті в установленому законом
порядку в межах своєї компетенції рішення суду /ст.10 п.11 Закону
України “Про міліцію”/./

# 5. Громадський контроль в адміністративній діяльності органів
внутрішніх справ

‘ Важливу роль в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ,
зокрема міліції, поряд з державним відіграє контроль, що здійснюється
громадськістю, а саме: громадськими організаціями, трудовими
колективами, органами громадської самодіяльності населення.

Правовою основою участі громадськості в забезпеченні контро™ лю за
діяльністю міліції є ст, 3 Закоцу України “Про міліцію”, в якій
зазначено, що діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи
державної влади і управління, трудові колективи, громадські організації,
населення та засоби масової інформації про свою діяльність, стан
громадського порядку та заходи щодо його зміцненням

З цією метою за погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть
акредитувати своїх журналістів при його органах.

У 1992 р. в апараті МВС України створений центр громадських зв’язків,
основними завданнями якого є:

оперативне висвітлення в засобах масової інформації результатів
розкриття та розслідування злочинів;

Інформування населення І громадськості про зміни в криміногенній
обстановці;

. формування громадської думки про діяльність міліції;

висвітлення проблем діяльності міліції;

кваліфіковане орієнтування особового складу органів внутрішніх справ про
роботу колегії МВС України, конкретних служб міністерства.

Телестудія пресцентру укомплектована висококваліфікованими журналістами
та Іншими працівниками, які мають практичні навички роботи в органах
внутрішніх справ. Для оперативного висвітлення в засобах масової
інформації практичних результатів діяльності мі-

- 174 –

ліціІ працівники центру взаємодіють із службами апарату чи черговою
частиною МВС України, а також телебаченням, радіо та редакціями
центральних газет України.

Організоване систематичне проведення радіорепортажів з телетайпного залу
чергової частини МВС.

У щотижневій передачі “Хроніка МВС” беруть участь керівники
міністерства, підрозділів, які інформують населення про стан
громадського порядку в країні та забезпечення законності.

Кабінет Міністрів України зобов’язав засоби масової інформації глибше та
достовірніше висвітлювати стан правопорядку, хід здійснення заходів по
боротьбі зі злочинністю, порушеннями чинного законодавства, активно
співпрацювати у питаннях правового виховання населення.

Певний внесок у забезпечення контролю за діяльністю міліції, зміцнення
законності зробила газета МВС України “Іменем закону” з відкритою
підпискою. У ній широко висвітлюються питання організації службової
діяльності апарату МВС України, окремих підрозділів. На сторінках газети
виступають кваліфіковані спеціалісти щодо роз’яснення завдань міліції у
боротьбі зі злочинністю, застосування законодавства, а також інші читачі
з пропозиціями щодо поліпшення оперативно-службової діяльності,
критичними зауваженнями відносно конкретних недоліків у роботі і т. ін.
f

Ф 6. Оскарження незаконних дій працівників міліції

Для подальшого розвитку демократії, зміцнення державної дисципліни,
вдосконалення роботи державних органів управління, успішної боротьби
проти порушень законності велике значення має гарантоване Конституцією
України право громадян оскаржувати дії посадових осіб, державних 1
громадських органів.

Право на оскарження незаконних дій працівників міліції надає також і
Закон України “Про міліцію”. У ст. 25 цього закону записано, що дії
працівників міліції можуть бути оскаржені в установленому порядку в
органи внутрішніх справ, суд або прокуратуру. При порушенні працівниками
міліції прав та законних інтересів громадян міліція зобов’язана вжити
заходів для відновлення цих прав, відшкодування нанесених матеріальних
збитків, за вимогою громадянина публічно принести вибачення.

На виконання Закону України “Про міліцію” МВС України рбз-

- 175 –

роблена та введена в дію Інструкція про порядок розгляду пропозицій,
заяв, скарг та організації прийому громадян в органах внутрішніх справ,
військах внутрішньої та конвойної охорони, навчальних закладах,
установах, організаціях 1 на підприємствах системи МВС України. Ця
інструкція затверджена наказом МВС України N 200 від 2 квітня 1992 р.

Прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів внутрішніх справ,
засобом одержання інформації, однією із форм управління системою
органів, зміцнення дисципліни та законності, розширення зв’язку з
масами.

Для забезпечення громадянами їх конституційних прав вони мають право:

давати в письмовій та усній формах пропозиції щодо поліпшення діяльності
органів внутрішніх справ;

критикувати недоліки в їх роботі;

звертатися з заявами до різних устаков;

оскаржувати дії посадових осіб, рішуче виявляти факти бюрократизму,
тяганини, безпринципності та зловживань посадових осіб, намірів
переслідування та затиску критики.

При порушенні установленого порядку розгляду пропозицій, заяв та скарг
громадян винні особи несуть відповідальність.

У роботі, що стосується прийому громадян, працівники міліції повинні
проявляти високу культуру, уважно відноситись до їх запитань.

Інформація, що поступила в усних та письмових зверненнях громадян,
використовується органами внутрішніх справ для подальшого зміцнення
правопорядку і законності, удосконалення діяльності органів внутрішніх
справ.

При розгляді листів та організації прийому громадян працівники міліції
зобов’язані керуватись Конституцією, Законом України “Про міліцію”,
іншими законодавчими актами, постановами уряду, наказами МВС України.
Категорично забороняється направляти для розгляду скарги громадян у ті
органи або тим посадовим особам, дії яких оскаржуються.

В органах внутрішніх справ по кожному листу не пізніше як у п’ятиденний
строк повинно бути прийнято рішення. Листи без підпису не реєструються і
не розглядаються.

Посадові особи органів внутрішніх справ при розгляді -листів зобов’язані
уважно вникнути в їх суть,, при необхідності домогтися

- 176 –

відповідних документів, командирувати працівників на місця для перевірки
викладених у листах обставин, вживати інших заходів для об’єктивного
розгляду поставлених авторами листів питань, виявлення й усунення причин
та умов, що викликають скарги. Якщо під час перевірки виявиться
порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ,
зловживання посадових осіб владою або службовим положенням. У висновках
повинно бути вказано, яких конкретних заходів вжито з метою усунення
порушень, а також покарання винних.

Заяви та скарги громадян розглядаються в строк до одного місяця з дня
надходження їх в орган внутрішніх справ, а ті листи, які не потребують
додаткової перевірки та вивчення розглядаються терміново, але не пізніше
ніж через 15 днів.

Для проведення спеціальної перевірки, як виняток, керівник органу може
продовжити строк розгляду скарги до одного місяця. Про це обов’язково
інформується особа, що подала скаргу або заяву.

Листи народних депутатів місцевих Рад розглядаються в строк до одного
місяця, а ті, що не вимагають додаткової перевірки -терміново. У такий
самий строк розглядаються в органах внутрішніх справ пропозиції та
зауваження депутатів, внесені ними на сесіях Рад народних депутатів, а
також листи громадян, направлені на адресу сесії.

Листи громадян, що поступили із редакцій газет, журналів, радіо та
телебачення, розглядаються протягом одного місяця.

Для прийому громадян в органах внутрішніх справ обладнується спеціальна
кімната. Питання, з якими звертаються громадяни, повинні бути, якщо є
така можливість, вирішені під час прийому. Керівництво органу
зобов’язане забезпечити прийом громадян у день їх звернення та
здійснювати контроль за виконанням установленого законодавством порядку
розгляду листів громадян. При здійсненні контролю керівники органу
внутрішніх справ повинні звертати увагу на строки та повноту розгляду
заяви, об’єктивність перевірки, законність та підстави прийнятих по них
рішень, своєчасність направлення відповіді заявнику.

Письмові та усні звернення громадян повинні систематично, не рідше як
один раз у квартал, аналізуватись та узагальнюватись.

Стан організації роботи з листами та прийомом громадян у Підпорядкованих
органах внутрішніх справ перевіряється при їх

- 177 -Інспектуванні, а також цільових перевірках.

Керівники усіх рівнів органів внутрішніх справ повинні аналізувати стан
організації роботи з заявами, при розгляді яких були допущені формалізм,
тяганина, порушення порядку розгляду заяв, а також обговорювати на
колегіях, оперативних нарадах І заслуховувати керівників підпорядкованих
органів внутрішніх справ з цих питань.

ЗМІСТ

стор.

Глава 1. ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА КУРСУ “АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ”

Ф 1. Поняття, зміст та основні напрямки адміністра- 4-8 тивної
діяльності органів-внутрішніх справ -——— Ф 2. Завдання та
система курсу “Адміністративна ді- ^JL^-ttf—’ яльність органів
внутрішніх справ”,

ф 3. Співвідношення “Адміністративної діяльності ор- 10 – 13 ганів
внутрішніх справ” з іншими дісциплінами. які вивчаються у вузах МВС

t

Глава 2. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Ф І. Громадський порядок – об’єкт адміністративної 13 – 19

діяльності

Ф Z. Правопорядок і громадська безпека, їх співвід- 19 – 21

ношення з громадським порядком

ф 3. Засоби адміністративно-правової охорони гро- 22 – 24

мадського порядку

Глава 3. ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОХОРОНІ
ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ф 1. Форми участі громадськості в охороні правопо-
24 – ЗО

DflflKV

ф 2. Форми взаємодії органів внутрішніх справ з гро- ЗО – ЗІ
мадськістю

Глава 4. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6 І. Правове положення Міністерства внутрішніх справ 31 – 45,

України л л ,_ ,_

Ф 2. Правове положення місцевих органів внутрішніх ,*5-4jL

справ

Глава 5. МІЛІЦІЯ -” СКЛАДОВА ЧАСТЩА ОРГАНІВ ВНУТРІШ

НІХ СПРАВ 4 А _ .Q _.

Ф 1, Призначення, завдання та структура міліції -FННЙ~

4А Обов’язки, права та соціальний захист працівни- 54.- 66

ЯгияшІ

Глава 6. ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ

СПРАВ.

Ф 1 Поняття та класифікація службовців органів внут- 67 – 70

?

ішніх справ

2. Зарахування на службу в органи внутрішніх справ 70 – 84

порядок її проходження л л t .. л„

Ф З/Особливості підготовки кадрів органів внутрішніх 84 – 8,7

сггоав ‘ *

#4.” Присвоєння спеціальних звань рядовому і началь– 88 – 92

ницькому складу органів внутрішніх справ

Глата 8. ПЕРЕКОНАННЯ ТА ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ? 1. Поняття методів адміністративної діяльності. по - ш Форми використання переконання ф 2. Адміністративний примус. Адміністративно-попе- 112 - ІІ4 Г джувальні заходи 3. Заходи адміністративного припинення та забезпе- 114 - ш чення у справах про адміністративні правопорушення і 4. Адміністративні стягнення, що застосовуються 122 - 122 органами внутрішніх справ Глава 9. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Ш Поняття та сутність адміністративного нагляду 122 - 124 Організація загального нагляду за додержанням 124 - 126 дянами та посадовими особами загальнообов'язкових Із. Порядок встановлення та здійснення органами 126 - 131 внутрішніх справ нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі глава ю. шіністративно-юрисдикційна. діяльність ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ і 1. Поняття, зміст та ознаки адміністративно-юрис- 131 - 144 дикційної діяльності органів внутрішніх справ і 2. Юридична характеристика адміністративних право- 144 - 155 порушень, підвідомчих органам внутрішніх справ Ф з. Провадження в справах про адміністративні пра- 155 - 163 вопорушення в органах внутрішніх справ Глава 11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ л лол 4_ Ф 1. Поняття та форми забезпечення законності в ад- 164 - 166 міністративній діяльності органів внутрішніх справ Ф 2. Здійснення контролю за діяльністю міліції орга- 166 - 169 нами державної влади та управління j! 3. Нагляд органів прокуратури }§? ~ }Д і? 4. Контроль судових органів ^ я ІД ~ \

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter