Довгерт А.С. 2001 – Авторське право і суміжні права. Європейський досвід, Кн.1 (книга)

Довгерт А.С. 2001 – Авторське право і суміжні права. Європейський
досвід, Кн.1

ЗМІСТ

1. Європейський Союз

Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими
співтовариствами і Україною………..8

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України……..ЗО

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України.

Робочий план Головуючої…………………..43

Регламент № 3295/94 Ради Європейського Співтовариства від 22 грудня 1994
року, що встановлює заходи, призначені для заборони вільного
розповсюдження, експорту

або реекспорту, і встановлення режиму тимчасової заборони для підробних
і піратських товарів………………47

Регламент № 241/1999 Ради Европейського Співтовариства від 25 січня 1999
року……………………..56

Директива 89/552 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 3 жовтня 1989
року, спрямована на координацію деяких адміністративних, нормативних і
законодавчих

положень держав-членів, що відносяться до велемовної діяльності
(«Телебачення без кордонів»)……………63

Директива 91/250 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 14 травня
1991 року про правову охорону комп’ютерних
програм……………………75

Директива 92/100 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 19 листопада
1992 року стосовно прав прокату, позичання і деяких положень авторського
права і суміжних прав

у сфері інтелектуальної власності……………….82

Директива 93/83 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 27 вересня
1993 року про координацію деяких положень авторського права і суміжних
прав, застосовних до радіомовлення через супутники і до ретрансляції по
кабелю («Ефірне мовлення через супутник і кабельна ретрансляція») ….
90

Директива 93/98 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 29 жовтня 1993
року про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких
суміжних прав («Строк дії») . . 100

Директива 96/9 ЄЕС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу
від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних ……107

Пропозиція Директиви Європейського Парламенту і Комісії стосовно права
слідування на користь автора оригінального твору
мистецтва……………….119

Авторське право і суміжні права в інформаційному просторі …. 143

2. Рада Європи

Європейська культурна конвенція ……………..207

Європейська конвенція про спільне кіновиробництво……..210

Європейська конвенція про транскордонне телебачення……219

Рекомендація № R (88)2 Ради Європи про засоби боротьби з піратством у
сфері авторського права і суміжних прав……237

Рекомендація № R (95)1 Ради Європи про засоби боротьби проти звукового і
аудіовізуального піратства…………244

Пропозиція Рекомендації Ради Європи про засоби захисту авторського права
і суміжних прав та боротьбу з піратством, особливо в цифровому
середовищі………..247

Боротьба проти звукового і аудіовізуального піратства…….256

3. Програма ТАСІС «Інтелектуальна власність»

Методологія здійснення досліджень і експертиз аудіовізуальних
творів……………………271

Адміністративні заходи боротьби з аудіовізуальним піратством . . 292

Система винагороди авторам в аудіовізуальній сфері за використання їх
творів телемовними організаціями (Рекомендації Програми ТАСІС
«Інтелектуальна власність») … 311

Основні положення Європейського договору з режисером (Рекомендації
Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») . . . . 313

Примірний договір між автором сценарію і продюсером (Рекомендації
Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») . . . . 317

4. Інші нормативні матеріали і документи

Дельфійська декларація (Дельфи, 27 вересня 1988р.)……..325

Резолюції, прийняті на конференції в Будапешті, організованій під егідою
Ради Європи 10 грудня 1994 року…..326

Європейська хартія авторів аудіовізуальних творів………328

Рекомендації стосовно укладення договору з авторами сценарію —
громадянами європейських держав (Брюссель, ЗО березня
1995р.)………………..331

Типовий контракт Європейського радіомовного союзу (SACD/EBU) на
використання телевізійних робіт з репертуару SACD…………………

Розподіл винагороди за сценічне виконання і за виконання по радіо і
телебаченню……..

5. Закони з авторського права європейських країн

Закон Великобританії про авторське право, промислові зразки і патенти
(1988 р.)….

Закон Республіки Румунія про авторське право і суміжні права…..

6. Двосторонні угоди України з державами-членами ЄС про уникнення
подвійного оподаткування роялті і винагороди працівникам мистецтв

Конвенція між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно
податків на доходи і на майно …. 455

Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно

податків на доходи і майно………………….459

Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства
Великобританії

і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та
запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст
вартості майна…………463

Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно
податків на доходи і майно……466

Конвенція між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно
податків на доходи і майно……469

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення
подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно
………………………473

Конвенція між Урядом Королівства Норвегія і Урядом України про уникнення
подвійного

оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на
доход і на майно…………………477

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення
подвійного

оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на
доходи і майно……………..480

Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про
уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень
стосовно податків на доходи і майно………………….483

Конвенція між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного
податкування доходів та попередження податкових ухилень…………….
487

7. Європейська інтеграція України

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу…….490

Програма інтеграції України до Європейського Союзу…….498

Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського
Союзу……………506

Концепція розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторського
права і суміжних прав………….510

Програма інтеграції України до Європейського Союзу у галузі авторського
права і суміжних прав………….512

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

УГОДА ПРО ПАРТНЕРСТВО

ТА СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СПІВТОВАРИСТВАМИ І УКРАЇНОЮ

(Витяги)

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 14.06.94 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 10.11.94 р. Закон України № 237/94-ВР.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.03.98 р.

Угода про партнерство та співробітництво, яка започатковує партнерство
між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з одного
боку, та Україною, з іншого боку

Королівство Бельгія,

Королівство Данія,

Федеративна Республіка Німеччина,

Грецька Республіка,

Королівство Іспанія,

Французька Республіка,

Ірландія,

Італійська Республіка,

Велике Герцогство Люксембург,

Королівство Нідерландів,

Португальська Республіка,

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Договірні Сторони Договору, який засновує Європейське економічне
співтовариство, Договору, що засновує Європейське співтовариство по
вугіллю та сталі, та Договору, що засновує Європейське співтовариство по
атомній енергії, які далі іменуються «держави-члени», та Європейське
економічне співтовариство, Європейське співтовариство по атомній енергії
та Європейське співтовариство по вугіллю та сталі, які далі іменуються
«Співтовариство», з одного боку, та Україна, з іншого боку,

беручи до уваги бажання Сторін встановити тісні стосунки, побудовані на
існуючих історичних зв’язках між ними;

зважаючи на важливість розвитку зв’язків співробітництва між Союзом,
його державами-членами та Україною та загальні цінності, які вони
поділяють;

визнаючи, що Співтовариство та Україна бажають зміцнювати ці зв’язки і
встановити партнерство і співробітництво, які б укріпили і розширили
зв’язки,

8

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

що були започатковані в минулому, зокрема, Угодою між Європейським
економічним співтовариством і Європейським співтовариством по атомній
енергії та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю і
комерційне та економічне співробітництво, яка підписана 18 грудня 1989
року;

беручи до уваги зобов’язання Співтовариства і його держав-членів та
України зміцнювати політичні та економічні свободи, які є самою основою
партнерства;

враховуючи зобов’язання Сторін сприяти міжнародному миру та безпеці, так
само як і мирному врегулюванню спорів та співробітничати з цією метою в
рамках Організації Об’єднаних Націй і Наради з питань безпеки та
співробітництва в Європі;

беручи до уваги тверде зобов’язання Співтовариства і його держав-членів
та України по проведенню в життя усіх принципів і положень, що містяться
в Заключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі
(НБСЄ), заключних документах наступних Мадридської та Віденської нарад,
Документі Боннської Наради НБСЄ з економічного співробітництва,
Паризькій хартії для нової Європи та Хельсінкському документі НБСЄ
«Виклик змін» від 1992 року;

визнаючи у цьому контексті, що підтримка незалежності, суверенітету і
територіальної цілісності України сприятимуть зміцненню миру і
стабільності в регіоні Центральної та Східної Європи і на Європейському
континенті в цілому;

підтверджуючи прихильність Співтовариства та його держав-членів і
України до Європейської енергетичної хартії та до Декларації Люцернської
конференції, квітень 1993 року;

будучи переконаними у надзвичайній важливості верховенства закону та
поваги до прав людини, особливо прав меншин, створення багатопартійної
системи з вільними і демократичними виборами та економічної
лібералізації з метою створення ринкової економіки;

вважаючи, що існує необхідний зв’язок між повним впровадженням
партнерства, з одного боку, та продовженням і завершенням Україною
політичних, економічних та правових реформ, з іншого боку, а також
введенням факторів, необхідних для співробітництва, особливо в світлі
висновків Боннської конференції НБСЄ;

бажаючи прискорити процес регіонального співробітництва з сусідніми
країнами в галузях, передбачених цією Угодою з метою сприяння
процвітанню та стабільності регіону;

бажаючи встановити та розвивати постійний політичний діалог з
двосторонніх та міжнародних питань, що становлять взаємний інтерес;

визнаючи і підтримуючи бажання України встановити тісне співробітництво
з Європейськими інститутами;

враховуючи готовність Співтовариства належним чином розвивати економічне
співробітництво і надавати технічну допомогу для здійснення економічної
реформи в Україні;

беручи до уваги корисність Угоди у справі поступового зближення між
Україною і більш широкою сферою співробітництва в Європі та сусідніх
регіонах та поступову інтеграцію України у відкриту міжнародну систему
торгівлі;

враховуючи зобов’язання Сторін лібералізувати торгівлю на принципах, які
містяться в Генеральній угоді по тарифах і торгівлі (ГАТТ) з поправками,
внесеними Уругвайським раундом;

усвідомлюючи необхідність поліпшення умов, які впливають на ділову
активність та інвестиції, а також умов у таких сферах, як створення
компаній, праця, надання послуг та рух капіталів;

вітаючи і визнаючи важливість зусиль України, спрямованих на перехід її
економіки від країни з державною монополією торгівлі і централізованою
плановою економікою до ринкової економіки;

будучи переконаними, що прогрес у напрямку ринкової економіки буде
прискорений завдяки співробітництву між Сторонами у формах, встановлених
у цій Угоді;

будучи переконаними в тому, що ця Угода створить новий клімат для
економічних відносин між Сторонами і, особливо, для розвитку торгівлі та
інвестицій, які є істотними для економічної перебудови та технологічної
модернізації;

бажаючи встановити тісне співробітництво у сфері охорони навколишнього
середовища, беручи до уваги існуючу взаємозалежність між Сторонами в цій
галузі;

беручи до уваги наміри Сторін розвивати співробітництво між ними в
галузі цивільної науки і техніки, включаючи космічні дослідження з
огляду на їх вза-ємодоповнювальну діяльність у цій сфері;

бажаючи встановити культурне співробітництво та розширити доступ до
інформації;

домовились про таке:

Стаття 1

Цією Угодою встановлюється партнерство між Співтовариством і його
державами-членами, з одного боку, та Україною, з іншого боку. Цілями
такого партнерства є:

* забезпечення у відповідних рамках політичного діалогу між Сторонами,
який сприятиме розвитку тісних політичних відносин;

* сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних
відносин між Сторонами і, таким чином, прискоренню їхнього сталого
розвитку;

* створення основ взаємовигідного економічного, соціального,
фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного
співробітництва;

* підтримка зусиль України по зміцненню демократії і розвитку її
економіки та завершенню переходу до ринкової економіки.

Частина І. Основні принципи

Стаття 2

Поважання демократичних принципів та прав людини, як зазначено, зокрема,
в Хельсінському Заключному акті та Паризькій хартії для нової Європи,
так само як принципів ринкової економіки, включаючи ті з них, що були
проголошені в документах Боннської Конференції НБСЄ, є основою
внутрішньої та зовнішньої політики Сторін та становлять істотний елемент
партнерства та цієї Угоди.

10

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття З

Сторони вважають важливим для подальшого добробуту і стабільності в
регіоні колишнього Радянського Союзу, щоб нові незалежні держави, які
з’явилися в результаті розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік
(які надалі іменуються «Незалежні Держави»), підтримували і розвивали
співробітництво між собою відповідно до принципів Хельсінського
Заключного акта, міжнародного права та в дусі добросусідських відносин і
докладатимуть всіх зусиль для підтримки цього процесу.

З огляду на вищезазначене, Сторони вважають, що розвиток їх відносин
повинен належним чином враховувати бажання України підтримувати стосунки
співробітництва з іншими Незалежними Державами.

Стаття 4

Сторони зобов’язуються розглянути, зокрема, після подальшого просування
України по шляху економічних реформ, доповнення відповідних розділів
цієї Угоди, зокрема, частини III і статті 49 з метою створення зони
вільної торгівлі між ними. Рада з питань співробітництва може надавати
рекомендації Сторонам щодо таких доповнень. Відповідні доповнення
набирають чинності тільки шляхом укладання угоди між Сторонами згідно з
їхніми відповідними процедурами. У 1998 році Сторони спільно розглянуть
питання, чи дозволять обставини і, зокрема, прогрес України у справі
здійснення ринкових економічних реформ та існуючі на той час в країні
економічні умови розпочати переговори щодо створення зони вільної
торгівлі.

Стаття 5

Сторони зобов’язуються разом розглянути, за обопільною згодою, поправки,
що можуть бути внесені до будь-якої частини Угоди з огляду на зміну
обставин, і, зокрема, у зв’язку із приєднанням України до ГАТТ. Перший
такий розгляд відбудеться через три роки після набуття чинності Угодою
або тоді, коли Україна стане Договірною Стороною ГАТТ, залежно від того,
яка з цих подій відбудеться раніше […]

Частина III. Торгівля товарами

Стаття 10

1. Сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі
згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.

2. Положення пункту 1 не застосовуються до:

a) пільг, наданих з метою створення митного союзу або зони вільної
торгівлі, або пільг, що випливають із створення такого союзу або зони;

b) пільг, наданих окремим країнам згідно з ГАТТ та з іншими міжнародними
угодами на користь країн, що розвиваються;

c) пільг, наданих прилеглим країнам з метою сприяння розвитку
прикордонної торгівлі.

Стаття 11

1. Сторони погоджуються, що принцип свободи транзиту товарів є суттєвою
умовою для досягнення цілей цієї Угоди.

11

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

У цьому зв’язку кожна Сторона забезпечує необмежений транзит через свою
територію товарів, які походять з митної території або призначені для
митної території другої Сторони.

2. Правила, зазначені у статті V, у пунктах 2, 3, 4 та 5 ГАТТ
застосовуються між двома Сторонами.

3. Правила цієї статті не завдають шкоди ніяким спеціальним правилам
щодо конкретних секторів, зокрема, таких, як транспорт або вироби,
погоджені між Сторонами.

Стаття 12

Положення пункту 1 статті 10 і пункту 2 статті 11 не застосовуються
протягом перехідного періоду, який закінчується 31.12.1998 або з
приєднанням України до ГАТТ, залежно від того, яка з дат буде раніше до
пільг, зазначених в Додатку І, які Україна надає іншим Незалежним
Державам з дня, що передує даті набуття чинності Угодою.

Стаття 13

Без шкоди для прав та обов’язків, які виходять з міжнародних конвенцій
про тимчасове приймання товарів, що є обов’язковими для обох Сторін,
кожна Сторона до того ж звільняє другу Сторону від податків на імпорт та
мита на товари, які ввозяться тимчасово, у випадках та у порядку,
обумовлених будь-якою іншою міжнародною конвенцією з цього питання, що є
обов’язковою для неї згідно з її законодавством. Беруться до уваги
умови, за яких обов’язки, які випливають з такої конвенції, були
прийняті Стороною, про яку йдеться.

Стаття 14

Вироби, що походять з України і Співтовариства, відповідно імпортуються
до Співтовариства і України відповідно без кількісних обмежень без шкоди
положенням статей 18, 21, 22 і Додатку II до цієї Угоди, а також
положенням статей 77, 81, 244, 249 і 280 Акта про приєднання Іспанії та
Португалії до Співтовариства.

Стаття 15

1. Вироби, що походять з території однієї Сторони і імпортуються на
територію іншої Сторони, не підлягають, безпосередньо чи опосередковано,
ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що
перевищують ті, які застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до
подібних вітчизняних виробів.

2. Крім того, цим товарам надається не менш сприятливий режим, ніж той,
який наданий подібним товарам національного походження щодо всіх
законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж,
пропонування для продажу, купівлю, транспортування, розподіл або
використання. Положення цього пункту не перешкоджають застосуванню
різних внутрішніх зборів з транспортування, що базуються виключно на
засадах економічної експлуатації транспортних засобів, а не на державній
належності виробу.

Стаття 16

Нижченаведені статті ГАТТ застосовуються з відповідними змінами між
двома Сторонами:

(І) стаття VII, пункти 1, 2, 3, 4а, 4b, 4d, 5;

12

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(II) стаття VIII;

(III) стаття IX;

(IV) стаття X.

Стаття 17

Торгівля товарами між Сторонами здійснюється за ринковими цінами.

Стаття 18

1. Якщо який-небудь товар ввозиться на територію однієї із Сторін з
таким перевищенням кількості і за таких умов, що наносять або можуть
нанести значні збитки місцевим виробникам аналогічних або
конкурентоспроможних виробів, Співтовариство або Україна, кого з них це
стосуватиметься, можуть вживати відповідних заходів відповідно до
нижченаведених процедур та умов.

2. До того, як будуть вжиті будь-які заходи, або у випадках, до яких
застосовується пункт 4, якнайскоріше після цього Співтовариство або
Україна, кого з них це стосуватиметься, надає Комітету з питань
співробітництва всю відповідну інформацію з метою пошуку рішення,
прийнятного для обох Сторін.

3. Якщо внаслідок консультацій Сторони не досягнуть угоди протягом ЗО
днів від дати звернення до Комітету з питань співробітництва щодо дій по
запобіганню таким ситуаціям, Сторона, на прохання якої відбуваються
консультації, може обмежити імпорт цих виробів у такому обсязі і на
такий строк, які необхідні для запобігання збиткам або їх відшкодування,
або вдатись до інших відповідних заходів.

4. За критичних обставин, коли зволікання могло б спричинити збитки,
які важко відшкодувати, Сторони можуть вжити заходів до проведення
консультацій, за умови, що консультації будуть запропоновані одразу
після вжиття такого заходу.

5. У виборі заходів, згідно з цією статтею, Сторони надають пріоритет
тим заходам, які якнайменше зашкодять у досягненні цілей цієї Угоди.

Стаття 19

Ніщо в цій частині та, зокрема, у статті 18 ніяким чином не перешкоджає
і не впливає на прийняття будь-якою із Сторін антидемпінгових або
компенсаційних заходів відповідно до статті VI ГАТТ, Угоди про
застосування статті VI ГАТТ, Угоди про тлумачення і застосування статей
VI, XVI, XXIII ГАТТ або відповідного внутрішнього законодавства.

Стосовно розслідування випадків антидемпінгу чи субсидій кожна Сторона
погоджується розглянути подання іншої Сторони і повідомити зацікавленим
Сторонам суттєві факти і міркування, на основі яких має прийматися
остаточне рішення. До обкладання визначеним антидемпінговим або
компенсаційним митом Сторона намагається здійснити все можливе для
досягнення конструктивного вирішення проблеми.

Стаття 20

Угода не скасовує заборон або обмежень щодо імпорту, експорту або
транзиту товарів, введених з мотивів громадської моралі, державної
політики або державної безпеки; захисту здоров’я або життя людей, тварин
або рослин; захисту природних ресурсів; захисту національних багатств
художнього, історичного чи археологічного значення або захисту
інтелектуальної власності або правил

13

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

стосовно золота та срібла. Такі заборони або обмеження не є, проте,
засобом свавільної дискримінації чи замаскованого обмеження у торгівлі
між Сторонами […]

Розділ III. Транскордонні послуги між Співтовариством і Україною

Стаття 37

1. З огляду на розвиток сектора послуг Сторін, Сторони зобов’язуються
відповідно до положень цього розділу вжити необхідних заходів з метою
поступового збільшення обсягу послуг, що надаються компаніями
Співтовариства або України, створеними на території Сторони, крім
випадків, коли вони належать особі, для якої призначені послуги.

2. Рада з питань співробітництва дає рекомендації щодо виконання пункту
1.

Стаття 38

Сторони співпрацюють з метою розвитку ринкове орієнтованого сектора
послуг в Україні.

Стаття 39

1. Сторони зобов’язуються ефективно застосовувати принцип необмеженого
доступу до міжнародного ринку морських перевезень і перевезень на
комерційній основі:

a) вищенаведене положення не зашкоджує правам і зобов’язанням, що
випливають зі Статуту лінійних конференцій ООН при його застосуванні
тією чи іншою Договірною Стороною цієї Угоди. Морські судна, на які
Статут не поширюється, зможуть вільно діяти в конкуренції з суднами, на
які Статут поширюється, до тих пір, поки вони будуть дотримуватися
принципу чесної конкуренції на комерційних засадах;

b) Сторони підтверджують свою прихильність умовам вільної конкуренції
як суттєвій особливості торгівлі насипними та наливними товарами.

2. При застосуванні принципів пункту 1 Сторони:

a) не застосовують з дня набуття чинності цією Угодою ніяких положень
угод стосовно розподілу вантажу між будь-якою державою-членом
Співтовариства і колишнім Радянським Союзом;

b) не включають ніяких положень стосовно розподілу вантажу до майбутніх
двосторонніх угод з третіми країнами, крім тих виключних випадків, коли
судноплавні компанії однієї чи іншої Сторони цієї Угоди не змогли б
іншим чином мати законну можливість здійснювати торговельні поставки як
в цю третю країну, так і з неї;

c) забороняють домовленості про розподіл вантажу в майбутніх
двосторонніх угодах, що стосуються торгівлі насипними та наливними
товарами;

d) відміняють, з набуттям чинності цією Угодою, всі односторонні заходи,
адміністративні, технічні та інші перешкоди, які могли б мати
обмежувальний або дискримінаційний вплив на вільне надання послуг у
міжнародних морських перевезеннях.

Кожна Сторона, між іншим, надає не менш сприятливий режим для суден
іншої Сторони, ніж той, що надається Стороною власним суднам стосовно
до-

14

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ступу до портів, відкритих для міжнародної торгівлі, використання
інфраструктури і допоміжних морських послуг у портах, а також
відповідних сплат і зборів, митних послуг і надання якірних стоянок і
засобів навантаження і розвантаження.

Такий самий режим також надається кожною Стороною стосовно суден, що
використовуються громадянами або компаніями іншої Сторони, які
зареєстровані за межами ЄС або України, після перехідного періоду, але
не пізніше 1 липня 1997 року.

3. Громадяни і компанії Співтовариства, які надають послуги в
міжнародних морських перевезеннях, вільні надавати міжнародні послуги
«ріка—море» на внутрішніх водних шляхах України, і навпаки.

Стаття 40

З метою забезпечення узгодженого розвитку перевезень між Сторонами з
урахуванням їх комерційних потреб, умови взаємного доступу до ринку та
забезпечення перевезень автотранспортом, залізницею та річковим
транспортом та, якщо це можливо, повітряним транспортом можуть
регулюватися окремими угодами, укладеними належним чином між Сторонами,
як зазначено у статті 99, після того, як набуде чинності ця Угода.

Розділ IV. Загальні положення

Стаття 41

1. Положення цього розділу застосовуються з урахуванням законних
обмежень на підставах державної політики, державної безпеки або охорони
здоров’я населення.

2. Вони не поширюються на дії, які на території будь-якої Сторони
пов’язані, навіть в окремих випадках, з діями органів влади.

Стаття 42

В цілях цього розділу ніщо в Угоді не заважає Сторонам застосовувати
свої закони і правила стосовно в’їзду і перебування, роботи, умов праці
і влаштування фізичних осіб і надання послуг, за умови, що при цих діях
вони не застосовують їх таким чином, що скасовує або зменшує переваги,
які будь-яка Сторона має згідно з умовами конкретного положення Угоди.
Вищенаведене положення не перешкоджає застосуванню статті 41.

Стаття 43

Компанії, які контролюються і є виключно спільною власністю українських
компаній і компаній Співтовариства, також є бенефіціаріями положень
розділів II, III і IV.

Стаття 44

Режим, що надається кожною Стороною іншій Стороні, згідно з цією Угодою
в подальшому не буде, від дня за один місяць до дати набуття чинності
відповідних зобов’язань Генеральної Угоди з торгівлі послугами (ГАТС)
стосовно секторів або заходів, що передбачені ГАТС, жодною мірою більш
сприятливим, ніж той, що наданий такою першою Стороною згідно з
положеннями ГАТС, і це стосується кожного сектора послуг, підсектора і
способу надання.

15

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Стаття 45

В цілях розділів II, III і IV до уваги не береться режим, що надається
Співтовариством, його державами-членами або Україною згідно з
зобов’язаннями, взятими на себе в угодах про економічну інтеграцію
відповідно до принципів статті V ГАТС.

Стаття 46

1. Режим найбільшого сприяння, наданий відповідно до положень цього
розділу, не застосовується до податкових пільг, які Сторони надають або
надаватимуть у майбутньому на основі угод про уникнення подвійного
оподаткування чи інших домовленостей, щодо оподаткування.

2. Ніщо в цьому розділі не буде тлумачитись таким чином, щоб завадити
прийняттю чи вживанню Сторонами будь-яких заходів, спрямованих на
запобігання уникненню або ухиленню від сплати податків відповідно до
податкових положень угод про уникнення подвійного оподаткування та інших
домовленостей щодо оподаткування чи внутрішнього фінансового
законодавства.

3. Ніщо в цьому розділі не буде тлумачитись таким чином, щоб завадити
державам-членам чи Україні враховувати різницю при застосуванні
відповідних положень їх фінансового законодавства між платниками
податків, які знаходяться не в однаковому становищі, зокрема, що
стосується їх місця проживання.

Стаття 47

Без шкоди для статті 35, жодне положення наведених розділів II, III і IV
цієї Угоди не буде тлумачитися як таке, що надає право:

— громадянам держав-членів чи України, відповідно, в’їздити на територію
України чи Співтовариства, або перебувати на цих територіях, відповідно,
в будь-якому статусі і, зокрема, в статусі акціонера чи партнера
компанії або її менеджера чи працівника, постачальника або одержувача
послуг;

— дочірнім компаніям Співтовариства або філіалам українських компаній
наймати чи використовувати працю громадян України на території
Співтовариства;

— українським дочірнім компаніям або філіалам компаній Співтовариства
наймати чи використовувати працю громадян держав-членів на території
України;

— українським компаніям або дочірнім компаніям Співтовариства чи
філіалам українських компаній надавати громадян України для роботи іншим
особам та під їх контроль за тимчасовими контрактами на
працевлаштування;

— компаніям Співтовариства або українським дочірнім компаніям чи
філіалам компаній Співтовариства надавати робітників, які є громадянами
держав-членів, за тимчасовими контрактами на працевлаштування […]

Частина VI. Конкуренція, захист інтелектуальної,

промислової і комерційної власності та співробітництво в галузі
законодавства

Стаття 49

1. Сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення,
шляхом застосування своїх антимонопольних законів чи іншим чином, обме-

16

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

жень конкуренції, до яких вдаються підприємства, або викликаних
державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між
Співтовариством і Україною.

2. Для досягнення цілей, зазначених в пункті 1:

2.1. Сторони забезпечують наявність та виконання законів, спрямованих С
проти обмежень конкуренції, до яких вдаються підприємства, що
знаходяться

в їх юрисдикції.

2.2. Сторони утримуються від надання будь-якої державної допомоги
окремим підприємствам чи виробництву товарів, крім первинних товарів, що
визначені ГАТТ, або від надання послуг, які спотворюють або загрожують
спотворити конкуренцію і які таким чином впливають на торгівлю між
Співтовариством і Україною.

2.3. На прохання однієї Сторони інша Сторона надає інформацію про свої
схеми допомоги або про окремі конкретні випадки державної допомоги. Не
повинна надаватись ніяка інформація, що підпадає під вимоги
законодавства Сторін щодо професійної або комерційної таємниці.

2.4. Стосовно державних монополій комерційного характеру Сторони
заявляють про свою готовність, починаючи з четвертого року від дати
набуття чинності цією Угодою, забезпечити недопущення дискримінації
громадян Сторін щодо умов, за яких товари закуповуються або продаються.

2.5. Стосовно державних підприємств або підприємств, яким держави-члени
або Україна надають виключні права, Сторони заявляють про свою
готовність, починаючи з четвертого року від дати набуття чинності цією
Угодою, не запроваджувати і не підтримувати ніякі заходи, що спотворюють
торгівлю між Співтовариством і Україною у такій мірі, що суперечить
відповідним інтересам Сторін. Це положення не заважає виконанню, де-юре
або де-факто, конкретних завдань, покладених на такі підприємства.

2.6. Термін, зазначений у пунктах 2.4 і 2.5, може бути подовжений за
домовленістю Сторін.

3. На прохання Співтовариства або України в рамках Комітету з питань
співробітництва можуть проводитись консультації з питань обмежень або
спотворень конкуренції, зазначених у пунктах 1 і 2, та з питань
забезпечення втілення їхніх правил конкуренції з урахуванням обмежень,
що накладені законами щодо розголошення інформації, конфіденційності і
підприємницької таємниці. Консультації можуть також включати питання
щодо тлумачення пунктів 1 і 2.

4. Сторони, які мають досвід у впровадженні правил конкуренції,
всебічно розглядають питання щодо надання іншим Сторонам, на їхнє
прохання і в межах наявних можливостей, технічної допомоги для розвитку
і запровадження правил конкуренції.

5. Вищенаведені положення жодною мірою не впливають на права Сторін
вживати відповідних заходів, в особливості тих, що зазначені у статті
19, з метою боротьби із спотвореннями у торгівлі товарами чи послугами.

Стаття 50

1. Дотримуючись положень цієї статті, а також Додатка III, Україна
продовжить удосконалювати захист прав на інтелектуальну власність для
того, щоб до кінця п’ятого року після набуття чинності Угодою,
забезпечити рівень захи-

2 1-3J9

17

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

сту, аналогічний до існуючого в Співтоваристві, включаючи ефективні
засоби забезпечення дотримання таких прав.

2. До кінця п’ятого року після набуття чинності Угодою Україна
приєднається до багатосторонніх конвенцій про права на інтелектуальну
власність, зазначених в пункті 1 Додатка III, сторонами яких є
держави-члени Співтовариства або які де-факто в них застосовуються
згідно з відповідними положеннями цих конвенцій.

Стаття 51

1. Сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних
зв’язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і
майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства.
Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство
поступово було приведене у відповідність до законодавства
Співтовариства.

2. Зокрема, приблизна адекватність законів матиме місце в таких
галузях: закон про митницю, закон про компанії, закон про банківську
справу, бухгалтерський облік компаній і податки, інтелектуальна
власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції,
державні закупки, охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин,
навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування,
технічні правила і стандарти, закони та інструкції стосовно ядерної
енергії, транспорт.

3. Співтовариство надає Україні належну технічну допомогу з метою
здійснення цих заходів, яка може включати, зокрема:

— обмін експертами;

— завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного
законодавства;

— організацію семінарів;

— професійну підготовку;

— допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у
відповідних секторах […]

Стаття 58. Співробітництво в галузі науки і техніки

1. Сторони сприяють співробітництву в галузі цивільних наукових
досліджень та технічних розробок (ДТР) на основі взаємної вигоди та з
урахуванням наявних ресурсів, належного доступу до їх відповідних
програм та з урахуванням належного рівня ефективного захисту прав
інтелектуальної, промислової та комерційної власності (ПІВ).

2. Співробітництво в галузі науки і техніки включає:

— обмін науковою і технічною інформацією;

— спільну діяльність в галузі ДТР;

— діяльність по професійній підготовці та програмах мобільності для
науковців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у ДТР
з обох сторін.

Якщо таке співробітництво приймає форму діяльності, що включає в себе
галузь освіти і/або професійної підготовки, воно повинно здійснюватись
згідно з положеннями статті 59.

Сторони, на основі взаємної домовленості, можуть здійснювати
науково-технічне співробітництво в інших формах.

18

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

При здійсненні такого співробітництва особлива увага приділяється
працевлаштуванню науковців, інженерів, дослідників та технічного
персоналу, зайнятих або тих, що були зайняті дослідженнями у галузі
виробництва зброї масового знищення або в такому виробництві.

3. Співробітництво згідно з цією статтею здійснюється на основі окремих
угод, які мають бути обговорені та укладені відповідно до процедур,
прийнятих кожною стороною, і які, між іншим, визначають відповідні
положення щодо ПІВ […]

Стаття 76. Митниця

1. Метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що
мають бути прийняті щодо торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди
та досягнення зближення української митної системи з митною системою
Співтовариства.

2. Співробітництво, зокрема, включає:

— обмін інформацією;

— удосконалення методів роботи;

— запровадження об’єднаної номенклатури та єдиного адміністративного
документа;

— взаємозв’язок між транзитними системами Співтовариства та України;

— спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення
товарів;

— підтримку введення сучасних митних інформаційних систем;

— організацію семінарів і навчальних циклів.

3. Без шкоди для подальшого співробітництва, що передбачається в цій
Угоді і, зокрема, у статті 79, взаємодопомога між адміністративними
органами у митних справах Сторін здійснюється відповідно до положень
Протоколу, що додається до цієї Угоди […]

Частина VIII. Співробітництво в галузі культури

Стаття 80

Сторони зобов’язуються сприяти, заохочувати та допомагати розвитку
культурного співробітництва. Коли це можливо, співробітництво може
розвиватися на основі програм культурного співробітництва Співтовариства
або однієї чи декількох держав-членів, а також можуть здійснюватися
подальші заходи, що становлять обопільний інтерес […]

Частина X. Інституційні, загальні та заключні положення

Стаття 85

Згідно з цим документом створюється Рада з питань співробітництва, яка
стежить за виконанням цієї Угоди. Засідання Ради проводяться на рівні
міністрів один раз на рік, а також тоді, коли цього вимагають обставини.
З метою досягнення цілей цієї Угоди вона розглядає будь-які значні
питання, що виникають в рамках Угоди, та будь-які інші двосторонні або
міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес. Рада з питань
співробітництва може також виносити необхідні рекомендації за
погодженням між двома Сторонами.

24-319

19

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Стаття 86

1. Рада з питань співробітництва складається з членів Ради
Європейського Союзу та з членів Комісії європейських співтовариств, з
одного боку, та членів Уряду України, з другого боку.

2. Рада з питань співробітництва встановлює свої правила процедури.

3. Посаду Голови Ради з питань співробітництва займають по черзі
представник Співтовариства і член Уряду України.

Стаття 87

1. Раді з питань співробітництва у виконанні нею її обов’язків допомагає
Комітет з питань співробітництва, який складається з представників
членів Ради Європейського Союзу і членів Комісії європейських
співтовариств, з одного боку, та з представників Уряду України, з іншого
боку, як правило, на рівні старших посадових осіб державної служби.
Посаду Голови Комітету з питань співробітництва займають по черзі
представник Співтовариства та представник України.

У своїх правилах процедури Рада з питань співробітництва визначає
обов’язки Комітету з питань співробітництва, які включають підготовку
засідань Ради з питань співробітництва та питання діяльності Комітету.

2. Рада з питань співробітництва може передавати будь-яке із своїх
повноважень Комітету з питань співробітництва, що забезпечить
послідовність між засіданнями Ради з питань співробітництва.

Стаття 88

Рада з питань співробітництва може приймати рішення про створення
будь-якого іншого спеціального комітету чи органу для надання їй
допомоги у виконанні її обов’язків і вона визначає склад та обов’язки
таких комітетів або органів і порядок їх діяльності.

Стаття 89

При розгляді будь-якого питання, що виникає в рамках цієї Угоди стосовно
будь-якого положення, яке посилається на одну із статей ГАТТ, Рада з
питань співробітництва якнайповною мірою бере до уваги тлумачення, яке
звичайно дається відповідній статті ГАТТ Договірними Сторонами ГАТТ.

Стаття 90

Цим створюється Комітет з парламентського співробітництва. Цей Комітет є
форумом, на якому зустрічаються члени Українського та Європейського
парламентів для обміну думками. Він скликається з періодичністю, яку
визначає сам.

Стаття 91

1. Комітет з парламентського співробітництва складається з членів
Європейського парламенту, з одного боку, та членів Українського
парламенту, з другого боку.

2. Комітет з парламентського співробітництва визначає свої правила
процедури.

3. Головування в Комітеті з парламентського співробітництва
здійснюється по черзі відповідно представниками Європейського парламенту
і Українського парламенту згідно з положеннями, визначеними в його
правилах процедури.

20

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 92

Комітет з парламентського співробітництва може запитувати відповідну
інформацію про виконання цієї Угоди від Ради з питань співробітництва,
яка в такому випадку надає Комітету запитувану інформацію.

Комітету з парламентського співробітництва надається інформація стосовно
рекомендацій Ради з питань співробітництва. Комітет з парламентського
співробітництва може виносити рекомендації Раді з питань
співробітництва.

Стаття 93

У рамках сфери дії цієї Угоди кожна Сторона зобов’язується забезпечити
фізичним та юридичним особам іншої Сторони доступ, вільний від
дискримінації щодо своїх власних фізичних та юридичних осіб, до
компетентних судів та адміністративних органів Сторін для захисту їх
особистих та майнових прав, включаючи права на інтелектуальну,
промислову та комерційну власність.

У межах своїх відповідних повноважень Сторони:

— сприяють проведенню арбітражу для вирішення спорів, які виникають у
зв’язку з комерційними угодами та угодами про співробітництво,
укладеними суб’єктами економічної діяльності Співтовариства та України;

— погоджуються про те, що у разі передачі спору до арбітражу кожна
Сторона, яка бере участь у цьому спорі, може, якщо правила арбітражного
органу, вибраного Сторонами, не встановлюють інше, вибирати свого
власного арбітра, незалежно від його національності, і про те, що
головуючий третій арбітр або єдиний арбітр може бути громадянином
третьої країни;

— рекомендують своїм суб’єктам економічної діяльності вибирати, на
основі взаємної згоди, законодавство, що застосовується до їхніх
контрактів;

— підтримують звернення до арбітражних правил, розроблених Комісією ООН
з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL), і використання арбітражних
органів країни, що підписала Конвенцію про визнання та виконання
іноземних арбітражних рішень, укладену в Нью-Йорку 10 липня 1958 року.

Стаття 94

Ніщо в цій Угоді не перешкоджає одній із Сторін вживати будь-яких
заходів:

a) які, на її думку, необхідні для того, щоб запобігти розголошенню
інформації, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки;

b) що мають відношення до виробництва або продажу зброї, воєнного
спорядження та матеріалів або до досліджень, розробок чи виробництва,
необхідного для цілей оборони, якщо такі заходи не зашкоджують умовам
конкуренції стосовно продукції, яка не призначена для використання у
суто воєнних цілях;

c) які вона вважає необхідними для забезпечення своєї власної безпеки у
випадку серйозних внутрішніх безпорядків, які порушують закон і
громадський порядок, під час війни або серйозного міжнародного
напруження, яке являє собою загрозу війни, або для виконання взятих
зобов’язань по підтриманню міжнародного миру та безпеки;

d) які, на її думку, необхідні для дотримання її міжнародних
зобов’язань по контролю за подвійним використанням промислових товарів і
технологій.

21

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Стаття 95

1. У сферах, на які поширюється дія цієї Угоди, без шкоди для будь-яких
її спеціальних положень:

— заходи, які вживаються Україною по відношенню до Співтовариства, не
повинні приводити до будь-якої дискримінації держав-членів
Співтовариства, їх громадян або їх компаній чи фірм;

— заходи, які вживаються Співтовариством по відношенню до України, не
повинні приводити до будь-якої дискримінації громадян України або її
компаній чи фірм.

2. Положення пункту 1 не зашкоджують праву Сторін використовувати
відповідні положення їх фінансового законодавства стосовно платників
податків, які знаходяться не в однакових умовах з точки зору їх місця
проживання.

Стаття 96

1. Кожна з двох Сторін може передавати до Ради з питань співробітництва
будь-який спір щодо застосування або тлумачення цієї Угоди.

2. Рада з питань співробітництва може врегульовувати спір шляхом
винесення рекомендації.

3. Якщо спір не може бути врегульований відповідно до пункту 2, кожна
Сторона може повідомити іншу Сторону про призначення мирового
посередника, після чого інша Сторона має призначити другого мирового
посередника протягом двох місяців. Для застосування цієї процедури
Співтовариство і держави-члени вважаються однією Стороною спору.

Рада з питань співробітництва призначає третього посередника.
Рекомендації мирових посередників приймаються більшістю голосів. Такі
рекомендації не є обов’язковими для Сторін.

Стаття 97

На вимогу однієї із Сторін Сторони оперативно проводять консультації з
використанням відповідних каналів з метою обговорення будь-яких питань,
що стосуються тлумачення або імплементації цієї Угоди та інших
відповідних аспектів стосунків між Сторонами.

Положення цієї статті ніяким чином не зачіпають статті 18, 19, 96 та 102
і не зашкоджують їм.

Стаття 98

Режим, який надається Україні в рамках цієї Угоди, ні в якому разі не є
більш сприятливим ніж режим, що надається державами-членами одна одній.

Стаття 99

В цілях цієї Угоди термін «Сторони» означає Україну, з одного боку, та
Співтовариство або держави-члени, або Співтовариство та держави-члени,
згідно з їх відповідними повноваженнями, з другого боку.

Стаття 100

Оскільки питання, що охоплюються цією Угодою, регулюються Енергетичною
Хартією та Протоколами до неї, така Хартія і такі Протоколи після
набуття чинності застосовуються до таких питань, але лише в тій мірі, в
якій таке застосування передбачене їх положеннями.

22

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 101

Ця Угода укладається на початковий період тривалістю десять років. Угода
автоматично подовжується на один рік, якщо одна із Сторін за шість
місяців до закінчення строку дії Угоди не сповістить іншу Сторону у
письмовій формі про свій намір денонсувати Угоду.

Стаття 102

1. Сторони вживають будь-яких загальних або спеціальних заходів,
необхідних для виконання своїх зобов’язань за Угодою. Вони докладають
зусиль для досягнення цілей, визначених Угодою.

2. Якщо одна із Сторін вважає, що інша Сторона не виконує своїх
зобов’язань за Угодою, вона може вжити відповідних заходів. Перед тим,
як вжити таких заходів, за винятком випадків надзвичайної терміновості,
вона надає Раді з питань співробітництва всю відповідну інформацію,
необхідну для уважного вивчення ситуації з метою пошуку рішення,
прийнятного для Сторін.

При визначенні цих заходів пріоритет має бути відданий таким заходам,
які якомога менше зашкоджують дії Угоди. Рада з питань співробітництва
негайно інформується про ці заходи, якщо цього вимагає інша Сторона.

Стаття 103

Додатки І, II, III, IV, V, Доповнення до Додатка V і Протокол складають
невід’ємну частину цієї Угоди.

Стаття 104

До тих пір, поки за цією Угодою приватним особам і суб’єктам економічної
діяльності не будуть забезпечені рівні права, Угода не зашкоджує правам,
гарантованим їм діючими угодами, які є обов’язковими для однієї чи
декількох держав-членів, з одного боку, і України, з іншого боку, крім
сфер, що відносяться до компетенції Співтовариства, та без шкоди для
зобов’язань держав-членів, які випливають з цієї Угоди, в сферах, що
відносяться до їх компетенції.

Стаття 105

Ця Угода застосовується, з одного боку, до територій, де діють дого:
утворення Європейського співтовариства, Європейського співтов; атомній
енергії та Європейського об’єднання вугілля та сталі, та з. чених в цих
договорах, і, з іншого боку, до території України,

Стаття 106

Генеральний секретар Ради Європейського Союзу є

Стаття 107

Оригінальний текст Угоди, тексти якої англ;’ кою, датською, іспанською,
італійською, німе-зькою та українською мовами є автенти«-ральному
секретареві Ради Європейського

Стаття 108 ,,——

Ця Угода схвалюється Сторонами згідно з їх .
1КИ-

(Ї9}Оскільки звично компіляція кількох записів музичних виконань на
компакт-диску не входить до сфери застосування цієї Директиви, —
оскільки, як компіляція, вона не відповідає вимогам щодо можливості
охорони авторським правом, а також оскільки вона не становить собою
достатньо істотних вкладень для того, щоб користуватися правом sui
generis;

(20) Оскільки передбачена цією Директивою охорона може відноситися також
до елементів, необхідних для функціонування або користування деякими з
базланих, наприклад, тезаурус або системи індексації;

п21\Оскільки охорона, передбачувана цією Директивою, відноситься до баз
данйх7 в яких твори, дані або інші елементи були розташовані в
систематичному або методичному порядку; не вимагається, щоб ці матеріали
фізично зберігалися організованим способом;

(22) Оскільки електронні в розумінні цієї Директиви бази даних можуть
також включати такі пристрої, як CD-ROM (ПЗУ на компакт-диску) і CD-I;

(23) Оскільки термін «база даних» не повинен відноситися до комп’ютерних
програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні бази
даних, бо ці комп’ютерні програми охороняються Директивою 91/250 ЄЕС
Ради від 14 травня 1991 року про правову охорону комп’ютерних програм;

(24) Оскільки прокат і позичання баз даних у галузі авторського права і
суміжних прав регулюються Директивою 92/100 ЄЕС Ради від 19 листопада
1992 року про право прокату, позичання і деякі суміжні права у сфері
інтелектуальної власності;

(25) Оскільки строк дії авторського права вже регулюється
Директивою 93/98 ЄЕС Ради від 29 жовтня 1993 року про уніфікацію строку
дії охорони авторського права і деяких суміжних прав;

(26) Оскільки твори, які охороняються авторським правом, і послуги, що
охороняються суміжними правами, які включаються до бази даних,
залишаються, принаймні, під охороною відповідних виключних прав і не
можуть бути включені до певної бази даних або вилучені з цієї бази без
дозволу правоволо-дільця або його правонаступників;

(27) Оскільки авторські права на твори і суміжні права на послуги,
включені, таким чином, до бази даних, жодним чином не обмежуються фактом
наявності окремого права вибору або розташування цих творів у базі
даних;

(28) Оскільки особисте немайнове право фізичної особи, яка ство даних,
належить автору і здійснюватиметься відповідно до npaej

нів Співтовариства і положень Бернської конвенції про і художніх творів;
особисте немайнове право залиша^ сування цієї Директиви;

(29) Оскільки вибір режиму, застосовного де конання службових
обов’язків, залишається на р вариства, отже, ніщо в цій Директиві не
заважає д

, в своєму законодавстві, що коли база даних створю нанні ним
службових обов’язків або за вказівкою СІ ймач може користуватися всіма
майновими правами,

Євро-(чних осіб ‘даних, яка уніфікованих

111

КНИГА 1 . Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

таким чином базою даних, якщо інше не передбачено положеннями трудової
угоди;

(30) Оскільки виключні права автора повинні включати право визначати,
яким чином використовуватиметься його твір і ким, і, зокрема, право
контролю за розповсюдженням його твору серед осіб, які не мають дозволу;

(31) Оскільки охорона баз даних авторським правом включає також надання
баз даних в іншій, ніж розповсюдження копій формі;

(32) Оскільки держави-члени зобов’язані забезпечити принаймні
матеріальну еквівалентність їх національних правових положень відносно
пов’язаних з обмеженнями дій, передбачених цією Директивою;

(33) Оскільки питання припинення дії права розповсюдження не виникає у
разі баз даних «on line», які відносяться до сфери надання послуг; це
відноситься також до матеріальної копії такої бази, виконаної
користувачем цієї послуги за згодою особи, яка володіє правами; на
відміну від випадку CD-ROM або CD-I, де інтелектуальна власність
включена до матеріального носія, а саме до товару, кожна послуга «on
line» становить собою насправді дію, на яку повинен бути одержаний
дозвіл, в тій мірі, в якій це передбачено авторським правом;

(34) Оскільки як тільки володілець авторського права вирішив надати в
розпорядження користувача копію своєї бази даних, або у вигляді послуги
«on line», або в іншій формі розповсюдження, цей законний користувач
повинен мати можливість доступу до бази даних і користуватися нею з тією
метою і так, як це зумовлено ліцензійною угодою, укладеною з носієм
прав, навіть якщо доступ і використання викликають необхідність вчинення
дій, які в принципі підлягають обмеженням;

(35) Оскільки необхідно передбачити каталог винятків з дій, що
підлягають обмеженням, із врахуванням того факту, що авторське право,
предметом якого є ця Директива, відноситься тільки до вибору і
розташування матеріалів, що містяться в базі даних; необхідно надати
державам-членам можливість передбачати в деяких випадках вищезазначені
винятки; разом з тим цією можливістю слід користуватися відповідно до
Бернської конвенції і в тій мірі, в якій винятки відносяться до
структури баз даних; необхідно розрізняти винятки як користування,
здійснюваного окремою особою, від винятків, пов’язаних з відтворенням,
здійснюваним окремою особою, при цьому останнє відноситься до
законоположень національного права деяких держав-членів з оподаткування
чистих носіїв або записувальної апаратури;

(36) Оскільки термін «наукові дослідження» в розумінні цієї Директиви
охоплює одночасно природничі і гуманітарні науки;

(37) Оскільки стаття 10 (1) Бернської конвенції не обмежується цією
Директивою;

мЗвУ^Оскільки постійно зростаюче застосування цифрової технології ство-
| рює для виробника бази даних небезпеку, що зміст його бази даних буде
скопійовано і адаптовано електронним шляхом для одержання іншої бази
даних з аналогічним змістом, але яка не порушуватиме авторське право,
застосовне до І розташування змісту першої бази;
І

/(SSJ* Оскільки, крім мети забезпечення охорони авторського права на
основі! творчого характеру вибору або розташування змісту бази даних, ця
Директива 1 переслідує мету захистити виробника баз даних від
привласнення прибутку, І

110

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

одержаного в результаті фінансових і професійних затрат, зазнаних тим,
хто розробив і скомпонував зміст — шляхом охорони сукупності або
істотних частин бази даних від певних дій, здійснюваних користувачем або
конкурентом;

(40) Оскільки метою цього права sui generis є охорона затрат на
одержання, перевірку або оформлення змісту бази даних на обмежений строк
дії права; ці затрати можуть полягати у використанні фінансових коштів
і/або затрат часу, сил і енергії;

(41) Оскільки метою права sui generis є надати виробнику бази даних
можливість виключити несанкціоноване вилучення і/або повторне
використання сукупності або значної частини змісту бази даних; виробник
бази даних є особою, яка бере на себе ініціативу і усвідомлює ризик
здійснення затрат; це виключає із визначення виробника, зокрема,
субпідрядників;

(42) Оскільки специфічне право на виключення несанкціонованого вилучення
і/або несанкціонованого повторного використання, спрямоване проти дій
користувача в обхід законних прав виробника і які завдають таким чином
шкоди виробнику, що зазнав затрат; право на виключення вилучення і/або
повторного використання всього або істотної частини змісту бази даних
спрямоване не тільки на виготовлення конкурентного виробу, й на
користувача, який своїми діями завдає істотної, визначуваної кількісно
або якісно, шкоди виробнику, що зазнав затрат;

(43) Оскільки у разі передачі «on line» право перешкоди повторному
використанню не припиняє дії ні відносно бази даних, ні відносно
матеріальної копії цієї самої бази або її частини, виконаної за згодою
носія права одержувачем передачі;

(44) Оскільки коли відображення на дисплеї змісту бази даних викликає
необхідність постійного або тимчасового перенесення всієї або істотної
частини цієї бази на інший носій, на цю дію повинен бути одержаний
дозвіл носія права;

(45) Оскільки право перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або
повторному використанню жодною мірою не є поширенням охорони авторського
права на прості факти або дані;

(46) Оскільки існування права стати на заваді несанкціонованому
вилученню і/або повторному використанню всього або значної частини
твору, даних чи елементів бази даних не призводить до виникнення нового
права на ці твори, даніабо самі елементи;

^47) )0скільки для того, щоб сприяти конкуренції між постачальником
про-дукцгґґ послуг на інформаційному ринку, охорона через право sui
generis не повинна здійснюватися таким чином, щоб полегшувати
зловживання домінуючим становищем, зокрема, щодо створення і поширення
нових продуктів і послуг з додатковою вартістю інтелектуального,
технічного, економічного або комерційного характеру; таким чином,
положення цієї Директиви не виключають застосування правил конкуренції
як в національних, так і в масштабах ЄС;

(48) Оскільки мета цієї Директиви полягає в забезпеченні відповідного і
уніфікованого рівня охорони баз даних для того, щоб гарантувати
винагороду виробнику бази, відмінна від мети, яку переслідує Директива
95/46 ЄЕС Євро-парламенту і Ради Європи від 24 жовтня 1995 року про
захист фізичних осіб стосовно обробки даних особистого характеру і про
вільний обіг цих даних, яка полягає в забезпеченні вільного обігу
особистих даних на основі уніфікованих

111

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

правил, спрямованих на охорону основних прав, зокрема, права на приватне
життя, яке визнається в статті 8 Європейської конвенції про охорону прав
людини і основних свобод; положення цієї Директиви не виключають
застосування законодавства відносно охорони даних;

(49) Оскільки, незважаючи на наявність права стати на перешкоді
вилученню і/або повторному використанню всієї або значної частини бази
даних, необхідно передбачити, щоб виробник бази даних або носій права не
міг перешкоджати законному користувачеві вилучати і повторно
використовувати неістотні частини; щоб цей самий користувач не зміг би
завдати несправедливої шкоди ні законним інтересам володільця права sui
generis, ні носієві авторського права або суміжного права на твори або
послуги, що містяться в цій базі;

(50) Оскільки необхідно надати державам-членам Співтовариства
можливість передбачити винятки із права стати на перешкоді
несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню істотної
частини змісту бази даних, коли йдеться про вилучення з метою
використання окремою особою чи в навчальних цілях, чи для наукових
досліджень і коли йдеться про вилучення і/або повторне використання з
метою суспільної безпеки або в інтересах адміністративної процедури чи
судочинства; необхідно, щоб дані дії не завдавали шкоди виключним правам
виробників баз даних і щоб вони не набували комерційного характеру;

(51) Оскільки держави-члени при використанні можливості дозволяти
законному користувачеві бази даних вилучати з неї істотну частину змісту
з навчальною або науково-дослідною метою, можуть обмежити цю можливість
певними категоріями навчальних закладів або науково-дослідних установ;

(52) Оскільки держави-члени Співтовариства, які мають особливе
законодавство, що містить право, аналогічне праву sui generis,
передбачуваному цією Директивою, повинні мати можливість зберегти
відносно нового права винятки з цього права, традиційно встановлювані
цим законодавством;

(53) Оскільки тягар доказу дати завершення виготовлення бази даних
лежить на виробникові цієї бази;

(54) Оскільки тягар доказу наявності критеріїв, які дозволяють зробити
висновок, що істотна зміна змісту бази даних повинна розглядатися як
нове істотне інвестування, лягає на виробника бази, що є результатом
такої інвестиції;

(55) Оскільки нове істотне інвестування, яке передбачає новий строк дії
охорони, може включати істотну перевірку змісту бази даних;

(56) Оскільки право стати на перешкоді несанкціонованому вилученню і/або
і повторному використанню відноситься до баз даних, виробник яких є
громадя- \ нином третьої країни або має там звичайне місцезнаходження, і
до баз даних, створених юридичною особою, яка не має офіційної
реєстрації в одній з країні Співтовариства з точки зору Договору —
тільки тоді, коли ця третя сторона на-і дає порівнювану охорону баз
даних, створених громадянами однієї з держав-1 членів або особами, які
мають звичне місцезнаходження на території ЄС;

(57) Оскільки на додаток до санкцій, передбачених законодавством дер-|
жав-членів у разі порушення авторського права або інших прав,
держави-чле^ ни повинні передбачити відповідні санкції в разі
несанкціонованого вилученв і/або повторного використання змісту бази
даних;

112

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(58) Оскільки крім охорони, що надається цією Директивою структурі баз
даних через авторське право і її змісту через право sui generis
перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню,
інші законоположення держав-членів Ради про надання товарів і послуг у
сфері баз даних зберігають свою застосовність;

(59) Оскільки ця Директива не відміняє застосування до баз даних,
складених з аудіовізуальних творів, правових норм, що визнаються в разі
необхідності законодавством держави-члена в галузі телевізійного
розповсюдження аудіовізуальних програм;

(60) Оскільки деякі держави-члени здійснюють нині через авторське право
охорону баз даних, які не відповідають передбачуваним цією Директивою
критеріям, застосовним при відборі належних охороні через механізм
авторського права баз даних; навіть якщо відповідні бази даних можуть
одержувати охорону через передбачене цією Директивою право стати на
заваді несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню їх
змісту, — строк охорони цим правом значно менший від того строку, яким
вони користуються на основі чинного національного законодавства;
уніфікація критеріїв, застосовних для вирішення питання про те, чи буде
ця база охоронятися авторським правом, не може призвести до скорочення
строку охорони, яким нині користуються відповідні носії права; необхідно
передбачити в цьому зв’язку виключення із загального правила; наслідки
такого виключення повинні обмежуватися територією держав-членів
Співтовариства,

прийняли цю Директиву:

РОЗДІЛ І

Сфера застосування

Стаття 1 Сфера застосування

1. Ця Директива відноситься до правової охорони баз даних незалежно від
їх форми.

@В межах цієї Директиви під «базою даних» розуміють збірник творів,
даних або іншої незалежної інформації, розташованої в систематичному або
методичному порядку і доступної в індивідуальному порядку через
електронні або інші засоби.

3. Охорона, передбачена цією Директивою, не відноситься до комп’ютерних
програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні баз
даних, доступних за допомогою електронних засобів.

Стаття 2 Обмеження сфери застосування

Ця Директива застосовується нарівні з положеннями ЄС, які відносяться
до: а) правової охорони комп’ютерних програм,

о) права прокату і позичання та деяких суміжних прав у галузі
інтелекту-альної власності, с) строків дії охорони авторським правом і
суміжними правами.

1Н19

113

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РОЗДІЛ II

Авторське право

Стаття З S Предмет охорони

1. Відповідно до цієї Директиви, бази даних, які за відбором або
розташуванням матеріалів утворюють творчий інтелектуальний продукт,
властивий їх творцю, як такі охороняються авторським правом. Ніякий
інший критерій не може бути застосовний при вирішенні питання, чи можуть
ці бази одержати таку охорону.

2. Охорона баз даних авторським правом, передбачена цією Директивою, не
відноситься до їх змісту, і вона діє нарівні з існуючими правами, що
відносяться до змісту цих баз.

Стаття 4 Авторство бази даних

1. Автором бази даних є фізична особа або група фізичних осіб, які
створили цю базу, або, в разі, коли законодавство держави-члена
Співтовариства це допускає, — юридична особа, яка розглядається цим
законодавством як володілець права.

2. В разі, коли колективні твори визнаються законодавством держави-члена
Ради Європи, майнові авторські права належать особі, наділеній
авторським правом.

3. В разі спільного створення бази даних кількома фізичними особами,
виключні права спільно належать цим особам.

Стаття 5 Дії, що накладають обмеження

Автор бази даних користується, стосовно вираження цієї бази, яка може
бути об’єктом охорони авторського права, — виключним правом виконання
або надання дозволу на:

a) постійне або тимчасове відтворення цілком або частково будь-яким
способом і в будь-якій формі;

b) переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку;

c) будь-яку форму публічного розповсюдження бази або її копій. Перший
продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або за його згодою
припиняє дію права контролю повторного продажу цієї копії в ЄС;

d) будь-яке сповіщення, виставлення або публічний показ;

e) будь-яке відтворення, розповсюдження, сповіщення, виставлення і
публічний показ результатів дій, зазначених у пункті Ь).

Стаття 6 Винятки з дій стосовно обмеження

1. Законний користувач бази даних або її копії може здійснювати всі дії,
зазначені в статті 5, необхідні для доступу до змісту бази даних і до її
нормального використання самим користувачем, без дозволу автора бази. В
міру того, як законний користувач одержує дозвіл на використання тільки
частини бази даних, цей пункт відноситься тільки до цієї частини.

114

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

2. Держави-члени мають можливість передбачити обмеження прав, зазначених
у статті 5, у наступних випадках:

a) коли йдеться про неелектронне відтворення бази даних з метою
використання окремою особою;

b) коли має місце використання тільки з метою ілюстрації в процесі
навчання або при проведенні наукових досліджень, — за умови зазначення
джерела, в тій мірі, в якій це виправдовується некомерційним характером
переслідуваних цілей;

c) коли йдеться про використання в інтересах суспільної безпеки або з
метою здійснення адміністративного чи судового процесу;

d) коли йдеться про інші винятки з авторського права за традицією
передбачувані внутрішнім правом, не обмежуючи при цьому пункти а), Ь) і
с).

3. Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і
художніх творів, ця стаття не може бути витлумачена як така, що завдає
несправедливої шкоди законним інтересам володільця права або нормальному
використанню бази даних.

РОЗДІЛ III

Право «sui generis»

Стаття 7 Предмет охорони

1. Держави-члени передбачають для виробника бази даних право стати на
заваді вилученню і/або повторному використанню всієї або значної —
визначеної кількісно або якісно — частини змісту даної бази, коли
одержання, перевірка або оформлення цього змісту свідчать про істотне
інвестування з точки зору якості і кількості.

2. У межах цього розділу розуміємо під:

(а) «вилученням»: постійне або тимчасове перенесення всього або істотної
частини змісту бази даних на іншій носій будь-яким способом і в
будь-якій формі;

ІІМ)«повторним використанням»: будь-яку форму публічного надання всього
абоїстотної частини змісту бази шляхом розповсюдження копій, прокату,
передачі в безпосередньому зв’язку з налагодженням видачі даних або в
іншій формі. Перший продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або
за його згодою призводить до припинення дії права контролю за
перепродажем даної копії в ЄС.

Надання в публічне користування не є дією з вилучення або повторного
використання.

3. Право, зазначене в пункті 1, може бути передано, відступлено або
надано у формі ліцензійної угоди.

4. Право, зазначене в пункті 1, застосовується незалежно від можливості
бази даних одержати охорону через авторське право або будь-яке інше
право. Крім того, воно застосовується незалежно від можливості змісту
даної бази даних одержувати охорону авторського права або інших прав.
Охорона баз даних правом, зазначеним у пункті 1, не відміняє прав,
існуючих щодо їх змісту.

5. Вилучення і/або неодноразове повторне і систематичне використання
не-\йтотних частин змісту бази даних, яке передбачало б дії, що
суперечать нор-

«чда

115

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

мальному використанню даної бази даних або яке завдало б невиправданої
шкоди законним інтересам виробника бази, — не допускається.

Стаття 8 Права і обов’язки законного користувача

1. Виробник бази даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному
колу осіб, не може перешкодити законному користувачеві даної бази щодо
вилучення і/або повторного використання несуттєвих частин її змісту, —
визначених кількісно і якісно, — з якою б метою це не здійснювалося.
Тією мірою, якою законному користувачеві дозволяється вилучати і/або
повторно використовувати тільки частину бази даних, цей пункт
відноситься до цієї частини.

2. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом
невизначеному колу осіб, не може виконувати дії, що суперечать
нормальному використанню цієї бази даних, або які невиправданим способом
завдають шкоди законним інтересам виробника бази даних.

3. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом
невизначеному колу осіб, не може завдати шкоди володільцю авторського
права або суміжного права, що відноситься до творів або послуг, які
містяться в даній базі.

Стаття 9 Винятки з права «sui generis»

Держави-члени Ради Європи можуть установити, що законний користувач бази
даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному колу осіб, може
без дозволу виробника бази вилучати і/або повторно використовувати
існуючу частину змісту даної бази:

a) коли йдеться про вилучення для використання окремою особою змісту
бази даних неелектронним способом;

b) коли йдеться про вилучення з метою ілюстрації в процесі навчання або
з науково-дослідною метою, за умови зазначення джерела і тією мірою,
якою це виправдано некомерційною метою цих дій;

c) коли йдеться про вилучення і/або повторне використання в інтересах
суспільної безпеки або адміністративного чи судового процесу.

Стаття 10 Строк дії охорони

1. Строк дії, передбачений статтею 7, вводиться в дію від моменту
закінчен- | ня виготовлення бази даних. Він закінчується через
п’ятнадцять років, рахуючи від початку року, наступного за датою
виготовлення. 1

2. У разі бази даних, яка була будь-яким способом надана невизначеному
ко-1 лу осіб до закінчення періоду, передбаченого пунктом 1, строк дії
охорони цим і правом закінчується через п’ятнадцять років 1 січня,
рахуючи від року, який! слідує за датою, коли база даних вперше надана
невизначеному колу осіб. 1

3. Будь-яка істотна зміна змісту бази даних, визначена кількісним і
якісним! способом, зокрема, будь-яка істотна зміна, що випливає з
накопичення додавань,! усунень або послідовних змін, яка дозволяє
зробити висновок, що йдеться про сут’в тєве, визначене якісно і
кількісно інвестування, — дозволяє надати базі, яка є ре-и зультатом
такого інвестування, власний строк дії охорони.
т

116
І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 11 Сфера дії охорони через право «sui generis»

1. Право, передбачене статтею 7, відноситься до баз даних, виробник
яких або носій права на які є громадянином однієї з держав-членів або
має звичайне місце проживання на території Співтовариства.

2. Пункт 1 відноситься також до товариств і підприємств, заснованих
відповідно до законодавства однієї з держав Співтовариства і таких, що
мають юридичну адресу, головне управління і основне підприємство
всередині Співтовариства; разом з тим, якщо таке товариство або
підприємство має на території Співтовариства тільки свою юридичну
адресу, його діяльність повинна бути фактично і послідовно пов’язана з
економікою однієї з держав-членів Співтовариства.

3. Угоди, які поширюють право, зазначене у статті 7, на бази даних,
створені в третіх країнах і не охоплені пунктами 1 і 2, укладаються
Радою за пропозицією Комісії. Тривалість дії охорони, що надається базам
даних через цю процедуру, не перевищує тривалості, передбаченої статтею
10.

РОЗДІЛ IV

Загальні положення

Стаття 12 Санкції

Держави-члени передбачають відповідні санкції в разі порушення прав,
передбачених цією Директивою.

»/ Стаття 13 Збереження інших положень

Ця Директива не скасовує положень, що відносяться, зокрема, до
авторського права, суміжних або інших прав чи обов’язків, наявних в
даних, творах або інших елементах, включених до бази даних, — до
патентів, товарних знаків, креслень і зразків, охорони національних
скарбів, правової регламентації об’єднань і закону про недобросовісну
конкуренцію, комерційної таємниці, безпеки, конфіденційності, охорони
особистих даних і поваги приватного життя, доступу до державних
документів і договірного права.

Стаття 14 Застосування в часі

1. Охорона, передбачена цією Директивою щодо авторського права,
відноситься також до баз даних, створених до дати, зазначеної в статті
16(1), які на цю дату відповідають вимогам, установленим цією Директивою
щодо охорони баз даних авторським правом.

2. Як виключення з пункту 1, коли база даних, яка охороняється режимом
авторського права в державі-члені на дату публікації цієї Директиви, не
відповідає критеріям охорони авторським правом, передбаченим статтею 3
(1), ця Директива не зумовлює до скорочення в цій державі-члені строку
дії, що залишився, вищезазначеного режиму охорони.

3. Охорона, передбачена цією Директивою стосовно права, зазначеного в
статті 7, відноситься також до баз даних, виробництво яких було
завершено

117

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

протягом п’ятнадцяти років, що передували даті, зазначеній в статті 16
(1), і які на цю дату відповідають вимогам, встановленим статтею 7.

4. Охорона, передбачена пунктами 1 і 3, не скасовує укладені акти і
права, набуті до дати, зазначеної в цих пунктах.

5. У разі бази даних, виготовлення якої було завершено протягом
п’ятнадцяти років, що передували даті, зазначеній у статті 16 (1), строк
дії охорони правом, передбаченим статтею 7, становить п’ятнадцять років
від 1 січня, наступного за цією датою року.

Стаття 15 Обов’язковий характер деяких положень

Будь-яке положення договору, що суперечить статтям 6 (1) і 8, вважається
юридичне неспроможним.

Стаття 16 Заключні положення

1. Держави-члени забезпечують введення в дію законоположень,
адміністративних постанов і нормативних актів, необхідних для приведення
законодавства у відповідність з цією Директивою до 1 січня 1998 року.

Коли держави-члени приймають ці положення, вони повинні містити
посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при
офіційному опублікуванні. Порядок виконання такого посилання
встановлюється державами-членами.

2. Держави-члени доводять до Комісії тексти положень внутрішнього права,
які вони приймають в галузі, що регулюється цією Директивою.

3. Не пізніше кінця третього року, наступного за датою, зазначеною в
пункті 1, а потім раз на три роки, Комісія передає до Європарламенту, до
Ради і Комітету з соціально-економічних питань звіт про реалізацію цієї
Директиви, в якому, зокрема, на базі особливої інформації, наданої
державами-членами, вона розглядає, зокрема, застосування права «sui
generis», включаючи статті 8 і 9, і спеціально перевіряє, чи не
викликало застосування цього права зловживання домінуючим становищем або
інші замахи на свободу конкуренції, які були б підставою для прийняття
відповідних заходів, зокрема, створення режиму , примусового
ліцензування. В разі необхідності вона подає пропозиції стосовно
адаптації цієї Директиви відповідно до змін у секторі баз даних.

Стаття 17

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

118

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ПРОПОЗИЦІЯ ДИРЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І КОМІСІЇ

стосовно права слідування на користь автора оригінального твору
мистецтва

Представлена Комісією Європейського Співтовариства

9 травня 1996 року Брюссель, СОМ/96/97 final 96/085 (COD)

ВИКЛАД ПІДСТАВ

І. Вступ

1. Ця Директива має на меті встановлення уніфікованого юридичного режиму
в галузі слідування. Право слідування може бути визначено як право
автора, а після його смерті — його спадкоємців і правонаступників,
одержувати відсоток від ціни під час перепродажу на публічних аукціонах
або через посередництво торговельних агентів творів, що відносяться
звично до графіки, образотворчого мистецтва і скульптури.

2. Первинко право слідування було прийнято з міркувань справедливості,
щоб художник, який на початку своєї кар’єри відчужує свої твори за
низькою ціною, пізніше, з набуттям відомості, міг би брати участь, часом
у значних, прибутках торгівців творами мистецтва.

3. Якщо в деяких державах-членах Європейського Союзу через ціни, надані
субсидії і соціальне страхування, таке соціальне обгрунтування може
здаватися неактуальним, то право слідування все-таки зберігає свою
актуальність щодо встановлення рівноваги між економічним станом авторів
творів графіки, образотворчого мистецтва та іншими творцями, які
одержують прибуток з наступної експлуатації своїх творів. Дійсно, в
галузі музики і літератури автори залучені до численного використання
своїх творів: відтворення, покази, адаптації тощо. Автори ж оригінальних
творів графіки, образотворчого мистецтва і скульптури, навпаки, мають
більш обмежені можливості використання своїх творів, ніж автори інших
жанрів. Дійсно, в галузі образотворчих мистецтв твір експлуатується в
основному продажем і відходить від автора після реалізації.

4. Внаслідок цього деякі законодавці вирішили, що для створення
рівноваги між різними категоріями авторів вимагається дозволити авторам
творів графіки, образотворчого мистецтва і скульптури одержувати частку
від ціни продажу кожного разу, коли змінюється володілець твору. Право
слідування є правом на винагороду, тобто це послаблена форма виключного
права.

5. Право слідування має на меті забезпечити автору одержання частки
доходу, отриманого від його твору, тому це право на винагороду. Крім
своєї класифікації в авторських правах, це право не відноситься до
податкової сфери, бо воно не стягується податковими органами до
національної скарбниці.

6. З 15 держав-членів, 11 — в принципі визнають право слідування, 8 —
визнають його на практиці. В кожній з цих юридичних систем право
слідування

119

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

внесено до законодавства про авторське право і класифіковане як
категорія майнових прав. Право слідування обмежене часом.

7. Аналіз законодавств держав-членів, що передбачають право слідування,
показує значні відмінності стосовно творів, підпорядкованих цьому праву,
бе-нефіціарів права, операцій, за якими слідує використання права, та
інших формальностей.

8. Відмінності законодавств держав-членів стосовно права слідування, не
сприяють створенню гармонійного юридичного середовища, що забезпечує
належне функціонування ринку творів сучасного і новітнього мистецтва, в
рамках Європейського Союзу. Ось чому Комісія слідом за публікацією в
січні 1991 р. свого проекту роботи в галузі авторського права і суміжних
прав, названого «На продовження Зеленої книги»1, де вивчення доцільності
європейської ініціативи стосовно права слідування було зачеплено у главі
8.5, здійснила вивчення думки шляхом численних анкет і публічних
опитувань у липні і листопаді 1991 p., в серпні 1994 р. і в лютому 1995
р. Крім того, Комісія здійснила дослідження економічних і юридичних
аспектів цієї проблеми, базуючись на особливостях ринку творів
мистецтва. Основні елементи цих досліджень викладені нижче.

II. Аналіз зазначеного ринку

1. Перш за все випливає, що звично право слідування зачіпає ринок
сучасного мистецтва, враховуючи обмежену дію правової охорони. У
виключних випадках право слідування може також стосуватися творів
новітнього мистецтва з міркувань довголіття їх авторів.

2. Крім того, не треба забувати учасників ринку, бо різні особи діють на
ринку мистецтва і впливають, у свою чергу, різною мірою на ціни. Йдеться
про торгівців творами мистецтв, про галереї, про аукціони, про крупних
колекціонерів і про державу.

Слід також відрізняти первинний ринок від вторинного ринку. Первинний
ринок визначається як такий в разі, коли оригінальні твори продані
перший раз. Вторинний ринок створюється в результаті перепродажу творів
і тільки він один зачеплений правом слідування.

3. Європейський ринок мистецтва сильно зазнає впливу світового ринку.
Предмети мистецтва, що продаються за вищою категорією цін, цікавлять
міжнародну клієнтуру. Вони становлять певну мобільну масу, що рухається
в пошуках вигідніших місць продажу; клієнтура, в свою чергу, (покупці і
продавці) є також рухомою на міжнародному рівні.

Домінуючими місцями продажу на міжнародному рівні є Нью-Йорк, Лондон,
потім Париж. Часто ні продавець, ні покупець не є мешканцями країн, де
містяться ці місця продажу, внаслідок чого рух ввезення і вивезення
творів мистецтва дуже значний. Необхідно враховувати, що йдеться про
дуже рухомий ринок і що він може вільно переміщуватися з країни в
країну.

4. Важко з точністю визначити розміри світового ринку мистецтва в умовах
майже повної відсутності статистичних даних відносно угод, за винятком
того, що стосується аукціонів і зовнішньої торгівлі. Внаслідок цього
оцін-

1 Док СОМ (90) 584 final, 17 01.91. 120

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ка ринку може здійснюватися тільки на підставі оцінок угод на світовому
рівні в цілому.

В 1998 р. ці оцінки, що здійснюються із застосуванням підвищеного
коефіцієнта до підсумків продажу з аукціону залежно від різних вжитих
коефіцієнтів, розташовувалися в ножицях цін від 25 до 60 мільярдів екю.2

Розподіл основних покупців на світовому ринку на ці дати був наступним:

Сполучені Штати — 50 %,

Японія — 25 %,

Європа — 20 %.

5. Із статистики Організації економічного співтовариства і розвитку
(ОСДЕ) відносно даних стосовно вивезення і ввезення живопису, рисунків,
гравюр, скульптури за 1992 p., слідує, що твори мистецтва, які надходять
з німецького, французького, іспанського і бельгійського ринків,
продаються в основному в Швейцарії, в Сполученому Королівстві і в
Сполучених Штатах3 (див. Таблицю № 1).

Таблиця № 1: Обсяг зовнішньої торгівлі: картини, рисунки,

гравюри і скульптури (в тисячах $) (основні ринки держав-членів
ОЕСР/ОСДЕ)

D F І HL B/L UK Е СН EU

D * 42.494 10.629 23.351 16.507 97.019 14.915 186.600 72.307

F 23.211 * 6.282 4.780 15.876 53.134 7.061 126.203 104.445

І 11.572 8.443 * 1.002 1.941 4.296 3.116 15.323 11.424

HL 12.839 11.120 1.519 * 20.291 37.345 20.065 11.652 19.164

B/L 6.136 18.017 781 14.698 * 79.707 3.085 16.098 8.229

UK 8.773 206.781 35.035 151.321 29.813 * 64.406 407.439 585.567

Е 3.505 13.247 197 2.559 785 14.821 * 8.206 3.896

СН 105.068 136.222 11.827 27.238 6.539 125.942 26.495 * 252.359

EU 105.565 59.074 13.299 28.727 8.620 126.851 24.007 161.779 *

6. У світовому масштабі публічні торги в галузі живопису досягли свого
апогею в 1989—90 pp. Вони опустилися на значно нижчий рівень в 1991—92
pp. у результаті економічного спаду, який особливо зачепив сучасний і
новітній живопис. Потім спостерігається певне пожвавлення економічної
активності і продажу творів (див. Таблицю № 2).

Observatoire des mouvements internetioaux d’ecuvre d’art, Paris, 1993.

«Право слідування в ЄС. Юридичний аналіз. Економічні елементи».
Bruxelles 1995,

с. 112 (Дослідження, здійснене Комісією).

121

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Таблиця, № 2: Коливання світового ринку мистецтва (продаж з публічних
торгів)4 на підставі торгового обороту в L

Рік 1989/90 — 1988/89 1990/91 — 1989/90 1991/92 — 1990/91 1992/93 —
1991/92

Щорічні коливання + 57,5% — 69,8% — 21,3% + 23,4%

На міжнародному рівні такі аукціони, як Сотбі і Крісті домінують на
ринку публічних торгів. Статистика по країнах показує переважну роль
Сполучених Штатів і Сполученого Королівства.

7. Що ж стосується розподілу публічних торгів Сотбі, то в 1994 р, 50 %
проводилися в Північній Америці, 32 % у Сполученому Королівстві і 14 %
на Європейському материку. 6 % обсягу цих аукціонів стосувалися творів
сучасного мистецтва, а 14 % творів імпресіонізму і новітнього мистецтва
(див. Таблицю № З)5.

Таблиця № 3: Публічні торги Сотбі в 1994 р.

Геог зафічний розг юділ

Конт ($ инентальна Єї 177, 9 млн.) 14 jpona

% Сполучене ($ 406,6 » Королівство Ілн ) 32 % Ас ($ 55,4 у Ія (лн.)
4 %

Розпс 5ДІл за катего зіями

Інші картини і твори скульптури 26 % Імпресіонізм і новітнє і мистецтво
14% Дорогоцінності 14% сучасне мистецтво

6% Меблі 10% Книги та інше 6 % Інші декоративні мистецтва 24 %

8. Як можна відзначити (див. Таблицю № 4)6, обсяг торгового обороту
Крісті розподіляється так, як і Сотбі. Із статистичних даних випливає,
що комбінована частка Сполучених Штатів і Сполученого Королівства
становить понад 80 % публічних торгів підприємства.

Таблиця № 4: Географічний розподіл обсягу торгового обороту Крісті
(публічні торги)

Країна 1992 % кожної країни Млн L 1993 % кожної країни Млн. L

Сполучене Королівство 37,8 240,2 37,5 273,4

Сполучені Штати 44,7 284,3 42,7 311,6

Швейцарія 6,9 44,1 8,3 61,3

4 Art Sales index, etude de 1’ifo institut fur Wirtschaftsfonschung,
Das Folgerechder bildenden Kunstler. 1994, p. 79.

5 Sothby’s, 1995.

6 Christies, 1994, Etude etablie pour la Commission, 1995.

122

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Країна 1992 % кожної країни Млн. L 1993 % кожної країни Млн. L

Нідерланди 2,3 15,2 2,2 19,9

Гонконг 2,3 15,2 2,7 19,9

Італія 1,5 10,8 0,8 6,6

Монако 2 13 3,7 27,7

Австралія 2 13 3,7 27,7

Інші — — 0,8 6,4

Всього 100 635,6 100 728,3

У період 1989—1993 pp. сучасне мистецтво становило 5,6—9 % від
загального обсягу торгового обороту Крісті. В 1989 і 1990 pp., рекордний
період, частка творів імпресіонізму і новітнього мистецтва становила
відповідно 39,4 і 35,3 %, в той час як у наступні роки вона знизилася
від 13 до 19 %7.

9. Серед приписів, що впливають на фінансові умови ринку, крім права
слідування, необхідно зазначити внески на спеціальні цілі для художників
(існують тільки в деяких державах-членах), комісію на продаж, податок на
прибуток у рамках прибуткового податку і ПДВ.

III. Юридична ситуація

A. Бернська конвенція

Велика законодавча різноманітність, що панує в сфері права слідування,
пояснюється, зокрема, гнучкістю положень Бернської конвенції про охорону
літературних і художніх творів (Паризький акт, 1971), відповідно до яких
держави Бернського союзу вільні вводити або не вводити це право до їх
внутрідержавного законодавства. Стаття 14ter Конвенції дійсно передбачає
наступні положення:

«1. Відносно оригінальних творів мистецтва і оригіналів рукописів
письменників і композиторів, автор, а після його смерті особи чи
установи, уповноважені національним законодавством, користуються
невідчужуваним правом часткової участі в кожному продажу твіру після
його першого відчуження, здійсненого автором.

2. Охорона, передбачена попереднім пунктом, може бути витребувана в
кожній країні Союзу, тільки якщо національне законодавство країни, до
якої належить автор це дозволяє, і в обсязі, допустимому законодавством
країни, де витребується ця охорона.

3. Порядрк збору і розміри сум визначаються кожним національним
законодавством».

B. Застосування права слідування в державах-членах

Як зазначено вище, національні законодавства держав-членів Європейського
Союзу становлять чисельні відмінності і в тому, що стосується введення
пра-

7 Ibid

123

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

ва слідування до внутрідержавного правопорядку, деякі країни не
скористалися своїм дискреційним правом.

Крім того, можна зазначити, що деякі режими залишилися без фактичного
ефекту, тоді як інші відрізняються високим рівнем охорони. В загальних
рисах ситуація склалася таким чином.

1. Франція

У Франції право слідування було визнано вперше законом 1920 p.,
доповненим декретом і різними постановами. Та тільки законом 1957 р. це
право було введено до законодавства про авторське право. Чинне
законодавство (кодифікація 1992 р.) не обмежує більше право слідування
продажем з публічних торгів, а розповсюджує його на продаж творів за
допомогою торгівця. Проте це положення не набуло чинності через
відсутність регламенту державного апарату, необхідного для його
впровадження. Цей регламент відсутній і для публічних аукціонів, але за
існуючою практикою це право все ж застосовується.

2. Бельгія

У Бельгії право слідування було введено законом 1921 р. майже одночасно
з його закріпленням у Франції, обкладаючи правом винагороди публічну
купів-лю-продаж творів мистецтва.

На відміну від французького права, текст не був внесений до попереднього
закону про авторське право від 1886 р. Разом з тим, право слідування в
дійсності стягувалося від моменту його офіційного визнання.

У 1994 р. Бельгійський парламент прийняв новий закон про авторське і
суміжні права. Цей закон містить нові положення в галузі слідування. Він
закріплює в Конституції відміну закону 1921 p., але підпорядковує це
вилучення застосуванню деяких статей, введення в силу яких
підпорядковано королівській постанові, яку ще не було прийнято.

3. Італія

Право слідування також запроваджене в Італії. Але закон 1941 р. приписує
такі складні правила, що це право так ніколи і не було застосовано.
Цікаво зазначити, що законодавство стосується і приватного продажу, а
оподаткування права базується на прибутку. Зміни, внесені декретом 1979
p., здається, не поліпшили становища. З тих пір норми закону мають лише
формальну цінність, j

4. Німеччина
і

Незважаючи на те, що німецька законодавча влада включила право сліду-1
вання тільки до закону 1965 р. про авторське право і суміжні права,
встановле-1 на система відзначається великою дієздатністю. Внаслідок
реформи 1972 р. від-1 соткова ставка, що застосовується до більшості
угод, була значно збільшена, заі винятком угод, укладених між приватними
особами. Значною мірою право слі-1 дування управляється відповідно до
міжпрофесійних угод, укладених у 1980 р.Ш між компетентною організацією
з колективного управління і асоціацією профе-И сіоналів ринку мистецтва.

•

Члени «Ausgleichsvereinigung Kunst» платять заздалегідь встановлене
митоЯ як право слідування, а також збори на користь соціального
страхування артис-Ш

124
І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

тичних кіл (Kunstlersozialabgexbe). За рамками міжпрофесійних угод не
члени Ausgleichsvereiningung обкладаються митом відповідно до закону.

5. Португалія

В Португалії право слідування було введено законом 1966 р. Нове
законодавство 1985 р. стосовно авторського права посилило своє значення,
включивши рукописи до об’єктів права слідування.

6. Люксембург

Закон 1972 р. підтверджує існування права слідування, що стягується з
аукціонів, а також з продажів за посередництвом комерсанта. Проте
постанова, необхідна для введення права в дію, прийнята не була. З цього
випливає, що право слідування так і не набуло практичної сили в цій
державі-члені.

7. Іспанія

В Іспанії право слідування вперше було визнано законом 1957 р.
Національне законодавство стосується всіх видів перепродажу: на
публічних аукціонах, в галереях, а також приватні угоди через
посередництво комерсанта. Предмети прикладного мистецтва включені до
об’єктів права. Закон 1992 р. дозволив спадкоємцям користуватися правом
слідування.

8. Данія

В Данії реформа закону про авторське право 1989 р. дозволила ввести
права слідування, починаючи з 1990 р. Право стягується відділенням
«Billedkunst» товариства ведення справ «Copy-Dan».

9. Греція

Грецький закон 1993 р. про авторське право встановив право слідування,
застосовне до публічних аукціонів і всіх видів перепродажів. Необхідно
уточнити, що внаслідок законодавчих змін, які відбулися пізніше того ж
року, боржникам права слідування дозволено уникати права за допомогою
дарування. За цим нормативом положення стосовно стягування права
слідування не застосовують, коли боржники права «здійснюють дарування,
принаймні, рівні тій частині їх доходу, який походить від особи, що
здійснює перепродаж за умови, що: а) нинішнє законодавство передбачає,
що це дарування буде звільнено від податку на дарування, Ь) сума
дарування буде покладена на спеціально відкритий одарованим для цієї
мети рахунок у Депозитно-позичковій касі або в легально існуючому банку
в Греції і с) документ, що підтверджує внесок, зазначає аа) дані, що
стосуються дарувальника і того, кому дарується, bb) суми дарування, сс)
дати внесення і dd) підпис дарувальника та його законного представника».

10. Фінляндія

У Фінляндії право слідування було введено законодавчою реформою 1995 р.
Національний норматив обкладає правом слідування будь-який професійний
або публічний перепродаж твору мистецтва, за винятком творів
архітектурних, фотографічних, предметів народної творчості і серійного
індустріального дизайну. Kuvasto, організація колективного управління,
керує правом слідування.

125

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція Укра’іни

Положення стосовно права слідування застосовується однаково до вихідців
і тих, хто мешкає в іншій державі-члені або в кра’іні, що підписала
угоду про Європейський економічний простір.

11. Швеція

У Швеції закон від 7 грудня 1995 p., введений в дію з 1 січня 1996 p.,
встановив порядок стосовно введення права слідування. Ці положення
подібні до відповідних нормативів інших північних держав-членів. Це
стосується, зокрема, категорій творів, угод, ставки податку, права і
управління ним.

12. Вільний огляд

Законодавчі відмінності, які можна констатувати в галузі права
слідування всередині Співтовариства, там, де воно було введено,
зазначені нижче (див. Таблиці № 5 і 6).

Таблиця № 5. Застосування, категорії творів і угоди, підпорядковані
праву слідування

Держави-чле-ни Законодавство Введено в дію Категорія творів Угоди

Франція 1920, 1957, 1992 1920 Твори графіки, образотворчого
мистецтва, скульптури Публічні торги і продаж через посередництво
комерсанта1

Бельгія 1921, 1994 (1921) 19962 Твори образотворчого мистецтва,
скульптури Продаж на публічних аукціонах

Італія 1941 3 Картини, живопис, скульптура, рисунки, гравюри,
рукописи Публічні торги і приватний продаж4

Німеччина 1965, 1972 1965 Твори образотворчого мистецтва, скульптури5
Публічні аукціони або продаж через посередництво комерсанта |

Португалія 1966, 1985 1966 Оригінальні твори мистецтва, рукописи Всі
види продажу

Люксембург 1972 2,3 Твори графіки, образотворчого мистецтва,
скульптури Публічні торги і продаж через посередництво комерсанта
],

Іспанія 1987, 1992 1987 Твори образотворчого мистецтва, скульптури5
Публічні торги, продаж У через торгові підприєм- и ства або за допомогою
11 комерсанта чи торгове- і го агента Ц

Данія 1989 1990 Оригінали і копії творів мистецтва, твори прикладного
мистецтва6 Всі види комерційної • торгівлі (аукціони, ма-‘Я газини
та ін. способи) щ

Греція 1993 19937 Оригінальні твори Продаж на публічних |В аукціонах
і всі види Я продажу через посе- ,Я редництво комерсантами

126

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Держави-чле-ни Законодавство Введено в дію Категорія творів Угоди

Фінляндія 1995 1995 Твори образотворчих

мистецтв8 Публічні і професійні торги

Швеція 1995 1996 Твори образотворчих мистецтв9 Всі види комерційної
торгівлі

1 На практиці не стягуються з угод через комерсанта.

2 Постанову про введення в дію ще не було прийнято.

3 Не застосовується на практиці.

4 Починаючи з першого продажу.

5 Крім творів прикладного мистецтва і архітектурних творів.

6 Крім серійного виробництва.

7 Не застосовується в разі дарування.

8 Крім творів архітектурних, фотографічних, прикладного мистецтва та
індустріального дизайну серійного вирбництва.

9 Крім архітектурних творів і прикладного мистецтва серійного
виробництва.

Таблиця № 6: Ставка, рівень застосування і керівництво правом слідування

Держави-члени Офіційна ставка Рівень застосування Управління правом

Франція 3% > 100 FF1 Колективне управління або індивідуально

Бельгія 4% 50 000 FB І

Італія 1 публічний продаж: від 1 до 5 % ціни продажу; наступні продажі:
від 2 до 10 % від продажу; приватні продажі: від 5 до 10 % від доходу
Публічні продажі >= 1.000/5.000/10.000 лір, залежно від категорії твору;
не публічні продажі: >= 4.000/30.000/40.000 лір, залежно від категорії
твору2 Обов’язкове колективне управління

Німеччина 5 % від ціни продажу3 100 DM Колективне управління не
обов’язкове4

Португалія 6 % від винагороди за угодою

Люксембург Мінімальна ставка — 3%

Іспанія 3% >= 300 000 pesetas

Данія 5 % від ціни продажу >= 2/000 DKK Обов’язкове колективне
управління

Греція 5 % від ціни продажу Колективне управління не обов’язкове

Фінляндія 5 % від ціни продажу6 100 FIM Обов’язкове колективне
управління

127

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

Держави-члени Офіційна ставка Рівень застосування Управління правом

Швеція 5 % від ціни продажу6 1/20 базової суми, передбаченої законом
про загальне страхування7 Обов’язкове колективне управління

1 За відсутності постанови до виконання на практиці слідують
попередньому законодавству.

2 За умови, що ціна продажу перевищує в 5 разів ціну першої операції
продажу.

3 Див. Міжпрофесійну угоду.

4 Тільки колективне товариство управління може здійснювати право на
інформацію про

угоди, що підлягають оподаткуванню.

5 Враховуючи індекс інфляції.

6 Включаючи комісію, без ПДВ.

7 Не передбачено в рамках закону. Встановлено компетентним товариством
управління.

С. Стан в інших державах-членах

В інших державах — Австрії, Ірландії, Нідерландах і Об’єднаному
Королівстві — право слідування нині не закріплено.

В Австрії парламент тимчасово відхилив пропозиції, спрямовані на
визнання існування цього права, натхненного німецькою моделлю через
постанову Вищого Суду щодо справи «Phil Collins»8.

Дійсно, з цієї судової постанови від 20 жовтня 1992 р. випливає, що
вимоги взаємності не можуть бути залишені в силі в контексті
Співтовариства. Внаслідок чого, автори — вихідці з держав-членів, які не
закріплюють право слідування, можуть посилатися на статтю 6 Договору і
вимагати застосування до них такого ж режиму під час використання їх
творів на території тієї держа-ви-члена, яка його не закріпила, такою ж
мірою, як і до громадян цієї держави.

З цих причин австрійська законодавча влада під час реформи закону про
авторське право від 1994 р.9 вирішила, що неприйнятне, щоб право
слідування було надано вихідцям із держав-членів, наприклад, Об’єднаного
Королівства, які не застосовують право слідування, і вирішила відкласти
його введення до моменту ймовірної уніфікації всередині Європейського
Союзу.

У Сполученому Королівстві політичні та юридичні заперечення зашкодили
введенню права слідування до британського закону 1988 р. про авторське
право. «Whitford Commitee», на який британським парламентом був
покладений обов’язок вивчити серед інших і цю проблему, відмовився
закріпити в своєму звіті 1977 р. право слідування.

З цього приводу було зазначено, що ефективність права слідування
залежить перш за все від невідчужуваного характеру права, але концепція
невідчужуваності суперечить британській практиці в галузі «copyright».
Крім того, так звана неможливість контролювати приватні торги і бажання
не дискримінувати діяльність публічних торгів створили ще одну перешкоду
для введення цього права. В решті решт Комітет зробив висновок, що
практичні наслідки

Об’єднані справи С-92/92 і С-326/92 (Phil Collins).

1563 der Beilagen zu den Stenographischen Protokollen des Nationalrats,
15.04.94,

p. 9—10.

128

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

права слідування на користь авторів мінімальні відносно надмірних витрат
щодо стягнення відрахувань і управління цим процесом. Отже, Комітет
дійшов висновку, що право слідування не є справедливим, логічним або
здійснимим.

Ірландія, яка також слідує позиції «copyright», зайняла досить стриману
позицію стосовно можливого введення права слідування до свого
внутрішнього правопорядку.

D. Ситуація в деяких третіх країнах

1. Західна Європа поза Співтовариством

У Швейцарії під час законодавчої реформи 1993 p. Nationalrat висловився
слабкою більшістю проти введення права слідування. Це рішення зумовлене
економічними міркуваннями і бажанням сприяти Швейцарії відносно її
конкурентів як місцю продажу творів сучасного мистецтва.

В Норвегії закон 1948 p., переглянутий в 1989 p., передбачає систему, за
якою будь-який комерційний продаж твору мистецтва супроводжується
відрахуванням 3 % до фонду солідарності художників.

З 1987 р. Ісландія має подібне законодавство.

2. Центральна і Східна Європа

Більшість країн Центральної і Східної Європи визнають право слідування з
часу реформи їх законодавства про авторське право в 1993—1994 pp. Нині
Болгарія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словакія, Румунія,
Україна, Білорусь, Молдова закріплюють право слідування.

3. Сполучені Штати

У Сполучених Штатах публічні читання 1992 р. розглядали доцільність
введення права слідування на федеральному рівні, відповідно до Visual
Artist Right Act 1990 p. Ці слухання базувалися на досвіді Каліфорнії,
що має відповідне законодавство з 1977 p., а також Франції, Німеччини і
Бельгії щодо практичної дії стягування права. Звіт Copyright Office з
цього питання має висновок, що нині не існує достатніх економічних і
політичних підстав для встановлення у США права слідування. Все ж звіт
рекомендував Конгресу переглянути питання про впровадження права
слідування в перспективі уніфікації всередині Європейського
Співтовариства10. Для цього Copyright Office підготував модель,
розроблену для впровадження режиму, що дозволяє досягнути кращої
підтримки художникам, не порушуючи інтереси ринку мистецтва.

Решта частин світу

Стосовно решти світу необхідно контстатувати, що Алжир, Бразилія,
Бур-кіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Чілі, Гвінея, острів Мадагаскар, Марокко,
Перу, Філіппіни, Сенегал, Туніс, Турція, Уругвай визнають, у принципі,
право слідування.

У більшості випадків право слідування в дійсності не реалізується: іноді
через слабкість ринку, іноді в результаті неефективності передбаченої
форми збору.

Право слідування: The Artist’s Resale Royalty, a Report of the Register
of Copyrights December 1992, p. 149 et seg.

91-319

129

.УЧс>у^^л\л’йч\\в.ч.л\л\кау^уАеуи\л.Є,в^оиеС;Іська інтеграція України

IV. Необхідність дій

Щоб визначити своєчасність права слідування на рівні Європейського
Союзу, необхідно провести аналіз економічних наслідків і законодавчих
відмінностей щодо цього права. Крім того, слід брати до уваги важливість
принципу «додаткового характеру» і вибрати відповідну юридичну основу.

А. Економічний наслідок неузгодженості, порушення конкуренції

1. Перш за все необхідно нагадати, що Комісія зобов’язана через свою
ініціативну владу в галузі авторського права, забезпечити цілі, викладеш
в статті 7 А Договору, тобто функціонування внутрішнього ринку. Стаття 7
А (2) Договору визначає внутрішній ринок як «простір без внутрішніх
кордонів», в якому вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталів
забезпечено відповідно до постанов цього Договору.

2. Що ж стосується свободи руху товарів і порушення конкуренції,
зрозуміло, що значні відмінності в різних законодавствах держав-членів і
невпевненість стосовно застосування права слідування в різних постановах
держав-членів, можуть негативно впливати на внутрішній ринок творів
мистецтва.

3. Стосовно вищої категорії цін перепродаж творів сучасного або
новітнього мистецтва має тенденцію відбуватися в країнах, де витрати
стосовно угоди в комплексі більш сприятливі. Зрозуміло, що стягування
або нестягуванння права, яке в деяких випадках має митну ставку 5 — 6 %
від ціни продажу, впливатиме на вибір місця торгів і перевага
надаватиметься місцям, де право слідування не закріплено. На рівні
Співтовариства констатується переміщення торгів творів мистецтва в
країни, де право слідування не стягується і де полегшена система
оподаткування.

4. За допомогою статистичних даних стосовно публічних торгів можна
констатувати, що купівля-продаж стосовно сучасних всесвітньо відомих
художників за власними цінами переважно має місце в Лондоні і Нью-Йорку.
Твори, що звуться «малими» тих же самих художників, які продаються на їх
батьківщині — переважно становлять малі суми.

5. Зрозуміла привабливість країн з полегшеною системою оподаткування, де
право слідування не застосовується до творів із значною вартістю
продажу. Таким чином досягається значна економія.

6. Як можна стверджувати, обсяг торгового обороту відомих торгових
будинків розподіляється між країнами, в яких право слідування не існує,
і країнами, де право слідування хоча і закріплено в законодавстві, але
не стягується (див. II, пункти 6, 8 і 9). Наявні дані показують, що
твори мистецтва, які походять з ринків Німеччини, Франції, Іспанії і
Бельгії, продаються в основному в Сполученому Королівстві, Сполучених
Штатах і Швейцарії.

7. Звичайно, відсутність права слідування в деяких державах-членах не є
єдиним дефектом, що впливає на місце продажу. Все-таки відмінності щодо
стягування права слідування змушують операторів вишукувати можливість
обійти стягнення права слідування. Так, як приклад, три твори сучасного
німецького художника Joseph Benys були продані на аукціоні в Лондоні в
1988 р. за ціну 462.000 DM = 1.418.340. Продавець і покупець були
німецькі колекціонери. В результаті принципу територіального характеру
права слідування і слідую-

130

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

мої з нього неможливості оподаткування за кордоном, одержана економія в
цьому разі склала DM 71 ООО11.

8. Відомі будинки публічних торгів мають представництва у всіх
державах-членах, але продають, в основному, в трьох країнах, де не
закріплено право слідування. Здається, ці підприємства збирають для
продажу в Лондоні або Нью-Йорку твори мистецтва, продаж яких на
території своєї країни буде об’єктом права слідування.

9. На думку деяких торгівців мистецтва, введення права слідування в
державах-членах, які в даний момент його не закріпили, обмежить
конкурентну позицію національного ринку мистецтва, особливо стосовно
Сполучених Штатів Америки і Швейцарії.

Ця заява знаходить своє підтвердження щодо статистики вивезення і
ввезення держав-членів, що володіють основними ринками (див. Таблицю №
1), основними партнерами яких є Сполучені Штати і Швейцарія.

10. Ті ж кола стверджують, що так як право слідування створює порушення
конкуренції, то його уніфікація всередині Європейського Союзу, як
наслідок, зменшить обсяг ринку мистецтва в країнах, які не застосовують
право слідування.

Пропозиція щодо сучасного і новітнього мистецтва переміститься ще більше
до ринків Держав-членів на даний момент без права слідування — до
Сполучених Штатів і Швейцарії.

11. Та підтримуючи таку аргументацію, ці зацікавлені кола тим самим
мовчазливо визнають не виключний, а реальний вплив права слідування на
ринок мистецтва.

12. Щодо реальності ризику переміщення купівлі-продажу на ринки деяких
третіх країн, необхідно враховувати певні фактори, що збільшують
витрати, яких зазнає продавець в разі вивезення твору за територію
Співтовариства. Насправді йдеться про проблему умов застосування,
зокрема, рівня ставок податку права слідування.

13. Витрати, в разі вивезення і публічних торгів у Швейцарії твору, що
походить із Франції, розподіляються наступним чином (див. Таблицю № 7).

Таблиця № 7: Публічні торги в Швейцарії

новітньої картини 150 х 100 см, що не має культурної цінності

(має вік до 50 років)

Ціна твору Витрати, що несе продавець1

Приватний продавець Продавець-пайовик assujetti Витрати, що несе
покупець2

500 тис. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 %
Транспорт 2,00 % Страховка 0,30 % Всього: 24,30 % Витрати з продажу
10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 2,00 % Страховка 0,30 %

Всього: 17,30 % Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної
ціни продажу 7,15 %

Всього: 17,15 %

UBGH, arret du 16.6.1994. — IZR 24/92.GRUR 1994, p. 798.

94-319

131

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Ціна твору Витрати, що несе продавець1

Приватний продавець Продавець-пайовик assujetti Витрати, що несе
покупець2

1 млн. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 %
Транспорт 1,00 % Страховка 0,30 % Всього: 23,30 % Витрати з продажу
10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 1,00 % Страховка 0,30 %

Всього: 16,30 % Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної
ціни продажу 7,15 %

Всього: 17,15 %

1,5 млн. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 %
Транспорт 0,65 % Страховка 0,30 % Всього: 22,95 % Витрати з продажу
10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 0,65 % Страховка 0,30 % Всього: 15,95 %
Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 7,15 %
Всього: 17,15 %

1 Передбачається, що витрати з транспортування несе французький
продавець (приблизно

10 000 фр. ф.).

2 Швейцарський покупець несе витрати стосовно швейцарського ПДВ

за тарифом 6,5 % (за винятком випадків звільнення).

3 Вважається, що різні витрати з продажу (публікації каталогу, транспорт
тощо) становить приблизно 5 %.

Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995.

14. Витрати стосовно публічних торгів у Франції ідентичного твору
розподіляються наступним чином (див. Таблицю № 8).

Таблиця № 8: Публічні торги у Франції новітньої картини 150 х 100 см,

що не підлягає одержанню сертифіката культурної цінності

(що має вік до 50 років)

Ціна твору Витрати, що н есе продавець

Приватний продавець Продавець-пайовик assjjetti4 Витрати, що несе
покупець4

500 тис. FF Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %
Всього: 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %

Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни
продажу 1,85 % Всього: 10,85 %

1 млн. FF Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %
Всього: 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %

Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни
продажу 1,85 % Всього: 10,85 %

132

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Ціна твору Витрати, що н есе продавець

Приватний продавець Продавець-пайовик assjjetti4 Витрати, що несе
покупець4

1,5 млн. Ff Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %
Всього 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 %

Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни
продажу 1,85 % Всього: 10,85 %

Вважається, що різні витрати з продажу (публікація каталогу, транспорт
тощо) становить приблизно 5 %.

4 Вважається, що продаж оподатковується за ставкою 18,6 % (включаючи
ставку таксації на …)

Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995. 15. Із цього
порівняння випливає, що публічні торги в Швейцарії не завжди фінансове
більш сприятливі, ніж у Франції. Цей факт підтверджується подібними
цифрами стосовно відправлення твору з Німеччини до Швейцарії і
Сполучених Штатів з метою публічних торгів у Базелі, Женеві або
Нью-Йорку (див. Таблиці №№ 9 і 10).

Таблиця № 9: Публічні торги новітньої картини 100×120 см,
_______________________вартістю 100.000 DM________________________

Перевезення з Кельна до Базеля або Женеви (тимчасове ввезення)

Витрати на зняття 165 DM

Витрати на упакування 42 DM

Митні витрати, німецькі 195 DM

Витрати з перевезення до Вазеля 480 DM

Витрати з перевезення до Женеви 680 DM

Підрядні затрати «DE»” 35 DM

Митні витрати швейцарські 175 DM

Комісійні 1,95 %

Інші затрати «СН»” 38 SE

‘ Документи, телекомунікаційні витрати Гарантії______

Таблиця № 10: Публічні торги новітньої картини 100×120 см
___________________вартістю 100.000 DM___________________

Повітряне перевезення з Кельну до Нью-Йорка

Витрати на зняття 165 DM

Витрати на упакування 42 DM

Митні витрати, німецькі 195 DM

Контейнер 120x20x140 см 340 DM

Перевезення в аеропорт 115 DM

Витрати на перевезення авіавантажу 56 кг 271,04 DM

Мито AWB 45,50 DM

Мито VIC 75,00 DM

Підрядні затрати «DE»’ 33,50 DM

Митні витрати, американські” 490,00 DM____________

Документація, телекомунікаційні витрати ” Включаючи витрати на одержання
і розпакування

133

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Джерело: Arbeitskreis deutscher Kunsthandelverbande, 1995.

16. Як підсумок: право слідування є фактором, який впливає на
конкуренцію, як на рівні Співтовариства, так і на міжнародному рівні. Як
будь-яке податкове або неподаткове зобов’язання, воно є елементом, який
повинен мати на увазі той, хто хоче продати твір мистецтва. В деяких
випадках воно, безумовно, є фактором, що сприяє порушенню конкуренції, а
також переміщенню купів-лі-продажу всередині Європейського Союзу.

17. Цікаво відзначити, що Рада прийняла Директиву 94/5/СЕ12, доповнюючи
загальну систему на додану вартість і змінюючи Директиву 77/388/СЕ,
вважаючи, що в основі порушення конкуренції і зловживання в торгівлі між
державами-членами є відмінності застосовних оподаткувань, зокрема, в
сфері предметів мистецтва. Отже, Рада вирішила покласти край цим
різночитанням, дозволяючи послідовну адаптацію законодавств.

18. Та в перспективі внутрішнього ринку заходи, обмежувані податковою
сферою, не достатні, щоб гарантувати вільне переміщення предметів
мистецтва в Європі. Дійсно, з усуненням податкових перешкод залишається
основне порушення конкуренції, що випливає з відсутності уніфікації
права слідування. Відмінності між національними законодавствами про
авторське право продовжують створювати порушення, які спотворюють вільну
гру конкуренції на ринку мистецтва. Отже, мета гармонійного
функціонування внутрішнього ринку творів мистецтв не може бути досягнута
без одночасної уніфікації в галузі права слідування. Внаслідок постанови
«Phil Collins» ця необхідність відчувається ще сильніше.

B. Додатковий характер і політична своєчасність

1. Можна думати, що постанова «Phil Collins» і застосування принципу
не-дискримінації за національною ознакою, викликані забороною
застосування принципу взаємності, має значний вплив на Європейський
Союз.

2. Нині приватні і громадські торгівці творами мистецтва повинні
надавати право слідування творам вихідців певних держав-членів, навіть
якщо їхні країни не надають право слідування.

3. Викорінення цієї нерівноправності може бути здійснено
державами-членами на національному рівні тільки в разі, якщо вони будуть
готові оцінити свої законодавства, закріплюючи право слідування. Під час
слухання 24 лютого 1995 р. більшість держав-членів не була готова
прийняти таке зауваження і вважали, що розширене застосування права
слідування покладе кінець нерів- ! поправному ставленню до сучасних
художників у різних державах-членах, сприяючи гармонійному розвитку
ринку мистецтва. Більшість держав-членів 1 підтримала ініціативу
Комісії, спрямовану на уніфікацію права слідування. 1

C. Відповідна юридична підстава
І

1. Під час одного із слухань недержавних міжнародних організацій, яке
від-1 булося у 80 роки, а також у той же час Комісія в деяких програмах
і меморан-1 думах зазначала, що в необхідний момент пропозиція Директиви
про зближен-Я

12

J. О № 60 du 3.3 1994, p. 16. 134

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ня законодавств держав-членів у сфері права слідування може бути
передбачена відповідно до статті 100 договору СЕЕ.

2. Соціальний і економічний Комітет та Європейський Парламент свого часу
також займалися цією проблемою і підтримали ініціативу, базуючись на
положенні Договору, що дозволяє зближення законоположень і нормативів
Держав-членів, які прямо впливають на становлення або функціонування
спільного ринку.

3. Норми стосовно становлення спільного ринку передбачені статтею 7
Договору ЄС. Спільний ринок повинен був бути встановлений до закінчення
третього етапу перехідного періоду, тобто в 1969 р. Відтоді це питання
втратило актуальність.

4. З того часу європейський договір Акт Юнік 1987 p., а також Договір
Європейського Союзу 1992 р. змінили первинне законодавство, включивши
певну кількість нових юридичних підстав, як до Розділу Договору щодо
зближення законодавства, так і до інших.

Стаття 100 А (1) Договору після змін, внесених Договором Європейського
Союзу, обумовлює наступне:

«Як відступ (виняток з правил) від статті 100, наступні постанови
застосовуються для здійснення цілей, викладених у статті 7 А, тільки в
разі, якщо цей Договір не визначить інакше. Виносячи рішення відповідно
до процедури, зазначеної в статті 189 В і після консультації з
Економічним і Соціальним Комітетом Рада затверджує заходи стосовно
зближення законодавчих, нормативних і адміністративних положень
держав-членів, які мають за мету встановлення і функціонування
внутрішнього ринку.»

5. Під час останніх слухань стосовно права слідування деякі зацікавлені
кола пропонували, щоб у разі законодавчої ініціативи Комісії було б за
доцільне формувати положення на основі статті 100 Договору. Необхідно
пам’ятати, що tip положення вимагає, щоб Рада одноголосно схвалила
рішення за цією пропо-

І ЗИЦІЄЮ.

І 6. Крім того, органи влади однієї з держав-членів під час однієї з
консульта-I цій підкреслили, що стаття 128 Договору в тому вигляді, як
вона включена до І Договору Європейського Союзу, зокрема, положень,
присвячених культурі, І Містить готові юридичні підстави. Якщо правда,
що Співтовариство повинно § враховувати в своїй діяльності культурні
аспекти стосовно умов інших поло-рЖень Договору (стаття 128 (4)), то
варто нагадати, що будь-яка уніфікація зако-Внодавчих і нормативних
положень держав-членів прямо виключена (перший • абзац параграфу 5
статті 128).

ВаІ 7. Враховуючи відмінності між юридичними режимами, застосовними в
га-•яузі права слідування, беручи до уваги нерівні умови правової
охорони і вплив, •Ш) випливає з цього, на умови конкуренції на ринку
мистецтва, Комісія вва-•Шё, що ця ситуація може мати негативні наслідки
на функціонування внут-НІЙпнього ринку. З цього випливає, що стаття 100
А є юридичною підставою, •Ірййнятною для даної пропозиції. У зв’язку з
цим необхідно нагадати рішення •Буду від 13 липня (aff C-350/92
Esnagne/Conceil), яке прямо стверджує, що М^ття 100 А є правильною,
законною підставою уніфікації у сфері інтелекту-Нньної власності, що
продовжує здійснення викладених у статті 7А Договору НрС цілей.

В
135

пг

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

V. Особливі положення

1. Уніфікація права слідування є предметом пропозиції Директиви. Ця
Директива визначає об’єкт права на підставі статті 14ter Бернської
конвенції про охорону літературних і художніх творів (текст Паризького
Акта 1971 р.). У цьому відношенні передбачено виключити зі сфери дії
приватні угоди між громадянами, щоб уникнути практичних проблем,
пов’язаних з цим, особливо щодо складності здійснення контролю за цими
операціями.

2. Для застосування права слідування визначальним є тип експлуатації,
предметом якої є твір, тобто перепродаж посадовими особами,
торговельними підприємствами та іншими торговельними агентами. В
принципі, право повинно застосовуватися до кожної зміни власника твору,
за винятком першого продажу.

3. Ефективність права слідування підпорядкована принципу
невідчужуваності права і неможливості від нього відмовитися.

4. Під час слухань більшість учасників відзначили, що не тільки
аукціони повинні бути єдиними операціями, підпорядкованими праву
слідування, а також продаж і торгові угоди, здійснені через
посередництво комерсантів або торговельних агентів. Факт, що врешті решт
той же тип творів перепродується в галереях і на публічних торгах,
передбачає, щоб до них застосовувалися однакові умови.

5. Для унітарного застосування права необхідне визначення творів,
підпорядкованих праву слідування. Тому необхідно уточнити визначення
оригінального твору. Єдині примірники твору, безсумнівно, входять до
цього визначення. Деякі категорії творів, виготовлені в обмеженій
кількості примірників, повинні мати можливість користуватися правом
застосування права слідування, коли йдеться про примірники, визнані
такими за звичаєм професії.

6. Необхідно застосовувати право слідування до ціни продажу. Обмеження
його застосування тільки доходом, одержаним від продажу, пов’язане з
великими труднощами контролю. Право слідування, як і будь-яке інше
авторське право, повинно застосовуватися залежно від здійсненої
експлуатації твору, незалежно від його успіху.

7. Сума, до якої повинно застосовуватися право слідування, не повинна
бути дуже високою, щоб не залишати це право тільки відомим художникам.
Рівень застосування 1000 екю становить середню суму відносно різних,
передбачених нині, національних рівнів.

8. Комісія вважає, що нині своєчасно визнати за державами-членами
можливість встановлювати право слідування, починаючи з межі нижчої, ніж
рівень Співтовариства, навіть якщо цей виняток не є фактором
одиничності. Якщо одна з держав-членів використає цю можливість, то
право слідування буде застосовне також до категорії творів нижчої
товарної вартості. Створена таким чином можливість розрізнювання не
повинна особливо зачіпати торгівлю на внутрішньому ринку. Введення більш
низького національного рівня може бути виправдано очевидними соціальними
причинами.

9. Відсоткова ставка права слідування не повинна бути дуже високою. На
перший погляд базова ставка 4 % становить розумний середній тариф,
прийня-1 тий різними державами-членами.

136

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

10. Уніфікація права слідування не повинна призводити до стимулювання
продажу творів сучасного мистецтва поза Співтовариством.

11. Деякі зацікавлені кола запропонували обтяжувати цим правом вивезення
за територію Європейського Союзу, щоб усунути можливість продажу твору в
обхід такого платежу. Крім практичних проблем контролю за вивезенням,
такий підхід зіштовхується з принципами територіального характеру права
слідування. Звідси випливає, що в таких випадках це право не може бути
застосоване, бо торги відбуваються в третій країні.

12. Комісія вважає, що доцільніше буде передбачити поступове зниження
відсоткової ставки права слідування щодо трьох категорій цін. Дійсно,
відсоткова ставка 2 % від ціни продажу без мита, запропонована для
категорій цін понад 250 000 екю, наближається до додаткових витрат у
разі вивезення з метою обходу права слідування.

13. Що ж стосується бенефіціарів права слідування, то під час слухань,
проведених з цього питання, було запропоновано обмежити кількість «тих,
що мають право» на користування правом слідування після смерті автора.
Та в світлі принципу додаткового характеру рекомендується відмовитися
від будь-якої ініціативи, що обмежує право слідування держав-членів, тим
більше, що ця проблематика не має властивості обмежувати діяльність
внутрішнього ринку.

14. Важливо встановити гнучкі правила в галузі управління правом
слідування.

Певна кількість держав-членів вимагає, щоб національне товариство
авторів займалося справами права. В принципі право слідування може
управлятися державними організаціями, товариствами авторів або самим
володільцем права, якщо він бажає його здійснювати. Пропозиція (Комісії)
обмежується лише наданням державам-членам можливості вимагати
колективного управління. В цьому разі необхідно зробити висновки з
постанови «Phil Collins» і зобов’язати авторські товариства забезпечити
рівноправність режиму авторам інших держав-членів.

15. Пільги права слідування повинні надаватися вихідцям Європейського
Союзу та іноземним авторам, країни яких надають таку ж правову охорону
авторам Співтовариства.

16. Строк дії права слідування встановлений 70 років після смерті
автора, відповідно до положень Директиви 93/98 ЄЕС щодо тривалості
охорони авторського права. На цій стадії не бажано встановлювати, як це
пропонують деякі зацікавлені кола, платне суспільне надбання, обтяжуючи
правом слідування перепродаж творів, які вже не охороняються авторським
правом.

17. Відповідні процедури, що дозволяють контроль за угодами, сприятимуть
ефективному застосуванню права слідування, зокрема, введенню права, що
дозволяє автору або його довіреному збирати інформацію платника. Можливі
процедури контролю повинні застосовуватися без шкоди положенням,
спрямованим на захист приватного життя.

VI. Текст пропозиції Директиви

Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу

Відповідно до Договору, що засновує Європейське Співтовариство, зокрема,
статті 100 А,

137

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Враховуючи пропозиції Комісії,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань, Виносячи
рішення відповідно до процедури проведення, зафіксованої в статті 189 В
Договору;

(1) Оскільки право слідування у сфері авторських прав є невідчужуваним
правом, яким користується автор оригінального твору мистецтва або
оригінального рукопису, цікавлячись операціями з продажу твору слідом за
першим продажем твору автором;

(2) Оскільки право слідування має за мету забезпечити авторам економічну
участь в успіхові їх творів; це право сприяє встановленню рівноваги між
економічним станом авторів і користувачів, які одержують прибуток від
наступних використань їхніх творів;

(3) Оскільки право слідування становить невід’ємну частину авторського
права і є для авторів важливим майновим правом; надання такого права в
державах-членах відповідає необхідності забезпечити авторам адекватний і
уніфікований рівень правового захисту;

(4) Оскільки відповідно до статті 128 (4) Договору Співтовариство в
своїй діяльності повинно враховувати культурні аспекти на підставі інших
положень Договору;

(5) Оскільки Бернська конвенція про охорону літературних і художніх
творів передбачає, що право слідування підлягає визнанню за умови, якщо
національне законодавство країни автора визнає його; право слідування є
опціонним і підлягає принципу взаємності; з правової практики суду про
застосування принципу за відсутності дискримінації відповідно до статті
6 Договору, уточненого рішенням від 20 жовтня 1993 р. в об’єднаних
процесах С-92/92 і С-326/92, Phil Collins e.a. випливає, що не можна
посилатися на національні положення щодо умов взаємності, щоб відмовити
вихідцям з інших держав-членів щодо прав, наданих національним
громадянам; застосування таких застережень у контексті Співтовариства
суперечить принципу рівності звертання, що випливає із заборони
будь-якої дискримінації з причин національності;

(6) Оскільки право слідування передбачено національним законодавством
більшості держав-членів; таке законодавство має певні відмінності,
зокрема щодо творів, бенефіціарів права, застосовних ставок,
купівлі-продажу; застосування або незастосування права до умов
конкуренції на внутрішньому ринку;

(7) Оскільки такі відмінності щодо застосування державами-членами права
слідування негативно впливають на функціонування внутрішнього ринку
творів мистецтва;

(8) Оскільки цілі Співтовариства, визначені в Договорі, передбачають
встановлення більш тісного союзу між народами Європи, посилення зв’язків
між державами-членами Співтовариства, досягнення їх економічного і
соціального прогресу за допомогою спільних дій, спрямованих на знищення
бар’єрів, що розділяють Європу; для цього Договір передбачає формування
внутрішнього ринку, який вимагає усунення перешкод на шляху вільного
руху товарів, сво- І боди надання послуг, свободи вибору місця
проживання, а також створення порядку, який гарантуватиме, що
конкуренція не спотворюватиметься на спіль- |

138
І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ному ринку; уніфікація законодавства держав-членів стосовно права
слідування сприяє реалізації зазначених цілей;

(9) Оскільки Директива Ради 77/388 ЄЕС, замінена Директивою 94/5/ЄС,
гармонізуючи податки на додану вартість, поступово уніфікує порядок
оподаткування у Співтоваристві, застосовний також і до сфери предметів
мистецтва; заходи, які обмежуються податковою сферою недостатні, щоб
гарантувати гармонійне функціонування ринку мистецтва; ця мета не може
бути досягнута без уніфікації сфери права слідування;

(10) Оскільки необхідно погодитися на усунення існуючих відмінностей
законодавства, яке порушує функціонування внутрішнього ринку, і
застерегти виникнення нових відмінностей, але не заважати появі тих
відмінностей, які не впливають на функціонування внутрішнього ринку;

(11) Оскільки нема необхідності здійснювати уніфікацію всіх
законодавчих положень стосовно авторського права держав-членів,
достатньо обмежитися уніфікацією національних положень, які мають прямий
правовий вплив на функціонування внутрішнього ринку; цієї необхідної
уніфікації не можна досягнути кожною державою-членом окремо;
запропонована дія спрямована на досягнення зазначених цілей відповідно
до статті З В абзац третій Договору, що з цього часу ця Директива
повністю відповідає вимогам приписуваних принципами додаткового
характеру і відповідності;

(12) Оскільки строк дії авторського права відповідно до положень
Директиви 93/98 ЄЕС Ради становить життя автора і 70 років після його
смерті; необхідно передбачити таку ж тривалість охорони і для права
слідування; віднині тільки оригінали сучасного або новітнього мистецтва
входитимуть у зону застосування права слідування; переважно твори
сучасного або новітнього мистецтва займають дуже скромне місце на
публічних аукціонах;

(13) Оскільки необхідно розширити застосування права слідування на всі
види перепродажу за винятком угод, здійснених між приватними особами
після першого продажу твору автором, об’єктом яких є твір, який
передбачає, що це право застосовується до всіх угод, здійснених усіма
професійними торгівцями, в таких місцях, як торговельні зали, галереї
мистецтв і взагалі всі торгівці творів мистецтва;

(14) Оскільки важливо впровадити ефективну систему на основі вже
одержаного на національному рівні досвіду в галузі права слідування;
доцільно реалізувати право слідування на основі відсоткової ставки від
ціни продажу, а не від прибутку від твору, первинна вартість якого могла
зрости;

(15) Оскільки необхідна уніфікація категорій творів мистецтва, до яких
застосовується право слідування, щоб з’ясувати, чи поширюється вона на
твори прикладного мистецтва;

(16) Оскільки встановлення мінімального рівня для Співтовариства щодо
застосування права слідування враховує вимоги внутрішнього ринку і в
будь-якому разі держави-члени повинні мати можливість визначати
національні рівні нижчі, ніж у Співтоваристві, щоб підтримати інтереси
молодих авторів;

(17) Оскільки незастосування права слідування нижче мінімального рівня
дозволить уникнути невиправданих витрат щодо збору і управління;

139

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

(18) Оскільки податкові ставки, встановлені різними державами-членами,
значно відрізняються; для ефективної діяльності внутрішнього ринку
творів сучасного і новітнього мистецтва необхідне встановлення єдиних
податкових ставок;

(19) Оскільки система низхідного податку за категоріями ціни може
сприяти уникненню обходу європейського законодавства у сфері права
слідування; податкові ставки повинні одночасно відображати інтереси
художніх кіл і ринку мистецтв;

(20) Оскільки дебітором суми, яка стягується на основі права
слідування, є продавець, особа або підприємство, від імені якого
укладена угода;

(21) Оскільки бажано передбачити можливість адаптації рівня ставок; з
цією метою доцільно зобов’язати Комісію періодично складати звіти про
практику застосування права слідування і в разі необхідності вносити
пропозиції щодо зміни рівня ставок;

(22) Оскільки необхідно визначити бенефіціарів права слідування з
врахуванням принципу і недоцільно застосовувати цю Директиву в сфері
спадкування держав-членів; правонаступники автора повинні повністю
користуватися правом слідування після його смерті;

(23) Оскільки необхідно надати державам-членам можливість встановлення
способів збору і розподілу сум, одержаних на підставі права слідування;
для цього товариство колективного управління є однією з форм реалізації
права слідування; держави-члени зобов’язані забезпечити збір і розподіл
сум авторам-ви-хідцям з інших держав-членів;

(24) Оскільки правовий захист права слідування повинен бути однаковим як
для національних авторів, так і для авторів інших держав-членів;

(25) Оскільки процедури контролю угод повинні гарантувати дійове
застосування права слідування державами-членами; це передбачає право
збирати на користь автора або його довіреної особи необхідну інформацію
в осіб, що мають зобов’язання стосовно права слідування,

приймається ця Директива.

РОЗДІЛ І

Сфера застосування

Стаття 1 Об’єкт права слідування

Держави-члени повинні забезпечувати можливість реалізації авторами
оригінального твору мистецтва права слідування як невідчужуваного права
стягувати відсоток від суми продажу, одержаної в результаті будь-якого
перепродажу, об’єктом якого є твір після першого продажу автором, за
винятком угод, реалізованих приватною особою.

Стаття 2 Твори мистецтва як об’єкти права слідування

Відповідно до Директиви під оригінальними творами мистецтва розуміються:
рукописи, твори образотворчого мистецтва і скульптури, такі як картини,
колажі, рисунки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, шпалери,
кера-

140
і

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

міка, фотографії в тому разі, якщо вони становлять оригінальні твори
автора, або примірники, які вважаються оригінальними творами мистецтва
за професійними звичаями Співтовариства.

РОЗДІЛ II

Особливі положення

Стаття З Рівень застосування

1. Право слідування відповідно до статті 1 застосовується, якщо ціна
продажу дорівнює або вища за 1000 екю.

2. Держави-члени мають повноваження встановлювати національний рівень
нижчий за рівень, передбачений пунктом 1.

Стаття 4 Відсоткова ставка і відрахування

Право на відрахування відповідно до статті 1 встановлюється в наступних
розмірах:

a) 4 % ціни продажу від 1 000 до 5 000 екю;

b) 3 % ціни продажу від 5 000 до 250 000 екю;

c) 2 % ціни продажу понад 250 000 екю. Відрахування сплачуються
продавцем.

Стаття 5 Підстава розрахунку

Ціни продажу, зазначені в статтях 3 і 4, вважаються валовими цінами без
податкових відрахувань.

Стаття 6 Бенефіціари права слідування

1. Право слідування відповідно до статті 1 належить автору твору, а
після його смерті його правонаступникам.

2. Держави-члени мають право передбачити колективне управління правами
на збір і розподіл сум, одержаних на основі права слідування. Якщо
колективне управління правами розповсюджується на право слідування в
державі-члені, то воно розповсюджується і на авторів інших
держав-членів.

Стаття 7 Бенефіціари третіх країн

Держави-члени передбачають, що автори третіх країн користуватимуться
правом слідування відповідно до Директиви за умови, що автори
держави-чле-на за принципом взаємності користуються правом слідування у
відповідних третіх країнах.

Стаття 8 Строк права слідування

Право слідування триває протягом строку, визначеного статтею 1 Директиви
93/98 ЄЕС.

141

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Стаття 9 Право на збір інформації

Автор або його довірена особа може вимагати від будь-якого продавця,
директора торгів, організатора публічних торгів будь-яку інформацію про
одержані суми, відповідно до права слідування, від продажу оригінальних
творів мистецтва за минулий рік.

РОЗДІЛ III

Заключні положення

Стаття 10 Умови перегляду

Комісія надає Європейському Парламенту, Раді і Комітету з економічних і
соціальних питань до 1 січня 2004 p., а потім через кожні 5 років звіт
про застосування цієї Директиви і, в разі необхідності, пропозиції про
адаптацію мінімального рівня і ставок щодо права слідування відповідно
до ситуації, наявної в цьому секторі.

Стаття 11 Впровадження

1. Держави-члени вводять у дію законодавчі, нормативні та
адміністративні положення, необхідні для реалізації Директиви, до 1
січня 1999 р.

Якщо держави-члени приймають ці положення, то вони супроводжують їх
посиланням на Директиву, а також супроводжують таким посиланням їх
офіційну публікацію.

Форми такого посилання встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени повідомляють Комітету текст положень внутрішнього
права, які вони застосовують у галузі, що регулюється цією Директивою.

Стаття 12 Введення в дію

Ця Директива вводиться в дію на двадцятий день після її опублікування в
Офіційному бюлетені Європейського Співтовариства.

Стаття 13

Держави-члени є адресатами цієї Директиви.

142

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

«Зелений документ»,

прийнятий Комісією Європейського Співтовариства 19 липня 1995 року

ЗМІСТ

Розділ перший.

Частина перша. Основні положення. Вступ Підрозділ І. Чому потрібен
«Зелений документ»?

A. Роль авторського права і суміжних прав у Співтоваристві

a) Внутрішній ринок

b) Культурна сфера

c) Економічна сфера

d) Соціальна сфера

B. Міжнародний аспект

C. Діяльність Європейського Союзу Підрозділ II. Питання першочергової
ваги

A. Новий виклик, нові завдання

a) Природа нових послуг

b) Міжрегіональні послуги

c) Структури нового ринку

B. Нинішня позиція стосовно авторського права і суміжних прав

C. Можливі наслідки

a) Виконавці в інформаційному суспільстві

b) Регулювання середовища

Підрозділ III. Правові рамки роботи в інформаційному суспільстві

A. Правила внутрішнього ринку за Договором

B. Директиви та проекти Директив

a) Директива Ради 91/250 ЄЕС про охорону комп’ютерних програм
(«Директива з комп’ютерних програм»)

b) Директива Ради 92/100 про право прокату і деякі суміжні права
(«Директива про право прокату»)

c) Директива Ради 93/83 про координацію деяких положень авторського
права і суміжних прав, застосовних до радіомовлення через супутник і до
ретрансляції по кабелю («Ефірне мовлення через супутник і
квбельндpdTDdffCJffl-ція»)

d) Директива Ради 93/98 про уніфікацію строку дії охорони авторського
права і деяких суміжних прав («Строк охорони»)

e) Пропозиція Директиви про охорону бази даних

C. Небезпека розколу внутрішнього ринку

D. Питання

і
143

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Розділ другий. Частина перша. Основні положення

Підрозділ І. Законне використання

Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ II. Вичерпання прав і паралельного імпорту Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства

4. Питання

Частина друга. Специфічні права Підрозділ III. Право на відтворення
Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ IV. Сповіщення для загального відома Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ V. Цифрове розповсюдження або право на передачу Основні
положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ VI. Право на цифрову передачу в ефір Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ VII. Моральні права Основні положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

4. Питання

144

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Частина третя. Використання прав Підрозділ VIII. Передача і управління
правами Основні положення

1. Вступ

a) Природа прав

b) Форми управління правами

c) Система прав в інформаційному суспільстві

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення питань з точки зору Співтовариства

4. Питання

Підрозділ IX. Технічні системи охорони та ідентифікації Основні
положення

1. Вступ

2. Сучасний правовий аспект

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

4. Питання

Додаток. Питання до зацікавлених сторін Розділ перший. Загальні питання

Підрозділ І. Чому потрібен «Зелений документ»

Підрозділ II. Питання першочергової ваги.

Підрозділ III. Правові рамки роботи в інформаційному суспільстві. Розділ
другий.

Частина перша. Основні положення

Підрозділ І. Законне використання

Підрозділ II. Вичерпання прав і паралельного імпорту

Частина друга. Специфічні права

Підрозділ III. Право на відтворення

Підрозділ IV. Сповіщення для загального відома

Підрозділ V. Цифрове розповсюдження або право на передачу

Підрозділ VI. Право на цифрову передачу в ефір

Підрозділ VII. Моральні права

Частина третя. Використання прав

Підрозділ VIII. Передача і управління правами

Підрозділ IX. Технічні системи охорони та ідентифікації

Розділ перший

Частина перша Основні положення

1. В інформаційному суспільстві нові послуги і товари, які надаються,
повинні належно використовуватися. Інформаційна система повинна діяти на
національному і міжнародному рівнях. Немає сумніву в тому, що закони
мають бути адаптованими до нових вимог, які можуть з’явитися, породжуючи
безпрецедентні питання. Одне з них є адаптація правового середовища
інтелектуальної власності. Підхід, запропонований законодавством
внутрішнього ринку, показує шлях формування політики інформаційного
суспільства.

101-319

145

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

2. Нові товари та послуги, які надаються через інформаційну супермережу,
використовують як існуючі твори, так і призводять до створення нових.
Існуючий захищений матеріал часто має бути втіленим у цифрову форму
перед тим, як його передадуть; створення нових творів та послуг потребує
значного інвестування, без якого сфера нових запропонованих послуг буде
дуже обмеженою. Цей діапазон та різноманітність послуг сприятиме
розвитку інфраструктур. Без цього розвитку доцільність інвестування в
інфраструктури була б незначною стосовно мережі запропонованих послуг
окремим споживачам, зорієнтованим в основному на дозвілля та навчання.
Творча діяльність, яка забезпечує основу для інвестування в нові
послуги, заслуговує на увагу і буде реалізована, якщо твори та інші
об’єкти будуть захищені авторським правом і суміжними правами в
цифровому середовищі.

Як тільки послуга введена до мережі, стає дуже важко, без відповідного
захисту, гарантувати, що твір або будь-який інший захищений об’єкт не
буде скопійований, переданий або використаний без дозволу
правоволодільця та всупереч його інтересам. Все це можливе завдяки
особливій природі цифрової технології, яка дозволяє передавати великий
обсяг даних або скопіювати їх значно легше, ніж це можна було зробити в
традиційному аналоговому середовищі.

3. Завдяки такій природі мереж, що функціонують в інформаційному
суспільстві, великі зміни на рівні захисту творів та інших об’єктів
породжують між державами-членами певні труднощі на шляху створення
інформаційного суспільства. Із зазначених труднощів щодо використання
творів, а також їх розповсюдження випливає посилення їх захисту за
допомогою авторського права і суміжних прав.

На рівні Співтовариства вже прийняті чотири Директиви про авторське
право і суміжні права. Існує пропозиція Директиви про правовий захист
баз даних, яка, можливо, скоро буде прийнята. Це надасть можливість
Співтовариству випередити своїх торгових партнерів, забезпечити належні
юридичні рамки роботи стосовно розвитку послуг в інформаційному
суспільстві.

Постає питання, чи достатній існуючий захист, та в яких зонах його
необхідно посилити, принаймні тих, на які впливає інформаційне
суспільство.

Авторське право і суміжні права надають їх володільцю виняткове право
дозволяти або забороняти використання, розповсюдження творів або інших
об’єктів, що є під захистом; поки правила, які використовуються, не
будуть врегульовані на шляху вільного руху від однієї країни до іншої
залучених товарів та послуг, існуватимуть неминучі перешкоди. Права,
надані внутрішніми законами, обмежені їх територіальними межами, і це
обмеження може бути подолане за умови, якщо закони держав-членів будуть
узгоджені. Крім того, поки не існуватимуть достатньо налагоджені в межах
Співтовариства ринки, які відкриваються нині новим послугам, до тих пір
вони залишатимуться розмежованими між собою. Це призводить до
стримування розвитку послуг, які є прибутковими за умови, якщо вони
надаються на ринку значно ширшому, ніж внутрішній ринок.

4. До основних належать питання, які охоплюють застосування та
вичерпання певних прав. До спеціальних належать права на репродукування,
сповіщення для загального відома та певні права для здійснення різних
типів цифрової передачі. В цьому відношенні запропоновано розрізняти
право цифрового спо-

146

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

віщення та право цифрового мовлення. Питання моральних прав також
розглянуто детально. Зрештою, підрозділи щодо використання прав
охоплюють питання управління правами і технічні системи охорони та
ідентифікації.

Відповідно потрібні широкомасштабні консультації для того, щоб надати
можливість Комісії виробити програму дій з авторського права і суміжних
прав. Зацікавлені сторони запрошуються взяти участь у цьому процесі. Це
допоможе розширенню гласності в роботі Комісії, яка керуватиметься
принципами доцільності, і заходи будуть запропоновані лише в тому разі,
якщо вони абсолютно необхідні.

Вступ

1. Цей «Зелений документ» (Green Paper) включає багато питань про
авторське право і суміжні права, які потребують розгляду у світлі
розвитку інформаційного суспільства.

2. Термін «Інформаційне суспільство» був використаний в документі
(W.P.)1 Комісії «Розвиток. Конкурентоздатність. Найм. — Виклики та шляхи
в двадцять перше століття». Комісія зазначила, що «ми повинні об’єднати
наші зусилля в Європі, щоб досягти якомога швидше мети, націленої на
формування європейської інфраструктури»2.

3. Виходячи з необхідності створення документа «Зелена книга», робоча
група підготувала доповідь з цього питання для засідання Ради ЄС у
травні 1994 року. У доповіді відзначалося, що «технологічний прогрес дає
нам зараз можливість обробляти, відновлювати та передавати інформацію
незалежно від того, в якій формі вона втілена: усній, письмовій або
візуальній, незалежно від відстані, часу та її обсягу». Це відіграє
особливу роль для прав на інтелектуальну власність як фундаментальну
частину регулювальної системи, необхідної для розвитку інформаційного
суспільства: «Група вважає, що захист інтелектуальної власності повинен
піднятися до нових висот глобалізації та мультимедій, мати пріоритет на
європейському та міжнародних рівнях… Європа має законний інтерес до
існування гарантії, що правам захисту інтелектуальної власності
надається належна увага, а високий рівень захисту всіляко
підтримується»3.

4. Комісія згодом прийняла комюніке під заголовком «Шлях Європи до
інформаційного суспільства: план дій». Цей документ встановив рамки
роботи Комісії, відкриваючи шлях до більш спеціалізованих документів з
особливих питань, таких як права на захист інтелектуальної власності. В
ньому йшла мова про те, що крім заходів щодо авторських і суміжних прав,
які були прийняті або розглядаються, є потреба в додаткових заходах.
Рада міністрів у вересні 1994 року схвалила такий підхід.

5. Інформаційне суспільство є реальність, існуючі в ньому мережі вже
використовуються для комерційних, навчальних і дослідницьких потреб
завдяки цифровим комунікаційним технологіям. Важливо також відзначити,
що ці мережі значно розширені щодо комунікаційних стандартів і що дані,
які містяться в мережах, нині тільки частково захищені правами на
інтелектуальну власність.

1 White Paper (Білий документ).

2 ISDN 92-826-74 24-Х-1994, стор. 115.

Європейське та світове інформаційне суспільство. Рекомендації робочої
групи з питань інформаційного суспільства до засідання Ради ЄС,
Брюссель, 26 травня 1994 р.

Ю’1-319

147

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

6. Надалі, коли інформаційна супермережа матиме в собі більше творів та
інших охороноздатних об’єктів, технічний та правовий аспект ставатиме
все важливішим. Це не повинно створювати перешкод використанню
інформаційних мереж. Можливо, що цифрова комунікаційна технологія тільки
створить один із засобів комунікації. Інші існуючі засоби масової
інформації, такі як книги, збережуть практичні форми розповсюдження
інформації, які безумовно є дешевшими. Щоб потенціал інформаційного
суспільства зміг реалізуватися повністю, необхідно підтримувати баланс
між інтересами зацікавлених сторін (правоволодільців, виробників,
дистриб’юторів та клієнтів послуг, а також операторів мереж).

7. Цей документ в основному стосується питань застосування авторського
права і суміжних прав щодо охорони нових творів та послуг в
інформаційному суспільстві, включаючи певні правові та технічні аспекти,
які нерозривно пов’язані з ефективним дотриманням цих прав. У різних
дослідженнях стосовно інформаційного суспільства Комісія широко
висвітлила свої міркування щодо питань, які впливають на індустрію,
включаючи роль користувачів.

Було вирішено присвятити це дослідження більшою мірою проблемам
володільців авторського права і суміжних прав.

З іншого боку, «Зелений документ» не розглядає питання стосовно
авторських прав щодо функціонування мереж та послуг, включаючи
комунікаційні стандарти та комплектуючі. Комісія усвідомлює важливість
цих аспектів, які вже розглянуті в регулятивних положеннях, що набули
чинності в рамках Співтовариства (такі, як Директива Ради 91/250/ЕЕС про
правовий захист комп’ютерних програм).

Цей документ не охоплює всіх питань інтелектуальної власності в широкому
значенні, які виникають в інформаційному суспільстві.

Комісія розпочала досліджувати інші аспекти регулювальних рамок надання
послуг в інформаційному суспільстві, планує підготувати «Зелену книгу»
про правовий захист шифрованих сигналів, «Зелену книгу» про комерційні
комунікації на внутрішньому ринку, а також документ про механізми
забезпечення узгодження національного законодавства з принципами
зовнішнього ринку. Нарешті, розпочато новий консультативний процес з
приводу змісту можливої ініціативи Співтовариства стосовно правового
регулювання мульти-медіа.

Додаткового заохочення потребує розвиток нових аудіо- і відеопослуг,
пов’язаних із збереженням культурної неповторності та лінгвістичної
відмінності. Зазначені питання будуть розглянуті в окремій «Зеленій
книзі».

8. Цей документ складається з двох розділів. Розділ перший досліджує
питання функціонування інформаційного суспільства, важливість його
розвитку для Європейського Співтовариства, правові рамки функціонування
зовнішнього ринку, визначає проблеми, які виникають в інформаційному
суспільстві.

Розділ другий охоплює дев’ять актуальних питань розвитку авторського
права і суміжних прав, порушених зацікавленими сторонами, яким, на думку
Комісії, повинен бути наданий пріоритет на шляху забезпечення
нормального функціонування інформаційного суспільства. Вони розглянуті в
трьох частинах. Комісія звертається з проханням до зацікавлених сторін
поділитися своїми

148

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

думками з приводу різних технічних та законодавчих питань, викладених у
цьому розділі.

9. Підходи, які Комісія окреслює в дев’яти підрозділах, базуються на
нинішній обізнаності Комісії з проблемами інформаційного суспільства.
Питання, які потребують відповіді, розміщені в кінці кожного підрозділу,
а також перераховані в кінці документа.

«Зелений документ» є частиною процесу консультацій. Зацікавлені сторони,
включаючи організації і уряди, запрошуються висловити свої погляди щодо
питань, порушених у цьому документі.

Підрозділ І А. Роль авторського права і суміжних прав у Співтоваристві

10. Захист авторського права і суміжних прав є життєво важливим для
внутрішнього ринку, а також має культурні, економічні та соціальні
аспекти для Співтовариства.

a) Внутрішній ринок

11. Питання захисту інтелектуальної власності в інформаційному
суспільстві цікавить Співтовариство головним чином через потребу в
гарантії того, що товари і послуги будуть вільно пересуватися. Виробники
та постачальники товарів і послуг, захищені авторським правом і
суміжними правами, повинні і надалі розглядати Співтовариство як єдиний
ринок.

Авторське право і суміжні права надають їх володільцям виключне право
дозволяти або забороняти виконання, копіювання і тому подібне
використання творів та інших захищених об’єктів; правила, які
функціонують, доти не врегулюють вільний рух товарів та послуг від
однієї країни до іншої, доки існуватимуть перешкоди. Права, надані
внутрішніми законами країн, обмежені їх кордонами. Цього можна уникнути,
якщо закони держав-членів будуть узгоджені.

12. Інформаційне суспільство сприятиме створенню, доступу,
розповсюдженню, використанню творів, створенню середовища, в якому
відмінності між законами держав-членів не перешкоджатимуть торгівлі
товарами і наданню послуг. Становище ускладнюється тим, що в
інформаційному суспільстві твори все більше поширюватимуться не в
матеріальній формі. Це значить, що правила, які застосовуватимуться,
будуть часто діяти за принципом свободи надання послуг.

Співтовариство зобов’язане вжити заходів щодо гармонізації авторського
права і суміжних прав з тим, щоб гарантувати вільне пересування товарів
та свободу надання послуг. Це потребуватиме узгодження законодавств та
взаємного визнання певних положень задля запобігання спотворенню
конкуренції, що в інтересах фірм, розташованих в тій або іншій
державі-учасниці.

b) Культурна сфера

13. Авторське право і суміжні права є складовою частиною культурної
політики Європейського Співтовариства. Інформаційне суспільство,
особливо мультимедійні засоби, мають відношення до культурної сфери, яка
спрямована (Стаття 128 (4) Договору про Європейський Союз) передусім на
здобуття знань, поширення культур та історії європейських народів,
сприяння культурним обмінам, художній творчості, визнання цінності
спільної культурної спадщини.

149

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Одночасно культурні аспекти можуть бути основними щодо змісту послуг,
які надаватимуться в інформаційному суспільстві.

14. Європейська культурна спадщина інтенсивно використовується для
створення творів та надання послуг в інформаційній супермережі. На
додаток до її самодостатньої цінності, культура має економічну цінність,
що робить її предметом ринкових відносин. Тому необхідно задля
економічного зростання допомагати розвиватися культурній сфері
Співтовариства.

15. Ефективний захист цієї спадщини, а також її складових частин, в
основному забезпечується авторським правом і суміжними правами. Тому
вони є фундаментальними для розвитку культурної сфери Європейського
Союзу. На кожній ланці ланцюга між автором та громадськістю вони
забезпечують виконавцям та іншим правоволодільцям винагороду за
використання результатів їх інтелектуальної діяльності. Прибуток, який
правоволодільці одержують від використання творів, сприяє розвитку
інтелектуальної та творчої діяльності в Співтоваристві. Якщо необхідно
змінити закон, щоб задовольнити потреби інформаційного суспільства,
автори, виконавці та інші правоволодільці повинні бути ефективно
захищеними. Необхідно знайти правильний баланс між захистом європейської
культурної спадщини та законодавством про інтелектуальну власність, а
також її використання в економічно придатних для творчості умовах задля
гарантії того, що інформаційне суспільство та європейська культура
розвиваються гармонійно.

с) Економічна сфера

16. Захист авторського права і суміжних прав став одним з важливих
компонентів у законотворчій роботі, який підтримує конкурентноздатність
культурних індустрій. Тільки якщо твори надійно захищені, існуватиме
стимул для інвестування розвитку творчої та новаторської діяльності, яка
є одним з джерел додаткової цінності та конкурентноздатності
європейської індустрії. Зрозуміло, що індустрія інвестуватиме творчу
діяльність тільки тоді, коли вона певна, що результати творчої
діяльності не будуть незаконно привласнені і вона зможе користуватися
плодами своїх капіталовкладень протягом періоду захисту, який надається
авторським правом.

Різноманітні дослідження економічної важливості авторського права і
суміжних прав, що були проведені в державах-учасницях за останні роки,
призвели до однакових висновків. Продуктивність та додана вартість в
зонах, які захищені цими правами, зросли інтенсивно, дуже часто на рівні
значно вищому, ніж їх економічний рівень в цілому. Ринок аудіовізуальної
продукції, наприклад, зростає на 6 відсотків за рік. І цей рівень
стабільний. Взагалі діяльність, охоплена авторським правом і суміжними
правами, становить, за оцінками спеціалістів, від 3 до 5 відсотків
щорічного зростання внутрішнього валового продукту Співтовариства.

17. Захист, який забезпечують зазначені права, охоплює велику кількість
виробників, з яких на першому місці виробники індустрії інформації та
розваг. Не може бути сумніву в тому, що творчість та
конкурентноздатність в таких сферах, як видавнича діяльність, індустрія
запису та кіноіндустрія в основному залежать від ефективності
застосування авторського права і суміжних прав. Поява нових технологій
та інформаційних мереж відкриває перспективу розширеної експансії в цих
сферах, зокрема телебаченні, видавничій справі, музи-

150

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ці, комп’ютерній галузі. У зв’язку з розвитком нових форм розповсюдження
і копіювання Співтовариству необхідно розглядати питання авторського
права і суміжних прав у новому контексті.

d) Соціальна сфера

18. «Білий документ», підготовлений Комісією, привернув увагу до
зростаючої тенденції в західній економіці щодо послуг з високою доданою
вартістю, які базуються на використанні технологій, «ноу-хау» та
результатів творчості. Європейська конкурентноздатність залежить все
більшою мірою від новаторських ідей, здатних призвести до появи нових
продуктів та виробників, які, в свою чергу, створять нові робочі місця.
Авторське право і суміжні права є життєво важливими. В ситуаціях, коли
обсяг нових послуг розвивається, можливості для створення робочих місць,
особливо тих, в яких є потреба, мають використовуватися повністю. Цей
документ підкреслює деякі аспекти роботи в соціальній сфері, необхідні
для сприяння розвитку діяльності, пов’язаної з інформаційним
суспільством.

В. Міжнародний аспект

19. Поява та впровадження нової інформаційної інфраструктури —
«інформаційної супермережі» — та нових товарів і послуг спонукало
більшість основних торгових партнерів Європейського Співтовариства
висловити свою думку щодо економічних, правових та соціальних питань,
які породжує інформаційне суспільство.

20. Такі питання мають глобальний вплив на кожну сферу, викликають
широке міжнародне обговорення всередині та за межами Європейського
Союзу, в державах-учасницях Союзу та в спеціальних міжнародних
організаціях. Цей феномен на світовому рівні є викликом, принаймні, в
певних галузях, щодо пошуку відповідей та прийняття рішень на світовому
рівні.

21. Конференція Великої Сімки в Брюсселі 25 — 26 лютого 1995 року
підтвердила потребу у високих стандартах правового та технічного захисту
результатів творчої діяльності, роль яких невпинно зростає. Міністри
погодились, що заходи будуть здійснюватися шляхом національних,
двосторонніх, регіональних та міжнародних спроб, включаючи Всесвітню
організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), які забезпечать, щоб
діяльність у сфері інтелектуальної власності та технічного захисту
гарантувала, що правоволодільці зможуть користуватися технічними та
юридичними засобами контролю за використанням їх власності у глобальній
інформаційній інфраструктурі.

22. Цей процес формування інформаційного суспільства, особливо
законодавчих потреб, які цей процес могли б стимулювати, пройшов довгий
шлях в кількох державах-членах, а також в країнах третього світу; їх
законодавча си-стема з авторського права і суміжних прав базується на
різних юридичних тра-диціях, але вони реагують подібними діями на
питання, які цей розвиток пору-

Що стосується держав-членів, то яскравим прикладом є робота комісії
Сірі-неллі, яка була заснована Французьким міністерством з культурних
справ для вивчення проблеми включення нових технологій до правових
концепцій сфери інтелектуальної власності. Такі ж кроки були зроблені в
Швеції та Фінляндії.

151

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

23. За межами Співтовариства Японське міністерство торгівлі та
індустрії (ЯМГІ) і Культурне Агентство надали дві доповіді Уряду
Європейського Співтовариства про включення мультимедіа до систем
інтелектуальної власності. У Сполучених Штатах Америки Президент
призначив групу для розробки та здійснення адміністративної політики в
національній інформаційній інфраструктурі. Робоча група, відповідальна
за аспекти інтелектуальної власності, подала «Зелений документ» у липні
1994 року. «Білий документ» незабаром буде поданий також. Різні
документи розроблені в Канаді та Австралії, в яких висловлені певні
думки з приводу цього питання. Проведені також консультації з приватними
зацікавленими особами.

24. Питання інформаційного суспільства розглядалися міжнародними
організаціями. Всесвітня організація інтелектуальної власності вивчала
вплив нових технологій на авторське право і суміжні права. Кілька
конференцій та досліджень було організовано для окреслення моделі закону
про авторське право, яка охоплювала б нові технології. В жовтні 1989
року структури управління ВОІВ прийняли рішення почати роботу над
протоколом до Бернської конвенції, що спрямований на адаптацію її до
технічного розвитку, після прийняття Паризького акта Конвенції. Новий
документ готується і щодо охорони прав виконавців та виробників
фонограм. Ці два інструменти повинні запровадити сучасне міжнародне
регулювання авторських і суміжних прав, сприяти посиленню їх впливу.
Більше того, дебати, що відбуваються, охоплюють розгляд впливу цифрової
технології в цих галузях.

25. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
(ЮНЕСКО) і Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)
також розглядають технологічні та правові проблеми, що виникли у зв’язку
з розвитком інформаційного суспільства.

26. Ці положення є предметом Угоди про торгові аспекти прав
інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) Світової організації торгівлі,
яку уклали в результаті кількох раундів переговорів за круглим столом в
Уругваї. Ця Угода визначила основні правила захисту інтелектуальної
власності. Можна зазначити також, що стаття 9 Угоди ТРІПС визнає
положення Бернської конвенції. Члени ГАТТ/СОТ зобов’язані дотримуватися
статей з 1 по 21 Бернської конвенції, за винятком статті 6bls, яка
стосується моральних прав.

Стаття 14 Угоди ТРІПС передбачає захист прав виконавців, виробників
фонограм та організацій мовлення. Визнано, що комп’ютерні програми
повинні захищатися як літературні твори. Бази даних або інші матеріали в
друкованій чи іншій формі, які за відбором та впорядкуванням є
інтелектуальним творінням, також повинні бути захищені. Угода ТРІПС
включає і положення про право прокату.

С. Діяльність Європейського Союзу

27. Консультативний процес, започаткований цим «Зеленим документом»,
випливає з роботи, яка вже розпочалася в різних регіонах.

28. Це не вперше Співтовариство розпочало правовий та економічний аналіз
проблем, викликаних розвитком нових технологій. За останні десятиліття
технологічні зміни, які відбуваються в усьому світі, означали, що різні
системи законодавства були неодноразово переглянуті з метою вироблення
структурної

152

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

адаптації, щоб підтримувати баланс між імперативами захисту авторів та
розповсюдженням їх творів.

29. У 1982 році Комісія, визнаючи важливість цього предмета, видала
«Зелений документ» про авторське право і виклик технологій. У цьому
документі зроблено правовий та економічний аналіз невідкладних проблем,
викликаних розвитком нових технологій, що розглядалися з точки зору
власних інтересів Співтовариства. На той час Співтовариство працювало
над формуванням внутрішнього ринку і потребувало гарантій того, що ринок
захищених товарів і послуг функціонує правильно і водночас
забезпечується високий рівень захисту правоволодільців. Комісія
зазначила, що ці нові технології часто не визнають національних кордонів
і все більше ускладнюють застосування законів про авторське право.

Комісія наголосила на важливості втілення кількох запропонованих
ініціатив для врегулювання цих питань. Так, законодавство з баз даних
було розглянуто Комісією в «Зеленому документі» 1988 року4. В цьому
Комісія випередила всіх своїх партнерів. «Зелений документ» був основою
для проведення консультації та слухань зацікавлених сторін. Так виник
«Додаток до «Зеленого документа». Робоча програма Комісії в галузі
авторського права і суміжних прав», який був схвалений у лютому 1991
року5; в цьому документі, з урахуванням відгуків на «Зелений документ»,
було визначено програму пріоритетних дій на рівні Співтовариства.

Комісія визнала, що вона керуватиметься двома принципами: «по-перше,
захист авторського права і суміжних прав повинен бути посилений,
по-друге, захист має бути всебічним, наскільки це можливо». Комісія
визнала, що програма має охопити всі основні аспекти, пов’язані зі
створенням внутрішнього ринку, що «відповідь на виклики нової технології
відносно держав-членів Співтовариства становить тільки частину
проблеми».

30. Відповідно до цих настанов було прийнято чотири директиви з
авторського права і суміжних прав. Всі вони тісно пов’язані з
теперішньою дискусією, бо їх правила створюють нове правове середовище.

31. «Зелений документ» 1994 року, який надає захист європейській
аудіовізуальній індустрії, також окреслив проблеми, викликані новими
технологіями, законодавчими рамками роботи, а також наголосив на
необхідності формування середовища, яке б сприяло розвитку послуг6.

32. 7—8 липня 1994 року Комісія провела слухання зацікавлених сторін на
основі відповідей, поданих в анкеті про захист інтелектуальної власності
в інформаційному суспільстві7.

«Зелений документ» про авторське право і виклик технологій. Проблеми
авторського права потребують термінової дії. — СОМ (88) 72 final, 17
червня 1988 року. Додаток до «Зеленого документа». Робоча програма
Комісії в галузі авторського права і суміжних прав. СОМ (90), 584 final,
17 лютого 1991 року.

«Зелений документ» про стратегічні дії для посилення Європейської
програмної індустрії в контексті аудіовізуальної політики Європейського
Союзу. — СОМ (94) 96 final, б квітня 1994 року.

Відповіді зацікавлених сторін стосовно авторського права та суміжних
прав в інформаційному суспільстві. — ISBN 92-827-0204-9.

153

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

33. Слухання 7—8 липня виявило нез’ясованість багатьох питань щодо
захисту авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві.
Більшість учасників погодилася, що спільність інформаційного простору
змінить кількісно і якісно товари та послуги на ринку. Одночасно вони
відзначили вплив цих змін на системи захисту інтелектуальної власності,
схиляючись більше до послідовних змін, ніж «революційних» (раптових).
Більшість наголосила на потенціалі авторського права і суміжних прав,
який має бути пристосований до технічних змін, наслідків технологічного
прогресу (поява фотографування, телебачення, супутникового мовлення,
компакт-дисків тощо).

34. Учасники виявили зацікавленість щодо ефективного захисту інтересів
правоволодільців. Було визнано, що має бути збережений баланс між
правами, які надані володільцям, з яких певна категорія могла б володіти
більшими правами, а також між інтересами користувачів, таких як
громадські бібліотеки, чиї функції не повинні бути обмежені. Зацікавлені
сторони особливо наголошували на важливості визначення та управління
правами, а також аналізу існуючого правового стану.

Ідея встановлення системи визначення творів, що охороняються авторським
правом, зустріла широке схвалення. Зацікавленим колам, досі нерішучим
щодо можливого індивідуального управління правами, стало зрозуміло, що
нові розпізнавальні пристрої дозволять здійснювати більш ефективний
контроль, але водночас перспектива широкого розповсюдження шляхом
копіювання та сповіщення викликала занепокоєння правоволодільців.

Існуючий рівень захисту прав вважався б адекватним, якби дозволяв як
нове використання, так і підтримував належний захист правоволодільців.
Було підкреслено, що певні концепції могли б перейти до іншої сфери, і
їх необхідно «відрегулювати». Щодо прав копіювання, сповіщення та
прокату було запропоновано прийняти концепцію, за якою вони б набули
нових характеристик.

Учасники також зацікавились питанням вичерпання прав, відзначивши, що
цей принцип не підходить до послуг, які будуть розповсюджені в
інформаційному суспільстві.

Нарешті, деякі учасники наголосили на потребі оновлення законодавства,
вироблення положень для цього виду використання творів. Точки зору
розділилися щодо питання моральних прав. Правоволодільці хотіли, щоб
вони були значно посилені, тоді як потенційні постачальники послуг в
спільному інформаційному просторі вбачали в них перешкоду.

35. Погляди, висловлені під час слухання, знайшли відображення у цьому
«Зеленому документі», спрямованому на розширення і поглиблення
консультативного процесу.
і

36. На думку Комісії, необхідно визначити масштаби розвитку послуг в
ін- j формаційній суперінфраструктурі, а також наслідків включення до
системи і захисту прав на рівні Співтовариства.
І

37. Визнано, якщо відмінності, наявні в системі чинного законодавства,
мо- І жуть перешкоджати вільному руху товарів та послуг на внутрішньому
ринку, 1 то вони мають бути усунені, щоб полегшити розвиток
інформаційного суспіль- і ства в Європейському Союзі.
1

154
І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

38. Даний документ спрямований на забезпечення Комісії рекомендаціями
щодо проведення дискусій з цих питань на різних технічних та правових
форумах в інтересах інформаційного суспільства.

Це дозволить також віднайти ефективний напрям дослідницьких проектів,
започаткованих під егідою Четвертої дослідницької програми.

39. Зрозуміло, що цей документ не пропонує конкретні рішення проблем,
які ще й досі не з’ясовані в багатьох відношеннях, а швидше ставить лише
питання можливого підходу до вирішення цих проблем або в деяких випадках
пропонує можливі шляхи їх вирішення.

Підрозділ II Питання першочергового значення

А. Новий виклик, нові завдання

40. Питання, що випливають з розвитку інформаційного суспільства та його
впливу на систему авторського права і суміжних прав, ще й досі не
з’ясовані. Більшість цих невизначеностей зумовлена динамічним характером
процесу, який відбувається. Поки технічний розвиток триває, не зовсім
зрозуміло, який практичний вигляд матиме цей розвиток.

41. Проте нові послуги дійсно з’являються. Хоча їх кінцева форма ще не
з’ясована, однак основні риси можуть бути окреслені разом з чорновим
планом економічних та правових процесів, які вони започатковують. Треба
пам’ятати, що споживачі повинні зважати на зазначені технології, а це є
неоднозначним на даний момент питанням.

а) Природа нових послуг

42. Нові послуги в спільному інформаційному просторі зосереджені на
перетині між інформаційною технологією, телекомунікаціями та
телебаченням. Все зводиться до спільного знаменника: цифрові технології.

43. Ці послуги охоплюють широкий обсяг робіт та інформації, доступ до
них дуже легкий, їх сфера складається з кількох наступних компонентів:

» захищені твори;

* твори, які стали суспільним надбанням;

* продукти мультимедіа, тобто комбінації з баз даних і робіт різних
видів, таких як картини (художні або анімаційні), тексти, музика та
комп’ютерні програми.

Ці послуги пов’язані одним фактором: концепцією взаємодії, яка дозволяє
змінювати зміст. Ступінь взаємодії необхідно визначити. Більшість з цих
послуг створені за допомогою баз даних. Іншою особливістю нових послуг є
те, що не окреслені межі їх використання.

44. Слід відзначити, що нові послуги (від місця до місця) відрізняються
від традиційних телевізійних програм (від однієї точки до кількох);
споживачеві в цьому випадку відведена пасивна роль, в той час як нові
послуги стануть доступними, як тільки в них виникає потреба, і
користувач буде безпосередньо контролювати програму.

45. Пропонується великий діапазон послуг на великі відстані: »
телеворкінг;

» телебанкінг;

* телешопінг;

155

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

* медіа (електронні газети);

* розваги (такі, як програмні бібліотеки (відео за запитом));

» послуги дозвілля (такі, як взаємопов’язані ігри, в яких глядач бере
участь, і сюжет змінюється, коли дійство триває, віртуальні музеї);

» послуги зі спортивних передач, коли глядач може вирішувати, який йому
обрати кут камери, чи практичні послуги, такі як прогноз погоди;

» навчальні програми (теленавчання);

* туризм на відстані (коли глядач може відвідати археологічні
пам’ятки);

* канали, на яких можна встановлювати парі тощо.

46. З нинішнього стану ринку та тенденцій його розвитку можна зробити
висновок, що нові послуги використовуватимуться в п’ятьох основних
сферах:

* діяльність в обох (приватному та громадському) секторах з відповідним
застосуванням (автоматизація офісів, фінансова інформація тощо);

* інформація та навчання, включаючи практичне застосування
(викладання);

* шопінг на відстані;

* нагляд за здоров’ям (лікування на відстані, домашній догляд);

» розваги та дозвілля, в яких ігри та телевізійні програми
відіграватимуть основну роль.

Не з’ясовано, як ці галузі розвиватимуться в майбутньому, але, здається,
що практика застосування прогресуватиме швидше, ніж ринок масового
дозвілля.

Ринок мультимедійної продукції (CD-ROM, CD-I, CD-TV тощо), за оцінками
спеціалістів, становить сьогодні один мільярд екю на рік. Очікується, що
він зростатиме на 16 відсотків щороку в наступні п’ять-шість років8.

Аналіз продукції CD-ROM, випущеної в Європі, є ознакою того, що цьому
продукту поки що надана перевага (див. таблицю нижче).

Десять основних галузей, які використовували CD-ROM у 1994 році

Види діяльності % всього % зросту за 93 — 94 pp.

Культура, розваги 19,0 73,8

Мистецтво, гуманітарні науки 13,2 61,9

Навчання, викладання, кар’єра 11,5 48,8

Інформаційна технологія, комп’ютерні програми 9,5 47,8

Реклама, дизайн, маркетинг 7,8 53,2

Бізнес, компанії 7,7 60,7

Мови, лінгвістика 7,6 61,6

Злочин, закон, законодавство 7,3 34,3

Наука, технології 7,0 37,8

Карти, географія 6,0 26,7

Джерело: Обсерваторія інформаційного ринку, 1988—1994 pp.

Див. 1 15 BN 92-826-74, 24-Х-1994, стор. 107.

156

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

b) Міжрегіональні послуги

47. Економічний аналіз показує, що інформаційний простір та послуги, що
надаються у ньому, залежатимуть від їх життєздатності щодо існуючих
регулювальних рамок роботи, які полегшують створення ряду послуг,
спрямованих на окремі ринки. Послуги, які надаються, повинні бути
націлені на ринок значно ширший, ніж будь-який внутрішній, інакше вони
не будуть прибутковими. Значною мірою їх успіх залежатиме від
доступності кількості різних послуг, запропонованих за помірними цінами.
Ряд послуг потребують стимулювання потреби, яка забезпечить оптимальне
використання мережі.

48. Пакет послуг буде прибутковим тільки тоді, якщо постачальник зможе
розповсюджувати їх у глобальному розмірі з метою зменшення витрат.

Послуги повинні мати спроможність поширюватися на всій території
Співтовариства, щоб вони змогли досягти меж ринків держав-членів,
ринків, які разом дозволять досягти масштабної економії. Тільки
перспектива розповсюдження та використання всіх потенційних ринків
держав-членів зможе забезпечити впевненість у прибутковості, а також
сприятиме значним капіталовкладенням, у яких є потреба.

49. Постачальники послуг не схочуть інвестувати нові послуги доти, поки
закони, які регулюють їх, не стануть простими та надійними. Слідуючи цій
стратегії, інвестор, який забезпечує пакет послуг, повинен бути певним,
що він керуватиметься тільки одним набором правил, які легко визначити.

Було б обтяжливе зобов’язати постачальника послуг вивчати різні режими
15 держав-членів стосовно надання послуг. Це стало б також перешкодою на
шляху інвестицій в індустрію.

c) Структури нового ринку

50. Структури нового ринку перебувають у гіпотетичному стані:
інформаційна спільність тільки зароджується, їх поступове зростання має
помітний вплив на структуру та композицію постачання і попиту.
Попередньо можемо визначити кілька тенденцій.

Не зважаючи ні на що, певна впевненість стосується і поведінки
споживачів, сприйняття ними цього технологічного процесу, і нових
послуг. Ми повернемося до цього аспекту.

51. Щодо пропозицій, то основною ознакою розвиненої індустрії є
різноманітність доступних товарів та послуг на ринку. Це породило
зростаючу кількість спеціалізованих постачальників послуг, які націлені
на особливі ринки.

Це призвело до того, що виробництво товарів і послуг перейшло від
тради-: ційних маленьких фірм до великих компаній, що існують в галузях
виробницт-| ва, телекомунікацій або інформаційних технологій, які
спроможні брати на себе | великі витрати на дизайн та ризик операцій.
Зазначена тенденція дозволяє ін-1 дустрії створювати послуги і
розповсюджувати їх якнайширше. В результаті і виникла потреба об’єднань
між компаніями, що виробляють програми, та опе-I раторами мереж
(кабельних, телефонних тощо). Створення світової економіки І вимагає
постійно від цих компаній підвищення їх конкурентноздатності. І 52. Щодо
попиту, то основною ознакою є зростання кількості користувачів. І
Розвиток нових типів послуг призвів до особливого споживання: споживач
має І значно ширші можливості вибору і користування змістом послуг.
Відео на за-

I
157

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

мовлення та інші нові послуги потребують активного та особливого рішення
з боку споживача. Споживач зможе довідуватися про товари, які наявні в
продажу, змінювати існуючі дані і товари та придбати їх для власного
користування.

53. Інформаційний суспільний простір повинен мати підтримку споживачів,
якщо він хоче існувати. Ще й досі існують питання, які мають бути
з’ясованими, незважаючи на успіх ідеї інформаційного суспільства.

54. Новаторства та маркетингу недостатньо для забезпечення того, що
споживачі сприймуть цю продукцію і змінять свої усталені звички щодо
споживання. Від споживача чекають, щоб він купував обладнання для
прийняття теле-, радіосигналів, придбання якого для багатьох людей є
обтяжливим. Індустрія має мобілізуватися, щоб запропонувати послуги
основній частині громадськості за помірними цінами. Існуючі дослідження
дають відносно невиразні відповіді на питання щодо коштів споживачів,
які вони готові витратити на нові послуги.

55. Той факт, що домашнє використання послуг зростатиме повільніше
через витрати, які виникають, вплине на природу і потреби послуг, які
пропонуються: це може бути застосування «бізнес до бізнесу», яке
пропонує перспективи більш швидкої прибутковості, тому що бізнес вже має
деяке з необхідного обладнання; перевага буде надана перш за все тим
застосуванням, що спрямовані на основну частину громадськості, яка має
нахил до освіти або індустрії розваг.

Європейський ринок надає менше значення особливим новим технологіям, ніж
інші існуючі ринки. Таблиця, що подана нижче, стосується тільки певних
технологій, але з неї можна побачити, що в 1992 році їх рівень
розповсюдження в побутовій сфері Європи був значно нижчим, ніж у СІЛА.

Розповсюдження нових технологій в побутовій сфері країн Європи і США в
1992 році

Процентне відношення обладнаних господарств

Вид обладнання Європа США

Обладнання CD-ROM 0,5 зд

Відеомагнітофони 54 68,3

Мобільні телефони 3,2 10,7

Джерело: Обсерваторія інформаційного ринку, звіт 1993—1994 pp.

Цілком зрозуміло, технологічний прогрес не зупиниться, а інтенсивно
розвиватиметься, особливо коли зростання поточного доходу буде
прогнозованим. Нижченаведена таблиця підтверджує цю тенденцію:

Світовий поточний індустріальний доход у 1988—1993 pp.

1988 млн. екю 1989 млн екю 1990 млн. екю 1991 млн. екю 1992 млн
екю % всього в 1992

Брокерська справа 2698,2 3055,8 3385,3 3580,9 3847,7 44

Кредити 1405,2 1468,9 1493,8 1521,8 1633,6 19 ‘

158

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

1988 млн. екю 1989 млн екю 1990 млн. екю 1991 млн. екю 1992 млн.
екю % всього в 1992

Фінансова інформація та дослідження 1051,8 1160,1 1301,2 1426,7
1591,0 18

Законодавство 399,0 509,7 577,5 611,5 649,7 7

Професійна діяльність 354,5 446,4 499,9 529,0 588,6 7

Кінцеве споживання 90,3 123,8 205,3 295,5 398,5 4

Маркетинг 8,2 12,9 19,3 26,7 34,4 РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРНА КОНВЕНЦІЯ ДАТА ПІДПИСАННЯ: 19.02.54 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 24.02.94 р. Закон України № 4030-ХІІ Уряди — члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення ще більшої єдності між її членами з метою, серед іншого, захисту і здійснення ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням; вважаючи, що досягнення цієї мети сприяло б кращому взаєморозумінню між народами Європи; вважаючи, що для досягнення цієї мети бажано не тільки укласти двосторонні культурні конвенції між членами Ради, а й слідувати політиці спільних дій, спрямованих на захист і заохочення розвитку європейської культури; приймаючи рішення укласти загальну Європейську культурну конвенцію, спрямовану на сприяння тому, щоб громадяни всіх держав-членів і таких інших європейських держав, які можуть приєднатися до неї, вивчали мови, історію і культуру інших країн і культуру, спільну для всіх їх, погодилися про наступне: Стаття 1 Кожна Договірна Сторона вживає належні заходи для захисту і заохочення , розвитку свого національного внеску до спільного культурного надбання Європи. Стаття 2 Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо: a) заохочує вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших До-вірних Сторін і надає цим Сторонам відповідні засоби для того, щоб сприяти ому вивченню на її території, а також b) прагне заохочувати вивчення своєї мови або мов, історії і культури на теорії інших Договірних Сторін і надає громадянам цих Сторін відповідні за- би для того, щоб здійснювати таке вивчення на її території. Стаття З Цоговірні Сторони проводять взаємні консультації в рамках Ради Європи І прийняття спільних дій щодо заохочення культурних заходів, які стать інтерес для Європи. 207 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Стаття 4 Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо, сприяє пересуванню і обміну особами, а також предметами, що мають культурну цінність, з метою здійснення положень статей 2 і 3. Стаття 5 Кожна Договірна Сторона розглядає передані під її контроль предмети, що мають культурну цінність для Європи, як невід'ємну частину спільного культурного надбання Європи, вживає належні заходи для їх захисту і забезпечує розумний доступ до них. Стаття 6 1. Пропозиції щодо застосування положень цієї Конвенції і щодо питань стосовно її тлумачення розглядаються на нарадах Комітету експертів з питань культури Ради Європи. 2. Будь-яка держава, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до цієї Конвенції відповідно до положень пункту 4 статті 9, може призначати представника або представників для участі в нарадах, передбачених попереднім пунктом. 3. Висновки, зроблені на нарадах, передбачених пунктом 1 цієї статті, подаються як рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, якщо тільки вони не становлять рішення, що належать до компетенції Комітету експертів з питань культури, як такі, що відносяться до питань адміністративного характеру, не вимагають додаткових витрат. 4. Генеральний секретар Ради Європи надсилає членам Ради і Уряду будь-якої держави, що приєдналася до цієї Конвенції, будь-які рішення, що відносяться до неї, які можуть бути прийняті Комітетом міністрів або Комітетом експертів з питань культури. 5. Кожна Договірна Сторона в належний час повідомляє Генерального секретаря Ради Європи про будь-які дії, які можуть бути нею вжиті з метою здійснення положень цієї Конвенції відповідно до рішень Комітету міністрів або Комітету експертів з питань культури. 6. Якщо будь-які пропозиції відносно застосування цієї Конвенції становлять інтерес тільки для певної кількості Договірних Сторін, такі пропозиції можуть бути більш детально розглянуті відповідно до положень Статті 7, за умови, що їх здійснення не тягне за собою витрат для Ради Європи. Стаття 7 Якщо для сприяння досягненню цілей цієї Конвенції дві або більше Договірні Сторони бажають організувати в штаб-квартирі Ради Європи інші заходи, крім тих, які зазначені в пункті 1 статті 6, Генеральний секретар Ради надає їм таку адміністративну допомогу, яка може знадобитися. Стаття 8 Ніщо в цій Конвенції не розглядається як таке, що зачіпає: а) положення будь-якої чинної двосторонньої культурної конвенції, яка може бути підписана будь-якою з Договірних Сторін, або як таке, що зменшує доцільність укладення будь-якої іншої такої Конвенції будь-якою з Договірних Сторін, або 208 РАДА ЄВРОПИ b) зобов'язання будь-якої особи дотримуватися законів і положень на території будь-якої Договірної Сторони, відносно в'їзду, місця проживання і від'їзду іноземців. Стаття 9 1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, і ратифікаційні грамоти здаються на збереження Генеральному секретарю Ради Європи. 2. Як тільки ратифікаційні грамоти будуть передані на збереження трьома урядами, що підписали Конвенцію, ця Конвенція вступає в силу для цих урядів. 3. Стосовно кожного уряду, що підписав Конвенцію і згодом ратифікував її, Конвенція вступає в силу в день здавання на збереження його ратифікаційної грамоти. 4. Комітет міністрів Ради Європи може одноособове прийняти рішення запросити на таких умовах, які він вважає необхідними, будь-яку європейську державу, що не є членом Ради, приєднатися до цієї Конвенції. Будь-яка запрошена таким чином держава може приєднатися до Конвенції шляхом здавання на збереження свого документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Таке приєднання вступає в силу в день одержання такого документа. 5. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради і будь-які держави, що приєдналися, про здавання на збереження всіх ратифікаційних грамот і документів про приєднання. Стаття 10 Будь-яка Договірна Сторона може зазначити території, на яких діють положення цієї Конвенції, шляхом подання Генеральному секретарю Ради Європи заяви, яку останній надсилає всім іншим Договірним Сторонам. Стаття 11 1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію в будь-який час після того, як вона діяла протягом п'яти років, шляхом повідомлення в письмовій формі на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, який інформує про це інші Договірні Сторони. 2. Така денонсація вступає в силу для відповідної Договірної Сторони через шість місяців після дати одержання повідомлення Генерального секретаря Ради Європи. На посвідчення чого нижчепідписані належним чином уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію. Вчинено в Парижі дев'ятнадцятого грудня тисяча дев'ятсот п'ятдесят четвертого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який перебуватиме на збереженні в архівах Ради Європи. Генеральний секретар надсилає завірені копії Конвенції кожному з урядів, які підписали її або приєдналися до неї. 141-319 209 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО СПІЛЬНЕ КІНОВИРОБНИЦТВО (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) Преамбула Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської культурної конвенції, що підписали цю Конвенцію, — вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, з тим щоб, зокрема, захищати і розвивати ідеали і принципи, що становлять їх спільне надбання, — вважаючи, що свобода творчості і свобода вираження думки є основоположними елементами цих принципів, — вважаючи, що однією з цілей Європейської культурної конвенції є захист багатогранності різних європейських країн, вважаючи, що сучасне кіновиробництво як спосіб творчості і вираження культурної багатогранності європейських кра'ін повинно бути розширено, — прагнучи розвивати ці принципи і спираючись на Рекомендації Комітету міністрів стосовно кіно і аудіовізуальної сфери і, зокрема, на Рекомендацію № R(86)3 про розвиток виробництва аудіовізуальної продукції в Європі, — визнаючи, що створення Європейського фонду підтримки спільного виробництва і розповсюдження кіно- і аудіовізуальних творів творчого характеру відповідає інтересам підтримки європейського виробництва і тим самим було дано новий імпульс розвитку сучасного кіновиробництва в Європі, — сповнені рішучості досягнути цієї мети в галузі культури за допомогою спільних зусиль щодо збільшення виробництва і встановлення правил, застосовних до європейського багатогранного кіновиробництва в цілому, — вважаючи, що прийняття єдиних правил дозволить зменшити обмеження і сприятиме європейському співробітництву в галузі спільного кіновиробництва, погодилися про наступне: ГЛАВА 1 Загальні положення Стаття 1 Мета Конвенції Сторони цієї Конвенції зобов'язуються сприяти розвитку європейського спільного кіновиробництва відповідно до наступних положень. Стаття 2 Сфера дії 1. Ця Конвенція регулює відносини між Сторонами в галузі багатостороннього спільного виробництва, започаткованого на території Сторін. 2. Ця Конвенція застосовується: а) до спільного виробництва за участю принаймні трьох співпродюсерів, зареєстрованих на території трьох різних сторін Конвенції; і 210 РАДА ЄВРОПИ b). до спільного виробництва за участю принаймні трьох співпродюсерів, зареєстрованих на території трьох різних Сторін Конвенції, і одного або кількох співпродюсерів, не зареєстрованих на території таких Сторін. Однак загальний внесок співпродюсерів, не зареєстрованих на території Сторін Конвенції, не може перевищувати ЗО відсотків від загальних затрат виробництва. У всіх випадках ця Конвенція застосовується тільки за умови, що спільний твір відповідає визначенню європейського кінематографічного твору, що міститься нижче в пункті 3 статті 3. 3. Положення двосторонніх угод, укладених між Сторонами цієї Конвенції, продовжують застосовуватися до двостороннього спільного виробництва. В разі багатостороннього спільного виробництва положення цієї Конвенції мають переважну силу над положеннями двосторонніх угод між Сторонами Конвенції. Положення стосовно двостороннього спільного виробництва залишаються в силі, якщо вони не суперечать положенням цієї Конвенції. 4. За відсутності будь-якої угоди, що регулює двосторонні відносини з питань спільного виробництва між двома Сторонами цієї Конвенції, Конвенція застосовується і до двостороннього спільного виробництва, якщо одна із Сторін-учас-ниць не зробила застережень відповідно до положень статті 20. Стаття З Визначення Для цілей цієї Конвенції: a) термін «кінематографічний твір» означає твір будь-якої тривалості і на будь-якому носієві, зокрема художні, мультиплікаційні і документальні фільми, який відповідає положенням, що регулюють кіноіндустрію кожної із Сторін, що бере участь, і призначений для показу в кінотеатрах; b) термін «співпродюсери» означає кінокомпанії або продюсерів, зареєстрованих на території Сторін цієї Конвенції і пов'язаних договором про спільне виробництво; c) термін «європейський кінематографічний твір» означає кінематографічний твір, що відповідає умовам, викладеним у Додатку II, який є складовою частиною цієї Конвенції; d) термін «багатостороннє спільне виробництво» означає створення кінематографічного твору, принаймні трьома продюсерами, як визначено вище в пункті 2 статті 2. ГЛАВА II Правила, застосовні до спільного виробництва Стаття 4 Прирівнення до національних фільмів 1. Європейський кінематографічний твір, який створено в рамках багатостороннього спільного виробництва і підпадає під дію цієї Конвенції, користується перевагами, наданими національним фільмам відповідно до законодавчих положень і правил, чинних на території кожної із Сторін цієї Конвенції, що беруть участь у відповідному спільному виробництві. 2. Переваги надаються кожному співпродюсеру Стороною, на території якої співпродюсер зареєстрований, відповідно до умов і обмежень, передбачених за- 14М-319 211 КНИГА 1 .Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ конодавчими положеннями і правилами, чинними на території цієї Сторони, і відповідно до положень цієї Конвенції. Стаття 5 Умови одержання статусу спільного виробництва 1. Будь-яке спільне виробництво кінематографічних творів підлягає затвердженню компетентними органами сторін, на території яких співпродюсери зареєстровані, після консультацій між цими компетентними органами і відповідно до порядку, викладеного в Додатку І. Цей Додаток є складовою частиною Конвенції. 2. Заявки на одержання статусу спільного виробництва подаються на затвердження компетентним органам відповідно до порядку подання заявок, викладеного в Додатку І. Це затвердження є остаточним, за винятком випадків невиконання первинних зобов'язань стосовно творчих, фінансових і технічних питань. 3. Проектам відверто порнографічного характеру або проектам, які пропагують насильство або відкрито зневажають людську гідність, статус спільного виробництва не може бути наданий. 4. Переваги, передбачені статусом спільного виробництва, надаються спів-гіродюсерам, які, як вважається, володіють відповідними технічними і фінансовими засобами, а також достатньою професійною кваліфікацією. 5. Кожна Договірна держава називає компетентні органи, згадані вище в пункті 2, шляхом заяви, яка робиться при підписанні або здаванні на збереження її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання. Ця заява може бути змінена в будь-який наступний момент. Стаття 6 Частка внеску кожного співпродюсера 1. В разі багатостороннього спільного виробництва мінімальний внесок не може бути меншим 10 відсотків, а максимальний — перевищувати 70 відсотків від загальних затрат виробництва кінематографічного твору. Якщо мінімальний внесок становить менше 20 відсотків, відповідна сторона може вжити заходів щодо зменшення або припинення доступу до національних механізмів підтримки виробництва. 2. Якщо ця Конвенція замінює двосторонню угоду між двома Сторонами відповідно до положень пункту 4 статті 2, мінімальний внесок не може бути меншим 20 відсотків, а максимальний — перевищувати 80 відсотків від загальних затрат виробництва кінематографічного твору. Стаття 7 Права співпродюсерів 1. Договір про спільне виробництво повинен гарантувати кожному співпро-дюсеру спільне володіння оригінальним негативом фільму і фонограми. Договір містить положення про те, що цей негатив зберігається в місці, погодженому співпродюсерами, і гарантує їх вільний доступ до нього. 2. Договір про спільне виробництво повинен також гарантувати кожному співпродюсеру право на проміжний негатив або будь-який інший носій, що дозволяє тиражування. 212 РАДА ЄВРОПИ Стаття 8 Технічна і творча участь 1. Внесок кожного із співпродюсерів повинен передбачати ефективну технічну і творчу участь. У принципі і згідно міжнародним зобов'язанням Сторін внесок співпродюсерів щодо творчого, технічного і авторського складів, складу виконавців і технічних засобів повинен бути пропорційним до вкладеного ними капіталу. 2. Із врахуванням міжнародних зобов'язань сторін і вимог сценарію технічна і загальна група повинна складатися з громадян держав, що є партнерами по спільному виробництву, а компонування фільму повинно, як правило, здійснюватися в тих же державах. Стаття 9 Фінансова участь у спільному виробництві 1. Незважаючи на положення статті 8, і з врахуванням конкретних умов і обмежень, наявних у законах і правилах, чинних на території Сторін, статус спільного виробництва може бути наданий відповідно до положень цієї Конвенції, якщо зазначене виробництво відповідає наступним умовам: a) передбачає відповідно до договору про спільне виробництво один або кілька менших внесків, які можуть бути суто фінансовими, за умови, що кожна національна частка не менше 10 відсотків і не більше 25 відсотків від затрат виробництва; b) передбачає участь співпродюсера, який несе найбільшу частку витрат, вносить ефективний технічний і творчий внесок і відповідає умовам, за якими фільм може бути визнаний національним твором в його країні; c) сприяє утвердженню європейської своєрідності; і d) передбачено в договорах про спільне виробництво, що містять положення про розподіл доходів. 2. Фінансова участь у спільному виробництві може одержати статус спільного виробництва тільки після того, як компетентні органи даватимуть на це згоду в кожному конкретному випадку, враховуючи положення статті 10. Стаття 10 Загальний баланс 1. Стосовно сторін у галузі кінематографії повинен підтримуватися загальний баланс відносно як загального обсягу капіталовкладень, так і творчої та технічної участі у спільному виробництві кінематографічних творів. 2. Сторона, яка по закінченні розумного строку виявить дисбаланс на чужу користь у своїх відносинах щодо питань спільного виробництва з однією або кількома Сторонами, може з метою збереження своєї культурної своєрідності не давати згоди на подальше спільне виробництво до тих пір, доки з цією Стороною або Сторонами не будуть встановлені збалансовані відносини в галузі кінематографії. Стаття 11 В'їзд і проживання Відповідно до чинного законодавства, правил і міжнародних зобов'язань кожна Сторона полегшує технічному і творчому персоналу інших Сторін, які 213 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________ беруть участь у спільному виробництві, в'їзд і проживання, а також одержання дозволів на роботу на своїй території. Аналогічним способом кожна сторона дозволяє тимчасове ввезення і наступне вивезення обладнання, необхідного для виробництва і прокату кінематографічних творів, що підпадають під дію цієї Конвенції. Стаття 12 Згадування країн, що беруть участь у спільному виробництві 1. Країни, що беруть участь у спільному виробництві, згадуються у спільно виготовлених кінематографічних творах. 2. Назви цих країн конкретно згадуються в заглавних титрах, у всій рекламі та інформаційних матеріалах, а також при показі кінематографічних фільмів. Стаття 13 Експорт Якщо спільно виготовлений кінематографічний твір експортується в країну, де існують квоти на імпорт кінематографічних творів, і якщо одна із Сторін, яка бере участь у спільному виробництві, не має права на вільне ввезення своїх кінематографічних творів в імпортовану країну: a) кінематографічний твір, як правило, повинен включатися до квоти з найбільшою часткою участі; b) в разі рівної участі різних країн у створенні кінематографічного твору він повинен включатися до квоти країни, що має найбільш сприятливі умови для експорту в імпортовану країну; c) як положення підпунктів а) і Ь) не застосовні, кінематографічний твір повинен включатися до квоти Сторони, представленої режисером. Стаття 14 Мови При наданні статусу спільного виробництва компетентний орган певної Сторони може вимагати від співпродюсера, зареєстрованого на її території, остаточну версію кінематографічного твору однією з мов цієї Сторони. Стаття 15 Фестивалі Якщо співпродюсери не вирішать інакше, спільно виготовлені кінематографічні твори повинні демонструватися на міжнародних фестивалях тією Стороною, де зареєстрований співпродюсер, який зробив найбільший внесок, або — в разі рівної фінансової участі — Стороною, представленою режисером. ГЛАВА III Заключні положення Стаття 16 Підписання, ратифікація, прийняття, схвалення Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи та іншими Державами-сторонами Європейської культурної конвенції, які можуть висловити згоду пов'язати себе: 214 РАДА ЄВРОПИ a) підписанням без застереження стосовно ратифікації, прийняття або схвалення; або b) підписанням за умови ратифікації, прийняття або схвалення з наступною ратифікацією, прийняттям або схваленням. 2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення здаються на збереження Генеральному секретарю Ради Європи. Стаття 17 Введення в дію 1. Конвенція вводиться в дію в перший день місяця після закінчення трьох місяців від дня, коли п'ять держав, включаючи принаймні чотири Держави-члени Ради Європи, висловлять свою згоду бути пов'язаними Конвенцією відповідно до положень статті 16. 2. Стосовно будь-якої, що підписала, країни, яка висловить свою згоду бути пов'язаною нею після цього, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, що настає по закінченні трьох місяців від дня підписання або здавання на збереження ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або схвалення. Стаття 18 Приєднання держав, які не є членами Ради Європи 1. Після введення цієї Конвенції в дію Комітет міністрів Ради Європи на підставі рішення, прийнятого більшістю голосів, передбаченого статтею 20 Статуту Ради Європи, і одноголосної думки представників Договірних держав, що мають право брати участь у засіданнях Комітету міністрів, може запропонувати будь-якій європейській державі, що не є членом Ради Європи, а також Європейському економічному Співтовариству, приєднатися до цієї Конвенції. 2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася, або Європейського економічного Співтовариства, в разі його приєднання, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, наступного по закінченні трьох місяців від дня здавання документа про приєднання на збереження Генеральному секретарю Ради Європи. Стаття 19 Територіальне застереження 1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання зазначити територію чи території, на які поширюється дія цієї Конвенції. 2. Будь-яка країна може в будь-який наступний момент шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи розповсюдити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в заяві. Стосовно такої території Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від дня одержання такої заяви Генеральним секретарем. 3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, зазначеної в такій заяві, бути відкликана шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від одержання такого повідомлення Генеральним секретарем. 215 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 20 Застереження 1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання заявити, що пункт 4 статті 2 не застосовується до її внутрішніх відносин з питань спільного виробництва з однією або кількома Сторонами. Крім того, вона може зберегти за собою право визначати максимальну частку участі, відмінну від зазначеної в пункті 1 (а) статті 9. Жодні інші застереження не допускаються. 2. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження згідно з попереднім пунктом, може повністю або частково відмінити його шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відміна вводиться в дію в день одержання такого повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 21 Денонсація 1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. 2. Така денонсація вводиться в дію в перший день місяця, що настає після шести місяців від дня одержання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 22 Повідомлення Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Європи, а також будь-яку державу і Європейське економічне Співтовариство, які можуть приєднатися до цієї Конвенції або яким може бути запропоновано зробити це, про: a) будь-яке підписання; b) здавання на збереження будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання; c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до статей 17, 18, і 19; d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 5 статті 5; e) будь-яку денонсацію, про яку повідомлено відповідно до статті 21; f) будь-який інший акт, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвенції. На посвідчення чого нижче підписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію. Вчинено в Страсбурзі другого жовтня тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, кожний буде зберігатися в архівах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи направляє завірені копії державам, згаданим у пункті 16, а також будь-якій державі і Європейському економічному Співтовариству, яким може бути запропоновано приєднатися до цієї Конвенції. 216 РАДА ЄВРОПИ ДОДАТОК І до Європейської конвенції про спільне кіновиробництво (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) Порядок подання заявок Щоб скористатися перевагами, передбаченими положеннями цієї Конвенції, співпродюсери, зареєстровані на території Сторін, повинні за два місяці до початку зйомок подати заявку на одержання статусу спільного виробництва, додавши документи, перелічені нижче. Ці документи повинні бути подані компетентними органами у достатній кількості, з тим щоб їх можна було передати органам інших Сторін не пізніше ніж за місяць до початку зйомок: — копія контракту на придбання авторських прав або будь-яке інше підтвер-І дження придбання авторських прав на комерційне використання твору; — детальний сценарій; — перелік технічних і творчих внесків кожної з Держав-учасниць; — кошторис і детальний план фінансування; — графік виробництва фільму; ' — договір про спільне виробництво, укладений між співпродюсерами. До цього договору повинні бути включені положення про розподіл доходів або територій між співпродюсерами. Заявка та інші документи надаються, по можливості, мовою тих компетент-, них органів, якими вони направляються. Національні компетентні органи направляють один одному заявки і додані документи відразу після їх одержання. Компетентнийорган Сторони З МЄНШИМ фінансовим внеском не повинен давати згоди до тих пір, докине буде одержано висновок Сторони з найбільшим фінансовим внеском. ДОДАТОК II до Європейської конвенції про спільне кіновиробництво (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) 1. Кінематографічний твір вважається європейським за змістом пункту З статті 3, якщо він набере принаймні 15 балів з 19 можливих відповідно до ниук-ченаведеної таблиці європейських ознак. 2. Враховуючи вимоги сценарію, компетентні органи можуть після проведення консультацій і в разі, якщо вони вирішать, що твір все ж відповідає європейським вимогам, надати статус спільного виробництва фільму, який набрав менше необхідних 15 балів. Г~--------------------------------------'------"—•—"---- Європейські ознаки Авторсь ка група Режисер 3 Сценарист 3 Композитор 1 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Акторсь ка група Перша роль 3 Друга роль 2 Третя роль 1 Група технічно ро забезпечення Кшоператор 1 Звукооператор 1 Режисер відеомонтажу 1 Художник-постановник 1 Студія або зйомка на натурі 1 Місце монтажу 1 Примітка. a) Перша, друга і третя ролі визначаються за кількістю знімальних днів. b) Що стосується статті 8, то поняття «творча» відноситься до авторської і акторської груп, а поняття «технічна» — до групи технічного забезпечення зйомки. 218 РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ТРАНСКОРДОННЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ (Страсбург, 5 травня 1989 року, в редакції від 9 вересня 1998 р.) Європейська конвенція з транскордонного телебачення була відкрита Кабінетом міністрів Ради Європи для підписання 5 травня 1989 p., введена в дію 1 травня 1993 р. 9 вересня 1998 р. Кабінет міністрів затвердив Протокол, після чого, але не пізніше 1 жовтня 2000 p., Протокол повинен бути введений в дію. Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської культурної конвенції, які підписали цю Конвенцію; Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення великої єдності між її членами з метою захисту та здійснення ідеалів і принципів, що становлять їх спільну спадщину; Вважаючи, що гідність і однакова цінність людської особистості є важливими елементами цих принципів; Вважаючи, що свобода слова та інформації, втілена в Статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, становить собою один з важливіших принципів демократичного суспільства і одну з головних умов його прогресу і розвитку кожної людської особистості; Знову підтверджують свою відданість принципам вільного руху інформації та ідей і незалежності телеглядачів, які є необхідною основою їх телемовної політики; Підтверджуючи значення телемовлення для розвитку культури та вільного формування поглядів в умовах захисту плюралізму і рівності можливостей для всіх демократичних груп і політичних партій; Поділяючи переконання в тому, що подальший розвиток технології інформації і зв'язку сприятиме праву без врахування кордонів висловлювати, шукати, одержувати і передавати інформацію та ідею незалежно від їх джерела; Бажаючи надавати все ширше коло вибору телепередач для населення, зміцнюючи тим самим спадщину Європи та розвиваючи її аудіовізуальну творчість, і будучи сповненими рішимості досягнути цієї культурної мети за допомогою зусиль щодо розширення випуску і розповсюдження високоякісних програм, здійснюючи тим самим надії населення в політичній, освітній та культурній сферах; Визнаючи за необхідне консолідацію загальних широких рамок регулювання; Зважаючи на Резолюцію № 2 та Декларацію 1-ї Європейської Міністерської Конференції з політики засобів масової інформації; Бажаючи розвивати принципи, втілені в чинних Рекомендаціях Ради Європи і принципах телевізійної реклами, про рівність чоловіків і жінок у засобах масової інформації, про використання супутникового теле- і радіомовлення і про розвиток випуску аудіовізуальної продукції в Європі, домовилися про наступне: 219 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ РОЗДІЛ І Загальні положення Стаття 1 Цілі Ця Конвенція стосується програм телемовлення, її метою є сприяння, стосовно її учасників, транскордонній трансляції та ретрансляції телевізійних програм. Стаття 2 Вживання термінів В цілях цієї Конвенції: a) «Трансляція» означає первинну передачу, здійснювану наземним передавачем, по кабельному телебаченню, або із супутника будь-якого виду, в закодованій або незакодованій формі телевізійних програм, які приймаються населенням. До неї входить зв'язок, здійснюваний в індивідуальному порядку; b) «Ретрансляція» означає приймання і одночасну передачу, незалежно від використовуваних технічних засобів, повних і незмінних телевізійних програм, або істотних частин таких програм, що транслюються телемовниками для приймання населенням; c) «Телемовник» означає фізичну або юридичну особу, яка складає телевізійні програми для приймання населенням і транслює їх, або забезпечує їх трансляцію в повній і незмінній формі третьою особою; d) «Програма» означає весь зміст єдиної служби мовлення цього телемовни-ка відповідно до попереднього пункту; e) «Європейські аудіовізуальні твори» означають творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами; f) «Реклама» означає публічні оголошення з метою сприяння продажу, купівлі або оренді товарів чи послуг, розвитку громадської справи або ідеї, чи досягненню іншого результату, необхідного рекламодавцю, телевізійний час для передачі якої було надано за винагороду або аналогічне зустрічне задоволення, або використовувалося для просування власних товарів чи послуг; g) «Спонсорство» означає участь фізичної або юридичної особи, яка не займається телемовленням або постановкою аудіовізуальних творів, у прямому або опосередкованому фінансуванні програми з метою сприяння популярності імені, торгової марки або іміджу цієї особи. Стаття З Сфера застосування Ця Конвенція застосовується до будь-яких програм, які транслюються чи ретранслюються по кабельному телебаченню, або наземним передавачем, або супутником безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Конвенції, або з використанням технічних засобів, які перебувають під аналогічною юрисдикцією; при цьому ці програми, крім того, повинні прийматися прямо або опосередковано в одній або більше Держав-учасниць. 220 РАДА ЄВРОПИ Стаття 4 Свобода приймання і ретрансляції Учасники забезпечують свободу слова та інформації відповідно до Статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод і гарантують свободу приймання, а також не обмежують ретрансляцію на своїй території програм, що відповідають положенням цієї Конвенції. Стаття 5 Обов'язки транслювальних Учасників 1. Кожний транслювальний Учасник гарантує, що всі програми, трансльовані телемовником, який підпадає під юрисдикцію цього Учасника, відповідають положенням цієї Конвенції. 2. Для цілей цієї Конвенції під телемовником, що підпадає під юрисдикцію Учасника, розуміється: — телемовник, заснований на території транслювального Учасника, відповідно до частини 3 цієї статті; — телемовник, діяльність якого регулює частина 4 цієї статті. 1. Для цілей цієї Конвенції телемовник вважається заснованим на території транслювального Учасника (в подальшому — Учасника) в наступних випадках: a) головний офіс телемовника знаходиться на території цього Учасника і рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території цього ж Учасника; b) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території одного Учасника, а рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території іншого Учасника, то телемовник вважається заснованим на території того Учасника, в якому діє переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, якщо переважна частина працівників, пов'язана з трансляцією телепрограм цього телемовника, діє однаковою мірою на території обох Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учаснику, на території якого знаходиться його головний офіс; якщо переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, не діє в жодному з цих Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учаснику, де була раніше здійснена трансляція відповідно до нормативних актів цього Учасника, презумуючи продовження стійкого і ефективного зв'язку з економікою цього Учасника; c) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території Учасника, але рішення щодо складання програм мовлення приймаються в третій країні, або навпаки, то телемовник вважається заснованим на території цього Учасника, за умови, що переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього мовника, діє на території цього Учасника; d) якщо при застосуванні критеріїв частини 3 статті 2 Директиви 97/36 ЄЕС від 19 червня 1997 р. Європейського Парламенту і Ради (що замінила Директиву Ради 89/552/ЄЕС), пов'язаних з координацією певних положень, встановлених у законі, регулятивних або адміністративних заходів стосовно телебачення в країнах-учасницях, телемовник був визнаний основним на території країни Європейського Співтовариства, то такий телемовник визнається основним на території цього Учасника і в значенні цієї Конвенції. 221 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 4. Телемовник, до якого не можуть застосовуватися положення частини З, підпадає під юрисдикцію Учасника, так званого передавального Учасника в наступних випадках: a) якщо він використовує частоту, надану Учасником; b) якщо він навіть не використовуючи частоту, надавану Учасником, використовує супутникові засоби, належні Учаснику, c) якщо він навіть не використовує ні частоту, надавану Учасником, ні супутникові засоби, належні Учаснику, але використовує супутниковий ап-лінк, надаваний Учасником. 5. Якщо транслювальний Учасник не може бути визначений відповідно до частини 4 цієї статті, то Постійний Комітет повинен визначити його статус відповідно до пункту (а) частини 1 статті 21 цієї Конвенції. 6. Положення цієї Конвенції не поширюються на телепрограми, призначені для виключного приймання в країнах, що не є сторонами цієї Конвенції, а також на телепрограми, які не приймаються населенням в одному або кількох Учасниках. Стаття 6 Надання інформації 1. Обов'язки телемовника повинні бути чітко і в достатньому обсязі визначені в дозволі, що видається компетентним органом кожного Учасника, або в укладеному з ним договорі, або в іншому правовому акті. 2. Інформація про телемовника надається компетентним органом транслю-вального Учасника за вимогою. Така інформація повинна, як мінімум, включати ім'я або найменування, місце перебування і статус телемовника, ім'я юридичного представника, склад капіталу, характер, мету і порядок фінансування програм, які телемовник надає або має намір надати. РОЗДІЛ II Зміст програм Стаття 7 Обов'язки телемовника 1. Всі елементи програм, їх надання і зміст повинні забезпечувати повагу до гідності людської особи та основних прав інших людей. Зокрема, вони не повинні: a) бути непристойними і, зокрема, містити порнографію; b) надмірно виділяти насильство або розпалювати расову ненависть. 2. Всі програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або моральному розвитку дітей та підлітків, не повинні транслюватися в той період часу, коли вони можуть їх дивитися. 3. Телемовник повинен забезпечувати умови для того, щоб у новинах факти і події подавалися справедливо і заохочувалося вільне формування думок. Стаття 8 Право на відповідь 1, Кожний транслювальний Учасник забезпечує можливість будь-якій фізичній або юридичній особі, незалежно від її громадянства або місця проживання, 222 РАДА ЄВРОПИ здійснити право на відповідь або на пошук інших відповідних правових або адміністративних засобів захисту стосовно програм транслювальних або трансльованих мовником або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під його юрисдикцією в розумінні статті 5. Зокрема, він забезпечує строки та інші засоби для ефективного здійснення права на відповідь. Ефективне здійснення цього права, або інших відповідних правових або адміністративних засобів захисту, забезпечується як щодо строків, так і його можливостей. 2. З цією метою в процесі трансляції програми необхідно зазначати через певні перерви за допомогою відповідних засобів найменування самої програми, або ведучого передачу телемовника. Стаття 9 Доступ населення до інформації Кожний Учасник повинен за необхідності вживати правові заходи (такі, як надання права короткого висвітлення подій), до яких існує підвищений громадський інтерес, з метою недопущення порушення права населення на інформацію телемовниками, що підпадають під юрисдикцію цих Учасників і володіють виключними правами на трансляцію і ретрансляцію цієї події, відповідно до положень статті 3. Стаття 9 а Доступ населення до подій найбільшої значимості 1. Кожний Учасник володіє правом вживати необхідні заходи для гарантування того, щоб телемовник, який перебуває в межах його юрисдикції, не транслював на ексклюзивній основі події, визнані в цьому Учаснику як події найбільшої суспільної значимості, таким чином, що значна частина населення цього Учасника була б позбавлена можливості слідкувати за їх розвитком в прямому ефірі, або в запису по безкоштовних каналах. Якщо він використовує це право, зацікавлений Учасник може скласти список подій, які, на його думку, становлять найбільшу суспільну значимість. 2. Учасники повинні забезпечити за допомогою відповідних засобів, враховуючи при цьому принципи Європейської конвенції про захист прав і свобод людини, а також державних конституцій, можливість використовувати свої ексклюзивні права, придбані після введення в дію Протоколу про прийняття поправок до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, таким чином, що значна частина іншого Учасника позбавиться можливості перегляду Учасником для транслювання в режимі прямого ефіру цілком або частково, або визначених ним з об'єктивних причин до тих, що становлять громадський інтерес, але призначених для показу в запису, повністю або частково, по безплатному телебаченню, як це зазначено в частині 1 цієї статті. Для цих цілей існують наступні вимоги; a) Учасник, що вживає заходи відповідно до частини 1 цієї статті, повинен скласти список подій, що мають або не мають національний характер і становлять собою громадський інтерес; b) список повинен бути складений гласно, а розумні строки і без допущення різних тлумачень; 223 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ c) Учасник повинен визначити, чи слід демонструвати ці програми в прямому ефірі, цілком або частково, чи визначити, залежно від об'єктивних причин, необхідність повної або часткової трансляції цих подій у записах з метою задоволення громадського інтересу; d) заходи, включені Учасником до зазначеного списку, повинні мати пропорційний і детальний характер, з тим щоб надати можливість їх використання іншими Учасниками; e) Учасник, який складає список таких подій, повинен надати його Постійному Комітету разом з повідомленням про вжиті заходи і строки, встановлені Постійним Комітетом; f) заходи, вжиті Учасником, що складає списки, повинні відповідати вказівкам Постійного Комітету, згаданим у частині 3 цієї статті, і Постійний Комітет повинний дати позитивний висновок відносно цих заходів. Заходи, врегульовані цією частиною, повинні застосовуватися Постійним Комітетом у щорічному переліку, згаданому в частині 3 цієї статті, і лише стосовно виключних прав, придбаних після введення в дію Протоколу про поправки до цієї Конвенції. 3. Раз на рік Постійний Комітет повинен: a) публікувати об'єднаний перелік включених до списку подій і відповідних заходів, запропонованих Учасниками згідно з пунктом (е) частини 2 цієї статті; b) розробляти схвалювані більшістю в дві третини його членів вказівки на доповнення до тих правил, які згадані в пунктах від (а) до (е) частини 2 цієї статті, з метою уникнення невідповідності між виконанням положень цієї статті і відповідних правил ЄС. Стаття 10 Культурні цілі 1. Кожний транслювальний Учасник забезпечує відповідними засобами, де це можливо, надання телемовниками європейським програмам більшої частини телевізійного часу, виключаючи час, що відводиться новинам, спортивним подіям, іграм, рекламі, передачі телетексту і телеторгівлі. Така частка часу забезпечується прогресивно на основі відповідних критеріїв з врахуванням інформаційних, освітніх, культурних і розважальних обов'язків телемовника перед глядачами. 2. В разі розбіжностей між приймальним і транслювальним Учасником щодо застосування попередньої частини статті, на прохання одного з Учасників можна звернутися до Постійного Комітету з метою одержання його консультативного висновку з цього питання. Такі розбіжності не розглядаються в арбітражі, передбаченому статтею 26. 3. Учасники зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні засоби і процедури без дискримінації телемовників для підтримки розвитку виробництва європейських програм, зокрема в країнах з низьким аудіовізуальним виробничим потенціалом або з обмеженими мовними районами. 4. Учасники повинні гарантувати, що телемовники, які знаходяться в межах їх юрисдикції, будуть транслювати кінотвори тільки в строки, застережені з правоволодільцями. 224 РАДА ЄВРОПИ Стаття 10 а Плюралізм засобів масової інформації Учасники на підставі співробітництва і взаємодопомоги, що в основі цієї Конвенції, повинні всіма можливими засобами виключати можливість порушення плюралізму засобів масової інформації стосовно програмних послуг трансльованих або ретрансльованих телемовником або іншою фізичною чи юридичною особою, що підпадають під юрисдикцію цього Учасника відповідно до статті 3. РОЗДІЛ III Реклама і телеторгівля Стаття 11 Загальні норми 1. Всі рекламні і телеторговельні оголошення повинні бути добросовісними і чесними. 2. Реклама і телеторгівля не повинні вводити в оману і не повинні завдавати шкоди інтересам споживачів. 3. Адресована дітям або використовуючи дітей реклама і телеторгівля не повинні завдавати шкоди їхнім інтересам і повинні враховувати їх особливу сприйнятливість. 4. Телеторгівля не повинна закликати неповнолітніх здійснювати угоди щодо купівлі або оренди товарів і послуг. 5. Рекламодавець не має права редагувати зміст програм або впливати на нього. Стаття 12 Тривалість реклами і телеторгівлі 1. Частка всіх видів телеторгівлі і реклами, за винятком телеторговельних вставок, врегульованих частиною 3 цієї статті, не повинна перевищувати 20 відсотків часу щоденних передач. Обсяг реклами не повинен перевищувати 15 відсотків часу щоденних передач. 2. Частка реклами і телеторгівлі протягом однієї години передач не повинна перевищувати 20 відсотків. 3. Вставки, відведені для телеторговельних оголошень, на каналах, що не є виключно телеторговельними, повинні безперервно тривати протягом як мінімум 15 хвилин. Максимальна кількість таких вставок протягом одного дня не повинна перевищувати восьми. Вони повинні бути пізнавані як такі за допомогою зору і слуху. 4. Для цілей цієї статті не є рекламою: — оголошення самого телемовника про власні програми та їх похідні; — оголошення, зроблені в громадських інтересах і благодійними організаціями, що передаються безкоштовно. Стаття 13 Форма і презентація реклами і телеторгівлі 1. Реклама і телеторгівля повинні бути чітко відрізнювані і виділятися з ряду інших програм за допомогою зору або слуху. В принципі, вони повинні транслюватися блоками. 151-319 225 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 2. Не допускається реклама і телеторгівля, що впливають на підсвідомість людини. 3. Не допускається схована реклама і телеторгівля, зокрема, презентація товарів або послуг у програмах, якщо це робиться з рекламною метою. 4. В рекламі і телеторгівлі не можна подавати візуальний образ або голос осіб, які регулярно ведуть програми новин і поточних подій. Стаття 14 Розміщення реклами і телеторгівлі 1. Реклама і телеторгівля розміщуються в перервах між програмами. При виконанні умов, зазначених у частинах 2—5 цієї статті, рекламу і телеторгівлю можна також вміщувати в ході передачі програм таким чином, щоб не завдавати шкоди цілісності і значимості програм і прав їх володільців. 2. У програмах, що складаються з автономних частин, або в спортивних програмах і в аналогічно побудованих показах подій і постановках, реклама і телеторгівля вміщується тільки у проміжках між частинами і в перервах. 3. Трансляція аудіовізуальних творів, таких як художні кінофільми і телефільми (за винятком серій, серіалів, розважальних програм і документальних фільмів), за умови їх тривалості понад 45 хвилин, може перериватися один раз після кожного періоду тривалістю сорок п'ять хвилин. Допускається подальше переривання, якщо їх тривалість перевищує не менше 20 хвилин два або більше повні сорокап'ятихвилинні періоди. 4. В разі переривання для реклами або телеторгівлі програм, які не підпадають під дію частини 2, між кожною послідовною рекламною паузою повинно бути не менше 20 хвилин. 5. Рекламу і телеторгівлю не можна включати у будь-які передачі релігійних служб. Програми новин і поточних подій, документальні фільми, релігійні й дитячі програми тривалістю менше тридцяти хвилин не повинні перериватися для реклами або телеторгівлі. Якщо їх тривалість становить тридцять і більше хвилин, то на них розповсюджуються положення попередніх пунктів. Стаття 15 Реклама певних товарів і телеторгівля ними Не допускається реклама і телеторгівля тютюновими виробами. Реклама і телеторгівля алкогольними напоями всіх типів повинна відповідати наступним правилам: a) вона не повинна адресуватися безпосередньо неповнолітнім, і особи, які беруть участь у рекламі або телеторгівлі алкогольними напоями, не повинні виглядати неповнолітніми; b) в ній не можна пов'язувати вживання алкоголю з фізичною роботою або водінням автомобіля; c) в ній не можна стверджувати, що алкоголь має лікувальні властивості або що він є стимулюючим або заспокійливим засобом, або засобом вирішення особистих проблем; d) в ній не можна заохочувати надмірне вживання алкоголю або подавати утриманість або помірність у негативному світлі; e) в ній не можна приділяти особливу увагу вмісту алкоголю в напоях. 226 РАДА ЄВРОПИ 3. Не дозволяється реклама ліків і способів лікування, які в транслюючій Державі-учасниці можна одержати тільки за рецептом лікаря. 4. Реклама всіх видів ліків і способів лікування повинна чітко виділятися як така, бути чесною, правдивою і підлягати перевірці та дотримувати вимог про захист людини від завданої шкоди. 5. Не допускається телеторгівля стосовно ліків і способів лікування. Стаття 16 Реклама і телеторгівля, спрямовані спеціально на одного Учасника 1. Для того, щоб не допустити порушення конкуренції і загрози телевізійної системи Учасника, реклама і телеторгівля, спеціально і з певною частотою адресовані глядацькій аудиторії одного Учасника, який не є транслюючим Учасником, повинні відповідати правилам телевізійної реклами і телеторгівлі цього Учасника. 2. Положення попереднього пункту не застосовуються в разі, якщо: a) такі правила проводять дискримінацію між рекламою і телеторгівлею, трансльованими безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією, з одного боку, і рекламою та телеторгівлею, трансльованими організаціями, що знаходяться під юрисдикцією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що перебувають під аналогічною юрисдикцією, — з іншого; або якщо b) зазначені Учасники уклали в цій галузі двосторонні або багатосторонні угоди. РОЗДІЛ IV Спонсорство Стаття 17 Загальні правила 1. Якщо програма або серія програм спонсорується повністю або частково, це повинно бути чітко зазначено в титрах на початку і/або в кінці програми. 2. Ні за яких обставин спонсор не має права впливати на зміст і час передачі своєї програми таким чином, щоб це зачіпало відповідальність і редакторську незалежність телемовника стосовно таких програм. 3. Спонсоровані програми не повинні заохочувати продаж, купівлю або оренду товарів чи послуг спонсора або третьої особи, особливо шляхом спеціальних нагадувань про ці товари або послуги, що сприяють їх реалізації, в таких програмах. Стаття 18 Заборонене спонсорство 1. Спонсорами програми не можуть бути фізичні або юридичні особи, головним предметом діяльності яких є виготовлення або продаж товарів, або надання послуг, реклама яких заборонена на підставі статті 15. 2. Компанії, основною діяльністю яких серед іншого є виробництво або продаж ліків і надання медичних послуг, можуть бути спонсорами, сприяючи просуванню свого найменування або образу, за винятком будь-якого посилання на «•1-319 227 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ліки або конкретні медичні послуги, надані в транслюючому Учаснику тільки за приписом лікаря. 3. Не допускається спонсорство програм новин і поточних подій. РОЗДІЛ IV а Програми, призначені виключно для самореклами або телеторгівлі Стаття 18 а Програми, призначені виключно для телеторгівлі 1. Положення цієї Конвенції повинні застосовуватися з необхідними поправками до програм, призначених виключно для телеторгівлі. 2. Решта форм реклами в межах таких програм встановлюються відповідно до положень частини 1 статті 12. Частина 2 статті 12 не застосовується. РОЗДІЛ V Взаємодопомога Стаття 19 Співробітництво між Учасниками 1. Учасники зобов'язуються надавати один одному допомогу з метою здійснення цієї Конвенції. 2. Для цього: a) кожна Договірна Держава призначає один або кілька органів, найменування і адресу кожного з яких вона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи під час депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання; b) кожна Договірна Держава, яка призначила більше одного органу, визначає в своєму повідомленні на підставі підпункту (а) компетенцію кожного орга- ну- 3. Призначений Учасником орган повинен: a) надавати інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції; b) надавати інформацію за вимогою призначених іншими Учасниками органів про своє внутрідержавне законодавство і практику у сфері регулювання цієї Конвенції; c) співробітничати з призначеними іншими Учасниками органами, коли це необхідно і, зокрема, коли це підвищує ефективність заходів, вживаних для здійснення цієї Конвенції; d) розглядати будь-які утруднення, що виникають при застосуванні цієї Конвенції, доведені до його відома органом, призначеним Учасником. РОЗДІЛ VI Постійний Комітет Стаття 20 Постійний Комітет 1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет. 228 РАДА ЄВРОПИ 2. Кожний Учасник може бути представлений в Постійному Комітеті одним або більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У сфері своєї компетенції Європейське Співтовариство здійснює своє право голосу кількістю голосів, що дорівнює кількості своїх Держав-членів, які є Учасниками цієї Конвенції; Європейське Співтовариство не голосує в тих випадках, коли відповідні Держави-члени Співтовариства здійснюють своє право голосу, і навпаки. 3. Будь-яка Держава, згадана в пункті 1 статті 29, що не є учасницею цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному Комітеті спостерігачем. 4. При здійснені своїх функцій Постійний Комітет може запитувати думку експертів. За своєю власною ініціативою або за вимогою зацікавленого органу він може пропонувати будь-якій міжнародній або неурядовій організації, що володіє технічною кваліфікацією в сфері регулювання цієї Конвенції, бути представленою своїм спостерігачем на одному або на частині одного з його засідань. 5. Засідання Постійного Комітету скликаються Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засідання проводиться протягом шести місяців після дати введення Конвенції в дію. В подальшому він збирається на засідання за вимогою однієї третини Учасників або Комітету міністрів Ради Європи, або за ініціативою Генерального секретаря Ради Європи відповідно до положень пункту 2 статті 23, або за вимогою одного чи більше Учасників відповідно до положень пункту (с) частини 1 статті 21 і частини 2 статті 25. 6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету утворює більшість Учасників. 7. З врахуванням положень пункту (Ь) статті 9 а, і частини 3 статті 23 рішення Постійного Комітету приймається більшістю в дві третини голосів присутніх членів Комітету. 8. Постійний Комітет приймає свій власний Реґламент з врахуванням положень цієї Конвенції. Стаття 21 Функції Постійного Комітету 1. Постійний Комітет відповідає за застосування цієї Конвенції. Він може; a) давати рекомендації Учасникам про застосування Конвенції; b) пропонувати внесення змін до Конвенції і розглядати запропоновані зміни відповідно до положень статті 23; c) на прохання одного або більше учасників розглядати питання, що стосуються тлумачення Конвенції; d) робити все можливе для забезпечення дружнього вирішення розбіжностей, переданих йому відповідно до положень статті 25. e) давати рекомендації Комітету міністрів стосовно Держав, не згаданих у частині 1 статті 29, яким пропонується приєднатися до цієї Конвенції; f) висловлювати думку відносно зловживання правами, відповідно до положень пункту (с) частини 2 статті 24 (а). 2. Крім того, Постійний Комітет повинен: a) складати вказівки відповідно до пункту (Ь) частини 3 статті 9 а задля уникнення розбіжностей між виконанням положень цієї Конвенції стосовно доступу населення до подій найбільшої суспільної значимості і відповідних положень ЄС; b) подавати думку з приводу заходів, вжитих Учасниками, які склали список подій, що мають найбільше суспільне значення відповідно до частини 2 статті 9 а; 229 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ с) публікувати раз на рік об'єднаний перелік таких подій і заходів щодо їх забезпечення, визначених Учасниками відповідно до частини 2 статті 9 а. Стаття 22 Доповіді Постійного Комітету Після кожного засідання Постійний Комітет надає Учасникам і Комітету міністрів Ради Європи доповідь про проведені дискусії і прийняті рішення. РОЗДІЛ VII Поправки Стаття 23 Поправки 1. Будь-який Учасник може пропонувати внесення поправок до цієї Конвенції. 2. Про будь-яку пропозицію про внесення поправок робиться повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про нього Державам-членам Ради Європи, іншим Державам-членам Європейської культурної конвенції, Європейському Співтовариству і будь-якій Державі — не члену Ради Європи, яка приєдналася до неї відповідно до положень статті ЗО. Генеральний секретар Ради Європи скликає засідання Постійного Комітету не раніше ніж за два місяці після повідомлення про таку пропозицію. 3. Постійний Комітет розглядає будь-які запропоновані поправки і подає текст, прийнятий більшістю у три чверті членів Постійного Комітету, на затвердження Комітету міністрів. Після його затвердження текст надається Учасникам для прийняття. 4. Будь-які внесеш поправки набувають сили на тридцятий день після того, як всі Учасники повідомлять Генеральному секретарю про своє прийняття поправок. 5. Однак Комітет міністрів може, після консультацій з Постійним Комітетом, вирішити, що поправки повинні вступити в силу після закінчення 2 років від дня їх відкриття до прийняття, якщо Учасник не повідомив Генеральному секретарю Ради Європи про свої заперечення стосовно їх введення в силу. Якщо таке повідомлення підтверджується, поправки набувають сили першого дня місяця після одержання формальної згоди Учасника на їх прийняття. 6. Якщо поправка була схвалена Комітетом міністрів, але ще не вступила в силу відповідно до частин 4 і 5 цієї статті, держава або ЄС не можуть висловлювати свою згоду бути пов'язаними рамками Конвенції, не підтверджуючи в той же час поправки. РОЗДІЛ VIII Заяви про порушення Конвенці'ї Стаття 24 Заяви про порушення Конвенції 1. В разі, якщо Учасник виявить порушення цієї Конвенції, він повідомляє про це порушення транслюючому Учаснику, і обидва Учасники намагаються вирішити цю проблему на підставі положень статей 19, 25 і 26. 2. Якщо заявлене порушення має очевидний і серйозний характер, призводить до виникнення важливих державних проблем і зачіпає положення части- 230 РАДА ЄВРОПИ ни 1 або 2 статті 7, статті 12, перше речення частини 1 статті 13, статті 14 або частини 1 чи 3 статті 15, і якщо порушення продовжується протягом двох тижнів після такого сповіщення, то приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансляцію програми, що порушує Конвенцію. 3. У всіх інших випадках заявлених порушень, за винятком передбачених у частині 4, приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансляцію програми, що порушує Конвенцію, через вісім місяців після сповіщення про те, якщо заявлене порушення продовжується. 4. Тимчасове призупинення ретрансляції не допускається в разі заяви про порушення частини 3, 8, 9 або 10 статті 17. Стаття 24 а Заяви про зловживання правами, врегульованими цією Конвенцією 1. Якщо програма телемовника повністю або головним чином створена на території Учасника, юрисдикція якого не поширюється на телемовника («приймальний Учасник»), а телемовник порушує норми цієї Конвенції, причому це порушення підпадає під юрисдикцію цього Учасника, то в цьому разі наявний факт зловживання правом. 2. В разі, якщо це зловживання передбачається Учасником, то застосовується наступна процедура: а) зачеплені Учасники повинні намагатися дійти до взаємної згоди щодо врегулювання; б) якщо вони не зможуть його досягнути протягом трьох місяців, передавальний Учасник повинен надіслати матеріали спору Постійному Комітету; в) розглянувши точку зору зачеплених Учасників, Постійний Комітет повинен протягом шести місяців після одержання матеріалів спору висловити думку з приводу факта зловживання правом і повідомити про це зачепленим Учасникам. 3. Якщо Постійний Комітет вирішив, що зловживання правом мало місце, то Учасник, під чию юрисдикцію підпадає телемовник, повинен вжити всіх заходів щодо припинення цього зловживання і після виконання проінформувати про це Постійний Комітет. 4. Якщо Учаснику, під чию юрисдикцію телемовник презюмується підпадаючим, не вдалося провести в життя заходи, зазначені в частиш 3 цієї статті протягом шести місяців, то зацікавлені Учасники можуть розпочати арбітражний процес відповідно до частини 2 статті 26 і положень Додатку. 5. Приймальний учасник не повинен вживати ніяких заходів проти такого телемовника до закінчення арбітражного розгляду. 6. Будь-які заходи, запропоновані або вживані відповідно до положень цієї статті, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав і свобод людини. РОЗДІЛ IX Вирішення спорів Стаття 25 Примирення 1. В разі розбіжностей щодо застосування цієї Конвенції зацікавлені сторони повинні прагнути до їх дружнього вирішення. 231 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України 2. Якщо нема заперечень у жодної із сторін, Постійний Комітет може розглянути це питання, надавши себе в розпорядження зацікавлених сторін з метою досягнення швидкого задовільного рішення і, в разі необхідності, скласти стосовно нього консультативний висновок. 3. Кожна із зацікавлених сторін зобов'язується надати безвідкладно Постійному Комітету всю необхідну інформацію і засоби обслуговування для виконання його функцій на підставі попереднього пункту. Стаття 26 Арбітраж 1. Якщо зацікавлені сторони не в змозі вирішити спір відповідно до положень статті 25, то за загальною згодою вони можуть передати його до арбітражу, порядок роботи якого передбачається в Додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди спір може бути переданий до арбітражу за вимогою однієї з сторін протягом шести місяців після першої вимоги розпочати процедуру примирення. 2. Будь-який учасник може в будь-який час заявити, що він визнає обов'язковим розгляд спору і без спеціальної угоди з будь-яким іншим Учасником про прийняття на себе такого ж зобов'язання звернення до арбітражу, передбачене додатком до цієї Конвенції. РОЗДІЛ X Інші міжнародні угоди і внутрідержавне законодавство Учасників Стаття 27 Інші міжнародні угоди і домовленості 1. Учасники, що є членами Європейського Співтовариства, в своїх взаємовідносинах застосовують правові норми Співтовариства і тому дотримуються правил цієї Конвенції тільки в тому разі, коли відсутня правова норма Співробітництва, що регулює це питання. 2. Ця Конвенція жодним чином не перешкоджає Учасникам укладати міжнародні угоди, що доповнюють або розвивають її положення, або розширюють сферу її застосування. 3. В разі двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав і обов'язків Учасників, які випливають з таких угод і які не зачіпають здійснення іншими учасниками їх прав або виконання їх обов'язків за цією Конвенцією. Стаття 28 Співвідношення між Конвенцією і внутрішнім законодавством Учасників Ця Конвекція жодним чином не перешкоджає Учасникам застосовувати більш суворі або більш деталізовані правила, ніж передбачені в цій Конвенції для регулювання програм, які транслюються безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Учасника Конвенції, або з використанням технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією відповідно до статті 5. 232 РАДА ЄВРОПИ , РОЗДІЛ XI Заключні положення Стаття 29 Підписання і введення в дію Конвенції 1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи, іншими Державами-учасницями Європейської культурної конвенції і Європейського Співтовариства. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення депонуються в Генерального секретаря Ради Європи. 2. Ця Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати, до якої сім Держав, з яких не менше п'яти Держав є членами Ради Європи, визнали обов'язковість для них Конвенції відповідно до положень попередньої частини. 3. Під час підписання або більш пізньої дати до введення цієї Конвенції в дію стосовно цієї Держави вона може заявити про тимчасове застосування Конвенції. 4. Стосовно будь-якої згаданої в частині 1 Держави або Європейського Співтовариства, які згодом висловлюють свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, вона набуває чинності першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати депонування ратифікаційної грамоти або документа про приєднання або затвердження. Стаття ЗО Приєднання до Конвенції Держав — не членів Ради Європи 1. Після введення в дію цієї Конвенції Комітет міністрів Ради Європи, після консультації з Договірними Державами, може запропонувати будь-якій іншій Державі приєднатися до Конвенції шляхом рішення, яке приймається більшістю голосів, передбачених статтею 20 Статуту Ради Європи, і всіма голосами представників Договірних Держав, правочинних засідати в Комітеті. 2. Стосовно будь-якої Держави, що приєдналася, ця Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця, по закінченні тримісячного строку після дати депонування документа про приєднання у Генерального секретаря Ради Європи. Стаття 31 Територіальне застосування Конвенції 1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка держава може визначити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція. 2. Будь-яка Держава може пізніше шляхом декларації, адресованої Генеральному секретарю Ради Європи, розповсюдити застосування Конвенції на будь-яку іншу зазначену в декларації територію. Стосовно такої території Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати одержання такої декларації Генеральним секретарем. 3. Будь-яка зроблена на основі двох попередніх пунктів декларація може бути відкликана стосовно будь-якої зазначеної в ній території шляхом повідом- 233 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України лення на адресу Генерального секретаря. Відзив вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні шестимісячного строку після дати одержання Генеральним секретарем такого повідомлення. Стаття 32 Застереження 1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання будь-яка Держава може заявити, що вона застерігає за собою право відповідно до правил, передбачених частиною 2 статті 15 цієї Конвенції, обмежувати на своїй території ретрансляцію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, але тільки в тій мірі, в якій вона не відповідає її внутрішньому законодавству. Інші застереження не допускаються. 2. Застереження, сформульоване відповідно до попереднього пункту, не може бути предметом заперечення. 3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження на підставі частини 1, може повністю або частково зняти його шляхом повідомлення на адресу Генерального секретаря Ради Європи. Зняття застереження вступає в силу від дати одержання такого повідомлення Генеральним секретарем. 4. Учасник, що зробив застереження на підставі частини 1 цієї статті, не може вимагати застосування цього положення будь-яким іншим Учасником. Однак, це можливо, якщо його застереження має приватний або умовний характер, і тільки в тій частині, в якій воно була ним самим прийнято. Стаття 33 Денонсація 1. Будь-який учасник може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю. 2. Така денонсація вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні шестимісячного строку після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 34 Повідомлення Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Європи, інші Держави-члени Європейської культурної конвенції і будь-яку Державу, яка приєдналася до Конвенції, про: a) будь-яке підписання Конвенції; b) депонування будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання; c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до положень статей 29, ЗО, 31; d) будь-яку доповідь, складену відповідно до положень статті 22; e) будь-який інший акт, декларацію, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвенції. На засвідчення чого, нижчепідписані, належно уповноважені на це, підписали цю Конвенцію. 234 РАДА ЄВРОПИ Вчинено в місті Страсбурзі, 5 травня 1989 року, англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який повинен зберігатися в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи пересилає завірені копії кожній Державі-члену Ради Європи, іншим Держа-вам-учасницям Європейської культурної конвенції, Європейського Співтовариства і будь-якій іншій Державі, якій було запропоновано приєднатися до цієї Конвенції. ДОДАТОК Арбітраж 1. Про вимогу звернення до арбітражу необхідно давати повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. В ньому зазначаються найменування іншої сторони спору і предмет спору. Генеральний секретар пересилає одержану таким чином інформацію всім Учасникам цієї Конвенції. 2. В разі спору між двома Учасниками, один з яких є Державою-членом Європейського Співтовариства, оскільки остання сама є Учасником, вимога про звернення до арбітражу повинна бути адресована як Державі-члену Співтовариства, так і Співтовариству, які спільно повідомляють Генерального секретаря протягом одного місяця після одержання такої вимоги про те, хто стане стороною спору — Держава-член Співтовариства, або спільно Держава-член Співтовариства і Співтовариство. За відсутності такого повідомлення протягом вищезазначеного строку Держава-член Співтовариства і Співтовариство вважаються однією стороною спору з метою застосування положень, які регулюють формування складу арбітражу і порядок арбітражного розгляду. В разі, якщо Держава-член Співтовариства і Співтовариство спільно оголосять себе стороною спору, застосовуються ті ж правила. У випадках, передбачених цієї частиною, встановлений частиною 4 строк тривалістю один місяць продовжується в подальшому до двох місяців. 3. До складу арбітражного суду входять три арбітри: по одному від кожної із сторін; призначені таким чином два арбітри вибирають за спільною згодою третього арбітра, який стає головою арбітражного суду. Він не повинен бути громадянином жодної із сторін спору і мати постійне місце проживання на території будь-якої із сторін і працювати за наймом для будь-якої з них і не повинен мати ніякого відношення ні в якій якості до цієї справи. 4. Якщо одна із сторін не призначає арбітра протягом одного місяця після повідомлення про таку вимогу Генерального секретаря Ради Європи, він призначається за вимогою іншої сторони Головою Європейського Суду з прав людини протягом наступного строку тривалістю один місяць. Якщо Голова Суду не може цього зробити або є громадянином однієї із сторін спору, то таке призначення здійснюється Віце-головою Суду або старшим за віком суддею — членом Суду, який перебуває на місці і не є громадянином однієї із сторін спору. Якщо протягом одного місяця після призначення другого арбітра голова арбітражного суду не буде призначений, то застосовується та ж процедура. 5. Положення частин 3 і 4, залежно від випадку, застосовуються з метою заповнення будь-якої вакансії. 6. Дві або більше сторони, які за загальною згодою встановлюють свій спільний інтерес, призначають арбітра спільно. 235 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 7. Сторони спору і Постійний Комітет забезпечують арбітражний суд всіма засобами обслуговування, необхідними для ефективного проведення арбітражного розгляду. 8. Арбітражний суд приймає свій власний Реґламент. Рішення приймаються більшістю голосів членів суду. Арбітражне рішення є остаточним і обов'язковим для обох сторін. 9. Рішення арбітражного суду передається Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його всім Учасникам цієї Конвенції. 10. Кожна із сторін спору сплачує витрати призначеного нею арбітра; сторони сплачують в рівних частках витрати іншого арбітра, а також всі витрати на проведення арбітражу. 236 РАДА ЄВРОПИ РЕКОМЕНДАЦІЯ № К (88)2 РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ПІРАТСТВОМ У СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ Схвалена на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 18 січня 1988 року Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбанням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Усвідомлюючи, що феномен піратства у сфері авторського права і суміжних прав, зокрема неправомірні відтворення, розповсюдження або сповіщення творів, виконань та інших об'єктів, став широко розповсюдженим; Зважаючи на те, що цей феномен серйозно впливає на багато сфер, особливо тих, що стосуються виготовлення та розповсюдження фонограм, фільмів, відеограм, програм телерадіомовлення, друкованих видань та комп'ютерних програм; Стурбований значною шкодою, яку завдає піратство правам та законним інтересам авторів, виконавців, продюсерів, організацій телерадіомовлення та інших суб'єктів культурної і суміжних з нею сфер; Відзначаючи, що цей феномен шкідливо впливає також на інтереси споживача, нерідко пропонуючи товари низької якості; Розуміючи втрати, яких завдає піратство національному бюджету; Зважаючи на негативний вплив піратства на торгівлю; Зважаючи на зв'язок між піратськими товарами і організованою злочинністю; Відміняючи свою Рекомендацію № R (86) 9 про культурну політику і авторське право від 22 травня 1986 року; Зважаючи на досвід боротьби з піратством Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейських Співтовариств та Ради співпраці споживачів; Визнаючи, що ефективність боротьби з піратством залежить як від здійснення відповідних заходів на національному рівні, так і співпраці на міжнародному рівні; Рекомендує урядам Держав-членів запровадити наступні заходи, спрямовані на боротьбу з піратством у сфері авторського права і суміжних прав: Визнання прав 1. Держави-члени забезпечують авторам, виконавцям, продюсерам і телера-діомовним організаціям володіння відповідними правами стосовно їх творів, виконань, фонограм, передач, а також захист майнових прав від піратства. Зокрема: виконавцям надається принаймні право дозволяти або забороняти запис своїх незаписаних виконань, а також відтворення записів їх виконань; продюсерам фонограм і відеограм надається принаймні право дозволяти або забороняти відтворення своїх фонограм і відеограм; ©Дроб'язко Л Переклад з англійської, 2001 237 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ автори комп'ютерних програм отримують винагороду відповідно до охорони їх комп'ютерних програм авторським правом. Засоби захисту прав та санкції 2. Держави-члени гарантують, що їх національне законодавство включає заходи, спрямовані проти осіб, залучених до піратської діяльності у сфері авторського права і суміжних прав, включаючи осіб, причетних до імпорту або розповсюдження піратської продукції. 3. Кримінальні процедури передбачають ордери на обшук приміщень, осіб, які підозрюються в піратській діяльності, для знищення всіх попередньо виявлених товарів, включаючи заборонені примірники та матеріали і засоби, використовувані для їх виготовлення. Увага має надаватися відшкодуванню фінансових збитків за рахунок доходу, одержаного від неправомірної діяльності. В разі звинувачення підлягають конфіскації і знищенню контрафактні примірники та засоби і матеріали, використовувані при їх виготовленні. Передбачається також вилучення доходів, одержаних від піратської діяльності. Всі або частина доходів можуть передаватися позивачеві як винагорода у вигляді компенсації за завдані збитки. Відповідно до законодавства за піратські правопорушення встановлюються високі штрафні санкції. 4. У сфері цивільного права існують ефективні засоби отримання доказів у разі піратства. Позивач як відшкодування завданої шкоди може вимагати повернення збитків за рахунок прибутків, одержаних від піратської діяльності. Незаконно виготовлені примірники можуть бути знищені або передані їх пра-воволодільцеві. 5. Необхідно надавати або підсилювати докази стосовно законного володільця авторським правом і суміжними правами шляхом встановлення презумпцій. 6. Держави-члени надають увагу можливості тіснішого залучення організацій споживачів до боротьби з піратством і уповноважених таких організацій, надають їм відповідні права для застереження імпорту всіх видів піратських товарів або транзиту. Співпраця між громадськими організаціями і володільцями прав 7. Держави-члени підтримують співпрацю на національному рівні між правоохоронними органами, організаціями споживачів та володільцями прав щодо боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав. 8. Держави-члени підтримують також на відповідних форумах співпрацю стосовно боротьби з піратством між правоохоронними органами і організаціями споживачів різних країн. Співпраця між Державами-членами 9. Держави-члени інформують одна одну стосовно ініціатив щодо боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав на міжнародному рівні. 10. Держави-члени надають взаємну підтримку реалізації таких ініціатив і за необхідності проводять спільну діяльність у цьому напрямку. Ратифікація угод 11. Держави-члени стануть учасниками, якщо вони цього не зробили, наступних міжнародних угод: 238 РАДА ЄВРОПИ Паризького акта (1971) Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 1961); Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женева, 1971); Європейської угоди про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960) та її Протоколів. 12. Держави-члени гарантують, що національні засоби, спрямовані на виконання положень вищезгаданих угод, враховуватимуть новітні технологічні розробки. Пояснювальний меморандум Вступ Недозволен! відтворення, розповсюдження або сповіщення для загального відома з комерційною метою творів, фонограм і виконань, захищених авторським правом і суміжними правами, що в цілому розглядаються як «піратство», є незаконною діяльністю. Нині вона досягла великих розмірів — частково як результат нових технологій тиражування і відтворення — і завдає значної шкоди широкому колу інтересів. Сектори, вражені піратством, включають виробництво і маркетинг книг, звукові записи (записи і стрічки), фільми, передачі телерадіомовлення, а також відеограми і комп'ютерні програми. Враховуючи природу діяльності, неможливо визначити точні розміри піратства у цих різних секторах. Однак, за загальними оцінками, міжнародні збитки від піратства у сфері авторського права і суміжних прав становлять мільярди доларів США, значна частина зазначених збитків припадає на західноєвропейські країни. Піратські товари часто витісняють з ринку правомірно виготовлені товари. В результаті піратство завдає значних збитків авторам, виконавцям, продюсерам, а також компаніям, залученим до виробництва і розповсюдження творів. Це, в свою чергу, призводить до зниження художньої творчості, майбутнього інвестування, що в кінцевому рахунку зачепить й інтереси споживачів. Країни зазнають збитків через несплату мита, ПДВ з піратської продукції. Протягом багатьох років піратство є предметом обговорення на міжнародному рівні, в міжурядових організаціях, створених відповідно до міжнародних конвенцій з авторського права і суміжних прав. Всесвітня організація інтелектуальної власності провела два світові форуми, присвячені проблемам піратства у сфері звукових та аудіовізуальних записів (25—27 березня 1981 р.) та у сфері телерадіомовлення і друкованого слова (березень 1983 р.). У червні 1984 р. Рада Європейських Співтовариств схвалила рішення про засоби боротьби з аудіовізуальним піратством. 22 травня 1986 р. Комітет міністрів Ради Європи схвалив Рекомендацію № R (86) 9 про культурну політику і авторське право, в якій пропонував Державам-членам невідкладно вжити відповідні заходи, ефективні санкції стосовно піратства у сфері мультимедіа. Дана рекомендація розроблена на розвиток попередніх заходів на міжнародному рівні з проблем піратства у сфері авторського права і суміжних прав. 239 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Піратство повинно відрізнятися від так званого «приватного копіювання». Комітет міністрів Ради Європи розробив рекомендації стосовно звукового і аудіовізуального приватного копіювання (див. Рекомендацію № R (88) 2.). Необхідно зазначити, що піратська продукція часто містить підробки торгових марок, що стосуються законодавства про недобросовісну конкуренцію. Коментарі до положень Рекомендації Визнання прав (пункт 1) Закони всіх Держав-членів Ради Європи пропонують відповідні засоби для боротьби з піратством. Однак для ефективної боротьби з піратством необхідні особливі тимчасові заходи. Щодо авторів питання не виникають ні в одної Дер-жави-члена. Однак цього не можна сказати про виконавців і продюсерів, особливу стурбованість викликають звукові записи. В той час як у деяких Державах-членах надані виключні права на їх фонограми, в інших Державах такі права відсутні, і виконавці та продюсери змушені вдаватися до законодавства про недобросовісну конкуренцію для захисту своїх інтересів. На жаль, воно не є ефективним засобом у боротьбі з піратством. Тому рекомендовано, щоб у всіх Державах-членах надавалися особливі права виконавцям стосовно запису їх незаписаних виконань, а також відтворення запису їх виконань, і продюсерам фонограм і відеограм стосовно відтворення їх фонограм і відеограм. Проблема визнання прав існує також стосовно комп'ютерних програм. Недо-зволене відтворення комп'ютерних програм з комерційною метою набуло широкого розповсюдження, особливо з часу появи персональних комп'ютерів. Разом з тим, захист комп'ютерних програм авторським правом викликав значні дебати. У Рекомендації зазначено, що автори комп'ютерних програм отримують винагороду відповідно до охорони їх комп'ютерних програм авторським правом. Це може бути досягнуто шляхом розробки спеціального законодавства або шляхом відповідної інтерпретації існуючих положень авторського права. Звичайно, для захисту авторським правом комп'ютерна програма повинна бути індивідуальним інтелектуальним творінням. Засоби захисту прав та санкції (пункти від 2 до 6) Успіх боротьби з піратством можливий за умови наявності відповідних правових засобів для досягнення цієї мети. Такі засоби включають дії, що сприяють оперативному одержанню необхідних результатів і призводять до санкцій, які в змозі застерегти майбутню піратську діяльність. Рекомендація підкреслює, що подібні засоби охоплюють усіх осіб, залучених до піратської діяльності, зокрема виробників заборонених примірників, імпортерів і осіб, залучених до розповсюдження таких примірників, включаючи мережу роздрібної торгівлі. Ефективні засоби боротьби проти піратства передбачені як кримінальним, так і цивільним правом, хоча, звичайно, в різних країнах акцент зміщується від одного виду права до іншого. В контексті кримінального права Рекомендація підкреслює, що правоохоронним органам можуть бути надані ордери на обшук приміщень, осіб, які запідозрені в піратській діяльності, для знищення всіх попередньо виявлених товарів, включаючи заборонені примірники та засоби їх виробництва. Беруться \ до уваги доходи, одержані від піратської діяльності. і 240 І РАДА ЄВРОПИ Адекватні пошук і знищення неправомірних примірників є важливою зброєю у боротьбі з піратством. Без них отримання доказів, необхідних для звинувачення, було б вкрай складним, а то й неможливим. Звичайно, такі акції проводяться з врахуванням положень статті 8 Європейської конвенції про права людини. Це стосується будь-якого знищення, інших процедур, гарантованих цивільним правом. Рекомендація визначає, що положення про конфіскацію, знищення неправомірних примірників і засобів їхнього виготовлення виконується в разі звинувачення. Таким же чином доходи, одержані від піратської діяльності, стають предметом конфіскації. Також рекомендовано, щоб усі або частина конфіскованих доходів могли передаватися як винагорода стороні, що постраждала, як компенсація за збитки, завдані їй. Слід відзначити, що в багатьох країнах жертва кримінального порушення може подати скаргу щодо заподіяної шкоди в контексті кримінального розгляду. Інший підхід — суд виносить вирок про компенсацію на користь сторони, яка постраждала, що слідує за звинуваченням. Стосовно рекомендації відносно штрафних санкцій, необхідно зазначити, що піратство завдає шкоди не лише інтересам правоволодільців, а й громадськості та державі в цілому. Обов'язкові штрафи утримують людей від їх залучення до піратської діяльності і одночасно підтримують громадські організації у прагненні задіяти певні ресурси для боротьби з піратством. Стосовно цивільного права Рекомендація зазначає, що ефективні засоби існують для отримання доказів у випадках, які стосуються піратства. Засоби, які розглядають, безперечно, відрізняються в кожній країні відповідно до правових традицій і нема потреби давати особливі рекомендації з даного питання. Краще, щоб кожна Держава-член визначала, чи доступні позивачеві засоби є достатніми, усвідомлюючи особливі труднощі стосовно безпеки доказів, для припинення піратської діяльності. Мета Рекомендації стосовно зазначеної проблеми досягається через відповідні ланки між кримінальними і цивільними діями. Необхідно відзначити, що в певних країнах позивач у цивільних справах має можливість отримувати згідно з законом наказ, що вимагає від відповідача дозволити позивачеві увійти до його приміщення, обшукати і виявити докази піратської діяльності. Нема необхідності доказувати, що подібні накази супроводжуються обов'язком позивача гарантувати захист легітимних інтересів відповідача. Подібні процедури засвідчили, що вони є ефективними засобами в боротьбі з піратством. Звичайним фінальним засобом у сфері цивільного права є компенсація збитків, завданих позивачеві. Однак рекомендовано, щоб позивачі мали також можливість оскаржувати прибутки, одержані від піратської діяльності, в разі, якщо вони були ідентифіковані. Така можливість є доцільною, коли позивач не може точно визначити розмір завданої йому шкоди. Щодо вилучення неправомірно виготовлених копій і засобів їх виробництва, Рекомендація підкреслює, що вони мають бути або знищені, або передані правоволодільцеві. Стосовно пункту 5 Рекомендації необхідно зазначити, що встановлення факту володіння авторським правом або суміжними правами іноді є досить складною і дорогою справою. В результаті правові дії до осіб, залучених до піратської діяльності, можуть бути ускладнені сумнівами щодо того, чи є позивач володільцем авторського права або чи оспорюване суміжне право стосується зазначеного твору. Для полег- 161-319 241 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ шення розгляду подібних справ пропонується введення презумпцій у цій сфері. Так, можна гарантувати, що володільцем авторського права є особа, зазначена як така належним способом, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Щодо автора, то припускається, що ним є особа, ім'я якої зазначено на творі, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Організації споживачів також вносять певний внесок у боротьбу з піратством. Однак такі організації в багатьох Державах-членах не мають для цього необхідних прав. Пункт б Рекомендації закликає Держави-члени звернути увагу на можливість тіснішого залучення таких організацій до боротьби з піратством, надавати їм відповідні права для запобігання імпорту або транзиту піратської продукції всіх видів. На практиці діяльність організацій споживачів у цій сфері значною мірою залежить від готовності правоволодільців надавати попередню інформацію про можливе надходження піратської продукції. Та організації споживачів можуть одержувати таку інформацію стосовно відправлення зазначеної продукції з інших джерел, наприклад, від аналогічних організацій інших країн. Співпраця між громадськими організаціями і володільцями прав (пункти 7 і 8) Пункт 7 Рекомендації підкреслює важливість співпраці на національному рівні між правоохоронними органами і організаціями споживачів, з одного боку, і зазначеними органами, організаціями та правоволодільцями, з іншого. Заснування відповідних організаційних структур з цією метою не є необхідним, хоча чіткі і ефективні ланки зв'язку мають існувати. Важливо — створення атмосфери співдружності між різними сторонами, залученими до спільного процесу. Вирішальна роль у налагодженні співпраці з громадськими організаціями належить правоволодільцям. Як уже зазначалося, організації споживачів переважно неспроможні перешкодити рухові піратської продукції без одержання попередньої інформації від володільців прав. Подібно правоохоронні органи не розпочнуть розслідування, доки не матимуть мінімуму доказів про наявність піратської діяльності. Можливість надавати такі докази є у правоволодільців. Зіткнувшись з подібною ситуацією, правоволодільці деяких країн засновують власні слідчі органи. Країни, в яких нема зазначених органів, повинні підтримувати подібні наміри правоволодільців. Рекомендація підтримує також співпрацю на міжнародному рівні правоохоронних органів і організацій споживачів відносно боротьби з піратством. Такі організації, як Інтерпол і Рада співпраці споживачів уже становлять необхідну структуру для співпраці між цими організаціями, але зазначені організації ще не беруть активної участі в боротьбі з піратством. Держави-члени за необхідності створюють нові міжнародні структури для боротьби з піратством. У деяких Державах-членах діяльність громадських організацій проти піратства є умовою подання позову правоволодільцем. Співпраця між Державами-членами (пункти 9 і 10) Піратство у сфері авторського права і суміжних прав є міжнародним феноменом і значною мірою зосереджено в країнах за межами Європи. Діяльність на європейському рівні потребує координації зусиль щодо боротьби з піратством в інших регіонах. Це передбачає співпрацю Держав-членів стосовно поліпшення 242 РАДА ЄВРОПИ правового захисту проти піратства, застосування активних дій проти правопорушників. Рекомендація гарантує, що Держави-члени інформують одна одну щодо вжитих заходів стосовно боротьби з піратством і надають взаємну допомогу. Кроки однієї Держави мають більше шансів на успіх, якщо підтримані іншими Державами. Спільна діяльність Держав-членів, зокрема в рамках компетентних регіональних об'єднань, вкрай необхідна. Інформація про антипіратські заходи передається до Ради Європи та до інших відповідних міжнародних організацій, таких, як Всесвітня організація інтелектуальної власності. Ратифікація угод (пункти 11 і 12) Державам-членам рекомендується стати членами останньої редакції Берн-ської конвенції про охорону літературних і художніх творів, як і інших трьох угод, які необхідні для боротьби з піратством, а саме: Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 1961), Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женева, 1971), Європейської угоди про захист телерадіомовлення (I960) разом з Протоколами до неї. Донині зазначені угоди були ратифіковані лише половиною Держав-членів Ради Європи. Державам-членам рекомендовано враховувати нові технологічні розробки, ухвалюючи на національному рівні заходи щодо виконання положень зазначених угод. Так, надаючи захист продюсерам фонограм, Держави-члени поширюють такий захист і на продюсерів відеограм. Іб'1319 243 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України РЕКОМЕНДАЦІЯ № R (95)1 РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ БОРОТЬБИ ПРОТИ ЗВУКОВОГО І АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПІРАТСТВА Схвалена на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 11 січня 1995 року Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбанням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Стурбований розповсюдженням звукового і аудіовізуального піратства в Європі; Вважаючи, що розповсюдження піратства відбувається завдяки: (a) основним політичним, економічним і соціальним змінам, які відбулися в Центральній та Східній Європі, а також складній економічній ситуації в багатьох європейських країнах; (b) технічному розвитку, особливо в цифровому середовищі, який сприяє: — відтворенню, переважно високої якості, фонограм, аудіовізуальних записів, передач організацій телерадіомовлення, комп'ютерних програм, які асоціюються з аудіовізуальною продукцією (особливо так звані мультимедіа і відео-ігри); — виробництву декодувального обладнання та інших пристроїв, використовуваних для доступу до творів та інших об'єктів, що захищаються; Зважаючи на те, що піратство порушує права та інтереси авторів, продюсерів аудіовізуальних творів, виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення, а також представників інших професій сфери культури і виробництв, що в основному відносяться до них, та громадськості в цілому; Зважаючи на зростаючий міжнародний характер звукового та аудіовізуального піратства; Визнаючи, що законотворча діяльність та знання правових норм необхідні для ефективної боротьби з усіма видами звукового та аудіовізуального піратства; Сповнений рішимості сприяти ефективній діяльності у цій сфері; Переконаний, що будь-яка діяльність у цій сфері має базуватися на реалізації відповідних заходів на національному рівні та тісній міжнародній співпраці; Враховуючи досвід, набутий у сфері боротьби з піратством Європейського Союзу, ЮНЕСКО і Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Підкреслюючи важливість положень і стандартів Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), ухваленої в рамках ГАТТ/GOT, та положень Європейського Союзу щодо імпорту неправомірно виготовленої продукції; Наголошуючи на необхідності ефективного запровадження Рекомендацій, ухвалених у зазначеній сфері: 244 © Дроб'язко Л Переклад з англійської, 2001 РАДА ЄВРОПИ — № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав; — № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм; — № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміжних прав стосовно творчої діяльності; Усвідомлюючи необхідність вирішення поступово і належним чином проблем звукового і аудіовізуального піратства, особливо форм піратства, породжених прискореними технологічними змінами; Відзначаючи, що реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме ефективній боротьбі проти піратства, Рекомендує урядам Держав-членів: — активізувати діяльність проти звукового і аудіовізуального піратства; — гарантувати реалізацію положень Рекомендації на національному і міжнародному рівнях у боротьбі проти будь-яких форм звукового і аудіовізуального піратства; — формувати державну антипіратську політику з врахуванням положень Рекомендації. Положення Рекомендації № R (95) 1 1. В Європі значного розповсюдження набули різноманітні форми звукового та аудіовізуального піратства, такі як: (a) недозволений запис живих виконань з комерційною метою, недозволен! відтворення (репродукування) і розповсюдження таких записів з комерційною метою; (b) відтворення, розповсюдження і сповіщення для невизначеного кола осіб фонограм з порушенням прав правоволодільців з комерційною метою; (c) сповіщення для невизначеного кола осіб аудіовізуальних творів з порушенням виключних прав правоволодільців з комерційною метою; (d) незаконна ретрансляція передач, сповіщення по кабелю, запис і відтворення передач телерадіомовлення з комерційною метою та недозволене розповсюдження з комерційною метою примірників передач телерадіомовлення; (e) недозволене виробництво і розповсюдження з комерційною метою декодувального обладнання та інших пристроїв, які надають можливість незаконного доступу до творів та інших захищених об'єктів; (f) недозволене відтворення і розповсюдження з комерційною метою комп'ютерних програм, які асоціюються з аудіовізуальною продукцією (особливо так звані мультимедіа і відеоігри). 2. Ці нові виклики вимагають значної уваги до звукових та аудіовізуальних піратських порушень. 3. Для боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства Держави-чле-ни створюють: — антипіратські об'єднання із спеціалістів по боротьбі зі звуковим і аудіовізуальним піратством; — спеціальні правоохоронні підрозділи та суди, компетентні вести боротьбу і розглядати справи, пов'язані зі звуковим і аудіовізуальним піратством. 4. На доповнення до існуючих правових структур, причетних до боротьби проти звукових та аудіовізуальних порушень, бажано використовувати техніч- 245 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ні антипіратські засоби для захисту творів та інших об'єктів від загрози звукового та аудіовізуального піратства. 5. Діяльність правоохоронних і адміністративних органів, спрямована проти звукового і аудіовізуального піратства, повинна широко пропагуватися серед громадян з метою формування громадської думки щодо засудження звукових і аудіовізуальних правопорушень та виховання поваги до дотримання прав пра-воволодільців. 6. Співпраця на міжнародному рівні є важливою для: — проведення спільних акцій проти звукового і аудіовізуального піратства; — обміну інформацією між правоохоронними органами Держав-членів, які відповідають за боротьбу проти звукового і аудіовізуального піратства. 7. Для ефективної боротьби з піратством важливим є також обмін інформацією між відповідними компетентними органами Держав-членів. 246 РАДА ЄВРОПИ ПРОПОЗИЦІЯ РЕКОМЕНДАЦІЇ РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ ТА БОРОТЬБУ З ПІРАТСТВОМ, ОСОБЛИВО В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Схвалена Комітетом міністрів Ради Європи, Страсбург, 12 травня 2000 p. MM — S-PR (2000) MISC 4 Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбанням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Схвалюючи значне поліпшення сповіщення і розповсюдження даних в інформаційному суспільстві; Відзначаючи, що розвиток нових інформаційних технологій сприяє доступності і розповсюдженню творів і послуг, які захищаються правом на інтелектуальну власність; Стурбований появою нових форм піратства в умовах розвитку інформаційних мереж, цифрових технологій та ущільнення даних; Відзначаючи, що цей феномен серйозно впливає на розвиток сфери авторського права і суміжних прав; Стурбований значною і зростаючою шкодою, яка через відсутність захисту, з одного боку, та появою нових форм піратства в цифровому середовищі, з іншого, завдається інтересам авторів, видавців, виконавців, продюсерів, організацій телерадіомовлення та інших суб'єктів культурної і суміжних з нею сфер; Визнаючи, що ця ситуація негативно позначається на задоволенні інтересів споживачів в умовах інформаційного суспільства, не сприяє розвитку художньої творчості, створює перешкоди на шляху руху товарів і послуг; Підтверджуючи важливість захисту авторського права і суміжних прав як ефективного стимулу для літературної та художньої творчості; Розуміючи, що національним бюджетам завдаються великі збитки через недостатній захист товарів і послуг від піратства; Зважаючи на зв'язок між торгівлею піратськими товарами і організованою злочинністю; Враховуючи досвід, набутий у сфері захисту прав інтелектуальної власності і боротьби з піратством Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Європейським Союзом (ЄС), ЮНЕСКО і Світовою організацією торгівлі (СОТ); Підкреслюючи важливість положень і стандартів, запропонованих ВОІВ на Дипломатичній конференції 1996 року, яка визначила особливий міжнародний статус захисту творів і об'єктів суміжних прав у цифровому середовищі; Наголошуючи на Рекомендаціях Ради Європи: — № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав; © Дроб'язко Л. Переклад з англійської, 2001 247 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ — № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм; — № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміжних прав стосовно творчої діяльності; — № R (95) 1 про засоби боротьби проти звукового та аудіовізуального піратства; Рекомендує урядам Держав-членів взяти до відома нижче наведені положення Рекомендації при формуванні антипіратської політики і приведенні національного законодавства у відповідність до вимог сучасного технічного розвитку. Визнання прав 1. Держави-члени надають авторам, виконавцям, продюсерам і організаціям телерадіомовлення можливість адекватного володіння правами стосовно виготовлення і використання їхніх творів та інших об'єктів, захисту їх інтересів і боротьби з піратством у галузі авторського права і суміжних прав. З цією метою Держави-учасниці: — надають авторам, виконавцям і виробникам фонограм права, передбачені Договором ВОІВ про авторське право (1996) і Договором ВОШ про виконання і фонограми (1996); — підвищують захист інтересів організацій телерадіомовлення, виробників баз даних, виконавців зафіксованих аудіовізуальних виконань в умовах інформаційних цифрових мереж. Засоби захисту прав та санкції 2. Держави-члени гарантують, що їхнє національне законодавство передбачатиме швидкі та ефективні санкції проти осіб, які порушують авторське право і суміжні права, зокрема залучені до імпорту, експорту або розповсюдження нелегальних товарів. Положення Статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини повинні бути реалізовані протягом певного часу. 3. До випадків піратства Держави-члени застосовуватимуть відповідні кримінальні заходи та санкції. Громадські організації Держав-членів на захист прав та інтересів фізичних осіб, які постраждали внаслідок неправомірного використання їх творів та інших захищених об'єктів, діють на їх власний розсуд. 4. Відповідні організації Держав-членів повинні мати право на обшук приміщень юридичних і фізичних осіб, які підозрюються в піратській діяльності, припинити неправомірну діяльність, конфісковувати піратські примірники, матеріали і обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення, а також пристрої, сконструйовані або пристосовані для обходу чи виведення з ладу технічних засобів, використовуваних правоволодільцями у зв'язку із здійсненням своїх прав. Судові органи повинні мати право приймати рішення про знищення контрафактних примірників творів, а також відшкодування збитків, завданих піратською діяльністю. 5. Санкції повинні передбачати позбавлення волі і/або грошові штрафи, співвідносні з штрафними санкціями за подібні злочини і достатні для відшкодування збитків, завданих піратською діяльністю. 248 РАДА ЄВРОПИ 6. У сфері цивільного права щодо захисту авторського права і суміжних прав повинні застосовуватися штрафні санкції, право на конфіскацію піратських примірників, припинення правопорушень. 7. Правоохоронні органи повинні також мати можливість проводити профілактичні заходи з метою застереження від порушення або збереження доказів порушення. Ці заходи можуть застосовуватися inaudita alter parte там, де необхідно, зокрема, якщо будь-яке зволікання може завдати неправомірної шкоди правоволодільцеві або коли існує ризик знищення доказу. 8. В разі судового розгляду правоохоронні органи повинні надати докази вини звинуваченого. 9. Судові органи мають право приймати рішення про виплату порушником володільцеві прав адекватних збитків для компенсації завданої шкоди. 10. Держави-члени гарантують, що суди матимуть повноваження вимагати від порушника з метою інформування правоволодільця встановлення ідентичності третіх осіб, залучених до протиправної діяльності. 11. Держави-члени залучатимуть організації споживачів до боротьби з піратством, надаватимуть їм право призупиняти випуск в обіг підозрюваної продукції. Технічні засоби і управління правами 12. Держави-члени підтримуватимуть впровадження технічних засобів, використовуваних для захисту авторського права і суміжних прав та електронних інформаційних систем управління правами, надаючи їх захист відповідно до національного законодавства. 13. Держави-члени вимагатимуть від підприємств, які випускають оптичні диски, використання єдиного ідентифікаційного коду для розрізнення правомірно випущених оптичних дисків. Співпраця між правоохоронними органами, організаціями споживачів і володільцями прав 14. Держави-члени заохочуватимуть співпрацю на національному рівні між правоохоронними органами і організаціями споживачів щодо боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав, а також між правоохоронними органами, організаціями споживачів і володільцями прав. Підтримується також співпраця між правоволодільцями у приватному секторі. 15. Держави-члени заохочуватимуть також певною мірою співпрацю правоохоронних органів і організацій споживачів різних країн. Співпраця між Державами-членами 16. Держави-члени користуватимуться взаємними послугами поінформованих осіб, які бажають брати участь у боротьбі з піратством у сфері авторського права і суміжних прав. 17. Держави-члени проводитимуть спільну діяльність через відповідні канали, спрямовану на боротьбу з піратством у галузі авторського права і суміжних прав. Ратифікація угод 18. Держави-члени якомога швидше ратифікують Договір ВОІВ про авторське право (1996) і Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996), зважа- 249 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ ючи на те, що ефективний захист правоволодільців у зазначених сферах значною мірою залежить від гармонізації такого захисту на міжнародному рівні. 19. Держави-члени стануть учасницями, якщо вони цього не зробили, наступних міжнародних угод: Паризького акта (1971) Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 1961); Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женева, 1971); Конвенції про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (Брюссель, 1974); Європейської угоди про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960) та Протоколів до неї; Європейської конвенції про транскордонне телерадіомовлення (Страсбург, 1994); Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) (1994). Пояснювальний меморандум Вступ 1. Неправомірне тиражування, розповсюдження або публічне сповіщення творів та інших об'єктів, що охороняються, з комерційною метою є проблемою багатьох європейських держав. Така діяльність завдає значної шкоди інтересам широкого кола людей. Піратська продукція часто витісняє з ринку законно виготовлені товари. Це завдає відчутних збитків правоволодільцям, компаніям, залученим до випуску і дистриб'юції товарів, та іншим суб'єктам права. Це позначається негативно також на творчих результатах і майбутніх інвестиціях. 2. Протягом багатьох років проблема піратства широко обговорюється на міжнародному рівні керівними органами міжнародних конвенцій з авторського права і суміжних прав. Європейська Комісія нещодавно схвалила «Зелену книгу» про піратство. Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекомендацію № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав, Рекомендацію № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм, Рекомендацію № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміжних прав стосовно творчості, Рекомендацію № R (95) 1 про засоби боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства. 3. Однак з розвитком новітніх технологій з'явилися нові форми піратства. Зарахуванням нових обставин група спеціалістів із захисту правоволодільців мультимедіа (MM-S-PR) підготувала зазначену Рекомендацію, в якій порушені проблеми, що виникають в інформаційному цифровому середовищі і стосуються різних груп правоволодільців. Рекомендація охоплює основні процедури правових засобів, які можуть бути застосовні на національному рівні для боротьби проти неправомірного використання творів та інших об'єктів, що захищаються. 250 РАДА ЄВРОПИ 4. Рекомендація доповнює попередні документи, схвалені на європейському рівні стосовно боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав, зокрема Рекомендацію № R (88) 2, гармонує з міжнародними угодами, зокрема з Угодою ТРІПС. Коментарі до положень Рекомендації 5. В законодавстві кожної держави існують можливості для боротьби проти неправомірного використання творів та інших об'єктів, що захищаються. Однак для того, щоб мати можливість більш ефективно боротися з піратством, необхідно мати відповідні положення в міжнародних угодах. Рекомендація підкреслює важливість Договорів ВОІВ, прийнятих у 1996 році. Та оскільки зазначені Договори охоплюють певні категорії правоволодільців і об'єктів права, Рекомендація охоплює інші категорії володільців прав, зокрема організації телера-діомовлення, продюсерів баз даних, виконавців записаних аудіовізуальних виконань, що відповідає необхідності посилення захисту в умовах цифрової реальності. Засоби захисту прав та санкції 6. Успіх боротьби з піратством залежить від того, чи існують відповідні правові засоби. Такі засоби включають тимчасові заходи, які дозволяють оперативно зібрати докази неправомірних дій, застерегти можливе піратство. Відповідно до вимог Статті 41 (2) Угоди ТРІПС пункт 2 Рекомендації передбачає, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, повинні бути швидкими та ефективними. В той же час вимоги Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини мають бути виконані, зокрема ті, що містяться в Статті 6, і стосуються Суду справедливості. Рекомендація відзначає, що правові процедури повинні охоплювати всіх фізичних і юридичних осіб, залучених до піратської діяльності, в тому числі виробників неправомірних примірників, імпортерів, експортерів, осіб, залучених до розповсюдження таких примірників, включаючи мережу роздрібної торгівлі. Ефективні засоби боротьби проти піратства існують як у кримінальному, так і в цивільному законодавстві, проте акцент може зміщуватися з одного на інший тип процедур, варіюватися в різних державах. 7. Рекомендація не дає визначення поняття «піратство», оскільки нині не можна дати вичерпне визначення цього поняття. Типовим прикладом піратства є неправомірне тиражування захищеного правом матеріалу з комерційною метою. Дії комп'ютерних хакерів також можуть вважатися піратством, хоча вони не обов'язково пов'язані з певним комерційним об'єктом. Разом з тим не кожне порушення законодавства з авторського права і суміжних прав може вважатися піратством. Переважно береться до уваги комерційний аспект і кримінальний характер діяльності. 8. Рекомендація передбачає, що до випадків піратства застосовуються і кримінальні, і цивільні процедури та санкції. Стосовно кримінального права Рекомендація підкреслює у пункті 3, що Держави гарантують застосування відповідних процедур і санкцій. Чіткість їх дотримання залежить від національної правової системи. У деяких Державах кримінальні процедури не застосовуються до того часу, поки правоволоділець не подасть скаргу. Однак для ефек- 251 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейське інтеграція України_________________ тивної боротьби з піратством важливо, щоб і громадські організації мали право подавати позови проти порушників прав, як це передбачено в багатьох Державах. Це полегшує застосування процедур у тому разі, коли правоволоділець невідомий або перебуває за кордоном і для повідомлення його про вчинене правопорушення необхідний певний час. Іноді правоволоділець має підстави не ініціювати позову до правопорушника (через, наприклад, юридичні розцінки), в той час як громадський інтерес вимагає розгляду справи. Рекомендація не вказує, в яких саме випадках громадські організації повинні діяти на свій власний розсуд, але, зрозуміло, це стосується серйозних правопорушень. Нарешті, як запобіжний засіб дії громадських організацій ефективніші, ніж ініціатива з боку жертви правопорушення. 9. Пункт 4 Рекомендації надає право правоохоронним органам на обшук приміщень юридичних і фізичних осіб, які запідозрені в піратській діяльності, конфіскацію піратських примірників, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і відтворення. Нині багато порушень авторського права і суміжних прав здійснюється за допомогою комп'ютерів, які є доказом неправомірних дій. Саме такі предмети (пристрої), використані для скоєння злочину, є об'єктом для правоохоронних вилучень. 10. Передбачається також конфіскація фінансових коштів, отриманих від піратської діяльності, за умови, що такі кошти можуть бути чітко ідентифіковані. 11. Відповідно до пункту 5 Рекомендації застосовні санкції повинні бути досить ефективними і суворими. Держави-члени можуть застосовувати традиційні засоби: позбавлення волі або штрафи. Такі санкції застосовуються залежно від серйозності злочину. Вони не повинні бути ні більш, ні менш серйозними, ніж злочини, аналогічні до них. Хоча до зазначеного питання існують різні національні підходи, все ж до піратства у сфері інтелектуальної власності не слід відноситися менш суворо, ніж до інших порушень прав власності. Необхідно, щоб особи, схильні навіть до незначного вчинку піратства, розуміли, яка сувора міра відповідальності може бути застосована до них. 12. Щодо цивільних процедур необхідно розглядати засоби досудового розгляду (пункти 6—7) і засоби судового розгляду (пункти 8—10). Ситуація часто складається таким чином, що правоволоділець зацікавлений у прийнятті тимчасових попередніх заходів досудового розгляду. Такі заходи можуть складатися з вимоги припинити порушення закону, заборони імпорту піратських товарів. Необхідно зазначити, що більшість Держав-членів передбачають такі можливості у своєму законодавстві. Однак існує певний інтерес до заходів inaudita altera parte, як зазначено у статті 50 Угоди ТРІПС. Можливість таких заходів є конче необхідною для застереження втрати доказів або доведення розслідування до кінця. Хоча даний вид процедури ущемлює право звинуваченого бути заслуханим до прийняття рішення, важливо те, що відповідні гарантії будуть надані. Це вимагає від позивача надання достатньої гарантії для захисту прав відповідача. Відповідачеві повинна бути надана така гарантія якомога швидше. 13. Труднощі в боротьбі з піратством полягають у тому, що часто важко мати докази, оскільки подібна заборонена діяльність часто не залишає слідів. Ділове врегулювання суперечок шляхом компромісу сторін у цій сфері не відповідає 252 РАДА ЄВРОПИ інтересам структур, які є частиною економіки чорного ринку. Тому доказами часто володіє сторона, яка порушує закон. Відповідні засоби подолання цих труднощів передбачені національним кримінальним правом, що не можна сказати про цивільне право. Тому пункт 8 Рекомендації надає можливість для судів вимагати надання доказів, які були відомі раніше, вини звинуваченого. Якщо відповідач відмовляється надавати певну інформацію, відповідні висновки можуть бути зроблені на користь позивача (стаття 43 Угоди ТРІПС). 14. Можливе застосування й інших засобів на захист правоволодільців. Багато Держав-членів, відповідно до статті 15 Бернської конвенції, визнають презумпцію авторства в національних законах, якщо ім'я автора позначено на творі звичайним способом, за відсутності доказів протилежного. Організаціям колективного управління майновими правами бажано надати право захищати інтереси правоволодільців, які передали їм свої права. Такі організації часто відіграють вирішальну роль у боротьбі з піратством. Вони більше обізнані в зазначеній сфері, у них більші фінансові можливості боротьби з піратством аж до подання позову до суду, ніж в індивідуальних правоволодільців. У деяких країнах такі організації мають труднощі щодо застосування національних законів до внесення до них відповідних змін. 15. У разі, коли відомо, що відповідач завдав збитків інтересам позивача, встановлюється, в яких випадках перший зобов'язаний відшкодувати збитки останньому. Вирішальну роль може відігравати при цьому доказаний позивачем факт, що відповідач діяв усвідомлено. За законодавством деяких країн, якщо правопорушення здійснено неусвідомлено (добросовісне порушення), пра-воволоділець одержує компенсацію від порушника закону в визнаних доцільними розмірах. 16. Існують два способи підрахування завданої шкоди. Перший полягає у визначені втрат, зазнаних позивачем. Інший бере за основу доходи сторони, яка порушила закон. Існує і третій спосіб — це так звані каральні збитки, які стягуються з метою покарати відповідача. При підрахуванні шкоди, завданої піратством, часто беруться до уваги не лише майнові збитки, а й моральна шкода, завдана порушником правоволодільцеві. 17. Іноді правоволодільцеві відома лише одна особа з групи осіб, залучених до піратської діяльності. Тому в пункті 10 Рекомендації наголошується, відповідно до статті 47 Угоди ТРІПС, що органи судової влади повинні мати право, якщо це відповідатиме серйозності порушення, вимагати від порушника інформувати володільця прав про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів та послуг, що порушують його права, а також про їхні канали розповсюдження. Штрафи є ефективним засобом, які надають сили таким вимогам. 18. Організації споживачів можуть також зробити вагомий внесок у боротьбу з піратством. Однак нині такі організації в багатьох Державах-членах не мають відповідних повноважень стосовно боротьби з піратством. У пункті 11 Рекомендації говориться про необхідність залучення організацій споживачів до боротьби з піратством. Особлива увага звернена на необхідність надання їм повноважень запобігати випуску в обіг підозрюваної продукції. Практично ефективність діяльності організацій споживачів у цій сфері залежить від можливості правоволодільців заздалегідь інформувати їх про появу піратської продукції. 253 КНИГА 1. Нормативні акти І документи Європейська Інтеграція України__________________ У разі, де це можливо, організації споживачів повинні діяти згідно з інформацією про відправлення піратської продукції з інших країн. Правоохоронні органи, мета яких боротьба з кримінальною злочинністю в режимі on-line, роблять значний внесок у боротьбу з піратством. Технічні засоби і управління правами 19. Технічні засоби, використовувані володільцями авторського права і суміжних прав у зв'язку Із здійсненням своїх прав, можуть бути високоефективним засобом у боротьбі з піратством. Цифрова технологія є одним з таких прикладів. Це ж стосується інформації про управління правами, тобто будь-якої інформації, яка ідентифікує твір, автора твору, володільця будь-якого права на твір або будь-яку інформацію про умови використання твору, а також будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація. Держави-члени враховують технічний розвиток у цій сфері inter alia, забезпечуючи відповідний захист національним законодавством. 20. Рекомендація не визначає, який саме технічний захист може бути запропонований для вищезгаданих технічних засобів. Одним з важливих елементів є заборонені законом усунення або зміна будь-якої електоронної інформації про управління правами. Це ж стосується і недозволеного поширення серед широкої публіки творів або примірників творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена або змінена електронна інформація про управління правами. 21. Коли йдеться про правовий захист інформації про управління правами, Державам-членам необхідно забороняти недозволене знищення або заміну такої інформації. Одночасно розповсюдження твору або іншого об'єкта, що охороняється, інформація про управління правами на який усунена або змінена, забороняється. 22. Оптичні диски та заводи-виробники, на яких вони виробляються, є головним джерелом оптичного медіа середовища. Вони можуть бути джерелом великої економічної шкоди в разі їх використання для організованого піратства. Тому рекомендується, щоб Держави-члени вимагали від таких підприємств використання єдиного ідентифікаційного коду для розрізнення правомірно випущених оптичних дисків. Такий ідентифікаційний код є важливим джерелом щодо викриття піратства у сфері виготовлення оптичних дисків. Подібні засоби запропоновані Європейським Парламентом у контексті обговорення «Зеленої книги» про боротьбу з підробками і піратством на спільному ринку. Співпраця між правоохоронними органами, організаціями споживачів і володільцями прав 23. Важливого значення набуває співпраця на національному рівні між правоохоронними органами і організаціями споживачів, з одного боку, і володільцями прав, з іншого, як і різноманітними посередниками, залученими до розповсюдження творів та інших об'єктів, що охороняються. З цією метою необхідне заснування організаційних структур, особливо чітких і ефективних ланок зв'язку, створення атмосфери співпраці між залученими до спільних дій сторонами. 24. Важливу роль у підтримці діяльності громадських організацій відіграють володільці прав. Адже громадські організації часом не в змозі використовувати свої можливості у боротьбі з піратством без заздалегідь одержаної інформації 254 РАДА ЄВРОПИ від правоволодільців. Правоохоронні органи не можуть розпочати розслідування, доки не матимуть мінімуму доказів щодо піратської діяльності, які повинні надати їм правоволодільці. Зіткнувшись з такою ситуацією, правоволодільці деяких країн мають свої власні слідчі органи. Країни, в яких відсутні такі органи, повинні сприяти тому, щоб правоволодільці слідували зазначеному прикладу. 25. Заохочується співпраця між правоохоронними органами споживачів у боротьбі з піратством на міжнародному рівні. Добре зарекомендували такі форми співпраці, як Інтерпол, хоча й не виявили ще себе належним чином щодо боротьби з піратством. Держави-члени повинні шукати нові форми співпраці у сфері боротьби з піратством. Співпраця між Державами-членами 26. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав є міжнародним феноменом. Це вимагає відповідних погоджених дій на європейському рівні. Необхідно підтримувати зусилля Держав щодо поліпшення правового захисту від піратства і застосування належних санкцій до порушників. 27. Зважаючи на те, що піратство набуває транскордонних розмірів, Держави практикуватимуть двостороннє і багатостороннє співробітництво з метою надання заздалегідь судовим органам відповідних доказів. 28. Держави-члени взаємно інформують одна одну з цих питань і пропонують кожній з них взаємну підтримку. Дії однієї Держави в цьому напрямку будуть більш ефективними, якщо вони доповнені й підтримані іншими. Спільна діяльність Держав, включаючи відповідні структури колективних регіональних органів, теж сприятиме боротьбі з піратством. 29. Інформація про антипіратські дії повинна передаватися до Ради Європи, інших міжнародних організацій, таких, як Всесвітня організація інтелектуальної власності. Ратифікація угод 30. Останні два пункти Рекомендації містять перелік міжнародних угод, приєднатися до яких, якщо цього ще не зроблено, повинні Держави-члени. Особливий наголос зроблено на двох Договорах ВОІВ 1996 року, які передбачають захист об'єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі. Важливим фактором боротьби з піратством є якнайшвидше приєднання Дер-жав-членів до зазначених Договорів, щоб вони були введені в дію. 255 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України БОРОТЬБА ПРОТИ ЗВУКОВОГО І АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПІРАТСТВА Керівництво Це Керівництво було розроблено при сприянні Комітету засобів масової інформації (СДММ) Ради Європи. Текст складений групою спеціалістів у галузі звукового і аудіовізуального піратства (MM-S-PI) на основі проекту, підготовленого її консультантом міс Еммі Янссенс, членом датської секції IFPI та IVE (MVPI). Видано Радою Європи в 1995 році. ЗМІСТ Вступ. 1. Що таке звукове і аудіовізуальне піратство? 1.1. Піратство у сфері музичних творів. 1.2. Піратство у сфері аудіовізуальних творів. 1.3. Телевізійне і радіопіратство. 2. Чому піратство стало поширеним? 2.1. Технічні можливості. 2.2. Існування підпільного ринку. 3. Шкода, завдана піратством. 3.1. Яких збитків зазнають творці творів, аудіовізуальна індустрія і держава. 3.2. Загроза художній творчості і національній та європейській культурі. 4. Які кроки необхідно вжити проти піратства? 4.1. Права повинні бути визнані. 4.2. Введення юридичних засобів і санкцій: — кримінальне законодавство, — цивільне законодавство. 4.3. Створення ефективних структур для: — проведення розслідувань і збору доказів, — ефективного застосування законодавства. 4.4. Створення ефективних систем антикопіювання у звукових і аудіовізуальних записах і обладнанні. 4.5. Широке інформування громадськості стосовно шкоди, якої завдає піратство: ми всі втрачаємо від цього! Додатки 1. Приклади певних юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. 2. Найменування ряду міжнародних організацій, компетентних стосовно боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства. 3. Деякі технічні засоби, які можуть бути ефективними проти певних форм звукового і аудіовізуального піратства. 256 РАДА ЄВРОПИ Вступ 1. Піратство — модний термін, який містить в собі серйозну проблему. Цей термін може викликати в уяві романтичні образи, що подають захоплення кораблів піратами, які долають води семи морів у XIX столітті. Насправді цей термін включає в себе поняття шкоди, завданої як кожному з нас індивідуально, так і всьому суспільству в цілому. Не гірш за паразитів пірати живуть за рахунок творчості, талантів, підприємництва та інвестицій інших. 1. Що таке звукове і аудіовізуальне піратство? 2. Маючи справу з відео і трансляційною індустрією як сферою дії «піратство» загалом означає незаконну (тобто здійснювану без згоди володільця) комерційну діяльність щодо робіт, творів та інших видів творчості, які підлягають захисту законодавством про інтелектуальну власність. Наприклад, незаконне виробництво з комерційною метою звукозаписів (магнітних стрічок або грамплатівок), відео-, радіо- або телетрансляцій тощо. Подібним же чином нелегальне виробництво телевізійного шифрувального обладнання з метою його перепродажу або недозволеної експлуатації звукових чи аудіовізуальних записів може розглядатися як піратська дія або, принаймні, такою, що має до нього безпосереднє відношення. Не запитавши дозволу і не заплативши, «пірати» встановлюють звукові системи в громадських місцях (дискотеках, магазинах, готелях тощо), або організовують юридичне недозволен! покази аудіовізуальних творів у кінотеатрах, автобусах, у квартирах або в житлових приміщеннях, барах для певних осіб чи груп осіб тощо. Пірати також організовують телевізійні трансляції через приватні кабельні мережі. 3. «Пірати» наших днів збагачуються, але не за рахунок золотих злитків, викрадених у галеонів, а шляхом виробництва і продажу без відповідного дозволу тисяч і навіть мільйонів примірників звуко- або відеозаписів, що користуються успіхом. 1.1. Піратство у сфері музичних творів 4. Копії, що незаконно поширюються на ринку, дуже часто є ідентичними оригінальним записам. Якість звуку подібна, і упаковка ідентична. Ціна незаконних копій часом тримається на тому ж рівні, що й ціна законно виробленого продукту. Такі копії ми кваліфікуємо як «фальшивки», «підробки». 5. За своїм походженням широке виробництво багатьох копій може іноді бути таємним звукозаписом, зробленим під час «живого» концерту. Або — це можуть бути записи трансляцій музичних творів по радіо чи телебаченню. Такий вид запису відомий під назвою «контрабанда». 6. Нове відкриття музичного успіху багатьох популярних виконавців 50-х, 60-х і 70-х років викликало створення прихованого паралельного ринку цих творів. На ньому в продажу наявні плівки та платівки, кваліфіковані як «екс-якнайбільші хіти». Насправді комбіновані хіти становлять собою лише імітації оригіналів. Вони незаконно поширюються як оригінальні записи «екс-авто-рів/виконавців». 1.2, Піратство у сфері аудіовізуальних творів 7. Слідом за показом безпосередньо в кінотеатрах художні фільми надходять для продажу як відеопродукція. Індивідуально можна купляти або брати в прокат відеозаписи. Проте поширення відеозаписів кінематографічних творів 171-319 257 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ одночасно не повинно здійснюватися у всій Європі. Відеозапис якогось фільму може бути придбаний в одній країні раніше, ніж стане доступним в інших країнах. Подібна ситуація дуже вигідна піратам, оскільки вони мають можливість поширювати відеозаписи в різних країнах. 8. Як і у випадку з музичними творами, відеозаписи досить часто (хоч і не завжди) такої ж якості, що й оригінальний художній фільм. Нерідко їх упаковку важко відрізнити від оригінальної. 9. Контрабанда часом здійснюється за межами незаконного відтворення відеозапису. Фільм може бути непомітно знятий у проекційній кімнаті за допомогою схованої відеокамери. Пірат може також «позичити» ролик фільму і зробити копію, яка може бути придатною для широкоформатного відтворення. Пірат може також записати фільм під час його показу по телебаченню і зробити безліч копій з цього відеозапису. 1.3. Телевізійне і радіопіратство 10. Деякі категорії піратів здійснюють ретрансляцію і поширення трансляцій по кабелю, не маючи дозволу відповідних транслювальних органів. Що стосується зашифрованих/закодованих каналів, існуючих нарівні з «чистими» трансляціями телевізійних програм, — глядач повинен платити передплатний збір за перегляд таких програм і придбати відповідний дешифрувальний пристрій. Деякі пірати, не запитуючи дозволу правоволодільців, виробляють і продають дешифрувальне обладнання. 11. Багато форм піратства завдають серйозної шкоди трансляторам. Серед таких форм — незаконне користування сигналом як таким, наприклад для ретрансляції або для поширення по кабелю (одночасно з показом через ефір або трохи пізніше, в повному обсязі або в скороченому варіанті, з усуненням оригінального рекламного матеріалу повністю або частково), або продаж касет з копіями трансляцій. Разом з тим, інший виробник трансляцій або кабельний розповсюджувач може володіти піратськими супутниковими сигналами цього матеріалу (тобто одержання через супутник записів цього матеріалу), для якого транслюваль-ний орган у цій же країні придбав спеціальні ексклюзивні права на трансляцію, наприклад, на показ спортивних програм, що передають події, які відбуваються за кордоном (такі, як світовий чемпіонат з футболу). Можуть також існувати транслятори (тобто особи, які транслюють програми), що володіють або не володіють відповідними ліцензіями, які транслюють матеріали (фонограми, відеокасети) або підключаються до закордонних супутникових каналів (можливо — додаючи синхронний звуковий переклад, не маючи необхідного дозволу правоволодільців згаданих програм/трансляцій. 2. Чому піратство стало поширеним? 12. Різноманітні фактори сприяють зростанню привабливості піратської діяльності, під час якої можна заробити шалені гроші, не докладаючи великих зусиль. Технічно відносно легко можна стати піратом. Існує також і відповідний підпільний ринок. 2.1. Технічні можливості 13. Розвиток техніки, зокрема дигітизації (перетворення безперервних сигналів у цифрові) полегшив і здешевив значною мірою відтворення записів, ау- 258 РАДА ЄВРОПИ діотворів, трансляцій і програмного продукту в великих масштабах, масовими тиражами і з належною якістю. Піратство стало значно дешевше, не вимагає вкладення великих коштів на відміну від законної діяльності. Витрати піратів становлять затрати на відтворення і розповсюдження. Пірат музичних робіт не виплачує винагороди правоволодільцям, тому він має можливість вільного і необмеженого вибору з цілого ряду доступних творів або трансляційного матеріалу. Порівняно дешеро пірат може відібрати найбільш популярні твори виконавця або поєднати разом компіляцію виконань кількох різних виконавців. Подібним чином піратам достатньо тільки сплатити фінансові затрати на відтворення і упаковку художніх фільмів і відеозаписів, щоб одержати прибуток від найбільш касових творів, які були широко і з великими затратами розрекламовані, пройшли маркетинг і реалізовані. 2.2. Існування підпільного ринку 14. Поряд з технічними можливостями в Європі існує також підпільний ринок для продажу піратських записів. На ньому відзначається зростання попиту на звукові та аудіовізуальні твори/записи, включаючи як нові записи, так і «хіти» минулих років (компіляція «хітів» різних виконавців, відомих фільмів видатних режисерів тощо), Європейська публіка бажає доступу до більш широкого сервісу вітчизняних і зарубіжних програм, включаючи й ті, якими можна користуватися за передплатою. 15. Великі політичні, економічні та соціальні зміни, які відбулися в Центральній та Східній Європі, поряд із складною економічною обстановкою, яка склалася в багатьох європейських країнах, демонструють тенденції зростання різних форм піратства. В цьому новому контексті багато європейських споживачів стоять перед дилемою: вони хотіли б користуватися високоякісними звука- і аудіовізуальними записами, які пропонуються, але не мають можливості сплатити вартість покупки, оренди або передплати на ці твори. Великий попит на звуко- і аудіовізуальні записи часто поєднується з низькою купівельною здатністю і небажанням купувати за ціною, пропонованою в роздрібній торгівлі. Всі ці фактори викликають виникнення піратства, результат якого — поява КОПІЙ ЦИХ творів, що продаються за більш низькою ціною (піратські касети). Ці фактори також породжують тенденцію незаконного використання звуко-і аудіовізуальних записів (встановлення звукової апаратури на дискотеках, показ фільмів у квартирах тощо). 3. Шкода, завдана піратством 16. Знаючи природу піратства, неможливо розрахувати і прослідкувати, якого рівня і обсягу воно досягло в різних секторах економіки. Проте, за наявними у нас даними, економічні втрати від звукового та аудіовізуального пірат- а Сіропі дорівнюють мільйонам доларів США1. ' Наприклад, зростаюче у всьому світі піратство компакт-дисків становило' 20 млн. компакт-дисків було продано в 1991 p., 35 млн. — в 1992 p., 70млн. — в 1993 р, (інформація подана за матеріалами «Незаконні звукозаписи», травень 1994 p., за даними Міжнародної федерації виробників фонограм (ІФШ). У Європі в 1993 р. було продано понад 19 млн. піратських компакт-дисків, що становило близько 4 відсотків всього обсягу продажу. 174-319 259 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 3.1. Яких збитків зазнають творці творів, аудіовізуальна індустрія та держава 17. Піратство руйнує джерело заробітків індивідуальних осіб і професійного сектору: авторів; композиторів; продюсерів фільмів; продюсерів звукозапису; транслювальних компаній; продюсерів, виробників програмного продукту, пов'язаних з виробництвом аудіовізуального продукту, особливо відеоігр і муль-типлікату; дистриб'юторів, різних торгівців, власників кінотеатрів тощо. В 1994 р. аудіовізуальне піратство (відеопіратство, незаконна трансляція фільмів, недозволені ретрансляції, піратство дешифрувального обладнання) становило понад 10 мільйонів доларів США в таких країнах як Австрія, Болгарія, Португалія, Швейцарія; 20 мільйонів доларів — у Румунії; 50 мільйонів доларів — у Франції, Німеччині, Греції та Іспанії; за грубими підрахунками — 100 мільйонів доларів у Великобританії; понад 200 мільйонів доларів в Італії, яка в 1993 р. зареєструвала рекордний обсяг піратства, що становив приблизно 350 мільйонів доларів (за матеріалами Щорічника 1994—1995 pp. Європейської аудіовізуальної обсерваторії, стор. 117; Американська асоціація експорту кінофільмів (МПЕАА). 18. Пірати, які копіюють і продають твори, що користуються успіхом, одержують чистий прибуток, оскільки нічого не платять авторам і композиторам, чию музику і слова вкрали. Вони також нічого не платять виконавцям і музикантам, що надають оригінальні твори. Проте в дійсності більш за все зазнає збитків продюсер законного твору, оскільки він або вона ризикують, вкладаючи у нову справу гроші, включаючи витрати на пошук талановитих виконавців, на роботу в студіях звукозапису, на маркетинг твору, на підтримку виконавця і автора твору. Пірати зникають, забираючи із собою всі плоди цих зусиль і трудів. 19. Оскільки вище ми згадали і транслювальні компанії, варто нагади, що робота транслювальної організації полягає у витратах на організаційне і технічне забезпечення. Відповідальність стосовно публічного обслуговування/сервісу того, хто транслює (транслятори), зокрема, полягає в тому, щоб забезпечити творчий внесок до національної культури шляхом створення більшої різноманітності оригінальних творів (програм), поряд із прямими трансляціями певних подій, а також — наданні публіці більш широких можливостей для ознайомлення та оцінки вітчизняної і зарубіжної культури. 20. Пірати також загрожують роботі, не кажучи про виживання, певних платних телестанцій, більша частина бюджету яких залежить від регулярних платежів передплатників цих станцій. На додаток до цього правоволодільці, причетні до обслуговування населення подібними програмами для трансляції, на певному етапі припиняють продаж своїх прав каналам, робота з якими загрожує їх власному економічному стану і виживанню2. " Якщо права на фільм були продані каналу, що працює за передплатою на певну кількість трансляцій/показів, і в разі, якщо цей канал фактично є доступним для всієї решти публіки/населення, то дистриб'ютори виявляються в ситуації, за якої вони втрачають здатність продавати свої фільми громадянам або комерційним нешифро-ваним телевізійним каналам для трансляції протягом строку від 18 місяців до 2 років після попереднього показу вищезазначеними станціями, як засвідчує практика. Для продюсера або дистриб'ютора ситуація, подібна до вищезазначеної, становить велику втрату можливостей. 260 РАДА ЄВРОПИ 21. І, нарешті, від піратства страждає держава. Компанії, що займаються піратством, звичайно не платять зборів, податків, взагалі не платять ніяких інших грошових податків. Аудіовізуальна індустрія та індустрія розваг особливо ослаблені піратством. Ці види індустрії, що є індустріями першочергової важливості, забезпечують значною мірою зайнятість і роблять істотний вклад до державної скарбниці (податки, сплачувані авторами/створювачами і службовцями; податки, які сплачують компанії, залучені до сфери розваг та аудіовізуальної індустрії). Отже, детальний аналіз цього явища свідчить, що піратство завдає значної шкоди промисловій та комерційній конкуренції в країнах, що стали жертвами піратської діяльності. 3.2. Загроза художній творчості національній та європейській культурі 22. Значної втрати доходів, викликаної піратством, зазнають автори, виконавці, продюсери і дистриб'ютори, що викликає втрату інтересу до творчого процесу та зменшення інвестицій у культурну промисловість. Ці фактори створюють загрозу різноманітності та якості пропонованої продукції. Врешті решт, вони діють проти інтересів суспільства в цілому. 23. Як і у випадку з іншими видами незаконної діяльності, тут страждає споживач, оскільки певна частка прибутку, яку приносять законні виробники, інвестується в менш популярні твори: авангардну музику або фільми, релігійну музику, фільми «арт-хауз» або в нові таланти. Втрата цих прибутків значно зменшує кількість нових звукових та аудіовізуальних творів на ринку і, врешті решт, збіднює національну культуру. 24. Ставши доступними публіці, звуко- і аудіовізуальні записи — як з точки зору розваги, так і з точки зору підвищення загальнокультурного рівня — можуть, подібно до будь-яких інших форм мистецтва, мати значний вплив на життя і емоції, вони можуть збагачувати, і навіть визначати рівень культури націй, коли експортуються і мають успіх у всьому світі3. Сектор копірайту (авторського права), що включає в себе звукові записи, видавничу справу, кіно, телебачення, радіо і програмне забезпечення, становить один із секторів європейської економіки, який швидко розвивається. З—5 % зростання національного продукту надходить від створення і розповсюдження товару, що захищається законами про інтелектуальну власність, зокрема — від пісень, фільмів і літературних творів. 25. Більше того, слід пам'ятати, що країни, які значною мірою ігнорують свої зобов'язання про ефективне застосування заходів щодо захисту інтелектуальної власності, ризикують викликати на себе прийняття комерційних контрзаходів, які можуть серйозно зашкодити їх міжнародній торгівлі. Історія останніх часів продемонструвала нам кілька прикладів подібних фактів. Наприклад, нині Європа стала великим музичним ринком світу. В 1993 р. компанії звукозапису надали роботу приблизно 40 000 європейцям. Існує понад 50 000 європейських музикантів, які повністю або частково живуть від звукозапису своїх творів. Продаж звукозаписів у роздрібній торгівлі надає роботу понад 80 000 європейцям. Всі види аудіовізуальної продукції (фільми, відео і телебачення) забезпечують зайнятість 1,8 млн. чоловік. 261 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 4. Які кроки необхідно вяіити проти піратів? 26. Хоча бажаною є тенденція не обмежувати можливостей, які має громадськість від технологічного розвитку і наявності доступу до творчих робіт/творів — особливо до музичних і аудіовізуальних записів — разом з тим права і законні інтереси як вітчизняних, так і зарубіжних правоволодільців повинні бути захищені. Поліпшення законодавчого базису і введення технічних і антипіратських методів повинні йти пліч-о-пліч з інформаційною діяльністю, спрямованою в основному на юридичні (кримінальні та цивільні) і адміністративні (поліція і митниця) офіційні органи управління. Стратегія інформування і сповіщення повинна також бути націлена на користувачів звуко- і аудіовізуальних записів, для реалізації цієї мети повинно бути докладено максимум зусиль. Суспільство в цілому повинно бути поінформоване про серйозність шкоди піратства. 4.1. Права повинні бути визнані 27. Більшість Держав-учасниць уже вжили заходів для забезпечення своїх законодавств цивільними і кримінальними санкціями, що дають можливість вільно і ефективно діяти проти осіб, які займаються піратством, включаючи імпорт і розповсюдження піратських продуктів. 28. Індустрія культури тепер набула здатності розвиватися, тому що право-володільцям у більшості країн було надано мінімальний рівень юридичного захисту: національне законодавство забезпечує певну кількість прав у галузі інтелектуальної власності, що надають правоволодільцям можливість і право дозволяти або припиняти використання їхніх творів, одержувати відповідну винагороду тощо. 28. Національні законодавства відображають зобов'язання, взяті на себе країнами в рамках міжнародних договорів і угод. Найбільш важливими інструментами є: — Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 p., останній раз переглянута в Паризькому акті 1971 p.); — Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 1961 p.); — Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення її фонограм (Женева, 1971 p.); — Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, переданих через супутники (Брюссель, 1974 p.); — Європейська угода про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960 p.), разом з їх Протоколами, а також — Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (Женева, 1989 p.). Ще одним важливим документом є так звана Угода ТРІПС — Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, укладена в рамках роботи Уругвайського раунду Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Ця Угода введена в дію з 1 січня 1996 р. і містить особливі зобов'язання як щодо реальних прав авторів, виконавців і виробників фонограм, так і щодо застосування цих прав. ЗО. Закріпивши ці заходи в національному законодавстві з подальшою ратифікацією цих договорів, країни гарантують, що правоволодільці мають відпо- 262 РАДА ЄВРОПИ відні права і на національному рівні, надаючи їм можливість охорони своїх економічних і моральних інтересів від різних форм піратства, що є наслідком технологічного розвитку. Країни можуть також взяти на себе зобов'язання, наприклад, шляхом двосторонніх угод, про надання взаємних гарантій про охорону своїх громадян, права яких були порушені завдяки піратській діяльності. 4.2. Введення юридичних засобів і санкцій 31. Успіх боротьби проти піратства передбачає наявність юридичних засобів захисту. Ці засоби повинні включати в себе необхідні процедури, що дозволяють застосовувати швидкі дії для збору необхідних доказів, а також для своєчасного застосування санкцій, здатних застерегти людей, які займаються піратською діяльністю, від подібних занять у майбутньому. 32. Засоби юридичного судового захисту повинні розповсюджуватися на всіх осіб, залучених до піратської діяльності, а саме — виробників «піратських» примірників, імпортерів і осіб, що займаються розповсюдженням подібних примірників, — аж до роздрібного продажу, включаючи сюди і розповсюджувачів незаконних кабельних трансляцій і «піратських» транслювальних організацій/окремих осіб. 33. Ефективні засоби, спрямовані проти піратства, повинні бути як у кримінальному, так і в цивільному законодавстві, хоча, звичайно, акцент, зроблений на ту або іншу процедуру, може значно відрізнятися в різних країнах. Додаткові санкції проти осіб, що займаються трансляцією без ліцензій, повинні завершувати подібні заходи. Кримінальне законодавство 34. В контексті кримінального права наявність адекватних прав і повноважень для пошуку і затримання злочинців є важливою зброєю в боротьбі проти піратства; не маючи таких прав, надто важко, і взагалі неможливо стати володільцями доказів, необхідних для звинувачення. Отже, поліція повинна мати повноваження/ордери для обшуку житла осіб, які підозрюються в зайнятті піратством, і для вилучення всіх необхідних матеріалів, виявлених нею, що мають відношення до розслідування, включаючи незаконні примірники і засоби їх виготовлення. Введення повноважень для забезпечення безпеки прибутків від піратства передбачає, що вони повинні бути точно ідентифіковані, а також про них повинна бути заява. 35. Повинні бути вжиті заходи щодо знищення або конфіскації «піратських» примірників і вилучення засобів їх виробництва для винесення вироків/визнання вини. Подібним же чином прибутки, одержані від піратської діяльності, повинні також стати предметом конфіскації: повинна існувати можливість передачі повністю або частково конфіскованих прибутків потерпілій стороні як компенсація за завдані збитки. В багатьох країнах жертва кримінального звинувачення може подати позов про відшкодування збитків у контексті кримінального розгляду. Ще один підхід полягає в тому, щоб уповноважувати кримінальні суди залишати компенсаційний ордер на користь потерпілої сторони слідом за винесенням обвинувачення засудженому. 36. Санкції повинні бути суворими. Мінімальні штрафи будуть розглядатися піратами як податковий платіж, який може лише очистити їх совість перед тим, як перейти до більш прибуткової діяльності. Суворі покарання стримують 263 Oe L N A A - ’” n p O Oe >R>Ae>eeeeeeeeeeeeeeeeeeeesseeeee

?

O

?

O

–

”

$

¬

I

?

–

$

?

Ae

AE

AE

>

eeeeeeeeeeeesseeeeeeeeeeeee

?

?

?

?

eesseeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

eeeeeesseeeeeeeeeeeeeeeeeee

ju

h j h

j

j j

A

°

®

°

G

¦

¦

¦

*

*

*

*

?

?

?

6

(

0

Ue

¤

v

4

6

>

@

R

&

(

.

0

?

2?

U

Ue

ae

e

u

c

¤

¬

®

A

t

v

~

‚

”

$

&

8

z-

|-

?-

 –

–

D

F

~

?

X!

Z!

8″

:”

?”

?”

|-

 –

F

?

Z!

:”

?”

2#

?#

e#

?$

?$

z%

AE%

c&

O(

)

e*

*+

?”

0#

2#

?#

?#

e#

e#

~$

?$

?$

?$

x%

z%

Ae%

AE%

 &

c&

Oe(

O(

)

)

e*

e*

(+

*+

O+

O+

U+

Ue+

d,

†,

?,

E,

I,

?.

1/4.

?.

O.

oe.

o.

*/

(*+

O+

Ue+

?,

I,

1/4.

O.

o.

,/

¶1

ae1

ue2

44

¦4

1/45

i5

a6

oe6

L7

T7

x7

i7

8

?8

¦8

Ae8

r9

e9

*/

,/

?1

¶1

a1

ae1

u2

ue2

24

44

¤4

¦4

?5

1/45

i5

i5

a6

a6

o6

oe6

J7

L7

R7

T7

v7

x7

e7

i7

8

8

?8

-?8

?8

¤8

¦8

A8

Ae8

p9

r9

ae9

e9

:

:

6:

8:

^:

`:

†:

?:

?:

¶:

J;

L;

?;

?;

?;

1/4;

i;

?;

“

(>

h>

j>

0?

2?

o?

oe?

bA

?A

?A

cB

¤B

C

C

PC

RC

fC

hC

D

j>

2?

oe?

?A

¤B

C

RC

hC

>D

BD

eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeess

>D

@D

BD

ED

ID

*E

,E

nE

pE

’E

”E

¤E

¦E

THE

aE

FF

HF

\F

^F

eF

iF

ueF

thF

6G

8G

?G

 G

?G

¶G

`H

bH

rH

tH

¬H

®H

I

I

(I

*I

?I

¬I

1/4I

3/4I

oI

oeI

ZJ

\J

pJ

rJ

K

K

K

K

RK

TK

?K

?K

IK

?K

PL

RL

dL

fL

?L

?BD

ID

,E

pE

”E

¦E

aE

HF

^F

iF

thF

8G

 G

¶G

bH

tH

®H

I

*I

¬I

3/4I

oeI

\J

rJ

K

K

TK

?K

?K

?K

RL

fL

?L

M

M

zM

?M

AEM

,N

BN

JN

nN

0O

BO

bO

?O

oeO

.P

’P

?P

I? Vn xn zn uoe ueoe ¦y ?y  y cy - -????????? ? ? ? ? ? ? ? ? К њ ќ ў ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ќ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? -? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? +? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? )? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? x z z eeeeeeeeeeeeeeeeeeesseeeeee L J L CJ OJQJ^JaJ CJ ^JaJ e i i ® 3/4 ? ¬ ® 1/4 3/4 I ? v 6 R Oe t v 4 6 P R O Oe * , , КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ людей від залучення до піратської діяльності і в той же час спонукають відповідних офіційних осіб виділяти певні ресурси для боротьби з піратством. Досвід останнього часу в деяких Державах-членах свідчить, що значне збільшення рівня санкцій і ефективне застосування судом політики санкцій мали позитивний ефект на діяльність піратів. Ці методи переконання стають ще більш ефективними в разі, коли піратство набуває міжнародного масштабу. Зазначений досвід може виявитися в двосторонньому і багатосторонньому співробітництві між згаданими країнами. Угода ТРІПС також містить ряд зобов'язань стосовно процедурних та інших аспектів щодо кримінальних санкцій проти піратства. Цивільне законодавство 37. Що стосується цивільного законодавства, повинні існувати ефективні методи для збору доказів у разі піратства. Ці методи будуть неминуче варіюватися в різних країнах — в світлі існуючих законодавчих традицій. Кожна Держава-член повинна дослідити, чи достатні засоби, нині наявні, для позивача, маючи на увазі певні труднощі, що супроводжують процес забезпечення доказів піратства. 38. В деяких країнах позивач у цивільному процесі може одержати ex parte судовий ордер з вимогою, щоб відповідач/звинувачений дозволив позивачеві зайти до його житла для обшуку і вилучення доказів/свідчень піратської діяльності. Не варто говорити, що подібні ордери обов'язково супроводжуються, з боку позивача, гарантіями про захист законних інтересів звинуваченого. Подібні процедури зарекомендували себе як ефективний засіб боротьби з піратством. 39. В інших країнах в разі, коли позивач здатний продемонструвати, що певна діяльність сприяє тому, що завдається непоправної шкоди, — може бути видана судова заборона з розпорядженням про припинення цієї діяльності ще до винесення юридичного рішення по суті справи, що розглядається. 40. Загалом кінцевою судовою мірою, що забезпечується цивільним правом, є дія, що припиняє завдання шкоди, від якої страждає позивач. Для визначення шкоди, завданої піратством, беруться до уваги ряд юрисдикцій, таких як «втрата репутації», зазнана виконавцем, якому наслідували або чиє виконання було змінене. «Втрата ринкової частки прибутку», зазнана звуко- або відеопро-дюсером в результаті розчарування, якого зазнали споживачі, купивши записи, не знаючи, що ці копії невисокої якості і продаються під іменами дійсних виконавців, не є справжніми. Отже, береться до уваги також шкода, якої може завдати піратство маркетинговим структурам, наприклад, завдання шкоди конкуренції. Пірати можуть продавати свої записи за досить дешевою ціною, оскільки вони не платять винагороди правоволодільцям, а державі податку. 41. Дуже корисно надати позивачеві дозвіл, щоб він мав можливість вибору між компенсацією завданої шкоди і порушенням позову про відшкодування доходів, одержаних від піратської діяльності, коли вони можуть бути визначені. Така можливість буде особливо корисною в разі, коли позивач не може визначити точних розмірів зазнаних збитків. 42. Особливо важливим є те, що будь-які зазнані збитки не є просто символічними, але становлять собою частку зазнаних збитків і втрат потерпілою стороною. Це положення має підтвердження і в тексті Угоди ТРІПС. 43. Що стосується незаконних примірників і засобів, обладнання, що використовувалося для їх виробництва, конфіскованих у процесі цивільного розгля- 264 РАДА ЄВРОПИ ду, — вони повинні бути, з дотриманням конституційних гарантій, знищені або передані позивачеві. Особливої уваги заслуговує те, щоб переконатися і забезпечити той факт, що піратську діяльність припинено, а не просто «локалізована» чи переміщена з одного місця на інше. 44. Судові затрати в різних країнах неоднакові. Однак рахунок, що сплачується відповідачем, повинен відповідати затратам, що включають у себе затрати на технічну експертизу, яка мала місце в процесі судового розгляду, особливо у випадках, пов'язаних з незаконним виробництвом звукозаписів з комерційною метою. 45. Винесені судом вироки повинні широко публікуватися, зокрема, винесені судом санкції. Це може бути ефективним способом застереження потенційного піратства. Це може також бути корисним для громадськості як засіб для виявлення піратських копій на ринку. 4.3. Створення ефективних структур для проведення розслідувань, збору доказів 46. В деяких європейських країнах суди і трибунали мають особливі відділи, які займаються справами, пов'язаними з інтелектуальною власністю, включаючи піратську діяльність. Це до певної міри сприяє гармонізації в прецедентному праві в разі правопорушень, пов'язаних із звуковим і аудіовізуальним піратством. Ця система зарекомендувала себе як ефективна. 47. Посилення вітчизняної законодавчої структури також забезпечує додаткову підтримку антипіратським заходам, які проводять зацікавлені професійні органи. В певних Державах-учасницях, наприклад, діють антипіратські підрозділи. Такі підрозділи складаються з груп офіцерів/службовців, які прийняли службову присягу (наприклад, колишніх поліцейських службовців, які займаються перевіркою ринків/торговельних точок дешевого розпродажу). В разі підозри виявлені продукти зазнають технічного і юридичного контролю. Доказ наявності піратського правопорушення є причиною порушення кримінальної справи/позову перед відповідним судовим службовцем. Якщо справа стосується трансляційних організацій, то практичним способом визначення, чи є певна кабельна передача піратською, буде звернення до кабельного дистриб'ютора з проханням показати дозвіл трансляційної компанії/особи — за вимогою. 48. Отже, трактування доказів правопорушень у сфері законодавства про інтелектуальну власність є особливо важким завданням для слідчого і/або пра-воволодільців. Право власності/володіння і наявність авторського права або суміжних прав часом надто складно і дорого встановити. Позивач може бути нездатним набути/одержати компенсацію в разі, якщо законодавча система вимагає надання великої кількості документальних доказів, особливо щодо комерційних угод. Юридичні розгляди, що стосуються осіб, які займаються піратською діяльністю, можуть бути ускладнені, якщо позивач не володіє правом допитувати звинуваченого. Для запобігання надто великим непотрібним вимогам стосовно звинуваченого певні країни забезпечують юридичні презумпції, що кодифікують певні типи доказів автоматично. 49. Як приклад, певні країни засвідчили, що в процесі попередніх розглядів існування/наявність і належність авторського права або суміжних прав може передбачатися в разі, якщо особа, чиє ім'я позначене на роботі/творі, ствер- 265 КНИГА 1 .Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ джує своє авторство, то передбачається, що вона такою і є в разі відсутності доказів іншого. 50. Додаток І містить приклади юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. Ефективне застосування законодавства 51. Співробітництво між поліцейськими і митними органами поряд з юридичними є істотно важливим як на вітчизняному, так і на європейському рівнях. 52. Якщо митні службовці мають права, що дозволяють запобігати імпорту/вивезенню або транзиту «піратських» продуктів (незалежно від того, в якій формі вони подані) — вони здатні певною мірою зробити внесок у викорінення піратства. Практика свідчить, що дії митних органів у цій сфері можуть значною мірою залежати від здатності правоволодільців надати завчасне повідомлення про прибуття на кордон піратської продукції. Однак митні органи можуть також одержувати інформацію стосовно перевезення піратської продукції і з інших джерел, наприклад, від своїх колег з інших країн. Вони повинні, наскільки це можливо, діяти на підставі наданої інформації. Слід відзначити, що Угода ТРІПС містить положення, що стосуються право-чинності митних служб затримувати до 10 днів ввезення комерційними каналами імпортованих товарів, стосовно яких є підозра, що вони піратські. Співробітництво може також набувати форми постійного транскордонного обміну інформацією, включаючи й інформаційний обмін з професійними органами, які займаються боротьбою з піратством. Компанії, що займаються стягненням боргів, діяльність яких полягає в забезпеченні справедливої/належної оплати роботи авторів, виконавців і виробників/продюсерів, можуть бути ефективним засобом розвінчання піратської діяльності і збору доказів. 53. Порушення прав інтелектуальної власності може бути також предметом уваги й інших сторін, особливо податкових інспекторів і асоціацій захисту споживачів. 54. Міжнародні організації, що мають різні професійні інтереси, можуть також виявляти активність у боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. 55. Додаток II містить адреси різних міжнародних організацій, що є компетентними в боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. 4.4. Створення ефективних систем антикопіювання в звукових і аудіовізуальних записах і обладнанні 56. Завдяки технологічному розвитку став можливим розвиток ефективних технічних засобів для захисту творів та інших об'єктів. Наприклад, ідентифікаційні коди, такі як код SID4, що належить Міжнародній федерації фонографічної індустрії (IFPI), були розроблені для безпеки виробництва компакт-дисків, Код SID (Код ідентифікації джерела) складається з 4 цифр, які присвоюються за вимогою компаній компакт-дискам. Цей код дає можливість визначити, де був виготовлений компакт-диск і звідки оригінальний диск. Це один із заходів попереднього контролю за виробництвом компакт-дисків. Див. також Додаток III. 266 РАДА ЄВРОПИ захищаючи від піратства як на стадії створення, так і на стадії відтворення. Нині можливе встановлення у звукові та аудіовізуальні записи систем, які перешкоджають незаконному копіюванню або, принаймні, значно утруднюють його. Такі системи вирішують багато проблем, пов'язаних з елементарними формами піратства. 57. Крім того, використання аутентифікаційних систем, особливо голограм, що вкладаються при упаковці записів/платівок, відео і лазерних дисків, є ефективною системою захисту. 58. Додаток III містить інформацію, що стосується ряду технічних способів, які можуть бути ефективними проти певних форм звукового і аудіовізуального піратства. 4.5. Широке інформування громадськості стосовно шкоди, якої завдає піратство: ми всі втрачаємо від цього! 59. Громадськість в цілому і юридичні особи зокрема (судді, слідчі, юристи, професори юриспруденції, студенти-юристи тощо) повинні невідкладно бути сповіщені про необхідність дотримання авторських і суміжних прав авторів та інших правоволодільців стосовно творів та інших об'єктів. Поінформованість про серйозність економічних і культурних наслідків недотримання цих прав повинна бути забезпечена. 60. Освітні і просвітницькі програми можуть бути передані за допомогою засобів масової інформації (преса, телебачення тощо) для того, щоб заохотити споживачів до співробітництва в боротьбі проти піратства, наприклад, шляхом інформування через офіційних осіб про піратські продукти/товари, які вони виявили, які їм потрапили. 61. Тренувальні програми для поліцейських службовців, митних працівників тощо нарівні з семінарами для законодавців і юридичних працівників можуть бути виключно корисними для забезпечення поінформованості з цих проблем і кроками, спрямованими проти контрабандних товарів та їх виробників. 62. В процесі інформування органи, що є представниками різних категорій правоволодільців, нарівні з товариствами, які займаються збором авторської винагороди, виконують важливу роль стосовно співробітництва з громадськими офіційними особами. Вони сприяють підготовці компаній у засобах масової інформації і розповсюдженню текстів, аудіовізуальних матеріалів тощо. Ці органи інвестують заходи попередження, що є їх внеском в ефективну боротьбу з піратством, їх інвестиції/внески досить часто, врешті-решт, винагороджуються. Іноді прості ініціативи дають можливість завдати важкого удару згубній діяльності піратів. ДОДАТОК І Приклади певних юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства Сучасне авторсько-правове законодавство містить певні презумпції, що роблять різні типи доказів автоматично прийнятними. Наприклад: — факт, що в обумовлений/визначений час авторське право існувало на твір, який є метою цієї акції; — що особа, зазначена в договорі, є володільцем авторського права; — що копія твору іншого об'єкта, додана до договору, є справжньою копією; 267 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ — що автор твору є громадянином зазначеної країни або постійно проживає в ній; — що володілець прав на твір є юридичною особою, яка підлягає законодавству зазначеної країни або зареєстрована її законодавством як юридична особа; — що в акції, до якої залучена юридична особа, сертифікат є дійсним примірником сертифікату про реєстрацію цієї особи як юридичної особи; — що твір був вперше зареєстрований у зазначеній країні. ДОДАТОК II Найменування ряду міжнародних організацій, компетентних стосовно боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства Товариства авторських і суміжних прав АЕРО — Асоціація європейських товариств виконавців ВІЕМ — Міжнародне бюро товариств, що здійснюють нагляд над дотриманням прав у галузі механічного запису CISAC — Міжнародна конфедерація товариств авторів і композиторів FIA — Міжнародна федерація акторів FIM — Міжнародна асоціація музикантів INTERGU — Міжнародне товариство авторського права Індустрія звукозапису IFPI — Міжнародна федерація фонографічної індустрії Кіноіндустрія МРЕАА — Американська асоціація експорту художніх фільмів FIAD — Федерація асоціацій кінодистриб'юторів FIAPF — Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів Відеоіндустрія IVF — Міжнародна федерація відео Трансляційні організації ACT — Європейська асоціація комерційного телебачення EBU — Європейська спілка мовлення Організації кабельних комунікацій ЕССА — Асоціація кабельних комунікацій Європи Міжурядові організації WIPO — Всесвітня організація інтелектуальної власності WTO — Світова організація торгівлі ДОДАТОК III Деякі технічні засоби, які можуть бути ефективними проти певних форм звукового і аудіовізуального піратства Інкріпція (шифрування) Фільми особливо важливі для тематичних каналів, зокрема фільми, які показувалися в кінотеатрах, але не демонструвалися по телебаченню. Для того, щоб стати володільцем ексклюзивного права на трансляцію цих фільмів, власники платних телеканалів повинні заплатити основний внесок/гонорар за ці права і застосовувати шифрові сигнали, щоб забезпечити можливість перегляду тільки для передплатників свого каналу. 268 РАДА ЄВРОПИ Однак не завжди необхідно володіти декодером для того, щоб розшифрувати фільм. Комп'ютерні алгоритми, розташовані в центрі кодувальної системи, є власне комп'ютерним програмним продуктом, який можна застосувати на звичайному персональному комп'ютері. Подібні дешифрувальні програми наявні в основному в приватних осіб. Іноді smart-картки, використовувані кількома кодувальними системами, купляються в одній країні, а потім продаються в іншій із зазначенням додаткової певної суми комісійних. Хоча ці «картки» були офіційно маркетовані телевізійним оператором за передплатою, однак використання їх за межами тієї території, для якої вони призначалися, є безсумнівним актом піратства. Більше того, в певних випадках той же самий декодер використовується кількома родинами одночасно за допомогою різних D і Y систем, в результаті чого погіршується якість зображення. В особливих випадках кабельні оператори дешифрують передплатні канали в тому місці, звідки відбувається трансляція (на пульті), а потім транслюють програми по всій своїй мережі. Системи захисту від копіювання «Copyguard» можуть бути вмонтовані в звуко- або відеозаписи для застереження недозволеного копіювання або, принаймні, для ускладнення його. Випадкове стихійне піратство може бути значною мірою застережене завдяки таким системам. Дигітація (Перетворення безперервних сигналів у цифрові) Винайдення дигітальної технології, яка сприяє збереженню, пошуку і передачі інформації, звуків і образів в їх оригінальній формі, стало революцією в культурній індустрії і надало нові способи/засоби для доступу до них. Надаючи можливість поліпшення технічного контролю, дигітація одночасно значно полегшує піратам виробництво високої якості копій оригінальних робіт. Подібні копії тепер також можуть бути передані електронним способом, без де-текції. Наприклад, хтось у Північній Америці може незаконно записати музичний концерт зі стерео-телевізійної трансляції на дигітальний одержувач сигналів, який потім може бути вміщений у міжнародну базу даштх. для. відкритого використання під назвою «Інтернет» і знову переписаний одержувачем в іншій частині світу. Подібні трансмісії не можуть бути відслідковані, а дигітальний запис, зроблений після подібної трансмісії, може бути втілений в прекрасний компакт-диск, господар якого може виготовити необмежену кількість примірників компакт-дисків або копій формату компакт-диску, або в будь-якому вигляді виготовити звуковий продукт. Цей же метод може використовуватися і для передачі кінофільмів. Незалежно від того, де були виготовлені примірники, мережі з розповсюдження встановлені піратами і прекрасно діють. Пірати вибирають країни, в яких неефективне застосування законодавства. І перша інформація до правоволоділь-ця про існування піратських примірників може надійти тільки тоді, коли вже відбувалося їх розповсюдження і продаж. Подібним способом транслятори та інші користувачі мережі, залучені до комерційного обміну інформацією, відчувають все більшу складність стосовно кодування і шифрування своїх продуктів з метою уникнення незаконного копіювання і розповсюдження. Стратегія може навіть полягати в вичікуванні того моменту, коли на ринку буде досягнутий певний рівень піратства, перш ніж вводити нову комбінацію в систему декодування, зводячи таким чином на- 269 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_____________ нівець весь паралельний піратський ринок і одночасно знищуючи тим же ударом відповідні комерційні організації. В разі, якщо шифрувальна система, використовувана передплатним каналом, базується на картці smart, то оператор може використати радикальний метод — змінивши повністю всі картки на нові, повністю змінивши код, і розіслати картки тільки правомірним користувачам. Хоча такий метод є дорогим для оператора, це разом з тим радикальне рішення. Більше того, цей спосіб ефективно руйнує піратські мережі, що обмінюють і передають картки smart з однієї країни в іншу. Системи аутентифікації (розпізнавання копій) Подібні системи надають можливість для публіки відрізнити оригінальний продукт від контрабандного. Код SID Для ідентифікації компакт-дисків введений код SID —- ідентифікаційний код джерела (виробника), який проставляється на поверхні компакт-диска. Цей код становить собою серію номерів, належних виключно власнику заводів, які виготовляють компакт-диски, код цей визначатиме будь-який продукт цього певного заводу. Система кодування SID, що ідентифікує джерело виробництва компакт-дисків на стадії виробництва і розповсюдження, надає можливість для виробників доказати своє законне право. Будь-яка компанія звукозапису або відеодистриб'ютор, що турбується про застереження піратства щодо їх продукту, зацікавлені мати справу тільки з заводами, які використовують подібні коди, тому що це допомагає розпізнавати піратські та контрабандні продукти і відрізняти їх від оригінальних примірників. Ця система дорога в тому розумінні, що базується на угодах за контрактами і тому не може бути універсально впроваджена. Однак на міжурядовому рівні були висловлені міркування стосовно застосування маніпуляції ними. Код ISRC Подібний до Міжнародного стандартного книжкового номера (ISBN), Подібно до вищеназваної системи дигітальні і відеоносії такі, як компакт-диски і компакт-диски відео, можуть містити дигітальну (цифрову) кодувальну інформацію. Подібний код є унікальним ідентифікатором, розробленим Міжнародною організацією стандартів (ISO). Міжнародний стандартний звукозаписувальний код (ISRC) є засобом міжнародної ідентифікації фонограм і музичних відеограм. Зважаючи на загальні тенденції технологічного розвитку у сфері споживчої електроніки, інформації, трансляційних і телекомунікаційних технологій, промисловості необхідно підготувати себе до тих часів, коли фонограми і відеограми будуть безпосередньо передаватися в будинки споживачів за допомогою електронних засобів, Технічні засоби потребують подальшого вдосконалення, щоб, дати промиело= вості можливість одержувати доход і запобігати незаконному використанню, Код ISRC розроблений Міжнародною організацією стандартизації для того, щоб надати допомогу як індустрії звукозапису, так і трансляційним органам. 270 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» МЕТОДОЛОГІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЕКСПЕРТИЗ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ Експертно-криміналістичний центр МВС Росії Російська антипіратська організація захисту прав на аудіовізуальні твори Авторський колектив: Соколов С. В., Медведев А. С., Варкентгн В. І., Чулков С. В., Захаров А. Г., Поставній В. І. Видано в Москві 1999 року Дослідження зображень на елементах поліграфічного оформлення аудіовізуальних творів При порівняльному дослідженні поліграфічного оформлення контрафактної та легітимне виготовленої продукції між ними можуть бути виявлені відмінності з ряду ознак. 1. При легітимному випуску фірма-виробник використовує чітко визначений дизайн. Іноді для контрафактної продукції створюється цілком нове оформлення з використанням інших або трохи змінених фрагментів твору. При невідповідності оформлення досліджуваного і поданого як зразок аудіовізуального твору наявне порушення авторського права на поліграфічне оформлення. 2. Упаковка повинна містити наступну інформацію: — про авторів аудіовізуального твору; — про фірму виробника; — знак охорони авторського права (обов'язково повинен складатися з трьох елементів — самого знака охорони «©», імені володільця авторських прав і дати першого опублікування твору); наявність знака охорони виключних суміжних прав «©», який аналогічно складається з вищеперелічених трьох елементів; — про передачу авторського і суміжних прав третім особам; — про правоволодільців на території Росії; — назва і характер аудіовізуального твору; — інформація про вікові обмеження; — для еротичних творів про проходження спеціальної експертизи; — коротка анотація твору, координати виробника (або продавця) для можливості подання претензії. 271 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 3. При ексклюзивному виробництві аудіовізуальних творів ряд фірм-право-володільців використовує тільки певний тип магнітних носіїв і тривалість відтворення, як правило, відрізняється від стандартної (195, 240 хв). На касету записується тільки один фільм з блоком реклами. 4. Відмінності в конструкції футляру, як за місцем вилучення відеокасети (або за короткою торцевою стороною, або за великою боковою стороною), так і використанням висічки іншої форми. Повністю розклеювати футляр нема необхідності, досить скласти коробку і відмінності у формі клапанів будуть добре помітні. 5. Використання різних варіантів перекладу найменування одного й того ж аудіовізуального твору. 6. Спотворена кольоропередача зображень рожевого і червоного кольорів у бік пурпурового. Зазначений дефект в першу чергу кидається в очі при зображенні облич людей. 7. Якість поліграфічного відтворення зображень. Для легітимне виготовлених використовуються як нерастровані (в основному дрібні тексти і зображення логотипів), так і растровані (для решти зображень) друкарські форми. Футляри для контрафактної продукції переважно виготовляються з використанням тільки растрованих друкарських форм, що істотно позначається на якості відтворення дрібних зображень. Якщо при виготовленні футляра як оригінал використовується легітимне виготовлений, то накладення однієї на одну растрованих систем призводить до додаткового зниження якості зображень. 8. Використання растрів більш низької лініатури, ніж на оригінальному футлярі. В першу чергу це позначається на якості зображень невеликого розміру, наприклад, зображень фрагментів аудіовізуального твору. 9. Застосування шрифтів іншого кегля і гарнітури. Ця ознака може вказувати на те, що зображення були відскановані, а тексти набиралися знову в текстовому редакторі. 10. Наявність голографічних наклейок на футлярі і/або корпусі відеокасети. На голограмі повинен бути зображений ЛОГОТИП або фірми виробника, або правоволодільця. 11. Використання оздоблювальних процесів. У поліграфічному виробництві широко розповсюджено лакування готового відбитку. Часто друкарське обладнання доповнюється додатковою секцією для нанесення лаку. Межа лакового шару іноді буває добре помітна на клапанах футляру або може бути виявлена при механічній дії, під мікроскопом помітно, як з поверхні футляра зникає прозора речовина. Лакування призначене для захисту картонного футляра від зображення після зняття прозорої упаковки. Застосовується також тиснення кольоровою фольгою і безкольорове тиснення. 12. На корпусі відеокасети повинна бути наклейка, що містить практично всю перелічену інформацію. При проведенні подібних експертиз, як правило, доводиться мати справу із значною кількістю об'єктів, що містять контрафактні аудіовізуальні твори різ-них найменувань. Порівняльне дослідження в прийнятому в ЕКП вигляді, детальний опис відмінних ознак від зразка є досить тривалим і трудомістким процесом. 272 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Наклейки і етикетки на відеокасетах На корпусах контрафактних відеокасет може не бути жодних наклейок або використовуються ті, які додаються до чистих відеокасет, з текстами, виконаними на друкарській машинці або друкарському пристрої. В деяких випадках використовуються взагалі наклейки, що не мають відношення ні до виробника аудіовізуальної продукції, ні до виробника відеокасет. На легітимних відеокасетах є етикетка із зазначенням виробника (після найменування фірми-виробника можлива наявність знака зареєстрованої торгової марки ®, найменування аудіовізуального твору, зазначення тривалості відтворення, літерне і літерно-цифрове позначення, знаки охорони авторського права і виключних суміжних прав, а також інші тексти. Голографічні зображення Виробники випускають голографічні зображення у вигляді наклейок і фольги для гарячого тиснення. Фольга за зовнішнім виглядом і структурою практично не відрізняється від поліграфічної фольги, яка використовується в палітурно-брошурувальному виробництві. В основному використовується для нанесення на картонний футляр відеокасети. Як елемент захисту аудіовізуальної продукції виробники широко використовують голографічні зображення на корпусах відеокасет і футлярах до них. Цінність цього елемента полягає в досить високій складності виготовлення, а також ефективності і простоті розрізнення споживачем. Голографічні зображення за способом виготовлення можна розподілити на три типи: 1. Оптичний спосіб. Голографічні зображення, одержані цим способом, за візуального огляду або вивчення при невеликому збільшенні створюють враження недостатньої чіткості. Межі зображень трохи розмиті. Існуючі технології запису зображень дозволяють одержати досить складні оптичні ефекти, недоступні для інших технологій, наприклад, об'ємні зображення. 2. Технологія ДОТ МАТРІКС. Вже при візуальному огляді можна розрізнити в зображеннях окремі зерна у вигляді еліпсів розміром приблизно 100 мкм, які мають чіткі межі. При повороті об'єкта помітна різниця в «офарбленні» центральної частини і параметру. На оригінальних зображеннях еліпси рідко дотикаються до розташованих поряд, на контрафактних голограмах еліпси розташовані групами і мають трохи з'їдені краї. 3. Голограми, одержані за допомогою електронно-променевого генератора. Звичайна голограма одержується при реєстрації інтерференційної картини, що виникає при накладенні предметного і опорного променів світла. Використовуючи електронно-променевий генератор (ЕПГ), можна виготовити зображення, що складаються з багатьох голографічних зображень крапкових предметів. Ці прості голограми можна розглядати як «будівельні цеглини» голограми довільного предмета, який можна звести до кінцевої кількості елементів розрізення, і таким чином виготовити будь-яку голограму, що складається з кінцевої кількості елементарних голограм. В одній голограмі можна записати кілька зображень таким чином, що кожне з них буде помітне при «своєму» куті освітлення. Сучасні ЕПГ дозволяють записувати зображення розміром окремого елемента до 0,2 мкм. Таким способом можна одержати зображення мікротексту, який можна буде розрізняти тільки за допомогою електронного мікроскопу. 181-319 273 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Цю технологію можна розглядати як розвиток технології ДОТ МАТРІКС. Тиражування голографічних зображень Матриці для тиражування голографічних зображень, які нині широко використовуються як елемент захисту грошових білетів і документів, одержують на скляній пластинці, покритій безсрібленим світлочутливим копіювальним шаром. Після експонування і проявлення в копіювальному шару формується мікрорельєф, який власне і є записаним зображенням. У гальванічній ванній послідовно осідає кілька шарів металу. В результаті одержується металічна матриця, з якої шляхом копіювання виготовляються тиражні матриці. В простому випадку голографічна наклейка або фольга для гарячого тиснення складається з п'яти шарів. Як несучий шар використовуються полімерні плівки. За ним — лаковий шар, на якому здійснюється тиснення мікрорельєфу, який власне і є голографічним зображенням. Для збільшення дифракційної ефективності у вакуумі напилюється шар металу (алюмінію або міді) і покривається іншим захисним шаром лаку. Останнім наноситься шар клею. Реальна голографічна наклейка може складатися з 24 шарів, в тому числі прошарків клею різних типів. Основна мета, яка переслідується при створенні цього «листкового пирога», зробити неможливим повторне використання або перенесення на іншу підоснову. Враховуючи принцип створення голографічних зображень на ЕПГ і те, що всі тиражні «відтиски» з мінімальними помилками відтворюють оригінал, як метод визначення їх оригінальності можна використати порівняльне дослідження. Співставивши взаємне розташування крапкових голограм на досліджуваному об'єкті і зразку, можна однозначно встановити, чи з однієї матриці вони виготовлені. Однак слід завжди пам'ятати, що такий підхід придатний тільки для голографічних зображень, виготовлених за допомогою ЕПГ. Кількісні параметри, використовувані для оцінки голографічних зображень При проведенні порівняльного дослідження голографічних зображень можна рекомендувати використати наведені далі параметри. 1. Всю голографічну продукцію можна розподілити на дві основні групи за типом несучого матеріалу — самоклейні етикетки і фольга для гарячого тиснення. 2. Голографічні зображення бувають кількох типів — дво-, тримірні та досить часто використовуються комбіновані. 3. За технологією виготовлення голографічні зображення, які використовуються нині як елементи захисту, можна розподілити на три групи: — одержані класичним оптичним способом; — виготовлені за технологією ДОТ МАТРІКС; — виготовлені на електронно-променевому генераторі зображень. 4. Кут зору. Під цим розуміється кут між перепендикуляром до поверхні голограми і оком спостерігача. При відхиленні від вертикалі видно, як по зображенню пробігає «хвиля» кольору. Слід оцінити величину кута, при якому в будь-якому елементі відбудеться зміна кольору, наприклад від зеленого до зеленого. 5. Модуль дифракційної сітки. Голографічне зображення складається з набору відзеркальних дифракційних сіток. Від модуля сітки залежить, наскільки 274 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ефективно відбувається розклад віддзеркаленого світла на спектр. Вивчаючи в мікроскопи із збільшенням 300х, голографічне зображення матиме вигляд темних і світлих смуг, які чергуються. За наявності відповідного обладнання можна виміряти сумарну ширину світлої і темної смуг, що й буде модулем сітки. 6. Кількість площин зображення. Переважно їх дві-три, більша їх кількість не використовується через обмеження за глибиною і різкістю. 7. Кількість ракурсів стереограми. В типовій стереограмі, добре захищеній від підробки, використовуються від 20 до 200 ракурсів. Кількість ракурсів широко варіюється залежно від об'єкта, розміру зображення, кольороподілу, ступеня анімації та вихідних матеріалів для запису. Кількість кутів і ракурсів завжди є елементом компромісу між рухом і розмитістю. 8. Якість відтворення дрібних деталей. Грубі голографічні зображення, виконані за технологією ДОТ МАТРІКС, мають розділення 100—300 dpi. Якісна, добре захищена голограма може мати розділення понад 2000 dpi. При мікроскопічному дослідженні слід уважно, поступово нарощуючи збільшення, вивчити всю площину голографічного зображення. Виявивши найдрібніші деталі зображення, переходити до порівняння зразка і досліджуваного зображення. 9. Наявність або відсутність візуальних елементів захисту. а) Двоканальне зображення. Два зображення записуються одне зверху іншого. Повертаючи голограму, видно основне або додаткове зображення. б) Мультиплексне зображення. Як приклад можна навести стереограму, в якій зображення за горизонталлю розподілено на кілька каналів, кожний зі своїм зображенням. Повертаючи голограму відносно вертикальної вісі, можна побачити або один предмет, знятий з різних точок, або кілька різних зображень почергово. в) Стрічковий ефект використовується в голографічних наклейках «Союз Відео». Становить собою ряд маленьких зображень логотипу студії, при повороті голограми створюється ефект руху. г) Муар. Патентована технологія запису в голограму зовнішньо простих і легко розпізнаваних рухомих світлих і темних смуг (муара). Це є ефективним засобом захисту від матричного копіювання у зв'язку з особливою складністю запису муарового візерунку за всієї його ймовірної візуальної простоти. д) Мікротекст. Застосування його в голограмі утруднює матричне копіювання, оскільки для його відтворення вимагається складне оптичне обладнання. е) Люмінесцентні зображення. Здійснюється деметалізація невеликих ділянок голограми, під які потім вміщується матеріал або барвник люмінесціюваний вУФ. де) Часткова деметалізація іноді використовується як самостійний елемент захисту. В цьому разі слід звертати увагу на відмінності щодо розміру елементів і зовнішнього вигляду меж деметалізованих ділянок. а) Лазерні позначки. В добре захищених голограмах застосовуються додаткові захисні елементи у вигляді схованих позаплощинних зображень із специфічними і нестандартними геометричними характеристиками. Розпізнавання здійснюється за допомогою портативних або стаціонарних лазерних пристроїв. і) Магнітні елементи. Як альтернатива (або доповнення) можливе використання магнітних позначок всередині матеріалу, зчитуваних за допомогою портативного датчика. 184 319 275 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ к) Захист від вторинного використання. Для такого виду продукції як само-клейні етикетки необхідно звернути увагу на запобігання вторинному використанню етикетки. Правильний вибір зв'язувального веде до саморуйнування (деметалізації) етикетки при спробі її відділення від поверхні носія. Найпростіше це реалізується при використанні як основи еластичної полімерної плівки. При спробі відклеїти відбувається деформація підкладки і як наслідок руйнування лакових шарів з мікрорельєфом. Для захисту від розкриття упаковки застосовуються голографічні наклейки з частковим руйнуванням. У цьому разі знищенню підлягають невеликі ділянки голографічного зображення, які більшою або меншою мірою змінюють зовнішній вигляд наклейки. Виготовлення копій голографічних зображень Під «копією» в даному разі мається на увазі виготовлення дублікатів захисної голограми для наступного використання на контрафактній продукції. Неминуче відбувається втрата якості зображення. Якщо на оригіналі були дрібні тексти і мікротексти, то відтворені будуть більш крупні. При візуальному порівнянні оригіналу і копій буде помітна різниця щодо насиченості й кількості відтворюваних кольорів сонячного спектру. Це пов'язано з тим, що фізично неможливо точно відтворити інтерференційну картину (мікрорельєф) оригіналу. Навіть на самому підприємстві-виробнику два голографічних зображення, «сфотографовані» з одного оригіналу, будуть обов'язково відрізнятися забарвленням фрагментів за однакових кутів освітлення. Дослідження матеріалів контрафактних товарів Об'єктами цього виду досліджень є всі матеріали, використані при виготовленні як самої контрафактної продукції, так і її упаковки. Стосовно аудіо- і відео-продукції, такими об'єктами перш за все є матеріали упаковки, бо самі носії (аудіо- і відеокасети, компакт-диски та їх футляри) виготовляються із стандартних матеріалів і при їх порівнянні виникає досить велика кількість подібних ознак. Аналіз практичної діяльності свідчить, що найкращі результати, стосовно І вияву доказової бази, дає проведення таких досліджень, як: і — папір, використовуваний для виготовлення вкладних буклетів для ау- ] діокасет і компакт-дисків; І — папір (картон) і клей, використовувані для виготовлення упаковки відео-1 касет; і — матеріали-фарбники, використовувані для оформлення носіїв і для друку І буклетів. І Дослідження матеріалів контрафактної продукції передбачає використання! комплексу фізичних, хімічних і фізико-хімічних методів. Існує стадія попе-1 реднього дослідження, на якій можлива диференціація матеріалів за кольором, 1 морфологічними, люмінесцентними та іншими властивостями. Більш глибокий вивчення матеріалів пов'язане з визначенням їх складу за допомогою таких ме-Ш тодів, як тонкошарова хроматографія, молекулярний аналіз за спектрами відо-Я браження і поглинення, емісійний спектральний аналіз, рентгенівський фазо-Я вий і рентгенофлуорисцентний аналіз, а щодо показу — мікроскопічне до« слідження його волоконного складу. • ~276 Я ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Завдання, що виникають при здійсненні експертизи матеріалів контрафакт-ної продукції, можна розподілити на діагностичні та ідентифікаційні. Діагностичні дослідження здійснюються з метою встановлення видової належності матеріалів, їх призначення, а також джерела походження. При проведенні ідентифікаційних досліджень здійснюється визначення загальної родової (групової) належності кількох об'єктів. Необхідність дослідження відеозапису, відеосигналів і носія, на якому записано аудіовізуальний твір Нині, як свідчить практика проведення експертиз аудіовізуальних творів на предмет контрафактності, на російському ринку відзначені випадки появи кон-трафактних аудіовізуальних творів у справжній поліграфічній упаковці. Це зумовлено порівняльною доступністю придбання як пакувального обладнання, так і поліграфічної продукції, голографічних захисних наклейок, пакувальної плівки та інших компонентів, що становлять упаковку ліцензійної відеокасети. При проведенні експертизи в зазначеному випадку дослідження тільки упаковки, способу її виготовлення тощо і поширення результатів дослідження упаковки на носій аудіовізуального твору (відеокасету) безперечно призведе до помилкового висновку. Крім того, необхідно відзначити, що в міру посилення боротьби з виготовленням і розповсюдженням контрафактної відеопродукції, якість підвищуватиметься, наближаючись до якості ліцензійної відеопродукції. Поява контрафактної аудіовізуальної продукції високої якості безперечно викличе значне зростання кількості контрафактної відеопродукції, леґітимність якої не можна визначити існуючими методами дослідження. Ця обставина викличе зростання збитків правоволодільців. Для усунення умов виникнення зазначених вище обставин необхідний розвиток як методичної, так і технічної бази проведення комплексних досліджень аудіовізуальних творів, включаючи в себе найбільш повне і всебічне дослідження упаковки, захисних голографічних знаків, корпусу відеокасети, відеострічки, відеозапису, що містить аудіовізуальний твір, відеосигналів. Перспективним напрямком дослідження аудіовізуального твору є дослідження спеціальних сигналів, що наносяться електронним шляхом на відео-стрічку в процесі виготовлення лігитимної аудіовізуальної продукції, що дозволить оптимізувати і багато в чому спростити процес дослідження носія аудіовізуального твору. Необхідність дослідження безпосередньо відеозапису аудіовізуального твору викликана наступними причинами: 1) Дослідження поліграфічної упаковки відеокасети з аудіовізуальним твором, а також голографічні знаки та інші поліграфічні етикетки і наклейки, на наш погляд, не дають право експерту приймати рішення про співпадання ознак досліджуваного аудіовізуального твору з легітимним зразком. Упаковка відеокасети, голографічні та поліграфічні етикетки і наклейки хоча і є складовою частиною готового продукту з назвою аудіовізуального твору, але порівняно з корпусом відеокасети, відеострічкою і безпосередньо відеозаписом аудіовізуального твору і відеосигналами, зафіксованими на відеострічці, становлять собою з точки зору криміналістики зовсім інший об'єкт дослідження. 2) Носієм основної інформації в аудіовізуальному творі є відеозапис зображення і звукового супроводу, зафіксований на відеострічці відеокасети. 277 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 3) Інформація (ознаки) про поліграфічні способи виготовлення упаковки і голографічних (та інших) наклейок, про їх хімічний склад не відповідає інформації (ознакам) про сам відеофільм, концерт тощо. 4) Упаковка і голографічні знаки (або їх складові частини) контрафактного аудіовізуального твору з ряду об'єктивних або суб'єктивних причин можуть бути легітимне виготовлені. 5) Упаковка і голографічні знаки з ряду об'єктивних або суб'єктивних причин можуть бути зовсім від іншого аудіовізуального твору. Необхідність надання в розпорядження експерта оригіналу (легітимного зразка) аудіовізуального твору При проведенні дослідження об'єктів, що надійшли, ймовірно контрафакт-них аудіовізуальних творів, експерт не може однозначно відповісти на питання, контрафактна чи ні надана відеопродукція. Це зумовлено рядом причин: 1) експерт не може давати юридичну (правову) оцінку досліджуваного об'єкта, оскільки його рішення відносяться до сфери технічних рішень і оцінок; 2) основні параметри і вимоги до легітимного (не контрафактного) відеозапи-су аудіовізуального твору не стандартизовані; 3) електронні позначки на відеоносії, наявність або відсутність яких дає можливість судити про контрафактність або леґітимність аудіовізуального твору, вносяться до відеозапису далеко не всіма правоволодільцями. Зазначені причини свідчать про те, що експерту для проведення дослідження необхідно мати в своєму розпорядженні леґітимний зразок досліджуваного аудіовізуального твору, з яким буде порівнюватися досліджуваний аудіовізуальний твір, і висновок експерт може дати лише на питання: чи відповідає досліджуваний аудіовізуальний твір наданому зразку. Апаратний комплекс, необхідний для проведення досліджень аудіовізуального твору Апаратний комплекс, необхідний для проведення досліджень аудіовізуального твору, записаного на відеострічці, повинен включати до свого складу наступні пристрої: 1. Відеозаписувальний апарат (Recorder) формату запису «S-VHS» з ручкою управління «JOG-SHATLE»; 2. Два відеоплеєри формату запису «S-VHS» з ручкою управління «JOG CHATLE»; 3. Три відеомонітори з опціями «рамка» і «хрест»; 4. Мікшерний пульт; 5. Термопринтер; 6. Осцилограф з опцією «виділення телевізійного рядка»; 7. Комп'ютерний комплекс оцінки якості запису та ідентифікації «BRAUCH». Для дослідження відеодисків апаратний комплекс може включати наступні пристрої: 1) Два CD-відеопрогравача; 2) Два монітори; 3) Мікшерний пульт; 4) Осцилограф з опцією «виділення телевізійного рядка»; 5) Термопринтер. 278 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Чи один і той же аудіовізуальний твір досліджується? Перед проведенням порівняльного аналізу досліджуваного аудіовізуального твору і легітимного зразка аудіовізуального твору необхідно звернути прискіпливу увагу експерта на питання: «Чи один і той же аудіовізуальний твір досліджується?». Питання важливе, оскільки однаково оформлені і виготовлені упаковка і голографічні знаки і навіть одна й та ж назва аудіовізуального твору ще не означають, що досліджуватися і порівнюватися буде один і той же аудіовізуальний твір. Наприклад, два відеофільми мають одну й ту ж назву, один і той же склад творців і акторів фільму, але один фільм становить собою першу частину (серію) аудіовізуального твору, а другий — другу частину (серію) однойменного аудіовізуального твору. Необхідно враховувати і той факт, що відеокасета із записом аудіовізуального твору може бути випадково (або не випадково) вміщена в упаковку (з голографічними знаками) зовсім іншого аудіовізуального твору. В той же час трапляються випадки, коли назви відеофільмів на упаковці відрізняються, і в звуковому супроводі відеофільму озвучені дві різні назви фільму, а при відтворенні відеофільму титри, що зображують назву, склад творців і авторів фільму, однакові. Експерту, що здійснює дослідження, для видачі дійсно об'єктивного висновку необхідно почергово проводити порівняння кожного досліджуваного аудіовізуального твору з кожним наданим зразком аудіовізуального твору незалежно від співпадання або неспівпадання упаковки, голографічних знаків і назви фільму. Крім того, ознаки того або іншого аудіовізуального твору, які згодом будуть використовуватися для порівняльного дослідження, необхідно одержувати безпосередньо з відеозапису аудіовізуального твору. Відбір (порівняння) пар «досліджуваний об'єкт — зразок» одного й того ж аудіовізуального твору необхідно здійснювати за наступними ознаками (одержаними безпосередньо з відеозапису): 1) титри назви відеофільму; 2) титри складу акторів і творців відеофільму; 3) склад відеофільму (серія, частина); 4) зміст відеофільму, візуально порівнюючи на екрані монітору змікшоване зображення обох аудіовізуальних творів; звуковий супровід (дубльований, синхронний переклад, стереозвук). В результаті зазначеного порівняння відібрані об'єкти підлягають подальшому дослідженню на відповідність ознак досліджуваного аудіовізуального твору ознакам зразка того ж аудіовізуального твору. Дослідження відеозапису аудіовізуального твору Аудіовізуальний твір найчастіше фіксується на відеострічці або відеодиску. В цій роботі розглядається лише випадок використання відеострічки (відеокасети). Оскільки відеострічка, на якій зафіксовано аудіовізуальний твір, розташована в корпусі відеокасети, дослідження доцільно розпочинати саме з нього. Корпус ліцензійної (легітимної) відеокасети пластмасовий (як правило — однокольоровий). На лицьовій поверхні корпусу ліцензійної відеокасети є рельєфний текст, виконаний латинським шрифтом: «Insert this side into recorder», «Do not touch the tape inside» і «VHS». Також на лицьовій поверхні відеокасети 279 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ можлива наявність рельєфних смуг різної ширини. Жодного іншого тексту або знаків фірми-виробника відеокасети (рельєфного чи виконаного будь-якою кольоровою речовиною) не повинно бути. На боковій поверхні ліцензійної відеокасети, як правило, не повинно бути жодного тексту. На звичайній касеті в лівому верхньому куту бокової поверхні відеокасети зазначається текст з позначенням фірми-виробника, типу відеокасети, довжини відеострічки, номера партії відеокасети тощо. Відсутність зазначених маркувальних написів на корпусі ліцензійної відеокасети зумовлено тим, що виробник ліцензійного аудіовізуального твору окремо купує корпуси відеокасет і відеострічку в бобінах. Залежно від сумарної тривалості відеофільму і рекламного блоку відрізується необхідна довжина відеострічки (+ 5 хв. ± 1 хв.) і заправляється в корпус відеокасети. Довжина відеострічки ліцензійної відеокасети, як правило, не відповідає стандартній (ЗО; 60; 120; 180; 195; 240 хв.) і вибирається кратною 5 хв. Наклейка з голографічним зображенням фірми-виробника наклеюється на готову відеокасету із записом аудіовізуального твору (після контролю якості запису) безпосередньо перед процесом упаковки відеокасети. Дослідження ймовірно контрафактної продукції і ліцензійного зразка аудіовізуального твору доцільно проводити в три етапи: 1) Візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору; 2) Інструментальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору; 3) Порівняльний аналіз досліджуваного аудіовізуального твору із зразком. В процесі проведення візуального аналізу як досліджуваного аудіовізуального твору, так і зразка, з'ясовуються ознаки і параметри відеозапису, до того ж не тільки зображення і звукового супроводу, а й відеосигналів, зафіксованих на відеострічці. Виявлені при візуальному аналізі відеозапису ознаки і параметри в процесі проведення інструментального аналізу будуть підтверджені (спростовані) і виміряні, а також виявлені нові ознаки. При проведенні порівняльного аналізу всі виявлені ознаки і параметри як досліджуваного аудіовізуального твору, так і зразка будуть порівнюватися один з одним і аналізуватися. Візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору Починаючи візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору, необхідно і перш за все визначити: j 1) Формат відеозапису (VHS, S-VHS); 2) Систему кольорового ТБ (PAL, SECAM, NTSC); і 3) Режим запису (SP, LP) і Наступним кроком візуального дослідження є обов'язковий перегляд всього 1 відеозапису, зафіксованого на цій відеокасеті. При цьому необхідно проводити і хронометраж як загальної тривалості відеозапису, так і окремих його частин 1 (години, хвилини, секунди, фрейми). Загальна тривалість відеозапису є опосе-1 редкованою ознакою, оскільки при виготовленні ліцензійної копії аудіовізуаль* 1 ного твору, навіть з комп'ютерним контролем якості, загальна тривалість відео-и запису на різних копіях (відеокасетах) одного й того ж аудіовізуального творуи може відрізнятися. Це пояснюється і різними способами підключення апарату-Я ри, комутаційними і перехідними процесами в комплексі з тиражуваннями ліцензійних копій аудіовізуального твору. Крім того, правоволоділець в міруИ необхідності змінює склад рекламного блоку, вводячи в нього рекламу новітніхш 280 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» аудіовізуальних творів. Єдиним обмеженням у цьому разі є кількість відеост-річки у відеокасеті. Розглянемо рекламний блок. Оскільки, як відзначено вище, склад рекламного блоку може змінюватися і загальна тривалість рекламного блоку жорстко (з точністю до фрейма) не визначена, для експерта важливого значення набуває тривалість кожного рекламного ролика, включеного до складу рекламного блоку. Система контролю якості запису сприймає як дефект запису або як збій записувального апарата випадок «недозапису» навіть кількох фреймів рекламного ролика і відеокасета буде відбракована. За однакового складу рекламного блоку і за однієї й тієї ж тривалості кожного однойменного рекламного ролика ознакою відмінності досліджуваного аудіовізуального твору від зразка стає порушення послідовності запису рекламних роликів у рекламному блоці. Ознаками відмінності досліджуваного аудіовізуального твору від зразка стає відсутність рекламного блоку, наявність відеозапису ще якогось аудіовізуального твору, а також послідовність (черговість) запису рекламного блоку і відео-фільму. Це зумовлено тим, що виробники ліцензійних відеофільмів не випускають відеокасети із записом більше одного аудіовізуального твору; — без рекламного блоку; — в яких рекламний блок розташований після відеофільму. Розглянемо запис відеофільму. Тривалість двох ліцензійних копій одного і того ж відеофільму (без врахування запису фону будь-якого кольору) не повинна відрізнятися. В разі запису одного й того ж відеофільму в одному форматі запису, системі КТБ і в одному й тому ж режимі запису відмінності між копіями виникають в результаті запису або неповного відеофільму, або монтажної (проміжної) копії відеофільму. Зазначена відмінність щодо тривалості запису одного й того ж фільму можлива при запису аудіовізуального твору, перекладеного (перекодованого), наприклад, із системи КТБ «NTSC» у систему «PAL». У цьому разі в одній секунді відеозапису міститиметься не 25, як вимагається за стандартом, а менша кількість фреймів, крім того можлива як зміна масштабу зображення об'єктів у кадрі, так і зміна (зменшення) кількості телевізійних рядків «живого» зображення в кадрі. Зміна масштабу і формату зображення аудіовізуального твору можлива і за одного й того ж формату запису, системи КТБ і режиму запису. Нині є телевізійні формати зображення «4:3» і «16:9». А зміна масштабу зображення в кадрі може бути одержана в результаті цілого ряду дій: від цифрової обробки з ма-сштабуванням, до тривіального запису зображення (з будь-яким масштабом) і відеокамерою з екрана монітора. При відтворенні відеокасети з аудіовізуальним твором як у видимій, так і невидимій (для моніторів без опцій «хрести» і «рамка») частині зображення можуть бути присутніми всілякі графічні та текстові символи. Наявність або відсутність символів, їх місцерозташування в кадрі, зміст і розмір (шрифт) є вагомою ознакою відмінності від ліцензійного зразка. В частині міжкадрового проміжку (невидимого моніторами без опцій «хрест» і «рамка») можуть бути записані показники тайм-коду. Наявність або відсутність в одній з копій одного й того ж аудіовізуального твору запису тайм-коду, відмінність щодо типу тайм-коду (VTC, LTC), відмінність щодо його показників і місцерозташування також є вагомою ознакою відмінності від зразка аудіовізуального твору. 281 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ За сучасного рівня відеозаписувальної техніки якість зображення досліджуваного аудіовізуального твору може бути вищою за якість зображення зразка. Тому оцінка якості зображення повинна здійснюватися не щодо визначення значень параметрів якості, а в порівнянні (можливо навіть суб'єктивному) якості досліджуваного аудіовізуального твору із зразком. Наявність у досліджуваного аудіовізуального твору шумів, перешкод і зривів зображення дозволяє експерту зробити висновок про відмінність цього аудіовізуального твору від ліцензійного зразка. Практично у всіх серйозних виробників ліцензійної продукції використовується система контролю якості запису, яка відбраковує відеокасети з подібними дефектами запису. Однак необхідно враховувати й таку можливість, що перешкоди, шуми і зриви зображення могли бути одержані в результаті чиїхось неправильних дій з відеоапарату-рою вже після виготовлення копій аудіовізуального твору, якщо упаковка відеокасети пошкоджена. Оскільки відеозапис становить собою запис не тільки зображення, а й звуку, при проведенні дослідження необхідно звернути увагу на звуковий супровід аудіовізуального твору. Наявність в одній з копій аудіовізуального твору зривів звукового супроводу, стереофонічного звукового супроводу, а також неодночасність запису зображення і звукового супроводу свідчить про відмінність від зразка і, відповідно, про «неліцензійність» виготовленого аудіовізуального твору. Про це ж свідчить запис оригінального звукового супроводу і переведення на різних звукових доріжках зразка і досліджуваного аудіовізуального твору. Отже, при проведенні візуального аналізу аудіовізуального твору всі згадані вище ознаки з різним рівнем значимості можуть бути зведені до наступного списку: 1) Формат, система КТБ і режим відеозапису; 2) Загальна тривалість відеозапису; 3) Наявність або відсутність рекламного блоку; 4) Наявність відеозапису іншого відеофільму (або його фраґментів); 5) Послідовність відеозапису рекламного блоку й відеофільму; 6) Послідовність запису рекламних кліпів у рекламному блоці; 7) Склад рекламного блоку; 8) Тривалість запису кожного рекламного ролика (кліпа); 9) Тривалість запису відеофільму; 10) Тривалість запису кожного фрагменту відеофільму (NTSC — PAL тощо); 11) Формат і масштаб зображення в кадрі; 12) Наявність або відсутність графічних і/або текстових символів у кадрі; 13) Місцерозташування графічних і/або текстових символів у кадрі; 14) Розміри (шрифт) графічних і/або текстових символів у кадрі; 15) Наявність або відсутність записаного тайм-коду; 16) Тип тайм-коду (VTC, LTC); ; 17) Місцезнаходження тайм-коду; І 18) Показ (значення) тайм-коду; І 19) Якість зображення рекламного блоку і відеофільму; І 20) Наявність шумів, перешкод, зривів зображення тощо; І 21) Зриви звукового супроводу; і 282 \ ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 22) Неодночасність відтворення звукового супроводу зразка і досліджуваного об'єкта; 23) Звуковий супровід дубльовано або озвучує перекладач; 24) Наявність стереофонічного звукового супроводу; 25) Запис оригінального звуку і переведення на різні звукові доріжки відео-стрічки досліджуваного аудіовізуального твору і зразка. Цей список ознак відмінності досліджуваного аудіовізуального твору від ліцензійного зразка того ж аудіовізуального твору, що мають різний ступінь значимості, не є повним і остаточно сформованим, і в процесі проведення експертиз і досліджень буде поповнюватися і вдосконалюватися. Інструментальний аналіз Як зазначалося вище, в процесі проведення інструментального аналізу ознаки, виявлені при проведенні візуального аналізу, перевіряються, а параметри вимірюються. Крім того, за допомогою спеціальної відео і вимірювальної техніки виявляються додаткові ознаки відеозапису як досліджуваного аудіовізуального твору, так і ліцензійного зразка аудіовізуального твору. Наявність або відсутність у кадрі зображення певної ознаки, його місцероз-ташування, наприклад, графічні або текстові символи, визначаються за допомогою вимірювальної техніки, зокрема осцилографом з опцією «виділення телевізійного рядка». За допомогою осцилографа визначаються номери телевізійних рядків, на яких розташовані імпульси, відповідні символам, визначається їх (символів) розмір тощо. Подібним чином вирішуються завдання, пов'язані з виявленням і визначенням тайм-коду. В разі визначення формату і масштабу зображення в кадрі, а також при дослідженні перекодованого відеозапису, наприклад з «NTSC» у « PAL», визначається повна кількість телевізійних рядків кадру, визначається кількість телевізійних рядків, зайнятих зображенням об'єкта в кадрі або кількість телевізійних рядків «живого» зображення. При інструментальному аналізі будь-якого відеозапису необхідно визначати, аналоговий або цифровий відеозапис досліджується, оригіналом або копією (якщо копією, то який «номер» копії) є як досліджуваний відеозапис аудіовізуального твору, так і зразок запису аудіовізуального твору. (З технічної точки зору під «номером» копії правильніше розуміти «номер перезапису»). Ознакою в даному разі буде відмінність «номера» копії відеозапису досліджуваного аудіовізуального твору від «номера» копії (або оригіналу) зразка того ж аудіовізуального твору. Це зумовлено наступними причинами: 1) Аналоговий відеозапис аудіовізуального твору не може бути оригіналом, оскільки в автора існує так звана «майстер-касета», з якої виготовляється «майстер-касета» правоволодільця, з якої, в свою чергу, тиражуються ліцензійні аудіовізуальні твори. Зазначений ланцюг виготовлення ліцензійної копії аудіовізуального твору є найкоротшим з можливих. Як правило, ланцюг виготовлення ліцензійної копії аудіовізуального твору довший. Отже, якщо всі «майстер-касети» будуть аналоговими, то ліцензійна копія аудіовізуального твору буде, як мінімум, третьою копією, що призводить до певної, часом досить значної, втрати якості зображення і звуку. 2) Цифровий відеозапис завжди визначається експертом як оригінал, навіть якщо є копією, оскільки відеозапис обробляється за допомогою аналогово-циф- 283 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ рового перетворення або виготовляється за допомогою комп'ютерної техніки. В разі виготовлення за допомогою цифрової відеозаписувальної техніки ліцензійної копії аудіовізуального твору з цифрової «майстер-касети» ліцензійна копія аудіовізуального твору, природно, буде визначатися експертом як оригінал. В разі виготовлення за допомогою аналогової відеозаписувальної техніки ліцензійної копії аудіовізуального твору з цифрової «майстер-касети» ліцензійна копія аудіовізуального твору, природно, буде визначатися експертом як перша копія. 3) Досліджуваний запис аудіовізуального твору може мати менший номер «копії», ніж ліцензійний зразок відеозапису аудіовізуального твору. Ця ситуація можлива, коли в ланцюгу виготовлення ліцензійного зразка є більша, ніж для досліджуваного відеозапису аудіовізуального твору кількість етапів виготовлення з застосуванням аналогової відеотехніки. Порівняльний аналіз При проведенні порівняльного аналізу всі виявлені ознаки і параметри як досліджуваного аудіовізуального твору, так і зразка будуть порівнюватися один з одним і аналізуватися. При порівнянні ознак експерт, в обов'язковому порядку, повинен враховувати їх стійкість і значимість, аналізувати не тільки окремі ознаки, а й сукупність ознак, і тільки після всебічного аналізу всіх одержаних результатів приймати рішення про формулювання остаточного висновку. Висновки і рекомендації Підводячи підсумки вищезазначеного і враховуючи наявну практику проведення експертиз аудіовізуальних творів на предмет контрафактності в умовах появи на ринку аудіовізуальних творів у справжній контрафактній упаковці, вважаємо за необхідне в обов'язковому порядку проведення тільки комплексних експертиз, що дозволяють найбільш повно і достовірно відповідати на поставлені питання. Як рекомендації необхідно відзначити, що з метою скорочення як часових, так і матеріальних затрат при проведенні цього виду експертиз доцільно оснастити експертні підрозділи необхідним технічним і методичним забезпеченням, включаючи переспективні комплекси, що дозволяють дослідити аудіовізуальний твір автоматизованими способами. Нині, з врахуванням проведення необхідних доробок і вдосконалень, як перспективний комплекс розглядається комплекс контролю якості запису та ідентифікації «BRAUCH». За результатами апробації комплексу «BRAUCH» на базі ЕКУ МВС РФ можуть бути дані рекомендації стосовно впровадження цього або аналогічного йому комплексу в експертну практику. Досвід проведення експертиз з цифрових носіїв інформації В Експертно-криміналістичному центрі дослідження з контрафактної продукції, а вірніше з цифрових носіїв аудіоінформації — компакт-дисків (CD) здійснюються з 1997 p. \ Донедавна правопорушення, що стосуються контрафактної продукції, рідко І мали серйозні кримінально-правові наслідки, і однією з причин цього була від- і сутність експертного дослідження з питань, пов'язаних з визначенням контра- | фактності продукції. І 284 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Із статті 48 розділу 5 «Захист авторських і суміжних прав» Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні права» випливає, що примірники, які мають твори або об'єкти суміжних прав, є контрафактними, якщо були допущені порушення закону при їх виготовлені або розповсюдженні. Примірником твору відповідно до статті 4 цього ж Закону є копія твору, виготовлена в будь-якій матеріальній формі; примірником фонограми є будь-яка копія фонограми на будь-якому матеріальному носієві, яка виготовлена безпосередньо або опосередковано з фонограми і включає всі звуки або частину звуків, зафіксованих у цій фонограмі. Статтею 38 встановлюються права виробника фонограми на переробку фонограми. В коментарях до Закону (Гаврилов Ф. P., Москва, 1996 р., стор. 153) зазначено, що цілі такої переробки і технічні засоби, використовувані при цьому, можуть бути різними. При переробці окремі звуки можуть посилюватися, інші — приглушуватися; магнітний запис може бути переведений у цифровий запис тощо. У всіх цих випадках на переробку вимагається згода виробника фонограми. Необхідність такої згоди слід розповсюдити і на зображення (рисунки, ескізи тощо). Не можна забувати, що частина твору, яка є результатом творчої діяльності і може використовуватися самостійно, є об'єктом авторського права (стаття 6 Закону). Вирішення питання про контрафактність продукції зачіпає правові та інші питання, що виходять за межі спеціальних знань експертів, тому криміналістичне дослідження не дозволяє дати остаточний висновок про контрафактність компакт-дисків. Воно може виявити тільки ознаки подібності або відмінності досліджуваних компакт-дисків, що свідчать про повне або часткове копіювання, а також можливі способи їх копіювання. Недопустимо відповідно до законодавства ставити перед експертом правові питання (наприклад, чи є передані на дослідження компакт-диски контрафактними тощо). Отже, для вирішення питання про контрафактність слідчому, нарівні з іншими питаннями, необхідно встановити, чи є досліджувані об'єкти повною або частковою копією порівняно з легітимними. При цьому, на наш погляд, експертиза може виявити тільки ознаки копіювання, рішення ж про порушення авторського права і суміжних прав повинен приймати слідчий. Якщо виходити з перелічених вище основних понять, об'єктами експертизи на предмет контрафактності є носії фонограм (компакт-диски, а вірніше, зафіксовані на них фонограми), а також буклети, інлеї (вкладки), що входять до їх художнього оформлення. Самі носії запису також можуть бути предметом експертизи, якщо необхідне визначення технологічного обладнання, на якому виготовлені примірники фонограм. При цьому експертне дослідження перелічених вище об'єктів є комплексним і включає в себе, як правило, наступні види традиційних і спеціальних досліджень: технічна експертиза документів, трасологічна експертиза і фоноскопічна експертиза. Типові питання, що ставляться при дослідженні контрафактності фонограм: 1) чи є ознаки, які свідчать про копіювання (повне або часткове) фонограм і поліграфічного оформлення компакт-дисків (компакт-касет), а також відповідних елементів їх художнього оформлення — вкладних буклетів та інлеїв; якщо так, то в чому конкретно виявляються ці ознаки; 2) чи виготовлені надані для дослідження зразки компакт-дисків (компакт-касет), а також надані для дослідження відповідні аналоги — леґітимні зразки 285 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ компакт-дисків — на одному й тому ж комплексі обладнання або на різних (тобто чи не є досліджувані об'єкти і легітимні зразки одним і тим же продуктом); 3) чи виготовлені надані для дослідження компакт-диски на будь-якому певному комплексі обладнання, зразки з яких додаються; 4) чи є ознаки зміни маркувань виробника матриці на металізованому шару в центрі компакт-дисків, якщо так, то яким способом здійснені ці зміни і який первинний зміст позначень, що зазнали змін; 5) чи ідентичні варіанти виконання вокально-музичних творів, поданих на експертизу. При вирішенні вищеперелічених питань поліграфічні та трасологічні дослідження проводилися із застосуванням стандартних методик. Порівняльному дослідженню на предмет ідентичності поліграфічного і художнього оформлення підлягають лицева сторона компакт-диска, буклети, вкладки (інлеї) до них. При цьому порівнюються назва альбому і зміст компакт-диска, знаки і тексти, що підтверджують авторські і суміжні права, а також інші зображення. При дослідженні безпосередньо компакт-дисків трасологічна експертиза вирішує питання як діагностичного (чи на одному обладнанні виготовлені конт-рафактні та легітимні компакт-диски), так й ідентифікаційного (чи з використанням конкретного технологічного обладнання виготовлені контрафактні компакт-диски) характеру. В процесі дослідження компакт-дисків з метою визначення ознак технологічного обладнання, на якому вони були виготовлені, вимірюються геометричні розміри і досліджуються профілі різних поверхонь: — товщина диска в різних точках (по зовнішньому краю, 10 мл від краю, в середині диска); — внутрішній діаметр диска і профіль його зовнішнього краю; — діаметр і профіль краю центрального отвору; — діаметр, ширина і глибина (висота) жолобка і/або валика навколо центрального отвору та їх профілі; — внутрішній і зовнішній діаметр металізованої поверхні і зміщення від центру; — розташування і характер коду IFPI на зворотному боці компакт-диска. Вказані ознаки є ознаками групового значення і при їх співпаданні подальше дослідження ведеться з метою виявлення ознак індивідуального значення, співпадання яких дозволяє ідентифікувати конкретне технологічне обладнання, використане при виготовленні компакт-дисків. До таких ознак можна віднести: — розташування, взаєморозташування, форма, розміри і рельєф відобра- j жень можливих дефектів матриці на поверхнях диска; — розташування і характер слідів від вирубного інструмента на краю цент- І рального отвору. ] При порівнянні фонограм компакт-дисків беруться до уваги результати \ аудитивного прослуховування (зміст, тривалість, спотворення, шуми тощо), і електроакустичні й спектральні характеристики, а також відмінності в циф- 1 ровому поданні вмісту компакт-диску, пауз, службової інформації тощо. І 286 і __________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» При проведенні дослідження використовувалися наступні програмно-технічні засоби: — сонограф «DSP Sona-Graph model 5500» фірми «Kay Elementris corp». — ПЕОМ «HP Vectra VL Series 4"5/200», що два включає два CD-ROM Drive «SCR-831» і «CR-583-J», операційні системи «Windows 95» і MS-DOS 6.22; — мовна комп'ютерна лабораторія «CSL model 4300B» фірми Kay Elemen-trics corp» і відповідне програмне забезпечення «Version 5.05»; — головні телефони «CD 750»; — посилювач низької частоти «STR-GX315»; — фотопринтер «P78U» фірми «Mitsubishi»; — принтер «LaserJet 4P». Фонограми досліджуваних компакт-дисків порівнюються з відповідними фонограмами легітимних зразків. Методика проведення дослідження наступна. Спочатку за допомогою програми «CD-TOOLS 1.15 A UTILITY FOR ROM AND AUDIO CD'S» були досліджені таблиці змісту («Table of contents») відповідних компакт-дисків. Порівняння таблиць показує співпадання або відмінності за типом інформації, тривалості й обсягу кожного з відповідних музичних творів, записаних на досліджуваних компакт-дисках. З метою порівняння безпосередньо звукового змісту музичних творів проводився аудитивний і спектральний аналіз фонограм, зафіксованих на порівнюваних компакт-дисках. Для цього сигнали, що знімаються з телефонних виходів пристроїв зчитування компакт-дисків, подавалися на входи посилювача низької частоти. При цьому сигнал з одного з пристроїв зчитування компакт-дисків прослуховувався лівим каналом, а з іншого — правим. Пристрої запускалися одночасно. Отже, здійснювався аудитивний аналіз одночасно двох компакт-дисків. При виникненні неузгодженості або необхідності прослуховування різних за порядком слідування музичних творів здійснювалося корегування режиму роботи пристрою зчитування компакт-дисків за допомогою програм «Лазерний програвач» і «DISC Detective (R) Pro 2.97». Одночасно з аудитивним аналізом здійснювався спектральний аналіз за допомогою сонографа в реальному режимі часу (установки: верхня межева частота 16 кГц; розділення за частотою 117 Гц; зважувальне вікно — Хеммінга; час на екрані 16 сек, в 1 поділці — 0,8 сек). Сигнал знімався з лінійних виходів пристроїв зчитування компакт-дисків. Аналізувалися одночасно динамічні спектрограми лівого (правого) каналу відповідних компакт-дисків. Залежно від результатів аудитивного і спектрального аналізів формувалися висновки стосовно виявлення або відсутності ознак, які свідчать про повне, часткове (з переробкою або без переробки) копіювання фонограм компакт-дисків з легітимних зразків. За час від 1997 року було досліджено понад 200 об'єктів. Поряд з визначенням ознак копіювання фонограм і поліграфічного оформлення компакт-дисків та діагностики обладнання (чи на одному обладнанні виготовлені контрафакт-ні та легітимні компакт-диски), вирішувалися також наступні конкретні питання встановлення безпосередньо обладнання, на якому безпосередньо виго- 287 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ товлялися вилучені контрафактні зразки з метою встановлення місця їх виробництва: 1. Чи виготовлені подані 26 компакт-дисків на будь-яких з 5 ліній, що й додані 5 зразків, виготовлені на п'яти різних лініях конкретної країни. Встановити стерті коди IFPI. (17 компакт-дисків виготовлені на одній і тій же лінії, стерті коди є кодами ідентифікації мастерингу, стерті на матриці і мають, очевидно, значення IFPI L851 і IFPI L852). 2. Чи виготовлені 5 компакт-дисків на тій же лінії, що й додані як зразки два компакт-диски. (Ймовірно, що всі досліджувані компакт-диски були виготовлені на одному комплексі обладнання, що включає в себе кілька різних пристроїв для штампування компакт-дисків та їх металізації). 3. Чи на одному обладнанні була здійснена вирубка матриць для виробництва компакт-дисків. Для дослідження були надані два легітимні зразки матриць компакт-дисків і два — сумнівного виробництва. (Вирубка наданих на дослідження матриць для виробництва компакт-дисків була зроблена одним і тим же інструментом на одному й тому ж обладнанні). Нині спільно з IFPI (Регіональним представництвом по Росії та СНД Міжнародної федерації виробників фонограм) вивчається питання щодо зміни обсягу і формулювання (постановки) питань при здійсненні експертиз і досліджень з контрафактної аудіопродукції. Передбачається доручити експертам-криміна-лістам вирішувати наступні питання: — встановлення правоволодільців аудіопродукції; — встановлення ознак контрафактної аудіопродукції; — визначення завданої шкоди. ; Для цього планується: j — створити колекції аудіопродукції на базі ЕКУ; 1 — оснастити ЕКУ і базові ЕКП необхідною довідковою інформацією — І електронними і друкованими каталогами аудіопродукції, що випускається; І — періодично поповнювати колекції та оновлювати довідкову інформацію; 1 — забезпечити необхідними технічними засобами ЕКУ і ЕКП. 1 Представництву IFPI в Росії спільно з ЕКУ необхідно вивчити питання тех- і нічного, інформаційно-методичного забезпечення і навчання експертів у галузі в проведення експертиз і досліджень з контрафактної аудіопродукції. 1 Все вищезазначене відносилося до цифрових носіїв аудіоінформації — ком-Ш пакт-дисків. '• Технології CD були з успіхом використані творцями диску Video-CD, за роз-и мірами і зовнішнім виглядом дуже подібного до класичних дисків. Формам Video-CD з цифровим аудіовізуальним записом, стиснутим за методом MPEG-1M забезпечує створення зображень з горизонтальним розділенням 240 рядків (яаШ у системі VHS) і тривалістю 74 хвилини. Я Подальший прогрес стосовно вдосконалення вже існуючого компакт-диску яИ результаті досягнутого компромісу (лише комерційного, але не технічного) міійЯ різними фірмами викликав до життя виріб, названий DVD (Digital Versatil^H Disc), причому слово Versatile в даному разі можна перекласти як «всебічний™ 288 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» універсальний». Як і його попередник, цей компакт-диск має кілька різновидів, таких як DVD-Video, DVD-ROM, DVD-R/RAM, можна чекати появи і DVD-audio. За рахунок збільшення попередньої і поздовжньої щільності запису інформації вдалося збільшити обсяг інформації з 650 Мбайт (CD) до 4,7 Гбайт (DVD) на одношарових і до 8,5 — на двошарових дисках (134 і 236 хвилин відтворення). Було запропоновано також ще одне вдосконалення — двосторонні одно- і двошарові компакт-диски, виготовлені за зразком класичних, з обсягом, що становить відповідно 9,4 і 17 Гбайт. Отже, при дослідженні DVD на предмет визначення ознак контрафактності і встановлення технологічного обладнання, на якому вони виготовлені, підходи і методика проведення досліджень залишаються такими ж, як і для CD. Слід відзначити, що це питання для носіїв, заснованих на оптичних способах запису (CD і DVD), вирішується, як правило, досить впевнено. Це зумовлено технологією їх виробництва — на одному обладнанні і з одних матриць одержують кілька тисяч примірників компакт-дисків. Так як нині аудіо- і відеоінформація розповсюджуються також і на магнітних носіях, то слід зупинитися коротко на цьому питанні. Технологія магнітного запису передбачає запис кожної магнітної стрічки на конкретному примірнику копіювального пристрою, до того ж кількість цих пристроїв, як правило, досить велика. Для аналогових магнітних носіїв VHS-video, аудіо компакт-касет існуючі методи досліджень дозволяють у певних випадках провести ідентифікацію апаратури магнітного запису. Та при великій кількості касет і обладнання завдання ідентифікації апаратури стає надто утрудненим. Для цифрових магнітних записів (ДАТ тощо) у зв'язку з великою щільністю запису завдання практично не вирішується. Нині залишається невирішеним питання здійснення експертиз з одних і тих же легітимних матеріалів у разі, коли з'являється одна й та ж контрафактна продукція в різних регіонах Росії. В цьому разі кожний слідчий запитуватиме одні й ті ж матеріали в законних виробників фонограм, призначатиме практично однакові експертизи. Тут, очевидно, необхідна координація роботи всіх зацікавлених сторін для уникнення паралелізму. Вирішенням цього завдання необхідно займатися спільно ЕКУ, Слідчому комітету при МВС Росії, представництву IFPI в Москві і Російській антипіратській організації (РАПО). 191-319 289 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України ДОДАТОК І Результати порівняльного дослідження футлярів відеокасет можна рекомендувати, з метою скорочення затрат часу, проводити у вигляді наведеної нижче таблиці. Назва твору «Занепаді» «На голці — 2» Ознаки, що підлягають порівнянню Повна відповідність оригіналу дизайну так Наявність на упаковці наступної інформації про авторів твору так про фірму-виробника так знака © так знака ® так знака ® — про передачу прав третім особам відсутня про правоволодільців у Росії так відмітки про жанр твору так вікові обмеження відсутня відмітки про проходження експертизи (для еротики) — коротка анотація так інформація про виробника відсутня Відмінності щодо поліграфічного виконання конструкції футляра нема спотворення кольоропередачі є якості відтворення зображень є якості відтворення текстів є кегля і гарнітури шрифтів є лакування футляру є тиснення відсутнє Наявність наклейок голографічних на футлярі відсутні голографічних на корпусі відеокасети відсутні інших на футлярі відсутні інших на корпусі відеокасет відсутні Використання відеокасет із стандартною тривалістю відтворення використовується 290 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ДОДАТОК II Перелік ознак контрафактності аудіовізуальної продукції 1) Використання відеокасет із стандартною тривалістю відтворення (195, 240хв.). 2) Відсутність художньо оформленої поліграфічної упаковки (використання упаковки, в якій продаються чисті відеокасети). 3) Відсутність виконаної поліграфічним способом етикетки на корпусі відеокасети. 4) Відсутність інформації про авторів твору і/або фірму-виробника. 5) Відсутність знаків охорони авторського права і виключних суміжних прав. 6) Спотворення кольоропередачі зображень (найчастіше це виявляється у вигляді пурпурового кольору облич людей), 7) Низька якість відтворення дрібних текстів (на оригінальній упаковці дрібні тексти переважно становлять собою штрихове зображення, на контрафакт-ній вони складаються з дрібних крапок, що істотно позначається на якості зображення). 8) Відсутність лакового покриття на упаковці (оригінальна упаковка лакується як для надання кращого товарного вигляду, так і для захисту від забруднення). 9) Використання голографічних та інших наклейок, що не мають відношення ні до фірми-виробника, ні до правоволодільця. До цього переліку включені ознаки, наявність яких можна встановити без легітимного зразка і без спеціальних знань. При складанні довідки про дослідження можна обмежитися цим переліком, оформленим у вигляді таблиці. РЧ-319 291 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З АУДІОВІЗУАЛЬНИМ ПІРАТСТВОМ Всеросійський НДІ МВС Росії Головне управління забезпечення громадського порядку МВС Росії Російська антипіратська організація з захисту прав на аудіовізуальні твори Автори посібника: Спгргн Г. М., Злотя В. П. Видано в Москві 2000 року 1. Правовий захист авторських і суміжних прав Загальна декларація прав людини (ч. 2 ст. 27), прийнята на III сесії Генеральної асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, стверджує, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх творів, автором яких є вона». Ця міжнародно-правова норма захисту моральних і матеріальних інтересів авторів творів наукової, літературної і художньої творчості реалізується в ряді норм національного законодавства. Конституцією Російської Федерації (ч. 1 ст. 44) «кожному гарантується свобода літературної, наукової, технічної та інших видів творчості, викладання. Інтелектуальна власність охороняється законом». Цивільним кодексом Російської Федерації (далі — ЦК РФ) визнається виключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівнені до них засоби індивідуалізації (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо). Відповідно до ст. 138 ЦК РФ «використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоволодільця». Статею 48 Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні пра- ї ва» (далі — Закон про авторські і суміжні права) передбачено, що за порушення авторських і суміжних прав настає цивільна, адміністративна і кримінальна) відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації. Статею 49 Закону про авторські і суміжні права (п. 3) забезпечується мож-| ливість використання цивільно-правових засобів захисту правоволодільців.! Встановивши факт порушення своїх моральних або матеріальних інтересів, ав-| тор або правоволоділець, відповідно до положень цивільно-процесуального аб арбітражно-процесуального кодексів, можуть звернутися за захистом до суд загальної юрисдикції або арбітражного суду. Практично в більшості подібні по зови подаються компаніями, що володіють авторськими або суміжними права-! ми на аудіовізуальні твори. В позовній заяві викладаються докази, що підтверджують позовні вимог. Для одержання доказів, якими можуть бути письмові і речові матеріали пр реалізацію відповідачем контрафактних примірників творів, різні реклал 292 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» пропозиції, договори і довідки, позивачеві необхідно провести певну і часом досить кваліфіковану роботу, щоб зібрані ним докази були згодом прийняті судом. Світова і вітчизняна практика судового захисту авторських прав свідчить, що цивільні судові процеси розвиваються надто повільно, щоб стати на ринку надійним стримуючим засобом. Крім того, позивач, як правило, позбавлений можливості встановити джерела надходження контрафактних примірників його творів в обіг, справжні масштаби завданої йому шкоди, вжити заходи для розшуку і накладення арешту на контрафактну продукцію, матеріали і обладнання для її виготовлення. В разі звернення автора або правоволодільця до органів внутрішніх справ за захистом своїх матеріальних інтересів, яким завдано шкоди від незаконного використання авторських або суміжних прав, співробітники міліції проводять відповідну перевірку. При цьому рішення, прийняті в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку за матеріалами органів внутрішніх справ, можуть бути використані згодом як докази вини відповідача в судовому або арбітражному процесі. Слід відзначити, що передбачені кримінальним і адміністративним законодавством штрафні санкції за порушення авторських і суміжних прав незначні, але сам факт визнання вини порушника в кримінальному або адміністративному порядку дає можливість правоволодільцю вимагати, відповідно до п. 1 ст. 49 Закону про авторські і суміжні права, відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, стягнення доходу, одержаного порушником, виплати компенсації в сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОП), яка визначається судом або арбітражним судом, замість відшкодування збитків і стягнення доходу. У ст. 46 Кримінального кодексу Російської Федерації (далі КК РФ) передбачені різні міри кримінальної відповідальності «піратів», які завдали своїми діями великої шкоди правоволодільцям. Зусилля оперативних підрозділів кримінальної міліції спрямовані на виявлення і припинення діяльності злочинних груп «піратів», які створили підпільні виробництва контрафактної продукції та контрафактні канали її постачання на внутрішній ринок, контролюють мережі оптової торгівлі. Митні органи Російської Федерації, відповідно до Митного кодексу (далі МК РФ) і Положення про Державний митний комітет Російської Федерації, при виявленні в процесі митного контролю і оформлення товарів і транспортних засобів порушень законодавства з інтелектуальної власності діють у порядку, перед-, баченому ст. 304 МК РФ, Листом ДМК Росії від 28.10.97 р. № 01-15/20508 «Про І заходи щодо захисту прав на інтелектуальну власність», методичними реко-ї мендаціями «Про заходи по забезпеченню збереження об'єктів інтелектуальної І власності», затвердженими МВС, ДМК, ДАК і ФСНП Росії. і Відповідно до ст. 10 Закону РРФСР «Про конкуренцію і обмеження монопо-I льної діяльності на товарних ринках» не допускається недобросовісна конкурен-§ ція, в тому числі продаж товарів з незаконним використанням результатів ін-I телектуальної діяльності і прирівнених до них засобів індивідуалізації продук-т ції і виробника. Комісія ДАК Росії з розгляду справ про адміністративні право-Ьпорушення, встановивши факт порушення антимонопольного законодавства, ВУІає право винести розпорядження про припинення порушення. За невиконан- ^R) _ п__l_____ 1 293 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європайеька інтеграція України_________________ ня розпорядження федерального антимонопольного органу посадові особи органу влади, управління або господарського суб'єкта можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 157-2 Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення (далі — КпАП РРФСР). Нарешті, ст. 150-4 КпАП РРФСР встановлені міри адміністративної відповідальності правопорушників за продаж, здавання в прокат та інше незаконне використання контрафактних примірників творів, які накладаються судами за матеріалами органів дізнання. Крім того, відповідно до ст. 50 Закону про авторські і суміжні права за наявності достатніх даних про порушення авторських або суміжних прав органи дізнання зобов'язані вжити заходів для розшуку і накладення арешту (за порушеною кримінальною справою) на примірники творів або фонограм, стосовно яких передбачається, ЩО вони є контрафактними, а також на матеріали і обладнання, призначені для їх виготовлення, включаючи в необхідних випадках заходи по їх вилученню і передачі на відповідальне збереження. 2. Адміністративно-правова характеристика правопорушень, передбачених ст. 150-4 КпАП РРФСР Федеральним законом від 19 липня 1995 року № 110-ФЗ до Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення включена стаття 150-4, яка встановлює, що: Продаж, здавання в прокат або інше незаконне використання з комерційною метою примірників творів або фонограм, в разі якщо: примірники творів або фонограм є контрафактними відповідно до законодавства Російської Федерації про авторське право і суміжні права, або на примірниках творів або фонограм зазначена помилкова інформація про їх виготівника і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживачів, або на примірниках творів або фонограм знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені володільцем авторських або суміжних прав, тягне накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від десяти до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією контрафактних примірників творів або фонограм. Ті ж дії, вчинені особою, яка протягом року притягалася до адміністративного стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, — і тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до | двадцяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від | тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією!! контрафактних примірників творів або фонограм. 1 Конфісковані відповідно до частин першої і другої цієї статті примірни-J ки творів або фонограм підлягають знищенню в порядку, передбаченому стат«І| тею 244 цього Кодексу, за винятком випадків їх передачі володільцеві ав-я| торських або суміжних прав за його проханням. '• Наявність у діях порушника складу адміністративного правопорушення Л підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. т 294 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 2.1. Об'єктом правопорушення є відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), виконань, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права). Крім того, об'єктом правопорушення є також інтереси споживачів, що охороняються законодавством. Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права автором визнається фізична особа, творчою працею якої створено твір. Незважаючи на те, що аудіовізуальний твір створюється творчими зусиллями багатьох учасників, відповідно до ст. 13 Закону про авторські і суміжні права його авторами визнаються три особи: — режисер-постановник; — автор сценарію (сценарист); — автор музики (композитор), спеціально створеної для цього фільму. Інші особи, які внесли творчий вклад у створення аудіовізуального твору (оператор-постановник, художник-постановник тощо) користуються авторським правом кожний на свій твір, але не мають авторських прав на аудіовізуальних твір в цілому. Відповідно до ст. 15 Закону про авторське право і суміжні права автору стосовно його твору належать особисті немайнові права, зокрема: — право авторства (визнання автором твору); — право на ім'я (на використання або дозвіл використання твору під своїм іменем, псевдонімом або без позначення імені); — право на оприлюднення, включаючи право на відкликання (оприлюднити або дозволити оприлюднити твір у будь-якій формі, включаючи право відмовитися від раніше прийнятого рішення); — право на захист репутації (захист твору від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності автора). Особисті немайнові права належать автору незалежно від його майнових прав, зберігаються безстрокове, в тому числі після відступлення прав на використання твору. Відповідно до ст. 16 Закону про авторські і суміжні права автору (співавторам спільно) стосовно його (їх) твору належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, в тому числі: — право на відтворення (виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми, тобто тиражування); — право на розповсюдження будь-яким способом (продаж, здавання в прокат); — право на імпорт (ввезення в країну примірників твору); — право на публічний показ; і — право на публічне виконання; і — право на сповіщення для загального відома (показ, виконання або передача в ефір, по кабелю, проводах або за допомогою інших аналогічних пристроїв); І — право на переклад; І — право на переробку (переробка, аранжування тощо). І Передання виключних прав може здійснюватися тільки на підставі договору І (угода, контракт, ліцензійний договір) у письмовій формі, яким дозволяється І використання твору певним способом і у встановлених договором межах юри- І 295 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ дичній або фізичній особі, що дає їй право забороняти подібне використання цього твору іншими особами. Насправді автори аудіовізуального твору, як правило, передають свої виключні права юридичній особі (наприклад, кіностудії), що фінансувала процес створення твору. Кіностудія укладає ліцензійні угоди (контракти) на відтворення і розповсюдження на певній території і в певний період часу своїх аудіовізуальних творів з дистриб'юторами, в тому числі російськими компаніями. Нині близько 75 російських компаній заявляють, що є володільцями виключних прав на різні аудіовізуальні твори, в тому числі 17 великих компаній, які переважно є членами РАНО. Авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених ст. 27 Закону. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, яким на території Російської Федерації ніколи не надавалася охорона, також вважаються такими, що стали суспільним надбанням. Твори цієї категорії можуть вільно використовуватися будь-якими особами без виплати авторської винагороди, за винятком випадків виплати спеціальних відрахувань, встановлених Урядом Російської Федерації. 2.2. Предметом зазначеного адміністративного правопорушення є: — контрафактні примірники творів або фонограм; — примірники творів або фонограм, на яких зазначена неправильна інформація про їх виробників і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживача; — примірники творів або фонограм, на яких знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені володільцем авторських або суміжних прав. Під аудіовізуальним твором розуміється твір, який складається із зафіксо- \ ваної серії пов'язаних між собою кадрів (з супроводом або без супроводу їх І звуком), призначених для одночасного зорового і слухового сприйняття за до- 1 помогою відповідних технічних пристроїв. І До аудіовізуальних творів, що є об'єктами авторського права, поряд з іншими, і зазначеними в ст. 7 Закону про авторські і суміжні права, відносяться: 1 — кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (худож-І ні, документальні, учбові, мультиплікаційні, багатосерійні тощо); 1 — діафільми, слайдфільми тощо, незалежно від способу їх початкової або! наступної фіксації. І Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права під примірником! твору розуміється копія твору в будь-якій матеріальній формі. • Відповідно до п. З ст. 48 Закону про авторські і суміжні права «контра-Я фактними є примірники твору і фонограми, виготовлення або розповсюдженій ня яких тягне за собою порушення авторських або суміжних прав». Крім тогеЯ відповідно до п. 4 цієї статті «контрафактними є також примірники творів • фонограм, що охороняються в Російській Федерації відповідно до цього Заков ну, імпортованих без згоди володільців авторських і суміжних прав в Російські ку Федерацію з держави, в якій ці твори і фонограми ніколи не охороняли*Ш

аудіовізуальної продукції
Ш

Однією з проблем, що викликає певні труднощі при проведенні перевірив і
припиненні порушень авторських і суміжних прав, є рішення питання ntfH
проведення досліджень контрафактної аудіовізуальної продукції.
V

Основні труднощі щодо питання організації проведення досліджень, як
пр$|Н вило, становлять:
^1

— пошук кваліфікованих спеціалістів (експертів) для проведення дослшН
жень;
JH

— надання необхідних для проведення порівняльних досліджень тиз)
оригінальних зразків аудіовізуальних творів;

306

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

— коректність постановки перед спеціалістом питань, що необхідно
вирішити.

Практичному вирішенню цих проблем був присвячений семінар співробітників
експертно-криміналістичних підрозділів, що відбувся в м. Москві у грудні
1999 р. за Програмою ТАСІС. За участю ЕКЦ МВС Росії і РАПО підготовлено
збірник матеріалів «Методологія проведення досліджень і експертиз
аудіовізуальних творів», інформація якого дозволить уникнути можливих
помилок при призначенні і проведенні досліджень контрафактної
аудіовізуальної продукції.

Відповідно до угоди між ЕКЦ МВС Росії і РАПО визначені 24 базові
міжрегіональні відділи експертно-криміналістичних підрозділів органів
внутрішніх справ. Базовим ЕКЦ передані бібліотеки оригінальних
поліграфічних упаковок найбільш популярних відеофільмів, що переважно
стають об’єктом «піратського» тиражування, і списки аудіовізуальних
творів із зазначенням правово-лодільців — членів РАПО. Зазначені
бібліотеки РАПО регулярно поповнює зразками оригінальної упаковки
відеофільмів, що надходять у торговельну мережу.

При направленні до ЕКП об’єктів для проведення досліджень необхідно
враховувати, що:

— експерт не має права давати правову оцінку досліджуваного об’єкта;

— основні параметри і вимоги до ліцензійного відеозапису
аудіовізуального твору не стандартизовані, тому експерт не зможе
відповісти на питання про відповідність поданого примірника вимогам
ГОСТу.

Вилучена продукція направляється на дослідження спеціалістам, які
володіють знаннями щодо визначення відмінних ознак контрафактних
примірників аудіовізуальних творів1. Здійснюється дослідження кожного
примірника вилученої продукції. Експертною організацією складається
висновок про результати проведеного дослідження, який подається разом з
продукцією ініціатору.

Слід відзначити, що вирішення питання про контрафактність тих або інших
примірників аудіовізуальних творів, одержаних в результаті проведення
контрольної закупки, є правовою оцінкою всієї сукупності наявних у
розпорядженні органу дізнання матеріалів.

З врахуванням викладеного, при призначенні органом дізнання або
попереднього розслідування досліджень або експертиз на вирішення
спеціаліста (експерта) ставляться питання про відповідність наданих для
дослідження відеокасет примірникам оригінальної відеопродукції, а якщо
ні, то які є ознаки відмінності?

Переліки можливих питань, які можуть бути поставлені на вирішення
експертів ЕКП при проведенні досліджень і експертиз поліграфічної
упаковки відеокасет, магнітних і цифрових носіїв аудіовізуальної
інформації наведені в посібнику.

1 Спеціалісти РАПО, володіючи відповідною кваліфікацією, безплатно
здійснюють за письмовими запитами органів дізнання і постановами слідчих
органів дослідження і експертизи вилученої контрафактної продукції. В
межах підписаної РАПО з ЕКЦ МВС Росії угоди з січня—лютого 2000 р.
проведення зазначених досліджень і експертиз здійснюється спеціалістами
базових міжрегіональних відділів експертно-криміналістичних підрозділів
МВС.

20Ч-319

307

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Висновок

«Інтелектуальне піратство» як один з видів кримінального підприємництва
через високий доход і низький ризик залишається сприятливим економічним
середовищем для формування організованих злочинних груп (ОЗГ). За
оцінками спеціалістів у Росії у відеопіратство як сферу бізнесу за
останні кілька років інвестовано близько $ 100 млн. Доходи від
незаконного використання авторських і суміжних прав використовуються на
відтворення організованої злочинності, породжують ряд ще більш
небезпечних злочинів, ускладнюють і без того складну кримінальну
ситуацію в країні.

В результаті аудіовізуальне піратство в Росії набуло стійких
організаційних форм. По суті діє ціла галузь, де зайнята велика
кількість людей, створені сотні підпільних виробництв, налагоджено
постачання сировини і матеріалів, розповсюдження інформації і збут
готової продукції.

У Краснодарському краї припинена діяльність організованої злочинної
групи, що спеціалізувалася на масштабному виробництві контрафактних
відеокасет, мала корумповане прикриття у владних і правоохоронних
органах. Лідери групи організували 5 підпільних цехів з тиражування
контрафактних відеокасет (137 апаратів), їх поліграфічної упаковки (77
тис. шт. упаковок), целофану-вання (4 станки), склад готової продукції
для реалізації оптовикам (187 тис. шт. касет).

Вивчення матеріалів кримінальної справи щодо піратської ОЗГ, яка діяла в
м. Рязані, показало, що за півтора-два роки роботи підпільної
аудіовідеостудії (понад 200 одиниць записувальної техніки) мережа
розповсюджувачів її продукції зросла з 8 до 40 торговельних точок у
Рязанській, Володимирській та інших областях1.

Останнім часом все більшу стурбованість індустрії кіно викликає
піратство в галузі оптичних дисків. За останні два роки DVD-піратство
заполонило країни Південно-Східної Азії. Виробничі потужності Великого
Китаю (включаючи Гонконг і Макао) нині дорівнюють або навіть перевищують
всю світову потребу в цих дисках.

Всі ці факти починають впливати на вітчизняний ринок аудіовізуальних
творів. Практика боротьби з піратством свідчить, що для зламання
захисних кодів на легальних цифрових дисках злочинці користуються
послугами хаке-рів, для просування своєї контрафактної продукції на
ринок використовують Інтернет, вдаються до засобів комп’ютерного і
мобільного зв’язку.

Поява нових технологій і взяття їх на озброєння піратами зумовлюють
необхідність організації ефективної взаємодії всіх підрозділів
внутрішніх справ по боротьбі з піратством.

ДОДАТОК І і

До зовнішніх ознак, що вказують на відмінність вилученої відеокасети від
оригінальної відеокасети правоволодільця, як правило, відносяться: А —
відсутність поліграфічної упаковки.

‘ Е. Миронова, В. Завидов «Криминалистическая характеристика
преступлений, связанных с нарушениями авторских или смежных прав».
Законность, № 2, 2000 г.

308

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

За існуючою практикою наявність оригінальної поліграфічної упаковки
підтверджує законність розповсюдження відепродукції. На поліграфічній
упаковці повинна міститися інформація про авторів відеопрограми (про
фірму-вироб-ника); про передачу авторських і суміжних прав третім
особам; про правоволо-дільців на території Російської Федерації; назва і
характер відеопрограми, інформація про вікові обмеження, інформація про
проходження спеціальної експертизи (для еротичних відеопрограм), коротка
анотація відеопрограми, дані виробника (або продавця).

Б — наявна поліграфічна упаковка має дизайн, відмінний від оригінального
дизайна поліграфічної упаковки даної відеопрограми.

При легальному випуску відеопрограм дистриб’ютор (правоволоділець)
використовує для оформлення поліграфічної упаковки певний дизайн. При
розповсюдженні відеопрограм, випущених цим дистриб’ютором,
відеопродукція повинна мати саме цей дизайн поліграфічної упаковки. При
невідповідності наявного дизайна поліграфічної упаковки і дизайна
дистриб’ютора напрошується висновок, що зазначена відеопродукція
розповсюджується не офіційним дистриб’ютором, а іншою особою. Цей індекс
також застосовується в разі, коли відеопрограма не вийшла на легальний
відеоринок, і її оформлення здійснено третьою особою без відома
правоволодільця, тобто з порушенням авторських прав.

В — підробка поліграфічна упаковка.

Поліграфічна упаковка має оригінальний дизайн, але одержана шляхом
сканування, ксерокопіювання, або іншим способом копіювання, за якого
використовувався дизайн оригінальної поліграфічної упаковки, і потім
відтворена друкарським способом. У цьому разі крім порушення авторського
права на сам твір, відбувається порушення прав на оформлення відеограми
(права дизайнерів і художників — авторів оформлення). При використанні
оригінального дизайну поліграфічної упаковки використовуються також
зареєстровані торгові знаки, знаки охорони авторського і суміжних прав,
а також найменування місця походження. В цьому разі подібна інформація є
неправдивою.

Г — відсутня оригінальна захисна етикетка.

При ексклюзивному виробництві відеограм деякими дистриб’юторами
наявність оригінальної поліграфічної етикетки є одним з доказів
легального походження відеопродукції. Разом з тим у ряді випадків
відсутність оригінальної захисної етикетки не є ознакою контрафактності,
оскільки не всі примірники оригінальної відеопродукції мають захисні
етикетки.

Д — наявність на поліграфічній упаковці або касеті підробної голограми
(марки), або голограми (марки), що не відповідає оригінальній.

Е — зазначення на поліграфічній упаковці іншого, ніж у дійсності,
правоволодільця. Крім порушення майнових авторських прав у ряді випадків
порушується і право автора на ім’я, закріплене законом. Також можливе
присвоєння авторства (плагіат).

Ж — відсутність на упаковці знака охорони авторських або суміжних прав і
застережень, що всі права захищені.

Будь-який примірник твору, авторські або суміжні права на який
захищаються законом, повинен містити знак охорони авторського і/або
суміжного права.

309

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

З — невідповідність форми і способу упаковки — упаковці оригінальної
продукції. Наприклад, упаковка відеопродукції в пластикові бокси, а не в
картонну поліграфічну упаковку, або застосування іншого, ніж за
легального виробництва способу целофанування. Ця ознака є
опосередкованим доказом того, що примірник твору був виготовлений не
самим правоволодільцем, що має виключне право виробництва примірників
цього твору, а третьою особою.

І — невідповідність наявної відеокасети оригінальній.

При ексклюзивному виробництві відеограм ряд фірм правоволодільців
використовують тільки певний тип магнітних носіїв (відеоплівок), якщо
примірник твору записаний на іншому типі носія (відеострічки), то
відповідно він виготовлений третьою особою, а не самим правоволодільцем.

К — відсутність спеціального тиснення на поліграфічній упаковці.

Різні правоволодільці при оформленні поліграфічної упаковки відеограм
застосовують при випуску ряду відеограм певні види тиснення. Відсутність
такого тиснення на поліграфічній упаковці таких творів свідчить про
виробництво їх третіми особами.

Л — наявність на касеті двох і більше фільмів.

При випуску відеограм кожний твір випускається у вигляді окремого
примірника.

Відповідно до існуючої практики права передаються окремо на кожний твір,
розміщення на відеокасеті більше одного фільму, за рідким винятком
(спеціальні випуски відеограм, випуск ретроспектив тощо) свідчить про
порушення авторських прав.

М — інші відмінні ознаки.

До інших відносяться ознаки, що рідко зустрічаються. Так, наприклад,
відсутність спеціальної наклейки безпосередньо на центральній частині
відеокасети, або невідповідність деяких параметрів відеозапису, деталей
оформлення тощо.

310

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

СИСТЕМА ВИНАГОРОДИ АВТОРАМ

В АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ СФЕРІ ЗА ВИКОРИСТАННЯ

ЇХ ТВОРІВ ТЕЛЕМОВНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

(Рекомендації Програми ТАСІС

«Інтелектуальна власність»)

1. Вступ

Телевізійні організації розповсюджують як художні, так і документальні
кіно- і телетвори.

Ці твори можуть бути:

— виготовлені самими телемовними організаціями;

— виготовлені незалежними продюсерами або студіями;

— виплата авторської винагороди не становить жодних проблем, коли
теле-мовна організація є одночасно продюсером і розповсюджувачем,
оскільки вона має безпосередній зв’язок з авторами.

Ким і як повинна бути виплачена винагорода авторам при розповсюдженні їх
творів іншими телевізійними організаціями, які не є виробниками даного
аудіовізуального твору?

2. Система винагороди

Можливі три способи:

а) виплата винагороди здійснюється самою телемовною організацією;

б) винагорода виплачується продюсером;

в) змішана системи виплати винагороди.

а) Виплата винагороди телемовною організацією

Ця система розроблена і впроваджена авторсько-правовими товариствами
(SABAM, SACD Франції, SACD Бельгії, SACD Канади, SSA, SGAE). Ця система
передбачає:

— що продюсер відступає телемовній організації право на розповсюдження
аудіовізуального твору без врахування авторської винагороди. Остання
виплачується безпосередньо телемовною організацією;

— що договір між продюсером і автором містить застереження про
винагороду, який включає наступні примірні положення:

«автор відступає продюсеру право виконувати або дозволяти виконання
твору (його оригінальної, дубльованої або субтитрованої версії) шляхом
його телевізійної передачі в ефір, по кабелю (за умови дотримання
нижченаведеного параграфу) або через супутник. Продюсер повинен
повідомити телемовні організації про те, що вони зобов’язані укласти
відповідні договори з організаціями колективного управління авторськими
правами, до яких належить автор, або з іншими організаціями, що
представляють автора»;

«стосовно одночасної повної й такої, що не вносить змін до програми,
передачі аудіовізуального твору по кабелю, всі майнові права, що
випливають із такого використання, управляються й управлятимуть
відповідно до договорів, безпосередньо або опосередковано укладених між
авторсько-правовими організаціями, до яких належить автор, і
організаціями кабельного мовлення».

311

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

В тих країнах, де застосовується типовий договір UAE SACD, правила,
встановлені статтею 2 зазначеного договору, доповнюються наступними
положеннями:

«дозвіл розповсюджується:

на твори, що становлять телевізійний і кінематографічний репертуар
організацій. Такими є будь-які відеозаписи, із супроводом або без
супроводу їх звуком, незалежно від виду матеріального носія, на якому
здійснений запис, способів виготовлення і розповсюдження, право на
телевізійне використання яких було прямо або опосередковано передано
авторській організації».

Ця система дозволяє виплачувати авторам найбільш адекватну і справедливу
винагороду.

б) Виплата винагороди продюсером

Продюсер повинен виплачувати авторам певний відсоток від суми, одержаної
ним за відступлення прав телевізійного розповсюдження твору телемовної
організації (ціни продажу).

Ця система має три недоліки:

— твори, при створенні яких телемовна організація виступає як
співпродю-сер, а також твори, права на які відступлені за системою
партнерингу, вимагають особливого скорегованого режиму виплат
винагороди. В обох цих випадках необхідно суто теоретично визначити ціну
продажу, від якої буде нараховуватися відсоток, призначений автору як
винагорода за використання твору;

— нестабільний стан незалежних продюсерів в умовах вільної економіки.
Ця система не враховує ймовірності розорення, банкрутства і ліквідації
невеликих студій, наприклад, шляхом їх поглинення більш крупними
виробниками аудіовізуальних творів;

— доходи продюсера переважно важко піддаються суворому обліку і
контролю.

в) Змішана система

Як і в попередній системі, винагорода автору буде розраховуватися і
виплачуватися з доходів продюсера, але виплата цієї винагороди
здійснюватиметься самою телемовною організацією. В цьому разі
організація колективного управління правами авторів може укласти договір
з організаціями, що представляють продюсерів, і з організацією мовлення,
що встановлює відрахування організації певного відсотку від бюджету
організації мовлення, призначеного для придбання , останнім художніх і
документальних програм.

Відсоткова ставка, про яку можуть домовлятися організація і розповсюджу-
j вач, переважно становить близько 7 %.

Одержані таким чином суми розподілятимуться організацією між усіма авто-
J рами, чиї твори були розповсюджені зазначеними телемовними
організаціями.

312

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОГОВОРУ З РЕЖИСЕРОМ

(Рекомендації Програми ТАСІС

«Інтелектуальна власність»)

І. Сторони

Договір повинен бути укладений між режисером і певним продюсером.

Рекомендується подати договір на розгляд організації колективного
управління майновими правами авторів або іншій організації, в якій
перебуває режисер. Зазначена професійна організація або
авторсько-правове товариство перевіряють відповідність договору нормам,
що дозволяють здійснювати колективне управління майновими правами.

Договір стосується прав режисера як автора і кіноспеціаліста. В разі,
коли режисер є також автором сценарію даного аудіовізуального твору, з
ним повинен бути укладений окремий договір.

II. Підготовка—виробництво фільму

В загальних рисах у цьому пункті повинні бути визначені умови створення
аудіовізуального твору.

a) Характеристики створюваного фільму

Основне використання: кіно або телебачення.

Тип аудіовізуального твору: короткометражний або повнометражний,
одно-або багатосерійний, серіал, телевізійний фільм. Передбачена
тривалість фільму: Тема:

Назва фільму (попередні або остаточна): Оригінальна
версія_________________мовою і/або____________мовою.

b) Додаткові відомості про інших авторів фільму

На основі твору письменника

(коли йдеться про екранізацію):______________________________________

Автор сценарію: Автор адаптації: Автор діалогів: Автор музики:

c) Технічні умови

Використовувані носії та матеріали: Формат (під час зйомок і для
первинного використання): Монтажно-тонувальна система (зображення і
звук): Мінімальний метраж: Бюджет:

Тривалість підготовчого, знімального і монтажно-тонувального періоду
(кількість днів на кожну стадію постановки фільму).

313

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

III. Повноваження режисера

Режисер повинен використати всі свої професійні навички і вміння в
інтересах створення фільму.

a) Режисер забезпечує наступні творчі функції:

— бере участь у постановці фільму;

— розробляє сценарне розкадрування і забезпечує художнє керівництво та
контроль за роботою над декораціями, костюмами тощо;

— керує кінозйомками і організовує роботу акторів;

— вибирає або замовляє музику;

— керує монтажно-тонувальними й усіма іншими завершальними роботами аж
до випуску остаточної версії фільму.

Відповідно до всього вищезазначеного художнє і технічне керівництво
створення фільму перебуває у виключній компетенції режисера.

Вибір виконавців, технічного персоналу і основних творчих працівників,
місць проведення зйомок, натурних зйомок, студій тощо здійснюється за
обопільною згодою режисера і продюсера.

Робочий план зйомок повинен бути складений на основі обопільної згоди
режисера і продюсера.

b) Режисер при керівництві монтажем фільму:

— остаточна версія фільму створюється режисером за погодженням з
продюсером;

— без згоди режисера до остаточної версії фільму не може бути внесено
ніяких змін шляхом додавання, зменшення або заміни будь-яких елементів.

Продюсер зобов’язаний докласти всіх необхідних допустимих зусиль
контролю за якістю створюваних версій фільму іноземною мовою, особливо
дубльованих і субтитрованих версій.

Жодні елементи негативу зображення або звукової доріжки остаточної
версії фільму не можуть бути використані продюсером без згоди режисера.

IV. Обсяг прав

Цей пункт визначає права на аудіовізуальний твір, які режисер відступає
продюсеру.

В договорі повинні бути точно зазначені і детально описані надані права
і види використання аудіовізуального твору. Слід визначити надані права
на кожний з видів використання відповідно до юридичної системи, існуючої
в цій державі.

У країнах, де законодавче закріплена презумція відступлення прав або
від-ступлення прав на користь продюсера, слід точно визначити межі
такого відступлення, детально перерахувавши права, які підлягають
відступленню або відносяться до презумції, встановленої законодавством.

Всі права, прямо не передані режисером продюсеру за договором,
вважаються непереданими і залишаються за режисером.

Стосовно відступлення прав, що відносяться до фільму, але не стосуються
аудіовізуальної сфери, повинні бути укладені окремі договори.
:

Моральні права не можуть бути передані або відступлені ні за договором,
ні j будь-яким іншим способом. Вони невідчужувані.
j

І 314

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

V. Винагорода

Слід у договорі встановити відмінність між заробітною платою або
винагородою, що виплачуються режисеру як керівнику знімальної групи, і
винагородою, що належить йому як автору аудіовізуального твору.

a) Заробітна плата

Винагорода, одержувана режисером як заробітна плата, повинна відповідати
нормам трудового законодавства та іншим нормативним актам, чинним у цій
державі. Договір повинен обов’язково передбачати строки початку і
закінчення постановки фільму, а також точну тривалість кожного з
періодів зйомок фільму.

b) Авторська винагорода

Винагорода режисеру як автору аудіовізуального твору повинна бути
встановлена договором у формі відсотків від доходів, одержаних
продюсером за всі види і всі випадки використання цього твору,
застерігаючи при цьому можливість колективного управління правами.

Ця винагорода повинна розраховуватися з прямих або опосередкованих
доходів брутто, одержаних продюсером від будь-якого використання фільму.

Ставка пропорційної винагороди, повинна бути істотною, а не символічною.

Відсоткова ставка пропорційної винагороди визначається окремо з кожного
виду використання твору, до того ж за окремі види використання ця ставка
може бути значно вища, ніж решта.

При встановленні пропорційної винагороди необхідно врахувати всі
особливості спільного виробництва або використання аудіовізуального
твору, щоб режисер одержав пропорційну винагороду дійсно за кожний
випадок використання свого твору.

Продюсер при проведенні переговорів про використання аудіовізуального
твору повинен дотримуватися інтересів режисера і відступати права на
використання фільму на оптимальних умовах, враховуючи характеристики
фільму і пропонованого ринку.

VI. Строки

При визначенні строку, протягом якого продюсер має право використовувати
фільм, не укладаючи додаткових угод з режисером, необхідно спиратися на
внутрішнє національне чинне законодавство. Нині в різних державах цей
строк встановлюється по-різному.

Є рація передбачити строк закінчення зйомок фільму. При порушенні цього
строку режисеру повертається свобода дій і всі авторські права. В цьому
разі він залишає за собою всі вже виплачені йому суми і одержує право
вимагати як штрафні санкції виплати всіх визначених йому договором сум.

VII. Обов’язки сторін при використанні фільму

Продюсер бере на себе зобов’язання забезпечити всі умови, достатні для
просування аудіовізуального твору (наприклад, його участь у конкурсних
програмах різних фестивалів), а також його реальне і добросовісне,
відповідне професійним звичаям, використання.

і Прізвище режисера повинно згадуватися в будь-якій рекламній та іншій
ін-! формації, що має відношення до фільму, відповідно до умов,
зафіксованих у до-| говорі.

315

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Продюсер не має права знищувати вихідні або еталонну копію остаточної
версії аудіовізуального твору і зобов’язаний зберігати їх у належних
умовах.

У разі, коли прийнято рішення про знищення вихідних або еталонної копії
остаточної версії аудіовізуального твору, режисер має право придбати ці
матеріали, і тільки після того, як він висловив свою відмову придбати ці
матеріали, можна їх знищити.

Продюсер зобов’язаний періодично, не рідше одного разу на рік, надавати
режисеру звіт про використання аудіовізуального твору, додаючи всі
підтвер-джувальні фінансові документи. Як правило, продюсер зобов’язаний
відповідати на будь-який запит режисера, що стосується використання
твору. Режисер має право ознайомитися з усіма договорами, укладеними
продюсером із третіми особами щодо зазначеного твору, а також може мати
доступ до всіх бухгалтерських документів, що відносяться до твору.
Режисер може призначити будь-яку довірену особу, доручивши їй бути своїм
представником перед продюсером за відсутності зазначених вище
правочинностей.

У разі неспроможності (банкрутства) продюсера режисер має право
розірвати договір за умови, що це не заборонено чинним внутрішнім
законодавством даної держави.

VIII. Колективне управління правами

Продюсер зобов’язаний визнавати всі права, належні або передані на
момент укладення договору, а також ті, які могли бути або будуть
передані організації колективного управління майновими авторськими
правами, членом якого є режисер, або будь-якої іншої організації,
зазначеної режисером.

Всі так звані «вторинні» права (винагорода за приватне копіювання,
одночасну передачу по кабелю, здавання примірників твору в прокат,
надання примірників у користування тощо) відносяться до виключної
юрисдикції організацій колективного управління правами і не можуть бути
відступлені режисером продюсеру.

Договір укладається за обов’язкової умови надання можливості
колективного управління правами як на момент укладення договору, так і в
майбутньому, і ніщо в договорі не повинно перешкоджати нинішній або
подальшій участі авторсько-правових організацій.

Договір, що містить можливість колективного управління майновими
правами, дозволяє авторсько-правовим організаціям прямо контактувати з
кінцевими користувачами аудіовізуальних творів.

IX. Санкції

При недотриманні умов договору і при його розірванні, режисеру
повертаються свобода дій і всі його права на фільм.

316

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

ПРИМІРНИЙ ДОГОВІР

МІЖ АВТОРОМ СЦЕНАРІЮ І ПРОДЮСЕРОМ

(Рекомендації Програми ТАСІС

«Інтелектуальна власність»)

___________________________,в особі____________________

Між________________________

діючого на основі_____________________________

далі названий «Продюсер», з одного боку, і______

що проживає за адресою______________________

паспорт серії___________№__________, виданий

далі названий «Сценарист», з іншого боку.

Стаття 1. Предмет договору

Предметом цього договору є подання Автором написаного сценарію для
створення і використання аудіовізуального твору в тому вигляді, в якому
він описаний у статті 2 цього договору.

І. Створення

Стаття 2. Опис аудіовізуального твору

Продюсер замовляє Автору, який бере на себе зобов’язання по виконанню
цього замовлення, сценарій (включаючи короткий опис і досьє) з метою
створення аудіовізуального твору, названого далі «Твір», характеристики
якого наступні:

— назва (робоча):

— жанр:

(повнометражний, короткометражний, телефільм, телесеріал, документальний
фільм, мультиплікаційний твір…)

— екранізація вже існуючого твору, що має назву:

автора:

— тривалість (приблизна):

— мова оригінальної версії:

— первинне призначення:

(кіно, телебачення, відео, некомерційна мережа…)

— носії:

— бюджет виробництва (приблизний):

— ім’я співавтора сценарію:

— ім’я автора діалогів і/або коментарів: ! — в кольорі або
чорно-білий:

і (непотрібне викреслити)

і Стаття 3. Умови здавання сценарію і оплати

І 3.1. Проект короткого змісту

І При підписанні цього договору Автор передає Продюсеру один або
кілька І варіантів проекту короткого змісту, основна ідея якого виражена
як мінімум на

317

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

одній сторінці, із зазначенням жанру; за що Автор одержує від Продюсера
заздалегідь обумовлену суму в розмірі_______грн. (без врахування ПДВ,
якщо

він підлягає оплаті), яка виплачується при підписанні цього договору.
Підпис є доказом сплати суми Автору і згоди Продюсера з коротким
змістом.

3.2. Подання досьє

Автор зобов’язується передати Продюсеру в строк ____________________

від моменту підписання цього договору повне досьє, яке включає наступні
розроблені складові частини:

— резюме Твору;

— опис головних дійових осіб;

— більш деталізований короткий зміст.

Як винагороду за це Автор одержує від Продюсера заздалегідь обумовлену
суму в розмірі____________грн. (без врахування ПДВ, якщо він підлягає
оплаті), виплачену в момент передачі досьє.

Продюсер залишає за собою право прийняти або не прийняти таке досьє. Він
сповіщає про своє рішення з цього питання замовним листом у строк не
пізніше ніж через____________________після здавання досьє. У разі
відмови цей договір автоматично розривається, а Автор знову одержує в
повне розпорядження права на Твір від дати відправлення рекомендованого
листа, до того ж суми, одержані Автором відповідно до положень статей
3.1 і 3.2, повністю залишаються в нього. Всі ж недоплачені йому суми
підлягають негайній виплаті.

Продюсер має право, за свій рахунок, використовуючи для цього прийняте
ним досьє, запитувати і претендувати на одержання в будь-якій установі
фінансових коштів для написання сценарію.

3.3. Здавання повного сценарію

Автор зобов’язується в строк____________________, рахуючи від моменту

одержання від продюсера письмової згоди щодо досьє, передати повний
сценарій, написаний на основі цього досьє, що відповідає договірним
зобов’язанням Продюсера стосовно організації, яка субсидує, згаданої в
останньому розділі статті 3.2, та лише в разі, якщо Продюсер попередньо
повідомив Автора про за- j значені зобов’язання рекомендованим листом.
1

За це Автор одержує від Продюсера заздалегідь обумовлену суму в розмі- 1

рі__________грн. (без врахування ПДВ, якщо він підлягає оплаті), яка
випла- 1

чується в момент передачі сценарію.
1

Продюсер зберігає за собою право прийняти або не прийняти сценарій. Він
\

повідомляє про своє рішення рекомендованим листом у строк_________після
1

здавання сценарію. В разі відмови цей договір автоматично розривається і
Ав- і тор знову одержує, від дати рекомендованого листа, в повне
розпорядження я права на Твір, до того ж суми, одержані Автором
відповідно до положень ста-1 тей 3.1. і 3.2., залишаються в нього
повністю. Всі ж недоплачені йому суми під-в лягають негайному погашенню.

т

^Н

Після прийняття Продюсером сценарію внесок Автора у Твір завершенное і
Автор має право на винагороду, зазначену в статті 7.
Ш

3.4. Доробка сценарію під час постановки
Ш Автор зобов’язується на прохання Продюсера під
час постановки надавати •

всебічне сприяння щодо доробки сценарію або переробки діалогів за умови,
Щ(н

318
1

__________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА
ВЛАСНІСТЬ»

такі доробки або переробки необхідні для постановки Твору за обопільною
згодою сторін.

Для реалізації цих цілей Продюсер зобов’язується негайно зв’язатися з
Автором, і тільки в разі, коли Автор відмовляється або не має можливості
здійснити подібну доробку або переробку, Продюсер має право звернутися
до послуг третьої особи. Вибір третьої особи повинен бути попередньо
погоджений з Автором і схвалений ним.

Якщо Автор сам здійснює вищезазначені доробки або переробки, він одержує
за це заздалегідь обумовлену суму, встановлену на підставі взаємної
угоди, пропорційно до обсягу роботи, яку належить виконати, в момент
здавання цієї додаткової роботи.

II. Використання

Стаття 4. Опис прав на аудіовізуальний твір, наданих ліцензією

За умови належного виконання всіх положень цього договору і відповідно
до положень статті 5 Автор надає Продюсеру вищенаведені майнові права на
використання аудіовізуального твору шляхом видачі виключного дозволу
(ліцензії) на використання твору у всіх країнах світу і на строк,
зазначений у статті 13.

1. Відтворення:

а) право перенесення сценарію на екран;

б) право перенесення сценарію на аудіовізуальний носій з використанням
будь-яких аудіовізуальних засобів, в кольорі або чорно-білому варіанті,
звуків і/або оригінальних чи дубльованих голосів, титрів і субтитрів
будь-якою мовою і після озвучення;

в) право перенести на екран різні версії Твору як оригінальною мовою,
так і будь-якою іншою мовою, з дубляжем або субтитрами будь-якою мовою;

г) право виготовити з вищезазначених записів оригіналу дублі і/або
копії, кількість яких визначає продюсер або його правонаступники, на
будь-якому аудіовідеоносії, з використанням будь-якого аудіо-відео
процесу, відомого на момент укладення цього договору, в усіх форматах і
розмірах;

д) право випустити (доручити випуск) в обіг вищезазначені носії з метою
показу в залах і передачі по телебаченню, а також вторинних використань,
визначених цією статтею (пункт 3).

2. Публічний показ і/або передача в ефір:

а) право публічного показу Твору цілком або частинами будь-яким способом
і в усьому світі, в будь-якій версій і в будь-якому залі, з платним або
безплатним входом;

б) право передачі Твору по телебаченню в цілому або частинами у всьому
світі, в будь-якій версії, платній або безплатній, і будь-яким способом
(радіохвильовим, супутниковим, прямої передачі в кабельну мережу,
одночасної ретрансляції по кабелю…) за умови, щоб даний спосіб
використання був відомий на момент підписання цього договору.

3. Вторинне використання

а) право публікації або відтворення всіх складових частин твору
(фотографії, звук, тексти…). Це право реалізується виключно з метою
популяризації Твору. Крім того, виходячи з вищезазначеного, право
публікації і відтворення

319

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

будь-якою мовою короткого викладу Твору, також виключно з метою його
реалізації;

б) право використати (доручити використання) Твір на відеозаписах,
призначених як для публічної експлуатації, так і для приватної, а також
права передачі таких відеозаписів в оренду або продажу публіці для
особистого використання;

в) право участі твору в біржах, ринках, фестивалях і конкурсах за умови
повної і безпосередньої передачі автору сценарію належної йому частки
винагороди в разі присудження премії.

Стаття 5. Обмежувальні застереження

За автором зберігаються наступні виключні права:

а) право на театральні і аналогічні до них постановки;

б) право на перекладення у вигляді книги або брошури;

в) право на нові версії («римейки»);

г) право на «продовження» і «виклад попередніх подій» («sequels»,
«prequels»);

д) права на відтворення і розповсюдження всіх зображень, фотографій і
текстів Твору з метою, відмінною від застережених у пункті 3 (а) статті
4 (серед інших і права, що звуться «правами на графіку» і «правами на
маркетинг»);

е) всі права, що відносяться до всіх способів використання творів, не
відомих на сьогоднішній день;

ж) всі права, які не були прямо надані ліцензією відповідно до положень
статті 4.

В разі використання Твору в сфері мультимедіа, Продюсер у кожному
окремому випадку повинен одержати попередню згоду Автора на таке
використання, а конкретні умови будуть визначатися особливим договором.

Стаття 6. Особисте немайнове право

Особисте немайнове право Автора на твір зберігається повністю за ним.

Що стосується особливого права на авторство, Продюсер зобов’язується
включити ім’я Автора до титрів і рекламних матеріалів Твору шрифтами
оптимальної форми і наступним чином:

«Сценарій ________________________________ (ім’я Автора). Разом з тим

автор залишає за собою право зберігати анонімність або виступати під
псевдонімом.

Стаття 7. Винагорода за права використання аудіовізуального твору

За надання виключного дозволу на використання твору (ліцензії) в тому
ви- і гляді, в якому вона описана в статті 4 цього договору, Автор має
право на різні І види винагороди, зазначені нижче за способами
використання. Ці винагороди \ стягуються або безпосередньо з
користувачів Твору відповідно до генеральних І угод, укладених з
організаціями управління авторськими правами, або через 1 Продюсера.

^ 1

7.1. Публічний показ у залах (кінотеатри, фестивалі…)
І

Винагорода за такий спосіб використання становить___________грн. за ко-1

жний проданий квиток.
• І

Автор одержує цю винагороду безпосередньо від Продюсера.
• І

320

________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА
ВЛАСНІСТЬ»

7.2. Публічна передача по телебаченню (радіохвильова, кабельна,
супутни-кова):

а) така винагорода (порядком накопичення або ні) стягується організацією
у певних країнах.

Автор одержує цю винагороду через організацію.

У зазначених країнах Продюсер зобов’язаний нагадувати організаціям, з
якими він укладає угоди, що виконання зобов’язань, взятих ними на себе
стосовно нього, не звільняє їх від тих зобов’язань, які вони взяли або
повинні будуть взяти на себе стосовно організацій охорони авторських
прав;

б) за використання на телебаченні в інших країнах автор одержує
відсоткові відрахування в розмірі______% від усього обсягу доходів
Продюсера (включаючи можливі доходи), одержаних у результаті такого
використання.

Автор одержує таку винагороду безпосередньо від Продюсера.

7.3. Тиражування Твору на відеозаписах (відеокасетах, СД-J, СД-ROM,
лазерних дисках…), призначених для передачі в користування або прокат,
а також для продажу публіці з метою особистого використання:

а) якщо тиражування здійснюється на території країни, то винагорода
стягується прямо або опосередковано організацією цієї країни з виробника
відео-продукції за прийнятими розцінками.

Автор одержує цю винагороду через організацію;

б) якщо тиражування Твору здійснюється в інших країнах, винагорода
становить ___% від загального доходу Продюсера (включаючи доходи
продюсерів) за використання твору. Автор одержує таку винагороду
безпосередньо від Продюсера.

7.4. Приватне копіювання (на чистих аудіо- та аудіовідеоносіях)

У межах країни ця винагорода стягується прямо або опосередковано
організацією з виробника, імпортера або придбавача носіїв, призначених
для відтворення звукових або аудіовізуальних творів, а також апаратів,
що роблять можливим таке відтворення. Автор одержує таку винагороду
через організацію.

7.5. Передача в публічне користування

Винагорода за передачу в користування для освітніх або культурних цілей
стягується прямо або опосередковано організацією з установ, офіційно
визнаних такими, що відповідають цим цілям, або створеними для цього
органами державної влади. Автор одержує цю винагороду через організацію.

7.6. Передача в оренду або користування

Винагорода за оренду або передачу в користування Твору стягується прямо
або опосередковано організацією з тих, хто орендує або бере в
користування Твір. Автор одержує цю винагороду через організацію.

Після погашення собівартості виробництва Продюсер виплачує Автору, не
рахуючи сум, визначених у статті 3, й понад винагороду, передбачену цією
статтею, додаткове відсоткове відрахування в розмірі____% від загального
доходу (включаючи можливі доходи продюсерів), одержаного в результаті
використання Твору.

Стаття 8. Умови оплати

Продюсер зобов’язаний вести повний бухгалтерський облік використання
Твору. Рахунки, що відносяться до використання Твору, і наявні відомості
про

211-319

321

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

доходи з кожного виду використання повинні складатися раз на півріччя,
точніше ЗО липня і 31 грудня кожного року.

Рахунки, що містять відомості про використання Твору, разом із
зазначеними сумами і відсотковими відрахуваннями, належні Автору,
повинні бути надіслані Автору протягом трьох місяців після їх закриття.

В разі, якщо Продюсер протягом 15 днів після закінчення строку платежу
не виплачує належні з нього суми, то на них з цього моменту автоматично
і без будь-якого подання вимоги будуть нараховуватися пені розміром 12 %
на рік, що не повинно позначатися на праві автора повідомити про
розірвання договору через невиконання його умов і, відповідно, вимагати
відшкодування збитків.

Після десяти днів після подання вимоги, викладеної письмово, Автор має
право одержати в будь-якому представництві або можливому філіалі
Продюсера всі бухгалтерські документи, пов’язані з використанням Твору,
і вимагати в Продюсера або його бухгалтера обґрунтування наданих йому
рахунків за використання Твору. На свій розсуд Автор може при цьому
скористатися допомогою третьої особи (експерта — бухгалтера або
аудитора).

III. Загальні положення

Стаття 9. Умови розірвання договору

У випадку порушення продюсером одного або кількох зобов’язань, взятих на
себе відповідно до положень цього договору, цей договір може бути
автоматично розірваний через шістдесят днів після відправлення автором
листа до вимоги з повідомленням про вручення, що містить вимоги
дотримання цих зобов’язань, за умови, якщо зазначені порушення не були
усунені за цей період. !

В цьому разі всі дозволи, дані Автором Продюсеру, анулюються з негайним
і введенням у дію цього положення, і як наслідок, Продюсеру не
дозволяється І використовувати Твори Автора в будь-якій формі. Поряд із
стягненням завда- і них збитків на користь Автора, останній зберігає вже
одержану винагороду, І а ще не виплачені суми підлягають негайній
компенсації. 1

Стаття 10. Охорона прав і гарантія 1

Автор гарантує Продюсеру, що сценарій оригінальний і, що він не містить!
ніякої подібності з іншим твором, а також не відтворює в будь-якому
відношен-1 ні інший твір, який охороняється авторським правом, що
утруднило б виробки- і цтво і/або використання. Автор надає Продюсеру
гарантії від будь-яких прете- і нзій з боку третіх осіб.

1

В разі, якщо Продюсер доручає Автору екранізацію вже існуючого Творці
Продюсер зобов’язаний одержати на це дозвіл у осіб, що володіють правами
кав існуючий Твір.
Ш

Автор гарантує Продюсеру, що, за умови дотримання зобов’язань, взятиш
ним стосовно організації, він вільний і має повноваження розпоряджатися
пра-Я вами, зазначеними в цьому договорі.
‘•

Продюсер гарантує використання Твору відповідно до добросовісного дотрив
мання професійних звичаїв. Він також зобов’язується докласти максимум
зу«И силь щодо забезпечення необхідної популяризації Твору в світлі його
майбутв нього використання.
Ш

322
Я

^_________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

Продюсер має право оспорювати будь-яке порушення авторських прав і кожне
недозволене використання Твору, але за власний рахунок і на власний
ризик.

Продюсер і Автор зобов’язуються взаємно інформувати один одного про
відомі їм факти таких порушень. Якщо Продюсер подає позов, він повинен
попередньо повідомити про це Автора.

Стаття 11. Повідомлення відомостей засобам масової інформації

Автор зобов’язується не повідомляти засобам масової інформації ніяких
відомостей, що стосуються даного Твору, аж до фактичного початку періоду
запису, включаючи випадки, коли Продюсер безпосередньо звертається до
Автора з таким проханням.

Стаття 12. Затрати

Всі затрати, яких зазнав Автор з метою реалізації умов цього договору,
покриваються за рахунок Продюсера, і рахунки з цих затрат виставляються
безпосередньо останньому. Можливі аванси виплачувані Автором для
виконання умов цього договору, негайно, через просте прохання,
оплачуються продюсером за умови, що ці затрати визнані доцільними.
Відступлення від цього можливе тільки при досягненні попередньої
домовленості між Продюсером і Автором.

Продюсер зобов’язується не покривати виробничі й адміністративні затрати
за рахунок заздалегідь встановленої винагороди, належної Автору за цим
договором.

Стаття 13. Строк дії виключної ліцензії

Ця виключна ліцензія дійсна протягом____років від дати підписання цього

договору.

Однак якщо Твір не буде поставлено й випущено в світ протягом____років

від моменту підписання цього договору, дія договору автоматично
припиняється і Автор знову одержує в повне розпорядження права на Твір,
до того ж суми, одержані Автором відповідно до положень статей 3.1. і
3.2, залишаються в нього повністю.

Стаття 14. Декларування, збереження, депонування і реєстрація

Автор є гарантом декларування Твору в організації. Декларування,
здійснене Автором, цілком не пов’язано з відомостями, що стосуються
музики, використовуваної в Творі, надані Продюсером організації.

Продюсер відповідає за можливі реєстрації й депонування Твору відповідно
до вимог закону або за відсутності таких вимог.

Продюсер зобов’язується бережливо зберігати оригінали, а також
невикористаний звуковий і образотворчий матеріал.

Автор користується правом доступу до оригіналів.

Стаття 15. Можливість відступлення прав, одержаних за виключною
ліцензією

Продюсер має право відступати третім особам зазначені права, одержані на

таві надання виключної ліцензії. В цьому разі Продюсер зобов’язується
застерегти дотримання третьою особою

І зобов’язань щодо Автора, передбачених умовами цього договору.

323

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

В разі, коли Продюсер реалізує це право, він повинен попередньо
сповістити про це Автору — рекомендованим листом із повідомлення про
вручення. Протягом ____________після відступлення Автор повинен одержати
копію угоди

про відступлення.

Стаття 16. Застосовне право

Положення цього договору діють відповідно до _____________
законодавства.

У разі виникнення спору, його вирішення може бути віднесено тільки до
компетенції цивільних судів____________________.

Гербові й реєстраційні збори покриваються за рахунок сторони, яка подала
позов щодо справи.

Договір складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із
сторін в______________.

Продюсер

(ім’я Продюсера)

Автор

(ім’я Автора)

324

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

ДЕЛЬФІЙСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

Делъфи, 27 вересня 1988 р.

Діячі культури, письменники, музиканти, актори, дослідники й академіки з
Німеччини, Австрії, Бельгії, Кіпру, Данії, Іспанії, Франції, Греції,
Ірландії, Ісландії, Люксембургу, Нідерландів, Польщі, Португалії,
Великобританії, Швеції, Швейцарії, Турції, Югославії та інших країн
Європи приїхали в Дельфи у зв’язку з крайньою необхідністю.

Виробництво аудіовізуальних творів перебуває в стані кризи, і ми глибоко
стурбовані його майбутнім в Європі. Ця Декларація адресована широкій
громадськості і установам Європейського Співтовариства.

Аудіовізуальні засоби масової інформації стали життєво важливим фактором
культурного життя через свою загальну присутність і тенденції до
гегемонії. Саме культура перебуває в основі:

— Права кожної людини збагачувати свою особистість завдяки емоціям і
переживанням, якими вона володіє через свої знання;

— Права широкої громадськості на вільний вибір;

— Права творців на вільне самовираження.

Переважно ці права заперечуються як можливі шляхи обміну ідеями і
забезпечення особистого зростання або використовуються певними
економічними силами, стаючи інструментами їх влади.

Доки є можливість застерегти найгірше, наш обов’язок сказати Урядам:

Дійте, доки є час!

Боротьба із зростаючим розмиванням культурної самобутності в Європі є
одним із ваших завдань. Кожний має право читати твори, що виражають його
національні особливості, і, крім того, на своєю власною мовою.

Крім того, на вас покладено обов’язок гарантувати неспотворений і
вільний обмін ідеями, інформацією й творами. Цензура, втручання і
маніпуляції з по-літичною або комерційною метою становлять загрозу
демократії.

На вас покладена відповідальність за протистояння вторгненню кіл,
зацікав-

них лише в одержанні прибутку, в сферу культури. Покладіть кінець
прак-тиці комерційних телевізійних мереж, які кидають виклик як правам
широкої громадськості, так і правам авторів, нехтуючи художніми творами
задля рек-ламних цілей. Зупиніть тих, хто урізує такі художні твори,
спотворює їх суть і позбавляє їх оригінального звучання.

325

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Не допускайте, щоб задля забезпечення програм аудиторією, глядачів
віддали на відкуп рекламним агентствам.

На вас покладена відповідальність за цілісність і майбутнє нашого
кінематографу і телевізійних мереж. У цей рік — Рік кіно і телебачення,
напередодні створення єдиного Європейського ринку і на рубежі третього
тисячоліття, наш обов’язок — нагадати Урядам про їх відповідальність.

Це боротьба за розвиток людства і демократію.

Хай Уряди беруть участь у нашій боротьбі!

РЕЗОЛЮЦІЇ,

прийняті на конференції в Будапешті,

організованій під егідою Ради Європи

10 грудня 1994 року

I. Представники режисерів, сценаристів і авторів в аудіовізуальній
сфері всіх держав Центральної і Східної Європи (РЕСО) і Співдружності
Незалежних Держав (СНД), а також потенційних інвесторів у аудіовізуальне
виробництво з країн Західної Європи, зібравшись на конференцію,
організовану під егідою Ради Європи, вирішили зібратися наступного після
закриття конференції дня, щоб одноголосно прийняти і подати на розгляд
урядів зазначених держав наступну резолюцію:

Нагадуючи, що держави Центральної і Східної Європи увійшли в ринкову
економіку, і в цих умовах літературна і художня творчість відіграватиме
важливу економічну й культурну роль і повинна мати засоби для
забезпечення свого розвитку, свого соціального і юридичного захисту, а
також для справедливого винагородження своїх творців,

Ми, автори аудіовізуальних творів країн СНД, вимагаємо:

— щоб програми ТАСІС з освіти і технічної та юридичної інформації в
галузі охорони і розвитку інтелектуальної власності, розроблені АІДАА
відповідно до специфіки ситуації, одержали в наших інтересах юридичну,
матеріальну і фі- 1 нансову підтримку, щоб на території наших держав
була встановлена система, І яка дозволяє одержувати нам справедливу
винагороду; і

— базова програма PHARE — інтелектуальна власність — була введена іi творців аудіовізуальних творів.
1

II. Представники режисерів, сценаристів і авторів в аудіовізуальній
со^е^И всіх держав Центральної і Східної Європи (ПЕСО) і Співдружності
НезалеЖіГЯ них Держав (СНД), а також потенційних інвесторів в
аудіовізуальне виробнй*’в цтво з країн Західної Європи, зібравшись на
конференцію, організовану Щ|Н егідою Ради Європи, вирішили зібратися
наступного після закриття конфереІйИ

326
1

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

ції дня, щоб одноголосно прийняти і подати на розгляд урядів зазначених
держав наступну резолюцію:

Нагадуючи, що держави Центральної і Східної Європи увійшли в ринкову
економіку, і в цих умовах літературна і художня творчість відіграватиме
важливу економічну і культурну роль і повинна мати засоби для
забезпечення свого розвитку, свого соціального захисту, а також для
справедливого винагородження своїх творців,

що авторські права на раніше створені аудіовізуальні твори в країнах
РЕСО і СНД належать державі або залежним від неї структурам і, що й нині
останні претендують на володіння авторськими правами,

— що автори зазначених творів повинні мати можливість контролювати
використання своїх творів і одержувати за їх використання винагороду,

— що структури, які виготовляють і використовують твори, зазнали
значних змін у зв’язку з розвитком ринкової економіки,

— що саме для створення нових аудіовізуальних творів необхідно, щоб
автори користувалися плодами своїх попередніх трудів,

— що колективне управління майновими правами авторів аудіовізуальних
творів організаціями, що представляють інтереси правоволодільців у цій
сфері, повинно забезпечити захист авторських прав,

ми, автори аудіовізуальних творів країн РЕСО і СНД, звертаємося з
проханням,

— щоб аудіовізуальні твори й пов’язані з ними авторські права, на які
нині претендують деякі держави Центральної і Східної Європи або залежні
від них державні структури, були повернуті нам у порядку, який належить
визначити взаємною угодою. Це повернення повинно розглядатися як законне
визнання прав авторів на свої твори, незалежно від того, чи були вони
створені після переходу країн на шлях демократії або до нього. Це
повернення підтвердить прагнення керівників нових держав усунути і
виправити результати десятиліть експропріацій у сфері інтелектуальної
власності, а також моральних і майнових посягань, пережитих творцями.

Представники творчої громадськості всіх країн РЕСО і СНД не можуть
допустити, щоб це повернення стосувалося тільки власності на майно і
виключало зі сфери демократичних і справедливих перетворень
інтелектуальну власність;

— допустити авторсько-правові організації до колективного управління
майновими правами авторів аудіовізуальних творів, що забезпечить захист
і дотримання наших законних прав як на твори, які повинні бути нам
повернені, так і на наші майбутні твори.

327

КНИГА 1. Нормативні акти І документи, Європейська Інтеграція України
_______________

ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ

авторів аудіовізуальних творів

Стаття 1

Кінематографічні й телевізійні твори, створені людським досвідом і
уявою, є важливішим фактором культурного життя наших днів. Вони є
втіленням особистості автора.

Таким чином, це не просто продукт, порівнюваний з якоюсь іншою
продукцією, і створення цих творів не можна порівнювати з наданням
будь-яких послуг.

Європейські закони і правила повинні враховувати ці характерні
особливості.

Стаття 2

Всі народи мають право на кінематографічні й телевізійні твори, які
відображають їх соціальні й культурні особливості, першою з яких є мова;
автора необхідно заохочувати, незалежно від його ролі, на створення
творів своєю власною мовою. Цей вибір повинен бути одним з його
виключних прав.

Національні й європейські закони й нормативні акти повинні шляхом
фінансового регулювання, квот і схем розповсюдження охороняти культурну
й мовну самобутність.

Стаття З

Для підтримки розвитку кінематографії й виробництва телевізійних фільмів
у країнах з менш розвиненою економікою необхідні спільні зусилля урядів
європейських країн. Європейські установи, особливо Європейські
Співтовариства, повинні здійснювати ефективну політику підтримки і
захисту самовираження національних меншин.

Стаття 4

Тільки особа або особи, які створюють кінематографічний або телевізійний
фільм, а саме, режисер, автор оригінального тексту, сценарію й діалогів,
і композитор, що написав музику, повинні розглядатися як автори твору.

Авторське право на твір, який є нематеріальним, виключним і діє на
території всього світу, належить автору лише через створення ним даного
твору від моменту його створення. Це право повинно включати моральне
право, яке є віч- } ним та невідчужуваним, і майнове право.
j

Стаття 5

Моральне право автора повинно захищати його ім’я, статус і авторську
ро-1 боту, яка повинна бути оприлюднена в тій формі і публіка має право
побачити І її в тій формі, в якій вона була створена.
\

Моральне право включає право кожного автора претендувати на авторство і
на свій власний твір і протидіяти будь-яким спробам змінити будь-яку
частину І твору шляхом доповнення, вилучення або видозміни, коли б такі
зміни не здійс-1 нювалися. Остаточна версія твору повинна бути завершена
режисером. 1

Стаття 6 1

Повага до гідності й незалежності кожного творця, автора й виконавця
по-Ш винна гарантувати їм засоби до існування за рахунок реалізації
власного твору. •

328
і

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Жодна адміністрація або європейське чи національне законодавство не може
позбавити автора його виключного права на вироблення, індивідуально або
колективно, умов, на яких буде дано дозвіл на розповсюдження його твору,
і умови виплати авторських відрахувань; будь-яка форма обов’язкового або
примусового ліцензування повинна бути заборонена.

Стаття 7

Кінематографічний або телевізійний твір не має реального існування до
тих пір, поки він не оприлюднений.

Автори аудіовізуальних творів повинні володіти правом на оприлюднення
своїх творів відповідно до прийнятих професійних норм. У разі порушення
цих норм автор одержує можливість повернути, тобто знову набути права на
свій твір.

Стаття 8

Аудіовізуальні засоби масової інформації можна розглядати як засоби, що
відповідають суспільним потребам завдяки їх найбільш значимій соціальній
ролі.

Вирішальну роль відіграє спосіб фінансування кінематографічних і
телевізійних творів. Спосіб фінансування надає фінансистам можливість
приймати рішення, які можуть вплинути на творчий задум і незалежність
автора.

Обов’язком саме державних органів у кожній країні і на
загальноєвропейському рівні є фінансування створення аудіовізуальних
творів за рахунок власних вкладень і пошуку різноманітних джерел
фінансування, що безумовно повинно підтримати незалежних авторів.

Організації, що займаються наданням допомоги й підтримки створенню
кінематографічних і телевізійних творів, повинні вносити свій вклад у
вирішення цього завдання.

Стаття 9

Зосередження коштів виробництва і розповсюдження в руках обмеженого кола
осіб або багатонаціональних компаній ховає в собі загрозу всім
демократичним правам.

Всі форми, як прямої, так і опосередкованої цензури, повинні бути
відмінені.

Незалежність художнього вираження повинна бути захищена від політичного
або фінансового тиску.

Стаття 10

Кінематографічні твори призначені, головним чином, для демонстрування в
кінотеатрах.

Громадськість має право перегляду їх в кінотеатрах.

Європейські закони і правила повинні регламентувати хронологічний
порядок, який би забезпечував і гарантував можливість демонстрування
зазначених творів, головним чином у кінотеатрах.

Стаття 11

Кожний повинен володіти правом доступу до будь-якої інформації й до
будь-яких кінематографічних і телевізійних творів. Одночасно кожному
гарантується захист від зловживань з політичною або комерційною метою.

329

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Громадські установи на національному і європейському рівні повинні:

— забезпечувати вільний доступ до всіх засобів масової інформації;

— слідкувати за тим, щоб програми засобів масової інформації поважали
соціальну й культурну багатогранність, вживали заходи проти нівелювання
й ігнорування громадської думки й забезпечували свободу вибору й
виховання критичного відношення.

Стаття 12

Громадськість має особливе право, відмінне від права автора, але таке,
що забезпечує це право, на перегляд творів у їх цілісній формі без
рекламних пауз.

Громадськість має право на повну й об’єктивну інформацію щодо змісту
програм. Громадськість повинна мати можливість брати участь у виборі
програм засобів масової інформації.

Стаття 13

Будучи нині важливою формою масової інформації, засоби масової
інформації аудіовізуальної сфери сприяють загрозливій тенденції
зростання пасивності молоді. Разом з тим зазначені засоби масової
інформації, через подані ними твори, можуть стимулювати творчу уяву,
сприяти оновленню мови, викликати критичне відношення до послідовності
образів і спонукати думку до руху.

Кінематографічні й телевізійні твори займуть належне місце в системі
освіти європейських народів.

Розвиток системи спеціальної технічної освіти, покликаної відповідати
потребам теперішнього й майбутнього технологічного прогресу, стане
хорошим стимулом розвитку художньої творчості, заохочення критичної й
інтелектуальної участі в дійсно багатогранній і демократичній системі.

Стаття 14

Охорона і відновлення аудіовізуальної спадщини в наших країнах,
відношення до якої значною мірою було зневажливим, є першочерговим
завданням для всіх політичних і культурних організацій.

Для реалізації цих завдань створена комісія на європейському рівні.

Таким чином, відкриття аудіовізуальної спадщини для вільного доступу
публіки стане для людей переконливим свідченням змін на краще, що є
прикметою нашого часу.

330

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

СТОСОВНО УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ

З АВТОРАМИ СЦЕНАРІЮ — ГРОМАДЯНАМИ

ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ

Брюссель, ЗО березня 1995 р.

І. Загальні положення

Законодавства європейських держав у галузі авторського права
відрізняються одне від одного. Однак у будь-якому разі укладення
авторського договору між автором сценарію і продюсером необхідне для
визначення взаємних прав і обов’язків.

Зазначені рекомендації відносяться до укладення договорів між
продюсерами і наступними категоріями авторів: автор сценарію, співавтори
сценарію, автор діалогів і автор адаптації.

В деяких країнах сценарій має статус раніше створеного твору по
відношенню до аудіовізуального твору (наприклад, у Німеччині або
Швейцарії). В інших країнах, а саме у Франції та Італії, автор сценарію
і автор діалогів вважаються співавторами аудіовізуального твору.
Відмінність у підході законодавства з цього питання особливо істотна для
країн, де чинне законодавство містить положення про законне відступлення
або презумцію такого відступлення продюсеру прав на використання
аудіовізуального твору. Це відступлення чи презумпція або не
застосовується до раніше створених творів, або при його застосуванні
вносяться істотні обмеження.

Авторський договір повинен бути укладений між автором і
компанією-ви-робником аудіовізуального твору (уповноваженим продюсером,
який часто є юридичною особою).

За необхідності рекомендується надати договір на розгляд організації
колективного управління майновими авторськими правами або іншій
професійній організації, до якої належить автор. Організації
колективного управління майновими правами перевіряють, зокрема,
відповідність договору нормам, що дозво-І ляють колективно управляти
авторськими правами.

І Зазначений договір стосується прав автора тільки як автора
сценарію або f співавтора, або автора діалогів чи адаптації. Якщо автор
є одночасно і режисером аудіовізуального твору, то з ним укладається
окремий договір.

II. Підготовка сценарію, створення фільму

Як правило в цьому розділі визначаються умови створення аудіовізуального
твору і його призначення.

а) Характеристика створюваного аудіовізуального твору

Основне використання: кіно, телебачення, відео або інше. Тип
аудіовізуального твору: короткометражний/повнометражний фільм, одно- або
багатосерійний фільм, серіал, телевізійний фільм. Тема.

; Назва аудіовізуального твору (попередня або остаточна).

І
_____

331

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

Оригінальна версія Носій, формат.

мовою і/або

мовою.

Кольоровий/чорно-білий.

Ймовірна тривалість аудіовізуального твору.

Орієнтовний бюджет.

б) Внесок автора

Синопсис.

Літературний сценарій.

Адаптація.

Діалоги.

Сценарій (1, 2, 3 версія, остаточна версія).

в) Інші внески до сценарію

Раніше створений твір (літературний або драматичний). Інші раніше
створені твори (синопсис, літературний сценарій, версії сценарію).

Адаптація. Діалоги.

г) Інформація про інші внески до аудіовізуального твору

Композитор.

Режисер.

Виконавці основних ролей.

III. Права і обов’язки автора сценарію

Автор зобов’язується написати сценарій або певну частину сценарію
(літературний сценарій, частина сценарію з діалогами або без діалогів,
1, 2 і т. д. версії сценарію). Характеристики створюваного твору
визначаються відповідно до положень розділу II. Договір повинен
встановлювати строк здавання виконаної роботи (варіант: поетапно), а
також строк, протягом якого продюсер може відмовитися прийняти виконану
роботу, якщо не були дотримані основні заздалегідь застережені умови.

Договір повинен чітко визначити:

— чи може продюсер вимагати внесення змін до сценарію і в якому обсязі
і (чи може автор претендувати на додаткову винагороду за внесення змін);
і

— чи може продюсер запросити співавтора, кандидатура якого буде вибрана
і сторонами спільно. У разі появи співавтора фінансовий стан автора,
визнане-1 ний у розділі V, залишається незмінним.
і

Автор гарантує продюсеру, що він є володільцем усіх прав на внесок до
ау-1 діовізуального твору.
1

IV. Обсяг прав І

У цьому розділі визначаються права на аудіовізуальний твір, передані
авто-1 ром продюсеру.
т

Слід розрізняти дві категорії прав: майнові і моральні.
Ш

До моральних прав, у першу чергу, відносяться право авторства і право
наш недоторканність твору. Вони є невідчужуваними.
Ш

Що стосується майнових прав, договір повинен точно і детально описуватйЯ
передані права і види дозволеного використання аудіовізуального твору.
ДляВ

332

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

кожного виду використання твору слід чітко визначити обсяг переданих
прав відповідно до внутрішнього законодавства даної держави. Переважно
продюсеру передається право на:

— використання сценарію для створення на його основі аудіовізуального
твору з врахуванням необхідної переробки в процесі створення
аудіовізуального твору;

— використання відзнятого на основі сценарію аудіовізуального твору в
усіх визначених договором форматах, усіх допустимих техніках і видах
використання тощо.

Переважно автор зберігає за собою:

— всі права на сценарій, не пов’язані з його аудіовізуальним
використанням, наприклад, видання книги за фільмом, видання сценарію,
випуск аудіокасети тощо;

— права на «римейк»;

— права і винагорода за всі види «вторинного» використання
аудіовізуального твору, створеного на основі сценарію (кабельне
телебачення, приватне копіювання, здавання примірників у прокат, надання
в користування тощо). Відповідно до Директиви Європейського
Співтовариства, що стосується здавання примірників аудіовізуального
твору у прокат або їх позичання, автор не може відступити ці свої
правоможності продюсеру. Це принаймні відноситься до кабельного
телебачення відповідно до пункту 29 відповідної Директиви ЄС.

Договір повинен містити застереження на користь організацій колективного
управління майновими правами, в якому, крім іншого, повинно бути
визначено, чи не підлягають права на первинне використання твору
(наприклад, на поширення твору шляхом передачі в ефір) колективному
управлінню, і головне, забезпечити частку автора при примусових або
колективних ліцензіях (див. також розділ V). Застереження вноситься до
договору, щоб зобов’язати продюсера інформувати відповідних користувачів
аудіовізуальними творами (наприклад, телемовні організації) про
обов’язок виплатити автору винагороду.

Всі права, прямо не передані за договором продюсеру, вважаються
непере-даними і належать автору. В багатьох країнах заборонено
передавати права на використання творів способами, які на момент
укладення договору невідомі, але можуть з’явитися в майбутньому. Та
навіть у тих державах, де законодавство не містить такої заборони,
подібне відступлення викликає великі сумніви.

V. Винагорода

Договір повинен містити перелік різних видів належної автору винагороди:
аванс за рахунок суми гонорару, гарантований мінімум, премії та інші,
безповоротні суми, з одного боку, і винагорода за використання
аудіовізуального твору, з іншого.

Винагорода може складатися:

— з винагороди за використання твору шляхом передачі в ефір (або
додаткової винагороди за другу і наступні передачі в ефір), виплачуваної
дистриб’юторами або безпосередньо автору, або через організацію
колективного управління правами, до якої належить автор;

— з пропорційної винагороди, обчислювальної з доходів, одержаних
продюсером від усіх видів використання аудіовізуального твору при
дотриманні правил про колективне управління правами. Якщо можливо, ця
пропорційна вина-

333

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України__________________

города повинна розраховуватися з усіх сум прямого або опосередкованого
доходу брутто за всі види використання твору.

Ставка пропорційної винагороди повинна бути істотною, а не символічною.

Відсоткові ставки за різні види використання твору визначаються окремо
за кожний вид. При цьому відсоткова ставка за деякі види використання
може бути значно вищою, ніж за решту.

Необхідно враховувати всі особливості спільного виробництва або
використання аудіовізуальних творів, щоб автор міг одержати пропорційну
винагороду від усіх доходів від використання фільму на всіх територіях.

Продюсер зобов’язаний вести переговори і укладати угоди з третіми
особами щодо аудіовізуального твору, дотримуючись інтересів автора, на
оптимальних умовах, враховуючи характеристики твору і потенційного
ринку.

Тільки автор матиме право на одержання винагороди за вторинне
використання сценарію і ні за яких умов не зобов’язаний хоча б частково
передавати цю винагороду продюсеру.

Всі грошові суми, зазначені в цьому договорі, повинні бути збільшені на
суму ПДВ відповідно до податкової ставки і в порядку, передбаченому
чинним на території даної держави законодавством.

Договір визначає періодичність і строки платежів.

VI. Строки

Крім встановленого внутрішнім національним законодавством кожної держави
строку дії авторського права, слід установити в договорі строк, протягом
якого продюсер має право використовувати аудіовізуальний твір. Нині цей
строк у різних країнах встановлюється по-різному.

Є рація передбачити крайній строк зйомок аудіовізуального твору. При
порушенні цього строку автор одержує повну свободу дій, йому
повертаються всі авторські права. Крім того, автор має право не тільки
зберегти за собою всі вже виплачені йому частини винагороди, а й
одержати як штрафні санкції решту суми передбаченої договором
винагороди.

VII. Права і обов’язки продюсера

Якщо аудіовізуальний твір створюється на основі або з використанням
раніше створених творів, продюсеру слід укласти з володільцями прав на
ці твори договори про відступлення створюваного твору.

Продюсер бере на себе зобов’язання забезпечити всі умови для належного
просування аудіовізуального твору (наприклад, його участь у конкурсних
програмах різних фестивалів), а також реальне і добросовісне, відповідне
профе- ] сійним звичаям, використання фільму.
і

У будь-якій рекламній або іншій інформації про аудіовізуальні твори
прізви- з ще автора повинно згадувалися відповідно до встановлених
договором правил. І Тільки автор може вирішити, під яким іменем
(псевдонімом) він бажає бути \ згаданим. Автор має право зняти своє ім’я
і заборонити його використовувати. \

Продюсер зобов’язаний періодично, не рідше одного разу на рік, надавати
і автору звіт про використання аудіовізуального твору, додаючи всі
підтверджу- і вальні фінансові документи. Як правило, продюсер
зобов’язаний відповідати на І будь-який запит автора, що стосується
використання твору. Автор має право 1 ознайомитися з усіма договорами,
укладеними продюсером з третіми особами!

334

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

щодо даного твору, а також може мати доступ до всіх бухгалтерських
документів, що відносяться до твору. Автор може призначити будь-яку
довірену особу, доручивши їй бути своїм представником перед продюсером
при здійсненні зазначених вище повноважень.

У разі відступлення продюсером прав на аудіовізуальний твір третім
особам у нього залишаються всі зобов’язання відповідно до укладеного з
автором договору, і продюсер несе перед автором солідарну
відповідальність за всіма взятими на себе зобов’язаннями.

У разі неспроможності (банкрутства) продюсера автор має право розірвати
договір за умови, що це не заборонено чинним внутрішнім законодавством
цієї держави.

VIII. Колективне управління

Продюсер зобов’язаний визнавати всі права, належні або передані на
момент укладення договору, а також ті, які могли бути або будуть
передані організації колективного управління майновими авторськими
правами, членом якої є автор, або будь-якої іншої організації,
зазначеної автором.

Всі так звані «вторинні» права (винагорода за приватне копіювання,
одночасну передачу по кабелю, здавання примірників твору в прокат,
надання примірників у користування тощо) відносяться до виключної
юрисдикції організацій колективного управління правами і не можуть бути
відступлені автором продюсеру.

Договір укладається за обов’язкової умови надання можливості
колективного управління правами як на момент укладення договору, так і в
майбутньому, і ніщо в договорі не повинно перешкоджати нинішній і
подальшій участі авторсько-правових товариств.

Договір, що містить можливість колективного управління майновими
правами, дозволяє авторсько-правовим організаціям безпосередньо
контактувати з кінцевими користувачами аудіовізуальних творів.

IX. Санкції

Договір повинен передбачати санкції в разі недотримання сторонами взятих
на себе за договором зобов’язань, У разі серйозного порушення продюсером
своїх договірних зобов’язань і за офіційного подання вимоги про
виконання зобов’язань, автор має право розірвати договір, в результаті
чого до нього повертаються повна свобода дій і всі права на створений
ним твір,

В разі виникнення претензій з боку продюсера, він повинен у письмовому
вигляді подати автору вимогу виконати зобов’язання в прийнятний строк.

X, Заключні положення

Заключне положення визначає:

— застосовне законодавство;

— підсудність;

(v — процедуру в разі виникнення розходжень або судового розгляду.

335

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ТИПОВИЙ КОНТРАКТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

РАДІОМОВНОГО СОЮЗУ (SACD/EBU)

НА ВИКОРИСТАННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ РОБІТ

З РЕПЕРТУАРУ SACD

(Квітень 1979 р.)

Товариство SACD, розташоване за адресою____________________

далі назване SACD, в особі__________________________________

з одного боку, і ___________________________________________

далі названа «Організація мовлення», чий зареєстрований офіс
розташований

за адресою___________________________________________________, в особі

________________________, з іншого боку, уклали договір про наступне.

Відповідно до статуту SACD, Стаття 1 якого стверджує (надзвичайні збори,
які відбулися 29 травня 1974 року):

«Будь-який автор або композитор, який дав свою згоду слідувати
положенням цього статуту, зобов’язується надати Товариству, на підставі
вищезазначеної угоди, у всіх країнах і протягом усього часу існування
Товариства:

…Ь) право на дозвіл або на заборону трансляції будь-якого виду тексту,
звуку й зображення, публічного відтворення будь-яким способом його
драматичних творів».

Стаття 1

Цим SACD надає Організації мовлення повноваження на підставі закону на
використання з його репертуару творів, які не стали ще суспільним
надбанням у______________, для всіх видів мовлення — відео- або
відеозвукового, в прямому ефірі або в запису, незалежно від способу і
походження мовлення (студійне мовлення, трансляція з конкретного залу,
ретрансляція з іншої студії або на іншу студію, кабельна трансляція
тощо) відповідно до умов, викладених нижче.

Стаття 2

Надання повноважень розповсюджується:

1. З одного боку, на театральний репертуар SACD драматичних або музич-
. но-драматичних творів. У разі, якщо із зазначених творів зроблені
уривки або і підбірки, юрисдикція SACD обмежена повноваженнями
товариства, що управ- і ляє правами публічного показу, і не
розповсюджується на дану сферу. |

2. З іншого боку, на репертуар SACD телевізійних і кінематографічних
тво- І рів. Як предмет, що має відношення до зазначеного репертуару,
розглядається 1 наступне: будь-який відео- або відеозвуковий запис на
будь-якому матеріаль-1 йому носії, а також будь-який метод виробництва і
розповсюдження, відносно і яких використання права на телевізійне
мовлення прямо або опосередковано і доручено SACD.

І

Як особливий кінематографічний репертуар SACD (фільми французького ви-1
робництва, дубльовані або з субтитрами іншою мовою, принципово
призначеній для показу в кінотеатрах) розглядаються будь-які фільми,
відносно яких автори або автори (за винятком авторів пісень, що входять
до нього) зберегли за собоюи право на телевізійну трансляцію і доручили
реалізацію цього права SACD.B

336

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Крім того, кінематографічний репертуар включає в себе: будь-який фільм,
продюсер якого є законним або контрактним володільцем права
телевізійного показу твору і прямо або опосередковано доручив
використання зазначеного права товариству SACD.

Для всього репертуару, зазначеного у пункті 2, надання повноважень
розповсюджується й на телевізійну трансляцію уривків або підборок з
робіт.

Стаття З

Організація мовлення має право здійснювати обробку запису відповідно до
технічних особливостей використовуваного нею обладнання.

Крім того, організація мовлення володіє правом перекладати, дублювати
твір мовою або мовами своєї країни або включати до твору субтитри мовою
чи мовами своєї країни. Обов’язком SACD при одержанні відомостей про
намір здійснити такі дії є передача Організації мовлення детальної
інформації про ту особу або тих осіб, яким автор уже надав або
передбачає надати право перекладу мовами, зазначеними вище.

Права автора зберігаються за автором у випадках, про які йдеться в цій
статті.

Стаття 4

1. Твори, що входять до репертуару SACD, в принципі, не можуть
транслюватися в адаптованій, стислій формі, в скороченому або
вибірковому варіанті, без попереднього повідомлення, яке Організація
мовлення зобов’язана надіслати до SACD не пізніше ніж за___днів до
планованої дати трансляції або, в разі

ретрансляції, не пізніше, ніж за____днів до неї.

SACD залишає за собою право заборонити трансляцію не пізніше^ ніж
через____днів після одержання повідомлення або, в разі ретрансляції, не
пізніше ніж через____днів після зазначеної дати.

Будь-яка трансляція, яка не була заборонена вищезазначеним способом,
вважається дозволеною на період 36 місяців на основі передачі
безвідкличних повноважень, рахуючи від дати одержання повноваження
товариством SACD. Зазначений строк може бути продовжений угодою між
Організацією мовлення і SACD.

2. Як виняток із правила, викладеного в попередньому пункті, нижче
наводяться випадки, що не вимагають повідомлення про надання
повноважень:

— трансляції відео- або відеозвукових записів, здійснених Організацією
мовлення на законних підставах протягом 24 місяців після першого показу,
за умови, що цей контракт або контракт, що замінив його, продовжує діяти
між сторонами. Зазначений період часу може бути збільшений угодою між
Організацією мовлення і SACD;

— трансляції за допомогою комерційних відео- або відеозвукових записів,
здійснених Організацією мовлення або тих, що перебувають у розпорядженні
Організації мовлення на законних підставах;

— трансляції робіт, замовлених Організацією мовлення, або повторна їх
трансляція;

— трансляції уривків із музично-драматичних робіт тривалістю не більше
20 хвилин від загальної тривалості твору; в разі, коли йдеться про
хореографіч-

221-319

337

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

ний твір, зазначений уривок повинен тривати не більше 15 хвилин і не
може перевищувати половини загальної тривалості твору;

— трансляції уривків із драматичних творів за умови, що їх тривалість
становить не більше 15 хвилин і не перевищує половини загальної
тривалості твору.

SACD зобов’язується докласти максимум зусиль для одержання Організацією
мовлення від членів організації генеральних повноважень на здійснення
мовлення в тих випадках, коли від Організації мовлення не вимагається
надання повідомлень, перелічених у пункті 1, і на підставі переліку
таких випадків, а також змін, внесених до того переліку, наданих
Організацією мовлення.

Стаття 5

Кожного разу при ретрансляції або трансляції твір, для якого передбачено
надання повідомлення в порядку, зазначеному вище, відповідно до пункту 1
Статті 4, зі станції, яка є іноземною по відношенню до Організації
мовлення, остання зобов’язана супроводити це повідомлення зазначенням
залу або станції, з яких здійснюється трансляція або передача.

Стаття 6

1. Повноваження, викладені у Статті 1, стосовно репертуару SACD,
згаданого в пунктах 1 і 2 Статті 2, за винятком особливого
кінематографічного репертуару, надаються Організації мовлення при оплаті
щорічної загальної суми в розмірі ____. Варіант: при похвилинній оплаті
за ціною за одну хвилину_____.

2. Повноваження, що відносяться до спеціального кінематографічного
репертуару SACD, надаються організації мовлення

при оплаті щорічної суми в розмірі____%.

від суми, зазначеної в пункті 1.

Варіант: при похвилинній оплаті за ціною за одну хвилину________.

Варіант пунктів 1 і 2. Повноваження, зазначені в Статті 1, що
відносяться до всього репертуару, переліченого в Статті 2, надаються
Організації мовлення при оплаті щорічної суми, яка становить______%
від_______.

3. SACD зобов’язується надавати Організації мовлення тарифну сітку щодо
сум, про яку йдеться в цій Статті.

Стаття 7

У разі, коли йдеться про спеціальний кіноматографічний репертуар, SACD
зобов’язується надати Організації мовлення гарантії стосовно звернення
до суду будь-якої особи щодо телевізійної трансляції фільмів французькою
мовою, принципово призначених для показу в кінотеатрах, і від порушення
цими особами позовів, заснованих на авторському праві, незалежно від
того, чи є зазначені особи членами організації SACD або ні, чи є вони
окремими особами або організаціями авторів чи іншим об’єднанням.

У разі, коли в Організації мовлення винакає необхідність скористатися
такою гарантією через можливі в зв’язку з цим збитки і штрафні санкції,
Організація мовлення зобов’язана поінформувати про це SACD протягом ЗО
днів після надання йому відповідного судового позову.

Якщо дія контракту припиняється, і його не замінює аналогічна угода,
SACD має право не надавати організації мовлення гарантії щодо судових
позовів, про які організації не було повідомлено письмово протягом
періоду, зазначеного j

338

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

в попередньому абзаці, по закінченні шести місяців після дати закінчення
дії контракту.

У разі, якщо автори або їх повноважні правонаступники не є членами SACD,

гарантійне зобов’язання не повинно перевищувати______% суми, виплаченої

організації SACD за використання спеціального кінематографічного
репертуару протягом того року, коли транслювалася спірна програма.

Варіанти останнього пункту у разі оплати щорічної загальної суми:

1) У разі, якщо автори або їх повноважні наступники не є членами SACD,
гарантійне зобов’язання не повинно перевищувати________% суми,
виплаченої

за використання всього його репертуару протягом того року, коли
транслювалася програма, яка є предметом спору.

Або

2) Гарантійне зобов’язання не повинно перевищувати______% суми,
переданої SACD своїм членам за використання спеціального
кінематографічного репертуару протягом того року, коли транслювалася
спірна програма.

На вимогу Організації мовлення SACD надає їй точні відомості про суми,
передані членам SACD за використання спеціального кінематографічного
репертуару.

Стаття 8

1. Розмір оплати, про яку йдеться в статті 6, повинен покривати розмір
мита (податків) за трансляцію, належних від авторів твору, а також
будь-яких перекладачів або осіб, що адаптують твір, якщо ці особи є
членами SACD або будь-якої організації, з якою SACD уклала угоду з цього
питання.

2. (Не обов’язковий пункт). Якщо Організація мовлення укладає
спеціальну угоду з авторами або композиторами, що є членами SACD, в якій
застережена оплата грошових сум на додаток до сум, зазначених у Статті 6
(гонорар за трансляцію, гонорар за неопублікований твір тощо), він
зобов’язується виплачувати зазначені суми організації SACD з метою
передачі їх авторам.

Стаття 9

1. SACD заявляє, що вона доручила організації Mechanical Reproduction
Rights Society___виключні права з управління правами своїх членів на
звукове і відеовідтворення їх творів; разом з тим SACD залишає за собою
право на

втручання, якщо зазначена організація _________ побажає дозволити повне

відтворення як драматичних творів (опублікованих або не опублікованих),
так і неопублікованих музично-драматичних творів.

2. SACD підтверджує, що на виконання її прав, викладених у попередньому
пункті, Організації мовлення буде достатньо відіслати зазначеній
організації ____„> Щ° має викладеш в попередньому пункті права, з якою
SACD має угоду про право на відтворення творів, повідомлення, про яке
йдеться в пункті 1 Статті 4.

Стаття 10

Організації мовлення зобов’язуються через кожні

(періодичність) ви-

силати SACD або представнику, призначеному SACD, звіт про всі трансляції
творів з репертуару SACD, як в оригінальній формі, так і в
перекладеному, адаптованому, стислому, вибірковому або скороченому
вигляді. У звіті для кожного

22-1-319

339

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

твору повинна зазначатися дата, точне місце трансляції, а також імена
автора, композитора, перекладача або особи, яка здійснила адаптацію
матеріалу.

Стаття 11

1. Автори і композитори мають право доступу до студії Організації
мовлення для відвідування репетицій своїх п’єс. Наскільки це можливо,
Організація мовлення враховує всі зауваження авторів і композиторів, які
вони вносять під час репетицій.

2. Організація мовлення зобов’язана зазначати, при оголошенні про
трансляцію або в кожному прес-релізі, ім’я автора і композитора
оригінального твору, а також, де це можливо, ім’я перекладача або особи,
що здійснила адаптацію.

Стаття 12

В разі виникнення спорів або розходжень щодо застосування або тлумачення
цього контракту Організація мовлення і SACD зобов’язуються не звертатися

до суду (_____________країни Організації мовлення), доки не будуть
вичерпані

всі засоби мирного врегулювання спорів.

Стаття 13

Організації мовлення дозволяється публічний показ творів репертуару SACD
і їх трансляція. Організація мовлення не зобов’язана платити будь-яких
відрахувань за показ за умови, що трансляція здійснюється з її студії
або із залу, арендованого для зазначеної трансляції, і за умови, що
публіка допускається на трансляцію безплатно на некомерційній основі. В
інших випадках Організація мовлення зобов’язана сплатити збір за показ,
розмір якого визначається взаємною угодою між сторонами. Якщо виручка,
одержана від публіки, яка відвідала трансляцію, використовується на
благодійність, це повинно бути враховано належним чином при встановленні
суми зборів, належних до оплати.

Стаття 14

Сторони згодні застосовувати Декларацію EBU/CISAC, підписану в Парижі
21.02.79 р. і, в разі необхідності, звертатися до неї.

Стаття 15

1. Цей контракт укладений на період від_____до_____. Якщо жодна із сто»!

рін не припиняє дії цього контракту, виславши про це письмове
повідомленнях] формі рекомендованого листа з повідомленням про вручення
за шість місяців! до дати закінчення дії контракту, зазначений контракт
буде продовжений вді період_____.

2. (Необов’язковий пункт). У разі припинення дії контракту будь-які
no-j відомлення, вже надіслані відповідно до пункту 1 Статті 4, на які
SACD не ві; повіла протягом встановленого періоду часу, залишаються
чинними, а винагор да за відповідні трансляції підлягає визначенню
взаємною угодою сторін, склі деною на підставі розмірів платежів,
встановлених зазначеним контрактом.

340

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

РОЗПОДІЛ ВИНАГОРОДИ

ЗА СЦЕНІЧНЕ ВИКОНАННЯ І ЗА ВИКОНАННЯ ПО РАДІО І ТЕЛЕБАЧЕННЮ

Інструкція

Товариства колективного управління майновими правами Німеччини GEMA

Основні принципи

1.1. Кожного фінансового року на основі загальної суми, одержаної
Товариством управління правами на публічне виконання і механічний запис
музичних творів GEMA (далі — Товариство) за виконання всередині
Німеччини (в тому числі й по радіо і телебаченню) музичних творів, після
відрахування витрат визначається сума винагороди, що належить всім
причетним до оприлюднення творів, які охороняються авторським правом.
Причому 66 2/з % наявної для розподілу винагороди перераховується радіо
і телебаченню як таким, а 33 */з % — їхнім технічним працівникам і
тиражувальникам (розмножувальникам) музичних творів.

1.2. У загальних, чи основних, принципах визначення винагороди під
причетними до розподілу авторського гонорару розуміються дійсні,
надзвичайні і асоційовані члени Товариства.

2. Всі учасники розподілу несуть на собі тягар податкових витрат
Товариства відповідно до відсоткового співвідношення винагороди,
причому розмір мінімальної одиниці відрахувань є єдиним для всіх.

3. Наприкінці року до каси взаємодопомоги співробітників, зайнятих у
системі Товариства, щорічно поступає певна сума, розмір якої визначає
керівництво Товариства за погодженням із наглядовою радою.

4. а) На основі взаємопогоджених і взаємовигідних договорів 10 % суми,
що підлягає розподілу, йде на задоволення соціальних і культурних
потреб. Витрати, пов’язані із сплачуванням податків, штрафів, утриманням
управлінського апарату, забезпеченням представницької діяльності,
зараховуються до витрат на соціальні і культурні потреби. На ці ж
потреби зараховуються витрати Това-

; риства, пов’язані із соціальним страхуванням і забезпеченням у
старості. При-I чому, надання коштів на це відбувається на основі різних
оцінок і методик. І Міру відповідної участі у розподілі коштів на ті чи
інші потреби і цілі визнача-I ють правління і наглядова рада Товариства
за обопільною згодою. L б) Кошти, що нараховуються за виконання
серйозної класичної музики, не І повинні виявляти тенденції до зменшення
відносно загальної суми гонорарних [цитрат. Зміни у відрахуваннях на
класичну музику потребують відповідного Кішення загальних зборів
Товариства, яке, згідно статті lib статуту Товарист-ш, має прийматися
кваліфікаційною більшістю.

ЦІ в) Нестача коштів на серйозну музику покривається за рахунок внесків
до Ьуми, що підлягає розподілу. При цьому надходження із закордону
здійсню-ірться на засадах взаємності. Частка у дотаційному фонді
класичної музики,

І
341

КНИГА 1. Нормативи] акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

що її сплачують дійсні члени загальних зборів Товариства, визначається
рішенням цих зборів.

5. Якщо видавець музичної літератури перебазувався за кордон і став
членом зарубіжної організації, яка дбає про виконання музичних творів і
захист прав їх авторів, то це не веде до зменшення гонорару авторам і
їхнім правонаступникам, які залишилися на батьківщині.

6. Установлюється таке співвідношення в участі розподілу доходів:

За виконання (відтворення) музичного твору безпосередньо з використанням
нот — 77 %

За виконання з використанням звуконосія — 20 % За виконання з
використанням звукових фільмокопій — 3 % Винагорода за виконання
безпосередньо з нот надається згідно розділу 1, пункт 4 Загальних
принципів визначення оплати за сценічне виконання і за виконання по
радіо і телебаченню. Винагорода за виконання з використанням звуконосія
виплачується з додержанням положень розділу IV, пункт 9 Порядку
визначення оплати за механічне розмноження музичного твору. Винагорода
за виконання з використанням звукових фільмокопій надається у
відповідності з розділом IV, пункт 7 Порядку визначення плати за
механічне розмноження музичного твору.

7. Право участі у розподілі прибутків мають тільки ті причетні до
виконання музичного твору, хто може відповідним чином довести, що
протягом фінансового року дійсно виконувався твір, до якого вони мають
певне відношення.

8. При визначенні винагороди враховуються як матеріальні прибутки, що їх
дав твір, так і його загальнокультурні цінності. Це стосується повною
мірою і демонстрації кінофільмів.

9. Причетними відповідно до п. 2 є композитор, поет-пісняр, автор
словесного тексту, інші опрацювальники твору на шляху до його публікації
чи оприлюднення (перекладач, редактор, певний технічний спеціаліст та
ін.) і видавець.

10. Частка причетності до виконаного твору і перелік самих причетних як
таких визначається за поданою нижче таблицею, якщо порядок визначення у
кожному конкретному випадку не виходить за межі поданої класифікації:

A. Композитор 12/12 F Композитор 5/12

B. Композитор 8/12 Поет-пісняр 3/12 Поет-пісняр 4/12 Видавець 4/12

C. Композитор 11/12 Композитор 7/12 (6/12) Аранжувальник 1/12
Аранжувальник 1/12 (2/12)

D. Композитор 7/12
j Видавець 4/12

] Аранжувальник 1/12
І Н. Композитор 4/12

1 Поет-пісняр 4/12

І Аранжувальник 1/12 (2/12)
1

342
І

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Е. Композитор 8/12

Поет-пісняр 3/12

Видавець 4/12

Видавець 4/12 (3/12)

Частка аранжувальника оплати за виконання оригінальних творів групи 12
становить УІ2 частину загального гонорару, а для творів групи 24 — 2/12.

Це твори розважальних і класичних жанрів, що виконуються по радіо і по
телебаченню як такі, так і для функціонального супроводу, і
відтворюються як безпосередньо з нот, так і за допомогою відповідних
технічних засобів.

Аранжування, що зводиться до перекладу голосу на інший інструмент, не
дає права на спеціальну винагороду.

11. Захищені авторським правом аранжування незахищених творів
оплачуються згідно пункту 2 Порядку визначення оплати. У цьому разі
частка аранжувальника від загальної суми гонорару становить 3/І2- У
творах, що мають словесний текстовий матеріал, праця аранжувальника
оцінюється, як праця автора текстового матеріалу (поета-пісняра). Роботи
над твором, що не охоплюються правилом гонорарного забезпечення,
здійснюються на умовах, передбачених розділом 1, пункт 4 с.

12. Аранжувальник захищеного авторським правом твору може вважатися
причетним до виконання цього твору і мати право на гонорар, якщо
аранжування здійснювалося за згодою автора і про нього (про аранжування)
було заявлено у Товаристві.

13. Якщо у перевиданні музичних творів на території Німеччини різною
мірою зайнято декілька видавництв або якщо угодою Товариства з іншими
товариствами захисту авторських прав передбачена різна участь у
перевиданні творів, права авторів яких як членів Товариства захищає це
Товариство, то оплата здійснюється відповідно до поданої заявки (що є
доповненням до розділу 4, пункту 5 Порядку визначення винагороди; це
доповнення діяло до 31.12.95).

14. Якщо у розпорядженні Товариства немає жодного примірника
опрацьованого твору, в цьому разі Товариство зобов’язане до виплати
гонорару за аранжування тільки тоді, коли прізвище аранжувальника
зазначається у програмі виконання твору чи коли аранжування можна легко
довести іншим способом. Товариство має прагнути в разі відповідної
заявки до того, щоб установити факт аранжування і визначити
аранжувальника.

F 15. Незалежно від міри фахового аранжування музичних творів
класичного і І розважального жанрів на їх шляху до автономного виконання
по радіо і телеба-I ченню чи використання їх в якості функціонального
супроводу, здійснюваних І до безпосередньо з нот, так і за допомогою
відповідних технічних засобів, вина-I города за таке фахове аранжування
ведеться за методикою аранжувальника. : 16. Гонорар авторові
словесного тексту може нараховуватися і тоді, коли музичний твір, до
якого входить словесний текст, виконувався без нього (тобто без
словесного тексту). Щодо словесних текстів музичного твору, які були
подані до оплати, хоча певний період не виконувалися разом із музичним
твором, то вони підлягають оплаті, коли вони (словесні тексти) позитивно
впливають на притя-‘• гальну силу музичного твору і навіть визначають
її. Автор словесного тексту і може вважатися таким, що не брав участі у
підготовці виконання музичного

І
343

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

твору, якщо цей твір мав незалежне музичне оформлення і в такому вигляді
був представлений публіці, хоча до нього складовою частиною входив
словесний текст. Але в цих випадках автор словесного тексту може
вважатися причетним до виконання, якщо притягальна сила музичного твору
залежала від словесного тексту. Рішення про те, мав словесний текст
позитивний вплив на виконання музичного твору чи не мав, повинна винести
у разі спору експертна комісія, до складу якої входять два композитори і
два автори словесного тексту.

17. Частка гонорару авторові словесного тексту у музичних творах
серйозного характеру, де обсяг виконуваного словесного тексту є
незначним, має відповідати такому обсягові.

18. Якщо словесний текст пісні чи іншого розважального музичного твору
вважається рівнозначним музичній частині єдиного твору, як про це
говориться у розділі X, пункт 3 і в розділі XI, пункт 3 Порядку
визначення винагороди, то частка участі авторів словесного і музичного
текстів у розподілі гонорару є фактично однаковою. Це видно із норми, що
діє у Німеччині з 1 січня 1982 року. Вона (ця норма) обумовлена пунктом
2 відповідного регулювання:

В. Композитор…….6/12

Автор словесного тексту

(чи поет-пісняр)……6/12

D. Композитор…..6/12 (5/12)

Аранжувальники…. 1/12 (2/12) Поет-пісняр…….5/12

F. Композитор…..4/12

Поет-пісняр…….4/12

Видавець……..4/12

19. Частка аранжувальника в оплаті за виконання оригінальних творів
групи 12 становить Vi2 частину загального гонорару, а для творів групи
24 — 2Д2. Це твори розважальних і класичних жанрів, що виконуються по
радіо і по телебаченню як такі, так і для функціонального супроводу, і
відтворюються як безпосередньо з нот, так і за допомогою відповідних
технічних засобів. Аранжування, що зводиться до перекладу голосу на
інший інструмент, не дає права на спеціальну винагороду.

20. Товариство здійснює виплати композиторам, аранжувальникам, авторам
словесних текстів і видавцям, які подали відповідні заяви чи які за
інших обставин відомі як такі, що мають право на гонорар. Товариство
може і самочинно призначити винагороду тим композиторам,
аранжувальникам, авторам словесних текстів і видавцям, прізвища й імена
яких зазначені на нотах, за якими ви- j конувалися відповідні музичні
твори.
І і

21. Право на нарахування гонорару мають ті виконання музичних творів,
яки сталися після дати надходження заявки, що має бути зроблена з
дотримання!* 1 всіх необхідних вимог. Однак Товариство може нараховувати
гонорар і за викові нання, які мали місце протягом поточного
розрахункового періоду, в тому числі| і до надходження заявки.

22. Якщо права і претензії на винагороду за виконання викликають спір
ситуації, Товариство зобов’язане і має право зволікати з виплатою
гонорар доти, поки не буде спільної заяви учасників спору про його
уладнання чи І в’язкового для них рішення з цього приводу. Товариство
може дати шест сячний строк, протягом якого має визначитись чи то у
звичайному судове

344

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

порядку, чи то на основі статутних положень Товариства, правомірність
претензій учасників спору. Якщо протягом цього строку нічого не
прояснилось, Товариство може виплатити гонорар тому, хто має пріоритет
подачі заявки на виконання.

23. Товариство має право нехтувати платою за пробне технічне
використання свого репертуару у випадках, коли витрати на гонорар не
перебувають у здоровому співвідношенні до наявної каси.

24. Коли витрати на гонорар ніяк не узгоджуються з надходженнями,
Товариство за згоди наглядової ради може розглядати гонорарні суми як
такі, що не підлягають виплаті.

25. Наявність музичної марки (іміджу) береться до уваги при розрахунках
тоді, коли на неї поширюється авторське право.

26. До цього плану розподілу авторської винагороди додається Порядок її
визначення, який регулює практичне застосування закладених у плані
розподілу принципів.

27. Зміни у плані авторської винагороди і порядку її визначення
припустимі лише за рішенням загальних зборів Товариства (lib Статуту).

І. Подання заявок і реєстрація творів

1. Перед виконанням чи трансляцією незареєстрованого твору його
необхідно зареєструвати в установленому порядку на спеціальному бланку.
Якщо йдеться про твори, що публікуються видавництвом, то видавець має
оформити реєстраційну заявку замість автора. Щодо рукописів музичних
творів, то їх на реєстрацію подає композитор.

Якщо автор чи видавець не в змозі зареєструвати твір, це має право і
повинен зробити хто-небудь із співавторів.

Всі причетні до твору і хто, таким чином, згідно пункту 4 Основних
принципів розподілу авторської винагороди, має право на гонорар,
одержують письмове підтвердження факту реєстрації твору. Протягом трьох
місяців після надходження повідомлення про реєстрацію твору причетний до
отримання гонорару може опротестувати реєстрацію. Він може за відповідну
плату одержати фотокопію реєстраційного формуляру (бланку).

Реєстрація вважається своєчасною, коли заявка, залежно від строків
майбутньої оплати, надійшла у такі строки:

— до 1 вересня поточного року (при оплаті з 1 січня до ЗО червня)

— до 1 березня наступного року (при оплаті з 1 липня до 31 грудня)

— до 1 жовтня поточного року (при оплаті з 1 січня до 31 грудня).

2. Згідно першого речення пункту 4 Основних принципів розподілу
авторської винагороди композитором вважається той, хто дійсно створив
музичний твір, автором словесного тексту є той, хто дійсно написав
слова, аранжувальником вважається той, хто дійсно аранжував твір, а
видавцем є той, хто з автором, тобто композитором, уклав видавничий
договір відповідно до Закону про видавниче право від 19 червня 1901 року
і видав твір відповідно до вимог укладеного видавничого договору. Якщо
укладання видавничої угоди оспорюється, то це є не на користь видавця і
він має довести протилежне.

Якщо той, хто має право на винагороду, навмисно подає неправильні дані
чи наполягає на них, то правління чи наглядова рада Товариства може
відносно

345

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

такого причетного до гонорару вдатися до дій, передбачених розділом
статтею 9 А, пункт 4 Порядку визначення оплати, і до дій, передбачених
третім розділом (пункт 3, друге речення) Положення про виконання і
трансляцію музичних творів.

3. а) Той, хто має право на гонорар, може користуватися псевдонімом,
дотримуючись при цьому існуючих правил. Але, перш ніж вдатися до
використання псевдоніму, необхідно заручитися письмовим підтвердженням з
боку Товариства, що ніхто не має такого псевдоніма.

Не реєструється група авторів, що хоче виступати (фігурувати) під одним
іменем. Реєстрація твору передбачає відповідну фіксацію кожного автора
окремо. Автори мають повідомляти Товариству псевдонім разом зі своїм
справжнім прізвищем та іменем. За другий і кожен наступний псевдонім
автор має сплачувати по 100 німецьких марок щорічно. Ставка (відсоток)
винагороди авторові збільшується, починаючи з четвертого псевдоніма на
200 німецьких марок щорічно.

б) Неприпустимим є обирати за псевдонім справжнє прізвище кого-небудь із
причетних до отримання гонорару. Також не можна брати собі псевдонім,
якщо це може внести плутанину у прізвища та імена авторів. Якщо твір
вийшов під не дозволеним у встановленому порядку псевдонімом чи з
порушенням цього положення про використання вигаданих імен, то порушник
втрачає всяке право на отримання гонорару від Товариства.

в) Якщо справжні прізвища авторів співпадають (однакові), то автори
мають між собою погодити, як же все-таки зробити так, щоб можна було
відрізнити одне прізвище від іншого.

г) Видавництва музичної літератури, крім назви видавництва, можуть
використовувати також інші фірмові і видавничі позначення. Дотримання
існуючих з цього приводу приписів є обов’язковим. Так, необхідно мати
письмове підтвердження Товариства того, що обране фірмове чи видавниче
позначення не використовується ким-небудь іншим.

Додатково обрані фірмові чи видавничі позначення треба повідомляти
організації, яка стоїть на сторожі захисту авторських прав, разом із
справжньою : (офіційною) назвою видавництва. За другу і кожну наступну
фірмову назву чи ] видавниче позначення сплачується 100 німецьких марок
щорічно. Відсоток винагороди, починаючи з четвертої фірмової назви чи
видавничого позначення, | збільшується на 200 німецьких марок щорічно.
І

4. Форма реєстраційного бланку визначається керівництвом Товариства
і

5. а) Як правило, разом із заявкою на реєстрацію уже раніше виданого
твору \ подається його друкований варіант. Виняток із цього правила
потребує згоди! автора, про яку він має повідомити Товариству у формі,
прийнятій Товарист* щ вом. Якщо видавець не опублікував твір протягом
шести місяців з дня надхо-,1 дження рукопису, то автор повідомляє про це
Товариству. У цьому разі Товаре риство надає видавцеві додатковий строк,
достатній для публікації твору. ЯкщвЯ протягом цього строку твір не
опубліковано, Товариство має право перереєстЛ рувати твір. Якщо ж тим
часом видавцеві заплачено, то Товариство може вимаЛ гати компенсації. Ця
процедура відпадає, коли недотримання строків сталося зВ вини автора.

Л

346
т

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

І. Здійснення реєстрації

Якщо на реєстрацію подано рукопис твору, Товариство може за вимогою
видати його фільмокопію. Те саме стосується упорядкованого й іншим чином
використаного в рукописі матеріалу.

Твори, реєстраційний бланк на які не супроводжується і не
підтверджується ні рукописом, ні раніше надрукованим примірником, ні
іншим документом чи свідченням роботи над ним автора, оплаті не
підлягають.

б) Якщо видавець опублікованого твору, що поданий на реєстрацію,
належить не до Товариства, а до іноземної організації захисту авторських
прав, то чи композитор, чи хто-небудь інший, причетний до розподілу
гонорару за цей твір, має подати, крім бланку реєстраційної заявки,
матеріали підтвердження авторства.

6. а) Той, хто подає на реєстрацію, зобов’язаний вказувати дані про
чужі твори і мотиви (ідеї), якщо вони використовувалися при написанні
даного твору. Він також зобов’язаний відповідним чином позначувати
використаний (запозичений) матеріал.

б) Крім матеріалів, що підтверджують авторство музичного твору, який
реєструється, чи його аранжування, необхідно до реєстраційного бланку
подавати оригінал використованого твору незалежно від того, захищений
він авторським правом чи ні.

7. Обробки (аранжування) чи композиції, здійснені з використанням чужих
творів, що захищені авторським правом, беруться до уваги при розподілі
винагороди тільки тоді, коли разом з бланком реєстрації подана згода
володільця авторського права, яка засвідчує, що він дозволяє певною
мірою модифікувати твір чи використовувати його для створення інших
композицій. Згода має бути оформлена у звичайній (прийнятій) Товариством
формі. Те ж саме стосується й опрацювання словесного тексту.

8. При реєстрації інструментальних і вокальних творів класичного,
розважального жанрів групи оцінки 24, які лише за згодою володільця
авторського права реалізуються даним видавництвом, до реєстраційного
бланку додається підтвердження автором того, що частину цих
інструментальних і вокальних творів передано до видавництва для
розповсюдження.

10. Якщо заявлені оригінальні музичні твори не виконувалися зовсім, то
після закінчення розрахункового періоду причетному до одержання
винагороди пропонується повторно подати на реєстрацію, якщо сума
очікуваного гонорару складає не менше 20 німецьких марок. Подані на
повторну (протягом 3 місяців після нагадування) реєстрацію твори
поступають на оплату, яка має бути здійснена наступного розрахункового
періоду.

б) Видавництва, що перевидають твори і мають на це відповідний дозвіл,
повинні повідомити цей факт Товариству, хоча кошти за виконання
надходити-муть до видавництва, яке першим видало твори, що зараз
перевидаються. Якщо ж видавництву, що перевидає твір, належить певна
винагорода за повторну публікацію, то твір, що перевидається, потрібно
зареєструвати і одночасно подати згоду першого видавництва на винагороду
видавництву, що перевидає твір.

У разі перевидання за кордоном діють спеціальні вимоги, передбачені
Порядком визначення гонорару (розділ 1, пункт 19).

347

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

12. Відповідно до надходження заявок на реєстрацію і виконання заявлених
і зареєстрованих творів Товариство проставляє послідовність їхньої
проплати згідно вимог розділів X, XI і XII, а також розділу VI Порядку
визначення авторської винагороди. Якщо програмою виконання охоплено
твори з різними реєстраційними і розрахунковими позиціями, то оплата
здійснюється пропорційно до кількості творів. Коли виконуються частини
чи фрагменти твору серйозної музики, то порядок (черговість) оплати
залежить від тривалості звучання (виконання) і вимог положень Порядку
визначення гонорару (розділ X чи XII). Якщо виконання твору відбулося з
меншим складом заангажованих, ніж про те було заявлено попередньо, то
при оплаті вирішальною є реальна кількість виконавців.

13. Музичні твори, підготовлені (створені) з використанням матеріалу
інших творів, що захищені авторським правом, реєструється відповідно до
вимог розділу 4 Основних принципів формування винагороди з їх механізмом
визначення мінімальної одиниці гонорарної оплати поділом на 12 всієї
суми гонорару за конкретний твір. Те саме стосується творів,
підготовлених з використанням не-захищених творів і словесних текстів.

14. Якщо після реєстрації твору сталися певні зміни у загальній ситуації
(наприклад, твір передано до видавництва чи розірвано угоду з ним; твір
вийшов окремим виданням, зазнав скорочень, доповнень, змінилася назва
твору та ін.), то причетний до отримання гонорару зобов’язаний
повідомити Товариство про ці зміни і подати відповідні підтвердження.
Поки відбуваються зміни, причетні до твору і до гонорару за нього,
отримують все нові і нові повідомлення про зміни, що сталися в
реєстрації. Протиріччя між авторами й іншими учасниками підготовки твору
до виконання (оприлюднення), викликані змінами, про які йшлося, повинні
перш за все бути погодженими між ними самими. Зміни щодо розрахунків у
поточному фінансовому році беруться до уваги при своєчасному про них
повідомленні. Протягом певного розрахункового періоду не можуть бути
враховані всі зміни. Якщо про зміни повідомлено із запізненням, то
розраху- ; нок переноситься на початок наступного фінансового року.
Повторний розраху- І нок виключається.
І

Своєчасним повідомленням про зміни у творі і навколо твору вважається
то- ї ді, коли воно надійшло:
\

— зі січня до ЗО червня (при розрахунку до 31 липня поточного року),
і

— зі липня до 31 грудня (при розрахунку до 31 січня наступного року),
і

— до 1 серпня (при розрахунку з 1 січня до 31 грудня наступного року).
,1

15. а) У сумнівних випадках експертна комісія оцінює представлені їй
твори;,! визначає їхню градацію і послідовність в оплаті згідно розділів
X—XIII Поло-Ш ження про нарахування гонорару. У сумнівних випадках чи за
заявою експертЛ на комісія визначає, чи можна включити відповідні
музичні подання до конкурД су творів серйозної музики, що має
виконуватись на сцені чи транслюватися п«я телебаченню. Результат оцінки
експертною комісією повідомляється зацікавя леним в тому особам. Оцінка
базується в кожному конкретному випадку на не™ друкованому чи
друкованому варіанті партитури.
.ш

б) Протягом восьми тижнів з часу надходження рішення експертної комісій
можна оскаржити його у наглядовій раді.
Ш

348
т

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

16. а) У сумнівних випадках експертна комісія Товариства перевіряє,
користуються представлені твори захистом авторського права чи ні.

б) Якщо експертна комісія визнає твір таким, що не підпадає під захист
авторського права, то Товариство не може призначити чи нарахувати
гонорар за виконання цього твору.

в) Якщо ж експертна комісія визнає, що даний твір захищений авторським
правом, то Товариство назначає винагороду за виконання, яка
нараховується відповідно до положень плану розподілу авторського
гонорару.

г) Протягом восьми тижнів з дня надходження рішення експертної комісії
можна оскаржити його у наглядовій раді.

Якщо зацікавлена особа не погодиться з рішенням наглядової ради стосовно
своєї скарги, вона може звернутися до суду. До рішення суду у цій справі
залишається в силі рішення наглядової ради, яке є обов’язковим як для
Товариства, так і для зацікавленої особи.

17. Правила діяльності експертної комісії […]

18. Товариство має право перепровірити тривалість виконання твору. Якщо
виявиться різниця між заявленою і визначеною експертною комісією
Товариства тривалістю виконання, Товариство повідомляє про це
зацікавлених і може вдатися до внесення коректур. Якщо Товариство і
заявник твору не дійдуть згоди щодо тривалості його виконання, то якою
буде тривалість виконання і винагорода, визначає експертна комісія.
Рішення експертної комісії можна оскаржити в наглядовій раді протягом
восьми тижнів з дня його надходження.

19. За попередньої згоди авторів, Товариства і тієї іноземної
організації, яка представляє інтереси авторів даного твору у своїй
країні, видавництва можуть передавати видання творів і видавничих
каталогів іноземним видавництвам. У цьому разі іноземні видавництва і
співавтори мають право на частку винагороди за виконання. Це саме (тобто
попередня згода) стосується договорів іноземних видавців зі своїми
німецькими колегами про видання творів за умови гарантування відповідної
частки гонорару за виконання.

II. Специфікація звукових фільмів (монтаж для визначення гонорару)

Крім загальних вимог, які необхідно виконувати при заявках і реєстрації,
реєстрація звукових фільмів вимагає дотримання ще й такого:

1. Оскільки винагорода за кінофільми визначається за специфікацією
(монтажем) складових частин фільму, то причетні до створення фільму і до
розподілу авторського гонорару мають при оформленні подавати
специфікацію (монтаж) в установленій формі. У специфікації вказуються
власні і не власні музичні композиції у тій послідовності, в якій вони
зустрічаються у фільмі. Заяви > деяких учасників створення фільму,
зокрема претензії аранжувальників, по-\ гребують підтвердження з боку
композитора.

Е І 2. У фільмах зі значним використанням музичного супроводу, який
нале-I жить іншим авторам (композиторам), вирішальне значення має
специфікація г’вдповщального музичного керівника кінокопіювальної
фабрики. У специфіка-§цп фігурують метри і секунди (їм = 2,2 сек). Шг1!
Товариство має право перевіряти заявлені дані.

•k>t3. а) Фільми з невизначеною тривалістю звучання окремих музичних
епізо-Юрв, але із визначеною загальною тривалістю музичного звучання
оцінюють по-

I
349

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

ділом загального часу звучання на загальну кількість окремих музичних
творів, що зустрічаються у фільмі.

б) Фільми з невизначеною тривалістю звучання окремих музичних епізодів і
невизначеною тривалістю загального звучання, оцінюються так:

— при наявності у фільмі від 1 до ЗО окремих музичних епізодів (творів)
— 36 секунд на один музичний твір (епізод);

— при 31—50 епізодах — 24 секунди на один музичний твір (епізод);

— при 51—100 епізодах — 12 секунд на один епізод (твір);

— коли у фільмі понад 100 музичних епізодів (творів) — 6 секунд на один
музичний епізод.

Якщо твори музичні використані у фільмі частково, то наведена вище
тривалість звучання ділиться наполовину. Якщо виявиться, що тривалість
музичного звучання у фільмі перевищує дві третини тривалості
демонстрації всього фільму, то її (тривалість музичного звучання для
оплати) треба дещо скоротити.

4. Якщо специфікація не подана, то Товариство має право визначити
музичну частку фільму, спираючись на часовий фактор. Цю роботу
Товариства оплачують причетні до створення фільму відповідно до долі
їхньої участі. Якщо хтось подав неправильні дані до Товариства, то його
керівництво покладає на того, хто подав неправильні дані, сплату всіх
коштів, пов’язаних з визначенням Товариством музичної частки фільму.

III. Формування програми виконання музичного твору

1. Керівництво Товариства дбає про формування програм виконання музичних
творів. Тому воно зобов’язує тих, хто подає заявки на виконання, точно
вказувати твори, що виконуватимуться.

2. Керівництво Товариства зобов’язане відповідально ставитись до добору
творів для програми виконання. Воно має право вдаватись при цьому до
заходів, які йому видаватимуться слушними. Однак за цілісність програми
виконання воно не відповідає.

3. Зацікавленим особам заборонено впливати на формування програми вико-
| нання як самостійно, так і за чиїмось дорученням. Виняток становлять
ті із за- і цікавлених і причетних, які є активними виконавцями музичних
творів і діють і на основі укладених договорів. Подані неправильні дані,
спрямовані на досяг- і нення власної матеріальної вигоди незаконним
шляхом, дають підставу керів- \ ництву Товариства разом із наглядовою
радою накладати на винних штрафи, і які покриватимуться за рахунок
їхньої майбутньої винагороди. і

IV. Оплата виконаної програми
1

1. Програми, за виконання яких на рахунок Товариства в установленому по-
і рядку не надійшло коштів, не оплачуються авторам з боку Товариства.
1

2. Програми музичного обслуговування санаторіїв і курортів, які
підпадають 1 під категорію розважальної музики, можуть оплачуватись по
шкалі серйозної 1 музики, якщо фактично на концертах виконувалась
класична музика. і

3. Музика звукових кінофільмів у разі інструментального (ручного)
виконай- І ня вважається гастрольною і відповідно оплачується.
1

4. Не оплачуються програми, підготовлені з порушенням вимог відповідного
1 положення (розділ III, пункт 3), якщо це порушення сталося з вини
зацікавле- 1 ної особи чи осіб.
І

350

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Програми виконання, в яких занадто часто фігурує певне ім’я без належної
на те причини, виключаються з оплати до остаточного з’ясування обставин
справи. В особливо складних випадках, а надто в разі повторення,
Товариство вдається до реалізації вимог відповідного положення (розділ
III, пункт 3).

5. Програми, які надійшли після завершення фінансового року, оплачуються
у наступному фінансовому році.

V. Визначення частоти виконання творів

1. Товариство щорічно на основі програм виконання і даних, що містяться
в них, установлює для кожного твору кількість його виконань. Причому,
розбивка йде по всіх групах жанрової і виконавської складності.

2. Якщо зацікавлена особа протягом 12 місяців після завершення
розрахунку по даній позиції (IX розділ відповідного положення, пункт 5)
доведе, що в неї є виконання, які не увійшли в оплату, то ці виконання
оплачуються за відповідною шкалою розцінок під час розрахунків, що
провадитимуться найближчим часом.

3. а) Виконання музичних творів по радіо і телебаченню визначаються за
відповідними програмами телевізійних і радіокомпаній і за іншими
програмами. У визначенні окремих подробиць останнє слово залишається за
наглядовою радою. Підлягають оплаті музичні передачі (виконання), що
були здійснені такими радіомовними корпораціями:

(1) Баварське радіо, Мюнхен

(2) Гессенське радіо, Франкфурт (і далі йде перелік ще 13
радіокорпора-цій).

б) Якщо декілька радіокомпаній об’єднуються для здійснення спільної
програми передач, то час ефірного мовлення (звучання) множиться на число
радіомовних установ, що об’єднали свої зусилля. Передачі Центрального
радіо і телебачення оплачуються як такі, що були здійснені об’єднаними
радіо- і телемо-вними компаніями. Регіональні радіо- і телевиконання
музичних програм, тобто час звучання виконання, також множиться на
кількість регіональних радіо- і телецентрів, які брали участь у спільній
передачі.

в) Час звучання музичного твору, виконання якого здійснювалося
структурно, організаційно залежним (від великого Центру) регіональним
радіотелевізійним центром (центрами), ділиться наполовину. А відповідні
передачі, здійснені субрегіональними радіотелевізійними установами,
діляться на чотири (тобто час звучання для оплати ділиться на чотири), а
місцеві (вузколокальні), тобто сільські, міські, районні — діляться на
десять.

г) Якщо програма ведеться декількома діапазонами, то оплачується тільки
один діапазон (тобто час звучання по одному діапазону, який відповідно
ділиться і множиться, або тільки множиться, як це має місце при
передачах по центральному радіо- і телемовленню).

д) Якщо передача йде по супутниковому зв’язку на інші широти земної кулі
— розрахунок одноразовий.

е) Якщо якийсь радіотелевізійний центр не повністю, не весь час брав
участь у здійсненні спільної передачі, а тільки підключився до неї у
певний момент, то при розрахунку такий центр одержує половину (порівняно
з іншими) винагороди.

351

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

4. Розрахунок ведеться з радіо і з телебачення окремо на основі
відповідних трансляційних програм з їх даними про тривалість ефірного
часу.

5. Щодо звукових кінофільмів, то кількість сеансів (демонстрацій)
кожного фільму визначається на основі програм кінотеатрів.

VI. Визначення розрахункового коефіцієнта творів

Для розрахунку розрахунковий коефіцієнт кожного твору серйозної чи
розважальної музики, що міститься у плані розподілу авторської
винагороди, множать на число виконань даного твору.

Для оплати за виконання по радіо хвилини ефірного часу кожного твору
множать на розрахунковий коефіцієнт (для радіо), що його містить план
розподілу авторської винагороди.

Розрахунок за виконання через кінофільми здійснюється з дотриманням
вимог розділу XV.

VII. Попурі

1. а) Оплата попурі, що складається з різних захищених авторським правом
творів, якщо вони виконувались на концертах, оформляється таким чином,
що одна шоста частина всіх попурі даного композитора, аранжувальника,
автора словесного тексту і видавця і даного твору прирівнюється до
одиниці виконання і додається до числа окремих виконань того чи іншого
твору.

б) При виконанні попурі по радіо 1/12 частина всіх хвилин ефірного часу
вважається однією хвилиною, яка додається до загального числа ефірних
хвилин звучання того чи іншого твору.

в) Якщо концертних виконань попурі було менше шести чи по радіо вони
звучали менше 12 хвилин, то оплата попурі не проводиться.

г) Класична музика, виконана як попурі, оцінюється при оплаті як
розважальна музика.
і,

2. а) Оплата аранжувальникам і видавцям за попурі, які йдуть по
градації серйозного, розважального, гастрольного і функціонального
виконання, підра- 1 ховується таким чином, що аранжувальникам і видавцям
за кожне виконання і нараховується по шість очок.
І

б) За виконання попурі по радіо і телебаченню аранжувальники і видавці і
одержують 2/12 від загальної кількості хвилин, протягом яких
виконувались І попурі.
І

3. Попурі, видані для великого числа виконавців, оплачуються подвійним
та-1 рифом.
1

4. Оплата за виконання попурі проводиться один раз на рік, а саме у
першу • виплату після завершення фінансового року.
І

5. Якщо до попурі входять і незахищені авторським правом твори, то нимиИ
нехтують при визначенні оплати, тобто вони не оплачуються.
•

ЇЙ

VIII. Розрахунок всередині окремих сфер виконання музичних творів
•

1. Фінансовим роком є календарний рік. Розмір щорічної загальної суми,
якШ виплачується причетним до створення, підготовки до виконання і
виконанім музичного твору, відповідає загальній сумі надходжень, що
надходять до Товав риства за виконання у Німеччині і за її межами,
здійснюване всіма відомими формами, методами і засобами — концерт,
радіо- чи телетрансляція, демонсяв

352
Щ

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

рація кінофільму, відтворення записаного на плівку та ін. (за
відрахуванням податків, передбачуваних планом розподілу авторської
винагороди).

2. Від характеру музичного твору, форми і способу його утилізації
залежить винагорода авторам і виконавцям.

Розрізняють такі види і способи використання музичних творів від них:
масові заходи з популяризації класичної музики, адресне виконання
серйозної музики, сеанси виконання серйозної музики з використанням
технічних засобів, танцювальної і розважальної музики, музика у цирках,
кабаре і вар’єте, музика по телебаченню, музика з-за кордону по
кабельному телебаченню, кінофільми в кінотеатрах, кінофільми по
телебаченню, функціональне використання музики (для супроводу якоїсь
дії), музика в культових храмах.

3. Оплата за виконання здійснюється так:

а) Прибутки від масових заходів популяризації класичної музики, від
адресного виконання серйозної музики, від виконання з використанням
технічних засобів, від надходжень за сценічне виконання музики, від
музики, виконуваної у культових храмах, від виконання розважальної
музики (в тому числі у цирках, кабаре, вар’єте) підраховуються виключно
за відповідними програмами цих виконань.

б) Надходження від виконання у цирках, кабаре, вар’єте перераховуються
разом з надходженням від розважальної музики, але із застереженням, що
число установлених виконань (за винятком сеансів у цирках) множиться на
циф-

руз.

в) Надходження за радіо, телебачення і від демонстрації звукових
фільмів причетним до одержання гонорару, хто числиться за Товариством чи
за іншими (в тому числі й іноземними) товариствами захисту авторських
прав, які перебувають з Товариством у договірних стосунках,
перераховуються відповідно до розділу IV, пункт 3 Положення про розподіл
авторської винагороди (тобто за графою — цирк, кабаре, вар’єте).

г) При розрахунку за виконання розважальної музики в санаторіях,
курортах і будинках відпочинку число встановлених виконань множиться на
цифру 3.

4. Виконання музичних творів методом технічного відтворення зробленого
раніше запису оцінюється так:

за використання механічних і електронних приладів на радіо — 40 % всієї
належної для радіо і телепередач суми (за вирахуванням суми, що належить
за трансляцію класичної музики і музики функціонального супроводу).
Решта — 60 % оплачується за графою розважальної музики. Причому, в
розрахунок беруться записані на носієві музичні твори, які поступали на
оплату протягом поточного і двох попередніх фінансових років (фінансовий
рік триває з 1 липня поточного року до ЗО червня наступного року).

Розрахунок за виконання музично-драматичних творів (шляхом відтворення
записаного на носієві) зводиться до сплати винагороди видавцеві із
коштів, визначених для радіо. Щодо видавця, то він веде далі розподіл
гонорару згідно вимог авторського права в частині оплати праці авторів
драматичних творів. Надходження від функціонального виконання (тобто від
виконання музичного твору як фонового супроводу до якоїсь дії)
нараховуються за наявності відповідного списку назв і плівок. А для
отримання гонорару від серйозної музики потрібно подавати відповідні
програми виконання.

231-319

353

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

5. Внутрідержавні надходження за трансляцію по кабельному телебаченню
здійснюються згідно існуючих положень авторського права в частині, що
стосується оплати передач звичайними радіо- і телеканалами. Надходження
із закордону за трансляцію по кабельному телебаченню творів німецьких
авторів поступають разом із коштами за звичайні радіо- і телепередачі і
нараховуються на тих же засадах, що і вони. Коли йдеться про кабельну
трансляцію музично-драматичних творів, суцільно чи фрагментами, то
розрахунок проводиться як за повторну оплату. Коли ж йдеться про оплату
виданих творів, то видавництво зобов’язане провести її з дотриманням
вимог чинного авторського права в частині оплати праці авторів
драматичних творів.

IX. 1. При нарахуванні гонорару згідно з розділом VIII пункт 3) чистий
прибуток (гонорар) ділять на кількість ефірних хвилин і таким чином
одержують вартість однієї хвилини. 66 2/з % від загальної річної суми,
що належить за радіо- і телевізійні музичні передачі згідно пункту 1
Основних принципів нарахування авторської винагороди, виплачується за
єдиною вартістю ефірної хвилини, але за різним коефіцієнтом. Так,
передачі по радіо одержують коефіцієнт 1, а передачі телевізійні —
коефіцієнт згідно з розділом XIV, пункт 3.

2. Оплата звукових фільмів здійснюється відповідно до положень розділу
VIII, пункт 3 с і на основі розрахункового коефіцієнта, зазначеного у
розділі XIV, пункт 3.

3. (1) Причетний до одержання гонорару протягом шести тижнів з дня
відправки поштою витягу з рахунку про розмір його винагороди може
вимагати від Товариства специфікації про те, як оплачувався твір, до
створення чи до підготовки публікації якого він причетний. Для цього він
має за послуги заплатити 2 німецькі марки (за одну сторінку).

(2) Якщо ж йдеться про надходження винагороди із закордону, то у ті ж
строки, тобто протягом шести тижнів після відправки поштою гонорару,
зацікавлена особа може запросити специфікацію розрахунку, якщо така
надійшла до Товариства від іноземного товариства захисту авторських
прав. Для одержання інформації зацікавлена особа сплачує відповідні
збори.

4. Крім того, зацікавлена особа (причетна до отримання гонорару)
протягом шести місяців від дня пересилки поштою винагороди може вимагати
інформації про місце, дату і організатора виконання її творів. Вартість
довідки за кожне виконання — 2 німецькі марки.

5. Рекламації розглядаються, якщо вони надійшли протягом шести місяців
j після відправки поштою відповідної специфікації (інформації), тобто
згідно і пунктів 3 і 4 цього (дев’ятого) розділу. Рекламації мають
містити у собі конкретні І дані, які можна було б перевірити. Послуги,
пов’язані з розглядом рекламації, І становлять 10 німецьких марок за
один твір. і

X. Коефіцієнт розрахунку за виконання серйозних творів у поєднанні з
оцін- і кою, прийнятою на радіо
\

ї

3. Інструментальні твори (для одного-двох інструментів), а також
одно-чоти- і риголосі вокальні твори для капели з музичним (1—2
інструменти) чи пісенним І супроводом.
Ш

354

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

понад 5 хвилин 36 І’/4

понад 5 хвилин 96

понад 10 хвилин 180

понад 20 хвилин 360 13/4

понад ЗО хвилин 480

понад 45 хвилин 720

понад 60 хвилин 960

1) Якщо виконувані регулярно по радіо і телебаченню музичні твори чи
фрагменти з них виконувались як вступна (увертюра) чи заключна
(фінальна) або розпізнавальна музика і поступали на оплату мінімум на
п’ятий після виконання день чи виконувались раз на тиждень, то вони
одержують одне очко,

4. Інструментальні твори (для 3—9 інструментів), а також вокальні твори
для капели з більш як чотирма голосами і з обов’язковим супроводом
трьох— шести інструментів.

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

до 5 хвилин 60 2

понад 5 хвилин 12 0

понад 10 хвилин 24 0

понад 20 хвилин 48 0

понад ЗО хвилин 72 0

понад 45 хвилин 96 0

понад 60 хвилин 120 0

5. 6.

7. Хорові твори для капели (одно-чотириголосі) чи з супроводом одного
або двох інструментів.

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

до 5 хвилин 36 1і/,

понад 5 хвилин 96

понад 10 хвилин 180

понад 20 хвилин 360

понад ЗО хвилин 720

понад 45 хвилин 960

понад 60 хвилин 1200

234-319

355

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

8. Хорові твори з обов’язковим супроводом трьох—шести інструментів чи

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

до 5 хвилин 96 І’/2

понад 5 хвилин 120

понад 10 хвилин 240

понад 20 хвилин 480

понад ЗО хвилин 720

понад 45 хвилин 960

понад 60 хвилин 1200

9. Твори для струнних і камерних оркестрів незалежно від складу
останніх, а також вокальні, хорові й інструментальні твори з супроводом
струнних і ка-мерних оркестрів

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

до 5 хвилин 120 2’Л

понад 5 хвилин 240

понад 10 хвилин 480

понад 20 хвилин 960

понад ЗО хвилин 1200

понад 45 хвилин 1680

понад 60 хвилин 2160

10. Твори для великого оркестру, а також вокальні, хорові й
інструментальні твори для виконання великим оркестром

Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо

до 5 хвилин 240 2і/,

понад 5 хвилин 480

понад 10 хвилин 960

понад 20 хвилин 1200

понад ЗО хвилин 1680

понад 45 хвилин 2160

понад 60 хвилин 2400

Творами для камерного чи малого оркестру згідно наведених вище пунктів Щ
і 10 вважаються ті твори, партитура яких засвідчує наявність до 18
інструмен-І тів, що ведуть самостійну мелодію. Твори з партитурою для 19
і більше інстру-і] ментів вважаються такими, що створені для виконання
великим оркестром.

356

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Кожен інструмент з самостійною мелодією прирівнюється до одного голосу.
Такими інструментами максимально можуть бути всі активні члени оркестру
(виконавці).

XI. Коефіцієнт розрахунку за виконання розважальних творів у поєднанні з
оцінкою, прийнятою на радіо

Під цю розрахункову рубрику підпадають:

1. Танцювальна музика, поп-музика, джаз і рок з текстом і без нього,
електронна розважальна музика.

Також захищені і незахищені авторським правом пісні і тексти до них,
якщо вони не охоплені відповідною заявкою на оплату конкретного автора.
Всі ці твори одержують 12 очок, що відповідає одному очку по радіо.

5) Якщо виконувані регулярно по радіо розважальні музичні твори чи
фрагменти з них виконувались як увертюра, фінал, розважальна чи
налаштовуюча до відпочинку музика, то оплата (оцінка) їх становить
третину від того, що належить за відповідне виконання серйозної музики.
Оплата й оцінка в таких розмірах проводиться, починаючи з 1993
фінансового року.

2. Концертні п’єси з текстом і без нього, сюїти, пісні, музичні номери з
текстом і без тексту, які з самого початку належали до сценічних творів
і фільмів, що були випущені окремим виданням для виконання великим
оркестром і одержали відповідну позитивну оцінку експертної комісії.

До розрахунку як розважальні зараховуються також твори, виконані як соло
на інструменті у супроводі оркестру, вокальна музика з інструментом і
без нього (якщо вона не підпадає під класифікацію, передбачувану
розділом X, тобто не є серйозною музикою), джазові твори, якщо є на них
відповідний доказ (партитура, запис на носієві, рішення експертної
комісії).

Всі вони одержують 24 пункти (очки) або 1 в оцінці по радіо.

3. Увертюри, рапсодії, балетна і концертна музика тривалістю виконання
до 10 хвилин, великі вальси і попурі тривалістю до 5 хвилин (крім попурі
змішаного змісту) дають 36 очок, або 1 очко за радіомовною
класифікацією.

3. а) Пісні розважального змісту — 36 очок, або 1 :Д очка по оцінці за
критеріями радіо.

4. Увертюри, рапсодії, балетна музика, фантазії з опер, оперет і
фільмів, попурі тривалістю понад 5 хвилин (за винятком попурі змішаного
змісту) — дають 48 очок, або 1 очко в оцінці по радіо.

5. Увертюри, рапсодії, балетна музика, фантазії з опер і оперет, попурі
(за винятком попурі змішаного змісту), концертні п’єси — все тривалістю
понад 15 хвилин — дає 60 очок, або 1 очко за класифікацією (оцінкою) по
радіо.

6. Розважальні музичні твори вище середньої художньої цінності, що
визнані такими експертною комісією.

Оцінка експертною комісією здійснюється на основі заявки, до якої
композитор додає партитуру і своє запевнення в тому, що композиція
створена ним і партитура теж належить йому одному. Впливає на оцінку
твору і міра залежності виконання від розписаної партитури. Якщо йдеться
про сюїти, то одна сюїта одержує 36 очок, або 1 1/z очка в оцінці радіо,
а декілька сюїт — не більше відповідно 96. Оцінюючи симфонічні твори з
текстом і без нього, експертна комісія може надавати їм до 2400 очок, чи
2 /2 очка в оцінці по радіо (розділ X, пункт 10).

357

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

XII. Розрахунки за твори, що не охоплюються розділами X, XI, XIII

До цієї категорії зараховуються твори так званої електронної (за
виконанням) музики, поп-, джаз- і рокмузики, якщо вони одержали таку
оцінку з боку експертної комісії. Експертна комісія у такому разі
спирається на відповідну заявку і докази зацікавленої (причетної до
одержання винагороди) особи.

Тривалість виконання Очки за виконання Очки на радіо

до 5 хвилин 36 1

від 5 до 10 хвилин 96 1

від 10 до 20 хвилин 180 1

від 20 до ЗО хвилин 360 1

від ЗО до 45 хвилин 720 1

від 45 до 60 хвилин 960 1

понад 60 хвилин 1200 1

Мінімальною одиницею тривалості звучання при розподілі винагороди
вважається одна хвилина.

Виходячи із заявки і відповідної документації, експертна комісія може
визначати бал оцінки по радіо у розмірі 1 1/2 очка

XIII. Пряма оплата готівкою

Розрахунок за програму виконання (трансляції) розважальної музики з
мінімальною оплатою 2000 німецьких марок за одне виконання (трансляцію)
проводиться безпосередньо готівкою. Якщо програма, подана виконавцем,
передбачає розподіл зазначених у ній творів на основні і додаткові, то
пряма оплата готівкою здійснюється тільки за твори, зазначені у програмі
як основні. Це музичні твори для сценічного виконання, виконання музики
під час богослужіння, твори переважно чи абсолютно імпровізаційного
характеру, твори випадкового походження, що виконуються під час домашніх
і їм подібних концертів, музичні твори, що знаходять застосування в
комерційно-рекламних фільмах.

XIV. Розрахунковий коефіцієнт за телевізійні передачі

1. Коефіцієнти розрахунку за радіопередачі, про які йдеться у розділах
X—XIII, застосовуються також для оплати телевізійних передач.

Щодо коефіцієнтів, то розрахунок по них здійснюється згідно вимог
розділу XV.

Розрахунок за сценічне виконання музично-драматичних творів (тобто за
телевізійний варіант цього виконання) надходить видавцеві драматичних
творів, який зобов’язаний здійснювати розподіл авторської винагороди з
дотриманням вимог сценічного видавничого договору (якщо йдеться про
рукописи, то всі права належать авторові).

2. Коефіцієнт розрахунку за телепередачі має такий вигляд:

Творчі учасники твору Доля участі у гонорарі

А Композитор 24/24

358

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

Творчі учасники твору Доля участі у гонорарі

В. Композитор 16/24

Видавець 8/24

С. Композитор 22/24 (20/24)

Аранжувальник 2/24 (4/24)

D. Композитор 12/24

Автор словесного тексту 12/24

Е. Композитор 11/24(10/24)

Автор словесного тексту 11/24(10/24)

Аранжувальник 2/24 (4/24)

F. Композитор 14/24 (12/24)

Аранжувальник 2/24 (4/24)

Видавець 8/24

J. Композитор 9/24

Автор словесного тексту 7/24

Видавець 8/24

Н. Композитор 8/24 (7/24)

Аранжувальник 2/24 (4/24)

Автор словесного тексту 7/24 (6/24)

Видавець 7/24

3. Розрахунок здійснюється із застосуванням таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт 1

Він використовується при розрахунках за музичні заставки, за увертюрну,
фінальну, розважальну музику, що регулярно передається перед певними
програмами, повідомленнями, щотижневими передачами і прогнозом погоди.

За музику, що звучить з екрана телевізора перед початком і наприкінці
регулярних програм при трансляції випробувальних телевізійних таблиць,
текстових інформацій із власним музичним супроводом, при передачі звітів
про будь-які випробування, проведення обстежень громадської думки тощо —
в усіх цих випадках оплата проводиться, починаючи з 1992 фінансового
року, З розрахунку однієї десятої частини від установленого коефіцієнта,
тобто від 1.

Коефіцієнт оплати 1 застосовується для ілюстративної (супроводжувальної)
музики, включаючи увертюри, фінали, розважальну музику, що регулярно
передається (як про це говорилось вище) під час так званого прямого
ефіру (ігри, шоу, вікторини, змагання тощо).

Коефіцієнт 1,5

Цей коефіцієнт застосовується для оплати музики до фільмів згідно
розділу 1, абзац (1) і (2) договору про уступку авторських прав.
Розрахунок за цією нормою ведеться з 1994 фінансового року.

359

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Коефіцієнт 3.

Ним оплачується музика, що не підпадає під коефіцієнти 1 і 1,5, а також
музика супроводу телевізійної реклами.

Коефіцієнт 4. Оплата праці композитора, автора словесного тексту,
аранжувальника і видавця повинна бути погодженою між ними завчасно.

XV. Коефіцієнт оплати звукових кінофільмів

Сума, що належить до розподілу між авторами за звуковий фільм,
розподіляється так:

1. На основі музичної специфікації (монтажу) визначають сумарну
кількість часу (секунд), протягом якого звучала музика.

2. Далі число демонстрацій фільму множать на сумарну кількість секунд.
Число демонстрацій кіножурналу множать на 1/2 сумарної кількісті секунд.

3. Далі підраховують числа сумарних звучань музики у всіх кінофільмах,
що підлягають оплаті, і на одержане число секунд ділять суму гонорару,
таким чином одержуючи вартість (фінансову) однієї секунди звучання
музики у фільмі, що демонструвався публіці.

4. На основі одержаної вартості секунди визначають суму винагороди, що
припадає на даний фільм.

Визначення суми гонорару кожному причетному до його розподілу залежно
від різної тривалості звучання музики здійснюється на основі музичних
специфікацій з урахуванням коефіцієнтів, про які буде сказано нижче.
;

5. Коли йдеться про раніше не видавану, нетекстовану (тобто без
відповідно- і го пояснювального текстового супроводу) і неопрацьовану
відповідним фахів- і цем композицію, то композитор одержує за неї
коефіцієнт 12/12. ]

6. Якщо ж до музичного твору долучався аранжувальник, то якщо здійснене
1 ним доопрацювання твору визнано композитором, композитор одержує кое-1
фіцієнт 10/12, а аранжувальник — 2/12.
і

7. Якщо в композиції музичній задіяний автор словесного тексту, то
компо-І зитор одержує коефіцієнт 8/12, а автор словесного тексту — 4/12.
1

8. Якщо ж, крім композитора й автора словесного тексту, є ще й аранжу-1
вальник, то вони одержують відповідно такі коефіцієнти — 6/12, 4/12,
2/12. Я

9. Якщо ж до компанії причетних до розподілу гонорару долучається ще Л
видавець, то останній одержує коефіцієнт за публікацію згідно укладеного
міяш відповідними професійними організаціями видавничого договору.
Цей кое-И фіцієнт становить 4/12 від суми гонорару за всі видані
видавцем тривалості муД зичного звучання у кінофільмах. Причому
публікаціями вважаються також’Д мотивовані повтори звучання.
“Ш

10. Умова участі видавця в розподілі гонорару виконана, коли він згідно
поЯ переднього пункту 9 видав всю згадану там музику відповідно до вимог
торгівІИ музичною продукцією, а саме у формі видання для виконання на
фортепіаноИ для виконання камерним чи іншим оркестром, хором та ін.
V

11. При наявності композитора, аранжувальника і видавця розподіл
гонорй^І ру здійснюється так: композиторові — 6/12, аранжувальнику —
2/12 видавц^И ві — 4/12.
•

12. За наявності композитора, автора словесного тексту і видавця
розпод^И гонорару здійснюється так: композиторові — 5/12, авторові
словесного тен^Н ту— 3/12, видавцеві — 4/12.
^И

360
•

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

13. Якщо є ще аранжувальник, то розподіл проводиться так: композитор —
4/12, аранжувальник — 2/12, автор словесного тексту — 3/12, видавець —
3/12.

14. Незахищені авторським правом твори, використані як супроводжувальна
чи розважальна музика, при розподілі гонорару не враховуються.

15. Якщо незахищені авторським правом музичні твори піддавалися значному
опрацюванню, яке авторське право кваліфікує як породження нового твору,
то аранжувальник за свою роботу одержує коефіцієнт 4/12 від оцінки
тривалості опрацьованого ним звучання.

16. Якщо у випадку описаному в пункті 15, крім аражувальника, є ще й
автор словесного тексту, то останній одержує коефіцієнт 3/12 від усього
тексто-ваного ним звучання, а аранжувальник одержує 3/12 від усього
опрацьованого ним музичного звучання.

17. Якщо у випадку, описаному в пункті 15, крім аранжувальника, є
видавець, але немає автора словесного тексту, то аранжувальник одержує
3/12 опрацьованих ним тривалостей музичного звучання і видавець одержує
коефіцієнт 3/12, причому діють принципи, закладені у поданих вище
пунктах 9 і 10.

18. Якщо у випадку, описаному в пункті 15, є видавець, автор словесного
тексту і аранжувальник, то автор словесного тексту одержує коефіцієнт —
2/12, аранжувальник — 2/12 і видавець — 2/12 (останній — з дотриманням
вимог, закладених у пунктах 9 і 10.

19. При новому текстуванні чи перекладі автор оригінального чи нового
словесного тексту і перекладач одержують половину від належного гонорару
кожний.

20. Якщо до розподілу гонорару причетні декілька, скажімо так,
однотипних спеціалістів, то вони ділять між собою винагороду, яка їм
належить.

21. Авторська винагорода за фільми, якщо демонстрацій було мало і вона
за своїм розміром є настільки незначною, що витрати на її нарахування
перевищують саму винагороду, переноситься для оплати на наступний
розрахунковий період.

Якщо перспектив зростання числа демонстрацій у наступний розрахунковий
період немає, то відповідний фільм знімається з оплати.

22. Сума винагороди за фільми, показані по телебаченню, розподіляється
згідно вище викладених вимог і нараховується на основі загальної
кількості секунд звучання музики у фільмах і числа кінодемонстрацій.

23. Від чистої (нетто) суми винагороди за звукові фільми вираховуються

8 % за використання механічної музики, розподіляються (ці 8 %) з
дотриманням вимог розділу VIII, пункт 4 Положення про розподіл гонорару
Товариства.

Регулювання укладання договорів між німецькими і зарубіжними видавцями

І. Основні положення

1. Видавництво повторного видання

Видавцем повторного видання є той видавець, який за згодою видавця
оригінального видання здійснює власну повторну публікацію твору і
розповсюджує його в тих країнах, де він має на це право.

361

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

Видавничі договори повторного видання і звичайні видавничі договори
укладаються на строк дії захисту твору авторським правом, але не менше
ніж на 10 років. Як виняток, можна визначити і менший строк дії
авторського права. Однак договір укладається мінімум на три календарних
роки. Строки дії договорів мають співпадати з календарними роками.
Протягом даного розрахункового періоду якась додаткова участь у
створенні твору не допускається.

Твори сумісного видання не можуть повторно видаватися ні тими
видавництвами, які їх колись видали, ні в тих країнах, які є місцем
перебування їх видавців.

У випадку сумісного видання доля (частина) винагороди видавцям не
повинна виходити за межі коефіцієнта 4/12.

Не допускається укладання договору повторного видання на оригінальний
твір, яке планується реалізувати у сфері дії захисту авторського права,
здійснюваного Товариством.

Про укладення договору повторного видання необхідно негайно і в
установленому порядку (з використанням відповідного формуляра)
повідомляти Товариство, якщо інтереси причетних до перевидання захищає
Товариство.

Достовірність заявки-повідомлення на перевидання засвідчують перед
Товариством ті, хто надсилає цю заявку. Товариство вправі не реагувати
на претензії щодо виплати гонорару авторам, видавцям випущеного
повторного видання і їхнім правонаступникам, якщо на момент розрахунку у
розпорядженні Товариства не було від них ніякого повідомлення.

2. Принцип розподілу винагороди

Частка винагороди за перевидані твори, яка належить авторам (тобто
композиторові, аранжувальнику оригінального видання, аранжувальнику
перевидання, авторові словесного тексту перевидання, перекладачеві) не
повинна перевищувати 6/12 (50 %) загальної суми гонорару за перевиданий
твір.

Частка винагороди, що належить видавництву першого і видавництву
повторного видання, не повинна перевищувати 6/12 (50 %) загальної суми
гонорару.

II. Про квоту винагороди видавцеві повторного видання

1. Укладання договорів повторного видання потребує принципової згоди
Товариства. Це стосується як вітчизняних, так і зарубіжних творів.

Вважається, що згода надана, якщо договір повторного видання укладено з
дотриманням вимог Положення про розподіл винагороди.

Відхилення від норм Положення про розподіл винагороди, якщо воно сталося
за домовленістю між видавництвом першого видання і видавництвом
повторного видання, має право на існування. Воно ніяк не впливає на
розрахунок, що його здійснює Товариство.

За наявності згоди авторів на перевидання і очевидності факту, що
видавництво повторного видання опублікувало самостійно твір згідно з
укладеною угодою з видавництвом, яке першим здійснило видання,
Товариство визнає такі квоти винагороди (сумісно перевиданим вважається
твір, якщо у вихідних даних зазначено видавця першого і видавця
повторного видання):

А. При застосуванні Лондонського (конфедеративного) розрахункового
коефіцієнта:

а) 6/12 для всіх причетних до повторного видання творів,

3/12 (25 %) для видавництва, що здійснило перше видання,

362

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

3/12 (25 %) для видавництва, що здійснило повторне видання;

b) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 2/12 (16 2/3
%) для видавництва, що здійснило перше видання.

1) Якщо повторне видання здійснюється в німецькомовних країнах, то
товариства захисту авторських прав надсилають, відповідно до Загальних
положень про розподіл винагороди Товариства, на рахунок останнього певні
кошти, які потім Товариство перераховує своїм авторам.

4/12 (33 Vs %) для видавництва, що здійснило повторне видання;

c) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 4/12 (33 1/3
%) для видавництва, що здійснило перше видання; 2/12 (16 2/3 %) для
видавництва, що здійснило повторне видання;

d) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 6/12 для всіх
причетних до повторного видання видавництв.

В. При застосуванні Стокгольмського (картельного) розрахункового
коефіцієнта:

6/12 для всіх учасників першого, оригінального видання (авторів і
видавництва),

6/12 для всіх причетних до повторного видання (авторів і видавництва).

Німецькі видавництва, що здійснюють повторні видання, якщо вони хочуть
одержати дозвіл чи згоду від Товариства, мають стежити за тим, щоб у
видавничих договорах про повторне видання зазначалося, що частка
винагороди для захищених авторським правом і Товариством перекладачів і
авторів словесного тексту повторного видання не була меншою від 3/24 (12
:/2 %) загальної суми винагороди за повторне видання.

А винагорода аранжувальникам повторного видання не повинна бути меншою
від 2/24 (8 Vs %)• Такі норми відповідають положенню Товариства про
розподіл винагороди.

2) При укладанні угод про захист авторських прав на засадах взаємності
Товариство має стежити за тим, щоб частка винагороди авторам словесного
тексту і перекладачам повторного видання, чиї інтереси захищає
Товариство, не була меншою 2/24 (8 [-] S [-] %) від загальної суми
винагороди (за умови виникнення інструментальної версії твору чи коли
неможливо визначити, в інструментальному чи у текстовому варіанті
виконувався чи транслювався твір).

3) Частка винагороди аранжувальнику за оригінальні твори класичної і
розважальної музики, що виконувались на сцені чи транслювались по радіо
і телебаченню автономно чи як супроводжувальна музика, в тому числі
використовувались на вставках у цирках, вар’єте і кабаре, складає за
твори групи 12 — 1/24, за твори групи 24 — 2/24.

Згода авторів не є обов’язковою, якщо частка видання оригінального
(першого) видання твору погоджено розподілена між видавцем першого
видання і видавцем повторного видання.

Товариство не визнає ніяких уступок прав на німецькі твори тим видавцям,
які з Товариством не перебувають у взаємних договірних стосунках.

2. У разі розподілу винагороди за повторне видання за Стокгольмським
(картельним) коефіцієнтом 50 % (6/12) винагороди німецьким причетним
далі розподіляється так:

А. видавець — 12/24;

363

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

B. видавець — 8/24,

автор словесного тексту — 4/12;

C. видавець — 10/24, аранжувальник — 2/24,

D. видавець — 7/24,

автор словесного тексту — 3/24,

аранжувальник — 2/24.

Коли ж інтереси композитора чи автора словесного тексту оригінального
(першого) видання захищає Товариство, застосування наведеного вище
(безпосередньо вище) розрахункового коефіцієнту виключається.

III. Виняток з основних положень про видавництво (видавця) повторного
видання

Трапляється, що Товариство визнає захищене ним видавництво, яке є членом
Товариства, таким, що здійснило повторне видання, хоча фактично це
видавництво не випустило у світ музичного твору. Це буває у таких
випадках: коли йдеться про великий інструментальний чи вокальний твір
серйозної або розважально-піднесеної музики, який видавництво першого
видання здає в прокат чи який видавництво повторного видання не може
виготовити самостійно через високу собівартість і який воно вимушене
продавати у його первинній (оригінальній) формі.

У цих випадках видавництву повторного видання необхідно подавати
відповідну заявку до Товариства. Передумовою для визнання в якості
видавництва повторного видання є згода на те авторів і задіяного
товариства охорони авторських прав зарубіжної країни.

IV. Друге повторне видавництво Ш

b) Виняток із цього правила робить розділ III.
•

364
Ш

ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ

с) Ще один виняток стосується оплати музики, використаної у звукових
кінофільмах. У цьому разі видавець-популяризатор одержує до 6/12
винагороди за демонстрацію. Передумовою такої оплати є згода товариств
охорони авторського права обох видавців і згода авторів поставити
Товариство до відома перед укладанням угоди. Видавництво, яке є членом
Товариства і яке виступає в ролі видавця-популяризатора, має надіслати
до Товариства специфікацію звукового фільму в установленому порядку.

365

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

ЗАКОН ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО,

ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ І ПАТЕНТИ

(1988 р.)

Витяги

Частина І Авторське право

Глава І Дія, власність і строк дії авторського права

Вступ

1, Авторське право і твори, що охороняються авторським правом

(1) Авторське право становить собою право власності, існуюче відповідно
до цієї Частини стосовно наступних найменувань творів —

(a) оригінальні літературні, драматичні, музичні і художні твори,

(b) звукові записи, фільми, теле- і радіопередачі або кабельні програми,
і

(c) друкарське оформлення опублікованих видань,

(2) У цій Частині термін «твір, що охороняється авторським правом»,
озна- > чає твір будь-якого із зазначених найменувань, стосовно яких
існує авторське \ право,

(3) Авторське право не існує стосовно творів, якщо не виконуються вимоги
| цієї Частини відносно охорони авторських прав (див, розділ 153 і
положення, що відносяться до нього).

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: S1 1989/816

2, Права, властиві творам, що охороняються авторським правом

(1) Володілець авторського права на твір будь-якого найменування має
ключне право здійснювати дії, передбачені Главою II, як дії, обмежені
авторе ким правом на твори відповідного найменування,

(2) Стосовно деяких найменувань творів, що охороняються авторським: вом,
наступні права, надані Главою IV (моральні права), діють на користь авт
ра, режисера або уповноваженого з зазначеного твору, незалежно від
того,’ він володільцем авторських прав (а) розділ 77 (право на визнання
як автора І режисера),

366

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(b) розділ 80 (право на опротестування зменшувального права обходження з
твором), і

(c) розділ 85 (право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів).
Примітки

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816

Найменування творів і відповідні положення 3. Літературні, драматичні і
музичні твори

(1) У цій Частині —

термін «літературний твір» означає будь-який твір, крім драматичного або
музичного, який існує в письмовій, розмовній або пісенній формі і
відповідним чином включає — ‘/{а) таблицю або комліляцію, <....>

(b) комп’ютерну програму [ і

(c) попередній проектний матеріал для комп’ютерної програми];

термін «драматичний твір» включає будь-який твір у формі танцю або
міміки; і термін «музичний твір» означає будь-який твір, що складається
з музики, за винятком будь-яких слів або дій, призначених для співу,
проголошення або виконання під цю музику.

(2) Авторське право не розповсюджується на літературний, драматичний
або музичний твір до тих пір, поки він не записаний у письмовій або
іншій формі; при цьому посилання в цій Частині на строки створення є
посиланням на строки його запису.

(3) Для цілей підрозділу (2) не істотно, чи записано твір автором або з
його дозволу. При цьому жодне з положень зазначеного підрозділу не
впливає на питання стосовно присутності авторського права на запис на
відміну від записаного твору.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Яоправка

Підрозділ (1); пропущене слово відмінено, а слова в квадратних дужках
вставлені розпорядженням SI 1992/3233, пункт 3.

4. Художні твори

(1) Стосовно цієї Частини термін «художній твір» означає —

(a) будь-який графічний твір, фотографію, скульптуру або колаж незалежно
від їх художньої цінності,

(b) архітектурний твір у формі будівлі або моделі будівлі, або

(c) твір художнього промислу.

(2) Стосовно Частини першої термін «будівля» включає будь-яку
стаціонарну споруду, а також частину будівлі чи стаціонарної споруди;

термін «графічний твір» включає (а) будь-яку картину, рисунок, діаграму,
варту, графік або план, і

(Ь) будь-яку гравюру, протравлене зображення, літографію, гравюру на
дереві або аналогічний твір;

367

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція
України_________________

термін «фотознімок» означає відображення світлового або іншого
випромінювання на будь-якому носієві, на якому одержується зображення,
або за допомогою якого зображення може бути одержано будь-яким шляхом, і
який не є частиною плівки;

термін «скульптура» означає зліпок або макет, виготовлені для твору
скульптури.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816

[5А. Звукові записи]

[(1) Стосовно цієї Частини термін «звуковий запис» означає —

(a) звукозапис, з якого можуть бути відтворені звуки, або

(b) запис в цілому чи частково літературного, драматичного або
музичного твору, з якого можливе повне або часткове відтворення звуків,
незалежно від носія, на якому відтворений запис, або способу, за
допомогою якого звуки відтворюються або творяться.

(2) Авторське право не поширюється на звукозапис, який є копією раніше
зробленого звукозапису і не може бути присвоєно через цей факт].
Примітка Поправка

Замінено спільно з розділом 5В розділ 5 як прийняте в початковій формі
шляхом розпорядження SI 1995/3297, пункт 9 (1).

[5В. Фільми]

[(1) Стосовно цієї Частини термін «фільм» означає запис на будь-якому
носієві, з якого будь-яким способом можливе відтворення рухомого
зображення,

(2) Стосовно цієї Частини супроводжуюча фільм звукова доріжка розгляда-
і ється як складова частина фільму.

(3) Без шкоди для застосування підрозділу (2) стосовно його застосування
— 1

(a) посилання в цій Частині на демонстрацію фільму включає програвання 1
звукової доріжки, і
1

(b) посилання на програвання звукового запису не включає програвання і
звукової доріжки, яка супроводжує фільм.
І

(4) Авторське право не розповсюджується на фільм або на його частину,
як- і що вони є копією будь-якого раніше створеного фільму.
І

(5) Жодне з положень цього розділу не завдає шкоди будь-яким авторським
\ правам на звукову доріжку фільму як на звуковий запис].
і Примітки
І Поправка

І

Замінено спільно з розділом 5А розділ 5 як первинко прийнятий шляхом!
розпорядження SI 1995/3297, пункт 9 (1).
і

6. Теле- і радіопередачі
J

(1) Стосовно цієї Частики під терміном «передача» розуміється передача!
шляхом безпроводової телеграфії візуальних зображень, звуків та іншої
ічфор*! мації, які (а) можуть прийматися населенням в установленому
законом поряд-І ку, або
J

368
І

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(Ь) передаватися для показу населенню;

причому посилання на передачі повинні тлумачитися відповідним чином.

(2) Закодована передача повинна розглядатися як така, що приймається в
установленому законом порядку тільки в разі, якщо декодувальна
аппаратура надана представникам населення безпосередньо або за
дорученням особи, яка здійснює передачу, або особи, яка надала зміст
передачі.

(3) Стосовно цієї Частини посилання на особу, яка здійснила передачу,
передає твір або включає твір до передачі, є посиланнями на —

(a) особу, яка передає програму, якщо вона будь-якою мірою несе
відповідальність за її зміст, і

(b) на будь-яку особу, що надала програму, яка уклала з особою, що
передає програму, відповідні угоди, необхідні для її передачі;

причому стосовно цієї Частини посилання на будь-яку програму в контексті
передачі будуть посиланнями на будь-який компонент, включений до
передачі.

[(4) Стосовно цієї Частини місце, з якого здійснюється передача, є
місцем, в якому за умов контролю і відповідальності з боку особи, яка
здійснила передачу, несучі програму сигнали вводяться до каналу зв’язку,
що не має розривів (включаючи, в разі супутникової передачі, тракт, що
веде до супутника і від супутника на Землю).]

[(4 А) Підрозділи (3) і (4) мають силу за умови дотримання Розділу А
(гарантії стосовно деяких супутникових передач).]

(5) Стосовно цієї Частини посилання на будь-яку передачу включають
прийом передачі, трансльованої за допомогою будь-якої телекомунікаційної
системи.

(6) Авторське право не розповсюджується на передачу, яка ущемлює, або
тією мірою, якою вона ущемлює, авторське право на іншу передачу або на
кабельну програму.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Поправка

Підрозділ (4): замінений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 5.

Підрозділ (4 А): вставлений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 6 (1).

[6А. Гарантії стосовно деяких супутникових передач ]

[(1) Цей розділ застосовний у разі, якщо місце, звідки здійснюється
передача за допомогою супутникового зв’язку, розташоване в країні, яка
не входить до Європейського економічного простору, а законодавство такої
країни не забезпечує принаймні наступний рівень охорони прав (а)
виключні права стосовно передачі, рівнозначні правам, наданим розділом
20 (порушення шляхом передачі), авторам літературних, драматичних,
музичних і художніх творів, фільмів і передач;

(b) право стосовно прямої передачі, рівнозначне праву, наданому
виконавцю розділом 182 (1) (Ь) (необхідний дозвіл на передачу показу); і

(c) право авторів звукового запису і виконавців на частку одноразової
справедливої винагороди стосовно передачі звукового запису.

241-319

369

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
Укра’Іни_________________

(2) В разі, якщо місце, звідки здійснюється передача несучих передачу
сигналів на супутник («станція зв’язку з центральним вузлом»),
знаходиться в одній з держав Європейського економічного простору

(a) це місце розглядатиметься як відправний пункт передачі, і

(b) особа, яка управляє станцією зв’язку з центральним вузлом,
розглядатиметься як особа, яка здійснює передачі.

(3) У разі, якщо станція зв’язку з центральним вузлом розташована не в
одній з держав Європейського економічного простору, однак визнана в
одній з держав Європейського економічного простору особа санкціонувала
здійснення передачі (а) така особа розглядатиметься як особа, яка
здійснює передачу, і

(Ь) місце, в якому розташовано її основне підприємство в Європейському
економічному просторі, розглядатиметься як місце, з якого здійснюється
передача.

Примітки Поправки

Внесені розпорядженням SI 1996/2967, пункт 6 (2).

7. Кабельні програми

(1) Стосовно цієї Частини термін «кабельна програма» означає будь-яку з
позицій мовлення кабельних програм; і
>

термін «мовлення кабельних програм» означає систему мовлення, що цілком
або переважно задіяна для передачі візуальних зображень, звуків або
іншої ін- і формації шляхом будь-якої телекомунікаційної системи, за
винятком способу і безпроводової телеграфії, для прийому
І

(a) у двох або більше точках (незалежно від того, чи здійснюється
прийом і одночасно або в різний час залежно від побажань різних
користувачів), і І

(b) для показу їх населенню,
1 і яка не занесена, або на цей момент не
занесена до виключених нижче пода-,1

ними положеннями цього розділу.
1

(2) 3 визначення «мовлення кабельних програм» виключаються (а) системаи
мовлення або одна з важливих складових системи мовлення, які при
передачїш візуальних зображень, звуку або іншої інформації особою, що
надає мовлення,Я забезпечують передачу або можуть забезпечити передачу з
кожного причИ ймального об’єкта за допомогою тієї ж системи або (залежно
від обставин) тієЯ ж складової частини системи інформацію (за винятком
сигналів управління си*Я стемою) для прийому особою, яка забезпечує
передачу, або особами, які її приЯ ймають;

И

(b) системи мовлення, використовувані з комерційною метою, в яких (!•
ніхто, крім особи, яка займається відповідним бізнесом, не бере участі в
упрадаИ лінні апаратурою, що входить до складу системи,
V

(іі) візуальні зображення, звуки та інша інформація передаються цією сщН
темою виключно з метою внутрішнього забезпечення цієї компанії, але не
дгіН надання послуг іншим особам, і
W

(ііі) система не підключена до інших телекомунікаційних систем;
•’•

(c) системи мовлення, що управляються однією особою, в яких (і) вся
аппаЯ ратура входить до складу системи, що знаходиться під її
управлінням, ^И

(іі) візуальні зображення, звуки та інша інформація, передані цією
сист^И мою, передаються виключно в інтересах її внутрішніх потреб, і
.,^1

370

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(ііі) ця система не підключена до будь-якої іншої телекомунікаційної
системи;

(d) системи мовлення, в яких (і) вся аппаратура, що входить до складу
системи, розташована в приміщеннях.які перебувають в єдиному володінні,
або з’єднує такі приміщення, і

(іі) система не підключена до будь-якої іншої телекомунікаційної
системи, за винятком систем мовлення, застосовних для надання послуг
особам або мешканцям, які постійно мешкають у приміщеннях,
використовуваних з комерційною метою;

(e) системи мовлення, які застосовуються, або через те, що вони
застосовуються, в інтересах осіб, що надають послуги з мовлення або
кабельного мовлення, або надають програми в інтересах зазначених послуг.

(3) Шляхом видання розпорядження міністр має право внести поправки до
розділу (2) з додаванням або вилученням певних положень, причому ним
також на власний розсуд можуть бути внесені тимчасові положення.

(4) Розпорядження повинно бути видано шляхом акта делегованого
законодавства, причому таке розпорядження не може бути видано, якщо його
проект не був поданий на розгляд обох палат парламенту і не затверджений
ними.

(5) Стосовно цієї Частини посилання на включення кабельних програм або
творів у рамках кабельних програм є посиланнями на їх передачу в рамках
мовлення; посилання на залучених осіб є посиланнями на осіб, які
забезпечують мовлення.

(6) Авторське право не розповсюджується на кабельну програму (а) якщо
вона включена до системи кабельного мовлення шляхом прийому і
невідкладної ретрансляції передачі, або

(Ь) якщо вона ущемлює, або через те, що вона ущемлює авторське право
стосовно іншої кабельної програми або передачі. Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

8. Друковані видання

(1) Стосовно цієї Частини термін «друковані видання» в контексті
авторського права щодо друкарського оформлення друкованого видання
означає друковане видання повністю або частково одного або більше
літературних, драматичних або музичних творів.

; (2) Авторське право не розповсюджується на друкарське оформлення
дру-

} кованого видання, якщо, або до тих пір, поки воно відтворює друкарське
оформ-

I лєння якого-небудь попереднього видання.

І Примітки

І Припис

І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

ш

і Авторство і власність на авторське право

19. Авторство твору

І (1) Стосовно цієї Частини термін «автор» відносно до твору означає
особу,

•яка його створила.

• (2) Такою особою вважатиметься f(aa) в разі звукового запису —
продюсер;

•«•їда
371

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(ab) в разі фільму — продюсер і головний режисер;]

(b) в разі передачі — особа, яка створила передачу (див. розділ 6 (3))
або, в разі передачі, що транслює іншу передачу шляхом її прийому і
невідкладної ретрансляції — особа, яка створює вихідну передачу;

(c) в разі кабельної програми — особа, яка забезпечує кабельне мовлення,
до якого включена зазначена програма;

(d) в разі друкарського оформлення друкованого видання — видавець.

(3) Стосовно літературного, драматичного, музичного або художнього
твору, створеного за допомогою комп’ютерних засобів, авторство повинно
бути віднесено до особи, якою були докладені зусилля, необхідні для
створення твору.

(4) Стосовно цієї Частини твір матиме «невідоме авторство», якщо особа
автора невідома, а в разі спільного авторства — якщо невідомі особи
жодного з авторів.

(5) Стосовно цієї Частини особа автора вважатиметься невідомою, якщо
певна особа не в змозі підтвердити свою особу шляхом розумного
розслідування; однак якщо його особа стає відомою, авторство більше не
вважитиметься невідомим.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Поправка

Підрозділ (2): параграфи (аа), (ab) замінили параграф (а) як прийнятий
пер-винно відносно фільмів, створених 1 липня 1994 року і пізніше шляхом
розпорядження SI 1996/2967, пункти 18 (1), 36.

10. Твори спільного авторства

(1) Стосовно цієї Частини термін «твір спільного авторства» означає
твір, і створений в результаті співробітництва двох або більше авторів,
в якому вне- 1 сок кожного автора не може бути чітко розмежований з
внеском іншого автора ] або інших авторів.
І

[(1 А) Фільм повинен розглядатися як твір спільного виробництва у всіх
ви- і падках, за винятком тих, коли продюсер і головний режисер є однією
особою], і

(2) Передача повинна розглядатися як твір спільного авторства у всіх
ви-1 падках, коли в створенні передачі бере участь більше ніж одна особа
(див. роз-1 Діл 6 (3)).
І

(3) Стосовно цієї Частини, якщо інше не передбачено, посилання на
автора • твору повинні тлумачитися стосовно твору спільного авторства як
посилання» на всіх авторів твору.
*т Примітки

“Ш Припис

•

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816
-Ш

Поправка
•

Підрозділ (1 А): вставлений відносно фільмів, створених 1 липня 1994
рокуД або пізніше, розпорядженням SI 1996/2967, пункт 18 (2).
Я

11. Право першої власності на авторське право
Я

(1) Автор будь-якого твору є першим власником на будь-яке належне йомД
авторське право відповідно до наступних положень.
•

372
І

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(2) В тому разі, коли літературний, драматичний, музичний або художній
твір [або фільм] створюється найманим працівником протягом строку його
найму, право першої власності на авторське право належатиме його
роботодавцю, якщо нема будь-яких угод про зворотне.

(3) Цей розділ не може бути застосований до «королівського авторського
права» або «парламентського авторського права» (див. розділи 163 і 165),
а також авторського права, існуючого відповідно до розділу 168
(авторське право деяких міжнародних організацій).

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (2): слова в квадратних дужках додані стосовно фільмів,
створених до 1 липня 1994 року або пізніше, шляхом розпорядження SI
1996/2967, пункт 18 (3).

Строк дії авторських прав

[12. Строк дії авторських прав на літературні, драматичні,

музичні або художні твори]

[(1) Наступні положення регламентують строки дії авторського права на
літературні, драматичні, музичні і художні твори.

(2) Строк дії авторського права минає по закінченні періоду тривалістю
70 років від кінця календарного року смерті автора за умови дотримання
наступних положень.

(3) Якщо авторство твору невідомо, авторське право минає

(a) по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного року, або

(b) якщо протягом цього періоду твір став доступним для невизначеного
кола осіб — по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного
року, в який він став доступним, за умови дотримання нижче наведених
положень.

(4) Підрозділ (2) застосовується, якщо особа автора стає відомою до
закінчення періоду, визначеного в параграфі (а) підрозділу (3).

(5) Стосовно підрозділу (3) надання доступності невизначеному колу осіб
включає (а) для літературного, драматичного або музичного твору (і)
публічне виконання, або

(іі) передача телевізійними, радіо або кабельними каналами; (Ь) для
художнього твору (і) виставлення на публічний огляд, (іі) фільм, що
включає відповідний твір, показується публічно, або (ііі) включення до
передачі телевізійними, радіо- або кабельними каналами; однак за
загального встановлення стосовно цього розділу, чи став твір доступним
невизначеному колу осіб, факт певної несанкціонованої дії небратиметься
до уваги.

(6) В разі, якщо країна походження твору не входить до Європейського
економічного простору, а автор твору не є громадянином або підданим
країни, що входить до Європейського економічного простору, строк дії
авторського права визначатиметься законодавством країни походження, за
умови, що він не перевищує період тривалістю 50 років від кінця року
створення цього твору.

373

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(7) Якщо твір створено за допомогою комп’ютера, вище зазначені положення
не застосовуються, а авторське право минає в кінці періоду тривалістю 50
років від кінця календарного року створення зазначеного твору.

(8) Стосовно творів спільного авторства положення цього розділу
адаптуються наступним чином (а) стосовно підрозділу (2) посилання на
смерть автора повинно тлумачитися наступним чином (і) якщо особа всіх
авторів відома — як посилання на смерть останнього а них, і

(іі) якщо особа одного або кількох авторів відома, а особа одного або
кількох невідома — як посилання на смерть одного з відомих авторів;

(b) стосовно підрозділу (4) посилання на особу автора, яка стає відомою,
буде тлумачитися як посилання на особу будь-якого з авторів, що стає
відомим;

(c) стосовно підрозділу (6) посилання на автора, що не є громадянином
або підданим країни Європейського економічного простору, буде
тлумачитися як посилання ні на одного з авторів, що є громадянами або
підданими країн Європейського економічного простору.

(9) Цей розділ не може бути застосовний до королівського авторського
права або парламентського авторського права (див. розділи 163—166) або
до авторського права, що надається відповідно до розділу 168 (авторське
право деяких міжнародних організацій)].

Примітки Поправка

Замінено розпорядженням SI 1995/3297, пункт 5 (1).

[13. Строк дії авторського права на звукові записи]

[(1) Стосовно строків дії авторського права на звукові записи діють
наступні положення.

(2) Строк дії авторського права минає

(a) в кінці періоду тривалістю 50 років від кінця календарного року
створення твору, або

(b) якщо він випускається протягом зазначеного періоду — по закінченні
50 років від кінця календарного року, в якому твір було випущено;

за умови дотримання наступних положень.

(3) В цілях підрозділу (2) звуковий запис вважається «випущеним» у
момент, коли він вперше опублікований, виконаний публічно, виконаний в
передачі або включений до програми кабельного мовлення; при цьому щодо
встановлення факту випуску ніяка несанкціонована дія до уваги братися не
буде.

(4) В разі, якщо автор звукового запису є громадянином або підданим
країни Європейського економічного простору, строк дії авторського права
на звуковий запис визначається законодавством країни, до якої автор
належить як громадянин або підданий, за умови, що зазначений строк не
перевищує період, встановлений підрозділами (2) і (3).

(5) Якщо або до тих пір, поки застосування підрозділу (4) суперечитиме
j будь-яким міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Об’єднаним
Королівством до 29 жовтня 1993 року, строк дії авторських прав
встановлюватиметься І відповідно до положень підрозділів (2) і (3)].
1 Примітки

і

374
І

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Поправка

Спільно з розділом 13В замінило раніше прийнятий розділ 13
розпорядженням SI 1995/3297, пункт 6 (1).

[13 В. Строк дії авторського права на фільми]

[(1) Стосовно строків дії авторського права на фільми застосовуються
наступні положення.

(2) Строк дії авторського права минає по закінченні 70-річного періоду
від кінця календарного року, протягом якого має місце смерть наступних
осіб (а) головного режисера,

(b) автора сценарію,

(c) автора діалогу, або

(d) композитора музики, спеціально створеної для зазначеного фільму і
ви-користованої в ньому;

за умови дотримання наступних положень.

(3) Якщо особистість однієї або більше осіб, зазначених у підрозділі
(2) (а) відома, а особистість однієї або більше не відома, стосовно
зазначеного підрозділу посилання на смерть останнього з них
вважатиметься як посилання на смерть останнього з відомих авторів.

(4) Якщо особистості осіб, зазначених у підрозділі 2 (а)—(Ь), не відомі,
строк дії авторського права минає

(a) по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного року
створення зазначеного фільму, або

(b) якщо протягом цього періоду фільм став доступним невизначеному колу
осіб — в кінці сімдесятилітнього періоду від кінця календарного року,
протягом якого він став доступним.

(5) Підрозділи (2) і (3) мають силу, якщо особистості будь-якої із
зазначених осіб стануть відомими до закінчення строку, визначеного
параграфом (а) або (Ь) підрозділу (4).

(6) В цілях підрозділу (4) поняття доступності необмеженому колу осіб
включає:

(a) публічний показ, або

(b) передачу або включення до програми кабельного мовлення; однак
стосовно цілей зазначеного підрозділу при встановленні факту доступності
фільму необмеженому колу осіб ніяка несанкціонована дія не братиметься
до уваги.

(7) У разі, якщо країна походження не входить до Європейського
економічного простору, а автор фільму не є громадянином або підданим
країни Європейського економічного простору, строк дії авторського права
визначатиметься законодавством країни походження, за умови, що він не
перевищує строк, встановлений підрозділами (2)—(6).

(8) Стосовно фільмів, створених співавторами, посилання у підрозділі (7)
на автора, який не є громадянином або підданим країни Європейського
економічного простору, повинно тлумачитися як посилання ні на одного з
авторів, які не є громадянином або підданим країни Європейського
економічного простору.

(9) У разі, якщо жодна з осіб не підпадає під положення параграфів
(а)—(d) підрозділу (2), вище викладені положення не застосовуються, а
авторське пра-

375

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

во минає — по завершенню періоду тривалістю 50 років від кінця
календарного року, в якому був створений відповідний фільм.

(10) Стосовно цього розділу особистість будь-якої з осіб, згаданих у
підрозділі (2) (а)—(d), розглядатиметься як невідома, якщо будь-яка
особа не має можливості підтвердити свою особистість шляхом розумного
розслідування; однак якщо особистість будь-якої з таких осіб стає
відомою, авторство відповідно не вважатиметься невідомим]. Примітки
Поправка

Спільно з 13 А замінило раніше прийнятий розділ 13 шляхом розпорядження
SI 1995/3297, пункт 6 (1).

[14. Строк дії авторських прав для радіо- і телепередач і кабельних
програм]

[(1) Стосовно строку дії авторських прав радіо- і телепередач або
кабельних програм застосовуються наступні положення.

(2) Строк дії авторського права на передачі і кабельні програми минає по
завершенні 50-літнього періоду від кінця календарного року, протягом
якого передача була створена або кабельна програма була включена до
кабельного мовлення, за умови дотримання наступних положень.

(3) У разі, якщо автор передачі або кабельної програми не є
громадянином або підданим країни Європейського економічного простору,
строк дії авторського права на передачу або кабельну програму
визначатиметься законодавством країни, громадянином або підданим якої є
він, за умови, що цей строк не перевищує періоду, встановленого
підрозділом (2).

(4) Якщо або через те, що застосування підрозділу (3) суперечитиме
міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Об’єднаним Королівством до 29
жовтня 1993 року, строк дії авторського права визначатиметься
положеннями підроз- І Ділу (2).
і

(5) Авторське право на повторну передачу або кабельну програму минає од-
1 ночасно з дією авторського права на оригінальну передачу або кабельну
про- і граму; відповідно ніяке авторське право не виникає стосовно
повторної переда- і чі або кабельної програми, які передаються або
включені до кабельного мовлен- і ня після закінчення строку дії
авторського права на оригінальну передачу або і кабельну програму.

1

(6) Під повторною передачею або кабельною програмою розуміються пере-1
дачі або програми, які раніше виходили в ефір або були включені до
кабельного! мовлення.]
1 Примітки

‘ я Поправка

І

Замінено розпорядженням SI 1995/3297, пункт 7 (1).
‘•

15. Строк дії авторського права на друкарське оформлення
•

друкованих видань
Л

Авторське право на друкарське оформлення друкованих видань закінчуєте»
ся по завершенні 25-літнього періоду від кінця календарного року, в
якому цн видання було вперше опубліковано.
Ш

Примітки
ІШ

376

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

[15 А. Значення терміна «країна походження»]

[(1) Стосовно положень цієї Частини відносно строку дії авторського
права країна походження твору визначатиметься наступним чином.

(2) Якщо твір уперше опубліковано в країні-учасниці Бернської конвенції
і не опубліковано одночасно в якій-небудь іншій країні, саме та країна
розглядатиметься як країна походження.

(3) Якщо твір опубліковано вперше одночасно в двох і більше країнах, з
яких тільки одна є учасницею Бернської конвенції, саме та країна
розглядатиметься як країна походження.

(4) Якщо твір вперше опубліковано одночасно в двох або більше країнах,
з яких дві і більше країн є учасницями Бернської конвенції, то а) якщо
будь-яка з цих країн входить до Європейського економічного простору, ця
країна вважатиметься країною походження; і

Ь) якщо жодна з цих країн не входить до Європейського економічного
простору, країною походження вважатиметься країна-учасниця Бернської
конвенції, яка надає більш короткий або найкоротший період охорони
авторського права.

(5) Якщо твір не опубліковано або вперше опубліковано в країні, яка не
є учасницею Бернської конвенції (і одночасно не видається в
країні-учасниці Бернської конвенції), країною походження вважатиметься

a) якщо твір є фільмом, а його творець має свою штаб-квартиру або місце
перебування, або мешкає в країні-учасниці Бернської конвенції, зазначена
країна, або

b) якщо твір є (і) твором архітектури, спорудженим у країні-учасниці
Бернської конвенці, або

(іі) художнім твором, включеним до складу будівлі або іншої споруди,
розташованої в країні-учасниці Бернської конвенції, зазначена країна;

c) у всіх інших випадках — країна, громадянином або підданим якої є
автор.

(6) Стосовно цього розділу а) «країна-учасниця Бернської конвенції»
означає країну, що е учасницею будь-якого з актів Міжнародної конвенції
про охорону літературних і художніх творів, підписаної 9 вересня 1886
року в Берні; і

Ь) посилання на одночасну публікацію є посиланнями на публікацію
протягом ЗО днів після першої публікації]. Примітки Поправка

Внесена розпорядженням SI 1995/3297, пункт 8 (1).

Глава II Права володільця авторських прав

Дії, обмежені авторським правом

16. Дії, обмежені авторським правом на твір

(1) Відповідно до наступних положень цієї Глави, володілець авторського
права має в Об’єднаному Королівстві виключне право на наступні дії

377

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(a) копіювати твір (див. розділ 17);

(b) видавати копії твору для розповсюдження серед необмеженого кола осіб
(див. розділ 18);

[ (Ьа) здавати твір в оренду або надавати в позичання необмеженому колу
осіб (див. розділ 18 А);]

(c) виконувати, показувати або програвати твір перед необмеженим колом
осіб (див. розділ 19);

(d) передавати твір по радіо- і телевізійних каналах або включати його
до складу мовлення кабельних програм (див. розділ 20);

(e) адаптувати твір або здійснювати будь-яку із зазначених вище дій
стосовно адаптованого твору (див. розділ 21);

причому посилання на всі зазначені в цій Частині дії будуть посиланнями
на «дії, обмежені авторським правом».

(2) Авторське право вважатиметься ущемленим, якщо певна особа без
дозволу володільця авторського права здійснить або санкціонує здійснення
будь-якої з дій, обмежених авторським правом.

(3) Стосовно цієї Частини посилання на будь-яку дію, обмежену авторським
правом на твір, буде посиланням на її здійснення а) стосовно всього
твору або будь-якої його значної частини, і

Ь) прямо або опосередковано;

причому неістотно, чи ущемлюють авторське право самі будь-які дії з
втручання.

(4) Ця Глава має силу з врахуванням (а) положень Глави III (дії,
дозволені стосовно авторських прав), і

(Ь) положень Глави VII (положення про ліцензування стосовно авторських
прав). Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (1): параграф (Ьа) внесений розпорядженням SI 1996/2967, пункт
10 (1).

17. Порушення авторського права шляхом копіювання

(1) Копіювання твору є дією, обмеженою авторським правом стосовно
будь-якого найменування твору, що охороняється авторським правом;
причому в цій j Частині посилання на копіювання і копії тлумачитимуться
наступним чином.

(2) Копіювання стосовно літературного, драматичного, музичного або
худоэк-j нього твору означає відтворення твору в будь-якій матеріальній
формі.

До форм входить збереження твору на будь-якому носієві в електронній |
формі.

(3) Стосовно художнього твору копіювання включає виготовлення копій,
мірного твору в трьохмірній формі і виготовлення копії тримірного твору
в, мірній формі.

(4) Копіювання стосовно будь-якого фільму, телевізійної передачі або
кабе-І льної програми включає виготовлення фотографічного зображення
всього або*

378

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

значної частини зображення, що є частиною фільму, передачі або кабельної
програми.

(5) Копіювання стосовно друкарського оформлення друкованого видання
означає виготовлення факсимільної копії оформлення.

(6) Копіювання стосовно твору будь-якого найменування включає
виготовлення копій, які є проміжними або супутними за будь-якого іншого
використання твору.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816

18. Порушення авторського права шляхом виготовлення копій для
необмеженого кола осіб

(1) Випуск копій твору необмеженому колу осіб є дією, обмеженою
авторським правом стосовно твору будь-якого найменування, що
охороняється авторським правом.

[(2) Стосовно цієї Частини посилання на випуск копій необмеженому колу
осіб є посиланнями на —

(a) акт масового тиражування в Європейському економічному просторі
копій, раніше не тиражованих в Європейському економіченому просторі
володільцем авторського права або за його згодою, або

(b) акт масового тиражування поза межами Європейського економічного
простору копій, раніше не тиражованих у межах Європейського економічного
простору або поза його межами.

(3) Стосовно до цієї Частини посилання на випуск копій твору
необмеженому колу осіб не включають (а) будь-яке наступне
розповсюдження, збут, одержання в прокат або здавання в оренду копій,
раніше випущених масовим тиражем (при цьому див. розділ 18 А: порушення
прав шляхом оренди або прокату), або

(Ь) будь-яке наступне ввезення таких копій в Об’єднане Королівство або
іншу країну Європейського економічного простору,

за винятком положень параграфа (а) підрозділу (2) стосовно масового
тиражування в межах Європейського економічного простору копій, раніше
тиражованих поза межами Європейського економічного простору].

[(4) Стосовно цієї Частини посилання на випуск копій твору включають
випуск оригіналу]. Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1996/2697, пункт 9 (2). Поправки

Підрозділ (2): замінений розпорядженням SI 1996/2967 (2).

Підрозділ (3): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 4 (2); заміна
затверджена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (2).

Підрозділ (4): внесено розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (3).

[18 А. Порушення авторського права шляхом оренди або прокату твору для
необмеженого кола осіб]

[(1) Оренда або прокат копій твору необмеженому колу осіб є дією,
обмеженою авторським правом на —

і
379

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(a) літературні, драматичні або музичні твори,

(b) художні твори, за винятком —

(і) твір архітектури у формі будівлі або макету будівлі, або (іі) твір
прикладного мистецтва, або

(c) фільм або звуковий запис.

(2) Стосовно цієї Частини за умови дотримання умов цього розділу —

(a) термін «оренда» означає виготовлення копії твору для використання
на умовах його повернення або можливого повернення для одержання прямої
або опосередкованої економічної або комерційної вигоди, і

(b) термін «прокат» означає виготовлення копії твору для використання
на умовах його повернення або можливого повернення з метою, яка не
передбачає одержання прямої або опосередкованої вигоди, через установу,
доступну необмеженому колу осіб.

(3) Терміни «оренда» і «прокат» не включають —

(a) надання з метою публічного показу, виконання або передачі чи
включення до програми кабельного мовлення;

(b) надання для виставлення на огляд необмеженому колу осіб; або

(c) надання для довідкового використання на місці.

(4) Термін «прокат» не включає надання установам, доступним необмеженому
колу осіб.

(5) В разі, коли здавання твору в прокат установі, доступній для
необмеженого кола осіб, тягне за собою виплати в розмірі, що не
перевищує покриття експлуатаційних витрат цієї установи, стосовно цього
розділу пряма або опосередкована комерційна вигода відсутня.

(6) Стосовно цієї Частини посилання на оренду або прокат копій твору
включають посилання на оренду або прокат оригіналу].

Примітки Поправка

Внесена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 10 (2).

19. Порушення авторського права шляхом публічного сповіщення, показу або
виконання твору

(1) Публічне сповіщення твору є дією, обмеженою авторським правом на
літературні, драматичні або музичні твори.

(2) В рамках цієї Частини «сповіщення» стосовно твору —
і

(a) включає прочитання в ході лекцій, звернень, промов і проповідей, і
і

(b) в цілому включає будь-який вид візуальної або звукової презентації,
і включаючи презентацію за допомогою звукового запису, фільму, передачі
або 1 кабельної програми.
і

(3) Виконання або показ твору перед необмеженим колом осіб є дією,
обме-1 женою авторським правом на звуковий запис, фільм, передачу або
кабельну! програму.
І

(4) У разі, якщо авторське право порушується за допомогою виконання,
про-1 гравання або публічного показу за допомогою апаратури для прийому
візуаль-1 них зображень або звуків, переданих електронними засобами, то
в ході відпогі відного виконання виконавці твору не будуть розглядатися
як порушники ав-і торського права.
І Примітки

М

380

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

20. Порушення авторського права шляхом передачі або включення до
мовлення кабельних програм

Передача твору або його включення до мовлення кабельних програм є дією,
обмеженою авторським правом на —

(a) літературні, драматичні, музичні або художні твори,

(b) звуковий запис або фільм, або

(c) передачу чи кабельну програму. Примітки

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

21. Порушення авторського права шляхом адаптації або дії, здійснюваної
відносно адаптації

(1) Здійснення адаптації твору є дією, обмеженою авторським правом на
літературні, драматичні або музичні твори.

(2) Виконання будь-якої з дій, зазначених у розділах з 17 по 20 або в
наведеному вище підрозділі (1) стосовно адаптованого твору, також є
дією, обмеженою авторським правом на літературний, драматичний або
музичний твір.

При цьому не істотно, чи був адаптований варіант записаний у письмовій
формі або іншим способом.

(3) Стосовно до цієї Частини «адаптація» —

(a) відносно літературного [твору, що не є комп’ютерною програмою] або
драматичного твору означає —

(і) переклад твору;

(іі) версія драматичного твору, в якій він трансформований в
недраматичний твір або, залежно від обставин, версія недраматичного
твору, в якій він трансформований в драматичний;

[(ab) стосовно комп’ютерної програми мається на увазі аранжування або
змінена версія зазначеної програми чи її переклад];

(b) стосовно музичного твору мається на увазі аранжування або
транскрипція твору.

(4) Відносно комп’ютерної програми термін «переклад» означає версію
програми, в якій вона трансформована комп’ютерною мовою або з однієї
комп’ютерної мови чи коду в іншу комп’ютерну мову чи код <.>

(5) На підставі положень цього розділу забороняється робити будь-які
висновки стосовно наявності в будь-яких діях складу копіювання твору.
Примітки

• Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

І Поправки

І Підрозділ (3): слова в квадратних дужках внесені
розпорядженням

І SI1992/3233, пункти 5 (1), (2).

і Підрозділ (4): пропущені слова відмінені розпорядженням SI
1992/3233,

І пункт 5 (3).

І
381

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

Вторинне порушення авторського права

22. Вторинне порушення авторського права: імпорт копії, виготовленої з
порушенням авторського права

Авторстке право на твір порушується особою, яка без дозволу володільця
авторського права ввозить в Об’єднане Королівство з будь-якою метою, за
винятком особистого або внутрішнього використання, предмет, який, як він
знає або має підстави вважати, є копією твору, що порушує авторське
право. Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

23. Вторинне порушення авторського права: володіння або розпорядження
копією, що порушує авторське право

Авторське право на твір є порушеним особою, яка без дозволу володільця
авторського права —

(a) володіє в процесі комерційної діяльності,

(b) продає або здає в найм, або пропонує чи виставляє для продажу або
здавання в найм,

(c) в процесі комерційної діяльності виставляє публічно або
розповсюджує, або

(d) розповсюджує будь-яким шляхом поза комерційною діяльністю в межах,
що завдають шкоди володільцю авторського права,

предмет, який є, а особа знає або має підстави знати, що є копією, яка
порушує авторське право. Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

24. Вторинне порушення авторського права: надання засобів для
виготовлення копій, що порушують авторське право

(1) Авторське право на твір порушується особою, яка без дозволу
володільця авторського права —•

(a) виготовляє,

(b) ввозить в Об’єднане Королівство,

(c) володіє в процесі комерційної діяльності, або

(d) продає чи здає в найм, або пропонує чи виставляє для продажу або
здавання в найм,

будь-який виріб, спеціально призначений або адаптований для виготовлення
копій зазначеного твору, при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що
цей виріб повинен бути використаний для виготовлення копій з порушенням
авторського права,

(2) Авторське право на твір е порушеним особою, яка без дозволу
володільця авторського права передає твір аа допомогою будь-якої
телекомунікаційної системи (іншим способом, ніж передача або включення у
мовлення кабельних програм), при цьому знаючи або маючи підстави думати,
що контрафактш копі! твору будуть виготовлені за допомогою
прийому—передачі в Об’єднаному Ш ролівстві або в будь-якій іншій країні.

Примітки
,

382

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

25. Вторинне порушення авторського права: дозвіл на використання
приміщення для сповіщення з порушенням авторського права

(1) В разі, коли авторське право на літературний, драматичний або
музичний твір порушується шляхом сповіщення в будь-якому місці публічних
розваг, будь-яка особа, що дала дозвіл на використання такого місця для
сповіщення, також несе відповідальність за порушення авторського права,
за винятком випадку, коли вона дала дозвіл, спираючись на розумні
підстави, що сповіщення не порушить авторське право.

(2) Стосовно цього розділу термін «місце публічної розваги» включає
приміщення, які головним чином використовуються з іншою метою, однак час
від часу надаються в оренду з метою публічної розваги.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

26. Вторинне порушення авторського права: надання апаратури для
проведення сповіщення з порушенням авторського права тощо

(1) В разі, коли авторське право на твір порушується шляхом сповіщення
твору, або шляхом виконання чи показу твору для необмеженого кола осіб
за допомогою апаратури для —

(a) програвання звукових записів,

(b) показу фільмів, або

(c) прийому візуальних зображень або звуків, переданих електронними
засобами,

відповідальність за порушення авторського права також несуть наступні
особи.

(2) Особа, яка надала апаратуру або її значну частину, несе
відповідальність за порушення авторського права, якщо при наданні
апаратури або її частини —

(a) ця особа знала чи мала підстави вважати, що апаратура може бути
використана при порушенні авторського права, або

(b) в разі, коли апаратура, яка звично використовується для сповіщення,
виконання або показу перед необмеженим колом осіб, ця особа не вважала
на розумних підставах, що зазначена апаратура не буде використана при
порушенні авторського права.

(3) Особа, що займає приміщення, яка дала дозвіл на встановлення в
приміщенні апаратури, несе відповідальність за порушення авторського
права, якщо на момент надання дозволу вона знала або мала підстави
вважати, що апаратура може бути використана при порушенні авторського
права.

(4) Особа, яка надала копію звукового запису або фільму, використаного
для порушення авторського права, несе відповідальність за порушення
авторського права, якщо при наданні копії ця особа знала або мала
підстави вважати, що наданий нею об’єкт або копія, зроблена з нього
прямим або опосередкованим способом, можуть бути використані при
порушенні авторського права. Примітки

383

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

! І

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Копії, що порушують авторське право

27. Значення терміна «контрафактна копія»

(1) Стосовно цієї Частини термін «контрафактна копія» відносно твору,
що охороняється авторським правом, матиме тлумачення згідно з цим
розділом.

(2) Будь-який предмет є копією, що порушує авторське право, якщо його
виробництво склало порушення авторського права на відповідний твір.

(3) <...> будь-який предмет також є копією, що порушує авторське право,
якщо —

(a) ввезений або запропонований до ввезення в Об’єднане Королівство, і

(b) його виготовлення в Об’єднаному Королівстві становило б порушення
авторського права на відповідний твір, або порушення виключної
ліцензійної угоди відносно відповідного твору.

[(З А) <...>]

(4) Якщо в ході будь-якого розгляду виникне питання, чи є відповідний
предмет копією, що порушує авторське право, і буде встановлено —

(a) що предмет є копією твору, і

(b) що твір охороняється або колись охоронявся авторським правом,
презюмується до встановлення зворотного, що предмет був виготовлений у

період, коли твір охоронявся авторським правом.

(5) Ніяке з положень підрозділу (3) не матиме тлумачення в розумінні
застосовного до предмету, який може бути легітимне ввезений в Об’єднане
Королівство відповідно до будь-якого з забезпечених правовою санкцією
прав Співтовариства в рамках змісту розділу 2 (1) Акта 1972 про
Європейські Співтовариства.

(6) Стосовно цієї Частини термін «контрафактна копія» означає копію,
яка > розглядається як така, що порушує авторське право відповідно до
будь-якого з нижченаведених положень —
І

розділ 32 (5) (копії, виготовлені з метою освіти або проведення
екзаменів), |

розділ 35 (3) (записи, виготовлені навчальними закладами з освітньою ме-
І тою),
1

розділ 36 (5) (копії, виготовлені навчальними закладами за допомогою
елект- і ронних засобів з навчальною метою),
І

розділ 37 (3) (Ь) (копії, виготовлені бібліотечними та архівними
співробітни- 1 ками за неправдивими заявами),
1

розділ 56 (2) (наступні копії, адаптовані версії тощо твору в
електронній І формі, залишені для збереження після передачі основної
копії), 1

розділ 63 (2) (копії, виготовлені для рекламування художнього твору з
метою І продажу),
‘•

розділ 68 (4) (копії, виготовлені для передачі або кабельної програми),
або \Ш

будь-яке з положень розпорядження підрозділу (4) (статутне ліцензування
• відносно певних видів копіювання електронними засобами в навчальних
заклачЯ дах),
1

Яргшгтки
‘•

Припис
‘•

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.
“Ч

384

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Поправки

Підрозділ (3): пропущені слова внесені розпорядженням SI1992/3233, пункт
6, відміна здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (4).

Підрозділ (З А): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 6, відміна
здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (4).

Глава III Дозволені дії відносно творів, що охороняються авторським
правом

Вступні положення

28. Вступні положення

(1) Положення цієї Глави визначають дії, які можуть бути вжиті стосовно
творів, що охороняються авторським правом, незалежно від наявності
авторського права; вони пов’язані тільки з питанням порушення
авторського права і не впливають на будь-які інші права чи зобов’язання,
що обмежують існування зазначених дій.

(2) В разі, коли цієї Главою передбачено, що дія не порушує авторське
право або може бути здійснена без порушення авторського права, і при
цьому не наводиться будь-якого конкретного найменування твору, що
охороняється авторським правом, відповідні дії не порушують авторського
права на твір будь-якого найменування.

(3) Забороняється робити будь-які висновки на підставі опису будь-яких
дій, які відповідно до цієї Глави можуть бути виконані без порушення
авторського права, стосовно змісту дій, обмежених авторським правом з
усіх найменувань творів.

(4) Положення цієї Глави повинні тлумачитися незалежно одне від одного,
щоб той факт, що будь-яка дія не підпадає під одне положення, не
означав, що вона не охоплена іншим положенням.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Див. далі стосовно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990
року, розділ 176, Список 17.

Загальні положення

29, Дослідницька робота і самостійне вивчення

(1) Добросовісне звернення до літературних, музичних і художніх творів з
метою дослідницької роботи і самостійного вивчення не є порушенням
авторських прав на твір або, в разі друкованих видань — на друкарське
оформлення.

(2) Добросовісне звернення до друкарського оформлення друкованого
видання з метою, зазначеною в підрозділі (1), не є порушенням
авторського права на оформлення.

(3) Копіювання особою, що є дослідником або студентом, не розглядається
як добросовісне звернення, якщо —

(а) стосовно бібліотечного співробітника або особи, що виступає як
бібліотеч-| ний співробітник, вона здійснює будь-які дії, які згідно з
положенням розді-| лу40 не дозволені відповідно до розділів 38 або 39
(статті або частини друкова-I них видань; обмеження на численне
копіювання одного матеріалу), або

25Н19

385

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

(Ь) у всіх інших випадках особа, яка здійснює копіювання, знає або має
підстави вважати, що ця дія призведе до виготовлення копій по суті
одного матеріалу, який буде надано більш ніж одній особі по суті
одночасно і по суті з однаковою метою.

[(4) Недобросовісним вважається

(a) перетворювати комп’ютерну програму, виконану мовою одного рівня,
мовою більш високого рівня, або

(b) одначасно із зазначеним перетворенням програми скопіювати її,
(зазначені дії дозволяються, якщо їх виконання здійснюється відповідно
до

положень розділу 50 В (декомпіляція)]

Примітки

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (4): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 7.

Див. далі стосовно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,
розділ 176, Список 17.

30. Критика, огляди і висвітлення новин

(1) Добросовісне звернення до твору з метою критики або підготовки
огляду відносно зазначеного або іншого твору, або якості твору, не є
порушенням будь-якого авторського права на твір за умови, що це
супроводжується достат- . нім визнанням авторства.

(2) Добросовісне звернення до твору (за винятком фотознімків) з метою
ре- і портерського висвітлення поточних подій не є порушенням будь-яких
авторсь- І ких прав на твір за умови, що (відповідно до підрозділу (3))
це супроводжується \ достатнім підтвердженням авторства.
і

(3) Визнання авторства не вимагається у зв’язку з репортерським
висвітлен-1 ням поточних подій шляхом звукового запису, фільму, мовлення
або кабельної і програми.
і Примітки

1 Припис
1

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.
І

Див. далі відносно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990
року,!

розділ 176, Список 17.
1

31. Супроводжуюче включення матеріалу,
1 що охороняється авторським правом
1

(1) Авторське право на твір не є порушенним шляхом його супроводжуючого
т включення до художнього твору, звукового запису, фільму, теле- і
радіопере»|| дачі або кабельної програми.
•

(2) Аналогічним чином не є порушенням шляхом випуску необмеженому ко*т
лу осіб копій, або виконання, показ, передача або включення до програми
кабе«Я льного мовлення будь-якого об’єкта, виготовлення якого відповідно
до підроз-Я ділу (1) не стало порушенням авторського права.
ш

(3) Музичний твір, слова, які виголошуються і співаються під музику,
абії співставні одиниці звукового запису, передачі або кабельні
програми, що вклкнИ

386
1

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

чають у себе музичні твори або зазначені слова, не будуть розглядатися
як включені до іншого твору як супроводжуючі, якщо вони включені
навмисне. Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,
розділ 176, Список 1 ?.<...>

Твори в електронній формі

56. Передача копій творів в електронній формі

(1) Цей розділ застосовується в разі, коли копія твору в електронній
формі придбана на умовах, які в прямій формі або уявним способом або за
будь-якої норми права дозволяють покупцеві копіювати твір або адаптувати
його чи виготовляти копії адаптованої версії у зв’язку з використанням
копій твору.

(2) Якщо відсутні в прямій формі виражені умови —

(a) що забороняють передачу копій покупцеві; накладають зобов’язання,
які продовжують діяти після акту передачі; забороняють передачу ліцензії
або припиняють дію будь-якої ліцензії на передачу, або

(b) передбачувані умови, на яких особа, що передає, має право
здійснювати дії, дозволені покупцеві, то всі дії, які були дозволені
покупцеві, можуть здійснюватися без порушення авторського права особою,
що передає; однак будь-яка копія, адаптована версія або копія
адаптованої версії, виготовлені покупцем, які не були передані,
розглядатимуться задля всіх цілей після передачі як копії, що порушують
авторське право.

(3) Аналогічно розглядаються випадки, в яких оригінальна придбана копія
більше не придатна, а замість неї передається наступна копія.

(4) Зазначені вище положення також застосовуються відносно наступної
передачі при заміні посилань у підрозділі (2) на покупця на посилання
наступної передавальної особи.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,
розділ 176, Список 1 ?.<...>

[Різне: здавання творів у прокат і програвання звукових записів]

(66. Прокат деяких видів творів в інтересах необмеженого кола осіб]

[(1) Шляхом розпорядження міністр має право передбачити визначені цим
розпорядженням випадки, за яких прокат копій літературних, драматичних,
музичних або художніх творів в інтересах невизначеного кола осіб буде
прирів-йений до надання за дозволом володільця авторського права з
виплатою розумного гонорару або іншого платежу, який визначатиметься на
договірній основі або Трибуналом з авторського права в разі порушення
договору.

(2) Жодне таке розпорядження не матиме сили, якщо, або через сам факт,
існуватиме порядок надання дозволів, затверджений в інтересах цього
розділу відповідно до розділу 143, що регламентує надання дозволів.

387

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція
України_________________

(3) Зазначене розпорядження може містити різні положення для різних
випадків, а також може передбачати випадки з посиланнями на будь-який
фактор, пов’язаний з твором, переданими в прокат копіями, особою, що
передає твір у прокат, або обставинами передання в прокат.

(4) Таке розпорядження повинно видаватися у формі акта делегованого
законодавства; при цьому відповідний указ не може бути виданий, якщо
його проект не був поданий на розгляд до кожної з палат парламенту і не
затверджений їх рішеннями.

(5) Жодне з положень цього розділу не впливає на положення про
відповідальність, передбачені розділом 23 (вторинне порушення права:
володіння або поводження з копією, що порушує авторське право].

Примітки Поправка

Заміна здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 11 (3).

[66 А. Фільми: дії, дозволені за презумцією закінчення строку дії
авторського права тощо]

[(1) Авторське право на фільм не порушується будь-якою дією, вчиненою в
період, коли, або на виконання домовленостей, укладених у період, коли —

(a) шляхом розумного розслідування неможливо підтвердити особистість
будь-якої з осіб, згаданих у розділі 13 В (2) (а)—(d) (особи, посилання
на життя яких використовуються для підтвердження строку дії авторського
права), і

(b) вважається цілком доцільним передбачити — (і) що строк дії
авторського права закінчився, або

(іі) що остання з зазначених осіб померла 70 або більше років до початку
календарного року, в який відбувається зазначена дія або досягаються
домовленості.

(2) Положення підрозділу (1) (Ь) (іі) не мають сили відносно —

(a) будь-якого фільму, що охороняється королівським авторським правом,
або

(b) будь-якого фільму, що охороняється авторським правом в інтересах
міжнародних організацій відповідно до розділу 168, і відносно якого
існує відповід- І но до зазначеного розділу Розпорядження, що передбачає
строк дії авторського 1 права понад 70 років].
1 Примітки

і Поправка

і

Внесена розпорядженням SI 1995/3297, пункт 6 (2).
1

67. Програвання звукових записів в інтересах клубів, товариств тощо
1

(1) Порушення авторського права на звуковий запис не має місця, якщо
за-1! пис програється в рамках діяльності або в інтересах будь-якого
клубу, товари-Я ства або іншої організації за умови дотримання наступних
умов. •

(2) Умови визначаються наступним чином —
І

(a) організація не створена і не функціонує з метою одержання вигоди, а
ПІ основні цілі є благодійними або будь-яким іншим чином пов’язані з
релігією» освітою або соціальним забезпеченням, і
“Л

(b) надходження від будь-якої плати за вхід у місця прослуховування
запи-И су використовуються виключно для цілей цієї організації.
ІД

Примітки
ІІИ

_____
•

388
Ш

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАІН

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Див. далі відносно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990
року, розділ 176, Список 17.

68. Запис у рамках релевантного права з метою передачі або кабельної
програми

(1) Положення цього розділу застосовуються в разі, коли відповідно до
дозволу або відступлення авторського права певна особа одержує
повноваження на передачу або включення до програми кабельного мовлення —

(a) літературного, драматичного або музичного твору, або адаптованої
версії такого твору,

(b) художнього твору, або

(c) звукового запису або фільму.

(2) Відповідно до цього розділу особа розглядатиметься як така, що
одержала дозвіл володільця авторського права на твір здійснювати або
санкціонувати будь-яку з нижче наведених дій з метою передачі або
кабельної програми —

(a) стосовно літературного, драматичного або музичного твору, або
адаптованої версії зазначених творів — робити звуковий запис або фільм
на основі твору або адаптованої версії твору;

(b) стосовно художнього твору — фотографувати або робити фільм за
твором;

(c) стосовно звукового запису або фільму — виконувати копію.

(3) Зазначений дозвіл обмежується умовою, відповідно до якої такий
запис, фільм, фотознімок або копія —

(a) не використовуватимуться в будь-яких інших цілях, і

(b) будуть знищені протягом 28 днів після їх першого використання для
передачі твору або, залежно від обставин, для включення до програми
кабельного мовлення.

(4) Будь-які записи, фільми, фотознімки або копії, виготовлені
відповідно до положень цього розділу, розглядатимуться як копії, що
порушують авторське право —

(a) з метою будь-якого використання з порушенням умови, зазначеної в
підрозділі (3) (а), і

(b) для всіх цілей, коли порушується зазначена умова або умова, наведена
в підрозділі (3) (Ь).

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,
розділ 176, Список 17.

69. Запис з метою нагляду і контролю над радіо- і телепередачами та
кабельними програмами

(1) Авторське право не порушується при виготовленні і використанні
Британською радіомовною корпорацією записів переданих програм з метою
здійснення нагляду і контролю над ними.

389

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України
_______________

[(2) Авторське право не поширюється будь-якими діями, вчиненими на
виконання —

(a) положень розділу 11 (1), 95 (1) або 167 (1) Закону про мовлення 1990
року або розділу 115 (4) або (6), 116 (5) або 117 Закону про мовлення
1996 року;

(b) умови, які відповідно до розділу 11 (2) або 95 (2) Закону про
мовлення 1990 року включено до дозволу, що видається відповідно до
Частини І або III зазначеного Закону або Частини І або II Закону про
мовлення 1996 року; або

(c) постанови, виданої відповідно до розділу 109 (2) Закону про
мовлення 1990 року (про уповноваження Управління радіомовлення на
затребування записів тощо).

(3) Авторське право не порушується в результаті —

(a) використання Управлінням незалежного телебачення або Управлінням
радіомовлення при здійсненні ними будь-яких функцій в рамках Законів про
мовлення 1990 і 1996 pp. будь-яких записів, сценарію або копій, які
передбачені щодо них відповідно до будь-якого з положень зазначених
Законів; або

(b) використання Комісією зі стандартів мовлення у зв’язку з будь-якими
скаргами, що надходять до неї відповідно до Закону про мовлення 1996
року, будь-яких записів або копій, запитаних або затребуваних для
одержання Комісією і відповідним чином одержаних згідно з розділом 115
(6) або 116 (5) зазначеного Закону].

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділи (2), (3): замінені положеннями Закону про мовлення 1990 року,
розділ 148 (1), список 10, параграф 31.

Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,
розділ 176, Список 17.

70. Запис програм з метою їх перегляду в інший час
,

Здійснення запису радіо- і телепередач і кабельних програм для
особистого і і

внутрішнього користування виключно з метою їх прослуховування і
перегляду І

у більш зручний час не є порушенням будь-яких авторських прав на
передачі і \

кабельні програми, як і на твори, включені до них.
і

Примітки
‘І

Припис
1

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.
*•

Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,’!

розділ 176, Список 17.
Ш

71. Фотознімки, зроблені з телевізійних передач
• або програм кабельного телебачення
,. (а) твір видається з метою одержання вигоди або виставляється на
огляд бмеженому колу осіб, або його візуальне зображення передається по
теле-йному мовленню або включено до програми кабельного мовлення;

і

395

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(b) будь-який фільм, що включає візуальне зображення твору,
демонструється необмеженому колу осіб, або копії такого фільму
розповсюджуються необмеженому колу осіб; або

(c) для випадків з автором архітектури у вигляді будівлі або макету
будівлі, скульптурного зображення або твору прикладного мистецтва, копій
графічного твору, що його представляють, або його фотознімків —
надаються необмеженому колу осіб.

(5) Автор твору архітектури у вигляді будівлі також має право на
ідентифікацію відносно збудованої будівлі або, в разі будівництва більш
ніж однієї будівлі за його проектом — стосовно першої із збудованих.

(6) Режисер фільму має право на ідентифікацію у всіх випадках, коли цей
фільм демонструється необмеженому колу осіб, передається системами
телевізійного мовлення або включається до програми кабельного мовлення,
або коли копії цього фільму розповсюджуються серед необмеженого кола
осіб.

(7) Відповідно до цього розділу право автора або режисера —

(a) в разі видання з метою одержання комерційної вигоди або
розповсюдження серед необмеженого кола осіб копій фільму або звукового
запису повинно бути ідентифіковано відносно або на кожній копії, або,
якщо такий спосіб не відповідає умовам, будь-яким іншим шляхом, який міг
би довести особистість автора або особи, яка придбала копію,

(b) в разі ідентифікації стосовно будівлі, вона повинна бути
ідентифікована належними засобами, доступними для зору осіб, що входять
до будівлі або наближаються до неї, і

(c) у всіх інших випадках повинно бути ідентифіковано методом, здатним
привернути до особистості автора увагу особи, яка дивиться або слухає
відповідне сповіщення, виставу, показ, передачу або програму кабельного
мовлення;

причому в кожному разі ідентифікація повинна бути чіткою і в розумних
межах помітною.

(8) Якщо автор або режисер щодо домагання на ідентифікацію свого права
вказує псевдонім, ініціали або будь-яку іншу форму ідентифікації, то
повинна використовуватися саме ця форма; в іншому разі може
застосовуватися будь-яка розумна форма ідентифікації.

(9) Цей розділ має силу з врахуванням розділу 9 (вилучення відносно
права). | Примітки
\ Припис

І

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.
]

78. Вимога до право домагання
З

(1) Особа не порушує права, наданого розділом 77 (право на
ідентифікацію і як автора або режисера) шляхом здійснення дій,
перелічених в зазначеному \ розділі, якщо відносно цього права не було
вчинено домагання відповідно до на- і ступних положень, щоб пов’язати
його зобов’язання стосовно цієї дії. І

(2) Праводомагання може бути здійснено в загальному плані або стосовно
і будь-якої зазначеної дії —
і

(а) при передачі авторського права на твір шляхом включення до документа
і про передачу положення про те, що автор або режисер домагається права
ідей-і тифікації свого авторства стосовно зазначеного твору, або
зі

396

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(Ь) шляхом письмового документа, підписаного автором або режисером.

(3) Праводомагання також може бути здійснено стосовно публічного показу
художнього твору —

(a) гарантуванням того, що при втраті первинним володільцем права
володіння оригіналом або копією, зробленою ним або під його керівництвом
чи наглядом, особа автора ідентифікується на оригіналі або копії, або на
рамі, підставці або на будь-якому іншому доданому до твору предметі, або

(b) шляхом включення до дозволу, яким автор або інший первинний
володілець авторського права санкціонує виготовлення копій твору, заявки
за підписом особи, що дає відповідний дозвіл або виступає від її імені,
про те, що автор заявляє про своє право на ідентифікацію в разі
публічного показу копії, виготовленої на виконання його дозволу.

(4) Особами, пов’язаними зобов’язанням щодо дотримання права відповідно
до підрозділів (2) або (3) є

(a) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (2) (а) —
правонаступник, а також будь-яка особа, що заявила про свої права через
нього, незалежно від того, чи одержав він чи ні повідомлення про
дотримання права;

(b) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (2) (Ь) — будь-яка
особа, повідомлена про дотримання права;

(c) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (3) (а) — будь-яка
особа, в розпорядження якої надходить зазначений оригінал або копія,
незалежно від того, чи є в наявності ідентифікація автора;

(d) в разі домагання відповідно до підрозділу (3) (Ь) — ліцензіат або
будь-яка особа, в розпорядження якої надходить копія твору, виготовлена
на виконання відповідного дозволу, незалежно від наявності в нього
повідомлення про дотримання права.

(5) В процесі розгляду за позов про порушення права суд при розгляді
засобів правового захисту повинен взяти до уваги будь-яку затримку щодо
домагання на право.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

79. Вилучення з права

(1) Право, надане розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або
режисера), підлягає наступним вилученням.

(2) Зазначене право не застосовується стосовно творів наступних
найменувань:

(a) комп’ютерна програма;

(b) рисунок шрифту;

(c) будь-який твір, виконаний комп’ютером.

(3) Зазначене право не застосовується відносно будь-якої дії, виконаної
володільцем авторського права або за його санкцією, якщо авторське право
пер-винно належить —

(а) роботодавцю автора відповідно до розділу II (2) (твори, створені в
період найму), або

397

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України_________________

(Ь) роботодавцю режисера відповідно до розділу 9 (2) (а) (особа, яка
підлягає розгляду як автор фільму).

(4) Право не порушується будь-якою дією, яка відповідно до будь-якого з
нижче наведених положень не порушує авторське право на твір —

(a) розділ ЗО (добросовісне поводження для певних цілей), якщо він має
відношення до репортерського висвітлення поточних подій шляхом звукового
запису, фільму, передачі або кабельної програми;

(b) розділ 31 (супровідне включення твору до художнього твору, звукового
запису, фільму, передачі або кабельної програми);

(c) розділ 32 (екзаменаційні питання);

(d) розділ 45 (парламентські або судові засідання);

(e) розділ 46 (1) або (2) (Королівські комісії або передбачені законом
розслідування);

(f) розділ 51 (використання проектної документації або макетів);

(g) розділ 52 (наслідок використання проекту на основі художнього
твору); (h) [розділ 57 або 66 А (дії, дозволені за презумпцією
закінчення авторського

права тощо)].

(5) Зазначене право не застосовується стосовно будь-якого твору,
створеного з метою репортерського висвітлення поточних подій.

(6) Зазначене право не застосовується стосовно публікації в —

(a) газеті, журналі або аналогічному періодичному виданні, або

(b) енциклопедії, словнику, щорічнику або іншому колективному
довідковому виданні,

літературного, драматичного, музичного або художнього твору, створеного
для цілей зазначеної публікації або наданого за згодою автора для цілей
зазначеного видання,

(7) Зазначене право не застосовується відносно —

(a) твору, що охороняється королівським або парламентським правом, або

(b) твору, авторське право на який первинко належить певній міжнародній
організації відповідно до розділу 168,

якщо автор або режисер раніше не були ідентифіковані такими та/або
стосовно опублікованих примірників твору,
1 Примітки

І Припис
1 Розпорядження про
введення в дію: SI 1989/816.
І Поправка
і Підрозділ (4): слова в
квадратних дужках замінені розпорядженням S1J 1995/3297, пункт 6 (3),

1

Право на заперечення проти применшення значення твору
І

80. Право на заперечення проти применшення значення твору
і

(1) Автор літературного, драматичного, музичного або художнього твору,
що! охороняється авторським правом, а також режисер фільму, що
охороняється авторським правом, у нижче наведених обставинах мають право
на те, вдобщ твори не підлягали поводженню, що применшує їх значення.
і

(2) Для цілей цього розділу —
J